Text
Д-р Юрій Шерех
Професор Українського Вільного Університету
Галичина в формуванні нової української літературної мови
Український Вільний Університет Мюнхен 1949
І
сііа огі а.огд.иа
Світлій памї’яті Василя Сімовича.
В кінці XIX століття Борис Грінченко писав про Галичину; "Що таке Галичина ? - Частина великої України-Руси - така сама частина, як Буковина, Київщина, Полтавщина, Херсонщина" - і робив з цього висновок; "Язика галицько-руського не може бути, як не може бути язика херсонсько-руського. І).
Та говорити так означає ігнорувати особливості історичного розвит ку різних частин української території, Переважну частину свого історичного існування Галичина жила в іншому політичному організмі, ніж велика частина решти українських•земельв Коли не згадувати про ран -ньр-князівські часи з їх черговими завоюваннями і втратами "червенсь-ких городів", то Галичина то відокремлювалася цілком від інших українських земель, то об’єднувалася з Волинню, то з усім Правобережжям, але власне тільки в роки 1569-1648 входила в одне політичне ціле з усіма українськими територіями. Вже це створювало в Галичині дещо від мінні умови народного життя; в одні епохи Галичина•випереджала в своєму розвитку інші українські землі, в інші епохи відставала від них, а це породжувало складну скстеьп^ взаємовпливів між Галичиною і рештою українських земель як цілим або частинами цих земель. У процесі 'взаємовпливів відмінності з Галичиною вирівнювалися, але ніколи це 'вирівняння не доходило до кінця, до цілковитої тотожности.
Ці зауваження стосуються до всіх сторін галицького життя - політичної, соціяльно-економічної, культурної, побутової, релігійної.Стосуються вони і до особливостей мовних. Прослідкувати впливи Галичини на запально-українську нову літературну мову, що стала розвиватися з початку ХГХ століття на Придніпрянщиьі й Слобожанщині, показати питому вагу й ролю галицьких мовних елементів, інкорпорованих відтоді в цю загально-українську літературну мову - таке завдання цієї праці. Завдання це не легке, зважаючи на далеко не блискучий стан нашої ді-ялектології, зокрема і особливо діалектологічної лексикографії. Українська мова не має по суті жадного великого па розмір словника мови тієї чи тієї.місцевости, бодай недосконало опрацьованого.- Тільки крайні західні околиці в наслідок своєї екзотпчности в кращому стані (праці Ів. Верхратського, В.Шухевича тощо), але для нас ці матеріали саме через.свою екзотичність, а отже будь-що-будь чужорідність для літературної мови найменше цікаві. Поза тим можна сказати, що жадної географії поширення слів ( Вортґеоґрафі ) ?5и не маємо. І досі для багатьох слів мало не єдиним -авторитетом у питанні їх географічного прикріплення є позначка в словнику Брінченка. Але ця позначка показує, що це слово записане (і‘то- не завжди точно й докладно), але Нічого не говорить про те,да. вживається воно і в інших місцевостях. Правда,Б оГрінченко, широко використовуючи західньо—українські матеріали, все таки прагнув надати редагованому ким словникові переважно центрально- і східньо-українського характеру', і через це, коли мав указівки на вживання, слова поза західньо-українськими територіями, то охоче це зазначав, Але природна річ, що і він не завжди мав на це прямі вказівки. З другого боку, позначка. Б.Грінченка часто вказує . на західньо-укра— шнську сферу вживання якогонебудь слова, але не уточняє цього загального поняття так, щоб ми могли чітко виявити, чи йде про Галичину
саму по собі або в комплексі з іншими західньо-українськими землями, чи може тільки про Волинь або позагалицьке Поділля.
Могли б стати в пригоді й словники мови наших письменників, бо на творчості кожного письменника взагалі, а наших письменників XIX століття зокрема, досить виразно позначається його діалектна стихія. Але і таких словників у нас цілком нема, коли не брати до уваги єдиного і дуже недосконалого словника Шевченкової мови, складеного "Не-стором-Літописцем" (псевдонім М.Гехтера).
В таких обставинах в окресленні бодай приблизної території вжи -•вання того чи того слова, обговорюваного в цій праці, легко можуть трапитися недотягненая або помилки. Зокрема практично часто доводилося слова з позначкою "західно" або под. трактувати як галицькі. Це безперечна неточність, але вона не здається надто загрозливою, поперте толу, що історично справді чимало подільських впливів на літера -мову йшло не безпосередньо з сумежкого з Київщиною Поділля,а через посередництво Львова ; подруге, тому, що Волинь, хоч і має ду-• же багато відмінного від Галичини, лс* таки має більше спільного з нею, ніж розташовані далі на схід або на північ українські землі. Та зрештою ця робота не може собі завдання простежити всі слов
і елементи мови взагалі, що заявилися в літературній мові під галицькими впливами, кожне зокрема. Завдання цієї роботи - збити тради-• цінне твердження про чисто східньо-українську основу української літературної мови і показати мішаний східньо-західній хг.рактер цієї'мо-• ви. Якщо те чи те слово при пильному вивченні його географії знай -- деться як первісно-існуюче і поза Галичиною, якщо таких слів вияви -ться навіть десятки, то все таки відсоток такого непевного або сум -нівного матеріалу не буде настільки великий, щоб збити загальні висновки., А суть саме в цих загальних висновках, бо твердження про мішану східньо-західню основу нашої.нової літературної мови збиває наскоки на цю мову і "східняків", коли вони обурюються західнім характером ч якогонебудь слова, або звороту, прийнятого в літературній мові, і галичан, коли вони заявляють, що літературна, мова не зрозуміла якимпвь елементами комусь із них через свій, мовляв; східній характер.
Вплив Галичини на нову українську літературну мову йшов не завжди 'однаковими каналами, в однакових мовно-смислових сфера.х і з однаковою силою, За.га.лом це за.лежало від політичного становища. Галичини і від політичного ста.новища. решти українських земель. Отже, можна *• \ накреслити кілька відмінних періодів, навіть відзначити більш-менш, точні хронологічні межі цих періодів, що не виключає можливости дальні шої, ДОКЛЄ.ДНІШОЇ періодизації в межах цих більших періодів.
Період до 1876 року характеризується переважно не галицькими впливами на-українську літературну мову, а зворотними впливами. Гсличина.
переважно засвоює більш або менш критично і обмежено^мовні здобутки .далі на схід розташованих українських земель. Указ'царського уряду про заборону друку українських книжок і періодики в межах Російської імперії (1876), як відомо, змусив перенести майже всю літературно-видавничу, зокрема, всю газетно-журнальну діяльність до Львова, до Галичини взагалі. Аж до 1905-1906 р. наша літературна мова розвивається переваиЖно на. терені Галичини^ Це створює передумови для внесення галицьких елементів до літературної мови.
Зла.мання цензурних за.борон в Росії у 1905 відновлення літера* турної діяльности на великій Україні Іа), повернення деяких письменників, журналістів і політичних діячів з Галичини відкривають широ — кии шлях потужним впливам засвоєного перед цим у Галичині на літера—
4
— з •—
турну мову центральних і східних областей ; зустрічі з галичанами в роки війни І9І4-І9І8 Р*9 спільна участь галичан і великоукраїнців у національно-визвольній боротьбі І917-І920 р.- все це хоч і різними каналами, але створює широкі можливості для галицьких мовних впливів. Через це ми говоримо про один ПС-рІОД 1905-1920 р., хоч обережніше було б говорити окремо про часи від 1905 до І9І^> від 1914- до 1917 і від 1917 ДО 1920.
Наступний період становлять роки 1920-19'399 коли большевизм спорудив і підтримував мур між Галичиною ( з Волинню і Холмщиною) з одного боку і рештою українських земель з другого боку; а все таки галицькі впливи просочувалися, особливо в процесі ?їукраїннізаціїп. Нарешті останній період відкривається з 1939 Р«> коли війна зламала, поставлений перед цим мур і створила можливість ширшого, ніж будь-коли
досі, спілкування галичан з рештою українців«
Розгляньмо ж тепер кожен з цих періодів' зокрема, з гим, щоб потім, підбивши підсумки, окреслити , синхронно, які ж галицькі
елементи сприйняті і засвоєні сучасною ук/'Пінською літературною мовою і яка їхня питома вага, а. почасти й накреслити деякі ймовірні перспек ти ви.
ГАЛІЩЬКІ
ВПЛИВИ НА
НОВУ УКРАЇНСЬКУ ЛІТЕРАТУРНУ
РОВУ до
1376 року.
Не будемо говорити пре галицькі впливи з д©шевченківські часи.
Які могли бути впливи, оли в Галичині юзі тло язичиє ? Чи могло впливати па. людей, закоханих у чар народної пісні і народної мови - а.
такими були по-своєму і Котляревський, і Квітка.-Сснов”яненко, і романтики - чи могло но. них впливати'яконебудь пДомоболіє проклятих” а.бо інші продукти старокнижного, дороігчтичного погляду на мову й літе-ратурну»творчість. ”Русалка Дністрова5, - єдиний тоді вияв романтично
го підходу до мови в Галичині, залишилася майже невідомою на схід від Збруча. А пізніші роки позначені впливами Шевченка,і його генієві коряться тоді всі.
Правда сам Шевченко охоче приймав-у свою поетичну мову критично пересіяні елементи - і лексичні, і еронетично-морфологічні - різних українських діялектів. Відомо, що на його мові є нашарування і пів -‘ східньо і західньоукраїнських діялектів. Але чи знав він ^:Д?2гцькі-говірки, чи був знайомий з галицькими виданнями ? Платон-Лу-кашевич, видавець ”Червоноруськкх пісень”, писав у листі дб' іЬаталевича, з З .X. 1843.; ”В бьітность Шевченка ;у меня я. предложил ему заимство -вать некоторьіе слова и формьі (себто галицькі на что он
с'огласился” 2)0 Тут. дуже цікава позиція самого Пл.Лукашевича. Правда, він не пише, чим він обґрунтував свою пропозицію використати галицькі слова в поезії, але очевидно, це мотивувалося загально романтичними основами світогляду автора листа. І це,власне, єдино п^вне у цьому свідченні, бо в нас нема серйозних підстав думати, що ця розмова справді була і що Шевченко справді вирішив послухати поради Лукашевича. Бо проти цього говорив би і загальний далеко ке приязний кі -нець-кінцем.характер стосунків поета з Лукашевичєм і той факт, головне, що аналізе мови ”Кобзаря", скільки можна бачити, не виявляє жад-них прямих слідів інтересу Шевченка-до галицької лексики.
Деякі незначні просліди галицьких мовних впливів можна знайти в •іистуванні братів Карпенків з галичанами (50-60 р.р.)? :’Хіба Ви не
читалисьте”,..;”Наші Московські і Петербурськії (газети закреслено) часописі ” ; ”почав усім силком нав”язувати та накидати-7 тощо 2а)»
Але • анекдотичні постаті Карпенків аж ніяк не були впливові, а їхні ”галич.анизми” ледве чи виходили за межі підроблення під смак адресатів7-.
Та і взагалі до шістадесятих років не можна говорити про якісь помітні мовні взаємовпливи Галичини і решти українських земель. Перша подорож Пантелеймона Куліша до Галичини (1853 ) і досить часті дальші відвідини й стосунки його з Галичиною в 50-7'0-80 рр., вплив ^заснованої 1861 р. "Основи17, а надто культ Шевченка, що починає творитися з початку 60 рр., все це пробиває мур і розпочинає Чимраз актив ніші взаємовпливи. Але в ці роки основний напрям впливів - не з Галичини, а зі осходу до Галичини. Рух народовців приносить культ Шевченка і народної мови на велико-українській основі. Згадуючи ті часи, сучасник писав: ,:їКолс р. 1862 почалось у пас в Галичині "українство”. Панувало тоді 5г нас скрізь ” язичне”. З).Власне, точніше було б сказати, що язичиє панувало скрізь, де його не витиснула ще тоді в Галичині польська мова. І отшгепер ”народовці‘вводять руський язик в доми і>уської інтелігенції” 4).Нгдіто велике значення мала поява журналу ”Бечерниці” і обізнання на літературі, вида.ній на сході.
”Коли р. 1862 почали виходити ”Вечерниці” і саме тоді прийшов транспорт книжок українських, почався у нас перелом щодо думки про я-зик літературний. 5)» Але найбільше значення мав усе таки Шевченків вплив. Про його розміри говорить захоплений, хоч і трохи пересаджений вигук І.Верхратського: ”Русь народовецька сотворена поезією Шевченка”
Рух був спочатку такий потужний, що йому піддавалися навіть крайні і виразні консерватори, москвофіли і прихильники язичия^ Не хто інший, а Богдан Дідицький писав тоді? ”Ми много полатали на сподіванеє сообщеньє слрввесце с Україною. Звідтам надіялись ми приобрісти в час теперішного язикового розвою тоє, що нам ілі вовся не-стає, ілі, що у нас не точно єсть розвите; навзаїм же ради ми били хоть би показати братной Україні наш домашній плод, щосьмо єго с трудом духа під отміиними обстоятельствамк із себе возросткли” 6). Як бачимо, і консервативні елементи в той медовий місяць молодого українського слова згодні йти на зближення з циі-і словом; тільки народовці ладні перейма.-ти його цілком, а консервативні елементи згодні тільки доповнювати ним те, що визнають за прогалину в виробленій ними мовній системі орієнтованого частково на Москву, а частково на норми ще Мелетія Смотри-цького язичия.
Дуже^цікаво для нас, що Богдан Дідицький ставить і питання про зворотний вплив Галичини на. Велику Україну, правда в загально-теоре -тичній ^ормі, виходячи з постуляту ”братности-' слов’янських народів. Але були й спроби практично здійснити такі впливи. Наприклад, у програмі ”Правд.и” поставлено до наддніпрянських авторів - співробітників ”Правди” вже деякі (правда, мінімальні) вимоги мовно-правописного порядку, відповідно до галицької мови. Знаємо про це з листа Володимира Насроцького до тІелит. Бучикського, дотованого 14.12.1869 р. Навроадййй писав? ” В нашій програмі жадаємо ми від українців ... змін в формах? хв б чужих словах не писати памість ф...” 7). Як бачимо вимоги ці надто невеликі, а більші вимоги Б.Дідицького і його однодумців, звичайно, не могли здійснитися, бо не могло язичиє за тогочасних обста -вин витиснути літературну мову, сперту на народну основу. Отже, практично, в цей період галицьких впливів на літературну - мову Великої України майже нема, ввесь період проходить під знаком засвоєння Галичиною літературної мови Великої України - хоч, безперечно, засвоєння це не могло відбутися до кінця в з^мсвах хоч би і відносної політичної і-золяції і, отже, захопило літературну мову Галичини тільки частково.
_ В —
> .
Тогочасний підхід- до.'модних явищ'і питому вагу великоукраїнських мовних впливів добре характеризує мовна дискусія 1873 р. Започаткував її в.Сакун своєю статтею; ^Замітки о рускім язиці”, де виступав з програмою виробде і ля якоїсь’ синтетичної української літературної мови.
’ уу-. у;-Ця синтетична літератур-
• на%ю.ва-не повинна була, па думку' Саку на ? збігатися з жадною існуючою говіркою* Взявши одну з говірок за основу, -.треба було б поповнити її елементами інших говірок,- і при .тому ізсіх одразу і без винятку, бо це сприяло б збагаченню літературної мови і взаємопізнанню частин українського народу.-Але Саж-ні^ тільки ті говіркові елементи й варіанти,які відрізняються від інших мов. Отже, .основний критерій оцінки елементів при будуванні цієї літературної мови - відрубність від інших мов, ок-ремішність, своєрідність за всяку ціну, хоч би ці варіанти й не вкла-
• далися в єдину систему. Сам Оакун пише про цс так; у’З5’їздивши сливе усю Україну й прислухавшись до говорів її, ’Дійшовєм 8) до-гадкищо нам потрібно задля розвою'нашої літератури писати українською - мовою, ' а не якимне-будь. з українських. говорів. Від цього я взяв за фонд по -дніпрянський говір, яко головний, і приносив до його найвідрубніші від других.мов варіянти” 9). . ' . ‘ \ -
Сакунові' відповідав Ів.Верхратеький. Головне вістря його заперечень було ‘спрямоване" проти впровадження в літературну мову льока.лізмівг і проти на.копичення в літературній мові численних вє.ріянтів. ВерхраТсь— 'кий вимагав а.щоб'літературна, мова мала характер системи; ”Для обміни словосної потреби приняти в головнім один.говір. Язик літературная мзззи -може уважитись головною рікою, котру за.силяють наріччя - ніби притоки. В літературнім язиці треба завести повну одностайність в фор-,'мах'? ТО)
'Вас.не цікавить тут посутня оцінка дискусії. Нам важливо тільки підкреслити^, що обидва диспутанти - галичани., .але жоден з них не ставить під сумнів і не робить об”єктом обговорення питання про велико -українську основу літературної мови<. Про це жадної дискусії вже ніхто не припускає, нікому й на думку не спадає висунути гасло галицької "основи літературної мовиСперечаються тільки про межі припустимості.-! .льокалізмів. '1 тут знову Верхратський виступає в обороні-слів і виразів/ прийнятих в літературній мові Великої України. Він відкидає сло-: во. файний в- ім”я слова хороший, зворот куяа більший в імї?я далеко більший і’ т.п. Таким чином дискусія ця показує, як загально "/крім ...звичайно, москвофільського табору) прищепилася тоді в Галичині ідея загально-української літературної мови з наддніпрянською основою.
•І це дуже.важливо,'бо це підготовупало ґрунт для того, щоб пізніші, мовляг ак. А.Кримський ”роки вавилонського полену української мови. в Галичині” II) (1876-1905) не минули марно для всієї України і пішли на користь збагаченню спільної літературної мети. Бо -в ці дальші роки Галичина змогла впливати не загально-українську- літературну мову тільки, тому, що перед тим наблизила свою літературну мову до велико-української. Інакше розбіжність була б така велика,•що можливість впли-. зу впала б. Приймаючи елементи”східньої ”літергтурнеї мови, Галичина створювала передумови для пізнішого зворотного * свого впливу. Ьс хоч і ...у цз роки Галичина й вишивала с во ї в і з ерунки , пікГТна вже створеному І нею прийнятому гсликоукраїнському.тлі.
' “ * . »**••• • • • •
II
ЗРІОД
Цей період започатковується указом 1876 р; про заборону українських друкіг у Російській імперії. Вся літературно-в идалзнича діяльність, а тим самим і відповідальність за розвиток української літератури, української культури і літературної мови переноситься на Галичину. І галичани зразу усвідоклюють це й приймають на - себе цей почесний тягар. У редакційній статті "Указ проти руського язика” "Прав да” писала; "Настигла ж пора для галицьких русинів сповнити дег.г для цілої руської народності-!. Україна дала нам ззоревзір народного розлом, положила непохибні підпалини нашої народної словесности, збере-
гла наше слово від заглади. Тепер має Галичина полести дальше велике і свято діло народного відродження. Сподіємось, цс Галичина сповнить своє завдання ” 12).
На ці роки Львів став всеукраїнським культурним центром. Тут видавалася українська періодика. Тут зосереджувалося політичне життя, особливо напружуючи ся в періоди•виборів послів до парляменту . Тут в міру поразок і дедалі більшого відступу москвофілів - українська мова набувало серед інтелігенції чимраз більше прав товариської і сальонової мови. Тут знову, після попередніх що несміливих спроб "Основи” неї початку вд^рдесятих років, українською мовою починала говорити, а далі вже впевнено говорила українська наука в найрізноманітніших її галузях.
Ця щораз буйніше вбиване, в колодочки літературна мово, розвива-т д >
валася не на основі старого язичия " ‘ , а на основі того, що було вироблене перед тим на Великій Україні, зокрема і особливо Шевченком і "Основою”, а вже на цю основу нашаровувалися впливи галицьких нгфод-нйх говірок і інтелігентського койне.
Але цілком природно й зрозуміло, що для розвитку всеосяжної літературної мови, що задовольняла б усі потреби народу в науці .і в торгівлі, в щоденному побуті і в техніці, в навчанні і в поезії - базо. літературної мови, перенесеної зі сходу, і галицьких народних говірок була недостатня і надто вузька-. Отже, в Галичині починають чимраз інтенсивніше з"являтися в цій мові зміни, а головне, вона почи -нає збагачуватися силою нових елементів. Вживаючи слова, що само повстало тоді в Галичині і типове для того періоду способом свого тво -рення, міродайними ( визначальними), були тут зразки тих двох мов, якими до Галичини найбільше приходили й засвоювалися культурні здо -бутки світу - німецької й польської.
Заявляється чимало позичень і кальк з цих мов. Але рівнобіжно йде й органічний розвиток свого-словотворення, зміни значення слів - поширення значення якогось наявного слова або, навпаки, звуження (спеціялізація цього значення відповідне до потреб життя).
Чим далі, тим більшає кількість нового в літературній мові,тим виразніше зростає відмінність зрощуваної на галицькому ґрунті літературної мови від мови, знаної і вживаної (переважно, звичайно, серед народних мас) на Великій УкраїніРозростатися надміру цій відмінності не дозволяє досить жваве, всупереч усім перешкодам, спілкування літературно-творчої інтелігенції Галичини й Великої України. Але не треба, спускати з ока, що спілкування це саме через політичні перешкоди обмежувалося на розмірно вузьким прошарках передової, літературно І ПОЛІТИЧНО РКТїІВЕОЇ інтелігенції і зовсім не охоплювало народних мас. З другого боку, й поміж інтелігенцією спілкування провадилося переважно на письмі, а не :&' живих усних зв”язках, а мова на письмі ніколи не дорівнює усній ні своїм діапазоном, .ні активністю сприймання ’й переймання. Навіть і’ в цих-обставинах дещо з літературної мови, як вона розвивалася в Галичині, переносилося на Велику Україну, але далеко не в такому обсязі й розмірі, як це могло- б бути при ;безпосере дніх, ус'.юмовних зв{}язк?х. Далі ми проаналізуємо, якими каналами впли ви з 'Галичини на Велик^г Україну все таки йшли. Але загалом відмінніст дедалі більше зростала й гостріше сприймалася• Е міру того, як цей; стихійний у тих уме вах процес збільшення розбіжности усвідомлювалося, в українській громадськості поступово оформлюється два. табори: при -хильників галицьких елементів у мові і їхніх супротивників. Уже з самого печатку звї;язків з Галичиною лунають голоси на цю тему, о. на початку .•дев*гй'Т-'Дєсятих років вибухає ціла дискусія, що проводиться з великим запалом і внутрішнім переконанням^
Спершу супротивники галицьких мовних ,впливів були мало впливові й не забирали голосу прилюдне. Це давніше, на початку шістдесятих років, 'але вже після занепаду ^Основи” в цій справі висловлювався,М. Костомаров, правда, в приватному листі. Він писав до Ол.Кониського (лист з 22. січня 186’3): ;?А що про Червону Русь пишете, так вона не єдиним правописом одрізнилася од нас, але і мовою; Нехай вона до нас прихилю є ть ся, а не ми до неї. Самі розумні русини так геворють” 1.5)» Це є‘позиція цілковитого заперечення всього галицького в .мові. Формально вона спрямована,можливо, проти москвофілів ч язичия, але побічно вона о є і по • галицьких мовпйх виливах вза.галі. Позиція ця, одначе,. цілком природна в людини, що протестувала проти' розроблення української наукової або філософської ж>ви, проти поширення сфер вжитки української мови взагалі і схилялася до того, щоб обмежити уНраїн-.ську.. літературу народно-популярними виданнями«
Далеко складніша і - як це взагалі часто для нього типово—внутрішньо суперечна була позиція Нант. Чуліша. Він теж був невдоволений галицькими літераторами:
Так нам тепер поети-львігиі, Мов у селі під вечір вівці, Хрипливий голос подтють : 16).
Кастальську бо з калюжі ц'йоть..
Така низька- оцінка галицької поезії й літератури взагалі, наскільки вона стосується побічно й до мови, вв’язалася в П.Куліша з різ-К0_НЄҐГ’ТПВН0Ю ОЦІНКОЮ польських впливів в українській культурі ХУі-ХУІІ ст., - бо Галичина видавалася ІІ.Кулішеві до певної міри кой серваторкою й передатницею цих впливів.
Він писав :
Ляхи ж письменством попсували Нам нетямні монастирі.
Науки ніде було взяти ;
Прийшлось її в Ц8Х шукати 9
І ми полщизною жили
Тоді, як з нею прю вели 17).
У цій неґації "полщизни" ледве чи не видніється в П.Куліша неґа-ція галицьких впливів на Велику /країну й її літературну мову. П.Ку- . літ писав до галичан? "Коли ж ви стоїте за свої особини, то сим виявляєте узькість своєї тенденції... Вас тільки тоді читатимуть на Вкраїні, коли ви приймете смак українців, піднявшись вище Головаччини, Дідиччини і всієї нової галичснщини 18)Останні (підкреслені мною, слова показують 7 що цю фїліпіку спрямовано не тільки проти галицького москвофільства, і проти галицьких впливів взагалі. ^Галичанщину” П.Куліш відкидав так само, як і "полщизну”.
І все таки, всупереч цьому, П. іуліш об'єктивно був провідником галицьких впливіе на Велику Україну в лові ( тс й не тільки в мові, але це виходить зо межі нашої теми ). Як цс могло статися ?
Коли ми аналізуємо, наприклад, мову його поезій 1’9) > то безпосередньо галицьких позичень знаходимо в ній надто мало, і всі вони мають цілком випадковий характер. З лексики сюди, можливо, належить слово млака ( "Солонії млаки Слізьми просоліли" І?73), з наголосів кінцевий* наголос у парадигмі слова кацап і кінцевий наголос у прислівнику такбж ( 'Дорожчі в кацапа • На масляниці щеп " 111,64 ^"Прос-тірно, брате'у"в кас такбж і в животі " 111,85 (2о).
Нгближоння мови Н.Куліпіа до галицької мови йшло но прямими шляхами позичення з галицьких говірок або письменників. Це наближення треба поставити в зв”язок з прагненням П.Куліша внести в свою мову еле -менти архаїзації, прагненням, яке робиться з нього дуже виразним після видання "Досвітків". Виявом такої мовної програми була, поява в мові П.Куліша великого числа церкознослов’7янізмів, г в другу чергу з 'я-вилися в ній і деякі елементи українсьої лмови лУІ-ХУІІ ст. - архаїзми й польонізми. Відновляючи ці останні, П.Куліш, напевно, найменше ду св7;гірд ' зближення з галицькими мовними звичками. Одначе в наслідок того незаперечного еоакту, що галицькі говірки почасти через свою розмірно більшу архаїчність, почасти через сусідство й частіші стики з польською мовною стихією зберегли дещо (хоч, звичайно’, не надто велику части ну) саме цих елементів, утрачених далі на схід, вийшло так, що об’єктивно і.Куліш запроваджував у літера турну мдл|у деякі нібито галицькі елементи, здебільшого, плавда, це не були активні елементи галицьких говірок, г радше пасивні; вони не вживалися вже часто в' галицьких ГРВІрКНХ .'ЯК ‘Щ'хСЬ; Ні-рліМЛЬНС' ;Й 3ЬНЧГгИНр тП_ «К)НИ убуЛИп
:глулйцьк
Ю ШСВІЖ-ЛЙІ Ведакк&й^^ ’ІІ ЖДм Іуунді-Дйря : ЙЛ.ЛК м> -штуч^ж^к КцАЖсв^ “' ЄЮКШХ€Т31 міттям.
Отже, Гв.Иуліша можна тільки вельми умовно уражати за провідника галицьких мовних впливів. Але все таки об’єктивно він таким провідником почасти був - і тому не випадково, до його ім"я написали згодом на своєму прапорі деякі безперечні прихильники галицьких мовних впливів, як от хоч би Олена Пчілка, про що мова ще буде далі.
