/
Author: Лемко І. Михалик В. Бегляров Г.
Tags: історія україни львів
ISBN: 978-966-2154-24-5
Year: 2009
Text
1243 вулиці Львова
(1939-2009)
Світлій пам*яті великого львів*янина Олексвмдра Надраги присвячується
Ілько Лемко, Володимир Михалик, Георгій Бегляров
1243 вулиці Львова
(1939-2009)
«Апріорі» Львів — 2009
ББК ТЗ(4Ук-4Льві-2Львів) УДК 94(477.83-25) Л 444
Лемко І., Михалик В., Бегляров Г.
Л 444 1243 вулиці Львова. - Львів: «Апріорі», 2009. - 528 с.: 574 іл.
ISBN 978-966-2154-24-5
Книга містить світлини та інформацію про назви і найважливіші адреси усіх 1243-х львівських вулиць, площ і проспектів протягом останніх сімдесяти років.
ББК ТЗ(4Ук-4Льві-2Львів)
У книзі вишристано інформацію з видань:
«ЬСзі^а Adresowa Polski (Wraz z w.m. Gdanskiem) dla Handlu»; Przemyshi, Rzemiosl I Rolnictwa, 1929; «Plan miasta Lwowa» — Lwow: Ksi^mica-Atlas, 1931; «Львів: Довідник», 1955; «Телефонньїй справочник» — Львов, 1982; «Телефони торговой сети Львова» — Львов, 1988; «Телефони учреждений культури г. Львова» — Львов, 1988; «Вулицями Львова: Довідник» — Львів, 1989; Борис Мельник «Довідник перейменувань вулиць і площ Львова» — Львів, 2001; Борис Мельник «Вулицями старовинного Львова» — Львів, 2001; «Львів: Туристичний путівник» — Львів, 1999; Ігор Мельник «Львівські вулиці і кам’яниці» — Львів, 2008; «Архітектура Львова» — Львів, 2008, а також інформацію з львівської преси 1939-2009 років.
Фото Гзоргія Беглярова, Ігоря Бабія, Ілька Лемка
ЛЬВІВ
Видання здійснено за сприяння Львівської міської ради
ЛЬВІВСЬКА
ВІДКРИТИЙ для СВІТУ МІСЬКА РАДА
ISBN 978-966-2154-24-5
© Володимир Михалик, Ілько Лемко, текст, 2009 © Георгій Бегляров, фото, 2009 © Видавництво «Апріорі», 2009
Вступне слово
Ця книга — послання майбутнім поколінням, меседж про той Львів, на який ми дивимось і яким насолоджуємось сьогодні, але який у його теперішній іпостасі не дійде до наших нащадків. Такою гіркою є доля міст у різні епохи, і навіть при найкращому і найбережливішому ставленні до архітектурної і екологічної спадщини все ж будуть відчутні втрати, принесені у жертву невпинному і невблаганному Хроносу. З благоговійним трепетом ми читаємо зараз про те, що ще півтора століття тому неподалік від нової будівлі «Укрсоцбанку», на місці пам’ятника Міцкевичу, серед бурхливих хвиль Полтви був острів, на якому стояла капличка Матері Божої з Лоретто, а між теперішнім готелем «Жорж» і Галицьким центром кіномистецтв на кам’яному мості, перекинутому через Полтву, стояла фііура святого Яна. Так само хочемо і ми донести образ сьогоднішнього Львова до тих, хто житиме після нас. Через півстоліття на площі перед церквою Кздва Пресвятої Богородиці на Сихові шумітиме величний парк, який заклали на честь історичного перебзшання тут 26 червня 2001 року Папи Івана Павла II, і нашим нащадкам надзвичайно цікаво буде глянути на світлину, залишену нами, де перед церквою — лише величезний пустир...
Останніми роками старий Львів зникає на наших очах, руйнується найцінніше архітектурне надбання міста: знамениті будинки на площі Міцкевича NqNq 9 і 10 і ще десятки й сотні кам’яниць епохи ренесансу і класицизму. З болем думаєш про те, що надзвичайно цікавий світ архітектури львівських передмість приречений остаточно. Держава і місцева влада не має грошей на середньовічні будинки в історичному серці міста, які потребують негайної реставрації. Тим більше ніхто не рятуватиме приміських кам’яничок, яким від сили 100-120 років. Навколо ростуть спальні коробки і палаци нових українців, а ці будиночки гинзггь, і це покоління ще запам’ятає, якими вони були, наступне ж не матиме про них жодного уявлення.
Змінюється також рельєф, лісовий та парковий ландшафти міста. Якщо ще якихось п’ятдесят років тому на львівських узгір’ях і у ярах текли потічки і струмочки: притоки Пасіки, Сороки і Бульки, блищали ставочки Софіївки, Погулянки чи Зеленого Ока, то зараз вони або зовсім зникли, або перетворилися на мілкі, брудні калабані. Можливо, станеться так, що за декілька десятків років не залишиться навіть і найчистіших нині у Львові джерел Пасік і Маїйорівки...
Іпько Лемко, Володимир Михалик, Георгій Бегяяров
Зникають старі речі, предмети побуту, технічні споруди, що були колись обличчям вулиць, площ, подвірїв Львова...
Отже завданням цієї книги є залишити образ Львова таким, яким він є принаймні нині, в першому десятиріччі XXI століття. Лвтори цієї книги крок за кроком обійшли усі 1243 вулиці і площі Львова, усі будинки на цих вулицях і відтворили їх історію, історію будівництва, історію різноманітних закладів, готелів, кав’ярень. І найголовніше, ми документально, за допомогою світлин, зафіксували ті найцікавіші ракурси будівель, вулиць, садів і парків, які невдов¬
зі можуть зникнути з обличчя міста.
Це буде історія становлення і зникнення найхарактерніших обрисів міста, його історія на тлі швидкоплинних урбаністичних декорацій. Ця книга буде як старе дороге вино, яке стає тим ціннішим, чим більше воно має років. Це праця для нащадків, які неодмінно подякують нам, як ми нині дякуємо тим, хто зберіг для нас бодай уявлення про той Львів, якого вже нема. Ця книга буде тим духовним містком, який з’єднає нас із нашими нащадками, бо той, хто житиме у цьому місті через десятиліття і віки, ніколи не перестгше його любити так безмежно, як любили його ми з вгіми...
1, Центр
Львівська площа Ринок, розташована між перехрестями вулиць ДрЗ^карської і Ставропігійської, Руської і Сербської, Галицької і площі Катедральної, Шевської і Краківської, зберегла свою назву від XIV століття. Ця назва походить від німецького «der Ring» (коло, кільце) — саме за таким принципом будувалися центральні площі німецьких середньовічних міст. У аівстрійських часах площа називалася «Ring» або «Hauptplatz» (1786) (головна площа), а в часі німецької окупації (1941-1944) «Ringplatz».
Площа Ринок — серце нашого міста, історичний початок європеїзації України. Саме тут, у долині ріки Полтви, в середині XIV століття німецькі колоністи за дорученням польського короля Казимира III започаткували класичне європейське місто з класичною ринковою площею. Зараз важко сказати, що спонукало короля-завойовника перенести центр міста з плоші Старий Ринок на заболочену річкову рівнину. Можливо, причина була топографічною: старе місто не мало перспектив для розвитку, воно було оточене лісами й горбами. Та найімовірніше, досвідчений політик Казимир III хотів створити цілковито нове місто, яке б беззастережно підкорялося польській державі, а у такому місті не залишалося місця для підкорених з^сра- інців. Польський король зводив місто за найдосконалішими тогочасними будівельними технологіями. Не довіряючи українцям, ба навіть і своїм, полякам, він запросив для цієї мети ремісників та будівельників із Німеччини, у наступні
століття архітектзфну досконалість Рин- Пл. Ринок
f243 6ifM€iii Ub6o6a
ку доповнювали італійські та австрійські архітектори. Нам здається, що таким, яким ми бачимо його зараз. Ринок був споконвіку, а тим часом треті, а згодом і четверті поверхи кам’яниць добудовзшались у XVIII-XX століттж. Брзоавка на площі Ринок з’явилася лише в кінці XVIII століття, і найясніший цісар Йосиф II, який 1782 року відвідав Львів, біля самісінької Ратуші застряг зі своїм кінним екіпажем у жахливій багнюці.
Площа Ринок у сучасному вигляді — це нашарзшання архітектурних ідей багатьох творців і багатьох століть, які, угім, мають одну єдину особливість — незмінну узгодженість і гармонію. Туг від усіх будинків віє спокоєм, упевненістю, оптимізмом і людяністю. Усі кам’яниці плоші різні й неповторні, але водночас неначе споріднені між собою однією ідеєю. Кожна кам’яниця — окремий і завершений образ, туг феноменально співмірна величина будинків із людиною, й ми почуваємося тут ніби в оточенні дуже затишного інтер’єру. Будинки не занадто високі й не занадто малі, жоден із них не виривається із загального ансамблю своїми розмірами, висотою чи стилем. У львівських ренесансних будинках відчувається справжня музика: несиметрично розміщені вікна — два порз^ і одне ніби осторонь мають утилітарне призначення. Два вікна припадають на головну залу-світлицю, а третє — на бокову, господарську кімнату. Але в цій асиметрії відч)шається ритм — ніби звучать дві половинки ноти, а потім одна ціла нота.
Ще від XIV століття у Львові діяло правило, згідно з яким купці, ремісники й лікарі мали право будувати на площі Ринок кам’яниці, які мають по фасаду не більше трьох вікон. Це було так зване прашило рівних можливостей. Адже кожне вікно могло бути використане під майстерню, крамницю, аптеку чи просто для реклами. Довжина фасаду була на в£иу золота. Ці будинки спереду мають довжину не більше семи-дев’яти‘метрів, вони ніби щільно стиснені плечем до плеча, зате углиб видовжуються до п’ятнадцяти-двадцяти метрів. Натомість шляхті і духівництву, які не мали права займатися торгівлею, дозволялося споруджувати будинки з чотирма, п’ятьма або навіть шістьма вікнами. Навіть Костянтин Корнякт, найбагатший купець за всю історію Львова, не зміг знехтувати цим правилом і постаївив свій палац на шість вікон лише тоді, коли за заслзо'и перед Річчю Посполитою одержав від королів дворянський титул. Правило рівних можливостей скасували у XVIII столітті, й тому ми зараз бачимо на плоші Ринок багато перебудованих кам’яниць із більшою кількістю вікон.
Протягом століть площа Ринок постійно перебудовзшалась: добудовували поверхи, переробляли інтер’єр, змінювали розташування дверей і вікон, утім, завжди вдавалося зберегти її гармонію. На початку XX століття фактично було завершено cj^acne архітектурне обличчя плошд, коли у сецесійному стилі постали будинки 11, 22 і 32. Остаїнній, збудований 1912 року (будинок Ціпперів), був першим у Львові універмагом, а у 70-х роках «триповерховий» універмаг на Ринку був ґрунтовно перебудований, головним чином, змінено його інтер’єр. Також на початку минулого століття реконстрзоовали будинок № 24: додали четвертий поверх, на аттику встановили барельєф. 1946 року будинок передали Львівському історичному музею, де розмістили відділи археології та історії середньовіччя, у будинку No 25 під час внутрішньої перебудови 2000 року було втрачено кам’яні консолі, які підтримували баїлкони подвір’я. На
1. Центр
початку XXI століття будинок № 38 об’єднали з будинком № 37 і створили тут демонстраційний зал Будинку моделей. Під час реставрації у підвалах знайшли чудові розписи, а над дверима з’явилася емблема цеху кравців — ножиці.
У 1985-1987 роках у будинку Nq 9 було відкрито настінні розписи XVII століття, а 1975 року, після реконструкції, у будинку № 10 відкрили експозиції з фондів Музею етнографії та зц^дожнього промислу, хоча, на жаль, було втрачено первісний інтер’єр будинку, де у приміщенні товариства «Просвіта» з^сраїнські письменники зі Східної України XIX — початку XX століть підписували і дарували свої книжки. 1988 року у приміщеннях першого поверху будинку № 14 відкрили різьблені ренесансні балки стелі. Проте у більшості будинків на площі Ринок різьблені дерев’яні кронштейни балконів за совєтських часів замінили на залізобетонні, які ставилися досить недбало. Це значно змінило у гірший бік вигляд подвірїв.
У середньовіччі кожний будинок площі Ринок мав свій колір — це була так звана львівська поліхромія. Але у XIX столітті за розпорядженням австрійських властей поліхромію знипщли, і всі кам’яниці пофарбували в один сірий колір. Тоді архітектурні фірми були підкуплені цементними, а ті проголосили гасло «Цемент — це назавжди». І лише на початку вісімдесятих років минулого століття, завдяки копіткій праці співробітників Львівського архітектурного заповідника була відновлена забута львівська поліхромія. Дуже цікавою є історія відновлення львівської поліхромії. Ще наприкінці 60-х років минулого століття відомий львівський реставратор Ігор Старосольський під час реставрації вежі Корнякта відкрив у нішах забарвлену у масі штукатзфку, це була автентична кольорова штукатурка XVI століття. Тоді у Львові піднявся з цього приводу неабиякий галас, бо ніхто не пам’ятав Львова кольоровим, всі знали Львів сірим, і це ніби підтверджував метафоричний вислів із часів Польшд «Szary Lwow». Навіть більшість архітекторів не хотіли сприймати концепції кольорового Львова. Але завзяття Старосольського перемогло, аргументи виявилися неспростовними, і вперше у Львові поліхромія була відновлена на вежі Корнякта Волоської церкви. У 1972-1974 роках Старосольський відновив поліхромію теракотового кольору в усіх нішах вежі Корнякта. Після створення Львівського архітектурного заповідника 1978 року виникла і пробивала собі дорогу ідея відновити різнобарвність будинків на плопц Ринок. Молода працівниця архітектзфного зашо- відника Мирослава Майорчук (згодом відома з^раїнська я^фналістка Мар’яна Чорна) розробила проект пофарбування усіх будинків плошд Ринок, який і здійснили на початку вісімдесятих років. Колір кожного будинку створювали за дослідженнями, згідно з індивідуальним паспортом. Косметичний ремонт плоші Ринок зробили 1993 року, коли помалювали фасади південної сторони фарбою фірми «Гербст», яка тоді рекламувала свою нову продукцію.
Особливу історію в новітні часи має палац засновника першої львівської пошти європейського зразка Роберта Бандінеллі на плошд Ринок № 2. Наприкінці сімдесятих років минулого століття стан будинку було визнано аварійним. Висока совєтська чиновниця, заступниця голови міськвиконкому Алаєва, яка була одночасно і головою Львівського товариства охорони пам’яток культури, разом із дирекцією Львівською архітектурного заповідника вирішила провести реставрацію палацу Баїндінеллі у досить дивний спосіб. Взагалі можновладці
f2H3 бі^мщі Мбоба
КОЛИШНЬОГО СРСР вважали пам’яткою архітектури те, що є ззовні, а не те, що всередині, і під реставрацію було підведено не безцінну пам’ятку архітектури на площі Ринок No 2, а ніби менш цінний будинок за адресою Ставропігійська, 2, що були однією і тією ж будівлею. Для економії коштів тодішня дирекція заповідника намаїгалася уникати ґрунтовних досліджень, архівних пошуків, і таким чином безцінну пам’ятку передали в роботу ремонтникам. Організація «Ремпроект» узялася не за реставрацію, а за ремонт будинку. Але ремонтники, своєю чергою, шз^али доброго заробітку і підвели будівлю не під поточний, як планувалося раніше, а під капітальний ремонт зі заміною перекриття. Перекриття палацу Бандінеллі було дерев’яне, балочне, а це ніби не відповідало нормам протипожежної безпеки. Старі дерев’яні сходи з боку вулиці Ставропігійської знищили і на їх місце поставили типові залізобетонні. На верхньому поверсі зниш^іли старовинні різьблені дерев’яні балки і теж замінили їх на залізобетонні, і власне це призвело до непередбачуваних наслідків. Нові гнізда під залізобе-' тонні балки ослабили внутрішню верству мурування, значно збільшилося навантаження на мурування, і стіни почали тріскати. Потім здерли дах, будинок усередині б}ш підданий дощам і вітрам, і таким чином палац Бандінеллі був приречений на загибель. Нарешті, коли громада міста почала висловлювати рішз^ий протест, будинок передали реставраторам, тоді вже стали проводити дослідження, і після майже двадцяти шести років ремонту і реставрації нарешті
28 грудня 2005 року відбулося зфочисте відкриття палацу Бандінеллі. Відтоді тут розмішують найрізноманітніші експозиції Львівського історичного музею.
12 грудня 2008 року у будівлі відбулося урочисте відкриття Музею пошти.
* * *
Радянська історія площі Ринок почаїлася з того, що у листопаді 1939 року були спроби її заасфальтувати. Після вступу до Львова військ Червоної армії у колишній Ратуші влаштували Тимчасове управління містом. За совєтських часів ліквідували Міську бібліотеку, яка містилася в Ратуші. Найімовірніше до 1941 року або в часи німецької окупації зі східної стіни Ратуші зникла пам’ятна дошка, встановлена 1912 року на честь одного з керівників польського повстання 1794 року Гуго Коллонтая. Також за часів СРСР на фасаді Королівської кам’яниці (No 6) демонтували меморіальну таблицю на честь перебування тут у XVII столітті польського короля Яна III Собєського, а на фасаді будинку № 9 пам’ятну таблицю, яка сповіщала, що тут 10 листопада 1673 року помер польський король Міхал Корибут Вишневецький. З фасаду будинку № 29 зникла пам’ятна таблиця на честь останнього коменданта польського війська у Львові Феліціяна Коритовського, який збудував цю кам’яницю рухами полонених гайдамаків, страчених по завершенні будівництва. На фасаді цього ж будинку від 1897 року була вміщена меморіальна таблиця на честь 300-річчя від дня народження львівського бургомістра і хроніста Бартоломея Зіморовича, який володів будинком на цій ділянці. Після 1947 року вона теж зникла.
23 липня 1944 року гвардії старшина Червоної армії, зфодженець Чер- нігівпщни Олександр Марченко на танку «Гвардія» заїхав на плошу Ринок і після сутички з німецькими військами вивісив на Ратуші червоний прапор. У
і. Центр
момент, коли Марченко виходив з ратушної брами, його застрілили німецькі вояки. До часів української незалежності на фасаді Ратуші була меморіальна дошка на честь вивішення над Ратушею червоного радянського прапора. З квітня 1990 року, через 72 роки після того, як герой Листопадового Чину, З^раїнський вояк Степан Паїньківський вперше вивісив на PaTjmii синьо-жовтий прапор, за рішенням Львівської міської ради, п’ятеро народних депутатів піднялися на вежу і втретє за історію нашого міста почепили над Львовом З^сраїнський національний прапор. На честь цієї події на південно-східному розі Ратзшіі вміш;ено пам'ятну таблицю, яка замінила попередню — на честь Марченка. Над фасадом Ратуші ще до 24 серпня 1991 року висів червоно-синій прапор Радянської України. Таким чином у Львові півтора року одночасно висіли прапори двох різних держав. 1994 року на фронтоні головного фасаду вмістили великий герб Львова. 1948 року скульптор Євген Дзиндра виготовив левів, яких встановили біля головного входу до Ратуші, а 1981 року цих левів ґрзштовно відреставрували.
1977 року на південно-східному куті Ратуші встановили меморіальну дошку роботи скульптора М. Посікіри на честь першого в Україні святкування Дня солідарності робітників 1 травня 1890 року. 1998 року над самим входом до ратуші вмурували два медальйони на честь внесення Львова до світової спадшдни ЮНЕСКО з гербом ЮНЕСКО і написами: «Львів внесено до світової спадщини ЮНЕСКО 1998» і «Patrimonio mundial. Patrimoine mondial. World heritage». Ha південно-західному розі Ратуші у часи української незалежності встановили пам’ятну дошку «У пам’ять і пошану воїнам згкраїнських армій і військових формувань ІХ-ХХ століть, які боролись за незалежність української держави. Об’єднання бувших вояків українців у Великобританії». На фасаді будинку No 10 1991 року на честь 50-річчя Лкта відновлення української державності ЗО червня 1941 року встановили меморіальну дошку. На фасаді бу- линку No 36 вміщено меморіальну дошку часів незалежності на честь кобзаря Миколи Досінчука-Чорного, який тут мешкав у 1937-1938 роках. Зі західного боку будівлі Ратуші до 2006 року стояла характерна металева огорожа клз^мби, найімовірніше, з початку XX століття. Низькі металеві огорожі клумб навколо будівлі Ратуші поставили у кінці 70-х років минулого століття.
Площа Ринок має свою історію і совєтських повоєнних часів, і часів незалежної України. Туг торгували городиною, молочними продуктами і квітами ще до 1944 року. До початку 50-х років XX століття ринкові ліхтарі, виготовлені у другій половині XIX століття, були газовими, і щовечора таємничий чоловік у темному вбранні і капелюсі за допомогою довгої жердини, а деколи й драбини, запалював їх, і вони мерехтіли м’яким синім полум’ям. Майже чверть століття ліхтарі не працювали, і лише 1978 року після реставрадії їх зробили електричними. До середини 90-х років доступ звичайним громадянам на подвір’я Ратуші був заборонений. Зараз на цьому подвір’ї відбуваються урочисті події, проводяться різноманітні акції, концерти джазової музики. До 2000 року нікого зі сторонніх не допускали й на вежу Ратуші, тепер кожен охочий може за три гривні піднятися 350 дерев’яними сходинками на самий верх і оглянути місто. Від кінця 80-х років на плоші Ринок влаштовують ярмарки на День міста, який місцева влада від 2003 року перенесла на день Святого Юрія 6 травня
f243 МбоЄа
(до цього часу День міста від 1987 року святкували у вересні на честь вступу совєтських військ до Галичини 1939 року). Від початку XXI століття щоразу на Різдво перед входом до Ратуші ставлять ялинку (у перші роки подарунок з Підкарпатського воєводства Польшд) і шопку.
Від давніх часів існували дві трамвайні ззшинки з назвою «Плош;а Ринок». Зупинка в бік центру містилась біля фонтана Нептуна, її ліквідували 1971 року після зйомок художнього фільму «Старики-розбійники». 1953 року вздовж східної, західної і південної частини Ратуші висадили каштани. У 60-х — на початку 70-х років минулого століття по периметру наївколо будівлі Ратуші, і особливо з північної сторони, буяла пишна рослинність: старі липи, більшість яких до початку XXI століття зрубали, купц бузку і троянд, над якими на початку травня роїлися хруиц.
Знаменною подією духовного життя плопц Ринок за совєтських часів було неодноразове з’явлення на початку 60-х років на вікнах будинку Шольц-Воль- фовичів (No 23) силуету Божої Матері. Навпроти вікон збиралися сотні людей на молитву, а тодішня атеїстична пропаганда роз’яснювала народу, ш;о це зображення зггворюється від натирання скла гасом, хоча таке пояснення нікого не переконувало. Міліція зазвичай не перешкоджала зібранням вірних. Від польських часів біля аінтичних фонтанів на Водохреща 19 січня проводилися святкові урочистості посвячення води. Від часів української незалежності цю традицію відновили, тут проводилися надзвичайно багатолюдні посвячення води для греко-католицької та усіх православних конфесій.
З новітньої історії найвизначнішими подіями для плошд Ринок 65Ш візит у Ратушу у лютому 1989 року тодішнього президента СРСР Міхаіла Горбачова і, звичайно ж, візит до Львова Святішого Отця Папи Івана Павла ІІ, який ввечері 25 червня 2001 лише проїхав площею Ринок на своєму папамобілі з площі Ка- тедральної і далі вулицею Руською до Палати римо-католицьких архієпископів. Перший демократично обраний мер Львова Богдан Котик на Святого Миколая 19 грудня 1989 року з відчиненого вікна свого кабінету у Ратуші звернзгвся до людей на плоші зі словами: «Я відкрив вікно, яке було заколочене 50 років». Власне на площі Ринок народилося знамените гасло української Помаранчевої революції, яке вперше стихійно виголосили львівські студенти — «Ми разом, багато, і нас не подолати!» Гасло це потім трансформзшалося у «Разом нас багато, нас не подолати!» 26 жовтня 2004 року 10-тисячна демонстрація студентів на плоші Ринок протестувала проти репресій кучмівського режиму: тоді міліція підкинула у приміщення молодіжної демократичної організації «Пора» та Студентського братства вибз^вку, аби звинзшатити студентів у тероризмі.
* * *
Історія будинків на площі Ринок у повоєнну епоху має свої особливості. Досить популярною серед львів’ян у радянські часи і перші роки незалежності була щальня № 1, яка містилася у будівлі Ратуші із західного боку, тут завжди були помірні ціни і досить висока якість страв — завдяки спільній кухні із закритою їдальнею для депзггатів міськради; на початку XXI століття ідаїльню закрили, зараз після реконструкції тут облаштовують кафе.
і. Центр
/З
За польських часів у будинку Nq 2 був магазин алкогольних напоїв Юзефа Коркеса, за радянських часів до початку реставрації палацу Бандінеллі на першому поверсі будівлі був невеличкий продуктовий магазин, а на верхніх поверхах — помешкання львів’ян. Від кінця 2004 року будинок No 2, разом із будинками № 4, No 6, № 10 і № 24, став п’ятим музейним будинком на плопц Ринок.
У будинку № З за Польшд була Друга львівська іуртівня виробів державної монополії, за совєтських часів до 60-х років тут був продуктовий магазин, відтак тут розмістили магазин «Медтехніка».
У будинку No 4 до 1939 року, окрім приміщення Історичного музею, була молочарня Швайцера.
У будинку № 5 за Польпд був магазин солодких та спиртних напоїв і ресторан Самуеля Райха, а також працював майстер біжутерії Рапп, зараз тзгг житловий будинок.
Надзвичайно привабливим для туристів є знамените Італійське подвір’я палацу Корнякта No 6, де з середини дев’яностих років облаштували кафе у самому подвір’ї і відновили стару винарню у підвальному приміщенні. В Італійському дворику часто проводять різноманітні концерти, виставки і перформенси. Тут також відкрили антикварний магазин.
У будинку No 7 за польських часів був ресторан Герстмана, зараз тут Галицьке районне об’єднання «Просвіти» і Львівська кредитна спілка. У будинку № 8 за польських часів була Спілка будівництва дешевих домів, від 1946 року і до 80-років тут розташовувався Львівський шаховий клуб, який виховав чемпіона світу Леоніда Штейна та інших відомих львівських шахістів — Олександра Білявського і Олега Романишина.
За польських часів у будинку № 9 містилася Спілка друкарів і друкарня Беднарського, магазин бакалійних товарів
Пл. Ринок, 5
Пл. Ринок, 7
/у
f2i3 6((мщі Ub6o6a
Лянґнера і продаж фортепіано Кз^еши, і вже понад півстоліття від 1957 року у цьому будинку розмішується міська бібліотека для молоді та юнацтва (яка за часів СРСР називалася імені 40-річчя ВЛКСМ), тут також міститься Управління освіти Львівської міськради. У 50-і роки у цій будівлі містилося кравецьке ательє 1-го розряду для військовослужбовців та цивільних громадян і продовольча Пл. Ринок 8 база військторгу ПрикВО. До
середини 70-х років тут був також молочний магазин.
У будинку № 10 за Польщі містилися товариство «Просвіта», Центральний кооперативний банк, Крайовий кредитний союз, книгарня імені Шевченка, Українська видавнича спілка і друкарня газети «Діло», редакції українських газет «Громадський Голос», «Кооперативне Молочарство», «Луговик», «Молода Україна», «Народна Просвіта», «Праця», «Рада», «Рідна Школа», «Свобода», «Технічні Вісті», «Учительське Слово». Від 1939 року тут містилася редакція і друкарня газети «Вільна Україна». Від 1975 року в будинку облаштували експозицію фондів Музею етнографії та художнього промислу (Музей меблів). Відомий за радянських часів магазин «Технічна книга» у цьому будинку за нових часів перетворився на книжковий магазин з комп’ютерним ухилом. 2009 року у приміщенні магазину розмістили «Антикризову кнайпу».
На розі площі Ринок і Сербської в будинку № 11, де в перших роках нового тисячоліття облаштували модний бутік «Геррі Вебер», майже усю другу половину XX століття містився овочевий магазин, а за польських часів тут було ательє дамських капелюхів Реґіни Ерб. Останніми роками тут також відкрили бар «Діана».
Протягом досить довгого часу, аж до 90-х років, у будинку №12 був магазин «Дитячий трикотаж», зараз тут магазин «Королівство вин», а за польських часів був ресторан Харака, на подвірї будині^г за польських часів була синагога «Шомрей Шабат».
Цікаву історію має будинок № 13. До часів СРСР через забобони він мав номер 12а і лише від 40-х років одержав свій справжній номер, тобто тринадцятий. Одним із небагатьох у Львові ательє головних зборів, яке успішно існувало ще від польських часів, коли його власником був Варт, і далі проіснувало протягом усього радянського періоду аж до наших днів, є ательє в будинку № 13. За Польшд тут також був ресторан Фляйшера, а у 2000-х роках відкрили салон-перз^арню «Венеція», а зараз на її місці магазин «Королівство вин».
У будинку No 14 від 50-х років минулого століття була майстерня індпошиву та ремонту одягу, головних уборів та шкіргалантерейних виробів, зараз тут кафе «Квітка», донедавна був бар «Венеційський лев», а від 2007 року працює бар «Криївка».
і. Центр
/5
Пл. Ринок, 13
У будинку No 15 від часів СРСР пра- - ^ ^
цював магазин «Медична книга», 2007 року магазин закрили, нині приміщення переобладнується.
У будинку No 16 до Другої світової війни містився ювелірний магазин Раухера і магазин одягу Менша, а у дев’яностих роках минулого століття тут відкрили магазин солодощів «Світоч» і, пізніше, адвокатську контору.
У будинку No 17, де за польських часів працював майстер біжутерії Ад- лер, був ювелірний магазин Кона, ательє дамських капелюхів Шапіри і ресторан Бехтльоффа, в кінці 80-х років минулого століття розмістили ряд національних товариств: «Надсяння», «Лемківпщна»,
«Холмпщна», «Гуцульпщна», «Ческа Бе- седа», «Дойчес Гайм», Товариство польської культзфи. Останніми роками тут відкрили кафе «Золотий вепр».
Аптека під № 18 за Польщі мала назву «Під золотим оленем» і належала Юзефу Пінелесу і Юліушу Бреттлеру, за польських часів тут також продавали пляшки Тенненбазгма, був малярський заклад Вухса і Цукера і годинникарська майстерня Юґенда. Зараз тут магазин-салон «Краєзнавець», адвокатська фірма «Львів. Правозахист» і агенція ресурсів львівської міськради.
У будинку No 19 за Польщі працював майстер біжутерії Райзнер, містився магазин модних товарів Пфау, магазин ювелірних виробів Гершдорфера і магазин взуття Амстера, за радянської влади у 50-і роки — магазин меблів і майстерня з ремонту меблів, у 2000-х роках тут містилося відділення «Кредо- Банідг», зараз це приміщення переобладнується.
У будинку No 20 за часів Польщі містився магазин модних товарів Адольфа Ауербаха, у 50-х роках склад «Головторгодягу», а у 1969 році тут обладнали один із найперших найпопулярні- ших ресторанів радянської епохи «Під Левом», який припинив своє існзшання на початку XXI століття.
Будинок No 21 віддавна був лише житловим. Пл. Ринок, 18
f6
f2H3 eifuuni Мбоба
Ha розі площі Ринок і вулиці Галицької в будинку No 22 (або вулиця Галицька № 1) від шістдесятих років бзш гастроном «Карпати», з кінця сімдесятих тут облгшітували магазин хутрових виробів «Соболь», який переїхав сюди після пожежі старого приміщення на Жовтневій (тепер Дорошенка), з дев’яностих тут працював магазин килимів, 2008 року тут розмістили приміщення «УніКредит- Банід/^».
У знбіменитому будинідг XVI століття патриціїв Шольц-Вольфовичів № 23 за польських часів 63Ш ювелірний магазин Остарвайля, усю радянську enojQ^ і аж до 2006 poity тут 65ГВ вхід до продуктового хлібного магазину, який мав адресу Площа Катедральна № З (відомий у народі як «Булочка»). 2006 року тут обладнали магазин «Комп’ютерний світ» фірми «Діа- вест», від 2007 року тут магазин одягу «Colin’s».
Пл. Ринок, 19 у будинку № 24 за польських часів
було Варшавсько-Лодзьке торгівельне товариство, від 1946 року тут приміщення Львівського історичного музею.
у будинку № 25 за Польщі був ресторан Юзефа Котовича, ательє дамських капелюхів Фельса, мгійстерня біжутерії Бялоцеркєвського і Фербера, зараз тут кафе-бар «Білий Лицар» і донедавна був магазин «Парфз^ми і косметика», приміщення якого переобладнусться.
До кінця 80-х років минулого століття у будинку № 26 була відома з 50-х років у всьому центрі міста перукарня, а за польських часів тут б}ш ресторан
Шапіри і майстерня біжу- ^ терії Манделя. Донедавна
тут містилася галерея «Еліт», від 2006 роїдг, коли з будівлі відселили мешканців, тут працює відділення «Альфа- Банку».
У будинку Nq 27 за польських часів була цукерня «Бджілка» і ювелірний магазин Вішньовіца, у 50-х роках тут містився косметичний кабінет, зараз тут магазин «Ґудзики» і коктейль-бар Пл. Ринок, 23 «Цар-кава».
1. Центр t7
У будинку No 28 за часів Польщі була торгівля фарбами Вінклера, за радянських часів магазин господарських товарів, пізніше тут обладнали магазин «Сувеніри», найвідоміший у 80-х роках.
У будинку No 29 за Польщі був ювелірний магазин Сасса, перз^сарня Штіра, магазин господарських товарів Ваґнера, купівля і продаж нерз^омості Домб- ровської і годинникарська майстерня Штрайфельда. Донедавна тут був магазин квітів «Квітковий блюз» і магазин тканин «Біля Ратуші», зараз тут залишився галантерейний магазин «Христина».
У прохідному дворі будинку, де за Польші був пасаж Андреоллі, містилася пер5гкарня «Оля», донедавна бзгв магазин вззггтя, зараз тут магазин великих розмірів «Пані» і від 2008 року кав’ярня «На бамбетлі».
У будинку No ЗО за Польщі була школа крою та шиття «Труд», зараз тут магазин тканин «Легенда» і бар «Каравела».
У будинку No 31 за польських часів містилася фірмова крамниця горілок і лікерів фабрики Бачевського, а за радянських часів магазин «Білизна», зараз тут магазин натуральних тканин «Біля ї^атуші» та Західноукраїнське бюро «Укрін ’юрколегія».
У будинку No 32 до війни був ювелірний магазин Ціппера, від 50-х років тут облаштували філію № З Центрального універмагу.
Від давніх-давен перший поверх будинку №33 використовувався під кав’ярню, за Польші тут ще був магазин суконних.товарів Валлаха, а за часів СРСР на початку шістдесятих тут продавали вино на розлив, потім після чергової реконструкції облаштували кафе «На Ринку»; донедавна тут був ресторан «Ольмар» із входом з вулиці Краківської; проте цей заклад від 1973 року має народну назву «Кентавр», оскільки бічну стіну від Краківської прикрашає кентавр з пивним іо^ем у руках.
У будині^ No 34 за польських часів був винний магазин Штадтмюллера і магазин взуття «Гера», за радянських часів від 1949 року магазин «Укрголоввино», зараз тут ресторан «Кентавр», який займає і перший поверх будинку № 33.
У будинку No 35 за польських часів був магазин трикотажних і панчішних виробів «Олька», ательє дамських капелюхів Пордеса і годинникарська майстерня Бляуштайна, у 50-60-х роках тут містилася база канцелярських та ід^льттоварів, донедавна тут містився комісійний магазин «Ринок», приміщення якого зараз Ьереобладнується.
У будинку No 36 за польських часів було українське торгівельне підприємство «Народна Торговля», за радянських часів у 50-і роки тут був гуртожиток Торгово-економічного інституту, також відкрили магазин «Природа», який спеціалізується на продажу риб. Останніми роками тут також облаштували галерею «Арт-11».
До 90-х років у будинку № 37 був салон жіночого одягу «Весна», зараз це приміщення переобладнується.
У будині^ No 38 у 50-60-х роках містилася галантерейно-парфумерна база, зараз приміщення переобладнується.
У будинку No 39 за Польші містилася редакція зосраїнського альманаху «Дніпро» і ресторан Вороняка, у радянські часи др 90-х років, коли ательє мод поділялися на розряди, тут було єдине у Львові ательє мод вищого розряду. До¬
л?
f243 6ifjuu{i иьЄо6а
Пл. Ринок, 38
недавна тут працювало ательє мод «Живоцвіт», приміщення якого нині переобладнується.
У будинку No 40 за польських часів був ювелірний магазин Ґоттліба, у 50-60-х роках — ремонт взуття, а від середини 70-х і до середини 90-х фоків минулого століття містилася студія звзгкозапису, зараз тут магазин сувенірів і Гаїлерея українських військових одностроїв.
У будинку No 41 за польських часів містився ювелір¬
ний магазин Руде, зараз тут добре відомий ще від радянських часів антикварний магазин.
У будинку No 42 за Польщі був меблевий магазин Меркеля, а за часів СРСР від 50-х років містилась Львівська профтехнічна школа Укрпромради і ощадкаса,, зараз тут магазин «Оптика».
У будині^г No 43 за Польщі були українські установи: спілка народного одяїу Рогатина, релігійна спілка «Ризниця», банк «Земля» і редакція часопису «Укра- їнський Емігрант», зараз тут від радянських часів працю€Г відділення зв’язку No 6.
У будинку No 44 за польських часів бз^в магазин тканин Цвердлінґа і Рай- знера, зараз тут туристична компанія «Мандри».
У будинку No 45 за часів СРСР, у 50-х роках, містилася трикотажна артіль імені 8 березня, відтак трикотажне ательє, у 90-х роки магазин спортивного одягу «Ріббок» і від 2002 року, майже через півстоліття, тут відновили кнайпу «Атляс», яка у двадцяті-тридця- ті роки минулого століття була чи не найпопулярнішою у місті. Знаменитий львівський вираз «зайти до пана Едзя», тобто до туалету, виник саме у цій кнайпі, куди заходили при нагальній потребі багато львів’ян. Власником закладу довгий час був Едзьо (Ернест) Тарлерський, від перекрз^еного імені якого і виник цей вираз. Цю адресу також має магазин «Інтергалбуд».
Пл. Ринок, 41
1. Центр /9
Архітектурні пам’ятки площі Ринок мають уже за новітніх часів власну історію свого нищення. Шедеври Гартмана Вітвера з 1810-1814 років — чотири фонтани зі стилізованими античними скульптурами на історичному зламі тисячоліть не раз зазнавали шкоди від сучасних вандалів. 1973 роїдг було виготовлено з нержавіючої сталі таблички на всіх чотирьох фонтанах Діани, Нептуна, Амфітрити і Адоніса для роз’яснення совєтському народові античної історії. У дев’яності роки ці таблички замінили на бронзові, і наприкінці дев’яностих мисливці за кольоровими металами здерли бронзові таблички з іменами античних богів, а нові таблички спромоглися поставити наприкінці 2004 року. Так само безслідно зникли два бронзові медальйони зі зображеннями античних богів Асклепія і Гігієї з аптеки-музею на північно-східному розі площі. На по- чатідг 2005 року вони були замінені на гіпсові.
2004 року увага львівської громади була прикута до долі Діани і Нептуна. Декілька разів хтось вігіламував ніжку мисливської собаки античної богині полювання. Львівські журналісти навіть влаштували перформенс піц назвою «Даііте на лапу», під час якого зібрали до скриньки майже 1000 гривень для реставрації скульптури. У ніч на 26 грудня 2004 року, якраз напередодні третього вирішального туру президентських виборів, на яких переміг лідер українського демократичної опозиції Віктор Ющенко, з рз^к Нептуна було вирвано тризубець із фраЬйентом рзоси, які на ранок знайшли у чгшіі фонтану. Тризубець Нептуну повернули до Великодня 2005 poiQr. Також 2003 poiqr невідомо ким скеровані невігласи пошкрябали статую Нептуна дротяними щітками, а потім пофарбували, що категорично заборонено. Зняття фарби і нанесення нового покриття винесло ЗО тисяч гривень.
Знаменита Чорна кам’яниця № 4 зберегла свій колір із XIX століття через цілком прозаїчну причину: протягом століть свинцеві білила, які наносилися як ґрунт для поліхромії, окислювалися під дією повітря й світла, і таким чином утворився її таємничий чорний колір, який потім підтримувгівся поточними ремонтами, хоча у 60-і роки XX століття в народі ходила Легенда, що чорний колір кам’яниці надало втирання протягом бгігатьох років у фасад чорного соку віц шкірок зелених грецьких горіхів. І нарешті у вісімдесяті роки фасад Чорної кам’яниці пофарбзшали синтетичною фарбою у чорний колір, через що назавжди 6j^ утрачений її первісний автентичний вигляд.
Реконструкція площі Ринок 2006 року у період піїцотовки до 750-річчя міста поляггіла у наведенні косметичного «марафету» на фасади північної і частково західної та східної сторін площі та у «саджанні на бетон» частини Зщілілої бруківки і трамвайної колії від площі Катедральної до вулиці Руської. На північному боці плоші знищили кл5^би, а к місце заклали брзгківкою. У західній частині з клумби зняли металеву огорожу початідг XX століття, а площу самої клумби значно зменшили; вперше за багато років на площі запрацювали водограї. Перед входом до Ратуші вперше поставили лавочки. Візд на площу Ринок від вулиць Шевської, Краківської, Галицької, Друкарської, Ставропігійської і Сербської загородили кам’яними тумбами з висадженими у них квітами. Однак безперешкодно на площу можна заїхати будь-яким транспортом з боку площі Катедральної і вулиці Руської там, де і надалі пролягає трамвайна колія. Від зими 2007 poiq^ започаткували традицію облаштовувати на північній час-
20
f243 €(fjiuiii Льбова
тині площі ковзанку. 5 травня 2007 року у День міста на вежі Ратуші, поряд з Державним Прапором України, вперше встановили Прапор Львова, і відтоді він постійно там перебзгває.
Загалом більшість львівських архітекторів оцінює стан плопц Ринок як досить плачевний: коли фасади ринкових кам’яниць виглядають, про туристське око, ще так-сяк, то подвір’я перебувають у жахливому стані, і якщо найближчими роками влада не вживатиме серйозних заходів для порятунку історичного центру Львова, то наші нащадки одержать у спадщину замість славетної площі ^инок лише кзшу руїн.
Львівська площа Ринок будувалася за зшікальнйм плануванням, яке називається ортогональним і досить рідко трапляється навіть у європейських містах: з плоші під прямим кутом виходять вісім вулиць. Від північно-західного кута плошд Ринок на захід іде вулиця Шевська. Ця вулиця, найімовірніше, є старішою від самої плошд Ринок. Ще до побудови плошд польським королем Казимиром III вулиця мала цю назву. Оскільки серед тодішніх польських ремісників шевців не було, цілком логічно припустити, що тут із давніх-давен селилися зпкраїнці. У кінці XVI століття натрапляємо на назву До Хвіртки, бо вулиця виходила до Єзуїтської хвіртки у міських мурах. Від початку XVII століття вулиця називалася Єзуїтською, бо сполучала площу Ринок з Єзуїтською колегією. Після касації австрійською владою ордену єзуїтів 1773 року в будинку колишньої колегії розмістилися адміністративні органи, і вулицю назвали Дикастеріальною (зфядовою). Від 1871 року її назвали Трибзшальською, бо у ті часи в будиніцт колишньої колегії містився цивільний трибунал. Совєтська влада назвала від 1957 року цю вулицю Народної гвардії імені Івана Франка — на честь підпільної комуністичної організації, яку створили 1942 року у Львові для боротьби з німецькою окупацією. І нарешті 1990 року вулиці повернули її автентичну назву, якої вона була позбавлена майже 400 років.
На південному боці вулиці, на розі з площею Яворського, під № 1 від радянських часів містилася найбільша і найпопулярніша фабрика хімчистки та фарбування одягу у Львові з ательє «Сніжинка», у 50-60-х роках тут також
було ательє мод 1-го розряду, роздрібно-гуртова база «Холодокомбінату», база культтоварів, галантереї, взуття та текстилю, а за польських часів — горілчана фабрика Кроніка. Останніми роками приміщення фабрики хімчистки значно потіснили інші установи.
Під No З за часів СРСР був магазин «Меблі», під № 4 комісійний «Лоскут тканин», де ще на початку 80-х вперше офіційно можна було
Вул. Шевська, 4
1. Центр S/
пити імпортні джинси, у житловому будинку No 4 за Польщі був магазин чоловічого одягу Кона і готель «Ванда»
Льовенбека, зараз тут магазин компакт- дисків «Музичний центр».
Під No 6 відкрили 23 травня 2004 року відреставрований колишній житловий будинок, усі чотири поверхи якого зайняли зали крамниці книжкової мережі «Буква», а за польських часів тзгг був магазин дамського одягу Корнера.
Під No 8 міститься один із найстаріших букіністичних магазинів «Знахідка» з автентичною вивіскою 70-х років (зараз зачинений), а у 50-х роках минулого століття у цьому будинку містився гуртожиток Механічного технікз^у.
Під No 10 за польських часів був готель «Під трьома коронами» і ресторан Анци Колонської, а також магазин вззгг- тя Штарка. За радянських часів'до вісімдесятих років тут був тир, а зараз тут магазин італійського одягу та взуття. Шевська, 8
У будинку No 14 за польських часів був меблевий магазин Кіршнера і магазин ламп та порцеляни Мнекеса, а за радянських — салон замовлень продторіу, «Бутербродна», а потім до кінця 90-х кафе.
У будинку No 16 за Польшд містилася торгівля папером Шаффа і меблевий магазин Юзефа Гермеліна, у 50-х роках тут бзгв ремонт ваг та вимірювальних приладів.
Північна сторона вулиці зазнала значних рз^нувань на зламі тисячоліть. 1 жовтня 2002 року на Шевській №12 стався обвал внутрішнього перекриття будинку. Це трапилося внаслідок втрати несучої здатності внзггрішньої капітальної стіни, таким чином було зруйновано перекриття третього та другого поверхів. Двоє мешканців-пенсіонерів постраждали, і їх госпіталізували до лікарні. Решту мешканців будинідг відселили до готелю «Київ». Це був перший, але не останній, випадок завалу будинку у Львові за новітніх часів. Далі почали валитися будинки північної сторони вулиці, і їх поставили на довгий капремонт. Капітальний ремонт будинків NqNq 12, 14 і 16 наближається до завершення.
Забудова вулиці — бароко, класицизм, неоренесанс.
Плош;а Яворського, яка примикає до вулиці Шевської, одержала свою назву 1992 року на честь уродженця Львівщини, видатного українського церковного діяча, ректора Києво-Могилянської академії Стефана Яворського (1658-1722). До цього часу площа носила ті ж самі назви, що й вулиця Шевська, за винятком періоду 1933-1941 років, коли називалася площею Ябло- новського — на честь того, що сюди з Валів Гетьманських (проспект Свободи)
22 Ї2ІЗ BifMtui ЯьбоЄа
якраз у тридцяті роки минулого століття перенесли фііуру гетьмана Станіслава Яблоновського — зазшсника Львова від татар. Це було п’яте й останнє місце перебування у Львові першого в Україні пам’ятника цивільній особі, виготовленого ще в кінці XVII століття. Спочатку гетьман Яблоновський стояв нгівпроти Низького Замку, потім в колегії Єззатів, далі на площі Святого Духа (площа Івана Підкови), від середини XIX століття на Валах Гетьмгшських (біля нинішнього Національного музею) і нарешті 1932 року його поставили на цій площі, але, на жаль, 1944 року пам’ятник безслідно зник. 1979 року на плоші встановили пам’ятник членам підпільної організації «Народна гвардія імені Івана Франка» (скульптор Садовський, архітектор Консулов), знаний у народі як «цирозна печінка». Пам’ятник демонтували на початку 90-х.
Під No 1 за часів Польщі містилося Акціонерне електричне товариство, зараз тут Федерація футболу Львівської області, «Термінове виведення плям» і магазин «Джинси», на місці якого нещодавно містився магазин подарунків і сувенірів. 2005 року на куті Шевської і плоші Яворського фабрику хімчистки «Сніжинка» потіснило бістро «Цитрус».
Забудова плоші — класицизм і неоренесанс.
Від північно-західного і^а площі Ринок на півйіч іде вулиця Краківська, одна з найдавніших львівських вулиць, яка виникла одночасно з Ринком. Під назвою Татарська вона згадується з кінця XIV століття, бо тут селилися татари. Від сор'окових років XV століття вулиця мала назву Краківська, бо виходила до Краківської брами, а звідти починалася дорога на Краків. На фасаді будинку на розі з площею Ринок бачимо скульптурне зображення Кентавра роботи скульптора Романця. Кентавр із сімдесятих років XX століття двічі ниищвся. Спочаті^^ на нього впало риштовання, і невдовзі сам автор відремонтувгів скульптуру, потім на Кенташра впала бурулька, і він так і залишився із трохи надламаним торсом. На розі з вулицею Вірменською ще на початку XX століття стояли чотири будинки: №№ 6, 8, 10 і 12. 1922 року вночі завгілився наріжний будинок, і під уламкаили загинуло декілька десятків людей. Три будинки цієї сторони розібрали до Дрзггої світової війни, один — у повоєнні часи, і на цьому місці влаштували дитячий майданчик. У 50-х роках адресу № 12 мгіла овочева база. В часи перебудови з 1988 року на цьому майданчиїд^ стихійно виник перший у Львові невеличкий вернісаж, де можна було купити твори львівських здгдожників. Цей міні-вернісаж діяв до початку дев’яностих років. 2005 року міська рада ухвалила рішення про забудову цього майданчика. На початку двадцятих років після того, як розвалили старий будинок на Краківській (він стояв між сучасними будинками № 16 і 18), влаштзгвали вхід до Вірменської церкви. За совєтських часів його закрили і відновили лише у травні 2003 року. На початку дев’яностих автомобільний рух на вулиці у напрямі Преображенської церкви перегородили кгім’яними тумбами.
У будинку No 1 за польських часів був магазин дамського одяїу Леєра, магазин взуття «Амстердам», книгарня Вардаха і майстерня біжутерії Порльцвайга, у 50-х роках минулого століття тут був ремонт взуття, а Зараз — магазин «Солодощі» (колишній «Світоч і Галка») та ательє мод «Престиж».
1. Центр
23
У будинку No 2 за польських часів містилася торгівля грамофонами Дорнбаума, ювелірні магазини Дорнбаума і Пробштайна, а також магазин одягу Штадлера, у 50-і роки тут 6jrB ремонт взуття і швейна майстерня індпошиву, зараз тут ресторан «Ольмар».
Піц № З за часів Польщі містився ювелірний магазин Бардаха, майстерня біжутерії Рабшуца, ательє дамських капелюхів Скарпеля, магазин взуття Ґлюкліха і здійснювався продаж пива Ґьотца, а за радянських часів до вісімдесятих років тзгг було ательє мод 1-го розряду «Марічка», яке існувало від 50-х років, тепер тут крамниця антикваріату «Престиж» і аптечний кіоск.
У будинку № 4 за поль- 7
ських часів був ювелірний магазин Вепса, магазин дамського одягу «Пані» Штадлера, магазин вззпгтя Гіршгорна і майстерня біжутерії Шапса, від 50-х років тут був ремонт взуття, зараз тут магазин «Швейцарські годинники» і магазин «Тканини, тюль, гардини».
У будинку No 5 за Польщі був магазин одяїу Ґольдберґа і годинникарська майстерня Бауера, а з 50-х років минулого століття магазин колясок і господарських товарів, зараз тут магазини «Фаянс і фарфор» та «Інструменти», навколо закриття якого останніми роками було багато судової тяганини, зараз переобладнується.
Під No 7 за польських часів був ресторан Генінґера і магазин спиртних напоїв Яна Людвіга, за радянських магазин промтоварів і кондитерський цех No З, донедавна тут містилося кафе-бар «Мрія», зараз це приміщення переобладнується.
Під No 9 за польських часів був готель «Під трьома неграми» Мора, магазин дамського одяїу Бойка, магазин взуття Розенґартена, магазин тканин Ласта і ресторан Гальперна, за радянських часів працював молочний магазин, останніми роками тут містилася турфірма «Сян», зараз тут цукернича
Сквер на розі Краківської й Вірменської
24 Ї2НЗ eifMUjiUbeoea
кав’ярня «Фреска» (у брамі будівлі декілька років тому віднайшли фрески XIX століття).
ІЦц No 11 до 1939 poiqr 63ГВ магазин одяїу Штайна і ресторан Кафки, від 50-х років тут містилася бляхарська майстерня міськпобуткомбінату, зараз тут продуктовий магазин «Жираф» і «Мрія-Банк».
У будинку № 14 за польських часів була торгівля вином і пивом Векселя та магазин взуття Фурмана, у 50-60-і роки минулого століття ^ хімчистка та фарбування одягу, зараз тут міститься навчальний перукарський салон Львівського державного технікуму дизайну і косметично-парфз^мерний мгігазин «Іміцж».
У житловому будинку № 16 від радянських часів працював палітзфний цех. У будиніцг Nq 17 за польських часів був мгігазин кухонного посуду Вайнберґе- ра і магазин взуття Фрухса, за часів СРСР від 50-х років — перзгкарня і база лікарсько-технічної сировини, зараз тут кафе-бар «Медівня» і перз^арня.
Піц номером 18, де за часів Польщі було ательє дамських капелюхів Шапіри, за радянських часів містилася книгарня, зараз тут магазин мобільних телефонів «Гермес», магазин ще радянських часів «Шпалери» зараз переобладнується. У будинку No 20 останніми роками працює магазин жіночого одяїу «Space».
Під номером 21 — храм Преображення Господнього, який був чинний за часів СРСР як православний. У березні 1946 року на сходах церкви було вбито священика Гавриіла Костельника, одного з провівдиків Львівського собору, який скасував Греко-Католицьку Церкву в Україні. Храм Преображення Господнього
29 жовтня 1989 роїцг став першою відновленою парохією УГКЦ.
У будишдг № 22 за Польпц був ювелірний магазин Ґлянца і ательє дамських капелюхів Ґроссзанґа, зараз тут житловий будинок, у якому 2002-2005 poiqr проводили ґрунтовний капітальний ремонТ) виселивши усіх мешканців.
Під № 25 за Польщі був магазин одягу Сарн Рот, за совєтських часів індпошив взуття і ательє мод 1-го розряду «Марічка», тепер тут ресторан «Фламінго».
У будиніцт № 26 до війни містився ювелірний магазин Гершдорфера, магазин дамського одяїу Бодека і аптека Кужрока, за часів СРСР залишилася аптека, від 50-х років тут була майстерня з ремонту та пошиття одяїу і майстерня ремонту панчіх, а в кінці минулого століття відкрили магазин взуття і кав’ярню. Зараз у будинку, окрім аптеки, лише магазин модного одяїу «Sealine».
Під No ЗО за польських часів 6yrf магазин взуття Штірера, а за часів СРСР на розі з вулицею Гавришкевича — магазин-гастроном, який у 70-х роках минулого століття одержав у народі назву (як і декілька інших гастрономів) «Утро нашей родиньї» — через те, що тут продгівали горілку зі сьомої години ранку.
У будинку No 34 за часів Польщі була торгівля залізними товарами Юзефа і Абрагама Шеллів, майстерня біжутерії Райшнера, а у 50-і роки минулого століття містився іуртожиток Технікзгму легкої промисловості, зараз тут магазин господарських товарів та магазин «Родинна ковбаска».
2006 року на перетині вулиці Краківської з вулицею Лесі Українки археологи розкопали і обстежили фз^ндамент Краківської брами міста XV-XVIII століть, знесеної наприкінці XVIII століття.
Забудова вулиці — ренесанс, бароко, класицизм, сецесія.
1. Центр
25
Ьул. Ставропігійська
Від північно-східного кута площі Ринок на захід відходить вулиця Ставропігійська. На початку XV століття вона дістала назву Божого Тіла, бо виходила до Домініканського монастиря з костелом Божого Тіла. У
XVII столітті вулиця стала називатися Дорогою до До- мініканів, а у XVIII — Домініканською. У грудні 1944 року перейменована на Максима Залізняка, одного з ватажків повстання Коліївщиа 1768 року, 1945 року відновили назву Домініканська, а від 1946 року вулиця одержала назву Ставропігійської — на честь львівського Ставропігійського братства, українського куль- турно-просвітницького товариства XVI-XVIII століть.
У будинку No 2 на площі Ринок, колишньому палаці Бандінеллі, а теперішньому Історичному музеї, з боку вулиці Ставропігійської за польських часів була торгівля кінським м’ясом Галушча.
На розі з вулицею Дрз^сарською (№ 2) міститься аптека, яка від давніх часів мала назву «Під чорним орлом», її власником від 1927 до 1944 року був українець Михайло Терлецький — великий меценат і шанувальник мистецтва. Він зібрав чудову колекцію творів живопису і графіки з^сраїнських митців. Терлецький був фундатором Національного музею у Львові, у його кам’яниці у тридцятих роках містилися редакції українських тижневиків «Громадський Голос» і «Правда». Михайло Терлецький був також великим шанувальником спорту, одним з небагатьох львів’ян, які побували 1936 року на Олімпійських іграх у Берліні. 1964 року за ініціативою фармацевта Крилова тут почалося створення аптеки-музею, який відкрився 1966 року. В музеї зібрано багато експонатів з історії аптечної справи. У львів’ян і туристів великим попитом користуються ексклюзивні фірмові ліки: так зване «залізне вино» — смачний тонізуючий напій. На металевій кованій вивісці аптеки бачимо рік її заснування — 1735, проте ця дата не відповідає історичній правді, що блискуче довів львівський історик архітектури Володимир Вуйцик 1995 року. Засновник аптеки військовий провізор Франц Вільгельм Наторп прибув до Львова одночасно з входженням Галичини до Австрії 1772 року, а сам будинок з аптекою збудовано 1775 року. До того ж жоден із львівських податкових реєстрів XVIII століття не вгаїзує на існування тут аптеки. Найімовірніше, при визначенні року заснування аптеки сталася елементарна механічна помилка: ліву частину стертої вісімки прочитали як трійку, тому замість 1785 року вийшов 1735 рік.
У цьому ж будинку у 50-х роках містився продовольчий склад.
У будинку No З за польських часів була торгівля вином Козьола, за часів СРСР тут містився кондитерський цех, на початку 90-х років у будинку
26
f2H3 6ifMtt4 Ub6o6a
відкрили один із найперших престижних приватних ресторанів «Старий рояль».
У будинку No 9 до війни була цукерня Курнаха, у 50-60-х роках містилася база «Львівмебледеревпрому», зараз тут кафе-бар «Ноїв ковчег», зал якого виходить на подвір’я будинку, і магазин спорттоварів «Лотто».
Під № 11 за Польщі б}ш магазин церковного приладдя «Достава» і редакція української газети «Господарсько-кооперативний Часопис», зараз тзгг житловий будинок.
Забудова вулиці — ренесанс, бароко, класицизм.
Перпендикулярно до Ставропігійської від площі Ринок на північ йде вулиця Друкарська. Наприкінці XVI століття вона називалася Дорогою за Оленем, бо на місці наріжного будинку площі Ринок № 45 (над порталом цього будинку, поряд із сз^асною адресою: площа Ринок № 45, в^ікарбувана стара польська адреса: Ґродзіцьких № 1) стояв будинок, який називався «Під оленем». Згодом вулиця називалася Вірменською бічною і Вірменською Поперечницею, бо тоді не було проходу з цієї вулиці на Вірменську. Від 1871 року вулицю назвали Ґродзіцьких — на честь двох братів, польських військових діячів, які у XVII столітті зробили дуже багато для розбудови фортифікацій Львова. У 1944 році вулиця епізодично називалася Івана Федорова, а від 1949 року на честь 375-ї річниці з^країнського книгодрукування стала називатися Друкарською.
У будівлі No 1 за польських часів містилася Адвокатська палата і Промис-
лово-будівнича спілка, тепер тут житловий будинок.
Будинок No З, збудований 1898 року, мав назву «Під Богородицею» — від розміщеної на фасаді скульптури. За совєтських часів скульптзфу знищили, а відновили 1996 року. За польських часів тзгг була фабрика лікерів Мушинського, зараз це житловий будинок. У будинках №№ 1 і З до 1957 року містилася швейна фабрика № 4, від 1957 року — два цехи швейної фабрики № 1.
Під № 4 за Польші була фабрика горілок і лікерів «Глорія», торгівля горілкою Кесслера, торгівля кінським м’ясом Хенрика Бабачка і магазин письмового приладдя Круґа , зараз тут магазин «Продукти», перукарня «Лель» та бар «Рудий Кіт».
Під № 6 за Польщі був торговий дім «По- льмет», перукарня Штокеля і гуртівня шкір Зайфельда, від 1988 року тут міститься Товариство української мови імені Т. Шевченка «Просвіта» Львівської обласної ради, на честь Вул. Друкарська, 1 чого на фасаді встановлено меморіальну таб-
І.Ценп^
лицю, також в цьому будинку є інтернет-кафе та комп’ютерна студія «Ніка», від 2008 року тут облаштували дегустаційний зал «Масандра».
У житловому будинку No 9 за польських часів був магазин електроте^ч- них товарів Мюльштайна, 2006 року завершено капітальний ремонт цього будинку.
У житловому будинку No 11 за польських часів було торгове довідкове бюро Дворніцького, зараз тут житловий будинок.
Забудова вулиці — бароко і класицизм.
Від південно-східного кута площі Ринок відходить вулиця Руська. Тут від найдавніших часів мешкали українці.. З 1414 року вулиця мала назву Со- ляників, бо українці займалися промислом солі, а від 1472 року за вулицею закріпилася назва Руська.
У будинку № 1 за польських часів містилася кондитерська Авдиковича, ювелірний магазин Зінґера і ремонт парасоль, зараз тут книгарня.
В одній із найстаріших львівських будівель — кам’яниці Войнаровських (No 2) на розі із Сербською за Польщі був магазин одяїу Пільпель і годинни- карська майстерня Амстера, у совєтські часи та у перші роки незалежності
— житловий будинок. Через аварійний стан будинку мешканців відселили. Банк «Львів» 1998 року відреставрував кам’яницю і перебрався до неї. Це класичний приклад, коли потужні фінансові структури, не надто псз^очи історичну спадщину міста, підлаштовзооть архітектурні пам’ятки під свої потреби, рятуючи таким чином їх від знищення.
У будинку No З за польських часів була видавнича спілка «Друкар», видавництво «Рідна Школа», редакція газети «Руський Голос», книгарня Ставропігійського Інституту і годинникарська майстерня Шьона, а за часів СРСР у 50-і роки — швейна артіль імені 25 років Жовтня, а згодом перукарня, в кінці 90-х років з’явилися «Ваша аптека», парфумерний магазин «Росинка» і церковний магазин «Благовість».
У кінці 90-х у кам’яниці Вартановичів № 4 влаштували мистецьку галерею «Гердан», а на подвірі будинку — оригінальну кнайпу у староавстріяцькому дусі «Синя пляшка», за польських часів тут був ресторан Бляуштайна.
Під номером 5 — храм Успіння Пресвятої Богородиці, чинний за часів СРСР, від часів незалежності храм належить до УАПЦ. На стіні Успенської церкви з боку вулиці ї^ської 1999 року встановлено меморіальну дошку на честь митрополита Київського і Галицького XVII століття Петра Могили.
У будинку^No 6 зараз гральні автомати, а в будинку № 8, де за Польшд була Малярська спілка, — магазин жіночої білизни «Соломія» і «Корчма на Руській».
У будинку No 10 за польських часів був ресторан Ліппеля, зараз тут житловий будинок, до 70-х років минулого століття помешкання будині^г займали черниці — патронажні сестри, відомі самовідданим доглядом за тяжкохворими.
У будинку No 14 за Польщі був магазин горілок і лікерів Райзлі Коркеса і молочарня Юнґмана, зараз тут м’ясний магазин «Родинна ковбаска».
У будинку No 16 за польських часів був ресторан Аґіда, зараз тут магазин господарських товарів «Сантехніка» і ресторан «Афродита».
2S f243^і^лиці Ub€o€a
У будинку No 18 до 1939 року була українська видавнича спілка «Червона Калина», редакції українських газет «Новий Час», «Літературно-Наз^ковий Вісник», «Нова Хата», «Неділя», видавнича спілка «Українське народне мистецтво», видавництво Боднаровича, також містилися магазин галгінтереї Кзшфершмідтеї, ательє дамських капелюхів Філера і з^країнська крамниця кондитерських виробів «Фортуна Нова», зараз тут центральний диспетчерський пункт трамвайних маршрутів і магазин «Юний технік». ,
На будинку колишнього товариства «Дністер» (№ 20) встановлено три меморіальні дошки: 1987 року — на честь першого виступу тут 1909 року видатного українського актора і режисера Леся Курбаса, на честь засновника товариств «Сокіл-Батько» і «Дністер» Василя Нагірного і відтворена 1997 року за зразком 1934 року меморіальна дошка на честь українського гімнастичного товариства «Сокіл-Батько». Під час Другої світової війни у будівлі містилася штаб-квартира ОіУН, у 50-х роках минулого століття був гуртожиток № 1 Обласної радянської партійної школи при обкомі КПУ і їдальня, центральна база Гастрономторгу, а також спортзал Львівської обласної ради, зараз тут відділення Ощадбанку, 1-а міська комунальна поліклініка. Обласна наз^кова медична бібліотека, Обласний центр медико-соціальної експерінзи і ;^тека.
2006 року вулиця Руська зазнала значної реконструкції: розвели дві трамвайні колії у напрямку від плопц Ринок, посадивши їх на бетон, і значно розширили хідник біля входу до Успенської церкви.
Забудова вулиці — ренесанс, бароко, класицизм, сецесія.
Перпендиі^лярно до вулиці Руської на південь від плошд Ринок відходить вулиця Сербська. Частина вулиці від площі Ринок до Староєврейської від кінця XVI століття називалася Торговищем худоби, бо тут цим товаром здебільшого торгували євреї. Від початку XVI століття вулиця дістала назву Шкоцька. Довгий час вважалося, що назва пішла від декількох шотландських родин, які нібито тут проживали, гіле в підсумід^ істоірики зійшлися на тому, що Шкоцька — це перекрзгчена Скотська, пов’язана з тою ж худобою. Дрзо-а частина Сербської — від Староєврейської до Братів Рогатинців сформувалася лише в другій половині XIX століття і називалася Ружаньцовою і Трояндовою. Третя частина вулиці — від Братів Рогатинців до площі Соборної від початку XIX століття називалася Бернардинською нижчою, бо виходила до монастиря Бернардинів. 1871 року всі три частини вулиці об’єднали під назвою Сербська, хоча якихось достовірних доказів про те, що тут колись мешкали серби, немає. Під час німецької оіогпації Львова (1941-1944) вулиця називалася Хорватською, бо серби були запеклими ворогами фгшіистсьтсої Німеччини, а хорвати її союзниками.
У будиш^ No 1 за польських часів був магазин ід^онного посуду Гехлера, ремонт парасольок Коркеса і магазин тканин Ґлімера, а за часів СРСР — ательє з пошиття портьєр. За радянських часів у тій же кам’яниці Войнаровських на розі з площею Ринок містився опорний пункт правопорядку, а навпроти був приймальний пункт склотари. Під № 2а за польських часів містився магазин ідгхонного посуду. Бардаха, ремонт парасоль Райфа і ресторан Баума, зараз тут торгівельний дім Геррі Вебера.
І.ПІентр ^9
Під Nq 4 у 50-і роки була артіль «Харчопромкомбінат», зараз тут житловий будинок. У житловому будинідг № 6 останніми роками облашіували салон меблів «Західна лінія». У будинку № 7 за Польщі був магазин кухонного посуду Шварта, від 2008 року тут відкрили «Мазох-кафе».
Під No 9 наприкінці 90-х був комісійний магазин, зараз тут магазин антикваріату «Сербія», а за польських часів був магазин письмового приладі^я Шуберта.
У будинку № 10 за польських часів був м’ясний магазин Каца, зараз тут перукарня, вхід до якої є з боку вулиці Староєврейської. Під номером 11 за польських часів містився магазин ід^онного посуду Арона Фіша, зараз тут житловий будинок.
У житловому будинку №13 від радянських часів працював великий гастроном, зараз тут гриль-бар «Старий Львів» і магазин продуктів «Жираф».
У житловому будишдг Nq 15 за польських часів був магазин кухонного посуду Любіна, за радянських часів — міжобласна база Головкультторіу, Кооперативне товариство зогдожииків.і закусочна, зараз тут комунальне підприємство «Старий Львів». Під No 17 за Польщі був мгігазин кухонного посуду Кона і ресторгін Васінчинського, зараз тут житловий будинок.
Забудова вулиці — ренесанс, бароко, класицизм, сецесія.
Від південно-західного кута площі Ринок на захід розташована площа Катедрадьва. З 1795 poigr це була вулиця Катедральиа, а від 1828 року вулиця стала площею Капітульною на честь капітули — ради при єпископі Римо-Католицької Церкви, яку утворює колегія духівництва катедрального собору для управління дієцезією (єпархією). Від 1950 до 1991 року площа мала назву Рози Люксембург (1871-1919) на честь діячки німецького комуністичного ліворадикального руху.
У будишог Nq 2 за Польщі містився магазин взуття «Jotes», а за часів СРСР комісійний магазин і аптечний магазин Дортрансмедпостачторіу, з^аз тут магазин модного одяїу «Парадіз» і магазин чоловічих сорочок і краваток «Прухнік».
У частині наріжного з площею Ринок будинку № 23 до кінця 90-х років був найбільший у місті хлібний магазин № З зі входом з площі Катедральної № З (знаний у народі як «Булочка»), на початку XXI століття тут ще був гастроном, згодом тут облаштували бар «Львівські і^фчата» і магазин-салон «Самсунг», зараз тут працює бар-ресторан «На Катедральній», ресторан «Акрополіс» і аптека. За польських часів у цьому будинідг було ательє шовкових тканин і пошиття постелі Дрекслера, магазин колоніальних товарів «Індра», магазин модних та галантерейних товарів Прз^хніка, а також ремонт парасольок Кесслера. За часів СРСР тут була міжобласна база «Союзоптгалантерея», меблевий магазин, магазин трикотажу, ремонт взуття, а потім взуттєве ательє «Башмачки».
У будинках на південній стороні площі за Катедрою квартири перших поверхів у 90-х роках викупили і відкрили під № 4 магазин чоловічих костюмів «Міхаїл Вороній», а під № 6 найпрестижнішу у місті кав’ярню «Світ кави», де можна сіцшітувати до сотні різноманітних сортів кави. У житловому будинку № 8, де за польських часів було товариство «Бібліотека релігійна» і ательє дамських капелюхів Ванди Карпінської, зараз відкрили ресторан «Амадеус».
зо f243 6і(мщіUb6o6a
Латинський Катедральний костел у радянські та українські часи неодноразово зшорядковувався ззовні: на східній стіні гарно відреставрували фреску — копію ікони Матері Божої з Христом у пам’ять про львівську патриціанську родину Домагаличів, у перші роки XXI століття відновили бляшаний дах собору, відреставрували каплицю Гроба Господнього з північного боку. Під час* реставрації, яка тривала від початку XX століття до 1950 рої^, на південному та північному фасадах відкрили готичні портали входів до храму. Натомість каплиця Боїмів (початок XVII століття) перебуває у дуже занедбаному стані: ісам’яній різьбі на фасаді загрожує нищення. На стіні вежі Катедри до 1939 року було декілька пам’ятних таблиць, майже усі вони зникли у часи СРСР. Дошку, встановлену 1910 року на честь 500-річчя Ґрюнвальдської битви і перемоги слов’ян над рицарями Тевтонського ордену, демонтували німецькі нацисти під час окупації Львова. 2004 року на фасаді Катедри встановили пам’ятну дошку на честь перебування у Львові у червні 2001 року Папи Римського Івана Павла II. 2006 року під час археологічних робіт, пов’язаних із прокладанням нової трамвайної колії на плошд Катедральній, виявили багато цікавих об’єктів, насамперед залишки кладовища і готичну споруду на північно-східному розі плошд, якої не існує на старих мапах. Цю споруду археологи досить ретельно дослідили і дійшли висновку, що це брама готичного періоду, яка вела до кате- дрального подвір’я, але не виключено, що це могла бзгги каплиця чи гробівець. Споруда має готичну цеглу і кладку.
Забудова плопц Кадедральної — ренесанс, бароко, ампір, класицизм.
Перпендикулярно до площі Катедральної на південь від плошд Ринок йде вулиця Галицька — одна з найстаріших і найславетніших вулиць Львова. Свою назву вона зберегла з XIV століття. В кінці вулиці стояла Галицька брама міських укріплень і звідси починалася дорога на Галич.
Під No 1 за польських часів був магазин одягу Брілля, а до 90-х років минулого століття магазин трикотажу «Промінь», зараз тут магазин одягу «Репортер».
Під No З за польських часів 65Ш ювелірний магазин Ганда і ательє дамських капелюхів Дізендрука, а від радянських часів тут міститься магазин меду «Бджілка».
У будинку № 4 за польських часів було пошиття і продаж капелюхів Кафки, у 50-і роки ремонт взуття, від часів незалежності тут містився магазин одягу «Відіван», а від 2007 року — кав’ярня «Меша». У будинку № 5 до 1939 року було виробництво килимових доріжок Гегедюса, зараз тут магазин «Гардини».
Під № 6 у 50-х роках був магазин меблів, потім до 80-х років містився посудно-господарський магазин «Райдуга», де можна було купити найрізноманітніші вироби з кришталю, кольорового та іутного скла, зараз тут престижний магазин годинників «Секунда», донедавна працював магазин мобільного зв’язку «Фокстрот», зараз на його місці обслугов)шання vip-клієнтів «Приватбанку».
У будинку No 7 за часів Польпц були бакалійні товари Ожмінського і магазин одягу Шнека, зараз тут спортивний магазин «Олімп». У будинку № 8 за Польщі був магазин чоловічого одягу Ляуфера, за радянських часів від 50-х років комісійний маїгазин, а зараз магазин будматеріалів.
З/
Вул. Галицька, 15
Під No 9 за польських часів містилася кондитерська Рауха, за часів СРСР у 50-х роках — меблевий магазин, потім магазин трикотажу і краваток, зараз тут бутік головних уборів «Шапо»
(колишній салон сумок і капелюхів «Міла») та гральні автомати.
У будинку № 10 за польських часів містилося ательє дамських капелюхів Шрен- целя, у 50-і роки ательє мод 2-го розряду, а до початку 90-х років минулого століття
досить популярний магазин дитячих товарів та іграшок «Малятко», зараз тут ресторан швидкої їжі «Де Манджаро».
Давніший магазин «Культтовари» під номером 11 перетворився на початідг століття на магазин побутової електроніки та оргтехніки, зараз тут магазин мобільного зв’язку «Мобілочка» і магазин цифрової техніки «Цифра».
У будині^г No 12 за Польщі було виробництво корсетів Пезена, ювелірний магазин Ґольдштайна і магазин одяїу Шокальської, за радянської влади тут був комісійний магазин і магазин гумового взуття, тепер відповідно магазин будівельних матеріалів і «Єврозоо». Під № 13 за Польші містився магазин галантерейних товарів Блюменкранца, за совєтських часів тут був магазин текстилю та металогалантереї, зараз — гастроном самообслуговування «Сонцевир».
Під No 14 за Польщі був магазин модних товарів Хенрика Бертеля, від 50-х років — магазин «Дитячий світ», донедавна сюди виходили вітрини меблевого салону «Вегіопі», розташіоваїного на вулиці Братів Рогатинців, зараз це приміщення переобладнується.
У будинку № 15 за Поль- ші був магазин одягу Гандель- мана і магазин взуття Краха, за часів СРСР тут містився магазин «Кінофотоаматор», зараз — магазин хутряних виробів «Соболь», який у 90-х переїхав сюди з рогу Галицької і плошд Ринок.
Відомий магазин вззпгтя «Чобіток» під № 16 працював тут від радянських часів, зараз це приміщення переобладнується. Під № 17 за часів Польші був магазин жіночого
Вул. Галицька, 17
32 Г2ЧЗЄіімщіиьЄова
одяїу Штаз^ера, зараз тут добре відомий від радянських часів кооперативний магазин «Колосок», де продавали перші у Львові ковбасні вироби за кооперативними цінами. ІІід № 18 до вісімдесятих років 65Ш м’ясний і ковбасний магазин, донедавна працював магазин одяїу і кафе-бар, зараз тут «Плюс-Баик» та магазин одяїу і аксесуарів «Січкар».
На розі Галицької з вулицею Братів Рогатинців (№ 19) від початку XX століття працює аптека, яка за Польщі називалася «Під золотим орлом» і належала Лєшеку Складовському, в середині 90-х років тут встановили барельєф зі зображенням богині здоров’я Гігієї. За Польщі в цьому будиніцг також містилася Купецька позичкова каса і Польський торгівельний банк, зараз тут обладнали салон «Київстар». У житловому будинід^ № 20 за польських часів був магазин одягу Дройовської і магазин штучних квітів Жепецької, останніми роками тут містився музичний центр «Меломан», зараз це приміщення переобладнується.
У будинку № 21 за польських часів був магазин парфумів Зенкера і магазин трикотандг «Trykot», за совєтських часів — Обласне статистичне зшравління і видавництво «Радянська школа», тепер тут видавництво «Світ» і віднедавна «Укрсиббанк». У цьому ж будинідг до кінця 90-х років містився знаменитий магазин дитячих іграшок «Лис Микита» (це був перший у Львові спеціалізований магазин дитячої іграшки, відкритий у січні 1959 poiq^), названий на честь героя Франкової казки. На вулиці перед магазином у часи СРСР і у перші роки незалежності продавали цукрових півників та оригінальні дитячі дерев’яні народні іграшки, виготовлені майстрами з Івано-Франківщини.
Ближче до Катедри на вулиці Галицькій час від часу жінки продають предмети ужиткового мистецтва, зокрема килимки. На початку дев’яностих тут епізодично велася несанкціонована торгівля образами та картинами, які виставляли на кам’яний парапет каплиці Боїмів. На розі біля каплиці Боїмів до початку 90-х стояв газетний кіоск. Вулиця Галицька від кінця 80-х років є традиційним місцем виконання оригінальної вуличної музики. Найчастіше на початку XXI століття тут ірає ретро-оркестр відомих львівських музикантів Профа і Чуба, також тут грають свою музиїдг мандрівні гітаристи, сопілкарі, виконавці кельтської музики на лютнях і волинках, мандрівні латиноамериканські музиканти у ясіфавих пончо, а також вуличні акордеоністи і скрипалі — постійний атрибут європейських міст.
Забудова вулиці — ренесанс, бароко, сецесія, класицизм.
Вулиця Ставропігійська веде до площ} перед собором Пресвятої Євхаристії (колишній Домініканський собор), яка вже за часів з^сраїнської незгілежності 1993 року була названа площею Музейною, хоча Музей атеїзму тут ліквідували одразу після розвалу СРСР, частково залишивши приміщення Музею релігії. Від XVIII століття ця площа називалася Домініканською, бо монастир ордену домініканів тут існзшав від XIV століття. Протягом двох місяців 1945 року^ площа носила назву Максима Залізняка, а від 1946 до 1993 року була Ставропігійською. За часів СРСР храм Божого Тіла закрили і, як у багатьох львівських храмах, зробили у ньому склад, а 9 квітня 1970 роїдг тут відкрили Музей релігії та атеїзму і встановили усередині хргіму підвішений під куполом маятник Фуко, який своїм відхиленням підтверджував процес обертання Землі. У музеї
1. Центр
33
працював кінолекторій, де читали лекції на атеїстичні теми і демонстрували атеїстичні наз^ково-популярні фільми. З експонатів Музею атеїзму найвідомі- шими були діорами «Єззатські тортури» і «Страта повсталих римських рабів». Щосуботи і щонеділі у храмі проводили концерти органної музики. З нагоди влаштування тут атеїстичного музею 1970 poiqr у кам’яної сідгльтури святої на південній частині даху над порталом забрали з рз^с хрест, на жаль, так і не відновлений за 18 років незалежності.
Від 90-х років Домініканський собор став греко-католицьким храмом Пресвятої Євхаристії, особливо популярним серед львівської молоді через проповіді отця Міляна: на недільні проповіді молоді люди приїжджають сюди з усіх закутків Львова. При відновленні храму виникали колізії між Церквою і музейними працівниками, які вперто хотіли залишити за собою деякі приміщення, і зокрема звинувачували нових господарів у нищенні органа. До 2005 року ці тертя були залагоджені. Ліхтар храму реставрзшали у 60-х роках. 2006 року на площі неподалік собору встановили пгім’ятник Никифору Епіфанію Дровняку, всесвітньо відомому українському з^гдожнику Лемківщини.
Забудова площі — бароко, класицизм.
Від площі Музейної на південь прямує вулиця Івана Федорова, названа так 1949 poiQT на честь українського першодрукаря, який 1574 року видав у Львові першу українську книгу «Апостол». Кзні частини цієї вулиці в різні часи називалися Домініканською бічною, Руською бічною і Бляхарською.
У житловому будинку № 1 від 1946 року містилася кравецька артіль імені 8 березня. У житловому будинку № 2 у 50-х роках минулого століття містився гуртожиток № 7 Політехнічного інституту, зараз тут комп’ютерна фірма «БС».
У житловому будинідг № 8 за польських часів містилося Товариство єврейських ідш- ців, у 50-х роках — хлібний склад. На цій вулиці стоїть колишня будівля Ставропігійського інституту (Nq 9), на фасаді якої вміщена мемо-
Вул. Федорова
Вул. Федорова, 1
34
f243 6tfMU{i Львова
ріальна таблиця на честь Івана Федорова. У цьому приміщенні за радянських часів заснували ремісниче училище № 2, яке згодом стало поліграфічним, а зараз це Ставропігійський професійний ліцей.
Далі в будинку № 11 за польських часів містився палітурний цех Гевака, а за радянських часів бібліотека Ленінського району ім. Т. Г. Шевченка, зараз тут магазин канцтоварів «Четар». У житловому будинку № 12 за польських часів була молочарня Галя. У будинку № 16 від часів незалежності міститься Церковна кредитна спілка.
У житловому будинку № 20 від радянських часів міститься опорний пункт правопорядку. В будинку № 21 за Польщі була перукарня Рампа, а у 90-і роки минулого століття тут відкрили новий букіністичний магазин «Рідкісна книга». Під No 27 за часів Польщі містилося Товариство дрібних єврейських купців і фабрика бетону Домініка, зараз тут «Арт-бар», до 70-х років XX століття над воротами будинку висіла шестикутна зірка «Щит Давида», зараз на цьому місці меморіальна дошка на честь єврейського філософа Давида Галеві.
У житловому будинку № 29 за польських часів була пекарня Вальдмана, зараз тут приміщення єврейського товариства. Від часів Другої світової війни будинки під NqNo 22-30 поступово нипщлися. Особливо в останні роки жахали своїми рз^ами залишки будинків NqNo 26 і 28, які зазвичай слзпгують притулком для львівських безхатченків. Дуже гротескно вигладає пункт прийому склотари, що працює останні декілька років у рзанах будинку № 28. До Євро-2012 на цьому місці планують збудувати п’ятизірковий готель.
Забудова вулиці — бароко, класицизм, сецесія.
Від плошд Музейної до вулиці Театральної тягнеться одна з найколоритні- ших вулиць Львова — Вірменська, названа так тому, що тут у давні часи мешкали представники вірменської громади. В різні епохи різні частини вулиці називалися по-різному. У XV столітті вулиця називалася Пекарською, бо тут селилися пекарі, у кінці XVIII століття Універси-
Вул. Федорова, 28
Вул. Вірменська, 13
1. Цемпф
3S
Вул. Вірменська, 25
хетською або Академічною через те, що неподалік була будівля університету, у другій половині XIX століття вулиця називалася Дідушицьких, на честь спольщеного українського роду, представник якого Володимир Дідушиць- кий заснував неподалік, на вулиці Театральній, Природничий музей. Від кінця XIX століття вулиця називалася Вірменською. В часі німецької оі^шації вулиця мала назви Бюрґерштрассе і Вельфенштрасе.
У житловому будинку No 2 за польських часів був робітничий спортивний клуб профспілки трамвайників і металістів. У житловому будинку № З за польських часів була друкарня Водека, у 50-х роках тут містилася меблева артіль «Червоний промінь». У житловому будинку № 5 за Польщі був ресторан Гелльрайха.
У житлових будинках № 6 і № 8, які через аварійний стан знесли в кінці 20-х — на початку 30-х років минулого століття і яких зараз не існує, за польських часів були, відповідно, готель Ґуттмана і Польська радіофонічна спілка «Тефаґ» з магазином грамофонів і грамплатівок Клягсбальда.
Одну з найцінніших архітектурних пам’яток Львова Вірменську церкву (No 7) за совєтських часів закрили і влаш- тзшали тут спочатку сховище Львівської картинної галереї, а від 1953 року сховище Національного музею. У 90-і роки зі сховища викрали декілька надзвичайно рідкісних старовинних ікон. Приміщення храму довго не хотіли передавати вірменській громаді, мотивуючи це, серед іншого, й тим, що вірні, заходячи до церкви, стиратимуть написи на надгробних плитах вірменського монастиря бенедиктинок, якими вимощене подвір’я храму. У січні 2000 року храм нарешті передали вірним, і на Різдво 7 січня 2001 року відбулася перша літургія у капличці церкви на подвір’ї, 2002 року звільнили головну наву, у травні 2003
року відкрили вхід з вулиці Краківської, Вірменська, ЗО
36
Ї2ІЗ 6tfjiui4 Мбо€а
тоді ж відбулося посвячення Вірменського катедрального собору верховним патріархом вірменської церкви Католікосом усіх вірмен, Гарегіном II. Адресу Вірменська No 7 зараз має також мистецька галерея «Зелена канапа». Поряд із‘ Вірменською церквою в кінці 90-х під No 9 відкрили ресторан у вірменському стилі, причому на подвір’ї було знищено оригінальний кам’яний хрест, який прикрашав вхід у мзфі.
У житловому будинку No 14 за Польщі був меблевий магазин Лінда. У житловому будинку No 16 за польських часів містилася Перша львівська гуртівня спиртних напоїв і електротехнічне підприємство «Ампер» Зеха. У житловому будинку № 18 за польських часів був магазин похоронних товарів Здоу, зараз тут магазин антикваріату «Стара крамничка» і нотаріус.
Під No 19 за польських часів працював майстер біжутерії Бадер, а зараз тут міститься найславетніша львівська кав’ярня другої половини XX століття — «Вірменка», заснована 1979 року. Протягом 80-х років вона була центром духовного життя львівських нонконформістських тусовок найрізноманітнішого штибу, зокрема гіппі і богемників. У будинку № 20 від 2008 рої^ розмістилося кафе «Гасова лямпа». У будівлі № 23 від радянських часів міститься навчальний корпус Інституту прикладного та декоративного мистецтва, тепер Аьвівської національної академії мистецтв. У будинку № 25 у 50-і роки минулого століття був ремонт взуття, зараз тут офіс Республіканської Християнської партії.
У житловому будинку No 26 у 50-х роках містився склад Головгалантереї. У будинку № 27 за польських часів була фабрика дзеркал Бика, зараз тут міститься Управління єпархії Вірменської Апостольської Церкви і відділення Інституту підготовки кадрів промисловості. У житловому будині^г № 28 у 50-60-х роках б}ш гуртожиток No 1 Інституту прикладного мистецтва. У житловому будинід^ № 33
відкрили 2006 року арт-галерею «Три корони».
Під No 35 міститься культурно-мистецький центр «Дзиґа», який переїхав сюди з Порохової вежі влітку 1996 року. До цього часу тут був склад Облкниготоріу, давніше бакалійний склад, у 50-х роках база готового одяїу, а до 1939 року це були
приміщення храму Божого Тіла. Поряд із «Дзиґою» під No 31 міститься кафе у вірменському стилі «Арарат- Урарту», засноване наприкінці 80-х років XX століття, останніми роками воно не працює.
На початку XXI століття на вулиці Вірменській з’явилися: під № 8 турфірма «Аеотур», під No 16 нотаріус, під № 32 букіністична крамниця, під No 33 мистецька На розі Вірменської й Друкарської галерея «Три корони».
1. Центр 37
На розі Вірменської і Краківської, на місці розібраних у 20-і роки XX століття двох будинків, у 1943 році німці розстрілювали людей, після війни тут облаштували спортивний майданчик, згодом він став дитячим. У кінці 90-х років минулого століття вулицю Вірменську від вулиці Театральної перекрили шлагбаумом.
Забудова вулиці — ренесанс, бароко, класицизм.
З площі Катедральної на північ прямує вулиця Театральна. Від початку XV століття і до 1871 року різні її частини у різні часи називалися: Пекарська (бо тут бз^в цех пекарів). За Ятками, Різницька (бо перед Катедрою стояли різницькі ятки, де торгували м’ясом). Шпитальна Св. Духа (бо на теперішній плошд Івана Підкови був шпиталь і монастир святого Духа), Францішканська (бо в районі Народного Дому у XVII столітті був монастир Францішканів), Довга (бо була тоді й, до речі, залишилася дотепер найдовшою вулицею Середмістя) і нарешті 1871 року Театральною, на честь Скарбківського театру (тепер театр імені Марії Заньковецької). Поляки 1916 року перейменували вулицю на ругов- ського, на честь президента міста Тадеуша Гуговського, який під час російської окупації 1914-1915 років приніс багато користі для громади Львова, а потім бз^в ув'язнений росіянами. Від 1944 року вулиця знову стала називатися Театральною. 2005 року вулицю перегородили від плошд Міцкевича, таким чином припинивши по ній автомобільний рз^.
Під Nq 1 за польських часів містилася комісійна торгівля текстильними товарами Абрама Брауна, магазин дитячого одягу «Рай Дитини» і магазин квітів Кшижевського, за радянських часів у 50-і роки був магазин меблів, а згодом тут облаштували магазин «Поезія», який існує донині. На розі з площею Катедральною в будинку № 2 за польських часів було радіотехнічне ательє «Анода» і фабрика пошиття рукавичок Ольшевського і Черніцько- го, у 50-х роках — ательє індпошиву одяїу і ще від радянських часів тзгг міститься відома майстерня з виготовлення та ремонту ювелірних виробів «Діамант».
Початкові непарні номери вулиці віддавна займають книгарні. Під № З до 80-х років був магазин «Букініст», а 2006 року тут відкрили ювелірний магазин «Каприз». Під No 5 за радянських часів були спеціалізована книгарня «Урожай» і магазин «Книга-поштою», зараз тут залишився магазин дитячої книги, цю ж адресу від 2006 року має магазин одягу «Вістула».
На розі з площею Катедральною в будинку № 4 у 50-х роках містилася перукарня, потім до 90-х років тут був комісійний магазин. У цьому ж будинку у 2002 році влаштували бар «Єллоу Субмарін» (названий на честь славетної пісні гурту «Бітлз»), де містився львівський фгін-клуб «Бітлз». Вітрини та інтер’єр бару були оформлені у стилі 60-х років з багатьма речами побзпу тої епохи. Після закриття бару тут містилася піцерія, гральні автомати і згодом магазин модного одягу «Парадіз», зараз це приміщення переобладнується під кафе. У будинку No 6, де за польських часів був магазин дамського одяїу Мюллера, за часів СРСР відкрили ательє головних уборів, яке існує донині. Поруч від 2001 року працював концептуально облаштований оригінальний бар »Титанік», зараз тут гральні автомати і косметологічний салон.
38
f243 eifjua^i М€оЄа
У будинку No 7 за польських часів’ були магазини одяїу «Clothing House» Ка- ролінського і Міхала Обоґі, магазин тканин Абрагама Віттельса, магазин меблів Марії Чиж, майстерня біжзггерії Тирліка і годинникарська майстерня Шайкарта, потім за часів СРСР тут містився меблевий магазин № 2, в кінці 80-х працюваш магазин «Килими». В цьому ж будинку б}ш салон дитячої фотографії, на вітрині якої у совєтські часи красувалося дитяче фото кучерявого Ульянова-Лєніна, фотоательє працювало до 2005 року. Останніми роками тут містився салон «Біомеблі», хутровий магазин «Шубка» і магазин комп’ютерної та офісної техніки «МКС», зараз тут «Енергобанк» і комп'ютерний салон «People.net».
У будинку № 8 до 1939 року містилася Польська телеграфічна агенція і цукерня Подгаліча, зараз тут «Алко- маркет». На розі з вулицею Беринди в будинку No 9 за польських часів була книгарня «Ґубринович і син» і Лікарська видавнича спілка, а від 50-х років тут містився склад книг і найвідоміший у місті магазин канцтоварів «Школяр», у 2006-2007 роках коштами компанії мобільного зв'язку «Київстар» у будівлі провели реставраційні роботи, включно з відновленням погрудь польських поетів з боку вулиці Беринди, а у листопаді 2007 року відкрили центр обслуговзшання клієнтів компанії «Київстар».
У будинку № 10, де зарає міститься престижний магазин швейцарських годинників «Женева», за радянських часів був магазин «Природа», який спе- ціаліззшався на продажу птахів, а за польських часів тут б)ш магазин меблів і килимів Шустера. У цьому ж будинку від часів СРСР також міститься ательє пошиття шапок та капелюхів і відділ соціального захисту населення.
Під No 11 за польських часів була Спілка урядовців ґміни Львова, у 50-і роки ремісниче з^илиш;е № 2 разом із гуртожитком, згодом профтехучилище, зараз тут Міжнародний інститут освіти, культури та зв'язків із діаспорою. У будинку No 12 за польських часів був магазин кухонного посуду Павліковського і ресторан Лнєлі Зайонц, зараз туї магазин-салон галантереї «Стара брама».
Під No 13 у будівлі Єзуїтського костелу на розі з площею Іваїна Підкови від часів СРСР дотепер міститься книгосховище бібліотеки Національної академії наук, яке планзтоть перенести, а храм віддати Греко-Католицькій Церкві. На стіні колишньої Єззатської колегії (№ 13) — меморіальна дошка на честь Богдана Хмельницького, який навчався у цьому закладі на початку XVII століття (автор Кудлаєнко, 1995 рік).
На розі Театральної й Лесі Українки
1. Центр 39
У будівлях No 13 і No 15 містяться приміщення середньої школи No 62, до 1939 року тут була загальноосвітня школа імені Міцкевича, від 1946 року в будинку No 15 була педагогічна школа, згодом від 1947 року педучилище № 2, а у 50-і роки в будівлі № 13 містився іуртожиток механічного технікуму.
У будинку № 17 за Польщі містилося Управління фінансів, акцизів і монополій та Митна дирекція. 1941 року будинок згорів і б}ш відновлений у 50-х роках, зараз тут розмішується Львівське відділення Інституту економіки Національної академії наук.
Західна сторона вулиці до Другої світової війни від тилу Національного музею і до театру імені Марії Заньковецької (на місці теперішнього Вернісажу) була забудована філією Управління фінансів, яка складалася з двох будинків у стилі класицизму і була знищена під час Другої світової війни.
Східна сторона вулиці Театральної від площі Стефана Яворського до Вірменської на початку XXI століття була майже повністю зрзгйнована включно з будинками № 16, де до Другої світової війни містилася бз^кіністична книгарня Ґрз^нда, і No 18, де від другої половини XIX століття містився один із найкрапщх природничих музеїв Європи. Реставрація цієї сторони вулиці триває близько двадцяти п’яти років і наближається до завершення, у наріжному житловому будиш^ з вулицею Вірменською (No 20) відкрили аптеку, ау відреставрованій будівлі № 16 відкрився 2006 року перший у Львові п’ятизірковий готель «Леополіс».
У будинку No 21 (тильний бік будівлі Національного музею) за польських часів був магазин меду Енде. В Українському Народному домі, якйй міститься в будинку No 22, за Польщі була «Українська книгарня» і книжковий антикваріат, від 1939 року Народний дім перетворили на Будинок Червоної армії, від 1951 року — Будинок офіцерів, де проводили різноманітні культзфні заходи. За часів незалежності тут розташований Будинок офіцерів Західного оперативного ко- мандуваїння, тут же у 2000-х роках розмістився «Кінопалац». На фасаді будівлі
— меморіальна дошка на честь проголошення Західноукраїнської Народної Республіки (тут містився штаб ЗУНР).
На розі з вулицею Лесі Українки у будівлі № 23 (театр імені Марії Заньковецької) у кінці сімдесятих років XX століття відкрили надзвичайно популярний тоді бар «Театральний», який на початку нового століття підупав і, як наслідок, його закрили. Переобладнаний бар «Театральний» відновили 2006 року, цю адресу зараз мають також магазин антикваріату, кафе «Альцес» і приватний нотаріус.
Під номером 24 за польських часів б}ш магазин чоловічого одягу Кікіна і Адлера, торгівля спиртом Полянського і магазин письмового приладдя Альберта Проєкта, а за часів СРСР тут містилося атедьє зі встановлення колективних антен, яке в новітні часи перетворилося на салон цифрових систем сзшутни- кового телебачення «Імперія ТВ», що працював тзгг донедавна, як і відкритий у 90-і роки минулого століття бар «Джаз фан-клуб», у 2000-х роках бар закрили і на його місці облаштували магазин модного жіночого одяїу «Джей-Ель», за цією ж адресою зараз міститься «Індекс-Банк» і від 2008 року магазин іграшок «Лис Микита».
Під No 26 за польських часів б}ш готель «Реюньйон» Гляйхера і кав'ярня Зиґмунта Барана, а за радянських часів до 90-х років — міське радіотелевізійне
40
f243 eifjiuni Мвоба
ательє і каси попереднього продаядг автобусних квитків, що працюють донині, також зараз тут є магазин мисливської зброї і донедавна був відеопрокат.
Забудова вулиці — бароко, ампір, класицизм, неоренесанс, сецесія.
З південного боку Преображенської церкви вулицю Краківську з Театральною з’єднує невеличка вуличка Корнякта, названа на честь найбагатшого купця Львова і найбільшого мецената міста за всі часи — грека Костянтина Корнякта (помер 1603 року). Від 1885 року вулиця мала назву Корняктів, за часів нацистської окупації її назвали Зальманнштрассе, епізодично у жовтні- грудні 1945 році вулиця мала назву Ізюмська і з кінця 1945 стала Корнякта.
Фактично в єдиному її будинку № 1 за Польщі була спілка текстильних товарів «Фзо^а», магазин шовку Кораля, з^сраїнська видавнича спілка «Власна Допомога» і редакція газети «Нива», в кінці XX — на початку XXI століття тут відкрили магазин жіночої білизни «Лоліта», магазин європейських тканин і парфумів «Еден», далі розташований магазин «Насіння».
Забудова вулиці — класицизм.
Вулицю Краківську з Театральною також з’єднує невеличка вуличка Яна І, названа так 1950 року на честь чеського національного героя, який у 1420-1422 роках очолював армію таборитів під час гуситських війн. Від 1812 року вона мала назву Мала Краківська, від 1871 року — Камінського, на честь видатного львівського драматурга і актора, директора Пофранцішканського театру Яна Непомуцена Камінського (1777-1855), а за часів німецької окупації називалася Штейнгассе.
У житловому будинку No З за польських часів був готель Ґотфріда і магазин взуття Квінтера. У житловому будинку № 7 за польських часів був готель Пельцнера.
Вулиця має забудову кінця XIX — початку XX століття у стилі віденського класицизму чиншовими будинками, які здавалися в оренду мешканцям.
Біля театру імені Марії Заньковецької вулицю Театральну з проспектом Свободи єднає площа Вічева, яка одержала свою назву за радянських часів, у XVIII-XIX століттж площа мала назву Каструм (замок) — через сусідство з оборонним Низьким замком, який розібрали 1802 року. У часи СРСР тут була автостоянка, а на широкій білій глухій стіні тильного боку будинків No 22 і № 24 проспекту Леніна (Свободи) був великий екран, на який увечері проектували кінофільми або ретранслю-
Пл. Вічева
і. Центр
У/
вали телепрограми. Від часів незалежності на площі розмістився знаменитий львівський Вернісаж, де продаються художні вироби та деякі предмети антикваріату. Забрати звідси Вернісаж місцевій владі не вдається вже протягом багатьох років.
З південного боку Вернісажу вулицю Театральну з проспектом Свободи з'єднує вуличка Низький Замок, названа в пам’ять про те, що на цьому місці стояв оборонний замок, розібраний австрійською владою 1802 року. Від сорокових років XIX століття вулиця називалася площею Кастрз^м (замок), від 1871 року це була вулиця Технічна, від 1885 року Лукасінського (Валеріан Лукасінський — діяч польського антиросійського визвольного руху 20-х років
XIX століття, помер в ув’язненні у Шліссельбзфзькій фортеці), у часі німецької окупації Ґльокенштрассе, а від 1946 до 1991 року Космодем’янської, на честь совєтської партизанки Зої Космодем’янської, яка загинула 1941 року під час війни з Німеччиною. Вулиця фактично складається лише з північного крила Націонаїльного музею. За польських часів тут містилося поштове відділення No 6, магазин паперу Гейера і спілки, кав’ярня Раттнера і магазин меблів Чиша і Мюнцера.
Біля Єзуїтського костелу вулицю Театральну з проспектом Свободи єднає площа Іваиа Підкови. Вона носить цю назву від 1946 року на честь козацького ватажка і молдавського господаря, якого стратили у Львові на плошд Ринок 1578 року. Від XVII століття це була вулиця, а потім площа Святого Дз^а, названа на честь монастиря і шпиталю, який знесли у XVIII столітті. Епізодично ця площа під час окупації німців 1941-1945 носила назву Рітерпляц (площа Лицарів), а 1945 року — Мічуріна, на честь радянського селекціонера. Після археологічних досліджень 1978 року були протрасовані і виведені трохи вище від поверхні землі фрагменти стін монастиря і шпиталю Святого Духа, розібрані ще 1780 року.
1982 року львівський скульптор Петро Кулик встановив тут власним коштом пам’ятник Іванові Підкові.
Від часів незалежності протягом багатьох років якийсь свідомий громадянин у написі «герой українського, російського та молдавського народів» періодично скрупульозно замальовував на пам’ятнику слово «російського» білою фарбою, нарешті
2007 року в це місце була вмонтована металева підкова. Від початку XXI століття члени львівського товарист-
Пл. Івана Підкови
42 f243g!fM*t{iMeoea
ва «Кіш» у козацьких crposix щороку відзначають день страти Івана Підкови 16 червня панахидою біля пам’ятника, покривають Івана Підкову китайкою і стріляють зі саморобних мушкетів. В одноповерховій будівлі 1829 року, яка колись служила гауптвахтою, за часів СРСР і в перші роки незалежності був квітковий магазин № 1 «Троянда», згодом тзгг містився бар, зараз тзгг у від- реставрованій, на жаль, у стилі євроремонту будівлі відкрили казино «Шанс- Fashion Club».
Від 50-х років минулого століття на плошд селилося багато голубів, тзгг навіть був для них фонтанчик, і багато львів’ян приводило сюди своїх дітей, аби підгодувати голз^ів, які клювали пшоно і крихти хліба просто з долоні. Фонтанчик демонтували наприкінці 70-х років, а голуби, спочатку перемістившись до західної частини плопц, остаточно зникли з неї наприкінці 80-х років. У 50-60-х роках на плошд стояла міська дошка пошани. У 90-х роках проїзд автомобілів від вулиці Театральної до проспекту Свободи через площу Івана Підкови перекрили кам’яними тумбами, а згодом шлагбазшом.
Забудова плопц — бароко, ампір, класицизм.
Вулицю Театральну з проспектом Свободи з’єднує вулиця Памва Беринди, названа так 1992 року на честь вихідця з Галичини, письменника, лексикографа, одного із зачинателів з^сраїнської шкільної драми та поезії XVI-XVII століть. Від початку XIX століття вулиця мала назву Вузька, від 1829 року — Біля Віденської кав’ярні, від 1871 року — Кілінського, на честь одного з ватажків польського визвольного повстання 1794 року, в часи німецької окзшації вулиця називалася Геллерштрассе.
Під No 1 за польських часів була страхова агенція «Майбутнє», Польське товариство залізничних книгарень «Рух» і магазин модного жіночого одягу та галантереї, у 50-х роках тут був ремонт взуття, а останні декілька десятиріч — скзш і комісійна торгівля золотом та сріблом — це ювелірний магазин «Аметист». У дев’яності роки тут відкрили магазин «Каміни і меблі», якого зараз не існує, не працює й колишній бар «Червона руга», натомість у 2006 року відкрили магазин оптики «Пан Оптикзгм», магазин «Касторія хутро» і модний бутік «Balizza».
У будинку No 2 за польських часів містилася цз^ерня Іванейка, зараз тут триває реконстрз^сція будівлі. В будинку № З за польських часів була випо- зичальня (прокат) фільмів «Атлас», також до початку XXI століття бзш вхід у великий гастроном, а на розі з проспектом Свободи до 2005 року висів барельєф Меркзфія, встановлений у 90-х роках XX століття. Зараз на місці колишнього гастроному міститься ювелірний сзшермаркет «Діаманти».
Забудова вулиці — класицизм, сецесія.
Після розібрання австрійською владою наприкінці XVIII століття східного 6oiQ^ міських зціплень на залишках оборонних валів утворилася вулиця Валова. Починається вона від плоші Міцкевича. На місці сз^асної будівлі «Укрсоцбані^» до початку 90-х років стояв будинок, південний бік якого мав адресу Валова No 1, і власне тзгг 63Ш вхід до кінотеатру імені Івана Франка (до 1939 року кіно «Фата Моргана» Опата і Дашека, від грудня 1939 року — імені Короленка), де
і. ЦеніУф
43
у совєтські часи демонстрували старі й недавні кінофільми, які вже відбули свій термін у кінопрокаті. Той, хто не встиг подивитися якийсь популярний кінофь\ьм, міг завжди це зробити у кінотеатрі імені Івана Франка. Вихід із кінотеатру виводив на невеличку вулицю Кравецьку (до 1871 року називалася Валовою бічною), яка ще фігурувала у довідниках кінця 90-х років XX століття і практично зникла після завершення будівництва банку 2005 року — з цього боку тепер банківські гаражі. А тим часом вулиця Краведька має цікаву і славетну історію. В середині XIX століття в будинку на Валовій № З мав свою велику майстерню з дуже поважною клієнтурою популярний кравець і одночасно настільки ж популярний видавець Томаш Кульчицький. У сорокових роках він видавав власним коштом «Dziennik Mod Paryskich», який був не стільки журналом мод, скільки суспільно-політичним виданням переслідуваної австрійським урядом опозиції. Кульчицький і його журнал відігравали велику роль у революційних подіях у Львові 1848-1849 років. Незабаром майно Кульчицького поглинули борги, і він разом зі своєю кравецькою майстернею переїхав у бідний закуток міста, залишивши по собі назву вулиці Кравецької, яка у Львові фактично перестала існувати 2005 року.
У будинку на Валовій № 2 до 90-х років було машинно-обчислювальне бюро Обласного зшравління торгівлі, тепер тут Управління державної реєстрації Львівської міськради. В будинку Nq 5, де за польських часів була І^ртівня польського купецтва, перукарня Сіпчинської і ресторан Фростіґа, за радянських часів розмішувалися ательє індпошиву одяїу та магазин «Тканини», тепер тут кафе-бар «Ісіда».
Під номером 719 U8L місці теперішнього Ош;адбанку за польських часів була Міська ощадна каса і магазин канцелярських товарів Ангауха, у п’ятдесяті роки тут була обласна контора Комунбанку і гуртожиток Фінансово-кредитного технікуму, також під цим номером до 80-х років працював магазин «Медтех- ніка», потім до кінця 90-х — «Оптика».
У будинку No 11 за Польщі містився автомобільний салон «Альтшюллєр і спілка» і продаж автомобілів Юзефа Ку- зілека, за радянських часів — спочатку перукарня, потім один із найбільших комісійних магазинів Львова й ательє індпошиву одягу та взуття. Зараз на місці комісійного — салон мобільного зв’язку «Київстар», а на місці ательє індпошиву останніми роками працював автомобільний салон «Рено», зараз на його місці магазин жіночого одяїу HFN.
У будинку No 13 від часів СРСР працює
магазин «Мисливець». У цьому ж будинку Вул. Кравецька
УУ
ї2ЧЗві^ші^иьвоЄа
Вул. Валова, 25
було популярне у 80-і роки кафе «Старий Львів», тепер тут каш’ярня «Соната».
На фасаді житлового будинку No 14 збереглася одна з дуже небагатьох меморіальних таблиць совєтської епохи: «В цьому будинку в 1926-1932 роках була редакція газети «Сільроб». У цьому ж будинку за польських часів були редакції українських часописів «Наука» і «Воля Народу», Крайова з^фаїнська
торгівельна спілка, а також магазин бакалійних товарів Свіща.
У будинку No 15 за польських часів були меблеві магазини Тененбаума і Попса. До початку XXI століття триповерховий будинок у стилі казенного австрійського класицизму повністю розвалився, тож його розібрали, і фірма «Консоль» розпочала будівництво свого офісу та багатьох інших офісів, яке було завершено 2005 року. Будівництво цієї споруди викликало чи найбільший спротив у середовишд львівських архітекторів і львівської інтелігенції. Численні пікети, протести, залишення своєї посади керівником Львівського архітектзфного заповідника Миколою Гайдою ні до чого не призвели: будівлю, яка руйнує архітектурне середовище вулиць Валової і Сербської, було успішно завершено.
У житловому будинку No 17 від 50-х років минулого століття містився комісійний магазин. Під № 18 до 1939 року була гімназія № 10 імені Сенкевича, від радянських часів містилося Музично-педагогічне з^илище імені Філарета Колеси, зараз це Педагогічний коледж Львівського національного університету. Під No 20, де зараз розташоване Управління охорони пам’яток історії, до 70-х років ще були помешкання львів’ян.
У будинку № 23 за польських часів була фабрика кузовів «Титан», зараз тут магазин меблів і люстр «Комфорт-Люкс» та салон мобільного зв’язку, донедавна тут також працювала турфірма «Пілот». У будинку № 25 за польських часів був магазин канцелярського приладдя Крістофа, зараз тут магазин-салон ексклюзивного одягу «Санж» і «Ресторація на Валовій» (відкрита 2006 року).
Під No 27 за часів Польщі бзш обмінний кантор Руді, а 2005 року тут відкрили магазин церковних тканин. У житловому будинку № 29 за польських часів містився торгівельний дім паперової і графічної промисловості Гольцеля.
У будинку No 31 за часів СРСР був Обласний комітет ЛКСМУ, зараз у цьому приміщенні розмістилися державні та громадські організації.
Забудова вулиці — бароко, класицизм, сецесія, нові забудови 2000-х років.
Паралельно до вулиці Валової з півночі тягнеться вулиця Братів Рогатин дів, яка одержала цю назву 1991 року. Юрій та Іван Рогатинці, визначні ЗОфаїнські міщани, були у XVI столітті активними діячами Львівського Ставропі-
і. Центр
45
Вул. Братів Рогатинців, 15
гійського братства, дбали про культуру та освіту з^аїнської громади Львова. Від 1795 року ця вулиця називалася Нова, від 1871 року — Собєського, на честь одного з найвидатні- ших польських королів Яна III Собєського (1629-1696). За часів німецької окупанії 1941-1944 років вулиця мала назву Кьоніґштрассе (Королівська вулиця), а за совєтських часів називалася Комсомольською, на честь російської молодіжної комуністичної організації.
Під номером 1 за польських часів бзгв салон продажу автомобілів «Фіат», за совєтських часів із цього боку вже неіснуючого будинку на площі Міцкевича № 9 на вулицю Комсомольську виходили вікна перукарні, тут же містився диспетчерський пункт таксі.
У будинку No 2 за польських часів була перукарня Еборбаха, зараз на його місці споруда (збудована 2005 року)
«Укрсоцбанку» (площа Міцкевича, № 10).
У будинку No З за часів Польщі був магазин залізних виробів і кухонного посуду Галльського, а до початідг 90-х років тут містився знаменитий львівський магазин грамплатівок «Мелодія», зараз тут магазин взуття «Євротоп».
У житловому будинку № 4 за польських часів працював майстер біжутерії Мульта, а за радянських містився магазин дитячого взуття, зараз сюди виходять вікна вззггтєвого магазину з вулиці Галицької Nq 16. У будинку № 5 за Польщі був магазин одяїу Мейзенгаль- тера і кравецьке ательє Белтовського, за часів СРСР від 50-х років — ремонт взуття і довідкове бюро руху автобусів, зараз тут офіс «Спортлото».
У будинку No 7 за польських часів містився готель «Савой» Пшепорського і ресторан Райсса, за радянських часів — туристська база Укрпрофради, згодом Українського туристично-екскурсійного
т
Вул. Братів Рогатинців, 26
46
f243Єі^мщі Львова
управління і магазин готового одягу «Обнова», останніми роками — меблевий салон «Вегіопі», зараз тут бзпгік «Аліса* (гіарфз^ми, косметика, біжутерія).
У будинку № 9 за польських часів була перукарня Редлера і магазин похоронних товарів Островської, зараз тут магазин джинсового одягу «УСТАВ» і салон краси «Віпарт». У будинку № 10 у 50-60-х роках містилася торгова база «Збутмінвод», від радянських часів і донині працює точильна майстерня, також містяться облаштовані останніми роками кафе-бар «Ардея» і паб «Корзо».
У будинку No 12 за польських часів 6jTB магазин електротехнічних товарів Кагане і магазин кухонного посуду Каль- чинського, зараз тут турфірма «Гал-кру- їз». У будинку № 15 за польських часів б}ш меблевий магазин Крауса, фабрика підтяжок І^іна і майстерня біжутерії Вул. Братів Рогатинців, 45 Шеєра, перший і другий поверхи цього
житлового будинку на початку XXI століття були перебудовані у сз^часному стилі, від 2006 року тут обладнали магазин джинсового та спортивного одягу «Мадок».
У будинку № 16 за польських часів містився ресторан Фріда, зараз тут житловий будинок. Під номером 17 за польських часів б}ш магазин квітів Гелєни Боднар, зараз тут житловий будинок. Будинок № 18 на початок 2005 року був відбудований заново на місці старого, який через аварійний стан розібрали. За польських часів тут 6j^ магазин меду Майзеса, зараз тут туристична компанія «Колізей».
Піц номером 20 за Польщі була перзгкарня Моркса, зараз тут житловий будинок. У житловому будинку № 21-а за радянських часів-була Юнацько- спортивна школа профспілки працівників легкої промисловості «Троянда». У будинідг № 26 за польських часів працював майстер біжзггерії Сломікер, від 90-х років і донині тут Лабораторія паранормаїльних явищ.
У будинкуг № 28 до 1939 року було торгівельно-комісійне підприємство «Верітас» і виробництво килимів Теркеля, зараз тут житловий будинок. У житловому будинку № ЗО за польських часів містився палітурний цех Герта.
У приміщенні будинку № 32 за польських часів була редакція української газети «Сільський Світ» і юридична консультація Кархері, а у червні 1969 рої^ тут відкрили перший у Львові великий і дуже популярний пивний бар «Під Вежею», який закрили в часи незалежності.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія.
і. Центр
47
Вулицю Братів Рогатин- ців із Валовою з’єднує невелика вуличка Архівна, названа на честь Обласного архіву, який міститься неподалік у приміщенні колишнього монастиря Бернардинів. Вулиця цікава тим, що на ній немає жодної адреси. Від кінця XVIII століття вона мала назви Бернардинська вища, Бернардинська поперечниця, від 1871 року— Бернардинська, від 1946 року — Валова бічна, а вже від 1993 року стала Архівною.
Забудова вулиці — класицизм.
Вул. Архівна
Паралельно до вулиці Братів Рогатинців йде вулиця Староєврейська» названа так 1990 року у пам’ять про те, що в середньовіччі тут селилися винятково представники єврейської громади. У різні часи різні частини вулиці мали різні назви: від XIV століття відома назва Бидленца, тобто Худоб’яча, з XV століття Зарванська, або Зарваниця, з 1795 року — Нова Жидівська, з 1863 року — Векслярська (вексляр означає міняйло, бо на вулиці було багато міняльних контор, звідси походить слово «вексель»), від 1888 року — Боїмів, на честь відомої середньовічної родини львівських купців, вихідців з Угорщини. Від 1944 року вулиця називалася Фрунзе, на честь більшовицького військового і партійного діяча Міхаіла Фрунзе (1885-1925).
На початку вулиці під номером 1/3 за польських часів була торгівля цукром Топольницької, а в перебудов- ні часи тут відкрили одну з перших цукерень нового часу, зараз у будівлі містяться три цукерні і магазин ювелірних виробів «Шпінель». У будинку No 2 за польських часів був ювелірний магазин Ціппера, зараз тут салон мобільного зв’язку. У будинку № 4 за
польських часів була перутсарня Швар- Вул. Староєврейська
У<Р f2H3 eifjuu^Мбоба
ца, останніми роками тут містився ювелірний магазин і відеостудія, зараз тут косметичний салон «Абсолют».
Під номером 5 за Польщі був ремонт парасоль Вальдмана, від 50-х років — ремонт взуття, а зараз тут кафе-бар «Хоре» і весільний салон «Elig».y будинку No 6 за польських часів був магазин Ботвін, зараз тут магазин «Мілітарний колекціонер», імідж-студія «Ексклюзив» і ремонт взуття.
Під № 9 до 1939 року містилася Спілка мельників, зараз тут Львівський міський центр державного земельного кадастру і Львівський обласний державний центр експертизи сортів рослин. У житловому будинку No 10 за польських часів був ювелірний магазин Руде і молочарня Кляйнрока.
У житловому будинку No 11 до 1939 року був магазин одягу Шнека. Під номером 12 міститься комісійний магазин, де можна придбати антикварні речі побуту другої половини XX століття, за радянських часів віц мав назву «Радіокульттовари».
На розі з вулицею Сербською до часів незалежності містився досить відомий у центрі Львова пзшкт прийому склотари. У житловому будині^г № 16 у 50-60-х роках був склад бакалійних товарів. У житловому будинку No 17 за польських часів існзпвав пункт прийому макулатури Райха, зараз тут міститься офіс парфумерно-косметичної фірми «FM Group Україна».
У житловому будинку No 19 за польських часів був магазин галантерейних товарів Майзелеса. У будинку № 20 за часів Польщі містилася друкарня Лукашевича, зараз тут перукарня «Ксенія». У будинідг № 24 до війни містився продаж металів Вайдгорна і Каїнарієнфоґеля, зараз тут майстерня з ремонту холодильників і пральних машіин. У житловому будинку № 29 в 50-і роки минулого століття був іуртожиток Торгово-економічного інституту.
у кінці вулиці з північного боку бачимо фрагмент стіни знаменитої синагоги «Золота Роза», збудованої у XVI столітті і знищеної німецькими нацистами 1942 року. Фрагмент стіни відновили до 80-х років минулого століття. Поряд висить меморіальна дошка, яка розповідає про історію синагоги. У післявоєнні часи на місці зруйнованої синагоги багато охочих шукали міношукачаїми золото, але ніхто нічого так і не знайшов. 2008 року поряд з руїнами синагоги відкрився ресторан «Жидівська кнайпа» (№ 37). На початку XXI сторіччя малочисельна громада львівських євреїв мріє відбудувати свою найславетнішу синааюіу. В кінці вулиці за будівлею арсеналу сто5іла Велика міська синаїгога, зрз^нована німцями у липні 1941 року. У 60-70-х роках, до реконструкції арсеналу, на цьому місці стояли металеві гаражі.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія.
Між вулицями Братів Рогатинців та Староєврейською розташована площа КодіївщвнИу названа так 1950 року, на честь повстання українського народу 1768 року проти польського панування. Від початку XIX століття це була площа Жидівська, а від 1871 року площа Векслярська. Ця площа цікава тим, що входить у Книгу рекордів України як найменша площа нашої держави і є не більшою за деякі львівські подвір’я. Вона не має жодної адреси.
Забудова площі — класицизм, сецесія.
І.Центр У9
Вулиця Староєврейська виходить на коротку вулицю Арсенадьську, яка прибрала цю назву 1946 року, бо підходить впритул до будівлі колишнього міського арсеналу. З другої половини XIX століття вулиця називалася За Збро- ївнею і Жидівська бічна.
Вулиця має лише декілька будинків. У будинку № З до 1941 року містилася єврейська жіноча школа, зараз тут ломбард. За будівлею міського арсеналу, між вулицями Староєврейською і Братів Рогатинців, зараз пустир, на якому у 50-70-х роках минулого століття сто5іли приватні металеві гаражі, від чого цю ділянку у тогочасній народній топоніміці Львова назвали «Гаражі».
Забудова вулиці — класицизм.
На залишках східного оборонного муру середньовічного Львова утворилася вулиця Підвальна, названа так тому, що була закладена під оборонними валами. З початку XIX століття мала назви На Валі, Зброївня Вища і Нижча (бо проходила поблизу арсеналу), площа Зброївні, Підвалля. Між вулицею Підвальною і Винниченка розташований сквер, у якому 2002 року встановили пам'ятник видатному діячеві українського національно-визвольного руху, борцеві за незалежність України, політикові, правозахисникові В'ячеславові Чорноволу (1938-1999).
За сквером у будинку № 2 міститься найстаріша у Львові школа № 8 з посиленим викладанням німецької мови. В минулому цю гімназію закінчило багато видатних львів’ян, включно із письменником світової слави Станіславом Лемом (1921-2006). У кінці 80-х років минулого століття восьму школу закінчив відомий український політик Олег Тягнибок. У 50-х роках тут також розмішувалася Середня школа робітничої молоді № 4 з українською мовою навчання. До 50-х років на фасаді школи висіла меморіальна таблиця на честь польського історика Кароля Шайнохи, ім’я якого гімназія носила у міжвоєнний час.
У будинку No З за радянських часів, поряд з іншими установами, містилися редакції обласних львівських газет «Вільна Україна», «Львовская Правда», «Ленінська Молодь» і журналу «Жовтень», а також «Облвидав» і Книжково-журнальне видавництво, зараз у цьому приміщенні видавництво «Каменяр».
Поряд зі школою у парку На Валах (цю назву здебільшого почали вживати у часи зосраїнської Незалежності) стоїть Порохова вежа XVI століття (будинок No 4), єдина уціліла з усього оборонного комплексу середньовічного Львова, розібраного австрійською владою наприкінці XVIII століття. У Пороховій вежі від 1959 року міститься Будинок архітектора, де часто проводяться концерти і джазові фестивалі. У повоєнні часи Порохова вежа була облицьована штукатуркою, 1973 року штукатурку зняли і вивели на поверхню старовинну кам’яну кладку. Два сплячі леви при вході прикрасили Порохову велсу у 1956 році. Парк На Валах у 1946 називався Радянський бульвар.
Під номером 5 у приміщенні міського арсеналу за радянських часів була база посуду, 1981 року відкрився єдиний в Україні і в колишньому СРСР Музей зброї. На стіні арсеналу з боку вулиці Підвальної 1970 року встановлено меморіальну доші^г в пам’ять про гайдамаків, які були тут ув’язнені після придушення Коліївпціни (скульптор А. Галян). До 1980 року стіна міського арсеналу з боку вулиці Братів Рогатинців була оздоблена чудовими кам’яними гербами Львова,
50 f243 etfM€^iUb6o6a
короля Яна III Собєського і гетьмана Станіслава Яблоновського, які після доволі невдалої реконструкції, що мала імітувати стару арсенальну вежу, були зняті, і теперішнє їх місцезнаходження — подвір’я Галереї мистецтв.
У будинку No 6 від польських часів містилася міська пожежна охорона, у 50-і роки це була Перша міська пожежна команда, згодом — Управління пожежної охорони, а зараз Головне упраівління Міністерства з надзвичайних ситуацій України у Львівській області. Під № 7 (це колишня будівля кредитного товариства «Дністер» за адресою вулиця Руська, 20) за польських часів був ресторан Фухса, а на верхніх поверхах містилися помешкання львів’ян, у 50-х роках тут був гуртожиток партшколи, ремонт взуття і лазня Nq 5, зараз це приміщення Комунальної поліклініки № 1.
У житловому будинку № 9 за польських часів була фабрика штучного воску «Спілки пасічників» і ресторан Чернецького, у 50-х роках — база постачання Обласного відділу народної освіти, зараз — піцерія «Кальчо».
1975 року на вулиці Підвальній через спорудження пам’ятника з^країн- ському першодрукареві Івану Федорову знесли невеличкий сквер перед Успенською церквою, де росли акації, бузок, на клз^бах цвіли квіти, навколо стояли лавочки. Під час земляних робіт тут виявили залишки оборонних з^ріплень середньовічного Львова, які залишили доступними для оглядання. Під час реконструкції 1977 року плопц перед Волоською церквою розібрали металеву огорожу на кам’яному підмзфівку кінця XIX століття, яка відділяла храм від вулиць Підвальної та Руської. 1977 року перед будівлею Королівського арсеналу відкрили пам’ятник українському першодрз^сареві Іванові Федорову авторства скульпторів В. Борисенка і В. Подольського (архітектор А. Консулов). На зламі
XX і XXI століть виникла серйозна полеміка про те, що величина пам’ятника совєтської епохи не співмірна з архітектурним середовищем найгарнішого куточка Львова і дисонує зі середньовічним стилем площі. У міській раді з’явилося потужне лобі з метою ухвалення рішення про перенесення пам’ятника Федорову в* новий район міста — на вулицю Володимира Великого і встановлення його перед Будинком преси, зггім, кампанія приведення вулиці Підвальної у відповідність з духом епохи так нічим і не закінчилась. На плошд навколо пам’ятника з 90-х років працює букіністичний базар. Неодноразові спроби міської влади закрити його ні до чого не призвели, оскільки продавці старих книг, які розкладені просто на брзосівці чи розкладачках, вважають своїм заступником власне українського першодрзосаря.
На фасаді Успенської церкви з боку вулиці Підвальної 1988 року встановили меморіальну дошку до 100-х роковин від дня народження першого патріарха Української Православної Церкви Київського Патріархату Мстислава. У будівлі Королівського арсеналу (№ 13) наприкінці 1939 року розташзшаїли Обласний архів, один із найбільших в Україні. Зараз тут містяться фонди Центрального державного історичного архіву у Львові та дирекція державного архіву Львівської області.
В кінці вулиці Підвальної під № 17 розташована Українська академія друкарства. За польських часів у цій будівлі була гімназія імені Сташіца, а на розі з площею Дгінила Галицького (площею Стрілецькою) — заігальноосвітня школа імені Пірамовича. У 1944-1945 році тут містилося приміщення поліграфічного
I. Центр
5/
технікуму. 1945 року з Харкова до Львова перевели Український поліграфічний інститут і розмістили його у цьому приміщенні. 1949 року з нагоди 375-ї річниці книгодрукування в Україні інститутові присвоїли ім’я Івана Федорова. На розі будівлі — меморіальна дошка, встановлена 1974 року на честь 400-річчя початку книгодрукування в Україні.
Забудова вулиці — ренесанс, бароко, сецесія, неоренесанс, класицизм.
Північною лінією колишнього середньовічного оборонного М5ФУ проходить вулиця Лесі Українки, названа на честь славетної української поетеси (1871-1913), яка на початку XX століття прогулювалася цією вулицею. З кінця
XVIII століття різні частини вулиці називалися Вірменська нижча. Краківська бічна, Театральна. 1871 року вулиця одержала назву Скарбківська, на честь польського графа Скарбка, коштом якого в сорокових роках XIX століття було збудовано театр, який називався Скарбківським (тепер імені Марії Занько- вецької), на той час він був одним із найбільших театрів Європи. За часів нацистської окупації вулицю назвали Альтштадтштрассе (вулиця Старого міста), від 1944 року вулиця носить назву Лесі Українки.
В будинку No 1 у приміщенні теперішнього театру імені Марії Заньковець- кої до 1939 року був магазин цукерок Гершона, кав’ярня «Театральна» Єґера і кінотеатр «Лев» Кухара, який згодом перейменовано на «Лтлантик». 1940 року радянська влада повернула будівлі дашню фзшкцію, тут знову запрацював театр. На фасаді театру 1971 року вміщено пам’ятну таблицю на честь 100-річчя від дня народження Лесі Українки.
У будинку No 5 за польських часів містився магазин вззпгтя і галантереї Праґера і бз^сіністичний магазин Гольцеля, у 50-х роках — народний суд Сталінського району, а до кінця 80-х років минулого століття — фірмовий магазин «Бджільництво», зараз тут відділ освіти Галицької райдержадміністрації, нотаріус і адвокатська контора, донедавна тут містився Центр оперативного управління пасажирськими перевезеннями.
Під номером 7 за польських часів був магазин модних товарів Верка і ательє дамських капелюхів Бікеля, у 50-х роках — база обласної контори бджільництва і бакалійна база Сталінського району, від часів незалежності донедавна тут працював маїгазин- салон електроніки «Крез», згодом фірма «Енергія», зараз тут Дім шкіри та хутра «Princess», а з боку вулиці Краківської — салон «Оптика» і кафе «Краківський мзф».
У будинку № 10, який межує з подвір’ям Вірменської церкви, міститься гуртожиток автодорожнього технікуму, а в 50-х роках минулого століття був Міський шкільний інтернат № 2, який згодом переїхав на вулицю Дарвіна (Просвіти).
Вул. Лесі Українки, 43
52 f243 eifMiijiМбоЄа
Під номером 11/15 за польських часів була фабрика парфумів «Арома», цукерня Райсса, магазин шкіри, магазин ювелірних виробів Генделя, молочарня Гаусштайна, за радянської влади від 50-х років — гастрономічна база, до 90-х років — овочевий, молочний магазини і продуктовий салон замовлень, зараз тут продуктовий магазин, магазин ексклюзивного одяїу «Ролада» і магазин взуття «Твій стиль», донедавна працював магазин «Насіння». Продуктовий магазин замовлень у радянські часи фактично слз^гував напівпідпільним розподільником дефіцитних харчових товарів для партійної номенклатури. Т^т з чорного входу асАути радянського народу» одержували наддефіцитні тоді мандарини, помаранчі і цитрини, які простий народ у ті часи не бачив роками.
У будинку No 17 від радянських часів працює пункт прийому макулатури. У житловому будинку No 23 за Польщі був магазин тютюнових виробів Польської спілки інвалідів і перз^арня Сцінського, зараз тут магазин військового спорядження «Солдат удачі» (відкритий 2006 року).
Під No ЗО за Польщі була Економічно-торгівельна школа з торговим ліцеєм, зараз тут приміщення кулінарного ліцею, розташованого під номером 26. У житловому будинку № 33 у 50-х роках містилася Львівська курортна контора. У будинку No 35 за польських часів працював майстер біжутерії Лянгвайль, зараз тут стоматологічний кабінет. У житловому будинку № 36 до 1939 року була гуртова торгівля борошном Бретта. У житловому будинку № 37 за Польшд містився магазин штз^них квітів Шора.
Забудова вулиці — ренесанс, бароко, класицизм, сецесія.
Від плопц Соборної на північ до вулиці Кривоноса йде вулиця Винниченка, названа так 1992 року на честь видатного українського письменника і драматурга Володимира Винниченка (1880-1951), голови першого українського 5ф5щу УНР. Від XVI століття ця вулиця мала назву Широка за Бернардинами, від 1828 року — Панська вища, від 1871 року — Чарнецького, на честь видатного польського полководця Стефана Чарнецького (1599-1665), з 1940 до 1992 року — Радянська, в часі німецької окупації (1941-1944) —Дістріктштрассе.
Під номером 1 на розі з площею Соборною містилися: за польських часів Товариство купців і торгівельної молоді, а також кав’ярня «Європейська» Швайцера, у 50-і роки — дитячий садок № 1 Ленінського району, від 1952 року — досить популярна у 70-80-і роки дієтична їдальня, від 90-х років — бар «На Розі», у цьому ж будинку від совєтських часів міститься Обласна дитяча бібліотека. У часи незалежності в ніші третього поверху відновили скульптуру Матері Божої, знищену у комуністичні часи.
У будинку № 2 були: за польських часів магазин зброї Яновського, перукарня Ґлодкіна і магазин парфумів Шіппека, за часів СРСР — популярний ще від 50-х років магазин радіоелектротоварів, який підупав у кінці 80-х років, і зараз на його місці ігрові автомати.
У будинку No З містилися: за Польщі електротехнічна спілка «Електромонтер», редакція журналу мод Ляндау, а також рекламне бюро і залізничні тарифні рекламації Фалімірського, у 50-і роки минулого століття — гуртожиток Торгово-економічного інституту і шашлична, у 70-і роки тут облаштували один
із перших у Львові барів, інтер’єр якого було стилізовано під старовину, і на-
1. Центр
53
зивався він «Глинянська Вежа» на згадку про те, що у середньовічні часи на цьому місці стояла оборонна вежа, якою опікувався цех гончарів. Туг можна було скуштувати досить недорогі фірмові деруни з горілкою, пивом або вином. Поряд був вхід до ресторану. Останніми роками приміщення переобладнувалося, і 2006 року тут знову відкрили відновлену «Глинянську Вежу». У будинку No З міститься також Управління судової державної реєстрації, на фасаді будівлі вміщена меморіальна таблиця, яка сповіщає, що тут 14 січня 1944 року загинув визначний діяч українського національного рз^ Роман Сушко.
У будинку № 4 за часів Польщі містилися продаж кахлевих печей Ново- сядлого і консулат Франції, зараз тут туристичні фірми, дві бз^км^керські контори «Марафон» і «Фаворит» та салон краси. У будинку № 6 за часів СРСР були: Обласне управління житлово-комунального господарства, Обласне управління автотранспорту і шосейних доріг, кореспондентський пункт газети «Радянська Україна», а від 2002 року міститься почесне консульство ФРН у Львові.
У будинку № 8 зараз розташовані: редакція газети міської ради «Ратуша», телекомпанія НТА, салон кухонь «Меркс» і туристичне агентство «Бастур», а за радянських часів тут містилася досить екзотична.організація під назвою Львівське міжобласне відділення бюро пропаганди радянського кіномистецтва Союзу кінематографістів СРСР, овочева база Гастрономторіу, а також від 1947 року фабрика індивідуального пошиття одяїу; за польських часів у цьому будині^ був магазин канцелярського приладдя Кікена.
У будині^г No 10 віддавна працює магазин канцтоварів, а у будинку № 12 за польських часів було освітнє видавництво «Ксьонжніца-Атлас» і Спілка викладачів виищх шкіл, а за радянських — філія видавництва «Радянська школа», склад канцелярського і шкільного приладдя, меблеве ательє; на межі XX і XXI століть тут обладнали кафе «У Юрія Кульчицько- го», на честь вихідця із Львівш^іни, який одним із перших започаткував звичай пити каву у Європі, відкривши у Відні одразу після його облоги 1683 року кав’ярню. 2006 рої^^ кафе закрили і розмістили тут кафе-читальню товариства «Просвіта» «Кабінет».
У будинку № 14 за совєтських часів був Архів обкому Компартії України, Обласне управління культури і бібліотека Обкому союзу медпрацівників. Зараз тут залишилося Обласне управління культури і за цією ж адресою відкрили юридичну фірму «Універ-Салюс». Будинок на Ви- нниченка No 18, збудований у 80-х роках
XIX століття як нова резиденція іубер- натора, намісника австрійської корони, за польських часів використовувався як
Вул. Винниченка, 10
54
7243М€о6а
Воєводське зшравління, тут також містилися численні урядові установи, зокрема Окружна дирекція публічних робіт, Управління будівництва та архітектури, а також Державний архів і поштове відділення № 4. За часів СРСР будівля служила для Обласного комітету Компартії України та Обласної ради депутатів трудящих, зараз це, відповідно. Обласна державна адміністрація і Обласна рада народних депутатів. У кінці 90-х років, найімовірніше з метою безпеки, вулицю Винниченка біля будівлі ОДА на перетині з вулицею «Просвіти» перегородили огорожею, яка унеможливила вїзд сюди автотранспорту з північного боку. Скверик перед будівлею ОДА і Облради у часи української незалежності неодноразово був місцем найрізноманітніших демонстрацій і пікетів, під час Помаранчевої революції 2004 року тут збиралося до 15 тисяч людей. На фасаді Облради встановили меморіальну дошку на честь видатного діяча з^аїнського національного відродження В’ячеслава Чорновола, який у 1990-1992 роках був головою Львівської обласної ради, а у сквериїдг навпроти будівлі у грудні 2002 року встановили пам’ятник В’ячеславові Чорноволу. Автомобільний рух асфальтованою дорогою, яка перетинає скверик, сполучаючи вулиці Підвальну й Винниченка, існував до побудови пам’ятника, з 2002 року дороіу зробили пішохідною, виклавши бруківкою. У цьому ж скверику за часів німецької окупації 1944 року вирили бомбосховище — атрибут, який вказав на стратегічну важливість для тоталітарної системи певної будівлі та її мешканців або працівників. У листопаді 2008 рої^ у скверику навпроти будинку № 16 вмзфували флагшток для підняття Державного Прапора.
У житловому будишо^ № 20 у 50-60-х роках минулого століття був гуртожиток Поліграфічного техніїд^му. На горбі навпроти вулиці Підвальної домінує церква
Архистратига Михаїла з монастирем Студитів (No 22). 1947 року радянська влада виселила звідси до Польші ченців- кармелітів і влаштувала в костелі склад харчових продуктів, а приблизно від середини вісімдесятих років минулого століття тут облаштували рестаївраційну майстерню. Тоді ж з південної оборонної стіни монастиря зник великий кам’яний герб родини Собєських. Ще раніше, найімовірніше по війні, знищили фігуру Матері Божої у мурі, який прилягав до фасаду костелу з південного боку, а в кінці 70-х років розібрали і сам мур. По виїзді ченців у монастирських приміщеннях спочатіо^ був гуртожиток львівського кінотехнікуму, а з середини 60-х років — гуртожиток поліграфічного технікуму. У 60-70-х роках провели косметичну реставрацію костелу: помалювали вежі і частково замінили бля^^ на даху на черепицю. Наприкінці 80-х років підпільна Вул. Винниченка, 22 громада парафіян греко-католиків три¬
1. Центр
55
валий час збиралася на Літургії просто неба перед зачиненими дверима храіму, і нарешті 25 березня 1991 року будівлю колишнього костелу Кармелітів босих і монастирські приміщення передали ченцям-студитам. Протягом наступних 15 років проводилась реконструкція монастиря: надбудували мансардові приміщення, замінили бляху на даху і на вежах: це надало храіму червонувато- мідного кольору — такого ж, який був після добудови 1906 року південної вежі і реконструкції усього комплексу будівель.
На середній вежі поставлено хрест, sncoro не було за совєтських часів. 1998-2004 року потинькували західну оборонну стіну монастиря, закривши оригінальну цегляну кладку з бійницями. 2003-2004 року маїйже всі старі дерева монастирського саду вирубали і проклали через нього асфальтовану дорогу. Тоді ж знищили старовинну кам’яну криницю з великим резервуаром. У монастирському Винниченка, 30а
саду від початку 70-х років і до 1982 року збиралася львівська молодіжна нонкор- фомістськатусовка «Святий Сад», ідеологічною серцевиною якої була рок-група «Супер Вуйки».
У будинку № 24 до 1939 року містилися Наукове товариство імені Шевченка і редакція української газети «Лікарський Вісник», у радянські часи від 1950 року — Львівський етнографічний музей АН СРСР, від повоєнних часів тут же містився Інститут сус-
І
пільних наук, який за часів української незалежності став Інститутом українознавства імені Крип’якевича. На фасаді будівлі збереглися пам’ятні таблиці, встановлені за радянських часів: на честь поетеси Лесі Українки, яка тут перебувала у 1900-х роках, на честь фольклориста- етнографа Філарета Колес- си, який тут працював у 1899-1947 роках, і на честь письменника Василя Стефа- ника, який тут працював у 1897-1898 роках.
Вул. Винниченка, парк На Валах
56
f243 6ifjuu^ Яьбоба
На фасаді будинку № 26 — пам’ятні таблиці на честь Івана Франка, який тут мешкав у 1898-1906 роках, і фольклористки Ярослави Музики, яка мешкала у цьому будиш^у 1909-1973 роках, за польських часів тут були редакції українських часописів «Світло», «Українська Школа» і друкарня НТШ. За часів СРСР на фасаді будинку висіла пам’ятна таблиця, яка сповіщала, що тут у 1901-1903 роках було сховище газети «Искра». Перед будинками № 24 і № 26 існує бомбосховище із со- вєтських часів. Біля сходів, які ведуть до храму Стрітення Господнього, 1990 року встановили верстовий знак, який вказує, що від цього місця до села Моринців на Черкапщні, де народився Тарас Шевченко, — 613 кілометрів. 2005 року цей пам’ятний знак перенесли на подвір’я Палацу мистецтв на вулиці Коперника.
З храму Стрітення по війні вивезли до Кракова ікону Матері Божої Неустанної Помочі, освячену Папою Римським Левом ХШ 1927 року, а у самому храмі (Винниченка № 30а) у 70-х роках влаштували Львівський обласний будинок якості, метрології і стандартизації. У лютому 1998 року на день Стрітення Господнього вперше за повоєнні роки відбулася Служба Божа, і відтоді храм став парафіяльною святинею Греко-Католицької Церкви. Після передання 2001 року сусідньої будівлі № 32 під Палац Римо-Католицьких архієпископів, у храмі почергово проводяться Богослужіння греко-католиків і римо-католиків. У невеличкому скверику навпроти храму — абстрактні скульптури часів со- вєтської епохи. У будівлі колишньої Римо-Католицької духовної семінарії (№ ЗО) за часів СРСР містився склад книг і гуртожиток № З медінституту, а за часів незалежності обладнали свої офіси декілька фірм.
У будинку No 32 до 1939 року містився палац Римо-Католицьких архієпископів, від 1944 року — військова медична установа, від 1972 року — науково- виробниче об’єднання і науково-дослідний інститут «Система», де розроблялися технології для військово-промислового комплексу СРСР. Колишній палац Римо-Католицьких архієпископів 25 червня 2001 року відвідав Папа Римський Іван Павло II, і відтоді тут міститься Управління Львівської Лрхідієцезії Римо- Католицької Церкви. За польських часів, окрім резиденції архієпископів, тут ще було видавництво «Бібліотека Релігійна».
Забудова вулиці — бароко, класицизм, сецесія, неоренесанс, конструктивізм.
77л. Митна
На перетині вулиць Винниченка і Личаківської розташована площа Митна, яка носить цю назву від 1990 року. З кінця XVIII століття площа називалася Цловою або Цельною (Митною), з 1933 року — Бандурського, на честь львівського римо- католицького єпископа Вла- дислава Бандурського (1865- 1932), у 1946-1990 роках мала назву Радянська.
1. Центр
57
За Польщі в будівлі біля костелу Кларисок (No 1) містилося Фінансове Зшравління податків, каса для оплати, державний склад тютюнових виробів, торговий дім «Відродження», від радянських часів донині Tjrr приміщення поліграфічного технікуму. Приміщення складів від часів незалежності займають різноманітні фірми. Костел Кларисок за часів СРСР використовували як залу Львівської картинної галереї. Експоновані тут численні виставки завжди були подією в культурному житті міста, тут
Пл. Митна, підземний перехід
також проводили концерти старовинної музики. Від кінця 90-х років минулого століття тут влаштували Музей сакральної барокової скульптури, або Музей творчості львівського скульптора XVHI століття Іоанна Пінзеля.
1976 року під площею збудували підземний перехід, який до кінця 80-х років поступово почав, як і більшість підземних переходів, збудованих у Львові в цю епоху, втрачати своє фзшкціональне призначення. Йти цим переходом, особливо від вулиці Винниченка, було незатишно через темноту, захаращеність, бруд і запах сечі. В кінці 80-х і на початку 90-х стіни переходу були розмальовані і списані різноманітними гаслами. 2002 року перехід облаштували крамницями і кіосками, і він знову набзпв цивілізованого вигляду. На плоші Митній у 90-х роках минулого століття відкрили дуже популярне у ті часи, особливо серед дітей та їхніх батьків, кафе «Кастелярі», від листопада 2008 року тут працює ресторан «Кумпель» з першою міні-броварнею у Львові. До 70-х років площа була озелененою, тут навіть росли райські яблз^а. Після побудови переходу плошу вимостили плитами і спорудили фонтан.
Забудова плошд — класицизм.
Між вулицями Сербською, Винниченка, Пекарською, Франка і площею Галицькою розташоваїна площа Соборна, названа так 1993 року; від середини XVII мала назву Бернардинська, бо тут був собор Бернардинів, у 1946-1993 роках іменувалася площею Возз’єднання — на честь входження 1939 року західноукраїнських земель до складу СРСР.
У будинку No 1 до 1939 року була аптека «Під з^рською короною» Пора- тинського і перукарня Ставяжа, зараз тут залишилася аптека. У будинку № 2 за часів Польші містилися магазин кухонного посуду Рехлера, магазин швейних машин «Зінгер», магазин трико і панчіх Паули Берґштайн, гуртовий продаж вудженини Пужинської і перукарня Ґольдмана, у 50-х роках — швейна артіль «Трудовик», у 60-90-х роках — дитяче ательє «Зірочка», зараз тут компанія «Інформаційні системи». Адресу No 2а від часів незалежності має банк «Родовід» і кафе «На Соборній».
Адресу No З має храм Святого Андрія Первозванного УГКЦ (колишній костел бернардинського монастиря), освячений у лютому 1991 року.
5S
f243ві^ищі М€о€а
Ченці-бернардини по війні виїхали на Захід, і у храмі довгий час містився склад. 1949 року за наказом влади знищили фігуру святого Яна
з Дуклі на вершині колони перед храмом і замінили її на вазу. У 1976-1977 роках провели ґрунтовну реставрацію будівель монастиря і колишньому оборонно- культовому архітектурному ансамблеві повернули пер- : вісний вигляд, тоді ж було
' ~ відкрито браму з виходом Пл. Соборна. З вулицю Личаківську, яка
останній раз була відчиненою на початку XVII століття.
У житловому будинідг, який теж має адресу Nq З і розташований на південь від храму, за польських часів містилися цукерня Пастернака і магазин зброї Копчинської, у 50-х роках — ремонт музичних інструментів і ремонт шкіряних виробів та панчіх «Капрон», у 60-80-х роках — ремонт годинників і слюсар- но-механічна майстерня з виготовлення згімків і ключів (зараз це майстерня «Ключ»), від часів незалежності тут також пргщює магазин «Меломан». На фасаді будівлі пам’ятна таблиця часів CF42P, яка сповіщає, що на цій площі 16 квітня 1936 року була розстріляна демонстрація трудящих Львова; від 1924 до 1939 року на цьому місці висіла меморіальна таблиця на честь одного з керівників польського нгщіонального повстання 1863 року Ромуальда Тразпуга.
Адресу Nq За у колишніх приміщеннях монастиря від часів СРСР має Центральний історичний архів та інститут «Укрзеїхідпроектреставрація» (за радянських часів Міжобласна назгково-реставраційна майстерня Держбуду УРСР). У будинідг № 5 від польських часів містився ресторан Хамайдеса і готель «Варшавський* Мошковіча, який під цією назвою проіснував до 60-х років, зараз цю адресу має салон-перукарня «Глгімзф».
Адресу No 6 від часів СРСР має Військова проідфатура львівського гарнізону. На фасаді будівлі вміщено меморіальну дошідг на честь першого українського коменданта Львова у 1918 році, генерала-хорунжого УНР Миколи Мариновича.
У будинку No 7 до війни містилися готель «Краківський» Ожеховського, фотоательє «Маріон» і перукарня Смоляни, від часів СРСР — Апеляційний суд Львівської області і Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз, від часів незалежності тут працює магазин канцтоварів «Бібльос».
У будинку № 9 від часів СРСР міститься палата адвокатів, за радянських часів у 50-60-х роках тут був також ремонт годинників. У будинку № 10 у 50-х роках містився ремонт взуття, у 60-90-х — магазин «Спорттовари», зараз тут продуктовий «Домашній магазин», магазин «Швейні машини» і магазин мобільного зв’язку «Life».
1. Центр
59
У житловому будинку № 11 за часів Польщі містився магазин електротехнічних товарів Дрешера, у часи СРСР — магазин «Посуд і господарські товари», зараз тут магазин ювелірних виробів, магазин одяїу та магазин мобільного зв’язку МТС. На фасаді будинку пам’ятна дошка інформує, що тут у 1955-1969 роках жив і працював єпископ-сповідник, місцеблюститель УГКЦ Василь Величковський. У будинідг № 12 за польських часів було виробництво килимових доріжок Сємяиовського і магазин кухонного посуду Шімеля, у 50-60-х роках — артіль «Соцпобзгг», перукарня і ремонт трикотажних виробів; перзасарня залишилася тут донині, також тут зараз міститься магазин «Оптика» і віц 2008 року редакція «Газети по-львівськи».
У будинку № 12а до 1939 року містився магазин парфумів Бнґелькрайса і Шорра, а також фабрика металевих ліжок Возачинського, за часів СРСР — магазин «Овочі», зараз тут піцерія «Мілано» і Міжнародний комерційний банк. У будинідг № 14 за польських часів містився готель «Роял» Ціммермана, у часи СРСР це бзгв готель «Колгоспний», тзгг також в радянські часи у 50-х роках працювала шашлична, а у бО-80-x роках магазин «Риба». Будинок № 14 було розібрано у 2000-х роках.
У ноітловому будиніо^ № 15 до війни містився магазин офісних меблів Возачинського, у 2000-х роках будинок розібрали. У будинку № 17 за часів Польщі містився ювелірний магазин Банка, книгарня Лаского, магазин ід^он- ного посуду Кацера і пошиття білизни «Centrum», у 50-х роках тут був ремонт годинників, у часи СРСР і в перші роки незалежності працював великий магазин «Промтовари», від 2009 poiQr тут бар «СзшіиЯ».
Забудова площі — класицизм, історизм.
Між вулицями Валовою, Князя Романа, площею Міцкевича і проспектом Шевченка розташована площа Галицька, названа так у XVIII столітті, бо пролягала неподалік Галицької брами на Галицькому передмісті. У будинках №№ 2,
4 і б від повоєнних часів і до кінця 50-х років містилися магазини Центрального зшівермаїу, зокрема магазин «Спортмисливство» (мотоцикли, велосипеди, рушниці).
У будинідг Nq 2 у бО-90-x роках містився продуктовий магазин, зараз тут магазин одяїу «Арбер» і магазин «Аудіо-Відео». У будинках №№ 4 і б за часів Польщі містилося москвофільське товариство імені Качковського, працював магазин «Спорт»
Дорфа, ювелірний магазин Кваснєвського і магазин електричних моторів «Асеа», у 60-90-х роках тут містився магазин «Подарунки», а від 2000-х років — дитячий
Пл. Галицька, 14
60 Г2ЧЗв(/мщіМЄоЄа
магазин «Антошка», від 2008 року тут міститься мережа сімейних магазинів «Біла Ворона» і Universal Bank.
У будинку № 7 до 1939 року містилася кав’ярня «Центральна» і магазин спортивних товарів та мотоциклів Скотта і Павловського, від часів СРСР тут був телефонний переговорний пункт, зараз це приміщення переобладнується.
Будинок № 10 за польських часів був палацом Бесядецьких, цю адресу мав також ресторан Мосса і ательє художніх виробів Мішкевіча, від повоєнних часів до 2002 року тут містилася Обласна бібліотека, зараз це приміщення переобладнується, і його планують віддати історичному факультетові зшіверситету.
У будинку № 12 до війни працювали магазин модних товарів «Джентльмен», галантерея та письмове приладдя Пропста, від часів СРСР тут книгарня «Глобус». У будинку № 13 (12а) за польських часів містилися книгарня закладу Оссолінських і фотоательє Статкевича, за часів СРСР — магазин «Тканини», зараз тут «Банк-Плюс».
У будинку No 14 за часів Польщі містилися галантерея і чоловічі капелюхи Мюллера, магазин квітів Климовича, магазин тканин Фауста, за часів СРСР у 50-х роках — книжковий магазин і фотосалон артілі «Трудфото», а від 60-х років — магазин «Тканини» і гастроном, зараз тут від часів незалежності міститься аптека, цифровий фотоцентр, «Діамант-Банк» і залишився гастроном.
У будинку No 15 до 1939 року містилися Акціонерний іпотечний банк. Міжнародне товариство спальних вагонів, бюро подорожей і спілка експорту дерева, за часів СРСР від повоєнних часів і до 60-х років — Технікум житлово-комунального господарства разом з гуртожитком, від часів СРСР тут також міститься Управління комзшального майна міськради і від часів незалежності селянський банк «Дністер», телерадіокомпанія «Люкс», страхова компанія «Ренесанс» і магазин взуття «Монарх».
На площі Галицькій на розі з вулицею Князя Романа на місці теперішнього фонтану до 1945 року стоіїла скульптура Світезянки роботи скульптора Блот- ніцького, яка потім безслідно зникла.
Забудова площі — класицизм, історизм.
Між вулицями Вороного, Коперника, площею Марійською, вулицями Братів Рогатинців, Валовою і площею Галицькою розташована площа Міцкевича» названа так 1944 року на честь великого польського поета Адама Міцкевича (1798-1855), від 1843 рої^ вона мала назву Фердинанда, на честь австрійського імператора Фердинанда І ^1835-1848), від 1862 року Марійська, бо тут того року було встановлено фііуру Божої Матері.
У будинку No 1 міститься готель «Жорж» з кафе і рестораном, який від 1940 року одержав назву «Львів», а у 1945-1995 роках називався «Інтурист»; до 1939 року його власником був Боровський. У цій будівлі також містилася Наукова книгарня і магазин галантереї Мотилєвського.
У будинку No 4 за польських часів містилися готель «Європейський» Увєра, готель «Французький», видавництво «Культура і Мистецтво», Академічна книгарня, міжнародне транспортне підприємство Освальда Раїппопорта, спілка «Салон пластиків» і продаж картин, друкарня Кюблера, магазин електротехнічних товарів Добжанського і ювелірний магазин Яна Яжини, за часів СРСР — готель
1. Центр
6/
«Україна» і кафе, у 50-х роках — клуб працівників торгівлі і ательє індпошиву одяїу, у 60-90-х роках — подарунковий магазин «Смерічка». 2006 року тут, у будівлі, переобладнашій у стилі австрійського класицизму 60-70-х років XIX століття, відкрився «Укрексімбанк».
У будинку № 5 до 1939 року містилися Банк торгівлі і промисловості, кінотеатр «Казино» Млодзінського (від грудня 1939 року імені Івана Франка), кінотеатр «Рай» (від грудня 1939 року імені Міцкевича), цукерня Дудека, ательє дамських капелюхів Кнобльоха, торгівля папером і канцелярським приладдям Краєвського, товариство перевізників «Пронта», у торговому пасажі Касслера «Галерея Марійська» містилося багато установ і крамниць, зокрема торгівельний дім Гекера, бюро польських авіаліній «Lot», офіс «Paramount Film», транспортне товариство «Pronta», ювелірний і годинникарський магазин Зельтенрайха, магазин галантереї та готового одягу Ґурського і Вітека, в часі німецької окупації пасаж мав назву «Lemberger Hof», від 1948 року у перебудованому пасажі працював зшівермаг «Дитячий світ», де був і дитячий фотосалон та перз^арня, на початку 60-х років модернізували інтер’єр і назвали універмаг «Барвінок», від 1995 року облаштували магазин київської фірми «Роксолана», від 1996 року змінили назву на «Пасаж», і від 2008 року іут відкрився дитячий магазин «Ан- тошка». За часів СРСР в цьому будинку у 50-х роках містилося також кафе, у 50-80-х роках — ювелірний магазин «Кристал» і книжковий магазин «Молодість», зараз тут, окрім магазину «Антошка», міститься також «ПроКредитБанк» і магазин ювелірних виробів «Diamo».
