Євген

ШЛЯХОМ

НА

Онацький

РОТТЕРДАМ

Езуреп

ОпасКкуі

Євген

ТНЕЗМАУ ТО ВОТТЕРОАМ

Онацький

Шляхом на Роттердам

ж

НО САМІМО А РОТТЕВРАМ

ЧФіазрогіапа.огд.ма

ЗЕБЕРОІАК

ВОЕМОБ

ЛЛІАМ,

РОВІІЗНЕВ

АІНЕБ --

1983

ВИДАВНИЦТВО

ЮЛІЯНА

БУЕНОС-АЙРЕС

--

СЕРЕДЯКА

1983

ВСТУПНЕ
Тираж

слово

Кожного року згадуємо про геройську смерть основоположника
сучасного українського націоналізму,

750 прим.

сл. п. полковника Євгена Коновальця, провідника ОУН
і голову Проводу Українських Націоналістів, що згинув в Роттердамі в дні 23-го травня 1938 р. Кожного
року говоримо на святкових академіях чи жалібних
сходинах про його життя і смерть, як і про те, що

він впав у нерівній боротьбі з рук підісланого большевицького агента. Кожного року в місяці травні правимо

за його світлу пам'ять

тиці живих
Це ми

Обкладинка

у виконанні

графіка

Володимира

Каплуна.

вже

ства

всі знаємо,

Коновальця

могли

"РОВВЕСО",

Іа Їсу 11.723

Дуда.

свого

далеко

ніхто

поляки,

ки-

не

всі знають,

не

знав

бо, мовляв,

--

що

вбиз-

Коновалець

1102

безпідставні. Скоро виявилося,
згинув в атентаті, приймаючи

довіреного
, «зв'язкового»

домлення»,
Доггедо

але

й складаємо

в Роттердамі.

керував усією
акцією, яка
була
спрямована
проти
Польщі, як теж були чутки, що це могли зробити німці, щоб «зліквідувати»
ті, евентуальні, зобов'язання,
які вони могли мати перед ОУН на випадок війни з
большевиками й усунути невигідного їм провідника --

ІМРЕЕ5БО ЕМ РА АВСЕМТІМА
РБІХМТЕР ІМ АВСЕМТІМА
Сігайсов

з СУЗ

доконати

то ті чутки були
полк. Коновалець

Тайегез

Панахиди

могилу

як дійшло до Роттердамської трагедії, яка передісторія того підлого вчинку «націоналіста» зі Східніх Українських
Земель, Валюха, що передав йому змайстровану большевиками розривну бомбу.
Щоб розкрити більш докладніше цю передісторію
ми зібрали в цій книжці праці кількох авторів, що насвітлюють Роттердамську трагедію та її дійових осіб
з різних точок зору і дають аналіз тої трагедії та її
виконавців, яка щораз більше стає перед нами незакритою правдою. Коли на Західніх Українських Землях при кінці травня 1938 р. були здогади -- бо ж про
зв'язки

Фивда Беспо є! дербзіїо сше тагса

квітів на його

що

насправді

3

СУЗ

«важливі

що
від
зві-

були вибухівкою.

-- б

Автори, що їхні праці вміщено в цій книжці,
різному вияснюють ті чи інші випадки, по-різному

поха-

шевики дещо розкрили карти відносно ролі свого передового агента -- головного спеца Роттердамської тра-

рактеризують дійових осіб Роттердамської трагедії. Не
нашим завданням є давати свою думку до становища

гедії -ніж це

того

подав про особу Полуведька провідний член ОУНмМ
Ярослав Гайвас в інтерв'ю, яке він уділив для журналу «Визвольний Шлях» (Лондон) п. з. «Пора висвітлити факти» (ч. 9-10 з 1982).
За час від 1926 р. по 1959 р. большевики підготовили і виконали закордоном чотири політичні вбивства українських провідників поза рідними землями,
що доказано Й вияснено, а саме: в 1926 р. в Парижі
вбито Отамана Симона Петлюру, в 1938 р. згинув з
Роттердамі полк. Євген Коновалець, в 1957 р. в Мюнхені згинув Лев Ребет, а в 1959 р. теж в Мюнхені -Степан Бандера. Своїх агентів і терен довкола своїх
жертв большевики підготовляли менш-більш 5-6 років, і вжили для того три різні пляни чи системи

чи

іншого

зауваження

автора.

тому

чи

Не

нашим

іншому

завданням

членові

є робити

ПУН-у

за

його

діяльність перед Роттердамською трагедією чи за його
думки висловлені відносно дійових осіб тієї трагедії.
Вдумливий читач і сам знайде стежку до правди та

дійде до висновку, що було зроблено добре, а що зле
в тій підступній грі, в якій з одного боку брала участь
перфідна система Московської імперії, а з другого -гурт ідеалістів боротьби за Українську Державу.
В 1958-му році, тобто в двадцятиріччя Роттердамської трагедії, проф. Євген Онацький, маючи до розпорядимости різні організаційні звідомлення, як і листування провідних членів ПУН, оприлюднив їх в «Українському Слові» в Парижі та в «Свободі» в Джерзи
Ситі п. з, «ШЛЯХОМ НА РОТТЕРДАМ». Цим започаткував він для широкого українського загалу доступ
до передісторії Роттердамської трагедії, ії в цьому його
велика заслуга. Згодом інж. Д. Андрієвський писав:
«..Наше громадянство має право дошукуватись докладних відомостей про ті події, щоб виснувати з них корисну й потрібну для себе науку». Правда, не всім
поява праці припала до вподоби. Зразу ж після Її появи в «Свободі» появились (в 1958-му році) у тому ж
щоденнику

«Навкола

мененка,

праці

інж.

Роттердаму»,
що

Дмитра

Андрієвського

а далі, праця

був в Харкові

в той

час,

п.

Олександра
як

там

з.

Се-

«діяв»

Полуведько, п. з. «Сліди Полуведька». На цьому справа дещо притихла, хоч і ПУН був видав Комунікат,
в якому теж вияснив своє становище до порушених
в праці проф. Онацького питань.
Майже двадцять років справа зависла в просторі,
аж до часу, коли то тижневик «НІлях Перемоги» (Мюнхен) в днях 19. Х 1 5, ХІ 1978 р. надрукував статтю
Зіновія Ірчанського
п. 3. «Звеличування Юди», що
була ніби відповіддю на книжечку
видану в СССР
п.з. «У кублі зрадників», в якій то книжечці боль6 --

Полуведька.
Ще більш детальні доповнення
зробив Ірчанський в цитованій вище статті,

вбивства

(лише

Ребета

1 Бандеру

вбили

тою

самою

«системою» -- ціянкалева пістоля, і місце вбивства -сходи). Невияснені ще вповні дотепер такі загадочні
смерти як смерть гетьманича Данила Скоропадського в Лондоні, чи д-ра М. Сосновського в околиці Нью-

Йорку і ряд інших. Отжеж, большевицькі агенти з наказу Кремля «полюють» поза кордонами своєї імперії на невигідних їм українських провідних людей, а
чи ми вміємо пізнавати тих агентів, їх викривати та,
евентуально, невтралізувати?
Вже старинні римляни
казали, що «історія є вчителькою життя». Що ми навчилися

дотепер з відомих і розкритих історій з большевицькими
агентами, які діяли серед української
діяспори? Чи ми й далі трактуємо їх як порядних
людей,

бо

пізнавати

то,

мовляв,

їх в наших

свої,

українці?

товариствах

Чи

та

ми

вмієме

організаціях

і не допускати їх до виконування їхніх «обов'язків»
і антинаціональних завдань?
На тому місці варт пригадати, що в політичних
справах українці керуються серцем і сантиментом, а

не розумом
на

слово,

і реалізмом.
кожному,

Через

навіть

те ми

кожному

підісланим

віримо

агентам,

роз-

--

криваємо свою душу, стаємо з ним за панібрат і поволі втаємничуємо таких фальшивих приятелів у такі
справи,

які

їм

якраз

треба

знати.

Сьогодні

нювати її, з нею не боротися -- це допомога катам,
відвічному ворогові Москві».
Знов же Дмитро Андрієвський у своїй праці п. з.

Мос-

ква вже не висилає одного-двох своїх агентів закордон, як це було перед Роттердамом; напевно висилає
їх більше, і вони безкарно гуляють собі по нашій

«Навколо

що,

користаючись

із свобід

у

вільному

світі,

те,

що,

наприклад,

статтями

суперагента

трагедії в Роттердамі. Але названими
нами
особами не вичерпується плеяда совєтських агентів,
які діяли й діють

ті статті

не

писав

сам

ШПолуведько,

можливо,

стан

аж

ніяк

не

є виключений.

Аджеж

і тепер

маємо

випадки, що деякі українські книжки видані на еміграції, є оспорювані
як
фальшивки
спрепаровані в
КГБ, але не всі тому вірять і сприймають таку писа-

нину

як незаперечну правду.
Зіновій Ірчанський у своїй

Юди»

дає

такі

статті

«Звеличування

заключення:

«Українська
тяжній боротьбі

нація знаходиться у важкій і заз Москвою
за своє
національне

і державне існування. Боротьба йде на життя й на
смерть, а найбільш важкі й підступні удари завдає

нам ворог своєю агентурою. Вона діє при допомозі
зрадників, яничарів, ворог використовує нашу легкодушність, оспалість,
пасивність,
політичну дурноту -- діє на всіх відтинках нашого національного
життя. Легковажити собі наступ агентури, недоці8 --

проти

еміграції.

Багато

з них

зде-

масковано чи самі себе розкрили перед і по Роттердамі, всіх їх тут годі вичислити. Досить пригадати

НКВД

вони були виготовлені в центрах політичної московської поліції та одобрені головною командою
НКВД,
а потім перекинені до Фінляндії, звідки Полуведько
надсилав їх, як свої, до націоналістичної преси. Звичайно, правду
сьогодні важко ствердити,
але такий

висновків:

бігти

Крутія чи Бесагу, які ще
розкрито до кінця».

Полуведька захоплювались члени ПУН, бо, мовляв,
його статті були писані в націоналістичному дусі. Мож-

ливо,

до таких

допустились, безперечно, багатьох помилок, коли не
потрапили виявити провокаторів, які створили сітку навколо полк. Коновальця, коли не могли запо-

до-

помагають -- свідомо чи несвідомо -- руйнувати свій
рідний нарід. Адже є випадки, що про того чи іншого типа Ходять чутки серед частини українців, що
він працює для ворога, але інші тому не вірять та
приймають його в себе ніби справжнього провідника
для визволення України. Нічого нас дотепер не навчило

доходить

«Центральною проблемою
в щойно переглянених подіях є питання розпізнання людей, або скорше -- викриття ворожих
агентів. Чинники ОУН

діяспорі, маючи для допомоги цілий ряд п'ятиколонників і різних ліваків, а то й наївних наших патріотів,

Роттердаму»

в пам'яті

усіх

і яких

не

Та біда не лише в тому, що не «розкрито до кінця» Крутія чи Бесагу. Ми впевнені в тому, що на
еміграції діє багато різних крутіїв чи бесаг, бо большевики
не зрезигнували з наступу
на українську
еміграцію. Можливо, що вони змінили свої пляни нищення, вже не так, щоб вбити ту чи іншу особу, а,
може, діють у тому напрямку, щоб знищити вітальну
силу української еміграції, розкладаючи її від середини.

Ми

не

знаємо

скільки

діє серед

української

це

як

більш

певне.

діяспори,
Бо

якщо

большевицьких

але
їхні

що

вони

агенти

агентів

діють --

доходять

в

секретні бюра чи фабрики американського потенціялу, то яка для них проблема влізти в українське середовище тої чи іншої організації, того чи інціого товариства, не маючи проти себе ніякої «загороди»? На
ту «загороду» держави вільного світу видають великі
суми,

вишколюють

своїх

людей

для

боротьби

з боль-

шевицькою
інфільтрацією, аналізують діяльність підозрілих людей на те, щоб у відповідний момент мати
докази їхніх «дій». Що ми в цьому питанні робимо?
Чи

й

самий

далі

маємо

сантимент,

до

большевицьких

агентів

як -- несвідомо -- мали

члени

такий

ПУН

-- 9

перед Роттердамом?

Це питання

в нас поминають

мов-

Євген

Онацький

чанкою, ніби воно для нашої діяспори не існує, ніби
українські товариства чи організації у вільному світі
є хоронені якоюсь невидимою силою від наших ворогів.

Видаючи
ми

дали

їй

друком
заголовок

цю

збірку

першого

праць

різних

Й підставового

авторів,

ШЛЯХОМ

НА

РОТТЕРДАМ

твору,

що його написав проф. Євген Онацький. Друкуємо ті
твори в хронологічному порядку, тобто так, як вони
появлялися друком.
Ми не справляли мови авторів
статтей чи листування членів ПУН, бо нашим завданням було зібрати в одну цілість всі статті про Роттердамську трагедію, щоб ми навчилися з тої сумної історії краще пізнавати ворожих агентів і в цей спосіб запобігти якійсь, можливо, черговій трагедії.

Приходить

яким

дії

резнанвченаноназанонанонананасвнанонвненжеаненасанененененананенананонанонанененананоначананфнн

кинути

Євгєн

більціе

світла

Коновалець

на

дійшов

той

шлях,

до траге-

в

Роттердамі. Свого часу, в альманаху
«Відродза 1953 р. в статті «Римські відгуки роттердамської
трагедії»", я вже торкався
цієї теми, але
тільки в її кінцевому акорді. Тепер приходить час
висвітлити її попередні етапи, що їх уже намагався
висвітлити також п. Ярослав Кутько в своїй праці
ження»

«Пекельна
Видавництво

час

сл. п. полк.

машина

в Роттердамі».""?

У ній

автор

ви-

користав був усі відомі йому матеріяли, головно протоколи досліджень голляндської поліції, і не Його вина, що тих матеріялів було замало, ії що йому прихо-

дилося оперувати або власною фантазією, або фантазією його інформаторів. Плодом такої фантазії треба,
наприклад,
уважати
розділ про «загадкового богомольця», що плакав у церкві і що, зворушивши тими
сльозами господиню помешкання, де жили визначні
чи навіть провідні люди ОУН, дістався в їх оточення і виявився потім -- Валюхом. Це мало бути, як писав п. Я. Кутько, десь у грудні 1936 р. А тим часом
шлях
Пишу

на Роттердам
це

які я мав
роф.

Євген

на

розпочався

підставі

нагоду

точних

свого

Онацький.
війни

1938 р.
даних.

часу зібрати.

Хом'як-Найденко-Пригода

Десь коло
ській пристані

5-го серпня 1933 р. в одній бельгійпричалив совєтський корабель з ван-

з Альманах Т-ва »Відродження«
хз

10 --

9-го серпня

І

Фото з-перед

Тругої світової

ще

документальних

Названа праця

видана

на 1953 р., стор. 29.

в Детройті в 1953 р.

-- 11

тажем льону. У тому льоні ніби був схований втікач
із СССР, який з допомогою машиніста-українця, ви-

сів потайки на берег. Ніч проблукав він у пристані,
а на ранок з'явився до місцевої поліції Й висловит
бажання передістатися до Чехо-Словаччини, де, мовляв, має давніх знайомих. Поліція скерувала його до
чеського
і Хом'як

консула,
переїхав

але той не спішився видати
візи,
до Брюсселю,
де знову вдався до

поліції. Поліція скерувала його до Російського Червоного Хреста (білих емігрантів), але там, довідавшись, що він українець відмовили
хай, мовляв, іде до українців.

На

тій самій

вулиці,

йому

де Червоний

в помочі

Хрест,

--

Хом'як

потрапив до одної
їдальні, і тут, обідаючи, звернув
на себе увагу господині. Розговорившися, виявив їй
свої труднощі. Господиня, знаючи особисто інж. Дм.

Андрієвського,

порадила

звернутися

до

нього

Й дала

його адресу. В Андрієвського проживав тоді й В. Сціборський, який вже на другий день писав до полк.

Є. Коновальця
«Вчора до
який

шість

(в копії і до мене):
нас прибув із Вел.

днів

тому

втік

України

із Радянщини.

чоловік,
Прізвище

його -- Хом'як. Це старий УСС і старшина корпусу
СС. Знає добре Вас і Кіндрата (полк. Р. Сушка). Після інтернування в Любарі він, із доручення команди
СС (говорив тоді персонально з Вами), відправлений
був в одній

з «сімок»

під проводом

Андруха

на

«зем-

лі»". Пізніше через фронт бригади Кіндрата був перекинений на бік большевиків. Там був до 1921 р. в
«галицькому полку», коли нарешті большевики розформували ввесь полк і позаарештовували
старшин.
Арештований
був тоді ії Хом'як.
Після
звільнення
з арешту, поступив він у Харкові на спеціяльний фінансовий курс і від того часу до останніх днів працював у Харкові в будівельному тресті, як фінансист-економіст. Має тепер 36 років і лишив в Україні дружину і 11-літнього хлопчика. Причина втечі -нагінка на галичан, яка набрала в останніх місяцях

т До Галичини вести акцію проти поляків.
12 --

масового

характеру.

раїни працювало

Назагал

у більших

на відповідальних

центрах

Ук-

становищах

і по-

садах в установах, школах та армії коло 2,000 галичан. Тепер переважну частину звільнено, інших перевезено на Советську Московщину, а частина перебуває в адміністративних засланнях
і тюрмах. Хом'яка також мали вислати на північ, і він рішив утекти.

Для

того

взяв

відпустку

до Ленінграду,

і там

че-

рез тестя дружини і при допомозі матроса Балтій».
ської фльоти (знайомого українця, і то свідомого...
Між іншим, вся Балтійська фльота складається з українців, тоді як Чорноморська -- виключно з москалів) був посаджений до трюму советського пароплава, який віз льон закордон. Хом'як не знав, куди саме приїде в Европі, бо, як звичайно, наказ про місце
призначення дістає капітан корабля вже в морі, отже
про це не міг його поінформувати приятель-матрос.
«Хом'як думав, що пароплав прийде до Німеччини,

і звідти

думав

поїхати

до Чехо-Словаччини

в на-

дії знайти старих старшин української армії. На ділі,
пароплав прийшов після шости днів плавби, -- за
який то час Хом'як мало не загинув від голоду і спеки в трюмі, -- до Антверпену...»
«Річ очевидна, що я, Андрієвський 1 Богуш (М.
Кушнір) використали його приїзд в першу чергу для
одержання інформацій.
При тому, щоб забезпечити
собі об'єктивність інформацій, нічого не казали, хто ми
такі, яких переконань, поглядів і т. п. Мовляв, ми -«просто українці, емігранти». Інформації Хом'як давав упродовж усього дня, і їх можна буде списати
для преси (очевидно, те, що можна)...»
Інформації Хом'яка були видруковані в празькій
«Розбудові Нації» чч. 3-4 за 1934 р. під літерами Н. Н.

і під заголовком «Радянська Україна». Інформації ці
були яскраво антибольшевицького і антимосковського характеру
повідали

і, як

тодішній

ми

тепер

дійсності.

можемо

ствердити,

Відповідали

вони

від-

Й тим

уривчастим відомостям, що просочувалися
з України, і тому не викликали ніяких підозрінь в можливості їх неправдивости. Це констатував і М. Сцібор-

-- 13

ський: «Інформації Хом'яка лише підтвердили відомості, які маються в пресі. Голод страшний, особливо в південній частині України...» і т. д. Не треба забувати, що Москва заперечувала тоді той голод.
Зі свого боку інж. Дм. Андрієвський пізніше підтвердив усе те, що писав до полк. Є. Коновальця

у цій справі

Вислухавши
його оповідання, він вирішив ним
заопікуватися: завів втікача до готелю і, маючи працю в бюрі, передав його іншому українцеві, щоб не
лишати його самого. Втікач виявив тому українцеві
своє прізвище (його дві світлини можна бачити в аль-

манаху УСС «Золоті Ворота»), а також іншим українцям, яких він зустрічав протягом двох-трьох днів.
Андрієвський зробив йому увагу, що так небезпечно
робити, тим більше, що він покинув в Україні жінку
й дитину.
Порадив придбати
йому інше
прізвище
Перше назвали його були Найденком, а потім перена

лошено

на

--

Пригоду.

історію,

показав

поліції,

Під

де

цим

прізвищем

Андрієвський

його

проти голоду в Україні. Пляновано мітинг,
як і видання у французькій мові. Свідчення Хом'якаПригоди, що списував свої спогади
кох місцевих студентів і що в них

про страхіття голоду, були широко
ходив
з

М. Сціборський.

мінили

кампанія

совєтські

його

зго-

усю

його

оповів

документи

і пояснив,

разом

місцевих

із Д.
газет

з допомогою кільбагато оповідалося

використані. Хом'як

Андрієвським

і подав

там

до

редакції

засвідчення

одної

очевидця,

ховаючи, природна річ, своє правдиве прізвище. На
жаль, редакція пізніше відмовилася використати той
матеріял. Десь у жовтні стався виступ М. Лемика
у Львові. Не сконстатовано, щоб цей виступ зробив

на

Хом'яка
Дм.

якесь

особливе

Андрієвський

враження.

засвідчував,

що

«погляди

При-

годи.. були досить розважні, не грішили пересадою ні
в один, ні в другий бік, хоч і виявляли впливи того
оточення, серед якого він перебував 13 років свого
життя. До большевиків і до москалів він був цілком
ворожий, однак, підносив конечність узгляднити дійсність, витворену в Україні, і високо ставив здобут-

ки українців під Советами. Цінив
льового, а також виявив симпатії

Скрипника і Хвидо Винниченка за

чому він не має документів на життя закордоном.
Поліція труднощів не робила, тільки попередила, що
він не може брати собі ніякої праці. Перший час жив
Пригода на гроші, одержані за вивезені золоті чер-

його книгу «За яку Україну?» До УНР ставився, як
до архівної справи, не шанував СВУ, за вийнятком
хіба Ніковського
та Дурдуківського,
Скоропадщину

вінці

носився з симпатією, але критично, волів бачити в
Україні націоналістичну партію, а не ОУН. Вражала в Його поглядах нехіть до релігії, через що не захоплювався й автокефальним рухом. З цими поглядами не крився, але й не виходив часто на люди.
«У приватному житті Пригода був дуже скромним, у відносинах цілком
коректним,
в грошових
справах делікатним.
Коли
вичерпалися його власні
кошти, приймав допомогу з вдячністю і, при першій

та

золотий

годинник.

Про Хом'яка запитано полк. Є. Коновальця і полк.
Р. Сушка. Ще відповідь від останнього не наспіла, як
полк.

Коновалець

в кінці серпня

Тоді Андрієвського
ня відбулося

приїхав до Брюсселю.

не було в місті, і перше

без нього.

Хом'як

привітав

побачен-

свого

колипі-

нього команданта по-військовому. Говорено про різні
справи. Полковник
розпитував
про інших
Січових
Стрільців, що залишилися в Україні. Ще під час короткого перебування полковника в Брюсселі прийшла
й відповідь

від полк.

Р. Сушка,

в якій він

писав,

що

Хом'як знаний йому, як порядна людина. Але був з
Січових Стрільцях і інший Хом'як, якого порядною
людиною не можна б було назвати.
Десь у вересні того року почалася протестаційна
14 --

ганив,

а Липинського

можливості,
ці і старався

не

сплачував
чимось

цінив.

борги.

зайнятися.

До

Дуже
Радо

націоналістів

нудився

від-

без пра-

й докладно

опо-

відав про своє родинне життя, виявляв велике прив'язання до дружини й дитини, показував фотографії... З часом почав листуватися з домашніми, висилаючи
листи до Ленінграду, звідки знайомі переси-

-- 15

лали

їх до Харкова. Часом показував одержані листи.
Так прожив другу половину 1933-го року.
«У грудні Богуш (який у вересні виїхав був з
Брюсселю -- прим. Є.О.) повернувся. До нього почав

Але тут треба згадати
з Іваном Івановичем.

прибраним

прізвищем,

ховаючись

від поляків,

які хо-

тіли його покарати за проступки, поповнені під час
українсько-польської війни; у 1937 р. вони таки його
викрили й засудили), того факту не вдалося перевірити, але Пригода дістав зі сторони трохи грошей.
Коло

нового,

1934

року

вдалося

знайти

працю

для

Пригоди, і він став
заробляти,
хоча
й нелегально.
Життя його було зовсім нормальне, поводження з знайомими приємне. Його любили та шанували українці, як

і чужинці,

з якими

він

стикався

Тим часом у Парижі сталася
Івановичем»: до М. Сціборського
кий

агент і провадив

з ним

при

праці».

пригода з «Їваном
приходив совєтсь-

довгі розмови.

Ніби також

погрожував, що, коли Коновалець не припинить своєї
діяльности проти Совєтів, то йому загрожує смерть.
Також ніби казав, що йому відомо про зв'язок націоналістів з колишнім українським січовим стріль-

цем. За відомостями Сціборського, той агент побував
ів Брюсселі. Дізнавшись про це, Богуш у розмові
з Хом'яком виразно натякав на особу «Ївана Івановича», але це ніби не справило на Хом'яка особливого враження. Треба зазначити, що й перед тим Богуш
намагався заскочити Хом'яка різними питаннями, чи
відомостями,

вище

чи думку,

щирістю

повіді.

16 --

щоб

та

тим

виявити

але кожного

цілком

спокійно

його

разу
давав

справжнє

Хом'як

Їван

той

епізод

Іванович

Ярослав Кутько у своїй книжці «Пекельна машина в Роттердамі» згадує про засоби психічного терору, що Його вживала совєтська таємна поліція для

того, щоб запрягти до свого воза того чи іншого члена
організації.
При цій нагоді він

протибольшевицької
розповів

дуже

цікавий

епізод,

що

стався

з

Дмитром

Палієвим, якому запропоновано -- листом від брата
з України -- порятувати його брата від розстрілу передачею

совєтській

яльність

українських

поліції

цінних

відомостей

протисовєтських

про

ді-

організацій.

Хпізод з Іваном Івановичем має той самий характер організованого психічного терору й шантажу. Він
знайшов свій епілог, як писав полк. Андрій Мельник
в збірнику «Організація
Українських
Націоналістів.
1929-1954» перед організаційним судом, «якого зажадав над собою Сціборський, щоб стати поза всяким
сумнівом,
виникаючим з накиненого
йому
контакту
з большевицьким
висланником.
Очевидно, -- додає
полк. А. Мельник, -- організаційний суд всеціло виправдав Миколу Сціборського і вияснив чергову спробу большевиків шляхом шантажу й терору примусити мовчати одного з найповажніших противників своїх,

незрівняного

борі».

пропагандиста

в самостійницькім

та-

(стор. 40).

Але найкраще оповісти цей епізод, що, без сумніву, маркує один із етапів «шляху на Роттердам»,
словами самого М. Сціборського, як він описав у листах

до

полк.

«21 січня

стано-

Коновальця:

1934 р.

Вельмишановний Пане Полковнику!
Стався в мене дуже цікавий випадок,

із позірною

заспокійливі

про

11

часто заходити Пригода і провадити довгі розмови,
найповніше виявляючи свої погляди. Тоді була мова,

що Пригода міг би залишитись закордоном назавжди,
спровадити свою родину, перенестися до Чехо-Словаччини,
«Коли у Пригоди кінчились свої кошти і стало
тяжко з допомогою, він ніби вдався до свого брата
(в Галичині), і той ніби позичив гроші -- кількасот
франків. З огляду на положення його брата (жив під

окремо

від-

жаю

за вказане

подати

до Вашого

який

ува-

відома.
--

17

ятель Іван Іванович, такий же чесний українець, як
і ти (я також українка, хоча і не вмію добре говорити нашою мовою, я вже стала не тою, якою ти знав
мене). Поговори, Колінька, з Іваном Івановичем
детально

і відверто

про

все,

що

тебе

цікавить

і що

для

тебе неясно. Він усе тобі порадить, як твій друг. Колюсю, обдумай все, не відпихай дружньої поради. Вернись до нас і будь нашим. Нашим другом і помічником. Гаряче люблю тебе і цілую. Твоя бідна Віруся".
Крім цього листа, сестра залучила листа й до моєї
Інни (дружини -- Є. О.) такого змісту:
Люба Інночко! Рідна моя, вплиньте на Колю, хай
він стане іншим. Клянуся вам, що він не прав. Верніться

до нас,

нам

буде

добре

й радісно.

Я, можливо,

не так Колі написала, як слід, але я без міри схвильована і мрію про те, щоб Коля був наш, Цілую" і т. д.
Перечитавши ці листи, я був заскочений. Бо з
ніяк не гадав, що моя родина знає про мої погляди
й діяльність. Листи писав я до них дуже обережні
іні про яку політику в них і згадки ніколи не було.
Крім того, я знав сестру (як і всю мою родину), як за-

кінчену людину з протибольшевицьким наставленням.
Отже, виникло припущення: або вона змінилася, або
інспірований.

лист

Я відразу поставив гостеві питання, чи сестра перебуває в компартії. Він це заперечив, хоч і сказав,
що зі змісту Її листа, в мене, на перший погляд, могло створитися враження, ніби вона не комуністка, то
в кожному разі співчуванка. Між тим, -- продовжу-

вав

він, -- все

населення

Союзу

(за вийнятком

зай-

вих, під оглядом суспільним, елементів) щиро співчуває компартії, іде з нею й Її піддержує. Коли я думаю інакше, то це моя глибока помилка. Тут він знов

висловив бажання
зати як волю моєї
останній

вислів

говорити зі мною
сестри, так і свою

його

я

подивився

ванням, і він це помітив.
-- Не дивуйтесь, -- сказав
щирий,

20 --

коли

б не

сказав

вам

на

він.
усього.

член партії ії працюю в харківському апараті. Хоч ділявка моя - - медицина й бактеріологія, проте я чинний большевик, добре зорієнтований у всьому.
Далі він детально оповів мені, що знайомий з моєю
діяльністю, знає, до якої групи належу, читав усі мої
писання в ,Розбудові Нації" (навіть уже »Українського Націоналіста? читав), , Новому Шляху", ,Україн-

ському Голосі". Читав і мою брошуру про селянство.
Одним словом, виказав таку інформованість щодо моєї
діяльности, що я був «приємно» вражений, хоч і не подав вигляду. Я його перебив запитом:
-- Це добре, що ви говорите з такою ясністю. І тому, власне, дозвольте поставити вам запит, в якому не
заховую перед вами мого здивування, і ось чому: як же,
знаючи таке про мене, ви можете мені радити вертатися в Україну? Невже ж ви припускаєте, що я повністю не усвідомлюю собі, що чекало б мене, коли б
я туди вернувся?
Він із гарячністю мене перебив:
-- Буду ще більш щирим. Я не виконую наразі
ніякої місії, можете мені в тому вірити, чи не вірити
-- ваша воля. Але, з другого боку, раджу вам і прийшов до вас не лише з доручення вашої сестри. Заявляю

вам,

що

з розмов

із певними

людьми

в Харкові

я знаю, що супроти вашого повороту там нічого не
мали б проти. Ваша теперішня протирадянська активність не є тому перешкодою. Майте на увазі, що компартія охоче має до діла з виразними, сильними, але
чесними противниками, а ви якраз такий для компартії. Знайте, що ви скорше дістали б поворот, ніж усі
ті на еміграції, які самі хотіли б туди поїхати й наМожете
робити для нас різні прислуги.
магаються
спитати -- який інтерес можемо мати з вашого повороту?

Безперечно,

у вас

може

бути

припущення,

що

зі здиву-

робиться це для того, щоб вас заманити, розстріляти
і таке інше. Коли хочете, так і думайте, але я вам
дам свої пояснення. Насамперед, нам, радянським ук-

-- Я був би не-

раїнцям, потрібні індивідуальності, а такою ви є. Подруге, ми добре знаємо ваш соціяльний радикалізм.

щиро Й вискавласну. На цей
нього

Я

--

активний

Ви, послуговуючись

такою

термінологією,

ідеологічно

--- 21

лівих

переконань.

Ця

ваша

характерність

відокрем-

лює вас від ваших співробітників, що являють собою
недокінчений, під оглядом
соціяльним і діялектичним, елемент,
1 є представниками звичайної
реакції
(даруйте за вислів, я не хочу ображати ваших співро-

бітників). Інакше стоїть справа з вами. Соціяльні позиції, можуть, при певній контролі з вашого боку, зійтися з нашими. Лишається ваш націоналізм, вислід нічого іншого, як вашої любови до свого народу. Але ж
і ми українці. Невжеж думаєте, що гірші за вас? Я
переконаний, що вже за рік ви переконаєтесь в тому,
що сучасність, в якій перебуває наш нарід, найкраще
відповідає

всім

умовам

і перспективам

його

розвитку,

що всякі розмови й нісенітниці в справі московського імперіялізму і т. д. -- пусті слова. Власне, сама
дійсність, безпосередня обсервація її покаже вам, що
ваші націоналістичні
настанови -- хибні, і ви самі
піддасте їх основному переглядові. Між
му будівництві ви зможете знайти собі

тим у нашозастосування

в інтересах суспільности, не втрачаючи років на еміграції й не очікуючи можливо інтервенції. Бо тоді станеться

дійсний

парадокс:

ви з любови

до українського

народу й прагнення принести йому користь,
ватимете йому великими нещастями.
У

тому

дусі

багато

говорив

він

далі.

загрожуКонцепція

розмови зводилася до тверджень, що вернутися я можу, що ніщо мені не загрожує і що на Україні знайду те, чого марно тут шукаю в своїх уроєннях. Вказав

він,

(«мушу
дати

що

в місцевому

шльояльно

негайний

хід

полпредставі"

це підкреслити..»)
моєму

мене

і будуть

евентуальному

знають

готові

проханню

про візу. Зазначив він тут, що сам мешкає в полпредставництві...
Тут я не витримав і вступив із ним у генеральну
дискусію
(теоретичну).
Говорили про марксизм, діялектику, генеральну лінію, волобуєвщину, московський імперіялізм, колективізацію, підготову ХУП з'їзду і т.д, і т.д. Досить сказати,
що
розмова
йшла

9 політичне
22 --

представництво,

тобто, амбасада СССР.

шість

він

Спочатку

годин.

методами

дискусію

почав

агітки, а коли «обмацав» мене, як противника, почав
говорити здержаніше, витримано й розумно, заявляючи, що йому «приємно зустріти в мені сильного опонента,

він і передбачав».

що

Була розмова й про галичан,
нетерпимість (видно, вони таки
Україні).

Дійшло

до того, що

до яких виказав він
в
добре знасолили"
зазначив,

навіть

він

що

моя співпраця з галичанами принесе мені ще жорстокі розчарування (при тому знову попросив вибачення,
що цим не хоче діткнути моїх приятелів 1 співробітників). Говорив і про наш рух щодо можливостей мого розвитку на Великій Україні, як і на Західніх Землях. Ствердив, що на думку радянських кол, рух нати
і виглядів

неактуальний

в Україні

не матиме.

Годі детальніше переповісти цю безконечно
розмову. Тримався я в ній стримано, хоч, коли

довгу
йшло

про питання теоретичні, то сильно опонував. Це мене
ні в чому не зв'язувало, а з другого боку, я хотів
дати йому відчути, кого має перед собою.
Вкінці сказав я йому, що його ,щирість" зобов'язує й мене бути з ним ,відвертим". Отже, годі мен!
збагнути, в яких інтенціях він до мене приходить: чи

лише з доручення сестри, чи інших, далеко поважніших чинників. У кожному разі все те, що він висказав, дає мені підстави думати, що пропонує він мені
виїзд не персонально (сам натякав, що ,десь" про це
були розмови). Говорячи до нього, тим самим відпохто

відаю

тим,

навіть

дивує,

його

вислав

до

мене.

Моя

на його пропозиції -- ні, і то категорично
як

він або ті, що

з ним,

відповідь

-- ні. Мене

могли на одну

хвилину припустити, що я можу зійти зі своїх позицій. За Україну борюся і буду боротися. Йому -як людині розумній і культурній -- не потребую доказувати, що як я, так і мої приятелі змагаються не
за

,польський",

,німецький"

чи

який

інший

імперія-

лізм, лише за добро українського народу і проти імйому
Нагадуючи
московсько-польського.
періялізму
заяву про можливість бути нам взаємно джентлменана різниці наших позицій, прошу
ми, не зважаючи

-- 23

його

єдине

якихось

--

щоб

нещасть

заявляю,

відповідь
для

моєї

моя

не

родини.

спричинилася
Одначе,

з

до

місця

що коли б ГПУ чи хтось інший хотів би те-

роризувати мене, використовуючи для цього мою родину, то, хоч ця обставина коштуватиме мені великих
моральних

позицій

лить

ще

терпінь,

і не

одначе

послабить

більше...

ні на

волі

У тому

до

йоту не

захитає

боротьби.

дусі прошу

його

Хіба

моїх

поси-

поінфор-

мувати й сестру.
Мої висновки. Історія загадкова. Гадаю, що лист
сестри інспірований або терором, або її -- легковірну
жінку -- переконали в тому, що мені нічого не за-

грожує, що я можу вільно вернутися, влаштуватися
і навіть бути там потрібний. Дивний збіг обставин:
якраз

її добрий

приятель

їде

до

Парижу,

в міжчасі

попадає їй до рук комуністична газета, де писано про
мене; цей добрий приятель, виконуючи прохання сестри до мене, мав одночасно нагоду говорити про мою
особу в Харкові і т.д. Версія шита білими нитками,
але їх мій гість пізніше й не старався надто закривати. Очевидячки,
знаючи, що маневрувати
довго не
вдасться, рішив іти ясною тактикою пробоєм, лишаючи мені висновки й гадаючи (зрештою, правильно),
що прямолінійність збудить у мене більше довір'я й
поваги, ніж крутійство. Тим більше, що його пропозиції підперті були оритінальним листом моєї сестри

(залучено було й її фотографію).
При тому всьому зазначу, що листи надавав я
додому з адресою не своєю, а Інни. Як удалося Їм так

швидко викрити (тим більше, що й прізвище заміжньої сестри не таке, як моє), холера його знає.
Можу передбачити, що, крім мети розмови зі мною,
малося на цілі познайомитися -- як і де я живу, огля-

нути помешкання і т. д.
Коли взяти на увагу, що
у певних сферах кружляли чутки про певні наші наміри, чого полпредство не могло не знати (інформації
Борщака)", то тут можуть приходити під увагу й пев" Професор Ілько Борщак,

дозрівали
24 --

якого В тому часі в Парижі пів радянофільстві.

ні супроти мене ,превентивні" можливості. Як би там
не було, але під слушним претекстом цій людині просто з полпредства вдалося попасти до мого помешкання! Могла, отже існувати мета розвідча, - для яких
цілей -- мені тепер годі сказати.
Тепер все це обдумую і під свіжим враженням

пишу вам цього листа. Найбільше муляє мене така
думка: чому власне до мене явилися з такими пропозиціями,

а

скажім

не

до

Андрієвського,

Онацького,

Богуша-Кушніра і т. д.? Адже й до них могли знайти певні претексти. Наразі кінчаю і прошу вас висловити мені свої міркування...»
Але одними відвідинами
Івана Івановича
справа
не скінчилася, і 29-го січня 1934 року Сціборський
знову писав полк. Є. Коновальцеві:

«Дорогий
Спішу

Полковнику!

довести

до

вашого

відома

наступне:

Вчора

(в неділю) ввечері до мене знову з'явився посланець
моєї ,сестри". На цей раз візита його мене здивувала, і прийняв я його дуже зимно. Сказав, що після

наших розмов ніяк не гадав його вже бачити, не кажучи вже про те, що, як видно, він і сам це розуміє
-- Його візити мені не бажані з різних поглядів.
У відповідь

він заявив,

що

слова

мої його

не ди-

вують, але обставини змушують його зігнорувати незручність його
власного
становища
(настирливість)
і просити мене його ще раз вислухати.
Я тоді відповів, що, зрештою, вислухати його -оскільки це мене ніяк не в'яже -- можу. Грала тут
у мене ролю безперечно цікавість, бо такого «фрукта» надибувати кожного дня не так легко!
Почав він з того, що в першій своїй розмові був
дуже здержливий, і всього того, що мав на увазі, не
висказав. Хотів він попередньо пізнати й промацати
мене. Враження, яке набув він із нашої першої роз-

мови, його не завели. Все це змушує й навіть зобов'язує Його висказати все, що має, з повною недвозначністю, тим більше, що тут він виконує не свою ролю...
Указав теж, що вважає мене за надто вправленого й
розумного, щоб я міг все це пояснити заходами сестри

-- 25

які безперечно

існують

і які стараються

всяку нагоду для того, щоб обмежити
формою, хоч і соціялістичний змістом,
раїни.

Отже,

витворюється

налізм, що теоретично
родові -- на практиці

парадокс

присвячує
буде його

використати
національний
розвиток Ук-

--

коли

націо-

себе служенню нагробокопателем,
бо

й сам не зробить і унеможливить нашим людям на
Україні вести творчу роботу.
Висновок із того той, що ті представники нашого
руху, які дійсно хочуть корисно прислужитися народові, повинні йти на Україну і там творити здобутки,
посилюючи тих наших людей, що тепер там ведуть
цю роботу. Розглядаючись серед чільних представників нашого руху, уряд наразі, крім мене, не бачить
нікого, з ким можна було б говорити. Щобільше -мій поворот міг би створити певний, корисний урядові перелом
в настроях і тенденціях
націоналістичного руху.
Мій гість вказав мені, що стверджує
наявність
інтересу до нашої акції збоку певних комсомольських
і націонал-комуністичних кол, при чому цей інтерес
найбільше -- оскільки йде про осіб -- пов'язується
ніби зі мною. Він не може пояснити, чому, але стверджує, що моя особа найбільш толерована в Україні,
мене вважають теоретиком і практиком націоналізму.
Може, -- сказав він, -- це пояснюється тим, що, при
галицькій
більшості,
ви, як
наддніпрянець в ПУН,
виказали

найбільшу

активність.

Все

це

дає

урядові

підставу думати (і це висказує він мені цілком відверто), що моє переключення в радянський табір мало б велике

значення,

яви

руху

нашого

послаблені.

раїні

Ясно,

виступів

кривати

бо в цей спосіб

в Україні
що

і цілої

дотеперішні

від мене

були
уряд

серії лекцій,

уже

перші

про-

б спаралізовані
вимагав

й

би в Ук-

де я мав

би ви-

,помилки".

Говорить все це він мені виразно і може навіть
безцеремонно, але не тому, що уряд уважає мене за
безхребетну
людину, яка має здібність переходити
з табору до табору. Дивляться там на мене цілком
противно, хоч і знають не лише всі версії, а навіть
28 --

агентом.

чинників

інших

мене

кваліфіковання

джерела

точні

такі

Уряд

зпольським"
провокації

та

відки-

дає й трактує мене з усіх членів ПУН за людину, яка
найменше здібна себе розмінювати і посідає навіть
певні прикмети фанатизму. Але це уряду не лякає.
Там переконані, що моя участь у нашому русі -- це
помилка й непорозуміння. Досить мені буде приїхати
в Україну й приступити до роботи, як я сам переконаюся в фатальності своїх помилок і стану одним Із
тих,

який
Я

чолом
буду

не

буде

зміст

владу.

радянську

захищати

наводити

відповідей

моїх

і аргту-

ментів, бо ви й так легко можете їх передбачити. Назагал гість твердив, що я помиляюся, і в тому вся
зовсім у відмінний
сучасна трагедія. Зокрема,
моя
спосіб

трактував

постать

ре знає

і якого вважає

прагне

добра

для

якого

доб-

людину,

що

і діла Постишева,

за чесну, ідеальну

України.

те,

Все

що

пишуть

тут

про

нього, -- брехня...
на потенціяльні можливості
Далі він, вказавши
цей не має провідників, які
що
сказав,
руху,
нашого
ту потенцію використали б навіть при найбільш сприятливих умовинах. Попросив у мене дозволу схаракокремих
ПУН, вказуючи,
представників
теризувати
що говорить це не від себе, а подає опінію про нас

з усіх - дуже добре відомі. Вийнятком
мене мова вже була. Щодо вас, то ви --

усіх, де ми
ви і я. Про

людина розумна і добрий тактик. Не маєте,
прикмет вождя, на яку то ролю рефлектуєте.
раїні знаний (підставно чи безпідставно
справа), як німецький агент, і це навіть

одначе,
На Ук-

-- це інша
у прихиль-

них до нас колах вашій особі дуже шкодить. Як галичанин, ролі в Україні не відіграєте. Про інших опінія ще гірша. Гість навіть перед тим просив мене не
ображатися за моїх приятелів, бо не хоче завдавати
мені прикростей або змушувати до реагування, а подає лише опінію уряду: 1. Андрієвський -- «інтелітентський суб'єкт з містичними шуканнями. В практиці -- ніщо.

