ЄВТИМ СІЦІНСЬКИИ

НАРИСИ З ІСТОРІЇ
ПОДІЛЛЯ

частина і.

>	V ВІННИ1ДІ-1927.

>	Вінницька Філія ВсенародньоїБібліотеки
> України приУкраїнській Акаделлії Наук
> Кабінет виучування Поділля

ИАТЮМЛЬВІВІЛОТНЕК ОЕК ШСКАША АИ ОЕК ІЖКАІМІ8СНЕН
АКАОЕМІЕ ОЕК ТОЗЕНВСНАЕТЕМ. ЯЕІАЕАВТЕІШМС 20 ТОМ¥Т2]А
ЬіеГегипе 12.	ВОКЕАВ’ 2ЦК ЕКГОК5СНІЖС РОООЬІЕК'З

Лсігеззе: икгаіпа, Хїїппуіхіа (Росіоііеп), Мигу.

ЕЦТНУМІ05 51Т2Ш8КУ}

АВКІ55Е ОЕК СЕ8СНІСНТЕ
РОООЬІЕ№

ЕК8ТЕ ТЕІЕ

1.	АЬгізз. — АЬЬСЕМЕІМЕ 0ВЕК8ІСНТ ОЕК СЕ8СНІСНТЕ РОООЕ1ЕМ8.

2.	АЬгізз. — РОООНЕМ8 0КСЕ8СНІСНТЕ.

Міі 48 АЬЬіІНип^еп ипсі еіпег ЬізІогізск-агсЬаоІоп-ізсЬеп Кагіс
ВІННИЦЬКА ФІЛІЯ ВСЕНАРОДНЬОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ
ПРИ УКРАЇНСЬКІЙ АКАДЕМІЇ НАУК

КАБІНЕТ ВИУЧУВАННЯ ПОДІЛЛЯ

Випуск 12.

Адреса: Україна, Вінниця (на Поділлі), Мури.

ЄВТИМ СІЦІНСЬКИЙ

НАРИСИ З ІСТОРІЇ

ПОДІЛЛЯ

ЧАСТИНА ПЕРША

Нарис 1. — ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД ІСТОРІЇ ПОДІЛЛЯ.

Нарис 2. — ПЕРЕДІСТОРІЯ ПОДІЛЛЯ.

З 48 малюнками та історично-археологічною маною

азна ордена Трудового
Червоного ’іралора

У Вінниці —1927
І9(061)(47.7 Поділля)].

Дозволяється випустити в світ.

Неодмінний Секретар Академії Наук, акад. Лі. Кримський.

Окладнику виготував В. Касіян. Орнамент V пій є з поділі.

•Г	</	▲	е/

ських знахідок неоліт, доби.

Київський Окрліт, № 232. 1927.

З друкарні Української Академії Наук
Зам. № 943. Друк. 2100 прим.
Мал. 1,—Вінницькі „К'ури“ та Кам’янецький Замок. (Малюнок проф. М. Жука).

НАРИС І.

Загальний огляд історії Поділля.

Маючи намір дати нариси з історії Поділля, я спочатку яко вступ

до тих нарисів подаю загальний огляд історії цієї землі.

Поділля це частина України. Треба-б гадати, що історія України
є разом і історія Поділля, але в дійсності історія Поділля має багато
своєрідних особливостей супроти історії инших українських земель.
Подільська земля почасти жила не таким життям як инші навіть суміжні
українські землі. Вона була ніби форпостом України й українського
народу: лежала вона на пограниччю різних держав, на межах земель
різних народів, і кожна суміжна держава, кожен сусідній народ закидали
око на цю багату родючу країну. Тут на Поділлю і коло нього різного
часу сходилися межі Київського, Волинського й Галицького князівств,
татарських улусів, Литовського князівства, Польщі, Молдавії й Туреччини,
Росії та Австрії. Поділля не було якоюсь окремою самостійною держав-
ною одиницею чи князівством (за вийнятком другої половини 14. ст.)
і підпадало підо вплив і владу різних сусідніх держав і народів, і з де-
якими з них поділяло свою історичну долю.

Це одна причина, що історія Поділля складна та заплутана. Але
була ще й друга тому причина.

Поділля бо, як його розуміти в межах давньої Подільської землі
та кол. Подільської губерні, поділялося на дві досить відмінні частини:
західню і східню і ті дві половини Поділля мали неоднакову історію
й не завсіди однаково називалися. Західня частина Подільської землі,
а власне та, що простягається по середній Придністрянщині, називалася
за часів передтатарських Пониззям, себ-то землею нижчою проти
сусідньої горішньої Галичини та Прикарпаття; це Пониззя належало
колись до Галицького князівства. Займало воно лівий бік Дністра в се-
редній його течії, починаючи від лівого допливу Дністра Стрипи й кін-
чаючи річкою Лядавою, або ще далі—річкою Мурафою. Східня половина
Подільської землі, що простягається по горішній течії Бога та по правих
і лівих допливах горішньої течії його, називалася Побожжям і тягнула
до Київського князівства. У 14. ст. Побожжя й Пониззя прибрали
спільну назву Поділля, що є також галицького походження й рівно
значна назві Пониззя. З половини 14. ст. вся Подільська земля, себ-то
і Пониззя і Побожжя, підпала під владу Литви. У середині 15. ст. за
часів вел. кн. Лит. Свидриґайла після жорстоких воєн з Польщею за
Поділля, в яких по стороні українців та литовців брали участь Німецькі
Лицарі (пруські та ливонські) й волоський господар, західне Поділля
з Кам янцем було відірване й підпало під польську владу під офіційною
назвою Подільського воєводства. Східня частина Подільської
землі лишилася в межах великого князівства Литовського й називалася

відтоді Брацлавським воєводством
також Литовським Поділлям.

чи ьрацлавщиною або

Треба зазначити, що ці воєводства займали значно більші обшири
земель ніж ті, котрі входили до складу Подільської губерні недавнього
часу. Так Подільське воєводство займало не тільки західню частину кол.
Подільської губерні до річки Збруча, але й звязану з нею фізично
східню частину Галичини до річки Стрипи; через це та частина Гали-
чини й досі зветься у галицьких українців „Галицьким Поділлям". Поді-
лялося Подільське воєводство на три повіти: Кам'янецький, Лятичівський
та Червоногородський — останній був у теперішній Галичині. Брацлавське
воєводство займало теж більший обшир ніж східня частина кол. Поділь-
ської губерні, бо це воєводство в деяких часах сягало далеко на схід
і на південний схід, де були незаселені обшири т. зв. „дикі поля". На
сході це воєводство доходило часом аж до Черкас та Канева над
Дніпром, а на південнім сході до Чорного моря, себ-то займало крім
Поділля ще й південну частину Київщини та західню частину колишньої
Херсонщини. Це воєводство поділялося також на три повіти: Брацлавський,
Вінницький та Звиногородський. Останній повіт займав південну частину
Київщини та західню частину Херсонщини.

Коли в кінці 18. ст. східні землі Польщі було поділено між
Австрією та Росією, то західня частина Подільського воєводства (Чер-
воногородський повіт) відійшла до Австрії (р. 1772) й межею того поділу
стала річка Збруч. Два-ж повіти Подільського воєводства Кам янецький
та Лятичівський трохи пізніше (р. 1793, за другого розбору Польщі)
приєднано було до Росії; тоді-ж приєднано до Росії й Брацлавське
воєводство. З цих частин двох воєводств утворено спочатку дві губерні —
Подільську й Брацлавську, які потім р. 1796 об'єднано в одну Подільську
губерню з губерніальним містом Кам’янцем. Звиногородський повіт
Брацлавського воєводства відійшов тоді до Київської губерні та почасти
до Херсонської. Після того наприкінці 18. ст. були ще деякі зміни
в територіяльнім поділі Поділля, але остаточний розподіл губерні на
12 повітів було встановлено р. 1804. З того часу аж до світової війни
та революції територіальних змін на Поділлі майже не було.

Що-до відірваної від Подільської землі західньої її частини (в межах
української Східньої Галичини), то були часи в 19.—20. ст., коли вона
з'єднувалася з рештою Поділля. Так р. 1809 Східню Галичину (Терно-
пільська округа) до річки Стрипи, за Шенбрунським трактатом, було
приєднано до Рос. Імперії, але це тривало недовго — всього 5 років,
і р. 1814 Тернопільська округа знову відійшла до Австрії. За часів сві-
тової війни, а потім революції, роз’єднані частини давнього Поділля
знову з’єднувались: уперше, коли Сх. Галичину окупувало було військо
рос. царату, потім наприкінці р. 1918 — на початку р. 1919, коли Сх.
Галичина під назвою „Західньої области України" з’єдналася з Україною,
і нарешті влітку р. 1920, коли червоні україно-галицькі частини, з наказу
Галицького Ревкому та за допомогою радянської армії, зайняли були
ціле Галицьке Поділля. Але після того, р. 1921, за радянсько-польською
мировою угодою в Ризі, Галицьке Поділля разом з усією Сх. Галичиною
лишилося під Польщею.

На початку світової війни й після недовгої окупації Кам’янця
австрійським військом до Вінниці переведено було всі губ. установи.
З 1920 року Вінницю, як зручніший від Камянця пункт, було обрано за
губерніяльне місто й межі Подільської губерні знову трохи змінено —
закруглено. Так р. 1920 Балтянський повіт відійшов до Одещини (кол.
Херсонської губерні); р. 1923 відділено від Подільської губ. до Київської
Севастіянівську волость Гайсинського повіту, а прирізано до Подільської
губ. частину Київської — волості Дашівську, Юрковецьку, Прилуцьку,
Вахнівську й Мало-Чернятинську, а також південно-західню частину
Волинської губерні — волості Волочиську, Маначинську, частини Овра-
тинської й Купельської і повернено до складу Подільської губерні Банду-
рівську волость кол. Балтянського повіту.

Року 1924 з колишнього Балтянського повіту та з частини Одеської
губерні утворено Автономну Молдавську Соціялістичну Радянську Рес-
публіку (АМСРР). До тої республіки тоді-ж відійшла частина Тульчин-
ської округи: Окницька та Грушецька сільради Велико-Кісницького району
та Камінський район за вийнятком Болганської та Загнітківської сільради.
Тоді-ж відійшла Ілляшівська сільрада Старо-Синявського району до
складу Волинської губерні.

Року 1925 в УСРР запроваджено трьохступеневу систему адміні-
страційного управління і Подільську губерніє було скасовано, а замість
губерні утворено округи. До скасування губерні було на Поділлі 6 округ:
Кам’янецька, Проскурівська, Вінницька, Могилівська, Тульчинська та
І айсинська, а р. 1925 утворено 5 оЛруг, Гайсинську округу скасовано
й територію тої округи поділено між суміжними округами колишніх
губерень Подільської, Волинської, Київської та Херсонської, а саме між
округами — Вінницькою, Тульчинською, Могилівською, Бардичівською,
Гуманською та Першотравенською.
Отакі були адміністраційно-територіяльні зміни на Поділлі.

Зовнішня історія Поділля через часті зміни державної приналежности

його окремих частин є досить заплутана, і видавці книги: „Подолія —
историческое описаніе“ (СПБ. 1891 р.), щоб наочно показати хід зо-

Мал. 2. Синхроністична таблиця
історичних подій на Поділлі й у
суміжних землях.

внішніх подій у минувшині Поділля, до-
дали до книги т. зв. „синхроністичну
таблицю^.

Тепер я маю зробити короткий ре-
троспективний огляд історії Поділля. Щоб
краще з ясувати долю цієї країни, я, ко-
ристуючися з тієї „синхроністичної та-
блиці“, подаю тут перероблену таблицю,
де графічно показано історію Поділля,
а разом історію суміжних земель.

На цій таблиці поземі риси пока-
зують століття, починаючи зверху з 12 сто-
ліття й кінчаючи внизу 20. Прямовісні
риси показують хід історії чотирьох су-
міжних земель: Галичини, Поділля, Київ-
щини и Волини. Штихівки, що покри-
вають цю таблицю, показують влади чи
держави, під якими були ті землі.

От по тій таблиці й можна просте-
жити, якими шляхами неподібними до
історії суміжних земель, ішла історія По-
ділля.

Додержуючися тієї
зовнішні політичні зміни

схеми історії Поділля, зазначимо далі головні
в подіях Поділля.

Історію Поділля можна почати ще з часів передісторичних. На
Поділлю людина жила за найдавніших часів існування на землі людства.
На Придністрянщині знайдено первісні кам’яні знаряддя людини разом
з кістками мамута. По всьому майже Поділлю можна знаходити кам’яне
знаряддя і старокам’яної і новокам яної доби (палеоліт та неоліт).
За часів передісторичних і ранніх історичних через Поділля пересува-
лося багато різних народів і племін, що виходили з Азії й зникали на
заході Европи. Так у нашій землі перебували скити, сармати, гуни,
хозари, печеніги — народи східнього походження. Перебував на Поділлю
й один народ німецького плім’я — ґоти.

Од самого початку історії України, коли в історичних подіях ви-
ступають Київ і Київщина з князями Ігорем, Святославом, Володимиром,—
не маємо докладних відомостей про подільську землю. В українських
літописах тільки є короткі звістки, що в тих місцевостях, де тепер По-
ділля та далі на схід до Дніпра, себ-то по Дністру та Богу, жили сло-
в’янські племена українського кореню — уличі й тиверці, які то воювали
з Київськими князями, то були їхніми спільниками в походах.

Ясніше виступає Подільська земля в історичних подіях 12. століття.
Того часу північно-східня половина Подільської землі — Побожжя в по-
діях була звязана з Київським князівством, і одно з побозьких міст
Божськ або Божський згадується в літопису на самім початку 12. сто-
ліття, а друге побозьке місто Межибіж згадується вперше в половині
12. століття. Що за місто було Божськ і де саме воно — невідомо,
а друге місто Межибіж є й досі на Проскурівщині в тому місці, де схо-
дяться дві річки — Бог і Божок.

Того часу, в 12. —13. столітті, зміцніло Галицьке князівство з своєю
столицею Галичем над Дністром і якийсь час стає політичним і куль-
турним центром усієї України замість підупалого Київа та Київського
князівства. У половині 12. століття з’являється в подіях того Галицького
князівства друга половина Подільської землі — Пониззя з містами Уши-
цею й Калюсом при Дністрі, а в 13. століттю тут виступає місто Бакота
як столиця Пониззя. Оці міста — Ушиця, Калюс і Бакота існують і те-
пер як малі поселення при Дністрі на Кам’янеччині. Тоді-ж у половині
13. століття виступає в історичних подіях досить загадкова Болохівська
земля з своїми князями, з містами Кудином, Дядьковом, Губином та
иншими. Ця земля, як з’ясовують історики, була на горішнім Побожжю
в кол. Лятичівському та Літинському повітах та на півдні Волини.
І Побожжя і Пониззя тої пори, в 12. —13. ст., не були окремими кня-
зівствами, а були окраїнними землями Київського й Галицького князівств;
тут тільки часом випадково перебували деякі князі. Заселені українським
народом землі ці були не дуже завдоволені своїми зверхниками князями,
бо не раз виявляли бажання відділитися й жити окремим політичним
життям. Те-ж було і у Болохівській землі. Галицьким та Київським кня-
зям часто доводилося йти з військом у ті свавільні краї і з зброєю
в руках встановлювати там свої порядки.

У 13. столітті, як відомо, татари напали на Московські землі, роз-
громили тамтешні князівства, а року 1240 з’явилися на Україні. Татари
зруйнували Київщину, пройшли через Волинь і посунули на захід у Га-
личину. Поділля татари майже не зачепили. Через два роки після роз-
грому Київа татари повернули назад і головна татарська орда осіла на
Волзі, а частина татар, відділившися від головної орди, отаборилася не-
далеко від Поділля в чорноморських степах та в гирлах Дністра й Ду-
наю. Скоро оці південні татари під проводом своїх ханів з явилися на
Поділлю й підгорнули під свою владу цю землю. Це сталося року 1250.
Подоляни примушені були давати татарам данину пшеницею й просом.
І атари збирали данину через своїх збирачів—б а с к а к і в, а громадськими
справами людности керували місцеві виборні люди — отамани.

Поділля безпосередньо підлягало татарам сто років. Татарські хани
володіли Поділлям певне спадково, бо в половині 14. ст. вони йменува-
лися „отчичами й дідичами Подільської землі44. Инші суміжні з Поділлям
українські землі, як Київщина, Волинь та Галичина, не знали безпосе-
редньої влади татар. Там були свої князі, що над ними татари були
тільки зверхніми володарями.

У 13. —14. ст. почало зміцнюватися Литовське князівство і князі
його почали завойовувати українські та білоруські землі. Року 1362 ве-
ликий князь Литовський Ольґерд вигнав татар з Поділля і звоював усю
цю землю — і Пониззя і Побожжя. Відтоді вся ця земля почала зватися
Поділлям. Ольґерд завойоване Поділля віддав своїм небожам чотирьом
князям Коріятовичам.

Мал. 3. Кам’янецький Замок до 1876 року.

Прибувши на Поділля, Коріятовичі почали володіти цією землею
й титулувалися Подільськими князями. За часів цих князів з’явилися
на Поділлю значні міста: Кам'янець, Смотрич, Вінниця, Брацлав. У тих
містах були побудовані фортеці-замки. З тих замків найвидатніший був
у Кам'янці. Литовська влада принесла на Поділля порядки й культуру
Литовського князівства або краще сказати — Українсько-литовського
князівства, бо ті порядки й культура були староруські1), українські.

]) Назва „Русь" прикладалася здавна до земель полян з їхнім осередком Київом
і «руським" звала себе та частина укр. народу, що посідала цю територію. Оскільки-ж
українська Київська Держава 9- — 11. ст. підгорнула була під себе землі теперішньої
Білоруси та Московщини, то й оця українська назва „Русь“ поширилася того часу й на
ті землі.

Назва «Україна", „український" є також дуже давня й уживана вже В 12. ст.

Прим. ред.
Але відколи Поділля зайняла Литва, сусідня Польща почала заз-
дрісно позирати на цей ласий шматок землі, бо того часу (р. 1387) вона
захопила вже була суміжну землю — українську Східню Галичину. Поляки
почали втручатися в подільські та взагалі в литовські справи, [почали
заявляти претенсії на Подільську землю.

За Поділля розпочалася довга й уперта боротьба між поляками та
україно-литовцями. У цій війні на стороні українців та литовців брали
також участь і Німецькі Лицарі (пруські й ливонські). Війна була не-
щаслива для Поділля й закінчилася року 1434 згодою, за якою західне

Мал. 4. Єзуїтський кляпітор-фортеця у Вінниці.

(Кляштор збудовано на поч. 17. ст. Малюнок є з 70-их років 19. ст.).

Поділля відійшло до Польщі, а східня половина Поділля залишилася
при Литовськім князівстві.

Розділилися ці держави так, що кордон їхній ішов на півночі ме-
жею колишніх повітів Літинського та Вінницького; далі на південь межа
проходила біля міста Літина та містечка Межирова, а ще далі на півдні
по річці Мурафі, яка недалеко від Ямполя вливається в Дністер. Західня
частина Поділля, що відійшла до Польщі, почала відтоді зватися П о-
дільським воєводством, бо вся Польща поділялася на воєводства.
За столицю Подільського воєводства став Кам янець з замком, що
називався королівським.

Східня половина Поділля, що залишилася при Литві, почала
називатися Брацлавським воєводством, бо і в Литовськім кня-
зівстві частини держави також називалися воєводствами. Столичним
містом Брацлавського воєводства був спочатку Брацлав, а потім од
року 1598 — Вінниця, бо Брацлав був небезпечним місцем через часті
напади татар.

Розділене й приєднане до Польщі й до Литовського князівства
Поділля стало пограниччям отих держав. Життя на цім пограниччю було
неспокійне, тяжке, бойове, особливо в 15. —16. ст., бо на південнім сході
межували з Поділлям т. зв. „дикі

Мал. 5. Церква-замок 15. ст. у с. Сут
ківцях (на Проскурівщині.)

поля , що їх займали татари.

Ці^ сусіди постійно що-року,
а то кілька разів на рік, нападали на
подільські оселі, забирали в полон
(„у ясир“) людей, грабували майно,
збіжжя, худобу. А часом такі на-
пади робили й инші сусіди Поділля
з півдня—волохи, що жили за Дні-
стром.

Отаке неспокійне пограничне
життя на Поділлю утворило багато
особливостей в побуті цієї землі.
Щоб хоч трохи забезпечити край від
ворожих нападів, будували тут обо-
ронні замки—фортеці. Були тут замки
державні як Кам’янецький, Лятичів-
ський, Хмільницький, Вінницький та
Брацлавський. Було багато й при-
ватних замків: кожен заможніший
землевласник-пан будував на своїй
землі замок, щоб там можна було
ховатися підчас небезпеки. В око-
лицях наприклад Кам янця були при-
ватні замки в Жванці, Чорнокозин-
цях, Панівцях, Михалівці, Макові.
У деяких місцях ролю замків ві-
догравали печери. Про одну з таких
печер Залучську або Черченську над
річкою Смотричем (за 20 кілометрів

од Кам янця) документально відомо, що тамтешня людність повинна була
дбати, щоб той притулок був справний, щоб там були добрі драбини
й т. ин. Навіть церкви на Поділлю будували часом як замки, щоб у них
можна було відбиватися від ворогів. Така церква-замок 15. ст. була
в селі Сутківцях, коло Ярмолинець на Проскурівщині: в нижнім поверху
того будинку містилася церква, де молилися, а на горі в баштах зроблено
стрільниці, звідки можна було відбиватися від ворогів. Трохи подібна
церква є в містечку Межибожі на Лятичівщині. А часом впоряджали
церкви в скелях у печерах, як це було в Бакоті над Дністром (Старо-
Ушицького району) та в Лядаві — також при Дністрі коло Могилева.
Але хоч життя на Поділлю за давніх часів було небезпечне, проте
багата Подільська земля вабила до себе чужинців, особливо поляків.
Як пануюча верства суспільства поляки захоплювали на Поділлю
ґрунти, відбираючи їх од тубільців то за ласкавими привилеями поль-
ських королів, то силою й кривдою та й запроваджували тут рабовла-
сницьке господарство. Того часу Поділля було для аматорів поживи
принадною Палестиною, що тече молоком і медом. Про Поділля напри-
клад писали польські давні письменники:

.. . „Як порівняти з литовськими та польськими землями, Поділля
чи Русь ’) долішня, для всіх здається справжньою країною сонця*...

. . „Край цей з достатком має все, що тільки може вродити на
землі, і хлібороб кинувши аби-як зерна в землю, завсіди одержує при-
плід сторазовий*...

. .. „Ступити на землю ногою, — пише один польський історик 16. ст.
про Поділля, — нерідко вичавиш з неї струмок чудового меду, бо бджоли,
не маючи місця в лісах у дуплах, часто рояться на землі*...

Отакі байки збільшували на Поділлю кадри захожих панів. На По-
ділля тягнулися тоді піонери, щоб захопити собі землі, з найдальших
закутків Польщі.

За польської влади на Поділлю запроваджено було кріпацтво по
селах, а по містах німецькі порядки (магдебурзьке право), що були
й у Польщі, запроваджено ремісницькі цехи, які монополізували вироб-
ництво й затримували вільний розвиток промисловости.

Тої-ж доби з німецьких земель через Польщу приходило на По-
ділля багато євреїв, що потім утворили тут значну кількість людности.
А що Поділля лежало на торговельнім шляху між Польщею та Чорним
морем, а також між Литвою й Московщиною та Балканськими землями,
то на Поділля прибувало чимало купців східніх — вірмен та греків, що
селилися в Кам’янці, Сатанові, Могилеві, Шаргороді. Особливо багато
було вірмен у Кам'янці, де вони творили осібну міську громаду з окре-
мим управлінням, судом, з окремими полями і т. ин. Потім з кінця 18. ст.,
коли Кам’янець і взагалі Поділля втратили значіння торговельного
тракту і коли нових іміграцій східніх купців не було, осілі на Поділлю
вірмени та греки, змішавшися з місцевою людністю, зникли.

Року 1569. Польща й Литва з’єдналися в одну державу під назвою
Річ Посполита, в якій Подільське і Брацлавське воєводства почали
жити в однакових умовах державного устрою. Дарма що Польща й Ли-
тва з’єдналися як рівна з рівною з деяким правом автономії, проте
Польща всюди перемагала і польські порядки все більше й більше по-
ширювалися в землях Литовського князівства, а значить і в Брацлав-
ськім воєводстві. Але Брацлавщина довго боролася з наступами поль-
щизни, відстоювала українську мову в урядах та свій побут, звичаї
й порядки.

’) Див. примітку на стор. 10.
Коли обидві половини Поділля поступово знівелювалися до якоїсь
міри під державним режимом Речи Посполитої, український народ у тих
землях все більше й більше занепадав.

З-за ради станових інтересів та вигод українське панство й узагалі
упривилейовані верстви зрекалися своєї національности, польщилися
й ставали зрадниками українського трудового народу; селяни були при-
гноблені й стали кріпаками; міщани убожіли, иноді теж попадали в крі-
пацтво або всіма способами боролися проти панських змагань обернути
їх у кріпацтво.

Так було по цілій Україні під владою Речи Посполитої, бо це були
загальні порядки тої держави. Ті порядки призвели до того, що народ
з причин соціяльних, національних та релігійних почав повставати проти
панів. На Поділлю народ найгостріше відчував болячки соціяльного
устрою Польщі, бо живучи на форпості українського народу, більше
почував тут волі, більше змагавсь до визволення. Особливо це треба
сказати про східне Поділля чи Брацлавщину, де на пограниччю „диких
полів" селилися втікачі від панських порядків західнього Поділля та Га-
личини. Тут на Брацлавщині з отих втікачів утворилася козацька група
дрібноти, що ворогувала навіть з козацькими багатіями-дуками.