У будинку No 6/7 за польських часів містилася кав’ярня «Де Ля Пе» Ляндеса, у часи СРСР це був ресторан «Москва», у часи незалежності від 2000-х років — нічний клуб «Спліт». За Польщі тут також були будівельне підприємство Майблюма, кантор Шютца, фотоательє «Флора», ювелірний магазин Рапса, магазин взуття Кшишковського, магазин тканин Слонєвського, оптика Айхлера і магазин чоловічого готового одяїу Гір- шшпрзшґа, у часи СРСР від повоєнних часів тут працювали кафе і шашлична, згодом від 60-х років — популярна у місті «Пиріжкова», кінотеатр імені Лесі Українки (до 1939 року кіно «Утіха», від 2007 року кінокафе «Люм’єр»). У часи СРСР у цій будівлі також містився облфінвідділ і обласний відділ торгівлі, магазин «Подарунки», магазин жіночого В35ГГТЯ і маїгазин «Трикотаж», зараз тут працює салон ювелірних виробів «Ва- Ва», мобільний магазин «Мобік», мобільний магазин «Київстар», магазин одягу Пл. Міцкевича, 6П
62
f2H3 6ifMtni Ub€o6a
«Села», видавництво «Літопис УПА», Асоціація українських правників і банк «Супермаркет кредитів».
У будинку No 8 за часів Польщі містилися консулати Угорщини і Румунії, Французько-карпатське нафтове товариство, магазин жіночого готового одягу Аке- ра і Бланка, магазин металевих виробів Апштейна, магазин «Парфуми, фарби і фотографічне приладдя» Ао- Пл. Міцкевича, 9 пушанського, аптека Стенсе¬
ля і «Загальна Книгарня», за часів СРСР від 50-х років — магазин «Хірургія» і низка книгарень: «Політична книга», «Дружба», «Навчально-педагогічна літера- тзфа», «Мистецтво», зараз тут Будинок книги, аптека, «Мегабанк», радіостанція «Радіоман» (від 2009 року змінила назву на «Радіо 4U»).
У будинку No 9 до 1939 року містилися: ресторан і бакалійні товари Ґзф- ського. Спілка міжнародних транспортних перевезень Шенкера, магазин «Світ панчох» Старка, магазин мод «Владислава», магазин чоловічного одягу «Андре», магазин взуття А}^страйха і магазин ламп Міхала Пишнота (колишній Дітмара і Брюннера), а також Львівська спілка митців-пластиків, за часів СРСР — Обласне відділення Спілки радянських зц^дожників. Художньо-виробничий комбінат художнього фонду СРСР, жіночий салон-перукарня «Мрія». 1995 року раптово обвалилася частина будинку, просіли підвали, і одну з найстаріших пам’яток площі Міцкевича врятувати, на жаль, не вдалося. Що буде на місці будині^г, через 14 років після його зн|есення, поки що достеменно невідомо.
у будинку No 10 за польських часів містилися магазин радіотоварів «Незггро- ден» і кондитерська «DeUce», за часів СРСР — ательє мод 1-го розріщу «Черемшина», магазин радіоелектротоварів «Електроніка», магазин фототоварів, а згодом господарський магазин. На початку дев'яностих будинок почав валитися, він був приречений, і від 1992 року на його стінах писали і малювали учасники популярного авангардового фестивалю «Вивих», тому будинок називали «вивихнутим». 1996 року будинок на площі Міцкевича, 10, а точніше його руїни, придбав «Укрсоцбанк», будівництво якого завершили 2005 року.
Забудова плошд — класицизм, історизм.
Між площею Міцкевича і проспектом Свободи розташована площа Марійська, названа так 1862 року на честь того, що тут встановили фііуру Божої Матері. Цю назву відновили 2007 року, і зараз це фактично невеличка частина плошд, яка не має жодної адреси. 1904 poiqr, у зв’язку зі спорудженням пам’ятника Адамові Міцкевичу, на це місце перенесли фііуру Богородиці. 1950 року радянська влада демонтзшала фііуру, і на її місці спорудили фонтан з міфологічними морськими потворами (відкриття відбулося 1 травня 1951
1. Центр 63
року). Сама скульптура спочатку зберігалася у каплиці Боїмів, а згодом у Бернардинському соборі (церква Святого Андрія). 1997 року тут відновили копію давньої скульптури Матері Божої.
Між прощею Марійською і площею Торговою пролягає проспект Свободи» названий так 1991 року. Непарна сторона проспекту від 1855 року називалася Кароля Людвіка Нижча, на честь намісника австрійського престолу ерцгерцога Кароля Людвіка (1833-1896), який від 1855 року протягом півтора року мешкав на цій вулиці, від 1871 року вулиця називалася Кароля Людвіка, від 1919 року — Легіонів, на честь польських військових формзгвань різних історичних періодів, у 1940 і 1945-1959 роках — 1 Травня, на честь свята Міжнародної солідарності трудящих, у 1941 році — Оперншррассе (Опери), у 1942-1944 роках — Гітлеррінґ, у 1959-1991 роках — Леніна. Парна сторона проспекту від кінця XVIII століття називалася Нижні Вали, бо пролягала на місці колишніх міських укріплень, розібраіних у кінці XVIII століття, від 1855 року йменувалася Кароля Людвіка Нижча, від 1871 року — Гетьманською (або Валами Гетьманськими) , на честь пам’ятника визволителю Львова від татар 1695 року гетьману Станіславу Яблоновському, що стояв навпроти теперішнього Національного музею від 1859 року; у 1940 і 1945-1959 роках вулиця мала назву 1 Травня, на честь свята Міжнародної солідарності трудяш^іх, у 1941 році — Музеумштрассе (Музейна), бо тут був Художньо-промисловий музей, у 1942-1944 роках — Гітлеррінґ, у 1959-1991 роках — Леніна.
У будинку No 1 / З за польських часів містилися Кредитне товариство землевласників, Товариство польських купців, торгівельно-промисловий заклад оптики і механіки Леона Лппеля, кінотеатр «Палас» (від грудня 1939 року імені Тараса Шевченка), приміщення якого на подвір’ї було зрзшноване під час війни і більше не відновлювалося, фотоательє «Sztuka», кондитерська «Mascotte», пе- рЗ^карня і магазин парфз^ів Стоінського, ювелірний магазин «Бійон», магазин зброї Дмитраха, магазин квітів Старки і магазин полотна та білизни Беєра, від повоєнних часів — магазин «Воєнторг» і магазин «Культтовари» («Фототовари»), згодом магазин спорттоварів, який проіснував донині, від часів української незалежності — цифровий фотоцентр, маїгазин «Батарейка», магазин мобільного зв’язку «Евросеть», магазин ювелірних виробів «Перлина». 1951 року у цьому будинку надбудували 4-й поверх, який повністю відповідав ампірному стилю будівлі.
У будинід^ No 5 за часів Польщі містився магазин галантереї Ціхульсько- го, фабрика капелюхів Обервальдера, кав’ярня «Імперіал» Буркера, кінотеатр «Новини» Новінського (згодом «Ампір», а від грудня 1939 року імені Пзшікіна), у часи СРСР це був кінотеатр «Спартак» і кінотеатр «Дніпро», зараз на їх місці збудовано торгівельний центр «Плазма», у 50-80-х роках тут містилося ательє мод 1-го розряду «Черемшина», від часів СРСР — ремонт годинників, а від часів незалежності — магазин джинсового одяїу «Мотор», зараз тут банк «Ерсте» і гральні автомати.
Будинок No 6/8 був збудований 1964 року у стилі віденського класицизму на місці знесених двох старих, де до війни містилися Спілка купецьких товариств, цукерня Бінецького, виготовлення артистичних реклам Слівінського, мага-
64
f243 €ifjuu^ Ub6o6a
ЗИН стоматологічних машин та інструментів «Дентон», перукарня Турковського, у повоєнних часах — гуртожиток учнів Львівського ремісничого з^илища No 4, у 50-60-х роках — майстерня з ремонту годинників, від часу зведення нового будинку у часи СРСР і у перші роки незалежності тут містилося популярне кафе «Червона Шапочка», зараз тут фірмовий магазин мобільного Пр. Свободи, 18 зв'язку «Самсунг», кафе «Ост¬
рів Суші», кафе «Медобори», студія кованих виробів і донедавна працював магазин мобільного зв’язку «Life».
У будинку № 7 до 1939 року містився магазин модних товарів Кьоніґа, у 50-60-х роках — фотосалон тресту «Укрфото» і кравецьке ательє 1-го розряду для військовослужбовців, згодом ательє 1-го розряду «Черемшина», зараз тут магазин посуду «Zepter», піцерія «Плюс» і салон весільного одяїу.
У будинку No 9 за часів Польшд містилася оптика Зільберштайна, зараз тут від часів СРСР морозиво «Корона» і магазин мобільного зв’язку «ВухоКом». У будинку No 10 до війни містилося відділення Варшавського торгівельного банку, за часів СРСР — продуктовий магазин «Маяк» і їдальня, зараз тут кафе «У пані Стефи».
У будинку No 11 за польських часів містився готель «Сіті» і магазин взуття «Саламандра», за часів СРСР було кафе «Львів’янка», від часів незалежності — готель і ресторан «Гранд Готель».
У будинку No 12 до 1939 року містилася «Віденська Кав’ярня» Блоцького, у повоєнних часах — «Особгастроном», за часів СРСР — профтехучилище, від
часів незалежності відновлено «Віденську Кав’ярню».
Адресу No 12 (площа Святого Духа № 1) до війни мав також будинок Головного фінансового управління і Банк унії в Польщі. Цей будинок, який тягнувся від костелу єзуїтів до Національного музею, зруйнували під час війни і розібрали у повоєнні часи.
У будинку № 13 за польських часів містилися текстильний дім Файвеля, ма¬
Пр. Свободи, 20
і. Центр
65
газин ВЗ5ГГТЯ Аша і Хаймовича, торгівля папером і письмовим приладдям Бро- мільського і готель «Гранд» Цінкеса (від повоєнних часів «Львів», у бО-80-x роках «Верховина», зараз «Гранд Готель»), у часи СРСР тут також містився продуктовий магазин і магазин «Тканини».
У будинку No 15 до 1939 року містилася Галицька ощадна каса, від 1951 року — Музей етнографії та художнього промислу, Інститут народознавства і від часів незалежності кафе «Рондо».
У будинку № 16, спорудженому 1952 року, від початків містився Механічний технікум, згодом тут облашту- вали Палац піонерів і школярів імені 40-річчя ВЛКСМ Ленінського району, 27 січня 1959 року тут відкрився Міський палац піонерів, а від часів незалежності у будівлі міститься Шевченківський центр. Адресу No 16 має також ресторан «Вежа Крамарів», зведений у 90-х роках. Адресу № 16/18 має від часів незалежності новозбудований ресторан ^
«Кшіжий келих». Свободи, 23
У будинку No 17 за польських часів містився Загальний акціонерний банк, за часів СРСР — «Будбанк», від часів незалежності «Промінвестбанк».
У 1952 році зведено будинок № 18, де від початку містився головний корпус Львівського будівельного технікуму, згодом у другій половині 50-х років Львівський раднаргосп, а зараз — економічний факультет Львівського національного університету, за часів СРСР тут також містилася Центральна науково-технічна бібліотека Міністерства легкої промисловості УРСР і Будинок техніки.
У будинку No 19/21 за польських часів містився готель і ресторан «Брістоль» Зигмунда Цейніуга, магазин xjrrpa «Бачес і Ґрюн», меблевий магазин Франко- са, ювелірний магазин Рапса, перукарня Коффлера, від часів СРСР — готель і ресторан «Першотравневий», майстерня з ремонту годинників, перз^арня, в 90-х роках — ресторан «Молочарня», зараз тут магазин косметики «Парадокс», магазин жіночої білизни «Бюстьє», «Альфа-Банк» і гральні автомати.
У будинку No 20 до 1939 року містився Музей ^^дожнього промислу і Народна галерея, від 1950 року — філія Центрального музею В. І. Леніна, від часів незалежності це Національний музей.
У будинку № 22 за польських часів містився магазин готового одяїу «Poland», у 50-х роках—майстерня артілі «Художня вишивка» (згодом від 60-х років ательє 1-го розряду «Синтетика») і кафе (від 70-х років «Театральне»), зараз тут кафе «Смак Плюс», «ОТР-Банк» і салон тайського масажу.
66
f243 ві(мщі Льбова
У будинку No 23 за польських часів містилася аптека «Під Божою опікою», від 50-х роках — фотосалон тресту «Укрфото», згодом фотосалон Nq 5 і магазин «Взуття», зараз тут магазин взуття «Welfare», торгівельний пасаж і магазин мобільного зв’язку «Мобілочка».
У будинку No 24 до війни містилася кондитерська Когана і склад хутра Фіша, у 50-х роках — універмаг «Меблі-Килими», від часів СРСР — Міський штаб добровільних народних дружин (від часів незалежності Управління муніципальної дружини Львівської міськради) і Ош.адбанк.
У будині^г № 25 за часів Польщі містився готель «Монополь» Ґоровіца, фотоательє Ґраупа і доставка вантажів Розанеса, за часів СРСР — магазин «Продукти» і магазин «Ковбаси», зараз тут магазин біжутерії «Весна», магазин «Світ напоїв», весільний салон, більярд-сервіс і адвокатська компанія «Черкашин і партнери».
Адресу No 26 від часів СРСР має Будинок актора, розміщений у західному крилі театру імені Марії Заньковецької. У будинку № 27 до 1939 року містилися кав’ярня Шварта і Перльм)ггтера, магазини хутра Райсса і кантор Вурма, у 50-х роках — Кл}гб профтехшколи, зараз тут від часів незалежності магазин парфумів «Brocard».
Адресу № 28 має Львівський Національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької, від 1956 до 2000 року театр носив ім’я Івана Франка, до 1939 року це б}ш Великий міський театр. На фасаді будівлі до 1991 року висіла пам’ятна дошка на честь Народних зборів, які відбулись
у театрі в жовтні 1939 року і легітимі- ззшали приєднання Західної'Украіїни до СРСР. 2009 року в приміш;енні театру відкрився ресторан «Лівий берег».
У будинку No 29 за польських часів працював магазин «Косметика» Рожня- товського, ювелірний магазин, магазин шовкових товарів Вайнмана, магазин тканин Фаболінського і кантор обміну валют Ґрюнберґа, у часи СРСР тут містився магазин «Риба» і ювелірний магазин «Сюрприз», зараз тут магазин годинників «Сюрприз», весільний салон «Оксі» і продуктовий магазин «Воля», який переобладнується.
У будинку No 31 до 1939 року містився магазин взуття Равіґа і склад мінеральної води Вайнреба, у повоєнні часи — музична майстерня міськпром- комбінату з ремонту та настройки піаніно, роялів, баянів, у 60-80-х роках — комісійний магазин, від радянських часів тут працює магазин «Ґудзики», від 2008 року — також фінансова Пр. Свободи, 37 компанія «Tiger».
і. Центр
67
Пр. Свободи, 39
У будинку No 33 за часів Польщі містилися кондитерська Рвухв. і фотоательє «Кармен», у 50-х роках — фотосалон тресту «Укрфото», за часів СРСР — магазин «Трикотаж», до 2006 року — фірмовий магазин кондитерської фабрики «Світоч» «Золотий Півник», зараз тут магазин «Вззггтя», медичний центр «Простір» і гральні автомати.
У будинку No 35 за польських часів містилися фотоательє «Мімоза» і перукарня Лєбволя, за часів СРСР, від 1947 року, — книгарня «Військова книга», магазин «Тканини», зараз тут магазин парфз^ів «Brocard» і від 2007 року — ресторан швидкої їжі «Макдональдс».
У будинку № 37 за часів Польщі містилися кондитерська Баттіна і магазин музичний інструментів Боденштайна, у 50-х роках — продаж реставрованих годинників, у 60-80-х роках — магазин «Галантерея» (нині має назву «Фазан»), від часів СРСР і донині — Центральні театральні каси і магазин «Ґудзики», а від часів незалежності — туристичний центр «Праіга-Інтер» і міжнародні перевезення «SAS».
У будинку No 39 за польських часів містилися магазин з^ттра Дістенфельда, магазин сукна і шовкових товарів Феллера, магазин «Шиби, рами і дзеркала» Зінґе- ра, магазин галантереї Цверлінґа, магазин меблів Енґера, у 50-і роки тут була база міжобласної контори «Головрадіозбут», від часів СРСР—магазин «Криниченька», продуктовий маїгазин і пункт охорони правопорядіог, зараз тут також міститься магазин-салон «Ярст-Техно», ремонт взуття і мегаполіс-центр «Нерухомість».
У будинку No 41 до війни містилися магазин шовкових товарів Геллберта, магазин скла і порцеляни Мессера, магазин текстильних товарів «Роїех», магазин тканин Шаліта і магазин меблів Майзельса, від 50-х роках — фотосалон артілі «Трудфото», у 60-80-х роках — «Ательє добрих послуг», прокатний пункт і музсалон, зараз тут магазин «Оптика», перзосарня, магазин взуття, весільний салон, турфірма «Дана», нарізка скла, магазин «Вікна-Двері» і підприємство коминярів «Добрий мастак».
У будинку No 43 за часів СРСР працював комісійний магазин і магазин «Продукти», зараз тут від радянських часів міститься кафе-морозиво «Пінгвін», від часів незалежності — магазин-кав'ярня «Напої-Солодоші». У будинідг № 45 до 1939 року містився готель «Нью-Йорк» Цейніуга, у часи СРСР, від 1947 року, це був готель «Дніпро», також тут у радянські часи працювеїв магазин худрткніх виробів «Вишиванка», від лютого 2006 року тут міститься реконструйований готель і ресторан «Опера», у цьому ж приміщенні від 2008 року міститься бутік Оксани Караванської.
68
Ї2ЧЗ 6і/мщі Мбоба
У будинку No 47 від часів СРСР працював хлібний магазин, від 2000-х років — магазин мобільного зв'язку, від 2009 року — магазин парфзпмерії «Космо». У будинку No 49 від 50-х років був ремонт годинників, фотосалон артілі «Фотохудожник» і гастроном, від часів незалежності — фотосалон, «Альфа- Банк», магазин «Меломан», магазин мобільного зв’язку «Life» і магазин джинсів «Лі Купер», зараз тут магазин мобільного зв’язку «Альянс», дім шкіри «OsKar» і швидкий мобільний інтернет People.net.
Навпроти будівлі Опери 1952 року спорудили пам’ятник Владіміру Леніну, який, за рішенням міської демократичної влади, знесли 14 серпня 1990 року. На цьому місці довгий час була клумба, 2008 року тут спорудили фонтан. До 80-х років перед будівлею Опери була проїзна частина проспекту, де розвертався транспорт. На місці пам’ятника Шевченкові, спорудженого 1992 року (робота скульпторів братів Сухорських), до 1950 року стояв пам’ятник польському королеві Яну III Собєському, зараз цей монумент стоїть у Ґданську. Зліва від фііури поета — Хвиля національного відродження, 12-метрова (Символічна стела з фііурними рельєфами, споруджена 1995 року.
Забудова проспекту Свободи — класицизм, історизм, сецесія, конструктивізм.
Початок проспекту Чорновола з’єднує з площею Осмомисла площа Торгова (у частині довідників і вказівних табличок вулиця Торгова), названа так 1944 року. Близько 1840 року мала назву Торговиця Соляна, у середині XIX століття — площа Мала, від 1865 року — площа Ґолуховського, на честь триразового намісника Австрійської імперії в Галичині у XIX столітті Аґенора Ґолуховського (1812-1875), в часі німецької окупації — площа Театральна. У часі Другої світової війні більша частина будинків плошд була знищена.
Адресу No 1 за польських часів мали магазин галантереї, трикотажу і модних товарів Райхера, магазин скла і порцеляни Шайденфрау, фабрика бочок Верцнера і книгарня Тененбаз^ма, зараз цієї адреси не існує. Адресу
No 2 за польських часів мала винарня Абрагамовича, зараз цієї адреси не існує. Адресу No З за польських часів мав ремонт парасоль, зараз цієї адреси не існує. Адресу No 4 за польських часів мав ресторан Дорфмана, зараз цієї адреси не існує. Адресу No 5 за польських часів мали винарня Має- ра, кондитерський магазин Брандштеттера і молочарня Фінкельштайна, зараз цієї адреси не існує.
Від 70-х років XX століття адресу № 6 мало досить
Пл. Торгова, 6
і. Центр
69
популярне у ті часи кафе «Вечірній Львів», розміщене у підвальному приміщенні театру імені Заньковецької, від кінця 80-х років бар закрито.
У будинку No 11 за польських часів були винарня Шіффе і магазин меду Гетера, за часів СРСР — магазин жіночого одяїу і магазин «Молоко», зараз іут салон краси «Донна», ательє мод «Олеся», магазин взуття «Ессо» і ремонт годинників.
Адресу No 14 за польських часів мав магазин суконних товарів Фішера, за радянських часів, у 50-х роках, — Народний суд Шевченківського району, фотосалон артілі «Фотохудожник», ремонт годинників, зараз цієї адреси не існує.
У будинку No 15 за польських часів були фабрика мила і свічок Рота, магазин вззггтя Гіршгорна, за часів СРСР
— трамвайний диспетчерський пункт, перукарня, ремонт взуття та фарбування шкіряних виробів, зараз тут ремонт Торгова, 15
взуття, комп’ютерна фірма «Стек», фотосалон, магазин «Товари для тварин», кафе «Зорепад», магазин «Алкоголь і тютюн», магазин ювелірних виробів «Карат» і гральні автомати.
Забудова площі — у стилі віденського класицизму.
Площу Торгову з початком вулиці Богдана Хмельницького з’єднує площа Ярослава Осмомис-
ла, названа так 1993 року на честь галицького князя (1153-1187). Від 1840 року мала назву Краківська площа, у 1954-1993 роках — площа 300-річчя Возз’єднання, на честь входження 1654 року Лівобережної України до складу Московської держави.
Від часів Польщі і до 60-х років на площі працював ринок, у 70-х роках тут облаштували автостоянку, у 80-х роках мали намір збудувати готель «Золотий
Ринок «Добробут»
70
f243etfxuni Мвоба
лев», ПІД час археологічних розкопок на місці так і не збудованого готелю знайшли поселення V століття нашої ери. Від повоєнних часів і донині на площі діє неофіційна біржа здавання в найм квартир і кімнат для приїжджих, у 70-80-х роках існувала нелегальна барахолка, де торгували здебільшого джинсовими виробами. Була спроба назвати цей сквер «Золотий лев», але ця назва не закріпилася. У 1998 році тут Пл. Ярослава Осмомисла збудували продовольчий і
промтоварний ринок «Добробут» (має адресу: вулиця Стара № 3), який практично повністю охопив територію скверу і територію між вулицями Підмурною, Старою і Сянською. Зараз існує ідея забрати звідси ринок і спорудити на його місці п’ятизірковий готель.
У житловому будинку № 1 за часів СРСР був магазин «Хліби, зараз тут туристична агенція «Акорд-ТУр» і магазин цифрової техніки «Цифровичок». У житловому будинку No 2 за польських часів була торгівля шкірою Шляйфера, від радянських часів тут міститься Львівське тргшсагентство з обслзтовування населення автотранспортом (вантажні перевезення), цю адресу також з 90-х років має ТзОВ «Гарант».
У житловому будинку № З за радянських часів у 50-х роках була майстерня артілі «Хутровик», зараз тз^т кафе-бар «Перлина Львова». У житловому будинку No 8 за часів СРСР був хлібний магазин, зараз це магазин продуктів «Еколан». У житловому будинку № 9 за радянських часів, у 50- 60-х роках, була майстерня з ремонту швейних машин, зараз тут магазини «Промтовари» і «Жива риба». У житловому будинку № 10 у 50-х роках була майстерня з ремонту меблів, у 70-80-х роках — ательє з пошиття портьєр, зараз тут галантерейний магазин, салон мобільного зв’язку «Київстар» і гральні автомати.
У житловому будинідг № 11 за польських часів містився магазин модних товарів Вайнреба, від часів СРСР тут працює магазин «Посуд», в часи незалежності облЕшпували магазин чеських ідосонь «Корина». Адресу № 20 за польських часів м£ів ресторан Дебори Адлер, зараз цієї адреси не існує.
Забудова площі — у стилі віденського класицизму.
Плошу Осмомисла з площею Дгінила Галицького з’єднує вулиця Гонти, названа так 1950 року на честь одного з ватажків Коліївшлни 1768 року Івана Гонти (17407-1768). Від початку XIX століття вулиця називалася Костельна, на честь костелу Марії Сніжної.
1. Центр 7/
Адресу No 1 від часів СРСР має юридична консультація. У житловому будинку № 5 за польських часів був продаж шкір Спілки виробників сирих шкір і магазин жалюзі Моріца.
Забудова вулиці — класицизм і сецесія.
Вулицю Гонти з вулицею Кривоноса з’єднує площа Данила Гадидького, названа так 1946 року на честь галицького короля Данила (1201-1264). Від 1840 року мала назву Торговиця дерева для опалу, від 1846 року — Гольцмаркт (Деревний ринок), від 1871 року — плош;а Стрілецька, на честь того, що у середньовіччі при кінці теперішньої вулиці Лесі Українки відбзшалися стрілецькі вправи львівського Стрілецького куркового братства.
Адресу № 1 від радянських часів має Львівський театр ляльок, за польських часів (адреса Костельна № 8) тут містилися Реміснича паїлата. Спілка виробників сирих шкір і Спілка ювелірів та годинникарів. У підвальному приміщенні будинку від 90-х років містилося надзвичайно популярне серед львівської молоді кафе «Лялька», спроби закрити це кафе 2004 року призвели до масових протестів молоді на площі перед будівлею, зараз це приміщення переобладнується.
У будиніо^ № 4, де за часів Польшд був будинок єврейських сиріт, у повоєнні часи містилася школа № 33, зараз тут вечірня середня школа № 28 (колишня робітничої молоді) та Інформаційно-методичний центр освіти.
Адресу № 7 за польських часів мав склад труб, заліза і технічних товарів «Гідрант», зараз цієї адреси не існує. У будівлі № 8 за польських часів був Торгівельний ліцей, цю адресу на 1939 рік мав кінотеатр «Балтик» (від грудня 1939 року — імені Островського, від 1946 року — «Комсомолець»), від повоєнних часів тут містився Технікум харчової промисловості, зараз тут Львівський професійний ліцей харчових технологій.
У житловому будинку No 12 у 50-х роках 63Ш гуртожиток № 2 Інституту фізкультури, зараз тут магазин автозапчастин. Адресу № 12а до 1939 року мав магазин кухонного посуду Альткорна, зараз цієї адреси не існує.
До Другої світової війни на плошд була перша у Львові автобусна станція. На початку 50-х років XX століття площею провели трамвайну колію від вулиці Підвальної до початку вулиці Богдана Хмельницького.
Забудова площі — класицизм, сецесія, конструктивізм.
Вулицю Краківську з площею Данила Галицького з’єднує вулиця Гаврнш- кевича, названа так 1993 року на честь українського архітектора Сильвестра Гавришкевича (1836-1911), автора проекту Преображенської церкви, що неподалік, на вулиці Краківській. До 1993 року вулиця Гавришкевича була частиною плоші Данила Галицького.
У житловому будинку No 2 за польських часів містилася дрз^арська спілка «Sztuka», видавництво «Arbeiter Kultur», малопольська фабрика гребенів і гудзиків «Корну», цукрова спілка «Цзосрум» і продаж масла та яєць Вішика. Адресу No 7 (південний бік теперішньої будівлі лялькового театру) за польських часів мала Львівська фабрика горілок та лікерів «Кракус» і склад труб, заліза і технічних товарів «Гідрант».
Забудова вулиці — класицизм і сецесія.
72
f2H3 6і(лиці Ub€o€a
Проспект Свободи з перехрестям вулиць Вітовського, Сахарова і Нечуя- Левицького з’єднує вулиця Коперника, названа так 1871 року на честь видатного польського астронома, творця геліоцентричної теорії будови Сонячної системи Міколая Коперника (1473-1543). Частина вулиці до перетину з вулицею Бандери від 1530 року називалася Со- кільницька, від 1690 року — Широка. Частина вулиці до перетину з вулицею Нечуя-Левицького у XVIII столітті мала назву Святого Лазаря, на честь однойменного костелу і шпиталю, у 1871- 1934 роках — Коперника, у 1934-1950 роках—Томіцького, на честь бригадного генерала польського антиросійського повстання 1830 року Яна Томіцького (1786-1847), у 1950-1963 роках — Сє- рова, на честь російського живописця Валентина Сєрова (1865-1911).
Адресу № 1 має аптека, до 1939 року відома як аптека Міколяша. Цю ж адресу за польських часів мали югославське консульство, Малопольська рільнича спілка, кравецьке ательє Дудека і ательє дгімських капелюхів Ольшевської. Цю ж адресу від часів СРСР має гштечний магазин «Сангігієна».
За польських часів адресу № 2 мав ювелірний магазин Лімановського, книгарня Мінчелеса та магазин електротехнічних товарів Кагане,, зараз цієї адреси не існує (найімовірніше, ці крамниці містилися у частині будинку проспекту Свободи № 1/3 з боку вулиці Коперника).
У будинку No З до війни містилося страхове товариство, виробництво і продаж меблів Сівека, магазини бакалії і делікатесів Шковрона, пансіонат Пе- ньонжека «Аніта» і «Книгарня новинок» Максиміліана Ашкеназе. За часів СРСР у 50-60-х роках тут були книгарня, магазин меблів, перукарня і фотосалон артілі «Трудфото», у 70-90-х роках — їдальня. Зараз тут міститься Львівська державна фінансова гікадемія, книгарня «Фоліо» і магазин канцтоварів.
У будівлі № 4 за польських часів містилися Спілка і банк землевласників, Земельне кредитне товариство, фабрика вимірювальних приладів і фотографічного приладдя Буяка, фабрика переробки овочів і фрз^ктів «Консерва» і цукерня Ґожевського. За часів СРСР тут містилося управління Держбанку, у 50-х роках — також Клуб обласної контори Держбанку. Зараз туг відділення Національного банідг України.
У будинку № 5 за Польщі містився магазин грамофонів і платівок «Мелодія» Пільпеля, у 50-х роках — вечірня музична школа для дорослих, зараз
Вул. Коперника, 1
і. Центр
73
тут, від 60-х років, музичний магазин «Трембіта» і дитяча музична школа № 2.
У будинку No 7 за польських часів був магазин одягу Наделя, зараз тут від часів СРСР магазин галантереї і парфумерії. Адресу № 8 за Польщі мала редакція газети «Місячник Фотографічний», зараз цієї адреси не існує.
У будинку No 9 від польських часів містилися кондитерська Шпіннера, магазин .Літургія», магазин хімічних Коперника, 15
товарів «Хіміофізика», а також кінотеатр «Копернік» (в часи СРСР — імені Ко- перника), у 50-х роках там же був готель «Копернік». Цю ж адресу нині має бар «Молочний», який у 50-х роках був їдальнею. Від 2000-х років тут також працює піцерія «Челентано».
У будинку No 10 за польських часів містилися виробництво килимових доріжок Гегедюса, фабрика пасти до взуття Келлера, у 50-60-х роках — меблевий магазин, майстерня індпошиву одягу, пошиття та ремонт головних уборів і ремонт годинників, у 70-80-х роках — Будинок побуту, ремонт електробритв, зараз тут міститься ремонт фотоапаратів та біжутерії, а також Ліга приватних інвесторів, консалтингова компанія «Онікс» і турфірма «Космотур».
У будинку № 11 за польських часів містилися Організація єврейських кзшців, промисловців і ремісників, Дрзосарня львівська, у 50-60-х роках — народний суд Ленінського району. Державна ветеринарна санітарна інспекція, іуртожиток No 8 Політехнічного інституту, у 70-80-х роках — фотосалон, індпошив та ремонт одяїу, майстерня з ремонту транзисторних радіол. Зараз тут Львівська крайова організація Народного Руху України, ательє з ремонту телевізорів, радіоприймачів та іншої відео- та аудіотехніки, гральні автомати.
У будинку № 12 за часів Польщі містилися магазин електротехнічних товарів Шпілєцького, бібліотека Воля, у 50-60-х роках — ремонт взуття та ремонт годинників, зараз тут міститься «Universal Bank».
У будинку No 14 за часів Польщі містилися магазин білизни «Феміна» Амбеса, ювелірний магазин Манде-
Вул. Коперника, 16
7І
Ї2ЧЗ 6і(мщі Ub6o6a
ля, ательє дамських капелюхів Ванделя і Гольдштайна, виробництво фільмів «Люкс» і магазин галантереї «Люна», у 50-х роках — майстерня індпошиву одягу, підбір та пошиття хутрових виробів, гуртожиток фінансово-кредитного технікуму, у 60-80-х роках — ательє мод 1-го розряду «Силует», зараз Tjrr міститься «Райффайзенбашк» та Інститут банківської справи. На фасаді будинку вміщено меморіальну таблицю, яка сповіщає, що тут у 1905-1918 роках мешкав ідеолог і засновник січового стрілецтва Володимир Старосольський.
Адресу No 15 до 1939 року мав палац графів Потоцьких, у 1939-1940 роках тут облаштували Палац піонерів, під час війни тут б)ш штаб італійських військових частин, у 50-70-х роках — Львівська філія Академії наук УРСР, Інститут машинознавства і автоматики АН УРСР та Інститут корисних копалин АН УРСР, від 1975 року — Палац зфочистих подій і фотосаїлон, зараз тут міститься Львівська галерея мистецтв, де експонується колекція європейського мистецтва.
Адресу No 15а у 50-х роках мала майстерня з пошиття хутрових виробів, зараз цю адресу має Музей мистецтва давньоукраїнської книги, розміщений у будівлі 80-х років XX століття на подвірі палацу Потоцьких.
У будинку № 16 за польських часів містилися електротехнічне підприємство Литвина і Жарського, продаж фортепіано Каіма, продаж слюсарсько- механічних верстатів Шмідта, торгівля будматеріалами Герцберґа, .у 50-х роках — артіль імені Крзшської, зараз тут цифрова студія «Фотоцентр» і магазин кераміки «Космея».
Адресу No 17 за Польпц мали магазин електротехнічних товарів Панцера, експорт худоби «Таврія», ательє дамських капелюхів Льовенталя, малярський заклад Роха, магазин меблів Ліппера, у 50-60-х роках — обласний авіатехклуб. Цей двоповерховий житловий будинок у стилі австрійського казенного класицизму знесли і 1996 року на його місці збудували Палац мистецтв, славетний здебільшого проведенням тут від 1994 року щорічного міжнародного книжкового Форуму видавців.
У будинку № 18 за польських часів містилися магазин фотографічного приладдя «Барвік», у 50-х роках — фотосалон тресту «Укрфото», зараз тут «Кре-
добанк» і туристична фірма «Трайдент». У будинку № 19 до 1939 року працювала фабрика корків Мюльштайна, у 70-80-х роках містилася фотолюбительська студія, зараз тут турфірма «Моноліт» і крамниця «Перлина».
У будинку No 20 за польських часів містилося Господарське товариство Східної Малопольщі, Спілка пасічників, продаж меду «Бджола», дрз^сарня «Видавничої кооперації», Спілка виробників
Вул. Коперника, 18
1, Центр
75
кошиків «Верба», редакція газети «Рольнік», зараз тут стоматологічна клініка За- блоцького, «Родовід-Банк» і мовна школа «Форест».
У будинку No 21 за польських часів містилися парфу- мерно-косметичний магазин, продаж мила «Формаріна», перукарня Ціммермана, у 50-60-х роках — оптова база «Головмаслоторгу», зараз тут телефонна фірма «DG-ТеЬ і ще від часів СРСР хлібний магазин (тепер «Домашній
Вул. Коперника, 20
магазин»). На наріжнику будинку вміш;ено меморіаїльну таблицю на честь українського національного героя Олекси Гасина, який загинув на цьому місці від рук енкаведистів 31 січня 1949 року,
У будинку No 22 до 1939 року містилися фотоательє «Мальвіна», перзосарня Язовського, яка проіснзшала в радянські часи до 60-х років, у 50-х роках — артіль імені Дзержинського, зараз тут комунальне підприємство «Цитадель-Центр», косметичний салон «Чарівність» і центр насіння «Родос».
У будиніцг No 23 у 50-х роках містилися ательє індпошиву одяїу 2-го розряду, артіль «Шкіргалантерея», зараз тут магазин «Все для води» (насоси, нагрівачі), магазин «Броньовані двері», ремонт вззггтя і послуги з пірсініу. У будинку No 24 за польських часів містилися Львівська майстерня чоловічої та жіночої білизни, за радянських часів — опорний пункт правопоряді^г, зараз тут «ВТБ-банк».
У будинку No 26 за Польші були кондитерська Кузневича, продаж фортепіано Склєнярського, книгарня Ґьотта, за часів СРСР, у 50-х роках, — про- кзфатура Ленінського району, артіль «Змичка», у 60-80-х роках — Міський будинок санітарної просвіти, прокатний пз^кт, зараз тут адвокатська фірма і туристична фірма «Пілігрим».
У колишньому костелі Святого Лазаря (№ 27) у 50-х роках містився Клуб сліпих, зараз тут Львівська державна хорова капела «Дударик», Львівська державна хорова школа. Львівське екуменічне християнське братство та Рада військово-мисливського товариства Західного регіону України.
У будинку No 28 за польських часів містився ресторан Яворського, у 50- 60-х роках — ремонт взуття, майстерня артілі «Швейпром» і перший в СРСР музичний салон, відкритий у жовтні 1962 року, зараз тут салон годинників «Прайм-Таїйм», продуктовий магазин «Абрикос» і салон краси «Стіліссімо». Адресу No 28а зараз має банк «Дністер».
У будинку No ЗО до 1939 року були страхова компанія «Полонія» і магазин вззггтя «Вінда», у 50-х роках — ремонт електроприладів та жіночих панчіх, у 60-80-х роках — пункт прокату телевізорів, радіоприймачів і магнітофонів, магазин радіоелектротоварів, зараз тзгг «Укрсиббанк» і центр здоров’я «Шарель».
76 Ї2ЧЗ 6(fjuu^i чЛьбоба
У будинку No 32 за польських часів містилася перукарня Набєльця, у 50-80-х роках—ательє мод 2-го розряду Львівської залізниці, зараз тут салон модного одягу «Подіз^». П’ятиповерховий житловий будинок No 33 збудовано у 50-х роках.
Адресу No 34 у повоєнні часи мав спортивний майданчик Львівського державного університету, розташований на місці зруйнованих 1939 року вибз^ом авіабомби церкви Святого Духа і корпусів Греко-Католицької Богословської академії, на його місці у 70-х роках збудзпвали новий корпус АТС. У будинку № 35 за часів СРСР містився пункт фабрики-пральні.
На фасаді будинку, що примикає до будівлі Головної пошти і має адресу Дорошенка № 41 (південний фасад колишньої Духовної семінарії і Богословської академії, тепер будівля належить ЛНУ), вміщено меморіальну стелу на честь ректора Греко-Католйцької Богословської академії митрополита Йосипа Сліпого (автор Ю. Савко, 1997 рік).
У сквері на розі вулиці Коперника з вулицею Стефаника 1970 року на честь 100-річчя від дня народження спорудили погруддя вождеві світового пролетаріату Владіміру Лєніну, яке не простояло і декількох років: його демонтзшали через непрезентабельний вигляд, особливо під час дошу, коли струмені води через недогляд проектантів спотворювали кам’яне обличчя вождя.
Адресу No 38 у 1946 році мала залізнична школа № 18, зараз цієї адреси не існує. Адресу № 40 від часів СРСР має середня школа № 9 з російською мовою викладання, розташована на місці колишніх ангарів палацу князів Сапіг. У 70-х роках для школи звели нову будівлю. У жовтні 2003 року між будівлею школи і пам’ятником Шашкевичу провели новий маршрзгг трамвайної лінії № 2 від вулиці Дорошенка до вулиці Коперника. Школу № 9 1981 року закінчив львів’янин Михайло Фрідман — засновник консорціуму «Альфа-Груп», віце- президент Російського єврейського конгресу, за версією журналу «Форбс» 2008 року, власник капіталу у 20,8 мільярдів доларів — 7-е місце серед найбагатших людей Росії і 20-е серед найбагатших на планеті.
Адресу № 40а має відкритий 1990 року в уцілілій вежі церкви Святого Духа музей «Русалки Дністрової». Від 2002 року на вежі було відновлено роботу годинника з боєм. 1990 року біля музею спорудили пам’ятник видатному українському галицькому культурному діячеві XIX століття Маркіяну Шашкевичу, роботи скульпторів Д. Крвавича і М. Посікіри.
У колишньому палаці князів Сапіг (№ 40а) від часів СРСР міститься Обласна організація Українського товариства охорони пам’ятників історії та культзфи. У колишньому палаці Бєльських (№ 42) у 1939-1941 і 1944 роках містилися відділення Спілки письменників України, редакції органу спілки журналу «Література і Мистецтво» і польського щомісячника «Nowe Widnokr^gi», у 50-х роках — іуртожиток кредитно-фінансового технікуму. Від повоєнних часів у будівлі був Обласний міжсоюзний будинок самодііїльної творчості та Будинок учителя, що лишився тут донині, зараз тут також розмішуються Львівська мала обласна академія на)гк і Львівське крайове товариство «Рідна школа», від 1958 року у цьому приміщенні влаштовує вистави Польський народний театр.
Адресу No 42а за польських часів мав Інспекторат праці VIII округу. У будинку № 43 за Польшд містилася перз^сарня Перльмутера, яка існує донині, від часів СРСР працює продуктовий магазин. У будинку № 44 за радянських
1. Центр 7?
часів був прокатний пункт, зараз тут міститься страхова компанія «Алькона» і магазин спорттоварів «Райдер».
Адресу No 54/56 за польських часів мала автомобільна крамниця і майстерня «Мотор», зараз у будинку № 54 міститься аптека і оптика, а в будинку No 56 — магазин канцтоварів «Клондайк». Адресу № 68 до війни мала молочарня Берти Ясінської, зараз цієї адреси не існує.
Забудова вулиці — бароко, класицизм, історизм, сецесія, констрз^тивізм 30-50-х років.
Вулицю Коперника з вулицею Грабовського з’єднує вулиця Кодесси, названа так 1971 року на честь зофаїнського композитора, музикознавця, фольклориста Філарета Колесси (1871-1947). Від початі^ XIX століття називалася Убогих, бо проходила повз шпиталь святого Лазаря, від 1871 року — Вроновських, на честь львівської шляхетської родини, маєток якої в кінці XVIII — на початку XIX століття стояв на горі, що називалася Вроновських, у 1950-1971 роках вулиця мала назву Вчительська, бо починалася навпроти Будинку вчителя.
Будівлі за адресою № 2 до 1939 року належали притулку для самотніх літніх людей фзшдації святого Лазаря, у 50-х роках тут містився гуртожиток Політехнічного інституту, зараз тут корпуси Національного університету «Львівська Політехніка», зокрема видавництво університету. Шестиповерховий житловий будинок No 17 збудовано у кінці 60-х років.
Забудова вулиці — класицизм, конструктивізм 30-60-х років.
Вулицю Колесси з вулицею Грабовського з’єднує вулиця Венедіанова, названа так 1946 року на честь російського живописця, який сприяв викупу Тараса Шевченка з кріпацтва, Олексія Венеціанова (1780-1847), у середині XIX століття мала назву Убогих бічна або Лазаря бічна, бо пролягала біля шпиталю Святого Лазаря, від 1870 року називалася Ходоровського, в часі німецької окупації — Горнунґштрассе.
Забудова вулиці — класицизм, конструктивізм.
Вулицю Коперника з вулицею Колесси з’єднує вулиця Грабовського, названа так 1946 року на честь українського поета, борця за національне визволення Павла Грабовського (1864-1902), від 1825 року називалася Святого Лазаря за назвою шпиталю.
Адресу No З має дитячий садок, споруда 70-х років. Адресу № 11 від часів незалежності має «Електрон-Банк», який міститься у колишній Цитаделі. До ДрЗ^Ї світової війни на Цитаделі розмішувався полк польської піхоти, під час війни тут був табір військовополонених, після війни — казарми. Від 70-х років тзгг облаштували склади телевізорного заводу «Електрон», від кінця 80-х — при- міш;ення «Електрон-Бані^», відтоді територія Цитаделі, ш;о раніше була військовим режимним об’єктом, стала доступною для відвідування львів’янами.
Адресу № 15 має один із перших дев’ятиповерхових будинків Львова, споруджений 1968 року.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, констрз^тивізм 30-60-х років.
78 f2H3eifMmiMeoea
Вулицю Грабовського з вулицею Вітовського з’єднує вулиця Лукіяноввча, названа так 1991 poiqr на честь українського письменника і літературознавця Дениса Лукіяновича (1872-1965), у першій половині XIX століття мала назву Пелчинська поперечниця, бо виходила до Пелчинського ставу, від 1844 року називалася Косціцького, віц 1871 poiqr — Боїуславського, на честь польського театрального діяча, актора, режисера, творця львівського театру Войцеха Боїуславського (1757-1829), під час німецької окупації — Горст Вессельґассе, на честь діяча німецького нацистського руз^, у 1950-1991 роках — Лібкнехта, на честь діяча німецького комуністичного руху Карла Лібкнехта.
Забудова вулиці — класицизм, історизм, сецесія, констрз^ктивізм.
Вулицю Коперника з площею Кропивницького з’єднує вулиця Бандери, названа так 1992 року на честь видатного діяча з^країнського національного руху, провіцника ОУН Степана Бандери (1909-1959), віц 1840 року називалася Новий Світ, від 1886 року—Сапєги, на честь польського галицького політичного і громадського діяча Леона Сапєги (1803-1878), у часи німецької окупації—Фюр- стенштрассе (Князівська), у 1944-1961 роках—Сталіна, на честь комуністичного диктатора Йосифа Сталіна (1878-1953), у 1961-1992 роках — Миру.
Адресу No 1 до 1939 роїд^ мало Управління повітової поліції і міський комісаріат No 6, від часів СРСР тут міститься міське управління внутрішніх спргш. Це приміш,ення відоме як тюрма на вулиці Лонцького (тепер сусідня вулиця Брюллова), де під час радянської і німецької оіцшації було згікатовано тисячі людей. На фасаді будівлі вміщено пам’ятні дошки на честь жертв НКВД, гестапо і МГБ, закатованих тут у 1939-1953 роках, на честь зв’язкової Романа Шухевича Марії Кизимович, замордованої тут 24 жовтня 1948 рої^, і на честь члена ОУН Григорія Голяша (Бея), який загинз^в тут 16 червня 1950 poiqr.
У будинку № З за польських часів містилися Спілка польського нафтового промислу. Нафтовий банк, фабрика глиняного посуду Радзівілла, магазин квітів Гелени Боднар (проіснзшав до кінця 40-х років) і пекарня Шпроцера, від часів СРСР тут міститься Ощадбанк, 5-а нотаріальна контора і Залізничний районний суд.
У будинку № 5 у 50-х роках містилося ательє індпошиву одяїу і ремонт віЧ'ття. У 60-80-х роках — фоторепортерське бюро і навчальний пункт фабрики художніх виробів, зараз тут адвокатська контора. У будинку № 6 у 50-х роках містилася перукарня, від часів СРСР працює продуктовий магазин (у 70-80-х роках тут був салон замовлень).
Адресу № 8 має костел Марії Магдалини, по війні храм був зачинений, а у 50-60-х роках тут влаштували студентський клуб Політехнічного інституту, де були танці. 1962 року із веж зрізали хрести, перед костелом знищили кам’яну колону з розп’ятим Христом, поставлену 1597 poiqr. Від 70-х років у храмі міститься Львівський будинок органної та камерної музики, від 1998 poiq^ громада місцевих римо-католиків відновила у храмі Літургії. За польських часів цю ж адресу (No 8) мала виставка мгшіин і техніки.
У будинку № 9 за часів СРСР у 50-х роках містилися прокуратура Червоно- армійського району, індпошив і ремонт взуття, у 60-80-х роках — книгарня, зараз тут ресторан «Семеро поросят». Будинки №№ 11 і 13 відсутні.
І.Центр ?9
Адресу No 12 має від часів Австрії і Польщі Національний зшіверситет «Львівська Політехніка», за польських часів цю адресу мала також Астрономічна обсерваторія при Політехніці. У будинку № 14 від часів Польщі міститься Львівська академічна гімназія, у часи СРСР тут була середня школа № 1 і середня школа робітничої молоді № 6 з українською мовою викладання, а також неповна середня школа № 61 з російською мовою викладання.
У будинку № 15 за польських часів була цукерня Новака і дві аптеки: «Під срібним орлом» Германа Рубеля і аптека Брюкнера, одна з них існує донині. У часи СРСР тут також працював фотосалон артілі «Фотохудожник». Від часів незалежності в будинку міститься магазин «Цифровичок».
У будинку No 17 у 50-х роках містилося ательє індпошиву одяїу, в бО-80-x роках — магазин «Молоко», зараз тут магазин канцтоварів «Глобус» і магазин «Мобілочка». У будинку № 19 за часів Польші був магазин канцелярського приладдя Буріана, у 50-60-х роках — ательє індпошиву одяїу, згодом ательє мод 1-го розряду «Силует», зараз тут банк «Форз^».
У будинку No 21 до війни містилося ательє дамських капелюхів Шміда, аптека Канєвського і магазин взуття Рамерів, у 50-х роках — ремонт взуття, зараз тут ательє мод вищого розряду «Арія» і магазин взуття «Велфер».
У будинку No 23 за часів СРСР працювали продовольчий та взуттєвий магазини, зараз тут фінансовий центр «Конкорд» і магазин «Мобік». У будинку № 25 у 50-60-х роках містилося кафе, пошиття та ремонт головних уборів. У будинку No 26 за часів Польщі був магазин меблів Томашевського і магазин квітів «тубероза» Тиховського, зараз тут магазин «Побутові товари».
У будинку No 27 за часів Польшд містився магазин галантереї і взуття Германа Ахта, від часів СРСР і до 2000-х років тут працював відомий у цьому районі гастроном «Продторг», зараз тут відділення «Укрсоцбанку». У будинку No 28 до 1939 року містилися пансіонат Пончосінської і галантерея Медвець- кого, за часів СРСР — опорний пункт правопорядку і Залізничний районний штаб народної дружини.
Адресу No 28а має корпус Львівської Політехніки, збудований у 70-х роках на місці саду колишнього монастиря Сакракерок. Частину сучасної вулиці Митрополита Андрея від вул. Бандери між корпусами Політехніки № 28а і No 30/32 проклали у 60-х роках.
У будинку No 29 за польських часів містилася перукарня Костиновича, яка існує донині, у часи СРСР тут працювала пиріжкова, зараз тут, окрім перукарні, відділення «Приватбанку» і бутік інтимних товарів «Жуїр».
Адресу No 30/32 мають розташоваїні у колишніх приміщенн5іх монастиря святої Терези навчальні корпуси Львівської Політехніки та Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків із діаспорою, у 50-60-х роках тут містився також гуртожиток Політехнічного інституту.
У будинку No 31 за польських часів містився магазин хімічних товарів «Аргон», від часів СРСР тут працюють продовольчий та хлібний магазини. У будинку No 33 за Польшд був магазин дзеркал Сокаля, зараз тут гральні автомати.
На відрізку вулиці Бандери між нинішніми вулицею Митрополита Андрея і площею Кропивницького до Другої світової війни стояв збудований 1910 року постсецесійний торгівельний пасаж (Наїа Sklepowa), або базар братів Ґрьодлів,
80 f2H3 etfMtniMeoea
повністю зрз^нований бомбою під час війни 1944 року. За Польщі він мав адресу № 34 і тут містився кінотеатр «Ґраяшна» Атляса, кравецька спілка, ательє «Поступ», фабрика люксусового ортопедичного взуття «Поспіх». У часи СРСР тут був сквер з Дошкою пошани передовиків виробництва Залізничного району, а у жовтні 2007 року, тут відкрили пам’ятник Степанові Бандері.
У будинідг № 37 за Польщі працювала молочарня Помповського, зараз тут піцерія «Манхеттен». У будинку № 43 за часів СРСР бзгв Львівський будинок грамплатівок Всесоюзної фірми «Мелодія», зараз тут банк «Форзгм», магазин «Львівські солодощі» і магазин «Родинна ковбаска».
У будинку № 45 за польських часів містилося будівництво коминів Кус- тодіса, у 50-х роках тут була перзлкарня, у 60-80-х роках — промтоварний та галантерейний магазини, зараз тут гральні автомати. У будиніц^ № 47 за часів СРСР працював магазин «Культтовари», зараз тут магазин «Подарзшки». У будин- щ № 47а до 1939 poigr містилася цукерня Снігура, за часів СРСР — молочний магазин, зараз тут кафе «Академія» і продуктовий мгігазин.
У будинку № 57 за польських часів містився продаж нафтопродуктів і вугілля «Карбопетроль», за радянських часів — «Держстрах», зараз тут аптека, страхова компанія «Оранта» і бутік жіночого одягу «Гемеллі».
У будиніцг № 65 за польських часів працювала перукарня Фукса, зараз тут комп’ютерний магазин «Елітний». У будинку № 67 за часів Польщі була книгарня Жепки, цукерні Гофмана і Стецьківа, зараз тут кафе «Цісар». У житловому будинід^ № 69 за польських часів 6jrB ресторгш Френкеля.
У будинку No 71 за Польщі містилася кондитерська Брудінґера, за радянських часів — продовольчий магазин, зараз тут гіптека і відділення «Електрон- Банку».
У будинку № 73 у 50-х роках 65Ш ремонт взуття і перукарня, зараз тут магазин тютюнових виробів. У будинку № 77 до 1939 року містилася Народна спілка друкарів, фабрика кахлю Цверанського і молочарня Мишковської, зараз тут в одноповерховому приміщенні міститься магазин канцтоварів і мобільних телефонів.
У будинідг № 81 у 50-х роках містився гуртожиток лісотехнічного інституту, зараз тут магазин побутової техніки. У будинідг № 83 за Польщі працював магазин меблів Купфершміда, зараз тут магазини канцтоварів та шкіргалантереї.
У будинку № 85 до 1939 року була молочарня Брененштуля, у 50-х роках — ремонт взуття, який існує донині, зараз тут також працює ювелірний магазин «Золото», відділення «Укрпромбанку» і ремонт взуття. У будинку № 87 за Польщі працював магазин готового чоловічого і жіночого одягу Геллера, зараз тут магазин оргтехніки «Фантом». У будинку № 89 від часів СРСР працює продуктовий магазин і Ощадбанк, також тут є мобільний салон «Київстар» і перукарня.
Забудова вулиці — бароко, класицизм, історизм, сецесія, конструктивізм.
На перехресті вулиць Бандери і Дорошенка розташована площа Шашкевн- ча, названа так 1913 poiqr на честь видатного діяча з^сраїнського галицького культурного відродження Маркіяна Шашкевича (1811-1843). Частина площі
1. Центр <р/
від 1916 року називалася Котляревського, на честь засновника новітньої української літератури Івана Котляревського (1769-1838), в часі німецької окупації площа називалася Одеонштрассе і Берґбауштрассе (Гірнича), від 1964 до 1991 року — Мельничука, на честь галицького письменника-комуніста Юрія Мельни- чука (1921-1963), від 1991 року площа знову стала називатися Шашкевича.
У 1939-1940 роках тут }шорядкували сквер, а у 50-х роках спорудили одну із перших у Львові бензозаправок. У 70-х роках тут встановили погруд дя Мель- ничукові, який знесли у часи незалежності. 1997 року спорудили Пам’ятник жертвам комуністичних злочинів (робота скульпторів П. Штаєра і Р. Сивенького). Пам'ятник відкривала тодішня перша леді США Гілларі Клінтон.
На фасаді будинку № 1 1986 року на честь 175-річчя від дня народження Шашкевича вміщено меморіальну дошку. Адресу Ш 5 має Львівське державне музичне з^илище, до 1939 року тут був Музичний інститут імені Лисенка, у 50-х роках у цьому приміщенні містився Червоноармійський райком Компартії України, райвиконком і кінотеатр «Комсомолець» (до 1939 року це був кінотеатр «Стилевий», від грудня 1939 року — імені Щорса).
Забудова плошд — сецесійна.
Вулицю Бандери з вулицею Карпінського з’єднує вулиця Архітекторська, названа так 1946 року, від 1901 року мала назву Захаревича, на честь видатного львівського архітектора, будівничого Львівської Політехніки Юліана Захаревича (1837-1898), в часі німецької окупації називалася Юстус Лібіґґассе, на честь німецького хіміка і біолога Юстуса фон Лібіґа (1803-1873).
У житловому будинку No 5 до 1939 року містилася фабрика металевих виробів та акз^уляторів «Метал».
Забудова вулиці — у стилі історизму та сецесії.
Вулицю Бандери з вулицею Архітекторською з’єднує вулиця Карпінського, названа так 1871 року на честь польського поета епохи Просвітництва Фран- цішка Карпінського (1741-1825), до 1871 рої^ мала назву Сакра-Кер, або Новий Світ поперечниця, бо прямувала до монастиря Сакракерок, в часі німецької ок}шації називалася Боґенштрассе, від 1944 року має назву Карпінського, на честь російського геолога, першого президента Академії наук СРСР, академіка Академії наутс Української РСР Олександра Карпінського (1847-1936).
Парний бік вулиці забудований корпусами Львівської Політехніки, зведеними у 70-х роках на місці саду монастиря Сакракерок. Перед тим тут знишдли унікальний костел Святого Серця Ісусового.
Забудова вулиці — історизм, сецесія, констрз^тивізм 30-70-х років.
Між вулицями Городоцькою і Шептицьких розташована площа Кро- пнвницького, названа так 1944 року на честь українського письменника, драматурга, актора Марка Кропивницького (1840-1910), від 1871 року називалася площа Солярні, бо тут стояли соляні склади, від 1916 року мала назву Більчевського, на честь львівського римо-католицького архієпископа Юзефа Більчевського (1860-1923), у 1941 році називалася Котляревського, в часі німецької окупації — Ганзепляц.
82
f243 SifMiijl Ub6o6a
Адресу Nq 1 від початку 90-х років має греко-католицька церква святих Ольги та Єлизавети, за часів Польщі це був римо-католицький костел Ельжбєти, який комуністична влада закрила 1946 року, і від того часу храм використовувався як склад, а 1962 року, за наказом радянських властей, знищили хрест на найвищій вежі храму і демонтували кам’яний хрест перед самим храмом. Від початку 90-х років у храмі почалися реставраційні роботи, які тривають донині.
У житловому будинку № 1 за польських часів містилося бюро міжнародних морських ліній «Королівсько-Голландський Ллойд», зараз тут магазин «Парфуми», магазин «Еколан» і магазин «Щирецькі ковбаси».
Адресу № З за часів Польщі мала фабрика шоколаду «Дерби», від радянських часів це кондитерський цех № 7, у 50-х роках цю адресу мала також кравецька майстерня Львівської залізниці. У будинку № 6 за часів Польщі містився магазин канцелярського приладдя, у 50-х роках тут була закусочна, від 60-х років і донині працює пиріжкова, також тут є магазин жіночої білизни і магазин «Подарунки-сувеніри».
У будинку No 7 до війни була цукерня Овоца, зараз тут міститься магазин аудіовідеотехніки. У будинку № 9 у 50-60-х роках була зарядка і ремонт акумуляторів, ремонт годинників, зараз тут міститься магазин трикотажу «Катря».
У будинку No 10 за часів Польщі містився магазин тканин Саламандера, у 50-60-х роках — перукарня і фотосалон артілі «Фотохудожник», який існує донині, також тут від часів СРСР працює магазин «Книги». У будинку 12 за радянських часів була сосисочна, зараз тут магазин «Взуття».
Забудова площі — класицизм, сецесія, конструктивізм.
Площу Кропивницького з площею Святого Юра з'єднує вулиця Шептицьких, названа так 1885 року на честь видатної родини діячів Української Греко- Католицької Церкви. Від середини XIX століття частина вулиці мала назву Цвинтарна, бо вела до Городоцького цвинтаря, у часі німецької окупації називалася Штернґассе, у 1940 та 1944-1990 роках— Кірова, на честь російського комуністичного діяча Сєрґея Кірова (1886-1934), 1990 року вулиці повернули назву Шептицьких.
у житловому будинку № 6 за польських часів містилося підприємство з виготовлення орг^ів Маркевича. Чотириповерховий будинок No 13 збудований у 50-х роках. У будинку № 14 за польських часів містилася купівля і продаж кошиків «Wiklina», зараз тут ремонт взуття.
Вул. Шептицьких
1. Центр
У житловому будинку № 15 за часів СРСР був продовольчий магазин. У житловому будинку №16 від часів незалежності міститься офіс міського «Пласту». У житловому будинку Nq 17 за часів Польщі містилася галантерея Гандельмана.
У будинку Nq 26 за польських часів працювала фабрика цукру, шоколаду і какао «Бранка», у часи СРСР — кондитерська фабрика імені Кірова, зараз тут компанія БК «Техніка для бізнесу» і відділення банку «Дністер». У Шептщьких, 43
житловому будинку No з 1 у 50-х роках була база Тресту їдалень та ресторанів Львівської залізниці.
У будинку No 34 за польських часів була фабрика бляшаних виробів Цви- нара і крайова фабрика хімічних виробів, зараз тут пер)осарня «Дана». У житловому будинку No 38 за польських часів була перукарня Вінтера.
У будинку No 43 від часів СРСР міститься заклад з дезінфекції та дератизації. Адресу No 45 від повоєнних часів мав кінотеатр «Літній-Ь, у 60-90-х роках це був кінотеатр «Маяк», від часів незалежності це непрацюючий нині кінотеатр «Дзвін».
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, констрзостивізм.
Вулицю Бандери з площею Святого Юра з’єднує вулиця Митрополита Аидрея, названа так 2004 року на честь видатного українського церковного і громадського дІ5іча, глави Української Греко-Католицької Церкви (1901-1944) митрополита Андрея Шептицького (1865-1944), від 1863 рої^^ мала назву Новий Світ бічна, від 1871 року — святої Терези, на честь розташованого поблизу монастиря, від 1944 до 2004 року називалася Невського на честь руського князя новгородського і володимирського Олександра Невського (1220-1263).
Адресу No 1 у 50-х роках мали автоворота «Союзгазтрансу» і «Південьзагот- зерно», зараз цієї адреси не існує. На фасаді будинку № 2 у листопаді 2008 року встановлено меморіальну дошку на честь митрополита Андрея Шептицького. У житловому будинку № 4 за польських часів була пекарня Презеса, у 50-х роках тут містився будинок для інвалідів-учителів, зараз тут магазин автозапчастин і магазин костюмів «Міхаіл Вороній».
Адресу No 10 до 1939 року мав притулок для літніх людей фундації Домса, зараз тут, у п’ятиповерховому офісному будинку, збудованому у 70-х роках, від часів СРСР міститься Головне упраівління соціального захисту населення і Пенсійний фонд.
Забудова вулиці — історизм, сецесія, констрз^тивізм 30-70-х років.
84 f243 бііліщіМбова
Між вулицями Листопадового Чину, Митрополита Андрея і Озаркевича розташована площа Святого Юра, названа так у другій половині XVIII століття на честь архікатедрального собору св. Юра, від 1950 до 1991 року мала назву Богдана Хмельницького, бо тут поблизу стояв козацький табір під час облоги Львова 1655 року.
На розі площі Святого Юра і вулиці Листопадового Чину 1954 року вмістили меморіальну дошку, яка сповіщає, що на цій площі у 1655 році перебував головний табір військ Богдана Хмельницького, від часу незалежності на дошці досить недбало збили літери «Дошка встановлена на честь 300-річчя возз’єднання України з Росією».
Адресу № 1 за польських часів мала приватна гімназія № 8, адресу № 1/2 мав римо-католицький жіночий монастир Святого Серця (Сакракерки) разом із костелом Святого Серця Ісусового, збудованого в середині XIX століття в нео- готично-неороманському стилі. 1970 року костел зрівняли з землею бульдозери, а на його місці збудували корпуси політехнічного інституту. У повоєнні часи на наріжнику монастирської будівлі, що залишилася з боку площі Святого Юра, знишдли скульптуру Ісуса з декором роботи Л. Попеля. У вересні 1946 року у тих приміщеннях монастиря, які залишилися з боку плоші Святого Юра, на базі агрономічного та лісогосподарського факультетів політехнічного інституту заснували сільськогосподарський інститут. У 1960-х роках аграрний інституг перевели до Дублян, а приміщення передали Львівській Політехніці, нині це 3-й навчальний корпус Політехніки. Адресу № 1/2 має нині таїкож бібліотека Політехніки зі скляним фасадом, зведена 1970 року. Адресу № 4 (2/4) має хімічний факультет університету «Львівська Політехніка», будівлю якого звели 1962 року.
Адресу № 5 має архікатедральний храм Святого Юра і Львівська Архієпар- хія Української Греко-Католицької церкви. До 1939 року у приміщеннях храму містилася українська «Рідна Школа» імені Грінченка. Капітальну реставрацію храму провели у 2003-2006 роках. 1948 року у святоюрському саду поставили вежі-глзшіилки для створення радіоперешкод при прийомі «ворожих» західних радіостанцій, дві вежі демонтували в часи незалежності, одна донині слз^є базовою станцією мобільного зв’язку.
Забудова плошд — бароко, історизм, радянський конструктивізм 60-70-х років.
Вулицю Митрополита Андрея з вулицею Шептицьких з’єднує вулиця Вій- товича, названа так 1991 року на честь львівського українського скульптора Петра Війтовича (1862-1936), від 1895 року називалася Домса, на честь львівського підприємця, який неподалік, на нинішній вулиці Митрополита Андрея, заснував львівський притулок для митців та літераторів, де й помер Війтович. У часі німецької окупації вулиця мала назву Фрауенштрассе, а у 1946-1991 роках — Червонофлотська.
У будинку № 9 за часів Польщі був магазин рільничих машин Бодера, зараз тут міститься благодійна місія «Благовісник Галичини». У житловому будинку № 14 за польських часів містилася пекарня Кесслера.
Забудова вулиці — класицизм і сецесія.
1. Центр
85
Паралельно до вулиці Війтовича йде вулиця Ангеловича» названа так 1993 року на честь видатного українського церковного та освітнього діяча, митрополита УГКЦ Антіна Ангеловича (1756-1814), від 1933 року називалася Строха, у 1944 — Строга, у 1945 — Сєдова, на честь російського полярного дослідника Георгія Сєдова (1877-1914), у 1946-1993 роках була частиною вулиці Митрополита Андрея.
У будинку № 28 за часів Польщі містився Єврейський академічний дім і ремісниче з^илище імені Коркіса, від часів СРСР — СПТУ № 1, тепер профтехучилище No 1.
Забудова вулиці — класицизм і конструктивізм.
Вулицю Городоцьку з вулицею Шептицьких з’єднує вулиця Меретина, названа так 1991 року на честь будівничого собору Святого Юра у Львові Бер- нарда Меретина, від 1898 року називалася Святого Йосафата, у часі німецької окупації — Нелькенштрассе, у 1944-1991 роках — Піонерська.
Забудова вулиці — класицизм.
Паралельно до вулиці Меретина вулицю Городоцьку з вулицею Шептицьких з'єднує вулиця Сеченова, названа так 1944 року на честь російського фізіолога Івана Сєченова (1829-1905), від 1885 року мала назву Шумлянських, на честь з^аїнських церковних діячів Йосипа (1643-1708) та його брата Атаназія Ш}^- лянських. У часі німецької окупації називалася Бішоф- штрассе (Єпископська).
У будинку № 7 за Польщі містилася загальноосвітня математично-природнича школа No 12, у 50-х роках тут була неповна середня школа з російською мовою викладання № 32, від часів СРСР тут міститься Дитяча Сєченова
юнацько-спортивна школа № 2. У житловому будинку № 11а за Польші містилася пекарня Фінка.
Забудова вулиці — класицизм.
Плошу Святого Юра з вулицею Городоцькою з’єднує вулиця Озаркевича, названа так 1992 року на честь фундатора з^сраїнської медицини в Галичині Євгена Озаркевича (1861-1916), від 1863 року називалася Святого Юра бічна, від 1971 року — Пивоварська, від 1885 року — Скарги, на честь єзуїтського теолога і проповідника Петра Скарги (1536-1612), у часи німецької окупації — Шпитальна, від 1944 до 1992 року — Пирогова, на честь видатного російського
86
f243 eifjuaiJ. Мбова
хірурга Ніколая Пирогова (1810-1881).
Адресу № 2а від часів CF4I:p має 3-а міська поліклініка. Адресу No 4 за Польщі мала українська «Народна лічниця», започаткована Євгеном Озаркевичем. На фасаді будівлі вміщено дві меморіальні таблиці: перша сповіщає, що З жовтня 1938 року Т5ГГ відбулося відкриття новозбудованого Укршн- ського щпиталю, дрзта — на честь Озаркевича. Від часів Вул. Озаркевича незалежності цю адресу має
шпиталь імені митрополита Андрея Шептицького і радіо «Воскресіння».
На розі з площею Святого Юра встановлено меморіальний знак, який інформує, що на цьому місці стояв будинок, де пройшли молоді роки українського актора Амбросія Бучми (1891-1957).
Забудова вулиці — класицизм, констрзгктивізм, нова індивідуальна забудова.
Від вулиці Городоцької No 71 на південь відгалужується тупикова вулиця Замкнена, названа так 1871 poiqr, до цього часу називалася бічна Святої Анни, бо розташовувалася неподалік однойменного костелу, або Городоцька сліпа.
У житловому будинку № 4 за польських часів містилася фабрика корків
«Корко Львівська* і пекарня Лємеля. У будинку № 6 від часів незалежності міститься Музей митрополита Андрея Шептицького і Музей дивізії «Галичина». На фасаді будівлі вміщено пам’ятну таблицю, яка сповіщає, що Tjrr жив і працював директор української школи імені Маркіяна Шгшікевича, підполковник армії УНР Василь Вень (1885-1941), закатований НКВД.
У будинку № 8 до 1939 року містилася єдина державна українська школа в Польщі — імені Шашкевича (чоловіча і жіноча), в часи СРСР тут були середня школа робітничої молоді № 10 з українською мовою навчання, юнацько-спортивна школа № 1 і донині міститься українська середня школа Nq 34 імені Вул. Замкнена, 8 Шашкевича.
і. Центр
87
У будівлі No 9 за польських часів містилася міська жіноча школа імені Та- деуша Костюшка, цю ж адресу мала торгівля деревом Поллака, у 50-х роках Tfi 63Ш протезний завод, зараз тут університет «Львівський Ставропігіон» і Міжшкільний нашчально-виробничий комбінат трудового навчання Залізничного району.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм.
Вулицю Городоцьку з вулицею Листопадового Чину з’єднує вулиця Гоголя, названа так 1944 poiQ^ на честь славетного українського і російського письменника Миколи Гоголя (1809-1852), у середині XIX століття мала назву До Єзуїтського Саду і Поштова Нова, від 1871 року — Зигмунтовська, на честь польського короля Зигмунта II Авіуста (1520-1572).
Адресу No 1 до 1939 року мала Дирекція державних залізниць, від часів СРСР і донині це Управління Львівської залізниці. У 50-х роках цю адресу мала редакція газети «Львовский железнодорожник» і кооператив «Побут».
У колишньому палаці магнатів Голуховських (№ 2) тепер міститься лікувально-діагностичний центр Львівської залізниці. Адресу Ш 4 за Польшд мала фабрика з виробництва корків, зараз у цій одноповерховій будівлі експериментальна майстерня Наз^ово-дослідного інституту поліграфічної промисловості.
П’ятиповерховий житловий будинок No 6/8 збудований у середині 50-х років. У житловому будинку No 7 до 1939 року працював ресторан Дрікса. У будинку No 14 від часів української незалежності міститься магазин зброї «Дуплет». У будинку No 15 за польських часів був магазин електротехнічних товарів Аґіда, зараз тут міститься бюро «Верітас».
У будинку No 17 до 1939 року містилася приватна єврейська гімназія № 1 і цю ж адресу мало фотоательє Воха. У 50-х роках тут містилася 1-а залізнична середня школа, від часів СРСР тут математична середня школа № 52 імені Лобачевського з російською мовою викладання.
Забудова вулиці — класицизм, історизм, конструктивізм 50-х років.
Від вулиці Городоцької No 63 відгалзгжується невеличка тупикова вулиця Судова, названа так 1913 року. Адресу No 7 за польських часів мав Повітовий суд, зараз тут від часів СРСР міститься Львівське медичне училище, кафедра медуніверситету, дитяча поліклініка і Центр здоров’я жінки Львівської залізниці.
Забудова вулиці — класицизм, історизм, констрз^с- тивізм.
Вул. Судова
88
f2H3 6ifMtni Яьбова
Паралельно до вулиці Гоголя йде вулиця Огіевка, названа так 1991 року на честь видатного українського церковного і громадського діяча Івана Огієнка (1882-1972), від середини XIX століття називалася Красіцького, на честь видатного польського поета, прозаїка і публіциста Ігнаци Красіцького (1735- 1801), у часі війни мала назву Герренштрассе, від 1945 до 1991 року — Куйбишева, на честь радянського комуністичного діяча Валеріана Вул. Огієнка Куйбишева (1888-1935).
Адресу № 1 за Польщі мало ательє дамських капелюхів Ґольдшміда, зараз цієї адреси не існує. П’ятиповерховий житловий будинок № 4 збудовано у 60-х роках, в часи СРСР tjtt містився театральний магазин.
У житловому будинку No 9 за польських часів б}ш магазин гумових та косметичних товарів Люфта. У будинку № 10 до війни містилася єврейська книгарня «Бет-Ізраель» Ізраеля Бета, зараз тут аптека. У житловому будинку № 12 за часів СРСР містилося Бюро міжнародного молодіжного тзфизму «Супутник» Львівського обкому ЛКСМУ.
У житловому будинку № 13 (№ 11а) за Польщі містилося фотоательє Панцера. У будинку № 18 за польських часів містилася приватна єврейська гімназія No 12, в часи СРСР — сектор прийому іноземних туристів та гідів-перекладачів, зараз тут міститься Дитячо-юнацький молодіжний клуб Галицького району.
У будинку No 18а до війни розташовзшався гуртожиток єврейської гімназії № 12, у 50-х роках містилася польська середня школа № ЗО і українська школа робітничої молоді № 13, зараз тут Інститзгг післядипломної педагогічної освіти. У житловому будинку No 20 за польських часів була аптека Ауґестерна і магазин меблів Тененбаума.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, історизм, конструктивізм 60-х років.
Вулицю Огієнка з вулицею Лепкого з’єднує вулиця Щепкіна, названа так 1950 року на честь визначного актора російської та української сцени Михайла Щепкіна (1788-1863), у роках 1898-1934 і 1944-1950 називалася Неціла, у 1934-1944 роках Коссака, на честь польського художника Войцеха Коссака (1856-1942). У житловому будинку № 5 за часів СРСР містився кореспондентський пункт газети «Известия».
Забудова вулиці — класицизм, історизм.
і. Центр
89
Паралельно до вулиці Щепкіна від вулиці Лепкого відгалзжується тупикова вулиця Мурави, названа так 1991 року на честь письменника Богдана Лепкого, який використовував псев- до Марко Мурава. У кінці XIX — на початку XX століття мала назву Бічна, від 1933 року була частиною вулиці Нецілої, від 1938 називалася Полляка, від 1950 — Галана бічна. У житловому будинку No 4 за польських часів містилася фабрика лимонаду Штеттнера.
Вулиця забудована в стилі історизму.
Вул. Мурави
Паралельно до вулиці Огієнка йде вулиця Лепкоію, названа так 1991 року на честь з^країнського поета і прозаїка Богдана Лепкого (1872-1941), від 1885 року називалася Браєрівська, у 1950-1991 роках — Галана, на честь галицького письменника-комуніста Ярослава Галана (1902-1949).
У будинку No З за польських часів містилось поштове відділення № 7, книгарня «Евер» Кортіса і тартак, зараз тут магазин шкіри і хутра «Basic». У будинку № 4 за Польші мешкав видатний письменник-фантаст Станіслав Лем, тут також містилося ательє дамських капелюхів Ґютта і перукарня Розенберґа, що проіснувала до 50-х років, зараз тут міститься магазин парфз^ів «Афродіта».
У будинку No 5 до війни містився Англо-угорський банк і магазин рільничих машин Альтштока, зараз тут Медико-соціальний центр для потерпілих у роки диктаторських режимів.
У будинку № 8 за польських часів містилася Міська каса і аптека хворих, зараз тут від часів СРСР санепідемстанція Залізничного району, обласний наркологічний диспансер і дитяча поліклініка 3-ї міської лікарні.
Адресу No 10/12 за Польші мав дерев'яний промисел Шварцвальда, зараз адресу No 10 має житловий будинок, а у житловому будинку № 12 міститься агенція нерухомості «Золота арка». У будинку Nq 14 у 50-х роках містилася прокуратура Залізничного району, зараз тут медичний центр.
У будинку No 16 у 50-х роках містився Залізничний райком КПУ і ЛКСМУ та ЗАГС Сталінського району, у 60-80-х роках — завод з ремонту побзггової техніки «Рембудтехніка», «Держстрах» Червоноармійського району, індпошив та ремонт трикотажних виробів, зараз тут Личаківський районний суд. Управління міграційної служби у Львівській області і Личаківське районне відділення страхової компанії «Оранта».
Забудова вулиці — класицизм, історизм.
90 t243Sifxtuji Ub6o6a
Вулицю Лепкого з вулицею Гребінки з’єднує вулицй Шопена, названа так 1883 року на честь видатного польського композитора і піаніста Фридерика Шопе- на (1810-1849), в часі німецької оі^шації називалася Вальцерґассе (Вальсова).
У житловому будинку No 5 за часів Польщі містився магазин кухонного посуду Кошлі. У житловому будинісу № 7 до війни була торгівельна агенція «Віндобона» і виготовлення меблів «Фамета».
Забудова вулиці — класицизм, історизм.
Вулицю Лепкого з площею Григоренка з’єднує вулиця Гребінки, назваїна так 1946 року на честь українського байкаря Павла Гребінки (1812-1848), від 1885 року називалася Подлєського, в часі німецької окупації — Колонієнштрас- се, у 1944-1946 роках — Подлєвського.
Адресу No 1 за Польщі мало ательє дамських капелюхів «Барбара», зараз за цією адресою міститься бюро перепусток Обласного зшравління внутрішніх справ. У будинку Nq 2 за польських часів працювала перукарня Баліна, зараз тут магазин продуктів і ремонт м’яких меблів.
У будинку No 8 за польських часів містилося ательє дамських капелюхів Габера і виробництво паперових торбинок «Матадор», зараз тут від часів СРСР працює поштове відділення № 7. У будинку № 8 до 1939 року містилося Акціонерне товариство хімічного промислу і цегельні «Цегіва», зараз тут агенція урочистих подій.
Забудова вулиці — класицизм, історизм.
Між вулицями Листопадового Чину, Гребінки, Менцинського і Гнатюка розташована площа Григоренка, названа так 1993 року на честь видатного українського правозахисника і дисидента генерала Петра Григоренка (1907- 1987), у середині XIX століття мала назву Єзуїтська, бо розташовзшалася поблизу єзуїтського лану, від 1871 року — Ягеллонська, від 1885 року — Смольки, на честь польського політичного діяча Францішка Смольки (1810-1899), у 1940 році називалася 17 вересня, на честь вступу військ СРСР до Галичини 1939 року, у 1941-1944 роках — знову Смольки і в 1944-1993 роках — Перемоги, на честь перемоги СРСР у Другій світовій війні.
Адресу № 1 за Польщі мав рестораш Ґляйхера, зараз цієї адреси не існує. У будинку № 1а за польських часів містився магазин кухонного посуду Брумера, зараз тут піцерія «Наполетано» та магазин офісної техніки.
Адресу № З за часів Польші мала Дирекція поліції. Староство, Управління акцизу і монополії, редакція «Газети Львівської», Акціонерний кооперативний банк, кав’ярня «Варшава» Мошковіча і Центральний базар народного промислу, під час Другої світової війни туг містилася біржа праці, зараз тут від 1949 року Обласне управління внзггрішніх справ.
У будинку No 4 до 1939 року містився, Торгівельний дім Строменґера, страхова компанія «Дунай», електротехнічне підприємство «Ватт» Ляхмана і магазин квітів Раппопорта, у 50-х роках — Народний суд Шевченківського району і меблевий магазин, у 50-80-х роках — магазин передплатних видань, зараз тут ще від радянських часів працює продовольчий магазин, від часів незалежності — магазин мобільного зв’язку «Life» і агенція нерухомості «Лінар».
1. Центр 9/
На фасаді будинку — відновлена у часі зофаїнської незалежності меморіальна дошка на честь діяча польського національного руху Францішка Смольки (1810-1899), котрий мешкав за цією адресою.
У будинку No 5 за Польшд містився пасаж Ґрюнерів, кінотеатр «Мари- сенька» і Спілка нафтового промислу «Лехія», у 50-х роках тут був меблевий магазин, в часі СРСР — дитячий кінотеатр «Піонер» (від 1946 року ймену- вався «Москва»), тепер тут театр «Воскресіння», також ще від радянських часів тут містилася Агенція Аерофлоту, тепер Львівський авіацентр. 1913 року на плошд встановили пам’ятник Смольці, у повоєнні часи пам’ятник демонтз^вали і на його місці 1999 року спорудили пам’ятник міліціонерам «Охоронцям української державності» роботи скульпторів братів Сухорських і архітектора О. Яреми.
Забудова плоші — сецесія та історизм.
Плошу Григоренка з вулицею Городоцькою з’єднує вулиця Менцннського, названа так 1991 року на честь видатного зосраїнського оперного співака Мо- деста Менцинського (1875-1935), від 1927 року називалася Побригідська, бо виходила до колишнього монастиря бригідок, від 1871 року — Бригідська, від 1895 року — Коллонтая, на честь польського політика і публіциста І^о Кол- лонтая (1750-1812), у часі німецької окупації — Керкерштрассе, у 1950-1991 роках — Менжинського, на честь російського комуністичного діяча В’ячеслава Менжинського (1874-1934).
У будинку No 1 у 50-60-х роках була майстерня з ремонту меблів, у 60-80-х роках — ательє з пошиття портьєр та інформаційне бюро облкниготоргу «Книга поштою», у 90-х роках — перший і єдиний у Львові спеціалізований магазин ляльок «Барбі», зараз тут міститься комп’ютерний «Нова-Центр» і магазин «Джинси».
У будиніо^ No З за часів СРСР працював магазин «Букініст», зараз тут гральні автомати, косметичний кабінет «Фаберлік» і перукарня «Віва». У будинку № 4 за польських часів була цегельня Шьонфельда, зараз тут ще від часів СРСР кав’ярня, магазин автозапчастин та побутової хімії.
У будинку No 5 до війни містився магазин меблів Зелінського і металеві вироби Юліана Бонка, за часів СРСР — дрібнооптовий магазин побутових товарів, зараз тут кафе «Колесо Фортуни», салон краси і кредитна спілка. У будинку No 6 за Польщі містилося виготовлення меблів «Lakme», зараз тут бзпгік «Ілона» і магазин Італійського взуття «Колізей».
У будинку No 7 за польських часів містилася перукарня Коїута і магазин електротехнічних товарів Деблессена, зараз тут салон одяїу «Кураж». У будинку No 8 за Польшд містилася єврейська купецька гімназія, іуртівня аптекарських товарів «Озон» і кравецьке ательє «Поступ», у часи СРСР тут був Технікум радянської торгівлі, зараз тут Інститут економіки і туризму.
У будинку No 10 за польських часів був магазин канцелярського приладдя Гюттеля і магазин електротехнічних товарів Тау, зараз тут «Брокбізнесбанк» і кафе «Ліана».
Забудова вулиці — історизм, сецесія, класицизм.
92
ї2ЧЗвііліщіМвова
Вул. Наливайка, 4
Вул. Наливайка, 13
Вулицю Городоцьку з вулицею Гнатюка з’єднує вулиця Наливайка, названа так 1950 року на честь керівника антипольського селянсько- козацького повстання 1594-1596 Се- верина Наливайка (рік народження невідомий — 1597), від 1825 року називалася Різницька.
У будинку № З за польських часів був ювелірний магазин Льова і магазин дамського одяїу Гафтки, зараз тут туристичне агентство і продаж авіаквитків. У будинку No 5 за Польщі містилася єврейська ритуальна лазня, зараз тут ювелірний салон.
У будинку № 6 за Польщі містився магазин текстильних товарів Шлєссера, Товариство торгівлі, промисловості і транспорту «Титан» і готель «Сплендід», у часи СРСР тут був готель «Прикарпатський», зараз тут «Кредобанк». У будинку № 7 за польських часів містився готель «Континенталь», готель Гальпера, ресторан Ґоттліба і магазин шовкових тканин Айзенштайна, зараз тут агенція нерухомості «Стандарт Плюс».
У будинку No 9 до війни був готель Ґрюнберґа, зараз іут стоматологічна клініка. У будинку No 12 за польських часів містився готель Швеллєра, зараз тут системи безпеки «Колекс». У будинку № 14 за Польщі був магазин меблів Ґрюнера і магазин шовкових товарів Мауера, зараз тут магазин «Джинси».
У будинку № 15 за польських часів був готель «Юніон» Мюнцера, зараз тут майстерня «Мармур, граніт». У будинку No 16 за польських часів містився офіс і склад фабрики гіпсу Юзефа Франца.
Забудова вулиці — класицизм, історизм, сецесія.
Від вулиці Наливайка відгалзгжу- ється тупикова вулиця Михальчука, названа так 1950 року, від 1916 року це був Пасаж Феллерів.
1. Центр 93
У будинку No З за Польщі був магазин готового одяїу «Na-Lim», зараз тут кафе-бар «Втіха». У житловому будинку № 4 за польських часів містився магазин текстильних товарів Горовіца і магазин тканин Мецгера, за часів СРСР тут була майстерня з пошиття театральних костюмів.
У будинку No 5 за Польщі було ательє дамських капелюхів Любіна, зараз тут солярій і салон краси «Ламія». У будинку № 6 до війни містився магазин тканин Шлєссера, зараз тут бзггік одяїу «La Forsa».
Забудова вулиці класицизм, історизм.
Вулицю Городоцьку з проспектом Свободи з’єднує вулиця Фзгрманська, названа так 1871 року, від XVIII століття мала назву Капелюшницька.
У будинку № 1 за польських часів було ательє дамських капелюхів Кімеля, зараз тут перукарня, туристична агенція «Ельпіда» і піцерія «Карліто». У будинку № 1а за Польщі містився Дім торгівельно-комісійний, перзгкарня Деманта і магазин тканин Дюрра, зараз цієї адреси не існує.
У будинку No 2 за польських часів була молочарня Беґляйтера, зараз цієї адреси не існує. У будинку № 5 за польських часів була пекарня Варта і Ґрубера, зараз тут книгарня «Скарбниця», відкрита 1999 року, у грудні 2003 року вона стала першою у Львові книгарнею з вільним доступом до книжок.
У будині^ № 6 за часів Польшд була пекарня Пінкаса, від часів незалежності донедавна тут містився салон одягу великих розмірів «Три кити», зараз тут ресторан «Вухара» і паб «Архів». У житловому будинку № 7 за польських часів містився магазин тканин Мареля і магазин ламп, скла і порцеляни Мольдау і Ляндау. У житловому будинку № 8 за польських часів був магазин тканин Лаптера.
У будинку No 9 до війни містився гуртовий продаж галантереї, папіросних гільз і паперу Дінґотта, торгівля бакалійними товарами Віттельса і торгівля парфумами Вірнфельда, зараз тут міститься будівельна компанія «Укрбуд». У будинку No 14 за Польші працювала кондитерська Верґа, зараз тут від часів незалежності магазин навчальної іноземної літератури.
Забудова вулиці — класицизм і сецесія.
Вулицю Наливайка з проспектом Свободи з’єднує вулиця Тиктора, названа так 1993 року на честь видатного українського видавця Івана Тиктора (1896-1982), від кінця XVI століття називалася Святого Станіслава, бо тут розташовувався монастир з однойменною назвою, у 1944 році мала назву Волинська, а у 1945-1993 — Орловська.
Адресу No 1 за Польщі мала цукерня Ціммермана, зараз цієї адреси не існує. Адресу No 2 за часів Польщі мав магазин парфумів Штернберґа, ресторан Розенбаума, магазин взуття «Марко», кантор Каннера і спілки, зараз цієї адреси не існує. Адресу № 2а має триповерхова офісна будівля, зведена у 70-х роках XX століття, де донині міститься диспетчерська «Аьвівтепдоенерго».
У будинку № З до 1939 року містився «Готель Американський» Горовіца і ресторан Шорра, зараз тут аптека і магазин парфумів. У житловому будинку No 4 за Польщі містився готель Фуссмана і молочарня Кальма.
94 f2436ifMU^Ub€o£a
У будинку No 5 за польських часів містилася єврейська школа «Хедер» і бібліотека єврейської громади, зараз тут ще від часів СРСР гуртожиток Львівського обласного інституту післадипломної педагогічної освіти. У будинку № 6 за Польщі б)ш ювелірний магазин Гіршпрзшґа, зараз тут міститься ювелірний театр Тетяни Калюжної.
У будинку No 8 до війни містився заклад електротехніки, оптики і механіки «Енергія», за часів СРСР — опорний пзшкт праївопорядку, зараз тут «Тату- пірсінг». У житловому будинку No 10 за польських часів містилася друкарня Льовенкопфа.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм 70-х років.
Вулицю Тиктора з вулицею Гнатюка з'єднує вулиця Кзфбаса, названа так 1989 року на честь видатного українського аіктора Леся Курбаса (1887- 1937), у середині XIX століття називалася Єззатська бічна або Станіслава поперечниця, від 1871 року — Рейтана, на честь польського шляхтича, З^часника Барської конфедерації Тадеуша Рейтана (1742-1780), у 1945 році — 8 березня, у 1945-1950 роках — знову Рейтана, у 1950-1989 — Павліка Морозова, на честь юного російського борця за встановлення колгоспного ладу в Сибіру.
У будинку No 1 за часів Польшд була молочарня Таненбаз^а, зараз тут гральні автомати, оптика «Нова» і піцерія «Верона». У будинку № 2 за польських часів був продаж машин для шоколадного виробництва «Монтолюм», у часи СРСР — магазин посуду, зараз тут ресторан «Прага».
У будинку No З за польських часів містився готель «Бельведер» Мошковича і театр-вар’єте «Казино де Парі», у 50-х роках — Обласний будинок народної творчості, у 60-80-х роках — Обласний науково-методичний центр народної творчості і культурно-просвітницької роботи. Відділ мистецтв Обласної державної бібліотеки імені Галаша, зараз тут від часів незалежності Театр імені Леся Кзфбаса і кафе «Смачна плітка».
У будинку No 4 до 1939 року був мао'азин меблів Мюнцера, зараз тзгг туристична агенція «Обрій». У будинку № 5 за Польщі містився ресторан Каца, зараз тут стоматологічна клініка. У будинку № 6 за Польші була Спілка торгівців збіжжям і рільничою продукцією, магазин ювелірних виробів Гершпрзгнґа і магазин меблів Тенненбаума, від часів СРСР містився Будинок моделей одягу, зараз у приміщенні’ проводиться капітальний ремонт.
У житловому будиніо^ No 7 за польських часів був готель «Берлінський» Ціммермана. У будинку № 8 за Польщі містилася дрз^арня Рогатина, магазин меблів Вайтца і магазин парфумів Штернберґа, зараз тут комп’ютерний клуб «Павук».
У будинку No 9 до 1939 року містився готель і ресторан Тенненбаума і магазин парфз^ів Коркеса. У будинку № 10 за часів Польщі був готель «Центральний» Мозенберґа, у 50-х роках працювала швейна фабрика Облмісцевпрому, від часів СРСР тут міститься машинописне бюро фірми побутових послуг і магазин тканин.
Забудова вулиці — класицизм, історизм.
1. Центр
95
Проспект Свободи з площею Григоренка з’єднує вулиця Гнатюка, названа так 1991 року на честь згкраїн- ського етнографа, фольклориста, громадського діяча Володимира Гнатюка (1871-1926). Від кінця XVIII століття мала назву Єзуїтська і Поєзуїтська, бо вела до фільварку єзуїтів, від 1971 року називалася Ягеллон- ська, в часи німецької окупації — Поліцайштрассе, у 1944-1991 роках— Горько- го, на честь російського письменника Максима Горького Гнатюка
(1868-1936). Адресу No 2 за польських часів мала фабрика домішок до кави «Стар», від часів СРСР тут містилося міське управління Будбанку. Шестиповерховий житловий будинок No З збудований у середині 50-х років, від початід^ XX століття тут був пустир. У часи СРСР в будинку містився магазин «Чоловічий одяг» і дитячий взуттєвий магазин «Топ-Топ», який існує донині, від часів незалежності тут працює магазин «Холодильники».
У будинід^ No 4 за польських часів працювала Нотаріальна палата, ресторан Бласбальґа і магазин взуття та галантереї Бляуштайна, за радянських часів тут містився магазин жіночого одяїу, зараз тут кафе-бар «Мандрики» і магазин шкіри та хутра «Istanbul».
Адресу No 5/7 за польських часів мав Загальний кредитний банк, польське електротехнічне товариство «Сіменс», магазин канцелярського приладдя Аусте- ра, філателія Кагане і лотерейна контора Віттмана, у 1939-1941 роках тут був ресторан «Вогнище інтелігенції», у 50-х роках — магазин хімічних товарів, у часи СРСР у 60-80-х роках — магазин Воєнторгу, магазин грамплатівок «Мелодія», від часів незалежності тут два магазини компакт-дисків «Меломан» і «Барабан» та магазин «Радіотелетоварів», який зараз переобладнується. Цю ж адресу від часів СРСР мають дитячі музичні школи No 1 і No 6.
У будинку No 8 до війни містилися торгівельний дім «Львів-Ллойд», транспортно- торгівельне товариство «Рої- ski Glob», Земельний іпотечний банк і магазин тканин Вул. Гнатюка, З
96
Ї2ЧЗ Ub6o6a
Кноссове, у 50-х роках — фотосалон артілі «Трудфото», у 60-90-х роках — дитячий фотосалон, зараз це цифровий фотоцентр «Фотонова», у 60-80-х роках тзгг містився магазин електрогосптова- рів, рам, карнизів і дзеркал, зараз на його місці ювелірний магазин «Алмаз».
Адресу № 11 до 1941 року мав Єврейський театр, до 1939 року тут також містився магазин електротехнічних товарів Кагане, фотоательє Кляфтера, ательє дамських капелюхів Рішелєса і магазин кухонного посуду Нікера, у часи СРСР тут був Театр юного глядача імені Горького, від часів незалежності це Український театр для дітей та юнацтва. Зараз за цією адресою розмістився також банк «ТАС» і банк «Київська Русь».
У будиш^ № 12 за Польщі були аптека Зоригевича, магазини взуття і ювелірних виробів Шайта, за часів СРСР — перукарня, зараз іуг оптика «Нова». Адресу № 11а Вул. Гнатюка, 8 jjvjo ^ 3j 3^^ польських часів мали майстерня
з виготовлення меблів Зайнфельда і дрз^арня Шпіґеля, у 60-80-х роках — майстерня з пошиття театральних костюмів, від часів СРСР тут працює магазин побутової техніки «Сяйво» і з часів незалежності магазин кухонь «Доміно».
У будинку No 15 до 1939 року були магазин сукна. Штадлера, кондитерська Когмана, фотоательє Мюнца і магазин лікарсько-хірургічних інструментів «Хі- рЗфгія», у 50-х роках — майстерня артілі «Художня вишивка», зараз тут салон краси «Комільфо».
У будинку № 16 у 50-х роках було кравецьке ательє 1-го розряду
для військовослзжбовців, у 60-80-х роках — майстерня з ремонту кінофотоапара- тури, зараз тут відділення «Кредобанку» і бутік шкіряного одягу «Скорпіон».
У будинку No 17 за польських часів працювали пекарня Дюлля і ательє дамських капелюхів Коффлера, у часи СРСР — булочний цех і кафе «У самовара», зараз це кафе «Чар-зілля», яке переобладнується, від радянських часів тут працює Ощадбанк, від
Сквер на розі вулиць Гнатюка - Наливайка
і. Центр
97
часів незалежності тут також обладнали магазин чоловічого одягу «Romano Botta» і бутік жіночого одяїу «Будуар».
У будинку № 18 до війни містилася перукарня Кляй- нмана, зараз тут магазин- майстерня «Декор». Адресу No 20/22 за польських часів мали магазин швейних машин «Польтип», магазин тканин Двормана, бавовняна фабрика «Королівська мануфактура» і польське бюро подорожей «Орбіс», у часи ^ глибині сквера на розі вулиць Гнатюка - Наливайка
СРСР — Міськтрансагенство Nq 1, від 1961 року донині тут працюють міські залізничні каси, також від часів незалежності тут відкрився магазин «Посудний ряд». У будинку № 24 за Польщі містився меблевий магазин Брюка, зараз тут туристичне агентство «Юргал», магазин комп’ютерів і нотаріус.
Забудова вулиці — класицизм, історизм, констрз^тивізм.
Площу Григоренка з площею Святого Юра з’єднує вулиця Листопадового Чину, названа так 1993 року на честь утворення 1 листопада 1918 року Західноукраїнської Народної Респзгбліки. Від кінця XVII століття називалася Свято- юрська дорога, бо прямувала до собору святого Юра, у кінці XVIII століття мала назву Цісарська, від 1825 року — Святого Юра, від 1871 до 1993 року — Міц- кевича, на честь видатного польського поета Адама Міцкевича (1798-1855), в часі німецької окупації — Паркштрассе (Паркова).
У будинку No 6 до 1939 року містилося шляхетське (народне) казино, від
1944 року — Будинок працівників назоси і мистецтва, від 1946 року це Будинок вчених, за часів СРСР тут був також Будинок дружби.
Адресу № 7 від часів СРСР має художньо-меморіальний музей Олени Куль- чицької, на фасаді будинку вміщено меморіальну дошку, яка сповіщає, що тут у 1938-1967 роках жила і творила українська художниця Олена Кульчицька. У будинку № 8 до війни містилося відділення Польського банку, за часів СРСР
— залізничне відділення Держбанку, зараз тут «Промінвестбанк».
У будинку No 10 до 1939 року був почесний консулат Голландії, від повоєнних часів міститься з’єднання залізничних військ (від 2003 року 1-й об’єднаний загін державної спеціальної служби транспорту), на фасаді будинідг меморіальна дошка сповіщає, що тут у 1941-1944 роках працював видатний український історик, географ, громадсько-політичний діяч Володимир Кубійович.
Адресу № 11 має художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського, на фасаді меморіальна дошка, яка інформує, що в цьому будинку у 1913-1935 роках жив і працював згкраїнський художник Олекса Новаківський. У будинку No 12 за часів Польщі містилося Староство гродське і Дирекція поліції, зараз тут благочинна організація «Карітас».
98 f2H3eifM€ijiMeoea
Адресу No 20 за Польщі мала Молочарська спілка Малопольщі, зараз цієї адреси не існує. Адресу № 22 за польських часів мало промислово-торгівельне товариство і «Топ-Радіо», зараз тут, у шестиповерховому офісному будинку, зведеному у 70-х роках, міститься Дирекція залізничних перевезень Львівської залізниці. Уздовж огорожі Святоюрського саду догори від будинку № 28 і до місця навпроти вулиці Матейка до Другої світової війни була забудова.
Забудова вулиці — класицизм, історизм.
Площу Святого Юра з вулицею Технічною з’єднує вулиця Устияновича, названа так 1946 року на честь українського галицького письменника і громадського діяча Миколи Устияновича (1811-1885), від початку XVIII століття мала назву Марії Магдалини, бо виходила до цього костелу, від 1871 року називалася Липова, від 1893 року — Уєйського, на честь львівського польського поета Корнеля Уєйського (1823-1897), в часі німецької окупації — Цвіллінґштрассе, у
1945 році — Бородіна, на честь російського композитора і хіміка XIX століття Алєксандра Бородіна.
У будинку № 4 до 1939 року містилося чехословацьке консульство, від часів СРСР тут працює бібліотека. На фасаді меморіального музею українського ^дожника Леопольда Левицького (Nq 10) вміщено пам'ятну дошку, яка сповіщає, що митець тут жив і працював у 1946-1973 роках.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія.
Вулицю Устияновича з вулицею Дорошенка з’єднує вулиця Вібдіотечна, названа таїк 1946 року, від початку XVIII століття була частиною вулиці Марії Магдалини, бо містилася за будівлею цього костелу, від 1871 року була частиною вулиці Липової, від 1893 року називалася Уєйського, на честь польського поета, у 1933-1943 роках — Баворовських, на честь польського графського роду, фундацією якого тут було створено музей і бібліотеку, в часі німецької окупації — Адам Різеґассе, на честь німецького математика Адама Різа (1492-1559), у 1945 році — Факультетська.
Адресу No 2 до війни мав Музей і Бібліотека Баворовських і Музей Уєйського, за часів СРСР тут був Відділ мистецтв Наукової бібліотеки Академії наук УРСР ім. В. Стефаника, зараз тут Виставковий зал Палацу мистецтв фундації меценатів Тетяни та Омеляна Антоновичів. На будівлі збереглася меморіальна дошка дорадянських часів, яка сповіщає, що тзпг був Арсенал Сенявських. Забудова вулиці складається з однієї будівлі у фортечно-бароковому стилі, пізніше перебудованої у стилі ампір.
Вулицю Устияновича з вулицею Матейка з’єднує вулиця Рилєєва, названа так 1946 року на честь російського поета-декабриста, прихильника ідеї національного визволення України Кондратія Рилєєва (1795-1826), від 1895 року називалася Бадені, на честь польської графської родини, у 1941 році — Полтавська, в часі німецької окупації — Ганс Захсштрассе, на честь німецького поета і композитора Ганса Захса (1494-1576). У житловому будинку № 9 за польських часів була бібліотека Еви Пейгорт.
Забудова вулиці — історизм і сецесія.
I. Центр 99
Вулицю Листопадового Чину з вулицею Рилєєва з’єднує вулиця Новаків- ського, названа так 1946 року на честь з^раїнського живописця Олекси Но- ваківського (1872-1935), меморіальний музей якого міститься на розі вулиці.
Забудова вулиці — історизм, сецесія.
Вулицю Листопадового Чину з вулицею Крзшіельницької з’єднує вулиця Матейка, названа так 1885 року на честь польського зсудожника Яна Ма- тейка (1838-1893), в часі німецької оідшації називалася Номаденштрассе.
Адресу № 4 від часів СРСР має Західний наз^овий центр Академії наук України. Адресу № 6 має готель «Дністер», збудований 1980 poiq^ на місці пустиря, де у 50-60-х роках облаштували тенісні корти і спортмайданчик проф- тез^чилища No 12.
У будинку № 8 у 50-х роках містилося ремісниче училище № 5, у 60-70-х роках — профтехучилище № 12, майстерня з ремонту комплексів «Онега», зараз тут «Райффайзенбанк».
Забудова вулиці — історизм і радянський конструктивізм 80-х років.
Вулицю Устияновича з вулицею Бандери з’єднує вулиця Професорська, названа так 1946 року, від початідг XVIII називалася Марії Магдалини, бо проходила поблизу цього костелу, віц 1895 року — Нікоровича, на честь польського композитора Юзефа Нікоровича (1827-1890), в часі німецької окупації — Бібліотечна.
Адресу No 1 від польських часів має Науково-технічна бібліотека з^іверси- тету «Львівська Політехніка». Адресу № 2 до війни мала 4-а класична гімназія імені Длуґоша, зараз тут міститься навчальний корпус Політехніки.
Вулиця забудовгіна у стилі класицизму.
Вулицю Устияновича з вулицею Матейка з’єднує вулиця Тежнічва, названа так 1885 року, від 1871 роїдг була частиною вулиці Кляйнівської (Каменярів). У чотириповерховій офісній будівлі 60-х років № 1 від часів СРСР міститься Облспоживспілка, від часів незалежності тут також міститься товарна біржа «Галицька» і кафе «ЛеоКС».
Забудова вулиці — класицизм, історизм, сецесія, констрз^ктивізм.
Вулицю Матейка з вулицею Дорошенка з’єднує вулиця Камевярів, названа так 1946 року на згадку про те, що у будиніц^ на розі з вулицею Крзшіельницької у 1878-1879 роках жив видатний український письменник Іван Франко, про що сповіщає пам’ятна дошка радянських часів, від 1871 роїдг вулиця називалася Кляйнівська, на честь власника броварні на Погулянці Яна Клейна.
Забудова вулиці — класицизм.
Проспект Свободи з вулицею Бандери з’єднує вулиця Дорошевка, названа так 1992 року на честь українського політичного і військового діяча, гетьмана України (1665-1676) ПетраДорошенка (1627-1698), від XVI століття називалася Сикстівська, бо на ній 65Ш фільварок львівських патриціїв Сикстів, частина
/00
f243€tfMu^i M€o€a
вулиці до перетину з вулицею Словацького від 1938 року мала назву Оборони Львова, на честь подій українсько- польської війни 1918-1919 років, у 1940 і 1944-1992 роках називалася Жовтнева, на честь жовтневого більшовицького перевороту у Петрограді у 1917 році.
У будинку № 1 за польських часів містилося Товариство торгівельних агентів, магазин дамського одягу і магазин дитячого одягу Вул. Дорошенка, 3-5 .Maison-Chic» Белля, у 50-х
роках тут був пункт скупки ювелірних виробів і ательє мод 1-го розряду, яке проіснувало до 80-х років. Від повоєнних часів і донині тут працює майстерня з ремонту годинників (зараз має назву «Хронограф»), також міститься салон-магазин годинників «Секундочка» і агентство нерз^омості «Ваш комфорт».
Адресу No 1а у 50-х роках маїв ремонт друкарських, рахівничих і швейних машин, зараз цієї адреси не існує. У будинку № 2 за часів Польшд містився магазин офісних меблів «Джеррі», магазин шведських підшипників «SKF», продаж грамофонів Векслера, магазин парфумів Хамиша, торгівля папером Текса, ювелірний магазин Ґрюнберґа, зараз цього будинку не існує: він був зруйнований під час війни, і на його місці та на місці зруйнованого будинку № 4 від часів СРСР розташовані одноповерхові торгівельні павільйони, зокрема популярний у 70-80-х роках павільйон «Морозиво», який мав адресу № 6.
У будинку No З за часів Польшд була цукерня Флюра, зараз цей будинок переобладнується. У будинку № 5 до 1939 року містилася кондитерська «Івонка», зараз цього будинку немає: він був зруйнований під час війни, і на його місці від часів СРСР містяться різноманітні одноповерхові торгові точки і кіоски.
У будинку No 6 за польських часів був продаж білетів державної лотереї «Надія» і ресторан Лясковського, у 50-х роках — перукарня, у 70-80-х роках — магазин «Хзггро-Одяг», від часів СРСР і донині тут працює продуктовий магазин і від 2000-х років — книжковий магазин «Літера».
У будинку No 7 до 1939 року був продаж гумових виробів і парфумерія Федера, на місці колишнього тиру, який працював у часи СРСР, зараз їдальня «І^ман», від часів СРСР тут зберігся магазин «Сільгосппродутсти».
У будинку No 8 за Польшд був магазин меблів Альтшюллєра і магазин електротехнічних товарів Панцера, у 50-х роках — майстерня артілі «Швейник», майстерня з пошиття взуття, фотоательє артілі «Фотохудожник», у часи СРСР у 70-80-х роках — приймальний пункт «Будинку побзпгу» і ательє головних зборів, зараз тут продуктовий магазин «Рома».
1. Декяф 101
У житловому будинідг № 9 до війни містився мгігазин дрз^арських машин «Машинополь», ювелірний магазин «Рака» і продаж та купівля нерухомості Войтовича, у 50-х роках — ремонт та заправка авторз^ок.
У будинідг № 10 за польських часів містився літографічний заклад Соболя, зараз тут магазин «Мобілочка» і магазин мобільного зв’язку «Київстар». У будинку № 11 до 1939 роїцг містився магазин музичних інстрз^ментів «Дім Шопена», зараз тут бар «Гарячі бутерброди».
Адресу No 1 la у 50-х роках мала шашлична, зараз цієї адреси не існує. У будинку № 12 за польських часів містився мгігазин дамського одяїу Айзенбер- ґа, у часи СРСР магазин «Тканини», зараз тут магазин комп’ютерної техніки «Юнітрейд» і магазин вззггтя.
У будинку No 13 за польських часів працював магазин бакалії і делікатесів Роттенберґа, від часів СРСР — галантерейний магазин і майстерня з ремонту парасольок «Айболить» (у 70-80-х роках — фірма побзггових послуг з ремонту та виготовлення галантерейних виробів «Айболить»).
У будиніо^ № 14 за часів Польщі була випозичальня фільмів «Проектор», встановлення електрики «Контакт» і ювелірні магазини Ґуттермана і Мандля, у 50-х роках — підбір здггра та пошиття хутрових виробів, майстерня артілі «Швейник», ремонт взуття і перукарня (проіснувала до 80-х років як салон «Краса»), зараз тут гральні автомати і музичний магазин «Музика на всі смаки».
У будинку № 15 за часів Польщі бзгв гуртовий склад і торгівля винами, горілками та лікераіми Байта, у повоєнні часи — магазин «Укрголоввино», у 70-80-х роках — ательє звзтсозапису, зараз тут ломбард, мгігазин взуття та аптека-парфз^и.
У будинідг № 1 б до 1939 poiq^ містився склад і ательє одяїу Більбеля, продаж килимів Бройтмана та ювелірний магазин Ропшюца, у 50-60-х роках — ательє мод 2-го розряду, у 50-80-х роках — ремонт годинників, зараз тут від часів СРСР міститься продовольчий магазин «Світоч».
У будинку № 17 за польських часів була парфумерна фабрика «8гі1£е- rs» Федера, букіністичний магазин Драбіка і магазин одяїу Бз^да, за часів СРСР — кафе «Львівські крученики» і мгігазин вззггтя, зараз тут магазин одягу «Репортер», ювелірний мгігазин «Калімантгін» і магазин «Бікна-двері».
У будинку No 19 за часів Польші містилася фабрика горілок і лікерів Канторо- вича, друкарня Ґольдмана, магазин тканин Кіндлера, магазіш взуття Лаури Брук і ювелірний магазин Бельтшталя, за часів СРСР—магазин готового одяїу «Піонер», зараз тут магазин «Світ нгшоїв» і ресторан швидкої їжі «Де Манджаро».
У будині^г No 21 за Польщі містилися редакція жзфнгілу «Дзєннік Людови», іута скла Шнеє, цукерня Юркевича, у часи СРСР — пз^нкт скзтіки «Укрюве- лірторгу», зараз тут ювелірна галерея «Лзпдор» і магазин «Все по 55 гривень». У будинідг № 22 за часів СРСР містилося ательє здггрових виробів, у 50-х роках тут також було ательє індпошиву одяїу 2-го розряду, тепер тут майстерня з ремонту одяїу «Обнова».
У будинку № 23 до 1939 року працювали фабрика кахлевих печей, крамниця «Мунд і брати», перукарня Байсмана, мгігазин канцелярського приладдя Фрея, у 50-х роках — мгійстерня артілі «Швейник», ательє мод 2-го розряду, у 60-80-х роках це було ательє мод 1-го розряду «Фантазія», від 50-х років — місь-
/02 €і^лищ Мбоба
КИЙ і обласний архіви, обласний відділ реєстрації актів цивільного стану. Від часів незалежності тут міститься також магазин годинників «Володар часу», магазин побутової техніки «Еліт» і спортивний магазин «Форсаж».
У будині^ No 24 за польських часів працювали друкарня Шлєфріґа, продаж грамофонів «Ехо» Каца, у 50-х роках — артіль «Електроприладдя», у 70-80-х роках — овочевий магазин, зараз тут магазин «Шафи-кзше». У будинку № 25 за часів Польщі працювала косметична фабрика Ігнатовича, у 50-60-х роках — ательє мод 2-го розряду, зараз тут магазин ювелірних виробів «Яхонт» і Кл}^ теслярів.
Адресу No 26 від польських часів має Телефонна станція. У будинку №
27 у 50-60-х роках була сосисочна, зараз тут «Картопляна хата». У будинку №
28 до війни був палітурний цех Шапіро, у часи СРСР — магазин «Союздрз^с- Філателія», зараз тут магазин «Стефанія»: література, боністика, нз^ізматика, філателія і магазин продуктів.
У будинку No 29 за Польщі містилися ювелірний магазин Бахтраіґа, магазин електротехнічних товарів «Стрзш» Кагане, у часи СРСР — ательє хутрових виробів і спеціалізований гуртово-роздрібний магазин хімічних реактивів, зараз тут залишилося ательє з пошиття та ремонту одягу, чоловічих сорочок, шкіряних дублянок і новий магазин шкіри та хутра «Анталія».
У будинку No ЗО у 50-60-х роках було дитяче ательє індпошиву одяїу, у 70-80-х роках — молочний магазин, зараз тут магазин «Родинна ковбаска». У будинку No 32 міститься туристичне бюро «LTB», кафе «Львівська брама» і страхова компанія «Крона».
У будинку № 33 за часів СРСР працювали ательє 1-го розряду з пошиття військового одяїу, пошиття та ремонт ВЗ5ПГТЯ, їдальня, зараз тут перукарня. У будинку No 34 за польських часів містився меблевий магазин Бернфельда, у 50-х роках — ремонт взуття, зараз тут магазин одяїу «Ажіотаж» і магазин «Соки, води, кава».
У бущтку No 35 у 50-х роках були майстерня артілі «Швейпром» і ремонт годинників, у 60-80-х роках — майстерня «Спіраль», зараз тут магазин «Вазонки і подарзшки», магазини: фото, комп’ютерів і ксероксів, «Вікна-двері», білизни.
У будиніц^ № 37 до 1939 року містилося бюро міжнародних морських ліній «White Star Line», у часи СРСР — Обласна дирекція радіотрансляційної сітки Міністерства зв’язку СРСР, радіомайстерня, зараз тут «Укртелеком» і Центр технічної експлуатації радіофікації.
У будинід^ No 38 за польських часів містилися ювелірний магазин Боршвіца, цинкографічна фірма, художня друкарня «Аре», зараз тут кафе «Золота бочка» і дизайн-студія «Богема». У будинку № 40 до війни містилася молочарня Сеґала, зараз тут піцерія «Пепіто», магазин «Еліт-оптика» і продукти «Щедрик».
У будівлях за адресою № 41 до 1939 року містилася Греко-католицька духовна семінарія і Богословська академія, зараз тут від часів СРСР географічний факультет Львівського національного зшіверситету. У будинку № 42 від радянських часів міститься палітурний цех, також тут є ремонт одяїу і бзггік «Сніжана».
На місці будинку № 43, збудованого на початку 70-х років, де зараз міститься компанія «Утел», до 1939 року був сад Греко-католицької семінарії з
1. Центр
/03
пам’ятником митрополиту Андрею Шептицькому, у повоєнні часи тут обла^ штували спортивний майданчик Львівського університету.
На фасаді будинку № 48 вміщено меморіальну таблицю, яка сповіщає, що тут у 1941 році загинули від авіабомби українські письменники-комуністи Олександр Гаврилюк і Степан ТУдор. На фасаді будинку № 50 вміщено меморіальну дошку, яка сповіщає, що тут у 1941-1943 роках мешкала легендарна розвідниця ОУН Марта Чорна (Медея). На фасаді будинку № 51 — пам’ятна таблиця часів СРСР, яка інформує, що в цьому будинку мешкаїв галицький письменник і публіцист, комзшіст Юрій Мельничзос.
У житловому будинку No 56 за польських часів містилася контора каменоломень «Волинські граніти». У будинку № 58 за Польпц містилася купівля і продаж дерева Леві, зараз тут магазин «Продукти» і спортивний магазин «Стар». У будинку Nq 64 до війни містилася редакція «Газети Костельної», зараз тут аптека і ремонт годинників.
У будинку No 63 від часів СРСР міститься Львівська державна хореографічна школа, від часів незалежності — салон краси «Авентін». У чотириповерховій будівлі початіо^ 70-х років №70, збудованій на місці колишнього саду бібліотеки Баворовських, міститься медичний коледж. Адресу № 77 за радянських часів мав Червоноармійський райком ЛКСМУ.
Забудова вулиці — історизм, сецесія, констрз^тивізм 30-70-х років.
Вулицю Дорошенка з вулицею Січових Стрільців з’єднує проїзд Крива Липа, названий так 1992 року на честь 150-літньої липи, яка залишилася тут від колишнього ботанічного саду Маєра, від 1895 року це був пасаж Гаусмана, у 1950-1992 роках — проїзд Жовтневий, названий так на честь більшовицького перевороту у Петрограді 1917 року.
У будинку No 2 до 1939 року містилося фотоательє Роснера «Рембрант». У будинку No З за польських часів містилася видавнича спілка «Хвиля» і магазин килимів Ґлюксмана, зараз тут оптика і «Ваша аптека». У будинку № 5 за польських часів були купецька друкарня Подстольського і перз^арня Боєхеса, за часів СРСР — оптика, зараз тут ірландський паб «Дублін».
У будинку No 6 за польських часів були магазин електротехнічних товарів Гаусмана і магазин взуття, в часи СРСР — прокатний пункт, зараз тут гральні автомати, більярд, аптека. Львівська міська організація «Нашої України» і громадське об’єднання «Нова хвиля». У
будинку No 7 до війни містилися ювелір- Проїзд Крива Липа
юч
Ї2ІЗ 6ifM€(^ Ub6o6a
ний магазин Ваґа, магазин тканин Гріцмана і магазин меблів Гюбеля, у часи СРСР — центральна оптова база Облторіу, зараз тут кафе-бістро «Хіт».
У будинку No 8 за польських часів була випозичальня книжок «Віта» Годяка і Ґотліба, зараз тут кафе «Крива Липа» і міні-бар. У будинку Nq 9 за польських часів містилася книгарня Шеєра і кантор Темпеля, зараз тут інтернет-кафе «Чорна Медея», кав’ярня «Coffee-іп» і магазин «Родинна ковбаска».
Забудова проїзду — класицизм, історизм.
Вулицю Коперника з вулицею Дорошенка з’єднує вулиця Банківська, названа так 1945 року, від середини XIX століття називалася Сикстуська бічна або Широка поперечниця, від 1871 року — Шайнохи, на честь польського історика і політичного діяча Кароля Шайнохи (1818-1868), в часі німецької окзшації — Юльмондштрассе.
У будинку № 1 у 50-х роках працювала майстерня з ремонту меблів, зараз тут бутік «Флеш». За польських часів адресу № 2 (це південне крило будівлі банку на вулиці Коперника № 4) мали Спілка землевласників Східної Малопольщі, Народне видавниче товариство, «Народна книгарня», польська торгівельна спілка «Польсот», магазин електротехнічних товарів Вішнєвського і дрз^арня Зимного, у часи СРСР — база культтоварів.
У будинку № 5 за часів Польщі 6j^ готель «Сан-Сусі», у 50-60-х роках — склад консервної продукції і ремонт взуття, у 70-80-х роках — майстерня з ремонту магнітофонів, приймальний пункт хімчистки, фарбування одягу, овочевий магазин, зараз тут банк «Фінанси та кредит». Адресу № б до Дрз^ї
світової війни мала синагога «Осе Тов» (Сикстуська), зниш;ена німецькими нацистами.
і ^ Забудова вулиці — класицизм, іс¬
торизм.
Вулицю Гнатюка з вулицею Словацького з’єднує вулиця Січових Стрільців, названа так 1991 року на честь українського військового формування у 1914-1920-х роках, від 1841 року називалася Маєра, на честь професора ботаніки, який заснував на цьому місці ботанічний сад, від 1871 року — Має- рівка, від 1885 року — З Мая, на честь польської Конституції З травня 1791 року, у 1941-1991 роках— 17 вересня, на честь дати вступу Радянської армії до Львова у 1944 році, за часів німецької окупації — Юніштрассе.
У будинку No 2 за польських часів містилися консулат Чехословаччини, кав’ярня «Центральна», будівництво хат
Вул. Січових Стрільців, 2
1. Центр
W5
і будинків «Хата», магазин тканин Гампеля, магазин швейних машин Фрідфельда, ювелірний магазин Штрауха, у 50-х роках — міськпобут- комбінат і шашлична, яка у 60-80-х роках перетворилася на «Чанахи», а у роки незалежності на «Бістро». Туг від часів СРСР міститься Львівське відділення Інституту економіки, а від 2000-х років — салон «Імперія техніки Еліт», який зараз переобладнується, галерея «Еліт» і магазин-салон «Парадіз».
У будинку No З за часів Стрільців, 5
Польшд були торгівельний дім галантереї і парфумерії «Імпор», готель «Імперіал» Ґгінца, у 50-х роках — середня сільськогосподарська школа з підготовки голів колгоспів, зараз туг від часів СРСР Фонд держмайна, від часів незалежності — «Укрсоцбанк».
У будинку No 5 за часів Польшд були торгівельно-промисловий дім «Аустро- поль». Земельний кредитний баїнк, фотоательє Губера, у 50-х роках — навчально-виробниче підприємство Товариства глухонімих, обласний аівтомотоклуб, у 60-80-х роках — туристичний клуб «Карпати», від часів СРСР тут міститься Львівська обласна організація Українського товариства сліпих і Бібліотека для незріїчих у приміщенні на подвірї (за польських часів — бібліотека Павліков- ських). У радянські часи в будинку працювало кафе «Молочне». Туг від часів незалежності таїкож розміш;ено виставкове бюро «Експобізнессервіс», піцерія «Нью-Йорк» і магазин будматеріалів «Європлак».
У будинку № 6 від часів СРСР міститься бібліотека Медичного університету. У будинку № 7 до 1939 року був магазин килимів Тасса і продаж дрз^сарських машин Уріха, зараз тут від часів СРСР профтехучилиш;е зв’язку, від часів незалежності — аптека, салон одяїу «Версаль», салон одяїу та художніх речей «Граніт».
У будинку No 8 за часів Польші були лотерейна контора і кантор Ґрюсса, магазин тканин Таз^е, від часів СРСР — служба руху «Львівелектротрансу», від часів незалежності — «Кредобанк», салон весільних суконь і магазин взуття.
У будинку No 9 до 1939 року містився Польський промисловий банк, від часів СРСР — Львівське обласне зшравління Ощадбанку, від 1946 року — Клз^б прикордонників, згодом гарнізонний клуб УМВСУ у Львівській області (знаний в народі як «Міліція» в часи, коли тут проводили танці) і редакція газети «Міліцейський кур’єр».
У будинку No 10 за часів Польшд містилися фотоательє «Ріволі», меблевий магазин Цайсера, єврейська організація «Бнай Бріт», у 1941-1944 роках —з^фа- їнський Літературно-мистецький клуб, у 50-х роках — чайна, від часів СРСР і
Ю6 f2H3 біімщіЛьвова
ДОНИНІ — заслужена хорова капела «Трембіта», від часів незалежності — гральні автомати і приватний нотаріус.
У будинку № 11 до 1939 року був кінотеатр «Оаза» («Муза»), в перші роки радянської влади він називався імені Котовського, згодом аж до часів української незалежності — імені Зої Космодем’янської. За часів Польщі тут також містився магазин товарів для електричного освітлення «Едісон» і ательє дамських капелюхів І^беля. У 50-х роках тут були гуртожиток фінансово-кредитного технікуму і перукарня, від повоєнних часів — фінансово-кредитний технікум, зараз це Інститзгг банківської справи. Від часів незалежності тут міститься також «Експрес-банк».
У будинку No 12 (знаному як кам’яниця Рогатина) до 1939 року містилися кав’ярня «Лувр», фільмове товариство «Ексцельсіор-фільм», випозичальня фільмів «Газ^онт», ательє дамських капелюхів Анни Франц, магазин лікерів Вінницького і Кляйна, кантор обміну Уляма, в часи СРСР тут було студентське кафе «Веселка», відкрите 15 березня 1962 року, згодом у 70-90-х роках — респектабельний ресторан «Фестивальний», а в жовтні 2005 року тут відкрився ресторан швидкого харчзшання «Пузата хата». Від часів СРСР у будинку міститься Шевченківський районний суд і нотаріальна контора, від часів незалежності — магазин одягу та взуття «Леді С».
У будинку No 13 за польських часів містилися нафтове товариство «Галичина», магазин фотоапаратів «Кінофот», зараз тут «Надра-Ванк», магазин годинників «Секундочка» і магазин вззпгтя «Враво». Адресу № 14 за часів ПольшД мав Варшавський дисконтний банк, у 50-х роках — Обласне зшравління міліції, адресне бюро міської міліції, зараз тут приймальна комісія і юридичний факультет Львівського національного зшіверситету.
У будинку № 15 за польських часів містилися магазин канцелярського приладдя «Економат» Гандельсмана, букіністичний магазин Шульберґа, продаж покришок для авто «Заіг», зараз тут кафе-клуб «Стрілець» і магазин продуктів «Провіант».
Адресу No 16 до 1939 року мали Спілка підприємців горілчаних і спиртових заводів, філія краківського товариства страхування пожеж «Флоріанка», від часів СРСР тут містяться студентська бібліотека Львівського національного університету та Інститут післядипломної освіти.
У будинку No 17 за польських часів була молочарня Левицького, за часів СРСР — ательє мод 1-го розряду «Марічка», зараз тут «Приватбанк», магазин «Вухо-Ком», магазин «Єврофото» і ксерокс. У будинку № 19 до 1939 року містилися торгівельне товариство «Сполом» і магазин електротехнічних товарів «Електролюкс», у 50-х роках — гірничий технік}^, зараз тут економічний факультет Львівського національного університету.
Забудова вулиці — класицизм, історизм, сецесія.
Вулицю Січових Стрільців із вулицею Листопадового Чину з’єднує вулиця Університетська, названа так 1944 року, від 1871 року була частиною вулиці Словацького, у 1885-1944 роках мала назву Маршалківська. Вулиця має єдину адресу № 1, де розташований Львівський національний зшіверситет, до 1939 року — Університет Яна Казимира. На фасаді будівлі вміщено меморіаль-
h Центр f07
ні таблиці другої половини 90-х роюв минулого століття на честь мінералога Є. Лазаренка, математиків М. Зарицького, В. Левицького, М. Чайковського та ряду видатних вчених-філологів. Забудова — неоренесансна.
Вулицю Дорошенка з площею Григоренка з’єднує вулиця Костюшка, названа так 1871 року на честь керівника польського антиросійського повстання 1894 року і учасника війни за незалежність США Таде}шіа Костюшка (1746-1817), від 1825 року мала назву Фреснеля, на честь генерала австрійської кавалерії Генеквіна фон Фреснеля.
У будинку No 1 до 1939 року містилася українська «Народна Гостиниця», в часи СРСР це бзгв готель «Народний», від 2000-х років тут міститься Західна регіональна митниця. За польських часів у цьому будинку містилися також молочарня Лукавецької, кав’ярня «Республіка», філателія Дз^енського, перукарня Пастернажа і торгівля яйцями Каца, у 50-х роках тут була чайна, майстерня індпошиву та ремонту одягу, перукарня, зараз тут кафе-клуб «Корнер».
Адресу No la за польських часів мало відділення зосраїнської молочарської спілки у Стрию «Маслосоюз», за часів СРСР цю адресу мав молочний магазин і заправка сифонів. На фасаді будівлі Західної регіональної митниці в часі незалежності вміщено три пам’ятні дошки на честь перебування у «Народній гостиниці» видатних діячів українського національного руху Миколи Міхнов- ського, Дмитра Вітовського і Костя Левицького.
У будинку No 2 за часів Польші містилася «Сучасна читальня», зараз тут кафе «Краків», магазин білизни «Спокуса сну», салон-перзосарня «Персона» і туристична фірма «Алла». У будинку № 4 за Польшд був магазин шоколаду Шарґеля, зараз тут солярій, імідж-студія «Міледі» і цифровий фотоцентр.
У будинку No 5 до 1939 року містилося підприємство подорожей і транспорту, у 50-х роках — артіль Художпромспілки імені Аесі Українки, у 60-80-х роках — майстерня машинної вишивки, зараз тут магазин «Продукти», оптика, «Добра аптека» і салон мобільного зв’язку «Life».
У будині^ № б до 1939 року були Польське будівельне товариство і Львівське банківське товариство, у 50-60-х роках — майстерня з ремонту друкарських, рахівничих і швейних машин, у 70-80-х роках — овочевий магазин, зараз тут магазин мобільного зв’язку «Київстар», ресторан «Наірі» і бістро «Б-317».
У будинку No 8 за польських часів була комісійна торгівля худобою і м’ясом «Пекус», в часи СРСР — Обласне зшравління сільського господарства, обласна контора із заготівлі і збзп^ племінних і корисних тварин і коней, бюро державної бухгалтерської експертизи, зараз тут міститься головне фінансове і контрольно- ревізійне зшравління Львівської обласної державної адміністрації.
Адресу № 11 за Польщі мав Крайовий банк, зараз тут від часів СРСР Львівський державний інститут фізичної культури, у 50-х роках тут 63Ш також інститутський гуртожиток і ремонт взуття, у житловому будинку № 12 за польських часів 63ГВ магазин меблів Кисяка.
У будинку No 14 до війни була спілка «Ewig» (чай і колоніальні товари), зараз тут салон м’яких меблів. У жовтні 2007 року у будинку стався вибух газу, він був частково зрзшнований, дві людини загинули. Мешканців відселили, після капремонту вони повернулися сюди на початку 2009 року.
WS f243 6ifjuu4Мбоба
У будинку No 18 до війни була торгівля штучними добривами Карраха, від часів СРСР тут працює Львівське бюро подорожей та екскурсій, від часів незалежності — видавництво «Центр Європи» і магазин одягу «Актуаль». У будинку No 20 у 50-х роках містився Залізничний районний народний суд, зараз тут районний центр зайнятості і кафе «Ельф».
У будинку No 22 за польських часів була макаронна фабрика «Колос», зараз тут бюро перекладів «Поліглот» і приватний нотаріус. У житловому будинку № 24 до 1939 року був Торговий дім бочкового пива Каравана.
Забудова вулиці — класицизм, історизм, сецесія.
Від вулиці Костюшка на південь відходить тупикова вулиця Дрогобича, названа так 1993 року на честь першого українського доктора медицини, філософа і астронома Юрія Дрогобича (1450-1494), у середині XIX століття називалася Сліпа або Фреснеля бічна, від 1871 року — Миловарна, у 1885-1946
— Святого Михаїла, у 1946-1950 — Брусилова, на честь російського військового діяча Алєксєя Брусилова (1853-1926), у 1950-1963 — Костюшка бічна, у 1963-1993 — Сельробівська, на честь Українського селянсько-робітничого соціалістичного об’єднання — політичної партії радянофільського спрямування, заснованої у 20-х роках минулого століття у Галичині.
У житловому будинку No 4 до 1939 року містилися літографічний заклад Андрейчика і фабрика друкарських фарб, у 50-х роках — фабрика конвертів. У триповерховій офісній будівлі 70-х років від часів СРСР міститься довідково- інформаційна дільниця міської АТС. У житловому будинку No 8 у 50-х роках була меблева артіль імені 7 листопада.
Забудова вулиці — класицизм, конструктивізм 30-70-х років.
Вулицю Січових Стрільців з вулицею Стефаника з’єднує вулиця Словацького, названа таїк 1871 року на честь польського поета і драматурга Юлізшіа Словацького (1809-1949), до 1871 року частина вулиці від Січових Стрільців до Дорошенка мала назву Палацова, частина між Дорошенка і Стефаника — Семінарська, бо проходила поблизу Греко-Католицької семінарії, ця ж частина у 1871-1889 роках називалася Оссолінських, на честь засновників Наукової бібліотеки ім. Стефаника на нинішній вулиці Стефаника.
Адресу № 1 від польських часів має Головна пошта. У будинку № 2 до 1939 року містилося Карпатське лісове товариство, фабрика білизни і магазин галантереї Рада, магазин офісних меблів братів Ран, магазин чоловічного одягу Аюдвіґа, за часів СРСР — продуктовий магазин, від тих часів і донині пращює пиріжкова, також тут міститься кафе-бар і аптека.
У будинку No З у 50-х роках була перукарня, зараз тут стоматологічний центр. У будинку No 4 за Польшд містився магазин лабораторних інструментів Пфюнцера, за часів СРСР — магазин «Лаборреактив» аптекозшравління, зараз тут банк «ПУМБ».
У будинку No 5 до війни був магазин «Жири», зараз тут гральні автомати, магазин «Вікна і двері», кафе-бар і магазин мобільного зв’язку «Білайн». У будинку No 6 у 50-х роках була артіль «Швейник», у 60-80-х роках — міськдовідка, зараз тут магазин миючих засобів.
1. Дпюф /09
У будинку № 8 за часів Польщі містилися випозичальня фільмів «Уфафільмі, магазин квітів «Флора», у 50-х роках — кафе, у 60-80-х роках — пельменна і фотосаі\он, зараз тзгг мгігазин взуття і кафе «Експрес», яке переобладнується. У будин^ № 14 до 1939 року були видавництво і книгарня «Ізмарагд», магазин електротехнічних товарів Дрешера, у 50-60-х роках — обласний комітет ДОСААФ, обласний радіоклуб, зараз тут обласна організація Товариства Червоного Хреста і страхова компанія «Оранта».
У будинку Nq 16 за польських часів містилася фабрика білизни «Самерб», зараз тут піцерія «Челентано». У будинку № 16 до 1939 року була страхова агенція «Патрія», зараз тут букмекерська контора «Спорт-драйів» і бар «Тиверія». На фасаді будинідг до 1939 poiqr висіла пам’ятна таблиця, яка інформувала, що тут мешкав і помер польський діяч і письменник Лєшек Дунін-Борковський.
Забудова вулиці — класицизм, історизм, сецесія.
Вулицю Словацького з вулицею Матейка з’єднує вулиця Крзгшедьннцької, названа так 1993 poiqr на честь славетної української оперної співачки Соломії Крушельницької (1872-1952), від 1879 року мала назву Кращевського, на честь польського письменника Юзефа Іґнгіци Кращевського (1812-1887), в часі німецької окупації називалася Шталльґассе, у 1950-1993 роках—Чернишевсько- го, на честь російського письменника Ніколая Чернищевського (1828-1889).
У будинідг No 1 за польських часів містився магазин текстильних виробів Раппа, зараз тут Діагностичний центр судинних захворювань. Міжнародний центр нейрохірургії і спортивний магазин «Бумеранг». Адресу № З від часів незалежності має покер-клуб. У будинку № 5 від часів СРСР міститься Львівська організація спілки жзфналістів, до часів незалежності тут також містилося інформаційне агентство «Карпати».
У житловому будинідг № 15 до 1939 poigr містилися Торгівельно-технічний дім і магазин меблів Біґсґоріна. У будинку № 17 за польських часів було ательє дамських капелюхів Бірклє, зараз тут Львівська орггшізація спілки письменників України.
У будині^ № 23 міститься музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької, на фасаді будинку вміщено меморіальну дошідг, яка сповіщає, що тут у 1903-1952 роках жила видатна зофаінська співачка.
Забудова вулиці — класицизм, історизм.
Між вулицями Крзгшельницької, Матейка, Листопадового Чину і Університетською розташований парк імені Івана Франка, названий так 14 вересня 1950 poiqr, у польські часи він мав назву імені Тадезшіа Костюшка. На початіц^ головної алеї до 1946 poigr стояв пгім’ятник намісникові Австрійської імперії в Галичині полякові Аґенору Ґолуховському. Оскільки польська держава не погодилася перевезти його зі Львова, пам’ятник надзвичайно високої художньої цінності було знищено, а на його місці встановили перенесену від місця навпроти центрального входу до університету чавз^ну вазу з зображенням алегорій Торвальдсена. 1964 poiq^ навпроти будівлі університету споруджено у стилі радянського фундаменталізму скульпторами В. Борисенком, Д. Крва- вичем, Е. Миськом, В. Одрехівським і Я. Чайкою пам’ятник Іванові Франкові.
fW
Ї2ЧЗ €і(мщі Мво€а
У парку в часи СРСР до кінця 80-х років працював ресторан «Зелений гай» («Літо») і кінотеатр «Парк», розібраний у часи незалежності.
Вулицю Коперника з вулицею Мартовича з’єднує вулиця Стефаника, названа так 1946 року на честь українського галицького письменника Василя Стефаника (1871-1936), від 1827 року мала назву Оссолінських, на честь родини засновників наз^кового бібліотечного закладу у Львові, за часів німецької окупації — Постґассе (Поштова), у 1945 році — Костомарова, на честь українського і російського історика та письменника Миколи Костомарова (1917-1885).
У будівлі № 2 за Польщі містилася Бібліотека Оссолінських і музей Любо- мирських, зараз тут Львівська національна наукова бібліотека імені Стефаника. Перед фасадом бібліотеки 1971 року, за проектом скульптора В. Сколоздри, споруджено пам’ятник Василеві Стефанику. На фасаді будівлі 1987 року вміщено меморіальну таблицю на честь 150-річчя виходу у світ альманаху «Русалка Дністрова».
Адресу No З від часів СРСР мала Львівська картинна галерея, від часів незалежності це Львівська галерея мистецтв (до 1939 року — музейна колекція Ґреховича). У будинку № 4 до 1939 року містилося австрійське консульство, а від часів СРСР — Дитячо-юнацька спортивна школа «Авангард», зараз у цьому будинку музичний салон «Елтон» і піцерія «Нью-Йорк».
Адресу No 5 має Управління з надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Львівської міськради. У будинку № 6 за часів Польщі були Українська нафтова спілка «У нас», фотоательє «Спорт», зараз тут магазин одягу «Поло» і приватний нотаріус.
У будинку No 8 до війни містилися видавництво «Нова культура» і редакція газети «Культзфа», у 50-х роках був гуртожиток механічного технікуму, зараз тут магазин «Вікна-Двері». У будинку № 10 до 1939 року містилися Учительська крайова спілка і фабрика фортепіано Міхала Шкельського, зараз тут бутік «GPS».
У будинку No 11 за польських часів містилися Спілка польських літераторів, фабрика зз^очисток «Норма» Куліковського і редакція газети «Lowiec» («Мисливець»), за часів СРСР— Обласна книжкова типогра- фія та Управління у справах художньої поліграфії та книжкової торгівлі, від часів незалежності тут міститься видавництво «Піраміда».
/У будинку No 14 до 1939 року був магазин бляшаних виробів Зайонца, зараз тут продуктові магазини «Продукти 24» і «Чудо-піч». У будинку № 15 за польських часів містилися Крайова спілка відгодівлі і збзггу худоби, ре¬
Вул. Стефаника, 11
1. Центр ///
дакції газет «Дзєннік Львовскі» і «Кзф’єр Львовскі», дрз^арня Дорошинського, будівельна та квартирна спілка «Власна Хата», зараз тут магазин сувенірів «Цікава крамничка».
У будинку No 16 за польських часів містилася друкарня Вішнєвського, зараз тут туристична фірма «Делос». Адресу № 16а від 50-х років мав клуб «Львівгаз» обласного комітету комунальних працівників, у 70-80-х роках — Клуб культури будівельників (відомий у Львові танцмайданчик, знаний у народі, як «Газ»).
Забудова вулиці — класицизм, історизм, конструктивізм.
Проспект Шевченка з Цитаделлю з’єднує вулиця Чайковського, названа так 1944 року на честь російського композитора Петра Чайковського (1840- 1893). Частина вулиці до перетину з вулицею Стефаника від початку XIX століття називалася Хорунщина, бо тут у XVII столітті були землі польного гетьмана, воєводи Київського і Краківського, великого коронного хорунжого Андрія По- тоцького. Частина вулиці між Стефаника і Цитаделлю у середині XIX століття ймензшалася Бібліотеки, бо проходила повз будівлю бібліотеки Оссолінських, від 1871 року мала назву Цитадельна, у 1929-1946 роках — Домбчанської, у 1946-1963 — Цитадельна.
У будинку No 5 за часів Польщі містилися ательє дамських капелюхів Брен- нера і ресторан Бартфельда, зараз тут магазин одяїу «Colin’s» і туристична фірма «Планета експрес». У будинку № 6 за часів Польщі містилися Крайова промислова спілка і магазин квітів Старки, зараз тут Об’єднання профспілок Львівщини, банк «Петрокоммерц» і магазин «Продукти».
У будівлі № 7 до 1939 року містилася Музична консерваторія, цю адресу також мали: кінотеатр «Аполло» Зборовського (від грудня 1939 року — імені Кірова), Державна семінарія виховательок № 1, приватна гімназія № З, магазин музичних інстрз^ментів Бачинського, ювелірний магазин Біра і бюро оголошень «Пресова реклама», у післявоєнні часи тут містився концертний зал консерваторії імені Лисенка, від 60-х років — Львівська обласна філармонія і Львівська організація Спілки композиторів України.
У будинку No 8 за польських часів містилося ательє дамських капелюхів Броди, зараз тут Асоціація торгових підприємців «Старий Ринок», Прикарпатська зшіверсальна торгова біржа, «Приватбанк» і магазин «Джинси». У будинку No 11 за Польщі містилася цегельня Райха, зараз тут магазин «Посудний ряд» і бар «Резон».
У будинку No 12 за польських часів містилася Спілка німецьких рільників у Польщі, зараз тут магазини «Світ канцелярії», «Галерея парфумів» і агенція з вивчення іноземних мов «Руна». У будинку № 13 (11а) до 1939 року містилося виробництво білизни і блузок «Еллен», зараз тут підприємство з будівельних робіт «Реконструкція», магазин постільної білизни «Леся» і салон дитячих меблів «З ведмеді».
У будинку No 17 за польських часів містилися Окружна дирекція державних лісів. Державне зшравління доріг і «Друкарня Польська» Вислуха, у 50-х роках — торгово-заготівельна база «Лісбудторіу» і ремонт взуття, від часів СРСР тут містяться Львівський міський центр зайнятості (раніше Обласне бюро з
ff2
f2H3 Мбоба
працевлаштування), Державна інспекція з контролю за цінами у Львівській області, від часів незалежності — банк «ПУМБ».
У триповерховій офісній будівлі 70-х років № 20 за часів СРСР містився магазин-салон з обслз^говзшання інвалідів війни Ленінського та Червоноармій- ського районів «Калина», зараз тут від часів незалежності автомобільний салон «Пежо». Адресу № 22 у 50-х роках мав Обласний протизобний диспансер, зараз тут від 70-х років дитсадок.
У будинку № 27 за польських часів містилися редакція газети «Світ Жінки» і друкарня «Графія» з палітурним цехом Полянського, у 50-х роках це була Друкарня наз^ково-технічної книги, зараз тут магазин «Меблі».
У будинку No 31 до 1939 року містилася редакція «Газети Поранної», зараз тут магазин-салон «Гал-Сат» (опалення, вентиляція, каналізація). Лдресу № 37 віц часів незалежності має популярний ресторан у староавстріяцькому дусі «Кзшол».
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм.
Між вулицями Чайковського, Вороного і Тихою міститься площа Маданюка, названа так 1993 року на честь українського письменника Євгена Маланюка (1897-1968), від початку XIX століття мала назву На Хорунщині, від 1892 року —Домбровського, на честь польського національного героя, командзшача польських легіонів у Італії Яна Генрика Домбровського (1755-1818), в часі німецької окупації — Бурґпляц, у 1950-1993 ро- ^ ках — Домбровського, на
■ честь головнокомандувача
" військ Паризької комуни у
1871 році Ярослава Домбровського (1836-1871).
У будинку No З до 1939 роїдг містилися міський відділ здоров’я, лазня Духенського, Пл. Маланюка у 5q_x роках — народні суди
Ленінського і Залізничного районів, плодоовочевий комбінат і міський відділ здоров’я, зараз тут від часів СРСР прокуратура Галицького району.
На площі стоїть споруджений у 80-х роках пам’ятник галицькому комуністичному письменникові Степгшу Тудору, на цьому місці до 1941 роїдг стояла студия зі сідгльтурним фонтаном.
Забудова площі — класицизм.
Вулицю Коперника з вулицею Вороного з’єднує вулиця Ліста, названа так
1991 року на честь славетного угорського композитора і піаніста Ференца Ліста (1811-1886), від XVIII століття називалася Ковальська, від 1871 року — Лінде, на честь польського мовознавця Самуеля Боїуміла Лінде (1771-1847), в часі
1. Центр //З
німецької окупації — Бухенґассе, від 1950 до 1991 року — Руднєва, на честь російського адмірала Всеволода Руднєва (1855-1913).
У будинку № 1 від часів СРСР міститься Галицька РДА. У будинку № 2 за польських часів містився магазин дамського одяїу Райнкраута, зараз тут установа дитячо-молодіжних клубів Галицького району і аптека.
У будинку No 5 від часів СРСР міститься Відділ праці та захисту населення Галицької РДА. У будинку № 6 до 1939 року містилася фабрика туалетного мила і парфз^мерії «Кляйн і Син», магазин тканин Ривіцького і магазин електротехнічних товарів «Ge-Zet», зараз тут від часів СРСР відділення 4-ї міської клінічної лікарні, від часів незалежності — магазин одягу «Нота-бене».
У будинку № 8 за часів Польщі був магазин електротехнічних товарів «Сі- менс і Шз^серт», зараз тут салон краси «Самвей». У будинку № 9 до 1939 року містилися почесний віце-консулат Бразилії і магазин зброї Львівської мисливської спілки, зараз тут магазин «Продукти».
Забудова вулиці — класицизм, історизм, конструктивізм.
Площу Маланюка з площею Міцкевича з’єднує вулиця Вороного, названа так 1992 року на честь українського письменника, режисера і актора Миколи Вороного (1871-1938), від початку XIX століття називалася Гофманська, бо тут стояв готель, власником якого був Жорж Гофман, від 1871 року — Крута, від 1903 до 1950 року — Сенкевича, на честь польського письменника Генрика Сенкевича (1846-1916), в часі німецької окупації —Діхтерштрассе (Поетів), у 1950-1992 роках — Тимірязєва, на честь російського фізіолога Клемента Тимі- рязєва (1843-1920).
Адресу No 1 до 1939 року мали ательє дамських капелюхів Подсонської і перукарня Пюрцеля, у 50-х роках — кафе. У будинку № 2 за польських часів містилося ательє дамських капелюхів «Емілія», від часів СРСР до 2008 року тут працював магазин-салон «Художник», зараз тут магазин парфз^мів «Космо», поряд триває будівництво нової офісної будівлі.
У будинку No З за польських часів містилися фільмове бюро (випозичаль- ня фільмів) «Вікторія» і ательє дамських капелюхів Зємняк, за часів СРСР тут працював валютний магазин «Каштан», який нині переобладнується, також містяться Львівський обласний молодіжний центр праці. Львівське обласне управління вантажного транспорту і редакція газети «За Вільну Україну».
Будинок No 4 під час війни було зруйновано, від часів СРСР цю адресу мала двоповерхова будівля Будинід^ культури працівників торгівлі, зараз тут залишився офіс партії Захисників Вітчизни. У будинку № 5 до 1939 року була перукарня Двожанської, зараз тут туристична фірма «Гал-Акс» і «Львів-Інтурист».
Адресу No 6 від часів СРСР має Львівський коледж легкої промисловості. У будинку No 9 за польських часів містилася молочарня Пшестшельської, зараз тут банк «Хрещатик».
Забудова вулиці — класицизм, історизм.
Вулицю Вороного з проспектом Шевченка з’єднує вулиця Руданського, названа так 1946 року на честь українського поета Степана Руданського (1834-1873), від 1900 року мала назву Танської, на честь польської письмен¬
//у Ї2НЗ gifjuujiМбоба
ниці Клементини Танської (1798-1845), у часі німецької окупації називалася Горвеґассе, у 1945 році — Готельна.
У будинку No 1 до 1939 року містилася торгівля фортепіано Полянецького, зараз тут від часів СРСР кав’ярня, де полюбляють збиратися львівські музиканти, і продуктовий магазин. У будинку № З за польських часів були ресторан «Морське Око» Кордіка і магазин тканин «Нуза», у 50-60-х роках — Народний суд Залізничного району і сосисочна, цю ж адресу мав магазин Укрювелірторіу «Каштан», зараз тут містяться Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб і перз^арня.
Забудова вулиці — у стилі історизму.
Вулицю Вороного з вулицею Дудаєва з’єднує вулиця Ковж]гна, названа так 1993 року на честь з^раїнського графіка, маляра та мистецтвознавця Павла Ковжуна (1896-1939). Частина вулиці від Вороного до Чайковського від 1892 року називалася Вельовського, на честь львівського історика, директора Закладу імені Оссолінських Августина Вельовського (1806-1876), у 1941 році— Мая- ковського, на честь російського поета Владіміра Маяковського (1893-1930), в часі німецької окупації — Рудольф Альтґассе, на честь австрійського маляра Рудольфа фон Альта (1812-1850), у 1946-1963 роках — Глазунова, на честь російського композитора Ллєксандра Глазунова (1865-1936), у 1963-1993 роках — Спартака, на честь провідника повстання рабів у Римській імперії І століття до Різдва Христового. Частина вулиці від Чайковського до Дудаєва від 1860 року мала назву Святої Анни, від 1871 року — Слюсарська, від 1885 року — Сокола, на честь польського гімнастичного товариства «Сокіл», яке тут містилося, у 1944-1993 роках — Спартака.
Адресу No 4 за польських часів мали Спілка адвокатів, друкарська спілка «Преса», видавнича та друкарська спілка газети «Вєк Нови», у 50-х роках тут містилося львівське відділення видавництва газети «Правда», зараз цю адресу має кав’ярня «Кава по-львівськи».
У будинку No 8 (10) за польських часів містилася класична гімназія № 7, у 50-х роках — восьмирічна школа № 13 з^російською мовою викладання, зараз тут Відділ періодики Аьвівської національної наукової бібліотеки імені Стефаника НАН України. На фасаді будівлі — меморіальна дошка, яка сповіщає: «У цій школі з 1945 до 1934 року наївчалася Лариса Шепітько, з^раїнський кінорежисер».
У будинку No 10 за польських часів був друкарський цех, за часів СРСР — філія видавництва «Вільна Україна». У будинку Nq 11 до 1939 року містилося польське гімнастичне товариство «Сокіл-Матиця».
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, неокласицизм.
Вулицю Стефаника з проспектом Шевченка з’єднує вулиця Дудаєва, названа так 1996 року на честь президента Чеченської Респз^ліки Ічкерія Джохара Дудаєва (1944-1996), від початку XIX століття називалася Хорунш^іна, бо тут у XVII столітті простягалися землі великого коронного хорунжого Андрія Потоць- кого, від 1955 року мала назву Зіморовича, на честь львівського бургомістра і хроніста Вартоломея Зіморовича (1597-1677), від 1871 року — Хорунпщна нижча, в часі німецької окупації — Агорнштрассе, у 1944-1996 роках — Аер-
1. Центр
f15
монтова, на честь видатного російського поета Міхаіла Лєрмонтова (1814-1841).
У будинку Nq 5 до 1939 poity містилися видавниче товариство «Атенеум» і магазин квітів Кшижевського, зараз тут ресторан «Діва» і кафе-бар «Глорія». У будині^г № 6 у 50-х роках була перз^карня, зараз тут салон краси «Мадонна» і магазин одягу «Чезаре».
У будинку Nq 7 за часів СРСР бзгв продуктовий мага- зин-салон замовлень, зараз тут бутік «Ольга-стиль» і бі-
стро «Хіт-кафе». У будинку Nq 8 за польських часів містилася редакція українського видавництва і газети «Світ Дитини», у 1939 році — Товариство фізичної культури, у 50-х роках — гуртожиток Nq З Інституту фізід^льтури, зараз тут спортивний корпус Львівського інституту фізкультури і ПП «Скіфія».
У буд инку Nq 9 до війни містилося Польське політехнічне товариство та Інженерна палата Малопольщі, у 50-х роках — гуртожиток Політехнічного інституту, зараз тут «Імексбанк». У будинідг Nq 10 за польських часів був продаж фортепіано «Монюшко» Райзеса, у 50-х роках — артіль «Швейник», зараз тут Інтернет-клз^.
У будинку Nq 14 до 1939 року містилися народна друкарня Шийковсько- го, редакції газет «Відомості Театральні» і «Життя Театральне», за часів СРСР до 80-х років цю адресу мав кондитерський цех Nq б, зараз тут продуктовий магазин «Домашній». У будинку Nq 15 за часів Польщі була редакція газети «Слово Польське», за часів СРСР — Інститут прикладних проблем мехгшіки і математики Академії наук УРСР, зараз тут Центр математичного моделювання і Західний регіональний центр працевлаштування. На фасаді будинідг — меморіальна таблиця, яка сповіщає, що тут у 1988-1996 роках пргщював видатний математик Віталій Скоробагатько.
У житловому будинку № 16 за польських часів містилася страхова агенція «Пласт». У житловому будинку Nq 17 за польських часів містилися віце-консулат Туреччини, Педагогічне товариство і перз^сарня Очереда.
У будинідг Nq 18 за польських часів працювала кондитерська Цукермгша, зараз тут страхова компанія «Княжа». У будинідг № 19 до 1939 року містилися будинок дирекції цукровні «Ходорів» і будівельне підприємство Никодимовича, зараз тут Управління державного казначейства Галицького району, Згіхідна консалтингова група і адвокатське представництво «Моор і Кросондович». У житловому будинку Nq 20 за польських часів містилися Спілка з^країнських агрономів, редакція української газети «Сільський Господар» і кооператив «Центросоюз».
Забудова вулиці — класицизм, історизм.
ff6
Ї2ЧЗ ^і/ииці МбоЄа
Вулицю Чайковського з вулицею Дудаєва з’єднує вулиця Томашівського,
названа так 1993 року на честь українського історика, публіциста і політичного діяча Степана Томашівського (1875-1930), від 1860 року мала назву Хорунщина бічна, від 1871 року — Сташіца, на честь польського письменника, філософа і просвітителя Станіслава Сташіца (1755- 1826), у 1946-1993 роках — Скрябіна, на честь російського композитора Алєксандра Скрябіна (1872-1915). Забудова вулиці — класицизм, неокласицизм, конструктивізм.
Вул. Томашівського
Вулицю Мартовича з Цитаделлю з’єднує вулиця Каліча Гора, названа так 1992 року на честь давньої назви цієї місцевості. Від XVI століття маїла
назву Каліча, бо тут на горі стояв шпиталь, від 1946 до
1992 року називалася Козака. На фасаді будинку на розі з вулицею Стефаника вміщено меморіальну дошку часів СРСР, яка інформує, ш;о вулицю назвали на честь робітника Владислава Козака, вбитого у Львові польською поліцією 14 квітня 1936 року.
У будинку No 5 до 1939 року містився Інститут імені Оссолінських, від часів СРСР міститься військкомат Га- Вул. Каліча Гора. 9 лицького району. У будинку
№ 4 до 1939 року була редакція газети «Глос Польскі», зараз цієї адреси не існує. У житловому будинку No 14 за польських часів містилася пекарня Же- лязовського.
Забудова вулиці — класицизм, історизм.
Вулицю Каліча Гора з вулицею Драгоманова з’єднує вулиця Гдібова, названа так 1945 року на честь зофаїнського баїйкаря Леоніда Глібова (1827-1893), від 60-х років XIX століття називалася Гончарська бічна, від 1871 року — Го¬
і. Центр
//?
