/
Author: Самарин Ю.Ф.
Tags: проповедь философія религія богословіе религіовѣдѣніе биографіи
Year: 1844
Text
ФОНДЫ I ОСУДАРСТВЕННОЯ БИБ-
ЛНОТЕКН СССР ІІМІ ни а. II. ЛI нннл
ЯВЛЯЮТСЯ ІПННЕПШНМ НЛЦНО*
НАЛЬНЫМ достоянием совнско
ГО НАРОДА — БЕРЕГИТЕ ИХГ
Не дслайте ннкакях пометок и не ппдчер-
хипвйге н-ксг. Не перегибайте книгу в кореш-
кс, не злгнбаПге углы лнетоп
*
Випмателыш просматривайте книгу При
долучсмлд, Сообщите о замечѵішых дсфектлх
библіотекарю немедленно.
Не выносите книги и журналы нз шпаль-
ноі--> зала в буфст, курительную комнату и
другее месга обиіего лользовання
Книги, полученные по .чеждубиблнотечно-
ыу абонементу, могут быть использованы
только о читальной зале
*
Возвращайте книга а установленные сроки.
*
В случас кінфояиконііого заболѵпанкя а
кяяртпре лйпнент обязіні сообщить пб э- >м и
Бибдпотеку.
*
Лица, линопные в алосгной порчс н чище
вня кннг» отвечают по сѵду в соотиетсгнни с
Піктлноялічіигм СНК РСФСР пт 14 сентября
1934 года <06 огветственностн за еочрвниость
кіікжііых фондов».
ЙФЙ ЙЕОРЖТЙ
и
жфЯім іоімшгіь,
КЛКХ ПРОПОП'ІІ днякп.
РАЗСУЖДЕНІЕ,
। г; । ।
Ду/ •• • • • I і г/ >
ППСЛНИПВ ИЛ ГГПШІЬ ІІДГЛСІТА ФИЛОСОФСКАГО
*>ЛЮ Д1гТКТА пкгилго атдялішл,
клидидлтомъ московскаго мшвтзітгтл
ІвІІ-
По (тредѣлміж) (Ъпѣтпл ИМПЕРАТОРСКАГО Мо-
скодошіго Ушпмрсппіеша печатать доэжгллстсд.
АлрЬлл Б-ГО ДПЛ 1844 ГОДА,
За Сел-ре?гш^л СЬшла Имн^ Маслосъ
Дѣятельность СтсФана Яворскаго и Ѳсофд-
п.і Прокппоішча была такъ многосторонне тру*
ды 11X7- такъ многочисленны и плжны , что съ
перидіи взгляда открывается возможность изу-
чать нхъ съ разныхъ точекъ зрыііл.
Догматическое ученіе того и другаго , из-
ложенное іи» пхг- ученыхъ, богослмскжжъ со-
чиненіяхъ, предегішллегъ богатый предметъ для
изслѣдованія^
Ихъ дѣятельность КАКЪ іердрхоігь, икъ
участіе пъ управленіи Церковью, тѣсно сплтан-
пос съ нашею политическою исторіею , заслу-
живаетъ отдѣльнаго разсмотрѣнія.
Н.іконепъ. съ точки лрыііл литературной,
отстранииь вопросъ о годгргкліііп п\ь сіишпе-
цін , можно обратить пгк.почнтсліінпс ппнмлпіе
ИЯ Форму , 11-1 образъ НХІОЖСИіМ , нл слогъ | нл
ліыкь. Въ .ЛмЧЪ огнишгнііь лсего плжнѣп ІІХЪ
пріпіопігдіі и торжественныя глтш,
I
2
По.тяп характеристика Стевлпп Яворскаго
и і')го<ічиі;і Прокоіюпича Трсбѵстъ всѣхъ игахъ
Трудовъ. 1*.т зпообралныс по содержанію, оіш
представили бы нѣчто ггМле. Мы іыпілн бы въ
пикъ внутреннее единство мысли т той .мысли ,
кото]юй служили и были постоліию пьрпы
СтеФ.ип. Яворскій и Ѳеофанъ Прокоповичъ. Эти
мыі.п. длятъ каждому изъ нихъ то ттшпнос,
і.пррпггпе сіпргдтырніо, которому подчиняются
и изъ котораго вытекаютъ асъ премія. Ее до-
казываютъ пнп пъ епоихъ богословскихъ тру-
дахъ, се прилагаютъ къ жіваіпі ігъ своеіі прак-
тической дѣятельности; наконецъ, опа отра-
жается ВЪ СТИЛЬ ПХЪ ЩЮПОВІІДСЙ.
Только пъ отомт. посл'ЗДпеяъ ея проявлю*
иія мы будемъ се изучать.
Отстранпяъ ;»адачу о подпой хіірактс|чі-
стнкъ, оірзишшиъ свон предметъ, мы стара-
лись обработать его въ духъ цълиі о, такъ что-
бы ірудъ іышъ могт» пойти въ полную ха]іаъ-
тер истику и съ нею согласоваться.
II так ъ, задача отой диссертаціи есть та-
раі.'п'І ігі тики Сістзпіі Яворскаго и ѲеоФяпа
3
Прокоповича у какъ проповѣдниковъ, Идеи , со-
стіівллюшіп содержаніе тіроііоігп.іей и торже-
ственныхъ слонъ, должны быть изучаемы нт-
дыыю; мы примемъ ихъ, какъ лапныя, не бу-
демъ пн повѣрять ихъ, ни обсуживать ; по по-
ста|ьасмел опредѣлить характеръ изложенія,
слогъ, языкъ, вообще тн, что сіктпп-ілстъ сущ-
ность проповѣди.
Прежде нежели мы приступимъ къ наше-
му предмету» мы должны предварптслыіо опре-
дѣлить , 'по такое проповѣдь и чего должно
отъ нея требовать.
Этоп. попроси тѣсно силіынъ съ друпгчъ,
бсьПс общимъ вопросомъ; о краснорѣчіи вообще.
Если краснорѣчіе, аъ области литературы,
( принимая эти слово въ смыслѣ совокупности
всѣхъ сдонеспыкъ произведеній), занимаетъ мѣ-
сто сФсры самы'іыттиі ♦ отъ друттит. лезаоисм-
моіі и .ындкічаіепиі.'» въ <і'бъ самой свое оправ-
даніе ; н если краснорѣчіе можетъ и должно
быть п|»ед,чіТоМЪ особенной пяукіі, то общіе
его закопы, далекіе сто ня различные |юды и
I •
4
частные закопы этихъ родовъ , должны бытъ
необходимы и лытскать изъ сущеспш самого
пршшоръчіи, Тогда ♦ изъ общаго опредѣленія
краснорѣчій, мы выведемъ опредѣленіе пршнн
вади.
Піі противномъ случаѣ, если краснорѣчіе,
само иъсе&ь пзптлгф такой самобытности іі жи-
тіи ЦТиЛЫІОСТІІ ИС ПМІИ’ТЪ, если составные эле-
менты его, органически между собою не свя-
занные’ . распадаются и отходятъ къ другимъ
Гаграмъ; то мы должны будемъ отказаться отъ
тргбоваягя вывести опредѣленіе н частные за-
копы пропопъдн изъ существа красноръчіл , и
обратиться пъ другую сторону,
15 ь обоимъ случ.ілѵъ, д.іл пасъ необходимо
рѣшитъ іі ।ні ।юсъ о красіюръчіп вообще.
До епхъппръ, многіе ученые вкодятъ красяо-
рвчтс въ область искусства и опредікгяіотіі ему
мѣсто подлѣ поазтн . какъ одному іпп. родовъ
ѣудожпетмешіыхъ произведеній въ глопь.
Это мпГініе. съ перваго взгляда , ітргдгтав-
ллгіхіл дпіюлііііо вѣроятнымъ. Между крагшь
рт.чіемъ п пиніею, повидимому, много общяго.
Г
5
Ораторъ* равно какъ іі проіишЪдникіі г За-
ігостаугтъ содержаніесвоего глоші, ім’рет 1« ч* и* гь
изъ дыісттітсльностп его окружающей; но онъ
Не ограничивается признаиісчъ огни дык тіштг по-
лости ІІЛН СЛ ШюбрВЖСІік'ЧЪ, 41 I. г-I глуі |НН<нНЕ
Онъ не покоряется ей> о<‘гр'міпо пг|ніоадагіі
се согласно съ идеею, съ законами релш іи.ыіы
мп нлп государственны чн, Б ли жп онъ и при-
знаетъ ее. то ото только потому. что самъ онъ
видитъ и другимъ открываетъ ВЪ ПГ’ІІ ІТО полное*
уже осущсстінишеесп согласіе. 1 .11 ім*. общіе
закопы, удержи на я карилеръ отвлеченности, го*
сгаывютъ жплоА піптресъ приторл^ сто інчпос
убъжденіе. Это убъждгніе онъ старается пере-
дать во вссн его силѣ другимъ. При этомъ,
разіип іе содержанія н пбралт, нзлаокоші ІіаміДЯТ-
сл мъ сю іыастн н отъ него аііпислть Всг ато
даетъ к]кіснорыіію видъ сікюодіыго тоорчеегіпк
Наконецъ, ораторъ об|кшыется не к ь одной
гпособіністн пониманіи. Мало того, если < лушатг-
лн съ нимъ согласятся; хплодное, рапнодуншое
признаніе іісгиіи.1 нсдосіаточію ; ораторъ дол-
женъ возбудить жшде сочувствіе къ обнпімъ и:н
^1) Тлкнлы рк'іп пюавп.тиныя плііегиріікік и т» п
6
чаламъ, составляющимъ содержаніе его слипа, Пс<-
ЭТпчу, інгь дѣйствуетъ Ни Всего человѣка , ЯИ
сносоГшж-гъ созерцать н чунстповать. Паѳосъ ,
художестпеный элементъ н поэтическое выра-
женіе доступны оратору. Вст.мп ѳтг.мц свойствз-
мн краснорѣчіе Иодходнтъ къ художественному
произведенію.
Но не смотря на эти сходство, дли ію-
перхткнтілго взгляда оинанчпппе, въ существен-
ныхъ свойстппѵь краспорнчіе и искусство дале-
ко расходятся.
Каждая ораторская ръчь» равно какъ и
всякое тудожсствспнгж произведеніе ♦ можетъ
быть роіздгнкевд пл дпл элемента: тса идею и
дорму» на общее и частное, Присутствія этихъ
элементовъ іігь кудожеепмшюмъ нраікшсдснііі
лп но н некмн Признано.
Въ орпторскоА у»чн ойп также нрисупзту-
ютъ- Общее являетеп въ индѣ лтплечпншііяъ
іілчіі.гь, логм гічипь, іі|>австпеііііыхъ предппг.ііііГі ,
государственныхъ п.ікононь , іі прг; плотное з:к
пнетвуетел изъ жизни , какъ готовыГі фдкгь.
ІІцпгдл это одно опрсдМелное событіе, пігагдіГ
7
картина вссіі жизіш , схпаченпал гп. и.игіжтііуіо
чниуту , иногда Лице, пъ какомъ побудь ОГИО
иігнін замвчатѵлчиос , нниіл і пикокспг. кЫ иі
группа лицъ подъ илиіитіымъ опрсдпл гніемъ.
II такъ составныя піічпдо худпжсгтвсші.но
праазведншк пъ словъ н ораторской рі.чн одни
II гаже: ПО прнсутѵпііе :»тт.хъ диухт. началъ,
пъ мхъ рікдейлыіостп , еще не составляетъ ис-
кусства.
Общее. существуетъ само но семъ, въ своей
іЛіыечшиюсгм» а». сфсвв религіи — какъ до-
гматъ і пь санірь науки —какъ мысль, іи. с і-с-
рь государства — какъ законъ.
Частный і' ікп.» которъиі «ерегѵо п .ь ді-н-
спіцтслі.іпн гп , занимаетъ свое мііето въ роду
жшшсішыхъ долейій, въ соер* слувийнмсін.
Пн въ обтекъ, ни пъ чаепимъ, шить еще
того, что еосмп.ігістъ сущишт. шжуееги», ііі.і
сущность ллы-почлетел пъ отніпинніл ілсмепт;»
общаго къ элементу частному, въ шсъ жніниі
ііерад|н>ишос пі. Общее изъ ссбл уелшишвде гь
свое іцніШі.іеніе , оргаішческую Форэіу , иь ксн
я
тпрую оно свободно облекается и стаікннітел
живымъ явленіемъ Черезъ дго понятіе те-
ряетъ характеръ отвлеченной общности, и Фактъ
о< вобождлстсл отъ своей случайности н отто-
пится необходимою Формою , достойною носить
въ себъ идею.
ІіроИнкаЛсь взаимно, сростаяеі., аЛі’мсіггь
общій и элементъ частный примиряются въ
третьемъ. Это третье есть Фактъ искусства, ху-
дожественное произведеніе. Въ номъ исчезаетъ
противоположность общаго и члетн.іго; об® сто-
роны становятся нераздѣльны, такъ, что ра і
плечъ пхъ, значить убитъ художественное про-
изведеніе.
Это воплощеніе идеи въ Формъ, ото при-
миреніе двухъ противоположностей ВЪ живомъ
явленіи, есть сущность искусства, есть то, что при-
надлежитъ ему исключительно, и что даетъ ему
право быть самобытною сферою. Только тъ про-
изведенія въ словъ могутъ имѣть мѣсто пъзтой
СФЧірЬ, которыя этому условію удовлетворяютъ.
Спрашивается : ораторская рѣчь можетъ ли
быть отнесена сюда ?
9
Въ ораторешпі рѣчи іш.іяютсл * кипъ мы
скгиалп. два ліемеііти : общее н частное. По-
требность ихъ примиреніи выражается пъ рѣчи ;
но само примиреніе пъ пей не совершается. Оно
дотаете л для ііел вташшо цѣлью, которой она
служитъ I по котпрсні джтпжсіііе НС ОТЪ 1НЧІ
злвнемтъ. Въ елмой же рѣчи, общее и частное
удерживаются пъ ихъ отвлеченности, ігь раэ-
дѣлыіоспъ Ораторъ , съ одной стороны । пола*
гостъ общее понятіе, догматъ вѣры плп злкдегь
прлвстпенный ; съ другілі * яывиднтъ частное
лімгніе ( общественное уч|н? ждете , или иста-
рнчеекое событіе, или наконецъ человѣка} । въ
которомъ заключается противорѣчіе съ об-
щимъ । и своимъ словомъ старается, убѣдитъ
пъ необходимости наложитъ зтому ііротішорТг-
чіво копенъ.
Таюпгъ образомъ общее и частное лп.іл-
КГГСЛ КіТЖДОС само но себѣ, ВЪ рЗЭДѢ.ІЪНПСТН,
пъ отчужденій другъ отъ друга ♦ и при этомъ
отношеніи обѣ стороны ОСТЛІЛТСЯ. ІІХЪ |І]ШМН-
реніе^ то, что въ художоспешіомъ Н]юи івгдѵнін
ліилетѵл какъ уже сомршешюе, въ краснорѣ-
чіи состапллеть только субііектпннуіл ціыг> ора-
тора . достигаемую не въ словѣ, а толвко но-
10
грсдствсмъ елоші и внѣ его, пъ дішстинтельшін
жизни.
И такъ ораторъ не творитъ, д іюдішдить
срэпшіпдстъ, противополагаетъ. Сущность кра-
споръчіл заключается не пъ гпободиомъ разви-
тіи понятія пъ пепосрсдстпениимь единствъ его
съ реільшмггыо, л пъ ихъ разъединеніи и въ
требованіи единства.
Такимъ образамъ краснорѣчіе, иь нѣкопь
[Юмъ смыслѣ, есть только стремленіе къ тому,
что 01* искусствъ представляется уже осуще-
ствленнымъ । разумѣется, жъ другой сферъ.
Далѣе , къ краснорѣчіи художественный
алсмснтъ отнюдь не срставлястъ единственнаго
и высшаго интереса оратора. Внѣ своего щю-
извсдснін въ словѣ, омъ задаетъ себѣ іф**Ъ и пъ іісГі
устремляетъ ись своя силы и «редогва. Форма
праизкеденіНі построеніе чаете ц и оі'разъ пыра-
жеиік служатъ ему только, какъ црынчныи
орудія. Слушаіе.ш должны быть тронуты и
потрясены также не роди самихъ еебл ; убѣж-
деніе и вообще то чу ястію, которое стуююпод
возбудвтъ въ нихъ ораторъ > въ свою очередь т
11
цміиіть значеніе только средства, побужденіи
къ ди-гу, задуманному ораторомъ. Такимъ обра-
зомъ и для іиіхт. слово является несвободнымъ,
не въ себь самомъ замкнутымъ, полнымъ ирина-
леденіемъ, а случайнымъ орудіемъ, пружинокъ
приводящею вт. дънстпіс пхъ води.
И такъ ораторская рѣчь ость плодъ не
свободнаго творчества , но результатъ расчета,
Изъ всего отого усматривается , что сущ-
ность краснорѣчія заключается не въ художе-
стоеішомъ творчествѣ, не ві. свободномъ возннк-
поііеігіп художественнаго произведенія; но въ
Законъ сообразности съ цѣлый (^неектмаі^кеіі),
въ случапшімі, отношеніи понятія и рехшіо-
сти, условленномъ личнымъ намѣреніемъ ора-
тора. Слобода творчества .замѣняется служені-
емъ практической цѣли , пыхидпшей ИЗЪ обла-
сти литературы вообще.
II тиігіі красиорѣчіго нЬп» мѣста ѵъ области
искусства ; ораторская рѣчь ис есть и не дол-
жна быть художественнымъ произведеніемъ (і).
(1) См. Эстетику Гегеля. Т. 3- Гл. 3. Па* росіЬсЬе
іим! ргснаІиЬе Кшніѵѵег*.
12
ЭтПМЪ рѢНІЭСТСЛ вопросъ о краснорѣчіи
вообще 3 какъ о СФсрѣ самобытной 1 изъ ссбл
условленной. Составный элементы его , отвле-
ченно общее и частное явленіе, не проннкалгь
ВЗаШПГО, ЦП СЛНКііЛСІ. въ одни ЖШЮС ЦВДОВ ,
пребываютъ въ раздѣльности п от ходитъ къ
другимъ сферахъ. Понтону содержаніе красно-
рѣчія не принадлежитъ сну. Сима краснорѣчіе,
вагъ искусство, какъ соединеніе этихъ элемен-
товъ і существуетъ не само по себѣ и не рт-
дп себя, а только какъ средство» служащее об-
щимъ начадимъ и лвлеііілмъ жизни.
Отсюда мы выводимъ, что напрасно да-
ютъ мѣсто крвсиорѣчііо йь области изящной
словесности и гапрасио изученіе кріинорьчіл
возводятъ па степень нлукіъ
Такъ какъ ено есть пе болѣе какъ сред-
ство » служащее к?. достиженію до безконеч-
ности рззпообразііьіхъ । но для него ностоднпо
ішшшшгь цѣлей; то законы и свойства г го
должны услоіышмітьсл характеромъ огьхіі ць-
лей, елмоватслілю нэмВніггдев вмѣстѣ съ ними.
Поэтому также не можетъ бытъ стро-
йно , необходимаго дъленіл враспор&ил ив ро-
13
ды Птъ можетъ быть столько же, сколько мо-
жетг. быть общихъ началъ и частныхъ слу-
чаенъ т которымъ оно служитъ.
II такъ краснорѣчіе изучать должно не
слчо въ себѣ, не краснорѣчіе какъ таковое, а
краснорѣчіе какъ средство, служащее той, или
другой пѣли и і'іо условленное. Можно рвз-
сЯЯТрНЮТЬ, какое значеніе имѣетъ рѣчь, слу-
жащая ре.пігіоліпіімъ интересамъ , рѣчь, какъ
орудіе і раж.ѵінской дѣятельности , и пр.
♦
Отртііытгльнѵс рѣшеніе вопроса о красно-
рѣчіи Вообще указываетъ намъ па то, какимъ
образомъ можетъ быть рѣшенъ частный во-
просъ о краснорѣчіи духовномъ.
Приступа» къ атому мго|юму вопросу, пре-
жде нежели мы разсмотримъ значеніе пропо-
вѣди къ нгп самой , мы должны представить
слѣдущщіл замѣчанія, доступны» при а.пллді>
па нее іглшь.
Между всѣми родами ьраспорѣчія ііервсм-
і і во неоепорнмо ііркніідлпжмтъ краснорѣчіи» ду-
ховному. Оно прііи.іли-жіп-ь ему , во-первыхъ,
14
по характеру элемента общаго , составляющаго
его основное содержаніе ; во-вторыхъ, по свой-
ству элемента частнаго, во сколько онъ подъ
ото общее подводится.
Краснорѣчіе духопное служитъ вѣчнымъ,
абсолютнымъ метаномъ, догматамъ ігвры и нрав-
ственнымъ закопамъ, свыше открытымъ чело-
ігьчсстпу. Не случайный н часто измѣняющійся
законъ гражданскій , услпилсішкш ииъшппмн»
жизненными потребностями общества , не пре-
ходящія судьбы тою иди другаго народа да-
ютъ ему значеніи, а вѣчно и безуслолш ис-
тинное.
Поэтому СФсра, оглашаемая словомъ ггропц-
оѣдпшиц обнимаетъ всѣ времена и всѣ народы.
П|кНЮВЪДЬ| къ кому бы въ особенности аоа пн
была обращена . относится вообще » о псілгъ ;
ея ома и значеніе не ограіінчіпіастсл ни мз-
НѢСТМЫМЪ КруГОМЪ І1|ЮМ(‘НІІ, пн извѣстною мѣст-
ностыо. Слоно духовное раздастся по всслешюй
и ему внемлетъ все человѣчество; ибо для всѣхъ
звучитъ бнжсствсшіын йлді овѣетъ, и псяыаго
человѣка! всегда н во всякомъ мѣстѣ, облзіявдегъ
законъ божественны и.
ІА
II такъ пысокпе звдічсшв дзетъ дужоіпіажу
красініріьчііп идея, которой <ию служитъ Харак-
теръ же іі цѣлъ лтогп служенія опредѣляются
необходимымъ , и отъ донага краснорѣчія пела-
шспмымть отношеніемъ отк|»овепія къ человѣче-
ству» Но такъ какъ это птнгянгніе выражаетъ Со-
бою Церковь, такъ какъ Церковь есть ото самое
отношеніе, шитъ осуществленное; тл цы пола-
гаемъ вопросъ п пропиііѣдіі ИТ» слѣдующей Фор-
мъ: какое мѣсто занимаетъ проповѣдь въ оерѣ
Церкви , какое назначеніе дастъ Церковь при*
ІЮВВДІ1 ?
Церковь, при нзглядв па пге іілппіі, пред-
стодылетсіг миижгетшлпі лицъ, аднпдкопо вѣрую-
щихъ. Ни ито мпажсство ость не случайный
аггрегдть; оно обрадуетъ собою цѣлое, малюй
оргшиіамц дуодшюс тали Частный лща *мдеу~
чаютъ пъ немъ .шачсніе живыхъ членивъ; пхъ
отношеніе къ домну оргиіоншу есть отноше-
ніе ііііѵт]ісшілгоѵ свободнаго и постояннаго под-
чицепіп.
Вступая вь Церконім і<дждое лпііс отрекает-
ся служить домшгу себѣ и жигк ѵ«я себя; оно
прііноелть ііъ жертву окно пск.иочіітс\іьнуиі лпч-
16
ПОСТЪ II дзетъ О&ЪТЪ ПребыВЛТЬ ПЪ ПОТТОЛИПОМЪ
СДІІІІГПІІІ НЪрЫ II поГнін СЪ Церковью — жить
дли псъхъ одною, благодатною жизнью со всѣми
Въра въ догматы Церыін и жіппм согласная
съ законами Церквв , вотъ дна условія , нераз-
рывно между со'юн СНЛЗИІШЫЛ, которыхъ соблю-
деніе пересоздаетъ личность п возводитъ каждое
лицо на степень члена Церкви, причастнаго ис-
купленію.
I! такъ догматы и нраіепёппые законы ,
существуя самнпосебв, въ своей отвлеченности,
и обралѵн соГюю одну сторону Церкви, въ от-
ношеніи къ частнымъ липамъ, сл членамъ, егм тав-
лніліцпмъ другуні ел сторону, сторону жп.шп,
имѣютъ постолино и безусловно обяззтелыіую
силу. ^ІОГМііТСі] ДОЛЖНЫ быть ІІГЬ Ііѣрсшь П|ННІ’
। твепиые законы должны управлять ихъ жизнью.
Этнягь услогыпваетг п едши тно Церкви . какъ
живаго орг аііпзчп.
Но Церковь, будучи въ киждуп- минуту
своего бытіл сама въ себъ отпмъ полнымъ и жи-
вымъ оргшшзішгь» въ отиошешя ьо всей совокуи-
ностн частиьпъ липъ, образуйчиеіѵь челойЪ'ігспіо,
никогда па земль ипо.інъ не осѵшсствллстсл.
17
Онл отверста для всѣхъ, всѣ люди призваны
къ наслѣдію жизни, но далеко не всѣ внемлютъ
призыву. Многіе упорно пребываютъ пнѣ Церкви.
Даже ть, которыхъ онл признала слоимп
членами, чисто отъ нея отторгаются н нарушаютъ
вь сі&ь ею донное н нмп принятое опредѣленіе.
Сима Церковь, не простирая гиоего дѣйст-
вія за предѣлы самой себя, не можетъ имѣть
дѣла ст. псвѣрпымп. Членовъ снонхъ, ирнзнлв-
іпихъ ее, н послѣ того сювомъ млм дѣломъ оть
нея отрекшихся, опа исключаетъ изъ гпоеіі сфс-
ры, ставитъ шгѣ ееби.
Но не даромъ Церковь называетъ себя ка-
ноличссъою; возможность открыта невѣрнымъ
вступи и. въ нее и грѣшникамъ, отъ нея отпав-
шимъ , возарнтлтъел въ сл лоно. Это свойство
Церкви выражается . въ отношеніи къ пребы-
вающимъ внѣ гн лицамъ, пмреднли-естАсмъ ме.ъ-
ду ннюі н Цграолыо.
Въ самомъ словъ посредничество, лежитъ
понятіе о третіемъ, середнемъ между двумя
разобщенными нлчл.іамп, въ ятомъ случаѣ —
2
ІЯ
І(«рг,опі.ю и пребывай іщиѵъ ипі. ел •іелоиъчсгт-
оомъ- ГНо третье должно необходимо принадле-
жатъ къ Церкви и быть сл зикоіпн>імт*т сю из-
бранный і. представителемъ: съ другей стороны,
будучи нредиазмлчспо діійстпппатл пз частныя
липа , и по само должно бытъ лицемъ. Жтнні
ти/іг.інтп между церковью и частными лицами
есть лроловідкшгг; м.иос дідо поері -.іпшестм
есгі. пролмі^ь.
Проіиигвдуетъ не Цсркпвц но Церковт,, прп-
ЗП.ІІіаЛ ІЮОбхоДІІМОСТЬ И СВЯТОСТЬ ІІрОІЮІіІ.ЛІГ ,
Гіл.н ін-.юиллсть избранныхъ па Велпное ДАЛО ио-
средшгіостпп. Проиопмь сост.'іпллетъ "ДПу илъ
сущестиеішыхъ оиязашіостен силтителіігі-.ііг» с.ііі.і.
Мы нъшелн значеніе ироионьдііпка и про
ПО1ТГ.ДН ИЗЪ отпопіеніл частныхъ ЛЩ7. къ Цор-
кпи і во скалысо ото отношеніе есть дкю че<-
ДОІіЪ’ГРСЕСІС.
Но псе благое творить не сямъ чедши.къ,
К.іКЪ ЦІЦЛ , л Духъ Божій, въ пгмъ живущій.
Обр.ілн-ніе челоіі'Люі къ штіпіт. и внутрен-
нее покали іе есть ді.ло благодати. ікіиічпюіце-
19
сгл п ь танігі тпг> отпущенія і[гтлоп7., Принять
благодать нлн отвергнутъ ее, вить что лежитъ
по и. гости пслкпго чсдопы.а.
Поэтому । назначеніе проплѵмп мы пола*
гаемъ иі> томъ, чтобы побидцті. л отстринть
иъ чслгнгіжъ все то, что препятствуетъ гкіі-
ГГІІІИ» Гі,1.1І'ГМ;ті. П1, ЭТОМЪ иТ11"НІ>ТіІіІ , дііло
іфпповідп есть чисто от|.іпіігелі но?; прочь то-
го, сша можетъ быть однимъ изъ орудій иоло-
житслышго дьйстиіл самой блаіодати.
И тикъ проповЪдннкъ есть .пптг, с.ім<мо Цср-
копыо шбрлшіое , н іпиучііпшѵе отъ псп пріг-
зіаик* быть посредникомъ между ііѵю и ча-
стными лицами. Прошамъ есть орудіе итоги
нцс|ісдппчсѵ-Т№а.
Мы гк.іхі.іп , что онл можетъ <гтііоснты*л
і.ъ ш*ньриычі. іі ьъ ч-плымі. Церкви Отсюда
да.і рода іірооопЩен. Отстранивъ исрпый ( бу*
дсч і. говорить о второ ми
•ідінгіі выражается значеніе проиоиъдшіка
інчьч-рг.ѵ і іи иііо; гіи можно соэі'рцэтіі. Окончивъ
Божестпснуі'і службу, Сиипнель иыходиті. н.і
3‘
20
средину храма- и становится па аміингъ, «За НИМЪ
алтарь, ни которомъ совершилось приношеніе
осдьрпнпой жертвы ; передъ ннмъ - собранные
Ч.НЧІГ1! іЬ'рі.ПІІ.
Тажс двонстпсііиость лиллетсл пъ елмой
нроновѣдіъ Общее содержаніе заимствуется изъ
догматическихъ и нравственныхъ началъ Цср~
коннаго ученія; случаи3 на который нршічіПіДь
говорится । изъ жімньъ ІІрсннягііднпкъ представ-
ляетъ отношеніе этихъ двухъ элементовъ, дьй-
гтіштслыин' и идеальное, То, которое есть» и то,
которое должпп быти Характеръ дѣйствительна-
го огііоішіііл опредѣляетъ самлл потребность
гіршгопкоі Необходимость і[осрпдин'іестпа сен-
дѣтедьс’твуетъ о расторженіи единства. Частныя
лица ис нм&ютъ той иѣры, которой требуетъ
отъ ппм» ЦерыівЬі н въ жжши своей наруша-
ютъ СЛ ЗАКОНЫ,
Убвасдешл и дыа лыден. какъ ш’ъорбляіошіп
догматы іг законы Церкви , йотъ предметъ п
содержаніе велкон пропои Иди. Поэтому л можно
іычертнть слМуютиук» схему пропоАДди. ,1пг.
части аходлтъ въ иог* дпі матпчесъвл и нраііет-
оешіііл. Тл ж другая имѣетъ дігъ стороны: отрн-
цвтелііную н іюложнтслыіѵго.
21
Первая часть можетъ содержать пъ себь
опроверженіе ложныхъ мыслей, суевѣрій, сомнь*
нііі, іі ігр. затсмилюиптхъ чистоту пЬрі.і, н улс-
неніе , напоминаніе догма-топъ Церіліи,
Вторал , порокомъ и иш іім&іеніе
пъ добрыхъ ДЪ-ІДХ!.. „ .
С.імо собою |юзумъетсм< что не отъ псиной
проповѣди должно требовать развитія КШЪ ЭПіХЪ
частей, и притомъ пъ рапной полнотѣ. Смотри
НО ибсТОЛТѴЛЬСТІШМТі. ппнмииіп пропопѣдішкл мо-
жетъ быть устремлено на одну изъ нихъ іітлю-
чптсльпо, Мы и не думаемъ Н]>ед.іагать правила
дли духовнаго ярдсноръчіл, а только «боанача-
смь кругъ । ему доступный.
Опі проповъдн пъ строгомъ смъіс.гХ тиіпдп-
мому1 ралнлтсл никоторые радьь какъ то: тор-
жгстіиншыл слова ни вллшыс случаи, надгробный
слова і ппіпальнып слипа а и ир, Но ато тѣясе
пропооъди , сложенныя изъ тБхъ же днѵхъ со-
ставныхъ ІІПЧдДІч общихъ ШКОМОІГЬ II мастныхъ
случаевъ; вся ризница въ томъ , что проповѣд-
никъ не дли того сближаетъ нхъ> чтобы отьрыть
пь ннхъ нротнпіі]гк'ііс; а напротивъ, приводить
22
пъ соанппгю отъ согласіе, Онъ арослапллеть и
хші.пітъ кіікогі1 Ппбудь діктп или лггцп > потому
что піідптп пъ нгмъ это согласіе п желаетъ
возбудить глуіп этелей пъ подражанію, Оба гые-
меита пеп-тшлі удсржшкаіотся пъ отъ рллдълыіо*
стп. Оправданіе и похвала эпи уть сіу жить сред-
ствомъ точно какъ и обличеніе.
• в
И.іъ всего плети сказаннаго могутъ быть
ныиедгіп.і сущесгпсишыл спонстпа пронсшъдіі и
главпыл требованія,
Проііившді» служитъ Цсрклп, вогиитыппл нт^
слушателяхъ ч.іеиоігін сл достойныхъ; шютому
пъ общей, положнтг.илпГі «пмггп, дол.кп.і глспод-
топать и ясно прі'дгтппллті.сл идея Цгрипіт,
Проиопіідникъ обжинъ говорить отъ имени Цер-
епіі, не отъ себл; ОСЬ гю совѣты. Поученія и
ипстамлсшл должны пытсъать изъ гущсстіы са-
пой Церіліи, а не изъ другихъ пронзполг.по ут~
аерждоішыхіь началъ. Каждому слону сто дастъ
пЪі-ъ н значеніе авторитетъ Церілш. Гкштому ,
І.Ъ кочуйі.1 Ніи. НИ <>б|'іщалем, оПІ, ДОЛЖСПЪ
піідѣті. въ слушагглііѵъ то.и.кч члепотіі. Церковь
Изъ итого <іпредии'іііи оіп. пілшіднтъ пѵь ча-
стныя иблланностп.
23
1! такъ мы признаемъ пропопіць за іігди-
стптпчпую, если пст. наставлеиіи, правила п за-
копы не будутъ сведены къ единству въ мдсъ
единой Церкви , ес.-ш не въ псп , а въ пти-іг
ченішіхъ и произвольны хъ соображеніяхъ іипыъ-
ЗЪ, выіодіі, приличіи, и пр. прпіиіііъдііньъ ста-
нетъ искать апріівдіілі л.
Далію г тпкъ кикъ нрбшийипнкъ т служа
Церкви, служитъ ммІкггВ частнымъ лицамъ; тгц
с-імппатг.ялгл, оігь долженъ іюстиспню имѣть ихъ
ЯП виду, н говоритъ не только при ШііЪ , но
дли інтѵы Ему нгобіодпма изучать глубт.о м
ЖИВО при нить пъ ггбл ПГП ѴСЛЛПІЛ МІЦГГ.1, пре-
меіШі стспетп образопппноет свонхъ слупштелеГ^
ІГХЪ іЛНіГіСТІКЪ, госілідствуіонпгхъ склонностей. НС-
іостзтілгаъ, СЛМО его да.<жпо быть такппн. что-
бы іі.і инкъ именно пип могли дъйгтпошітк При
отс}-істііін этого ус.пнііл. нроиойМі. по.іѵчигь ха-
рактеръ отплаченнаго н сухаго дргмдтюмп и не
нскіънжьстъ уенвха.
Но предположивпш ді.кр ♦ что іі]»снопкх-
ііііі. г. утнерднлел на неамблечичъ осмоішпін . и
шнмпъ іихтпінулі* гпоп отношеніе къглушаго»
ллмъ г онъ псе сшв будетъ далекъ птт» идеала
2і
нропоОДицкл , ееіи ігьть въ н<чі. той силы,
которал миритъ протнііорЬ'ііл, того кантія спн
іючъ, которыхъ переводится отвлечешіо-общее
іи. живое убѣжденіе лицъ.
Догматъ, пъ своей недоступности, н нрап-
стненнып законъ, въсвосіі сокрушительной стро-
гости , сами по себѣ не убѣждаютъ.
Убѣждать людей можетъ только лице,
искренно п глубоко убѣжденное. Молотаго, если
слушатели признаютъ истину, какъ нѣчто дл*
нихъ внѣшнее; нужно, чтобы родилась въ никъ
потребность іигины для себя, сильное желаніе
принять ее. Это усвоеніе истины исъчъ серд-
цемъ, псѣчи помыслами, всею душеіо, зто плодо-
творное усвоеніе есть то . что ііазьпаемт* мы
убѣжденіемъ.
II вотъ пиче.чу проиоогМь должна иьгтг. сло-
вомъ отъ лица къ лицу , должна быть прони-
кнута личнымъ характеромъ, тѣмъ, что таі.ъ
СИЛьмо и ш'нпсредстнгнно дѣйствуетъ на лпц.і ;
вотъ почему главное, существенное условіе иро-
полъдн есть лтмоспл прогимадннка.
Элементъ личности должгчгь быть въ духъ
самой пропоЕіЪди , въ словъ, въ иронзиошеиін .
25
пъ гплоеѣ, пъ діінжсніяхъ; но Не* должна лнч-
иость нроііовѣдішка иыстуилть игъ прсинміѣдн
и становиться ні- глаіыхъ глушатглгіі рѣзкою
объсктшшостыо. Это былъ бы вс.інчаіішін 11О-
ршп», діаметрально противоположный пашему
требованію» Личность п]юпоп*кдііііка не должна
нмъть самостоятельнаго значепія , ію себѣ ; все
должно быть гю растворено и проникнута; она
сама э кикъ личность, не должна бытъ нигдѣ.
Личность есть та прімрлчп.иі С|іеда , сквозь ко-
торую проходятъ лучи вѣчной пспіньт. согрѣ-
вая н оевт.іная человѣчество, Если же субъекти-
вность проігопѣдникл выступитъ впередъ п ста-
нетъ передъ слушателями въ сноси рѣзкой нс-
ключптглыіогтіі » какъ твердое » ііепрошіцаемое
тімі); то сны, і.аьъ преграда, эдслошгга отъ
ннхь общее.
Когда шшмапіе предстоящихъ останаікіи-
влется па проповѣдникѣ» какъ на лицъ < и имъ
пи глотается » когда проіюігьдпіікъ передъ ними
объективируется, значитъ, элементъ лнчпоегм ле-
житъ ілз въ самой проповѣди , не въ словѣ , а
внѣ его.
Въ здключеше итого краткаго очерыі те-
оріи іі]нніовѣдн . мы должны рѣшить вопросъ
26
о томъ, до кякой степени сіі доступенъ элс-
ЧСПТЬ хуДО/КГСІ'ЦСІІІІЫІк
Мы уже сказали ♦ что проповѣдь служи?ъ
впыннсГі цѣли ; шитому сл построеніе, вз;г
пміюе отношеніе частей и наложеніе нцѣіііі-
ііанітсл кикъ средства. Х\дожестнгппый эле-
ментъ домучаетъ мѣсто ль пропои-едіі также
каю. средство. Изображеніе высокаго идеала ду-
ховной жнззш , или наоборотъ < картина жизни
грѣховной, могутъ прогаиестн на слушателей
глубокое іііісчэтлѣиіс, какого не достигаетъ сухой
ДОГМАТИЗМЪ* Мы НС говоримъ, чтобы ІЮіГГЛчесыіе
творчество, отпосптслыні самого проііоііълііцкв,
было егметіііечъ умысла, расчета ; пдпхііопе-
ніе сходитъ ш него внезапно • неожп.ѵіннл , и
онъ і"н?зсознателыіо изъ области граи порѣчій пе-
реходитъ въ обл-іеть искусства; но п і. л|-пігоігѣ-
дн художестеі'ішьтй хіементъ все же удержи-
ваегь характеръ срсдсгот подчиненія іигыішей
цѣли и иссимостолтс.паюсги.
Описаніи , иэоб]»ажсіііл , цообпѵ* эпическій
плгмсігп» доступенъ щюпошчшпку.
Еще сстествгітъс п спобеднм можетъ раз-
ютъец иь ириПоЕііин э.іимепть ліірическіи, Иін
'27
стпшгпле сознаніе нгдогтгітпчпостн усилій чело-
ппческнхъ , потребность жинотпорнлго дѣйствія
благодати , часто выражается тѣмъ, что нропо-
псиіьдііпі.ъ, прсрыміг глубоко надуманное тече-
ніе СМРЙ прошлядн , бросаетъ ВСГ. доказатели
стпа, совѣты я обличенія , п съ мол косно взы-
ваетъ къ Богу. Прлпоптдь разрѣшается іп. мо-
литву, Этотъ лирическій порывъ иногда г какъ
мы сказали, и]н‘рыи;іегъ теченіе проповѣди, по
большею частью онъ со замыкаетъ. Въ послѣд-
немъ случаѣ , иріниіпѣдннкъ, совершивъ свое
дѣло, слагаетъ сь сейл характеръ посредника ,
и мысленно вступаетъ пъ толпу стаяхъ слуша-
телей; личность его исчезаетъ въ живомъ едни-
сгігЬ шгБмп сні.ілдииаіощаго чувства.
Мен іш іругахт», можетъ пмъть мѣсто ігь
духовномъ красііор-ьчін элсмоптъ драматическій,
пятому именно, что міісь выступаютъ но всей
рікікостп говорящія лица.
Мы вывели значеніе и законы пропопі^ш
илъ идеи Церкви. Поэтому оропоіОДъ можетъ
быть пігилні. соГюю только въ Церіапі, т. е. пъ
Церкки Прііпослдшіой. .Іожнш понятіи о Церк-
ви нсобходіімі» должно ото;ігмт!.сл пъ ложномъ
28
характеръ прыіойвдн. Отсюда мы можсэгь вы-
ІІССПІ й ргіоіч , ЧТО НЪ КІГІТіЛИЦКЛМЬ и протсс-
таптнзмъ проноемъ не могла достигнуть своего
идеала и должна была развиться односторонне;
ибо гоиіах/щнзлі м протестантизмъ пре^ста-
аллит собою 4*8 разпрмк/шя, чтмаемлия сто-
рона Церкви.
Къ жатолпцнзк!» предстаетъ отвлеченно по-
пята» и въ лпіП* Напы епмполнлііроианпал идея
церконииго единства, носящаяся надъ человь-
честномъ н пребываіенцам іигь его. Церковь раз-
лучена съ человвчестаонъ; частныя лшиі отно-
сятся къ псп не кака- сл живые члены, а какъ
подданные. Церковь Т|*ебусгъ огь нихъ окон-
ипиыіо только Формальнаго яодчііпгтііл , юри-
дическаго признаніи сл плагти п ея віідііПІл.
Поэтому , такъ какъ отношеніе Церкви къ лн-
цамъ было искажено , п|ніно»іці. не могла до-
стигнутъ своего нлзийчсніл ; самая задача про-
повЪдп изчъниліісъ.
Какой же смыслъ онп получила ? Мы зна-
емъ, что натолишпйп. рл..иинылсл въ двухъ ра.і-
личныхъ сферахъ , какъ наука и какъ государ-
ство. Опкіечсчіион иоимтіе Цоршш откосилось
2»
КЪ 'ІЗГТНЪПГЬ ЛНЦЗНЪ , въ области науки —
шн;ъ познаваемое къ познающимъ , іи. области
ггм \Діі|іг_’тва — какъ верховная власть къ под-
даннымъ. Поэтому НрОПОЕГВДІ’ ♦ КИКЪ < |ЮД| тво ,
служащее къ осуществленію итого откошенія ,
получила также двоякій характеръ: ученаго раз-
сужденія и ораторской ркчн
П|мліовіьдь, какъ ученое рллсуждеше, есть
ничто иное, какъ отрывокъ изъ Гни ос.іопскоГі
системы, въ которомъ ТОТЪ ПЛИ другой ОТДВДІГ
но кмнтыіі догматъ доказываете л и низводится
на степень пршщлыиго, логическаго вывода.
ІІропгиНідь, какъ ораторская рвчь, служи-
ли Церкви въ тъ минуты । когда нужно Гі.іло
ііпдіііпъ цКлыд области и пароды и гюдпп-
гнуть ихъ къ какому ннбуді» ей угодному дѣлу;
Токъ въ эпоху КрОСТОІІЫХІ. ПОХОДОКЪ ПО
всѣмъ городамі. п селамъ радд-ііі.і шсъ ішмі іі-
ІіЫМ іюзавшііл стршнт’вушщііѵь Гнэгоміілілігнъ^
Въ повдпФЙшуіо зооху , когда іи. странахъ ка-
то.інчеелнкъ вліяніе реформаціи грозило погу-
бить иъ одно премл духовное н политическое
вл.ідычеспмі Папы. когда начали іи лягаться
оті- неі и іи<у,ырп западные, Ігіуігты стали во
30
глаііт. демократической партіи , и страстными ,
заяшіатедышмц пропшгіідііміь гтрпіыиъш пародъ
къ шжт.’інівиъ и ціірс убійства пы До крайней
степени осігриі иьніл и безстыдства ііроновЪдъ
дошла пъ Парижѣ > и вообще ію Франціи » въ
эпоху Лиги ( 1 ).
Ни мы истай имъ иъ сторонъ этотъ родъ
щчштицпн, бо.іЪи нидхпдіінііп къ сііътсиому
КрінІИірЕЧІіЛ . II обратимся КЪ ІіріНІГіВМЯМЪ въ
строгомъ смыслъ
Ріпи.п итрландосі ііь нихъ понятіе като-
ликовъ объ отношеніи частныхъ лицъ нъ Цс|ѵ-
ціпі. Служеніе отвлеченному началу , интересу
Церыпі ПОНЯТОЙ одиостороіінп, отсутствіе. ЭКН-
паго сочувствія съ млесыр слушателей и стл*
ргшіе шіішішімъ образамъ подчинить ихъ Цс|н
кин у иить ни. общее свойство. Подъ этимъ
шіредіілепіепъ раавшшленъ духгнпіое крімпіпрВ*
чіе пъ зап.ідінн'і Цсрынц чисто пидошпФпяясін
сообразна съ господстпующнмк тробенпшлмы п
наира пленіл пи.
(1) См- добрсюовѣстііыі трудъ ЛвгЗиггл: Іп сігп«>-
сга№ сЬп 4ім і'ичкспісигі <Іс Ь Ъгутм’,
31
Пі. XI! гтпл. преобладалъ пъ духлпплхъ КрЙС-
ІІ<||.і.чіп мистицизмъ, созгріѵініс и мечтатель-
ность. Проппмднпки , большею частно моиііхи,
обращались преимущественно къ монахамъ (1);
ПС ПІІДЛТ1. ПЪ ІПЪ ИрОІІЛПСДСІІНІХЪ строгаго по-
ряди» < нрзвнАшіго ікн гриеніл. Слово не по-
ъорстиустъ единой мьими и цііліі; л идпро-
тіпгі. , «льдуи іі|иінзполг.ному и необузданному
порыпу разгоряченной Фітггазш, уносится дале-
ко отъ жизни, и забыметъ о слушателяхъ.