Подоїмо кілька прикладів таких архаїчних слів, якими П.Цуліш об"-єктивно наближав мову своїх творів до галицьких мовних звичаїв - з у-сіма застереженнями, що зроблені вище, б абстрактної лексики;
"Одягнись у сяєво ж пере-пих" (І,б9і) і "Право звсрхности сам Валь-
(ПД5)
о *-,*
твою потугу . ППІ ТЛ7./ГР. Т'Т'Г’ ’
• 2 X / V х • » \ '
?)». Клеї
Т-Т
^<У Ч ьи 5 а- о. 9
польонізм? )
> < * X о
39; польо-польонізм ?
ННИКИ'
Господа
к.
Грін з
•т
годити”
кив
і
і
І >
' <7
і
1
і. 1 о о
о 1 *
е
ПОЛЬОНІЗТ.
!
9 і
У 1 о і- гШвиЙИ
«**
про волю міркуво.-
ти” (11,28).
Абстрактна лексика - це тс, що найбільше цікавило П.Куліша в тих мовних -джерелах старовини, які він розшукував і до яких жадібно при* падав. Але в цій галузі йому найбільше ставали в пригоді церковно - . слов”янізми, які становили спільно добро всіх, частин України. Побутова лексика в широкому розумінні слово, (назви речей і понять домашньо-
го вжитку, сільського, міського, судового, мисливського - поза специфічно фаховими тощо ) менше цікавила П.Куліша. Але що тут питома, вага церковнослов”янізмів була мінімальна, то розмірно більший відсоток припадає тут но. позичення мови ХУЇ-ХУИ ст., себто на. ті елементи, що можуть нас тут цікавити. Добір їх у П.Куліша досить випг.дковий,а-,ґе наявність їх все таки характеристична. От важливіші приклади? ”Роз-в”язує царям їх шабельтаси” (І,349)§ ”Венгерське Пугарами пити” (П,І6; ^ел.; Гр.,:Щух. )’; ?Трьох братів помник... Тінь метав” ' (П, 124; польонізм?); ” Діючи ж із пуздерка вино..., (II ,447Кел; ГрінгКотл. ’лідав би я мов воїн у страдниці” (1,3.53; польонізм?); ”Вручаю Срібло і золото, хмаєтки й статки4(її ,59; ГрінгШух);- ”їй ми заставляли ”кадуки” (11,357); ”Не~зазирне туди і раріг оком” (ї,377; Жел?МВ; Грін.» Вх. ); ”Челядників їх вигубить цомір”я” - (1,378); ”Перепинять їх рай тарі Всі шляхи” (II, 19); І вам царі сі не до Густу” (111,3);
”0читаний прснира” (11,104; польонізм ?); ;Віт ласта ся мірта” (11,444; Щел.); ”3багнітував (Бог) мою ье *ику славу” (І,362); ”Вер-* ! і г —шт—->»• І—. мігг» ч Чвччвлчохл»
гати на неї укоризни” (11,174)»
Окремо варт виділити емоційно-цінувпльну лексику. Тут прикладів менше? ”3а пороги ? пара, хлопе” (II,18 ; Грін? Тр., Гол.); ”Читателі« буяки. • безголові ” "(”111,33; Аел? Потруїте гич •; Грін; Вх.,Гн.); 'Тато з драмами вовки десь стріляє” (111,234; Грін-. Гол.); ”Скажи ж мені, моє- розумне закохання” (111,116; Грін? Гол.); ”їїрийми нас під свою опоку з н аі •: о ми т у1 * ( ї І ,"2 2; шоліЗг.; Грін;Чсрн. - Н.^рл.); ''Розправляє сокіл 7 крепе ваді і крила” (11,400; польонізм ? );. ”0* горопашна... немошна темнота” (111,31; ^ол; В. Барв.,).
•Тільки в-дуже небагатьох випадках можна висунути припущення, що
П.Куліш те чи то слово міг сам безпосередньо позичити з галицьких говірок, зокрема гірських, хоча без.перечно-,- . що при ближчому знайомстві з нихми він знайшов би там багатющий матеріял, відповідний до його програми архаїзації мови. От ті кілька прикладів, де мохна запідозрити (але, повна, річ, не стверджувати . ) такс безпосередню-': позичення? ” Я дав йому пустиню на пробу?ок”- (1,389; жел? фєдьк.;
Грін-Коїв., Гол); "Скот боржій тоді'ховали” (11,155; пер., ще 11,448): •Полетів Оскон мов крильми її покоя" (11,382); "Інші туторі тит-лозану дитину Бояться гуц ити”'(111,432 ; жел; ГрінгГол.).
Отже, таких елементів, що відповідають активному галицькому слововжиткові в П.Куліша мало. Проте, зваживши на всі пороблені вже зас
тереження, все таки доводиться вважати П.Куліша хронологічно й посутньо першим з визначних письменників-негаличан9 хто показав, що галицькі мовні елементи черпати до загально-літературної скарбниці можна і треба. Опріч безпосередніх позичень, наближень чи випадкових збігів, він показував цс і загальним характером своєї мови. Якщо можна збагачувати свою мову, впроваджуючи до неї штучно досі чужі їй лексеми з різних інших джерел, якщо можна літературну мову зорієнтувати не на я-кусь певну говірку, не. поєднання різноджерельних елементів, на. кон— ґльоморат, на синтезу, на кованість, - то чому важливим складовим е-лементом цього конігтаморату но можуть бути слова й форми, взяті з Галичини ? П«Куліш, огжОг підготував появу в літературній мові галицьких елементів не тільки фактично, а і методологічно» І з цього погляду повну рацію мали всі дальші прихильники синтези літературної мови з галицькими елементами, коли вважали П«Куліша за свого попередника.
Нам можуть сказати, що цю останню ролю слід би приписати Шевченкові, а не П. Кулішові. формально- теоретично це ток, бо Шевченко робив, схрещення різних мовних плянів давніше від П.Куліша і часто далеко смі’ ливіше. Але конкретно-історичноДа ЇЇГ. такШевченкові схрещення були занадто різкі й сміливі для сучасниківна приклад1 Ш«Драгоманопа ми знаємо, наскільки глухі були до них сучасники Шевченка і наступне покоління. З другого боку, Шовченкова мова все таки надто зберігала звї?язок з живою мовною стихією села. Через цс Шовченкова мова тоді не сприймалася як штучно-синтетична? читач сприймав її в побутово-пісенних виявах і не сприймав у штучнс-синтозованих. Саме Кулішева мова, через свою більшу одноманітність, однопляновість, не заперечувану безперечною синтетичністю, через спою послідовно проведену книжність здавалася сучасникам зразком синтетичної моги - і відповідний справляла вплив Само за цс одні її приймають, інші відкидають, то^і як Шовченкова мова з цього погляду тоді, сказати б, ще не котирується.
Досить виразно ця наша характеристикс. сприйняття Кулішової мови стверджується виступом ІВо Нечуя-Лсвицького в його славнозвісній ’ статті ” Сьогочасне літературно прямування”. В цей час він ще но за. -перечує галицьких впливів у ЛОВІ, е.ле постільки, поскільки вони йдуть з галицьких народних говірок і наскільки сприймаються нарівні з впливами інших периферійних говірок, себто в невеликій пропорції. Зате вся кі впливи, що йдуть книжними шляхами, все, ще надає літературній мові синтетично-штучного характеру викликає його рішучий протест? ”Для літератури взірцем книжного язика повинен бути іменно язик сільської баби з її синтаксисом Гі - таке є програмове твердження Із. Нсчуя-Левиць-кого. А далі він його деталізує; ^Книжний літературний український я-зик повинен вироблюватись на ґрунті живого сільського язика, вигрібаючи з дого мови термінологію, зміняючи суфікси, приставляючи їх до кореня народного язика; він но повинен шукати нових слів в інчих словенських язиках, хоч би й в цорковнослРв:їянськоь.гу, о. розпиватись на. основі народних українських вимов? наддніпрянської, галицької, пол!^«* кої, навіть чорно -руської (коло Вільна) і білоруської (коло і'їогилсва, Мінська та Вітебська), котрі мають один спільний з українським лексикон слів. Народні провінціяльні вимови дають часом несподівано дуже добрі терміни для літературного українського язика” 23).
Тут не згадано ні П.Куліша, ні галицької книжної мови. Але цілком зрозуміло, що псе це ототожнення літературн-ї мови з мовою сільської боби, ввесь цей протест проти позичень з інших словенських мов - були прихованим виступом і пре ти мовних позицій П.Куліша, і проти пози*? чонь з галицької книжної 'ови, яку їв. В'счуй-Лсвицький само вважав за засмічену інослов”янськимрі впливами? церковнослов'янськими й польськи-
Складніша була позиція Мих .драг оманова, Спочатку запеклий прихильник і навіть апологет Галичини (”Я так набрид навіть своїм найближчим приятелям своїми непрооточними розмовами про Галичину3 що мене -прозвали ’Михаїл Галицький'7 24),- згадував він про ці часи), він
потім, пооу взагалі 2 іг
/І
ДМ 1 . їли ЧИНИ И НІ ДО ЧОГО ВИЯВЛЯЮЧИ ЦИ
і
т
пр их о в ан о с в з є
І
І
А і
господи
ти Росію реченням
УІ
І.0
смітт
Ті
[913 р
,; у - ~ ~ті^тт-Сі г
: і О V А і ~ і [ V• О
Д > Г- V Г ТУ* гз
Лі- ».
\ . г
В 1\_
• • » »
1 п
-і'і <3 IV. (
ючно
К ?? 27)
Т.
зви, під кінець, коли т галицьких виданнях,
рясніють у , добавок,
9
І
і
1
І
1 І
!
І >
т
ж ‘
І
1
ратурної І в
І
п •
рекладів з овців
цзопеись-з Великої Ук-
раїни
По Кулі ш Дра г ом ано ва, Н.'
1—1 Ч-/ —3 л \ 7 X 1 с
імена перекла-
.7
і
о
15,01
О
: •
ди стоял ратурної якраз проводила
Глг-С О" л о зго
IV! / . > С.'.Г-Ц 4-
ели” 29). ччіг. иеап'
о і.
І і
усі ці лю-
/г
;Н
і'.'і
включаючи .
політичного стадією оркестрою Галичина» юні діячі слова з Великої ) пр о в ад и ли га. літ ць кі .їх сприймаючи й пасивно, мимевол
яи
І,
.дусі
і-
или
>1
17.
лу
і тури и Л ші з Мих ’аличиною
и люд о и турнеї
>1^' Г-1С.О ратурної Т Л “Пат гтт такт
юви галицькими кредо, в цьому
мистецьке
б російськ
нею? “ДО сьо життя зіпхну ро. поетична»
Сю прогалину
і ' " м* а
і
{л
і
і )
1
. Ге \
» ’
М (
1
4
повістярств
природно розведеться до ладу і мале б добрий хід... А повістярств , окрім прямої своєї користи, пригодилось би ще й тим, що піддавало б * галичанам сирого, первістковстс я'зикойбТа матеріалу для літератур-* но-науковогс обробляння нашої речі. А хто дотепніший, то зумів би .. в повістях своїх зужиткувати "літературно” обробленої мови. Ми на їх, а вони на нас чинили б живий і дуже корисний для народної справи вплив5’ ЗО). Отже, тут не тільки приймається як аксіома синтетично-штучний характер літературної мови, а і галичанам надається роля організатора й упоряднего центру цієї піднесеної на вищип щабель загальноукраїнської літературної мови І
Виступ В.Мови не став відомий широкій громаді і через це не мав великого громадського резонансу. Олена Гчілка виступила зі своїми програмовим11 твердженням1'1 в питаннях розвитку літературної моли в друці, оголосивши цілий маніфест на томи розвитку української літературної мс літеру і тому її виступ вийшов далеко за межі приватних спрсів і поглядів*. Вона, нас ампер ад, відкидає ебинувачення г тому, що тогочасна, українська. літературна, мова мале, штучний характер? “Наш новітня літературна мова може показалися видуманою, робленою знеповажаючим критикам перш усього через те, що вона виявляє волику силу власне та.ки на.— родних слів, тільки невідомих.” ЗІ). Це удар по їв. Нечуєві - Леви-цькому, який,дарма, ще в теорії визнавав участь усіх говірок у розвитку літературної вави, практично відкидав як ненароднє все, що не входило до мовного узусу милої його серцю Иадросянщини. Олена Пчілка приймає його погляд, ще при збагачуванні літературної мови потрібне передусім “граматичне розширювання”, себто сле вотварення відомими в народній мові формантами 32). •;
Але вона не відкидає й того, чого смертельно боявся Ів.їїечуй-Леви-цький $ позичень і кувення нових слів. Для. Ів. Чочуя -Лсвицького найважчий закид, який можно, зробити мові - цс проголосити її “кованою”. Але Олену Пчілкзг но лякає це обвинувачення, навпаки вона приймає його як програмове: “Отож нехай буде наші літературна мова й кованою. Скажемо так: нехай кована, аби до ладуІ ” 33).
І далі Олена Пчілка подає свій погляд на позичання з чужих мов взагалі і на. стосунки української мови-з польською зокрема: “ 3 другого боку, коли здибується у чужій літературі сл-во,’ котре нічим но пр< тивить ні лексичному складові, ні фонетичній вимові нашій настільки, що зовсім має подобу нашого українського слова, - тільки ще не ужитого в нашім письмі, - для чого ж би мали ми цуратись Його ? У цім разі надто до корнети може ст тн польська література, власно бо задля бли-зькости мови має воно, волику силу слів, котрі не тільки не противляться нашому ухові, а. мають Тский вигук, нон їй би вони були притаманні українцям “ ЗА). Як приклад таких слів Олена Пчілка наводить слова: належний, цнотливий, урочистий і далі пише; “Хіба задля того мали б наліі письмовці цуратись таких слів, що вони перше столи ужитими в по— ..хьс.:Жіи ліхерлтурі (яко давніїшіи), — так це оула б зовсім незмислен— на увага” 35).
По розглядаючи тут дуже цікавої по суті позиції Олени Пчілки щодо стосунків української і польської мови —бо цо-виходить за межі нашої томи, — мусимо тут відзначити одне: принцип використання слів, спільних з польською мовою, як свого споконвічного добра, крім усього іншого, широко відчиняв двері до літературної мови баг.атьом і багатьом словам, уживаним у західньо- українських і зокрема галицьких говірках. Навіть більше; практично ці твердження Олени Пчілки саме сприяли засвоєнню галицизмів літературною мовою. Та й взагалі від цих заяв один крок де принципоого проголошення мішаного (щодо українських говірок) хара.ктеру основи української літературної мови - і Олена Пчілкг. робить
цей крок, вимагаючи крутого розширення бази літературної мови:
"Між іншими непегностя?. и в моїх спробунках знайдуть, може, діялек-тну. мішанину: справді ж бо уживаю разом з лівобережним складом різні чисто правобережні форми (лаписько., ручиська, назвисько або такі слова, як відомий , переконатись тощо). Прошу тільки не вважати таких слів за "пбль^нізми": вони наші притаманні, українські, а тільки живуть поруч з такими у польській мові, - Правобережний гомін єсть відомий мені по-знаттю його но. Волині,- і мало сказати, ще він повинен би бути й кожному, хто дбає о силу й багатство української мови, стільки ж милим, скільи й лівобережний: так надто щиро та широко приховав він свою українську вдачу" 36). І далі Олена Пчілка доводить, що він зовсім не ополячений, а тому слід"залишити ту гадку з погляду мови про"єдинучистую"Полтпвщиір/. Отож таки й здається, що уважне єднання лівобережного гомону з правобережним було б найкориснішим при знахо-дах т а упорядкуванню нашеї літ еру турне ї мови" 3 7)•
Не можна, виразніше висл'-вити гадки про синтетичність говіркової основи української літературної мови. Правда , Олена Пчілка говорить тут увесь час про Волинь і не згадує зовсім пре Галичину, але ми ма,-ємо повне право розтягнути всі її міркування й на Галичину. Уповноважують до цього не тільки загальні міруьання про посутність стосунку висловів Олени Пчілки і до Галичини, <п і - цс голодне - її загевльне • ставлення-до Галичини, показане нею насамперед у повісті "Товаришки”, про яку М'Лва в нас буде далі. Та і в мові творів Олени Пчілки знахо-•димо чимало слів, і термінів, які правдоподібно або напевне можуть походити тільки з галицьких говірок. Взяти'з цього погляду хоч би згад-у уа.ну вже повість "Тоолришки", де всі головні дійові особи - інтеліґен-• ція; з Лівсбсреж/я і де тимчассм зустрічаємо такі слова- як відчит = реферат ("Виступити прилюдно з науковим.відчитом" - 305 (38), труча-тііся ("Спішно йдуть поодинокі особи, тручаються цілі громадки" — 3037, ран лик' ( " Раїса наложила в сі точку‘тих равликів1’- 302 ), сес-триниця С’Мов би не ссстриниця, а дочка ваша" - 351) і багато інших, навіть токі грам.атичні ф?рми, як складений перфект "бачилисьто мої препарати " - 287)9 ніби за рецоптею Є.Сакуна.
Своїми мовними зразками й авторитетом Олена. Пчілка преголошує П. Куліша< і Них.Старицького. їх твори, — пише вона, - "мають ’ стояти між найкращими сздобс<ми української літератури з погляду упорядкування її мови” 39)• Мовні позиції П.Куліша ми вже бачили і-знаємо, що саме підносило Ї7Х в очах Олени Пчілки. Треба приглянутись тепер де мовних позицій Них.Старицького. Це має ссобливо велике значення через те, що 'Н.Старицький був загальновизнаним лідером певної течії в розвитку ук-раїнської^літературної мови, йог< "куті слова" викликали такі палкі дискусії й заперечення, ще пам"ять пр’ них живе що й тепер, хоч самі поезії и переклади И.Стар’їцьксг;-, де він переважно запроваджував свої мовні новації, й но наложать у наші дні до часто і масово перечитуваних.
Прихильники етнографічно-чистої однодіялектної - а коли однодія -лектнеї, тс, природно, схі...,ньо-української-основи української літера»-турної м-"'ви ніколи не могли примиритися з гїоваторствсм М.Старицького й^прийняти то, пр робив гї.Старицький у літературній мові. М.Дратома— нів, який у даному випадку наближався, де них, писав про М.Стариць-коге: “Він мені справив болість н-п три дні своїм самов-зльно й безграмотно^ кованим язиком: Господи 1 'Яких слсв не видумав, що не покалі— чині " 40). А ще красномовніше була позиція Б. Грінчснка,' який мовчки виключив І-!.Старицького з числа, використаних у своєму словнику джерел, хоч.де числа цих джерел входять такі типово галицькі етнографічні мо.теріяли, як записи В.ІІІухсвичо., О.Ксльберґа, Ів. Верхратського
або В.Гнатюка. Цим він підкреслював ненародний, може навіть антинародний, на його думку,характер мовного новаторства Кїс Стариць кого.
Міркування Люби в "Товаришках” Олени Пчілки на тему про характер української літературної мови й шляхи її розвитку відповідають саме на таке й подібне ставлення до того, що сучасникам здавалося мовними експериментами Н«Старицького« Можна думати, що теоретичні постуляти М.Старицького і справді мусіли б збігатися з цими міркувае-нями Люби - так само як наважуємося ототожнити їх бодай у головному з поглядами самої Олени Пчілки. Ось як характеризує Люба прихильників етнографічно витриманої літературної мови: "Штучність”, "літературщина”, "признаю тільки народну, мову”.Ідо ’зг. узька народність, чцо з< узький націоналізмі Се понижати свою народну гадку, обрікавши її сто; ти вічно лиш на одному ступні первісному! І коли ж судить об мові, то треба те ж саме розважити й у всьому, і хисту національного не треба розвивать, - ні музики, нічого, - нехай буде все тільки на сту-пні первісно-народному: значить і науки не посувать, досить того світогляду, який має наш простий чоловік І Се ж нісенітниця якась І З таким націоналізмом можна тільки закиснути на місці І Ну, бери е-лементи народні, не цурайся їх, але утворюй з них якомога ширшу, кра:-ЩУ Судову, - і се піде на користь тому ж самому народові І Нащо од-різняти його неприступною лінією від інтелігенції, котра пішла впе-РЄД 4-ї). Діт.^?ятурн-о-ї--
Як це й природно, різні погляди на шляхи розвитку українськеє мови в"яжуться з різними світоглядами, з різними політичними спрямованнями: виразно народницькими з одного боку, радикальними й демократичними з другого, а дискусія на мовні теми переливається в дискусію про шляхи розвитку української національної культури взагалі. Але з'?іясування цих залежностей є другорядне для нашої теми. Далею? важливіше підкреслити, в чому, де саме знаходить Люба наближення до свого мовного ідеалу. Наближення до свого мовного ідеалу Люба знаходить у Галичині і на той час тільки в ній. За сюжетом повісти Люба зустрів чається у Відні з галичанином Еучинським. Люба чує його українську мову - і-от як описує Олена Пчілка психологічну реакцію Люби на цю мову: ”1 її просто брав сором перед тим інтелігентним русином: він говорить так вільно, ні трошечки не затіняючись, про що тільки схоче, а вона ...» мусить добре подумати, перше ' налагодитись, а тоді вже казати, ніби перше переложить.в думці з російського”. "Вона почуває, що се органічна мова його бесіди і що так треба, що говорить з нимпо-російськи просто не випадає, власне таки аж соромно якось 1 Чого ж пін уміє, а я ні І Вони виробили собі свою мову і для культурної потреби, а ми переходимо зараз на російську, коли заводимо поважнішу бесіду і Так не гоже І " 4-2).
Два моменти треба підкреслити в цих висловленнях. Еоперше, це наскільки імпонує Олені Пчілці (чи то пак Любі) галицька літературна мова своєю універсальністю, - а з загального мовознавства відомо, що імпонування чйєїсь мови є перша й вирішальна передумова для позичень з цієї мови. Друге - те , що Олена Пчілка підкреслює штучний, вироблений характер цієї мови, а значить певну віддаленість, піднесеність її супроти етнографічно-мовних джерел.
тПСтарицький саме й був визнаним ватагом такого "вироблення” української літературної мови на Великій Україні. Не збиваючи такої о-цінки ролі ТІвСтарицького в розвитку нашої літературної мови, ми му^иь пост; :ити тут його мовні здобутки, його "кузню слів” під дослід з .того погляду, чи можна до них прикласти і першу половину висловлювань Олени Пчілки - Люби, чи можна говорити про те, що ї М.Стариць-
кому імпонує мова галицької інтелігенції. Дехто з наших дослідників уже ствив це питання і давав на нього позитивну відповідь. Коли сучасники поета вважали всі його мовні новації за витвір його власного "ковальства", то пізніші історики літератури (мовознавці, на жаль, цього питання не вивчали) намагалися трактувати їх інакше, Микола Зе-ров писав, що П.филицович."виявив, що слова, які в свій час уважено
за неологізми Старицького, знаходяться в галицьких словниках того часу. Приблизно так висловлюється і Олена Пчілка в своїм некролозі. Вона пише не так про новотвори, як про мовне простування письменника на захід, віддавання переваги правобережному лексикону перед лівобережним, любовне плекання волинських та подільських словечок" 4-3).
І справді , ПоФЙлипович вказує, що такі слова, як гордота, лихо-слів"є, надійність М.Старицький узяв із словника Єпекінського 44ТГ
Але з такими твердженнями слід бути обережними і ґрунтовніше перевірити їх на матеріялі всієї•поетичної мови М.Старицького, Річ у тому, що, приміром, згадані П.Пилиповичем слова словник в.Желехівсь-кого подає ,здасть ся, ,,. з їй.Старицького. Принаймні в числі джерел Є, Желехівського були й' поезії 11 „Старицького і взагалі, хоч цей словник великою мірою спирається на галицький лексичний матеріал, але це не був виключно галицький регіональний словник, і тому при цитуванні й використанні його, як і при використанні словника Б.Грінченка, велике значення мають посилання на джерела, а самий факт наявности сло
ва в словнику - другорядне.
Коли- ми з цього погляду придивимося до поетичної спадщини М.Ста-.рицького 4-5), то побачимо, насамперед, що певну частину слів, що сприймалися в його поезіях як нові, справді можна вважати за його індивідуальні новотвори - принаймні ми не знаходимо їх у приступних нам джерелах. За приклад могли б правити такі слова, як шумлява (п0— дин ти в шумляві сидиш "‘-її), р 03 до лий ("Ввійдеш в улиці роздолі" -З? \ з мар і й ("Сміялися над марі єм старим" - 192), чарівничий ("В душі лякливій, чарівничій 213), мучень ("Бог мученів-рабів" - 214) тощо. Проте варт відзначити, що і серед таких, сказати б>більш-менш абсолютних неологізмів N.Старицького є багато таких, що утворені з західньо-українських елементів або відомішими чи активнішими в Західній Україні словотворчими формантами або основами. Багато з них має, у згоді з наведеними вище поглядами Олени Пчілки, і більш або менш точний відповідник у польській мові. Вистачить кількох прикладів? квітниця = оранжерея ("Згадай но? квітницю, розкішно барвінком обвиту"' - 10; поль. Щніесі ідпіа ' заласея ("Ні красні дівчата
Тоб.і не приносють заласся" - її; префікс за - з суперлятивним значен ням), товаризна ("дівчат було зводив, спивав товаризну” - II ; сзг-фікс изнаф' ’)7 (”Любову звете ви зрадецтвом" - 25, поль.
зігайгіескі Т7"догідця ("'Притискають коні; жде нас догідця" -
56 ; пор.поль. слова типу гдгаусх, , тощо), привілей*
ний ("Для дітей привілейних землі " - 112), тружень ("Химерний тру-жень" - 143 ; пор. подане вище мучень),зДіроцтво .-("Повні звіроц-
ц і.11 ІИІІГ І.ІІІ» і чя»».—йняне«ПЦ. г.-»ц ліед-еу , І1И —
тва та злоби слова " - 306 ; з -о- замість сподіваного звіряцтво абощо ), моцарський ("Най слово запевнить моцарське " - 312 ; поль. ііи<чн<»«і « ви Нпйгаїиаюецгямеяит '.еягі. -
. . р + -,;/оп’ тощо. ..
' дайеко більше серед- неологізмів" М.Старицького слів,що справді не витворені ним самим, а взяті з заходу ? з Волині, Галичини, частково навіть з польської мови. Насамперед це поважна частина абстрактної лексики в широкому розумінні слова? розвій ("Бажаємо ми Розвою й освіти родині " - І ; Грін? галиц.); стума (їтТільйи: в3сш-у серед ночі Зірка зимно сяє" - 8 ; мел; до галицизмів належить, -
коли абстрагуватися від її во зІМН0 $ воно трапляєть । пергу гризоті “ - 15 ; Г] Добутки скошених надій “ -засада (“Щирість - найпе]
.Фонетичного оформлення слова через і 'Завірюха
1 сло надає І—ЙИ І І ІІІЧІІВ ІІ^ІІГ І»Ч ІИ^ІЩ -
добуток (“Страждання -оівшш’ <**з*в*.**4Ні т><4 зжи^м*(*а* о
гризота
о
звитяга ('
НІСТЬ
МММ£ММ»'»*Ч« III’Г«І
(“ Инчу жизнь для чується обуда від
гризоти77
1122 Жел?
Жєл
«
тт
ООудеі
• V’*—" * — ** -»**•*- * » О
11
чхиття
ПРИХИЛ
ІбІ
ерпіння
ЧИ н
терпіння
ти
терпляча спи
т якою л ер е б о лілих~лі т “ я (“Пісню йо-5 пор. ще 19 9 пор. гал им чадом за -
07
і
о
о
о
о
о
о
о
с
* 1)
о
. І
гар “ - 227? Гріьп КоВолТТГ скуток (“Скутки нерівного бою “ - 239? Делв ); здання (“По сконанні 3 доброму зданні ” - 259 ; поль гбапіо Т$ розри_ві<а (Вірш ” не слугував розривною мені77 - 277?