тинець
видумає

--

Людина

«пильний
і не

дасть

--

не

і не ваша». 2. Мар-

наша

працівник.
більшого».

Обмежений.
3.

Богуш

Нічого не
--

(дійсне

-- 29

й випадковістю

хання

Тут
ручення

до

мене

Справа

візити

стоїть

тільки

на

про-

глибіце.

нарада, в якій, крім Чубаря, брали участь
Любченко, Балицький і Порайко. Директи-

цієї наради

супроти

мене

він

і виконує,

як

пред-

ставник українського
радянського уряду.
Уряд пропонує мені поворот на Україну, гарантує мені не тільки безпечність, але й повну спроможність відповідальної праці на користь свого народу в цій ділянці, яку
я сам оберу. Там усвідомлюють, що акт цей, у випадку

моєї

засадничої

згоди,

не так

то

легко

було

б пе-

ревести, але все це далося б виявити, усталити і оформити нашим пізнішим порозумінням.
Його завдання
й полягає в тому, щоб ту засадничу згоду від мене
дістати,
зицію.

або

--

цілковите

Щоправда,

мене,

але

мені

не

таке

заперечення

заперечення

в часі минулої
висказав.

розмови,

Тепер

це

на

цю

він уже

коли

пропо-

дістав

від

він усього ще

й виконує,

а

там

моя

справа...
Вислухавши це, я поставив йому запит приблизно такого порядку:
-з- Я абстрагую й не вглиблююся в причини, дуже дивні для мене, чому уряд власне до мене звертається з такою пропозицією, а не до інших представників Організації? Але -- що найголовніше -- на
якого біса здався я, з своїм минулим, сучасним, з своїми

поглядами

і наставленням,

тому

урядові?

Я

йду

найдальше і ці заяви про мої здібності, енергію, вартість фахівця і т.д. які ви минулого разу мені висказали, приймаю не за маневр з вашого
боку або
компліменти, а за правду. Виходжу з такої пресумпції не тому, що вірю тим вашим заявам, але для того,
щоб, припускаючи актуальність цього моменту, могти
логічно

думати

до

кінця.

І мені

просто

в

голові

вкладається, щоб навіть наявність моїх прикмет
ли б ви їх справді визнавали)
була настільки
уряду

вирішальною,

силав

вас

26 --

спеціяльно

щоб

він, ігноруючи

для

переговорів

все

годі думати,

що

Україна

ми, культурними

заявив він мені, що говорить зі мною з дораднаркома Чубаря. У моїй справі відбулася

в Харкові
Постишев,
ви

його

моєї родички.

інше,

зі мною!

не

(ко-

для
ви-

Бож

шений

ком

звертатися...

реальну

ностям,

то

така

й фаховими
аж

оцінку

до

своїм

здивовання

бідна

мене!

ж

силам

зростає

політични-

щоб уряд

Коли

власним

ще

у вас

силами,

зму-

я даю

ціл-

і спромож-

у квадраті.

Отже,

не ці моменти змушують вас говорити зі мною, а,
очевидно, плянуєте ви якусь акцію, що має на меті
мене знищити будь фізично, будь морально, головно
через якусь таку комбінацію, яка мала б мене скомпромітувати в очах українського громадянства й моїх
однодумців, тим самим послаблюючи наш фронт...
На це відповів він, що такі мої міркування його
не дивують. Та коли я людина реально думаюча, то
мушу

сам

відкинути

нісенітницю

підозрінь,

ніби мене

уряд хоче фізично знищити. Я мушу реально враховувати могутність радянського апарату скрізь, навіть
закордоном, і коли б Харкову була потрібна моя смерть
або моїх співробітників, то це він міг би -- і може -зробити

кожної хвилини, без ніяких для себе комплікацій. Пощо ж, коли б у них малася така мета, іти
такими складними дорогами, як заманювати мене аж
на Україну?
Після того приступив він до пояснень цілей уряду. Заявив, -- вказуючи, що минулого разу він говорив

інакше,

--

що

уряд

доволі

поважно

оцінює

не-

безпеку нашого руху для себе, особливо у зв'язку
з можливими
зовнішніми комплікаціями.
Безперечно, не в такій мірі, щоб передбачати нашу перемогу
(вона не може мати місця і про це навіть марно думати!), але в такій, що наш рух може створити деякі
комплікації

в Україні,

викликати

марні

заколоти,

які

нічим іншим не кінчаться, як новими масовими репресіями і загибіллю українських людей, до чого наш
(радянський)

уряд

не

хоче

кутом

харківський

уряд

нічого

у висліді не дасть,

допустити.

розглядає
хіба лише

Власне

нашу

під цим

акцію.

Вона

буде виспекульо-

вана закордонними чинниками, а це приведе до тоге.
що будівничо-культурна робота на Рад. Україні буде
ще більше внеможливлена, і тою обставиною скористаються відповідні шовіністичні елементи в Москві,

-- 217

прізвище

знає

безперечно)

--

«отставной

чєлавек»

себто «здемісіонована людина». 4. Ріко Ярий (так сказав) -- «зручний практик, добрий агент для доручень,

людина політично примітивна, крім того чужа». 5. Онацький -- «нічого собі, як публіцист. Обиватель, міщанин». 6. Капустянський
-«людина безхребетна.
Піде туди, хто більше дасть. Знаю, що давали йому
уенерівці гроші (1,500 фр.), і він у свій час до них

не пішов. У вас має

500 фр.

(яка

гочність!).

Різниця

в цій ії другій сумі невелика, щоб на підставі того робити осуд про його стабільність. Випадкова в русі

людина».

7. Сушко -- «типовий офіцер, нічого собою
Згадав і Бойкова, говорячи про діяльність
місцевого Союзу, про який там також усе знають
не уявляє».

«Типовий примітив».
«Українське
Слово», яке
-- це для вас самих
скандал.
Салдафонська

цистика. Дивуюся, що дозволяєте
вати».
Назагал виявив надзвичайну

наших

справах.

щось

видає,
публі-

подібне

вида-

поінформованість в
Я мусів зробити великі зусилля, щоб

слухаючи

це

натомість

«Розбудову

все,

робити

байдужий

Нації»,

«Новий

вигляд.

Хвалив

Шлях»

і «Ук-

раїнського Націоналіста». Дійшло до того, що відозву
в Іі-ому числі «Українського
Націоналіста»
признав
за мою. На мій запит -- чому так думає, відповів
усміхаючись: «Пізнати по стилю...»
Далі зазначив,
що рік тому при харківському
апараті створено спеціяльний відділ, завдання якого

полягає в студіях і обсерваціях нашого руху, людей
виявів, плянів іт. д. Кинув при тому:
-- Нехай не дивує вас наша
поінформованість.

Ми

все знаємо, І вміємо знати, коли того хочемо...
Говорено про акт Лемика. Признав його «безглуз-

дим».

Висказався,

чуття

міри.

що

Бо можуть

повинні

в

дальшому

мати

по-

бути «реванші», і то по всій
лінії...
Конкретно -- найбільший інтерес у русі представляю для них я, і мене хоче уряд до себе приєднати. Коли
тверезо думаю, мушу на цю пропозицію
пристати:

30 --

б могли

які

себе!

навколо

Погляньте

-люди,

Де ваша
все

те

зробити

Де ті

база?

величезне,

до чого

маєте аспірації? Ви матимете проти себе весь нарід..
Що відповідав я на все це, також не описую, бо:
і так для вас ясне.
Наприкінці він заявив, що можу думати впродовж
двох-трьох

місяців

відповідь.

і дати

Час

ще

чекає...

Коли б я, одначе, хотів поїхати в Україну на місяцьдва, для обсервації і розмов із членами уряду, то це
можна

за

полагодити

днів.

кілька

Гарантії

своєї

без-

печности я можу сам встановити і їх ставити умовою,
нку там приймуть.
На все це я відповів по всіх пунктах -- ні.
Розійшлися ми в глуху ніч, коли не було трамраїв.
Гість сказав, що не знає дороги і просив мене
перепровадити його до якогось авта, яке, може, ная в малому містечку під Парижем
дибаємо. Живу
(6 кілометрів), де вночі ані душі. Коли Інна почула.
про те, що я маю з ним вийти (була вона весь час у
сусідній кімнаті), то вийшла з перекошеним від страху обличчям. Той помітив і сказав з саркастичною
усмішкою:

-- А може боїтеся?
Перспектива йти з ним не всміхалась.
Тим більше, що до місця, де вночі бувають тут
авта, треба було йти коло двох кілометрів Вінсенським лісом, де і вдень мало хто в цю пору буває, а
вночі то й мови немає. Пригадалась історія Кутєпова". Та відчув, що нізащо не дам підстави йому думати, що я -- боягуз.
У

відповідь

до другої кімнати
швидко

його

на

цей

запит,

по плащ,

наладував,

я

всміхнувся

ії ми

вийшли.

Дорогою говорили мало, а коли йшли
усе мовчав. Лише при виході сказав:

з

і пішов

де був і мій бравніні.

Там

лісом, то він

Білогвардійський генерал, якого єхопили в Парижі
шевики 26. січня 1930 р. і слід по ньому пропав.

боль-

-- 31

-знаю...

Вітайте

пана

Євгена

(себто

вас),

--

я

його

Відповіді сестрі я через нього не передавав, липе просив їй все переказати. Питав також його відверто, чи що загрожує моїй родині (бо вже в попередній розмові зазначив, що і репресії супроти
неї
мене не спинять).
Він відповів, що не думає, але не знає, яке станозище

займе

до

мене

сама

родина.

Тут

знову

під-

креслив, що хоч сестра не в компартії, але дуже авторитетна і впливова в колах радянської суспільности, як суспільний робітник. Виявляється, вона за ці
роки стала лікарем в галузі фізкультури.
Ось зміст всієї цієї історії. Прошу абсолютно ховати її в тайні. Поінформуйте лише Богуша, а крім
того,

копії,

силаю

тегоричним
Бо

як

цього,

Мартинцеві

коли

так

та

домаганням

вийде

і попереднього

Андрієвському

в наші

нікому
ширші

про

листа

до

це

кола,

то

з каоповідати.

не

може

розголосу, а це абсолютно небажане. Чекаю
поглядів і умозаключень на цю справу.
П.С.

Тепер,

зорієнтувавшись,

як

я ви-

відома

вони

набути

ваших
Ваш...
поінфор-

мовані в нашій справі і як пильно її студіюють (він
сказав, що стежиться скрізь за кожним нашим кроком), мушу дуже
добре
передумати
над методами
ставлення нашої роботи на Східніх Українських Землях

(виїзд

до Фінляндії

і т.д.).

Плян

той

повинні

ми

якнайкраще виміряти і його заканспірувати, бо партацькі методи з нашого боку можуть принести лише
шкоду..»

ж
Полковник

Євген

Коновалець,

пишучи

до М. Сці-

борського 7-го лютого 1934 р. в справі Івана Івановича, написав:
«.Оскільки ходить про саму візиту у вас Івана
Твановича та про зміст його балачок із вами, то всю ту
подію вважаю я якоюсь містерією. Після прочитання
32 --

цих звітів різні думки приходили мені в голову: їх
брати
назбиралося стільки, що просто годі мені зараз
більше,

їх на папір, тим

вами,
має в
падок,
всяку

в звязку

що взагалі,

з спра-

про які писав я вам у попередньому листі, немене теж відповідного настрою. На кожний витреба вам, на мою думку, в першу чергу за
Іван
ціну старатися прослідити, хто саме той

Зробити це найкраще можна було б, висидо Пастерівського Інституту з нрдані
когось
лаючи
ням провірити там на місці, чи направду якийсь о0сіоняк із Великої України там практикує. (На жаль, я
не маю відомостей, чи цю пораду полк. Є. Коновальця було виконано -- Є. 0О.). Не знаю, чому ви під час
першого побачення з ним не зажадали від нього пр
вища й евентуально його адреси.
Я щораз більше схиляюся до думки, що як сама
візита його у вас, так теж і зміст його балачки з вами -- все це справи, аранжовані в самому Парижі,
і його твердження про спеціяльне засідання радянського уряду, а зглядно Політбюро, просто видумані.

Іванович.

Значить,

заходить

необхідність

по

змозі

якнайскорше

змінити вам місце перебування. Найкраще було б вам
терен та сісти десь
французький
покинути
узагалі
так, щоб,

крім мене,

взагалі

про це місце

з уваги

обід-

вашого

на теперіш"

не знав. Одначе,
не наше матеріяльне положення, того роду плян так
з дня-на-день зреалізувати буде годі. Тому, на мою
думку, треба вам по змозі якнайскоріше змінити міс.
це вашого побуту, і то так, щоб про нього, крім одн
особи -- скажім, Бойкова -- ніхто більше на французькому терені не знав. Найкраще було б вам сісти

ку ніхто більше

в якомусь провінціональному місті, де взагалі немає
українців. Ваше листування можна було б зорганізу
вати в той спосіб, щоб усі ваші листи пересилали
ви у Париж, а звідси вже Бойків міт би пересилати
випадок, про
адресатам. На кожний
їх поодиноким

цю подію нам треба буде ще особисто
ніше.

Я

вже

вам

писав,

що

думаю

точ-

побалакати

загостити

до

вас

може навіть на протязі біжучого тижня.»
Дуже рішуче й категорично висловився в цій спра-

-- 33

ві В. Мартинець, пишучи
того 1934 року:

до М. Сціборського

19-го лю-

«..Передусім
щодо розмов із Іваном
Івановичем
уважаю, що треба стрястись від першого приголом-

шувального
враження й розбирати
справу тверезо.
На справу дивлюся, як на чергову спробу розложити
Організацію,

а Провід, зокрема, а далі, як на чергову
спробу здискредитувати вас. Повторюю:
це чергова
спроба, і то не дуже вдатна, а заразом не дуже спритна. Були й більші вдатні спроби, які закінчилися ви-

елімінуванням

двох

людей

(Костирева

і Кожевнико-

ва" -- Є.О.) і були спритніші спроби, які не вдалися.
Хай вас не перестрашує поінформованість Івана
Івановича. На ту поінформованість будете інакше дивитися, коли приймете, що: а) це не поінформованість
і пляни столиці -- Харкова, а таки людей Івана Івановича

в місці

вашого

осідку;

читати

ваїні

статті

з

«Розбудови Нації», «Українського Націоналіста», слухати ваші виклади в Парижі таки не дуже велика
штука; б) щодо характеристики й інформацій поодиноких членів ПУН, то чи не вражає вас один харак-

тер цих

робила

характеристик, себто -- що характеристику
особа, а не є вона вислідом цілого ряду

одна

7 Щодо

інж,

Петра

Кожевникова,

про якого

В. Мартинець

писав у своїй книзі »Українське підпілля від УВО до ОУН,
що він виявився »німецьким розвідником«, то Я. Кутько з сво-

го боку завважив:

»Коли

Мартинець

ппсав

студій різних осіб; в) про ніякі наради уряду і т. п. мови бути не може, не давайтеся збити спантелику; що
більше,

дайтеся

збити

Пам'ятайте,

Ця інформація є невірна. Не знаю, хто в тому завинив -таємні документи, чи американська армія, що Їх захопила. П. Кожевников листом, пересланим мені через італійнімецькі

ське посольство в Москві та, Мін. Закорд. Справ в Римі, повідомив мене, що відбув десять років концентраку в СССР і робив марні спроби зв'язатися з своїми давніми знайомими.

за-

що

все

дискредитації

до

зміряє

та

одні пропозиції за другими; дуже
будуть ставляти
можливо, що з черги, замість одного чоловіка, будуть

виступати два, будуть втягатися нові особи, і можете
потім опинитися, як риба в сітці. Ті люди не знають
ніяких оглядів і не бояться -- компромітації своєї!
Отже, майте
голову на карку, бо навколо вас,

і без того закручується сітка провокацій. Хай вас при
дотеперішніх балачках про вас стріне (а це може бути пляново улаштоване!) в такім товаристві якийсь
член -- пиши пропало! Для того, прошу вас дуже -женіть у шию сволоту!..»
Але повернімо до Хом'яка-Пригоди-Найденка.

ТІЇ
Хом'як-Пригода

ми під час Другої світової війни, Отож, виявилося, що німці,
на основі документів, захоплених у Парижі, ствердили поза
агентами,

вам

унешкідливлення вас. Тому старайтеся якнайскоріше
припинити дальші розмови, бо кожна дальша розмова
щораз більше заплутує ситуацію й робить вам трудніше їх припинення. Можу вас приготовити на те, що
коли ви зараз не зірвете з тим, то вам так скоро не
дадуть спокою. Хоч ви будете відмовлятися, то вам

свою книгу, то ще

всяким сумнівом, що обидва вони, бувши німецькими
одночаєно служили большевицькій розвідці«.

коли

спантелику,

пропонують побачення з одним із міністрів, який, мовляв, нагодою приїхав інкогніто, бо й такі пропозиції
|
вже були.

не були сповіщені таємні німецькі документи, знайдені американською армією, про розстріл Кожевникова і Севрюка німця

94 --

не

На весну

вертається

1934 р. Пригода

в

почав

Україну

непокоїтися:

по-

ліція стала стежити за ним, підозріваючи, що він десь
працює, а це йому було заборонене. Поліції (товорено,
що

Пригода

зайнятий

у земляків

при

хатній

роботі,

яку дозволялося. Але вона не надто йняла віри, 1 явилась одного разу до Богуша перевірити, чи дійсно
Пригода допомагає йому, пишучи під диктат, якто дійсно робилося вечорами. Але й після цієї перевірки,
стежити за Пригодою продовжували. Це дуже всіх

м

35

в'язало, а Пригоду нервувало. Він часто скаржився на
невпорядкованість свого життя.
Десь у травні 1934 р. полк, Є. Коновалець прислав
запит, чи не було б яких

вказівок

від Пригоди,

коли

б

трапилася можливість зв'язатися з нашими людьми на
совєтській Україні через одного литовського журналіста чи дипломата, який туди вибирався. Пригода відповів, що

Нею

готовий

дати

адресу,

була -- Кузнечна

він не подав,

але дав

яка

вул. ч.
гасло:

послужила

2 в Харкові.

, Привіт

зуміє передертися через прибалтійські держави. Полк.
Коновалець приобіцяв, що подбає про те, щоб Пригода дістав пашпорт, який міг би використати. Йому
вислані були світлини Пригоди. Але час минав, паші-

порт не приходив. Пригода хвилювався,
ляв, найсприятливіший час переходу
тально.

б справі.

Прізвища

від Погребняка",

стати

Тоді Андрієвський почав
нансенівський пашпорт

бо минав, мовкордону неле-

робити заходи, щоб дідля так званих бездер-

співпраці з Проводом ОУН. Пригода назвав ім'я Куліша.
Одного разу Пригода показав листа з України, в

жавників. Наприкінці липня його пощастило отримати. Але треба було ще дістати коштів на подорож, які
добуто з приватних джерел. Аж у серпні Пригода вирушив, простуючи на Данціг і Фінляндію. Одержавши
від Андрієвського адресу Українського Бюра в Берліні, Пригода заїхав туди, і там виявилося, що з його
пашпортом
годі просунутися далі Данцігу. Протелефонували в цій справі до полк. Є. Коновальця, і, піс-

якому писали, що становище його жінки дуже прикре
і, коли він затримається довше в Західній Европі, то

ля наради, дали Пригоді ще
Іртена-Габрусевича. Завдяки

що мало б уможливити порозуміння. Але литовець на
Україну не поїхав, і ці заходи пішли намарно.
Здається, при тій нагоді була мова й про корисність

виїзду

вона

закордон

мусітиме

якогось

розпочати

не вперше виникло
Радянщину. Справа

українця

заходи

про

з іменем

розвід.

питання про поворот
стала на практичний

Тоді

для

чи

Пригоди на
грунт, коли

Пригода

одержав другого листа, в якому повідомлялося, що особи, які були заарештовані в зв'язку з його
зловживаннями (він ніби, разом з кількома іншими українцями, саботував господарські пляни, спроневіряючи державне добро, щоб воно не виходило за кордони
України; також ніби брав участь у переховуванні краденої з червоної армії зброї) вже були на волі, і йому
самому вже, мовляв, не загрожує ніяка небезпека.
Тим часом становище з працею Пригоди остаточно
попсувалося; поліція ходила за ним мало не по п'ятах,
і він був змушений покинути роботу і жити на невеличкі заощадження, що поробив за тих кілька місяВирішили

допомогти

Пригоді

виїхати

--

рейшов

советський

євського

листом

надійшов

лист

кордон,

про

з 10-го жовтня
і з Чернігова,

що

повідомив

Андрі-

1934 р. За якийсь

що

все

час

гаразд.

Так почалося листування Андрієвського з Пригодою. Провадилося воно конспіративною мовою, але
було малозмістовне. Десь, мабуть, у березні 1935 р.
Пригода повідомив, що має намір виїхати на короткий час до Фінляндії і просив, щоб хтось виїхав на

побачення. Спочатку була мова про червень, але потім, через якісь труднощі, переклав Пригода приїзд
на липень.
Про цей проєкт повідомлено полк. Є. Коновальчи

хтось

виїде на

те побачення.

З ог-

з Бельгії, де

він міг би працювати. Але для цього треба було дістати пашпорт. Ї з тим все настирливіше виринала справа
повернення Пригоди на Україну. Він запевняв, що головне для нього дістатися до Данцігу, а там він уже
36

Гельсінок у Фінляндії, де тоді головою української
громади був Баранецький, член ОУН, до якого його
й скеровано. З допомогою Баранецького Пригода пе-

ця, з запитом,

ців. То було в червні 1934 року.

трохи грошей і пашпорг
їм Пригода дістався до

з Згодом переїхав до Буенос-Айресу, і тут згинув трагічим
під колесами льокомотиви, пхнутий, правдоподібно, большевицьким агентом на те, щоб більше не вертався до Фінляндії.

7

поз

-- 3

ляду

на

те,

що

полковник

ясної

відповіді

не

нізаційним
українській

хистом,
громаді

провідне
становище
в тодішній
в Фінляндії. Через свого попередника Баранецького він зв'язався з ОУН і отримав конспіративну кличку Тогобічного, під якою дописував до

«Українського Слова» в Парижі.
В альманаху «Відродження» за 1951 рік (БуеносАйрес) вміщено світлину Української Громади в Фінляндії в 1930 році, на якій третій зліва стоїть Полуведько, а другим справа сидить Баранецький."
Отже, приїхавши до Гельсінок Андрієвський вдався до Полуведька, але біля його мешкання зустрів на
вулиці Пригоду-Найденка, який прибув за два дні перед тим і зв'язався з Полуведьком, завдяки умовленому гаслу, яке Баранецький, виїжджаючи, передав Полуведькові.
Пригода був дуже поденервований з приводу несподіваної зміни і сказав

Андрієвському,

що

ко справив на нього недобре враження.
Тому вирішено зразу до Полуведька
ше

розглянутися
Тут Пригода

в ситуації.
сказав, що приїхав

Полуведь-

не йти, а пер-

не

сам,

а з моло-

дим приятелем, який погодився супроводити його в небезпечній подорожі. Це -- колишній комсомолець, сирота,

вихований

на нього

фактично

великий

вплив.

вчитель. Розчарувавшись
в націоналізмі.
Товариш

Шригоди

чекав

дамській

трагедії

--

Це був, за свідченням Андрієвського, молодий чоловік, років 25-28, середній на зріст, чорнявий, з ти»

пово українським обличчям, спокійний, навіть повільний в рухах і в мові. Говорив розважно, подаючи інформації про подорож 1 про стан речей в Україні, і не
в'яжучись. Загалом робив приємне враження. Нервовий Пригода радо відступав йому слово.
Щойно по цій розмові пішов Андрієвський до Полуведька, нічого не зтадуючи йому про вже відбуту
зустріч. Разом із Полуведьком знайшли вони гостей
серед
скель, і відтоді
вже
полагоджували
справи
спільно.
Полуведько був дискретний і не намагався вивідувати про справу більше, ніж йому говорено. Старанно

38 --

допомагав

з нелегальним

полагоджувати

національної

побутом

праці.

Пригода

має не абиякі прикмети
кий вплив на оточення.
Тим

часом

гостей,

труднощі,

і знайшов

зв'язані

них
приміщення в своєї доброї знайомої.
Під час розмов виявилося, що Павлусь міг би залишитися
закордоном, щоб розглянутися, повчитись
і поінформуватись про український націоналізм, а, по
повороті на Україну, використати набуті знання для
запевняв,

промовця

надійшла

вістка

що

і може
до

для

Павлусь

мати

вели-

Полуведька,

що

на відлюдному

держався я, як це було в листуванні між мною і полк.
Є. Коновальцем усталено, в Парижі, куди мав при-

оподалік

що

він

має

--

шукав

Валюхом,

й

далі

народний

виходу

їхати

прибув
х Це фото поміщено

у Фінляндії

Приймаком, а найчастіше
Норбертом, а по Роттер-

освітою

у комунізмі,

місці. Його пізніше прозвали
звали Павлусем, Вельмудом,

Павлусь-Вельмуд

має приїхати
Сеник-Грибівський з дорученням
від
полк. Є. Коновальця. А незабаром приїхав і сам Грибівський.
Передаю тут слово Грибівському, що писав про
це 15-го червня 1939 року:
«Після мого повороту з США в червні 1935 р., за-

Пригодою,

За

ТУ

давав,

Андрієвський вирішив поїхати особисто. Баранецького вже тоді в «Фінляндії не було, бо він виїхав у квітні того року до Аргентини, де незабаром і згинув у
досить таємничих
обставинах. Заступав його Полуведько,
втікач із Соловецьких
островів, що швидко
здобув собі, як людина інтелігентна і з добрим орга-

на стор. 155 цієї книжки.

їздку

й

полк.

полк.
до

Коновалець.

Є. Коновалець

Гельсінок,

куди,

З початком

місяця

і запропонував
по

відомостях

липня

мені

по-

одержаних

-- 39

від Андрієвського,
ники

на

з СУЗ.

цю

мали

Водночас

зустріч

уже

15-го

липня

полковник

поїхав

прибути

повідомив

Андрієвський,

що

щоб, на ви-

падок мого припізнення, задержати висланників. Разом із полковником виїхав я з Парижу до Женеви, де

залишився

полковник,

а я, через Австрію,

Німеччину

й Литву, виїхав на північ і 17 або 18 липня прибув
до Гельсінок. Того ж таки дня ввечері бачився я з

Полуведьком

і Андрієвським,

а наступного дня з Най-

денком

того

знав

(про

останнього

я,

що

він

Хом'як,

кол. СС, що втік у 1934 р. з СУЗ..). Перед тим, заки
я стрінувся з Найденком, повідомив
мене Андрієвський, що він переговорив усі справи з Найденком,
і що

він це

Моя

все

перша

Андрієвського

навіть

списав.

розмова
мала

з Найденком

доволі

у приявності

драматичний

перебіг,

бо

ставлення ним, Найденком, справи було мені не по
нутру, чому я й дав вислів, окреслюючи це провокацією, а Найденка, як провокатора. На тому розмова
розбилася.

Після

того

зайшов

до

мене

Андрієвський

і закинув мені, що я валю всю справу, мозольно розбудовану; що він, Андрієвський, застерігається проти
того, тим більше, що за його відомостями, я мав з
Найденком переговорити відповідні технічні справи,
бо решту

він, Андрієвський,

уже

полагодив;

що,

мов-

ляв, я не орієнтуюся в справах і хочу оцінювати положення на СУЗ, не зважаючи на існуючі там фактичні умовини, 1 що це -- моя велика помилка; що
ми мусимо, на думку
Андрієвського,
застосуватися
до того, що говорять люди з грунту, а не навпаки.
Я відповідав,

що

слухати

я можу

всього,

але

йде

про те, щоб не дати себе сугерувати різним типам,
мати свій ясний погляд на справи і свій власний плян;
не захоплюватися тим, що вони говорять, а свою думку мати. При тому я зілюстрував свої слова одним
моментом, що мене зараз же насторожив, а саме пасусом у звіті Андрієвського про твердження Найденка, що в СУЗ чекають хоч би й польської інтервенції, щоб

40 --

тільки

звалити

ненависне

совєтське

«Того

висланмене,

ярмо.

дня,

себто

другого

дня

мого

побуту

в

Того-

бічного, я більше не мав розмов.
«Наступного
дня, ранком, зайшов Андрієвський
у мою кімнату і почав мене переконувати, щоб я далі
говорив із Найденком, який був у нього і зо сльозами в очах закликав його, Андрієвського, щоб на мене
відповідно вплинув. При тому Андрієвський
сказав
мені, що Найденко привіз із собою молодого товариша,

вихованого

вже

в

совєтській

дійсності

(,безпри-

зорного, дуже симпатичного, милого молодого
ка"), що його Андрієвський назвав , Павлусь"
ський

мав

документ

він на

Грищенка,

Павла

ім'я

чолові(советбез

знімки, і, мабуть, не його, як це вже сьогодні можна
сказати).
«Того ж таки дня я вибрався з Найденком у близький лісок, щоб там ще раз справи переговорити. Сказав я йому, що всі його речі, які мені довелось дотепер

чути, насторожують мене не то дешевістю, не то тенденційністю, а чимось таким, що міг би я хіба окреслити, як щось зі специфічним забарвленням, і далі

що -- з уваги на відомі практики
в ньому

не

того, за

кого

він себе

ГПУ -видає.

я вбачаю

Він

відповів,

що такий підхід у засаді правильний, при чому критично насвітлив з того боку поведінку панів у Брюсселі,

додаючи

до

того

й Іртена,

що

бачився

з

ним

у Данцігу в 1934 р. коли він вертався в СССР. Якщо
йде про нього, Найденка, то знають його з СС-ів. Сичевський (Сушко) був його командантом, і знає його
полковник Є. Коновалець. Висловлював жаль при тому, що полковник не бачився з ним ні разу (Андрієвський натомість подавав, що зустріч між Найденком
і полковником в Брюсселі
відбулася), Барановський
у своєму засвідченні писав: ,Хом'як хотів зустрітися
з Вождем. До цієї зустрічі не дійшло..", обмежуючися до короткої телефонічної розмови.. Опісля з'ясовував, що він являється висланником Організації, доволі розгалуженої, яка охоплює своїм революційним
діянням майже всі ділянки суспільно-державного жит-

з псевдо

чаєна ПУН

Габрусевича,

що працював

у Берліяї.
-- 41

тя в той спосіб,
одна-дві людини,

що в кожній
верховній
що Мають
змогу давати

установі є
почини й

контролювати їх. Казав, що добре обсаджено важку
промисловість
і легку,
комісаріят
народної
освіти
і земельний, у війську
мають
вони
в командному
складі своїх людей, і що тодішній командувач КВО"
-- Дубовий, входить у склад керівного комітету ортанізації.

При

тому

завважив,

ніяк не погоджується

що

на ведення

їх

т.

зв.

,центр"

на їх терені якихось

відірваних акцій чи актів, а всю свою натугу спрямовує на поглиблення й усеціле охоплення життя, 60

це єдино, на їх думку,

може

довести

до того,

що

Ук-

раїна одного дня відколеться від Москви.
«На цю тему зав'язувалася дискусія, при

чому я
теоретично, бо

підкреслив, що опоную йому тільки
практично про те не приходиться говорити.
«В дальшій розмові повідомив він, що їх центр
рішився підпорядкуватися Проводові і, якщо Провід
з цим погоджується, делегувати в склад Проводу члена центру,
який
би інформував
Провід у справах
СУЗ.

Водночас

(адресу

я

передав

передав

адресу

Макарові

для

--

поштового

Яр.

зв'язку

Барановському)

і просив на цю адресу спрямовувати грошові посилки, якщо ми на них спроможні, хоч питання грошей
для них не гостре. В них бо так поставлено, що
всі витрати, зв'язані з працею, покриваються конітами тих установ, що в них працюють члени центру.
Наприкінці звернув він увагу, що в нашій пропаганді б'ється по досягненнях чи неуспіхах комуністичної системи, що, на його думку, недоцільно, бо комплікує непотрібно справу
успішної боротьби.
Натомість у пропаганді треба б протиставити Москві Україну, що далеко простіше і приємливіше навіть тим
елементам, що в силу тих чи інших умовин вплетені
в діючу комуністичну систему.
«Того ж таки дня мав я змогу познайомитися з
, Павлусем". Були при тому Андрієвський і Найденко. Вдаряло мене, що при наших зустрічах не було

» КВО -- Київська
42 --

Воєнна

Округа

ніколи

Полуведька,

хоч

я

вважав,

що

він, як

добре

зорієнтований в справах СУЗ, повинен би брати участь
у розмовах. Проти того протестував Найденко. Шукав я за виясненням, за причиною, і ствердив застережливе

взаємовідношення

Найденко

-

Полуведько.

Якенебудь твердження "Найденка з побуту на СУЗ
намагався
ШПолуведько
опрокинути,
і навпаки,
при
тому Полуведько ясністю викладу і логічним розгортанням брав перевагу, і це казало мені вважати за
причину

нехіті Найденка

у відношенні

до Полуведька.

«В загальній гутірці, на яку я запросив і Полуведька, не вважаючи на протести Найденка, -- одначе
він прийшов

трохи

пізніше,

--

кинув

я Павлусеві

пи-

тання, як далеко пішла колективізація. Відповів він,
що біля 50-6095. В той мент зловив я гострий картаючий погляд Найденка, що водночас нагримав на Пав-

луся:
-- Як можете

такі речі говорити,

зація досягла

9372?

«В
окремо

вже

коли

колективі-

часі проходу я навмисне пішов із Павлусем
і спитав його, як дивляться в СУЗ на Скрип-

ника. Він відповів, що
вважають
Скрипника
нальним героем, ї що він для них усіх божище.

націоЯ ста-

рався насвітлити ролю Скрипника з іншого боку, що,
як я завважив, Павлусь слухав дуже уважно. Взагалі він прислухався всьому пильно і був спостережливим учнем. Молодий чоловік, 28 років віку, середнього зросту, добре збудований, з широким торсом, добре
відживлений,
при смаглястому
лиці, прикрашеному
здоровими білими зубами, темними очима і широкими
густими бровами, з легенькою усмішкою, притягав, як
то кажуть, до себе.
ла,

«Перед від'їздом Найденко поручив моїй опіці Павпояснюючи, що в них є плян, що Павло мав би

стати організатором націоналістичних ячейок у комсомолі. З цим я від'їхав, передавши Павла Полуведькові до

часу,

поки

можна

буде

перекинути

його

на

ін-

ший терен. Перебування Павла мало на цілі познайомити його основніше з ідеологією українського націо-- 43

налізму і дати йому
відну літературу.

можність

перестудіювати

відпо-

«Після мого повороту передав я свої спостереженЄ. К., підкреслюючи неоднократно в
розмові небезпеку, що з того зв'язку може виринути,
ня

полковникові

і тому

запропонував,

передати,

не

що

справу

зв'язуючи

його

з

Павла

мені

ніякими

всеціло

осередками,

особливо з берлінським, і, якщо треба буде Павла перекинути на інший терен, перекинути його до Сушка,
де можна було б його спокійно простудіювати й виробити собі про нього погляд.
«Було пляновано, що Павло після 2-3 місяців повинен покинути Фінляндію. На перешкоді стояла недостача документів. Я запропонував, що в крайньому
випадку міг би Павло переїхати на документ Тиктора (інж. Селешка), який і без того мав відвідати Тогобічного.
«Але від'їздом Тиктора до Тогобічного справа ще
не була розв'язана. Не було грошей, і тому Павло Й
надалі залиціався в Тогобічного. З уваги ж на те, що
Павло, переписуючись з Андрієвським,
робив доволі
шуму з приводу того, що я його держу в ізоляції, і написав

навіть

мені листа

з докорами,

я його

повідомив,

що, абстрагуючи від існуючих технічних трудноїців, він
сидітиме так довго в Тогобічного (тобто, в Фінляндії),
доки я не вважатиму
відповідним його перекинути
на інше місце...»

ж
Андрієвський з свого боку
бування Павла в Фінляндії:
«По

повороті

додому

ти листи від Полуведька
далі мешкав нелегально,

так

змальовує

пере-

Андрієвський

став

та Приймака.
не міг нікого

Цей останній
бачити, крім

дістава-

Полуведька. Став він студіювати німецьку мову, читав українські книжки, які були на місці та які над-

силав

йому Андрієвський.

годжена

справа
44 --

справа

зазнавала

часу,

Все чекав,

і він

труднощів.

могтиме

Вже

коли
їхати

буде
далі.

полаАле

в вересні Полуведь-

ко і Приймак стали турбуватися
та домагатися від
Андрієвського,
а, мабуть, і від Грибівського,
щоб
уможливлено приїзд Приймака. В той час виникли
деякі

неприємності

між

Полуведьком,

з одного

боку,

та Андрієвським і Грибівським, з другого. Річ у тім,
що Полуведько, мабуть, не зорієнтувавшись і всупереч наказові,
натякнув у листі до ШСціборського, з
яким стояв давніше в зв'язку і через якого діставав
гроші від полк. Є. Коновальця, що в нього був Андрієвський і ще дві особи, яких, однак, не назвав. За
це дістав гостру нагану, яка його дуже вразила.
«В жовтні Грибівський, не знаходячи розв'язки
питання пашпорту для Приймака, став радити, щоб
цей

останній

виїхав

на

документ

одного

з місцевих

українців. Полуведько став робити старання в цьому
напрямку, але йому нічого не вдалося. Андрієвськи!!
в своїх листах до Полуведька радив, в разі безвихідного

становища,

зголоситися

на

поліцію

і залегалізу-

вати Приймака, як новоприбулого втікача. Але Приймак дуже боявся того, що Йому доведеться пересидіти в в'язниці три місяці, і не годився на цей плян.
Він

навіть

зладив

спеціяльного

листа

до

Пригоди,

в

якім запитував його думки і просив Андрієвського
той лист переслати. Однак, Андрієвський того листа
задержав у себе.
«Листи з місця
побуту
ШПриймака
ставали
все
більш

тривожними.

Одним

із них

Полуведько

пода-

вав, що ніби побачення
Андрієвського з гостями в
скелях стало відоме поліції, яка розпитувала про нього Полуведька, ії що цей факт становить особливу небезпеку для дальшого перебування Приймака.
«Писання Приймака
ставали
дедалі нервознішті.
Він висловлював розчарування з приводу ,кустарних
методів,

легковаження

й недбалости

тих,

що

перебра-

ли зобов'язання". В другім листі, пересланім Андрієвському для Пригоди, він писав про ,тупцювання на
місці і безпомічність наших приятелів".
«Андрієвський, з свого боку, натискав на Грибівського через полк. Є. Коновальця, але нічого з того
не виходило, і він не знав, як представляється. спра-

-- 45

Ми

ва. Серед таких обставин, Андрієвський у грудні 1935
року порадив Приймакові не покладатися ні на кого
і або легалізуватися або вертатися додому. При тому
свої

зазначив

давні

розходження

їнських Націоналістів.
«Треба відзначити,

що

Укра-

Проводом

Приймак

був ніби

вражевідповіді

своїй

В

повідомленням.

останнім

цим

ний

з

він застановляється над фактом розходження і просить Андрієвського не доводити до розриву. Загалом
видавалося,

що

він

засвоїв

або бодай фразеологію,
дрієвського.
«Пригода

націоналістичні

то видно

з листів

час

від часу

листи

іде",

до Ан-

до

Андрі-

євського, -- в них він завжди
запитував
за
мака, натякав на якусь конспіративну роботу

Прийна га-

лицькому

надсилав

собі

як

кордоні,

часом

просив

надіслати

«Десь

йому

по-

коло

Різдва

п.

Полуведько

познайомив

«Павло

луведька

жив

в

кімнаті,

винаймленій

на

та переходом

із Совеєтів

до Фінляндії,

говіркий

бити

м большевиків.

Україні

народ

Рівночасно

німців

не

любить,

він

зазначав,

і, коли

б вони

си, яку я стало читав.
ців, то я йому сказав,

1936

хвилі

чекав

р. При виїзді писав

тижні

сталого

побуту

нещастя».

до Андрієвського:

не

мав

і кожної

"

Виїхав Приймак до Німеччини в доволі бадьорому настрої. По виїзді він нічого не писав Андрієвському

аж

з ним

до місяця

сталося,

липня,

і цей останній

не

знав,

що

і де він перебуває...»

ж
Селешко,

в кінці 1935-го
Павлусем:
46 --

описуючи

року,

подає

такі

побут

в

Фінляндії

спостереження

із

на

туди

і розмовляли.

Він

розпитував

Коли сходила розмова на німщо я особисто не вірю в щи-

рість німців у відношенні до України, тому йому треба мою характеристику німців брати обережно.
«За деякий час п. Полуведько сказав мені, що він
має доручення
перекинути Павла до Квропи, і що
для того треба використати мій пас. Фотографія не
зовсім підходила, тому треба було рахувати на неуважність урядовців пограничної контролі. Мені про
те нічого з Організації не писали безпосередньо. Так
було майже весь час мого побуту там. Все писалось
мені через Полуведька.
«В січні 1936 р. переводжено в Гельсінках якусь
реєстрацію населення. При тому викрито, що на ім'я
Полуведька

свій

що

товаристві
мене про
ЗУЗ, а я його про СУЗ та про тамошні настрої. З його
балачок виходило дещо інакше, як з совєтської преПолуведька,

і та, де жив
М.

і ціка-

вий. З самого початку він дуже
цікавився
нашою
заграничною політикою | багато про неї розпитував.
Здавалось, був з дечим ознайомлений. Особливо його
цікавили німці, які, як казав, тільки й можуть роз-

має дозвіл до 11-го лютого.
Він,
мабуть,
найліпше
знає, яка була дійсна ситуація коло Приймака, і наскільки алярми цього останнього і Полуведька
були

«Останні

По-

«Перше враження, що я мав, що це чоловік хитрий, не заляканий нелегальним побутом в Гельсінках

прийшли, то народ буде з ними воювати.
«Бачились
ми декілька
разів, все в

22-го січня

ім'я

в Гельсінгфорсі.

силку. Андрієвський послав дві харчові посилки на
вказану ним адресу. Першу було відібрано, а за другу банк звернув гроші, бо ніхто не зголосився.
«В грудні Андрієвський дістав повідомлення від
Полуведька, що до нього прибув М. Селешко, який

оправдані. В кожнім разі він рішив винайти розв'язку
справи з Приймаком, давши йому свій власний пацшіпорт.
Завдяки йому, Приймак
покинув
Фінляндію

ме-

не в одному парку за містом із згадуваним комсомольцем. Він не знав, що я знав про існування такого чоловіка, бо я йому про те не згадував. Його
почали ми звати Павлом.

записані дві кімнати,

Павло.

тобто

Його викликали

та, де він жив,

в поліцію,

і він

там викрутився, що забув відголоситися. Кімнату треба було ліквідувати. Павла не було де подіти, тому
Полуведько рішився взяти його до кімнати, де ми

-- АТ

треба,

той в Організації

денка

і від

нього

знає

про

все

СУЗ

і від Най-

що його
поїхав

ж.

перетранспортувати

«Часто він згадував про побачення з Андрієвським і Грибівським і твердив, що Андрієвський розуміється на справах і вчувається в положення на СУЗ,
натомість Грибівський -- ні. До Андрієвського він мав
якусь симпатію, до Грибівського ставився застереж
ливо.
«Я ствердив також, що Полуведько не долюблював Павла і казав мені раз, що якби був на місці
Грибівського, то був би того чекіста відразу відпра-

не маю

з

не

Від

знаю.

кого

Отце,

я не

--

знав.

Що

раз Полуведько

в них

сказав

мені, що в Берліні є люди, які краще поінформовані
про справу організації на СУЗ, як я, і що ті люду
писали

ті листи,

Павло

зараз

ті листи

же

нищив.

«Після одного такого листа Павло став вигукувати, що це -- ,безобразіє", що його не беруть до
Европи, і що він має відомості, що Грибівський ставиться несолідно до справи, та що ми взагалі не вміємо працювати, коли навіть не можемо перетранспортувати

листі

50 --

чоловіка

й про

мене

до

Европи

написано,

і т.п.

що

Сказав

я чоловік

мені,

що

до Европи,

значення

і т.