Мысль исчезала , подавленная множествомі» ал-
легорій, нзысканиыхъ енмшмот. н іы тянутыхъ
ііріім і.ипііп, Безъ внутренней гяллп, образы
СЛПДОВДЛИ з» образами и Накоплялись пъ урод-
Ліівьиі и ш-стрыа массы. Слогъ бы.п> понбще
обилги і., циЬтпсгіі, НііЧііШШЪ мгтпФорамп п укрл-
ііп.чп. рлтнрнческими узо[хіми.
За отплечеіпіогтыо <і*»птз;йн сдмашиі от-
плечеиііостг. сухой пгукп. Въ XII! стол. духошюе
К|ЧІСЛОрНЧ1С подверглось ПЛІЯППО ГДОгІ.ІСТІІКЛ II
обратилось іп. сухое препидіиишіе. Въ проио-
индлхъ зачинается точность, пралнлыіостъ, нскус-
( 1 ) > духошшхъ пцеалелсЙ XII гг. ОЕЗиресгамнсі
стрЪідяпсл нтпили*, асі ЗЪниісІкм.
32
СТШШІЪТЯ КЛ<НЗС11ФІ1КДЦІЛ ДОВОДОВЪ ІЮ ІірліИІ.І/ІЦЪ
ФОркдлыілн Логики. Всадъ ьыклл>т:ц*тся худо
прикрытая схгма.
Въ то время ГГроГЮПГіДІІ сочинялись но услоп-
>кычіь ггравіыдчъ । по руководствамъ. которыхъ
было издано очень много. Отъ этого онъ полу-
чили однообразный характеръ. Духовное кроешь
рьчіе □ДКЛЮЧПЛСН'Ь ВЪ ІІТЫМЫІЫЛ, педантическія
Формулы*
Эгь два направленія духовнаго кра спорь чія
продолжали развиваться и доходили до крайно-
стей. Пропив*вдь перваго рода, являвши л въ се-
Съ преобладаніе Фантазіи н образовъ, писалась
иногда стихами; проповѣдники иоэволшш сенъ
вносить въ свою рѣчь пслкпго рада анекдоты и
сказки, і шли пюпашіі.пі изъ дрсшіихъ пнслтслсй
и мноскіпгмчйскпѵті преданій, вообще допускали
много совершенно паетпронняго, уппжзипцаго
достсютство проповадн. (Гі НіНіонецъ пошелъ
(1) При открытіи ТрПДГИТІІМСХЯПі СКИііфЯ, Енпскшгь
ГкМтпнгекій, Корне.тіо Муссо^ доклзкгволъ необхо-
димое іъ собар.жь тіімъ^ что въ ЕіісндЬ Юпнтсрь
созываетъ боговъ на совѣтъ и пр. Еразмк Р<гг-
33
пъ нее драматическій элементъ: многія мистеріи
начинались нлп оканчивались пропомідямп. такъ
что л.ііяніе нерпы хъ на вторыя легко прослѣдить.
Другая школа 1 порожденная схоластикою.
ни сколько не. уступала первой въ странностяхъ
и бгсшбрзліік Нѣкто Яковъ Сеэдиъгь (Хюріеь
СедеоПеіі), нол ьзоішвшійсн въ свое время ѣолмінмо
главою, го'іцннлъ книгу нравственныхъ поученій,
расположенную но схемѣ, снятой съ шахматной
игры. Въ Германіи, нѣсколько до Лютера, омь
сто іі|нлішіьдсй । читали вь церквахъ Аріи пг-
телевы трактаты.
Общій недостатокъ пикъ двухъ (юдоль
есть отчужденіе отъ жшиін, отвлеченность. ІЬн
9гому дЪнствнтельная жнзмь могла подучить
пъ ннхъ мьсто не" иначе > какъ ворвавшись въ
инхъ ііаснлыіо Сближеніе пргніовъдпііыні *. и
1][НШШіЬДН съ жизнью было ііддічйемъ ігроповь-
діь Первый нрікандкъ лтого паденіи оказался
герд. псмТіШЫігть прпгишкдігикімгъ, дгѵк&зынаяиіііхъ
нгобходнм х іь інівдержлнІл дкѣнлдцлтыо агглклма
□пділкл , іН.ры—квлдрпту|м>ю круга , > дкюпи -
уогълми 1ІІІЛД, И Тг д,
Зр
31
въ жіміл.. Ві. ХПІ гтпх віюжгіттво простпппрод-
ныѵк слонъ іі підрлжешй вторглись въ нлыкъ
ідінигкііі, и сдетовіілсл бсэо<*|кілш>иі « смшап*
ііілГі діллспті», н.нгьстііыіі подъ пагюіііемъ Млі;а-
ронндіяк
Іігкдойііоіг лплснІі! ишгториосі* пъ синимъ
СПДС | >жпні II I ц нліевьдсй.
По жцгь типъ какъ пт-рп въ катилішсскуіо
Цгркіот» ох.іпдЫмілрц н пачиидло проступать со
мныіісч глоіні Цсрі.гш тлі.екл піідпсргялпсіі пндлію
ЧЫІСИІІІМГ. II ПСКЯЖСНДО- Вьаішху бодуСДОкИЫХЪу
рг.іш іодныѵь уПѣждснЬц духооепстпо могли упу-
СІ ;ггг. ІПЬ ЙПДу КЪГггТПіГіЧ'ЛГ-ТГуіО жизнь, мргміу-
ПрГГЛТЬ 1’1.1 II 1ТрГ<‘ЫПГІТ!. ПЪ С.Ц’р!^ ОТЪ нел огг-
рЪШСІІГНіП , ВІЙ ПМЕОКІПЪ ОПЫІ‘'В'Ниіі1ХЪ Фирѵу-
ліхъ Г-игіммініесоГі науки и монашескаго лскетиз-
М.к ТІ’І 411.1(1 ІГО мялу ін’ѵ.дпиігтаоргпіі.іл жігзіп.
<‘171.1.1 ОТрГДППТІіСЛ ОТЪ Цгркпп. II''Гпршшское р.ІЛ-
іцттіе , <м иа'кглиіілсь ноі-тсіптппа оть оі.пііт. ни
іісгіі наложенныхъ , мимо сд продолжало сііоГі
нутін н іиімі Цсркопь ди.ілиы йыллг длп удер-
жанія своихъ црцтмзінні , уі г|и*млп- нее шш-
машг на двнжгніе у мины длм ікт опасное. При ни
ш.дь п н. міра отімс'ісіпінсГ'! и і.мшлл, нретшь
35
пплтт и вопреки гпогму существенному характе-
ру , ігъ міръ двйствіітелііпый , въ педробмстп
совргмсппоіі жизни. Это была нджплп побѣди
НІИ ПІИ ПЯДЪ ЦррМЭПЫО, КйТОЛНЧССІійП ПрППОНКіЬ,
по существу своему отвлеченнав, не выдержала
СОІГріІКОПИЖГІІКЛ Г.Ъ ДѢПСТІШТЕкПіПОГТІЛО : мелочь
и слѵчіімлсість жіі.пін се порлботпліг ; опл не
умѣла соблюсти въ іісГі своего достоинства*
Въ концѣ XIV и въ началѣ XV стол, въ
развитіи духопн.ігп краснарѣчін совершилась нерс-
мт.па, которой іимъі.і даже назвать шівымь ро-
домъ, а скоръс искаженіемъ, порчеіо. Проповъдн
іі.іпімііііліінь пошлыми огтротами, шутовскими
пыходііііміі и ліічмостлміъ Веэдг» пмшедствуетъ
комизмъ । и пьпіааыпаетсл ліслішіс раасмішпітъ.
51п.іыг|иь * Клира, Мено отшкчаютса пъ этажъ
новомъ і ’одъ, репгс ^оіе^ис, п походитъ толпу
послѣдователей. .Іиннталі. иа.іагаеть ілікь прави-
ло , чтобы прнпгіііъдіі:
п5іі ііпкііип ^гаѵііаіе, ѵоссі гімърк- рн.ім|іі<’.
Ко всемѵ этому присім’дііпііллгъ очгін. гетествен-
ио ііольность тыидиижеіий * беапокеніюс. гре-
іміжиос иъіожеліі! , вскрпі.иіі.пііс , тѵ.пр:і цл іл
мимика.
3*
ЗП
Іезумты, нъ исторіи дуіовшіго крлгиорйтія
III ЗдіІЗДЪ, ІГМ'ЬІмТЪ тоже значеніе, КШДО И ВЪ
розшітіи доктрины; они сожмъстплп въ ссбъ
Пі с Прг'ДШіЧ’ГІМіІІЯЙШСС развитіе п довели его
до шмзлЛдцііхъ результатовъ^ Въ нхъ иропопъ-
ДЯѴЬ МОЖНО ІІлГгПТ Н ЧПСТНДНЭМЪ И СММВО.ШЗМЪ,
и нвкоіілсіііс образовъ, и ііектгеттіешіѵіо пра-
пмлміемлъ расположенія н, наконецъ. комнатъ«
ніѵтілі. си троты. Какъ господеткуіоидсг свинство
пропопііди Іелѵитгпеш , можно хімЪтпть къ ней
неожиданность эффскТотъ, преобладаніе страсти
и рхлко иыдпющуіосл личность проиойімііпка. Это
нл правленіе пршісн'Мі» приняли по нгпплъ; шкі
ИГ.1-Н1 пмнуждеіні. Когда ГІМЪсТГі ГЬ ВТірОІО ОК.11-
дв.іо іниіміініе глѵшлтелгіі къ слону Цсркян^ по»
іілтші, чгг» духгиісіи* гіиц въ злмъііу внутренняго
сочуистиім, котораго пг йыло между ішмъ и слу-
ШДТСЛЯМП, пріібъіііуло къ МСКуССТПСІПІЫМЪг раз-
дрпжнт&и.нммъ средствамъ и стя.ю льститъ сѵ-
прсчсіінымъ Пііклонноетлмъ и < грііеггвги І1|ні-
ішикитки старались прикованъ титяміе слу-
іидпмпі уже не къ слову, а къ себъ гимнмъ т
шм ьиистыо тімод»нженіпг иеѵжндаінюгті.іо .м.ч.ек-
тивъ ; опіі будили ииь люооііъгптію, поражали
воображеніе стршіицетыо образовъ, возбуждали
< чг.хъ, ралдрвжалкі страсти.
37
Явленіе хі кой пропооддп поігггио въ эпо-
ху упадка католицизма- Это была гюг,нідін*с г
ОТЧДЛІІПОЙ ѵгплі*' Церкви произвести сотриплііг
пъ своихъ членахъ, для поя умершихъ (1 ).
Послѣ Іезуитовъ и временъ Ліин. м<п-
лнтссклл пргшовмь не явила ни одного ншин
го типа. Іьінстлтелыіое развитіе дѵѵнньтгл кра-
еппрѣчік по Франціи, къ эпоху Ліцдошпса XIV.
совершилось независимо отъ Церкви, подъ влі-
яніемъ постороннимъ для ися началъ , въ осо-
бенности древнихъ писателей и ѵ-.іопій при*
дворной жііипіЕ Р1*л іл особенности католической
проповѣди, какъ условленной цгрвоіллп, нш геін'п-
но сі.іалиіиаліісі'. н духовное тфасиорьчіе, пойдя
пъ раліптіе’ свѣтской литературы, совершенію
сь нею слилось.
Окоіічіинпн крапл ю характеристику пропо-
іюігМп католической . мы должны пргдпарпті.
(1) Историческое обоэрТііііе клтолячрсісоЛ ирпповіь
Діі 8МШПВВ4ни іідни преимущественна нцъ ини-
пі Лабиітв. См. также лк»ботггвые іи рывая ивъ
проповѣдей ктгтолігіссвихъ васборыикЦ ппдапаэ-
плнігігъ : РшІ игиСигіапа т <іц гтѵг*]^н<нн *іі*^п1іеіг* <ч
ші иміпеи еь\
38
неминуемое ппзрлжеиіе. Можно ПШПйТь ігПсколі»-
кнхъ писателей. шшмателыіыхъ но ешміхъ да-
рованіямъ, и которые не подсидитъ подъ наше
опредікіеніе ; поэтому оно вѣроятно покажется
СЛИШКОМЪ рѣзкимъ н одностороннимъ. Мы от-
вѣчали ъ ни это, что пскліочгніл, бе» сомггьніп,
ДОЛЖНЫ «"'І.ІТЬ ДСНіуПИ’НЫ. ЛЬ.ІО ЛН ТШШХЪ усло-
ІкІіЦ которыя МОГЛИ ПОЛОЖИТЬ особетшый ОТПГ-
щггокъ ігі прпнаіігдгніл тоі«і пан други о про-
іюігМпіік'і. Изученіе древпнѵь образцовъ . влія-
ніи ииостраішыхъ литературът рѣзки* орпгп-
шиыіость слосго дарованіи^ все пто могли от]чг
зптисш ігі лроіізведенілѵь чгіетнг.пъ лицъ и пос-
ТАімітіі пх*ь внъ того общаго сіаредѣлешн, которое
Д1ЕІА.ІП Цгрг.олъ. Многій ГГ[*ГИШВТДН І.ІГГН нмггекіл
были цервводѵяы нротгетіігпвт, п наоборотъ;
рііЗкоіі грани ѵъ хитомъ случать бі»пъ не можетъ*
Ни попторлемті типъ, но иеіилючешл для нагъ
йжЖМЫ н не исторію дѵхопнлгі.» і.раі ПіірЪчія мы
пишемъ ; нагъ зынімаеть пронипіді», по сколько
она уг_ппигім существомъ Церыт; поэтому не
псѣ еясшстад і^хніонт^еГі > католні. імп гнчннсн-
нычіч должны ппптіі пъ г.ту .\з[ЮктернстнкуІ а
только гь, ьигорыл давала пмъ Церколц кото-
рыя бьып не случайны.
39
Въ протсігтмітіізіііь приііиііЪді* подучила огром-
ное значеніе и сипи особенныя характеръ, также
односторонній. Она была глаішыэгь орудіемъ ре-
Формы, Лютеръ гоіюрѵтъ самъ про себя, что онъ
въпрініпвидахъ сиинхъ стираете п бытъ попятнымъ
для шЭДъ, для простаго народа, для дг.тсіі, слугъ,
н пр» Ііослъдоіыгели его, вѣрные этой мысли,
низвели прииовВДЬ изъ міра Фантазіи и нзумі въ
(Дору жіі.зіін и положили ся назначеніе гитомъ,
чтобы дъііепьопать на нравы, проносить по всь
ОТНОПП'НІМ н подробшюпі жплш н освящать се.
Но протестанты, оторвавшись отъ Церкви, птуін-
цллп Церковь; отъ полнаго ей орпшнлм:і они от-
влекли одну сторону, начала хрпстіансьоГі прав-
ствсиностіг, м подчинили нхъ личному произойду
въ толкованіи н тому же пропаволу въ пргыожо
нін. ІІпотому сущехтііеішаіо элемента, безусловно
общаго, ппп лпншлнеъ, н нроповгмі* не могла раз-
виться во всей полнотъ спосГъ І1|мніоыідникіц не
находя опоры н оир-івд.іпія въ .чигорнтегъ» всѣми
признанномъ, долженъ былъ ссылаться на своя
лнчніли мнѣнія, ил выводы своего разума. Опь
утратнлі* характеръ пргдгташітглн Цсрипн, онъ
могъ говорить только оті. своего ігмешъ Съ дру-
гой стороны, слушатели его уже не являлись ему
совокупленными во едино» йодъ одіінмъ обінимъ
(П
оп|іі\<т»лгіііі*яъ членовъ Цоркіш; і.тждыГі изъ іпіѵі.
злдчіъіъ самъ по сенѣ. какъ ли це; поэтому гірсямн
вмгпн.ъ долженъ -гЧіілъ выводить слои подписа-
нія., наставленія п сппъты, не ікгь тоі н общяго
опредѣленія, я тітъ чімонныіъ соображеній <і томъ,
что для каждаго полезно, ггрпліггію п т. д. Ііромо-
ліип ниже и іпіжс •енусі.ол.тсі, вь мело'іныл по-
дробности, Кі» рпаиосн'і])йзіе ОіуЧЛГіПОСЪ'ІІ ЖЯЛШК
и теряли сплю і рішді взнесть, свой характеръ
СЛОИ! ДУХСНШІІКЪ
II г’ікъ птсутстоіе элемента общаго и по-
рабощеніе случайностямъ жизни, іюп» осно|г
ный хараьтгрі. проіюиТідіі притсстаитссой , діл-
мгтральіш іірнтшишіыпжннЛ проіюпѣдн католи-
ческой > но не мслѣе ел однінгторпдаой.
Здѣсь уже личность вропшгвдшім ь-ыдеть
отирчитоін. но только ни іціопопѣдц какъ таковую,
по даже условлнваеть самое содержаніе и персхо
дигіі КЪ нроііЗВйиПм Госнодстію произошли давало
волможиисп» рпіяптъел гачкпп- рвлпаобраапъпп»
родамъ , кптпртітѵз» игліізл даже подвести ПОДЪ
категоріи , сколько нпбгудь общія, Иногда ♦ осо-
бенно въ періодъ борьбы съ ікатолпцігімочп., про-
помді. оротсстытздп отражл.пі пъ гебъ стта*
стнын характеръ и неистовство нропогВДей пято-
І1
ЛІІЧМКІ1Х&. Чыпе ОІП откидывали ПГЬ упрйШГ-
піл ! пгг изліцеетію отдьлкп и пестроту обра-
зовъ* міпв парадъ, ея недостойный, п прпннмл*
лз характеръ суроилгп и еѵхаі’О іШтлвлеяін.
Въ \Ѵ1 и XVII ст, южная Россія сбліынллсь
СЪ обрааоіііініюсіЧііо западной Европы Сітастві-
емъ гнгоГо сближенія, съ наиіей стороны неволь*
іыгл, былъ цъ.іый рядъ подражаній п ЗПНМСПЮШі-
пій, ІІничг не могли быть. Наше духовное крдс-
ппрЪ'ііс также испытало вліяніе ъппадшихъ-порчъ
Отъ первыхъ пъкоаъ іійшсхг исторіи допью
ДО ІЫСЪ но МНОГО литературныхъ ПНМЛТПНІЮІПн
По содержшшо сооему и гю стилю, опп состіь
аллюѵъ кикъ бы отрасль литературы Греки-
ІЙІЪ’ІНТІНСЪОН • I і. Тпорниія Спятыхъ Огцеиъ на-
шей Церкпн, пріпееегапыя въ Россію Г]ючееыіміі
Спятнтслдмн, рано СДЫЫЛНСЬ у НЛСЪ ІЫПЪсі ПЫМН
пъ переводахъ п породили под|кіжанііь Наши
иропопмініки держались сітпч’г. обрвздопі. дудая»
наго ыітінстіи, и ііелъд*.тые итого іимЪг.іи тъ\ ь
уклоненіи ♦ мечтаній п • траігностеп . которыя
р: Само сг/іпю разумѣется, чтп мы не гплпргтмъ
ЗДНёЬ О ПЛМЯТППКЯХЪ ІІПЦІОНПЛЪИОЙ ПіНКіІП. п ІЮ-
пдн 'іпт<клысо о литературѣ Цсрхоплоіі.
42
встрѣчаются почти во всѣхъ литературахъ на-
родовъ младенческихъ. Много ли мы нмиш сио-
иѵь Русскихъ проиовідііиковіі, много ля онн
писали, сказать опредѣлительно мы не можемъ;
но ц)»лГгцей мѣрѣ, проповѣдей оті. первыхъ иъ-
ковъ дошло до пасть не «наго I); укажемъ
па важнѣйшіе ігімлтіпіілі пъ атомъ родѣ.
Уже иъ XII ит.къ, Россія имѣла великаго
проповѣдника । которому равнаго Европа того
времени представить не можетъ. Сивремешиікм
цѣлили сго высоко т позднѣйшія поколѣнія по-
мнили его, читали и переписывали его творе-
нія ; пиконецъ , послѣ продолжительнаго заб-
венія , п мы его узнали. Мы говоримъ о Ки-
риллѣ Туровскомъ, котораго вдзвдлн п.ніін пред-
ки другимъ златослоѣесііымі. учителемъ (2) п
постдіііып па ряду съ писателями, служннішгмн
ему образцами, Іоанномъ Златоустымъ и Грм-
горіемъ Н.іліаіпіпынъ. Вліяніе Свитыхъ Отцелгь
пылей Церкви лспо отразилось въ твореніяхъ
Кирилла. Но это было пс рабской подражаніе 1
(1) На жто есть прігапіш т изложеяііыя Прск-ессор.
Шекьхревыігъ пъ чтеніи т|м»тъемъ введенія пъ 11 ст»
Рус, Слонегностіі. Москвптлипнъ ЭТ 3.
(2) Си. ІІлмлтшпиі ХП сь, изд. Калайдовичемъ
43
а свободппс созданіе въ томъ же СТИДѢ. Видно»
что Кириллъ ТурОВСКІЙ долго іг ст. любойъю
изучилъ духшніыхъ ішсателсм нліпгіі Церкви ;
сигъ одуіпс влился ими; оші посылали смѵ «дох-
ппиеніс, какъ можетъ посылать оси излнииія
природа , ііамлтшпл. нскусстпя, картина » музы-
ки. Способность воспринимать такое вдохнове-
ніе , плодотворное» лереходлшее пь творчество?
сищііѵе.іьствустъ о присутствіи самобытнаго ?
ЖИВОГО дарованія.
До МІІСЪ ДОШЛО 15 ПрОИОІОДеЙ Кирилла-
пыхъ. Общій характеръ ихъ составляетъ прсо-
ипідлііе поэтическаго элемента надъ дндлкіпз-
мпчъ. Мы ръдко іісгрЬчасмь въ нихъ обдуман-
ное ши7трі*«ніе и строгость въ изложеніи. Сло-
вомъ Кп|чіллм Туровскаго движетъ религіозный
плюсъ । ВОСТОрГЪ. Это не столько поученія,
СКОЛЬКО гнободпіііл ИЗЛІЯНІЯ ПЛ.ІГНЧГСТІІІПЛХЛ. по*
мыслопъ — гимны. Есть тики ігроиыіъдіц ко-
торыя не предсташілютті правильнаго стремле-
ніи къ одной цѣли г не сходлп. къ приложе-
ніямъ , п пс менѣе того ЛПО.ШѢ достигаютъ
назначенія П|ккнліми. іЪіь берутъ пспжпдаішо
сокроисіпіыл струны души и ішаолняютъ с*с
і.ірмоніечо. которші долго отзывается въ са-
44
чоіі жпанп человт>ка. Къ ятому роду , не мно-
гимъ доступному и пссііма близко подходяще-
му къ религіозной лнрш*, принадлежитъ ігВііо-
торыл иль п]юптшдей Кирилла ТуроМСКаГО»
Подробное изученіе его -піарскій не вхо-
дитъ иъ нашу задачу; мы ограничимся указа-
ніемъ на лучшія проповндп , нъ разныхъ ро-
дахъ : слопп первое въ игдвлні цтгЬтппоенѵні,
слово пятое о разслабленномъ, слови шестое
і)і> недъліп по пасц*, и пр. (1>
(Угъ ХПІ вѣка дошли до пжсъ четыре про-
пснгкдн ІІрсподобниго Ссрлпіона, Епископа Вда-
дпмірскага (2)і замѣчдтг.ігаіііід по иіъ простотѣ
п ни живому іітношенііи ихъ къ тогдашнему
состоянію Россіи.
Кромѣ ТОГО, ДО ІПНП. ДГіГПЛП нэвъстія о дру-
гихъ проповадяхъ того ирсмсіШі изъ моихъ іп>
которыя не еохраиидпсіі # а другія, псилхін-
ныл, лежатъ ігъ рукоішелхъ т «о разнымъ мо-
нветыряапв; такъ іь п. НиФопта Нилигпрсдскл-
(1) См. ивмлтнпіін ХИ іт.
(2) См. Тпгір, Св. Отц. нъ рус. пгр.
(5
ГО» ОКОЛО ПОЛОВПІП.І Х1І СТ.| СіІМРОП.] Тпсрсиі-
ют копца тогоже стодѣттлй Кирилла Митраіш-
лита Кіелввдго я по прозмппо Философз, ХШ
сг и пр> (!)♦
Впрочемъ, такъ какъ нт/Роггіи. до самаго
XII ст., въ церквахъ читали почта исключи-
те лыіо п{*оповшц Святыхъ Отцевъ: Іошнід Зла-
тоуетаго. Григорія Пазі иізішд, Василія Вели-
каго и позднѣе Е«ьрсм Сирина; то сшжхъ іі]ю-
ІІ€ИГЬДе*Ц сочмнеппьтхъ русскими духоПНЫЧІІ ли-
цлміі. вѣроятно, было не много. Да и не ныли
въ инхъ необходимости. Всл пиша дредклп
Церковная лнтс|иіту[іа имѣетъ характеръ п|н>-
іюніідн. БеаорерышіыА рядъ послдиіА Святитель-
скихъ къ Килзьшъ и пароду 9 грамотъ поучл-
ТСЛЬПІІІХЪ , настіілптслыіыхъ , облпчнтглыкыхъ
и пр. живо досоздаютъ и средь нами то вре-
мя * когда всл жизнь народная» семсніиіл ц
граждивскил , стремилась привести себя въ со-
гласіе съ рслнгЕО&ыыш іычалошъ При каждомъ
случаѣ я сколько шійудь важномъ, испрапшвал-
сл совѣтъ н благословеніе Церкви. Иннокентіи
зашнветъ вѣрно ч что отношеніе иішкхъ Мн-
(1) Си. Слов. Дух. П11СЛ Г.
кі
трппо литовъ къ Кнлзыічъ было отношеніемъ
духовна іп отца къ сыну. Можно сказать, что
ОИО повторялось ІЗО НСѣѴЪ СЛОЯХЪ оіПЦССТІіа. По-
зтпчу проповѣдь, можетъ быть, п не часто яв-
лялась пъ пади- заранѣе ішішсшшаго гпчніісііін,
іілшд гіспіЕіго для прочтенія въ Церкви; за то
оші совершалась постпипііо , пъ едмой жизни.
Читая Нашп древніе памятники церковной п
даже < аптекой литературы, узнаешь, какъ срод-
нилась христіанское ученіе съ жизнью кажда-
го, какъ глубоко пн о вошло пъ песц какъ вся-
кое событіе, даже самый обыкновенный слу-
чаіі , приводилъ на память текстъ изъ писа-
ніи п зарождалась въ умъ человѣка гого вре-
мени притча , поученіе , іі|чіпіпіъді.г Сача лѣ-
топись Нссто]>а п і.то продолжателей можетъ
бы іь назпана длинною лрииивъдыо па р.ъшыв
ісксіы т пп с іучию прошедшихъ и современ-
ныхъ событій.
И такъ до XVI съ нрсііюпііді,, какъ
о'гдьлі.иііііі родъ сочиненій , мало развивалась
Ее нкмЪМялп жнгніСп посТоШНіое поученіе. Въ
церкшіхь читаліісь твореніи Снятыхъ От-
цевъ ; напш Русскіе праіювъднныі нмъ ішдра-
жолп-
47
Въ ХУ’І ст. Мдча.имъ въ Южной Россіи
імілпк1 кіі толицпзяіі и науки запцдшш на обра-
зованіе нашего д\ ховсиства. Заведены были
училища» въ которыхъ» между прочимъ, препода-
тыдеі. риторика и правила, какъ сочинять гхроно-
нъдіг, Съ этого времени, духовное краснорѣчіе
заключилось нъ отплочевпыя Формы науки, яви*
ЛІІГІ. НГЖуССТНОЧЪ, которому СТАЛЯ обуЧйТІЛ’Я, ІИ 13*
никло шкода нрпіиіккднііновъ н плілніе клтолн-
М1ІЗЧЯ атрЗЗНЛОШ. НЪ СОДСрЖШІІ Н ВЪ Чіірѵѣ
п]юппніідеіі. П]юііоііѣд ыіиііі іс въ Южной Рпссііг,
въ XVII гт, составляло особенную должность,
моторуі^ отпр.тнлллп пріт монастыряхъ іі собо-
рахъ духовныя лнив, по.іѵчиіипіп въ Ѵклдгміліъ
ученое образованіе и сштившіяел ль званіи
іг|нііиінЪдннкоііъ. Такъ Кпрнл.іъ Тринкнпл.ііипъ
былъ ггропоніыппнгпп. Іигімінечерсчлім г., Таросій
Зсмк.і также. Ѵноііс изъ ин\ъ полкюпадіісь
ІМЗЛІШОЮ славою іі ѣздили по нриілашшіі.чн і.
изъ монастыря нъ мніілстырь. Почти всъ Мц-
трополнты н ні умепы Южпол Россіи того іі]н^ма-
мич з.лінманшіе высшія стенени Церковнаі о чіімо-
іычялія, съ итого начали свое іімрпще* ІІоздн&е
они наллва.ін сіюн нровоізіздн нъ видъ сборни*
конъ. Іо пасъ дошли очень многіе, носшніе
замысловатыя. изысканныя названія, п. н-
ІЯ
Антонія Роднвмлооскдгоі Огородокт. Маріи Бога-
]юдіщы, Вънеіѵъ Хрнгтопъ съ проіііЖЪДІн Ксдъль-
нппъ, аки съ цвътппъ рожаныхъ, ни украшенія
ІІраіюсжіиііо — Католической , Спятой , Восточ-
ной Церкпн исплетенный. Лазаря Бирянопнчя:
Трубы Слоимъ н Мочъ Ду іонный , н ор. (1).
Пд ПСРІ’і ПТОН ШКОЛЪ , ІИіІТПРДШРП ТГЗТі ЮЖНЫХЪ
ѵінлищъ , лежитъ одпообр.і.-іпый характеръ.
Подражаніе католичіч кпнъ піігатсллмъ . господа
стіюікііішсс въ то крема , подпилпла самород-
ный ДірпВаІіІЛ, ИЗрВДка прсмМмппшюнцж СЖМШ
услоѵяыд« спи'іштелыіым чирмі.г. со-
нею рэзутнъетсл, что такое подражаніе не было
жпешю ног|ч^оніістіл<) РуескоА жизни ; ніііі|№
ТІІВЪ, ОПО білло 1ЮЗЧ0ЖІІ0 ТОЛЬКО при сооершвн-
нпніі разрывѣ пдукн <гі» жизнью, Проіюпмь
XVII ет, была ирошйѣді. ученал , ссріппрнпал
пъ ткали ♦ пі> правиламъ < прпшэвВДі* нсхус-
гтнепнал I Іропопміпгки дума.ів не столько □
томЕі, чтипы быть ношптпіізш глждону и Д’Мн
стікнмггь на жпапц сколько в соблюденіи іи і.ѵь
правн.гіі риторики, о прііГі.іііжк'ііііі къ обікіацлмъ
,ъіладітымі.. Общій іюроиъ дуполнаго красно-
рѣчігі ьлто іпческаго > огімечсіпюстк и дрѵі іи
(I) Сжж Духа*. Ипслт.
4П
черты гга « иэПытокіі образовъ | символнімъ ।
искусственная нришыі.ності», все это пстріічгост*
сл пъ илііяпі пропожьдлхъ того времени.
Въ скверную Россію этотъ родъ внесенъ
былъ Симеономъ Полоцкимъ. Онъ считается пер-
вымъ нлчлиішмъ читать въ церквахъ > нмъсто
твореній Спятыхъ Отцевъ^ ііроповъдл спош *» со-
чиненія , безъ р.ілрьшеііі го на то высшихъ ду-
ховныхъ пл гостей, Патріархъ Ісшишь не безъ
причины ногодовлль иго него лл тзкпе новой не-
ДСІІІС и ДіІЛчГ КЛАЛЪ Г-го ; но Симсонъ Полыц-
Ѵ.ІкЦ 11О.ІІ І\ЛСЪ ОСОПСННЫМЪ б.ЫГСИЮ.ІСНІо.МЪ Цаічі
Ѳеодора , мило оправдалъ па гіто вниманія и на-
печаталъ пъ придворной (верхней) типографіи
два огромныхі, тома спиітхі, проповъдсА: 0'рМъ
душевный и Вечеріо душевимо. Съ >того іц»е>
спи обыѵпн сочівдлті, и читать п]>апоігг.дн ѵтпгр-
днлел Іи. Могкпъ, и южклл школа, пгкуегтигн-
нал ітролопЪді», 1гі> стили ігрппгіпгасіі запддіп.гхъ,
госнодстяпіи.і.1 до елчілхі, ирсмсіп. Истра Ксдн-
каго т и йодъе и йодьс расхпдн.іасі. съ Народ-
ною жяанмо. Къ втой школъ іфиііддлежмтъ
Стс>!>аиъ Яворскій,
Прпступал іа, изученію его оронзведеній ,
мы раздѣлимъ ихъ на пропиііЬдн Въ строгомъ
4
50
смыслѣ, ппсаіиіыл па тексты, и па торжествен-
ныя , ^ніиѣтгтиеішыл и пр. рьчп, читалпып
нл и .иготные случаи. Начнемъ съ первыхъ.
Существенное свойспю и нмъетѣ суще-
ственъ і.ій недостатокъ проповѣдей СтеФіішліыхъ
есть отвлеченность. Мы не встрѣчаемъ въ ішхі»
рѣзко ныспнмеішаго ігрстмворъчіл началъ хрн-
стіа11гкой нрлиствешіоспі съ дѣш тинтсл шестью,
гхзиічгпиоіо въ іілгтпііщую минуту, со всѣми гм
чертами, Послѣдній элементъ совершенно огсут-
ствѵ’тъ. Слушатели , тѣ, ддд ксіторым. слово
іірсныикнтсм, для Стсфяш Яворскаго какъ буд-
то не гуни**ствуіоПи Хлрікілсръ и ропой МИ ьіл-
рііжинтсд совершенію вігьшпнмъ портомъ , н1>
сколькимн обращеніями н інідаианнімн къ бла-
ПНІСГТНВЪТМЪ глушатнлянм ||и не пндлті., чтобы
осл рьчі. была шшрпллена къ жішыжъ лшцпгъ
и чтобы ІІрОІІПИГДИИКЪ говорилъ Д1Л НИХЪ II
ради нхъ, я не только къ нимъ. Если исключить
деы или три ію.иіыпія изъ любой ііропопъдіі Сте-
тліпвііГі , характеръ нровавгвдіі ииллнъ печез-
нстъ и мы получимъ ученое разсужденіе’ или
риторнчееког упражненіе ни задышу го течу.
Поп» , за неі І.М.-4 неміни пни псключепіпміг ,
общій. іітриікітелыіі»ін характеръ всѣхъ нрошигм*
51
дпй Стсфпііонмхьт характеръ общій югъ съ пропо*
вѣдами католическими. Покажемъ теперь икъ
шмажітиышя свойства. Сиичалп разсмотримъ
пъ пикъ приваленіе элемента мысли иъ общей
архжтеіетшиікк слива , въ расположеніи , раздѣ-
леніи, характеръ доказате-истоъ, и пр., потомъ
элемента художественнаго > въ образахъ , опи-
сай ілхъ, и пр.
Общее построеніе проповѣдей Стсфшопыкъ
отличается особенною нзыскішностыо. Изираптпн
для себя текстъ , онъ рѣдко устремляетъ вни-
маніе н.і то, что въ пень ітті. существеннаго. Обы-
кновенно ініь беретъ одну его сторону , осіа-
павлмвается па какомъ нмбудь случайномъ обето-
лтелілтвѣ, или отыскиваетъ пнѣшплго его отно-
шепіл къ другому, постороннему предмету. Воз-
мемъ въ примѣръ слово пт. нелѣпо Пятиде-
сятницы, на слѣдующій тексты пршшгте ,Іухъ
Святы Іоан. гл. 20, ст. 7. (I Въ самомъ на-
чали иршпгонідолкъ говорятъ : „хоіцу л пл сей
краткой проповѣди всякому чипу приличный яви-
ти Духа Святаго образъ нл імкпрілтіе гостя *
такъ велиь.ііо... Седчодл[м>вптаго Духа Святаго,
(1) Пролеп. Ст. Дв. т. 1стр. 163. Нэд- 1804.
і*
52
ію седмл недѣляхъ отъ пасхи къ нямъ прн-
тлдяниго, седмь нлішаче образовъ обрѣтаю
гл. писаніи Божсственішмъ/4 Именно: образъ
голубя, сѣли, вина , вѣтра , огня , дуновеніи
н поды
Падбнрлл къ каждому чину и сосло-
вію приличный для него образъ , СтеФЗПЪ
Яво|чжііі дѣлаетъ едядунлцев построеніе своего
слова:
„Велпкому Царю нищему въ образѣ голу-
бя: дя почіеть па немъ, яко па Христѣ спл-
емт, и станется гну голубицею Ноевою, сучецъ
масличный нреиождѣлснныл тишины прігпо-
елщеіо,"
„Великимъ Государынямъ Царицамъ п Ца-
рейндчі. пъ образѣ осѣненія, Царицу Небесную
осѣнаюіцаго".
„Княземъ н боллромъ м всему Сшкліггу
въ опрал ННІІІІ увеселяющаго и укрѣпляющаго
па пѣрыую службу,"
„Кавалеріи, армія н всему попнетву въ обра-
зѣ огня, сердце и стрѣльбу на непріятелей рас-
ііаллі-аиілго."
58
„Морскому Флэту нъ образъ вѣтра благо-
получнаго* къ желдсмону пристанищу нпстн-
ял тощаго.44
„Духовному чину въ образъ дуновенія Хри-
стов» * во еже быти мимъ угліемъ Ссрач-нм-
скнмъ, въ службъ Божіи и иь званіи сдоемъ
гррліиымъ.44
„Лгодсмъ простымъ, крестъ лнлмъ, и пст.мъ
пърпкі рнботаіощымъ въ образѣ воды, пъ тру-
дахъ пршдаждоощеп и жажду утоляющей.4*
„Кому еще не достаДося, къ чину послѣдне-
му прпміьгптгем“ и нр.
Нѣкоторыя изъ этвхъ примѣненій особенно
замысловаты, п. и,:
Царицамъ п Царевнамъ Духъ Свитый нис-
посылается въ видъ сѣіш, потому что „обычно
есть женскому полу нъ сія нлнппче времена *
при жарахъ солнечныхъ имѣти отклейія , или
якоже іп-г пхъ плрицлете, со.гпе’піпкн для п]к»-
хлады и осѣненія?4
Изображеніе Духа Спятаго въ образѣ піпга
оправдывается тинъ , что когда Апостолы нс-
полшілист. Святаго Духа , Іудеи говорили про
54
шіхь : пишась пспоцніешт суть. Сравненіе дѣй-
ствіи благодати съ дѣйствіемъ пипа Степанъ
Яворскій удерживаетъ и проводвтъ далѣе.
Разбирая питый образъ । отъ задаетъ себѣ
вопросы „для чего Христосъ дали власть па
отпущеніе грѣховъ человѣческимъ споимъ Лерво-
сълщсшпікомті Апостоломъ, первѣе дуну йл ішхъ?и
п рѣшаетъ его гдедуіоіціімъ образомъ? „вѣдаете,
егдл кто хощетъ пд примѣръ < ъстп пл лавкѣ,
п дндптъ и.і цен много пылп к нечистотъ: пъ
первыхъ здувастъ п гѣчъ дуновеніемъ очищаетъ
себѣ сѣдалшце । а потомъ сѣдаетъ.и
Вездѣ видео усиліе выдержать задачу до
копца. Существенный смыслъ текста , главная
мысль, которую слѣдовало бы развить, именно :
внутреннее дѣйствіе Духа Снятаго на чолоігѣыц
устранена, забыта; вмѣсто того приііоиѣдішкъ
удодвлея въ сторону н выставилъ вередъ своммн
слушателями цѣлый рядъ шыскапшлзд, безплод-
ныхъ прнмѣн(!ніІ! п аллегоріи. Могло ли подобное
слово уяснить нхъ понятіе о благодати ?
Водокомъ другой примѣръ. Въ словъ жъ пе-
дѣдю двядеслть-Третью ни Сяятонъ Дусѣт па
текстъ: мо.іяху его, да повелитъ имъ ваита въ
55
сінііік: н повели имъ, Луки Я. 8, (I), СгсФанъ
ЯіЮрскІЙ , об'ЬЖСЦМаъ СХОДСТВО грѣшнпкя съ
снлпьсні, развиваетъ слѣдующимъ обрядомъ мыслі.
о томъ, клкнмн средствами пожить чсливЪі-і.
ООЮбіМІГГЪСН ОТЪ НЛЯДЫЧССТШІ ДІ.іІГЫД „ІШ>
иі.іігв милымъ лѣкаремъ буду: іілшппу вамъ |и—
центъ, како нзь спмііей оыгіытн діааоловъ, как»
Ярм» ДЫШМІИЖОС съ ін.іи сбросить II 1111. 11ЛД-
стп его нлблінттьсл. 11л сіе дамъ изрядное лѣ-
карство... Обыкнииепіи, иди ішчг рсіпн, нужду
ММутъ іісіі ш-міііцестлѵніщіи іп> скорби своей отъ
врачей і. искати пим .шн: тогда врачъ, млишіишіі
рецептъ, то есть х.іртпцѵ, на нейже іізлбраж.іегі.
арачеіигіва ейстплы, посылаетъ въ аптеку, да
ми пей тямо угоггавптсл ліжарстаж4* /Іа.гьс, про-
новг.дшікъ исчоамегъ „оед составы врачевству
сему при.ііі'иттнук>іці.іл“ и плотомъ исчисленіи
основываетъ раздіисніо слова „иериі.іЛ составъ
и ссп полезнѣйшій , есть желчь и сердце, къ
енкже и прочіе составы примѣшапп будутъ: к
сей остъ и ’сі даппіее поспшапишіс страстей Хри-
стовыхъ... Вторый составъ плочу преждеречен-
ному долженъ прнмѣшатікл, смирна. Счирнл
знаменуетъ ужерщвленіе плоти... Третій со-
(1) Т. 2. стр. 104.
56
гтллпй врачевства нашего, обоимт. прежде речен-
нымъ противный : оіі.ій бобнху горыиц ип сей
гллдкіп гстъ. Медъ есть составъ сей. Чіт*жс
НЖМЪ лнлмгпусты гладкое ПМЧС всѣхъ сладостей
помышленіе пссгддшпге опригК.. Четвертый со-
ггліъ есть и послѣдній ііыегышпкго рецепта, на
напіаііп* діавола отъ гръшшікд, зеліи рута: сіе
есть подобіе сюспамшіотшія огня гееншиго/4
Сравптелъпде дѣйствіе каждаго інмпсства
и каждой силы духовной, ему еоотгйтствуто-
щгй і рллпито подробно и доведено дц елмыхъ
стр.ппп.імъ и іпыскЫшыхт» упидпбленгй, П|юпо~
ігмнінл. оклнчгишстіі глъдунпцпмі» образомъ:
„ПМ.1МЫ убо СЛЫШЛТ4МІС прлчі’нгтпо» пкоже ті-
дъсте, эндо іпхігзііоі- ігвмы пыігп, камо нзъ
свиней біи а имамы изгопитц: сего лвкіцства
употребляемъ по дли и въ мощи -. Мы оныхъ изъ
сіпінсГі ігйніітн можемъ, сіе пріемлете прачевстпо
пь аптекѣ иріічестпЪйіпеГі Церипи Христовой.
Отиесптв въ домъ душепні.ій гг уже никоихъ
ияспльстніп врлжінхъ пс ужасайтеся* и пр.
Это построеніе хрнггіпискиѵь добродѣтелей
по чеднщніекпму рецепту стоитъ самого замы-
сдовапго нзоорФтснід схоластиковъ,
57
Прпнодрмъ енці два примири. Въ словъ яъ
педТілю шестую по іисттЬ, о слипомъ, Степями,
отыскиваетъ трудностей и поллгмгпі елздуншгін
вопросъ : „не дивно , яко глина Господня , отъ
нречнетюті. его устъ нашедшая , имъ гиду къ
уіірвчепапію очесъ с.гъпорождеіпіаго: линію яко
бреніе, перстъ, земля, со единою Господнею
смъпі.нінпн, соедшіепквя, туюжъ пріятъ про-
ченную силу" (I).
Вообще достойно нрпмъчапіл, что Сте-кшъ
Яворскій охотнъе пишетъ па тексты историче-
скіе. нежели на теисты догматическіе. Эго пред-
почтеніе объясняется особеннымъ складомъ гіо
ума н характеромъ Всей Школы. Отвлеченная
мысль, но своей всеобщности, удобно прилагает-
ся ко векмъ Формамъ жизни. Стеооку Явор-
скому нужны трудности; его не запплетъ про-
стое , ясное прнмьпспіе. Йапротнвъ того, ча-
стиый случай, Фактъ, нужно еще возвести пъ
общую мысль или найти въ немъ символиче-
ское значеніе. При атомъ открывалось заман-
чивое поприще дли умл , нсипрчеші.пп школь-
ными упражненіями п военптяннаго пъ Форма-
лиамЪ,
(1) ІІр. Ст, Ли. т. I. отр. 120.
58
Эго предпочтеніе КртВЯГО пути ПрЖНОМу ,
ЭТО стремленіе . мимо прямаго значеніи тексту
искать сокровеннаго смысла, или, схватішшіит»
да срапмсніс, ікігплі.ію проводить ого ддл-йе, ото
б-езіглодшн игра уни, замъгвдя по многихъ іцми
поввдячъ Сте-і ішшыкъ, был і результатомъ схо-
ластики > изученія слишкомъ псклю'пітелыьп и
ОТІЫСЧеіиіІіІКТв ФіірМЪ НЫГЦ.НЧІІЛ, ІфиЧЬ этого
затверженнаго пріема, общаго почти ігснн ь про-
попЪдшікдм?. того времени । Степанъ Яворскій
имѣлъ отъ природы несчастную СПОСГНІНОСТЬ р:іЗ-
пинать въ своихъ іі]шін>пьд :ікі. и чеши і т!* СТО*
ропы, і.оторыд могли ппддті, пиподві ігь пріь
чіпсиінмъ содшнымъ н поіилымь.
Ръзкій примѣръ предгтэвллеті. слово деся-
тое къ іісдік.ін> вторую по Святомъ Дуеѣ 1)*
Прощзпѣдннкъ сравниваетъ людей съ ры-
бами : пЛіадіе рыбамъ иодоппп. Въ первыхъ 1
рыбы піі подахъ родятся, отъ водъ происхо-
дятъ: а люди христіапстш не пъ водяхъ ли кре-
стите, л иныхъ родятся рожденіемъ духовнымъ ;
не отъ подъ ли ігрестптелыіыхъ .иодіе хрнсті-
днстіп происходитъ ; второе, рыбы въ водахъ
(1) Ир> Сг Ян. т. 1.
59
нолшмп бываютъ обуреваемы, между волнами
житіе ихъ бываетъ; а съ людьми не тосждсли
дікыптел ? Не между іюлнаэні ли житіе наше
(жоичпметсд: зрите Христолюбцы। капо людіе
подобію гутіі рыбамъ и рыбы людямъ.^ ГыГіы
нъ водахъ погружаются, и въ лихъ влагаютъ»
бѣгаютъ сюда и туда, будто за какимъ дѣломъ
гоняются и ско}юе теченіе тъорлть, іки бы по
какой нуждъ и потребъ і а шіи плаваютъ бо
дълно, суетное и бездѣльное ихъ плаваніе , на-
прасные но водамъ труды» суетное и безкоры-
стное ихъ такъ скорое теченіе и движеніе.