Грін: її в Вол о Де в’7;’ тиснява (“Тиснява слуг77 - 295 ? Жел, ); права (“Гемонські вигуки вравй“ - 301 )3 льос (“Визволятися визначив льос“
301 ; Грін?
Чуб• ) •
Менша кількість слів, виведених від абстрактних імен ^пйтійеїї
асіогія 9 прикметники, дієслова» Наведу відповідні приклади?
бездолець (“Бездольця схопили карати “ - 25; Жел, Гріш-Жел» ); прихилець (7?йрихилець до людей окривджених “ ~ 109 ; Жел. ); первот-ній (“Час первотнього кохання1’ - 40 ); в і копо мни їй (“Надгробник
вікопомний” - 73; . щел^ ВоБарв» ); статкувати ~Г“Тобі я місцем пос-таткуто“ ~ 7^; Жел* ); кляни ти ('“Били С певне знов і клямили ще
більше “ - 283 ; Грін? Н»Волин)»
Розмірно менше відповідних елементів у побутовій лексиці, а до того ж вони менше впадають в очі, бо не видаються підкреслено індиві-
дуальними витворами автора, не виконують здебільшого спеціяльн©-стилістичної, а переважно номінативну функцію» Проте 5 і їх можна з поезій М.Старицького повизбирувати чимало, надто тоді, коли розуміти
під побутовою лексикою не тільки, сказати б,назви предметів кімнатно- домашнього вжитку, а й взагалі предметів^! понять, більш-меншт0 вживаних у побуті. її можна продемонстрував^^прйміром, прикладами? ружанка (“Ще ружанка Ось на шийці “ - 133; поль» гбиапіес )
леґуміни (“Медяники 11 леґуміни“ - ІЗЇ ), город = неовочевий сад (“3 огорода прибіг воєвода “ - 66), помник (“Помники холодні та німі" - 19; поль. ), крак (“Чатують за краком" -
68 ; Жел; Грін? їїїом. ) , вис па. (“Мілі й виспи дужі" - 71; пор.ще 307; дел. ), ули в а (“Уливами мила ти землю суху" - 76 ; Жел; Грін; Кул»), катуша' ”Т“Хай бентежаться катуші “- 100 ; Грін? Гол. ), тіЬум но, трумний ("Життя гнітить, як віко трумне " - ±54 ; пор. ще І91 Грін? Голї У , когут (“Не крикне когут “ - 202 ; Грін? Ном. л, колія = залізниця (“Привезуть колією залізною " - 250 ; поль. ко-1е^ гєіаипа )» заплата ("Швидше ховати - бо без заплати “ -2ьі Грін.? Чуб,-Н.Вбл7 У7 рінь (“В рині-приску попік свої ноги “ 278 ; Грін? Каменець., Гол,); вийстя (“Вийстя із пастки немає " -289 ; Жел? НЛ. , твар ("КирпатійГу твар зазира “ - 308 ; Грін? Шй), походня (“Мов походня, над ними пала" - 312 ; пол.росїїобпіа)
Іноді така конкретна своїм корінним значенням лексика вживається абстрактно, в переносному^ значенні, як от у подальших прикладах
слова 5 довг (”Довг по смерти я простив ” - 21? ; • Грінг Ном.), крамарний /"Воюйте но з містом крамарним " — 137 ; Яел), публіка = скандал (” Я чую гірш публіку і ганьбу ” - 157 )9 учта ("Утіхи пишних учт " - 109 9 грін; ЗОЮР ), шарварок ("На шарварку людському” - 138' 5 Гріні Н.Вол., Гол., Йодол. ) тощо.
Досить часто з двох можливих синонімічних варіянтів на якесь по-
няття .МсСтарицький вибирає не східньо-українське ське, галицьке, напруг схоукр. . врсь - зах. укрв сили По кулі в рушниці загнали” С83? § сх0 - укр тяти ? ”Від них мене не одітне Ні ласки пал, ні
, а західвьо-україн-
муки рвії
цілої
” (92)
сХо-укр. швидше - захо- укр. О^орше (й) г ”Бозя простив та скрасив мене боршей ”ТіО2); схо - укр/"ввічливий, любязний - заі. - укр.
•*“ ’ 1. .1 «ГИ і - ПТ -- « « 4'—. 1>»1Ч «гвтяиа»- чгме чяп г-и д. х. 1
ґречний, чемний : ”Неґречні повинні бути хлопи ” (103); сх.-укроказ-новий - захо укр. баєчний ? ''Повні там баєчних мрій ” (136); сх.~ УКР° повітря - з ах .-укр. ’ воздух ”Воздух свій мені задушним ставе (157; Грін; Ном.); сх.-укро дощ іде - зах.-укр. дощ падег ”їїа вікнасЛіБізами дощ пада ” (247) сх. - укр. про Бога, ради Бога -зах. укр. на Бога 2 ”Але ж то що ? На Бога Г ” (265) і сх.'- укр. вітати , поздоровляти - зах.- укр. віншувати, здоровити ? ”Віншую з святом-я .тебе '”' /270; Грін? Ном. )" сх\-укр. швидко,раптом - зах. укр. шпарко , знагала ? ”Далі гей І^ІІіпарче ” (56 у Жел.9Грін: Полин, Сторож \), ”3наз5іш ускочим ” (58) ; сюди ж можливо й слова вергати ("Вергали в мене каміння ” - 262 ; Грін: Рудч..' ) і згода ("Серце прибите згол& ” - 27? на ст, -172 - з іншим наголосом ? згбла Можна нарешті відзначити чимало західньо-українських- гали
цьких особливостей у фонетиці й морфології- М.Старицького і в його
наголосі. З перших відзначу спорадйЗДе вживання і_ на місці старого редукованого звука (”Чи крів”ю упився ти п"яний ” - 23 ), випадки зникнення початкового £ 'перед р ('Рабуючи у них добро ” - ПО ; Грін? Ке,Чуб.9 Гн.). З морфологічних особливостей відзначу вживання префікса за- з суперлятивним значенням надмірності! ознаки при прикметниках~Т”Об загострий стрімчак ти скалічив плече ” - 278 ), вживання займенника хамтой ("Тамта хатка буде-вкрита — 39 ) і кі л ь ки ( сх. - укр. скі льки е, гал. кілько ("Кільки з гадок Е» годові моїй ” - - 40), вживання деяких дієслів у минулому часі'без суфікса - ну- (”Дух стисло ” - ІЗ .), специфічні форми деяких прислівників і часток тутка, ниньки, тра, най ("Тутка весілля”’ - 574 * -птчммотмі і—>іи 1 гірш « пакти——е— — — ш дв —. - *
"Ниньки-сталося з тобою ” - 36 ; ”Тра додать їй розкош'” - 112 ;
” Най кат шаліє ” - 28 ; пор. ще 270 ). До явищ посталих фонетично, але сприйманих морфологічно належить уживання числівника їден ( ”3а усміх їден”. - 293)е 3 наголосових особливостей відзначу г ” Я панський інтерес тепер бороню”, (299); ”’За одіж селянську крайову ”. (ЗЗТГ у
Як видно з досить .багатьох поданих прикладів, М.Отарицькйй у практиці своєї поетичної'мови був носієм не стільки спеціяльно галицьких, скільки взагалі західньо- українських- або,-інакше кажучи , галицько-волинських мовних впливів; до цього слід додати’досить вільне використання іювних елементів, спільних з польською мовою. Серед останніх були й незаперечні польонізми - такі , як ружанка , виистя, походня тощо. Та.кий виснов'ок з спостережень і природний, бо тривалих постійних зв”язків саме з Галичиною- -М-. Стариць кий не мав. Але не це для нас основне. Основне в мовних здобутках М.Стари— цького те, що в принципі, в настанові і в самій практиці свого мов-
ного.новаторства, впроваджуючи в літературну мову елементи західньо-українського, а почасти й польського походження, він орієнтувався не на етнографічно відповідну до якогось діялекту, а на вироблену
синтезою різнодіялектних і навіть почасти різномовних елементів літературну*' мову інтелігенції* Ідеалом такої мови була, як ми це бачи ли з висловлювань Люби в “Товаришах” Олени Пчілки, мова галицької інтелігенції. Якщо практикою свого мовного новаторства ТЇ.Старицький
частково кликав до Галичини,
то своєю програмою мовного розвитку,
своєю усвідомлюваною чи не “теорією” мовного розвитку
усвідомлюваною, це не він кликав переважно
має значення -
і насамперед до Гали-
чини* А треба сказати, що своєю практичною стороною поетична мова М.Старицького мало вилинула на дальший розвиток української літера турної мови* Небагато , наприклад, з наведених перед цим слів або
форм слів стзало загальним набутком. Зате теоретичне, програмове,принципове значення мовного новаторства М.Старицького - безсумнівне.Най
кращий доказ цього- - ті дискусії, що з таким запалом точилися нав— -коло -“новотворів”, навколо “кування слів” у поезіях і перекладах М. Старицького, Хай сучасники не усвідомлювали виразно - західньо-україн-ського чи вужче-галицького характеру великої частини цих “новотве-** рів”, - але вся поетична діяльність М.Старицького сприяла наближен-
ню літературної мови до галицьких мовних звичок, відкривала дорогу принципові діалектної многосйовности літературної мови.
Діяльність Олени Пчілки і Ч«Старицького з їхніми прихильника ми популяризувала на Великій Україні деякі здобутки галицької літера*-тзфної мови цих років. З другого боку, факти дедалі більшого ширення галицької преси на Великій Україні, факти помітної участи в цій
пресі великоукраїнських письменників і діячів, мова яких при друку-:х змін - все це разом узяте ак-: в її галицькому варіянті прощо росте спроквола (через несприятливі обста— і стилістично, “•Основи”. Сучасники як вони її зустрі
ванні іноді зазнавала більших чи менши туалізує розбіжності літературної мови ти літературної мови, :
вини) в Великій Україні на вузі лиш частково • сприйманих традиі шооаз виоазнішо помічають
межених жанрово Шевченка і що літературна мова,
чають у галицьких журналах і газетах, має чимало для них незвично
го,
добрий практичний знавець української літературної мови Мод ест Левицький писав пізніше, що в “Основі” літературна мова була ще чиста (читай? чиста від галицьких впливів І але в період
1876-1906 років ”всі технічні терміни людського поступу витворювались у галицьких часописах під виключним впливом польської мови” 46). Польські впливи тут явно перебільшені, але західній крен^лі-тературної мови схоплений правильно, як правильно підкреслено й те, що Галичина була саме осередком постання нових слів. Спокійніше, а тому й правильніше характеризує те саме явище М.Жученко, який, одначе, як це видко і з його .ж таки слів, теж ставиться до нього не дуже співчутливо? “Таким чином, силою•нещасливих обставин, з кін ця сімдесятих років розвиток літературної української мови був перенесений на 'галицький ґрунт, і що ж тут дивного, коли тая мова почата тепер будуватись не на києво—полтавській, а на львівсько—коломийській основі ’с ” 47) о
встан
цій. Тоеба було внести ' Л- V?
менш обов’язкові норми
ясність , зформулювати якісь літературної мови. З другого
єдині, більш боку, з”явля
ва-
лося дедалд більше сти взаєморозуміння
моментів суб”єктивного невдоволення, тощо. Так вироблялися передумови для
відсутно-мовної
дискусії між "галичанами” і "антигаличанами” в мові - передумови водночас і об” активні і•суб”активні. дискусія робилася доконечною для дальшого розвитку української літературної мови - і для погодження персональних уподобань і невподобань. .
Цю надзвичайно важливу для розвитку української літературної мови дискусію*- хоч треба сказати, що учасники її здебільшого не під -неслися над особисті смаки і не усвідомили загального значення дискусії - розпочав Борис Грінченко статтею "Галицькі вірші”, видрукованою в липні 1891 р., тяглася вона в 1891-1892 рР, а відгомін її 1 чути було ще 1893 р. Слово забирали тоді в пресі після Б.Грінченк- І в.Франка, М.Школиченко, Іл.Кокорудз- , А.Кримський (Хванько), знов Б.Грін -ченко, Лосун і знов Б,Грінченкоо Нагадаємо тут перебіг цієї дискусії»
Б оГрінченко розпочав її дуже різко» Літературна українська мова, за його твердженнями, існує тільки на Великій Україні, де вона освяче на авторитетом клясиків і тогочасних великих письменників; усе,що є специфічного в галицькій книжній мові, Б«Грінченко зневажливо на-•зиває "язичиєм", дарма, що не може не розуміти, що це новітнє, мовляв, ‘'язичиє'1’ далеко стоїть від тієї москвофільської мови, яка свого часу й- дістала іронічну назву язичия ? ‘‘Дуже помилялись ті земляки, які думали досі, що в Галичині тільки одне ”язичие” - москвофільське навпаки, - є і друге - рутенське 48).
Докази на це твердження ~ в Б»Грінченка - більше, ніж скупі. Він аргументує переважно іменами видатних письменників з Великої України ; розвиток наукової, газетної і т.п» мови Б.Грінченка ніби не обходить» А висновок його - вимога цілковитої капітуляції галицьких діячів пере на мовному полі. Висловивши цю вимогу, Б.Грінченко писав? “Галичани
можуть сказати на се, що саме та;к і ми, українці з Росії, повинні дбали про єдність. Ле сперечаємось і думаємо, що Й ми мусимо може 0 зіс і ») дечим ( зіс »< ) поступитися нашим галицьким братам.
’Алеж. ми маємо право сподіватися найсамперед сього од галичан, бо не в галичан, а в нас' були Квітка, Гулс.к-Артемовський, Марко Вовчок,Шевченко, Кониський, Гребінка, Куліш, Левицький, Мирний, Стороженко та інші ; .не галичани нам, а ми їм сповняємо своїми роботами їх періо -дичні і .неперіодичні видання “ 49)»
Цими словами кінчається гаряча стаття Б.Грінченка, сповнена духа нетерпимости лльтт.кальної об.; ежености. Серед тих прикладів якими він оперував, було -багато влучно схоплених і заслужено гостро скри-тикованих,•але багато було й таких, що ніяк не могли бути переконливими тоді .і засуджені дальшим розвитком української літературної мови. Згадаймо, наприклад, заперечення форми дзвінок (“рутенізм” І -за характеристикою Б.Грінченка 50) ) або з в ор оту "з в ер т аю ся до вас ,
про який Б.Грінченко писав 2“Се” до вас звертаюся” чи польонізм, чи хмоскалізм, але у всякому разі річ не вкраїнська ; по-вкраїнському ' се значить “до вас повертаюся”’, а якщо висловити по-вкраїнському авторову дтеку; то треба сказати - ” до вас вдаюся з покликом” або просто”вас кличу",“вас закликаю" 51). /
Таким чином і в своїх прикладах, і головне в своїх вимогах і тоні стаття Б.Грінченка була більше полемічна, ніж речова. Бона мусила викликати не менш., гостру відповідь. З цього погляду в історичній перспективі гострота її тону й вимог'була явищем позитивним. Була вона й причиново зумовлена, бо- перед цим ніщо не ставило межі припливу галицьких впливів у літературну мову. * 4
Жщпсюі'деяз Б-Грінченкові ів.Франко, відповідав не менш різко то-
само збуджує дух: народу і цим сприяє створенню матеріальних передумов для єдности народу взагалі, не враховано того, що мова і інші елементи народного життя зв77язані між собою не тільки способом однобічної визначености, а і в з а ємо в п л и вів і взаємору: люпанн.д •
В історичній перспективі стаття Ів.Франка була така ж хибна, як і стаття Б.Грінченка. Бо історична доцільність дискусії була не тільки в формулюванні дотеперішніх поглядів на шляхи розвитку українсько-ї літературної мови - це завдання обидві статті виконували, - а в знайденні або синтези обох поглядів, або межі, до якої мали б простягатися зазіхання кожного з них. Цього обидві ці статті не зробили.
Не зробила цього і чергова - в часі оголошення - стаття М.Школи-ченка Ніби зляканий різкістю тону обох попередніх полемістів,М. Школиченко недоба.чає принципового розходження авторів і старається примирити їх, загладивши все особисте. Посутньо стаття М.Школиченка не приносила нічого нового, хібащо відзначала й намагалася заперечити недооцінку значення мови у Ів. Франка. Вона пройшла непомітною через те, що справа була не в тому, щоб особисто мирити Б.Грінчен— ка і Ів.Франка (які до речі особисто й не сварилися), а в тому, щоб знайти розв”язання порушеного ниїли питання.
Далеко більшою речевістю й об'єктивністю відзначаються дальші в часі статті: Іл.Кокорудза і А.Хванька (дгатангела Кримського).Виво — дячи питання поза межі особистих уподобань, звичок і пристрастей,вони повї7язують його з аналізою фактичного тла і тогочасного етапу розвитку української літературної мови. Іл.Кокорудз змальовує об’єктивне втіпви Галичини на українську літературну мову і намагається знайти причину..цих впливів. Він .убачає цю причину в тому, ще
літературна -мова в Галичині має незмірно ширшу сферу вживання, ніж у Великій Україні. ”На Україні, - пише Іл.Кокорудз , - по нещаснім указі з р. 18'76 огранлчено розвій язика тільки на белетристику, о-
чевидно,поле завузьке для розвою язика так великого народу... В.... широкім ужиттю, як є широкі течії життя людського, найшовся язик руський в Галичині. Ним ту вітає ся цісаря, виголошує ся мо ви політичні в сеймі, ним викладає ся всі предмети в гімназіях,він роздягає ся з катедр університетських, ним пишуться письма і розправи філософічні, педагогічні, історичні, математичні, фізичні, правничі і т.і. . Окілько отже ширший круг ужиття, отілько ширший його розвій і то розвій природний7’. І далі: ”Підчас, коли на Україні рідко язик українсько-руський є розговорним між тамошною інтелігенцією, то в Галичині говорять ним як в простій хаті, так і в найелегантніших •< і найвищих с-альонах” 55) •
Все це були незаперечні факти, не позначатися на розвитку мови вони-не могли, впливи Галичини на загально-українську літературну мову вони робили дійовими - і тому автор мав цілковиту рацію роблячи в своїй статті такий висновок : 7\Як ми учимося зі словарем в руці деяких слів українських, так най зводять і українці вийти тртсхи поза свою тісну межу і навчитись- трохи і від нас. В той лише спосіб може вироблятися єдність і розуміння"
Той самий метод тверезої оцінки мовних впливів в їхній зумовленості загальним станом літературної мови в різних частинах України залежно від суспільно-політичного стану цих українських земель застосований Іл.Кокорудзом до оцінки тогочасного стану українсь-
кої мови, А.Кримський прикладає до характеристики минулого літературної мови і до прогнози її майбутнього. “’Якщо досі, - пише він,-галичани прийняли багацько слів українських 56). а декотрі...." намагаються писати прямо по-українськи, то пе сталося -запевне не через докази пуристів.... З України досі йшло світло в Галичину ,
твори українські ідейно стояли вище од галицьких та и мали вплив 57)" З цього критерію залежности мовних впливів від позамовних суспільних чинників випливає і те, що в ті роки Галичина впливала на українську літературну мову, випливає і погляд А.Кримського на майбутнє? "Те з нарікши. стане пануючим, яке зробить найбільше на ріднім полі, - яке •видасть найкращі писання (я розумію найкращі змістом). Справді, діло й було так , і єсть" 58). Абстрагуючиея'дід тстодо справа в А.’. Кримського трохи звужена, бо не тільки писання, а і інші сфери громадсько-політичного життя справляють чималий і визначальний вплив, поставу питання можна визнати за правильну і в ті часи доцільну. Цей .критерій обґрунтк ув<--йр.аво Галичини на впливи, він накреслював і межі цих впливів - рухливі залежно від зміни обставин суспільного життя в обох частинах України.
Стаття А.Кримського принесла вперше в дискусії фахове філологічне пояснення багатьох порушених дискутантами слів і форм, але це нас тут не цікавить о Як і кожна мовна дискусій, проваджена^не^цовознавцями-фахівцями, так і ця плуталася середхЗ§лй’коївВт.Й®5тйу-стбио коментованих прикладів, але для нас тут вабить виділити тільки принципові моменти. Таким принциповим моментом у статті А.Кримського, крім загальної оцінки впливів різних українських земель на літературну мову, було ще питання про русизм-й польонізми. Улюбленим за.кидом диспутантів на адресу тих слів і зворотів, які вони бажали здискредитувати, був закид, що це - "иоскалізм". або що це - "польонізм", або що це те й друге разом, або нарешті,^;? ц^_ як~я^_те5то друге, - саме так,наприклад, як ми бачили поставився Ь'.Грінченко до слова звертатися (до кого). А. Кримський знову ж таки ставить це питання на 'реаль-
ний філологічний ґрунт - Та.ж важить не стародавнє походження слова, а його суспільне сприйняття. Кінець- кінцем українська мова має надто багато спільних слів і виразів з іншими слов'янськими мовами і серед них чимало й позичених. Але про багато таких позичень навіть наука не може сказати , хто саме і в кого саме позичив. Було б недо -речно ці спільні елементи з мови якось елімінувати, вилучати. Вилу -чати мовець може схотіти тільки те, що він відчуває як чужорідне. А-ле при такому відчутті треба орієнтуватися на нормального, а не двомовного мовця. Тільки мовець, що не говорить по-російськи, може елімінувати з мови русизми, тільки мовець, що не говорить по-польськи, може вилучати з мови польонізми, або ,кажучи це саме словами самого А.Кримського ? "Україна мол^е служити міркою "польонізмів" (а Галичина з свого боку^ірж'К квазмоскалізмів )" 59)» Отже , з цього погляду якісь слова типу дощенту, принаймні, плентатися або поренчата практично, з погляду конкретної мовної політики не є польонізми, бо їх у-живає як своїх уся Велика Україна, хоч мовознавець легко відзначить незаперечні зовнішні ознаки польського походження в них, а двомовний (українською і польською мовою) галичанин постійно відчуватиме їхнє п О Л Іс ь к є п о хо д ж е н н я».
Після об"єктивних і фахових статтів Іл.Кокорудза і А.Кримськог-; дискусію мала закрити невеличка замітка Б.Грінченка 60), де він рішуче заявляє про свою єдність з галичанами проти москвофілів та інших ворогів українського народу, що радо сприйняли мовну дискусію як по -чаток розколз^ між галичанами й велико-українцями. Б.Грінченко писав : ."Ми проміж себе, в своєму гурті можемо й про далеко важливіші речі сперечатися, але це ні трохи не пошкодить нам іти до однієї мети вкупі і такі люди, як д.Ів. Франко все ж сидітимуть на покуті в українській хаті... -кс’ли'б" трапилося так, що нас , українці в-русині в з Ро—
СІЇ 9 ЯКИМ . .. ми-і хвилини
випадком змушено не писати так, як ми пишемо, то не вагаючисьї*почали б писати тачкою мовою, якою те -
пер пишуть автори тих галицьких віршів, знаючи добре, що хоча вона й не зовсім відповідає нашим смакам та ззвичкам, але всож вона нам - СВО_Є_2_ рІДНе1’ о
'Ця заміточка Б.Гріиченка знімала всі можливі особисті образи і тим закривав; а ла дискусію, речево завершену статтями Іл. Кокорудза і А «Кримського о Дальші два виступи, в порушених у дискусії питаннях не принесли нічого нового, і їх можна вважати за відгомін дискусії, а не за її істотну частину. В першій з них двох .статтей Лосун 61) ще раз обґрунтовуєм право Галичини на мовні впливи, спираючися на те. що тут краще збереглася старовина в мові, і на те, що тут далеко більше розроблена, й розробляється наукова і иблітична термінологія. Коли другий аргумент у дискусії не новий, бо на це вже вказував досить докладно Іл.Кокорудз , то.перший аргумент, дарма, що дехто посилається на нього і ь наш- дні, ледве чи має доказову силу. За ним найбільший вплив на.літературну мову повинно було б мати Полісся з його найархаїчнішй-ївормал.л .типу кунь' або куинь тощо. Але з істо -рії літературних мов ми знаємо, що ""наиархаїніші форми звичайно збе рігаються ь найвідсталіших околицях і через це нормально не сприймаються літературною мовою.
Другий виступ належав знов £.Грікченкові, який у своїй новій статті 62) забирає ще раз голос, щоб -показати, що й наддніпрянці брали участь у творенні української науково-публіцистичної мови.
Але може найкращі підсумки дискусії підбила, особа, що в ній
енького висловлення не ♦
Т'-аємо на увазі такі рядки
16.±еІ89А р. г 5ЇЯ тільки про перемогу того чи ін-
'***' ШПНЯПЯМЮ ««г -«Ж—-1. ВСІ. ’ >
шого діялекта, адже літературна мова мусить витворитись з усіх діалектів, без жадного на.сильства., сварки й колотнечі. Я не такий завзятий лінґвіст, щоб так уже ігпреломлятк копьєп за‘мову. Гаю надію, що мене розуміють усі добрі люди і в Галичині, і на Україні :г 63).
їей спокійний, урівноважений, тверезий голос ясно °гвердив під -
сумки дискусії, головніші її здобутки й наслідки ; діялектна< основа літературної мови не повинна обмежуватися на одному якомусь діалекті, але літературна мова не повинна приймати і всі•діялектні ва-ріянти до свого складу, хоч би вони були влучні, або оригінальні, або старовинні тощо (діалектна многоосновність, але не многоваріян-тність літературної мови), літературна мова повинна зростати органі чно, в процесі співжиття і взаємодії різних українських земель (ї$Бе. сварки й колотнечі1’) і головне-вона повинна мати загально-український характер '( ”щоб розуміли всі дебрі люди ” ; ).
дискусія 1391 ~ 1892 ської літературної мови.
р. мала велике
Вона о с в і т ли л а
значення в розвитку україн-ті процеси, що в літератур-
ній мові відбувалися, змусила
українську
інтелігенцію
частково
усвідомити їх. Вона була тремізмів у запровадженні
пересторогою галичанам щодо галицьких мовних елементів до
їхніх екс— літературно
мови, а великоукраїкцям - щодо нетолера'нтного ставлення їх до гали
цьких впливів на літературну мову. Суті, ж і напряму розвитку літературної мови дискусія не змінила, як не ?<оже його змінити жадна дискусія,’ коли бракує для цього потрібних суспільно-політичних передумов. Галичина й далі, аж до революції І9О5-Ї9О6 р. виконувала свою ролю української мовної лабораторії, по-старому користуючися мовним.
здобутками всіх земель України. Тільки тепер кращі представники її може частіше стали оглядатися на мову Великої України і свої мовні новотвори більш-.•енщ рівняти на те, як вони будуть сприйняті не тільки в Галичині, але й там. Яскравий приклад цього - загально -відомі факти праці Ів. оранка над мовою своїх творів і послідовних редакцій цієї мови в напрямі наближення її до великоукраїнської.
І в міру того, як Галичина оглядалася на Велику Україну, зростали передумови для впливу кращих її письменників, публіцистів і науковців на загально-українську літературну мову. Пізніше це відзначна-ли одностайно всі дослідники. Й. Сумцов писав про Ів.Франка ? “Його вплив був великий в Галичині і, зрозуміло, відбився він на україн -ському письменстві щодо фонетики й лексикону ” 64 ). Не дуже загалом прихильний у старші роки до участи галичан у розробленні української літературної мови акад. Аг.Кримський писав, що Франкова лексика” ( як і багатьох інших талановитих письменників ), зробила великий вплив на лексику загально-українську, та ще й довго впливатиме на ню Вистарчить подивитися, якою щедрою рукою цитує новий академічний “Російсько-український словник живої мови” писання І в«Франка, Й.Ма-ковея, В.Щурата, 0.Кобилянської і баг.інш. “ 65).
Але це пізніші свідчення. А тоді, в ті роки, коли царська Росія указом 1876 р. відгородила, своїх українців від усяких “'шкідливих впливів” українського ІГ’ємонту - Галичини, чи тоді просочувалися впливи галицької мови або краще української літературної мови,як вона розвивалася в Галичині, на Велику Україну і якщо просочувалися, то якими ж каналими ?