говорив,

того, щоб

його,

бо я

Павла,

але що я в Організації
п. З того

я

пізнав,

що

в

несолідний,

у Берліні

З різних відомостей про побут Павлуся в Берліні
варто відзначити, зокрема, те, що писав 15-го лютого
1939 р. Оршан-Чемеринський:
«В час, коли Норберт (це нове ім'я дістав Павло
в Берліні -- Є. О.) прибув до Берліну, було бюрове
мешкання (себто приміщення Українського Бюра на
Мекленбурзькій вулиці -- Є. О.) по обох боках сходової клітки.

разом жив

щоб чоловіка, який
як то можливо,
і виїхав, не помітили, що його нема.
простори великі, не все впорядкова-

Берліну.

також

для

Павлусь-Норберт

не, і все можна викрутитись. Так, наприклад, викрутився Найденко, що довго жив поза межами Советів.
«В міжчасі я також ствердив, що Павло і Полуведько діставали на адресу дівчини Полуведька якісь
було,

ніякого

мені небагато

У

поАндрієвський
Павла зразу негативно, натомість
зитивно. При деяких балачках з Павлом і Найденком він не був присутній, тому не знає, що обидва
понабріхували відпоручникам Організації.
«Сам Павло все дуже уважно перечитував совєтські газети, які я діставав. Раз ми завели були балачку про систему тамошінього правління і контролі.

листи

щоб
лише

він комусь в Беорліні передає зміст розмов зі мною,
і що звідти його інструктують». (Як пізніше виявилось, листувався Павло з Іртеном-Габрусевичем -прим. Є. О.).

вив назад, туди, звідки прийшов, бо то чоловік неКакраще.
солідний. Про Найденка висловлювався
до
був
поставився
Грибівський
що
зав мені також,

Я спитав його,
там стало живе
Він сказав, що

остерігають,

до Фінляндії

Його

вміщено

якийсь місяць

по

правому

боці, де

Їртен, відокремлено

з ним

від реш-

ти нас, що жили по лівому боці. Варили ми тоді самі,
і дуже дешево та погано, так, що зачував я від Іртена, що Норберт не хоче того їсти. Я, разом із іншими,
які

неофіційно

знали,

що

по тому

боці

живе

людина

з СУЗ, покепковували: «Гарна голодуюча Україна!.,»
.
«Бачив я Норберта тільки припадками. Іртен водив
його якось на костюмовий баль, і там бачив я його дуже задоволеного.
«Одного дня зорганізовано перші сходини з Норбертом, на яких був Ярий, Селешко, Їртен, Дік, Стахів
ія, -- чи був хто більше, не пригадую. Після сходин
призначили мене, щоб я заопікувався Норбертом на вечір, і ми обидва ходили по місті, при чому я питав

Нор-

берта про все можливе на СУЗ. Таких сходин з Норбертом відбувалося більше, -- всі відбувалися в дуже
сердечній атмосфері, при чому поодинокі з нас реферували йому певні теми, наприклад, про ситуацію в Німеччині (я) і інше.
-- 51

що його тримали так

«Норберт імовірно лютувався,

довго ізольовано, але й пізніше був зданий головно на
товариство Іртена і тратив нерви, що бувало Й у Ірте-

на. Цей останній назвав його раз, очевидно жартуючи,
збольшевиком", і тоді Норберт скаржився, мабуть, перед Селешком, і просив, щоб зводили Його з іншими
людьми, бо з Іртеном не може витримати. Селешко казав мені, щоб я трохи більше посвячувався Норбертові,
бо Іртен наставив його проти себе.
«Норберт робив дуже чаруюче враження, вмів на
все відповісти, і то в спосіб такий ,націоналістичний",
що імпонував ще більше. Раз я йому сказав:
-- Яке це втішне враження, що живемо відділені
кордонами один від одного, а як зійдемося, то стверджуємо

в

основному

згідність

поглядів...

«Дуже добре враження робила його тонкість у поведінці, приятельське ставлення до кожного. Врешті
найбільше німбу додавала його особі обставина, що
ця людина прийшла, наражуючи себе на небезпеки,
на

які

досі

дуже

мало

людей

наразилося,

--

і що

вона

вертається назад!
«Змальовуючи ситуацію на СУЗ, проводив Норберт для нас нову, але скоро сприйняту, як більшменш слушну, тенденцію: підкреслював державниць-

кі моменти в теперішній дійсності УССР, національну надійність українських
комуністів, боронив колгоспний

лад

і твердив

одночасно,

що

режим

все

ж

розпоряджає дуже поважними силами, які будуть боротися до загину. Ненавидів німців, за всяку ціну Хотів довідатися, яке їх правдиве становище до України, заступав погляд, що в ніякому разі не можна до-

пустити військової помочі від Німеччини на території
України, бо це й непотрібне -- місцеві сили настіль-

ки дужі, що не треба їм помочі.

УССР

СССР і проголосить свою незалежність.
з ЗУЗ чи з-закордону теж непотрібна:
--

Маємо

до

всього

досить

своїх

відірветься від
Всяка поміч

ли,

що

Україна

--

це

,дикі

поля?,

що

там

мільйони

гинуть з голоду, бо все ж і там, в рямцях ворожого
режиму, йде українське будівництво, а голодові історії переборщені).
«Балачок велося з Норбертом дуже багато. Коли
ставилося якесь питання, що заносило конспіративністю, то він ставав дуже суворий і просив не питати таких речей. Коли раз Дік" запропонував йому
написати
якусь
брошурку
про
положення на СУЗ
і завдання боротьби, він також розлючено заявив, що
не має ніяких доручень ,звідтам" у тій справі, отжє

й нічого не зробить.
«Одного разу я йшов із ним і ще з кимось попри
кладовище, де лежить
Азеф," і запропонував йому
оглянути
гріб. Він почервонів, якось напівображено
кинувся і заявив, що його це не цікавить.. Потім говорив з жалем
Іртенові, що його, мабуть,
підозрівають...
«Другого разу грав грамофон плиту з ,Цар унд
Цімерман", і я сказав на відому комічну басову партію бюргермайстра, що то співає цар (не знаючи тоді,
що то не була партія царя). І Норберт знову кинувся,
мовляв, це зовсім нерозумна
пропаганда висміювати
так Петра...
«Раз якось веслував я з Діком і Норбертом на
однім озері під Берліном, і Дік критикував
стан в
Організації. Я опонував, і Норберт признавав рацію
більше мені, кажучи, що Дік не повинен стояти збоку.
«Коли хтось висував перед ним великі майбутні
завдання Ярого в Організації, він заявляв приблизно,
що

не

бачить

у нього

ніяких

особливих

вартостей,

ні

якихось дотеперішніх надзвичайних заслуг.
«Норберт витрачував дуже багато грошей і раз,

людей.

«Відносно поглядів на внутрішню ситуацію в УССР я вважав Його компетентним і написав від НПС
(Національної Пресової Служби) напрямні для редак52

цій для насвітлювання справ на СУЗ, в яких пішов
доволі далеко, хоч не в усьому, по лінії з'ясовань
Норберта (підкреслював головно, щоб не змальовува-

зо

Тодішнє

псевдо

Богдана

Кордюка.

з Провідник російської терориєтичної
головний

донощаик

царської

організації, і водночає

поліції,

-- 53

у час

побуту полк. Є. Коновальця, просив мене, щоб
я взяв у полковника 5 марок. Полковник сказав мені:
-- Та ж я дав йому вчора гроші!..
Норберт чув це через прочинені двері і, взявши
від мене гроші, пішов дуже лютий з дому.
«Розказував усе з великим ентузіязмом про красу України, про веселий побут; вважав, що в Києві
й Одесі кращі будівлі, ніж у Берліні. Весь час побуту
лінюхував зрештою страшенно, заледве прочитуючи
Новий Час" чи ,Українське Слово". Раз кинувся був
на день-два до науки німецької мови, але потім кинув.
«Раз я був із ним у місті, і ми стрінули Петьку
(Кожевникова). Я шепнув Норбертові, щоб негайно йти
далі, бо це ймовірно большевицький
агент.
Він був
дуже перестрашений і з невдаваним поспіхом пішов
від мене,

щоб

Петька

не

бачив

нас..»

ж
Повернемося

тепер до свідчень Грибівського:
«Опинившися в Берліні, Павло став одразу величиною...
Полковник Є. Коновалець, перебуваючи в Берлі-:
ні, ввійшов в особистий контакт із Павлом. Павло зу-

мів

з'єднати

собі

всеціло

полковника,

переповідаючи

йому всі оті нездорові вияви ,ініціятивної групи", -можливо, ще
й в тенденційному
перебільшуванні,
В міжчасі заскочив і я до Берліну і, зустрівши пол-

ковника
--

Є. Коновальця,

Але,

знаєте,

ви

почув
на

від нього

цьому

Павлі

таке:
не

пізналися

добре і не оцінили його, як слід. Це ж прекрасний
хлопець! Інтелігентний і -- характер! Знаєте, як він
прекрасно, як правильно оцінює ролю Скрипника та
каже, що це погляд усієї молодої генерації СУЗ, мовляв, Скрипник -- це зрадник національних інтересів!

і, коли

б він воскрес,

«Порадив

я

полк.

треба було б його вдруге
Є. Коновальцеві,

щоб

вбити!

своє

за-

хоплення Павлом трохи зменшив, при чому оповів
йому про свою розмову з Павлом у Полуведька. Це
помітно зробило на полковника враження.

54 --

Користаючи з того, що того дня вечеряли ми
втрійку з Павлом і, слухаючи його деколи дуже гарячих слів, я радив Павлові, щоб не силкувався держати

бо

фасон,

віє

одно

все

від

того

а

робленістю,

на

такі речі в нас досить ніжні вуха. Зайвий бляшаний
патос! Водночас я порушив справу Скрипника і сказав, що це його наставлення для мене наглядний доказ
його неприродности й забріханости. Викликало це чималу констернацію. Павло зблід, змішався, Хоч 1 далі
обстоював правдивість того, що переказував полковникові Є. Коновальцеві.
«Коли ми залишились з полковником самі, полковник признав мені, що Павло бреше. Старався одначе, його виправдати і клав замішання Павла на рахунок чисто
узЗзагнався".

амбіції

особистої

молодого

чоловіка,

що

«Я звернув полк. Є. Коновальцеві увагу на те, що
мені не подобається це надто швидке пристосування
Павла і це його намагання переліцитовуватися в сто|
процентовості.
нагоді
Павло

«При цій
завважив, що

ре почувається,
кусити".
«Далі

і що

полковник

сказав
в моїй

що він
мені полковник,
приявності не дуже доб-

це він, полковник,
вияснював

мені,

мусить

,роз-

йде

йому

що

про те, щоб Павла до себе притягнути 1 відрізувати
його від впливів ,ініціятивної групи". Словом, як я
це

тоді

окреслив,

»Ініціятивна
справу СУЗ

ішов

на

була
група"
у своїх руках

зовсім

зайві

зпереговори".

змонополізує
певна, що
через Павла й набере пи-

Це все збагнув ,інтелігентний"
томої ваги.
і, на витвореному тлі, почав оперувати.

Павло

«Згодом переїхав Павло (йому в часі перебування
в Берліні надано ім'я Норберта) до Відня ії замешкав
у полк. Романа Сушка (у ,господаря", як його Павло
називав).

МІ
Норберт
Грибівський

Був при тому й Барановський.
Павло прощаючись,
знову сказав, що йому дуже жалко, що не мав змоги зо мною так, як з іншими, ,поговорити", тим більше, що, вертаючись з Парижу, не заїздитиме більше

у Відні

продовжує:

до

«З уваги на те, що, як я довідався
новальця, Павло досить ,пустив" гроша

ручив

я полк.

харчі.

З того

Сушкові
приводу,

взяти
як

скромні

на дуже

Павла

полк.

від полк. Ков Берліні, до-

Сушко

мені

оповідав,

Павло дуже вередував. Поза тим читав, ,по душі" говорив, залишаючи в кожного дуже миле враження.
«Одного разу на проході силкувався Павло змальовувати мені умовини советського побуту, підкреслюючи,

що

хотів

би

про

це

мені

Відповів я, що воно -- зайве, бо думаю, що
попри те, що він досі говорив, ледве чи зможе щось
цікавішого сказати.
«Опісля, в хаті, в приявності полк. Сушка, Павло
знову повернувся до цієї теми, мовляв, він мав змогу
з усіма говорити, тільки не зі мною. На це я йому
вже ,з серцем" сказав:
-- Говоріть, будь ласка, з усіма. Я тому пильно
приглядаюсь, і у свій час, на самому кінці Й говоритиму, щоб покласти на все те ,дашок".
«При тих словах я вдивився в нього пильно, він
змішався, і це змішання, думаю, спостеріг і полковник Суінко.
«При розмовах, що Павло їх вів, не бував я присутній. Познайомився він у Відні з Ольжичем, з яким
мав кілька побачень.
.
«Раз, припадково,
коротку хвилю, слухав я, як
спорив Павло з Барановським про те, наскільки ,батьнародів"

зрадив

засади

всесвітньої

свідомий,

Він

тепер

ним

перед

що

великий

і т. д.
--

Буде

виждати,

правдає

ще

що

час

з

говорити,

того

все те, про

всього

що

--

вийде,

гарячими

Можливо, що тоді я зміню своє
нього. Йоживемо -- побачимо».

сказав

я, --

чи

ділами

він

словами

треба
ви-

впевнював.

наставлення

супроти

ж

розпо-

,детальніше

вісти".

ко

Відня.

труд

революції.

Пав-

Ольжич теж залишив згадку про зустрічі з Норбертом у Відні. Згадку написано 31-го квітня 1939 р.:
«Десь у травні 1936 р. викликав
мене
Ярослав
Барановський

до

Відня

на

побачення

з полк.

Є. К.

При зустрічі в каварні сказав мені між іншим полковник, що тут є людина зі Східніх Земель, і він хоче, щоб

я з нею

побачився

і поговорив

у своїй

ділян-

ці (Ольжич був референтом культурних справ).
«До реставрації, де ми пішли обідати, приведено
за

якийсь

тен,

час

молодого

середнього

росту,

личчям.

Говорив

цією,

говорять,

як

діо. Імена,

він

якими

чоловіка.

Був

з подовгастим,
із деякою

наприклад,
називано

це

темний

ша-

правильним

московською

спікери

київського

його пізніше,

об-

інтона-

ра-

були -- Нор-

берт, Вельмуд

і Михайло. Як я чув, мав він бути цікавий на побачення зі мною.
«По обіді ми умовилися на спільну балачку і вибралися вдвох до Шенбруну. Говорили про СУЗ. Здебільшого розпитував я його. (Пізніше він казав Вож-

ло гаряче обороняв ,батька". Послухавши хвилинку
його апології й репліки Барановського, я відійшов. Віяло на мене переливанням з пустого в порожнє.
«Бачив я Павла, востанне, перед його від'їздом
до Парижу, куди його, на власне прохання, висилав

зирство до німців, -- техніка суспільно-пропагандивної праці комуністів, ніби, рафінованіша, та захоплення господарською сторінкою життя.

полк.

прямої

акції в

СССР.

в тих

умовинах

вона

кого

56 --

Коновалець,

треба.

доручаючи

Це побачення

мені

відбулося

повідомити

в малій

про

те,

каварні.

деві, що я говорив

«Між

іншим,

мало).

мав

Відчув

я тоді

Він

я в нього

з ним

дискусію

її поборював,

нічого

не

певне

говорила

пре-

на

тему

кажучи,

що
б. Мовляв,

-- 51

забивають

це - - звичайне

людей,

малих

багато

явище.

мені не революційним
видавалось
Його становище
і при тім дуже неясно обгрунтованим. Про свої тодішні і пізніші враження говорив я полковникові. Він
казав, що люди зі СУЗ мають специфічний підхід до
справ.
«При зустрічі в парку другого дня подав я цьому
чоловікові систематичний нарис нашого становищав
культурній

досить

Мій

ділянці.

сухий

ліні",

мовляв,

не

розуміли

виклад

сприй-

лише оживлено на
її. ,Хлопці в Бер-

мав він дуже пасивно. Зареагував
тенденцію в мистецтві, обстоюючи
цього.

" «Розпитував я його теж, як можна вести працю
в СССР. На запити, чи у вихованні дітей можуть застосувати вони спільне опрацювання, він раптом за"
тявся, заявляючи, що не буде говорити про методи
роботи. Коли я оповів про це полковникові, він засміявся і сказав, що люди з СУЗ взагалі не люблять
говорити про способи праці.

«Під час іншої зустрічі, разом із Барановським
і Мері (пізнішою дружиною Барановського -- Є. О.),
ньо х відносин, боро- українськи
при обговоренні схід
нив він до деякої міри колективи, мовляв, вони закполегшили
селянство,
наше
політично
тивізували
;
і сприятимуть нашій роботі серед нього.
«При останньому побаченні подав він мені докдані

ладні

установ
силати

могли

про

націоналістичні

б використати

«Кидалася
поза

на які

елеганції,

мені
як

треба

видання,

наші

в вічі

СУЗ

на

шкільництва

стан

і бібліотек,

та

адреси

в майбутньому
їх

що

над-

евентуально

люди.

в цьому

він поводився

чоловікові

в каварні,

певна

в товарис-

тві:

була в тому псевдобуржуазна форма.
«Тому, що він знав моє ім'я, ії я боявся, що воно
може колись виплисти
й пошкодити
моїй рідні на
СУЗ, просив я полковника сказати йому -- ніколи на
Україні не говорити про нашу зустріч. Є. Хоновалець

це зробив,

але від того

я або мої батьки

«Навесні
58 --

часу

діставали

1938 р.

коли

урвалися

від нашої

я знову

всі листи,

які

рідні з СССР.

був організаційно

в Відні, переказав мені полковник привіт від ,дзнайомого з СУЗ", з чого я зрозумів, що полковник мав із
ним побачення. За кілька тижнів прийшло до замаху».

ж
«Мері» з свого боку подала своє свідчення "7-го
лютого 1939-го року:
«Під час перебування Норберта в Відні познайомив
мене

з ним

лася

вчвірку

сл.

--

п.

Вождь.

сл.

п.

Перша

полковник,

наша

зустріч

Норберт,

відбу-

Баранов-

ський і я. Говорено загально. Він розповідав про свої
враження з тутешнього побуту, про життя ,там". Підкреслював різниці й доказував, що все ж таки там
можна жити, треба тільки знати обставини, вміти маскуватися, зрештою -- є всюди свої люди та великі
прсестори, що улегшують життя.
«Ми умовилися на другу зустріч вдвійку: Норберт
мав мені розповісти про життя тамтешньої молоді, головно жінок. Оперував загальниками, мовляв, кожен
може робити, що хоче, рівноправність цілковита, дуже
багато жінок
студіюють та мають
зарібкову працю
і ніяк не хотіли б повернутися на ,неволю горшка".
«Розказував, що в Організації у них є багато жінок, які дуже багато допомагають у праці, але все -загальниково, прикриваючись конспірацією, коли я питала

докладніше.

«Дуже широко розповідав про своє життя, як безбатченка. Про свої мандрівки по Криму та про життя
в Одесі серед студентської молоді.
«Це була одинока моя балачка з Норбертом удвійку. Дальше бачилися ми часто, але все в товаристві
сл. п. полковника, Сушка, Ольжича і Барановського.
Ми показували йому Відень, музеї та були на Каленбергу.
«Свої враження, які я винесла по зустрічі з Норбертом, я передала сл. п. полковникові, а саме, що
Норберт виглядає на людину, яка надто любить життя, та що я собі.представляла революціонера з СУЗ
зовсім інакше.

-- 59

«Недотягнення в нашому
розумінні
пояснювано тим, що це -- звичайний
не може знати багато, і що там зовсім
фічні

життьові

відносини

та

життя
мені
кур'єр, який
інші, специ-

праця...»

зав,

ж
Про побут Норберта у Відні пише й Барановський в своєму свідченні з 20-го березня 1939 року:
«На переломі лютня-березня 1936 року приїхав
Вельмуд

до

Відня.

Запізнав

мене

з ним

Грибівський.

Крім того бачився я кілька разів із ним у товаристві
полковника, Грибівського, Сушка, Мері та Ольжича,
а також і вдвійку. Жив він стало у Сушка. Назагал
робив позитивне враження. Із балачок з Вельмудом
залишалися

неясні

деякі

моменти,

як

його

охота

ско-

ро пристосуватися до наших поглядів і становища,
хоча він не раз і опонував, але на другий день уже
виразно
ставав на наше становище.
Відтак замітно
у нього була ,паперовість", себто формальні, декляративні різні твердження, які виразно давали відчу ти, що людина не говорить із серця, хоч ішло тут про
різні важливі, вирішальні або дуже болючі справи.
«Про ці свої спостереження говорив я полковникові. Грибівський потверджував з свого боку, що Вельмуд скоро зміняє свої погляди і відтак уперто оборо-

няє не-свій погляд, що так вражає, що видається навіть підозрілим.
«На основі спостережень, одначе, у мене не булес
так далеко йдучого підозріння,щоб мав я основу посуджувати Вельмуда в злих намірах. Все ж таки, коли

я

бачив,

що

Вождь

удвійку

з Вельмудом

ходить

на проходи, і то вечорами, то кількакратно робив я
його уважним, що засадничо недопустимо так робити, бо замало знаємо того чоловіка. Вождь твердив,
що

мусить

його

пізнати

трагічними, як вони серед нас уявляються. Твердив,
що там великий зріст українства, і, хоч форма інша,
але національна стихія все та сама.
«Правду кажучи, мені він нічого нового не ска-

і для

того

навіть

сам-на-сам

про

крім деяких дрібниць у побуті, що не мали ніякого значення. На кожен випадок, ми всі були позитивно заскочені рівнем його поглядів, зокрема, коли
він твердив, що назагал там уся молодь думає націоналістичними категоріями.
«В травні Вельмуд поїхав до Парижу, де мав бути деякий час...»

ж
Останне
Вельмуда

наше

походить

свідчення
від

полк.

про

побут

Романа

Норберта-

Сушка,

який

писав у записці з 5-го травня 1939 року:
«Наказом Голови ПУН передав мені Норберта під
опіку та для зовсім ,тихого" приміщення й передержання на деякий час напровесні 1936 року, наскільки
пригадую, М. Селешко або Грибівський. Мене попереджено, що Норберт знає моє прізвище, і що я осовідповідальність за його
бисто несу всяку
безпеку.

При тім мав я його влаштувати по можливості наших
тодішніх скромних засобів вигідно. В детальні розмови не повинен був я вдаватися, але, по змозі, прислухатися до нього.
«Він замешкав у мене, і з короткого часу вийшло з пару місяців спільного життя нашого. Харчувався він у хаті, щоб не зачасто налазити на очі су-

сідам

дому чи самій вулиці. Зразу не пускав я його
на прогулянки щоденні, бо не знав він міста,
ні мови, а з часом, коли він підучився дещо у господині місцевої мови, а зокрема, коли став вимагати
довших прогульок на свіжому повітрі ,задля тренування" й навику перебування
свіжому повітрі,
на
вказав я йому кілька тур поза містом, і він частеньсамого

різні справи говорити.
«Назагал у балачках своїх Вельмуд був дуже обережний, заслонювався
конспірацією, але в тенденції

ко використовував сонце й повітря сам один. Час перебування в хаті займав я Йому, доставляючи нашу

своїй

літературу

60 --

представляв

усе

обставини

на

СУЗ

не

такими

й публіцистику,

при

чому

не

раз

прова-- 61

дили

ми розмови на ідеологічні та політичні теми.
Але це робив я більше доривочно й з конечности, коли потребував він вияснень і не мав нікого, в кого б

їх

хвилево

дістати,

численних

зокрема

осіб, членів

в

неприявності

Організації,

з якими

тих

не-

мав

він

можливість влаштування, і так я й був і називався
його ,господарем". Фінансова референтура присилала на його життя 130-150 старої австрійської монети.
«На початку
був Норберт все дуже вдоволений
влаштуванням; порівнюючи з Фінляндією, де прожив
півроку,

називав

свій побут

у ,господаря"

повною

са-

наторією. Квартирант він був морочливий, бо, поминаючи вічний неспокій й нервозність із-за непевности його нелегального перебування, ще й харчові вимоги

мав

він

дивоглядні

на

віденські

обставини.

полуденок,

алькогольних

зате

солідну

напитків,

вечерю.

хіба для

Не

курив,

,забави"

не

пив

в товарист-

ві, але ніколи не впивався і не мав з пиття гарячих
напоїв насолоди.
Не пристращався теж і до одягу,
здавалось, але з часом то й скромність його ставала
меншати, він став вимагати більше грошей на руку,
заслонюючись, що все потребує на харчування задля
вдержання

себе

в фізичних

силах

для

завдання,

яке

стоїть перед ним. Після деякого побуту знав я від
полк. Є. Коновальця, що він повинен вибратись у ту
дорогу, якою ніби й прийшов сюди. Я був насторожений до нього, але не більше, як до рядового члена
Організації, молодого віком і новиком в нашнй роботі.
Увесь час побуту в Відні він вів себе так, що я не
мав причини мати недовір'я до його особи, ні щодо
його особистого життя, ні як члена Організації Що-

правда,

я прийняв його з самого початку з нетаєним
сантиментом, стоячи перед фактом його почину в ортанізаційних

завданнях.

Завважив

я,

що

він

лем.

підко-

Зате

становища,
щщо

став

членом

Організації про те немає

політшкола,

що

характер

давала,

була,

а потім признавався, що це таке виховання,

не може

здавати

позицій

перед

співрозмовниками,

хоч би це було й проти переконання. Бо одна річ признати чужу думку в душі, а друга -- піддатись чужим
аргументам.
«Про полк.

Є. Коновальця

був завжди

високої дум-

ки. В Грибівському відчував суддю і батіг. Імпонував йому з інших на першому місці Селештко... Інші
пройшли тоді незамітно в нього.
«Словом, за час побуту його в Відні, я мав З нього позитивне враження. Про себе він мовчав (про походження),

ії я не

питав

ніколи...»

ж
Збреглося
деяке листування
з полк. Є. Коновальцем та з полк.
Перед
валець

від'їздом

йому

Можливо,

Норберта

Норберта,
головно
Романом Супіком.

до Парижу

полк.

Коно-

писав:

«17 лютого
Павлусь!

1936
що

р.

перед

вашим

від'їздом

буду

вам

ще

писати одного листа, але, незалежного від цього, вам
уже в цьому листі ще раз з'ясовую все те, що перед
нашим прощанням вважаю доцільним вам ще сказати.
мене

Я не захоплююсь вами. Життя й досвід
ставитись до людей більш критично.

Павлусь,

хо Коли Норберт-Лавло
точних даних.

його

на мою думку, дуже висока. Був дуже амбітний і впертий. Часом аж до смішного боронив в ,дебатах" свого

Вії

пристрастно любив сировину, квашені огірки, головне
ярину, якої не легко було достачити, їв велике ргнішнє снідання з яйцем і м'ясом, малий квантитативно

ваний був не зле до підпільного життя. Мав твердий
характер. Деклярував себе в розмовах чистим ідеалістом. На теми організаційні я розмов свідомо уникав.
«Інтелектуально він був не високого стажу. Зате
пильно вчився із доставленої йому літератури. , Розбудова Нації" була йому надто зависока тематикою 1 сти-

у вашому

ці, ставтеся

нема

до

себе

диспропорцій

майбутньому
критично.

у вас

самих

житті,

навчили
Ви теж,

у вашій

пра-

Провірюйте

себе,

між

і чином.

словом

чи

-- 63

Між тим, що ви кажете, що зробите, а що на ділі
робите, навіть між задуманим вами, а вислідами вашої праці. Все ж таки саме на прощання мушу вам

сказати, що через зустрічі з вами я відзискав або може, точніше кажучи, назад закріпив... віру. Коли серед тамошніх умовин життя й буття виростають такі,
як ви, є доказ, що ми не тільки мусимо виграти, але
що побіда не за горами. Але все ж критичне наставлення таки потрібне, бо й у вас я доглянув багато
дечого, що потребувало б коректив, але це є ствердження певного наскрізь позитивного явища у нашій
дійсності,

що

має

відношення

не

генія нашої нації, що навіть
вин уміє знаходити собі шлях

як ви

є,

то, мабуть,

таких,

як

ви,

дила

вам

уже

але

й

навіть

мусить
кращих

так

до

вас,

як

до

серед найважчих умоі ціль. Коли ви є такі.

бути
за

сьогодні

вас.

більше
Сама

зіграти

не

тількі

судьба

су-

надзвичайно

важливу ролю. Через вас не тільки я, але через мене й через усіх, що вас бачили й говорили з вами,
весь наші актив закріпив себе у вірі, що там, у вас,
у

цьому

найважливішому

секторі

нашої

дійсности,

люди живуть, боряться, стремлять до тієї самої цілі.
Через зустрічі з вами в кожному з нас почуття Соборности не тільки скріпилося, але ця зустріч дає
імпульс до нових успіхів.
Це,
ричною,

одначе, тільки почин. Ваша
коли ви це все, що бачили

роля буде істой чули, зумієте,

як слід, не тільки передати, але так постаратися докладати зусиль, щоб все, нами обговорене було по
змозі здійснюване, щоб наша організація створилася,
розбудувалася й прийняла конкретні форми. Всього
цього, що ми говорили, повторяти вам не буду. Вважаю конечним ще раз на цьому місці підкреслити необхідність налагодження правилнно функціонуючого
зв'язку. Все проче прийде вже за ним. Запевняю вас
при цьому, що я і взагалі всі ми, зо свого боку, доложимо всіх зусиль, щоб так у вашому основному
завданню, як і взагалі в усіх ваших там на місцях
заходах бути вам помічними.
Першим етапом цього буде висилка сюди до нас
64 --

зв'язкового,

щодо

від мене,

мусить

що

якого

прошу

передати

то бути людина,

яка

кому

слід

стояла

б ін-

телектуально на висоті цього завдання і була б здібна до всіх проблем зайняти становище, маючи на всі
проблеми вироблену свою думку, а при тому людина
не наскрізь теоретична, але теж практична, з відповідним стажем праці в Організації й серед мас. Ще
раз запевняю вас, що виделегована людина знайде у
нас повну всесторонню підтримку й змогу себе най-

краще проявити.
Я здаю собі з того справу, що більше -- вважаю
це зовсім природним явищем, що у нас є ще розходження на певні основні питання програмового й практичного характеру. Їх наводити не буду, бо ви їх знаєте. Думаю, що з часом ще багато виясниться. Треба,
одначе, Центру, тієї кузні, де б всі ті проблеми обговорювались, перетоплювались в один сильний, здібний
до праці, до чину, до боротьби моноліт. Саме біля себе я хочу створити цей центр, про який впрочім я з
вами балакав. Треба буде участи в ньому вашого повновартісного відпоручника.
Я вірю, що більше -- я певний, що наше положення в скорому часі покращає. Будуть у нас куди кращі
спроможності для акції, ніж досі, ніж те, що ви бачили. Вірю я теж, що обов'язково нам вдасться підготовити Й скликати конгрес. Вас прошу передати кому
слід, що такий конгрес буде мати успіх, взагалі буде
рація його скликати, коли так при підготові його, як
узагалі в ньому, тамошній терен візьме якнайактивнішу участь. Під підготовою я розумію, що там у вас
повинна бути теж поділена праця, себто поодинокі люди повинні
над якими,

думати й працювати над тими проблемами,
на вашу думку, повинен би Конгрес диску-

тувати і їх вирішити. Зокрема, проблема т. зв. приватної власности та земельне питання мусить там у
вас бути основно обговорене, і в цьому напрямку прийняті рішення,
тенціям,

що

що

відповідали

тепер.існують

галі, без вашого

б тим

серед

представництва

тенденціям

нашого

я навіть

народу.

1 поВза-

конгресу

не

-- 65

ризької

Комуни

цвинтарі

«Пер

Друге

(1870-1871

Ляшез»",?

побачення

рр., який

знаходиться

на

вислуговувався

Бойкова

з Вельмудом

відбулося

пізніше:

тиждень

«Зовнішньо, що звернуло мою увагу -- це були
відтиски червоної фарби на його сорочці. Приглядаючись ближче, я побачив відтиски жіночих нафарбованих уст...»
. Коли Бойків запитав його, що зробило на нього
найбільше враження
в Парижі, то він відповів, що

»паризький автомобільний рух. Умілість, з якою шофери їздять, вражає. У нас значно менше авту а проте зудари дуже часто відбуваються". Друге, що його
вразило, -- сказав він, -- ,це багатство, яке видно
в Парижі. В першу чергу ота велика кількість крамниць із золотими речами. Це золото в різних фогр-

мах

не

тільки

є, і його

повно,

але

Й видно,

що

його

люди купують". Історичні пам'ятники, як казав він, не
зробили на нього великого враження, , Єдиний пам'ятник Здобуття Бастилії йому сподобався".
Після цього розмова перейшла на Україну. Віш
почав говорити мені значні й дрібненькі речі про україтнізацію, мовляв, з яким завзяттям українці її переводили. ,Я завважив йому, що те вже належить
минулому, бо все було зметене, починаючи з 1929 р
після смерти Скрипника. Цього він ухопився і почав
мені говорити нібито похвально про Скрипника..."
Ось

що

він оповідав

про

Скрипника:

.
«Скрипник оженився ніби з дуже молодою украінкою.. Коли в 1928 р., чи в 1929, була здача хліба!
1 селяни заховували хліб, то Скрипник сам лазив по
клунях 1 витягав селянський хліб. Очевидна річ, це
викликало вороже наставлення до Скрипника не тільки селянства, але й української інтелігенції, головно

студентської

Скрипник

молоді,

був дуже

яка

цієї ворожости

амбітною

людиною

не

скривала.

і любив

всякі

З Цікаво, що в Парижі ніхто не запропонував Вельмудові побачити могилу ех. п. Симона Петлюри. Може при тій на
годі були б Його дещо розпізнали, як совєтського агента,

68 --

вірно

годовщи-

,октябрської

Після

Москві.

він

почестей,

якнайбільше

мати

Щоб

почесті.

ни"? (це його означення, хоч на це є українські слова,
але він чомусь послуговувався московськими), на якій
промову, він, після промови,
Скрипник виголошував

молодість і енергію, перескочив
дійти до
прямо 1 якнайшвидше

щоб доказати свою
через естраду, щоб

своєї жінки.. Самогубством Скрипника ми всі були
заскочені, і ніхто з нас не вміє цього пояснити. ПриЙ
пускають, що виною тому жінка...»
Зайшла мова про Порайка, про діяльність якого
за студентських часів у Галичині Ол. Бойків добре
знав, але Вельмуд нічого не міг про нього сказати --:
тільки слухав уважно, що Йому про нього говорив
співрозмовець.
Бойків запитав:
-- Чи ті величезні жертви, що їх приніс український нарід у боротьбі з Московщиною, дали йому
щось позитивне?
негайно

«Він

України

та

почав

Її величезні

вихваляти

досягнення.

індустріялізацію

колекти-

Також

візація дала Україні дуже багато. Перш усього вона
створила великі резерви землі, якими і тепер і в майбутньому диспонуватиме Україна. Далі, вона продовжила

українську

селювати

територію,
який

Казахстан,

переважно українським.
щоб той Казахстан став

бо

вже

за-

почали

українці
нині

вважати

можна

довести,
Тим са-

Майбутнє мусить
цілком українським.

українська територія щонайменше подвоїться".
на зовнішню большеБойків повернув розмову
що, хоч большевики
,
вказуючи
ду,
пропаган
вицьку

мим

називають

західній

світ

гнилим,

все

ж

таки

намага-

ються доказати цьому західньому світові свою працю.
тижневик
видають
світу вони
Для французького
ь де
«Журнал
ься
називаєт
який
мовою,
ькою
француз
Моску». Він дуже добре редагований, технічно дбайливо видаваний і добре й добірно ілюстрований.
-- О, так, я знаю цей журнал, мені доводилося

бачити його в Москві!..
«Це мене

вразило,

-- писав

О. Бойків,

-- що

ук-

-- 69

раїнський революціонер мав
нал, та ще й в Москві!..

Десь

через

тиждень

змогу

приїхав

лець.
Бойків
висловив
Вельмуда, але полковник

бачити

такий

полковник

йому свої
відповів:

жур-

Конова-

підозріння

щодо

-- Треба буде ще дуже багато часу, щоб
із тих
людей вивітріло те, що їм большевики загна
ли в душу й в шпік...

Полковник

докоряв

Бойкову,

що

той

не знайшов

більше часу на розмови з Вельмудом, щоб
із його допомогою зазнайомитися з дійсним станом в Україні
.

Зустріч із Вельмудом
відбулася
в присутності
Бойкова в одній каварні. Бойків ось так звітує:
«Вони приємно привіталися, і полковник став
випитувати
Вельмуда про його враження
з Парижу.

Вельмуд

збув

цей

запит

кількома

словами

і негайно

перейшов до індустріялізації України, подаю
чи цілу
низку цифр, як досяг індустріялізації в різних
ділян-

ках.

Полковник усміхнувся
-- Знову числа...
Але

продовжував

і завважив:

слухати

висновки

Вельмуда.

Бойків не встрявав у розмову.
Побачення тривало майже годину. Полковник
запитав Вельмуда, коли він думає вертат
ися. Вельмуд
відповів, що -- за тиждень, бо ,треба
спішитися, ад-

же

звідтам

(себто з СССР)

до Фінляндії).
він просто до

мають

прийти

люди

(себто

Полковник запитав його, чи вертається
Відня. Вельмуд відповів, що хотів
би

заскочити до Берліну. Після цього полко
вник попрощався і сказав:
-- Бойків полагодив усі справи, зв'яз
ані з вашим
поворотом. До побачення!
Бойків

додавав

у

своїх

спогадах:

«Не пригадую собі, чи полковник давав
які гроші
Вельмутові. Мабуть, ні, бо їх не мав. Тому
побут Вель-

муда і його від'їзд треба було фіна
нсувати мені тими
грішми, які зібрав я потаємно на видан
ня ,,Українсько-

го Націоналіста".
Вельмуд залишився в каварні, а полковни
к і Бойків поїхали на побачення з Мартинце
м, якого було за-

то --

Ши
олков
Ї ,полковника. Па
здалегідь попереджено про приїзд
що
до
ге,
ге,
Марти
ник зараз же почав д орікати
нов
ж,
Пари
в
уда
Вельм
не використав перебування
на
ан
нь ого пр
і
ися від
і
і з ним : зустріітися 1і д овідат
4
и
рават
й
ре
е
рішуч
дуже
нець
Марти
Україні .
г
Мар.
і
,у ті справи не й хоче
що він
являючи,
с
«Полковник був дуже невдоволений з мене 1 з
бор.
.
тинця» -- писав Бойків
се Р
Другого дня полковник зустрічався зм
натяку
ал е нія
ським іі ген. М.К апустянським,
перед ними не робив про перебування Вельмуд
дені
Парижі. Того ж дня ввечері Рона тка утий
пені
на
Бойків
.
О
О.
ника,
полков
їзді
По виїзді
и б
справ
рити
обгово
щоб
да,
Вельму
до
ив
заскоч
З арнн
виїзду.,Я дуже радо хотів позбутися його
важ
які
й
і,
і
гроші,
мені
і
він
і
оїдав
п
і оку тому, що
не тільки

фе
ко було мені потайки збирати серед українськог
пудом
Ома
ав
тому, що відчув
бітництва.. а головно
ВБельмудо»,
якийсь тягар. Крім цього, після розмов із
щоб дозби
ій.
симпат
ніяких
я не здобув до нього
одо
;
має
він
аїни
кр
і
які
через
На запит,
ан
поба
своє
бути йому візи, Вельмуд повторив про
бю
доро
по
тися
ня заїхати до Берліну й побачи
рй п
Андрієвським. ,Це треба йому тим більше
м
про
ації
інформ
ні
потріб
и
щоб зібрат
пи такої
|
мецької помочі на випадок війни .
по
проти,
Бойків різко завважив йому, що він
дно
на
німців
політики, себто проти втягання
аву
перше и говорив Бойків -- вони нам нічого ме
нку
щоб,
у,
Україн
ь
друют
сплюн
тільки
жуть, хіба

о років
повторився 1918 рік? Ліпше нам розгортати
о
п.
ма
і
буде
ні сили, хай самостійна Україна
а .
ськи?
їн
ї
укра
а
ован
вана
збуд
але хайЙ вона буде
у
Чужими силами ми самостійної України не збуд
7

На

.

відпові

це Вельмуд

-- Це -- правда,

.

ів

ії я думаю,

що ми в майбутнься У

матимемо ще багато турбот із німцями,
немає...
ходу
У Показавши це, він почав

тих націоналістів,

але їн
якова

розпитувати роко

що перебувають

в

Бер

про
р

.

-- 71

Бойків відповів, що нікого з тих молодих не знає
Перед від'їздом Вельмуда з Парижу, коли були
вже полагоджені всі справи з візами, Бойків зайшов
знову до Вельмуда. Той попросив його дати йому ще
трохи грошей, щоб він міг купити деякі речі на
дорогу. Бойків передав йому, наскільки пригадує,
500
франків і, на його бажання пішов з ним до великого
зу нівермату», недалеко авеню Ваграм... Він купив со-

, улару шкіряних рукавиць. Надзвичайно подобалися
У деякі краватки. Коли Бойків завважив йому, що
не варта їх купувати, бо на Сході однаково не зможе

їх носити,

бо це могло

б викликати

підозріння,

е там таких гарних краваток напевно немає...
-- Так, це правда, -- відповів Вельмуд, --

зможу якось викрутитись...
нього ака
ивідпові
викл
дь викала
По

від'їзді

Вельмуда,

--

ад-

я

негайно

написаз

полковникові Коновальцеві про все те, що йому видалося підозрілим у розмовах із Вельмудом. При цьому

зазначив, що , пропагування колективізації, на яку,
за
словами Вельмуда, наші молоді націоналісти мовляв

погоджувалися,
розумом. Чому
цієї

користи

це -- справа
наші ,східні

наперед

і не

хитрого Панька з заднім
націоналісти" не бачили

вели

відповідної

пропаганди

серед селянства, щоб воно не ставило опору колективізації? Тепер же, коли сотні тисяч наших селян вимордувано в тій колективізації, і ще збільшилася вороже
.неча до Москви серед українського народу, маємо
ми
приймати колективізацію, як щось добре!"
По якомусь часі полк, Є. Коновалець відповів зупиняючись, зокрема, на справі колективізації,

знав Бойкову рацію:
дуже обережно".

,до цієї справи

треба

Він при-

підходити

ж
- За

Бойкова,

який

польськими

справі",

12 --

місяць

по

на просьбу
--

колами,

як

від'їзді

Вельмуда

М. Єремієва,
побачення.

заповів

Єреміїв.

--

який
,У

відбулося

мав
дуже

в

зв'язок з
важливій

вістки з достовір-

них джерел, що большевики (ГПУ) вислали до вашої
Організації двох своїх агентів. Це мають бути з походження грузини, які вивчили докладно українську мо-

ву, історію, літературу та ознайомилися з життям українського народу. Одного з тих агентів вони мали
змогу описати, як він виглядав зовнішньо: він меншого за середній ріст, худий, брюнет із смаглявим обличчям, має зрослі брови. У часі розмови дуже вимахує
руками, значить водночас говорить і руками...
Єреміїв просив повідомити про це, кого слід. Опис
відповідав

але

в Бойков
Й
а ще більшу
і
до
Бойків

На зустрічі Єреміїв заявив:
-- Мої приятелі-грузини мають

Вельмудові.

Повернувшись додому, Бойків зараз же засів за
машинку. Переповівши розмову з Єремієвим, він зробив такі припущення: 1). або попередження відповідає

правді, або 2). поляки вже вспіли довідатися про Вельмуда, а може Й підглянули його в товаристві когось із

націоналістів. В усякому разі, писав він полковникові,
утреба бути вам якнайобережнішим з тими людьми зі
сходу, бо небезпека велика..."
По

Полковник
кова.

часі

якомусь

дістав

погоджувався

Про все це Бойків

Бойків

відповідь

із Відня.

з другим припущенням

повідомив

В. Мартинця

сив його написати Грибівському, що той і зробив.
до перших
Залишався Вельмуд у Парижі
липня.