З кінця 15. ст. до половини 17. ст. було кілька повстань україн-
ського народу й більшість тих заколотів починались або провадилися на
Поділлю. Перший такий народній рух відбувався р. 1490 в Галичині —
це повстання Мухи. Такі були повстання Косинського, Наливайка (родом
з Гусятина) в кінці 16. ст. та ин. Нарешті р. 1648 піднявся український
народ під проводом Богдана Хмельницького, — почалася довга польсько-
козацька війна. Поділлю довелося брати найближчу участь у тій бо-
ротьбі; на долю Поділля припали й найтяжчі наслідки тої війни. Пилява
на Літинщині, Батіг коло Ладижина, Жванець при Дністрі, Кам янець,
Вінниця, Буша коло Ямполя та инші подільські місцевості були свідками
й тереном тої героїчної епопеї.

За Богдана Хмельницького український народ здобув собі тимча-
сово деяку волю; на якийсь час Україна стала вільною, але всі заходи
до створення окремої держави не здійснилися. Тяжкі історичні обставини
примусили Богдана Хмельницького р. 1654 піддатися під зверхність
Московського царату. На деякий час трохи легше стало тоді східній
Україні. Але що-до Поділля, то тут і після р. 1654 не було спокою.
Брацлавщина увійшла була до складу української держави гетьмана
Б. Хмельницького, але західне Поділля, себ-то Подільське воєводство,
залишалося проте й надалі під Польщею.

Після того як Б. Хмельницький піддався під зверхність Москов-
щини, почалася війна між Польщею та Москвою. Оця війна та різні
инші заколоти призвели Україну до руїни і той час так і зветься в на-
шій історії — „руїна". У тій боротьбі найбільше лиха зазнало Поділля
як земля погранична між ворожими державами. Нарешті Польща та
Московський царат замирилися коштом України. За Андрусівською
умовою року 1667 ворожі сторони поділили Україну, і Правобережжя
разом з цілою Брацлавіциною знову відійшло до Польщі.

Але тут через п'ять років сталася ще тяжча подія: у боротьбі
Польщі, Московщини та України взяла участь Туреччина. Туреччина поча-
ла допомагати українському гетьманові Петру Дорошенкові проти Польщі.
Року 1672 турецький султан Магомет IV з великим військом пішов на
Польщу, захопив Поділля, здобув Кам’янецьку твердиню й дійшов до
Львова. У наслідок цієї війни Туреччина окупувала ціле Поділля.

Турки володіли Подільською землею 27 років, — з р. 1672 до 1699.
За часів т. зв. „Руїни'4 та турецької влади Подільська земля була дуже
спустошена. Не то пани, ба й простий народ розбіглися — хто до Польщі,
Галичини й Волини, хто на лівобережну Україну — за Дніпро.

Через 27 років, за умовою в Карловицях, турки вийшли з Поділля,
і ця земля знов одійшла до Польщі, і знов було утворено два воєводства:
Подільське й Брацлавське. І було все Поділля під польською владою
без малого сто років — протягом мало не цілого 18. ст. Не було спокою
на Поділлю й тоді.

Коли турки вийшли з Поділля, то повернулися сюди до своїх ма-
єтків польські пани, почали закликати селян на свої землі, обіцяючи їм
„свободу44 на кілька літ, звільняючи їх од податків на якийсь час,
а потім перетворювали тих слободян на кріпаків. Панщина все більше
й більше почала насуватися на подільський народ. Ще й до того поляки
почали спольщувати народ, заводили польські школи, утворили релігійну
унію (з'єднання православних з католиками) і примушували до неї люд-
ність. Через все це народ часто повставав проти своїх гнобителів.

На Поділлю у 18. ст. були народні повстання мало не кожної
чверти століття, а саме в роках 1702, 1734, 1750 й 1768. Польська влада
жорстоко придушувала ті повстання й народ уникаючи розправ часто
втікав за Дністер до Басарабії. Через якийсь час частина втікачів по-
верталася на свої подільські оселі, а частина назавсіди селилася на
Басарабії. А часом на Поділля переходили й тут селилися втікачі з Ба-
сарабії молдавани, уникаючи тамтешніх політичних заколотів. Ось чому
в деяких місцевостях Поділля по цей бік Дністра живе багато молдаван,
а за Дністром на Басарабії є багато українських осель (особливо в хо-
тинськім повіті).

Але в кінці 18. ст. Польща перестала існувати як держава й землі
її частинами забрали сусідні держави. Од першого розбору Польщі
року 1772 відійшла від неї до Австрії Галичина. Від другого розділу
Поділля, Київщина та Волинь відійшли до Росії. Це було року 1793.

Як ми вже зазначили, з Поділля було утворено Подільську губерню;
ця губерня разом зо всіма иншими українськими губернями ввійшла до
складу Російської Імперії. Проте від цієї зміни становище українського
трудового люду не покращало. Усім польським панам, що склали присягу
на вірність цареві, було залишено їхні маєтки. Почалося також на По-
діллю щедре роздавання земель (королівщин, староств, конфіскованих
маєтків) російському великопанству та урядовцям. Заведену тут за Польщі

панщину російський царат, що вважав кріпацтво за одну з головних
підвалин державного ладу, санкціонував і зміцнив. Поневолений народ
стогнав під міцною рукою рос. царату ще більш як під Польщею, але
не міг всенародньо протестувати, як це бувало в 18. ст. Тільки подекуди

вибухали протести одиниць, як літературний протест Тараса Шевченка.

Таким самим протестантом, але иншого характеру, був на Поділлю
в першій половині 19. ст. „останній гайдамака" Юстин Кармалюк. Про

Кармалюка народ заховав вдячну пам'ять у своїх переказах та піснях;

Кармалюк виступає в них як

Мал 6. Юстин Кармалюк.

(З портрету в Кам’ян. Музею)

оборонець од соціяльних кривд, що від
багатого відбирав, а бідному давав (вбито
Кармалюка р. 1835) ’). Дещо подібним
оборонцем прав поневоленого народу був
подільський селянин Семен Олійничук
(народився р. 1798). Нелегальним способом
закінчивши гімназію, він більшу частину
життя ховавсь од свого пана та від на-
чальства й за свій написаний, але не
опублікований твір, де описав кривди
кріпацтва, попав до Шлісельбурзької
в язниці „секретним арештантом" і там
закінчив своє життя р. 1852.

Нарешті панщину в Подільській гу-
берні, як і по всій Рос. Імперії, було
скасовано р. 1861, але український тру-
довий народ лишався під подвійним гні-
том — сопіяльним та національним. Ка-
суючи кріпацтво, царат залишав землі
поміщикам і тільки частина цих земель,

як т. зв. „земельні наділи" діставалася селянам, та й то після сплати
за них „викупу" протягом кількох десятків років. Отака політика царату
повинна була спричинитися до утисків соціяльних.

Проте не менші були на Поділлю й утиски національні. Під по-
двійним гнітом російського та польського панства український трудовий
народ було упосліджено, позбавлено всяких можливостів розвивати свою
національну культуру. Тому все українське — мова, культура, побут,
то-що — були в постійнім приниженню як „мужицькі", „хлопські", гідні

тільки погорди.

В оцих тяжких історичних обставинах рештки українського панства,
інтелігенції та взагалі упривилейованих верств удруге зрадили укра-
їнський трудовий народ: визнавши себе за росіян, вони передалися до
табору гнобителів — до російського панства.

*) Про Кармалюка новіша література: журн. „Червоний Шлях" 1923 р., кн. VIII,
стаття С. Якимовича й 1925 р. ст. Єрофеїва; про Олійничука—журн. „Бьілое“ 1906 р. IV,
ст. Щеголева.
Оце ганебне поступування українських упривилейованих верств
га їхня мала відпорність супроти русифікації додали сміливосте цара-
тові: р. 1876 вийшов царський наказ, що рішуче й категорично забо-

культури.

Мал. 7. Письменник
Анатоль Свидницький.

Мал. 8. Письменник
Степан Руданський.

роняв будь-яку працю над розвитком української
Того часу тяжка й небезпечна була праця
над розвитком української культури. Усі такі за-
ходи царат уважав за державний злочин — „сепа-
ратизм" та „мазепинство". І багато треба було
мати відваги та витривалосте, щоб провадити
в отих лютих часах українську культурну працю.
Ось чому й уважаємо за свій обов’язок відзна-
чити всіх отих невтомних і часто незнаних пра-
цівників, що їх дала Україні Подільська земля,
або-ж що вони працювали на Поділлі.

Українськими культурними діячами родом
з Поділля є: історик Нікандр Молчановський
р. 1906), вчителі дух. семінарії, історики —
Данило Синицький (+ р. 1907), Микола Яво-
ровський (у р. 1919), Олександер Павлович
(+ р. 1901), Митрофан Сімашкевич історик-етно-

граф, Михайло Орловський (І* р. 1888), проповідник українською мовою
Василь Гречулевич р. 1870), історик Іоан Шипович, історик україн-
ського мистецтва Кость Шероцький р. 1919), український композитор
Микола Леонтович (у р. 1921), українські письмен-
ники— Степан Руданський р. 1873), Анатоль
Свидницький (І* р. 1871), Михайло Коцюбинський
(І* р. 1913), Модест Левицький, Олександер Ло-
тоцький та український худсжник Олекса Нова-
ківський, що віддавна оселивсь у Львові.

Необхідно також відзначити й деяких україн-
ських культурних діячів Поділля, що не були по-
долянами: історик-археолог проф. Володимир Анто-
нович (родом з південної Волини на самій межі
з Поділлям, у р. 1908), відомий історик України
й зокрема дослідник минувшини Поділля акад.
Михайло Грушевський, вчителі Кам’янецької гім-
назії— письменник Пилип Морачевський^р. 1872),
Павло Житецький (потім київський філолог “і* р. 1913),

відомий український байкар Леонід Глібів, що якийсь час (рр. 1855—1858)
був учителем у Чорнім Острові (на Проскурівщині) та композитори:
Петро Ніщинський (І* р. 1896) і Кирило Стеценко.

Відірване р. 1772 від Подільської землі Галицьке Поділля жило за
инших громадсько-політичних умов. Конституційний устрій Австрії давав
більшу змогу Галичині, а разом і Галицькому Поділлю, для відродження
національного та громадсько-економічного. Тут кріпацтво було скасовано

Червоного Пралора

Сіцінський. Нариси»
ще р. 1848. й відтоді в галицьких українців поступово почала з’явля-

тися українська література; українська мова почала завойовувати собі
місце в школі, суді, навіть в урядах.

Мал. 9. Письменник
Михайло Коцюбинський.

відзначити: ентомолога

У цьому творенню української культури на
Західній Україні досить визначне місце займають

також подоляни галицькі. Подаємо коротенький
і на превеликий жаль неповний перелік видат-
них зазбручських подолян: історик та громад-
ський діяч Степан Качала, письменник та пу-

бліцист Володимир Барвінський, історик пись-
менства та громадський діяч Олександер Бар-

вінський, відомий фізик (співвідкривець проміння
Рентґена) проф. Іван Пулюй, відом. хімик проф.
Іван Горбачевський, правник проф. Станислав
Дністрянський, україніст акад. Кирило Студин-

ський, відомий етнограф акад. Володимир Гна-
тюк, математик Володимир Левицький, артист-
маляр Іван Труш, поет Богдан Лепкий, правник

та громадський діяч Кость Левицький.

З українців дослідників Гал. Поділля треба

Івана Верхратського, відом. географа проф. Сте-

пана Рудницького, географа Юрія Полянського та С. Сидоряка.

Національні та соціяльні утиски рос. царату не могли не викликати
опозиції й тому наше Поділля брало визначну участь у революційних
рухах рр. 1904 —1906. Широкою хвилею прокотилися тоді по цілому
Поділлю селянські заворушення, а в парі з ними ішов по містах та мі-
стечках робітничий рух та зміцнювалися діяльність і впливи революційних
організацій. Проте після короткої перерви царат здавалося впорався
з революційним рухом; знову запанувала тяжка реакція...

За часів світової війни наше Поділля, головно західне пограниччя
цієї землі, було запіллям військових операцій, терпіло багато од війсь-
кових подій, особливо-ж на початку війни. Кам’янець були захопили
австрійські війська, займаючи його три дні (4—6 серпня р. 1914), потім
він був кілька разів у небезпеці й з нього двічі було евакуовано різні
державні установи та школи. Деякий час Кам’янець був „ставкою"
головного командувача південно-західнього фронту.

Чимало лиха зазнало підчас світової війни й Галицьке Поділля.
Коли російське військо було окупувало Галицьке Поділля разом з усією
Галичиною, тут почалися русифікація та розгромлення українських
культурних установ. За генерал-губернатора окупованої Сх. Галичини
рос. царат призначив лютого україножера графа Бобринського. Цей
гідний нащадок Джинґіз-хана розгромив Українське Наукове Товариство
ім. Шевченка у Львові, що було тої доби справжньою Академією Наук
для цілої України, зруйнував Національну Бібліотеку, переводив масові
арешти українських діячів та сотнями висилав їх до Росії, на Сибір, до
Туркестану. Цього часу розгромлено було дуже цінний Подільський Музей
у Тернополі, що й досі не може піднестися після цієї руйнації.

Революція 1917 року, розваливши нарешті Російську Імперію — цю
одвічну „тюрму народів" і розвязавши питання про українську держав-
ність, стала переломовою добою також і в історії української культури
на Поділлі. Позбавлене за часів царату державних науково-дослідних
установ та українських шкіл, Поділля відтоді енергійно починає своє
культурне будівництво. І наслідком оцієї десятирічної невтомної праці
ми маємо тепер на Поділлі: два визначних в УСРР вогнища науки
й культури — у Кам’янці та у Вінниці й густу шкільну мережу, в якій
є коло 90% українських шкіл.

Оце заповідає в недалекій будучині нашому багатому від при-
роди й густо заселеному Поділлю великий економічний та культурний
розвиток.

Із діячів революції подолян особливо треба відзначити голову
колишнього Галицького Ревкому та члена уряду УСРР — кам’янчанина
Вол. Затонського.

Мал. 10. Будиночок М. Коцю-
бинського у Вінниці. Малюнок
проф. М. Жука.
ЛІТЕРАТУРА.

Повної докладної історії Поділля нема ні в українській, ні в польській, ні в ро-
сійській історіографії. Тому історію Поділля почасти треба шукати в історичних наукових
працях з загальної історії України, Польщі, Литовського князівства та Росії (праці
Антоновича, Грушевського, Шайнохи, Соловйова, Костомарова, Іловайського, Ключев-
ського, Покровського, Брянцева, Яворського та инш.).

Спеціяльну літературу з історії Поділля можна подати таку:

В. Антонович. Монографій по исторіи Западной и Юго-Западной Россіи, т. І, Кіевт»
1885 г.

— Очеркі) исторіи великаго княжества Литовскаго до половиньї ХУ-го столітія.
Кіевт» 1878 г.

— Українські міста (Руська історична бібліотека, вид. Наук. Т-ва ім. Шевченка,
т. XXIV, Львів 1903, а також: Изсл^дованіе о городах^ Юго-Западной Россіи, пе-
редмова до ч. V т. І. «Архива Юго-Западной Россіи". К. 1869).

М. Гру шевський. Барское староство, историческіе очерки, Кіевь 1894 (передмова до ак-
тів „Архива „Ю.-З. Россіи" ч. VIII т. 1 і 2; є й окремою відбиткою)

— Історія України-Руси, т.т. І—VIII, Львів—Київ 1898—1924.

— Очеркт» исторіи украинскаго народа, СПБ. 1904, 1906 і 1911.

— Ілюстрована історія України, Київ—Львів, 1911; рос. мовою СПБ. 1913.

— Матеріяли до історії суспільно-політичних й економічних відношень західньої
України, Львів 1906.

Н. Молчановскій. Очерюь извістій о Подольской землЬ до 1434 года, Кієвії 1885.

Л/. Владимірський-Буданов. Німецьке право в Польщі й Литві (Руська історична бібліо-
тека. тт. XXIII—XXIV, Львів 1904, також рос. мовою — Жури. Мин. Нар. Прос.
1868, за серпень-вересень та листопад).

Н. Дашкевичч». Болоховская земля и ея значеніе вь русской исторіи — Труди III археоло-
гическаго сть^зда вь Кіев-Ь 1874 г.

— Нов'Ьйшіе домьісльї о Болохов'Ь и Болоховцахь (Унив. Изв. 1884 р., IV); Еще ра-
зьісканія и вопросьі о Болохов'Ь и Болоховцахь (Унив. Изв. 1899 р., І).

О. Єфименко. Історія українського народу, Харків 1922, вип. 1 та 2.

— Южная Русь. Очерки, изсл^дованія и замітки. СПБ. 1905, том 1 та 2.

Подолія — историческое описаніе. Надано при Министерств'Ь Вн. Д'Ьль П. Н. Батюшко-
вмм’ь. СПБ. 1891.

М. Симашкевич^ь. Историко-географическій и зтнографическій очеркь Подоліи. Каменець-
Подольскь 1875—1876.

— Римское католичество и его ієрархія вії Подоліи. Кам.-Под. 1872.

Матеріальї для исторіи Подольской губерній, Кам.-Под. 1885.

„ Трудьі Подольскаго историко-статистическаго Комитета", потім — „Подольскаго церков-
наго историко-археологическаго Обществавьіп. І—XII, Кам.-Под. 1876—1916.

Б. Гульдман'ь. Подольская губернія. Опьіть географическо-статистическаго описанія.
Кам.-Под. 1889.

А. Тернавскій. Краткая исторія Подоліи вь вопросахь и отв'Ьтахь. Кам.-Под. 1893.

И. Михалевичь. О прошломь Подоліи. Кам.-Под. 1895.

II. Яворскій. Исторія гражданской и церковной жизни Подоліи, Кам.-Под. 1912.
Григор’єв-Наш. Поділля. Географічно-історичний нарис. Кам’янець на Поділлю 1919.
Д. Дорошенко. Про минулі часи на Поділлю. (Коротенька історія краю). Кам.-Под. 1919.

І. Шитіович'Ь. О границахі) бьівшей Брацлавіциньї, исторической жизни вь ней и с тношеніи

Брацлавщиньї кь Подоліи. Винница 1914.

/:. С'їЬцинскій. Городь Каменец-ь-Подольскій— историческое онисаніе. Кіевт» 1895.

А. Крьіло&ь. Населеними міста Подольской губерній. Кам.-Под. 1905.

гіаселені місця Поділля. Вид. Под. Губ. Стат. Бюро. Вінниця 1925.

XV. Магсхупзкі. Біаіузіусгпе, іоро^гаїісгпе і Ьізіогусгпе орізапіа ^иЬегпіі Росіоізкіеу. ^ііпо.

Том І, 1820; том II, 1822; том III, 1823.

М. Ваііпзкі і Т. Ьіріпзкі. Біагохуііпа Роізка ро<1 уугд-Цсіет Ьізіогусгпут, іео£га£ісгпут
і зіаіузсусгпут орізапа. Тот II, сгсзс 2, №агзга\уа 1845.

□г. Апіопі 1. (Антонім Йосип Ролле). Хатесгкі Росіоізкіе па кгезасЬ тиііапзкісії. Кга-
кб\у 1872, 3 томи, ^агяга\уа 1880.

— Оро\¥Іас1апіа кізіогусгпе, Ь\уо\у 1876, 1878.

— Ьіо’їує ороибасіапіа Ьіяіогусгпе, іллгоуу 1878, 1883.

— Ородуіасіапіа Ьіяіогусгпе, зегуа Іггесіа, і. І і II, Кгакбгу ХУагягажа 1882.

— Оро\уіас1апіа, зегуа IV!; два томи, АХ^агяг.—Кгакох^ 1884.

— Бгкісе і оро\лйа<іапіа, зегуа V, 5¥агзг. 1887.

— Орохуіабапіа Ьізіогусгпе, зегуа VI, ілуоуу 1887.

— Оро^іаЗапіа кізіогусгпе, зег. VII, ілуотаг 1891.

— 8у1\уеікі Ьізіогусгпе, зег. VIII, ^7аг52. 1892.

— 5у1\уе1кі і згкісе Ьізіогусгпе і Іііегаскіе, зег. IX, Кгакбуу 1893.

— Сауу^сіу 2 РГ2Є32ІО5СІ, 2 ТОМИ, Ь\убуу 1879.

А. ]аЬ1опошзкі. Різта, і, IV: ^оіуп, Росіоіе і Киз Сгегмюпа. А^агзг. 1911.

— Хгоаіа сігіеіохуе, і. V: Іизітасуе кгбіе^узгсгугп, \№агз2. 1877.

— 2гб(Йа (Іхіеіоууе, і. XIX: Роїзка роб тл^ЦсІет ^еодтаїісгпо-зіаіузіусгпут: гіепііе
гизкіе №о!уп і Росіоіе, ^’агзг. 1889.

— ХгбНІа сІ2Іеіо\уе, і. XX—ХХП: хіетіе гизкіе Іікгаіпа (Кі]буу—Вгасіаот). ^агяга^а
1894 і 1897.

К. Риійзкі. Бгкісе і розгикі^апіа кізіогусгпе. Т. І, Кгакбху 1887, зегуа сіги^а; РеІегяЬига
1898; зегуа іггесіа, Кгакб^ 1906.

— Кгопіка роїзкісЬ гобомг згІаскескісЬ Росіоіа, \¥о!упі і Пкгаіпу. Т. I, Вгобу 1911.

Л. Віаїкогозкі. Росіоіе XVI жіеки. Кузу зроксгпе і ^озросіагсге. '^агзх. 1920.

А. Зекуер. 1905 рік на Поділлі, ч. І та II. Вінниця 1925— 1926.
Мал. 11. Віньета; проф. М. Жука. Орнамент неоліт, доби. Горщика знайдено в с. Мукші.

НАРИС II.

Передісторія Поділля 9.

§ 1.	Прадавня геологічна історія Поділля.

У цім нарисі буде мова про археологічну минувшину Поділля,
себ-то про минувшину на підставі археологічних даних, що залишилися
від перебування людини за часів передісторичних.

Але перше ніж говорити про давнину передісторичну, а в инших
нарисах про давнину історичну, треба бодай побіжно сказати за прадавню
геологічну історію Поділля і зазначити ті фізично-географічні обставини,
за яких виникла на Поділлю первісна та наступні культури. Адже-ж фі-
зично-географічні особливості країни, як каже акад. П. Тутковський, по-
мітно відбиваються на культурі, на економічній діяльності й на побуті
людности, на її історії і звичаях, навіть фольклорі її * 2).

Прадавня геологічна історія Поділля така. Відомо, що геологія, роз-
глядаючи склад земної кори, ділить цю кору на періоди або епохи. Різ-
ні геологи зазначають ті епохи неоднаково, але більшість їх погоджу-
ється з таким розподілом. На самім споді земної кори лежать верстви
найстаріших порід каменю, в яких не знайдено слідів органічного життя;
називають цю епоху азойською або архейською. Далі йдуть у порядку
історії землі: первинна або палеозойська епоха, вторинна або мезозой-
ська, третинна або кенозойська чи неозойська і четвертинна. Четвертинну
епоху геологи ділять на дилювіяльну й алювіяльну.

За третинної епохи в Европі було дуже гаряче певне так, як тепер
на рівнику.

г) У скороченню оцей другий „Нарис" надруковано було в Кам’янці р. 1920 в „За-
писках Кам’янець-Подільського Українського /Іержавного Університету*, але ті „Записки"
у світ не вийшли. Тільки авторові того „Нарису" було видано 50 окремих відбиток. Те-
пер оцей „Нарис" виходить значно доповненим та переробленим.

2) Акад. П. Тутковський, Природня районізація України, Київ 1922, ст. 2.
Наші краї, мало не всю теперішню Україну, а також територію
Поділля, було вкрито водою — морем. Тої епохи там, де тепер західне
Поділля, утворилися коралеві острови, т. зв. атоли. Коли море тут по-
ступилося у наслідок піднесення земної кори, то ці атоли залишилися
на поверхні землі і тепер виглядають як стіжкуваті відокремлені гори.

В кінці третинної епохи в Европі стало холодніше, а на півночі
дуже холодно. На півночі Европи, там де тепер Швеція й Фінляндія,

зібралася величезна маса льоду, утворилися льодовики, що почали на-
суватися на південь. На півдні східньої Европи, на Україні, ті льодовики
досягли Луцького, Житомира, Фастова, Знаменки, Кременчука. Там
де тепер Поділля, льодовиків не було. Тим-то Поділля і суміжні з ним
землі, на яких не було льодовиків, були ніби островами, де заховалися

рослини прастарих часів і звідки вони поширилися по инших землях;

водилася також тут деякий час звірина, яка потім із зміною клімату ви-

мерла й залишила по собі слід у формі кісток, що їх викопують із землі

Згодом в Европі та на Україні стало тепліше, льодовики почали

розтавати й нанесли на деякі частини суходолу багато намулу, піску та
каміння. Може тої пори, коли багато води витікало з тих льодовиків,
утворилися глибокі річища деяких Подільських річок, що течуть з пів-
ночи на південь, як наприклад дивне скельне річище Смотрича, який
утворив навколо Кам’янця чудові краєвиди. Взагалі після льодового пе-
ріоду й утворилася та поверхня землі й ті краєвиди, що ми їх тепер

бачимо.

Звичайно вищезазначені геологічні епохи тривали дуже довго, і їх
не можна визначити певною лічбою років. Геологи нараховують мільйони
років отим геологічним епохам.