Такъ слово въ слово н челокѣцы... Второе по-
добіе людей съ рыбами : рыба рыбу снѣдаетъ.
И аще бы иного рода, ня примѣръ, шце бы
щука лини І либо кііргіеп , либо окупи ѣлл , то
бы еще не дшша: а то своего рода І тука
щуку, большая мегашую сііѣдлстъ, пожираетъ
Но мы рыбамъ не дивимся, тіп бо суть бслсло-
веснін: то паче» что ) илсь людей разумныхъ
тоежъ дТі,ыетсп *.. Т|ммъс подобіе людей съ
рыбами: рыбы уловллютсл оіюгда удицею,
овогда же мрежею: тоежъ дъетсл и съ чело-
пГіьлмп . 4 ♦ Христосъ ловитъ мрежами, д сатана
удицею ♦. < Четвертое подобіе людей съ ръіба-
мн: рыба отъ главы начинаетъ согшпить и
60
слсрдіть, тое жъ бываетъ и къ ліядехъ чисти•
многижды отъ главы , отъ ничвлыіпкя, растлѣ-
ніе происходитъ іп» градахъ.♦. Пятое подобіе
людей съ рыбами : рыба въ водъ бываетъ силь-
на и крѣпка, въ бѣгахъ и теченіяхъ своихъ
скора, дика и неукротима .., ТІуіцдГг же только
се изъ воды вытлпіутъ: ажъ она безсильна:
ажъ опа мечется . движется, кидается и сюда
о туда •- по всуе, уже ту смирится твое сви-
рѣпство: адъ конецъ твоимъ теченіямъ н бѣ-
гамъ. Такъ слово пк слово и ЛЮдіе міра сего
горделивые, дерзостные, обидящіе, досадительные
нок.імы’гь въ мори міра сего бу липъ... Еіі рыііг-
коі памдтуи на смертныя сѣти, не всегда тебѣ
въ водахъ быти г пріидетъ время, сід.і тл из-
влекутъ изъ моря міра сего,.. Шестое и по-
слѣднее подобіе людей съ рыбами: рыбы чѣмъ
плаваніе свое управляютъ; ибо у рыбы илову-
пнп пнисто кормила хоость. Такъ бы конче н
людемъ игкдоѵь житіе свое пспрпвлятп. А что
лпигенуегъ хвостъ: хвостъ иослвдяал частъ
знаменуетъ, ноелпдпяя человѣческая четыри :
смерть, страшный судъ, небо и идъ. О ! да бы-
вавъ сія 11 ог.іЬднля іп пгд:< па памлгп имѣли ,
н Пініі іностамм ппельднііми корабль ЖИТІЯ свОе-
го въ волнахъ сего свѣта управляти! іінкигдаже
61
быкомъ боя.шгя отверстыхъ устъ сити преис-
подняго. II сію то мню быти тайпу онаго чу-
деснаго дѣйствія Божія «ь Мопссомъ: явнея
Господь Богъ Моисею , и хотяшь послати его
въ Египетъ къ иэбавлемііо рода ІІзраіілігСкаго *
вопрошаетъ его: что есть въ рунѣ твоей: Мои-
сей же речи: жезлъ. II і'счс ему Господь: повср-
зи его па землю. И верже п на землю, н бысть
змій. II рече къ нему Господь : простри руку
твою п имн его за хвостъ. II бысть паки въ
рунъ его жезлъ. ЗдЬ вопрошаю; для чего то
Господь Богъ тога змія велитъ за хпосі ь пма-
тп: для чего не посредѣ, ие за главу, ію за
хвостъ; змій знаменуетъ грѣхъ: глава того амія
есть нодмциніе п побужденіе къ грѣху: а хвостъ
есть смерть н кончина. За хвостъ шиіти змія ,
есть о смерти гкхныпиятв, смерть въ шяабвоь
пой памяти имѣти. Симъ бо обрлзомт> змій паыі
въ жемъ обращается, то есть человѣкъ аъ пс-
прав.іеніе приходитъ. Хвостомъ рыбы п.іаваніе
свое отправляютъ: отъ послѣдней части нее
исправленіе оъ рыбахъ. Научимся той отъ рыбъ
мудрости......"
Мы могли бы нршіестн много подобныхъ
изыскаппыхъ {фпжѣнелій н патяиргылт. епміин
62
Ловъ, но кажется достаточно и этого. Вооб- ’
П№| пстг во всякой пропоігадн, СтОФаііЪ Яіюр-
скііі грѣшитъ противъ правила , нмъ самимъ
опредѣлительно и ясно выраженнаго въ Камнѣ
пары , въ статьѣ о душахъ Свитыхъ, части 2>
гх 1> ст. 602: „притча нъ тѣхъ точіні инстіш-
стоустъ, иже служатъ къ шімѣ{>сшіо глаголю-
гцнго. Прочна же словеса ль притчи , бываютъ
к]кісогы ради повѣсти, іі цѣлости ради пріітчп?*
Въ про по видахъ , іы которыя мы до сихъ
поръ У&ЖИ1Ш41.ІІІ, ВИДѢЛИ мы единство, ПрНВІІЛТі-
ность построеніи, хоти совершенно искуствен-
ную п только наружную. Но очень много есть
и тахтъ г въ которыхъ вгіпся нѣтъ никакого
единства , пи внутренняго , пп іінъшплго.
Очень часто проповѣдь движется по вну-
треннею силою единой, осікміпсні мысли, а сла-
гается ші самыхъ раанлродпыкъ частгн, по-
Средствомъ случайнаго сцъилепія мыслей съ мы-
слями, слоиіі сі« слои:іми. Иногда Стрфлпъ Явор-
скій нріпшдпгь текстъ; этотъ тсксіъ папами-
паеть ему другой, по чему нибудь пмъюиіій
соотношеніе съ пгрві.імь , ал інімп слѣдуетъ
третій, п такъ далѣе. Всс это свлзыішстси
63
восклицаніями. Иногда одну и туже мысль и>п>
попторлсть іп. р-плнчныхъ Формахъ до тѣхъ
поръ, пока случайный оборотт. рѣчи наведетъ
его пл другую мысль. Иногда Факты подбира-
ются къ Фактамъ, подобія къ подобіямъ. Обо
вскхъ иропопѣдяхт. этого рода можно сказать,
что онѣ образуются накопленіемъ. Выписокъ
дѣлать мы не будемъ ; ибо очень многія про-
ловѣди Стеммніа Яворскаго оправдываютъ наше
замѣчаніе , особенно если опратпті» вниманіе пл
вступленія и первый страницы.
Опредѣливши характеръ іг&ш*о въ пропо-
нѣдлхъ Стем-пна Яворскаго, мы должны обра-
тить пннмлпіе н.і развитіе частей.
Изложивши мысль, Стс«апъ Яоорскій обы-
кновенно опираетъ ее на доказательствахѣ, сіпі-
дѣіелытпахь , уясняетъ се примѣрами и упо-
добленіями. При этомъ открывается случай
блеснуть плчитаппостыо и СтеФвігъ ЛпорскіГі
|гіѵіко его упускаетъ. Мы не говоримъ о цита-
тахъ изъ Со. писанія, твореніи Си. отцевъ,
объ указаііілхъ пи Церковную исторію: все ото
па споемъ мѣстѣ пі. проповѣди* Ио кромѣ ду-
ховной литературы , Сті'фянъ Яімі]іскііі читалъ,
ПЪ ІПі.ОЛН ПМСАТРЛеГі дрсинтъ II ПОЛЫХЪ , Фи-
лософовъ » Физиковъ, историковъ и ир. Обо
пгакъ предметахъ онъ нмт.лъ афористическія свЛ*
дънія. которыми въ то время дпиольстноііллнск,
зналъ множество анекдотовъ, истинныхъ н вымы-
шленныхъ, и лянінлъ, кстати и на кстати, при-
вадить ихъ. Онъ цптуетъ изъ дравмнхъ: Гоме-
ра , Діогена , Аристотеля , Демоеоепа , Тита -
Ливія, Цііцерипз, Вііріи.іііі, Илішіл; изъ поиі.й-
піихъ: Бараній. Комішея (РЬІІіррс Ле Соншюа)
Туіпига (ііе ТЬои?) Скалнгера, н нр. Въ одной
И ТСНІЖС НрОППВКХІІ , рядомъ съ текстомъ изъ
Евангелія пдц посланій АПОСТОЛЬСКИХЪ, молено
встрынгъ Мінюлогнчссііое преданіе , анекдотъ
объ Александръ Македонскомъ или о Ксерксі»*
помъ шллхтнчъ и описаніе какого ннбудь жи-
вотііаіи^ іъ и. вг< сдовь пъ недклю дгкідвслтуіо
по Свитомъ Дуга Д), пропавмиикъ восклицаетъ:
„се нынъ Богъ погатя.п. есть людей сватъ 3
О (іллгогюдучін, о радости’ О веселія нашстоі4*
и вдругъ прерываетъ рядъ аосмнцаній и начи-
наетъ такъ: „чтемъ въ житіи Тнта Кесаря Рим-
скаго удивительную пивъсть: собралъ онъ нъ-
і.огда въ Сенатъ Римскій отвсюду, елико миж-
(і) Іір. Ст_ Я т. 2. стр. Юо.
«5
бЪ обрѣсти мужей премудрыхъ , I! собрапшп
ихъ, Д2іде пмьсеіі слой вопросъ къ разрЫшчіпо
ОТО есть отъ боговъ большій „ит.д. Слѣдуетъ
длинный разсказъ и преніяхъ ПЪ СсіГітѣ Рим-
скомъ.
Въ словѣ въ ледіию двадесять первую по
Спитомъ Дусі; і,І |, Стсфішъ Яворскій, желая
доказать . что ііоучителііПое пастырское на-
ставленіе нѵжію н премудрымъ, уплт^бляеть
СЛѢДУЮЩІЙ ДОВОДЪ „СГПЧ*ТЛ(М‘ЛІІІІЪ и ФИЛОСОФЪ
преискусный Аристотель повѣстиустъ чти ры-
бы всегда въ водѣ гущііг, кромѣ пріг|-»лгііі.«Гі по-
ды, требуютъ воды небесныя < и воснорм.ігнію
требуютъ росы , ею же охлаждаются : тако бо
ИііДоГпЛо нргмудрі.гччи II I д.
Д.і ікс, къ трйже іірпікіпѣдіг < отъ дмастъ
выписку іпъ Ділі енъ потомъ изъ СоФнра: „челв»
пмсъ праздный пъ гордость аозшмются , и выі
оселъ пусті.птиыГі, тако гсГіТ. свободна рождешні
чаетъ бытп*\ А <»Пъ ослѣ пѵсті*шпомт« раа-
скваывпегъ Скзлнгсръ Олко егда впднтъ чело-
^1) Пр, Ст. Я. Т. 2 стр. 155.
во
ПЪКЙ мимтодяша, прибѣгаетъ къ йену и при-
сматривается: егда же человъі,ъ хевнеть иго уло-
вити* абіе съ нелишни ъ выменъ и шумомъ от-
бѣгаетъ. Спцс нлчллшипы и Видны* іосіиѵы
пріібѣіаюТЪ къ слушаніи пропоніідіС*.
НѣскмидЬ ниже, тѣ, которые іістерінишн»
слушаютъ поученія, находя въ питъ обличеніе
себѣ, унодобляюті л ,дп.кіимі. нел.лиіи'і-гіычъ звѣ-
ремъ, нжс страши іи естествомъ своимъ суще,
да не видятъ своего бевоброзія , егда жаждою
объОМЛСМИ къ чистому приходятъ источнику,
под> чпі-туіо міішінотъ пі'рв’Ье ногами со дна,
въ ней же бы не шюмоглн страшнаго своего
шкмізтп образа. Творитъ тако, по свидѣтельству
славнаго естество»•ловца, именемъ Епіаиа, слоиъ,
Же да пи увидитъ въ чистой водѣ нагую спою
главу , мерзкій \ши свои широкія , аі.н кожи
вінлшіл, ноли пі.н клады толстыя , всю кожу
черепа, иезвлпспуіо, въ семуже носъ сицемъ,
долгій бгзобршшый, егдл приходитъ къ водѣ ни-
ти возжуздясть ІО, до не увидитъ СВОДЯ МС]>ЗОС1М,
Творитъ такожде и верблюдъ, глаголетъ Пли-
ній сстествоппсатсль, да не узритъ въ ПОДЪ
чистой уппі своя краткія, главу малую, очи
черныя . шею закривлеииую, горбъ на хребтъ
67
неродЫ,. Блше садсвъ верблюдъ Иродъ чсг-
ТСрОПЛАСТ1ПІКЪи II т. х
Въ концѣ того же слова мы встрѣчаемъ
еще одно прехпшпое сравненіе дѣйствіи бо-
жественнаго слова пз сердце человѣческое ж съ
волненіемъ морп: „егда солнце входитъ пъ зігЬз-
ду кашікулиую... егда веіі вѣтры утихаютъ и
гго.и мощный Бореи, и быстрые Аквилоны н полу-
денные Зефиры* и нр. Объясненіе этого пиленіи
заимствовано изъ „сл-іыиіго астролога и яатс-
матжка Алла Гехііл и Симона Магодхи
Въ проповѣди въ недѣлю двадесять третью
но Спитомъ Дугѣ ;1)г о которой мы уже гово-
рили, сравнивается дѣйствіе, производимое інк>
поминаніемъ о вѣчной каліи, съ „зеліемъ рутоюи
опнезлнпкі Нндчялг.шіплчц пра чепъ Галеномъ н
Иппократомъ^
Не менѣе нзькъяшіы п далеки отт* дѣла
историческіе цитаты, приводимые Степаномъ; а»
іъ въ словѣ нъ недѣлю двадесять четвертую по
Свитомъ Дусѣ ("2)> говори о вѣрѣ, онъ Вдругъ
(1) Т. X
(2) Т, X стр. 207.
5 "
08
вводитъ слыуюіпееі „повѣствуетъ нсторіпгра-ьъ
ы естеспюін: питатель Плиній : что Кіісй Пом-
пей, егдд третій разъ торжгетвоініше, ііооі-дші-
шн морскихъ разбойниковъ, и игъ пссьма илъ
Азіи и изъ Понта изгнавши, по прОКл тлр-
ікспііа гпоего толикія показалъ богйтгтѣз, ели-
кія никогдаже въ Римѣ кутни» иидънп быша :
Маргариты дивнаго иелпчегпю, три статуи зла-
тыя, і проіп.і изъ самыхъ драгоцѣнныхъ Марга-
ритъ тридесять двѣ и ир. Но между вгѣмп
Кр'н ні.йигін быгть пргстіілі. пп. Маргаритъ, на
которіічъ образъ Кигя Помпел дпниымъ художе-
ствомъ пзазянъ бяшс. Азъ же реку: елико тотъ
образъ между прочими Маргариты, толнио пЪра
ио ирсмл торжсспш небеснаго дражлГішлл по-
кажете ли.
Въ слоиь иі. недѣлю диадсслгъ пятую по
Святпмі. Дугѣ (I), встрѣчаемъ также некстати
рвэск.іззііііые анекдоты О Фнлппгііі и Александрѣ
М.и.сдоііскомъ и доказательства на текстъ; воз-
любити I ш іюда Бога тпоего, почерннѵтыл изъ
Арнстптслл.
1Ъ1 СЛОНѢ ппіінгпріічсскомт, , ПОХВііЛІ'НоМЪ »
на Сллтлго блдгоиьрнаги Кинзл Алсксзпд]»л Пев-
(1) Т. 2.
сквго (1)т находимъ опмошін тріумфовъ и
ііінрддъ за воинскіе подішпі у Римлянъ, заікм
спюіюііііис у Сиетопіл п Полибія, к рядомг. съ
нимь 1 цитаты изъ Апостола и Лііпкллііппігп .
далѣе ніРьл-.пл о тинъ і яад, Ордеева ЧѢДНЗЯ
статуя, пъ присутствіи Александра Македонска-
го, точила слезы, о Муніѣ Сцгволѣ. о Кѵрціь,
о Геркулесѣ, воевавшемъ въ гидрою , п гиган-
тѣ Антеѣ, сынѣ Цереры, объ Александрѣ иДі-
сітеніц и пр. Все ото переложено текстами, вы-
ішйкши изіі Сытыхъ Отцевъ, дегсиды и г д.
Въ другомъ слонѣ, о томъ же (2), Стсфаігь
хочетъ доказать , что Александръ Невскій, чу-
жествсмно исиоьъдііпъ свою игру передъ ха-
номъ , подалъ Русскимъ добрали пршмѣръ , н
для этого припилитъ пъ примѣръ подражгиііл
учениковъ Платона и Аристотеля, наконецъ вы-
лисывгн’тъ изъ Діодора Сігцилінсг.агойа<*и4К’лонное
преданіе о Еоіапаѵц будто бы доводившихъ не-
лѣпость Ііпдрлл.пііія ДП ТОГО , ЧТО НЫКЛЛЫВ.1ЛН
себѣ по одному глазу, когда началкппкъ пхъ
племени быль кринъ , или подрѣаывалн Сѣ'бь
жилу т когда онъ бьыъ хромъ
(I) Т, X
(2) Т. 2.
70
Тзкую точно выставку псумѣстной учено-
сти представляетъ слово на Великомученицу
Екатерину первое и второе, па Апостола Андрея
первое ( I ) и многія другія.
Вь птой странной н дпкой смѣси языче-
ства и христіанства, иорическихъ отрывоч-
ный. сказаній, ни тяговъ нзі. писателей древ-
нихъ и попы чі. н всякаго рода днецдотовъ, от-
разилась характеристическое черта католиче-
ской проповѣди въ ХѴ'ІІ ст., очень понятная
при тогдашнемъ состояніи науки. Исторія, есте-
ствознаніе , литература , нп были еще возведе-
ны на стсигіи. самостоятельныхъ наукъ; въ
большей части западныхъ училищъ, н Вѣроятно
во всѣхъ училищахъ Русскихъ , онъ даже не
составляли предметовъ особенныхъ ігреііод.іва-
ніи; но входили отрывками въ объясненія и
комментаріи нп дрспннхт. писателей (*2). Учснп-
(1) Т- з.
(а) Эту систему прсподаплпіл удержалъ и ѲеоФаиъ
Прокоповичъ въ своемъ прппггѣ о домялъ учи-
лищныхъ, ст. 0: „сіе видится быть вс дни Слыхъ
успігамо, что могутъ нѣкпл учгиіл, двое п.іп трое
пдруть , одного часа и однимъ ділпиъ подлватн-
сл. ІІапримЪръ : учя Грамматики , можетъ учи-
71
км получали ЛФПрПСТПЧССКІП СМЬДЪКІЛ О ПСѢХЪ
предметахъ; память ихъ нагружались мію.кггт-
воит. Фактовъ безсвязныхъ и бсзжітлпгііііыттн не
цчШшпіъ по себѣ никакой цѣны. Поэтому очень
ПОНЯТНО, ЧТО ОНИ □стішлялн ихъ всюду, кстати
п не кстати, 8і. том г. же безпорядкѣ, въ какомъ
зтн факты были имъ переданы.
Вь краснорѣчіи духовномъ тдквл смѣсь
разнородныхъ предметовъ мсчіьс нежели ідв-ип-
будь у мйегх Достоинства праітониян ею оасор-
бляетси, пестрота нарушаетъ сдішстіЮг и, развле-
кая лниманіе слушателей, препятствуетъ сосре-
доточенію внечатлыіій, Мысль, склоняемая то
туда, то сюда, гіерсбіігал оптъ одного предмета
къ другому, наконецъ утомляется и становится
рапнодуіппою.
Впрочемъ пъ пользу Стерта Яворскаго
можно, кажется, сказать, что въ позднъГптшхъ
своихъ сочиненіяхъ онъ начиналъ сознавать этотъ
порокъ и отъ него освобождаться. Трудно ут-
тгль гг. нгю учить купи» п Географію и Исторію,
понеже по регуламъ Гріімиа гическимі. , нужно
есть дѣлать еяэерцнцЬГ1 п Т- д, Дух Рига,
стр. ЙО — 51.
72
пгрдиті, это ркшитедыіо, мГщмілмг ашякъхро-
нилогическаго порядня еі*о проіюігКДрНг вить
ДОГмЪКНСЛМТПи. Въ первомъ ТОМГ. II [ пповъдей
встрѣчается слово пъ недѣлю седьмую по Свя-
томъ Дугѣ, нд тему; „чесо ради не скоро моль-
Гім н.ішл пспииінлгтъ Богъм- Въ этомъ словъ
приводится сказаніе о Царь Ѵлд.н ь и Г.ітпръ,
Преданіе о Фаэтонѣ, пылпсіш ігзъ Сепеки, анек-
дотъ о Діогенъ п Филиппѣ; іыынісцъ скіэг.а о
томъ, какъ приходили подъ и прелюдъ къ іовн-
иін проситъ у него роговъ, и т. д.
Вій третьей части мы встрѣчаемъ другое
СЛОВО ПЪ НГДЪЛЮ СГДІ.МѴНіІГЛДГСЛТІ. по ЬЬптомъ
Дугѣ, о МОЛИТВЪ Вообще, котораго Вторая по-
ловшгі есть повтореніе слона пъ недѣлю седі.-
муіОй Но неумѣстныхъ цптатопъ и рллскаловъ іп.
нпмъ гораздо 5іги1и\ ПропппМнпіЛй говоритъ :
„котл и пг подоолло бы мнт» нд семъ мѣстъ
СВЯТОМЪ іі басіПдъ воеппміпіатн Ел.шііскнхъ; ію
понеже п бнеііи суть ие всегда дожъ, ни ниог-
дл образъ истины: чаіто мы просимъ таки, дка
піп.ні Мидасъ пли Фаэтонъ, и т, д.м и эттімг.
хпаішіімв^іііемъ довольствуется
Кромѣ историческихъ эпіізодопъ » (лсфлігъ
Япоргілй любитъ ниогда рѣшать путемъ чисто-
73
го умозрѣнія такъ вызываемые пмі» фклосгм»
гіиг вопросы о томъ, почему называютъ іиіж-
дро добродѣтель среднимъ между двумя поро-
ками. почему иногда дъііегіиіі повидимому нргн
тшоръчііть побужденіямъ , и т. Д,
Н. 11. ВЪ СЛОВЪ ВЪ 1ШДІІЛЮ ЧпрОПОСИЦЪ упъ-
ІЦДТЫГ.ПОМЪ до ВИННОВЪ, ІІОД^ОД/НЦѴ Похиду ВО-
НИІ І.пчу I ,, СтСФаИЪ ЯіЮрСЪІГі ЪЗ.ѴІСП, ІІМЪ СЛГ.-
дуипцііі вопросу : іДіще лірбнтс насъ ѵ ітретраб-
рів поинкі , чего ради отъ насъ раллучлстсся
не іонію мотомъ, но многажды и смертію :
аліи* ревете - «ьо отъ любве г.іл творите , и
ліиГкііи. вата яъ памъ понуждаетъ васъ отъ
пасъ рэлучитися : но л вопреки реку\ любовь
гдоднпдетъ, п не рзхіѵчасті.. Вы убо іиіпъ нагъ
динніто, 4ІОД0 отъ пліпі раалу’ч.істссл? Кяко лю-
бопг., КОТОрОІІ ДК10 есть СПГДШІЯТІІ , васъ отъ
мдсъ раллучдетъ Здъ трудность, па которую
по ііс/іьь дастъ отвитъ, како любовь сосдп-
нлетъ и рл ілучаетъ, Пиндемъ къ Фпднсофііі :
что па сіе ]іечстъ ? (жалуетъ ФіыоСОФіЖ, яко
ВСІІШ ВЫШСМВрІІЫЛ ІіроТІІІШСН1! творитъ дішстію
СЪ уМГфСІІПІЛЧ1Ім м нр.
(1} Т* 1 стр. 65,
74
ПрОИОІПЦІІНКЪ ОЧСВИДВО Г1МПТСЯ І1ОЗДП1І1-
иѵть несуществующее препятствіи , сзмъ себі,
предлагаетъ возраженіе, которое никому бы не
пришли въ голову, и съ намѣреніемъ прсувслн-
чиваеть сто важность, дли топ), чтобы послѣ
торжествовать надъ нимъ побѣду. Эта Минера
долго у и.ісі. держалась.
Дѣло сами ио ссб® было ясно; но мысль*
яосіштанная на схоластикѣ , мало заботится о
о дьлъ; она любитъ свое отвлеченное развитіе;
мимо прямаго пути , прилагаетъ себъ кривыя
дороги* іі тамъ замысловатѣе и хитрѣе ея на-
вороты , тглп. болѣе она собою довольна.
II тикъ общій недостатокъ доказательствъ
въ проповѣдяхъ Стемна Яворскаго есть излиш-
няя ученость * несчастная страсть черпать своп
примѣры и доводы изъ н]іедчетокъ отдален-
ныхъ, мяло знакомыхъ слушателямъ. Они ли-
шены достоинства существаоиго, общедоступ-
ности.
СтеФлтп. Яворскій ойладзлт. ученостью н
начитанностью въ такое время , когда ѵченост».
н начитанность были рьдкостыо; онъ добылъ
75
ту іі другую трудомъ, ніішілъ пхъ по мирѣ
□того труда и любилъ вытюллть на показъ.
Самъ онъ говоритъ въ одной наъ лроаовѣДСЙ
своихъ : „не было бы пъ снцсоой чести пре-
мудрость । умъ наученный н краснорѣчіе, іщс
бы удобо обрѣтаемы были44 1). Такое же чув-
ство ученаго самодоіммъстіил выеказьшается до-
вольно наивно иъ другихъ его сочиненіяхъ । и,
іі. пь Камнѣ Вѣры, когда । вслѣдъ за какимъ
нпбудь замысловатымъ доказательствомъ т онъ
восклицаетъ: „сен отпѣтъ отъ изученія <*ИЛО-
сооскаго, могій вмѣстиіл > да вмѣститъ (2)>
Отъ элемента ученаго перейдемъ къ эле-
менту художественному* Мы видѣли, что Стг-
фднъ Яворскій любилъ искать въ Фактахъ» ми-
мо нхъ прямаго значенія, ниосклэателыіыхъ
СМЫСЛОВЪ ; тоже самое стремленіе повторяется
въ характеръ сго опискиій и образовъ ; общія
•
отвлЕ 'існпьЕн мыс.ш оіп* охотно облекаетъ въ
символы своего плобрътснііъ Всадѣ оиь ищегь
готовыхъ символовъ пли создаетъ свои.
іі) Г !>. <игр. 73.
(2) К. 1Г о прилыа, Св. Ч. 3- гл. Ь стр> Б11.
76
П і, сго пр(пго№дііИ' преобладаетъ элементъ
эші'іесмй, притонъ пи самой низшей ступсш,
вагъ гнмволъ и аллегорія.
Приведемъ пъ примѣръ слово пъ недѣлю
Ѳиіініу (Гі. Текстѣ егіъ слѣдующій . ,,іни< । >;і
ІПІЪ рѴЦѣ II ІІОЗЬ Н |М'й|і;і СІН1ГІ ВпЗ|ЫДШ|»|П.*1СЛ
;кг учемніуд пітдѣшпе Господа?4 Что значитъ
отз радость и чѣмъ оіш оправдывается?* Смертно
Христа искуплено чг ловъ честію; изъ пяти лапъ
Г| II !! ІСЬііСПі ПСИЭгДКДСМЫЙ ІН’ТГМІІШКЪ блинДЗ*
тн и с пііегніп. Вмѣсто того, чтобы развитъ эту
мысль въ еи внутреннемъ отношеніи къ слушате-
лямъ ( прпповѣдшікъ іиілсьастъ се пі. цглыіі
рядъ уподобленій, аллегорій и снмеюлоіЛн надъ
которыми т какъ йодъ тяжкимъ бременемъ . н.і
нее ііаііллгнііііінъ, она іп чсалетъ ік піеііетъ,
Пппгрвытъ > српиннпастсл уязвленное тѣло
Христово съ раеч ь и четъіріліл по Немъ протг-
каюшиніі рѣками ; далѣе* съ сосудомъ проби-
тымъ четырьмя скішлиіпімн: мвтд:н»те: егдл со-
судъ каыіГг бываетъ питія многоцѣннаго и лъ-
І..і}тткспп.кго ІІО.ІІІЫІІ, 110 птвегодѵ заклймічіиыГі
(1) Т. 1 (ггр. Л7.
77
И СКВЯЖІІИ ІІС имущій 1 ЧТОЖЪ тпорлтъ съ Тік-
кияъ сосудомъ ? сшлжіио надлежитъ ЗДѢ-ілтп ,
ОЗДДОЖНТЪ сосудъ провсртстп, кто хищг.ть ивъ
него питія лЪиирстіііиилго вкусити.*, Оть ш-
подиеяія сгп мы іиіі иріяхомъ..» кровь е:и на
пять и пи душахъ павин къ яко овчая иуіпыи,
ВСЛКѴІО болѣзнь прпчунліьиг.я. яко мпро идзіо-
інмімос, пко дрлжайшпл (іагряниім • яыі питіе ,
лі;о пи по , яко роса АермонскаяЛ’ л т. д.
Потомъ сраішіишютел язвы Христовы съ
^ііятімыі.іпіно дражайшею пкнммывмісю соьро*
іііііцницсііг^ отъ и?иже неистощимое исмрыепііо
иіиисму ирпіиыде сокроіішцс. ^Этому сокровищу41
ирпсматрншістсл казначеи ишмшиын Паяемъ Сня-
тый п цисклніьіспа: о глубнна богатства14 и т. Д-
Слѣдуетъ сравиеіііс съ аптекою.; •ииіпсду
вась въ .іитеыі , вь ініхжг иі і умпЫніо здравіе
полѵиічіи.. л в.імь докажу пять нриііЮ| ивъ
имущую и вссііѣлсоную пингаду или врачеб-
ницу Христа Спасителя папіего, Пять
Христопыхь суть плть прлтпо]юкіъ оныя вра-
чебныя куіпъиС1 и т. л Сравпепіе съ кмахи :
тді ндлаядц то вина радоегщ смотрѣти ни ямы
ранъ Христовыхъ»
отъ пихже ископдхомь ио-
78
। ролииіс" Сраляеніе съ мѣшкомъ: „агце бы
ивкій богатый пришслз. бы къ питымъ, и вы-
ил.іь мѣшокъ полный денегъ, д оный мѣшокъ
плтыш дирами симъ изъ себе сыплетъ денгн
убогимъ, н зздержятп ис можетъ: о ы»ко бы
радопалнея нищіе онымъ дирамъ , въ мѣшки
онымъ скважнямъ пмточнелеидынъ Н Сравненіе
съ разсѣлинами, тѣсными проходами, „лавы Хри-
стовы суть тѣеиыс преподы: тамо прнтецьгге
обветшавшій ліодіе, иъ язвы Христовы тѣс-
нптссл, яко до ветхаго человѣка отложше , въ
новаго облсчетесл?1 Сравненіе съ скважинами:
„пять ранъ ію Христѣ видимъ: тыл суть скваж-
ни въ двери небесныл на вшествіе наше. А ка-
кимъ образомъ вошелъ въ Ца]>стпо небесное
разбойникъ, раі.іте мн: слышалъ апъ, что часто
Христосъ въ проповъихъ своихъ варпцалъ себе
дперыо спасенія,,, И тако себе думалъ: я раз-
бойникъ 1 Ворамъ н разбойникамъ неприлично
есть дпврмп вхадитн; пожду я не будетъ ли ди-
ры п скважни въ сей двери, чтобъ л, яко воръ
п разбойникъ, по воровски, не диермп, но сква-
жнею влѣзъ п царство небесное. Дождался ща-
СТЛІШЫЙ разбойникъ такъ бллгпполумнаго време-
ни 1 Виситъ сті X рястомъ па крестѣ, и вп-
дл пять рыть Христовыхъ, ОКИ пять свыжисн
79
пъ дпррп небесной, начатъ тт.мн скважнями тѣ-
снитися4* и г. д Сравненіе съ камнемъ, даю-
щимъ прибѣжище» преслѣдуемому зайцу: „Напа-
дутъ лоіиіы на бѣднаго замшъ выпустятъ псинъ
гонящихъ, которые уже олгвг|»сіымі. гортдшмгь
бѣдное животное гпжггтъ н хотятъ поглотати.
Прибѣгнетъ бѣдный заяцъ съ страхомъ и трсіп1-
томъ подъ камень какой пглнкойг либо въ р.ті
<-клипу каменную шнадстіи О щастлипын, кото-
рый такимъ образомъ отъ смерти избавляется 1
камень прибѣжище зайцемъ,-. Камени же бъ
Христосъ, котррый зи.нгг. язвы стоя дражайшія,
аки ршнълши.і ішмгііныя иокззуеПц дп бмшмъ
въ лихъ имѣли прибѣжище и сокроііспіс. ^({ако-
ііець ерштевія съ прекрасными чертогами шірс-
і.пмгг, съ градіпіп , прибъжппіячн крКптищпнчп,
м пр. Въ злклнріепіі* прлпопѣдпнкъ обращается
къ самихъ лапамъ и говоритъ съ пнмп: „о не-
иобадіімъіе грады прибѣжшцл, дражаАтмк лавы
Христовы! Сох|ишітс Императора нашего и оссь
дамъ его оп. врагъ видимыхъ н невидимыхъ" ппр.
Вотъ содержаніе слова. Рядъ аллегорій +
сравненій, ни чѣмъ неевлммиыжтч и боЛе ннчс-
гог Исчерпавъ одно сравненіе, проповкдішкъ съ
восклнпа нілмп повторяетъ своіі текста, н берет-
8(1
гл ѵі другое. Угтплог поображ* ггіі- гтраіпддтъ
СКВОЗЬ ііТГіТТ. рядъ ГГрСІІрЛПК ІіІІІ И ПЧІІГ’ТП 1'Л11П-
го, лсидго п полнаго пб|і;гз;ц удерживаетъ игры-
ііпчііын воспоминанія разнорпдныіі и Мисти Гн*з-
образныхъ картинъ.
Но кромъ беопорлдыі и нэлніпнлго обилія
ои[і;і:улпн составляющаго во всякомъ случдт, не-
достатокъ нроповъдщ должно еще обратить вни-
маніе іііі самый характеръ образов ь, итдвлыіо взя-
тыхъ. Религіозное и художественное чувство глу-
боко оскорбляется огню грубою чуштвсипостыіъ
1 ІОНЯІПІО . что для тЪхъ , которымъ Мысль
бываетъ доступна только пт> пластическомъ огірін
зк, которымъ пужпп было еі*нп<ыіппрогілтк Цгр-
ІІ.ПІН1 д.тл тпги. чтобы пъ нес липърігіг^ внести
вь цѵриші расі.'рлпгіпіыл статуи , піФДститпъ
ііь .інцііч і. страсти Хрііс і ины іі при могла бытъ
НуЖІЫ 11 П[п>ІИіНЕ*Дк ОДНОГО СТ11ЛЛ С‘Ь VГр.іТНГІіІ-
ямі! х| імовіі іі съ оирлдіімн Цері.кн. каіолн-
камг, особенно іо^нычъ, іаыіл ііргніиніць чен-
лп ир;іпіт*сл ; нъ мпвдшш церызн сны ші сло-
емъ міі4!ті> и понятіи*; но никогда пи признаетъ
сс Православнав І^ ркпа*. , и никогда бы такая
и|ніііг>пг*ді. не разнилась въ пей сама сиосно. Это
была очевидно ііапоснал порча.
«1
Приведенные памн отрывки илъ ігроппііѣ-
дн ни Ѳомину педѣдю даютъ удовлетворитель-
ное понятіе о характеръ пластически къ образовъ,
символовъ и аллегоріи, встрѣчаюшихеи пъ дру-
гнхъ нроііиіГБдлхъ; поэтому мы не будемъ раз-
бирать ихъ въ атомъ отношеніи.
Крона ініпчеекпго .элемента, Стеламъ Япо]>-
скііі допускаетъ иногда драматическую Форму.
И въ атомъ случай онъ обличаетъ только
жалкое усиліе. Драматическая Форма нисколь-
ко не условливается у него сямпмі. содержа-
ніемъ ; ото одна только Форма, Фигура во-
прошенія , которую можно приложить ко все-
му. Кромѣ того, ежедневный разговоръ запро-
сто , въ которомъ участвуетъ самъ пропопъд-
имк'ь, какъ лпие вопрошающее или какъ пода-
тель совѣтовъ, неприличенъ пъ П]ючоиѣдп. Слиш-
комъ выдіііоіпспсп лндс сіропснгмннка произво-
дить самое невыгодное впечатлѣніе и дѣлаетъ
сю похожимъ ка актера.
Приведемъ примѣры, Въ словъ о Самарл-
нынѣ (1), проповѣдникъ, дивпсі. тому. что
Спаситель въ присутствіи Ирода пребывалъ въ
(1) Т. I. <ггр. 108.
6
Я2
упорномъ молчаніи, обращается къ самому Спа-
снтг'лні <тъ слѣдующимъ іідстлкілгніпмъ: ?>ЗДѢ то
Спасители। мой было итоипатнея; здй оси имѣлъ
МѢСТО и П|'«‘ч?і божгетясшіой піосн пртшіпідн и
поученія лді» было укори пі Ирида а шгнасыт-
НОМ'Ь сребролюбіи п іі|к Помню , чти нарекутъ
есн И рода лисомъ» пъ очн его иодснЪло тикь
пярещнЛ4
Пѣсколььо ннже> па случаю сланъ Спасителя,
уіііізі.іпанлц.іг го на Магдалину: вндігшн ли сію же-
ну,— Стсфлиъ Яворскій снова вступаетъ въ разго-
воръ съ Спасителемъ: „а чтожъ ту Спасителю
мой, п і. тоіі женщинъ зрѣнія досгоГіио? Не 1Ш-
жу я въ нен ігичтажс удіінігтельно : аще тому
яглншъ іірпсішіт| іпштпел, что хорошо устройласл,
червлеипікчо (румлішми) и б^шломъ лице ума-
стнлд । чело своё > что кожу па барабанѣ пы-
тянула, очи безстудные очернила, ироііп естест-
венныя искоренивши , иные брюіш себѣ едьла-
ла.гицСіюму украшенію, на прелесть ОчЬоакь
эдБлаіпю.му, аще велишь пріісмат|)ііватпся, Спа-
сителю мой, крнкнеті^ паче же слышу жо всяко-
му изъ васъ цпрстпуіощдго прораі-,а Давида гла-
голниц.т: отпраттг очи твои, ежг не видѣти суеты»
Одпакож ъ не слушаетъ пророка Христосъ” п пр.
83
Далѣе : „Тапвли Спасателю мой ? Большее
ли ѵ тсбн чудо, сія блудница кмогцалгл, неже-
ли іін.'іл тпсія чудеса? Биліи се, воііетннѵ боль-
шее Iм п пр.
Въ другомъ словѣ (1), СТГФ.ІИ 1. ОбрЛІПДСТСЯ
къ Ангелу, принесшему таинственную книгу ил
съѣденіе Ін.ишу „О Ѵнгслс Божій! Ііг пелн
киши твоей небесной Богослову гіп.стн: пожа-
лую, дли первѣе намъ прочести ю, да уяѣмы,
что въ ней написано, и да іыучимси чему от-
будь отъ н>-я на ползу наіпу : или ты угтіго
номъ нгновѣждъ, что пъ ней ііаіиссаНо. 11с
сл ѵпіікТі. пасъ Ангелъ, іиі иііиі іі прочести даетъ,
пц устно, чіо въ ней шннн-аш» екязуетъ а ко-
нечна Богослову велитъ: прінчн и снѣждъ ю.
Богослова Снятый! Отіг&ний Ангелу: янкогдвже
книги ядохъ, ни 6о На то пишутся киши, дл-
бы ястп ихъ, но чеі’тп. Аще ълш у смѣхъ, но
снКмъ не прочеты То кая ми будетъ нольаа, не
у вѣданъ, что въ нгп нііписаііо. Молчитъ и Бо-
гослопі., Ангелу не прекословитъ.... Скажи Бо-
і ослопе Спятый намъ поис сіе: есть ли и**
(і) Т. Е сі'р. 1ДЗ.
П
м
кіи смакъ, джс оси । Гіірькл ли , плц сладка
мшга та ? Здіі <ітвЪщ.'істі. намъ11 и т. д.
Приведемъ еще разговоръ Іоанна Крести-
теля съ Иродомъ замѣчательный и в і. другомъ
оіноикчіін (1)с „глііюлгіъ іоишігы ігреевЬТЛ’Вй-
тнііі Гйеудпрь ? Въ ономъ дому сѵодлтгл пья-
ницы, карггіожиппи, блудпш.и, убійства, тать-
бы, клеветы гвортціи : слушаетъ егп іп. сла-
дость Иродъ: абіе посылаетъ слуги, разгоняетъ
безчинниковъ, разсыплетъ, казнитъ. Глаголетъ
ТМИНЪ: тлмо на прельщеніе мінн имъ творятся
соблазны , тамі» младіп безчинствуютъ, тлмо
безвременные крики и попли. На сіе Иродъ:
разрушу соііЪгы пхі., и т. д. Глаголетъ Іоаннъ:
невмнніи страждутъ въ умгь и оковахъ напри*
спи яаклю'Ншші: многихъ быотъ и.иірасяо пи
прапежТі ‘ шипы обндпмп отъ , плыіышиіхъ.
Глаголетъ Иродъ : осужду , испущу , скойлж-
дѵ ихъ. Кікнуся послъ іоаиит* и самаго бо>*
образіл Иродпкі , ОСП3.1 раны его.. Ваіие Вг-
лмчество! 'Гы и сіімт, сси отъ друтпжъ хіііГі-
шій : понеже ты подданнымъ своин і. злъГипій
образъ лпдлеіпи , отъ тебе мііози соблхшліот*
ся ... Здь Иродъ тотчасъ говоритъ Іолицу:
(1) Т. а. стр. П».
-1П1 ЛГИ іѴохПоЛіГ ООІІІІдЯ1Х).{мЛІФСдЛ кѴ.ІОііЦ *ОНХЭ
-Ш1Л1Э0Ѵ ЛЛ1ІЭ ‘ЫЭІКІЭЛ Гію ! ІіГЧППЛОСІІГ РІПЭПШ
«іігиіоэ гс олап *і чд.лъагн аачхмлпг.іхпііхплчг
•ІП .МІІОѴПГГО ЭОІНГЭ* <№Е>ХЮЦ -И0ІІЛЛКЕС СГ.Г
-зла ііПгпэл пхппекіхопЛ и ігэчхіппчЛ пай пл огіЖ
-М( АИЭ ЧіигЧ'ІГОКЛ ПАЛІПІІ.ЛНЦ-ІІХО ЙСІТШ ІІЛПІГПГОХ
чпі ігэи п-Ѵ и.тшіхэліп ічсрш» 1(мол і/г'р* пэгнл
-оіи'і нан ’іоо огни ЧЛ0 ной ом ігіихлиЛыіэ ни
1 инснж ліііиннноіі олзднж ни опчу эн чинчл
«Іичц чиььлі^ іц чцлоітчіхніімнчѴ -іл.о ліп
-лѴж.йііп ‘миннш.іГіілчіхо чіліггигххюл чм-паиііиФ
“•^Э цэгдмошккі оііххппіг^ лонлішх.мни^ оіііінга
-оіі ігн.іиэхэ ипіпэніп ия -і і.нлпчи оічілгь снвш
-^ІГІНІ ОІ1 5і МГІЧІІГЛКСНІІІ ТЛИ 1ЛГІѴ 411 ІІ КЛ.іГ-ГСііРІІІ
ОХ^І.ЛІ ЛІПЭГК.хЦэ 0X0 ’.ѵЬфЗ ЧДН Ч.Ц пхуослп
‘ пэгахі'ні (гг> оюнгох -гл ігэчхнспгуэ кпкциНцпш
-СНІІ1 ЭГШГГЭЖ ИЛХЛГИЗЧГППЭІ’ІП ЧЧІЧ члѵм
• ✓
-ППІІЛО «ХКВІПКШІПЧІ ПКѴП 1>ХЯНМі**Э«>ІІ ‘І.Ц
*иі(Іил.нік гхи ааоРосІіт чхитшпсс Л игніі.икш
пк аяи« икаЛя ох ч.я ‘ аэ^и X и »од.4оіі;и)і]ч
мтохХк* чл пхноя пг.іок пни охъ * опхішоп
*інап() -ч.хпнѴіші!С *іо<иітпіпопт1и X ноилпгѵкп
слі охати няиічЛхо зічлаыідгнімІѴ эічнооМиі
н; «іхдкпіЛи
» Ѵ чшгігм 'иэоічіаѵ вс । она лііннках ги ‘ ннгок
58.
86
сатсля, принадлежащаго къ первому періоду
развитіи народной литературы, заставить улыб-
нуться ; по здѣсь пе то, У Стсфопя Яворскаго
недостатки не евин, а хінмствовапныс , переня-
тые у другихъ. Оіін сшдѣтелі>спіуіотѣ о влія-
ніи нспор'ігинаго вкуса Запада , которому онъ
подчинилсл. Жквая дѣйствительность ему но
дается, и въ рукамъ его остается одна грубая
ед оболочка.
Подражая проповѣдникамъ католическимъ,
Степанъ Яворскій старается иногда разсмѣшить
слоимъ слушателей, И. пр. въ проповѣди на
текстъ: пріпмнтс Духъ Святъ (I), онъ дѣлаетъ
слѣдующее обращеніе : „правослапнін христіа-
не | Въ какомъ образѣ хощете Духа Святаго
воспріяти ? ІІрінмите Духа Свитаго во образѣ
поды. Что речете: О’ сами хотятъ ппспртяти
Духа Солгаго во образѣ пина , а НдМЪ ею да-
ютъ въ образъ поды 3м
Въ Другомъ Мѣстѣ вотъ кякнмѣ тономъ
ироповѣднпкъ гоипріітті о званомъ нд пиръ, ко-
торый „безъ яслкой политики отрицается, но по-
«росту и Такъ грубо глаголетъ: жену нопхъ, II
СО Т. I сгр.
87
сего ради но могу пріптп, О неучтивая гру-
ГюстьІ Д) ракі»і грубый мужикъ, варваръ ,
могдапъ иеоофобшші Р* Вотъ примѣръ рііЗ"
сказа - идна рыболовы ходятъ при мори міра
сего, па удавленіе рыбъ словесныхъ: одинъ
рыболовъ Христосъ, въ шіінт-шпсмъ Евангеліи
ходпн при мори 1’а.іилгйскомъ, другій рыболовъ
сзташъ Христосъ довитъ мрежами, а гатіид
лініитъ удиценъ Смотритель, ыэгорый н и. нихъ
иильше удивляетъ, Ходитъ Христосъ при мири
міра сего т и видя , что рыбы словесный, то
Ость 'іС'іооъцы і улшотъ, булютъ, выскакіімюгь,
а потомъ на алый конецъ приходятъ, ня по-
ллрпю адскую достаются* мплосерДсгаустъ надъ
ніппі и мыслитъ себѣ: уловлю я тыд рынки
себѣ, 11 оергіюсу ИХЪ но ІІНІ.ІЯ ріикн нобесныя.
