•
К*
и^
маг%шмйіа
,
:
•
Г,"Д ппшимм—
«я
Ціиа 10 коп.
*/
20 еі^ня
щ УКРАІМОЬКИИ шижнееык-
I САГМРиЧЙО-ГУГЮРииЛИЧІ-ШСі
ISO^e
S »1806
г-
БОГ Пее н-
л
^р***

ШЕРШЕНЬ.
(.Щ;Коли б!...
Коли б буе я сокіл вільний,
Яб летів на зустріч сощю
I кричав би по під небо5ЩЩ*Ш
Всім жгівим..Щ:мерцямз>' про- фго!
Коли б буе я дубом гігщним,
Простягае би я галузз'е
До проміння золотого
I тягнувся б вюру, егору...
Коли б буе я еітром буйнгім
Яб розгоние тільки хмари
Щоб ід хмар не слались mini,
Що б сміялось заеше с нце.
Коли б буе я Богом дужимъ,
Я б приніс <на землю сонце,
Що б земля не знала ночі,
Стужи, осені, морозіе...
Та... на жаль свій я людина...
I повинен я мовчати,
Не нагадувать про сонце
I епипять свій льот до його.
Бо... від сонця пгркнуть хм,ари,
Тане сніг, болота сохнуть,
Квіти... квітнуть,~'сківи льються
Про свободу, радісмь, щастье...
0. Олесь
Памяті проф. М. Стороженка.
13 січня упокоівся в Москві наш земляк,
профессор М. Стороженко, відомий як осно­
ватель катедри історіі вееевітньоі літератури
в московському універсітеті і як знавець
Шекспіра. Щирий украіньскій патріот, він,
між інчим багато поклав праці на те, щоб
здобути в державнім архиві і довести до
ладу матеріали для біографіі Т. Г . ІПевчен-
ка. На основі сих матеріалів Стороженко
видрукував в Киівскій Старині статтю про
ІПевченка під назвою „Геніальний неборака".
Покійний давав чималу запомогу моло­
дим землякам, вказуючи там із них, які вчи-
лися під иого проводом, потрібні джерела
для наукових правд.; допомогаючи ім матері*-
яльно і духовно. Доля покійного була та ж,
що і доля багатьох із його земляків, віді-
рваних силою обставин від рідного краю.
Але чужі люде, инші звичаі' не витерли з
його серпя того патріотизму, яким до смерти
була переповнена душа небіжчика. Земля
йому пером!
Зліталися орли.
Сонет.
Злгталися орли прудкг на скелю
I пісню там співали вільну, щиру,
Повсюди чуть гг було по миру,—
Вривавсь той спів у кожную оселю.
/ выкликав рабів іти з собою
За правду, честь, братерство та за волю,
I сміливо котився спів по полю,
I вабгів дуиіі, змучепі журьбою.
I хто вчував ту пісню голосну ю,
Іой проклинав недолю навгсную,
I миттю рвав своі тяжкі кайдани.
I дух слабіш здтмаючы тенями,
Летів на герць запеклий з ворогамм,
Забувмц біль і сергщ гострі .рани р^.
Олекса Коваленко.
ро украшсысу печать.
В Киіві почала вих дити щоденна газета
„Громадська думка".
. Спершу мало бути
„Громадсъке Слово", але позаяк в законі
про волю друку не висловлено точно, чи сво­
бода слова відноситься також і до вільного
слова, то до вияенення сього пункту „Гро­
мадсъке Слово" заборонили, а натомісць.
дозволили „Громадську думка". Думка, зви-
чайно, далеко безпечніша, бо чи багато знай-
деться таких мудреців, що вміли-б щось про-
читати не в людському слові, а лише в думці?
Правда, ми маемо ціле ві^Щйгво, спеціальність
якого власне й е читатіз|й^жих, а особливо
вільних, думок, ал#^йМ) тими думками не
заражаеться. BoHO-o^fjo, даймо, і заразилося,-
бо такі винятки бували, — але-ж сьому відом-
ству наказано ніякоі думки не мати і через те у
кожного з його представників комора для
думок завжди сповнена одним золотом.
Одже ми маемо „Громадську думку". Ви-
ходить вона, як се не дивно, в 20-му віці.
Видае іі один із синів Адама та @ви і через
те редакція, як се видно з першого числа,
трошки прихильн-а до старого, чи, як-то ка­
жу ть, ветхого завіту. Злочинство Каіна зро-
било на одного з Гі співробітників страгаенне
вражіння. Він уважае, що Каін істнуе й доси,
та лише ховаеться серед „реакціонерів, ре-
волюціонерів, міністрів" і навіть селян! Че­
рез те всі сучасні лиха сей автор вигоюе
просто: треба тільки ирогнати од всіх пе-
релічених верстов Каша і на землі запануе
рай! Міра дуже орігінальна, але на жаль...