Т-го липня

Перед

самим

надійшов

від нього

лист

Бойі про-

днів

до Дм. Ан-

дрієвського в Брюсселі, в якому він повідомляв про
свій переїзд шляхом на Україну та просив повернути
йому совєтські документи, що в нього переховувалися.
днем

від'їзду

Бойків

вислав

телеграму

до Андрієвського, і той зустрів Вельмуда на станції
в Льєжі. Побачення тривало яких десять хвилин. «Веселий, добре -- навіть із претенсією на елегантність -одягнений, він казав, що дуже вдоволений з побуту
закордоном і сподівається від нього користей в дальшій роботі». Казав також, що бачився з полковником
Є. К. і розмовляв з ним про розходження, що зайшло
тоді між полковником і Андрієвським, і просив остан-

нього наладнати

знову співпрацю.

-- 13

МІ1І
Листування

Приїхавши
листа

до

до Берліну,

полковника,

тійних

Вельмуд

помітивши

зараз

його

теж

же

вислав

датою

липня:
Пане

7-го

Полковнику!

Одержав

вашу

листівку

від 4-го липня

вже

на са-

мому двірці. Дякую за побажання і то тим більше,
що дістався нарешті до Берліну. Покищо все гаразд.
Господар (полк. Роман Сушко) -- вірний собі і продовжує опіку в дусі Відня. Як вам відомо, це у нього виходить не зле,
У Б. (Бойкова) розпрощався зо всіма (? -- Є. О.),
побажали один одному успіхів і роз'їхалися. Враження

в мене

залишилися

лено, написав

листа

до

гарні. Звідти ж, як було умовп. Андр.

Просив

також

негай-

но надіслати папери.
Там же у Б. мав нагоду познайомитись з працею
Сц. (Сціборського) ,Земельне
питання".
Завваження,

оскільки їх просили в мене, надіслав Президентові
Барановському,
президентові
ЦеСУС-у).
Навіть

пов'язане

з цілістю.

Воно

є комплекс

питань

і, як

такий, його слід розглядати, розв'язувати. Судячи по
ваших словах, характеристиці, автор -- досить розвинена, культурна й спосібна людина. Це зобов'язує
нас

поставити

до

нього

більші

вимоги.

В

Б(ойкова)

коли я читав свої завваження, казали, що Сц. буде
ними ображений. Це мені буде дуже прикро. Нікого
ображати не хотів і не збираюсь. Лише кожну працю,

що виходить від імени ОУН, розцінюю, як вексель,
по якому доведеться розплачуватись 1 мені. Тому му-

шу
но

бути пильним

від

14 -

того,

чи

і висловлюю

подобається

це

свій погляд

комусь,

чи

незалежні. Роблю

можливим

Вважаю

дають.

ніж

багато

дати

і повинні

можуть

Вони

людей.

більше,

до

кожного

підвищувати вимоги до ступеня квадрату.
Чи не так?
Не журіться дуже, якщо не все складається під
матеріяльним оглядом так, як ви цього бажали. Вище
за себе ніхто з нас не перескочить. Не знаю, які саме будуть зміни в плянуванні. Але заздалегідь кажу:
ми там у себе вийдемо, мусимо вийти з матеріяльних
криз швидше, ніж ви. Досить, якщо ви зумієте запотрібний

безпечити

утримання

праці для

й умови

за-

мандрівки,

моєї

для

мінімум

безпечити

наслід-

мого

ника.

Закінчую. Чекаю на обіцяний лист.
Це вже буде перед самим від'їздом.

ще.

Бажаю
конанні

вам

доброго

накладеної

на

сил,

здоров'я,
вас

високої

Полковник

«Дорогий
За листа

Є. К.

писав

напишу

Тоді

Україні!
липня:

до Вельмуда

11-го

обширно

писатиму

Друже!
дякую.

Більше

Сьогодні

хочу

ви-

у

успіхів

місії.

Слава

(Яр.
при

поверховному перегляді впадають в очі помилки політичного порядку, невірне насвітлювання історичних
фактів та інше. Занадто загально написано і невідомо, на яке коло читачів розраховано. Не можна розглядати земельне питання, як якусь абстракцію. Во-

но

сміливістю, що бачу
цілком зрілих, енер-

з тим більшою одвертістю,
навколо вас вірних, політично

пе

вам

Й
балакавами
з
президент)
й
(я
ми
які
що з справ, про
ли, переказували ви комунебудь в Берліні? Річ у то-

у понеділок.

му,

що

ви,

приміром,

мені

вас

спитати

самому

були

чи

тільки,

заявили,

що

згадали Ірт(енові) про приїзд наслідника. Пояснювали мені це тим, що, мовляв, Грт. і так був би про це
довідався. Розуміється, що це не страшне. Але я хочу ще від вас знати безпосередньо все, щоб, коли б
щось вийшло," бути зорієнтованим, хто й про що був
поінформований. Прошу потрібні інформації мені по
змозі зараз переслати.
Про інші справи в понеділок.

Всім

є Натяк на те, бо вже тоді (1936-37
ція на розлам в ОУЇЇ.

благом.

С. У.

рр.) почалась тенден-о ТВ

Вельмуд

відповів

«Дорогий

Друже!

Листа

одержав.

на

По

цього

листа

можності

17-го

липня:

відповідаю

на

запит

буквально. Зі справ, обговорених і переданих мені
вами та Президентом, нікому не переказував. Спроби
навести розмови
на організаційно-технічні
моменти

відхилив, сказавши,
полагоджені з вами

що всі потрібні
та Президентом.

питання й речі
Відхилив також

настирливе домагання мого знайомства ще з якимось
одним чоловіком, недавно прибулим із Берези. Виходив із тих міркувань, що не мав про нього вашої
опі-

нії, та що взагалі перед мандрівкою
йомство -- шкідливе,
Усі розмови

кожне нове знав Б. з відомими

вам особами мали загальний
дискусійний
характер.
Обговорювались питання перспективи руху, міжнародного положення, нашої пропаганди на чужині, ,,Земельне питання"
Сц. мої зауваги до них, мої враження з подорожі. Всі берлінці багато говорили
зо
мною на теми конгресу. Не знаю, наскільки цікаво
вам і можливо тут у листі передавати зміст тих
дискусій. То певно треба було б вести стенографічний
запис для того. Та ще один момент. Про нього
Президентові відписав Їртен за моїм проханням. Президент надіслав мені в Б. через Іртена лист. В ньому містилися деякі технічні речі. Лист цей був так заліплений, що той, хто скривав лист до Дін (7-- Є. О.)),
міг
цілком вільно ознайомитись зо змістом листа Пр-та
до мене. Якщо припустити на хвилину, що Іртен
міг
бути цікавим, то треба числитись | 3 тим, що зміст

листа

до мене

він

знає.

-

Бажаю всього найкращого. Чекаю на ваш
лист,
як також на обіцянку Президента додатк
ово надіслати мені дещо. Врахуйте, що вже третій день
безперестанку майже йдуть дощі. Довго не можна
мене

затримувати».
Полк.

Є. К. знову

«Друже!
Фінансова

чить,

76 --

справа

у найближчих

писав

Вельмудові

остаточно

днях

ви

вже

20 липня:

полагоджена.

певно

Зна-

вибираєтесь

над
в прогульку. Жалко мені дуже, що теперишня,
мені:
дала
не
скрута
а
іяльн
звичайно важка матер
щу
е,
однач
Вірю,
и.
ізуват
зорган
краще
ливости все
уд в скорому часі в нас покращає. Прошу вас то
р
змозі
по
ник
кладати зусиль, щоб ваш наслід
приїхав.
Маю я крім того ще багато різних турбот, але
мусимо все перебороти.
7 Ваші лист отримав. За відомості вам дякую. Гн
докт. не може вам цього дати, що вам додатково 06
цяв. Значить, мусите задовольнитись тим, що ма і
Кладу вам ще раз на серце те, що написав у
передньому

листі.

й

Р

5

й Вибачте, що під час вашого перебування не зо
атак складалося, як би цього бажалося. Можу вас,
р
вання
перебу
вашого
час
весь
за
ми
певнити, 7 що
ма
малися засади -- «Чим хата багата, тим і рада».
зокре
а,
благ,
всіх
Бажаю вам зі щирого серця
асливої ії дороги. До поб ачення на другий рік.
дуже

вас

Здоровлю

сердечно.

Пп. С. Написав би вам більше, але боюся, щоб де
бонарушити тих основ, що всіх нас мусять тепер
пе
слів
кілька
ще
спомин
на
мені
ть
в'язувати. Черкні
ред вашою прогулькою. Не забудьте нас негай
|

відомити».

Вельмуд
бана

Всі

пам'ятав,

листи одержав

так

за них,

жання.

Є. Коновальця

П-ку!

«Пане

як

до полк.

23-го липня:

питання,

доведу

рівночасно.

майже

і за теплоту,

одвертість

в листах,

порушені

їх до відома

того,

кому

Дякую,

ба
я до ре за

і щирі

слід. що не

жання,
ти, і подбаю за те, щоб висловлені вами по
життя,
У
лись
переве
й,
дискусі
довгих
наших
ки
наслід
грам
Постараюсь також, як мога швидше, надісла"

повідомлення. На прогульку
відповідні
ьких зразків, 50 польських
радянс
500 шт.
ських."

Румунських

не

дістали.

Маю

й фін.
т они

відповід

з Йдеться про різні гроші, які Вельмуд дістав на дорогу.

-- її

пас

харчів,

потрібне

приладдя.

Під

цим

оглядом

зроблено добре. Основна прогулька пішки, почнеться
завтра о год 8-ій ранку. Як довго триватиме, тяжко
сказати, оскільки останні півтора тижня падають
до-

щі, а це значно ускладнює
шлях. Настрій маю
бадьорий, сил досить, як 1 впертости перемогти
труд-

нощі. Готуюсь до найгіршого. Все, що буде
кращого, запишу собі в актив, все те буде моє.

Кілька

слів про

себе.

Ви

пізніше

втрачену

чинів,

віру,

до нових

що

ця зустріч

успіхів.

дає

Найбільш

імпульси

Наближаються

часи,

важним

залишиться

Закінчую.

в

моєму

серці

коли

буду

вдома,

до

кінця

життя.

або

Хоча саме тепер багато хотілось би вам

ще оповісти, сказати. Мені все здається,
що
вас, не всебічно, інформував, не досить
ясно
лював свої погляди.

я слабо
вислов-

Сердечно дякую за опіку й увагу, якою
ви мене
оточили за останні місяці, відшукув
ання засобів у ці
такі скрутні часи для створення
мені
відповідних
умов. Зустріч із вами постійно залишить
ся в моїй
пам'яті.
До побачення.
Бажаю
вам усього
найкращого.
Міцно тисну руки.

Слава Україні!

178 --

рани

ми? відіздом сказали, щоко
тепер, п ро самим
мене ознайомитись з працею «Аграрне ти
оба
самі бачите, за браком часу, я
Шрошу
ння.
проха
виконати Ваше

ж
Овна про
Шього листа, як видно з контесту (осно
боту
о вже
гулька, пішки, почнеться завтра ), писан

-

у

Норберта

тим

ж

Ми

ляндії

часом

ще

повернемося

"

д

в Берліні.

ІХ
Вельмуд

для

там, звідки нема повороту. Не страшить мене
Й ця
остання перспектива. Я тепер знаю, ваш лист
є тому
доказ, що за рік побуту на чужині я не тільки
зростав сам, а ще й дав дещо вам. Це для мене
атестат,

і він

п ільки
ви просите
тання». Як
ний змоги

до

мене є те, що я син свого народу, був тим,
хто допоміг вам відзискати, як ви пищете, віру
не тільки
в те, що мусимо виграти, а й в те, що перемо
га не

за горами.

Андрієвському,

прошу,

також,

мною.

самим багато втратили б у моїх очах.
Але мені цілком вистачає, вважаю свою місію
за
блискуче виконану після того, як прочитав
у рядках
вашого листа, що зустріч зо мною
повернула
вам

щойно

те

Нередах-

рон

чити».

не захоплюєтесь

Від себе лише додам: добре робите. Не слід
захоплюватись будь-ким, поки ми не перемогли.
Якби трапився такий гріх і ви захопились би мною,
то тим

нових

Пп. Б-ів так і не прислав мого рукопису.

усе

знову

в Берліні

о

з

.
,де
Після зустрічі з Андрієвським Вельмуд поїкав
,
л
і
двірц
на
на
і
и
у;
Й
зустріт
Берліні у., Там мав його
Й
ання
яким
кронн
,
1
поїздом
тим
не
в
ї
але Вельмуд приїха
в
а пр ти
і Селе шком не зустрівся,вар
ін із
ли, іі тому він
ртир" й В
до «УкраїЇнського Бюра». Оселився він
Шарльоттенбурзі, разом із Полуведьком, що
час приїхав теж до Берліну.
я
Селешко засвідчує:
«Мав повну свободу рухів і шлявся без арка
Також при першому своєму побуті ни
місті.
по
вся і
істі б без контролі.
і по місті
ніі шлявся він
пізно

вночі

додому,

і то

коли

ще

не

знав француза

фр цувьмови. Як виглядав його побут у Нарижі ез
кої мови, того не знаю. В міжчасі вів то сам, по зате
варистві різних людей, довгі рення оолк. ни
1
Казав мені і ШПолуведько, щ о 0
праці на

СУЗ.

кали.

«Раз
вальду.

полк.

Мене

до тих

балачок

Є. К. викликав

Там я йому

оповів

був

короткий

ніколи

не

допус

мене до Груне

е-

перебіг свого
-- 19

буту в Гельсінгфорсі
ка і Павла. Розказав,

та схарактеризував
що про них думаю.

ПолуведьПро Павла

я сказав, що може
чомусь він мені не

він і добрий і свій хлопець, але
подобається. Розказав, чому я ле

ставлюся

з довір'ям,

до нього

в його описах

життя

бо знаходжу

різницю

на СУЗ, і в тому, що знаю

з пре-

си. Говорив також про те, що Полуведько не долюблював Павла і не вірив йому. Моя думка про Полуведька була така, що це людина своя, розумна, обережна, багато пережив і багато знає про СУЗ.
«Полк. Є. К. сказав, що Полуведько і йому го-

«Раз

надворі падав

дощ,

і він, споглядаючи

в вік-

но, сказав:
-- Це для мене погано, бо ,там" розмокнуть багна,
і тяжко буде йти.
«Пе мене трохи здивувало тоді, бо він, звичайно
великий конспіратор, нагло признався перед нами, що
має вертатися через якісь багна...
«Вернувшись з поїздки по Европі, він дуже замашисто поводився на вулиці, наслідуючи, ймовірно, парижан...
«Раз

сидів

зо мною

кілька

над

текстом

бо за Павла ручиться Найденко, старий Січовий Стрілець, якого знають Січові Стрільці. Я спитав тоді, хто
знає Найденка, а полковник відповів, що полк. Ромач
Сутико, здається, його знає.
«По закінченні балачок і усталенні плянів виїхав
Павло кораблем до Фінляндії, а з ним поїхали полк.
Роман Супіко та Полуведько...»

що не варто тратити час над такою ,єрундою", то
Норберт сказав, що він і так мусить зорієнтуватися,
бо, як вернеться, то мусить бути в курсі. Коли дали
йому прочитати книжку Сціборського про аграрне питання, то він її скритикував
(на письмі), заявляючи
нам, що на СУЗ є куди ліпші знавці цих справ...»

Ярослав
«Перед

Барановський
виїздом

дещо

полковника

доповнює:
і моїм

із Берліну

ставини, щоб не треба було інших людей втаємничувати. Вельмуд виявляв охоту чимскорше повертатися,
бо довший побут може його розконспірувати. Опісля
Вельмуд

від'їхав із полк.

Із посвідчення

«Другим

Романом

Сушком...»?

поворотом

був Норберт

у Берліні

разом

ше з'ясовували різні справи і, оскільки собі пригадую,
на загальніших дискусійних форумах разом старалися не бувати. Полуведько мені сподобався, але Норберта я таки цінив більше.

з Селешко згадує, що з ними поїхав і Полуведько, але Барановський про це не згадує.

Полуведько

іронічно

казав,

по одержанні

завдання

і Норбертом

з Полуведьком,

до

від полк.

Є. К. їхати

переочкурити Норберта, а звідти переболотити його до Советчини.
«В виконанні мого завдання мав кілька зустрічей
і говірок з Норбертом, і то в прияві полк. Є. К., теж

жив

із Полуведьком. Взаємно себе дуже не любили; головно тому була незручна їх ситуація супроти нас, інак-

80 --

середньо

з Полуведьком

вчвірку

Оршана:

Коли

блеф

Роман Сушко посвідчує:
«Я зустрів Норберта вдруге в місяці липні, безпо-

ми

бачилися втрійку з Вельмудом та обговорили точно
способи зв'язку надалі. Я обстоював, щоб цей зв'язок
задержав у своїх руках Вельмуд, бо він уже знає об-

точок.

мені, як доказувати

но-

вої конституції
поодиноких

і пояснював

годин

ворив, що Павлові не вірить, але то нічого не значить,

Фінляндії,

або сам-на-сам.

Тоді

я завва-

значні зміни в Норберті. Я був розчарований,

непокоєний

і докладав

мої

помічення

довірочно

за-

полк.

Є. Коновальцеві. Найперше мене вражало те, що Норберт став надто за ,панібрата" з полк. Є. К., і надто
змудрів, став дозволяти собі на критичні завваги відносно

руху,

дістав

уже

був від когось

(казав

мені, що

від берлінської групи -- Іртен, Новий, Оршан) ідею
проблеми "старі й молоді" в ОУН, в суперлятивах говорив про Ярого.. Це в головному. В деталях появились в ньому забаганки ,паничика", закуповуючи зі
мною виряд для болотяного маршу, став купувати не-

-- 81

спотрібні й непрактичні забавки, які не то що були
безужиточні в марші, але ще й розконспіровували б
місце набуття тих дрібничок. Про все це я дуже точно доповідав полк. Є. К., висловлював думку, що Норпо різних осередках,
берт в міжчасі, подорожуючи
зокрема, побувши в Берліні, не той став, якого ми знали. Полк, Є. К., що в той час був загально Й в надто
схвильованому настрої через берлінські внутрішні справи, велів не хвилюватися ,,здогадами", а врешті підкреслив,

моє

саме

що

завдання

в дорозі

направити

й буде

скривлення Норберта і за всяку ціну практично подбати
про

його переболочення.

Сам

тільки

встиг

же

подбати

в останні години розлуки з Норбертом якнайбільш приязно й будуючо його наставити.
«Про завдання, доручені Норбертові, мені не було
нічого довірено, тому й мої дальші з ним розмови були

на

теми

«Мої

вже

загальні,

труднощі

в першому

ідеологічні.

у виконанні

етапі

завдання

подорожі

--

на

берт вів себе на кораблі так необережно,
вважаю
,щастям?, коли
мені
вдалось

ведька

і себе

«Я взяв

рятувати

це тоді

на

перед

почалися

кораблі.

що ще нині
його, Полу-

пашпортовою

рахунок

Нор-

всипою.

недосвідчености

Нор-

берта в непрактикованій ним ситуації, -- сьогодні ж
не можу заперечити здогаду, що робив він це навмисне.

Тоді

негодував

я

на

випадок,

але

підозріння

не мав.
«З приїздом до Фінляндії почались нові випадки.
Я жив у Полуведька, він -- окремо, бо це було вказаним з огляду
ліції. Знов таки
ляв

я

йому

практичний,

на пильність
виявився він

очей фінляндської по,дитиною", коли справ-

польово-болотяний

що

виглядало,

виряд.

наче

Був

ніколи

в

такий

житті

не-

не

робив переболочення, такого, яке знав я від тих, хто
мені його передав. Але сумніву в мене не постало
тоді в тому напрямку. Бо знав я, що Норберта привів
походовий практик-вояк, ба ще й виразно Норберт
мені пояснив, що він, ідучи в дорогу, не був посвячений,

куди,

підготову
82 --

що

й як,

виряду,

і він навіть

напрям

маршу,

не

смів

його

питати

про

можливості,

труднощі й небезпеки. Воно -- таке сказане -- логічне й правдоподібне і не сміло сумніву висувати
в правдивість сказаного. Підкреслюю виразно: полк.
Є. К.

ясно

мені

сказав,

що

доручає

цю

,дпрактичну"

працю пересправ якраз мені, вправному ,шпольовикові?, бо Норберт -- новик.
«Нині не можу позбутись сумніву, що Норберт
ніколи не робив тижневого переболочення нелегально, а щойно при помочі своєї совєтської сторожі, що
підвела його з партнером аж до фінляндської межі.
«Не перелічуючи деталів, які мене тоді хвилювали до крайности, стверджую загально, що поведення Й наставлення Норберта в часі трьох тижнів місяця липня, себто часу перебування в Фінляндії було
таке,

що,

хоч

своїх сумнівів
бертом, бо, як

як

не

бажав

зголошувати

полк.

Є. К.

відносно всього підприйняття з Норсказано, полк, Є. К. мав тоді поважні

переживання, -- я все ж таки, кермуючись почуттям
обов'язку, зголосив мої сумніви полковникові, називаючи Норберта пройдисвітом, що не заслуговує довір'я, і за це наразився від полковника на дуже прикрі листовні відповіді, а навіть, по моєму повороті, мо-

го докладу не було прийнято під увагу. Коли ж, через дальше поступовання Норберта, і друга моя місія в Фінляндії мусіла невдатись, то мені пришпилено
епітет ,невдачник", замість
заглянути
справі в
корінь.
«Ствердити повинен, що мої сумніви відносно Норберта

не

походили

з підозріння

в

зраді,

але

тільки

в недолужності до підприйняття. А що вибору, оскільки мені відомо, не було, то я навіть не думав не
виконувати завдання. Бо виходив із думки: краще
з трудом і недосконало, як нічого не зробити.
«Був тоді такий факт: Полуведько, бачачи поведінку Норберта, вже впередодні мого виїзду з Норбертом із Фінляндії до Болотівки, серед хвилювання
й нерішучости піддав мені пересторогу:
-- Я противлюсь тому, щоб ви виправлялись разом із Норбертом в безлюдну лісову гущу. Він кремезний, не то що ви. А що буде, як він вас силою за-

-- 83

бере

з собою,

бо ж

врешті

хто

знає,

що

собою

являє

Норберт?
«Запитаний
про докази недовір'я, не міг Полуведько їх уточнити, і ми могли лише ствердити ,дхло-

п'ячість" Норберта, його задерикувату незрівноваженість, а тому якраз і конечність дати йому доброго
супровідника в незвичайну путь. Така була, зрештою, ясна директива полк. Є. К. Я в дорогу пішов,
завдання виконав. Виконав так, що навіть непрактичний в такому марші Норберт не міг зблудити. Ї мої
сумніви й недовір'я до Норберта стали окреслюватись
після того, коли він ,попав" очкурникам (прикордонній

-- фінляндській -- сторожі).
«Після того, як удалось нам із ним

полк.

Є. К.

але

тільки,

що

Норберт,

в

останній

хвилі

зловити очкурникам добровільно, а не попав сліпим
припадком.
«Норбертові ми цього не говорили, але він завважив наше обурення й підозріння. Він -- на це -- зовсім відмінився від того бундючного, яким був перед
виправою,

він

став

скромним

і слухняним,

аж

диво. Можна було наглядно бачити, що людина пережила духову скруту. Тут були на лице? факти,
а не захлистування високопарними словами. Словом,
я в душі ,простив" Норбертову трусість, а зрештою
-- нічого було робити. Я мусів разом із ним залишити Фінляндію і перенісся до Пустійки (Естонії -- Є.
О.). В порозумінні з полк. Є. К. сплянував я переправу іншу, яка й відбулась.
«Зазначую, що другої переправи, її ризиковности
Норберт не передбачав, і коли почув мій проєкт, був
переражений.
Шоправда,
той проєкт
був висунув

вдоволенням

з його

8ф --

справжня

дійсність

вийтла

на

поведінки

зверх.

й

невдачі,

він

так

водився, що затер усі сліди мого недовір'я.
«В якому він був тоді зовнішньо-духовому
тавленні свідчить його послідний лист,
мене в момент перед виїздом. Ніхто не

листа

вичитати

хитрости

чи

по-

нас-

писаний
до
може з того

нещирости.

хХ
Дальше
Вертаючись

в багатьох
що

про

отже

пунктах

листування

них

писав

до

листування

доповнює
полк.

Вельмуда,

Й вияснює

Р. Сушко,

--

нам

яке

факти,

а найголовніше

вияснює нам, чому полк. Р. Сушко не мав успіху в
полк. Є. К., коли висловлював перед ним свої сумніви щодо

особи

Вельмуда;

цей останній

дбав

про

щоб полк. Є. К. зберігав собі й надалі про нього
кращу думку.
Після

листа

з 23-го липня,

який

ми

подали

те,

найв сво-

єму місці, в листуванні між Вельмудом і полк. Є. К.
постає перерва: відбувається перша спроба переходу
совєтського кордону, що закінчилася, як ми вже знаемо з свідчення полк. Романа Сушка, затриманням
Вельмуда ще на фінляндській території.
В цій справі Вельмуд пише до полк. Є. Коновальця дня 22-го серпня 1936 року:
«Дорогий

п. Полковнику!

Пробачте, що довго не писав. Закінчую для вас
великий звіт про обставини затримання та балачки
під час ув'язнення. Його вам передасть Господар"" під
» Ріа девідегіа

" Тобто,

якого

очкурення,

настрашившись небезпек дороги, рішив завернути й
піти іншим шляхом ,поставленим йому в перспективі" інженером чи полк. Є. Коновальцем.
І я, і Полуведько вирішили, що Норберт дав себе

нашою

дезидеріюм,"

Знов більше як два тижні жив я в готелі в одній
кімнаті з Норбертом. Мабуть, насторожений моїм не-

порозумітись,

свого

піюм

зію?, я її прийняв і здійснив.

і з того, що мені при переслуханні вдалось дізнатися
від фінляндських поліцаїв, прийшов я до переконання,

як

не вдасться сповнити, бо совєтчики не дадуть візи.
Та коли явилась нагода, з огляду на одноразову ,ока-

зє

Так називав

(лат.) --- нездійснені бажання.
Вельмуд

полк.

Романа

Сушка.

час особистого

побачення.

Але зараз усі думки

Поштою
навколо

не слід пересилати.
одного

-- як здійсни-

ти задумане, як пуститися в мандрівку. Згадуючи свої
балачки з вами, наповнююсь, часом, просто відчаєм,

бо бачу, що під теперішню пору ви теж обмежені в
засобах моєї переправи.
Сам я на чужині ще більше безпорадний, і всі надії покладаю виключно на вас.
Господар запропонував мені вже напевно відомий
Вам проект. Він дорівнюється тому, щоб самому лізти

мені подорож пляновану тепер Г-рем. Чим більше над
цим думаю, тим більше цей Г-рський проєкт мені видається

ризика.
останній
зикнути
рібна ця
си

має

хоча

здійснимим,

в

собі

небезпек,

багато

всі мої мандрівки за
Але, власне кажучи,
То чому ж не рирік, то суцільний риск.
тепер, коли так конче, як ще ніколи, потмоя мандрівка, коли того вимагають інтере-

цілости.

Отже,

я не

п. Г-ря, але

тільки

більше

вже

того --

дав

згоду

на

настирливо

пропозицію

тепер

прошу

до дідька в пекло, Дуже добре здаю собі справу із значення моєї подорожі туди для всієї організації в ці-

вас, якмога швидше
затвердити її й почати реалізацію. При чому найкраще це робити з місця теперіш-

лому. Тому, якщо ви не маєте чогось іншого, я згоджуся на проєкт Господаря. Прошу лише, настирливо

нього осідку, як безпосередньо межуючого з Ельдорадо. Якщо це не можна зробити з тим папером, який
маю,то варто підшукати інший і з кимсь сюди переслати й обміняти на мій. Радимось з Г-рем щодня.
Обидва прийшли до висновку, що в усякім разі не-

прошу,

допомогти

мені

дістатись.

Нетерпляче

чекаю

з години на годину, з дня на день, буквально, ваших
вказівок. Непотрібно багато писати. Сподіваюся, що ви
зрозумієте той стан, в якому перебуваю, як сподіваюся, що

ви

знайдете

потрібну

розв'язку.

Чекаю

на

ваш

лист».
28-то серпня він знову писав до полк. Є. К.:
«П-не П-ку!
Сьогодні минуло два тижні, як мене звільнено з
арешту. Весь цей час нетерпляче чекаю на ваш лист.
Перебуваю в стані великого напруження. Переслідує
лище одна думка, як і є цілком ясним, що мушу за
всяку ціну дістатись, додому. Цього вимагають інтереси організації, це є досить очевидним, само собою
зрозумілим, що треба було якось це доводити або обгрунтовувати. Але так само ясно мені, що успішно
провести свою мандрівку без вас не можу. За останні часи до мене приходить думка на свій риск, страх
і відповідальність
кинутись
наосліп
через
межі до
Ельдорадо (СССР, -- Є. О.). Пе єдине, що я сам без
вашої допомоги можу зробити. Але я гоню ці думки
від себе, будучи переконаним,
що з вашою допомогою винайду інший ішнлях.

Таким

конкретним,

реальним

шляхом

уважаю

пропозицію Г-ря. Нагадую собі вашу розмову зі мною,
коли ви, жартуючи
(це було в Відні), пропонували

86 --

доцільно мені тепер віддалятися від меж Ельдорадо.
Недоцільним є моє повернення до Відня чи до Б(ер-

ліну), або в будь-яке
кати

тут,

в цьому

інше

місті,

що

місце.

Треба

є невелике,

сидіти
але

Й че-

недалеке

меж і дешеве. Будь-яка подорож моя тепер -- зайва витрата грошей, бо так чи інакше я мушу дістатись й дістануся додому, або загину. Тому прошу не
віддаляти мене від меж.
Вважаю жартом пророкування мені п. Г-рем долі
емігранта. Цього не буде й не сміє бути, поки маю
бути чимсь корисним на рідних землях. Мені здається, що Й ви погодитесь з тим, що моє місце тепер, коли я не провалений, там, а не на чужині.
З вдячністю згадую вашу заяву, зроблену мені
в Б.

що,

коли

аби я пам'ятав,

можливість
Але

під ногами

що

й на

працювати

тепер,

коли

вдома

чужині

в мене

буде

я знайду

горіти,

підтримку,

на діло Визволення.

можу

й є потрібний

вдома,

про-

шу, дуже прошу, якмога швидше, поки ще літня пора, поки не почались осінні дощі і буде можна відправити сюди мого наступника (на щастя, дощі перестали), почати негайно реалізацію висловленого ще
в Відні й тепер запропонованого Г-рем проекту.

-- 87

Два

тижні

не

маю

від

вас

вісток.

Чекаю

нетерпляче кожної години, кожного дня.
Вітайте Пр-та». (Яр. Барановського, --

на

них

Щирістю,

Є. О.).

А ось і останній лист Вельмуда до полк. Романа
Сушка, що про нього Сушко писав: «Ніхто не може

з того листа вичитати хитрости чи нещирости». Про
цей лист п. Стахів посвідчував:
«.Турист написав Сушкові через мене дуже панегіричного листа, хоча висловлювався про нього ду
же

негативно...»

-

Ось цей лист:

справу

не

відкладати,

відразу

пішов

до бю-

ра сам, і вже тепер маю все готове. Коли прийшов,
там сказали, що дозвіл є, та що вони про це вже послали
повідомлення до "Тарту. Попросив мій папір,
оглянув і запропонував зайти через деякий час. Прийшов.

маю
має

Каже

мені:

намір їхати.
ніякої

--

Але

--

затримки,

ж

ви

Все

гаразд!

Відповідаю,
їхати

що

Питає,

бажав

в

який

би, якщо

день

не-

сьогодні.

тоді встигнете

бути лише

на одній

виставі.

-- Так, це правда. Але я буду бачити саме ту виставу (ШПтіллер Дан), заради якої, власне кажучи, туди й їду. Решта, мовляв, мене мало цікавить. А до

того ж, кажу, маю простудіювати оригінал праць критика Белінського, -- Ну, а якщо ви, додаю, маєте щось
проти моєї сьогоднішньої подорожі, можу Її відкласти.
-- Боже борони, я більше шкодую, що ви всіх
вистав не побачите.
Заплатив я йому додатково 117, вислухав
деякі
практичні поради, взяв усе, що мені треба, і ось тепер
дивлюсь на годинник, чекаю на поїзд. Завтра, коли
читатимете цього листа, справа вже буде розв'язана.
Або -- або. Сподіваюсь, що все буде гаразд. Ви мене

88 --

теплотою,

бадьорістю просякнутий він. А від

цього тепліше, бадьоріше, певніше стало й мені. Линула думка: коли двоє одиниць єдиного націоналістич-

ного цілого так можуть, за відносно короткий час, наблизитись, відчувати потребу взаємоконтактування, бажання якмога краще допомагати один одному, то ці
одиниці можуть і мусять багато зробити. Нами керує
одна

мета,

одна

ідея:

Воля,

Соборність,

цвіт нашого пригніченого народу.
Це нас з'єднує в великий моноліт,
коли

4. ГХ. 1936. Вечір.
Любий Друже!
Сьогодні ранком Тогобічний (Полуведько, -- Є.О.)
надіслав гроші й повідомив, що приїхати не може. Вирішивши

підбадьорили своїм останнім листом. Не уявляєте собі
радости й глибокого
схвилювання,
коли
читав його.

до

цих

загальних

чинників

щастя

грізну

й роз-

силу. А

приєднується

ще

й

почуття особистого наближення, взаєморозуміння -сміливо можна твердити, що не існує сили в світі, здібної зупинити нас на шляху до перемоги.
Багато дечого побачив я на чужині. Дещо з того
відчую напевно ще й пізніше, вже вдома. Зараз воно
є десь

у підсвідомості.

Але

найголовнішим

своїм

прид-

банням уважаю особисте знайомство з тими, Хто очолює й репрезентує наш рух на чужині.
Чи задоволений я тим, що побачив? Так! Кажу
»так", хоча й не з усім познайомився, не все ще побачив. Дозволяю собі казати ,так", бо те, що побачив,
судячи по тому, що саме це мені показали, є репрезентація наших найкращих сил. Дозволяю собі сказати ,так"?, хоча здаю собі справу, що існує дещо недороблене, існує ще те, чого непотрібно було б бути. Думаю,

що

ці недоробленості

ви

знаєте

й бачите

краще

за мене, тому й не зупиняюся на них.
П. Мудрий (полк. Є. К. -- прим. Є. О.) -- символ,
прапор боротьби, її практичний організатор. Разом із
ним -- ви, канцлер (Грибівський, -- Є. О.) та інші старші товариші тепер є для мене втіленням того кращого,
що залишило нам наше славне, недавне минуле із
збройної боротьби за державність, і, оскільки це так,
нестрашною є моя ,дзарозумілість"?, якою дорікав мені
п. Мудрий. При всій своїй ,,зарозумілості", я ніколи не
дозволю собі ігнорувати старшого націоналіста. Навіть
тоді, коли в чім сперечався з вами або з кимсь іншим,

-- В9

ніколи не пропускав вздовж в/висловлювань, приймав
їх під увагу,
зними рахувався твердо, заступаючи свій
погляд, поки мене не переконано. Інколи цим робив вам
прикрість. Знаю це й прошу пробачення, якщо чимсь
колись образив. Але вірте, не добре було б, коли б я
лише слухав, замовчуючи свою думку. Не добре було б
і зле. Хотілось би ще багато чого написати, хотілось би
написати про свою віру в нашу перемогу, про неминуз того, що я в русі, я його
організаторів, про те, як гордий я

чість її, про те, як пишаюсь

один

із невеликих

з своєї

приналежности

до української

нації.

Не

со-

ромлюсь цього, ні. Готовий кричати це на ввесь світ.
Так, ми ще в неволі. Так, сотні років чужинці гуляють на наших полях. Так, ми не маємо ще своєї
Державности. Так. Це відноситься до моєї критики за
рутено-хахлацтво,
розперезаність, несолідність, театральство, критиканство замість праці, безідейність - -

в сумі

нездібність

державницьку.

Але ми не склали зброї. Всупереч ворогам збереглись, як національне тіло. В невимовно тяжких
умовах не тільки зберегли себе, але й розвиваємо,
хоча й поволі, свою культуру, прикмети, які потрібні
будуть для України -- Великої Держави. Після спроби визволення 1917-20 рр. готуємось до нового збройного рішального зудару. Свідомі абсолютної неминучости, конечности збройної боротьби, вперто, в глибокому підпіллі виповнюєм наші сили, працюючи, віримо в свою правду українську, націоналістичну й
звідти, з підпілля, вам, братам своїм, я передаю:
зСлава Україні! Цей клич несемо в свойому серці.
З ним організуємо нарід. З цим кличем на устах вмирали наші батьки, брати, з цим кличем ми неминуче

і пізніше,
Це

я думками

допомагає,

Міцно

обіймаю,

90 --

надає

тисну

руки.

більше

і Пригодою.
сил.

Бажаю

вам

усього

найкращого.

Слава

Україні!

П. С. Пишу тільки вам і кілька цілком потрібних
слів Тогобічному. Більше нікому не писав. Повертаю
посвідку. За винятком одного листа з Амстердаму, якого я відправив на Б., нічого не було. На пошті залишив
заяву, щоб гроші, які, можливо, прийдуть від вас, були повернуті тому, хто їх до мене відправив. Здаєть-

ся, все».
і
В короткій записці до Полуведька
4-го вересня писав:
«Дорогий Друже!
Сьогодні
(себто

ранком

від Полуведька

одержав
ж --

гроші

Вельмуд того ж

від

Тогобічного

Є. О.) і сьогодні

їду вико-

нувати завдання. Дозвіл одержано. Покищо все гаразд.
В адрес Б. Мекл. 73 надіслав докладного
листа фір?
Кіндр. (для Сушка, - Є. О.). Туди ж вклав посвідку

п. Господаря. Перевірте, прошу, одержання. Все посилаю летунською поштою. Вітайте п. Мудрого.
Слава Україні!
Повертаю одне фото, яке забув вкласти до листа
в адрес Б.ерліна). Попередьте, що це фото п. Господаря (Р. Сушка, -- Є. О,)»

Так закінчився перший побут
в Західній Европі,

Вельмуда-Норбер-

та-Павлуся

ХІ

переможемо!"
Ще я хотів би через вас передати п. Мудрому
(полк. Є. К.) мої почуття глибокої пошани й вдячности. Тієї уваги й опіки, якою він оточував мене в Европі, я ніколи не забуду. Передайте йому мій сердечний привіт. Перекажіть йому, що в момент найбільшої небезпеки, якій підлягатиму завтра вранці і вдень,

весь час буду з ним

підбадьорує,

Другий

приїзд

Вельмуда

Про дальший хід подій довідуємося головно з записок Я. Барановського, якого Вельмуд звав завжди

є Німецьке слово, означає »дляє,
-- 91

Президентом (Яр. Барановський був головою Централі Українських Студентських Організацій -- ЦеСУС):
«По якомусь часі прийшов умовлений лист, який
стверджував,

що

ресня Пригода
про Приймака,

Вельмуд

заїхав.

(Але

ще

15-го

ве-

запитував листом інж. Андрієвського
-- Є. О.). Тоді я дістав доручення по-

лагоджувати кореспонденцію з СУЗ. Наступив обмін
листами на основі умовленого коду, ще, мабуть, Хом'яком,

на російській мові. Адреси були дві: одна стала, в Харкові, а друга теж у тому місті, але на випадок, коли б перша адреса не відзивалась. До нас
приходили листи на адресу, яку взяв із собою Вельмуд. Листовно мали теж повідомити вони, коли приїде знову хтось для вишколу. Обіцяв Хом'як і Вельмуд, що пришлють двох людей. У листах тамтуди ми
все

обстоювали

присилку

тих

людей,

а вони

все

від-

кладали.
«З кінцем вересня 1937 р. повідомив телеграфічно на звичайну адресу, на яку писано листи, Вельмуд,
щоб прибув хтось до міста Ї., де він ждатиме в каварні в означеній годині, в якій подав, що конечний
є приїзд Вождя,
а також і грошей. Я повідомив
негайно,
телеграфічно,
Вождя,
який
доручив
мені

тамтуди їхати, сам Вождь мав намір старатись про
візу. Найскорішим поїздом виїхав я до означеного
міста, гроші мали прийти на адресу інж. Д. Андрієвського.
(7 «Приїхавши до Брюсселя відвідав я інж. Андрі-

євського.

Він

уже

знав

про

приїзд

Вельмуда..

Мав

теж умовлену зустріч в Ї. Я подав'йому до відома,
що на його адресу прийдуть гроші, просив привезти
їх мені негайно до Ї., та подався сам туди.
В умовленому місці не прийшлося мені довго ждати. До каварні прийшов Вельмуд за яку годину. Ми
перекинулись кількома словами. Вельмуда дуже непокоїла вістка, що не приїхав Вождь. Ми пішли на пошту, щоб поспитати
телефонічно
Вождя,
як справа
з візою.
«На пошті я викликав число телефону і говорив
із Вождем, який мені сказав, що не може приїхати, бо
92 --

не дістав візи, щоб я сам поладнав усі справи та передав Вельмудові гроші, яких висилку він уже зарядив.

«Потім, на доручення Вождя, я передав слухавку
Вельмудові, з яким він безпосередньо говорив довший
час. Змісту балачки я не чув, бо вона відбувалася у
замкненій телефонній будці. Вельмуд дістав від Вождя число його телефону й доручення, щоб він кликав
його ввечорі.
«По полудні ми зустрілися знову, говорили на за-,
гально політичні теми. У Вельмуда відчувалась незо- |
рієнтованість. Я про те навіть йому сказав. Він оправдувався тим, що тепер у морській службі живе відірваний від життя, і тяжко йому бути в курсі справ.
Знає лише те, що Йому скажуть, коли стрінеться з
кимось, що до нього приїде, а це буває рідко. Конечно мусить бачитись із Вождем, щоб йому здати звіт.
Він вправді міг би мені це сказати, і Вождь телефонічно йому це радив зробити, але він дістав ,,звідтам" наказ, що не сміє про стан організації говорити
нікому, лиш Вождеві.
«Увечорі ми говорили ще раз телефонічно з Вождем. Говорив Вельмуд та переказував, згл. ,звітував"
дещо. По тій балачці успокоївся та сказав, що вкоротці приїде знову, але наказував, що мусить бачитися з Вождем, а те, що він не може дістати візи, то

це компромітація для
нас. Вони
можуть
прислати
сюди чоловіка, а ми не маємо свободи рухів.
«На другий день приїхав автом Андрієвський та
привіз гроші, що їх я передав Вельмудові. Він поро-

бив закупи, зокрема подарунки деяким знайомим.
«Цим разом враження від Вельмуда було негативне.

Здавалося

мені,

що

він

став

іншим.

Затрати-

лась безпосередність. Став дуже нервовим. Я вправді пояснював це собі його страхом перед сліжкою,
але все ж таки ремінісценції були негативні."
про

«Назагал,

стверджував

деталі

знає;

не

є Нервозність

дня мав

хотів

Вельмуда

відбутися

замах

він,
подати

піддає

на

думку,

що

робота

Вождеві

йде,

що, можливо.

Коновальця,

але

але

персональвже

тоге

він не приїхав.

-- 93

ний

склад

центру,

але

це

може

сказати

лише

Вож-

деві. Ми доповнили код. Я передав Йому більшу кількість літератури, яку він частинами зегніс на корабель.
Корабля

я не бачив,

мені показав.

Твердив

хоч

пропонував

він, однак,

Вельмудові,

що це може

щоб

навести

на слід. Все ж таки, ввечорі я пішов над канал і бачив там два большевицькі
кораблі, товарові.
Однак

назви тяжко було мені побачити. Вельмуд оповідав
мені, що він повнить службу радиста. Я настирливо
клав питання
йому відносно
техніки його приїзду.
Вельмуд відповідав повздержливо
мітив я, що він неспокійний, що

досить, але заприя підозріваю його,

що він говорить неправду. На одну з чергових зустрічей приніс мені кілька речей з покладу: кілька плякатів, трохи білого хліба, пасту до зубів тамошанього
виробу та папірці від цукорків. Я зрозумів, що це на
доказ, що
він звідти
приїхав.
Я це від нього взяв
і привіз із собою, що було відповідно використано.
«По повороті я бачився з Вождем. Точно передав
зміст балачок з Вельмудом, підкреслюючи одночасно,
що я запримітив зміну в нього, а поведінка Його виглядає для мене підозрілою. Це саме передав Грибів-

ському, по його повороті з-за океану. Грибівський виявив велике невдоволення, коли довідався, що Вельмудові передано гроші...»
А ось засвідчення інж.