.Не підлягає жадному сумніву, що канали ці були надзвичайно звужені. Але жадні .перепони політично-поліційного характеру не могли ро бити органічну єдність українського народу по обидва боки Збруча, і обмін мовними здобутками щак само тривав безперервно всупереч усяким .урядовим ' заходам.
Насамперед, дещо Засвоювалося через книжки. Відновити, що саме тоді позичене, теп£ер важко, бо здебільшого ці позичення робилися більш-менш сти^у іио, без спеціального усвідомлення. Але одинокі відгомони цієї Удифузії все таки збереглися. Пошлемося, наприклад,, на І в.НечуЯ’-Певицького. В листі до Н.Кобринської з 26.2.1398 р. він писав? пСлово розвиток давно авжив д.Франко в : передньому слові до свого перекладу “Фавста” і потрапив добре” 66). для нас тут не має значення, чи спусвді слово розвиток - індивідуальний витвір І в. Франка, для нас важить, що так Його сприйняв Ів.їїечуй-Левицький і Тсок засвоїв. Книжка видана в Галичині, було, для нього джерелом мовних новацій. Ще більшою мірою впливала своєю мовою галицька українська преса, бо вона конкурентів на Великій Україні не мала. Про інтерес до неї і наслідування її часто говорять сучасники . Ів.Нечуй-Левицький, якому ніяк не можна закинути спеціяльних симпатій до галицької преси та її мови, дає про це таке свідчення ? " до конституції з Галичини йшли в Росію маленькі ліберальні журнальчики. В той час це були дуже цікаві газетки для нашої молоди^чі, і вона кинулась до з жадобою, як на новинку, і вссала усе, навіть саму чудернацьку мову” 6?я»
Особисті зустрічі великоукраїнців з галичанами в цей період не були числен ті кількісно, але і вони свою справу робили, навіть ‘випадкові зустрічі за кордоном, -подібні до описаної в “Товаришках” Олени Пчілки зустрічі Люби з Бучинським у Відні, спричинялися до переймання галицьких мовних зразків. Причина цього полягала в атмос
фері імпонування, яку створювало повсякчасне і тематично не обмежене вживання української мови галицькою інтелігенцією. Ця атмосфера дуже влучно і точно схоплена в тих таки "Товаришках" - ’Так цілком однією тією мовою говорили і так вільно, так просто1’’ так фіксується перше враження Люби від розмови галицьких студентів. "Спільна мова така "малоросійська” , ідо чогось аж серце похвачує ” 69 ), - і від цього загального враження здивованого захоплення к імпонування зрозумілий і легкий перехід до вихоплення, аналізи і переймання окремих • слів і виразів. Ці слова ^здаються такими новими і через це немов би чудними, - принаймні Люба не зважується говорити їх сама о одначе що ж тут такого чудного ? - думає вона далі- : - Чому ж би не вживать тих слів ? ” 70).” Деякі слівця й тут нові для Люби, та такі вони ’ зрозумілі, такі гарненькі ; ’’ Від * таких емоцій мовосприйман-ня найлегше перейти до самостійного використання почутого.
Побічно ці ж мовні емоції захоплення усною мовою галичан, можна думати, відбилося в відомому висловленні .Лесі Українки : ”Не знаю, чим се об"яснити, тільки галичани краще говорять, ніж пишуть, а українці краще пишуть , г ніж говорять ‘72). Очевидно, усна мова, сприймаю-чися більше як ціле і менше піддаючися диференціації й аналізі, ніж писана, якоюсь мірою і в критичнішої від Люби або Олени Пчілки Лесі Українки створювала враження теж імпонування.
хоч ці зустрічі були нечисленні, все таки вагу їх не треба применшувати. Адже брали в них участь здебільшого передові .представники української гроі-аадськости, чиє слово було авторитетним, до нього прислухалися на Великій Україні і його наслідували. Тому їхнє враженн від мови галичан і те, що £Ьни самі з неї практично сприйняли, легко передавалося іншим членам української суспільності!, -які може самі в Галичині і не бували.
До того ж зустрічі з галичанами набувають дедалі ширшого і орга-нізованішого характеру. Уже ” з початку вісімдесятих років київська українська громада (так звана. -'Стара Громада’") щорічно відпускає певні кошти на поїздку до Галичини кількох своїх молодих членів ” 73), надаючи , певна річ, цим подорож-ам чималого виховного значення. Тоді від Громади побували в Галичині Ара.бажин, Доброграєва, Мельників-на (1895 ), В.Са.мійленко (1888), Деґени, Б.Кістяківський (1889)- Незалежно від цих фінансувань Громади були в Галичині тоді і інші пред-; ставники української інтелігенції, як от Ів. Нечуй-Левицький, В. Антонович та іНе •
Особливо поширилася ці зустрічі, які з волі чи проти волі, свідомо чи несвідоме цесли на Велику Україну галицькі слова і звороти, наголоси і навіть вимову, з початком XX ст., коли на Великій Україні засновуються й починають розвиватися українські партії, що частково базували свою нелегальну працю на галицькій території. Передусім тут треба, звичайно, говорити про РУП - Революційну Українську Партію. РУП мала: у Львові досить численну закордонну групу ( Д.Антонович Ол.Скоропис, бвг. і Кат.. Голицинські , Тйар”ян Не леневський, Петро Нанівець, Мих.Ткаченко, Вікт. Мазуренко 7^), до була пог^’язана з Вільними Громадами на Великій Україні.
У грудні 1904 р. 7/ Львові відбувся другий партійний з”їзд РУП 75)/ Ще. важливіше, що.в. Галичині і Буковині скупчувалася майже вся видавнича діяльність РУП. ‘-Крім-“Самостійної України” видала РУП в ' ±900-1905 Р. У Львові і Чернівцях цілий ряд інших рево-
люційних брошур (знаменитого “Дядька Дмитра", "Чи є тепер панщина" й баг.інш). Крім того видавала вона за кордоном кілька нелегальних ча-
сописей, спочатку “Гасло” (І90І-І902), згодом “Працю” (1904—-1905 Р* як свій партійний орган і популярну часописи для народу “Селянин” (І903-І905 р. ) ” 76 ). хоч і’авторами і споживачами цих видань були переважно велчкоукраїнці* алечобминаючи вже галицькі впливи на мову авторів, мало значення ще й те, що друк і технічна редакція цих видань були переважно в руках галичан. Так , за друком “Гасла” в Чернівцях наглядали галичани В.Сімович і ЛоКогут 77.)• Та і взагалі, революційна колонія з Великої України не жила в Галичині замкненим життям, зв”язки з галичанами були широкі й різнобічні -від співробітництва із галицькій пресі, -наприклад, орган галицької УСДП “Воля” мав спеціяльний постійний відділ “Темне царство”, де друкувалися матеріали про Велику Україну і де співробітничала Леся Українка, Серг„Бердяєв і інші кияни-марксисти 73) - і до особистої участи в заходах галицьких революційних партій. Вол. Дорошенко засвідчує ці жваві персональні зв"язки . ” Ся колонія молодих українських революціонерів з природи речі оберталася головно в крузі галицької молоді, передовсім серед галицько-української соціял-демократії “ 79)«
При цих зустрічах, як і давніше, моьа галичан імпонувала своєю виробленістю, культурністю, широтою тематичного діяпазону ; до цього додавалося ще імпонування суто партійного характеру : галицькі партії подеколи були старіші (напр., УСДП в Галичині заснована 18.IX.1899 /9 форми й досвід політичного життя в Галичині ширші,роз-виненіші. Це ставлення, як і взагалі обставини життя в українській революційній колонії у Львові схопила в деяких цікавих деталях Наталя Романевич-Ткаченко в своїй повісті з життя українських революціонерів “Манівцями”, яка ке має, правда, великого- історико-літера-турного значення, але зберігає безперечний документальний інтерес. Ось як Н.Романович-Ткаченко змальовує враження своїх героїв - моле дих революціонерів з Великої України від мови галичан на мітинґу : “Тут , серед сеї блискучої юрби, в зо. лі, з о литій світлом - він чує мову своїх степів, своїх ланів, мову, якою говорять ті брати його, що живуть в тісних халупках без світу й повітря. Правда, мова ніби трохи відмінна, гле се природна, зміна, як і те, що з ним сталося : він той самий, що уродився під селянською стріхою і наче не той тепер не в селянській сорочці, не в свиті, а в “німецькому “ убранню. Але проте він той сс мий” 80).
Від цього першого враження здмвува.ння й загального усвідомлення схожости й водночас відмінности мови герої И.Романович-Ткаченко переходять до глибшого усвідомлення цього 2 Потім почулася українська мова. Не та. мова степів широких, ланів безмежних - повільна,^ барвиста, дзвінка, а мова швидка, одноманітна, але вже викінчена, й культурна “ 81). Уже в останніх словах почувається, наскільки імпонує ця мова героям повісти і самій авторці. А ще виразніше помітно це з того, як підсумовано все це сприйняття:
“хочеться ще побути в сій атмосфері, де сі європейці говорять мовою далеких рідних сіл” 82 ).
Таке ставлення до галицьких мовних особливостей імпортован о й на Велику Україну. Коли в гуртки молоді з -являлися поважні вже політичні діячі - члени РУП сбо інших партій і приносили сприйняті в Галичині мовні заороти, то не дивно, що революціонери - неофіти, для яких професіонали партійної роботи, що приїхали з-за кордону, природно, були оточені авреолею героїчности, наслідували все, що схоплювало їхнє вухо, не завжди навіть здаючи собі справу, що вони
засвоюють саме галицькі мовні елементи. Про подібний випадок з ча -сів своїх учнівських років у Прилуці на Полтавщині розповідає Володимир Дорошенко? "Не знаючи гаразд мови, ми залюбки засвоювали собі всякі дивогляди, подибувані в галицьких виданнях, уважаючи їх через їх незвичність для нас за якийсь особливий мовний спеціялітет. Пригощую собі, що нам незвичайно припало до вподоби слово позаяк, яке заніс до нас один лубенський громадянин, як гарну галицьку новинку " 83).
Цілком зрозуміло, що крім свідомого переймання окремих галицьких мовних особливостей, далеко більше значення в таких обставинах мало переймання несвідоме. Люди, поглинені політичною діяльністю, мимоволі засвоювали те, що сприймалося як ознака, своєрідного гуртково-політичного діялекту чи жаргону. С. Єфремов писав з цього приводу: "Політичним партіям єсть досить іншої роботи .... і справи^про .креп ки над і. вони.цілком полишають отим завзятим граматистам та правдивим схоластам, для я.ких"нема в світі, як букви ?} 84).
А це тільки сприяло ширенню позичень. Те злощасне позаяк , про ...яке згадує ВоДорошенко, трапляється навіть у видатного лінґвіста ” К. Михальчука 85)~ що ж говорити про інших. " Галичанізація ” мови молодого покоління посунулася так помітно -перед, що її запеклий ворог Ів. Нечуй - Левицький' зміг дати таку уїдливу й, звичайно-,’ карикатурно перебільшену характеристику мови тогочасного .молодшого покоління : ’ Наші молодші люди начитались галицьких газет так, що по
мові зовсім погаличанилися, неначе та,к завзято падкува,ли коло цієї „справи, що аж повиучували ті газети й журнали й їх мову нап<ам"ять" 86 ) о
ГАЛИЦЬКІ ВПЛИВИ НА УКРАЇНСЬКУ ЛІТЕРАТУРНУ
ПЕРІОД 1906
Революція 1905 р. 5 зламавши , як відомо, заборони українського друкованого слова на Великій Україні, дала змогу перенести туди з Галичини ( "Літературно-Науковий Вісник” ) або заснувати там нові газети й журнали ("Хлібороб”, "Громадська Думка” - згодом "Рада” , "Нова Громада” та ін. ). На що ж мусіла спиратися ця буйно розквітла зразу преса в мові ? На традиції "наддніпрянської ” мови до 1876 р. вони були призабуті й мертві, а подруге, це ж усе таки не були традиції газетної мови. Такі традиції були тільки в Галичині; при чому вони — і це дуже важливо - не були тільки галицькі, ні, вони були загально-українські, тільки створені при найближчій участі галичан, під посиленим впливом їх. Станвище було таке, що кожний редактор, незалежно від його особистих симпатій чи антипатій, ьлусів використовувати цей вироблений у Галичині мовний матеріал. Кодест Левицький пише про це так? ”Коли з р. 1906 настала змога видавати часописи й на російській Україні, то довелося перенести з 'Галичини трохи не ввесь той лексичний матеріал, що виробився там протягом тих тридцяти літ ” 87). А лютий ворог усього галицького в мові Ів.Нечуй-Левицький змушений, хоч і в іншому тоні 9 але визнати те саме явище ? “Видавництва київських “Записок”, ‘Села”, “Засіва”, “Літературно-наукового Вісника” - це щось схоже на галицькі мовні школи, заведяні не Україні для навчіння книжньої галицької мови, стиля й правопису" 88)
Коли абстрагуватися від роздратованого тону старого І в.Яечуя-Леви цького, то в його твердженні с частка правди. Передові кола інтеліґен ції знали ті труднощі, що виникали в зв”язку з перенесенням галицьких мовних елементів до великоукраїнської преси, але і.усіли це перенесення робити як для того, щоб не допустити творення двох літературних мов, так і тому, що іншого виходу не було, заступити все вироблене в мові галицької преси не було чим. Якої ваги надавано цьому пи— ТаННтп, видно хоч би з того, що воно було. об”єктом не тільки приватних розмов, а і спеціального обговорення, наприклад,• на з”їзді Української Демократичної партії восени 1905 р. Там,"після довгих дискусій помирилися на тому, що треба наблизити правопис до галицького і не вживати ьі Т£. , але ся писати вкупі та дві кропки ставити
тільки над йотованим' і ” 89).
Ще одна обставина мала велике значення для перенесення галицьких мовних елементів до мови великоукраїнської преси. В цей час уже виросло або виростало нове покоління письменників, зв”язане не^тільки з селом, скільки з ; істом, покоління, що вчилося мови не з етнографіч,-них записів або власних сільських спостережень, отже не з якоїсь те-риторіяльно-• вузької околиці, — а вже переважно з інших, посередніх джерел ? з книжки, з преси, з інтелігентської мовної практики. Це я-вище теж не втекло від уваги сучасників, вони відзначили його і- кожний по-своєму - реаґувг<ли на нього. Ів. Нечуй—Левицький бурчав на нове покоління, вбачаючи в його відриві від села тільки негативне явище<
— 29 —
"Наші молоді письменники, - писав він, - вже одбились од на юдної* мови, живучи в великих містах, стали міськими, кабінетними людьми
90)* Але і представник цього вже нового покоління М.Коцюбинський теж визнає цей факт. В листі до їв. Нечуя-Левицького в тонах, м”якість яких зумовлена тим, що М.Коцюбинський ке міг не знати поглядів на справу свого адресата, він відзначав ? ” Старші письменники - учителі наші (ніде правди діти) більш прислухалися до живої народної мови, більш придивлялися до неї, ніж молодші, особливо ті, що одірвані од
У
села, од народу, і беруть за зразок не жив?/ мов/, а кни^ну;, часто-густо покалічену та занечищену”• І, визнавши самий факт відриву молод-
шої ґенерації письменників від ши потрібний реверанс на адресу
сільських мовних першоджерел і зробив-неЛїбільшого мовного ( і не тільки
мовного)
консерватора Ів ЛІечуя-Левицького,
И.Коцюбинський
робить да-
лі з цього факту зовсім не песимістичну прогнозу : ” Та в мєне:<є на-
дія, що наша літературна мова як. молоде вино очиститься з часом од
шумування і стане прозорою і гатьом молодим літературам.”
міцною.
переходна доба
властива
От через ці два чинники : виробленість, х.оч би й: відносну, газетної й науково-публіцистичної мови в Галичині, з одного боку, появу нового - назвім його умовно мірьким - покоління письменників ( та й інтелігенції взагалі ), з другого боку, - повернутися до того стану, який був у мові двадцять-тридцять років тому, стало неможливим. Цього могли вимагати тільки люди, далекі від будь-якої практичної роботи. А ті, хто виконував якусь живу працю, хто мав широкі суспільні обов'язки, не могли втриматися на позиціях неґації всього галицького в мові, хоч би вони давніше такі позиції й посідали. З цього погляду особливо характеристична еволюція Б.Грінченка. Ми вже аналізували його погляди 189:-1892 р., висвітлені ним тоді особливо повно в статті ^Галицькі вірші”. Зовсім інші погляди висловлює й боронить він у своїй новій брошурі ”Тяжким шляхом }, присвячений саме розглядові становища молодої української преси і виданій і90? р. в Харкові. Не говоритиму вже про те,, що тепер у мові самого Б.Грінченка є чимало галицьких елементів - обмежуюся на одному прикладі : ” Чаші ЛІТЕРАТИ трохи ПЕРЕЧНОЛИЛИСЯ на своїх силах ” 92). Далеко важливіше, що він і принципово., теоретично стоїть' тепер на зовсім інших, де в чому діямет— рально протилежних позиціях. '
Він твердить тепер всупереч своїм колишнім вимогам "наддніпрянської чистоти” й незайманости”'літературної мови, ще літературна мова вже в принципі мусить бути діалектно многоосновна .”На світі нема суцільної, по всіх місцях однакової, живої мови, а єсть тільки місцеві діалекти, сума яких і творить мову... твердження
З усіх діалектів витворюється літератуона мова ” 93). Це загальне потрібне Б.Грінченкові не само по собі, а щоб пристосувати його до української літературної мови - і навіть ще вужче - спеціально з”ясува-ти ролю^й питому вагу галицьких мовщш елементів в українській літературній мові. Подавши думки про негативні риси української літературної мови, вживаної в Галичині, він пише ; 7 Чи значить се, що ми зовсім повинні зректися всяких позичок у галичан ? Ні в якому разі Певна річ, у галичан у їх літературній, а надто спеціально ’в газетній мові дуже багато кепських форм, зовсім не наших, позичених або з польського, або з німецького, а то й з московського ” 94) - і робить з цього такий висновок ; ”Дак ото і нам, і галичанам треба тую чужо -мовну полову від свого доброго~зєрна одвіяти, а добре, зерно зберегти - однаково де б вфіо не було : чи в нас, чи в галичан, аби юно було щиро-народне або складене в щиро-народному дусі. У галичан є чи —
мало гарних форм, яких нам не стає - чому ж з них не скористуватися” 95). І? остаточно ставлячи всі крапки над і, Б.Грінченко^так формулює тепер свій мовний ідеал : "Мова тоді тільки, буде і найкращою і„ найзрозумілішою, коли в основі її буде народна мова наддніпрянської України з потрібнимдодатками з народної мови буковинців та галичан” 96).
Таким чином тепер Б.Грінченко визнає і доконечність галицької пайки в літературній мові, а отже діялектну многоосновність літературної мови, і участь у літературній мові штучно створюваного еле -менту (складені в народному дусі слова), обстоюючи тільки чистоту, мови від чужомовні-іх впливів і. домішок. Що ця позиція була в Б.Грін-ченка органічною, а. не тільки декляратинною або накинутою, доводить склад словника, редагування й видання якого саме в цей час (словник виданий 1907 року ) закінчував Б.Грінченко. Всупереч закидам акад. Ол^Шахматова, всупереч умовам Костомах енської премії, на яку словник надано, в ньому широко використано галицьку лексиїсу, і то, загалом беручи, аж до 1900. років 97)• До цих нових поглядів Ь.Грін-ченка змусив час, а головне, змусила його практична участь у пресі. Галицькі мовні елементи стали для кожного журналіста такі доконечні й неуникні, що жадна журналі етична пражця без них зробилася просто неможливою. Голос хутора, природний"як примітивний інстинкт захисту своєї питомої мови в кожного мовця, але зовсім не корисний у^ людини, що виступає на громадській трибуні з широким розголос ом,цей голос, що продиктував свого часу Б.І'рінченкові його "Галицькі вірші” тепер змушений був замовкнути під тиском нових обставин життя.
Надзвичайно цікаво те, що ці хуторянські нотки змовкли в цей час і в головного опонента Б.Грінченка - Ів.Франка. Само життя зняло ту дискусію, що точилася між ними. І Ів.Франка не обурюється тепер потребою вивчати елементи літературної мови над Сулою або Пслом пише : "Кождий, хто брався писати тою мовою, наскільки черпав із книжної традиції, мусів зачинати від Котляревського, Квітки-0снов”я-ненка, Шевченка, Марка Вовчка, Нечуя-Левицького, мусить бачити,що
тут, у мові тих письменників, лежить основа того типу, яким мусить вироблена літературна мова всіх українців ” 98). Книжна трад: 'ція - цей чинник, як бачимо підкреслюється і тут, у Ів.Франка, як вирішальний. За Ів.Франком іде Ів.Верхрааюий, що пише в цей час про те що мовні авторитети для українців - народна, мова і - письменники з Великої України : Шевченко, Квітка-0снов”яненко, Котляревський 99)• - хоч, як бачимо з самого переліку імен, його позиція лишається консервативнішою. Але найпікантніше - і це є вияв духу нової доби,-коли галичанин їв. Верхратський починає очищати мову великоукраїн -ців від... галицизміь, заявляючи, наприклад; ” Писателі українські від галичан взяли невдале слово існувати ”100). тощо.
Вплив Галичини на українську літературну мову в роки безпосередньо по революції 1905 р. дається виміряти тим цікавим фактом, що гаг. цькі мовні елементи продираються в цей час навіть у офіційні виданих російського уряду для українців. У брошурі міністерства фінансів "Забезпечення прибутків і’ капіталів державними ощадничими касами", виданій І9Ю р.зустрічаються такі слова, як цадниця, скарбівня тощс які до смерти налякали й обурили чорносотенні російські елементи 101).
Але не треба думати, що запровадження нового для рядового мовця мовного матеріалу в такій кількості і такими темпами проходило безперешкодно. .Ні, воно робило великі труднощі, надто при відсутності української школи, і подеколи навіть гальмувало поширення українсь-
-ЗІ
кої преси чи книжки. Малий успіх першої в Києві щоденної української газети ''Громадська Думка77 в перший рік її видання. Гі9Р^Утму. рила ~ вець пояснює .передусім тим, що ”публіка, як інтЗйїґЬн^Й^., ШхШикла зовсім до'української газетної мови... Це видно із листів, які нам
понять, яких нема у народу нею обурюються й люди, які са 77 102).
Мова нашої газети для них зовсім чужа, щиро хотіли б, щоб розвинулася наша пре-
Але попри всі труднощі перших кроків це був історично доконеч -ний етап піднесення мови від хутора до маштабів справді всеукраїн-8оти'1’ літеР^УРн°ї М03И ~ і тільки люди, далекі від практичної ро -, обмежені хуторянським животінням, могли журитися в цей час за втраченою нібито “полтавсько—київською чистотою” української літе— ратурної мови, речником їх став їв. Ночуй-Левицький із своїми не — доброї ~ ..у'б-; пам”яті ,2трактатамк” ” Сьогочасна часописна мова на^Україні” (^Україна ” 190/, чч. /1-3) і ”Криве дзеркало української мови”.(1912), при чому останні” великою мірою повторює перший. Ці статті І в .Не Ч^гя—Левиць кого спричинили новий вибух мовної дискусії, але характеристично при цьому, що прямих і безоглядних послі — довників їв .Ночуй-Левипькигк не знайшов. Одні просто обороняли
тогочасний стан літературної мови від нападів реакційного критика, другі висловлювали своє невдоволення цим станом, але робили стільки оговорок і застережень, що фактично виходило, що вони теж обороняють цей стан. ' . ‘ •
Констатувавши, що коли на Великій Україні появилися українські газети, 77 сталося тдось навдивовижу/ дивнеє усі ці українські газети були написані галицькою мовою, неначе їх писали й видавали не українці, а захожі галичани17 103), іг.Иечуй-Лейицький не може зрозуміти причин цього (роздмуханого і пер збільшеного•ним ) явища. Це для нього щось безпричинне, незрозуміле, ;:чудне діло”: ” І чудне діло скоїлося в нас. Українські письменники ніби закохались в деякі - галицькі слова.” А найчудніше було , мабуть, те, що серед цих злочинних письменників був і.о. сам їв.Нечуй-Левицький, Бо цілком слушно писав. С.ЄЛремов, який взагалі дав'Ів.Нечу^ЛевиїїДзкому дуже різку відповідь, що ”мова в ній (статті самого ІВеНечуяі*лешпького про чистоту мови від галицьких елементів. Ю.І1К ), за маликг винятвами--звичайна мова, якою у нас тепер мало не всі пишуть” 104), себто мова з тими самими галицькими елементами.
В химерній І бв^истемній КНИЖЦІ ІВ.Їїечуя-Левицького 5 яка складається з безплянового нагромадження чеісто недоречних-прикладів з окремими в гістеричному тоні поданими уривками міркувань, дуже важко встановити аргументацію автора. Поскільки це можливо, її можна вкласти в такі головніші твердження:
І. Українська літературна мова рз^йнується заходами чи то‘ галичан, чи то їхнього знаряддя — просбе гіеГрушєвського, чи то з власної • ініціятиви останнього. Це Н.Грушевський ”заповзявся нахрапом за -‘ вести галицьку кніїжню мову й чудернацький правопис в українському письменстві й на Україні і зробить їх загальними і для" Галичини, і для українців” 106). ^Чи в цьому винні галичани, чи персонально М. Грушевський, - це Ів’Лечуєві-Левицькому неясно: “Ноже ми й надаремно викуємо в усьому лихові галичан. Може в руйнуванні української мови треба винуватить одного тільки проф. Н. Грушевськсго” 107).
Цими заходами галичан і М.Грушевського чи
самого М.Грушев-
ського в літературну мову, яка перед тим становила собою ідеальну своєю чистотою й досконалістю систему9 внесено страшний заколот і нечуване безладдя? “Доки проф. М.Грушевський не позаводив своїх.». журналів, на Україні не було і сліду і признаки ніяких змаганнів за мову, бо це було нікому непотрібне” 108)о Наскільки останнє тверд -ження відповідає дійсності, ми вже бачили о
3. Галицька мова дуже погана і антинароднас ”У Львові не мож -на навчитись української мови, а можна тільки збавить свою чис^уОдОМ українську мову доретіти, так що й самому авторові виправить її буде трудно” 109) * ‘‘Загалом сказавши, галичанам не можна писати книжечок ні для українського народу, ні для дітей” ПО)*
4* Чим же обґрунтовується такий важкий і безапеляційний присуд? Чим саме така, погана галицька мова. ? Прямої відповіді на це в Ів. Нечуя- Левицького годі шукати* 3 тільки натяки на те, що все зло в окрайності ”галицької мови” і засміченості її через це чужинецько-сусідськими мовними впливами” ? ”0крізь в Европі за ґрунт і основу книжної^мови були взяті осередкові мови, маючі в своїх формах і лексиці найбільший район, а не усякі дрібні підмови й чудернацькі го -віркиз'р кл, а часом мішанки на краях, межуючих з сусідніми націями” III).
5* На Великій Україні є якісь не названі автором носії цього ”маразму”, що хотіли б у літературній мові знайти синтезу різного -віркових явищ, отже,прихильники діялектної многоосновности літературної мови. Згадки про цих людей загалом досить глухі, на зра -зок такої? галицькі журнали ”збили з пуття кількох свідомих прихи -льників цієї шкодливої системи й тгеорії механічного з’єднання й змішування двох мов - галицької книжнії і мови наших клясичних письменників” ІІ2)О
6. Такий стан, коли преса перебуває в руках цих таємничих Прихильників”, загрожує тим, що ніхто не читатиме українських видань. ”Як наші молоді письменники, прихильники такого письменсьгого з”єднаш-ія, не схаменуться і не покинуть своєї тенденції запроваджу -вать в наше письменство силу галицьких та вкупі з галицькою мовою' й польських слів, то українці * а зовсім не читатимуть і не купуватимуть їх книжок ” ІІЗ).