Тбе помышляя Христосъ, оштаРТЪ нъ море мі-
ра сего не удину острозубЦую , гортань ]яябы
уязвляющую, по пметяетъ мрежи благодати сво-
ея, вметаетъ сѣти звиііл своего евдпі плмч„іго:
грядите по ШШ. ЖаЛь мнѣ твоихъ грудинъ.
с.іадчаншін Спасителю моГіі. Се ныіго. ходя
при мори Гл.гилейскочь . четыре, тоігмп рыбы
улгівил ь егп, Андрея п брата его Симою» Іктр.і,
и пдки Іакова и [пыша сыновъ Заведенныхъ.
Смотритъ Нд сіо рыбшовъ адскій , слтаіі.і про-
88
клятый, и йіідл яко Христова лопптва скудна .
ѵцюжамм не улоіьиютел Хріісгоиышк и шз щіь
стлшія, что жъ іііп|игтігі Инымъ образомъ рыбы
С.1НПГ1 пі.іл удоиллп і., Какъ жсі* Влютаеть пъ море
міра сего улицу слою адскую, удицу лютую >
острозубую, сквозь прощающую, уднцу смертно
уяаіыяюіцую, удивляющую. Берегитесь для Бо-
ги уДЕЕІІЫ ССЛ, рыбы СЛОВССНЫл! Смерть ТО ССТІі,
иг удица, а смерть вѣчная: но рыболовъ лука-
ШііГі умѣетъ ліішігь. Не являетъ ош. остроту
и лютость удпцы своея > по покрываетъ ю кж*
ЫІМЪ добудь покроіюмъ II при ИЛИ КОИ» * СІІІІДІ*
какую пнбудь и сладость прпмлнкпю на инцы
полагаетъ: ово роскошь богомерэсьую > ово
сладострастіе грэдовшое н пр.ц (I)
Въ пропоаіідд пь недѣлю дімдссять первую
ію Сп Дугѣ Стсфдпі- Яворскій разсі.йзыплгтъР
какъ уклоняются люди отъ слушанія проіювікдсн:
♦ ►встрѣтитъ по слунию челпіпкз другъ •-'! и, со-
нѣтуетъ ему: пойдемъ братъ въ иную цердовц
мп пю.ін монастырь, тамъ послушаемъ с ипмі
БпжіЯс тамъ читати пм іть Священникъ іюученіе
тогда піті. братъ начнетъ отрицатися, начнетъ
тыслщу прптчннъ сыпатііі дал которыхъ невм-
П) Т- 1. гтр. 20Б*
89
МОЖНО СЛуіППТЬ , ПДІіСІ. у П<!ГО ВсК ОТТОМорКН,
Встрѣтить другаго иъ пуги смоемъ друга, ре-
нетъ другъ его : ініГідсчъ брать , у меня ИЫЖ*
погуляемъ, 11,1)1 у инаго друга тамъ позамі’Д-
лшгь , тамъ шшябмпшея т тамъ пило {минское,
лодка добрая, моего много: тогда брать его, »сь
отговорки ил сти)ниіум и пр.
Нйсколі.ко ниже, въ тойже проиомди:
„спросилась госпожа сдуть СВОИХЪ , чтобы ИМЪ
приказать стряпать на кушаніе, какихъ пледовъ
наготовить, капусты лп или моркови, ИЛИ рЫіы?
Всякъ сдута сказалъ по своей ему охотъ и прочла,
ВсМи. убо нямъ тое кушанье непріятно, не по
нраву* Сице воистинну случается н іірініелгЬднн-
ку“. (1)
ГоСИОЛСТГИ Г<ІЩІЙ ТОПЪ ЭТПХЪ птрыппміэ мо-
жетъ дать іюіѵпіе о ітппм какаію могло быть
пропшашеше СтеФніы Ялорскаго, Очень ііьро-
лпнъ что оіп. тпкже перснімъ его у жато.іпмш іи
Его изложеніе было страстйОі пенологію быст-
рыхъ иеодепдпппыть периояопъ т кФФекгопъ л
сопроіюждллось ріьйкпмп тМодИМЖОДІАіШ. Суда
по гллп^чь соп|>сменпнкл . илродъ стекался ил
(О Т. 2 ггр. 1245. И прк
90
его прапшгЕЦЩ оцѣ ПЕ столько проникали нъ
глубину душн» сколько имѣли раздражительно^
ДѢЙСТВІЯ, ПОЭиуіКДЛЛН ТО СМѢХЪ, то слезы. Вотъ
отъ г лона: »что шітінства касается, правда, чти
нмълъ удшнітелыпіііі даръ, и едва гссідобіидв тому
въ учителяхъ Россійскихъ обрѣстися могли: ибо
мпъ довольно случилось ІІНДЬТЬ въ Церкви, что
онъ могъ іи. ученіи слытптслгй привесть пла-
кііть иди смѣяться кпторнму, дшнкптіе гп» тѣ-
ла и рукъ, ішшшшіп очей и лица премѣненіе
весьма помлщрстпгиніло ♦ которое • счѵ природа
дала- Онъ і;о1*да хотѣлъ, то часто отъ лргіігпі
забывалъ свой сапъ и мѣсто гдѣ стоялъ. Ко-
торое нъ день Успенія нъ Успепскомі» Соборѣ
Грач-у Мусину н помипгся нд новый гидъ т.
Чудовъ Мишістыръ Фискаламъ и другимъ госу-
дарстпешіымъ служителямъ отъ него слышать
случилось плакать н сиьяпа:ви и т. д, (1)
II тдігь иропѵпіідь СгеФаиз Яворскаго от-
|КІЖЛСТЪ ВЪ себѣ НСІІ черты ЬЭТОЛНЧКЧЧа»й Ирино-
ігадн ХѴ*1 и ХУП ст.
{1) Этп ігіістп япыішелдъ, жшгъ сиіо есть, изъ 11 ас-
квилсл іів]>счсшніго молотокъ Рукописи елмлд
неисправная. Знаки преіишаиіл ив на мѣстѣ, яргд-
91
Подражаніе Западнымъ писателямъ, дскус-
стнеяные пріемы, у нпп перси ятые, правила,
затверженныя въ ші.олг,, положили нецзгдадм-
мое клеймо па произведеніи Стеовна Яворскаго
и убили сю природное дарогишіо. А дарова-
ніе въ немъ было и ОНО проявлялось, при-
томъ не столько въ проповѣдяхъ, большею
частью искусственныхъ , СКОЛЬКО въ другихъ
сочиненіяхъ, когда 4(ііп, забывалъ о прави-
лахъ н говорилъ оть души. Приведемъ въ
примѣръ отрывокъ изъ Кашне Вѣры, который
могъ бы найти мѣсто въ проповѣди. Заключая
изложеніе ученія о Святыхъ пконакъ, Степанъ
Яворскій обращается къ пастырямъ и сынамъ
Церкви съ этпям словами: „како оплакати имамъ
нерадѣніе наше пастырской . и сыакпгъ право-
слаппыхъ небреженіе о цѣлости Церкве Сня-
тыя. Пастырь добрый Христосъ Богъ нашъ ,
дѵшу спою положилъ остъ за опціи свол. Мы
же ппстыріс суше, пн трудовъ, ни тщанія, ни
бдѣніи о стадъ слоемъ за Лѣнпетг. пашу пола-
гаежъ. II что есть пина снпёваго пъ насъ не-
бреженіи , и .свиостп ? Иныя инпы пе ооряще-
лояичііл ні* раз.Ѵ'Лепы, нѣішгорын <:л>.тл пропуще-
ны; но смыслъ гнииггсігь.
92
ши , точііо, яка нѣсть пъ пасъ еовсршешплл
лобве, лже ко Христу, Кто бо Того по пстші-
нѣ любитъ» «пістыръ ѵг.іГі» не можетъ не радѣ-
ти о овнихъ , кровію Его некупленныхъ» Кто
любитъ игі штпппъ Царя* подвигомъ ва ц.і|і-
СТИО ОГО бымстъ НС ЛѢНОСТИ І1Ъ.и
„Сего ради р вручая стадо гтіос Христосъ
Богъ нашъ верховному апостолу Петру, единыя
люиве отъ нею нстилу отъ. Лю'чішн ли мш на-
СИ ОП1ТЫ мол. Сіе Ж(! ргчс н пторпцсю и тро
ТІПДОСЬі»,
мГорг мнѣ окаішному пастырю 1 какой от-
пѣтъ воадаят» о моем ъ пердѣти ? Пѣнъ отъ
Еопшсліл1 лко лшішпел Ангелн Пастыремъ бдя-
щимъ , іг стадо свое прнлѣжіш хранящимъ :
гл'ігіМ’'тъ бо Лука могоглішяын: и пастыри* (ре-
чс) бѣху въ той же с гранъ йдліце, и стр-сгущс
строжу пошлую о стадѣ слоемъ. II сѵ Ангелъ
Господень ста вь шіхъ и слава Гікнодил ін ід пѵи
ѵСія іесімііШіллю н пііжду ллстосппа« яко
Аніг.пі Божіи являются, и слипа Господня сглеті.
не нііѣмь іі:істіііремі«, то’йю бдиинлмь м сцн>
гущымъ стражу нощную о стадѣ своемъ. Мпъ
93
же псдостойну сѵщу пастырю, что будетъ за
ною лѣность « небреженіе Янптсл -іи ми при
кончинѣ моей ангелъ миренъ * пѣрепт» настав-
никъ, хранитель души и тѣлу моему ? Осіяггт.
ли чл сны і. благодати п сланы Божія ' 11с
цмѣсто ли Ангела , узрю демона , скрсжсщуша
па мя :іуиы , н душу мою поглотити хотяшл ?
Не лмпстолн сіянія сливы, ннержеиъ буду ію
тму кромѣшную , идѣже плачь и енрежетъ зу-
бовъ ? О іп|іе! «» лютѣ! о пастію бремя пгѵ-
добь иоснмосі о пастырское дікіо, мелкаго труда
н попечительства, валкаго стрига и ужас-і пре-
псполненное Iм
Слѣдуютъ наставленія Пастырямъ н воз-
званіе ко исѣмъ сыл.ічі. Цсркои, также пре-
красное.
Отъ проповѣдей ве< тѣсномъ смыслѣ пе-
рендіргь кт> і'лсіплмъ торжгітпенным і. , б.ілго-
дарсгнсішымъ, и пр. Мы Пі ІрЪТІІМ Ь пь ннчъ
тотъ же характеръ отюлечсппостіі п отчужденія
отъ соВ{И'мѵниоп жіеипц по къ іпч'раппенпо бо-
лѣе рѣзкомъ появленіи. Иначе и не могли бы іь.
Когда Сіс-канк Яіш|м*ьіГі пропоиКдын.і.іъ на тек-
сты, сму Г<ЫІО легко, отворотшшшеь отъ дьй-
ОІ
стпптелі,пости, «то окружившей» ІГОГруЖЛТМіЛ пъ
ашынвмсъ бпгослснісіигхъ топкостей ИЛИ ВЪ 113-
обр&гсшс символическихъ образовъ. Отвлечен-
ность выражается пъ его проповіідяѵъ —- от-
ркцатс.іыі-о , совсршпнньпгъ отсутстптемі. необ-
ходимаго ыемшп. Но ДІіНСТПИТСЛІіНОСТЬ ПрС*
слііловлл.і Стампа Яворскаго. Отъ еп требова-
ній онъ не могъ уйти ; онъ долженъ былъ
читать іі]юмоп*Міі па важные случаи изъ соврс-
МСІІНОЙ ЖВЗНІІ । долженъ былъ говоритъ объ
пей- II здѣсь-то особенно выдастся характеръ
ого слона. Въ томъ, какъ <ип. смотритъ іт.т со*
временную жижъ и не видать слг или силит-
ся перевести ее въ свой отцлсчі’НлыГі міръ ,
обнаруживается во всен рѣзкоемі его отчужде-
ніе отъ ЖИВОЙ ДЪІІСТВНТСЛЬМОСТІІ.
Псліізм не подивиться тпчу, до какой сте-
пени его разобнілли съ нею образованіе т имъ
полученное, и мёртвая наука, которою онъ уда*
ВЛСТИОріМСЯ,
Это рапподушіе і;ъ тому, что вокругъ не-
го совершалось, особенно поражаетъ, если вспо-
мнить, какова была его современности
1ІС бЫЛО ПЪ ПСТОрІіІ ЧЕ-ГОІГВЧССТИ.1 и, иѣ-
рояпю, никогда не повторится такого крутаго
93
перелома въ жизни долой націи. До послѣдней
своі’ч глубины была нотрясепіі народили суб-
станціл; ось интересы, тіеіі силы ііызвлиы были
наружу и приведены ггг. діійгтвір ; жніні. но-
вая » искусгпишно ускоренная пі> своемъ тече-
ніи » КЯПТі.!:і п раъшплллст. по псі.чі. ііутлчъ.
Это было время дЮТельпостм вебьиалой , раз-
нообразной при пгрГі ея односторонности. Ш\м-
нпГі н вДОгтВ праинлілой, поі.орипй мысли одно-
го челонма.
Петръ Великій вызывалъ на новыя , имъ
открытыя іюпріпни, всЪ силы Русскаго чело-
пѣкл; <ип» признавалъ дарованія всякаго [»огѵі
п давалъ имъ дт.ло, Вездъ заводилось новое и
сокрушилось старое. Вновь пабрлііное и едва
обученное вонеко гнало передъ соГюю полки
давно нзвэдапные и считавшіеся шшобддимымн;
предт^ты Ріитін раздвигались; Русскій Флагъ
раЗвъвіиіся пл Балтійскомъ чо[тъ; новый городъ
выросталъ изъ болота ; пііѵт[-еппгі! управленіе
памппл.іось, общественная и егчгнплл жилпі>,
обычаи, языкъ, одежда — нее принимало новый
вгггъ; маковыя преграды, рхадьлліішім пасъ съ
Европою , руіпнлнсі., и со стирокы Лііпадл по-
вЪжіо на Россію жнашло, долго д.ія пся чуждою.
Между тѣмъ страшная опала тяготила іга
старинъ и на сл представителяхъ; всс то, пе-
редъ чѣмъ благоговѣлъ и что лннііглъ народъ ।
пъ его глазахъ были ниспровергнуто и обруга-
но, Церковь, нѣкогда обпііміиіныд псю иилисту
жизни народной и освящавшая воѣ отношенія,
была стъсиеіія въ своемъ вліяніи; г-я спеціаль-
паи сфера дъя-гелыюстп была рѣзко очерчена;
не стало патріаршества; монастыри утрвтндн
спои богатства; Москва, сто.гпца породная, утра-
тила свое гігриенспго.
Все’это совершалось въ глазахъ Степана
Лпорскикъ Въ :ни годы, гакъ полные пажіп.ічъ
событій, оні. заіпім ілі. верховную каеедру; <’-•
все, что діыалосъ ві> Россіи, сну должно было
отэілпатъсп отъ имени Церкви; между тт»мі,
мтіиіолп Ві, его проповѣдяхъ таыіхі, гловь, въ
которыхъ бы видѣлъ былъ еопрсмеишікъ, кото-
рыя прнплдлежадк бы тону иргмсііи и отража-
ли его въ ссбѣ ' Пинлтио , что Стснмнъ , шн
спіітлниый іи, ннпятідхт» XVII ст., принадле-
жа къ той партіи, котпрад , по словамъ самого
Истра, не во двігитажѣ обрѣталась, не могъ
искренно сочувствовать преобразованію; постная
слава исчезла для него передъ судіюоіо Церкви;
97
обогащеніе Россіи перенятыми у іиюстрлннспі,
|нчмсс.ѵімн и нскусствамк не мзпаграждпло 111.
его глазахъ пагубнаго вліянія п]иітсстаптгч.піъ
понятій. Но въ такомъ случая, почему не выр-
валось изъ его груди живаго глпвл, звучащаго
негодоііапіемъ; по крайней миръ, хотя бы пыра-
лились некрешіял, душевная скорбь Ничего по-
добнаго , за исключеніемъ весьма не многихъ
міісгъ , мы не находимъ иъ его пропоиддахъ.
іі|н.'дстлііімъ эть нсклшчеяіл.
Дна пропои иди читаны нмъ по случаю рас-
пространившихся толковъ въ народѣ о цер-
ковныхъ преданіяхъ и необходимости благихъ
дйлт. при піірг* . I’1. ГИгВ дпъ проповѣди суть
пи что лиос, какъ сокращенія статей изъ Кам-
ня Пвры о тихъ же предметамъ.
Въ другомъ словѣ і2) встрѣчается слѣ-
дующее мГлто, имѣющее прямое отношеніе къ
тогдашнему времени: „мнозп скоро отъ своея
православныя вѣры ыию.імчсскія подвижутсл н
(1) Т. 2. Слою въ нсд. шсст. над. Ип Сп. ДусЙ>
Сіпцо въ ііед. дмдсс. чет, по Се. ДусН.
(2) Т. 3. Сдіню въ іи-д. трет, іидвс.. по Си. Д.
7
9Я
прелагаются, и чуждыя, (кп омерзекіл т срегпчг-
скія, пространнымъ путемъ но адъ ведущія вѣ-
ры нохвллліотъ : слою же , іют отъ отецъ и
праотецъ поспрілша, ішадшнум* н.і оспожінін
Христовомъ, ппспрііггѵго отъ Ангнптктпііъ, рѵгл-
ІОП» . ОСЧЫП1.ІНІТ ь и уничтожаютъ. МпОПімъ
СЛѴЧЗПТСЛ, ЛІЮ гднл чуждыя узрѣть зсч.пі, егт-
лучпвішіен отъ своеп) ПТСІССТМ, II ОТЪ Вѣры
удаляются?1
Пі. словѣ — въ недолю девлтри по Спятомъ
ДусГц Стефинъ Лпорсьій інріг.і II истъ къ И,«]»кііи
ХріістоипГі слова Евянгслпст.і : „Ы’раѵ.н. жг пъ
ПЛ^>ГДГ< мпрл. ВЛЛЯСЛ ПОЛІЫЧІГ бЪ Гій ПрОТППГІТТі
пжтр’Ъ4* и, какъ кажется । намекаетъ на совре-
менное! положеніе Церкви въ Россіи ; и. п. иъ
слѣду іпщежь мѣстѣ; „о лютаго ігсіплетіл и ллп-
цолучіл шшюго! Яко умноженія р-ідк тяжкихъ
Гіозаакопіи и пепокалниыхъ г|-ъіптіковь । ко-
рабль ЦеркЫ! и всего отечествія Хрін'гіпіігкаго
Въ моръ мірѣ сего стрзаистъ волны бадъ і и
день пгіі дпг въ силахъ СЯОІІѴ7. изнемогла .
ЦЛНЛЪ ГСГЪ СОКрѴШ.’НІЯ II потопленія , |::іівъ
самъ Господъ хпдлй но морю » въ пшщк прі-
идетъ и запретитъ вѣтромъ и морш • и тн-
іншіу сотворитъ : топ Со ЫШДОЖІІЛЪ Церковь
»!)
гиоіп Свитую лко врати адом не одалЫотъ
гйи ; 1 }.
За исключеніемъ атѣхъ немногихъ мѣстъ
чы пс узнаемъ въ Стсодніі Яворскомъ схіврс-
МГШШі.Л, ііріпшмжющаго ЖІІППС уЧЛГТТГ ВЪ ТОМЪ,
что вокругъ пі’го сздоершпегшк
Шведы рл.ътгы подъ Полтавою, Карлъ
XII нѣжитъ къ Туркамъ , гсіісра іы его ухо-
дитъ въ црѣнпгпі ; пт. крѣпости сдаются Рус-
скимъ. Нміпн гнінсь । дерутъ ВыГтрі и, Потъ какъ
отразились отъ событія въ торжественныхъ сло-
вахъ Стсфй новыхъ: „пива дсряишы Россійскій
уТПНЗПСЛр ІкІІІСЫ Пибддвил б.ШТНИМ) ЧІІО СіМІраШаГ,
плгвглъі же псчес.тшіілхъ Шведовъ пожаты, л
пніи въ снопы епіииііііЪ.. ^Іютын оні.лі звърь
ЛсМЪ, Короли Шпгди;ін, рыкашс и ліішіс уста-
ми свопмп» хотя поплатити Россію: но прсірдіѴ
ръііі Самсонъ вицъ Государь Царь загродыъ
есть уста тому Льву , паче же ріістерза Лым
Швсдакаго44
Далѣе прооокгМнлкъ пппгьтвагтъ шідъвіг
Гошиоіо — ми]чгкаго лвѣрл п говоритъ:
(1) Т. I. стри 254.
/
100
изъ мори есть Король Шведскій , пмъліі главъ
седмі. главнѣйшихъ Генераловъ, который пройдг
Польщу, Литву, рпаоріъп. домы Божія и обии-
ЖИЛЪ, и дерзнулъ ОКЗЯШИЛЙ ВПИТИ ПЪ держ.іп)
Государеву. «
Потомъ гр.тишпвлетъ паденіе Карда XII ст*
паденіемъ зреші , ішдѣпнаго ІІянухидоноеиромь:
„обиты вѣтви, то есть Генералы и Полководцы:
обрушены и побиты листвія 1 то есть пружнн-
ЦЫ44 II пр. ,
ІІобѣДП РугСЙМІЪ ІІрСИОГХОДПТЪ Побѣду, пДСр’
жавшую Інгѵсомъ Навшіомъ: „тамо бсасловесііыя
свѣтила повелѣніемъ Божіимъ стали и помога-
ли ; лдѣег. же мысленныя свѣтила , самъ Хри-
стосъ Спаситель, нжс есть солнце, п луігй пре-
свата я Дѣва Млрііт стали н пособсттилиыи побѣ-
дити гордаго сего ; тамо толы;о солнце и мѣ-
сяцъ стояли, п лдьсъ и авінды 5 тн есть Рос-
ГІЙГТІН «іюдотшорцы II АіІОСТіиіІ <Л1НГІ11 И ІНП
Снятіи помогали.44
Побѣда соисрншлась мъ Іюнѣ мѣсяцъ „б.<з-
гоіюлунное убо сіе есть время мѣсяцъ Іюнь.
въ ош> же дарова побѣду Господь; въ семъ 6м
м&сяцъ солнце аіиднтъ въ знаменіе дышцы.
101
Солнце Христосъ шіиде въ пиленіе дт.иипы,
южс пидЪ Си. Іоаннъ по Ѵпок.ілшіснсъ.... ( I) Въ
мъсицъ Іуніи пребшімгігъ сомцг въ знаніи
дъвы. Знаменіе же то не іию есть, толію пре-
бліііословснпля Дѣв.і Мирія , которая есть об-
лаченпв въ солнце^*» Глиголстъ писаніе спятое,
яко позгілошу солнцу сі.пмііы, то есть лі.плта
собираются . и сокрываются пъ дожита аюл т
< нцн бі» пишется скимни рілкаішіін шэештитп
и ікилскіпчі огі. Богчі и ищу себът воэсія солн-
це и собрапіэся । и въ ложахъ смогъ лягутъ
Левъ, Шведскій Король, рЫі.ЛПС ЕЮ ВСГ.ІСН-
НОЙ, ЮрДЯіПНСЯ О ГІІ.1І» синей и о пін.ъдахъ и
торжествахъ и.ідъ многими госудд[»спмміі, ры-
каніе, хотліцн н хвалящіеся со екпмны сяонмн.
то <!сть съ министрами іі вошастшмъ, Россію
нишу ВОІ’МНТІІН и ПОГЛОТИТИ: ІЮ мюсіипшу ГОЛИ-
ЦУ.^. ппГіЪ;ке Лещъ* Король Шведскій . не по-
трдФіінъ пъ лпже • іиіс, но ві> 'Преціше. Скнм-
ны же его ипы побиты сутъ. ОВЪІ дгьъ Ни д
сія СКШ1НЫ ПЪ ШЖП СІІОСМЪ СѴШЫЯ , ІН есть
въ Выборгъ, не скрііішися, іі месппсошлея, по
яты сути ІЬдпемсяже, яко н тыя скичпы, іын
лкилта льна Шдедеі.лго сущій н въ кргшічай-
(1) Т. ь, сгр. ы і —
102
Шитъ .іогошнщихъ своихъ, то есть іи. І'ніѣ,
іх въ Стокгольмѣ не скрыіотся и не удержатся
предъ сіі.іоіо Царскою, данною отъ сплицп Хри-
ста п преГілагое-іоіы’ппыл дѣды Маріи.**
„Повѣдаютъ Исторіи; и, что левъ, когда крыет-
ся н отходитъ вь дожита своя или предъ лоп-
немъ уходпп.. то оишбочъ ельді. заметаетъ ,
да не позн ікі. будетъ : и сей левъ, Шведскій
Король, аще н заметалъ с.п.дъ гппй , что не-
вѣдомо гдѣ есть, обачо обратите л, будетъ въ
рукахъ, лпііті. его сіе наше солнце, інлГю отъ
спѣта явленна бываютъ, глаголетъ Христосъ.**
Въ другомъ мѣстѣ проновъцнікъ откры-
ваетъ, что Шведы, похожіе на .«свопъ, также
очень похожи на „птпцѵ, ловимую Кожлп і. п
подобную мыши , п которая неюніпдитъ спѣтъ,
НО тьму любитъ и нощь I» въ нощи летаетъ**
и т. д. ( 1 ).
Наконецъ вотъ что говоритъ СтеФаіп. о
Петрѣ, въ присутствія самаго Петра, „нресит.і-
ділл нашъ Мил.ірчо! Ты есц іігтпнное прави-
ло вѣры н образъ» Ты еси воистинну Петръ
(I). Т. 3. стр. 150 — 260.
103
нкчі|>гад<мьіппл"і, камень ѵ&ры прскргыпйй. Волкъ
Ніідіай на семъ кпмсіім сотрется.... Единъ толь-
ко истинный подражатель Христовь и іциічп*
стой Дт.пы Маріи іі'ть благочестппыГі Государь
нашъ Царь и В, Князь Петръ Алекшепнчі. нсеж
Россіи: пъ печь точно едішоііъ сіп чѵдргтву-
ютсм, нже и по Хрпсгп Тнгусп и пречистой
Матери Его.... Ті..м;и<- па такшин* Христово сто
сміі}іспіе и нос.іѵшішіе, сже къ Церкви Сінгтпй,
за тоже и кропи своея не щадить, зя Дмт-
дому кротость* и Імнъ его превознеси, и дарл-
в.і < чу мчи Петръ, еже есть піічс испыаго пчс-
нн... Мысленный шшп> орелъ, Царь Петръ
Алсксіешічь, по зажмуренными очами смотритъ
ыпу ни солнце прідпЪчнпе Христа списго и
па солпці1 ц лупу ііп.ііц н» й.іпгОда пі пресмн-
тую Дыіѵ Марію,... шжде и птенцамъ саонжъ,
людям ъ, спати» Россійскимъ велитъ таорптіі“ I
ЗякЛЮТШГЪ тго оГнпрІіиіс подробнымъ раз-
боромъ двухъ слипъ, СОСТПП.ТЛК41111X1. одно длин-
ное и чпиі осложное аллегорическое построеніе,
подъ пззвлійемъ колсспппы торжсстплпіоГі, че-
тыреколесноА. Въ этт.хі. дпучт. словахъ стиль
(1) Т. 5. ПЯ» ршшмх ь ІІрМіииЬДоЙ.
!<М
прпіоіімен Стео.исі Яворскаго доведенъ до воя
можно рТыкаго и полніііо выраженія.
Успѣхи Русскихъ противъ Шведовъ увѣп-
чіыіісі. піі 1 7 03 взятіемъ Шлиссельбурга. Петръ
съ войскомъ своимъ На время вглиіратнлея въ
Москву. По этому случаю Стсфпііъ Яворскій
говорилъ слово, носящее слмуіоінге авнідсло-
іѵпое названіе: колосница торжественная, чс-
тыримн животными движима, отъ Іезекіили про-
рока шідтаіпзл , на прГелапііыГі же и иссрадо-
стный входъ въ Царствующій градъ Москву ,
пеириодплыіному праговъ поборпиі.у , страннго-
му браня сокрушающему громы, рыкающаго
Шведскаго аш уста зигряждаішщ-чу . новому
Даніилу, отеческаго достояніи своего неправед-
но восміщехшаю возвратнтелю, ВссавгустЪнше*
чу Монарху и ниое.іителіо, ВелініодЕрлииіньГі-
шечу Государю нищему Царю и Великому Кпя*
зю Петру АлексівВпчу , всен Великій и Б і. пая
Россіи Самодержцу н многихъ Государствъ п
земель Восточныхъ, Западныхъ и Сиперііыхъ
Отчнчіо и дгднчіо , Государю н Обдцддтедю и
Пниелителю: — по миоінхъ нреелдвныхъ по-
бѣдахъ и ію плѣненіи удмвитслыіпп крѣпости
Сліошеибурги, плп Орішкп нарнцаемой, торжс-
105
ствсшіѣ возврагндкппемуея: — на попыл годъ
отъ Р, X. 1703 , художествомъ ироновѣдініче-
ГКЛМЪ уГОТОШІІІІМЯ I I ъ
Вступленія составляетъ отдѣлимое слово мз
текстъ: ггобрьзаху Ею и шреіюша шмл Ему
Інсуѵъ. Луш гл. 2.“
ПрпггопГіДшікъ спраишплстЪі почему сдаютъ
Спжнтелсим нищему юелпкое пмл^ великое титло:
и нпрекоінп имя Ему 1и> усъ, и при тѣхъ пис-
кахъ обрЬЗИ ЮТЪ Его, Ировъ ИЛ Ь МСТО 1ІСТО'ІДІОТЪи
п отвѣчаетъ» что Т|пдмъ отсюду наука, ДА увЪ-
дземъ, лио пыюкос пчгг. великое титло не безъ
сгрлдзнія , не безъ терпѣнія, не безъ і.|юпе
кровію и страданіемъ пргдйіпіыл суть велнкія
нмгнз « титлы и сланы ни кмл же не имутъ,
аші.‘ нпою купуіотсл цыіаіа*. Эту мысль онъ
подтверждаетъ примѣрами изъ исторіи н по-
добіями изъ природы 1ІСОДѵ шсплгнноГі. п(ліпдь-
тельствустѣ о томъ же веліпюпмрпнтле Государ-
ство Рік<‘ійскоеи котораго „всЛ пчлнл и титла
ни чпрннломъ, пи кннов.і|н-мъ ѣ пн діатомъ, ни
желѣзнымъ тзрактіірпмъ, ниже перомъ 1 но мс-%
чі*иъ ігк крови омоченнымъ : ниже на ійртін
(1) Т* 3» егр- но и нр.
ню
ТЛШІІГО ІірНЧЛСТПоГі I НО 11.1 ШЛИХЪ НСІІ|іІі1ТС II.-
скптъ, шівджо рсьу э И’ь книгахъ беиенсртііііш
СЛЛЛІЛ суть ІПІПІІСЛІіа..» ІИ|ЮВІ'« СН НМЛ стджй-
сл , ираигіп кулпел» отъ кропа родней , кровію
Еіосііптлеп іі позрлёпге кровію^
Слѣдуетъ обращеніе къ Русскому попеку :
„ііохні.і.і ПіШііі Рііссіікі.ал, врс\| лбріи іинінн; ра-
ду йтесл, ассслитссд и торжествуйте прішослішиид
и іі|>сс.і.ілііііл 1«.тлалерін Россійская... ваше то
ныііг* прааднесгло , взіпд то при иыіііишіемъ
Снасителеіюмь пГірЮаііін сл.ни, ІЬ.ііпі іггь ьрпнь
спою [ч ііпдерь ііеиссііыіі.Христомъ Господь
Сцасігге.Нг шшгьи<
Проповгвдііинъ И31.ЛНЛЛСТ1- слоя іммърепіе
пмллі>імі. елмъ скудоуміи своего художествомъ
прислглиітнсл пмъ, п Божіею гючоіціш, тріуч-
141.<ішро ІІЧ’Ь ПІ1 ВЪЪЗДЪ СОГТЛІШТЬ КОЛССШІПѴи.
Здпеі, оі;япчнвііетсл потупленіе п п.ічин.ил-
сн самое слови! сльдѵілщимъ образомъ: „только
л цзиішліо по.нышллтл о той іиілесиіигь гріуи-
ф.ілі.поЙ! исемнь предстост/. дредь очимп нуд-
пдд колесница, Іелскшлемъ пндіиішл, о исн же
•иплсмъ нъ пргі]м.гігсі.і[хъ книгахъ: п бі.н гп |п-
ла Господид Ш ЯНЪ II ішдвч и, и се иьтръ пн.і-
107
двпжссл іі грлдяше оп Съпрра , и полякъ не-
ліпл. іи. немъ , и спѣтъ окрестъ его, И огнь
б.іюталсл, и посредѣ его яі;о подобіе живот-
ныхъ и подобіе лица ихъ: лішс Человѣческое ,
лице лі.вово, лице тслі.чес , Лппе орлее. II пп-
ді»хъ, и се нидшіе колесъ четырехъ лко видѣ-
ніе Фарнсъ пл четыре страны. II колеса тэ Пд-
іу полня очесъ , и внегда шести отеку Ж1ГЙОТ-
пая > тсстповиху и колеса; сід.і столбу еіп,
гтомхѵ и колеса: егда дшэдхся отъ земли яги-
потная , діитшигуся н колеся* кко дѵіъ жіпзгп
блше пъ колосакЪЛ
,Д о ко юсііицв что глагилсп» Ісзеіапли нрсь
раіл*; и шідькъ ня нгй лкі> ііівдобіе. Н]мхт<м?і >
и якр ипдыііе сапФира, ц образъ Сі*ша «іелоііѣ-
ческдго на Лемъ»**
„Что ГЛ ПЯМЬ МПНТІІ, СЛііШііГГСЛІс! СІЯ ІАМСО
циня іізрядініг! таіііік?тпъ пргискпкнігшіос! ІСолсс-
ііиніі мастерггжі по зсмнпто , по небеснаго?4
ВслТчдъ ал птшіъ нівцінаіитсл нрмльншде.
Іі\і.іссіінпік. пп тпл .гиі.ііій^ Си, Отцггпі, эна-
мгнѵпп .догуд і|‘-стіэ«. іі наипаче блякннч-гппгм^
пргііібг.і ІПІ44ІГ, ИДЪЖО подобіі? СЫПИ ЧСЛгНіІЮесг.ПГОі
то есть Хригтін.ь Іінлгптглі. н.ипъ, и хвіыа Его
108
гпгпійг благочестіе спятое, проѣзжается и тп]>-
жесгвуетк н тріумфы тлорптъ?4
ПрОІІЫІЪДІІИКЪ узнаетъ въ этомъ Государ-
ствъ Монархію, тр шишечное Царство Московское.
Хгруншп., лице орлее имущій, знаменуетъ
сливу, стремленіе вверхъ. т>Кта не въдлгтъ ор-
ла высока Гі.ітл птенца вьіроішгиіидлщасл. высо-
ко летаипЦд , іп> лыгпклхъ пргбілплннц.і Сіе
знаменіе орлее дѣдичное и родственное есть
высокой Царской Монарховъ нашихъ Россійскихъ
порода.. Что Ц.ірг.^ то орелъ въ высотъ сваей
псѵдпбозріітслгіііііш, родъ Спятъ . племя Божіе ,
фамилія начатокъ свой отъ самаго Бога имущая/*
Второй херувимъ, пчЬтіцій лппіз лс.впво ,
зялмелуеть мужество. л3віадо'гсты время жат-
венное Ліономъ ііэсіГір.ии.ін, и по ихъ ралумЪішо
безъ льна жатн.і быти не можегы А о Марсовой
ішбъдптельиий что воаглагодсмъ жатііВі.. Сви-
дѣтельствуйте інггпнігЬ нш себѣ > і;от<і]іъір ду-
хпмъ Марсовымъ дыхнете, миіі|н?одаліишіи Кава-
лера І'оссійстііи.. Не имѣли бысте такъ пло-
Гт п.ллго ііь інхімпые лавры и финики працнь-
тагсицаго жинна, аще не бы пъ сердечномъ в-і-
109
темъ зодіакѣ яснѣло знаменіе льва , то есть
мужества*4.
Третій херушнгъ имѣетъ лице телъчее. Про-
поаѣднп кт. находитъ дна свойства особенно до-
стохвальныя пъ тельцѣ: „яко кремъ на себѣ
Носитъ .. лко пріятна Богу жертва.** Тъже ейоіі-
птн.і гип приписываетъ помпамъ , и обращаясь
кт. нимъ, говорить: ,,іі|»оспіте ми храбрін вои-
ны, что васъ тельцами нареку, а тельцами ис
простыми , но херувимское имя отъ Іезекіиля
пророка имущими... О коль тяжкій лреиъ пы
на себѣ носите териѣ.іиводугиімп , ждуще пплго
иеложііаго обѣтованія Христова: пріидите ко
мип вей трущдагощінсл н обремешшиіи, тельцы
прямы, тяжкое иго ноглшіе, плзъ упокой, пы!,,
А вссфглп, что есть смерть воинская ? Жертва
Богу пріятно, въ пейже тельцы закаляются44 и нр.
Примѣненіе четпертаго херупимл предста-
вляло Гіллі.шін трудпосТп ; но Сте-ѵлпд Яінц>-
гкаго онъ ис смутили : .лгримитічп только во-
енными суть орлы, .«.пы, тельцы, а еггествилп.
су ѵь <іе.н>Вѣцы. Но откуду іЮЛьтгн піЪ чі'.іп-
вѣкаим, кпі.ал ихъ примѣта чслоНѣчесгикЯ: Іо-
аннъ Си. Еііанге.іистъ повѣстиуетъ о Христь
110
Сіпсгттгл’П Цаіфеміі: іпыде Іисусъ нося тсршпъ
пѣненъ и багряну разу» п рече Палаты се чс-
лопъкъ ! Что глаго.іешіі беззаконный Пиллтс:
ССІІ ЛИ ОСТІЙ Щ'ЛОПІІКЪ Ш!СГ. ПЪ риНЛХЪ , ВССІ* ВЪ
кропи , глина въ терніи> рилы ьріыііій обагри-
ши, очсрплсшы Не Пилатъ, по Духъ Силіый
по Евангеліи глаголетъ: се челпігіжъ! Смотрите
только ирилъжпи. . . Се человѣкъ 1 иже между
острыми мечами, копіями» аки между остргнш-
дющіімъ терніемъ стоитъ ін устрашенъ» Се чело-
вѣкъ, его же риаа бпгрлнз, и черйлгншці сноси
и непріятельской крови въ но|ъх>ировндпгмъ из>-
шіліістъ аі'|икіъ/ь
Все это какъ нмьэл лучше идетъ къ по-
пнимъ; ѵа аа ткмъ нматс уже пса четыре жп-
цогнм четыреднчиыл , ыілеснііцу Божіи», сію
Право&ипцуні Монархію динжущая/х
По этого мало ; Спзфдоъ Яворскій стары-
Иііетт. пси четыре лица пъ однимъ лні|іі * нъ
Петръ Велпкпмъ. ^Въмы о томъ, я-о въ едіг-
нимі. линь Христовомъ вей четыре Херувимы
іиогі|«ізуютімг, Христосъ Спаситель н.ніі і. по
ученію Отцомъ Свитыхъ пь рождсстпъ С1ИН МІ.
о/ініе челонькіі : въ етръынін съосмі. бжше те-
ІИ
ленъ: въ поскрссеніп споенъ блше ленъ: пъ ппз-
ііеаеііін споемъ бяіне орелъ» Сообразно п мпъ
лімю есть ілагаллти: іп. единомъ Царскомъ лл-
ІіЪ ИСЪХЪ ЧСТЫрСЛНЧІІЫХЪ ШІЖДѴ хсрушімивъ?*
Оиъ орелъ »тю своему высокому бллгоргі*
ЗѴѴІю II остроумію* II ггр> Онъ Лі’ПЪ, ПО «Г ІИ-
коду шію II Мужеству. ІІрОППВѢДІПІКЪ пТІ.ІіЛЫ-
ИЛСТСЖ ІП Ь ІІСЧИГЛОНІД Д*л> ІГгггровыхъі Омъ
умолкнетъ ; по кичініе сюзотнігы „Кимгиіг ;ке
не іішэе только каменіе разрушенныхъ стыи.
Казіімсрмснскпхъ, падшихъ столповъ ТоВіШсілгѵіо
мзрпноврнпыхъ забралішъ Лзппгыіхъ, и пр» Си*
мимъ ііадепііімъ сшлічъ пшиоиі. іг поддлнетно
торжистпсішику сцоему пл илвлюотъ?1
Дл.ше проііонЗДшпіъ обѣщаетъ умолчать
о взятіи Фортсцін Шлкмэтлъпургсмй ; по првд*
стпвнласі. ому Гніглт.чя мгрл словій которой инъ
никакъ упустить не мент,, Оль посклііцлстъ •
Оркшекъ прствердый? Допрые то зубы бы-
лщ іпіторыі’ гак[іѵшпліг тотъ твердый ОрЮТгкъ.
Ііыпцетъ часіп такъ тверды* орыъ , иксъ іи к-
Дч есть на еокруцннііг его камгпд, І’ііердмн
пыль іі сен орГіѵь, ФИртсцл прекръпыі ЗѵГывъ
ССІ1 оръшеміі 11 П]юкръпкііхъ ПС поллен Р .тубы
112
первѣс цадоггг. было сокрушити , нежели орк-
іиіікъ, и невредимъ бы пребыч.іи. доселѣ , :пцс
бы сііцевуіо твердость твердѣйшій не порпзплт.
камень. А камень не нш.ій только о пгмъ же
глаголетъ истина Христосъ: Псгрс 1 ты сси ка-
мгнк ІІл.іігЬ же Сиснтембургъ царица стоя Си-
стмургбъ, то есть ключъ городъ, а кому же сен
ключъ достался; Пстроин Христосъ обѣщалъ
ключи дати. Зрите убо нынѣ, коль прсславно
исполняетъ обѣщаніе ХрнстиіюЛ
Далѣе , Петръ Великій уподобляется Іслс-
кііі, Монсею, Геркулесу „оному кавалеру** и нр
Петръ Великій ,ліі, лицѣ тсльчгмъ4* яв-
ляется, когда паревтгт. съ другими нопнзмн . не
уклоняясь іпі отъ какихъ трудовъ, опасностей
и лишеній, онъ носить Гиіемл войны.
Остается показать ллііс 'нмопѣческце. „Еп;ін-
тельскІА ельпецг., которому Христосъ Богъ
отперз.іь очи. імышасте* что гл.н ллстъ, у Мар-
ка Снятаго : внжду человѣка яко д]н,чііе.1' Сте-
фанъ Яворскій удержншаеть это ерлшепіе ц
ра.ииійаеті. его ; „первое , Л|іево похпд,ілечъ не
отъ листвія , по отъ плодовъ , такъ челонька
оцѣнити иодометьи н пр. ,Древо елико боль-
113
ІПС Ніі ГСбѣ НМѢСТЪ ПЛОДОМЪ , толнко паче кЪ
.земли есть преклоняемо; такъ человѣкъ , лице
человѣческое но мстшгь носящій , с.інко боль-
шими отъ Бога есть почтенный дарами 1 ТОЛЬ-
КО ПВЧС АО всѣмъ ОСТЬ прсклоішііій, НС I ОрДИТ-
сл рВ н|ъ Слѣдуетъ приложеніе этѣхъ свойствъ
къ Петру Великому и обращеніе къ его сыну»
Царевичу Алексѣю. Стеодиъ Яворскій говоритъ
о игмъ: ,ЛЮ можетъ сынъ отъ себе творптп
ничесоже, аще не видитъ отца тппргпцз: я/;оже
по отецъ творить , сіл н олнъ тлкожде тво-
ритъ.... Я не творю себе пророкомъ: однакожъ
н чрезъ осла Вллішмоьа Господь Багъ древлг
гллголзше, тѣмжг и азъ пророчествую о немъ,
яка будетъ велій предъ Господомъ/*
„Продолжилъ л даже досель слово мое о
четыре личныхъ хсруапмахъ , а о колесницъ ни
слова; пора ужи кончити продолженную пропо-
вѣдь, а жаль оставити, колесница нарядна. Что
убо сотворю ? Остыыю л сію колесницу на бу-
дущія , дастъ Богъ побѣды*^ и пр.
Слово оклпчігвастсл молитвою і благодаре-
ніемъ ід по&Мы и благоденствіе ниспосланное
въ 170’2 году н прошеніемъ продолженія то*
гоже иа .гвто нигтупиишее.
»
111
Славенъ былъ и этотъ годъ, слашіо ц ніі-
•гп-ііі 1701- Русскіе взяли Дерптъ я Нарву, и
Петръ Великій снова побуди гелемъ возвратил-
ся въ Москву, Стяжанъ Яворскій сдержалъ свое
славы нпб ьтъ гипіі игііплшіл ъ » II НС СЪ коле-
сничнаго ряду • по съ ІНЮЛІН отъ книгъ Іезе-
кіиля П]юрока , выкатилъ колесницу чстырско-
лссиую. г! I < Четыре колеей знамепуюгк четыре
соелолія* Первое колесо многоочитое образуютъ
килзі.п , бояре и вельможи. Второе — поііаіл.
Третье — духовенство, Четвертое и послідпее
колесо есть чипъ людей прогтшіл родныхъ. ілСі.ры-
іі.ішше то колесо । никогда же тихо н<> умъгтъ
ходити : всегда скрыпитъ, псегди риіщстъ. Пи-
Ложлгь і.лыуе тяжело , ю и станетъ скрыпЬтіг.
Слушай же мое скръпыноои колесо то Iй и нр.
Дыімэ проіюиІЩШЕт» говоритъ о необхо-
лнноепі киопміыіи согласія колесъ между <хн
бою и подчиненія ихъ полъ управляющихъ хе-
рувимовъ: „иро&жжайсл дражайшій Спасателю
нишъ ш сей твоей колесницъ полковъ жа-
пшхъ... и аще інглиши ю въ прегрвшеііівхъ и
нестроеніяхъ быти Фіірломоіюіо телегою, измг»-
ни ю».+ въ Ісзскікілсву колесіінцу11. 1
(1) Т. 3. стрь 18Б п нр,
115
Въ заключеніе > Степанъ Яворскій 'отыски-
ваетъ счастливыхъ предшикиованій пъ литеръ
Д (добро)т оаилчдіоіцеЙ наступившій четвертый
ГОДЪ ВОСЬМИ ГО столѣтія*
Намъ слѣдовало бы теперь говорить о слогѣ
и языки; но характеръ того и другаго доста-
точно усматривается изъ приведенныхъ іідніі
отрывковъ. Намъ остается только напомнить
впечатлѣніе, котпрси* опіт производятъ , и за-
ключить его въ *сріу сужденія. Слогъ Сте-
«мніа Яворскаго папъпцепъ, цвѣтастъ, нічшісігь
мстаФОрамн, повтореніями, восклицаніямп, воггро-
ШСИІКМІЦ II IIр. Конструкція ДОВОЛЬНО проста II
немногосложна; но періоды бываютъ длинны ।
вслѣдствіе избытка пріілат атешшхъ.