Дм. Андрієвського

(писане

від третьої особи):
«..Ще 15-го вересня Пригода запитував листом де
інж. Андрієвського про Приймака. Від того часу Андо.
більше не одержував листів від Пригоди; в кожнім
разі вони не збереглися. Не знати, чи не листувався він,
або Приймак, із ким іншим. Андр. перестав цікавитися тією справою, про яку йому ніхто нічого не нагадував. Роздумуючи над нею, він уважав, що висліди, які він бачив від подорожів Пригоди й Приймака,
не виправдували того ризика й накладу праці та коштів, які вимагали.
|
«Аж ось у вересні 1937 р. Андр. дістає листа від
Пригоди,

яким

не добачав

9ф --

заповідається

рації того

приїзду,

приїзд

Приймака.

Андр.

але, поставлений

перед

фактом, мусів відбути побачення
про нього полк. Є. Коновальця.
«За

кілька

днів

після

листа

граму в українській мові,
з того порту, де колись
Приймак просив прибути в
має чекати рано від 10 до
2 до

на

4, і то протягом

другий

і мав

повідомити

Андр.

дістав

теле-

але латинськими літерами,
причалив
Пригода. В ній
означене кафе, в якім він
12 години і по полудні від

трьох

днів.

день, у вівторок

Андр.

полудні,

виїхав

щойно

шов Приймака
на побачення,

знайв указанім місці. До речі, вибираючись
Андр.
умовився з одним
приятелем

українцем,

він

що

по

товаришуватиме

і при побаченні, не виявляючись
Але приятель спізнився на поїзд,
«Від

Приймака

Андр.

і дійсно

йому

в подорожі

перед Приймаком.
і Андр. поїхав сам.

довідався,

що

він

прибув

закордон совєтським кораблем, на якому був радіотелеграфістом." Говорячи про це, він не робив враження, що брав поважно своє становище. З розмови виявилось, що Приймак запросив на побачення також
інших

осіб, як

зрозумів

Андр.,

із оточення

полк.

Є.К.,

але кого власне -- не пригадує. Нічого важного Приймак не сказав Андр-му, і цей останній дістав переконання, що рація його приїзду полягає в побаченні
з іншими особами. Він узяв кілька витинок з української преси, але обтяжувати себе не хотів. В поводженні

не

справляв

враження,

що

пильно

конспіру-

ється. На запит, чи не стежать за ним советські агенти, відповів, що це -- можливо, Вкінці Андр. від'їхав,
полишивши Приймака чекати викликаних осіб.
«Другого

дня в середу

ся Барановський і сказав,
вже бачився з Приймаком
нутися;

треба

що

йому

І справді,

на

адресу

передати.
в четвер

по полудні

Андр.

З

рано

до Андр.

з'явив-

що він приїжджає з Г., де
рано, і має туди знову вер-

тим

мають

прийти

гроші,

Барановський

надійшов

пакет

які

від'їхав.

із 1,000

ам.

долярів, а десь коло першої години зателефонував
Гарановський і просив Андр-кого негайно привезти
гроші, бо корабель Приймака відчалює того ж дня.

з Як легко став Вельмуд »радіотелеграфістом«

на корабаї...
-- 95

повіз

автомобілем

негайно

Андр-ий

ГТ. На

до

гроші

ХІІ

нього в кафе чекали Барановський та Приймак. Посгрошей. Під час розмови
пішно відбулась передача
відомостями, больгазетними
за
що,
сказав,
Андр-ий

шевики пірвали ген. Мюллера. Та новина не справила
особливого враження на Приймака, або серед сумайого

тохи

не

помічено.

відійшов,

же

зараз

Приймак

бо мусів спішитись на корабель.
«Пообідавши разом із Барановським, Андр-ий від'їхав до міста свого побуту, де мав здибатися з Бар-им
о год. 17.30. Але Бар-ий не явився в означене кафе
і на 19-ту годину, чим немало занепокоїв Андр-кого.
Була думка, чи не доведеться заалярмувати поліцію

і вказати на совєтський корабель. Але коло 19 чи 20-ої
години Бар-ий зателефонував до Андр-кого, і вони
зійшлися

в

кафе.

У

відповідь

Андр-кого,

закиди

на

Бар-ий відказав, що мав полагоджувати різні справи,
а тому запізнився. Від'їхав він того самого вечора.
«З огляду на його побачення з Приймаком, Андр.
не бачив рації звітувати перед полк. Є. Коновальцем
і подавати свої помічення.
«Відтоді Андр. не мав

ні про

Пригоду

жадних

відомостей

ні від,

та Приймака..»

Оповідання Андрієвського в подробицях розходиться

з оповіданням

Барановського,

який

оповідан-

своє

ня занадто зсинтезував. Думаю, що оповідання Андр.
в тих частинах, що торкається його побачень з Барановським та Приймаком, точніше.
Згадка Андр-го про ген. Мюллера, якого пірвання

припадає саме на час призначеного полк.
вальцеві побачення, вказує дуже ясно, якої
ки уникнув тоді полковник, не з'явившись
ного порту. Не виключено, що та небезпека
вала всім тим особам, яким було призначене
ня,

але,

з огляду

на

відсутність

головної

ти,

що

їх усіх малося

96 --

в той

корабель...

чи

інший

По
він

від'їзді

бачився

приїзд

Вельмуда

Голляндії.
«У перших
Ми умовилися,

з Роттердаму,

де

віднови-

ми

зустрітися

твердив,

дом.
Там
тоді
на

що

днях лютого виїхав Вождь до Берліну.
що поїдемо разом до Голляндії. Мали

в Амстердамі
він мусить

у Колосовського.

особисто

бачитися

Вождь

з Вельму-

В умовлений час ми приїхали до Колосовського.
був теж Мих. Колодзінський, що співпрацював
з Колосовським. Кілька днів прийшлося ждати
вістку

від

Вельмуда.

Він

мав

повідомити

полк.

Р. Сушка про свій приїзд -- на поштову скриньку
або телефонічно. На четвертий чи п'ятий день прийшла телеграма від Сушка, щоб його кликати. Грибівський переказав, що кликав Вельмуд і повідомив, що
буде ждати о год. 8-9 ввечері у місті Д. в парку біля
пам'ятника...»

де

перебуває

вів я, що

не

знаю,

захопи-

СССР

і Барановським,

муд. Місця не подано. В перших днях лютого 1938 р.
телефонував мені полк. Є. К., що його викликав телефонічно Вельмуд із одної з північних пристаней
і що за тиждень буде він у котрійсь із пристаней

відатися,

спосіб

до

лося листування по встановлених
адресах. Про це
свідчив Я. Барановський:
«У листах ми все обмежувалися до загальних речей. Найважніше йшло про те, щоб вдержати тяглість
зв'язку на випадок найважнішої потреби.
«В одному
листі повідомлено, що приїде
Вель-

себто

особи,

Вельмуда-Павлуся

з Андрієвським

Є. Кононебезпедо вказазагрожупобачен-

полк. Є. Коновальця, намічений акт не був зреалізований, бо щоб завчасно не відкрити карти. Може бу-

ти на совєтський

Третій

Грибівський зі свого боку посвідчував:
«..В означену годину був я в помешканні Сушка
і говорив телефоном з Павлом, який дуже хотів дополковник

і спитав,

про

Коновалець.

що

Відпо-

йде. Відповів,

що

він, Павло, має обмаль часу, хоче бачитися з полковником, і тому треба полковникові скоро їхати до Р.
(чи до Д? -- Є. О.). Чекати він його буде від настугіного дня в Р. у малому садку (він єдиний в Р.) біля
-- 97

пам'ятника, о год. 9 ввечері. Це мені не
і я настоював, щоб побачення
відбулося

льокалі

і не вночі.

що

зустрічі

для

Противився

вдень,

і до

тому

того

подобалося,
в якомусь

Павло,

в льокалі,

кажучи,
дуже

небезпечно. Телефонував я до Берліну. Упевнившись,
що там полковника нема, доручив я, щоб з приїздом
полковника негайно йому передали, що я маю важливу справу подати до відома. Водночас ходило мені про

те, щоб якнайскорше зловити Барановського.. Наступного дня знов я мав телефон від Павла. Повідомляв
він мене, що в садку зустріч неможлива, бо садок раніше зачиняють. Він, Павло, чекатиме в назначеній
годині

вже

біля

воріт

садка.

повідомлено.

Я

Питав

його

мене,

чи

заспокоїв,

полковника

сказав,

що

пол-

ковник уже в дорозі до нього, але я ще буду мати
змогу повідомити його посередньо про зміну. Павло
додав,

що

Амстердаму

він

на

зі

свого

адресу,

боку

яку

вишле

йому

негайно

був

дав

листа

до

полковник.

Того самого дня вдалося мені зловити Барановського
по телефону. Поклав йому на серце, щоб він без затримки їхав у Р., щоб бути з Павлом ще перед приїздом полковника. Так і сталося: полковник прибув
на місце одну добу пізніше від Барановського...»
Передаю слово Я. Барановському:
тися

«Я поїхав скоріше у ту місцевість, щоб
вдень, де умовлене
місце.
Це мале

розглянумістечко,

Умовлене місце знайшов. Над вечір приїхав Вождь.
Ми пішли проходом по місті. Людей було дуже мало.
Містечко світило пусткою. Я звернув увагу Вождеві,
щоб він не йшов на умовлене місце, а ждав у якомусь льокалі, поки я приведу Вельмуда. Вождь не
погодився на це, а Хотів іти сам, бо не знати, мовляв,
чи

зможе

Вельмуд

відійти

на

довший

час.

«Ми прийшли в умовлений час до парку. Темно,
пусто і самітньо. Це мене занепокоїло. Час минав, парк
зачинено, а Вельмуда нема. Ми ще з годину проходжувалися навкруги парку. Вождь говорив, що колись
будемо це фільмувати, бо це зовсім ніби в фільмі.
Вкінці показалася чиясь постать -- це був Вельмуд.
«Ми привіталися ) разом поїхали до Р., де вже мав

98 --

перенестися корабель, що ним приїхав Вельмуд. Привіз ніби дерево, а вантажив гуму.
«Цього вечора ми багато не говорили. Зустрічались

в наступних днях у різних льокалях, зокрема у каварні «Атлянта». Вождь жив у готелі «Централь». Мені невідоме,

під яким

прізвищем,

-- я Його там

не від-

відував. Я жив у готелі «Метрополь», під прізвищем
Бора. Зустрічались ми в льокалях, на вулиці, так і розходилися.
«Бачилися ми все втрійку, але Вельмуд настоюваєв
кількакратно, що він має справи, які мусить обговорити в чотири очі з Вождем. Останній відкладав цю балачку. Вкінці, одного вечора, по одній розмові, коли я
сказав Вельмудові, що мені дивно, як він свобідно собі з нами ходить, чейже можуть його слідкувати, Вельмуд виявив велике поденервування. Вождь і я зауважили це і вияснювали, беручи на карб гохштаплерки
Вельмуда.
«При найближчій зустрічі Вельмуд запропонував
пройтися

по

місті.

Я відмовляв

від того

і твердив,

що

найбільш конспіративно все ж таки сидіти в льокалі,
а не швеньдатися по вулицях. Вельмуд не давав себе
переконати. Настоював на тому тим більше, що може
це його остання зустріч, бо, мабуть, корабель від'їде,
а він має ще з Вождем говорити. Вождь радив мені залишитися в каварні, а він піде трохи з Вельмудом. Я
не погоджувався на це, мотивуючи, що мені краще самому піти.
«На ділі, мене затривожила охота Вождя йти пізнім вечером (год. 21) сам-на-сам із Вельмудом на прохід, а бачив я, що Вождь настоював радо на тому.
«Вельмуд ,конспіративно" вивів нас, ідучи другим
боком вулиці вздовж каналу на передмістя. Поведінка
Вельмуда непокоїла мене, Вкінці ми зустрілися з Вельмудом. Вождь захотів говорити в чотири очі з ним,

тому я йшов
півгодини.

п'ять кроків

Вождь

виявив

ззаду. Так ходили
охоту

піти

до

ми коло

якоїсь

кнай-

пи, щоб загрітися. Ми пішли й замовили чай. Випивши його, Вождь, на пропозицію Вельмуда, вийшов ще
пройтись, а я, на доручення Вождя, мав залишитися.

-- 99

як

з ним у першу чергу Сніп і ЇІртен. Рівночасно про
Вождя
мали висловлюватися
юрдинарними
словами
та твердили, що він є радше тим, що саботує рево-

ни, годину. Вони не поверталися. Я -- неспокійний до
божевілля. Виходжу на вулицю -- ні живої душі, темно, зимний морський вітер. Зовсім безрадний, а в душі

люцію, а не її Вождем.
«Ця справа схвилювала дуже Вождя. Він казав,
що хоч йому відомі настрої берлінців, але ніколи він
не сподівався, щоб це могло так далеко посунутись.
«На другий день Вельмуд це все потвердив при

«За десять-п'ятнадцять хвилин обіцяли вернутись,
казав Вождь.
«Вони скоро вийшли, а я залишився, читав часописи і ждав. Ждав п'ять, десять хвилин, далі півгоди-

неспокійний, майже певний, що щось сталося. Розраджує мене думка, що, може, Вождь пішов до готелю
спати, певний, що я так довго не ждатиму.
«Господар збирається зачиняти льокаль, я буду
змушений відійти.
«Дванадцята
година
надходить..
Нараз відчиняються двері і входять вони обидва.
«Скоро,

разом,

виходимо

з льокалю.

Бачу,

що

Вождь ще не докінчив балачки, бо просить, щоб а
ще залишився позаду. Мені це все неясно, але по тому напруженні нервів заспокоює мене обставина, що
все в порядку.
«Приходимо до міста. Вельмуд прощається, умовляється

на

наступний

день

і таксівкою

від'їжджає

до пристані.
«Ми йдемо до ,Атлянти" на чай, Роблю дуже гострі викиди Вождеві, як може
він так необережно
поступати, і даю слово, що більше до такого не допущу, якщо буду з ним ще в аналогічних обставинах.
Вождь сам дуже схвильований.
Каже, що йому
спершу поведінка Вельмуда видалась підозрілою, але
він її тепер розуміє.

«Кажу, що фактично Вельмуд йому
ливого не сказав,
розказував
натомість
і відносини
серед
Вождя.
«Він хоче, щоб

,дберлінців"

до

нічого важпро настрої

Організації

Вельмуд, хоч він
сказав це на другий

і до

просив Вождя
день при мені.

про дискрецію, -Йшло про те, що берлінська група (Сніп, Іртен, Мех
і Оршан) старалися приєднати його до путчу проти
Вождя.

Далі

казали

йому,

щоб

переказав

фактично провідником є не Вождь,
ше Ярого визнають
провідником.

100 --

на

СУЗ,

ще

а Ярий, і вони лиЦі балачки вели

мені.
«По тому говорили ми довший час ще з Вельмудом про різні явища суспільно-громадського
життя
Я вияснював, на якому тлі могло постати таке явище,
як із берлінцями, та що воно не є загрозою для Ор-

ганізації.

Вождь

розповідав

про

популярність

нашої

Організації та його імени серед зовнішнього світу, про
нашу співпрацю та великі наші перспективи на Далекому Сході.

«З
муд.

великою

Твердив,

бо ці справи
йому кілька
Він обіцяв

усе

цікавістю
що

тепер

слухав
,буде

тих

мати

що

речей

Вель-

передавати",

дуже цікавлять ,наших" там; ми дали
пропозицій
організаційного
характеру.
зробити.

А

Вожадеві,

зокрема

обіцяв

ча

другий раз привезти різні технічні ,штучки»», якими
націоналісти ,там" мали продемонструвати своє існування (машинка до писання та ручна друкарня).
«Від самого
початку
стичности моєї з східньоукраїнськими справами я все, як і всі ми, заступав
становище, що східньо-українські націоналісти мусять

себе

теж

чинно під нашою фірмою проявити, бо це
пропаганди та популяризації націоналізму на Східніх Українських Землях.
«Вельмуд
усе протиставлявся
таким
прийомам,

єдиний

засіб

мовляв,

для СУЗ

це не потрібно.

Націоналізм

там

і так

відомий. Тим разом привезли ми Вельмудові більшу
кількість літератури й летючок. Я запропонував, щсб
у найближчий

час розкинуто летючки під час вистави
в Київській опері. Цей акт не наразить нікого, бо той,
що виконає, може скористати з темряви, а пропаган-

дивний

ється

успіх

буде великий,

вся сметанка

бо в опері в Києві

большевицька

збира-

і чужинці.
-

101

«Вельмуд
коли

згодився

це буде

на це і обіцяв,

що

повідомить.

виконане.

«Я ставив Вельмудові таку пропозицію в першу
чергу для контролі. Йшло мені про те, щоб раз остаточно ствердити, чи відомості, які він привозить про
організацію,
«Вождь

мовляв,

правдиві, чи все це лише
не настоював
на ніяких

розконспіруються,

організація

до

а краще,

поважніших

слова.
виявих

щоб

,там",

додержала

подій.

Все ж таки стало на тому, що ми мусимо довідатися про якийсь їхній вияв, а це річ їхнього Центру
підібрати як і що.
«Це була остання наша зустріч утрійку. Вождь,
одначе,

не

говорив

Вельмудові,

що

вже

виїжджає.

Вельмуд пропонував автом поїхати спільно ввечері до
Гааги на оперу. Вождь погодився на це і ввечері мали
ми стрінутися, як звичайно, в умовленому місці.
«Пропозиція Вельмуда занепокоїла мене. Я сказав про це Вождеві.
«Увечері Вождь виїхав, і я сам прийшов на зустріч Вельмудові,
сповіщаючи
його про несподіваний
виїзд Вождя. Вельмуд виявив невдоволення з цього

приводу.
«Ми

вдвійку

загальнополітичні

конкретні

запити

повечеряли,
справи.

відносно

розмовляючи

Хоча

Вельмуд

нашої

про

рідко

Організації,

різні
ставив

тим

ра-

зом почав розпитувати; зокрема цікавився, яких противників має Організація в українському суспільстві
та які .націоналістичні" групи існують поза Організацією.

Як

звичайно

в таких

випадках,

забрав

із собою

Вождь,

«Я

ся до

по

останній

Вельмуда.

зустрічі

дуже

Представляв

підзорливо

це Вождеві,

ставив-

звертаючи

увагу на поодинокі моменти, що впадали в око, а, 30крема, просив Грибівського, щоб поговорив із Вождем та вплинув на нього, щоб був більше обережний
при таких зустрічах, переповідаючи
останні факти
в Роттердамі. Переповів теж пригоди з останньої зустрічі Іскрі (Мері).
«Під час побуту мого в домі Вождя, коли хотів
останній скуштувати цукорків та закурити цигарку,
я з дружиною

потрактував
«В

міжчасі

та 30-го

приїзд

Вождя

допустили

прийшли

квітня.

Вельмуда.

тів. Вождь

не

до

цього.

Вождь

це, як жарт.

Я

два

В

повідомив

готовився

листи

обох

їхати

,звідти",

листах
Вождя

з

писалось
про

зміст

дня

про
лис-

на зустріч...»

ж

части-

ну я, а цигарки переслав я поштою на адресу Колодзінського.
«Я звичайно, перебираючи речі від Вельмуда, їх
при ньому відкривав, проти чого він застерігався, бо,
102 --

Другого дня ранком я від'їхав через Німеччину
й Чехо-Словаччину до Відня.
«Довший час не було ніякої листовної звістки, хоч
Вельмуд обіцяв зараз написати. Щойно в другій половині березня прийшов лист. Вже в тому листі повідомлялось,
що
в другій половині
квітня
приїде
Вельмуд.

18-го

що цим разом привіз Вельмуд із
собою деякі речі на спомин, що їх приносив частинами на зустрічі. Це були книжки, цигарки (чотири коробки), цукорки (дві коробки), вишивки.
з цього

дом.

я відповідав

виминливо.
«Слід згадати,

«Частину

мовляв, хтось може побачити, а це виглядає підозрілим. Грибівський помилився, переповідаючи свою розмову з Барановським.
«Вождь купував теж різні речі для Хом'яка, його
дружини та Вельмуда -- білля, годинник, папіросниціо,
золото, про яке просив спеціяльно Хом'як.
«Вождь дав виразне доручення Вельмудові, щоб
він черговий раз привіз із собою знову деякі речі
з советського побуту. Не чув я точно, про що йшло...
«Цього дня була моя остання зустріч з Вельму-

Повернемось

сяться
цінні

до

тепер

третього

свідчення

до

інших

приїзду

М. Селешка:

«..Полковник

поїхав

був

свідчень,

Вельмуда.

Тут

що

відно-

передусім

із Барановським

на

по-

-- 103

бачення. По повороті він розрахувався точно з грошей,
що він їх видав і на закупки для Павла і на дорогу,
і що

передав

Павлові

розрахуватися

обов'язки фінансового
ця

безпосередньо.

з Барановським

референта

Окремо

(Селешко

ОУН

я

повнив

мав

тоді

-- Є. О.).

«Раз, при нагоді, спитав я полковника, як іде прана СУЗ і що говорив Павло. Він сказав мені, що

все поволі посувається наперед. Вісті про голод і незадоволення населення перебільшені. Навпаки, народ
там добре живе, бо от потребує таких люксусових речей, як ті, що він їх покупив Павлові.
«Я звернув йому увагу на те, що з советських
газет

виходить

інакше.

«Він сказав мені, що при черговій зустрічі розпитає Павла, як собі вияснити ці суперечності. Сказав
мені також, що національний центр має на днях переіменуватися на ОУН та що організація там досить
слаба. На мій запит, як з армією, сказав, що армія
нам

ворожа,

бо в ній чужі

елементи

і в додатку

доб-

ре платні, і добре живуть. Про комсомол говорив, що
треба багато праці вложити в нього, щоб він став нашим. Москалі стараються зискати для себе українську молодь, вщеплюючи їй в душу комунізм, а нам
треба вщеплювати в неї націоналізм. Отже, буде вестись тепер боротьба за душі молоді.
«Далі розказав мені, що там панує страшне підкупство, і що за гроші чи якінебудь речі, яких там
бракує, все можна зробити і все дістати. На те й брав
Павло з собою багато речей та грошей, щоб за них,
як за подарунки, зискувати
собі людей на відповідальних постах та мати змогу рухатися по всій країні.
«На мій запит, чи не важко йому ці речі транспортувати, полковник сказав, що Павло має на кораблі добрих приятелів, і що то справа не тяжка.
«При тій нагоді він запитав -- скільки в касі грошей, -- бо другим разом, в травні чи червні, треба

буде Павлові дати 2,000 долярів, і тому мені треба їх
тримати напоготові. Сказав мені також, що Павло забрав із собою більшу кількість літератури. Він має
змогу перепачкувати її на Україну.

104 --

«Про

всі

справи

точно

знав

лише

Барановський,

який бачився з Павлом раз сам, без полковника, в
Бельгії, у вересні 1937 року. На те побачення я вислав був на адресу Андрієвського 1,000 долярів...
«Я виїхав на початку квітня до Амстердаму. Раз
я

дістав

від

тримати

полковника

для нього

відвідинах

листа

умовлені

у мене.

Відтак

писав, і при тій нагоді
совського, а, можливо,

з вісткою,

доляри

про

і що

ту ж

що

треба

він буде на

справу

ще

раз

згадав, що на скриньку Колощо й на мою прийде вістка,

картка або телеграма від Павла з призначенням побачення. Її зміст мав я передати телефоном Барановському і йому, полковникові. Собі взяв я був скриньку на пошті десь у половині квітня. Отже зв'язок із
Павлом мав бути дуже скорий, коли була змога подати йому так скоро число моєї скриньки.
«Десь
(тобто,

у

половині

травня

від Коновальця

та, щоб
лини

я тримав

готовий

--

дістав

прим.

в-ва)

гроші напоготові

до

виїзду

на

я

від

Мудрого

одного

лис-

і був кожної

хви-

побачення

ще

з ним.

Згадав

також, що на мою адресу прийде з Німеччини більша кількість літератури, і маю її затримати до його
розпорядимости, а відтак ту літератури привезти на
побачення.
«Література дійсно прийшла в більшій кількості,
пакетами...»

ХІТІ
Останнє

Оповідає
«У

Барановський:

перших

днях

приїхав до Відня.
Гоф". Мав кілька

яких

побачення

другої

половини

травня

Вождь

Замешкав в готелі , Остеррайхішер
зустрічей і балачок у Відні, в часі

я був присутній.

Мабуть,

20-го виїхав

до Берлі-

ну. Перед виїздом говорили ми в зв'язку З листовним
повідомленням про можливість зустрічі з Вельмудом.
Останній, приїхавши до одної з пристаней, мав теле-

--

105

фонічно

до Сушка.

або

до Вождя

зголоситися

Я

жив

тоді комірним У Сушка. В ці дні, одначе, загостила до
Сушка рідня господині з Будапешту, так що я не міг

там перебувати. Я час від часу запитував телефоном,
чи не було якого телефону з-за границі. Я кликав щоденно по кілька разів. Теж кликав у суботу, себто 21-го
травня о год. 13-їй, але нічого не було. В суботу ввечері кликав востаннє коло год. 21-0ї, але не мав відповіді. Господиня сказала, що Сушко вийшов, а для
мене залишив листа, щоб я негайно прийшов, були
якісь телефони.
«Я прийшов до Сушка і з залишеного мені листа
зорієнтувався, що в міжчасі кликав Вельмуд, і що він
Сушко, не знаючи, де я знаце Вождя, який буде ввечері

приїхав до Роттердаму.
ходжусь, повідомив про

кликати.
«Я пробував негайно зв'язатися з Вождем, але він
був десь у місті, і ніхто там не знав, де він знаходиться. Перед вечором

телефону. Відізвався
хавку Вождеві.
«Вождь

Роттердаму
Вельмудом,

сказав

Вождь

закликав

Ярий,

що

мені, що

Сушка.

негайно

їде ввечері

на зустріч. Вождь
який залишається

Я пішов

передав

до

слу-

або ранком

до

говорив телефонічно з
до четверга в Роттер-

дамі.

«Я виявив охоту їхати літаком, але Вождь твердив, що немає потреби мені спішитися. В кожному разі
ми умовилися, що я буду шукати за Вождем о год.
16-17 в каварні ,,Атлянта" або в готелі , Централь" під
назвиськом Новак.
«Рішився

я їхати

залізницею,

щоб

не робити

вит-

рат, зв'язаних із дорогою літаком. На двірці, одначе.
ствердивши, що в літаку є місце, відложив подорож
на другий день літаком, щоб бути на 16-ту годину на
місці,

бо поїздом

я у пансіоні
«Ранком

приїхав

при вул.

би

відпровадила

мене

ж

106 --

далеко

пізніше.

Ночував

Маріягільф.
Іскра

на летовище...»

Оповідає полк. Роман Сушко:
«Коло 17-20 травня 1938 року приїхав до Відня
Вождь. Він був у дуже радісному й діловому настрої...
Казав мені, що їде де Берліну і через пару днів повернеться.
«Це було наше останне побачення...
«Після виїзду Вождя, попередив мене Барановський

ранком

21-го травня,

що, можливо,

буде дзвонити

Вельмуд, то переказати, щоб подзвонив удруге
рі, бо тоді Барановський прийде до телефону.
«Сталось

так,

що

за

пару

хвилин,

дому Барановський, по полудні
Роттердаму. Я повідомив його,
ждати його при телефоні о год.
вились з Барановським.
Норберт (тобто, Вельмуд -в 19-ій

год.

але

Барановський

як

вийшов

ждати,

із

подзвонив Вельмуд із
що Барановський буде
19-ій, бо так ми умоприм.

ще

до

в-ва) подзвонив
того

часу

вернувся додому. Норберт дуже схвилювався,
чати, що не може

ввече-

що мусить

не по-

став кри-

від'їздити і що му-

сить негайно порозумітись і бачитись із полк. Є. К.
і Барановським,
«Я намагався його заспокоїти і обіцяв йому відшукати

Барановського,

надіючись

фону коло год. 22-0ї.
«І справді, я заходив

привести

на знану

мені

його до теле-

адресу

Іскри,

але дізнався, що адреса ця вже не дійсна. Отже, не знав,

як справі зарадити. Зрештою надіявся,
ної хвилини може прийти до хати.

що

він

кож-

«За той час надійшла депеша від Вождя, умовна,
очевидно
для Барановського,
де був поданий готель
у Берліні, як і його адреса.

«Коли
не явився,

ж до третього телефону Барановський ще
я знов сам говорив із Норбертом і, на його

зденервування,

старався

його

заспокоїти,

подаючи

вістку, що маю підставу здогадуватися, що Вождь знаходиться під цю пору недалеко
від Норберта і що,
правдоподібно, побачиться з ним.
«Перед 8-ою годиною наступного дня (неділя 22-го
травня) подзвонив несподівано Вождь із Берліну. Хо-

тів говорити

з Барановським.

-- 107

«Я

зав

повідомив, що Барановського
телефонні алярми Норберта.

«Вождь

велів

переказати
Його

зголоситься,

щоб

кликав

ського

того

ж

бюра

дня

немає,

і перека-

Норбертові,
телефоном

вполудне

між

до

коли він
берлін-

буде дзвонити до бюра, як доручено.
знову дзвонив Вождь, щоб упевни-

тись, чи переказано доручення Норбертові і чи зголосився Барановський.
«Я потвердив переказання доручення Норбертові,
але не міг нічого заподати про Барановського.
«Вождь доручив конче розшукати Барановського,
і я, очевидячки, зголосив, що зроблю, що зможу.
«Написав я листа Барановському і залишив його
в хаті, щоб міг його прочитати, наколи б ми розминулися в дорозі. Пішов шукати його по місті.
«По полудні застав я Барановського у себе в хаті. Він уже

прочитав

листа,

в якому

я точнісінько

по-

дав йому часи телефонічних розмов. Усно переповів
точніше мої розмови. Зокрема те, що Норберт ,наглить"

приїзд

його

й Барановського

і жадає,

рановський летів, бо поїздом не вспіє
(Із цього Норбертового жадання можна
новок,

що

новського,
«З

малося

--

на

меті

знищити

щоб

Ба-

його застати.
зробити вис-

одночасно

ми

обговорили

розклад

з тим,

що

він мав

від мене.

тут мав, за їхніми здогадами, жити.
«Коли ж я заперечив, стали вони порозуміватися
з своїми начальниками й приловили телефон,
коли
зголосилася Іскра.. Дальше вже все відбувалося в поліції...»

що

зараз

довідаюся,

що це поліція, хоч на мої запити
відповіді. Мені веліли ждати.

вони

ве-

не

діставаз

«За дві-три години покликали мене і розпитували
мої біографічні дати, чого я приїхав до Роттер-

даму.

Я відповів, що мій приїзд має приватний

харак-

тер, приїхав я у торговельній справі та маю умовлену зустріч
із Новаком,
що його й шукав
у готелі

»Централь". Панове ж різними перехресними питанстаралися мої заподання збити, але я обстоював
на своєму. Твердили, що Новак знаходиться у них
і говорить зовсім інакше, Коли я жадав конфронтанями

ції, то її відкидали, показували
ла дійсно зовсім схожа на ту,

лише валізку, що бущо мав Вождь. Мені

подали до відома, що мусять мене задержати, поки
виясниться справа, властиво, поки не вияснять, ХТО я.
«Про

108 --

Відповідають,

зуть мене до Новака. В'їхали ми в браму великого
будинку, і віндою повезли мене нагору. Я зорієнту-

поїздів.

«По полудні 24-го травня прийшли до мене три
австрійські
поліцаї.
ШПитали за Барановським, який

оповідає:

відомить його, що я прийшов і питаю за ним. Тим
часом просив мене заждати в почекальні. Я, розглянувшись
кругом, волів вийти, бо все це видавалося
мені підозрілим. Я ніяк не міг зрозуміти, чому я маю
ніби тут ждати на Вождя. Я вийшов і проходжувався біля готелю. За кілька хвилин прискочили до мене два типи, схопили за руки і затягли до авта, яке
тут затрималося. Ми швидко від'їхали.
«Я пробував питати, що сталося, чого вони хочуть

про

іти до поїзду...

Барановського

«Перед 16-ою годиною літак приземлився в Роттердамі. Приїхавши
автобусом до міста, пішов я до
каварні ,Атлянта?, але там Вождя не застав. Залишивши
свій пакунок у портьера,
пішов
до готелю
»Централь". У портьера запитав за Новаком, але цей
сказав мені, що Новак вийшов, а він телефонічно по-

і Бара-

Він рішив, що поїде вечірнім поїздом до Берліну. Ввечері, коло год. 20-0ї, спровадив я Барановського на
вулицю

Барановський

вався,
ніякої

Є. О.).

Барановським

Арешт

12 1 13 год.

«Вправді, пару хвилин пізніше подзвонив Норберт знову, і я переказав йому доручення Вождя. Він
заповів мені, що
«Коло 11,30

ХІМ

подію,

що

скоїлася,

ні

словечком

не

згаду-

--

109

вали. Навпаки, намагалися викликати в мені переконання, що Вождя вони теж притримали.
«Я пішов до келії, ні на хвилинку не припускаючи того, що сталося. Я був певний, що вони придержали Вождя.
Роздумував лише
над тим, яка могла

бути тому причина. Турбувала мене найбільше можливість, що Вождя могли притримати з якимись речами, що він їх був обіцяв привезти Вельмудові. Серед таких думок перечекав я до ранку, маючи надію,
що може десь випадково зможу побачити Вождя та
впевнитися, що він дійсно тут. Заходила ще можли-

вість, що його речі з готелю забрано, а він сам пішов
до міста і нічого про це не знав, або виїхав.
«Ранком о год. 9-ій закликав мене комісар Бон-

тембаль на переслухання. Повторилось знову те саме,
зтим, що я зажадав, щоб мене зведено з Новаком,
бо інакше я не можу нічого говорити. На це показано

мені

знімку

Вождя;

Вождь

лежав,

вкритий

білою

скатертю, голова відкрита, очі отворені, на обличчі
малювався біль. Перше враження в мене було, що віч
лежить тяжко хворий у шпиталі. Я зажадав негайно
привезти

мене

до

Вождя.

Поліційний

комісар

пояс-

нив, що Новак упав жертвою замаху і лежить тяжко
хворий у шпиталі, і що я зараз із ним туди піду.
«Коли я почув про замах, у мене виникла негайно

асоціяція

з Вельмудом.

Я сказав,

що

хочу

подати

те, що про всю справу думаю. Негайно подав я своє
дійсне прізвище, прізвище , Новака" і ствердив, що
замах зробили большевики, бо Вождь приїздив саме

на

зустріч із одним українцем із СССР.
негайно перешукати всі советські кораблі
наводячи аналогію з Мюллером.
«Поліційні

урядники

поставилися

Я зажадав
в пристані,

з недовір'ям

до

моїх заподань. Не могли ніяк зрозуміти, що це -- Україна, вкінці назвали смішними
мої претенсії перешукувати советські кораблі. Так само поставився до
мого домагання прокурор, що, на моє жадання, прийшов до мене і категорично відмовився виконати мої
домагання.

110 --

«О

год.

11-ій

повезли

мене

до

шпиталю.

Там

я

однак, Вождя живим не застав...
«Мені стала ясною тепер уся справа. Я ще раз
зажадав пошукування
за вбійником, який, на мою

думку, міг схоронитися на кораблі. Я почав докладно
розповідати про те тло, на якому виникла справа, щоб
викликати серед людей, що провадили слідство, зрозуміння до української справи. Мене запевняли, що
все, що слідство вимагає, вже зроблено.

«На другий
слід

ревізії

день,

на

одначе,

кораблях,

коли

сказали

я Запитав
мені,

що

про ви-

цього

зро-

бити не могли, бо це наразило б торговельні відносини з СССР, хоча дійсно в пристані був советський корабель від суботи, а у вівторок о год. 18-ій від'їхав.
«Тепер успів я, на основі різних моментів, що доходили до мене в зв'язку з слідством, скласти
собі
образ подій, що відбулися попереднього дня. Поліційні урядовці, одначе, відмовлялися подавати мені будьякі дані, хоча я того настирливо домагався... Побачив
я між поліційними урядовцями чоловіка, подібного до

Вельмуда. Я взяв його знімку і з поліційним урядовцем почав
обходити
льокалі, де могли
перебувати
Вельмуд чи Вождь. Скоро ми ствердили, що перед полуднем дійсно такий чоловік був у кількох льокалях,

де

служба

його

точно

описувала.

Опис

був

згідний

з дійсним виглядом Вельмуда, з його мовою, поведінкою. Ми ствердили, що Вельмуд від 9-ої год. ранку

був у трьох льокалях при головному бульварі. Тому,
що рух у льокалях у цей час
був майже
ніякий,
служба могла легко звернути увагу на одного гостя,
тим більше, що це був чужинець, який слабо володів
німецькою мовою.
«У льокалі, до якого прийшов Вельмуд о годині
9-ій, зізнали
два
кельнери-свідки, що
він замовив
собі

каву

відійшов.

і морозиво,

Був

посидів

елегантно

з годину

вбраний,

без

і, заплативши,

плаща

і капелюха, під лівою рукою мав два пакети. Ці пакети перепаковував. Кельнер це собі точно пригадує, бо, перепаковуючи, просив гість у нього паперу, а що кельнер такого не мав, радив йому взяти часопис, який те

-- 111

»

гість

у кольпортера,

купив

що

зайшов

до

льокалю.

По десятій годині гість, заплативши, відійшов.
«Ствердили ми, що тотожній з опису осібняк закільходив перед 11-ою годиною до другого льокалю,
-а",
»ДАтлянт
каварні
у
напрямк
в
далі
ь
ка кам'яниц

до льокалю перед ратушем із годинниковою вежею.
Він мав під однією рукою пакет розміру пуделка до
черевиків, завинений у газеті, а в другій -- рукавички..

Замовив

собі лімонаду

і спокійно

ждав

на терасі,

приглядаючись прохожим на вулиці. У льокалі; крім
нього, були один-два гості. Звернув на себе увагу мовою і тим, що часто дивився на годинник ратушевої
вежі, ніби когось нервово ждав. За кілька хвилин
перед 12-ою заплатив і вийшов.
«Подібно зізнали й два кельнери з каварні ,дДтлянта"...
«Для

обставини

мене

події

були

вияснені,

велику

трудність для дальшого слідства робила, одначе,
зорієнтованість поліції в українських справах.

не-

«У четвер по полудні приїхала з Риму дружина, я
Поліційні урядовці негайно почали
вийшов назустріч.
Дружина

її допитувати.

Вождя

ствердила,

що

їй також,

що

той

чоловік

мав

приїхати

товаровим

кораблем. Рівнож оповіла, що Вождь привіз із попередньої зустрічі цигарки та цукорки. Пані Коновалець
сказала теж, що на зустріч їй мав вийти М. Селешко
та принести гроші.
«Ця згадка
ції, а властиво

про гроші дала, мабуть, підставу поліжурналістам, що цікавляться кожною

дрібницею, писати, що Вождь мав дістати гроші від
Валюха.
«.У суботу відбувся похорон. Я був присутній
радн. Тарновецьразом з іншими (ген. Курманович,
кий, Стахів ії Оршан), що прибули до Роттердаму із
Берліну.

«У міжчасі приїхав і М. Селешко, якого конечно
хотіла переслухати роттердамська поліція. М. Селеш112 --

дамі

банковий

рахунок,

на

який

приходили

гроші

з

Америки, і що ті гроші мала на увазі дружина Вождя,
коли по приїзді сказала, що хоче бачитися з М. Се-

лешком,

щоб узяти

в нього

гроші

на похорон.

М. Се-

лешко також зізнав, що Вождь перед виїздом до Роттердаму повідомив
його листовно,
щоб він витягнув
йому з конта, яким М. Селешко завідував, певну су-

му грошей,
«З нашими,
в міжчасі

що

прибули

погововити..

Я

на

похорон,

довідався

мав

від

я змогу

Стахова,

що

Полуведько, який не збуджував у мене великого довіря, знаходиться в Берліні. Стахову й Оршанові ска-

зав

я, щоб

Полуведька

взяти

під сліжку,

а коли

цьо-

го не можна зробити, то краще дати замкнути. Стахів ствердив, що вони вважають на Полуведька, але
не запримітили нічого підозрілого. Полуведько з Берліну,

одначе,

спільник
лявся,

Вождь,

казав, що їде на зустріч із чоловіком
виїжджаючи,
з Східніх Українських Земель (СУЗ). Полковник казав

ко зізнавав про гроші -- рахунки в амстердамському
банку. Поліція ствердила, що Вождь мав у Роттер-

як

«У
здля

виїхав

Вельмуда.
я спробую

неділю

допомоги

по

і щез.

Я переконався,

(У цьому

далі вияснити

похороні

в слідстві".

що

Я. Барановський

був

поми-

-- Є. О.).

всі від'їхали,
Тепер

це

слідчі

я залишився
органи

стави-

лись до мене з повним довір'ям. Ми перетрясали кожну річ, щоб упасти на будь-який слід убивника. Слід-

ча

поліція

не втік,

стала

але

на

становищі,

залишився

що

Вельмуд

в Нідерляндах,

кораблем

ховаючись

у

місцевих комуністів або того самого дня негайно покинув границі Нідерляндів і виїхав до Бельгії чи до
Франції. У місцевих
комуністів
заряджено
ревізії
але безуспішно.
М
«Варто згадати, що, при помочі пошти, слідчі органи ствердили, що дня 23 травня були з Москви два
телефони до Роттердаму, і до готелю ,Атлянта" і до
»Дентраль" із запитом за Євдокімовим, -- один те-

лефон перед полуднем, другий по полудні. Євдокімов,
одначе, ніколи в тих готелях не жив, і того дня, розуміється, його теж не було.
«По трьох тижнях

прокурор

потягнув

мене

до від-

--

113

повідальности

за те, що

тиво на фальшивий
місяці

тюрми

я приїхав

пашпорт.

і заарештовано,

нелегально,

Мене

а влас-

засуджено

на два

хоч я боронився,

що пас

не був фальшивий, а лише визичений, і я мусів у тій
ситуації таким пасом послуговуватися. Я відкликався
до апеляційного суду в Гаазі, який мене випустив на
вільну стопу, визнавши мій арешт
протизаконним.
З огляду на неправосильність присуду, мене випущено,

і я виїхав із Голляндії. Апеляційна
увільнила мене від вини і кари...»

розправа

У

своїй

праці

Кіндрата

казував

в

Роттердамі»

Я. Кутько оповідає про Кіндрата Полуведька, як про
»виявленого совєтського агента", якого німці заареш-

української

тут

що

складені,
напрямні

що вони являли
пропаганди
для

дні полк.

Є. Коновальця", видрукованій у журналі ,До Зброї"
(за травень 1950 р.) під літерами В. С., та на праці
Дм. Солов'я ,Голгота України..." Зрештою, як ми бачили, 1 Яр. Барановський висловлював своє ,дпереконання, що Полуведько був спільником Вельмуда..."
Простудіювавши
шприступні
мені
матеріяли,
я
прийшов

дять,

до

іншого

погляду.

І Грибівський, і інж. М. Селешко однозгідно тверщо Полуведько ставився до Вельмуда-Норбер-

та з великим
увагу

застереженням

на різні речі, що

і декілька

примушували,

разів звертав

мовляв,

його не

мати до Павлуся великого довір'я. Як засвідчував
інж. М. Селешко, полк. Є. Коновалець говорив йому,
що Полуведько ,недолюблює Павла і не вірить йому",
як про це сам йому говорив. На жаль, попередження
Полуведька не мали впливу, бо, мовляв полковник -»за Павла ручиться Найденко, старий січовий стрілець, якого знають СС (Січові Стрільці)". В 1937 р,
приїхавши до Відня, Полуведько бачився з інж. М.

п4А--

свої пі-

пригадував

Оршан

склав

їх на

як вона

мала б

зразу

дійсність,

Інструкції

були

так

собою нібито большевицькі
большевизму
закордоном.

підставі

балачок

Павла

в берлін-

ському семінарі, а Полуведько схарактеризував їх, як
чистої води большевизм. На тій підставі він виводив,

що

,Останні

--

преси,

нечисте.