Ці недокрівні шість пунктів -ти з книжки Ів.Нечуя“Левицького Б шається тільки ціла купа безладно
це, здається, все, що можна здобу-теоретичній частині; Поза тим ли-накопичених і здебільшого зовсім
непереконливих прикладів “псування” мови оцими зловмисними “прихильниками”. Але надзвичайно характеристично, що навіть старий і безмеж-но^консервативний, затятий у своїй консервативності І в«Нечуй-Левиць-кий не може наважитися до краю закинути все внесене в літературну мову^но. попередньому етапі її розвитку і повинен усупереч своїй позиції принципової обоиошт ліялектної однооснсвности літературної мови при пус ти т и в но вїт хґііі міУзі дб як і слова, які віч уважає за галицькі з походження. Він пише ? ”3а ввесь час, одколи іоозвивається га — лицькеписьменство, я знайшов у йому тільки трохи більше десятка неологізмів, сліп вищого порядку ( типове визнання І ЮсШз)5 складяних добре і вдатно, як от ? переважно, здійснити, вражіння, переважувати. ЗїЛІП-Г? пересвідчитись, неможливий і.т.д. , котрі й я вживаю в
писанні “ 114). А що таких слів було далеко більше, про це свідчить не тільки красномовне — і т.д.”, а й те, що в цьому списку бракує, наприклад, слова розвиток, що його, як ми бачили з листа Ів'„Нечуя-Ле-вицького з 26.2.1898 р., пін сам уважав теж за галицьке і вдало утворене.
с.
дуже часто хибно
і
9
кии
ґ
галі мав українська
СІЮ
>
послідовності з
(
ІШОВ
України
Нечую, о
.1
галицькі
сила.
о
и 9
9
*
.1 -
П1ДН0СИТІ
пепеї
СС1Л0Л0І
<
ЛИЦЬКІ
І
г
турну
.її і.л рчдіу і'і
Ві н т в ерд и в, що маю т ь вкраїнське
збудником і
л до
І.
СЛУШНИМИ, Але І
□_) і і ян с ь к е с пр и и ма н ня я. в ищ
доволі піиро ки ь упи ЛИ І В с 0 т е ше нк о ІВеСтешеНКс, в сво
розголос» в Уезлучекко , Філоло-
менш хибного способу
всіх цих слів і зв го невідповідність
ротів» такий фактам, вза-чи повинна
!
Ді
розрізнених слів і зпородо всупереч логічній
е сталося, і його загальні нциповіші» Він слушно по— і літературну мову $ ”Час ? м о л о дщі укр аї нц і з ас в ою -
ашої преси, не створили для та інституціях треба було кори-
ає І його прогноза того, що ці викинути вже нікому не вдасться
Палажки, себто Силує не Грушевси-
т
н--
&
ЩО НИЗЬКООКО ХОТЯТЬ
но.отворів і галицизміг з проскриСованих•суворим
В . П Є ЧуЯ іе ви ц ьк о г о іти б, народно-педаго-
1ІО х? о ви
.X )
відо
бути його
<а з першого погляду послідої основі їх лежить поосвітянсь
ВИ~" поос-
по пуляриавторських література втрат и ли б популярною
змогу служити
спрощена
я кб і-
10 нижчих потреб і
5
інтелекту-
ПРОПОЗИЦІЯМИ ЦІ ВИМОГИ .
[ ноги, т о літера турн а шла. б свокґ еспромож
_ В —_ — ГГЧ «Г А * Г И ІГ *Т-*Ь І
Жученка. Колесо історії не повертається назад, ^у народу? що йде вгору, літературно мова не може втратити свої надбання и спуститися до найнижче"розвиненого мовця (чи читача)., Літературна мова .надалі розвивалася в напрямі ускладнення і поширення своєї діялектноз. многоос-новности, що зовсім"не виключало спеціальної праці над розвитком популярної, приступної для мало освіченого читача чи слухача мови.
*т* *т*
Брошура Мод еста Левицького и'и/9 яка. почасти повторює матеріали його давнішої статті, зв^язаної з першим виступом Ів0Нечуя—Левицького на мовні теми 119)9 цінна носімперед. аналізою окремих явищ, У загальній же частині Т:.одсст Легицький стоїть на позиції компромісу,
поєднання галицьких і великоукраілськик елементів у єдиній літера -турній мові, заперечуючи всякі різкі відхилення чи в той, чи в той бік. Основний ідейний рушій брошури Кодеста Левицького можна зформулювати такими його словами ; ‘"'Коли ми тепер і негайно не подбаємо, щоб затерти і знищити ту прикру різницю (галицької і^української літературної мови. Ю.Ш. ), то, не дай Боже, доживемо до того сумного явища, що колись буде дві .українські літературні мови” 120).
й .
Нарешті 9 І в.Верхратськи^у своєму відгуку на дискусію підкреслюва першорядну вагу "еликсудрахнбуе лементі в для розвитку української лі-> тературної мови ; ” Писателів на Україні живучих лично зовсім не зна
Мимо важкої долі они значно більше, ніж Галичина, прислужилися рідні літературі $ ' задля любови рідного слова їх вельми почитаю” І2І)О
даючи загальну оцінку дискусії, треба сказати, що об’єктивно вона була неминуча і потрібна, бо громадськість мусила здати собі спра ву з стану літературної мови і усвідомити, що галицькі елементи, засвоєні літературною мовою в період 1876-1905 Рм о. почасти вношені до неї і ввесь час далі, були не випадковим злом, а коьДОієе потрібним і закономірним набутком при, зростанні літературної мови й ширен-ня її сфер. Але фактичний її пбебіг не відзначався високим рівнем -ні в початковому виступі І в ЛІєчуя-Левицькото, ні в відповідях його опонентів. Це - одна з причин того, що дискусія не розвї?язала бета -точно питання про місце, ролю й питому вагу галицьких елементів в українській літературній мові і глухі, переважно провінціяльного характеру відгомони сперечань на ці теми тривали і в наступні роки, а почасти пробиваються Й*тепер;.
Об’єктивна суть виступу І в.Яєчуя-Левицького, а тим самим і всієї дискусії нагадує виступ того •‘сільського дописувача”, якого ще 1907 цитував Б.Грінченко? ^Одкиньте набік всю Галичину, бо вона нам хоть і рідна, сестра, рідніша конечно, як Московщина, але живе од нас дале ченько, та ще до того вона, вештаючись між разними слов'янськими на родами, ввела в свою літературу багато таких слів, що вони для нашого народу на перший час покажуться трудно понятними і чужішими од "московських”, бо з цими ми мусіли поневолі зріднитися” 122). Так і тільки так стояло питання; Галичина^ або Москва, інкорпорація в літе-РатУрну мову галицьких елементів - або сповнення літературної мови позиченнями чи кальками з російської мови. Бо літературна мова не мо
ла обмежитися на мовних засобах баби Палажки, і коли Ів. Нечуй-Леви— цький’обстоював таке обмеження•літературної мови, то він фактично, -безперечно, неусвідомлено для самого себе — обстоював наближання української літературної мови до російської, як ми ще покажемо цс на прикладах у У розділі. „ ,.2ї •
’ От ще одна ілюстрація того, що супротивники •'нової газетної ви об'єктивно мимоволі тягли до русифікації української літературної мови. В спогадах Є.Чикаленка читаємо такий епізод : ''Один полтавський поміщик, Бобир—Вохановський, людина з вищою освітою, цілком прихильна до розвитку нашої літератури, з обуренням читав мені деякі фрази з “Громадської Думки" і казав 5
- Ну хіба, це по-нашому ? Це по-хорватськи або по-словацьки, тільки’не по-нашому 2 ну, прочитайте самі хоч одну передову статтю о ’гСу-спільний рух з протягом часу набрав такої сили і прибрав таку форму, що уряд наш"і т.д. Ну, хто розбере цю фразу ? Що таке суспільний , що таке рух ?
Після моїх пояснень він і каже »
- От. і треба,- було так і сказати " 0 точенієм промені наше дви— женіє приняло такії розмірив і форму, що правительціво нПШб”і т. ДЧ 123).
Цей об’єктивний зміст дискусії, здається, лишився нерозкритим для всіх її учасників - принаймні нам невідомі’висловлення сучасників на цю тему ; і це теж. було однією з ознак неглибокого, суто поверхового не принципового, сч переважно дрібничкового способу провадження сперечань. Зате він-був ясний як прихильним, так і ворожим до України колам російського громадянства. Міністер народної освіти генерал-дяйте*-нант ґлазов писав у своїй записці до Комітету міністрів : "УкрйхАб^-кий рух сучасної Галичини не можна вважати за настільки слабкий, щоб він‘не міг стимулювати наГзіс і ) такий же і в- наших межах. Поширювана звідти мова, штучно створювана в формах, які тенденційно відходять від загальноруської мови, є ворог останньої, а що виникнення й поширення її не .викликається будь-якими природними прагненнями й потребами південно—руського населення, то й поширення галицької літератури в межах Росії мусить підлягати суворій цензурі7 І23а). У слоїн • тніи”3аписці' Російської Академії наук "Об отмене стеснений мало — русского печатного слова",справа поставлена, природно, більше в філологічний площині^" Малоруській мові галицької письменности ставляться В’докір ці її польські елементи, це чуже українському чуттю заоарвлення, якого вона зазнала у Львові. Але польські елементи не-за* темнили народної основи мови ; вони посіли тільки місце тих велико -руських елементів, які неминуче вдерлися б при широкому й вільному -розвитку малоруської письменности на Україні " 1236).
Але незалежно від того усвідомлення чи неусвідомлення суті справи передові кола(українського суспільства вже тоді розв"язали для себе недвозначно, питання напряму розвитку української літературної мови. Піднесення її на найвищі щаблі розвитку на основі передусім принципової діялектної многоосновности з широким використанням доцільних •для цілої будови галицьких мовних елементів -•так уявлявся їм цей напрям розвитк . характеристична з цього погляду згадка про мову 0.Петлюри, яку зьсіходимо в І в .Нечуя—Левицького ? "Я ж часто зустрічаюсь з студентами, і вони усі говорять народною українською мовою, тільки о-дин студент д. Петлюра і.справді балакав зо вюю так, що я спитав його, чи не з Галичини він " 124)« На цій же позиції були й тогочасні передові письменники, -^передусім Леся Українка і М.Коцюбинський. Правда , Ів.Нечуй-Левицький писав з приводу "руфіна і Прісцілли" Лесі
ІЗ 6
ці ,с.
що сцени її^написані чудовою
Українки
лекою од мови проф. Грушевського цінка ця випливає
і чайно
у країнською мовою,
чуя-Лєвицького - не з загального доброго вр^
, очевидно, розвиток у Я одять зовсім інше, хоч
яке на нього Українки на
такою да-Але о-
з уважної аження, оглядів Лесі
галицьких елементі
Лтгттп ) . л і ггг*
о 3.5 VI ПІ СА *1 ЛІ V/ 2 1 ч. ч • X 'її ~
\Грушевського було б безглуздо- - і то не оглядах на питому вагу ця різниця,безперечно , дмінність багато в чому
мови
сано го в іршо в а ним
ки, з яких видно, многоосновности я ником використання
в о н а не з мі н и л а
погляду сад. В.<
одили
художнього т.ору,
висловлення Лесі Україн-прихильницею діялектної рактично но була супротив Свого
проти крайности і пере
щодо літературної
проте В В сЦКсІ ла, що в” 126). Як і в Оле-
юві галицьких елементів
» “ ту єликий лібералізм
ни Пчілки, прийняттям спільних з народом. Ц
орієнтація в
так з ваних”по ль он і з мі в” польською мовою, але зд ей погляд її засвідчени
західня
себто в д й широко
/ випадку слів,
з а них укра ї не ь ки м їовою творів Лесі Ук?т
ЖП
о
нила таких
вживала у сі
? цнота,
урочии □
вона
наші
ари і ,
мені до того а є український народ неї мені подобаються, й том
о
що вони були Волині, і то
колись польські ? е здавна, вони вж
українських
- —— — ”
илася Лося Українка взагалі і галицьких зокрема мовних елементів, ілька т
до
ікладів покажуть це досить виразно на широко користається з західньоукраї головніших лексичних сферах. Знайдемо
Старицького, багато відповідного
лексиці во
ріялу з
заздрість = ревнощі ґ”Прості пор
трояк
її, 79)
2 обітниця
5ДОЖИЛИ
хаменися
передусім, абстрактної час облоги1’
вінки1' -вр о чи с т у
О о
лексики 1,100, 127) ринська” -
Г /1 « о О О
Вік
о
о
пор. “В чинають ”Поп”ються
скутку боротьби” - ” У пущі” І збігатись люди, почувши зваду” , потім звада” - Бояриня” У
(”Віднайшов Святий забуток це
І <
І.полон"
Грін? . руїн, руїн.”
4 І
підметам
ЖЄ л
І розказ
” іоганн
о
о
сон
і І
5
страктним значенням вважали За речницю
о
У_, 153 , пор Ном.. Чуб.
УД77)? від—
х -ь О Л X. , у о О
змора” -
речниця
фатівник
—<1—рі* ІМІ ІЖИЯІ ІИЙ І ^МІІ-
чел; татів лує)
и. ХА уГІ А ЛІТІ
“ Ггаіг, Ваі& Тепер того худого з
Т-Ї і
п л
г
золокл?
значенням
О
о
1 «
грін$ пул.; ;
Осіння казка” УІ,26 заволока ( (Ці-
Є -нд {.1ЯЯ*»' ТЙИ жааж» » рі І-'
сцв” УІІ ,188е, пор.
слів з абстрактним
ла обмежитися на мовних засобах баби Палажки, і коли Ів. Нечуй-Леви— цький'обстоював таке обмеження•літературної мови, Ю він фактично, -безперечно, неусвідомлено для самого себе — обстоював наближення української літературної мови до російської, як ми ще покажемо це на прикладах у У розділі. _ а> ,.п
От ще одна ілюстрація того, що супротивники "нової газетної ви об”єктивно мимоволі тягли до русифікації української літературної мови. В спогадах: Є.Чикаленка читаємо такий епізод ; нОдин полтавський поміщмк, Бобир-Бохановський, людина з вищою освітою, цілком прихильна до розвитку нашої літератури, з обуренням читав мені деякі фрази з "Громадської Думки” і казав г
- Ну хіба це по-нашіому ? Це по-хорва.тськи або по-словацьки, тільки’ не по—нашому ну, прочитайте самі хоч одну передову статтю 2 $гСу-
спільний рух з протягом часу набрав такої сили і прибрав таку форму, що уряд на.ш”і т.д. Ну, хто розбере цю фразу ? Що таке суспільний , що таке рух ?
Після моїх пояснень пін і каже ;
- От, і треба- було так і сказати ? женіє приняло такії рОАл.іри;- і форму, 123).
” 0 теченієм Бремені наше дви-що правительство наше”і т. ДЧ
Цей об'єктивний зміст дискусії всіх її учасників - принаймні нам цю тему ; і це теж,було однією з
не принципового, а переважно дрібничкового чань. Зате він був ясний як прихильним, так
здається, лишився н©розкритим для невідомі-висловлення сучасників на ознак'неглибокого, суто поверхового
способу провадження спере-
і ворожим до
України
лам російського громадянства. Міністер народної освіти генерал-дяйте-нант Ґлазов писав у своїй записці до Комітету міністрів ? ^УкрЯіЙИ-кий рух сучасної Галичини не можна вважати за настільки слабкий, щоб він ‘не міг стимулювати наГзіс ; ) такий же і -в- наших межах:. Поширювана звідти мова, штучно створювала в формах, які тенденційно відходять від загальноруської мови, є ворог останньої, а що виникнення й поширення її не викликається будь-якими природними прагненнями й потребами південно-руського населення, то й поширення галицької літератури з межах Росії мусить підлягати суворій цензурі” І23а). У сла?;-- тніи”3а.писці” Російської Академії наук ”06 отмене стеснений мало —
русского печатного слова”справа поставлена, природно, більше в Філологічний площині^” Малоруській мові галицької письменности ставляться в-докір ці її польські елементи, це чуже українському чуттю забарвлення, якого вона зазнала у Львові. Але польські елементи не- зо. темнили на.родної основи мови і вони посіли тільки місце тих велико -руських елементів, які неминуче вдерлися б при широкому й вільному 'розвитку малоруської письменности на Україні ” 1236).
Але незалежно .від того усвідомлення чи неусвідомлення суті спра.-ви передові коло._українського суспільства з>же тоді розв”язали для себ недвозначно^питання напряму розвитку української літературної мови. Піднесення її на найвищі щаблі розвитку на основі передусім принципової діялектної многоосновности з широким використанням доцільних для цілої оудоьи галицьких мовних елементів — так являвся їм цей нап рям розвитку, характеристична з цього погляду згадка про мову С.Петлюри, яку знсі.ходимо в І в .Печуя—Левицького 2 ”Я ж часто зустрічаюсь з студентами, і вони усі говорять народною українською мовою, тільки о-дин студент д. Петлюра і справді балакав зо жю так, що я спитав його, чи не з Галичини він ” 124)е На. цій же позиції були й тогочасні передові письменники, -^передусім Леся Українка і Н.Коцюбинський. Правда , І в.Нечуй-Левицький писав з приводу ”руфіна і Прісцілли” Лесі
-37-
-”6вр. мелодія” 1,103) ; думливий ) (’Тектор наш Думливу голову шо-лом^збррїв” - ”Касандра” У 1,163 У ; з агарли ви й ( “Загарливо копає землю” - ”Ча полі крові ” УШ,30 ; идел; Ол.Пч; Грін: НВол. ); завожений (”Цезар Либонь загожений не був би з того” - “Щоганна, жінка Хус. ”УШ,76 ;* аЄЛо, Грін: НВол., Канів ); судний (” Ми не судні з таким розмовляти ” - ”У пущі” IX,95 ? Грін: Брац.) ; зрадецький (“Зрадецьки вбивши сеніора” - ”Камв господар ” XI,86 п5 Грінг хата). Дієслова більш-менш абстрактного значення ? ховати = виховувати(пДи-тину рідну Ховають батько-мати” - ^Осіння казка” УІ,32); статкувати (”Я не мав звичаїв молодечих, Я статкував” - ”На полі крони” УШ,ЗІ ; Жел; Грін? Ном., Подол,, НВол.); заживати (”3ажиймо Вогнистого раю” -”Ліс.пісня”- УШ,22? ; морфологічне оформлення теж західньо-українсь-ке).
Якщо виділити окремо - хоч це можна зробити лише лексику цінувально-емоцінного характеру, то і тут
дуже умовно -можна знайти
чимало прикладів лексем, типовіших для західньо-українських земель; безчельний (‘Торе тому, хто словами безчельними Грізну богиню образить здола — “Іфігенія в Тавро”, 11,23 пор. в іншому фонетичному оформленні ; ”Які безчільні брехні ‘ ” - ііоганна, жінка кус. ”У11І, 7^); .джума ( ”Якого лиха ? Джуми, холери - ”0сіння казка77 УІ,ЗІ); зле (0 зле, се дуже зле ” -Руфін і Ирісц’о УІІ,І08 ); безличниця ('^луса (люто). Безличниця - °Тоганна,-жінка Хус. ”УШ,б6 ; Грін; Шй); догара (я)ти ( ‘'Найгірше, пане-брате, догарає ©те, що нам не вірять” - 'Бояриня” УИ,І35 5 Кел. ; Грін; Вол. ) ; жебоніти ) (”Що ти жебониш ?”- ”Касандра” УІ,Г68.; Грін: Чуб.); розпаношуватися (‘Тозпаношилась у тебе Якась рабиня” - Тіоганна, жінка .кус.” УШ,7Ч; Грін Гн. ); призвоїтий '(. ‘‘'Одягніть її в візитову призвоїту сукню” - "Блактроянда ” У,43 ); з ви й'ний (”Мслодий ходу звиннішу має” ”Касандра” УІ,і72) ; незогірший ’"Т”Поба’чила за містом Чиюсь маленьку віллу — незогіршу* — ‘Тоганна, жінка хус.” УШ,76 ); • трудно1 (”Чом ти ліпше Сюди не перевіз матусі ? - Трудно ” - ” Б о яр и нДі7 7 У Ш, 114 ); волати ( ”1 перед зборищехм мерців волати буду7’ - ТТрокл. Рахілі”
11,43 ; Кел; НЛ.).
ще численніші матеріяли можна наводити з побутово-ї лексики в то—
му широкому розумінні, наді з і мови ПЖуліша і
*^УДелко з стирка (”Любо троянда” У,54 ) ?6 ); в т пущі”
”Блак жінка Хус.” УІІ від хати ” -тарнею на гаку писання” - там Мартіян” IX,16
О
т
ки т и цю надто”
іян ” IX,І75ч) ”Кам.Господар ” Нам. господа
іУіИ МсЩсіваЛі'І цьому ПОНЯТТЮ вище? при а— .Старицького. Подамо тут такі приклади ; зесе в руках невелике пуделко і стирочку”-м тчт.” - ”доганна о від!ля є ванькир вп... з великою ліх-а (”Всякі знадоби до з запонами” Адв. табліну слоїчой’ -
»11
1
іі
свиня
І ї
п
9
І і
О о З ± ЧУ
На голові
грімку‘ - “11с
“Стрінутись Тс Грін: Подол., тілько Покоаси “ -
о
Галиць
1 ДСіСсІ
” УШ.
лонина:
х” - :*Саул ”Касандра” УІ,І
>
на тая.о. тонка за-рушниця ( ”Вона по-
I ТОО о Г’тЛ'Ітт о Гл тт
утрібки
Пташки и утріб-
лело ); скойка
І І '
с пад ок
шли з-
г тг о
т.
1
виногради
с е
ійстя ("Не боронить Вотнен-
яри,
>и” - "Ліс.пісня шитись
УШ,І80);
МИ**
7,49);
хіною - “влак. троянда "У пущі ЇХ,105)І дов • "Адв.Мартіян” IX,173)
мивачка. л тут служу на ("Я дозорчиня над всіма Син) (“'Показали Мені ск
кухні -хлівами
аяни
- УІ ,29 В, КЕ уфін і Прісц,
щі” IX,29) пророкові”
о о
о
ТИ
тлум апиФШввтмтяжмгяез»
в
‘Народ
прислівники
УІ, 75
О
Прикметники повів” - ”Італ. ний вітер” - ”3 подорожньої книжки всі різно подались
(” Я б ґречно (‘'Пропускають брамою
з и м-
гатися
V)
зимнии
о
е
ходити, врі
лі,юз ; хрін2 .5 1 з а пад а т и в руїну
1 впадає цснтурюн“ іадати в що ("Могили царські почали у гімнам
” 11,60)
С
г ля т и
по пи сув а т и ся і/’1 як ЮГііГГ)......пописавсь?”-.
("Дозвольте вам... Предста-
О
вити сеньйора заходити ("Блима
нар ан ья •1
("Я приступлю до вогник либонь в я
ї ¥
4
о); приступати =
У, 12 7" ) і ’ п о з о с т а л и й ч”На руїн.НУ,164;
Сполучники, прийменники,
якесь свідоме мий і кровний чок лгживає
частки, вставні слова треба говорити не про а про зв’язок, пря-тихією, яка цих слово
І якій
аби
промінь перейнять протиставн
* І
і ї
» «
простягла, Аби хоч не... тільки
галич
о
X X X 11 д_д Д. 2
тільки турки гору облягають
бо причинове
І г
УШ,26)
я тому спитав ж вони поче-
і І
Т)
завжди, ввесь
11,108; пор. тут = сюди (”1-
віддй. = мабуть (”Я розумію.
в горі
5 В се ТІЇ
т
робити ? ?”
фтіян” IX,172; все були вкупі - "Ліс.Пісня”
Хус
о
о
т и па
Західньоукраїнська і-зокрем
Українки виявляєг х синтаксичних з:
X С ЛІ 115, ч убогий”
галицька в ще глибших, о ¥ М0РЙ0Л0ГІЧ
на стихія в творах Ле Нормальніших моментах- у
і >
язках відзначу тут :
відмінком об’єкта ("Тоді мене дуже бо-е явище спільне для Галичини і Волині)
срасти з д аваль ніш відмінком особи, ( їДим” II ,112; ошдУ еться , має красти, іінком); узброїтися з прийменником у
ї?
< і
* •
/V
єна
ченням з сполучником Щ'б
4 ї
»
дозг
’.’Крадо людям сонечко в
>з прийменником у з родовим від з знахідним відмінком (”Я узбро підрядним ре-Л-? ТТТГ /?
о
/
!
” Адв
7 7 Всякі знадоби
до писання”
* а!
іартіян” іа,іл
З особливеєтої зникнення печаткоі таком.” УІ,І06; їй іменників чоловіче в життю кращі літе метинках і прислівниках з тупать принцесу1’ - ”Кам,г
< •
На ।
ВГ1ЧНИХ
точить
по
гі 1/2 Р і
О С
9
. .. У’і -Ой X/ 1 1 VI
вання преф значенням
о
суфікса
я ніш
1 І
люд е и н і Гір □ н »» У
IV.!
ї ї
.?»
І
А А
7Т
з язиком д
середнього, роду ”Сон” 1,34); спорадичне
з н ня
спорадичне серце77 - ”У ого .відмінка
при прик-
першому складі такий ти? Рим-"
вгим
Ц 11 у? 1 О Псі 1 Л о? С у я х Гу] б та щира, гарячая м випадки наголосу на в іменниках жіночого
роду з
Трагедія77 рені в слс вигода .1 ” денний” -
11,887
зідь
/і Орський
ІГП
1
>
полі су на суфіксі в іменниках'-.жах, -.еликс й визволення” -хіднйму відмінку однини .кін н а г о л о с ом (7 7М о ж 5);- поодинокі етьргс з кінця - ”В магаз□ я75 - ї7Бояриня'
рухЛИ1 ттт її
Тут міська
'І
О ’
міські ?апп та тут-
0 відпвикме тнико
,с
д-іс . М НЯ гк.ІГ'О Л прикметнику *
*| '1
О
і
н уж—
говірки в прислівнику на
о о
і східньоукраінсь-корі тко 5
< І
. З х .1 X Ч - У О
ПИЛИНИ77
ало коротко
• І_) Т 8 ТТ "І Гл-1-Ч
І к
її
о
$
І
'-'О ->• ХЬ-’^ Лескіна) ними і с
б і однини і треті: ‘Співецьку ліру д.
з рухливим ного
хі д н ь о укр а їн с ь к и
ос обі мн ОЖИНІІ
7 < пі-
< .
Я
і
/
од и н ви пад о к к і н цо в кляси (за клясифікпцією А» атурна мова в згоді з централ є ( в протилежність першій ос нньому складі
С
і
ЗІДХИЛОНЬ
Це, як .і г га; н и ма цб ут н ь о г с ’^ко
ж буД'1 , а но
-> -ь 2 Д П-кІ
і передкінцевий наголос у товариства77 (”Вічо,ІІ ,96)
У
минулого
наголо-
бути о одни-асу ?