ветхозавітна! А люде тепер-ох, які раці-
оналісти!
Стоючи на грунті „ветхого завіта" та дер-
жучись за Каіна, сей автор малюеч нам дуже
цікаво подіі' Західньоі ^вропи. Кров льеться
лише у нас, а там чисто райське проживания.
Що громадяне захотять, те і"м, хоч і не
зараз, а дають,—і все проходить так мирно
та благородно. Воно и,- справді, чому б таки
й коітись колотнечі, коли Каш жешкае не
у них, а у нас? А що там, часами, по бра-
терському, постріляються та порубаються на
вулицях війська та страйкарі робочі, то
хіба-ж се грище ліерешкоджае мирному ходу
державноі работи? А ні трохи! Буржуазний
лад як був, так ізістаеться! Так думае людина
з „Громадськоі думки"—але ми, шершні, зовсім
иншоі, особистоі думки; про-те, хіба люде
виНні? вони не бували там, де літаемо ми і
не бачили, очевидячки, того, що бачили ми.
Через те й помиляються! Правда, брак
власного досьвіду може замінитись знаниям
всесвітньоі історіі",—але тут-то йзакарлючка:
бо Адам зовсім не знав ніякоі історіі', крім
райськоі' а його сини занадто вже гарно
:
,.*'§.• ' \.Щ СОН. У
/.•;,";
В пгвнічній столицг, в роскішнгй свігплицг,
На ліоюку лежишь бюрократ,
Хропе як убитий, увесь оповитий
У шовк з голови аэю до п'ят.
I раитом схопився: сот дивций приснився
Йому, що в світлицг без грат,
Як вгн, оповитий і досі не битий,
Спокійно заснув демократ.
В. С—ий.
->^зе>-< -
Про овес та свободу.
(Кінець).,
О дванадцятій годині курер доложив, що
його превосходительство .приіхав.
Начальник заметушився і побіг до кабі-
нету генерала. Але біля кабінету управителя
стояли вже три других начальника виділів.
—
От свиня—Іван! він мені сказав найпі-
зніще! Панове, — обернувся він до коллег,—
поступіться з своім докладом, у мене най-
пильніща справа, про півтори тисячі за
овес, знаете!?
•— Так? Чуете! прошепотів один з коллег,—
і всі вони, крім-Матвія Павловича, зникли.
Той увійшов до генерала. Генерал стояв
перед свічадом і пильно розчісував на голові
парік темно-чорного коліру.
—
А.. Матвію Павловичу
здрастуйте....
Зараз кінчу, почекайте! Причесавшись, упра­
витель подав йому два пальці.
—-
Що скажете?
—
Та от справа звівсом.. ордер готовий..
—
А, прекрасно., бо мене давно вже питали.
—
Тильки ще документів од Стаховича нема.
—
А на-що нам документа?. Представимо
потім; що в вас щё?
—
Та більше нічого, Ваше пр-ство! укло-
нився Матвій Павло^щі хтів уже виходити.
Але генерал йо^р<т^^в.
—
Ну, а маніфщ^^&Іпи? спитав він строго.
Як-же... м|р®Ш> велика. \
—г А як чиновники? Не бунтують?
—
Hi, вони в нас смирні!... але видко, з
усього, що і'м дуже подобаеться' свобода.,
один столоначальник говорив, що перами
сьогодні скриплять якось занадто гучно..
—- . БестіІ,. Свободи захотіли..! Я ім покажу
свободи!
А ви... не ліберал часом? знов строго
запитав управитель
—
Боже борони..! Я зроду переконаний
консерватор!
ІЩ
—
Прекрасно... я інакше про вас і не думав..
Так ниньки я мушу сказати вам от що: мані-
фест про свободу е, звісно, велика милость,—
але сам по собі він ще неясний. Він потрібуе
пояснения.. Треба вказати, кому воля і яка
воля! Я думаю, що, волю дасться тільки чи­
нам не низче 5-го классу і то з дозволу
вищого правительства.. Як і доси! Розуміете?
—
Так точно.
—
Роз'ясніть се своім служащим.. I що-б
в моему закладі не виявлено було ніякого
вільнодумства... бо інакше я ім покажу сво-

фЩ ЩУ
ШЕРШЕНЬ,
знають історію ветхого завіту. Страшенно
жалко, що в редакціі „Громадськоі думки"
нема ні одного богослова: він-би розтлумачив,
що після. ветхого завіту був уже новий і що,
як хто з співробітників схоче балакати про
сучасні справи, то хай, принаймні, обмір-
ковуе і"х з погляду нового завіту, се-б то
християнського! А позаяк тепер всі люде
балакають про якийсь содіализм, то чому-б
не стати прямо'на точку християнського....
соціялизму?
Чміль.
j| Внутрішний огляд
Проект античервоноі реформи.