щось

подумав,

потім засвідчував,

в статті

Полуведька,

націоналістичної

ся на

В. Стахова

переправи

висказував

советсько-українську

тували в Харкові і який зараз же після свого арешту
повісився у в'язниці. Ці його твердження грунтуютьсвідченні

--

Селешкові,

полковник

дозріння щодо Павла.
«Для характеристики

для

машина

йому про перипетії

ля цієї розмови з М. Селешком, Полуведько бачився
із полк. Є. Коновальцем, якому теж, як потім пере-

представляти

Полуведька

«Пекельна

і оповідав

інж. М. Селешко, -- цікаво ще відмітити, що він, отінструкції
римавши раз від Оршана-Чемеринського

ХУ
Роля

Селешком

Павла за фінляндський кордон, про намагання затягнути полк. Р. Сушка ,на той бік", -- і про те, що
вся справа з Павлом йому здається ,нечистою". Піс-

з Оршаном

то критично

не все в порядку
захопліовався

ставився

Про це Полуведько
повідомив
інструкції

(Оршан дійсно, як

був Павлом

до його оповідань

написав

--

і не над-

Є. О.)..»

інж. М. Селешкові,

а тоїї

полк. Є. Коновальця. Полковник звелів ці
стягнути з обігу і наказав Оршанові таких

речей більше

не робити.

Простудіювавши

ті статті, які писав

в 1935 році

Полуведько для , Українського Слова" в Парижі під
псевдом Тогобічного (,Як ставляться в совєтській Україні до еміграції. Стаття збігця з Соловок", ,Кому-

нізм

і національний

рух

на

Україні",

,Формування

національно-державної
свідомости на Сх. Україні")
мушу
ствердити,
що написано їх з таким
знанням
справи і з таким справді націоналістичним наставленням,

2

що

вони

ще

й досі

зберігають

свою

свіжість

та

" Ця гра - -висказування негодування одного агента на лруТого --: була на те, що на випадок, коли б полковник не

мав довір'я до Вельмуда-Павла, перекинув би своє довір'я

на особу Полуведька

(прим. в-ва).

--

115

актуальність. Ось, наприклад, цікавий уступ про емігукраїнців Із Зата комунізуючих
рантів-поворотців
Земель:

хідніх

«Гірка їх доля!. Вони одразу нопадають між мота ковадло: з одного боку до них із відчуженням

лот

і презирством ставиться українська суспільність, а з
другого -- Їм не вірить ГПУ. Такий стан рідко хто
з них може довго витримати. Частина, здавши собі
справу,

на

що

надія,

довір'я советської

завоювати

кидається

протилежний

в

-- мар-

влади

сте-

бік і шукає

жок до революційної суспільности. На цьому їх лоБлять і здебільшого ставлять ,к стєнке". Я певен, що

Соловки чи навіть смерть дехто з них приймає легше,
ніж усі ті моральні муки. Один із повортців казав
мені в тюрмі, що він їхав в Україну переконаним прихильником комунізму, але вже в короткому часі став
його ворогом

водилося

до кінця свого життя..

зустрічати

днів поводили себе
дону на доручення
лося

знаходити

таких

Мені

особисто

до-

поворотців, що з перших
приїхали з-закорцентру. Їм удава-

так, ніби вони
революційного

зв'язок

із

нашими

групами,

що

до-

пускали їх до роботи. І цікаво -- вони працювали
чесно. Лише один -- із відомих мені -- заломився на
допитах і наробив шкоди. Тільки тепер я знаю вже
напевно, що цих людей ніхто з-за кордону не висилає,
але вони, приїхавши в Україну зовсім із іншими намірами, інакше зробити не могли, як знову вернутися на службу національній ідеї...»

ціоналістичної ,хконтрреволюції" на Україні, приписуючи йому пізніше навіть свідому ,контрреволюцію"
і обзиваючи націоналістичний рух -- скрипниківщиною. Дивно, що деякі українські ,дпровідники" на еміграції, що ,знають" ситуацію на Україні, повірили боль-

шевицькій версії про ,контрреволюцію" Скрипника та
зробили з останнього на сторінках своїх , компетентних"
часописів мало не національного героя Й борця. Це

з послідовного ворога українського народу! Нас може
цікавити самогубство Скрипника лише, як ілюстрація
створеного в Совдепії комуністичного ,раю", якого в
певних моментах не всилі знести самі творці -- і не
більше...»
Про цілі московської політики в Україні:
«Перспектива самостійности України просто

від
облудно реклямують широку волю кожній нації аж до
відокремлення й разом із тим люто поборюють найменший прояв національного життя завойованих Мос-

квою

народів, і кінчаючи різного гатунку соціялістами
наволоччю, що нидіють на еміграції.
позбавляє
України
Воно й зрозуміло. Самостійність
Московію її життьової бази -- хліба, тваринництва,
вугілля, заліза, алюмінію
та інших
незлічимих
багатств нашої країни і відрізує їй шляхи до Чорного моря. Є чого казитися Москві. Тож не дивуймося з усіх
нелюдських жорстокостей,
застосовуваних
червоною
з цареславною

сатрапією

Ось його характеристика Скрипника:
«Скомпромітований, хоч ні в чому й неповинний
перед Москвою Її вірний служака Скрипник, за ,,притуплення

большевицької

пильности"

(за те, що

не до-

бачив, як водила його за ніс українська патріотична
інтелігенція) мав ,покаятися" публічно в своїх ,гріхах", але не всилі був ,знести наруги і застрелився
за

кілька

годин

перед

вимаганим

від нього

каяттям.

Після смерти Скрипника, КП(б)У вирішила зробити
його одного відповідальним за могутній розвиток на-

116 --

жа-

хає
всіх
,істинно-русских
людей",
починаючи
знайгеніяльніших вождів світової революції", що

боркати

до українського

народу,

щоб

завели

Москву

надії опанувати

його.

Коли

остаточно

приду-

шу українського народу ,чистими методами" (,соціялістична пропаганда, українська державність у ,добровільній спілці? з Москвою, розвиток національної
формою української культури й ін.), вона станула на
шлях фізичного нищення основ української нації -передової інтелігенції та селянства. Масовий терор -заслання на північ, арешти й розстріли, голод, ,ударна"? праця ГПУ, жахлива система сексотів -- все це
скеровувалося і скеровується Москвою для забезпе-

--

117

чення її головної мети -панування над Україною...»

Не
ляють

забезпечити

буду помножувати
ідеологічні
позиції

собі

постійне

ці цитати. Вони представШПолуведька,
який, треба

признати, за час свого перебування в Фінляндії на
чолі тамтешньої
української
громади та співпраці з
ОУН нічим і ніколи її не зраджував і не викликав

найменшого підозріння.
Підозріння виникли пізніше, як реакція на роттердамський злочин, що насторожив -- занадто пізно -- проти можливих совєтських агентів. До того ж
спричинилося

й

те,

що

Полуведько,

пробувши

після

смерти полк. Є. Коновальця ще якийсь час в Берліні,
де бачився кілька разів з інж. Селешком і нагадуваз
йому про свої попередження, які робив йому і полк.
Є. Коновальцеві (,говорив зовсім щиро, і я тому вірив, бо ж те саме він говорив мені й давніше"), повернувся до Фінляндії, звідки ,пропав без сліду". З

того робили
ди, звідки

висновки,
приїхав,

ведько зник
ногами:

після

із Фінляндії,

знаючи

замаху

що

себто

на

надто

Полуведько
до

бо там

добре

полк.

СССР.

йому

Москву

часом,

ких

підозрінь

і зміг

представити

їм

докладний

і пе-

реконливий звіт про обставини своєї ,відсутности", чи
то ,безслідного зникнення". В усякому разі, вибира-

ючись в Україну, Сціборський і Грибівський беруть із
собою й Полуведька. Їхню подорож в статті ,Незабутніми шляхами"
описав Я. Дедаль в альманаху.
»Відродженя" за р. 1951. Товаришував їм у тій подорожі і незабутній О. Ольжич-Кандиба.
Полуведько

їхав

із цілком

конкретним

завданням

--

відшука-

ти сліди Павлуся та Хом'яка в Україні. Про останнього було відомо, що він жив перед війною у Харкові,

маючи

власне

авто

тощо.

Проте,

в Харкові По-

ту-

Полу-

горів грунт під

та

Є. Коновальця

ти себе спокійно
в такій
кордонів, бо Павло Яценко

повернувся

Тим

ком, що ніби мав би, як думав Яр. Барановський,
»співпрацювати з Норбертом'""?
Ясна річ, що Полуведько не викликав у них та-

її методи,

він

не

міг почува-

близькості
до
-- так називав

советських
він Павлу-

ся за Його советськими документами, які бачив (Грибівський натомість казав що Павла звали в документах Гриценко; тут когось пам'ять завела, бо прізвища
дуже

схожі,

але

не

однакові!),

мав

нагоду

надто

доб-

ре пізнати і його діяльність ії минуле, як соловецького в'язня. Отже, Полуведько волів зникнути, бо дуже
добре відчув, що й члени ОУН почали ставитися до
нього з застереженням. Проте, як почалася війна Німеччини з Москвою, Полуведько з'явився знову 1 відразу зв'язався з полк. Сціборським і Грибівським.
Чи ж повинно нас дивувати,
що такі обережні
люди, як М. Сціборський і, особливо, Грибівський, що
відразу поставився був з підозрою до Найденка і Пав-

луся,
118 --

нав'язали

знову

приязні

відносини

з Полуведь-

Дім на Согєо 4' Іайа, 6 в Римі, в якему містився (на
3-ому поверсі) пансіон панства Онацьких, де часто перебував, будучи в переїзді, поляк. бвген Коновалець.

--

119

луведько

був

советський
ських

заарештований

агент".

агентів

Знаючи,

опинилося

німцями,

скільки

свого

як

,виявлений

справжніх

часу

по

різних

советвідді-

лах німецького гестапо, не можна
сумніватися, що
Полуведько впав жертвою тих спритних людців, що
німецькими руками нищили небезпечних їм українських

громадських

та

політичних

діячів.

Знаючи,

в

чиї руки попав, Полуведько сам покінчив із собою.
Було б надто несправедливо, коли б його пам'ять плямило Й далі ганебне підозріння, що не витримує критичного

підходу

слідження

не

до

справи.

можна

не

Внаслідок

визнати

дження інж. М. Селешка:
» Ї не маю ніяких підстав

ко
жив

був

також

агентом

і, здавалося,

120 --

його

Москви,
досить

уважного

правдивости

роз-

твер-

думати, що Полуведьхоча я з ним довше
добре знав...".

ДОДАТКИ

Дм.

Андрієвський

НАВКОЛО

РОТТЕРДАМУ

Її. Чому я забираю слово
Коли я побачив у ,Свободі" першу статтю Є. Онацького з циклю ,Шляхом на Роттердам", мені відразу виринула в пам'яті пригода, що була наслідком
появи його книги ,У вічному місті". В ній автор навів
мого листа з-перед 25 років до полк. Є. Коновальця,
де я подавав в організаційнім порядку своєму зверх-

никові

сумніви щодо

якимось

чином

листа,

передрукував

ністю

прізвище

до рук автора
два

почули

одної

особи." Онацький,

в посіданні
його

себе

особи.

рядків

дуже

Коли

будучи

чи відпису

того

наводячи

пов-

в своїй книзі,

згаданої

цих

оригіналу

книга

дісталась

і заінтересованого,

ніяково.

І то

тим

ми

оби-

більше,

що

від колишніх сумнівів не лишилось і сліду, а сама
причина їх затерлася в нашій пам'яті. Згадана особа
уважала

себе діткненою,

яснювати
заяву.

справу,

Я далекий
ючи

мого

і авторові

видрукувавши

від думки,

листа,

мав

що

злу

листа

в пресі

Онацький,

волю.

Він

довелося

ви-

відповідну

оприлюдню-

просто

не

поду-

мав, що, заки це робити, треба було засягнути згоду
автора його; далі, що можна було б опустити деякі
місця в тім листі; а нарешті, ще ліпше було б оминути
лами

прізвище особи або обмежитися
самими ініціяїї. Онацький, видно, не числився з наслідками

своєї публікації.
наслідки
як

для

заявити,

А коли

я звернув

мене,

він

не

знайшов

мабуть,

щоб

мене

його увагу
нічого

потішити,

що

на ті

ліпшого,

Андрієв-

ський уже став ,історичною особою", а тому оприлюд7 Мова пре пок. Володимира
в Бельгії (примітка в-ва).

Мокловича,

що

жив

і помер
--

123

зволеоле1і доз
Й
У
дру
Проте, я заборонив йому на
ним.
погн
це
не
Ме
но,
ь
видно,
як
Але,
моїї листи без моє її згоди.
и
о
п
дам
є
Роттер
на
м
Шляхо
могло, іі в статтях,,
організаційн
моїх
з
то
листів,
моїх
з
не
коли
тягів

галом. Чи ж маю я право в цих умовах мовчат
и, коли
мене питають? Чи не є моїм обов'язком запобі
тти несправедливостям супроти небіжчиків і допом
огти живим розібратися в подіях і обставинах, які
допровадили до трагедії в Роттердамі?
Поки я роздумував над пропозицією Редакц
ії ,Свободи", стало помітно, що навколо публікацій
Онацького починає витворюватись нездорова атмосфера,
що постала небезпека зроблення їх предметом
політичних
спекуляцій. Щоб тому запобігти, я висту
пив із статтею ,Каламутна хвиля", якою звертав увагу
журналістів та редакторів на можливі, прикрі
для українців і шкідливі для української справи,
наслідки невідповідного використовування публікацій
Онацького.
Рівночасно ПУН видав у вересні 1958 р. Комун
ікат
в справі тих публікацій, яким поставив на належ
не

є натуральним

мовляв,

листів,

його

нення

будуче

статтей
звітів, не призначених для сторонніх, очакок
мтея
п
и
ачивш
по
не дивно, що,
й
Тож
овани
пригот
був
вже
я
ді",
,,Свобо
в
Онацького
ід Ре.
|
всякі прикрі несподіванки.
від, Я
Внаслідок публікацій Онацького я дістав
.

і

рецена пер
,Свободи" пропозицію написати
дакції
ань.
о пувало. запод
Й
його
ти допов нення до
ї
них іі пороби
ла
споку
не
мене
а
пектив
шийЙ момент така перс
доцільна а
Справді, що я мав би сказати в справі
" тись
подав
ий
в якій він
статтей автора . в тій .формі,
і
пр
іже
йгаючи:
ряд осіб, я

те, що ними він вивів цілий
жа
2
в пант
на вулицю,
і
їїхньої ї згоди, ніби
ий к;оприлюд
од
к
Онаць
коли
І
К
,
алося,
ст
власне
мах? А так
б
а
рган
шньою
внутрі
нти
докуме
ії
листи
нив
оби»
им
ніх.
сторон
г
не признач ені і для
ядку,

місце деякі речі і деяких осіб. Але все це
полишало
без відповіді багато питань, які не втратили
своєї політичної й моральної ваги і на сьогодні. Тим
самим

моя стаття, ані Комунікат ПУН не звільняли
мене
від обов'язку свідка перед українським
громадянством в справі подій, що допровадили до Ротте
рдаму.
В кінці я рішив забрати слово, користаючи з чемного запрошення Редакції ,Свободи". В своєму
викладі я спинятимусь на фактах, які помагають
зрозу-

пе
я
емалу кривду дійсно
на
Чи
ати
себе.
за
и
обстат
ь
можут
не
і
і
живуть
ча
й
затр
чинати суперечку з 0 нацьким і тим
ни
незру
н
а
на
;
янства
|
громад
ї ськ:
ького
овше увагу україн
історичним

о

7
Ні, того
публікаціями?
Його
витвореній
ситуації
Аа
М
не хотів.
ял
матеріят
А з другого боку тіі публікі ації,її под аючитиматерг
пе
г
ван
в сирому вигляді без належного опрацю
Що
вають цілий ряд питань, пов'язаних з трагедією
що
ді.
відпові
ної
належ
них
на
тердамі, і не дають
не
ряду
цілого
ненню
виник
ють
сприя
вони
більше,

міти

порозумінь, ба навіть дають зброю в руки ворог й
Полишати події, щщо про них мова в матеріялах г нн
гриято"
і лення 1і пояснення, | то значит
кого без висвіт
б
о
тим
Іто
щів.
трудно
ібних
непотр
витворенню
до.
мсь
ув
дошук
що наше громадянство має право
-

кладних

корисну
ків тих

відомостей

і ну д ля
ЙЙ потріб
подій уже

небагатьох,

124 --

про

що

ще

нема

ті події, щоб рменуват учасни

себе науку.
серед

може

свідчити

асних

Багат

живих, а яє

перед

одинз

н

події в їх тяглості

і логічній

пов'язаності.

До ба-

гатьох з тих подій я був безпосередньо причетний
і брав в них участь, а інші знаю посередньо.
Відтворюючи події минулого,
користаю з мого приватного

тия

архіву, але роблю це дуже стисло, щоб не забира
ти
багато часу і місця. Вони бо потрібні також для
аналізи матеріялів, поданих
Онацьким
без належного

опрацювання,

а тому

малостравні

для

читача.

В своїм викладі я полишаю набоці підхід Онацького до подій і документів. І то тим більше,
що серед

оприлюднених
яких вказівок,

ним матеріялів майже не
що висвітлювали б місце

знаходжу ніі ролю само-

го автора в обстанинах, про які мова, або подавали
його думки і спостереження про події,
що відбува:
лись перед його очима. Виглядає, що Онацький
не
--

125

сумнівним, -- що появився в Бельгії,
був Хом'як, який
прибув до Брюсселю восени 1933
року. Він приїхав
сюди ніби з Генту, куди причалив
советський корабель з вугіллям, який вийшов був
з Ленінграду і в
якім він

і свідків, яких він поставив
і
о
наших сучасників, і ми не маєм
рій
й
П
м
одні
в
е,
Прот
ролі.
цієї
до
пл вати його

фа
намір

олір 3кий забирає становище і то дов
дну
ВінКон
ка.
ведь
КОЛИ йде про особу Полу
че а с
зу
б
рей
грубу
осуд тої особи, і тут робить
його
прим
|
людичу.
щиру
і
ючи в нім патріота

ніби

до прагедії в Роттердоп
їіях, щ щопровадили
яподіях,
не
викладі.
рамі що р роблю в дальшому

ХОДИ
і ті оди
.і ва
і
як пе відом

Є. Коновальця,

полк.

на

полю-

почали

точно, відколи большевики

Не знати
вати

випадків

ланцюгу

П.В

нн і дає, однак,
Останн
вж ивали.
в Роттердам
омічефакти, що могли лишити сь неп

яких во ни для цього
акції -- замордування
світло

ними

на

деякі

і без належного

виїхати

равнака ри
Нині можна думати, що большевики
де
У
на
вже
ка
овни
дати тенета навколо Полк
підсилаючи

років,

цятих

мешкали

члени

два

борський з Парижу

з Женеви.
дий

Таким

чоловік,

що

цятих

втри

заопікувались
ні, помагаючи
дурний

надто

куди

Проводу,

з'явився

Х.

Роди

полковн

та приїздив

агентом

пень

навідувався

був правдопод

тут

як

ськ
краї нсоькі

утікач

М.
грома

з

десь

СССЕ

ян и

юсселі

щоб

довго узамилювати

селі,

ан.

ць о риковн
своїм землякам, ховаючи своє больше
хо.
ти
хаті
диня
ня. Він збунтувався, коли тоспо
то
ранти
поміт
щ
в,
заяви
і
,
ліла йому підмести сходи

чуть

,зробити

з нього

і він, покрутившись ще трох
ідомо куди.
-Другим олперильким агентом

й

126 --

й

і то

вже

без

України,

дали

він

прибула
слали

його

ле тує
до, ел ре
помешкання, і він пішов жити
гою
й
ж
|
їльми
ще
я
молодий большевик повівс
су
ра
хнул
відса
нього
культурно. Тоді від

мадяни,

де

а

відтак

Найденкові

і замешкав.

друга

капітана,

допомогли

до

В

на

за

допо-

зникнути

до

Сціборського,

Советів.

побут

самий

Це так званий

час

до

в

БрюсПарижу

з тим, що

Іван

її ви-

Іванович,

намагаючись

який

прихилити

Поступування Хом'яка і Івана Іващо нікому не приходило

новича були так відмінні,
до голови, що між появою

якийсь

дозвіл

той

особа, яка не крилася

большевики.

звернувся

пу

раба". Довелос о

з

бельгійці

розм
ним і примістили в одній нашій.
був
він,
Але
ні.
чуж
на
тись
йому освої
і безличний,

від

з

Він не чекав на
допомогу, але питав за працею. А тим
часом продав
золотий годинник, щоб могти прожити,
поки знайде
заробіток. Треба було помогти йому, а
насамперед легалізувати перед бельгійською поліцією.
Для цього ми
придбали йому нове прізвище ,Найд
енко", пояснивши поліції обставини його втечі, і проси
ли для нього
права азилю
як політичному
втікачеві. Вирозумілі

пану

агентів Д

своїх

потай

СССР і передістатися закордон.
Прибулий назвав себе Хом'яком.

ли розкла:

зрозуміння.

сховався

могою матросів. Діставшись до Брюсселя
, приїжджий
зайшов до однієї харчівні, яку трим
ала моя знайома.
Довідавшись, що гість є українцем
і не знає нікого
в місті, вона порадила звернутися
до мене, як до голови української громади. І так утіка
ч з СССР дістався в середовище українських емігр
антів в Бельгії.
Він пояснив, що мусів тікати з України,
де працював
у якійсь господарській установі.
Бож, належачи до
національно думаючих українців, пома
гаючи в поборюванні російських впливів і пильнуюч
и інтересів України, він використав невідповідно
якісь суми і за те
підлягав суворій карі. Його приятелі
порадили йому

7

зв'язок."

одного

й другого

міг бути

но

- " Власне, завданням
ПУН-у

від

агента.

Твана Івановича

було відвернути

Хом'яка,

самим

а

закліматизуватис
серед
я членів

тим

допомогти

увагу
ному

Проводу ОУН.
--

127

емігрантів в
українських
серед
Хом'як прожив
обертаввін
часу
того
гом
Бельгії повний рік. Протя
пригляо
пильн
нього
до
які
и,
людьм
ми
ся між різни
е. Він
минул
далися і всіми способами перевіряли його
ся на
лишив
і
ьцях
Стріл
бо заявив, що був в Січових
Хої
Бельгі
В
ії.
формац
і
розвал
по
Придніпрянщині

ШЩойм'як поводився дуже порядно, чесно, тактовно.
Сцібор
з
ано
но по кількох місяцях його сконтактов
вах
розмо
х
довги
По
м.
ським та полк. Коновальце
тком на
склалося враження. що Хом'як не є вийня

які посовєтській Україні, і що там є більше таких,
до
ість
ворож
та
Його національні погляди
діляють

большевиків

і московської

В

окупації.

кінці

виникла

обставин за
думка використати Хом'яка і його знання
я в Укоперт
точок
ення
пошир
для
ною
залізною засло
к одХом'я
коли
раїні. Це питання сконцентрувалось,
родивід
вістки
ання
одерж
ного разу повідомив про
додотись
верта
може
він
і
а
минул
ни, що небезпека
у" гразелен
,через
себто
,
виїхав
і
як
м,
шляхо
му тим
але в інницю. Треба було знов помагати Хом'якові,
ший спосіб.
о
В ту пору я стояв на чолі т. Зв. Европейськог
маз
і
зацій
органі
ських
громад
Об'єднання українських
зв'язки

очолював

утікач

з СССР

Фінляндії,

в

Громадою

з Українською

Баранецький.

З його

що Її
листів

ний
виглядало, що це був солідний, розумний, освіче
нти,
докуме
і
належн
а
Хом'як
для
чоловік. Роздобувши

Тут
до Фінляндії.
його через Берлін
вирядили
»Пригода",
Хом'яка, якому прибрано нове прізвище
зустрів Баранецький 1 6-го вересня 1934 р. допоміг
границю. Про
шперейти совєтсько-фінляндську
йому

ми

»зпригоду

з Пригодою"

го, знала

лише

одна

в

Фінляндії,

особа, а саме

на Соловки, який
засланець
ЖХом'яка до
виправою
перед

крім

Баранецько-

Полуведько.

Це був

утік звідтам незадовго
Полуведько
Фінляндії.

вже побував у Празі, де мав якогось знайомого, що
допомагав йому матеріяльно, і вернувся до Гельсінок.
Плянуючи

свій

виїзд

з

Фінляндії

до

Аргентини,

Ба-

до організаційної
Полуведька
ранецький притягнув
р. за океан, він
1935
березні
в
роботи. Виїжджаючи
128 --

пюредав
пе
Й
йому
іі справу

Пригоди,

який

лишив

по

собі

асно п
радок, коли 5 довелося вислати
когось
з
ЇЙ
ляндії.
Прибувши до Арг
ргентини, Барапецекий, однак, не прожив там довго, бо вже
в жовт
й у
ми довідалися про його таємничу смерть
ми , льокомотиви. . Виг лядало, ; що хтось
пи
його
Й
пхнув. туди, і з явились здогади, що це
могла бути
ольшевиків за те що він
с
і прик
М
акції націоналістів.
риклав руку до
року Про:
нан
року мені і довелося провадити шиз

Полуведьком,
;

який
ми

по

виїзді
їзді

Бара-

нецького | зробився Я найбі
айбільш авторите
|
тною іі 1діяльн
ді
особою
між украї нцями в Фінляндії.
:
і
.
. Д Дуже скоро
ми
він
і

перейнявся націоналістичними

ідеями

і в листі

РА ме-

не прирік вірно служити національній справі. Він
пиав, дно розгубив свою родину, яка зникла з Харкова
невідом
куди. Виконуючи мої доручення, Полуведько рідомив мене в серпні, що Хом'як вибирається

доо
ндії. Я передав це повідомлення полк. Ко5 кмин 1 Дістав доручення поїхати до Гельсінок
ий, який мав би зайн ятись тією
і
справ
дебийдатримався 1 виїде щойно пізніше. Я виїхав
ло
о нля Ай і там через Полуведька знайшов
Хом'яка,
8, чевд взі туди прибув і Грибівський.
Хом'як був
е

ан
х

.

б

-

Го

.

.

Р

ою

привів з собою з тамтого
; на ім'я Павл о. Це

боку молодого
У
був
ко лишнійі Й
комсомолець, вихованець
Хом'яка
під національним
лядом. Він мав бажання
залишитись за кордоном ,
у й завершити своє національне виховання і, в разі
потреби, служити для зв'язку між еміграцією і краиовими чинниками.
й
ло,
відомий пізніше під прізвищем Валюха
в

елишився

мешкати

разом

з

Шолуведьком.

Мені

до-

ту
примати з ними зв'язок, постачати їм літерату У» омагати різними порадами в їх справах. Уже
чатку
виникли непорозуміння з того, що Полу-

дек
розголосив мій приїзд до Фінляндії, що не лемало
В наших плянах, і була небезпека, що про це
стріл

датися

Іван

Іванович,

ця", прибуваючи

який

до Парижу,

знав

і про

про

,,січового

нього

згаду--

129

Полував Сціборському. Грибівський гостро збештав
ть
еливіс
нетерп
через
щі
ведька. Далі виникли трудно
терен,
інший
на
инути
перек
мали
Валюха, якого ми
але бракувало документів і засобів. Щойно в січні
р. Валюх

1936

з ним

до Берліну.

виїхав

через

і я лише

урвався,

зв'язок

мій

Відтоді

довідався,

Полуведька

тащо він їздив на побачення з полк. Коновальцем, а
писав,
не
мене
до
Валюх
Сам
.
Парижі
у
в
кож побува
аж

поки

мені

не

довелося

побачитися

знов.

з ним

Навколо Полуведька все виринали якісь трудно
місцез
то
ським,
Грибів
з
не
щі і ускладнення, коли

вими

Не

громадянами.

В березні

йшло

все

і зі

гладко

1936 р. я дістав від нього

документ

мною.

в фор-

писаний ніби нашою людиною.
і вимагала винагороди. Той
особа
Його принесла чужа
мали сумнів
ифічним;
апокр
мені
я
видавс
нт
докуме
писав до Поя
і інші члени ПУН. У висліді тої історії

мі листа

,з того боку"

таке: ,Багато дечого для
Мушу попередити Ваг,
.
певним
ані
мене не є ясним
цілій українській справі
що є небезпека пошкодити
х
і деяким особам. Для того я заперестаю в наявни
доки
аж
ення,
потягн
і
поважн
кі
умовах робити будь-я

луведька

не

в квітні між іншим

переконаюсь,

що

мої

побоювання

не

є

оправдані.

Тим не менше старатимусь далі помагати українськсму громадянству в Суомі". Ї дійсно, не вважаючи на
м
ці труднощі в площині політики, ми з Полуведько
уку
виставк
порядну
р.
1936
в
ках
Гельсін
в
и
урядил
раїнської гравюри, яка мала успіх і побільшила коле
друзів України.

ж

Доки Валюх подорожував по Европі, його совєтський документ зберігався у мене. Коли в липні 1936
року запало рішення про його поворот до СССР, я му-

сів стрінутись з ним в Льєжі при переїзді його з Царижу до Берліну, щоб дати йому документ. Те моє
побачення з Валюхом, друге з черги, тривало кілька
хвилин. По виїзді гостя я не займався його справою,
бо справа зносин з краєм не лежала в моїй ділянці
організаційної праці, хібащо »ззвідтам" приходили лис-

130 --

а

мою

и,

адресу

зт

і я їх пересилав

р. я дістав

далі.

повідомлення,

Однак,

що

десь

Валюх

Брно
іентуі там чекає на побачення. Прибув
арановський, і від нього я довідався, що Валюх
ПВ би зустрінутись із полковником, але той
не прис
Ко 2 кож що на моє ім'я прийдуть гроші для пе-

родин юхові на організаційну роботу і що
я маю
привезт
їх до Генту чимекорше. І дійсно, гроші прийр
повіз їх автом до Генту. Тут я бачив Валюхарр. реа довідався від нього, що він прибув до
нан
би як радист на совєтському торговельному
приїзду Ваає ним же вертатись назад. Саме під час
лу
уз
до Генту в Парижі зник російський

зносаю, стоячи завжди оподалік від крайових
справ
ка ри
й
оком, я, всилу цілого ряду випадп род
дним із звен ланцюга подій і фактів
част
адили до Роттердаму. Я мусів брати в них
ть
всилу. організаційної дисципліни, з почуттч
У 1 свідомости своєї відповідальности.

ПІ. Актори драми -- Хом'як
ці
особистий досвід зносин з виконавцями
ця жо
певиків щодо вбивства полк. Коновалья увнах
вказане приглянутись до них ближче
й Перед читачами їх духові обличчя.
ку Хо публікації Онацького знаходимо характеристино Ана, зложену. головно на підставі моїх запо-

якими
орі
них, існують ще заподання чужинців,
ком сосутна, американські автори, що мали з
Хом'я-

Фішер Сон рр. 1946 та 1953. Один з них, Джан
У
о р
с тв іаписав книту під наголовком

мецькій мові під наголовком Во нінаФів пд
пу
гий -- Мек Даффі (Ма рий)
п
й дру.
тед
Сагреї", яка йшла такої и
н
акож
в німецькі
мові
й пт
о
вком зДег Ноїв Террісп'" Подані нижче питати
Об

німецьких

идва

автори

текстів.

належали

до

американської

місії
--

131

ніколи

харчі в Україну
546 возила
УНРРА, яка в рр. 194ав в Україні
побув
Даффі
Мек
того,
і Білорусь. Крім
враженще й в 1953 р. і списав свої спостереження та
КНУсвоїй
у
там
я
уванн
ня з двох періодів свого переб
який
кові,
Хом'я
увагу
свою
ють
зі, Обидва автори уділя
харчування
у 1946 р. був уповноваженим Міністерства
з рамедари
кі
УССРеспубліки і перебирав американсь
знімкнизі
своїй
в
подає
ни уряду України. Мек Даффі
йнидосто
ських
совєт
,
автора
крім
о,
ку, на якій бачим
Рудчасів
тих
ва
робст
хлібо
тром
мініс
з
ків на чолі
а між

ницьким,

ними

і Хом'яка,

якого

не

ський

р.
нати. Для утотожнення знайомого п. Даффі з 1946
За
.
факти
такі
ще
ть
служа
1933
р.
з
з моїм знайомим
знав ніХом'як
автора,
свідченням американського
ець Хостріл
ий
мецьку мову, а її знав також і січов
в
працю
свою
про
казав
елі
м'як. Наш гість в Брюсс
м
цілко
і,
ові
устан
кій
дарсь
госпо
й
якійсь українські
Міністернатурально, коли по війні він опинився в
що під
,
згадує
Даффі
стві харчування. Нарешті, Мек
ився
народ
кові
Хом'я
ні
Украї
в
я
час його перебуванн
дцяти
одина
сина
мав
р.
1933
у
к
Хом'я
ь
внук. Васил
років, якому в році 1953-му мусіло бути 31 рік, отже
сумвін міг мати сина На підставі того всього ми не
канамери
х
книга
у
мова
яку
про
ніваємось, що особа,
авторів,

ських

є та

особа,

сама

її пізнали

ми

що

двох

згаданих

тим

американців

цінні,

що вони помагають пізнати духове обличчя Хом'яка,
а відтак і його ролю в справі убивства полк. Коновальця.
Дж.

Фішер

в одному

стор.

58 і дальших

бить

заувагу:

місці

сторінках

своєї книги,
німецького

а саме на

видання

ро-

доих
порядн
ня
вражен
водилось мати справу, робили
з них
(ерліхен), совісних (авфріхтіген) людей... багато
спрасвятій
ь
служат
що
вірили,
які
тами,
були ідеаліс
Хоч
мирови
ві. Такою людиною був Василь Володи
жнайбли
мене
для
був
м'як, який з усіх українців
ним
з
мене
и
зводил
зки
обов'я
ві
чим.. мої службо
майже

132 --

щодня

,Більшість

партійців,

і затримували

часто

з якими

до

пізньої

мені

ночі.

(гевіссенгафтерен)

слу

Й
463

Я

автор

оповідає,

що

Хом'як

працював

У

своїй

канцелярії до пізньої ночі, як то завелося серед большевиків ще з часів Леніна. І то тим більше
що Хо-

м'як не мав кваліфікованих
співробітників, а том
мусів жертвувати собою. Він був у 1946 році пі по
рядкований безпосередньо Хрущову.
й
відз панк одна риса в поступуванні Хом'яка, яку
коаначає Дж. Рішер і яка не позбавлена своєї ваги.
коли
шов на розмову з якимось з високопоставВ
м достойником,
він затримувався в
передпокої, поправляв свою краватку і щіткою,
що
лежала там для відвідувачів,
стирав
порох
черевиків. Під час наради Хом'як, який був

цем доволі високої ранги, не забирав
як його про щось запитували.
гора

в Бельгії.
Свідчення

сумліннішого

личчям 1 природньо-приятельськими манерами.
Його
вигляд зраджував велику терпеливість, аж до виснаження; я ні разу не бачив, щоб він утратив свою
терпеливість, і то не зважаючи на часті провокації"
Ця
характеристика
малює
Хом'яка, як людину
лагідну, а в той сам час і затяту, що не розходиться
з враженнями осіб, які знали її в Бельгії. Американ-

піз-

тяжко

не здибав

гу громадськости і приємнішого товариша по ча
Василь був сухорлявим чоловіком із зморщеним

о лставі цих спостережень

пора

соми

зро ити

деякі

слова

з своїх
урядов-

без того

американського

висновки

щодо

вдачі

авХо-

полка. ти , ж
ув тип дисциплінованого вояка і рекеленого
- ужбовця. Ці риси його вдачі, а також йоо
муністичні переконання помогли йому видряпа-

ри

неоке

становище

в советській

адміністрації.

У що ті самі риси вдачі помогли йому
тло
В ние
іційною ідеологією до такої міри, що
ния роб р
реконаного комуніста, не будує
вдійс ості: и в Брюєселі також думали, що
служить

,

собою Тип

»ідеаліста,

який

вірив,

що

си
святій справі . Але якій? В кожнім разі, полику.
внутрішню
дисципліну,
вроджену
ну у війську, він мав усі дані виконати доручене
йому
большевиками
завдання, не зрадивши

-- 133

себе ані в тяжких обставинах переходу кордонів ,на
зелено", ані перебуваючи впродовж довгих місяців У
ворожому до Совєтів середовищі українських емігрантів. Ї його він виконав, але не знати чи з переконання
комуніста, чи як живий автомат, кермований чужото
рукою.
Нам здається, що свідчення Фішера з'ясовують
багато дечого в поступуваннях Хом'яка, а також пояснюють до певної міри ту помилку, якої допустився
цілий ряд осіб, приглядаючись йому 1 не розпізнавши в нім совєтського агента. Із заподань американського автора видно ті внутрішні пружини, які могли рухати Хом'яком, і ті його психічні риси, які ховали його душу від стороннього ока, як равлика ховає його шкаралуща.
Та на визначених Фішером психологічних рисах
Хом'яка не вичерпується його духовий образ. Їх доповнюють заподання Мек Даффі, який мав ще більше

нагод

приглянутись

нашому

Цей

знайомому.

його

людиною

праці.

був

,Хом'як

небуденної

надзвичайно

працьовитости,

ГУ.

здібною

а до того відзна-

Вбивник

і інші

дійові

особи.

Менш виразно виступають перед нами образи інших совєтських агентів, які в той чи інший спосіб
спричинили драму в Роттердамі. Про них нема вказівок чужинців і я не мав стільки нагод пригляда-

тись Їм, як то було з Хом'яком.
покладатись
ОУН, думки

тому

Тому я приневолений

більше на свідчення і враження членів
яких подано в публікації Онацького. При

треба

брати

під увагу,

що

ті свідчення

авторами здебільша вже по злочинному
тердамі, отже при світлі вже доконаного

си
чи

та ,мудрість по шкоді", яка
іншого автора організаційних

Загальне

дру-

гий автор подає, що Хом'як був полковником партизанів під час війни, і також потверджує ефективність

метод

можливих наслідків своєї праці потенціяльного вбивника? На це питання не годні дати відповіді ані ми,
ані чужинні автори.

враження

поводився стримано,
який пізнав Валюха

що

він зробив

»ТоОнкістю

на

пробивається У того
звітів з 1939 року.

від Валюха

було додатне.

гідно, розумно.
в Берліні в 1936

нього

у поведінці,

зложені

акті в Ротфакту. Звід-

,чаруюче

Він

Чемеринський,
року, свідчить,

враження"

приятельським

своєю

ставленням

до

принадністю. Він" здобув
особистою
великою
чався
пошану і симпатію всіх членів Місії УНРРА" (стор.

кожного". ,Позитивне враження" справив Валюх і на
Барановського,
який вперше
зустрів його у Відні
936 року, але помітив, що ,ця людина не говорить
з серця". Сушко, який мав нагоду приглядатися Ва-

ніколи не мали з ним суперечок, і то не зважаючи на
бюрократичні труднощі" (стор. 146). Ці зауваги Мек
Даффі вповні пояснюють той факт, що Хом'як, оберукраїнців в Бельгії,
року серед
впродовж
таючись

ність і впертість", але
робив ,миле враження",

138). Оскільки ми знаємо, -- пише той же автор про
Хом'яка далі, -- він ніколи не зломив слова і ніколи
нас не обдурив. На його користь свідчить і те, що ми

здобув

серед

Але

і симпатії.

пошану

них

вони

ще

більше комплікують образ.
,духовий образ" Хом'якаг,
Справді, як погодити
намальований американцями, з злочинною акцією, на
послугах якої він стояв, і в остаточному висліді впав
український

мандант

патріот,

його, як

його Батьківщини?
134 --

близький

січового

Чи

земляк

стрільця,

може

Хом'як

і колишній

лицар

не

ко-

визволення

був свідомий

люхові

в різних

ситуаціях,

відзначає

в

нього

й він стверджує, що
Однак, після невдалої

,амбіт-

Павло
випра-

ви ,через зелену" в 1937 р. Сушко почав ставитись
до Валюха з деяким застереженням. ,Мої сумніви відносно Норберта не походили з підозріння в зраді, але
тільки з недолужности його до підприємства" -- пи-

сав він у своїм звіті 1939 року. Щобільше,

вав

Павла

в трусості.

Валюх

виявляв

він підозрі-

також

нахили
до легковажности і сибаритства, він ,вередував" їжею
У Відні , та шукав розваг у Парижі".
РИ

азначені

слабості

Валюха,

о роду розряжености

на

мою

думку,

в умовах

від-

"-- 135

носно безпечного життя закордоном, здаля від совєтської дійсности. Назагал же мені видається, що Валюх мав сильний, вольовий характер, і підозра Сушка
в трусості є мильною, про що свідчить, зрештою, поступування Валюха і в Фінляндії, в Бельгії і в Голляндії. Це мусів бути вихованець суворої школи ГПУ,
випробуваний ідейно і організаційно, який умів ,тратого

ти", а для

себе

тримати

в руках.

Таким

мені

він

виглядав у Фінляндії, коли над ним нависла була нелегковажив
Грибівський,
безпека деконслірації, яку
через що у мене з ним виникла суперечка. Таким він
виявився Й пізніше, коли став спритно використовувати
їзду

мої розбіжності з тим же Грибівським щодо вийого з Фінляндії, як також коли став доносити

полк. Коновальцеві,

що про нього говорилось в Берліні.

Хто був в дійсності той, що ми його називаємо
люхом,
щенка

чи
чи

і народним
їзду

справді

він

мав

Яценка?

Чи

він

учителем,

закордон?

Не

чим

знати.

прізвище
справді

Гриценка,

був

займався

Гри-

комсомольцем

перед

В кожнім

Ва-

разі

і після

ви-

є можливим,

що під час війни його бачили у Львові в уніформі
службовця політичної поліції в якійсь доволі високій
ранзі, чи то полковника, чи то генерала. За ті прислуги, які він віддав режимові, йому належалась немала заплата...
Не менш загадковою особою є Полуведько. У Фінляндії його зважали за втікача з Соловок, і таких там
було більше Вони підозрівали один одного в атентурній роботі і, мабуть, не без рації. Паступування самого
Полуведька дещо зраджувало в нім
цілі. В тім ,розголошуванні" деяких

місце неоднократно,
він

писав

про

речі,

був елемент
які

не

якісь приховані
справ, яке мало

інтриги.

повинен

би

Мені самому
був

подавати

далі. В справі листа з ,того боку" могла бути провокація, яка,

однак,

не

мала

успіху.

Внаслідок

того

всього

я відтягнувся від деяких справ, які зосереджувались
в Фінляндії, однак обставини і доручення полк. Коновальця

мене

повищих

фактів,

136 --

знов

і знов

до них

які збуджували

приводили.

сумнів

Та, крім

щодо

Полу-

ведька, нині згадаємо факти, які дають

иого

агентурної роботи.
У час, коли в Роттердамі сталося

ведько

був

в Берліні,

Він

негайно

вказівки щодо
вбивство,

виїхав

Полу-

звідти

ніби

до Фінляндії. Довго про нього не було нічого чути. Є
підстави думати, що в міжчасі він побував в СССР.
Щойно, коли німці зайняли в 1941 р. Галичину, Полу-

ведько з'являється у Львові, кажучи, що його вислав
туди
фінляндський
генеральний
штаб.
Помиляється

Онацький,
взяли

коли

пише,

Полуведька

Навпаки,

з

що

Сціборський

Полуведька,

як

Сціборський

собою,

коли

перестерігав

проти

непевної

і Грибівський

вирушали

на

Схід.

п. Бойкова

проти

особи.

В дійсності

По-

луведько вкрутився в групу Коника і з нею дістався
до Харкова. Тут між українцями було відомо, що боль-

шевики вивезли родину Полуведька, коли евакуювали місто. Цей факт і інші обставини змушували поставитись

до

Полуведька

обережно

і не

мати

до нього

довір'я. Підозра збільшилась, коли німці заарештували Полуведька. Я перебував тоді в Берліні і мені стало

відомо, що німці збираються питати мене в справі Полуведька і його ролі в убивстві полк. Коноваль
ця. Однак, до цього не дійшло, мабуть, тому,
що в міжчасі

Полуведько

шує думати,

повісився у в'язниці. Це самогубство змущо Полуведько

мав підстави

ства, бо не було

йому

1 співпрацював

націоналістами.

На

з

підставі

всіх

чим

боятись

виправдатись,

даних

треба

хоч

слід-

ніби

уважати, що

Полуведько був большевицьким агентом більшого формату. З його листів і статтей видно, що він
мав знання,

вправно володів пером, умів здобутись на патос. Він
посідав небуденні здібності розбиратись в обставинах

1 пристосовуватись

до

він не був. Сумніви

й підозри,

них,

удавати

ком на адресу чи то Хом'яка,

чайною

грою, яка

від себе

підозру

між

ними

зміряла

і вбити

і собою.