Языкъ: Церковшх’ллйянскій , довольно чи-
стый н правильный. Когда іктъ торжественнаго
тона рѣчь переходитъ въ типъ простаго ралго-
порД| тогда Цсркоііно - елзвлнемн языкъ усту-
паетъ Русскому. Нѣкоторыя , въ то время іи-
снлъспеііпо ввсдсниыл, иностранныя слова по-
падіііотся довольно часто: Фортйця, кзяялрръ йъ
смыслъ война ! кодлюрія , н пр, Встрѣчаются
Я •
116
ГИКЖГ Г. ІОВА ХЬлпроСсІіІСКІЯ ІІ. П. пекло, НСКСЛЪ-
ный , нгпскорйаііні.тй I )
Эта пестрота языка п норовнек.ть въ тонѣ
и□ поминаетъ смѣшеніе Языка Латішсмю СЪ па-
рйдпымп діалектами въ Мдкдропнлнц.
Воснпцг должно замѣтите что хотя языкъ
XVII м XVIII ст. значительно разнится отъ
языка предшгетвонанішііъ столѣтій и представ-
ляетъ много новаго п стршшго, по подробнаго
изученіи онъ не стоити Это не* моментъ орга-
ническаго развитіи СЯЯоі'о языка, ііидчннгннаго
своимъ закопанъ; а искаженіе, совершенно слу-
чайный. пі» отношеніи къ языку, наплывъ але_
мептииъ для него чуждыхъ, илі или тленное ыіс-
деиіс стихій самыхъ разнородныхъ. Не нъ ис-
торіи языка, о іи» исторіи иолмтической, нъ ука-
захъ Петри ♦ должно пенятъ іи вто объясненія.
Окончивъ х ардктсрнстпку Стсф-іна Яворска-
го іщкъ пропоігМнмхя । мы должны ирсдварлтк
(1) Віцмздтіы, подобныхъ словъ въ проповѣдяхъ Сте-
фіИ№Аыхь было гораздо болѣе ; пбо по сдолямъ
Ватр Евгенія, гінѣ были нспрпвлгііы. Сл. Дуй
ІІисят. Т, X Яж-
117
обвиненіе, которое вѣроятію илдсгь ни икк
Преданіе Х.ѴШ стол. почтило Стемна Япорска-
іо СЛіинмо великаго нроиоіііідник-і и поставило
по па ряду съ /Димитріемъ Ростовскимъ и 0ео-
фяЖомь Приыніовпчсмік Результатъ же нашего
113СЛ'М»№ІІІЯ нетплы.й не оправдываетъ этого
преданія, ни даже пратипирЪчнтъ ему. Поэтому
очень естественно могутъ упрекнуть наше суж-
деніе пъ идносторонностит сказать, чти мы вы-
ступили одни недостатки, одну Темную сторону*
Упрекъ съ виду справедливый. Можно бы при-
вести МНОГО ТПКНХЪ ПрОПОВІіДСЙ , иъ которыхъ
исчисленные на ми МедостзтаЛі ін.тручаются »іе
въ той ртлкогти । или даже вовсе но истръча-
ютси. Но объ ЭТЪХЪ лучшихъ НрОІІОВЪД'ГТЪ
скапать нечего, капъ только то » что въ нихъ
мы не іигдггмъ обыкновенныхъ недогтэткопъ;
положительнаго достоинства пъ нихъ также ютъ;
онк совершенно бсахдрэктгркьь
Темная сторона проповѣдей Стсфйнэ Явор-
скаго соггаплясть ихъ супіность, и вотъ поче-
му мы гопорн.іл о ней почти 11СК.ІГІ.ІЧЦТСЛЫ1О.
Опа принадлежитъ не одному Сте-тапу Япорскину
какъ лицу і и ігМон школъ , изъ ы.»торой аш,
вышелъ. Вліяніе ^той школы, развившейся нодь
11В
авторитетами католическаго Запада , отравилось
пъ богословскихъ мнѣніяхъ Степана Яворскаго,
вообще во всей его дѣятельности и пъ его прошн
МДЛХЪ. Оно ПОЛОЖИЛО НЛ Н₽ТО ТОТЪ ОТПСЧаТОКЪ,
который составляетъ сго существенное онредь-
лепіе, Вотъ чѣмъ опрладывается односторон-
ность нашей характеристики.
Наконецъ должно скалить , что если Сте-
фып. Яворскій, не смотря на то, что онъ под-
ражалъ западнымъ пролоиьдипкачъ , шиѣгпулъ
тѣѵь крайностей, вь которыя онн шіадали ; іо
приписать ото должно но столько собственной
силѣ его природнаго дарованія , сколько благо-
дѣтельному, хптп іп* этомъ случаѣ біыье «»і| н-
плтелыгочу вліянію духовныхъ писателей па-
шей Церкви.
Ученая и пскусстпсшіля пропопѣдк ХУІІ
сто.!,, разіиіпшмеь по отвлеченнымъ правиламъ
н вь отчужденіи отъ сопрсмоішип жплнп , ри-
эумьстсл* не могли имѣть па нее нні.лкого ВЛІ-
ЯНІЯ ; а между ткмъ , бо.Ле нежели когда ііі^
будь, жизнь нуждалась въ проповѣди.
11 еріод ь иск лючіітсл ііЛой наці п гт: і. і ы гости
ьлоіпмек къ своему разрѣшенію; старый бытъ
119
раямлкнадел по частямъ. Авторитетъ преданія,
беэпрсд ильное уваженіе къ убѣжденіямъ дѣдовъ
И ОТНСВЪ > ЭТО НаЧаЛО , КОТОрОГ ДЗІЫЛО Д]Н’П1ІСН
жизни Русскаго ид|юдд единство, крѣпость, нс-
пропшиіемость и вмѣстѣ осуждало ее на непо-
движность , окалывались безенльвгымъ. Многое
нзмѣпіглогіі само собою протппіі стараго поряд-
ка; і какъ скоро нлчѣзпглогь что побудь, могло
плмйпіттьел ііег ; ибо пса прежнее белъ исклю-
ченіи было равно дорою народу. лсе освящалъ
авторитетъ преданія н недапуск.ш. шікякого
выбора. Образовались двѣ партіи рапно одно*
стороннія. Одни иль ііііхіі стояла упорно за все
старое, потому только , что оно баяло старое.
Церковь осудили вь ней суевѣріе , ім* удило ее
государство и ася савремашіал жизнь, сама со-
бою, беэссоютслыіб, принявшая много чуждыхъ
элементовъ. Друтм партія інс старое отверга-
ла, отрекаясь въ тоже время отъ ярсходдщага
н оп ііензмъшіапъ йъчно пстшшато, и увлека-
лась стрпстнычь порывомъ къ подражанію. Обѣ
партіи беэсознатглііпо трудились надъ рѣшені-
емъ великой задачи, только въ пашс время нред-
гтляінгіі во веги ясности; эта задача — под-
веденіе націошкдшыхъ элементовъ на степень
общПЧСДііВЬЧССКМХЪ
120
11 такъ! съ одной стороны, госнодсиюпилъ
грубый Формализмъ и суевѣріе т а съ другой
грозило невѣріе । тіьнъ бо.іъс описное» что съ
нимъ гопп-ідало западппс, прстестпіггсксе дпн-
женіе. Тяжелое время наступили дли Церкви;
трудная н пькокая обязанность легло ва ея
предсташтелей —• бороться въ одно время съ
двумя нротніюно ложными направленіями.
Послѣдствіи этого порядка ДѢЛЪ быстро
обшіружіілксь. Паденіе народной нравственности,
частые мятежи поразили Петра Великаго н ка-
пели его на парень общественнаго недугъ
Для его проницательнаго ума было ясно ,
что благоденствіе государства условлено народ-
ною нравственностію, а нравственность можетъ
процвѣтать только па почвѣ религіи. Вспомнимъ
слона его, такъ вѣрна выражающія взглядъ его:
„хулителей пъры наказывать строго: піш іыно
сять еп»ідъ государству п не должны Гнлть тер-
пимы. пос.іпг.у подрываютъ основаніе законовъ,
на которыхъ утверждается клятва, или прися-
га и обязательство" (1). Петръ ВслнкіГі предии-
(1) ГоДНКе т. 3.
121
садъ дудпирнстпу моститься вп. особенности ©
развитіи ігі. народѣ рглигіолно-нраяствсннді о чуп-
стші т опъ у ягіі'ііііі нравственныхъ законовъ въ
ихъ іісЕіосрсдствешюмъ примѣненіи къ аркти-
ческой жнаніі. Разумѣете^ іл юнымъ орудіемъ
при гномъ была проповѣди Прешо вѣдь нндучи-
л.і съ тсічыі зрѣнія Петра Ві’лцкиго новое зна-
ченіе и огромную важность — для госу-
дарства.
Но взглядѣ Петра на религію былъ одно-
гтороигнъ. Онъ ііоннмллі. ее только въ <*л М-
обжпднмшти для югуд.ірстіза , ііь той очевид-
ной пользѣ, которой онъ ожидалъ отъ нея, а не
Въ ея самобытности, какъ полный живой орга-
низмъ ; и потому самая лроневкдь получила
для него значеніе служеніи не столько Цгрыиі,
сколько госуда|»стпу. Вь атомъ отношеніи, тре-
бпманіп < і о мыли протестантскія । и маирделенЬѣ
которое онъ дапалъ проповѣди, отзывалось Н|Ю-
тсстантскою односторонностямъ
Въ тоже пргня гппгртпаліісі. въ области
перкоіШіТЮ учеши реформа ж должеік'тпопапшпя
также иит сильное вліяніе па дропное крао
норъчіе Ѳсофшъ Прокоповичу основатель осей
122
Кривой школы нъ боічгсдовгммі паукъ, си п.ію
возсталъ противъ вліянія і.атолпчесмігхъ преда-
ній, вкравшихся ві. нашѵ Церковь и ргппінгпю
трудіі-Шл надъ 11 КЪ НСіЮрСІІСШСМЪ. Въ отомъ
критическомъ трудѣ <нп- руководствовался однимъ
гііісліігмъ и лпчпымъ разумомъ. Отъ прлиопѣдіг
€ііи. требпвалъ обличеніи предразсудковъ п суе-
вѣріи п преподананіл осііотгпыѵъ догматовъ Хрігті-
анепш, осѣчь достѵітзг<ъ яатлго и подкрѣплен-
наго текстами. Онъ особенно предостерегалъ про-
тивъ произвольныхъ ♦ натянутыхъ толкованій,
противъ оГіівічпп , мимо прямаго гміЛі-.іа, игі.аті.
аллегорій и аинвиловъ, н предіппывалъ стріго
держатіісл буквадшвго смысла.
Напрзплспіе Ѳсоф.ініі Пропопоиігчн, также
одпосторгінпне г совпадало съ мыслып Петра.
Петр ь Всликін ирі’лппса.п. проповѣди пчігп. ві.
ппду практігнчъуіо полмѵ; Ѳсофліп* длпу*
гтиль въ пей методъ лютаго юслѣдоватл
текстоііъ,
(1дм о собою разумѣется ♦ что и и того ни
другаго не удоплгпюрлла школа ХѴ*11 ст, Ѳсо-
флпъ ІІроіюпппнчь но многихъ случаяхъ напа-
далъ на несу рѣзко осуждал ъ обычай подражать
123
писателямъ западнымъ и наконецъ издалъ аа-
стлплепіе для про пои г.дни копъ.
Разсмотримъ сперва что сдѣлалъ Ѳсо-мнъ
Прокоіюпіічі. для теоріи.
Въ ргоісроіпспа (сар. X. <І0 $асгж всгір.
|с{*Шим Ьіегргсілііоім’) къ еш>сА богословской
системѣ онъ жарко возстаетъ противъ еопрс-
мснныхъ гму Іезуитскихъ проповѣдниковъ: „егго-
гсш Ьппе (язсгаіп м*іГісеІ ясііріиглт ѵа^інп діимі-
<1аіи, ііпсеря, лЬясінтнп еі пои песекзаіііші &егір-
Гіпп екв) сопіігіпаікй аЬияпн сппсіопиіогііпі, <ріі
пііііі поп іІскитріспЦ ;ні ірнні ѵоІІШІ. АіПІІз СНІІІІ
аріні РопііГісіоз .Чсгіріипг ІЫіпюпіл , іпсге<1*ЬіІі
нагіе Ііеспііл . піоііѵ Бис, іпоііо іПие і*лрі ІгаЪі-
]ііе; схс'шріо ипипі аиі акепнп віі; л^еЬлі дш-
гіат еліиііа мК'егіия рессаішп ІіЫсПпІі; лррсІІ.і-
ѵіі сгро {огпіі’аиігя ѵіго» ецікн гі лніпов, піи-
Ііегив ѵего Гіі'пит; еі .ккіиііг ^сгіріііглт: оншіз
іпгрііі саго Гнзпит еяь Аінія СЬгівіі рзгаЬоІ.ип
<1е іііѵііі! ІіопзІпс, сиі арсг ГігсіпісЬк Ілсіиь, диі-
дпе чЬ ііі Іриіііі іпіплгл Илппіііп , еі ехсіілгс
лтрііога Ьоггеа тосІіідЬаІпг , іоілтдие Піііісіпгп
виліи іи рсии ^іщ гебогмІеЬві, 11л ассеріѴ иі рег
іііит сііѵііеш Пеіии ірвииі Лсіюіигеі; а^гит $си
124
версіею і'тікчи ѵігічіі® В, Ѵіг^іпія.; імшп В.
Ѵігдіііеіп ѵосамі Ьоітеипі, <рп>1 шеЬаІ, Веив
ре г иіогіет сіе&ілік , Ш ашрііпв ихІІПеек Ііши-
тегаіііііа ерішкхіі яіегірііііпіо герегіе* іп пші-
ііч мгтсіаагіопші ІНігік, арші СдгіЬадашп, 1>і-
скгиш Музделпт еі аііов; лс ргасірие ири<1 <мп-
иііни гаЬиІагши ргіпсірет, оишіитдім іиерііп-
гиш риііііі'інп пнлюроіалі , МЬмЬйаіюѵіипі Іеміі-
Ідіп Роіоашп. Скіиьчі ІаіПі шаіі еві , <рючІ Ьоиі
ИІі пкіі'іяігі поп вегіит насгл? Бсгіріиге вШііішп
ІіаЬисі'іпІ; пс<ріе СЬгіъІиін, ііѵіі ве ірвоя рпыіі-
Сѵігс іпыішсгіпі । диапциат Іюс расіо м? ір&ов
г|и€М]ііе іпаіе ѵепікші, сигп піві лріиі ііпрсгііов
еі ііІнИдв, еііпрігііікс птпси тсгса і пирнѵни:
пои ег^и цііііі^шии рспві ЬаЬеЬ.нц, Інк ;и» іііікі
мниіСсеІ аІІфи* 5сгірШі*зе вииісиіга; пиніи иісиіь
• ріе ІІІлт Л<1 геш аищц і1с1игі|ііигеіі(. ЕьЦие еи-
гит Ікгс гаііо, Гасипсіай лсііісѵі сстсіапе» еиав
ГагсіепіІІ. Бшініиг сімісх Ьсгірііігіг, еі ина ірмш
шаріімітиі іііе іаікх; Сопсиіхіаіпііе ВіЫісае «1і-
сіих; герегіі іЬі шох ІкнЧаг ѵосііішіит гсі ей®
еі рѵгсиггіі Іоп^ит ігасіиіп м^піипіигипі» іп срі-
Ьи» І.І ірхиіп ѵоеяЬиІит іпѵінііиіг, оЪеегѵаі<|ис ,
ші'п а<1 гет бікип яепіепііа дііцш іг.іііі ро&віі.
е( цишп разве іікіісаі, іі‘и1ііиа
Нѣсколько Шіжет читаемъ слъдующсСі „аЬііі
Ісѵіідо , дітніі ргшпдо, ;іи ІіЬкІо фшыішп
«іЪііІііаіиІлз ѵепяікіі, еі діътгегкіі й пі аіііпі, по-
іішп іп ясігро. II» спіт ліен’Ьіа диі Ын і и л ,
ргілю іюн легиідіііиг іегірШга? депинііішп , ьсіі
дііісіішги ѵх ірва піігяЫІс еі імхресиіит егінте
рцэдіпіт &оІІігііс гпеііііапіиг. Оеіікіе ѵіі ѵегиш
іесншп асіпііііииі, йі и<мі Гиегіі ѵІбпй ііііз піоп-
ДОшиія еі іперіо шуяіегіо сагспя иіик іііін^ ѵ.
Реіга геГіцрипі ІісгІііассіз , ѵе!, пі лга Іе§і-
пшя, Іерогіінія, м ассірксв <ниір|ісііш', поп лік
тіііепі, іпн> гі&и ечріініепг.. Гпеіегѵл ыи^ціде
сіІімп ѵосиіав еі Шсід ехріісаііоск» пои іпсіі^егь
ііа схріісапі, ЮгдиеіП, іну&іегіа ІідЬт? с!ісеіпі1
сі пііяегипі іп тосіиін еххілгшіісапі: ііл Іписіа*
Іиѵ юргя Міосіяйпюѵііііі кшііа сіісішп іііпи Се-
ося. ІІ, 15. Іиііі ргро ІІотііни Ьопііпепі н ро-
«щі сшп іп ратанію ѵоіприііб тігс (Кѵехаі ѵсг-
Іиіт : іиііи елріісапіЬ, ѵеі роНив іпірііешііо; гі
ігніе о&іомііі Ьініппсгп п<ні ровяг лсі ’ѵ ігііИгч рег-
ѵспіге , яггі прич ЬдЬсге, пі Гггдіиг. Оиосі гріі-
<|гт ѵепнп сМ , ®е«1 поп гх иіо іііеіо «ІосоШГа
Аіівн ісыіііа Тііогплй Іо Віапс іп іііо Рялііію
XXXI. 10. Оиопі.ппі Ш м <ріі сіігахівіі ппі <Іг
ѵепіго. тувіегішп сіГпіІіі іп ѵосх»; гхіглхіяііг по*
кгіі, іііфгіі СЬгіііиз схіге ех ѵспігс пілігі.ч іиог
12П
мнсііміпѵс1 с1 лікчі іряі ріяспіі ѵідесгшп Ѵіг^і*
пія Нопііі’ііііпп , іП поп зрагііе іінк? річхііогіі ,
яесі орі.н Гиегіі, иі сіІгакегаіиг< Еі Слгііпі^спл
Г'гапсі&сагшб іпітмшкіШп ГиЬве Велія? Ѵііріпі*
соссерііопет ліі іздіагі гілгів&іте к.ісгат 8сгір-
Іиг.тт Іп Іоіо Рмліпъ 1ДХХ1Ѵ, Еі іпгштсгаЬіІіа
Ыііі ірцѵі& роісгіі тмпогпге. ГЧоп сІсГпіІ іііія іп-
^сіііпт, ле<1 іІсГінІ яа| інцілнц Леіійі ]ік1іеіі ^гл-
ѵіідз еі сопяіпіііід/*
Мы нпдЪлп, что Пропоьѣди Стсфпп.і Япор-
сі:аго ип’ілтл;ды птихъ ппрокопъ.
Въ Духппнонъ Рсг.ілмгнтЪ отдѣлы и л статья
Т|іііктуспк о пропопі;дішыіх7. сдовд ]>ожііь Въ
пей зіікліпчлсотсл слѣдующія „полеаш-ія регулы:
^1, Никто же да дерзаетъ проповѣдать, не
пъ сеп Аі здсмін : пъ предполагаемой} учеаый »
и отъ Ко.ысгіѵма духовнаго не івіідЪтглі.г.тііо-
ІІ.1ІІНЫ11 Но если пто учился у мпемтрцовъ,
тотъ бы лвнлк себе прежде въ духовномъ Кол-
легіумъ, п тзмо его испытать, какъ нскуссіПг
въ Священномъ Пнслнііі : н слово бы сказалъ
о томъ , о чемъ ему повелитъ Колдегіут 3 и
есть ли искусенъ покажется, то дать ему евн-
127
дѣтей ьстію, что аще потащатъ быть пъ чину
долщеіііііічесіюмъ, нощно ему гіроііоітйдымты"
„2ч П]ниюнГ.джш бы пропоііѣдііпілі твердо ,
г Г. ДОВОДОВЪ СвЛЩСПШіГО ПіІСІІІІНІ и ІНН ІІШіІн |
о ислраіысміи житія, <і почитаніи властей. іілчг
же самой тшеочлйшеіі нлаетн Циреной, и долж-
ностяхъ ВСЛКЛГО ЧПІІЛ, ИсТрОбЛЛ.ІН бъ СуСПЪрІс ,
Вкореняли бъ въ сердца людская сТржМъ Божій.
Слшиіні. реніи : ікпыттіа.ш бъ отъ Сплщгінілто
Писанія* иго есть во.ІИ Божіи, сіілтлл, угодная
и сѵіи-ршышлл ; н тибь і окорили і-“
<і) Въ д іюлпгіііл гъ этоб статьѣ должно жзлтп
статью, помѣнянную ігыеоіецЬ IV сочиненій
О. П. подъ азгллвіемъ Всіци вдѣллу о іготорылъ
духовный улптель отраду Хрмстйиизижу іцю-
ПСШІіДЛІМ ДіКДЖСНЪ, м лр.
Жъ веіцн и дѣла рвадѣжН ііиі ня общія* (п Бо-
гѣ, о свойствахъ Божіихъ, о истпіпіѣ ХрнстІал-
долго вігпіівъдлніл , о і рКхопіідгніи , нгхуплгііін *
II П]І.)| Г«\Ѵ]І.15Л|||ІИ ІІЬ Ссбі. ДГіШМЫЮ ПОДІпм» ИГЛЯ-
вдміів Хршгтівнсккго з’ігніл о яѣрѣ и о дКдяхъ.
Злмѣчл ггльніі, что и Церкви даже не ріішмніетеіь
Частныя (о ітюлодстиуюіцііхъ поранилъ: лаж-
ной милостынѣ, пьлмстнѣ, лицемѣріи, пенлдпдК-
іііц иігпзсмнихъ людей ; о должностяхъ пеннаго
128
,Д О грѣхахъ во обществъ говорить, а ш>
ичеігліг.ѵгі» кого, развѣ былъ бы публикованъ
отъ нсел Цгрквс/1
„I. Обычай пѣъіпмъ іі|Юіи>въднщмімъ есть,
аще кто его въ чемъ прогнѣвитъ, па проповѣ-
ди своей мстить оному, ХОТЯ НС иманію, терзая
славу его, ооачг такъ говори, что можно слы-
шателсмъ зікіть , о комъ рѣчь есть: п таковые
проповѣдники, глмып беадѣлникл суть, п опытъ
бы жестокому ѵшіхъіщіо подвергать?4
чина п звішіл: мужей, жсігт., родителей . дѣтой,
господъ, рабовъ,, судей» воиновъ, п т. д»)
ДСо поему итому прпбовлено: притламшіе , о>
стоміцгг наь четырехъ статей. Пышны ваоп. даЬ
послѣднія г
мНе дѣлить въ праздиппіі упѣпрпіл народу ,
чтобъ мѣсто иное, гдѣ прлздщипь, ппдшпгігѵъ енлб-
дѣнлли: то бо <чтъ безстудіе 7 м лицу учѵптлъ*
см:шу Ѣяв бы «яфупъ мерэсвій н силу пропгшѣдн
Іістрсб л лотъ -и
„Однвлпжо СОТЬЛІІ лрлмлд нішм мѣста того
ес-гь нужда, я нсиришъ ея скудость не допу-
емпгтгъ, то но окончаині проповѣди , особлпъымъ
умѣреннымъ тдоепмъ и простыми рѣчлмц» моцр
Ш) нарсуду предложитъ о нуждѣ, дабы что кпму
Богъ нъ сердцѣ положитъ, благоволили по добро-
хі-ггѵтву своему мплость а вити.
120
„5. Не пригоже вслмп проповѣднику, наи-
паче іонону, говорить о грѣхахъ властительски,
или облігчнтслпѣ къ лицу слышателей , такъ
нп примѣра»: пс имѣете страха Божіи , нѣті. у
васт. любве кп ближнему * нс ішлоссрди еств ,
другъ друга обидите. Но долженъ паче въ пер-
вомъ лицъ, по множественномъ числѣ т.ікъ гово-
рить : по имѣемъ страха Божія, и пр. Ибо сей
образъ слова кроткій есть, понеже и самъ про-
нлпѣдині.ъ па. число грѣши пкпні. мѣшаетъ себе,
какъ то и самая истина есть, много бо согрѣ-
шаемъ ясн.“
„б. Долженъ всякъ проповѣдникъ имѣти у
себе книги Снятаго Златоустаго, п прилѣжно
чести оныя; ибо тако прІобучится екладать чи-
стѣйшее п яснѣйшее слово, хотя и не будетъ
Златоустому рапное. А Кззнодпшиковъ легко-
мысленныхъ, каковые мавпамс Полскіс бываютъ,
нс челъ бы?‘
„7. Ашс проповѣдиикъ видитъ отъ слова
своего въ народъ пользу, да не хвалится тымъ-
Ашс же ис шідііть, да ис сгрдитуетъ, п людей
аа сіе да не поноситъ. Дѣло ихъ ость говорить,
а обращеиіе сердецъ челоньчсскихъ дѣло Божіе
есть.44
9
130
„К Безумна творятъ нраііинъдшіцы , кото-
рые бреши < ымі шідішмднкгъ, и движеніе раменъ
лвлігиітъ гордое „ и пъ слонѣ пЪчти такое про-
говариваютъ, ОТЪ чего МОЖНО НШШІТЬ, чти они
сами себѣ удіиишогсл (I), Но благоразумный
учитель елико яоішіо да тщится э и словомъ э
и всего тъл.і Дѣйствіемъ таковаго себе показа-
ватъ, что онъ ниже помыш.ілетъ о гноемъ ос-
троуміи » или ьраенпръчін. Іі того ради часто
подобаетъ мѣшать краткія оговорки, съ смирен-
нымъ нѣкінмъ самаго себе пониженіемъ. Напри-
мѣръ: НОЛЮ нашу любовь, да не смотрите кто
1 Лііі сілеты что Гіи самъ о сойъ лагііндѣтглі'СТипвать
могу іиімъ> рззвт» лко гришепъ семь, воруйте сло-
ву Божію, ибо отъ писаній сшлцеипыхЪ, а пс
отъ моею вымысла предложить иотщусл, н сижъ
ПОДиМІЫЛ.
г,9. Пс надобно проповѣднику шататьел
ослими ,будто въ судгіъ весломъ гребетъ. Не нд-
дініни рук.іми силлскпвл гі., ок боки уппрагн-
сп, подсклкііваті^ гмьлтнел, да не падоиѣ н ры-
дать, Но хотя бы возмутнлел духъ, и.ідибв ели-
пи моішю унимать г.іезкіі нея бо Ни шшнлл, и
нсблл оибривміі суть н сиышатглсіі визмуіцаіотъ,4
(1) ііе кратки ди імо на Отемвв Л порея а гки?
131
„10. По слонъ, аще лучится нъ гостяхъ
быть, или въ какихъ ни есть бесиддхъ съ людь-
ми, но подобаетъ проооиидихку воспоминать О СЛО-
НЪ споенъ, п не точію слова своего хвалить, что
есть великое безстудіе: но н не охужать само-
хоі'ігп» ибо покажется, что онъ къ похвала сли-
ва своего таковымъ способомъ поощряетъ про-
чихъ. А хотяпъ кто н сталь хвалить слово г го,
то проповцдіінііъ долженъ показать на ссбт.,
что сму Слышать то стыдно, н всячески от-
вадить игъ но хвалъ , ц заводить иную бесМу.**
По этмъ правиламъ Петръ Великій и Ѳео-
Фань Прокімюіпріь п’ічі.111 ліімърепіе обучать мо-
нахинь н упражнять пхъ пь пропоикдан іп , въ
предполагаемомъ училищъ при Александрошчі-
ской Лаііріі (I).
II такъ ѲеоФанъ Прокпппппчь пл'іа.гь іі[ю-
тиводъйствіе противъ школы X ѴІ1 ст. Онъ осу-
ждалъ ее .1.1 подражаніе западнымъ нііедтеллмъ,
за отчужденіе нті» жм.тнп. зд драматическое из-
ложеніе. Онъ д ілъ духовному красноръчію новое
нлпрэп.іепіі<, и положилъ ечу въ основаніе елгду-
(1) См. Поа <2піѴ ііпкпи. Т ѴП. Указъ игъ 171-І,
Генъ 20. Пиргд І, Сі*т. Б, в.
9
132 •
ющес правило „ін-ііытопіыіі бъ (п|ѵиі4іігдіімкн)
отъ Священнаго писанія, что есть воля Божія
и то бъ гоиорп.іи/* Ни, при допущенномъ нмъ
Иранъ дачнаго истилкоыпіл, при сто однікі тороіі-
пемъ понлтін объ откровеніи пнсашіомъ, ото
новое и.ніраи и'іііе легко могло укдошггься въ
крайность протестантскую.
Теперь обратимся къ собстйеіиіыч і. про-
изведеніямъ ѲеоФПНа Прокоповича и будемъ гово-
рить сначала о цриіювьднхъ въ строгомъ сзиысд*»
ПропопМИ Ѳегимпа Прокоповича знячитглъ-
по рзмілтся отъ произведеній прежней школы
и во многихъ отношеніяхъ гораздо ихъ выше.
а 4
Даже пя первыхъ его пригювгндмъ, чнпн-
пыхъ имъ въ Кіемъ, лежитъ отпечатокъ совер-
шенно поищи стили (1).
Во первыхъ, много значить отсутствіе обык-
новенныхъ въ то премл недостатковъ: Въ раз-
витіи ОСІІОВІІОІ! мыгліі нЪтъ ііитяжкіі; ігПтъ усилія
отыскать чего нпоудь нсожмдииядго, іинкіго н
(1) Ѳ«хК Ирон.словл прѣчй мпр. Час ИІ. нал і 76Ы.
133
труднаго; рѣже попадаются пеучіспп.ія псмшт-
вопаніл п цитаты; описаній , аллегорій, гнмпо-
лнческнхъ образовъ и риторическихъ Фигуръ
горзлдо аіе.нье. Драматизма и хісмсігга комігіос-
КИТО почти иопсс не штрт.чаотгн, ІГп.оіи'іи. на-
ложеніе очищено отъ всего грубаго, ризнаго,
оскорбительнаго.
Избравши текстъ догматическій, нравствен-
ный пли псторпческій , (і>ео*апъ Прокоііоппчь
всегда обнимаетъ его по неси полнотъ, углуб-
ляется на, его прямой смыслъ и строго • го
придерживается, безъ всякихъ уклоненій въ сто
ропы. РаздЪлвшо слова н.і части обыкновенно
бываетъ просто, не многосложно и усдшъшвист-
сл езміпгь содержаніемъ.
Приведемъ нисколько примѣровъ.
Слово овеншпідішін грФха, нъ пед&ли» 29 •. I),
па поігЬстіюплніе о десяти «ірокаженмыч і-, пачн-
настеи слВ,ѵѵіощн.нь образомъ: ,.С.іуіп.ні съ | а.ку-
ждепіемъ пынг.пшюн» Емптедьсаую повить, ьто
не пилить, коль великая п грубая неблагодар-
ность бьъі>і тьх і. девяти нрокаженпьп ь, кото-
(і) 'Г. а. сл. 22.
131
рыхъ исцѣлилъ Христосъ. Равно псѣ благодѣ-
янія получили । :і только одинъ ни. шіхъ ішз-
вратп н:л ст. ѵлагодарсніі.'мті. Даль бы Богъ чтобъ
псън.інн недѣлалосл тоже! Слышателіе илцго-
чести и мн. Вь великомъ множествѣ не давно мы
ко нсиивѣдв Снятой приступали, іигь , уиыішо ,
якоже совершенно о грѣхахъ ездвдхъ жалили ,
таки п совершенную сію (.пятыхъ тайпъ полу-
чили силу и дѣйствіе , исцѣлены отъ скверной
проказы г рѣхопінш ; однако вс пдаю , ось ли
надлежащее воздаютъ благодареніе вссмогу тему
Богу за полученную малость и щедроту. Вѣрно
можетъ быти, что много ет такихъ. котпі|вдн
десяти прокаженнымъ ішдобнп суть : я всякъ
есть сицевый, пже, іц>рГн.івк время спасенія ?
помыш.іметъ* что время распутно жита настало,
опять Бога Вседержители рпадражлта полно.
Чъч і. бы слѣпоту сицсиую ОТЪ ОЧІЮ 1ІЛШСМА отъ-
лін, самъ точно Вѣетъ сопсринтінын врачъ дуть
ішшіхъ; однако миого піідѣюсь іюмижсгь, когда
разсудимъ, КОЛЬ великое есть Божіе милосердіе,
челопьпа отъ грѣха сэободнтіц а сіе самое луч-
ше всего узнати можно, ежели разсмотримъ полъ
тлжкіп души педуі’Ъ есть грѣхъ смертный. Ибо
такъ разсуждаю, ип шюе что п прокаженному
подало поводъ ко благодаренівд только то, «по
135
ИМ’ІЛЪ, КОЛЬ ТЯЖКа і’ііШ «ТО бплЪЗГІЦ отъ которой
игцК-іп-п. его Христосъ сынъ Божій*4. Сладуетъ
разсужденіе о мерзости гршз въ отношеніи къ
самому ссби, о его заразительной силъ, и пр.
Изъ этого отрывка мм узнаемъ, каковъ
первый пріемъ Нейтана. Онъ при« туиастъ къ
дълу пряно, безъ околичностей, н съ первыхъ
словъ прилагаетъ текстъ къ споимъ слушателямъ.
ЗамЪЧателыіи также слово о великомъ ДИЛЪ
Божіи, сіе есть о обращеніи языковъ пропоігіідыо
Апостолілкоіо, въ день Свитыхъ Апостолъ Пет-
ра и Павла (1).
Ботъ начало! „Ащгбы кто птсъмп неиму-
щій Христіанскія Исторіи пришелъ къ намъ
п'г. день сей, и пнля огИтлое и торжественное
прославленіе святыхъ м всехвальныхъ Апостолъ,
вопрошалъ бы человѣчески о инкъ: кто и ка-
ковы были ? вонстішну не обрѣтая пн еди-
ныя пипы , которыми въ мірѣ семъ пріобрѣ-
тается слава , изумился бы недоуиіяіаяся , чеео
ради мужіе сіп толикую у косъ имъкгтъ славу.
Вопросилъ бы о благородіи ихъ и услышалъ бы,
что были худпроднііі Вопросилъ бы О П«ъ Сні-
(1) Т. II. Сл. 2
136
гзтспіѣ» и услышалъ бы, что не токмо сами не
ісчіілн ничего, но п такому госпадішу служили,
который ш пмкіті гдѣ главу приклонити: во-
пргн’іі.іъ бы о чеспі сана ихъ , и получилъ бы
отпѣть 1 что единъ былъ рыболовъ, л другій
шатры діиъіъ'для пропитанія сіюегіг вопросилъ
бы о еплъ, нсыізшіобы ему, что пхъ кдкт. Хго*
дЬевъ иъкінхъ гоіш.ш , вязали, били и убили.
„Изучался бы любопытный, чесо ради то-
дико у наст. еллвпіі... и нужда была бы скалы-
пати какое и коликое дѣло Богъ гонеріптыъ
ч[‘Р,іъ ппѵіг,,. Пропоігвданіе Евангелія міру, п
имъ совершившееся обращеніе л.іык<лгъ ко Хри-
сту, есть то дѣло Божіе чрезъ Аицстпды содѣ-
.ышіиг—44
Оир^ШіІІПІІІП тему пропоиѣдтг, Ѳсоодігь
раллиіілггк ее с.гпдуюшимт» об^аимъ.
Аііостолы іі|нііюіг!ідым;іліі ученіе лротіію-
пшожиое религіознымъ ироішііллпь, шшлтідмъ
и правамъ евнего жрешмпъ
Онп не употребляли никакихъ вміішпнхъ
средствъ.
ІІанріігивъ того, ученость, искусство и ма-
тсріа>іъиая сила были іы сторонѣ лэычипкопіи
137
Не смотря на то , проіюикдь апостольская
разошлась по всему міру и лаынсспіо пало.
Нельзя ис признать пъ чудесномъ распро-
страненіи Христіанства великаго дки Гибкія
Раздадите слова оспоплію па развитіи са-
мой мысли. Тоже самое можно сказать почта
о асВхъ пропшТіДЛхъ Неси анопыхъ.
Сліідѵл правилу, ммъ ешлт утиержден-
ному, Ософяіп. ІІрокопоітчь зяітствуеіъ дока-
зательства поити кскліочптелі-но ют. (ліяіпеп-
паго писанія; каждая мысль замыкается у псю
текстомъ. Историческіе примѣры, граміопія и
уподобленія встрѣчай<тсн рѣдко. Обыкновенно
оні. старается объ «дномъ: докатить сотласкі
своей мысли съ текстомъ. Іірмі объясяі'нін тек-
стовъ, онъ приводитъ париллслыпля мѣста, грі»-
ишваетъ однѣ еъ другими ♦ опровергаетъ воз-
можныя возраженія , придерживаясь пйстояпио
буквальнаго смысля (і), толкуя Писаніе изъ
СЛЧЯГП ІІПСЛЕІІЯ.
(1) Какъ ііпніімаль Ѳсо4>ып> Прокоппвпчь букпллъ-
1ІК1П ГМІ.ІГ.1Т., см. къ биі-ОСЛОВ. СПСТСМК ]>Гй1гКОІ«С-
іи, сВ|С X. Ис кииіші Н. Ъсгіріиіа*.
138
Этотъ методъ дастъ нѣкоторымъ іт. ігро-
новідей его большое сходство гъ учеными про-
теспнггскй.чн трактатами. Таковы елоію о мно-
жествъ осужденныхъ (І}7 СЛОВО въ день Си.
Апостолъ Петра и Павла первое (2) и второе (3).
Художсстпсішый элементъ въ проповѣдяхъ
Ѳоофшж Прокоповича надо разлитъ. Даже обы-
кновенныя риторическія Фигуры Ѳсофопъ упо-
требляетъ ѵмъреііНй- Его излаженіе отличается
ЯСНОСТЬЮ, точностью? опредѣлителыюстьнъ Онъ
во.ъдпржипастгл отъ украшеніи, пр содержа тихъ
ВЪ себѣ ничего поу1 штольнаго. Тонъ его пропо-
вѣдей ровенъ, часто сухъ п однообразенъ; иногда
ощутительно бываетъ присутствіе живаго чув-
ства, но почти всегда сосредоточсиваго, сдср-
жшшато и никогда не доходящаго до сильна-
го порыва. Возіімсмг. дна отрыпг.а ша выдержку:
ИЗЪ Слою* въ НЕДѢЛЮ 23 ю (4): ,»сжслн когда
просто говорится о Божіи присутствіи, то мо-
жетъ Гн.гѵн нѣкоторымъ покажется сіе мдлдл
вещь; ні» когда ты живо пъ мысляхъ своихъ 1 2 * 4
(1) Т. 3. сл. аз.
(2) Т. 2. с& 17*
{3} Т 3, сл- X
(4) Т. 3. С.Ѵ 19, стр. а?4.
139
ііредетпппіпп, что Богъ яри тебъ присутствуетъ,
всякая и малвйшля твоя дікіа и поступки на-
блюдаетъ , іис.гядуетъ вся стези таоя. яка же
писано есть: стезю мою и уже мое ты есн
цзслМовка: когда сіе, глаголю, прѵдетаініши въ
мысляхъ своихъ жпио и ясно, то по можно отъ
страха не во<:т]н'петатп, а о гръхъ и не помы-
сли іп. ИзсЪстпыв сему опыты видимъ почти
всегда, г-еті.ліі когда или гримъ стрііипмн слы-
шенъ , нлп землетрясеніе бываетъ, или какм
либо чудо пъ очахъ нлппіхъ сдъліется. Какій
тогда страхъ нападаетъ пл чгловъьл I Я такъ
мепррмънио думою, что пъ оно время не сотрЪ-
шптт. ііккгожс а причина тому не ппая какъ
ТОЛЮ сія, что і іп вещи приводить плмъ на
мысль присутствіе Божіи."
Изъ слои» о множествъ осужденныхъ (1);
„Снятыя Іоаннъ Златоустый говоря пронопЪдь ко
Агп іохійі кому народу, послушайте, коль страп*-
лос пэрсмлъ опредъленіе: много ли , яы думае-
те , находятся пъ ііішісмі» градъ, которыя сна-
сутся . непріятная по истіппіу пещь * которую
и хочу сказати, однако скажу. Едиа могутъ
(1) Т. 3, СЛ. 33 сгр. 300—301.
410
юъ толикихъ тысшцей ныбратнгл сто, і.пто-
|*ыи спасеніе получитъ. Но и о тѣхъ гомиѣвя-
іосл; ибо коль великая ъіоГш Игоревналги во
младыхъ , коль великое нерадѣніе Въ старыхъ,
иіітъ ни единаго, который бы о сенъ ііміигь
попеченіе. Не вт-даю какъ і.ого другаго , п ме*
не едва и но до отчаяніи приводятъ сія слова,
когда я прилѣжно оная размышляю. Ис хоглъ
такъ вслнілА учитель, не разсуди прежде въ
тонкость , что только па мысль ему лрниыо ,
толь псобішовенио глаголати, а наипаче въ толь
важномъ дѣлъ: книечію опъ прежде рлчнті’ліі-
ио позналъ и разсмотрѣлъ пск» Алтіокію, псѣ
обычаи, ист. нрапы и дѣла людскія. И какъ
обыкновенно , когда споръ бываетъ во счисле-
ніи , ежели малое число хочемъ показати , длл
большей вѣрности считаемъ такъ , какъ бы пя-
пболшее быти могло, много «питый Златоустъ,
сказавши сто т конечно въ себъ размышлялъ,
что едва есть и тгтъдсслтт». Ежели же въ томъ
грпді^ гдъ въ то время толь много и толъ ча-
сто інпсаішія іфопаліідпиіи» шшіл.гь ежедневно,
въ томъ градѣ, въ которомъ много примѣровъ
всегда новыхъ святостію просіявшихъ мужей и
слыпгатн и видѣти можно было отъ окрестныхъ
мопзстыреп п пустынь; иъ томъ градъ» въ ко-
141
торомъ и самое ХрістЬпъ имя сперва услыпіл-
лось, іі не малое обуждеиіе людямъ подавало
къ добрымъ діиочъ» а наипаче по времена не
застарілык, нъ полчетверта ста лѣтъ отъ Рож-
дества Хріставд, едва едино сто могло соб{к>-
піел избранныхъ въ толь великомъ множествъ:
ибо во Антіохіи считалось тогда со сто ты-
сящъ жителей и болѣе: о плачевнаго исшдстія
нашего! что думати должно о иьшішишхъ, ко-
гда злетар'Ьлъ міръ ни злобь, когда миигіи по-
мышляють, что уже ть минули , а теперь не
ТЬ уже настали времена , чтобъ о спасеніи пе-
іцпся ; когда искоренена ліобонь ; не видно до-
брыхъ примѣровъ; іі|>есталіі духовныя ипучепія;
горячность н ревность ко благочестію, аки Ч|ья-
зоиь ігЬкінмъ поражена, о.іедеііКкц когда и са-
мьпі мдлып дѣти великія грьхн дълати уиыитъ, а
II старые ік-уныотъ принести покаянія; когда па-
нос.гьдокъ едва не ЬсЪ люди иеіыыхашіымн Гюзив-
коиімчи противу Духи Святы о согрішжютъ: одни
эдрнвнму ученію ве нърятъ, хотя обмаіцтн совистъ
свою; другін раздражаютъ Биіъ, ііадълсд на мило-
сердіе его; пиып иа подобіе въ конецъ отчллн-
пычъ псѵ стараніе н попеченіе о спасенія сво-
емъ отложили , или лучше сказати бросили. О
коликая ее гыгуба ! коль великое, а подлипло
112
неминуемое паденіе человѣческаго рода* не знаю,
что бы здіі сказалъ Златоустый I по приманилъ
.111 бы слонъ своихъ ПС ко одному только го-
роду , по ко всему міру, то есть, что во леемъ
мірѣ теперь разя-ь только сто сыщется, кото-
рый не будутъ пл вѣчную казнъ осуждены.
Пс горестная ли сія падомостъ ? не тя-
жестное ли и яепротиппое уму нашему размышле-
ніе ? Пишетъ Продотъ о славномъ опокъ Царь
Персидскомъ Ксерксѣ , что шествуя съ безчи-
сленнымъ воинствомъ н.і Грецію, восхотѣлъ смо-
трѣти на вее иное войско съ высокаго нѣкоего
мѣста. Коей ради причины па нозпмшенномъ
ХОЛМЪ поставлены ему ныли пребогатыя п ве-
ли колѣнныя креолы, откуда Ксерксъ у пн дѣвши
лесъ Еллясноитъ кораблями покрытый, всѣ брега
морскія, сколь далеко зрѣніе его іі|юстпр;ілосі>,
воинствомъ занятыя, сперва, какъ говоритъ пи-
сатель, возвеселился, и хвастливымъ себя назы-
валъ, по ВЪ МПЛІІ потомъ вздохнулъ н облился
слезами. Спрашивалъ его Артаванъ, единъ изъ
вельможъ дпнріі его: противныя, говоря, о Ца-
рю ! два пещи ты вдругъ дъллгпп. , прежде
ты мселился видя толь хпогочінмгшіое воііи-
ство, потомъ теперь іадачешн. Отиътсівовалі.
Ксерксъ: ппдумі.п. л, говорить, что изъ толь
великаго множества ліод* іі по прошествіи ста
лить не будст1< ни единаго, Ежглн ;к« Ксерксу
ИЗЪ <Нсй исторгну.іа слезы такъ малая трата ,
ЧТО одно только войско , сколь бы оно Велико
КН было , временною смертію но сто лѣтъ пть
земли живыхъ потребжтея“..«.. ( Конца не до-
стаетъ).
Въ этомъ тонъ ндгтмеппт.і почти пси про-
повкдц ОеоФпни Прокопошіча.
Впрочемъ, мы не должны запылать» что
получивъ образованіе одііиакоіюе съ своими го-
враксіпшжами, отъ однихъ и тѣхъ же учителей
и по однимъ правиламъ , отъ долженъ быль,
въ плавстной степени, заплатить дань общимъ
поила іммъ н вкусу своего времени. Нѣкоторыми
чертами, изрѣдка поіілдагощимнеп ль его пропо-
вЪдлхі., онъ связыпаютсл съ прежнею шьоло*о>
которой Ѳеофанъ Іірокипопвчь положила* ко-
нецъ* Такъ и. и. въ іі|міпопМіі въ педкло Пра-
вославія мы встрѣчаемъ наткнутое въ высшей
степени и ичеш* неудачное приложеніе повъ-
стповлііід о І’-іаиъ, ікцтелі.нппъ [ерпхопа, къ
Н]ілпослявной Церкви 1)$ КЪ СЛОВЪ На дель Сня-
(1) Т. 3. Сд. 34. гтр. 312 П нр.