§ 2.	Фізично-географічні особливості Поділля.

Поділля займає частину т. зв. Волинсько-Подільської горбовини,
яку польські вчені називали Авратинською. Та горбовина починається
на північнім заході, доходячи тут 390 метр, височини над рівнем моря,
знижуючись далі переходить на півночі у Волинську рівнину Полісся,
а на південнім сході переходить у Балтянські та Херсонські степи. При-
дністрянську частину нашої країни називали за часів Галицького кня-
зівства Пониззям, а всю її тепер називають Поділлям через те, що
вона нижча супроти прикарпатських земель; проте Волинсько-Подільська
горбовина не має геологічного звязку з Карпатами.

Уся поверхня Поділля взагалі є місцевість горбиста, але високих
гір тут нема. Як часом і говорять про подільські гори, то ті гори власне
виникли від ярів утворених річками. Тільки на заході Поділля в межах
УСРР та на сході Галицького Поділля, як вже було завважено, йде
пасмо атолів — стіжкуватих відокремлених гір, верхи яких мають скелі
з вапняка і часом подібні до вулканів або до руїн старовинних замків.
Місцевий народ називає ті гори товтрами, а польські письменники та
вчені називали Мьодоборськими горами. Народ-же називає Медобором
або Недобором ліс, що вкриває товтри коло сіл Гуминець, Колубаївець
і Безносковець за 8—12 кіл. від Кам’янця. На Поділлі в межах УСРР
пасмо тих товтрів тягнеться з лівого боку р. Збруча від містечка Сата-
нова на південь до м. Макова коло Кам’янця, а на Галицькому Поділлі
від м. Підкаміня (проти Почаїва) йде на південь до Дністра й далі до
Стефанешті над Прутом. Значне число тих товтрів на Поділлю утворює
тут, як зауважує акад. Тутковський, особливий товтровий краєвид (див.
мал. 43). З погляду гідрографічного Поділля займає лівобічне сточище

Мал. 12. Берег Дністра ко.\о с. Бакоти (Старо-Ушицького району).

середньої течії Дністра та обабічне сточище верхньої і середньої течії
Південного Бога.

Вододільна лінія між цими двома сточищами проходить приблизно
лінією залізниці, що йде від Волочиського до Жмеринки, а потім від
Жмеринки до Бірзули. Цей вододіл був колись головним шляхом для
татарських загонів, що довгий час (у 15.—17. ст.) спустошували й ни-
щили все Поділля, починаючи від Брацлава, що лежав на краю т. зв.
„диких полів", і кінчаючи околицями Львова. Цей шлях називався Куч-
манським. Цим шляхом певне й раніше проходили різні народи та пле-
мена, що тяглися через Україну із сходу на захід Европи, бо на тому
шляху не було перепон — річок, багнищ, ярів, і т. ин. Пізніше цим шля-
хом їздили з Поділля чумаки у Крим та Одесу по сіль і рибу.

На півночі сточище Бога (Південного) межує з сточищами річок, що
збирають свої води до Балтицького моря та до Дніпра. Тут по вододілу
Бога та річок Волини й Київщини лежав другий татарський шлях, т. зв.
Чорний, яким також татарські грабіжники нападали на Поділля.

Ріка Дністер, яку старогрецькі та римські географи називали Тирас
або Тира, приймає з лівого боку на території Поділля багато річок, що
мають загальний напрямок із півночи на південь. Усі ці допливи окрім
р. Гнилої Липи на самому заході, течуть глибокими колінкуватими ярами
тим глибшими, що ближче до гирла. Самий Дністер у межах Поділля
тече також глибоким яром і робить багато вигинів. Найглибші мальов^
ничі яри на Поділлі можна бачити в колишніх повітах Ушицькому та
Могилівському. Цю місцевість називають Подільською Швайцарією, хоч

Мал. 13. Дністер коло с. Брониці нижче Могилева.

тут власне нема гір, а тільки глибокі яри. Між ярами лівих допливів
Дністра лежать здебільшого рівнини, т. зв. гряди, вкриті родючою чор-
ноземлею; довжиною ті гряди бувають різні — від 5 до 15 кілометрів.

З лівих допливів Дністра, що протікають по Східній Галичині,
треба зазначити: Гнила Липа, — недалеко від її гирла лежить Галич, ко-
лишня столиця Галицького князівства й колишня мітрополія Поділля,
далі річки: Золота Липа, Стрипа, що була межею Подільського й Русь-
кого воєводств; ще далі на схід — річки: Джурин, Серет, Ничлава і Збруч.
Остання річка була кордоном між Росією та Австрією, а тепер вона
є межа Радянської України й Польщі.

По Поділлю в межах УСРР протікають такі допливи Дністра (назви
їхні виникли найчастіше від значніших поселень, коло яких вони течуть):
Жванець, що впадає до Дністра коло містечка Жванця, Смотрич, що
в середній течії протікає коло містечка Смотрича, а в долішній — біля
кол. столиці Поділля — Кам’янця, — далі річка Мукша або Мікша, при якій
лежить ціла низка поселень з тою самою назвою; ще далі на схід річки:
Тернава, Студениця, Ушиця, Калюс, Жван, Лядава, — що при їхніх гир-
лах лежать поселення однакової назви з річками; далі зазначимо такі
допливи Дністра, починаючи від м. Могилева: Немія, Мурафа, що була
межею між воєводствами Подільським і Брацлавським; ще далі по течії
Дністра впадають до нього: Русава, Марківка з Яланцем і Ольшанкою,
Камінка, Білоч, Рибниця і Ягорлик, що був межею Подільської та Хер-
сонської губерень. Усі яри цих річок Дністрянського поріччя на Поділлю
пролягають поміж грубелезних шарів третинного силурійського вапняка.
Ця кам’яна порода крихка, легко вивітрюється і розмивається водою;
через те з’являються щілини, з яких далі витворюються природні пе-
чери. Таке оголювання третинного вапняка знаходимо по берегах Дні-
стра і на протязі середньої та долішньої течії лівих допливів Дністра.

По таких ярах скрізь виби-
ваються з скель та з т. зв.
стінок ярів багато кремінців,
і ті кремінці цілими купами
лежать по долинах річок.
Оці печери давали притулок
первісній людині, а кремінці
постачали тим людям зруч-
ний матеріял для домаш-
нього знаряддя й зброї.

Північну частину По-
ділля обводнює Південний
Бог і його допливи праві

Мал. 14. Бог коло с. Головчинець нижче Межибожа. и ліві. Бере початок Бог не
далеко від джерел Збруча
коло містечка Купеля; тече спочатку як маленька болотяна річка широкою
долиною, утворюючи часто стави; від Межибожа, що лежить при збігу
Бога й лівого його доплива Божка, Бог тече яром, але не дуже глибо-
ким, не таким, як яр Дністра. Геродотові та иншим старо-грецьким істо-
рикам і географам Бог був відомий під назвою Гіпаніс. При Богові
лежать значні стародавні міста Поділля: Проскурів, Лятичів, Хмільник,
Вінниця, Брацлав. У межах Поділля Бог приймає до себе багато допли-
вів, що течуть здебільшого по рівнинах, утворюють на свойому шляху
багато ставів, а деякі перетворюються в багнища та трясовини або
в стави, які поросли т. зв. сплавами і по яких можна й ходити, але
з небезпекою провалитися в безодню.

Сточище Бога з геологічного погляду має инший характер ніж
Дністрове сточище. Бог у горішній своїй течії з своїми тамтешніми
допливами протікає у вапнякових породах так приблизно до Новокостян-
тинова, а далі по течії Бога корінною гірською породою є прастарі
граніти та гнейси. У деяких місцях гранітове корито Бога утворює по-
роги, які разом із загатами та греблями роблять цю річку на протязі
всього Поділля несудоплавною.
З численних допливів Бога значніші є такі — з правого боку: Пло-
ска, що впадає до Бога коло м. Проскурова, який колись називався
Плоскировом; Вовк-річка дуже болотяна, часто ховається в трясовинах
як вовк у лісах, так що її часом і невидно; далі — Згар з лівим своїм
допливом Згарком; Вінничка та Вишня коло м. Вінниці; Рів, що тече по
низинах (м. Бар на цій річці колись називалося Рів); ще далі річки
Краснянка (коло м. Красного), Шпиківка, Язовець, Сельниця, Тростя-
нець, Дохна, Савранка (впадає коло м. Саврани) й Кодима. Остання
річка була колись межею Подільської й Херсонської губерень.

Мал. 15. Бог коло Вінниці.

З лівого боку до Бога впадає: Божок коло м. Межибожа, Кудинка
коло с. Кудинки, Іква чи Ікава, Снивода, Десна, Соб, Удич, Синиця
і Синюха з своїм допливом Ятранню.

Більшість цих річок витікає з Київщини.

Річка Синюха відділяла колись Балтянський повіт Поділля від Хер-
сонської губерні.

Отже все Поділля добре обводнюється своїми ріками, річками
й ставками.

До цього треба додати, що всю поверхню Поділля вкриває добра
чорноземля, що клімат цієї країни лагідний. Все це робило і робить
Поділля багатим на рослини, врожайним на збіжжя, садовину, навіть на
виноград у південній частині Наддністрянщини.
За давніх часів, коли на Поділлі було багато лісів, водилася тут
сила різної звірини, на яку тутешні люди полювали. За часів перед-
історичних тут водилися мамути, носороги, празубри, олені, кості яких
трапляються в землі на Поділлю. За історичних стародавніх часів водилися
в нас дикі коні — тарпани, сайгаки, ведмеді, бобри, а тепер ще є куниці, бор-
суки, дикі свині та кози. Назви деяких звірів зосталися в назвах посе-
лень (Медведівка, Бобрик і т. ин.). На півночі Поділля в 15. —17. ст.
були промислові мисливці — Болохівці.

В Подільських лісах колись водилися бджоли, було багато бортів.
Бджільництво взагалі було колись дуже розвинене на Поділлі.

Взагалі Поділля — країна багата на природні дари'1).

Такі фізично-гео-
графічні особливості
Поділля завсіди при-
ваблювали до нього
поселенців. За давніх
історичних часів По-
ділля стояло на шляху
переходів і походів
різних народів, було
тереном різних воєн
та боїв і нерідко спу-
стошувалося й обез-

Мал. 16. Бог коло с. Казавчина на Балтщині.	люднювалося, проте

скоро після цього за-
селювалося, бо земля ця була на Поділлю вигідна для поселення.

Певне так було на Поділлю й за часів передісторичних. І дійсно,
оскільки можна дослідити, на Поділлю людина жила за найдавніших ча-
сів, — тоді, як з’являються взагалі перші сліди існування людини на
землі й ознаки примітивної людської культури.

§ 3.	Кам’яна доба культури.

У чому-ж проявляються сліди первісного життя людини на землі?

Перший дуже важливий культурний здобуток людини — це вживання
вогню; з цієї прикмети й можна довідатися, де жила первісна людина,
але ця прикмета трудно піддається археологічному дослідові. Другою
важливою прикметою людського первісного побуту було вживання зна-
ряддя з каменю, кістки й рогу.

*) Нарис геологічної історії Поділля й фізично-географічних особливостей його
складено на підставі таких видань: 1) Акад. П. Тутковський, Природня районізація
України. Генетична класифікація і розподіл фізико-географічних краєвидів України на
підставі геологічної їх еволюції, Київ 1922. 2) Акад. М. Грушевський, Історія України-
Руси, т. І вид. 3-є, Київ 1913. 3) Симашкевичь, Историко-географическій и зтнографиче-
скій очеркь Подоліи, Кам.-Под. 1875—1876. 4) Григор’єв-Наш, Поділля — географічно-істо-
ричний нарис, Кам.-Под. 1919 та ин.


Нарис II. — Передісторія Поділля

29

Людина свою культуру починала з каменю, бо ще не вміла добу-
вати жадних металів. А камінь був скрізь і ним насамперед почала
користуватися людина: брала в руку гострий камінь і вживала його для
своїх потреб, для боротьби з звірем або ворогом. Потім людина почала

загострювати, підправляти той камінь ударами другого каменю; так

з'являються різні камінці штучного виробу зручної

рорми. На те саме



вживано кісток і рогів різних тварин. Загострений камінець приладжу-

ється до дерев’яного держална і з’являється мотика або сокира; иноді

такий гострий камінець чи гостра кістка заправляється в довге держално
і з’являється спис. Ударами каменю об камінь людина виробляє собі
кам’яні ножі, пилки, скребачки до вичинки шкури тварин, до віддирання
м’яса від кости й т. ин.

Спочатку матеріялом для кам’яного знаряддя був кремінь. Він у при-
роді часто попадається в зручних для знаряддя формах, і тим-то перш

за все людина користувалася таким зручним кременем; згодом людина

навчається вдатними ударами камінця об кремінець надавати останньому

потрібну

зг

рорму й гостре вістря, бо кремінь від влучних ударів колеться

на тонкі скалки. Відбита кремінна скалка підправлялася дрібними уда-
рами, і з’являлися скребачка, ніж, пилка й т. ин.

Така була найдавніша людська культура, — культура старої кам’я-

ної доби, що зветься в археології палеолітичною, себ-то старо-
кам’яною.

За якийсь час людина навчається ще краще обробляти своє
знаряддя з каменю, кістки й рогу, робить його все чепурнішим, через
що таке знаряддя стає кориснішим для неї. Крім кременю вживано
й инших твердих порід каменю, як граніт, діорит, нефрит, то-що. Зна-
ряддя чепурно вироблене вигладжується, шліфується; особливо намага-
ється людина добре загострювати вістря сокири, долота, наконечники
списів та иншого знаряддя. Так з’являються шліфовані молотки, сокири,
долота, ножі, списи, і ці вироби відзначаються часом надзвичайною де-
лікатністю, навіть красою роботи. В кам’яних сокирах навіть просверд-
лено дірки, щоб можна було встромити туди держално. Такі самі були
й костяні та рогові вироби. На них з’являються мережки, орнамент; ча-
сом вирізують на них подоби людей і тварин.

Окрім кременю вживали люди для свого знаряддя, як раніш заува-
жено, й инших кам’яних порід; часом такі камінці приносили чи приво-
зили з далеких країв. Поширюється спеціяльне ремество для виробу
кам’яного знаряддя. В деяких місцевостях з’являються майстерні, що
постачають знаряддя на цілу околицю.

Та доба в життю людини, коли вона вживала добре обробленого,
вигладженого й шліфованого кам’яного знаряддя, зветься в археології
неолітичною, або ново-кам’яною добою.

За палеолітичної доби життя людини було примітивне: людина не
мала ще доброго житла, містилася в печерах, природніх або вибитих
самою людиною, жила в ямах. Неолітичної доби людина жила вже не
так примітивно як за старо-кам’яної доби. Крім старанного оброблення
каменю, вона вже вміла робити посуд із глини і випалювати його на
вогні, хоча такий посуд робила і без ганчарського кружала. Людність
почала робити собі кращі житла: викопуючи в землі ями, вкривала їх
хмизом, гіллям, соломою, очеретом, вимащувала такі курені глиною
і ставила в них печі. З'являються цілі оселі таких куренів або хиж.
Люди тої доби знали вже рільництво і мали освоєних звірят.

Така в загальних рисах первісна культура людини 1).

У чому й де з’являються на Поділлю ознаки тієї первісної куль-
тури у двох її відмінах — палеолітичній та неолітичній?2).

§ 4.	Палеоліт.

На Поділлю палеолітичне знаряддя знаходили в багатьох місцях,
що видно з моєї археологічної мапи надрукованої 1901 р. 3), але тільки
деякі з показаних у тій мапі знахідок палеоліту на Поділлю науково пе-
ревірено (дуже важливо напр. знахідку палеоліту обґрунтувати дослі-
дженням того ґрунту, де знайдено ту ознаку первісної культури).

Як відомо, перші сліди життя людини на землі ясно позначаються
за четвертинної епохи, а саме — першої доби четвертинної формації,
т. зв. дилювіяльної доби, коли одночасно з людиною існували мамути,
носороги та инші звірі, яких тепер нема. Коли де знаходять сліди людини,
кам’яне знаряддя й огнища разом з кістяками мамута в шарі землі ди-
лювіяльної доби, то це є найдавніші сліди існування людини на землі.
Такі сліди первісної людини знаходили в багатьох місцях західньої
Европи, але в східній частині Европи таких місцевостей менше. Там
вони трапляються здебільшого на півдні Східньої Европи і переважно на
Україні, себ-то в тих місцях, де за дилювіяльної доби не було льодо-
виків. Таких місцевостей з слідами існування людини одночасно з ма-
мутом знайдено досі не багато на Україні. Років ЗО тому вчені знали
тільки 5 таких місцевостей4), а тепер їх нараховують більш як 12.
Найкраще з’ясовано археологічними та геологічними дослідами знахідки
дилювіяльної людини в Київі, на т. зв. Кирилівській стоянці, в селі Ме-

х) Про це див. у розвідках з історії матеріяльної культури як напр.: 1) Липперт,
История культури (рос. мовою останнє видання—1925 р., є й укр. мовою); 2) Нидерле,
ЧеловЬчество вь доисторическія Бремена, СПБ. 1898; 3) В. Никольский, Очерки перво-
бьітной культури, 2-е изд. Пгр. 1923; 4) Городцов, Археология, т. І: каменний период,
Москва 1925, та инші; також у загальних курсах історії України, як: М. Грушевський,
Історія України-Руси, т. І, вид. 3. Київ 1913; його-ж, Ілюстрована історія України.

2) В археології є ще й инші розділи первісної культури, напр.: еолітичний, архео-
літичний, мезолітичний, але ми не будемо зазначати ті дрібні поділи тим більше, що
знахідки первісної культури на Поділлю дуже мало досліджено й систематизовано.

3) Е. С/Ьцинскій, Археологическая карта Подольской губерній. 1901 (окр. відбитка
з видання: „Труди XI. Археол. сьізда вь Кіев'Ь* т. І).

4) Армашевскій и Антоновичі», Публичньїя лекцій по геологіи и исторіи Кіева,
Кіевь 1897, ст. 23—25.
зині над р. Десною на Чернігівщині, в селі Гонцях над р. Удаєм на
Полтавщині, в містечку Іскорості на Волині та в инших місцях.

На Поділлю вказують два місця знахідок слідів людини палеолі-
тичної доби — це Кам’янець і містечко Студениця над Дністром, коло
Ушицького повіту 1).

Що-до Кам’янця, то як розглянути цю справу добре, то доведеться
відібрати від давньої столиці Поділля честь — належати до числа тих
місцевостей, де знайдено сліди дилювіяльної людини. Таку славу про
Кам’янець уперше пустив відомий російський археолог, організатор пер-
ших археологічних з’їздів Росії, С. Уваров. У своїй праці „Археологія
Россіи“ він написав, що „при постройк^ плотиньї вь двухь верстахь оть
Дністра вь окрестностяхь города (Кам’янця) найденьї бьіли мамонтовьі
кости, доставленими вь Кіевскій университеть; послі» того на м'Ьст’Ь на-
ходки собраньї еще кости и 2 кремневьіе скребка" 2). Нещодавно архео-
лог А. Спіцин у своїй статті „Русскій палеолить" 3) зробив огляд усіх
знахідок палеоліту на території кол. Росії; повторивши вищезгадану звістку
Уварова, він каже: „изв'Ьстіе обь зтомь сообщено вь 1881 году гр. Ува-
ровьімь, но не вьізвало никакого практическаго вниманія кь себ'Ь. Вь
археологической карТ'Ь Сіщинскаго, составленной вь Каменц'Ь-Подоль-
скомь, св’Ьд'Ьній обь зтой находкі» не помащено". На це мушу сказати,
що звістку про знахідку палеолітичних скребачок разом з кістками ма-
му та в околицях Кам’янця, про що говорить Уваров, уміщено в моїй
археологічній мапі, але ту знахідку віднесено не до Кам’янця, а до села
Врублевець на Кам’янеччині (12 кілом. від Кам’янця на південний схід).
Як можна помітити з зауваження Уварова, топографічні відомості про
знахідку палеоліту в околицях Кам’янця не зовсім ясні, бо там сказано,
що знайдено скребачки кремінні й кості мамута „вь двухь верстахь оть
Дністра вь окрестностяхь города Каменца", але околиці Кам’янця не
можуть сягати аж до Дністра, бо ця ріка підходить до Кам’янця не
ближче, як на 15 кілом. Тому я, складаючи археологічну мапу Поділля,
звістку Уварова спростував перевіривши сами археологічні речі в колекції
Київського університету; я з’ясував, що палеолітичні речі, про які гово-
рить Уваров, було знайдено коло с. Врублевець. Це село лежить під
річкою Тернавою за два кілометри від впливу цієї річки до Дністра.
Так я й зазначив в археологічній мапі: „Біля села Врублевець знайдено
невеличкий відбивний ножик з ясного кременя й таке саме грубе вістря
разом з кістками мамута" 4). Ці речі з колекції Київського університету
були на археологічній виставці підчас XI археологічного з’їзду в Київі
1899 р.5).

г) М. Грушевський, Історія України-Руси, т. І вид. З, ст. 29—32.

2) С. Уваров-ь, Археологія Россіи. Каменньїй ві>кт>. Москва 1881, ст. 111.

3) А. Спиц мит», Русскій палеолит-ь. Записку отд'Ьленія русской и славянской архео-
л о іи И. Русскаго Археологическаго Общества т. XI, Пгр. 1915, ст. 133—172.

4) Е. СЬцинскій, Археологическая карта Подольской губ., ст. 130.

”) Каталогь вьіставки XI археологическаго стгЬзда, Кіевт» 1899, ст. 36; № 2404—2405.
Але про знахідку палеоліту в с. Врублівцях треба сказати, що її
не перевірено геологічними дослідами, через те вона й не має великої

наукової вартости.

Цінніша з наукового погляду друга знахідка палеоліту на Поділлю —
в містечку Студениці Китайгородського району. Це містечко лежить при
Дністрі за 32 кілометри від Кам'янця. Дністер у тій місцевості тече
в глибокій долині; береги його підіймаються тут в деяких місцях до
150 метр. Містечко розляглося в долині коло річки. Коло містечка схо-

дяться два глибокі яри, що ділять масив високого надрічного берега на

три окремі гори, з яких одна називається Біла, а друга — Ганусисько.

На краю містечка з східнього боку, коло гори Білої і знаходять сліди

найдавнішого існування людини на землі *).

Року 1883 проф. В. Антонович переводив археологічні досліди на
Придністрянщині і був у Студениці. Тут він знайшов коло Білої гори

Мал. 17. Схематичний план місце-
во сти біля м. Студениці 3).

в стінці яру, біля дороги до села Бакоти,
в шарі дуже твердої глини, кості мамута

і разом з ними кремінне знаряддя зро-
блене від ударів сокирки, скребачки,
пилки та ин.* 2 3).

З другого боку Білої гори є п’ять
скельних печер. (Про них буде мова далі).

1904 року проф. Н. Криштафович

робив геологічні та археологічні розвідки

в м. Студениці та її околицях і ствердив думку проф. Антоновича, що

тут у дилювіяльних шарах землі знаходяться палеолітичні знаряддя лю-
дини разом із кістками мамута, часто роздробленими4).

Кості мамута в околиці Студениці можна знайти коли завгодно,

була-б тільки охота поїхати в ту горяну місцевість. Місце, де можна
знайти кості мамута, лежить біла містечка по дорозі до села Бакоти.
Дорога та йде між двома горами Білою й Ганусиськом. Вибравшися
з містечка, що розляглося внизу коло Дністра, і проїхавши низом з пів-
кілометра, треба піднятися трохи вгору. Тут дорога йде понад яром, що
роззявляє пащу свою з лівого боку. В деяких місцях стінка яру, що
прилягає до дороги, стрімка, иноді зовсім прямовісна. Отут, як глянути

з дороги в яр, можна запримітити в тій стінці, в глині або в якімсь румі

*) Історично-археологічний опис м. Студениці Є. Сіцінського див. в „Трудахь По-
дольскаго пер. ист.-арх. Общества" вип. XII, Кам.-Под. 1916, ст. 175—187 і окр. відбитку.

2) В. Антоновича, О скальншх'ь пещерахт» на берегу Дністра в-ь Подольской губер-
ній, Одесса 1886, ст. 8—10 (з Трудів VI. археол. з’їзду); К. М., Путевьіе очерки Подоліи
(Кіевская Старина 1884, IX). Каталогь виставки XI. Археологическаго с’Ь’Ьзда вт> Кіев’Ь,
коллекція Е. Н. Мельника №№ 436—450.

3) 1, 2, 3, 4 і 5 — ряд печер і скельних гротів у верхній частині Білої гори.
6 — місце, де знайдено кості мамута разом з кремінним знаряддям.

4) Н. Криштафович’ь, О геологическом ь изсл’Ьдованіи палеолитических'ь стоянок,ь
Л'Ьтом'ь 1904 г. ҐДревности—трудм Московскаго Археологическаго обіпества. т. XXI вип. 2,
стор. 178—181).
рясні кості більші й менші; ті кістки стирчать на різній височині.
Можна помітити кістки й на дні яру. Взагалі ця місцевість виглядає наче
якесь кладовище мамутів.

Деякі аматори старовини та різних раритетів не раз привозили
студеницькі мамутові кості до Кам’янця, що й переховуються тут у му-
зеях — Історично-археологічному та Природничому.

Так от у якій місцевості Поділля в межах УСРР знайдено безпе-
речні сліди існування людини дилювіяльної доби.