луб’ііча, бо невеличкі вілли вулиці нагадували голуб’ятні, від 1906 року — Хме- льовського, на честь львівського літератора Петра Хмельовського (1848-1904), котрий мешкав на цій вулиці під № 12 у віллі «Палатин», за часів німецької окупації — Гохштрассе (Висока).
У житловому будинку No 13 (11а) за часів Польщі містилася фабрика металевих іграшок Козакевича. На фасаді будинку № 15 — пам’ятна таблиця, яка сповіщає, що тут мешкали з^раїнський композитор і педагог Анатоль Вахнянин, літературознавець, голова НТШ Кирило Студинський, засновник організації «Пласт» Олександр Тисовський. У житловому будинку № 17 до 1939 року містилося виробництво килимових доріжок «Синдикат килимарський».
Забудова вулиці — класицизм, історизм, конструктивізм.
Вулицю Глібова з проспектом Шевченка з’єднує вулиця Поповича, названа так на честь буковинського громадського діяча і педагогу Омеляна Поповича (1856-1930), від 60-х років XIX століття мала назву Гончарська нижча, від 1871 року — Огродова, від 1885 року — Лелевеля, на честь польського історика і політичного діяча Йоахіма Лелевеля (1786-1861), в часі німецької окупації — Еріка- штрассе, у 1950-1993 — Ве- рещагіна, на честь російського художника Васілія Верещагіна (1842-1904).
У житловому будинку No 5а до 1939 року містилася Малопольська спілка вирощування насіння «Еліта». У Поповича
житловому будинку No 5 за польських часів був промислово-торгівельний дім «Терма». У будинку № 9 у 50-х роках містилася російська школа № 54, зараз тут юридичний факультет Львівського національного університету.
Забудова вулиці — класицизм, історизм, констрзгктивізм.
Вулицю Дудаєва з вулицею Мартовича з’єднує вулиця Григоровича» названа так 1946 року на честь російського письменника, приятеля Тараса Шевченка Дмитра Григоровича (1822-1899), від 1882 року мала назву Малецького, на честь історика літератури, мовознаївця, ректора Львівського зшіверситету Антоні Малецького (1821-1913), в часі німецької окупації називалася Вееренштрассе.
Забудова — класицизм, історизм, конструктивізм.
Вулицю Стефаника з проспектом Шевченка з’єднує вулиця Мартовича, названа так 1946 на честь з^країнського письменника і громадського діяча Леся Мартовича (1871-1916), від 1898 року мала назву Фрідріхів, на честь
//<? f2H3 Єі/мщіиьвоЄа
львівських фабрикантів, яким належала ділянка на цій вулиці, в часі німецької оідгпації — Ґі^>ардіґассе, у 1945 році — Газетна.
У будинку № 2 за польських часів містилося поштове відділення № 5, від часів СРСР тут Галицький (Ленінський) райвідділ МВС, у радянські часи також був опорний пункт правопорядку Ленінського району. У житловому будинку № 4 за польських часів була клініка доктора Алексєвіча.
У житловому будинідг № 5 за часів Польщі бзгв торговий дім «Балтик», на фасаді будинку — пам’ятна таблиця, яка сповіщає, що тут міститься меморіальна майстерня сід^льптора Теодозії Бриж. У будинку № 7 міститься туристична фірма «Т^ізвест», за польських часів поряд із будинком була школа Святого Йосифа.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія.
Вулицю Дудаєва з проспектом Шевченка з’єднує вулиця Волошина, названа так 1991 року на честь видатного політичного і релігійного діяча Закарпатської України Августина Волошина (1874-1945), від 1853 року мала назву Жепінського, від 1871 року — Коральницька, у 1946-1991 роках — Десняка, на честь радянського комуністичного письменника Олекси Десняка (1909-1942).
Адресу № 1 до 1939 року мало англійське консульство, зараз цієї адреси не існує. У будинку № 2 до 1939 року містилася фабрика парфз^мів Айзенберґа, зараз тут хутровий магазин «Норочка», кафе «Шазфма-кебаб» і студія «Окуляри та аксесуари». У будинідг № 4 за польських часів містилися Спілка польських журналістів, фотоательє Єґера, зараз тут «Актив-Банк».
У будинку № 5 (проспект Шевченка № 26) від 2007 року міститься Почесне консульство Австрійської Республіки. У будинку № 6 до війни був магазин постільної білизни Петрзшіевського, зараз тут магазин одягу «Хілтон». У будинідг Nq 8 за польських часів була перукарня Цукерканделя, зараз тут бар «Тая».
Забудова вулиці — класицизм.
Полошу Міцкевича з вулицями Саксаганського і Грушевського з’єднує проспект Шевченка, названий так 1955 року на честь великого українського поета Тараса Шевченка (1814-1861), від XV століття це була вулиця Гарбарська, від 1827 року — Святого Яна вища і нижча, від 1871 poigr — Академічна, бо неподалік розташовувався Львівський зшіверситет, а студентів тоді називали академіками. Частина проспекту між вулицями Волошина, Дргігоманова, Грушевського і Саксаганського, яка від середини XIX століття мала назву площа Святого Яна, а від 1871 року — площа Академічна, 1955 poiqr увійшла до складу проспекту Шевченка.
Адресу № 1 від часів незалежності мав магазин жіночого одяїу «Сенсус», зараз це магазин «Жива» і магазин вззггтя «Монарх», у дрз^ій половині 90-х років тут містилося популярне кафе «Вавилон». Адресу Nq 2 за Польщі мали фотоательє Бекеша, магазин парфумів Ернеста Бомзе, ювелірний магазин Домбровського і Розважевського, у післявоєнні часи — комісійний магазин, зараз цієї адреси не існує. Адресу № 2а мала «Польська книгарня» Полонецького, зараз цієї адреси не існує.
1. Центр //9
Адресу No З за часів Польщі мав кінотеатр «Європа», 1939 року його перейменували на імені Леніна, від повоєнних часів це був кінотеатр «Україна», від часів незалежності — Галицький центр кіномистецтва, 2007 року кінотеатр остаточно закрили, розібрали глядацький зал з боку вулиці Нижанківського. Адресу No З до війни мали також кондитерський магазин «Франболі», магазин новинок і склад взуття Ґзфняка, ресторан Шпіца, магазин меблів Рильського, лотерейна контора «Руно» і продаж лінолез^му Гошовського, від повоєнних часів і до останнього часу тут працювала перукарня «Локон», 2008 року сюди з вулиці Вороного № 2 перенесли магазин-салон «Художник». Від 2000-х років тут також з’явився салон мобільного зв’язку «Евросеть», магазин джинсів «Левіс» і галерея декору.
Адресу No 4 за Польщі мали Акціонерний союзний банк, ательє дамських капелюхів Томашевської і редакція «Газети Банкової», від часів СРСР тут працює найпопулярніший у Львові гастроном, який у народі має назву.«Сквозняк» (деколи фігурує адреса № 2/4 або Чайковського № 6).
У будинку No 5 за польських часів містилися Крайова спілка продуцентів нафти, академічна друкарня, фотоательє «Ґроттґер», магазин килимів Адамсько- го, цукерня Вельца, кінотеатр «Ріальто» (від 1939 року — імені Орджонікідзе), від 50-х років — фотосалон артілі «Фотохудожник» (згодом фотосалон № 14), їдальня No 1 (згодом протягом 80-90-х років це була «Домова кухня»), у часи СРСР тут також працював магазин спорттоварів «ТУрист», зараз тут магазини «Єврофото» і «Адідас», банк «Хрещатик».
У будині^ No 6 за польських часів містилися ресторан Телічкової, ювелірний магазин Бзшіека (проіснував до 50-х років), книгарня і склад нот Зейфарта, магазин парфз^ів Богосєвича, у часи СРСР — взуттєвий магазин-салон фірми «Прогрес», зараз тут магазин «Адідас».
У будинку No 7 від часів СРСР містяться Об’єднання профспілок Львівщини, обласне відділення Фонду соціального стразогвання, у радянські часи тут містилися також міськком КПУ і магазин одяїу «Елегант», зараз на його місці від 1997 року — ресторан швидкого харчування «Макдональдс», від часів незалежності тут також розмістився «Приватбанк». У повоєнні часи в цьому будинку на місці «Приватбанку» працював фірмовий магазин «Укрмашприладзбут» (швейні та друкарські машини). Адресу № 7а від кінця 90-х років має дерев’яний павільйон кав’ярні «Цісарська кава».
У будинку No 8 за польських часів містилися книжково-антикварна спілка, бібліотека і книгарня «Просвіта», Польське товариство Червоного Хреста, випо- зичальня фільмів «Петеф», кондитерська Ґулевича, ювелірний магазин Войтиха, ресторан Ґольдшміда, кінотеатр «Химера», який від 1939 року називався імені Стаханова, від 1946 року — «Піонер», від 50-х років і донині має назву «Київ». У часи СРСР тут були магазини «Сорочки» і тютюнових виробів, від часів незалежності працює Українська книгарня НТШ, яка складається з двох магазинів. На фасаді будинку — пам’ятні таблиці: перша інформує, що тут у 1892-1898 роках містилося Наукове Товариство імені Шевченка, друга сповіщає, що тут у липні 1941 року перебзшала поетеса і член ОУН Олена Теліга.
У будинку No 9 до 1939 року містилася Державна жіноча гімназія імені королеви Ядвіги, у часи СРСР — Львівський фінансово-кредитний технікум,
ш
Ї2ІЗ бі^лиці иьвоба
ЯКИЙ від часів незалежності став Львівським банківським коледжем, від 2000 року це Львівський банківський інститут НБУ.
У будинку No 10 до 1939 року містилися лазня «Святої Софії» Божени Туцької, магазин одягу Веронського, перукарня Станяка, за часів СРСР — лазня з басейном, механізована фабри- ка-пральня № 1, від 1997 року — Гранд-клуб «Софія». Цю ж адресу від повоєнних часів має кондитерський магазин, Пр. Шевченка, 10 який від 60-х років прибрав
назву «Світоч», зараз це приміщення переобладнується. У підвалі приміщення від 70-х років працював популярний бар «Шоколадний». У 1939 році тут також містилася профспілка журналістів.
У будині^ No 11 від часів СРСР міститься державне інформаційне агентство РАТАУ (від часів незалежності «Укрінформ»), від часів незалежності тут також розмістилися туристична фірма «Глобус», бар «1+1», магазин білизни «Sealine», продаж авіаквитків «Кий-Авіа».
У будинку No 12 за польських часів містилися ремонт парасоль Кесслера і продаж білизни Блоцького, за часів СРСР від 50-х років — закусочна і фото- салон «Укрфото», згодом магазин предметів жіночого туалету «Грація», від 60-х років — звукозапис на магнітну стрічку, зараз це магазин-салон «Звз^с», також тут зараз містяться майстерня з ремонту і фарбування одягу, ремонт взуття і відділення «Кредобанку».
У будинку No 13 за польських часів містилися міське казино з бальним залом і Синдикат журналістів, у повоєнні часи — Будинок і бібліотека партос- віти міському Компартії України, Вечірній зшіверситет марксизму-ленінізму, у 60-80-х роках — Будинок партійної політпросвіти, зараз тут від часів СРСР міститься Львівська державна обласна наукова бібліотека.
У будинку No 14 за часів Польщі містилося ательє дамських капелюхів Бодакєвича, у 50-х роках — фотосалон артілі «Фотохудожник» (у 70-80-х роках — фотосалон № 15) і магазин грамплатівок, від 60-х років — магазин «Філателія», зараз тут ресторан «Європа», бар «Фотогалерея Пилип’юка» і бістро грецької кухні.
У будинку No 15 до війни містився салон автомобілів «Eshape», у 50-х роках — перукарня і ремонт вззггтя, від часів СРСР працював магазин «Оптика», який зараз переобладнується, цю адресу зараз також має центральне обслуговування «Київстар».
У будинку № 16 за часів Польщі були перукарня Бойка, косметична лабораторія Мар’яновського, магазини парфумів і квітів Павловського (магазин
1. Центр
/2/
квітів тзпг проіснував до 60-х років), у 50-х роках — магазин «Книги країн народної демократії», згодом магазин «Ноти», зараз це книгарня.
Від часів незалежності тут ще містився магазин «Sony», зараз тут магазин мобільного зв’язку «Вухо.Ком»Д туристична фірма «Сан».
У будинку № 17/19 до 1939 року містилася Про- мислово-торгівельна палата, у післявоєнні часи — Львів- ський міський комітет Ком- ^Р- Шевченка, 19
партії України та ЛКСМУ, Товариство для розповсюдження політичних та наукових знань (лекторій), зараз тут Прокуратура Львівської області. Біля будівлі встановлено пам’ятний хрест, таблиця на якому сповіщає, що на цьому місці 8 травня 2000 року російськими шовіністами був убитий з^раїнський композитор Ігор Білозір.
У будинку № 18 за польських часів містилося фотоательє Лісса, за часів СРСР — магазин «Ковбасні вироби», зараз тут продуктовий магазин «Роман». У будинку No 20 за польських часів містився магазин готового одягу Журавського, від часів СРСР до 2000-х років — магазин «Риба», зараз тут фірмовий магазин «Нокіа».
У будинку No 21 за Польщі містилися редакція газети «Львівський Лікарський Тижневик», ательє чоловічого і жіночого одягу Даєвського, продаж взггілля Фердина, у часи СРСР — ательє мод, яке зараз переобладнується, від часів незалежності тут працюють магазин одягу «Парк Лвеню», бар-кондитерська «Вероніка» і «Індекс-Банк».
У будинку No 22 за польських часів містилися знаменита цукерня Людвіка Залевського, спортивний заклад «Марафон», магазин колоніальних товарів, за часів СРСР — хлібний магазин і кафе «Морозиво», від часів незалежності працює аптека, агенція нерухомості «Будім- пекс» і фірма «Бетонбуд».
У будинку No 23 до війни містилися продаж автомобілів «Steyr-Pezet», ательє Пр. Шевченка, 21
Ї22 f2i3 Ub6o6a
капелюхів Карпінської, магазин тканин Глушмана, за часів СРСР — міський і Ленінський районний комітети комсомолу, ательє мод 1-го розряду, зараз тут букмекерська контора «Фаворит» і магазин-салон «Дім кави».
У будині^г No 24 за часів Польщі містилися Спілка сільськогосподарських продуцентів «Терра», молочарня Нєвяковського, зараз тут від часів СРСР 1-а комунальна стоматологічна поліклініка, у 50-х роках тут була також чайна, а згодом їдальня, зараз у цьому приміщенні салон мобільного зв’язі^^ МТС.
У будинку No 25 за польських часів містилися кав’ярня «Рома» Венделя і магазин тканин Баума, у часи СРСР — їдальня, зараз це кафе «Академічне», в кінці 90-х років тут був магазин квітів, зараз це магазин «Тютю№».
У будинку No 26 за Польщі містилися страхові аігенти Гребеля, магазин хімічних та фармацевтичних товарів Барана і перукарня Сурдалєвіча, яка проіснувала до 50-х років, за часів СРСР — парфумерно-сувенірний салон, у 50-х роках — 10-й районний відділ міліції, зараз тут магазин «Золото-Срібло», агенція нерухомості «Фірма-Нова», страхова компанія «Галактика» і мобільний салон «Київстар».
У будинку № 27 за часів Польщі містилися Крайовий заклад магдебурзької фірми рільничих машин «Рольіндустрія» Вольффа, фабрика гіпсу «Альба», ательє дамських капелюхів Геперта і Вайсберґа, а також знаменита кав’ярня «Шкоцька» («Шотландська») Зелінського, у часи СРСР це був бар «Десертний», зараз у цій будівлі розмістився «Універсал-Баїнк».
У будинку No 28 міститься аптека «Під Святим Духом», власником якої за часів Польщі бзш Пільовський, за польських часів тут також була редакція газети «Голос Лікаря», за часів СРСР, у кінці 40-х років, — пральня, у 50-х роках — суд Ленінського району і до 80-х років — кінотеатр імені Щорса та овочевий магазин, зараз тут ідгльтурний центр «Просвіти», громадська приймальня політичного блоку «Наша Україна», юридична фірма «Захист прав громадян» і галантерейний магазин.
У будинку No ЗО від часів незалежності працює ювелірна крамниця «Соломія». Будинок No 32 був зруйнований під час війни і розібраний, на його місці був пустир, 2005 року тут збудували приміщення «Кредобанку».
У будинку No 34 у 50-х роках містився індпошив взуття, зараз тут туристична агенція «Міст-Тур». У будинку Nq 36 у 50-х роках містилося кафе, від часів СРСР працює Ощадбанк і юридична консультація, від часів незалежності — магазин взуття і білизни «Соло», страхова компанія «Альянс» і туристична агенція «Зима-Літо».
На стіні будинку № 36 на розі з вулицею Саксаганського у часи СРСР вміщено меморіальну таблицю в пам’ять про львівських робітників, розстріляних польською поліцією 16 квітня 1936 року. Навпроти будинку № 10 на центральній алеї проспекту за польських часів стояв пам’ятник львів’янину, польському поетові Корнелю Уєйському, по Другій світовій війні пам’ятник перевезли до Щеціна. В кінці проспекту навпроти будинку № ЗО за часів Польшд стояв пам’ятник польському драматургові Алєксандрові Фредру, у кінці 40-х років його перевезли до Вроцлава і на його місці 1994 року встановили пам’ятник першому президентові України Михайлові Грзшіевському роботи скульпторів Д. Крвавича, М. Посікіри, Л. Яремчука, архітектора В. Каменш^іка. Від 1992
1. Центр
/23
року на центральній алеї проспекту, замість традиційних тополь, садять ку- льоподібні клени.
Забудова проспекту — класицизм, історизм, сецесія, конструктивізм.
Проспект Шевченка з вулицею Франка з’єднує вулиця Саксаганського, названа так 1944 на честь визначного з^аїнського актора, режисера і драматурга Панаса Саксаганського (Тобілевича) (1859-1940), від 1871 року називалася Сніжкова, від 1905 року—Романовіча, на честь польського політика і економіста Тадеуша Романовіча (1843-1903), в часі німецької оі^шації — Аллєєнштрассе.
У будинку No 1 до 1939 року містилися латвійське консульство, нафтова спілка «Десна», Польсько-американський колонізаційний синдикат, продаж сільськогосподарських машин Броніковського, продаж мотоциклів Сколімов- ського, у 50-х роках — гуртожиток нафтопромислового технікуму, від часів СРСР тут міститься біологічний факультет Львівського національного університету і редакція журналу «Світ Фізики».
У будинку No З за часів Польщі містилася філія Банку землевласників у Варшаві, на фасаді будишдг—меморіальна дошка, яка сповіщає, що тут у 1880-1941 роках проживав ректор Львівської Політехніки Каспар Вайгель. У будинку № 6 до 1939 року містилося італійське консульство, від часів СРСР працюють нотаріальні контори NqNo 1, 6, 7, у радянські часи тут також був подарунковий магазин, зараз на його місці магазин побутової техніки «Маленький принц».
У будинку No 8 за часів СРСР містився спеціалізований магазин для молодят, зараз тут салон меблів «Домашній рай» і бар «У старого бровара». У будинку No 9 за польських часів містилися букіністичний магазин Йрошевського, автомобільна та мотоциклетна спілка «Сайклер», в часи СРСР — районне відділення позавідомчої державної охорони МВС, зараз це Галицький відділ державної служби охорони, від часів незалежності тут таїкож міститься інвестиційна компанія «Росан».
У будинку No 10 за польських часів містилися продаж ливарних виробів Бормана і молочарня Ломашевської, у 50-х роках — Будинок моделей «Укрго- ловшвейпрому», від часів незаїлехшості — палац краси «Бель Палаццо» (фітнес, солярій, масаж), зараз тут приміщення «Лстра-Банку».
У будинку No 11 за польських часів були фотоательє «Венус», книгарня Шмаля, магазин рільничих машин Броніковського, у 50-х роках — майстерня з ремонту меблів, у 70-80-х роках — популярний бар «Нектар», зараз на його місці бар-ресторан «Ля Руж» і бутік «Молінарі».
У будинку № 13 (11а) до 1939 рої^ містилися Генеральна прокуратура, інспекція ар-
Вул. Саксаганського, 13
Ї2і
f2H3 €ifMtni Мбоба
мії, Окружна палата державного контролю, в часи СРСР будівля належала армії, зараз тут Львівський апеляційний адміністративний суд. Дгфесу № 32 за польських часів мало будівельне товариство Жаховича, зараз цієї адреси не існує.
Забудова вулиці — класицизм, історизм, констрз^тивізм.
Вулицю Герцена з вулицею Грушевського з’єднує вулиця Стеаька, названа так 1993 року на честь провідного діяча Організації Українських Націоналістів Ярослава Стецька (1912-1986), від 1907 року називалася Сенаторська, від 1933 року — Падеревського, на честь видатного польського піаніста, композитора, політика, прем’єра Польщі Іґнаци Яна Падеревського (1860-1941), у 1946-1993 роках — Добролюбова, на честь російського письменника і критика Ніколая Добролюбова (1836-1861), частина вулиці між вулицями Саксаганського і Грушевського від 1919 року мала назву Дулембянки, на честь польської художниці, діячки жіночого руху Марії Дулембянки (1861-1919), а в часі німецької окупації — Ботанічна, бо розташовувалася неподалік Ботанічного саду університету.
У будинку № З за польських часів містився гінекологічний санаторій «Са- люс», зараз тут від часів СРСР 4-а міська поліклініка. На фасаді будинку № 4 вміщено пам’ятну дошку, яка сповіщає, що тут у 1927-1941 роках проживав видатний сходознавець Мзтаммед Садик Бей Агабекзаде. У житловому будинку № 11 до 1939 poiQT містилися кергімічний заклад і фабрика печей.
Забудова вулиці — історизм, сецесія, констрз^тивізм.
Проспект Шевченка з вулицею Франка з’єднує вулиця Геркона, названа так 1944 року на честь російського письменника-демократа Алєксандра Герцена (1812-1870), від 1913 року мала назву Лозінського, на честь польського письменника і історика Владислава Лозінського (1843-1914), в часі німецької окзгпації йме- нзгвалася Тюльпанова.
Будинок № З бзш зруйнований під час Другої світової війни. Будинок № За збудовгший у 2000-х роках, тут міститься галерея фото- художника Василя Пилип’ю- ка. У житловому будиніцг № 4 Вул. Герцена 3£^ польських часів містилися
консульство Фінляндії і ательє дамських капелюхів Чапліцької. У будинку № 7 до 1939 poiq^ були Український академічний дім і читальня, від часів СРСР тут міститься гуртожиток No 1 Львівського національного зшіверситету, до 80-х років також містився прокатний пзшкт.
Забудова вулиці — історизм, сецесія, конструктивізм.
1. Центр /25
Проспект Шевченка з вулицею Князя Романа з’єднує вулиця Фредра, названа так 1871 року на честь польського драматурга, поета і письменника Алєксандра Фредра (1793-1876), маєток якого стояв на цій вулиці, від 1825 року мала назву Святого Миколая або Миколайська, бо пролягала поблизу однойменного костелу, в часі німецької окупації називалася Гіршштрассе, від 1950 до 1991 року — Гаврилюка, на честь галицького письменника-комуніста Олександра Гаврилюка (1911-1941), від 1991 року відновлено назву Фредра.
У будинку № 1 за часів Польщі містилися офіцерський клуб і казино, від часів СРСР до 1981 року — Клуб офіцерів Радянської армії, від 1981 — Шаховий кАуб, У будинку No 2 за Польщі були поліклініка і аптека Каси хворих, які залишилися тут до нашого часу (відділення 4-ї комзшальної поліклініки і аптека № 1). На фасаді будівлі — меморіальна дошка польських часів, відновлена в часі незалежності, яка сповіщає, що в будинку, який тут стояв до 1911 року, жив і помер 25 лютого 1876 року польський поет-романтик Северин Ґопщнський.
У будинку № З до 1939 року містилися Товариство народних шкіл і бібліотека, зараз цього будинку не існує, його розбомбили під час війни. На фасаді будинку No 4 вміщено меморіальну таблицю, яка сповіщає, що тут у 1988-2000-х роках жив і творив український композитор Ігор Білозір.
У будинку No 4а за польських часів були цукерня Шалайдевича і перукарня Люстіґа, у 50-х роках — артіль «Побутовець» (натирання підлог, прибирання квартир, миття вікон) і фотосалон артілі «Фотохудожник», зараз іут бутік одягу «АгсоЬаІепо».
У будинку № 6 за польських часів містилися магазини тютюнових виробів Дзекана, фабрика взуття Дворніцького і магазин канцелярського приладдя Гевака, зараз тут мзшіципальний Театр мініатюр «І люди, і ляльки», магазин «Євростиль» і дизайн-студія «Тартіла».
У будинку No 7 до війни містився торгівельно-комісійний дім «Рес», зараз тут з^раїнська транспортна страхова компанія «Futico» і інвестиційна компанія «Сократ». На фасаді будинку — пам’ятна таблиця, яка інформує, що тут у 1911-1915 роках жив і творив художник Микола Івасюк.
Забудова вулиці — історизм, сецесія.
Плошу Галицьку з вулицею Івана Фрашка з’єднує вулиця Князя Романа, названа так 1992 року на честь галицько-волинського князя Романа Мстис- лавича (1150-1205), від початку XVI століття була частиною вулиці Гончарської, від XVIII століття називалася Галицького передмістя, від 1871 року була частиною вулиці Галицької, від 1885 року називалася Баторія, на честь польського короля Стефана Баторія (1576-1586), у 1940 року — Свердлова, на честь російського більшовицького діяча Якова Свердлова (1885-1919), в часі німецької окупації — Вермахтштрассе, у 1944-1992 роках — Ватутіна, на честь радянського генерала Ніколая Ватутіна (1901-1943). Провулок від вулиці Князя Романа до вулиці Нижанківського від 1863 року називався вулиця Поштова Стара, від 1871 року — Святого Шимона, у 1946-1955 роках — Бордуляка, на честь українського письменника Тимофія Борду- ляка (1863-1936), від 1955 року — Ватутіна. Від польських часів вулицею пролягала трамвайна колія, розібрана 2002 року.
Г26
f243M€(^a
У будівлі 1/5 до 1939 року містився Апеляційний суд, на розі з теперішньою вулицею Шухевича — 3-я класична гімназія імені Стефана Баторія, від часів СРСР тут містяться навчальні корпуси університету «Львівська Політехніка» і кафе «Роман». На фасаді меморіальна таблиця сповіщає, що на подвір’ї цієї будівлі, у приміщенні колишньої австрійської тюрми, у 1877-1878 роках відбував покарання Іван Франко.
У будинку No 2 за польських часів містився бакалійний магазин Солець- кого, у 50-х роках — закусочна, зараз тут від часів СРСР майстерня з ремонту взуття «Підківка». У бущшку Nq 4 до 1939 року містилися «Літерацька Книгарня», редаїкція газети «Глос Львова», бзоаніс- тичний магазин Рубіна і торгівельний дім «Пілот», зараз тут від часів СРСР майстерня з ремонту взуття «Підківка». У будинку No 6 за часів Польпц пра- Вул. Князя Романа, 18 цювали магазин одяїу Розенберґа, мага¬
зин квітів Кміцінського, кав’ярня Фляйшера і радіоцентр, у 50-х роках — ремонт годинників, від часів СРСР у цій будівлі міститься Львівське обласне радіо, в часи СРСР тут була таїкож редакція журналу «Жовтень» (зараз «Дзвін»), до часів незалетсності — комісійний магазин, зараз на його місці магазин «Броньовані двері, замки, стелажі».
У будинку No 7 за польських часів містилася фабрика горілок і лікерів «Патока», у 50-х роках — майстерня з ремонту ваг та вимірювальних приладів, зараз тут гііцерія «Челентано» і ломбард «Скарбниця». У будинку № 9 у часи СРСР від 50-х років містився ремонт вагових приладів, згодом у бО-80-x роках — фірмовий магазин Львівської овочевої фабрики, який існує донині, від часів незалежності тут також працює магазин взуття «Ренесанс».
У будинку No 11 за польських часів містилися картонажна фабрика Дороти Бардах і біжутерія Шнайдера, у 50-60-х роках — пральна фабрика № 4, вулканізація та ремонт гумових виробів, зараз тут магазин взуття «Діва» і магазин «Штори». У будинку No 12 від часів незалежності містяться радіо «Незалежність» і кав’ярня «Гармонія».
У будинку No 14 за часів Польшд містилися книгарня Макса Бодека і пе- рзгкарня Масловського, зараз цієї адреси не існує. У будинку № 16 до війни містився б)ганістичний магазин Бодека, зараз тут магазин «Сейфи», магазин одягу «Мілан» і солярій «Тропік».
У будинку No 18 за польських часів містилися букіністичний магазин Герцеля і книгарня Юзефа Бодека, зараз тут Міжнародний іпотечний банк. У будинку No 20 за часів Польггц містився готель «Саксонський» Мюнцера, за¬
1. Центр /^7
раз тут готель «Швейцарський» і салон краси «Маска». У будинку № 22 до 1939 року працювгш бз^сіністичний магазин Штанда, зараз тут магазин піротехніки і гральні автомати.
У будинку № 24 за часів Польщі був магазин дамських капелюхів Сокаль, зараз тут магазин «Продукти», комп’ютерний магазин «Світ розваг», магазин парфумів «Скарлет», магазин «Шкіргалантерея», від 2008 року тут облаштува- АИ магазин порцеляни «Swarowski». У будинку № 26 за польських часів були: Спілка нафтового промислу «Еквівалент», Спілка нафтопродуктів «Карпати», реклгімна агенція оголошень «Нова реклама», букіністичний магазин Рубіна, продаж нот Брадлера, у часи СРСР — інспекція у справах неповнолітніх, зараз тут книгарня і Книжковий клуб сімейного дозвілля.
У будинку No 28 за часів Польщі містилася книгарня Кьолера, зараз тут магазин одяїу «Дитячий світ». У будинку № 32 за польських часів містилися фотоательє «Олеографія» Міколяша, випозичальня фільмів Шелла, магазин електротехнічних товарів «Pol-Germ», книгарня T.S.L. і фабрика хімічних ви^ робів «Фостер», зараз тут від часів СРСР міститься Вівділ мистецької літератури Львівської обласної назгкової бібліотеки і Бібліотека для дітей № 13.
У будинідг № 34 до 1939 роїдг містилися фабрика автомобілів «Автомотор», кравецьке ательє Клякочера і Кзфніцького, пансіонат «Полонія» Соколовської, виробництво килимів «Смирна», книгарня Іґеля, у часи СРСР — Штаб добровільних народних дружин Ленінського (Галицького) району і донедавна ВВІР Галицького району, зараз це приміщення переобладнується.
Адресу No 34а до війни мав магазин парфз^ів Колєжанського, зараз цієї адреси не існує. У будинідг № 36 за часів Польщі містилися торговий дім «Ко-. місполь», магазин електротехнічних товарів Шафніцького і торгівельна школа, від часів СРСР це був Технії^тл радянської торгівлі, згодом коледж, зараз це Львівський інститут економіки і туризму, тут також міститься туристично- інформаційний центр.
у будинку No 38 до війни містилися страхові товариства «Омнізти» і «Ві- лія», у 50-х роках — гуртожиток торгово-економічного інституту, зараз тут від часів СРСР Центр стандартизації, метрології та сертифікації і Народний музей метрології.
Забудова вулиці — класицизм, історизм, сецесія, конструктивізм.
Вулицю Князя Ромгіна з вулицею Франка з’єднує вулиця Шухеввча, названа так 1992 року на честь керівника ОУН, головнокомандувача УПА Романа Шухевича (1907-1950), від 1840 poiqr називалася Камінна, від 1921 року — Ку- балі, на честь польського історика Аюдвіка Кубалі (1838-1918), в часі німецької окупації — Екштрассе, від 1950 до 1992 poiqr — Бехтерєва, на честь російського психіатра Владіміра Бехтерєва (1857-1927).
Будинок № 1 бзш зруйновгший в часі війни, зараз на його місці ведеться забудова. У будівлі № 2 до 1939 poity містилася 1-а математично-природнича гімназія імені Коперника, від часів СРСР тут міститься середня школа № 35 з російською мовою викладання.
Забудова вулиці — історизм, класицизм.
т
f2436ifMini М€о6а
Вул. Нижанківського
Вулицю Князя Романа з площею Галицькою з’єднує вулиця Нижанківського,
названа так 1992 року на честь українського композитора Остапа Нижанківського (1893-1940), від 1908 року іменувалася Бурлярда, на честь фундатора харитатив- ного закладу на цій вулиці Віктора Бурлярда, у 1950-1992 роках—Бойка, частина вулиці між провулком Князя Романа і площею Галицькою від 1828 року називалася Крива Сліпа, від 1871 року—Крива, від 1963 року — Бойка.
Адресу No 2 (2/4) до 1939 року мали Музей гігієни. Львівська фабрика картонних коробок, палітурний цех, ювелірний магазин Бадовського, книгарні Клеппера і Іґеля, притулок для бідних Святого Лазаря фундації Віктора Бурлярда, зараз тут приміщення Львівського училища культури і мистецтв.
У будинку No З за польських часів містилася Центральна друкарня і магазин електротехнічних товарів Подсонського, зараз тут «Райффайзенбанк Аваль» і туристична фірма «Карасан».
У будинку No 5 до війни містилися Вища школа закордонної торгівлі. Центральна спілка польського фабричного промислу і Технологічний інститут, зараз тут від часів СРСР Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка (колишня консерваторія). На фасаді будівлі меморіальна таблиця сповіщає, що тут у 1962-1979 роках працював композитор Станіслав Людкевич. Адресу № 11 за польських часів мав магазин дрзосарських машин «Графіка» Зайця, зараз цієї адреси не існує.
Забудова вулиці — класицизм, історизм, сецесія, конструктивізм.
Проспект Шевченка з вулицею Франка з'єднує вулиця Грушевського» названа так 1990 року на честь першого президента України Михайла Гру- шевського (1866-1934), від 1844 року називалася дорогою Святого Миколая, бо йшла повз однойменний костел, від 1851 року мала назву Академічна, або Університетська нова, бо сюди перенесли корпуси Львівського університету, який 1848 року згорів на вулиці Театральній, від 1871 року називалася Святого Миколая, у 1945-1990 роках — Щербакова, на честь радянського партійного і військового діяча Алєксандра Щербакова (1901-1945).
Адресу No 2 від часів незалежності має Львівсько-Сокальська єпархія Української Православної Церкви Київського Патріархату. Адресу № 2а має кафедральний храїм Покрови Пресвятої Богородиці УПЦ КП, переосвячений 1990 року, до війни це 63Ш римо-католицький костел Святого Миколая, а за часів СРСР тут містилися господарські приміщення зшіверситету.
I. Денну f29
У будинід^ No З від 50-х років містилася перукарня, зараз тут магазини «Хліб-Булки» і «Оптика». У будівлі № 4 від довоєнних часів містяться навчальні корпуси Львівського університету, зараз тут біологічний і геологічний фаідгль- тети ЛНУ, а також музеї зоології і мінералогії, у повоєнні часи тут містився вечірній Інститзгг марксизму-ленінізму. На фасаді будівлі — пам’ятні дошки, які інформують, що тут викладали Михайло Грзшіевський, Стефан Банах і академік Соболєв, вчилися Іван Франко, білоруська письменниця Цьотка і український студент Адам Коцко, вбитий польськими шовіністами 1910 poiq^.
У будинках NqNq 7 і 9 від часів СРСР працює магазин продуктів «Темп». У будинку № 8 від часів незалежності містяться ресторан «Пекін» і редакція ідгльтурологічного часопису «ї». У житловому будинідг № 10 за польських часів містилася кав’ярня «Зем’янська» Шреєра.
У будинідг № 11 до війни були ресторан Єґера і перукарня Вурцеля, за часів СРСР у 50-х роках — пошиття головних заборів, згодом Будинок побуту, зараз тут магазин-салон одяїу «Ейфорія». У будинку № 15 за польських часів містилися Аптекарська палата Східної Малопольші, Аптекарське товариство і Спілка фармацевтів, зараз тут бзггік «Охнік».
У будинку № 16 за часів Польщі містилася приватна гімназія № 2, за чаЬів СРСР — вечірня середня школа робітничої молоді № 20 і Будинок піонерів Ленінського району, зараз тут від радянських часів міститься РАЦС Галицького і Сихівського районів, від часів незалежності — кафе «Мірацс».
У будинку No 18 за часів Польщі була фабрика іграшок, зараз тут жіночий бутік одяїу «Естіль». У будинку № 20 до війни працював ресторан Гервюца, зараз туг студія дизайну «Гардин» і магазин взуття «Ле Гранд».
У будинку № 23 міститься гомеопатична аптека лікарських трав «Під Святим Миколаєм», до 1939 року її власником був Саркісевич, за Польщі в цьому будинку також містилися видавництво і книгарнк «Лектор», від 50-х років — ремонт взуття і майстерня з ремонту та пошиття одяїу, у 60-80-х роках — «Міськдовідка» і приймальний пункт Будинку побзпу, зараз в цьому будині^, окрім аптеки, від 2000-х років пргіцює магазин ювелірних виробів «Золото». Адресу No 26 за польських часів мала поштова книгарня «Льот», зараз цієї адреси не існує.
Забудова вулиці — класицизм, історизм.
Вулицю Грушевського з вулицею Коцюбинського з’єднує вулиця Драго- мавова, названа так 1946 року на честь згкраїнського публіциста і громадського діяча Михайла Драгоманова (1841-1895), у кінці XVIII століття мгіла назву Гончарська вища, від 1871 року — Гончарська, від 1895 року — Мох- нацького, на честь польського письменника, історика, політичного публіциста Маурици Мохнацького (1803-1834), в часі німецької окупації — Блю- менштрассе (Квіткова).
У будинідг No 5 від часів Польщі міститься Наукова бібліотека Львівського національногауніверситету, на фасаді будівлі вміщено меморіальну дошку часів СРСР, яка сповіщає, що у цьому будинку працював Іван Франко.
У будинку № 8 у 50-х роках б}ш індпошив та ремонт взуття, у бО-80-x роках — комісійний магазин, зараз тут магазин косметики та ювелірних виробів
f30 f243etfjiuiiiMeoea
«Магія краси». У житловому будинку № 10 за польських часів містилося ательє дамських капелюхів Коженьовської.
У будинку № 12 до 1939 року містилася бзфса Українського педагогічного товариства, у 50-х роках — гуртожиток Nq 2 поліграфічного інституту, зараз тут приміщення фізичного факультету Львівського національного зшіверситету. На фасаді—пам’ятна дошка на честь того, щотутусерпні 1914 poiqr у будівлі «Рідної школи» розмішувалася бойова зшрава (штаб) Українських січових стрільців.
У будинку No 1^ у 50-х роках було технічне з^илиш;е № 6, зараз тут Інститут біології клітини. Адресу No 17 має новий шестиповерховий корпус зшівер- ситетської бібліотеки, споруджений 1990 року. У будинку No 19 у 50-х роках містилася Юридична школа, зараз ця будівля переобладнується.
У будинку No 23 міститься Інститут фізичної оптики, за часів СРСР цю адресу мав магазин букіністичної літератури «Воєнторгу». На фасаді будівлі — пам’ятна таблиця, яка сповіш;ає, що тут від 1900 до 1918 року жив видатний діяч українського спортивного руху Іван Боберський.
У будинку № 25 у 50-х роках містився військкомат Червоноармійського району, зараз тут військовий суд Львівського гарнізону. У житловому будинку No 26 за польських часів був продаж бляшаних виробів Крайнера. У житловому будинку № 38 до 1939 року містилася приватна гімназія № 6.
У будинку No 42 від часів Польщі міститься Музей з^раїнського мистецтва. Адресу No 50 має чотириповерхова будівля 1979 року, в якій міститься факультет електроніки Львівського національного зшіверситету.
Забудова вулиці — класицизм, історизм, конструктивізм.
Вулицю Вітовського з Цитаделлю з’єднує вулиця Кодюбинського, названа так 1944 року на честь видатного з^раїнського письменника Михайла Коцюбинського (1864-1913), від 1863 року називалася Ярна, від 1886 року— Су- пінського, на честь польського економіста Юзефа Супінського (1804-1893), в часі німецької окзшації — Гартунґґассе.
У житловому будинку No 1 за часів СРСР працював продуктовий магазин. У будинку No 2 за польських часів містилося поштове відділення №11, зараз тут ->*Домашній магазин». У будинку № 7 за польських часів була механічна столярня Пруґара, від 1947 року — Музична фабрика народних інструментів промислового об’єднання музичних інстрз^ентів «Укрмузпром», зараз тут Науково-до- слідний центр аерокосмічної інформації та екологічного моніторингу. Адресу № 11а від часів незалежності мають литовське і польське консульства.
Адресу № 23 до 1939 року мав Український Академічний Дім Щім Українських Студентів) і приватна гімназія № 13, у 50-х роках тут містився гуртожиток No 1 Поліграфічного інституту, зараз це корпус Nq 2 Української академії друкарства. На фасаді будівлі — пам’ятна дошка, яка засвідчує, що тут у 1929-1930 роках жив видатний з^раїнський політичний та військовий діяч Степан Бандера. У житловому будинку Nq 23 за польських часів містився дім З^аїнської «Рідної Школи». 2009 року навпроти вулиці Драгоманова зводиться шестиповерховий житловий багатоквартирний будинок.
Забудова вулиці — класицизм, історизм, сецесія, констрз^стивізм.
д. Денну f3f
Паралельно до вулиці Драгоманова вулицю Грушевського з вулицею Коцюбинського з’єднує вулиця Кирила і Мефодія, названа так 1993 року на честь просвітителів і творців слов’янської азбуки IX століття. Від XVIII століття називалася Курницька, від 1885 року — Длзпґоша, на честь польського хроніста і дипломата Яна Длуґоша (1415-1480), в часі німецької окупації — Розенштрассе, від 1944 до 1993 року — Ломоносова, на честь засновника російської науки Міхаіла Ломоносова (1711-1765).
У житловому будинку No 1 за польських часів містилася страхова агенція «Веста». У будинку № 8 до 1939 року містилося Природниче товариство імені Коперника, зараз тут Астрономічна обсерваторія хімічного і фізичного факультетів Львівського національного університету. На фасаді будинку — бюст видатного фізика Ярослава Дубчака (1935-1988).
У будинку No 17 за польських часів була українська гімназія Сестер Василія- нок, у 50-х роках — українська середня школа № 4, у 60-80-х роках — Львівське культпросвітнє училище, зараз тут від часів незалежності Львівська лінгвістична гімназія, заклад має прибудову 70-х років XX століття. На фасаді — меморіальна дошка, яка інформує, ш;о тут у гімназії Сестер Василіянок в 1921-1935 роках викладала географію та історію зосраїнський педагог і громадська діячка Олена Степанів-Дашкевич. Цю школу у 80-х роках закінчив український політик і бізнесмен Богдан І^бський.
Забудова вулиці — класицизм, історизм, констрз^стивізм.
Вулицю Кирила і Мефодія з вулицею Франка з’єднує вулиця Менделеева, названа так 1944 року на честь видатного російського хіміка і громадського діяча Дмітрія Менделєєва (1834-1907), від 1907 рої^^ називалася Стшемє, на честь галицького римо-католицького архієпископа Якуба Стшемє (1340-1409), у часі німецької окупації — Ленцінґштрассе.
Забудова вулиці — історизм, сецесія, конструктивізм.
Паралельно до вулиці Менделєєва вулицю Кирила і Мефодія з вулицею Франка з’єднує вулиця Кобидянської, названа так 1946 року на честь української письменниці Ольги Кобилянської (1863-1942), від 1871 року ймензша- лася Святого Марка, бо неподалік був однойменний костел. До війни під № 1 (Зиблікевича (Фрашка) № 40) розташовзшалася Державна ботанічна рільнича станція, зараз це кафедра екології Львівського національного університету. У будинку No 10 за часів Польші містився торгівельний дім Париляка, зараз тут туристична фірма «Колізей» і страхова компанія «Альянс».
Забудова вулиці — класицизм, конструктивізм.
Перехрестя вулиць Коперника, Сахарова, Нечуя-Левицького і Гвардійської з вулицею Франка з’єднує вулиця Вітовського, названа так 1991 року на честь військового керівника Листопадового Чину, держсекретаря Військових Справ ЗУНР Дмитра Вітовського (1877-1919), від 1883 року називалася Пливальні (Басейну), бо проходила повз Пелчинський став, який використовували для трензшання війська, від 1864 року — Дорога до Пелчинського ставу, від 1871 року — Пелчинська, у часі німецької окупації — Гербстштрассе, у 1944-1991 ро¬
t32 Ї2НЗ 6ifM€ijiМбоба
ках —Дзержинського, на честь засновника радянського тоталітарно-репресивного органу ВЧК (згодом НКВД, КДБ) Фелікса Дзержинського (1877-1926).
У будинку No 1 за польських часів містився магазин штучних квітів Мо- триша, зараз тут піцерія «Піраміда». У житловому будинку Nq З за часів СРСР містився продовольчий магазин. Адресу Nq 5а за часів Польщі мала редакція «Газети Сполечної». У будинку № 9 від часів СРСР міститься пункт охорони правопорядку. У будинку № 9а у 50-х роках містилася майстерня з пошиття і ремонту одяїу та ремонту панчіх, зараз тут приватний нотаріус.
У п’ятиповерховій офісній будівлі початку 70-х років №18 від часів СРСР містився обласний диспетчерський пзшкт Міністерства харчової промисловості, зараз тут Інспекція з карантину рослин і Українська інвестиційна товарна біржа. У будинку No 23 у 50-х роках містився ремонт вззггтя, зараз тут магазин одяїу і взуття.
У житловому будинку № 24 за польських часів містилася фабрика дротяних сіток Вєнцека, на фасаді будинку — пам’ятна дошка, яка засвідчує, що тут у 1958-2000 роках жив і творив скульптор Еммануїл Мисько. У будинку Nq 27 у повоєнні часи містився Львівський лісгосп.
У будинку No 35 за польських часів містився почесний консулат Австрії, у часи СРСР тут був дитячий садок, зараз тут «Брокбізнесбанк» (адреса № 35а). П’ятиповерховий житловий будинок No 38 було збудовано 1964 року для працівників тодішнього КДБ.
На фасаді будинку № 41 вміщено пам’ятну дошку на честь перегонів «Гран- Прі» Львова у міжвоєнний час. Адресу № 53 має споруджений 1972 року на місці зимової ковзанки спорткомплекс «Динамо».
У будівлі No 65 за польських часів був Заклад електричного товариства, від 1940 року тут розмістилося Управління НКВД, в часі війни — Регіональне управління гестапо, по війні — Комітет державної безпеки, від часів української незалежності — обласна Служба Безпеки України.
Забудова вулиці — у стиді констрз^ктивізму 30-70-х років.
Вулицю Вітовського з вулицею Зарицьких з’єднує вулиця Болгарська, названа так 1913 року. Адресу № 4 має Парк культури і відпочинку імені Богдана Хмельницького, відкритий 1952 року, тоді ж тут було зведено монумент Сталіна, ліквідований у кінці 50-х років. У парку до 80-х років працював кінотеатр «Дружба», цю ж адресу має молодіжний клуб «Романтик», збудований 1979 року. Стадіон «Юність» у парку спорудили 1968 року, погрудд;я Богдана Хмельницького встановили 1996 року.
Забудова вулиці — у стилі конструктивізму.
Паралельно до вулиці Болгарської вулицю Вітовського з вулицею Зарицьких з’єднує вулиця Грецька, названа так 1935 року, від 1912 року називалася Пелчинська бічна, в часі німецької окзшації — Брахмондштрассе.
Забудова вулиці — історизм, конструктивізм.
Паралельно до вулиці Грецької вулиці Вітовського і Зарицьких з’єднує вулиця Т]грецька, названа так 1901 року, у 1963-1993 роках називалася Кру-
1. Центр /33
шельницької, на честь видатної з^раїнської співачки Соломії Крзшіельницької (1872-1952), від 1993 року знов стала Турецька.
Забудова вулиці — історизм, сецесія.
Паралельно до вулиці Турецької вулиці Вітовського і Зарицьких з’єднує вулиця ВоАОщака, назваша так 1979 року на честь з^раїнського поета Андрія Волощака (1890-1973), від 1901 року називалася Обозна.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія.
Вулицю Франка з вулицею Болгарською з’єднує вулиця Зарицьких, названа т£ік 1991 року на честь з^сраїнського математика Мирона Зарицького (1889-1961) та його доньки, провіднички жіночої ОУН Катерини Зарицької (1914-1986). Родина Зарицьких мешкала на цій вулиці у будинку № 27. Від 1907 року вулиця мала назву Обертинська, у 1945-1946 роках — Станіслав- ського, на честь російського і радянського режисера та актора Константіна Станіславського (1863-1938), у 1946-1950 — Куліша, на честь українського письменника Пантелеймона Куліша (1819-1897), у 1950-1991 роках — Воров- ського, на честь російського революціонера і дипломата Вацлава Воровського (1871-1923). Адресу № 5 за часів СРСР мала автостанція № 5, зараз тут кафе. Адресу No 14 за радянських часів мав кулінарний цех.
Забудова вулиці — сецесія і конструктивізм 30-60-х років.
2. Між вулицями Богдана Хмельницького і Аичаківською
Площу Ярослава Осмомисла з північною межею міста з’єднує вулиця Богдана Хмельницького, названа так 1944 роїд^ на честь видатного українського політичнбго діяча і гетьмана (1595-1657). Від XIII століття мала назву Волинська дорога, бо прямзшала на Волинь, від кінця XVIII століття називалася Жовківською, бо вела до міста Жовкви.
У будинку № 1 за Польщі були магазин канцелярського приладдя Істнера, кондитерська Брюкнера і перукарня Фіща, зараз тут магазин взуття і аптека «Знахар». У будинку № 2 за Польщі бзш магазин взуття Бухіндера, зараз тут піцерія «Українські страви».
У будинку No З за польських часів були молочарня Фіща і кондитерська Геллера, за радянських часів — обласний клуб слз^жбового собаківництва ДОСААФ і кооперативний магазин «М’ясо-ковбаси», зараз тут магазин будівельних матеріалів «Словенська фарба» і кав’ярня.
У житловому будинку № 4 за польських часів була аптека Ашкеназі. У будинку № 5 за Польщі були: продаж щкіри Вінтера, фотоательє Гірша і кінотеатр «Люна», у 50-х роках — фотосалон тресту «Укрфото», у 70-90-х роках — комісійний магазин, зараз тут приміщення «Укргазбгшку». У житловому будинідг № 6 за Польщі містилася фабрика супових консервів Блюменфельда.
У будинідг № 10 від часів незалежності містяться коминярські послуги. На розі з площею Старий Ринок 2007 року збудовано велике чотириповерхове офісне приміщення. У будинку № 11 до війни були кінотеатр «Адрія», магазин меду Фельдмана і перукарня Фукса, за радянських часів — кінотеатр імені Богдана Хмельницького і продовольчий магазин, зараз тут магазин «Керамічна плитка», приміщення кінотеатру не використовується.
У будинідг № 15 у 50-х роках містилася артіль «Металіст», зараз тут магазин канцтоварів. У будинку № 16 за польських часів бзгв магазин канцприладдя Друкера, зараз тут «Вгшіа аптека».
У будинідг № 17 за польських часів були пекарня Яновського, торгівля кавою «Вісла», цукерня І^бера, перукарня Фукса, б)гкіністична книгарня Фоґеля і магазин кухонного посуду Аьова; перукарня працювала до 50-60-х років,
2. Між ві^уями Богдана Хмельницького і Личаківеькою
Г35
зараз тут магазин «Продукти», дрібногзфтовий магазин і магазин аудіо-відео «Техніка з Європи».
У будинку № 18 за Польщі був мгігазин спиртних нгшоїв Люблінера, у 50-60-х роках — магазин меблів і госптоварів, зараз тут магазин продуктів «Бколан». У будинку № 19 за польських часів було фотоательє Гіршпрунґа, за радянських часів — прокатний пункт, зараз тут перукарня «Гербера».
У будині^г № 22 за Польщі були молочарня Фраймана, бляхарська майстерня Ціммермана і фабрика парасоль, зараз ця адреса не існує. У будинку № 25 за польських часів була пекарня Шназщера, на його подвір’ї — синагога «Куліковер клауз», знищена під час війни нацистами, зараз цього будинку не існує, його розібрали по Другій світовій війні. У будинку № 28 за Польші був палітурний цех Подоляка, зараз це житловий будинок.
Адресу № 28а має храм Святого Миколая, який не припиняв своєї діяльності протягом існування радянського режиму, від грудня 1989 роїдг це храм УАПЦ. У будинку No 29 у 50-60-х роках була «Чайна», згодом їдальня № 19, зараз це кафе «Під Замком».
У будинку № ЗО за радянських часів було дрібнооптове об’єднання «Дитячий світ», зараз це приміщення переобладнується. У житловому будинідг № 32 за Польщі було ательє дамських кгшелюхів Штраусснера. Мешканці житлового будинку № 34 у 2008 році виселені, будинок стоїть пустий.
У житловому будинку № 35 у 50-х роках був ремонт взуття. Адресу № 36 має церква і монастир Святого Оі^фрія Провінції Отців Василіан Найсвятішого Спасителя і Отців Василіан Чину Святого Василія Великого УГКЦ, за радянських часів у. 50-х роках тут був кл^ дорожників, згодом тут облащтували філію Львівської картинної галереї — музей першодрукаря Івана Федорова.
Адресу No 40 за польських часів мала лазня Кальсмана, зараз цієї адреси не існує. У житловому будинку № 45 за польських часів була кондитерська НаДеля. У будинку No 48 за радянських часів була ощадкаса, зараз тут крамниця.
Двоповерховий офісний будинок Nq 50 збудували у 70-х роках, зараз тут містяться ліцей побутового обслу- І говування, аптека, перукарня і магазин «Автозапчастини». У житловому будинку № 59 за Польщі містився готель «Сан- домирський» Райнфольда, а у 50-х роках тут б}ш ремонт взуття,
у житловому будинку No 61 за польських часів були аптека Зажицькогр і фабрика паперових виробів «Глобус». У житловому будинку No 62 до 1939 року містилася українська початкова школа імені Короля Данила. У будівлі № 63 за радянських часів Вул. Богдана Хмельницького, 56
Ї36
f243 Мбоба
була картонажна фабрика, зараз тут акціонерне товариство «Альтара».
Під залізничною колією в районі перетину вулиці Богдана Хмельницького з вулицею Татарською у кінці 70-х років проклали підземний перехід, до того часу тут 65Ш залізничний переїзд.
.Адресу No 68 за Польщі мала фабрика мила Пордеса, зараз цієї адреси не існує. У будинку No 70 за польських часів була молочарня Олєн- барґа, зараз цього будинку Вул. Богдана Хмельницького, 64-66 не існує, на його місці ди-
тячий майданчик. У будинку № 72 від радянських часів працюють магазин «Продз^ти» і магазин «Овочі-фрукти».
У будинку No 73 за часів СРСР працювали овочевий магазин і маїгазин «Продукти», зараз тут два продуктові магазини. У будинку Nq 74 у 50-х роках містилася майстерня з індпошиву одягу, у 70-90-х роках — ательє з пошиття портьєр, майстерня з ремонту побутової техніки і їдальня «Підзамче», зараз тут ремонт м'яких меблів і магазин автозапчастин.
У будинку No 75 міститься перукарня, яка працює тут від 50-х років минулого століття. У 50-х роках тут також працював фотосалон артілі «Фотозогдожник», зараз тут кафе «У тещі». Адресу No 77 має храм Параскевії П’ятниці, який від початку 90-х років належить до УАПЦ. Ця
■ церква була чинною і за часів СРСР. Дзвіниця храму
добудована 1999 року. У будинку № 78 за Польщі була шшшшшшшшшт пекарня Войталевича, зараз цього будині^ не існує.
у будинку No 82 за польських часів був ткацький цех «Ткач», зараз тут фіто- магазин «Зелена планета» і районне відділення страхової компанії «Оранта». У будинку No 83 до війни був магазин спиртних напоїв Шнайде- ра, зараз тут кафе «Зустріч», більярд, гральні автомати і магазин «Продукти».
Адресу No 88 за Польщі М61В паровий млин «Аксель-
Вул. Богдана Хмельницького, 116
2. Між вулицями Богдана Хмельницького і Аичаківською
Ї37
брад і син» та іуртова торгівля борошном, від 50-х років це був млинкомбінат Nq 1, зараз це комбінат «Хлібопродукти. Адресу No 94 за польських часів мала ливарня Словіка, у 50-х роках це бзгв ливарний завод трамвайно- тролейбусного тресту, зараз цю адресу має житловий будинок.
У будинку No 95 у 50-х роках був індпошив взуття, Хмельницького. 119-127
зараз тут магазин «К}фка-чеботурка». У житловому будинідг № 96 за польських часів містилася пекарня Фінстера. У житловому будинку № 97 за польських часів був готель «Литовський» Шарґеля.
Адресу No 101 має виробничо^монтажне підприємство «Львівметаліст». У чотириповерховій промисловій будівлі кінця 60-х років No 102 за радянських часів був Будинок побуту, перукарня і прокатний пункт, зараз тут пошитгя хутра та трикотажних виробів, перзгкарня і редакція журналу «Український пасічник».
У житловому будинку № 105 за Польщі була кондитерська Берґера. Адресу № 106 має завод «Алмазінструмент», колишня горілчана фірма Бачевського, у 50-і роки цю ж адресу мав склозавод № 1. У будинку № 107 до війни містилася перукарня Камермана, зараз цього будинку не існує. На місці будинку 50-х років № 109 до 1941 року стояла синагога Кортіса, знищена нацистами, за радянських часів тут було ательє мод 2-го розряду, зараз тут ательє «Уніформа» з пошиття форменого одяїу.
Адресу Nq 110 за Польщі мала фабрика харчових жирів «Менор», зараз цієї адреси не існує. У будинку № 113 за радянських часів б}ш опорний пункт правопорядку, зараз тут кафе «Чебзфеки». Адресу No 114 у 50-х роках мав клуб шкір- заводу № З і 9-й районний відділ міліції, адресу № 114а у 70-80-х роках мав Будинок культури працівників легкої промисловості і меблевий магазин.
Від 1940 року адресу № 116 мав лікеро-горілчаний завод No З, у 50-х роках — завод «Укрзахголовспирту», зараз тут житловий будинок.
Адресу № 122 від часів СРСР має ринок «Підзамче». Адресу
Вул. Богдана Хмельницького, 144-146
f2436ifMU^ Ub£o€a
No 124 від 1940 poiqr мав лікеро-горілчаний завод No 5.
У будинку No 127 у 50-х роках була перукарня, у 70-80-х роках — майстерня «Союзторгреклами», зараз тут кафе «Скеля». У будинку № 129 за польських часів був продаж оцтової есенції «Польоцет», зараз тут житловий будинок. У триповерховій будівлі 50-х років No 132 від 50-х років міститься середня школа з Вул. Богдана Хмельницького, 143-147 українською МОВОЮ викла¬
дання No 7 (у 50-х роках тут була ще й вечірня школа № 7).
У будинку № 133 за польських часів містилася перукарня Реллеса, зараз тут палітурний цех і магазин оргтехніки «Форз^». У будинку № 136 за польських часів містилася львівська фабрика взуття «Gafota», зараз цієї адреси не існує.
У житловому будині^г № 139 за польських часів містилася перз^карня Філіпа. У будинку No 140 від радянських часів працює магазин «Продукти» і кафе-бар. У будинку No 141 за часів СРСР був продовольчий магазин «Російський чай», зараз тут крамниця «Соломія». Адресу № 145 у 40-х роках мав заїжджий двір для колгоспників.
Адресу № 147 до війни мали фабрика машин і ливарня «Феррум», зараз тут житловий будинок із магазином «Промтовари». У будинку № 161 від 50-х років працює перукарня, у радянські часи тут був магазин «Продторг», зараз тут магазин «Товари для дому».
У будинку № 163 за польських часів були фабрика мила та мазей Мер-
мільштейна і молочарня Поймана, у 50-х роках — бляхарська майстерня артілі «Побутобслуговування», 'за радянських часів тут були ще книгарня і магазин взуття, зараз тут від часів СРСР Ощадбанк, а також магазини «Продукти» і поб)ггової хімії.
У будині^г No 165 за радянських часів був овочевий магазин, зараз тут магазин «Сувеніри» та магазин ковдр і тканин. У будинку № 169 за польських часів було виготовлення круп Канделіса, Вул. Богдана Хмельницького, 175-177 від часів СРСР — магазин
2. Між вулицями Богдана Хмельницького і Аичаківською
/39
«Продукти». У будинку No 171 за радянських часів був бар «Підзамче», зараз тут магазин «Продукти» і магазин «М’ясопродукти».
Адресу No 172 у 50-х роках мав маслозавод № 1. У будинку No 173 за польських часів містилася фабрика консервів рукера, за радянських часів — продуктовий магазин, зараз тут аптека.
У будинку No 175 від радянських часів міститься бібліотека для дітей Богдана Хмельницького. 199-201
За адресою № 176 у лютому 2008 року відкрили перший у Західній Україні спеціалізований виставковий центр «Lemberg». У будинку № 177 за часів СРСР був опорний пункт правопорядку, зараз тут дільничний пункт міліції і магазин автозапчастин. Адресу № 188 від 1946 року має бавовнопрадильна фабрика, яка тепер здає частину своєї площі різним фірмам, також тут міститься радіоринок.
У будинку No 191 від 50-х років працює перукарня. Адресу № 193 у 50-60-х роках мала 4-а міська пожежна команда, зараз тут Личаківський районний відділ Міністерства з надзвичайних ситуацій. У будинку Nq 195 за радянських часів містилася їдальня, зараз тут аптека.
Адресу № 225 від 80-х років має Автостанція № 2, яку перевели сюди з площі біля станції Підзамче. Найдовший у місті дев’ятиповерховий будинок кінця 70-х років з одинадцятьма підіздами № 267/269 одержав у народі назву «Два села вкупі, або Велика китайська стіна».
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, констрз^тивізм, промислова забудова ХІХ-ХХ століть, від перетину з вулицею Липинського і до межі міста вулиця Богдана Хмельницького має п’ятиповерхову житлову забудову 80-х років і дев’ятиповерхову кінця 70-х — початку 80-х років. На самому кільці зберігся аніслав одно- і двоповерхової садибної забудови.
При кінці вулиці Богдана Хмельницького на схід відгалужується вулиця Поліська, названа так 1986 року. Адресу No 2 має ринок «Галицьке перехрестя», облаштований у
На розі вулиць Богдана Хмельницького і Полтв *яної
ЇЧО f243 бі^лищ Львоба
середині 90-х років.. Вулиця Поліська прямує за межі міста і має промислову забудову.
Від вулиці Богдана Хмельницького на схід вище перетину з вулицею Грін- ченка відходить вулиця Земельна, названа так 1958 року; у складі селища Збоїща від 1952 року мала назву Щорса, на честь українського комз^ністичного військового діяча Миколи Щорса (1895-1919).
Забудова вулиці — здебільшого промислова, тут залишилося також декілька приватних одноповерхових будинків садибної забудови.
Перпендикулярно до вулиці Земельної йде вулиця Медежа, названа так у кінці 80-х років минулого століття на честь білоруського письменника Івана Мележа (1921-1976).
Забудова вулиці — промислова.
Від перетину вулиці Богдана Хмельницького з вулицею Липинського на схід відгалужується вулиця К]гк]грудзяна, названа так 1958 poiQr. 2008 року сюди з вулиці Золотої перенесли ринок електротехнічних товарів «Торпедо», і він одержав назву «Нове Торпедо».
Забудова вулиці — промислова.
Від вулиці Корейської на схід, за межу міста, прямує вулиця Пластова, названа так 1993 poigr на честь українського молодіжного скаутського товариства, від 1958 року мала назву Силікатна.
Забудова вулиці — промислова.
Від вулиці Старознесенської на північ до вулиці Грядкової прямує вулиця Польова, названа так 1933 року, у складі селища Знесіння від 1931 poiQr називалася Оґродова (Садова).
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, барачна житлова двоповерхова забудова 50-х років, радянський двоповерховий конструктивізм 50-х років, п’ятиповерховий конструктивізм бО-х років, нові житлові індивідуальні забудови, промислова забудова.
Між вулицями Ковельською і Польовою розташована невелика вулиця Грядкова, названа так 1933 року.
Забудова вулиці — одноповерхова садибна.
Південніше вулиці Грядкової, між вулицями Ковельською і Польовою, розташована вулиця Трояндова, названа так у радянські часи.
Забудова вулиці — одноповерхова садибна.
Вулицю Польову з вулицею Механічною з’єднує вулиця Новознесенська, названа так 1933 року, у складі селища Знесіння від 1930 року мала назву Со- бєського, на честь польського короля Яна III Собєського (1629-1696).
2. Між вулицями Богдана Хмельницького і Аичаківською
f4f
Адресу No 23 має храм Пресвятої Богородиці — Володарки України УГКЦ. Будівництво костелу на цьому місці розпочали 1937 року, проте не завершили через початок Другої світової війни, у повоєнні часи споруду використовували під склади «Голов- хімзбуту», від дев'яностих років у будівлі проводилась реставрація, храм освятила греко-католицька громада у 90-х роках минулого століття.
у районі Нового Знесіння до 1939 Новознесенська. 33-35
року був кінотеатр «Ванда» (від грудня 1939 року — імені Поліни Осипенко).
До 1959 poiqr на вулиці Новознесен- ській містився ринок зношених речей, який потім перенесли в кінець вулиці Шевченка.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, барачна двоповерхова житлова забудова 50-х років, промислова забудова.
Вулицю Польову з вулицею Металістів з’єднує вулиця Брянського, на- Вул. Новознесенська, 63-65 звана так 1993 року на честь україн¬
ського скульптора Михайла Бринського (1883-1958), від 1957 poigr мала назву Економічна.
Забудова вулиці — двоповерховий радянський констрзгктивізм і двоповерхова барачна забудова 50-х років.
Вулицю Бринського з вулицею Новознесенською з’єднує вулиця Юнацька, названа так 1957 poiq^.
Забудова вулиці — двоповерхова барачна 50-х років.
Паралельно до вулиці Помірки від вулиці Новознесенської на північ іце іупикова вулиця Металістів, названа так 1957 рої^.
Забудова вулиці — двоповерховий конструктивізм 50-х років, двоповерхова барачна забудова 50-х років, дев’ятиповерхова житлова забудова 80-х років.
Вулицю Новознесенсьїцг з вулицею Помірки з’єднує невелика вулиця Шат- хівського, названа так 1993 poiQr на честь з^аінського худоткника. і графіка Олекси Шатківського (1908-1979). Від 30-х років мала назву Помірки бічна.
Забудова вулиці — одноповерховий констрз^ивізм, одноповерхова садибна забудова, нові забудови 2000-х років.
ЇЧ2
Ї2ІЗ 6і(М4ЦІ Мбо€а
Перпендикулярно до вулиці Новознесенської йде тупикова вулиця Помірки, названа так 1933 року. Від 1931 року у складі селища Знесіння мала назву Гранична і Хмєльовського, на честь ченця, видатного діяча у царині благочин- ності, з^дожника Адама Хмєльовського (брата Альберта) (1845-1916).
Забудова вулиці — здебільшого одноповерховий конструктивізм 30-х років.
Вулицю Ковельську з вулицею Помірки з’єднує вулиця Крайня, названа так 1933 року.
Забудова вулиці — одноповерховий констрз^тивізм і одноповерхова садибна забудова.
Паралельно до вулиці Крайньої йде вулиця Тарнавка, названа так на честь колишньої історичної назви цього району.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм і одноповерхова садибна забудова.
Від вулиці Ковельської на схід іде невелика тупикова вулиця Трависта, названа так 1933 року, від 1931 року у складі селища Знесіння мала назву Східна.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм і одноповерхова садибна забудова..
Вулицю Ковельську з вулицею Помірки з’єднує вулиця Гватевнча, названа
так 1993 року на честь сотника легіону Українських Січових Стрільців, історика українського війська Богдана Гнатевича. Від 1931 року у складі селища Знесіння мала назву Липкова, від 1944 до 1933 назішалася Тютюнника, на честь з^раїнського радянського письменника Григора Тютюнника (1931-1980). У приватному будинку № 19 у 50-х роках минулого століття містився підпільний монас- Вул. Гнатевича сестер йосифаток.
Забудова вулиці — одноповерховий констрз^тивізм і одноповерхова садибна забудова.
Паралельно до вулиці Гнатевича йде невелика іупикова вулиця Врізана, названа так 1930 poiqr.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм і одноповерхова садибна забудова.
2. Між вулицями Богдана Хмельницького і Аичаківською /ІЗ
Паралельно до вулиці Врізаної, між вулицями Помірки і Ковельською, йде вулиця Черкаська, названа так 1963 року, від 1958 року мала назву Картонна.
Забудова вулиці — одноповерхова садибна, будинки NqNq 2 і 4 мають оригінальну дерев’яну забудову з господарськими приміщеннями.
Перпендикулярно до вулиці Ковельської вздовж колії йде вулиця Ратича, названа так 1993 року на честь українського археолога Олексія Ратича (1906- 1975), від 1934 року мала назву Щепановського, на честь польського підприємця, економіста і політика Станіслава Щепановського (1846-1900), у 1946-1993 роках була частиною вулиці Мехалічної.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, нові індивідуальні забудови 2000-х років.
Від вулиці Ратича до вулиці Богдана Хмельницького йде вулиця Ковельська, названа так 1950 року, від 1930 року у складі селища Знесіння мала назву Поперечна, у 1934-1950 роюв називалася Знесенська.
Адресу № 6 до повоєнних часів мало згромадження сестер йосафаток, у часи незалежності сестри відновили тут свою діяльність. Адресу № 37 має храм Преображення Господнього. Перед Дрз^ю світовою війною на цьому місці українці Знесіння збудували каплицю за проектом Василя Нагірного, 1960 року радянська влада її закрила, і протягом майже ЗО років вона використовувалася не за призначенням. На початку 90-х років храм відбудували, і у серпні 1993 року освячено храм Преображення Господнього УАПЦ.
Забудова вулиці — двоповерхова сецесія, одно- і двоповерховий констрз^с- тивізм 30-х років, двоповерхова барачна житлова забудова 50-х років.
Вулицю Ковельську з вулицею Помірки з’єднує вулиця Васидьченка, названа так 1946 року на честь зосраїнського письменника і драматурга Степана Васильченка (1879-1932), від 1930 року називалася Знесіння бічна, у 1934-1946 роках — Білінкевича.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, двоповерхова барачна житлова забудова 50-х років, двоповерховий конструктивізм 50-х років. На 2008 рік частина вулиці забудовувалась дев’ятиповерховими житловими будинками.
Від вулиці Ковельської відходить тупикова вулиця Бодянського, названа так 1993 року на честь українського етнографа, письменника, _філолога-сла- віста, професора Московського }шіверситету Йосипа Бодянського (1808-1877), від 1957 року називалася Новаторська.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, одно- і двоповерхова барачна забудова 50-х років, двоповерховий конструктивізм 50-х років.
Вулицю Ковельську з вулицею Зз^рицького з’єднує вулиця Щоголева, названа так 1993 року на честь )осраїнського поета Якова Щоголева (1823-1898), від 1955 року мала назву Вигідна.
т f2H3 вчмщіМеова
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, одно- і двоповерхова барачна забудова 50-х років.
Вулицю Милятинську з вулицею Пластовою з’єднує вулиця Ззгбрицького» названа так 1993 року на честь видатного львівського українського історика, автора «Хроніки міста Львова» Дениса Зубрицького (1777-1862), у 1933-1950 роках мала назву П’ятниці, у 1950-1993 називалася Тижнева.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, нові житлові індивідуальні забудови, промислова забудова.
Вулицю Ковельсьі^ з вулицею Гамалії з’єднує вулиця Мидятинська, названа так 1950 poity, від 1938 року називалася Сулимирської, на честь Феліції Сулимир- ської — з^часниці зофаїнсько-польської війни, яка загинула у Львові 1918 року.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, двоповерхова барачна забудова 50-х років, нові індивідуальні забудови 1990- 2000-х років.
Вулицю Милятинську з вулицею Горіховою з’єднує невеличка вулиця Падзфи, названа так 1993 року на честь з^раїнського та польського поета Тимка Падури (1801-1871), раніше мала назву Милятинська бічна.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років.
Від вулиці Милятинської відходить тупикова вулиця Галечко, названа так 1991 року на честь героїні Легіону Українських Січових Стрільців Софії Галечко (1891-1918), від 1950 року називалася Милятинська бічна, від 1958 року — гудкова.
Забудова вулиці — одноповерховий констрзосгивізм 30-х і 60-х років, двоповерхова барачна забудова 50-х років, нові індивідуальні забудови 2000-х років.
Паралельно до вулиці Галечко від вулиці Милятинської відходить тупикова вулиця Пінська, названа так 1958 року, до того часу називалася Милятинська бічна.
Забудова вулиці — індивідуальна, здебільшого 2000-х років.
Вулицю Милятинсьідг з вулицею Новознесенською з’єднує вулиця Гамалії, названа так 1946 року на честь видатного мікробіолога і епідеміолога Миколи Гамалії (1859-1949), від 1931 року мала назву Святого Флоріана.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, нові забудови 1990-2000-х років.
Вулиіцо Гамалії з вулицею Корейською з’єднує вулиця Теребоведьська, названа так 1950 року, до 1938 року мала назву На Опоце (На Скелі), у 1938-1950 роках — Кзфдибана.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий констрз^стивізм 30-х років, одноповерхова забудова 60-х років.
2. Між вулицями Богдана Хмельницького і Аичакі^кою fiS
Вулицю Милятинську з вулицею Новознесенською з’єднує вулиця Корейська, названа так 1950 року, від 1931 року у складі селища Знесіння називалася Просвіти, від 1933 року мала назву Огоновських.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років.
Вулицю Гамалії з вулицею Ковельською з’єднує вулиця Горіхова, названа так 1958 року, від 1950 року мала назву Корейська бічна.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий констрзостивізм 30-х років, двоповерхова барачна та конструктивістська житлова забудова 50-х років, нові забудови 1990-2000-х років.
Вулицю Гамалії з вулицею Ковельською з’єднує вулиця Миргородська, названа так 1946 року, від 1931 року у складі селища Знесіння називалася Шевченка, від 1934 року — Тромби.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, двоповерхова барачна забудова 50-х років, одноповерхова забудова 60-х років, нові забудови 1990-2000-х років.
Від вулиці Корейської на схід відходить невеличка тупикова вулиця Чер- ника, названа так 1993 рої^^ на честь хорунжого Легіону Українських Січових Стрільців Федора Черника (1894-1918), від 1950 року мала назву Корейська бічна, від 1958 року — Спілкова.
Забудова вулиці — одноповерховий констрз^тивізм 30-х років, двоповерховий конструктивізм 50-х років.
Вулицю Гамалії з вулицею Корейською з’єднує вулиця Корецька, названа так 1950 року, від 1931 року у складі селища Знесіння мала назву Середня, від 1936 року називалася Гозізшіа, на честь польського поета, гуманіста, дипломата Станіслава Гозі)шіа (1504-1579).
Забудові вулиці — одноповерховий констрзостивізм 30-х років, нові забудови 1990-2000-х років.
Вулицю Новознесенську з вулицею Корейською з’єднує вулиця Поворотна, названа так 1950 року, від 1931 року у складі селища Знесіння мала назву Крива, від 1933 називалася Закрзгг.
Забудова вулиці — одноповерховий констрз^стивізм 30-х років, нові забудови 2000-х років.
Вулицю Ковельську з вулицею Саковича з’єднує вулиця Ігорева, названа так 1950 року, від 1931 року у складі селища Знесіння називалася Замкнена, від 1943 — Бродзінського, на честь польського поета-романтика Казімєжа Бродзінського (1791-1835).
Забудова вулиці — одноповерховий констрз^ктивізм 30-х і 60-х років, нова індивідуальна забудова.
/І6 f243 €ifM*nL Ub6o€a
Паралельно до вулиці Ігоревої йде вулиця Бедзька, названа так 1991 рої^, до початку 30-х років називалася Святого Яна і Поперечна бічна у складі селища Знесіння, у 1934—1950 роках мала назву Моджевського-Фрич, на честь польського письменника і філософа Анджея Моджевського-Фрич (1503-1572), у 1950-1991 іменувалася Майлова, на честь радянського дипломата Андрєя Майлова, вбитого Миколою Лемиком у Львові на знак протесту проти Голодомору в Україні 1932-1933 років.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, триповерховий будинок кінця 50-х — початідг бО-х років.
Паралельно до вулиці Белзької йде вулиця Петрусенко, названа так 1950 року на честь видатної української співачки Оксани Петрусенко (1900-1940), від 1931 poigr у складі селища Знесіння називалася Рівна, від 1936 poiQ^ мала назву Петрикевича, на честь тринадцятирічного поляка Антося Петрикевича, котрий загинув у бою під час українсько-польської війни 1918 року.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий констрз^тивізм 30-х років, нові індивідуальні забудови.
Вулицю Петрусенко з вулицею Новознесенською з’єднує вулиця Саковвча, названа так 1993 року на честь українського церковного діяча і письменника Касіяна Саковича (1578-1647), від 1931 року у складі селища Знесіння називалася Костельна, від 1933 року — Доброї Волі.
Забудова вулиці — одноповерховий констрзта'ивізм 30-х років.
Від вулиці Новознесенської відходить тупикова вулиця Молочна, названа так 1946, від 1931 poiqr називалася Здорова.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, нові індивідуальні забудови.
Паралельно до вулиці Молочної йде тупикова вулиця Потелицька, названа так 1993 року, від 1931 poiq^ у складі селища Знесіння називалася Ясна, від 1933 року — Козя.
Забудова вулиці — одно- і триповерховий конструктивізм 30-х років.
Паралельно до вулиці Потелицької від вулиці Новознесенської відходить тупикова вулиця Таращанська, названа так 1950 poiqr, від 1931 року у складі селища Знесіння називалася Святого Петра, від 1934 року — Святого Луки.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х і 60-х років, двоповерхова барачна житлова забудова 50-х років, нові індивідуальні забудови.
Паралельно до вулиці Таращанської йде тупикова вулиця Ковальська, названа так 1946 poiQr, від 1931 рої^ у складі селища Знесіння мала назву Івана Франка.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, нові індивідуальні забудови.
2. ІПж вулицями Богдана Хяильницького і Личакі»ською f47
Паралельно до вулиці Ковальської йде іупикова вулиця Дніпрової Чайки, названа теік 1993 року на честь з^країнської письменниці Людмили Василевської (1861-1927), від 1931 року у складі селища Знесіння називалася Коротка, від
1933 року — Передня.
Забудова вулиці — одноповерховий констрз^стивізм 30-х років.
Паралельно до вулиці Дніпрової Чайки йде тупикова вулиця Ребета, названа так 1993 року на честь українського політичного діяча і пз^ліциста Лева Ребета (1912-1952), раніше мала назву Новознесенська бічна.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, двоповерхова барачна забудова 50-х років.
Вулицю Богдана Хмельницького з вулицею Новознесенською з’єднує вулиця Механічна, тупикова частина цієї вулиці відгалужується від початідг Ново- знесенської на південь. Вулиця була названа так 1946 року, від 1931 року у складі селища Знесіння називалася Сонячна, пізніше Доїздова, 1934 року була названа Щепановського, на честь нафтового підприємця, економіста і посла до Галицького сейму Станіслава Щепановського (1846-1900).
Забудова вулиці — промислова і житловий одно- та двоповерховий конструктивізм 30-х років.
Від вулиці Новознесенської No 35 на північ відходить невелика тупикова вулиця Перехід, названа так 1933 року, від 1931 року у складі селища Знесіння називалася Вузька.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, нові індивідуальні забудови.
Від вулиці Новознесенської No 33 на північ відходить тупикова вулиця Ра- дехівська, названа так 1993 року, від 30-х років мала назву Торова бічна, від 1963 року називалася Заставна.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, нові індивідуальні забудови, промислова забудова.
Від вулиці Новознесенської на північ відходить тупикова вулиця С]гшке- внча, названа так 1993 року на честь галицького іцгльтурного діяча, одного із засновників товариства «Просвіта» Кирила Сзшікевича (1840-1885), від 1930 року у складі селища Знесіння називалася Торова, від 1934 poity — Гохберґера, на честь львівського архітектора, автора проекту Галицького сейму, збудованого у 1877-1881 (тепер будівля Національного зшіверситету), від 1950 роїдг мала назву Рейкова, від 1963 — Прикордонників.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, двоповерхова барачна забудова 50-х років, нові індивідуальні забудови.
Паралельно до вулиці Сушкевича від вулиці Новознесенської відходить тупикова вулиця Метдннського, названа так 1946 poiqr на честь українського поета і фольклориста Амвросія Метлинського (1814—1870), від 1930 року у складі
т
Ї2ЧЗ Ub6o6a
селища Знесіння називалася Крашевського, на честь польського поета, драматурга, художника Юзефа Крашевського (1812-1887), від 1934 року мала назву Гноїнського, на честь президента Львова у 1880-1882 роках Міхала Гноїнського.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, нові індивідуальні забудови.
Вулицю Метлинського Вул. Метлинського з вудицею Богдана Хмель-
ницького з’єднує вулиця Олійна, названа так 1933 року.
Забудова вулиці — одно- і триповерховий конструктивізм 30-х років, двоповерхова барачна забудова 50-х років.
Вулицю Метлинського з вулицею Богдана Хмельницького з’єднує вулиця Височана, названа так 1963 року на честь одного з керівників повстання в Галичині під час наступу військ Богдана Хмельницького 1648 року, від 1933 року називалася Монопольна.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, нові індивідуальні забудови.
Вулицю Новознесенську з вулицею Метлинського з’єднує вулиця Адішера Навої, названа так 1950 рої^ на честь узбецького поета XV століття, від 1927
року у складі селища Знесіння мала назву Довга, від
1934 року — Ясинського, на честь полковника польської армії Галлера у Франції Леона Ясинського.
Забудова вулиці — сецесія, одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, двоповерхова барачна забудова 50-х років, нові індивідуальні забудови.
Вулицю Новознесенську з вулицею Олійною з’єднує вулиця Туркменська, названа так 1946 року, від
Вул. Алішера Навої, 6-10
2. Між вулицями Богдана Хл^ьницького і Аичаківською
т
1930 року у складі селища Знесіння називалася Міцкевича, від 1934 року— Цюхцінського, на честь президента Львова у 1907-1911 роках Станіслава Цюхцінського. Адресу № 23 має дитячий садок, що міститься у одноповерховій будівлі середини 50-х років.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, двоповерхова барачна забудова 50-х років, нові індивідуальні забудови.
Від № 82 вулиці Богдана Хмельницького на південь відгалзгжується тупикова вулиця Караїмська, названа так 1898 року, від 1950 до 1991 року мала назву Березнева. У житловому будинку № 9 за часів Польщі містилася пекарня Меєра. У житловому будинку № 12 до війни була фабрика металевих ліжок Кошка.
Забудова вулиці — класицизм, констр)остивізм.
Паралельно до вулиці Караїмської йде тзгпикова вулиця Стрімка, названа так 1871 року, до того часу називалася Жовківська бічна направо III або Замкова бічна III. У житловому будинку № З за польсьісих часів містилися пекарні Ляуфера і Штіра.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм, промислова забудова.
Паралельно до вулиці Стрімкої йде вулиця Підзамче, названа так 1871 року, до того часу мала назву Жовківська бічна направо II або Замкова бічна II. У житловому будинку No 9 за часів СРСР бзпв пункт з ремонту холодильників. У житловому будинку No 1 la за польських часів була пекарня Менша.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм.
Від вулиці Підзамче перпендикулярно відходить вулиця Огіркова, названа так 1871 року, до цього часу називалася Замкова поперечна.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм.
Вулиця Огіркова виходить на площу/ яка від 1871 року і до 70-х років минулого століття була вулицею Криничною, до того часу мала назву Жовківська бічна направо І або Замкова бічна І. На цій площі у радянські часи до 80-х років містилася Автостанція No 2, яку потім перенесли на кільце Хмельницького і Липинського.
Вул. Огіркова
t50 f2i3 6і(лшц Ub6o6a
Вулицю Козика з вулицею Глинянський Тракт з’єднує вулиця Колзгмба, названа так 1946 рої^ на честь мореплавця і першовідкривача Америки Хрис- тофора Колумба (1451-1506), від 1933 року називалася Вотивна.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років.
Від горішньої частини вулиці Личаківської на схід до межі міста йде вулиця Глинянський Тракт, названа так 1934 року, до того часу називалася Дорогою до Малих Кривчиць.
Будинки NqNq 101 і 169 — дерев’яні. Між будинками NqNq 147 і 147а розташована каплиця Андрія Первозванного УАПЦ, збудована у 2000-х роках. Адресу No 152 має Львівська овочева фабрика, відкрита у вересні 1966 року. У п’ятиповерховому житловому будиніо^ кінця 70-х років No 163 від радянських часів працює продовольчий магазин, пізніше тут обладнали магазин господарських товарів.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова барачна житлова забудова 50-х років, п’ятиповерхова житлова забудова 60-80-х і 2000-х років, дев’ятиповерхова житлова забудова 70-х, 90-х і 2000-х років.
Початок вулиці Глинянський Тракт з вулицею Личаківською з’єднує вулиця Ромоданівська, названа таїк 1946 року, від 1933 року мала назву Королівської Господи, у часі німецької окупації — Артіллеріенґассе.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий констрз^тивізм 30-х років, нові житлові забудови 90-х — 2000-х років.
Паралельно до вулиці Ромоданівської вулицю Глинянський Тракт з вулицею Личаківською з’єднує вулиця Годинського, названа так 1991 року на честь українського співака Михайла Голинського (1892-1973), від 1933 року мала назву Бівакова, бо тут розміщувалися війська, які брали здасть в українсько- польській війні 1918-1919 років.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років і нового часу.
Вулицю Глинянський Тракт з вулицею Козацькою з’єднує вулиця Яричів- ська, названа так 1933 року.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, одно- і двоповерхова житлова забудова кінця XX — початку XXI століття.
Вулицю Глинянський Тракт з вулицею Табірною з’єднує вулиця Козаіи»ка, названа так 1933 року. На фасаді одноповерхового будинку 30-х років № 11а вміщено меморіальну таблицю, яка засвідчує, що тут у 1936-1963 роках мешкала видатна з^сраїнська громадська діячка і педагог Олена Степанів.
Забудовіа вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерховий конструктивізм 60-х років, двоповерхові житлові забудови нового часу.
2. Між вулицями Богдана Хмельницького і Личаківською /5 /
Паралельно до вулиці Козацької йде вулиця Кошова, названа так 1933 року.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, двоповерхові житлові забудови нового часу.
Вулицю Козацьку з вулицею Глинянський Тракт з’єднує невелика вулиця Табірна, названа так 1934 року.
Забудова вулиці — нові житлові будинки 2000-х років.
Від Тракту Глинянського № 42 на південний схід відходить тупикова вулиця Дзгбова, названа так 1962 року, до того часу у складі селища Кривчиці мала назву Лісна.
Забудова вулиці — одно- і двоповерхова ЗО-бО-х років, нові житлові забудови 2000-х років.
Від вулиці Дубової відходить тупикова вулиця Лебедина, названа так 1962 року.
Забудова вулиці — одноповерхова 30-х років, нові одно- і двоповерхові будинки 2000-х років.
Від вулиці Дубової відходить півколом вулиця НавкоАншня, названа так 1962 року, до того часу у складі селища Кривчиці мала назву Окружна.
Забудова вулиці — одноповерхова 30-х років, нові одно- і двоповерхові будинки 2000-х років.
Від вулиці Дубової відходить тупикова вулиця Січова, названа так 1962 року, до того часу у складі селища Кривчиці мала назву Нова.
Забудова вулиці — одно- і двоповерхова 30-60-х років, нові житлові забудови 2000-х років.
Вулицю Личаківську з вулицею Січовою з’єднує вулиця Полуднева, названа так 1962 року.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, промислова забудова, нові житлові забудови 2000-х років.
Від вулиці Полудневої на захід відходить тупикова вулиця Базальтова, названа так 1958 року, від 30-х років у складі селища Гори мала зазву Міцке- вича бічна.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, одно- і двоповерхові житлові забудови 2000-х років.
Паралельно до вулиці Базальтової йде тупикова вулиця Гранітна, названа так 1958 року, від 30-х років у складі селища Гори мала зазву Міцкевича бічна.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, одно- і двоповерхові житлові забудови 2000-х років.
/5-? f243 €tfMu^ M€o6a
ВІД No 64 Тракту Глинянського відходить тупикова вулиця Над’ярна, названа так 1962 року, від 30-х років минулого століття у складі селища Кривчиці мала назву Піскова.
Забудова вулиці — одноповерхова 30-х років, двоповерхові забудови нового часу.
Вулицю Над’ярну з Трактом Глинянським з’єднує вулиця Кзфінна, названа так 1962 року. Будинки NqNq 11 і 22 — дерев'яні. На вулиці є діюча водяна колонка.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, одно- і двоповерховий конструктивізм 60-х років, нові забудови 2000-х років.
Від No 102 Тракту Глинянського відходить тупикова вулиця Лодія, названа так 1993 року на честь з^раїнського філософа і просвітителя Петра Лодія (1764-1829), від 30-х років у складі селища Кривчиці мала назву Лисиницька, у 1962-1993 роках називалася Бригадирська.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х і 60-х років, нові забудови 2000-х років.
Від кінця вулиці Лодія відходить тупикова вулиця Задісна, названа так 1962 року, до того часу у складі селища Кривчиці моаз. назву Яблзшева.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х і 60-х років, нові забудови 2000-х років.
Вулицю Лодія з Трактом Глинянським з'єднує вулиця Настзгпадьна, названа так 1962 року, до того часу у складі селища Кривчиці мала назву Бойова.
Забудова вулиці — одноповерхова житлова 30-х і 60-х років, дачна садибна забудова.
Від вулиці Наступальної на схід відходить тупикова вулиця Генерала Кравса, названа так 1993 року на честь з^сраїнського військового діяча, генерала Української Галицької Армії Антона Кравса (1871-1945), до того часу мала назву Наступальна бічна.
Забудова вулиці, яка має 20 будинків, — цілковито дачна, вулиця зачиняється воротами.
За Кривчицьким цвинтарем починається і виходить на вулицю Поетичну вулиця Бігова, названа так 1962 року. Будинок № 9 дерев’яний.
Забудова вулиці — одноповерхова 30-х і 60-х років, нові житлові забудови 2000-х років.
Вулицю Богданівську з вулицею Біговою з’єднує вулиця Поетична, названа так 1962 року, до того часу у складі селища Кривчиці називалася Франка.
Забудова вулиці — одноповерхова 30-х і 60-х років, нові житлові забудови 2000-х років.
2. Між вулицями Богдана Хмельницького і Аичаківською f53
Паралельно до вулиці Поетичної від вулиці Богданівської відходить тупикова вулиця Переможна, названа так 1962 poiqr, до того часу у складі селища Кривчиці мала назву Зелена.
Забудова вулиці — одноповерхова 30-х років, нові житлові забудови 2000- X років.
Паралельно до вулиці Переможної йде тупикова вулиця Визвольна, названа так 1962 року, до того часу у складі селища Кривчиці мала назву Глибока.
Забудова вулиці — одноповерхова 30-х і 60-х років, нові житлові забудови 2000-х років.
Паралельно до вулиці Визвольної йде вулиця Глиняна, названа так 1962 року.
Забудова вулиці — одноповерхова 30-х і 60-х років, нові житлові забудови 2000-х років.
Від вулиці Глиняної відходить тупикова вулиця Малі Кривчиці, названа так 1962 poiQT, до того часу у складі селища Кривчиці мала назву Ясна.
Забудова вулиці — одноповерхова 30-х і 60-х років, нові житлові забудови 2000-х років.
Перпендикулярно до вулиці Малі Кривчиці вулицю Глиняну з Приязною з’єднує вулиця Аотоцького, названа так 1993 року на честь українського письменника, історика і педагога Антона Лотоцького (1881-1949), до 1962 року у складі селища Кривчиці мала назву Садова, у 1962-1993 роках називалася Аджарська.
Забудова вулиці — одноповерхова 30-х років, нові житлові забудови 2000-х років.
Перпендикулярно до вулиці Малі Кривчиці йде тупикова вулиця Приязна, названа так 1962 року, до того часу у складі селища Кривчиці мала назву Весела.
Забудова вулиці — одноповерхова 30-х і 60-х років, нові житлові забудови 2000-х років.
Паралельно до вулиці Приязної йде тупикова вулиця Вовиа, названа так
1992 poiqr на честь видатного з^аїнського етнографа, археолога і публіциста Федора Вовка (1847-1918), до того часу у складі селища Кривчиці мала назву Спадиста.
Забудова вулиці — одноповерхова 30-х і 60-х років, нові житлові забудови 2000-х років.
Вулицю Вогда|гівську з ^лицею Тарасівською з’єднує ^лиця Пододинського, названа так 1993 poity на честь з^раїнського економіста і громадсько-політичного діяча Сергія Подолинського (1850-1891), від 1962 року у.складі селища Кривчиці мала назву Медична.
154 Ї2ЧЗ Ub6o6a
Забудова вулиці — одноповерхова 30-х і 60-х років, нові житлові забудови 2000-х років.
Навпроти вулиці Переможної від вулиці Богданівської на захід відходить тупикова вулиця Іванова Гора, названа так 1993 рої^, від 1939 рої^^ мала назву Іван-Гора. Це фактично невеличкий хутір, який складається з трьох будинків забудови 30-х років у стилі констрз^тивізму і нового часу.
Вулицю Колз^ба з вулицею Вільде з’єднує вулиця Ніщвнськохю, названа так 1946 року на честь українського композитора, публіциста та поета-пере- кладача Петра Ніщинського (1832-1896), від 1929 року мала назву Копальна бічна, від 1933 року — Верхнє Корсо, від 1936 року — Нусбаум-Гіляровича, на честь фундатора львівської зоологічної школи Юзефа Нусбаум-Гіляровича (1859-1917).
Забудова вулиці — двоповерхова 30-х років у стилі констрз^стивізму, двоповерхова барачна 50-х років, триповерхова початку 60-х років, нові житлові забудови 2000-х років.
Вулицю Ніщинського з вулицею Копальною з'єднує вулиця Казахська, названа так 1963 року, від 1933 року мала назву Горішня.
Забудова вулиці — двоповерховий конструктивізм 30-х років, нові забудови 2000-х років.
Від вулиці Копальної відгалз^я^ється тупикова вулиця ВІАЬде, .названа так 1993 poiQT на честь української письменниці Ірини Вільде (1907-1982), від 1934 року називалася Птасьніка, на честь польського історика, професора Львівського університету Яна Птасьніка (1876-1930), у 1946-1993 роках — Марата, на честь французького революціонера Жана Поля Марата (1743-1793). У будівлі № 41 від радянських часів міститься відділ клінічної лікарні Львівської залізниці.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, нові житлові забудови 2000-х років.
Від кінця вулиці Вільде перпендикулярно відходить вулиця Шишманова, названа так 1992 року на честь болгарського історика і філолога-українрзнавця Івана Шишманова (1862-1928), за радянських часів мала назву Щусєва, на честь російського і радянського архітектора Алєксєя Щусєва (1873-1949).
Забудова вулиці — двоповерховий конструктивізм 30-х років, нові забудови 2000-х років.
Вулицю Вільде з вулицею Ніщинського з’єднує вулиця Чумадька, названа так 1950 року, від 1924 року називалася Спокійна, від 1932 року — Воберської, на честь польської публіцистки і педагога Феліції Воберської (1825-1889). Адресу № 2 має меморіальний будинок письменниці Ірини Вільде (1907-1982).
Забудова вулиці — двоповерховий констрзта'ивізм 30-х років, нові забудови 2000-х років.
2. Між вулицями Вогдаиа Хмельницького і Аичаківською f55
Вулицю Вільде з вулицею Чарнецького з’єднує вулиця Ялтинська, названа так 1945 poiQr.
Забудова вулиці — двоповерховий конструктивізм 30-х років, нові забудови 2000-х років.
Вулицю Ялтинську з вулицею Копальною з’єднує вулиця Коцка, названа так 1992 на честь з^сраїнського студента Адама Коцка (1889-1910), вбитого польськими шовіністами. Від 1934 року мала назву Левицької, в часі німецької оі^шації — Віхсґассе, у 1963-1992 — Василя Коцка, на честь західноукраїнського комуніста, члена КПЗУ.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, нові забудови 2000-х років.
Вулицю Коцка з вулицею Ніщинського з’єднує вулиця Чарнедького, названа так 1993 poiQT на честь з^країнського церковного діяча, єпископа УГКЦ Миколая Чарнецького (1884-1959). Від 1934 poigr мала назву Радзішевського, у 1946-1993 роках — Пряма.
Забудова вулиці — двоповерховий конструктивізм 30-х років.
Вулицю Ніщинського з вулицею Богданівською з’єднує вулиця Крнвчидька дорога, назвгша так 1933 року.
Адресу № 1 має дев’ятиповерховий житловий будинок кінця 70-х років, на першому поверсі якого від радянських часів міститься продовольчий мгігазин. Адресу № 2а має дев’ятиповерховий житловий будинок, зведений 2007 року. Адресу № З має триповерхова будівля 60-х років, у якій міститься середня школа № 70. Адресу № 8 від радянських часів має лазня і пральня самообслуговування. Будинок № 44 —дерев’яний. В одноповерховому павільйоні початідг 70-х років № 55 від радянських часів міститься продовольчий магазин і перукарня.
Адресу № 113 має храм Святого Іллі УГКЦ. Протягом усього періоду радянського панування церква була діючою. Археологічні розкопки 1995 року показали, що ще у княжі часи тут височіла мурована вежа-фортеця у вигляді ротонди, фундаменти її стін служать основою нинішнього храму, перша згадка про який датована 1698 роком.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий констрз^стивізм 30-х років, одно- і триповерховий констрз^стивізм 60-х років, багатоповерхові житлові забудови 1970-2000-х років.
Вулицю Кривчицька дорога з вулицею Втіха з’єднує вулиця Низова, названа так 1950 року, від 1933 poiqr мала назву За Фііурою.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий констрз^ктивізм 30-х років, нові забудови 2000-х років.
Паралельно до початі^ вулиці Низової йде тупикова вулиця Грушева, названа так 1950 роїцг. Віц 1933 року називалася За Буком, у 1938-1950 — Грабського, на честь польського політика, історика і економіста Владислава Грабського (1874-1938).
J56 t2H3 Ub6o6a
Забудова вулиці — одно-, дво- і триповерховий конструктивізм 30-х років, нові забудови 2000-х років.
Паралельно до вулиці Грзшіевої від вулиці Ніщинського відходить тупикова вулиця Міжгірна, названа так 1950 року, від 1933 року називалася На Вертепах, у 1938-1950 роках — Жебурського.
Забудова вулиці — двоповерховий констрз^стивізм 30-х років, нові забудови 2000-х років.
Вулицю Низову з Кривчицькою дорогою з’єднує вулиця На Сторожі, названа так 1946 року, від 1933 року називалася На Чатах.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, нові забудови 2000-х років.
Вулицю На Сторожі з вулицею Зрубовою з’єднує вулиця Втіха, названа так 1933 року, у часі німецької окзшації називалася Житецькийґассе, на честь З^сраїнського мовознавця Павла Житецького (1836-1911).
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, нові забудови 2000-х років.
Від вулиці Березової через Кривчицьку дорогу йде тупикова вулиця Прогулкова, названа так 1933 року, в часі німецької окупації називалася Костомарівґассе, на честь з^раїнського і російського історика Миколи Костомарова (1817-1885).
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, нові житлові забудови.
Вулицю Прогулкову з вулицею На Копані з’єднує вулиця Корпанюків, названа так 1993 року на честь згкраїнських майстрів різьблення по дереву та інкрустації з Івано-Франківщини, братів Семена та Юрія Корпаїнюків. До того часу мала назву Проіулкова бічна.
Забудова вулиці — одноповерхова 30-х років, нові одно- і двоповерхові забудови 2000-х років.
Вулицю Втіха з вулицею Прогулковою з’єднує вулиця На Копані, названа так 1993 року, до того часу називалася Втіха бічна. Будинок № З дерев’яний.
Забудова вулиці — одно- і двоповерхова 30-х років, нові житлові забудови 1990-2000-х років.
Вулицю Втіха з вулицею Глинянський Тракт з’єднує вулиця Над Джерелом, назвгіна так 1933 року.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, нові забудови 2000-х років.
Від вулиці Над Джерелом відходить тупикова вулиця Зрубова, названа так 1950 року, від 1933 року називалася Корчунок.
2. Між вулицями Богдана Хмельницького і Аичаківською f57
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, нові забудови 2000-х років.
Від номера No 33 Кривчицької дороги відходить тупикова вулиця Березова» названа так 1933 року, на вулиці справді ростуть три великі берези, вочевидь посаджені у 30-і роки.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, забудови 60-х років і нового часу.
Від вулиці Проіулкової паралельно до вулиці Березової відходить тупикова вулиця Розкіш, названа так 1933 року. Будинок № 10а — дерев'яний.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий констрзгктивізм 30-х років, нові житлові забудови 1990-2000-х років.
Від № 75 Кривчицької дороги відходить тупикова вулиця Дзгхновича, названа так 1991 року на честь видатного закарпатського громадсько-політичного та освітньо-культурного діяча Олександра Духновича (1803-1865), від 1962 року називалася Атеїстів.
Забудова — одноповерхова у стилі констрз^стивізму 30-х і 60-х років.
Вулицю Глинянський Тракт з вулицею Пластовою з’єднує вулиця Богда- нівська» названа так 1962 рої^, до того часу у складі селища Кривчиці мала назву Богдана Хмельницького.
Адресу No 1 має храм Різдва Пресвятої Богородиці УАПЦ. На початку 30-х на цьому місці збудували римо-католицький костел, який використовували як склад протягом усього радянського часу. Львів’яни милувалися храмом із темно-червоної цегли, з трьома пряслами, видовженим пресвітерієм і стрункою вежею на фронтоні до середини 90-х років, коли будівля була до невпізнання перебудована, затинькована і завершена православними банями. Адресу № 44 від радянських часів має станція обслуговзшання автомобілів, тепер сервісний центр «Діамант».
Забудова вулиці Богданівської — одно- і двоповерховий констрз^стивізм 30-х років, одноповерхові забудови 60-х років, нові житлові забудови 1990- 2000-х років, промислова забудова радянського часу.
Від перетину вулиці Богданівської з вулицею Кривчицька дорога відходить тупикова вулиця Тарасівська, названа так 1962 року, до того часу у складі селища Кривчиці мала назву Шевченка. Будинки №№ 1,14, 38, 45 — дерев’яні.
Забудова вулиці — одноповерхова садибна 30-х років, одноповерхова 60-х років, нові забудови 1990-2000-х років.
Від вулиці Тарасівської на південь відходить вулиця Самокиша, названа так 1993 року на честь українського худоткника Миколи Самокиша (1860-1944), від 1962 року називалася Тарасівська бічна, до того часу у складі селища Кривчиці мала назву Шевченка бічна. Будинок № 7 — дерев’яний.
Забудова вулиці — одноповерхова садибна.
f5S
f243€чм4Щ Ub6o€a
Від вулиці Тарасівської на північ відходить тзгпикова вулиця Гордіса-Гор- ського, названа так 1993 року на честь українського письменника, згчасника національного pyjQ^ Юрія Горліса-Горського (1898-1946), від 1962 року мала назву Тепловозна, до того часу — Залізнична у складі селища Кривчиці.
Забудова вулиці — одноповерхова садибна.
Від перетину вулиці Богданівської з вулицею Старознесенською на північ іде тзшикова вулиця Бесквдська, названа так 1993 poiqr, частина вулиці до колії від 1963 року називалася Учбова, у післявоєнні часи — Шкільна, а за Польщі, у 30-х роках, — Полтв’яна. Частина вулиці за колією від 1962 року мала назву Золочівська, за часів Польщі — Польна.
Забудова вулиці — одноповерхова садибна, у стилі конструктивізму 30-х років, нові забудови 2000-х років.
Від вулиці Бескидської на схід відходить тупикова вулиця Свіїурівська, названа так 1962 року.
Забудова вулиці — одноповерхова садибна, у стилі конструктивізму 30-х років, нові забудови 2000-х років.
Від перетину вулиць Бескидської і Гайдучка на схід відходить тупикова вулиця Краснянська, названа так 1962 роїдг, до того часу у складі селища Кривчиці називалася Лгінова.
Забудова вулиці — одноповерхова садибна 30-х, 60-х і 2000-х років.
Вулицю Бескидську з вулицею Богданівською з’єднує вулиця Гайдучка, названа так 1993 року на честь діяча українського гімнастичного товариства «Сокіл» у Львові в міжвоєнний період Степана Гайдучка, від 1979 року називалася Дубаса. У чотириповерховій будівлі 60-х років No 5 міститься Львівська фабрика свічок.
Забудова вулиці — промислова радянського періоду.
Від вулиці Богданівської нижче перетину з вулицею Старознесенською відходить невелика тупикова вулиця Монгольська, названа так 1962 року, до того часу у складі селища Кривчиці мала назву Комсомольська бічна.
Забудова вулиці — одноповерхова садибна.
Вулицю Богданівську з щглицею По- чаївською з’єднує вулиця Старознесен- ська, названа так у 20-х роках минулого століття. За радянських часів різні частини ^лиціу складі селища Кривчиці називалися Комсомольська, Лінійна, Коротка, у 1956-1990 роках — Миронюка.
Адресу Nq 23 має храм Вознесіння Вул. Старознесенська, 29-31 Господнього УГКЦ. За часів совєтського
2. Між вулицями Богдана Хмельницького і Линаківською
Г59
Вул. Старознесенська, 33
панзшання церква залишалась діючою. На території парафії встановили перший у Львові Пам’ятний хрест, присвячений Дню незалежності України. Адресу № 24 за радянських часів мав склозавод № 2. Адресу № 58 до повоєнних часів мало згромадження сестер йосафаток, у часи згкраїнської незалежності сестри відновили тут свою діяльність.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років,
одноповерховий конструктивізм 60-х років, нові житлові забудови 1990-2000-х років, промислова забудова.
Від початку вулиці Старознесен- ської відггілужується тупикова вулиця Марунька, названа так 1962 року за назвою річки, що протікає неподалік. Адресу № 1 від часів СРСР має Личаківське районне відділення ДАІ.
Забудова вулиці — одноповерхова у стилі конструктивізму, одноповерхова садибна, нові двоповерхові забудови
2000-х років.
Вул. Старознесенська, 66
Вулицю Богданівську з вулицею Польовою уздовж колії з’єднує вулиця Бродівська, названа так 1993 року, до того часу від 30-х років мала назву Польова бічна І.
Забудова вулиці — одноповерхова садибна 30-х років.
Від вулиці Польової на схід уздовж колії відходить тупикова вулиця Зодо- чівська, названа так 1993 року, від 30-х років мала назву Польова бічна II.
Забудова вулиці — одноповерхова садибна 30-х років
Від вулиці Старознесенської в районі перетину з вулицею Польовою від- галуицгється тупикова вулиця Буська, названа так 1992 року, від 1962 року називалася Миронюка бічна.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, нові забудови 1990-2000-х років.
Від вулиці Старознесенської вздовж колії відгалундгється вулиця Балкова, названа так 1950 рої^г, від 1933 року мала назву Дворська.
Забудова вулиці — одноповерховий констрз^ктивізм 30-х років, промислова забудова.
Ї60
7243 бі(мщі Львоба
Початок вулиці Старознесенської з вулицею Кордуби з’єднує вулиця Поча- ївська, названа так 1993 року, від 1931 року мала назву Святого Якз^а, від 1950 року — Склозаводська.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років.
Вулицю Опришківську з вулицею Почаївською з’єднує вулиця Кордуби, названа так 1992 року на честь українського історика і письменника Мирона Кордуби (1876-1948), від 1958 року називалася Майора Вугрова, на честь радянського вояка. Адресу № 2 від часів СРСР має лікеро-горілчаний завод (за Польщі — Державна монопольна фабрика спирту).
Забудова вулиці — чотириповерховий констрз^тивізм 30-х років, двоповерхова барачна забудова 50-х років, чотириповерховий радянський кон- стрз^ктивізм 60-х років, промислова забудова.
Від перетину вулиць Кордуби і По- чаївської до вулиці С^ґарознесенської йде вулиця Закдинських, названа так 1993 року на честь братів Богдана (1886-1946) і Ростислава (1887-1974) Заклинських, українських пз^ліцистів, письменників і громадських діячів. У 1931-1963 роках вулиця мала назву Цвинтарна, бо розташована неподалік Старознесенського цвинтаря, у 1963-1993 роках називалася Пустельникова.
До Дрзтої світової війни в районі вулиці стояла дерев’яна синагога, знищена німецькими нацистами. Адресу № 18 до повоєнних часів мало згромадження сестер йосафаток, зараз за цією адресою упродовж багатьох останніх років будується монастир Згромадження Сестер Святого Священномученика Йосафата.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, триповерхова будівля 80-х років, промислова забудова.
Вул. Заклинських
Від вулиці Заклинських на північ відгалзжується невелика тупикова вулиця Бачинського, названа так 1992 року на честь видатного українського ідеолога націоналізму, політика і громадського діяча Юліала Вачинського (1870-1940), від 1933 року мала назву Цвинтарна бічна, у 1934-1950 роках— Шварца, у 1950-1963 роках — знову Цвинтарна бічна, у 1963-1992 роках — Пустельникова бічна.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова.
2. Між вулицями Богдана Хмельницького і Аичаківською
/6/
Від вулиці Заклинських до вулиці Довбуша йде вулиця Липківського, названа так 1993 року на честь видатного українського церковного діяча, митрополита Василя Липківського (1864-1938), від 1916 року називалася Знесіння, від 1931 року у складі селища Знесіння мала назву Яблоновського, на честь польського полководця XVII століття Станіслава Яблоновського, від 1933 — Гелянки, від 1950 року — Мусоргського, на честь російського композитора Модеста Мусоргського (1839-1881). Будинок № 44 — дерев’яний.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, нові житлові забудови.
Від вулиці Липківського відходить невелика тупикова вулиця Качали, названа так 1993 року на честь галицького громадсько-політичного діяча Степана Качали (1815-1888), від 1934 року називалася Ґєримських, на честь польських художників Максиміліана (1846-1874) і Алєксандра (1850-1901) Ґєримських, від 1946 року — Чебишева, на честь російського математика і механіка Паф^ нутія Чебишева (1821-1894).
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, нові житлові забудови.
Вулиця Винниченка виводить нас на вулицю Кривоноса, названу так 1944 року на честь полковника війська Богдана Хмельницького Максима Кривоноса, який штурмом узяв Високий Замок 1648 року. Від початку XIX століття вулиця називалася Червоного Кляштору, бо дах тодішнього монастиря Театинів був покритий червоною черепицею, з 1860 року вулицю назвали Артилерії, з 1871 року — Театинською, а під час війни німці назвали її Шльоссберґерштрассе (вулиця Замкової гори).
Під номером 1 у будівлі костелу Святого Казимира і колишніх монастирських приміщеннях міститься Львівський юридичний інститут, який до часів незалежності був школою міліції, а до 70-х років минулого століття тут була Дитяча виправна колонія № 1 для дівчат. На Богоявлення 2008 року у храмі Святого Казимира відбулася перша від післявоєнних років Літургія, храм переосвячено на храм Блаженного отця Климентія Шептицького, тут планують відкрити Музей сакрального мистецтва Львівської архієпархії УГКЦ. Поряд із костелом розташований житловий будинок (Кривоноса № 1а), де до 1939 року містився шпиталь Сестер Милосердя і Дім сиріт та жебраків при громаді
сестер-жалібниць святого Вінцента де Вул. Кривоноса, 1
f62
f243 Ль€о€а
■-
Вул. Кривоноса, 27-29 Поля, про що свідчить скульптура на фасаді. Адресу № 1 від часів незалежності має також парохія Святих Аукл і Казимира та храм Святих Жінок Мироносиць.
Вулиця Кривоноса досить рясно забудована чотири- і п’ятиповерховими хрущовками 60-х років, це будинки З, 5, 8, 126. Під № б у будівлі колишньої колегії Вул. Кривоноса, 25-21 Театинів до 1989 року були казарми, потім
тут облаштували склади. У будинку № 10 до 1939 року була українська бурса імені митрополита Андрея Шептицького, зараз тут Університет «Ставропігіон» та Інститут педагогіки і психології професійної освіти. У будинку № 12а від 50-х років минулого століття був ремонт ВЗ3ГГТЯ.
Під номером 18 міститься професійно-технічне з^илище, збудоване у 70-і роки. На фасаді будинку № 33 — меморіальна таблиця, яка сповіщає, що в цьому будинку у 1946-1964 роках мешкала письменниця Ірина Вільде.
Цією вулицею пролягав трамвайний маршрут № 12, який ішов від вулиці
Суворова (тепер Сахарова) і мав кінцеву зупинку на Високому Замку. Маршрут ліквідували 1970 року, в наступні роки розібрали рейки і заасфальтували вулицю.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм 60-х років.
Від вулиці Кривоноса на північ до вулиці Замкової відгалужується невелика вулиця Княжа, названа таїк
1993 року. Від 1869 року
Вул. Княжа, 1
2. Між вулицями Богдана Хмельницького і Аичаківською
/63
вона мала назву На Кінець, з 1871 — Коп- цова, на честь Копця (кургану, або могили Люблінської Унії, насипаної в цей період на Високому Замку), за німецької окупації вулиця мала назву Пульверма- ґацінґассе, 1945 року епізодично називалася Історичною, від 1950 року носила назву Кзфгаїнна.
Вулиця забудована у стилі віденського класицизму та констрз^тивізму.
Від вулиці Кривоноса у бік Знесіння відгалужується вулиця Довбуша, названа так 1946 року на честь керівника карпатських опришків Олекси Довбуша (1700-1745). Від 1667 вулиця мала назву святого Войцеха — за назвою однойменного костелу, в часі німецької окзшації називалася Альбрехтґассе, а 1945 року епізодично носила назву Львівська.
На фасаді будинку № 2 у грудні 2007 року вмістили барельєф, який за- Княжа, 16
свідчує, що тут ЗО червня 1907 року народився видатний діяч українського національного рз^ Роман Шз^евич. Костел святого Войцеха Щовбзшіа № 24) по Дрзоій світовій війні служив фільмосховищем. З 1986 року тут відбзшаються Богослзжіння, у монастирі церкви Святого Йосафата і Всіх Українських Мучеників служать ченці духовного згромадження братів «Воїнство Ісуса» УГКЦ. У 90-х роках інтер’єр храму і його зовнішня частина були оздоблені в малохудожньому стилі сучасного «євроремонту».
Вулиця Довбуша на зламі тис5ічоліть являє собою дивну еклектику найрізноманітніших архітектурних стилів. Тут є будівлі кінця XIX століття: на фасаді двоповерхового будинку No 66 стоїть дата 1897 рік. Тут є зразки і польського міжвоєнного конструктивізму, і сталінської архітектури 50-х років (триповерховий будинок №11, віддалений від вулиці углиб зелених насаджень, був вочевидь елітним будинком, бо біля нього є залишки совєтсько- го бомбосховища). Будинок No 7а є зразком «хрущов- ського ренесансу» 60-х, а житловий комплекс будинку
Вул. Довбуша
t64 Ї2ЧЗ €і(мщіМ€о€а
No 1 — зразком радянського конструктивізму 70-х років. Тут бачимо і втілення експериментальних проектів 70-х років XX століття, і будівлі 80-х, і, нарешті, позбавлені смаку елітні будівлі часів незалежності.
Від вулиці Довбуша відгалужується заглиб парку Стрільниці вулиця Бар- вінських, названа так 1993 року на честь родини українських дііїчів культури ХІХ-ХХ століть. Від XIX століття вулиця мала назву Собєщизни, бо це були колишні маєтності королівської родини Собєських. За німецької окупації вулиця називалася Фюрстенґрунд (Князівські землі), а від 1950 по 1993 рік — Верховинською.
На фасаді будинку № 5 — меморіальна дошка, яка сповіщає, ш,о тут у 1890-1963 роках мешкав композитор і піашіст Василь Варвінський. У будинку No 7 за польських часів була редакція з^раїнського часопису «Вісті з Ajoy», зараз Tjrr житловий будинок.
Вулиця забудована сецесійними віллами і елітними будинками першої половини XX століття у неоготичному стилі. На розі з вулицею Довбуша на місці колишнього пункту прийому склотари у 90-х роках збудовано новий елітний шестиповерховий багатоквартирний будинок. Від 70-х років минулого століття з кінця вулиці Барвінських на місці паркової стежки проклали асфальтовану дорогу до будівлі Охматдиту на вулиці Лисенка №31, куди тепер, замість крутої звивистої дороги з Лисенка, заїжджають авто.
У парку Високий Замок в часи СРСР демонтували пам’ятний камінь з меморіальною таблицею біля підніжжя пагорбу Люблінської Унії, поставлений тут 1875 року з написом «Вільні з вільними, рівні з рівними. Польш;а, Литва, Русь, об’єднані Люблінською Унією, дня 11 серпня 1569 року», натомість ] новили на нижній терасі пам’ятний знак на честь успішного штурму Висо^ Замку козацькими військами Максима Кривоноса під час облоги міста ном Хмельницьким 1648 року. Львів’яни свого часу доклали багато зусилі^, щоб заліснити схили Замкової гори, пісок з якої, зірваний вітром, ще до середини 50-х років минулого століття дошкуляв місту. Реконструкція кургану у 70-х роках, облаштування, замість прямих дерев’яних сходів, звивистих брукованих доріжок на самий верх, встановлення метаїлевих сходів від ресторану догори в кінці 90-х і роботи з закріплення схилів на початку 2000-х деякою мірою надали паркові затишного і комфортного вигляду.
Вулицю Богдана Хмельницького з вулицею Кривоноса з’єднує вулиця Оп- ришківська, названа так 1946 року, у середині XIX століття мала назву Дорога Кисельки, бо виходила до бровару і лікувального закладу Кисельки, від 1871 року називалася Кзшальна, бо у закладі Кисельки були місця для купання.
Адресу № 2 нині неіснуючої вулиці Лікерної, яка тоді була частиною вулиці Опришківської, у 50-х роках мав Лікеро-горілчаний завод (за часів Польщі
— Державна монопольна фабрика спирту), що зараз має адресу Кордуби № 2. Адресу No 6 має Акціонерне товариство «Галичфарм», за радянських часів це був Львівський хімфармзавод, а до 1939 року — хімічні заклади «Лаокоон».
Забудова вулиці — промислова.
2. Між вулицяни Богдана Хмельницького і Личаківською
/65
Від Порохової вежі на Валах на схід прямує вулиця Лнсенка, названа так 1945 року на честь найвидатнішо- го українського композитора Миколи Лисенка (1842-1912). Від середини XIX століття, коли вона почала забудовзша- тись, вулиця мала назву Стрілецької, бо тут була міська стрільниця, і Святого Ан- тонія, бо неподалік розташований костел на честь цього святого. Від 1871 року вулицю назвали Курковою, на честь Кзф- кового стрілецького товариства («курек», тобто півень, був мішенню для стрільби, а потім став емблемою товариства). Під час німецької окупації вулицю назвали Унгарнштрассе (Угорська).
На розі з вулицею Винниченка на будівлі Інституту українознавства висить меморіальна таблиця, відновлена 2002 poiQT, на честь співпраці видатного українського письменника і фольклорис- таБорисаГрінченка(1863-1910)зНТШ. Вул.Лисенка, 23а
На іншому ррзівулиці у будинку № 2 у 90-х роках минулого століття облаштували крамницю духовної літератури «Свічадо», до того часу від радянських часів тут був гастроном, а за Польщі — ресторан Шлєкера і магазин рушниць Сарторі. Власником теперішньої аптеки під № 5 за польських часів був Мєчислав Фронд, у цьому ж будинку до війни була редакція газети «Кур’єр Філателістичний».
У житловому будинку No 7 в 50-60-х роках минулого століття був ремонт ВЗ3ГГТЯ. У будинку No 10 за польських часів була редакція часопису «Театральна Бібліотека», зараз іут на місці колишнього молочного магазину магазин квітів. У будинках No 11 і 11а в кінці 60-х років XX століття надбудуваїли верхні поверхи у конструктивістському стилі.
Під No 12 розташована військова частина повітряних військ, за Польшд тут була міська і повітова комісія комплектації військ (військкомат). У будинку No 14, де до 1939 року містилася Українська бурса. Бібліотека Народного Дому і бібліотека Павліковських, у частині будівлі в 50-60-х рокаїх була українська середня школа № 36, тут також облаштуваїли Кабінет рідкісної книги бібліотеки імені Стефаника Національної академії наук. У сховипц бібліотеки зберігаються більше десятка примірників знаменитої «Острозької Біблії» Івана Вул. Лисенка, основа водонапірної колонки
Г66
/2УЗ 6ifMUii Мбоба
Федорова 1581 року. У будинку № 146 до дев’яностих років бзш опорний пункт правопорядку.
У будинку No 15/17, у палаці графської родини Дідушицьких, до 1939 року була бібліотека, відкрита для громадського користування. За совєтських часів у будівлі розмістили штаб командування повітряних військ Прикарпатського військового округу, а тепер Західного оперативного командування.
Між вулицями Лисенка, Короленка і «Просвіти» розташований скверик, в якому на місці пам’ятника західноукраїнському письменнику-комуністу Олександрові Гаврилюку, зведеного 1982 року, відкрили 8 травня 1994 року чудовий пам’ятник «Просвіті» (на честь 125-річчя товариства «Просвіта») за проектом Василя Ярича. 2004 року мисливці за кольоровими металами здерли гарну бронзову таблицю на фасадідіам’ятника. Вул. Лисенка, 33 2а Австрії тут була площа Францішкан-
ська, поляки називали цей скверик Площею Гвардії Народової, на честь своїх повстанців 1848 року, які тоді тут марширзшали, а від 1939 року це місце назви не має.
У будинку No 21 за Польщі було Державне видавництво шкільних підручників, зараз тут Львівський обласний бібліотечний колектор, а у 50-і роки містився 4-й районний відділ міліції і «Облкниготорг». У 60-і роки до будинку надбудували два верхні поверхи.
У приміщенні колишньої стрільниці під номером 23а за часів СРСР і до
кінця 90-х років містився Спортивно-стрілецький клуб і Ансамбль пісні і танцю Прикарпатського військового округу, а згодом Західного оперативного командування. На початок 2004 року будівля запустіла, тут мали розмістити чеське консульство, однак зараз у будинку мешкають люди, а міська влада планує облаштувати тут Музей визвольних змагань. Парк стрільниці від Сквер на розі вулиць Лисенка і Заньковецької повоєнних часів називали
2. Між вулицями Богдана Хмельницького і Аичаківеькою
Ї67
Літнім, проте ця назва не прижилася. У двоповерховій будівлі колишнього тиру стрільниці від 2005 року міститься телекомпанія «Разом».
На місці погруддя короля Яна III Собєського перед будівлею стрільниці на старому постаменті у повоєнні роки встановили погруддя Сталіна, яке демонтували 1956 року, а рештки п’єдесталу до цього часу лежать під в’їзними воротами.
На наріжнику будинку № 26 у жовтні 2008 року вміщено меморіальну табли- Лисенка. З 7
ЦЮ на честь художника Охріма Кравченка, який мешкав у цьому будинку. У будинку № 29 з кінця вісімдесятих років облаштували продуктовий магазин, а в будинку No 33, у напівпідвальному приміщенні, кафе.
Високо на горі, куди веде найтінистіша у Львові крута звивиста дорога, під No 31 міститься дитяча лікарня Охматдит, тут до 1939 року був Санаторій каси взаємодопомоги хворих. Будинок № 35 — єдиний будинок на вулиці, повністю збудований за радянських часів у 70-х роках. У будинку № 42 вже на початку XXI століття добудували у стилі «євро» останній поверх.
За адресою Лисенка № 43 стоїть храм Івана Золотоуста Православної Церкви Київського патріархату, переданий цій конфесії і освячений 1992 року, тут також міститься н€^чадьний корпус Духовної семінарії. До 1939 року тут був монастир францибканок. Після 1939 року приміщення храму і сзшіжних будівель передали у розпорядження Міністерства охорони здоров’я, тут розмістили Обласний госпіталь інвалідів Вітчизняної війни, диспансер і відділення клінічної інфекційної лікарні.
Тут у сімдесяті роки знімали знаменитий радянський художній фільм «Три мушкетери». У самому храмі в ті часи знищили стінопис і алебастровий вівтар, але, на щастя, збереглися унікальні вітражі, виготовлені у Мюнхені. 1994 року вітражі від- реставрували.
Поряд із храмом під No 45, де зараз інфекційна
Вул. Лисенка, 57-63
f6S f2H3 6ifAJu4 Ub€o€a
лікарня і церква УГКЦ Безсребреників Косми і Дгім’яна, до 1939 року була капличка ордену францисканок Сестер Родини Марії. У житловому будині^г № 44 за польських часів містилася фабрика гальванічних елементів і акумуляторів «Дере». Адресу № 47-53 від часів СРСР має школа № 103 для дітей з розумовими вадами розвитку, до 1939 року у цих приміщеннях містився заклад для невиліковно хворих Святого Йосифа. До 1969 року початком вулиці Лисенка на Високий Замок курсував трамвай № 12, який завертав на вулицю Гуцульську.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм 30-х і 60-х років.
Вулиці Лисенка і Кривоноса з’єднує невелика вулиця Гуцульська. Від середини XIX століття вона мала назву Кошарова, бо вела до казарм, розміщених на місці колишнього монастиря Театинів. З 1871 року вулиця стгіла називатися Червоною, бо вела до того самого Червоногрлсляштору, даїх якого був вкритий червоною черепицею. Віц 1885 року мала назву Люблінської Унії, на честь державної унії Польщі і Литви 1569 рої^г. За німецької оі^шації вулиця називалася Ауершперґґассе, на честь родини видатних австрійських політиків, а віц 1944 року стала Гуцульською.
У житловому будинку No 2 за польських часів була редакція газети «Молоде Життя». У житловому будинку No 5 у 50-і роки містилося 2-е технічне з^чилище. Піц № 7 з 70-х років минулого століття працює фірма побутових послуг «Мальва*. Піц No 9 за польських часів була приватна гімназія № 7, у повоєнні часи з 1949 року тут була школа піонервожатих, до початідг 50-х років — польська початкова школа, а пізніше кафедра автоматизованих процесів управління якістю «Система» всесоюзного інституту, зараз тут міститься санепіцемстанція Личаківського району і радіостанція «Львівська хвиля».
Забудова вулиці — віценський класицизм.
Коротенька вуличка Миклузш-Макдая, яка з’єднує вулицю Лисенка з Гуцульською, була названа 1946 року ім’ям знаменитого з^раїнського вченого і мандрівника Миколи Миклухи-Маклая (1846-1888). До 1871 року мала назви Сліпа, Коротка і Бічна Стрілецька, бо розмішувалася неподалік міської стрільниці на Курковій, віц 1871 року мала назву Сави. Вулиця не має жодної адреси.
Забудова вулиці — класицизм, констрзтстивізм.
Віц будівлі облради на Винниченка стрімко на схід здіймається вулиця «Просвіти», названа так 1993 роїдг на честь 125-річчя українського культурно-освітнього товариства в Галичині. Від початку XIX століття вулиця називалася ІСармелітською дорогою, бо йшла повз маєтності монастиря кармелітів босих, з 1849 року йменз^алася Дорогою до Францішканського костелу, збудованого у ХУГІГ столітті на теперішній вулиці Короленка, з 1865 року носила назву Поштової, бо тут, у маєтіо^ Коморовцщна, був поштовий заїзд, з якого вирушали диліжанси до Віпдш. 1871 року вулиця одержала назву Кармелітської, а за часів нацистської окупації називалася Румунською, на честь союзників Німеччини у війні. Віц 1944 року вулиця мала назву Дарвіна, на честь англійського вченого- натураліста Чарльза Дарвіна (1809-1882).
2. Між вулицями Богдана Хмельницького і Аичакіеською
/69
У двох будівлях вулиці до 60-х років минулого століття містилося багато державних і партійних установ. За Польщі під Nq 2 було Староство, Державне водне управління,
Окружне і повітове земельне управління,
Кураторій шкільного округу та шкільної інспекції, редакція «Газети Львівської», за совєтських часів тут були Обласний комітет ЛКСМУ, Обласний військовий комісаріат, районний військовий комісаріат Ленінського району, від 60-х років тут міститься школа-інтернат Nq 2.
Під No 4 до 1939 року були Окружне страхове управління та Управління еміграції, за радянської влади — Сталінський районний комітет Компартії України, Сталінський районний комітет комсомолу, відділ народної освіти. Сталінський виконком районних рад депутатів трудящих, Сталінське районне бюро ЗАГС, прокзфатура Сталінського району, Сталінська районна інспекція пожежного нагляду. Сталінська районна інспекція держстраху, зараз тут міститься Управління освіти і науки Львівської обласної держадміністрації. У житловому будинку No 8 за польських часів була торгівля з^^добою «Цехус».
Забудова вулиці — класицизм.
Вул. «Просвіти», б
Вулицю Лисенка з Личаківською з’єднує вулиця Короленка, названа так 1944 року на честь російського письменника Володимира Короленка (1853- 1921). Від 1920 до 1944 року вулиця мала назву Фрацішканської, бо тут розмішувався монастир францисканів.
По ліквідації монастиря після Другої світової війни тут (під Nq 1) містилася Дитяча трудова колонія № 2, потім школа інтернат № 6 для дітей із вадами мови, яка існує й дотепер. Чу^до^й сад францискашського монастиря за радянської влади покраяли на деігілька частин, відгородили муром і влаштувавали дитячий і спортивний майданчики з боку вулиці Лисенка. За будівлею школи-інтернаїу залишилася алея з величними старими буками. Від дрз^гої половини 90-х років минулого століття приміщення костелу францисканів віддали під молитовний будинок Церкви Адвентистів Сьомого Дня.
У сусідньому приміщенні за адресою Короленка № 1а за польських часів містився громадський центр монастиря францискашів і кінотеатр «Пакс», у кінці 1939 року він був перейменований на «Фелікса Дзержинського», до 90-х років кінотеатр називався імені Короленка, потім тут влаштували Російське культурне товариство імені Пушкіна. Протягом останнього десятиріччя було близько десятка спроб підпалити будівлю киданням пляшок із запалювальною сзпУЕІшшю чи пониш^іти невелике погруддя російського поета Пзшікіна,
т
t243бі^лиці Ub€o€a
встгшовлене на фасаді будівлі на початідг дев’яностих. Жодного разу міліція не виявила достеменних замовників акцій вандалізму, утім, щоразу наслідки цих акцій оперативно і дружно показзшали російські телеканали.
Нижче від будівлі Російського товариства (Короленка № 3) стоїть пргіво- славний Святогеоргіївський храм, який існує тут віц початку XX століття і який 1939 року потрапив під юрисдикцію Московського патріархату. Туг також міститься Львівсько-Дрогобицьке єпархіальне управління УПЦ Московського патріархату. На Богослужіння у церкві збирається російська громада Львова, деколи тут влаштовують роздачі подарунків для дітей та обіци для біцних. На подвір’ї храму встановили пам’ятний знак на честь 2000-річчя Різдва Христового і 100-річчя заснування хргіму у 1901 році. Туг же міститься Львівська єпархія УПЦ Московського патріархату.
Під № 7 за польських часів до 1939 року були товариство ремісників «Гвяз- да» («Зірка») і однойменний ресторан, віц 1939 ідо початід^ 50~зс^оків — Інститут народної творчості, у повоєнні часи — також Львівський театр ляльок, згодом тут містилася школа-інтернат.
За польських часів під № 9 була середня торгівельна школа, від завершення Другої світової війни — міська поліклініка № 4 і Сталінський районний від- охорони здоров’я, потім у 50-х роках у будівлі облаштували Міський палац ігіонерів, також тут була Бальнеологічна лікарня, а зараз тут Обласний центр репродуктивної здатності населення.
У нижній частині вулиці від будинку № 8 до перетину з вулицею Смоль- ського до 1939 року стояли будинки, які потім розібрали. Від будинку на розі і щглицею «Просвіти» (№ 2) і до будинку Nq 8 за радянських часів забудов не було, сюди виходив сад школи-інтернату № 2 з теплицями. До 2005 року цю частину вулиці щільно забудували багатоквартирними будинками, які мгіють адресу № 4.
У житловому будинку No 10 за Польид була бляхарська майстерня Льопеля. У житловому будинку № 12 за польських часів була майстерня зі шліфування
скла і дзеркал.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, нові забудови 2005 року.
Вулицю Короленка з вулицею Личаківською з’єднує вулиця Смодьського, названа 1993 poiqr на честь з^а- їнського художника Григорія Смольського (1893-1985). Від 1892 і до 1945 poiqr вулиця носила назву на честь видатного львівського художника
XIX століття Лртура Ґрот- тґера (1837-1867), у 1945 Вул. Смольського. 8 році епізодично називалася
2. Між вулицями Богдана Хмельницького і Аичаківською
/?/
Вул. Смольського, 10
Васильківського, на честь українського живописця Сергія Васильківського (1854-1917), з 1950 до 1993 року носила назву Васнецова, на честь російського художника Віктора Васнецова (1848-1926).
На фасаді будинку № 1 — таблиця, яка засвідчує, що він збудований 1908- 1909 року архітектором Тадеушем Мос- товським. У будинку No 10 від часів СРСР працюють експерти творів мистецтва Обласного управління культури.
Вулиця забудована престижними будинками сецесійного стилю початку XX століття.
Від Личаківської № 37 догори йде невеличка тупикова вулиця Парфеновнчів, назваїна так на честь родини, з якої походила громадсько-політична діячка, член закордонного об’єднання згкреіїнських письменників «Слово» Софія Парфенович (1898-1968). Від 1921 рої^^ вулиця називалася Святої Родини, від 1934 року—Мйончинського, на честь польського політика, учасника Листопадового постання 1831 року Іґнаци Мйончинського (1767- 1840), під час німецької окупації — Вітовськийґассе, на честь видатного з^аїнського військового діяча Листопадового Чину 1918 poiQ^ Дмитра Вітовського (1877-1919), авід 1944 року—Уральська. Вулицю Парфеновичів з вулицею Лисенка з’єднує стежка.
Забудова вулиці — конструктивізм, одноповерхова садибна забудові
Від Личаківської вгору до храму Іоанна Золотоус- того на вулиці Лисенка веде Парфеновичів, 9
вулиця Заньковецької, названа так 1946 року на честь видатної української акторки Марії Заньковецької (1860-1934). Від початку XIX століття вулиця називалась Святого Лнтонія — від назви парафІ5ільного костелу. У будинку № 1 від 50-х років містилася майстерня індпошиву одяїу артілі «Кооптруд», зараз тзпг нотаріус.
f72
f243 ^ifuuiji Мбоба
Від кінця XIX століття на вулиці збереглася житлова забудова у стилі віденського класицизму.
Вулицю Лисенка з початком вулиці Солодової сполз^ає невеличка вуличка Мала, яка одержала цю назву 1928 року. Вуличка має забудову лише з одного східного боку — це чотири триповерхові дохідні будинки кінця XIX століття у стилі класицизму, з іншого боку до 60-х років минулого століття б)Ш
мур костелу Святого Антонія, яюйГцотім розібрали.
Вулицю Лисенка з вулицею Солодовою з’єднує вулиця Садовського, названа так 1946 року на честь видатного українського актора і режисера Миколи Садовського (Тобілевича) (1856-1933). Від 1901 року вулиця мала назву Святого Юзефа.
Забудована у стилі віденського класицизму кінця
XIX століття.
Вул. Садовського, 6
Закінчення вулиці Лисенка виходить на вулицю Лісну, яка одержала цю наз^ 1871 року. До того часу вона називалася Сліпою. У кінці тридцятих років, а потім за радянської влади вглиб зеленого масиву розбудували бічну вуличку від Лісної, яка в народі одержала назву Лісної бічної, але офіційно ця назва не закріпилася, тугу чудових зелених іустих закутках стоять особняки, деякі вже сласного стилю. Під No 19а 2006 року збудували невеличкий монастир для Згромадження сестер
місіонерок Найсвятішого Із- бавителя УГКЦ.
Забудова — класицизм, сецесія, конструктивізм.
Вулицю Личаківську з вулицею Пісковою сполучає вулиця Солодова. До другої половини XIX століття вона мала назву Лоншанівка, бо вела до фільварку львівської шляхетської родини Лонг- шампів де Бер’є. Від 1871 року вуішця одержала назву Солодової і лише епізодично під час Другої світової війни називалася Володимиргассе.
Вул, Солодова, 10
2. Між вулицями Богдана Хмельницького і Аичаківською
т
Під No 1 від 50-х років минулого століття містилася чайна, зараз Tjnr мережа гральних залів «Ройіїл-Клуб». Під № 6 міститься середня школа № 37 з поглибленим вивченням французької мови, за польських часів це була Жіноча виховательська семінарія. У будинку № 10 за часів СРСР у 50-і роки була майстерня з ремоніу і пошиття одяїу та гуртожиток No 2 Медичного інституту, зараз тут медпункт і санаторій-профілакторій Львівського національного медичного університету, а також курси водіїв.
Забудова вулиці — класицизм, конструктивізм.
Вулицю Солодову з Ніжинською сполучає вулиця Піскова, яка, як і Солодова, до 1871 року називалася Лоншанівка. Пісковою вона була назваїна на честь личаков’ян, які спеціалізувалися на видобуванні піску і розвозили його в усі закутки міста. Поряд із забудовою віденського класицизму тут є два 5-поверхові багатоквартирні будинки (No 9 і No 29), зведені у сімдесяті роки XX століття. У житловому будинку No 1 від 50-х років минулого століття був ремонт взуття, у житловому будинку No 11 за польських часів було підприємство видобування і постачання піску Северини Квятковської і Леона По- дгородецького, а також редакція газети «Гігієна Тіла і Спорт».
Забудова вулиці — кла- Піскова
сицизм, сецесія, конструктивізм.
Вулицю Солодову з Пісковою сполучає вулиця Вишенського, названа так 1950 року на честь українського письменника-полеміста XVI-XVII століть Івана Вишенського. Від 1910 року вулиця носила назву Виспянського, на честь польського митця, поета і драматурга Станіслава Виспянського (1869-1907).
Єдиний сучасний будинок на вулиці — No 17, збудованийу 80-90 роках
XX століття. За будинко^Н^ 10 до початку XXI століття був дитячий майданчик, на місці якого звели будинок. На фасаді будинку № 34 — меморіальна
таблиця, встановлена на честь того, що Вул. Вишенського, 11
т
f243б^хищ Льбоба
тугу 1946-1972 роках жив і пргщював український радянський письменник Антон Шмигельський та у 1909-1934 роках мешкала видатна діячка українського національного рузд'^ Ольга Баса- раб. За радянських часів під № 38 був опорний пункт правопорядку, а до 90-х років — ремонт холодильників.
Вул. Вишенського, 32
Вулиця забудована як елітарна дільниця—^щинками сецесійного, нео- романського неоготичного стилів.
Вул. Харківська, 11
Вулицю Піскову з Личаківською з’єднує вулиця Харківська, яка носить цю назву від 1945 року. У XIX столітті вулиця називалася Бічною Личаківською, а з 1908 року—Генінґа, на честь польського порз^чника, захисника Львова від шведських військ 1704 року. Середня частина вулиці має забудову в оригінальному стилі констрз^ктивізму 30-х
років XX століття. Будинки № 25,27 і 29 збудовані на початку XXI століття. Під No 2 до 90-х років містився цех м’ясних напівфабрикатів. У житловому будинку № 10 за польських часів була закупівля збіжжя і харчових продуктів Ляндеса. Наприкінці вулиці у листопаді 2008 було посвячено новозбудований храм Холмської ікони Божої Матері УАПЦ.
Вул. Харківська Вулицю Піскову з Ні-
жинською сполз^чає вулиця Острозького, названа так 1950 року на честь князя Костянтина Острозького (1526-1608), видатного українського культурного діяча. Від 1871 року вулиця називалася Пісковою, бо була продовженням цієї вулиці, від 1890 року мала назву Паулінів, бо розташов}шалася неподалік колишнього монастиря паулінів, який стояв на місці церкви Петра і Павла. З 1933 вулиця називалася Князів Острозьких, у 1944 році німці в межах показової
2. Між вулицями Богдана Хмельницького і Аичаківською
Ї75
українізації дозволили назвати її іменем Костянтина Острозького, після цього її ще епізодично продовжували називати Князів Острозьких. На фасаді будинку № 7 вміщена меморіальна таблиця, яка сповіщає, що тут у 1944—1967 роках мешкав видатний український історик Іван Крип’якевич.
Вулиця, окрім конструктивістських будинків 20-30-х років, має оригінальну забудову елітарними особняками початку XX століття.
Вул. Острозького, б
Від вулиці Личаківської до вулиці Чернеча Гора догори прямує вулиця Ніжинська, названа так 1945 року. Від 1871 року різні частини вулиці називалися На Дебрах, Піскова і Пау- лінів. Під No 10 на початку XXI століття облаштували магазин спортивного спорядження «Команчеро». Поряд з будівлями у стилі віденського класицизму і особняками першої половини XX століття є й пізніші забудови. Багатоквартирний будинок No 12 завершено 2005 року, цього ж року завершили будинок № 27. Будинки № 9, № 14 і
Вул. Ніжинська, 7
No 16а — 5-поверхові будівлі 90-х років
XX століття. П’ятиповерхівки No 31а і No 33 — типові «хрущовки» початку 60-х років. У кінці вулиці на перетині з вулицею Стрілецькою до початку 70-х років минулого століття сто5іла циганська хата з підсобним господарством.
Вулиця Чернеча Гора одержала свою назву за радянських часів, це асфальтована дорога, яка пролягає на місці колишнього Верхнього Корсо — прогулянкової доріжки, де за польських часів здійснювали кінні прогулянки.
Вул. Ніжинська, 46
т
f2iS 6і(мщі Льбова
Вулиця не має жодних забудов, натомість має єдину адресу — Чернеча Гора No 1. За польських часів тут 63Ш заклад для неповносправних дітей, якими опікувалися ченці-сіудити, у 40-х роках минулого століття тут розмістили будинок для самотніх літніх людей, у 50-х роках — Дитячий будинок для розумово відсталих дітей. 1971 poiq^ на цій території відкрили скансен Шевченківський Гай
— музей народної дерев’яної архітектури просто неба. Туг є шість дерев’яних церков, і такої кількості храмів немає в жодному музеї світу. Дерев’яна церква Божої Мудрості з села Кривки (1763 року) була перевезена сюди ще за часів Польщі. Решта будівель звозилися з різних куточків Західної України протягом 70-х і 80-х років минулого століття. Від часів незалежності у скаїнсені міститься монастир Свято-Іванівська Лавра студійського уставу УГКЦ. Храм Премудрості Божої освятили 1990 року, храм Святих Володимира і Ольги — 1992 року.
Кінець вулиці Ніжинської з Мучною сполз^ає вулиця Стріледька, яка має цю назву від 1958 року, а від 1922 року називалася Паулінів верхня.
НевеДгіка вуличка має здебільшого особнякову забудову тридцятих років минулого століття.
Паралельно до Стрілецької йде вулиця Могили, названа так 1934 року на честь видатного українського культурного та церковного діяча Петра Могили (159&-1647).
Вулиця має двоповерхову забудову тридцятих років у стилі констрз^сти- візму.
Вулицю Піскову з вулицею Ніжинською сполз^ає вулиця Крип’якевича, названа так 1991 року на честь видатного львівського українського історика Івана Крип’якевича (1886-1967). Від 1937 року вулиця мала назву Піскова Бічна, від 1936 року — Ґалля, на честь польського композитора і диригента, голови Музичного товариства Галичини у Львові Яна Ґалля (1856-1912), а від 1950 року — Колгоспна.
Вулиця має забудову у стилі конструктивізму 30-х років. У кінці 90-х років значну частину південної сторони вулиці забудували сучасними будівлями: багатоквартирний будинок, приватний будинок і офісна будівля (No 16 а, б, в).
Від вулиці Ніжинської до Личаківської тягнеться вулиця Мзгчна, яка має цю назву від 1871 року — на честь традиційного промислу мешканців Личакова. До того часу вона називаїлася Личаківською бічною. Части¬
Вул. Мучна, 23
2. Між вулицями Богдана Хмельницького і Аичаківською
на вулиці, здебільшого незабудована до тридцятих років, носила назву Нижнє Корсо і виходила наскрізно на вулицю Лисенка (Кзфкову) у тому місці, де зараз стоять будинки № 4 і No 6 вулиці Лісної.
У житловому будинку No 13 за польських часів була пекарня Залєв- ського. Під No 32 міститься Львівська кераміко-скульптурна фабрика, яка має забудови радянського часу кінця 60-х років.
Вулиця має здебільшого двоповерхову забудову у стилі констрз^стивізму
30-х років, за винятком двоповерхових будинків барачного типу, збудованих за радянської влади у 50-х роках.
Вулицю Ніжинську з Личаківською сполучає вулиця Репіна, названа так 1944 року на честь видатного російського живописця Іллі Рєпіна (1844-1930). З 1908 року вулиця називалася Здорова, бо фактично містилася у сільській місцевості з чистим повітрям,
1913 року її перейменували на Бджолину, бо ймовірно тут професор Т. Цесельський, великий аматор бджільництва, мав пасіку, від 1933 стала називатися Ревакови- ча, на честь польського журналіста і політичного діяча другої половини XIX століття, що мешкав неподалік, а під час німецької окупації була Романґассе, на честь князя Романа Мстиславича.
Колишній Санаторій Червоного Хреста (№ 1) зараз є Госпіталем прикордонної служби, а навпроти, під Nq З, від часів Польщі містяться військові склади.
Вулиця забудована у конструктивістському стилі.
Вул. Рєпіна
Паралельно до вулиці Рєпіна від вулиці Личаківської догори йде вулиця Круп’ярська, яка носить цю назву від середини XIX століття, відображаючи заняття Гі мешканців, котрі купували у селян зерно, переробляли його на крупу і продавали. Раніше вулиця називалася Личаківською бічною. За часів німецької окупації вулицю назвали Данилоґассе, на честь короля Данила Галицького.
т
f2436ifM*ni Ub6o€a
Будинок №12 — типова дев’ятиповерхівка сімдесятих років, на місці цього будинку до Другої світової війни стояла будівля початкової української школи мережі «Рідна Школа» імені князя Лева. Будинок № 16 — типова хрущовка кінця 50-х. Будинок № 27 — адміністративна будівля 60-х років, тут міститься міська санепідемстанція і бактеріологічна лабораторія.
Забудова вулищ доволі еклектична: поряд із будівлями тридцятих і шістдесятих років, 2005 poiqr під № 9 збудовано сучасний багатоквартирний будинок.
Вулицю Крзш’ярську з вулицею Рєпіна з’єднує вулиця Сагайдачного, яка носить це ім’я з 1933 року на честь видатного українського гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного (1570-1622), який був родом із Галичини. Частина вулиці від 1909 poiqr називалася Генінґа.
Вулиця має здебільшого двоповерхову житлову забудову 30-х років у стилі конструктивізму.
Майже від початку вулиці Ніжинської у бік вулиці Мучної йде вулиця Во- робкеввча, названа 1992 роїдг на честь львівського композитора і письменника Сидора Воробкевича (1836-1903). З 1904 року вулиця була частиною вулиці Круп’ярської, з 1933 називалася Орлят, на честь молодих поляків, які брали участь в українсько-польській війні 1918-1919 років, у 1945 році прибрала назву Молодіжної, а від 1946 року називалася Молодої Гвардії, на честь радянської підпільної молодіжної організації, яка діяла на Донбасі під час Другої світової війни.
Поряд з особняковою архітектурою тут є два сучасні бгігатоквартирні дев’ятипо- верхівки 90-х років (№ 2 і № 4), а також хрущовка 60-х років (№ 24).
Вулицю Мучну з Личаківською сполз^ає вулиця Збаразька, названа так 1992 року. Від 1898 року вона
Вул. Збаразька, 4
Вул. Збаразька, 2
мала назву Бічної, під час німецької окзшації називалася Драгоманівґассе, на честь з^аїнського письменника, публіциста і громадського діяча Михайла Драгоманова(1841-1895),авід 1963 ро- iqr — Ульянової, на честь сестри Лєніна Марії Ульянової, яка під час Першої світової війни перебзшала у Львові. Поряд із декількома старими і новітніми особняками, вулиця здебільшого має двоповерхову забудову барачного типу початідг 50-х років.
2. Між вулицями Богдана Хмельницького і Аичахіеською f79
Паралельно до вулиці Мучної від Личаківської догори на північ іде тупикова вулиця Козданюка, названа так 1966 року на честь Петра Козланюка, українського галицького письменника (1904-1965). З 1913 poity вулиця називалася Війтівською, під час німецької окупації — Грінченкоґассе, на честь українського письменника, етнографа, літературознавця Бориса Грінченка (1863-1910), а за часів СРСР від 1946 року ймензшалася Маріупольською.
Під No 17 у будівлі 50-х років міститься Художньо-виробничий комбінат. Під No 26 (фііурує також адреса Личаківська No 171а) — монастир і храм черниць чину Згромадження Сестер Святого Йосифа Обручника, збудований 1998 року.
Вулиця загалом має житлову забудову у стилі конструктивізму другої половини 30-х років.
Вулицю Личаківську з вулицею Ніщинського з’єднує вулиця Копальна, яка має цю назву від 1871 року. До станції Личаків вулиця має декілька особняків і дев’ятиповерховий багатоквартирний будинок (No 6), збудований у кінці 60-х років. Адресу № 1 у 50-і роки мала неповна середня школа № 64 з російською мовою викладання. За колією вулиця продовжується до вулиці Ніщинського, де має одно- і двоповерхові забудови 30-х років, а також нові забудови 2000-х років.
Вулиця Копальна завершується вулицею Станція Лнчаків» яка має цю назву від 1955 року. Під № 2 у колишніх будівлях залізничної станції містяться приватні помешкання, № 1 має багатоквартирний 9-поверховий будинок кінця бО-х років. Станція Личаків від початку XXI століття практично не функціонує. Раніше звідси пролягав залізничний маршрут Львів-Перемишль-Підгайці. У 70-х роках минулого століття у літні місяці звідси ходили електрички до Комсомольського озера (тепер Винниківське), однак цей маршрзгг швидко закрили.
За вулицею Копальною паралельно до Личаківської йде невеличка тупикова вулиця Долішня, яка має цю назву від 1933 року, а до цього від середини XIX століття її називали Кривчицькою, бо звідси починалася дорога до села Кривчиць. На початку вулиці у 90-х роках минулого століття обладнали сз^асний штраф- майданчик для автомобілів, тут є евакуатор, автопродаж і автостразошання.
За останнє десятиліття вигляд спокійної і тінистої приміської вулиці дуже змінився: поряд із декількома одно- і двоповерховими особняками старої і найновішої архітектури, тут залишився єдиний двоповерховий будинок (№ 5) кінця XIX століття у стилі віденського класицизму.
Вулиця Кознка є останньою перед колишньою Личаківською рогачкою, одержала цю назву 1992 poiqr на честь українського живописця Михайла Козика (1879-1947). Від 1934 року вулиця мала назву Соліковського, на честь львівського римо-католицького єпископа Яна Димітра Соліковського (1583-1603), а від 1946 року — Давидова, на честь офіцера. Героя СРСР, який загинув у ДрЗ^й світовій війні. Вулиця з’єднує Личаківську і Колз^ба.
Забудова здебільшого особнякова.
т
Ї2НЗ €і(мщі Львова
Між вулицею Богдана Хмельницького і вулицями Пильникарською, Смерековою, Ужгородською, Льва, Чорноморською і Рибною розташована площа Старий Ринок, названа так 1871 poiQ^ на честь того, що на цьому місці у XIII столітті був центр старого укршнського Львова. У середині XIX століття площа називалася Рибною і Нової Божниці (синагоги). На площі у польські часи стояла синагога прогресистів, зруйнована нацистами 1942 poiqr. У 50-х роках минулого століття на площі містилася Міська автобусна станція приміського сполз^чення.
У приміщенні храму Святого Іваїна Хрестителя від часів СРСР міститься Музеіі старожитностей Львова. У будинку № 4 за польських часів була торгівля шкірами Каца. У житловому будинку № 5 до 1939 року бзгв магазин пральних
машин Зона. Адресу № 12 за польських часів мала біядпге- рія Блоха, зараз цієї адреси не існує.
Забудова площі — у стилі класицизму і сецесії.
Від площі Старий Ринок відходить тупикова вулиця Пидьникарська, названа так 1871 року. У середині XIX століття мала назву Мико- лайська, бо проходить поблизу церкви Святого Миколая.
Вул. Пшьникарсьт. 6а у житловому будинку
No 2 У 50-х роках було приміщення автостанції на площі Старий Ринок. У житловому будинку No 5 за польських часів була пекарня Фінка. У житловому будинку № 6 до 1939 року містилася пекарня Бекермана. У житловому будинку
No 8 за польських часів була пекарня Шнауцера, зараз тут туристичне агентство «Леопорто». Адресу No 8а має ветеринарний кабінет.
Забудова вулиці—у стилі класицизму і сецесії.
Паралельно до вулиці Пильникарської йде вулиця Смерекова, названа так 1871 року. У середині XIX століття називалася Під Смерекою.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструк- Вул. Смерекова тивізм.
2. Між вулицями Богдана Хмельницького і Аичаківською
/<?/
Від площі Старий Ринок відходить тупикова вулиця Підгірна, названа так 1898 року.
Забудова вулиці — у стилі класицизму.
Площу Старий Ринок з площею Звенигородською з’єднує вулиця Рибна, названа так 1871 року. Від XVIII століття мала назву Марії Сніжної, бо неподалік був розташований однойменний костел. У житловому будинку № 1 за польських часів був готель «Едісон» Мора. У житловому будинку № З за радянських часів містилася заготівельня тресту щалень.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм.
Вул. Рибна, 1
Між вулицями Мосяжною, Сніжною і Рибною розташована площа Звенигородська, названа так 1950 року. Від XVIII століття називалася Марії Сніжної, бо неподалік розташований костел цієї назви.
Забудова плопд — у стилі класицизму.
Вулицю Вічеву з вулицею Кривоноса з’єднує вулиця Насипна, названа так у середині XIX століття (або Шкарпова, бо іубернаторські Вали, які тут закінчувалися, називали також Шкарпами). У часі німецької окзшації називалася Лядісляус фон Оппельнґассе, на честь князя Владислава
Вул. Підгірна
Пл. Звенигородська
Ї82
ї2ЧЗві/мщіМвоЄа
Опольського, правителя Галичини, що перебзшаїла під протекторатом Угорщини у 1372-1378 роках.
У житловому будинку No З за польських часів містилося кравецьке ательє Фінка. У житловому будинку № 5 до війни містилося виробництво круп Лян- дау. У житловому будинку № 7 до 1939 року була фабрика металевих ліжок Ротштайна.
Забудова вулиці — у стилі класицизму.
Площу Данила Галицького з вулицею Чорноморською з’єднує вулиця Вічева, названа так 1950 року. Від початку XIX століття мала назву Бенедиктинська поперечниця, згодом Бенедиктинська, бо тут стояв монастир Бенедиктинок. До складу вулиці за польських часів входила площа Бенедиктинська, а за радянських — площа Вічева, яких зараз не існує.
На фасаді будинку № 1 вміщено пам’ятну таблицю, яка засвідчує, що тут у 1876- 1877 роках жив і творив Іван Франко. Будинки східної частини вулиці зрз^но- вані під час Другої світової війни, на їхньому місці зараз скверик.