144
тага Владнм і рп , впрочемъ принадлежащемъ къ
однимъ изъ лучшихъ , попадается такого рода
Фраза : „скажу слона пс.пткое и дивное, но ис-
тинное: колнко ясенъ отгерглъ отъ себе Владн-
міръ Снятый, толпы» пламенныхъ огрѣлъ дід-
клъскмгь сломилъ, толпко столповъ демонскихъ
онрояерже , толпко сѣтей хищнаго душъ лоіпг-
теля расторза , толпко рукъ страшному бойцу
адскому отсъчс, толпко погуби опісдышущнхк
зміевъ адскихъ.*1 (I) Ві. атомъ множествъ упо-
добленій отразилось вліяніе старой шкоды.
Ияогдп пошѵрютсл тривіальныя выраже-
нія и обороты, н. и. „на чужія грѣхи сшпііою
поглядываемъ. я сами себѣ хороши мнимся бы-
ти , хотя и по уши въ грязи.... (2) Какъ жв
было вкусно слышати , что чрезъ Жндопіію
ииастнся подобаетъ, а шічо его не возможно,
яко же и|ниіоиъдіи«ъ ПотрЪ'~. Сего слоиа н Жи-
довскій желудокъ сварити не могь.... (3) Вле-
кутъ гришшка иоші сатанинскія, туды падь
су«ті..“ (1} Въ сливъ іи Полтавскую побѣду чи- (і) * 3 4
(і) Т. 3. Сд. 2В. СТ[Ь 343.
(а) т. а. сл. 2. сгр. 24.
(3) Г. 2. стр. 27.
(4) Т. 3. С*. 22. сгр. 276.
Н5
таемъ с.підуіощгс обращеніе къ Мааса*: „сквер-
ное лпцс । мерэскал машка р , струпъ гі студъ
твой малая Россіи іЬмЪеш Мідопішй (1) Леп
СпвГіскій посйорлс поджалъ іоботь свпй подъ
себе , п нр. (2).
Должно <ідилео замѣтить вообще , что да-
же тривіальныя пыходкв и прги топ.іродиыл пы-
]«іжсііін у ѲеоФаиа Прокоиолича имѣтотъ х:*}ак-
теръ отличный отъ гЬхъжс недостаткомъ у дру-
гихъ іі|нііплпідіііи.ппь , и вообще не иі. такой
степени осео|»6іітслыхы. Во Псрпыхъ , топі. ею
нроповіідеіі менѣе напыщенъ и ближе подхо-
дитъ къ рыг опорному языку, такъ что переходъ
отъ слога торжественнаго къ простонародному
не такъ крутъ. Во вторыхъ , въ уклапсніихъ
и пелостаткахъ Ѳеоаама Прокоповича все-таки
чувствуется присутствіе жнзип ; видѣнъ живой
человѣкъ, способный лабытьел, прндтп оъ гнѣоъ
пли ряэсмѣлті,ся и сказать лишнее слово ; тог-
да какъ у СтеФанз Яі)о|<каго и у Другихъ про-
повѣдниковъ , при тѣхъ же темныхъ сторонахъ,
ПЯТЬ ЭТОЙ ЖИЗНИ.
(1) Т. 1. стр. 116.
(1) Т. і. стр. іаі.
IV
141І
Ни , не говоря объ птрпц.тгсдыіыхъ свой-
ствахъ, гланііііс, пнлижителыіос дистоішспвп про-
повѣдсп Ѳгофл новыхъ , то , которое обличаетъ
ВЪ нихъ новое направленіе, есть ихъ сіюсорсмсн-
иисть , пхъ живое отнніпгніе къ дѣйствитель-
ности. Ѳсофлпъ Проиоповичк хороша зшілі. со-
стояніе умовъ, предразсудки и убѣжденія Руо
ската іі ірода. Оін. нііц.м.ітс.іі.ио слъдпль за его
развитіемъ, не спускалъ еи него глазъ, иглу
шп пился въ его толки и ничѣмъ не пренебре-
галъ. Это дакало ему ноэмож постъ дъпстпонаті.
па общественное мнѣніе и обращаться къ
слушателямъ именно съ тинъ, чего требовали
ішетоятелвстпа. Почти іит> ирппппіідіі Ѳгофлил
Продоііоішча паиравлены противъ господство-
іі.іниіпхъ пъ гго премм предразсудковъ и суевѣ-
рій. Его дѣлтелыіості^ во всѣхъ родахъ гп> пре-
имуществу ОТ|'ПІШТі'ЛІіПаЛ , ШРСобраЗОкКІТСЛЬІИкЯ .
лілрлзплпсь въ проповѣдяхъ преобладаніемъ обли-
чеиіл пъ различныхъ видахъ? упрека, ироніи
л елмой іізпнтгді.іііііі сатіірм. Приведемъ при-
мѣры.
Во многихъ случаяхъ Ѳеоч інъ Прокопо-
піічі. раліпікіетъ ученіе объ іюкуилеиіи, оиріш-
даніи, р г ношеніи закопа къ благодати. Ему по
М7
опыту ОЫДО П.аІВГ'ГТ11О< какъ были недостаточны
и односторсшіш понятіи народа объ этихъ прсд-
мотахъ. Въ с.пнгь лгі. день Рождегтп.т Христо*
Пй (Г; онъ опргніврглгтъ гггп понятія: ..гтпіп бо
ТОЧНО помышляютъ , лко Сыпь Божій ІТСТІШ-
пыми своими ѵчепип іг шіетапленін угтріш намъ
СПВССНІС , подобнѣ ЙКО ГірсіИ дрыві ІГЙІіІМ ѴЧИ-
тслг> человѣка проста и игігБжлипл творитъ
ссбіі подобна мудреца , пс умъ смѵ пліоал во
г лаку, но готовый въ немъ оп естества умъ
яснымъ ученіемъ объясняя. Но сіе аше и сот*
пори Господь влипъ, обме не главное Его есть
се дѣло о нашемі. спасеніи. сея бо похвалы
ШЮТЪСМЛЮТЪ ему И < ИМІИ ИСДУМНЪПШІП МйГПЧС-
тлис, и ііс трв&а было бы Іэогу шмыощатігсл
ради сего рдиилго^ поііеже ученіе доволішо бы
совершилъ п чрезъ гамыхь слова гнлею слу-
жителей г»и пр*
Въ другомъ мѣсіп. •игъ іыпадлеп. на Фор-
МПгІІПМЬг ІІП ТІЖЪ „котиріп въ попеченіяхъ гКІІ-
тейежихъ погриашг, іш о чемъ нг ппмыш.ілшть.
что къ животу вѣчному іііц-ітп и содержати
нуждно; а однако Христіанскимъ именемъ укра-
шаютъ іі г, ли именемъ токмо а не дзы<імъ.
(!) Т. і- Сл. и, іггр Ш-
Н)
1 ІЭ
Ибо что видитъ Христіаномъ оПы'пім, іпіі.нтее,
Церемоніи пли обряды, ходити, іі;ніримК|>т,, пъ
цирковъ, хранити посты уставлеппыл, весело про-
водити праздники, вжнгпти сиьшп, утштргбллти
крестное знаменіе іі іі]ю'ілл: то и сами пни дъ-
лвіоть, во діыаютъ какъ мартышки, ипі.шііін
видъ только Хрнстііііігтвл пзопрпзуя па себъ,
и инѵт|іг:пііяі'о духовнаго отнюдь не имѣя ; вся
бо вышереченныя О другія церковныя Обряды
ипдобяегі. нсполплтп не телЪсігП токмо11 н пр. (1).
Въ той же нроііойЪдн інтрЪчаемъ сильную
выходку пропить псевдоученыхъ: „н жалостно
м смтлннп ппднтн когда челаігыл. перомъ толь-
ко пачкати и нъчто по книгамъ слйпапі на-
выкшій, въ богословская дьли кстугинп., учнстъ
лрэкатн и сказывати о Базъ, о Ангелахъ, о
бЪсзхъ, и что любо , и чти не любо Богу, и
что хранити надобно къ іцаетіні, и что къ обе-
реженію отъ чщюиъ, и кія дни къ таковому,
и кія къ друі’ому лиіу угодныя, іі котарыа
псалмы или молпгмы къ ДЪлу сіільнЪмшія , и
прочія бсзмЪстныя баски; да о всемъ томъ такъ
(1) Т. 2. Сл. 11. стр, 347. сиот, также т. 1. сд.
12. стр. 317. т. 2, сл. 1. стр. ».
1 І9
смѣло и дерзновенно пустословить, будто онъ
посх именъ былъ ДО третьяго пебесе, п тамо
«сему тому научился. Часто воспоминаетъ свя-
щенная писанія, и думаетъ о тстрпткдхъ Акпа-
куховыхъ, пли другихъ подобныхъ: чисто им
Святыхъ Отецъ шлется , ХОТЯ Доселѣ II вѣдо-
мости мепллучплъ , ііто , и гдѣ они, многажды
пъ раздора чі. бр^,ііггь доволыго восклицаетъ :
глубина богословіи ' Великое дѣло богословія !
А опі, такъ знаетъ ту богословію, і.аі.ъ К<м-
мыки архитектуры. Какъ же разумному человѣ-
ку не. смѣшно слышати подобныя пгігудьц ?“
Нѣсколько ниже Ѳеожапъ возстаетъ про-
тниь ілупой снеси и систематическаго повѣже-
стпа знатныхъ родовъ : ^«обителей невѣжества
умстоовьпіе есть , что всякое спасмтелыммз вѣ-
дѣніи политическому человѣку остъ нспристой-
іиі! ніиѣствусмсл о семъ отъ того, чго часто,
когда [ггліі» ст. о Наставленіи благородныхъ
дѣтсіі, слі.шнічъ голоеы , что дѣтей таковыхъ
іпліпсішочу писанію обучали пе надлсдогтъ » и
что ііоношжое то дало: попамъ о томъ моро-
коватъ должно. О голоеы безумныя! О рѣчи
безстудныя и богопротивныя 1 тебе же госпо-
дина добрый, для того, что господинъ ты,
150
стыдно знати спасительный о ЯССЪ гіромые-гь
Божій' Ік1 пригоже тсбіі п таонмъ дьтсмі. цѣ-
дити Христа за пасъ распятаго? Ік» до васъ
есть жодаталыюе слово Пайла Святаго: да дастъ
илмі. Битъ разумѣти прекшшощуіо разумъ лю-
бовь Христову ? Пс жъ гнемъ простирается сло-
во Свімго Петра: Господа жо Бога освятите
въ сердцахъ нашихъ , и пр?1
Рил ъ еще жиіил сатира іи нравы высшихъ
сословій: „когда слухъ нройдеть, что Государь
кому особливую свою являетъ любовію какъ псп
іпомутлтгя ! вілі къ тому на дверь, іыі лпад-
раіылти , дарити , поклпиамн почитати, глу жи-
ти ему, и умнрптн за нггп будто оы клипы,
п тотъ службы сго исчисляетъ , которыхъ не
бып.ыо, тотъ красоту тъла оппсуятъ, хотя при’
мая харя , тпть выводить рода древность изъ
за гыглщи лѣтъ, хотя бы былъ жлрчеишікъ или
пирожникъ; такъ, что уже чилгіц иъ иаро-
ДІіхь ГоеѵДііри Народное гіг Гігзуміе нарочно
егбь въ забапу ѵпотргбллыть. По , хотя бы и
прямо кто и достойно іиі.ілюблсігь былъ отъ то-
ликихъ линь, Тебѣ что наъ того? ’Гп чуждое,
то не типе ніастіе, Да однакожъ : да чтожі.
ѵднвкпжъ ? чтобъ слово доброе заложила, , или
151
хотя бы не повредилъ. Придя. Л съ тимъ, кто
пъ такое добро вбродъ, что дкіастгл, тотъ уже
и елмъ ссби забыпъ кто опъ, не видимо что ••
ееііѣ мечтаетъ. Между тѣмъ отъ зсрыі і.і не от-
ступитъ ( и Дѣлаетъ экзерцицію, какъ бы то
честно и страшно лнллти себе, какъ то и си-
дѣти , и похаживати , и постаивати, и поглв-
ДЪІВЭТИ ♦ II погопэрнвитн (1).“
По случаю іі|мяків*дгй Ѳеотапэ Прокопо-
вича, мы должны уномаиѵті. объ одномъ изъ
сто сочиненій, которое, хоти н не имѣетъ ппЪ-
пшей Формы ііроінніъдіі и состннллегъ цГілую
книгу, не мецге того носятъ нііѵірсніііи ха-
рактеръ ПрОПОВѢДП II ПОДХОДИТЬ 1ИІО.ШѢ подъ ея
опредѣленіе. Мы говоримъ о толков.тпіп Хри-
стовой проповѣди о блажсііетилхъ. Ѳсоф.інъ Про-
КОНСІПИЧГ. ОІіреД'кІЛСТЪ смыслъ каждаго б.ІЛЖСІІ-
стпд и опровергаетъ ложныя толкованіи, го-
сподстоовлаіиіл пъ его прсмл. Всю ату книгу
о >існъ легко раддълить на пѣсколі.ко отдѣль-
ныхъ іі|мніп»п.дей.
Мы Эйнмстпуемх. изъ нс.я нѣкоторыя черты
тогдашняго быта , Шрно ііодміиіепныл и облп-
{і) Вх. днплліійнІн іо птой клртимЪ смот. ‘Г. 1. ед,
12. етр. 231.
152
чающія въ ѲеоілгЪ Прокопшшчѣ сатирическое
начало. Вотъ пт п. портретъ ханжи; ѵсуть та-
кшіін , которыхъ оиагііын человѣкъ нс трудно
познаетъ, сіе же наипаче потому,, что или пре-
нзішнше смиряются . іып дѣйствія нѣкая при-
родѣ сіюеіі протнжшл покадуитгіи Голову> мв-
примѣрь, іі і едино плечо прек лом лютъ, голосъ
оіпіічгіііють. осклаГілліптся бслпрсмгино, возды-
хшогъ часто и бсзь причины . и прочая. Далъ
бы Богь т дабы умудрился иногда простый на*
родъ, и хотя бы отъ сихъ удобополнапасмыхъ
лестцевъ оберегалъ себе?*
Далѣе сплинія выходки протніп» безпеч-
ности и жалкаго успокоенія духовенства: „пре-
лестпш суть миротворцы, или мігроег.аллтелн и
оіпн, которін не ншіѵскшотъ проповѣдати пъ на
родъ, і.деоопЛ 5 насъ ВрЯЖДі съ Ініпімъ 1 и
нсждособвдя съ б-шжішмн т за умноженіе пре-
грѣшеніи неелктей ліобвж у мпоінкъ, и ѣз
оскудыііе ученій, па шедшей тмъ нгіукшііл пу-
ти спасеннаго , и умножившимся суслърілнъ.
Тяііоии суть отъ духовнаго чина онііъ нотпрін
оберегая себе , д,і иг гты.шо имъ будетъ яко
іют&ждн суть і іі аъ своемъ лоанім нераднмн ,
гщс и некуглъншен отъ шіхъ братіи завидя Р
153
обыллі на дѣло учнтелское іірерѣплтн ни что
намъ учители , и ученія ; нл что ііршіовми ;
привосдзвніи хриетішс сосы , сіяетъ благочс
стіс, церковь спя тля процвѣтаетъ, Таковыя ихъ
}гьчіі мнятся быти мирныя । не велятъ гапегн
опасатися , піводлть въ сопѣстп чгловѣчгі.ъіл
безпечаліе и тишину. На мнимый се н мечтай-
пмй миръ проповѣдуете о друзн 5 ліщепритлор-
іюе, а не сущую вещь показу сто. Что Гн» пол-
зуеть , что въ книгахъ п]іаѵюсллпіл.ні догматы т
аще окна намъ певѣдомп суть; что ползуеть»
ітп въ ппсініін заповѣдн , аще ихъ іып не вѣ-
даемъ I ндн не творпмъЛ
Много ясгрПчйСТѵл въ кіішѣ о блажсіь
гтпзѵъ тдкпхъ Мѣстъ ЖИВЫХЪ . СТГ.ІЪПЫХЪ , со-
общ.шицікъ ін’іюс понятіе о томъ яремепп н
ДОКЛЗЫПЗНіЩНХЪч кекъ Вѣрна ПОННМЛЛЪ РГП Ѳсо-
ФЫГЬ Прснюпщілчі., Въ оттюінснін къ НСЛТОЛПСІІІІП
згѣ мѣста лучшія. I ПІ дл одущеп-іястсл бео-
ч>.іегь ІІртюіпіішчь р когда онъ обращается не-
посрсдстпгііііо къ живыхъ лицамъ и навадамъ
на предразсудки > суевѣріе и невѣжество.
Можетъ быті», насъ упрекнуть въ натяжкѣ
и нъ желаніи пыдерждтъ насильно оогоішую
мысль лтлГі хдрактсрнстиі.п ; по нельзя не ад-
151
МТ.ТПТГ., что и рои іи и сатирическое начало, иро-
глядыплгопѵ1'* пъ проповѣдяхъ Ѳео<ыша Проко-
повича , пппомшівстъ ппглтелей парныхъ вре-
менъ реформаціи. Опн также имѣли дѣло съ
устарѣлыми ііонлтіямп , П]К*,<рпзсудкаміі, съ не-
вѣжествомъ , упорнымъ пъ отрицаніи всякаго
соіи-ршснстііоііпіііл, и также счотріілп на псп
это съ чувствомъ своего превосходства т своей
силы, ручавшейся за успѣхъ борьбы.
Чупстпл соболКлнопапін къ протвппві.лмз.
и вмѣстѣ досада «а продолженіе пхъ неразум-
наго сопротивленія — потъ тѣ условія, въ кото-
рыхъ находились п Ѳеофанъ Прокопопігц, п пер-
вые реформаторы западные. Очсш. понятно, что
изъ нихъ могло возникнуть сатирическое начало.
Винмлніг Ѳеімапа Прокоповича къ живой
д-ьГіетвитслміости» способность понимать совре-
менную жизнь и дѣйствовать на нее , открыва-
ютъ жъ немъ дарованіе оратора» призваннаго па
іющсствеіпюе служеніе, Г)т<і дарованіе должно
было рОЗВИТЬСЛ 1П> ПОЛНОЙ сіі.11. и на спободѣ
нг. «то торжечлоенных і. н нпхлалыіыкъ елгтахъ.
ѲеоФйіп. Прокоповичъ—ораторъ гораздо выше
ѲеоФаіы — нроповмішка. Пл эту новую сто-
155
ропу вго ДВлтвлыіости мы далжггы теперь
об|МГИГГЬ ППІІМПІіІС.
Мы золенъ, что ѲеОМНЪ Прокшокшчі. пп-
лучнлъ одинаковое обрастаніе съ другими уче-
ны ни и нропов Мойками споего Времени» Пьро
іты , нс хуже ихъ онъ уиЪлі. распростринить
предложеніе , обставлять его общими мѣстами
и па заданную тему іідннзыплтъ риторическія
Фигуры. По школьный Формализмъ и отвлечен-
ная наука не могли сковать его дароіыніік Здо-
роіыл природа ііынссЛіі его изъ этой і.плен.
Слухъ О ТОМЪ, ЧТО ТВМНМОСЬ ІКІ СііІЮрѢ, дово-
ди.и. до Кіева; ожиданіе великаго обновленія
и всеобщее безпокойство , предчувствіе Персію*
рота, пптікін въ менъ природную потребность
дѣятелыніетн, котіірні'г не удовлетворяла долж-
ность преподавателя въ Академіи. Между тьнъ
идея обповлвшо , сперва заключенная въ духъ
одного Петря т потомъ пъ сФсрЬ вге еще ть-
гнпн ого окруженія, м.іло по мялу расіинрЛЛіІ
свой кругъ; іыкопецъ она захвати.и Ѳеооднд
Прокоповича и т»ші?с.іл его на Ііоіі|<іпце , ему
пргдиазнлчешіое.
Мы уже гопорплн о Томъ , клкм .ттодиІе
могъ ііэппъ пъ то время проііовьдшікін ода реи-
156
пыіі живымъ поппміііпгмъ требовлпгй тогдаш-
ней Россіи. ѲеО’МНЪ ИрОКОНОИНЧЬ понялъ атИ
требошшія, но односторонне. Онь съ жаромъ
нред.тлсп преобразовательному стремленію и ш>-
сіпптілъ псѣ сион силы на служеніе той чыс.іщ
котирую олицстпорплъ въ себъ Петра. Всліилік
Послѣднему такой чг.юит.къ, какъ ѲсоФанъ,
былъ нуженъ. Подлиза ясъ одиноко НД ПУТИ СІЮ-
еіПн онъ зналъ, что очень немногіе сознавали
необходимость его начинаній , оскарблллшпх Ъ
убѣжденія и предразсудки болышііістгкк Ему
Поішііоікілпсь, Но инутргнііо почти псѣ сто осуж-
дали. Не такого пошіноненія требовалъ Петръ,
Онъ хотѣлъ , чтобы нсл Россія но убѣжденію
приобщилась къ его стремленіямъ, чтобы парадъ
пересталъ смотрѣть ил его Дѣла, какъ на лич-
ныя прихоти, н чтобы поняли псѣ, что не длл
одного себя, а длн общей пользы онъ трудил-
ся» отмѣнилъ старое и лгіподплъ новое. Это ува-
женіе къ общему мні.иію, эт і потрі бноі ть имѣть
его для себя, въ Петръ Псликомі. и при его
желѣзной нолѣ очень замѣчательна. П<» елніп-
комъ мпиго лежало на немъ другихъ, }иізнг>-
обрлдныхъ заботъ. Практическая дъятелілпсть
поглощала ого п не остзіылла времени самому
157
отдлпатъ отчетъ жъ своихъ вдчіішшіяп и опрл-
Іідывлть ихъ, Онъ искалъ чслппііка, способнаго
пинпті. сі о । искренно и соявптслъио смч пре-
данна! о, глубоки убѣжденнаго пъ разумно* не-
обходимости его стремленій, который каллъ бы
и а себя отъ имени сто говорить съ народомъ,.
ѲсоФанъ Прокапошічь отоэшлед им ото приз-
ваніе. Онъ нисіілтмлъ свое слово Петру Вели-
кому и сталъ посредникомъ между «имъ и на-
родомъ. Посолщсниый во вгь иды Петра, его
совѣтникъ и іюмоншіікъ, онъ шелъ передъ ілічъ,
прочищая ему дорогу ; задолго до каждаго но-
ваго Дѣла онъ ГОТОВИЛЪ и склонялъ уъ нгиу
общее мныііе п когда ДЫо совершалось, онъ
его оправдывалъ а отвѣчалъ иа псѣ доходъишіл
до нгго »оар.тжснія. Опрінідпніс преобразованія —
нотъ тема торжестнсниъпъ н похвальныхъ словъ
ѲеоФана Прокиииішча, его задана какъ оратора.
Этпмгъ общсстгісіінымъ зіілчснісмъ, которое
онъ имѣлъ беэсііорііо, Ѳсінмнъ р*3ѵц> отличался
отъ другихъ ученыхъ проііОГКишкаПі своего
нремешъ
Сдооом ъ нршітітітпеші ымъ па при пикта іе
въ Кіевъ Петра Великаго ѵ чнтлпнымъ аь Со-
І5Я
фІГіскоГі Цсркни, Іюля 5 го 170В ГОД!1 (і)|
открываете н ііе.іпіллЬпныіі рядъ торжегтнгн-
пыхъ II ііохвалышгь слонъ Ѳсофлііл. Это сло-
во замѣчательна, какъ памятникъ первой імтрѣ-
чіі і'ііі сь Петромъ Несмотря ни многіе подо-
СТ.ІТЫІ , нельзя не ІЦШЛГІЛТІ. ПЪ пемъ ІИ:|І]1<’ІІІІЛ-
го ііыръвдзпім радости. Очень кстати ѲеоФапъ
111*<।і.окюіі11*іь окружилъ себя воспоюішініяіш ста-
римы и связалъ дреиіиоіо славу Россіи съ ІІЛ-
СТОЛіЦеНЪ
Въ годъ Полтавской битвы , пъ проѣздъ
Петра Великаго черезъ Кіевъ, Ѳеоодпъ Про-
КОПОІШЧЬ ІірПНППССЪ , минное похшыыгое слово
или Панпіирнкосъ о преслипнпн надъ войсками
Сиъііскнмн побѣдѣ» и т. л (І) Воть содержаніе.
Въ началѣ пстрѣчаютсл у сломай п обыч-
ш.іл Фразы: великое дѣло нс нуждается въ про-
славленіи т оно говорить само за себя; слово
Гксэсплііію , но можно ли молчать, когда сердце
исполнено радости, и пр.
Вслѣдъ за этимъ , ораторъ ііригі упасть
къ гіѣ.іу н нлчннаетъ съ изображенія мигуще-
(1) Слева п рЪчн Ѳ, П* члгть I. сл. Г.
(2) Ч 1. СЛ- 3,
159
ствл и многочисленны г і. средствъ, которыми
ріи іниіаі ;іл і. Іч’лр.іь ХИ. Эти состяііллетъ <?и-
держаіііс нерпой части?
Пінеды между певмн парадами Пъчгцыь
мл слыли лучшими ікніпамн іі кріобріыи право
считать собл непобѣдимы ни н презирать дру-
гихъ. По напрасно пни презирали Россію:
иревдраше крѣпкія о Господѣ силы Россімскіл:
НС безенліемъ бо пра посланное' сіе царство то-
ли ко разшнрпі-л, яко пел западныя государства
протшп ведн'юттшл его суть, аьи рѣки п|ю-
тиву безмѣрнаго інланв, н уже приличію о нт
рсіци ппог псаломское слово, іпрогтре розги его
ди эшрл т и до ріплі отрасли его) не безсилі-
емъ дшпіія пароды, Казанскія, Астраханскія, н
Сибирсілл царстш, и инкіл ид востокъ н за-
падъ 1 на пімудне н ДОѵръ лежащій многочн-
слснііыл Грады п стр ніы уі.ротп । и державъ
с-восіг ііодвсржс. ОѵЫДН кто । іі.ш паче облети
умомъ, каченъ отъ рВыі майей ДвШіра до бе-
реговъ Іин.< піюным, па подудле, оттуду ім ію-
стокъ до мора Іізсиійскпго и Хіылыискаго» да-
же до Црадълъ царства Перемдгішго, и оттуду
до ДііЛечаГинпхъ предѣловъ едва слухомъ къ
намъ жіходдщаго царства Іиітдехппскаго , и от-
160
туду на глубокую полупоть до Земли іншоГі ,
п до береговъ моря ледовитаго , и оттуду па
западъ до моря Балтійскаго» даже пики дол-
гимъ земнымъ и воднымъ протяженіемъ нріи-
дітпн къ номлиутому Днѣпру: сіи ба суть пре-
дѣлы Монарха нашито: Сія же вем не безсилі-
емъ , якоже ръѵі. , ни уженъ діыомърнымъ ;
но ралізіі храбрымъ и мужественнымъ оружіемъ
можаху онредіілптш:п.“ Многіе успѣхи Русскихъ,
прсдшсстііовапшіе Ііалтппской побѣдѣ, могли бы
разувѣрить Шведопъ. Впрочемъ ихъ ослъпле»
иіе удваивала силу и дерзость и безъ того уже
мужеч-гисннзги пріил, Къ ііравствсиной силѣ
присоединялись и Матеріальныя средства —
награбленное богатство н пр. Война преніе-
юдпла въ предѣлахъ Россіи: „всѣмъ вѣстно
есть, Пако тнжчіійшдя брань есть пъ прсдѣ-
лт.%'і. своего отечества, нежели пъ чужднхъ:
внутренній страхъ и боязнь, разбѣгаются п і;ры-
ютсл жители , преетпюті. купли т оскудѣваютъ
мытницы, отечества нмъіііемь питается и бога-
гьетъ супостатъ, и ііпчгго не щадитъ, лко чуж-
даго; пи п кромъ потребы п нужды споен ряз-
грпбллсіъ и уктзорлетъ. Словомъ рсіші, якоже
ліитѣйшая ц не скоро врачуемая болѣзнь есть
внутренняя ♦ пъ самой ’гтробт. крыгощаясл , пе*
ни
желіі вреди пз верху тѣлж тако и брань внутрь
зсмдЦ нежели за предѣломъ.” Вторженію ис-
прідгелей снособствова.і.і измѣна. Мазеп.і подъ
личиною непоколебимой вършмтн умъ.іъ скрыть
свои замыслы и выдалъ Россію иноплеменни-
камъ. Возмутительныя посланія отъ него расхо-
дились пи іиѣмі. городамъ. /Клали помошп отъ
Орды и ІІилыіпі. ІІъ присутствіи СТОЛЬКИХЪ
праговъ, съ розныхъ сторонъ угрожавшихъ отс
честпуі ніште войско должно было раддѣ.інті<ел
іы части. Нлніс положеніе было самис цепы-
глдпое.
II нс смотри па всс это, Карлъ XII иобѣж-
деігь , Петръ и Россіи торжествуютъ Пийг^ѵ,
Описаніе Полтавской битвы п дно ли дсп. вторую
часть.
„Довольно бо было бы къ совершенной СЛА-
ВѢ тпосГе , аще бы Толикаго суііоспітз съ ио.ы
ТОКМО СОГПЛЛТі ГСП : НЫНѢ же ЧТО ІШДѢ поле
Полтавское ? О поле блдгоиолучное 1 О поле
достойное побѣдительными знамеиьмн ц торжс-
стпеішымь нѣыимь зданіемъ уьрпшенно быти ,
На и Ьчнуіо память толь ііреслаиноГі пои1<і,ы *
чтобо ондѣ? и кій позорь нд се бъ пиказл
11
162
Ужасъ бяіпе ппдьтн палмущешпіій и небесъ до,
слз'іющій оп. пряха н дыма военнаго облакъ:
ужаснѣе прѣти безчисленная гѣчо и опачо лс-
таннцля блистанія, и слышати нспрсст.ніііі.иі
страшный громы рсклъ бы кто, яко не* на зем-
ли, ни Н-і мелесн творится брань, и яко не «>рѵ
жіемъ, но молшемъ поражаютъ себе и [«опійный
(ііілкп. По въ тлкотоп тмъ іі куреніи ясни па
игсіг міръ блесну слаші РоссіГіскпхъ иисвъ, и
посредѣ галпапгь Маренныхъ волгъ не поколс-
бася мужественное Тоое и Твоего, Преспы іъй-
шіи Мондрхо, воинства сердце: егда бо оть не-
стерпимаго громогласія стсияші? миля, егди
окрестныя страны страхомъ дііпжаѵуся, егда
ніумяху ЛѢСЪ! прогоняемымъ отъ огня II Г}юма
МОЗДухоЧЪі п на прчлтнып рыканія страшнымъ
рыкомъ отвѣщеоаху горы, н таг.ры лкце солн-
цу дымъ съ іі|шхомъ смвіпенный, единому ток-
мо остаіипу свѣту , его же оружныя огни на-
далху ; тогда не нодвііжесл храбрость п муже-
ство Тноего іиінпстііл г не испусти шиілм, пи
гласа , шпіЮіШС іиП-нь пождовь своихъ віъгвиі-
яѵп. и чпііовепіямь, не преступи ни малой чер-
ты ратнаго НПШ и закопа, зрлпіе безчисленныя
сопрлтпвъ идущія на Сл смерти , и не нтвратп
очесъ, не поспятц слѣда в но паче устрсмися, и
163
смерть на смертоноснаго суттостдса на не се: вді-
лпше себе средѣ онаго огня Гнати, ваш, же из-
далеча зрлщвѵі. олвденыишп. сердца; обдче
лучше еще ралже ревность сйо«і по Іммі; и Ца-
рѣ , по Ворѣ и впрпостн, по Цсркпн и Отсче-
сгвѣ; ровностію же тоею Толикую пъ себѣ заэ-
жс дерзость, еликой не чамше видѣти гордыя
супостатъ, и не ііалъіішгеп слышати міръ песъ
допльетъ Гю рещц, яко первыя еще гнмкоеъ
Твоихъ дішѣп не мкожае десяти тьн-ащен мъ
себѣ имущія не стерпѣшд пси пои Свѣйскін, и
забыишс непобѣдимую смю титлу, хребетъ на
студныя лэиы обрати іпа. Яко и о нихъ уже
воспѣти подобаетъ, еже иногда восігѣ Псалом-
никъ п сынахъ Боремлихъ . сынппп , рече, Еі~
реяли шллцяюіце и стръллюще лукм* поапра-
тніпасл въ день брани. 'Гіи обращаютъ хребетъ,
нже славлхуся нсстг рпіімос имѣти лице: тіи въ
бѣгство обращаются, нхже надллеча бьжаху мно-
гій нвып пароды О СИЛЫ I О славы твоея
Россіе ?*
„Что же речемъ о собстяегпюй Твоей храбро-
сти , вели іа А ведніінѵъ мужей Вожде и мъш-
кичъ супостатовъ Побѣдителю, Гюгроп ійггліі
Моиархо ? егда ие слово токмо тпие и ііолс.іЪ-
11*
НИ
ше въ полки тиля брань иргіюясаншіяся ио-
сылалъ сгп (гжс гдпппс по іьтрстпсишіму пипу
ди и. и, ліііс), но совершая ца|>стпеніюе, купно с«-
исршилъ геп и воинское дѣло , симъ высокимъ
линемъ Твоимъ пъ лпцг супостату протлшіп
сталъ гсп, елмъ нп первый мечи, и копіи, и
огни устремился есн: страшный и сланный по-
зоръ! ВидредоіНігЛ и купно аострспетз Россіи,
узрѣвши сіе : возридопасл, пндяпіи I сілпниС му-
жество Царя своего, пострвпета же , единаго
смертію пел умрстп бояшнся. О бллжепстпа,
рече, моего! коликую отселѣ пмътп буду сли-
пу , егда услышитъ міръ , п чести будутъ іп.
исторіяхъ іпм .іГіДНІл вѣки, каковъ и коЛнкъ по
бр.іпехъ пок.тіасл Царь мой: обичс о лютѣ мпѣ,
аще не покрыегъ его невидимымъ піитомъ гно-
имъ днепшіа Вышняго I Его Гю единою л:ііиж>
вся уязвлепні, Его единаго (еже да отпратптъ
Господъ) убіеніемъ пси убіелінл буду. Но со-
быетъел на тебъ, Логомъ хрлннмыГі мужу, ѵСгЪ-
щ.ніпие ІІсаломніпіомъ Божіе заступленіе: па-
детъ отъ стряпы твоея ті.іеяиіл, и тмл идссііую
тебе, къ тебъ же не прнб.тігжнтсн, Посредѣ
острія мечоиъ , Посредѣ огненныхъ Градовъ,
посредѣ мпоготыегішпыхъ всюду летающихъ и
свирЫгѣницнхъ смертей, пи смерть, пи язва не
16»
ни прнблнжнсл къ Тебь. Болыиее Шито рску:
прпб.піжиллсл блше («'же не безъ страха м тре-
пета воспоминаемъ;, нрмблнжп.ии л блше смерть
аппдл къ Богомъ вѣнчанной ілаоъ Тилей, егда
желѣзный желудь пройдо скполЬ шлемъ ТІПіГі
но яко пе приди главы , елжс вредомъ іИ'іі бы
ПОРрСДіЫАСЯ Россія , 411'сіоду яиъ есть, яко ты
жпвеши въ помощи Вышняго: лігЬ есть , пко
Господь силъ поборствуетъ и«> тебъ н аще ко-
гда , пынп ляг» ііоказасл, яко осѣняетъ надъ
г.ыною Твоею въдсмь брони: /пгг. же есть, яко
еще л всего рода нашего не отрину отъ .юна
своего, но хранить пъ подкрпдйі милости сво-
ин, и щитомъ силы своея заетуплетъ. Не единъ
НЫИІІ отсяесгпа и прапослашл нашего пстнпііый
.іюбптсль, поколебщіГіся нгрпъе отъ страха тиль
сильнаго супостата, пыпь же толика!и твоего и
общаго благополучія достигшій, не единъ, гла-
голю, благодушествул иосНЫілгть со ІІсикіоМіііь
комъ: коль благъ Боі’ь ІІс|»діі.іевъ, правыхъ
сердце и ь: мои же нмалг. пс подяіоистъсд ію ли,
вміілі» не иролілшасл стоны МоЛ.“
„Аще бо лъть вылъ о семъ страшномъ Тно-
ечь случаѣ лнібпмудрстпоііііііі, МШо, Лко Не шіоА
ради мш попусти Господь шідимой смерти при-
166
блпжнтнся ко главъ Твоей, на не кпспутисл:
радаЬ дабы извѣстно показалъ зящшцспіе спос,
нмже Тебе и Твое царство сохраняетъ. Не былъ
ГСП убо ОДѢЯЛЪ ВЪ Же.ГКМЦ ни облОЖСЖЪ ТШ’Р"
дою бронею» не ималъ сен ни шити, ни шлема
мьдянага» но аки нерушимою стѣною, н адаман-
товымъ забраломъ ограждено блшс Царское ли-
це Тпие невидимою сплою Вышнппь Господь
силъ сокрушали брани мышцею высокою бысть
ТсбГі столпъ кръпостп отъ лица вражій, и ВС
щію адъ шжазаея т яко пще подобная дерзость
и не безъ іюрнцаліл бываетъ пъ иныхъ царяхъ»
бѣдою своею бѣду на царство наводящихъ! пбя-
чс въ 'Гебъ единомъ незабвенныя памяти пвѣ*ь
шля главы достойна обрѣтссл ниже бо отъ не-
раэсуждеяіл иропзыдв» ниже отчаяніемъ но.чжо-
сд, но тайною силой» енлыыга во бранехъ Бо-
га ноощреппа есть. Той пведе Тебе ію страш-
ный бой» пже н ополчпея съ Тобою : той но-
движс сердце Тіюо нттіі въ пламень военный т
пже и щитомъ сіюсгп заступленія огради тебе/1
Въ третьей части разсматриваются резуль-
таты н плоды поГгйдьь
Могущество и гордости враговъ сокруше-
ны ікфсегдіь Истреблена лучшая часть ИІлсд*
167
скзго войска, Зплмена. оружіе, минскіе запасы
іи. нашихъ рукахъ. Осталыіал члгті. Шведской
арміи ма 6с]*ег*ть Дігкгірп иоложім.і оружіе и
пакта въ иляиъ. Нолтлпсклл побъдл дзропаль
Россіи миръ , безпечаліе и изобиліе. Отъ несто-
ящаго Ѳемшт> Кроііопааичт. обращаетъ цлоры
въ будущее. Злмпчателыіо это живое движеніе:
,/гго же прочее ? О бллгословеніл на ііііеъ тво-
его Боже шшпЛ мнитъ ми ея, ль о свѣтаетъ уже
день той, попьже проклятая упія, юпяшпіл пъ
отечество наше вторгнули: я, и отъ СВОИХЪ гніі-
зднлнщъ иэвержеіиіа будетъ: святая же II (кі по-
словно —- Каэплііческііл Пара, южс отъ малой Рос-
сіи служители дыгіімьсіаіі изгнати хотлх) > и
ш> пиши страны благополучнъ прострется Бу-
детъ то укр-Ыілліоіцу Богу десшщу Тллк', Пре-
стгМ’л ігГішіГі Мишіріо , будетъ нс еумігііввемем ,
Судетъ надьсмсл тако, ахн и иолушхамъ (1)ЛС
Слово закликается молнтоою» Длл тою 9
чтобы одѣнпть этотъ пяннгнрикъ, ДОЛЖНО ііепо-
МПІСТІЬ хакопы были ]»ЪЧІІ, Произносимыя въ то
врс чл на пажиыл событія другини проиовѣдив-
(I) Это Сила мысль Кнлзл Менщвкоаа. <_.н, сл
Иихвлдьнѵс гъ Чсстъ сіѵ, т. 1. Сір, 68.
168
каліи, н. си Стефаномъ Яворскимъ. Мы ішдЫМ»
что онъ говорилъ обо пссжъ > крамъ того, чти
сопернылось въ его глазахъ. Ѳсо-і-анъ Прокогго-
лн'іь первый сталъ изображать живую совре-
исиіюсіъ , не переводя ся въ символы и алле-
горіи.
Другое ѲеоФлпово похшілъпос слово о бата-
ліи Полтавской» читанное въ 1717 » построено
но тому же пл ли у и состоитъ изъ тѣхъ же трехъ
частей. Въ немъ находится всѣмъ іыпъстпінз
обращеніе къ Петровой шляпъ , пробитой пу-
лею (I).
Слово похвальное на рожденіи Царевича
Петра Петровича (2) распадается на дпъ части.
Въ первой говорится о выгодахъ іілслііДстисн-
ііоГі, самодгржапііий Монархіи. Во второй, оіінь
сіпцсйсл собственной къ Россіи , о благополу-
чіи ^Жоторое ос но вино сетъ на особъ царству-
ющаго/* Представимъ изъ ноя злньчателыіый
отрывокы „ДИ! предлежитъ намъ сугубый путь
гражданскаго н воинскаго правдтельстиа. Въ ко-
(і) Т- Ь ст|ъ 1Бй.
^3) ---- СЛ. 5.
П>0
торый перме устремимся ? Пойдемъ псрвѣг въ
граждаііекій яко домашній; лоппскій бп за пре-
дѣлы отечсчтпзп ведетъ, Л здѣ да предстанетъ
намъ свидѣтельство памяти иескародныл» память
же не престарѣлыхъ людей . но но далгче за
двадесять Лѣтъ ослятъ плхадяшая, Что бо была
Россія прежде такъ пе долгаго времени 1 и
что есть нынѣ ? посмотримъ ли на зданія ? на
МѢСТО грубыхъ ХИЖИНЪ наступили ПДЛЙТЫ СВѢТ-
ЛЫЯ | На Мѣсто худаго хврастія дшшыл всртсг
гртды. II осмотримъ ли на градскія крѣпости?
имѣемъ таковыя вещію» каковыхъ и Фигуръ ял
хартіяхъ прежде НС НІІДІиІП |І НС ПНДІІЛІк Вчь
зримъ на сІіДллищл ирлпнтслснлл ? новый Ссііа-
торіні’ь іі Губернаторовъ сапъ, въ совѣтахъ пы-
соыій, іи. правосудіи неумытный желательный
дпбродіі гелгм іи страшный: хюдѣліНлм ъ» Отоер-
ЭвМЪ СТІІГІІІ II книги судсіісмія КО.ШКО .ПШІ-
ннхъ отставлеіиь колики здрлпытъ н куждиѣй-
шіиъ прибыло вновь. Уже и свободны ученія
полагаютъ себѣ основанія ндѣжс п нздежды не
пмъяхут уже ярюметпческія, геометрическія , н
прочія ч илосоФскія пскуства в уже кішпі по-
литическія , уже обпей лркітектуры хитрости
умножаютгл. Чтоже ре чемъ о флотъ вопнгкичъ?
Ниже боНіі самомъ точно кораблей зданіи дер-
170
жата очи и мысли ппмъ довлѣетъ; ищс и л-
мм то зрѣти безъ удивленія нс жожоиъ , но
разсуждати подобаетъ, оть колиыіхъ сіе добро-
дѣтелей нрокізыде. Не могли бы іюмстншіу ни-
кінжв мастеры совершити сего , асу о бы бы-
ло тектонское нскустпо и труды, аще бы ис
предстала адѣ Монаршая мудрость, еже вся
усмотрѣти къ таковому намѣренію нотргбіші ;
аще бы нг былъ адѣ быстрый промыслъ., отку-
ду бы и кака» кодовымъ путемъ іг способомъ
подобающую собрати и свезти матерію; лпіебы
не ялп.іл себе адѣ вслелѣпплл щедрость, еже бы
не жа.іѣтп то.іпкпѵь иждивеній; лще бы не
произошло здѣ незыблемое пелнкодутпіе, еже бы
нр ѵстроіпіттпел толикаго п толь труднаго л
сше новаго дѣла; аще бы не посплзменнлосн адѣ
неусыпное славы ревнопміів । еже бы Государ-
ству Россійскому и тгь семгъ не попусгатн отг-
нныхъ иро'ііпхъ быти упослѣждепну, II , да
многая минувше, едино главнѣйшее изречемъ*
нл таковый ссіі трудный > новый * преславный
заводь і недовалыю было никое ,ко іпгыііс, іш
лѣсы дубравнып* пн труды дмагслей. Потай-
ное было оруженоснымъ ежмъ ковчегамъ, <гімь
крылатымъ и бы і* іі|и}страшіыГі любящимъ па-
Лйтамг., потребите, г.ыголю, было мѣсто п но*
|?1
лс теченію Ихъ Нодобаіппіес, пшн.о бы псс сует-
ное было. Здъ же кто неппдптт. . что державѣ
Россійской подобало простретнсл м предѣлы
земпыл . и на широкія моря провести об-іисп.
свою? Купилъ мимъ тое Самодержецъ напгь не
сребромъ купеческимъ, ко Марсовымъ желіаоягъ.
Покжи , яки перстомъ , сами я праЦД'і на брсгв
Ипгрін и Кареліи хпшепіемь Свѣйснято
давно отъятыя; устргммсп убл тамо сила Мппар-
хіі іііііпі.'го побъдіггслыіліі, и прогна далече зоърм
онаго по.і ѵ ношнлго , протлже владѣніе свое на
мори, устраши громомъ славы се я н дллечайшая
Поморія и острпвы; державную же Россію упо-
доби оному апокалиіітмческому видѣнію. Се уже
едіпг.. ногою на земли , другою же стоитъ на
.морѣ, діншіі всЮгь, нсГіМі, страшна п г_іапііл. Сло-
номъ рсіцм: пню бы ничтожс было прочее, единъ
ФЛЭТЪ бы. н-бы доволенъ къ бслсмсртпоіі сланъ
СГО Царскаго Величества/*
„А ты новый іі мовонарстиукпцій Гряде Пе-
тровъ, не пыиокля ли слава оси чундитора тво-
его ? идъже пн помыслъ кому былъ жіптлк-
ства человѣческаго , достойное вскорѣ устройся
мѣсто престолу Царскому. Кто бы отъ стран-
ныхъ ддЬ прміпі’дъ, и о самой нстнігѣ псуігЪ-
172
давъ, кто бы, глаголю, узръпъ таковое ірадл
Иеллчестпо и пслслішіе , не помъіелилъ , лко
сіе отъ двухъ или трехъ сотъ литъ уже зиж-
дется ' сіестъ, тіиатімьствомъ Монарха вашего
и сира хи шея он;иі древняя пословица Спрмлт-
сила : не разомъ Краковъ будоплпл, Или бо
селикое время къ таковому строенію плткнаде-
сігголътисе ? II что много глаголати о енхъ ?