В кругах щирих патріотів гаряче обго-
ворюеться тепер новий проект. Пункти його
стілізовано так:
3 огляду на те, що червона барва дратуе
нерви навіть бикам і псуе кров навіть инди-
кам, вона мусить бути скасована і виведена
з ужитку людського. До сього треба дібрати
ось яких способов:.
1) Скасувати схід і захід сонця, здавна
вславлені в поезіі, яко з'явища „кріваві".
2) Заборонити сіяти червоний мак та инші
червоні квітки, а для розбірання сумішок
насіння торішнього збору організувати окремі
комісіі експертів.
3) Заборонити не тільки чоловікам, але
й жінкам червоніти.
4) Рекомендовати людям мати в жилах
кров блідорожеву,—сього можна осягти впри-
скуванням гарячого сала поза шкуру. У
кого ж кров безнадійно червона, з того ц
виточити.
5) Зігнати з світа такі ненормальні по-
твори, як червоні півні, замість того засну-
вати товариства. охорони мокрих курей.
6) Вивести з літератури такі вирази, як
„проходить червоною ниткою (ідея)"іт. п.
7) Скасувати червінці і випустити папі-
рові гроші.
По здійсненню всіх цих пунктів можна
буде скасувати червоний атрамент навіть у
цензурі. Але сей пункт ще не на часі.
Чутка йде, що проект буде затвержений
оез змш.
Кнікс Репортерський.
~<э>-«
ц Патріотові.
Вже давно тебе я знаю:
В оборону за-для краю
В хатг військо ти скликает...
Більше ж про свій шлунок дбаеш.
За свій вгк, хоч коротенький,
Тн гаман набив повненький...
Хоч усгх ти запевняет,
Що лит правду поважаеш.
Завждн дуоюе ти гвалтуеш}
ІІ^о убогий люд рятуещ...
Та робота вся лиги в тому,
Що ти мелет по-пустому.
Всгх ти в свити удягаееш
I на праг^ю посилаеш...
Сам- юе взапічку міркуеги,
Що багато й так працюеш,.
Дон Андріоні.
^
5
^
ШшШ
Баба Палажка і баба Параска.
--
А дума таки буде, кумасю?
—
Буде , буде. Невідомо тільки, коли.
—
Меш здаеться, кумасю, що з то'і думи
не буде добра.
—
А чому так?
—
Та як же,—дивіться самі: хто буде в тій
думі? Hi я не буду, ні ви не будете.
—
Так, так. На жінок, либонь, кажуть, не
распространяемся виборче право.
—
Ох, лишеньк , лишенько. I коли та
правда буде на світі? Хіба ж ми не такі
люде? Хіба ми не так працюемо, як чоло-
віки? А чому ж така неправда? -Ш
—
Та не журіться, кумасю. Ще подивимось,
що то буде за дума; кажуть, така буде, що
нема чого й тужити.
М. Чередниченко.
Бволюція баби Палажки.
Раніш баба Палажка вчила: „плюй на
лівий бік, щоб те0е не наврочено"
Тепер вона каже: „Плюймо на правий бік,
щоб нас не обморочено".
Колись баба Палажка казала, що дурна
голова не посивіе, а тепер вона додае, що и
розумноі' до сивини не доносиш.
Баба Палажка часто згадуе, як вона ко­
лись пробила пономареві голову. Але вона
тепер що разу додае: Гаразд, що тоді не було
заведено надзвичайноі* охорони, а то всім
би нам добре за це перепало.
Вишнівка.
Jf
Е, nil, вже не знайдеш таког вигингвки,
Як пив я колись-то! дгд мовив Степан:
Густа, як олгяі Бувало, як цідеш,
3 барила, булькоче: „пан-пан! пан-пан-пан"...
Тепер-же не моэюу г чарка я випить,
Хоч як ти Не с луй мене, не неволь:
Тепер та вишнівка' рідка, як водичка,
Дзюрчить, Ледве чутко „голь-голь!
голь голь-голь".
М. Кузьменко.
ДвгЩО 3 зоологи, гщ
Щ Про Котів.
Шкодливий молодий котик схотів покая-
тись. Він прийшов заплаканий до старого
кота та й каже йому: „Мені сором, що я
чуже сало ззів".
А старий кіт йому й каже: „Тобі сором,
а мені аби скором. Та вже, коли ти такий
чесний, то ти мені* тільки довідуйся де чуже
сало лежить, а я й сам його поім".
Молодий кіт послухався поради і до кінця
життя зістався чесним котиком.
боду! I генерал грізно затрусив чорним пря-
дивом паріка.
Переляканий Матвій Павлович швидко
уклонився і прожогом вилетів з кабінету.
Зоставшись один, генерал аж кулаком
стукнув по столу.
—
Се чорт зна що робиться з отим Вітте!
Просто голови крутить людям. Моі служащі,
тихі, слухьяні, води не замутять, і раптом...
перами якось особливо заскрипіли! Ох пане
Вітте, знаемо, кудити прямуеш! Тільки-ж не
доведеться"!..