Адресу No 2 має храм Усіх Святих Святопокров- ського жіночого монастиря Студійського Уставу. По Другій світовій війні звідси виїхали черниці-бенедиктинки, які тут перебували від кінця XVI століття. У приміщенні храму совєтська влада влаштувала склад, а у монастирському приміщенні — навчальний корпус № 2 Музично-педагогічного училища імені Філарета
Колесси. З відродженням на початку 90-х років Греко-Ка- толицької Церкви в монастирі розпочало дІ5ільність згромадження сестер-студиток, які займаються мистецькими спраівами (ткацтвом, вишиванням, писанкарством, господарсько-ремісничою діяльністю). На базі монастиря відкрито престижну школу Святої Софії. У повоєнні часи вандали відбили голову у фігзфи Божої Матері
Вул. Вічева, 2
Вул. Вічева, 2. Фрагмент оздоблення вежі
2. Між вулицями Богдана Хмельницького і Аичаківською
т
на дзвіниці, бо хтось спокусився на позолоту. Сестри-студитки разом із благодійним Фондом збереження історико-архітектзфної спадщини Львова 2005 року оголосили про збирання пожертв на відновлення фігури і всього аттику.
Забудова вулиці — ренесанс, сецесія, конструктивізм.
Від вулиці Вічевої відгалужується тупикова вуличка Піша, названа так 1871 року. У середині XIX століття мала назву Під Шкарпами (бо розташовувалася під Губернаторськими Валами) і Сліпа.
Забудова вулиці—у стилі класицизму, сецесії і констрз^тивізму.
Площу Звенигородську з вулицею Вічевою з’єднує вулиця Сніжна, названа так 1871 року на честь костелу Марії Сніжної. Від 60-х років XIX століття мала Піша, 2
назву Бенедиктинська, бо вела до монастиря Бенедиктинок.
Адресу No 1 має храм Матері Божої Неустанної Помочі. Колишній костел Марії Сніжної радянська влада використовзшала як склад, а від 80-х років тут розмістили Музей фотомистецтва. 1962 року перед костелом знищили фігуру Матері Божої
XVIII століття роботи Іоанна Пінзеля. Від початку 90-х років храм УГКЦ обслуговують отці-редемптористи. У житловому будинку No 7 за польських часів містилася експертиза дерева «Espeha». Сніжна, 2
Забудова вулиці — у стилях: неороманському, неоготичному, класицизму, сецесії, конструктивізму.
Вулицю Вічеву з площею Старий Ринок з’єднує вулиця Чорноморська, названа так 1946 року. У середині XIX століття мала назву Бенедиктинська поперечниця, бо виходила до монастиря Бенедиктинок. Від 1871 року називалася Чацького, на честь польського історика і педагога Тадеуша Чацького (1765-1813).
т
Ї2ЧЗ ві/мщі Ub6o6a
У житловому будинку No 6 за польських часів містилася кондитерська Ті- чера, зараз цього будинку не існує. Частина будинків непарної сторони вулиці і майже вся парна частина зрз^нована під час і після Другої світової війни. Один із будинків парної сторони, де тепер дитячий майданчик, завалився на початку 50-х років під час проходження вулицею колони важких танків.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм.
Вулицю Рибну з вулицею Чорноморською з’єднує вулиця Мосяжна, названа так 1871 року. У середині XIX столітті називалася Марії Сніжної бічна, у 1871-1885 роках — Мосяжна, у 1885-1946 роках — Бейсера, в часі німецької окупації — Аусфалльґассе, у 1946-1992 роках — Халтуріна, на честь російського робітника-революціонера XIX століття, від 1992 року знову називається Мо- сіїжна. У житловому будинку № 4 за польських часів містилася пекарня Меєра. Непарна сторона вулиці зруйнована під час Другої світової війни.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, констрз^стивізм.
Вул. Льва
Від площі Старий Ринок відходить тупикова вулиця Льва, названа так 1950 року на честь галицько-во- линського князя Льва Даниловича (1228-1301). У середині XIX століття називалася Сенявщина нижча, бо тут розташовзшалися землі польських магнатів Сенявських, від 1871 до 1950 року мала назву Левова. Адресу № З до Другої світової війни мала синагога «Ор хаяшар», знищена нацистами.
Забудова вулиці—у стилі класицизму і сецесії.
Вулицю Льва з вулицею Ужгородською з’єднує вулиця Мзгкачівська, названа так 1950 року. Від 1871 року мала назву святого Яна. Адресу № 4 за польських часів мала пекарня Каца, а у 50-х роках — гараж Дорожньо-будівельного тресту, зараз цієї адреси не існує.
Забудова вулиці — у стилі класицизму і сецесії.
Площу Старий Ринок з вулицею Замковою з’єднує вулиця Ужгородська, названа так 1946 року. Від 1840 року називалася Сенявщина вища, бо тут розташовувалися землі польських магнатів Сенявських, від 1871 до 1946 року — Сенявська.
У будівлі № 1 за польських часів містився монастир Служниць Христового Серця, від часів СРСР міститься 1-а міська клінічна лікарня (від часів незалеж-
2. Між вулицями Богдана Хмельницького і Личаківською
т
ності імені князя Лева). У житловому будиніо^ № 12 за польських часів була пекарня Єґера. У житловому будинідг № 12а за польських часів була кондитерська Шнайдера.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм.
Вул. Сходова
Вул. Ужгородська
Вулицю Ужгородську з вулицею Замковою з’єднує вулиця Сходова, названа так 1871 року. У середині XIX століття називалася Сєнявщина бічна.
Забудова вулиці — класицизм і сецесія.
Вулицю Смерекову з вулицею Зам¬
ковою з’єднує вулиця Спадиста, названа так 1871 року. У середині XIX століття називалася Замкова крива.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм.
Вулицю Кривоноса з вулицею Опришківською з’єднує вулиця Замкова, названа так 1960 року, бо розташована неподалік Високого Замку. Частина вулиці між Кривоноса і Ужгородською у середині XIX століття називалася Кля- шторною дорогою, бо була розташована між двома монастирями: Бенедиктинок і Сестер Милосердя, від 1871 до 1960 мала назву вулиця Кляшторна. Частина вулиці між Ужгородською і Опришківською за польських часів була частиною вулиці Сеняв- ищна. (тепер Ужгородська).
У 50-х роках було зруйновано мур монастиря Бенедиктинок із західного боку вулиці, і 1957 року тзгг збудували середню школу № 19 з російською мовою викладання (Замкова № 4). Зараз у
Вул. Замкова
т
f243 £^иицІ М€о6а
приміщенні школи розташований також Національний транспортний університет. Рештки монастирського муру на території школи з південного і північного боку значно постраждали у 50-90-х роках.
У житловому будинку No 8 за польських часів був магазин хімічних товарів «Es-Те». Адресу No 11 до Другої світової війни мав дім сестер Йосафаток. Адресу № 15 за польських часів мала Вул. Замкова, 2 пекарня «Зерно».
На вулиці Замковій у дрзплй половині 90‘-х років відновили цілюще джерело з фігурою Діви Марії, а 2004-2005 року неподалік збудували каплицю. Це місце від 90-х років є місцем молитви багатьох вірних.
Забудова вулиці — у стилі класицизму і сецесії, промислові забудови польських і радянських часів.
На розі вулиць Замкової та Папарівки
Паралельно до вулиці Замкової йде вулиця Папа- рівка, названа так 1993 року на честь того, що тут у XVII столітті був фільварок зукраїнізованих греків Папарів, до Другої світової війни на цьому місці ще існували залишки цвинтаря Папарівка. До тридцятих років минулого століття вулиця називалася Замкова бічна, від 1934 року — Ґже- ґожа з Санока (1407-1477), на честь першого представ¬
ника польського гуманізму, мецената мистецтв, львівського римо-като- лицького архієпископа у 1451-1477 роках, у 1946-1993 роках мала назву Семафорна. Адресу №1/3 від 60-х років минулого століття має Дім молитви громади баптистів.
Забудова вулиці — у стилі конструктивізму 30-х років.
3. Між вулицями Аичаківською і Зеленою
Вулиця Личаківська, що прямує на схід від центру міста, — єдина з головних львівських артерій, яка зберегла свою назву від XVI століття (вперше згадується 1573 року), зберіг донині свою назву і весь район Личаків. Найбільш імовірно, Ш.О Личаків — перекручене Лютценгоф — двір німецьких колоністів Лютців. Інша теорія виводить назву вулиці від личаків — солом’яного взуття найбідніших міських верств. Не виключено, що назва Личаків утворилася під впливом обидвох мовних впливів. Від XV століття вулиця називалася Глинян- ська дорога, бо йшла до міста Глинян, під час німецької окупації — ОсТштрассе (Східна), а з 1944 року—Леніна, на честь російського комуністичного диктатора Владіміра Лєніна (1870-1924). До часів української незалежності на початку вулиці на розі з вулицею Радянською (Винниченка) висіла меморіальна дошка на честь сторіччя від дня народження Лєніна, встановлена 1970 poiqr.
Під номером 1 за польських часів були фабрика парасоль і ціпків Кунста та годинникарська майстерня Бактроґа, за часів СРСР від 50-х років — магазин мисливського приладдя і ремонт вззпгтя, зараз тут магазини: одягу, «Продукти» і спиртних напоїв «Забава».
Адресу Личаківська № 2 за часів СРСР мав виставковий зал сучасного мистецтва, Tjrr проводилися також концерти класичної музики, зараз від часів незалежності це Музей сакральної барокової культзфи, або Музей скульптур Йоганна Пінзеля, який міститься у колишньому костелі кларисок із входом з плошд Митної, цю ж адресу має один із найстаріших радянських навчальних закладів у Львові — Автомобільно-дорожній технікум. ^ ^
У будинку № З за поль- ських часів були Спілка влас- Вул. Личаківська, 1
т
Ї2ЧЗ €(fjuu4 Мбоба
никш нерухомості, дрз^кар- ня і літографія Піллера та Нойманна, редакція газети «Львов’янін», а також аптека «Під Цезарем» Антоні Ерба- ра, зараз тут залишилася аптека, від часів СРСР тут облаштзшали Навчально-екс- периметальну друкарню поліграфічного інституту (нині Української академії друкарства).
У будинку No 4 від 50-х років містились фотоартіль «Трудфото» і меблева артіль «Універсал», зараз тут «Кар- Вул. Личаківська, 4 топляна хата» і бутік жіно¬
чого одягу «Жозефіна». У будинку № 6 за часів СРСР був магазин «Продторг», останніми роками працював кафе-бар «Амальтея», зараз тут відділення «Кре- добанку».
У будинку № 7 за Польщі були розташовані Перша крайова фабрика білизни «Леополь», магазин одяїу Шранца і кінотеатр «Метро», зараз тут туристична агенція, м’ясний магазин, гральні автомати, приватний нотаріус і виготовлення пам’ятників. Під номером 8 за Польпц був магазин одягу Табока і біжутерія Янчара, зараз тут магазин «Тканини».
У будинку No 9 за польських часів була кондитерська Кесслера і Товариство правничого захисту, від 50-х років — сосисочна і книгарня «Знання», останніми роками містився магазин побзггової хімії, зараз тут салон краси і магазин мобільного зв’язку «Евросеть».
У будинку No 10 за польських часів працювали фотоательє «Аполло», магазин дамського одягу «Полонія» Шляйхера і магазин одягу Домніка, від 50-х років — перукарня, згодом тут облашту- вали кафе-бар «Галичанка», який працював до 2000-х років, в часи незалежності відкрили магазин одяїу «На- тан», зараз тут від 2007 року банк «ПУМБ».
У будинку No 11 за Польщі була цукерня Пітолая і молочарня Аисик, у 50-і роки — артіль «Харчовик», за-
Вул. Личаківська, 15
3. Між вулицяліи Аичаківською і Зеленою
т
Вул. Личаківська, 16
раз тут магазин «Продукти» і адвокатська контора. Під номером 12 до 1939 року були магазин жіночого одяїу, ресторан Айнштайна, галантерея Вас- сермана, фотоательє Шпехта, від 50-х років — універсальна майстерня і ательє мод 2-го розряду, на місці якого зараз є Будинок моди Степана Тесляка.
У будинку № 14 за Польщі був ресторан Кребса, від 50-х років — артіль «Фотохудожник», зараз тут салон мобільного зв’язку. У будинку No 15 за польських часів були редакція газети «Правда» і ательє дамських капелюхів Лз^асевича, у повоєнні часи — магазин квітів, донедавна ще від радянських часів працював овочевий магазин, зараз тут продуктовий магазин і магазин «Алкоцентр».
Під No 16 від радянських часів міститься хлібний магазин, який на початку XXI століття одержав назву «Хлібна хата». У будині^г № 17 за польських часів була перз^сарня Тляппа, зараз тут від 2006 року магазин «Новий світ вікон і дверей».
У будинку No 18 у 50-і роки був ремонт одяїу і панчіх, від 70-х років — ательє ремонту ВЗ3ПГТЯ «Хвилинка», зараз це приміщення переобладнується. У будинку No 19 за Польщі була перз^сарня Шніцера і магазин шкільного приладдя Бранда, від совєтських часів і донедавна працювало трикотажне ательє, від 2006 року тут кафе «Домашні страви».
Під No 19а за Польшд був ресторан Домбровського, за часів СРСР — пральна фабрика No 2, останніми роками працював магазин електротоварів «Люмен», зараз тут магазин-салон швейних машин «Brother» і магазин міцного взуття «Трактор».
У будинку No 20 від 50-х років працює перукарня.
Чотириповерховий житловий будинок № 21 був збудований у кінці 50-х років минулого століття у стилі
Вул. Личаківська, 22
/90
f243Ub6o€a
Вул. Личаківська, 32
«хрущовського ренесансу». У будинку No 22 за польських часів були: ательє дамських капелюхів Софії Хом’як, магазин взуття Анісдорфа і ресторан Кордона, у радянські часи — магазин продуктів «Верховина» і магазин, який спочатку називався «Все для жінок», а потім «Товари для жінок». Зараз обидва магазини переобладнуються.
У будинку No 24 за Польщі містилася цукерня Геммерлінґа, за радянських часів — Штаб добровільних народних дружин Червоноармійського району, шашлична, ремонт взуття і ремонт годинників, зараз тут фірмовий магазин горілчаного заводу.
У будинку No 24а за Польщі був ресторан Енґелькрайса, від радянських часів на розі з вулицею Чехова донині працює досить відома у цьому районі варенична, у цьому ж будинку міститься банк «Ренесанс Капітал».
Під No 26 за Польшд був Військовий шпиталь, за радянських часів він називався Обласний військовий госпіталь ПрикВО, зараз це Центральний військовий клінічний госпіталь (вхід з вулиці Академіка М. Кравчука).
Адресу No 27а від 50-х років має Львівський обласний автонавчальний комбінат. У будинку № 29 за Польші була редакція газети «Світ Академічний», зараз тут туристична агенція «Амфітрита». На фасаді будинку вміщено пам’ятну
таблицю на честь професора медицини Володимира Ча- плинського.
У будинку No 31 за радянських часів була щальня, зараз тут фірма операцій із нерухомістю «Дунай». У будинку No 32 до війни містилася торгівельна спілка «Ruch Handlowy», від 50-х років — книгарня, згодом магазин «Канцтовари», зараз тут магазин господарських товарів і магазин «Крамниця ювеліра», на розі будинку — меморіальна таблиця у пам’ять про те, що тут 25 травня 1944 року
Вул. Личаківська, 35
3. Між вулицями Аичаківською і Зеленою
/9/
був заарештований німцями поет Олег Ольжич, заступник голови проводу Українських Націоналістів.
У будинку No 34 за Польщі працювали: літографічний заклад «Літос», магазин письмового приладдя Клари Кнопф і майстер біжзпгерії Разшіер, за радянських часів — продуктовий магазин, зараз тут магазин електротоварів і відділення «Кредобаніог».
У будинку No 35 за Польщі був Заклад німих і сліпих, за часів СРСР це була спецшкола-інтернат № 101 для глухонімих дітей, тепер це Львівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Марії Покрови для глухих дітей.
У будинку No 36 від 50-х років працювало ательє індпошиву одяїу, останніми роками був магазин «Сантехніка», зараз тут елітний магазин «Престиж» і «Хлібна хата». На східній стіні будинку до 70-х років минулого століття була фігура дволикого Януса, яка потім зникла. Личаківська, 36
У будинку No 37 від радянських часів міститься військкомат, спочатку Червоноармійського, тепер Личаківського району, вхід до військкомату з вулиці Личаківської у 70-і роки було замуровано. У будинку Nq 38 за Польшд була змішана загальноосвітня школа Святого Антонія, від 50-х років — середня школа No 12 з російською мовою викладання, згодом вона стала восьмирічною, а зараз тут приміщення школи No 37, що має адресу Солодова No 6. З боку Личаківської тут є одноповерхова прибудова 60-70-х років.
У житловому будинку № 39 за польських часів була цукерня Лабеги, у 50-х роках — ремонт взуття. У будинку No 40 на розі з вулицею Чернігівською від радянських часів працює гастроном «Дністер». У будинку No 41 до 1939 року працювали ювелірний магазин Бродського і майстер біжутерії Вахс, зараз тут магазин чоловічого одяїу «І^лівер» і магазин «Автозапчастини».
У будинку No 45 за Польщі була перукарня Юнга Вул. Личаківська, 38
f92
f243itfjutui Яьбоба
pi
Вул. Личаківська, 46
Вул. Личаківська, 48
Вул. Личаківська, 43 (проіснувала до 50-х років) і молочарня Марії Фішер, зараз тут магазин «Автозапчастини» і мережа мультимедійних магазинів «Сідючок». У будинку No 46 2005 року відкрили відділення «Укрсиббанку». У будинку № 47 до 1939 року містився магазин одягу Масловської, у 50-60-х роках — фотосалон тресту «Укрфото», на початку 90-х років — кіностудія «Галичина-Фільм», яка занепала у часи новітні.
У будинку № 48 за радянських часів були про^ктовий магазин, кафетерій, майстерня з ремонту годинників, яка залишилася донині. Під No 49 у приміщенні, яке за Польщі належало костелу Святого Антонія, від радянських часів міститься музична школа № 4.
Під No 49а міститься костел Римо-Ка- толицької Церкви Святого Антонія, який не припиняв своєї діяльності за тоталітарних часів. У 50-60-і роки минулого століття у костелу забрали частину його території, де розмішувався цвинтар, на якому ховали священиків, і сад. У 60-і роки пошкодили фііуру Матері Божої з ангелами перед входом до костелу, зараз ця фігура стоїть за костелом. Було знищено мур з боку вулиць Лисенка і Малої, а з боку вулиці Занько- вецької у 70-х роках зробили пролом у мурі і сходи, які ведуть до скверика, впорядкованого на місці церковного саду. У кінці 80-х років на цьому місці намагались
3. Між вулицями Аичаківською і Зеленою
Г93
збудувати багатоквартирний будинок, але рішучий протест парафіян костелу і мешканців прилеглих будинків не допустив цього, у 2003-2004 роках на території теперішнього скверика збудували господарське приміш;ення костелу. При костелі міститься монастир Ордену Братів Менших Конвен- туальних Святого Франциска з Асижу Римо-Католицької церкви.
У будинку No 50 за Польш;і була перукарня Дзямського, зараз тут салон мобільного зв’язку і бар «Гледіс». У будинку № 55 від радянських часів є Личаківська, 55
продуктовий магазин і магазин господарських товарів; на фасаді будинку — меморіальна таблиця, яка сповіщає, що тут у 1924-1933 роках жив польський поет Збіґнєв Герберт.
У будинку № 56 за польських часів була пекарня Яворка, зараз це господарське одноповерхове приміщення, цю ж адресу мають перзгкарня і пзпнкт прийому склотари. Під номером 57 міститься аптека, власником якої за Польші був Бондзінський.
У житловому будинку No 60 за ПольшД був ресторан Фрідмана. У будинку № 62 за Польщі був ресторан Ноєра, у 50-60-х роках минулого століття — ремонт взуття, ощадна каса, яка існує донині, і опорний пункт правопорядку, який зараз є дільничним пунктом міліції, останніми роками тут також відкрили магазин канцтоварів і сзшенірів.
У будинку No 63 від 50-х років працює перукарня, останніми роками — також магазин «Родинна ковбаска». У будинку № 64 від радянських часів існзпвав продуктовий магазин, який раніше належав до промкооперації, зараз тут відділення «Правексбанку».
У будинку № 66 за польських часів був ресторан Гея, зараз тут продуктовий магазин «Апетит». На фасаді будинку No 67 — меморіальна таблиця, яка сповіщає, що тзгг народилася і мешкала у 1869-1892 роках співзасновни- ця згромадження Сестер Служебниць НДМ Йосафата Гордашевська, яка
Вул. Личаківська, 56
Вул. Личаківська, 59
Г9Ч
7243 ві(М€ЦІ Ub6o6a
стала блаженною 2001 року. Будинок No 68 був знищений і розібраний у часи війни, зараз на його місці одноповерховий павільйон No 70а
— прибудова 70-х років минулого століття, тут міститься бар-кафе.
У будинку No 69 від часів СРСР працює відділення зв’язку. У будинку No 71 від часів СРСР працює хлібний магазин. Триповерховий будинок № 72 був зведений у кінці 60-х років у стилі ра- Вул. Личаківська. 72 дянського конструктивізму,
тут до 90-х років було ательє мод «Фантазія», потім у перші роки незалежності — інвестиційна компанія «Галицькі інвестиції», 2005 року будівля була цілковито перероблена у стилі «євроремонту».
У будинку No 74 і прилеглих будівлях та подвір’ях від радянських часів міститься військова частина Львівського прикордонного загону. Адреси NqNq 74-80 і 103 за польських часів мали казарми кінноти.
У будинку № 75 за польських часів були фабрика перев’язочних засобів «Польсан» і магазин споживчих товарів для торгівлі, промисловості і сільського господарства «Комора», від 50-х років — фотосалон артілі «Фотохудожник», зараз тут комзшальне підприємство «Господар».
У будинку No 77 до 1939 року містилася перукарня Ґлюкзама, яка збереглася донині, від 50-х років — також майстерня з ремонту взуття, останніми роками працював магазин «Автозапчастини», зараз тут магазин одяїу «Евіта». На фасаді будівлі — меморіальна таблиця, яка сповіщає, що тут у 1958-1987 роках жив видатний український письменник Володимир Лопзшіанський.
Чотириповерховий будинок № 81 збудовано у 60-х роках і реконструйовано
у 90-х, від радянських часів тут міститься Господарський суд Львівської області.
Адресу No 82а має православний храм Петра і Павла, який від 1946 року потрапив під юрисдикцію Московського патріархату. Наприкінці 80-х років вірні парафії і священики на чолі з настоятелем церкви Володимиром Яремою боролися за відродження УАПЦ. 19 серпня 1989 року отець
Вул. Личаківська, 84-90
3. Між вупщями Линаківеькою і Зслекою
/9J
Володимир оголосив перехід до Української Автокефальної Православної Церкви.
1993 року патріархом УАПЦ став Володимир Ярема, який прийняв ім’я Димитрія. На подвір’ї храму — могила патріарха УАПЦ Димитрія (1915-2000).
У житловому будинку № 84 за польських часів був дерев’яний промисел Байс- са. У будинку No 91 від часів незалежності міститься Кон- Личаківська, 95-97
систорія Львівсько-Галицького єпархіального зшравління УАПЦ. У житловому будинідг № 97 за Польщі був ресторан Шмідта.
У будинку No 99 за польських часів містилося гімнастичне товариство «Сокіл IV», за часів СРСР — Музей військ ПрикВО і Будинок піонерів Червоно- армійського району, зараз це Будинок дитячої та юнацької творчості Аичаків- ського ргійону.
У будинідг No 105 від 90-х років минулого століття міститься філія бані^ «Львів». У будинку No 107 за Польщі бзш Санаторій Червоного Хреста, зараз це Госпіталь прикордонної служби, який має адресу Рєпіна № 1.
У будинку No 108 за Польшд розташовувалася фабрика металевих вирюбів «Тантал», від 50-х років — ювелірна фабрика, зараз це ювелірне конструкторське бюро «Топаз» (№ 108 і № 110). Під № 112 за польських часів була фабрика повозок Йоанни Світальської, у 60-і роки минулого століття на цьому місці збудували п’ятиповерховий будинок у стилі конструктивізму, на першому поверсі якого до 2006 poiq^ працював гастроном «Оксана», зараз тут гральні гівтомати.
У будинку № 11 б за Польщі була фабрика бетону Йораса, зараз цього будинку не існує. У будинку № 117 до війни містився ресторан Драйфінґера, зараз тут магазини: «Продукти», галантереї і канцтоварів. Шестиповерховий житловий будинок № 119 збудували у 80-і роки минулого століття.
Неподалік будинку № 119 стоїть каплиця Личаківської Божої Матері. 28 серпня 1958 poiq^ на свято Успіння Пресвятої Вул. Личаківська, 117
т
f2H3 Яь£оба
Богородиці за наказом совєт- ської влади бульдозери знесли каплицю, яка стояла тут протягом століття. Каплиця була відбудована за кошти спонсора — Львівської залізниці, освячена 24 травня 1998 poiqr і передана під опіку церкви Святої Покрови, на честь чого була встановлена пгім’ятна таблиця.
У будинідг № 120 на розі з вулицею Котика за часів СРСР була пельменна, зараз тут кафе «Кайзервальд». У Вул. Личаківська, 131 житловому будинку № 122 у
50-і роки містилася шашлична. У шестиповерховому будинку 70-х років № 128 за радянських часів було Червоноармійське відділення Держбанку, зараз тут відділення «Укрсоцбанку».
У чотириповерховому будинку № 130, збудованому у 70-х роках минулого століття, міститься швейна фабрика «Силует». Приміщення кінотеатру імені Миколайч)оса (№ 131) було збудоване у 50-х роках минулого століття, до часів З^сраїнської незалежності це був кінотеатр імені Галана.
У житловому будинку No 132 за польських часів містилася фабрика ліжок Закса. Шестиповерхові житлові багатоквартирні будинки № 139 і Nq 141 збудували у 90-х роках минулого століття. У колишньому будинку, який мав адресу № 139 і якого зараз не існує, від 50-х років минулого століття був ремонт взуття.
У житловому будинку No 145 за Польпц був ресторан Роснера. У будинку № 148 від 50-х років була школа робітничої молоді № 12 і Дитячо-юнацька спортивна школа № 7, остання збереглася донині. У цьому ж будинку зараз
працює ремонт вззггтя.
П’ятиповерховий житловий будинок No 149 збудували у бО-х роках минулого століття за оригінальним проектом. Під номерами 150 і 152 за польських довоєнних часів розташовувався 14-й кавалерійський полк Язловецьких уланів, від часів СРСР тут був номерний Авторемонтний завод No 128.
У будинку No 151 від радянських часів працює Ощадбанк. У будинку № 155
Вул. Личаківська, 169
3. Між вулицями Аичаківською і Зеленою
Г97
за часів Польщі містилася аптека Баршака, за радянських часів, 1971 року, її повністю переобладнали. В одноповерховому павільйоні No 165, спорудженому у 70-х роках минулого століття на місці зруйнованого під час війни будинку, працював комісійний магазин, зараз тут торговий центр «Личаків».
У будинку No 167 у 50-х роках містився підпільний монастир сестер йосифіток. Личаківська, 181
В одноповерховому будинку у стилі приміської забудови кінця XIX століття No 169 у 50-х роках минулого століття була закусочна, зараз цей будинок мають намір знести.
У будині^ No 171 за Польщі була чоловіча школа імені Зіморовича, у 50-х роках минулого століття — середня школа робітничої молоді для глз^онімих, зараз це середня школа № 63 (у подвір’ї — прибудови 60-70-х років). Перед головним фасадом школи — пам’ятник Шевченкові, над яким багато років росла похилена верба, це найстаріший пам’ятник Кобзареві у Львові — його спорудили 1960 року.
Під No 175 міститься церква Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ, це один із найбільших храмів Львова. На стіні церкви — меморіальна дошка, яка свідчить, що церква була відкрита 13 жовтня 1992 року і стала Парафією Отців Салезіан, тут міститься релігійне Управління монастирів салезіанського згромадження східного обряду в Україні. На подвірі храму — дерев’яний хрест, встановлений на честь 2000-річчя Кздва Христового. Церква Покрови має прибудову початку XXI століття з боку вулиці Козика — це Дитячо-юнацький молодіжний центр «Ораторія» Святого Домініка Савіо. До 1939 року церква Покрови була римо- католицьким храмом Матері Божої Остробрамської. Після війни за радянської влади тут містилася міжобласна база «Головкниготоргу», і, очевидно, у ті часи сюди потрашив бронзовий бюст Леніна, який знайшли у червні 2005 року.
Його вирішили використати для виплавки невеликого дзвона, проти чого протестували львівські комуністи, у грудні 2005 року група розмінування аеромобільного полку Західного оператив-
Вул. Личаківська, 187-189
Г98
Г2ІЗЄі(М€ЦіМЄ<>ва
ного командування знешкодила артилерійський снарад часів Другої світової війни, котрий виявили у стіні храму на висоті 10 метрів.
1945 року нижче церкви було встановлено на постаменті танк «Гвардія», на якому нібито увірваїлися в місто передові совєтські частини у липні 1944 року. Це був найстаріший пам’ятник радянської епохи у Львові, його знесли в роки української незалежності.
Вул. Личаківська, 197 перетині вулиць Ли-
чаківської і Пасічної розташовгіний Лнчаківськни парк, який за часів СРСР мав назву імені В. І. Леніна.
У будинку № 181, збудованому в кінці 50-х років минулого століття, у вересні 1959 року відкрили ательє з пошиття одяїу, до початку 90-х років тут було дитяче ательє «Оленка», зараз тут «Укрпромбанк». У будинідг № 183 від радянських часів працює Ощадбанк. У будинідг № 189 від часів СРСР міститься бібліотека для дітей та юнацтва.
За будинком № 201 розташований міні-ринок, облаштований у кінці 90-х років. Піц номером 209 в одноповерховій будівлі початку 60-х років минулого століття працює мгігазин «Продукти», який до 90-х років мав на^ву «Полонина». Будинок № 215 є типовим одноповерховим магазином-павільйоном 70-х років минулого століття, тут дотепер є магазин «Господарські товари».
У будинідг № 217 за радянських часів було ательє індпошиву одягу і ремонт в^Ч'ття, зараз тут міститься комунальне щгщриємство. У житлової^ будишд^ № 219 від 50-х років минулого століття був ремонт взуття. У будинку No 223 за радянських часів був опорний пункт правопоряді^, зараз тут дільничний пункт міліції
Личаківського району.
У будинідг № 233 за радянських часів працювало поліклінічне відділення 6-ї міської лікарні у Винниках, зараз тут Львівське міське медоб’єднання «Фтизіопуль- монологія». Двоповерховий житловий будинок № 273 є типовою забудовою барачного типу 50-х років минулого століття.
Під № 236 за польських Вул. Личаківська, 201 часів містилася Лисеницька
3. Між вулицями Аичаківською і Зеленою
/99
фабрика пресованих дріжджів і спирту, від радянських часів це дріжджовий завод.
На перехресті Личаківської з вулицями Голинського і Яловець від радянських часів в одноповерховій будівлі 60-х років містилася автостанція № 6 напрямку на Золочів і Перемишляни. Автостанція у 60-80-х роках була місцем спекуляції дріжджами. 2002 року автостанцію закрили, зупинки автобусів і маршруток цього напрямку тепер розташовані уздовж вулиці Личаківської від перетину з Трактом Глинянським і до вулиці Яловець.
Забудова вулиці Личаківської — класицизм, сецесія, конструктивізм, нові забудови.
Вул. Личаківська, 241
Нижче Личаківського парку від вулиці Личаківської на південь відгалужується невеличка тупикова вуличка Россі, названа так 1950 року на честь російського архітектора Карла Россі (1775-1849). Від 1871 року вулиця називалася Ві- трякова, бо неподалік був збудований млин, від 1938 —
Сєрадського, на честь львівського яхтсмена, учасника Олімпійських ігор 1936 року Юліуша Сєрадського (1912-1999), в часи німецької окзшації — Райтшульґас- се, від 1944 року — знову Сєрадського, у 1945-1950 роках — знову Вітрякова.
Вуличка має цікаву одноповерхову забудову другої половини XIX століття у стилі класицизму.
Вул. Россі
Від вулиці Личаківської на південь до Ботанічного саду Львівського Національного зшіверситету простягається вулиця Марка Черемшини, названа так 1946 року на честь українського письменника Марка Черемшини (1874- 1927). До 1871 року вулиця мала назви: Цетнерівка (за назвою цієї околиці), Личаківська бічна. Піски на Личакові, від 1871 року — Цетнерівська, від 1936 року — Дзшін-Вонсовича, на честь Збіґнєва Дунін-Вонсовича, ротмістра польських Бригад Легіонів, який загинув у бою з російською армією 1915 року, під час німецької окзшації—Дорошенкоґассе, на честь з^сраїнського гетьмана, у 1944-1945 роках — епізодично Хорольська і знову Дунін-Вонсовича.
200
f243 6tfjuu^i чЛьбоба
Житловий шестиповерховий будинок No 1 збудований 1968 року. 2005 рої^ знесли оригінальний одноповерховий житловий будинок No з з фігурою святого Флоріана (охоронця від пожеж) у ніші на фасаді і на його місці збудували новий. По заїкінчен- ні будівлі 2008 року фігуру, ймовірно роботи львівського скульптора Шімзера, повернули на місце. П’ятиповерхо- Вул. Марка Черемшини, 29 будинок № б збудований
у констрз^ктивістському стилі у 60-х роках минулого століття.
Під No 17 міститься спорткомплекс Інститзпгу фізкультури зі входом на стадіон з боку вулиці Личаківської, за польських часів це був стадіон «Сокола». Комплекс будівель, прилеглих до стадіону, перебудували у 50-х роках минулого століття.
Під номером 31 міститься збудований у 70-х роках минулого століття спорткомплекс Львівського Національного зшіверситету і стадіон з будівлями 60-х років. На стіні спорткомплексу — меморіальна таблиця, встановлена 1 грудня 2001 року на честь зггворення у Львівському університеті 22 вересня 1911 року спортивного товариства «Україна». Адресу № 44 має Ботанічний сад ЛНУ імені Івана Франка, до війни — університету імені Яна Казимира.
Забудова вулиці — класицизм, конструктивізм 30-70-х років, сецесія, одноповерхова садибна забудова.
Вулицю Черемшини з вулицею Погулянкою з'єднує вулиця Банаха, названа так 1946 року на честь польського математика Стефана Банаха (1892-1945), одного з творців львівської математичної школи. У кінці XVIII століття це була Дорога біля Цвинтаря, потім вулиця називалася На Цетнерівці (за назвою околиці), від 1871 року — Мазурівка (за назвою околиці), за часів німецької окупації — Мауерверк, від 1944 до 1946 року — знову Мазурівка. До середини сімдесятих років минулого століття вулиця закінчувалася, не доходячи до Цвинтаря Орлят. Після того, як 1971 року зруйнували польський меморіал, у середині сімдесятих через територію цвинтаря проклали шосейну дорогу до вулиці Поіулянки. На місці зрзшнованого польського меморіалу 1975 року об- лаштували майстерню з виготовлення надмогильних пам’ятників.
Забудов вулиця практично не має.
Від вулиці Черемшини на схід відгалужується невелика тупикова вулиця Кобзарська, яка одержала цю назву 1950 року. За польських часів вона називалася Цетнерівською бічною і Цетнерівською.
Забудова вулиці здебільшого одноповерхова.
3. Між вулицями Аичакіеською і Зеленою
£0/
Від вулиці Черемшини на захід відходить вулиця Кзггова, яка одержала цю назву 1950 року. Від 1930 року мала назву Піярів бічна, від 1934 року — Ка-
Вул. Цетнерівка, 26
Вул. Кутова, 32
Від вулиці Черемшини на схід іде тупикова вулиця Цетнерівка, названа так на честь Белзького воєводи Ігнатія Цетнера, який наприкінці XVIII століття упорядкував у цій місцевості парк. Цей парк є зараз Ботанічним садом Львівського Національного університету. Від 1910 року вулиця мала назву Варненчика, на честь польського короля Владислава III Варнен-
Вул. Кутова, 2
диєґо. Зараз вулиця має здебільшого нові забудови, багатоквартирний житловий будинок № 8 збудований у 1988-1989 роках.
Вул. Цетнерівка, 2
чика (1424-1444), за часів німецької окупації — Федьковичґассе, на честь українського письменника Осипа Юрія Федьковича (1834-1888), від 1944 до 1946 року — знову Варненчика, а від
1946 року — Фізкультурна, бо огинала стадіон Інституту фізкультури.
Забудова вулиці — двоповерхова у стилі віденського класицизму, конструктивізму, є нові забудови початку XXI століття.
Вулицю Личаківську і Некрасова з’єднує вулиця Богдана Котнка (1936- 1991), названа так 1997 року на честь першого львівського мера-згкраїнця (1989-1991). 3 1913 року вулиця мала назву Добжанського, на честь польського письменника, театрального діяча і політика Яна Добжанського (1820-1886), з 1945 до 1950 року — Ахтирська, з 1965 року — Борсоєва, на честь вояка Чер-
202
f2H3 ві(мщі Мбоба
Вул. Буцманюка, 92а
воної Армії Владіміра Борсоєва, який загинув 1945 року і був похований у Львові. Окрім кутового з вулицею Личаківською будинку № 1, всі решта — 5-поверхові житлові забудови 60-х років минулого століття. У будинідг № 2 міститься овочевий магазин, у будинку № З — пивбар. У будинку Nq 7 до 90-х років містилася базова метрологічна лабораторія «Побутрадіотехніка».
Від вулиці Личаківської на південь у бік вулиці Некрасова йде тупикова вуличка Буцманюка, названа так 1992 року на честь ггілицького художника Юліана Буцманюка (1885-1967). До цього часу вулиця на- зиваїлася Личаківською бічною, тут збереглися номери будинків Личгіківської.
Забудова вулиці — двоповерхова початку і середини XX століття.
Вул. Некрасова, 7 - Обласна клінічна лікарня
Вулицю Черемшини з вулицею Чернігівською сполучає вулиця Некрасова, названа так 1944 року на честь російського поета Ніколая Некрасова (1821-1878). Від 1871 року вулиця мала назву Піярів, бо на ній розташовзшалася Колегія ордену Піярів (тепер приміщення Обласної клінічної лікарні), 1941 року за совєтської влади вулиця епізодично імензшалася Павлова, на честь російського фізіолога XX століття, а за часів німецької окупації — Вірховштрассе. Північна сторона вулиці до перетину з вулицею Мечникова до 1939 року була практично незабудоваїною.
У будинку No 4 за польських часів була Станція санітарної авіації, зараз це радіоізотопна лабораторія Обласної клінічної лікарні. Чотириповерховий будинок № 5, в якому міститься кафедра педіатрії медуніверси- тету, був збудований у кінці 70-х років.
Під No 7 розташований головний корпус Обласної клінічної лікарні, перед бу-
3. Між вулицями Аичаківською і Зеленою
203
дівлею — пам’ятник видатному українському медикові і громадському дііічеві Мар’яну Панчишину (1882-1943), споруджений на початку 90-х років. На території Обласної клінічної лікарні є будівлі 60-х років минулого століття: консультативна поліклініка, аптека і котельня.
На розі вул. Некрасова і Мечникова
П’ятиповерховий житловий будинок No 10 спорудили у кінці 70-х років минулого століття, у будинку No зо за польських часів була Перша малополь- ська спілка постачальників взуття до армії, зараз цього будинку не існує, найімовірніше, він стояв на місці те-
Вул. Некрасова
перішнього будинку 50-х років за адресою Мечникова № 17.
Під номером 36 у повоєнні роки був авторемонтний завод, який згодом став станцією техобслуговування автомобілів. Адресу No 46а від часів незалежності має монастир Згромадження Сестер Пресвятої Родини.
П’ятиповерхові житлові будинки No 53/55 і No 57 збудовані у кінці 60- X років минулого століття. У будинку No 59, зведеному у 50-і роки минулого століття, розташована середня школа No 16. Між будинками No 27а і № 31 на 2009 рік завершують зведення багатоквартирного будинку.
Вул. Некрасова, 68
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, констрз^тивізм.
Вулицю Некрасова з територією Личаківського цвинтаря з’єднує невелика вулиця Сороки, названа так 1993 року на честь українського дисидента і політв’язня Михайла Сороки (1911-1977). Від 1931 року вулиця мала назву Піярів бічна, з 1934 до 1945 року — Крупінського, на честь професора львівського медичного університету Єнджея Крупінського (1744-1783), з 1945 до 1993 року — Кольцова, на честь російського совєтського письменника Міхаіла Кольцова (1898-1940). Багатоквартирний будинок № 2 збудований у 1988-1989 роках.
Забудова вулиці — класицизм, конструктивізм, нова забудова початку XXI століття.
204 Г2ЧЗ Єі^мщіМвова
Паралельно до вулиці Сороки йде вулиця Гаділея, названа так 1946 року на честь видатного іт^йського фізика і астронома Галілео Галілея (1564-1642). Від 1905 року вулиця мала назву Піярів бічна, від 1924 року — Піярів бічна II, від 1934 року — Ридиґера, на честь польського хірурга, учасника українсько- польської війни 1918-1919роківЛюдвікаРидиґера(1850-1920), 1945 року — Ні- кітіна, на честь російського мандрівн^іка Афанасія Нікітіна (1433-1475).
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм.
Вулицю Личаківську з вулицею Пекарською сполучає вулиця Сковороди, названа так 1944 року на честь українського поета і філософа Григорія Сковороди (1722-1794). З 1895 року вулиця називалася Гауснера, на честь галицького політичного діііча другої половини XIX століття, захисника інтересід міщан, а в часі німецької окупації — Ваґнер-Яуреґґассе, на честь австрійського психіатра, Нобелівського лауреата Юліуса Ваґнера-Яуреґґа (1857-1940). У житловому будинку No 2 за польських часів була фабрика кахлю Яворського. У житловому будинку No 6 за Польщі була пекарня Садовського.
Забудова вулиці — у стилі віденського класицизму.
Паралельно до вулиці Сковороди йде вулиця Кармелюка, названа так 1944 року на честь ватажка українського селянського повстанського руху Устима Кармелюка (1787-1835). Від 1910 року вулиця називалася Клушинська, на честь битви неподалік села Клушино, де 1610 р. польська армія завдала поразки російському військові, у часі німецької окупації — Медіцінерґассе.
Під № 1 —двоповерхова офісна будівля 2005 року. У будинку № З міститься Музей історії медицини Галичини. На фасаді будинку — меморіальна таблиця, яка сповіщає, що в цьому будинку у 1925-1943 роках жив і працював видатний З^сраїнський медик і громадський діяч Мар’ян Панчишин. На цьому ж фасаді — меморіальна таблиця на честь воїнів українського куреня «Соловій».
Будинок No 6 — двоповерховий особняк початку XXI століття. На фасаді будинку No 9 — меморіальна таблиця на честь українського художника Антона Манастирського, який у 1941-1969 роках жив і працював у цьому будинку. 'Будинок у стилі конструктивізму No 11 має 4-й поверх, надбудований на початку XXI століття.
Вулиця забудована в стилі сецесії і констрз^тивізму.
Вулицю Аичаківську з Пекарською з’єднує вулиця Чернігівська, яка одержала цю назву від 1944 року. Від 1825 року вулиця називалася Шпитальна, бо проходила повз шпиталь Піярів, з 1871 року — Ґловіньського, на честь римо-католицького єпископа Самуеля Ґловіньського (помер 1776 року), фзшдатора колегії Піярів (тепер приміщення Обласної клінічної лікарні), від 1941 року — Чернігівською, під час німецької окупації — Роберт Кохґассе, на честь німецького бактеріолога Роберта Коха (1843-1910) і 1944 року епізодично знову Ґловіньського.
Під номером 2 на куті з Личаківською від часів СРСР працює продуктовий магазин, в цьому ж будинку з 50-х років б}ш ремонт взуття. У будинку № З, де
3. Між вулицями Аичаківеькою і Зслекою
^(75
Вул. Чернігівська, 17
зараз міститься відділення отоларингології Обласної клінічної лікарні, за Польщі був дитячий шпиталь Святої Софії. У приміщеннях Обласної клінічної лікарні під № 7 за Польщі були Загальний шпиталь, Клініка Вул. Чернігівська, 12 окулістична і Клініка педіатрична.
У триповерховому будинку № 14, збудованому у 50-60-і роки минулого століття, у п’ятдесяті роки була пральна фабрика № З, зараз тут салон професійної косметології «Аромафіт» і спільне українсько-голландське щгщриємство «Львівпетролез^л». П’ятиповерховий житловий будинок № 21 збудовано у 70-і роки минулого століття.
Забудова вулиці — у стилі класицизму, сецесії і конструктивізму.
Вулицю Чернігівську з вулицею Чехова сполучає вулиця Академіка Кравчзгха, названа так 1992 року на честь визначного українського математика і громадського діяча Михайла Кравчука (1892-1942), репресованого і закатованого комуністичним режимом. З 1906 року носила назву Боніфратрів, на честь шпиталю ордену Боніфратрів (тепер
військовий шпиталь), Вул. Академіка Кравчука, 8
206
Г2ЧЗЄі^лиціМЄоЄа
г ” -V?
ГЛ:
В часи німецької окупації — Бармгерціґе- брюдерґассе, що є перекладом «боніфратри», тобто милосердні брати. Від 1946 року вулиця називалася Ціолковського, на честь Констан- тіна Ціолковського (1857-1935), російського і совєтського вченого, основоположника космонавтики. З боку вулиці Кравчука є вхід і в’їзд до Центрального військового клінічного шпиталю, який має адресу Личаківська № 26. У житловому будинку No 14 за польських часів була редакція газети «Музеум».
Забудова вулиці — здебільшого сецесійна.
Вул. Верхратського, 8
Вул. Верхратського, 15
Паралельно до вулиці Кравчука йде вулиця Верхратського, яка сполучає вулиці Чернігівську і Чекова. Вулиця одержала цю назву 1946 року на честь Івана Верхратського, українського природознавця, письменника і філолога (1846-1919). З 1904 року вулиця мала назву Гофмана бічна, від 1905 — Голомба, під час німецької окупації — Рентґенґассе. У будинку № 10 мешкав видатний український літературознавець Василь Щурат (1871-1948). У житловому будинку No 15 за польських часів було встановлення водотягів Ро- даковського.
Вулиця забудована у стилі віденського класицизму і сецесії.
Паралельно до вулиці Верхратського йде вулиця Севастопольська, названа так 1950 року. З 1904 року вулиця називалася Гофмана бічна, з 1907 року — Рея, на честь польського поета і прозаїка Міколая Рея (1505-1569), а за часів німецької окупації — Шляхґассе. У житловому будинку Nq З за польських часів була Нова польська видавнича спілка.
Забудова вулиці — у стилі віденського класицизму і сецесії.
Вулицю Личаківську з Пекарською сполучає вулиця Чекова, названа так 1944 року на честь видатного російського письменника Антона Чехова (1860-1904). Від 1885 до 1944 року вулиця носила назву Гофмана, на честь абата монастиря домініканів у Жовкві Яна Непомуцена Гофмаїна. У житловому будинку No 5 за польських часів було фотоательє Янушевського. У житловому будиніцг No 22 за Польщі була спілка фабрикантів свічок.
Вулиця має забудову здебільшого у стилі віденського класицизму.
Паралельно до вулиці Чехова йде вулиця Донцова, названа так 1992 року на честь видатного політичного діяча, ідеолога з^аїнського націоналізму Дмитра
3. Між вулицями Личаківською і Зеленою
207
Донцова (1883-1973). У 1900-1916 роках ^лиця називалася Глинянською, від 1933 року — ҐОЛ5ШКИ, на честь керівника східного департаменту МЗС Польщі Тадеуша Ґолувки, вбитого 1931 року бойовиками ОУН Біласом і Данилишиним, під час німецької оі^шації — Рідна Школа-ґассе, 1944 року — знову Ґолзшки і у 1944-1992 роках — Котовського, на честь Ґріґорія Котовського (1881-1925), російського со- вєтського воєначальника. У житловому будинку No 19 за польських часів була ви- позичальня фільмів «Іссафільм».
Вулиця забудована здебільшого респектабельними сецесійними будинками перших десятиліть двадцятого століття.
Вул. Вітвера
Вул. Донцова, 21
Паралельно до вулиці Донцова йде вулиця Вітвера, названа так 1991 року на честь Гартмана Вітвера, видатного львівського скульптора кінця XVIII
— початку XIX століть. З 1844 року вулиця називалася Глинянською вищою, від 1871 року — Скшинського, у 1945 році — епізодично Голубєва, на честь майора Червоної армії Віктора Голубєва (191^1945), від 1946 року — Шапош- никова, на честь совєтського генерала Боріса Шапошникова (1882-1945). У житловому будинку No 10 за польських часів була лазня Сербенського.
Вулиця забудована здебільшого у стилі віденського класицизму кінця
XIX століття.
Від вулиці Личаківської до перетину з вулицею Вітвера йде невеличка вулиця Різьбярська, яка носить цю назву від 1871 року, від 1844 до 1871 вулиця називалася Глинянською вищою. У житловому будинку № 5 за Польпц було ательє дамських капелюхів Коженьовської.
Вулиця забудована у стилі віденського класицизму.
208
7243 etfMU^ Льбоба
Паралельно до вулиці Вітвера йде вулиця Філатова, названа так 1957 року на честь Володимира Філатова (1975-1956), видатного українського офтальмолога і хірурга. З 1827 року вулиця називалася Глинянська нижча, з 1871 року — Глинянська, з 1885 року — Жулинського, на честь львівського медика, ініціатора впровадження шкільної гігієни та фізкультури, jntacHHKa антиросійського повстання 1863 poiQ^ Тадеуша Жулинського (1838-1885), 1944 року — Грузинською, 1945 року — Федьковича, на честь буковин-
Уте МЇЕі і ‘
D’TADIUS? ZULi^ak
STVC /\ІЛ 18.SJ5---
Вул. Філатова, 9
ського письменника Юрія Федьковича
(1834-1988), з 1950 року — Кожедуба, .
на честь совєтського льотчика-вини- Філатова, 10
шувача Івана Кожедуба (1920-1991). У житловому будині^ № 10 за польських
часів працював майстер біжутерії Піч.
Вулиця має забудову у стилі віденського класицизму.
На початку вулиці Лича- ківської на південь відгалужується невеличка тупикова вуличка Вузька, яка носить цю назву від 1892 року і має забудову у стилі віденського класицизму.
Площу Митну з вулицею Пекарською з’єднує вулиця Римлянина, названа так
1992 року на честь видатного львівського архітектора італійського походження XVI-XVII століть Павла Рим- Вул. Вузька лянина (Паоло Домінічі Роа-
3. Між вулицями Аичаківською і Зеленою
209
нус), який мешкав на цій вулиці. До кінця XVIII століття вулиця називалася Тісною, від 1799 року — Митною, бо тут міст^ося Фінансове управління податків, від 1936 року — Ноймана, на честь президента міста Львова у 1911-1914 і 1919-1927 роках Юзефа Ноймана, від 1945 року — Гастелло, на честь совєтського військового льотчика Ніколая Гастелло (1908-1941).
Вул. Римлянина, 5
У будинку № 1 за польських часів був державний склад тютюнових виробів, таке ж функціональне призначення будівля зберігала і за часів СРСР, зараз тут містяться: страхова компанія «Альфа гарант», ЗАТ «Личаків», фірма «Медіа-Вест» та ряд інших установ. Адресу № 5 має житловий елітний чотириповерховий будинок, споруджений у 2000-х роках.
Вул. Римлянина, 6 у будинку Nq 12 за польських часів
працював майстер біжутерії Гаґлер, зараз тут модний магазин «De Ville».
Вулиця забудована здебільшого у стилі віденського класицизму.
Вулицю Івана Франка з вулицею Мечникрва сполучає вулиця Пекарська, названа так 1690 року, а від 1544 року мала назви: Тембжицька і Темричівська, на честь львівської патриціанської родини Темричів, яким належали ці землі.
У будинку № 1 за польських часів були магазин зброї і букіністичний магазин Пелецького, магазин канцелярського приладдя Ґлоґовської, ательє дамських капелюхів Яворської, зараз тут кафе «Офіцерське» і чорний вхід до залу Обласної прокуратури.
У будинку No la за часів Польщі містився торговий дім «Фармація», від со- вєтських часів розташовано будівельний технікум. У будинку № 16 у повоєнні
3/0
f243 6ifMu4 Льбоба
часи містився газопаливний технікум, зараз цієї адреси не існує, вочевидь це теперішня адреса 1а.
У будинку № 1ц за польських часів були: фотоательє «Ата», спілка «Дерев’яний промисел», фабрика ґудзиків «Фагумет», молочарня Ґродецького і палітурний цех Кшивєцького, за часів СРСР у 70-80-х роках — ательє побзггових послзгг, зараз тут кафе «Вікторія» і відео-бар «Призма».
У будинку No 2 за польських часів був ресторан Торіівельно-готельної кооперації і кав’ярня «Севілья», зараз тут ацтека «Едельвейс». У будинідг № З до війни булазшіверси- тетськадфукарня, фабрика білизни «Геліос» і магазин дамського одягу Штадлера, зараз тут бгшк «Надра» і магазин іграшок «Флоя- ра». У будинку No 4 до 1939 року б}пв ресторан Вайнштока і кравецьке ательє Шустера, зараз тут страхова компанія «Інпро».
У будинідг № 5 за часів Польид містилася цукерня Курека і магазин електротехніч- Вул. Пекарська, 8 товарів Зонненштайна, за радянських
часів — овочевий магазин, зараз тут салон мобільного зв’язіцг UMC і магазин побутової техніки. У будинідг № б працює магазин «Просто оптика», відкритий на тіочатіцт XXI століття.
У будинку Nq 7 за часів СРСР містилося облпобутуправління «Львівфото» і фотоательє, у 80-і роки — Будинок фото, зараз у цій будівлі розташувався банк «Надра». У будинку № 8 за польських часів був магазин Райха, зараз тут ще від радянських часів працює меблева майстерня «Ремонт меблів для населення».
У будинку № 10 за польських часів був ресторан Косткєвича, від 50-х років — перукарня, зараз тут магазин «Стоматологія» і Згромадження Сестер Служебниць Найсвятішого Серця Ісусового (Серцанки) Римо-Католицької Церкви.
У будині^ No 11 за Польщі 63Ш ювелірний мгігазин Розенґартена і книгарня Якубовського, зараз тут від радянських часів міститься Львівська обласна книжкова друкарня і продуктовий магазин, у цьому ж будинку від часів незалежності міститься Монастир Дочок Марії Помічниці християн східного обряду в Україні (сестри салезіанки).
У будинку № 13 за польських часів був мгігазин машин та інстрзтлентів для укладання бруківки, столярських, слюсарських, рільничих інструментів і ваг Сокальського і спілки, а також фабрика металевих виробів Хенрика Богдановича, зараз тут молодіжний християнський центр.
У будинідг № 15 за часів Польші була іуртівня тютюну «Spojna», відділення Малопольської молочарської спілки і ремонт фортепіано Бартошевського, від 50-х років — зоомагазин. У будині^ № 16 за часів Польщі містилося ательє
3. Між вулицями Аичаківською і Зеленою
2ff
дамських капелюхів Шклярчик і торгівля худобою Риневича, зараз тут магазин «Вікна і двері» та кафе «Піца-джаз». На подвірї будинку збереглися рештки бомбосховища совєтських часів.
У житловому будинку No 17 до війни була міщанська друкарня Тумена, редакція газети «Щоденна» і пекарня Фельцера. На фасаді будинку — пам’ятна таблиця часів СРСР, яка сповіщає, що на цій вулиці 16 квітня 1936 року під час похорону Владислава Козака була розстріляна демонстрація трудящих Львова.
У житловому будинку No 18 за польських часів була редакція газети «Оґніс- ко», у повоєнні часи містився штемпельно-граверний завод. У будинку № 19 за польських часів була українська гімназія, у повоєнні часи — середня школа No 36, згодом у будівлі розташували школу-інтернат No 102 для дітей із розумовими вадами. На фасаді будин- Пекарська, 13
ку вміщено меморіальну таблицю, яка сповіщає, що у цьому будинку у філії української академічної гімназії навчався Володимир Щигельський (Бзфлака) (1920-1949), командир УПА.
У будиніо^ No 20 розт£шіований магазин одяїу і парфз^ів «ОК». У будинку No 22 за польських часів була перукарня Вайнтра^а, зараз тут відділення державної служби охорони Личаківського району і салон мобільного зв’язку.
Чотириповерховий офісний будинок No 23 був збудований 1997 року для Індустріально-експортного банку, зараз це «Індекс Банк». У будинку Nq 24 за Польшд був ресторан Маґен- гайма, за совєтських часів від 50-х років — їдальня, зараз тут кафе «Паляниця», магазин «Родинна ковбаска» і продуктовий магазин.
У будинку No 25 розташований магазин жіночого одягу великих розмірів «Ольга Стиль». У будинку № 26 до 1939 року був склад і виробництво пожежного обла- дунку «Унія стражацька», за
Вул. Пекарська, 19
2f2
f2436ifxuni Львова
ТОВАРИЩИ!
СОБИРЛЙТЕ ПИЩЕВЬІЕ OTXOnN
зго ц&ний КОРМ
для СЖЛА И ПТИЦЬІ.ВАЖНОе СРЕДСТВО УВЕЛИЧЕНИЯ Ч ПРОИЗВСДіСТВА МЯСА.
В корм ОЧИСТКИ картці Ойощей Л фру ?ШЇ. остЛ хлгбо-бу^очньїх и крупеHWX изделиА. 'ОТХОДЬІ ііяса И рмбьі. сухие остатки варених п^яуктов.
Не бріхайт? а, e^Apf, с нищеними • тї^ами битовОІҐ мусор (стекло, ^гталл. золу, тряпки. бумігу и .др.)/.^
радянських часів — хлібний магазин, зараз тут приватне підприємство з виробництва підлог і штукатурок «Карен».
У будинку No 28 за часів СРСР у 50-х роках був народний суд Сталінського району, у 70-80-х роках минулого століття — фабрика пластмасових виробів облуправління місцевої промисловості, зараз тут ресторан «Старий Тифліс».
У будинку No ЗО за Польщі був столярний цех Тенеровича, у 50-і роки минулого століття — меблева артіль «Червонодеревець», у 60-80-і роки — фабрика з виготовлення і ремонту художніх меблів, зараз тут ТзОВ побутового обслз^вуван- ня «Полісандер».
У будинку No 32 за польських часів працювала фабрика паперових виробів «Наш папір», зараз тут салон мобільного ^ зв’язку і ремонт ВЗ5ПГТЯ. У будинку № 33
на розі з вулицею Чехова від часів СРСР Вул. Пекарська, 45 міститься ветеринарна аптека. У будин¬
ку № 38 у 50-60-х роках минулого століття була майстерня індпошиву одягу, за часів СРСР — також опорний пункт правопорядку, зараз це дільничний пзгнкт міліції Личаківського району.
У будинку No 39 до війни був ресторан Бланка, зараз тут перукарня-кафе. Триповерховий офісний будинок № 41 «Укртелекому» збудували у 80-х роках минулого століття. У житловому будинку No 45 за Польщі була аптека Оберлєндера.
У будинку No 46 за Польщі був продаж горілки і лікерів «Варсовія». У будинку No 47 за польських часів містилася юридична консультація Словіковського і ательє дамських капелюхів Бережніцької. У будинку № 48 за радянських часів до кінця 80-х років був фірмовий магазин «Рясна поляна» колгоспу «Нове життя», зараз тут фотоательє.
Під No 50 міститься Львівська національна академія ветеринарної медицини (від 2008 року — Львівський національний зшіверситет ветеринарної медицини та біотехнологій), це колишній Зооветеринарний інститут (за Польшд — ветеринарна академія). Головний корпус у стилі сталінського ампіру збудували 1961 року. На стіні цієї будівлі вміщена пам’ятна таблиця, яка сповіщає, що у цьому навчальному закладі викладав видатний зофаїнський біохімік Степан Гжицький (1900-1978). 1991 року тут добудували нові навчальні корпуси.
Адресу Пекарська № 52 має декілька корпусів Медичного університету, цю адресу має також міський морг. Від часів незалежності цю ж адресу має церква Різдва Хрестителя Господнього Іоанна УПЦ Київського патріархату (поминальна капличка).
У житловому будині^^ № 53 за польських часів 65ПВ магазин аптечних товарів Шпісса. Під номером 54 від довоєнних часів міститься територія Інфекційної
3. Між еулицями Аичакіеською і Зеленою £/3
клінічної лікарні. Фігуру Матері Божої на території закладу, знищену комуністичною владою у 50-х роках, відновили 1996 року. № 55а — п’ятиповерховий житловий будинок, збудований у 70-х роках минулого століття, на цьому місці у 50-х роках були теплиці колгоспу Брюховицького району.
У будинку No 56 за Польщі бзгв Державний заклад гігієни, у 50-х роках минулого століття — гуртожиток Торгово-економічного інституту, зараз цей будинок належить до Інфекційної клінічної лікарні. У будинку № 57 працює кабінет ветеринарної медицини.
У будинку No 59 міститься Окружний військовий шпиталь, за цією ж адресою за Польщі містилася Спілка короткотермінового кредиту. Адресу Пекарська No 59 має і храм Христа Спасителя Християн Віри Євангельської. До 1939 року тут був храм і монастир отців воскресинів (змертвихвстанців) Римо- Католицької Церкви. Після встановлення у Львові радянської влади у цьому монастирі в 1939-1941 роках містилася частина підпільної архієпископської Духовної семінарії латинського обряду. По війні приміщення храму і монастиря віддали під склади поблизького Окрзжного військового шпиталю. На початку 90-х років минулого століття приміщення колишнього храму отців-воскресинів передали протестантській громаді Союзу Християн Віри Євангельської. Коштом громади у храмі провели ремонт, ill вересня 1994 року відбулося зфочисте освячення храму.
У будинку No 61 від радянських часів міститься Обласне бюро судмедекспертизи, за польських часів тзгг був заклад отців воскресинів. У будинку Ш 65 міститься Львівський обласний центр служби крові.
У п’ятиповерховому будинку No 69а, збудованому 1977 року, міститься Обласна стоматологічна поліклініка. Лдресу № 69а має таїкож Регіональна поліклініка, збудована 2005 року. У чотириповерховому будинку № 696, збудованому у 80-х роках минулого століття, міститься діагностичний центр.
Адресу Пекарська № 69 має головний корпус Львівського національного медичного згніверситету імені Данила Галицького (за часів СРСР — медінститут), за Польші тут містився один із корпусів Інфекційної лікарні. За цією будівлею до 1939 року починалася вулиця Кадиєґо (названа на честь професора-патолого- анатома, ректора Львівського університету у 1898-1899 роках Хенрика Кадого (Кадиєґо) (1851-1912), яка сполз^ала вулицю Пекарську з теперішньою вулицею Некрасова, зараз цієї вулиці не існує. Навпроти головного корпусу ЛНМУ — пам’ятник лікарям, встановлений 1975 року. П’ятиповерховий будинок 80-х років минулого століття — Навчально-виробнича аптека медуніверситету.
Адресу Пекарська No 81 за Польші мала Дерматологічна клініка, зараз цієї адреси не існує. У будинку № 95 від радянських часів міститься дирекція іс- торико-культурного музею «Личаківський цвинтар».
Забудова вулиці різноманітна: віденський класицизм, сецесія, конструктивізм, сталінський ампір, забудови нового часу.
Вулицю Пекарську з вулицею Мечникова єднає невеличка вулиця Шімзерів, названа так 1993 рої^ на честь братів Антона та Йоганна Шімзерів — львівських скульпторів першої половини XIX століття, майстерні яких містилися на цій вулиці. Багато надгробків роботи Шімзерів є на Личаківському цвинтарі. Від
2ЇЧ
f243 бі^мщі Мво€а
1871 року вулиця називалася Святого Павла, бо розташована неподалік церкви святих Петра і Павла, у 1945 року — Каховська, у 1946-1993 роках — Пекарська бічна. До 1939 року північна частина вулиці являла собою пустир, який забудували у радянські часи.
Адресу Шімзерів No 2 має готель і ресторан «Еней» — триповерхова будівля кінця 90-х років минулого століття. Під No За міститься 4-поверхова будівля 60-х років минулого століття, це теоретичний корпус Львівського медунівер- ситету. Будинок No 5 — гуртожиток медичного зшіверситету, дев’ятиповерхова будівля початку 80-х років минулого століття.
Забудова вулиці здебільшого у стилі радянського констрз^кти- візму.
Від вулиці Левицького на північ іде вулиця Кльоновича, названа так 1895 року на честь львівського польського поета Се- бастьяна Кльоновича (1545-1602), цю назву відновили 1992 року, за часів німецької окупації вулиця називалася Ульріх фон Ґюттенґас- Кльоновича, 7
се, на честь німецького письменника Ульріха фон Ґюттена (1488-1523), а за
часів СРСР, від 1950 року, — Шолохова, на честь російського совєтського письменника Міхаіла Шолохова (1905-1984). У житловому будинку No 14 за польських часів була чистка жалюзі Кельча і Рота.
Вулиця має забудову у стилі віденського класицизму, лише п’ятиповерховий житловий будинок No 9а збудували у кінці 60-х років минулого століття.
Вулицю Івана Франка з вулицею Кльоновича з’єднує вулиця Богомольця» названа так 1950 року на честь згкраїн- ського патофізіолога, академіка Олександра Богомольця (1881-1946). З 1906 року вулиця мала назву Асника, на честь польського поета і драматурга Адама Асника (1838-1897), за німецької окупації — Перґенґассе, на честь першого австрійського губернатора Галичини (1772-1774) Антона Перґена (1725-1784), і від 1944 до 1950 — знову Асника.
Вул. Богомольця, 15
3. Між вуяицями Личаківеькою і Зеяеною
г/5
Вул. Богомольця, 5
Вуя. Богомольця, 4
У будинку № 1 за Польщі містився почесний віце-консулат Великої Британії, зараз тут комп’ютерна фірма «Квазар мі- кро» і фірма «Фаберлік». У будинку № 2 у часи української незалежності відкрили консульство Канади. У житловому будинку № 4 за польських часів була фабрика кахлю Коженьовського.
У житловому будинідг № б від 2006 року міститься міжнародний Інститут міської історії країн Східної Європи, заснований віденським підприємцем Га- ральдом Біндером. У будинку № 9 за Польщі була фабрика шоколаду Гофлінґера і палітурний цех Жоньчиковського, до 50-х років ще працювала кондитерська фабрика No 1, зараз тут Львівська обласна організація Народно-демократичної партії, личаківська районна організація Соціал-демократичної партії України (об’єднаної), ВАТ «Облпаливо» і Львівський державний інститут проектування комз^нального будівництва.
Вулиця має здебільшого елітарну сецесійну забудову.
Вулицю Левицького з вулицею Кльоновича сполз^ає вулиця Гудака-Ар- темовського, названа так 1946 рої^ на честь видатного українського композитора і співгіка Семена іулака-Артемовського (1813-1873). Від 1895 року вулиця мала назву Мілковського, на честь польського письменника і політика Зиґмунта Мілковського (1824-1915). У житловому будинід^ № 11 за польських часів було пошиття білизни Діаманда.
Вулиця забудована здебільшого у стилі віденського класицизму.
Вулицю Левицького з вулицею Туган-Барановського з’єднує вулиця Кониського, названа так 1991 року на честь з^аїнського письменника, публіциста і педагога Олександра Кониського (1836-1900). З 1849 року вулиця мала назву Пекарська нижча, з 1868 — До Сакраменток, бо виходила до монастиря Сакраменток (тепер церква Пресвятої Трійці), з 1871 року — Охронек,
2f6
Ї2НЗ 6і(мщі Мбо€а
Вул. Кониського, 9а за часів німецької окупації — Камервеґ, а з 1945 до 1991 року — Дем’яна Бєдного (1883-1945), на честь російського совєт- ського поета.
У житловому будинку № 1 у 50-х роках Вул. Кониського, 6 минулого століття був Будинок культури
глухонімих. У будинку № 4 у 50-х роках минулого століття була середня школа № 16 з російською мовою викладання, у 70-80-х роках — вечірня школа робітничої молоді № 9, зараз тут середня школа № 24 імені Марії Конопницької з польською мовою викладання.
У житловому будинку № 6 за Польщі була хімічна фабрика «Гален» і ательє дамських капелюхів Анни Бунд. У будинід^ № 8 за Польщі був виховний заклад Нотр Дгім і приватна гімназія № 14, у 50-х роках минулого століття — середня школа № 21 з російською мовою викладання, середня школа робітничої молоді № 9 з українською мовою викладання і юнгш;ь- ка спортивна школа № 2, зараз тут середня школа № 21.
Забудова вулиці різноманітна, це здебільшого віденський класицизм і конструктивізм.
Вулицю Пекарську з вулицею Тершаковців з’єднує вулиця Туган-Варанов- сьхого, названа так 1992 року на честь видатного українського економіста Михайла'іуган-Барановського(186^1919). З 1825 року вулиця називалася Сакраменток, бо виходила до однойменного монастиря. У 1944-1992 роках вулиця мала назву
Вул. Кониського, 10
3. Між вулицями Личаківською і Земною
2Ї7
Чкалова, на честь совєтського льотчика 30-х років минулого століття.
У житловому будинку № 2 у 50-х роках минулого століття був гуртожиток № 2 зооветеринарного інституту, сюди виходять вікна кафе «Пгіляниця», розташованого на Kjrri з Пекарською. У будинку No 5 за польських часів був магазин «Санітарія», зараз Tjrr букмекерська контора «Ягуар», салон мобільного зв’язі^г «Київстар» і аудиторська фірма «Кошель і партнери». Туган-Барановського, З
У будинку № 7 за польських часів була жіноча семінарія імені Асника, у 50-х роках минулого століття — початкова середня школа № 29 з з^сраїнською мовою навчання, від 50-х років тут також міститься педагогічне училище, яке за часів незалежності стало Педагогічним коледжем. На фасаді будинку — пам’ятна таблиця, яка сповіщає, що в цьому будинку у 1910-1913 роках працював український письменник Осип Мгіковей.
У житловому будинку № 8 у 50-х роках був військкомат Сталінського району, а потім Обласний штаб студентських будівельних загонів. Житловий 6-поверховий будинок № 9а збудували 1964 poiq^. У будинку № 10 міститься Комерційна академія, за часів СРСР це був Торгово-економічний інститут, а за Польпц
— Академія закордонної торгівлі. На фасаді будинку — меморіальна таблиця, яка спо-
Вул. Туган-Барановського, 4
Вул. Туган-Барановського, 5
2f8
t243 €tfMu4 M€o€a
віщає, що тут у 1939-1941 роках викладав згкраїнський хімік і громадський дііїч Петро Франко.
Адресу Чкалова № 11 у 50-х роках минулого століття мало приміщення колишньої церкви і монастиря Сакраменток на теперішній вулиці Тершаковців №11, тут завершзшалася північна сторона вулиці Чкалова, у цих приміщеннях тоді був клуб Зооветеринарного інституту.
У будинку № 16 за поль- Вул. Туган-Барановського, 9 ських часів була приватна
гімназія № 11, а за совєтських часів — панчішно-шкарпеткова фабрика об’єднання «Промінь», 2005 року тут збудували триповерхову офісну будівлю. У будинку № ЗО зараз міститься ексклюзивний пошив та ремонт чоловічого і жіночого одяїу.
У житловому будинку No 32 за польських часів була приватна гімназія № 10. До кінця 50-х років минулого століття північна частина вулиці за будинком № 7 і особняком № 9 була незабудована, там був сад, який тягнувся до монастиря
Сакраменток.
Забудова вулиці — віденський класицизм, сецесія, особнякова забудова, забудова 60-70-х років минулого століття.
Вулицю Кониського з вулицею Тершаковців сполучає вулиця Академіка ПавАОва, названа так 1944 року на честь видатного російського і совєтсько- го фізіолога Івана Павлова (1849-1936), з 1907 року вулиця мала назву Домага- личів, на честь львівської патриціанської родини XVI століття. На фасаді будинку No 8 — меморіальна дошка, яка сповіщає, що тут жили художники Марта і Роман Сельські. Меморіальна дошка на будинку No 9 сповіщає, що тут у 1916- 1944 роках мешкав видатний український історик Іван Крип'якевич.
Забудова вулиці — у стилі сецесії та конструктивізму.
Вул. Академіка Павлова, З
3. Між вулицями Аичаківською і Зеленою
2f9
Від вулиці Павлова в бік вулиці Тугаїн-Барановського йде тупикова вулиця , названа так 1946 року на честь галицького письменника і пз^ліциста Михайла Павлика (1853-1915), з 1929 року вулиця мала назву Лукасевича, на честь львівського винахідника першої у світі нафтової лампи Іґнаци Лукасевича (1822-1882), з 1934 року — Ляма, на честь польського художника Владислава Ляма (1893-1884), у 1945 році називаїлася Очаківською.
Вулиця забудована у стилі констрз^стивізму.
Вулицю Пекарську з вулицею Левицького з’єднує вулиця Тершаковдіву названа так 1993 року на честь Гриня Тершаковця (1877-1958), з^сраїнського громадсько-політичного діяча, і його сина Зиновія Тершаковця (1913-1948), провідника УПА. Від 1579 року вулиця називалася Вру€лєнца (Горобина), від 1818 — Торговиця будівельного дерева, потім — площа Сакраменток, бо тут був монастир Сакраменток, від 1871 року — Ґосєвського, на честь польського політичного та військового діяча Вінсента Ґосєвського (1620-1662), за часів німецької окупації — Фімарктґассе, тобто вулиця Ярмарку худоби, у 1944 році — знову епізодично Ґосєвського і від 1945 до 1993 року — Марченка, на честь вояка совєтської армії, який 1944 року встановив над львівською Ратушею червоний прапор. Плош;а на стику теперішніх вулиць Тершаков- ців і Туган-Барановського називалася плош;ею Ґосєвського, а потім площею Марченка.
У післявоєнні часи до кінця 50-х років на місці житлового п’ятиповерхового будинку No 1, зведеного на початку 70-х років, був Зелений ринок. До кінця 50-х років від плошд Марченка до вулиці Чехова провели асфальтовану дорогу, з’єднавши вулицю Маяковського з Пекарською, а до того часу тут був сад колишнього монастиря Сакраменток і парк Академії ветеринарії з велиюім озером, яке за площею в декілька разів перевишувало теперішній ставок на території Академії зооветеринарної медицини. Тому вся західна сторона вулиці Тершаковців від вулиці Чехова до вулиці Туган-Барановського має забудову 60-70-х років минулого століття.
Шестиповерховий житловий будинок No 1 збудували у 1971 році. Перший поверх цього будинку у совєтські часи займали кафе, великий гастроном і зшіверсам, зараз тзгг на місці універсаму салон меблів «Меркс». У житловому будинку № 2, збудованому на початку 60-х років минулого століття, міститься автомобільна школа.
У 5-поверховому будинку No 2а, збудованому у 60-х
роках минулого століття, міс- Вул. Тершаковців, 6
220
Ї2НЗ Ub6o6a
титься факультет міжнародних відносин Львівської комерційної академії, Інститут післядипломної освіти Львівської комерційної академії і народна хорова капела «Мрія».
У будинку No 4 за Польщі була жіноча гімназія № 6, Польський шкільний музей і консулат Перу, а у 50-х роках — початкова середня школа № 45 з російською мовою навчання, а відтак вечірня школа робітничої молоді № З, зараз тут житловий будинок.
У будинку № 5 за польських часів було поштове відділення № 17, зараз тут піцерія «Нью-Йорк». У будинку No 6а, збудованому у 70-х роках минулого століття, за совєтських часів був готель і рестораїн «Ульянівськ», згодом готель «Незалежність» і від 2008 року «Євроготель».
У будинку No 11 у колишній будівлі монастиря Сакраменток міститься гуртожиток, у 70-80-х роках минулого століття тут же був молодіжний клуб «Данко». Адресу № 11а має церква Пресвятої Трійці УГКЦ. По дрзо'ій Світовій війні черниці залишили храм колишнього монастиря Сакраменток, і тут обла- штували спортивний зал. На початку 90-х років минулого століття викладачі Академії ветеринарної медицини повернули до духовного життя запустілий храм, власними зусиллями і пожертвами відремонтзпвали його, і в грудні 1995 року храм освятили. Шестиповерховий будинок № 13 збудували 1971 року як іуртожиток Академії ветеринарної медицини.
Забудова вулиці — класицизм, історизм, констрз^стивізм.
Від вулиці Левицького у бік вулиці Пекарської йде невелика тупикова
вулиця Рильського, названа так 1964 року на честь українського поета Максима Рильського (1895-1964), з 1911 року вулиця називалася Кохановського бічна, на честь видатного польського поета Яна Кохановського (1530-1584), від 1913 року — Рибацька, бо неподалік розташовувався ставок.
Будинок No 8а—п’ятиповерховий житловий будинок 90-х років минулого століття. Адресу № 10 у 50-х роках мав гараж міськвиконкому. Будинок № 10а — триповерхова житлова будівля середини 50-х років. Будинок № 12 — чотириповерховий гуртожиток 70-х років минулого століття.
Забудова вулиці — у стилі сецесії та конструктивізму.
Вул. Рильського, 5
Вулицю Івана Фраінка з Погулянкою сполучає вулиця Левицькохю, названа так 1992 року на честь видатного галицького політичного і громадського
3. Між вулицями Аичаківською і Зеленою
22f
діяча Костя Левицького (1859-1941), який був власником будинку № 34 на цій вулиці наприкінці XIX — на початку XX століття. Від XVII століття вулиця мала назву На Рурах, бо нею до міста йшов дерев’яний водогін з Поіулянки,
1885 року вулицю назвали Коханов- ського, на честь видатного польського поета Яна Кохановського (1530-1584), за часів німецької окупації називалася Брайтеґассе (Широка), у 1950-1992 роках — Маяковського, на честь російського совєтського поета Владіміра Маяковського (1893-1930).
У будинку No 1 за польських часів бзпв магазин меблів Точиського, від радянських часів і донині тут філія Ощадбанку. У будинку № 2 за часів СРСР було кафе і магазин Продторгу, зараз тут бістро «Піраміда». У будинку № З до війни містилася цукерня Саботніцького, від 50-х років — майстерня для ремонту радіоапаратури і ремонт взуття, зараз Левицького, 16
тут мовна школа «Леніуідж фаст» і магазин «Подарунки».
У будинку No 4 за польських часів була фабрика дзеркал Тортена і ательє дамських капелюхів Зінгера, за совєтських часів від 50-х років — перукарня, згодом фірма побутових послзо' «Айболить» з ремонту та виготовлення галантерейних виробів, зараз тут мобільний салон «Київстар», тзфистичні агенції «Візит-Тур» і «Інотур» та магазин «Канцтовари».
У будинку No 8 за польських часів був ресторан Сума, зараз тут хлібний магазин «Хлібна хата». У житловому будинку No 11 за часів СРСР від 50-х років були майстерня з ремонту і пошиття одяїу та ремонт взуття. У будинку № 11а за польських часів був ковбасний цех Лінтнера, зараз тут магазин «Родинна ковбаска».
У невеличкому скверику перед будинком No 13 (11а) 1944 року поховали старшину Червоної Армії Олександра Марченка, згодом його перепоховали на Пагорбі Слави.
У будинку No 12 від 50-х років бзгв фотосалон артілі «Трудфото», зараз тут
страхова компанія «Вексель». У будинку Вул. Левицького, 19
222
f2H3 €і/мщі Ub€o6a
Вул. Левицького, 56
совєтських часів був Обласний ^ ^ будинок санітарної просвіти, зараз тут
Обласний центр здоров’я Міністерства охорони здоров’я.
У будинку № 16 за польських часів була годинникарська майстерня Крука, зараз тут Відгул паразитології та дезінфекції Міністерства охорони здоров’я. У будинку № 18 за польських часів містилася приватна євангелістська гуманітарна гімназія № 15, за часів СРСР від 50-х років — середня школа № 24 з польською мовою викладання, зараз тут Управління державного казначейства у Львівській області.
Елітні будинки 30-х років минулого століття у стилі конструктивізму № 25, No 25а і No 27 за часів СРСР були чи не єдиними житловими будинками у Львові, брами яких зачинялися, бо тут мешкало найвище партійне комуністичне начальство.
У будинку № 26 за польських часів був ресторан Лемпеля, цегельня «Керам», фабрика хімічних продуктів і штз^них добрив Ґоттліба, зараз тут відкритий за часів СРСР магазин «Електротовари».
На фасаді будинку — пам’ятна дошка, яка сповіиіає про те, що тугу 1958-1991 роках мешкав перший львівський мер- українець Богдан Котик.
У будинку № 41 за польських часів б}ш магазин ялинкових прикрас Бзика, за часів СРСР — овочевий магазин, зараз тут продуктовий магазин «Каньйон». У будинку № 45 за Польщі була перукарня Роїульського, від радянських часів працює ощадкаса, зараз це філія ощадбанід^.
У будинку № 52 від 50-х років минулого століття бзш ремонт взуття, зараз тут магазин «Родинна ковбаска». Адресу № 55 має новий будинок, зведений 2008 року. У житловому будинку No 56 від 50-х років була перз^сарня.
Комплекс будівель № 55 і № 57 належить від польських часів Лкадемії Вул. Левицького, 57 ветеринарної медицини. У будинку
3. Між вулицями Аичикіеською і Зеленою
££3
No 57 міститься деканат факультету ветеринарної медицини. На фасаді будівлі — меморіальна дошка на честь професора Вацлава Морачевського, ректора академії.
Будинок No 57—дев’ятиповерховий іуртожиток Академії ветеринарної медицини, збудований у першій половині 80-х років минулого століття.
У житловому будинку No 58 за польських часів було технічне бюро Квчеса і Бойка. У житловому будинку № 62 за польських часів було ательє дамських капелюхів Маубера і підприємство постачання піску Шмідта.
У житловому будинку No 66 за Польщі була торгівля будівельними матеріалами Діаманта. У 4-поверховій типовій адміністративній будівлі початку 80-х років минулого століття No 67 за совєт- ських часів був Личаківський районний комітет компартії, зараз тут Личаківська райдержадміністрація і «Кредит Банк», Левицького, 78
який раніше мав назву Західноукраїнський комерційний банк. У 50-70-х роках минулого століття на місці цієї будівлі був будинок, в якому містився гуртожиток № З зооветеринарного інститзпгу і ательє індпошиву одяїу, цю ж адресу мав спортмайданчик зооветеринарного інституту.
У житловому будинку No 68 від часів незалежності міститься релігійна громада Братньої Лютеранської Церкви. Чотириповерховий житловий будинок No 75 збудовано у 70-х роках минулого століття, на подвірі* — 5-поверховий житловий будинок 70-х років, на першому поверсі якого міститься Військова стоматологічна поліклініка.
У будинку No 82 за польських часів був каменярсько-різьбярський заклад Фішера і фабрика чорнила «Гельна», зараз на місці цього будинку З-поверховий офіс 70-х років, де міститься відділ житлового господарства Личаківської райдержадмі- ністрації, відділ державного казначейства Личаїківського району і Львівський авіа- спортивний клуб (за часів
СРСР авіаклуб ДОСААФ), на Вул. Левицького, 100
224
f243€ifjuu{i Мбо€а
внутрішньому подвірї збереглися будівлі колишніх польських установ.
П’ятиповерховий житловий будинок No 87 збудували у 60-х роках минулого століття. У будинку № 90 за польських часів було підприємство візників Умгшського, зараз цього будинідг не існує. У житловому будинку № 91 за польських часів був ресторан Баз^вурцеля.
У будівлях № 94 і 96 від радянських часів міститься Вул. Левщького, 126 Комбінат похоронного обслу¬
говування і відділ реєстрації смертей. У будинку № 95 від початку XXI століття міститься російське консульство.
На перетині вулиць Левицького і Мечникова 2008 року завершено будівництво нового багатоквартирного будинку. У будиніцг № 104 від 50-х років минулого століття б}ш ремонт вззггтя, зараз тут магазин «Прод5гкти».
Будинок No 106 — п’ятиповерховий житловий будинок початку 70-х років минулого століття, за совєтських часів тут був магазин «Культтовари», зараз
тут магазин «Продукти» і ремонт годинників.
У будинку № 111 від повоєнних часів був дитячий садок, зараз тут кризовий центр «Діти вулиці». Будинок № 124 — шестиповерховий житловий будинок 70-х років минулого століття, у будинку Nq 126 від радянських часів міститься хлібний магазин.
На відрізку вулиці Левицького від вулиці Дніпровської до вулиці Мечникова до початку 60-х років минулого століття курсували два трамвайні маршрути NoNo З і 6.
Забудова вулиці — віденський класицизм, сецесія, конструктивізм 30-х, 60-90-х років.
Вулицю Левицького з вулицею Зеленого з’єднує вулиця Падія, названа так 1950 року на честь ватажка національно-визвольної боротьби українського народу проти польської влади у Право-
Вул. Палія, 4
3. Між вулицями Аичакіеською і Зеленою
225
бережній Україні в кінці XVII століття Семена Палія (1640-1710). Від 1898 року вулиця мала назву Кампіана, на честь львівського бзфгомістра першої половини XVII століття Мартина Кампіана, а з 1945 до 1950 — Грибоєдова, на честь російського письменника Алєксандра Грибоєдова (1795-1829). Адресу Палія № 6 за совєтських часів мав склад грампластинок «Мелодія», який містився у приміщенні церкви Святої Урсули (вулиця Зелена 11а). У житловому № 11 за Польщі містилася спілка «Карпатодендрон».
Вулиця має забудову у стилі віденського класицизму.
Паралельно до вулиці Палія йде вулиця Конопнидької, названа так 1923 року на честь польської письменниці Марії Конопницької (1842-1910). З 1911 року вулиця мала назву Бічна Кохановського, від 1913 — Ясна, під час німецької окупації Корняктґассе, на честь видатного львівського купця і мецената XVI століття Костянтина Корнякта. Непарна частина вулиці здебільшого неза- будована, принаймні від тридцятих років минулого століття.
У будинку No З від радянських часів був Облздороввідділ, зараз — Головне управління охорони здоров’я облдержадміністрації, у 50-х роках тут також містилася державна обласна санітарна інспекція. У житловому будинку No 8 за польських часів була редакція газети «Львівські відомості музичні і літерацькі».
У будинку No 10 від 60-х років минулого століття і до своєї смерті мешкав видатний з^сраїнський диригент і композитор Микола Колесса (1903-2006). У житловому будинку No 14 за польських часів був магазин штз^них квітів Іґнатовської.
Вулиця має забудову у стилі елітарної сецесії.
Паралельно до вулиці Конопницької йде вулиця Романчука, названа так
1993 року на честь Юліана Романчука (1842-1932), українського письменника і громадського діяча, одного із засновників товариств «Просвіта» та НТШ.
Від 1885 року вулиця мала назву Замой- ського, на честь польського політичного діяча Яна Замойського (1542-1605), у часи німецької окупації — Бандінеллі- ґассе, на честь Роберта Бандінеллі, який 1629 рої^ започаткував у Львові пошту європейського зразка. Від 1946 до 1993 вулиця називалася Поліграфічна. У будинку No 18 міститься Личаківський районний відділ міліції.
Вулиця має забудову у стилі віденського класицизму.
Вул. Романчука, 9
226
Ї2ІЗ 6ifxuni Ub6o€a
Паралельно до вулиці Романчука йде вулиця Дороша, названа так 1993 року на честь видатного українського фотографа Юліана Дороша (1909-1982). Від 1895 року вулиця мала назву Поля, на честь польського поета і географа Вінсента Поля (1807-1872), під час німецької окупації — Гашельґассе, на честь львівської міщанської родини XVI століття, у 1945-1993 роках — Блока, на честь російського поета Алєксандра Блока (1880-1921).
Вулиця має забудову здебільшого у стилі віденського класицизму.
Паралельно до вулиці Дороша йде вулиця Вагилевича, названа так 1871 року на честь галицького поета, етнографа і фольклориста Івана Вагилевича (1811-1866). Від 1852 року вулиця мала назву Серет, від 1854 — Зелена бічна, під час німецької окупації — Ромерґассе.
Вулиця має забудову у стилі віденського класицизму.
Паралельно до вулиці Вагилевича йде вулиця Дніпровська, названа так
1944 року. Від 1895 вулиця мала назву Шевченка.
Під No 1 за польських часів була пекарня Бурке- вича, зараз тут житлово-ко- мунальне підприємство. У житловому будинку No З за польських часів був молочний магазин Гінке. Адресу No 6 у 50-х роках мав гараж трамвайно-тролейбусного Зшравління.
У будинку No 11 за часів СРСР була міська бібліотека № 24, зараз це Дитяча бібліотека Личаківського району.
Вул. Дніпровська, 13 Під № 13 у 60-х роках мину¬
лого століття збудували 5-поверховий житловий будинок. До початі^ 60-х років минулого століття вулицею курсували два трамвайні маршрути NqNq З і 7.
Забудова вулиці — класицизм і констрзгктивізм.
Паралельно до вулиці Дніпровської йде вулиця Івасюка, названа так 1992 року на честь українського композитора і поета, автора пісень «Червона рута» і «Водограй» Володимира Івасюка (1949-1979). Від 1913 року вулиця мала назву Міхальського, на честь президента Львова Міхала Міхальського (1905-1907), під час німецької окупації — Вагилевичґассе, на честь геїлицького письменника і фольклориста Івана Вагилевича (1811-1866), від 1944 до 1992 року — Полтавська.
На фасаді 5-поверхового житлового будинку початку 70-х років минулого століття — меморіальна таблиця, яка сповіщає, що тут у 1973-1979 роках проживав поет і композитор Володимир Івасюк. Будинок № З — п’ятиповерховий офіс, збудований 2005 року. Будинок No 5/7 — п’ятиповерховий житловий бу¬
3. Між еулицялш Аичакіеською і Зеленою
227
динок 60-х років минулого століття. П’ятиповерховий житловий будинок No 14 збудований у другій половині 60-х років минулого століття. Шестиповерховий житловий будинок No 19 збудований у 60-х роках минулого століття.
Вулиця здебільшого має забудову 60-70-х років минулого століття і частково конструктивізму 30-х років.
Перехрестя вулиць Левицького і Мечникова з вулицею Зеленою сполучає вулиця Студентська, названа так у 50-х роках минулого століття. Від 1933 poiQr вулиця мала назву Студенток.
Під No 1 міститься Львівська філія Української військово-медичної академії. У будинку № 2 у повоєнні роки містився обласний госпіталь та поліклініка для інвалідів Великої Вітчизняної війни, зараз Tjrr кафедра соціальної медицини Львівського нащіонального медичного зшіверситету і гуртожиток ЛМНУ.
Чотириповерховий житловий будинок No з збудований у першій половині 50-х років минулого сто- Студентська, З
ліття. Чотириповерхові будинки No 4 і No 6 збудували у 60-х роках минулого століття. П’ятиповерховий будинок No 8 збудований у 60-х роках минулого століття.
У 50-х роках вулицю продовжили від Зеленої до Левицького, на розі з вулицею Левицького насадили сквер.
Забудова вулиці — особнякова і у стилі конструктивізму 50-х і 60-х років минулого століття.
Вулицю Личаківсьі^г з вулицею Левицького сполучає вулиця Мечникова, названа так 1945 року на честь зосраїнського мікробіолога Іллі Мечникова (1845-1916). У середині XIX століття вулиця називалася Цвинтарна, бо проходила неподалік Личаківського цвинтаря, а від 1871 року — Святого Петра, бо виходила до церкви святих Петра і Павла.
Західна сторона вулиці від Пекарської до Личаківської до 1939 року була практично незабудованою. Навпроти, між Личаківським цвинтарем і вулицею Кутовою, 1974 року спорудили військовий меморіал (Марсове поле) з похованнями 3800 совєтських солдатів, які загинули під час Другої світової війни. За польських часів на цьому місці стоііли два будинки, які потім були розібрані. Віршований напис на стіні меморіалу на честь вояків Червоної армії у часи Зосраїнської незалежності було ліквідовано.
Під номером 8 — чотириповерховий пологовий будинок, збудований 1954 року у стилі сталінського ампіру як гуртожиток Львівської обласної партшколи.
П’ятиповерховий гуртожиток Львівського національного медичного зшівер- ситету № 10 і No 12 з їдальнею № 35 збудовано у 60-х роках минулого століття.
ї2ЧЗЄ(іхиіііМЄоЄа
У будинку No 14 міститься приймальне відділення інфекційної лікарні.
Під No 16 розташована військова частина прикордонних військ із 5-по- верховим житловим будинком початку XXI століття. Триповерховий житловий будинок No 17 збудували у 50-х роках минулого століття.
у житловому будинку No 19 за польських часів був склад цементу та бетону Зуліані. У житловому будинку № 27 у 50-х роках минулого століття містилася обласна контора бджільництва. У будинку № 27а від часів української незалежності міститься видавництво «Червона Калина». Адресу Мечникова № 33 має Личаківський цвинтар.
Забудова вулиці — у стилі віденського класицизму і радянського конструктивізму.
Вул. Мечникова. 19а у вулиці Левицького почина-
ється вулиця Погулянка, яка має цю назву від початку XIX століття, завдяки тому, що розташований поблизу парк ще від тих часів був улюбленим місцем відпочинку львів’ян. До 1939 року південно-західна частина парку до вулиці Зеленої мала назву лісок Венґлінського, на честь відомого львівського адвоката першої половини XIX століття, який започаткував тут відпочинкову зону. Після приходу СО- вєтської влади 1939 року на Погулянці планували облаштувати міський Парк куль-
Вул. Погулянка, 6
Вул. Погулянка, 26а
3. Між вулицями Аичаківською і Зеленою
229
Вул. Погулянка, 39а
тури 1 відпочинку, але по війні такий парк заснували на Вулецьких пагорбах. 1989 року парком Погулянка проклали асфальтовану доріжку, а три ставочки, через які тече потік Пасіка, обклали камінням і бетоном. Поставлені тоді ж уздовж доріжки електричні ліхтарі ніколи не працювали.
У межах парку Погулянка на початок XXI століття залишилося два ^^ггори: один із них має дві адреси — Пасічна 86а і 88а, інший має адресу Погулянка 39а і розташований у глибині парку поблизу храму Матері Божої Неустанної Помочі. За Польшд це була церква вірменських черниць-бенедиктинок, за совєтських часів тут зробили склад будівельних матеріалів, а 1998 року храм було знову освячено. Цю церкву відвідує лише декілька людей, вона фактично є родинним храмом пані Катерини, яка мешкає на хуторі.
У будинку No 4а від совєтських часів б)ш дитячий будинок № 6, згодом від 70-х років — дитячий комбінат № 100, зараз ця будівля пуста. Під номером 24 за Польпц була фабрика штучного льоду Львівського акціонерного товариства броварів, зараз цієї адреси не існує, на цьому місці залишилася стара кам’яна вїзна брама і у 50-і роки збудовано 2-поверховий житловий будинок барачного типу, який має адресу No 26а.
Адресу No 26 має Львівський виноробний завод, який у кінці 90-х років почав випуск вермуту «Квіти Поіулянки». Завод заснований 1948 року на місці відомого від XIX століття бровару Кляйна.
Забудова вулиці Поіулянки здебільшого двоповерхова у стилі довоєнного констрз^тивізму.
Бічною вулиці Погулянки є вулиця Вахнянина, названа так 1991 року на честь українського композитора і громадського діяча, засновника Львівської музичної академії Анатоля Вахнянина (1841-1908). Не пізніше 1917 року вулиця була частиною вулиці Кохановського (Левицького), з 1936 року називалася Коп- ця, за часів німецької окупації — Поіулянка Небенгассе, а за часів совєтської влади від 1945 року — Дундича, на честь більшовицького військового діяча часів громадянської війни в Росії, хорвата за національністю Олеко Дундича.
Адресу № 29 має Центр творчості дітей та юнацтва Галичини, збудований 1984 року. Того ж року на одну зупинку від 3}шинки Погулянка продовжили гілку трамвайної колії маршрзггу № 7 вулицею Вахнянина до Центру творчості.
Забудова вулиці здебільшого двоповерхова у стилі конструктивізму 30-х роїсів.
230
Ї2ЧЗ gifjua^ Льбова
Вулицю Студентську і Корольова з’єднує вулиця Переяславська, названа так 1946 року у від 1936 року вулиця мала назву Александровича.
Вулиця має забудову у стилі констрзосгивізму 30-х років, за винятком 5-по- верхового будинку № 16, збудованого у 80-х роках XX століття.
Перпендикулярно до вулиці Переяславської йде вулиця Корольова, названа так 1974 року на честь видатного радянського вченого у галузі ракетно- космічної техніки, зфодженця Житомира, Сергія Корольова (1907-1966), від 1913 року мала назву Серпова.
Забудова вулиці у стилі польського конструктивізму 30-х років і радянського 60-х.
Продовженням вулиці Корольова є тупикова вулиця Албанська, названа так 1950 року. Від 1933 року вулиця мала назву Сліпа, з 1936 року — Нєвя- домського, на честь польського художника ХІХ-ХХ століть, під час німецької окупації називалася Цвішенґассе.
Вулиця має двоповерхову забудову 30-х років у стилі констрз^тивізму, тут є й будинки 60-х років.
Перпендшд^лярно до вулиць Корольова і Албанської пролягає вулиця Родини Крзгшельницьких, названа так 1993 рої^^ на честь Антіна та Івана Крушельниць- ких, відомих українських літераторів першої половини XX століття. Від 1934 року мала назву Квяткувка бічна, від 1936 року — Власний Дім, за часів німецької оі^шації — Гартенвег (Садова дорога), від 1946 poiQ^ — Будівельна.
Забудова вулиці майже повністю радянська 70-х і 80-х років.
Вулицю Крушельницьких з вулицею Грицая сполучає невеличка вулиця Сло- бодівни, названа так 1993 року на честь української акторки і письменниці Марії Слободівни з роду Крзшіельницьких (1876-1935), з 1935 року вулиця мала назву Павліковського бічна, від 1946 року — Вересаєва бічна.
Забудова вулиці — у стилі довоєнного конструктивізму, тут є також і нова особнякова забудова.
Паралельно до вулиці Крушельницьких іде вулиця Грицая, названа так 1992 року на честь Дмитра Грицая- Перебийноса (1907-1945), згкраїнського військового та політичного діяча, гене- рал-хорунжого УПА, до 20-х років XX Вул. Грицая століття вулиця називалася Квяткувка, з
3. МІЖ вуякцями Аичаківськаю і Зеленою
33/
Вул. Коциловського, 15
1928 року — Зелена бічна, від 1933 року —
Павліковського, на честь директора і режисера
львівської Опери Тадеуша Павліков- ського (1861-1915), з 1946 року — Ве- ресаєва, на честь Віктора Вересаєва, російського і совєтського письменника і літературознавця. На фасаді будинку No 8 — пам’ятна таблиця на честь українського радянського поета Ростислава Братуня, який тут мешкав у 1950-1995 роках.
Забудова вулиці — у стилі польського конструктивізму 30-х і радянського 50-х і 60-х років.
Перпендикулярно до вулиці Переяславської йде вулиця Коцнловського, названа так 1992 року на честь видатного з^сраїнського єпископа і освітянина Йосафата Коциловського (1876-1947). До 70-х років XIX століття вулиця називалася Лясковського, від 1871 року — Торосєвича, на честь львівського медика-бальнеолога Теодора Торосєвича (1789-1876), в часі німецької окупації — Стефаникгассе, на честь Василя Стефаника, від 1945 року — Матюшенка, на честь керівника повстання на російському броненосці «Потьомкін» 1905 року.
У будинку No 15 за польських часів була цегельня «Бєлєвсько», зараз тут стаціонар Психоневрологічного диспансеру. У житловому будиш^г № 25 до 1939 року була пекарня Юзефа Шірмера. Під № ЗО міститься Психоневрологічний диспансер. У будинку № 38 була пекарня Вільгельма Шірмера, зараз цього номера не існує.
Забудова вулиці — у стилі польського констрзостивізму, барачного радянського стилю 50-х років, хрущовського конструктивізму 60-х, є будівлі 70-х і 90-х років.
Вулиця Коциловського сполучається з вулицею Олеся, названою так 1992 року на честь українського поета-лірика Олександра Олеся (1978-1944), у 20-х роках минулого століття вулиця називалася Филипівка, як, зрештою, і весь цей невеличкий район між Поіулянкою і Зеленою. Від 1933 року вулицю назвали Любецького, на честь генерала Війська Польського Константи Друцкі-Любець- кого (1893-1940), за часів німецької окупації — Кампфбангассе, з 1946 року вулиця називалася Серафімовича, на честь російського совєтського письменника Алєксандра Серафімовича (1863-1949).
232
f243 6і(мщі чЛьбоба
Забудова вулиці — двоповерхова у стилі польського конструктивізму 30-х років, у 2000-х роках тут збудували чотири елітні багатоквартирні будинки.
Вулицю Олеся з вулицею Панчиши- на з’єднує вулиця Азовська, названа так 1946 року, З 1929 року вулиця мала назву Филипівка, з 1934 року — Пора- тинського, на честь учасника українсько-польської війни 1918-1919 років Яна Поратинського, за часів німецької окупації — Балльгассе.
Забудова вулиці — двоповерхова у стилі польського конструктивізму 30-х років.
Перпендикулярно до вулиці Азовської йде тупикова вулиця Панчишина, названа так 1993 року на честь Мар’яна Панчишина (1882-1943), видатного українського лікаря та громадського Вул. Панчишина, 8 діяча. Від 1929 року вулиця називала¬
ся Филипівка, від 1934 року — Стечковського, на честь польського політика і державного діяча міжвоєнного періоду Яна Стечковського, за часів німецької окупації — Льойфергассе, з 1946 року — Байкальська.
Забудова вулиці — двоповерхова у стилі конструктивізму 30-х років минулого століття.
Вул. Аральська, 17
Вулицю Олеся з вулицею Теліги сполучає вулиця Аральська, названа так 1950 року. Від 1929 рої^ вулиця мала назву Зелена бічна, від 1934 року—Стефчика, на честь польського суспільного та економічного діяча міжвоєнного періоду Францішка Стефчика, за часів німецької окупації — Штюрмерґассе.
Забудова вулиці — двоповерхова у стилі польського констрзостивізму.
Перпендикулярно до вулиці Аральської йде ву-
3. Між вулгиіями Личаківською і Зеденою
лиця Одьжнча, названа так 1993 poiqr на честь Олега Ольжича (1907-1944), українського поета і громадського діяча. З 1933 року вулиця мала назву Кредитова, з 1936 — Белзи, на честь польського поета-неоромантика, оспівувача патріотизму Владислава Белзи (1847-1913), під час німецької окзшації — Тор- маннгассе, від 1946 року — Басейна.
Забудова вулиці — двоповерхова у стилі конструктивізму 30-х років.
Перпендикулярно до вулиці Аральської йде вулиця Тедіги, названа так
1992 року на честь української поетеси і громадської діячки Олени Теліги (1907-1942). До кінця 20-х років минулого століття вулиця називалася Квят- кувка, від 1929 року — Зелена бічна, від 1934 poiqr — Венґлінських, на честь родини львівського адвоката першої половини XIX століття, який заснзшав парк Погулянку, з 1946 року — Біломорська.
Забудова — вулиці двоповерхова у стилі польського конструктивізму 30-х років і радянського 60-х.
Перпендикулярно до вулиці Зеленої розташована вулиця Керченська, названа так 1946 року. З 1933 року вулиця мала назву Льондзіна, на честь польського політичного та суспільного діяча міжвоєнного періоду Юзефа Льондзіна, за часів німецької оіогпації — Візенгассе. Під номером 4 у п’ятдесяті роки минулого століття 6jTB розташований гуртожиток № 4 Педагогічного інституту, зараз ця адреса відсутня. У 5-поверховому житловому будинідг 60-х років № 15 за часів СРСР був магазин для інвалідів війни, зараз його не існує.
Забудова вулиці — у стилі конструктивізму 60-80-х років.
Перпендикулярно до вулиці Зеленої навпроти вулиці Липова Алея розташована вулиця Жасминова, названа так 1993 року, з 1958 року вулиця мала назву Гідротехнічна.
Вулиця має житлову і промислову забудову періоду 50-60-х років.
Перпендикулярно до вулиці Зеленої навпроти вулиці Дністровської йде тупикова вулиця Півколо, названа так 1933 року. Вулиця практично не має забудов.
Від вулиці Зеленої № 407 на схід відходить тупикова вулиця Надійна, названа так 1962 року, до того часу називаїлася Зелена бічна.
Забудова вулиці — садибна 1950-2000-х років, промислова.
Паралельно до вулиці Садибної йде вулиця Світанкова, названа так 1962 року, до того часу називалася Зелена бічна.
Забудова вулиці — садибна 1950-2000-х років.
Паралельно до вулиці Світанкової йде вулиця Слобідська, названа так 1962 року, до того часу називалася Зелена бічна.
Забудова вулиці — садибна 1950-2000-х років.
234
t243 6ifAuni Ub6<^a
Паралельно до вулиці Слобідської йде вулиця Колодязна, названа так 1962 року, до того часу називалася Зелена бічна.
Забудова вулиці — садибна 50-70-х років.
Паралельно до вулиці Колодязної йде вулиця Розвилиста, названа так 1962 року, до того часу називалася Зелена бічна.
Забудова вулиці — садибна 1950-2000-х років.
Паралельно до вулиці Розвилистої йде вулиця Перелітна, названа так 1962 року, до того часу називалася Зелена бічна.
Забудова вулиці садибна 1950-2000-х років.
Від вулиці Зеленої № 327 відходить тзшикова вулиця Вуледька, названа так 1962 poiqr, до того часу називалася Зелена бічна.
Забудова вулиці — садибна 1950-2000-х років, промислова.
Вулицю Вулецьку з вулицею Слобідською з’єднує вулиця Межова, названа так 1962 poiqr.
Забудова вулиці — садибна 50-80-х років, промислова.
Від вулиці Зеленої № 285 на схід відходить тупикова вулиця Простора, названа так 1962 року, до того часу називалася Зелена бічна.
Забудова вулиці — садибна 50-60-х років.
Між вулицями Вулецькою і Пасічною під Винниківським лісом проходить вулиця Пирогівка, яка являє собою хутір з декількох індивідуальних садибних забудов. Вулиця має також і промислову забудову.
Від вулиці Навроцькогр на північ вігрсодить вулиця Бузкова, яка раніше виходила на вулицю Зелену, зараз між будинками №№ 186 і 196 на Зеленій
залишилася невелика тупикова частини вулиці, решта забудована промисловими будівлями. Вулиця одержала цю назву 1991 року, віц 1934 poiqr називалася Міщанська, від 1950 роїдг — Захарова.
Забудова вулиці — промислова і одно- та двоповерховий конструктивізм 30-х років.
Вул. Бузкова
Вулицю Зелену з вулицею Пасічною з’єднує вулиця Пимонеика, названа так
1993 року на честь закраїн-
3. Між вулицями Аичаківською і Зеленою 235
ського художника Миколи Пимоненка (1862-1912), від 1958 року маїла назву Донбасівська.
Забудова вулиці — промислова, офісна, дачна.
Вулицю Пимоненка з вулицею Врубеля з’єднує вулиця Січинського, названа так 1992 року на честь українського композитора і громадсько-культурного діяча Дениса Січинського (1865-1909), від 1938 року мала назву Ґлюзінського, на честь польського медика, ректора і декана медичного факультету Львівського університету Владислава Антоні Ґлюзінського (1856-1935), від 1950 року називалася Лопатіна, на честь російського революціонера дрз^ї половини XIX століття.
Забудова вулиці — промислова, одноповерхова садибна.
Від вулиці Січинського відходить тупикова вулиця Врзгбедя, названа так в часи СРСР на честь російського художника Міхаіла Врз^еля (1856-1910).
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, нові індивідуальні забудови.
Паралельно до вулиці Січинського йде вулиця Хлібна, названа так 1993 року, від 1981 року мала назву Купранця. Адресу № 2 має підприємство «Львівський хлібзавод № 5» (від лютого 2008 року — ВАТ «Концерн Хлібпром»), збудоване 1980 року. На вулиці Хлібній розташована православна церква Святого Пророка Іллі.
Забудова вулиці — промислова.
Вулицю Личаківську з перетином вулиць Зеленої і Луганської з’єднує одна з магістральних вулиць Львова — Пасічна, названа так 1933 року, бо у цій місцині від часів середньовіччя були пасіки, від 1871 року називалася Пасічна дорога, від 1933 року — Пйонтаків, на честь підрозділу польських військових формувань, які брали участь в українсько-польській війні 1918-1919 років. У часі німецької окупації вулиця мала назву Острінґ (Східне Кільце), у 1944- 1964 — Пасічна, у 1964-1990 — проспект Ленінського Комсомолу, на честь радянської молодіжної ком)шістичної організації.
У 1952 році на місці колишнього цвинтаря російських солдатів, полеглих у Першу і Дрз^ світові війни, спорудили меморіальний комплекс Пагорб Слави. Тоді ж усунули цілий квартал будинків, якими була забудована ділянка від No 8 до No 28.
Адресу № 8 за часів СРСР мав Меморіальний музей Пагорба Слави, від часів незалежності тут розташовано монастир Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. У будівлі № 39 у 50-і роки містився туберкульозний санаторій Львівської залізниці, зараз тут дитяча консультація 4-ї поліклініки і центр біологічної медицини «Сідус».
У 5-поверховому яситловому будинку 60-х років No 42 за часів СРСР був книжковий магазин «Жовтень», від років незалежності — гуртівня господарських товарів «Тур», згодом відділення «Укрсиббанку», від 2008 року тут філія «Надра-Ванку».
236
Ї2ЧЗ 6і(лш^ чЛьбоба
У 2-поверховій офісній будівлі 60-х років No 43 за радянських часів містилося популярне молодіжне кафе «Юність», відкрите у травні 1966 року, дитяче ательє мод 1-го розряду і прокатний пункт, зараз тут поштове відділення, перукарня «Марта», відділення «Кредобанку» і «Нова аптека». У липні 1969 року поряд із будинком відкрили стелу на честь 50-річчя комсомолу, яку усунули в часи незалежності.
В одноповерховій будівлі 60-х років No 47а від часів СРСР міститься ательє- фабрика хімчистки «Чайка». Адресу № 49а від радянських часів має Львівський дорожній навчально-курсовий комбінат. У 5-поверховому житловому будинку 60-х років № 51 за часів СРСР були продовольчий та промтоварний магазини, зараз тут магазин секонд-хенду, гастроном і кафе «Пасічне».
У 5-поверхових житлових будинках 62 і 64 за часів СРСР були пункти прокату телевізорів. У 9-поверховому будинку 70-х років за часів СРСР містилося кафе «Червона гвоздика», зараз тзгг магазин будівельних матеріалів «Аскона».
У 4-поверхових будівлях кінця 50-х — початку 60-х років № 68 за часів СРСР містилася школа-інтернат, від часів незалежності тут ліцей із посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крзгг.
у 9-поверховому будинку кінця 70-х років № 70 за часів СРСР був овочевий магазин, зараз тут продуктовий магазин, магазин «Все для дому» і магазин автозапчастин. Адресу № 72 у 50-х роках мала бібліотека № 20 селища Пасіки, від 70-х років на цьому місці збудували магазин «Новосел», зараз у цьому приміщенні магазин будматеріалів, магазин «Вікна, кухні, шафи» і магазин ритуальних послуг.
Адресу No 78 у 50-х роках мала неповна середня школа № 42 з українською мовою навчання, зараз тут 2-поверховий житловий будинок барачного типу 50-х років. На місці 9-поверхового житлового будинку початку 80-х років № 79 до 1958 року стояла каплиця, яка була знищена радянською владою.
За адресою № 83 від 1992 року проводилися Богослужіння у тимчасовій типовій для того періоду металевій капличці, 1994 року тут розпочалося будівництво храму Благовіщення Діви Марії УГКЦ, завершене 2008 року.
Неподалік цього храму на перетині вулиць Пасічної і Вашингтона у середині
90-х років минулого століття збудовано храм Різдва Святого Івана Хрестителя УАПЦ, який надалі розбудовується.
На місці 9-поверхового житлового будинку початку 80-х років No 96 до середини 70-х років стояла 2-поверхо- ва будівля у стилі історизму початку XX століття, де містилося туристичне бюро. Адресу № 104 має єдиний у Аьвові панельний 16-поверховий будинок, зведений 1981 року.
Вул. Пасічна, 27
3. Між вулицями Личаківеькою і Зеленою ^5/
Забудова вулиці — одно-, дво- і триповерховий констрз^стивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, двоповерхова барачна житлова забудова 50-х років, триповерхова житлова забудова початіцг бО-х років, п’ятиповерхова житлова забудова кінця 50-х — початку бО-х років, дев’яти- і чотирнадцятиповерхова житлова забудова кінця 70-х — початідг 80-х років, шестиповерхова житлова забудова 90-х років.
Від вулиці Пасічної № 39 на схід відгалужується тупикова вулиця Таджицька, названа так 1962 рої^, від 1961 року називалася Пасічна Шчна І. Від часів Польщі і до початідг 60-х років на цьому місці було міське сміттєзвалище. Адресу № 1 від часів СРСР має дошкільний дитячий будинок № 1, розташований у будівлі кінця 70-х років.
Забудова вулиці — двоповерховий конструктивізм 50-х, чотириповерховий констрз^тивізм 60-х років, сучасна індивідуальна забудова, сз^асна багатоквартирна забудова.
Від вулиці Пасічної № 53 на схід відгалужується вулиця Медової Печерн, названа так 1933 року, бо фактично прямує до цієї печери. Від 1960 до 1990 року мала назву Пересади, на честь комзшістичного діяча Василя Пересади, пам’ятник якому, споруджений у 70-х роках, стояв на початку вулиці і був знесений в часи з^країнської незалежності.
Адресу № 71 від часів СРСР має будинок-інтернат для літніх людей, тепер Львівський геріатричний інтернат. До Другої світової війни на цьому місці було розташовеше господарство Української греко-католицької семінарії. На території інтернату від часів незалежності фзшкціонує каплиця Покрови Пресвятої Богородиці.
Забудова вулиці — одноповерховий констрзгктивізм 30-х років, двоповерхова барачна забудова 50-х, п’ятиповерхова житлова забудова 60-х років, два- надцятиповерхові гуртожитки початку 80-х років, індивідуальні забудови.
Від вулиці Медової Печери на північ відгалзгжується тупикова вулиця Соколина, названа так 1957 року.
Забудова вулиці — одноповерхова садибна 50-60-х років.
Від вулиці Медової Печери відгалужується вулиця Кленова, названа так 1992 року, від 1955 року називалася Медової Печери бічна, від 1969 — Пересади бічна.
Забудова вулиці — двоповерхова барачна 50-х років, одноповерхова садибна 50-60-х років.
Вулицю Кузьми з вулицею Кленовою з’єднує вулиця Стешенка, названа так 1993 року на честь громадського і політичного діяча, письменника і літера- тзфознавця Івана Стешенка (1873-1918), від 1957 poiQr була частиною вулиці Соколиної.
Забудова вулиці — двоповерховий констрз^стивізм 30-х років, двоповерхова барачна забудова 50-х років.
23^ /2'/3 eifjuu^Meoea
Паралельно до вулиці Кленової від вулиці Медової Печери на північ від- галуядгється вулиця Латвійська, названа так 1957 року.
Вулиця має одноповерхову забудову 30-60-х років, двоповерхову барачну забудову 50-х років.
Від кінця вулиці Медової Печери відгалзжується тупикова вулиця Маяо- рівка, названа так 1934 року за назвою цього району, який, своєю чергою, отримав назву від прізвища німецького колоніста Маєра.
Забудова вулиці — одноповерхова садибна 50-х років, нові індивідуальні забудови, дев’ятиповерхова житлова забудова початку 80-х років.
На південь від вулиці Медової Печери розташовгша вулиця Садівнича, названа так 1957 poiq^.
Забудова вулиці — одноповерхова садибна, двоповерхова барачна 50-х років, двоповерховий конструктивізм 50-х років, три- і чотириповерховий конструктивізм початку 60-х років, п’ятиповерхова житлова забудова 2000-х років.
Вулицю Пасічну з вулицею Садівничою з’єднує вулиця Ярошинської, названа так 1991 року на честь буковинської письменниці, етнографа і педагога Євгенії Ярошинської (1868-1904), від 1957 року мала назву Радгоспна.
Забудова вулиці — одно- і двоповерхова барачна 50-х років, двоповерховий констрз^тивізм 50-х років, дев’ятиповерхова житлова забудова 70-80-х років, індивідуальні забудови 2000-х років.
Вулицю Садівничу з вулицею Медової Печери з’єднує вулиця Каштанова, названа так 1957 poigr, до цього часу була частиною вулиці Пасіки Личаківські, у 1974-1991 роках називалася Кантарія, на честь радянського солдата, який
1945 року почепив над німецьким реііхстагом червоний прапор.
Забудова вулиці — двоповерховий констрз^тивізм 50-х років, нові інди- вігіуальні забудови.
Вулицю Садівничу з вулицею Пасічною з’єднує вулиця Глухвй Кут, названа так 1993 року, від 1957 року називалася Тупикова.
Забудова вулиці — двоповерхова барачна 50-х років.
Віц вулиці Пасічної № 71а на схід відгалужується тзшикова вулиця Китайська, названа так 1958 року, до цього часу була частиною вулиці Пасіки Личаківські.
Забудова вулиці — двоповерховий констрз^тивізм 30-х років, двоповерхова барачна забудова 50-х років, дев’ятиповерхова забудова 70-80-х років.
Віц вулиці Пасічної № 87 на схід відходить тзшикова вулиця Лисеницька, названа так 1934 poiq^.
3. Між вулицями Аичаківською і Зеленою 239
Забудова вулиці — одноповерхова садибна 30-50-х років, дев’ятиповерхова 70-80-х років, нові індивідуальні забудови.
Від вулиці Пасічної № 91 до Винниківського лісу відходить тупикова вулиця Рудакі, названа так 1962 року на честь таджицького і перського поета Абу Абдаллаха Рудакі (860-941), від 1961 року мала назву Пасічна бічна II, до того часу — Пасічна бічна.
Забудова вулиці — індивідуальна садибна, дачна.
Вулицю Пасічну з вулицею Зеленою з’єднує вулиця Вашингтона, названа так 1992 року на честь першого американського президента Джорджа Вашингтона (1732-1799), від тридцятих років мала назву Пасіки Галицькі — за старою назвою цієї місцевості, у 1958-1992 називалася Батальна. Адресу № 6 від початку 80-х років має Львівський державний обласний перинатальний центр.
Забудова вулиці — промислова, дев’ятиповерховий конструктивізм 80-х років, п’ятиповерховий 2000-х років, одноповерхова садибна забудова. 2007-2009 року південна частина вулиці забудовується п’ятиповерховими житловими будинками нового кварталу «Пасічний».
Від вулиці Вашингтона на південь відгал}жується вулиця Довга, названа так 1933 року. Від 60-х років вулиця була розірвана новими забудовами, і сім одноповерхових житлових будинків у стилі садибного конструктивізму 30-60-х років залишилися в оточенні промислових забудов.
На північ від вулиці Вашингтона у бік парку Поіулянка відгалужується тупикова вулиця Шафарика, названа так 1991 року на честь словацького національного діяча і просвітителя Павла Йозефа Шафарика (1795-1861), від 30-х років мала назву Пасіки Галицькі, від 1979 року — Рагузова, на честь львів’янина, комсомольця, студента Політехнічного інституту Василя Раїузова, який загинзш 1957 року під час бурану, освоюючи цілинні землі у Казахстані.
Забудова вулиці — дев’яти- і п’ятиповерховий конструктивізм 80-х років.
Від вулиці Вашингтона на північ паралельно до вулиці Шафарика відгалужується тупикова вулиця Пасікн Галицькі, названа так 1979 року за старою назвою цієї місцевості.
Забудова вулиці — промислова і одноповерхова садибна 1950-2000-х років.
Від No 228 вулиці Личаківської на південь відгалужується вулиця Ві ківська, названа так 1958 року, від 30-х років минулого століття називалася 29 Листопада, на честь військових подій польського національного повстання 1830 року, і входила до складу селища Гори.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-60-х років, нові забудови 2000-х років.
240 _____ f243eifjU€i^Meoea
Паралельно до вулиці Личаківської від вулиці Винниківської на схід відгалужується тупикова вулиця Бахматюка, названа так 1993 року на честь Зосраїнського народного майстра кераміїси Олекси Бахматюка (1820-1882), від
1958 року називалася Гравійна.
Забудова вулиці — здебільшого одноповерхова садибна 60-х років і нового часу.
Вулицю Бахматюка з вулицею Кінцевою з'єднує вулиця Дріжджова, названа так 1958, бо розташована поблизу дріжджового заводу, від 30-х років минулого століття була частиною вулиці Кривої у складі селиш;а Гори.
Забудова вулиці — здебільшого одноповерхова садибна 60-х років і нового часу.
Від вулиці Дріжджової на схід відгалужується вулиця Поморянська, названа так 1991 року, від 30-х років минулого століття у складі селища Гори мала назву Нова, від 1958 року — Поморянська бічна.
Забудова вулиці — здебільшого одноповерхова садибна 60-х років і нового часу.
Паралельно до вулиці Поморянської йде вулиця Кінцева, названа так 1958 року, від 30-х років минулого століття була частиною вулиці Кривої у складі селища Гори.
Забудова вулиці — одно- і двоповерхова 2000-х років.
Вулицю Винниківську з вулицею Дріжджовою з’єднує вулиця Мидорадович, названа так 1993 року на честь української громадської діячки, однієї із засновниць НТШ Єлизавети Милорадович (1837-1890), від 1958 року називалася Власна.
Забудова вулиці — конструктивізм 30-60-х років, нові забудови 2000-х років.
Перпендикулярно до вулиці Дріжджової йде вулиця Зборівська, названа так у часи української незалежності, від 30-х років минулого століття була частиною вулиці Кривої у складі селища Гори, від 1958 року мала назву Павла Корчагіна, на честь літературного героя-комсомольця з книги радянського письменника Ніколая Островського.
Забудова вулиці — конструктивізм 30-60-х років, нові забудови 2000-х років.
Паралельно до вулиці Зборівської йде вулиця Січнева, названа так 1958 року, від 30-х років минулого століття була частиною вулиці Кривої у складі селища Гори.
Забудова вулиці — констрз^стивізм 30-60-х років, нові забудови 2000-х років.
3. Між вулицями Личаківською і Зеленою
Вулицю Яловець з вулицею Винниківською з’єднує вулиця Горівська, названа так 1993 року, до цього часу мала назву Яловець бічна.
Забудова вулиці — конструктивізм 30-60-х років, нові забудови 2000-х років.
Вулицю Яловець з вулицею Винниківською з’єднує вулиця Букова, названа так 1934 року. Адресу № 2 має монастир Сестер Пресвятої Родини, збудований у 2000-х роках.
Забудова вулиці — констрзгктивізм 30-60-х років, нові забудови 2000-х років.
Вулицю Личаківську з вулицею Голубця з’єднує вулиця Яловедь, названа так 1899 року за назвою цього району.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, двоповерхова житлова барачна забудова 50-х років, нові забудови 2000-х років.
Початок вулиці Пасічної з вулицею Винниківською з’єднує вулиця Голубдя, названа так 1991 року на честь львівського письменника, поета і громадського діяча Миколи Голубця (1892-1939), який мешкав у будинку № 33, від 1933 року мала назву Уланів Яз- ловецьких, на честь 14-го полку польської кавалерії міжвоєнного періоду, у 1950-1991 роках — Першої Кінної, на честь більшовиць- Голубця, 25
кого військового підрозділу часів громадянської війни. Будинок № 25 має оригінальну дерев’яну констрз^сцію.
Забудова вулиці — одно-, дво- і триповерховий констрз^стивізм 30-х років, радянський констрз^тивізм 50-60-х років.
На південь від вулиці Голубця відгалужується тзшикова вулиця Грибова, названа так 1950 року. Від 1933 року мала назву Урвана, від 1936 року — Ко- лишка, на честь Венедикта Колишка (1750-1834), учасника повстання Кос- тюшка і польського повстання 1831 року.
Забудова вулиці — одно-, дво- і триповерховий конструктивізм 30-х років.
Паралельно до вулиці Грибової йде тупикова вулиця Боровиковського, названа так 1946 року на честь українського поета, байкаря, фольклориста Левка Боровиковського (1806-1889), від 1932 року називалася Друга бічна Пасічної або Друга бічна Кривчицької дороги, від 1934 року — Ґіллера, на честь польсько¬
242
f243 €і(мщі Ub6a€a
го письменника і політичного діяча Агатона Ґіллера (1831-1887), в часі німецької окупації — Кивелюкґассе, на честь голови товариства «Просвіта» у 1910-1922 роках Івана Кивелюка.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий констрз^ти- візм 30-х років.
Від початку вулиці Пасічної на схід відгалужується тупикова вулиця ЗапоАьської, названа так 1933 року, на честь Вул. Запольської, 1 польської письменниці і ак-
торки Габріелі Запольсьтої (1857-1921), яка мешкала на цій вулиці у будинку No 3. На початку 30-х рої^ мала назву Перша бічна Пасічної, у часі німецької
окупації — Романчукґассе, на честь політичного провідника галицьких українців Юліана Романчука (1842-1939), у 1950-1993 роках — Кавалерійська.
Забудова вулиці — се- цесійні вілли, одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років.
Вулицю Запольської з вулицею Голубця з’єднує вулиця Ярова, названа так
1933 року, в часі німецької окупації називалася Грушев- Вул. Запольської, З скіґассе, на честь першого
українського президента Михайла Грзшіевського (1866-1934).
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерховий конструктивізм 60-х років.
4. Між вулицями Зеленою і Стрийською
Одна з магістральних вулиць Львова — Зелена починається від вулиці Івана Франка і прямує на південь, до межі міста. Від 1544 року вулиця мала назву Волоського Мосту, від 1685 рої^г — Зелена, у XVIII столітті називалася Волоською, бо йшла до Волощини, від 1938 року — Розвадовського, на честь польського військового діяча Тадезшіа Розвадовського (1866-1928). Від 1946 року частина вулиці від вулиці Водогінної називалася Верхня Зелена.
Під номером 1 за польських часів був ресторан Рапопорта, від 50-х років — майстерня з ремонту та пошиття одягу, майстерня з ремонту швейних друкарських машин та замків, ремонт взуття. У 80-х роках тут був магазин «Рибалка», зараз — магазин «Продукти».
У будинку № 2 за польських часів були магазин фарб Гекера і бляхарська майстерня Глядного, за радянських часів — фотосгілон тресту «Укрфото» і їдальня No 54, зараз Tjnr IV Нотаріальна контора, фотостудія Баранських і «Дім чаю».
У будинку № З до війни була цукерня Ромашківа і перукарня Вільнера, зараз тут магазин «Дешевий одяг». У будинідг № 4 за часів Польші містився ресторан Ґрубера, зараз тут продуктовий магазин «Мета», а з боку вулиці Івана Франка — ресторан «Пивний сад».
У будинку № 5 за польських часів був ресторан Здарека, за часів СРСР — овочевий магазин, зараз тут бар і гральні автомати. У житловому будинку № 5а за часів Польщі був ресторан Вісьнєвського. Під номером 6 до 1939 року було Польське
товариство залізничних кни- Вул. Зелена
2ІЧ
Ї2ЧЗ 6і(мщі щЛьбоба
гарень «Рух», зараз тут подарунковий магазин «Витязь» і аптечний кіоск.
У будинку No 7 за польських часів містилися творча майстерня працівників кераміки «Глинсько» і редакція газети «Пантеон Польскі», у 50-х роках тут були перукарня і майстерня з ремонту та пошиття одягу, згодом майстерня стала салоном-ательє з ремонту одягу, художньої вишивки і штопки «Ксеня», що існує донині.
у будинку No 8/10 за польських часів була Жіноча професійна школа і ресторан Берльштайна, від 1940 року тут містився Педагогічний інститут, який 1955 року перевели до Дрогобича, а тут заснували Львівську середню спеціальну музичну школу-інтернат імені Соломії Крзшіельницької, власне, у будинку № 8 міститься інтернат, а в будинку № 10 — школа, за польських часів тут були чоло- Вул. Зелена, 5 віча, і жіноча школи імені Конопницької.
Адресу No 8 у 50-х роках мав також склад цукру і кондвиробів.
У будинку No 11 за польських часів містилися видавнича спілка «Дім» і редакція газети «Ostdeutsche Volksblatt», зараз тут магазин «Оптика». Адресу № 11а має євангелістська церква Святої Урсули, яка за совєтських часів використовзшалася як склад грампластинок фірми «Мелодія». На початку 90-х років церкву знову одержала громада євангельських христи- ян-баптистів. На фаса- •- ді церкви — пам’ятна таблиця, встановлена 1929 року на честь 150-ї річниці заснування 1778 року єван- гелістської громади Львова, а також пам’ятна таблиця, відновлена
1990 року на честь 100- річного ювілею заснування громади.
У будинку № 12 за часів Польшд містилися страхові та медичні ус-
Вул. Зелена, 17
4. Між вулицями Зеленою і Стрийською
245
танови, ВІД повоєнних часів тут міститься обласна санепідемстанція. У 50-х роках тут були також обласна медична бібліотека, обласний будинок санітарної освіти і обласна протималярійна станція. Зараз, попри санепідемстанцію, тут міститься Наз^ово- дослідний інститут епідеміології та гігієни. На фасаді будинку, на розі з площею Петрушевича, — пам’ятна дошка, яка засвідчує, що площу було названо на честь президента ЗУНР Євгена Пе- трушевича. Зелена, 23
У будинку No 17 за часів СРСР від 50-х років працювало ательє індпошиву одяїу, яке згодом стало ательє мод першого розряду, зараз тут магазин «Тканини», мобіл-салон ЕНТОН і гральні автомати. У будинку № 20 за польських часів було виробництво гральних карт і літографій «Карналіт», за радянських часів до 80-х років — ательє з пошиття портьєр, зараз тут ВПР та МР Личаківського РВЛМУ УМВСУ у Львівській області і ремонт м’яких меблів для населення.
У будинку No 21 у 50-х роках минулого століття містився 5-й районний відділ міліції, у 80-х — опорний пункт правопорядку, зараз тут офіс мережі агентств нерухомості «Ваш комфорт». У будинку № 22 за польських часів були приватна гімназія Nq 5, пансіонат Стшал- ковської і вчительська семінарія № 7, за радянської влади у 50-х роках — середня школа робітничої молоді № З з російською мовою викладання, середня школа № 6 (російська). Юнацька спортивна школа № З та бюро стенографів і друкарок, зараз тут середня школа № 6.
У будинку No 24, у колишньому палаці Замойських, у часі Другої світової війни містився штаб італійських вояків, від 1944 року — бібліотека Львівського педагогічного інституту, а від 60-х років — Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека.
У будинку No 26 за польських часів був кінотеатр «Байка», перейменований у грудні
1939 року на «Комсомолець України», зараз тут кафе-бар «Літній сад». У будинку № 28 від 50-х років міститься магазин «Продукти» і перукарня, від 90-х років працює Вул. Зелена, 42
Ваш поштовий
ІНДЕКС
2F0D1?
ПОВІДОМТЕ ЙОГС ВСІМ. З ким ви ЛИСТУЄТЕСЬ
гчб
f243 6ifMu4 Ub€o6a
ветаптека. Під номером 33 міститься аптека, власником якої за польських часів був Тененбазпуі.
У будині^ № 39 за польських часів був ресторан Із- раеля Лакса, зараз тут гриль- бар «Колобок». У житловому будинку № 40 за Польщі пращювала фабрика цегли і дахівки «Лауда». У будинку No 43 за польських часів був ресторан Арнольда, зараз тут прокат суконь і нотаріус. Під номером 45 за Польщі була кузня Хенрика Ханера, зараз тзгг військова частина А-4520.
У житловому будинку № 48 до 1939 року була пекарня Флюка, а за часів СРСР — прокатний пункт. У будинку No 50 за польських часів було фотоательє Вєжбіцької, зараз тут ТзОВ «Склоріз» і від 50-х років — ремонт взуття. У будинку No 51 у 50-х роках був індпошив вззггтя, зараз тут єврочистка і медичний заклад.
У будинку № 52 за польських часів був магазин фотографічного приладдя «Стафра» і перукарня Геллбарта, зараз це житловий будинок, наріжний з вулицею Йосипа Сліпого. У житловому будинку No 53 за Польщі 63^ гуртовий склад хутра, у 50-х роках — гуртожиток No 4 Педагогічного інституту
Вул. Зелена, 46
У житловому будинку № 54 за Польщі був ресторан Канарієнфогеля. У житловому будинку № 55 у 50-х роках був гуртожиток No 7 Педагогічного інституту. У житловому будинку No 57 за радянських часів до початку 80-х років був готель аеропорту.
У будинку № 59 за польських часів були продаж автомобілів «Автопарк»,
Вул. Зелена, 47
4. Між вулщіїиш Зсленою і Стрийською
L.
^АМгиЬьг
Lwaw.
Львівська спілка автомобілістів, палац спорту Львівської спілки автомобілістів і ковзанка, зараз тут спорткомплекс «Динамо» і магазин спорттоварів.
У будинку № 61 за часів Польщі була фабрика дротяних сіток Шзо'арта, зараз тут особняк 90-х років XX століття. Під номерами 62 і 64 від польських часів містилася Дирекція водогінних закладів, у часи СРСР ця установа називалася Во- доканалтрест, зараз це міське комунальне підприємство «Львівводоканал».
За адресою Nq 64 у 50-х роках минулого століття містився спортмайданчик Педагогічного інститзггу. Під номером 63 розташований ветеринарний заклад, а під номером 65 — ремонтно-технічна майстерня.
у будинку No 67 за польських часів була фабрика паровозних арматур «Андрусевич і спілка», зараз тут приватне підприємство «Катекс» (склоблоки, супутні будівельні матері£іли) і ремонт авто ТзОВ «Поміч-Сервіс». Під номером 73 за польських часів була бетонярня Брат- теля, за радянських часів це був бетонний завод, зараз на цьому місці п'ятиповерховий житловий будинок 60-х років з магазином «Продукти», кав’ярнею і аптекою.
Адресу № 77 має РАЦС Личаківського району. Під номером 81 на розі з вулицею Переяславською 6а міститься банк «Дністер», збудований 1999 року. У будинку 88 за польських часів містився зал засідань «Товариства легкої смерті», за радянських часів — кінотеатр «Зірка», зараз тут нічний клз^б «Пікассо». У скверику, який тягнеться від клубу «Пікассо» до вулиці Водогінної, у 50- 70-х роках була циганська слобідка зі стайнями.
Під номером 95 містить¬
ся двоповерховий житловий Г > '
fivnPTHnTr ттпчя'гтги’ ЯП-v пптсірі Г .f-^ І І
Вул. Зелена, 51
будинок початку 50-х років минулого століття, за радян-
248
t243 6(fjuu^i МЄо6а
ських часів тут був магазин «Спорттовари», зараз це магазин спортивного спорядження «Бумеранг».
Під номером 102 міститься ампірний «Палацик зі сфінксами», пам’ятка середини XIX століття. 1989 року з пала- цику відселили останніх мешканців, його придбала приватна фірма і 2003-2004 року переробила у стилі «євроремонт», від березня 2007 року у приміщенні роз- ташзшали офіс галереї «Дзиґа».
У будинку No 104 від польських часів міститься насосна станція «Водо-
Вул. Зелена, 67
каналу». На місці будинку № 105 за польських часів сто5їла цегельня Ґрудера, зараз тут 10-поверхова будівля 70-х років, де розмістився гуртожиток будівельного технікуму.
Адресу № 106-108 має тимчасова каплиця Зіслання Святого Духа УГКЦ, поблизу коштом парафіян зводиться новий храм. На місці будинку № 107 за польських часів був Акціонерний іпотечний банк, зараз тут 5-поверховий гуртожиток, будівля 70-х років.
Під номером 115 у десятиповерховому гуртожитку 70-х років до дев’яностих років працював магазин «Продукти», зараз тут приміщення «Укрсоцбанку». У житловому 5-поверховому будинку кінця 60-х років No 130 до 90-х років була філія бібліотеки No 40 для дорослих.
Під номером 147 у 50-х роках минулого століття був цегельний завод, від часів незалежності — склади ВАТ «Елегант» та «Інтермаркету», від 2006 року цю адресу має новозбудований супермаркет «Арсен».
Адресу No 149 від часів СРСР має завод фрезерних верстатів, головний корпус якого перебудований зі зведеного тут 1939 року у стилі констрз^сти-
візму костелу Христа Короля
Вул. Зелена, 70-72
монастиря францисканців.
Адресу № 150 від часів СРСР має районне управління ДАІ Галицького району. Під номером 153 до 90-х років був цех з ремонту холодильників і пральних машин, хімчистка та цех індпошиву, зараз ці приміщення орендує ряд фірм. Біля будинку No 166, неподалік залізничної колії і перехрестя з вулицею Вашингтона, починається потічок, який є основним стрижнем майбутньої Полтви.
4. Між вулицями Зеленою і Стрийською
249
У будинку № 184 до 90-х років містився будинок побуту «Сервіс», зараз тут фірма «Комфортбуд» і салон продажу автомобілів «Lexus». У будинку № 186 до 90-х років був будинок побуту, майстерня з ремонту і виготовлення ювелірних виробів, ательє мод 1-го розряду «Силует», зараз тут нічний клуб «Сафарі» і ремонт годинників.
У будинку № 196 від часів СРСР міститься вечірня школа робітничої молоді No 22. Під номером 204 у 50-х роках минулого століття була фабрика гнутих меблів, зараз тут приміщення «Укрсоц- банку». У будинку № 208а за радянських часів була їдальня № 7, зараз тут гуртівня будівельних матеріалів.
Під номером 294 у двоповерховій будівлі 60-х років за радянських часів був Будинок культури No 7, протягом багатьох останніх років будівля явл5іла собою руїну, 2007 року приватна фірма відбудувала приміщення для своїх потреб.
Адресу № 385 має храм Святого Михаїла УГКЦ. Збудований у міжвоєнний період римо-католищ>кий храм Архистратига Михаїла по Другій Світовій війні українські переселенці, греко-католики з Польщі, використовзшали для своїх потреб, від березня 1946 року храм потрапив під юрисдикцію Московського патріархату. З вересня 1991 року сихівська громада греко-католиків повернула собі храм. У церковному приміщенні біля храму поселилися сестри-василіянки, які займаються катехитичною діяльністю. Біля храму побудували дзвіницю. Православним християнам надали земельну діляні^г, на якій збудували каплицю.
У кінці вулиці Зеленої у повоєнні часи було сміттєзвалище Червоноармій- ського району. На початку 60-х років на перетині з вулицею Дністровською знесли мармуровий кам’яний хрест, поставлений тут на честь заігиблих 1914 року вояків російської армії. До 1961 року вулицею Зеленою до повороту на вулицю Дніпровську ходило два маршрути трамваїв З і 7. Потім трамвайні рейки розібрали, і вулицею почав курсувати тролейбус № 8 до залізничного переїзду на перетині з вулицею Д. Вашингтона. Згодом тролейбусну трасу продовжили до вулиці Луганської. Від 70-х років ввели новий маршрут № 11 до залізничної станції Сихів. На початку 80-х років тролейбусну лінію продовжили до Сихівського цвинтаря.
Забудова вулиці Зеленої — класицизм, сецесія, конструктивізм 30-70-х років, промислова забудова, садибна забудова, нові промислові, офісні та індивідуальні забудови.
Вул. Зелена, 88
250
f2H3 6і(М4ЦІ Ub6o6a
Початок вулиці Зеленої з вулицею Івана Франка з’єднує вулиця Шота Руставеді,
названа так 1944 року на честь великого грузинського поета ХІІ-ХІП століть. Від 1863 року вулиця мала назву Яблоновського, на честь польського коронного гетьмана Станіслава Яблоновського, визволителя Львова від татар 1695 року, на цьому місці б}ш його маєток і палац. Від 1871 і по 1944 рік вулиця називалася Яблоновських.
У будинку No 2 за поль- Вул. Шота Руставелі, 2 ських часів була фабрика
лікувального пива із вмістом заліза Древецького, зараз тут ресторан «Кавказ», Львівська обласна організація Української народної партії, агентство нерухомості і ювелірний магазин «Золотий ринок».
Під No 5 залишився єдиний на вулиці військовий будинок австрійських часів. Під No 7 у 50-х роках минулого століття був гуртожиток № 2 Педагогічного інституту, який містився у старому військовому будинку австрійських часів, зараз на цьому місці 5-поверхова офісна будівля 1965
року, в якій міститься науково-дослідний інститут «Львівтеплоелектропроект».
у будинку № 8 за польських часів було видавництво Ґрудкі, зараз тут бібліотека імені Церетелі. У будинку № 10 за польських часів 63Ш ресторан Карпа, зараз тут салон косметики і візажу.
У будинку No 11 до 1939 року був Перший міський комісаріат, від 1939 по 1944 рік — міський архів, у часи СРСР тут був дитячий садок, який у 90-і роки ліквідували, а будівлю розібрали, 2007 року на цьому місці завершили будівництво протестантської церкви Ісуса Христа Останніх Днів. Над церквою височіє горб, близько 1965 року тут, на місці колишньої каплички, бульдозерами розрівняли підвищення, перетворивши узгір’я на пласке плато, на
Вул. Шота Руставелі, 8
4. Між вулицями Зеденою і Стрийською
25ї
Вул. Шота Руставелі, ЗО
Вуя. Шота Руставелі, 12
якому облаштували спортмайданчики середньої школи No 28 з тенісними кортами.
У будинку No 12 за Польщі містилося ательє дамських к£іпелюхів Фортнера, зараз тут магазин меблів і товарна біржа. У будинку № 13 за польських часів була жіноча гімназія імені Танської, у 50-х роках — Перше технічне з^илище, зараз тут аптека-оптика, бюро перекладів «Лінда», cj^acni системи опалення та вентиляції, встановлення вікон і дверей.
У будинку № 20 у 50-х роках був Народний суд Червоноармійського району, зараз тут філія банку «Універсальний».
У житловому будинку No 22 за польських часів була фабрика електричних елементів «Купро».
Житловий будинок 30-х років минулого століття No ЗО за польських часів називали Офіцерським домом, бо тут були помешкання офіцерів. У житловому будинку No 34а у 50-х роках був ремонт взуття.
У будинку No 36 за польських часів працювала вчительська книгарня, зараз тут магазин «Продукти».
У будинку No 38 від 50-х років містилася майстерня з ремонту Вул. Шота Руставелі, 36
252 f243 etfMtniMeoea
меблів, зараз тут філія банку «Дністер». У будинку № 44 за радянських часів від п’ятдесятих років була чайна, зараз тут магазини «Меломан» і «Зоосвіт» та юридично-інформаційна компанія.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм.
Вулицю Руставелі з вулицею Франка з’єднує вулиця Скельна, названа так 1950 року. Назву Скалка вулиця мала рід 1695 року, бо тут неподалік на горбах були скелі, у XVIII-XIX століттях вулиця називалася Яблоновського бічна, а з 1871 року — На Скалці.
У будинку No 1 за польських часів містилося Галіційське лісове товариство, зараз Tjnr магазин сувенірів «Біла скеля», магазин «Світ шин» і хімчистка. У будинку No 5 у 70-90-х роках містився популярний у ті часи бар, названий в народі «Сайгон».
Забудова вулиці — сецесія і класицизм.
Вулиці Руставелі і Франка, перпендикулярно до вулиці Скельної, з’єднує вулиця Костомарова, названа так 1946 року на честь видатного з^краіїнського історика і етнографа Миколи Костомарова (1817-1885). Від 1913 року вулиця мала назву Кутик, з 1933 року — Бальцера. У тридцятих роках минулого століття ще не було проїзду з вулиці Костомарова на плошу Петрзшіевича.
Забудова вулиці — ісласицизм і сецесія.
Між вулицями Зеленою і Шота Руставелі розташована площа Петрзгшеви- ча, названа так 1992 року на честь президента Західноукраїнської Народної Республіки Євгена Петрушевича (1863-1940). З 1936 року площа мала назву Дрешера-Орліча, на честь польського генерала Густава Дрешера-Орліча (1889-1936), в часі німецької окупації — Берінґпляц, від 1946 року — Миколи Островського, на честь російського письменника-комуніста 20-30-х років минулого століття, від 1972 до 1992 року — Ярослава Галана (1902-1949), на честь західноукраїнського письменника-комуніста 30-40-х років минулого століття. 1972 року на плошд встановили пам’ятник Галану, демонтований 1992 року. До Другої світової війни на площі стояв комплекс будівель колишнього палацу Станіслава Яблоновського, переобладнаний під казарми, по війні тут облаштували сквер. На місці колишнього військового плацу, між площею і вулицею Архипенка, зараз тенісні корти. Від початку XXI століття на площі влаштували автостоянку.
У будинку No 2 за польських часів був Будинок солдата, перебудований 1961, а згодом ще раз 1985 року. За совєтських часів тут був Палац культури Зшравління профтехосвіти імені Юрія Гагаріна, зараз це Палац культури учнівської молоді. У будинку No 2, два поверхи якого добудували у 2007-2008 роках, від часів незалежності розмішується фірма «НТОН», а з боку вулиці Зеленої — популярна рейвова дискотека «Метро» і піцерія «Сан-Ремо».
Площу Петрзшіевича з вулицею Самійленка сполучає вулиця Олени Пчілкн, названа так 1946 року на честь з^країнської письменниці, матері Лесі Українки Ольги Косач (1849-1930). З 1926 року була частиною вулиці Черешневої, від
4. Між вулицями Зеленою і Стрийською
253
1934 року ймензшалася Стшалковської, на честь учасниці українсько-польської війни 1918-1919 років Зофії Стшалковської, під час німецької окупації — Ґнайзенауґассе, на честь прусського фельдмаршала Авіуста Вільгельма фон Ґнайзенау (1760-1831). Двоповерховий житловий будинок барачного типу No 2 збудовано у 50-х роках минулого століття.
Вулиця має двоповерхову особнякову забудову.
Перпендикулярно до вулиці Олени Пчілки йде тупикова вулиця Черешнева, названа так 1928 року, бо хідники вулиці засадили черешнями, частина з яких згодом усохла, частина була знищена; за часів німецької окупації вулиця називалася Ґляймгассе, на честь німецького поета Йоганна Ґляйма (1719-1803). У будинку № 1 / 2 у 50-х роках минулого століття б}ш кореспондентський пункт газети «Правда». Триповерховий житловий будинок № 10 збудовано у 60-х роках минулого століття.
Вулиця має двоповерхову особнякову забудову.
Вулицю Зелену з вулицею Архипенка сполучає вулиця Самійленка, названа так 1993 року на честь українського поета Володимира Самійленка (1864-1925). Від
1928 року вулиця мала назву Офіцерська, бо тут були офіцерські будинки, у часі німецької окупації називалася Кернерґассе, на честь німецького поета Юстуса Кернера (1786-1862), а від
1944 до 1993 року — знову Офіцерська. Самійленка. 10
Забудова вулиці здебільшого двоповерхова особнякова, один житловий будинок п’ятиповерховий 60-х років, один — п’ятиповерховий 90-х років.
Вулиця Тарнавського, яка відходить від вулиці Зеленої паралельно вулиці Самійленка і знову виходить на вулицю Зелену виш;е, була названа так 1992 року на честь генерала і головного командира Української Галицької Армії Мирона Тарнавського (1869-1938). Від 1907 року вулиця мала назву Тарнов- ського, на честь польського політичного і військового діяча Яна Тарновського (1488-1561), під час німецької окупації
носила назву Гайнріх фон Трайчкеґассе, Вул. Тарнавського, 32
254
Ї2НЗ 6ifMU{i Львова
Вул. Тарнавського, 54
на честь німецького історика, письменника і політика, ідеолога німецького націоналізму Гайнріха фон Трайчке (1834-1896), за совєтських часів з 1944 року називалася Кутузова, на честь російського полководця Міхаіла Кутузова (1747-1813).
У житловому будинку No 5 за радянських часів був опорний пункт правопорядку. У житловому будинку No 9 за Вул. Тарнавського, 43 польських часів була художня майстерня
батику Поляна. У житловому будинку № 11 від 50-х років був ремонт вззгг- тя. У будинку № 37 від 50-х років був ремонт взуття, зараз тут комп’ютерні курси. У житловому будинку No 68 за польських часів . була редакція газети «Природа і техніка». У будинідг № 100 за часів '
СРСР був дитячий садок, зараз іут дитячо-юнацька спортивна школа плавання № 2 і кур’єрська авіакомпанія України «Експрестур».
У 5-поверховому житловому будинку 60-х років No 1046 за радянських часів був «Продторг» і магазин меблів, зараз тут магазини «Зелене око», магазин сантехніки і аптека. На місці 5-поверхового гуртожитку (No 109) Музичної академії, збудованого у 60-х роках, за Польщі була цегельня, а за радянських часів у гуртожитку був прокатний пункт. У будинку No 118 у 50-х роках минулого століття містився підпільний монастир сестер йосифаток.
Забудова вулиці — сецесія, констр)^- тивізм 30-60-х років, вілли. Вул. Тарнавського, 101
4. Між вулицями Зележмо і Стрийською
255
Вґлтіл Mbnd
Lv^Rv
lm:/' .j
Вул. Йосипа Сліпого, 4
Вулицю Зелену з вулицею Басараб сполучає вулиця Йосипа Сліпого, названа так 1992 року на честь видатного зосраїнського церковного і громадського діяча, кардинала Української Греко-Католицької церкви (1892-1984). Від 1916 року вулиця мала назву Королівська, від 1926 року — Собін- Йосипа Сліпого, 8
ського, на честь польського кульїурно-освітнього діяча Станіслава Собінського (1872-1926), убитого на цій вулиці бойовиками УВО Романом Шз^евичем і Богданом Підгайним за політику ліквідації українських шкіл у Галичині; під час німецької окупадії вулиця називалася Фріц Ройтерґассе, на честь німецького письменника Фріца Ройтера (1810-1874), від 1945 року — Радіщева, на честь російського письменника Алєксандра Радіщева (1749-1802). Частина вулиці у польські часи називалася Кордіана, на честь драми Юліуша Словадького, а у совєтські часи, до 80-х років, — Успенського, на честь російського письменника Ґлєба Успенського (1843-1902).
У житловому будинку No З за часів СРСР був овочевий магазин. У будині^г № 7 у 50-х роках минулого століття був гуртожиток № 1 медінституту, зараз тут Інститут розвитку міста і громадське об’єднання «Самопоміч».
Адресу No 8а від часів незалежності має Головний дім єззатів. У будинку № 9
Вул. Йосипа Сліпого, 11
Вул. Йосипа Сліпого, 10
256 f243€ifjua^ ^Львова
у 50-х роках минулого століття був готель Аерофлоту, зараз тут прокуратура Личаківського району. У будинідг № 33 за Польщі була Ґрюнвальдська бурса, у 50-х роках — гуртожиток залізничного училища, зараз тут Професійний ліцей побутового обслуговзгвання.
Забудова вулиці — сецесія, конструктивізм, забудови початку XXI століття.
Перпендикулярно до вулиці Сліпого йде вулиця Карпатська, яка носить свою назву щонайменше від 20-х років минулого століття.
Забудова вулиці — сецесія, польський конструктивізм 30-х років, радянський констрз^ивізм 60-х років.
Вулицю Зелену з вулицею Тарнавського сполз^чає вулиця Ольги Басараб, названа так 1992 року на честь видатної зосраінської політичної і громадської діячки (1890-1924). Від 1917 року вулиця називалася Стальмаха, на честь польського громадського діяча Павла Стальмаха (1824-1891), від 1945 року
— Брюсова, на честь російського поета Валерія Брюсова (1873-1924).
У будинку No 1 за польських часів був Дім студентів ветеринарії (гуртожиток), у радянські часи — гуртожиток № 1 Зооветеринарного інституту, зараз
— Академії ветеринарної медицини. У будинід^ № 2 міститься стаціонарне відділення Психоневрологічного диспансеру. Шестиповерхова будівля гуртожитку технічного з^чилища піц № З збудована 1972 року. У будинку № 4 за польських часів була змішана гімназія Святої Софії і Академічний дім (гуртожиток) фундації Германа, зараз тут середня школа № 49.
Забудова вулиці — класицизм, констрзтстивізм польський і радянський.
Вулицю Ольги Басараб з вулицею Тарнавського з’єднує вулиця Льва Тодстого, названа так 1946 року на честь великого російського письменника (1828-1910). У будинку № 16 за польських часів була молочарня Анни Брандмаєр, зараз на місці цього будинку, зрзгйнованого під час війни, дитячий майданчик.
Забудова вулиці — сецесія, констрзтстивізм, двоповерхові вілли.
Початок вулиці Басараб з вулицею Зеленою з’єднує невеличка вуличка Водогінна, яка має цю назву від 1933 року. На вулиці розташований лише один офісний 6-поверховий будинок № 2, ґрз^нтовно реконструйований в кінці 90-х роїсів, де містяться: перукарня «Аксенія», магазин будівельних матеріалів «Дім», магазин «Світ рзтсоділля», фірма «Пофарм-Україна», «Кредитпромбанк», магазин «Вікна і двері», магазин «Комп’готери», спортивний магазин, фітнес- клуб «Vasil», ремонт мобільних телефонів «Пако», до 2006 року тут містилася редакгця «Львівської газети».
Вулицю Тарнавського з вулицею І^ставелі з’єднує вулиця Архнпенка, названа так 1991 року на честь згкраїнського сідгльптора і живописгхя Олександра Архипенка (1887-1939). З 1898 року вулиг^я називалася Святого Яцка, бо цей район (неподалік теперішньої вулиці Льва Толстого і верхньої частини вулиці
4. Між вулицями Зеяеною і Стрийською
257
Тарнавського) до 1939 року називали горою Святого Яцка. За німецької окупації вулиця мала назву Шарнгорст- ґассе, на честь прусського військового діяча Ґергарда фон Шарнгорста (1755- 1813), а за совєтських часів, від 1945 року, називалася Ушакова, на честь російського адмірала Фьодора Ушакова (1744-1817). У житловому будинку № 14 за совєтських часів був опорний пункт
V
правопорядку. У будині^г № 32 від часів СРСР розташований магазин «Продзости», від 90-х років — лінгвістичний центр.
Забудова вулиці — сецесія і польський конструктивізм.
Перпендикулярно до вулиці Архипенка йде вулиця Тютюнників, назва- Вул. Архипенка. 32 „а так 1993 року на честь
братів, українських письменників совєтського періоду Григорія (1920-1961) і Григора (1931-1980). Від 1936 року вулиця називалася Гауке-Босака, на честь учасника польського січневого повстання 1863 року Юзефа Гауке-Босака, за совєтських часів, 1941 року, — Білоруська, за часів німецької окупації — Лют- цовгассе, на честь прусського генерала Людвіга Лютцова (1782-1834), у повоєнні часи, з 1946 року, — Немировича-Данченка, на честь російського і совєтського театрального режисера Владіміра Немировича-Данченка (1858-1943).
У будинку № 2 за польських часів містився заклад Урсулянок, за часів СРСР у кінці 40-х років — Львівський механічний технікум, який мав адресу Ушакова № 14, зараз це середня школа № 28 з німецькою мовою викладання, у 50-х роках тут ще містилася Міжобласна заочна школа.
Вулиця забудована у стилі польського констрз^тивізму 30-х років і радянського п’ятиповерхового 60-х.