о
0
Розгляд усього поданого матеріялу показує, що Леся Українка підходить до західньоукраїнських говірок відмінно від М.Старицького і вже цілком відмінно від П.Кулішао для П.Куліша західньоукраїнсь-кі мовні елементи, поскільки вони в його творах з’являлися, були тільки виявом шукання абстрактної лексики, щоб цим надолужити про-гріхи, недостатню в цій частині розвиненість і розгалуженість тогочасної української літературної мови. В М.Старицького зв’язок з західньоукраїнською мовною стихією щільніший і органічніший. Але і в нього на першому пляні експериментування, запровадження до літе-ратурної мови свіжого, подеколи навіть з осугою легкої екзотичності-! мовного матеріялуо Підхід М.Старидького - це часто підхід аматора незвичайного а.бо навіть колекціонера. Використання західньо-українського мовного матеріялу в Лесі Українки, здебільшого не має спеціяльного стилістичного призначення. Це не щось надзвичайне або експериментальне, це нормальні,звичні і через це начебто неминучі елементи її письменницької мови. Саме тому західньоукраїнських елементів більше у неї в побутовій, <а не в абстрактній лексиці, саме тому західньоукраїнська мовна стихія виявляється в неї в син-таксі й граматиці взагалі. А з того факту, що в пізніх творах Лесі Українки кількість західньоукраїнських мовних елементів не зменшується, а. навпаки, трохи зростає, можна робити висновок, що письменниця свідомо використовувала їх у своїх творах. Та це можна твердити і виходячи з загального характеру творчости Лесі Українки. Письменниця такої високої загальної і мовної культури, письменниця такого рівня зідпогідальности п^ред собою й самоконтролю могла мимоволі пропустити одне-два західньоукраїнські слова абощо, але не могла несвідомо використовувати їх так послідовно і систематично. Дода.ймо до цього, що мова творів Лесі Українки все таки ніколи не стає?їгалицькою”, ще в-лна ввесь час міцно зв’язана з традиціями кля-сичної української літературної маги, вирослої з мови Шевченка і гїОснови?ї і ми зможемо висунути твердження, що Лося Українка в мові .своїх творів свідомо й досить послідовно здійснювала той ідеал, ту програму розвитку мови на многодіялектній основі з умовою, щоб мова ця лишалася всеукраїнською, а н^ була вузькольокальною, який (ідеал) і яку (програму) в-на зформулюгала, як ми бачили, ще в першій половині дег’ятдесятих років у листі до Ц.Иаковся.
Якщо в попередньому уступі ми ввесь час говорили про західньоукраїнські мовні елементи в. творчості Лесі Українки, а не спеціяльно про галицькі, то робили ц^ з міркувань оборежности. Поотка з власного досвіду найкращо знала волинські говірки, зокрема колоковоль-ські. Одначе, про їх безпосередній вплив мо ша говорити перева.жно з приводу її ранніх творів. У другій половині її творчого життя, коли вона була відірвано, від рідної Волині, природніше говорити но про волинські, а про галицькі мовні впливи, -впливи, насамперед,звичайно , з лектури, а далі і з спілкування з галичанами й буковинцями. Отже, було б цілком хибне звести все діло до біографічного моменту і пояснювати західньоукраїнські елементи в мові Лесі Українки тим, ще її дитинство проходило на Волині. Та кінець-кінцОлМ і в наведеному вище^матеріялі є дуже багате такого, що є в мові галицької інтелігенції і що зовсім не звичайно для волиняка.дужо й дуже велика частино. цього матеріялу може бути трактована тільки як галицький мовний набуток. І тільки через т<>, що далеко не завжди ми спроможні при
теперішньому стані діялоктології провести чітку можу між галицьким
• і волинським у лексиці Й синтаксі', ми з оборсжности оперуємо тут загальнішим.і.менш окресленим- терміном ”зах±дньоукраїнські мовні е-
лементи'1'підкреслюючи водночас, -що :ї^ся Українка була провідницею до „літературної мови і багатьох (звичайно, гострокритично добираних суто.галицьких мовних елементів,
' Майже таку -саму позицію щодо галицьких елементів у літературній мові і в його власній творчості посідав і Михайло Коцюбинський з тією різницею, що його рідноговіркова. мовна стихія - подільська-була ще ближча до галицької. Але суть’і в М.Коцюбинського зовсім не в цьс му біографічному моменті, особливо, коли ми говоримо про ПІЗНІШІ ТВ( ри М.Коцюбинського(починаючи приблизне з 1902-1903 р.)* К«Коцюбинський над своєю мовою працював багато і систематично, дома га-ючися того, щоб вона не була говіркова,- як це бувало в багатьох Його попередників у українській прозі і як 'а було в нього самого при його перших літературних дебютах. Можливо, що питання про галицькі мовні впливи і питому вагу їх постало перед ним це під. час його пршої подс рожі до Галичини в червні 1890 р. і дальших, а- можливо і. .ще-давніше. •Адже'біограф ТІ .Коцюбинського розповідає, що що на поча.'тках своєї тве чести .письменник працював над літературною мовою, і що особливо бага-“ ' то поміток мовного характеру зік зробив на перекладі тдррів Шекспі-
ра, зробленому П.Кулішем, і на словнику А.Піокунева, де ^найчастіше. . ..трапляються імена Ю.редьковича, Ів.Зерхратськбго., М.Устияновича. Є
приклад і з П.Куліша” 129)» Ду^б характеристичний добір І Уже тоді думка М.Коцюбинського звертається, шуїсаючи мовного добра,або до га-.. личан, до галицьких першоджерел або до синтезаторів у літературній
мові типу П.Куліша. Тим. то цілком м окни шт; дитися з тією характерне тикою, яку дає мовним шуканням і'.Коцюбинського С.Козуб? "Отже,пильне студіювання мови за вінницької доби життя з ?їкнижки”
зміцнює нас у думці, що безпосередній вплив мовної стихії українсь-
. кого села на. М.Коцюбинського був менший, ніж звичайне в нас гадають” . 130). Уважне,зацікавлене й любовне ставлення до галицьких мовних осе - бливостей лишилось у її.Коцюбинського на все життя, хоч він завжди
буї: ворогом діялекту в літературній мові (звичайно, поза спеціяльними ► художніми завданнями — згадаймо хоч би його ”Тіні забутих предків”), і тому пересади в запровадженні галицизмів до літератури завжди викл кали йс-го заперечення, це ставлення'може найкращо висловив сам Коцюбинський у листі до В.Гнатюка з 10.ХЕ. £8.99 Р» з приводу оповідань •От .Ковальова ? '‘'Поминаючи вже тс, що самі оповідання написані не дуже вдатно, мова їх вражає занадто льокальним характером і навіть мен який вважає галицьку мову рідною, годі часом зрозуміти .то, що пише в тих оповіданнях д.Ковальов” ІЗІ).
про великі симпатії М.Коцюбинського до галицьких мовних особли-. с С-Тои розповідають і мемуаристи . дуже цікаві з цього погляду спогади їй .Чернявського про. тс., як він, і' І .Коцюбинський і Б.Грінченко редагували альманах ”Дубовс листя”. ’ "Додо мови, - пише ПоЧернявський, -М.Коцюбинський був прихильником мови західнь^української й почасти Гсілицьн ї, <. Грінченко на.впа.ки” — і да.лі ілюструє це такими конкретними малюнками * ”Дсякі з рукописів і Грінченко і я зрікались читати- через їх мову. Тоді чит^в.М.Коцюбинський і читав часом з замилуванням і захопленням, з ліричним навіть піднесенням. Це іноді , коли мова була вже надто крута, утворювало оригінальну ситуацію., не позбавлену гумору” - або ; ”А.М.Коцюбинський читає. Іноді спинить-
—4-2—
ся й сам розсміється2 - А що, файно ?п ^2),
А втім найкращим, найповнішим і найнаочнішим доказом у таких випадках бувають но свідчення мемуарист і із і навіть не автовислов-лювання, а самі твори письменника» То ж кинемо погляд на те, чи використовуються в творах М»Коцюбинського галицькі мовні елементи, які саме і як саме о При цьому з нашого розгляду вилучаємо ранні твори письменника, де можна припускати не свідоме використання галицьких мовних елементів, а мимовільну донину рідній подільській говірці, як вилучаємо теж і ”Тіні забутих предків”, до галицькі мовні елементи (плесне гуцульські) впадають в очі кожному, але до вони зумовлені не загальною програмою розвитку літературної мови, а специфічним стилізаційно-мистецьким завданням» Отжи, боремо під аналізу тільки твори зрілого М.Коцюбинськсго - крім ‘'Тіней забутих предків” 133)»
походження
10 < V
поступ Грін: '
агірдно
Ця нсспокійн згірдний (”
Почасти сюди ж збірне людність її ?
еро зі” 4-8), 3 прикмотникі -”Лялечка” , 57» ісл,),
підлеглість (”3а цими о о
-є і » х іц в а, V і
К о цю б и н с ь ки м ксеми'в вжив а <и т тя
сусідські
унки
людність
водження з нею
Картина різко
змінюється, коли перейдемо до лексики побутової,
' тому значенні, якого надано цьому термінові вище, і фразеології
4-6 2
о
V *
О
о о
' 9
; ;• т
> /ї
о а
ТТ і о
му ’Н
її
ІЦЮ
ліплянка
КИ В одній Грек кинув
п о с т у п
'і ґ
О
С < їм!
І і
о
скла*’
, лИПоВ е у $
ПІД мінор
о стиглою моовою
0 т-4’
IV! уЦ ГЗ » ї /Ц <
о
О
о
!
ї
Її
Там
106)
а стірку”
З міх
мундур
• •>
ї ?
о
9
"Регзопа £г'аіа , ” 28); кутає ("Золоті кутаси на чорних бо-
ках домовини'4 - “В довозі” 50; Грін: Гол . ,аедьк); не ме т ('Заходимо в перший намет” - "Як’ми їздили..« "77; Грін: Мст.,Хо1Ь>); границя ("Границя між двома хорами” - Там же, 78; Грін: Чуб:); сметанка ("Густа сметанка і чорний хліб” - "Дебют” 86); склянка ("Склянки бряжчали" - Там же, 92 ); овоч ("Генія вже золотилась, як стиглий овоч" - "Сон" 135 )§ винарн£^’(”Крамарі одчиняють винарні” - "На острові” 274- 5 Грін: КСГГТ Де повної міри сюди ж можна прилучити такі слова, як мура.влпсько (Позирала з високості! на татарське муравлисько” - ”В .'пут « шайтана” II);’ галуззя, лаба ("Кострубате галуззя , мов чорні ведмежі лаби" -"У грішний світ” ; поро "в галузках” - "На острові” 273;’ Грін: Гол«); полонина ("На зольному сіні з горових полонин” - "Під мінар.” 61); хлоп С73дорованний чорний хлоп ‘"Сміх” 106); леговище ("Доптались по своїх леговищах” - "В дорозі” 51)» живчик ("Погний у собі, як живчик вічности” -
” іпіегтегао ” 66); кітка ("зробила Гримасу ласої кітки”-
"Сон”, І26; Грін: .-Иом«)блищак Золені , як блищаки у петрівчані ночі" - Там ЖСД42; долз-Лєвч; Гріич: Врхр., Дій); д о в г ("У них не було надіть довгій” -.Там же, 137)» ‘ :
Особливо характеристичний у творах зрілого Н.Коцюбинського великий прошарок лексики, зв’язаної з новою для української літератури тематикою: міською або чужонаціональною', екзотичною. І особливо типово то, що головно джерело такої лексики-в М«Коцюбинського - Галич-’чина» Тут^жо в жадному випадку не можна гогори.тй ні про традиції староволикоукраїнськсї літературної мови, ні про данину НККоцюбинсь-кого рідній подільській говірці. Адже ні та ні то не мали здобільша первісно .цього лексичного'матеріалу, і використання в оповіданнях М«Коцюбинського відповідних галицьких слів- можна пояснити тільки його свідомим вибором,. свідомою настановою.. Подам такі приклади : шина = рейка ("Шина блищала з трави" - • Гаіа тог^апа ”
52); каг-а. ('Вариться на розжарених вугіллях кава” - "В путах шайт. ” ^2); канапа ("Сіла-з . краєчку на канапку” - "'Лялечка" 24); конфітури ("Витягла врешті звідти слоїчок з конфітурами” - Там же, 44); слоїк - теж данина західньоукраїнським говіркам); леґумінка ("Зготувать для маленької аласухи яку леґумінку” - Там же , 45ТГ риж ("Пі-- лав.з підмоченого рижу" "На камені" 8);.парасолька ("Вхопив машинально з кутка парасольку" - "Поєдинок" 20); папіроса(” Серед диму па-пірсс" - "Під мінар.” -78); опаска = ба нд еро ля (“''Посипались раптом газети в опасках" , "В дорозі” 54); бюрко ("Поставлю свічку на бюрко” - "Дебют” 94); ’ цинґель ("Надушу ногою цинґель" - Там же, 106 надушити - теж з західньоукраїнського лексикону); цитрина ("Скрізь сади винограду й цитрини” - ”Ссн”.іЗЗ); сос ("Бризкав .с-осом на скатерть” — "Пода.р« на іменини” 225); дорожка — вид . повозу ("Карпо. Іванович виліз з дорожки" - Там же,' 234); краватка ("Чорні костюми аж де краваток з крепу” - "Хвала життю". 259Уі поотьєр ("Псотьєр вріс певно у жовту стіну” - "На острові" 271)•
до ць >г<>- треоа додати численні випадки вживання з двох можливих варіантів - галицького чи східньоукраїнськогс- - само першого для понять, які хоч і не становлять безпосередньо побутової лекрики, але дуже часто трапляються в щоденному мовному ужитку кожного. Це найчастіше може вживані прислівники, дієслова, прикметники» Ось прикла-
ди часових прислівників і інших виразів галицької або принаймні західньоукраїнської сфери вживання, використаних М.Коцюбинським : нині = сьогодні ("Не могла лаятись нині” - " Еаіа шог^апа "
76)";' допіру = тількищо ("Допіру по жнивах показалося” - Там же ,81) відтакV тоді, після того ("Відтак заслаб у Каховці” - Там же, 82) рано = ранок ("Вона мала до рана од вечора поратись” - "Під мінар. 827*;” пі в до = пів на (”Ьуло що рано, пі в до восьмої” - ”Поєдинок” ); пильно = ніколи (”Він поспішявсь, йому було так пильно” -”На камені” ІЗ; Делв )в з інших прислівників па зимно = холодно (”Краще5 коли тепло хоч одну ногу, ніж зимно в обидві” - ”Як ми ‘їздили».о” 80; якщо припустити, що зимно тут іменник, то пор.
”Ско.згіл£і зимно” ” Зон” 144); ::; ла с т и в о - власне кажучи, влсісне ("Властиво, ми могли б вже покинути намет” - ”Як ми їздили...” 77) З прикметник! І 5 І І Н ГІ иків відзначу $ годен - можу ("Нічим не гоД' на запомогти” - "дорогою ціною” 91, пер. ”Я не годен описати ” -”0он” 140; Грін2 НВол., Кул.); грубий = товстий ("Панчохи тісно обхоплювали грубі литки” ~ "Лялечка” 43; Грін? гіом. ,Пуб,); мущина чоловік ("У них жінка товариш, помічник мущині” — "Під міна.р." 77? Грінг Шух.); чоловік як підмет у неозначено-особових реченнях ("Не мусить чоловік’вічно•стирчати в хаті” - " Наіа тог^апа ”
87)-0собливо ж численні приклади можна подати з дієслів ? показува тися = виявлятися ("Показалося, що школа замкнена" — "Лялечка"ЗІ) почувся = почувати себе ("Він почувався на волі" - "Дорогою ціною” 67); парострашитися = злякатися ("Соломія сиділа пєрсстраш на" - Там ж<_, 38); млоїти ”= нудити ("'Під серцем її млоїло” - Там же, 95 ; Грінч». Камсн. ); "по тор пати = боятися ("Зробив незаконно., і потерпав" -"Подер, на іменини" 236; Грін: По, НВОЛ); тямити = пам’ятати ("Но тямлю, як опинився я на вулиці" - "Хвала життю" 262); роздивляти = дивитися й бачити ("Роздивляю наче будинки"-"На острові"' 278 іЛел.); переносити (про особу)= переводити ("її перенесено до другої школи”' - "Лялечка" 29)» од тручу вати = відштовхувати ("Коли б він одтрутив її... ногою" — Там же, 5/» Грін: Камей. , Гол.); шпгти = нишпорити ("‘Чорні греки так і шпа-ють” - "дорогою ціною" ЇІЗ; /ісл; Грін? Врхр.); вертати = повертатися ("Можна було б вертати додому” -”У грішний світ" 48; Грін? Тодьк.); виладновувати = вантажити ("Бричка ущерть виладновувала-ся жінками ”- "Він іде з; пор. "Вози, наладсвані кабанами "Лист" 217); збурювати = руйнувати, перекидати ("'обурив папери, перемішав книжки” *- "На острові" - 269; Грінг Кул.); з а л а г о д жу в а -ти = робити, влаштовувати ("Він залагодить справу" - "Дебют" 101),
Відзначу нарешті досить послідовне вживання прикметника-заимо-н ника Нлий відповідно до використовуваного на Східній Україні ввесь і прикметника одинокий відпоїМдно до вживаного далі но. схід єдиний ("З одинокої на ціле татарське- село кав’ярні" - ".На. камені" 3 ; "Ціла подія жило стояла, перед очима" - "Поєдинок" 2ї; "Обіймав ними (очима.ІО.Ш.) цілу картину"- "Сміх"' - і особливо -поруч обидва, варіянти $ "Я побачив все море і ціло небо" - "Сен* І ЗО).
Із фонетично-морфологічних особливостей мови творів М.КОЦЮбИН’ ського теж можна відзначити деякі, що ведуть нас де Галичини. □ поодинокі типові для Галичини використання суфіксів іменників ? кутик = куток ("ЕСутики уст не піднімались в нього”’ - "Під мінар." пор. цс "Подар. ш. іменини" 235 )» сотка _= сотня ("Сотки наляканих очей дивились”' ” Він іде ” 8 ; Гоіні Чуб.); поломінь = полум’.1
мм» ^“1*" ^)
и Г
цедьк.). Сюди наближається с тир ала
і!
Т. Г“|
яких
ві” 273);
іа погнала
А
порине ти. алляти
ЗО ЛИ ГИ <‘’О ” 65)? паде «« мм»* гм»» •я ” Іпіегпіоххо
і—ч
219) о
І І,
-4
< • я
?Я К МИ ЇЗДИ ЛИ !
”78? Грін? у множині
ічого і середнього роду
МоКоцюбинського закінчення
Пт и ЇЇТ)
Лг> х?
галицькі
ті
Ю тре-
р а з а л ля л а вулицю ґ — -і тт -.ті -їГ ПП’
??
в життя мають... вих форм відзна-- Ц !» \ -і
перлятивн
”Та
впливи. Письменник ї н и в оліє вж и в а т и 77? п р. цс є час)
‘/і
л «
<.' м<
"«Т./Г
) т-
ї? .г,
- ”Як МИ їздили ві дзначу болі ти - ” Ля л с чка” 55)”
жить”' уд і ля в
> особли
з родовим
розгорненої до
казують ви.хі днии пункт дії засипув
МІ
Сміх" 10?)
відмінком ("Він
в би тут інакше: прийменників відзначу до ка у функції призначення читання” -х зворотах и9 якими в з орудним
1-ї
моменту в минуле ли” - "Лист” 217 звернути увагу н в функц і ї в з а ємн і ‘літературного
займенник* '" тлг пптли ।
ідно до східн С”.хіцу лиш, ПЯПЙЯ гт )П'Є
именника соое оукраїнського коли ми поглянем
31Д
х 4.; о
”доро?-
120)
галицьких
Хгі
і
।
ня сполучник:
II с в о ї тис ж і т п
І
; и
♦
І
о
и
о
\; »
о
о
с
о
і
о
<
»
4 У / 7 о • > <» V
1
о
’ 1 ;
1
значенням кінво и л а. о аж стала
” Паї
В ряді прикладі’., ми навмисне подавали поруч галицького (.або західньоукраїнськеге) варіанту, вжитого И..Коцюбинським східньо-і цснтральноукраїнський варіант т'г ж сл ва чи звороту, а іноді показували, щ-- в М«Коцюбинськаг' вживаються обидва. Можна сміливо твердити, що коли МоКецюбинський ужив галицького паріянту, то в абсолютній більшості випадків він це робив не тому,що не знав східньс.українськего варіянту і не тему, що західньо-український варіянт йому індивідуально, сказати б, біографічно ближчий. Ні, як правило, маєм) тут справу із свідомим запровадженням до літературної мови галицьких м гних здобутків, із свідомим збагачуванням нашої літературної мови, М.Коцюбинський дебре знав східньс -українські варіанти, широко їх використовував і
зовсім не цурався, ііого мова зовсім не є послідовно галицька. Але сполучати загально—прийняту основу української літературної мови з тими галицькими мовними елементами, які йому здавалися доцільними, потрібними, чимсь цінними, він, очевидно, вважав за свій обов’ язок письменника і українського громадянина. Як і Леся Українка, М.Коцюбинський івсвоїх поглядах (згадаймо подані виїде спогади М.-Чернявського) і в своїй практиці був прихильником діялектної мно-гоосновности української літературної мови, вимішування в літера — турній мові елементів різнодіялектного походження, а серед них не на останньому місці і елементів галицького походження. ”
М.Коцюбинський і Леся Українка робили це може найталановитіше, але принципово такий самий підхід ми знайдемо і в мові Миколи Вороного, Гната Хоткевича, Миколи Чернявського - цих, на думку Ів» Нечуя-Левицького, найбільших :?галичанизаторівл тогочасної української літературної мови 134). З цього погляду і можна говорити про певну дозу іггалицької орієнтації” в нового покоління письменників, відірваного вже від етнографічности села і більш або менш споріднюваного з містом. Так вийшло, що і преса, і книжка.в 1906-1914 Р» стала потужним провідником галицьких мовних впливів у літературну мову і в мову своїх читачів. Те9 що ледве продиралося через політично-жандармські кордони в І8?6-І90> р. тепер забило могутнім джерелом з центру країни - Києва і з багатьох інших міст, де друковано'тепер українські газети, журнали й книжки.
Таким чином в роки перед війною 1914 р* преса й книжка стали головними провідниками галицьких .впливів у літературну мову. Але не висихали в цей ч^с і інші канали. Приблизно з 1907 Р*? коли в Росії знов починає лютувати реакція, знову міцніють зв’язки революційної інтелігенції з Галичиною. Наприклад, 1907 Р* в Львові функціонує цілий новий закордонний комітет УСДРЇЇ (А.^ук, Д.Донцов, 0.Назаріїв та ін. І35)« Тут же перебувають Б.щербаківський, Л.Юр-кевич, М.Гаврилко та інші “спілчани” - П.Крат, М.Меленевський, есе* ри М.Залізняк та інші, український радикал В.Козловський тощо. При цьому тепер великоукраїнська політична еміграція за свідченням у-часника всіх цих подій В.Дорошенка далеко сильніше пов’язується з галичанами: ,{В противність до еміграції з-перед 1905 котра розмірно мало цікавилася місцевими відносинами, зайнята переважно своєю партійною роботою, ся нова емігрантська колонія глибоко увіходить в галицьке життя7’ 136). Так А.щук працює тепер у галицькій кооперації, М.Залізняк бере активну участь у студентському житті тощо. Значення всіх цих для перенесення галицьких мов-
них впливів на великоукраїнську молодь - незаперечне і
А крім того в ці роки незмірно зростають і легальні персональні зв’язки з Галичиною. Вони оформляються, насамперед шг поїздки на різні свята й урочистості. Так галичани брали участь у роковинам чи ювілеях І.Котляревського, М.Лисенка, Ів.Нечуя-Левицького, у похоронах Б.Грінченка, М.Лисенка, Лесі Українки, М.Коцюбинського. З другого боку , велижоукраїнці відвідували просвітній конгрес львівської “‘Просвіти"-в 1909 р. .виставки в Стриї і Коломиї, сокільсько-січовий з’їзд 1914 р. у Львові тощо. Традицією робляться студентські екскурсії: "Перед війною студентська молодіж з України майже рік-річно відбувала прогульки по Галичині, брала участь у тутешніх студентських з’їздах тощо і навпаки, галицька молодь об’їздила Україну" 137).
±904- р. ЖГрушевськнй заснував у Львові курси для молоді з російське їй України .--Ц 905 р. до 'Галичини їздили С .Тимошенко, .Павленко,.
,В.Мпзуренко, ;0.та М.Шликевичівни. 1909 року Д° Львова1 їздила делегація' в"складі•е В.Садомський, В.Неронович таін. Великі наслідки мав
студентський;з?їзд 19-ї 3 ро. у Львові. Мемуаристи відзначають також активну діяльність у-Петербурзі ’їв.Раковсьтсого,< що приїхав туди 1912 р.
І І '’бЛИЗЬКОгу-ВІЙШОВ-^у Вжиття., йетербдвузької КОЛОНІЇ*’ 138). ‘
/•Є п' >' 7. • ’ -5 4 . - - • ’ •' *• ' ' , . .. X -.А
’~?Крїм кіл-.передової іг більш-менш демократичної інтелігенції -від М..Коцюбинського й Лесі Українки до рядового студента..чи навіть стімназиста з '''революційними настроями, -- носіями ^галицьких мовних впливів у ці роки * робиться й Дехто з представників новоутв’орюваної тоді української місько.! буржуазії. Для них галицьке забарвлення мови стає своєрідним способом показати свою вищість проти маси'3звичай— них’3 мовців97 свою европейськість• свою обраність. Цей тип дуже влуч-
но схоплений В.Винниченком. у мо слово'Самому письменникові ставлення -до цього типа(який, лений з конкретного оригіналу, ченка;з і но
іцо іронічне
±71
і о г о с оці ял-де м окрасти ч н йх бо історично Скалозуби були н ) в -’розвитку української 'літер ільовує В.
тоді жив) позицій, і той час
дуже правдиве оо'єктив-говоримо тут‘Про їхню
прогресивні. От прийшовг -Скало зу
•дий Ще чоловік, рукавичках, -в л грубувате, але голенеі .. - 'Зо', вс о фї ц і я л ь н ою ч е мн і с тю чині разів два, У кр а їн і І, в и р а з и.
и гарно зоудовании, моло-,іу одягнений, в смокінгу, ; із жовтої, замші. Трохи пі лице його було чисто -ви-
трохи,ТИМ СЕ по-европейському і балакав з <
±.
оч сам був у Гали-и мало відомі на
гь гт ’ хе
и поводився'
0
1
і
о
і і
ки з власного;нахилу до цього, ;а но українців вважрщть. за .мужичу, словамимужик. ДД/ ‘С ... Ж-
теж з ідейлссти, з принципу. Звичай-грубу націю. Українець це, іншими
Через це Скалозуб ніби взяв на себе обов*язок доводити прикладом .самого себе,ддо:українці;не тільки мужики, що єсть навіть і такі європейську одягнені, виховані люди з українською-мовою, якагхоч і українська, але не мужича. Будучи чоловіком багатим, власником мно-гих тисяч десятин землі, заводів і копалень, він прапор своєї европей-СЬКОСТИ НІС ДОСИТЬ певною -рукою . • ’ ' У
.Сам він колись належав до певної течії .в українському громадянстві , яка ставила собі завданням боротьбу з русифікаторством..• Україна, для українців, - геть руських, поляків, жидів і іншч погань ; Це була їхня програма** 139).
Війне. І9І4-І9І-8 р. перерізала ті шляхи, якими йшли галицькі мовні впливи,перед тим, але - в огні й руїні війни народилися 'нові шляхи цих впливів. Не. говорімо про те, що досить багато українців у вояцькій шинелі побувало в.Галичині під час-її- окупації російський: військВм" і чуло Неї місці галичан, не говорімо про полонених гаЗії’чан у Росії і великоукраїнців / Галичині, - бо при- цих 'зустрічах рідко був наявний момент ..імпонування галицьких мовних особливостей, .а без нього і позичення..ЇХ- НЄ\ модли..відбуватися скількинебудь помітно. Але ї в ці роки зовсім по-новому і в трагічно-химерних бормах - тривало співпо-
бітництво галицької зі великоукраінської інтелігенції. Уже з першими загонами російського війська у Львові опинився член української гро-
мади петербурзького Лісового го кияни встановили зв’язок з
за допомогою стю 139°') •
яко-
Маємо на увазі вивезення з Галичини російською владою досить великої
кількости-заручників з-поміж галицької інтелігенції і опіку над ними київської української інтелігенції9 яка виявилася між іншим і в тому , що '‘скоро... закПадників дозволено було нам узяти :7напорукиї1 й оселити на волі о Кількадесят українських громадян вузили” цих галиць<-ких заручників до своїх кватир, і.ці вільні арештанти брали досить живу участь в українському громадському житті РСиєва •• 140). Ось у таких і подібних своєю несподіваністю Кормах тривали в ці роки галиць-
кі .мовні впливи, мовний зв’язок з Галичиною.