Генерал встав і подзвонив. Влетів курер.
—
Подать коней! Прийому сьогодні не буде!
—
Слухаю, Ваше Пр-ство.
Беручи шапку, щоб виходити, генерал
нагледів ордер про овес.
—
I охота йому за півтори тисячікалятись!...
Як виявиться все, скандалу-ж не обереться!
Краще, одначе, хай ордер полежить.. Скажу,
щоб він сам написав про документи Стаховичу.
Генерал вийшов з кабинету, сів у калясу
і поіхав до „нього", старого свого приятеля.
Він був іх надія. Він завжди витягав 'іх з труд­
ного становища і коли вже ім малось бути
дуже прикро, одсилав куруватися на загра-
нишні води. I до нього то спішив з своіми
скаргами наш генерал.
Була перша година о-півдня. Сонце ди­
вилось з неба весело. Улиці були повні тисяч
народу; вони йшли з корогвами, співами,
радісні, піднесені.
—
Сволоч.. нігілісти! миркнув генерал і ве-
лів візнику звернути в глухий переулок.
За двадцять хвилин генерал уже вступав
у прийомну до „нього". ^М
В прийомній сиділо вже багато і штат-
ськіх і нештатських. Все своя сімейка.
—. Читали? Се-ж неможливо! накинулись вони,
побачивши ОЁСЯНОГО генерала.
—
Ах! і не Говоріть! замахав руками наш
генерал, я приіхав прямо таки роз лютований...
Невже-ж не буде написане пояснения?
—
Буде.. хіба ви не знаете, що Вітте наш?
Він тільки так., пустив ману...
—
А не мані... Ну, слава Богу.
За декілька хвилин в телефон, почулась
звістка „іду"-
I „він" незабаром приіхав.||Ввійшовши,
він ласкаво усьміхнувся до присутних і
мовив.
—
Панове, повернута назад не можливо,
але пояснения буде. Воно сьогодні-ж вийде
з дрюку в Петербурзі, а завтра повсій Россіі..
—
Вийде з дрюку? Значить, нам нема чого
боятись?
—
Вам? Hi.. А тепер вибачайте.. мені щось
нездужаеться. Прощавайте... ви -ж почекайте
хвилину! кивнув він вівсяному генералу...
—
А^ як півтори тисячі за овес?
—
Все готове з нашого боку та тільки ма-
ненька задержка,—нема документів; ви-б на­
писали хоч від себе Стаховичу, а ми б на
сій підставі і виписали гроші...
—
Ет, неприемно... але я напишу! Се-ж
одначе не самому, ви знаете... а жінці...
—
Так, знаю... аяк мій Станіслав, Ваше С-тво?
Як гроші за овес... того... Ну, та ще
про се побалакаем,—до побачення...! і він,
крекчучи, одійшов до свого кабінету.
Sv

-•
иаиваі •
ШЕРШЕНЬ.
^і
Що се ви, добродію, так узброі'лися, мов лицарь на турнір.
А се я, сусіде, на выбори маю йти.

m
Ш

If
6
ШЕРШЕНЬ.
Старого кота спитали, чому вщ, як піймае
мишу, то не зразу іі трощить, а ще дае ій
трохи побігати.
—
Ах,-видповів кіт,-тепер у такій моді* не-
доторканість особи, що нехай і бідна мища
нею потішиться.
|||
Шершень з Миргороду.
Телеграми.
Петербург.
„Партія монархистів" выяви­
ла, що „Партія правового порядку" есть огни­
ще революціонерів Коли це почули члени
„партіі правового порядку",
зразу покинули
свою партію і прилучились до монархістів.
Петербург. Появилась нова політична хво­
роба, зветься „Саардамскій тесля".
Баціли ціі
хвороби безголові і не довговічні, але повітря
дуже псують.
Константинополь. Турецький султан збі-
раеться сими днями іхати в Москву, щоб поз-
найомитись з Дубасовим, а потім закликать
його до себе.
Пенни. Bet китийські міністри білыпе не
хотять істи рису, а вимагають вівса.
Тоніо. Японці збірають гроші на памятники
трь м великим героям: Куропаткину, Стёселю
і Алексееву, які найбілыпе помогли ім в остан-
ній війні.
Лондон. По телеграфу закликають з Петер­
бурга Фролова і '3 Полтави Филонова для за-
спокоення голодних індусів.
Моснва. Дубасов видав приказ гонити всіх
записуватись на виборці в думу. Хто не
буде записуватись, той буде зараз-же висла-
ний у Архангельску губерню, а хто запишеться,
той буде під його охороною. У всіх радіснйй
настрій і записуються з охотою.
Хома Шершень.
>-$8>— —г-
Кшвська хроніка.
Ц
Голова Проценко на, перший день січня
оголосив у думі констітуцію на самих лібераль-
них підвалинах. В ній даровано стільки „воль",
як ні в одній державі, навіть у россійській. Ось
із них де які.