\
Вулицю Тютюнників з вулицею Кубійовича з’єднує площа Вишиваного, названа так 1993 року на честь Василя Вишиваного (1895-1951), принца з австрійської династії Габсбургів, котрий очолював загони Українських січових стрільців, що воювали на боці Австро-Угорщини. Від 1936 року площа називалася Крука, на честь учасника українсько-польської війни 1918-1919 років, у часі німецької окупації — Аюдвіг Зандпляц, на честь з^асника німецького студент¬
25S
f2H3 Мбова
ського рз^ Карла Людвіга Занда (1795-1820), у совєт- ські часи, від 1945 року, — площа Патріотів.
Площа має забудову у стилі польського констр)ос- тивізму.
Вулицю Тютюцників з перехрестям вулиць Кубійо- вича і Снопківської з’єднує невеличка вулиця Людке- вича» названа так 1981 року на честь українського композитора і фольклориста Станіслава Людкевича Вул.Людкевича (1879-1979), котрий меш-
кав на цій вулиці у 1961-1979 роках, про що свідчить меморіальна таблиця на фасаді будинку № 7.
Забудова вулиці — у стилі констрз^тивізму.
Вулицю Руставелі з вулицею Снопківською з’єднує вулиця Волоська, яка має цю назву від 1907 року, за часів німецької окупації називалася Марктґассе (Базарна), бо розташована впритул до Стрийського ринку.
Вулиця має забудову у стилі сецесії.
Перехрестя вулиць Людкевича і Снопківської з вулицею Кубанською з’єднує вулиця Кзгбійовичау названа так 1992 року на честь видатного українського географа і демографа, громадського діяча Володимира Кз^ійовича (1900-1985). З 1869 року вулиця мала назву Дороги до єзуїтської цегельні, з 1912 року —
Снопківська бічна, з 1916 ро¬
ку — Жижинська, під час німецької окупації — Людвіг Янгассе, за совєтських часів від 1945 року — Гончарова, на честь російського письменника Івана Гончарова (1812-1891).
У будинку No 2 в 50-х рокаїх була швейна майстерня індпошиву, у 70-80-х роках — каси Аерофлоту, зараз у цьому будинку кафе-бар «Крона». Чотириповерхові житлові будинки No 21 і No 23 збудовані у 50-х роках ми-
ательє мод
Вул. Кубійовича, 33
4. Між вулицями Зеленою і Слц^ийською
259
нулого століття, у будинку No 29 за радянських часів б)ш магазин «Продторг», зараз тут магазин «Лаки-фарби».
У будині^^ No 31 за радянських часів була щальня «Домова кухня», зараз тут аптека «Доктор». У будинку Nq 35, збудованому 1973 року для Інституту прикладного і декоративного мистецтва, тепер міститься Академія мистецтв, що має нині нові корпуси, збудовані на початку XXI століття.
У 4-поверховому будинку 50-х років № Зба міститься гуртожиток Технікуму залізничного транспорту. У будинку No 38 міститься корпус Академії мистецтв.
Забудова вулиці—у стилі польського констрзосгивізму 30-х років, радянського 50-х і 60-х років, є забудови початку XXI століття.
Вулицю Франка з вулицею Стуса з’єднує вулиця Снопківськау яка носить цю назву від 1871 року, бо вела до фільварку Снопків. Від 1863 року називалася Залізної Води і Гібувка, бо вела до парку тієї ж назви. Снопківська, 16
Під № 1 за польських часів було виробництво і продаж цегли Нахга, зараз
цього номера не існує. У житловому будинку No 28 у 50-х роках був ремонт взуття. У будинку No 45 за радянських часів був овочевий магазин, зараз тут магазин «Продукти».
У будинку No 47 за польських часів була Технічна (художньо-промислова) школа,
Вул. Снопківська, 37
Вул. Снопківська, 47
Л?УЗ ЯьЄо6а
Вул. Севери, 5
Вул. Кубанська, 17
від 50-х років — залізничне з^чилище, згодом Технічна школа машиністів локомотивів Львівської залізниці, тепер це Технікум залізничного тргінспорту. У цій же будівлі від 1946 року містилася Львівська дитяча художня школа, згодом Училище прикладного мистецтва імені Тр5шіа, яке в роки незалежності реформували у Коледж декоратицного та ужиткового мистецтва.
Забудова вулиці — сецесія, конструктивізм, нова забудова межі XX і XXI століть.
Вулицю Кубійовича з вулицею Сно- пківською з’єднує невеличка вуличка Северн, названа так 1993 рої^г на честь українського сідгльптора Івана Севери (1891-1971). Від 1917poityвулиця, була частиною вулиці 22 Січня, від 1945 року — частиною вулиці Кримської.
Забудова вулиці — конструктивізм.
Вулицю Стуса з вулицею Кримською з’єднує вулиця Кзгбанська, названа так 1945 року. Від 1913 року мала назву Застінок, від початідг 30-х років минулого століття —Дибовського, на честь видатного польського науков- ця-мандрівника, професора Львівського університету Бенедикта Дибовського (1833-1930), в часі німецької окупації — Штольберґґассе.
Під номером 8 за часів СРСР було господарське подвір’я, зараз будинки № 6 і № 8 розвалені, а їхня територія розчищається під нове будівництво. Під номером 12 у совєтські часи був дитячий комбінат, зараз тут Львівський міський дитячий екологічно-натуралістичний центр із зоопарком. У житловому будинку № 15 за часів СРСР була контора саночистки.
Забудова вулиці — сецесія і конструктивізм.
4. МІЖ вулицями Зеленою і Стрийською
26f
Вулицю Кубанську з вулицею Зеленою сполучає вулиця Кримська, яка проходить через Снопківський парк. Цю назву вулиця одержала 1945 року, від 1917 року називалася 22 Січня, на честь дати видання Маніфесту польського Січневого повстання 1863 року, в часі німецької окупації — Ціґель- гюттенвеґ (Дорога до цегельні). На вулиці збереглися три ставки «Зеленого ока», які одержали цю назву на почат-
Вул. Кримська - "Зелене око "
ку XX століття. На двох із них, розташованих поряд, до 1939 року був пляж, купальний будинок, ресторан і корчма.
У трьох 9-поверхових будівлях No 26а, № 28 і № ЗО, збудованих 1974 року, містяться гуртожитки. У будинку № 28 за совєтських часів був прокатний пункт, зараз тут представництво американських та канадських юристів «Еміграційний міст» і мовна школа. У житловому будинку № 47 у 50-х роках містився гуртожиток No 6 Педагогічного інститзггу.
Забудова вулиці — здебільшого особнякова двоповерхова.
Перпендикулярно до вулиці Кримської йде тупикова вулиця Бучми, названа так 1977 року на честь видатного українського актора Амвросія Бучми (1891-1957). До 1939 року вулиг^я була частиною вулиці 22 Січня.
Забудова вулиці — особнякова двоповерхова.
Вулицю Снопківську і Свенціцького з районом Нового Львова з’єднує вулице Стуса, названа так 1991 року на честь українського поета-дисидента, активного ді- 5іча Гельсінської групи Василя Стуса (1938-1985). До тридцятих років минулого століття вулиця була частиною вулиці Снопківської, від 1938 року називалася Карловічувни, від 1946 рої^ — Південною, а від 1972 року у коли площу Островського перейменували на площу Галана, — Островського, на честь совєтського письменника 20-30-х років.
Вул. Стуса, З
262
f243 Мбоба
Вул. Стуса, 12 Палац спорту «Трудові резерви» (будинок № 2) збудовано 1972 року на цокольному поверсі костелу Святого Вінсента де Поля,
будівництво якого розпо- Стуса, 22
чали перед війною, у 50-х роках минулого століття на цьому місці була винна база «Укршампанськкомбінат». У будівлі № 2 за часів СРСР також працювало кафе «Ровесник».
Адресу No З у 50-х роках мав склад «Головгалантереї». Під № 4 розташований басейн «Динамо», який у такому ж вигляді існзшав від 30-х років.
У будийіо^ № 25 за польських часів булаПольська крайова фабрика кахельних печей і електротехнічний заклад (фабрика Нойвонера) (трдішня адреса Снопківська No 61), від 50-х років це був кахлевий завод, зараз тут ТзОВ ОКС «Кахель і каміни». Номер 25 нині також має двоповерховий житловий будинок початі^г 50-х років.
У будицку No 38 у Повоєнні часи був ветеринарно-зоотехнічний технікум разом із гуртожитком, зараз тут Інститут фізіології і біохімії тварин. На фасаді будівлі —- меморіальна дошка на честь засновника інституту, професора С. Гжицького, який тут працював з 1960 до 1976 рік.
У будинку No 57 за польських часів Вул. Стуса, 25 була цегельня Райсса (тодішня адреса
4. Між вулицями Зеденою і Стрийською
263
Снопківська № 87), у 50-х роках минулого століття — цегельний завод No 2, зараз тут Львівське заводоуправління будівельних матеріалів. На вулиці Стуса за польських часів також містився паровий млин Домашевського (нині не існує; тодішня адреса Снопківська № 95).
Вулицею у повоєнні часи протікала досить ще повновода тоді річка Полтва, яка утворювала великий став довжиною близько ста метрів і шириною близько двадцяти (приблизно між будинками № 39 і № 49).
Забудова вулиці — у стилі констрз^тивізму та одноповерхова садибна.
Вул. Стуса, 39
Вулицю Стуса з вулицю Зеленою сполучає вулиця Липова Алея, названа так 1936 року. Власне липову алею посадив 1912 року дідич фільварку Снопків на честь походу військ Наполеона на Москву. З цим походом патріотично налаштовані поляки пов’язували відродження своєї держави. Фільварок Снопків, який був розташований на південний схід від теперішнього стадіону «Україна», зник у повоєнні часи. Залишки комплексу Школи сільського господарства остаточно знищили на межі 70-80-х років минулого століття, тепер на цьому місці навпроти входу до Обласної дитячої спецлікарні (вулиця Дністровська No 27) — аівтостоянка.
Під номером 5 міститься стадіон «Україна», збудований 1963 року, до 1991 року мав назву «Дружба». У 50-х роках минулого століття на цьому місці ще працювали численні цегельні. Перші мітинги національно-демократичних силу Львові у 1988-1989 роках проводили на цьому стадіоні, бо він був тоді єдиним місцем, призначеним совєтською владою для подібних заходів. Від початку 90-х років на стадіоні «Україна» функціонував найбільший у Львові промтоварний ринок. Від 2001 року його перенесли за межі стадіону, на колишнє трензшальне фзпгбольне поле. Від 2005 року тут ведеться будівництво модерного критого промтоварного ринку. Сам стадіон реконструювали 2003 року під європейські стандарти, тож кількість сидячих місць на ньому з 41 тисячі скоротилася до 25 тисяч. Від початку 60-х років минулого століття на місці колишніх глиняних кар’єрів і цегелень між вулицями Липова Алея, Зеленою, Стуса і Кримською заклали парк «Дружба», який у часи української незалежності перейменували на «Снопківський».
У 5-поверховому житловому будині^г 60-х років No 9 за радянських часів містився прокатний пункт. Під № 15 за радянських часів була майстерня Музичного товариства, зараз тут склади.
Забудова вулиці — у стилі радянського конструктивізму 60-70-х років.
264 f2H3 6ifjua^иь€ова
Перпендикулярно до вулиці Липова Алея йде невеличка вулиця Мебдярська, яка виходить на вулицю Зелену. Вулиця має цю назву від 1946 poiq^, до цього часу вона називалася Ляуда. Забудова вулиці здебільшого радянського періоду: триповерхові житлові будинки кінця 50-х — початку бО-х років, чотири- і п’ятиповерхові 60-х років, збереглася одноповерхова забудова 30-х років.
Вулицю Зелену з вулицею Дипова Алея сполучає вулиця Дністровська (деколи фііурує назва Дністерська), назвгша так 1957 року.
У 4-поверховому житловому будинку 60-х років № 1 від радянських часів працюють магазини «Книги-канцтовари» і «Продукти», зараз там також відділення «Приватбанку». У 4-поверховому житловому будинку 60-х років № 2 за радянських часів був овочевий магазин, зараз тут бар.
У будинку № 14 від радянських часів міститься Ощадбанк, поштове відділення № 35 і аптека. У будинку № 17 за часів CF4IJP були магазин «Продукти», майстерня з ремонту лампових радіоприймачів, радіол, магнітофонів і прокат радіотелевізійної апаратури, зараз тут фірмовий магазин «Золочів» (м’ясо-ков- баси), Галицький автомобільний клуб і аптека.
У будинку No 25 за часів СРСР був дитячий комбінат, зараз тут фірма хімічних реактивів «Технохім». У будинідг № 27 міститься Обласна дитяча спеціалізована клінічна лікарня.
Забудова вулиці — у стилі констрз^тивізму: чотириповерхова 60-х років і двоповерхова 30-х і 50-х років.
Вулиці Дністровську і Дунайську перпендиіоглярно перетинає невелика вулиця Білоцерківська, названа так 1957 рої^. Під номером 1а в єдиному у цьому районі будинід^ промислової забудови початі^г XX століття міститься ЖЕК.
Забудова вулиці — радянська 4-поверхова початідг 60-х років і 2-поверхо- ва 50-х років.
Паралельно до вулиці Дністровської йде вулиця Дунайська, названа так
1957 poiQT. В одноповерховому салоні початку 70-х років (Дунайська № 32) за часів СРСР містився салон «Зовнішторгу» ЦУМу «Дз^ай» — «Кашташ-2» «Інва- лютторгу», до останнього часу тут б}ш меблевий салон «Каштан», зараз це приміщення переобладнується. У 5-поверховому житловому будинку 60-х років No 7 до 90-х років був хлібний магазин.
Забудова вулиці — польський двоповерховий конструктивізм, двоповерхова барачна забудова 50-х років і п’ятиповерховий хрущовський конструктивізм 60-х років.
Перпендикулярно до вулиці Дунайської йде невелика тупикова вулиця Геологічна, названа так 1957 року. Забудова вулиці — одноповерхова садибна.
Вулицю Геологічну з вулицею Дз^бійською сполучає вулиця Раковського, названа так 1993 року на честь закарпатського церковного і громадського
4. иЬк вуяшіями Зсяекою і Стрийською
265
діяча Івана Раковського (1814-1885), від 1957 року вулиця називалася Чер- воноградська. У 9-поверховому житловому будинку кінця 70-х років № 23 за радянських часів була ощадна каса.
Забудова вулиці — здебільшого садибна одно- і двоповерхова.
Паралельно до вулиці Дунайської йде вулиця Орлина, названа так 1957 року. У 2-поверховому житловому будинку № 8 за радянських часів була філія бібліотеки No 39. У 9-поверховому гуртожитку кінця 70-х років № 8а до 90-х років GyB приймальний пункт хімчистки.
Забудова вулиці — здебільшого одно- і двоповерхова садибна.
Між вулицею Дунайською і вулицею Радість є невеличка вулиця Вигін, названа так 1933 poiqr, бо тут у довоєнні часи були луки, куди виганяли пастися худобу. До тридцятих років вулиця називалася Сихівська дорога бічна. У будинку № 1 від совєтських часів залишився меблевий магазин-салон «Дунай».
Забудова вулиці — двоповерхова садибна і дев’ятиповерхова кінця 70-х років.
Перпендикулярно до вулиці Вигін іде вулиця Радість, названа так 1933 року. Забудова вулиці — здебільшого двоповерхова садибна, є 9-поверхові житлові будинки кінця 70-х років.
Вулицю Дунайську з вулицею Зеленою сполучає вулиця Свидницького, названа так 1946 poiqr на честь українського письменника-фольклориста Анатолія Свидницького (1834-1871). Від 1933 року вулиця мала назву Бєльовська — за назвою цього району. Забудова вулиці — одно- і двоповерхова садибна.
Вулиця Івана Франка, одна з магістральних вулиць Львова, сполз^ає центр міста (плошу Соборну) з районом Новий Львів (вулиця Панаса Мирного). Цю назву вулиця одержала 1950 року на честь великого українського письменника Івана Франка (1856-1916). Вулиця Франка об’єднала чотири вулиці й одну плошу. Перша її частина від площі Соборної до початідг вулиці Зеленої від 1827 poiqr називалася Збожова або Ґетрайдеґассе, з 1871 року — Панська, з 1929 року — Пілсудського, на честь вождя Другої Речі Посполитої Юзефа Пілсуд- ського (1867-1935), у 1944-1950 роках вулиця мала назву Червоноармійська.
Вул. Франка, 2
266
f243 €і(Ліщі Мво€а
ДрЗ^а частина вулиці Франка, між вулицями Зеленою і Стрийською, від 1768 року називалася Стрийською, від 1886 року — Зиблікевича, на честь президента міста Кракова Миколая Зиблікевича, в часі німецької окупації — Фіхтенштрассе, від 1944 по 1950 рік — Чернишевського, на честь російського письменника Ніколая Чернишевського (1793-1861). Невелика частина вулиці між вулицями Менделєєва, Коцюбинського, Стрийською і Руставелі від Вул. Івана Франка, 28 1 938 року називалася пло¬
щею Пруса, на честь польського письменника Болеслава Пруса (1847-1912), в часі німецької окзшації — Ґьорліцерпляц, на честь німецького політичного діяча Артзфа Ґьорліца (1893-1945), в совєтські часи її з^овно називали площею Івана Франка, але офіційно такої адреси не було. Частина вулиці між вулицями Стрийською і Ярославенка від 1871 року називалася Святої Софії, у 1944-1950 роках — Тимірязєва, на честь російського фізіолога ХІХ-ХХ століть. Частина вулиці між вулицями Ярославенка і Панаса Мирного від 1885 року мала назву
Понінського, на честь мецената, одного з фзшдаторів посагів для дівчат-сиріт Вінцента Понінського. Від 1940 року вулиця стала називатися Франка, бо саме на ній великий письменник прожив останні роки свого життя. За часів німецької окупації ця частина вулиці тричі змінювала назву: Понінського, Франкіш-
трассе і Льойтенштрассе.
Під № З за польських часів був промисловий заклад «Янів», зараз цієї адреси не існує. У житловому будинку No 4 за польських часів була годинникарська майстерня Ґефалля. У будинку No 6 за польських часів була годинникарська майстерня Генне, за часів СРСР від 50-х років — пельменна, зараз тут гральні автомати і бар.
У будинку № 7 до 1939 року містився Львівський музичний інститут, у будинку
Вул. Івана Франка, 43
4. Між вулицями Зеленою і Стрийською
267
No 8 за часів СРСР був пункт прийому фабрики-праїльні, зараз тут магазин побутової хімії, магазин посуду «Маестро» і салон мобільного зв’язку «Київстар».
У будинку No 9 у 50-х роках була швейна фабрика No З і ательє мод трикотажних виробів 2-го розряду, у 70-80-х роках — салон «Мода», хлібний магазин і магазин «Продторгу», зараз тут фірмовий магазин «Мода»,
магазини «Кераміка» і «Про- дукти». Франка, 48
У будинку No 11 за польських часів був магазин офісних меблів та дрз^сар- ських машин «Блок-Брзш», магазин канцелярського приладдя Дорфа і встановлення електроприладів та електротехнічні товари Пьотровського, зараз тут магазин «Продукти». У будинку № 12 за часів СРСР був ювелірний магазин, зараз тут магазин «Килими» і магазин «Тканини».
У будинку № 13 (11а) у 50-х роках містився ремонт взуття, зараз тут магазин взуття і аптека. У будинку № 14 у 50-х роках був Будинок побуту і індпошив взуття, зараз тут ремонт взуття і донедавна була майстерня з виготовлення ключів.
У будинку No 15 у 50-х роках працювало ательє мод 2-го розряду, у 70-80-х роках — Львівська міська фірма обрядових послз^, зараз тут бар «Ред Бул». У будинку No 16 за польських часів була видавнича спілка «Відродження» і випо- зичальня книжок Альтенберґа, за радянських часів у 50-х роках — майстерня палітурних робіт, у 70-80-х роках —
Ідальня «Воєнторіу», зараз тут Львівська обласна організація партії «Батьківпщ- на», магазин швейних машин і оверлоків та приватний нотаріус.
У будинку No 17, знаному за польських часів як «Кручені стовпи», був продаж фортепіано Новацького і Зом- мерфельда та аптекарський магазин Фріда і Штернберґа, від совєтських часів тут залишилася ощадна каса, у часі незалежності відкрився магазин «Пейзаж». Вул. Івана Франка, 55
268
Ї2ІЗ 6ifM€ni МЄо€а
У будинку No 19 за часів СРСР від 50-х років був магазин меблів і госптоварів, ремонт годинників, зараз тут магазин «Продукти». У будинку №21 за польських часів був продаж фортепіано Ганака і друкарня Піо- тровського, у 50-60-х роках — майстерня з ремонту меблів, у 70-80-х роках — магазин господарських товарів і книгарня «Каменяр», зараз тут магазин спорттоварів і «Книги і канцтовари».
У колишньому житловому будинку No 20 від 2005 року містилось відділення «Райффайзенбанку», від 2007 року тут відділення «ОТР-Банку». У будинку № 22 за польських часів була комерційна агенція Литвака, чайний магазин Левицького, молочарня Марії Костюк і магазин письмового приладдя Діше, за совєтських часів у 50-60-х роках працювала шашлична, зараз тут магазин парфз^ерії і косметики.
У 4-поверховому будинку початку 70-х років минулого століття № 23а від моменту зведення будівлі міститься перз^карсько-косметичний салон краси «Чародійка». На цьому місці від повоєнних часів була філармонія і кінотеатр «Літній-2» на одну тисячу місць (відкритий 9 травня 1953 poiq^), який одночасно слугував і 381ЛОМ філармонії (тодішня адреса Івана Франка №25).
У будинку No 24 за польських часів була торгівля кіньми спілки «Ремонт» і овочевий магазин Небеншосса, у квітні 1964 рої^ тут відкрили телевізійне ательє «Спасибі», де безплатно ремонтували телевізори, зараз тут міні-бар, салон мобільного зв’язку і магазин «Замки».
У будинку No 25 за польських часів був Державний рільничий банк, від радянських часів міститься обласний військкомат. У будинку № 26 за часів СРСР у 50-60-х роках була перукарня, зараз тут магазин квітів і фотоательє.
У будинку No 27 за совєтських часів був магазин «Спорттовари», зараз тут книжковий маїгазин «Бзгква» і магазин «Сейфи і замки». У будинку № 28 за польських часів була приватна гімназія № 4, зараз тут авіатуристичні послуги і салон «Меблі на замовлення».
Частина вулиці Івана Франка від перетину з вулицею Зеленою до перетину з вулицею Руставелі (непарні номери 33-79) за польських часів мала нумерацію вулиці Зиблікевича: № 1 — галантерея Фростіґа і електротехнічні товари
Вул. Івана Франка, 63
4. Між вулицями Зсленою і Стрийською
269
Френзеля, No За — парфз^ерія «Пеґа», № 5 — продаж мила Ґрінберґа, магазин спортивних товарів «Польський спорт» і склад автомобілів і запчастин (зараз це Івана Франка № 41, де в одноповерховій будівлі від початку 70-х до 80-х років містився трамвайний диспетчерський пункт), No 5а — продаж мила Корнблюма,
No 9 — фабрика парфумів Зайферта і пральня Залеської, No 15 — Львівська видавнича спілка і спілка «Видавництво польське», № 23 — Лікарська палата Східної Малопольщі і галантерея Анни Фоєр, No 27 — дамські капелюхи Недбаль і цементні вироби Фроймана, № 29 — цукерня Чанерле, No 31 — овочевий магазин Еріха,
No 39 — машини і металеві вироби John І.Т.Л. у Лодзі, No 43 — молочарня Павловського,
No 47 — фабрика ковдр Петрушевського,
No 51 — магазин парфумів Карпа, сажотруси Бліхарської і молочарня Шакальського. Франка, 71
У будинку No 33 у 50-х роках був Клуб енергетиків, тепер тут від 50-х років міститься ательє ремонту одяїу «Троянда» (у 70-80-х роках — ательє мод 2-го розряду), страхова компанія «Гарант Авто», магазин «Продукти» і салон мобільного зв’язку «Київстар».
У будинку No 35 у 50-х роках минулого століття була артіль імені «Сталінської Конституції», ремонт взуття і ательє індпошиву одягу, яке протрималося донині, зараз тут є також ресторан «Пантаґрюель» і агентство іноземних мов «Інтеграція».
На фасаді будинку № 37 — меморіальна таблиця, яка засвідчує, що тут мешкали поет та громадський діяч Петро Карманський (1942-1956) і вчений, психолог і фізіолог Яким Ярема (1943-1964). У будинку № 38 за польських часів була фабрика килимів Литвиновича, за совєтських часів — магазини «Продукти», зараз тут «Престиж-салон» і нотаріус.
У будині^ No 39 за часів СРСР був магазин «Продукти», зараз тут торговий дім «Галпідшипник». У будинку № 41 за часів Польщі містився архітектурно-скульптурний заклад Балабана і Вул. Івана Франка, 78
270
f2H3 ві(хш4 Ub6o€a
Тировича. У будинку № 45 від 50-х років була перукарня, зараз тут магазин одяїу «Ніка» і гральні автомати.
У будинку Nq 50 від 50-х років працювала майстерня з пошиття та ремонту одягу і панчіх, зараз тут салон краси «Етуаль». У будині^ № 55 від 50-х років був фотоса- лон артілі «Фотохудожник» і бюро машинопису, від 70-х років — комісійний магазин Вул. Івана Франка, 89 міськкоопторгу, зараз тут
турфірма «Пасат», магазин «Все по 7 гривень», оптика «Еліт» і магазин взуття.
У храмі Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії (Nq 56) під час совєт- ського режиму у 50-х роках бзгв іуртожиток Nq 2 обласної радянської партійної школи при обкомі Компартії України, у 60-80-х роках — турбаза «Львівська» обласної ради з туризму і кафе «ТУрист», від листопада 1992 року відновлено храм і монастир Святого Климентія Провінції Чину Найсвятішого Ізбавителя Отців Редемптористів УГКЦ. В одноповерховому будинку Nq 58 містяться монастирські приміщення.
У будинку № 57/59 за совєтських часів був прокатний пз^кт. У будинку
No 59 міститься магазин «Світ саун», фірма «Галпроект» і будинок жіночого одягу «Венеція». У будинку No 60 за радянських часів був опорний пункт правопорядку, зараз тут стоматологічний кабінет.
Шестиповерховий будинок No 61, збудований 1983 року, відомий як будинок Воєнпроекту. міститься Львів¬
ський проектний інститут Міноборони, магазин-салон меблів, магазин «Дім інструментів», кафе «гурман», єврочистка і ремонт взуття.
У будинку Nq 62 за совєтських часів 6jTB магазин-салон з обслуговування інвалідів, зараз тут філія «Приватбаніог». У будинку Nq 63 від часів СРСР міститься Ош,адбанк. У будинку Nq 68 за радянських часів від 50-х років був гуртожиток торгово-економічного інституту, зараз тут юридичний фаідгльтет Львівської комерційної академії.
У будинку Nq 70 за часів СРСР у 50- Вул. Івана Франка, 93 60-х роках був ремонт взуття, зараз тут
4. Між вулицями Зеленою і Стрийською
27f
Вул. Івана Франка, 113-115
магазин «Швейна техніка» і залоговий банк «Золото». У будинку № 71 за часів СРСР був магазин «Спорттовари», зараз тут магазин «Телефон- чик» і магазин канцтоварів.
У будинку No 74 за польських часів була аптека Гер- мана і Маркевича, зараз тут магазин «Світ скла», магазин- салон «Галина» і магазин «Інструменти». У будинку No 76 за польських часів містився пансіонат «Затишок»(«2асіз- ze») і ресторан Рибака, зараз тут магазин тканин «Бостон» і магазин «Підшипники».
У будинку Nq 77 у 50-х роках минулого століття був індпошив взуття, від повоєнних часів міститься перукарня, також тут є магазин «Ласун». У будиніцг No 79 у 50-х роках був магазин квітів, у 60-80-х роках — їдальня № 34, від 60-х років міститься фірмовий магазин кондитерських виробів фірми «Світоч» «Лакомка».
Частина вулиці Івана Франка від перетину з вулицею Стрийською і вище до перетину з вуАшхею Ярославенка (вулиця Святої Софії) за Польщі мала таку нумерацію: No 8 — будівельне підприємство Жеребецького, No 9 — пральня Жачек,
No 11 — ресторан Троста, № 11а — ресторан Саноцького, № 15 — роздрібна бакалія Яна Колонського і настроювач фортепіано Герман, № 22 — роздрібна бакалія Світліка і овочевий магазин Рози Пордес, No 41 — будівельне підприємство Анджея Міся, No 50 — будівельне підприємство Срочинського.
у будинку No 83 у 50-х роках була майстерня артілі «Побутобслугов)шання» і ремонт годинників, зараз тут ремонт взуття. У будинку No 84 у 50-х роках був фотосалон артілі «Трудфото», від радянських часів тут містяться: книгарня, комісійний магазин і майстерня з виготовлення ключів.
У будинку No 85 від 50-х років був ремонт взуття, зараз тут аптека і магазини: господарських товарів, «Про- Вул. Івана Франка, 122
f2H3 М€о6а
Д5^и» і «Насіння». У будиніц^ № 89 від часів СРСР міститься хлібний магазин, який тепер прибрав назву «Еколан». У будиніц^ No 91 від часів СРСР міститься філія Ощадбанку, від 50-х років тут Ьуа фотосалон артілі «Фотохудожник», який протримався до кінця 80-х років.
У будинку No 95 за совєтських часів був магазин «Продукти», зараз іут магазин мобільних телефонів «Вухо-Ком» і магазин ортопедичних матраців «Венето». У будинку No 106 від 50-х років міститься перукарня, а також є аптека.
У невеличкому скверику між будинками № 106 і № 108 стоїть, споруджений 1996 року камерний пам’ятник корифею українського малярства Іванові Трушу (автор Сергій Олешко).
Навпроти будинку Вул. Івана Франка, 124 jijg jq6 на перехресті з вули¬
цею Свенціцького від 1962 до 1993 роїдг стояв пам’ятник совєтському розвідникові Ніколаю Кузнєцову, який під час Другої світової війни неподалік цього місця здійснив атентат проти чільних німецьких військовиків. 1993 року пам’ятник було вивезено на батьківщину Кузнєцова, у Свердловсьїцг область Росії.
У будинку № 108 за польських часів була школа Святої Софії, у часи СРСР
— дитяча турбаза облвно, в липні 2006 року цей будинок, зведений 1876 року,
знесли і на його місці будують нове приміщення польського р генерального консульства.
У будинку No 110 міститься генеральне консульство Республіки Польща.
У будинку No 119 за польських часів містився заклад сліпих фзгндації графа Чарторийського, від радянських часів тут спецшко- ла-інтернат для сліпих дітей No 100. Адресу No 121а має храм Софії — Премудрості Божої. За часів СРСР у храмі був склад, від березня
Вул. Івана Франка, 126
4. Між «утщями Зеденою і Стрийсисою
273
1992 року церкву освячено як парафіяльну УГКЦ.
На фасаді будинку No 129—меморіальна дошка совєтських часів, яка сповіщає, що у цьому будинку в 1939-1941 роках мешкав галицький письменник-ко- муніст Олександр Гаврилюк.
У будинку № 133 від совєтських часів міститься обласний дитячий екологічно-натуралістичний центр.
У будинку No 152 від
1940 року міститься музей Івана Франка. У будинку № 154 від часів незалежності Франка, 144
розташовано музей Михайла Грушевського. У будинідг № 156 від 50-х років міститься Дитяча залізниця. У будинку № 157, двоповерховій будівлі почат- iqr 50-х років, від совстських часів містився Будинок ідгльтури підприємства «Львівенерго», потім заводу «Львівприлад», зараз тут відділ реєстрації актів громадянського стану Львівського обласного управління юстиції.
До початку 70-х років від перстину з вулицею Парковою до перетину з вулицею Ярославенка ідф- сував трамвайний маршрут № 10.
Забудова вулиці — віденський класицизм, сецесія, польський і радянський конструктивізм, віллова забудова.
Частину вулиці Івана Франка підковою огинає вулиця Савсчука, названа так 1992 року на честь українського письменника і публіциста Уласа Самч}^
(1905-1987). Від 1885 року вулиця мала назву Понятовського, на честь останнього польського короля Станіслава Августа Понятовського (1764-1795), епізодично за радянської влади у 1941 році називалася Кобилянської, на честь буковинської письменниці Ольги Кобилянської, під час німецької окупації — Ґартенштрассе (Садова), від 1946 року — Пархоменка, на честь російського більшовицького воєначальника часів громадянської війни
Олександра Пархоменка. Вул. Самчука, 4
274
Ї2ЧЗ €tfjuu4 Мвоба
У будинку No З до 1939 року містилося естонське консульство. У дво- ifoBepxoBOMy будинку No 7 у 50-х роках минулого століття був гуртожиток Торгово-економічного інституту, зараз це житловий будинок. Адресу № 8 має кінотеатр «Львів», відкритий 6 серпня 1960 року, і Дитячо-юнацька спортивна школа № 4.
У будинку № 11 за польських часів була бурса для дівчат імені Боберської, у повоєнні часи — Торгівельно-кооперативний інститут, зараз тут навчальний корпус Комерційної академії. У кінці 70-х років прибудовано новий 5-поверхо- вий навчальний корпус.
Будинок № 14а від совєтських часів б)ш місцем проживання усіх командувачів Прикарпатського військового окрзпу. У будинку № 19 до Другої світової війни містився консулат Японії. На фасаді будинку Nq 28 — меморіальна дошка на честь Мечислава Солтиса (1863-1929), польського композитора, диригента, педагога, громадського діяча, і його сина Адама Солтиса (1890-1968), композитора, диригента, музикознавця, професора Львівської консерваторії.
Забудова вулиці — польський і радянський конструктивізм, елітні вілли.
Вулицю Франка зі Стрийським парком з’єднує вулиця Паркова, назваїна так 1957 року. Від 1885 року вулиця мала назву Пуласького, на честь одного з провідників Барської конфедерації, героя війни США за незалежність Казімєжа Пуласького (1746-1779), епізодично на початку 1941 року — Дарвіна, на честь англійського природознавця, за
Вул. Паркова, 6
Вул. Паркова, 14
часів німецької окупації — Штриєпарк- ґассе (вулиця Стрийського парку), з 1946 до 1957 — Конєва, на честь совєтського маршаїла Івана Конєва (1897-1973), з 1957 до 1974 — Паркова, з 1974 до 1992 року — знову Конєва, від 1992 року — знову Паркова.
У будинку No 1 у 50-х роках був іур- тожиток No 1 Педагогічного інституту, зараз тут дитяче поліклінічне відділення. У будинку No 16 у 1945-1946 роках мешкав перший командувач військ ПрикВО, маршал Андрій Єременко, на
4. Між вулицями Зеленою і Сп^ийською
275
Вул. Рутковича, 11
честь чого на фасаді в часи СРСР вмістили пам'ятну до- яку демонтували у часи незалежності.
Забудова вулиці — сецесія і елітарні вілли.
Вулицю Паркову з вулицею Стрийською з’єднує вулиця Рзпгковича, названа так 1991 року на честь галицького іконописця кінця XVII — початку XVIII століть. З 1871 року вулиця мала назву Стрийська бічна наліво II, з 1874 року — Цегельняна, з 1885 року — Домбровського, на честь польського генерала, учасника повстання під проводом КостюшкаЯна Генрика Домбровського (1755-1818), від 1945 — Крупської, на честь російської комуністичної дІ5ічки Надєжди Крупської (1869-1939). У будинку № 7 мешкав абсолютний чемпіон Олімпійських ігор 1952 і 1956 років з гімнастики Віктор Чукарін.
Забудова вулиці — класицизм і сецесія.
Вулицю Франка з вулицею Стуса з’єднує вулиця Свенціцького, названа так 1991 року на честь українського філолога і мистецтвознавця Іларіона Свенціцького (1876-1956). Від 1885 року вулиця була частиною вулиці Дверніцького, польського генерала, комеїндувача Гвардії Народової 1848 року, за часів німецької окупації — частиною вулиці Бадґассе, від 1944 року — частиною вулиці Інститутської, а в 1975-1991 роках — частиною вулиці 30-річчя Перемоги.
У будинку No 1 за Польщі було Товариство наукової допомоги, бзфса і музей Тадезшіа Костюшка, за часів СРСР — Львівська зональна комсомольська школа і університет марк- сизму-ленінізму, зараз тут Інститут фізики конден- сатних систем. У будівлі
міститься також комп’ю- Вул. Свенціцького, 17
276
f243 €tfxui^ Ub6o€a
терна фірма УАРНЕТ, де 1993 року вперше у Львові відбулося під’єднання до всесвітньої мережі інтернет.
У будинку No 2 від часів СРСР міститься управління західної електроенергетичної системи «Укренерго» з 7-поверховою офісною прибудовою 70-х років. Старий корпус установи розпочали будувати 1938 року і завершили у совєтські часи, тоді ще був вхід з фасаду, який згодом замурували.
У будинку No З за польських часів була Бурса імені Костюшка, зараз тут 4-а міська комзшальна лікарня. У будинку № 5 від радянських часів міститься фармацевтична фабрика аптекоуправління. У 'будинку № 7 від часів СРСР міститься Спортивно-технічний клуб і курси водіїв.
У житловому будинку No 9/11 за польських часів була нафтова спілка «Рекорд». У будинку No 15 за польських часів містилася фабрика цукрових виробів Міхотка, за радянської влади у 50-х роках — Львівський'державний педагогічний і вчительський інститзгг, у пізніші часи Tjnr була середня заочна школа No 15 і середня школа № 27 з російською мовою викладання, зараз тут середня школа №27.
У будинку No 17 за польських часів була VIII природнича гімназія імені Казимира Великого, за совєтських часів — середня школа робітничої молоді № 14 з російською мовою викладання, дитяча юнацько-спортивна школа «Олімпійські резерви з футболу «Карпати», а від червня 2002 року міститься Український Католицький університет.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, констрз^стивізм, вілли.
Боковою тупиковою до вулиці Свенціцького є вулиця Лемика, названа
так 1993 року на честь Миколи Лемика (1914-1941), бойовика ОУН, що здійснив замах на совєтського консула у Львові Майлова, метою акції було привернення уваги світу до Голодомору в Україні у 1932-1933 роках. Як і вулиця Свенціцького, вулиця Лемика в різні часи була частиною вулиць Дверніцького, Бадґас- се, Інститутської і 30-річчя Перемоги.
Забудова вулиці — сецесія, конструктивізм 60-90-х років.
Вулицю Свенціцького з вулицею Ярославенка сполучає вулиця Мзгшака, названа так 1991 року на честь львівського філолога і перекладача Юрія Мушака (1904-1973). Як і вулиці Свенціцького і Лемика, в різні часи була частиною вулиць Дверніцького, Бадґассе, Інститутської і 30-річчя Перемоги.
У будинку № 54 за польських часів бз^в санаторій для душевно хворих
Вул. Мушака, 48
4. Між вулицялш Зеленою і Стрийською
277
доктора Святковського, від совєтських часів тут міститься терапевтичне відділення 4-ї міської клінічної лікарні. Адресу № 58 від повоєнних часів має квітково-оранжерейне господарство.
Забудова вулиці — сецесія і конструктивізм.
Вулицю Мзшіака з вулицею Франка з’єднує вулиця Дібровна, названа так 1993 року. До 1871 року мала назву площа Ундеркі, від 1871 року — Лукевича, на честь радника львівського магістрату кінця XVIII — першої половини XIX століття Яна Антонія Лзгкевича, мецената цієї околиці. За часів німецької окупації вулиця називалася Капелленвеґ, від 1946 —Дібровська.
Забудова вулиці — віллова двоповерхова у стилі констрз^тивізму, є будинки 2000-х років.
Вулицю Франка з вулицею Панаса Мирного сполз^ає вулиця Ярославенка, названа так
1959 року на честь львівського композитора і диригента Ярослава Ярославенка (Вінцковського)
(1880-1958). До 50-х років XX століття вулиця називалася Тимірязєва верхня, від 1950 року — Франка бічна.
Забудова — одно- і двоповерхова садибна, віллова довоєнна і сз^асна,
9-поверхові житлові будинки 70-х років.
Вулицю Ярославенка з вулицею Франка сполз^ає вулиця Карманського, названа так 1992 року на честь українського поета Петра Карманського (1878-1956). Від
1929 року вулиця мала назву Вербова, від
Вул. Мушака, 50
Вул. Ярославенка, ЗО
Вул. Ярославенка, 12
278
f2i3 Мбо€а
1933 — Ґзшдуліча, під час німецької окупації — Айзенбрюндльвеґ, від 1946 ро- щ — Мічуріна, на честь російського селекціонера ХІХ-ХХ століть. Адресу № 7 від повоєнних часів мало насіннєве господарство. У 9-поверховому житловому будинку 70-х років No 19 від часів СРСР міститься продуктовий магазин і кав’ярня «Залізна вода«.
Забудова вулиці — віллова, двоповерховий конструктивізм, 9-поверховий житловий будинок 70-х років.
Вулицю Панаса Мирного з вулицею Козельницькою сполз^ає вулиця Енергетична, названа так 1955 poiQ^, від 1929 року вулиця мала назву Над Яром.
У будинку No З за радянських часів був продз^товий магазин для діабетиків, зараз тут магазин «Продукти». У житловому будинку № 16 за радянських часів був хлібний магазин. У будинку № 18 за часів СРСР був овочевий магазин, зараз тут дизайн-студія «Артес» — меблі, квітники, аксесуари. У будині^^ № 19 до 90-х років було ательє з пошиття портьєр, зараз тут ремонт м’яких меблів. У будинку № 22 за радянських часів був приймальний пункт пральні, зараз тут перукарня.
Забудова вулиці — триповерховий конструктивізм 30-х і 5-поверховий 60-х років.
Вулицю Франка з вулицею Угорською з’єднує вулиця Панаса Мирного, названа так 1946 року на честь українського письменника і драматурга (1849- 1920). Від 1929 року вулиця називалася Власна Стріха, бо тут проводили робітничу індивідуальну забудову.
У будинку No З у 50-х роках містився Народний суд Червоноармійського району, зараз цю адресу має житловий будинок. У будинку № 6 від 50-х років була бібліотека № 18 селища Новий Львів, зараз це житловий будинок. У будинку No 33 за радянських часів був Дім ювілейних дат, зараз на цьому місці будують новий житловий особняк.
Забудова вулиці — двоповерхова особнякова 30-х років,
нові особняки 2000-х років, новий багатоповерховий житловий будинок 2006 року.
Вулицю Панаса Мирного з проспектом Червоної Калини з’єднує вулиця Угорська, названа так 1925 року.
За радянських часів адресу Угорська № 1 мала щальня No 1, зараз на цьому місці новозбудований храм Кирила і Мефодія УГКЦ. У будині^г No 7а від радянських часів міститься магазин «Продукти». У будинку No 9 від радянських часів міститься
Вул. Угорська, 17
4. Між вуїищями Зсяекою 1 Стрийеькою
279
відділення Ощадбаніо^. За адресою Угорська No 14 від часів CF4DP міститься завод «Полярон» (у повоєнні часи тут працював велосипедний завод), значна частина території підприємства у часи незалежності орендується різноманітними фірмами.
Забудова вулиці — здебільшого житлова 4-поверхова першої половини 60-х років і промислова.
Вулицю Угорську з проспектом Червоної Калини з’єднує вулиця Авс- топадна, названа так 1950 року. Від 1939 poiQr вулиця мала назву Гродин- ського, на честь засновника скаутського (харцерського) рз^ у Польш;і Єжи Гродинського (1883-1918). Забудова вулиці — двоповерхова барачна кінця 50-х — початку 60-х років і 5-поверхова 70-х років.
Вулицю Карбишева з вулицею Листопадною з’єднує вулиця Танячкевнча, ^^ор<^ьт, 21
названа так 1993 року на честь Данила Танячкевича (1842-1906), зофаїнського публіциста і громадсько-політичного діяча. Від 1959 poiqr вулиця мала назву Велосипедна, бо проходила поблизу велосипедного заводу.
Забудова вулиці — дво- і триповерхова початку 60-х років минулого століття.
Вулицю Угорську з перехрестям вулиць Литвиненка і Героїв Крут з’єднує вулиця Карбвшева, названа так 1974 року на честь російського і совєтського військового діяча. Від 1932 року вулиця мала назву Красучинська, бо була розташована неподалік фільварку Красучин, який у польські часи стояв на перетині вулиць Стуса і Героїв Крут.
Забудова вулиці — двоповерхова барачна 50-х років
Перехрестя вулиць Угорської і Тернопільської з перехрестям вулиць Карбишева і Героїв Крут з’єднує вулиця Лвтвввевка, названа так 1993 poiQ'^ на честь )гкраїнського сіогльптора Сергія Литвиненка (1899-1964). До 1939 року вулиця складалася з двох частин: Ґнєзненської (з 1929 року) і Віленської (з 1934 року). Ґнєзненська з 1946 року називалася Лінійна, Віленська з 1950 року — Вільнюська, з 1958 — Лінійна, від 1964 poiq^ обидві частини вулиці мали назву Тореза, на честь французького комуністичного діяча XX століття Моріса Тореза.
У 4-поверховому будинку 60-х років № З за совєтських часів була їдальня № З і ресторгш «Берізка» — один із найпопулярніших львівських ресторанів 70-х років. Зараз у цій переобладнаній будівлі міститься банк «Форум» і салон
2^0 /2'/3 бі^лищ Льбоба
взуття, у будинідг № 4 за часів СРСР працював магазин «Канцтовари», магазин «Продукти» тут міститься донині.
Забудова вулиці — здебільшого чотириповерхова початку і середини 60-х років, будинки No 1 і No 5 — у стилі польського конструктивізму 30-х років.
Вулицю Стуса з вулицею Панаса Мирного з’єднує вулиця Тернопільська, названа так 1946 року. Три частини вулиці в різні часи називалися Торунська (з 1936 року), Цешинська (з 1933 року). Познанська (з 1931 року), остання з 1963 року мала назву Новотка, з 1993 — Тернопільська.
У будинку No 2а за радянських часів був Інформаційно-обчислювальний центр «Укроргсистемотехніка», зараз тут дільничний пункт міліції. У будинку No 6 від часів СРСР міститься гуртожиток № 2 Технікуму залізничного транспорту. У будинку No 8 від совєтських часів міститься студентський ГЗфТОЖИТОК No 2 Комерційної академії, у часи СРСР тут була також їдальня Торгово-економічного інституту.
У будинку No 9 за радянських часів був магазин «Промтовари» і філія бібліотеки No 23, зараз тут поштове відділення і магазин «Продукти». У будинку № 10 за радянських часів був Обчислювальний центр Міністерства будматеріалів УРСР, зараз тут наз^ово-проектний інститут «ЛьвівбудНДІпроект».
У будинку № 32 мешкав викладач Українського Католицького університету Станіслав Шендрик, який 2003 року вчинив самоспалення на знак протесту проти незаконного продажу ділянки його саду за цією адресою. У будинку № 38 за часів СРСР містилося видавництво «Слава Родиньї», зараз тут державне видавництво «Армія України».
Забудова вулиці — одно- і двоповерхова садибна, двоповерховий польський конструктивізм 30-х років, чотириповерховий радянський 60-х років і дев’ятиповерховий 90-х років.
Між вулицями Тернопільською, Мишуги, Мушака і Стуса розташований парк Залізна Вода, який до 1939 року мав назву Габріеля Нарутовича, на честь першого президента Другої Речі Посполитої (1865-1922).
Вулицю Тернопільську з вулицею Стуса з’єднує вулиця Героїв Kpjrr, названа так 1993 року на честь українських студентів-патріотів, які 1918 року загинули під Крутами неподалік Ніжина у нерівному бою з московсько-більшовицьким військом. Від 1921 року вулиця мала назву Ґданська, від 1963 року — Дружби.
Забудова вулиці — двоповерховий польський конструктивізм 30-х років, барачна двоповерхова 50-х років і чотириповерхова забудова 60-х років.
Вулицю Мишуги з вулицею Панаса Мирного з’єднує вулиця Кнбальчнча, названа так 1992 року на честь українського революціонера-народника, винахідника Миколи Кибальчича (1853-1881). З 1933 року вулиця мала назву Шльонська, з 1946 року — Барбюса, на честь французького письменника-ан- тифашиста Анрі Барбюса (1873-1935).
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий констрз^тивізм 30-х років, сучасна двоповерхова 2000-х років.
4. Між вулицями Зеленою і Стрийською
28Ї
Паралельно до вулиці Кибальчича йде вулиця Запорізька, названа так 1950 року. Від 1938 року мала назву Мазовецька.
Забудова вулиці — одно- і двоповерхова 30-х років, двоповерхова початку 60-х років і сучасна двоповерхова.
Вулицю Запорізьку з вулицею Мишуги з'єднує вулиця Тиверська, названа так 1950 року на честь східнослов’янського племінного союзу. Від 1933 року вулиця мала назву Кашубська, на честь етнографічної грзши поляків.
Забудова вулиці — двоповерховий констрз^стивізм 30-х років і п’ятиповерховий 80-х років.
Вулицю Панаса Мирного з вулицею Мишуги з’єднує вулиця Литовська, яка має цю назву від 1933 року. Забудова вулиці — двоповерховий констрз^ктивізм 30-х років, три- і чотириповерховий 60-х років, п’ятиповерховий кінця 60-х і нові особнякові забудови зламу XX і XXI століть.
Вулицю Тернопільську з територією парку Залізна Вода єднає вулиця Мишуги, названа так 1993 року на честь видатного з^сраїнського співака Олександра Мишз^'и (1853-1922). З 1933 року вулиця мала назву Поморська, з 1977 року — Великановича, на честь західноз^раїнського комуніста-інтернаці- оналіста, з^часника громадянської війни в Іспанії 1936 року. На вулиці Мипіз^ги неподалік парку Залізна Вода зберігся пам’ятник 1982 року Великановичу.
У житловому будинку № 1 за радянських часів бз^в магазин «Продтовари». У будинку No З за часів СРСР містилася міська бібліотека № 36, зараз тзгг бібліотека для дітей No 3. У будинку № 5 від часів СРСР розташований магазин «Продукти». У двоповерховому житловому будинку № 40 у 50-х роках минулого
століття бзШ ремонт ВЗ3ГГТЯ.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий польський конструктивізм 30-х років, три-, чотири- і п’ятиповерховий конструктивізм радянської епохи 60-х років, дев’ятиповерховий КОНСТРЗ^ТИВІЗМ 70-х років і нові забудови 90-х років.
Вулицю Хуторівку з вулицею Скорини з’єднує вулиця Бодиарська, названа так 1958 року на честь тзггешньої місцевості Боднарівка.
Забудова вулиці — одноповерхова барачна 50-х років, п’ятиповерхова 60-х років, промислова.
Вул. Мишуги, пам ятник Великановичу
2^2 f243eifMtniMeoea
Вулицю Боднарську з вулицею Демнянською з’єднує вулиця Скорннн, названа так 1992 року на честь білоруського першодрукаря і просвітителя Франциска Скорини (1490-1551), від 1958 роїдг мала назву Федоренка, на честь радянського льотчика Василя Федоренка (1913-1943).
Забудова вулиці—двоповерхова барачна житлова 50-х років, оригінальний триповерховий констрз^стивізм початку 60-х років, п’ятиповерхова забудова 60-х, 70-х, 2000-х років, дев’ятиповерхова 80-х років.
Від вулиці Скорини на схід відходить тупикова вулиця Демнянська, на- звгша так 1993 poiqr, від 1871 року була частиною вулиці Юстґляцівки, від 1950 — частиною вулиці Хуторівки.
Забудова — одноповерхова 50-х років і дев’ятиповерхова 80-х років.
Вулицю Стрийську з вулицею Максимовича з’єднує вулиця Гашека, названа так 1993 року на честь чеського письменника XX століття Ярослава Гашека, від 1958 року називалася Броньова, бо розташована неподалік танкового заводу. Адресу № 2а має обласний онкологічний центр, розташований у будівлі 70-х років з добудовою 90-х років.
Забудова вулиці — двоповерхова барачна житлова 1957 роїдг, п’ятиповерховий конструктивізм 60-х років, дев’ятиповерховий 70-80-х років.
Перпендикулярно до вулиці Гашека на схід від вулиці Стрийської відходить тупикова вулиця Максимовича, названа так 1993 poigr на честь українського вченого-природознавця, історика, письменника, фольклориста Михайла Максимовича (1804-1873), від часів СРСР до 1993 року називалася Ювілейна. Адресу № 2 має храм Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ, освячений 28 серпня 1997 poiq^.
Забудова вулиці — чотири- і п’ятиповерховий конструктивізм 60-х років.
Перехрестя вулиць Стрийської і Наз^ової з проспектом Червоної Калини з’єднує вулиця Хуторівка, названа так у часи української незалежності, від 1871 року називалася Юстґляцівка, на честь німецького колоніста, який мав у цій місцині фільварок, від 1950 — Хуторівська.
У будинку № 2 міститься військкомат Сихівського району, а також Львівська виправна колонія № 48, яка має оригінальну забудову 50-х років.
Адресу No 46 має заснований у серпні 2002 poiqr років один із найбільших в Україні гуртовий продовольчий ринок «Шувар». При будівництві ринку було знесено декілька з^лгорів, які належали до вулиці Хортицької. Частина ринку розташована на місці колишнього цвинтаря.
Адресу Хуторівка № 35 має Львівська духовна семінарія Святого Духа Української Греко-Католицької Церкви, наріжний камінь якої заклав Папа Римський Іван Павло II під час візиту до Львова у червні 2001 року. Комплекс семінарії освячено 28 серпня 2005 року. Богословський центр на Хуторівці включає будівлю семінарії Святого Д^ха, семінарійну церкву, примішення фі- лософсько-богословського фаідгльтету Українського католицького університету, семінарію Отців Редемптористів, господарські приміщення.
4. Між вулицями Зеленою і Стрийською
283
Забудова вулиці Хуторівки — одно- і двоповерхова барачна 50-х років, п’яти-, семи- і дев’ятиповерхова 80-90-х років, промислова.
Вулицю Хуторівку з вулицею Персенківкою з’єднує вулиця Хортицька, назваїна так 1993 року, до цього часу називалася Хуторівка бічна.
Забудова вулиці — промислова.
Вулицю Стрийську з перетином вулиць Зеленої і Пасічної з’єднує вулиця Луганська, названа так 1958 року. Забудова вулиці — промислова.
Вулицю Стрийську з вулицею Хортицькою з’єднує вулиця Персенківка, названа так 1934 року на честь львівського купця Якова Персінґа, фільварок якого був розташований у цій місцевості у XVII столітті. На вулиці залишилося декілька трьохсотлітніх дубів, які свідчать про те, що тут колись стояв фільварок. У 70-х роках минулого століття частина вулиці мала назву Іподромна, бо тут був розташований іподром, територію якого пізніше забудували приміщеннями Львівського еівтобусного заводу. На території ЛАЗу з боку Персенківки опинився костел Кармелітів босих, збудований у 30-х роках XX століття, приміщення монастиря у 40-х роках переобладнали під заводський гуртожиток. Неподалік залізничної станції Персенківка до 1940 року стояв паїм’ятник, споруджений на честь польських вояків, полеглих тут в українсько-польській війні 1919 року. На вулиці Персенківці у повоєнні часи розташовувалося деревно- декоративний розсадник.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий констрзости- візм 30-х років, одно- і двоповерхова барачна житлова забудова 50-х років, одноповерхова садибна забудова, промислова і складська забудова.
Вул. Персенківка, 2
Вул. Луганська
28І
f243 6ifM*ni Льбоба
Вулицю Стрийську з вулицею Козельницькою з’єднує вулиця Чмоли, названа так 1992 року на честь військового і освітнього діяча, одного з основоположників «Пласту» та стрілецького Івана Чмоли
(1892-1939), від 1936 року мала назву Хрістельбауера, на честь спортивного діяча, президента Польської футбольної спілки у 1910-х роках Людвіка Хрістельбауера, від 1946 року — Динамівська, бо проходила біля тодішнього футбольного стадіону «Динамо». Адресу No 1 від повоєнних часів має квітково- оранжерейне господарство.
Забудова вулиці — промислова.
Вул. Персенківка, 10
Вулицю Лзтансьід^ з вулицею Панаса Мирного з’єднує вулиця Козельнидь* ка, названа так 1933 року, бо розташовзшалася у сусідстві з селищем Козельни- ки. До 80-х років вулицею проходила залізнична колія віа станції Персенківка до Стрийського парку. Адресу № 4 має нове приміщення Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича. Забудова вулиці — промислова і офісна.
Вулицю Панаса Мирного з вулицею Луганською з’єднує вулиця Професора Буйка, названа так 1950 року на честь українського професора медицини Петра Бз^ка (1895-1943), від 1937 року називалася Нільського-Лешінського, на честь польського офіцера, з^часника українсько-польської війни 1918-1919 років Станіслава Нільського-Лапінського (1891-1922), в часі німецької окзшещії мала назву Фінненґассе. Забудова вулиці — промислова, одноповерховий констрзгк- тивізм 30-х років, одноповерхова житлова барачна забудова 50-х років.
Від вулиці Професора Буйка на захід відходить невеличка тупикова вулиця Красівська, названа так 1993 року, до 60-х років минулого століття була частиною вулиці Персенківки, від 1963 року називалася Камчатська.
Забудова вулиці — промислова, зберігся один житловий одноповерховий будинок у стилі конструктивізму 30-х років.
Від вулиці Професора Буйка на схід відходить невелика тупикова вулиця Кзфвдьська, назвгша так 1963 poiq^, до того часу була частиною вулиці Персенківки. Єдиний будинок, що стояв на цій вулиці, у 2009 році вже не існує. Фактично вулиця являє собою звалище.
Вулицю Тернопільсьідг з вулицею Кам’янецькою з’єднує вулиця Сзгмська, названа так 1958 poiq^, від 1933 poiq^ називалася Оравська, від 1950 poiq^ — По-
4. Між вулицями Зеленою і Стрийською
285
лянєька. Адресу № З має каплиця святих Кирила і Мефодія УГКЦ, храм зараз будується.
Забудова вулиці — двоповерховий констрз^стивізм 30-х років, двоповерхова барачна забудова 50-х років, триповерхова житлова забудова початку 60-х років.
Від вулиці Сзпуїської на південь відходить тупикова вулиця Кам’янецька, названа так 1926 року, частина Щ вулиці від 1933 до 1993 року ‘ називалася Подільська.
Забудова вулиці — промислова, одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, двоповерхова барачна забудова 50-х років, нові індивідуальні забудови.
Вулицю Персенків- ку з вулицею Зубрівською з’єднує вулиця Рахівська, названа так 1963 року, від
1934 року була частиною вулиці Персенківки. Будинки NqNo 26 і 31 — дерев’яні.
Забудова — промислова, одно- і триповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, нові індивідуальні забудови.
Вулицю Рахівську з вулицею Хуторівкою з’єднує вулиця Бережанська, названа так 1958 року. Будинки №№ 35 і 35а — дерев’яні.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, нові індивідуальні забудови.
Від вулиці Бережанської на захід відходить тзшикова вулиця Колійна, названа так 1958 року. Забудова вулиці — одноповерхова садибна.
Паралельно до вулиці Колійної від вулиці Бережанської на захід відходить вулиця Гостинна, названа так 1958 року. Забудова вулиці — одноповерхова садибна.
Вул. Кеш янецька, 28
Паралельно до вулиці Бережанської йде вулиця Рожева, названа так 1958 року. Забудова вулиці — одноповерхова садибна.
Вулицю Бережанську з проспектом Червоної Калини з’єднує вулиця Коло- дзінського, названа так 1993 року на честь зофаїнського військового та політичного діяча Михайла Колодзінського (1902-1939), від 1962 року мала назву Киснева. Забудова вулиці — промислова і одноповерхова садибна.
286 f2H3 €ifM*ni Льбоба
Вулицю Рахівську з проспектом Червоної Калини з’єднує вулиця Бруснична, названа так 1958 poiqr. Із завершенням 9 квітня 2004 poiqr будівництва нового Сихівського моста, через близькість до автотраси, вулицю Брусничну було ліквідовано, мешканцям надали інші помешкгшня. До 2008 року на цьому місці збудували готельний комплекс.
Паралельно до вулиці Брусничної йде вулиця Рядова, названа так 1958 року. Забудова вулиці — одноповерхова садибна.
Паралельно до вулиці Рядової йде вулиця Ромашкова, названа так 1958 року. Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова.
Паралельно до вулиці Ромашкової йде вулиця Коздовського, яка з’єднує вулицю Рахівську з проспектом Червоної Калини. Вулиця названа так 1993 року на честь з^сраїнського поета Олександра Козловського (1876-1898), від
1958 poiqr дві частини вулиці називалися Телеграфна і Навчальна.
Забудова вулиці — одноповерховий констрзгктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, дев’ятиповерхова забудова 80-х років.
Паралельно до вулиці Козловського йде вулиця Сусідня, названа так 1958 року. Забудова вулиці — одноповерховий констрзгктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова.
Паралельно до вулиці Сусідньої йде вулиця Рівнинна, названа так 1958 року. Забудова вулиці — одноповерховий констрзгктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова.
Паралельно до вулиці Рівнинної йде вулиця Вітрякова, названа так 1958 року. Забудова вулиці — одноповерховий констрзгктивізм кінця 50-х років, одноповерхова садибна забудова.
Паралельно до вулиці Вітрякової йде вулиця Росиста, названа так 1958 року. Забудова вулиці — одноповерхова садибна.
Між вулицями Рахівською і Зубрівською проходить вулиця Райдужна, названа так 1958 року. Забудова вулиці — одноповерхова садибна 50-60-х років, нові індивідуальні забудови.
Вулицю Рахівську з вулицею Райдужною з’єднує вулиця Розбіжна, названа так 1958 року. Забудова вулиці — одноповерхова садибна 50-х років.
Вулицю Довженка з вулицею Зубрівською з’єднує вулиця АІавастнрського, названа так 1991 року на честь українського художника Антона Манастирського (1878-1969), від 1981 року називалася Малиновського, на честь совєтського маршала Родіона Малиновського (1898-1967). Один із найбільших ринків ужи¬
4. Між вулицями Зеленою і Стрийською
287
ваних речей у місті діяв на вулиці Манастирського від 90-х років, восени 2007 року його перенесено неподалік на вулицю Зубрівську.
Забудова вулиці — дев’ятиповерхова 80-х і 2000-х років.
Вулицю Манастирського з проспектом Червоної Калини з'єднує вулиця Довженка, названа так 1991 року на честь видатного українського кінорежисера Олександра Довженка (1894-1956), від 1981 року називалася Літунова, на честь совєтського енкаведиста, який проводив репресії на Львівщині у 1939-1941 роках. Забудова вулиці — дев’яти- і чотирнадцятиповерхова 80-х років.
Вулицю Зелену з вулицею Сихівською з’єднує вулиця Зубрівська, названа так 1981 року. Адресу № 1а має церква УГКЦ Івана Хрестителя, споруджена у 2000-х роках. Адресу № 9 має Сихівська районна державна адміністрація. Забудова вулиці — дев’ятиповерхова 80-х років, 14-поверховий будинок 2007 року.
Між вулицею Зубрівською і Сихівською йде вулиця Морозна, названа так 1962 року. У грудні 2008 року на вулиці відкрили пам’ятний знак «Героям і жертвам Чорнобиля». Забудова вулиці — одноповерхова садибна, дев’ятиповерхова 80-х років, нові індивідуальні забудови.
Паралельно до вулиці Морозної йде вулиця Колісна, названа так 1962 року. Забудова вулиці — одноповерхова садибна.
Вулицю Стуса з вулицею Вернадського з’єднує проспект Червоної Кадн- нн, названий так 1993 року, частина проспекту від Стуса до Угорської від 1957 року мала назву вулиці Криворізької, решта одержала цю назву 1981 року.
Адресу No 60 має перший у Львові супермаркет «Арсен», відкритий у червні 2002 року. Адресу № 62 має п’ятий у Львові супермаркет «ВАМ», споруджений у грудні 2006 року.
Адресу No 70 має храм Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ, який будувався протягом десятиріччя і був освячений у жовтні 2000 року. 25 червня 2001 року перед храмом у присутності півмільйона вірних відбулася літургія для молоді, яку провів Папа Римській Іван Павло II, 2002 року на цьому місці спорудили пам’ятник понтифіку.
28 вересня 2007 року біля храму заклали парк імені Івана Павла II.
Адресу No 81 має споруджений 1986 року кінотеатр імені Довженка (від 2006 року — «Кіно»). Адресу No 89 має збудований у часі незалежності православний храм Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого. Пр-кт Червоної Калини, місце мабутнього парку
288
Ї2ЧЗ 6і(лиці чЛьбоба
Адресу № 109 має збудований 1994 року торгівельний «Зз^ра-Центр», широко відомий як «Санта-Барбара», цю неофіційну назву він отримав, коли у 90-х роках на українському телебаченні демонстрзшався однойменний американський телесеріал. Цю ж адресу має і Сихівський раїйонний відділ міліції.
На перетині проспекту Червоної Калини і вулиці Луганської 6 січня 2004 року за участі тодішнього президента Ку^ми було введено в дію першу чергу давнього львівського довгобуду — сихівського шляхопроводу, який забезпечив транспортну розв’язку у цьому районі. Будівлю спорудили здебільшого за кошти Львівської залізниці, батьком Сихівського моста вважають тодішнього мі- Пр-кт Червоної Калини, сихівський шляхопровід ністра транспорту Георгія
Кирпу. При будівництві моста було ліквідовано вулицю Брусничну.
Забудова проспекту Червоної Калини — двоповерхова барачна кінця 50-х — початку 60-х років, дев’ятиповерхова 1980-2000-х років, 14-поверхова 80-х років, п’ятиповерхова 90-х років.
Між проспектом Червоної Калини і вулицею Хуторівкою розташована вулиця Чукаріна, названа так 1984 року на честь з^раїнського гімнаста, чемпіона світу і Олімпійських ігор, львів’янина Віктора Чукаріна (1921-1984). Адресу No 5 має храм Введення до храму Пресвятої Богородиці УГКЦ, споруджений у 2000-х роках. На вулиці Чукаріна розташований також храм Святого Іллі УАПЦ, споруджений у 2000-х роках. Адресу № 6 має торговий центр «НІзшар», відкритий у грудні 2003 року, ринок почав працювати від 2001 року.
Забудова вулиці — 9-і 14-поверхова 80-х років.
Вулицю Хуторіві^^ з проспектом Червоної Калини з’єднує вулиця Хоткевича, названа так 1991 року на честь українського письменника, композитора і громадського діяча Гната Хоткевича (1877-1938), від 1983 року мала назву Кисельова. Забудова вулиці — дев’ятиповерхова 80-х років.
Проспект Червоної Калина з вулицею Зеленою з’єднує вулиця Сихівська, названа так 1989 року, від 1981 року називалася Ворошилова, на честь російського радянського військового діяча. Адресу Сихівська № 5 має торгівельний «Зубра-Центр». Адресу № 8 від часів незалежності має телекомпанія «Міст», СТБ і «Радіо 5». Адресу Сихівська № 14 має торговий центр «Іскра».
Забудова вулиці — 9-і 14-поверхова 80-х років, 9-поверхова 2007 року.
4. Між вулицями Зеленою і Стрийською 289
Проспект Червоної Калини з вулицею Вернадського з’єднує вулиця Скрипника, названа так 1989 року на честь українського радянського діяча, провідника політики українізації Миколи Скрипника (1872-1933). Адресу No 8 має церква «Голгофа» і богословська семінарія Львівського об’єднання церков Християн Віри Євангельської, будівництво споруди було завершено 2006 року.
Забудова вулиці — дев’ятиповерхова 80-90-х років, п’ятиповерхова 1980- 2000-х років.
Від вулиці Скрипника відгалужується тупикова вулиця Освидька, названа так 1990 року за давньою назвою цього району.
Забудова вулиці — дев’ятиповерхова 80-90-х років, п’ятиповерхова 2000-х років, нові індивідуальні забудови.
Вулицю Скрипника з проспектом Червоної Калини з’єднує вулиця Драгана, названа так 1990 року на честь українського мистецтвознавця Михайла Дра- гана (1899-1953).
Забудова вулиці — дев’ятиповерхова 80-90-х років, п’ятиповерхова 2000-х років.
Паралельно до вулиці Скрипника в бік села Зубри тягнеться вулиця Лісна (друга з такою назвою у Львові). Адресу № 16 має зведена у 2000-х роках протестантська церква Святої Трійці Християн Віри Євангельської. Забудова вулиці — одноповерхова садибна 30-60-х років, нові індивідуальні забудови.
Вулицю Скрипника з вулицею Антонича з’єднує вулиця Вернадського, названа так 1989 року на честь видатного украіїнського вченого-природознавця, академіка Володимира Вернадського (1863-1945).
Забудова вулиці — п’яти- і дев’ятиповерхова 80-90-х років.
Вулицю Сихівську з вулицею Лірницькою з’єднує вулиця Соняшникова, назваїна так 1962 року, частина вулиці у 1962-1993 роках мала назву Киргизька. Забудова вулиці — одноповерхова садибна 50-х років, дев’ятиповерхова 80-90-х років, п’ятиповерхова 2000-х років, нові індивідуальні забудови.
Від вулиці Кавалерідзе до залізничної колії відходить тупикова вулиця Лірницька, названа так 1962 року.
Забудова вулиці — одноповерхова садибна 30-50-х років.
Паралельно до вулиці Соняшникової йде вулиця Ползгботка, названа так
1991 року на честь чернігівського полковника, наказного гетьмана України у 1722-1724 роках; від 1987 року називалася Полубоярова, на честь совєтського військового діяча, маршала.
Забудова вулиці — 9- і 14-поверхова 80-90-х років, 5-поверхова 2000-х років.
290
ї2ЧЗЄіімщіМЄова
Вулицю Сихівську з вулицею Коломийською з’єднує вулиця Кавалерідзе, названа так 1992 року на честь українського скульптора, кінорежисера, драматурга Івана Кавалерідзе (1887-1978), від 1984 року називалася Кел- диша, на честь російського радянського академіка в галузі обчислювальної техніки.
Забудова вулиці — дев’ятиповерхова 80-90-х років, п’ятиповерхова 2000-х років. Зберігся один одноповерховий будинок садибної забудови 50-х років.
Вулицю Кавалерідзе з проспектом Червоної Калини з’єднує вулиця Ан- тоненка-Давидовича, названа так 1991 року на честь українського письменника, перекладача, мовознавця Бориса Антоненка-Давидовича (1899-1984), від 1984 року називалася Фадєєва, на честь російського радянського письменника.
Забудова вулиці — дев’ятиповерхова 80-90-х, п’яти- і семиповерхова 2000-х.
Паралельно до вулиці Антоненка-Давидовича вулицю Кавалерідзе з проспектом Червоної Калини з’єднує вулиця Кос-Анатодьського, названа так 1986
року на честь зпкраїнського композитора Анатолія Кос-Анатольського (1909-1983). Забудова вулиці — дев’ятиповерхова 80-90-х років.
Проспект Червоної Калини з вулицею Кавалерідзе з’єднує вулиця Коло- мийська» названа так 1993 року, від 1986 року називалася Теслюка, на честь галицького комуніста, діяча КПЗУ Михайла Теслюка (1899-1985). На вулиці зберігся одноповерховий будинок 60-х років No 17.
Забудова вулиці — 5-, 9- і 14- поверхова 80-90-х років.
Вулицю Коломийську з вулицею Вернадського з’єднує вулиця Тридьов- ського, названа так 1992 року на честь українського громадсько-політичного діііча, творця січового руз^ Кирила Три- льовського (1864-1941), від 1987 року Вул. Коломийська, 17 мала назву Аелюшенка, на честь радян¬
ського військового діяча. Адресу № 9а має каплиця Зіслання Святого Духа.
Забудова вулиці — 5-, 9- і 14-поверхова 80-90-х років, 5-поверхова 2000-х років.
4. Між вулицями Зеленою і Стрийською 291
Вулицю Коломийську з вулицею Вернадського з’єднує вулиця Антонича, названа так 1989 року на честь українського поета Богдана-Ігоря Антонича (1909-1937).
Забудова вулиці — дев’ятиповерхова 80-90-х років, промислова.
Вулицю Антонича з вулицею Садибною з’єднує вулиця Майданна, названа так 1962 року.
Забудова вулиці — одноповерхова садибна 50-60-х років, нові індивідуальні забудови.
Вулицю Майданну з вулицею Коломийською з’єднує вулиця Садибна, названа так 1962 року, до того часу мала назву Зелена бічна. Адресу Садибна No 1а має храм Пресвятої Трійці. За часів СРСР дерев’яний храм XVII століття використовувався не за призначенням, 1974 року його передали Львівській картинній галереї, були наміри перевезти церкву на територію Львівського музею архітектури і побуту. 1990 року храм повернули громаді вірних, у подальші роки церкву покрили новим ґонтом, 2006 року упорядкували територію і обладнали вхід з вулиці Коломийської.
Забудова вулиці — одноповерхова садибна 50-60-х років, нові індивідуальні забудови.
Від вулиці Зеленої на південь до межі міста відходить вулиця Ґрзгнтова, названа так 1962 року, до цього часу називалася Зелена бічна.
Забудова вулиці — промислова.
Проспект Червоної Калини з вулицею Сливовою з’єднує вулиця Шахтарська, названа так 1957 року.
Забудова вулиці — двоповерхова барачна 50-х років.
Вулицю Шахтарську з вулицею Навроцького з’єднує вулиця Сливова, названа так 1957 року.
Забудова вулиці — двоповерхова барачна і конструктивістська 50-х років.
Проспект Червоної Калини з вулицею Зеленою з’єднує вулиця Навродь- кого, названа так 1992 року на честь видатного українського політичного діяча Галичини Осипа Навроцького (1890-1972), від 1957 року називалася Кіровоградська.
Забудова вулиці — двоповерхова барачна і констрзостивістська 50-х років, промислова.
5. Між вулицями Стрийською і Кульпарківською
Одна з магістральних вулиць Львова, Стрийська має цю назву з 1626 року (Стрийська дорога, бо веде до Стрия). Від перетину вулиць Франка, Руставелі і Зарицьких вулиця прямує на південь, до кільцевої дороги.
У будинку No 1 за совєтських часів був магазин «Продукти», зараз тут кафе-бар. У будинку № 4 у 50-х роках був ремонт бляхарського посуду і металовиробів, зараз тут бар «Ван Гог» і відеопрокат. У будинку № 26 за польських часів була цегельня Нойвонера, зараз тут студія краси.
Елітний житловий 9-поверховий будинок No 28 був збудований 1971 року, за часів СРСР тут був магазин «Продукти» і продуктовий магазин для інвалідів Великої Вітчизняної війни. У будинку No 33 за радянських часів містився готель облради спортивного товариства «Динамо», зараз тут львівська філія Українського кредитного банку.
На місці будівлі Податкової адміністрації (Стрийська № 35) до 1939 року був стадіон польської футбольної команди «Чарні», у повоєнні часи — стадіон «Динамо», де 1963 року відбувся перший офіційний матч команди «Карпати», пізніше стадіон знесли і на його місці 1986 року розпочали будівництво грандіозної, як для Львова, офісної будівлі, де мали намір розмістити усі місцеві керівні партійні і радянські органи влади. Проти цього проекту виступало КДБ, вважаючи розміщення в одному місці усіх керівних органів влади невиправданим з міркувань безпеки. Відтак у перебудовні часи про будівництво забули, і лише 1996 року Податкова адміністрація своїм коштом завершила будівництво цієї найбільшої у місті адміністративної будівлі і розмістила там свої офіси.
У будинку No 36 за радянських часів був магазин «Канцтовари» «Воєнтор- іу», зараз тут магазин автозапчастин. Лдресу Стрийська № 43 має Львівський завод будівельних виробів, за польських часів це була міська бетонярня, за совєтських — бетонний завод.
У житловому будинку No 44 від 50-х років був ремонт взуття. На фасаді будинку № 46 — пам’ятна дошка часів СРСР, яка сповіщає, що в цьому будинку у 1938-1941 роках мешкав галицький письменник-комуніст Ярослав Галан.
Адресу Стрийська № 45 має зараз Львівський автомобільний завод, який від 1946 і до зміни акціонерів у 2005 році мав назву Львівський автобусний завод. Цехи заводу були збудовані на місці колишнього іподрому (існував до
5. Між вулицями Стрийською і Кульпарківською 293
70-х років), тож на заводській території опинилися споруджені у 20-30-х роках минулого століття костел і монастир кармелітів босих.
Адресу Стрийська Nq 48 має завод «Львівприлад», який міститься у будівлі 60-х років. У будинку № 48а, збудованому 1974 року, за совєтських часів містився Музей історії військ Прикарпатського військового округу, зараз цю будівлю переобладнує для своїх потреб фірма «Сімекс».
У будинку No 52 у 50-х роках була дитяча трудова колонія № 2, зараз це житловий будинок. У 9-поверховому житловому будинку 70-х років № 57 за радянських часів б}ш Окрзжний зшівермаг управління торгівлі ПРИКВО, зараз тут відділення «Укртелекому», «Укрсиббанку», поштове відділення, аптека і магазин секонд-хенду.
Навпроти будинку № 63 до кінця 70-х років була кінцева ззшинка тролейбусного маршруту No 5, після побудови 1980 року нового автовокзалу маршрут продовжили до його будівлі. У будинку No 66 у 50-х роках був ремонт взуття, зараз тут ресторан «Алегорія».
За 9-поверховим житловим будинком 70-х років № 716 від повоєнних часів розташований Львівський бронетанковий ремонтний завод. У будинку № 76 від 50-х років працює перукарня, до 80-х років б}ш овочевий магазин, зараз тут магазин «Продукти» і бар «Макар».
У 9-поверховому будинку No 78 70-х років, збудованому на місці будівлі Стрийської рогачки, за совєтських часів був магазин «Продукти», зараз тут гральні автомати. У триповерховому житловому будинку № 80 у стилі конструктивізму 30-х років за Польщі були помешкання військових, а у часи СРСР — філія бібліотеки для дорослих Радянського району.
У житловому 9-поверховому будинку 70-х років № 93 за радянських часів містився магазин «Продукти». У 9-поверховому житловому будинку 70-х років № 103 за часів СРСР б}ш магазин «Воєнторіу» «Товари за зниженими цінами», зараз тут магазин «Продукти», хлібний магазин і бар.
У 9-поверховому житловому будинку 70-х років № 104 за совєтських часів був магазин «Галантерея», зараз тут магазин «Хліб-булки». У 9-поверховому житловому будинку 70-х років No 106 від часів СРСР працює овочевий магазин і магазин «Побутові товари», який зараз називається «Все для дому», в цьому будинку також міститься аптека.
Адресу Стрийська № 108 має Каменеобробний завод, який у часи СРСР мав назву Цегельний завод № 7. Адресу Стрийська № 109 має Львівський автовокзал, збудований 1980 року.
Чотириповерхові житлові будинки No 148 і № 148а були збудовані для військових у 1953-1954 роках. У будинку Nq 148 за радянських часів був овочевий магазин, зараз іут ресторан. Адресу № 179 від 70-х років минулого століття має Львівський іподром. 27 червня 2001 року тут відбулася літургія у візантійському обряді, яку провів Папа Римський Іван Павло II за участі найбільшої кількості людей в історії України — півтора мільйона. В районі іподрому в кінці 2008 року розпочали будівництво футбольного стадіону до «Євро-2012».
На відтинку вулиці Стрийської від вулиці Рубчака до Наз^сової у 60-х роках минулого століття заклали невеличкий парк, який одержав назву 50-річчя Жовтня, зараз це парк Боднарівка. У цьому парку 1965 року з'явилася моги¬
294
t243eifjiuiiiMeoea
ла-пам’ятник совєтському воїну Веселову, який загинув «у боротьбі з ворогами радянської влади у 1950 році». У роки незалежності пам’ятник демонтували. У 60-70-х роках у цьому парку стояв літак, у якому облаштзшали дитячий кінотеатр, він так і називався «Літак». Від початку 90-х років у парку будується храм УАПЦ святих великомучеників Бориса і Гліба за проектом архітектора Р. Сивенького. Тимчасово Службу Божу проводять у дерев’яній каплиці неподалік храму.
За парком на перетині вулиць Стрийської і Наукової до кінця 70-х років стояло декілька одноповерхових особняків.
Забудова вулиці Стрийської — класицизм, сецесія, польський констрз^с- тивізм 30-х років, радянський 50-80-х років, нові забудови зламу ХХ-ХХІ століть.
Стрийський парк. У 1939-1941 роках горішню частину парку, тобто територію колишніх Східних Торгів, займали військові. У повоєнні часи до 1956 року у приміщеншіх колишніх павільйонів Східних Торгів містилися військові склади, сюди доходила залізнична вітка від станції Персенківка, прокладена 1894 року, частину якої, розташовану на території парку, переобладнали і 8 листопада 1951 року тут відкрили Дитячу вузькоколійну залізницю, яка існує донині. До 700-ї річниці заснування Львова 1956 року військові склади з
парку забрали. Якийсь час верхню терасу парку використовували для влаштування обласних промислових і сільськогосподарських виставок, пізніше перебудовані павільйони зайшіли різні організації.
Знамениту Рацлавицьку панораму демонтували
1945 року і перевезли до Вроцлава, а в цьому приміщенні обладнали спортзали Політехніки. У колишньому Палаці мистецтв обладнали приміщення кафедри фізциховання Політехніки із басейном. В одному з
колишніх павільйонів від совєтських часів міститься Львівська торгово-промис- лова палата.
У часи СРСР досить популярним був ресторан «Лебідь», який одержав свою назву від фонтанів початку 50-х років зі скульптурним зображенням лебедів. Зараз ресторан закритий, приміщення переобладнується, найімовірніше, під готель, а фігзфи фонтанів і совєтської епохи досить силь- ^ но понищені.
Вхідну арку Стрийсько- Стрийський парк го парку з боку вулиці Парко-
5. Між вулицями Стрийською і Кульпарківською
295
вої спорудили 1952 року. На місці одного зі старих польських павільйонів 1960 року збудували перший у місті широкоформатний кінотеатр «Львів». Найдовше виставкову функцію виконував павільйон «Підкова», розташований неподалік кінотеатру, поки не був знищений пожежею наприкінці 70-х років.
1976 року в декоративній псевдо- готичній вежі австро-польських часів обладнали бар «Вежа», який у 70-х роках став одним із найпопулярніших у Львові, зокрема тут уперше в громадському місці встановили відеомагнітофон. У парку була парашутна вежа, яку демонтували у 80-х роках. Таїкож у 80-х роках, у зв’язку з грандіозними планами будівництва на Стрийській нового центру Львова, де- монтзгвали залізничну колію, що вела від Персенківки до парку, і стадіон. Колія доставляла до виставкових павільйонів товари і тягнулася аж до будівлі Рацла- вицької панорами. Стрийський парк
2004 року у парку встановили пам’ятник з^раїнському футболу. Неподалік цього місця, в бік вулиці Стрийської, у південній частині парку, частково на місці дитячої залізничної станції у передвоєнні часи розташіовувався стадіон українського спортивного товариства «Сокіл-Батько».
Перпендикулярно до вулиці Стрийської йде тупикова вулиця Дзиндри, названа так 1993 року на честь львівського скульптора Євгена Дзиндри (1903- 1983), який мешкав неподалік, на вулиці Літній. Від 1936 року мала назву Рьорінґа, на честь ландшафтного архітектора Лрнольда Рьорінґа, який у 80-х роках XIX століття заснзшав Стрийський парк. 1945 року вулиця епізодична називалася Парковою, а від 1945 до 1993 року — Сочінською. П’ятиповерхові житлові будинки NqNq 1 і la збудовані у 60-х роках. Багатоквартирний будинок № З збудований на початку XXI століття.
Забудова вулиці — здебільшого у стилі радянського конструктивізму.
Паралельно до вулиці Дзиндри йде вулиця Літня, названа так 1946 року. Від 1936 року мала назву Одровонжів, на честь стародавнього польського шляхетського роду, в часі німецької окупації називалася Семірадзкіґассе, на честь польського художника Генрика Семірадського (1843-1902). На фасаді будинку No 4 — пам’ятна таблиця, яка сповіщає, що тут жив скульптор Євген Дзиндра (1903-1983).
Забудова вулиці — двоповерховий констрз^стивізм 30-х років.
296 Л?У.5 €і[лш4 Льбоба
Перпендикулярно до вулиць Дзиндри і Літньої йде тупикова вулиця Лижв’ярська» названа так 1936 року, бо неподалік, на схилах Кадетської гори, на території сучасного парку імені Богдана Хмельницького була популярна у передвоєнні часи ковзанка. Двоповерховий житловий будинок № 24 збудовано на початку 50-х років.
Забудова вулиці — здебільшого у стилі конструктивізму 30-х років.
Перпендикулярно до вулиці Стрийської між вулицями Сахарова і Володимира Великого йде вулиця Лазаренка, названа так 1992 року на честь З^раїнського мінералога, ректора Львівського університету Євгена Лазарен- ка (1912-1979). Від 1910 року вулиця називалася Польна на Вульці, з 1933 року— Стрийська бічна, з 1938 року — Батталльї, під час німецької окзша- ції — Баракенґассе, з 1946 року — Гайдара, на честь совєтського письменника Лркадія Гайдара (1904-1941).
На місці житлового 4-поверхового будинку 50-х років № 1 за польських часів була пекарня «Сніп» Маковського, за часів СРСР тзгг б}ш магазин взуття. Зараз у цьому будинку відділення «Укргазбанку», аптека, туристична фірма «Колізей» і магазин автозапчастин.
У 4-поверховому житловому будинку 50-х років № З за радянських часів був магазин «Продукти», зараз тут пивний бар. Чотириповерховий будинок 1955 року No 4 на початку XXI століття переобладнали під офіс фірми «Галбуд». У житловому 5-поверховому будинку 60-х років No 5 за совєтських часів був приймальний пункт хімчистки і прокатний пункт.
У 5-поверховому житловому будинку 60-х років No 7 за часів СРСР був хлібний магазин. Під № 8 розташоваїна територія військової частини. У 5-поверховому житловому будинку 60-х років за часів СРСР був магазин «Продукти», зараз тут хлібний магазин «Еколан».
Адресу Лазаренка NqNq 36-44 має студентське містечко, де у сімдесятих роках було збудовано 9- і 14-поверхрві іуртожитки Львівської Політехніки. Містечко розташоване на місці житлового району, який до 1939 року йменувався Булька.
Між студентським містечком політехніків і вулицею Бойківською розташована зелена зона, у радянські часи названа парком Горіховий гай.
Початок вулиці NqNq 1-4 має оригінальну 4-поверхову забудову першої половини 50-х років у стилі «сталінського ампіру», забудова вулиці має характер здебільшого радянського конструктивізму 60-70-х років, тут збереглися також зразки польського констрзостивізму 30-х років і особнякова забудова.
Перпендикулярно до вулиці Лазаренка йде вулиця Слов’янська, названа так 1958 року.
Забудова вулиці — п’ятиповерхова 60-х років і одноповерхова садибна.
Перпендикулярно до вулиці Лазаренка йде вулиця Яреми, названа так
1992 року на честь українського літературознавця, етнопсихолога і громадського діяча Якима Яреми (1884-1964). З 1958 року вулиця мала назву Гайдара бічна. У 5-поверховому житловому будинку No 4 за часів СРСР була ощадкаса.
Забудова вулиці — п’ятиповерхова 60-х років і одноповерхова садибна.
5. Між вулицями Стрийською і Кульпарківською 297
Перпендикулярно до вулиці Сахарова йде вулиця Бойківська, названа так 1946 року. З 1931 року вулиця мала назву Вулька Паненська на згадку про сестер-домініканок, які у XVIII столітті мали у цій околиці землі. З 1933 року вулицю назвали Крзшінік, за часів німецької окупації — Бетговенвеґ, на честь великого німецького композитора Людвіга ван Бетховена (1770-1827).
Забудова вулиці — одноповерхова садибна і п’ятиповерхова кінця 80-х років минулого століття.
Вулицю Бойківську з вулицею Куликівською з’єднує вулиця Сміливих, названа так 1946 року. З 1933 року вулиця мала назву Вярусів, на честь польських військових ветеранів, під час німецької окзшації — Ґзшоґассе, на честь французького композитора Шарля Ґ3Ш0 (1818-1893). Адресу № 5 має нова будівля польського консульства, відкрита у серпні 2008 року.
Забудова вулиці — садибна одноповерхова, польський конструктивізм 30-х років, п’ятиповерхова будівля 80-х років минулого століття.
Перпендикулярно до вулиці Сахарова і паралельно до вулиці Княгині Ольги йде вулиця Кудиківська, названа так 1945 року. З 1911 року вулиця мала назву На Бульці, з 1929 року — Вулецька бічна, з 1933 року — Хлопніцького, в часі німецької окзшації — Брукнерґассе, на честь австрійського композитора Антона Брукнера (1824-1896).
Забудова вулиці — одно- і двоповерхова садибна, польський конструктивізм 30-х років, п’яти- і дев’ятиповерхові будівлі 80-х років.
Перпендикулярно до вулиць Княгині Ольги і Куликівської йде вулиця Під- дзгбного, названа так 1993 року на честь українського спортсмена-борця Івана Піддубного (1870-1949). З 1933 року вулиця мала назву Зайончковського, на честь польського капітана Болеслава Зайончковського, який 1920 року загинув під Львовом у боях з більшовицькими військами Будьонного, в часі німецької окупації — Целлерґассе, на честь німецького філософа і теолога Едуарда Целлера (1814-1908). Забудова вулиці — одно- і двоповерхова садибна.
Паралельно до вулиці Куликівської йде невелика вулиця Околична, названа так 1946 року. З 1933 року вулиця мала назву Продзінського, за часів німецької окупації — Пуччініґассе, на честь італійського композитора Джакомо Пуччіні (1858-1924). Вулиця має двоповерхову садибну забудову і дев’ятиповерхову 80-х років.
Перехрестя вулиць Коперника, Вітовського і Нечуя-Аевицького з вулицею Стрийською з’єднує вулиця Сахарова, названа так 1992 року на честь видатного російського правозахисника, академіка Андрєя Сахарова (1921- 1989). Від 1863 року вулиця мала назву Вулька за однойменним районом, від 1871 року — Вулецька дорога, від 1912 року — Вулецька, частина вулиці від 1933 року називалася Вулецьке корсо, за часів німецької окупації — Гай- дріхвеґ, на честь німецького генерала Ріхарда Гайдріха (1896-1947), від 1950
298
ї2ЧЗв(/мщіиьвоЄа
року — Суворова, на честь російського полководця Алєксандра Сзшорова (1729- 1800). Верхня частина вулиці з 1931 року називалася Стрийська бічна, у 1932-
1935 роках — Спортивна, з 1938 року — Кавецького, на честь польського спортивного діяча Юліуша Кавецького, за часів німецької окупації — Кіндергаймґассе (дитячий притулок), бо тзпг неподалік розміщувалися Вул. Сахарова, 2 міські заклади сиріт, з 1946
року — Спортивна, з 1963 року — Суворова.
У будинку No 2 за польських часів містилася (до перенесення у нову будівлю на початку вулиці Вітовського) дирекція Міських закладів електричних і електричного трамвая, за совєтських часів — Трамвайно-тролейбусне зшравління, зараз це комунальне підприємство «Львівелектротранс». На фасаді будинку вміщено пам’ятну таблицю на честь 100-річчя львівського трамвая (1994 рік).
П’ятиповерхові житлові будинки NqNo 18 і 20 збудовані у 60-х роках. Одноповерхова будівля початку 90-х років минулого століття — один із перших львівських приватних готелів «Золотий Лимон» (No 21). Шестиповерхова будівля гуртожитку Політехніки (No 23) зведена
Вул. Сахарова, 32
Вул. Сахарова, 50
5. МЬк вулицями Спфишькою і Кульїи^івеькою
299
у 60-х роках минулого століття. За часів СРСР тут була їдальня Політехнічного інституту, зараз міститься перукарня і ремонт одяїу.
У п’ятиповерховому будинку 60-х років № 25 міститься гуртожиток Політехніки, за часів СРСР тут був також пункт прокату телевізорів. У житловому будинку No 34 у 50-х роках минулого століття була майстерня з ремонту і пошиття одягу та ремонт взуття, зараз тут страхове товариство «Галінстрах».
У 4-поверховому офісному будинку середини 50-х років № 42 містяться страхові фонди і Почесне консульство Нідерландів. На початку XXI століття (до 2006 року) тут містилася редакція львівської щоденної газети «Поступ».
У 5-поверховому житловому будин- 60-х років № 44 за совєтських часів були магазин «Продукти», овочевий магазин, магазини «Рибалка» і «Мото- велотовари», зараз тут «Інтермаркет», магазин «Комп’ютерний всесвіт», кафе- бар і нарізка скла.
П’ятиповерховий житловий будинок No 50 збудований 1962 року, про що свідчить таблиця на його фасаді. Будинок No 52 до 90-х років минулого століття був житловим, зараз тут офіс інтернет-провайдера «Фарлеп» і філія «Укрексімбанідг».
У 5-поверховому житловому бу- дині^г 60-х років № 58 від часів СРСР працює магазин «Продукти», тут також містяться аптека, комп’ютерний клуб «Вірус» і бар «Христина». У 5-поверхо- Бому житловому будинку 60-х років № 60 за радянських часів був магазин «Продкооперація», зараз тут промтовари «Сатурн» і магазин дешевих продуктів. Адресу № 78 має приміщення «Кредо- банку», збудоване 2001 року.
Вул. Сахарова - Лукаша. Хрест у пам ’ять про розстріляних польських професорів.
Вул. Сахарова, 78
300 Ї2ЧЗ eifMtuiМЄоЄа
Між вулицями Сахарова і Лукаша тягнеться невеликий парк, у часи СРСР званий Студентським. 1956 року тут мали встгіновити пам’ятник на честь розстріляних німецькими нацистами 4 липня 1941 року на Вулецьких пагорбах польських професорів. Постать мої^мента була зліплена за портретом професора Казімєжа Бартеля, проте колишній польський прем’єр виявився для совєтської влади неблагонадійним. 1995 на цьому місці встановлено хрест у пам’ять про розстріляних. Неподалік цього місця вде в 40-х роках минулого століття стояла споруджена 1864 року неороманська каплиця Ченстоховської Божої Матері, збудована на честь,учасників польського повстання 1863 poiqr.
Забудова вулиці — польський констрзто'ивізм 30-х років, радянський 60-х, нові забудови 90-х років минулого століття і початку XXI століття.
Вулицю Сахарова з вулицею Трускавецькою з’єднує вулиця Княгині Ольга, названа так 1991 року на честь великої княгині київської (945-962). Не пізніше 1864 poiqr називалася Вулецькою дорогою, бо проходила неподалік передміського селища Вульки, від 1933 poiq^—Івашкевича, на честь польського генерала Вацлава Івашкевича (1871-1922), в часі німецької окупгіції — Ріхард Ваґнегштрассе, на честь німецького композитора Ріхарда Вагнера (1813-1883), від 1944 до 1991 poiqr — Боженка, на честь з^часника громадянської війни в Росії комуніста Василя Боженка (1871-1919).
У 4-поверховій будівлі кінця 50-х років № 1 від совєтських часів міститься Львівське державне училище фізичної ідгльтури. У 4-поверховій будівлі 60-х років № З від совєтських часів міститься спортивний інтернат. На місці будівель NqNq 1 і з до 1939 poiqr розтгшіовувався з^раїнський стадіон «Сокола-Батька», перенесений сюди зі Стрийської.
Адресу № 5 від часів Польщі мають військові казарми, в 90-х і 2000-х роках тут з’явилися нові забудови. Від часів незалежності цю адресу має церква Стрітення Господнього УПЦ Київського патріархату.
Східна частина вулиці від № 7 до № 57 — двоповерхові житлові бараки 50-х років (зведені переважно 1958 poiqr), частково перебудовані у 90-х і 2000-х роках. У 9-поверховому житловому будинку кінця 60-х років № 26 за радянських часів був хлібний магазин, зараз тут міні-бар і магазин «Продукти».
У 5-поверховому житловому будинку 60-х років № 59 за часів СРСР Ьуа магазин «Продукти», зараз тут магазин інстрз?ментів «Корунд». У 5-поверховому житловому будинідг № 61 від радянських часів пргіцює гштека.
У 14-поверховому будинку 70-х років № 65 від часів СРСР працює книгарня, також тут розміщено магазин «Сантехніка» і магазин будівельних матеріалів.
У будівлі № 106 від початку 80-х років міститься універмаг «Львів», цю ж адресу має супермаркет електроніки «Фокстрот», збудований 2004 року.
Колишній Комплекс водних видів спорту, збудований у 80-х роках за адресою No 114, 2008 року переобладнали під найбільший в Україні критий аквапарк «Плііж». П’ятиповерховий готель «Сзшутник» (№ 116) збудовано 1987 poiqr. Адресу № 120 має супермаркет «Арсен», збудований 2005 року.
Вулицю розширили 1980 роїдг, тоді ж проклали тргімвайний маршрут № З від початку вулиці Сахарова до Комплексу водних видів спорту. Трамвайну
5. Між вулицями Стрийською і Кульпарківською
ЗО/
колію планувалося прокласти до вулиці Трускавецької, однак будівництво не закінчили, і міст через вулицю Наз^ову від середини 80-х років обладнали під автостоянку.
Забудова вулиці — констрз^тивізм 1930-2000-х років.
Вулицю Сахарова з вулицею 4}шринки з’єднує вулиця Горбачевського» названа так 1993 року на честь українського біохіміка і епідеміолога Івана Гор- бачевського (1854-1942). З 1895 року вулиця мала назву Іссаковича, на честь львівського вірмено-католицького архієпископа, митрополита Ісаака Миколая Іссаковича (1824-1901), за часів німецької окупації називалася Руненґассе, а за совєтських часів від 1944 року — Крилова, на честь російського байкаря Івана Крилова (1769-1844).
У будинку No 10 міститься Управління капітального будівництва Львівської міськради. У 5-поверховому житловому будинку 60-х років № 15 за совєтських часів був Будинок побуту і магазин «Промкооперація», зараз тут кав’ярня, магазин «Сільгосппродукти», відеотека і ремонт вззггтя.
У будинку № 18 за польських часів містився 1-й Будинок техніків (старий), за часів СРСР у 50-х роках тут був гуртожиток № 2 Політехнічного інститзпу, зараз тут Інститут підприємництва та перспективних технологій Національного університету «Львівська Політехніка». До будівлі останніми роками добудували два поверхи.
У будинку № 19 за совєтських часів було Управління магістральних нафтопроводів «Дрзжба», зараз тут Науково-дослідний центр аерокосмічної інформації і екологічного моніторингу. У будинку № 20 від часів СРСР працює кафе «Дружба».
Дев’ятиповерховий житловий будинок No 22 збудований 1969 року, на його місці до того часу стояла вілла архітектора Владислава Равського, зведена 1892 року у неороманському стилі.
Адресу No 24 має басейн «Медик», який за польських часів називався «Світезь».
Забудова вулиці — польський конструктивізм 30-х років і радянський 60-90-х років.
Від перехрестя вулиць Горбачевського і Котляревського йде тупикова вулиця Метрологічна, названа так 1945 року, бо тут у будинку No 12 розташувався Центр метрології електровимірювальних приладів, за часів СРСР він називався Київський центр технічного обслуговування електронно-
Вул. Метрологічна, 8-10
302
f2H3 6ifxui4 Мбова
Вул. Котляревського, 17
Вул. Котляревського, 24
обчислювальної техніки. Від 1917 року вулиця мала назву Стріла, бо відгалужувалася від вулиці Горбачевського під гострим кутом, від 1936 року звалася Флешара, на честь польського геолога, героя Першої світової війни Яна Альбіна Флешара (1888-1916), за часів німецької окупації — Штіфтерґассе.
У будинку No З за польських часів містилася українська жіноча Вчительська семінарія No 5, у повоєнні часи тут були аудиторії і гуртожиток Львівського мистецького коледжу імені Івана Труша, зараз це житловий будинок. За адресою No 14, поряд з віллою Юліана Захаревича «Юлієтка», у 60-х роках збудований типовий двоповерховий дитячий садок.
Забудова вулиці — сецесійна і ві- ллова.
Вулицю Горбачевського з вулицею Кольберга з’єднує вулиця Котлярев- ського, названа так 1946 року на честь видатного українського письменника Івана Котляревського (1769-1838). З 1895 року вулиця називалася Набєля- ка, на честь польського письменника, З^асника повстання 1831 рокуЛюдвіка Набєляка (1804-1883), у часи німецької окупації — Шіллерґассе, на честь німецького поета Фрідріха Шиллера (1759-1805).
У будинку No 1 за часів СРСР у 50-х роках був гуртожиток № З Політехнічного інституту, зараз тут службова територія Національного університету «Львівська Політехніка». У житловому будинку No 12 за польських часів був магазин шоколаду «Гоплана».
У житловому будинку No 17 за часів СРСР був туристичний клз^ Радянського району. У житловому будинку № 20 за польських часів був магазин пральних машин Ноймана.
У житловому будинку No 21 до 1939 року містився магазин акумуляторних
5. Між вулицями Стрийською і Кульпарківською
303
систем «ТУдор». Житловий будинок No 22/24 за польських часів мав назву «Під павою». У житловому будині^г No 23 за польських часів було представництво Міжнародного торгівельного товариства.
У будинку No 27 за часів Польщі був консулат СРСР, зараз тут медичні послз^и стоматолога і гінеколога. На фасаді будівлі — меморіальна таблиця, яка сповіщає, що тут, у приміщенні совєтського консулату, 22 жовтня 1933 року член ОУН Микола Лемик здійснив атентат проти консула Майлова на знак протесту проти голодомору 1932-1933 років у Радянській Україні.
У будинку No ЗО від часів незалежності міститься Львівський обласний єврейський благодійний фонд «Хесед Ар’є». У житловому будинку No 37а за польських часів містився консулат Бельгії.
У будинку No 376 за радянських часів був опорний пункт ^Котляревського, 29
правопорядку, зараз тзгг львівське комунальне підприємство «Затишне» житловому будинку № 40 за совєтських часів &ув «Союзобліквидав».
У житловому будинку No 48 у 50-х роках було ательє індпошиву одяїу. Триповерховий житловий будинок Nq 57 збудовано на початку 50-х років минулого століття.
У житловому будинку No 67 за польських часів була чоловіча Вчительська семінарія No 2 імені Собінського.
Забудова вулиці — сеце- сійна і віллова.
Вулицю Котляревського з вулицею Чупринки з’єднує вулиця КоАьберґа, названа так 1992 року на честь
На розі вул. Котляревського та Генерала Чупринки
30V
/2УЗ 6і(хиці Ub6o6a
ПОЛЬСЬКОГО етнографа і фольклориста Оскара Кольберґа (1914-1890). З 1895 року вулиця йменувалася Марії Магдалини за назвою костелу, розташованого неподалік, з 1946 року — Чайкіної, на честь совєтської партизанки часів Другої світової війни Лізи Чайкіної (1918-1941). Забудова вулиці — сеце- сійна і віллова.
Вулицю Бандери з вулицею Вер- бицького з’єднує вулиця БрюдАОва, названа так 1946 року на честь російського художника, друга Тараса Шевченка, Карла Брюллова (1799- 1852). З 1898 року вулиця мала назву Лонцького, на честь польського генерала Еліаша Яна Лонцького, який командував військом під час облоги Львова турками 1672 року, в часі німецької окупації — Ешенбахґассе, на честь німецького поета Вольфрама фон Ешенбаха (1170-1220). Забудова вулиці — класицизм і сецесія.
Вул. Вербицького, 4
Вулицю Бандери з вулицею Ко- перника з’єднує вулиця Вербицького, названа так 1992 на честь українського композитора, автора музики державного гімну України Михайла Вербицького (1815-1870). З 1888 року вулиця мала назву Хшановської, на честь Софії Хшановської, дрзжини коменданіа Те- ребовлі, яка відзначилася мужністю під час облоги міста туркаїми 1675 року, в часи німецької окупації — Фоґельвайде- ґассе, на честь німецького поета Валь- тера фон Фоґельвайде (1170-1230), з 1946 року — Даргомижського на честь російського композитора Алєксандра Даргомижського (1813-1869). Забудова вулиці — класицизм і сецесія.
Перехрестя вулиць Коперника, Сахарова і Вітовського з вулицею Чу-
Вул. Вербицького, 16
5. Між вулицями Стрийською і Кульпаркіеською
305
принки з’єднує вулиця Нечуя-Левидь- когоу названа так 1946 року на честь видатного українського письменника Івана Нечуя-Левицького (1838-1918). Від 1895 року вулиця мала назву Ле- нартовича, на честь польського поета Теофіла Ленартовича (1822-1893), два погрудгщ якого розміщені на будинку № 3. 1945 року вулиця недовго називалася Драгоманова.
За адресою № 2а завершується будівництво нового житлового багатоквартирного будинку. У будинку No З з погруддями Ленартовича міститься аптека і магазин «Імперія чаю». У житловому будинку № 4 у 50-х роках була меблева артіль «Стахановець», у 60-80-х роках — майстерня індпошиву і ремонту взуття.
Адресу № 4а має міська організація Конгресу Українських Націоналістів. У будинку № 12 за польських часів було
Вул. Нечуя-Левицького, 4
електротехнічне підприємство «Техніка» Бешльоса, зараз тут ювелірна маїйстерня «Антиквар».
У будинку No 15 за часів СРСР у 50-х роках був РАГС Червоноармійського району, зараз тут кафе-бар «Ряба». У житловому будинку No 23 за польських часів була торгівля деревом Беттера.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, вілли.
Вулицю Сахарова з вулицею Чупринки з'єднує вулиця Богуна, названа так 1946 року на честь українського військово-політичного діяча XVII століття Івана Боїуна. З 1901 року вулиця мала назву Ходкевича, на честь польського полководця і гетьмана Яна Кароля Ходкевича (1560-1621), в часі німецької окупації — Зудерманнґассе, на честь німецького драматурга і новеліста Гер- мана Зудермана (1857-1928). Частина вулиці між вулицями Сахарова і Котляревського від 1906 року називалася Жмурки, на честь польського математи-
Вул. Нечуя-Левицького, 17
306 Ї2НЗ etfMU^Meoea
ка, професора Львівського університету Вгівжинця Жмурки (1824-1889), а з
1945 до 1963 poiq^ — Березіна, на честь радянського військового конструктора. У будинку № 8 за совєтських часів була Інспекція у спргшах неповнолітніх, зараз тут магазин компакт-дисків. П’ятиповерхові житлові будинки №№ 12 і 15 збудовані у кінці 50-х років минулого століття.
Забудова вулиці — здебільшого у стилі сецесії і конструктивізму.
Вулицю Сахарова з вулицею Кастелівкою з’єднує вулиця Романидького, названа так 1991 року на честь з^раїнського актора, режисера і театрального діяча, засновника театру імені Марії Заньковецької Бориса Романицького (1891-1988), який тривалий час мешкав на цій вулиці. Від 1935 року вулиця мала назву Вулецька бічна, від 1936 роїд^ — Мальчевського, на честь польського ^О^дожника Яцека Мальчевського (1854-1929), в часі німецької оідшації — Фе- лікс Данґассе, від 1945 року — Волкова, на честь російського робітника-рево- люціонера. П’ятиповерховий житловий будинок № 16а збудовгшо в кінці 60-х років.
Забудова вулиці — класицизм і констрз^ктивізм.
Вулицю Горбачевського з вулицею Сахарова з’єднує вулиця Кастелівка, названа так 1992 року за старою назвою тутешньої дільниці, яку свого часу назвали за прізвищем львівської міщанської родини італійського походження Кастеллі, що мала тут свій маєток. Від 1936 poiQ^ вулиця мала назву Ліса-Кулі, на честь польського полковника, який загинзш під час з^країнсько-польської війни 1918-1919 років, Леопольда Ліса-Кулі (1896-1919), в часі німецької окупації — Шеффельґассе, на честь польського поета і новеліста Йозефа Шеффеля (1826-1886), від 1946 poiQr — Матросова, на честь совєтського воїна, який за- rHHjTB у Другій світовій війні, Алєксандра Матросова (1924—1943). У будинку No 2 за часів СРСР був магазин «Продукти», зараз тут кафе.
Забудова вулиці — польський констрзостивізм 30-х років і радянський чотири- і п’ятиповерховий 60-х років.
Вулицю Здоров’я з вулицею Котляревського з’єднує вулиця Левинського, названа так 1992 poiqr на честь видатного з^раїнського архітектора і підпри- ємця-будівельника Івана Левинського (1851-1919). З 1904 року вулиця називалася Хрестова бічна, з 1916 poiqr — Содова, з 1934 poiqr — Реймонта, на честь видатного польського прозаїка і новеліста Владислава Станіслава Реймонта (1867-1926), від 1950 року — тудора, на честь західнозтсраїнського пнсьмен- ника-комзгніста Степана Тудора (1892-1941). Чотириповерховий житловий будинок Nq 5 збудовано у 60-х роках.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм.
Вулицю Котляревського з вулицею Чзшрннки з’єднує вулиця Захаріеввча, названа так 1992 року на честь видатного львівського архітектора Юліана Захаревича (1833-1898). З 1901 року вулиця мала назву Ґроссваєра, на честь львівського бзфгомістра 1648 poity Мартина Ґроссваєра, в часі німецької ощ- пації — Штормґассе, за совєтських часів з 1945 poiqr — Дєржавіна, на честь
5. Між вулицями Стрийською і Кульпаркіеською
307
російського поета Гаврііла Державша (1743-1816). Забудова вулиці — у стилі конструктивізму і сецесії.
Вул. Моршинська, 4а
Вулицю Горбачевського з вулицею Чупринки з’єднує вулиця Моршинська, названа так 1950 року. Від 1898 називалася Шимоновичів, на честь Вул. Моршинська, 5 львівського поета Шимона Шимонови-
ча (1558-1629) і його батька Шимона, радника і ректора кафедральної школи, з 1935 року була частиною вулиці Хрестової (нині Чупринки), в часі німецької окупації — Поммеранвеґ. Забудова вулиці — одноповерхова садибна, шестиповерхова 60-х років і дев’ятиповерхова 70-х років минулого століття.
Перпендикулярно від вулиці Моршинської відходить тупикова вулиця Природна, названа так 1945 року. З 1930 року мала назву Бартосівни, в часі німецької окупації — Баєрнвеґ (Баварська). У 6-поверховому житловому будинку 60-х років за совєтських часів були хлібний і молочний магазини, зараз тут магазин «Продукти» і кафе «Мішель». Будинки №№ 8 і 10 — п’яти- і десятиповерховий гуртожитки Лісотехнічної академії, збудовані у 60-х роках. За часів СРСР тут була їдальня і прокатний пункт.
Забудова вулиці — польський констрз^стивізм 30-х років і радянський 60-х.
Паралельно до вулиці Княгині Ольги йде невеличка вулиця Червона, названа так 1950 року. З 1938 року
вулиця мала назву Наленч-Скалков- ського на честь польського історика Адама Скалковського, в часі німецької окупації — Гендельґассе, на честь німецького композитора Георга Ген- деля (1685-1759), з 1944 до 1950 року — Скалковського, на честь радянського вояка Леоніда Скалковського. Забудова вулиці — одно- і двоповерхова садибна 30-х років, нова двоповерхова 2000-х років.
7Ш
Вул. Червона, 25
308
f2H3 €і(М€Щ Мбо€а
Вул. Котка, 22
Вул. Котка, 20
Паралельно до вулиці Княгині Ольги йде вулиця Котка, назваїна так 1993 року на честь Дмитра Котка, українського музичного діяча і диригента 20-30-х років XX століття. До тридцятих років вулиця мала назви: Бічна Вулецької Дороги і Бічна Івашкевича, з 1933 року — Ольшинки, з 1946 до 1993 року — Грозненська.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, одно- і
двоповерхова садибна забудова.
Вул. Котка, 24
Паралельно до вулиці Княгині Ольги йде вулиця Мила, названа так 1933 року. В часі німецької окупації називалася Кройцерґассе. Забудова вулиці — одно- і двоповерхова садибна, дво- і триповерховий констрзпкти- візм 30-х років.
Паралельно до вулиці Котка йде вулиця Бенцадя, названа так 1992 року на честь західноукраїнського актора і режисера Миколи Бенцаля (1891-1938). У Вул. Мила, 35 совєтські часи називалася
Бічна Краснодонська. Забудова вулиці — двоповерховий констрз^стивізм 30-х років, одно- і двоповерхова садибна забудова нового часу.
5. Між вулицями Стрийською і Кульпарківською
309
Паралельно до вулиці Бенцаля йде вулиця Сарненська, названа так 1946 року. Від 1933 року називалася Висоцького, на честь польського учасника українського-польської війни 1918-1919 років Пьотра Висоцького, в часі німецької окупації — Вердіґассе, на честь італійського композитора Джузеппе Верді (1813-1901). Забудова вулиці — двоповерховий конструктивізм 30-х років, одно- і двоповерхова садибна забудова нового часу.
Паралельно до вулиці Сарненської йде вулиця Нагірних, названа так 1993 року на честь львівських українських архітекторів, батька й сина: Василя (1848-1921) та Євгена Нагірного (1885-1951). До тридцятих років вулиця називалася Гроховська бічна, з 1931 року — Стахевича, на честь учасника з^аїнського- польської війни 1918-1919 років Юліана Стахевича, з 1936 року — Іганська, в часі німецької окупації — Легар- ґассе, на честь австрійського композитора Франца Легара (1870-1948), з 1946 року — Сержантська. Забудова вулиці — двоповерховий конструктивізм 30-х років.
Вул. Нагірних
Перпендикулярно до вулиці Нагірних іде вулиця Сметани, названа так 1946 року на честь видатного чеського композитора Бедржиха Сметани (1824-1884). На початку тридцятих років вулиця мала назву Стахевича бічна, з 1933 року — Ваверська, в часі німецької окупації — Паґанініґассе, на честь італійського скрипаля і композитора Ніколо Паганіні (1782-1840).
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років.
Паралельно до вулиці Нагірних іде вулиця Гайворонського, названа так 1993 року на честь галицького композитора і диригента Михайла Гайворон- ського (1892-1949). Від 1929 року вулиця називалася Ольшевського, на честь видатного польського хіміка і фізика Кароля Ольшевського (1846-1915), від 1931 — Гроховська бічна, з 1936 — Бялоленцька, у часі німецької окупації
— Реґерґассе, на честь німецького композитора Йоганна Реґера (1873-1916), від 1946 року — Білопільська, від 1963 до 1993 — Примакова, на честь совєт- ського воєначальника 20-х років. У житловому будинку № 25 у 50-х роках була бібліотека селища Кульпарків.
Забудова вулиці — дво- і триповерховий польський конструктивізм 30-х років, нові забудови 2000-х років.
3/0 /2'/3 eifjuu4МЄоЄа
Вулицю Чупринки з вулицею Гайворонського з’єднує вулиця Сімовича, названа так 1992 року на честь українського композитора і піаніста Романа Сімовича (1901-1984). З 1936 року вулиця мала назву Хлоповського, в часі німецької окупації — Страдиваріґассе, на честь італійського скрипкового майстра Антоніо Страдиварі (1644-1737), від 1945 року — Панфілова, на честь совєт- ського генерала часів Другої світової війни Івана Паїнфілова (1893-1942).
Забудова вулиці — дво- і триповерховий констрз^ктивізм 30-х років.
Вулицю Чупринки з вулицею Гайворонського з’єднує вулиця Маковея, названа т£ік 1957 року на честь галицького письменника і фольклориста Осина Маковея (1867-1925). З 1916 року вулиця мала назву Гранична, з 1931 року — Підхорзгнжих, в часі німецької окупації — Гайднґассе, на честь німецького композитора Йозефа Гаїйдна (1732-1809), від 1946 року — Ковпака, на честь командувача совєтського партизанського з’єднання часів Дрз^юї світової війни Сидора Ковпака (1887-1967).
Забудова вулиці — дво- і триповерховий констрз^стивізм 30-х років.
Вулицю Маковея з вулицею Цегельського з’єднує вулиця Воля, названа так 1935 року на честь однієї з дільниць Варшави. Від 1927 року називалася Дзіслевського, в часі німецької окупації — Веберґассе, на честь німецького композитора Карла Вебера (1786-1826). Забудова вулиці — дво- і триповерховий конструктивізм 30-х років, нові забудови 2000-х років.
Вулицю Княгині Ольги з вулицею Цегельського з’єднує вулиця ШЗГМСЬКОГО, названа так 1992 року на честь українського актора Юрія Шумського (1887- 1954). Від 1936 року вулиця мала назву Скшинецького, на честь польського генерала Яна Скшинецького (1787-1860), в часі німецької окупації — Пфіц- нерґассе, на честь німецького композитора Ганса Пфіцнера (1869-1949), від 1946 року — Краснодонська,
Забудова вулиці — дзо- і триповерховий конструктивізм 30-х років.
Вулицю Чзшринки з вулицею Шз^ського з’єднує вулиця Цегельського, названа так 1992 року на честь українського громадсько-політичного діяча і публіциста, міністра ЗУНРЛонгина Цегельського (1875-1950). З 1927-року вулиця мала назву Левицького, на честь польського історика Анатоля Левицького (1841-1899), від 1933 року — Совінського, на честь польського генерала, героя повстання 1830 року Юзефа Совінського (1777-1831), від 1946 до 1992 — Кошового, на честь совєтського комсомольця Олега Кошового (1926-1943), який загинув під час Дрзпгої світової війни. У 4-поверховому житловому будинку першої половини 50-х років No 10 за часів СРСР були магазини «Хліб» і «Молоко», зараз тут магазини «Продукти» і «Побутова техніка».
Забудова вулиці — здебільшого дво- і триповерховий констрз^стивізм 30-х років.
Вулицю Милу з вулицею Коновальця сполз^ає вулиця Руднидького, названа так 1993 року на честь видатного з^сраїнського географа Степана Рудниць-
5. Між вулицями Спц>ийською і Кульги^ківською
З//
кого (1877-1937), репресованого совєтським режимом. З 1913 року мала назву Ґрохов- ська, в часі німецької окупації — Зюдрінґ III (Південне Кільце) і Лєнауґассе, на честь австрійського поета Нікола- уса Лєнау (1802-1850), від
1944 року йменувалася Партизанська. У 4-поверховому житловому будинку першої половини 50-х років No 39 (тильна сторона будинку на вулиці Цегельського № 10) від совєтських часів працює магазин «Продторг», в часи незалежності тут з’явилося кафе «Андерсен».
Вул. Рудницькогоу 78
Забудова вулиці — конструктивізм 30-х років і вілли.
Вулицю Кульпарківську з вулицею Рудницького з’єднує вулиця Трзгша, названа так 1946 року на честь видатного українського художника Івана Труша (1869-1941). Від 1913 року вулиця мала назву Обвідна, частина вулиці між Куль- парківською і Кульпарківським парком від 1979 до кінця 80-х років називалася Єсеніна, на честь російського поета Сєрґєя Єсеніна (1895-1925). У будинку № 28 міститься Художньо-меморіальний музей Івана Труша, на фасаді будівлі вміщено меморіальну таблицю, яка засвідчує, що тут від 1910 до 1941 року жив і працював художник.
Забудова вулиці — конструктивізм 30-х років і вілли.
Вулицю Вітовського з вулицею Стрийською з’єднує вулиця Гвардійська, названа так 1944 року. З 1895 poiQ^ вулиця мала назву Паркґассе (Паркова), з Труша, 32
1901 року — Кадетська, бо вела до Школи кадетів, з 1938 року частина вулиці називалася Пеовяків, на честь учасників польської патріотичної організації (POW — Польська організація військова), яка брала участь в українсько- польській війні 1918-1919 років, 1941 року — Тельмана, на честь німецького
ЗЇ2 ї2ЧЗв(/мщіМЄоЄа
комзшіста Ернста Тельмана (1886-1944), під час німецької окупації — Бескі- денштрассе (Бескидська).
У житловому будинку No 4 у 50-х роках ремонт взуття. На фасаді будинку № 6 вміщена меморіальна таблиця польських часів, яка сповіщає, що тут, у домі Іполита Слівінського, у 1908-1914 роках перебував зі своїм штабом Юзеф Пілсудський (видатний польський політичний і військовий діяч).
У будинку No 10 за радянських часів працював магазин «Продукти», зараз тут магазини мережі «Еколаїн» («Продукти, хліб») і «Жива риба», також тут міститься кафе-бар «Астерощ». У житловому будинку № 17 за польських часів була контора архітектора Кароля Майсснера, за часів СРСР — опорний пункт правопорядку.
На фасаді будинку № 18 — меморіальна таблиця совєтських часів, яка сповіщає, що в цьому будинку у 1944-1949 роках жив письменник Ярослав Галан. За часів СРСР Tjrr був Літератзфно-меморіальний музей Галана, який у 90-і роки реорганізували у музей «Літературний Львів першої половини XX століття». Шестиповерховий житловий будинок No 29а збудовано у 1957 році.
Адресу Гвардійська № 32 має Військовий інститут Львівської Політехніки, за польських часів це була Школа кадетів, а за совєтських — Вище військове політучилище.
Забудова вулиці — конструктивізм, сецесія, неороманський стиль.
Перпендикулярно до вулиці Гвардійської йде невеличка вулиця Тнмошен- ків, названа так 1992 року на честь братів Тимошенків Володимира, Степана і Сергія. За проектами архітектора Сергія Тимошенка збудовано церкви у передмістях Львова. Від 1929 року вулиця мала назву Кадетська бічна, від 1936 року — Слівінського, на честь Іполита Слівінського, в домі якого на сусідній вулиці Гвардійській на початідг XX століття перебував зі своїм штабом видатний польський політик Юзеф Пілсудський, за часів німецької окзшації — Штрассе дер Жандармері, від 1946 poiQ^ — Станіславського, на честь російського і со- вєтського актора і режисера Константіна Станіславського (1863-1938).
Забудова вулиці — у стилі сецесії.
Паралельно до вулиці Гвардійської йде вулиця Гдінкв, назвгша так 1945 року на честь російського композитора Міхаіла Глінки (1804-1857). Від 1903 року вулиця мала назву Кадетська бічна, від 1913 року — Гербзфтів, на честь польської шляхетської родини, за часів німецької окупації — Маєнштрассе.
У будинку № 1а від повоєнних часів була середня школа № 2 з російською мовою викладання, зараз тут Дитяча художня школа імені Олекси Новаків- ського і фірма «Колір-ПРО». У будинку № 2 до 1939 року містилося іспанське консульство. У будинідг № 7 віц часів незалежності міститься один із перших елітних готелів нових часів «Замок Лева», за часів СРСР тут була резиденція першого секретаря обкому КПУ, до часів незалежності вулиця вважалася місцем проживання найвищого місцевого партійного і совєтського керівництва, в’їжджати на вулицю було заборонено.
Забудова вулиці — констрз^стивізм і вілли.
5. Між вулицями Стрийською і Кульпарківською З /З
Перпендикулярно до вулиць Гвардійської і Бой-Желенського йде тзшикова вулиця Комаринця, названа так 1993 року на честь українського літературознавця і громадського діяча Теофіля Комаринця (1927-1991). Від 1913 року вулиця мала назву Дилєвських, в часі німецької окупації — Бахштрассе, на честь німецького композитора Йоганна Себастіана Баха (1685-1750), від 1950 року — Мініна, на честь російського повстанця проти поляків у 1612 році. Єдину на цій вулиці адресу № 2 за польських часів мали Міські будинки сиріт, у повоєнні часи, до 50-х років, це був Міський дитячий будинок № 1, потім середня школа № 50 з російською мовою викладання, зараз це середня школа No 50, яка має прибудову 60-х років.
Паралельно до вулиці Комаринця йде вулиця Остроградських, названа так 1993 року на честь козацько-старшинського і дворянського роду з Полтавшлни. Від 1916 року вулиця мала назву Малаховського, на честь президента міста Львова Годимира Малаховського (1897-1905), в часі німецької окзшації — Геб- бельсґассе, на честь німецького нацистського діяча, від 1950 року — Пожар- ського, на честь російського повстанця проти поляків 1612 року.
Будинок № 1 за польських часів належав до Міських будинків сиріт, за со- вєтських часів це був Спеціальний дитячий будинок № 1, зараз це Санаторна школа-інтернат імені Антоновича. Чотириповерховий житловий будинок № 14 збудовано в середині 50-х років. П’ятиповерховий житловий будинок № 20 збудовано в кінці 50-х років.
Забудова вулиці — здебільшого у стилі польського конструктивізму 30-х років.
Перпендикулярно до вулиці Остроградських іде вулиця Відкрита, названа так 1934 року. За часів німецької окупації називалася Шпісвеґ. За польських часів тягнулася до вулиці Стрийської. Вулиця забудована 9-поверховими гуртожитками Львівської Політехніки у 60-х роках минулого століття.
Паралельно до вулиці Остроградських іде вулиця Лукаша, названа так 1993 року на честь українського письменника-перекладача Миколи Лукаша (1919-1986). Від 1934 року вулиця мала назву Видок, в часі німецької окупації — Віляндґассе, на честь німецького хіміка XX століття Гайнріха Вілянда, від
1945 року — Видова, від 1966 — Березіна, на честь радянського військового констрз^стора. На вулиці розташована частина студентського містечка Національного університету «Львівська Політехніка».
У будинках NqNo 1 і 2 містяться 4-поверхові гуртожитки Політехніки, збудовані у 50-х роках минулого століття. За совєтських часів тут була мережа прокатних пунктів. Студентський клуб і гуртожиток Політехніки розташовані у будинку No 4 часів конструктивізму 30-х років. У 9-поверховому будинку № 5, збудованому на початку 70-х років, розташований гуртожиток Політехніки. За совєтських часів тут був прокатний пункт телевізорів.
Забудова вулиці — у стилі польського конструктивізму 30-х років і радянського 60-70-х років.
ЗГЧ f243 Єі^мщіМЄоЄа
Вулицю Гвардійську з вулицею Лукаша з'єднує вулиця Бой-Желенського, названа так 1946 року на честь польського письменника і перекладача Тадеуша Бой-Желенського, замордованого німецькими оі^шантами неподалік цієї вулиці 1941 року. Від 1913 року вулиця називалася Чиста, від 30-х років —Абрагамо- вичів, на честь братів, представників спольщеного вірменського роду — актора і драматурга Адольфа Абрагамовича (1849-1899) і політика Давида Абрагамовича (1839-1926), в часі німецької окупації — Кляйстштрассе, на честь німецького поета Гайнріха фон Кляйста (1777-1810).
У 3-поверховому будинку No 5, збудованому у 50-х роках, бзпв Обласний тз^еркульозний госпіталь інвалідів Вітчизняної війни, зараз тут Львівська обласна лікарня позалегеневого туберкульозу. За польських часів на місці цього будинку був виховний заклад імені Абрагамовичів, під час Дрзпгої світової війни — школа української поліції. Чотириповерховий житловий будинок № 10 збудовано у другій половині 50-х років минулого століття. У будинїсу No 20 за польських часів був 2-й Дім техніків (новий), зараз тут Студентський ylk^ Львівської Політехніки. У 70-х роках у цьому ка^і були чи не найпопулярніші у Львові молодіжні танці (танці «На Чистій»).
Забудова вулиці — здебільшого у стилі польського конструктивізму 30-х років минулого століття.
Вулицю Бой-Желенського з вулицею Карпинця з’єднує вулиця Засядь- ка, названа так 1993 року на честь українського інженера-артилериста Олександра Засядька (1779-1837). Від 1913 року вулиця називалася Горішня (Щитова), від 1934 року — Скібінського, в часі німецької окупації
— Дюрерштрассе, на честь німецького художника XV-XVI століть Альбрехта Дюрера, від 1946 року — Плєханова, на честь російського революціонера XIX століття Ґєорґія Плєханова.
Забудова вулиці — у стилі констрз^стивізму 30-х років і нова забудова початку XXI століття.
Вулицю Лз^саша з вулицею Гвардійською з’єднує вулиця Карпинця, названа так 1993 року на честь дослідника історії Галичини XVIII-XIX століть Івана Карпинця. Від 1910 року вулиця називалася Кадетська бічна, від 1913 року — Косинерська, на честь польських селян-повстанців, в часі німецької окупації — Рембрандтґассе, на честь нідерландського живописця Рембрандта ван Рейна (1606-1669), від 1946 року — Солдатська.
Забудова вулиці—у стилі польського констрз^стивізму 30-х років, совєтська барачна забудова 50-х років, п’ятиповерхова житлова забудова 60-х років.
Вулицю Гвардійську з вулицею Засядька з’єднує вулиця Похила, названа так 1913 року. За часів німецької окзгпації називалася Гольбейнґассе, на честь німецького зц^дожника Відродження. У будинку № З від радянських часів працює Ощадбанк і відділення зв’язку.
Забудова вулиці — двоповерховий констрз^стивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, п’ятиповерховий житловий будинок 60-х років.
5. Між вулицями Стрийською і Кульпарківською
3/S
Вулицю Бандери з вулицею Рудницького з’єднує вулиця Генерала Чзгпринки,
названа так 1996 року на честь головнокомандувача УПА, провідника ОУН Тараса Чупринки (Романа Шухеви- ча) (1907-1950). До середини XIX століття вулиця мала назву Штандовська, від 1863 року — Хрестова (Кшижова), бо біля костелу Марії Магда- Генерала Чупринки, 9
ЛИНИ ще до початку XX століття стояв кам’яний хрест, з 1910 року — Потоцького, на честь галицького намісника, графа Анджея Потоцького, застріленого 1908 року Мирославом Січинським, у часі німецької окупації — Зіґфрідштрассе, від 1944 року — Пушкіна, на честь великого російського поета Алєксандра Пушкіна (1799-1837).
У будинку No 1 за польських часів була змішаша загальноосвітня школа імені Марії Магдалини, від совєтських часів у частині будівлі міститься середня школа з польською мовою викладання № 10. На фасаді будівлі — таблиця, яка сповіш;ає, ш;о цю вулицю було назваїно на честь головнокомандувача УПА, генерала-хорунжого Романа Шухевича (Тараса Чзшринки).
У будинку No 4 за совєтських часів у 50-х роках був 1-й районний відділ міліції, зараз тут магазин господарських товарів. У будинку № 5 у 50-х роках була 5-а міська пожежна команда, зараз тут Львівська обласна організація УНА- УНСО і редакція часопису «Надіоналіст». На фасаді будівлі — пам’ятна дошка, яка сповіщає, що тут у 1995-1999 роках працював і творив український поет і революціонер Анатолій Лупиніс.
Адресу No 11 у повоєнні часи мав спиртотрест. У житловому будинку № 11а у 50-х роках був гуртожиток № 4 Політехнічного інститзпу. На фасаді будинку No 14 — пам’ятна дошка, яка інформує, що тут у 1895-1902 роках жив письменник Іван Франко.
У будиш^г № 21, де у часи СРСР у 60-80-х роках жив відомий колекціонер М. Ост- роверхов, зараз міститься Товариство НТШ у Аьвові.
У будинку № 23 у 50-х роках минулого століття містився 6-й районний відділ міліції, згодом — один із корпусів медичного училища; цю віллу знесли на початі^^ 70-х років і на її місці поставили трансформаторну будку і до- ші^ пошани «Крапщх політін-
Вул. Генерала Чупринки, Па
Зїб
f243 6(fjuu^ Ub6o6a
форматорів Радянського району». Адресу No 29 має РАЦС Франківського району.
У будинку No 34 за совєт- ських часів була нотаріальна контора, зараз тут дільничний пункт міліції і аптека. У будинку No 36 від повоєнних років працює перукарня, у часи СРСР тут також була їдальня «Домова кухня», зараз тут магазин «Продзости» і піцерія «Нью-Йорк Стріт».
У будинку № 38 від радянських часів працює Ощадбанк. У будинку Nq 45 Вул. Ггнерала Чупринки, 28 за польських часів була жі¬
ноча гімназія імені королеви Ядвіги, під час війни tjtt обладнали військовий шпиталь, тут же містилася лабораторія мікробіології всесвітньо відомого вченого Рудольфа Вайґля, зараз тут 5-а міська клінічна лікарня, до якої у бО-х роках добудували поліклінічний корпус з боку вулиці Левинського.
Адресу № 48 до 1939 року мала лікарня та притулок Українського товариства допомоги інвалідам. У будинку № 49 у 50-х роках був гуртожиток № 2
Львівського державного університету, зараз тут фізичний факультет Львівського національного університету. У житловому будинку No 52 за совєтських часів бзгв Громадський науково-просвітницький Клуб пізнавачів всесвіту імені Ціолковського.
У будинку № 58 за часів СРСР був магазин «Трикотаж, панчохи», зараз тут салон краси «Нефертіті». Адресу № 58а за польських часів мала фабрика шевських кілків «Дендра», будівельне підприємство і тартак Левинського, керамічна фабрика «Око» сід^льптора Литвинюка, фабрика мила «Мута» і редакція газети «Професійні Вісті». Деревообробне підприємство на базі тартака Левинського існувало до 1970 року, коли на його місці збудували 5-поверхові житлові будинки від вулиці Жз^совського. Зараз у колишніх уцілілих приміщеннях фабрики Левинського містяться Львівський Вул. Генерала Чупринки, 50 обласний центр гідрометеорології. Голо-
5. Між вулицями Стрийською і Кульпарківською
З/?
вний диспетчерський пункт управління житлово-комунального господарства львівського міськвиконкому, ремонтно-будівельна фірма «Зелз^србуд» і ремонт побутової техніки ТзОВ «Рита». Цю адресу має також житловий будинок.
На місці збудованої у середині бО-х років 4-поверхової житлової «хрзш^ов- ки», яка має адресу № 59, до 60-х років сто5іла вілла «Рома» професора мистецтвознавства, члена НТШ Романа Саса-Залозецького, зведена на початку XX століття у стилі «фольк».
У будинку No 60 за польських часів містилося архітектурне бюро Левин- ського, у 50-х роках — ательє індпошиву одягу, зараз тут комп’ютерний клуб. У приміщенні дитячої поліклініки за адресою № 61 за польських часів містилося згромадження Слзжебниць Непорочної Діви Марії.
У будинку No 65 за совєтських часів був опорний пункт правопорядку, зараз тут районне відділення міліції Франківського району і Франківське районне відділення ДАІ. У будинку № 69 за часів СРСР була їдальня, зараз тзгг районний суд Франківського району та державна нотаріальна контора № 5.
Адресу Чупринки No 70 має храм УГКЦ Святого Климентія. До 1939 року тут містився латинський костел і монастир Кармеліток босих. У часі Другої світової війни на терені монастирського саду і цвинтаря німецькі нацисти розстрілювали італійських вояків. У повоєнні часи до 1952 року у будівлях монастиря містився охоронний полк НКВС-МВД. Пізніше у храмі розмістили служби Львівської міської телефонної станції, 2004 року частину храму повернули вірним для Богосл}жінь. 2005 року в одній із ніш знайшли замуровану фііуру розп’ятого Христа без рук, цю фігуру встановили у вівтарі храму як мз^еницький символ долі Церкви у XX сторіччі.
У 4-поверховому офісному будинку 1988 року (Чупринки № 71) міститься інститут «Містопроект» і «Трансбанк». У будинку No 72 за совєтських часів був дитячий садок, зараз сюди з храму Святого Климентія частково перенесли служби «Укртелекому».
Вул. Генерала Чупринки, 58
3fg
/2НЗ 6ifM*t4 Мбоба
У будині^г No 74 за часів СРСР було ательє мод 1-го розряду «Силует», зараз тут нотаріус. У 5-поверховому житловому будинку 60-х років No 84 від радянських часів міститься магазин «Продукти», Ощадбанк, пошта, телефон, телеграф, від часів незалежності тут також працює кафе-бар «Сім Сорок».
У 4-поверховій офісній будівлі кінця 70-х років No 85 за часів СРСР містився Радянський районний комітет Компартії України і Радянський райвиконком, зараз тут Франківська райдержадміністра- ція, прокуратура Франківського району і Львівська обласна асоціація інвалідів. На території цієї будівлі, а також на місці будівлі інституту «Містопроект» (No 71) до 70-х років минулого століття розташовувався охоронний полк НКВС-МВД.
У будинку No 94 від часів СРСР міститься дитячий садок. У житловому будинку No 100 у 50-х роках минулого століття була майстерня з ремонту та пошиття одягу.
У будинід^ No 101 за польських часів був жіночий монастир Василіянок Святої Мокрини, від 1937 року тут розпочали будівництво модерністської церкви Святого Івана Богослова, яка була незавершена і після 1945 року спотворена подальшою реконструкцією. Зараз тут бібліотека Лісотехнічного зшіверситету.
У будівлі No 103 за польських часів була гімназія і б}фса Українського педагогічного товариства, за совєтських часів — Лісотехнічний інститут, зараз тут міститься адміністративно-навчальний корпус Українського державного лісотехнічного університету.
У 9-поверховому корпусі 1977 року міститься навчальний корпус № 1 Лісотехнічного зшіверситету. У житловому будинку No 110 у 50-х роках бзш гуртожиток No 2 Лісотехнічного інституту, у житловому будинку No 112 у 50-х роках був ремонт взуття. П’ятиповерховий будинок № 114а збудовано 1960 року як гуртожиток Лісотехнічного інституту.
Будівництво 4-поверхового житлового будинку No 121 завершено 1998 року, У 4-поверховій будівлі 1957 року № 130 за радянських часів був технікум радіоелектроніки, зараз тут Львівський державний інститут новітніх технологій та зшравління. На місці 5-поверхового житлового будинку, збудованого 2006 року, за часів СРСР був гуртожиток Житлово-комунального технікуму.
Забудова вулиці — сецесія, польський конструктивізм 30-х років, радянський 50-80-х років, нові забудови зламу XX і XXI століть.
Вул. Генерала Чупринки-Політехнічна
5. МІЖ вулицями Стрийською і Кульпаркіеською
3/9
Вулицю Бандери з вулицею Чупринки з’єднує вулиця Політехнічна, названа Т£ік 1950 року, бо виходить до головного корпусу Львівської Політехніки. З 1892 року вулиця називалася Снядецьких, на честь польських діячів ХІХ-ХХ століть — математика і астронома Яна Снядецького і біолога Анджея Снядець- кого, в часі німецької окупації — Цітенґассе, на честь генерала прусської армії XVIII століття Ганса. фон Цітена. У житловому будинку № З за польських часів була молочарня Міхальського.
Забудова вулиці — віденський класицизм і констрз^стивізм.
Вулицю Генерала Чупринки з вулицею Єфремова з'єднує вулиця Новий Світ, названа так 1913 року за назвою цієї дільниці міста. Від 1898 року мала назву Крижова бічна, від 1901 року
— Нова, за часів німецької окупації
— Макензенґассе, на честь німецького фельдмаршала Авіуста фон Макензена (1849-1945), за совєтських часів, від
1946 до 1990 року, —Демократична.
У житловому будинідг № 6 у 50-х роках містився народний суд Червоно- армійського району. У житловому будин- iQT № 8 за польських часів був магазин технічних товарів «Tepeha». У житловому будинідг No 14 за польських часів був почесний консулат Данії, на фасаді будинку — пам’ятна дошка, яка сповіщає, що тугу 1941-1954 роках мешкав видатний український історик Іван Карпинець. У житловому будинідг № 15 за польських часів був приватний музей єврейського мистецтва Ґольдштейна. У будишдг № 22 міститься РАЦС Залізничного району.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм.
Вул. Новий Світ, 22
Вулицю Бандери з вулицею Київською з’єднує вулиця Глибока, назвгша так 1871 року, бо перетинала яр, де були розташовані рибні ставки фільварку монастиря Домініканок. До 1871 poiqr називалася Канонірська, бо поблизу, на місці теперішньої плоші Кропивницького, містилися артилерійські склади. Від
1935 року мала назву Пінінського, на честь правника, дипломата та історика мистецтва, ректора Львівського зшіверситетуЛеона Пінінського (1857-1938), в часі німецької окупації — Йоркґассе, від 1944 до 1968 poiqr — знову Глибока, від 1968 до 1990 року — Чекістів.
У будинку № 1 за польських часів була цукерня Енґеля, зараз тут відділення бгшідг «Львів». У житловому будинку № З за польських часів було поштове
320 f243etfM€HiMeoea
відділення No 13. У житловому будинку No 4 у 50-х роках б}ш ремонт взуття, зараз тут клініка стоматології. У житловому будинку № 12 за польських часів була перукарня Залєвського, яка в совєтські часи працювала до 50-х років. У цьому ж будинку у 50-х роках був корпункт газети «Правда Украиньї».
У житловому будинку № 19 за польських часів було ательє дамських капелюхів Цукерман. У житловому будинку № 20 у 50-х роках минулого століття була майстерня з ремонту та пошиття одягу, зараз тут магазин «Оптика». У житловому будинку № 21 за польських часів було асфальтове підприємство Ковальського.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм.
Вулицю Генерала Чзшринки з вулицею Антоновича з’єднує вулиця Київська» названа так 1950 року. Від 1654 року вулиця називалася Байкова, за назвою району, який розташовувався чи то на балкеїх, чи то на болотах, від 1863
— Штандовська бічна, від 1871 року — На Байках, у часі німецької окупації
— Штауфенґассе.
У житловому будинку No 1 за польських часів була перз^арня Гана. У житловому будинку No 2 за польських часів б)ш торгово-рільничий дім Альмана «Ро- лекс» і бюро міжнародних морських ліній «Балтійсько-Американська лінія».
На місці сз^асного 5-поверхового житлового будинку кінця 60-х років Nq З/ 5 за польських часів були Об’єднані текстильні фабрики. За совєтських часів у будинку був магазин «Молоко», зараз тут хлібно-продуктовий магазин «Еколан».
У житловому будині^г № 4 за польських часів був магазин канцелярського приладдя Беґляйтера і перукарня Бюрґера, за часів СРСР — штаб добровільних народних дружин Радянського району, зараз тзпг Львівська міська рада ветеранів України. У будинку № 6 за польських часів був готель Манделя «Віденський», від совєтських часів тут працює магазин «Хліб-булки». У будинку № 7 за польських часів була кондитерська Бунда і ремонт взуття, зараз тут кафе «Бістро».
У лштловому будинку No 8 від часів СРСР працює магазин «Продукти». У житловому будинку No 9 за польських часів була нафтово-технічна спілка «По- пенд», за совєтських часів — овочевий магазин, зараз тут магазин «Продукти». На місці ремонтно-будівельного зшравління № 1 (Київська № 11) за польських часів була паліросна фабрика «Прімус».
У житловому будинку No 15 за польських часів було електротехнічне підприємство Смоляни «Мікрофон», за радянських часів — опорний пункт правопорядку, зараз тут кафе-бар «Веселий Роджер». На місці 4-поверхового житлового будинку № 20, зведеного у 2000-х роках, за польських часів була фабрика чорнила Моравського.
В одноповерховій будівлі No 21 70-х років минулого століття від часів СРСР міститься магазин «Сантехніка». Адреса Київська № 22 нині відсутня, у польські часи цю адресу мала фабрика з виготовлення сейфів Худзіковського.
У житловому будинку No 23 міститься аптека, за польських часів відома як аптека Кшижановського «Під Святим Іоаіном». У житловому будинку № 24 від 70-х років минулого століття міститься популярний гриль-бар, відомий у народі під назвою «Унітаз».
5. Між вулицями Смрийською і Кульпарківською
Uf
Адресу Київська № 31 від совєтських часів має комзшальна станція швидкої допомоги. На цьому місці за польських часів була автомеханічна майстерня Кустановича (не існуюча нині адреса № 37). У житловому будинку № 36 за польських часів була фабрика костельних кадил Курилка.
Забудова вулиці — здебільшого класицизм, сецесія, констрз^стивізм.
Вулицю Київську з перехрестям вулиць Бандери і Антоновича з’єднує вулиця Русових, названа так 1992 року на честь з^країнського етнографа і політичного діяча Олександра Русова (1847-1915) і його дрзжини, української громадсько-політичної діячки Софії Русової (1856-1940). Від 1892 року вулиця мала назву Вишневецьких, на честь польської шляхетської та королівської родини з українськими коренями, в часі німецької окупації — Зайдліцґассе, від 1944 до 1992 року — Щорса, на честь Миколи Щорса (1895-1919), українського комуніста, учасника громадянської війни в Росії.
Забудова вулиці — сецесія, конструктивізм.
Вулицю Київську з вулицею Левинського з’єднує вулиця Здоров’я, названа так 1908 року, бо на цій вулиці була фабрика мінеральних вод. У часі німецької окупації називалася Цеппелінґассе, на честь німецького винахідника дирижабля Фердинанда фон Цеппеліна (1838-1917).
У житловому будинку No 4 за польських часів містилося ательє дамських капелюхів Людмінської, зараз тут аптечний кіоск. У житловому будинку No 7 за совєтських часів була майстерня з ремонту холодильників. У житловому будинку No 9 за польських часів містилася фабрика мінеральних вод Сима і Гірняка та пекарня Сохацького.
У будинку No 9а від совєтських часів міститься Львівська обласна організація Українського товариства тверезості та здоров’я. У житловому будинку № 10 за польських часів була кондитерська Петріва. На фасаді житлового будинку № 12 — пам’ятна таблиця, яка засвідчує, що тут до 1936 року мешкав письменник Юліян Опільський. Адресу № 14а має гуртівня будматеріалів «Леонтія».
Забудова вулиці — сецесія.
Вулицю Глибоку з вулицею Коновальця з’єднує вулиця Японська, названа так 1910 року на знак симпатії львів’ян до Японії в російсько-японській війні й у часі моди на все японське. В часі німецької окупації вулиця називалася Блюхерґассе, на честь прусського генерала-фельдмаршала Ґебгарда Блюхе-
Ш/ІНиІтФ
Вул. Здоров я, 4
322
Ї2ЧЗ eifjuu^ Uif6o€a
Вул. Японська, З
pa (1742-1819), від 1945 до 1993 року — Хасанська.
Безіменний нині сквер між вулицями Японською, Київською та Єфремова до 40-х років минулого століття називався площею Згоди. У будівлі № 7 від 1928 року міститься фабрика паперових виробів, яка тепер має назву «Бібльос». У будівлі № 9 від польських часів міститься Будинок культури працівників зв’язку.
Забудова вулиці — сецесія і конструктивізм.
Вулицю Єфремова з вулицею Бандери з’єднує вулиця Старицького, названа так 1946 року на честь видатного українського письменника, театрального та громадсько-культурного діяча Михайла Старицького (1840-1904). Від 1913 року вулиця називалася Окульського, в часі німецької окупації — Фалькенгаймґассе. П’ятиповерховий будинок No З збудовано у 60-х роках минулого століття.
Забудова вулиці — здебільшого сецесія і конструктивізм.
Від вулиці Чупринки в бік вулиці Єфремова йде тупикова вулиця Жуковського, названа так 1946 року на честь Васілія Жуковського (1783-1852), російського поета, який брав активну участь у викупі з кріпацтва Тараса Шевченка. Забудова вулиці — сецесія, польський конструктивізм 30-х років і радянський 60-х.
Вул. Єфремова, ЗО
5. Між вулицями Стрийською і Кульпаркіеською
3£3
Вулицю Київську з вулицею Конотопською сполучає вулиця Єфремова, названа так 1992 року на честь видатного українського письменника і громадсько-політичного діяча Сергія Єфре- мова (1876-1937).
Від 1863 року вулиця мала назву Штандовська на Байках, від 1871 року — Мурарська (бо в ті часи багато мешканців вулиці були зайняті на будівництві), від 1933 року — Мончинського, на честь командувача польських збройних сил в українсько-польській війні 1918-1919 років Чеслава Мончинського (1881-1935), в часі німецької окупації — Шлєзвіґерґассе, від 1946 року — Карла Маркса, на честь основоположника комунізму (1818-1883).
Адресу No ЗО до 1939 року мала українська «Молочарська Спілка». У 6-поверховому житловому будинку 70-х років No 37 за часів СРСР був промтоварний магазин-салон з обслзтовзшання Вул. Єфремова, 49 інвалідів Вітчизняної війни Радянського
та Залізничного районів, зараз тут міститься комунальне підприємство «Старий квартал», магазин побутової хімії і магазин покриття на підлогу «Вінісін Плюс». На місці цього будинку до війни стояли деревообробні цехи фабрики Івана Левинського, за часів СРСР, до побудови житлового будинку, містилася артіль «Мебельник».
У житловому будинку No 40 за польських часів була художня майстерня Паммера «Батик артистичний». Чотириповерховий житловий будинок № 53 збудовано на початку 60-х років. Будівля спортивного залу з боротьби № 86а нині підлягає зносу, на цьому місці планується нова забудова.
Забудова вулиці — сецесія, конструктивізм, радянська забудова 60-90-х років.
Вулицю Чзшринки з вулицею Єфремова з’єднує вулиця Барвінок, названа так 1946 року на честь з^сраїнської письменниці Ганни Барвінок (Олександри Білозерської-Куліш) (1828-1911). Від 1916 року вулиця мала назву Під Сточком,
324 f243 6((мщі Яьвоба
у часі німецької оі^шації — Фріц Вайцельґассе, на честь німецького політичного діяча Фріца Вайцеля (1904-1940). Забудова вулиці — польський констрз^тивізм 30-х років, совєтський 60-80-х, нові житлові забудови 2000-х років.
Вулицю Барвінок з вулицею Мельника з'єднує вулиця Квітнева, названа так 1950 року. Від 1913 року вулиця називалася Чвартаків, на честь назви військового підрозділу, який брав участь у польському антиросійському листопадовому повстанні 1830-1831 років, у часі німецької окупації — Шляґе- терштрассе, на честь діяча німецького націонал-соціалізму Альберта Шляґетера (1894-1923). Чотириповерховий житловий будинок Nq 1 зведено у кінці 50-х років, 4-поверхові житлові будинки No З і No 5 — на початку 60-х років.
Забудова вулиці — польський конструктивізм 30-х років і радянський 50-60-х років.
Вулицю Генерала Чупринки з вулицею Коновальця з'єднує вулиця Конотопська, названа так 1946 року. Від 1936 року вулиця мала назву Воремель- ська— за назвою українського села на Рівненщині Боремель, де 1831 року відбулася битва польських повстанських військ генерала Дверніцького з російськими військами, в часі німецької окупації — Райнляндґассе.
У 9-поверховому житловому будинку No 2 кінця 60-х років за совєтських часів був фотосалон, зараз тут бар «Леополіс». У будинку № 6 від часів СРСР міститься Спортивно-технічний клуб Франківського району і Управління юстиції Франківського району. За часів СРСР тут 63Ш Держстрах Радянського району, зараз тут відділ реєстрації об’єднань громадян і відділення національної страхової компанії «Оранта».
Забудова вулиці — конструктивізм 30-60-х років.
Перпендикулярно до вулиці Генерала Чзшринки йде вулиця Перемнська, названа так 1992 року. Від 1916 року вулиця мала назву Болеслава Хороброго, на честь польського короля (967-1025), у часі німецької окупації називалася Зудетенґассе, від 1950 року — Толбухіна, на честь совєтського маршала Фьодора Толбухіна (1894-1949). У 4-поверховому житловому будинку 60-х років № 116 за часів СРСР був салон з обслуговування інвалідів праці.
Забудова вулиці — 2-поверховий конструктивізм 30-х років, особняки, констрз^тивізм 60-х років, нові забудови.
Вулицю Чупринки з вулицею Коновальця з'єднує вулиця Повстанська, названа так 1993 року. Від 1913 року вулиця називалася Остроленцька, в часі німецької окупації — Захсенвеґ, у совєтські часи, від 1946 року, — Курська.
Забудова вулиці — польський констрз^стивізм 30-х років, чотири- і п'ятиповерховий радянський конструктивізм 50-60-х років, одноповерхова садибна забудова, житловий комплекс 1999 року.
Перпендикулярно до вулиці Повст£шської вулицю Генерала Чупринки з вулицею Коновальця з'єднує вулиця Гордннських, названа так на честь зосра- їнського філолога і письменника Ярослава Гординського (1882-1939) та його
5. Між вулицями Стрийською і Кульпарківською
325
сина, українського поета Святослава Гординського (1906-1993). Від 1921 року вулиця називалася 29 Листопада бічна, від 1933 року — Норвіда, на честь польського письменника, худож-
Вул. Гординських - Піскові озера
ника і скульптора Ципріана Каміля Норвіда (1821-1883), в часі німецької окзшації — Граф Люкнерґассе, на честь німецького мореплавця Фе- лікса Люкнера (1881-1966), від 1945 року — Алтайська. В раїйоні вулиці розташовані озера, названі Алтайськими, а згодом Пісковими.
Забудова вулиці — конструктивізм 30-х років і нові забудови 2000-х років.
Вулицю Бандери з вулицею Труша з’єднує вулиця Коновальця, названа так 1992 року на честь видатного військового та політичного діяча, голови проводу ОУН Євгена Коновальця (1891-1938), про що свідчить пам’ятна таблиця на фасаді будинку на початку вулиці за адресою вулиця Бандери Nq 55. Від 1892 року вулиця мала назву 29 Аистопада, на честь дня початку польського національно-визвольного антиросійського повстання у Варшаві 1830 року, у 1940 році — Енгельса, на честь основоположника комунізму Фрідріха Енгельса (1820-1895), у часі німецької окупації — Германенштрассе, від 1944 до 1992 року — знову Енгельса.
У будинку No 4 за польських часів була бзфса імені Пірамовича і малярський заклад Браумберґера «Пластика», від 50-х років — гуртожиток Торгово-економічного інституту, зараз тут міститься військкомат Франківського району. У житловому будинку No 6 за совєтських часів, у 50-х роках, був дитячий будинок № 7.
У будинку No 12 за польських часів був «Дім емігрантів», зараз тут гінекологічне відділення 5-ї міської клінічної лікарні. У житловому будинку No 17 від часів незалежності міститься буддійська громада «Карма Че Аінг».
У будинках NqNo 20 і 22 за польських часів містився санаторій «Vita», адресу No 20 мав також магазин м’ясних виробів «Бекон», у повоєнні часи, 1947 року, тзгг відкрили платну поліклініку, зараз тут пульмонологічне, нефрологічне і терапевтичне відділення 5-ї міської клінічної лікарні.
326
f243 6tfMU^ Мбоба
Чотириповерховий житловий будинок No 25а збудовано в кінці 70-х років минулого століття. На фасаді житлового будинку № 31 — пам’ятна таблиця, яка засвідчує, що тут у 1908-1940-х роках мешкав український природознавець і антрополог Іван Раковський.
У житловому будинку No 36 за польських часів була перзгкарня Ціммерма- на. У житловому будинку № 37 за польських часів містилося підприємство з будівництва криниць Домініка. На місці нині неіснуючого будинку, де розташований дитячий майданчик, за польських часів містилося сільськогосподарське товариство «Зетпероль».
У житловому будинку No 42 за часів СРСР містився опорний пункт правопорядку. У 5-поверховому житловому будинку 50-років № 50 міститься продуктовий магазин «Темп» (перший у Львові магазин самообслзочзвування) і бар. У будинку No 51 за совєтських часів б}ш промтоварний магазин, зараз тут фірма «Орбі», яка виготовляє системи опалення.
У житловому будинку No 62 у 50-х роках було ательє індпошиву одягу, зараз тут магазин «Хліб». У будинку № 75 за часів СРСР був овочевий магазин, зараз цей будинок переобладнується. Чотириповерховий житловий будинок No 85а збудовано в кінці 50-х років минулого століття.
У будинку No 96 до Другої світової війни містився консулат Данії. На місці 9-поверхового житлового будинку кінця 70-х років No 97 за польських часів була фабрика гіпсу «Франц Юзеф і сини», акціонерна електротехнічна спілка «Електрон» і фабрика меблів та іграшок «Мікрокосмос». У цьому будинку за часів СРСР працював овочевий магазин, зараз тут поштове відділення, магазин «Продукти» і магазин косметики та побутової хімії «Веста».