бурхливі роки Визвольних змагань 1917-1920 р. утворили умови для масового, хоч і хаотичного, безплянового вимішування носіїв галицьких і великоукраїнських мовних звичок, а відтак і відповідного мовного матеріялу. Правда, організаційні форми руху цьому не сприяли. Наявність двох окремих урядів - у Києві і в Львові - і двох відгороджених одна від однієї армій 147) стояли на перешкоді ближчому повсяь денному стиканню й перемішуванню галицьких і великоукраїнських мовних елементів. Але, як і завжди в талсих випадках, штучні організаційні форми могли гальі-..увати процес, якого вимагало життя, *але не могли цілком його припинити і мовне вимішування в ці роки, безперечно, триває і триває досить інтенсивно. Вже сама організація урядово-адміністративної системи з одного боку, а українського війська з другого примушує почасти вдатися до нових позичень з Галичини, о почасти і перевамио-рсбпть багато старіших позичень із книжно-інтеліґентсь-ких здобутком народних мас. Навіть дєщ.о з старої ще козацької військової термінології запорізької Січі відновляється тепер у війську УНТ можно думати., не безпосередньо з старовини, а під впливом того, що ці, скажімо с ,Д'н_і, крри^ рої тощо ' вживалися перед тим у практиці галицьких ьіуїськово-спортових організацій. Проте,питання це вимагає
ще спеціяльного дослідження, і тут ми можемо•висловити його тільки як припущення. . ' .
зате не підлягає жадному сумніву величезна роля української школи, що саме постає в ці роки, в зокоріненні в народну гущу здобутків української літературної мови попереднього періоду. Знижку й газету читає далеко не кожний, - школу відвідує майже кожна дитина. Книжку
у-ф газету читає людина, з уже так чи-сяк зфермованою мовою, - школа дістає такий людський матеріял, якому вона сама формує мову, надто в її (мови) вищих сферах. Кни^Ксі здебільшого сприймається пасивно,
школа вимагає від кожного учня неї переоцінити^ .. значення школи ви взагалі, ні -для прищеплення му колі людей норм української
активного засвоєння, ні для стабілізації вироблених перед тим літературної мови -
тим то не мож-літературної мо у розмірно вузь в ті роки.
вагу гро:
актуальне іто катас Р ТЛ “І Г Т П Т- п
ористатися
їїікода?. Питан
^рнуло
Промені анізувати
графічним
лексичних
галузей науки.
Погляд
М*Грушевсякого
полягав у тому, що обставини
не дають
ЗМОГ!
на. таку довгу працю, що час не жде, що вчити дітей
і дорослих треба негайно, -- отже доводиться скористатися з тієї термінології, яка вже о, - себто,/ 'скажемо ми, з тієї, на якій так помітно позначилися, між іншим і галицькі впливи. Та їх, все одно, не змогли б уникнути і тоді, коли б ішли шляхом О.Ьнати, бо надто
вже защепилося багато в них у літературну мову взагалі і наукову зокрема; Тим то, коли ІІ.УШ.І9Ї8 р. створено, спеціяльну термінологічну комісію при Київському Науковому Товаристві, то вона серед джерел своєї праці зразу ж зазначила і ''матеріяли Львівського Наукового Товариства, галицькі шкільні підручники, праці їв«,Верхратсь-кого та інших галицьких учених5’ 142).
Українська школа, військо, адміністрація - все це несло в народ здобутки української літературної мови попередніх років. -А ^небувало зросла античність народних мас, небачена перед тим жадоба до українського друкованого слова, ночувала перед тим активність у його сприйманні' - все це створювало пзредумози для глибокого й широкого-за -споєння цих здобутків.
ГАЛИЦЬКІ ВПЛИВИ НА УКРАЇНСЬКУ ЛІКРАТУРНУ МОВУ В ПЕРІОД І92І-І94Е р.
Події -цих років ще но стали цілковито-... історією. З одного боку це, а’з другого боку, відсутність багатьох потрібних джерел у книго сховищах і-архівах поза колишніми межами УПОР змушує нас у цьому розділі обмежйтися на встановленні тільки головних -напрямних ліній, у розвиту української літературної мови, наскільки вони стосуються до нашої теми, но вдаючися до більшої'деталізації.. * * •
Ніцний мур, на'який перетворили брльшовики свої=політичні кордони, спричинився до-того, що з 1920 до ±9^9 Р» Галичина жила цілком окремим життям, і тільки дуже нечисленні вістки про це життя долітали до вух українців в УССР.•Отже, те нове, що в ці роки з’являлося в українській літературній мові з, ‘Галичині, залишалося на схід від Збруча просто цілком невідомим. Іоворити.про ‘галицькі мовні впливи в таких умовах здавалося б просто абсурдом. Та все таки ці впливи були, тільки ширилося не нове, а старе, ’дже наявне- до 1920 ро 3 цього погляду можнаговорити про тс, що галицькі впливи на літературну мову тривають впродовж усіх-двадцятьох .років.
Носіями їх були, передусім, ті досить численні представники галицької інтелігенції, які з тих чи тих причин залишилися і осіли на терені УСОР після років Визвольних Змагань або переходили кордони Галичини, покидаючи територію Польщі. У своїй переважній частині ці Галичани працювали-по школах, у пресі, в наукових-закладах. Коли бо-льшовики почали свою -українізацію”, то лекторами, а в багатьох випадках і керівниками курсів українознавства були галичани. Природно, що з таких позицій вони могли дійово впливати на мову своїх уч -
—50 —
нів і на літературну мову взагалі. Серед національно і антибольше -вицьки настроєних груп інтелігенції створюється настрій затоплення і демонстративного переймання галицьких мовних особливостей9 іноді порядком відштовхування ВІД подібності! ДО російської МОВИ о З моїх студентських років я міг би згадати студента Ч., харків’янина, який одначе намагався максимально наблизити свою мову до галицької, при чому,пригадую, форма слова коритар замість звичного коридор, здаючи-ся смішною й недоречною, перетворилася просто на його прізвище се -ред колег о
В літературі письменники ~ вихідці з Галичини створюють навіть своє окреме літературне об’єднання - '‘’Західня Україна”«> Справді, в цей час на Великій Україні працюють такі письменники-галичани, як Мфірчан, ВоҐкицькиЙ, Кл.Полішук, В.Атаманюк, ВоБобинський, М. Гасько, А «Крушельницький то. ін«,, такі науковці, як С «Рудницький ,Мв Яворський та іно хоч вони й но були загалом свідомими прищеплювача-ми галицького в мові, але цілком природно, що в їхніх твора.х .га-лицизмів не могло ни бути, АЛк. були вони не тільки в письменників родом з Галичинио Ні, ми знайдемо їх в творах багатьох інших письменників, публіцистів і науковців,- двадцяті роки в літературі ніби йдуть під гаслом засвоєння галицьких мовних елементів, відомих і дав ніше, але так активно но вживаних, ця мода, захоплює навіть урядові вершкив Мало не з кожному виступі • „Скрипника фігурує слово терен і інші слова, що приїйіи з Галичини» Відгомін цього захоплення в літературі почасти звучить і пізніше - згадаймо, наприклад, виданий уже в другій половині тридцятих років Бажав і в переклад “'Витязя в тигровій шкурі” ШоРустагелі» в нього лексичні й граматичні галициз-ми можна виписувати десяткамио Обмежуся на кількох прикладах : розпука (145) 5 брила (230), моцар (325 95з8, іо29), лляю (846), ватоо. (94-2), врихтувати (14-41), хосен (29), здвиг-юрба рі-4), тлумище (759346,4^6), пугар (484,±ІЬО), лови (бІб^Т ачей (655) і сила інших.
Загальновідомим фактом є запрошення галицьких мовознавців на Всеукраїнську правописну конференцію в Харкові 1928 рв, участь їх у ній і вироблення компромісного галицько-великоукраїнського правопису. Так само і в термінологічній діяльності, зосередженій в Українській Академії Наук у Києві, зв’язки з Галичиною підкреслювалися в декляраціях і здійснювалися на практиці. Гро холодний, директор Інституту Української наукової мо и, визначаючи принципи термінологічної праці керованого чим наукового закладу, посилався передусім на. Ів.Верхратського - галичанина ? ‘'Праці Верхратського намітили основ-
при чому авторитет
і.
9
і-і
цьк
при розгля-
4 7 1'1
“І
галицькі
п и і. сі 5 о з; о яле лчл Восени 1925 р
української
Інститут
розгляд 1
,ння до Львівських
Ухо цих пеоцгатьох актів - а їх чуло далеко більше - досить , цоб побачити, >о всупереч захкиеності політичного хоидону з Гі личиною, галицькі юзні впливи в цей пооіод, якщо по надто зоільшуються КІЛЬКІСНО, 1'0 ПО ІТНО розростаються . З кбрІШОДТЬСЯ- В -ОЧНІЙ свідомості чимраз більшого числа мовців на Великій Україні» Це не значить 9 »що вони сприймаються безборонно. Інстинктивно хуторянське почуття, або за термінологією де-Доуюц)ат почуття дзвіниці свого села, живе в мовцях завжди - і тим мГц6іш%7лз,агальна й мовна культура даного мовця о шило воно і в двадцяті роки, тільки не виривалося звичайно на поверхню культурного тиття. - ..
X у Коли , приблизно з початку тридцятих років ВІДМОВИ! ся від “’ук-раїнізації*' й перейшли до політики русифікації,.перший удар упав не -тільки на галичан як фізичних осіб, а і на галицькі елементи в літературній мові о русифікаційна політика у ці роки - поскільки розглядати її тільки в межах мови - могла здійснюватися тому між іншим, що її підтримував не тільки фізичний і моральний терор, а і тому, що вона апелювала до хуторянського почуття східньо^ткраїнських мовців» Коли большевицькі наукові інституції заступали слово ЦУКОР на сахар , ліжко на-кровать, брила на глиба , краватка на галстук, цитрина на лимон, помаранча на а’пельсин, оцет на уксус » м - > * * /
стосунки на відношення, склянка на стакан, парасоль на зонтик, черевики на ботинки, лекція на урок, пеесічний на середній, тартак •на 21іР£Дилка , мутра на гайка і т.п. і т.п» - приклади можна наводити сстнями, якщо не тисячами, - то вони не тільки русифікували українську літературну мову, а. і .-заступали галицького або, ширше беручи, західньо-українського походження або збереження мовні еле-іченти Неї східньоукраїнські о ойичайно, большевицька мовна політика виходила і за межі мови східньоукра'їнських. говірок - не лінгвістика цікавила провідників цієї політики,- — але прищеплювалася вона фактично тільки в цих межах»
Праця адміністрації над ^розгаличаненням™ української літератчр-. ноі мови захопила не тільки словництво, а й синтаксу, і правопис/ навіть питання артикуляційної бази - .згадаймо відкидання можливости
-
-52 -
наближення нєнаголощеного о в вимові до у і визнання за можливе й мало не за нормальне Його наближення до а і Кінець 'цій праці поклали події вересня 1939 р. Окупація Галичини не означала тепер'"галичанізації” Великої України, ні, галичан персонально на Велику Україну майже не пускали, а мову їхніх виступів у пресі й друку взагалі старанно відредаґовували на заведений копил. Але й дальше "розгаличанення” літературної мови припинено чи хоч би загальмовано, а де в чому завдяки виступам М.Бажана, Ю.Яновського, А,Кримського та інших і пощастило повернути - . літературну мову на старі позиції - позиції двадцятих роківо Таким чином, хоч ”офіцій-но'? Галичина в цей час на українську літературну мову не мала впливати, фактично її вплив одначе зразу відчувсяо до цього треба додати безперечний особистий вплив галичан на численних українців * з-за Збруча, що в цей час прибули до Галичини,
Інвазія- німецького війська на Україну І94-І-І942 р. принесла нову хвилю галицьких мовних елементів до літературної мови - принаймні в газетній мові. Тон задають такі газети, як київське ‘'Українське Слово”, харківська "Нова Україна”. Вони, поперте, повертаються до норм літературної мови двадцятих років, подруге з них читачі сприймають і деякі нові галицизми, яких досі не знали або знали хіба в поетичній мові. Маю на увазі такі слова, як інвазія, змаг, чин, урухомити, зголоситися, вояк та ін. Нарешті хвиля втіка чів з Великої України, що спочатку осідає в Галичині, а потім разом з багатьма галичанами покидає рідну землю, спричинилася до дальшого вимішування носіїв різномісцевих мовних традицій. Озна*-у]-9-^ЖтгрУл0 легко спостерігати<» 7 тих творах письменників, писані^1 ТсШіи чин і , можна помітити досить численні галицькі мовні елементи. Ось кілька випадково вихоплених прикладів з Арк. Любченка, Гліба Східного'і Гр.Стеценка. У Аркадія Любченка
з б ур е н ня С'Уникн ти зайвого збурення пристрастей”),
наплечник ("Допакувати свого наплечника”), рамено ("Виставити на захист рамено”), спротив (”що гостріший спротив”), висідати ("Вранці ми висіли на першому за Лохвицею перестачку”$ слово перестанок теж галицизм ), запізнаватися ("З ним запізналися ми ще раніше”), повернути = повернутися ("По його відході повернув пр О В ІД Н ИК ‘ ГГ.
У Іліба Східного 146) ; на є ш б а г а то пр а ці (є багато праці); ну, то добре (ну, це добре); и,ижурнил лікар (черговий лікар); оклад Скомпрес); пізналися (познайомилисяУ; очі замкнені (очі заплющені, закриті)в ід с трашуват и (заля ку в атіГ ’ 7; конеч- *
ність (обов"язковісіть , конечна потреба"); в ч а с н а чс т ар і с ть '(рання старість, передчасна старість ); з працею. .. не тяжко. .. и—ін Утг -•Ні -ігі—1 м<.г>м. ——і і -*-’ж -гчйііі цщґчіш — •**- -«•* л» «шт
_ з працею не важко погодити,- поєднати).
У Гр.Сте :,енка 147): гей би = ніби ("Очі в неї гей би волошки ' ), канарок = канарка ("Як голодний канарок” ), нараз = раптом, зразу, Х;?Нараз чує ” ), одинокий = єдиний ("Біля одинокого вікна висить сггарий годинник”^ переноситися - переїзди-ти ('Тол перенісся у Льві$).
Аналогічні спостереження можна було зробити Й вивчаючи усну мову гселенців до Галичини, особливо дітей і підлітків. Але тут не місце наводити ці спостереження. Взагалі це явище було б передчасно підсупмовупати, бо не можна сказати, якої сили й тривалости
ВОНО Суде,. ЯКІ 'КІЛЬКОСТІ- і які прошарки людности воно охопить як на еміграції, .так • і на .українських землях. Але попередній підсумок уже,ясний/час від І9с9 р. - це -час нової хвилі галицьких впливів а я а українську літературну- мову. ‘ .'С '
..ІАЛЖЬНІ МОВНІ даШЕйШт , ІНКОРПОРОВАНІ В XX XX XX XX XX XX XX XX XX XX X ’ XX XX XX XX ХГ XX X* XX XX XX XX XX XX XX **"* —~ ~ — — ~і-- — — — —* — —' — —
' - - ' саяг—ав«* «м№«! «м» *^м* * «мам а*^*а «кчм щмм*»
9 » / я. і
' - - .
СИСТЕМУ СУЧАСНОЇ української літературної-' «•** Л* Ш «•І М«В «мкаа м. а« »— «т і > «• »» — іа- ий— О» **• і—ІН І— «а* . »аі «І»- І » »М •«*—• «мм. —...*. «.Ч^ «
ЦММ* ЙМ* •тт.тиг.іт чймм «**•* — Ч< *** '»•► ^ — ^|Ч— *«•**• «ав* «шН» ви* ***• «чм«ам а — ^ии — — — ч » —і « «Ьмм «а
; ’ ’ а зробленого в попеоедніх розділах огляду мовних впливів Галичини на Велику Україну в їх історичній послідовності видно у .що питома вага галицьких мовних елементів-, у сучасній українській .'літературній мові мусить бути не мала, що; ця літературна мова, власне, сміливо моде бути названа мішанок щодо своєї діялектної. основи, д , отже, традиційне підручникоіве твердження про-її київсько-пол -тавську основу вимагає якщо не цілковитої ревізії, то принаймні-додатку : з*великим галицьким нашаруванням. Але ці нашарування так тривало відкладалися в українській літературній мові і так органічно в неї всотані, що виділити їх з усієї системи сучасної літератур ної мови дуже важко. Можна піти навіть далі і всунути твердження пр те, що виділити всі галицькі елементи сучасної української літературної мови - річ взагалі- цілком неможлива. -± схід, і. захід України складали свої внески в літератури?/ мову, не оглядаючися й -не ощаджуючи. Пі внески так переплелися', що дуке часто, найуважніший до
спідник не може розплутати їхнього коріння о І тільки уважна аналі-за мовознавця або свідчення сучасників, коли дане мовне явище сприймалося ще гостро як новина, можуть стати нам у' пригоді, щоб виявити походження того чи того мовного єлемец'ту. . '
" и
, ІНОДІ ВІДМІННІСТЬ ПОХОДлСеННЯ виявляється Й тепер певним .порушен ням системи або логічної посліде°кости. візьмімо такі цілком нормальні в 'Сучасній літературній мові слова, як вчасний і завчасний. „ Слово вчасний означає в пій своєчасний, ’ніМо-есдЛзеііі£ ?
слово завчасний означає передчасний, отже, саме несвоєчасний, невчасний. йк’ сталося, що приросток за- набрав заперечного значення
. Адже воно • лему цілком не властиве, "я логічна суперечність з'иясо-вуєгься тільки тоді, коли ми звертаємося до галицького мовного у-зусу. В Галичині вчасний означає саме передчасний, а приросток за-- цілком нормально функціонує при прикметниках і прислівниках як посилювач ознаки, отже., за цими заі.сонами завчасний нормально означає ,;надто передчасний5’. Таким чином - виразна’ логічна суперечність між значенням і грегіатичною структурою’’ слів вчасний - завчасний ,у літературній мові стає зрозумілою, коли-ми з,гясовуємо ообі, що слово вчасний літературна мо’'а затримала зі своїм старим схіцньо-украінсьиим значенням,‘а слово завчасний прийняла з тамтешнім значенням з західньоукраїнських говірок.. Українська літературна
мова не сприйняла галицького слова штука = “мистецтво , але органічно засвоїла похідне під нього слово штучний , не сприйняла галицького слова пукати “тріскатися”, але вживає похідного від нього слова розпука. Аналогічних прикладів можна наводити дуже багато. Вони роблять українську літературну мову подекуди строкатішою й менш послідовною, ‘ніж того хотіли б прихильники логічносте в мові. Але мова не логіка і зовсім не повинна в усіх'Деталях своєї структури коритися вимогам логіки. Коли до мови прикладають правило пропорції, заявляючи, ідо раз є низ і:' долина , то конче повинні бути прислівники і внизу, і вдолині , коли від кликати є виклик , то від звати конче мусить бути виз о в , коли є форма о б ид ва і обох , то неодмінно мають бути і формиг оба, -. і обидвох 147а) ,1 то цим виявляють нерозуміння або небажання розуміти живі, -історичні процеси формування української літературної мови - не в кабінетах, а в перебігу мінливих і часто взаємосуперечних історичних подій.- І хоч в наслідок цих мінливостей і суперечностей історичного розвитку є в українській літературній мові багато суперечного з погляду логіки, але це не конче і не завжди означає її дефектність. Навпаки-, ? знаємо з історичного досвіду, 'що найбагатіши-ми, найгнучкішими завжди бували ті літературні мови, ідо виросли саме з такого "неорганізованого” зростання-різнодіялектних (а часто навіть різномовних у генезі ) мовних елементів, досить порівняти ^логічне” есперанто з “нелогічною”- англійською мовою, що всотала в себе поруч з германськими і так багато різнорідних романських елементів.
досить помітну кількість галицьких елементів зраджує сучасна' українська термінологія, як вона кодифікована в словниках Української Академії Наук (напр., у технічній термінології. ° мутра, палив-ня ? лата, тран тощо). Але технічна, а почасти-й природничо-медична термінологія ця в наслідок опору совєтської влади її запроваджен— хню,' великою мірою лишилася поза широким мовним ужитком/ і тільки маі бутнє покаже, чи стане вона органічною складовою частиною живої мови. Тому тут недоцільно зупинятися над цією термінологією. Алеів сучасній українській науковій термінології є галузі цілком усталені і загально сприйняті, до таких галузей належить, наприклад, граматична термінологія. ' * .
Вона виявляє майже в усіх своїх складниках галицьке походження. Назви частин мови (прикметник, прислівник. >. ) , назви частин слова (наросток, приросток...), назви синтаксичних^понять (речення, підмет , присудок'.'.УК назви розділових знаків (кома, середник, крапка...) - все це переважно, якщо не виключно,прийшло до літе -ратурної мовиз Галичини, а панує воно тепер в літературній мові' безконкуренційно. Навіть наголос у цих словах засвоєно, здається , галицький. Принаймні 1909 р. Ів. Огієнко вказував, що правильним наголосом урологах виведених від основи ім“я мав би бути наголос на корені 2 іменник, заіменник 148).
З позатермінологічної лексики чимало відповідного матеріялу пода но в попередніх розділах, як ілюстрації галицьких мовних елементів у мові П.Куліша, М.Старицького, Лесі Українки, Ч.Коцюбинського та ін.
Туї відзначимо деякі інші лексеми, спираючися на свідчення сучасників. , « . «• т
Ч
Олена Пчілка відзначає такі галицизіли, 'що здаються їй (Любі з "Товаришок"Ю.Ш.) чудними": переконання, відносини, ся починає,, буду мусів 149 ) , просвіта, напрямок, враження 150) ,річник 151) Усі ці слова - не говоримо тут про два приклади нелексичні г на окреме препозитивне .вживання частки ся при дієсловах (ся починає) і на майбутній час, утворений не інфінітивом, а дієприкметником на - л (буду мусів ) - у сучасній літературній мові вже не ’ізда-
ЮТЬСЯ чудними1'*, бо становлять ЦІЛКОхМ звичайним, звичний- і неуникнии
складник. ' •
Иодест Левицький відзначає в- своїй брошурі 152) дуже багато -лексичних галицизмів. Подаю тут ті з них, що становлять тепер невід ємну склад о •?:/ частину словника сучасної літературної мови : крок, карк, засада, ґречність (16), властивість, зарозумілість,. ув“язнен-няГ і7ТТтримати, тлумачити, закидати (...£8) , очікування, а вант ура
19),,необізнаний} 25) вплив (49 ) та ін.,
Цікаві зауваження про походження й нагіт^ авторство деяких слів знаходимо в їв•Верхратського. Наприклад, він означає, що чому належить авторство слова звіт, яким він заступив', уживаний перед тим по-льонізм справоздання 153). Так само він уперше вжив 1872 р.
в' “Правді” слова кількість ', заступивши ним уживаний перед тим церковнослов'янізм количество 154). Розповідає Ів.Верхратський і історію слова напрям. Первісно вжива лося слово направлені є( цер-ковнослов. ), керунок (польон.). 1862 року в “Вечорницях'” ‘ заявилося слово напрямок ‘ , створене Кс .Климковичем ; їв-.Верхратський, відкинувши від цього слова, наросток зробив цілком нормальне те-
пер слово напрям '155)• Таким чином, якщо не заперечувати пода -них Ів.Верхратським фактів, то треба прийняти, що ці слова до загальноукраїнської літературної мови теж прийшли з Галичини.
Загалом беручи, галицький внесок у лексику української літературної мови найбільше обслуговує сфери абстрактної^лексики , наукової термінології, КОЛО ПОНЯТЬ, ЗВ’?Я38НИХ з міським побутом, захоплюючи тут не тільки назви‘предметів і процесів,-а- і.вирази ввічливості!, ети?<5г тощо, - себто обслуговуючи не лише номінативні, а і експресивні, зокрема соцряльно-експресивні функції мови. Яскра вий приклад цього є слово прбшу з широким діяпазоном його значень від справжньої просьби до не.дуле охочого дозволу з одного боку і до визнання недочування з другого.’ Характеристична зчцього погляду
та’ диференціація значень, яка. накреслюється між наголосовими паронімами - традиційним прошу і принесеним з Галичини прбшу на Великій Україні. Значення дієслівної форми першої особи з усіма семантичними відтінками, властивими цьому дієслову взагалі, зберігається за- формою прошу , А принесена з Галичини форма прбшу • набирає значення не стільки дієслівної форми, скільки прислівника чи, певніше, вставного слова, тотожного або близького значенням (хоч і дещо відмінного і семантичними нюансами і емоційним забарвленням ) до слб-ва бурь лсска. Можливо, що з Галичини прийщло і_слово лише ’ 156), яке^теж має виразну емоційність, подеколивиразнішу від синонічно-го ті зівки (яке в Галичині вживається частіше в значенні протиставного сполучника з значенням нім. сопбегп і в значенні
к *
числівника стільки). Такі -словечка з більш або менш насиченими емоційністю, забарвленнями виходять уже далеко за межі книжкової мови і5 отже, є найкращим свідченням того, як органічно вливаються галицькі елементи до української-літературної мови.
Особливо численні ряди .гїгалицизмів” з проектами їх заміни знайдемо в їв.Нечуя-Левицького. уатеріял подається в нього цілком/ не перевірений, але він цікавий як свідчення сучасника - хай веліми однобічного Й засліпленого однією ідеєю, - а його проекти заміни галицьких слів” '^наддніпрянськими варіантами” особливо виразно показують, як збідніла б українська літературна мова без деяких принесених з Галичини лексем. Ось кілька прикладів з тих численних ^галицизміг”-, що їх наводить .-1в..Нечуй-Левицький. У дуж-
варіянти, які йому га-(добуток )
ріжнии,
замис;
щоб заступити ними немилі
.<•7
о
підприємство’ (запо-
З ОКО
попит
ооко-
тримати (держати)-
’.ЛгШ 1МГ4-*1
одрод
і польсь-$ крок
річни
М*Ь-пш4»іма«гжЗМ»-чм*гм>а
присто-«ммммвАг^аі
штучний
-.... .. , , , —
нодо оооз пуливість
варіянт галицького
сувати (примитикувати ), змагання (до чого ) (46)§ прагнути (жа-Д^ти )? перешкода (завада), злочинець (лиходій), зупинитися (опи- мггиМ№'.п*и»м»» - - ~ і II Ніг -|.« І — _ ГІІ II ! і ШІ - - ш її ітііі—)—і. і'ігінішм І.І-ЦІЧ щ.— *і^««МММ*ММта»
нитися ), оздоблений (прикрашений), постійний (завсідній), обгово-2®Д£І2. Соббріхувати. - 8І0 і) (52)-; майбутній (можливий ),нахил ( нихильність ? ) (54) § оголошувати (оповіщати), юнацтво (молод-
«мівишиї 1,11.1, .-*гу««іч,^„..пдаг-х. ТМЖ- • «г.^-чг-г І І ! II ^И»п І ЖЖ»НІІ«.»...Ц«ЧМ 4 - І - ч ..--„- . - ЛТ-. - Г-1Г-СЇ И-« * || Ц -) І .г- - т Т- - -- 4 --- ГГТІ-. Г - .1
неча) (57) ? існувати (животіти), настрій (яаправа- , - власне ’ Г
1-Т - 1ІГ Г І 1 ЙІ їм» ЛЧММ» ——----- - - .- -|Г - т ~ * - - г .4 --. - г -іг . .- - ( -— - - ; - '
мабуть теж галицьке) (61)^ пересічно (62) ; гідність (придатність
.. лц—егамшн0ммв«вммг«цм«іцк*ммвм«ммвцг** -*
оточення (околіішність) (63) 5 виразник (виявець)- (-70) 5 розпач, / »
зненацька, вабити (80)незграбний (зателепуватий), потвора (страхо
-ь ....... м—-~мм».М^-«.™ ' ' . .. . _ м . . К Х 7 ..........І.Л.І.,,,., 4 „І,,—,,!,!