Воля реферувати думські справи всім газе­
там... напряму „Кіевлянина".
Овсяний генерал іхав назад до свого за­
кладу уже заспокоеним. I процессп зкорог-
вами та співами білып не дратували його
втихомиреного серця.
—\ Почекайте трохи, от вийде пояснения...
засьпіваете тоді на кутні! бубонів він про
себе і навіть уже усьміхався.
4|
На сьому власне ми и повинні закінчити
наше оповідання, але для артистично"' ціло-
сті треба де-що сказать і про менш значні
поди. „Він" своіх обдурив; ніякого „пояс­
нения" не вийшло і маніфест 17-го жовтня
всюди виконуеться.
Правда, в деяких місцях Россіі були
зроблені до нього короткі комментаріі, але
з них вийшли сущі дрібниці, через те ми
про них нічого и не говоримо, тим паче, що
незабаром вийдуть про се многотомні та ці-
каві юридичні монографй Турау і Кузмин-
ського, До них ми читачів і одсилаемо.
За Те справа з грішьми за овес була хоч
і не полагоджена, але розвязана, і прислані
Стаховичем документа видались такими ці-
Воля слова в думських засіданнях всім глас-
ним... чорносотенноі парафіі.
Воля сповідати всяку релігію... що не есть
еврейською.
Воля зборів для всякихъ справ і резолю-
'цій... в напрямі постанови 42 гласних від б-го
падолиста 1905 року.
Воля спілок... для боротьби з ворогами
констітуціі... Проценка.
Недоторканість особи сама широка... Про
се свідчить вигнаний з поліціТ і відданий під
суд околодочний Дубіллер, що знайшов самий
щирий притулок у Проценка в Управі.
Про инші не менш ліберальні пункти можна
довідатись завжди, раз в місяць, у думського
секретаря Демочані.
Думаю, що Киівські обивателі будуть та­
кою констітуціею цілком задовольнені і, напев­
но, знов посадять собі на голову —того-ж Про­
ценка ..
%:fr
*
*
*
Ревізію відчита по збудуванню мійського
театру закінчено'.
ГласнЬій Ейхельман, якому так не пота-
ланило в науці і в студентів (завжди ворогу-
ють!), знайшов відповідне своім кебетам амплуа:
лічити, скільки цвяхів' та дощок пішло на мій-
ські будови і скільки за них заплачено грошей.
В усякому разі наслідки ревізіі відчита
цікаві.
Щс%
Театр будувався під доглядом архітектора
В. Ніколаева, колишньго голови літературно-
артистичного товариства. I догляд справді, був
артйстичний.
Виявилось, що на театр занадто богато
пішло золота. На відповідь, чому Так, ревізія
одповідае: тому, що на нього зовсім не пішло
залізо, показане в відчиті.
Мійський Шершень.
3 життя політичш партій.
Двнщо про еіру шкапу.
Сірій. шкапі прочитали одну добру про-
граму і спитали Щ чи стоіть вона за чоти-
рохвостку.
Шкапа подумала трошки й сказала: „Я
хотіла б мати чотирі хвости; не особливо
добре в спасівку, коли багато мух. Але я
бажала б, щоб, як я иду селом, за кожний
мій хвіст не чеплялось по чотирі собаки".
кавими, що навіть надруковані були по всіх
газетах.
Зовсім погано кінчилась справа тільки з
Каламаренком. Другого дня, десь на вулиці,
він попробував з телеграммою в руках, ДО­
ВОДИТЕ що в нас тепер констітунія; але від
городового, який думавг що Каламаренко
говорить проти констітуціі, одержав таке
спростовання, що аж захворів і не пішов
на службу.'
:
|1|
Начальство ж, думаю чи, що він ранений -
під час Маніфестащі, увільнило його від по­
сади, та ще й додало, що історія з овсом
виникла в газетах, тільки дякуючи йому:
він не написав ордера без потрібного доку­
мента, він через те приму сив „його" напи-
сати до Стаховича,—а сей, думаючи, що
просють грошей не для жінки, а для себе,
разеердився і наробив бешкету на весь світ!
Як же держатц, таких неблагонадежних
чиновників, що думаютъ разом і про овес
і про свободу?
Полтавськин Шершень.
Один молодий коник спитав сіру шкапу:
„що тобі подобаеться білып, ніж добре
степове сіно?"
Сіра шкапа, мабуть,, дуже боялася Стахо­
вича, бо довго не знала, як висловити свою
думку. На останку вона відказала:
„МенТ подобаеться просо, але щоб зерще
його були довгі й з обох кінпів гостренькі".
Шершень з Миргороду.
Театр і музика.
Опера.
„Плач Невольників
11
Опера в 10 діях
Дурново. Вход безплатний, а вихід за гроші.