Августъ онъ Римскій Імнераторъ, лко преве-
ликую о ссбй похвалу, умирая, проглаголл: кир-
пичный , рече , Римъ мбрьтохъ , а .мраморный
оетаіиілю, Нашему же ПреевФт.іъйшсму Монарху
тщета была бы и не похвала сіе пригласити ;
іилшіьстіі бо воистинну подобаетъ , дрешніуто
опь ойръте Россію, а сотвори златую: тако
окую к ішбішінмъ, н внут|юінимъ видимъ укра-
си, зданіи, крЪиостънн, правилами и пр.иштелимн,
и различныхъ ученіи полезныхъ добротою/*
„По еще побъжимъ и ь слилъ его воинскій,
(аще и тако уже ты о минути мы не поамоглп)
и эдь точію имена вещей нькіихь восіюмяиута
можемъ: тако не возможно есть въ краткомъ
времлнн пргд.ідгати попьетъ. Еще отроческою
рукою разори іСтшкермснь , разруши Азовъ , и
дракщы асійекзго устраши; возярень же испра-
173
нгднычъ термшсхъ льва Спъііскаго , коль ему
много наложи ранъ, коль много отсѣчг градовъ
п крѣпостей , адъ пъ Ипгрін , въ Лнпопіл , пъ
Помсршіп, въ Кареліи, пъ Финляндіи, и въ чу-
жихъ гнѣздахъ крыющася обрѣти т въ Митавѣ
Курляндской, и въ Елбнпгѣ Прускомъ И НЛ Мѣ-
стахъ прочіихъ; дерзну пшл же ястрѣстпся ИЛ ПОЛѢ
ратіючъ, нреславно побѣди подъ Калішіемъ, на
черной ІІ.тігѣ, подъ ІІроипйскомъ , подъ Подта-
ппіп. Единымъ ли сіе едино ікншомлноііенісмъ
іг|гсГі гіі довлѣетъ ? Не довлѣютъ іиністпину прс-
слипой оной викторіи тысящя устъ Риторскихъ,
п вс престанутъ славити вѣки многія, донелъ-
жс міръ стоитъ. Но н иныя побѣды прочія
пространныхъ проповѣдей достойныя суть, оба-
че здѣ единымъ ихъ точію, якоже рѣхъ, шь
спомпнанісмъ удоиоляемск. Таковыя же, такъ
далекія, такъ многія мѣста и стрліп.і побѣдами
сто прославленныя ! Велико было бы , аще бы
кто прошелъ легкимъ странствіемъ , то чтомсь
есть викторіями поюлніггн ?“
„Л что во первыхъ впепомлпутп подобало,
и что исеА толикой славъ основаніе, есть регу-
ла воинская: то дѣло, то всѣхъ дг.лъ п корень
н верхъ , чрезъ сіе дѣло. чтолпбо п гдѣлпбо
174
Россійскимъ оружіемъ достохиіыііое содшшетгм»
содѣвается Царемъ пашинъ, аще бы и ие при-
сутствовалъ таио , за сіе едино и всл будущія
ію смерти его іиюъды гчѵ востиішутсл"
„П таковыхъ то Монарха нашего елппныхъ
дѣлъ , яще и не всѣхъ» <ПЦв и краткое пшено*
маніе есть свѣтлое и извѣстное Россійскаго щя-
СТІЛ СВНДЪТГЛІіСТПО; міпіуппіе бо многія оттуду
пронзшгдшіл пользы докішііпя , ди помыслитъ
всякъ , ко.шкѵю обрѣтс Россія ію всемъ мірѣ
славу себѣ; н<з буди бо въ срамоту помянути,
еже истинно есть, въ коемъ мнѣніи, въ коей
І(ѢИѢ бѣХЛНЪ мы прежде ѵ иноземныхъ наро-
довъ : бѣгомъ у политическихъ мпнмііі варва-
ры , у гордыхъ и величавыхъ презрѣнніп, у
мудря піпхея невѣжи , у хищныхъ желлтелнаік
ловля» у всѣхъ нерадпмц, отъ всѣхъ поруганы.
Аще же и лживое было пксівсн* многихъ нпъ-
нііз, обачс мнѣніе было таконнр. и изъо&ошнла
бьмэ то не едпноііратно Росоіл своимъ оружіемъ»
но НС ДОВО.ІНО II несовершенно, Нашиі'іе ЯКО
оружіемъ стрлхъ точію содгиіэется въ народахъ।
честь н любовь тѣмъ не купуетсп, Нынѣ же
что храбростію, любомудріемъ , правдолюбіемъ,
исправленіемъ и обученіемъ отечествл, не оспѣ
175
гочію, но іі песку Россійскому пароду содъіа
I Тресвѣтлый цашъ Монархт. ? то, что которын
іііісъ і оушдлисд лко грубыхъ , ищутъ усердно
бѣгства іышсго, которьш безчестіи», сливать,
которып грозили, боитсл и трепещутъ, которъш
и|№3іі]иі,ін, служити намъ не стыдятся, мііогін
пъ Еироііѵ короііошшиыи главы-, не тонко въ
союзъ съ Петромъ Моішрхомъ ШИПИМЪ идутъ
доброхотно; ио и десная его Величеству давіітн
ис имѣютъ за безчестіе отмънилн мнѣніе, огнъ-
шіліг іі}>сжиіл своя о насъ повести , здтерліт
іеторіГилі сяпл дреинІЯ, нндкгі глаголати и пи-
сати начали: иоднсла главу Россія юттлал, кра-
сная, сіілпал, другомъ лобіиіая, врагомт, страш-
ная , и да заключимъ силііііымъ но пстихмызгъ
слоном7> псс сіе: зависть славою Россійскою по-
бкждеивв естк Не можетъ безчестити насъ; ибо
ііБры уже въ пгьть не обрлщетъ, точію нмать
грызти персты споя , II утробою СІГКХЛТНСЛ.“
Сраппсніс Россіи старой съ Россіей нппою
встрѣчается но многихъ торжественныхъ сло-
вахъ Ѳоофзнл Прокоповича. Это одна Жіъ его
любимыхъ течъ
Поѣздка Петра Великаго за граппііу н тре-
бованіе, чтобы нрн.чвру его под]ніжалц другіе,
176
какъ всякое дѣло новое, неслыіанжоо, оскорб-
ляло г□сподстояавпііе предразсудки п многимъ
но нрапилоск. Ѳсофліп* Прокопоппчь зто зналъ.
По случаю ПрІВЗДл Государева , ОНЪ ІІ|И5ИЛПССЪ
ДВА слова , въ которыхъ «МП. объяснилъ необ-
ходимость его путешествія іг оправдалъ путе-
щестоія за границу вообще. Въ нервомъ словъ,
нолдрапите.и.ноиъ оп лнцв всего Русскаго на-
рода іі), онъ говорить: „яіне пзбраішъіішап
иЫиіл Божіимъ промыслимъ собыіппаяся съ
нимъ н воспомянутсл здь отъ части , п НОСІКІ-
млиутп бо блпгословнаж пнііи есть, не яко по
извѣстіе пидаіоіші тое, еже всѣмъ ИЗВѢСТНО ,
и отъ неся Европы лпвемо есть ; но ово да
услышитъ Россія . какову и колику пользу се*
бь чрезъ путешествіе Царя Самодержца гво-
сго получила , ово же да и предбудущихъ иЪ*
ковъ роди отъ памяти услышать. Внутрь убо
Европы самодержішствуіощу Цлрю Самодержцу
нашему, не нужда со«5стіісннлл пли самохотШІе
кое бяше ему различныя Европсжіл нпострдиныя
страны прохаждлтк, и тіімъ уелзждзти сабс.
Кое же и услажденіе отъ ежедінпиі.іѵі. трудовъ
к иепокол? а ктому и кроми сего уже не единою
(1) Т. I. ид 10.
177
ДОПОЛЬПО , ТЫЯ прлйдс II проппдй. Но ІЦМОСТЪ
всенароднаго отечественнаго добра, сіестъ: да
ожесточенное н окамснепяое въ додголіѵпіой вой-
нъ пыніаппсй сердце супостата Сігал, пли же-
лательнымъ прсмпрнлго рукодаипія союзомъ умяг-
читъ , или ирліінсго благополѵчпото побѣдою
упразднить. И надѣемся яко будетъ то, Господу
імипгГ.іпі'ствуініцу, н десницу ііоч.іаанііпкз своего
утвсрждзшшу, будетъ таы>, ляоже отъ трудо-
любиваго тіціінін его и иоіінаііасчъ н видимъ
явственно. То убо наипаче пииудп его изытп
отъ дому и отечества списго. ІЬыде убо, что же?
проііде многія провинціи, прондс множайшія гра-
ды, пройдс Фландрію, Брабвидію, Мекленбургііо,
ІІомерапігЬ, пріпде въ великую Германію; Гер-
манія же, якоже гллго.шггц первая царица есть
Европы", нъ Исн же толь преелпвныл н пребо-
гатыя суть провнпнін, толь ігрскртіпкіп іі пре-
красныя гріИОве, толь веселый поля и населенія
нхт., толь чистыя нремудрыѵі, ученій Академіи,
толь нреипрядныл художества и остроумніи ху-
дожники. Сію аще кто В1ИИТ1., пропннцін нрочі-
ихъ госпожу видитъ, царствъ пгбхъ знамя ,
етріні. м&хъ матерь ііндіггь. Вь Германію шпе
кто приходить, нозшпастъ чінніос общенародна-
го правите.імттна устроічііг- . оиычвеаъ доброту,
12
178
разума и бесѣды сладость, ігозвдвзсгь храбростію
науку іі остроуміе."
Въ другомъ словѣ, пъ недѣлю осьмую им-
дкслть (IX мы встрѣчаемъ слѣдующее, прекрасное
мѣсто: „якоже бо рѣпа далѣе и далѣе проводя
теченіе свое , болѣе и болѣе растетъ , получая
себѣ прибавленіе изъ прпилдлющпхъ потоковъ ,
и таі.о шествіемъ своимъ умножается, и вс.інкую
пріемлетъ силу; тако и странствованіе человѣку
благоразумному прибавляетъ много. Чсгпжъ мво-
ю прибавляетъ ? тѣлесныя лн силы? «о таи
подорожными исугодіамп слабѣетъ. Богатства ли?
кромѣ купцовъ единыхъ прочінмъ убыточно есть,
Чсюліь инаго? того, сже есть и собственному и
общему добру основаніе, искусства. Не всуе бо
СЛаВМЫЙ оный стіхотви]>сцъ Ел ліиіскііг ОмІрЪ
іп. началѣ книгъ своихь Одісссл варицаекыхъ,
хотя кратко похвалити Уднса Ііожда Греческаго,
о которомъ иовѣсть долгую постъ, парнцисть сго
мужа мвогнхъ людей обычпн и грады имдѣитаго.
Сокращенная похвала, во велнкал; многія бо іі
великія пользы сокращенно содержитъ. Отсюду
умибжастсл главнал оная мудростію сжсотътм-
0) Т. I. сл. II.
по
ри познавати Творца. Истпшюл бо слово Павло*
ни , или паче Божіе : псішдшал его , отъ соз-
данія міра, тиорсимл помыпі.ілгма. видима есть,
и ириснисуиціал сила его п Божество. 11 сію то
философію спою ск.і і іл і. быти Антоній великій,
егда вопрошающимъ его языческимъ Философомъ»
гді* суть книги его, иоказалъ на весь міръ
и рсклъ: сія есть глина моя. Молю же: той лп
книгу сію чтетъ лучше, которому гдт» въ очахъ
горизонтъ кпичптсл, тамъ всего міры конецъ
мнится быти ? или той , который странствуя ,
видалъ рѣки и мі>рл, и земель различіе, и пре-
иетгь разнстаіе, н ‘дивныхъ естесіаъ множество?
Что встъдп бы не пиую какую давало пользу,
точію еамос толь чноі икъ вещей познаніе, и
сія была бы не малая корысть, наипаче мужу
породы н чести высокія, которымъ вѣденіе луч-
ше нелквго сокровища етджстсл. Но отъ сего
гккзплиіл тіыри посходитъ мысль, ккоже рьхъ,
къ познанію Творца,, и толика выше къ по-
знанію Бога посходитъ , елико множайшая со-
адзпіл познаетъ ... Сверхъ того, порсі рніыціл плп
стрлиствоплніо днпно объясняетъ разумъ къ
правительству, и есть, смѣло реку, есть тое іуч-
шля п живая честныя по титики школа Пред-
лагаетъ бо не па хартіи, но въ самимъ дікіъ, ис
12 ‘
180
слуху, по слмому лігдъііііо обычаи п поведенія
па]юдовъ, егда тоежъ слышимъ отъ повѣстей,
млн чтемъ въ книгахъ историческихъ, много но
хощетъ мысль ітьрнтіг, мв мало Гнэ и ложи* но*
іЛствуется: много же и вѣроятныхъ и истин-
ныхъ (пе вмять для чего) не тлкт. ясно позна-
емъ, какъ егда, слчыи только Мѣста, гдѣ что
дѣялося. увидт.нше. И сіе то самымъ іні.ѵгтпомь
увгііДавъ древній оный высокаго разсуждая! я учи-
тель Іеронимы таковое къ позванію исторій по-
дастъ правило: япіп, рече, хшцешн Греческихъ
сТІхопюрцсвъ и историковъ книги добрѣ разу-
мѣти, носити и опыдн Ислопоннисъ и Аттику,
что нілігь Морревіо иарпіыіоть. А къ лучшему
уразумѣніи» ястхоза конныхъ исторій не вѣмъ
какъ то свѣтъ велій подлетъ осмотрсніе Іудеи
и Сиріи, КОЛІ.МИ пачг осс то яснѣе позііэгтеа,
егда странстпующе не на голыя только дртп-
иихъ дѣлъ мѣста смотрнмт., Но И самыя наро-
довъ дѣла и дпинія, промыслы, совѣты, суды,
правы, н прыпггсльствл образы ясно пнднлп.. Тутъ
благоразумный человѣкъ видитъ мяопнгхиѣипыя
Фортуны іігр;іііія. II учится кротосги, ппдіітыиі-
ны іъигілпілучін, и учится правилу, ппдіггі. ин-
ну злоключеній, и учится бодрости и обере-
гательству, зритъ же въ чуждыхъ пародахъ, яки
181
въ зерцало, споп собственныя, п своего народа
и исправленія и недостатки; са.мн бо себе въ
саныъ же насъ не вглъ какъ то пс ясно по-
знаемъ । и такъ аки пчела , оставляй вредная,
избираетъ, чти лучшее видні ъ быти и къ сво-
ему и къ народному исправленію. Сломомъ рещш
страііетиоиаіііе не во многихъ .іьіахь мудръй-
шнмъ далече творитъ человѣка, нежели много-
Л'Ьтная старость. Особенно же дѣламъ военнымъ,
пз]ісіцц трудно, какъ нарядно обучаетъ стран-
ствованіе... Не инднмъ на картъ какая сІД нли
оиюі крѣпость, пъчемъ оныя надежда н въ чемъ
боімпъ, каковое пскугпю людей, и какиііыя се-
го п онаго на|ніда сердца , не видимъ на кар-
тахъ , которыя угодныя, и кпторыл трудныя
мѣста къ переходу, къ псрсираяъ, къ положенію
стана , къ дѣйствію баталій н прочли елмъ по-
добная. Странствованіе едино все тое, какъ
на длинъ покдзуеті., и живую Географію въ
іммлиі ваиисуі і ь, такъ, что человы.?. не иначе
свъд-ігппдд страны жъ мысли своей тгьеть, аки
бы па іккиусЪ лътэд никлъ оныя предъ очниж44
На многіе с.іучим Ѳі$о<і>аяъ Прпкопгннічъ го-
іюрплъ о значеніи нсрховпіііі власти. Полное
ученіе сго объ этомъ предмета изложено въ
182
ОЛОВѢ ВЪ ІіедѢЛНі цвѣтную »о ВЛПСТП 11 чести -
Цирсымц яко отъ слчаго Бога вь мірѣ учине-
но есть, и клко почитати Царей н онымъ «о-
вішопаиіся людіо долженствуютъ; кто же суть,
и коликій н.мыогь грѣхъ протлвляющііісл нмъ/4
ПрсмпніііДіНіо въ С.-Петербургѣ, Апрѣля 0, т>
1718 г, (1). Эго слово, по содержанію своему
II но отношенію къ тогдашнимъ оіктгілтеліг-
стнамъ, очепъ важно. Кромѣ тоіО| оно кажется
намъ однимъ изъ лучппіѵь, если не лучшимъ.
Мы разберемъ его подробно.
Введеніемъ связывается предмета, пропоивдн
съ тѣмъ случаемъ изъ жизни Христовой, кото-
рый празднуетъ Церковь въ недѣлю цвѣтную: „о
чемъ ныньпшее время ц благовречешгѣ и безвре-
меніи пропоиѣдатп намъ понелѣпасп. т того вк-
пу подаетъ торжественный по Іерусалимъ входъ
Хрі стопъ. Видимъ, коликая пъ народи радость,
коль благопріятное срѣтеніе , іи самый слухъ
нрнніеепіід Мсесіпна движется весь градъ, «но-
ли постплаюті. по пути ризы своя , мкоэн рь-
жутъ и приносятъ вліа, побѣдительная знаме-
нія: веи попіють торжественный гласъ осанна!
(1) Т. 1. ед. 14.
183
и м;ш,пі птроцъі тождс творятъ, Негодуютъ о
сежъ Архіереи и ютпжіпхцы, но ис успЖшотъ;
рьутеж Ваппстію снятіи Флріссс, п прссЫци то|>-
жсстко тщатся, іш це могутъ.**
Такъ встрѣчали Іудеи Того, пъ комъ они
віідіыіі пи болгл какъ Царя одмшго. „Но что
ни мысли.іп о Мессіи Іѵдсс, облче и тако пред-
ложеніе п-нпе пшютъ здй мьгто, Имѣемъ і'о
образцы в г. словъ Божіи, отъ Божіей нести и
.ыоиве заимствовати вину къ чести и .іюбве чс-
лові-мсской, не въ равенство, по въ прикладъ,
Достодолжпо убо есть, да отъ нынѣшней тор-
жественной почести Царю Ісряплену поэдлпной
ііріимшг пину, послужимъ слономъ простымъ п
яснымъ нуждъ нашей, за грѣхъ по п|н*м<шл сія
ІП» Россіи приі.лючипіпіііся. Нуждѣ, глаголю,
вшцеп да послужимъ» ие малую бі» часть лю-
дей пъ токовомъ ютьжесп* прсбі.іпліоіцуіо ви-
димъ быти । лко И(* лііліоп. хріетіаискаго уче-
нія о КЛОДТОМЪ мірскихъ. ПачСЖО о самой вы-
сочайшей державъ пс аііаютъ, лко отъ Бога
устроена и мечемъ Вооружена есть, и лко про-
тивитися оной, есть грглъ на самлго Бога, не
точію щтсмеішой, но и вьчпіні смерти полипный;
ко мнолі иомышлшоть оытп сіс отъ премыс.ід
181
просто человѣческаго, или отъ превозмогшей
силы, ц яко боятися ВЛПсТеЙ іа ГНѢВЪ ИХЪ то-
чно сильный и страшный, и не за совѣсть бо-
ятися подобаетъ.4*
Вслѣдъ за этимъ пропожМнм і ъ присту-
паетъ къ дѣлу и начинаетъ егь отрицаніе лож-
наго ученія о верховной власти.
Еще но времена Апостольскія длилось
мнѣніе, будто Христіанская свобода (многими
криво понятая) отрБнысті. ггтъ повиновенія пла-
стинъ. Апостолы опровергли н осудили *го
ученіе.
„Суть же п нъ нынѣшнія времена, онымъ
ііпелкдукнцііі: якоже Папа себе и ьлнръ слой
птт, властей держапныхъ тнм ппщіГі, но и ме-
чтающій данную генѣ власть длропатн, н отъ-
пматп скипетры царскія, и якоже ЛнзваптистЫ
человѣку лрщ гііпппу имѣти власть мпрещаю-
іцін: котпрая буесловія въ словъ послШукяпемт»
сама ролпріггсл. Еще точІю о іпшпгхъ нЪісІИХЪ
мудрецахъ ігЬчто воспомингчъ: суть ІПЩЪІІІ (м
да.гь *'ы Інігь, дабы не были ішогіпі или тай*
нымъ бѣсомъ лі-стимііі , пли меланхоліею по-
чр.тілрчн, который такокего нѣкоего въ мысли
1Я5
своей питаетъ урода, что все имъ і рхіпно и
скверно мнится быти, что либо увидятъ чудію
весело , велико и славно , пщо и праведно, и
иравіілі.но , и не богопротивно, на примѣръ-
лучше любятъ день ненастливый, нежели вед-
ро; <учше радуются въдоміэстілііі скорбными,
нежели добрыми ; самаго счастія не .побятъ,
и не въмъ какъ то а самихъ сей* думаютъ, а
о прочшхъ такъ: аще кого видятъ здрава и въ
добромъ поведеніи, то конечно не евлтъ: хогЬ-
ли бы псъмъ человѣкомъ быти злообраэпымъ,
горбатымъ , темнымъ , не благополучнымъ , н
ра.ипі иь таіювош. состояніи любили бы ихъ...
И сіи шіипме славы безчестити не ▼рюіпщутъ,
и нсяку власть мірскую, не точно по за дъло4
Божіе имтаотъ, но н въ мерзость пчыілютъ»
не віідуще бо, что есть смиреніе петнінюс, что
есть ншцета духовная; по по пнъшпі'му паду
тое разсуждающе, вес еже велико и славно
есть, презираютъ , и пъ грѣхъ ста пятъ: п та-
ко о державъ верховной шіже помыслити хо-
тятъ, быти ю проведи у и оть Бога узаиопепну.
„Однако п сіи не безоружіпі являются:
мнятся иіиіто имѣти богословское отъ ЫѵПЦі’П-
іиго писанія , не аки бы отъ шісинія меервау-
186
мъптілго сопратилисл (какъ то пнычъ случает-
ся), по къ спосн готовой злобъ привлекли ие-
пшпанііос писаніе. Самаго Хріста , глаголютъ ,
слово есть: лко еже есть высоко Въ иеловъ-
цъкъ , мерзость есть предъ Бог ома.: отъ сего
наводятъ мудрость, силу, сливу и ВСЯкую власть
человѣческую мерэску быти предъ Богомъ. Ви-
димъ высоту богословную, ельннателіе! итожь
ни Видитъ, коль сильна она и дылегпенпа про-
стыкъ л невѣжливымъ, пашшче, егда умяг-
ченнымъ словомъ, п лицемъ умиленнымъ съ
лоидыхиніемь и нокмваиіемъ главы нропЪіца-
ваетсл ? тако Ангелъ тмы , преображаете л во
Ангела свѣтла/* ѲеоФвігь Прокопопнчъ раскры-
ваетъ подлинное значеніе этого текста к обра-
щаетъ его на самихъ при ішишкинъ.
Слѣдуетъ положительная часть, изложеніе
Христіанскаго ученія о верховной власти.
Необходимости верховной властп научаетъ
законъ ссгсстнснный. „II ср пскхъ закоповъ
гллипанх Ибо понеже съ стороны цдпой велитъ
намъ естеспю дюбптп себе, и другому не тво-
рити, что намъ не любо, а съ другой сторопы
.злоба рода растдъшіаго рлмряпі законъ сст< не
187
еумпптсл: всегда и вездв желателенъ былъ
стражъ, н защитникъ, и силами поборникъ за-
копа, и той есть держанная пластъ. Не прихо-
дитъ сіе многимъ на мысль, да для чего? Для
того, что безопасно подъ тлмиыми стражами
пребывающе, не разсуждаютъ добра своего,
яко обычнаго. Аще же бы кто нпт» таковаго
строеніи ПОЖИТИ СЪ ЛЩДМИ ХОТѢЛЪ, уиііДП.ІЪ бы
то а іі часъ, какъ не добро безъ власти... Ііапъ-
стпо убо имамы, яко власть перхониал отъ сама-
го естество начало п вину пріемлетъ: аще отъ
естества; то отъ самаго Бога создателя естества...
Отъ сего же купно явт. есть, яко естество учитъ
пасъ и о повиновеніи властенъ должномъ?1
Обратимся къ слову Божію писанному. Иль
множества текстовъ о пашемъ предметъ избе-
ремъ нъноторые- мною Царіе царгтвуиугъ и
спліііп пишутъ прайду і'Псал. 11. ст. 7.) Да упъ-
дпп. жнпѵщіп, пг.сг владѣетъ Вышній Царствомъ
іслоігі.чссшімъ , п ему же ьосаощсті. дастъ с.
(Даш гл. 4. ст. I 1.) Якоже устремленіе воды
тако и сердце Царево въ руцЪ Божіей (2. Ирптч.
гл. 21- ст. 12.) Поппшітеел всякому чплшгЬчу
созданію Господа рмні ащв Цари, яко прсобла-
дагашу, ипр, (1 Пст. гл. 2. ст. 13 и пр. ; Всл-
188
ка душа пластомъ предержащымъ д । поіишует-
ся. Нѣсть бо пластъ аще не отъ Бага: сушыл
же власти отъ Бага учшісаы суть (Рнч. гл. 13.
ст. 1.) Тьмікс потреба іииіігнопатнея не токмо
за гіпш іь, по и за совѣсть, (также ст. 2. І.5. 6.)
Ѳесюшгь Прнкоііопнчь иык.іаывастъ лею силу
этѣхъ словѣ. Дл-гЬе олт. приводитъ выраженія
изъ Со. Ппс. которыя „украшаютъ Царей луч-
ше лежали пормры и діадимы: бози и жри—
сты (По. 81 ст. (>. Коришь ГЛ. 8. ст. 5. Исход.
гл. 22. ст. 28.)
И такъ власти держаішыа суть дѣло само-
го Бога.
Другой вопросъ: „какоку/о должно семы
вл іи: гемъ честь, любовь, вѣрность, каковый
страхъ и пппппопеиіеи рѣшаете/! На основаніи
предъидущаго. Если верховная власть оегголана
Богданъ , то ото самое обязываетъ еіі иивнни-
ватъся. Приводится тексты: „поанііуйтесл во
нелкочъ страсъ. владыкамъ , не точію благомъ
н кроткимъ, мо и етропткоымъ (Пет. гл. 2. ст.
18.) и ир. Прнводлтсл примѣры ют. Еврейской
Исторіи — Саула ц Даппдз и изъ первымі ль-
новъ Христіанства, изъ временъ гоиелиі. Ко-
189
толш.п объясниютт. повиновеніе Христіанъ въ
то время сллбоспла, невозможностей сшіро-
тппленія. Это мнѣніе иароверпетса историчес-
кими синдѣтсльстп.цш.
„Аіцв убо тако есть, аще п строптішымъ
владыкамъ и нскнрнычг, должна путь Христі-
ане ПоііііНоПаТііся ; то колика должно суть все
тое правовѣрнымъ и правосуднымъ Госудярсмгъ?
онын бо суть Госиоділ. сіл же и отцы: и что гла-
голю? сен, и оси, п мелкія самодержцы огцы суть;
въ которой бо опой заповіип дпен мѣсто сему
дол женству нашему, еже пичнтлтп отъ души,
іі за сонъстт. класти, аще не іп. сей: чти отца
твоего. Тін.о псн богомудріи учіггеліе твердятъ,
тако симъ закопііддасцъ Моисей толкуетъ: п
что болыпе? власть есть самое перикпіпсе и вы-
сочайшее отечество; на пціъ по виситъ не одно-
го нѣкоего человѣка* не дому одного, но всего
великаго израда житіи , цѣлость , безпечаліе.*1
За этимъ слѣдуетъ очень замѣчателтлое
мѣста, иъкоторамъ ѲеоФліп. Пр«н оппппчь опро-
вергаетъ ученіе катоЛішоВЪ о НСХіцііаімосТН
духовнаго чпн.і отъ гнѣтской влэгтп и изла-
гаетъ слос ученіе „помыслитъ бо кто* п ммо-
190
ГІИ мысля п,, что не исп весьма людіе симъ
должсиспюмъ обязаны суть, но иикіи пыиио-
чіііотсл , пчлппо же сплщгнстпо и монашество.
Се тернъ* и.іи пачп реіци жало * но жало се
Змінпо есть, ПиігЬжскій се духъ, но не ігъмъ,
кліѵь то досягающій и касающійся насъ , свя-
щеисгдо Ло нное двло, иный чинъ есть въ на-
рода , а не иное Государство.
„А якоже иное дѣло воинству, пнос граж-
данству, ппое врачамъ, пног художникамъ [міэ-
личнымъ, обаяе ПСИ съ дѣлами С1Ю11ЧИ верхов-
ной іыастн подлежатъ: тако іі пастыріе, и
учлтеліе, и просто вей духовнш имѣютъ соб-
ственное свос Дѣло, еже быти служители Бо-
жіи мц, и строители тоннъ его, обаче и пове-
лѣнію властей державныхъ покорены суть , ,ы
въ дѣлг. званія своего пребываютъ, п наказанію,
аще не »і|К'бывшоть: колі.ми паче аще обіц.п о себѣ
съ прочІнмъ народомъ дол женства не творятъ.
Можетъ быти, подумаетъ кто, что се уже чрезъ
излишество говоримъ; но молю, послушпі нор-
пье териікішпіо, дхце имамы на сіе доводы силь-
ный, II потомъ суди какъ хошепіи.
пЕще прежде закона писаннаго , устрошал
Богъ Монсея оождомъ быти краплю« егда по-
191
сылаетъ его къ Фараону, и придастъ пъ ио-
мснці. Лпропл па свищеистпо намѣреннаго, аа-
попадуетъ Монсею, Да будетъ въ Бога Аарону.
„Аще же посмотримъ на церковь петхола-
конпую , ПАТЪ мѣста суміишію , ИЗВѢСТНО ПО ,
что тамъ все священство, и Левиты царемъ
Ісрииккимъ во всемъ подчинены были."
Слѣдуютъ примѣры изъ ветхозавѣтно» Исто-
ріи и изъ новоэлпѣтпоГі: „Сэмъ Христосъ ве-
литъ длити Кесарева Кетаревм , се же велитъ
Архіереемъ п книжнпкакъ и старцемъ, якоже
доклзідно пнтсть о томъ Марко сытый и Лу-
ня. Аще же тако въ ветхомъ, почто н не въ
новомъ запѣть ? закопъ бо сем о влпстетъ по
обрядовый есть , но нравоучительный , въ са-
момъ десптослоиін корепь имущій» и того
ради непремѣнный , во вѣчпыіі, съ пребывані-
емъ міра сего пребывакіщій.
„Облчс п особо вопросимъ новаго мвѣтл. II
адъ лсігбр еще видимъ нстппу. Кромѣ бо того,
что самъ Господь дяди вл.и тсмъ дань отъ себе,
іі что ІЬнісдъ на судъ Кесаревъ позываетъ, и
что Петръ ноедшіе свое периои иъисмъжспо
192
читати Царя улить, пишетъ пе точію къ мір-
скіімъ, по п ко священству, якоже явь ест ь отъ
ГЛвВЫ пятой.
„Кромъ снп. іі синь подобныхъ, мспобк-
димое слово ІЬіілоііо ость: полка душа пла-
стомъ предержащымъ ДИ повинуется : чссо бо
ради глаголетъ всима душа? развѣ да всѣхъ ііод-
вержстг. п.ізстсмъ, безъ выбору, безъ пыклгочспіл.
11 трудно ли было Гнл придати? не яка душа кро-
мъ пресвитеровъ или пастырей. Егда же кру-
гомъ объемлетъ: всяко душа, како можетъ пзъ-
пматп оттуду священство; развѣ «ко тако мудр-
ствуетъ страсть нлша.‘‘ Цари созывали Соборы,
управляли ими, давали уставы и ікиимглил Еіш-
скопимъ и Нрсспптерямъ и наказывала ігхъ за
проступки. Этанъ окалшпастсл догматическое
излаженіе ученіи а верхоішой пласта.
Далѣе проііовіідпіігл., въ порывъ негодо-
ванія, обращается къ Руссклмі», не приліілітинні>
власти плп оскорбдпкицнмъ се: „увы окллнетваі
упы злокліочепія временъ п-ннііхіЛ Да какое пе-
годопаніе рапное ппзъпчіизмъ лдъ ? кіпмп слеза-
ми не плачемся? кіимъ сердцамъ довольно воз-
ревнуемъ ? коль противное дііло тиль твердип
193
истинѣ показали шитъ нынѣшняя времена дер*
жавііиі'і імйсги Царю богоданному, ие честь ума*
лити . сже и самое къ вѣчному осужденію до-
впл.но, но и скипетра п житія ііоааішдѣтц схо-
гѣласп: но кому похоть сія,' ие довлѣли м<жп и
львы, труды н прузи, туді.і и гадкая гусеница.11
„До того пришло, что уже сальш белдѣлыііи
пъ дѣло! да въ дѣло и мерэскос пдерзское* уже
и дрождіе народа, души дешелыіи чоЛоввкіі не
къ чему иному, точІю пъ пояденію чуждихъ
трудовъ родппшінся , и тѣ на Государя еппего
и тъ на Христа ГосподплІ д=» панъ, когда хлѣбъ
ясте, подпоило бы удпіыятііел п глаголити: от-
куду ши сіс? ВоЗобиовпласл іглмъ, понетііну исторія
о Дшнідъ, па его же и слѣпін, п хрінііи бунтъ
пцдвелп. Помыслятъ < да чтожъ опъ блюдце-
рптъ; не на худость но па сомсть смотри і ъ бы.
Хороша а совѣсть, н зерцало ирсдстшшмъ ей.“
.Два человѣка пошли въ Церковь, не по-
молитися по крдстп : одинъ былъ пъ честномъ
платьѣ, а другій въ рубніцт. и лаптяхъ: а Дого-
воръ был ь у ІШХ1., ие во обшуні корысть сби-
рать, НО что кто захватитъ, то иго; лапотшікъ
игкуснѣншіы быль, и тоть часъ во олтарь да
13
191
нл престолъ, іі обираючи заграбилъ, что было
тамъ, вдллл зависть другаго, накіібы съ рсшю-
сти: ни ли ты, рече, боитпся Бога. въ лаитдхъ
11.1 ІіріЧТів.П- «ВИТЫЙ г\В.ТП1лгл ? а онъ ему іи
Кричи брать, Богъ не зритъ на платье, іш сл*
ігЬсіъ зритъ. Се совѣсти вашей зерцало о без-
г|іЪиіппкіі молвы пі совѣсть на язьеЩц іі тогда
совВстію ѵвалптмел , когда плакати и стенати
подобаетъ» Дд ищс треба и сны йвдын людсмъ
на бііду, себп прочее спите воланы! Ей не ч ум-
ственъ. что не обоняетъ въ васъ духа аэспстсьдго/1
Отъ обличенія млтижшікшп» Фесюмшъ пере-
ходитъ къ уиъщанііо тйхъ мощно обще-
піьродіЕііГМТі именемъ ппзъшвтіі: о Роесіе?* Просптъ
н« обращать вниманія на личность его, нгдо-
етчійыаго вТіщатглд цстниы> но принять отъ него
пстпнѵ н увь|мпиітк пъ нее т ыил- вьримъ мы
Еш»ш елію . кто бы не чнта.п. его.
Если самъ Богъ иредттіісывмл» плпіпіовеяіе
іылстнтг'лямъ п ронтішымъ; то чѣмъ оправдаются
Л, которые дерзаютъ подымать руку ьпа Мп-
маржа благовѣрнаго , и толпко Россію поліДо-
наілиаген ако отъ начала Государства Всероссій-
скаго , еліікіл могутъ обрѣстися исторіи , гему
195
рліншго не покажутъ, ибо т понеже на діишхь
ГН\Ъ ОСЯ ГоС\ ДЛрСКЗЛ должность виситъ . нл
г|«ілд.Ш€комь глаголи, н воинскомъ дѣлѣ* кто
у насъ когда пГюл сія такъ Добрѣ спвгршнлъ .
яко жп ссіі? по асомъ о чиишлъ, п іи пана отро-
дп.гъ Россію- Чтожъ. сіе ліі отъ еглсъ м.ігр.ьме-
иіе будетъ ему? да его же промысломъ н гобст-
испнычи труды, славу и белі н чаліе пст. получи-
ли, тоіі самъ іімл хулыіое и житіе кпогобі-дное
имъстіі? кая се срамота 7 кін студный по|мікъ ?
ст|мпіетп- сыА непріятелемъ^ боятися педдлнпъіжъ
пппуадпетсяі слоенъ у чуждпѵк, безчестенъ у
спгніхъ I II когда многими понекчіш н подвиги
санъ себв безвременную старостъ протискаетъ,
когдл за ціыостъ отечества, иолнградьт» а с»о*
снъ лдрапін э яки скороходнымъ бѣгомъ самъ
спѣшатъ къ смерти , тогда нЫинмъ сюлміпслся
долго жктііі аще бы не законъ Іюжін сбузд»’
оалъ пасъ, сачыЛ такового псбл и одарстоіл студъ
смлсігь былъ бы обуздати’ 1'акъ сего единаго на
ссбѣ пореченіи ыаі нл|И)дп ни терпягь , сжс
Г<х‘удлрк> своему ііелпрпкімъ лнптнед ; ибо во-
преки въ великую псп себп вмѣняютъ сл.іпу ,
сже и умрстп ля Госуд іря! ты ли сдііПіі о Рос-
сіе отъ нсыъ народовъ иъ генъ детшешпел ?
Прежнихъ лигъ иноземный иисдтсліс, аще п но
13 •
196
многихъ псікгвранлемілхъ народъ нашъ ппнпгп-
іпч пбэ'ір і і. вѣрности къ Государю стюгэку тамъ
славятъ , ЧТО его ВО обрЛЗЪ ПрОЧІНМЪ предати- <
плитъ. Еідажс пей прежнее попошепіе то-
ЛІ1ІЛІІЛ Г.ШЙОЮ НГТргбіІЛЪ ѴИкС Петрѣ, ТОГДА Преж-
няя пН| ппстп слііпл іплдлтп начнетъ? Щ:ч ііе
лн таковое Россіи . сже бы ие имѣти полной
славы? УДІ1П.ІШОТСЛ гпмѵ ГЛМІИ ЛЮТѢЙШІЙ враги
ГІІІІШ. п ХПТЛ Іі пріятны ІПІЪ сіи о нагъ ВѢСТИ
(угождаютъ бо зависти имъ); однакоже таковое
НСПСТО11СТІЮ обр\ Г<ІЮТ П И 011.1 ПЛОТЪ. 11 СМОТ] І|ѴГЬ|
дабы не выросла въ мірѣ ирптча сіл о пасъ
досгопіп* Государь толикаго Государства, да не
достоинъ народъ таковаго Государя/4
1ІНо ие награждается единымъ студомъ грѣхъ
сей, влечетъ ъч сЫмио тучу и бурю, п обликъ
страшный безчпглпппііхъ бѣдъ. Не легко со
престола СХОДИТЪ Ці]>іе, когда Ив по полѣ СТО*
дяпп Тотъ часъ шумъп трусъ въ Государствѣ;
большимъ цроіыпое междоусобіе, ментнхъ добро-
СОВѢСТНЫХЪ ВОПгІІм ПЛАЧЬ, бѣДСТВІв, А ХІОПрчІІіГГЫХ ІІ
человѣкъ , ІІГ.И ТІГЬреЙ ЛЮТЫХЪ ОТЪ Ѵ31» |:іК1| ъ-
шемныхъч полыю всюду іпшіідепіе* грібптельсіяо,
убійство. Гдѣ, и і сиди иуждею перенсслсл ски-
петръ безъ нпогоіі крови« и лишенія дучшвхъ
197
людей» и разоренія домппъ ведшихъ11 И якоже
подрыва ннце «юиопапіе , трудно удержати пъ
Кѣнктіі храмину: тако и адѣ бываетъ: опровер-
гаемымъ илнстсмь перхопмымъ, колеблетеп къ
паденію все общество. Л сія бол іиш. іч. Госу-
длротп.аъ мала коід.і не бываетъ къ смерти ИХЪ*
якоже можно видѣти отъ всемірныхъ исторіи.
Но коихъ мы требуемъ исторій ? ис сама ли
Россіи уіволыілл себе сінідг.телі.ііпца ? Маю во ,
яко нс тако сшіри забудетъ » что претерпи по
хіодъіісгпіп Годуиовомъ, іі >.акъ не далеко была
отъ крайняго своего разрушенія! О аще бы»
паки глаголю । и невмамъ нямъ былъ законъ
Божій, недовольно лн было бы къ ндучонііо сіе
едино искуснѣйшее слѣдующихъ яндѣнін? По то
ало неудобь врачуемое, яко бѣснуиішінся ч< го-
въцы, ниже взираютъ на <>ыіип:ія, ниже будущая
разсуждаютъ, но кькііімъ лестнымъ иечтпііоиъ
услл.кдднинеел, едішн устремляются къ иоі пйелп
своей,м
„Того ради топ илколсігъ представляемъ вся-
кому, еже во всякихъ дѣлахъ н начишшіихъ на-
шитъ первьс, и послѣжде, и шшрссташю помы-
1ПЛПТІІ долженствуемъ, п ученію нынѣшнему
зі;іі свойсгоеііилл печать погрсбпа есть: ее же
198
есть пг ум ЫТІІЫН I г неизбѣжный судъ Божій.. •.
Избѣгнуть бо ташиші мечи царящаго, тіпигже за
гнѣвъ іппшпушася , облнс не избѣгнуть суда
Божід, понеже ие повннушлся м совѣетъ Гдѣжъ
іил будете, иоторііш п гнѣвъ Царскій, п совъі тъ
вашу преэрѣвше, іи скипетръ ина здравіе вла-
стей дерзаете? есть ля юімъужлсъ или пи! намъ
імуй.чіг ужасъ есть, дабы за сіе не ускорилъ
іиып» Божій, и пре не инымъ своимъ отмщеніе къ
на отсчсешо шішсЛ
Но Ѳфоф&ігі» не хотѣлъ окончить угрозою
и тяжелымъ предчувствіемъ; отъ настоящяго
апъ обращается къ будущему и прекрасно заклю-
чаетъ свое слово зтою нолитилю: м1Іо .іутшал,
лучшил промышляй о нпсъ Боже нашъ! предва-
ри пасъ милосердіемъ слоимъ I Кіі многому не-
благодарствію, и сіе приложимомъ, лко многихъ
Гіллголъяііій тоопхъ въ Петръ намъ пикаъінпыхъ
не шюшхомгъ, іісііонМ)см іі убо мгдостоГіпыхі*
себе быти, сгожс исбласодарніи явяхомсл. Обп’іе
не въ единомъ міръ грі-хъ нииіь » п милость
твол , не сотвори съ нами но беззаконіямъ ив-
ппіПИм ниже ип грьхочг. нлпіммъ ішздлждг* намь.
Господи спаси Христа тпосго, и услышп его
съ небеса святаго твоего. Господи спаси Цари
190
и угльшпі ш.і: пт весели его о спасеніи гноемъ
предвари его благословеніемъ 6лаіос?ыѵіиыігт.:
д.і о'і|ингісгс« руй» тиол всішъ прагомъ сю: да
обрлщетъ деспхцв тпол вгя папиллщыл н<>:
мянесіісл I оснодп силою твоею, посіик мь и по-
емъ силы тпоп, лмнпь,"
Пн случаю мо|и-кой побѣды. одержанной
надъ ІПпсдлмн пі. 1720 г, Іюля 27 дня, Ѳе-
оФЛііъ Прокиповп'іі:. произнесъ похвальное слово
о флотъ Россійскомъ ( 1 ) „о симъ велнкпхъ*
днііныхъ, і.ры.і.ггыѵы оруженосныхъ древесахъ. *'
ІІ.іііі.і иго , сколько пожертвованій, трудовъ и
неусыпныхъ стараній стоило Петру Великому
устрсйспо флотп. По не п<-ц поиіічхш сю нс-
обхпдичоі'ТГ.. ѲеоФйІП. Проііопооичі. уііепшті. сс
сляіующпмъ оброломъ: „да разсудитъ всякъ, гл.
чему толь пространная поля* іюдіінл моря и бе»
мѣрный океанъ создалъ Богъ, къ питію ли ?
Доіитпли бы вп сіе рккм и источники, а не то-
ликое кіі,ц. множество, большую чаетъ иеіпю-
иоднаго сего крута объежшое, еще ж« п піп іп>
челимвческому песьмн неугодное. <лл тою ииіы
есть * (пко премудръ |кыс} ждаеть Василій Вс-
(1) Т. X Сл. а.
200
линій въ смемъ гпестодигніи) что премудрый
міра создатель, промышляя человѣкомъ 1ШІІМН0С
друголюбіе^ не благоволилъ всѣэгь странамъ зем-
нымъ всякія плоды житію нищему потребныя
щ’Оіізногііти; ибо тогда сіи жители ш оныхъ,
В іііііп 113 СИХЪ Ниже ПОСМОТрТ.ІП бы, единъ отъ
другаго помощи не требуя. Раздѣлилъ убо Тво-
рецъ земпал спои благая различнымъ стропамъ
по части , дабы такъ едина отъ другой требуя
взаимнаго пособія , лучше въ любинный союзъ
сопрягатнся могли. Но понеже невозможно было
людейъ нмнтн коммуникацію земныяь путемъ
отъ конецъ до копецъ міра сего, того ради вс-
дикій промыслъ Божій проліялъ промежъ се-
ленія человѣческая Видное естество, взаимному
ікгііхъ странъ сообществу послужити могущее.
А отъ сего видимъ, какая и ко.іныіл фліггн мор-
скаго НуЖДа, ПІ1ДГГМІН ЧТО ВСЯКЪ ГС’ГО по лшбя-
щкіК не любить добра сіюсго. и Божію о добрѣ
Н.іщемъ промыслу неблагодаренъ есть."