У Східній Галичині знайдено тільки в одній місцевості сліди дилю-
віяльної людини. 1913 р. в Глинянах Перемишлянського пов. на схід од
Львова в дилювіяльній глині знайдено випадково значну кількість пере-
мішаних костей мамута, здебільшого молодого, а разом з тими кістками
знайдено кілька кремінців з виразними слідами оброблення. Це потім
дослідив був професор геології Львівського Політехнікуму Т. Вісьньов-
ський *)• Глинянська знахідка в археологічній літературі не зовсім ствер-
джується. Але треба припустити, що в Східній Галичині, яка своїми
фізично- геологічними прикметами подібна до західньої частини Поділля
в межах УСРР, людина теж жила за дилювіяльної доби. Але цілком
виразні сліди первісної людини виступають у Східній Галичині з неолі-
тичних часів і тоді подібність неолітичної культури Східньої Галичини
і західнього Поділля в межах У.С.Р.Р. стає очевидною.

Що-до инших знахідок палеоліту на Поділлю в межах У.С.Р.Р., то
треба сказати, що знаряддя вироблене ударами без шліхтування випадково
трапляється в багатьох місцях, але не досліджено в яких саме шарах
землі його знайдено. Крім того треба зазначити, що кремінне знаряддя
оброблене ударами без шліхтування вживалось і за пізніших часів кам’яної
доби, себ-то за часів неолітичних і навіть у самім кінці неолітичної доби,
так що випадкову знахідку знаряддя без шліхтування не можна з пев-
ністю віднести до часів палеоліту. У всякому разі в моїй археологічній
мапі показано 29 місцевостей, де знайдено випадково палеолітичне (на
зовнішній вигляд) знаряддя; до них треба додати 4 місцевості, що ви-
явилися після видання археологічної мапи, себ-то після 1901 року. Отже
маємо 33 місцевості, де знайдено палеолітичне знаряддя, але певного
палеоліту тут нема.

Між тими знахідками треба зазначити кістку, знайдену в м. Оза-
ринцях коло Могилева на Поділлі в дилювіяльній глині; на тій кістці
накреслено нарізом силует мамута, ясно видно голову з хоботом. Кістка
тая зберегається в Кам’янецькім Іст.-Археологічнім музею1 2 *).

1) В. Гребеняк, Нові археольоґічні нахідки на території східньої Галичини. Записки
Наук Т-ва ім. Шевченка 1915 р. т. СХХІІ; ст. 5 — 7; В. Іапизх, 2аЬуікі ргхесіЬідіогусхпе
Саіісуі уувсЬосіпіеі, Е\уо\у 1918, ст. 19 і 185 — 186.

2) ГІР° Це 6 згадка і в статті Л. Чикаленка: Нарис розвитку геометричного орна-
менту палеолітичної доби — Науковий Збірник Українського Університету в Празі, т. І,
Прага 1923, ст. 183.

Сіцінський. Нариси.

З
Більшість місцевостей Поділля, де знайдено палеоліт, припадає на
Кам’янеччину й найбільше на сточище річки Смотрича. Це такі поселення:
Івахнівці, Завадинці, Скіпче, Вишневчик, Чорна, Карачківці, Нігин, При-
вороття Маківське і Врублівці (про останнє село вже була мова). По
річці Збручу в двох місцевостях знайдено палеоліт, це — Гусятин і За-
валля. Знайдено також палеолітичне знаряддя по Дністру або недалеко
від нього, а власне: в кол. Ушицькім пов., крім Студениці, — в Кривчику
над р. Тернавою, в Грушці й Бакоті над Дністром; на Могилівщині
в Нагорянах над Дністром, Лядаві

Мал. 18. Палеолітичне знаряддя

теж над Дністром і Вендичанах; на
Ямпільщині— в с. Грушці, Буші,
Ямполі й Великій Кісниці над Дні-
стром. Крім того знаходять у знач-
ній кількості палеоліт на вододілі
Бога й Дністра, на захід од Жме-
ринки, де сходилися межі колиш-
ніх повітів Літинського, Вінниць-
кого, Могилівського й Ямпіль-
ського; це група таких поселень:
Северинівка, Чернятин, Токарівка,
Митки, Перепільчинці, Кудівці
й Телілінці. Наприкінці треба вка-
зати ще кілька спорадичних місце-

востей на Поділлю, де знайдено
палеоліт — села Попівка і Коли-
бабинці (обидва села недалеко
м. Пикова) і м. Гайсин.

Оце ті місцевості Поділля,
де знайдено було кремінне зна-
ряддя палеолітичного характеру.

Деякі з тих знахідок попали до Кам янецького Істор.-Археол. музею.
Особливо є тут багато знахідок (як палеолітичних так і неолітичних)
з околиць сіл Северинівки й Чернятина на Літинщині1 2). Ці пам’ятки
первісної старовини зібрав Г. Венґженовський. Проживаючи в тій місце-
вості при цукроварні, він знайшов в околицях Северинівки місце посе-
лення первісної людини й майстерню кам’яного знаряддя. Збираючи
кам’яне знаряддя, цей аматор старовини заохочував до збирання місце-
вих хлопців — школярів та пастушків. Так зібрав він значну колекцію
старовинних речей. Частину цієї колекції він передав до Кам’янецького
музею. Підчас війни він помер і рештки його збірки в 1926 р. попали до
Київського Історичного музею.

1) 1—5. Северинівка на Літиніцині. 6—7. Кадиївці на Кам’янеччині. 8—12. с. Чорна
на Кам’янеччині. 13. Озаринці на Могилівщині (Кам’ян. Іст.-Арх. Музей).

2) Е. С’Ьцинскій, Опись предметові стариньї Каменецкаго музея, Кам. 1909, ст. 5—7.


Нарис II. — Передісторія Поділля

§ 5.	Неоліт.

Мал. 19. Неолітичне знаряддя знайдене на
Поділлю. (Кам’янець-Подільський Історично’
Археологічний Музей.)1) •

Первісна людина, вживаючи спочатку кам’яного знарядя зробленого
через відбивання чи відколювання, почала поступінно краще обробляти
свій кам’яний струмент, чепурно вигладжувати й шліхтувати його. Так
з’явилася неолітична чи новокам’яна доба. Так було скрізь, де жила
первісна людина. Такий культурний поступ робила звичайно і та людина,
що жила на Поділлі, тут також трапляється кам’яне знаряддя неолітичної
доби, і то навіть частіше ніж палеоліт.

Неоліт знаходять мало не по всьому Поділлю, але найбільше в за-
хідній частині і власне там, де знаходять і палеоліт. В „Археологической
карте Подольской губернии“ таких
місцевостей, де трапляється неоліт,
зазначено: на Кам’янеччині (власне
«
на водозборі річки Смотрича) 23;
в кол. Ушицькому пов.—11; на
Могилівщині — 8; на Вінниччині 9,
та в инших повітах по 3—4 мі-
сцевості. Крім того, на тій мапі
показано 20 місцевостей, де знай-
дено кам’яне знаряддя без зазна-
чення, — чи то палеолітичне чи не-
олітичне знаряддя.

Неолітичних речей в Кам’я-
нецькому Іст.-Арх. музею є понад
сотню. Між ними є кремінні со-
кирки, клинці та долота вироблені
відбійниками з кінцем чи вістрям
загостреним через шліхтування.
Потім є кремінні сокирки шліхто-
вані з усіх боків. Нарешті є кам’яні

сокири й молотки зроблені не з кременю, а з каменю инших твердих
порід, добре вишліхтувані з просвердленими дірками для держална. Одну
просвердлену сокирку знайдено з чопиком (нуклеєм), що стався від
свердління дерев’яною дудкою^ звичайно з піском і водою. Деякі сокирки
оброблено дуже старанно з пружками, які вказують що за зразки для
таких кам’яних виробів були металеві (мідяні чи брондзові) сокирки. Це
вже останнє слово техніки неолітичної доби. Деяке кам’яне знаряддя
з просвердленими дірками перенесено на Поділля здалека, бо його зро-
блено з таких порід каменю, яких на Поділлю нема.

*) 1—2. Северинівка на Літинщині. 3. Маньківці на Літинщині. 4. Северинівка на
Літинщині. 5. Сир ватин ці на Кам’янеччині. 6—10. Северинівка на Літиніцині. 11. Голо-
сков—Кептинці коло Кам’янця, знайд, в Кам’ян. скриньовім гробі. 12. Сатанів на Про-
скурівщині. 13. Лисківці на Кам’янеччині. 14. Кам’янець. 15. Ходаківці на Проскурів-
щині. 16. Климашівка на Проскурівщині. 17. Турчинці на Проскурівщині. 18 і 19. Севе-
ринівка на Літинщині.


36

Є. Сіцінський. — Нариси з історії Поділля

Є в Кам’янецькому музеї одна шліхтована річ із сірого граніту, що
формою своєю нагадує рівнораменний хрест; всі кінці однакові, круглі,
з пружком на кінцях; по середині дірка зроблена простопадно до ліній
перехрестя. Це не є пам’ятка христіянської старовини, бо як насадити цього
каменя на держално, то хреста не вийде. Це певне якийсь начальницький
знак, — це те, що за історичних часів називалося у польської та козацької
старшини булавою, а у королів та царів — скіпетром. Цю річ знайдено
в с. Людавці коло Вінниці. Подібного хреста знайдено на Київщині ’)•

Ще одна увага що-до неоліту. Між кам’яним знаряддям новітньої
доби трапляються сокири-клинці, зроблені з м’якого каменю. Звичайно
таке знаряддя робилося не для того, щоб ним можна було щось рубати
або з ким битися. Такі камінці трапляються в землі разом з кістками
людини або з попелом, коли мерця спалювали. З цього видно, що вони
мали значіння ритуальне: коли мерця ховали — закопували в землю або
спалювали, то разом з ним клали й деякі речі хатнього вжитку, а також
і кам’яне знаряддя, маючи на думці, що небіжчик у загробнім світі ско-
ристується з того всього. Спочатку клали з мерцем справжнє кам’яне
знаряддя, але що це знаряддя того часу було дуже коштовне, бо вироб-
ляти його було трудно, то утворився такий звичай, що давали небіжчи-
кові знаряддя з м’якого каменю. Таких клинців з м’якого каменю є кілька
в Кам’янецькому музею.

Як вже було завважено, неоліт зустрічається скрізь на Поділлю, як
і по инших суміжних з ним краях. Неоліт частіш трапляється ніж пале-
оліт, тому, що його більше ніж палеоліта, а по-друге тому, що
знайти неоліт легше. Палеолітичне знаряддя часом мало чим відріз-
няється від натуральних шматків кременю, які можна знайти на По-
діллю цілими купами вздовж річок та ярів. А знаряддя неоліт
тичне має характерні ознаки: воно добре оброблене, часом гладенько
виполіруване, сокирки бувають із просвердленими дірками; деякі сокирки
та молотки зроблені з каменю чорного, темнозеленого, червонавого. Та-
кий камінець, коли його хто знайшов у землі, на полі або де инде,
звертає на себе увагу навіть таких людей, які не знають, що то воно
за штука, і такі речі зберегаються у тих людей, як раритети. Тим-то,
коли в селі поспитати про такі камінці, то можна знайти їх у декого.
В деяких місцевостях селяни зберегають у себе ті камінці для лікування.
Як хто, кажуть, заслабне на живіт або на кольки всередині, то відби-
вають од того камінця невеличкий шматочок, товчуть його на дрібне
порохно і дають хорому випити з водою або горілкою (Маківське При-
вороття). А в иншому місці кажуть, що як хто захоріє, то треба коло
хорого кругом викресати три рази вогню з того кремінця, і це також
помагає (с. Фридрівці коло Кам’янця).

Сучасне вживання неолітичних сокирок на ліки занотував Ів. Франко
в Галичині: там кам’яні сокирки святять і вірять в їхню помічну силу,

*) Див. „Труди XI. археологическаго сьізда вт> Кіеві 1899 г.“ т. І, табл. XXI, № 4.
напр. вживають, коли болить горло: хорому вливають до уст води крізь
дірку просвердлену в камені *)• В деяких подільських селах кам’яне
знаряддя називають громовими стрілками або громовими трісками (хоч
часом громовими стрілками називають також і белемніти — окаменілості
мезозойської доби, що своєю формою подібні до моркви).

Кам’яне знаряддя палеолітичної та неолітичної доби — це найхарак-
терніші сліди найдавнішого перебування людини на землі та її первісної
культури. Крім поодиноких знахідок тих пам’яток первісної людської
культури, ще можна вказати на сліди тої культури в цілому — на сліди
житла, осель, майстерень кам’яного знаряддя та ин.

Стоянок людини кам’яної доби знайдено на Поділлю багато. Про
таку одну стоянку вже було згадано, що її знайшов Г. Венґженовський
біля села Северинівки на Літинщині. Польський історик Казимір
Пулавський, що жив у селі Завадинцях на Кам’янеччині і переводив
в околицях того села археологічні досліди, знайшов стоянки кам’яної
доби біля сіл Сирватинець та Івахновець * 2). Про инші стоянки, знайдені
на Поділлю в межах УСРР та в східній Галичині буде мова далі.

§ б. Печери як притулки первісної людини.

За кам’яної доби людина жила найчастіше в печерах.

На Поділлі природніх печер є багато в скелях, у глибоких ярах
Дністра та його допливів, як вже було зауважено. Деякі з подільських

печер вже давно звернули на себе увагу письменників та мандрівників,
що описували Поділля. Досить докладні відомості про ті печери знахо-
димо в польського письменника 18. стол. Ржончинського 3). Є багато

про Подільські печери в праці Афанасьєва - Чужбинського

„Поїздка

вт> южную Россію“ 4) та в нарисах Подністров’я Ґросул - Толстого 5)-

З погляду археологічного описав деякі з Подільських печер проф. В. Ан-

тонович6), з праці якого й беремо дальші відомості про печери.

Печери Дністрового сточища були притулками для людей різних

часів, а особливо за часів передісторичних, коли людина ще не мала
доброго житла з дерева, глини, каменю. Про деякі Подільські печери
з певністю можна сказати, що в них перебувала первісна людина. Це
печери біля села Нігина над р. Смотричем на Кам’янеччині, біля

*) Ів. Франко, Неолітичні знахідки в околицях Нагуевич і їх сучасне вживання.
Записки Наук. Тов. ім. Ш., 1911 р. кн. III., ст. 200.

2) Каталогь виставки XI археологическаго с-ьізда в Кіеві, ст. 185—191. Сіцинскій.
Археологическая карта Подольской губерній, ст. 112—117.

3) Кгдсгуїізкі, Асіиагіит Ьізіогіае паіигаїіз ге^пі Роїопіае ^есіапепзі 1742.

4) Афанасьев*ь - Чужбинскій, Поїздка в южную Россію. Часть II. Очерки
Дністра, СПБ. 1863.

5) Гросуль-Толстой, Замічательньїя міста Дністровскаго побережья.

6) В. Антоновича, О скальнихь пеіцерах'ь на берегу Дністра вь Подольской гу-
берній. Трудьі VI. археологическаго сьізда в Одессі 1884 г., т. І, ст. 86—102,
і окр. брош.
38

Є. Сіцінський. — Нариси з історії Поділля

м. Студениці над Дністром, біля с. Кривчика кол. Ушицького повіту,
с. Нагоряй на Могилівщині та с. Буші на Ямпільщині.

Печери біля Нігина містяться в скелі на лівому березі р. Смот-
рича, в мальовничій гарній місцевості, недалеко від сіл Залуча і Черча,
що розляглися над Смотричем; ці печери називаються то Нігинськими,
то Залуцькими, то Черченськими. Найближчі вони до Нігина: од цього
села треба пройти трохи коло товтр через лісок і далі спуститися
з скелі кам’яними східцями до згір’я, де містяться печери. До тих печер

Мал. 20. Вхід до Нігинської печери
(світлина Є. Сіцінського 1894 р.).

можна підійти і знизу по згір’ю, що
утворилося через намули й обвали
каміння й землі зверху.

Тут три печери; з них одна
довга і дві короткі.

Довга печера не має певного
напрямку, хід її дуже покручений.
Діл печери також нерівний, в одному
місці підіймається, в иншому йде
нижче. В деяких місцях печера така
вузька та низька, що людина ледві
може просунутися; а в инших місцях
вона збільшується й являє собою
наче невеликі кімнати або гроти.
В деяких місцях проходи пообвалю-
валися й пообсипалися.

Року 1883 В. Антонович за до-
рученням од підготовчого Комітету 6.
археологічного з’їзду в Одесі дослі-
див печери Дністрянського сточища,
між ними і Нігинську довгу печеру.

Сміливо, з небезпекою для свого життя, проліз він із мотузком і компа-

сом у руках до головної печери, зробив план її, копав намули в ній
і знайшов там багато костей людських та звірячих. Між иншим досліду-
вач звернув увагу на те, що при великій кількості людських костей не
можна було знайти ні одного черепа. З’ясовується це тим, що раніше
різні відвідувачі печери з побожних мотивів ретельно збирали черепи,
виносили їх з печери й закопували в землю. Останній такий похорон
відбувся за 3—4 роки до часу, коли печеру оглядав В. Антонович. От
тому, — каже дослідувач, — краніологічний матеріял щез безповоротно.

Розглядаючи знайдені в печері кості, В. Антонович помітив на
деяких з них характерні прикмети, що їх звичайно антропологи відно-
сять до прикмет кістяка первісної людини. Це ствердив на 6. археоло-
гічному з’їзді відомий антрополог Д. Анучін, розглянувши кості, що
їх привіз Антонович на археологічну виставку. З цього видно, що Ні-
гинська печера була колись житлом первісної людини. Коло тої печери
трапляється і кам’яне знаряддя.


Про Нігинську печеру існує на Кам’янеччині багато народніх пере-
казів з часів татарських нападів (14.—17. ст.). В тій місцевості зберег-
лися в народі різні легенди про героїзм місцевих людей підчас нападів
татар, про загибель од татар народу в печерах і т. ин. Кілька таких
легенд записав російський письменник В. Даль, що перебував у Кам’янці
1831 р. підчас холери і як лікар завідував тут санітарією1). Подільський
історик-етнолог М. Сімашкевич присвятив Черченській печері свої вірші,
надруковані, у „В'Ьстник’у Западной Россіи" 1870 р. кн. 2.

Мал. 21. Місцевість, де знаходиться Нігинська печера.

Що Нігинські печери за історичних часів були захистом для міс-
цевої людности при татарських нападах, це документально стверджується.
В. Антонович опублікував документ 1543 р., з якого видно, що при
розмежуванні маєтків сіл Залуча, Черча й Нігина було занотовано, що
мешканці тих маєтків мали право ховатися в печерах, ніхто не міг
забороняти людям ховатися там під карою грошового штрафу і що ті
суміжні села повинні були мати на поготові драбини, якими треба було
лізти до тих печер. Мабуть за тих часів коло входу до печер не було
насипу як тепер, і треба було лізти до печер по драбинах. Що Нігинські
печери були притулком підчас татарських нападів, це стверджується ще
й тим, що В. Антонович, оглядаючи Нігинську печеру, знайшов у на-
мулі печери маленьку срібну польську монету — полторак 1620 р. 2).

1) Див. його „Червоно-русскія преданія*. Полное собраніе сочиненій Владиміра
Даля (Казака Луганскаго) т. V, ст. 5—6, СПб. 1898.

2) В. Антонович’ь, О скальньїх-ь пещерахь на берегу Дн-Ьстра. Трудьі VI археоло-
гическаго стгЬзда вт> Одессі, т. І, Од. 1886, ст. 91—92, і окр. брош.
середня

отже

Мал. 22. План печери біля
села Залуча на Кам’янеччині
(за Антоновичем)1).

Про печери біля м. Студениці вже була згадка. Там на Білій горі
є п’ять печер (див. мал. 17).

Дві печери перші (починаючи з заходу) є невеликі, це власне
гроти. Печера № 3 складається з кількох коридорів і двох камер Ь і К
(див. план печери — мал. 23). Вхід дуже низький, до печери можна про-
лізти тільки плазом, але на протязі двох метрів вхід поступінно підви-
висота коридорів і камер = 1,30 метр. Уся дов-
жина печери (а — Ь) = 17,75 м., довжина більшої
камери Ь = 6,35 м., а ширина = 2,5 м.

Печера № 4 має також низький вхід
з півдня і веде до просторої і високої (до 2, 5 м.)
камери А; у північнім кінці камери йде на північ
коридор і закінчується чотирма вузькими про-
ходами, іцо розходяться наче нори в різних
напрямках. Вся довжина печери від входу до
кінця коридора (с — сі) = 15 м. Від входу йде
другий коридор, що веде до невеликої камери В.
Довжина цієї камери 6,5 м„ ширина 2,3 м.
і висота 1,3 м.

Нарешті печера № 5 — найбільша, має
три входи. Вона складається з трьох вели-
ких заль, кількох невеликих камер і коридорів.

Входи е і 7 доволі високі, так що ними можна ввійти зігнувшися, а через
третій вхід можна пролізти тільки плазом. Заля М має довжини 12,5 м.,

Мал. 23 і 24. Плани печер біля м. Студениці на горі Білій (за Антоновичем).

ширини (^ —к) 4 м.; середня висота 1,55 м. Із сходу коридор веде до
другої великої залі N.

До цієї залі прилучається невелика камера К. На сході широкий
прохід веде до третьої залі О. Довжина залі 10 м., залі 0 = 7 м.
Висота в різних місцях різна — від 1,5 м. до 3 м. Розкопуючи м’який

0 а — широкий грот При вході; Ь — С, к — І коридор дуже низький, так що проб-
ратися можна тільки плазом; Д /, /, — коридор розширюється й утворює невеликі камери
в 5—7 кроків в діяметрі і 2—5 метр, заввишки; д, к, І — дно з м’якого шару намулу;
СІ — хід завалено великою брилою каменя, що зірвався зверху і закрив прохід; асі — най-
більша довжина пройденого печерного ходу — 42 метри.
Нарис II. — Передісторія Поділля

41

діл печер, а також оглядаючи схили гори і поверхню поля на ній,
В. Антонович знайшов кілька десятків відбивного кремінного знаряддя:
ножів, скребачок, сокирок, нуклеїв і ин.

Печери біля села Кривчика над р. Тернавою кол. Ушицького пов.
також 1883 р. оглядав В. Антонович. Печери ті лежать за селом на
високій горі, де помітно сліди пізнішого городища. До печер вели три
вузькі входи, але ті входи, коли оглядав їх В. Антонович, вже були
завалені камінням. Це зробили з господарських міркувань селяни, щоб
у ці печери не заходили вівці. Через це археолог не мав змоги дослі-
дити ті печери. Певне, каже Антонович, в просторих залях печери, яку
описав Ржончинський і яку відвідав з його слів близько 1700 року по-

дільський воєвода Мартин
Контський, можна було-б
знайти багато слідів пе-
ребування первісної лю-
дини — в усякому разі в
околицях печер знаходять
тепер багато відбивного
кремінного знаряддя. В. Ан-
тоновичеві пощастило за
кілька годин зібрати на
схилах гори значну колек-
цію того кремінного зна-

ряддя — НОЖІВ, скребачок, Мал. 25. Печери коло с. Нагоряй (на Могилівщині).

стрілок і сокирок. Біль-

шість тих речей мають виразні сліди оброблення рукою людини. Присут-
ність того знаряддя біля входу до печери, каже В. Антонович, є до
якоїсь міри доказ, що печера була житлом, притулком чи стоянкою
людей неолітичної епохи кам’яного віку.

Печери біля села Нагоряв на Могилівщині знаходяться в прямо-
вісній скелі лівого берега Дністра в три поверхи; всіх їх 7. Найбільша

з них міститься

внизу; вхід до неї має

рорму арки завширшки 8 метр.



і заввишки в середині 4 м. Сама печера являє собою ніби залю непра-

вильної форми завдовжки 42

м., завширшки 28 м. У другім і третім

поверсі скелі видно ще 6 печер. В. Антонович 1883 р. знайшов на дні

великої печери і на схилі гори нижче печер 17 відбивних кремінних
ножів, скребачок, то-що. На скелі біля входу до печери вирізано різні
знаки, фігури, чашечні ямки (есиеііез). На схилі гори проти входу до
великої печери лежать 15 великих каменів, з яких 7 складають дві
групи. Одну з тих груп складено так з трьох каменів, що вона утво-
рює невеликий грот, який нагадує мегалітичні будування.

В. Антонович на підставі знахідок у печерах і коло печер, які він

розглядав, прийшов до висновку, що ті печери колись були житлом
первісних осадчих у країні. У тих печерах і коло них знайдено багато
кремінного знаряддя, що належить до неолітичного типу; на деяких
з них помітні сліди шліхтування (2 речі з Нігина, 1 з Студениці
і 1 з Кривчика). Опріч кремінного знаряддя можна ще зазначити такі
прикмети, що стверджують припущення, що в печерах Поділля жила
первісна людина: 1) у Студениці — знахідка коло печер мамутових кос-
тей разом з кремінним знаряддям аналогічним з тим, що знайдено
в печері, 2) у Нагорянах — вирізки, малюнки й чашечні ямки, що вкри-
вають стіни печер та камені покладені проти входу до печери, 3) в Ні-
гині — характерні прикмети знайдених у печері костей людини, які вка-
зують, що то кості первісної людини *)•

На Галицькому Поділлю також знайдено печери з слідами неолі-
тичного побуту, а саме — біля Золотого Більча над р. Серетом, Залі-
щицького повіту. Ті Більчецькі печери через кількість старовинних зна-
хідок у них і коло них називають Наддністрянською Помпеєю * 2 3).

§ 7. Кисти або скриньові кам’яні гроби.

До часів неоліта треба віднести так звані кисти або кам’яні скриньові
гроби, коли ховали мерців у скринях зложених з кам’яних плит. Такий

Мал. 26. Речі знайдені в кам’яному гробі в с. Коцю-
бинцях недалеко Гусятина 3).