„СОЛОВЦОВ";
„Скреііт зубів
11
Драма—трагедія в 2 діях
Коковцева. Сюжет позичений з його поіздки
до Парижу за позичкою грошей. Пантоміна:
Коковцев покаже порожні руки.
„Товариство Грамотности".
„ Безталанна конститущя " жарт-гумореска
С. Вітте. Буде показана „дійсна" недото-
торканість особи і свобода зібрань... в банях.
', Зала Купецького Зібрання.
„Мракобіснуванпя", концерт „партіі кри-
вового порядку" з бож вільними танцями і
хуліганськими співами, під проводом Лю-
бинського. Хто ирийде на концерт, тому бу­
дуть вибиті зуби і підбиті очі.
Шато-де-Флер.
Оргія диких. Члени „Русскаго братства"
покажуть приклада, як кидаться на людей
з зброэю в руках. Програму заздалегідь
можна діставать у секретаря Підгоровського.
Д. Украінець.
Політичний бгляд.
Нам таки е чим попишатись перед всім
світом. Бо як же? Хіба хто в світі мае таку
чудову „роспісь державніх доходів та ви-
датків",
як у РосіТ, або такий взірцевий
стан скарбу. Се все такі цікаві і вражаючі
річі, що навіть наш Шершень не сміе про-
летіть по уз них, не побренівши. Ну, от по-
дивіться. Перед вами терези. На одній
шальці лежить величезна дуля, простісінька,
звичайна людська дуля, зкомпонована з пя-
тьох пальців, а на другій одно, теж прості-
сіньке слово: „потреби". Перва шалька—се
доходи держави. Вона піднялася високо,
геть високо, не вважаючи на надмірну ве­
личину річі, що на ній лежить. Друга шаль­
ка спустилась аж до самого долу.
I от наші державні керманичі силкуються
тепер зробити так, щоб обидві шальки ста­
ли рівно. Се можна зробити просто: наси-
пать на ту тальку, де дуля, відповідну купу
золота. Але коли ж бо його нема і взяти

ШЕРШЕНЬ.
7
I Оголошення Шершня.
Інженер Погорелко з 1 січня одчинив
рекомендаційну контору для доставки „благо-
надежних" інженерів на залізниці. Уже через
цю контору покликано на посаду інженера
Ландау.
ЩЩ
Потрібні
для кабінету Вітте редактори, які мають но
10000 карб. готових грошей, щоб було чим
одкупитись, як посадять.
Збігла
незалежність з судових урядів. Послано гонців
розшукать іі.
Бідні друкарі
з газети Піхно, яких ніде не приймають на
роботу, слізно просять якоісь роботи. Готові
в люті морози викупатись 77 раз у Дніпрі,
аби змити той бруд, якого набрались у
„Кіевлянині".
П. Глущенко.
Переписка редакціі.
Прилуки. Л. А Г (Будякові). Ви просите
висилати за ваш твір „Шершень".
Ачине
замало ви бажаете?
А. I. ЗдЛВеьому бувае міра, •fo повинна бу­
ти й эд^Ницям.
А#$М'-: Ви лякаете редакцію тим, що коли
ні один з вашихъ творів не буде надрукований,
то ви й зовсім покинете писать. Пишіть собі,
будь ласка, тільки не присилайте нам.
Д. Шімоза.
ПРОДАЕТЬСЯ У ВСІХ КНИГАРНЯХ
Украінеький Декламатор
I „РОЗВАГА" Щ
Артистичний збірник поезій, повідань в прозі,
монологів, жартів і гуморесок украінських поетів
і письменникив. Мелодекламація „Остання ніч",
муз. М . Лисенка.
Для читання й декламування на сцені, вечорни-
цях, дома, в грома.іі. драмат. курсах, і д. т.
Уложив Олекса Коваленко.
ні|е. Се всім добре відомо; скарбники ж
запевняють, що з дулі зробиться непримінно
золото, сила золота, без лисла, і воно.урів-
новажить всі потреби. Як те золото зробить­
ся з дулі, про се годі питати; все ідно, не
скажуть, але вимагають, щоб ми ім вірили,
що так воно станеться, що всі потреби,
всі нужди будуть заспокоені і то'і великоі'
дулі не буде.
Що ж? коли наказують вірити, то му-
симо вірити; звістка про заходи уряду за­
вести у нас констітуцію мусять спріяти на­
рождению в нас віри, що уряд про нас щиро
дбае.
Кажуть, що в раді міністрів ухвалено
вже написати повну і певну констітуцію,
видрукувать і оголосити іі при кінці січня.
Надіються, що після звістки про се вже не
буде німцям і французам ніякоі зачіпки,
щоб пиднести Коковцеву гарбуза.
Звістку сю переказав корреспондентові
„Matin'a" гр. Вітте. Перед ним.пан премер
що називаеться розсипався перлами і ро-
„СВОБОДА и ПРАВО"
ежедневная общественная, политическая, эко­
номическая и литературная газета
подъ редакціею
проф. И. В. ЛУЧИЦКАГО и В. П. НАУМЕНКО.