з себе

висловлювані

чи Валюха,

до того,

всякий

щоб

здогад

про

того,

чим

Полуведь-

були

зви-

відвернути

зіграність

ен

зе

ч

Й

Згідно твердження Яр. Гайваса, правла за Є. Фнацьким.
--

13

в,
Не можна виключити з галерії совєтських агенті
, таальця
Конов
полк.
тва
вбивс
до
руку
али
які прикл
але про
кож і Івана Івановича, якого я сам ке бачив,

юднені Онаякого оповідають листи Сціборського, оприл
з'явився
агент
Той
ше.
давні
уже
читав
цьким, що я їх

й Хона овиді Парижу приблизно в той самий час, що
знопро
знає
що
м'як у Бельгії. При тому він натякав,
Тим
цем.
стріль
м
січови
сь
сини націоналістів з якимо
той
ав
ТПУ,
а"
найств
,щвсез
доказ
давав
Іван Іванович
ми
аби
самий час ніби виробляв ,,алібі" для Хом'яка,

ж Іван
не підозрівали його як підісланого агента. Адже
в,
евикі
больш
і
служб
на
є
він
Іванович не крився, що

луже
і в їх імені звертався до Сціборського. Це була
маємо
вича
Івано
Івана
особі
в
що
,
вказує
яка
тонка гра,

він ви-

Таким

агентом.

до діла з висококваліфікованим

не абиступає і в розмовах з Сціборським, виявляючи
яс
виявл
він
вах
розмо
тих
У
хист.
ний
який дипломатич
ичним, а
еляст
дуже
часом
,
ваним
формо
опоін
широк
себе
ин, теми
часом настирливим, в залежності звід обстав
ю і машніст
зовні
своєю
ою
і конкретної мети. Зрешт
нерами він відбігав від інших агентів.
З повищого перегляду дійових осіб

Роттердамсь-

кої трагедії бачимо, що до неї заантажували больше
карізного
,
вики різнородні таланти, людей здібних
лібру і кваліфікацій. Коли не вдалась перша спроба
з примітивним молодиком, що був висланий до БельвігИ, туди вислано колишнього січового стрільця, З
приякі
тами,
домим минулим, з особистими прикме
до

тягали
дали

нього

дипломата,

людей.
яким

А

в

той

був Іван

час

до

Іванович.

помочі

Пізніше

йому

для

Хом'яка,
помочі Валюхові, перед поворотом до СССР
виявивтакож
Цей
до Фінляндії вислано Полуведька.

ся

цілком

на

було людини

місці.
молодої,

Для

самого

відважної,

акту

вбивства

загартованої

--

138 --

При світлі
шими обличчя
ми

способи

підступу

злочину в Роттердамі стають виразніспричинників трагедії і проглядніши

діяння

о

советських

агентів.

Шоб

дійти

тови ПУН,
їм треба було насамперед
ижче окруження його,
а
ві
довір'я самого полк. Коновальця. Для ти
стосували тактику підступу.
и
Подаючи відомості про стан
й
їні

щойно вийшла з доби НЕПУ та ра
би є нізації, они були доволі

па

прим)

нальну

ти

духового
роботу між

дили своїх

закордон.

Він представив

вихованця, який
комсомольцями,

заподаннях

Хом'як

провадив

і Валюх

дуів
мколективзаци.
успіх
Ба навіть
ізації
Бо
нан
оо

ра У

ит

і та-

оно
ли

часом

Валюха

націоі
розхо-

ника чи

той самий Валюх чауперечив, Представляючи Скрипника одного
ожищем , а іншого разу змальовуючи його ма-

о

с исами.

Ще

більші

5

нні, Яка
обережні

лися
зм
що в формі штучного голоду впало на наш
край На
томість (вони залюбки відкликались до націо
нальних
тенденцій і державницького наставлення украї
нських
кому стів типу Скрипника. При тому удавал
и,
що
нашісоди мають виразне антимосковське і
антибольрицья
авлення.
ШЩобільше, як
Хом'як,
так
лю
.атарались показати себе активістами. І так,
Хома
устя
що, працюючи в якійсь господарсекій У
, він сприяв національним
елементам
ння
спроневірив якісь гроші тої установи на кори ментів,
що і поставило його під загрозу

треба

був Валюх комсомолець.
З болем доводиться ствердити, що з чотирьох,
які спричинились до смерти полк. Коновальця, щонайменше три були українцями. Національність Івана Івановича лишається невиясненою.

ким

У Тактика

розходження

щодо ,цінок ситуації в Україні можна було
в
яка те Валюха, з одного боку, і Полубули наперед ерезб а ці розходження, на мою думку,
і
соблеред
р дбачені, щоб не виглядало, що вони
розумілись.
ні поолуведько на початку нашого листування в січроку докладно писав мені про ,програмно-так-

--

139

тичну роботу всіх підпільних національно-революцій них організацій" на Совєтській Україні. Вона видалась
мені доволі надуманою. В наступному листі він спинявся докладніше на ,Організації Українських Революціонерів", до якої зачислював і себе. Звідси можна
було довідатись, що він, Згідно з ухвалою тієї організації, вступив був у 1925 р. до компартії, щоб могти
ліпше
працювати
на користь української справи в
райвиконкомі.

З його

заподань

виходило,

що

роду гру вів Валюх перед полк. Коновальцем. Він
доносив йому те, що чув між членами ОУН, які мецікали в Берліні, Вже тоді існувала в ОУН проблема
зстаршщих

органі-

мічати

зація провадила націоналістичну
роботу і налічувала десятки тисяч членів, особливо між студентством,
мала своїх людей в Академії Наук, в різних інститутах. Однак, ворогові вдалося в 1933 р. викрити організацію, ув'язнити багатьох її членів і тим загальмувати на деякий час роботу, -- писав він мені. Цей
лист Полуведька кінчався проханням ,виказати мені
допомогу".
Подібні методи в цілі здобуття симпатії полк. Коновальця вживав перед тим і Валюх. Наскільки мені
довелося пізнати з оповідань, як також з оприлюднених листів, він запевняв, що в Україні працює ши-

думати,

що

з Центром,
ні, очевидно,

Валюх,

даючи

намовляв

себе

до

полковника

конспіративно.

Однак,

послуг

для

побувати
все

це

на

зв'язку

Украї-

трималось

у таємниці, і полковник
хіба натяками
вряди-годи
згадував про нові перспективи на майбутнє.
Оскільки Хом'як тримався тактовно, остільки Полуведько | Валюх виявляли нахил до інтриги. Я вже
згадував про розголошування Полуведьком довірених

чи відомих йому справ, з чого поставали непорозуміння між членами ПУН. Здається, ще більшу такого
140 --

як

також

,жкрайовиків

і до

поглиблення

і емії-

зв. ,ініціятивна груяку мова в публікаопозиція, що привеВалюх не міг не по-

розходжень

в

лоні

ОУН

не

міг не прикласти своєї руки. В кожному разі, завдяки Валюхові та Полуведькові набрало розголосу мос
невдоволення

з техніки

переведеного

Грибівським

рекинення Павла з Фінляндії. З тою справою
кано надто довго, і це викликало сумніви щодо
доброї волі та наших спроможностей.
В

роля

снуванні
припадає

приціл

пе-

зволінашої

інтриг та уживанні провокацій осібна
Іванові Івановичу, який взяв був на

Сціборського.

Він

пробував

впливати

на

цього

останнього психологічним терором і навіть натякнув
на можливість убивства полк. Коновальця, хоч зараз
же заперечив доцільність такого акту. Пізніше Іван

роко розгалужена
національна
організація,
очолена
Дентром, до якої належав і ген. Дубовий. В цім опо-

віданні, як і в заподаннях Полуведька, була певна
частина правди. Виглядає, що в розмовах з полк. Коновальцем Валюх указував на можливість встановлення зв'язку з Ценгром, ба навіть підпорядкування
його Проводові ОУН. Розглядалась перспектива організування закордоном
Конгресу Націоналістів за участю представників Центру з України. Є підстави

і молодших",

рантів". На тім грунті виникла т.
па"? на чолі з Габрусевичем, про
ціях Онацького і з якої виросла
ла до розколу в Організації. Того

Іванович

змінив

тактику

і почав

захвалювати

Сцібор-

ського як особистість, не жалуючи темних фарб для
знецінення його товаришів у Проводі. Він твердив,
що

ним,

Сціборським,

цікавляться

вищі

совєтські

до-

стойники і цілий уряд Совєтської України заохочував його вертатись в Україну, кажучи, що його поворот викличе перелом на користь національної спра»

ви,

а сам

він

дістане

всі можливості

працювати

для

свого народу. Все це мало на меті, коли не захитати
мораль самого Сціборського, то посіяти недовір'я до
нього серед членів ПУН.
Однак,

усі ці підступи

й інтриги

не мали

більших

наслідків, хібащо псували декому кров. Чи не
більше терпів від того сам Сціборський, який
про

справи

в Фінляндії,

який хотів прикласти
тримали

оподалік

але

в загальних

рисах,

до них руку, але не міг, бо його

з огляду

нікому з нас ніколи
товариша з ПУН.

лише

найзназ

на

Івана

не бракувало

Івановича.

Однак,

довір'ядо нашого
:
й
-

141

З повищого стислого перегляду способів підступу
советських агентів до ОУН
видно, як широко
була
закроєна акція, як вона була підбудована і як штудерно переводжена. Тут було вжито рафінованих спссобів спокуси, шантажу, терору; тут було діткнено
інтимні струни і струни патріотичні; тут введено в
гру справу визволення України. Однак, полк. Коновалець і Його співробітники не втрачали
критичного
змислу і не переставали боротися з непевністю та
сумнівами,

про

що

буде мова

МІ Способи

в дальшому

викладі.

Скоро Хом'як з'явився на терені Бельгії, поробвсі належні заходи, щоб перевірити його заподання. Оскільки він твердив, що був у січових стрільцях, запитували полк. Сушка, чи він знає Хом'яка.
Виявилось, що тід командою
полковника
Р. Сушка
було два
Хом'яки, і що Василь,
який
опинився в
Бельгії,
тішився
його повним
довір'ям і симпатіями. Щоб перевірити
сучасне моральне і політичне

на положенні

під Совєтами.

став часто сходитись
який добре визнавався

В тих

же

цілях до Брюс-

селю став приїздити Сціборський, а відтак і полк.
Коновалець. Щойно тепер можна ствердити певне застереження
ЖХом'яка супроти полк. Коновальця, але
тоді ця ледве помітна тінь не була належно оцінена.
Бож

назагал

Хом'як

справляв

на

всіх

цілком

додатнє

враження і це потверджують
всі українські громадяни, які стояли поза політикою і з яких багато ще Й
нині добре пригадують собі ,Найденка".
Подібні, ба навіть ще стисліші, способи перевірки

були застосовані
сінок

до Берліну,

до Валюха.
Відня,

Його прекинено

навіть

Парижу,

його

з Гельставле-

но в різні ситуації, оточувано різними людьми, випробовувано його характер,
погляди,
поступування.
Як ми бачили з наведених вище свідчень, загальне
враження від Валюха не було найгірше, Щодо Полуведька, то його
випробовувано скорше листами,

142 --

то

тут

думки

час Сеближче.

розходилися,

У своєму звіті з 1939 р. Грибівський твердить, що
він відразу вичув в особах Хом'яка та Валюха большевицьких

агентів,

ба навіть

дав

їм

це

зрозуміти

в

Фінляндії. Я собі цього не пригадую і, хоч знаю рішучість та одвертість старого бойовика, однак, дуже
сумніваюсь, щоб він так нерозважно розкривав свої
карти перед ворогом. В кожнім разі він не усунув тих
агентів

ся ними

лено

Хом'яка, з ним
Богуш-Кушнір,

Однак щодо Полуведька,
мабуть, чи не найбільше.

двох

самозахисту

наставлення
і розмовляти

але також висилано до Фінляндії на довший
лешка,
щоб він міг приглянутись
до нього

зі шляху

полк.

Коновальця,

далі. Це дає підставу

думати,

що

але

займав-

оцінка Гри-

бівського в звіті з 1939 р. себто по трагедії, була
»зМудрістю по шкоді". Обережно ставився до пришельців з СССР і Мартинець. В окремі моменти виявляв
свої сумніви й Селешко в Фінляндії і Сушко, коли
гостив у себе у Відні Валюха. Ворушились підозри
і у Барановського та Андрієвського, коли вони зустрічали советського ,радиста" у Генті. Щодо мене, то я
в певний момент зовсім був відсунувся від конспіративних справ у Фінляндії і зазначив це осібним листом, що

його наводив

вище.

Чи то внаслідок сумнівів, чи із звичайної обережности, ті, що стикалися з гостями з СССР, старались

перевіряти їх, ставлячись критично до їх заподань,
зіставляючи Їх з відомостями преси, заскакуючи їх
різними запитами. Хом'якові оповідали про Івана Івановича, а Валюхові -- про пірвання Мюллера, шоб
бачити їхню реакцію, але вони при тих нагодах трималися з повним самоопануванням, і не зрадили себе
нічим.

Та

це

й не

дивно.

Совєтські

агенти,

вибрані

з соток і тисяч співробітників ГПУ для делікатної
місії стеження за емігрантами, мусіли мати належні
дані, щоб себе не зрадити. І хоч сумніви у нас не
зникали вповні ніколи, вони не ставали на перешко-:
ді, коли треба було ризикувати. Сам Полковник не
переставав боротися з самим собою, коли писав Валюхові ,я не захоплююсь вами", і в тім же листі висловлював надію на успіх спільної дії.

-- 143

З-посеред

запобіжних

які

заходів,

зменши-

мали

ти небезпеку розголошення справи Валюха, я вже
кількома наворотами згадував про відсунення від неї
Сціборського,

Іван

ся

на

з огляду

Іванович.

Ця

коло

те, що

конечність

була

нього

дуже

крутив"

прикрою

для нас всіх, бо, маючи довір'я до товариша, ми бачили, як він тим був болюче діткнений. В момент, коли Хом'як відходив з Брюсселю на Схід, він просив
нас дати йому якісь зв'язки з відомими нам людьми

в Києві та Харкові. Це міг би зробити в ту пору лише один Богуш, але він рішуче відмовився вказувати
будь-кого

Хом'якові

під Сов'єтами.

Завдяки

його

обе-

режності уникнено ,двсипу", і ні одна особа на Україні не потерпіла через факт наших зв'язків з совєтськими агентами в рр. 1933-38. Інакше сталося в 1941
році, коли Яр. Горбовий видав Совєтам сітку одної
націоналістичної групи."
В порядку
шукання
найвідповідніших
форм діяльности націоналістів на Східніх Землях, в розмовах
з Валюхом
висувалось
питання
вияву чинности їх
шляхом якоїсь маніфестації.
Були розглядані різні
пляни, як от, наприклад, розкинення летючок в одному з великих українських театрів. Це могло б служити перевіркою, чи дійсно Валюх і Хом'як мають
спільників і однодумців в Україні. Але кінець кінцем
полк. Коновалець і його ближчі співробітники прийшли

до висновку,

титься,
бо
вами. Щоб

що

подібна

її негативи
мати докази

маніфестація

не випла-

будуть неспівмірні
з позитиперебування Валюха на СУЗ,

коли він виїздив з міст нашого перебування, полк.
Коновалець казав йому привозити звичайні побутові речі.

| це

полковника

Валюх

робив.

пильнувало,

щоб

Однак,

він

ближче

сам

не

оточення

користав

з

тих

речей, ба навіть не розпаковував Їх.
Та як показали пізніші події, всі ці засоби обережности були
недостатні, щоб запобігти
нещастю.
Незалежно від нашої волі, обставини не раз ставили

х Ярослав Горбовий (»Буй«), братанич д-ра В. Горбового,
попав у руки НЕВД і видав деякі зв'язкові нункти ОУНО.

144 г

нас перед доконаними фактами, або випадок уневажнював наші пляни та розрахунки. Не раз особа, яка
мала заступити Полковника в тій чи іншій справі або
супроводити його в подорожі, не могла рушити з місця. Саме так сталося, коли Полковник мав їхати в
1938 р. до Роттердаму і Барановський не міг вспіти
вчасно. Також завдяки випадкові мені довелось брати участь в перебранні Валюха від Хом'яка у Фінляндії,

куди

також

стрічатися

не

міг
з

вчасно

прибути

Валюхом

Грибівський,

в Генті,

їхав Барановський, не маючи посилки
Наостанку одна заувага, яка має
чення.

коли

туди

з грішми.
не абияке

як
ви-

зна-

Навколо зустрічей полк. Коновальця з його вбивником уже витворилося чимало легенд. Одною з них
є та, яка

вєтів

твердить,

золото,

і що

ніби

Полковник

пакунок,

який

діставав

передав

від

Со-

йому

Ва-

люх фатального дня, мав бути напханий золотом, Тим
часом сам автор цих рядків при нагоді щойно згада-

ного приїзду Валюха до Генту в р. 1937 возив для
нього суму 1,000 долярів, яку він дістав від організаційного касира і передав Барановському. З матеріялів, оприлюднених Онацьким,
також
бачимо, що і в

1938
сума
ше

р. мала бути передана Валюхомі в Роттердамі
2,000 долярів, і коли до цього не дійшло, то ли-

через

те,

що

замість

долярів

большевики

воліли

мати голову Полковника. Цих свідчень мусить
чити, щоб заперечити згадану легенду.

УП
На цьому
ставили

собі

До

чого

зміряли

місці до речі
Совєти,

буде

висилаючи

Совєти
запитати:
своїх

дон, та розкидаючи свої сіті навколо
ПУН, полк. Коновальця. Вони почали
кільки

нам

відомо,

на початку

виста-

агентів

які цілі
закор-

ОУН і Голови
це робити, ос-

тридцятих

років.

Тоді

вже не діяли гасла , повороту на батьківщину" і втра-

тили свою силу чари совєтського консула у
Львові
Лапчинського. То-'був час, коли остаточно офорімилась Організація Українських Націоналістів по Кон-

--

145

борського, що Совєти не мають наміру нищити націоналістів фізично. І можливо, що вони не ставили собі тієї
цілі, висилаючи Хом'яка, і цей останній, можливо, дов-

го сам не знав, чим скінчиться гра, яку він започаткував. Однак, з прибуттям Валюха закордон цілі Советів
змінились. В кожному разі, навряд чи випадково збігся
в часі другий приїзд цього агента до Генту в 1937 р.
з фактом пірвання ген. Мюллера. Ї можливо, що коли б полк. Коновалець прибув того разу на побачення
з Валюхом,

він також

тися також

і в лютому

прибув

був би схоплений.

Барановський,

1938. коли
який

рами Валюха і старався
з Полковником,
Отже,

Совети,

стежив

лишати

висилаючи

його

своїх

агентів

де існувала й діяла ОУН, намагалися
відатись докладніше

ста-

б до Роттердаму

пильно

не

Це могло
за

не

манев-

сам-на-сам
на

терени,

в той спосіб роз-

про її внутрішній

стан, діяльність,

можливості. Тим же шляхом вони пробували зневтралізувати націоналістів, скомпромітувати цілу організа-

цію. Разом з тим вони
рішні ферменти серед
внести

серед

них

старалися посилити деякі внутнаціоналістів, щоб в той спосіб

замішання.

Не

останньою

метою

Со-

ветів було також розвідатись про міжнародні зв'язки
націоналістів та їх стосунки з чужинцями. Коли те не
вдалось або вдалось лише частинно, тоді Совети рішили
обезголовити

організацію

-- вбити полк.

Ці наміри і цілі Советів

дуже ясними
вони не були
самих Советів,
собу підступу

та їхніх

Коновальця.

агентів

видаються

нині, при світлі акту в Роттердамі. Але
і не могли бути такими ні для кого, крім
перед актом у Роттердамі. Перегляд споі провокації, що їх вони вживали, аби

піймати в свої сіті Полковника, вказує на складність гри.
Та гра вимагала рафінованости і часу. Вона бо тривала коло восьми років, поки могла дати наслідки,
потрібні Совєтам.
Совєти не зуміли

ни відчули

Але навіть знищивши Голову ПУН,
знищити самої організації, і це во-

під час Другої

світової

війни,

коли

націо-

налісти розгорнули
свою діяльність на всіх просторах України, діяльність як політичну, так і військо-

148 --

ву. Тож можна ставити під знак запиту, чи справді
Совєти осягнули основну свою ціль, яку ставили собі
щодо

ОУН?

МІП

Доба

великих

злочинів

Замордування полк. Коновальця не було відірваним фактом у боротьбі Советів з еміграціями терористичними способами. Таких фактів було більше в

часі, коли

готувався

силовий

зудар

СССР

з заходом

в Другій світовій війні, Вони випливали
з системи,
полісвоїй
в
і
який
Сталіна,
ба навіть ментальности

тиці широко практикував терор. Тридцяті роки були
особливо рясні на вбивства в СССР і поза його межами, доконаними совєтськими агентами. Тому ті роки можна назвати «добою великих злочинів».
Для повноти образу тих способів, яких уживали
Совети в своїй акції супроти еміграцій взагалі, не ли-

ше української, треба почати з двадцятих років. Тоді,
в р. 1922, в СССР постала організація ,/Монархічесшироко

відомою

ти з певністю,

Россії",

Центральной

коє Об'єдіненіє
ла

під назвою

яка

пізніше
Годі

,Трест".

ста-

сказа-

ким вона була створена, чи за почином

В кожному
большевиків.
заходами
ІПУ. На
руках
в
вповні
є
вона
р.
1923
разі, вже від
чолі її став кол. царський генерал Зайончковський,
який перебував в СССР, але мав довір'я емігрантів.
Та головною особою в Тресті був інж. Якушев-Фихеодоров. Маючи посаду високого урядовця Комісаріяту
Торгівлі,
він часто
Зовнішньої
закордоном
бував

монархістів,

і представляв

ред

них

чи

Трест

широкі

перед

зв'язки.

емігрантами,

А що

здобувши

в писемних

се-

стосунках

між двома сторонами уживано коду, номенклятура
якого була позичена з торговельної ділянки, то організація прибрала назву ,,Грест".
»Трест"

з точки

погляду

Советів

мав

завдання.

а). виявляти на теренах СССР монархістичні організації та контролювати
їх діяльність; б) невтралізувати російських монархістів закордоном, які в ті часи
мали найпотужнішу організацію серед еміграції; в)

-- 149

провадити загальну політичну та військову розвідку
серед чужинних чинників.
Якушев
мав непересічні
здібності
організатора.

дипломата,

а також

особисту

принадність,

Він

знай-

шов
вхід до самої верхівки
російських
монархістів,
на чолі яких стояв вел. князь Ніколай Ніколаєвич,
та до військових кол, що їх очолював ген. Врангель,
а відтак ген. Кутепов, як також до їх політичних дорадників -- Чебишева, Шульгіна тощо. Лише один

ген.

Врангель

сумнів

щодо

Кутєпов,
ген.

після

його

у штабі

Монкевіца.

побачення

певности.

якого
Сам

Не

з Якушевим
міг мати

сидів советський

вел.

князь

Ніколай

висловив

сумнівів

ген.

агент в особі
Ніколаєвич

приймав Якушева в листопаді 1924 р. А Шульгін У
своїй легковірності
пішов
так
далеко,
що довірив
»Трестові" своє життя, відбувши в 1925 р. таємну подорож до СССР під опікою тої ж організації. А сталося це так:
Шульгін, колишній редактор російського часопису
"Кієвлянін", загубив свого сина, коли точилась боротьба між білою і червоною арміями, і рішив його відшукати. В тій цілі він домовився з членами »Гресту", які
ніби займалися

нії,

і вони

контрабандою

перевели

його

на кордоні СССР

та Есто-

через

зелену", а відтак повезли, так би мовити, легальними шляхами вглиб Совєтського Союзу. Вони супроводили його на залізниці, на вулицях міст, в музеях, підшукували для нього
готелі, одним словом опікувались ним, як рідним батьком. Шульгін побував у Києві, Москві та Ленінграді

і перевірив на власні очі твердження ,щконтрабандистів", що в часи НЕП-у життя в Советському Союзі
еволюціонує вбік старих порядків, що там комунізм

занепадає і перемагає ,біла ідея", що невчасна революція чи чужинна інтервенція можуть лише пошкодити цій еволюції та віднові великої Російської імперії. Повернувшись також через Зелену" на еміграцію, Шульгін написав книгу ,Три столиці", в якій
виклав свої спостереження та міркування, сугеровані
йому членами ,,Тресту", себто советськими агентами,
і вислав для перевірки тим самим агентам, щоб, бува,

150 --

не

пошкодити

під Советами.
Дуже

необережним

Книга

вийшла

словом

є читання

повчальним

акції

монархістів

в Берліні в 1927 році.
цієї книги.

В ній ав-

тор у дещо завуальованій формі описує свою подорож, переказує пригоди на кордоні, оповідає про ті
небезпеки, які він перебув у самому Советському Сьюзі, коли за ним ,кганялись" большевицькі агенти,
оповідає про ті хитрощі, яких він уживав, щоб змилити ворога. Пишучи те все, він і не здогадувався про
ту комедію, яку з ним відіграли большевики в ролях
наконтрабандистів, монархістів, антибольшевиків...
Шульгіна
читач
подорожі,
тої
історію
ючи правдиву
виразно бачить советських атентів у тих персонажах
його книги, але автор того зовсім не помічає 1 знаходить потвердження своїх думок у словах, в зовнішнім
своїх співбесідників. -»"Людей,
вигляді, в усмішках
яких я зустрів, -- пише він в одному місці, -- не
можна уявити в ролі зрадників". Особи, що стикались з Хом'яком чи Валюхом, не можуть осуджувати надто строго Шульгіна за його легковірність.
Та з часом ,Трест" став втрачати довір'я російських монархістів закордоном. Щоб привернути оргаГПУ взялося до несамовитих
до Фінляндії одного з3' своїх

нізації давній престиж,
способів. Воно вислало

високих

урядовців,

дійсності

латиш

Опперпута

Упенінш),

на

(він же
нараду

Касаткін,

а в

з емігрантами,

між якими був теж і ген. Кутєпов, який мав схвалити рішення, винесені на тій нараді. Це той Олпперпут,
який завербував Якушева для роботи в ІПУ і який
заманив до СССР соціяліста Савінкова і віддав його
в руки большевиків у р. 1924. Висланець ІПУ запро
й
понував на нараді в Фінляндії зорганізувати в С

кілька терористичних

актів

і сам зголосився

стати н

дійви
стався
Москві
в
сно, в 1927 р. у приміщенні ГПУ
між
а
ки,
спричинни
що
подала,
бух. Совєтська преса
Той атентат послуж п
згинули.
ними й Опперпут,
притокою для процесу проти російських монархісти
Балсамова і Сольського. Однак, Опперпут не зтимувь
Схо
але був перенесений на працю десь на Далекому
чолі

одної

,трійки",

що

мала

б їх

перевести.

--

151

ді. Він, як і урядовці ГПУ Стецькевич, Сосновський та
Ланговой, за ці справи
дістали
ордени
,ХКрасного

Знамені".
»Трест"

просяк

не

одно

емігрантське

середовище

російських монархістів. Проліз він також і в ідеологічно-політичну групу ,евразійців". Вона була важлива для Советів тим, що підводила ідеологічні підстави

спіткала
якого

в 1937 р. його наступника,

ми

вже

згадували,

ген. Мюллера,

оповідаючи

при

приїзд

про
Ва-

люха до Генту. Тим разом якусь немаловажну ролю
відіграв ген. Скоблін, дружина якого, відома співачка Плевіцька, була навіть засуджена на кару в'язниці.
Всі

ті події

відбувались

напередодні

Другої

сві-

під ідею єдности Советського Союзу як політичної цілости, відмінної і ворожої для Західньої ХДвропи, Іде-

тової війни, і їх треба розглядати в зв'язку з нею.
Можна
припускати,
що
Кутєпова
зліквідовано
зі

олог

страху, що він діставши
долярів), зложені колись

,евразійців?

проф.

Савицький

також

їздив

до

Москви на ,з'їзд" організований ГПУ, на якому, крім
гостя з еміграції, не було жадного науковця, зате було повно агентів політичної поліції. Денісов-Ланговой,
який у ,ТГресті" займався цією ділянкою, побував та-

кож на з'їзді російських ,,евразійців", що відбувся
того ж року у Празі. Зрештою ,,Трест" співпрацюваз
також з різними чужинними генштабами та розвідками. Польська військова розвідка, яка широко послуговувалась заподаннями ,,Гресту"?, зажадала раз від
нього мобілізаційний плян СССР, А коли , Трест" його предложив, виявилось, що він злудний і виміряний
на обман. В кожному разі по 1927 році , Трест"? став
втрачати грунт під ногами, хоч розгалуження його
діяли

ще

довго.

Одно

з

них

відіграло

свою

ролю

в

схопленні у Парижі 26 січня 1930 року російського
генерала Кутепова.
Як ми вже згадували, в оточенні Кутєпова був
совєтський агент ген. Монкевіц, але були й інші російські емігранти, які могли помагати
большевикам,
як от ген. Дяков. Кутєпов сам приймав
висланців
»Гресту",

і в час,

коли

мало

статися

пірвання

його,

чекав когось ,з того боку". Фатального дня він сів
на вулиці Парижу в якийсь
приватний автомобіль,
і після того його вже не бачили. Здогадуються, що
генерал був убитий чи задушений, навмисне чи випадково, і Совети дістали лише його труп. Той тру"
міг бути вивезений совєтським танкером, який стояв
під ту пору недалеко французького берега і до якого
якийсь моторовий човен підвіз пакунок, що мав роз-

мір людського
152 --

тіла. Вслід за Кутєповим

та сама доля

великі гроші (80 мільйоніз
царським
урядом в Японії,

розгорне широку діяльність російських монархістичних організацій. Щодо Мюллера, то його пірвання стоїть у зв'язку з справою Тухачевського, якого Сталін
зліквідував
разом
із сотками й тисячами
старшин
в тих

самих

роках.

Сталін знищив
надцяти членів
один.

ступня,

Кривава

що

В тих

же

роках,

головку компартії
її ЦК залишився
вакханалія

стала

Сталіна

небезпечною

для

перед

війною,

України, і з тритоді живим
лише
дійшла

самих

до

такого

виконавців

його злочинів, як от, наприклад, Єжову, який стояз
на чолі ГПУ, а також ген. Крівицькому, який очо-

лював советську розвідку в Европі. Цей останній маз
досить нюху, щоб втекли з рук Сталіна. Але пізніше
і його знищено десь у ЗСА.
Порівнюючи обставини і засоби дії, що привели до
смерти полк. Коновальця,
з обставинами й роботою
ГПУ навколо російської еміграції, доводиться признати, що наші втрати і помилки, хоч які великі, не дорівнюють тяжким ударам і невдачам, що їх зазнала
в той самий час російська еміграція. Також впадає
в око,

що

між

українцями-емігрантами

не

знайшлося

таких зрадників, як то було з російською еміграцією.
Отже, наше становище було здоровіше внутрішньо,
як середовище росіян на чужині.
ГХ

Післяслово

Викликаний-на цей мій виступ у пресі публікаціями Онацького, я намагався внести в події, пов'я-

-- 153

зані з Роттердамом, дещо більше світла, як також дати певні мірила для оцінки їх. Хочу вірити, що цим
я поможу зрозумінню матеріялів Онацького, яких він
подав замало, а водночас і забагато. Замало тому, що
документи наведено не повністю, а з них вибрано, не
знати на якій підставі, лише уривки; а забагато тому, що накопичення фактів і дат без коментарів до
них утруднює схоплення цілости і роблення висновків.

Центральною
подіях

є

питання

проблемою

в щойно

розпізнання

людей,

переглянених
або

скорше

гадка

обставин

і подій,

повинна б відновити
ту. Наколи читання
до

них

дійсно

що

відтворюють

років, ми можемо

передували

Роттердамові,

в нас атмосферу дійового фронпублікацій і цих моїх додатків

уважати

цю

наше

атмосферу

завдання

тридцятих

сповненим.

зовчвнененаненачананонатанананананаовчвнананозанюнананвнанан

енананананананаан вана нананааан

--

викриття ворожих агентів. Чинники ОУН
допустились, безперечно, багатьох помилок, коли не потрапили виявити провокаторів, які створили сітку навколо полк. Коновальця, коли не могли запобігти трагедії

в

Роттердамі.

Але

названими

нами

особами

не

вичерпується плеяда
совєтських
агентів, які діяли
й діють проти еміграції. Багато з них здемасковано
чи самі себе розкрили перед і по Роттердамі, всіх їх
тут годі вичислити. Досить пригадати Крутія чи Бесагу, які ще в усіх пам'яті і яких не розкрито до кінця. Приклад з російською еміграцією доповнює наш

український досвід.
Чи можливість помилки могла і мусіла стримувати українських націоналістів у тридцятих роках від
заходів

житті,

на

Східніх

а особливо

ма тоді, коли

Українських

в борні

обставини

не

треба
дають

Землях?

Аджеж

ризикувати.
багато

часу

у

Зокредля

пе-

ревірок. А саме так було перед Другою світовою війною, коли треба було вияснювати стан речей на СУЗ,
шукати нових точок опертя, готуватись до походу на
Схід. Ї націоналісти це робили, наражаючись на небезпеки. Удар в Роттердамі був дуже дошкульний.
Але

він

не

спинив

заплянованого

походу,

і той

похід

записався в історію визвольної боротьби України.
Удар ворога є найбільш натуральною річчю і проти

нього

ніхто

не

в стані

забезпечитись.

Але

є

щось

більш небезпечне за той удар і проти чого можемо
застерегтись. Тож небезпекою є внутрішній розклад.

Українська Громада в Фінляндії в 1930 році.
(Третій зліва стоїть Шолуведько, другий справа сидить
Василь Баранецький).

Його

не раз викликає моральна демобілізація, ознакою якої буває критика фронтових дій в запіллі. При-

154 --

-- 155

ментацію на користь
Полуведька подає
одна з провідних особистостей організації, що існує на основі су-

Семененко

Олександер

ворої дисципліни
ности.

ПОЛУВЕДЬКА

СЛІДИ

Тема, яку розробив проф. Євген Онацький у своїй
публікації «Шляхом на Роттердам», не може не викликати інтересу в широких колах нашої громади.
Серед агентів Москви -- учасників подій, зв'язаних з роттердамським злочином, -- вирізняється попісля
стать Полуведька. Роля його не закінчилась
Полуроки
три
Через
ця.
Коноваль
Є.
вбивства полк.
ведько несподівано виринув на «Лівобережній Україні, в Харкові, де грав знову виразну ролю.
Проф. Онацький енергійно бере під свою оборону
Полуведька і закінчує свою публікацію словами: «Було

ганебне

і далі

тичного

підходу

Варто
тичний

до

підозріння,

як

підхід і чи справді

ляндії, де
зникнення

після

деякий

б його

що

справи».

простежити,

Полуведько

пробувши

коли

несправедливо,

б надто

мило

час

не

пам'ять

пля-

витримує

кри-

у автора

склався

цей кри-

він є критичний.
полк. Є. Коновальця,

убивства

у Берліні,

повернувся

до Фін-

Це недвозначне
пропадає.
слід по ньому
советськопригадує подібне ж зникнення

викрадення ген. Мюлго агента ген. Скобліна після
лера в Парижі.
Французький суд потім засудив за участь у цьому
злочині дружину ген. Скобліна, співачку Плевіцьку.
Проф. Онацький до зникнення Полуведька ставиться філософічно і пояснює Його двома мотивами:
а) його, Полуведькову, діяльність і соловецьке минуле близько пізнав Павлусь (Валюх), і через це він не
міг почувати

себе

спокійно

в такій

близькості

до

со-

вєтських кордонів (мова про Фінляндію); б) Полуведько волів зникнути, бо відчув, що члени ОУН почали
ставитися до нього з застереженням.
Нелегко повірити, що таку добросердечну аргу-

156 --

і підвищеної

особистої

відповідаль-

Після втечі Полуведько три роки живе
невідомо
де, У читача виникають природні питання. Якщо Полуведько жив в СССР, то як він дістався туди без

сторонньої допомоги? Згадаймо при цьому приготу-.
вання переходу через кордон Валюха. Якщо в Фін- |
ляндії Полуведько почував себе непевно, то чи пев-

ніше почував він себе в СССР? Де і на якій роботі
в СССР перебував Полуведько? Ї чому несправедливо запідозрений Полуведько не пробував оправдатися перед Організацією?

Якщо ж Полуведько жив
за кордонами СССР,
то й тут варто перевірити, де саме, а головне -- на
які кошти він існував.
Обминувши цей повитий таємницею період, проф.
Онацький інформує:
«Проте, як почалася війна НІімеччини з Москвою, Полуведько явився знову і відразу зв'язався з полк. Сціборським і Грибівським».
«Ясна річ, -- провадить трохи далі дослідник, -що Полуведько не викликав у них таких підозрінь
і зміг

представити

їм

про обставини своєї
ного зникнення".

докладний

,відсутности"

і переконливий

чи

то

звіт

,безпідстав-

- Останні слова автор бере в лапки, ніби про безслідне зникнення Полуведька можна говорити тільки
іронічно.

Адже,

якщо

слід знайшовся,

значить

і зник-

нення не варте уваги. Невідомо, чим обгрунтовані такі категоричні вислови, як ,ясна річ" або ,переконливий

і докладний

звіт".

Можна

сумніватися,

чи

збе-

реглися вірогідні свідчення Сціборського і Грибівського з тих бурхливих часів.
Їз спогадів Я. Дедаля в альманаху «Відродження»
за 1951 р., на які посилається проф. Онацький, бачимо, що в першій-половині липня 1941 року Полуведько був у Львові і Я. Дедаль разом з ним та іншими
--

157

членами групи
машиною."

до

їхав

Тернополя

Я. Дедаль не знав, очевидно,

»Найбільше

звертав

уваги

авто-

вантажною

Полуведька,

бо каже:

зо своїми

пережи-

на себе

який прожив останніх
в СССР Половедько,
років в підсовєтській Україні та на північ-

ваннями
двадцять

них землях Росії". Перед захопленими слухачами Полуведько не згадував про те, що він добре знав і географію Бвропи з власного досвіду.
.
Спогади

Я. Дедаля

таки

все ж

подають

легкість

переїздів,

незвичайна

для

більшости

,
мешканців СССР, не викликає сумнівів у автора.
Для характеристики Полуведька проф. Онацький

наводить три довгих уривки з його статтейі вважає,
що ,написано їх з таким знанням справи і з таким
справді націоналістичним наставленням, що вони ще
й досі зберігають свою свіжість".
Проф. Онацький, очевидно, думає, що фразеологію і аргументацію політичних груп ії авторів дуже
важко імітувати. Проте, історія літератури знає вискладніших

падки

турні
ти.

здібності

Це

скорше

імітацій

доказ

його

і фальсифікацій.

Літера-

його

чеснос-

--

Полуведька

не доказ

однобічности.

,

Подеколи Полуведько висловлювався з недовір ям
про Норберта-Валюха. Р. Сушко посвідчив і ,запитаний про докази недовір'я, не міг Полуведько їх уточнити", Це була спритна гра нешкідливих для Валюха
натяків.
випадок

На

випадок

невдачі

мав

Полуведько

удачі,

Валюха,

а

так

оправдання:

переджав».
На підтвердження
у Львові

народився

зо Я. Дедаль називає

158 --

само

«я

ж

на

ПО-

р
нібито реабілітації Полуведька
доказ: ,Полуведько їхав із цілком
Полуведька

--

Половедько.

завданням

--

відшукати

сліди

Павлуся

(Валюха) та Хом'яка в Україні. Про останнього було
відомо, що він жив перед війною в Харкові, маючи
власне авто тощо".
Читача вражає, що завдання шукати сліди убивців
дано

саме

почали

особі,

до якої

ставитися

й члени

ОУН

з застереженням

сліду після вбивства. Читач може
кого і де Полуведько дістав таке

Харківський

важливий

факт: на початку війни Полуведько був у Львові. Ко"ли він був там і перед 22 червня 1941 року, то варто
подумати, як і звідки потрапив він до Західньої України: адже на в'їзд туди потрібні були спеціяльні
числ:
в тому
СССР,
районів
з інших
перепустки
й з УССР.
Ця

конкретним

на

еміграції

період

десятки

автор

свідків

убивства

зникла

запитати автора:
завдання?

обминув,

того

після

і яка

часу.

хоча
Автор

без
від

живуть
мав

для

цього підстави, бо обмежив
тему Роттердамом.
Але
для вияснення постаті Полуведька на весь зріст і для
його реабілітації автор не може нехтувати тим періо-

дом. На мою думку (крім невідомих ще нам інших кривавих слідів Полуведька), існують дві яскраво позначені

траси:

Фінляндія-Роттердам

і Роттердам-Харків.

Не знаю, чи Полуведько шукав у Харкові Валюха,
Хом'яка і його автомобіля. Також невідомо, чи входило в його ,цілком конкретне завдання" брати на себе
ту активну ролю, яку він узявся грати в Харкові. Треба з'ясувати питання, чи не використав він у той період заплутану ситуацію в ізольованому прикордонному Харкові,
розгром
київської групи націоналістів
і тимчасово розірвані зв'язки організації.
Полуведько з'явився в Харкові у перший день вступу німецького війська. Його активність розгорнулася
зразу,

саме

тоді,

як

харківські

національні

елементи,

що збереглися у великій кількості від арештів, при:
мусової евакуації та мобілізації, тільки виходили із

своїх схованок і починали самоорганізацію. У нез'ясованих обставинах Полуведько став у ті перші хаотичні дні керівником відділу кадрів Міської Управи.

До

нього

напливали

десятки

Й сотки

людей

і залиша-

ли в нього свої життєписи. Серед них було багато українців з активним
національним
минулим.
Можна
собі легко
уявити, як досвідчені руки Полуведька
змайстрували б жертву для Гестапо -- велику націоналістичну антинімецьку організацію. Це якраз і була ситуація, коли велика харківська група мала впас-- 159

ти ,жертвою тих спритних людців, що
німецькими
руками нищили небезпечних їм українських громадських

і політичних

діячів".

Чи багато ще потрібно доказів на те, що таким
спритним був саме Полуведько?
Полуведько залишив по собі зовні таке враження: він був людиною стриманою, певною
себе, виявляв

досвід і вміння

поводитись

з людьми;

в нього

бу-

1941-тго
умовах

року, де сотні людей в тяжких і складних
заходжувалися будувати українське життя.

Коли

Полуведька

без

шапки

вивели

на

морозну

Сумську вулицю, тоді минула перша і велика небезпека для багатьох харківських українців. Після того
ще був голод, руїна, інші ворожі агенти, але цього
майстра провокацій і убивств уже не було, і робота

харківського

гурту

могла

продовжуватися.

ли розумні й проникливі очі; на обличчі, що його характеризувало
високе (через лисину) чоло, не було
помітно втоми або того напруження, що залишає по
собі турботне або нелегальне життя. Можна було бачити, що його вбрання було пошите не в Европі. Але
це не була сіра ,грубошерста"? продукція ,Швейпрому". Його зимове пальто було пошите з доброго матсріялу і походило, певне, з майстерень, доступних для
добре оплачуваних совєтських службовців. Видно було, що

,збігця

тул можна
з Фінляндії

з Соловецьких

таборів"

брати в іронічні лапки),
не був гнаним і голодним

(тепер

цей

ти-

після прибуття
парієм в СССР.

Кінець
прийшов
несподівано
скоро.
Самовидці
розповідали, що гестапівці взяли
ШПолуведька
вдень
на роботі в Управі. Вони вивели його швидко, навіть

без шапки, на мороз і забрали з собою. Це був остачній слід Полуведька на харківському снігу.
Чи не варто було б проф. Онацькому переглянути уважніше свої висновки?
Поставивши
перед собою Норберта
(Валюха) та
Хом'яка, він поруч з ними вирізнив
би розумного,
досвідченого
щий від тих

Полуведька,
що
пересічних своїм

на дві голови був вирозвитком і здібностя-

ми агентів. Тоді настирливо постає питання: Чи витримали б у Фінляндії і в Берліні серед чужого їм
націоналістичного

оточення

свою

ролю

ці агенти,

ко-

ли б з ними не було Полуведька? Чи не він був мозком і організатором роттердамського убивства?
»Було

б надто

несправедливо,

коли

б його

пам'-

ять"
обороняли такі чесні люди, як проф. Є. Онацький
Останні спроби продовжувати своє діло Полуведько робив у голодному і зруйнованому
Харкові
зу

--

160 --

161

Зіновій

Ірчанський

не-

українських

організацію

звану

у так

об'єдналися

ціоналістів ОУН. Керівником її став відомий погромник

розСо-

-- «полковник» Євген Коновалець. Організація...
Радянського
кордонів
навколо
кидала щупальця

ЗВЕЛИЧУВАННЯ
Москва

виявляє

ЮДИ

чекіста

Полуведька

У харківському видавництві «Прапор» появилася
книжечка п. 3. «У кублі зрадників». Написали її П.
Каров і В. Степовий, безумовно чекісти, з зазначенням,

що

ний»

чекістові

це

Микитовича

«документальинй

і в

ньому

Полуведька,

нарис».