тип похорону знаходили
найбільше на Галицькому
Поділлю; иноді трапля-
ються такі гроби на По-
діллю в межах УСРР,
в Буковині й на Волині.
Знаходили кам’яні кисти
і на Київщині, куди при
кінці неоліту насунулася
з заходу людність, що хо-
вала своїх мерців в кам’я-
них кистах. Скриньові ка-
м яні гроби будовано в
землі з кількох великих

плит: двох довших бічних, двох коротких поперечних, одної довгої спід-
ньої й одної довгої горішньої, що покривала скриню. Часом бічні стінки
гробу складалися з двох плит добре припасованих одна до одної. Отже
кам’яні кисти трохи подібні до теперішніх дерев’яних домовин також
мають аналогію з т. зв. дольменами північної Европи. В середині таких

Ч В. Антоновичі», О скальньїхь пещерахт» на берегу Дністра вь Подольской

губерній.

2) В. Запиях, ТаЬуікі ргхесІЬізіогусхпе Саіісуі 5¥ясЬо(1піеі, 1918, ст. <9—57;

Маіегуаіу апігороІо^ісхпо-агсЬеоІо^ісхпе, IV. с. VII—VIII; Біе бяІеггеісЬіясЬ-ип^агіясЬе
МопагсЬіе іп ^огі ипсі Віїсі, Саіісіеп, ст. 118.

Про инші Подільські печери з історичними пам’ятками як напр. в Бакоті, Лядаві
й т. и. мова буде в иншім місці.

3) 1 і 7—два горщики С/в натур, розм.), З—кремінний клинець-сокирка, 4—кру-
жок із бурштину, 5 і 6-ікла кабанячі, 7—кружок із глини.
кам’яних скринь знаходили 2 — 3 кістяки, часом у витягненій позиції,
а часом у скорченій. Иноді в кам’яних кистах знаходили сліди обряду
трупоспалення. В кам’яних гробах крім кістяків знаходили кремінні ви-
гладжені сокирки, прикраси з кости й бурштину і глиняний посуд. Цей
посуд має особливий характер: вироблений він з чорної глини без ужи-

вання ганчарського кружала; дно в посудинах часто не пласке, а кулясте;
на верху посудини вушка як ґудзуваті наростки; орнамент на посуді вти-

снутий з ламаних ліній або
трикутників, часто у ви-
гляді риб’ячої луски.

Кам’яну кисту на Га-
лицькому Поділлі вперше
знайдено р. 1827 в селі
Берем’янах Заліщицького
повіту, недалеко від впливу
р. Стрипи до Дністра, а
року 1876 в тій місцевості

му самому Заліщицькому

Мал. 27. Розріз кисти в с. Увислі (Гусят, пов.).

знайдено другий такий
гріб. Потім знайдено ка-
м’яні скриньові гроби в ин-
ших місцевостях Галиць-
кого Поділля, а саме: в то-

повіті в с. Кошилівцях при
р. Джурині; в Чортків-
ському повіті в с. Улашків-
цях при р. Сереті; в Гуся-
тинському повіті в Увислі,
осткові, Коцюбинцях і
Чорнокінцях; в Теребо-
вельському повіті в Гле-
щаві, Підгайчиках Юсти-

нових, Семенові і в Зеленчу над р. Серетом, а в Тернопільському повіті
в с. Застав’ю над р. Гнезною1)-

Польський археолог Г. Осовський знайшов у с. Увислі (Гусятинськ.
пов.) кисту з трьома кістяками в такім положенню, іцо один кістяк був
по середині гробниці, а коло ніг його було два кістяки ніби згорнені
до купи. Ні дерле в своїй книжці про людність передісторичних часів
каже, що може це є слід такого звичаю, який існував у Франції, де
подекуди кості очищені від м’яких частин складали до купи, або може

!) В. Запизг, ХаЬуікі рггесІЬізіогусгпе Саіісуі лузсЬосіпієі, Ьууоллг 1918, ст. 27—28;
Ісіет, Киїіига рггеНЬізіогусгпа Росіоіа Саіісуізкіе^о, Елуоулг 1919, ст. 53—76; В. Гребеняк,
Нові археольоґічні нахідки на території східньої Галичини — Записки Наук. Т-ва ім. Шевч.
у Львові, 1915 р., т. СХХІІ; А. Кігког, ^усіесхка па РоНоІе СаІісуізкіе „Кіозу" 1877 г.,
№ 620, ^агзха^а.
таке положення кістяків треба пояснити звичаєм класти нововмерлого
у стародавню гробницю згорнувши на один бік ті кості, що вже були
раніше в тій гробниці *)•

Певне на західньому Поділлю в межах УСРР також жила та люд-
ність, що ховала своїх мерців у кам’яних скриньових гробах, але цю
місцевість дуже мало досліджено науково. Нам відомі тільки такі факти
знайдення кист на Поділлю в межах УСРР.

Весною 1900 р. біля суміжних сіл Кептинець і Голоскова за 7 клм.
від Кам’янця знайдено кам’яний скриньовий гріб. Знайшов його селянин
орючи своє поле: плуг зачепив за камінь, і селянин хотів викопати його

й викинути з землі, але коли почав
копати, побачив, що то велика плита,
яка прикриває якусь скриню обкла-
дену великими плитами з вапняка.
За допомогою инших селян він під-
няв верхню плиту і почав викидати
з тої скрині землю, що її там було
повно. Тут земля була м’яка; на
глибині півтора метри у ямі було
знайдено кості людини, а саме: два
кістяки, глиняні горщики, що їх роз-
били, коли копали, і дві кремінні
вигладжені сокирки-клинці. Доко-
павши до дна гробу виложеного каме-
нем і не знайшовши ніякого скарбу,
копачі все викопане скинули в яму
і засипали землею. За кілька день

Мал. 28. Горщик знайденим у скриньовім обдивлявся гробницю завідувач Ка-
гробі коло с. Тартаків (Вінницьк. Музей). ,

м янецького музею і дещо занотував.

Цю гробницю знайдено було у високій місцевості, трохи похилій
до р. Смотрича. На тім місці, де була гробниця, не помітно ніякого
могильного насипу. Довжина гробу в середині 178 см., ширина 89 см.,
глибина до 142 см. Напрямок довжини на південний захід. Кості всі,
черепи й горщики були потрощені. Із знайдених двох кремінних клинців
одного розбив селянин для кресала, а другий зберегається в Кам’янець-
кому археологічному музею. Він шліхтований, завдовжки 8 см., завширшки
З—21/2 см. і завгрубшки іу2 см.2).

Весною 1901 р. на полях села Тартаку коло м. Жмеринки селянин
орючи натрапив плугом на камінь. Зацікавившися цим і гадаючи, що
під каменем є якийсь скарб, він став розкопувати те місце і знайшов

*) Л. Нидерле, Челов'Ьчество вь доисторическія Бремена. ПереВОД’Ь сь чешскаго
О. К. Волкова под*ь ред. Д. Н. Анучина. СПБ. 1898, ст. 145.

2) Археологическая дотопись южной Россіи, Н. Б'Ьляшевскаго, т. III, 1901 р., ст. ЗО.
Е. СЬцинскій, Археологическая карта Подольской губерній, ст. 124. Опись предметові
стариньї Каменецкаго музея, сост. Е. СЬцинскимі, К.-П. 1909 р., отд. І, № 59.
велику плиту, що прикривала яму обкладену також кам’яними плитами.
Яма мала форму подовгастого прямокутника ніби скрині. В ній було два
кістяки: один лежав головою на схід, а другий — на захід. Коло голови
одного стояло дві глиняні посудини, а коло голови другого одна посу-
дина, але менших розмірів *)• Докладніших відомостей про цю знахідку
не маємо. Знайдений у цій кисті горщик
зберегається у Вінницькому Історично-По-
бутовому Музею. Натуральну величину гор-
щика (за помірами, що їх ласкаво перевів
на наше прохання зав. Вінницьким Музеєм
Г*. Брілінґ) подають оці виміри: вишина —
24,5 см., обмір найширшого місця — 69 см.,
діяметр дна — 9 см., діяметр шиї —12 см.;

горщик має чотири вуха.

Улітку року 1926 знайдено кам’яний
скриньовий гріб на Кам’янеччині біля села
Великої Мукші.

Тут (за 1 клм. від Дністра, за 15 клм.
від Кам’янця) по лінії залізниці розробляли
залізничники кар’єр піску і надибали у верх-

ніх шарах землі великі кам’яні плити складені як скриня. Верхню плиту
і дві бічні зняли, почали копати в середині скрині, де було повно землі,
і знайшли там кістки людини, кам’яні шліхтовані клинці й горщики.

Клинці й горщики забрали собі, а гріб
засипали. Про це дізналися в Кам’я-
нецькім І.Н.О. і в Історично-Архео-
логічному музею й поїхали на місце
знахідки, але знайшли, що все в гробі
було зруйновано. Гріб мав такий
вигляд: довжиною своєю він лежав
на ЕЕ5. Верхня плита й довга бічна
стінка з заходу були зняті. Від по-
верхні землі до верхньої плити
(що була знята) було всього 50 см.
В середині гріб мав такі розміри:
довжина — 158 см., ширина — 73,
глибина — 78 см. Верхня плита була

завдовжки 190 см., завширшки 85—100 см. і завгрубшки до 23 см.
Обидві бічні довгі стінки були зложені з двох плит добре припасованих
одна до одної, одна бічна вузька стінка складалася також з двох плит,
друга — з одної плити. Грубість бічних плит 15 — 20 см. В гробі було
здається два кістяки. Крім того за короткою стінкою гробу з полудне-
вого боку був ще один кістяк. Як лежали кістяки, не можна було з’ясу-

Л V 5» * П •	»	— **

Мал. 29. План і розріз кисти
знайденої коло с. Великої Мукші.

Мал. ЗО. Кам’яний скриньовий гріб знай-
дений 1926 р. коло Великої Мукші. Одну
бічну стінку й верхню плиту знято
Ґ/із нат. вел.).

]) Газета „Кіевское Слово", 1901 р., № 4869.
вати, бо всю землю разом з костями було викинуто неуважно. Коли
приїхали дослідники з ІНО і Музею і почали вибирати з гробу кістки, то
помітили, що на споді гробу в південно-східньому кутку земля не була
зрушена; тут лежала середня частина кістяка, але череп був раніш роз-
битий. Як оповідали робітники, в гробі було знайдено крім костей

Мал. 31. Кам’яний скриньовий гріб знай-
дений 1926 р. коло с. Великої Мукші;
дві бічні стінки й верхню плиту знято.

довжки 15 см., завширшки 5,7—2,
довжки 10,2, завширшки 3,6 — 2,7

4 горнятка і 7 кремінних клинців-
сокирок. П’ять клинців були в сере-
дині гробу, а два коло кістяка зовні.
Від робітників пощастило взяти до
музею 4 клинці й 2 горнятка. Усі ті
клинці дуже добре шліхтовані. Один
з них — великий і тонкий, довжина
його — 20 см., ширина при вістрі —
8 см., з другого кінця — 27г, гру-
бість-- 17‘2 см. Другі три клинці мен-

ші, мають такі розміри: один — зав-
довжки 13,5 см., завширшки 5—3 см.
й завгрубшки 2 см.; другий — зав-
і завгрубшки 1,7 см. і третій — зав-
і завгрубшки 1,5 см.

Горня одно більше; верхня частина з кресами відбита і без цього
верха горщик виглядає як кругла куля; висота горщика 15,5 см., діяметр

найбільшої опуклости—16,5; діяметр звуження
зверху 9 см. Зверху було 4 вушка, але тепер є 3;
вони мають вигляд невеликих наростів (гор-
бочків) з дірками для шнурка. На верхній ча-
стині горщика орнамент утиснутий півкружками
так, що виходить наче риб’яча луска. Такий
орнамент іде круг горщика в три рядки; нижчий
ряд складається з трикутників і між ними спу-
скаються наче висять два рядки немов фестони.

Другий горщик менший, також розбитий
угорі, має висоти 8 см., діяметр опуклости 10,3.
Орнамент такий самий, як на більшому гор-
щику. Від третього посуду залишилася підставка
або ніжка чашки *)•

Инші знахідки скриньових гробів хоч
і були на Поділлю в межах УСРР, але за від-

Мал. 32. Кремінні клинці, со-
кирки й горнятка знайдені
в кам’янім скриньовім гробі
коло с. Великої Мукші на
Кам’янеччині (І/ю нат. вел.).

сутністю тут археологічної організації такі знахідки залишалися недо-
слідженими науково або зовсім невідомими. Про деякі знахідки нема
можливости сказати, чи то були дійсно скриньові гроби. Напр., в „Архе-
ологич. карті Под. губ.“ показано: Коло села Токарівки при р. Рові

2) Про знахідку кисти коло с. Великої Мукші подав відомості В. Ґеринович у „На-
уковому Збірнику" за 1926 рік, т. XXI, Київ 1926 р., і в Харківськ. журналі „Всесвіт"
1927 р., ч. 1—3.
на Літинщині було розкопано 1886 і 1889 рр. дві могили і в них знай-
дено по дві прямовісні плити прикриті зверху поземою плитою; в се-
редині знайдено шліхтовані кам'яні сокирки. Або таке звідомлення: Біля
села Домниці на Балтщині селяни розкопали могилу, гадаючи знайти
там скарб, у могилі знайшли кості людини обкладені каменями; кості
були засипані, а камінь забрали на криницю *)• Ще є кілька відомостей
про скриньові кам’яні гроби на Поділлю, але ці відомості ще більш
неясні. Це робить плутанину у визначенні типу похорон.

Але взагалі треба сказати, що такі пам’ятки як кисти археологи
ще не добре дослідили; мало не завсіди такі гроби знаходять у землі
випадково, бо вони нічим не означуються на поверхні землі і попада-
ються поодинці; знаходять їх або селяни при оранці або каменярі та
грабарі, що добувають камінь чи копають землю; завсіди сами знахід-
ники руйнують знахідку і археологам доводиться тільки констатувати ту
руйнацію.

До якого саме часу неолітичної доби належать кам’яні скриньові
гроби — це в археології не зовсім з’ясовано. Деякі археологи відносять
їх до часів раннього неоліту. Але зважаючи на те, що в скриньових гро-
бах трапляються звичайно кремінні сокирки добре вишліхтувані, можна
гадати, що ці гроби належать до иншої доби. Були навіть випадки, що
знайдені в Східній Галичині скриньові гроби були досить пізніх часів.
Так скриньовий гріб в с. Глещаві Теребовельського повіту містив у собі
речі римської епохи 2. і 3. ст. по Хр.2).

Який народ ховав своїх мерців у скриньових гробах — це питання
також різно розвязували археологи. Німецький археолог д-р М. Еберт
гадає, що ті гроби були германців. Київський археолог В. Данилевич
каже, що „правдивіша є думка тих учених, що вони визнають людність
кист за слов’янську" 3).

На Поділлю трапляється ще один тип похорон трохи подібний до
скриньових гробів: мерця ховали в землі, а потім або насипали над ним
могилу з землі і ту могилу обкладали навкруги великими каменями, або
над похованим у землі мерцем накладали каміння у вигляді могили,
а зверху засипали ту могилу землею. Такий тип похорону відноситься
до пізнішого часу, а саме — до перших часів залізної культури. Мова
про такі могили буде нижче (див. „Гальштатська культура").

§ 8. Трипільська культура.

До часів пізнього неоліту та початку мідяної культури належать
стоянки т. зв. Трипільської культури. Такі стоянки знайдено на право-
бережній Україні коло Київа й далі на південь і південний захід — на
Волині, Поділлю, в Східній Галичині, Басарабії, Румунії і далі на пів-

г) Археологическая карта Подольской губ., ст. 27 і 66.

-) В. }апи8г, ХаЬуікі рггесіЬізіогусгпе Саіісуі уузсЬосіпієі, Ілубчлг 1918, ст. 244.

3) Проф. В. Данилевич, Археологічна минувшина Київщини, Київ 1925, ст. 33.
день — на Балканах. Культура та називається Трипільською через те,
що найкраще її досліджено коло села Трипілля, на правім боці Дніпра,
нижче Київа. Глиняні та инші вироби тої культури знайдено на Україні
та в Румунії дуже подібні до виробів знайдених в неолітичних верствах
руїн Мікен, Трої і на островах Егейського моря, через те Трипільську
культуру в археології називають передмікенською, передегейською, іме-
нують її також україно-егейською, дунайсько-дніпрянською та ин., але
в українській археологічній літературі звичайно називають її Трипільською.

Трипільська культура виявляється найбільше в рештках глиняних
будівель (в печині), в майданчиках (точках) вимащених випаленою
глиною, в розмальованім глинянім посуді, в різних кам’яних та костяних
виробах та в иншому, що викопується на місцях колишніх стоянок
трипільців.

Глиняні будівлі робили з хмизу, з гиляк і патиків, обмащували їх
глиною і випалювали; призначалися ті будинки і для житла і для по-
хорону мерців, яких тоді палили, а часом ховали в землі. Коли ховали
в землю, то клали коло мерця посуд з їжею та різні знаряддя. Як труп
спалювали, то попіл та рештки спалених трупів вкладали у великі гор-
щики, подібні до урн або ваз, і ставили ті вази в окремих будинках.
Посуд тоді робили без ганчарського кружала, але вироблювали дуже
старанно, зверху чисто вигладжували, оздоблювали різним орнаментом
і дуже добре випалювали. Орнамент робили опуклий або поглиблений,
а найчастіше розмальовували посуд гарним орнаментом — спіральними,
хвилястими та ламаними рисами різного кольору. При розкопах стоянок
трипільського типу знаходили разом з посудом глиняні фігурки людей,
найчастіше — жіночі, часом фігурки звірят. Ті фігурки зроблені иноді
досить художньо, а часом дуже схематично. Призначення тих фігурок
не зовсім ясне. Кажуть, що то були дитячі ляльки, але більшість архео-
логів погоджуються на тому, що то були божки-ідоли, яких ставили чи
вішали на шнурках у житлах та в похоронних будівлях.

Крім керамічних виробів знаходять на точках (майданчиках) Три-
пільського типу кам’яне знаряддя: шліхтовані клинці-сокирки, відбивні
нешліхтовані кремінні скребачки, ножики та иншої форми кремінці. Але
часом, хоч і дуже рідко, разом з кам’яним знаряддям трапляються речі
мідяні. Через це трипільську культуру треба зарахувати до доби пізнього
неоліту, коли вже в деяких місцевостях починали вживати міди.

Трипільська культура дуже зацікавила археологів та істориків
слов’янських і західньо-европейських і приваблює дослідників різними
історичними проблемами. Між иншим деякі археологи, дослідивши стадії
розвитку цієї культури, гадають, що Трипільська культура виникла на
Україні, потім через Поділля посунулася на південний захід, перейшла
Молдавію й Балканські землі, дійшла до побережжя Егейського моря
і там з неї утворилася Мікенська чи Егейська культура, з якої виникла
антична грецька культура. Але є й такі гадки, що Трипільська культура
прийшла на Україну з сходу.
На Поділлю в межах УСРР дослідів трипільської культури зроб-
лено дуже мало, хоч вона тут була певне всюди. Більш досліджено цю
культуру на Галицькому Поділлю.

На східньому Поділлю, на території теперішньої АМРР, сліди
трипільської культури знайдено на поріччю р. Кодими, недалеко від
Балти. В 1909 і 1910 рр. археолог С. Гамченко біля села Коритни
Балтської, за 5 клм. від Балти, досліджував три глиняні майданчики
трипільського типу, а в суміжнім селі Криничках розкопав 11 таких
майданчиків. Тут знайшов він сліди й пізнішої культури (гальштатської

і лятенської). Той-же архео-
лог переводив розкопи в
с. Даниловій Балці на Балтян-
щині, в поріччю р. Синиці,
лівого допливу Бога і там
знаходив трипільську куль-
туру *)•

До цих відомостей про
знахідки трипільської куль-
тури на території Молдав-
ського Поділля треба додати,
що поблизу Поділля в Баса-
рабії знайдено трипільську
культуру такого типу (осо-
бливо кераміку), який спо-
стерегається на Поділлю, а
саме — коло м. Більців у селі
Петренах. Е. фон - Штерн,
проф. Одеського Універси-
тету, тепер небіжчик, знайшов
багато рештків трипільської

Мал. 33. Орнаментація й малюнки на посуді три-
пільської культура з с. Крутибород.

культури, надрукував дуже

докладне звідомлення про ті знахідки, з’ясувавши значіння їх* 2).

На Брацлавщині сліди трипільської культури знайдено біля мі-
стечка Немирова, на сточищу р. Соба. Тут розкопували велике горо-
дище: 1909 р. С. Гамченко, а 1910 р. — петербурзький археолог А. Спіцин.
На тім городищу знайдено культуру різних часів і між иншим стоянки
трипільського типу3). Докладного опису тих розкопів не опубліковано.

х) Отчеть И. Археологической Комиссіи за 1909 -1910 гг., СПБ. 1913, ст. 176—179.
Особисте повідомлення С. Гамченка в листі до Є. Сіцінського з 16/V 1926 р.

2) З. фон-Штернь, Раскопки вь сЬверной Бессарабіи вь связи сь вопросомь о нсо-
литическихь поселеніяхь сь керамикой домикенскаго типа. Изв. XII Археол. сь’Ьзда, ст. 87.
Иого-ж, Доисторическая греческая культура на югЬ Россіи — Трудьі XIII Археологи-
ческаго сьізда вь Екатеринослав'Ь, т. І, Москва 1907.

3) „Изв’Ьстія И. Археологической Комиссіи", приб. кь вьіп. 37-му, СПБ. 1910,
ст. 172. „Отчеть" тої самої комісії за 1909—1910 рр., СПБ. 1913, ст. 176—183.

Є. Сіцінський. Нариси.

і
На західньому Поділлю в межах УСРР знайдено трипільську куль-
туру в кількох місцевостях. Коло села Крутибород над р. Ушицею (4 клм.
вище м. Зінькова) 1908 р. дослідник передісторичних пам’яток старовини
на Київщині В. Хвойко робив розкопи стоянок трипільської культури
разом з К. Хилінським та П. Бордаковим. Тут знайдено такі самі май-
данчики трипільської культури, як і на Кйївщині; в них знайдено рештки
землянок, сліди трупоспалення, кам’яне знаряддя: молотки-сокирки,
кремінні ножі й скребачки, костяні шила, глиняні прясельця й грузила,
камені-зернотерки, фрагменти статуеток людей і звірят, дуже багато
черепків глиняного посуду, а також і цілі горщики й миски. Горщики
мають форму великих широкобоких баньок, що дуже звужуються вгорі
коло шийки і внизу коло днища. Миски глибокі з дном опуклим на-
стільки, що посудина не може стояти на рівній площині як звичайно

І/

І

Мал. 34 і 35. Речі знайдені в с. Кадиївцях на Кам’янеччині 1925 р.

миски, а тільки в ямці; це певне не миски, а якісь накривки. Хвойко
в своїм описі розкопів називає ті посудини „дзвоноподібними мис-
ками". Глиняний посуд розмальований поліхромним орнаментом то спі-
ральним, то різним геометричним. На одному горщикові намальовано
чотири постаті тварин: кози, цапа, оленя й наче собаки. Хвойко дово-
дить, що знайдена в Крутибородах трипільська культура являє собою
вищий ступінь розвитку тієї культури, як порівняти її з такою самою
культурою Придніпрянщини *).

Найбільше виявляється трипільська культура в південно-західньому
кутку Поділля в межах УСРР, а саме — в південній частині Кам’янеччини,
але цей куток науково через розкопи не досліджено.

Археологічними розвідками останніх двох років занотовано, що
трипільська культура на Кам’янеччині виявляється в таких пунктах:

1)	Село Кадиївці 7 кілометр, од Кам’янця на північній захід.
Пожилець цього села В. Ґеорґієвський знайшов сліди трипільської куль-
тури в двох місцях в самім селі (на „Балках" і на городищу на „Бура-

*) В. В. Хвойко, Раскопки площадок-ь віз селі Крутибородинцах-ь Летичевскаго у.
Подольск. губ. и вблизи с. Веремье Кіевскаго у. и губ. — Древности — Трудьі Им. Мо-
сковскаго Археологическаго Общества, т. XXII. вип. 2. Москва 1909, ст. 281—309.
ківці") і в 1925 р. зібрав колекцію кераміки трипільського типу: фраг-
менти посуду, статуеток, „біноклів", кам’яного знаряддя. Збірка та збе-
регається в Кам’янецькім Іст.-Археол. музею. В серпні 1926 р. член
Археол. Комітету Української Академії Наук М. Рудинський з деякими
співробітниками того Комітету робив розкопи трипільських майданчиків
на „Балках". Тут знайдено те, що звичайно знаходять на майданчиках
трип. типу: розмальовані черепки посуду, череп’яні фігурки, кремінне
знаряддя й т. ин. Але цілого майданчика не розкрито, бо та місцевість
де робилися розкопи, дуже порізана ярками. Здобутий розкопами 1926 р.
матеріял ще не опубліковано ]),

2)	Совин яр, або Тарасівка, над р. Студеницею, де паперова фа-
брика, на півд. схід од села Вихватинець та на схід од м. Китайгорода
кол. Ушицьк. пов. Тут знаходять розмальовані черепки, череп’яні фі-

Мал. 36 і 37. Посуд (накривки) викопаний в с. Кадиївцях на Кам’янеччині 1925 року.
Накривка на мал. 37—!/б нат. вел. (Кам’янецький Іст.-Археол. музей).

гурки, кремінне знаряддя (розвідки В. Гаґенмейстера, завід, худ.-про-
мисловою школою в Кам'янці).