направление газеты
КОНСТИТУШОННО-ДЕМОКРАТИЧЕСКОЕ.
Спеціальные корреспонденты въ столицахъ и
главн йшихъ пунктахъ Юга Россіи, а также въ
Париж , Берлин , Лондон , В н и другихъ
европейскихъ центрахъ.
Спеціальныя телеграммы собственныхъ корреспон-
дентовъ.
Адресъ редакціи и конторы: Кіевъ, Николаевская,
ул. No 4. Пріемъ подписки въ ковтор
газеты:
Николаевская No 4.
Подписная ц на съ доставкой и пересылкой:
на годъ- 9 р., полгода—4 руб.. 50 копI три м сяца
2 руб. 25 коп., одинъ м сяцъ 75 коп.
Безъ доставки и пересылки: на годъ 7 руб., на
одинъ м сяцъ—60 коп.
Розничная продажа NoNo по 5 ноп.
Редакторы Изд. Проф. И. В . Лучицн/й, В. П . Hay мен но.
I Громадська Думка.
щоденна політична, економічна і літературна га­
зета, виходить у Киеві з 1-го січня (января)
року 1906.
ГРОМАДСЬКА ДУМКА даватиме щоденний огляд
життя політичного, громадського, економічного і
літературного на УкраУні, в Pocci'i й по чужих
землях; звістки про всякі світові подіі', цікаві
нашим людям; поезіі' та оповідання, наукові
фельетони і т. п.
В ГРОМАДСЬКІЙ ДУМЦІ досі згодились писати:
прзф. Антонович В. Балабуха С, Бондаренко 1в.,
Боржковський В., Василенко М., Верзилов А., Вин-
ниченко Вол., Волох С, Вороний М., Ганейзер Е.,
Гнатюк В., Грінченко Б., Грінченко М. (Загірня),
Григоренко Гр., проф М. Грушевський, Груше-
вський Ол., Дмитріев М., Дніпрова Чайка, Дома-
ницький В., Дорошенко В., Дорошенко Д., ефре-
мов С, Жебуньов Л., Житецький П , Квасницький
б., Квітка К., Коваленко Гр., Козловський В.,
Комаров М., Комарова Г., Конощенко А., пр.-доц.
Корчак-Чепурков-ький А., Коцюбинеъкий ^t'.j'-Ka-
шовий В, проф. Кримський А., Левіцвікий Щ,
Леонтович В., Липа Ів., Липковський С, Лисенко
М., Лісовський Ол., Лозинський М., ЛотодЪкйй
Ол., Маковей 0., Маркович Д., Матушевеький Ф ,
Мирний П., Мировець В., Науменко В., Пададка
Л., проф. nej-етц. В, Русова С„ Русов О., Самій-
ленко В. іСивенький), Славінський М., Сластьон
О., Смуток П., Степаненко В., Тимченко g-> Туган-
Барановский М., Франко Ів., Чернявський М.,
стікся чистим бджолиним
1
медом. Вихваляв
свою молоду констітуцію на всі,боки: і така
вона, і сяка; і гарна і мила, і хороша, і
принесе купу грошей. Корреспондент слухав
слухав, та й прорік: „Я вірю панові, тільки
підписом CBOi
'
M ствердіть, що ваша молода
буде такою, як ви кажете. А то може тра-
питись „крива, або коса"...
Граф бачить,
що йому нема куди | взяв та й ствердив се
на папері. А хитрому французов! тільки то­
го й треба. Забрав підпис графа у кишеню,
чемно уклонився, та и пішов геть, а граф
опамятався лишь тоді, як прийшли до нього
купці з калашниковоі' біржі. Сі стали доко-
ряти графу, на що він заходить з невірою у
патяки, нащо проводить в життя свободи,
які руйнують 'іх купецький добробит? Граф
відповів, що „свобод" не буде ніяких, не
буде і констітуціі', не буде нічого — тіль-
ки він та купці,—бо маніфест 17 жовтнямав
силу, доки істнували надзвичайні обставини,
які його викликали. Коли ж ті обставини
минули, то по його, графа^ думці навіть і
не такі маніфести втрачують свою силу.
Чикаленко Q., Шраг I, Ярошевський Б. та инші.
Ціна газети Громадська Думка на рік 4 карб., на
пів року 2 карб., на 3 місяці I карб., на 1 місяць
50 коп. з переси.ікою. За кордон нарік 9 карб.,
на пів року 4 карб. 50 коп.
Громадська Думка виходитиме що-дня, окрім по-
неділків та після свят. Передплатники Громадськоі
Думки на р. 1906 одбіратимуть усі числа, що вий-
дуть до 1 січня, нічого не допла чуючи. Адреса
редакціі' Громадсько Думки—у Киеві, Михай-
лівська у., ч. 10.