У будинку No 100 до Другої світової війни містився консулат Німеччини. У будинку No 102 за польських часів була цегельня Полянкі, зараз тут кафедра дизай¬
ну Українського державного лісотехнічного університету. Дев'ятиповерховий готель «Турист» (No 103) збудовано у
Вул. Коновальця, 21
1970 році, за совєтських часів тут працював ресторан.
У 9-поверховому будинку 70-х років No 105 за часів СРСР був магазин «Продукти», зараз тут меблевий магазин «Промінь». У 50-х роках адресу № 115 мав
5. Між вулицями Стрийською і Кудьпарківською
327
дитячий туберкульозний санаторій № 2, зараз цієї адреси не існує.
Між будинками № 120 і № 124, на місці дитячого ревмокардіологічного санаторію, на початку XXI століття побудували кондомініум розкішних особняків.
Між вулицями Коновальця, Житомирською і Гіпсовою наприкінці 50-х років минулого століття заклали невеличкий сквер Геологів, від часів незалежності — Кульпар- ківський.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм, вілли, чотири- і п’ятиповерховий констрз^стивізм 50-60-х років, нові забудови 2000-х років.
Вул. Коновальця, 50
Вулицю Труша з вулицею Житомирською з'єднує вулиця Паращзгка, названа так 1993 року на честь українського скульптора Михайла Парашука (1878-1963). Від 1933 року вулиця називалася Сулковського, на честь Юзефа Сулковського, одного з перших кавалерів ордена Virtuti Militari, наїгородженого за участь у війні Польші проти Росії 1792 року, в часі німецької окупації — Пауль Лінкеґассе, на честь німецького композитора Пауля Лінке, від 1945 року — Ка- чинська, від 1946 року — Пестеля, на честь російського революціонера-декабриста першої половини XIX століття.
Забудова вулиці — двоповерховий польський конструктивізм 30-х років і п’ятиповерховий радянський 60-х років.
Вулицю Парашука з вулицею Гіпсовою сполучає вулиця Житомирська, названа так 1946 року. Від 1933 року називалася Князевича, на честь польського генерала Кароля-Отто Князевича (1762-1842), учасника повстання під проводом Тадеуша Костюшка, в часі німецької окупації — Йоганн Штраусґассе, на честь австрійського композитора XIX століття Йоганна Штрауса.
Забудова вулиці — двоповерховий польський конструктивізм 30-х років і 2-, З- і 4-поверховий радянський 60-х років.
Вулицю Житомирську з вулицею Залізняка з’єднує вулиця Гіпсова, названа так 1871 року, бо проходила неподалік гіпсової фабрики Франца. До того часу була частиною вулиці Болотної. В часі німецької окупації називалася Ріхтго- фенґассе, на честь німецького пілота часів Першої світової війни Манфреда фон Ріхтгофена, від 1944 до 1975 — знову Гіпсова, від 1975 до 1991 — Брестська. Двоповерховий житловий будинок № 406 збудовано у кінці 50-х років минулого століття. Чотириповерховий житловий будинок No 64 збудовано у кінці 50-х роюв.
Забудова вулиці — сецесія, констрз^тивізм, вілли, нові забудови 2000-х років.
f2H3 6ifMU{i Яьво£а
Вул. Семірадського
Вулицю Гіпсо^з вулицею Коновальця з'єднує невелика вуличка Семірадського, названа так 1910 року на честь художника XIX століття Ген- рика Семірадського (1843- 1902), автора знаменитої завіси «Парнас» у львівській Опері. В часі німецької окупації мала назву Рубенсґас- се, на честь фламандського живописця Пітера Пауля Ру- бенса (1577-1640). Вулиця не має жодної адреси, за польських часів виходила до вулиці Антоновича. Забудова вулиці — віллова.
Вулицю Гіпсову з вулицею Антоновича з’єднує вулиця Ожешко, названа так 1907 року на честь видатної польської письменниці Елізи Ожешко (1842-1910). В часі німецької окупації називалася Ведцінґенґассе. У житловому будинку No 7 за польських часів був ресторан Гранковського. Забудова вулиці — вілли і конструктивізм 30-х років.
|»ВАІ>И1ЦЦ
^ьцьі!
ІНПСИТЕ
^іАРтибнаю
*^ЛАту
*ЕИЕВЯЧНП
^ЕВРЕЙЕННв
Вул. Ожешко, 5
Паралельно до вулиці Ожешко вулицю Коновальця з вулицею Антоновича з’єднує вулиця Кременедька,
Вул. Ожешко - Гіпсова названа так 1946 року. Від
1899 року називалася Садівницька бічна, від 1911 року — Бандурського, на честь львівського римо-католицького єпископа Владислава Бандурського (1865- 1932), від 1934 року — Єлінка, в часі німецької окупації — Іммельманнґассе, на честь німецького пілота часів Першої світової війни Макса Іммельмана.
5. Між вулицями Стрийською і Кульпарківською 329
Забудова — одноповерховий віденський класицизм, конструктивізм 30-х років, вілли, нові житлові забудови 2000-х років.
Вулицю Коновальця з вулицею Героїв УПА з’єднує вулиця Залізняка, названа так 1946 року на честь Максима Залізняка, одного з ватажків Коліївщини (повстання з^сраїнського народу проти Польщі 1768 року). Від початку XIX століття називалася Болотна, від 1901 року — Дунін-Борковських, на честь львівської шляхетської родини меценатів і жертводавців XVIII-XIX століть, у часі німецької окупадії — Мольткеґассе, на честь прусського генерала-фельд- маршала XIX століття Гельмута фон Мольтке.
У житловому будинку No 5 від радянських часів міститься бібліотека Фран- ківського району. У житловому будинку № 10 за польських часів було ательє дамських капелюхів Ґрошека.
Адресу Залізняка № 11 за польських часів мав реколекційний дім отців- єзуїтів з храмом Святого Йосифа. Від совєтських часів у будівлі № 11 міститься навчальний корпус № 2 Аісотехнічного університету, а у самому храмі (№ 11а) у часи СРСР був клуб Аісотехнічного інституту. 1993 року храм передали сестрам милосердя святого Вікентія від Павла, а неподалік, на вулиці Сельських, 2006 року завершили для них будівництво монастиря. 1997 року храїм відремонтували.
Забудова вулиці — конструктивізм, класицизм, вілли.
Вулицю Залізняка з вулицею Художньою з’єднує вулиця Сельських, названа так 1992 року на честь з^аїнських ^о^ожників Марґіт (1903-1980) та Романа Сельських (1903-1990). Від 1920 року вулиця мала назву Дунін-Борковських бічна, від 1934 року — Яновського, в часі німецької окзшації — Скаґеракґассе, від 1950 року — Бойченка, на честь совєтського партійного діяча і письменника Олександра Бойченка. 2006 року за адресою Сельських №14 завершено будівництво монастиря для сестер милосердя святого Вікентія від Павла.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, нові забудови 2000-х років.
Вулицю Коновальця з вулицею Антоновича з’єднує вулиця Художня, названа так 1950 року. Від 1927 року мала назву Яна з Дуклі, на честь львівського римо-католицького святого XV століття (помер 1484 року), в часі німецької окзшації — Тірпіцґассе, на честь німецького адмірала Альфреда фон Тірпіца (1849-1930). У житловому будинку № 1 від часів СРСР працює хлібний магазин. Двоповерховий житловий будинок No 7 збудовано в кінці 50-х років минулого століття.
Забудова вулиці — польський конструктивізм 30-х років, радянський 50-60-х років.
Вулицю Чзшринки з вулицею Антоновича з’єднує вулиця Мельника, названа так 1992 року на честь Андрія Мельника (1890-1964), лідера поміркованого крила Організації Українських Націоналістів. Від 1863 року вулиця називалася Кшижова бічна, від 1898 року — Шимоновичів, на честь львівського поль-
330
f2H3 6ifjua^ Ub€o€a
ського поета вірменського походження Шимона Ши- моновича (1558-1629), 1945 року епізодично називалася Раскової, на честь совєтської льотчиці часів Другої світової війни, від 1946 poiQr — Чер- няховського, на честь совєт- ського воєначальника часів Дрзггої світової війни.
У будинку № 1 / З за польських часів містилася XI математично-природнича гімназія імені Снядецьких, від Вул. Мельника. 1-3 повоєнних часів це середня
школа № 17 з російською мовою викладання, у ті часи тут також містилася середня школа робітничої молоді № 2. Зараз це середня школа № 17.
У житловому будинку № 2 у 50-х роках містилася початкова школа № 65 з російською мовою викладання. У житловому будинку № 14а від повоєнних часів міститься перз^арня, нині також тут диспетчерський пзгнкт з обслуговування ліфтів.
На місці спорудженого 1986 року Палацу ігрових видів спорту «Спартак» (Мельника № 18) від повоєнних часів був спортивний майданчик добровільного спортивного товариства «Спартак». Зараз це Палац спорту «Україна». У цьому приміщенні зараз також розмістилися спортивний магазин «Інтератлетика» та гриль-бар. Від кінця 80-х років приміщення використовується як концертний та виставковий зал. У житловому будинку № 21 у 50-х роках містилася гідрометеослужба.
Забудова вулиці — сецесія, конструктивізм, нові забудови 2000-х років.
Вул. Мельника, 7
Вулицю Мельника з вулицею Грюнвальдською з’єднує вулиця Кокору- дза, названа так 1992 року на честь українського педагога та філолога Іллі Кокорудза (1857-1933). Від 1913 poiQ^ вулиця називалася Моджейовської, на честь польської акторки Гелени Моджейовської (1840-1909), в часі німецької окупації — Адміраль Шпеєґассе, на честь назви німецького військового корабля, від 1945 poity — Осипенко, на честь совєтської льотчиці Поліни Осипенко.
5. Між вулицями Стрийською і Кульпарківською
33f
У будинку No 9 до 1939 року містилася українська жіноча гімназія, заснована Іллею Кокорудзом. Від повоєнних часів до 50-х років тут була українська середня школа № 5, яка потім до часів незалежності була російською. Зараз це Львівська спеціалізована школа № 5 імені Іванни та Іллі Кокорудзів. У житловому будинку No 16 за польських часів був винайм цистерн спілки «Ispan».
Забудова вулиці — сецесія, констрз^стивізм, п’ятиповерхова житлова забудова 60-х років.
Вулицю Коновальця з вулицею Антоновича з’єднує вулиця Грюнвадьд- ська, названа так 1907 року на честь Грюнвальдської битви 1410 року, коли об’єднані польсько-литовські сили розбили війська Тевтонського ордену, в часі німецької окупації називалася Таннен- берґштрассе, на честь битви під Таннен- бергом 1914 року, коли німецькі війська розбили російську армію. У житловому будинку No 1 міститься бар «Колорадо», від 70-х років відомий як пивбар.
Забудова вулиці — віденський класицизм, сецесія, неороманський стиль.
Вулицю Бандери з вулицею Кульпарківською з’єднує вулиця Антошовнча, названа так 1992 року на честь видатного українського історика, етнографа і громадського діяча Володимира Грюнвальдська, Па
Антоновича (1834-1908). Від 1863 року вулиця називалася Огродницька, від 1871 року — Садівницька, від 1927 року — Задвужанська (Задвірнянська), на честь битви поблизу залізничної станції Задвір’я неподалік Львова, де у серпні 1920 року польські добровольці стримали настзш 1-ї кінної армії Будьонного. В часі німецької окупації називалася Людендорфштрассе, на честь німецького генерала часів Першої світової війни Еріха Людендорфа, від 1946 року — Ста- лінградська, від 1961 року — Волгоградська, від 1983 року — Сталінградської битви, на честь битви під Сталінградом 1942 року, коли радянські війська розбили війська нацистської Німеччини. Того ж року на перехресті з вулицею
332
f243 6і(Міці Льбоба
Вул. Антоновича, 44
Вул. Антоновича, 52
Кульпарківською і Окружною встановили пам’ятний знак на честь Ста- лінградської битви, демонтований 1991 року.
У житловому будинку No 13 (11 а) за польських часів була перукарня Лілієнвальда. У житловому будинку No 14 за польських часів була фабрика металевих виробів «Гном» і фабрика іграшок «Металіт». У будинку No 16 за радянських часів у 50-х роках містився дитячий будинок No 5 для трихомонозних, зараз тут Педаїгогічний коледж Львівського Національного університету.
У житловому будинку No 20 за польських часів була видавнича спілка «Святослав». У житловому будинку No 29 до війни працював магазин штучних квітів Баліцької. У будинку № 31 за польських часів було виробництво геодезичних інструментів Яна Буяка, від часу незалежності тут містилася фірма «Дельта», зараз тут фірма металовиробів «IZOK».
У житловому будинку No 37 за польських часів містилося виробництво килимових доріжок Маяковської. У будинку No 39 за польських часів був заклад виробників шкіри «Nowosc», зараз тут приміш;ення школи. У будинку No 47 часів Польщі містилася профспілка машиністів залізниці, за радянських часів — Будинок піонерів Львівської залізниці і школа художнього виховання дітей, зараз це Центр дитячої творчості «Веселка».
У житловому будинку No 58 за польських часів був магазин гумових виробів «Гума». У 5-поверховому житловому будинку No 59 за часів СРСР був комісійний магазин № 2, зараз тут Західнозосраїнський автомобільний дім «Мерседес-бенц».
У будинках NqNq 66, 68 за польських часів була жіноча гімназія імені Жолкевського, зараз у будинку № 66
5. Між вулицями Стрийською і Кульпарківською
S3S
міститься спортивний клуб зі стрільби з лука «Олімп», будинок № 68 — житловий, решту будівель гімназії з боку вулиці Героїв УПА (Тургенєва) розібрали у повоєнні часи.
У будинку No 70 за польських часів містилася жіноча ткацько-галантерейна професійна школа і пекарня Шірмера, за совєтських часів, у 50-60-х роках, — 6-а залізнична середня школа, зараз тут Дитячо-юнацька технічна школа і юридичний факультет Львівського інституту бізнесу і права. Двоповерховий житловий будинок No 77 збудовано в середині 50-х років.
У житловому будинку No 83 за совєтських часів було дзеркальне ательє «Алмаз», також від повоєнних часів тут працює перз^карня. У 4-поверховій заводській будівлі No 90 кінця 60-х років міститься науково-дослідний інститут «Еротрон» і салон меблів «Танго». У 3-по- верховому житловому будинку 50-х ро- Антоновича, 74
ків № 115а за часів СРСР 6j^ салон з обслуговування інвалідів війни і магазин госптоварів «Головпостачторгу», від радянських часів тут працює магазин
«Юний технік», також зараз міститься магазин «Продукти» і ремонт взуття.
Триповерхові житлові будинки №№ 1156 і 115в збудовані у 50-х роках минулого століття. У будиніог №117 віц повоєнних часів міститься Державний будинок дитини № 2 міста Львова. У будинку № 140 за совєтських часів було професійно-технічне " ‘ » училище заводу «Кінескоп»,
Вул. Антоновича, 95 зараз Tjrr кафе «Торнадо».
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм, вілли, радянський констрз^тивізм 50-70-х років.
Вулицю Антоновича з вулицею Героїв УПА з’єднує вулиця Опідьського, названа так 1993 року на честь львівського українського письменника і педагога Юліана Опільського (1884-1937). Від 1907 poiqr вулиця називалася Збаразька, в часі німецької окупації — Клюкґасссе, на честь німецького генерала часів
334 Ї2НЗ eifjutijiMeoea
Першої світової війни Алєксандера фон Клюка, від 1945 до 1950 poiqr — Збаразька, від 1950 року — Смоленська. Забудова вулиці — сецесійна.
Вулиці Антоновича і Героїв УПА, паралельно до вулиці Опільського, з’єднує вулиця Васильківського, названа Т£ік 1946 року на честь }гкраїнського живописця Сергія Васильківського (1854—1917). Від 1904 року вулиця називалася Анчевських, на честь середньовічної родини львівських лікарів, у часі німецької окупації — Роонґассе, на честь прусського військового і політика Альбрехта фон Роона.
У будинку № 1 за часів СРСР містився магазин «Продукти», зараз тут аптека і мгігазин «Світ природи». У 5-поверховому житловому будинку № 9 за совєт- ських часів б}ш хлібний магазин, зараз тут магазин поліетиленової продукції. У житловому будині^г No 12 міститься одна з перших недержавних книгарень, заснована 1991 року.
Забудова вулиці — здебільшого класицизм і сецесія.
Вулиці Бандери і Кульпарківську, паралельно до вулиці Антоновича, з’єднує вулиця Героїв УПА, названа так 2008 року на честь Української Повстанської Армії, вояки якої боролися з німецькими нацистами і більшовицькими загарбниками у 40-50-х роках XX століття; до 70-х років XIX століття вулиця називалася Цвинтарна бічна, бо пролягала неподалік Городоцького цвинтаря, і Піллерівка — на честь родини львівських видавців XIX століття Піллерів. Від 1871 року вулиця мала назву Пільна, від 1919 року — Львівських дітей, на честь молодих львів’ян, які загинули у складі австрійського війська під час Першої світової війни, в часі німецької окзшації — Гінденбурґштрассе, на честь прусського фельдмаршала, президента Німеччини Пауля фон Гінденбурга (1847-1934), у 1944-2008 роках — ТУргенєва, на честь російського письменника Івана Тургенєва (1818-1883).
У житловому будинку № 16 за радянських часів був ремонт вззггтя, зараз тут перз^карня і магазин «Книги-канцтовари». У будинку № 18 за часів СРСР бзш магазин готового одягу, зараз тут магазин меблів. У будинідг № 23 за польських часів була пекарня Фінстера, зараз тут Львівські міські електромережі Франківського району.
У будівлях за адресою № 25/27 за польських часів була фабрика електричних ламп «Zareg», зараз тут гуртівня продовольчих товарів ВАТ «Львівіуртбака- лія». У 5-поверховому житловому будинку 60-х років № ЗО за совєтських часів була майстерня з ремонту електробритв, зараз тут кафе-бар «Соло».
У будівлі початку 60-х років № 35 від часів СРСР міститься лазня. У будинку No 40 за радянських часів б}ш магазин «Продукти», зараз тут продуктовий магазин «Еколан». У будинку № 70 за польських часів була майстерня фізичних і наз^ових приладів Шиманського, зараз цієї адреси не існує. Адресу Героїв УПА № 72 зараз має банк «Універсальний» і Страхова компанія «Універсальна», розміщені у колишньому корпусі заводу телеграфної апаратури.
Адресу Героїв УПА № 73 зараз мають будівлі практично не існуючого заводу кінескопів. Головний корпус заводу датований 1954 роком, коли це ще був електроламповий завод. Приміщення підприємства, які займають територію між
5. Між вулицями Стрийською і Кульпаркіеською 33S
вулицями Антоновича, Героїв УПА, Залізняка і Кульпарківською, перебувають у стані руїни, збілілі корпуси передані в оренду фірмам, в одному з перебудованих колишніх цехів заводу від 2000-х років розміщено храм Святої Трійці УПЦ Московського патріархату, де літургії проводять церковнослов'янською мовою. У будівлі заводу за совєтських часів містилася вечірня середня школа робітничої молоді No 17 з російською мовою викладання. У частині опустілих корпусів заводу кінескопів, яка виходить на вулицю Залізняка, до 1939 року містилася міська змішана гімназія імені Генрика Сенкевича. Тоді існувала вулиця Даіниловичів (названа так 1913 року на честь родини польських шляхтичів, 1945 року вулицю перейменували на Дачну), яка з’єднувала вулиці Героїв УПА і Залізняка південніше будівлі гімназії. Вулицю Дачну згодом забудували корпусами електролампового заводу.
Адресу Героїв УПА № 74 має Львівський завод телеграфної апаратури, розміш;ений у 6-поверховому корпусі бО-х років. У 4-поверховому житловому будинку 1954 року № 76 за совєтських часів містилися ательє мод 1-го розря^ ду «Силует», книгарня і дитячий садок. Від часів СРСР тут містяться магазин «Продукти», трикотажне ательє, гуртожиток заводу телеграфної апаратзфи і кафе, від часів незалежності тут розмістилися аптеки «Медікор» і «Едельвейс» та Міжнародний комерційний банк.
У 4-поверховому житловому будинку 1954 року № 78 за радянських часів був магазин галантереї, трикотажу і парфумерії, від часів СРСР міститься продуктовий магазин, у часі незалежності також кафе «Скорпіон». У будівлі колишньої їдальні заводу кінескопів і дитячого садка Героїв УПА № 80 (будівля початку 70-х років) зараз міститься нічний клуб «Аєрой», ресторан «Назггілус» і салон меблів.
Забудова вулиці — класицизм, польський конструктивізм 30-х років і радянський 50-70-х років.
Вулицю Бандери з вулицею Пастернака з’єднує вулиця Федьковича, названа так 1946 року на честь видатного бз^совинського письменника та громадського діяча Юрія Федьковича (1834-1888). Від 1859 року вулиця називалася Цвинтарна, бо вела до Городоцького цвинтаря, від 1885 року була частиною вулиці Шептицьких, від 1919 року називалася Кентжинського, на честь історика, багатолітнього директора закладу імені Оссолінських у Львові Войцеха Кентжинського (1938-1918), в часі німецької окупації — Тодґассе.
У будівлі № 1 за польських часів була загальна змішана школа імені Ко- нарського, від повоєнних часів — середня школа № 47 з російською мовою викладання, зараз тут середня школа № 55. У житловому будинку № 4 за часів СРСР була пиріжкова, від совєтських часів тут працює магазин «Продукти».
У житловому будинку No 7 за польських часів була пер)осарня Вальда, за часів СРСР — опорний пункт правопорядку, зараз тут фірма ремонтно-будівельних робіт «Галпан», салон «Фабрика краси» і магазин аудіо-відео.
У будинку No 8 за радянських часів був хлібний магазин, зараз тут магазин продуктів «Еколан». У будинку № 10 за часів СРСР був магазин «Тканини», зараз тут піцерія. У будинку No 11 у 50-х роках була перукарня, зараз тут аптека і сервісний центр «Bosh».
336
f243 Є((мщі Мбо€а
У будинку No 12 за совєтських часів був овочевий магазин, зараз тут магазин «Продукти». У будинку № 13 за часів СРСР працював магазин «Лаки- фарби», зараз тут хімчистка, магазин будівельних матеріалів і львівське спеціалізоване управління «Монтажхімза- хист».
У будинку № 15 за часів СРСР був магазин взуття, зараз тут ремонт взуття і дільничний пункт міліції. У будинку № 17 за польських часів була цукерня Мазура, у 50-х роках — ремонт взуття і бл5іхарська майстерня артілі «Побутоб- слзоювування», у 60-80-х роках — приймальний пункт Будинку побуту, магазин промислових товарів і магазин «Тканини», зараз тут магазин «Товари для дому» і ломбард.
У будинку № 19 за польських часів була годинникарська майстерня, за совєтських часів — магазин «Робочий Вул. Федьковича, 15 одяг», зараз тут аптечний кіоск, магазин
мобільних телефонів, магазин білизни і магазин косметики «Щедрик».
У будинку № 21 до війни було ательє дамських капелюхів Реннера і магазин тканин «Ніка», за часів СРСР — магазин госптоварів і посуду, зараз тут магазин «Все для дому» і піцерія. У будинку № 24 за польських часів був магазин кухонного посуду Манна і перукарня Кляйна, за совєтських часів — магазин «Продукти», зараз тут бар «Галявина», магазин «Софія» і магазин «Морепродукти».
У будинку No 26 за польських часів працювала годинникарська майстерня Лібермана і ресторан Біґеляйзера, за радянських часів від 50-х років — ремонт взуття, від 60-х років — магазини «Галантерея» і «Трикотаж», зараз тут аптека і магазин мобільних телефонів «Алло». У будівлі № ЗО за польських часів був будинок гімнастичного товариства «Сокіл II», у частково перебудованій у повоєнні роки споруді міститься спортивний клуб товариства «Локомотив» (відкрився 1950 року).
У будівлі No 54/56 від 1939 року містився кінотеатр «Рокс», власником якого був Едвард Вжезінський, від 1949 року — Палац культури залізничників (народна назва «Рокс»). У травні 1999 року у будівлі відбувався саміт лідерів 9 країн Центральної та Східної Європи.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, польський конструктивізм 30-х років і радянський 60-х років.
Вулицю Городоцьку з вулицею Федьковича з’єднує вулиця Тобілевича, названа так 1946 року на честь видатного з^сраїнського актора, режисера і драматурга Івана Тобілевича (Карпенка-Карого) (1945-1907). У кінці XIX сто-
5. Між вулицями Стрийською і Кульпарківською
337
ліття вулиця мала неофіційну назву Копиткова, бо розташзшалася неподалік Городоцької рогатки, де при в їзді до міста збирали акцизний податок, названий у народі «копиткове», тобто від кількості копит коней. З 1895 року вулиця називалася Дзялинських, на честь політичного діяча, мецената мистецтва Адама Титуса Дзялинського і політичного та громадського діяча Яна Канти Дзялинського (1829-1880), в часі німецької окупації—Даймлерґассе, на V—і
Вул. Тобілевича, 8 Забудова вулиці — у стилі віденського класицизму.
Вул. Тобілевича, 7
честь німецького винахідника автомобіля Готтліба Даймлера (1834-1900).
У житловому будинку № 9 за польських часів був торговий дім «Вікто- ріус», зараз тут магазин «Векторбуд» і відділення банку «Родовід». До 70-х років минулого століття на вулиці була проміжна зупинка тролейбуса № 2 і кінцева тролейбуса Ш 7.
Між вулицями Героїв УПА і Федь- ковича розташована площа Липнева, названа так 1944 року на честь 27 липня 1944 року — дати всіупу совєтських військ до Львова під час Другої світової війни. Від 1898 року площа мала назву Брестської (Берестейської) унії, на честь
77л. Липнева
Пл. Липнева - Привокзальний ринок
об’єднання 1596 року Східної Церкви з Католицькою на соборі у Бресті. В часі німецької окупації площа називалася Кляйнермаркт (Маленький ринок).
У будинк^№ 2 від 50-х років була майстерня з ремонту меблів, зараз тут
33»
Ї2ІЗ 6і(Ліщі МЄо€а
турфірма «Петбо» і магазин «Госптовари». У будинку № 4 міститься аптека, яка за польських часів називалася «Під білим лебедем», а власником її б}ш Куркевич. У будинід^ № 6 від 50-х років була чайна, зараз тут кафе- бар «Норма».
У будинку № 9 за польських часів містилася цукерня «Краківська» Торчинської, зараз тут відділення бані^ «Фінанси та кредит». У будинку No 10 за польських часів був магазин кухонного посуду Зільбер і фотоательє Бляуштайна, в часі Другої світової війни — ресторан Найди і Мигаля, від часів СРСР міститься магазин «Сільгосппродукти».
Забудова площі — класицизм і сецесія.
Вулицю Городоцьку з вулицею Федь- ковича, паралельно до вулиці Тобілевича, з’єднує вулиця Горської, названа так 1993 року на честь української художниці Алли Горської (1929-1970). Від 1892 року вулиця називалася Кубасєвича, в часі німецької окупації — Крзшпґассе, на честь німецької промислової династії XVIII-XX століть, від 1946 року — Міуська.
Адресу No 2 має найбільший у Аьвові Привокзальний ринок, облаштова-
ний у повоєнні часи на місці колишнього польського деревообробного підприємства і частково на місці зрз^нованого Городоць- кого цвинтаря (у південно-західній частині). У 1939-1940 роках на місці цвинтаря упо- рядкували сквер.
Вул. Горської, 5
Вул. Горської, 7
5. Між вулицями Спфииською і Кудьпарківеькою
339
У житловому будинку № 5 за польських часів містилося підприємство водяних помп Малохлєба, зараз тут салон дешевого взуття. У новому офісному будиніо^ 2006 poigr № 5а містяться відділення «Укргазбанідг», магазин «Золото», магазини: квітів, трикотажу і мобільних телефонів. У будівлі № 7 за часів СРСР містилася торгівельна база «Укрбудматеріали», зараз тут гуртівня госптоварів і бляхарська майстерня.
Забудова вулиці — сецесія.
Вулицю Федьковича з вулицею Героїв УПА з’єднує вулиця Сар’яна, названа так 1993 року на честь вірменського живописця Мартіроса Сар’яна (1880-1972). Від 1898 року вулиця називалася Рогози, на честь київського митрополита Михайла Рогози (1540-1590), одного з організаторів Берестейської церковної унії 1596 року, в часі німецької оіцгпації — Маузерґассе, на честь німецького промисловця і винахідника зброї Пауля фон Маузера (1838-1914), від 1950 року — Степаняна, на честь совєтського льотчика, учасника Дрзтої світової війни.
Забудова вулиці — класицизм і сецесія.
Перпендикулярно до вулиці Федьковича вулицю Героїв УПА з вулицею Городоцькою з’єднує вулиця Пастернака, названа тгік 1992 року на честь видатного українського археолога і громадсько-політичного діяча Ярослава Пастернака (1892-1969). Від 1917 року вулиця називалася Рашинська, в часі німецької окупації — Маннліхерґассе, на честь австрійського винахідника зброї Фердинанда Маннліхе- ра (1838-1914), у совєтські часи, від
1946 року, — Лєскова, на честь російського письменника Ніколая Лєскова (1831-1995)
Забудова вулиці — констрзгктивізм 30-х років.
Вулицю Городоцьку з вулицею Героїв УПА з’єднує вулиця Смадь-Стоць- кого, названа так 1992 року на честь українського педагога і мовознавця Степана Смаль-Стоцького (1859-1939).
Від 1889 року вулиця називалася Го- родоцько-Польна, від 1892 року — Бі- лінських, на честь фундаторів харита- тивного закладу на цій вулиці, в часі німецької окупації — Шпеєрґассе, на честь діяча німецького Третього Райху Альберта Шпеєра (1905-1981), від 1950 року — Бєлінського, на честь російського літератзфознавця Віссаріона Бєлінського
(1811-1848). Вся східна сторона вулиці Вул. Смаль-Стоцького
3V0
f2't3 ві(хиці Ub6<^a
від 1945 poiq^ належить заводу телеграфної апаратури, від 1939 року тут частково зберігся комплекс неороман- ських будівель закладу для невиліковно хворих фундації Антона Білінського.
Забудова західної сторони вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм.
Вулицю Смаль-Стоць- кого з вулицею Боберсько- го з’єднує вулиця Зерова, названа так 1991 року на честь українського поета і Вул. Зерова літературознавця Миколи
Зерова (1890-1937). Від 1904 року вулиця називалася Білінських бічна, від 1933 року — Жеромського, на честь польського письменника Стефана Жером- ського (1864-1925), в часі німецької оі^шації — Мессершмідтґассе, на честь німецького скульптора XVIII століття, від 1950 року — Урицького, на честь російського комуніста початі^г XX століття. У житловому будинку № 6 від 50-х років минулого століття працює ремонт взуття. У житловому будинку № 8 у 50-х роках була майстерня індпошиву одягу.
Забудова вулиці — класицизм, конструктивізм.
Паралельно до вулиці Зерова розташована невеличка тупикова вулиця Драй-Хмари, назвгіна так 1991 року на честь українського поета Михайла Драй-Хмари (1889-1939). Від 1933 року вулиця називалася Жеромського бічна, від 1950 року — Урицького бічна.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий констрз^ктивізм 30-х років.
Паралельно до вулиці Зерова йде вулиця Ліська, названа так 1950 poiQ^. Від 1931 року вулиця називалася Кентшинського бічна, від 1933 року — Ліського, в часі німецької окзшації — Юнкерґассе. В офісному будинідг 2000-х років № 16 розміщено Львівський iHCTHTjrr менеджменту.
Забудова вулиці — класицизм, констрзгктивізм.
Вулиці Городоцьку і Героїв УПА, паралельно до вулиці Смаль-Стоцького, з’єднує вулиця Боберського, названа так 1991 року на честь українського педагога і спортивного діяча Львова Івана Боберського (1873-1947). Від 1889 року вулиця називалася За Рогаткою, бо містилася за Городоцькою рогаткою, від 1936 року — Татар-Тшесньовського, на честь з^асника українсько-поль- ської війни 1918-1919 років Здіслава Татар-Тшесньовського, в часі німецької окупації — Панцерґассе, від 1946 року — Чекаліна, на честь совєтського партизана часів Другої світової війни. У 5-поверховому житловому будинідг 60-х
5. Між вулицями Слц)ийською і Кульпарківською З 4J
років за часів СРСР був овочевий магазин, від 90-х років — магазин «Птиця», зараз він пустує.
Забудова вулиці — класицизм і конструктивізм 30-х і 60-х років.
Вулицю Кульпарківську з вулицею Смаль-Стоцького з’єднує вулиця По- діщзгка, названа так 1991 року на честь українського письменника Валер’яна Поліщука (1897-1942). Від 1919 року вулиця була частиною вулиці Кентшин- ського, 1940 року — частиною вулиці Кірова, від 1946 року — частиною вулиці Федьковича, від 1949 року називалася корнійчука, на честь українського со- вєтського драматурга Олександра Корнійчука (1905-1972).
Забудова вулиці — конструктивізм 30-х і 60-х років.
Вулицю Боберського з вулицею Кульпарківською з’єднує вулиця Скісна, названа так 1933 року. В часі німецької окупації називалася Верґассе. У 4-по- верховій будівлі № 1 початку 50-х років минулого століття міститься середня школа No 51, у цьому ж приміщенні розташована дитото-юнацька спортивна школа No 5.
Забудова вулиці — конструктивізм 30-х років.
Вулицю Кульпарківську з вулицею Боткіна з’єднує вулиця Перфедького, названа так 1993 року на честь }гкраїнського художника-баталіста XX століття Леоніда Перфецького. У 30-х роках мала назву Закладова бічна, у радянські часи — Артема бічна. На вулиці від 80-х років працює автобазар.
Забудова вулиці — два одноповерхові житлові будинки 30-х років у стилі конструктивізму, офісні забудови 70-80-х років, п’яти- і дев’ятиповерхові житлові забудови 80-х і 2000-х років.
Вулицю Володимира Великого з вулицею Рудницького (через залізницю) з’єднує вулиця Боткіна, названа так 1953 року на честь російського терапевта Сєрґєя Боткіна (1832-1889), вочевидь, через те, ш;о пролягала поблизу психлікарні.
Забудова вулиці — двоповерховий конструктивізм 30-х років, одно- і двоповерховий конструктивізм 50-80-х років, п’ятиповерхова житлова забудова 80-3^ років, нові індивідуальні забудови.
Вулицю Боткіна з вулицею Молдавською з’єднує вулиця ВНаївського, названа так 1993 року на честь з^країнського публіциста, діяча ОУН Дмитра Маївського (1914^1945), від 1955 року називалася Боткіна бічна. Забудова вулиці — одноповерховий констрз^тивізм 30-х і 50-х років, нові індивідуальні забудови.
Від вулиці Маївського до колії відходить вулиця Урожайна, названа так в середині 50-х років. Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 50-х років, нові індивідуальні забудови.
Паралельно до вулиці Урожайної йде вулиця Виноградна, названа так 1956 року. Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років.
342 f243 6ifjuuiiUb6o6a
Паралельно до вулиці Виноградної йде вулиця Бмінеску, названа так 1993 року на честь румунського поета Міхаїла Емінеску (1850-1889), від 1956 року називалася Бессарабська. Забудова вулиці — одноповерховий констрз^стивізм 30-х і 50-х років, нові індивідуальні забудови.
Від вулиці Бойчз^са на північ до залізничної колії йде вулиця Молдавська, названа так 1950 року. У 30-х роках називалася Закладова бічна, від 1938 року — Збожиль-Мірецького, на честь з^асника українсько-польської війни 1918-1919 років Алєксандра Збожиль-Мірецького.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерховий констрз^стивізм 50-60-х років, п’яти- і дев'ятиповерхові житлові забудови 80-х років, нові індивідуальні забудови.
Паралельно до вулиці Молдавської відгалужується до залізниці вулиця Кишинівська, названа так 1958 року. Забудова вулиці — двоповерховий конструктивізм 30-х, одно- і двоповерховий конструктивізм 50-60-х років.
Вулицю Кобилиці з вулицею Бойчз^а з’єднує вулиця Соиячиа, названа так 1975 року. Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 50-60-х років, п’ятиповерхові житлові забудови 90-х років.
Від вулиці Кобилиці на північ до залізничної колії відходить вулиця Хоаод- иоярська, названа так 1993 року. Від 1954 року частина вулиці називалася Макарова, у 1975-1992 року — Сонячна Нова, у 1992 році частина вулиці називалася Кобринської, на честь української письменниці, організаторки українського феміністичного рз^ Наталії Кобринської (1855-1920).
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий констрз^стивізм 30-х років, одноповерховий констрзостивізм 50-60-х років, нові індивідуальні забудови.
Вулицю Боткіна з вулицею Граб’янки з’єднує вулиця Шкрібдяків, назвеша так 1991 року на честь гзплульської родини різьбярів по дереву ХІХ-ХХ століть, від 1954 року мала назву Бзггзфліна, на честь російського боярина, військового діяча, який разом з військом Богдана Хмельницького здійснював облогу Львова 1655 року.
Забудова вулиці — двоповерховий констрз^ктивізм 30-х років і одноповерховий 50-х років.
Вулицю Шкрібляків з вулицею Кобилиці з’єднує вулиця Граб’яики, названа так 1992 року на честь з^раїнського козацького літописця XVII-XVIII століть. Від 1958 року мала назву Черепанових, на честь братів, російських винахідників паровоза. Забудова вулиці — одноповерховий констрзостивізм 30-50-60-х років, дев’ятиповерхові житлові забудови 80-х і 90-х років.
Вулицю Боткіна з вулицею Граб’янки сполз^ає вулиця Кобринської, названа так 1992 року на честь з^раїнської письменниці, оргаїнізаторки з^сра-
5. Між вулицями Стрийською і Кульпарківською З ІЗ
їнського феміністичного руху Наталії Кобринської (1855-1920), від 1954 року називалася Макарова.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-50-60-х років, нові індивідуальні забудови.
Вулицю Боткіна з вулицею Княгині Ольги з’єднує вулиця Кобилиці» названа так 1993 року на честь ватажка народних повстань на Буковині Лзос’яна Кобилиці (1812-1851), від 1953 року називалася Костичева, на честь російського агронома і ґрзштознавця XIX століття Павла Костичева. Адресу № 31 має каплиця Різдва Івана Хрестителя УГКЦ, зведена у 2000-х роках.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-50-60-х років, двоповерхова барачна забудова 50-х років, чотириповерховий конструктивізм 60-х років, дев’ятиповерхові житлові забудови 80-х років, нові індивідуальні забудови.
Вулицю Боткіна з вулицею Капітана Білинського з’єднує вулиця Музі названа так 1992 року на честь української художниці, графіка, реставратора Ярослави Музики (1894-1974), від 1953 року мала назву Кулібіна, на честь російського механіка-винахідника XVIII-XIX століть Івана Кулібіна.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова барачна забудова 50-х років, двоповерховий конструктивізм 50-х років, чотириповерховий конструктивізм 60-х років, нові індивідуальні забудови.
Вулицю Боткіна з парковою зоною за вулицею Княгині Ольги з’єднує вулиця Бойчука, названа так 1992 року на честь українського художника Михайла Бойчука (1882-1939), від 1953 року називалася Шухова, на честь російського інженера-винахідника ХІХ-ХХ століть Владіміра Шз^ова. Адресу No З має супермаркет «Барвінок», за часів СРСР це був відомий у місті меблевий магазин.
Забудова вулиці — одноповерхова садибна 50-х років, п’ятиповерховий констрзпЕстивізм 60-х, 80-х і 2000-х років, дев’ятиповерхові житлові забудови 80-х років, нові індивідуальні забудови.
Паралельно до вулиці Сонячної вулицю Кобилиці з вулицею Музики з’єднує вулиця Керамічна, названа так 1958 року, від 1934 року називалася Липники, від 1946 року — Гончарська.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 50-х років, п’ятиповерхова житлова забудова 70-х років, дев’ятиповерхова 80-х років.
Паралельно до вулиці Керамічної йде вулиця Веделя, названа так 1993 року на честь українського композитора Артема Веделя (1767-1806), від 1930 року називалася Ляховича, від 1933 року — Закладова бічна, від 1946 року — Артема бічна.
Забудова вулиці — двоповерхова барачна житлова 50-х років.
7243 6і(мщі чЛьбоба
Паралельно до вулиці Веделя йде вулиця Жевсчужникова, названа таїк
1993 року на честь з^раїнського та російського живописця Льва Жемчужни- кова (1828-1912), від 1965 року мала назву Кулібіна бічна.
Забудова вулиці — двоповерхова барачна 50-х років.
Вулицю Музики з вулицею Бойчз^са, паралельно до вулиці Сонячної, з’єднує вулиця Айвазовського, названа так 1957 року на честь російського живописця Івана Айвазовського (1817-1900), у довоєнні часи вулиця мала назву Вулецька дорога.
Забудова вулиці — одно- і двоповерхова барачна 50-х років, дев’ятиповерхова 80-х років, ноці іфцівідуальні забудови.
Від вулиці Володимира Великого № 23 на північ до залізничної колії відходить тзшикова вулиця Янева, названа так 1993 року на честь українського публіциста, вченого і політичного діяча Володимира Янева (1908- 1991), до початку 30-х років минулого століття була частиною Дороги до закладу на Кульпаркові, від 1933 року
— частиною вулиці Закладо- вої, від 1946 року — частиною вулиці Артема.
Забудова вулиці — одно-
Вул. Янева, 1
поверховий констрз^тивізм 30-х років, двоповерхова барачна забудова 50-х років.
Паралельно до вулиці Княгині Ольги, від залізниці до вулиці Музики, йде вулиця Балтійська, названа так
1936 року.
Забудова вулиці — двоповерховий конструктивізм і барачна забудова 50-х років, п’ятиповерхова житлова забудова 80-х років.
Вул. Білинського, 21
Паралельно до вулиці Балтійської йде вулиця Капітана Білинського, названа так 1993 року на честь од-
5. Між вулицями Стрийською і Кульпарківською
ЗІ5
ного з організаторів Морського міністерства зфяду УНР Михайла Білинського (1882-1921), до того часу називалася Морська бічна.
Забудова вулиці — одно- і триповерховий конструктивізм 30-х років, двоповерховий конструктивізм 50-х років, одноповерхова садибна забудова, нові індивідуальні забудови.
Вул. Ревуцького, 13
Вул. Ревуцького, ЗО
Паралельно до вулиці Білинського йде вулиця Ревудького, названа так 1993 року на честь українського композитора Левка Ревуцького (1889-1977), від 1936 року називалася Матроська (Жеглярська).
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, двоповерховий конструктивізм 50-х років.
Паралельно до вулиці Ревуцького йде вулиця Ковалева» названа так 1993 року на честь українського галицького письменника Степана Ковалева (1848-1920), від 1933 року називалася Корабельна.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, одно- і двоповерхова барачна і кон- стрзостивістська забудова 50-х років, одноповерхова садибна забудова, нові індивідуальні забудови.
Вул. Ковалева, 12
346
f243бі^лищ Мбоба
Паралельно до вулиці Ковалева йде вулиця Аркаса, названа так 1993 року на честь українського історика і композитора Миколи Аркаса (1853-1909), від
1936 року мала назву Морська.
Забудова вулиці — двоповерхова барачна 50-х років, триповерхова конструктивістська початку 60-х років.
Вулицю Володимира Великого з вулицею Науковою з’єднує вулиця Симо- ненка, названа так 1991 року на честь з^сраїнського поета-дисидента, діяча українського рзгху опору Василя Симоненка (1935-1963), від 1977 року називалася Радянської Конститзщії, бо власне цього року була завалена її нова редакція.
У 9-поверховому житловому будинку 70-х років № З за часів СРСР був магазин «Продторг», зараз тут відділення «Укрсиббанку». Адресу № 5а має храм Святих Володимира і Ольги УГКЦ, освячений 22 грудня 1996 року. Храм збудований за проектом архітектора М. Вендзиловича. У 14-поверховому житловому будинку № 10 від радянських часів була бібліотека № 19 Радянського району.
На вулиці від довоєнних часів залишився один із небагатьох ставків колишнього села Кульпаркова. На ставку на початку 2000-х років періодично жили лебеді зі Стрийського парісу, тут ловлять рибу. На території навколо ставка у повоєнні часи розташовувалося підсобне рільниче та тваринницьке господарство Обласної психіатричної лікарні. 1973 року на теперішній вулиці Симоненка ліквідували старий Кульпарківській цвинтар.
Забудова вулиці — п'яти-, дев’яти- і чотирнадцятиповерхова 70-80-х років.
Вулицю Стрийську з вулицею Ви- говського з’єднує вулиця Володимира Великого, названа так на початку 1990-х років на честь давньоукраїнського князя Володимира Святославовича (Великого) (980-1015). На початку 30-х років минулого століття називалася Дорогою до закладу на Кульпаркові, від 1933 року — Закладова, від 1946 року
— Артема, на честь російського більшовицького діяча Фьодора Сєрґєєва (Артема) (1883-1921).
У 9-поверховому житловому будинку 80-х років No 1 за часів СРСР були продуктовий та хлібний магазини. Адресу No 2 за радянських часів від 1975 року, коли було зведено цю будівлю (Будинок преси), мали видавництва «Вільна Україна» обкому компартії, видавництво Вул. Володимира Великого, 2 «Правда» і магазин «Союздрук», зараз тут
5. Між вулицяАш Стрийською і Кульпарківською
347
міститься ВАТ видавництво «Вільна Україна» та редакції газет «Високий Замок» і «Львівська Реклама», у цій будівлі зараз працює також магазин книг та канцтоварів і автосалон «Lada Hyndai».
У 5-поверховому житловому будинку 70-х років № 5 за часів СРСР містився опорний пункт правопорядку і кулінарія, зараз тут продуктовий магазин і кондитерська. Адресу № 10а має церква Вознесіння Гбс- поднього УГКЦ, зведена 1996 Володимира Великого, 4
і освячена взимку 1997 року. Адресу № 18 від кінця 70-х років має дитячий кінотеатр «Орлятко», який вже багато років не працює.
Адресу No 26 за часів СРСР мгіла бібліотека Радянського району. Адресу No 26а від 1978 року має магазин рибних продуктів «Океан». У одноповерховій прибудові No 27 кінця 70-х років за часів СРСР був продзгктовий магазин «Хліб» і «Молоко», індпошив та ремонт вззтггя «Сервіс», які збереглися донині. Також тут працювали приймальний пункт хімчистки та прокатний пункт. Від часів незалежності тут також працює магазин будматеріалів «Капро-Львів», діагностично-лікувальний центр «Арі- адна», кафе-бар, перукарня «Цирульник» і магазин побутової хімії.
У 9-поверховому житловому будинку No 34 кінця 70-х років за радянських часів містилося міське радіотелевізійне ательє, кафе «Затишок»
(тепер це кафе-бар «Софія»), магазин промкооперації, філія зшівермагу «Богатир», магазин «Автозапчастини» (тепер «Автотовари») і магазин «Спорттовари», тепер тут працює аптека, банк «Кредитпром», магазин «Планета Се- конд-хенд», магазин мобільного зв’язку «Вухо-Ком», Центр української книги «Просвіта», магазин іграшок «Карапуз», дизайн-студія «Культ дизайну» і гральні автомати.
За будинком № 34 у часи незалежності споруджено пам’ятний хрест,
який сповіщає, ш,о на цьому місці до Вул. Володимира Великого, 10а
348
Ї2ЧЗ 6(fjuuU Мвоба
1973 року стояла церква Святого Введення, зруйнована радянською владою. До 1939 року це був польський костел, збудований у 20-і роки в необароковому стилі, у повоєнні часи пере- освячений на православну церкву.
У 9-поверховому житловому будинку 70-х років No 35 від радянських часів працює продуктовий ма- Вул. Володимира Великого, 23 газин та магазин овочів і
фруктів. За часів СРСР тут також містився комісійний магазин та магазин готового одягу. Зараз тут працює магазин «Сантехніка», магазин керамічної плитки, дизайн-студія та гральні автомати.
У 9-поверховому житловому будинку No 35а працювали магазини «Галантерея» і «Для домашнього столу», зараз тут салон меблів «Мальви», магазин скла і дзеркал «Діамант», а також гральні автомати.
У 5-поверховому будинку 70-х років № 40 за радянських часів містився магазин наочних приладів облвно. Адресу Nl> 50 у радянські часи маїв збудований у кінці 70-х років готель «Карпати», який від часів незалежності має назву «Гетьман».
У 9-поверховому будинку 70-х років № 51 за часів СРСР було популярне у місті «Дитяче кафе», зараз тут кафе-бар «Марсель», від радянських часів також зберігся «Гастроном» і відділення Ощадбанку. На місці колишніх, розміш;ениху цьому будинку за совєтських часів, магазину культтоварів, побзпгових товарів, магазину книг і квітів зараз розташовані аптека, ветеринарна аптека, «Рго Credit Bank», «Кредобанк», «Укрсиббанк», центр обслуговзшання абонентів «Ки- ївстар», магазин канцтоварів «Ґердан плюс», піцерія «Нью-Йорк». Адресу № 52 за радянських часів мала їдальня. Адресу № 57 за часів СРСР мав гуртожиток залізничного технікуму. У 9-поверховому житловому будинку 70-х років № 59а за часів СРСР містилося меблеве ательє, дзеркальне ательє «Алмаз», продовольчий і молочний магазин та варенична, зараз тзгг гриль-бар, автомагазин «Cherry» і магазин «Світ меблів».
Адресу No 61 у середині 50-х років мала неповна середня школа № 31 з 5^раїнською мовою навчання, зараз на цьому місці 9-поверховий житловий будинок 70-х років, у якому розташований обмін валют і магазин продуктів. Адресу No 93 має правослаивна церква Стрітення Господнього.
У одноповерховій прибудові № 117 кінця 70-х років від часів СРСР містяться магазини «Медтехніка» і «Оптика», також тут розміщені магазин меблів «РКС» і «АВС», ремонт годинників та електроприладів. У 9-поверховому житловому будинку 70-х років No 123 за часів СРСР містилися продуктовий салон з обслуговування самотніх та престарілих і овочевий магазин, зараз тут магазин П063ГГ0В0Ї техніки «Ельдорадо» і бар.
5. Між вулицями Стрийською і Кульпарківською J 49
На розі вулиць Володимира Великого і Симоненка за часів незалежності встановили пам’ятний хрест на згадку про те, що колись на цьому місці був цвинтар, ліквідований радянською владою 1973 року.
Забудова вулиці Володимира Великого — одно- і двоповерхова барачна 50-х років, п'ятиповерхова 60-70-х років і дев’ятиповерхова забудова 70-80-х років.
Вулицю Кульпарківську з перетином вулиць Стрийської і Хуторівки з’єднує вулиця Назгкова, названа так 1964 року, бо тзгг будувалася низка науково-дослідних установ.
У будівлі 70-х років No 17, у приміщенні дитсадочка, за часів СРСР містився Будинок піонерів Радянського району, зараз це Будинок дитячої творчості. У 9-поверховому житловому будинку 70-х років № 19 за часів СРСР містився магазин «Продторг», зараз тзгг магазин сантехніки «Убідом». Адресу № 19 також має каплиця Воздвиження Чесного Хреста, споруджена у 2000-х роках.
У 9-поверховому житловому будинку 80-х років за радянських часів був опорний пункт правопорядку. У одноповерховій прибудові No 29 кінця 70-х років від часів СРСР працює магазин «1001 дрібниця», від часів незалежності також міститься дизайн-студія.
У 9-поверховому житловому будинку No ЗО від часів СРСР працює хлібний магазин і поштове відділення, від часів незалежності міститься відділення «Укр- соцбанку». Адресу № 35а має другий у Львові супермаркет «ВАМ», збудований 2004 року, дрзо'а черга сзшермаркету добудована 2006 року.
В одноповерховій прибудові 80-х років № 43 за радянських часів містився продуктовий магазин, зараз тзгг «Сімейна аптека», магазин килимового покриття і магазин галантереї. За часів СРСР адресу № 47 мав магазин «Товари для жінок», адресу № 61 — комісійний магазин електропобутових товарів, радіотехніки і автозапчастин.
У 9-поверховому житловому будинку No 57 за часів СРСР містився магазин «Продторг». В одноповерховій прибудові 80-х років No 64/64а містився магазин «Товари для чоловіків», зараз тут аптека, салон-перукарня і гастроном «Реліквія».
Забудова вулиці — п’ятиповерхова 60-х років, дев’ятиповерхова 70-80-х років, 14-поверхова 80-х років, дев’ятиповерхова 2000-х років.
Від вулиці Назосової на південь відходить вулиця Пудюя, названа так 1991 року на честь видатного злкраїнського фізика Івана Пулюя (1845-1918), від 1977 року мала назву Орджонікідзе, на честь совєтського партійного і державного діяча Сєрґо Орджонікідзе (1886-1937).
У 9-поверховому житловому будинку No 2 за часів СРСР працював молочний магазин, зараз тут магазин автозапчастин. У 9-поверховому житловому будинку No 4 за часів СРСР був магазин «Продторг», зараз тут кафе-бар «Летус». У 9-поверховому житловому будинку No 6 за радянських часів 63^ хлібний магазин, зараз тут магазин автозапчастин.
Забудова вулиці — дев’ятиповерхова 70-90-х років.
350 ШЗ Єі{МЩіМЄоЄа
Вулицю Пулюя з Івулицею Стрийською з'єднує вулиця Трускавецька, названа так 1993 року, від 1974 року називалася Веселова, на честь енкашедиста, який у 50-х роках загинув у 6osix з вояками УПА і пам'ятник якому за часів СРСР стояв неподалік у парку на перехресті вулиць Стрийської і Наукової.
Забудова^^З^лиці — промислово-офісна 70-80-х років.
Вулицю Наукову з вулицею Трускавецькою з’єднує вулиця Підстригача, названа так 1993 року на честь українського вченого в галузі теоретичної механіки Ярослава Підстригача (1928-1990), від 1972 року мала назву Фізична.
Забудова вулиці — промислово-офісна 70-80-х років.
Від кінця вулиці Трускавецької, паралельно до Стрийської, на південь відходить найпівденніша вулиця в межах міста Сокільнидька, названа так 1959 року, бо прямувала до села Сокільники.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова 30-60-х років, нові індивідуальні одно- і двоповерхові забудови 2000-х років.
Вулицю Наукову з вулицею Володимира Великого з’єднує вулиця Тролейбусна, названа так 1973 року, бо тут будувався тролейбусний парк.
Адресу No 1 від часів СРСР має диспетчерський пункт тролейбусного парі^. У 9-поверховому житловому будині^г 70-х років № 2 за радянських часів містилося дитяче ательє мод першого розряду «Оленка», магазин «Товари для дітей» і магазин «Взуття», від радянських часів тут працює продовольчий магазин, за часів незалежності також облаштзшали аптеку. Адресу № З від радянських часів має тролейбусний парк. У 9-поверховому гзфтожитку 70-х років № 14 за часів СРСР був магазин «Продторг», зараз тут салон меблів «Стиль».
Забудова вулиці — промислова, житлова дев’ятиповерхова 70-х років і п’ятиповерхова 2000-х років..
Вулицю Тролейбусну з вулицею Стрийською з’єднує вулиця Рубчака, названа так 1992 року на честь українського актора і співака Івана Р^чака (1874-1952), від 1958 року називалася Оборонна, від 1974 року — Суркова, на честь російського радянського поета.
Забудова вулиці — п’яти- і дев’ятиповерхова житлова 70-80-х років, п’ятиповерхова житлова 2000-х років, офісна 2000-х років.
б. Між вулицями Кульпарківською і Городоцькою
Одна з магістральних вулиць Львова Кульпарківська з’єднує вулицю Го- родоцьку з межею міста. Назву вулиця одержала 1944 року за назвою цього
району. До початку XX століття називалася Сокільницькою дорогою, бо прямувала у напрямку села Сокільники. Від початку XX століття називалася Кульпарківською дорогою, бо проходила селищем Кульпарків. 1938 року частину вулиці від Городоцької до перетину із залізничною колією назвали Оборонців Львова, на честь поляків,
Вул. Кульпарківська
котрі загинули в українсько-польських боях 1918-1919 років.
У житловому будинку № 1 за польських часів містилася кондитерська Баняка, за со- вєтських часів тут був хлібний магазин, зараз це домашній магазин «Еколан», тут також працює магазин канцтоварів і відділення Ощадбанку.
У житловому будинку No З за радянських часів був овочевий магазин, зараз тут магазин автозапчастин і магазин побутової техніки «Наш дім». У житловому будинку № 5^ід часів СРСР міститься пошиття та ремонт взуття. У житловому будинку No 22 за польських ^^сів була пекарня «Нью-Йорк» Перліка.
У житловому будинку № 27 за часів СРСР був ремонт взуття. У будівлі 50-х років No 35 (з
Вул. Кульпарківська, 29
352
f2436і/міці Ub€o€a
боїцг вулиці Полііцука) від радянських часів міститься Обласний кардіологічний центр. У двоповерховій будівлі 50-х років № 37 від часів СРСР міститься дитячий садок.
У житловому будинку № 64 за радянських часів містився відділ доставки продовольчих товарів для самотніх та престарілих громадян, зараз тут і^агазин «Під липою».
Вул. Кульпарківська, 73
Адресу № 95 від польських часів мав заклад для психічно хворих, від часів СРСР це Обласна психлікарня. На території лікарні від лютого 1993 року діє каплиця Святого Йосифа, занедбана від 1940 poiqr.
Двоповерхові барачні житлові будинки NqNq 1086, 114а, 116а зведені у 50-х роках. У житловому будинку No 118 від радянських часів міститься
Вул. Кульпарківська, 108
магазин «Продукти» і кав’ярня. На місці 9-поверхового житлового будинку № 121 у 50-х роках стояв будинок, у якому містилася перукарня.
У житловому будинку № 124 від часів СРСР діє відділення Ощадбанку, також тут міститься кафе «Синевир», ремонт взуття і перукарня. У14-поверховому житловому бу-
диш^гкінця 70-х років № 125 від часів СРСР , ч .— ,.'.-
працює магазин «Молоко-Хліб», від часів не- ізалежності тут обладнали гуртову торгівлю електропобутовими товарами «КРУЛС».
Вул. Кульпарківська, 120
Вул. Кульпарківська, 114
б. Між вулицями Кульпарківською і Городоцькою
353
Вул. Кульпарківська, 122
У житловому будинку No 126 у 50-60-х роках був ремонт взуття. У 14-повер- ховому житловому будинку кінця 70-х років No 129 міститься пивний бар, більярдна і «МКР Маркет». В одноповерховій прибудові 70-х років No 131 міститься пошта, аптека та школа спортивного і бального танцю. В одноповерховій прибудові 70-х років No 135 від часів СРСР працює магазин «Продукти» і бар. Навпроти житлового будинку No 136 є діюча водяна колонка.
У 9-поверховому житловому будинку 70-х років № 158 за радянських часів працювм магазин «Хліб-молоко», зараз тут магазин «Продукти» і міні-бар. У 9-поверховому будинку 70-х років No 170 за часів СРСР містився магазин галантереї, парфумерії, трикотажу та госптоварів, зараз тут дитячий супермаркет, магазин «Мотоекстрім» і бар.
У 9-поверховому житловому будинку 70-х років No 172 за часів СРСР містився овочевий магазин, зараз тут магазин продуктів «руга» і сазша «Лотос». У 9-поверхо- вому житловому будинку 70-х років No 174 від радянських часів працює магазин «Продукти». Кульпарківська. 126
Вулиця була розширена у 70-х роках, змінивши напрямок; залишилася стара частина вулиці, яка йде майже паралельно новій правою стороною від № 138 до перетину з вулицею Виговського і за перетином до № 222.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм 30-80-х років минулого століття.
Початок вулиці Кульпарківської із львівським аеропортом з’єднує вулиця Лю- бінська, названа так 1944 року. У середині XIX століття мала назву Богданівка, від 1871 poiQr — Аюбінська дорога, бо прямувала до містечка Любіня Великого, частина вулиці від залізничного мосту до аеропорту у 1985-1990 роках називалася проспект Перемоги на честь 40-річчя перемоги СРСР у Другій світовій війні.
354
t2436і[лищ Ub6o€a
Вул. Любінська, 37
У одноповерховому барачному бу- диніо^ 50-х років No 4 за совєтських часів мітилася Дитячо-юнацька спортивна школа «Автомобіліст». У одноповерховому барачному будинку № 6 за часів СРСР був дитячий садок. У будівлі № 92 міститься «Будинок меблів», зведений 1985 року. У часи незалежності тут також розмістилися «Експерт-банк» і торіівельна фірма «М».
У будівлі № 93, зведеній у 70-х роках, за часів СРСР містився кінотеатр «Жовтень», зараз ця будівля переобладнується. У 5-поверховому житловому будинку No 94 за радянських часів був хлібний магазин і магазин «Продукти», зараз тут магазин будівельних матеріалів і магазин «Торгмашсервіс».
У 9-поверховому житловому будинку No 96 кінця 60-х років від радянських часів працює магазин подарзшків і cj^e- нірів, зараз також міститься перукарня, аптека, солярій, магазин дитячого хар- чзшання, універсам «Екстра», магазин пристроїв для опалення «Світ тепла».
У 5-поверховому житловому будинку бО-х років No 97 за часів СРСР була книгарня. У 9-поверховому житловому будинку кінця бО-х років № 98 за радянських часів був магазин-салон «Прилади», зараз тут продуктовий магазин «Реліквія», магазин взуття «Інтертоп» і міні-бар.
У 3-поверховій споруді No 100 Будинку громадського харчування 1978 року за часів СРСР містився популярний у ті часи ресторан «Молодіжний», у 90-і роки перейменований на «Едельвейс», зараз у цьому приміщенні міститься магазин меблів, побутової техніки та будівельних матеріалів «Твій дім» і відділення «Індекс-банку».
У 9-поверховому житловому будинку № 102 кінця 60-х років за совєтських часів містилися хлібний і овочевий магазини, магазин культтоварів «Чебурашка», комісійний магазин, магазин радіоелектротоварів, перукарня (жіночий зал), торгово- технічний центр ПТО «Електрон», зараз тут залишився
Вул. Любінська, 80
б. Між вулицями Кульпарківською і Городоцькою
355
магазин іграшок «Чебурашка» і салон-перукарня «Львів’янка», також тут зараз містяться магазин будівельних матеріалів, домашній магазин «Еколан», магазин продуктів «Львів-2000» та гральні автомати.
У 9-поверховому житловому будинку No 104 за часів СРСР містилися магазини одягу, взуття, спорттоварів, продуктів, зараз тут аптека, ювелірний центр, магазин «Світ паркету», фотоательє «Кодак-Експрес», магазин сантехніки «Глішц», магазин продуктів, бар, магазин посуду «Дольче віта», магазин «Квіти» (колишній квітковий фірмовий магазин радгоспу «Львівська овочева фабрика»).
Адресу No 168 має львівський аеропорт, збудований 1955 року. Підземний перехід між рестораном «Молодіжний» та кінотеатром «Жовтень» збудували у кінці 70-х років. На перехресті вулиць Любінської і Виговського № 83 звели 1998 року муровану каплицю Вознесіння Господнього Української Православної Церкви Київського Патріархату, зараз поряд споруджується двоярусний храм
з панельним перекриттям площею 500 квадратних метрів.
Вулиця Любінська була значно розширена в кінці 60-х — на початку 70-х років, за перехрестям з вулицею Виговського дорогою до аеропорту по лівій стороні залишилася стара частина вулиці від № 171 до № 191.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм 30-80-х років минулого століття.
Вулицю Городоцьку з вулицею Любінською з’єднує вулиця Народна, названа так 1928 року. В часі
німецької оідшації називалася Тучапський Макарґассе, на честь першого львівського православного митрополита XVI століття Макара Тучап- ського. Після побудови заводу «Львівсільмаш» у повоєнні роки частина вулиці між вулицями Сулими і Любінською опинилася на території заводу, її було відновлено 1999 року.
Забудова вулиці — конструктивізм 30-х років і одноповерхові садибні забудови.
Вул. Народна
Вулицю Городоцьку з вулицею Сулими, паралельно до вулиці Народної, з’єднує вулиця Кравченко, названа так 1991 року на честь з^Ефаїнської письменниці Уляни Кравченко (Юлії Шнайдер) (1860-1947). Від 1928 року вулиця називалася Церковна, бо тут стояв збудований 1927 року дерев’яний український храм святих Андрія і Володимира УГКЦ, зниш;ений совєтською владою на початку 50-х років. На його місці на розі з вулицею Городоцькою у середині 50-х років збудували 4-поверховий житловий будинок. У часі німецької окупації вулиця називалася Валабанґассе, на честь львівського православного
356
f243 gifxuiji Ub6o6a
єпископа Гедеона Балабана (1530-1607), від 1946 року — Цеткін, на честь діячки німецького комзшістичного руху XX століття Клари Цеткін.
Адресу No 2 від повоєнних часів мала меблева артіль «Нова Зоря». Адресу №
4 від 50-х років мали дві філії Центрального універмаїу. У будинку № 8 за часів СРСР містився меблевий цех № 1 і чайна, зараз тут торгівельний дім «Герань».
Забудова вулиці — конструктивізм.
Вулицю Кульпарківську з вулицею Любінською з’єднує вулиця Копис- тинськогоу названа так 1992 року на честь львівського художника Теофіла Копистинського (1944-1916). До 30-х років минулого століття вулиця називалася Бічна Кульпарківської дороги, від 1934 року — Мокловського, на честь львівського архітектора та історика мистецтва Казімєжа Мокловського (1869-1905),
за часів німецької окупації — Осмомислґассе, на честь галицького князя Ярослава Осмомисла (1153-1187), у 1950-1992 роках — Бесту- жева, на честь російського декабриста, учасника повстання проти царя на початку XIX століття. У будинку № 14 за часів СРСР містилася вечірня школа робітничої молоді No 18, зараз це вечірня середня школа № 18.
Забудова — одно- і двоповерховий конструктивізм
30-х років.
Вул. Копистинського, 4-Ю
Від вулиці Кульпарківської відходить невелика тзшикова вулиця Порохова, названа так 1933 року. У будинку № З у 50-х роках містилася середня іпкола робітничої молоді № 18 з російською мовою викладання, у 60-90-і роки — середня школа № 61 з російською мовою викладання, зараз це класична гімназія при Львівському Національному університеті імені Івана Франка.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий констрз^тивізм 30-х років.
Паралельно до вулиці Порохової від вулиці Кульпарківської відходить невелика тупикова вулиця Робітнича, названа так 1933 року. До того часу вулиця називалася Поперечна бічна.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років.
Вулицю Кульпарківську з вулицею Терлецького з’єднує вулиця Поперечна, названа так у кінці 20-х років минулого століття.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років.
б. Між вулицями Кульпарківською і Городоцькою
357
Вулицю Кульпарківську з вулицею Поперечною з’єднує вулиця Зв’язкова, названа так 1928 року.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий констрз^тивізм 30-х років.
Вулиці Робітничу і Зв’язкову з’єднує вулиця Ботева, названа так 1963 року на честь болгарського поета-революціонера Христо Ботєва (1849-1876). Від 1928 року називалася Складова, бо східну частину вулиці займають складські приміщення.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий констрз^тивізм 30-х років.
Вулицю Кульпарківську з вулицею Городоцькою вздовж залізничної колії сполз^ає вулиця Терле дько- го, названа так 1993 року на честь з^раїнського публіциста і громадського діяча Остапа Терлецького (1850-1902).
Від 1929 року вулиця мала назву Торова.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, нові двоповерхові забудови 2000-х років.
Вулицю Городоцьку з вулицею Кульпарківською Терлецького, 5
з’єднує вулиця Окрзгжна, названа так 1928 року. За часів німецької окзшації вулиця мала назву Вестрінґ III.
У будинку № 29 від часів СРСР міститься міська бібліотека № 26. У 4-поверховому житловому будинку № 44 від радянських часів міститься магазин «Продукти». У 3-повер- ховому житловому будинку No 77 за часів СРСР був магазин «Продукти» і промтоварний магазин галантереї, парфз^мерії та дитячого одягу. Зараз тут магазин «Шляхетні меблі» і магазин будматеріалів.
До 1939 року в районі Богданівки був кінотеатр «Глорія» (від грудня 1939 року — імені Фрзшзе).
Вул. Окружна, 76
35г Г2ЧЗЄі(ЛіщіМЄоЄа
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий констрзостивізм 30-х років, двоповерхова забудова 50-х років, чотириповерхова 60-х, нові житлові двоповерхові будівлі 2000-х років.
Вулицю Уляни Кравченко з вулицею Кондукторською з’єднує вулиця Зигзаг, названа так 1933 року. Від 1933 року називалася Дзіїлова (Цулова). Забудова вулиці — двоповерховий конструктивізм 30-х років і двоповерхова барачна забудова 50-х років.
Вулицю Городоцьку з вулицею Любінською з’єднує вулиця Кондзгкторська, названа так 1928 року. Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, двоповерхова барачна забудова 50-х років, чотириповерхова бО-х років, нові забудови 2000-х років.
Вулицю Сулими з вулицею Любінською з’єднує вулиця Спокійна, названа так 1928 року. В часі німецької окупації вулиця називалася Ляуфбанґассе. Адресу № 35 від часів СРСР має метеостанція.
Забудова вулиці — двоповерховий конструктивізм 30-х років, двоповерхова барачна забудова 50-х років, двоповерхові будівлі 2000-х років.
Вулицю Народну з вулицею Терлецького з’єднує вулиця Судимн, названа так 1944 року на честь запорізького гетьмана першої половини XVII століття Івана Сулими. Від 1928 року вулиця називаїлася Оборони двірця, на честь оборони поляками львівського залізничного вокзалу від наступу українських військ 1918 року.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий констрз^стивізм 30-х років, двоповерхова барачна забудова 50-х років, чотириповерхова 60-х років, одноповерхова садибна, нові двоповерхові забудови 2000-х років.
Вулицю Сулими з вулицею Любінською з’єднує вулиця Канівська, названа так 1944 року. Від 1936 року мала назву Каньовська, в часі німецької окупації — Кордіанґассе, на честь твору польського письменника Юліуша Словацького.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, двоповерхова барачна забудова 50-х років, нові двоповерхові будівлі 2000-х років.
Вулицю Городоцьку з вулицею Сулими з’єднує вулиця С]гха, названа так 1928 року. Від 1988 до 1991 року називалася Кузякіна.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, нова двоповерхова забудова 2000-х років.
Вулиці Городоцьку і Сулими, паралельно до вулиці Сз^ої, з’єднує вулиця Рівна, назваїна так 1928 року. Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, п’ятиповерхова житлова забудова 80-х років, п’яти- і шестиповерхова 90-х років, шестиповерховіа 2000-х років.
б. Між вулицями Кульпаркіеською і Городоцькою
359
Вул. Медвецького, 8
Вулицю Сулими з вулицею Любінською з’єднує вулиця Медведедькогоу названа так 1993 року на честь львівського вченого геолога Юліана Медведець- кого (1845-1918). Від 1928 року вулиця називалася Орлина, в часі німецької окзшації — Словацкіґассе, на честь польського письменника Юлі)шіа Словацького, від 1950 до 1993 року — Колків- ська. У житловому будинку No 17 у 50-х роках минулого століття містилася початкова школа № 59 з російською мовою викладання.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий констрзтаги- візм 30-х років, двоповерхова барачна забудова 50-х років, одноповерхова садибна, нова забудова 2000-х років.
Окрім того вулиця має унікальну для Львова одноповерхову барачну забудову початку 50-х років (будинки NqNq 6 і 8).
Вулицю Сулими з вулицею Терлецького з'єднує вулиця Копача, названа так 1993 року на честь українського філолога і публіциста Івана Копача (1870-1952). Від 1938 року вулиця називалася Бітшана, на честь наймолодшого з львівських польських «орлят», які воювали в українсько-польській війні 1918-1919 років: Юрек Вітшан загинзш, коли йому було 13 років. Від 1950 року вулиця мала назву Сулими Бічна.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий констрз^тивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, нові забудови 2000-х років.
Вулицю Сулими з вулицею Терлецького з’єднує вулиця Пташина, названа так 1928 року. Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова.
Вулицю Сулими з вулицею Терлецького з’єднує вулиця Багряного, названа так 1992 року на честь з^сраїнського письменника Івана Багряного (Іван Ло- зов’ягін) (1906-1963). Від 1928 року мала назву Олеховського, на честь загиблого учасника українсько-польської війни 1918-1919 років Яна Олеховського, від 1946 до 1992 року — Галини Гірської, на честь польської письменниці єврейського походження, закатованої у Львові німецькими нацистами 1942 року.
Адресу No 38 від совєтських часів має церква Адвентистів сьомого дня. У новозбудованому будинку № 44 міститься Українське біблійне товариство Західного регіонального центру.
Забудова вулиці — двоповерховий констрзга'ивізм 30-х років, двоповерхова барачна забудова 50-х років, одноповерхова садибна, п’ятиповерхова 80-х років.
360
f243 6ifjuu{i щЛьбоба
Вулицю Городоцьку з вулицею Су- лими з’єднує вулиця Проста, названа так 1928 року.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, нові житлові забудови 2000-х років.
Вул. Проста, 12
Вулицю Городоцьку з вулицею Зим- новідською з’єднує вулиця Стандійна, названа так 1958 року, частина вулиці від 1958 до 1993 року мала назву Холодноводківська бічна. Будинок No 76 — дерев’яний.
Забудова вулиці — одноповерхова садибна, нові індивідуальні забудови.
Вул. Проста, 17
Вулицю Станційну з вулицею Городоцькою з’єднує вулиця Зимновідська, названа так 1993 року, від 1958 року називалася Реактивна. Будинки №№ 11, 19, 26 — дерев’яні.
Забудова вулиці — одноповерховий констрз^стивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, двоповерхова барачна забудова 50-х років.
Від вулиці Городоцької відходить тупикова вулиця Авіаційна, названа так 1958 року. Забудова вулиці — промислова.
Вулицю Городоцьку з вулицею Ряшівською з’єднує вулиця Патона, названа так 1957 року на честь українського вченого у галузі зварювання і мостобудування Євгена Патона (1870-1953). Різні частини вулиці у різні часи мали назви: Доїзд налетовище (1925), Льотний парк (1925), Головна (1933), Степова (1950), Червонокозача (1963).
Адресу № 1 має завод ЛОРТА, за часів СРСР — Виробниче об’єднання імені Леніна, або 125-й військовий завод. Підприємство було збудовано у повоєнні часи на місці казарм Шостого повітряного полку і авіаремонтних майстерень.
У 5-поверховому житловому будинку 60-х років No 2 за часів СРСР містився продовольчий зшіверсам, зараз тут «Інтермаркет». У одноповерховій прибудові № 2/4 від часів СРСР міститься філія дитячої бібліотеки. Адресу № 27 має православна церква Благовіщення Пресвятої Богородиці. Від грудня 2007 року адресу No 37 має торговий центр «Арсен».
б. Між вулицями Кульпарківеькою і Городоцькою 36 /
Південна частина вулиці за часів СРСР мала назву район Сріблястий.
Забудова вулиці — двоповерховий конструктивізм і барачна забудова 50-х років, іриповерхова забудова початідг 60-х років, чотириповерхова забудова 60-х років, п’ятиповерхова і дев’ятиповерхова 70-х років.
Вулицю Патсміа з вулицею Городоцькою з’єднує вулиця Ряшівсьха, названа так 1974 року (тоді Жешувська), у 50-х роках мала назву Магістральна, від 1957 poiQT — Пргшорна.
Адресу No 2 має збудований 1982 року Палац культури ВО ЛОРТА (за часів СРСР — ВО імені Леніна), у народі цю будівлю прозвали «Назггілус». У 9-поверховому житловому будині^г кінця 70-х років за часів СРСР б}ш досить відомий у цьому районі ресторан «Вісла», зараз тут відділення «Кре- добанку».
Забудова вулиці — п’ятиповерховий констрзтстивізм 60-х і дев’ятиповерховий 70-80-х років.
Вулицю Ряшівську з вулицею Патона з’єднує вулиця Каховська, названа так 1946 року, до початку 30-х років називалася Сигнівка-село, від 1933 ро- igr — Парафіяльна.
Адресу № 32 має православний храм Архистратига Михаїла, облаштований у будівлі колишньої лютеранської кірхи, будівництво якої розпочалося 1847 року. В часи СРСР храм використовзшали під спортзал, у 90-х роках місцева православна громада одержала це приміщення, яке згодом перебудували, зокрема надбудзгвавши бані. Перша Аііургія в новоосвяченому храмі відбулася 21 листопада, тому йому надали ім’я Архистратига Михаїла.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова барачна забудова 50-х років, чотириповерховий конструктивізм 60-з^ років, п’ятиповерхова забудова 2000-х років.
Від вулиці Каховської на північ відходить невелика іупикова вулиця Камінна, названа так 1936 року.
Забудова вулиці — чотириповерховий конструктивізм 60-х років.
Вулиі^ Патона з вулицею Каховською з’єднує вулиця Гарматія, названа так 1993 poiQr на честь з^аїнського освітнього діяча і педагога Луки Гарматія (1866-1924), від 1933 року називалася Парафіяльна бічна, від 1946 poiqr — Каховська бічна.
Забудова вулиці — двоповерхова барачна і двоповерховий конструктивізм 50-х років.
Паралельно до вулиці Гарматія йде вулиця Трещаківського, названа так 1993 року на честь українського політичного та церковного діяча, члена Головної ^ської Ради Лева Трещаківського (1810-1874), від 1957 poiqr мала назву Апаратна.
Забудова вулиці — одно- і двоповерхова барачна і двоповерховий конструктивізм 50-х років.
362 f243 Єі^иіціМЄоЄа
Паралельно до вулиці Трещаківського йде вулиця Тюльпанова, названа так 1957 року. Забудова вулиці — двоповерхова барачна і двоповерховий констрз^тивізм 50-х років.
Паралельно до вулиці Тюльпанової йде вулиця Гіацинтова, названа так
1957 року. Забудова вулиці — двоповерхова барачна і двоповерховий конструктивізм 50-х років.
Вулицю Городоцьку з вулицею Любінською з’єднує вулиця Внговського, названа так 1991 роїсу на честь гетьмана Правобережної України Івана Ви- говського (1657-1659), від 1933 року мала назву Пуста, від 1963 року — Те- решкової на честь радянської космонавтки Валєнтіни Терешкової (народилася 1937 року).
У 5-поверховому житловому будинку 60-х років No З за часів СРСР був продторг, зараз тут магазин «Еколан». У 5-поверховому житловому будинку 60-х років No 5 від радянських часів міститься продуктовий і овочевий магазини, магазин будматеріалів «Садиба» (за часів СРСР — торгівельна база «Укрбудма- теріали»), від часів незалежності тут також обладнали магазин «Світ сантехніки» і автомагазин «АТЛ».
У 5-поверховому житловому будинку 60-х років No 7 за радянських часів був опорний пункт правопорядку та інспекція у справах неповнолітніх. У 5-по- верховому житловому будинку 1965 року No 29 за часів СРСР був продторг «Чайка», зараз тут магазини: «Продукти», «Галицьке курча», «Хліб» і ломбард.
У 3-поверховій офісній будівлі 60-х років No 29а від радянських часів міститься телефон-телеграф і прокатний пзшкт, за радянських часів тут також містилися ательє 1-го розряду «Силует», трикотажне ательє, виробниче об’єднання для ремонту побзпгової техніки «Побзгградіотехніка» і фотосалон. Зараз цю адресу мають також аптека і спортивний кАуб «Богатир».
У 5-поверховому житловому будинку 70-х років № 31 від радянських часів міститься хімчистка. Адресу № 34 за часів СРСР мав Залізничний районний комітет Компартії України і Залізничний райвиконком, тут також містилася їдальня райвиконкому, зараз тут Залізнична районна адміністрація.
Ш Адресу No 36 від 1997 року має найбільший промтоварний ринок Львова «Південний». 2007 року на території ринку відкрито єдину у місті новозбудовану дерев’яну церкву Покрови Пресвятої Богородиці.
у 5-поверховому будинку 80-х років No 49 за часів СРСР був продторг, зараз тут магазин «Планета секонд- Вул. Виговського, 29а хенд», магазин одягу та взут¬
6. Між вулицями Кудьпарківеькою і Городоцькою
тя і весільний салон. У 5-поверховому житловому будинку 80-х років № 51 за радянських часів було меблеве ательє, зараз тут магазин «Автозапчастини».
У 5-поверховому житловому будинку 80-х років № 53 за часів СРСР містився прокатний пункт, комплексний приймальний пункт і музсалон, зараз тут комп’ютерний клз^. У 14-поверховому житловому будинку № 67 за часів СРСР був магазин «Хліб, молоко». У 9-поверховому житловому будиніцг 70-х років No 74 від радянських часів працює бібліотека, тут також облаштували солярій «Метаморфоза».
Адресу No 100 має супермаркет «ВАМ», перший львівський супермаркет, збудований 2002 poiqr.
Між вулицями Виговського, Скнилівською, Щирецькою і Дагестанською 1974 року заклали Парк імені 50-річчя СРСР, нині це Скнвдівський парк.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий констрзта'ивізм 30-х років, одноповерховий конструктивізм 50-х років, п’ятиповерхова житлова забудова 60- 80-х років, чотирнадцятиповерхова 80-х років, нові індивідуальні забудови.
Вулицю Городоцьку з вулицею Сигнівкою з’єднує вулиця Дозвільна, названа так 1959 року. Забудова вулиці — одно- і двоповерхова барачна 50-х років, чотириповерховий констрз^тивізм 60-х років.
Вулицю Дозвільну з вулицею Величка з’єднує вулиця Мадицької, названа так 1993 року на честь української письменниці і педагога Костянтини Ма- лицької (1872-1947), від 1947 року мала назву Армавірська.
Забудова вулиці — двоповерхова барачна 50-х років.
Паралельно до вулиці Малицької йде вулиця Журавднва, названа так 1957 року. Забудова вулиці — двоповерхова барачна 50-х років і триповерхова по- чатідг 60-х років.
Вулицю Городоцьку з вулицею Сигнівкою з’єднує вулиця Ведвчка, нгізвана так 1991 року на честь українського козацького літописця Самійла Величка (1670-1728). Від 1933 року мала назву Головна, в часі німецької окупації — Сиг- нівська Головна, від 1963 poiqr — Червонокозача.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий констрз^ктивізм 30-х років, двоповерхова барачна забудова 50-х років, чотириповерхова забудова 80-х років.
Вулицю Величка з вулицею Бакинською з’єднує невеличка вулиця Агабек- Заде, названа так 1993 року на честь львів’янина, азербайджанця, сходознавця і дослідника тюркської філології Могаммеда Агабек-Заде (1866-1944), від 1950 poiq^ називалася Бакинська бічна.
Забудова вулиці — одноповерховий констрзтстивізм 30-х років, нові індивідуальні забудови.
Вулицю Величка з вулицею Городоцькою з’єднує вулиця Фдівтв, названа так 1993 року на честь львівського художника Зиновія Флінти (1935-1988), до того часу називалася Збіжжева.
364 Г2ІЗвііМ€і4МЄоЄа
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, нові індивідуальні забудови.
Вулицю Городоцьку з вулицею Сигнівкою з’єднує вулиця Бакинська, названа так 1950 року. Від 1932 року називалася Нойґебауера, на честь генерала дивізії польського війська, міністра польського уряду Мечислава Норвід-Ной- ґебауера, від 1936 року — Оршанська.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, індивідуальні забудови нового часу.
Паралельно до вулиці Бакинської йде вулиця Лютнева, названа так 1946 року. Від початку 30-х років мала назву Дудзінських, від 1936 року — Мар- тиновська.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, індивідуальні забудови нового часу.
Паралельно до вулиці Лютневої йде вулиця Корсзгнська, названа так 1950 року, н^ цочатку 30-х років називалася Леруцька, від 1936 року — Берестейська.
Забудова вулйці — одноповерховий констрзостивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, індивідуальні забудови нового часу.
Паралельно до вулиці Корсунської вулицю Городоцьку з вулицею Патона з’єднує вулиця Полтави, названа т£ік 1993 року на честь полковника УПА, ідеолога національно-визвольної боротьби Петра Федзша-Полтави (1919-1951), від 1928 року, у складі селища Сигнівка, мала назву Замкнена, від 1936 року — Ва- рецька, від 1950 року — Стрілочна.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, індивідуальні забудови нового часу, школа № 60 (Полтази No 32) збудована у 70-х роках.
Паралельно до вулиці Полтави йде вулиця Дальня, названа так 1946 року, від 1930 року називалася Урбановича, від 1936 року — Цудновська.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, індивідуальні забудови нового часу.
Паралельно до вулиці Дальньої йде вулиця Підтаєдька, названа так 1936 року, від 1929 року, у складі селища Сигнівка, мала назву З Мая, на честь польської Конститзщії 1791 року.
Забудова вулиці — одноповерховий констрз^стивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, індивідуальні забудови нового часу.
Паралельно до вулиці Підгаєцької йде вулиця Дубнівська, названа так 1950 року, від 1927 року, у складі селища Сигнівка, мала назву Зелена, від 1936 року — Молотковська.
б. Між вулицями Кульпарківською і Городоцькою
365
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, індивідуальні забудови нового часу.
Паралельно до вулиці Дубнівської йде вулиця Дро- гобидька, названа так 1950 року. На початі^г 30-х років, у складі селища Сигнівка, мала назву Собєського, на честь польського короля Яна III Собєського (1674-1796), від 1936 року — Рокитнянська. Дубнівська, 66
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, індивідуальні забудови нового часу.
Паралельно до вулиці Дрогобиїхької йде вулиця Крнч^евського, названа так 1993 року на честь учасника Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького полковника Михайла Кричевського. Від 1933 poiqr, у складі селища Сигнівка, мала назву Театральна, частина вулиці — Театральна бічна, від 1936 роїцг — Радзимінська і Радзимінська бічна, від 1950 роїцг — Маргаринова і Маргаринова бічна.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, двоповерхові барачні забудови 50-х років, індивідуальні забудови нового часу.
Вулицю Ряшівську з вулицею Виговського з’єднує вулиця Снгнівха, названа так 1935 року за назвою цього району. Район так іменувався, бо від XVIII століття тут мала свій маєток родина італійських колоністів Сіньї (Сіґні, Сіґніо).
Забудова вулиці — одноповерховий констрз^ктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, індивідуальні забудови нового часу.
Від кінця вулиці Сигнівка відходить на північ невелика тупикова вулиця Єв- ського, названа так 1993 року на честь сотника УГА Сергія Євського, одного з перших українських льотчиків, від 1944 року називалася Сигнівка бічна.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, індивідуальні забудови нового часу.
Від кінця вулиці Кричевського відходить тупикова вулиця Солов’їна, названа так 1962 року, до того часу називалася Соловія. У 2000-х роках на вулиці відкрили каплицю Трьох Блаженних Священомучеників.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, індивідуальні забудови нового часу.
366 /2'/3 €і(Міщ Мбова
На перетині Любінської і Виговського ці вулиці з’єднує невелика вуличка Корякська, названа так 1962 року, за польських часів, у складі селища Піц- сигнівка, мала назву Львівських Орлят, на честь польських юнаків і підлітків, які загинули в українсько-польській війні 1918-1919 років.
Забудова вулиці — одноповерхова садибна, індивідуальні забудови нового часу.
Паралельно до вулиці Корякськоі ііде вулиця Синявського, названа так 1993 poiq^ на честь українського мовознавця Олекси Синявського (1887-1937), від 1962 poiqr називалася Чз^отська.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, індивідуальні забудови нового часу.
Вулицю Виговського з вулицею Мостовою з’єднує вулиця Головатого, названа так 1992 року на честь полкового старшини Війська Запорізького XVIII століття Антіна Головатого, від 1963 року називалася Терешкової бічна, від 1977 poiQr—Заячківського, на честь українського громадського, культурного і церковного діяча Йосипа Заячківського (1810-1894). Адресу № 7а має храм Покладення Пояса Пресвятої Богородиці УГКЦ, збудований на місці тимчасової каплиці, закладеної 1992 роїдг, будівництво церкви тривало від 1994 до 2000-х років.
Забудова вулиці — п’ятиповерховий конструктивізм 60-х років.
Вулицю Головатого з вулицею Любінськоіо з’єднує вулиця Яворнндького, названа так 1991 року на честь з^країнського історика Дмитра Яворницького (1855-1940), до 50-х років називалася Любінська бічна, від 1955 року — Електрична, від 1974 року — Тимошенка, на честь радянського маршала Семена Тимошенка (1895-1970).
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, п’ятиповерховий конструктивізм 60-х років, нові індивідуальні забудови.
Від вулиці Головатого відходить тупикова вулиця Паровозна, названа так 1934 poiqr. Вулиця має нові індивідуальні забудови.
Паралельно до вулиці Паровозної йде вулиця Вагонова, названа так 1934 року. Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, дев’ятиповерхові житлові будинки 70-х років, нові індивідуальні забудови.
Паралельно до вулиці Вагонної йде вулиця Сигнальна, названа так 1934 року. Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, нові індивідуальні забудови.
Паралельно до вулиці Сигнальної йде вулиця Годованця, названа так 1993 року на честь українського поета-байкаря Микити Годованця (1893-1974), від 1934 poiq^ мала назву Мостова бічна.
б. Між вулицями Ецльпаркіеською і Городоцькою
367
Від вулиці Головатого відходить тупикова вулиця Мостова, названа так 1934 року. Забудова вулиці — одноповерховий констрз^тивізм 30-х років.
Від вулиці Вагонової відходить невелика тупикова вулиця Гірника, названа так 1993 року на честь героя українського визвольного рз^ Олекси Гірника (1912-1978), який спалив себе на знак протесту проти русифікації, від 1934 року називалася Вагонова бічна.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, дев’ятиповерхова забудова 80-90-х років.
Вулицю Яворницького з вулицею Караджича з’єднує вулиця Баштанна, названа так 1958 року, до того часу називалася Любінська бічна.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструкти- Гірника
візм 30-х років, п’ятиповерхова житлова забудова 60-х років.
Вулицю Головатого з вулицею Любінською з’єднує вулиця Караджнча,. названа так 1992 року на честь видатного сербського філолога і фольклориста Вука. Караджича (1787-1864), від 1938 року називалася Воляка, на честь учасника українсько-польської війни 1918-1919 років Станіслава Воляка, від 1966 року — Зорге, на честь радянського розвідника часів Другої світової війни Ріхарда Зорге (1895-1944).
Забудова вулиці — п’ятиповерховий конструктивізм 60-х років, школа- інтернат — 50-х років, середня школа № 77 — 1971 року.
Від вулиці Караджича відходить невелика тупикова вулиця Мнсднвська, названа так 1936 року, від 1934 року називалася Кустановича.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, дев’ятиповерхова житлова забудова 80-х років.
Неподалік перетину з вулицею Любінською від вулиці Виговського відходить тупикова вулиця Ч]гваська, названа так 1962 року, частина вулиці від
1962 до 1993 року називалася Ударна. Будинок № 41 — дерев’яний.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х і 60-х років, одноповерхова садибна забудова, нові індивідуальні забудови.
Вулицю Чуваську з вулицею Дагестанською з’єднує вулиця Соломі названа так 1993 року, від 1962 року називалася Осетинська, від 1975 року — Сонячна.
368 f243eifjiuiiiMeoea
Забудова вулиці — одноповерхова садибна 30-х років, нові індивідуальні забудови.
Від вулиці Чуваської відходить тупикова вулиця Дагестанська, названа так 1962 року. Забудова вулиці — одноповерхова садибна 30-х років, нові індивідуальні забудови.
Вулицю Скнилівську з вулицею Кульпарківською з’єднує вулиця Щиреііька, названа так 1993 року, до того часу, у складі селища Скнилівка, мала назву Горішня, від 1958 року — Продуктивна. Будинок № 123 — дерев'яний.
Забудова вулиці — одноповерхова садибна 30-60-х років, нові індивідуальні забудови, промислова забудова.
Вулицю Щирецьку з вулицею Виговського з’єднує вулиця Скнидівська, названа так 1962 року,, за польських часів, у складі селища Скнилівка, мала назви Маршалківська і Замкнена. Будинок № 82а — дерев’яний.
Забудова вулиці — одноповерхова садибна 30-60-х років, нові індивідуальні забудови.
Вулицю Скнилівську з вулицею Щирецькою з’єднує Скнидівський провулок № 10, названий так 1962 року. Будинок № 7 — дерев’яний.
Забудова провулку — одноповерхова садибна 30-х років, нові індивідуальні забудови.
Паралельно до Скнилівського провулідг № 10 йде Скнидівський провудок № 9, названий так 1962 року. Адресу № 2 має церква євангельських християн баптистів, збудована у 90-х роках.
Забудова провулку — одноповерхова садибна 30-х років, нові індивідуальні забудови.
Вулицю Виговського з вулицею Щирецькою з’єднує Скнидівський провудок N2 8, названий так 1962 року. Будинок № 27 — дерев’яний.
Забудова провулку — одноповерхова садибна 30-х років, нові індивідуальні забудови.
Паралельно до Скнилівського провулі^г № 8 йде Скнидівський провудок № 7, названий так 1962 року, до того часу, у складі селища Скнилівка, мав назву Міцкевича, на честь великого польського поета. Будинок № 18 — дерев’яний.
Забудова провулку — одноповерховий конструктивізм і одноповерхова садибна забудова 30-х років, нові індивідуальні забудови.
Паралельно до Скнилівського провулку Nq 7 йде Скнидівський провудок № 6, названий так 1962 року, до того часу, у складі селища Скнилівка, мав назву Лесі Українки. Будинок № 10 — дерев’яний.
Забудова провулку — одноповерхова садибна 30-х років, нові індивідуальні забудови.
б. МІЖ вулицями Кульпарківською t Городоцькою 369
Паралельно до Скнилівського провулку № 6 йде Сквидівськвв провулок № 5, названий так 1962 року, до того часу, у складі селища Скнилівка, мав назву вулиця Сільська. Будинок № 15 — дерев’яний.
Забудова провулку — одноповерхова садибна 30-х років, нові індивідуальні забудови.
Паралельно до Скнилівського провулку № 5 йде Скнндівськин провулок № 4, названий так 1962 року, до того часу, у складі селища Скнилівка, мав назву Шевченка. Будинок № 16 — дерев’яний.
Забудова провулку — одноповерховий конструктивізм і одноповерхова садибна забудова 30-х років, нові індивідуальні забудови.
Паралельно до Скнилівського провулку № 4 йде Скнилівськнй провулок № З, названий так 1962 року, до того часу, у складі селища Скнилівка, мав назву Франка. Будинок № 15 — дерев’яний.
Забудова провулі^г — одноповерховий констрз^стивізм і одноповерхова садибна забудова 30-х років, нові індивідуальні забудови.
Паралельно до Скнилівського провулку № З йде Скнилівськнй провулок № 2, названий так 1962 poiQ'^, до того часу, у складі селища Скнилівка, мав назву Ворошилова, на честь радянського військового діяча.
Забудова провулідг — одноповерховий констрз^ктивіЗм і одноповерхова садибна забудова 30-х років, нові індивідуальні забудови.
Паралельно до Скнилівського провулі^ № 2 йде Скнилівськнй провулок № 1, названий так 1962 року, до того часу, у складі селища Скнилівка, мав назву вулиця Комсомольська.
Забудова провулку — одноповерховий конструктивізм і одноповерхова садибна забудова 30-х років, нові індивідуальні забудови.
Паралельно до Скнилівського провулку № 1 йде вулиця Смотрицького, названа так 1993 року на честь українського письменника, мовознавця, церковного і культурного діяча Мелетія Смотрицького (1577-1633), до того часу, у складі селища Скнилівка, мала назву Червоноармійська.
Забудова вулиці — одноповерхова садибна 30-60-х років, нові індивідуальні забудови.
Від вулиці Кульпарківської № 156 відходить тупикова вулиця Вітрина, названа так 1958 року. Забудова вулиці — одноповерховий констрз^стивізм кінця 50-х років, нові індивідуальні забудови.
Паралельно до вулиці Вітряної йде вулиця Лікувальна,* названа так 1946 poiQ'^, вочевидь, тому, що розташована неподалік психлікарні. Від 1936 року мала назву Вілюша, на честь учасника з^країнсько-польської війни 1918-1919 років Яна Вілюша, в часі німецької оідшація — Бзфлярда.
370
f2H3 6і(мщі М€о6а
ГТ g I ї
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм і одноповерхова садибна забудова 30-х років, нові індивідуальні забудови.
Паралельно до вулиці Лікувальної йде тупикова вулиця Санітарна, названа так 1955 року. Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х і 50-х років, нові індивідуальні забудови.
Паралельно до вулиці Санітарної йде вулиця Хоробрих, названа так 1936 року, в часі німецької окупації називалася Липинськийгассе, на честь українського політичного діяча, історика В’ячеслава Липинського (1882-1931).
Забудова вулиці — одноповерховий констрз^ктивізм 30-х і 50-х років, нові індивіпуальні забудови.
Паралельно до вулиці Хоробрих йде вулиця Листова, названа так 1950 року, від 1938 року називалася Гайдера, в часі німецької окупації — Нагірний-
ґассе, на честь українського архітектора Василя Нагірного (1848-1921).
Забудова вулиці — одноповерховий констрз^ктивізм 30-х і 50-х років.
Паралельно до вулиці Листової йде вулиця Ранкова, названа так 1950 року, від 1936 року називалася Снядовського, на честь з^ас- ника українсько-польської війни 1918-1919 років Мар- целі Снядовського.
Забудова вулиці — одно- Вул. Листова, 7-9 поверховий констрзта'ивізм і
одноповерхова садибна забудова 30-х років, нові індивідуальні забудови.
Паралельно до вулиці Ранкової йде вулиця Пустоивтівська, названа так 1997 poity, від 1938 року мала назву Слєповрон-Каменського, на честь генерала польського війська у Листопадовому повстанні 1830 року, в часі німецької. оідшації називалася Устияновичґассе, на честь українського маляра Корнила Устияновича (1839-1903), від 1966 року — Котика, на честь, юного з^асника боротьби радянських партизанів проти німецьких військ під час Дрзтої світової війни Валі Котика, від 1993 до 1997 року — Котика, на честь першого мера Львова демократичного періоду Богдана Котика.
Забудова вулиці — однодоверховий констрзтсгивізм 30-х і 50-х років, нові індивідуальні забудови.
б. Між вулицями Кульм^ківською і Городоцькою
з?/
Паралельно до вулиці Пустомитів- ської йде вулиця Вечірня, названа так 1950 року, від 1936 року називалася Млоцького. Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, нові індивідуальні забудови.
Вул. Вечірня, 8
Вул. Вечірня, 12
Вулицю Кульпарківську з ву^цею Любінською з’єднує вулиця Садова, названа таїк 1946 року, від 1933 року мала назву Точинського, частина вулиці до 50-х років називалася Дворова, від 1958 року — Садова бічна.
Забудова вулиці — двоповерхова барачна 50-х років, чотириповерховий констрзгктивізм початку 60-х років, п’ятиповерховий конструктивізм 70-х років, дев’ятиповерхові житлові забудови 80-х років, нові індивідуальні забудови.
Від вулиці Любінської № 71 відходить тупикова вулиця Зоряна, названа так 1946 року, від 1926 року мала назву Любінська дорога бічна, від 1938 року — Зубжицького, на честь польського архітектора Яна Сас-Зубжицького (1860-1935). Будинок № 27 — дерев’яний.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х і 50-х років, нові індивідуальні забудови.
Паралельно до вулиці Зоряної йде вулиця Підміська, названа так 1934 року. Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, нові індивідуальні забудови.
372 /2ІЗ 6і/мщі Мбоба
Паралельно до вулиці Підміської йде вулиця Бабія, названа так 1993 poity на честь українського письменника, поета і політичного діяча Олеся Бабія (1897-1975), до 1974 року мала назву Любінська бічна, від 1974 року була частиною вулиці Рибалка.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х і 50-х років, нові індивігіуальні забудови.
Від будинідг No 89 вулиці Любінської відходить невелика тупикова вулиця Голубина, названа так 1936 року. Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, нові індивідуальні забудови.
Паралельно до вулиці Голз^иноі йде вулиця Ластівчина, названа так 1943 року, до цього часу називалася Урбановича. Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років.
Паралельно до вулиці Ластівчиної йде вулиця Насінна, названа так 1958 poiq^. Забудова вулиці — одноповерховий констрз^ктивізм 30-х років, нові індивідуальні забудови.
Від перехрестя вулиць Любінської і Яворницького відходить вулиця Петлюри, названа так 1992 року на честь видатного з^аїнського політичного діяча, голови Директорії УНР Симона Петлюри (1879-1925), від 1974 року мала назву Рибалка, на честь радянського маршала Павла Рибалка (1894—1948), до того часу називалася Любінська бічна.
У 9-поверховому житловому будинку № 2 від радянських часів містяться поштове відділення, Ощадбанк, магазин меблів, на місці колишнього продовольчого магазину і їдальні «Кулінарія» зараз працює кафе-бар, аптека і гральні гштомати. Адресу № 11 від 70-х років має автостанція № З і Новий ринок. За часів СРСР адресу № 11а мали магазини «Тканини» і «Радіоелектротовари», а адресу № 116 — «Уцінені товари», «Посуд» і «Овочі».
Адресу № 32 має храм Усіх Святих Українського Народу УГКЦ, споруджений у 2000-х роках. Адресу № 32а від 2007 року має новозбудований супермаркет «Барвінок». Адресу № 27 за часів СРСР мало ательє з пошиття портьєр, адресу No 39 — піонерський клз^ «Гренада», а адреси № 41 і № 43 — бібліотеки.
Забудова вулиці — п’ятиповерхова 60-х і 90-х років, дев’ятиповерхова 80-90-х років.
Вулицю Петлюри з вулицею Виговського з’єднує вулиця Кудьчицької, названа тгік 1969 року на честь української здгдожниці Олени Кульчицької (1877-1967). Забудова вулиці — дев’ятиповерхова 80-х років, п’ятиповерхова 60-70-х років.
7. Між вулицями Городоцькою і Шевченка
Однією з магістральних вулиць Львова є вулиця Горододька (назва від сз^часного районного центру Львівської області міста Городка, куди прямувала вулиця), яка, простягаючись у західному напрямку, з’єднує проспект Свободи з межею міста. Початкова частина вулиці до розвилки з вулицею Шевченка від кінця XVI століття мала назву Святої Лини, бо заверіщгвалася однойменним костелом. Від 1871 poiQr називалася Казимирівською, на честь польського короля Казимира III Великого (1333-1370), який 1340 і 1349 року захопив галицькі землі й приєднав їх до Речі Посполитої. Від 1933 року ця назва змінилася на Казимира Великого, за совєтської влади у 1944-1964 роках вулиця носила ім’я Чапаєва, на честь військового діяча ч^ісів громадянської війни в Росії 1917-1922 років Васілія Чапаєва (1887-1919). Від 1964 року ця частина вулиці, об’єднавшись із горішньою частиною до межі міста, називалася 1 Травня, на честь комуністичного свята міжнародної солідарності трудящих.
Частина вулиці (між розвилками з вулицями Шевченка і Залізничною) до кінця XVIII століття називалася Краківською дорогою, від 1786 року — Городоцькою, від 1938 року — Токажевського, на честь польського генерала, учасника українсько-польської війни 1918-1919 років Міхала Токажевського-Ка- рашевича (1893-1964), в часі німецької окупації — Вінерштрассе (Віденська). Частина вулиці від вулиці Боберського до межі міста до середини XIX століття назвалася Городоцькою дорогою за рогаткою, від 1871 poiq^ — Богданівкою (за назвою цієї дільниці), від 1933 року — Городоцькою. Від 1964 року усі три частини вулиці об’єднали у вулицю 1 Травня, яка від 1990 року називається Городоцькою.
Адресу No 1 (нині проспект Свободи № 44) за польських часів мала фабрика парасоль Вальдмана, за часів СРСР, у 50-60-х роках, тут була перукарня, зараз є кафе-бар «Горлиця», магазин білизни «Докар» і бар «Версаль».
Адресу № 2 за польських часів мав Товарний дім, від радянських часів іут міститься обласний аптечний склад, за часів СРСР тут ще був магазин «Здоров’я», зараз це аптека.
У житловому будинку Nq з за польських часів містилася біжутерія Кін- стора, магазин тканин Адлерштгійна і сзгконні товари Герстенфельда, у 50-х
374
f243Мбоба
\y
роках — магазин товарів художньої вишивки, згодом магазин «Філателія», зараз тут весільний салон «Діва» і магазин ювелірних виробів «Агат».
У житловому будинку № 4 за польських часів була
1-а фабрика парасоль, магазин музичних інструментів «Ліра» Ліпшютца і магазин грамофонів «Ліра» Балабана і Гехта, у кінці 80-х років минулого століття у цьому будинку відкрили перше у Львові кооперативне кафе Вул. Городоцька, 4 «Хлібосол» , яке користувалося
тоді надзвичайною популярністю серед львів'ян, зараз це приміщення пустує. У цьому ж будинку міститься магазин «Продукти».
У житловому будинку № 5 за польських часів містилася годинникарська майстерня Аустрайхера і торгівля сз^сном Соломона Львова, за часів СРСР, у 50-60-х роках, була чайна, зараз тут кафе-бар «Вілія» і магазин тканин «Снов’ян- ка», який працює від совєтських часів.
У житловому будинку No 7 до 1939 року містилася цукерня Заморського і перукарня Дюкера, зараз тут від радянських часів працює магазин «Дорожні речі», у часи незалежності з'явився магазин відео-аудіо і виробництво зовнішньої реклами «Неон».
Адресу No 8 за польських часів мав магазин тканин Цєхановського, склад і продаж скла та порцеляни Апфельбаума і Бекеша, магазин колоніальних товарів «Kaf-Tea», за совєтських часів тут був ремонт годинників і клуб Добровільного протипожежного товариства, зараз є салон одягу «House», страхова компанія «АІІСО AIG-Life», агенція нерухомості «Квартал-А» і гральні автомати.
У житловому будинку No 9 за польських часів була фабрика меблів «Капе- зет» і магазин капелюхів та шапок Вальдманна, у 50-60-х роках — майстерня артілі «Побутобслз^взшання», зараз тут магазин «Взуття» і туристична фірма «Ферос».
Адресу No 10 за польських часів мгів магазин вззпгтя Крішера, зараз тут в одноповерховому приміщенні, збудованому на початку 70-х років, міститься магазин «Сантехніка» і магазин спорттоварів «Планета спорт».
У житловому будинку No 11 за часів СРСР був магазин «Побутові товари», зараз тут кафе «Бістро» і магазин канцтоварів «Галицький писар». У житловому будинку No 12 за радянських часів у 50-х роках містився клуб пожежників, магазини «Посуд», «Одяг», «Взуття», виготовлення дверей і ремонт швейних машин.
У житловому будинку No 13 за польських часів був магазин швейних машин і грамофонів «Сирена», зараз тут від часів СРСР магазин «Електропобзггові то¬
7. Між вулицями Городовькою і Шевченка
375
вари». У будівлі № 15 до війни був готель Фріда «Асторія», від совєтських часів — готель «Київ», за часів СРСР Tjrr також містився Клуб творчої молоді, відомий у народі як «комсомольський андеґразгнд» і ательє мод 1-го розряду «Силует», зараз в цій будівлі, окрім готелю, ремонт взуття і виготовлення ключів.
у житловому будинку No 16 за польських часів була фабрика хутра Мар’яша, у 50-60-х роках—механічний технікум, у 60-80-х роках — магазин готового одяїу фірми «Маяк», зараз тут магазин побутової техніки «Фокстрот», магазин кухонних меблів «Рода», кав’ярня, прокуратура міста Львова і казначейство Шевченківського району.
У будинку № 17 (на розі з вулицею Наливайка) за польських часів 63Ш склад і магазин текстильних товарів Ерліха, фабрика парасоль і ціпків Гевюрца, 1949 року тут відкрили фірмовий магазин Городоцька, 11
легкої промисловості, протягом усього радянського періоду у будівлі містилася швейна фабрика № 2, зараз тут магазин побутової техніки «Технолюкс».
Адресу No 18 у 50-х роках мав скзшочний пзшкт, зараз цієї адреси не існує. У житловому будинку No 19 за польських часів був магазин колоніальних товарів і магазин тканин Ґутмана, зараз тут магазин «Комп’ютерний всесвіт».
Адресу No 20 за польських часів мало карно-слідче ув’язнення, знане в народі, як тюрма «Бригідки», зараз тут від часів СРСР слідчий ізолятор. Цю ж адресу за польських часів мав млин Горовіца-Зіманда. У житловому будинку № 21 за польських часів містилася друкарня Мадфоса і біжутерія Гальперна, у часи СРСР — магазин головних уборів, зараз тут магазин цифрової техніки «Цифро- вичок», кафе «Венеція» і залоговий банк.
У житловому будинку № 22 за часів Польщі був магазин тканин Фінкельштайна і склад заліза Франкля, зараз тут кафе-бар. Адресу № 23 за польських часів мав продаж
швейних машин Ґроскопфа, Вул. Городоцьт, 25
376 ї2ЧЗЄ((МщіМЄоЄа
у 50-х роках — артіль «Кооптруд», зараз тут ремонтно-будівельне управління «Галич» і фірма «Всесвіт даз^г)».
У житловому будинку No 25 за польських часів був продаж рільничих машин «Аграрія» Камінського, перукарня Розенберґа, ательє дамських капелюхів Нойвельта, магазин чоловічного готового одяїу Варта і Штайна, за совєтських часів — магазин дит5ічого взуття «Оленка», зараз тут залишився взуттєвий магазин і в часі незалежності розмістився салон мобільного зв’язку «Київстар».
У будівлі No 26 за польських часів містилися міські казарми поліції, цю ж адресу мав і Ґродський заміський суд, у 50-х роках — філія Українського театрального товариства, зараз тут від часів СРСР Львівський державний університет внутрішніх справ, сучасна будівля зведена 2001 року,
У житловому будинку No 27 за часів СРСР були магазини «Тканини», «Шкіряна галантерея» і магазин чоловічого взуття, від радянських часів тут міститься відділення Ощадбанку, також зараз є магазин взуття «Монарх», магазин побутової техніки «Нью Вінд», магазин аудіовідеотехніки «Сінема», ювелірний магазин «Діадема» і приватний нотаріус.
Адресу № 28 за польських часів мав меблевий магазин Штайля, у повоєнні часи цю ж адресу мав ремонт годинників, радіоапаратзфи, галантереї, іграшок, велосипедів, дитячих колясок і панчіх «Капрон», зараз цієї адреси не існує.
Адресу № 29 (зараз це Менцінського № 12) від польських часів має аптека «Під золотим левом», назву якої відновили в часи української незалежності. Цю ж адресу у польські часи мали готель Ворера і перукарня Ляунера.
Адресу No ЗО до 1939 року мало управління міської поліції, зараз цієї адреси не існує. У житловому будинку No 31 за польських часів була аптека Шимона Гея, за совєтських часів — магазин радіоелектротоварів, зараз тут магазин модного одяїу «Парк Авеню» і продуктовий магазин «Еколан», який до 90-х років був хлібним магазином.
Адресу No 32 за польськга часів мав костел Святої Анни, скульптуру Яна Непомука, встановлену перед костелом 1910 року, знишдла радянська влада. Від повоєнних років у храмі влаштзшали міські залізничні каси, тож це місце ш;е до початку XXI століття називали «біля міських кас», від бО-х років тут був меблевий магазин Nq 6, також цю адресу у часи СРСР мала міськдовідка, від початку 90-х років минулого століття тут храм Святої Анни УГКЦ.
У житловому будинку Nq 33 за польських часів містилося ательє дамських капелюхів Ротштайна і ювелірний магазин Шорра, у повоєнні часи до 50-х років був скзшний пункт дорогоцінних металів і цінних речей, у 60-80-х роках — магазин взуття і магазин електротоварів та культтоварів, зараз тут відділення «ПроКредитВанку» і виробництво вікон та дверей «Партнер».
Адресу No 34 за польських часів мали повітові суди, зараз цієї адреси не існує. У житловому будинку No 35 за польських часів був магазин чоловічого одяїу Перльберґера, ювелірний магазин Каца, книгарня Маріулеса і магазин дзеркал Маркуса, за часів СРСР — подарзшковий магазин «Український сувенір», зараз тут магазин продуктів «Фазан» і салон мобільного зв'язку,
У будівлі No 36 за польських часів містився Католицький дім і Малий Театр комедії, до 1939 року — кінотеатр і ресторан Юзефа Косіва, за радянської
7. Між вулицями Городоцькою і Шевченка
377
влади від повоєнних часів — Львівський театр музичної комедії. 1954 року його перевели до Одеси, натомість сюди перевели з Одеси російський драматичний театр, заснований 1931 року. Згодом цей театр реорганіззшали у театр Прикарпатського військового окрзоу, зараз це театр Західного оперативного командування, 2008 року переданий у комунальне підпорядкування. Цю ж адресу за радянських часів мала майстерня роздрібного об’єднання «Промтовари». На початку XXI століття тут також розмістили нічний клз^б «Трз^а», весільний і косметичний салони.
У житловому будині^г No 37 за польських часів був магазин кухонних товарів Лємана, від 50-х років — фотосалон тресту «Укрфото», зараз це цифрова лабораторія і фотостудія «Кодак», також працює магазин «Продукти».
У будівлі No 38 до 1939 року містилася польська приватна гімназія імені Юліуша Словацького, у повоєнні часи — залізнична середня школа № 2, від часів СРСР — спеціалізована середня школа № 56 з поглибленим вивченням англійської мови, в часи української незалежності ш;е розмістився Галицький правничий ліцей.
У житловому будинідг № 39 у 50-х роках була артіль імені Паризької Комуни, у 60-80-х роках — комісійний магазин, зараз тут магазин взуття і ювелірний магазин «Діамантик».
У будівлі No 40 за польських часів розмішувалися казарми артилерії, від часів СРСР тут військова частина. У житловому будинку № 43 у 50-х роках було кафе, від 70-х років працює фірма побутових послуг з ремонту та виготовлення галантерейних виробів, також від часів СРСР працює дзеркальне ательє «Алмаз».
У подвір’ї житлового будинку No 45 до 1939 року містилася синагога (фундатор — єврейський промисловець Йона Шпрехер), за совєтських часів, у 50-60-х роках, — ремонт та індпошив взуття, ремонт швейних машин, згодом працював продуктовий маїгазин, також за часів СРСР містився ювелірний магазин «Ізумруд», зараз це ювелірна галерея «Лущор», також у цьому будині^г зараз містяться гриль-бар «Люкс» і салон «Вікна і двері».
У житловому будинку No 47 за польських часів був магазин каїнцелярського приладдя Фріда, фотоательє Файля і продаж дрз^сарських машинок «Svedpol», у часи СРСР до 50-х років — скупний пзшкт, від 50-х років працює ювелірний магазин, який зараз має назву «Талісман». У цьому ж будинку за часів незалежності облаштували магазин сантехніки «Металбуд». Вул. Городоцька, 45
f243eifjiuiiiMeaea
У житловому будині^ No 49 у 50-х роках був магазин меблів і госптоварів, ательє індпошиву одяїу, у 60-80-х роках — магазини «Оптика» і «Шкіргалантерея», зараз тут магазин «Продукти» і від часів СРСР магазин «Килимові вироби». На фасаді житлового будинку Nq 50 вмістили 1989 року меморіальну таблицю, яка засвідчує, що тзгг від 1928 по 1937 рік мешкав видатний зосршнський поет Богдан-Ігор Антонич.
У житловому будинку No 51 за польських часів бзгв магазин готового жіночого одяїу Люфта, за радянських часів — магазин «Продукти», від часів СРСР працює магазин «Тканини», а від часів незаїлежності — магазин будматеріалів «БудСам» і магазин галантереї «Левеня».
У житловому будинку No 52 від часів СРСР працює відділення Ощадбанку, від часів незалежності — салон мобільного зв’язку «Київстар», магазин алкогольних напоїв «Алко» і магазин «Церковні тканини».
У житловому будинку No 53 за польських часів був продаж рільничих машин Нойберґера, від радянських часів — хлібний магазин, зараз це домашній магазин «Еколан». У житловому будинку Nq 55 за часів СРСР був хлібний магазин, зараз тут перз^арня. Адресу Nq 55а зараз має магазин «Родинна ковбаска» і ремонт годинників.
У житловому будинку No 57 за совєтських часів був приймальний пункт Будинку побзпгу, зараз тут магазин «Жива риба» і магазин мобільних телефонів «Мобілочка». У житловому будинку Nq 59 за совєтських часів була книгарня, зараз тут гральні автомати.
У жиргловому будинку No 61 від радянських часів міститься магазин «Спорттойари», також тут розташовані магазин «Світоч» і піцерія «Пронто». У житлово»^ будині^г No 62 за часів СРСР була їдальня, зараз тут туристична агенція «Андерс». У житловому будинку № 63 за часів СРСР було відділення з працевлаштування Залізничного району, зараз тут аптека і мобільний салон «Київстар».
Адресу No 64 за польськшс часів мала фабрика сільськогосподарських машин, від часів СРСР — завод автозапчастин, який має вхід з вулиці Одеської, у будинку No 64 від початку XXI століття міститься більярдна. У житловому будинку No 66 від польських часів працює аптека, у часи незалежності тут відкрили магазин фітопрепаратів «Зелена планета».
У житловому будинку No 67 до війни був заклад гіпсово-цементних виробів Кампеля, за радянських часів — ательє мод 1-го розряду «Силует», від часів СРСР міститься мисливський магазин, який до 90-х років мав назву «Мисливець», зараз це «Сокіл», у цьому ж будинку від часів незалежності розташувалися магазин сантехніки «Дельфін», магазин касет, CD і DVD «Ля Ля Фа» і міні-маркет «Овен».
У житловому будинку No 68 за совєтських часів містився комісійний магазин, зараз тут магазин «Вікна-двері». У житловому будинку № 72 від часів СРСР міститься хлібний магазин, також тут працює магазин «Продукти». У житловому будинку No 73 від совєтських часів міститься бібліотека для дітей, від часів незалежності є також магазин «Вікна-двері».
У житловому будинку Nq 74 за часів СРСР містилися продовольчий магазин «Першотравневий» і «Варенична», зараз це, відповідно, магазин «Родинна
7. Між вулицями Городоцькою і Шееченка
379
ковбаска» і «Бістро». У житловому 5-повер- ховому будинку 50-х років No 76 за радянських часів містився фірмовий магазин телевізійного зашоду «Електрон», від часів незалежності тут магазин спортивного одяїу «Адідас».
У житловому будинку No 82 за часів СРСР містився магазин «Скло, кераміка, фарфори, зараз тут магазин побутової техніки «Термокомфорт». Адресу No 83 має міський цирк, збудований 1963 року, цю ж адресу має і готель цирку «Арена».
У житловому будинку № 84 за радянських часів містився фотосалон, від часів СРСР працює перзосарня, також міститься магазин автозапчастин. У 5-поверховому будинку 50-х років № 85 від радянських часів міститься гуртожиток Інституту новітніх технологій та управління (колишній технікум радіоелектроніки), за часів СРСР тут була також щальня технікуму, зараз містяться аптека, ресторан «Еліта» та ресторан «Літній майданчик» на подвір’ї будинку. Городоцька, 73.
До війни навпроти будинку № 85 вулиці Городоцької і № 2а вулйці Озар- кевича, на місці теперішнього скверу з дитячим майданчиком, була житлова забудова. У житловому будинку № 86 за часів СРСР працював магазин «Галантерея», зараз тут ювелірний магазин* «Золото і срібло».
У житловому будинку No 90 за радянських часів був магазин «Молоко», зараз тут магазин продуктів «Люкс-М». У житловому будинку № 95 за часів СРСР був овочевий магазин, зараз тут магазин будівельних матеріалів «Сучасна оселя».
У житловому будинку № 96 за радянських часів працював досить популярний у цьому районі гастроном «Львів», зараз він переобладнується. У житловому будинку No 100 за часів СРСР був промтоварний магазин Львівської залізниці і ремонт годинників, який залишився тут донині, а часи незалежності тут відкрили кафе «Салі».
У житловому будинку No 102 за часів СРСР був магазин «Взуття», від со- вєтських часів залишився ювелірний магазин «Р^ін», також працює магазин фототоварів та годинників і магазин засобів зв’язку «Титан».
У житловому будині^^ No 104 за часів СРСР містилися магазин спорттоварів, продовольчий магазин і кафе-морозиво, яке згодом перетворилося на кафе-бар «Магнолія», в цьому ж будинку працює майстерня з виготовлення решіток та огорож і м£ігазин торгівельної мережі «Електромайстер».
У житловому будинку No 106 за часів СРСР був галантерейний магазин Львівської залізниці, зараз іут страхова агенція «Гарант», магазин «Культтовари», магазин «Продзости» і торгівельний центр «Універмаг*.
380
Ї2ЧЗ etfMU^ Львова
Адресу Nq 108 за часів СРСР мав магазин «Тканини*, зараз це житловий будинок на вулиці Стародубській № 1. У житловому будинку № 110 за радянських часів був магазин «Риба», зараз тут магазин насіння «Зелений світ» і гральні автомати.
У житловому будинку № 112 (Залізнична № 2) за часів СРСР була їдальня, зараз це кафе «Українські страви», у цьому будинку також міститься салон мобільного зв’язіцг «Евросеть». У житловому будинід?^ № 115 за радянських часів містився комісійний магазин, зараз тут магазин зброї «Арсенал-Л».
У житловому будинку No 117 за часів СРСР містився магазин «Панчохи», зараз тут магазини «Продукти», «Тканини», «Львівський тютюн» і меблева майстерня. Адресу № 121 від польських часів має хлібокомбінат, у житловому будинку є домашній магазин «Еколан».
У житловому будинку Nq 123 за часів СРСР був магазини «Парфумерія», зараз це магазин косметики і парфумерії «Вікторія», також працюють ілагази- ни «Продукти», «М’ясо-ковбаси» і гральні автомати. Адресу Городоцька № 123 також має Приміський залізничний вокзал на розі з вулицею Чернівецькою, відкритий 1997 poigr на місці товарної станції, за польських часів тут був Чернівецький двірець.
У житловому будинку № 125 від часів СРСР працює відділення Ощадбан- також є магазин «Електротовари», ательє з пошиття та ремонту хутрових виробів і ремонт годинників. Адресу Nq 126 від часів СРСР має Залізничний районний відділ міліції та обласне відділення ДАІ.
Адресу № 132 від 1948 року має Львівський жиро- комбінат, який до часів незалежності мав назву «Жовтень». У житловому будинку № 133 за часів СРСР був фотосалон, зараз тут магазин «Взуття». Триповерховий житловий будинок Nq 134 збудовано у кінці 50-х — на початідг бО-х років.
У житловому будинку Nq 135 за часів СРСР бзгв магазин готового жіночого одягу, зараз тут магазин косметики «ДЦ». Одноповерховий будинок 50-х років Nq 136, збудований як дитячий садок, останніми роками служить як житловий будинок.
у житловому будинку Nq 137 за часів СРСР містилося районне віддалення з працевлаштування громадян Радянського району, зараз тут магазин спортивного взуття і салон мобільного зв’язі^г «Life». У житловому будинку № 139 від радянських часів працює бібліотека для дорослих, також тут є магазин «Взуття» і магазин «Меблі». У житловому будинку Nq 141 за радянських часів Ьув магазин готового чоловічого одягу, зараз тут маггізин «Промтовари».
Вул. Городоцька, 136
7. Між вулиііями Городоцькою і Шееченка 381
У будинку Nq 143 від радянських часів працює відділення Ощадбанку, також тут міститься кафе «Млинці» і магазин «Вз)птя». У будинку № 145 до ДрЗ^Ї світової війни містилися осередки з^сраїнських молодіжних організацій «Пласт» і «Сокіл». Одноповерховий житловий будинок барачного типу № 146 збудовано у 50-х роках. Двоповерховий житловий будинок барачного типу № 150 збудовано у 50-х роках.
У житловому будинку No 151 за часів СРСР була майстерня монтажного Зшравління, від радянських часів тут працює поштове відділення і магазин «Продукти».
Адресу No 155 має Привокзальний ринок, збудований у повоєнні роки у сусідстві зі старим Городоцьким цвинтарем, на зламі XX і ЙСІ століть територію ринку розбудували і спорудили за цією адресою торгівельний центр «Привокзальний».
Адресу No 161 за часів СРСР мав збірний пункт працевлаштування населення, зараз на цьому місці новозбудований житловий приватний будинок.
На розі вулиці Городоцької і плошд Фабричної до Дрз^гої світової війни стояла синагога «Охель Яшарім».
Адресу No 168 від совєтських часів має хлібзавод № 1, який у 60-80-х мав назву макаронне виробниче об’єднання «Укрмакаронпром», а за Польпц «Меріофій».
У житловому будинку No 171 у 90-х роках обладнали один із перших у Львові магазинів музичних інструментів «Ямаха», зараз тут гральні автомати. У будівлі 60-х років No 172 від радянських часів міститься меблева фабрика «Карпати». Адресу № 175 має С}шермаркет «Скриня», споруджений 2006 року.
Адресу №176 від радянських часів має Львівський мотозавод, спочатку це був велосипедний завод, облаштований на місці польської велосипедної майстерні. Адресу № 183 від польських часів має трамвайне депо № 1. У 4-по- верховому житловому будинку 50-х років No 187 від часів СРСР міститься магазин «Продукти» і кафе-бар.
У 4-поверховому житловому будинку 50-х років № 209 за радянських часів був овочевий магазин, зараз тут магазин «Продукти» і кав'ярня. У 5-поверхо- воі^ житловому будинку 60-х років No 212 за часів СРСР працювала книгарня «Глобус», зараз тут аптека.
Адресу No 217 від радянських часів має опорний пункт правопорядку. У одноповерховому приміш;енні 60-х років № 219а за радянських часів 63Ш магазин «В35ПГТЯ», зараз Tjrr магазин будівельних матеріалів «Богданівка».
У 3-поверховій будівлі середини 50-х років № 225 від часів СРСР міститься Будинок культури виробничого об’єднання «Аьвівхімсільхозмаш» («Аьвівсіль- маш»). Від часів незалежності це приміщення також орендує салон меблів і протестантська церква «Ковчег».
П’ятиповерховий житловий будинок No 229 збудовано у 1965 році. У житловому будинку No 257 за часів СРСР містився магазин готового одягу^Д магазин «Продукти», зараз тут бар «Під кущем хмелю» і магазин «Світ дверей і вікон». У житловому будинку № 265 від радянських часів міститься відділення Ощадбанідг і магазин «Продукти».
382 f2iS 6ifjuu^Ub6o6a
У будівлі No 281 за Польщі містився Народний Дім Сигнівки, від радянських часів тут обладнали кінотеатр імені Чкалова (згодом, за часів незалежності, — «Арлекіно»), від часів СРСР тут міститься бібліотека для дорослих, а також зараз працює кафе «Арле-Кіно», диско-бар і кури-гриль.
Адресу № 282 за часів СРСР мала станція техобслуговування автомобілів No 1, зараз це автомобільний дім «Львів». У 5-поверховому житловому будинку 60-х років No 287 від радянських часів працює магазин «Оптика», також тут облаштували магазин «Продукти», кав’ярню і гральні автомати.
У 2-поверховій будівлі 60-х років № 299 за радянських часів було ательє мод «Силует» і магазин промислових товарів, від часів СРСР працює магазин «Продукти», кав’йрня і ремонт взуття, у часі незалежності облаштували магазин «Меблі».
Адресу Городоцька № 319а має храм Воскресіння Христового. Перед Другою світовою війною тут розпочалося будівництво римо-католицького храму, яке було перерване війною. Споруда, над котрою вже мали зводити дахове перекриття, по війні за радянської влади опинилася у занедбаному стані, її спочатку використовували під склад, згодом під спортзал. У дев’яностих роках минулого століття греко-католицька громада взялася за відбудову храму, яка тривала близько десяти років.
Адресу No 355 за часів СРСР мали склади будівельних матеріалів та сантех- обладнання, дрібнооптовий магазин «Аьвівпостачзбзпгу», зараз тут міститься торгівельна мережа «Будівельні рішення», гуртівня ковбасних та молочних виробів, стоматологічний кабінет, перукарня, їдальня і кафе-бар.
Адресу No 357 за часів СРСР мали меблеві склади і магазини, зараз тут меблева фірма «Діваль», відділення «Укрексімбанку» і «Електрон-банку», мережа «Інтермаркет», торгівельний центр фарб, кафе «Канапе». Адресу № 359 має станція техобслутовізгвання автомобілів і представництво компанії «Проктер енд Ґембл». Адресу No 367 має експоцентр «Аьвів». Від 2006 року адресу № 300 має центр оптової торгівлі «Метро».
За польських часів будівлі вулиці Городоцької за розвилкою з вулицею Янів- ською (Шевченка) мали такі адреси: № 26 — газета «Glos Ргасу», № З — магазин готового одягу Гевеля, м£ігазин письмового приладдя Шпебера і парфумерія «Під чорним псом». No За — магазин взуття та одяїу «На-Lim», маїгазин взуття Ротштайна і овочевий магазин Бремера, № 5 — готель «Панський» Ерльбаума і галантерея Кремера, № 7 — фабрика бетонних виробів Шатца, № 9 — цукерня Кольмана, № 10 — магазин техніки Фрема і магазин ламп Васильковського, No 11 — роздрібна бакалія Меєрзан, фотоательє «Анна» Ебеля, № 13 — молочарня Фзфґанґа, No 14 — магазин кухонного посуду Раз^терґера, № 19 —: міський заклад постачання харчових продуктів, Nq 22 — годинникарська майстерня Ґолда, No 23 — ресторан Банка, автомобільне транспортне бюро Шапіри, тютюнові вироби Стефановича, горілчаний магазин Кельнера, магазин письмового приладдя Берковича, дамські капелюхи Гальперман, Nq 24 — овочевий магазин Туне, магазин автозаіпчастин Арнольда Аеана, цукерня Йохина, Nq 26 — фабрика музичних інструментів (фортепіано) Франца Нєвчика, редакція газети «Glos Zwig^ku Mlodzie^», No 26/28 — фабрика рільничих машин Гофгерр-Шранц,
7. МІЖ вупицяяш Городовькою і Шевченка 3^3
Клейтон-Шуттлеворт, № 27 — ресторан Вайнштока, № ЗО — аптечна іуртівня спілки «Лабор», аптека Шайнбаха, № 32 — ресторан Фабіана, № 36 — мгігазин технічних товарів «Вентиль», експлуатаційне бюро Шрайбера, фабрика дзеркал Вайсмана, № 37 — магазин будівельних матеріалів Люстмана і Корна, No 38 — магазин готового одяїу Майзельса, магазин готового одяїу Моліхара- Умрата і спілки, № 41 — годинникарська майстерня Бялера, № 44 — ресторан Бухштаба, № 46 — підприємство перевізників Гасклера, № 47 — магазин електротехнічних товарів «Універсум», від 1940 року адресу № 46/48 мав лікеро-горілчаний та ректифікаційний завод № 1, № 50 — склад рільничих і швейних машин Фоерштайна, № 51 — пральня Фрідмана, технічне бюро Гри- невича і Віллера, № 52 — магазин дамського одягу Анни Штехер, № 53а — готель «Бульвар» Грубера, № 54 — магазин колоніальних товарів «Соїопіаіе», № 55/57 — продаж музичних інстрз^ентів Ачкевіча, № 56(58) — кооперативна ощадна каса, Банк рільничий і продаж рільничих машин, № 57 — магазин готового одягу Ґрюнера, № 59а — продаж музичних інструментів Гехта і спілки, № 60 — магазин зоггрових виробів «Mrowka», № 61 — продаж рільничих машин Чехословадької акціонерної спілки, № 65 — магазин готового одягу Фінклера, № 66 — галантерея Баднера, кресова книгарня Стефановича, № 67 — ресторан Рада, Nq 68 — продаж взуття Кляйнмана, № 69 — магазин взуття «Орно» Вайцмана, магазин порохотягів Кранца, фабрика цукру Ротґойслера, магазин меду Вольфа, № 70 — магазин народного одяїу Барона, ресторан Лемпеля, № 71 — антикварня «Пгшта», торгівля уживаними речами, № 71а — фотоательє Ліхта, № 72 — виробництво і продаж алкогольних напоїв Кесслера, № 73 — молочарня Гольцмана, № 74 — галантерея Фляйшера, № 76 — продаж вз)пгтя Фельда, гуртівня цукру Шраммера, № 77 — годинникарська майстерня Акса, №81 — аптека'Мєчислава Лазовського, № 83 — транспортне бюро судноплавства, овочевий магазин Чоппа, книгарня Гаусфрора, книгарня та гштнкваріат Софії Гаузірер, № 84 — гуртовий продаж дерева на опал Аор’є, аптека Зиґмун- товича, No 85 — ресторан Козловського, № 87 — аптечний магазин Бляйберґа, № 89 — ресторан Гебера, гіпсова фабрика Майблюма, № 93 — судноплавне бюро Canadian Pacific Railway; The Royal Mail Steam Packet Co., Nq 101 — судноплавне бюро «Голландія-Америка», № 103 — Окружна дирекція державних лісів. No 111 — паркетна фабрика Нойдека, № 121 — виробництво і продаж полотна спілки «Аенполь», ресторан Мюнцера, № 127 — Споживча спілка залізничних кондукторів, № 129 — ресторан Діка, № 133 — гуртовий продаж муки Тазгбе, № 143 — підприємство перевізників Вальтера, Ne 147 — фабрика коробок «Картон», фабрика дротяних виробів Дичека і Альшера.
До 1950-х років через велику кількість індивідуальних забудов вулиця Городоцька мала чотирьохсоті номери.
У 90-х роках минулого століття на вулиці Городоцькій збудували три підземні переходи: на розі з вулицею Виговського, біля ззшинки ДОК і в кінці тролейбусної зупинки перед мостом. 2006 року відкрили автомобільний рух обвідною дорогою від Привокзального ринку до трампарку.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, констрз^тивізм 30-90-х років, нові забудови 2000-х років.
38Н
f2436ifMu4 Ub6t^a
Між вулицями Горо- доцькою і Сяйво міститься невелика площа Фабрична, названа так 1929 року. Забудова площі — одно- і двоповерховий констрзгктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова.
Вулицю Сяйво з вулицею Городоцькою з’єднує вулиця Кузневнча, названа так 1993 року на честь з^а- їнського скульптора Григорія Кузневнча (1871-1936). Від 1917 року вулиця назива- Вул. Кузневича, 22 ^ася Мейська, від 1936 ро¬
ку — Новаковського, в часі німецької окупації — Ярослав Мудриґассе, від 1946 року — 8 Березня. У будівлі № 2 від повоєнних часів міститься 3-я міська пожежна команда. Адресу № 4 у 50-х роках мав гараж готелю «Інтурист». У будинку № 14 за часів СРСР був дзеркальний цех.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий констрзта'ивізм 30-х років.
Вулицю Городоцьідг з вулицею Повітряною з’єднує вулиця Сяйво, названа так 1963 poiq/^. Частина вулиці від 1929 року називалася Грюнвальдська, на честь Грюнвальдської битви 1410 poigr, від 1928 року — Міська, в часі німецької аку- пації — Вестрінґ II, друга частина від 1930 року — Білогорська бічна, від 1938 року — Кулаковського, на честь загиблого учасника українсько-польської війни 1918-1919 років Войцеха Кулаковського, від 1950 до 1981 року — Кленова.
За польських часів на місці теперішньої адреси № 14 стояв костел Матері Божої Неустанної Помочі. 1960 року будівлю костелу знесли. 21 вересня 1991 року на цьому місці відбулося освячення і закладення перщого каменя ггід споруду нової православної церкви Покрови Пресвятої Богородиці, будівництво якої завершили 1996 роїдг. У будиніцг № 16 за часів СРСР була їдальня керамічного заводу. У будинку № 99 за польських часів містилася змішана загальноосвітня семирічна школа, від 50-х років тут була залізнична школа № 4 і вечірня школа робітничої молоді № 23, зараз тут середня школа № 65. Триповерхову прибудову школи звели у 60-х роках. У 2-поверховій будівлі 1952 року № 18 була залізнична школа № 5, зараз тут середня школа № 67.
Забудова вулиці — класицизм, польський констрзостивізм 30-х років і радянський 60-80-х.
Від вулиці Сяйво до західної межі міста перпендикулярно відгалужується вулиця Рудненська, названа так 1992 року. Від 1874 poigr називалася Біло- горська дорога, від 1916 року — Білогорська вулиця, бо йшла до села Білогорші, від 1925 року — Костюшки, від 1944 — знову Білогорська.
7. Між вулицями Городоцькою і Шееченка
3^5
Забудова вулиці—здебільшого промислова радянського періоду, також одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова.
Від вулиці Рудненської відгалужується невелика вулиця Гайова, названа так 1934 року. Вулиця має здебільшого одноповерхову садибну забудову повоєнного і нового часу.
Паралельно до вулиці Гайової йде вулиця Чагар- никова, названа так 1946 року. Від 1871 року мала назву Загайник, від 1925 року — Лісна.
Забудова вулиці — здебільшого одноповерхова садибна довоєнного часу, нові
одно- і двоповерхові будівлі..
Вул. Чагарникова
Паралельно до вулиці Рудненської йде вулиця Кондратюка, названа так 1963 року на честь з^раїнського вченого у галузі космічної техніки Юрія Кон- дратюка (1900-1942). Від 1926 року вулиця називалася Костюшка бічна, від 1933 року — Фільварочна, від 1946 року — Дворова.
Забудова вулиці — одноповерхова садибна 1960-2000-х років.
Паралельно до вулиці Кондратюка йде вулиця Самарська, названа так 1993 року, до того часу називалася Районна бічна. Забудова вулиці — одноповерхова садибна 1960-2000-х років.
Перпендикулярно від вулиці Рудненської на північ іде вулиця Оредьська, названа так 1993 року. Від 1924 року мала назву Гловацького, на честь соратника Тадезшіа Костюшки у польському повстанні 1794 року Вартоша Гловацького, від 1936 року називалася Воєводська, від 1945 — Районна.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий констрз^стивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова.
Паралельно до вулиці Орельської йде вулиця Темнидьких, названа так 1993 року на честь галицьких громадсько-політичних діячів, братів Володимира (1879-1938) і Омеляна (1882-1918) Темницьких. Від \92^ року вулиця називалася П’ястів, на честь першої династії польських князів і королів IX-XTV століть, від 1933 року була частиною вулиці Доробок. Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова.
Перпендикулярно до вулиці Широкої йде вулиця Планерна, названа так 1936 року. Від 1928 року називалася Шевченка бічна.
Забудова вулиці — одно- і двоповерхова садибна.
386
f2i3 6ifjiui^ Льбоба
Паралельно до вулиці Планерної йде вулиця Ангарна, названа так 1936 року. Від 1931 року називалася Барська.
Забудова вулиці — одно- і двоповерхова садибна 1950-2000-х років.
Вулицю Широідг з вулицею І^дненською з’єднує вулиця Гніздовськогоу названа так 1993 року на честь згкраїнського художника і скульптора XX століття Якова Гніздовського. Від 1977 року називалася Жданова, на честь совєтського партійного діяча Андрєя Жданова, від 1988 року — Левандівська.
Забудова вулиці — п’яти- і дев’ятиповерхова 70-х років.
Перпендикулярно до вулиці Гніздовського йде вулиця Сдастіона, названа так 1993 року на честь українського ^^дожника і етнографа Опаїнаса Сластіона (1855-1933). Від 1958 року вулиця називалася Низинна бічна.
Забудова вулиці — двоповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова.
Вулицю Калнишевського з вулицею Сластіона сполучає вулиця Ннзннна, названа так 1950 року. Від 1929 року мала назву Шевченка бічна, від 1930 — Нова, від 1931 року — Багниста. Будинок № 11 — одноповерховий житловий барак 50-х років. Будинки NqNq 19, 21, 23, 25 — двоповерхові житлові бараки 50-х років. Забудова вулиці — двоповерхова барачна 50-х років, дев’ятиповерхова житлова 70-х років.
Вулицю Повітряну з вулицею Сластіона з’єднує вулиця Вигода, названа так 1933 року. Будинки NqNq 42, 44, 46 — двоповерхові житлові бараки 50-х років. Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, двоповерхова житлова забудова 50-х років, п’ятиповерхова житлова забудова кінця 60-х років, одно- і двоповерхова забудова 2000-х років.
Паралельно до вулиці Вигоди йде вулиця Пілотів, названа так 1936 року. Від 1928 року називалася Замойського, на честь польського політичного та військового діяча Яна Замойського (1542-1605). Будинки NqNq 5 і 7 — барачна житлова забудова початі^ 50-х років, No 9 — одноповерхова лазня 50-х років. Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, одно- і двоповерхова Забудова 2000-х років.
Паралельно до вулиці Вигоди йде вулиця Доробок, названа так 1933 року. Від 1924 року мала назву П’яс-
Вул. Пілотів, 5-7
7. Між вулицями Городоцькою і Шевченка
387
тів, на честь першої династії польських князів і королів IX-XIV століть. За польських часів адресу № 14 мала фабрика газованої води Фрідмана, зараз тут одноповерховий житловий будинок. Забудова вулиці — одно- і двоповерхова садибна 30-60 років, п’яти- і чотирнадцятиповерхова 80-х, одно- і двоповерхова 2000-х років.
Вул. Олешківська, 2
Перпендикулярно до вулиці Широкої йде іупикова вулиця Олешківська, названа так 1993 року. Віц 1925 poiq^ вулиця називалася Каштелянська, від 1936 poiqr — Старостинська, від 1944 року — Громадянська. Забудова вулиці — одноповерхова садибна
Паралельно до вулйц і Олешківської Вул. Дідушка, 6-8 йде вулиця Щдуткл, названа так 1993
року на честь українського військового діяча, одного з організаторів легіону Українських Січових Стрільців Василя Дідушка. Від 1925 року вулиця мала назву Згімкнена, від 1936 poigr — Комісарська.
Забудова вулиці — одноповерхова садибна, будинки NqNq З і 8 — дерев’яні.
Паралельно до вулиці Дідушка йде вулиця Невелика, названа так 1950 року. Від 1931 poiqr мала назву Гетьманська, від 1936 року — Підкоморська. Забудова вулиці — одноповерхова садибна.
Вул. Олесницького, 7 Від вулиці Широкої на північ відгалужується вулиця Олесняцького, названа так 1992 poigr на честь укра-
Вул. Олесницького, 21
388
f243 6і(М€ЦІ Ub6o6a
їнського громадсько-політичного діяча, голови товариства «Просвіта» Євгена Олесницького (1860-1917). У 1916-1926 роках мала назву Варшавська, від 1933 — Капітана Бастира, на честь польського військового пілота Стефана Бастира (1890- 1920), в часі німецької окупації — Кохановскіґассе, на честь польського поета Яна Кохановського (1530-1584), від 1946 року — Багриць- кого, на честь російського совєтського поета Всеволода Вул. Олесницького, 101-103 Багрицького (1922-1942). У
будиніц^ № 14 за часів СРСР містився опорний пункт правопорядідг.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, одно-, дво- і триповерхова житлова забудова 2000-х років.
Паралельно до вулиці Олесницького йде вулиця Тісна, названа так 1933 року. Від 1928 poiq?^ називалася Собєського, на честь польського короля Яна III Собєського. На вулиці є дві діючі водяні колонки.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, п’ятиповерхова забудова 2000-х років.
Паралельно до вулиці Тісної йде вулиця Мирна, назвгша так після сорокових років минулого століття. Від 1931 poiQr називалася Конопницької, на честь польської письменниці Марії Конопницької (1842-1910), від 1933 року — Мірна. Будинок № б — дерев’яний. На вулиці є одна діюча водяна колонка.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова.
Паралельно до вулиці Мирної йде вулиця Скромна, названа так 1933 року. Від 1923 року називалася Сенаторська. На вулиці є одна діюча водяна колонка. Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, забудови 2000-х років.
Паралельно до вулиці Скромної йде вулиця Чнжевського, названа так 1993 poiqr на честь визначного украшського славіста, філософа та громадського діяча Дмитра Чижевського (1894—1977). Від 1928 року називалася Сенкевича, на честь польського письменника Генрика Сенкевича (1846-1916), віц 1933 poigr — Зв’язкова, у 1950-1993 роках — Профспілкова. У будинку № 43 за совєтських часів був дитячий садок, зараз тут базова станція мобільного зв’язідг.
7. Між вулицями Городоцькою і Шевченка
389
Вул. Моторна, 58
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х poidB, одноповерхова садибна забудова, одноповерхова забудова 2000-х років.
Паралельно до вулиці Чижевського йде вулиця Моторна, названа так 1936 року. Від 1927 року називалася Любельська, від 1933 року — Спулдзєльча (Кооперативна). Будинок No 58 — дерев’яний. Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, двоповерхова забудова 2000-х років.
*•'
Паралельно до вулиці Олесницького йде вулиця Маціевича, названа так 1991 року на честь українського інженера-конструктора і пілота Лева Маці- євича (1877-1910). Від 1925 року вулиця називалася Чарнецького, на честь польського військового діяча Стефана Чарнецького (1599-1655), від 1933 — Стеца, на честь польського військового льотчика Стефана Стеца (1889-1921), від 1946 року — Алелюхіна, на честь совєтського льотчика Алєксєя Алелюхіна (1920-1990). На вулиці є одна діюча водяна колонка.
Забудова вулиці — одноповерхова садибна.
Паралельно до вулиці Мацієвича йде вулиця Каганця, названа так 1992 року на честь українського політичного діяча, діяча товариства «Просвіта» Марка Каганця (1881-1908), від 1923 року мала назву Польова, від 1932 року — Жвірки, на честь польського військового пілота Францішка Жвірки (1895-1932), в часі німецької окупації — Шашкевичґассе, на честь з^фаїнського галицького письменника Маркіяна Шашкевича (1811-1943), а від 1946 року— Нестерова,
Вул. Чечета, 73
390 Ї2ЧЗ ^^ииці Львова
на честь російського льотчика, учасника Першої світової війни Петра Несте- рова (1887-1914).
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова.
Паралельно до вулиці Каганця йде вулиця Чечета, названа так 1993 року. Від 1923 року називалася Коллонтая, на честь польського політичного діяча Г^ґо Коллонтая (1750-1811), від 1932 року — Віїури, на честь польського авіаконструктора Станіслава Віїури, від 1946 року — Молодчого, на честь совєтського генерала авіації, у 1957-1993 роках — Леваневського, на честь совєтського льотчика. Адресу № 1 має храм УГКЦ Святих Андрія і Йосафата, збудований у 20-х роках минулого століття. У часи СРСР храм був чинним, тут наприкінці 80-х років відб)шалися одні з перших у Львові Богослужінь вірних УГКЦ. На вулиці є одна діюча водяна колонка.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий констрз^тивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова.
Паралельно до вулиці Моторної йде вулиця Пропелерна, названа так 1933 року. Від 1924 року називалася Словащького. Будинки NqNq 75 і 77 —дерев’яні.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, одно- і двоповерхова забудова 2000-х років.
Паралельно до вулз^ці Пропелерної йде вулиця Загородня, названа так 1946 року. Від 1922 року називалася Потоцького, від 1933 року — Загорода. Будинок № 6 — дерев'яний.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, одно- і двоповерхова забудова 2000-х років.
Паралельно до вулиці Загородньої йде вулиця На Чвертях, названа так 1933 року. Від 1923 року називалася Затишшя.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, одно- і двоповерхові забудови 2000-х років.
Паралельно до вулиці На Чвертях іде вулиця Немирівська, названа так 1950 року. Від 1928 року мала назву Блонна (Лзтова).
Забудова вулиці — одноповерховий констрз^стивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, одно-, дво- і триповерхові забудови 2000-х років.
Паралельно до вулиці Немирівської йде вулиця Каднишевського, названа так 1992 року на честь останнього отамана Запорізької Січі Петра Калнишев- ського (1690-1803). Від 1950 року була частиною вулиці Низинної, від 1958 року мала назву Хабарівська.
Будинки NqNq 2, 4, 6, 7, 8, 11, 19 — двоповерхові гуртожитки і житлові будинки барачного типу 50-х років. Будинок № 13 — триповерховий барачний гуртожиток 50-х років. У 4-поверховому житловому будинку 60-х років No 16
7. Між вулицями Городоцькою і Шевченка 39/
від совєтських часів міститься магазин «Автозапчастини», продуктовий магазин і бар. У 70-80-х роках тут був комісійний магазин з продажу автомобілів, який до початіц^ 90-х років вважався найголовнішим у Львові пунктом торгівлі новими і уживаними авто. Зараз на місці колишнього автобазару автостоянка. У 5-поверховому житловому будинку бО-х років No 17а за часів СРСР містився магазин промкооперації.
Забудова вулиці — дво- і триповерхова барачна 50-х років і чотири- та п'ятиповерхова 60-х років.
Перпендикулярно до вулиці Калнишевського йде вулиця Бдажкевич, названа так 1993 року на честь української письменниці і громадської дІ5ічки Іванни Блажкевич (1886-1977). Від 1957 року вулиця мала назву Прокатна. Забудова вулиці — двоповерховий конструктивізм 30-х років, чотири і дев’ятиповерховий констрз^стивізм 70-х років.
Паралельно до вулиці Блажкевич іде вулиця Мзгндяк, названа так 1993 року на честь львівського літературознавця Марії Мундяк (1928-1958). Від 1957 року вулиця називалася Новосільна. Двоповерховий житловий будинок № 5 збудовано у 50-х роках. Забудова вулиці — п’ятиповерхова 60-х років.
Вулицю Калнишевського з вулицею Широкою з’єднує вулиця Роксодяни, названа так 1992 року на честь дрзжини турецького султана Сулеймана II Насті Лісовської (Роксолани) (1505-1561). Від 1957 року називалася Новозаводська, від 1974 року — Горєлова, на честь російського совєтського живописця Гав- рііла Горєлова (1880-1966). Будинки NqNq 1-7 і 2-14 — двоповерхові барачні забудови кінця 50-х — початку 60-х років.
Забудова вулиці — двоповерхова барачна 50-х років, п’яти- і дев’ятиповерхова 70-х років, п’ятиповерхова 80-х років.
Паралельно до вулиці Роксоляни йде вулиця Крзггова, названа так 1957 року. Забудова вулиці — двоповерхова барачна 50-х років і одноповерхова 2000-х років.
Паралельно до вулиці Низинної йде вулиця Ловецька, названа так 1936 року. Від 1931 poiQ^ мала назву Бема, на честь польського військового діяча, архітектора Юзефа Бема (1794-1850). Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років і одноповерхова житлова забудова 2000-х років.
Паралельно до вулиці Ловецької йде вулиця Підлісна, названа так 1933 року. Від 1931 року називалася Рея, на честь видатного польського поета Ми- колая Рея (1505-1569). Будинок № 15 — дерев’яний.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, одно- і двоповерхова житлова забудова 2000-х років.
Паралельно до вулиці Підлісної йде вулиця Потебні, названа так 1956 року на честь видатного українського мовознавця, етнографа і фольклориста Олек¬
392
f2H3 6і(мщі Мбоба
сандра Потебні (1835-1891). Забудова вулиці — одноповерховий констрз^ктивізм 30-х років, одно- і двоповерхова житлова забудова 2000-х років.
Перпендикулярно до вулиці Суботівської йде вулиця Сірка, названа так 1956 року на честь кошового отамана Запорізької Січі у XVII столітті Івана Сірка. Забудова вулиці — одноповерховий констрз^стивізм 30-х років, одно- і двоповерхова житлова забудова 2000-х років, п’ятиповерхова житлова забудова 60-х років.
Перпендикулярно до вулиці Сз^отівської йде вулиця Нечая, названа так 1956 року на честь козащького полковника, героя Визвольної війни 1648-1654 років Данила Нечая. Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, одно- і двоповерхова житлова забудова 2000-х років.
Паралельно до вулиці Нечая йде вулиця Косинського, названа так 1956 року на честь керівника українського повстання проти польського гніту у 1591-1593 роках Кшиштофа Косинського (1545-1593).
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, одно- і двоповерхова житлова забудова 2000-х років.
Вулицю Блажкевич з вулицею Широкою з’єднує вулиця Суботівська, названа так 1956 року. На вулиці Сз^отівській 1999 року збудовано храїм Святого ДЗ^а УАПЦ. Забудова вулиці — одноповерховий констрз^стивізм 30-х років, дев’ятиповерхова житлова забудова 70-х років, п’ятиповерхова житлова забудова 80-х років.
Вулицю Роксолани з вулицею Левандівською з’єднує вулиця Повітряна, названа так 1933 року (Льотнича) на честь Левандівського летовища, яке тут існзгвало від початку 30-х ррків до 1939 року. Подібні назви, що стосзооться авіасправи, мають й інші левандівські вулиці: Моторна, Пропелерна, Пілотів, Планерна, Ангарна тош;о. Від 1922 року вулиця Повітряна мала назву З Мая, на честь польської Конституції 1791 року.
Адресу No 1 за совєтських часів мав магазин «Техніка» зшравління «Львів- електромашпостачзбуту», зараз тут іуртівня (паркет, морозиво). Адресу № 2
від часів СРСР має Львівський холодокомбінат. Будинки NqNo 5, 6, 8, 9, 12 — двоповерхові житлові барачні забудови кінця 50-х — початку 60- X років. У будинку No 6 у 50-х роках містився Народний суд Залізничного району, у будинку № 8 — книгарня. У житловому будинку No 15 у 50-х роках був ремонт взуття.
У будівлі 1957 року колишнього кінотеатру імені Коцюбинського (від ве- Вул. Повітряна ресня 1960 року мав назву «Сзшутнию»)
7. Між вулицями Городоцькою і Шееченка
393
(Повітряна No 20) зараз міститься нічний клуб «Далі». У будинку No 24 за часів СРСР містився овочевий магазин, зараз тут магазин продуктів «Левандівський ґазда» і кав’ярня. У будинку № 38 у 50-х роках минулого століття містилася майстерня індпошиву одяїу, зараз цієї адреси не існує.
У будинку № 43 за радянських часів працював магазин «Продукти». У 9-по- верховому житловому будинку 70-х років від часів СРСР працює бібліотека № 15 для дорослих.
На вулиці працює одна водяна колонка. На перетині вулиці Повітряної з вулицею Ганкевича від повоєнних часів є стаїв.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструкти- Повітряна, 42
візм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, одно- і двоповерхові будівлі 2000-х років, дев’ятиповерхова житлова забудова 70-х років.
Вулицю Роксоляни з вулицею Талліннською з’єднує вулиця Широка, названа Т£ік 1933 рої^. Від 1926 року мала назву Шевченка, від 1938 до 1946 ро- ку — Блакитної Армії, на честь польського військового формзшання, утвореного у Франції 1917 року.
У будині^ No 1 від 50-х років містився Будинок культури селища Левандівка і бібліотека No 15, згодом — Будинок культури селища Жовтневе Залізничного району, зараз тут Народний дім «Просвіта» та магазин ритуальних послуг. В одноповерховій прибудові 70-х років No 55а за часів СРСР був магазин взуття, зараз тут магазин «Все для дому» і перукарня «Геліос».
В одноповерховій прибудові 70-х років No 63 за радянських часів був магазин продтоварів і госптоварів, зараз тут фотосалон і магазин «Все для дому». У 9-поверховому житловому будинку № 64 за часів СРСР працював зшіверсам «Жовтневий», зараз тут магазин «Продукти» і ломбард.
В одноповерховій прибудові кінця 60-х років No 65 за радянських часів був магазин «Промтовари», зараз тут міні-бар і магазин «Продукти». В одноповерховій прибудові 70-х років № 70а за часів СРСР був овочевий магазин, зараз тут Будинок побуту Львівської залізниці. У шестиповерховому житловому будинку 60-х років No 75 за часів СРСР містився промтоварний і продтоварний магазини, зараз тут кав’ярня, магазин «Продукти» і аптека.