3)	Патринці — село над р. Студеницею, — 5 клм. на півд. схід од
м. Китайгорода. Зібрані біля того села черепки й кремінне знаряддя
зберегаються в Кам’янецькім Іст.-Археологічному музею (табл. № 6
відд. І).

4)	Теклівка або Тернавка над р. Тернавою, на схід од села Су-
пруньковець. Коло села над р. Тернавою на уроч. Городисько помітні
сліди трипільської культури. На тім Городиську є дійсно городище
обведене валами (розвідка М. Рудинського 1926 р.).

5)	Китайгород — містечко за 18 клм. від Кам’янця на схід, над
р. Тернавою. Сліди трипільської культури знайдено в самім поселенню,
під шосе коло кладовища на горі із схилом до села Демшина (розвідка
М. Рудинського 1926 р.).

6)	Фурманівка — село за 14 клм. на схід від Кам’янця і на південний
захід од м. Китайгорода. На фурмановецьких полях в напрямку до села

*) Про трипільські стоянки в Кадиївцях недавно подав відомості (без зазначення
знайдених там речей) В. Ґеринович у „Наук. Збірн.“ т. XXI, Київ, 1926.
Баговиці знаходять розмальовані черепки, в деяких місцях добувається
підчас оранки печина; 1924 р. тут знайшов селянин глиняну статуетку
жінки добре зроблену, без голови (Розвідки В. Гаґенмейстера і Є. Сі-
цінського 1925 р.).

7)	Мукша Велика —село над Дністром при усті р. Мукші. За 14 клм.
від Кам’янця по лінії залізниці, що мала йти з Кам’янця до с. Устья

над Дністром у видолобі, у горішніх шарах землі, на глибині 40—70 сант.
від поверхні землі видно лінію печини і стирчать черепки; деякі черепки
розмальовані. Кілька черепків з цього місця зберегаються в Кам’янець-
кому музею. Розвідка щупом показала, що печина тягнеться більш як
75 метр, від лінії видолоби (Розвідка В. Ґериновича і Є. Сіцінського 1926 р.).

8)	Фридрівці —12 клм. від Кам’янця на північний захід, коло с. Ка-
диївець. Знаходять розмальовані черепки коло села на уроч. „Позасаддя“.

Мал. 38. Горщечок
знайден. біля с. Фри-
дровсць на Кам’я-
неччині (1І4 натур,
розміру).

од м. Кам’янця. В

У лісі „Запуст" селянин знайшов під коренем де-
рева череп’яне горня, розмальоване спіральним ор-
наментом добре вироблене без ганчарського кружала,
з одним вушком у формі ґудзика з діркою; висота
11 снт.; найбільша опуклість внизу 11 см.; збере-
гається в Кам’янецькому Археолог, музею. (Про
сліди трипільської культури розвідки Є. Сіцінського,
К. Кжемінського 1926 р.).

9)	Ріпинці — село над р. Жванцем, вище Кадиї-
вець, 12 клм. від Кам’янця. Проти села коло шосе,
що йде з Кам’янця до Оринина, на уроч. „Межи
рудками" і „На поповім" трапляються при оранці
розмальовані великі черепки.

10)	Чорнокозинці — село над Збручем, на захід
самім селі на горі, де стоять руїни старовинного

замку над Збручем, у військових окопах часів останньої світової війни
трапляються розмальовані жовті черепки й оброблені відбивні кремінці.
Зразки їх зберегаються в Кам’янецькому Археолог, музею (Розвідки
Є. Сіцінського і К. Кжемінського 1926 р.).

11)	Кудринці — село над Збручем нижче Чорнокозинець. У селі на
городі селянина Максима Марчука коло Збруча трапляються розма-
льовані черепки; коли копали там льох, то таких черепків знаходили ба-

гато, а також знаходили глиняні статуетки людей. На сусідніх садибах та-
кож трапляються такі черепки (Розвідка Є. Сіцінського і К. Кжемінського).

В оцих всіх місцевостях південно-західнього кутка радянського
Поділля сліди трипільської культури ще не досліджено науково через
розкопи, крім розкопів в с. Кадиївцях. Ці сліди мають звязок із зна-
хідками тої самої культури на захід од Збруча.

В південно-східній частині Галицького Поділля трипільську культуру
добре дослідили польські й українські археологи. Стації тої культури
знайдено в багатьох місцевостях в поріччю Дністра, а саме — на сто-
чищах лівих допливів його: Збруча, Ничлави та Серета.
Над Збручем і поблизу його треба зазначити такі місцевості:

1)	Городниця Гусятинського повіту. На полях цього села знаходили
черепки мальованого посуду й кам’яне знаряддя типу передмікенської
культури (так звуть польські археологи трипільську культуру).

2)	Васильківці Гусятинського п. Тут 1889 р. Ґотфрід Осовський
переводив розкопи „точків" трипільської культури; знайшов випалені гли-
няні підлоги, розмальовану кераміку та инше, що характеризує трипіль-
ську культуру.

3)	Кудринці на правім боці р. Збруча Борщівського пов., проти
лівобережних Кудринець. Археолог К. Гадачек зазначив, що на північ
од Кудринець на західньому спаді долини Збруча знайдено численні
черепки мальованого посуду типу архаїчно-мікенського.

4)	Боришківці на правім боці нижньої течії р. Збруча. Той самий
археолог Гадачек зазначив, що на похилому спаді понад Збручем, на
південь від східнього села Кудринець, знайдено шліхтовані кремінні со-
кирки й долітця та черепки мальованого посуду.

На поріччю Ничлави:

5)	Сухостав над Ничлавою. В музеях Краківської Академії Наук,
Краківського Університету та у Львівському музею Любомирських збе-
регаються фрагменти мальованої кераміки знайдені в Сухоставі.

6)	Жабинці над р. Ничлавою. На лівому березі ставу виявляються
сліди передісторичного осаду. У тій місцевості археолог А. Кіркор знайшов
фрагменти мальованої кераміки, кремінне знаряддя (зберегаються в му-
зею Краківської Академії Наук).

7)	Козаччина над Ничлавою. А. Кіркор 1878 р. знайшов на уро-
чищу Висечка цвинтарисько, де спалювали трупи; тут були в землі шари
сильно вбитої й перепаленої глини, багато мальованих черепків, кре-
мінне знаряддя й добре оброблене долото з кварцу.

8)	Ланівці при Ничлаві, нижче с. Козаччини. Згадується в статті
Кіркора про знахідки мальованого посуду.

9)	Верхняківці над Ничлавою. В 1877 р. Кіркор у двох місцях
знайшов сліди неолітичного цвинтариська з мальованою керамікою і ті-
лопаленням. Черепки зберегаються в музею Краківської Академії та
в музею Любомирських.

10)	Пилипківці над Ничлавою недалеко устя. 1900 р. др. К. Гадачек
розкопував місце, де було поселення з культурою передмікенського типу:
на схилі плато під верствою чорної землі на невеликій глибині знайдено
площини наповнені грузом випаленої глини, кусники вугілля й черепки
посуду мальованого і немальованого.

На поріччю річки Серету:

11)	Зеленче над Серетом нижче Теребовля. В 1897 р. др. Деме-
трикевич, член Краківської Академії Наук, розкопував місце неолітичного
осаду з мальованим посудом; тут на глибині 50 — 75 см. знайдено
„точки" з випаленої глини, кремінне знаряддя (відщепки, скребачки,
сокирки з м’якого каменю), посуд з орнаментом утиснутим або нарізним
по сировій глині, посуд з червоної глини з орнаментом мальованим
фарбами чорною, карою і червоно-вишневою, череп’яні грузки й жіночі
фігурки.

12)	Будзанів над Серетом нижче Зеленча. Знаходили такі пам’ятки
передісторичної старовини, як і в Зеленчу.

13)	Вигнанка над Серетом вище Чорткова. 1890 р. Ґотфрид Осов-
ський розкопував точок з цегляним помостом з черепками. Посуд був
мальований на ясному жовтому тлі каро-червоними смужками й спіраль-
ними закрутками. Знайдено також кремінні стрілки.

14)	Капустинці над Серетом; селяни знайшли кремінні відщепки
і скалки, черепки мальованого посуду, також „двійники" (біноклеподібні
підставки).

15)	Більче Золоте над Серетом Борщівського повіту. Тут знайдено
пам’ятки передмікенської культури в парку місцевого пана і в печері
Вертеба. Розкопували: кустос музею Любомирських Павлович, Осов-
ський і др. Деметрикевич. Знайдено точки з випаленої глини, кремінне
та костяне знаряддя, глиняний розмальований посуд, „двійники", фігурки
жіночі й чоловічі з стилізованими ногами.

16)	Щитовці над Серетом, недалеко від впливу його до Дністра,
Заліщицького пов. Знайдено сліди трипільської чи передмікенської
культури.

Над Дністром:

17)	Мельниця. Тут др. Гадачек знаходив коло села на полі Гонча-
риха сліди неолітичного осаду з передмікенською культурою.

18)	Устя Біскуп’є над Дністром Борщівського пов. Коло великого
городища знаходять на полях фрагменти мальованого посуду.

19)	Городниця вище Заліщиків Городенського пов. Тут робили
розкопи Коперницький і Пшибиславський 1877—1882 рр. і знайшли
трипільську культуру *).

З цих відомостей можна бачити, що в східній частині Галицького
Поділля, вздовж збручського пограниччя, трипільську культуру знаходили
в багатьох місцях. Очевидно тут поселення того типу були густо. Певне
ці поселення в такій густоті були й на другім боці Збруча, в західньому
кутку Поділля в межах УСРР, тільки тут мало зроблено археологічних
дослідів і не всі місця зазначено, де є сліди трипільської культури.

Відомості про знахідки трипільської культури на Галицькому Поділлю див.
в отаких виданнях: 1) А. Кігког, ^усіесгка па Росіоіе Саііс., „КІозу" 1877 р., ст. 277.
2) 2Ьі6г ^іаНошозсі сіо апіг. кгарху. III, зі. 33;—VI, 24; VII, 53, 64. 3) С. Оззо^зкі, 5рга-
^охсіапіе — ЕЬібг \лгіас1. сіо апіг. кг. XIV, 51; XV, 49, 52; XVI, 64. 4) Вг. К. Насіасгек,
2 Ьасіап агсЬеоІо^ісіпусЬ мг сіоггесги Впіезіги (Маіегуаіу ап1горо1о$ісгпо-агс1іео1о£'ісгпе, VI,
Краків 1903) ст. 28—ЗО. 5). Вг. ^7. Ветеігукіемпсг, Розхикіхуапіа агсЬеоІодісгпе (Маіегуаіу
апігор.-агскеоі. IV, 101. 6) Хв. Вовк, Вироби передмікенського типу у неолітичних ста-
новищах на Україні — Матеріяли до українсько-руської етнольоґії, т. VI, Львів 1905 р.,
ст. 15—23. 7) В. }апизг, 2аЬуікі рггесІЬізіогусгпе Саіісуі ^зсЬосІпіе], ілуо\у, 1918, ст. 49—57
61—62, 66, 133-135, 142, 150, 243.
§ 9.	Культура скорчених.

Після трипільської культури на Україні настала инша культура,
з особливим обрядом похорону мерців — це т. зв. культура скорчених:
мерця ховали в землі в скорченому стані й обсипали його червоною
фарбою, через те кістяки того часу викопуються червоні.

Деякі археологи вважали, що культура скорчених була раніша від
культури трипільської, але тепер в археології доведено, що культура
скорчених була пізніша від трипільської. В деяких місцях Київщини
виразно занотовано, що могили скорчених було насипано з рештків
трипільських погребових будов; також було знайдено в деяких місцях,
що скорчені були поховані в трипільських погребових будовах.

Думають, що скорчені з’явилися на Київщині з заходу чи з пів-
денного заходу і принесли туди західньо-европейську культуру 1).

Культура скорчених зустрічається на Поділлю рідко. Відомі тільки
такі факти.

В 1900 р. при Дністрі біля села Кузьмина, тепер в АМСР, Н. Бран-
денбург розкопав велику могилу; в ній знайдено три гроби з скорче-
ними кістяками на глибині трьох метрів од верху, в ямах покритих гру-
бими дубовими брусами. Черепи двох кістяків було офарблено ясночер-
воною фарбою. Речей ніяких не знайдено2). Коло с. Качківки на Ям-
пільщині знайдено гроби з офарбленими кістяками3), але в якім поло-
женню були ті кістяки — невідомо.

На західньому Поділлю зустрічається такий варіянт похорону:
в яму, куди клали мерця, насипали шар ясної глини і на ту глину клали
трупа, а зверху на труп накладали валки з тої самої глини (ясно-жовта
чи червона глина симболізувала вогонь). Разом з мерцем клали кам’яне
знаряддя і глиняний посуд. Часом над гробом насипали могилу.

Такий похорон знайшов Казимір Пуласький на Кам’янеччині біля
села Завадинець, де він жив. В 1888 р. на західньому боці села, на
урочищу Левада, при оранці зачеплено плугом за кам’яну плиту. Коли
почали добувати з землі ту плиту (76 см. завдовжки, 55 завширшки
і 20 см. завгрубшки), то в землі у віддаленню двох метрів від плити
знайдено гробницю складену з кам’яних брил різного розміру. Коли
зняли землю зверху, то те каміння мало вигляд могили. В середині тої
могили було знайдено кістяка в скорченому положенню обкладеного
валками ясножовтої глини; такі-ж валки були й зверху кістяка й під
ним. Коло кістяка були три шматки необробленого кременя, що певне
мали обрядове значіння, як здогадується Пуласький. Дослідник припу-
скає, що плита знайдена у віддаленню від гробниці була спочатку над
самою гробницею, а потім від води чи з якої иншої причини було
знесено її в бік.

!) Проф. В. Данилевич, Археологічна минувшина Київщини, Київ, 1925, ст. 61—71.

2) Археологическая літопись Южной Россіи, Н. Ф. Б'Ьляшевскаго, 1900 р., т. II, ст. 181.

3) Е. С'Ьцинскій, Археологическая карта Подольской губ., ст. 85.
Подібний гріб було знайдено біля села Кузьминчика над Збручем
коло Гусятина.

В 1889 р. К. Пуласький розкопав могилу на схід од села Зава-
динець. У насипі були кам’яні плити, а під ними два кістяки з скорче-
ними ногами. При кістяках знайдено кремінний відбивний ножик, кре-
мінна шліхтована сокирка, костяне шило, кілька кремінних відбійників,
горщик з вушком, зроблений без ганчарського кружална і шматки чер-
воної вохри *)•

Що-до способу обкладення гробів камінням, то треба зауважити,
що такий спосіб похорон уживався й значно пізніше, за початкової за-
лізної епохи, т. зв. гальштатської (див. про це нижче).

§ 10.	Мідяно-брондзова культура.

В історії первісної культури людини після кам’яної доби йшла
доба металів.

Першим металем, що ним почала користуватися людина для своїх
потреб, для хатнього знаряддя і для зброї, була мідь, бо її найлегше
витоплювати з руди. Може раніш од міди було винайдено золото, але
воно не мало такого практичного значіння як мідь, бо золото м'яке
і знаряддя з нього не можна робити, а вживали його первісні люди
тільки для різних прикрас. Згодом людина дізналася, що як додати до
міди в певній пропорції цини (олова), то такий стоп стає значно твер-
діший від чистої міди. Стоп міди з циною (сполучення приблизно
1 частини цини і 9 частин міди) звичайно зветься брондзою.

Отже в історії первісної культури спостерегається такий порядок:
після кам’яної доби або культури неолітичної настала культура мідяна,
а потім брондзова. Але часто останні дві культури в археології змі-
шуються, бо важко розпізнати ці дві культури на око; тільки через
хімічну аналізу можна дізнатися, що та чи инша річ є мідяна або
брондзова.

Мідь та брондза не вироблювалися в східній Европі взагалі, а зна-
чить і на території України, і різні речі з цих металів та певне і зливки
їх приставляли з Азії та з південної Европи. Але взагалі мідяно-
брондзова культура не довго була в наших краях, бо скоро тут з’яви-
лося залізо принесене також з инших країв; воно витиснуло з ужитку
людського вироби мідяні та брондзові.

Деякі археологи доводять, що власне брондзової культури не було
в східній Европі, а значить і на Україні. Тільки найкрайніші східні
й західні частини нашої землі мали ту культуру, підпадаючи підо
впливи сусідніх земель, де була інтенсивна брондзова культура, а саме:
східні частини входили в сферу азійської брондзової культури — сибір-

К. Риіазкі, Розхикіотапіа агсЬеоІо^ісгпе па Ровоіи Козуізкіеш (2Ьі6г масі, сі о
апігор. кга]о\у., Нг. І, і. XIV, і окр. відб.).
ської й середньо-азійської, а західні частини України були підо впливом
середньо-дунайської чи адріятицької культури. Український археолог
В. Антонович напр. визнавав, що брондзова культура була тільки на
заході України; на територію теперішн. Поділля в межах УСРР та
культура не заходила далі як за лінію р. Смотрича й Західнього Бога;

на сході України та культура була
тільки на Чорномор’ю; а коли на
Придніпров’ю та в инших місцях
України трапляється брондза, то
це на думку Антоновича залиши-
лося по ордах, що переходили
через наші краї (гуни, авари, угри),
або залишилося тут од торговель-
них зносин східніх та західніх
земель *)•

На Поділлю дійсно мало тра-
пляється мідяних та брондзових
речей — знаряддя, зброї та ин.

В археологічній мапі Поділля
1901 р. зазначено 13 місцевостей,
де знайдено мідяно-брондзові речі

Мал. 39. Мідяно-брондзове знаряддя знай-
дене на Поділлю (х/з нат. розм.)2).

старовини. До них треба додати ще 4 місцевості, де знайдено такі самі
речі після 1901 р.; отже всього можна зазначити на Поділлю 17 пунктів,
де знайдено речі мідяно-брондзової доби. Найбільше тих місцевостей на
Кам’янеччині, а саме: м. Купин і села—Сирватинці, Завадинці, Кре-
мінна— це на водозборі р. Смотрича, Шустівці над нижнім Збручем

Мал. 40. Брондзовий меч знайдений коло с. За-
вадинець на Кам’янеччині С/іо нат. розм.).

і Удриївці при верхній течії
р. Студениці. В инших місце-
востях Поділля — в кол. пові-
тах Ушицькім, Могилівськім,
Ямпільськім, Літинськім, Він-
ницькім та Брацлавськім зазна-
чено на мапі по 1 — 2 місце-
вості, де знайдено речі мідяно-
брондзової доби3).

В Кам’янецькому Історично-Археологічному музею є тільки 6 речей
мідяно-брондзової культури. Це т. зв. цельти і одна бійна сокира чи

А) Грушевський, Історія України-Руси, І3, 49—50.

2) 1. і 3. Село Шутівці на Кам’янеччині. 2. С. Сирватинці на Кам’янеччині.
4. С. Селевинці коло Немирова. 5. С. Селище коло Вінниці. 6. С. Северинівка на Лі-
тинщині. (Кам’янецький Іст.-Археол. музей).

3) А саме такі місцевості: на Ушиччині—Михайлівна коло м. Шатави і Рогозна
недалеко від Дністра; на Могилівщині — с. Немія коло м. Могилева; на Ямпільщині—
Мервинці, Буша над р. Мурафою і Тростянець; на Літинщині—Маньківці й Северинівка
над р. Ровом; на Вінниччині — село Селище над Богом; на Брацлавщині — м. Немирів
і м. Тульчин. Е. СЬцинскій, Археологическая карта Подольской губ.
*

мотика з двома загостреними кінцями (останню річ знайдено коло Не-

мирова на Брацлавщині). В Київському Історичному музею мідяно-

Мал. 41. Брондзовий шолом
знайдений у с. Кременній на
Проскурівщ. (7ю нат. розм.).

брондзових сокирок-цельтів знайдених на Київ-
щині та Волині є багато, а речей мідяно-
брондзової доби знайдених на Поділлю збе-
регається тільки 5 (місця знахідок такі: Се-
веринівка на Літинщині, Шершні над Богом
вище м. Тиврова, Ладижин теж над Богом).

Між брондзовими знахідками на Поділлю
треба відзначити дві цікаві речі знайдені на
Кам’янеччині — брондзовий меч (село Зава-
динці) і брондзовий шолом (с. Кремінна). Опи-
сав їх Каз. Пуласький1). Цей шолом певне
пізнішої доби — римських часів.

Брондзові мечі знаходили й у Галичині,
а найбільш у Підкарпаттю. По кілька таких
мечів є у львівських музейних збірках. А вза-
галі брондзові мечі знаходили в багатьох мі-

сцях Европи, і таких мечів багато є по європейських музеях 2).

§ 11.	Мішана культура типу Чехи-Висоцьке.

Коли винайдено було мідь і брондзу, то спочатку цих металів ужи-
вано не для знаряддя, а для прикрас. Навіть залізо, як тільки прийшло
до наших країв, то також спочатку вживалося для прикрас. Через те за
переходової від каменю до металю доби (т. зв.^неолітичної) довгий
час, коли вже були відомі людям і мідь, і брондза, і залізо, а разом
золото і срібло, — вживали ще кам’яного знаряддя, — мідяно-брондзове
та залізне знаряддя тоді виробляли на зразок кам’яного. Часто при роз-
копах похоронів того переходового часу знаходили разом з кам’яними со-
кирками і мїдяно-брондзові й залізні речі. Похоронів з такою мішаною
культурою знайдено найбільше в північно-східньому куті Галичини,
напр. на погребових полях села Чехів та сусіднього села Висоцького
(Брідського повіту). Тут 1895—1896 рр. проф. Шараневич і 1898 р.
проф. М. Грушевський розкопали кілька сот похоронів часів 1.—3. сто-
ліття нашої ери3). В тих гробах разом з кам’яним знаряддям знаходили
і брондзу і залізо. Похорони переводили тоді і через потреб у землі,
і через спалення трупів; коло трупів клали знаряддя й горнята4).

7 К. Риіазкі, ХйЧасіотозс о сі\уи гаЬуікасЬ Ьгопхомууск, гпаїегіопуск па Росіоіи
(Раті^іпік ГІ2уіо£га£ісгпу і. IX., 1889 г. №агз2.).

2) М. Грушевський, Історія України-Руси, І3. 50; М. Грушевський, Бронзові мечі

з Турецького повіту — Записки Наук. Т-ва ім. Шевченка у Львові, т. XXXIII.

3) Деякі археологи відносять культуру типу Чехи-Висоцьке до першої половини
першого тисячоліття перед Хр. див. Запизг, ХаЬуікі рггесікізіогусгпе Саіісуі музскосіпіе],
ілуому 1918, ст. 25.

4) М. Грушевський, Похоронне поле в с. Чехах. Записки Науков. Т-ва ім. Шевч.
1899 р., кн. V—VI, т. XXXI—XXXII. Бгагапіеууісг, Степіаггузка рггесікізіогусгпе му Сге-
скаск і №узоски му рому. Вгосігкіт (Тека копзегууаіогзка, II, 1900).
Таку мішану культуру називають часто в археології культурою
типу Чехи-Висоцьке. Вказують багато місцевостей Східньої Галичини, де
знайдено сліди культури Чехи-Висоцьке, а саме такі місцевості: Ясенів
Брідського пов., Божиківці Підгаєцького пов., Белзи і Переволочна
Золочівського пов., Теребовля та Лошнів Теребовельського пов., Уль-
вівка Сокальського пов., Смиківці і Борки Великі Тернопільського, Біла
й Постолівка Гусятинського повіту *)•

Але більшість цих вказівок базуються не на сумі знайдених в даній
місцевості речей, з яких можна бачити мішану культуру типу Чехи-Ви-
соцьке, а на окремих знахідках, що характеризують ту культуру, пере-
важно на підставі знайдених керамічних виробів.

У всякому разі по речах культури типу Чехи-Висоцьке помічають
звязок тої культури з одного боку з скитськими могилами, себ-то з куль-
турою сходу, і з другого боку з виробами придунайських культур
і з полудневою культурою, коли на Поділлю з’являються впливи старо-
грецької й римської культур (про це буде мова в наступи, розділі цих
„Нарисів"). Про культуру переходового енеолітичного часу на Поділлю
в межах УСРР нічого не можна сказати через відсутність тут археоло-

гічних дослідів.

§ 12.	Початкова залізна культура.

Найдавнішу залізну культуру знаходили також на Поділлю, але на
цю культуру дослідники раніш малу взагалі звертали увагу і через це
в археологічній літературі маємо мало звісток про це.

Найранішу залізну культуру добре досліджено в Західній Европі.
Там та культура в своїм розвитку мала такі стадії (за номенклатурою
західньо-европейських археологів): Гальштатську і Лятенську.

§ 13.	Гальштатська культура.

Гальштатська культура існувала в Західній Европі за 7—5 стол.
до нашої ери. Назва її виникла від Гальштатського могильника відкри-
того 1846 р. в Гальштаті у Горішній Австрії на схилі гори Зальцберга
на березі невеликого озера. Гальштатську культуру називають також
ілірійською, бо Ілірія є центр тої культури. Часом цю гальштатську
культуру називають скитською, але це через недобре дослідження речей
скитського походження, гальштатська культура найяскравіше виявляється
в глиняному посуді (глечики, корці з високими вушками й т. ин.)* 2).

На Поділлі в межах УСРР гальштатську культуру знаходили при
розкопах могил. Так С. Гамченко знаходив цю культуру в могилах при
селі Криничках коло Балти та при селі Даниловій Балці теж на Балт-

2) Гребеняк, Нові археольоґічні нахідки на території Східньої Галичини—Записки
Наук. Т-ва ім. Шевч., СХХП; }апп82, ХаЬуікі рггесПіізіогусгпе Саіісуі \¥ЯсЬосіпіеі, ілуоу/
1918 р., ст. 140.