Видае і за редакцію відповідае
Володимир Леонтович.
„Ніевская Газета"
ИЛЛЮСТР II РОВ АН НЬІЯ ЕЖЕНЕДЕЛЬНЫЙ
ПРИБАВЛЕНЫ I
и „Сатирическіе листки"
(каррикатуры, шаржи, стихотворенія, разсказы на
политическія и общественныя темы).
Отд лъ СПЕЦІАИЬНЫХЪ ТЕУІЕГРАММЪ въ газет
значительно разширенъ
Спеціальныя телеграммы изъ Петербурга,
В ны, Варшавы, Одессы и бол е крупныхъ цен-
тровъ нашего края.
Провинціальный отд лъ значительно разширен-
ный. Во вс значительные ;пункты края редак-
ціей командированы спеціальные корреспонденты.
Подписная цъна на „HIEB.HYH1 ГАЗЕТУ" съ приложеніямн
съ доставкой и пересылкой:
Годъ 9 р.
11м.8р.40к"
Юм.7р.80к.
9м.7р.10к.
4м.3р.50к.
3м.2р.70к.
2м.1р.80к.
1м.1 .р.
8м.6р.40к.
7м. 5/р.70к.
6м5р.
5м.4р.30к.
Подписываться можно на вс сроки не иначе, какъ
съ I числа каждаго месяца и не дал е какъ до
конца года при чемъ годъ считается съ I января
по \ янввря сл дующаго года.j
Заграничная подписка—сверхъЗродписной ц ны
80 коп. въ м сяцъ. За перем ну адреса 40 коп.
Для гг. студентовъ ва 1 м с. 75 н.
Редакція и Главная Контора помещаются по Влади-
мірской ул. въ д. No 51. Телефоиъ ред. и контор. 1276.
На время простановки „КІЕВСКОЙ ГАЗЕТЫ" вс мъ
подписчикамъ будетъ высылаться „КІЕВСКІЙ
ВЬСТНИКЪ"..
По закордонами наш Шершень зауважив
перве: граф Голуховський (австрійський
Вітте) не хоче, щоб сербські свині йшлй на
німецькі ковбаси. Таку милость на свиней
граф поклав, щоб дозолити сербам та бол­
гарам за іх угоду між собою про скасу-
вання торговельного листа. Австрійскому
премерові прикро стало, що сусіди своім
добром та без його Ч згоди роспорядились і
він звелів зоставити сербам всіх сербських
свиней. Се по нашому вийде „підклав свиню".
Друге, зауважене Шершнем, се те, що
в ПерсГі надумали теж заводити констіту-
цію. Кажуть, що зразком мають взяти нашу.
Ів. Фед—ко.

8
ШЕРШЕНЬ.
Йочтмёйстер (в телефон). Пане пристав! Тут до нас
привезено ще „Зрітеля." Чи іх можно видати адресатам?
Пристав (поліцаеві» Кидай той пак сюди, та біжи знову назад!
і
Зразки наймодніших шпалер для окраси світлйць членів партій „Союза русскаго народа."
ff
йй
украіНСЬКИИ гумористично сатиричний тижневик з малюнк. і карикатур, на громадські і политичні теми, на взірець столич. сатир, журналів.
„Шершень" виходитиме що-п'ятнищ. Ціна з пересилкою: на рік 4 карб., на пів року 2 карб. 30 коп , на 3 міс. 1 карб. 20 к. Окреме число 10 к.
За кордон 6 карб. В „Шершні" гірацюватимуть: писыиенннки,—Афинський Т., Бабенко I., Бабенко А., БудякЮ., Вдовиченко М., Гребинюк L, Кова­
ленко Олекса, Коцюбинський М., Маковей О., Нечуй-Левіцкий Ів., Полтавка М., Півень Ол., Сивенький В., Стешенко I., Стефаник В., Тімченко g.,
Украінець Д., Федорченко Ів., Хохлич К, Чернявський М., Шершень X., і багато инших. Художники: Бурячок I., Красіцький Ф., Різниченко В.,
Сластьон О., Тіхачек В., Яковлев М. (Косин) і инчи. Передплата приймаеться: в КиТвІ -книгарня „КІевскоЙ Старины" Безаківська^ 14., і в
книгарні „Иванова И Ко," Фундуклеевська, No 2. Редактор—Вйдавець В. Лозинський. Адреса редакціі: Андреевський спуск, 15, кв. 17.
Виключне представництводпя продажу на роздріб редакція „Голос Народа", Б. Владимирська, 30. Ціна за оголошіння 3 р. за стрічку петіта,
150 р. за стовпець.
|jg$
Типо-Хромо-Литографія И. И Чонодова, Кі въ, Фундуклеевсная, 22.
Редактор—Видавець В. ЛОЗИНСЬКИЙ.
,_
-
_^>г