Адресу No 81 має храм УГКЦ Вознесіння Господнього» збудований у 1993-2001 роках за проектом М. Рибенчука на доброчинні пожертви парафіян і завдяки меценатській допомозі будівельних організацій та Львівської залізниці.
394 f243 6і(мщі Мбо€а
В одноповерховій прибудові 70-х років No 86а за радянських часів був овочевий магазин, зараз тут гуртівня електроосвітлення і магазин алкогольних напоїв «Золоте поле».
На перетині вулиць Широкої і Гніздовського від кінця 90-х років працює новозбудований левандівський ринок.
Забудова вулиці — одноповерховий констрзастивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, п’яти-, дев’яти- і чотирнадцятиповерхова житлова забудова бО-70-x років.
Вулицю Широку з вулицею Шевченка з’єднує вулиця Левандівська, названа так 1993 року. Від 1930 року називалася Янівська бічна, від 1936 року — Ідзіковського, на честь польського військового пілота Людвіка Ідзіков- ського (1891-1929), загиблого під час перельоту Атлантики, в часі німецької окупації — Вестрінґ, від 1950 роїдг — Індустріальна, у 1975-1993 роках — Новоросійська.
Будинок No 16а — одноповерховий житловий барак 50-х років. Будинки NqNq 11-23 — триповерхові житлові бараки кінця 50-х — початідг 60-х років. Будинки NqNq 14а-28—двоповерхові житлові бараки кінця 50-х років. Будинок No 25 — чотириповерховий житловий барак кінця 50-х — початку 60-х років, гуртожиток локомотивного депо, у двоповерховому будинку 50-х років No ЗО міститься будівельне зшравління.
Забудова вулиці — промислова польського і радянського періодів, барачна житлова забудова 50-60-х років.
Віц вулиці Широкої починається головна вулиця колишнього селища Бі- логорща — Бідогорща. Цю назву вулиця має від 1992 року, а віц 1984 року називалася Новоповітряна.
тур у будинку No 76а розташовано музей героя визвольних змагань українського народу Романа Шухевича (генерала Чупринки) — на тому місці, де він загинув 5 березня 1950 року; неподалік споруджено пам’ятник героєві.
Адресу № 21 має православний храм Різдва Богородиці, до Другої світової війни це був римо-католицький храм Святого Антонія, збудований 1910 року. У 90-х роках провели ґрзштовну реконструкцію храму, було добудовано бані. На вулиці Білогоршд від 90-х років Літургії УГКЦ відбувалися у каплиці Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці, у 2000-х роках звели однойменний храм.
Забудова вулиці — одноповерховий констрз^ктивізм 30-60-х років, одноповерхова садибна забудова, нові індивідуальні забудови.
Паралельно до вулиці Білогориц на північ іде вулиця Чупринки (друга у Львові з цією назвою), названа так 1992 року на честь героя визвольних змагань З^раїнського народу, головнокомандзгвача УПА Романа Шухевича (генерала Чупринки) (1907-1950), від 1984 року мала назву Новоповітряна бічна.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-60-х років, одноповерхова садибна забудова, нові індивідуальні забудови.
7. Між вулицями Городоцькою і Шевченка
395
Вулицю Білогоршу з вулицею Стадників з'єднує вулиця Лаврівського, названа так 1993 року на честь з^раїнського композитора Івана Лаврівського (1822-1873), від 1984 року мала назву Новоповітряний провулок № 2.
Забудова вулиці — одноповерхова садибна, нові індивідуальні забудови.
Від вулиці Лаврівського відходить до залізниці тупикова вулиця Стадників, названа так 1991 рої^ на честь української родини акторів і співаків першої половини XX століття, від 1984 року називалася Новоповітряний провулок.
Забудова вулиці — одноповерхова садибна, нові індивідуальні забудови.
Вулицю Широку з вулицею Естонською з’єднує вулиця Кочегарська, названа так 1950 року. Від 1871 року мала назву Підколійова, в часі німецької окупації — Ґлоріяґассе. Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, одно-, дво- і триповерхова забудова 2000-х років.
Вул. Талліннська, 6 Паралельно до вулиці Кочегарської йде вулиця Талліннська, названа так 1981 року. Від 1916 року була частиною вулиці Білогорської. Забудова вулиці — сецесія і конструктивізм.
Вул. Талліннська, 22
Вулицю Широку з вулицею Левандівською з’єднує вулиця Бретонська, названа так 1981 року. Від 1971 року мала назву Блоні Яновські, від 1931 року була частиною вулиці Білогорської.
В одноповерховому житловому будинку No 2 за польських часів був ресторан Германа.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий констрз^стивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова.
Паралельно до вулиці Естонської йде вулиця Братів Клнмовнх, названа так 1993 року на честь членів ОУН Гриця та Івана Климових. Іван Климів (Легенда) (1909-1942), перший організатор УПЛ, загинув від рук німецьких нацистів. Від 1934 року називалася Білогорська бічна, від 1981 poify — провулок Естонський. Будинок № 21 — двоповерховий гуртожиток барачного типу кінця 50-х — початку 60-х років з одноповерховою пізнішою надбудовою.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий констрзосгивізм 30-х років.
396 f243 6ifjiui{i Ub6c€a
Паралельно до вулиці Братів Климових іде вулиця Бруснівська, названа так 1993 року. Від 1934 року була частиною вулиці Білогорської, від 1981 року називалася провулок Новоросійський. На вулиці є одна діюча водяна колонка.
Забудова вулиці — сецесія і 1- та 2-поверховий констрзгктивізм 30-х років.
Вулицю Повітряну з вулицею Левандівською з’єднує вулиця Ливарна, названа так 1957 рої^.
Забудова вулиці — двоповерхові житлові бараки кінця 50-х років.
Перпендикулярно до вулиці Ливарної йде тупикова вулиця Параджанова, названа так 1993 року на честь видатного українського кінорежисера Сергія Параджанова (1924-1990). Від 1957 року вулиця мала назву Пальмова.
Забудова вулиці — дво- і триповерхові житлові бараки кінця 50-х — по- чаті^г 60-х років.
Паралельно до вулиці Ливарної йде вулиця Бандрівського, названа так 1993 року на честь українського письменника і мовознавця XX століття Дмитра Бандрівського (1897-1983). Від 1957 року вулиця мала назву Автозаводська.
Забудова вулиці — совєтський двоповерховий конструктивізм 50-х років поліпшеного планування, дво- і триповерхові житлові будівлі 2000-х років.
Вулицю Повітряну з вулицею Алмазною з’єднує вулиця Ганкевича, названа так 1993 року на честь українського журналіста і редактора, члена Української Національної Ради ЗУНР Лева Ганкевича (1883-1962). Від 1957 року вулиця мала назву Дружинна. Забудова вулиці — житлові двоповерхові бараки кінця 50-х — початку 60-х років.
Паралельно до вулиці Ганкевича йде вулиця Папоротна, названа так 1958 року. Забудова вулиці — двоповерхові житлові бараки кінця 50-х — початку 60-х років.
Вулицю Ганкевича з вулицею Машиністів з’єднує вулиця Адмазнау названа так 1957 року. Забудова вулиці — двоповерхові житлові бараки кінця 50-х — початку 60-х років.
Вулицю Повітряну з вулицею Кузнярівкою з’єднує вулиця Озерна, названа так 1958 року. Забудова вулиці — совєтський одно- і двоповерховий конструктивізм 50-х років поліпшеного планування, двоповерхова житлова барачна забудова кінця 50-х — початку 60-х років.
Вулицю Озерну з вулицею Машиністів з’єднує вулиця Слюсарська, названа так 1958 року. До того часу мала назву Будівельна.
Забудова вулиці—радянський двоповерховий конструктивізм 50-х років поліпшеного планування, одноповерхова житлова барачна забудова 50-х років.
7. Між вулицями Горо^цькою і Шееченка 397
Вулицю Алмазну з вулицею Кузнярівкою з’єднує вулиця Дзгчимінської, названа так 1993 року на честь української письменниці Ольги-Олександри Дз^имінської (1883-1988). Від 1957 року мала назву Полярна.
Забудова вулиці — совєтський одно- і двоповерховий конструктивізм 50-х років поліпшеного планзшання, двоповерхова житлова барачна забудова кінця 50-х — початку 60-х років.
Вулицю Повітряну з вулицею Кознярівкою з’єднує вулиця Машиністів, названа так 1957 року. Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 50-х років поліпшеного планування, одно- і двоповерхова житлова барачна забудова кінця 50-х — початку 60-х років, дво- і триповерхові житлові будинки 2000-х років.
Вулицю Олесницького з вулицею Лучимінської з’єднує вулиця Кознярівка, яка має цю назву від 1931 року. Адресу №1/3 має Зал Царства Свідків Єгови, збудований на початку XXI століття. Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова.
Паралельно до вулиці Кознярівюі йде вулиця Забодотівська, названа так 1950 року. Від 1938 року вулиця мала назву Торзшя. Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, дво- і триповерхова забудова 2000-х років.
Вулицю Алмазну з вулицею Кознярівкою з’єднує вулиця Сзгшка, названа так 1993 року на честь українського військового і політичного діяча, полковника Січових Стрільців Романа Сушка (1894-1944). Від 1957 року маїла назву Колективна. Забудова вулиці — двоповерхова барачна 50-х років і триповерхова 60-х років.
Паралельно до вулиці Сзшіка йде вулиця Ґеца, названа так 1993 року на честь українського 50^дожникаАеваҐеца( 1896-1971). Від 1957 року мала назву Ентузіастів. Забудова вулиці — совєтський одно- і двоповерховий конструктивізм 50-х років поліпшеного планування, двоповерхова житлова барачна забудова кінця 50-х років.
Вулицю Алмазну з вулицею Слюсарською з’єднує вулиця Ботанічна, названа так 1957 року. Забудова вулиці — радянський одно- і двоповерховий конструктивізм 50-х років поліпшеного планзшання, двоповерхова житлова барачна забудова кінця 50-х років.
Вулицю Городоцьку із залізничним вокзалом з’єднує вулиця Чернівецька, названа так 1993 року на честь того, що в кінці XIX століття на місці теперішнього Приміського залізничного вокзалу збудували Чернівецький вокзал, який сполучав Львів із Чернівцями. Від 1876 року вулиця мала назву Цуфарштрассе, від 1892 року — Дорога до Двірця, від 1920 poiQ^ —г Доїздова, від 1930 року —
39» f243eifMUiiMeoea
Алея Фоша, на честь військового діяча, маршала Франції і Польщі Фердинанда Фоша (1851-1929), від 1940 року — Вокзальна.
У будівлі No 4 за польських часів були чоловіча і жіноча загаїльноосвітні залізничні школи, зараз тут Палац естетичного виховання. Адресу № 4 також має храм Священомз^еника Георгія УПЦ Київського патріархату, збудований коштом Львівської залізниці усього за два місяці і освячений у січні 2001 року.
Забудова вулиці — промислова австрійських, польських і радянських часів.
При будівлі головного залізничного вокзалу розташована плош;а Двірде- ва, яка має цю назву від 1993 року. Від 1875 року називалася Штаціонспляц (Станційна), від 1933 року — Вільсона, на честь президента СІЛА Вудро Вільсона (1856-1924), від 1940 року — Вокзальна. За совєтських часів вигляд площі істотно змінився: зник ряд будівель, значно скоротилася зелена зона. Від часів СРСР тут також розташована автобусна станція.
Вулицю Городоцьку з вулицею Ясною з’єднує вулиця Залізнична, названа так 1940 року. Від середини XIX століття називалася бічна Городоцької, від 1871 — На Блоні, бо вела до району Левандівки, який називався Блоні Яновські і була наскрізною (з 2008 року — таїкож наскрізна), виходячи на теперішню вулицю Шевченка неподалік Янівського цвинтаря. Будівництво заводу автонавантажувачів у повоєнні роки скоротило вулицю на понад третину. Від 1934 року називалася Пєрацького (1895-1934), на честь польського політика, військового діяча, генерала Війська Польського, міністра внутрішніх справ, застреленого бойовиком ОУН Григорієм Мацейком 15 червня 1934 року в Варшаві, в часі німецької окупації — Ауенвеґ.
Адресу No 1 має відділ міліції залізничної станції Львів. У будівлі № 1а за польських часів був будинок Спілки машиністів, за часів СРСР — клз^ Локомо- тиво-ремонтного заводу (відомий у народі як «Ляпа»), де до 80-х років проводили танці, від 1999 рої^ це був Палац науки і техніки локомотивного депо, зараз тут відділ кадрів Локомотиво-ремонтного заводу і підприємство «Вогнеборецьі. Адресу № 1а має також Локомотиво-ремонтний згівод.
У житловому будинідг № 2 за польських часів містилося корабельне бюро «Балтик-Америка лайн», від радянських часів — хлібний магазин, зараз тут магазин «сЕколан». У житловому будинку № 4 від 50-х років міститься перукарня, від нових часів — «Ваша аптека» і гральні автомати.
У житловому будинку № 10 у 50-х роках була майстерня автогенного зварювання. У будинідг № 12 за польських часів містилася фабрика газованої води Журавського «Здрой», зараз тут магазин «Вікна і двері» та маїгазин касових апаратів. У будинку Nq 16 у 70-80-х роках була митниця товарної станції. У будині^ No 18 у 50-х роках містилася меблева артіль імені Степаїна Халтуріна, зараз тут магазин-гуртівня «Чернівецька ковбаса». За польських часів адресу No 20/22 мали меблева майстерня і слюсарська майстерня з виробництва сейфів. Зараз адресу № 20 має Львівський завод низьковольтних електроламп, а адресу No 22 — фірмовий магазин світильників, електроламп і фар. У житловому будинку No 76 за часів СРСР був магазин «Промтовари».
7. Між вулицями Городоцькою і Шееченка
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, польський конструктивізм 30-х і радянський 70-х років.
Вулицю Городоцьку з вулицею Залізничною з’єднує вулиця Коротка, названа так 1871 року. Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм.
Вулицю Коротку з вулицею Городоцькою з’єднує вулиця Стародубська, названа так 1992 року. Від 1888 року називалася Барська, у 1944-1992 роках — Челюскінців, на честь совєтських дослідників Арктики. Вулиця забудована у стилі віденського класицизму.
Вулицю Комарова з вулицею Короткою з’єднує вулиця Братів Міхнов- ських, назваша так 1992 року на честь громадсько-політичного діііча, одного з ідеологів з^раїнського націоналізму Миколи Міхновського (1873-1939) і його брата, архієпископа чернігівського УАПЦ Юрія Міхновського (1868-1937). В середині XIX століття вулиця називалася Городоцька бічна, від 1871 poiQ^ — Костопальні ^Дорога до костопальні), бо тут було підприємство з переробки кісток худоби на поташ і селітру, від 1901 року — Дещинського на честь польського короля Станіслава Дещинського (1704-1711 і 1733-1734), у часі німецької окупації — Мазепаґассе, на честь українського гетьмана Івана Мазепи (1687-1709), у 1946-1992 роках — Московська.
Адресу No 4 від польських часів має Дьвівська іудейська релігійна громада і синагога «Вейс Аарон ве Ісраель». За радянської влади від 1962 року синагога була закрита і відновила свою діяльність у часи української не- заи^ежності.
У житловому будинку No 5 за совєтських часів бзгв ремонт взуття. У житловому будинку No 8а за польських часів була гуртова торгівля борошном Швар- ца. За часів СРСР адресу № 9 мала фабрика верхнього трикотажу об’єднання «Промінь», зараз тут міститься фірма «Власта».
У будівлі No 1 la за польських часів містилася фабрика газових ламп «Польгаз», у 50-х роках — артіль «Трико- тажник», зараз тут фірма і фірмовий магазин «Власта».
Адресу No 12 /14 за польських часів мала ливарня дзвонів Матгайзеля, зараз тут пусте промислове приміщення.
У житловому будинку № 22 за часів СРСР був пункт «Продторгу» з ремонту холодильників. у житловому будині^ No 23 до 1939 року містилися робітничі культурно-освітні організації «Мело-
Вул. Братів Міхновських, 3-7
400 f2436ifxuni кЛьбаба
дія» і «Амета». У житловому будинку № 26 за польських часів була перукарня Шалля.
Адресу № 32 за польських часів мала фабрика машин Зачковського і фабрика спортивних товарів Зачковського і Дубінськоге, зараз тут склади. У житловому будинку № 326 за совстських часів був дрібнооптовий «Продторг», зараз тут майстерня з виготовлення пам’ятників. У житловому будинку № 33а від повоєнних часів міститься перз^арня.
У житловому будинку № 36 від часів СРСР містився хлібний магазин, зараз це домашній магазин «Еколан». У житловому будинку № 41 за польських часів містилася фірма центрального опалення Антоні Кунца.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, польський констрзгктивізм 30-х років і радянський 50-60-х.
Вулицю Грродоцьку з вулицею Голубовича з’єднує вулиця Хотинська, названа так 1907 року на честь битви під Хотином, де 1621 року польсько-ко- зацьке військо здобуло перемогу над військом турецького султана Османа II, в часі німецької оідгпації вулиця називалася Федоровичґассе, на честь з^сраїн- ського першодрз^аря.
Адресу No 1 має Управління праці та соціального захисту Львівської міськради. У житловому будинку № 2 за польських часів була перзгкарня Нуссбаума, зараз тут магазин «Продукти». У будинку № 6 за польських часів містилася IX гуманітарна гімназія імені Кохановського, у 50-х роках минулого століття — середня школа № 15 з російською мовою викладання і }гкраінська вечірня школа робітничої молоді Nq 1, зараз тут середня школа № 59. У житловому будинку № 7 за польських часів було ательє дамських капелюхів Стирні.
Забудова вулиці — сецесія і конструктивізм.
Вулицю Братів Міхновських з вулицею Ярослава Мудрого з’єднує вулиця Голубовича, названа так 1991 року на честь галицького громадсько-політичного діяча Сидора Голубовича (1873-1938). Від 1895 року вулиця називалася Нємцевича, на честь польського поета і драматзфга Юлігша Нємцевича (1757-1841), в-часі німецької окупації — Смотрицькийґассе, на честь українського письменника, мовознавця і церковного діяча Мелетія Смотрицького (1577-1633), від 1946 до 1991 року — Свердлова, на честь совєтського комуністичного революційного діяча Якова Свердлова (1885-1919).
П’ятиповерховий житловий будинок № 35а збудовано у 80-х роках минулого століття. У житловому будинідг № 42 віід часів СРСР працює магазин «Продукти». В часи СРСР на перетині з вулицею Одеською збудували автобазу, внаслідок чого частину вулиці знесли.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, констрзтстивізм.
Вулицю Городоцьку з вулицею Морозенка з’єднує вулиця Одеська, названа так 1946 року. Від 1892 року вулиця називалася Бочковського, на честь польського професора медицини Фелікса Бочковського (1804-1855), в часі німецької окупації — Рогатинськаґассе, на честь давніх з^країнських
7. Між вулицями Городоцькою і Шевченка
V0/
міщан Львова. У будинку № 13 від совєтських часів міститься дільничний пункт міліції.
Забудова вулиці — класицизм, польський конструктивізм 30-х років і радянський 60-70-х років.
Вулицю Марка Вовчка з вулицею Ярослава Мудрого з’єднує вулиця Морозенка, названа так 1950 року на честь корсунського полковника, сподвижника Богдана Хмельницького Станіслава
Морозенка. Від 1929 року вулиця називалася Дембінського, в часі німецької окзшації — Федакгассе, на честь видатного діяча українського національного py^ty в Галичині Степана Фе- дака (1861-1937). П’ятиповерховий житловий будинок № 5 збудовано у 80-х роках минулого століття.
Забудова вулиці — здебільшого у стилі конструктивізму 30-х років.
Від вулиці Морозенка на південь відходить тупикова вулиця Кооперативна,
названа так 1930 року. Забудована у стилі польського констрз^стивізму 30-х років.
Вул. Морозенка
Вулицю Городоцьку з вулицею Шевченка з’єднує вулиця Ярослава Мудрого, назвгша так 1946 року на честь великого князя київського (978-1054). Від 1877 року вулиця називалася Городоцько-Янівська, від 1885 року — Вема, на честь польського полководця, генерала, головнокомандувача угорського повстання 1848 року у львівського будівничого Юзефа Вема (1794-1850), в часі німецької оі^шації — Мердерерштрассе.
У 5-поверховому житловому будинку 50-х років № 1 за часів СРСР був магазин готового одяїу, зараз тут магазин «Замки». У житловому будинку № З за польських часів містилася фабрика зброї «Арма», зараз тзгг тзфистична агенція «Атлантиктур».
Адресу No 5 у 50-х роках минулого століття мав Автобусно-таксомоторний вокзал, зараз цю адресу має житловий будинок. У будині^г № 7 від радянських
402
Ї2ЧЗ gtfMu^i МЄоЄа
часів міститься військкомат Залізничного району.
У житловому будинку No 8 за польських часів була Перша крайова фабрика виробів з мармуру Круліка. Адресу No 10 від 1940 року мав лікеро-горілчаний завод No 4. Адресу № 11 у 50-х роках минулого століття мав молокозавод, зараз це 5-по- верховий житловий будинок кінця 60-х років з магазином «Продзасти» і кафе-баром. У житловому будинку № 12а за польських часів був магазин Вул. Ярослава Мудрого шкіряних товарів «Поліхемія»
І магазин тканин «Вільорко», зараз тут сервісний центр юридичної допомоги.
У житловому будинку No 12с за польських часів була купівля і продаж нерухомості Сайка. У житловому будині^ № 15 до 1939 року містилося поштове відділення No 16, зараз тут продуктовий магазин «Еколан». У житловому будинку No 18 до війни містилася кузня Твожидла. Адресу Nq 39 до Другої світової війни мала синагога «Аіудат Шлом».
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм, радянська забудова 50-х, забудова 2000-х років.
Між вулицею Ярослава Мудрого і вулицями Олени Степанівни та Морозенка розташована площа Князя Святослава, названа так 1993 року на честь великого князя київського Святослава Ігоревича (945-972). Від 1885 року називалася плош;ею Бема, на честь польського полководця і будівничого Юзефа Бема (1795-1850), в часі німецької окупації — Де Віттепляц, на честь будівничого
львівського Домініканського собору і військового коменданта Кам’янця-Подільського Яна де Вітте (1709-1785), від 1946 до 1993 року — площа Ярослава Мудрого, на честь великого князя київського (978-1054).
У будинку № 4 за польських часів містилася кондитерська Беґлетера, за со- вєтських часів, у 50-70-х роках, — автобусно-таксомоторний парк, зараз тут підприємство «Екстранс». У бу-
77л. Князя Святослава, 5
7. МІЖ вулицями Городоцькою і Шееченка
V03
динку No 5 за польських часів містилася авторемонтна майстерня, у післявоєнні часи — міська державтоінспекція, у 50-70-х роках — Міський автовокзал міжміського сполучення, зараз тут підприємство «Автопромсервіс».
У пустому будинку No 9 за часів СРСР від 50-х років містилася лазня No 5 і взуттєве ательє «Черевичок». За польських часів на площі містилися міські лазні, у 50-70-х роках минулого століття тут був Міський автовокзал міжміського сполз^ення, зараз на його місці автостоянка.
Забудова площі — класицизм і сецесія.
Від вулиці Ярослава Мудрого на захід відходить тупикова вулиця Гу- шалевича, названа так 1993 року на честь галицького поета і письменника Івана Гушалевича (1823-1903). Від 1913 року вулиця називалася Провіантова, Святослава, б
бо містилася поблизу споруджених за часів Австро-Угорщини інтендантських складів.
У віллі за адресою № 5 від часів СРСР міститься дитячий садок. На місці 4-поверхового житлового будинку 60-х років за польських часів була панчішно-трикотажна фабрика Бауера і виробництво та продаж шипз^их напоїв «Турул».
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, радянський конструктивізм 60-х років.
Паралельно до вулиці І^шалевича розташована тупикова вулиця Магазинова, названа так 1913 року, бо проходила неподалік інтендантських складів австрійської армії. Забудова вулиці — у стилі сецесії.
Плошу Князя Святослава з вулицею Залізничною з’єднує вулиця Степанівни, названа так 1991 року на честь видатної української
Vif А
Вул. Степанівни, 6
ЧОЧ f2i3eifXUiiiMeoea
громадсько-політичної діячки і назосовця Олени Степанівни (1892-1963). Від 1895 року вулиця мала назву Кордецького, на честь настоятеля монастиря в Ясній Горі, оборонця монастиря від шведських військ Августина Кордецького (1603-1673), у 1946-1991 роках — Ленінградська.
У житловому будинку No 6 за польських часів містилися Перші польські заклади чищення і консервації жалюзі для магазинів. У будинку № 13 за польських часів містилася заігальноосвітня змішаїна школа імені Кордецького, за часів СРСР, у 50-і роки, — середня школа з російською мовою викладання No 18, згодом — середня школа № 56, зараз тут Львівська українська іумані- тарна гімназія.
У житловому будинку No 19 до війни був магазин емальованих виробів Фельденгарта. На місці 5-поверхового житлового будинку 70-х років № 23 за польських часів містилася славнозвісна утсраїнська кондитерська фабрика «Фортуна Нова» Клементини Авдикович. У житловому будинку № 24 від часів СРСР міститься відділення Ощадбанку.
У 3-поверховому житловому будинку 50-х років № 35 від радянських часів міститься магазин «Продукти». У будинку No.39 у 50-х роках був ремонт взуття, зараз цієї адреси не існує. Неіснзоочу зараз адресу № 41 за польських часів мала друкарня тижневика «Неділя».
У 50-х роках адресу № 45 мав електротехнічний завод «Контакт», від початку 60-х років на його місці збудували завод телевізорів «Елекрон», зараз у цих приміщеншіх, поряд з «Електроном», міститься ряд фірм, зокрема меблева фабрика «Стиль життя» і сервісний центр «Самсзшг».
У 3-поверховому житловому будинку No 50 за часів СРСР містився овочевий магазин, зараз тут аптека та магазин і бар «Для тебе». У 3-поверховому ^динку 50-х років № 52 від часів СРСР міститься іуртожиток Локомотиво- ремонтного заводу.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, польський конструктивізм 30-х і радянський 60-х, промислова забудова 60-70-х років.
Вулицю Степанівни з вулицею Стороженка з’єднує вулиця Щекавидька, названа так 1950 року. Від 1913 року вулиця називалася Ванди.
Забудова вулиці — класицизм і сецесія.
Вулицю Городоцьку з вулицею Декарта з’єднує вулиця Головацького, названа так 1950 року на честь поета, етнографа, одного із засновників іуртка «Руська Трійця» Якова Головацького (1814-1888). Від 1892 року вулиця називалася Гловацького, на честь Вартоша Гловацького (1758-1794), з^асника польського визвольного рз^ під проводом Тадеуша Костюшка, в часі німецької окупації — Могильницькийгассе, на честь українського галицького освітнього і церковного діяча Івана Могильницького (1777-1831).
У житловому будинку No 8 за польських часів була цукерня Вахмана. Адресу № 23 від повоєнних часів мав молокозавод, зараз ці приміщення пусті. Адресу No 23а нині має інвестиційна компанія «Карпати-Інвест». Адресу № ЗО за польських часів мала пекарня Гесса, у 50-х роках — школа фабрично-заводського навчання, зараз тут швейне підприємство «Таїсія».
7. Між вулицями Городіщькою і Шевченка
405
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм, будівлі 2000-х років.
Вулицю Шараневича з вулицею Морозенка з'єднує вулиця Декарта, названа так 1946 року на честь видатного французького філософа XVII століття Рене Декарта (1596-1650). Від 1891 року вулиця називалася Нова дорога, від 1893 року — Костепальні бічна, від 1894 року — Декерта, на честь польського біскупа, відомого своєю харитативною діяльністю Яна Декерта (1786-1861). У житловому будинку No 5 за польських часів була гуртова торгівля борошном Якуба. Адресу No 20 за польських часів мала пекарня Гешельса, зараз цієї адреси не існує.
Забудова вулиці — класицизм і сецесія.
Вулицю Залізничну з вулицею Декарта з’єднує вулиця Шараневича, названа так 1993 року на честь з^сра- їнського історика Ісидора Шараневича (1829-1901).
Від 1895 року вулиця називалася Трауіутта, на честь польського генерала, провідника антиросійського повстання 1863 року Ромуаль- да Тразоугта (1826-1864), у 1946-1993 роках — М}фман- ська. У житловому будинку No 1 за часів СРСР містився молочний магазин.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, констрзостивізм.
Вул. Шараневича, 23-27
Бічною вулиці Шараневича є невеличка вулиця Зат: 1916 року. Від 1896 року називалася Tpajoyrra бічна.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, констрз^тивізм.
а, названа так
Вулицю Залізничну з вулицею Братів Міхновських з’єднує вулиця Сто- роженка, названа так 1946 року на честь українського письменника Олекси Стороженка (1805-1874). Від 1898 року вулиця називалася Рицарська, в часі німецької окзшації — Величкогассе, на честь козацького літописця Самійла Величка (1670-1728). Адресу № 32 від часів СРСР має концерн «Електрон».
Забудова вулиці — класицизм, польський констрз^стивізм 30-х років, забудови 2000-х років.
Вулицю Шараневича з вулицею Стороженка з’єднує вулиця Чоловського, названа так 1992 року на честь польського історика, дослідника історії Львова
ш
f243 Sifuuni Львова
Алєксандра Чоловського (1865-1944). Забудова вулиці — класицизм, польський конструктивізм 30-х років і радянський 70-х і 2000-х років.
Вулицю Городоцьку з вулицею Олени Степанівни з’єднує вулиця Марка Вовчка, названа так 1944 року на честь української письменниці (псевдонім Марії Вілінської) (1833-1907). Від 1898 року вулиця називалася Королеви Ядвіги, на честь польської королеви Ядвіги Андегавенської (1374-1399).
П’ятиповерховий житловий будинок No З збудовано у 50-х роках. У житловому будиюдг № 4 за польських часів містилася Повітова каса хворих. Адресу № 14 до війни мала синагога «Галед», яка пережила німецьку окупацію, але 1972 року була переобладнана на клуб швейної фабрики, а згодом на житловий будинок.
У житловому будинку No 19 за польських часів була біжутерія Рубенфель- да. У житловому будинку № 21 від часів СРСР міститься спортивно-технічний клз^ і ідфси водіїв. У житловому будинідг № 26 за польських часів б}ш ресторан Дз^еля. Від радянських часів тут працює магазин «Продукти», від 90-х років бар «Калина».
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм.
Вулицю Городоцьку з вулицею Голубовича з’єднує вулиця Перова, названа так 1945 року на честь російського здгдожника XIX століття Васілія Перова (1834-1882). Від 1907 poiq^ вулиця називалася Каштелянська.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм.
Від вулиці Голубовича на північ відходить тупикова вулиця Вервнгорн, названа так 1934 року на честь українського козака-пророка, який передбачив повстгшня Коліївщину 1768 poiQ^. Від 1920 року називалася Декерта бічна наліво. У житловому будинку № 28 за часів СРСР містилося ательє мод
2-го розряду № 4.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм, забудови 2000-х
років.
Вулицю Олени Степанівни з вулицею Бортнянського з’єднує вулиця Квіткн- Основ’явенха, названа так 1946 року на честь українського письменника Григорія Квітки-Основ’яненка (1778- 1843). Від 1913 року вулиця мала назву Ченстоховська.
У 5-поверховому житловому будинку 60-х років No 4 за часів СРСР містилися приймальний пункт хімчист- ки, прокатний пункт, ательє Вул. Вернигори «Хвилинка» і «Вашмачки»,
7. Між вулицями Городоцькою і Шевченка І07
музичний салон. Зараз тут від радянських часів розмішуються готель «Електрон», курси водіїв, перукарня і фірмовий магазин «Світоч».
Адресу No 9 за часів СРСР мав дитячий садок, зараз на цьому місці у будівлі 2000-х років міститься медична компанія «Дезомарк». У житловому будинку No 35 за часів СРСР були бар «Пивний» і продуктовий магазин. На фасаді будинку No 36 вміщено меморіальну таблицю, яка сповіщає, що з 1932 року цей будинок належав видатному утсраїнському вченому-металознавцю Іванові Фещенку-Чопівському.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, польський конструктивізм 30-х років і радянський 60-х і 2000-х років.
Від вулиці Квітки-Основ’яненка на заїхід відходить тупикова вулиця Ко- марова» названа так 1967 року на честь совєтського космонавта Владіміра Комарова (1927-1967), який загинзш того ж року. Від 1927 року вулиця мала назву Ченстоховська бічна, від 1933 року — Каспровича, на честь львівського поета 20-30-х років минулого століття Яна Каспровича, в часі німецької окупації — Богзшґассе, на честь козацького полковника XVII століття Івана Богуна, від 1950 до 1967 — Контактна.
У 5-поверховому будинку 60-х років No 2 за часів СРСР був салон з обслу- говзшання інвалідів, зараз тут магазин «Продукти». Адресу № 12 від 70-х років має дитяча дошкільна установа «Арніка».
Забудова вулиці — польський конструктивізм 30-х років і радянський 60-х і 70-х років.
Паралельно до вулиці Комарова від вулиці Залізничної відходить тупикова вулиця Ясна, названа так 1933 року, від 1927 року називалася Блоні бічна.
Під час німецької окупації мала назву Сковородаґассе. Забудова вулиці здебільшого польський конструктивізм 30-х років.
Вулицю Комарова з вулицею Бортнянського з’єднує вулиця Сорохтея, названа так 1991 року на честь галицького художника і графіка Осипа Сорохтея (1890-1941). Від 1933 року вулиця називалася Святохресна бічна, у 1946-1991 роках — 27 Липня бічна. Забудова вулиці — польський конструктивізм 30-х років і совєтський 60-х років.
Вулицю Шевченка з вулицею Луцького з’єднує вулиця Бортнянського, названа так 1992 року на честь українського композитора Дмитра Бортнянського (1751-1825). До 70-х років XIX століття вулиця називалася Янівська бічна, з 1871 року — Святохресна, від 1946 року — 27 Липня, на честь дня вступу со- вєтських військ до Львова 1944 року.
За часів СРСР адресу № 11а мав дитячий садок, зараз на цьому місці будівля 2000-х років, у якій розмістили Львівський обласний центр зайнятості. У будинку No 12 за радянських часів були дитячі ясла, зараз тут страхова компанія «Оранта».
У 5-поверховому житловому будинку 60-х років № 25 від часів СРСР працює магазин «Продукти», також тут міститься кафе «Явір». У 3-поверховій будівлі
ш ї2ЧЗві/мщіМЄоЄа
50-х років за радянських часів містилася Республіканська спеціалізована школа майстрів і лаборантів Міністерства м’ясної і молочної промисловості УРСР, зараз це Львівський технікум м’ясної та молочної промисловості. Чотириповерховий житловий будинок No 34 збудовано у 50-х роках.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, польський конструктивізм 30-х років і радянський 50-х, бО-х і 2000-х років.
Вулицю Бортнянського з вулицею Шевченка з’єднує вулиця Лзтького, названа тгік 1993 року на честь з^країнського поета і перекладача Остапа Луцького (1883-1941). До 1916 року вулиця називалася Янівська бічна, від 1916 року — Кошарова, бо тут були розташовані казарми, від 1945 до 1993 ро- щ — «Аврори», на честь назви крейсера, який розпочав Жовтневий переворот у Петрограді 1917 poigr. Адресу Nq 14 від часів СРСР має Залізничне районне відділення ДАІ.
Забудова вулиці — польський конструктивізм 30-х років і нові житлові особнякові забудови 90-х і 2000-х років.
Паралельно до вулиці Луцького йде вулиця Юнахіва, названа так 1993 poiqr на честь головнокомандувача генерального штабу УНР Миколи Юнаківа (1871-1931). Від початку тридцятих років називалася Янівська бічна, від 1933 року — Лянґевича, на честь диктатора польського антиросійського січневого повстання 1863 року Маріана Лянґевича (1827-1887), в часі німецької оідгпа- ції — Хмельницькийґассе, віц 1950 року — Артилерійська. На місці сервісного центру LG «Electronics» (№ 9) і 5-поверхового житлового будинку 2006 року (No 9а) за часів СРСР розташовзшався збірний пункт військкоматів.
Забудова вулиці — польський конструктивізм 30-х років і нові забудови 2000-х років.
Від вулиці Шевченка № 299 відгалуно^ється тзшикова вулиця КоьсижжЕ.^, названа так 1993 року на честь українського мовознавця XX століття професора Івана Ковалика. До того часу, у складі селища Рясного, мала назву Заміська, від 1988 poity — Ведзика, на честь українського письменника XX століття.
Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Від вулиці Шевченка № 295 відгалужується тупикова вулиця Вершницька, названа так 1958 року, до того часу, у складі селища Кам’янка (Баторівка), називалася Польова. Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Паралельно до вулиці Вершницької йде тупикова вулиця Прншдьна, названа так 1958 poiqr, до того часу, у складі селища Кам’янка (Баторівка), мала назву Семпіка. Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Паралельно до вулиці Прихильної йде тупикова вулиця Парова, названа так 1958 року, за польських часів, у складі селища Кам’янка (Баторівка), мала назву Більчевського бічна, на честь польського римо-католицького архієпископа. Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
7. Між вулицями Городоцькою і Шееченка 409
Паралельно до вулиці Парової йде тупикова вулиця Розсадна, названа так 1958 року. Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Паралельно до вулиці Розсадної йде тзшикова вулиця Барбарисова» названа так 1958 року, за польських часів, у складі селища Кам’янка (Баторівка), мала назву Спортивна. Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Паралельно до вулиці Барбарисової йде тупикова вулиця Тіниста, названа так у радянські часи. Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Паралельно до вулиці Тінистої йде тупикова вулиця Запашна, названа так 1958 року, за польських часів, у складі селища Кам'янка (Баторівка), називалася Більчевського, на честь польського римо-католицького архієпископа.
Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Паралельно до вулиці Зашашної йде тупикова вулиця Горобина, названа так 1958 року, за польських часів, у складі селища Кам’янка (Баторівка), мала назву Шкарпова. Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Паралельно до вулиці Горобиної йде тупикова вулиця Досвітня, названа Т£ік 1958 року. Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Паралельно до вулиці Досвітньої йде тупикова вулиця Чугаистра, названа так 1993 року, від 1958 року називалася Змінна.
Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Від вулиці Данила Апостола на захід відходить тупикова вулиця Північна, названа так у 2000-х роках. Вулиця являє собою стратегічну магістраль у чотири смуги, призначену для тестування автомобілів (тест-драїйву). Забудова вулиці — промислова.
Вулицю Північну з вулицею Кзфмановича з’єднує вулиця Данила Апостола, названа так 1991 року на честь гетьмана Лівобережної України у 1727-1734 роках. Від 1979 року мала назву Кантемирівська, на честь радянської танкової дивізії. Адресу No 11 від часів СРСР має Міжрайонний реєстраційно-екзамена- ційний відділ ДАІ. Забудова вулиці — промислова.
Вулицю П’ясецького з вулицею І^дненською з’єднує вулиця Курмановича, названа так 1992 року на честь генерала УГА, державного секретаря військових справ УНР Віктора Курмановича (1876-1945), від 1970 року називалася Рольова бічна, від 1977 року — Чапаєва, на честь російського більшовицького військового діяча 20-х років минулого століття. Забудова вулиці — промислова.
Вулицю Курмановича з вулицею Конюшинною з’єднує вулиця П’яседь- кого, названа так 1993 року на честь українського громадського діяча.
ifO f243€і(лиці М^оба
ЛІСОВОГО інженера Андрія П’ясецького (1909-1942), від 1958 року називалася Рульова. Забудова вулиці — промислова і одноповерховий конструктивізм 30-х років.
Від вулиці Тернової на захід відходить тзшикова вулиця Конюшинна, названа так 1958 року. Забудова вулиці — промислова і одноповерховий конструктивізм 30-х років.
Вулицю П’ясецького з вулицею Ганцова з’єднує вулиця Сползгчна, названа так 1958 року. Будинок № 14 — дерев’яний.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, нові індивідуальні забудови.
Паралельно до вулиці Сполучної йде вулиця Болбочана, названа так 1993 року на честь полковника армії УНР Павла Болбочана (1883-1919), від
1958 року мала назву Розрядна.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, нові індивідуальні забудови.
Вулицю Конюшинну з вулицею Ганцова з’єднує вулиця Тернова, названа так 1958 року. Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, нові індивідуальні забудови.
Вулицю Тернову з вулицею Сполучною з’єднує вулиця Ганцова, названа так 1993 року на честь українського професора-мовознавця Всеволода Ганцова, закатованого у радянських концтаборах, від 1958 року мала назву Рейсова.
Забудова вулиці — одноповерховий констрзостивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, нові індивідуальні забудови.
Вулицю П’ясецького з вулицею Городоцькою з’єднує вулиця Збиральна, названа так 1958 року. Будинки NqNo 2 і 4 — дерев’яні.
Забудова вулиці — одноповерховий констрзостивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, промислова забудова.
Від вулиці Городоцької No 218 на північ до колії відходить тупикова вулиця Вільхова, названа так 1933 року, від 1929 року, у складі селища Сигнівка, мала назву Лісна. Будинок №16 — дерев’яний.
Забудова вулиці — одноповерховий констрзостивізм 30-х років, двоповерхова барачна забудова 50-х років, нові індивідуальні забудови.
Паралельно до вулиці Вільхової йде вулиця Луцька, названа так 1946 року, від 1927 року, у складі селища Сигнівка, мала назву Болотна, від 1935 року — Леопольського, на честь польського здгдожника Вільгельма Леопольського (1826-1892).
Забудова вулиці — одноповерхова садибна, нові індивідуальні забудови.
7. Між вулицями Городоцькою і Шееченка І//
Вулицю Луцьку з вулицею Симбірською з’єднує вулиця Рівненська, названа так 1993 року, до того часу називалася Луцька бічна.
Забудова вулиці — одноповерхова садибна, нові індивідуальні забудови.
Вулицю Городоцьку з вулицею Квненською з’єднує вулиця Самбірська, названа так 1993 року, до того часу мала назву Аупька. бічна. Забудова вулиці — одноповерховий констрз^тивізм 30-х років, промислова забудова.
Вулицю Ауи^ку з вулицею Грузинською з’єднує вулиця Ірчана, названа так
1963 року на честь з^сраїнського письменника Мирослава Ірчана (1897-1937), від 1927 року, у складі селища Сигнівка, мала назву Болотна бічна, від 1936 року — Болотна.
Забудова вулиці — одноповерхова садибна, нові індивідуальні забудови.
Паралельно до вулиці Ірчана йде вулиця Ліщинова, названа так 1993 року, від 1946 року називалася Луцька бічна, від 1958 року — Івова.
Забудова вулиці ^ одноповерхова садибна, нові індивідуальні забудови.
Вулицю Ірчана з вулицею Гречаною з’єднує вулиця Грузинська, названа так 1950 року, на початку 30-х років називалася Городоцька бічна, від 1938 року — Ґлоґовського, на честь львівського з^гдожника і архітектора Юрія Ґло- ґовського (1777-1838). Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, нові індивідуальні забудови, промислова забудова.
Вулицю Рівненську з вулицею Гречаною, паралельно до вулиці Грузинської, з’єднує вулиця Кавказька, названа так 1950 року, на початку 30-х років називалася Городоцька бічна II, від 1938 року — Мечника. Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, нові індивідуальні забудови.
Вулицю Грузинську з вулицею Кавказькою з’єднує вулиця Церетеді, названа так 1993 року на честь видатного грузинського поета Акакія Церетелі (1840-1915), від 1938 року називалася Кольбушевського, на честь польського історика літератури Казімєжа Кольбушевського (1884-1943), від 1963 року — Революціонерів. Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, нові індивідуальні забудови.
Вулицю Городоцьі^ з вулицею Кавказькою з’єднує вулиця Пшенична, названа так 1934 року. Будинок № 9 — дерев’яний. Забудова вулиці — одноповерхова садибна, двоповерхова барачна 50-х років, нові індивідуальні забудови.
Паралельно до вулиці Пшеничної вулицю Городоцьку з вулицею Кавказькою з’єднує вулиця Вівсяна, названа так 1934 року, на початіц^ 30-х років, у складі селиш;а Сигнівка, мала назву Нова.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, двоповерхова барачна забудова 50-х років, нові індивідуальні забудови.
'//з Л?УЗ Льбова
ВІД вулиці Вівсяної відходить невеличка іупикова вулиця Житня, названа так 1934 року, від 1931 року, у складі селища Сигнівка, називалася Коротка.
Забудова вулиці — одноповерхова садибна, нові індивідуальні забудови.
Від Городоцької No 188 відходить невелика тупикова вулиця Лзпкича, названа так 1993 року, за польських часів називалася Галяревича, від 1958 року — Гурткова.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, двоповерхова барачна забудова 50-х років, нові індивідуальні забудови.
Від вулиці Городоцької No 186 відходить тупикова вулиця Гречана, названа так 1936 року, від 1932 року називалася Бічна Городоцької дороги, до 1936 року — Лііуера.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий констрз^тивізм 30-х років, промислова забудова.
8. Між вулицями Шевченка і Замарстинівською
Одна з магістральних вулиць Львова — Шевченка сполз^ає вулицю Горо- доцьку з мікрорайоном Рясне-2. Теперішню назву вулиця отримала 1944 року на честь великого українського поета Тараса Шевченка (1814-1861). Від 1805 року мала назву Янівська, бо йшла до містечка Янова (тепер Івано-Франкове), частина вулиці від залізничної станції Клепарів називалася Янівська дорога. В часі німецької оі^ації вулиця називалася Вестштрассе. На початку вулиці на фасаді будинку, який зараз має адресу Леонтовича №11, вміщено меморіальну таблицю, котра засвідчує, що вулицю було названо ім’ям Тараса Шевченка, а саму таблицю встановили на честь 175-річчя від дня народження поета 1989 року.
Адресу No За від часів СРСР має квартирно-експуатаційний відділ Західного оперативного коміеіндування. У житловому будинку № 4 у 50-х роках була перукарня, ремонт взуття, згодом магазин «Продукти», зараз тут гральні автомати.
У житловому будинку No 8 за польських часів містився ресторан Лаури Ласкер, у 50-60-х роках — ремонт вззгггя і перукарня, зараз тут магазин вззпгтя, магазин чоловічих сорочок «Deluxe» і кафе-бар «Х-Stop».
У житловому будинку No 9 за польських часів був ресторан Ґрюнфельда, за совєтських часів — овочевий магазин, зараз тут магазин «Продукти». Адресу No 8/10 за польських часів мав ресторан Анни Колонської, зараз цієї адреси не існує.
У житловому будинку № 11 до війни містилася Малопольська крзш’ярня і рекламне бюро «Адмар», зараз тут магазин автозапчастин. У житловому будині^г No 12 за часів Польпц містилася бібліотека Наґера, у 50-60-х роках — ательє індпошиву одягу 2-го розряду, у 70-80-х роках — салон «Фантазія» і майстерня з ремонту та виготовлення ювелірних виробів, зараз тут ТзОВ «Рубін» (ремонт та виготовлення ювелірних виробів) і перз^карня «Даліла».
У житловому будинку № 14 за польських часів був продаж автомобілів Товарніцького, за радянських часів, у 50-70-х роках, — щальня, згодом кафе «Підгір’я», зараз тут кафе-бар і магазин сантехніки.
У житловому будинку No 16 за польських часів містився ресторан Ґрюнфельда, зараз тут магазин світильників і магазин «Все по 7 гривень».. У житловому будині^^ № 18 до 1939 року був ресторан Мусіїловича і молочарня Бандера.
у/у
f243eifXUiiiUbeoea
У житловому будинку No 20 за польських часів була біжутерія Гальперна. У житловому будинку No 22 від часів незалежності міститься артсалон «Ковані вироби з металу». У житловому будинку Nq 24 до війни був продаж сільськогосподарських машин Бадіана, Львівська гуртівня збіжжя і муки, магазин електричних лампочок «Філіпс», зараз тзгг аптека і магазин будматеріалів.
У житловому будинку No 26 за часів Польщі був магазин спортивних товарів Розенмана і магазин автозапчастин Веппера, від часів СРСР тут міститься приймальний njTHKT хімчистки і магазин «Продукти».
Адресу No 31 за польських часів мали фабрика мучних виробів «Клос», фабрика килимових доріжок, фабрика краваток Ядвіґи Лянґер, макаронна фабрика Валька, виробництво сирів «Бескид», підприємство хімічної промисловості «Герметії^гс» і зофаїнська олійниця «Жеполь», зараз тут від радянських часів (з 1945 року) міститься трикотажна фірма «Промінь», фірмовий магазин «Промінь» і від 90-х років магазин сантехніки «Онікс».
У будівлі No 34 за польських часів містився заклад для єврейських дітей- сиріт, у 50-х роках — спеціальний дитячий будинок № 2, від часів СРСР тут розміщена середня школа № 33. У житловому будинку № 35 за радянських часів був магазин плодоовочевих комбінатів, зараз тут магазин «Овочі-фрукти», магазин побутової хімії та косметики, ремонт взуття.
У житловому будині^г No 36 за польських часів був продаж обладнання для магазинів Фельдманаі магазин копчених виробів Фінкельштайна. У житловому будинку No 37 за польських часів була фабрика радіоапаратури Пятрушкі.
Адресу № 38 за польських часів мав благочинний зеїклад Святої Єлени, від часів СРСР тут міститься приймальник-розподільник обласної інспекції
у справах неповнолітніх. Цю ж адресу має спеціалізований батальйон судової поліції «Грифон».
У житловому будинку No 41 а за часів СРСР був продуктовий магазин для діабетиків, зараз тут кафе-бар «Фортеця». У 4-поверховому житловому будинку 50-х років No 45 від совєтських часів міститься магазин «Продукти». У житловому будинку No 50 від повоєнних часів міститься перзосарня, яка зараз має назву «Каре».
У житловому будинку No 52 за часів СРСР містився магазин промислових товарів, зараз тут магазин «Велотехні- ка» і магазин «Автотех». У житловому будинку No 55 за польських часів було виготовлення поташу Цірінґа.
Адресу No 60 за польських часів мав паровий млин «Тома і син», на базі млина від 1947 року і до 2000-х років Вул. Шевченка, 60 працював мехсклозавод, зараз на цьому
8. Між вулицями Шевченка і Залшрстинівською
У/5
місці планується житлова забудова. Чотириповерховий житловий будинок No 63/65 збудовано у 50-х роках минулого століття.
Костел ченців-рефор- матів (No 66), які виїхали зі Львова по Другій світовій війні, совєтська влада використовувала під пересильний пункт новобранців, а приміщення Духовної семінарії — під гуртожиток робітників, у 70-90-х роках у храмі обла- штували клуб мехсклозаводу.
1991 року храм передали громаді УАПЦ. Новопосвяче- Шевченка, 63/65
на церква Святого Андрія Первозванного була відреставрована і перебудована у 1993-1998 роках: звели три бані, і від первісного вигляду храму мало що залишилося.
У житловому будинку No 67 у 50-х роках минулого століття був ремонт ВЗ3ГГТЯ. У житловому будинку No 70 у 50-60-х роках був ремонт взуття, зараз тут аптека. Адресу № 706 за часів СРСР мав цех з пошиття ковдр.
У житловому будинку No 74 у 50-х роках працювала пельменна, у 70-90-х роках — магазин «Хліб», зараз туг кафе-бар і магазин «Продукти». У житловому будинку No 77 за польських часів містилася пекарня Маліцького. Адресу No 86 за польських часів мав магазин меблів Зідлера, зараз цієї адреси не існує.
Адресу No 87а за радянських часів мав завод «Автонавантажувач», зараз тут меблевий салон «Магнат», більша частина корпусів підприємства являє собою руїну.
У будівлі No 90 у 50-60-х роках містився гуртожиток торгово-економічного інституту, зараз тут Обласне управління з питань надзвичайних ситуацій. У 5-повер- ховому житловому будинку 60-х років No 108 від часів СРСР працює магазин «Продукти», від часів незалежності тут також облаштували відділення «Укрсиббанку».
Чотириповерховий житловий будинок No 109 збудували 1954 року, від радянських часів тут працює
Вул. Шевченка, 87
4f6
/ЗУЗ 6ifMu^i иьбоба
магазин «Продзгкти». Адресу № 115 за польських часів мав млин «Єдмін і син» і 1-а Малопольська парова лущарня пшона і круп, за совєтських часів це 63Ш крупзавод № 25, зараз цю адресу має лише житловий будинок, будівлі ж самого підприємства являють собою напіврзану.
Адресу № 117 за польських часів мав моторовий млин Дреснера і гуртова торгівля борошном Муна, зараз цієї адреси не існує. Адресу № 120 у 50-х роках мало ремісниче училище № З, зараз тут автосервіс.
На місці 5-поверхового житлового будинку № 134 за польських часів була фабрика штз^ного каменю і дахівок. У 5-поверховому житловому будинку № 150 за радянських часів була ощадкаса, зараз тут магазин «Продукти», магазин «Системи опалення» і бар.
Вул. Шевченка, 109 На стіні одноповерхової будівлі 50-х
років залізничної станції Клепарів (№ 158) вміщена меморіальна таблиця, яка сповіщає, що з цієї станції у 1942-1943 роках було вивезено до нацистських концтаборів більше півмільйона галицьких євреїв.
Адресу № 188 від часів незалежності має каплиця Святого Володимира Великого УГКЦ. Храм Різдва Пресвятої Богородиці УПЦ КП (№ 205) до 1939 року був каплицею. У повоєнні часи кгшлицю закрили, а 1958 року її приміщення переобладнгіли під звичайний житловий будинок, згодом хрест демонтз^али, замість бані звели простий двосхилий дах, і колишня культова будівля стала шкільною майстернею. Згодом деякий час тут містився njTHKT добровільної народної дружини, наприкінці 80-х років приміщення орендувала аптека. У вересні 1990 poiqr у храмі відновили Богослзжіння, згодом місцева громада реконструювала храм, який освятили у вересні 1994 року.
У одноповерховому приміщенні 70-х років віц часів СРСР працює магазин «Продукти». У будівлі № 270а від радянських часів працює бібліотека для дорослих.
За адресою № 311а протягом осташніх років будується православний храм Пресвятої Трійці. У 9-поверховому будинку № 358 від часів СРСР міститься магазин «Продукти», зараз є також аптека, фотоательє, мобільний салон «Вухо Ком», букмекерська контора і магазин «Трикотаж».
Адресу № 358а має збудований 2004 року торгівельний центр «ВАМ*. У 9-поверховому житловому будинку 70-х років Ns 376а за часів СРСР містився магазин «Галантерея, трикотаж і парфумерія», зараз тут магазини: одяїу, посуду, побутової техніки, «Продукти», перз^арня і піцерія «Талант».
8. Між вулицями Шееченка і Замарстинівською V/?
Забудова вулиці Шевченка — класицизм, сецесія, конструктивізм 30-80-х років, промислова забудова довоєнних і повоєнних часів.
Від перехрестя вулиць Шевченка і Винниці відходить тупикова вулиця Татарбунарська, названа так 1950 року. Від 1934 року вулиця мала назву Червенська.
У часі Другої світової війни на території цієї вулиці містився Янівський концтабір, де нацисти знищили близько 200 тисяч євреїв, українців, поляків, французів та громадян інших національностей. Від часів СРСР вулицею проходить трамвайна колія, відгалуження маршруту № 7, яка не задіяна, але має промислове значення.
Забудова вулиці — польський констрз^стивізм 30-х років і радянський 50-х і 60-х років.
Перпендикулярно до вулиці Татарбзшарської і паралельно до вулиці Шевченка йде вулиця Яворівська, названа так 1950 року. Від 1934 року вулиця називалася Влосцянська, в часі німецької окупації — Липагассе, на честь з^ра- їнського письменника Юрія Липи (1900-1944).
Забудова вулиці — польський констрз^тивізм 30-х років.
Перпендикулярно до вулиці Татарбунарської йде вулиця Моринедька» названа так 1950 року. Від 1934 року називалася Шляхетська, в часі німецької окупації — Антоновичґассе, на честь з^сраїнського історика Володимира Антоновича (1834-1908). Забудова вулиці — констрзостивізм 30-х і 60-х років, нові житлові забудови 2000-х років.
Від вулиці Моринецької перпендикулярно відгалуядгється тупикова вулиця Кирилівська, названа так 1993 року, до того часу називалася Моринецька бічна. Адресу No За від 2008 рої^ має міський притулок для бездомних. Забудова вулиці — констрз^тивізм 30-х років, житлові забудови 2000-х років.
Вулицю Шевченка з вулицею Джерельною з’єднує вулиця Єрошеика, названа так 1992 року на честь з^раїнського письменника, поета і фольклориста Василя Єрошенка (1889-1952). Від 1892 року вулиця мала назву Піліховська, бо виходила на Піліховські ґрзшти, в часі німецької окзшації називалася Чер- никґассе, на честь командира сотні, хорзшжого Українських Січових Стрільців Федора Черника (1894-1918), від 1963 року — Пелехатого, на честь совєтського письменника і я^наліста Кузьми Пелехатого (1886-1952).
У будівлі № 14 за польських часів 63Ш каменярсько-різьбярський заклад Круля, зараз тут міститься будівельна грзпіа «Львівплодоовочторгу». У будівлі No 16 за польських часів містилися склад і продаж надгробків Манделя, зараз тут Львівська міська ветеринарна лікарня.
Частину вулиці від перетину з вулицею Золотою до перетину з вулицею Клепарівською проклали у часи СРСР.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, промислові забудови.
4t8 f243 eifMUjiМбоба
Вулицю Золоту з вулицею Шевченка з’єднує вулиця Туринського, названа так 1992 року на честь згкраїнського письменника і літературного критика Осипа ТУрянського (1880-1933). Від 1916 року вулиця називалася Ґольдмана, в часі німецької оідшації — Коновалецьштрассе, на честь діяча українського національного руху Євгена Коновальця (1891-1938), від 1946 до 1992 poiQ^ — Папанінців, на честь совєтських дослідників Арктики.
Забудова вулиці — польський констрз^стивізм 30-х років, Двоповерхова барачна житлова забудова 50-х років, п’ятиповерховий житловий конструктивізм 60-х років.
Паралельно до вулиці ТУрянського йде вулиця Ядкова, названа так 1991 року на честь українського письменника-новеліста Михгійла Яцкова (1873- 1961). До 30-х років минулого століття вулиця називалася Золота бічна, від 1933 року — Стокова, в часі німецької окупації — Тарнавськийгассе, на честь генерала і головного командира Української Галицької Армії Мирона Тарнавського (1869-1938), від 1964 до 1991 роїдг—Єгорова, на честь совєтського космонавта Боріса Єгорова (1937-1994). Забудова вулиці — польський констр)гктивізм 30-х років, двоповерхова барачна забудова 50-х років, п’яти- і дев’ятиповерховий радянський конструктивізм 60-х років.
Паралельно до вулиці Яцкова йде невелика тупикова вулиця Скляна, на- звгіна так у повоєнний період, бо розташована неподалік мехсклозаводу. У 5-поверховому житловому будинку 60-х років Nq 5 за часів СРСР був магазин трикотандг, галгштереї, парфумерії та іграшок. Забудова вулиці — польський констрз^ктивізм 30-х років і радянський 60-х.
Перпендикулярно до вулиці Турянського йде вулиця Гуні, названа так 1950 poiq?^ на честь одного з керівників козацького повстання проти Польщі у
XVII столітті Дмитра Гуні. Забудова вулиці — констрз^ктивізм 30-х років, нові житлові забудови 2000-х років.
Вулицю Єрошенка з вулицею Клепарівською з’єднує вулиця Зодота, названа так 1913 роїд^, найімовірніше, через пишні похорони, які цією вулицею прямували до нового єврейського цвинтаря на теперішній вулиці Єрошенка. Від 1938 року частина вулищ називалася Абрагамчиків, на честь підрозділу польських військових формувань щд командою Романа Абрагама, які під час Аистопадового Чину воювали з українцями, у 1975-1991 роках мала назву Мінська.
До 1939 року адресу № 1 мав каменярсько-різьбярський заклад Кожевича, від часів СРСР на цьому місці, у 4-поверховій будівлі 50-х років, міститься середня школа № 44 з одноповерховими господарськими прибудовами 50-х років.
У будівлі No 2 за польських часів містився притулок для бідних фундації брата Альберта, у повоєнні часи — металообробний цех, останніми роками це приміщення належить підприємству «Аьвівметалопласт», зараз тут триває ґрзштовна реконстрзтадя.
У будинку № 4 за польських часів містився міський притулок для дітей- сиріт, зараз тут гуртожиток Львівського інституту економіки і туризму. У 4-по-
8. Між вулицями Шевченка і Замарстиківсмсою Y/9
верховій будівлі 50-х років № 6 міститься Галицьке вігщілення Міжрегіональної академії упргшління персоналом і гуртожиток Львівського кооперативного коледжу економіки і права.
У 9-поверховому житловому будинку № 17 кінця бО-х років за радянських часів містився комісійний магазин «Філателія», зараз тут відділення Ощадбанідг. У 9-поверховому гуртожитку № 21 кінця 60-х років за часів СРСР містився опорний пункт правопорядку. Триповерховий житловий будинок № 22 збудовано у 50-х роках.
У 9-поверховому житловому будинідг Nq 25 кінця бО-х років від часів СРСР працює магазин «Продукти», також розміщено банк «Форз^» і кафе-бар. У 4-по- верховому будиніцг 60-х років No 26 від часів СРСР працює овочевий магазин і магазин «Прод5^кти».
У 4-поверховому будиніцг 60-х років № ЗО від часів СРСР містяться магазини «Продукти* і «Сантехніка». Також за часів СРСР тут містилася база «Укр- торгбудматеріали». У 5-поверховому житловому будинку 60-х років № 40 від часів СРСР розтгшіована філія бібліотеки Шевченківського району.
Між будівлями № 40 і № 40а за польських часів містився стадіон єврейського спортивного клубу «Гасмонеа» (від часів СРСР — стадіон «Торпедо»), де з 80-х років проводилася несанкціонована торгівля радіо- та електротехнічними товарами, 2008 poiqr цей стихійний ринок із назвою «Торпедо» перенесли на вулицю Кз^курудзяну.
За стадіоном простягається військове стрільбище, на території якого ще до 50-х років стояв ампірний палацик Коріума, розібраний за наказом радянської влади. Невеличкий парк на початі^г вулиці до 1939 року мав назву Висневського, у повоєнні часи його назвали Партизанів.
Забудова вулиці — конструктивізм 30-х років, двоповерхова барачна забудова 50-х років, чотири- і п’ятиповерхова житлова забудова кінця 50-х — початку 60-х років, п’ятиповерхова житлова забудова 70-х років.
Від вулиці Золотої на схід відгалужується тупикова вулиця Сосенка, назвгша так 1991 року на честь українського ^огдожника Модеста Сосенка (1875-1920). Від 1938 року вулиця мала назву Абрагамчиків, від 1950 року — Проскзфівська, від 1963 роїд^ — Вершигори, на честь совєтського партизана часів Дрзтої світової війни. Забудова вулиці — польський конструктивізм 30-х років, чотириповерховий конструктивізм 60-х років, п’ятиповерховий 80-х, нові житлові забудови 2000-х років.
Вулицю Шевченка з вулицею Клепарівською з’єднує вулиця Пстрака, названа так 1992 року на честь львівського художника Ярослава Пстрака (1876-1920). Від 1982 року називалася Кіх, на честь галицької комуністичної діячки Марії Кіх. Більша частина цієї вулиці постала за часів СРСР у 70-80-х роках. Забудова вулиці — польський конструктивізм 30-х років і радянський 50-80-х.
Вулицю Шевченка з вулицею Пстрака з’єднує вулиця Хорватська, названа так 1993 poiQr. На початку XX століття вулиця мала назву Янівська бічна, від
'f20 М€о€а
1913 року називалася Вільність, в часі німецької окупації — Шіндерберґштрассе. Забудова вулиці — сецесія і констрзостивізм.
Паралельно до вулиці Хорватської йде невеличка тупикова вуличка Шведська, названа так 1904 рої^г, до того часу мала назву Янівська бічна. Адресу № З за польських часів мали фабрика косметики Odol Compagnie, колоніальні товари та фабрика мила Білера і спілки, за совєтських часів це була парфумерно-косметична фабрика «Союзпарфумерпрому», зараз це Львівська парфз^ерно-косме- тична фабрика. У 90-х роках Tjrr також відкрився фірмовий магазин.
Забудова вулиці — у стилі віденського класицизму.
Вулицю Шевченка з вулицею Єрошенка з’єднує вулиця Клепарівська, названа так не пізніше 1825 року на честь старовинної львівської дільниці Клепарів. Від 1955 до 1990 року мала назву Кузнєцова, на честь совєтського розвідника часів Другої світової війни Ніколая Кузнєцова (1911-1944).
У житловому будинку № 7 за польських часів був ресторан Стефаніва, зараз тут ремонт вззпгтя. У житловому будинку Nq 10 за польських часів була юридична консультація Літтмана. У будівлі Nq 11 до 1939 року була єврейська купецька гімназія, від часів СРСР міститься кооперативний технікум.
У 5-поверховому житловому будинку 60-х років No 13 за радянських часів працював майстер з ремонту електробритв, зараз тут ТзОВ «Сфера», яке займається ремонтом пральних машин, порохотягів, холодильників.
У будівлі No 15 за польських часів був притулок для бідних фзшдації брата Альберта, за часів СРСР, у 50-х роках, — гуртожиток № 1 Лісотехнічного інституту, зараз тут гуртівня промислових товарів. У житловому будинку № 17 за польських часів був ресторан Юденберга, зараз тут магазин «Продуктиі».
Адресу № 18 до 1939 року часів мало Львівське аікціонерне товариство броварів і фабрика штучного льоду. За часів СРСР це був Львівський пивзавод, від 60-х років — Виробниче об’єднання пиво-безалкогольної промисловості «Колос», зараз це Львівська пивоварня. Цю ж адресу від 70-х років мав ресторан «Золотий колос», потім пивбар, від 2007 року тут пивний клуб «Хмільний дім Роберта Домса».
У житловому будинку № 19 за радянських часів був магазин «Хліб-молоко», зараз тут магазин «Солодошд». Адресу № 21 за польських часів мав ресторан Аккера. За часів Польщі адресу № 256 мала молочарня Бережанського, зараз на цьому місці 5-поверховий житловий будинок 60-х років № 25а.
Адресу No 27 за польських часів мала торгівля худобою Нєманського, зараз цієї адреси не існує. Адресу № ЗО має збудований 1976 року 12-поверховий готель «Власта» (за часів СРСР мав назву «Росія») з рестораном.
Адресу No 35 має Львівський державний інститут безпеки життєдІ5ільності, за польських часів це був Дім інвалідів, у 1939-1941 та 1944-1954 роках тут розмістили полк НКВД, 1954 року сюди перенесли Київське пожежне з^или- ще, яке згодом перейменували у Львівське. До 1972 року в будівлі містилися також військова частина та батальйон міліції. На території інституту, у старій каплиці Дому інвалідів, від часів незалежності функціонує церква Пресвятої Богородиці УПЦ Київського патріархату.
8. Між вулицями Шееченка і Замарстинівською
Адресу No 39а має спортивний комплекс СКА, збудований у 50-80-х роках минулого століття. До кінця 80-х років у кінці вулиці була кінцева 3}шинка тролейбуса No 4, який сюди їздив від теперішнього пам’ятника Шевченкові на проспекті Свободи.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм 30-х і 60-80-х років.
Від вулиці Клепарівської перпендиі^лярно на захід відходить тупикова вулиця Кортзгмівка, названа так 1993 року на честь давньої назви цієї місцевості, де в кінці XVIII — на початку XIX століття був фільварок і парк австрійського урядовця Ернеста Кортума. Від 1913 року мала назву Терціарська, на честь чернечого ордену Терціарів, відгалуження Францисканців, заснованого 1221 року для тих монахів, котрі служили Богові, не відмовляючись від світського життя, у 1950-1993 роках мала назву Ладозька. За часів Польщі вулиця не була тупиковою, а з’єднувалася з вулицею Золотою.
Забудова вулиці — у стилі віденського класицизму та сецесії.
Вулицю Клепарівську з вулицею Єрошенка з’єднує вулиця Батзфинська» названа так 1992 рої^. У середині XIX століття була частиною вулиці Під Дубом, також називалася Клепарів- ська бічна. Від 1871 року називалася Інвалідів, бо вела до Дому інвалідів на вулиці Клепарівській. У 1963-1992 роках мала назву Курчатова, на честь совєтського вчено- го-фізика Ігоря Курчатова (1903-1960).
У неіснуючому нині будинку No 15 за польських часів містилася електротехнічна спілка «Електрод» і пекарня Вайтґерна. Адресу No 16 має штаб Західного Вул. Батуринська
оперативного командування (раніше штаб Прикарпатського військового округу) — будівля 1969 року, відома в народі як «Пентагон».
Значну частину будинків північної і південної сторони вулиці було зруйновано під час Другої світової війни, на їх місці упорядкзшали паркову зону.
Забудова вулиці — у стилі класицизму і сецесії.
Вулицю Батуринську з вулицею Ветеранів з’єднує вулиця Генерала Трекова, названа так 1991 року на честь командувача Української Галицької Армії, військового міністра уряду УНР Олександра Грекова (1875-1958). Від 1895 року вулиця мала назву Арцішевського, на честь польського військового дІ5іча, генерала коронної артилерії Речі Посполитої Кшиштофа Арцішевського (1592-1656), командувача оборони Аьвова під час облоги міста військами
І22 Г2ЧЗЄчмщіМЄоЄа
Богдана Хмельницького 1648 року, в часі німецької оіцшації називалася Сте- ценкогассе, на честь з^аїнського композитора і громадського діїїча Кирила Стеценка (1882-1922), в часи СРСР у 1946-1991 роках — Транспортна.
У будівлі No З за радянських часів містився універсам управління торгівлі Прикарпатського військового округу, зараз тут офіс компанії мобільного зв’язіцг «Київстар». У житловому будинідг № 8 за часів СРСР була лазня № 7.
Забудова вулиці — у стилі класицизму і конструктивізму.
Перпендиідглярно до вулиці Трекова від вулиці Джерельної відходить тупикова вулиця Ветеранів, названа так 1886 року, бо проходила поблизу Дому інвалідів на вулиці Клепарівській.
У житловому будинідг № і за польських часів була кондитерська Фінкель- штайна, зараз тут кафе-бар. П’ятиповерховий житлову будинок № 5 збудовано у 60-х роках минулого століття. За часів СРСР тут містився хлібний магазин, зараз тут магазин «Продукти». У житловому будиніцг № 6 за польських часів містилася фабрика мила Наґельберґа.
У будівлі Nq 11 до 1939 року містилася вчительська семінарія № 6, у 50-х роках — музично-педагогічне училище № 2 і неповна з^аїнська середня школа № 53, зараз це середня школа № 53 з поглибленим вивченням англійської мови.
До 60-х років минулого століття, до побудови штабу ПрикВО, вулиця була наскрізною і виходила на вулицю Клепарівську.
Забудова вулиці — класицизм і конструктивізм 60-х років.
Вулицю Джерельну з вулицею Ветеранів з’єднує вулиця Базарна, названа так 1950 року. До 30-х років вулиця називалася Шпитальна Горішня, від 1934 року — Шляйхера, на честь члена польського Громадського комітету Львова під час українсько-польської війни 1918-1919 років Філіпа Шляйхера, в часі німецької окупації — Браугаусґассе.
Від 50-х років минулого століття на місці зруйнованого нацистами під час Другої світової війни старого єврейського цвинтаря, який існзшав від XIV століття, між теперішніми вулицями Клепарівською і Базарною, розпочалося будівництво нового Краківського ринку. Цей ринок перебрав назву від давнішого базару, який містився на площі Краківській (тепер площа Ярослгіва Осмомисла), згодом він одержав назву Центральний колгоспний ринок і від часу з^країнської незалежності знову став Краківським.
Адресу No 11 за радянських часів, окрім самого ринку, мала також філія Зшівермгиу No 2, комісійний та взуттєвий магазини, які містилися у приміщенні базару. Цю ж адресу мала і автостанція № 4: з площі перед базаром відправлялися приміські автобуси у північному напрямк)г.
Адресу Базарна № 20 за часів СРСР мав проектно-констрзтаюрський інститут конвеєробудування об’єднання «Конвеєр», у 90-і роки це промислове приміщення кінця 50-х років переобладнали під торгівельні павільйони. За радянських часів адресу № 36 мала майстерня з ремонту та виготовлення спеціального аптечного обладнання.
Від 1939 року значну частину житлових будинків західного боку вулиці було зруйновано чи розібрано, на їх місці тепер територія Львівської пивоварні,
8. Між вулицями Шевченка і Замарстимівською 423
а в кінці 60-х років цілий квартал між вулицями Водною і Ветеранів забудовано 5-поверховим житловим блоком (Базарна № 50). За останнє десятиліття частина житлових будинків від початідг вулиці до перетину з вулицею Водною фактично опинилися на території ринідг.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм бО-х років.
Вулицю Базарну з вулицею Джерельною з’єднує вулиця Водна, названа так 1871 року. До цього часу вулиця називалася Джерельна поперечниця. У житловому будинку Nq з за польських часів була пекарня Нелькена, зараз тут приватний стоматолог. Забудова вулиці — у стилі класицизму.*
Паралельно до вулиці Водної між вулицями Базарною і Джерельною йде вулиця Крехівська, названа так 1993 року. Від 1913 року мала назву Ненцько- го, на честь учасника січневого повстання 1863 року польського хіміка, лікаря і фізіолога Марцелі Ненцького (1847-1901), в радянські часи від 1950 до 1993 року називалася Базарна бічна.
У житловому будинідг № б за польських часів містилися пекарні Аустера і Ца- ґельгайма, заргіз тут магазин електротоварів «Верден». У житловоі^ог будинку № 11 за Польїщ була слюсарна майстерня «Bj^», зараз тут магазин білизни і трикотаядг.
Забудова вулиці — у стилі сецесії.
Вулицю Базарну з вулицею Хорватською з’єднує вулиця Раппапорта, названа так 1871 poiq/^ на честь львівського діяча єврейського руху, адвоката, економіста і жертводавця Арнольда Хаїма Раппапорта (1840-1907). До 20-х років XIX століття вулиця називалася Окопіска, що означало єврейські поховання, не пізніше 1825 року мала назву Дорога до єврейського цвинтарік, до 70-х років XIX століття — Шпитальна поперечниця і Богданівська бічна, в совєтські часи, від 1946 до 1990 року, —Джамбула, на честь казахського поета Джамбула Джабаєва (1846-1945). Частина вулиці від Клепарівської до Хорватської від 1913 poigr мала назву Вільність бічна, у 1977-1990 роках —Джамбула.
У житловому будинку No 1 за польських часів була перукарня, за часів СРСР — промтоварний і хлібний магазини, зараз тут домашній магазин «Еко- лан» і магазин «Будматеріали». У житловому будинід^ № 5 за польських часів містилося ательє дамських капелюхів Шрайбера, зараз тут салон краси «Тетяна» і магазин «Алкоголь і тютюн».
У житловому будині^ № 7а до 1939 року містився малярський заклад Бранделя і Ванделя. У будівлі № 8 до 1939 poiqr містився єврейський шпиталь і притулок для єврейських жебраків, від часів СРСР тут пологове відділення 3-ї міської клінічної лікарні. У житловому будинку № 11 за польських часів містився ресторан Мюнцера.
Забудова вулиці — у стилі класицизму, сецесії та історизму.
Вулицю Раппгшорта з вулицею Городоцькою з’єднує вулиця Леонтовнча, названа так 1944 року на честь видатного українського композитора Миколи Аеонтовича (1877-1941). Від 1895 року вулиця мала назву Святої Анни, бо на ній була школа цієї ж назви.
Ч2Ч
f243 6tfxuni Мвоба
У житловому будинку № 1 (Янівська No 2) за польських часів містилася іуртів- ня бляхи Майєра, молочарня Парізера і аптека «Під Святою Анною» Зоммерштайна, яка існує донині.
У будівлі № 2 за польських часів була чоловіча і жіноча школа Святої Анни, за часів СРСР, від повоєнного періоду до часів української незалежності, тут містилися російська середня школа робітничої молоді № 5, російська неповна середня Вул. Леонтовича школа № 43, українська се-
редня школа No 44, у 80-90-х роках зосраїнська середня школа № 11, дитяча юнацько-спортивна школа «Олімпійські резерви з легкої атлетики», зараз тут Львівська правнича гімназія.
У житловому будинку No 5 за польських часів містилися фабрика іграшок Кінальського, фабрика картонних коробок «Skatule» і фабрика корків «Каталонія». У житловому будинку No 7 за радянських часів містився дитячий садок.
У житловому будинку № 15 за часів ПольшД містилася пекарня Клянвіца. У житловому будинку No 17 у 50-х роках був ремонт взуття.
Забудова вулиці — неороманський стиль, віденський класицизм і сецесія.
Вулицю Леонтовича перпендикулярно перетинає вулиця Кзгчера, названа так 1993 року на честь з^сраїнського хіміка, львів’янина Романа Кучера (1925-1991). Від 1898 року вулиця мала назву Яховича, на честь польського поета-байкаря Станіслава Яховича (1796-1857), від 1944 до 1950 року називалася Новикова, на честь російського письменника і видавця Ніколая Новікова (1744-1818), у 1950-1993 роках— 16 Квітня, на честь дати виступу львівських робітників проти польської влади 1936 року.
Адресу № З за польських часів мав міський комісаріат № 3. У будівлі № 5 за польських часів та в часі совєтської і німецької окупації містилася тюрма, де утримували і знишдли багатьох ув’язнених українців. На фасаді будинку вміщено меморіальну доші^г, яка сповіщає, що в цьому будинку в камері № 7 польської в’язниці 12 лютого 1924 року поліція закатувала з^раїнську національну героїню Ольїу Басараб. Від повоєнних часів тут містилися 2-й районний відділ міліції, медвитверезник і опорний пз^нкт правопорядку, зараз тут Шевченківський райвідділ міліції.
У житловому будинку No 6 за польських часів містилася панчішна фабрика Шайндля і торгівля хмелем Зиґмзшта Рашпапорта, за часів СРСР бз^в опорний пункт правопорядку. У житловому будинку № 8 за польських часів була пекарня
8. Між вулицями Шеечтиса і Залшрстинівською і25
Раґлера, зараз тут відділ житлового господарства ЛКП «Добробут». У житловому будинку No 13 (11а) за польських часів містилася фабрика мила Цімельса.
Забудова вулиці — у стилі класицизму і сецесії.
Вулицю Городоцьку з вулицею Раппгіпорта з’єднує вулиця Шолом-Алей- хема, названа так 1991 року на честь видатного єврейського письменника (1859-1916). Від 1895 року вулиця називалася Бернштайна, на честь єврейського діяча Ізраїля Бернштайна, в часі німецької окупації мала назву Любарт- ґассе, на честь литовсько-руського князя Любарта Гедиміновича (1300-1383), у
1945-1991 роках — Фурманова, на честь російського совєтського письменника Дмітрія Фурманова (1891-1926).
У житловому будинку No 1 за польських часів бзгв магазин швейних машин Віолін і Тіссе, за часів СРСР — прокатний пункт та магазин «Продукти», зараз тут кафе «Ромашка» і кафе ТзОВ «Мальви». У житловому будинку № 4 за польських часів був магазин канцелярського приладе Кіршгорна.
У житловому будинку № 5 до 1939 року містилася кондитерська Ті- чера, зараз тут магазин «Тюльпан» (тюль, штори, канцтовари) і пивбар «Краб». У будівлі No 11 за польських часів містилося товариство єврейських ремісників «Яд Харузім», за радянських часів, від 50-х років, — Будинок і Палац культури промкооперації, а від 60-х — Палац культури виробничого об’єднання «Електрон», відомий у народі як «Сарай», зараз тут відділення «Західінкомбанку».
У будинід^ No 12 за польських часів містилося правління єврейської громади Львова і єврейський музей, у 40-і роки була Львівська зуболікарська школа, у 50-і роки — медичне училище No 2, у 70-80-х роках — кафедри медінститзпгу, від часів зпкраїнської незалежності тут є Львівський центр юдаїки та єврейської освіти. Міжнародний центр «Холокост» імені доктора Л. Шварта і Львівська обласна благодійна організація Бней Бріт «Леополіс» імені Е. Домберґа.
У житловому будинку No 13 (11а) за польських часів був ресторан Хая Бомбаха, зараз тут страхова компанія «Форум», виготовлення дерев’яних вікон і дверей «Холтекс» і приймальня громадян Шевченківського райвідділу міліції. У житловому будинку No 14 від часів СРСР міститься філія № 21 Центральної міської бібліотеки.
У житловому будинку No 16 за польських часів містився магазин електротехнічних товарів «Електро-Радіо» Редліха. У житловому будинку № 17 за польських часів була друкарня «Праця» і перзосарня Кобера, у 50-х роках — чайна і ремонт взуття, у 60-80-х роках — щальня № 58, зараз тут магазин «Сз^ки», більярдна і салон мобільного зв’язку. У житловому будинку № 18 за польських часів був магазин взуття «Леонія» Екштайна, зараз тут бар «Беатріс» і приватний нотаріус.
Забудова вулиці — класицизм і сецесія.
Вулицю Базарну з вулицею Бальзака з’єднує вулиця Джерельна, яка має цю назву від початку XIX століття завдяки численним джерелам, які тут стрз^еніли, їх використовзшали в кзшальнях і лазнях; згадка про Королівську сіудню у цій місцині сягає XVII століття.
ш
f2i3 gifxuni Льбоба
Вул. Джерельна
Адресу No 4 за польських часів мав молочний магазин Полєнберґа і пекарня Ґроссмана, зараз тут виробництво корпусних меблів. У житловому будинку № 8 за часів СРСР, від 50-х років, була перз^карня. У житловому будинку No 16 за польських часів була фабрика газованої води Ганделя.
У житловому будині^ No 21 за радянських часів був магазин «Продукти», зараз тут міні-бар, пивний бар «Червоний мак» і гральні автомати. У житловому будиш^г No 25 за польських часів була пекарня Бекмана, зараз тут більярдна. У житловому будинку No ЗО за польських часів була пекарня Ціннера.
У житловому будиніо^ No 32 до війни була пекарня Штальгаммера, зараз тут ремонт вз}ггтя і салон мобільного зв’язку «Київстар». У житловому бу- ^
динку No 33 за польських часів була пекарня Горовіца.
Навпроти вулиці Водної у реконструйованому промисловому приміщенні, яке належало газзаводу, 2003 року відкрили торгівельний центр «Антей» з центральним входом з вулиці Джерельної.
Адресу No 36 за польських часів мав склад і продаж дерева Лащовера, зараз цієї адреси не існує. У лштловому 28-32
будинку No 37 за часів СРСР від 50-х років містилася лазня № 7 і фабрично-за- водське з^илище No 2 (Львівська будівельна школа). У житловому будинку № 39 за Польпц містився ресторан Аккербауера, зараз тут аптека.
Адресу No 49 за часів Польщі мала синагога «Кіл рина веішуа», 1955 року руїни синагоги використали як фундамент під будівництво нового будинку. Адресу No 53 мала розташована на подвірї будинку синагога родини Аейбманів.
За часів СРСР вулиця частково була продовжена на північ, за залізничну колію.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, польський конструктивізм 30-х років і дев’ятиповерховий радянський 70-х років.
Вул. Джерельна, 45
8. Між вулицями Шееченка і Замарстинівською
427
Вулицю Куліша з вулицею Єрошенка з’єднує вулиця Під Дубом, названа так 1871 року. До того часу вулиця мала назву Клепарів- ська бічна, від 1963 до 1990 року називалася Космонавтів. Частина вулиці до кінця
XVIII століття називалася площею Помісіонарською,
бо розташовувалася непо- гг-:. гт ^
далік будівель скасованого Вул. Під Дубом
австрійською владою монастиря місіонерів (відома тюрма на Замарстинів- ській, зараз тут міститься юридичний факультет Інституту внутрішніх справ, Замарстинівська № 9), від 1796 року площа мала назву Торговиця Кінська, бо тут продавали коней, від 1871 року площа— Місіонерська, у 1945-1963 роках — площа Бз^ова, на честь радянського офіцера.
У 50-х роках адресу площа Вугрова № 1 мала середня школа № 58 з російською мовою викладання і російська середня школа робітничої молоді № 8, зараз це адреса проспект Чорновола № 6.
За польських часів адресу площа Місіонарська № 2 мала міська медоварня (від неї походить назва вулиці Медової), зараз цієї адреси не існує, приміщення медоварні розібрали до 1956 року.
У житловому будинку Під Дубом No 2 за польських часів містився малярський заклад Піха, зараз тут компанія «АВС» «Двері і вікна». У житловому будинку No 5 у 50-х роках минулого століття був ремонт вззггтя, зараз цього будинку не існує.
У будівлі No 7а за часів СРСР містилася фабрика художніх виробів імені Лесі Українки республіканського об’єднання художніх промислів, зараз це Львівське виробничо-торгівельне закрите акціонерне товариство імені Лесі Українки.
За польських часів адресу № 15 мала пекарня Грубера, зараз цієї адреси не існує. У будинку No 22 за часів СРСР містилося фабрично-заводське училище No 14, зараз тут університет «Ставропігіон».
Значна частина будинків південної сторони вулиці і плошд Місіонерської, а згодом Вугрова була знищена в часі війни і повоєнні часи аж до початку 70-х років.
На вивільненій території у 70-80-х роках була автобусна станція, потім авто-
Вул. Під Дубом - пустир
І28
Ї2ЧЗ 6і(мщі Ub6o6a
стоянка, зараз це пустир, який планують забудувати висотною будівлею з підземним паркінгом.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм.
Вулицю Куліша з вулицею Газовою з’єднує вулиця Цехова, названа так 1944 року. Від 1913 року це була площа Цехова.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм.
Вулицю Цехову з вулицею Куліша з’єднує вулиця Газова, названа так 1858 року, бо тоді тут було збудовано львівську газівню.
У житловому будинку № 6 за польських часів була пекарня Корба. У житловому будинку No 8 до війни був ювелірний магазин Шрайбера. У житловому будинку No 12 за польських часів була перукарня Стерек.
У житловому будинку No 16 за Польщі містилася перукарня Цайґера. У будинку № 18 за польських часів була лазня Фанда, зараз цієї адреси не існує.
Адресу No 28 за польських часів мала міська газівня, від часів СРСР це завод газової Вул. Газова апаратури. Цю ж адресу у
50-х роках мала майстерня індпошиву одяїу. Зараз більша частина території газового заводу віддана в оренду найрізноманітнішим фірмам, іуг повним ходом іде реконструкція старих заводських приміщень, у тому числі приміщення колишнього театру «Колозеум», який за радянських часів входив у заводський комплекс. Адресу No 30а має збудований 2003 рої^^ супермаркет «Шок». ^
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм, промислова забудова ХІХ-ХХ століть.
Вулицю Городоцьку з вулицею Під Дубом з’єднує вулиця Куліша, названа так 1992 року на честь українського письменника, історика і етнографа Пантелеймона Куліша (1819-1897). У кінці двадцятих років XIX століття вулиця одержала назву Сонячна, яка походить від синагоги «Ор Шемеш» («Промінь сонця»), ця синагога від першої половини XIX століття і до 1903 року містилася за адресою № 26. За совєтських часів від 1950 до 1992 року вулиця називалася Вотвіна, на честь члена Компартії Західної України Нафталі Ботвіна, страченого 1925 року за вбивство агента поліції.
У житловому будинку No 1 від польських часів працює аптека, яка до 1939 року мала назву «Під білим орлом» і власником жої був Шимон Каєтанович. У цьому ж будині^г від часів СРСР працює ательє мод, яке у 50-х роках шило дитячий одяг, а від 60-х до 90-х років було ательє 1-го розряду і називалося «Силует».
8. Між вулицями Шееченка і Замарстинівською
429
Вул. Куліша, 6а
Адресу No 2 за польських часів мала фабрика парасоль Унґара і синагога Товариства вивчення Тори, зараз цих будівель не існує, вони були зруйновані під час Ьійни, на їх місці від радянських часів розташовані торгівельні кіоски.
У житловому будині^г No З до війни був магазин тканин Аушнітта і магазин чаю Полкеса, зараз тут магазин алкогольних напоїв і обмін валют. У житловому будинку No 4 за Польщі містилися фабрика краваток Ферба, пекарня Чачкеса і ювелірний магазин Фальзенштайна, зараз іуг магазин одягу «Ку!», магазин «Адідас» і магазин «Годинники».
У житловому будині^^ No 5 за польських часів була торгівля фарбами Ді- зендорфа і магазин паперових виробів і шпалер «Гольдберґ і сини», зараз іуг магазин фототоварів «Фуджі фільм». У житловому будинку No 6 за польських часів була гуртова торгівля борошном Голіґера і Львівський споживчий кооператив.
У будівлі No 6а від польських часів були театральні майстерні і склади декорацій, а також фотоательє Файля, від часів СРСР тут ^^гдожньо-виробничі майстерні львівської Опери. У 80-х роках минулого століття цю будівлю було спотворено невиправданою реконстрзосцією — надбудовою верхніх поверхів. Внаслідок перебудови зберігся лише фасад будівлі.
П’ятиповерховий житловий будинок № 66 збудували у середині 50-х років минулого століття, у житловому будинку No 7 за польських часів був ресторан Кребса, кондитерська Дампфа і магазин меду Лошкеса, за радянських часів, у 50-х роках, — артіль «Галантерея», зараз тут магазин постільної білизни «Спокуса сну» і прокат та продаж весільних суконь.
У житловому будинку No 9 за польських часів був магазин взуття Кіслера і торгівля худобою Бартоля, за часів СРСР — продовольчий магазин, зараз тут магазин «Хлібна хата». У житловому будинку № 11 за Польшд була ткальня Гляй- цера «Предиво», зараз тут магазин комп’ютерів і мобільних телефонів, магазин «Садово-городній центр» і аптечний кіоск.
У житловому будинку No 13 (11а) до 1939 року був меблевий магазин Кляй- на, у 50-х роках — вулканізація, зараз тут агенція перекладів і «Бістро». У житловому будинку No 15 за польських часів був меблевий магазин Насельського, за радянських часів — магазин тканин «Лоскут», зараз тут магазин жіночого одяїу «Міла» і магазин «Все для вас».
У житловому будинку № 16 від 50-х років працює ремонт взуття. У житловому будинку No 17 за польських часів був ресторан Фліґельмана, за часів СРСР — приймальний пзшкт хімчистки, зараз тут салон «Ідеальний ремонт взуття».
430
Ї2НЗ SifMUji Ub6o6a
У житловому будинку No 18 до війни був меблевий магазин Якимовича, за часів СРСР, у 50-60-х роках, — артіль «Художня вишивка». У житловому будинку No 21 за польських часів була пекарня Шварта, зараз тут продаж нерухомості, стоматологічний кабінет і мобільний салон.
У житловому будинку No 22 за Польщі був ювелірний магазин Менша, зараз тут книгарня «Добра книжка» і магазин «Спектр світла та звуку». У житловому будинку Вул. Куліхиа. 30-34 № 23 до війни був магазин
парфумів Ланера і магазин текстильних виробів Ляндау і Файнзінґера, від 50-х років — перукарня, зараз тут міститься перукарня «Алла» і салон краси «Діва».
У житловому будинку № 24 за радянських часів у 50-х роках містився Народний суд Шевченківського району. У житловому будинку № 25 за польських часів містилася фабрика шоколаду, кондитерська Шварцмана і ресторан Шпігеля, зараз Tjrr магазини «Продукти», «Рибальська забава» і
гральні автомати.
У житловому будинку № 26 за Польщі була фабрика фарб Перльмуттера, зараз тут магазин дитячого одягу «Дакко». У житловому будинідг № 27 за польських часів була перукарня Штірера.
У будинку № ЗО за часів Польщі був молочний магазин Фішера, від повоєнних часів — заїжджий двір (готель) «Будинок колгоспника», у 60-80-х роках це бзгв готель «Комунальник», зараз тут відділення «Укрсиббаніц^».
У житловому будинку № 31 до 1939 року був магазин електротехнічних товарів Аптера, у 50-х роках — проїцфатура Шевченківського району, у 70-80-х роках — бар «Бзфштин», зараз тут гуртівня «Електро», туристична агенція «Легал» і комп’ютерний КЛ}^.
У житловому будині^ No 34 за Польщі був магазин фрз^ктових вин Фрайді- нера, зараз тут магазин меблів «Ампір» і Вул. Куліша, 45 магазин «Насіння».
8. Між вулицями Шевченка і Замаретияівською
43 f
У житловому будинку Nq 35 за Польщі була .пекарня Альтшюллєра, ків — ремонт взуття, зараз ' підприємство «Кемо» (металопластикові і двері). У житловому будинку № 37 до містилася перз^сарня Бразшштайна існувала донині і має назву «Ніжність».
У будинку No 38 за польських часів була біжутерія Каца, зараз цього будинку не існує. У житловому будинку № 39 від 50-х років минулого століття була чайна, у 60-80-х роках — їдальня, зараз тут пивний бар. У житловому будинку № 42 за польських часів містилася фабрика консервів Борера.
У житловому будинку № 44 за Польщі була вулканізація Ціффа. У житловому ^уліиш, 47
будинку № 46 за часів СРСР 6jra овочевий магазин, зараз тут магазин електротоварів «Салон світла» і приватний нотаріус. У житловому будиніцт № 47 за Польщі була торгівля залізом Дельфінера і Фінкельштгійна, за радянських часів — дрібнооптовий магазин «Облпостачзбуту».
У неіснзгючому зараз будинку № 53 за польських часів бз^в меблевий магазин Фріша. У неіснуючому зараз будинідг № 55 за польських часів містилася робітнича споживча спілка «Солідарність» і ювелірний магазин Феркауфа.
Будинки західної частини вулиці, за вулицею Цеховою, були зруйновані під час і після Дрзтоі світової війни. До початідг 60-х років XX століття вулицею курсував трамвайний маршрут № 6, завертаючи з Городоцької на початок вулиці і в кінці вулиці звертаючи під згілізничний міст на Згімарстинівській, рух трамвая бзгв в один бік. Трамвайні рейки біля «Магнуса» збереглися до початку XXI століття.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм.
Вулицю Городоцьідг 3.вулицею Шпитальною з’єднує вулиця Данвдвшнва, названа так 1993 року на честь бойовика ОУН Дмитра Данилишина (1907- 1932), страченого польською владою. У XIX столітті вулиця називалася Святої Анни бічна направо, потім Забриґіцська, бо містилася за монастирем мона- хинь-бриґідок, перетвореним на в’язницю, згодом, не пізніше 1849 poiq^, мала назву До Ув’язнення, від 1871 року — Карна, від 1906 року — Бригідська, віц 1934 року — Бика, на честь визначного діяча єврейського руз^ у Львові кінця XIX століття Еміля Бика, у 1946-1950 роках — Бродівська, у 1960-1964 роках — Чапаєва бічна, у 1964-1993 року — Проїзна.
432
f2H3 6і(мщі Мбова
У будівлі No 2 від часів СРСР міститься магазин господарських товарів «1000 дрібниць». У 3-поверховій офісній будівлі 70-х років міститься філія банку «Мрія» і представництво японських автозапчастин у Західній Україні. У житловому будинку No 6 за часів СРСР був універмаг, зараз тут більярдний клуб «Накат» і туристична агенція «Капітолій».
Забудова вулиці — польський конструктивізм 30-х років і радянський 70-х років.
Вулицю Городоцьку з вулицею Раппапорта з’єднує вулиця Шпитальна, названа так 1871 року, бо вела до єврейського шпиталю. Не пізніше 1664 року вулиця називалася Богданівська, згодом Бровару і Цвинтарна жидівська, бо вела до єврейського цвинтаря, від 1864 до 1871 мала назву Жидівського шпиталю.
Адресу No 1 має супермаркет «Магнус». За польських часів, поряд із крамницями торгового дому, у цій будівлі ще містилося бюро подорожей «Орбіс», за часів СРСР, у 50-х роках, містився Шевченківський райком КПУ і ЛКСМУ, виконком Шевченківської районної ради депутатів тру- дяпщх, загс Шевченківського району, Шевченківський районний відділ охорони здоров’я, районний комітет Вул. Шпитальна ДОСААФ та «Червоного Хрес¬
та», Держбанк Шевченківського району, приймальний пункт пральні і хімчистки, продовольчий магазин. У 1959-1961 році будівлю переобладнали під ЦУМ, який проіснував до квітня 2003 року, коли його закрили. Після ірунтовної реконструкції у серпні 2003 року відкрився відновлений торгівельний центр «Магнус».
Адресу № 2 за польських часів мала фабрика рибних консервів Каліша, зараз цієї будівлі не існує, на її місці від радянських часів розтгшіовані торгові ятки. Адресу No 5 за польських часів мав продаж трикотажу «Thermos», зараз цієї адреси не існує.
У житловому будинку No 8 до 1939 року містилася фабрика дзеркал Фрід- лендера і перз^рня Фарба, ще у 50-і роки тут працювала артіль «Скло-дзеркало» і перз^арня, зараз тут гриль-бар. Адресу № 9 від часів СРСР має військкомат Шевченківського району, від грудня 1966 і до 2006 року працював також гастроном «Зустріч», зараз тут Центр ділового партнерства Обласної асоціації малого та середнього підприємництва і ігровий кл}^ «Адмірал».
У житловому будинку No 10 за польських часів була фабрика гральних карт і гільз для цигарок «Альтессе-Вісла» і лазня Ґісса, у 50-х роках — пошиття та ремонт головних уборів, у 60-80-х роках — Будинок побуту, зараз тут магазин ювелірних виробів, магазин кгшцтоварів, магазин побутової техніки та салон мобільного зв’язку «Евросеть».
8. Між вулицями Шееченка і Замарстиніеською
433
У житловому будинку No 11 за Польщі була лазня По- замента, лазня проіснувала до 90-х років, за часів СРСР тут також була пральня самообслуговування, а в 50-х роках і перукарня та ательє індпошиву одяїу.
У житловому будинку No 13 (11 а) за польських часів був ресторан Друкера, зараз тут магазин «Господарські товари». У будинку № 14 за польських часів бзгв магазин канцелярського приладдя Ґо- ровіца, зараз цього будинку не існує Шпитальна 20а
У житловому будинку No 17 за часів Польщі була пекарня Рудого, зараз тут крамниця зживаного одягу і крамниця відео-аудіо. У житловому будинку № 18 за польських часів містилася фабрика лікерів, рому і оцту «Полонія» а також спілка виробників горілки «Смірновка», зараз тут магазин «Родинна ковбаска» і магазин «Тютюн».
У житловому будинку № 19 за радянських часів містився магазин «Ра- діоелектротовари». У 5-поверховому житловому будинку № 20а кінця 60-х років міститься перукарня і ремонт годинників. У житловому будинку No 21 за польських часів був магазин колоніальних товарів Штаз^ера, у 50-х роках — меблевий магазин і майстерня з ремонту меблів, у 60-80-х роках — Львівське об’єднання перукарських посАуг і магазин «Продукти», зараз тут магазин уживаного одяїу, аптека і перз^арня.
У житловому будинку No 23 за польських часів була кондитерська Вайд- горна, від совєтських часів тут працює магазин «Спорттовари». У житловому будинку No 26 у 50-х роках була майстерня індпошиву одягу.
Під неіснзточими зараз адресами за польських часів містилися: № 38 — підприємство візників Розенберґа, кузня Жултовського, № 54 — фабрика і продаж столярних виробів Горнунґа, фабрика капелюхів Берґера, *Nq 60 — біжутерія Альтенберґа, No 70 — пекарня Чачкеса, № 78 — пекарня Фрайссінґера, No 66 — пекарня Габеля.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм 30-х і 60-х років.
Перпендикулярно, на південь від вулиці Шпитальної, відходить невелика тупикова вуличка Віласа, названа так 1993 рої^ на честь бойовика УВО та ОУН Василя Біласа (1911-1932), страченого польською владою. До початку 60-х років ^лиця була наскрізною, виходила на вулицю Проїзну (Данилишина), де зараз прохідна слідчого ізолятора, і мала назву Проїзна бічна. За польських часів називалася Карна бічна, а від 1934 року — Бика бічна. Забудова вулиці — сецесійна.
чзч
Г2іЗЄ((МщіМвйЄа
Вулицю Шпитальну з вулицею Балабана з’єднує вулиця Котлярська, названа так 1885 року, бо тут раніше були маїйстерні з виробництва котлів.
У житловому будинку No 1 за польських часів містилася робітнича спо- -утш живча спілка «Солідарність», F ABRYKh % зараз тут магазин будівель- них матеріалів. На фасаді ш будинку на розі з вулицею Шолома-Алейхема — меморіальна таблиця, яка засвідчує, що тут 1906 року жив класик єврейської літератури Шо- лом-Алейхеіл.
У житловому будинку No з за польських часів була біжутерія Фрайліха, Вул. Котлярська, 2 зараз тут кафе «Українські страви»,
«Чанахи» і магазин «Мисливський рай». У житловому будинку № 5 за польських часів був продаж есенції до горілки Шадріха.
У житловому будинку No 6 від 1840 року існувала одна з найстаріших лазень Львова — лазня Мейзельса, у часи СРСР це була лазня № 2 з пральнею самообслуговзшання, яка проіснувала до 90-х років, зараз тут Львівське міське управління юстиції і РАЦС Шевченківського району.
У житловому будинку № 8 за польських часів містилася 1-а монопольна фабрика ниток «Золотий корабель» Якуба Заума, зараз тут кафе-бар «Вікторія». 2007 року власник відновив оригінальні рекламні написи польських часів на стінах. У житловому будинку № 16 у 50-х роках була лазня і перз^сарня, зараз тут ремонт одяїу.
Забудова вулиці — класицизм і сецесія.
Вулицю Шпитальну з вулицею Котлярською з’єднує вулиця Таманська, названа так 1946 року. Від 1895 року називалася Ллембеків, на честь львівської патриціанської родини XVI-XVII століть.
У житловому будинку № 5 за польських часів був молочний магазин Мейб- люма. У будівлі Nq 11 до 1939 року була жіноча і чоловіча загальноосвітні школи імені Чадького, за часів СРСР це була з^раїнська школа No 11, від кінця 70-х років тут Навчально-технічний центр учнівської молоді. У житловому будинку № 12 за польських часів був малярський з£іклад Штайна.
Забудова вулиці — віденський класицизм.
Вулицю Таманську з вулицею Балабана з’єднує вулиця Ляймберга, названа так 1992 року на честь командира єврейського куреня в Українській Галицькій Армії Соломона Ляймберга. Від 1895 року вулиця називалася Коженьовського, на честь англійського письменника і публіциста польського походження Юзефа Конрада Коженьовського (1857-1924), у 1946-1992 року — Ползунова, на честь російського винахідника теплового двигуна Івана Полззшова (1728-1766). У житловому будинку № З за польських часів був м^азин канцелярського при-
8. Між вулицями Шееченка і Замарстинівською
І35
Вул. Ляймберга, 2
ладдя Бреннера. У житловому будинку № 5 за польських часів була пекарня Зайдена, зараз тут турфірма «Тартл».
Забудова вулиці — класицизм і сецесія.
Вулицю Джерельну з вулицею Куліша з’єднує вулиця Балабана, названа так 1992 року на честь львівського православного єпископа Гедеона Балабана (1530-1607). До 70-х років XIX століття вулиця називалася Сонячна бічна, від 1871 року — Берка Йосе- ловича, на честь бойового соратника Тадеу- ша Костюшка у польському національному повстанні 1794 року, в часі німецької окупації — Леся Українкаґассе, від 1946 року —
Лазо, на честь військового діяча російського комуністичного руху Сєрґєя Лазо.
У житловому будинку № 5 за часів Польщі містилася синагога, за часів СРСР — маїгазин Згцінених товарів і магазин-салон з обсАуто- в}шання інвалідів. У житловому будинку No 6 за польських часів був магазин кухонного посуду Нора і фотоательє Файля.
На подвірї житлового будиш^г № 8 до Другої світової війни була синагога «Мелехес ханоах». У житловому будинку № 11 за Польщі була кондитерська Любліна.
Адресу No 12 за часів СРСР мала ткацька бавовняна фабрика, 2008 року цей будинок разом із будинком № 14 знесли через заплановане тут будівництво житлового комплексу з підземни-
Вул. Балабана ми гаражами. У будівлі № 13 (11а) за польських часів була фабрика газованої води Пойзора, зараз тзгг склад.
Адресу No 14 від повоєнних часів має Львівський склодзеркальний завод, заснований 1948 року. У будівлі No 15 у післявоєнні часи до 1955 року містилася редакція газети «Ста- линское знамя», зараз тут складське приміщення.
Вул. Балабана, 10
436
f2H3 6ifMtni МЄо6а
У житловому будинку No 21 за польських часів містилася пекарня Ґрз^ера. У житловому будині^^ № 22 до війни був магазин взуття Капера і виготовлення рекламних плакатів Ґореніка, зараз тут приватний стоматолог.
Вул. Балабана, 12-14
У будівлі No 24 за польських часів був склад старого заліза і металів Шорра, зараз тут офіс ЗАТ «Галрембуд*. П’ятиповерховий житловий будинок № 25 збудовано у 70-х роках минулого століття. Балабана, 15
У житловому будинідг № 29 за польських часів була пекарня Зандгауса.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм 30-х і 70-х років.
Вулицю Куліша з проспектом Чорновола з’єднує вулиця Вагова, названа так 187І року.
У будинку No 1 за польських часів був магазин тканин Лібера і магазин шкільного приладдя «Атлас», зараз цього будинку не існує. У одноповерховому павільйоні бО-х років № 2 від часів СРСР міститься магазин «Подарзшки і сувеніри». У одноповерховому павільйоні бО-х років № 4 від радянських часів міститься Ощадбанк.
У житловому будині^г No 7 за польських часів була кондитерська Аіхта, зараз тут магазин «Сзшеніри», магазин «Золото» і взуттєвий магазин. У житловому будинку № 9 за польських часів була біжутерія Вадера, зараз тут кафе-бар «Радомир».
У житловому будинку № 11 за польських часів був магазин тканин Шніцмана, зараз тут фірмовий магазин модного одяїу «Gas» і магазин одяїу «Miss sixty».
Забудова вулиці — класицизм і радянський конструктивізм бО-70-x.
Паралельно до вулиці Вагової йде площа Зернова, названа так 1819 poigr, бо тут велася торгівля збіжжям. Від 1778 року це була площа Сольських, названа так на честь роду львівських поляків, знаних представників місцевого вищого чиновництва у другій половині XVIII — на початід^ XIX століття. У житловому будинку No 1 за часів СРСР містився тролейбусний диспетчерський пункт, зараз тут дільничний пункт міліції, обмін валют і гральні автомати.
Забудова площ} — у стилі класицизму.
8. Між вулицями Шееченка і Замарстинівською
437
Вулицю Куліша з вулицею Замарстинівською з’єднує вулиця Медова, названа так 1871 року, бо розташовувалася неподалік міської медоварні на площі Місіонарів. До того часу мала назву Поперечниця Сонячної.
Адресу № З до 1941 року мала синагога «Ор Шемеш», знищена нацистами, зараз на її місці дитячий майданчик. У житловому будинку № 5 за польських часів був молочний магазин Фроммера. У житловому будинку № 9 за часів СРСР у 50-х роках була перукарня, зараз тут мобільний салон «Юніт». У житловому будинку No 10 за польських часів була пекарня Кізельшайна.
Забудова вулиці — у стилі віденського класицизму і сецесії.
Вулицю Куліша*з проспектом Чорновола з’єднує вулиця Люльки, названа так 1992 року на честь з^раїнського радянського конструктора авіаційних двигунів Архипа Люльки (1908-1984). До 70-х років XIX століття вулиця називалася Сонячна бічна III, від 1871 року — Перервана, від 1936 року — Штайнгауза, на честь польського математика, професора Львівського університету 1^0 Штайнгауза (1887-1971), в часі німецької окупації — Петрзшіевич- ґассе, на честь президента ЗУНР Євгена Петрутпевича (1863-1940), у 1946-1992 роках — Нахімова, на честь російського адмірала Павла Люльки
Нахімова (1800-1855). У житловому будинку № 4 за польських часів містилася пекарня Презеса.
Забудова вулиці — у стилі класицизму і сецесії.
Початок вулиці Городоцької з вулицею Замарстинівською з’єднує проспект Чорновола, названий так 1999 року на честь видатного українського політичного діяча XX століття В’5ічеслава Чорновола (1938-1999). Від 20-х років XIX століття це була вулиця Полтв’яна, бо нею протікала річка Полтва, а у 1956-1999 роках — проспект 700-річчя Львова.
Семиповерховий житловий будинок No 1 збудували 1957 року. Від часів СРСР тут працює магазин «Оптика» і Львівська міська косметична лікарня, зараз також є аптека і відділення банку «Ва-Банк». За радянських часів тут був магазин «Медтехніка».
Адресу No 2 від часу побудови на місці колишнього пустиря у липні 1965 року мав кінотеатр «Мир», у часи незалежності перейменований на «Клекіт», від 2001 року у цій будівлі облашіували нічний клуб «Міленіум».
Адресу No 3/7 має готель і ресторан «Львів», збудований у стилі констрз^с- тивізму 1965 року на місці плошД, де торіували збіжжям. За совєтських часів
•/Зг Г2ЧЗві^мщіМЄоЄа
у готелі, окрім ресторану, була перз^арня. Навпроти готелю іЛьвів» у 70-х роках минулого спорудили перший у місті водограй зі світломузикою, зараз тут літнє кафе.
Адресу № 4 за польських часів мав будинок, в якому містився магазин посуду Фельдблятта, 1967 poigr на цьому місці спорудили будівлю Обласного статистичного 5шравління у стилі конструктивізму, також тут міститься Головне управління земельних ресурсів у Львівській області. На місці популярного у 60-70-і роки кафе «Ватра» (відкрито у червні 1969 poigr), яке містилося на першому поверсі будівлі, зараз облаштували магазин «Альтернатива сантехніка».
У будівлі No 6 за польських часів містилися загальноосвітні чоловіча та жіноча школи імені Рея, у повоєнні часи до 50-х років — російська середня школа робітничої молоді № 8, зараз тут від часів СРСР середня школа № 58, від повоєнних часів була з російською мовою викладання. У приміщенні школи від 2000-х років працює магазин «Автомотовелозапчастини».
У житловому будинку No 17 за польських часів була перз^карня Ґросзанґа, від радянських часів працює ательє «Фотокераміка», у часи незалежності тут також облаштували філію банку «Надра».
У житловому будинку No 25 за часів СРСР був магазин «Продкооперація». У будівлі № 39 у 50-х роках містився 3-й районний вцццл міліції, зараз тут 3-я Львівська державна нотаріальна контора.
Під залізничним мостом, під яким проходить проспект Чорновола, до 1939 року була вміщена меморіальна таблиця на честь перемоги гетьмана Станісл^а Яблоновського над татарами під час облоги Львова 11 лютого 1695 року. Далі одразу за мостом на східній стороні вулиці 1992 року спорудили пам’ятник жертвам львівського гетто 1941-1943 років. Навпроти по західній стороні на початку XXI століття спорудили монумент у пам’ять про те, що на цьому місці у 1944-1954 роках була пересильна тюрма для в’язнів Галичини, Волині, Буковини і Закарпаття.
У 9-поверховому житловому будинку кінця 60-х років Nq 45 за часів СРСР містилися промтоварний та хлібний магазини, магазин товарів для новонароджених «Немовля» і магазин одяїу великих розмірів «Богатир», зараз тут магазин «Продукти», домашній магазин «Бколан», магазин «Сантехніка», магазин «Меблі стиль», магазин «Венето» (все для здорового сну), сзшермаркет електроніки «Фокстрот», магазин сантехніки «Кармен». Адресу № 45а має Обласна госпрозрахзгнкова поліклініка, кафе «Чемпіон», гуртівня «Еколан», страхова компанія «Інпро».
У 5-поверховому житловому будинку 60-х років № 55 за часів СРСР був магазин-салон з обслуговування інвалідів війни, зараз тут магазин «Продукти». В офісній будівлі 70-х років № 57 міститься Львівський центр наз^ково-технічної і економічної інформації, салон мобільного зв’язі^г «Київстар», магазин «Вікна і двері» і будівельний маркет.
Навпроти, на східній стороні проспекту, розташований ресторан «МакДо- нальдс» (проспект Чорновола Nq 12), один із перших у Львові, зведений у кінці 90-х років.
У 4-поверховій будівлі 70-х років № 59 за радянських часів містилися Будинок побуту, салон «Ювілейний», зсутрове та трикотажне ательє, майстерня з
8. МЬк вулицями Шевченка і Замарстинівемсою
439
ремонту телевізорів, музичний салон. Фотосалон і перз^арня збереглися донині. Зараз тут також працюють ресторан, диско-бар, аптека, магазин електроніки «Вікотек», кафе-бар «Марія», магазин парфумів, ремонт годинників, хімчистка і гральні автомати.
У одноповерховій будівлі № 65 за радянських часів містився зшіверсгім, зараз тут реконструйований супермаркет електроніки «Ельдорадо», «Картопляна хата» і магазин «Продукти».
Адресу Nq 93 має супермаркет «Арсен», збудований 2003 року. У 9-поверхо- вому житловому будинку 80-х років за часів СРСР містилися магазини «Товари для дітей» і «Продукти» (працює донині). У 90-х роках тут облаштували також мгігазин інструментів «Альцест» і салон побутової техніки «Крез».
У 9-поверховому житловому будинідг № 101 за радянських часів містився універмаг «Товари Львівщини», зараз тут супермаркет електроніки «Домотех- Іііка» і відділення «Приватбанку». Адресу № 105 має збудовгший 2005 року супермаркет електроніки «Бомба».
Забудова проспекту — класицизм, сецесія, констрз^стивізм 30-х, 50-х, 60-90-х і 2000-х років.
Площу Торгову з площею Різні з’єднує вулиця Староміська, названа так 1963 року. У середині XIX століття називалася Вузька, від 1971 року — Гусяча. У житловому будинку № З за польських часів містився магазин канцелярського приладдя Гізе, зараз тут букмекерська контора «Фаворит».
Забудова вулиці — у стилі віденського класицизму.
Між вулицями Староміською і Лазневою розташована площа Різні, названа так у середині XIX століття, бо тут єврейські різники здійснювали ритуальне заколювання тварцн, до того часу називалася Над Полтвою.
У житловому будинку Nq З за польських часів містилася галантерея Вай- сштайна, магазин ід^онного посуду Ґутвірта, торгівля овочами і яриною Воль- кена, зараз цього будинку не існує. У житловому будинку № 4 за польських часів була галантерея Май-
зелеса, зараз цього будинку не існує.
У житловому будинку No 6 за польських часів був магазин кухонного посуду Морґенштайна і пекарня Опат. У житловому будинку No 12 за польських часів містилася пекарня Бохнера. У житловому будинку № 13 до війни була годинникарська майстерня Бльодера.
Забудова площі—у стилі класицизму.
Пл. Різні
ffO
f243eifMtHi Львова
Вул. Стара
Площу Торгову з площею Різні з’єднує вулиця Стара, названа так 1950 року. Від середини XIX століття мала назву Цибульна, від 1934 року — Ашкеназі, на честь польського історика, політика і дипломата єврейського походження Шимона Ашкеназі (1866-1935), в часі німецької окупації називалася Міштґассе.
Адресу No 1 за часів СРСР мав магазин «Тканини», зараз цієї адреси не існує. Адресу No 2 за польських часів мав магазин кухонного посуду Арона, зараз цієї адреси не існує. У будинку No З за польських часів був магазин взуття Каве, за радянських часів — інспекція у справах неповнолітніх, зараз цього будинід?^ не існує.
Адресу No З має ринок «Добробут». Адресу No 4 за польських часів мали кондитерська Ганделя, магазин кухонного посуду Канделя і Плівера, магазин взуття Бляуера, за часів СРСР у 50-х роках — ремонт взуття, зараз цієї адреси не існує. Адресу № 11 за польських часів мав магазин кухонного посуду Фрз^са, зараз цієї адреси не існує. Адресу № 13 у 50-х роках мала швейна артіль імені Молотова, у 60-70-х роках — Львівське об’єднання перукарських послуг, зараз цієї адреси не існує. Адресу № 15 за польських часів мав прийом макулатури Аяндау, зараз цієї адреси не існує.
Нині на вулиці залишився єдиний житловий будинок, який має адресу № 6. Більшість будинків вулиці було зруйновано у воєнні та повоєнні часи аж до 80-90-х років. 2006 року вулицею Старою і плош;ею Різні пролягла нова транспортна розв’язка від плошд Торгової до проспекту Чорновола.
Забудова вулиці—у стилі класицизму, нові забудови 90-х і 2000-х років ринку «Добробут».
Площу Різні з вулицею Сянською з’єднує вулиця Лазнева, названа так у середині
XIX століття, бо тут містилася єврейська ритуальна лазня міква.
У житловому будинку No З за польських часів був магазин кухонного посуду Швайцера, магазин тканин
Вул. Лазнева, 8
8. Між вулицями Шевченка І Зшшрстіїківсьісою Hf
Попса і упакування чаю «Бланка» Цукера, зараз тут піцерія «Пепіто» і стоматологічний кабінет. У житловому будинку Nq 8 за польських часів була торгівля мануфактурою Рабиновича, тепер тут кафе-бар «Весна».
Забудова вулиці — у стилі класицизму.
Проспект Чорновола з вулицею Богдана Хмельницького з’єднує вулиця Сян- ська, названа так 1945 року. У сорокових роках XIX століття мала наз^ Синагога, або При жидівській школі, від 1871 року — Божнича, бо тоді синагога називали божницями, і Велика передміська синагога містилася за адресою № 16.
Більшість будинків вулиці було зруйновано під час і після Дрз^ої світової війни, на їх місці з північного боку вулиці за радянських часів упорядідгвали невеличкий скверик. З тильного Ьаку будинку № 4 вулиці Веселої вміщено меморіальну таблицю, яка засвідчує, що на цьому місці на вулиці Сянській стояв зрзгйнований 1941 року нацистгіми будинок синагоги (мала передміська синагога «Бет Гаміїфаш») і семінар з вивчення Тори. На цій вулиці до війни стояла ще одна синагога — «Бет Хасідім», також знищена нацистами.
У житловому будинку № 1 за польських часів була перз^карня Ґроссганда, зараз цього будинку не існує. У житловому будинку № 7 за польських часів була фабрика мармеладу Брандвайніа, зараз цього будинку не існує.
У житловому будинку № 9 за польських часів була крамниця сукна, шовку і полотна Кронненберґа. У житловому «будинку № Па до 1939 poiqr містився магазин меблів Бенделя, зараз цього будин^ не існує. У житловому будинідг № 17 за польських часів був магазин кухонного посуду Ґольдгабера, зараз цього будинку не існує.
У житловому будинідг № 18 за часів Польиц бзш магазин меблів Мюнцера, зараз цього будинідг не існує. У житловому будиніцг № 19 за польських часів бзш магазин ід^онного посуду Бляуштайна, зараз цього будинідг не існує.
Забудова вулиці — у стилі класицизму.
Вулицю Удатного з площею Осмомисла з’єднує вулиця Шдвіурна, названа так 1950 року. У середині XIX століття називалася Святого Теодора, бо неподалік стояв український храм Святого Теодора Тиронського, від 1871 до 1934рокуів часі німецької оідшації мала назву Смоча (Змієва), від 1934 до 1950 — Штерн- шуса, на честь єврейського правника Адольфа Штерншуса (1873-1915).
Значна частина будинків вулиці була знищена під час і по Другій світовій війні.
У житловому будинідг № 2 у 50-х роках містився ремонт автомашин, мотоциклів і колясок для інвалігцв Великої Вітчизняної війни. У житловому будинку № 4 за польських часів був магазин тканин Вільнера, зараз цього будинку не ісі^є. У житловому будинку Nq 7 до війни 63Ш прийом маїдглатури Ґольдштайна, зараз цього будинідг не існує. У житловон^ будинку No 20 за польських часів була пекарня Раппа. У житловому будинку № 24 до 1939 року була пекарня Бляуштайна.
Забудова вулиці — у стилі класицизму і сецесії.
Вулицю Підмурну з проспектом Чорновола з’єднує вулиця Удатного, названа так 1950 року на честь галицького князя Мстислава Удатного (1219-1227).
аг
Ї2ЧЗ МЄо€а
Вул. Удатного
У середині XIX століття мала назву Хасидим (неподалік містилася перша хасидська синагога у Львові — «Бейт Хасидим»), від 1871 — Старозаконна, в часі німецької окупації — Флюхґассе.
На початку 40-х років на цій вулиці німецькі нацисти знищили синагоіу «Бет Лехем». Значна частина будинків вулиці була зруйнована під час і по Дрз^гій світовій війні.
У житловому будинку No 2 за польських часів була пекарня Ляндеса, зараз цього
будщіку не існує. У житловому будинку № З за часів Польщі містилася перз^арня Аґіда, зараз цього будинку не існує. У житловому будинку № 4 за польських часів була гуртівня солі Брюка. У житловому будиніо^№ 5 за польських часів була пекарня Кікена, за часів СРСР у 50-х роках — бляхарська майстерня артілі «Побутовець», зараз тут продовольчий магазин «Дукат» і агенція нерз^омості «Карат».
У житловому будинку № 7 за радянських часів у 50-60-х роках була майстерня з ремонту штор, зараз тут львівське комунальне підприємство «Центральне». У житловому будинку No 10 за польських часів була пекарня Фліґельмана, зараз цього будинку не існує.
У житловому будинку № 15 за польських часів була медоварня Лошкеса, зараз тут Комітет громадського контролю.
Забудова вулиці — класицизм і сецесія.
Вулицю Удатного з площею Святого Теодора з’єднує вулиця Вугільна, названа так 1860 року. У будівлі № З за польських часів містилася синагога, за радянських часів — спортзал Інституту фізкультури, зараз тут Львівське єврейське товариство імені Шолома Ллейхема.
Забудова вулиці — у стилі класицизму і сецесії.
Вулицю Удатного з площею Теодора, паралельно до вулиці Взо'ільної, з’єднує вулиця Весела, названа так 1871 року. У середині XIX століття мала назви Хасидим поперечниця і Старозаконна поперечниця.
У житловому будинку No 1 за польських часів містився магазин кухонного посуду Марґеля і Реннера. У житловому будинку № З за польських часів була пекарня Шпроцера, зараз цього будинку не існує. У житловому будинку Nq 5 до 1939 року містилася перукарня Газельмуса, за радянських часів у 50-х роках — бляхарська майстерня міськпобуткомбінату, зараз тут ресторан вірменської кухні «Арарат». У житловому будинку Nq 7 за часів СРСР містився штаб добровільних народних дружин Шевченківського району.
Забудова вулиці — сецесія і конструктивізм.
8. Між вулицями Шевченка і Зомарстішівською
ЧЧЗ
Площу Святого Теодора з вулицею Богдана Хмельницького з’єднує вулиця Мулярська, названа так 1946 року. У середині XIX століття мала назву Святого Теодора бічна, від 1871 року — Ста- ротандетна, бо тут велася торгівля старим одягом.
У житловому будинку № 2 за польських часів була пекарня Ліндвзфма. У будівлі No 2а за польських часів містився Єврейський дім громадської допомоги і притулок для бідних, від 1947 Вул. Мулярська
року тут міститься Центральна міська бібліотека імені Лесі Українки і відділ літератзфи іноземними мовами Львівської обласної бібліотеки. У житловому будинку № З за польських часів містився малярський заклад Цукера.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм.
Між вулицями Медовою, Мулярською, Вугільною і Веселою розташована площа Святого Теодора, названа так від початку XIX століття на честь того, що тут до кінця XVIII століття стояла однойменна згкраїнська церква. У другій половині XIX століття до складу площі увійшла вулиця Медоситні, а у 50-60-х роках XX століття — вулиця Насосна. У післявоєнні часи до 50-х років на плопц був продовольчий ринок.
У житловому будинку No 2 за польських часів була пекарня Плівера і молочарня Аґід. У житловому будщіку No З до 1939 року містилася перукарня Ґутмана, про що свідчить напис на фасаді, що зберігся донині, іуртова торгівля борошном Бухмана, молочарня Кеффа, пекарня Байтлера і аптека Дожавеца (аптека міститься донині).
У житловому будинку No 4 за польських часів був пункт прийому макулатури Ціґеля, за часів СРСР — хлібний магазин, зараз тут продуктовий магазин «Еколан» і компанія «Грифон» (вікна і двері).
У житловому будинку No 5 за часів Польпц був магазин емальованого та фаян- Пл. Святого Теодора
ІЧЧ f2i3 Єі/м*щМвова
сового посуду Дінера, за радянських часів — магазин «Юний технік», зараз тут магазин побутової техніки «Вест Вінд» і магазин канцтоварів. У житловому будинку № 6 за польських часів була пекарня Наделя і кондитерська Варта.
У житловому будинку № 8 за часів Польщі була фабрика рибних консервів Каліша і кондитерська Закрочима, зараз тут кафе «Цімес». У будинідг № 10 у другііі половині 80-х років містився кінотеатр «Світлячок», зараз цей будинок перебудовується.
У житловому будинку № 11 за польських часів була молочарня Шехтера, за радянських часів — опорний nj^KT правопорядідг, зараз тут мгігазин фарб «Палітра», У житловому будинідг № 12 до війни була іуртова торгівля борошном Меєра, зараз тут бар «Мартуся».
Забудова вулиці — у стилі класицизму і сецесії.
Початок вулиці Замарстинівської з проспектом Чорновола з’єднує вулиця Детька, названа так 1950 року на честь боярина Дмитра Детька, який у 40-х роках XIV століття очолював у Львові боярський уряд Галичини. До 70-х років XIX століття вулиця називалася Замарстинівська бічна і Помі- сіонарська, на честь скасованого австрійською владою у другій половині
XVIII століття монастиря місіонарів, віц 1871 до 1950 року мала назву Мі- СІонарська. Вулиця не має жодної адреси і забудована у стилі казенного австрійського класицизму.
Вулицю Замарстинівську з проспектом Чорновола, паралельно до вулиці Детька, з’єднує площа 700-річчя Львова, названа так 1956 на честь першої писемної згадки про Львів 1256 року, за польських часів це була площа Місіонарів. Адресу № 2 від часів СРСР має дезінфекційна станція Обласної санепідемстанції.
Забудова площі — у стилі польського констрзастивізму 30-х років.
Наприкінці вулиці Замарстинівської з південного боку тягнеться вулиця Заозерна, названа так 1958 роїцг, бо в цій місцині було три озера, з яких наразі збереглося одне. За польських часів вулиця називалася Зацерковною, бо адресу Заозерна № 11 має храм Успіння Праведної Святої Анни УАПЦ. За совєтської влади у 40-х роках храм перетворили на склад господарських речей. На початідг 90-х років минулого століття місцева громада відновила діяльність храму.
Забудова вулиці — конструктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова, забудови 2000-х років.
Бічними вулиці Заозерної є шість Заозерних провулків — І, П, Ш, IV, V, VI,
які одержали свої назви 1958 року. Забудова провулків — конструктивізм 30-х років і одноповерхові садибні забудови.
Вулицю Замарстинівську з вулицею Варшавською з’єднує вулиця Крзгг- да, названа так 1958 року. Забудова вулиці — здебільшого одноповерхова садибна.
8. МІЖ вулицяяш Шевченка і Замарстинівською
ЧЧ5
Від вулиці Замарсти- нівської на захід іде вулиця Сеньковнча, названа так 1993 poiQr на честь львівського сакрального живописця
XVII століття Федора Сенько- вича. Від 1929 року, у складі селища Замарстинова, мала назву
Замкнена, у 1958-1993 роках називалася Виробнича.
Будинок № 34 —дерев’яний.
Забудова вулиці — здебільшого одно- і двоповерхова у стилі конструктивізму, нові
забудови 2000-х років.
Вул. Сеньковича, 8
Паралельно до вулиці Сеньковича на північ іде вулиця Волошкова, названа так в радянські часи. Забудова вулиці — одно- і двоповерховий констрзтсгнвізм, нові забудови 2000-х років.
Паралельно до вулиці Сеньковича на південь іде вулиця Срібляста, названа так 1958 poiq^, від 1956 poiQT, у складі селища Замарстинова, мала назву Ясна. Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм, нові забудови 2000-х років.
Між вулицями Замарстинівською і проспектом Чорновола розтгшіований пустир, який у радянські часи одержав назву парк імені 700-річчя Львова.
У парку залишилася алея 200-річних тополь і рештки фруктового саду 40-50-х років. До початі^г XXI століття частину парку мешканці використовують під власні городи.
Паралельно до вулиці Сріблистої на південь іде вулиця Раввіса, названа так 1950 poiqr на честь видатного латиського поета Яна Райніса (1865-1929). До тридцятих років минулого століття мала назву Замарстинівська бічна, від
Парк імені 700-річчя Львова
ІЧ6 f2H3 6і(хиці Міоба
1938 року — Кшивди-Богуцького, на честь учасника українсько-польської війни 1918-1919 років Казімєжа Кшивди-Богуцького, у 1944-1950 роках — Богуцького, на честь вояка совєтської Червоної Армії Віктора Богуцького (1923-1945). Адресу № 7 за радянських часів мав гідромеліоративний технікум, а № 9 — гуртожиток технікуму, зараз тут від часів незаїлежності міститься медичний коледж «Монада».
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм, п'ятиповерхова забудова 60-70-х років.
Вулицю Аемківську з вулицею Замарстинівською з’єднує вулиця Тесленка, названа так 1946 року на честь українського письменника Архипа Тесленка (1882-1911), у другій половині XIX століття називалася Млинарська бічна, від ІІ897 року — Вибрановського.
У будівлі № 2 за польських часів містилися торгівля кошерними ковбасними виробами Фінкельштайна, фабрика консервів Гальперна і фабрика мила Собеля, за радянських часів від 50-х років — ремісниче училище Nq 8, зараз тут закрите акціонерне товариство «Карпаткурортбуд».
У будинку № 4 за радянських часів була щальня №61, зараз цього будинку не існує, на його місці 2007 року спорудили 5-поверховий житловий будинок. У житловому будинку No 7 за радянських часів у 50-х роках містився народний суд Шевченківського району.
Забудова вулиці — класицизм, конструктивізм.
Вулицю Долинського з вулицею Лемківською з’єднує вулиця Кушевича, названа так 1993 року на честь українського священика з Рівненщини Серафима Кушевича (1906-1935), розстріляного у радянських концтаборах, від 1907 року — Кушевича, на честь львівського раїйці і писаря XVII століття Самз^а Кушевича, який описав облоіу Львова військами Хмельницького 1648 року, у
1946-1993 роках вулиця мала назву Клубна.
У будівлі No 1 за польських часів містився кінотеатр «Світовид» (від грудня
1939 року — імені Чкалова) і Дім працівників громади міста Львова, за часів СРСР тут б}ш Будинок культури трамвайників, зараз це Міський палац і^гль- тури імені Гната Хоткевича. На фасаді будинку вміщено меморіальну дошку радянських часів, яка сповіщає, що тут 16 травня 1936 року відбзшся антифашистський конгрес діячів культури.
Адресу No 4 за польських часів мала пекарня Штіра, зараз цієї адреси не існує. У будівлі No 5 за Польшд була V гуманітарна гімназія імені Жолкевського, за часів СРСР, від 50-х років, — кінотехнікум, зараз тут Львівська філія Київського національного університету культзфи і мистецтв.
Забудова вулиці — історизм, конструктивізм.
Вулицю Замарстинівську з вулицею Хімічною з’єднує вулиця Лемківська, названа так 1946 року, до 60-х років XIX століття називалася Замкова нижня, або Підзамчева, від 1864 року—Дорога до Домса, бо вела до броварні Роберта Домса, від 1871 року — Млинарська, від 1911 року — Германа, в часі німецької окупації — Гімназіз^ґассе.
8. Між вулицями Шееченка і Замарстинівською
ЧЧ7
У житловому будинку No 1 за польських часів була перукарня Чернера. У житловому будинку № 5 у 50-х роках був іуртожиток № З педагогічного інституту. Адресу No 9 за Польщі мав млин «Марія Гелєна» Філіппа і спілки (збіжжя і мука. «Мері Мілл»), від 50-х років — млинзавод № 2 і клуб млинзаводу, зараз тут Львівська обласна державна хлібна інспекція.
Адресу No 13 за польських часів мала гуртова торгівля борошном Діа- мантштайна, зараз цієї адреси не існує. У житловому будинку № 16 до війни був малярський заклад Баїйлєха. Адресу № 31 за Польщі мала Перша крайова фабрика хімічних продуктів, зараз цієї адреси не існує.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм, промислова забудова.
Вулицю Джерельну з вулицею Замарстинівською з’єднує вулиця Хіміч- на, названа так 1953 року, різні частини вулиці в різні часи мали назви: від 1909 року — Гранична, до 1931 року — Короля Яна III (у складі селища Замарстинів), від 1930-1933 року — Кресова, в часі німецької окупації — Дзшклеґассе, від 1946 року — Марті, на честь французького комуніста Андре Марті (1886-1956).
Адресу No 2 від 50-х років мав лакофарбовий завод, зараз цю адресу має житловий будинок. Адресу No 7 має середня школа Ш 2, розташована у 4-по- верховій будівлі 50-х років. Адресу Nq 20 у часи СРСР мала галантерейна фабрика, зараз тут ремонт електродвиїунів, взуттєвий та продуктовий магазини, магазин «Все для дому».
Забудова вулиці—сецесія, конструктивізм, двоповерхова барачна житлова забудова 50-х років, чотириповерхова забудова 60-х років, промислова забудова.
Вулицю Хімічну з проспектом Чорновола з’єднує невелика вулиця Ставова, названа так 1993 року, до того часу від кінця 20-х років минулого століття називалася Ставова бічна, бо тут неподалік був став. Єдину адресу № 7 зараз має офісний будинок оновленого планування.
Від вулиці Замарстинів- ської паралельно до вулиці Хімічної відходить тупикова вулиця Реміснича, названа так 1933 року, до 1933 року, у складі селища Замарстинів, називалася Святого Михаїла.
Забудова вулиці — конструктивізм 30-х років, нові індивідуальні забудови.
Паралельно до вулиці Ремісничої йде вулиця Цига- нівка, названа так 1933 року, від 1921 року, у складі Вул. Ставова
ЧЧ8
f243 gifMiiji Мвоба
селища Замарстинів, мала назву Вузька. Адресу №. 12 від часів СРСР мав цех No 1 фабрики пластмасових виробів, зараз це цех об'єднання «Львівметало- пласт». Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, нові індивідуальні забудови, промислова забудова.
Від вулиці Циганівка відходить невеличка тзшикова вуличка Фіаджова, названа так 1934 року. Вулиця має єдиний будинок № 6 у стилі конструктивізму 30-х років.
Між вулицями Циганівка і Малинова від вулиці Замарстинівської на схід відгалужується невелика тзшикова вулиця Баронча, названа так 1934
року на честь історика і церковного діяча вірменського походження Са- дока Баронча (1914-1892), від 1946 року мала назву Петрашевського, на честь російського революціонера XIX століття. Забудова вулиці — сецесія, конструктивізм, двоповерхова барачна забудова 50-х років, забудова початку 60-х років.
Вул. Малинова, 8 Паралельно до вулиці Циганівки від вулиці Замарстинівської відходить вулиця Малинова, названа так 1934 року. Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, нові індивідуальні забудови, промислова забудова.
Вулицю Замарстинівську з вулицею Липинського з’єднує невелика вулиця Підрі
Вул. Підрічна
а, названа так 1946 року, від 1907 року, у складі селища Замарстинів, називалася Львівська бічна. Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років.
Вулицю Липинського з вулицею Торф’яною з’єднує вулиця Пок]ГГСька, названа так 1946 року, від 1928 року називалася Кайзера, від 1933 року — Замарстинів. Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, одно- і триповерхові забудови 60-х років, нові індивідуальні забудови.
Вул. Покутська, 1-5
8. Між вулицями Шевченка і Замаретияівеькою ЧІ9
Вулицю Покутсьїцг з вулицею Торф’яною з’єднує вулиця Мзграшка, названа так 1993 року на честь видатного з^країнського живописця Олександра Мурашка (1875-1919), від 1933 року називалася Кайзера бічна, від 1934 року — Урбан- ського, від 1946 року — Покутська бічна. Забудова вулиці — одноповерховий констрз^тивізм 30-х років, двоповерхова барачна забудова 50-х років.
Від вулиці Поіопгської відгалужується невелика тупикова вулиця Пачов- ського, названа так у часи незалежності на честь з^країнського письменника, ядфналіста і педагога Василя Пачовського (1878-1942), до того часу мала назву Урбанського. Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, нові індивідуальні забудови.
Вулицю Замарстинівську з проспектом Чорновола з’єднує вулиця Торф’яна, названа так 1929 poigr, бо у цій місцині добували торф. До того часу, у складі селища Замарстинів, мала назву Конарського, на честь польського письменника, педагога і пз^ліциста Станіслава Конарського (1700-1740).
Адресу № 4 від радянських часів має Львівське науково-виробниче об’єднання Українського товариства сліпих. У 9-поверховому будинід^ № 23 кінця 70-х років за часів СРСР 63Ш продуктовий магазини, зараз тут магазин «Меблі».
Забудова вулиці — дво- і триповерхова барачна житлова 50-х років, чотириповерхова 60-х і дев’ятиповерхова 70-х років, промислова забудова.
Вулицю Липинського з проспектом Чорновола з’єднує вулиця Вербова, названа так 1931 роїцг. Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, нові індивідуальні забудови, промислова забудова.
Паралельно до вулиці Вербової йде вулиця Ржегоржа, названа так 1993 року на честь чеського етнографа, дослідника Галичини Франтішка Ржегоржа (1857-1899), до того часу мгіла назву Вербова бічна.
Забудова вулиці — одноповерховий констрз^ктивізм 30-х років, двоповерхова барачна забудова 50-х років, одноповерхова забудова бО-х років.
Від вулиці Липинського відходить тупикова вулиця Могндьннцького, назвгша так 1946 року на честь галицького культурно-освітнього та церковного діяча Антіна Могильницького (1811-1873), від 1931 poiqr, у складі селища Клепарів, мала назву Ґалля, на честь польського композитора і диригента Яна Кароля Ґалля (1856-1912), від 1933 року називізлася Бернатівка.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, 2008 року будується 6-поверховий 30-квартирний житловий будинок.
Від вулиці Замарстинівської, углиб napiqr імені 700-річчя Львова, відходить тупикова вулиця Шереметв, названа так 1950 року на честь українського актора Андрія Шеремети (1871-1946), від 1931 року мала назву Стеблінських. Будинок № 8 — оригінальної дерев’яної забудови. Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, нові індивідуальні забудови.
450
1243 6і(лищ Ub6<^a
Вул. Угнівська
Початок вулиці Варшавської з вулицею Плетенецько- го з’єднує вулиця Угнівська, названа так 1992 року, від 1931 року називалася Тет- маєра, на честь польського поета, новеліста і драматурга Казімєжа Тетмаєра (1865- 1940), від 1950 року— Фу- чика, на честь чеського пись- менника-комуніста Юліуса Фучика (1903-1943).
Забудова вулиці — сецесія, констрзгктивізм.
Початок вулиці Варшавської з вулицею Джерельною з’єднує вулиця Баль- зака, названа так 1946 року на честь великого французького письменника Оноре де Бальзака (1799-1850), від 1927 року, у складі селища Клепарів, мала назву Словацького, на честь визначного польського поета і драматурга Юліз^іа Словацького (1809-1849), від 1929 року, у складі селища Клепарів, називалася Мосціцького, на честь польського президента у 1926-1939 роках Іґнаци Мосціцького, від 1934 року — Вежбіцького, на честь польського політика і промисловця. Забудова вулиці — сецесія, констрзгктивізм, триповерховий констрзостивізм початку 60-х років.
Від вулиці Варшавської через вулицю Липинського до вулиці Бальзака тягнеться вулиця Плетенецького, названа так 1993 року на честь з^країнського освітнього та церковного діяча Єлисея Плетенецького (1550-1624), від 1931 року, у складі селища Клепарів, мала назву Ґопщнського, на честь польського письменника, поета і революційного діяча Северина Ґош?інського (1801-1876), від 1933 року називалася Північна. Забудова вулиці — одноповерховий кон- стрз^тивізм 30-х років, чотириповерховий житловий будинок 2007 року.
Вулицю Плетенецького з вулицею Сорочинською з’єднує вулиця ОгАобдина, названа так у часи незалежності на честь українського історика і політичного діяча Олександра Оглоблина (1899-1992), до 1939 року мала назву площа Кльопперів, на честь львівської міщанської родини, засновників у XV столітті селища Клепарів, за часів СРСР називалася Тельмана, на честь німецького комуніста Ернста Тельмана (1886-1944).
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий констрз^тивізм 30-х років.
Вулицю Оглоблина з вулицею Джерельною з’єднує вулиця Сорочинська, названа так 1992 року, від 1912 року мала назву Садловського, на честь видатного львівського архітектора Владислава Садловського, автора проекту залізничного вокзалу, від 1934 року називалася Балзш?>кого, на честь поль¬
8, Між ^/лицями Шевченка і Замарстинівською
45/
ського письменника і драматурга Міхала Балзгцького (1837-1901), від 1950 року — Пзшікаря, на честь полтавського полковника проросійської орієнтації, вбитого 1658 року у бою з військами гетьмана Виговського.
Забудова вулиці — чотириповерхова 60-х років і дев’ятиповерхова 70-80-х.
Від вулиці Плетенецького у бік вулиці Липинського відходить невеличка вулиця Доступна, названа так 1933 poigr, від 1931 року мала назву Спокійна у складі селища Клепарів. Забудова вулиці — один одноповерховий будинок Зб-х років.
Від вулиці Варшавської до вулиці Петровського тягнеться вулиця Гранична, названа так 1934 року, від 1923 року називалася Хорошого.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий констрз^тивізм 30-х років, чотириповерхова забудова 60-х років.
Від вулиці Варшавської до ^лиці Граничної йде вулиця Черевіхова, названа так 1993 року, від 1931 року, у складі селища Клепарів, мала назву Орлят, на честь молодих поляків, які брали участь в зтсраїнсько-польській війні 1918-1919 років, від 1934 року називалася Черехо^а (черехи — рідкісний вид черешні, схрещеної з вишнею, який впрошували на Клепарові від XVI століття).
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років.
Вулицю Сосюри з вулицею Кошиця з’єднує вулиця Масарнка, назвгша так 1993 року на честь президента Чехословацької Республіки Томаша Масарика (1850-1937J, від 1931 року мала назву Йорданська бічна і Лисенка, на честь великого українського композитора Миколи Лисенка (1842-1912), від 1950 року, у складі селища Клепарів, називалася Леві- тана, на честь російського художника Ісака Левітана (1860-1900). Забудова вулиці — одноповерховий кон- стрз^ктивізм 30-х років, дев’яти- і чотирнадцятиповерхова забудова 70-80-х років.
Вул. Масарика
Вулицю Варшавську з вулицею Петровського з’єднує вулиця Сосюрн, названа так 1966 року на честь українського радянського поета Володимира Сосюри (1898-1965), від 1931 року мала назву Йорданська. У сецесійному житловому будинку № 1 від 1922 poiqr і до війни містилася читальня «Просвіти», до того часу вона містилася неподалік, на Варшавській, у домі Івана Вертипороха, знесенол^ 1976 року. У 9-поверховому гуртожитку № 46 за часів СРСР містилося
452
f2H3 Льбова
ательє «Башмачки». Забудова вулиці — здебільшого одноповерховий констрз^тивізм 30-х років.
Вулицю Пожежників з вулицею Граничною з’єднує вулиця Петровського, названа так у радянські часи на честь комуністичного про- московського політичного діяча Григорія Петровського (1878-1958).
Забудова вулиці—дев’я- типоверхова 70-80-х років.
Вул. Сосюри Вулицю Кошиця З вули¬
цею Липинського з^днує вулиця Окуневського, названа так 1992 року на честь діяча Української радикальної партії, посла до австрійського парламенту Теофіла Окуневського (1858-1937), від 1931 року вулиця мала назву На Боїско, бо виходила до стадіону, якого зараз не існує, за часів німецької окупації називалася Шпортґассе (Спортивна), від 1950 року—Довганика, на честь західноукраїнського комзшістичного діяча. Забудова вулиці — дев’ятиповерхова 70-80-х років.
Вулицю Масарика з вулицею Петровського з’єднує вулиця Кошидя» названа так 1993 року на честь українського диригента Олександра Кошиця (1875-1944), відомого обробками народних пісень, від 1931 року, у складі селища Клепарів, мала назву Белзи, на честь польського поета-неоромантика Владислава Белзи (1847-191.3), від 1933 року називалася Під Боїском, бо розташовувалася неподалік стадіону, у часі німецької окупації — Фуссбальгассе (Футбольна), від 1950 року — Сурикова, на честь російського художника Васілія Сзфикова (1848-1916). Забудова вулиці —дев’ятиповерхова 70-80-х років.
Вулицю Масарика з вулицею Кошиця з’єднує вулиця Пожежників, названа так 1930 року. Забудова вулиці — одно- і двоповерховий констрзостивізм 30-х років, дев’ятиповерхова забудова 70-80-х років.
Від вулиці Варшавської № 22 відходить невеличка вулиця Тисова, названа так 1934 року. Нині є частиною вулиці Варшешської і жодної адреси не має.
Вулицю Варшавсьі^ з вулицею Масарика з’єднує вулиця Стрзгмок, названа так 1934 року, бо по ній протікала одна з лівобічних приток Полтви, від 1931 року, у складі селища Клепарів, мала назву Спортивна.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий констрзостивізм 30-х років, дев’ятиповерхова забудова 70-80-х років.
8. Між вулицями Шееченка і Замарстинівською
V53
Паралельно до вулиці Стрз^ок іде тупикова вулиця Ручай, названа так 1936 року, від 1927 року, у складі селища Клепарів, називалася Штарка. Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років.
Паралельно до вулиці ручай іде вулиця Соснова, названа так 1933 року, від 1931 року мала назву Кох- мана. Забудова вулиці — са-
Вул. Соснова, 1
дибна і одноповерхова констрз^тивістська 30-х років.
Паралельно до вулиці Соснової від вулиці Варшавської відходить невеличка вулиця Кедрова, названа так 1946 року. Вулиця має один будинок № 5 у стилі відновленого конструктивізму 30-х років.
Вулицю Варшавську з вулицею Панча з’єднує вулиця Липи, названа так 1993 року на честь українського письменника Юрія Липи (1900-1944), до кінця 20-х років, у складі селища Клепарів, мала назву Конарськогр, на честь польського педагога, реформатора освіти Станіслава Конарського (1770-1773), від 1929 року називалася На Торфи, від 1946 року була частиною вулиці Торф’яної.
Забудова вулиці — двоповерховий конструктивізм 30-х років, дев’яти- і 14-поверхова забудова 70-80-х років.
Проспект Чорновола з вулицею Варшавською з’єднує рулиця Паича, названа так 1983 року на честь українського радянського письменника Петра Панча (1891-1978). Адресу № 12 має збудоваїна за часів незалежності православна церква Князя Володимира. Забудова вулиці — здебільшого дев’ятиповерхова 80-х років, на 2009 рік будується 18-поверховий житловий будинок.
Від вулиці Варшавської № 122 відходить вулиця Илз^жиика, названа так 1993 року на честь українського поета і письменника Євгена Плужника (1898- 1936), до того часу називалася Варшавська бічна. Забудова вулиці — п’ятиповерхова 60-х років і дев’ятиповерхова 70-80-х років.
Паралельно до вулиці Плужника йде вулиця Внпасова, названа так 1933 року. Адресу № 9 за часів СРСР мав іуртожиток кінотехнікуму і школи кіномеханіків. Забудова вулиці — одноповерховий констрзостивізм 30-х років.
Вулицю. Липинського з проспектом Чорновола з’єднує вулиця Варшавська, названа так 1926 року. В різні часи різні частини вулиці мали назви: від 1922 року — Легіонів, на честь польських військових формувань XVIII-XX
І5Ч
f243 Мбоба
століть, від 1924 року — Ка- пусцінського, на честь страченого 1847 року у Львові польського повстанця Юзе- фа Капусцінського, від 1931 року — Лімановського, на честь польського історика і політика Болеслава Лімановського (1835-1935), від
1933 року — Соснова, від
1934 року—Тисова, від 1936 року — Дожинкова і Бзшна, від 1946 року — Кедрова.
Адресу No 1 у 50-60-х роках мав Обласний спортив- Вул. Варшавська, 131 іГо-стрілецький клуб, зараз
тут Львівський обласний навчальний спортивно-технічний центр і автосервіс. У будинідг № 11 за радянських часів бзш продовольчий магазин, зараз тут магазин «Будівельні матеріали».
У будинку № 33 від часів СРСР працює продовольчий магазин. Адресу № 33 також має храм Святого Івана Хрестителя УГКЦ, до 1939 poiqr це був костел Матері Божої Бервечкової, за часів СРСР храм використовзшали як склад, 1997 року відбулося освячення відреставрованого храму. Адресу № 35 у 50-70-х роках мав кінотеатр імені Котляревського, зараз на цьому місці ведеться будівництво. Адресу No 38 має храм Святого Андрія УГКЦ, який був діючим за совєтської влади.
Вул. Варшавська, 191
Вул. Варшавська, 167 У житловому будинід^ № 41 у 50-х роках був ремонт взуття. У житловому будишдг № 57 у 50-60-х роках була перукарня, зараз тут ремонт взуття і кафе «На Варшавській». У будишд^ № 69 від радянських часів міститься музична школа № З і філія міської бібліотеки. У 3-поверхо- вому будинідг 60-х років від радянських часів міститься середня школа № 23.
8. Між вулицями Шееченка і Замарстинівською У55
Адресу No 135 у 50-х роках мав Будинок культури селища Мале Голоско, зараз на цьому місці будується багатоквартирний житловий будинок. Адресу № 159 у 50-х роках мала бібліотека № 14 селища Мале Голоско, зараз цієї адреси не існує.
Забудова вулиці — садибна, одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, двоповерхова барачна житлова забудова 50-х років, чотириповерхова забудова 60-х років, дев’ятиповерхова забудова 70-80-х років.
Від перетину закінчення вулиці Варшавської з проспектом Чорновола відходить тупикова вулиця Під Голоском, названа так 1955 року на честь стародавньої назви селища Голоско. Адресу №19 від часів СРСР має містечко Академії друкарства. Забудова вулиці — одноповерховий констрз^тивізм 30-х років, нові житлові дев’ятиповерхові забудови 1970-2000-х років.
Від кінця вулиці Варшавської відходить невелика тупикова вулиця Щепова, названа так 1934 року, до того часу на початку 30-х років мала назву Домарадзь- кого і Горнунґа. Забудова вулиці — одноповерхова садибна 30-х років.
Паралельно до вулиці Щепової йде тупикова вулиця Жнивна, названа так 1933 року, від 1931 року, у складі селища Клепарів, мала назву Польова. Забудова вулиці — одноповерхова садибна 30-х років.
Паралельно до вулиці Жнивної йде тупикова вулиця Бзгковинська, названа так за часів СРСР. Забудова — садибна 30-х років і нові індивідуальні забудови.
Паралельно до вулиці Буковинської йде тупикова вулиця Орна, названа так 1933 року. Забудова вулиці — одноповерхова садибна 30-х років.
Паралельно до вулиці Орної йде тупикова вуличка Теслярська, названа так за часів СРСР. Забудова вулиці — одноповерхова садибна 30-х років.
Паралельно до вулиці Теслярської йде тупикова вулиця Возняка, названа так 1963 року на честь українського літературознавця і фольклориста Михайла Возняка (1881-1954). Забудова вулиці — одноповерхова садибна 30-х років.
Від вулиці Варшавської № 157 до вулиці Малоголосківської відходить вулиця На Нивах, назваїна так 1933 року. Забудова вулиці — садибна 30-х років і нові індивідуальні забудови.
Паралельно до вулиці На Нивах, від Варшавської відходить невеличка тупикова вуличка Коверка, названа так 1993 року на честь з^сраїнського галицького скульптора Андрія Коверка (1893-1967), від 1933 року мала назву Кормова. Забудова вулиці — одноповерхова садибна 30-х років.
Від вулиці Варшавської № 129 відходить тупикова вулиця Малоголосків- ська, названа так 1946 року, бо входила тоді у склад селища Мале Голоско. Забудова вулиці — садибна 30-х років і нові індивідуальні забудови.
456
f243 6ifM€iii Ub6o6a
Паралельно до вулиці Малоголосківської, від Варшавської відходить тупикова вулиця Рільнича, названа так 1936 року. Забудова вулиці — садибна 30-х років, двоповерховий конструктивізм 50-х років, нові індивідуальні забудови.
Паралельно до вулиці Рільничої йде тупикова вулиця Ждахи, названа так 1993 року на честь українського графіка Амвросія Ждахи (1855-1927), від 1958 року мала назву Артільна. Забудова вулиці — садибна 30-х років, двоповерховий констрз^стивізм 50-х років, нові індивідуальні забудови.
Паралельно до вулиці Ждахи йде тупикова вулиця Ланова, названа так
1933 року, від 1931 року мала назву Пихова. Забудова вулиці — садибна 30-х років і нові індивідуальні забудови.
Від вулиці Варшавської № 97 через вулицю Тунельну йде тупикова вулиця Загуди, названа так 1993 року на честь українського поета Дмитра Загули (1890-1944), до того часу мала назву Тунельна бічна. Забудова вулиці — одноповерхова тридцятих років, нові індивідуальні забудови.
Вул. Загули Парна сторона від вулиці
Тунельної забудована оригінальними робітничими одноповерховими будиночками 30-50-х років.
Від вулиці Варшавської No 85а через вулицю Тунельну йде тупикова вулиця Зимова Верхня, названа так на початку 50-х років минулого століття. Забудова вулиці — садибна 30-х і 60-х років, нові індивідуальні забудови.
Вулицю Малоголосківську з вулицею Зимовою Верхньою з’єднує вулиця ВАдинова, названа так 1950 року, від 1931 року називалася Мюллера, від
1934 року — Мюллерівка. Забудова вулиці — одноповерхова садибна 30-х років, двоповерховий яситловий будинок барачного типу 50-х років.
Від вулиці Яблуневої через вулицю тунельну відходить тупикова вулиця Зимова, названа так 1950 року, від 1930 року називалася Аукомського, на честь польського церковного діяча Станіслава Костки Аукомського (1874-1948), від 1934 року — Костецького. Забудова йулиці — садибна 30-х років, одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, двоповерхова барачна забудова 50-х років, нові індивідуальні забудови.
8. Між вулицями Шевченка і Замарстинівською І57
Вулицю Варшавську з вулицею Зимовою з’єднує вулиця Зимова Нижня, названа так на початку 50-х років. Забудова вулиці — садибна 30-х років, нові індивідуальні забудови.
Вулицю Варшавсьідг з початком ^лиці Тунельної з’єднує вулиця ЯбАзгнева, названа так 1950 року, від 1931 року називалася Річкова, від 1934 року — Креховець- кого, на честь польського письменника, критика і драматурга Адама Креховецького (1850-1919). Забудова вулиці — садибна 30-х років, нові індивідуальні забудови.
Вулицю Винницю з вулицею Варшавською з’єднує вулиця Туиельиа, названа так 1955 рої^, бо починається від тунелю під залізничною колією. Забудова вулиці — здебільшого одноповерховий конструктивізм 30-х років.
Від початку вулиці Яблуневої відходить тупикова вулиця Акацієва, названа так Тунельна
1958 року. Забудова вулиці — садибна 30-х років, нові індивідуальні забудови.