2) Проф. В. Данилевич. Археологічна минувшина Київщини, Київ 1925, ст. 78—85.
Мал. 42. Глиняний посуд викопаний у кам’яних могилах
(насипаних) у с. Івахнівцях та с. Сирватинцях на Кам’я-
неччині Ґ/б нат. розм.).

щині, а також на Немирівському городищу. Знаходив цю культуру
і А. Спіцин при розкопах Немирівського городища 1)«

До часів гальштатської культури належить багата знахідка золотого
скарбу викопаного в Галичині коло села Михалкова над. р. Ничлавою
Борщівського повіту недалеко від Збруча.

Власне тут знайдено два скарби однакового характеру — один
1878 р.» а другий 1897 р. Вони складалися з золотих речей: з діядеми
(корони), з кількох фібул (застіжок), наручників, круглих блях (фалярів),
ґудзиків та инших окрас. Деякі речі з Михалківського скарбу, — як каже
акад. Грушевський, — ма-
ють аналогію з окрасами
гальштатського типу з зо-
лотих скарбів Угорщини.

Брондзові окраси галь-
штатського типу трапля-
ються в знахідках погре-
бу на Побожжі й Подні-
пров’ї 2).

Здається до часів галь-
штатської культури треба
віднести тип похорону в мо-
гилах обкладених камін-
ням. Такий тип похорону
знайшов на Кам’янеччині
й описав Франциск Пула-
ський (син історика Кази-
міра Пуласького). Він роз-
копав кілька таких могил

коло сусідніх сіл: Івахновець над Жванцем, Сирватинець над р. Яромір-
кою й Скіпча над тою-ж річкою.

Могили ті було обкладено кам’яними брилами круг насипу; в деяких
могилах було каміння й у середині насипу складене так, що утворювало
наче могилу засипану землею3). В деяких могилах на рівні ґрунту було
по одному кістяку; в одній було два кістяки, а в деяких могилах зовсім
не було кістяків. Деякі кістяки були прикриті кам’яними плитами. В мо-
гилах знайдено небагато брондзових і залізних речей та чимало глиня-

*) „Отчеть И. Археологической Комиссіи за 1909—1910 гг.“. СПБ 1913, ст. 176—179.

2) М. Грушевський, Історія У країни-Руси, І3, 54; В. Іапизг ор. сіі. Деякі археологи
(Деметрикевич) відносять Михалківські скарби до культури лятенської, що настала після
гальштатської. Археологическая літопись Южной Россіи, Біляшевскаго, 1900, май, ст. 75.

3) Могили зложені з каменя й засипані землею стрічаються і в инших місцевостях
Поділля, напр. на Гайсинщині, коло вузькоколейової залізниці від Гайворона до ст. Ха-
щувата (див. звідомлення І. Шиповича в „Археологической літописи Южной Россіиа,
Біляшевскаго, 1903 г., ст. 243). Такі самі могили з кам’яною кладкою трапляються і на
Волині, в північній частині кол. Новоградволинського повіту (див. статтю О. Фотинського
в „Археолог. Літописи" 1904, ст. 229—231.
ного начиння здебільшого розчавленого. Між посудом попадалися горщики
формою наче теперішні гладущики та черпаки (корці) з високими ручками
й борідками 1)- Останнє начиння подібне до посуду часів гальштатської
культури знайденого на Київщині в кол. Канівському і Черкаському
повітах 2).

З того типу могил треба
зазначити ще одну, що її
розкопали 1903 р. коло села
Білої на Кам’янеччині, за
25 клм. від Кам’янця на пів-
ніч; у тій могилі знайдено
було цікаву кам:яну плиту.
Селянин того села одержав
од тамтешнього пана дозвіл
розкопати могилу в полі та
вийняти з неї каміння, що
ним було обкладено могилу,
як це звичайно буває в тій
місцевості. Розкопуючи мо-
гилу й вибираючи з неї ка-
міння, селянин знайшов ве-

Мал. 43. Говтровий^краєвид біля с. Білої (на Кам’я-
неччині), де розкопано року 1903 кам’яну могилу
й знайдено плиту з якимись рисами.

Мал. 44. Горня знайдене
в могилі коло села Білої
С/з нат. розм.).

лику кам’яну плиту, а коли добув її з землі, то побачив, що на однім
боці плити було вибито якісь знаки чи малюнки. Він дав знати панові
(Ґлембоцькому). Розкопувати могилу припинили й дали знати до Кам’янця
М. Ґреймові, аматорові старовини. Він приїхав
до с. Білої і закінчив розкопи могили, але не-
уважно й ненауково. Після того довідався про
розкопи завідувач Кам’янецького Музею Є. Сі-
цінський, приїхав до Білої і занотував те, що
було там зроблено й знайдено.

Могила, як виявилося, була за 2 клм.
від села Білої на північний захід, коло пасма
товтрів; була обкладена по краях каменем-
вапняком, який у цій місцевості попадається;
діяметр кругу внизу — 7 метр. В могилі крім
плити із знаками знайдено (не в самій сере-
дині, а трохи на північ) три кістяки, але
в якому положенню — це не можна було вста-
новити з оповідань розкопувачів; кістяки ле-

жали у безпорядку й ніби сидячи. Але ні черепів, ні кісток не збереглося.
Речей коло кістяків не було, крім одного горщечка, що стояв далеко

х) Ггапсізгек Риіазкі, Моойу о пазуріе катіеппут роууіесіе Катіепіескіт, ^7аг-
згалуа, 1902, мал. 5, 7, 12—15.

2) Див. 'проф. Данилевич, Археологічна минувшина Київщини, Київ, 1925 р.
ст. 77 і 81, табл. IV, № 8; табл. V, № 8 і 9.
від кістяків на південний схід. Плита була ніби не над кістяками, але
трохи на захід. Горщечок знайдений у тій могилі зберегається тепер
у Кам’янецькому Істор.-Археол. музею; розміри його такі: висота — 9,3 см.,
діяметр дна — 4, найбільша опуклість внизу — 9,4, найменша звуженість
під кресами — 5,8 см.; угорі дві дірочки для шнурка; поверхня горщика
шаршава без прикрас і орнамента.

Мал. 45. Кам’яна плита викопана 1903 р. з кам’яної могили
коло с. Білої на Кам’янеччині і1/із нат. розм.).

Камінь із знаками — плита, мав форму неправильної трапеції; най-
більша довжина — 147 см., найменша довжина — 108, найбільша ширина—

Мал. 46. Черепок більшої
посудини знайдений разом
з горням у могилі коло
с. Білої.

112 см., грубість —16-20 см. На однім рівнім
боці тої плити вибиті якісь ніби малюнки
і знаки: в середині — ніби стіл з неправиль-
ного овального бляту на трьох ніжках чи пал-
ках; на столі з одного боку овалу на краю
стоїть банька з двома вушками; на другім кінці
стола знак ніби сфастики. З трьох боків овалу
якісь ніби знаки або орнамент; особливо це
помітно на краю довгого боку плити.

В могилі певне був ще другий горщик, бо
після того як розкопали могилу в землі

знайдено черепок — шматок кресів з простим утиснутим палічкою ор-

наментом.
14.	Лятенська культура.

Прямим продовженням гальштатської культури в західній Европі
була лятенська культура, що тривала від 5. ст. — перед Хр. до 2. ст.
після Хр. Назву свою вона одержала від типової знахідки на мілині
(іа іепе — мілина) Найбурзького озера в Швайцарії. Цю культуру знахо-
дили переважно в західній Европі і до недавнього часу археологи гадали,
що лятенська культура доходила тільки до середньої частини Европи,
але знахідки недавніх часів показали, що та культура мала ширше роз-
повсюдження: речі тої культури було знайдено в Привислянській країні,
на Київщині й на Поділлю. В Кам'янецькім Істор.-Арх. Музею є кілька

залізних речей лятенської

культури знайдених 1903р.
в селі Великій Тернаві,
у верхів’ї р. Тернави кол.
Ушицького пов. Речі ці
такі: двогострий меч зі-
гнутий утроє, наконечник
списа зігнутий удвоє, ум-
бон і ручка щита, дві
остроги без кільцят і но-
жик. Знахідка ця була в
Петербурзькій Археоло-
гічній комісії і визнана за
дуже рідку і несподівану.
Вона викликала розвідку

Мал. 47 Речі лятенської культури знайдені в с. Ве-
ликій Тернаві кол. Ушицького повіту.

археолога А. Спіцина про знайдені до того часу сліди лятенської куль-
тури на території Росії1).

Знаходили речі лятенської культури і в Східній Галичині. Так,
у селі Раків Кут Гусятинського пов. знайдено гріб з брондзовими та
залізними речами (обручка, наконечник спису та ин.), що вказують на
епоху 1а іепе2 3). В музею Краківської Академії зберегається брондзова
корона знайдена в селі Заліссю над Збручем (Борщівського пов.). До-
слідники відносять ту корону до лятенської культури або, як кажуть
деякі археологи, — до передримської культури (що відповідає лятенській)
і вказують, що подібні речі знаходили в Шлезьку^. Познані та Данії ').

Оце тільки й маємо відомостей та матеріялів про найстарші залізні
культури на Поділлю — гальштатську та лятенську. Ці культури взагалі
мало досліджено в археології. Багато речей тих культур археологи
давніх часів зарахували до скитської старовини. Тепер в археології йде

А. Спіцин, Памятники Латенской культурьі в Россіи — Изв’Ьстія Им. Археолог,
комиссіи, внп. 12, СПБ. 1904, ст. 76—86. „Отчет-ь" тої самої комісії за 1904 р. ст. 121—160.

2) В. Зашізг, ХаЬуікі..., ст. 141.

3) Вешеітукіе^ісг, Когопу Ьгопго^уе рггесІЬізіогусхпе гпаїегіопе па оЬзхагге гіет
На^пеі Роїзкі (Маіег. апіг.-агсЬеоІ. IV, 70—91). В. }апи5х, ХаЬуікі..., ст. 76—77.
перегляд цього питання. Може потім із розвязанням його, з розвитком
археологічних дослідів на Поділлю, буде більше матеріялу для вивчення
тих найдавніших залізних культур.

§ 15.	Монументальні пам'ятки передісторичної старовини.

Закінчуючи огляд виявлень передісторичної матеріяльної культури
на Поділлю, треба-б сказати про такі монументальні пам’ятки первісної
старовини як городища, могили, взагалі т. зв. мегалітичні будови та
кам’яні баби. Але ці монументальні пам’ятки передісторичної культури
на Поділлю мало досліджено науково, через це мало-що можна сказати
про них.

§ 16.	Городища.

Між монументальними пам’ятками давньої давнини найвидатніші
є т. зв. городища. Це — земляні насипи, що займають більші чи менші
площі обведені валами й ровами. Такі площі часом бувають невеликі, не
більші від півгектара, а часом займають кілька і навіть кільканацять
гектарів. Планом городища бувають круглі, овальні, чотирикутні, три-
кутні — і взагалі різні. Розташовані вони найчастіше на горі або на
розі, часом на схилі гори, а часом при долині. їхнє призначення вчені
вирішують різно. Деякі вважали, що це місця культу або садиби началь-
ників, але найімовірніше, що це місця оборони, фортеці, де людність
якогось плім’я чи поселення могла мати захист за валами, а може
за частоколом та парканом. Деякі городища мають виразні сліди того,
що на тих валах та ровах або коло них були будови — часом кам’яні стіни
й башти. Це власне городища-замчища. Між городищами є дуже малі
ніби могили, тільки в середині наче запалі. В археології такі городища
називають городищами-майданами. Народ називає їх „розбитими моги-
лами", „розкопаними", „запалими". Про ці городища й досі ще остаточно
не вирішила археологія, для чого було зроблено ті насипи. Це можуть
бути і оборонні або сторожові фортеці, і будівлі культу, і навіть місця
виробу салітри.

Коли насипано городища — це питання також вирішується різно.
Археологічні розкопи городищ показали, що деякі з них існували вже
за передісторичних часів, і тут знаходили кам’яне знаряддя й инші за-
бутки культури кам’яної доби (звичайно неолітичної). З тих-же дослідів
видно, що деякі городища були зайняті людьми різного часу — і за ка-
м’яної доби, і за мідяно-брондзової і пізнішої доби, навіть і за історич-
них часів, — і все для того-ж саме, щоб знайти захист і оборону за на-
сипами. Але є такі городища, про які з певністю можна сказати, що їх
утворено за історичних часів. Часом з контуру валів, з плану можна
довідатися, до якого часу належить городище. Деякі археологи, як напр.
В. Антонович, пробували на підставі зовнішніх прикмет класифікувати
городища по епохах.
Про деякі городища буде мова в різних місцях цих „Нарисів".

Тепер місцева людність оповідає про городища різні легенди, пе-
рекази. Кажуть напр., що на місці городища було колись місто, та його
зруйнували татари, турки, чи якийсь мітичний Буняк. А то оповідають,
що на городищу колись стояло місто, а потім провалилося під землю
і тепер часом у деякі свята, як прикласти вухо до землі, чути якісь
звуки, гудіння дзвонів; розказують також, що в грузі городища закопано
багато скарбів, але ті скарби не даються узяти.

На Поділлю в межах УСРР городищ дуже багато. На археологічній
мапі Поділля їх зазначено 272, але в дійсності їх більше, бо не всі го-
родища, можна гадати, зареєстровано.

Подільські городища не досліджено науково; археологи їх сливе
не розкопували.

Взагалі розкопувати городища досить важко. Щоб розкопати го-
родище й вичерпно дослідити його, потрібні великі засоби — треба багато
часу, робочих рук, коштів, а результати розкопів бувають часто мізерні,
бо трудно попасти тут на місце, де були гроби або закопані якісь скарби.
Це не те, що розкопи могили, де мало не напевне можна знайти якісь
похорони або речі, принаймні кістяки. Через це мало хто з археологів
брався розкопувати городища.

На Поділлю тільки велике городище коло м. Немирова на Б р а-
ц л а в щ и н і ще перед імперіялістичною війною почали розкопувати
археологи А. Спіцин, С. Гамченко та ин. Ті розкопи переводилися два
роки, але їх не закінчено через війну і те, що здобуто розкопами, не
досліджено, і взагалі про ті розкопи маємо мало друкованих звісток *)•

§ 17.	Могили.

Менші земляні насипи в формі конусів називаються звичайно мо-
гилами.

Могил на Поділлю є доволі, але розкопано й науково досліджено
їх мало, особливо на Поділлі в межах УСРР. Через це маємо дуже
мало відомостей про могили з похоронами кам’яної і мідяно-брондзової
доби та наступних передісторичних культур. Можна вказати напр. такі
тільки місцевості, де знайдено похорони кам’яної доби: с. с. Кузьминчик,
Завадинці на Кам’янеччині, Токарівка на Літинщині. Звичайно й по
инших місцях Поділля є старовинні могили, але до яких часів вони на-
лежать — невідомо. Це мають вирішити майбутні археологічні досліди.

Про могили на Поділлю взагалі буде мова в наступному розділі,
де говоритиметься про перебування на Поділлю різних кочових народів,
що насипали могили. Там саме буде сказано і про т. зв. кам’яні баби,
що залишилися від кочових народів.

*) Звідомлення про розкопи Немирівського городища див.: Извістія И. Археоло-
гической комиссіи, приб. кт> вьіп. 37-му, СПБ. 1910, ст. 172. Газета „Подолія" 1910 р. № 71.

Є. Сіцінський. Нариси.

5
§ 18.	Мегалітичні будівлі.

Що до т. зв. мегалітичних будівель, які археологія відносить до
неолітичної та мідяної доби, то про ті пам’ятки передісторичної старо-
вини треба сказати, що їх дуже мало на Україні. В 1884 р. на VI. архео-
логічному з’їзді в Одесі К. Мельник читала доповідь про сліди мегалітів,
що вона знайшла у двох місцевостях України: на Херсонщині коло
річки Інгульця і на Поділлю по берегах Дністра. На Подністров’ю зазна-
чено мегаліти коло села Бакоти над Дністром (кол. Ушицького повіту) та
коло сіл Лядави й Нагоряй, обидва ці села також над Дністром вище
Могилева. В цих місцевостях на згір’ях та в долинах коло Дністра
зустрічаються групи великих кам’яних плит або иншої форми кам’яних
брил, що стирчать ніби закопані у землю. Вони своєю формою й поло-
женням нагадують західньо-европейські мегаліти. На деяких кам’яних
плитах вирізано якісь значки й малюнки примітивного характеру *)•

Мал. 48. Кінцівка проф. М. Жука.
Орнаментація посуду трипільської доби
(с. Крутибороди).

:) Е. Н. Мельникь, Сл'Ьдьі мегалитических’ь сооруженій вь н'Ькоторьіхт» М'ЬСТНОСТЯХ!»
южной Россіи—Трудм VI археологическаго сьізда вь ОдессЬ 1884 і., томь І, Одесса 1886
ст. 103—134, і окр. відб.
лизхис.

ЕиіЬутіиз Зіігіпзкур

АВКІ88Е ОЕК СЕ8СНІСНТЕ РОООІЛЕИ8

І. ТЕІЬ.

1.	АЬгізз— АП^етеіпе ОЬегзісЬі кег СезсЬісЬіе Рокоііепз.

2.	АЬгізз— Рокоііепз ІІг^езсЬісЬіе.

Міі 48 АЬЬіІкип^еп ипсі еіпег ЬізіогіясЬ-агсЬаоІо^ізсЬеп Кагіе.

ЕК5ТЕК АВКІ58.

Кигг^еїаззіе аіі^е

11

• •

еіпе ЦЬегзісЬі йег ЄезсЬісЬіе РоЛоІіепа.

Рокоііепз СезсЬісЬіе ізі котріісіегі ипсі ипкіаг кезигедеп, ллгеіі кіезез
Сгепгіапк ги уегзсЬіекепеп 2екеп зісЬ ипіег кег ОЬегЬеггзсЬаЙ зеіпег
МасЬЬагзіааіеп Ьеїапк, сііе ез шііІкйгІісЬ ипіег зісЬ іеікеп; кіезе Теііе Ьаі-
іеп пиг пісЬі іттег сііезеІЬеп ЬізіогізсЬеп СезсЬіске ипсі егЬіекеп тапсЬ-
таі аиск уегзсЬіекепе Вепеппип^еп. ^іг аЬег АУегкеп іп сіег Ке^еі
ипіег сіет Матеп „Роко1іеп“ пісЬі пиг сіаз Теггкогіит сіез еЬета!і$еп
РокоІізсЬеп Соиуегпетепіз ЬІкгаіпаз, зопкегп аиск сіаз іт Озіеп Саіігіепз
1іе$епке Теггкогіит сіез зо^епаппіеп „СаІігізсЬез Рокоііепз" уегзіеЬеп.
Віез аііез кйгЙе ип^еїаЬг сіег еі^епіІісЬе ЬІтІап^ сіез еЬета1І£Єп Росіоііепз
(„Рокіїзко]! хетіі") сіез 14. —15. ЗаЬгЬипкегіз зеіп, хуєісЬєз Іоі^епке £ео-
£гарЬізсЬе Сгепгеп Ьаііе: іт ^езіеп — сіаз Ііпке ІЛег сіез ОпізІегНиззез
іп зеіпет тМегеп ЬаиГе, уоп зеіпет ИеЬепНиззе’Зігура ап^еїап^еп Ьіз
гит Ріиззе Ьасіаша, окег зо^аг посЬ Ьіз ги кет угеііегііе^епсіеп Ріиззе
Мигаїа; іт Озіеп — сіеп оЬегеп Ьаиї сіез ВоЬЙиззез ипсі сііе Ьеісіегзекі^еп
МеЬепЯйззе сІеззеІЬеп ВоЬїІиззез іп зеіпет оЬегеп ЬаиГе.

Іт 11.—12. }аЬгкипс1егі Ьеїапсі зісЬ сіаз мгезНіске Росіоііеп ипіег сіег
НеггзскаЙ сіег ^аІігізсЬ-икгаіпізсЬеп Рйгзіеп ипсі Ьіезз „Ропуг^а“ („ІЧіе-
сіег1апсІ“); сіаз бзіїіске Росіоііеп аЬег Ьік ез тії кет Ку]імгзсЬеп Сгозз-
(йгзіепіит ипсі ГііЬгІе кеп Матеп „РоЬогг]а“ („РоЬогг]а"=сІа5 ВоЬдеЬіеі).
МасЬ сіег МіНе сіез 13. ДЬіз. зіапсі сіаз ^езаттіе Росіоііеп ипіег кег Негг-
зсЬак кег Таіагеп Ьипсіегі: ДаЬге 1ап£, ипсі уоп кег Мкіе сіез 14. Зкіз. ап
мгигсіе ез кет ЬійЬаиізсЬеп Рйгзіепіит еіпуегІеіЬі. Іп кіезет (14.) }аЬгЬип-
кегі хуагеп Ьеіке Теііе Рокоііепз ипіег кет $етеіпзатеп Матеп „Рокіі1а“
(„Ріаіі- осіег Е1асЬ1апсі“) Ьекаппі, ауєісЬєг Мате, §ДеісЬ сіет їгйЬегеп „Ро-
пу22.]а“, аисЬ ^аІіхізсЬеп НегкипЙ ізі. 11т сііе Міііе сіез 15. }Ьіз. іапсіеп
гхуізсЬеп сіеп Роїеп ипсі ЬіНЬаиегп Ьіиііо-е Кгіе^е ит Росіоііеп зіаіі, ап
\уе1сЬеп аіз УегЬйпсІеіе сіег Іікгаіпег ипсі Ьіііаиег аисЬ сііе ОеиізсЬгіИег
(ргеиззізсЬе ипсі ІіуІапсІізсЬе ОгсіепзгіЙег), зомгіе аисЬ сіег Нозросіаг уоп
сіег У^аІасЬеі іеіІпаЬтеп; сііезе Кгіе^е Ьаііеп гиг Еоі^е, сіазз £апг Росіо-
Ііеп г^ізсЬеп Роїеп ипсі кіііЬаиеп ^еіеііі хуигсіе: сіаз Озіросіоііеп Ьекат
сіеп Матеп „ВгаІ2ІалузсЬізсЬупа“ ипсі ЬІіеЬ ІіІіЬаиізсЬ, сіаз ^Уезіросіоііеп
аЬег &іп£ гит Роїеп йЬег ипіег сіет Иатеп „сііе У^о]е\уосІ8сЬаЙ Росіо-
1іеп“ („Росііізке уго]Є^осі5Ілуо“)- Уоп сіег гхуеііеп НаІЇіе сіез 17. }аЬгЬип-
сіегіз ап зіапсі еіп Ьесіеиіепсіег Теіі уоп Росіоііеп ипіег сіег НеггзсЬаЙ сіег
икгаіпізсЬеп Неітапз ипсі пасЬ сіет }аЬге 1672 ^егіеі ез іп сііе СехуаІІ
сіег Тйгкеп, сіегеп НеггзсЬаїі сіазеІЬзі 27 ДаЬге 1ап£ сіаиегіе.

АУаЬгепсІ сіег ТйгкепЬеггзсЬаІі ууигсіе, аиі еіпе кигге Ваиег гугаг
(1685 —1688) іп сіег ВгаІ2Іа\узсЬі8сЬупа сіаз зо^епаппіе „8агтаіізсЬе Рйг-
зіепіит („Кпіагпузілуо 5агтаН]8ке“) ^єЬіісієі: аіз еіп уоп сіег Тйгкеі аЬЬап-
^і^ег Уазаіізіааі. Уоп 18. }аЬгЬипсіегі ап огегіеі Росіоііеп угіесіег ипіег сііе
НеггзсЬаЙ сіез уегеіпі^іеп ІіїїЬаиізсЬ-роІпізсЬеп 8іааіез, ипсі ат Епсіе сіез
18. ДаЬгЬипсІегіз (іт. }. 1793) угигсіе ез сіет гиззіззЬеп КеісЬе єіпуєгієіЬі.

Аіз пип сііе гиззізсЬе Кеуоіиііоп аизЬгасЬ, зсЬІи^ зісЬ уогегзк £е?еп
сіаз Епсіе сіез 1918. }аЬгез ипсі іт Апїап^е сіез 1919. }аЬгез, сіаз икгаі-
пізсЬе Озі^аіігіеп аиз ігеіеп 5ійскеп гиг Іікгаіпа; аиї сііезе Агі ипсі ^Уеізе
АУигсіеп сіаз СаІігізсЬе У^езіросіоііеп, зодуіе аисЬ сіаз СоиуегпетепЬ Росіо-
Ііеп, сіаз Ьеіззі—сіаз ^апге акЬізІогізсЬе Росіоііеп („Росііізка гетіа“),
Везіапскеііе сіег Уегеіпі^іеп Іікгаіпа, аЬег аиі еіпе пісЬі Іап^е Оаиег.
Уот 1920. }аЬге ап £Іп£ сіаз еЬет. Росіоііеп-Соиуегпетепі іт Іікгаі-
пісЬе КаіегериЬІік аи(, \уаЬгепсі сіаз СаІігізсЬе Росіоііеп тії сіет Озі^аіі-
гіеп гизаттеп — сіет РоїпізсЬеп Віааіе апЬеітїіеІ.

2№ЕІТЕК АВК188.

Росіоііепз ІІг^евскісЬіе.

ОЬегзісЬі сіег рЬузІ8сЬ-£ЄО£ГарЬІ8сЬеп ЕІ£епійтіісЬкеііеп Росіоііепз.
СеОІО£І8сЬе ІІГ^еЗсЬісЬіе РоСІОІІЄПЗ.