Діо обще о пплглъ Флота иного бы глагола-
ти, ПО пенуждпо, яко всякому благпрлзсѵдііііму
нздѣстШ) есть. Мы тачію пкрлтцъ разсудимъ, какъ
собственно Россійскому госудярстпу нуждный и
полезный есть морскій флотъ. Л въ пс|івыіъ,
201
понеже не къ единому морю прилежитъ П]>с-
дкииш спопмв сіи монархія , то какъ не без-
честно ей не пмъти «лота ? не сыщемъ ни
единой въ скьть деревни , которая пядъ рь-
хоні нлп езеромъ подожеив, и не пммабы ло-
докъ; а толь с-іаппой п сильной монархіи, полу-
денная н нолуноіщіал моря обдержащей, не пмЪ-
тж бы кораблей, хотя бы ин единой къ тому««
было нужды, однако же было бы то безчестно и
укорительно. Стоимъ надъ водою п смотримъ,
кокъ гости г.ъ намъ приходятъ И отходятъ , а
сами того не умкамъ, Слопо пъ слово такъ,
какъ въ сіихнтворскііхъ Фабулахъ, иѣкіА Таіі-
т.ілі. стоны, »ъ водъ, да жаждетъ. II но тому
п пашс море не шшіе. Да смотримъ, какъ то ц
поморк! наше? |газіііі было бы нашг но яилоспі
заморскихъ сосъдъ, до пхъ сопздолсніж"
„Что бо, когда благословилъ Богъ Россіи
сіи своя поморскія страны воаврапті ссбъ, и
другія вновь запладЪТп , что было бы , аще бы
не было готоваго Флота ? какъ бы чиста г іл
удержати? какъ жити, п отъ нападенія нстірі-
лтелмпиго опасатися, ие токмо что оборонигпсл?и
„Земный непріятельскій приходъ издалече
слышенъ, и нескоръ, есть время пригатовнтися,
*2О2
и предварити его, не такъ норскійі не летаютъ
нреді* пн.чь гсмосиыіі ігѣстп, ію слышатся шу-
мы , лп видно дыма іг іграха: въ который часъ
уішдпішг ого . пъ тотъ же и надѣйся прише-
ствія гго, Есть ли бы КЪ НЯМЪ дгніріл гостя, НС
гірсдпозйѣстл о себѣ, моремъ ѣхали, узрѣвши
пгъ, пг мпіцно бы уготовити трлктамсіггъ для
нихъ- кикъ же па такъ нечаянно п скоро на-
падающаго непріятеля мощно устроити подо-
бающую оборону? едина котіФузія, единъ ужасъ,
тонетъ и мятежъ. А хотя бы кто II ІірСАПОЭВѣ-
стилъ о походъ его, то какъ же гщс знать, пл
который 01171 бсрГГЪ ПІ.ТДСТЪ? Па который городъ
нападетъ ? кикъ многій поморскій гирпды , не
весьма Флота не имѣвшія, но не нмыііііін Фло-
та довольнаго , погпблп, разоренію, не отъ
сильнаго супостата, но отъ шірлтовг. , то сетъ
морскихъ разбойнпкові. , полны суть исторіи,
А есть ли же иногда морскій непріятель н не
псыучнтті своего желанія ; однакожъ настра-
щавъ н іторугянся отступаетъ беаъ у]і«ну сво-
его , нг отлагая хюны, но храни лкп неот-
мщенную на лног гремя. Приходящаго его не
іЫ'іасшсл, отходящаго нельзя догонлтн. Кратка
ргщн: поморію флотомъ невооруженному, такъ
трудное дѣло съ морскимъ непріятелемъ, какъ
аоз
трудно свлт.зішому чсловьпу дратися съ спобод-
нымъ, или какъ трудно земнымъ при ры.ъ Пи-
ль животнымъ обхцднтпсл съ крокодилами/4
„Также то трудное было бы теб® о Россіе,
пи поморіи тииемз. съ непріятелемъ обхожденіе,
аще ис бы милостивый промыслъ Божій пред-
варилъ тебе благословеніемъ блдгостыпиммъ, и
ис віыбуднлъ бы въ тебь тіцалпп.ио духа ко
устроенію Флота ц ко обученію иорскагм нла-
ВііііІя ; не быль бы укрощенъ на лучшее, ни
только ріыдражсігь иа горшее егігистап. тгплі.
Объяла о лап.ыдЬЛіі руно твоя сіе толь сда-
нное И ЕІ<'ЛИЫН‘ поморіе, яко ПОіІМГЛДІе II обиль-
ный плодъ всііхъ войны ссл трудовъ и ижди-
веній. Но Возмогла ли бы и удержати на долго
единою земною сплою ' нелпкое сумнительство;
есть ли же бы не могла, что слѣдовало? нспрлэ-
діінласм бы слана толіп.ііхъ викторіи ; не мсн-
Шіія бо славя есть удержати жівосікшиос , не-
жели ЛіВисп.зги , ДДВііаіі есть писЛиІШІЬЬ Отро-
діьысл бы непріятелю сила : паки бы было
ему с?. Лявоніи, Ингрін , Кареліи, ФнЯЛцЦДіи
множество н воинства, и имѣнія и хД&ба: пи-
ки ........ его и нападенія на твоя ппу-
треішля: ныпь же что ' наготствуетъ: скудЪеть
204
іі гл.ідъ терпи Гѣ. II вмѣсто того. чтп бы на
предѣлы націи иаплдллі., соонхъ видитъ рдз-о-
реиіе: и пнѣсто того * что бы имѣлъ нямъ
страшенъ быти , чуждое себѣ ластуплиніе ку-
куетъ, хотя и не ні'.п.мн щзстлппымъ торгомъ.
Вндніші о Россіс полкіу флата твоего; не толь-
ко бо готовя п сильна тсбѣ отъ нападеніи не-
пріятельскаго оборона, которой бы не іпі Ь.ы сен
вв имущи Флота, по выпіепред.іожсипому раз-
сужденію . но іі наступательная ня онаго смли
ледина , и викторіи вс трудны.11
Въ слѣдующемъ году , Февраля I ( дня ,
ѲеоФішъ П]юиопоинчъ, при открытіи Синода*
говорилъ слово (I) , по многихъ отношеніяхъ
Вамѣчатглыіос. Оно можетъ служитъ доііо.ннііі-
•г
емъ къ Духовному Регламенту. Выписанное НВ-
мн изъ книги о блаженствахъ обращеніи къ
духовенству еъ упрекамъ въ безпечности здѣсь
папторлетсп. Оно проникнуто чувствомъ глубо-
кой скорби: „по о окаянныхъ временъ нашихъ!
суть, и мппзн суть, которім вссііси-убнымъ без-
печаліемъ ученія, пропоиМ”» наставленія Хри-
стіанская, то есть, единый свѣтъ стезямъ, на-
шимъ, отвергатп не стыдятся, къ чему де намъ
(і) Т. а. сл. 4.
205
учители . къ чему пропотЛдинкп ? Сллпа Богу
Христіане РСЧІ.Т и пршгослаішія; шс.п. бы дру-
гой КЪ Жидомъ, МпгомСТаПйМЪ, и прочінмъ 11С-
ігврііычі., іі томъ бы ироиольдаль: у піитъ, сла-
ва Богу’ I ін'г хорошо , іі не требуютъ здравіи
врача « но болящій. По такъ себе и прочінхъ
льстятъ сіи шылнпнцы, яко же иногда во
Іерусалимъ народъ и свлшспетно крайнимъ бе-
зуміемъ , и йсісопьстісмъ гнъгЬіыеиы іі гнъва
1никія находящаго по проііоігКди Пророка Іере-
міи шпіідлщін льстили себе сладкимъ льщені-
емъ, Миръ , миръ, и ие бъ миръ, лі.н же помя-
нутый Пророкъ сТ»туег!ь“
„Какій бо у насъ миръ ? какое здравіе на-
ше? До того пришли, чти веяг.ъ, хотя бы нре-
бевзаклітЪншій, думаетъ себе бв.хпі честна и
паче причинъ евмтъніпа, какъ Фреистикъ: го
нище здравіе. До того пришло, что чуть не Вси
бревна пъ слоемъ ѵціі не ищѵщаіощін сучецъ
уиматрипаемъ во очесахъ блнжшіго: то иапп.
миръ. До того прніило, что н пріемшіп власть
илстшкідііі н учити людей самк Христіанскаго
перваго ученіл, еже Апостолъ млекокъ нари-
цаегъ, не издаютъ. До того пришло, и въ тля
мы времена роднлмсл, когда слъпіи сд&пыкъ во-
=200
ДіітЬ , саміп і руі/ЬГіиіііі Нслѣждп Гнл ослоімтгпу-
ютъ, и догматы смыік достойныя пишутъ, уче-
ніи бЪсопспил предаютъ, и Но преданіи ікійіпмъ
баскомъ скоро пЪруетсл , прямое :кс и гнчігпы-
тс.п.ііпс ученіе нс точно пс получаетъ иъры,
пи іі гнъаъ, вражду, угроженія, вагьето возмез-
дія пріемлетъ. Таковъ миръ плотъ, т.и.пе лдра-
піо ияіпе, О лютан времена! о прсокялініын,
ассбъдетпопнып, непрестаннаго нлач і достойны і
дни п.нпи !°
Ппштпдтскіпгъ миромъ заключилась война
съ ПІисніен» , іііічшипплсл для насъ бѣдствіями
и окопчотнпаясл успъюмъ, пргяыпіііиинмъ пс®
надежды. Петръ Полный хотыъ , чтобы лея
Россія, пііъстлсъ ничъ отважнишаясл п.і сір.іш-
пую лопну п іі]іетери'і.і]шпл не® пгразлучмыл съ
нею бъдстніл и пожертвованія, пмВсгН съ ппмъ
йіъірэдоаллэсп сознитѵ.іі.ии п поняла , что дпри-
вали сіі эта тяжелая иоіінд.
ЯСелдніе Истра Веляжаго выражаетъ Ѳеп-
фзнъ Прокоповичъ къ началъ слова о состоло-
шпмен между Имперіею Россійскою п короіюю
Шведскою шіръ и пр.; :1) „долгъ веліккііі лс-
(і) Т. х сл. ь.
207
ЖПТЪ Ші ИьТіѴЬ , какъ духовныхъ ІІ.ІСТМрЯХЬ |
т.ікг, іі мірскихъ вп'пыішпкакъ, и прюлихъ, кто
либо и ігмЪстігѣс ніцдстъ, и лспт.йшп сказати
мізжи’тъ о Іюі онддішыхъ намъ пъ прошедшей
ппГініі шмшШшспівіъ II блдгопсмгучілкііи Долгъ
114 П<ѢѴЬ такопыѵь ЛСЖИТЬ 1 (мзЗДДіПІІІ , різго-
порами , припоиКді.чи , ігЫіін ѵ и іипілпіъ зда-
ніи образомъ ’ПіЛКЫМТМ ІІ ИИЛІсиитп пі- глухъ
н і |чіда, нто мы прежде войны сен были । и
ЧТО уЖС ІГШІІІг ? БШЛОВІІ быЛЗ РОДСЩ » II КЗІЮВа
есть уже ? коликую шпюрн съ иами напѣву
доснхця ВышишаЛ* Ѳсофшгъ ІІ]Н^опиіш>іь ерзін
мжметік состояніе Швеціи съ состояніемъ Рос-
сіи передъ пачлломъ воГіиьі ВсП выгоды были
на стііріінъ перпой. Не смотря ни то. пайвдд
остшизд м нлми ; ^таио съ наян удивилъ ми-
.іостті слою Гсніпли. т что исѣ&ъ миъпія и чая-
нія лкп бы ръкіі пенить возй]ічіпілш,}і.м Особен-
ное Дѣйствіе промысла ѵ исзвеличашиаго Россію
проппоЖівиікъ ішдптъ пъ чудесномъ сохрзншіж
Лстрн отъ ііінгіісісн. отъ кцмговъ шіг.пшихі, п
до.м.ііинііхъ. Многое Петръ с<тсриіил ь для Рос-
сіи. Ѳеояішъ Прокоікюичк укалываетъ ші пы-
гцдиые результаты иослмигн іюйпы ; „ащг бы
не ссй сосМЪ нишъ, ио іш>« кто либо къ вой-
ігіі возбудилъ Россію, іке ве то было оы, что
208
уже есть: мило то, что отпитыя нѣкія страны не
были бы неизвращены: ПО то большее, чти неумь.ы
бы еще І’осеі.і и трактовати и поспати со Европей-
скими іы]юды: не разумѣла бы нлмт^нчіін, претензій,
п хитростей ихъ, не вѣдала бы силъ и регулъ
оошшіли ьг ие отпарила бы себт» моря сѣвернаго
и къ ’ісспіий съ лучшимъ свѣтомъ коммуника-
ціи , и къ безопаснѣйшему предклинъ своихъ
охраненію; п яки не великая польза въ храми-
нѣ закутати стѣну южную, есть ли скважни не
ЗДІІ-1 іПі.І птъ пѣтрп полунощнаго, ТЛЫ» Н НЛМІи
хотя бы сдѣлалось безпечаліе отъ нныхъ странъ,
по остался бы великій страхъ отъ сильнаго и
разорительнаго Сѣвера. Нынѣ Божіимъ премило-
сердымъ промысломъ чрезъ сію войну получи-
ла Россія осс лучшее, нэучкдася недовѣдомыхъ
«бъ, земный и водный путь къ пользъ и с*іа*
въ своей отворила, и велпкимь безоиасісмъ огра-
діі.ііі отечество свос.“ •
Долгъ б.і и г од арности къ ІІогу и Царю,
чрезъ котораго возйелнчеші Россіи , обязываетъ
ві'ЫгЬг роперпыхт,: трудиться надъ сохраненіемъ
и приращеніемъ полученныхъ благи Многихъ
трудовъ стоило устронстао регулярнаго войска;
да не впадетъ же оно въ пренебреженіе: пвсус
209
думаютъ, аще кіи легкодуіппнкп думаютъ, что
можетъ Россія по прежднему, безъ ііропп лысаго
впиистая безпечальна иребьтапъ Дѣялось тяко,
хоти и то на малое время, ово забвеніемъ, ОНО
нерадѣніемъ і «Во же презорствомъ окрестныхъ
НвроДопъ: отселѣ, когда такъ высоко рамена
пруженпентія своя подняла, и па весь свѣтъ ііо-
квэала Россія, когда самш енлыгѣйшіп, чего пи-
кто не надѣялся, дознали, когда нлродп Епро-
пейскіп , чего боялнгя , да нс когда будетъ у
пасъ, Дожджлнся, ги ііп і г гпз рогу л л । иыго, ст[іаш-
ІІОН .ірТНЛЛСрІіІ, ФЛОГ.І Морскаго, Яі;л ЗІіЛО и сво-
емъ нерадѣніи раскавваіпти* тако, аще бы узрѣ-
ли паст» въ прежднюю грубость и невѣжество
отпадіиыхъ, пппгтпнну нп токмо нспріівнтисп не
допустятъ, по и свободно жптп не лпдуп.. Нужда
убо, нужда есть исправленное Пст|>омі/Великимъ
оружіе держати, крѣпко, искусно п псѵсыіпкк
II се не мое ученіе : учатъ насъ миогіл разо-
ренныхъ, таковымъ оружія небреженіемъ, Госу*
дирствъ приклады: учнт г. пасъ преважмьйшее н
пр 111 иоіі пли я гм достс) Гпюе слово С і м< ід« • । *ж ца
нашего, который пскідраиленъ отъ гіоліліпыхъ
СВОИХЪ ТОЛИКОЮ Дѣ-<Ъ гіиніхъ славою, ггредложнлъ
инъ и сіе въ отвѣі’Ь еіюемъ , да бы Не шмне-
рвдѣЛіі । и Ы/ мирномъ состиниіи , о искусствѣ
‘21 О
ВОНПСКОМІц ІІ лг;п ІП'.рІ!ТОМЪ ІТПКЗЛ.ІЛЪ гпрьійѵ и
вОрііі « гріішный тлпол.іго ііпрадънім плодъ, па-
дшіе ГрСКОрпМСКГШ ИшіГрІп/* В<1 Пторыкзь ,ѵѴі
будетъ иъ прлвптглыггпуіощихъ лицахъ при-
лижи оп разсужденіе и попе'ісігіо о томъ » кііьъ
бы лучше- т и коііупі угоднѣйшими срсдстшн
іір<інзні.'с‘ ги іи і імридную пользу, <мфвдгік;ііііет об-
легченіе? Изряднѣйшее сіг нашего къ Воту бллпо*
дамтиіл были бы дѣйствіе. Когда бо чглплѣцо-
Ліойипыи Богъ, ПО ТЛЖКОН || ЧНОГОЛѢТНпн ІЦНІ-
ПЬ ІМ.ІГОСЛОПИЛЬ насъ ТОЛЬ ЧесГНЫЧЬ , рлдост-
ІІЫМЪ и славнымъ мпршгц инъ гсть, чти III' по
Д(м Ііиіш тпу Пііішіму, НО ПО СВОСМУ 6-141 ОѴТ]Юбно,
яіілогі!|:.ѵ"пцгп. енде и» пародъ семъ, угішштцсл
же и оГірадоігатнед бдигпшъштъ ему. Како же
об|іадуетсл народъ мировъ» лше сладкихъ пдо-
дінік его не іірлмдетнп н.' Мира іъніды отъ пиЪ,
безпеч-іліе отъ иліпестпіл, и безопасііін къ Ч)ж-
дымъ страшмъ > і.уіі.гіі ради н политичесипхъ
пользъ мшинкъ, исходы п входы, по сіп уже
Гы;п ополучнііімъ Санодержш нашего оружіемъ
піі.іучіілп аіы. Плодъ же мпрл отъ ішутрі», есть
ужаленіе народныхъ тнжсстгаі: что будетъ сеті»-
ли не будетъ раехшцгміе Госуд3|мл венныхъ
ШІТГрСССОІГІ.’ ПЛОДЪ мира есть своей ІН ЛиОМѴ ЧП-
сты п инігніл ціиют*» іннтомь правды сохр-і-
211
ііпсмл! что будетъ* «стили не будетъ йъ судахъ
тлетворныя страгтп II ЗЛОДЖЙСТМППЫХЪ взят-
ковъ : плодъ мири есть общее н собственное
псВіъ изобиліе: что будетъ,- стили ігсреіедстся
миіное множество і уііелдиѵиъ, інч.лргпятся тдтіг-
бы и разбои , п искусство екоцомнчсскос заве-
дется: плодъ мира есть, всякихъ честныхъ уче-
ній стлжиніе: что будетъ,, естьлп отложи высо-
кое о васъ шгЪше * гнушатися нашемъ грубо-
сти и пспкл;сстпя , и дътямъ тишямъ лучшаго
ВО ВССМЪ < резну П прочілмъ ЧССТШЯМЪ плродзмъ)
штгравлемін возжелаемъ. По ие моею искусства
есть о ітмі» пмріниіѵ разсуждати- нслусиъа о
СОНЪ разсудитъ шаетжанраіінтслы-тііунііціл ео-
СЛ(ЛШ!.и
ПлііЪстіго , что Петръ Іклнкііі уступилъ
гграздмімнітъ пооый годъ съ 1 го Лни.ірн. Мно-
гимъ это ноЬошн'Дсніе пс іі| иіи,іоси Ѳео<ъанъ
Прокоііишічц нъелолЪ на 172л годъ I \ оиры-
дмнастъ его: „новый гадь отъ сего днч нірш-
наіімъ: Сллйл Богу; ио не сл;нкі Гн)і у у лжс-
брлтік няшей раекольщиковъ. Ибо нлъ учители,
желм елаинтпел видомъ всякія премудрости,
I) Т* а Сл. в.
М’
212
не довольно себѣ іімккпт. иіжлзыпати искѵсгтно
свое пі. богословіи , чудныя воистинну < іиггп-
ВЛЯЛ ДОПШГЫ , и сплщснні.імъ писліГТсмі. иирн-
цад тетрвтп невидимыхъ авторовъ. І-дцс; къ то-
му с лежитъ имъ и Фигней о зачатіи, напримѣръ,
младенца во чревѣ материномъ , и Грамматика ,
о нарѣчіи пѣнахъ, и не вѣкомъ, и о имени Іи-
сусовъ, и ГеоіраФІа, а земномъ рлп, о Риммъ,
о ікіпіідаіілхъ, и Лрннмѵтпки, о аллилуія, и Л[ь
хіітектура , о дѣланіи крестовъ , и Музыки , о
церіжошюмі. ігыіін, и Маиу Фактура, о камндао-
шъ п клобукахъ , и сшс ис знаю капая хи-
трость о сложеніи пс|к:тоііъ, будс то ис Хиро*
Мйіітіа: такъ много знаютъ ни іи господа, Что же?
чудо было бы , естіитп бы оіш оставила Хроно-
логію: ш* оставили; ибо іпрснессиное. отъ Ссіі-
тсмирЪ на Гг'инарі. ііиполѣтіе, которое устпвмлъ
держаппіійніііі Мниархі. нашъ лучшаго ради со-
словія < і. народами Европсйсыгмн въ і.оитрпк-
ТЛХЪ л Трактатахъ, такожъ и для порядку чл-
нопъ Государства своего, шшиачс же дли мечм-
слсніл лкті. отъ пришествія въ мірі. Сына Бо-
жія , ставятъ въ великую ересь шіиампри ано-
стати , и Иоі ублеіііемъ дѣтъ Божіихъ иариил-
ютъ. Се вщднмъ, и Хрпюлыи оіш суть нзрлд-
иіп и было бы сіе люденъ ученымъ кі. смѣху
213
н забавъ угодное * якоже н есть. По понеже
просты» пи]мідъ п елмъ смущаютъ , нснропср-
жсэіъ сіе краткимъ д-і яснымъ доводомъ/*
НИТЬ непреложнаго Лакона , который бы
обязывалъ начинать годъ съ того или другаго
дип. „Въ ненцахъ же среднихъ (жіілріюга) жако-
вог! есть нооолътіе, естъдн что апредіияотъ
іьиіетн верховныя , мелкаго поддано п о сажаетъ
лдемжаетсіі къ послушанію. Праздновать тн»о-
.гЬтіс всего прн.інчиВс , когда празднуемъ при-
шествіе пъ міръ Сына Божія."
Дип слова произнесены Ѳеофанамъ Право-
ппппчі'Мі. па смерть Петра Великаго» Первое ,
говорсиног пчъ при самомъ погрсбсиіи его, въ
1725 г Марта I, (I кратки, отрывисто и со-
стоитъ почти изъ одпТлъ пім кліпипій. Опо ча-
сто было цитовапо, какъ образцовое, и подідует-
сл с.ывою, по о плечу шіыіію, пезаслужеппою»
Такое слово, какого мы могли бы ожидать отъ
пропопіідішка, въ первую минуту скорби, поди
ыідіисмъ внезапнаго удара , еднл-ні было пн.і-
можио при условіяхъ того прсмсіш. Духовпф*
(О Т. 2. сл. о.
зм
краг-порвчіе было до такой степени гт&шгно и
сжато школьными праинлапп л условными т]>е-
Гюв.иплчм еще не очищеннаго вкуся, что про-
ІІШіІ.ДПІІку» всегда находящемуся йодъ ПЛІЯіГн нъ
понятій іі требованій аминъ слушателей , бы*
лобы с.шшконь трудно іикшысцтыл до безъ-
ш ьусстаешп н і 111эостоты піара жепі я* Говорить
свободно» безъ нриготоплгіііп , языкомъ про-
стымъ, показалось бы дерзи- тіл«и іісуШістігымъ
нововведеніемъ. Къ томуже, ві- Ѳеон-анъ Про-
коновшчъ какъ лицъ, алсшштъ мыгліітслыпістм
преобладалъ надъ чупстіючъ, Ею критической
направленіе , обсужпшнііс » анализъ, пыражзіо-
щінсл во всЪхъ его трудахъ, ис допускалъ къ
немъ оі. иа<аю порыва. Ояъ былъ горэддо но-
лыз спосоГіеіп. постигнуть мысліііо значеніе ве*
лнкаг» человѣг.л, оцішкть ею н представить ею
іп|іаіітг-рн<т'пі.у, нежели пырааііті. спою личную
скорбь о сю утри та. Пвзтпму. второе, д іи иное
слово ѲсоФвна Прокоповича на мохвал) Петра
Вслнкэю, прінганссччпгпе пмъ іи- день его тн-
Зснгмсіиітствіі , Іюня "29 , І72Г> гг, удалось ему
горалдп лучше перваго (Г;* Здьгк . игъ черты*
служащія къ іііюприжсігііо ді.ль н нюнити
| 11 Т 7. , Сл іи
*215
Петра Великаго , разсѣянныя во многихъ рѣ-
чахъ. гімірапы вмѣстѣ пелиты въ одипь образъ,
онгтшеи 11ый 6.ПК7ТЛТ4?лыііл нп егх> прннздлеж-
ностлми. Это слово кажется ламъ однимъ изъ
лучшихъ. Представимъ его содержаніе и вынін
1ПСМІІ НЪКПТОрііІС отрывки.
День рожденіи Петра Вслпі;;іп> мы при*
пыклц встрѣча п» съ радостью; теперь онъ
сталъ „ня «асъ днемъ ширбн. По побѣдимъ
безполезную гористъ । цсиодиіьнъ долгъ благо-
дарности КЪ Бы у II къ Негру, НОСММТПМЪ □ТОГЪ
день На ПосііоМііи.шзе сгр подвиги и ы ПрнкыгМ'
пикъ лрисніь сдупытс.іиіі п пъ асобсШностл
Екатерину, присутстіюіившукв при этомъ, укрѣ-
ішты а дужемъ терпъіпд іИ1*0 |^(й1 ^«ьипащнмъ
толнкал благая., которыхъ «ч№*ріпптель оставилъ
пасъ, въ конецъ душою пн исллбыті. „Этимъ
окяпчнпастгл встунлспіс.
СлцусПі раздѣленіе: ^юсмотрнмъ па дпоп-
стпеіпіую должность н дъло» пернос, яко
просто царя . второе, лко царя Хрпстіаіь
скаго.и
Цари признаны дюЬггповитк нл джутъ по-
пршидхъ , на нінчінинь п на іраж да лекомъ.
216
1. Изображеніе военныхъ подвиговъ Истра
Великанъ Говорится о рано пробуДіІКІПГЙГН въ
нілпі склонности къ влписміМЪ ланатіни ь, си'іъ
учрежденіи регулярнаго войска, о построеніи
флопъ о войнъ съ Турціей» и Швсцісіо і повто-
ряется псс сквзаинснз въ словъ нл Полъ побѣ-
ду л на Пшитад. миръ, въ томъ ;кс порвділ»),
11. Петръ принадлежитъ къ числу шмшй
гихъ Государей* ѵміишшхъ соединять еъ вонною
попеченія о гражданскомъ устройствѣ л ипут-
рстшгчъ исправленіи. Уііоміпіястея о его ггѵтр-
шсстиіяхъ, предлртіятыгіі для блага вегй Рос-
сіи : „что же > самъ ли только лутчій сталъ е
самъ ли себѣ только добръ н совершенъ пока-
зался ? Нѣмы воистинну духъ мужа ссго > что
единоличное свое и собственное добро ѵ ггтьлв
бы не сообщилъ весну отечеству своему, ни-
когда бы въ добро себѣ не поставилъ, прямая
то была глава Россійская , не иреваснодстпомъ
точІю іілзгтн । но н самымъ дльдомъ, якоже би
глава , вдѣлішныл иъ себѣ духи жипителіяіын
по веють членамъ и составамъ размаетъ, тако
и сей Монархъ, наполненъ бывъ разными испра-
вленіи , изнолнятп гГіми жг и вся чины отече-
ства своего прилѣжно нопцалс/ь И мало ли тиса-
Э17
місмь споимъ вдѣлалъ ? что пи пилимъ пвѣту-
щсе, и прежде сего намъ и невѣдомое* не псе
ли го его заводы ? естьлн па самое малѣйшее
нѣчто * честное же и нуждное и осмотромъ , на
чишіг.йпіее , глаголю, одъяіііг , и нъ друже-
ствѣ обхожденіе, па трапезы и пированія , и
прочія благопріятныя обычаи* не пспопѣмы ли,
что „ сего Петръ нашъ научилъ ? н чимъ мы
прежде хвалмнеж* того нынѣ стыдимся. Что же
рещн о Ариѳметикѣ * Геометріи, и прочихъ
математическихъ искусствахъ , которымъ нывъ
дъти Россійстіи съ охотою учатся, съ радостію
навыкаютъ, и получсшшн ппкэзуіотъ съ похва-
лою: тал прежде были ли не вѣдаю* во всемъ
государствѣ былъ ли хотя одинъ цпркликъ , а
прочаго орудія и именъ не слыхано: а есть ли
бы гдѣ лѣвое лвилося Ариѳметическое нлл Ге-
ометрическое дѣйствіе * то тогда волшебствомъ
ііари нано. Что о Архитектурѣ речемъ * каковое
было , и каковое нынѣ видимъ строеніе 7 было
таковое, которое насилу крайней Нуждѣ служи-
ло , насилу отъ воздушной противности , отъ
дождя , вѣтра, И мраза охранити могло: а ны-
нѣшнее сверхъ всякаго изряднѣйшаго угоДІЛ ,
красіітон» и велелѣпіемъ свѣтлѣетгл. Чти еще
и о воинской , и о корабельной Архитектурѣ?
218
того у иагь прежде1 и живописцы правильно ад-
опразнтн ис умѣло?4 ИсягпсЛнются гго уц>гж’
деиіл, нмТіВшія ш« виду народную пользу н без-
печаліе; тиками Бергъ-Колх, Іиіморъ-Колл., Ком-
мсрцъ-Кі>л.в различные ззпнды , Фабрики, и пр-
Пршиітслідово Кктііцііі , Впт’ііпіппл Коллегія ,
Адмнри.іьтснство и пр. Онъ оспінігыъ Петербургѣ:
„прата на мори, когда оно везеть къ мамъ мо-
ЛВЗПЛИ и ПОТреІІНМ ЗИНОКЪ томѵждс млргп ,
КЛГД11 бы ОНО ІІрГІІМШЫО на Идеи страхи и бѣд-
ствія. Ікяже та какъ къ полкижангіп н.ішгму,
Такъ и ахрашчіію изобрѣтенная, ппгдгіпгал, ЗДЪ*
ллшілл, дабы и іѵрздіыыіо, и іцткпко еодгрлхп-
тііся могли , и о томъ неусыпное было Петро-
во попеченіе: что ни обрѣтается въ уставахъ
п закопахъ пгпрлиньйтгпіхъ пъЕвропѣ Государствъ
ко пслраплспіго отечества іілшего угадноп т все
то пыбпрпттг и собнратп тщился , и самъ къ
тому много отъ ссйс п]иідалч и доѣолыіыл рп-
гллментьі, и многія гпрпжііли законпыл ГОЧІПШЛЪ?*
Вслѣдъ за атпмъ, Ѳмфоиъ приступаетъ ко
второй части- Предметъ ел Петръ, какъ Гѵ-
суд.іріж-хрпстіі11111іп₽ : „кейгдд рѣчь есть о Гогу-
ді|/і Христіанскомъ. невозможно пе попросити,
каковъ онъ бы.іъ и въ Дѣдахъ къ другому оно-
219
му пыніочу и безконечному житію шцрежішдоъ,
пГиі хоти непосредственное званіе сіе есть чипа
пастырскаго * однакожъ высочайшее сего ежо-
Т|н-ніг положилъ Богъ на предержащія власти.
Н лкп не демжнм іырні впніктшнитіі рллігь или
за нужду • или ла охоту спою т а длпг.г поря-
дочно ДІЙСТІІПЮІЛО воинство , смотрѣти доллліи:
и яко упражнятися купечествомъ не царское
дѣло, л длбы обИаііСтпл пъ купляхъ не было ,
наблюдя гм дѣло царское есть , тожде разумѣти
о ученіяхъ фнлпсснн'ъіічъ, н о равныхъ мистср-
слыхъ, и о землкіълін, и о своей прочей еко-
ініміп : тако, Хотя проповядію слова утвержда-
ти б.шгочеетіе нл цл]и.ахъ не лежитъ діътгъ ,
ОДІІ-ІКОЖЪ долгъ ихъ есть тг великій О ТОМЪ Ііг-
щпсіг, дибы іі было, іі прямое было ученіе
Хрнетіані-кое , п церпля Христовой «гравлетв,
Много о гі’чъ учить п-н і. Спящеіпіое ІІт гшіг ,
пііншѵи! же въ іы|м?кн\ъ исторіахъ* гдгв въ по-
деи'твоваігі* житія фрей^ иныхъ за доброе церк-
ви упранлешіе похіівлястъ , і другихъ ли игра-
двіііе нлн ралпрлщеніе іір:іновЬріп обличаетъ. И
ІЮ таковаго цпрскаго ДОЛЖепсТЯИ игіпыііѵмііо Б\т-
стянтннъ іымнніи іізрпцаетгк ѵ ВвсевЬ* ІитаріГк
склгп гі|)гвосходіітглігв ЕвйскснПь11 Петръ Велп-
кіп постоянно аауотк.нл о томъ т чтобы ра>
220
<ьяп. мракъ невѣжества » просвѣтить суевѣ-
ровъ. Исчнслиготся мѣры , нмъ принятыя. Онъ
искоренялъ предразсудки: „возбуждалъ яки отъ
сна чипъ пастырскій, дабы суетная преда-
нія исторгали, пъ обрядахъ нгіцгстпгнпыхъ си-
ла ггілснтслі.іігій не быти нокліып.і.ш , боготво-
рити иконы запрещали. и учили бы народъ ду-
хомъ и нсіипімі-і иоылнппеа Богу , и хранені-
емъ аашмгіідсй угождатн ему?" Ненавидѣлъ ли-
цемѣріе , любилъ простосердечіе: „ііъчнин па-
мяти имѣемъ мы паса .пиісні- иго. Бывшей бо
въ Синодѣ конференціи, и кандидатахъ на архі-
среисъіл степени, сіе ирсмудрѣшиса пзрсълъ
едино: понеже * рѣче , трудно у пасъ изыска-
ти къ таковому дѣлу сопѣршсмиѣ угоднаго, ти
которьпі линтсл не лукіигь, не поваренъ, не
лщеѵъръ* но і^юстоссрдсчный, тотъ будя намъ
и угодный и достойный. II вонстіцшу слово
евлъиое: ибо простосердечный Христіанинъ ду-
хомъ Божіимъ водимъ есть, и поточу . и
безъ млогокішжнлго ученія, къ своему н пъ
братнему ііенр.івлепііи умудрится.и Оіп» тре-
бовалъ отъ каждаго строгаго нсполнпнія хри-
стіанскихъ обязанностей, устрОнпалъ школы*
издавалъ поучнтслыіыа книги , устаиы , учре-
дилъ Синодъ.
221
Попеченія и виды Петра не ограничишь
лпсь настоящимъ временемъ ; ОНЪ ‘заботился и
о будущемъ: ^по о бдлгоут|нібпъйшлго отца» н
бодрѣйшаго Монарха нашего! устроивъ намъ п
утін рдініъ вся благая » къ прометши и въчшш
жішізц полезная и пужднм» вѣдая же» что все
то пи немъ» яко на глаааомъ основаніи стоитъ,
ил.мілшлмл же пссгдл, чего МЛ0Л11 вовсе ЗВбііШВ*
ютъ. что хотя п но составу тѣла > и но силъ
державнаго достоинства своего крѣпокъ и твердъ
есть» однакожъ но перстному сстгстпу» нетлѣ-
ніе въ перломъ прародители шил бшішсму, смер-
тенъ есть человѣкъ, іпкгыімѣлъ прилѣжное по-
печеніе, кикъ бы нее отъ него устроенное не
токмо при кіемъ » но и по иеміі цѣло праіъша-
ло, и сги бы синаго дсыговремепісмі. превзошло»
н тако утиердшзшссл в нерушимо П|>ОНСЯОДІІЛО
бы во многія икш: н се то прямое царское н
отеческое попеченіе.11 Петръ оставилъ Россіи
Екатерину , прнлъаііиуіи продолжатъ его дѣла :
пп тако Петръ оставляя насъ , ис токмо оста-
вилъ н ічъ пеисчстшія богатства пкія, что уже
довольно поіизалн мы, но и оставляя ндсът нс
остііяіыъ насьЛ
За иряъті'рнстмыэю Петра какъ Государя»
слѣдуетъ изображеніе Петра Великаго икъ
222
лица Многія черты схвачены вѣрно: „сія же
нгя отъ насъ предложенная, іі|ючіимъ нвдыечс
его щідѣцнінмъ, или толыю слі.іш.іишимъ, гніче
мѣры удивительна покажутся, д вамъ всі>лі.«
которім нзблнэыі ДЕіал! сго во игпігъ дѣАспку*
іощз и пекуіцасік, обхожденіемъ же и бесѣдами
усдажддліюн, мни») ли» сіе о ясмъ слово наше
пе токмо не днплін?, но и не довольное, и скуд-
ное лплшітса. Вѣете бо, кпкоіииг жішосіъ пд~
нл ги, острота ума1 сила |иізсуждсніл была, какъ
ему не мѣшало безчисленное прежднихъ слу-
членъ множество, чти когда ян дТ.ялпчя, къ дѣ-
лу нвегоміцему пспомлиутіі т г.лі.ъ скоро н чи-
сто М ДОООЛІіМО Ші Трудныя П|И«ДЛОЖСІІІл и во-
просы отпѣтстповдлт., какъ ясныя н полезныя,
иэ темныя н сушштслііПЫД доклады э ноданзль
резолюціи : и іншеже пъ міръ оемъ копярнпмъ,
много утайкою и лестію дюте*( не токмо меж-
ду чуждыми себп, по л между гэопмл и до-
мыішнмн: вѣете. мвж> инъ таАно с омиты но-
стнаилъ догадами) и лто быти хотцстъ, п куды
выдсть , аки бы пророчески дпѵодпдът и опя-
стлом к своимъ 6лдгс№]>смсннѣ предвари.гъ, и ко-
ко, гдѣ подобало, знаніе гшм покрывалъ р что
полігшчегі іи учители дмжнмуллціеіо нарипмотъ,
и иь первыхъ царствованія иилягаюгъ [юту-
223
лакъ. Дшшн вслкочу было разсуждающему, ідъ
онъ и отъ кого гако умудрШЪ былъ ; іншсже
ни въ кдііоГі школъ і ни пъ пдыіГі оъодсмін не
учнлсіт Но академіи сну были грады, и страны,
|ісс публики, и монархіи, н доны царскія, въ ід>-
торыхъ гостемъ бі'ІІГііЛЪ : учители были гму,
хотя и семи про то не ігідоліі, и къ нгму прм-
Х0Д1Ш1І11 ПОСЛЫ II гости, и его ующоюіцін По
Т1ЧІТ-1ТІ-1 II уііравптгліі- ГдЪ ня быти , СЪ КИМЪ
пи ниоссмыштіі случндося ему, то едино ежкг-
рЪлъ, да бы (щос сонрисутстміе нг праздно бы-
ло, ди бы не отънти, и не рзойтясл бсл. мъ-
кі/і пользы, безъ пЭДосго ученія. Много же еще
ко тіссму посоппло ему, что нзучппся ИЪМІГХЪ
ЕіірШІСКИХЪ ЯЗЫКОМЪ, Ни историческихъ II Ѵ*щ*
тсльсыіхъ мпичіхъ чшпымі» чтеиіюпі упраж*
пился: и отъ таковыѵь то ученій происходило,
что равгопоры его, о коемъ либо дкіт-, пзо-
бплнііг т ХОТЯ КГМІІІОГОрТЧІІІіІН Пыли, и о чйэгь
ми іірснііыиг.ю с.кпы, югъ часъ сдышатп было
отъ него раЗсужДсНІИ Тпиыіл, и Доводы і іьиг-
пыл, п между тЪѵъ, поаЪстп, притчи , подобія
со уеддждеиігмь купно и удіныеіііенъ всЪхъ
артсутствутощііхъ, Ні> н пъ ралговорптъ бого-
гдоіісыіѵъ и другихъ слыіплтн м ежъ не но.і-
чатні не токмо, какъ прсніім «юыкдп , не сты-
224
дѵ.ісл, по іі ст» охотою тщаЛсМ, и многихъ къ
сумнительствѣ совѣсти пасішшілъ, оті. Суевѣ-
рія ОТВОДИЛЪ, къ ІГГІ.ЗІКІГІІІО ИСТИНЫ ПрПВОДЛЛЪ )
что не токмо съ честными дѣлилъ, но и съ прсг-
стычи м худыми , пдвпяче же когда случпдося
съ рйшалыиікшк: м готовое ему па го # аглі
лесоружія было , Н.’іучгппіііл птъ священныхъ
писаній догматы, нанпяче Павлова посланія, ко-
торая твердо себѣ въ намлтн .закрѣпилъ. П ти-
яоппл Петрова дарованія памъ добръ иѣдущимъ,
м паъ бдисшго и частаго сообщсствоВіініл пи-
д ввитымъ нс днпіга1 но рллкъ недостаточна»
есть, лкожс ппмпиулося, вся вьиііеречѵіінля по-
вьетъ и шшііекіікъ, граждшеиигь и церковныхъ
дѣлахъ и попеченіяхъ его/1
Слану Петра признала и провозгласила все-
.іешіап. Пршедлтсл многія СШІДЪТС.ІЪСТІШ нно*
страніцвъ.
Благодать Божія видимо на нсмі. цочплл.
Он:і хранила его ііевргднмычъ среди бГідгтпіііг,
ему уі інжашшіхъ,. ІІ не иставпла Въ иослВДПІЛ
шіи ул ьі жизни. і I рои о игіціиіі. ь । -азсююіі іваетъ
кончіпгу Петра 1к*.гикаю и влагаетъ ему въ ус-
та слово къ Россіи, на которую устремлены его
взоры съ высоты небъ
225
Въ заключеніе, ѲеоФішъ обращаетъ утѣ-
нііітслі.ное слово къ Екатеринѣ и ко всей Рос-
сіи: „уповай иа Его, на Негоже единаго уповалъ
Петръ, и который сохранилъ Петра по ц«ѢХЪ
путемъ его, сохранить н тебе. О буди Господи
милость твол на н:игц яко же угювахомь іи та!
сен гласъ присно къ тсбѣ возносилъ Петръ
нашъ, еей мы отъ глубины сердца иолдвиаасмъ.
И не прсстапп миловати помазанницу пило, на-
игу Самодержицу , и горесть ея ші сладость
претвори, и укрЪпн державу ея * н при Ней
Іісе отечество наше, миромъ, безмлтпжіеѵі^ и ні-
бпліемъ плодовъ леміп.іхъ, н всякихъ благъ попол-
неніемъ благослови. Ацпнь.“
Пл этомъ мы окончимъ обозрѣніе торже-
ственныхъ слонъ Ѳсо-мна Прокоповичи. Царство-
ваніе Петрово было лучшимъ временемъ въ его
поприщѣ, какъ оратора ; въ присутствіи Петра
раскрывалось его дарованіе во осей иолиотіі.
Поадпіиішіл произведенія Ѳео<і>аид очекь важны,
какъ историческіе пхмлтіінки; но онѣ же приба-
вляютъ ни одной черты къ сго характеристикѣ,
какъ ор.ітлр.1- До конца своей жшши онъ былъ
вѣренъ самому себѣ, новторя.Пі таже самыя
15
226
ПТѴІ-ГЛ. ПріПГВПВП ПХЪ къ обсТОЯТСЛТФ'ІПИіМЪ, слу-
жи ПОСТОЯННО Дѣлу прсобраллп.іпія,
О слогѣ Ѳеотяііа Прокоповича, послѣ кно-
пкѣ, п|н*дгтпплеіпіьпъ паЙп выписокъ, говорить
почти нечего. Мы уже замѣтили ві. ііймт. увѣ-
ренность НГ. употребленіи Фигурѣ, Ср IІНІІГГс.п.по
гь пропопѣдпиками того преченп. ѲсофошѢ Про-
копоял’іь рѣдко прибѣгаетъ кі. Фигурамъ и обра-
замъ ; за то немногія картины, у него встрѣ-
чающіяся , отличаются особенною полнотою,
окоп'гпіпгостыо, округленностью, Укажемъ па
сроненіе мужа твердаго въ плпястлпп, съ скалою
Ііосрсдгг море : „ІШДГ.ЛЪ ли ссп како шумящія
моря волны устремляются біюшн па камень, н
пр. (I)
Тонѣ проповѣдей и торжественныхъ словъ
Ѳеоі'лпл Прюкопопича донолыю ровені., также
яп. ерзпненіп съ соп|Н'меніи.гми ему ппслтгллмп.
Въ построеніи періодовъ н пт. словосочи-
неніи замѣтно смЛтлое вліяніе Латинскихъ про-
ашкопъ. НслФані. П|юкопоіиічі. хорошо писалъ
(1) Т. 1. ол. ХО. стр. 1Н4.
227
по Латыни * можетъ быть даже лучше пеже.ти
по Русски, Многія ричн его кмъ сачимъ пере-
ведены кіі Лптпнскій языкъ (I); притомъ такъ
близко, такъ слово пъ слово, такъ ловко Рус-
скій текстъ подходитъ подъ Латинскую кон-
струкцію, что пепплъш» приходитъ па МЫСЛЬ. НС
сочинялъ ли ("ісофпнъ гвопѵь проповѣдей іп Ла-
тинскомъ языкѣ и нс перекладывалъ ли онъ
ихъ гиэс.п. того па Русскій ?
Періоды его большею ЧйСТЫО длинны , не
вслѣдствіе многословія , но обилія нстлвочіплкъ
предложеній и сложности конструкцій. Часто
попадаются чисто .Ілтнііскіе опороты.
Формы языка — Русскія, счыпаіпіыл съ
Церковло-сляп япск пмп. I Іностранпычъ г, н нп. мно-
жество. Нѣкоторыя изъ ннхъ пошли по всеоб-
щее употребленіе, другія отвергпуты, н. п. -і-мі-
датор і., квалмтеты, псрсгршівціл, триктшцеитъ ’
копФузіл, викторія, Фабула, атпковашс, Фор-
тена, акція, Ф]іепетпкъ, суккурсъ, еылвто|м>ваііо
(выдумано) куражъ, муошъ (Мролтно отъ Ніь-
менкаіо шіІ85еп: признати мусіімъ, что Шведскій
(1) См. Мікеііінк-;, шта.
228
пародъ многимъ премгиежь предварилъ нагъ, и
пр. т. 2. сл.5. етр, 74) екснеріенція, пдпіігаціл,
скопомсюі , днсспмулацні , гснсралыіо сказати ,
екссми.іи „ малконтеиты, ліггсцсссоръ , ііроіно-
стнкъ, презервативы, тріапгулъ , н пр. Замѣча-
тельны нѣкоторыя пскусствсішо состшиснпшн
русскія слона: наличіе крнспоаретіюрсішое» іл»
смыслъ иньшплго шсѵі украшеннаго, многона-
родіи, образоръч іс , амьсто Фигуральнаго выра-
женія. Простонародныхъ слонъ чало, н. іь огур-
ство ослушаніе. Слово; <ійлнч іті„ Нсодепъ ино-
гда уіштреоллетъ имъсто давать ликъ , Форму ,
и обличаться, амЪсто иришімать ликъ, облекать-
со въ <мфму. Послѣднее значеніи очень можетъ
быть удержано, ткмъ болье, что око заключает-
ся иъ самомъ словъ н очень иърію н о предъ, ш-
телыю выряжаетъ такой понятіе, для котораго
теперь мы уиогрсбллечъ два слова н боиПс.
ТЕЗИСЫ.
1.
Краснорѣчіе не имѣетъ мыта ві. области
искусства. Рѣчь не есть художественное щнн
нзведсніс.
2.
Краснорѣчіе должно бытъ изучаемо какъ
средство.
3.
Пропоііѣдг. есть посредничество между Цер-
ковью н частными лицами.
4.
Проповѣдь слагается изъ элемента общаго
и элемента частнаго. Оба необходимы.
5.
Проповѣдь должна быть словомъ лица къ
лицамъ, должна бытъ проникнута лмчныѵь ха-
рактеромъ.
230
6.
Проповѣдь католическая отражаетъ въ себп
откошеніе частныхъ лицъ къ Церкви пъ като-
ЛПЦПЗЧЪ.
7.
Проновъдь протестантская есть плодъ отри-
цанія объективной Церкви.
рі •иіііц атт а;»’#. г . ' .і иі . '«г і і.пі '.1’4: .і
8.
Въ прошмііідпгі. Степана Яворскаго замѣт-
но вліяніе проповѣдей католическимъ.
9.
ѲсоФапъ Лроколовпчь основалъ новую шко-
лу проповѣдниковъ, заклнншншую оъ ссбъ воз-
можность уклоненія пъ протестантскую одио-
сторошіость.
10.
Ѳеочкшъ Прокоповичъ особенно зяхвчате-
лепъ какъ ораторъ свитскій
2007066821