Від вулиці Варшавської №61 відходить тупикова вулиця Молодіжна, названа так 1955 року. Забудова вулиці — садибна і констрз^тивістська 30-х років, нові індивідуальні забудови.
Паралельно до вулиці Молодіжної йде вулиця Поштова, названа так 1927 року. Забудова вулиці — садибна і конструктивістська 30-х і 60-х років, нові індивідуальні забудови.
Паралельно до вулиці Поштової йде вулиця Вишнева, названа.теїк 1933 року, від 1931 року мала назву Смєлі. Забудова вулиці — садибна 30-х років, нові індивідуальні забудови.
Паралельно до вулиці Вишневої йде тупикова вулиця Мови, названа так
1991 року на честь з^сраїнського письменника Василя Мови (1842-1891), від
1922 року, у складі селиш;а Клепарів, називалася Сокола, від 1931 року — Дурського, на честь польського військового діяча Кароля Трешко-Дурського (1894-1871). Забудова вулиці — садибна і конструктивістська 30-х і 60-х років, нові індивідуальні забудови.
Паралельно до вулиці Мови йде тупикова вулиця Алчевської, названа так
1992 року на честь зосраїнської письменниці і педагога Христини Алчевської
f243 6і(М4Щ МЄо€а
(1841-1920), від 1927 року — Всіх Святих, від 1950 року називалася Раскової, на честь радянської льотчиці-штурмана Маріни Раскової (1912-1943). Адресу No 2 має молитовний будинок Євангельських християн-баптистів. Забудова вулиці — конструктивізм 30-х років, нові індивідуальні забудови.
Вулицю Варшавську з вулицею Дивізійною з’єднує вулиця Білоруська, названа так 1963 року, до того часу мала назву Йорданська нова. Забудова вулиці — конструктивізм 30-х років, нові індивідуальні забудови.
Від вулиці Варшавської № 11 відходить іупикова вулиця Горбкова, назва- I а так 1933 року, від 1931 року називалася Гірська. Забудова вулиці — сецесія, к'^нструктивізм 30-х років, нові індивідуальні забудови.
Від кінця вулиці Білоруської відходить вулиця Дивізійна, названа так '933 року, від 1931 року називалася Галлера, на честь польського політика і військового діяча Юзефа Галлера (1873-1960). Забудова вулиці — констрзос- оивізм 30-х років, нові індивідуальні забудови.
Від вулиці Дивізійної відходить тупикова вулиця Чубинського, названа так 992 року на честь українського громадського діяча, етнографа, поета, автора слів державного гімну України Павла Чубинського (1839-1884), від 1956 року називалася Шмідта, на честь російського офіцера-революціонера Петра Шмідта (1867-1906). Забудова вулиці — констрзосгивізм 30-х років, нові індивідуальні забудови.
З вулицею Дивізійною сполучена вулиця Ходмська, названа так 1993 рої^, від 1931 року називалася Єнджейовського, від 1943 року—Вояківка, від 1950 ро- ^—Холмова. Забудова вулиці—одноповерховий конструктивізм 30-х років, нові індивідуальні забудови, є оригінальний одноповерховий будинок 50-х років.
Від вулиці Петрицького відходить тупикова вулиця Купчинського» названа так 1933 року на честь українського письменника, композитора і громадського діяча Романа Кзшчинського (1894-1976), від 1931 року називалася Янічка, від 1933 року — Друзів. Будинок №1/3 — оригінальна сеце- сійна вілла.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, двоповерхова барачна забудова 50-х років.
Вул. Купчинського, 1/3
8. Між вулицями Шевченка і Заліарстинівською 459
Вулицю Дивізійну з вулицею Винниця з’єднує вулиця Петрндького, названа так 1993 poigr на честь з^раїнського живописця Анатолія Петрицького (1895-1964), віц часів Польщі мала назву За Тором. Забудова вулиці — одноповерхова 30-х років, індивідуальні забудови нового часу.
Від закінчення вулиці Шевченка на північ відгалужується вулиця Веднчков- сьхого, названа так 1992 року на честь українського поета кінця XVII — почагі^’
XVIII століття Івана Величковського. Цей невеликий район, забудований п’я? и- і дев’ятиповерховими житловими ^дівлями 80-х і 90-х років, одержав наз^ Ряа Адресу № 1 має храм Пресвятої Євхаристії УГКЦ, споруджений у 2000-х роках.
Кінець вулиці Шевченка з вулицею Брюхобицькою з’єднує вулиця Сотлвха Панаса, названа так 1993 poiqr, у складі селища Рясне мала назву Лесі Українки а від 1988 року — Василевської, на честь польської радянської письме іниі:. Ванди Василевської (1905-1964).
Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років, є деоев’яні забудові
Вулицю Прилбицьку з вулицею Дубовицькою з’єднує вулиця Яросдавсь«я , названа так 1993 року, у складі селища Рясне мала назву Лісна, а від 1988 року — Маківки, на честь гори неподалік Славського на Сколівшіині, де війгькі. Українських Січових Стрільців перемогли 1915 poity війська російської армії. Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Паралельно до вулиці Ярославської йде вулиця Бажана, названа так і року на честь українського радянського поета Миколи Бажана (1904-1C4S3), до того часу, у складі селища Рясне, мала назву Здоров’я.
Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Вулицю Ярославську з вулицею Яновського з’єді^є вулиця Дубовнцька, названа так 1988 poiqr, до того часу, у складі селища Рясне, мала назву Марка Вовчка. Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Від вулиці Дубовицької на південь відгалужується тупикова вулиця Пнку- дндька, названа так 1993 року, до того часу, у складі селища Рясне, мала назву Будівельна, з 1988 року—Мигаля, на честь львівського українського письменника Тараса Мигаля (1920-1982). Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Вулицю Бажана з вулицею Брюховицькою з’єднує вулиця Тряснда, названа так 1988 poiqr на честь керівника з^аїнського антипс}льського повстання 1630 poiqr Тараса Трясйла, до того часу, у складі селища Рясне, називалася Галицька:. Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Вулицю Дубовицьку з вулицею Трясйла з’єднує вулиця Коріятовича, названа так 1993 року на честь подільського та мзгкачівського князя Федора Коріятовича (1393-1414), до того часу, у складі селища Рясне, мала назву Аи- сенка. Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
460 Ї2ІЗ gtfjuojiЛьвоба
Вулицю Бажана з вулицею Брюховицькою з’єднує вулиця Смолича, названа так 1988 року на честь українського радянського письменника Юрія Смолича (1900-1976), до того часу, у складі селища Рясне, мала назву Божен- ка, на честь українського комуністичного військового діяча Василя Боженка (1871-1919). Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Вулицю Бажана з вулицею Прилбицькою з’єднує вулиця Вересая, названа так 1991 року на честь визначного українського кобзаря Остапа Вересая (1803-1890), до того часу, у складі селища Рясне, називалася Островського, на честь російського комуністичного письменника, а від 1988 року—Хоткевича, на честь українського письменника і етнографа Гната Хоткевича (1877-1938).
Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Від вулиці Брюховицької № 163 на захід до залізничної колії відходить вулиця Прилбиі№ка, названа так 1991 року, до того часу, у складі селища Рясне, мала назву Богдана Хмельницького, а від 1988 року — Симоненка, на честь українського поета-дисидента Василя Симоненка (1935-1963).
Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Параїлельно до вулиці Прилбицької на південь розташована вулиця Хасе- вича, названа так 1993 року на честь українського художника і журналіста, літописця УПА Ніла Хасевича (1905-1952), до того часу, у складі селища Рясне, мала назву Нова, а з 1988 року — Смольського, на честь українського ^дожника Григорія Смольського. Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Паралельно до вулиці Хасевича йде вулиця Дорогичинська, названа так 1993 року, до того часу, у складі селища Рясне, мала назву AjoxjBa, а від 1988 року — Уборевича, на честь радянського військового діяча.
Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Вулицю Шевченка з межею міста з’єднує вулиця Брюховицька, названа так 1958 року, частина вулиці у складі селища Рясне до 1988 року мала назву Леніна. Адресу Nq 35 від радянських часів має фанерний комбінат, за Польщі це була фабрика дикти (фанери) «Ойкос».
Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років, є дерев’яні забудови.
Від вулиці Дубовицької до колії відходить вулиця Яновського, названа так 1988 року на честь українського радянського письменника Юрія Яновського (1902-1954), до того часу, у складі селища Рясне, називалася Словацького, на честь польського поета. Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Вулицю Яновського з вулицею Брюховицькою з’єднує вулиця Чесанівська, названа так 1993 року, до того часу, у складі селища Рясне, називалася Коротка, з 1988 року — Сімовича, на честь визначного українського мовознавця Василя Сімовича (1880-1944). Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
8. Між вулицями Шевченка і Замарстинівською І6 /
Від вулиці Сотника Панаса на південь відгалзжується тупикова вуличка Стельмаха, названа так 1988 року на честь українського радянського письменника Михайла Стельмаха (1912-1983), до того часу, у складі селища Рясне, мала назву Костюшка, на честь керівника польського повстання 1794 року. Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Вулицю Брюховицьіо^ з вулицею Ряснянською з’єднує вулиця ВНадковнцька, названа так 1993 року, до того часу, у складі селища Рясне, називалася Некра- сова, на честь російського поета XIX століття, від 1988 року — Юрія Дрогобича, на честь галицького вченого XV століття.
Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Паралельно до вулиці Малковицької йде вулиця Дищівська, названа так 1993 року, до того часу, у складі селища Рясне, мала назву Ветеранів, а від 1988 року — Якіра, на честь радянського військового діяча.
Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Паралельно до вулиці Динівської йде вулиця Мнкитки, названа так 1993 року на честь українського військового дІ5іча, генерал-майора УГА Осипа Микит- ки (1871-1920), до того часу, у складі селища Рясне, мала назву Пожарського, на честь російського політичного діяча XVII століття, а з 1988 року — Вислоцького, на честь українського громадського та політичного діяча Олександра Вислоцького (1896-1941). Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Паралельно до вулиці Микитки йде вулиця Павлокомська, названа так 1993 року на честь села у Польщі, де у повоєнні роки було здійснено геноцид щодо українського населення, до того часу, у складі селища Рясне, називалася Мініна, на честь російського політичного діяча XVII століття, а від 1988 року — Кирпоноса, на честь радянського генерала.
Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років, є дерев’яні забудови.
Паралельно до вулиці Павлокомської йде вулиця Адмазова, названа так 1993 року на честь українського військового діііча, генер£іла армії УНР Олекси Алмазова (1886-1936), до того часу, у складі селища Рясне, мала назву Брюсова, на честь російського поета Валерія Брюсова (1873-1924), а від 1988 року — Шмигельського, на честь українського радянського поета Антона Шмигельського (1901-1972). Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Паралельно до вулиці Алмазова вулицю Брюховицьку з вулицею Прокопо- вича з’єднує вулиця Річні№ка, названа так 1993 року, до того часу, у складі селища Рясне, мала назву Аеонтовича, на честь українського композитора Миколи Аеонтовича (1877-1921), з 1988 року — Колесникова, на честь радянського військового діяча. Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років, є дерев’яні забудови.
462 Г2НЗ ЄіімщіиьЄоЄа
Уздовж двох боків колії в районі залізничної станції Рясне йде вулиця Лука- севвча, названа так 1988 року на честь львів’янина Іґнаци Лз^асевича — винахідника 1853 року гасової лампи, до того часу мала назву Залізнична.
Адресу № 11 має храм Святих Апостолів Петра і Павла УГКЦ. Римо-като- лицький хргім, збудований у кінці XIX століття, під час Другої світової війни використовзгвали як греко-католицьку церкву, в часи СРСР храм потрапив під юрисдикцію Московської патріархії, 10 грудня 1989 року ряснянська громада однією з перших перейшла у лоно УГКЦ, у 90-х роках церкву ґрзгнтовно перебудували, добудувавши дві нави і три бані.
Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Вулицю Брюховицьку з вулицею Стельмаха з’єднує вулиця Ряснянська, названа так 1988 року, до того часу дві окремі частини цієї вулиці у складі селипщ Рясного називалися Шевченка і Франка.
Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років, є дерев’яні забудови.
Від вулиці Шевченка № 358 віцходить невелика тупикова вулиця Томашів- ська, названа так 1993 рої^г, до того часу, у складі селища Рясне, називалася Блока, на честь російського поета Алєксандра Блока (1880-1921), від 1988 року — Гжицького, на честь з^країнського радянського письменника Володимира Гжицького (1895-1973). Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Вулицю Шевченка з вулицею Прокоповича з’єднує вулиіщ Нестора-Аіто- пнсця, названа так 1992 poiqr на честь давньоукраїнського письменника і літописця ХІ-ХІІ століть, до того часу, у складі селища Рясне, мала назву Пушкіна, на честь російського поета, а з 1988 року — Гнатюка, на честь українського етнографа і фольклориста Володимира Гнатюка (1871-1926).
Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Паралельно до вулиці Нестора-Літописця йде вулиця Лушпинського, названа так 1933 poiqr на честь львівського архітектора Олександра Лушпинського (1878-1943), до того часу, у складі селища Рясне, мала назву Маяковського, на честь російського радянського поета, а з 1988 року — Війтовича, на честь Згкраїнського скульптора Петра Війтовича (1862-1936).
Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Паралельно до вулиці Лзшіпинського йде вулиця Моха, названа так 1993 року на честь галицького поета і драматурга Рудольфа Моха (1816-1892), до того часу, у складі селища Рясне, мала назву Маршалківська.
Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Паралельно до вулиці Моха йде вулиця Маршадівка, названа так 1958 року. Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Паралельно до вулиці Маршалівки йде вулиця Осикова, названа так 1958 poiqr. Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
8. Між ^(лицями Шевченка І Замарстинівеькою 463
Від вулиці Шевченка № 360 відгалуяц^ється тупикова вулиця Прокоповича, названа так 1993 poiqr на честь бз^совинського археолога Івана Прокоповича (1858-1928), до того часу, у складі селища Рясне, мала назву Ручайна.
Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Від вулиці Прокоповича на південь відгалужується тупикова вулиця Тростинна. Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Вулицю Шевченка з вулицею Лзтовою з’єднує вулиця Бузинова, названа так 1958 року. Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років, є дерев’яні забудови.
Вулицю Бузинову з вулицею Шевченка з’єднує вулиця Лугова, названа так 1957 року. Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Паралельно до вулиці Лугової йде вулиця Аґрусова, названа так 1958 poiq^. Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Паралельно до вулиці Аґрусової йде вулиця Порічкова, названа так 1958 року. Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Вулицю Порічкову з вулицею Брюховицькою з’єднує вулиця Ожинова, назвгіна так 1958 року. Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років, п’яти- і дев’ятиповерхові забудови 80-х років.
Паралельно до вулиці Порічкової йде вулиця Лзгчная, названа так 1993 року на честь згкраЗнського історика і мовознавця Михайла Лучкая (1789-1843), від 1958 року мала назву Розхідна. Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Вулицю Порічкову з вулицею Лучкая з’єднує вулиця Нарцисова, названа так 1958 року. Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Паралельно до вулиці Нарцисової йде вулиця Резедова, названа так 1958 poiqr. Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Паралельно до вулиці Резедової йде вулиця Світла, названа так 1958 poiQ'^. Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років, є 5-поверховий будинок 80-х років.
Паралельно до вулиці Лз^кая йде вулиця Розлога, названа так 1958 poity. Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Паралельно до вулиці Розлогої йде вулиця Біберовича, названа так 1993 року на честь львівського драматичного актора, керівника з^аїнського театру «Руська Бесіда» Івана Біберовича (1854—1920), від 1958 року називалася Обробна.
І6І Г2ЧЗЄі/мщіМЄоЄа
Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років, двоповерхова барачна забудова 50-х років, чотириповерхова 60-х, дев’ятиповерхова 80-х років.
Паралельно до вулиці Біберовича йде вулиця Нарбута, названа так 1993 року на честь згкраїнського графіка Георгія Нарбута (1886-1920), автора сучасної версії Малого державного герба України — Тризуба; від 1958 року мала назву Ожинова бічна. Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Вулицю Нарбута з вулицею Брюховицькою з’єднує вулиця Чнхаленка, названа так 1993 poigr на честь згкраїнського громадського і культурного діяча Євгена Чикаленка (1861-1929), до 1939 року мала назву Святого Івана.
Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Паралельно до вулиці Чикаленка йде вулиця Диктова, названа так 1993 року, до 1939 poiQr називалася Костельна бічна, від 1958 року — Фанерна бічна, бо розтадиована біля фанерного комбінату.
Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Вулицю Диктову з вулицею Брюховицькою з’єднує вулиця Фещевка-Чо- півського, названа так 1993 року на честь видатного з^аїнського громадсько-політичного дІ5їча Івана Фещенка-Чопівського (1884-1952), до того часу, у складі селища Кам’янка, мала назву Фабрична, від 1958 року — Фанерна, бо розташована неподалік фанерного комбінату.
Адресу № 2а має храм Пресвятого-Серця Христового УГКЦ, до 1947 poiqr це був римо-католицький храм. За часів CF42P костел закрили і зробили у ньому склад, у грудні 1991 року храм було освячено для місцевої громади.
Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років.
Вулицю Винницю з вулицею Кам’янкою з’єднує вулиця Холодна, названа так 1934 року, до тього часу називалася Кчкова. Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років, є одноповерхова барачна забудова 50-х років.
Від вулиці Холодної відгалужується вулиця Кам'янка, названа так 1993 poiqr на честь радянської назви цього району, яка існзшала від повоєнних часів; від 1934 poiqr мала назву Холодна бічна.
Забудова вулиці — садибна 1930-2000-х років і промислова.
Вулищо Шевченка з вулицею іунельною з’єднує вулиця Вннннця, частина цієї вулиці сполучена з вулицею Холодною. Назва вулиці постала від 1934 poiqr на честь того, що в цьому районі колись росли клепарівські виноградники. Частина вулиці від 1931 року називалася За Тором. Забудова вулиці — здебільшого одноповерхова садибна 30-х років і промислова, є індивідуальні забудови нового часу.
9. Між вулицями Замарстинівською і Богдана Хмельницького
Одна з магістральних вулиць Львова — Замарстияівська з'єднує початок вулиці Богдана Хмельницького з межею мірта у напрямі Брюховичів. Вулиця одержала цю назву 1871 року через те, що у цій місцевості у XV столітті був фільварок німця Зоммерштайна — Зоммерштайнгоф, ця назва з віками спольщилася, перетворившись на Замарстинів. У другій половині XVII століття вулиця називалася Муровані Мости. Частина вулиці від вулиці Хмельницького. до вулиці Дашкевича до 1931 року мала назву Львівська. У кінці 1945 року, вулицю назвали Київською, але ця назва не прижилася, і від 1946 до 1990 року вона мала назву Калініна, на честь російського комуністичного діяча Міхаіла Калініна (1875-1946).
У житловому будинку No 1 за польських часів містилося ательє дамських капелюхів Папєра, перз^арня Фіша і годинникарська майстерня Кранца, зараз тут магазин «Соки-консерви» і піца «ОМО». У житловому будинку № 2 від часів СРСР міститься ремонт вззпгтя. У житловому будинку № З за часів СРСР був магазин «Овочі».
У житловому будинку No 4 за Польші була біл^ггерія Кюнстлера. У житловому будинку No 5 до.1939 року містилася фабрика і склад паперових виробів Кріґера і годинникарська майстерня Самуеля’ Каца. Адресу № 7 у будівлі колишньої тюрми зараз має дім насіння «Родос» і дрібногЗфтовий склад «Паркет».
Під No 9 у будівлі колишньої тюрми міститься правничий факультет Львівського державного університету внутрішніх справ, на подвірі є діючий від часів незалежності храм Святого Хреста. Перед будівлею у часи української незалежності спорудили меморіальний комплекс пам’яті жертв політичних репресій, закатованих у Замарстинівській тюрмі.
У житловому будинку No 10 за польських часів містилася фабрика свічок, мила і паперових торбинок Гальперна, за часів СРСР — пункт прокаїу телевізорів і магазин «Дієтпродукти», зараз іут салон побзггової техніки «Електролюкс» і салон фільтрів для очищення води «Буль-Буль».
У будівлі No 11 до війни містилися чоловіча та жіноча гімназії імені Со- беського, від повоєнних часів це ухраїнська середня школа Nq 87. У 50-х
466
f243etfMiiji Мбоба
роках минулого століття тут також містилася неповна середня школа № 19 з російською мовою викладання. У приміщенні школи від часів незалежності міститься аптека.
У житловому будинку No 11а від повоєнних часів містився жіночий зал перукарні, зараз тут аптека і приватний нотаріус. У житловому будинку № 15 за польських часів містилася торгівля худобою Каппера і цукерня Шумана. У житловому будинку No 16 до 1939 року була біжутерія Фінкельштайна, зараз тут перз^карня «Уляна».
У житловому будинку No 17 за часів Польшд була перукарня Баллана, зараз тут магазин «Продукти». У житловому будинку № 20 за польських часів містилася перукарня Ґрюнтуха, зараз тут відділ прийому мешканців відділу праці та соціального захисту населення. У житловому будинку № 21 за Польщі містилося ательє дамських капелюхів Анни Штарк і магазин кухонного посуду Локера.
У житловому будишдг № 23 до війни була перукарня Саландера. У житловому будинку No 24 за часів Польщі було виготовлення мастил Шраійбера. Адресу № 25 за польських часів мав продаж велосипедів Аяндберґа, за радянських часів, у 50-х роках минулого століття, — рибокоптильний цех, зараз тут у одноповерховій будівлі 70-х років минулого століття розташовано кафе «Гриль». У житловому будині^г № 26 до 1939 року була фабрика корків Друкера.
У житловому будинід^ No 27 за Польші містився ресторан Бріфера. Адресу No ЗО за польських часів мав млин спілки «Млин» і виробництво круп Баїнка і Камера, зараз туг від часів СРСР міститься поштове відділення. У житловому будинку № 32 за радянських часів у 50-х роках був магазин меблів і госптоварів.
У житловому будинку No 33 за польських часів була перукарня Кьоніґа. У житловому будинку No 34 у 50-60-х роках минулого століття був ремонт годинників, а також від часів СРСР тут містилася їдальня, зараз тут міні-бар. Адресу No 35 за польських часів мала фабрика газованої води Пордоса.
У житловому будинку No 36 до війни працював магазин спілки «Волокно», за часів СРСР — хлібний магазин, зараз це магазин продуктів «Еколан», також від радянських часів у цьому будинку міститься відділення Ощадбанку. У будівлі No 45 за польських часів містилася пекарня Вольтера, зараз тут наз^ово-ко- мерційна фірма «Менеджер», фірма поліграфічних послзгг «Маркос» (цифровий
друк), іуртова та роздрібна торгівля і обслуговування швейних машин.
У житловому будинку No 49 за часів Польщі була перукарня Фінка, зараз тут крамниця і Державна станція захисту рослин. У будівлі № 51 за польських часів було виробництво круп Дрз^ера, зараз ця будівля переобладнується. У житловому будинку № 52 за радянських часів у 50-60-х роках містилася перукарня.
Вул. Замарстинівська, 31-33
9. Між вулицями Замарстинівською і Богдана Хмельницького
467
Вул. Замарстинівська, 53
Адресу No 53 у 50-х роках минулого століття мав меблево-паркетний комбінат, у 60-80-х роках — цех м’якій меблів меблевої фірми «Карпати», зараз тут ТзОВ «Фоба-Україна» з виробництва деревообробного інструменту і від 2006 року — редакція «Львівської газети».
У житловому будині^^ No 54 міститься аптека, яка у польські часи належала Квартнеру. У одноповерховій будівлі промислового призначення № 56 за польських часів містилася кондитерська Крамарчука. У житловому будинідг № 58 до війни містилася картонна фабрика Герцоґа, зараз тут магазин «Продукти» і гральні автомати.
Адресу No 62 за польських часів мала пекарня Йодловського, зараз тут у одноповерховій будівлі 2000-х років бар «М’ясо на всі смаки». У житловому будинку № 71 за радянських часів 6j^ відділ саночистки. Навпроти будинку Nq 71а — працююча водяна колонка. У двоповерховій будівлі No 76 за радянських часів містилася лижна експериментальна фабрика Виробничого об’єднання «Укрпромдинамо», зараз тут інвестиційна компанія «Динамо-Інвест», компанія з виробництва вікон і дверей «Грифон», центр сервісу та ремонту електроінструментів.
У житловому будинку No 82 за совєтських часів містився магазин «Продукти», зараз тут магазин «Автозапчастини». Адресу № 83 за часів СРСР у 50-х роках минулого століття мав 8-й районний відділ міліції і меблева артіль «В єдності сила», зараз тут від 60-х років міститься поліклінічне відділення Львівського міського шкірно-венерологічного диспансеру.
У житловому будинку No 84 від радянських часів міститься дільничний П5ШКТ міліції. Адресу No 85 за часів СРСР мав ресторан «Червона рута» і приймальний пункт хімчистки, зараз на цьому місці у триповерховій будівлі 90-х років минулого століття міститься Львівський державний проектний інститут залізничного транспорту України «Львівтранспроект».
Адресу No 104 у 50-х роках минулого століття мав
Вул. Замарстинівська, 97
468
f2H3 6і(мщі Мбоба
ремонт взуття, зараз цієї адреси не існує. У будинку No 112 за польських часів містилася чоловіча і жіноча гімназії імені Словацького, у вісімдесятих роках — Палац піонерів Шевченківського району, зараз це приміщення переобладнується.
У житловому будинку No 113 за радянських часів у 50-х роках містилося ательє індпошиву одяїу. У житлово- Вул. Замарстинівська, 149 ^ будинку № 117 у 50-60-х
роках була перзосарня, зараз тут магазин побутової техніки і цифрове фото. У житловому будинідг No 120 за часів СРСР містилася ощадкаса, зараз тут аптека.
У одноповерховій будівлі No 123 за радянських часів був магазин «Продукти», зараз ця будівля переобладнується. У будівлі № 127 у 50-х роках минулого століття містилася 2-а міська пожежна команда, зараз тут від часів СРСР міститься Львівська фабрика швейних спортивних виробів і кафе «Прикарпатський затишок». У одноповерховому приміщенні No 128 від радянських часів міститься трамвайно- диспетчерський пункт і від часів незалежності — магазин «Автокосметика».
У будівлі No 130 за часів СРСР містився кінотеатр імені Шевченка, відкритий у липні 1949 року. Адресу № 132 у 50-х роках минулого століття мали українська середня школа № 78 і неповна російська середня школа Nq 48, зараз на цьому місці у одноповерховій будівлі міститься магазин «Авітоііілот» і міні-бар.
Адресу No 134 за польських часів мав римо-католицький храїм і монастир Святого Франциска з Асижу, збудовані у 30-х роках. За часів СРСР у храмі влаштували фільмосховище (фільмобазу кінопрокатної облконтори), а приміщення монастиря передали у житловий фонд. Від 90-х років минулого століття
тут храм Святого Йосафата УГКЦ. Праворз^ за храмом до вулиці Грабової розташований невеличкий парк, на місці якого до початку 60-х років був басейн.
У одноповерховій будівлі 70-х років минулого століття No 162 від радянських часів міститься магазин «Продукти», останніми роками тут також обладнали гриль-бар «Стетт». Адресу No 167 до 1939 року мала Садівнича школа, за Вул. Замарстинівська, 151 _ часів СРСР — технікум гід¬
9. Між вфпіщями Золифстішівсьісою і Богдана Хмельницького
469
ромеліорації, від часів незалежності це екологічний коледж.
у двоповерховій нежит- ловій будівлі № 168 за часів CF43P від 50-х років містився Сільськогосподарський технікум плодоовочівництва.
Адресу № 170 від радянських часів має Львівський інстрз^ментальний завод (до
1939 року це була фабрика горілок і лікерів Бачевських), тут також міститься магазин «Промінстрз^ент».
У будівлі № 219 від часів СРСР міститься музична Залшрстинівська, 197
школа № З, до 80-х років тут 6jtb тгікож Будинок ідгльтури Шевченківського району. Адресу № 225 за польських часів мав монастир Святого Альфонса Провінції Чину Най9вятішого Ізбавителя (отців Редемптористів), збудований у 30-х роках. За радянської влади він був майже повністю зруйнований, окрім муру. Монастир відбудували в кінці 90-х — на початід^ 2000-х років, і він відновив свою діяльність. Адресу № 233 від часів незалежності має православна каплиця Покрови Пресвятої Богородиці при лікарні УМБСУ.
Між вулицями Замарстинівською, проспектом Чорновола, Торф’яною і Райніса лежить великий пустир, який у радянські часи і перші роки незалежності називали парком 700-річчя Львова.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, польський конструктивізм 30-х років і радянський 60-70-х років.
Булицю Замарстинівську з вулицею Замковою з’єднує вулиця Татарська, названа так 1871 року, бо вважалося, що тут у середньовіччі було розселення татар, у середині XIX століття мала назву Жолкевська бічна. Забудова вулиці — класицизм, сецесія, промислові забудови.
Наприкінці вулиці За- марстинівської, на перетині з вулицею Топольною, розташовані вулиці Висока, Рослинна і шість Топольник провулків — І, П, Ш, IV, V, VI.
Ці вулиці одержали свої назви 1958 року. Забудова
Прав. II Тональний
470
Ї2НЗ 6ifMtni Львоба
Вул. Гордієнка
вулиць 1 провулків — конструктивізм 30-х років і одноповерхова садибна забудова.
Від вулиці Замарстинівської № 180 відгалужується вулиця Гордієнка, названа так в роки незалежності на честь кошового отамана початку XVIII століття Костя Гордієнка, соратника Івана Мазепи, до того часу мала назву Топольна бічна. На вулиці функціонує велика помпова водяна колонка. Забудова вулиці — конструктивізм 30-х років і одноповерхова садибна забудова.
Вулицю Замарстинівську з початком вулиці Лінкольна з’єднує невелика вулиця Грабова, названа теїк 1950 року, від 1938 року мала назву Жимірського, на честь польського генерала Францішка Жимірського (1779-1831). Вулиця має 9-поверхову забудову 70-80-х років.
Вулицю Грабову з вулицею Полянською з’єднує вулиця Міртова, названа так 1934 року, від 1926 року, у складі селища Замарстинів, мала назву Ламана. Забудова вулиці — одноповерхова садибна, на початок 2008 року здебільшого знищена, ведеться нова забудова.
Від вулиці Міртової на схід іде тупикова вулиця Хмідьова, названа так 1946 року, від 1931 року, у складі селища Замарстинів, мала назву Ламана, від
1934 року — Повойова. Забудова вулиці — одноповерхова садибна.
Від вулиці Міртової, паралельно до вулиці Хмі- льової, йде тупикова вулиця Плющева, названа так
1934 року, від 1926 року, в складі селища Замарстинів, називалася Ламана, в часі німецької окупації — Ефой- ґассе. Забудова вулиці — одноповерхова садибна.
Від вулиці Замарстинівської на схід іде тупикова Вул. Уманська вулиця Уманська, названа
9. Між вулицями Замарстинівською і Богдана Хмельницького 47 /
так 1950 року у від 1926 року, в складі селища Замарстинів, називалася Ламана, від 1936 — Альберта Брата, на честь польського релігійного і харитативного діяча. Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, одноповерхова садибна забудова.
Вулицю Міртову з вулицею Інструментальною з’єднує вулиця Шподянська, названа так 1950 року, на початку 20-х років мала назву Конопки бічна, від
1923 року, у складі селиїца Заімарстинів, — Конопницької, на честь польської письменниці, від 1933 року — Плятер. Вулиця до 2005 року мала унікальну одноповерхову приміську садибну забудову, зараз більшість будинків знесено, йде будівництво нових. Зберігся двоповерховий житловий будинок 50-х років.
Вулицю Лінкольна з вулицею Мазепи з’єднує вулиця Інструментальна, названа так 1950 року, бо на неї виходить тильний бік Львівського інструментального заводу, від 1923 року мала назву Грюнвальдська, від 1933 року — Ві- тольда.
У будинку No 10 від радянських часів міститься продуктовий магазин і бар. У одноповерховій будівлі № 10 середини 50-х років у 50-60-х роках містився дитячий будинок No З, зараз тут Лінійна шліїхоексплуатаційна дільниця департаменту міського інженерного господарства.
Адресу No 49 має колишня Республіканська водно-лижна станція Добровільного спортивного товариства «Спартаїк» (басейн був збудований ще у 30-х роках минулого століття), від якої на 2009 рік залишилися руїни.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий констрз^стивізм 30-60-х рокід, забудови 50-х років і дев’ятиповерхова забудова 70-80-х років.
Вулицю Замарстинівську з вулицею Грінченка з’єднує вулиця Гетьмана Мазепи, назваїна на честь видатного українського політичного та військового діяча Івана Мазепи (1639-1709); так вона називалася від 1936 до 1945 року, в часі німецької окупації мала назву Лтаманґассе, від 1945 до 1981 року — То- польна, у 1981-1990 роках — Міста Печ, на честь угорського міста-побратима Львова, від 1990 року знову носить ім’я Мазепи. На місці статуї Матері Божої, спорудженої у часи незалежності, у часи СРСР стояв пам’ятник місту Печ.
У двоповерховій будівлі No 11 від середини 80-х років міститься нічний клуб (колись ресторан) «Балатон» і відділення Ощадбанку, за радянських часів тут був магазин «Товари для молоді» і бібліотека, зараз тут торгівельний центр «Сільпо». Адресу No 11а від часів незалежності має мусульманська релігійна громада.
У 14-поверховому житловому будинку № 13 початку 80-х років за радянських часів був магазин «Продторіу», зараз тут м’ясний магазин. У будинку No 13а від радянських часів міститься дільничний пункт міліції.
На перехресті вулиць Мазепи і Орлика від початку XXI століття працює торгівельний центр «Тополя». У одноповерховому будинку No 16а за радянських часів містився «Універсам», зараз тут Будинок побуту.
У одноповерховій будівлі 80-х років No 20 за радянської влади була щальня, зараз тут магазин будівельних матеріалів і магазин «Вопак». У 9-поверховому
472 f2H3 ві/мщіМЄоЄа
будинку No 22 початідг 80-х років за радянських часів був магазин «Електротовари» і опорний пзшкт правопорядку, потім — крамниця і кафе, зараз це приміщення переобладнується. У одноповерховому приміщення No 24 за радянських часів був магазин «Продторг», зараз тут універсам «Магнолія» і шинок «У колі друзів».
У одноповерховій будівлі No 26 від радянських часів міститься магазин «Оптика», раніше тут також був магазин «Товари для дітей», книжковий і овочевий магазини, зараз тут магазин продуктів «Реліквія».
У 9-поверховому житловому будинку No 27 початку 80-х років за радянських часів був універмаг військторгу «Ювілейний», зараз тут маїгазин килимового покриття «Декор-сервіс» і кафе-бар. На розі вулиць Мазепи і Миколайчз^са від початку XXI століття працює базар секонд-хенду.
У 9-поверховому будинку No 28 на розі з вулицею Миколайчука за радянських часів був магазин «Все для дому», зараз тут аптека, магазин «Лаки-фарби», відділення банку «Аваль», відділення зв’язку та Ощадбанк. Будинки NqNq 37, 39, 41, 43 — двоповерхова барачна забудова початку 50-х років.
Адресу No 46 має римо-католицький храм Матері Божої Неустанної Помочі. До Дрз^ї світової війни на цьому місці збудували чималу дерев’яну каплицю, у радянські часи її закрили, приміщення використовувалося не за призначенням. 1999 року каплицю розібрали, протягом останнього десятиріччя ведеться будівництво храму для місцевої громади римо-католиків.
Забудова вулиці — 5-, 9-, 14-поверхові житлові будівлі 70-80-х років, нові забудови 2000-х років, одноповерхова садибна і констрзостивістська забудова, двоповерхова забудова 50-х років.
На північ від вулиці Мазепи прямує вулиця Орлика, названа так 1991 року на честь українського політичного діяча, автора першої у світі конституції Пилипа Орлика (1672-1742), від 1982 року вулиця називалася 60-річчя СРСР. Адресу No 1 від 2000-х років має православний храм Різдва Пресвятої Богородиці. Вулиця має 9-поверхову забудову 80-х років.
Вулицю Лінкольна з Голосківським цвинтарем з’єднує вулиця Микодайч]гка, названа так 1993 року на честь видатного українського кіноактора і режисера Івана Миколайчука (1941-1987), від 1901 мала назву Нової Різні, бо на ній містилася нова бійня худоби (зараз від часів СРСР — м’ясокомбінат), від 1950 року була горішньою частиною вулиці Промислової.
Адресу Миколайчука № За має храм Усіх Українських Святих. 17 січня 1993 року тут освятили каплицю, поряд іде будівництво нового храму. Адресу № 20/28 має каплиця Святих Мучениць Віри, Надії і Любові УГКЦ.
Забудова вулиці — здебільшого дев’ятиповерхова 80-х років, є й декілька одноповерхових садибних забудов.
Від перехрестя вулиць Миколайчз^а і Орлика йде вулиця Щзграта, названа так 1989 року на честь українського літератзфознавця і фольклориста Василя Щурата (1871-1948). Забудова вулиці — п’яти- і дев’ятиповерхова кінця 80-х — початку 90-х років.
9. Між вулицями Замаретинівеькою і Богдана Хмельницького
Від вулиці Шурата на північ прямує невелика вулиця Леннова, названа так 1994 року на честь славетного британського музиканта, співака і композитора Джона Леннона (1940-1980). Це найпівнічніша вулиця Львова, вона має 5-поверхову житлову забудову середини 90-х років і нову багатоповерхову забудову 2006-2008 років.
На схід від вулиці Леннона розташована вулиця Абхазька, названа так 1962 року. Вулиця практично є хутором на північному узгірі Львова, досить віддаленим від решти забудов. У 50-х роках тут за адресою № 4^у приватному будинідг містився підпільний монастир сестер йосифаток. Вулиця має одноповерхову садибну забудову, в тому числі конструктивістські будинки 30-х років минулого століття.
Від вулиці Шурата на схід відгалужується тупикова вулиця Студинського, названа так 1989 року на честь українського літературознавця Кирила Студинського (1868-1941). Вулиця має одноповерхову садибну забудову і 9-поверховий житловий будинок початку 90-х років.
Паралельно до вулиці Студинського йде тупикова вулиця Баталія, названа так 1993 року на честь українського історика Дмитра Баталія (1857-1932), від
1962 poiqr називалася Якутська. Забудова вулиці — одноповерхова садибна.
Від початку траси, яка прямує від Львова на північ до Жовкви і Рави- Руської, відходить на захід вулиця Нагірна, названа так 1962 poiqr. Забудова вулиці — одноповерхова садибна 30-х — 2000-х років.
Паралельно до вулиці Нагірної йде вулиця Розточчя, названа так 1993 року, до початку 60-х років, у складі селища Збоїш,а, мала назву Комсомольська, від 1962 року називалася Педагогічна. Забудова вулиці — здебільшого одно- і двоповерхова садибна.
Паралельно до вулиці Розточчя йде вулиця Загірна, названа так 1964 роїц^. Від 1952 poiqr; у складі селища Збоїща, мала назву 1 Тргівня.
Адресу Загірна № 28а має греко-каФолицький храм Святого Димитрія, парафіяльна церква колишнього селища Збоїща. Храм початідг XIX століття капітально відреставрзшали 1974 роїдг. Вулиця має здебільшого одно- і двоповерхову садибну забудову, збереглися житлові забудови у стилі констрзгк- тивізму 30-х років.
Вулицю Загірну з вулицею Шурата з’єднує вулиця Очеретяна, названа так 1962 року, у 50-х роках, у складі селища Збоїща, була частиною вулиці Комсомольської. Забудова вулиці — здебільшого одноповерхова садибна.
Вулицю Миколайчзгка з вулицею Мазепи з’єднує вулиця Плугова, названа так 1958 року, від 1952 року, у складі селища Збоїща, мала назву
Ч7І
f2H3 6ifM*ni Ub€o€a
Вул. Плугова
Лесі Українки, у 1981-1993 роках була частиною вулиці Міста Печ. Забудова вулиці — п’яти- і дев’ятиповерхова 80-х — 2000-х років. На місці нової забудови до 2009 року збереглися залишки монастиря Редемп- тористів, зведеного у 30-х роках минулого століття.
Від вулиці Мідної до Галицького перехрестя йде вулиця Малехівська, названа так 1962 року від поблизького села Малехо^а. Забудова вулиці — одноповерхова
садибна, частково одноповерхова у стилі конструктивізму.
Від вулиці Загірної до вулиці Малехівської йде вулиця Мзфована, названа так 1993 року від поблизького села Муроване, від 1952 року, у складі селища Збоїща, називалася Комсомольська, від 1962 року була частиною Малехівської. Забудова вулиці — одноповерхова садибна.
Від вулиці Богдана Хмельницького на захід іде тупикова вулиця Мідна, названа так 1962 року, від 1952 року, у складі селища Збоїща, називалася Цвинтарна. У роки незаїлежності тут на місці колишнього знищеного цвинтаря упорядкували цвинтар Українських Січових Стрільців. Адресу № 10 має православна церква Святого Петра Могили.
Паралельно до вулиці Грінченка йде вулиця Назарука, названа так
1993 року на честь українського громадсько-політичного діяча, письменника і публіциста Осипа Назарука (1883-1940), у 50-х роках, у складі селища Збоїща, мала назву Зелена, від 1958 року називалася Захисна. Забудова вулиці — здебільшого одноповерхова садибна.
Вул. Мідна
9. Між вулицями Заміц>стияівською і Богдана Хмельницького
Паралельно до вулиці Назарука йде вулиця Стеценка, названа так 1958 року на честь українського композитора, диригента і громадського діяча Кирила Стеценка (1882-1922), від 1952 року, у складі селища Збоїща, мала назву Сонячна. Забудова вулиці — здебільшого одноповерхова садибна.
Вулицю Мазепи з вулицею Богдана Хмельницького з’єднує вулиця Грін- ченка, названа так 1958 року на честь видатного українського мовознавця і етнографа Бориса Грінченка (1863-1910), від 1952 року, у складі селища Збоїща, називалася Кірова.
У житловому 5-поверховому будинку № 2а за радянських часів б}ш магазин Продкооперації, зараз тут спортивний паб і кафе «Колобок». У 5-поверховому будинку Nq 4 від радянських часів містився овочевий магазин, зараз тут аптека.
У 12-поверховому житловому будинку 80-х років за совєтських часів була перз^сарня і побутова фабрика «Сервіс», зараз це приміщення на першому поверсі переобладнується. У 5-поверховому житловому будинку № 8 від часів СРСР міститься Ощадбанк і опорний пункт правопорядку.
Забудова вулиці — 5-, 9- і 12-поверхова 70-80-х років, частково збереглася і одноповерхова садибна.
Вулицю Очеретяну з вулицею Космічною з'єднує вулиця Творча» названа так 1958 року, від 1952 року, у складі селища Збоїща, мала назву Леніна. Забудова вулиці — одноповерхова садибна, п’яти- і дев’ятиповерхова 70-80-х років.
Від вулиці Творчої на захід іде вулиця Купальська, названа так 1993 року, від 1952 року, у складі селища Збоїща, мала назву Калініна, від 1958 року — Можайського, на честь російського конструктора і винахідника. Будинок No 44 — дерев’яний. Забудова вулиці — здебільшого одноповерхова садибна.
Паралельно до вулиці Кзшальської йде вулиця Степового, названа так 1958 року на честь українського композитора і музичного критика Якова Степового (1883-1921), від 1952 року, у складі селища Збоїща, мала назву Ворошилова, на честь радянського військового діяча. Забудова вулиці — одноповерхова садибна.
Паралельно до вулиці Степового йде вулиця Рзгбінова, названа так 1958 року, від початку 50-х років, у складі селища Збоїща, називалася Шевченка. Забудова вулиці — одноповерхова садибна.
Паралельно до вулиці Рубінової йде вулиця Космічна, названа так 1958 року. Забудова вулиці — одноповерхова садибна.
Паралельно до вулиці Космічної йде вулиця Очаківська, названа так 1958 року, від 1952 року, у складі селища Збоїща, мала назву Міцкевича. Забудо-
ш
f243eifM€i^Meoea
ва вулиці — одноповерхова садибна і дев’ятиповерхова 80-х років.
Від вулиці Мазепи на південь іде тупикова невелика вуличка Колоскова, названа так 1958 року, від довоєнних часів, у складі селища Збоїща, називалася Спадиста II. Забудова вулиці — одноповерхова садибна.
Паралельно до вулиці Колоскової йде невеличка Вул. Очаківська, 47 тупикова вулиця Ільмова,
названа так 1958 року, від початку 50-х років, у складі селища Збоїща, називалася Спадиста І. Забудова вулиці — одноповерхова садибна.
Вулицю Грінченка з вулицею Чигиринською з’єднує вулиця Ламана, названа так 1975 року. Забудова вулиці — одноповерхова садибна.
Вулицю Грінченка з вулицею Збоїща з’єднує вулиця Чигиринська, названа так 1958 року, від 1952 року, у складі селища Збоїща, називалася Фргінка. Забудова вулиці — дев’ятиповерхова 80-х років і одноповерхова садибна.
Вулицю Чигиринську з вулицею Шкіряною сполз^ає вулиця Полунична,
названа так 1958 року, до того часу, у складі селища Збоїща, мала назву Крива. Забудова вулиці — одноповерхова садибна.
Вулицю Збоїща з вулицею Чигиринською з’єднує вулиця Шкіряна, названа так 1958 poiQr, до того часу, у складі селища Збоїща, мала назву Коротка. Забудова вулиці — одноповерхова садибна.
Вул. Збоїща, 28
Вулицю Збоїща з вулицею Шкіряною сполз^ає ву-
9. Між вулицями Замарстинівською і Богдана Хмельницького
477
лиця Братня, названа так 1958 року, від 1952 року, у складі селища Збоїща, мала назву Нова. Будинки 1 і З — дерев’яні. Забудова вулиці — одноповерхова садибна.
Вулицю Мазепи з вулицею Полтв’яною з’єднує вулиця Збоїща, названа так 1993 на честь колишнього селища і теперішнього району міста; від 1952 року, у складі селища Збоїща, нази- вгілася Сталіна, від 1958 ро- ку — Трудова. Адресу № 11 ^^оїща, 58
має храм УГКЦ Священомученика Романа Лиска і Всіх Новомучеників, який нині будується. Забудова вулиці — одноповерхова садибна, збереглося декілька дерев’яних будинків у стилі, характерному лише для цього району.
Від вулиці Збоїща на захід іде вулиця Кзгщова, названа так 1958 року, до того часу, у складі селища Збоїща, називалася Дольна. Забудова вулиці — одноповерхова садибна.
Вулицю Збоїща з вулицею Полтв’яною з’єднує вулиця Берестяна, названа так 1958 року, від 1952 року, у складі селища Збоїща, мала назву Черешнева. Забудова вулиці — одноповерхова садибна.
Від вулиці Кущової відгалужується вулиця Заміська, названа так 1958 року, від 1952 року, у складі селища .. .
Збоїща, мала назву Замкне- Д на. Забудова вулиці — одноповерхова садибна.
Вулицю Богдана Хмельницького з вулицею Ми- колайчука з’єднує вулиця ПоАТв’яна, названа так 1946 року. Цією вулицею до 80-х років минулого століття протікала річка Полтва, яку потім засклепили під землю. До вулиці Полтв’яної у 2000-х роках продовжено кінцеву зупинку трамвая
Вул. Полтв *яна, 2
Н78
f2H3 бі/мщі Ub€o6a
No 6. Забудова вулиці — одноповерхова садибна і у стилі конструктивізму 30-х років.
Вулицю Миколайчука з вулицею Інструментальною з’єднує вулиця Хвильового, названа так 1991 року на честь з^фаїнського письменника Миколи Хвильового (1893-1933), від 1923 року мала назву Господарська, від 1980 року — Ковпака, на честь совєтського партизана Вул. Полтв *яна, 36 Другої світової війни.
Адресу № З від радянських часів має філія Міської бібліотеки для дітей. У 9-поверховому житловому будинку No 21 за радянських часів були ательє мод 2-го розряду, пункт прийому хімчистки і пральні, прокатний пункт, зараз тут ігровий салон. В одноповерховій будівлі 80-х років № 27 за радянських часів був універсам, зараз тут торговий центр «Барвінок». Адресу № 38 має православна церква Бориса і Гліба. Забудова вулиці — дев’ятиповерхова 80-х років і одноповерхова конструктивістська 30-х років.
Від вулиці Хвильового на південь іде тупикова вз^лиця Креведького, названа так 1992 року на честь українського історика і фольклориста Івана Кревецького (1883-1940), від 1965 року називалася Димитрова бічна. Забудова вулиці — одно- і двоповерховий констрз^стивізм 30-х років, нові забудови. ^
Паралельно до вулиці Кревецького йде вулиця Селяноіьха, названа так 1931 року. Забудова вулиці — одно- і двоповерховий конструїстивізм 30-х років, п’ятиповеірхова забудова 70-80-х років.
Вулицю Хвильового з вулицею Лінкольна з’єднує вулиця Льняна, названа так 1934 року. Забудова вулиці одноповерхова садибна і п’ятиповерхова 70-80-х років.
Вулицю Хвильового з вулицею Господарською з’єднує вулиця ПоАьна, названа так 1931 року. Забудова вулиці — здебільшого одноповерхова садибна.
Вулицю Мазепи з вулицею Лінкольна з’єднує вулиця Тичннн, названа так 1980 року на честь українського радянського поета Павла Тичини (1891-1967). Забудова вулиці — п’яти- і дев’ятиповерхова 60-80-х років.
9. Між вулицями Замарстинів^кою і Богдана Хмельницького
479
Вулицю Хвильового з вулицею Льняною з’єднує вулиця Господарська, названа так 1923 року. Забудова вулиці — одно-, дво- і триповерхова у стилі конструктивізму 30-х років.
Вулицю Інструментаїль- ну з вулицею Господарською з’єднує вулиця Паньків- ського, названа так 1991 року на ч^сть січового стрільця Степана Паньківського, який вперше 1 листопада 1918 року підняв україн- ський державний прапор Господарська, 27
над львівською Ратушею; від 1930 року називалася Галлера, на честь польського військового діяча, і входила до складу селища Замарстинів, від 1934 року мала назву Галлерчиків, у часі німецької окупації — Вітольд Небенґассе, у 1946-1991 роках — Будьоннівців. За радянських часів була забудована новими будівлями, залишилася незначна стара частина — одноповерхова садибна.
Вулицю Полтв’яну з вулицею Інструментальною з’єднує вулиця Лінкольна, названа так 1991 року на честь видатного політичного діяча, президента США Авраама Лінкольна (1809-1865); від 1918 року мала назву Склепінського, у 1946-1991 роках—Димитрова, на честь болгарського комзшіста-антифашиста Георгія Димитрова (1882-1949). Забудова вулиці — п’яти- і дев’ятиповерхова 80-х років, двоповерхова барачна 50-х років.
Вулицю Хмельницького з вулицею Діаіманда з’єднує вулиця Нафтова, названа так 1950 року, від 1927 року мала назву Фрухтмана, під час німецької оідшації — Паньківскіґассе, на честь січовика Степана Паньківського. Забудова вулиці — у стилі сецесії, нові індивідуальні житлові забудови.
Від вулиці Дублянської відходить тупикова вулиця Діамавда, названа так 1991 року на честь дІ5їча єврейського соціалістичного руху Германа Діаманда (1860-1931); від 1931 рої^г, у складі селишд Знесіння, називалася Берка Йоселови- ча, на честь діііча львівського єврейського руху, у часі німецької окупації — Рафф- фінерігассе, у 1946-1991 роках — Діамантова. Забудова вулиці — класицизм, одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, нові індивідуальні забудови.
Вулицю Діамашда з вулицею Промисловою з’єднує вулиця Равська, названа так 1993 року у до того часу мала назву Промислова бічна. Забудова вулиці—одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, нові індивідуальні забудови.
•/so
f243 SifMmi .Льбоба
Вул. Погідна
складі селища Знесіння, мала назву Рейтана, на честь польського політичного діяча XVIII століття. Забудова вулиці — одно- і двоповерховий кон- стрз^ктивізм 30-х років.
Від вулиці Промислової відходить тупикова вулиця Бобинського, названа так 1963 року на честь західно- З^сраїнського поета-комзшіста Василя Бобинського (1898-1939), від 1930 року мала назву Акцизна. Вулиця складається з одного одноповерхового будинку у стилі констрз^ктивізму 30-х років.
Вулицю Діаманда з вулицею Бобинського з’єднує вулиця Погідна, названа tslk 1933 року, у 20-х роках мала назву Сенкевича, з 1927 року, у складі селища Знесіння, називалася Весела. Забудова вулиці — класицизм, одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, нові житлові індивідуальні забудови.
Вулицю Бобинського з вулицею Вилітною з’єднує вулиця Сміла, названа так 1930 року, до того часу, у
Вул. Сміла
Вулицю Бобинського з вулицею Нафтовою з’єднує вулиця Дзгбдянська, названа так 1991 року, до 1930 року, у
Вул. Дублянська
складі селища Знесіння, мала назву Ка- зимира Великого, на честь польського короля, від 1930 року — Маньковсько- го, на честь польського правника та іс-
Вул. Дублянська, 4
9. Між вулицями Замарстинівською і Богдана Хмельницького
48 f
торика, від 1946 року — Войкова, на честь російського комуністичного діяча. Забудова вулиці — класицизм, одно- і двоповерховий конструктивізм 30-х років, двоповерхова барачна забудова 50-х років, нові індивідуальні забудови.
Вулицю Погідну з вулицею Дублянською з’єднує невелика вуличка Виліт- на, названа так 1933 року, від 1931 року, у складі селища Знесіння, мала назву Суха. Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років, нові індивідуальні забудови.
Вулицю Дублянську з вулицею Богдана Хмельницького з'єднує вулиця Зустрічна, названа так 1950 року, від 1927 року називалася Кремпнерів, від 1930 року, у складі селища Знесіння, — Словацького, на честь видатного польського поета, від 1934 року — Стики, на честь польського художника Яна Стики (1858-1925). У будівлі № 1 у 50-х роках містилася неповна середня українська школа № 40, зараз тут ЖЕК і установа дитя- Зустрічна
чих і молодіжних клубів Личаківського району. Забудова вулиці — сецесія, конструктивізм.
Вул. Волинська
Вулицю Богдана Хмельницького з вулицею Промисловою з’єднує вулиця Волинська, названа так 1913 року, від 1911 року називалася До Різні, 6d вела до міської бойні. Адресу No 10 має двоповерхова промислова будівля 70-х років, колишній завод «Молд-
Вул. Волинська, 5
482
/293 бі^мщі Ub€o6a
винпром». Забудова вулиці — сецесія, конструктивізм 30-х і 60-х років, промислова забудова 60-70-х років.
Вулицю Богдана Хмельницького з вулицею Липииського з’єднує вулиця Промислова, названа так 1950 poiQ'^, від 1901 року мала назву Нової Різні, бо на ній збудували бойню.
Адресу No 6 від часів СРСР має Шевченківське районне відділення ДАІ. Адресу № 7 за часів СРСР мала Всесоюзна школа передового досвіду обласного управління сільського господарства, зараз тут лабораторія ветеринарної медицини. Адресу No 18 має 5-поверховий елітний житловий будинок 50-х років.
Адресу № 25 до війни мала польська фабрика ламп і металевих виробів «Польмет», у 50-х роках — металообробний завод, зараз тут завод «Сяйво», який виробляє люстри, бра, торшери. Адресу № 27 у 50-х роках минулого століття мала швейна фабрика № 1, зараз тут склади і автомийка.
Адресу № 46 у 50-х роках мав птахокомбінат. Адресу № 50 у 50-х роках мала школа фабрично-заводського навчання м’ясокомбінату. Адресу № 54/56 має Львівський м’ясокомбінат, який тут працює від початку XX століття, за Польщі тут була міська бойня, ґміна міста Львова і фабрика штучного льоду.
Забудова вулиці — сецесія, констрз^стивізм 30-х і 50-х років, промислова забудова.
Вулицю Промислову з вулицею Жовківською з’єднує вулиця Донецька, названа так 1944 року, від 1863 року називалася Зборовщина, від 1871 —Збо- ровських, на честь польського політичного діяча XVI століття Мартина Збо- ровського і шести його синів — видатних політичних діячів, серед яких був козацький гетьман Самійло Зборовський (помер 1584 року).
Адресу № 1 за Польщі мала філія притулку для невиліковно хворих, зараз тут житловий будинок. У житловому будинід^ No 4 за польських часів містилася перукарня Фельдмана. У житловому будинідг № 9 за Польщі був салон квітів і насіння Штарка. У повоєнні часи адресу № 11 мала міськветлікарня.
Адресу № 17 у 50-х роках мав Будинок інвалідів № 4, зараз це житловий будинок. Адресу NiJ 44 у 50-х роках мала артіль «Хутровик», згодом це було Виробниче об’єднання хутрової продукції «Тисмениця».
Забудова вулиці — сецесія, КОНСТрЗ^КТИВІЗМ, промислові і офісні забудови 70-х років.
Вулицю Богдана Хмельницького з вулицею Януша з’єднує вулиця Жовківська,
Вул. Донецька, 17-21
9. Між вулиііями Зали^ютинівською і Богдана Хмельницького 483
названа так 1993 року, від 1825 року мала назву На Коритах, від 1871 року — Коритна (ці назви пов’язана з руслами потічків, які впадали до Полтви); від 1885 року називалася Святого Мартина, на честь костелу, розташованого поряд, у 1946-1993 роках — Декабристів, на честь учасниюв російського повстання проти царя 1825 року.
Адресу No 6 за польських часів мала загальноосвітня змішана школа імені Святого Мартина, у 50-х роках минулого століття — взуттєва фабрика № З, неповна з^сраїнська середня школа № 57 і польська початкова школа № 56, зараз тут міститься спеціалізована середня школа № 57 імені короля Данила з прибудовою 70-х років. На подвірі школи в роки незалежності встановили погруддя короля Данила.
Адресу No 8 має церква християн віри євангельської, започаткована у 90-х роках минулого століття. До 1939 року це був костел Святого Мартина, який закрила совєтська влада, у храмі до часів незалежності був склад. Адресу № 11 за польських часів мали Об’єднані фабрики машин, котлів і вагонів Зеленевського, Фіцнера і Гампера, зараз це Львівський радіоремонтний завод, цю адресу за радянських часів мав також магазин «Воєнторг».
У житловому будинку No 15 у 50-х роках була фабрика-пральня № 1. У житловому будинку № 16 за Польщі була перукарня Шрайбера, зараз тут від часів СРСР міститься магазин «Продукти».
Адресу No 18 за польських часів мав Заклад чищення (прибирання) міста, зараз тут транспортне підприємство «Збиранка». У житловому будинку № 20 за Польщі містилася макаронна фабрика Каспарека. Адресу № 22 у 50-х роках маїла артіль «Резинник», зараз це завод гз^ових технічних виробів із магазином «Гумовик».
Адресу № 24а до війни мала зосраїнська школа імені короля Данила, зараз Tjnr житловий будинок. У будинку No 25 за часів СРСР був Будинок піонерів Шевченківського району, зараз тут від часів СРСР курси підготовки водіїв. У житловому будинку No 26 за часів СРСР був спортивно-технічний клуб.
У будівлі № 28 за польських часів була торгівля кінським м’ясом Грюллен- берґа, зараз тут гіпермаркет канцтоварів та ділових аксесуарів, «Приватна школа бізнесу 777». Адресу № ЗО від повоєнних часів мала Львівська взуттєва фабрика, у 50-х роках тут також містилася школа фабрично-заводського навчання вззггтєвої фабрики, у 70-80-х роках тут була їдальня виробничого об’єднання «Прогрес» і ощадкаса.
Адресу No 32 зараз має взуттєве підприємство «Прогрес». Адресу № 35 у 50-х роках мав ремонт взуття, зараз цієї адреси не існує. Адресу № 38 за польських часів мала фабрика шкіри і взуття «Пелліс», у повоєнні часи це був держгшний шкірзавод No 8, зараз цієї адреси не існує. Адресу № 39 за Польшд мала торгівля кінським м’ясом Людвіка Бабачка, зараз цієї адреси не існує.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм, промислова забудова.
Вулицю Жовківську з вулицею Богдана Хмельницького з’єднує невелика вулиця Шкільна, названа так 1871 року, до того часу мала назву На Коритах бічна. Забудова вулиці — класицизм і конструктивізм.
І8Ч
Ї2ІЗ Ub€o€a
'f^podKorin '•
rife
Вулицю Жовківську з вулицею Богдана Хмельницького з’єднує вулиця Острянипи, названа так 1991 року на честь козацького гетьмана XVII століття Якова Остряниці, від 1901 року мала назву Святої Кінґи, на честь доньки угорського короля Бели IV, польської святої, від 1946 року йменувалася Савіної, на честь російської акторки Марії Савіної. У будівлі № 18 за Польщі була загальноосвітня жіноча школа імені
Іссаковича, у ра¬
дянські часи тут була російська середня школа № 20 і неповна українська середня школа No 22, зараз це СШ No 20. Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм.
LUDUVi/i
ujiuacU'
Вул. Остряниці, 1
Вулицю Остряниці з вулицею Донецькою з’єднує вулиця Скидана, названа так 1991 рої^ на честь ватажка антипольського повстання першої половини XVII століття Карпа Скидана; від 1922 року мгіла назву Святої Кінги бічна, від 1946 року — Савіної бічна.
Забудова вулиці — сецесія, конструктивізм.
Вулицю Замарстинівську з вулицею Жовківською з’єднує вулиця Заводська, названа так 1944 року, від 1840 рої^^ мала назву Панянська, на честь сестер (панянок) Василіянок, поблизу розташо- взшався їхній монастир.
На подвірі житлового будинід^ № З до Другої світової війни була синагога «Зихрон Йосеф». Адресу № 7 за Польщі Остряниці, 18
мала фабрика мила Редера, зараз тут міститься страхова компанія «Еталон- Поліс» і відділення банку «Аваль».
9. Між вулицями Замарстинівською і Богдана Хмельницького І85
Адресу № 8 за польських часів мала фабрика рослинних жирів «Eukos», зараз тут станція технічного обслз^вування «Асторія». У житловому будинку № 9 до війни було асфальтне підприємство Адольфа Фрухта і хімічні товари «Колумбія» Віттльоса.
Адресу No 21 у 50-х роках мала кондитерська фабрика «Більшовик», тут же містився фабричний клуб, зараз це територія кондитерського підприємства «Світоч». У житловому будинку No 24 за Польщі містилася ткальня «Плон». Адресу No 25 за польських часів мала фабрика гнутих меблів Альбаха і магазин одяїу «Прогрес», зараз цієї адреси не існує.
Адресу No 26 до війни мала цукрова фабрика «ГАЗЕТ» і парфз^ерно-кос- метична фабрика «Diver Paris» Шенкеля, зараз тзпг Львівський регіональний державний центр стандартизації, метрології та сертифікації. Адресу № 27 за Польщі мала фабрика мила Брюкенштайна, зараз цієї адреси не існує.
Адресу No 31 за Польщі мала фабрика мила і свічок Гольдрайха і пекарня Польцера, зараз це територія підприємства «Світоч». Адресу № 33 за Польщі мала фабрика покрівельного толю і асфальту «Гара», у 50-х роках тут був ваговий завод, зараз цієї адреси не існує.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм, промислова забудова.
Вулицю Заводську з вулицею Ткацькою донедавна з’єднзшала вулиця Бо- риславська, названа так 1946 року, від 1898 року називалася Вільчків, на честь львівської середньовічної патриціанської родини. Зараз цієї вулиці не існує, її територію включено до підприємства «Світоч».
Паралельно до вулиці Заводської від вулиці Замарстинівської відходить вулиця Ткацька, назваїна так 1940 року.
У 50-х роках адресу № 6 мав завод «Водомір», зараз це житловий будинок. Адресу No 10 має кондитерське підприємство AT «Світоч», за радянських часів — кондитерська фабрика «Більшовик». Адресу № 21 за польських часів мала ідгзня Слівінського, зараз тут промислове підприємство.
Адресу No 27 у 50-х роках мала меблева артіль «Промінь», зараз тут промислове підприємство. Адресу No 44 за Польшд мала пекарня Аяндеса, зараз цієї адреси не існує.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, промислова забудова.
Вулицю Заводську, з вулицею Лобачевського з'єднує вулиця Ковалевської, названа так 1946 року на честь російського математика Софії Ковалевської (1850-1891), від 1913 року називалася Любомирських, на честь польського магнатського роду, під час німецької окупації — Зеленєвскігассе, на честь родини польських промисловців. Забудова вулиці — класицизм, сецесія.
Від вулиці Гайдамацької відходить тупикова вулиця Лобачевського, названа так 1946 року на честь російського математика Ніколая Лобачевського (1792-1856), від 1893 року, у складі селища Замарстинів, називалася П’ястів, на честь династії польських королів. Забудова вулиці — класицизм, сецесія.
486
f2436і(лищ Ub€o6a
Вул. Дашкевича, 31-33
Вулицю Замарстинів- ську з вулицею Жовківською з’єднує вулиця Дашкевн- ча, названа так 1993 року на честь українського військового діяча, генерала- хорунжого армії УНР Романа Дашкевича (1892-1965), від 1929 року називалася Короля Яна, віц 1933 poiqr — Королівська, у 1946-1993 роках
— Комунальна.
У будівлі № 1 за польських часів було виготовлен¬
ня меблів Чеховича, зараз на цьому місці промислова руїна. У будинку № 11 за Польщі містилася фабрика мила Фрюліха, зараз цього будинку не існує. У житловому будинку No 33 у 50-х роках минулого століття був ремонт взуття.
Забудова вулиці — класицизм, конструктивізм, промислова забудова.
Від початку вулиці Дашкевича відходить тупикова вулиця Узбецька, названа так 1950 року, від 1929 року, у складі селища Замарстинів, мала назву Падеревського, на честь видатного польського піаніста, композитора, політика українського походження Іґнація Яна Падеревського (1860-1941), від 1936 року — Ґубриновича, на честь польського історика літератури, львів’янина Броніслава Ґз^риновича (1870-1933). Забудова вулиці — класицизм, констрз^ивізм.
Паралельно до вулиці Узбецької від вулиці Дгшікевича відходить тупикова вулиця Половинна, названа так 1950 poiqr. Забудова вулиці — промислова.
Вулицю Дашкевича з вулицею Городницькою з’єднує вулиця Квітова, названа так 1944 року, від 1931 року, у складі селища Замарстинів, була частиною
вулиці Короля Яна, від 1958 року до ча<?ів незалежності називалася Керамічна. Забудова вулиці — класицизм, сецесія, одно- і двоповерхова житлова барачна забудова 50-х років, чотириповерховий житловий будинок 2007 року.
Від вулиці Квітової паралельно до вулиці Городницької відходить тупикова ву- Вул. Квітова, 2 лиця Перекопська, названа
9. Між вулицями Замарстиніеською і Богдана Хмельницького
І87
Вул. Східна^ 25
так 1950 року, від 1930 року, у складі селища Замарстинів, мала назву Коротка, від 1938 року — Прокопа. Забудова вулиці — конструктивізм 30-х років, двоповерхова барачна забудова 50-х років, триповерхова забудова початку бО-х років, нові індивідуальні забудови.
Вулицю Замарстинів- ську з вулицею Мельничука з’єднує вулиця Східна, названа так 1931 року.
У будинку No 18 у 50-х роках містилася фабрика спортивного одяїу, зараз це житловий будинок. У 3-поверховому житловому бущшку 50-х років No 42 за радянських часів містився магазин «Продторг» і промтоварний магазин галантереї і трикотаяд?^, зараз тут продуктовий магазин «Темп» і «Кури- гриль». Адресу No 45 від часів СРСР має Львівський хлібокомбінат.
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм, дво- і триповерхова житлова забудова 50-х років, чотириповерхові забудови 60-х років, нові індивідуальні забудови.
Вулицю Квітову з вулицею Східною з’єднує вулиця Янки КупАлЯу названа так 1946 року на честь видатного білоруського поета (1882-1942), від 1905 року, у складі селища Замарстинів, мала назву Крива, від 1934 року — Загоро- вського, частина вулиці від 1939 року називалася Сохацького, на честь львівського конструктора міжвоєнного періоду Зиґмунта Сохацького, від 1950 року мала назву Арсо Іованови- ча, на честь югославського комуністичного діяча, від
1963 року — Мишуги, на честь українського оперного співака Олександра Мишз^и (1853-1922). Забудова вулиці
— класицизм, конструктивізм, двоповерхова барачна забудова 50-х років, чотириповерхова забудова 60-х роісів, нові індивідуальні забудови.
Вул. Янки Купали, 21
488
t243 eifjua^ Ub6o6a
Вулицю Дашкевича з вулицею Янки Купали з’єднує невеличка вулиця Бідяшівського, названа так 1991 року на честь українського археолога Миколи Біляшівського (1867-1926), від 1933 року називалася Королівська (або Крива) бічна, від 1934 року — Усарська, від 1946 року — Волочаєвська. Забудова вулиці — класицизм.
Вулицю Дашкевича з вулицею Колодійською з’єднує вулиця Корінна, названа так 1934 року, від 1931 року, у складі селища Замарстинів, мала назву Неціла. Забудова вулиці — класицизм, констрзгктивізм 30-х і 60-х років.
Від вулиці Корінної відходить тупикова вулиця Колодійська, названа так
1933 року, від 1928 року, у складі селища Замарстинів, мала назву Івашкеви-
ча, на честь польського поета, прозаїка і перекладача Ярослава Івашкевича (1894- 1980). Забудова вулиці — садибна і констрз^стивізм 30-х років.
Від вулиці Дашкевича відходить тупикова вулиця Крзгга, названа так 1934 року, від 1926 року мала на- fey Ткацька бічна, від 1931 року, у складі селища Замарстинів, називалася Жером- ського, на честь польського Вул. Колодійська, З письменника Стефана Же-
ромського (1864-1925), частина вулиці від 1931 року мала назву Зелінського, на честь польського класичного філолога, історика і перекладача Тадеуша Зелінського (1859-1944). Забудова вулиці — конструктивізм 30-х років, нові ійдивідуаїльні забудови.
Вулицю Городницьку з вулицею Жовківською з’єднує вулиця Януша, названа так 1993 року на честь українського історика, археолога і мистецтвознавця Богдана Януша (1887-1907), від 1913 року називалася Бойова. Забудова вулиці — конструктивізм 30-х років, нові індивіпуальні забудови.
Від вулиці Януша відходить тупикова вулиця Чучмана, названа так 1992 року, від 1932 poiqr мала назву Бойова бічна. Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років.
Вулицю Януша з вулицею Заповітною з’єднує вулиця Медьничука, названа так 1950 роїдг на честь комуністичного діяча, від 1931 року, у складі селища Замарстинів, мала назву Штарка, у часи німецької окупації називалася Мгікси- мовичгассе, на честь українського історика і етнографа Михайла Максимовича
9. Між вулицями Замщнжшііеською і Богдана Хмельницького 489
(1804-1873). Забудова вулиці класицизм, конструктивізм 30-х років, нові індивідуальні забудови.
Вулицю Городницьку з вулицею Мельничука з’єднує вулиця Заповітна, названа так 1958 року. Адресу № 1 має кавове підприємство — ЗАТ «Галка». Забудова вулиці — промислова.
Вулицю Замарстинівську з вулицею Промисловою з’єднує вулиця Городницька, названа так 1903 року, бо від давніх часів мешканці займалися городництвом і садівництвом. Адресу № 7 у 50-х роках мав миловарний завод, зараз цю адресу має житловий будинок. Адресу № 49 за часів СРСР мала фабрика перо-пухового виробництва, зараз тут автотранспортне підприємство. Забудова вулиці — класицизм, конструктивізм 30-х років, барачна забудова 50-х років, промислова забудова.
Вулицю Городницьку з вулицею Аипинського з’єднує вулиця Весняна, названа так 1950 року, від 1907 року називалася Городницька бічна, від 1928 року, у складі селища Замарстинів, — Оборонців Львова, від 1934 року — За- лєського, на честь польського політика і дипломата Авіуста Залєського (1883- 1972). Забудова вулиці — класицизм, констрз^стивізм, нові індивідуальні забудови, промислова забудова.
Паралельно до вулиці Весняної йде вулиця Тена, названа так 1993 року на честь українського поета і перекладача Бориса Тена (1897-1883), від 1908 року називалася Городницька бічна, від 1929 року — Ільковича, від 1946 року — Шишкіна, на честь російського художника Івана Шишкіна (1832-1898). Забудова вулиці — одноповерховий класицизм і конструктивізм 30-х років.
Паралельно до вулиці Тена йде вулиця Сінна, названа так 1933 року, від 1931 року, у складі селища Замарстинів, мала назву Замкнена. Забудова вулиці — класицизм, констрз^тивізм, нові індивідуальні забудови.
Паралельно до вулиці Сінної йде вулиця Тзгчапського, названа так 1993 ро- щ на честь зосраїнського церковного діяча XVI століття, митрополита Макарія ТУчапського; від 1932 року, у складі селища Замарстинів, мала назву Тісна, від
1934 року називалася Паївульського, в часі німецької окупації — Красінскігас- се, на честь польського поета Зиґмунта Красінського (1812-1859), від 1950 року — Разіна, на честь керівника російського повстання проти царизму Стєпана Разіна (1630-1671). Забудова вулиці — одноповерховий констрз^стивізм 30-х років, нові індивідуальні забудови.
Вулицю Кзшіевича з вулицею Замарстинівською з’єднує вулиця Доднн- ського, названа так 1946 року на честь видатного львівського з^сраїнського ^дожникаЛзгки Долинського (1745-1824), від 1874 року мала назву Об’їзд, від 1936 року — Аімановського, на честь польського історика, політика і соціолога Волеслава Аімановського (1835-1935). У житловому будинку № 2а за польських
490
Г2ЧЗЄі(МщіМЄоЄа
часів містилася пекарня Ба- умвурцеля. У житловому будинку No 6 за польських часів була читальня «Просвіти». Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм.
Вулицю Замарстинів- ську з вулицею Богдана Хмельницького з’єднує вулиця Гайдамадька, названа так 1946 рок на честь з^ас- ників українського антиполь- ського повстання 1768 року, Вул.Долинського від середини XIX століття
мала назву Балонова, бо в середині XIX століття тут стояв шинок «Під Бальо- ном» (Під Кулею).
У житловому будинку № 1 за часів СРСР був продовольчий магазин. У житловому будинідг № З за польських часів містилася фабрика фетрових і солом’яних к£шелюхів Нойвельта. У будиніцг Nq 5 за Польщі 6j^ каменярсько-різьбярський заклад Павліка, продаж шкір Оппенгаймера і виготовлення жалюзі Моріца, зараз тут ремонт годинників і ремонт взуття.
У житловому будинку № б до війни містився 3-й міський комісаріат і торгівля худобою Ентена. У житловому будинку № 8 за польських часів
містилися Реміснича палата, Спілка виробників сирих шкір, Спілка ювелірів і годинникарів і магазин меблів Келлера, за часів СРСР тут була перукарня.
У будинку No 11 від 50-х років минулого століття містилася лазня № 6, зараз тут бізнес-центр «Фітал». У будинку № 12 за радянських часів містився Держстрах Шевченківського району. У
Вул. Гайдамацька, 12
буданку № 18 за часів СРСР була перукарня, зараз тут продуктовий магазин і магазин «Родинна ковбаска».
Забудова вулиці — класицизм, сецесія, конструктивізм.
Початок вулиці Варшавської з вулицею Богдана Хмельницького з’єднує вулиця Лвпвнського, названа так 1992 роїдг на честь визначного теоретика українського націоналізму В’ячеслава Липинського (1882-1931). У різні часи різні частини вулиці мали такі назви: від 1825 року —; Полтв’яна, від 1931 ро- ку — Річна (Річкова) і Ордона, на честь діяча польського повстання 1831 року
9. Між вулицями Замарстинівською і Богдана Хмельницького
Юліана Ордона, у часи німецької окупації — Сембратовичгассе, на честь галицького греко-католицького митрополита Сильвестра Сембратовича (1836-1898), від 1950 року — Комбайнерська, від 1956 року — 700-річчя Львова, від 1977 року — Ульянівська.
У будівлі кінця 70-х років № 11 у радянські часи містився Шевченківський райком Компартії України, зараз тут Шевченківська районна державна адміністрація. Адресу Nq 54 за радянських часів мало Міжміське бюро технічної інвентаризації, нині цю адресу має львівський зашод «Електротранспорт» та ряд установ.
У 5-поверховому житловому будинку 60-х років No 58 за часів СРСР були продуктовий і промтоварний магазини, науково-технічна бібліотека, зараз тут магазин фзфнітури та меблевих тканин і магазин тютюну.
Забудова вулиці — одно- і двоповерховий констрз^тивізм 30-х років, двоповерхова барачна забудова 50-х років, чотириповерхова забудова 60-х років, нові забудови.
Від вулиці Липинського на південь відгалужується тупикова вулиця Бетхо- вена, названа так 1950 року на честь великого німецького композитора Людвіга ван Бетховена (1770-1827), від 1910 року називалася Городницька бічна, від 1926 року, у складі селища Замарстинів,.— Ягелли, на честь польського короля Владислава Ягелли (1386-1434), від 1934 року — Бехонського.
Забудова вулиці — промислова, окрім одного двоповерхового будинку No 15 у стилі конструктивізму 30-х років.
Паралельно до вулиці Бетховена від вулиці Липинського на південь відходить тупикова вуличка Стеблиста, названа так 1950 року, від 1938 року мала назву Якубовського, в часі німецької окупації — Ґартнер Небенґассе.
Забудова вулиці — одноповерховий конструктивізм 30-х років.
10. Як змінилася мапа Львова
Район вулиці Шевченка
На території Янівського цвинтаря, на захід від центргільного входу, за польських часів розмішувалися три будівлі епідемічних бараків. До західної частини Янівського цвинтаря, неподалік вулиці Кирилівської, до війни примикала велика будівля. Через територію сучасного заводу гівтонавантажувачів, в районі прохідної, на вулицю Шевченка виходила частина нині не існуючої вулиці На Блоні (Залізнична). На території заводу опинилися житлові будинки, які використовзгвалися для потреб підприємства.
Будівля колишньої Янівської рогатки була на місці нинішніх №№ 132 і 134 вулиці Шевченка. Вулиці між Татарбунарською і Кирилівською було прокладено у середині 50-х років. На північ від вулиці Татарбзшарської в часи Другої світової війни містився Янівський концтабір.
Північна частина вулиці Золотої за польських часів була практично не забудованою. Ця територія називалася Підіховські ґрунтв. На цьому місці за радянських часів за територією стадіону «Торпедо» насадили парк.
Сз^асна вулиця Голз^овича від перетину з вулицею Одеською виходила наскрізно на вулицю Ярослава Мудрого. Ділянідг між вулицями Одеською і Голубовича № 8 у 70-х роках забудували автотранспортним підприємством.
Між NqNq 52 і 52а вулиці Шевченка і до перетину з вулицею Хорватською у радянські часи від 50-х років було прокладено вулицю, яка 1982 року одержала назву Марії Кіх, а від 1992 року — Пстрака.
На місці сз^часного невеличкого парку з фііурою Матері Божої, поставленою в часи незалежності, між будинками №№ 19 і 28 вулиці Єрошенка до війни розташовувався Клепарівський цвинтар. За польських часів вулиця Піліховська (нині Єрошенка) віц цвинтаря завертала на північ і йшла до сз^асних вулиць Холмської і Дивізійної. За радянських часів вулиця Єрошенка різко змінила свій напрямок: була прокладена вниз вздовж огорожі спорткомплексу ОКА до моста, до перетину з початком вулиці Варшавської. Від перетину з вулицею Золотою за радянських часів вулиця Єрошенка була прокладена територією єврейського цвинтаря. Внаслідок цього територія цвинтаря зменшилася майже на півгектара. Північніше перетину Єрошенка і Золотої, там, де зараз проходить дорога, стояла цвинтарна будівля — передпоховальний дім «Бет-Тахара»,
10. Як змінилася мапа Львова
знищений німецькими нацистами 1942 року. Сучасна бензозаправка неподалік входу до єврейського цвинтаря розташована на його колишній території. Від 1939 року північна частина цвинтаря зменшилася приблизно на один гектар, натомість південна частина збільшилась на 1,7 гектара.
Район проспекту Чорновода
Ріг площі Торгової з початком проспекту Чорновола до Другої світової війни був забудований кварталом житлових будинків.
Між сз^асними вулицями Куліша, Зерновою, Ваговою і проспектом Чорновола до приходу радянської влади була площа, де торгували зерном. Зараз на цьому місці стоять зведений 1964 рої^ готель «Львів», житловий будинок середини 50-х років (Куліша № 6а) і одноповерхові торгівельні павільйони, збудовЕші у кінці 60-х років (Вагова NqNq 2 і 4). На місці збудованого 1967 року Обчислювального центру (проспект Чорновола № 4) до 1939 року був квартал житлових будинків, між цим кварталом і будівлею в’язниці (Замарстинівська No 7) від 1871 року і до кінця 50-х років XX століття проходила вулиця Насосна, яка з’єднувала теперішню вулицю Детька з площею Теодора. На місці збудованого 1967 року кінотеатру «Мир» (теперішній нічний клз^ «Міленіум» на проспекті Чорновола Nq 2) 63Ш пустир.
Вулицю Вугільну з проспектом Чорновола, паралельно до теперішньої вулиці Удатного, з’єднзшала вулиця, яка 1892 року одержала дві назви Закутна і Маслова (у 1936-1944 роках мала назву Бляуера-Кретовича). Назва Маслова практично не вживалася. У післявоєнний час вулиця увійшла до складу площі Святого Теодора.
Між вулицею Вугільною і проспектом Чорновола з боку проспекту до 1939 року стояв квартал будинків. Західну частину кварталу плопц Св. Теодора, що примикає до проспекту Чорновола, тгікож зруйнували під час війни.
На місці теперішнього скверика між проспектом Чорновола, вулицями Мстислава Удатного, Лазневою і площею Різні (де в 70-х роках облаштували фонтан зі світломузикою, а зараз на цьому місці облаштовують літній ресторан), до Другої світової війни розташовзшалися чотири квартали житлових будинків: один із них належгів до теперішньої вулиці Мстислава Удатного, між двома іншими пролягала неіснз^оча тепер вулиця, яка віц 1871 року мала назву Лгімана (Крива). Ще один невеличкий квартал з двох будинків у цьому місці стояв з боку проспекту Чорновола.
Частина проспекту Чорновола між вулицями Медовою і Люльки до війни була забудована, також житлова забудова тягнулася від будинідг № 39 на північ до вулиці Куліша.
Вулиця Куліша від Цехової і до вулиці Під Дз^ом до війни була забудована житловими будинками. На місці нинішнього пустиря навпроти будинків № 2 і No 2а вулиці Під Дубом стояли 2 будівлі колишньої міської медоварні, які у часи СРСР слугували соляними складами і були розібрані 1956 року.
До 1939 poiqr ріка Полтва виходила на поверхню на проїзній частині сучасного проспекту Чорновола між будинками № 45 і 57, за 50 метрів від кільця перетину проспекту Чорновола з вулицею Липинського. Перед самим кільцем
Л?УЗ 6і(мщі Львоба
з боку вулиці Липинського стояв міст, під яким протікала Полтва і далі текла, рівною дугою повертаючи на захід, через територію сз^асних будинків № 59 (Будинок побуту) і 61.
На відтинок сз^часної вулиці Хімічної, між вулицею Джерельною та проспектом Чорновола виходили дві вулиці, які зараз не існують: вулиця Садловського виходила в районі теперішнього будинку № 50, а Яблоновського — паралельно до сучасного проспекту Чорновола за півсотні метрів від перетину з ним. Між вулицями Липинського, проспектом Чорновола і Хімічною за польських часів були забудови, яких тепер не існує.
На місці будиніо^ № 14 на вулиці Липинського був ставок довжиною 70 і шириною ЗО метрів. Вулицю Ремісничу з вулицею Хімічною з’єднувала неіс- нзточа тепер вулиця Нова, яка проходила посередині теперішньої промислової забудови між вулицями Ремісничою № 15 і Хімічною № 4. Вулицю Ставову з вулицею Новою з’єднзгвала неіснуюча нині вулиця Нова бічна, яка проходила територією теперішньої промислової забудови. Проспект Чорновола з вулицею Лемківською з’єднувала неіснуюча тепер вулиця Локєтка. Проспект Чорновола (тодішня вул. Полтв’яна) від мосту і до вулиці Хімічної проходив західніше від теперішнього напрямі^ вулиці.
Між вулицями Панча і Масарика проходила неіснзгюча нині вулиця Стеф- чика. Між вулицями Масарика і Струмок проходили неіснуючі нині вулиці 15 Серпня, Капусцінського, Івашкевича і Комана.
Між вулицями Панча і Окуневського до війни містився стадіон «Білий орел*.
Район Клепарівської
На території сучасного Краківського ринку між вулицями Клепарівською, Броварною, Базарною і Раппопорта містився старий єврейський цвинтар. Після перенесення сюди у кінці 50-х років Центрального колгоспного ринку, цвинтар остаточно знищили. У кінці 50-х років на вулиці Базарній навпроти будівлі Країківського ринку на місці пустиря збудували цехи конвеєробудівного заводу (теперішні павільйони базару).
Східна сторона вулиці Клепарівської від перетину з вулицею Батурин- ською була забудована включно з тим місцем, де нині стоїть готель «Власта». Північна сторона вулиці Батуринсйїсої, на якій зараз залишилось тільки 4 будинки, була повністю забудованою на місці теперішнього скверу до перетину з вулицею Єрошенка. Половина південної сторони вулиці Батуринської і половина західної сторони вулиці генерала Грекова, на тому місці, де пізніше збудували приміш;ення штабу ПрикВО, була забудована житловими будинками. До часу зведення будівель штабу ПрикВО вулиця Ветеранів з’ієднзшала вулицю Джерельну з Клепарівською. Зараз на місці більшої частини колишньої вулиці Ветеранів розташовано штаб ПрикВО. Від початку вулиці Варшавської і до вулиці Джерельної дороги не було, частину вулиці Єрошенка проклали тут у радянські часи. На перетині з вулицею Єрошенка, на східній стороні вулиці Джерельної, неподалік мосту, за польських часів була забудова.
Вулиця Кортумівка, яка закінчується тупиком, раніше виходила на вулицю Золоту.
10. Як змінилася лита Львова
До війни практично вся північна сторона вулиці Броварної була забудована житловими будинками, від кута вулиці Броварної в бік пивоварні на вулиці Клепарівській теж була житлова забудова — зараз вся ця територія належить броварні. Від і^а вулиці Броварної практично вся західна сторона вулиці Базарної аж до вулиці Ветеранів була забудована житловими будинками.
Басейн спорткомплексу СКА (вул. Клепарівська № 39а) існ5шав від польських часів. Територія сучасного футбольного стадіону, велотреку, манежу та інших будівель спорткомплексу на початку 30-х років була парковою зоною.
Район вулиць Замарстннівської і Богдана Хмельницького
МІЖ вулицями Ткацькою Nq 19 і Заводською № 21 проходила вулиця Вільчків (у радянські часи — Борислаївська), в подальшому ліквідована промисловою забудовою. Теперішня невеличка вулиця Узбецька — залишок вулиці Падеревського, яка з’єднувала вулицю Дашкевича з вулицею Східною.
Район теперішньої промислової забудови між вулицями Заводською, Шашкевича і Жовківською до війни маїв численну житлову забудову. Забудова ділянки між вулицями Крутою і Жовківською була повністю житловою. Вулиця Скидана, яка сполз^чає вулицю Остряниці з вулицею Донецькою, була тупиковою.
Вулиця Підзамче і Караїмська тягнулися через коліїв до теперішньої вулиці Папарівка (тодішній район Папарівка). Паралельно до вулиці Караїмської на схід проходила неіснз^ча тепер вулиця Горіхова, яка тягнулася до Папарівки; від часів СРСР на її місці виникла промислова забудова. Горішня частина вулиці Смерекової вздовж саду монастиря Св. Онуфрія до вулиці Замкової мала житлову забудову.
Західна сторона вулиці Промислової від No 21 і до кінця мала виключно житлову забудову. Від перетину вулиці Богдана Хмельницького з вулицею Опришківською до вулиці Нової Різні (теперішня Промислова № 9) проходила неіснуюча нині вулиця Адамова, пізніше забудована промисловими об’єктами. Теперішня вулиця Бобринського (до війни — Акцизова) паралельно до вулиці Волинської тягнулася аж до вулиці Богдана Хмельницького. Вулиця Корд5^и, яка з’єднує вулицю Опришківську з вулицею Заклинських, була прокладена у 50-х роках. Вулиця Липківського (колишня Яблоновського) до війни мала продовження від теперішньої вулиці Заклинських до вулиці Старознесенської (зараз на цьому місці промислова забудова).
Вулиця Жовківська тягнулася на північ до перетину з теперішньою вулицею Липинського. На території сучасної промислової забудови колишню вулицю Св. Марціна (теперішня Жовківська) з вулицею Промисловою в районі різні (м’ясокомбінату) зв’яззшала вулиця На Гаврилівці (назва походить від родині Ґабрієллі, яка мала тут фільварок у XVII столітті). Вулиця Волинська мала продовження на схід від тргімвайного депо № 2 до вулиці На Гаврилівці. Волинська перетинала cj^acny вулицю Промислову і йшла далі паралельно, а закінчувалась На Гаврилівці.
f243 6tfjuu^ Ub6o6a
Район Привокзальної
Навпроти Головного залізничного вокзалу, де тепер автостанція, до війни був великий сквер із декількома адміністративними будівлями. З іншого боку, де тепер залишилася частина скверу, теж було декілька адміністративних будівель.
На місці теперішнього комплексу будівель ВО «Електрон» був пустир з декількома житлрвими будівлями. Між NqNq 48 і 50 вулиці Олени Степанівни і до No 31-33 вулиці Стороженка, паралельно теперішній вулиці Щекавицькій, від 1914 року була вулиця, яка називалася Приватна Дорога. Від 30-х років вона називалася Верстатна, в часі німецької окупації — Кобилянськаїґассе. Існувала до 1965 року, коли на її місці розпочалося будівництво нового корпусу заводу «Електрон», який було завершено у 1968 році.
Вулиця Залізнична, яка за Польші називалася На Блоні, не закінчувалася на перехресті з вулицею Ясною, де тепер прохідна заводу автонавантажувачів, а проходила через теперішню територію підприємства і виходила на вулицю Шевченка в районі другої прохідної заводу. На цій території казарм і гаражів польського війська у повоєнні часи збудували завод автонавантажзпвачів.
Між вулицями Шептицьких, Бандери і Митрополита Андрея до Другої світової війни були сецесійні будівлі товарних складів. За радянських часів углибині стояла Дошка пошани передовиків праці Залізничного району (тепер Tfyr пам’ятник Степанові Бандері), за нею збудували Літній кінотеатр № 2 («Маяк»).
На території сучасних корпусів Політехніки, збудованих у 70-і роки, між вулицями Карпінського, Митрополита Андрея, площею Св. Юра і вулицею Бандери стояли будівлі і цвів сад монастиря Святого Серця (Сакракерок). У 60-і роки через територію монастирського саду проклали частину нової вулиці (тепер Митрополита Андрея) до перехрестя вулиці Бандери з вулицею Антоновича. Більша частина монастирських будівель не збереглася.
Східна сторона вулиці Горської навпроти Привокзального ринку до Другої світової війни мала с}щільну забудову.
Паралельно до вулиці Городоцької між територією заводу телеграфної апаратури і Привокзального ринку була територія Городоцького цвинтаря. Зараз на цьому місці стоїть збудований в кінці 30-х років Палац залізничників (РОКС) і збудований у повоєнні часи таксопарк.
Вулиця, яка з’єднує Городоцьку з Палацом залізничників, зараз назви не має. Від 20-х років вона йменувалася Улятовського, а за радянських часів до 50-х років — Сокальська. Паралельно до вулиці Улятовського на території сучасного заводу телеграфної апаратури пролягала вулиця Конфедератська, яка з’єднувала Городоцьку з Городоцьким цвинтарем. Від 1950 року вона мала назву Аисянська, була ліквідована 1958 року.
Нині вулиця Федьковича закінчується на перетині з вулицею Пастернака. Наприкінці 50-х років частину вулиці Федьковича між вулицями Пастернака і Смаль-Стоцького було ліквідовано і включено до території заводу телеграфної апаратури. А частина вулиці між вулицями Смаль-Стоцького і Боберського від 1979 року мала назву Корнійчука, а від 1991 — Полішука.
10. Як змінилася мапа Львова
Між вулицями Залізняка і Героїв УПА (колишня ТУргенєва), теперішньою територією заводу кінескопів, проходила не існуюча нині вулиця Даниловичів. Від 1945 року вона мала назву Дачна, а в середині 50-х увійшла до заводської території.
Між вулицею Героїв УПА (колишня Тургенєва) і перехрестям вулиць Антоновича і Ожешко, територією заводу кінескопів до 50-х років проходила вулиця За Рогаткою, частина якої від 1946 року мала назву Чекаліна.
Район Городоцької
Навпроти торгового центру «Магнус»,. на місці сучасних торгівельних кіосків і кафе, від рогу вулиці Городоцької і до рогу вулиці Куліша був сзщільний житловий квартал.
До 1964 року, коли було збудовано прохідну львівського слідчого ізолятора, на цьому місці вулиця Біласа з’єднувала вулиці Шпитальну з вулицею Горо- доцькою.
На місці нинішньої будівлі Інституту внзггрішніх справу збудованої у 80-і роки XX століття (вулиця Городоцька № 26), за польських часів стояли дві адміністративні будівлі Міського суду.
На перетині вулиці Городоцької з вулицею Озаркевича навпроти будинку № 85 до війни був квартал житлової забудови.
Будівля Управління Львівської залізниці 70-х років на вулиці Листопадового Чину стоїть на місці старих житлових будинків.
На перетині початку вулиці Кульпарківської з вулицею Городоцькою з північного боку була розташована Городоцька рогатка. Між будинками NqNq 203 і 205 на вулиці Городоцькій на південь відходила частина вулиці Фабричної, яка існувала до 1958 року. На місці нинішнього будинку № 209 на вулиці Городоцькій, збудованого у 1957 році, сто5іла українська церква Св. Андрія і Володимира.
Старе Жовківське передмістя
Між вулицями Підмурною, Старою, Удатного і Сянською на місці теперішнього скверика стояв квартал будинків, зруйнованих здебільшого під час останньої війни. На розі вулиць Підмурної і Сянської раїніше теж був будинок. Східна частина вулиці Підмурної до війни була повністю забудована. На місці теперішнього скверика зі східного боку вулиці Старої стояв квартал будинків. За ним пролягала вулиця Махабеушів (з 1871 року, з 1946 року — Пінська). До іншого боку цієї вулиці примик£ш квартал будинків, з якого нині залишилися лише будинок No 20 на вулиці Сянській і будинок № 5 на вулиці Підмзфній.
Неіснуюча нині вулиця Пінська з’єднзшала вулиці Сянську і Овочеву (існувала до 1992 року), яка була розташов^а на сучасній території ринку «Добробут», вулиця Овочева, своєю чергою, з’єднувала вулиці Стару і Підмурну. Між вулицями Овочевою, Старою, Підмурною і площею князя Осмомисла раніше розташовувався великий житловий квартал, частину якого було зрз^новано під час війни і в повоєнні роки, а останні будинки знесли до кінця 80-х років.
t243 6(fM€iii Ub6o6a
Ha місці теперішнього скверика на розі площі князя Осмомисла і початку вулиці Богдана Хмельницького до 1939 року стояв великий адміністративний будинок.
На площі Старий Ринок до 1942 року стояла синагога прогресистів, знищена нацистами. Між вулицями Льва, Замковою, Кривоноса і Пішою до початку 50-х років був сад монастиря Бенедиктинок. За монастирським комплексом було продовжено вулицю Пішу і збудовано ряд приватних будинків. 1957 року збудували середню школу № 19, а монастирський мур з боку вулиці Замкової знесли. Частина будинків непарної сторони вулиці Чорноморської і майже вся парна частина була зрз^нована під час і після ДрЗ^гої світової війни. Один із будинків парної сторони, де тепер дитячий майданчик, завалився на початку 50-х років під час проходження вулицею колони важких танків.
Непарна сторона вулиці Мосяжної, де тепер розташований скверик, була зруйнована під час Другої світової війни.
На місці сз^асного скверика вулиці Вічевої, що примикає да площі Данила Галицького, до Другої світової війни був розташований невеличкий квартал житлових будинків.
Центральна частина міста
На місці сз^асного скверику на розі вулиць Наливайка і Гнатюка до війни бзш сзщільний квартал житлових будинків.
Від початі^^ вулиці Дорошенка до будині^ № 6, де тепер торгівельні ятки, стояли два житлові будинки, зрзгйновані під час війни. Між будинками NqNq 1 і 7 теж стояв будинок, зруйнований під час війни. Частина вулиці Банківської між будинком No 4 і будинком No 13 вулиці Дорошенка до Другої світової війни була забудована, зокрема там стояла будівля синагоги.
Західна сторона вулиці Театральної від тильного боку Національного музею до театру імені Марії Заньковецької, на місці теперішнього вернісажу, до Другої світової війни була забудована — там стояла споруда філії Управління фінансів, яка складалася з двох будинків у стилі класицизму і була знищена під час Другої світової війни.
Між початком вулиці Коперника і .вулицею Вороного у тому місці, де починається вулиця Ковядша, тягнувся знаменитий пасаж Міколяша — засклений торгівельнйй квартал шириною 18 метрів і довжиною майже 120 метрів, зруйнований німецькими бомбами 1941 року. На вулиці Вороного між вулицями Коівжуна і Суданського на місці с}^асного спортивного майданчика до війни була забудова.
Будинок у стилі віденського класицизму на площі Міцкевича № 10 через аварійний стан розібрано у 1992-1994 роках, на його місці 2005 року спорудили будівлю «Укрсоцбанку». Інший будинок у стилі класицизму за адресою № 9 розібрали 1995 року, зараз на його місці пустир.
На місці Палацу мисґецтв на вулиці Коперника № 17, спорудженого 1996 року, стояв двоповерховий будинок у стилі австрійського казенного класицизму.
10. Як змінилася мала Львова ‘ЩЩ,
На місці розібраного у 90-х роках минулого століття двоповерхового будинку у стилі австрійського казенного класицизму (вулиця Валова № 15) 2005 року завершили нову будівлю фірми «Консоль».
На місці зрз^нованого під час війни будинку № 32 на проспекті Шевченка від повоєнних часів був пустир, 2005 року тут звели будівлю «Кредобанку»
На розі вулиць Франка і Шухевича до війни стояв будинок, який мав адресу Кз^балі (Шз^севича) № 1. На розі вулиць Франка і Герцена до війни стояв будинок, який найімовірніше мав адресу Пілсудського (Франка) № 10.
Район Високого Замку
На СХІД ВІД теперішнього комплексу будівель Львівського телецентру до 1939 року стояла забудова, де міг міститися ресторан.
Південна частина вулиці Довбзшіа до № 24 мала суцільну забудову. Між NqNo 24 і 26 (Церква Усіх Святих, колишній костел Св. Войцеха) до 1939 року стояли два житлові будинки.
Бічна вулиці Лісної була забудована здебільшого особняками в радянські і теперішні часи.
У 70-і роки від вулиці Барвінських територією парку проклали асфальтову дороіу до будівлі Охматдиту.
Район вулиці Сахарова
На МІСЦІ Палацу спорту «Динамо» на вулиці Вітовського за польських часів стояла будівля Лижв’ярського товариства. До облаштування Парку культури імені Богдана Хмельницького на початі^^ 50-х років нинішня вулиця Зарицьких наскрізно виходила на вулицю Гвардійську за будівлею СБУ.
Вулиця Метрологічна до 50-х років повертала і виходила на вулицю Нечуя- Левицького через територію нинішнього дитсадка 60-70-х років і житлового будинку 50-х років.
На перетині вулиць Японської і Єфремова до кінця Др)тої світової війни існувала плош;а Згоди;
Район Пекарської — Леввцького
До Другої світової ВІЙНИ З вулиці Франка до плопц Петрушевича не було проїзду — на цьому місці стояв житловий будинок. Також не було проїзду з боку вулиці Зеленої на плошу Петрзшіевича між будівлями Інституту мікробіології і нічного клз^бу «Сан-Ремо». До війни на плоші Петрушевича стояли три військові будівлі у казенному австрійському стилі.
До повоєнних часів на місці теперішньої частини вулиці Тершаковців від перетину з вулицею Туг£ін-Барановського до перетину з вулицею Пекарською була територія саду і ставу монастиря Сакраменток. Тодішній ст£ів за площею удвічі перевишував теперішній і сягав на захід аж за подвір’я нинішнього гуртожитку на вулиці Тершаковців № 2а. Територія монастирського саду на захід сягала за музично-педагогічне з^илиш;е і вулицю Туган-Барановського.
ї2ЧЗв(/лшііМЄоЄа
Від початку 60-х років через сад монастиря Сакраменток проклали вулицю Марченка і збудували головний корпус зооветеринарного інституту.
На місці збудованого на початку 80-х років райкому партії Червоноармій- ського району на вулиці Левицького № 67 у 50-70-х роках минулого століття був будинок, в якому містився гзфтожиток № З зооветеринарного інституту і ательє індпошиву одяїу, цю ж адресу мав спортмайданчик зооветеринарного інституту, а до Другої світової війни стояли житлові будинки.
За польських часів від перехрестя вулиць Пекарської і Шімзерів до вулиці Некрасова через теперішній ботанічний сад і між корпусами клінік медінституту проходила неіснуюча нині вулиця Кадиєґо. У 60-і роки на цьому місці збудували іуртожитки медінституту.
Західна сторона вулиці Мечникова від перетину з вулицею Шімзерів до вулиці Некрасова до Другої світової війни була сзщільним пустирем. Лише на куті Шімзерів і Мечникова стояв житловий будинок, який не зберігся. Ця сторона була забудована у 50-60-і роки.
На території Марсового поля за Личаківським цвинтарем до Другої світової війни стояли дві будівлі.
До війни нинішня вулиця Студентська була*невеличким тупиком від вулиці Зеленої, у повоєнні часи була продовжена до вулиці Левицького. На самому перетині з вулицею Левицького до війни стояв житловий будинок.
Район Коновадьця — Чупринки
До Другої світової війни вулиця Труша від перетину з вулицею Рудницького проходила наскрізно до вулиці Чзшринки. У повоєнні часи на її місці облаштува- ли парк Піщані Озера з двома водоймами. Через це змінився напрямок вулиці Гординських, яка за польських часів перпендикулярно з'єднувалася з вулицею Труша, а тепер проходить обабіч озера до вулиці Чупринки.
Зараз вулиця Перемиська є тупиковою, а за польських часів наскрізно виходила на вулицю Коновальця. До середини 60-х років вулицю Перемиську з вулицею Повстанською з’єднувала вулиця Переїзд; до 30-х років вона мала назву Остроленцька бічна, від 1933 року — Переїзд. У 60-і роки цю територію забудували 4-поверховими «хрущовками», і вулиця Переїзд зникла.
Район Стринської — Княгині Ольги
На МІСЦІ теперішніх будинків NqNq 7 і 9 вулиці Княгині Ольги до Другої світової війни стояла будівля Вулецької рогатки.
Горішня частина Стрийського цвинтаря до війни займала територію сучасного монумента Слави радянських воїнів, колишнього музею радянських військ, верхню частину вулиці Лижв’ярської, а у західному напрямку межа цвинтаря майже сягала лінії фасаду головного корпусу Військового інституту.
Вулиця Відкрита за польських часів виходила територією теперішнього заводу «Львівприлад» на вулицю Стрийську якраз навпроти алеї парку, що веде до кінотеатру «Львів». У ті часи вулиця Комаринця з’єднувалася з вулицею Відкритою. Верхня частина вулиці Сахарова до Дрз^ї світової війни проходила
10. Як змЬшяаея мапа Львова
іншим нгшрямком — територією заводу «Львіприлад» иа північ до перетину з вулицею Відкритою. На початі^г 60-х років вулиця Сахарова від перетину з вулицею Бойківською змінила напрямок і, з’єднавшись з вулицею Стрийською бічною, вийшла на Стрийську. Від польських часів територія заводу «Львів- прилад» до будівництва цього підприємства була парковою зоною.
Український стадіон «Сокола-Батька» розташовзшався у південно-західному куті Стрийського парку на місці нинішньої станції дитячої залізниці.
Вулецький потік, як і нині, брав початок у парковій зоні на 80 метрів південніше від залізниці, протікгів уздовж тоді ще не існуючої вулиці Бойківської і на перетині з вулицею Сахарова, на місці нинішньої автостоянки, йшов під землю. Ширина потоідг сягала 10 метрів.
На місці 9-поверхового будинку на вулиці Стрийській до війни була будівля Стрийської рогачки.
Львівська радіостанція з передавальною вишкою, споруджена 1930 року, містилася на території Стрийського парку неподалік від вулиці Франка навпроти колишнього Будиніо^ ідгльтзфи «Львівенерго».
На місці будівлі сучасної податкової адміністрації, між вулицями Стрийською, Чмоли і Козельницькою, в районі Інституту українознавства, був стадіон футбольної команди «Czami». Навпроти сучасної будівлі податкової адміністрації, на західному боці тепеірішньої вулиці Стрийської, був стадіон команди «Pogon»» і парк Товариства рухових забав (зараз це територія військової частини). Територію сз^асного містечка Політехніки між вулицями Лазаренка і Бойківською займало поселення Вудька.
Піскові озера і ставки в районі вулиць Княгині Ольги, Музики, Бойчука, між вулицями Янева, Володимира Великого і Стрийською з’явилися у повоєнні часи. Східна сторона вулиці Стрийської від перетину з колією до вулиці Володимира Великого була забудована житловими будинками. Територією сучасного автобусного заводу до станції Персенківка йшла вулиця Освищ>ка.
Уздовж вулиці Козельницької від станції Персенківка до Стрийського парку, приблизно по лінії сучасної дитячої залізниці, йшла залізнична колія, розібргша на початку 70-х років. Ця колія до війни і в повоєнні часи слугувала для доставки товарів у павільйони виставки Східних Торгів.
Монумент польським воїнам, які загинули в з^краінсько-польській війні 1918-1919 років, стояв між сучасними будинками № 17 і № 19 вулиці Персенківка.
Район Зеленої — Стуса
Верхню частину вулиці Ольги Басараб, яка з’єднує вулицю Толстого з вулицею Тарнавського, проклали у повоєнні часи. На місці частини вулиці Тарнавського від вулиці Басараб до вулиці Зеленої до Другої світової війни був пустир.
На території, яка примикає до південно-західної сторони стадіону «Україна», до Другої світової війни стояв фільварок Снопків з цілим комплексом будівель. У парку Снопківський приблизно за 100 метрів на схід від стадіону «Україна» ще до кінця 50-х років працювало декілька цегелень.
/2'/3 €і(мщі М€о€а
Від будинку No 113 на вулиці Зеленій до винзаводу через Погулянку пролягала неіснуюча тепер дорога.
На південній стороні вулиці Стуса у районі теперішніх будинків № 10 і № 12 до Другої світової війни 63Ш великий ставок довжиною 70 і шириною ЗО метрів. За цим ставком у напрямі теперішнього басейну «Динамо» околицею парку Залізна Вода протікала річка Полтва, яка мала тоді ширину приблизно 5 метрів.
Сихівська рогатка була розташована на місці теперішнього житлового будинку за адресою вулиця Зелена № 140.
Потік Пасіка раніше йшов під землю на відрізку між закінченням вулиці Вахнянина і вулиці Поіулянки. Нинішній стадіон у районі вулиці Аральської і Ольжича до війни належав спортклубу «Віс». Північний рзгкав Полтви починався біля сучасного будинку на вулиці Дністровській № 1а. Південний рукав річки починався за кілька метрів на захід від залізничної колії неподалік будинку No 182 на вулиці Зеленій. Далі Полтва протікала паралельно до вулиці Раков- ського на захід до перетину сз^часних вулиці Стуса і проспекту Чорновола.
МІЖ Любінською і Кудьпархівською
Між вулицями Любінською і Кульпарківською, на південь від залізничної колії (район до війни мав назву Мала Свгвівка), в районі сз^часної вулиці Садової до кінця 50-х років були поодинокі індивідуальні забудови довоєнного часу. В західних околицях вулиць Вечірньої і Пустомитівської до початку 60-х було розташоване озеро (колишній ставок Ватярівки) завдовжки близько 100 м, завширшки — близько 50 м.
Сз^часна вулиця Скнилівська до війни продовжувалася на північний схід до перетину з вулицею Садовою.
Старий Кульпарківський цвинтар являв собою прямокзггник, видовжений з півночі на південь, і займав територію на півночі між будинками вулиці Володимира Великого №№ 117 і 113, на півдні межа цвинтаря проходила перед теперішньою церквою Володимира і Ольги, західна межа цвинтаря йшла від No 4 вулиці Симоненка до теперішньої поліклініки, східна проходила вздовж будинків No 1 вулиці Симоненка і № 101 вулиці Володимира Великого. Нинішня вулиця Симоненка розташована якраз посередині колишнього цвинтаря. Дорога на Кульпарківський цвинтар ішла від вулиці Перфецького № 7 на південь до сучасного будинку № 117 на вулиці Володимира Великого.
Сз^часна вулиця Перфецького мала продовження від вулищ Боткіна до вулиці Княгині Ольги між вулицями Бойчзгка і Володимира Великого. Там, окрім вулиці Кульпарківської, зосередндшалася основна забудова селиш.а Кульпарків. Нинішня вулиця Княгині Ольги — колишня Вулецька дорога — від перетину із залізницею на південь ішла ламаною лінією, а від перетину нинішніх вулиць Бойчзгка і Айвазовського прямзшала строго на південь паралельно до вулиці Княгині Ольги приблизно на 100 м західніше, де тепер ресторан «МакДональдс», універмаг «Львів», Комплекс водних видів спорту (аквапарк) і готель «Сзшут- ник».
10. Як змінилася мапа Львова
Район Лйчахівської
РІГ вулиці Личаківської з вулицею Сковороди і ріг з вулицею Козланюка до війни був забудований.
Сучасна вулиця Сагайдачного ішла наскрізно від перетину вулиці Круп'яр- ської з вулицею Воробкевича і виходила на вулицю Збаразьку.
На місці нинішнього університетського стадіону був стадіон «Сокола», частину приміш;ень якого було розібрано, а на їх місці виникла нова забудова.
Парний бік вулиці Пасічної від № 8 (колишній музей Пагорбу Слави, а тепер монастир) і до No 28 був забудований житловими будинками. Личаківська рогатка мала адресу вулиця Личаківська № 148.
У районі вулиці Таджицької до війни був розташований стадіон єврейської футбольної команди «Гасмонеа».
Район Нового Львова
МІЖ НИНІШНІМИ вулицями Угорською, Терноп^ською, Героїв Кр5гг і Кар- бишева на початку 30-х років був розпланований район забудови — в центрі від плоші Варшавської відходило радіально 6 вулиць: Кам’янецька, Гнезнен- ська, Познаїнська, Хелмська, Віленська і Київська, з них зберегла назву лише Кам’янецька. Cj^acna вулиця Литвиненка проходить на місці колишніх Гнез- нинської і Віленської. Решти вулиць зараз не існує — вони були забудовані у повоєнні часи.
Район Левандівкн
На місці нинішнього Левандівського парку до середини 50-х років були житлові забудови. Нинішній ставок на схід від вулиці Ганкевича викопали у повоєнні часи. Житлові райони на північ від вулиці Повітряної і між вулицями Повітряною і Левандівською були споруджені у другій половині 50-х років. Відрізок вулиці Левандівської від вулиці Широкої до залізничного мосту було прокладено у 50-і роки. До війни вулиця Повітряна виходила на залізничний міст.
Більша частина житлової і промислової забудови між вулицями Сяйво, Широкою, Гніздовського і Рудненською постала у 50-х — 80-х роках. Теперішні NqNq 2-8 вулиці Сяйво до 1981 року входили до складу вулиці Кленової, а за польських часів — вулиці Білогорської. Від колишньої вулиці Кленової вздовж колії на північний схід до перетину з вулицею Широкою тягнулася неіснуюча нині вулиця Білогорська. Зараз на цьому місці суцільна промислова забудова. Між нинішнім початком вулиці Сяйво і вулицею Кузневича за польських часів були два квартали житлової забудови, які належали до вулиці Городоцької, а за радянських часів тут був невеличкий парк.
11, Районування Львова
Сучасна територія району Рясне локалізується між вулицями Шевченка, Величковського, Лукашевича і Винниця (за Польщі — Рясна Польська).
Назва Рясне-2 виникла у 70-х роках минулого століття і означає територію багатоповерхової забудови вулиці Величковського.
Селище Кам’янка (увійшло до складу Львова 1968 poiqr) на перетині вулиць Шевченка і Брюховицької по обидва боки залізничної колії за польських часів від 30-х років мало назву Баторівка. Зараз обидві назви не використовують.
Стара польська назва Фрндрнхівка, яка зараз не вживається, означала територію на захід від Янівського цвинтаря в районі сучасних вулиць Винниці і Татарбз^нарської.
Стара назва Підіховські ґрзгнтн, яка зараз не вживається, окреслювала територію між сз^асними вулицями Єрошенка, Золотою, Сосенка и парковою зоною на півночі.
До 1939 року назва Кдепарів означала територію від залізничної станції Клепарів на північний схід і обмежувалася сучасними вулицями Винниця, Варшавська і проспектом Чорновола. Зараз ця назва району не використовується.
Назва Міські касн (колишні Міські касн) від повоєнних часів означає дільницю перетину вулиці Городоцької з початком вулиці Шевченка.
Сучасна назва Голоско окреслює територію від перетину вулиці Варшавської і проспекіу Чорновола до кінця вулиці Замарстинівської. Назва Велике Голоско окреслює територію від перетину вулиці Варшавської з вулицею За- марстинівською і далі по обидва боки Замарстинівської до кінця. Сучасна назва Мале Голоско стосується території від перетину вулиць Замарстинівської і Варшавської на південь до парку імені 700-річчя Львова. У післявоєнні часи
11. Районування Львова
в районі тодішнього селища Мале Голоско (на північ від перетину вулиць Варшавської і тунельної) був великий піщаний масив, що дістав від мешканців назву Львівська Сахара. Назва ПІдголоско стосувалася дільниці на північ від перетину Варшавської з проспектом Чорновола. Зараз обидві останні назви у цій дільниці не вживають, залишилися тільки назви вулиць Малоголосківська і Під Голоском.
Назва Замарстинів до 1939 року означала територію між сучасними вулицею Замарстинівською, сз^асним Замарстинівським парком, вулицями Миколайчука і Липинського. Зараз ця назва практцчно не використовується.
Сз^асна назва дільниці міста Збоїща, як і за польських часів, означає територію між вулицями Миколайчука, Нагірною, Богдана Хмельницького і Липинського. Колишня назва Старі Збоїща стосзшалася сучасного району на північ від вулиць Гетьмана Мазепи і Грінченка, назва Нові Збоїща — на південь від цих вулиць. У 80-90-х роках минулого століття район Збоїщ мав народну назву Індія.
Назва Знесіння (Старе Знесіння), як і за польських часів, означає дільницю, обмежену вулицею Опришківською, залізничною колією, вулицею Богданівською і територією ландшафтного парку Знесіння. Нове Знесіння — дільниця, як і за довоєнних часів, обмежена сучасними вулицями — Богдана Хмельницького, Кукзфудзяною, Богданівською і залізничною колією на півдні.
Назва За Сасом стосзгвалася району вулиць Кордуби, Старознесенської і Липківського. Зараз цю назву не використовують.
Назва На Болонях (На Болотах) стосувалася району між вулицями Польовою, Пластовою і Богданівською. Зараз цю назву не використовують.
Назва На Помірках стосувалася району між вулицями Золочівською і Польовою. Зараз цю назву не використовують.
Назва Папарівка окреслювала територію між вулицею Замковою і залізничною колією. Зараз ця назва не вживається.
Назва Рогачка виникла у повоєнні часи і окреслює район перетину вулиці Богдаша Хмельницького з вулицею Волинською.
Назва Гаврилівна стосзшалася району між вулицями Донецькою, Жовків- (іькою. Городницькою і Промисловою. Зараз ця назва не вживається.
Назва Гнцлівка стосзшалася району перетину вулиць Городницької, Промислової і Липинського. Зараз назва не використовується.
f243 6ifMtni Мбоба
Назва дільниці Кривчиді, як і за польських часів, означає територію між ландшафтним парком Знесіння, вулицею Богданівською і Глинянським Трактом. Великі Кривчиді розташовані вздовж Кривчицької дороги і вулиці Богданівської, Малі Кривчиді — вздовж Глинянського Тракту.
Назва Біля Стовпів від повоєнних часів означає дільницю перетину вулиць Глинянський Тракт і Богданівської.
Назва Професорська колонія, як і за довоєнних часів, означає територію між станцією Личаків, парком Шевченківський Гай, Кривчицями і вулицею Глинянський Тракт. Частина Кривчиць на схід від Професорської колонії за Польшд називалася Робітнича або Кривчицька колонія.
Назва Яліведь за польських часів означала територію між вулицями Пасічною, Личаківською, Бахматюка і Голубця. Зараз ця назва практично не вживається.
Назва Гори (На Горах) від польських часів і до 50-х років означала територію між вулицями Личаківською, Пасічною, Голубця і територією дріжзаводу, зараз ця назва не вживається.
Назва На Горах стосувалася також території сучасного парку Знесіння на схід від Знесінського цвинтаря. Зараз цю назву не використовують
До 1939 року назва Кайзервальд локалізувалася між вулицями Довбуша, Липківського, Лісною і Чернечою Горою. Від часів СРСР ця назва розповсюдилася на територію до вулиці Старознесенської і Кривчицької дороги. Від шістдесятих років частина цієї території називалася Шевченківський Гай. Від часів незалежності вся ця територія входить у ландшафтний парк Знесіння.
Назва Лоншанівка стосувалася території на північ від вулиці Чернеча Гора. Зараз цю назву не використовують.
Назва Личаків стосується району вздовж вулиці Личаківської, назва Горішній Личаків —- від перетину вулиці Личаківської з вулицею Мечникова і до початку вулиці Пасічної. Зараз ці назви практично не вживаються, окрім офіційної назви Личаківський район.
До війни район Цетиерівка локалізувався між сз^асними вулицями Цет- нерівкою. Черемшини і територією Ботанічного саду зшіверситету. Від часів СРСР ця назва майже не вживалася.
Дільниця МазурІЕ|ка локалізувалася між нинішньою вулицею Вахнянина, територією цвинтаря Орлят і Ботанічним садом зшіверситеїу. Зараз ця назва не вживається.
11. Районування Львова
Назва Погулянка локалізується між вулицями Зеленою, Погулянкою, Пасічною і Вашингтона. До війни частина Погулянки від потоісу Пасіка до вулиці Зеленої називалася Венґдінський лісок.
Дільнии^ в районі вулигц Пасічної до війни мала назву Пасіки Личаківські, у повоєнні роїси — селигце Пасіїси. Зараз ця назва не вживається.
До війни назва Пасіки Галицькі локалізувалася між сучасними вулицями Зеленою, Керченською, Вагпингтона і вулицею Пасіїси Галицьісі. Зараз ця назва не вживається.
Сучвісиа. назва дільниці Майорівка локалізується між вулиг^ми Пасічною, Медової Печери, Китайською. В іанці 30-х років на місці фільваргсу Маєрівка (теперігпній Будинок для людей похилого віку) митрополит Шептицьгсий за- снзшав фільварок для постачання провіантом Греко-католицької семінарії. Від імені митрополита цей район називали Андріївкою.
Назва хутора Пирогівка локалізується між вулицями Пасічною, Зеленою, Вулецькою і Пирогівкою.
Район Шзгмаиівка локалізується між вулицями Левицького, Тергпаковців, Пекарською і Мечникова. Зараз г^я назва не вживається.
Дільнип^і Филипівка (Квітківка) до 1939 рог^ локаліззшалася між вулигхя- ми Зеленою, Студентською, Погулянкою і територією парку Погулянка. Зараз ц;я назва не вживається.
До 1939 року район Штіллерівка розташовувався між вулицями Руставелі, Снопісівською, Стуса і Зеленою. Зараз ця назва не вживається.
Верхня частина вулиці Тарнавського з вулицею Толстого до війни мала назву Роллерівка. Зараз г;я назва не вживається.
До війни район Софіївка локалізувався між вулиг^ями Франка, Стуса і Тернопільською. Зараз ця назва не вживається.
Назва Новий Львів локалізується між вулицями Стуса, Ярославенка, Панаса Мирного і проспектом Червоної Калини.
Назва Снопків стосувалася території теперішнього Снопківського парісу між вулицями Кз^анською, Зеленою, Липовою Алеєю і Стуса. Зараз гщ назва не використовується.
Назва Красучин стосувалася території перетиггу вулиць Стуса, Героїв Крут і Карбишева. Зараз ця назва не використовується.
f2^fЗ €ifjuu4 Ub€o6a
Назва Бедьоско стосувалася району перетину проспекту Червоної Калини і вулиці Навроцького. Зараз ця назва не використовується.
Назва Персенківка локалізується між вулицями Стрийською, Лз^анською, Рахівською і Хортицею.
Назва Козедьнвхя локалізується між вулицями Хортицею, Рахівською, проспектом Червоної Калини і Хуторівкою.
Назва Хуторівка обмежується вулицями Стрийською, Хзггорівкою і проспектом Червоної Калини.
Сучасний район Свхів локалізується між вулицями Хуторівкою, Хоткевича, Скрипника, Вернадського і Зеленою.
Назва Освіча стосз^алася території на південь від сучасної вулиці Хуторівка. Зараз цю назву не використовз^оть.
Назва дільниці Водварівка охоплює територію між вулицями Стрийською, Хзггорівкою, Максимовича і Демнянською.
До 1939 року район Вулька локалізувався між сучасними вулицями Кули- ківською, Лазаренка і Стрийською. Зараз ця назва не вживається.
Район Кудьпарків до 1939 року локаліззшався між вулицями Кульпарків- ською. Науковою, Стрийською, залізничною колією на півночі. Зараз ця назва не вживається.
Назва Свгнівка локалі^ється між вулицями Патона, Городоцькою і Вигов- ського. До війни район між вулицями Любінською, Кульпарківською, Садовою і Виговського називався Мала Свгвівка, або Підсвгвівха. Зараз ця назва не вживається.
Назва району Срібдяствв виникла у 70-і роки і локалізувалася між вулицями Любінською, Патона і Ряшівською. Ця назва практично не вживалася.
Назва Скввдівок локалізується між вулицями Любінською, Виговського, Кульпарківською і межею міста.
Назва Городецьке (Ґрудек) стосувалася території між вулицями Кульпарківською, Городоцькою, площею Кропивницького і вулицею Героїв УПА. Зараз ця назва не використовується.
Назва Богдавівка локалізується між вулицями Сяйво, Левгшдівською, Головним залізничним вокзалом, Кульпарківською і Терлецького.
11. Районування Аьеова
Назва Привокзальна виникла у повоєнні часи і стосується району площі Кропивницького і Головного залізничного вокзалу.
Назва Левандівка локалізується між вулицями Роксоляни, Шевченка, Левандівською, Сяйво і Рудненською. За часів СРСР Левандівку офіційно назвали Селищем Жовтиевим — назва не прижилася.
Назва Янівське Оболоння (Влоне Яновске) стосзшалася території між теперішнім Левандівський парком і вулицями Повітряною та Ганкевича. Зараз цю назву не використовують.
Назва Білогорща означає територію однойменного селища на захід від вулиці Роксоляни.
Назва П’ятий Парк (колишній Білогорськни ліс) виникла у повоєнні часи і означає територію між Білогорщею і вулицею Грродоцькою.
Дільниця Байки локаліззгвалася між вулицями Бандери, Сахарова, Мельника і Моршинською. Нині назва не вживається.
Назва Новий Світ локаліззшалася між вулицями Мельника, Моршинською, Антоновича, Княгині Ольги і залізничною колією. Нині назву не використовують.
Назва Кастелівка стосувалася території між вулицями Горбачевського, Чупринки, Нечуя-Левицького і Сахарова. Зараз ця назва не використовується.
Назва Францівка локалізувалася між вулицями Антоновича, Мельника, Коновальця і Труша. Нині назву не використовзооть.
Довідковий покажчик вулиць, площ і районів Львова
Абхазька 473 Авіаційна 360 Агабек-Заде 363 Аґрусова 463 Азовська 232 Айвазовського 344 Академіка Кравчука 205 АкадемікаПавлова 218 Акацієва 457 Албанська 230 Алішера Навої 148 Алмазна 396 Алмазова 461 Алчевської 457 Ангарна 386 Ангеловича 85 Андріївка, район 507 Антоненка-Давидовича 290 Антонича 291 Антоновича 331 Аральська 232 Аркаса 346 Архипенка 256 Архівна 47 Архітекторська 81
Бабія 372 Баталія 473 Багряного 359
Бажана 459 Базальтова 151 Базарна 422 Байки, район 509 Бакинська 364 Балабані 435 Балкова 159 Балтійська 344 Бальзака 450 Банаха 200 Бандери 78 Бандрівського 396 Банківська 104 Барбарисова 409 Барвінок, 323 Барвінських 164 Баронча 448
Баторівка. Див. Кам’янка, селище
Батуринська 421
Бахматюка 240
Бачинського 160
Баштанна 367
Белзька 146
Бенцаля 308
Бережанська 285
Березова 157
Берестяна 477
Бескидська 158
Бетховена 491
Бєльоско, район 508
Біберовича 463
12. Довідковий покажчик вцлщь, площ і районів Львова
Бібліотечна 98 Бігова 152 Біласа 433 Білинського 344
Білогорський ліс. Див. П’ятий Парк, район Білогорща 394 Білогорща, район 509 Білоруська 458 Білоцерківська 264 Біля Стовпів, район 506 Біляшівського 488 Блажкевич 391
Блонє Яновскє. Див. Янівське Оболоння, район Боберського 340 Бобиіґського 480 Богдана Котика 201 Богдана Хмельницького 134 Богданівка, район 508 Богданівська 157 Богомольця 214 Богзтіа 305 Боднарівка, район 508 Боднарська 281 Бодянського 143 Бой-Желенського 314 Бойківська 297 Бойчука 343 Болбочана 410 Болгарська 132 Борнславська 485 Боровиковського 241 Бортнянського 407 Ботанічна 397 Ботєва 357 Боткіна 341 Братів Климових 395 Братів Міхновських 399 Братів Рогатинців 44 Братня 477 Бринського 141 Бродівська 159
Бруснична 286 Бруснівська 396 Брюллова 304 Брюховицька 460 Бузинова 463 Бузкова 234 Букова 241 Буковинська 455 Буська 159 Буцманюка 202 Бучми 261
В
Вагилевича 226 Вагова 436 Винова 366 Валова 42 Варшавська 453 Васильківського 334 Васильченка 143 Вахнянина 229 Вашингтона 239 Веделя 343
Велике Голоско, район 504 Великі Кривчиці, район 506 Величка 363 Величковського 459 Венґлінський лісок, частина району Погулянка 507 Венеціанова 77 Вербицького 304 Вербова 449 Вересая 460 Вернадського 289 Вернигори 406 Верхретського 206 Вершницька 408 Весела 442 Весняна 489 Ветеранів 422 Вечірня 371 Вигін 265 Виговського 362
Ї2НЗ ві^лищ Ub6o€a
Вигода 386 Визвольна 153 Вилітна 481 Винниківська 239 Винниця 464 Винниченка 52 Виноградна 341 Випасова 453 Висока 469 Височана 148 Вишенсьіюго 173 Вишиваного площа 257 Вишнева 457 Вівсяна 411 Відкрита 313 Війтовича 84 Вільде 154 Вільхова 410 Вірменська 34 Вітвера 207 Вітовського 131 Вітрякова 286 Вітряна 369 Вічева 182 Вічева площа 40 Вовка 153 Водна 423 Водогінна 256 Возняка 455 Волинська 481 Володимира Велиіюго 346 Волоська 258 Волошина 118 Волошкова 445 Волощака 133 Воля 310 Воробкевича 178 Вороного 113 Врізана 142 Врубеля 235 Втіха 156 Вугільна 442 Вузька 208
Вулещ.ка 234 Вулька, район 501, 508
Гаврилівка, район 505 Гавришкевича 71 Газова 428 Гайворонського 309 Гайдамацька 490 Гайдучка 158 Гайова 385 Галечко 144 Галицька 7, ЗО Галицька площа 59 Галілея 204 Гамалії 144 Ганкевича 396 Ганцова 410 Гарматія 361 Гашека 282 Гвардійська 311 Генерала Грекова 421 Генерала Кравса 152 Генерала Чупринки 315 Геологічна 264 Героїв Круг 280 Героїв УПА 334 Герцена 124 Гетьмана Мазепи 471 Гицлівка, район 505 Гіацинтова 362 Гіпсова 327 Гірника 367 Глибока 319 Глиняна 153 Глинянський Тракт 150 Глібова 116 Глінки 312 Глухий Кут 238 Гнатевича 142 Гнатюка 95 Гніздовсьюго 386 Гоголя 87
12. Довідковий покажчик вулиць, площ і районів Львова
Годованця 366 Голинського 150 Головатого 366 Головацького 404 Голоско, район 504 Голубина 372 Голубовича 400 Голубця 241 Гонти 70
Горбачевського ЗОЇ Горбіюва 458 Гординських 324 Гордієнка 470 Гори,район 506 Горівська 241 Горіхова 145
Горішній Личаків, район 506 Горліса-Горського 158 Горобина 409 Городецьке, район 508 Городницька 489 Городоцька 373 Горської 338 Господарська 479 Гостинна 285 Грабова 470 Грабовського 77 Граб’янки 342 Гранична 451 Гранітна 151 Гребінки 90 Грецька 132 Гречана 412 Грибова 241 Григоренка площа 90 Григоровича 117 Грицая 230 Грінченка 475 Грузинська 411 Грушева 155 Грушевсьіюго 128 Грюнвальдська 331 Грядкова 140
Гулака-Артемовсьіюго 215 Гуні 418 Гуцульська 168 Гушалевича 403
Ґеца 397
Ґрудек. Див. Городецьке, район Ґрунтова 291
д
Дагестанська 368
Дальня 364
Данила Апостола 409
Данила Галицького площа 71
Данилишина 431
Дашкевича 486
Двірцева площа 398
Декарта 405
Демнянська 282
Детька 444
Джерельна 425
Дзиндри 295
Дивізійна 458
Диктова 464
Динівська 461
Діаманда 479
Дібровна 277
Діїїушка 387
Дніпрової Чайки 147
Дніпровська 226
Дністровська 264
Довбуша 163
Довга 239
Довженка 287
Дозвільна 363
Долинсьіюго 489
Долішня 179
Донецька 482
Донцова 206
Доробок 386
Дорогичинська 460
Дороша 226
Ї2НЗ 6і/мщі Льбова
Дорошенка 99 Досвітня 409 Доступна 451 Драгана 289 Драгоманова 129 Драй-Хмари 340 ^Іріжджова 240 Дрогобицька 365 Дрогобича 108 Друкарська 7,26 Дублянська 480 Дубнівська 364 Дубова 151 Дубйвицька 459 Дуцаєва 114 Дунайська 264 Духновича 157 Дучимінської 397
Е
Емінеску 342 Енергетична 278 Естонська 395
Є
Євського 365 Єрошенка 417 Єфремова 323
Ж
Жасминова 233 Ждахи 456 Жемчужникова 344 Житня 412 Житомирська 327 Жнивна 455 Жовківська 482
Жовтневе. Дме. Левандівка, район Жуковського 322 Журавлина 363
Заболотівська 397
Заводська 484 Загірна 473 Загородня 390 Загули 456 Заклинських 160 Залізнична 398 Залізняка 329 Залісна 152 Замарстинів, район 505 Замарстинівська 465 Заміська 477 Замкнена 86 Замкова 185 Заньковецької 171 Заозерна 444
I Заозерний провулок 444
II Заозерний провулок 444
III Заозерний провулок 444
IV Заозерний провулок 444
V Заозерний провулок 444
VI Заозерний провулок 444 Запашна 409 Заповітна 489 Запольської 242 Запорізька 281 Зарицьких 133
За Сасом, район 505 Засядька 314 Затишна 405 Захарієвича 306 Збаразька 178 Збиральна 410 Збоїща 477 Збоїща, район 505 Зборівська 240 Звенигородська площа 181 Зв’язкова 357 Здоров’я 321 Зелена 243 Земельна 140 Зернова площа 436 Зерова 340 Зигзаг 358
12. Довідковий покажчик вутщь, площ і районів Львова
Зимновідська 360 Зимова 456 Зимова Верхня 456 Зимова Нижня 457 Знесіння, район 505 Золота 418 Золочівська 159 Зоряна 371 Зрубова 156 Зубрицьіюго 144 Зубрівська 287 Зустрічна 481
І
Івана Підкови площа 41 ІванаФедорова 33 Івана Франка 265 Іванова Гора 154 Івасюка 226 Ігорева 145 Ільмова 476 Індія, район 505 Інструментальна 471 Ірчана 411
Й
Йосипа Сліпого 255 К
Кавалерідзе 290 Кавказька 411 Каганця 389 . Казахська 154 Кайзервальд, район 506 КалічаГора 116 Калнишевського 390 Каменярів 99 Камінна 361 Кам’янецька 285 Кам’янка 464 Кам’янка, селище 504 Канівська 358 Караджича 367
Караїмська 149
Карбищева 279
Кармансьіюго 277
Кармелюка 204
Карпатська 256
Карпинця 314
Карпінського 81
Кастелівка 306
Кастелівка, район 509
Катедральна площа 7,29
Каховська 361
Качали 161
Капітанова 238
Квітки-Основ’яненка 406
Квітківка. Див. Филипівка, район
Квітнева 324
Квітова 486
Кедрова 453
Керамічна 343
Керченська 233
Кибальчича‘280
Київська 320
Кирила і Мефодія 131
Кирилівська 417
Китайська 238
Кищинівська 342
Кінцева 240
Кленова 237
Клепарів, район 504
Клепарівська 420
Кльоновича 214
Княгині Ольги 300
Княжа 162
Князя Романа 125
Князя Святослава площа 402
Кобзарська 200
Кобилиці 343
Кобилянської 131
Кобринської 342
Ковалева 345
Ковалевської 485
Ковалика 408
Ковальська 146
ї2ЧЗЄі/мщіМвова
Ковельська 143
Корольова 230
Ковврка 455
Коротка 399
Ковжуна 114
Корпанюків 156
Козацька 150
Корсунська 364
Козельники, район 508
Коріумівка 421
Козельницька 284
Корякська 366
Козика 179
Кос-Анатольського 290
Козланюка 179
Косинського 392
Козловсьіюго 286
Космічна 475
Кознярівка 397
Костомарова 252
Коїюруцза 330
Костюшка 107
Колесси 77
Котка 308
Коліївщини площа 48
Котляревського 302
Колійна 285
Котлярська 434
Колісна 287
Коциловського 231
Колодзінського 285
Коцка 155
Колодійська 488
Кощобинського 130
Колодязна 234
Кочегарська 395
Коломийська 290
Кошнця 452
Колоскова 476
Кошова 151
Колумба 150
Кравецька 43
Кольберґа 303
Кравченко 355
Комарннця 313
Крайня 142
Комарова 407
Краківська 7, .22
Кондратюка 385
Красівська 284
Кондукторська 358
Краснянська 158
Кониського 215
Красучин, район 507
Коновальця 325
Кревецьіюго 478
Конопницької 225
Кременецька 328
Конотопська 324
крехівська 423
Конюшинна 410
Крива Липа проїзд 103
Koonq>aTHBHa 401
Кривоноса 161
Копальна 179
Кривчиці, район 506
Копача 359
Кривчицька дорога 155
Konq)HHKa 72
Кривчицька колонія, район 506
Копистинсьіюго 356
Кримська 261
Кордубн 160
Крип’якевича 176
Корейська 145
Кричевського 365
Корвщ>ка 145-
Кропивницького площа 81
Корінна 488
Кругла 444
Коріятовича 459
Кругова 391
Корнякта 40
Круп’ярська 177
Короленка 169
Крута 488
12. Довідковий покажчик вулиць, площ і районів Львова
Крушельницьіюї 109 Кубанська 260 Кубійовича 258 Кузневича 384 Кукурудзяна 140 Купиківська 297 Куліша 428
Кульпарків, район 502, 508 Кульпарківська 351 Кульчицької 372 Купальська 475 Купчинського 458 Курбаса 94 Курильська 284 Курінна 152 Курмановича 409 Кутова 201 Кучера 424 Кушевича 446 Кущова 477
Л
Лаврівського 395 Назаренка 296 Лазнева 440 Ламана 476 Ланова 456 Ластівчина 372 Латвійська 238 Лебедина 151 Левандівка, район 503, 509 Левандівська 394 Левинського 306 Левицького 220 Лемика 276 Лемківська 446 Леннона 473 Леонтовича 423 Лепіюго 89 Лесі Українки 51 Ливарна 396 Лижв’ярська 296 Липи 453
Липинського 490 Лнпківського 161 Липнева площа 337 Липова Алея 263 Лисеницька 238 Лисенка 165 Листова 370 Листопадна 279 Листопадового Чину 97 Литвиненка 279 Литовська 281 Личаків, район 506 Личаківська 187 Лікувальна 369 Лінкольна 479 Лірницька. 289
Лісна, в кінці вул. Лисенка 172
Лісна, на Сихові 289
Ліста 112
Ліська 340
Літня 295
Ліщинова 411
Лобачевського 485
Ловецька 391
Лодія 152
Лоншанівка, район 506 Лотоцького 153 Луганська 283 Лугова 463 Лукасевича 462 Лукаша 313 Лукича 412 Лукіяновича 78 Луцька 410 Луцького 408 Лучкая, 463 Лушпинсьіюго 462 Льва 184 ЛьваТолстого 256
Львівська Сахара, піщаний масив 505 Льняна 478 Любінська 353 Людкевича 258
f2H3 6і/мщі Мбова
Люльки 437 Лютнева 364 Ляймберга 434
М
Магазинова 403 Мазурівка, район 506 Маївського 341 Майданна 291
Майорівка, район 5,238, 507 Маїювея 310 Максимовича 282 Мала 172
Маланюка площа 112 Мала Сигнівка, район 502, 508 Мале Голоско, район 504 Малехівська 474 Малинова 448 Малицької 363 МаліКривчиці 153 Малі Кривчиці, район 506 Малковицька 461 Малоголосківська 455 Манастирського 286 Марійська площа 62 Марка Вовчка 406 Марка Черемшини 199 Мартовича 117 Марунька 159 Маршалівка 462 Масарика 451 Матейка 99 Мацієвича 389 Машиністів 397 Меблярська 264 Медведещ>кого 359 Медова 437 Медової Печери 237 Межова 234 Мележа 140 Мельника 329 Мельничука 488 Менделєєва 131
Менцинсьіюго 91 Меретина 85 Металістів 141 Метлинського 147 Метрологічна ЗОЇ Механічна 147 Мечникова 227 Микитки 461 Миклухи-Маклая 168 Миколайчука 472 Мила 308 Милорадович 240 Милятинська 144 Миргородська 145 Мирна 388 Мисливська -367 Митна площа 56 Митрополита Андрея 83 Михайла 418 Михальчука 92 Мишуги 281 Мідна 474 Міжгірна 156 Міртова 470 Міські каси, район 504 Міщсевича площа 5, 60 Млинова 456 Мови 457 Могили 176 Могильницького 449 Молдавська 342 Молодіжна 457 Молочна 146 Монгольська 158 Моринецька 417 Морозенка 401 Морозна 287 Моршинська 307 Мостова 367 Мосяжна 184 Моторна 389 Моха 462 Музейна площа 32
12. Довідковий покажчик вулиць, площ і районі» Львова
Музики 343 Мукачівська 184 Мулярська 443 Мундяк 391 Мурави 89 Мурашка 449 Мурована 474 Мучна 176 Мушака 276
Н
На Болонях, район 505
На Болотах. Див. На Болонях, район
Навколишня 151
Навроцького 291
Нагірна 473
Нагірних 309
Ш Горах, район 506
Над Джерелом 156
Надійна 233
Над’ярна 152
Назарука 474
На Копані 156
Наливайка 92
На Нивах 455
На Помірках, район 505
Нарбута 464
Народна 355
Нарцисова 463
Насипна 181
Насінна 372
На Сторожі 156
Наступальна 152
Наукова 349
Нафтова 479
На Чвертях 390
Невелика 387
Некрасова 202
Немирівська 390
Нестора-Літописця 462
Нечая 392
Нечуя-Левицького 305 Нижанківсьіюго 128
Низинна 386 Низова 155 Низький Замок 41 Ніжинська 175 Ніщинського 154 Новаківського 99 Нове Знесіння, район 505 Новий Львів, район 507 Новий Світ 319 Новий Світ, район 509 Нові Збоїща, район 505 Новознесенська 140
О
Огієнка 88 Огіркова 149 Оглоблииа 450 Одеська 400 Ожешко 328 Ожинова 463 Озаркевича 85 Озерна 396 Околична 297 Окружна 357 Окуневського 452 Олени Пчілки 252 Олесницького 387 Олеся 231 Олешківська 387 Олійна 148 Ольги Басараб 256 Ольжича 233 Опільського 333 Опришківська 164 Орельська 385 Орлика 472 Орлина 265 Орна 455 Освицька 289 Освіча, район 508 Осикова 462 Остроградських 313 Острозького 174
f2H3 ві(М*щ М€о6а
Остряниці 484 Очаківська 475 Очеретяна 473
П
Павлика 219 Павлокомська 461 Падури 144 Палія 224 ПамваБеринди 42 Панаса Мирного 278 Панча 453 Панчишина 232 Паньківського 479 Папарівка 186 Папарівка, район 505 Папоротна 396 Параджанова 396'
Паращука 327 Паркова 274 Парова 408 Паровозна 366 Парфеновичів 171 Пасіки Галицькі 239 Пасіки Галицькі, район 507 Пасіки Личаківські, район 507 Пасічна 235 Пастернака 339 Патона 360 Пачовського 449 Пекарська 209 Перекопська 486 Перелітна 234 Перемиська 324 Переможна 153 Перехід 147 Переяславська 230 Перова 406 Персенківка 283 Персенківка, район 508 Перфецького 341 Петлюри 372 Петрицького 459
Петровсьіюго 452 Петрусенко 146 Петрушевича площа 252 Пикулицька 459 Пильникарська 180 Пимоненка 234 Пирогівка 234 Пирогівка, район 507 Півколо 233 Північна 409 Підвальна 49 Підгаєцька 364 Підгірна 181 Під Голоском 455 Підголоско, район 505 Підд5^ного 297 Під Дубом 427 Підзамче 149 Підлісна 391 Підміська 371 Підмурна 441 Підрічна 448
Підсигнівка. Див. Мала Сигнівка, район Підстригача 350
Піліховські ґрунти, район 492, 504
Пілотів 386
Пінська 144
Пісіюва 173
Піша 183
Планерна 385
Пластова 140
Плетенецького 450
Плугова 473
Плужника 453
Плющева. 470
Повітряна 392
Поворотна 145
Повстанська 324
Погідна 480
Погулянка, район 5,228, 507 Подолинського 153 Поетична 152 Пожежників 452
12. Довідковий покажчик щ/лиць, площ і районів Львова
Покутська 448
Поліська 139
Політехнічна 319
Поліщука 341
Половинна 486
Полтави 364
Полтв’яна All
Полуботка 289
Полуднева 151
Полунична 476
Польна 478
Польова 140
Помірки 142
Поморянська 240
Поперечна 356
Поповича 117
Порічкова 463
Порохова 356
Потебні 391
Потелицька 146
Похила 314
Почаївська 160
Поштова 457
Привокзальна, район 509
Прилбицька 460
Природна 307
Прихильна 408
Приязна 153
Прогулкова 156
Прокоповича 463
Промислова 482
Пропелерна 390
«Просвіти» 168
Проста 360
Простора 234
Професора Буйка 284
Професорська 99
Професорська іюлонія, район 506
Пстрака 419
Пташина 359
Пулюя 349
Пустомитівська 370
Пшенична 411
П’ясецького 409 П’ятий Парк, район 509
Равська 479
Радехівська 147
Радість 265
Райдужна 286
Райніса 445
Раковського 264
Ранкова 370
Раппапорта 423
Ратича 143
Рахівська 285
Ребета 147
Ревуцького, 345
Резедова 463
Реміснича 447
Рєпіна 177
Ржегоржа 449
Рибна 181
Рилєєва 98
Рильського 220
Римлянина 208
Ринок площа 7
Рівна 358
Рівненська 411
Рівнинна 286
Різні площа 439
Різьбярська 207
Рільнича 456
Річищ>ка 461
Робітнича 356
Робітнича, район 506
Рогачка, район 505
Родини Крушельницьких 230
Рожева 285
Розбіжна 286
Розвилиста 234
Розкіш 157
Розлога 463
Розсадна 409
Розточчя 473
Ї2ЧЗ 6і{мщі Мбо€а
Роксоляни 391 Роллерівка, район 507 Романицького 306 Романчука 225 Ромашкова 286 Ромоданівська 150 Росиста 286 Рослинна 469 Россі 199 Рубінова 475 Рубчака 350 Руцакі 239 Рудансьіюго 113 Рудненська 384 Рудницького 310 Русових 321 Руська 7,27 Рутковича 275 Ручай 453 Рядова 286
Рясна Польська. Див. Рясне, район Рясне, район 504 Рясне-2, район 504 Ряснянська 462 Ряшівська 361
Сагайдачного 178 Садибна 291 Садівнича 238 Садова 371 Садовського 172 Саковича 146 Саксаганського 123 Самарська 385 Самбірська 411 Самійленка 253 Самокиша 157 Самчука 273 Санітарна 370 Сарненська 309 Сар’яна 339 Сахарова 297
Свенціцького 275 Свидницького 265 Світанкова 233 Світла 463 Свободи проспект 63 Святого Теодора площа 443 Святого Юра площа 84 Севастопольська 206 Севери 260
Селище Жовтневе. Дме. Левандьівка, район Сельських 329 Селянська 478 700-річчя Львова площа 444 Семірадського 328 Сеньковича 445 Сербська 7,28 Сєченова 85 Сигнальна 366 Сигнівка 365 Сигнівка, район 508 Симоненка 346 Синявського 366 Сихів, район 5, 508 Сихівська 288 Сімовича 310 Сінна 489 Сірка 392 Січинського 235 Січнева 240 Січова 151
Січових Стрільців 104 Скельна 252 Скидана 484 Скісна 341 Скляна 418 Скнилівок, район 508 Скнилівська 368 Скнилівський провулок № 1 369 Скнилівський провулок № 2 369 Скнилівський провулок № З 369 Скнилівський провулок № 4 369 Скнилівський провулок № 5 369
12. Довідковий покажчик вулиць, площ і районів Львова
Скнилівський провулок № 6 368
Скнилівський провулок № 7 368
Скнилівський провулок № 8 368
Скнилівський провулок № 9 368
Скнилівський провулок № 10 368
Сковороди 204
Скорини 282
Скрипника 289
Скромна 388
Сластіона 386
Сливова 291
Слобідська 233
Слободівни 230
Словацького 108
Слов’янська 296
Слюсарська 396
Смаль-Стоцького 339
Смерекова 180
Сметани 309
Сміла 480
Сміливих 297
Смолича 460
Смольського 170
Смотрицького 369
Снігурівська 158
Сніжна 183
Снопків, район 507
Снопківська 259
Снопків, фільварок 501
Соборна площа 57
Сокільницька 350
Соколина 237
Солов’їна 365
Солодова 172
Солом’янка 367
Сонячна 342
Соняшникова 289
Сороки 203
Сорохтея 407
Сорочинська 450
Сосенка 419
Соснова 453
Сосюри 451
Сотника Панаса 459 Софіївка, район 5, 507 Спадиста 185 Спокійна 358 Сполучна 410 Срібляста 445 Сріблястий, район 508 Ставова 447 Ставропігійська 7,25 Стадників 395 Станційна 360 Станція Личаків 179 Стара 440
Старе Знесіння. Див. Знесіння, район
Старий Ринок площа 180
Старицьіюго 322
Старі Збоїща, район 505
Стародубська 399
Староєврейська 47
Старознесенська 158
Староміська 439
Стеблиста 491
Стельмаха 461
Степанівни 403
Степового 475
Стефаника 110
Стеценка 475
Стецька 124
Стешенка 237
Стороженка 405
Стрийська 292
Стрілецька 176
Стрімка 149
Струмок 452
Студентська 227
Студинського 473
Стуса 261
Суботівська 392
Судова 87
Сулими 358
Сумська 285
Сусідня 286
Суха 358
f243 6ifuu4 Льбоба
Сушка 397 Сушкевича 147 Східна 487 Сходова 185 Сяйво 384 Сянська 441
Табірна 151 Таджицька 237 Талліннська 395 Таманська 434 Танячкевича 279 Тарасівська 157 Таращанська 146 Тарнавка 142 Тарнавського 253 Татарбунарська 417 Татарська 469 Творча 475 Театральна 37 Теліги 233 Темницьких 385 Тена 489
Теребовельська 144 Tq)neijbKoro 357 Тернова 410 Тернопільська 280 Тершаковців 219 Тесленка 446 Теслярська 455 Технічна 99 Тиверська 281 Тиктора 93 Тимошенків 312 Тисова 452 Тичини 478 Тіниста 409 Тісна 388 Ткацька 485 Тобілевича 336 Томашівська 462 Томашівського 116
I Топольнии провулок 469
II Топольний провулок 469
III Топольний провулок 469
IV Топольний провулок 469
V Топольний провулок 469
VI Топольний провулок 469 Торгова площа 68 Торф’яна 449
Трависта 142 Трещаківського 361 Трильовського 290 Тролейбусна 350 Тростинна 463 Трояндова 140 Трускавецька 350 Труша 311 Трясила 459
Туган-Барановського 216 Тунельна 457 Турецька 132 Туркменська 148 Турянського 418 Тучапського 489 Тюльпанова 362 Тютюнників 257
У
Угнівська 450 Угорська 278 Удатного 441 Ужгородська 184 Узбецька 486 Уманська 470 Університетська 106 Урожайна 341 Устияновича 98
Ф
Фабрична площа 384 Федьковича 335 Фещенка-Чопівсьіюго 464 Филипівка, район 507 Фіалкова 448
12. Довідковий покажчик вулиць, плющ і районів Львова
Філатова 208 Флінти 363 Францівка, район 509 Фредра 125 Фридрихівка 504 Фридрихівка, район 504 Фурманська 93
Харківська 174 Хасевича 460 Хвильового 478 Хімічна 447 Хлібна 235 Хмільова 470 Холмська 458 Холодна 464 Холодноярська 342 Хорватська 419 Хоробрих 370 Хортицька 283 Хотинська 400 Хоткевича 288 Художня 329 Хуторівка 282 Хуторівка, район 508
Цегельського 310 Церетелі 411 Цетнерівка 201 Цетнфівка, район 506 Цехова 428 Циганівка 447
Чагарникова 385 Чайковського 111 Чарнецького 155 Червона 307
Червоної Калини проспект 287 Черемхова 451 Черешнева 253
Черкаська 143 Чернеча Гора 175 Черника 145 Чернівецька 397 Чернігівська 204 Чесанівська 460 Чехова 206 Чечета 390 Чигиринська 476 Чижевського 388 Чикаленка 464 Чмоли 284 Чоловського 405 Чорновола проспект 437 Чорноморська 183 Чубинськрго 458 Чуваська 367 Чугайстра 409 Чукаріна 288 Чумацька 154 Чупринки 394 Чучмана 488
Ш
Шараневича 405 Шатківського 141 Шафарика 239 Шахтарська 291 Шашкевича площа 80 Шведська 420 Шевська 7,20 Шевченка 413 Шевченка проспект 118 Шептицьких 82 Шеремети 449 Широ^ 393 Шишманова 154 Шімзерів 213 Шкільна 483 Шкіряна 476 Шкрібляків 342 Шолом-Алейхема 425 Шопена 90
f243бі^лищ Ub€o6a
Шота Руставелі 250 Шпитальна 432 Шполянська 471 Штіллерівка, район 507 Шуманівка, район 507 Шумського 310 Шухевича 127
щ
Щекавицька 404 Щепкіна 88 Щепова 455 Щирецька 368 Щоголева 143 Щурата 472
Ю
Юнаківа 408 Юнацька 141
Я
Яблунева 457 Яворівська 417
Яворницького 366 Яворського площа 21 Ялівець, район 506 Яловець 241 Ялтинська 155 Яна Жижки 40 Янева 344
Янівське Оболоння, район 509
Янки Купали 487
Яновського 460
Януша 488
Японська 321
Яреми 296
Яричівська 150
Ярова 242
Ярослава Мудрого 401 Ярослава Осмомисла площа 69 Ярославенка 277 Ярославська 459 Ярошинської 238 Ясна 407 Яцкова 418
Довідковий покажчик парків Львова
Ботанічний сад Львівського
Національного університету 201 Парк Боднарівка 293 Парк Високий Замок 164 Парк Горіховий гай 296 Парк Залізна Вода 280 Парк Замарстинівський 505 Парк Знесіння 505, 506 Парк імені 700-річчя Львова 445 Парк імені Богдана Хмельницького 132, 296
Парк імені Івана Франка 109
Парк Левандівський 503, 509
Парк Личаківський 198
Парк Піщані Озера 500
Парк Погулянка 228
Парк Скнилівський 363
Парк Снопківський 261,263,501,507
Парк Стрийський 294
Парк Студентський 300
Парк Шевченківський Гай 506
ЗМІСТ
Вступне слово 5
1. Центр 7
2. Між вулицями Богдана Хмельницького і Личаківською 134
3. Між вулицями Личаківською і Зеленою 187
4. Між вулицями Зеленою і Стрийською 243
5. Між вулицями Стрийською і Кульпарківською 292
6. Між вулицями Кульпарківською і Городоцькою 351
7. Між вулицями Городоцькою і Шевченка 373
8. Між вулицями Шевченка і Замарстинівською 413
9. Між вулицями Замарстинівською і Богдана Хмельницького 465
10. Як змінилася мапа Львова 492
11. Районування Львова 504
Довідковий покажчик вулиць, площ і районів Львова 510
Довідковий покажчик парків Львова 526
Інформаційно-довідкове видання UtbKO ЛЕМКО. Володимир МИХАЛИК, Георгій БЕГЛЯРОВ
1243 вулиці Львова
Редактор — Олена Волосевич Макет і комп’ютерна верстка Гзоргія Беглярова
Підписано до друку 07.08.09.
Формат 70x100/16.
Папір офсетний. Друк офсетний.
Умови, друк. арк. 42,9. Умови, фарбо-відб. 43,4. Наклад 1000 прим.
Видавництво «Апріорі»
79000, м. Львів, пл. Катедральна, 2/4.
Для листів: Україна, 79000, м. Львів, а/с 242. тел./факс (032) 235-62-18,
Моб. 8-050-132-42-75; 8-050^30-37-10.
E-mail: apriori_kniga@mail.nj.
Свідоцтво держреєстру: серія ЛВ № 20 від 15.08.2002 р.
Лемко І., Михалик В., Бегляров Г.
Л 444 1243 вулиці Львова. - Львів: «Апріорі», 2009. - 528 с.: 574 іл.
ISBN 978-966-2154-24-5
Книга містить світлини та інформацію про назви і найважливіші адреси усіх 1243-х львівських вулиць, площ і проспектів протягом Останніх сімдесяти років.
ББК ТЗ(4Ук-4Лві-2Львів)