□аз Еіз сіег Оиаіегпаг (□і1иуіа1-р1ізіо2ап)-ЕросЬе еггеісЬіе ипсі Ье-
сіескіе Росіоііеп пісЬіз. Віє аііегегзіеп 8ригеп уот МепзсЬеп (Ното
заріепз) іаііеп іп сііе Маттиігек, сіепп МаттиізкпосЬеп зіпсі пеЬзі Ееи-
егзіеіп^егаіе ап гхлгеі Огіеп сіез улгезіІісЬеп Теііез сіез еЬет. Соиуегпе-
тепіз-РосіоІіеп (8іасИ 8іис1епуІ2]а ат Опізіег ипсі іт ВоНе У^гиЬІнугі
ип\у. Кат]апеіг) уог^еїипсіеп игогсіеп, ауіє аисЬ ап еіпет Огіе сіез Саіі-
гізсЬеп Росіоііепз. МеоІііЬісит-Еипсіе ууєгсієп іп Росіоііеп Ьаи1І£, аііегогіеп
ап^еігоїїеп. Оіе НбЬІепмгоЬпзШіеп сіез Н. заріепз зіаттеп уот МеоІііЬі-
сит Ьег (уог£еі. Ьеіт Оогіе ІЧіЬуп оЬегЬаІЬ сіез ЗтоігуїзсЬ Ьеі сіег 8іасіі
Зіисіепугіа аш Опізіег, Ьеіт ОогЬ Наког]апу іт Вег. Мокуіі^, и. 8. XV.).
Росіоіізске ЕипНе уоп ЗіеіпкізіетггаЬегп зіпсі гит Меоііікісит гигйскги-
(йЬгеп. Оіе Тгуріїїа-Киїіиг, Епсіе сіез Меоііік., ллгігсі іп Росіоііеп оЙ ап уєг-
зскіесіепет Огіеп, Ьезопсіегз каиїІ£ іт ^Уезіеп сіез Соиуегпетепіз РоНо-
Ііеп (Катіапеіг^еЬіеі) ипсі іт Саііх. Росіоііеп ап^еігоіїеп. Оіе зо^епаппіе
Носкег£гаЬегки1іиг, сііе зіск іп сіег ІЛкгаіпа паск сіег Тгуріїїакикиг епі-
шіскеїі, ігіН іп Росіоііеп зекг зеїіеп аиі ипсі аиззегсіет іп еіпег зоіскеп
Ве^гаЬпіззуагіапіе, сіазз тап Неп Тоіеп тії СеіЬіопріаііеп итіе^іе. ЕЬепзо
гаг зіпсі іп РоНоІіеп скетТипсІе аиз Нег КирГег-Вгопгегеіі. Оіе ОЬег^ап^з-
регіоНе уот 5їеіп хит Меіаіі (Кир(ег-Вгопге), ізі іт Саіісізскеп РоНоііеп
уог^еГипсІеп у^огНеп; сііез ізі сііе Ногіі^е зо^еп. Кикиг уот Туриз „Сеску-
\Х/у88ОІ2ке“. Оег Апїап<г Нег Еізепгек іп РоНоІіеп із! поск піскі гиг Се-
пії^е егГогзскі \уогс1еп, сіоск зіпсі кіе ипсі На зрогасіізск сііе 5ригеп уоп
Нег НаІІзіаН- ипсі Ьа іепе-геіі поііегі дуогсіеп. Аиск Ме^аІіікЬаиіеп Ііпсіеп
зіск іп РоНоІіеп уог, Ьепоіі^еп ипсі егкеізскеп аЬег еіпег ^епаиегеп Ег-
(огзскип£.
Програма і вказівки

для збирання речей старовини та відомостей про пам’ятки стародавньої
матеріальної культури.

Склав Євтим Сіцінський.

7.	Кам'яне знаряддя. Підчас оранки поля чи копання городу або випадково
трапляються на поверхні землі кремінці з слідами обробки людською рукою (відбиванням)
на вигляд ніби ножі, пилки, списи, стрілки, клинці; часом такі речі шліфовані на кінцях, де
вістря, а часом шліфовані з усіх боків, иноді попадаються камінці инших твердих порід
шліфовані з дірками ніби молотки (без держална) або сокирки. Попадаються також
круглі камінці завбільшки з яблуко (це каміння до кидання), або півкулі та плити
вирівняні з одного боку (це зернотерки). Ці найдавніші пам’ятки людської культури
треба зберегати, не псувати, і найкраще віддавати до музею з відомостями, де, коли
і як знайдено їх.

Бажано зібрати відомості про знахідки кам’яного знаряддя: в якій місцевості, на
якій глибині в землі, при яких обставинах знайдено кожну річ, а також — в кого збере-
гаються такі знахідки.

2.	Мідяно-брондзове знаряддя. Що зауважено про кам’яне знаряддя, те саме
треба сказати і про знахідки мідяно-брондзових речей первісної старовини — клинців
з дірками для насаджування держална (т. зв. цельтів), сокирок, мотик і т. ин. Такі речі,
коли вони були довго в землі, бувають вкриті зеленою патиною. Не треба обшкрябувати ту
патину, а зберегти знайдені речі так, як їх знайдено, та передавати до музею. Бажано
записувати про знахідки мідяно-брондзових речей, де, хто і як знайшов, і в кого збере-
гаються ці речі.

3.	Печери. Де, в якій місцевості є печери? Чи знаходили в печерах і коло них
кам’яне знаряддя: відбивне чи шліфоване? Чи попадаються в печерах кості людини
в намулі в печерах, або зверху? Що розказують люди про ті печери, про схованки людей
від татар, про загибель людей у тих печерах, про скарби заховані в печерах і т. ин.?

4.	Місиві стародавніх поселень (селища). Там, де були стародавні поселення,
попадаються кам’яне та мідяно-брондзове знаряддя, залізні речі, скляні шматки, металеві
речі та глиняні, найчастіше — черепки, а часом викопують цілі посудини. Треба записувати,
в якій місцевості знаходять старовинні речі, при яких обставинах попадаються знахідки
та які саме, про черепки записати: які черепки, якого кольору, з якої глини — чи добре
вимішеної, як зроблені: чи на ганчарськім кружалі, чи без кружала, чи добре випалені, чи
мають ці черепки які прикраси, розмалювання, орнамент; чи орнамент зроблено опукло,
чи витиснуто (заглиблено), який саме, і т. ин. Треба збирати на селищах знахідки, навіть
черепки, коли вони мають якісь прикраси, або якусь цікаву форму. Коли в землі знай-
дено купу черепків, то попробувати, чи не можна з тих черепків зложити посудини, і як
виходить щось, то зберегти всі шматки черепків. Треба збирати відомості, в кого в які
знахідки. Дуже бажано, щоб усі знахідки та записи про них передавалися до музею.

5.	Земляні пам'ятки старовини.

а)	Городища (місцевості обведені земляними валами та ровами). Де саме
в городище, якої форми і розміру, який план валів та ровів? Як називається городище?
Чи робив хто розкоп на городищу, що знайдено там і в кого і де зберегаються знайдені
речі? Чим зайнята тепер площа городища; чи орють чи копають на городищу? Що розка-
зують люди про ту місцевість?

6)	Могили. Чи є де могили, в якій місцевості і скільки їх, якого вигляду (напр.
обкладені внизу камінням, чи без каміння—тільки земляні), якого розміру кожна могила
(висота й ширина внизу)? Як називають могили? Чи розкопував хто могили, що знайдено
в них і де зберегаються знахідки? Чи розорюють ті могили?

Чи є великі могили з запалою серединою (т. зв. в археології городища-майдани,
або могили-майдани)? Чи хто й коли розкопував ту велику могилу, що знайдено і чи
зберегається викопане? Чи розорюється та могила? Чи велика могила стоїть одна, чи
коло неї є ще инші менші могили? Як називається велика могила, що .розказують про ту
велику могилу й про инші?

в)	Вали. Чи є де земляні вали, що тягнуться далеко (часом кілька кілом.), де
саме проходить вал, якої довжини й висоти він? Які речі старовини або монети знахо-
дили на валу або коло нього? Чи розорюють або розкопують вал? Що розказують
про ті вали?

б.	Муровані будівлі.

а)	Замки, замчища. Чи є де замки (оборонні будівлі, укріплення), або руїни
їх—мури, башти, стіни й т. ин.? Якої форми, з чого побудовані (камінь, цегла)? Як це-
гляні, то якої форми й розміру цеглини? Як ставився мур: чи з каменю тільки, чи з доміш-
кою цегли, і таке ин.? Який план побудовань та їх околиць? Чи є коло колишніх будівель
вали й рови? Що тепер там? Як називається та місцевість і руїни? Чи є такі місцевості,
що про них розказують, що там були замки чи кріпості (замчища), але на поверхні
землі нема ніяких будівель старовинних або руїн? Що тепер на площі того замчища?
Що розказуюто про ті кол. замки, про руїни їх та місця, де були замки? Які речі зна-
ходили на замчищах і де зберегають знахідки?

б)	Старовинні будинки. Які і де старовинні будинки культового призна-
чення, муровані та дерев’яні: церкви, костьоли, дзвіниці, синагоги? Якого вигляду, який
план їхній? Чи є там підвали (льохи), і що там є або що розказують про ті льохи? Чи
є старовинне розмалювання стін у середині будинку? Чи є які архітектурні та скуль-
птурні прикраси будинків? Чи є які художні образи та художня різьба дерев’яна? Чи є на-
писи на будинках про час будування та инші написи? Які особливості будинку? Ба-
жано мати фотографії того всього.

Чи є старовинні панські будинки в селах, або міські будинки—громадські та при-
ватні? Які тепер ті будинки? Який їхній вигляд, який план будувань? Бажано мати
фотографії будинків. Чи є старовинні хати або инші господарські будинки? З чого й як
побудовані вони (в зруб чи як)? Яке розміщення в них кімнат? Чи нема написів на
будинках про час будування їх? Чи нема в хатах сволоків із різьбою і з написом і яким
саме? Чи нема дверей або віконниць з різьбою та малюнками? Бажано мати фотографії
того всього.

в)	Підземні ходи. Чи є де підземні ходи? Хто їх досліджував і які наслідки
досліджень? Що оповідають про ці ходи?

7.	Кам'яні баби. Чи є де „кам’яні баби* (примітивні статуї, що ставилися на мо-
гилах). Як є, то якого вигляду й розміру? Як нема тепер, то може розказують, що були
такі „баби“, де були і де вони поділися?

Чи є якісь камені при дорогах, на полях та лісах з написами або з якимись зна-
ками? Чи є де які камені на межах полів та в инших місцях, що про ті камені розказують?

8.	Кладовища, гробовища. Чи є старі кладовища (христіянські, єврейські та ин.)?
Чи є там старовинні надгробки кам’яні та дерев’яні, особливі своєю формою? Чи є там
які написи чи везерунки? Бажано мати малюнки тих надгробків. Де є надгробки при
дорогах, полях, лісах? Які написи на них? Бажано списати точно ті написи й мати опи-
сання надгробка.

Чи не знаходили підчас оранки чи копання землі слідів кладовища без ніяких
знаків на поверхні землі? Що там знаходили? Чи не знаходили де окремо гробів або
кістяків людини; де саме й що саме знайдено? Чи не знаходили гробів обкладених
72

Програма і вказівки

кам’яними плитами, так ніби скрині? Що в тих кам’яних скринях знайдено і де збе-
регаються знахідки з тих гробів?

9.	Скарби речові та монетні. Часом знаходять в землі скарби, себ-то колись зако-
пані різні речі золоті, срібні, брондзові (зброю, посуд, монети та инш.). Бажано зібрати
відомості: хто, коли й де знаходив і що саме; чи не збереглося щось із тих знахідок
у кого, куди знахідки передано? Якщо знайдено монетний скарб, то чи не відомо, з яких
монет складався той скарб, чи не збереглося в кого хоч кілька монет і які саме ті мо-
нети? Чи не знаходили де поодиноких монет римських, грецьких, візантійських та инших
старовинних, у кого вони зберегаються?

10.	Побутові старовинні речі. Чи є в кого старовинні речі побутові, особливо
дерев’яні з різьбою: мисники, коромисла, маґільниці, ярма, сані й т. ин.; також—старо-
винні скрині з різьбою, з цікавою оковкою чи розмалюванням? Чи є в кого старовинні
ткацькі варстати, прядки, сновалки з різьбою, терлиці, стельмаське, столярське, бондарське
та инше приладдя? Старовинне рибальське та мисливське приладдя? Як в, то описати та
нарисувати ті речі.

Чи є в кого олов’яні (цинові) речі та посуд: миски, полумиски, ліхтарі й т. ин.?

Чи є в кого старовинне т. зв. гутне скло: шклянки, пляшки, фігурки баранців,
ведмедиків та ин.? Де були гути (кустарне виробництво скла); що розказують про такі
гути?

Взагалі бажано, щоб зібрані речі та відомості про пам’ятки старовини передавалися
до місцевих музеїв, де ті речі та відомості будуть мати наукове значіння та будуть при-
ступні для всіх.

Увага. Найбільшими ворогами науки в різні аматори старовини, що на власну

руку переводять розкопи, бо справа ця вимагає великих знаннів і переводити розкопи

можуть лиш вчені археологи. Великі шкоди науці роблять також різні шукачі
скарбів, що нищать археологічні пам’ятки.

На підставі чинних законів (Постанова ВУЦВК’у та РНК УСРР з 16/УІ—1926 р.
„Про охорону пам’яток культури й природи" — „Вісти" з 2/УІІ —1926 р.) усю адміні-

страційну працю над охороною пам’яток культури Поділля покладено на К р а є в у

Інспектуру в Київ і, а в поміч їй утворюються окружні та місцеві Комісії охорони

пам’яток культури.

Докладніше: „Охорона

пам’яток культури на Україні", Збір-

ник 1., вид. Українського Комітету Охорони Пам’яток Культури при Укрнауці. Харків,
1927. Ціна 2 крб. 25 кон.

Зміст: В. Дубровський — Охорона пам’яток культури в УСРР.

Пр

. О. Федоровський — Інструкції та програми для розвідок

реєстрації



пам’яток археологічних (Загальні уваги. Категорії пам’яток. Програми для реєстрації та

опису пам’яток. Інструкції для збирання культурних решток з поверхні. Технічні
вказівки. Література з практики й техніки археологічного дослідження). Законодавчі

матеріяли.

Збірник зредагувала авторитетна Комісія: проф. О. Федоровський, проф. С. Тара-
нушенко та В. Дубровський; є він дійсно цінним внеском до нашої небагатої досі літе-
ратури в справі охорони та наукового вивчення українських пам’яток культури і Кабінет
виучування Поділля щиро рекомендує його кожному краєзнавцеві, що хотів-би себе на-
лежно підготовити в цій галузі х).

9 Збірник вийшов у світ, коли цю частину „Нарисів з іст. Под." закінчувано вже
друкувати й шан. автор не міг його використати. (Прим, р е д.).
ДЕ ЩО Є:

НАРИС І.	стоі>.

Загальний огляд історії Поділля . . . . . . . 5—21

НАРИС II.
Передісторія Поділля  .........................22—66

§	1.	Прадавня геологічна історія Поділля................................ 22

§	2.	Фізично-географічні особливості Поділля ............................23

§	3.	Кам’яна доба культури ............................................  28

§	4.	Палеоліт........................................................... ЗО

§	5.	Неоліт............................................................  35

§	6.	Печери, яко притулки первісної людини.............................. 37

§	7.	Кисти або скриньові кам’яні гроби ..................................42

§	8.	Трипільська культура ...........................................    47

§ 9.	Культура скорчених ....................................................55

§ 10.	Мідяно-брондзова культура........................ ...................  56

§ 11.	Мішана культура типу Чехи-Висоцьке ................................    58

§ 12.	Початкова залізна культура ............................................59

§ 13.	Гальштатська культура .................................................59

§ 14.	Лятенська культура................................................... • 63

§15.	Монументальні пам’ятки передісторичної старовини.......................64

§ 16.	Городища ............................................................  64

§ 17.	Могили.....................................  •.......................  65

§ 18.	Мегалітичні будівлі................................   •	.............. 66

А П 8 211С.

АЬгіззе сіег СезсЬісЬіе Росіоііепз..................... 67—€9

Програма і вказівки  .....................70—72

Друкарські помилки: Стор. 20.2 знизу — замість „Н. Яворскій* треба „Н. Яво-
ровскій*. Стор. 21.17 зверху — зам. „зегуа VI* треба „зегуа IVй. Стор. 21? знизу — зам.
„Риіазкі* треба „Рійазкі*1. У тому самому рядку середник має бути не по слові
„Иги^а", а по даті „1887й. Стор. 35.12 знизу — зам. дужки має бути запинка. Стор. 37.'
знизу — зам. „Роіопіае Ресіапепзі* треба „Роїопіае Сесіапепзі*. Стор. 45.14 знизу — зам.
„ЕЕ5* треба „ЕЕ5*. Стор. 53.17 знизу—зам. „Лапівці* треба „Ланівці*. Стор. 57/
знизу — зам. „Шутівці* треба „Шустівці*. Стор. 58.24 зверху — зам. „неолітичної* треба
„енеолітичної*. Стор. 63.10 знизу — зам. дужки має бути запинка. Стор. 69? зверху — зам.
„Іипсіе* треба „Гипсіе*.
ВІД ҐРІНІЧА .

3.0

Сх, довж.

29

26

28

27

49

48

49

4»

ЖйШНйЬ <1р&п№с^>р#4'ь'

26

29

Чер*оч І  ' Ір?- '»< НІЙ!


ВИДАННЯ

ІСТОРИЧНО-ФІЛОЛОГІЧНОГО ВІДДІЛУ
УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ НАУК

У К И ї В І.

І.	Записки Історично-Філологічного Відділу:

кн. І (1919)—! крб. 50 к.; кн. II-III (1920-1922)— 2 крб.; кн. IV (1923) — 2 крб.,
кн. V (1924—1925)—2 крб. 50; кн. VI (1925)-2 крб.; кн. VII—VIII (1926)—7 крб.;
кн. IX (1926)—4 крб.; кн. X (друк.); кн. XI (друк.); кн. XII (друк.).

II.	«Україна! (1924) кн. 1-4 — 5 крб.; (1925) кн. 1-6 — 6 крб.; (1926) кн. 1-4 по
1 крб. 25 коп. (продається тільки в Держвидаві).

№

№

№

ПІ. Збірник Історично-Філологічного Відділу:

— акад. Дм. Багалій, Нарис української історіографії. Вип. І: джерелознав-
ство (1923) — 1 крб.; вип. II: козацькі літописи (1925)—1 крб.

— проф. Теокт. Су
І (1921)—! крб.

нк

цький, Західньо-руські літописи, як пам’ятки літератури

2а—проф. 9. П. Сушицкій, Западно-русскія літописи, какь памятники литера-
турьі, І (1921)—1 крб.

№ 3 — акад. Аг. Кримський, Історія Персії та її письменства. І. Як Персія,
звойована арабами, відродилася політично (1923) — 1 крб.

№ 4 — Давній Київ: а) Хв. Ернст, Контракти й контрактовий будинок у Київі
(1924), 2-ге вид.—50 коп.; б) Збірка—Київ та його околиця (1926)—6 крб. 25 коп.

№ 5 — В. Науменко, Нові матеріали для історії початків української літератури
XIX в., І-ІП (1924) —50 коп.

№ 6 — акад. Аг. Кримський, Перський театр, звідки він узявсь та як розвивавсь
з 5 малюнками (1925) — 1 крб.

№ 7 — проф. Вол. Рєзанов, Драма українська. Т. І. Старовинний театр український.
Розвідка і тексти. Вип. 1. Сценічні вистави в Галичині (1926)—2 крб. 75 коп.
Вип. 2. Як устатковувано сцену (з мал.) (друк.). Вип. 3. Шкільні дійства ве-
ликоднього циклу (1926)—4 крб. Вип. 4. Шкільні дійства різдвяного циклу
(друкується).

[№ 8] — Ол. Курило, Уваги до сучасної української літературної мови, 1923 і 1925
(продається тільки в Книгоспілці).

№ 9 — акад. Аг. Кримський, Хафиз та його пісні, в його рідній Персії XIV в.
та в Европі. (1924)—1 крб. 25 коп.

№10 — акад. Аг. Кримський, Історія Туреччини (1924) — 1 крб. 50 коп.; Вступ
(1926)—75 коп.

№11 — їв. Каманін та Ол. Вітвіцька, Водяні знаки українських паперів до 1650 р.
(1923) — 2 крб. 50 коп.

№12 — акад. О. Шахматов та акад. Аг. Кримський, Нариси з історії української
мови та хрестоматія старописьменської українщини (1924) — 1 крб.

№13 — Програми для збирання етнографічних матеріялів: І. Ол. Курило, Початки
мови (1923) — 25 коп. II. Клем. Квітка, Професіональні народні співці та музи-
канти (1924) — 60 коп. III. проф. Є. Тимченко, Діялектологічні вказівки (1925) —
15 коп. IV. Програми до збирання пісенного матеріялу (1925)—5 к. Див. №29.

№ 14 — В. Ганцов, Діялектологічна класифікація українських говорів (з картою)
(1923, відб. з ІУ-ой книги „Записок") — (випродано).

№15 — Найголовніші правила українського правопису (1926, 150-та тисяча)—10 к.

№16 — акад. П. Тутківський, Матеріяли для бібліографії українського мапо-
знавства (1924) — 50 коп.

№17 — проф. Хв. Тітов, Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні (із 221
знімком) (1924) — ц. 10 крб.

№18 — проф. Є. Тимченко, Локатив в українській мові (1925)—60 коп.

№19 — акад. А. Кримський та М. Левченко, Знадоби для життєпису Ст. Рудан-
ського (з 4-ма малюнками та вступною промовою акад. С. Єфремова)—1926—
З крб. 25 коп.
з	і

№20 — проф. Хв. Тітов, Стара вища освіта в київській У кра|цї,кінцяк-Х VI—поч.
XIX в. (із 180 малюнками) (192-1).

№ 21 — О. Курило, Фонетичні та деякі морфологічні особливості говірки села
Хоробричів (1924) — 60 коп.

№22 — проф. М. Марковський, Як утворивсь роман «Хіба ревуть воли, як ясла
повві?> (1925) — 1 крб. 25 к.

№ 23 — Л. Шульгина. Пасічництво. Праці Кабінету Антропології та Етнології ім.
Хв. Вовка. Вип. 1. (1925) •— 40 к.

[№ 24]—Рос.-Україн. Словник. Т. 1-й, під головним редагуванням акад. А. Кримського
(1924) — 2 крб. 50 к.

[№25]—ак. Д. Багалій. Український мандрований філософ Г. Сковорода (1926)—'4 крб.
[№ 26]—Науковий збірник Істор. Секції за р. 1924—3 крб. 40 к.; за р. 1925—3 крб. 50 к.
[№27]—а) К. Гру шевська. З примітивної культури (1924)—2 крб. 50 к.; — б) Пер-
вісне громадянство та його пережитки на Вкраїні (1926).

[№ 28]— Шевченко та його доба. 1-й Збірник Комісії для видавання пам’яток нов.
письмен. (1925) — 1 крб. 75 к.

№ 29—Див. № 13.1, Програми до збирання оповідань, казок, переказів і пісень (1925)—
5 коп.

№ ЗО — акад. С. Єфремов. Поет і плантатор (1925) — 20 к.

№ 31 — проф. В. Данилевич. Археологічна минувшина Київщини (з 5 таблицями
малюнків та 9 мапами). 1925—1 крб. 25 коп.

№32 — проф. Є. Тимченко. Номінатив і датив в українській мові (1925) — 75 к.

№33 — акад. В. Перетц. Слово о Полку Ігоревім (1926) — 4 крб. 25 коп.

№34 — Етнографічний Вісник, кн. 1 (1925)—90 коп.; кн. 2 (1926); кн. З (1926) (друк.).

№ 35 — Коротке звідомлення за археологічні досліди 1925 р., з малюнками здобу-
тих речей (трипільської культури) (1926) — 2 крб. 25 коп.

[№ 36]—акад. М. Грушевський. Історія української літератури, т. IV (1926)—6 крб.

№37 — Декабристи на Україні, Збірник Комісії для дослідів громадських течій
на Україні за ред. акад. С. Єфремова та В. Міяковського (1926)—3 крб.

№ 38 — Проф. В. Кордт. Чужоземні подорожні по Східній Европі до 1700 р.
(1926) — 2 карб. 25 коп.

№39 — Вад. Модзалевський, Гути на Вкраїні (1926) — 2 крб. 25 коп.

№40 — Збірник: Трипільська культура (друк.)

№41 — Рос.-україн. словник правничої мови, під головним редагуванням акад.
А. Кримського (1926) — 4 крб.

№42 — Літопис Величка, т. І (1926) — 3 крб. 25 к.

№ 43 — Збірник Археографічної Комісії (1926) — 3 крб. 75 к.

№44 — М. Марковський. Евеїда (друкується).

№45 — Проф. Є. Тимченко. Вокатив і інструменталь в українській мові (друк.).

№ 46 — Історично-Географічний Збірник (друк.).

№ 47 — Юбілейний Збірник на пошану В. І. Щербини (друк.).

Державні установи та товариства, котрі вдаються безпосередньо до Ака-
демії Наук (Київ, вул. Короленка [кол. Володимирська] 54, тел. 14-26), мають
на академічних виданнях 35% знижки. Инший склад видань — «Книгоспілка»,
Київ, вул. Короленка № 46. (Видання під №№ 8, 24—28, 36 набувати можна тільки
в книгарнях Д. В. У. та Книгоспілки).

Ціна 3 крб. 25 коп

Ргіх 3 гоиЬ. 25 кор