Він

про

чекіста

мова

головно

про

«присвяче-

його

Кіндрата
«дію»

в

окупованому німцями Харкові; Цього підлого зрадника-юду Полуведька, що на доручення большевицьких імперіялістів знищив сотні українських патріотів
і який належав до трійки чекістів, які -- за кордоном

підготовляли

вбивство

Провідника

ОУН

полк.

Є. Коновальця -- називають «героєм» і ставлять поруч інших йому подібних, як «М. Кузнецова, Р. Зорге, Ї. Кудрі, В. Молодцова та їх соратників у смертельно небезпечній роботі у ворожому лігві».
Полуведька,

який

закінчив

своє

життя

подібно,

як Юда ЛУ повісився у харківській в'язниці в часі
німецької
окупації, -- по смерті
його нагороджено
«Орденом
вітчизняної війни
першого
ступеня». Про
попередні московські бляшки «заслуги», які отримав
яничар Полуведько за помордованих українців, у кни»
жечці не згадується. Про його чекістську роботу в довоєнні часи написано мало, але виразно зазначено, що
«Кіндрат

Микитович

Полукедько,

народжений

10

бе-

резня 1895 року на Вінниччині, закінчив учительську
школу. Після жовтневої революції піднімався крутими
сходинками від шкільного учителя до відповідального
співробітника Наркому. На початку тридцятих років
у його долі стався несподіваний поворот».
. Далі сказано,

«Підняли

162 --

голову

що

з

уцілілі

приходом

до

петлюрівські

влади

Гітлера

головорізи,

які

юзу, засилаючи свою агентуру для ведення підривної
роботи на Україні. З уст недобитків ще звучало... «Геть
від Москви!» За злісними націоналістичними «гаслами»
виникали привиди руїн Центральної Ради...» «Чекісти
знешкоджували зміїні гнізда... В середині 30-их років
багато оунівських кур'єрів, емісарів і просто агентів були захоплені при переході кордону СРСР... Один з тих,
хто ступив на важкий шлях боротьби із злісними ворогами... став педагог за покликанням, людина вийняткових душевних якостей -- Кіндрат Микитович Полуведько - -лише небагатьом відомий як товариш «Павло».

Ми згідні, що Полуведько був «вийняткових душевних якостей», бо людина, яка видавала на смерть своїх
братів, мусіла бути вийнятково низьких, підлих якостей.
А також

нічого

Далі

-- большевики написали
них зрада свого народу

«Одним

говориться:

дань, яке чекісти України
Другої світової війни, було
дянській

державі

планів

«за

що

написати,

замість

що

дивного,

покликанням став катом»
«педагогом». Зрештою, в
це найбільше геройство.

з

найважливіших

--зав-

вирішували напередодні
виявлення ворожих ра-

закордонних

націоналістич-

них центрів. У лютому 1934 р. «товариш Павло» виїхав за кордон. У нагоді стало йому знання німецької
та

інших

жини

складні
особливо

Полуведько,
хоч коротко

Лялі

М., дочок

Олександри

Які

якими

він був відірваний

Полуведько провів
довір'я оунівських
особливо

мов,

іноземних

ло. Довгі роки

він

володів

доскона-

від своєї сім'ї, друі Ліди...

За рубежем

Зумівши завоювати
п'ять років.
виконав
він успішно
ватажків,

завдання

складні

Вітчизни»...
завдання виконував

чекіст

в «нарисі» не уточнюються, а про них
треба подати до відома. Кіндрат Полу-

ведько прибув до Фінляндії в лютому 1934 р. і зголосився до голови Української Громади у Гельсінках
Василя

Баранецького.

Подав

себе

за

втікача

з

боль-

-- 163

шевицького
концентраційного
табору
на Соловках.
Дуже критично представив відносини у Советському
Союзі у своїх звітах, а також помістив кілька статтей
в «Українському Слові» у Парижі під псевдом Тогобічний. Статті: «Як ставляться в совєтській Україні
до еміграції», «Комунізм і національний рух на Україні», і «Формування національно-державної свідомості на Східній Україні», написані Полуведьком у націоналістичному дусі в дуже скорому часі промощують
йому дорогу до ОУН, де він запізнає ряд провідних
членів ОУН. Він стає членом ОУН, а по від'їзді Баранецького до Аргентини в 1935 р. Полуведько стає
головою Української Громади в Фінляндії, перебирас
провідництво

ОУН

і зв'язки

з

СУЗ,

які

попередньо

провадив Баранецький. В Аргентині гине в дуже містичних обставинах В. Баранецький. Це без сумніву
робота НКВД-Полуведька, щоб за собою затримати ті
функції, які він перебрав від нього. Баранецький гине після того, як Полуведько
повернути до Фінляндії.

довідався,

що

він

має

У руках спритного агента НКВД-Полуведька, якого всі називають «професором», знайшлися організаційні зв'язки із Східньою Україною, які йшли через
цей терен. Тому нічого дивного, що у масових арештуваннях у т. зв. «чистці Єжова» у тридцятих роках
попадає велика кількість українських патріотів, пов'язаних з ОУН.
Скоріше

вився

перед

Хом'як,

Полуведьком

колишній

УСС

за

кордоном

і старшина

поя-

Січових

Стрільців, який
прибув з СССР на початку
серпня
1933 року і зголосився у Брюсселі, покликуючись на
знайомства з полк. Є. Коновальцем і полк. Р. Супиком. Хом'як заявив, що був арештований большевиками в 1921 р., а опісля звільнений. Закінчив фінансовий курс і працював економістом у Харкові і звідтам удалося Йому щасливо втекти. В Україні залишив дружину і сина. Інформації про советську Україну, що їх автором був Хом'як, були надруковані в
«Розбудова Нації» п. з. «Радянська Україна», підписані ініціяліми Н.Н. у числі 3-4 за 1934 р.

164 --

В кінці
Є.

полк.

серпня

на

Коновалець,

розмову

до

Брюсселю
листовно

Сушко

Р.

а

прибув
підтвер-

див, що знав двох Хом'яків у рядах СЄ, один з них
порядна людина, а другий не дуже. Хом'як, який виступав під псевдом Пригода а на поліції був зголошений як Найденко, зробив на Полковника добре вра-

ження, хоч з Січових Стрільців він його собі не дуже
пригадував. Хом'як твердив, що в Україні має багато
знайомих кол. старшин вояків СС-ів, які займають
там різні посади, вони і вороже наставлені до совєтЄ. Коновалець,
ської влади. Провідник ОУН, полк.
в тому часі найбільше приділяв уваги розбудові підпільної організаційної мережі ОУН на СУЗ. Великі
надії

покладав

на

Звідомлення

кол.

СС-ів,

Хом'яка

які

там

збігалися

жили.

з тими

інформа-

ціями, які
продісталися з Східніх
Українських Земель. Але Хом'як довго не загрів місця за кордоном,

бо вже на початку жовтня 1934-го року повернувся
в Україну. Перехід кордону через Фінляндію організував йому Баранецький, який ще тоді знаходився в
Фінляндії. Про свій щасливий перехід і про всі інші
доручені йому справи Хом'як листовно поінформував
закордон. У березні 1935 р. Хом'як повідомив, що мас
намір приїхати на короткий час до Фінляндії й хоче
зустрінутися з полк. Є. Коновальцем. Пізніше приїзд
відклав

на

липень.

Тому,

що

Полковник

не

дав

ясної

відповіді, на зустріч до Гельсінок поїхав інж. Д, Андрієвський. Там уже урядував Полуведько й усі зв'язки проходили через нього. Хом'як цим разом приїхав
не

сам,

а привіз

із собою

«молодого

учителя»,

який

«розчарувався в комунізмі».
Ним
був 25-28-річний
чоловік, якого називали Приймаком, Павлусем, Вельмудом, Норбертом, а по роттердамській трагедії -- Валюхом. Хом'як з Валюхом мусіли зголоситися на організаційному пункті у Полуведька, він про них обох
перед організаційними чинниками
висловився
із
який певний час мав
стереженням. Полуведько,

своєю
тивно.
Москви

запід

опікою Валюха, висловлювався про нього нетаЗлочинна чекістська трійка, яка на доручення
підготовляла

вбивство

Провідника

ОУН

полк.

-- 165

Є. Коновальця, вже вміла пролізти в нутро ОрганінегаВисловлювані
довір'ям.
зації й користувалася
тактичбула
це
-одного
проти
одного
тивні завваги
на чекістська гра. Ці висловлювані ніби «підозріння»
не були того роду, щоб хтось з «трійки» мусів відійти.
Аналізуючи
поведінку
агента
Полуведька,
найхитрішого і найбільш зрівноваженого
з них, треба
ствердити, що він був головним майстром НКВД за
кордоном підготовки атентату на полк. Коновальця.
Хом'як, залишивши Валюха, виїхав скоро до СССР.
Валюх

почав

активізуватися.

Він,

як

молодий

чоло-

вік, прибувши з СССР, починає нав'язувати контакти
з провідними членами ОУН, говорить також з полк.
Коновальцем.

У Фінляндії

з Полуведьком,

який

ним

жив

він

якийсь

опікувався.

Ця

час

разом

опіка

була

подвійна -- «організаційна» і чекістська. Перед своїм
виїздом до СССР, Валюх, якого називають «Павлусем»,

об'їздить Берлін, Відень,

Париж,

усюди

знайомиться

з

організаційними людьми. До СССР мав повернутися через Фінляндію, дорогою організованою
ШПолуведьком,

але не вийшло. Повезли його у вересні 1936 р. іншим
тиляхом, «легальнішим», мабуть, через Естонію. Полуведько навмисне не переводить Валюха через фінський

кордон, бо НКВД хотіло розкрити ще інші можливості
переходу кордону.
При кінці вересня 1937 р. точно через рік, як Валюх

виїхав

до СССР,

він знову

появляється

за кордо-

ном. До особистої зустрічі з полк. Є. Коновальцем не
дійшло і він, огірчений, від'їхав. Третій раз з'являється Валюх за кордоном у лютому 1938 р. у Голляндії, відбуває

розмову

з полк.

Є.

Коновальцем

у при-

сутності Я. Барановського. Він «звітує» про «організаційну роботу»
на СУЗ. Дуже настіоював говорити
з Полковником у чотири очі про дуже важливі довірочні справи. Коли до такої розмови не дійшло, то
Валюх «звітував» не про справи СУЗемель, але про
ставлення «берлінців до Організації й Вождя». Твердив, що «берлінська група» (Сніп, Іртен, Мек 1 Оршан) хочуть його (Валюха) приєднати до своєї групи
до «путчу» проти Вождя, а провідником Організації
166 --

хочуть зробити Ярого. Полковник
Коновалець був
цією інформацією схвильований, а Валюх ще раз підтвердив її другого дня у присутності Я. Барановського. Про опозицію «берлінців» було Полковникові відомо, але що вони плянують змову -- було це щось
нового Й загрозливого. Ціль Валюха була ясною. З
одного

боку здобути собі більше довір'я у полк. Коновальця, а з другого -- поглибити ще більше опозиційні настрої
внутрі організації, зробити виразний двоподіл.
Валюх, так, як минулого разу, по відбутті розмови відпливає совєтським кораблем, на якому, як він
подає, працює радистом, до СССР.
У травні 1938 р. прийціло до останньої трагічної
зустрічі полк. Є. Коновальця з підісланим чекістом,
убивником
Валюхом.
Большевицька
бомба передана
підступно
зрадником
ШВалюхом у Роттердамі,
23-го
травня 1938 р., закінчила героїчне життя Провідника Української Національної Революції, голови ПУЦНОУН, полк. Євгена Коновальця. Цю велику трагедію
для української
нації Москва
підготовляла
майже
п'ять років -- від серпня 1933 р.до 23 травня 1938 р.
Головні злочинці-яничари Валюх, Полуведько і Хом'як. По виконанні страшного злочину Валюх, а пізніше Полуведько, якого тепер большевики гльорифікують, утікають до СССР. Хом'як, який в часі своєї
другої поїздки за кордон, привіз Валюха, на той час
перебував в Україні. Він утримував
«організаційний
зв'язок»

з

провідними

Полуведьком

людьми

і Валюхом.

з

ОУН

і з

Найспритнішим

чекістами

грачем у цій

«трійці» був Полуведько. Висловлювані ним застереження щодо Хом'яка, а пізніше Валюха, були попцумані також і на те, щоб пізніше, коли вже прийде до
цієї

страшної

трагедії

Це йому до певної

ні підозріння

луведько
бралося

Володимира

може
до

--

бути

уваги.

вбивства,

міри вдалося

Стахова

спільником

Його

себе

здійснити,

й
Й

бо висува-

інших,

Валюха,

поведінка

виправдати.

що Поне дуже-то

протисоветські

статті допомагали йому у маскуванні. Тому й не
во, що в Другій світовій війні Полуведько знову

дипо-

--

167

частину розстріляли німці, а решту докінчили большевики. З писанини виходить, що ту масову присягу
українських націоналістів «затіяв» Коник і вона відбулася з великою участю заприсяжених у міському
театрі у Харкові. Фактично, така масова й демонстративна присяга в окупованому Харкові відбулася і вже
тоді

стверджено,

що

Полуведько

був

одним

з

голов-

них ініціяторіз цієї трагічної імпрези. Про те, що Полуведько
про всю діяльність Організації й про присягу доніс до гестапо, в «нарисі»
говориться: «Ось
уже два тижні в місті гостювали оунівські емісари -пан Коник і пан Олійник, які наполегливо зондували
грунт для створення націонал-соціялістичної партії...
(мова про мельниківську ОУН). Дізнавшися про мету
їх прибуття до Харкова, Полуведько у приватній розмові з Гершвандером ніби, між іншим, розуміючи,
що така новина не може не цікавити гестапівця..» -сказав усе.
Тут большевики,
полк. Є. Коновальця,

подібно як і з атентатом на
який підготовляв Полуведько,

признаються, що вони при допомозі своїх чекістів виукраїнських націоналістів німецькими ру-

кінчували
ками.

і

Про чекістську злочинну діяльність Полуведька
в часі його побуту в Києві, в «нарисі» говориться мало, але він та йому подібні цілий час там діяли. Ярослав Гайвас у своїй статті «Переломовий рік», яка появилася у збірнику «ОУН -- 1929-1954» на стор. 295,
де

говориться

про

«Похід

на

Схід»,

пише:

«З

огляду

на зріст большевицької агентурий на Її виступи проти Організації й цілого українського життя та користування в діях німецькою системою, виникла потреба розгорнути сектор боротьби з большевицькою агентурою. Власне перед двома місяцями ті самі большевицькі агенти в Києві проникли в нашу й бандерівську систему й зліквідували деяких наших і банде-

рівських людей».
Ліквідація українських патріотів гестапом при допомозі
большевицької агентури відбувалася на всіх
теренах, окупованих німцями. У часі німецької оку-

170 --

пації українським самостійникам прийшлося боротися не тільки з німецькими окупантами, але також з
большевицьким підпіллям, яке згодом було скріплене большевицькою партизанкою. Багато атентатів, виконаних на українських патріотах большевицькими
бандами, були різно масковані. Одні приписувано німцям, а деякі, щоб розвогнювати українські роздори,
приписувано таки самим українцям. Також трагічне
вбивство

двох

провідних

членів

ПУН-у

--

сотн.

Оме-

ляна Сеника-Грибівського та полк. Миколи Сціборського яке було вчинене 30 серпня 1941 р. в Житомирі, вимагає у зв'язку з виявленням чекіста Полуведька, поновного розглянення. Як відомо з мельниківських

на

публікацій

Роттердам»

в

--

Євгена

Онацького

«Українському

Якова Шумелди «Похід
1929-1954»), як почалася

ОУН
війна

Слові»"

«Шляхом

(Париж)

та

на Схід»
(в «ОУН -Німеччини з Москвою,

у Львові з'явився Полуведько й відразу зв'язався з
полк. М. Сціборським і Грибівським (псевдо Сеника)
і вони, вибираючись в Україну (на Наддніпрянщину,,
беруть зі собою Полуведька. Їхню подорож описав Я.
Дедаль у статті «Незабутніми шляхами» в альманасі
«Відродження» за 1951 рік. З ними разом їхав О. Ольжич-Кандиба. Полуведько їхав з конкретним завданням -- відшукати сліди Павлуся та Хом'яка в Укра-

їні, Про Хом'яка була мова, що він перед війною жиз
у Харкові.
Євген Онацький, спираючись на документальних
даних, в тридцять трьох числах «Українського Слова» описав шлях Роттердамської трагедії. Він твердить, що як Сеник, так і Сціборський зірили Полуведькові й цього доброго переконання про нього були
й інші члени їхньої Організації. Про поїздку Полуведька

з Сціборським

похідних
з Наше

груп,

видавництво,

стувалось
кований

текстом
в

і Сеником

як і про

випускаючи

»Шляхом

щоденнику

20-ліття трагічної

«дію»

та

з іншими

Полуведька
друком

цю

на Роттердам«,

»бвобода«,

з

смерти 62, п. полк.

членами

в Жито-

книжку,

КОри-

що був дру-

підзаголовком:

» До

6. Коновальця.
--

171

частину розстріляли німці, а решту докінчили большевики. З писанини виходить, що ту масову присягу
українських націоналістів «затіяв» Коник і вона відбулася з великою участю заприсяжених у міському
театрі у Харкові. Фактично, така масова й демонстративна присяга в окупованому Харкові відбулася і вже
тоді

стверджено,

що

Нолуведько

був

одним

з

голов-

них ініціяторів цієї трагічної імпрези. Про те, що Полуведько
про всю діяльність Організації й про присягу доніс до гестапо, в «нарисі» говориться: «Ось
уже два тижні в місті гостювали оунівські емісари -пан Коник і пан Олійник, які наполегливо зондували
грунт

для

створення

націонал-соціялістичної

партії...

(мова про мельниківську ОУН). Дізнавшися про мету
їх прибуття до Харкова, Полуведько у приватній розмові з Гершвандером
ніби, між іншим, розуміючи,
що така новина не може не цікавити гестапівця..» -сказав усе.
Тут большевики, подібно як і з атентатом на

пації українським самостійникам прийшлося боротися не тільки з німецькими окупантами, але також з
большевицьким підпіллям, яке згодом було скріплене большевицькою партизанкою. Багато атентатів, виконаних на українських патріотах большевицькими
бандами, були різно масковані. Одні приписувано німдеякі,

а

цям,

щоб

українські

розвогнювати

роздори,

приписувано таки самим українцям. Також трагічне
вбивство двох провідних членів ПУН-у -- сотн. Оме-

ляна Сеника-Грибівського та полк. Миколи Сціборського яке було вчинене 30 серпня 1941 р. в Житомирі, вимагає у зв'язку з виявленням чекіста Полуведька, поновного розглянення. Як відомо з мельниОнацького «ПІляхом
-- Євгена
ківських публікацій

полк. Є. Коновальця,
признаються, що вони

на Роттердам» з «Українському Слові»" (Париж) та
Якова Шумелди «Похід ОУН на Схід» (в «ОУН -1929-1954»), як почалася війна Німеччини з Москвою,
у Львові з'явився Полуведько й відразу зв'язався з
полк. М. Сціборським і Грибівським (псевдо Сеника)
і вони, вибираючись в Україну (на Наддніпрянщину),
беруть зі собою Полуведька. Їхню подорож описав Я.

кінчували

Дедаль

ками.

який підготовляв Полуведько,
при допомозі своїх чекістів виукраїнських націоналістів німецькими руЙ

Про чекістську злочинну діяльність Полуведька
в часі його побуту в Києві, в «нарисі» говориться мало, але він та йому подібні цілий час там діяли. Ярослав Гайвас у своїй статті «Переломовий рік», яка появилася у збірнику «ОУН -- 1929-1954» на стор. 295,
де говориться про «Похід на Схід», пише: «З огляду
на зріст большевицької агентури й на її виступи проти Організації й цілого українського життя та користування

в діях німецькою

системою,

виникла

потре-

ба розгорнути сектор боротьби з большевицькою агентурою. Власне перед двома місяцями ті самі большевицькі агенти в Києві проникли в нашу й бандерів-

ську систему й зліквідували
рівських людей».

деяких

наших

і банде-

Ліквідація українських патріотів гестапом при допомозі
большевицької агентури відбувалася на всіх
теренах, окупованих німцями. У часі німецької оку-

170 --

у статті

«Відродження»
жич-Кандиба.

«Незабутніми

шляхами»

за 1951 рік. З ними
Полуведько

їхав

разом

в

альманасі

їхав О. Оль-

з конкретним

завдан-

ням -- відшукати сліди Павлуся та Хом'яка в Україні, Про Хом'яка була мова, що він перед війною жиз

у Харкові.
Євген Онацький, спираючись на документальних
даних, в тридцять трьох числах «Українського Слова» описав шлях Роттердамської трагедії. Він твердить, що як Сеник, так і Сціборський вірили Полуведькові й цього доброго переконання про нього були
й інші члени їхньої Організації. Про поїздку Полуведька

з Сціборським

похідних

груп,

і Сеником

як і про

«дію»

зо Наше видавництво, випускаючи

та

з іншими

Полузедька

членами

в Жито-

друком цю книжку,

кори-

стувалось текстом » Шляхом на Роттердам«, що був друкований в щоденнику »бвободає, з підзаголовком: »До
20-ліття трагічної смерти сл, п. полк. Є. Коновальця«.
--

РТ

мирі, де застрілено цих двох членів ПУН-у -- большевики нічого не згадують.
Доконане страшне вбивство над двома українськими
провідними
діячами
Сеником
і Сціборським,
ворожа агентура у підступний спосіб перекинула на
бандерівців.

ла

Хоч

Комунікат,

чин

убивства

проти

революційна

в якому

визначних

ширення

перечуючи

ОУН

засудила

бандерівців

цей

злозапротестувала

українців,

ворожої

провокації,

яку-небудь

причетність

вида-

страшний

категорично

до

цього

за-

страці-

ного вбивства -- все одно багато нерозважних, гарячих мельниківців, радше хапалися за підсунену во-

рогом провокацію,
дальшу ворожнечу
частинами

загинули
товини

були

однієї

яка роз'ятрувала й поглиблювала
між обома, на жаль, поділеними

ОУН.

Багато

в таємничих

й які

обставинах

під впливом

приписані

підставі

вбивств

таки

українців,

в часі воєнної

большевицької

українцям,

большевицьких

навіть

окремо.

подібно

Всі

дані

промовляють

як підготовляв

атентат

ця, також

підготовив

борського.

Полуведько,

на

вбивство
який

в

за

полк.

О.

на

вияснюються

і вказують, що вони були доконані ворогом.
Діяльність Полуведька в Житомирі треба
дити

хур-

пропаганди

сьогодні,

публікацій,

які

тим,

просліщо

він,

Є. Коноваль-

Сеника

і М.

мельниківській

Сціпохід-

ній групі, з огляду на своє походження зі Східніх
Українських
Земель,
уважався
експертом
від цих
справ, був поінформований про всі пляни похідних

груп,

а також

були

йому

СУЗ і пляни, які мали
Сеник і М. Сціборський.

відомі

завдання

ОУН

на

виконати
члени ПУН -- О.
Про те, що большевики вели

нещадну боротьбу проти всіх українських самостійників -- доказувати непотрібно. Ціла трагедія полягає в тому, що українські самостійники у тому важкому періоді боротьби проти двох тоталітарних держав не змогли знайти спільної мови, спільного фронту проти ворогів України.
Зрадник Кіндрат Полуведько, який діяв як юда
в

українському

ного

ворога,

172 --

середовищі

Москви,

й

який,

спричинився

на

наказ

до смерти

й до страти соток українських патріотів,
закінчив своє життя мерзенною смертю -- по-юдиному
повісився в половині лютого 1942 року в харківській

Коновальця

в'язниці, куди попав, як виявлений большевицький
агент. Юді -- юдина смерть.
Атентурна діяльність Полуведька, яка подана тут

лише в загальних зарисах, вимагає докладнішого дослідження його злочинств, щоб у цей спосіб було можна успішніше боротися і протиставитися большевиць кій агентурі, яка безупинно діє далі проти українських самостійницьких рядів.
Українська нація знаходиться

у важкій

ній боротьбі з Москвою

за своє

не існування.

йде на життя

найбільш

Боротьба

важкі

й підступні

національне

удари

й на

завдає

і затяж-;

і держаз-

смерть,
нам

а

ворог

своєю агентурою. Вона діє при допомозі зрадників,
яничарів; ворог використує нашу легкодушність, оспалість, пасивність, політичну дурноту -- діє на всіх
відтинках нашого національного життя. Легковажити
собі наступ агентури, недоцінювати її, з нею не боротися -- це допомога катам, відвічному ворогові Москві.
Українська патріотична спільнота у своїй обороні перед ворожою агентурою, яка вбиває нам провідників, не допускає нашу допомогу поневоленим братам в Україні, яка переслідує їх, тероризує, підступно вбиває, яка підготовляє знищення українського народу через т. зв. злиття націй, нищить Церкви Й суворо карає за зіру в Бога, яка топче людські права
й руйнує нашу культуру, мову, традиції, яка сіє ворожнечу між українцями, руйнує згоду
Й не допускає до нашої спаяности, робить усе, щоб затримати
безвільними рабами, які спокійно
нас послушними,
чекають на своє національне знищення -- мусить створити спільний самостійницький фронт боротьби з ворогом.

відвіч-

полк.

Є.

--

173

Ярослав

Після

Гайвас.

декількох

но таке: Не

дечого

все ясне

провірити.

днів

Сеник

сказав

з Полуведьком.

Він, Сеник,

мені

Треба

і надалі

буде

приблиз-

ще

багато
за Полу-

ведьком відповідати та забере його з собою на Схід.
А від мене Сеник зажадав швидкого 1 певного транс-

ПОРА

ВИСВІТЛИТИ

ФАКТИ

ІСТОРІЯ ПРО ПОЛУВЕДЬКА
Запитання: Чи не могли б Ви дещо розказати з
того, що знаєте у зв'язку з убивством Омеляна Сеника | Миколи Сціборського в Житомирі.
Я. Гайвас: Дуже болюча це справа, а ще більші
складна.
більш

ред
при
себе
між

Обидва

як

вони

тиждень

прибули

після

утечі

до

Львова

совєтських

нелегально
військ.

Пе-

їхнім прибуттям
зголосився до нашої квартири
Академічній вулиці дивний чоловік, який назвав
Полуведьком і подав, що він є давнім зв'язковим
ПУН-ом і підпільною націоналістичною організа-

цією

на Наддніпрянщині.

го, але

його

розповідь

Я взявся

для

мене,

переслухувати
необізнаного

з

йотією

справою, була неймовірною. А до того той чоловік витворював довкола себе дивну атмосферу. Бак-Бойчук
якось сказав мені, що він «дише смертю».
На щастя, з Кракова прибув найближчий
співробітник
Сціборського,
Чемеринський-Оршан,
і він
мене поінформував, що знає Полуведька з Парижу,

де той переховувався якийсь час перед нелегальним
поворотом на Наддніпрянщину, та що в тій справі триває слідство,
з чим найдокладніще обізнаний Сеник.
Оршан порадив
мені зачекати до прибуття Сеника,

що я Й зробив.
Розмови Сеника з Полуведьком, в яких брав також участь Сціборський, відбувалися при замкнених
дверях в будинку колишнього советського консульства при вул. Набєляка, який ми перебрали в своє посідання. Будинок той провірила якась німецька розвідочно-технічна

екіпа,

яка

позабирала

з нього

різні

матеріяли, в декількох місцях провертіла стіни, а військові піротехніки зробили розшуки за вибухівкою й
нічого

174 --

не знайшли.

порту.
Найкращий транспорт, який я мав, це було авто,
яким їздив д-р Андрій Козак та яке було зареєстроване на нього. Д-р Козак лаштував у той час свою
лікарську амбуляторію в Раві Руській. На мій заклик
він негайно прибув з усім готовим до дороги на Житомир, де, згідно з нашими інформаціями, вже були
Степан Федак-Смок, давній член УВО, та сотник Степан Сулятицький. Обидва вони були в характері перекладачів і йшли з першою фронтовою лінією.
Перед

від'їздом

до

Житомира

Сеник

повідомив

мене, що на мене може прийти вістка з Фінляндії,
яку негайно треба передати йому. При цій нагоді Се-

ник

утаємничив
мене
дещо у справу
ШПолуведька.
виїхав перед вбивством полковника
Єв-

Полуведько
гена

Коновальця

в Фінляндії.
легально

з Берліну

Зразу

кордон

до

після
СССР,

на

організаційну

вбивства
а тепер

станицю

він перейшов
пояснює

це

не:
нака-

зом, який він отримав від свого фінляндського зв'язкового, майора фінляндських військ. Власне до того
майора Організація звернулася за верифікацією
інформацій Полуведька.
Вернувшися в Україну, Полуведько, як оправдувався він, не мав змоги вирватися на Захід. Удалося
йому це перед самою війною, але кордону він уже не

зміг перейти, бо був обложений масами совєтського
війська Й тому переховувався в полях, аж доки не
відступили большевики, а тоді прибув до Львова Й
відшукав організаційну квартиру. Вже після смерти
Полуведька прийшла інформація з Фінляндії, що ма-

йор, на якого покликувався Полуведько,
війні з СССР під кінець 1939 року."

загинув

у

зо Полуведько

напевно знав, що той майор загинув. але педав його прізвище, щоб скористати на часі, мовляв, »шукайте його«...
--

175

Після прибуття до Житомира Полуведько жив на
одній квартирі з Сеником і Сціборським. Коротко перед їхньою смертю він запропонував, що поїде до Вінниці та інших міст, щоб відшукати зв'язки, або нав'язати нові. Сеник погодився на це, і він виїхав туди.
Я прибув до Жюитомира
день перед
похороном

казуватися. Пред'явника такого паштпорту зразу забирали до табору полонених, якщо він був у відповідному віці.
Поведінка німців у справі ідентифікації вбивника
Сеника і Сціборського становила для нас нерозгадану

Сеника й Сціборського. З контрольної організаційної
квартири мене негайно відставлено до Ольжича. Тут

зав,

відбувалися

ряд моментів, було, що вбивник Сеника і Сціборського
мав при собі німецький документ, за всякою правдоподібністю військової розвідки, або, може, й був у
зв'язку з розвідкою, і тому німці пустили кінці у воду
й унеможливили
ідентифікацію його. Іншою гіпоте-

інформував
ні висліди

майже

мене

безперервні

про перебіг

слідства

та

про

та інж.

Починок,
Ольжича

Крім
вбивства

обидва

Ольжич

трагедії, про

видані

вого
вбивства
організаційні
провадили з організаційного
бітники

наради.
після

по-

дотеперіштого

жахли-

зарядження.
Слідство
боку д-р Ярослав Яхно

близькі

приятелі

й співро-

з Праги.

випадкових
осіб, які
появилися
на місці
вже після нього й ніяких точніших
даних

дати не могли; единим джерелом інформацій був Федак-Смок. Смок подав про висліди німецького слідства та про те, що вбивника Сеника і Сціборського таки
на місці застрілив якийсь німецький вояк, який був
випадково свідком убивства. Німецькі чинники відмовилися подати прізвище того вояка, або будь-які даті

про

частину, в якій він служить.
Так само відмовили Смокові та Сулятицькому, а
також організаційним чинникам побачити тіло вбив-

ника

Єеника

ти військова

й Єціборського.
влада,

було довідатися.

Зате

але

--

де

Тіло це мала
й коли

німці подали

ніяк

Федакові,

не подали
довідатися

Тієї

були

правдоподібних

зою

було,

що

ніхто, як

різні

гіпотез,

це самі

мені

гіпотези.
за

німці

відомо,

Одною

якою

не розв'я-

з найбільші

промовляли

могли

доконати

цілий

того

зло-

чину.
Серед членства нашої ОУН переважало переконання, що вбивства доконали наші українські конкуренти з ОУНб. Спершу мало було підозріння на больтевиків,

але деякі моменти

наводили

на ту думку.

Я включився в працю слідчої групи Організації, яку
фактично очолював Яхно, хоч Ольжич брав участь
в усіх її нарадах і рішеннях. Першою справою було
доручення до організаційних чинників у Львові, щоб
вони зідентифікували Козія, який, як це мало бути
подане в знайденому при ньому документі, мав походити з Чесанівщини, чи не з Старого Села, або іншого

не

ціяльних людей на провірку, одначе нічого не знайдено. Не знайшов ніяких даних про існування такого
Козія д-р Андрій Козак, який постійно, аж до виїзду
на еміграцію, мав свою лікарську канцелярію в Разі Руській, ані не знайшов полк. Роман Сушко, який
остаточно
перебрав ведення
слідства
в тій справі
у Львові.

що

можна
вбив-

й органійого, ані

справдити в «Україніше Фертрауенштеллє», чи в УНО,
бо документ не був там зареєстрований, отже був фаль-

села,

в якому

Другим

шивий.

розпитати

Летенда про совєтський пашпорт вбивника постала
щойно пізніше, як і багато інших тверджень. ДА втім,
легенду про совєтський пашторт відкинув би кожен
тоді, бо з таким пашпортом ніде не можна було по-

ника

176 --

загадки

а тільки

похорони-

ник мав при собі документ на прізвище Козій, виданий у Берліні установою «Україніше Фертрауенштелле», або УНО. Імени Козія німці
заційні чинники ніколи не могли

загадку.

завданням

динок,

з ким

ведько

був

вони

десь

на

документ

багато.

слідчої

Полуведька

й Сціборського,

найкращий

Козіїв

про
чи

комісії

те,

може

хто

було
слідив

тощо.

З огляду

німецької

вислано

спе-

докладно

приходив

хтось

зустрічалися
півдні.

Туди

до

Се-

їхній

бу-

Одначе

Полу-

те, що

я мав

на

військової

який

влади,

--

117

колись
що

придбав

я

негайно

мені
поїду,

інж.
щоб

Євген

Врецьона,

віднайти

рішено,

і спровадити

до

Житомира Полуведька.
Першим пунктом, куди я подався, була Вінниця.
Тут Полуведько був коротко, ночував на організаційній квартирі, відбув розмови з організаційними людьми й
туди.

виїхав звідси до Гайсина та Умані.
Одначе ані в Гайсині, ані в Умані

не

бачив.

В Умані

ко

Антонович,

Голинський,

перебували

ред.

але

Петро

в той час

Сагайдачний

ніхто з них

Я подався
його ніхто

та

Полуведька

д-р Маро.

Петро

не бачив,

хоч

усі вони приходили постійно до збірного пункту, яким
була редакція місцевої української газети. Так само
на квартирі, де повинен був бути Полуведько, його
не було.
Не дочекавшися
Полуведька в Умані, я через
Гайсин і Вінницю вернувся до Житомира і тут застав
Полуведька. Одначе розмовляти з ним не міг, бо саме
впав Київ і я, згідно з пляном мусів зразу податися
туди, хоч усякі в'їзди в місто були суворо заборонені Але Федак-Смок улаштував нам трьом -- Романові Біді, Богданові Коникові і мені -- транспорт туди і ми, заховані під брезентом у вантажній військозій машині, дісталися на місце призначення.

Декілька

днів

після

нас

прибув

туди

Ольжич

і багато інших членів ОУН, а між ними ж Полуведько. Заки говорити з Полуведьком, я запитав про нього Ольжича, чи він міг щось цікавого сказати. Тоді
Ольжич

сказав

мені

приблизно

таке:

«Я

Полуведьком

ніколи не займався. Він хотів конче залишитися в Киеві, але я дав йому доручення виїздити негайно до

Харкова,
Кивелюк

де ним займуться
(Роман)».

Дальша

історія

Коник,

Полуведька

Його розшифровано
як одного
совєтських агентів, арештовано

Бабій
в

(Олекса)

Харкові

та

відома.

з найнебезпечніших
й він, використовую-

чи неувагу охорони, повісився в келії на власній сорочці. А недавно совєтська влада повідомила, що він
дістав найвищі ордени та що належав до найвищої

кляси
178 --

оперативників

ГПУ-НКВД-КІГБ.

Дехто

каже,

що він був третім після відомого Кузнєцова, повішеного жандармерією УПА, та Зорге, страченого в Японії,
Так само советські чинники мали видати інформацію про те, що це їхній агент убив Сеника і Сціборського. Одначе дефінітивного потвердження цього,
яке переконало б усіх, немає, хоч щораз більше даних

не

вказує

змогла

здобути

на

це.

На

всякий

зідентифікувати

незалежні

докази,

випадок,

ОУНм

вбивника,
з чийого

ані тим

доручення

ніколи

більше.
він ви-

конав цей злочин.
Я пробував зібрати інформації про це вбивство
серед членів ОУНб. Всі вони категорично заперечували участь своєї Організації посередньо, чи безпосередньо у тому вбивстві. Я, будучи в Рівному, запитав між іншим Ростислава Волошина про це, але він

з обуренням
посередньо

Лебедя,

заперечив.
до

який

Тоді я рішив

тодішнього

мусів

звернутися

Провідника

би бути

ОУНб,

найкраще

без-

Миколи

поінформова-

Влітку 1943 р. я відбув зустріч з Лебедем на нашій підпільній квартирі при вулиці Павлинів у Львові. Лебедь поінформував мене, що чинники очоленої
ним Організації провели докладне слідство у цій справі,

й

він

з

повною

відповідальністю

стверджує,

що

очолена ним Організація, ані ніякі її члени, чи член,
не мали
ніякого
відношення до того вбивства,
яке
впрочім Організація засуджує. Тоді я запитав
його,
чому в такому разі очолена ним Організація не видасть відповідної заяви. Лебедь сказав мені, що таку
заяву видано ще восени 1941 р., в короткому часі після вбивства. На моє прохання дати мені примірник
тієї заяви, він пообіцяв пошукати за нею, але зразу
заявив, що це може не дати висліду, бо заяву вида-

но, коли по недавніх
друкарні

в підпіллі,

арештах
ані не

ще не були влаштовані

започатковано

архіву.

За-

яву цю у формі комунікату, як поінформував мене
М. Лебедь, розмножено на ротаторі в невеликій кількості та розіслано в терен.
Справа тієї заяви виникла не раз. Виникла вона
--

119

З

з ініціятиви полк. А. Мельника в часі його зустрічів
з Ст. Бандерою в роках 1947-1948 в Мюнхені. Степан
Бандера потвердив, що таку заяву восени 1941 р. видано і її вага актуальна й далі. Тоді полк. Мельник
пішов
крок далі й запропонував,
щоб
Організація,

очолена Бандерою, видала нову таку заяву з огляду
на те, що примірника першої не можна знайти. Бандера на це погодився, але зі свого боку запропонував,
щоб Організація, очолена полк. Мельником, одночасно

видала

ди

під адресою

участь,

або

свою

заяву,

в якій

ОУНб,

мали

що

будь-яке

вона

вона,

відкликала

або

б заки-

її члени

відношення

до

брали

вбивства

Сеника і Сціборського. На цьому справа такої заяви,
чи вірніше тепер уже двох заяв, застрягла.
-- Але на цьому, пане Редакторе, хіба закінчимо.
Бо з тієї розмови, яка мала бути короткою, готова
вийти книжка, якщо ми її не
реложимо до другої нагоди.

припинемо,

Я. Гайвас: Так, треба кінчати.
Сподіюся, що опубліковання
цієї

або

не

МІ
С Т

сто».

Євген Онацький: Шляхом

Зіновій

5

на Роттердам

....54456363

11

Роттердаму

...455553333о

123

Навкола

Лм. Андрієвський:
Олександер

ПРИ

11.

Вступне о сл080

Семененко:

Трчанський:

...... Ми

Сліди Полуведька

Звеличування

Ярослав Гайвас: Пора висвітлити

Юди

......5.5530

факти

......: .......

зерно.

пе-

Дуже Вам дякую.
розмови не лише

причиниться до вияснення деяких справ, але також
вплине на злагіднення розходжень та спорів про минуле, а головно посталих на тому тлі тих двох Організацій та взагалі
-- Дякую.

в

українській

громаді.

Езіе Шрто ке фектіпб

фе ітргітіг

еп еі тез де епего де 1988, еп
"Роггеро"
із ТаПетез Стаїсов
Ду.

180 --

Дотгесо

1102,

Виепоз

Аіїтез

156
16

174

Микола

«ВІД

Приходько

СИБІРУ

ДО

КАНАДИ»

Повість-хроніка, що в ній описані переживання
Андрія Гука, який був запроторений в Сибір, звідтіля втік на Україну, а далі -- діяльність в Києві
під час німецької окупації, 1 виїзд з Капелею Ван- дуристів у вільний світ.
Сторінки
епізодами

цього

твору

наснажені

і напруженою

ситуацією

що зворушать
кожного
друкованого слова.

ліобитсля

незвичайними
дієвих

осіб,

українського

Автор повісти «ВІД СИБІРУ ДО КАНАДИ» Микола Приходько був членом Міжнародної Асоціяції Письменників
(ПЕН-Клюб), а за свої англомовні публікації (шість різних творів) здобув почесне членство і диплом в Інтернаціональній Асоціяції Марка Твейна в Кембрідж. З українських
видань здобули йому тривке місце в українській
літературі: «Далекими
дорогами»
(2 томи) і «На
роздоріжжях

ської, ще
Цю

смерти»,

у вісьмох

повість-хроніку
ських книгарнях
у

«ВІД
великого

СИБІРУ

ДО

вийшла,

крім

україн-

можна набути в усіх українна еміграції або впрост

нашому

діяпазону,

що

мовах.

видавництві.

КАНАДИ»
що

--

появився

черговий
на

твір

еміграції.

«ВІД СИБІРУ ДО КАНАДИ» має 305 стор. друку і коштує в ЗСА -- 10 дол., в Канаді -- 12 дол.
вже з коштами звич. поштової пересилки.
(Хто бажає одержати цю повість летунською поштою,
просимо долучити на оплату пересилки 93.--)
Прочитайте цей твір самі й заохочуйте інших
українців його набути й прочитати!

ЛЯЄ | ЧИТАЙТЕ!
ПОШИРЮЙТЕ!
"З
Книжки українських авторів для бібліотек
любителів української книжки на чужині.
Евстахій

Загачевський:

оповідання

з часів

«Її регіт
П

світ.

не

війни.

лякав...»
--

--

Ціна

55.--

Д-р Святомир М. Фостун: «Шляхами смерти»
повість з часів П світової війни. -- Ціна

-85.--

Анатоль Галан: «Життя» -- оповідання з підсоветського і американського життя. -- Ціна 55.--

Панько Незабудько: «Перо під ребро» -- гумористичні фейлетони, стор. 224, ціна -- -- 89.-Харитон Довгалюк: «Сповідь Андрія Заславського» -- повість із сучасного побуту. Ціна 581.-Микола М. Палій: «Дудьо і я» -- спогад про
одну жидівську родину, стор. 72, -- Ціна: 83.00
Іван КЕвентуальний: «Про все потроху» -- гуморески і сатири (з ілюстраціями). -- Ціна: 83.00

Панько Незабудько: «Еміграційні родзинки» -гуморески і сатири з повоєнного часу. Ціна: 85.00
Антін Кущинський: «Закарпаття в боротьбі» -спогади з Закарпаття, стор. 224. -- Ціна: 99.-Микола Приходько: «Від Сибіру до Канади» -цікава повість-хроніка, стор. 305. Ціна: 810.-Анатоль Галан:
ня з-під сов.

Остап

«Танець на
життя, стор.

линві» -- оповідан224. -Ціна: 97.--

Тарнавський: «Камінні ступені» -і нариси, стор. 160. -- Ціна:

по-

вели

На поштову

пересилку

просимо

від кожної замовленої
Замовлення

враз із належністю

Зг. Чийап

книжка

слати

1.-- дод.

на адресу:

Зегеаїак

Сабіна де Соггео 7

українська

переслати
книжки.

85,--

(80СЦВ8АЇ.

не тратить

7)

ніколи вартости!