вище.), мавпа (9з); тяжіти (над чим), дотепер, готівка,- також (4)
** "*** '- • г-ті.іч.т.ии мммштр» । яц^' । її» » «т„».ц ।л" •и»ч «^мтим- п,і тпги.^піпмг»» »г»і«имчм
І58)> протягом. ( в протязі) (5) > аркуш, помешкання, подібний ,
ІГ" * шгш*..*** чяIIЯІМа м^мгчмєй»ш 1 і З—у*а>ао гімжьі ятя» <г г *И‘е»т-»*Амч*ииж »і<ий>» «пмямтгШгмяарнг«-«мя7е«ям*.я^«г«яммМШ
V » ‘ -
виїмок, виконати (9); повідомлення, оновлення, окоемий /опрічний), здисл^вя ^мййямп ^**ямми**Мк -В-'і^ісіммам*а*^м*‘ - - - - - — ~ ~ . . ... . в _ _ *г „,. , . „ _ _ _
• •***1 г 111 । і**ґе«а»^глкя*мА*тмжАае»м«мв№^маг• ятеиївіг-ч» мямаміч'жоч'мгжяйЯ'к -чм—ч •яяп >і <іі 11 ^йкі^егг- ж-ех-^в
взриг, вирив), свідоцтво, МНГМИІІІ »Ж-Ч,|ІІІ«.ЦІІ І» ||»1»1 ДЧ.і»«мц*ІІ'.»ІЯ М МІМ »І «І.І* ІІОГЧІ. МЛИ «'<»*— І11 ПЦІїЧЬМ
засвідчення), старанно (падковито), ооак (недостача), уникати (од-♦ •* *** 1 ІЛІ ІШ І_„1Ц.|. .—і- -тг*-4 пг^Ш^ЧР0Ч«ММ»*ГмЧк<М^ЧЄЙМВмГ9«МВ «мевткмащх**? «МЖММЙГЯГЧІ ЩРЩ—ш»,- ^*1>ч'-г і ІГвИґіі» ; Ж Ц»»| ЮШ-’ЄіМ* 1.ТИІ— ’ —ГЛ11 »!'! «ОаМВЙ*аМ0М»
ч
микувать. ) (її), ошукувати, брудний (нечистий), яскравий (ярий), —-•••—«мгї»'Лі-і І.МММГІІГ »Мі » м*»«иі»»*»іми»м» НІ ||<»И» » ' лі Мсмм^»^» - м'і і»ііі , ««у» м » ,«»і».-цм іч іипиміі и.,іи ,иимм
перешкод;тати (перебаранчати), образа (кривда) примушений (присилу-
»оплі »іі»і. Г...ЧГ ціі»і »- ммч^м 'і ці ’»»»,'», «>»ммм»м»м»м» мті 'іцм » • -^»г-і»г.> л<- і--»- .«»»«• гам м і«ґш > ччі.ч»и . .«ті»п»»іігчі~«. імампммаМамкмшмагма
57-
ваний )9 примусовий, гасло, ухвалити, утиски (12) ; —мі^ііи ! « т ді»%гміиі№"-ц— цк-г.іг-лпіШм аіргш«*<м»«мттм*мм> —і іі.ц —ч я——Иіі^м ні^в Тииі|МПімйвв^^ж»*вви»лгявв«^***» *
(задуманий), струмки (потічки), цілком (зовсім) (ІЗ) і і - .-: ~і т —гі іПтвЖіі^і—лі-п - іг-л - цж:.. лцг « ж .-• »«»!>'г.——і» миі. чім» <«'!* і — і і і г. ам < і шама«ам>. •'• пі ««« жг «>« ш-гЧиж і*м 11 ’ а іаж*ж-.’Жі •*»«> «жикаїнч > ’ <•»'*•••
замислений
; чимраз, одяг, чмммямзмшпам*****'*** •чвяг»ч((яиіишпяилш
данина (18); .недоторканість (незачіпання )(136); донедавна, страйк.
вамм[^м«м_м_мп|7^м——а— * * > імм .п !-□- Піп .-іпав—і . і а Ґ'і*-т іч . і а ч — . -і,- і.-.-, і,- * • аг.іаі а чіггг^жж» а—ааа— ними і а аана чаш ж
(188); спричинитися (197)
(216), підручник (288)
і ба
Дуже легко помітити недосконалість Нечуєм-Девиїдьким з? тично-емоці йне
зате ле пу
І
І
9
ь
доторканхсть на
книжно-а
Печуй-Ле вицькии нсьої
ком слот писній і-
варіанти
.1 р..
агатьох запропонованих Ів. цілком ігнорують стиліс-
нвзграбний
зеоаранчати,чне-
з асоціяціями
кг, о, подекуди навіть вуль -
; чи
заступни-
, тоді, як у ^Сьогочасній часові гурува ло с л о в о.при тичина.
.Ач У *А~ МР ипВІІ»мгтю—іи і ।ід—
кого спрощують ж н е
робляний
І»!»*—* І ІІИ 11— ИІ » -»> « • 1——
кри ВДС
«•МЙМ11 ' І !№* 'І ГМ' О
ша вві
л і т е р а т урн у м о-те саме штучний і брудний і нечистий, галицького є хибного. Лед-як здібний (Грін; Кул..
пі
ЛИХОД1И,
о в галицькі такі слова
1
і с
Тї д
попує яг випадки,
непевні такі приклади,
цький про— особливо цікаві ті за галицьке, пропо-кио .почасти назвище)
' 4
О
9
х 1.
о
. л
і
проте, взя ставлячися
’ерес для дослідника
О 1 її.
юро-критично до них іе чуєм -Ле в ицьки М 9 [ в них філологічних часника., що добре осередку України -
пшп
&
ппиишли до \
навіть поло країнської л
мови, особливо в си
о . і ц ± у Чс
страктних
ратурної мови з Галичини,але е Таки величезна питома вага ї української літературної
1
н и ко ві-мов о з на в п 5 2 7
IV.
подає
украінськаліт сра турна мо і сприйняла в ХІХ-аХ СТОЛІТ;
може прислужитися дослідно оскрибов аних ним.у його ою своїх власних творів» разок того, як виглядала б ицьких елементів, які вона нішо» з зменшеним числом
9
і
чали
селянського
ІЯ ЦЬОГО .треб киття.
д галицьких мовних е-Нечуя-Левицького з-бо там традиційні лексичні фонди літературної' ьняли письменника9 а ного повісті і оповідання
з жит тя
ркі в о При г ляньмо ся тиросвітські батюшки- й
з цього- погляду
цо мови його повістей ад Чорним морем”
159)
1
. Перше, що впадає б-очі в лексиці тих творів, це те, що перевалена частина понять, звпязаних з міським і інтелігентським побутом, не знаходить у Ів ЛІєчуя-Левицького адекватного українського виразу о .здебільшого знайдемо в Ів.Нечуя-Левицького слова, живцем перенесені з російської мови або трохи зукраїні зоїзані, рідше архаїчні., це стосується не ТІЛІки до якихось суто урбаністичних понять а до широкого кола побутовіґх понять і уявлень, що хоч трохи4»ви -ходять за межі сіло сіяного побутув
ось прикл в оборках” -.шиті бісером зонтик зонтик), рос 0 лак нач осами лочкою в кі щляпи плести”
іярус ом
, стеклярус ), тор о Чо288г рос о
олюдечка
чс рукг .; т. і
о 1 X сі 1/1 А V У ; рос о в .шляпа ), илгптгт/т ч> ..
палочка
• «З « 'РТ^ГЖіТ—ТГД- ТІГТЮВ^ІЩ——_ л
лочка у, чулки (
косте
і чорнии парик з
сидіти
Замаячили дамсь-чулки водою’*
с
Г.тї'?
у ро>> пообі
піднос (
ХАдСаГІГі А Є V дорогий під-
нечистий*’
напоготові ти, горіхи
крт/жа 9 к - 4.289
з кружками мороже но є-
лками морожен огоІ!
—
Т Я- * »
Хустки з пирожни-
О----
Пекло
І.
» * г-т ГГІ / С'1 1
! «Ж» «V-
7 Г ~і Т Т*Т Г
С’Прикре слово
р е йка
зшотка
V о х » / 9
ЗОЛзними з а л і з н ою
*»**'*' Г*Ш<вМГ• -ЧИЖ »
кукла
-у—-Ції || ,1 ,ц о,
кукла.
х к^кол
ЦІ
Н |.
дін миттю підбіг Д(
.10
гг
поняті
іб с т рак тн і ших урок
•>
І'4*1
•’’і
угол)
О 0, . !\л о
ч орного
о о
таким
держа-_____ (’ПСили ос о полоса), рос. решотка)
Мі шм»«імнк«ті «
полоса
оос
крес
тоо горнишна’* -наче в трахтирі *
а уг ла на Мостова з
'Мавро-
*»; х '-‘Л- -
МчУ С/ О
І
зоста-
Т-Т.
і ’ <
1; їй * » • »
-1 - 7 '—ї -
О 0,7 Г
П Т 1
с
. ?
л
і )
І І V
« І ’ > <Ґ
• > •
І
о
« І
т
І
*г» *
ГМ —*
Г ) ду з і. О
♦
і. .V
? ? Ту
д >
о
і
о
7
і
ї <
О О О
V
і
х
о
а
‘-ґ 9
9
с о
9
У
к.
О
1 1
о о о
з
з
І І
о
Ч.. 4-8;
У
7
?У
•о Г » •
І
V
залу увійшов англичанин" - С.б96; рос. англичанин ).
дуже велику колекцію можна було б подати і дієслів такого ж. характеру. Обмежуся на таких прикладах 2 -надівати (‘‘Намисто надіну” - С.Ї6; рос.надавать), здоровкатися (’Він забув навіть поздоровкатись*' - 9.21; рос. здороваться), обіджатися ("Студент обіди-вся на 'смерть” - 0.39; рос. обижаться ; пор. обижена - Ч.І56), сходити з ума ("Зовсім зійшла з ума” 0.250; рос. сходить с ума)-, приказувати ("Робив все, що йому приказувала жінка'7 — 0.339; рос. прикавьівать)о кружитися (про голову) ("Аж голова кружиться" 4.8; рос. кружиться), лічитися ("Ви приїхали лічитись купанням" -4.58; рос. лечиться )5 трогати ("Зачіпала їх, рмикала, трогала"-4.7^; рос. трогать), хазяйствувати ("0а.ма хазяйствувала " - Ч.74-; рос. хозяйствовать)., З прикметників можна відзначити % ^нервний (:‘7Часом нервна, говорюча" - 4.7; рос. нервньїй), наглий = нахабний ("Комашко роздратований наглим бесенком" - Ч.2І4; рос. наг -льій).
.1
ся до г
у.
•• сестру
»*-
и = підносити, же розвивати- женщинз?
- розвинений ("Е раз’вит ь і й), гра ідани 'рос.г ражданин), в в рос. вьія ; рос. о-з
яснила" - Ч.з5; страсти 77 - Ч.4І л ось. р о з д р аж і н ня
вость
грубо); пор
Ч о йШО 5 а Дії ґісірь )
один редактор газети"
;ачимо
звертаючи
—•—
ми в вони мови
українській
ногам
•» -г
т.
кому і тоді, коли тре-,-цо зв"язані з но— раз -змушений удавати-а надолужити те, чого і (але не тогочасній українській
ькох прикладів ; одличка ("Не бу-та дяками" - 0.43; рос. отличие), ("Попереду всього піднімати нашу
; рос. подниматі вік розумний/ розвитих
женщина;,
раздражен
е 7? краснорічивість _Ч*ІЗІ; рос. красноречи-
страшно динарів
печатать);
синтаксична кон
живцем пе
укції, їх майже механ і ч-
уваги на те, яке значення вже установилося за ни-мові (піднімати, печатати) або чи не суперечать би бонетико-морфологічної стрункости української
Р о з д о аж і н н я ) . і—ІМііі'ііиі і мам*
но,
’Т
9
1 7
і
6
т
І
о
с
9
І
Нарешті іноді, ставлячи .собі завдання будь-що черпати лексичні ресурси своїх творів тільки з рідноговіркбвого : кола, їв. Иечуй-Левицький змушений припустити явну .вульгаризацію. Коли в світській , сальоновій розмові герої їв.Нечуя-Левицького кидають репліки на зразок; "-'и... з ранку до вечора тупцяємо коло клум -бів" (СлЗрЗ), то це пояснюється не тільки його особистими дивацтвами, як про це звичайно думають і кажуть, а тією принциповою настановою, яку має письменник щодо шляхів розвитку української літературної мови, насамперед, цією настановою.
Ось ще кілька прикладів такої мимовільної вульгаризації в мові, позасвідомого і недоречного відгомону ’котляревщинир або в кращому
орових
о
нии
нареш кож-
когось селянина'Не
городянина—пішохіцця в європейському місті - Одесі або Кишеневі ,
Але все це в Ів ЛІечуя-Левицького не випадок, а система. Раз мова баби Палажкй9 то вже мова баби Палажкй і І західноєвропейські впливи, і старі традиції' 160) для цієї мови - порожній звук, Вона-живиться тими здоровими, повнокровними елементами, носієм яких завжди є селянська’ мова., а сторонні елементи здобуває тільки з росій
ської мови» І коли- в першому є і її сила і її слабкість, то в цьому останньому її' незаперечна слабкість о А мова Іг. сНечуя-1іевицького відбиває якнайкраще і силу і слабкість їїо Тут ми спинилися тільки
на'виявех слабкости зовсім не з бажання дискує цитувати мову художніх творів ІВо Нечуя-Левицькогоо Тут не стоїть завдання всебічно її характеризувати о Мова художніх творів Ів< .Нечуя-Левицького з життя інтелігенції використана тут тільки -для того, щоб способом заперечення показати, м,о дали українській літературній-мові галицькі впливи в лекоипіо завдяки ним українська літературна мова піднеслася на такий щабель, з якого дуже багато рис мови Ів«Нечуя-Левицькогс виглядають тепер надто застарілими, щоб не сказати примітивними або навіть комічнимий 4
З другого боку , треба, закінчуючи розгляд деяких сторін лексики художніх творів Ів^Нечуя-Левицвкогб, застерегти від двох можливих хибних поглядів чи вражень о Пеперше, не треба думати, що Ів<> Нечуй-Левицький сам позичав з російської мови більшість тих слів, що миднавели..Ні, за поодинокими можливо винятками, можна бути певним, що ввесь цей лексичний матеріял він знаходив у говірках своєї Надросянщини в Живому обігу„ Справді, звідки могло тогочасне село, позбавлене зг/’язків з широким, світом, не маючи української школи, книжки й преси, - звідки могло воно черпати назви для понять, зв”-язаних з міським побутом і вищими сферами інтелектуальної діяльності-! ? - Очевидно, мало не виключно з російських джерел, до того ж часто :*по дорозі*4’ що сильно попссґанихо І, приймаючи існуюче за розумне, дане за. доцільне, Ів„їїечуй-Левйцький і переносив автоматично цю лексику до-своїх творів; не помічаюча, ецо цим пін заходить у безвихідну суперечність з проголошеними ним же самим принципами національнеє ти Й народности в літературі, з пожгпдансю ним самим вимогою відштовхування від російської літератури й культури•
З другого боку, треба пОх/?ятати - про це вже була мова вище,-що й мова творів ІзЛІечуя-Ловецького зовсім, не очищена остаточно й цілковито від галицизмів у лексиці, їх небагато-.в нього, але вони все таки є,»хоч би в тих межах, які визнає він сам ( а в дійснос ті і поза тими межами)о Він сам нерідко вживає тгх слів, які сам же з своїх виступах на мовні теми засуди! і забракував. Де знову ж таки може правити за доказ потрібности деяких галицьких елементів в українській літературній мові,-Але на це треба зважати, коли ,б хто схотів убачати в мові художніх Творів ’Іг,їїечуя-Легицького з т • життя інтелігенції повний відбиток того стану, в якому лишилася б українська, літературна мова, якби вона, не сприйняла приплиїзу галицьких мовних елементів. Таким відбитком вона є лише частково♦ Діл-
О1
ковито -стати таким відбитком заважала їй, можна думати, письменницька індивідуальність Ів.Нечуя-Левицького. Образ такої нзнеради-
Ввесь поданий у нашій роботі лексичний матеріал, сприйнятий українською літературною мовою з Галичини, не кажучи про те, що він великою мірою потребує ще уточнень і перевірки, далеко не вичерпує відповідного фонду в-літературній мові» Але ми вважаємо, що навіть, коли прийняти половину його, тс цього досить, щоб проілюструвати розмір і значення галицьких впливів і галицьких елементів в.українс кій літературній мові» А для -того,, щоб установити точно словник, засвоєний українською літературною мовою з Галичини, треба було б . перейти якийнсбудь добрий загальний словник української літературної мови, послідовно з початку до кінця, встановлюючи територію первісного вживання кожного слова. Завдання ледве чи можливе в найближчий час (тепер воно зовсім не можливе), коли зважити на сучасний стан української лексикографії взагалі, а лексичної географі (Вортґеографі’ ) зокрема» Тиичасом можна тільки вказувати на галицькі впливи на лексику вкраїнської літературної мови, як цс ми й робимо в цій праці, але годі їх точно - окреслити.
Питання ускладняється що тим, що втрім позитивних впливів на літературну мову галицька мовна стихія могла справляти- ще й вплив негативний, який дослідити ще незмірно тяжче о Під позитивним впливом розуміємо впровадження певного слова чи звороту галицького походжен і-ія в загальний ужиток» Під пеґативним впливом розуміємо витиснення,
зникнення з загального вжитку повного слова чи звороту негалицько-;Г0 походження під тиском того, що цього слова чи звороту не знає й не вживає Галичина» Коли важко простежити позитивні впливи, то незмірно важче зробити це щодо впливів негативних» Ми но порядкуємо тут жадним певним метеріялом» Тільки слова, подані в прикладах зі •'Старосвітських батюшок і-матушок” і з ”Над Чорним морем” Ів»Не-чуя-Лерицького в якійсь частині можуть правити за приклад таких негативних впливів» Сам ІвоНечуй-'Левицький відзначав що деякі слова, яких .на його думкубезпідставно перестали вживати, наслідуючи галичан, які їх не знають. Це такі слова, як спохвату, сливе, хапки, двічі зустрічається о Шевченка), вобляги9?уявки та ін» ІЬ2) вш-ж*-***г*"яи^тая^**** аі !>—г- —гршшкямі1 іцілйі ічі -іне—
Загально відома річ, щонаголос у сучасній українській літературній мові у багатьох категоріях слів досить розхитаний, неуста-лений, кількість наголосових дублотів-варіянтів велика» В цій розхитаності наголосової системи чи не за першопричину можна вважати перехрещення східньоукраїнських-і західньоукраїнських впливів. Не можна вважати, питання про це за вивчене, але*деякі спостереження й припущенню на-важмємося висловити.
І. В трискладових і довших іменниках середнього роду на -ання, що походять під дієслів з наростком -а (ти), переважно наголошеним, старий наголос як правило припадав на наросток/Цей наголос здебільшого зафіксований- по словниках, але він уже великою мірою не від-
лети
ПОР^
ЧИТУ
пішого значення
снідання
своєму-з шкільною
тп с
Ш.К
і другого
боку тковии
розі
язання
можливим5 ийняти об повідання
перекдн&ння
нанарос
снідання
/трішньо супе
сірУіИ псггісхри плазування іегко - помітити
і ви оути
зле вже таке’поширене,що у нормативних словниках.
2. В деяких іменниках чоловічо приросток (односкладовий а.бо повно вий або з повноголосо^0двоскладови
корінь
труктуру 5 (односкладо
похід
гп
з
о
X/
дбхід
тковй наголос переходом у н
?. І
а
прямо протилежна
Місце 1 тут о мк як місце 9 де по .вик ористання цих
1
*
си
і
2
З
бо наголос тут
олосом
і н V іт
Г л. 1 у V х ХЗ
т Ч -V” тгг тіл, ’ ♦
1
<
акцентологіч
наголос
и < пор. прирос-,
передостанній склад цієї кот о горі ї ? яке
вживають на Великій Україні
о М
+
।;
ІОНІ. 9
і
І
О
?
варіанти
можливе і
відсто-
уряду!ї 165). Але ки в Галичині. с;
тепер, єдино
і вживалося ще в дру ”110 прихожих суддів
ноприростко в ии
** **
о
уряд
о. У трискладових іменниках жіночого і почасти чоловічого роду з приростком ви <- (крім тих іменників 'жіночого роду, що мають на-росток -к(а)) словники здебільшого подають старі форми з наголосом на корені :~вистАва, вимопа, вимбга (але вйпадок), але останнім часом схід України має тенденцію переносити наголос на приросток ви вймова,^ вимога,зрідка навіть вйстава. Галичина виступає тут як консерватор парокситоно^їост? збереження наголосу на корені .дуже виразно помітно це на слові вйгбда, де два наголоси поєднуються з відмінністю значення. Великоукраїнський наголос вйгода зві'4язаний із значенням зиску, корнети ; Галичина, що знає це слово зі зйа -ченням зручности, побутових улащтовань у кватирі, вживає його з накореневим нгголосомв Можна, виходячи з подібних випадків, при -пустити, що в цій категорії слів Галичина впливає консервуюче і пояснювати галицькими впливами наголосові варіянти типу вйп&док, вйгбда, вйміна тощо.
4. В іменниках чоловічого роду (назва осіб) з наростком -ач старий східньоукраїнський наголос припадав, треба думати на на. -росток і був взагалі окситснсвий в усій парадигмі. Це збереглося в старих, словах : коп&ч, шукач, втікач тощо. Навпаки,в новіших своїм постанням або поширенням словах помічаємо вагання, яке проходить навіть через найавторитетніші українські словники й підручники. Ось кілька, таких слів ; форму глядАч подають Синявський 166), Іолоскевич, Ізюмов-Панайко 1677^ ( у Ірін. слова нема ще
зовсім), але в живій мові досить часто є і глйдач ; наглядач з кінцевим наголосом дає Із.-Пан., а Син.і Голоск.- з передкінцевим ( у Грін. нема). Слово викладач знаходимо теж у двох варіянтах? викладач (Син.) - викладач (Тз.Панєйко? у Грін. і Голоск. нема).
перекладач з парокситом знакоі-имо і в Син., і в Грін., і в Голоск,, і в Із.-Пан., Син. дає помагач , Грін., Голоск., Із.-Па-нейко дають помагач. Син.і Голоск. дають споживач, Із.-Пан. дає споживач (У Грін. 'нема). Іі приклади показують, який неусталений у сучасній українській літературній мові наголос цієї категорії слів і саме в словах новішого походження..Причина цього вагання може бути тільки одна £ вплив Галичини, яка частково має в цих словах наголос на передостанньому складі.
5 о В іменниках .жіночого роду, що мають структуру $ приросток
( з. історично короткісним . або циркумфлексово інтонованим голосним) + дієслівний корінь + наросток -к .+ закінчення -а, східньоукраїнсь кі говірки подекуди зберігають накореневий наголос г оцінка (тільки так у словниках), відпустка (Голоск.). Але в живій літературній мові тепер майж^ завжди наголос на приростку г бцінка або вагання °о в і д пу с т ка (І з.-Пан. подає обидва наголоси ). Ножна припустити, що і сучасне перІпустка заступило старше перепустка . Це перетягненая наголосу но приросток могли посилювати галицькі впливи. ’
6. Вагання щодо місця наголосу в двоскладових іменниках середнього роду на -ання ?знання (ірін.) - знАннА (Голоск., Із.-Пан), ' даннА (Грін.) - дання , бр; ннА (І з . Пан. )”’~- брАннй (Грін.),
праний (Грін.,Голоск., Із.-Шш.) - прАння, граннй (Грін.,Із.-Пан. - грАння тощо теж , можливо, зв5’язанс з галицькими впливами.Але брак точніших відомостей про територію вживання окситону й парок-ситону змушує ухилитися від якихось певніших тверджень, обмежуючися лише на висуненні припущення.
— бй- —
7» Безперечні галицькі впливи можна відзначити в багатьох пооди-
ноких іменниках або їхніх парадигмах» Оксито ноьістьу множині знакй 1 (У ,
порохй, роки 5 макй 168), тисячі , яка в літературній мові мож-
*’**’*•* -І—ГЛІЧУН 9***шдтк. С- )П'ЖЖМІ< * ЖГЩІ и тпТ-»--гТ И 1 - Г Л_1-~ ~ .-т- II— »
липа як варіант при нормальному наголосі на початковому складі9прийшла з Галичини* Можливо, до з Галичини йде кінцевий наголос у сло-СІЛМН* 0 і її
ві звичній 9 можлиззий поруч нормальнішого в новіші часи звичай 169) и'М.иі ,.ілг-»: лг-№» Є- -Є , щщмі-^імі-,і.иччг<дч
З галицькими мовними впливали пов7,язана можлива парокситондШсть іменників жіночого роду похв?ла9 170) жалбба, обіцянка 17і)9 піть-) Ч- Т. И.ГГ || , чв.1 тді.'-ил - тім— -І— Г Г - *атк»рі'!— —и — • ?4—‘Ітг1 —> -о»тп.- -9^ -* — .«!—І——
9 .користь 1'72) 9 ненависть, при чому в останніх трьох
лммипа «Г»—І І —11 111 шгг-е -»г.~ ’ - ,|| , ці и III
словах вона стала майже єдино можливою нормою» 3 галицькими вплива-
ми вляжеться кінцевий наголос у слові тугі 5 іцО чимраз частіше зустрічається а поетичній мові* Можна припустити галицький вплив при вживанні форми нйзи.знего-знахідного відмінка., множини копйта при нормальному копит.71. 173)» ПарокситоцбвГстьу парадигмі іменників плід, СПОКІй’ТС’Лзлбду5 спокою - поруч із ллодГ5 епікою) (теж може бути пояснена галицькими впливами о Кінцевий н- голос .у парадигмі
З» В прикметниках можна-, відзначити понувв.ння в літературній мові галицького кінцевого наголос5^ в словах Иовйй ( при цілковитому пануванні в схі.ідіьоукраїнських говірках ппракситоновости? нбвий ) і блідий» зрідка трапляється в мові інтелігенції також принесений з Галичини кінцевий наголос у прикметнику Цілйй ( при нормальному накоренсвому °е цілий)» ІТ^П »СЛІ»Ж ІІ —ІІІІИ »
9» Система, ді єслів-пого'; наголосу менша піддалася галицьким впливам, не зважаючи нг те9 ш,о галицький (власне, зохідньоукраїн-ський взагалі) (наголос у парадигмі теперішнього часу далеко прос-
рити про форму прбшу , сприйняту з таким наголосом літературною
мовою тільки в звуженому значенні (ормулп гвічливости, то в парадні мі теперішнього часу можна припускати з '.хідньоукр?їнські впливи тії ки щодо поодиноких дієслів9 і то досить давні, так що вони,власне, не входять в нашу тему - про впливи Галичини на нову українську лі-
наголос - східньоукраїнський, перодкінце-'-ий - зсхідньоукраїнський),
але вже тільки Делі, як не поширюється це вагання й на більшість дієслів ТІЄЇ Ж КЛЯСИ і можливий тільки кінцевий наголос у дієслів, наприклад, пектй - пеклА, брестй - брелі., скубтй - скубла тощо» •г—апйіі—мигнім і*»?—м п— і мяі її1 с—м—в г-ж——м-чме—.і——а—в —стм—>і іиі —г ц » іг-а і»—> —। і»і 4гч—и—сд— —17, —ам . —г-3» і
Погані тут зауваги про галицькі впливи в наголосі - це тільки перша постава питання9 яке ще майже зовсім не вивчено і потребує Дальшого докладнішого вивчення. Але і їх уже-досить, щоб побачити, що і на наголосі української літературної моли галицькі впливи по-мітно позначилися..
Вплив Г-личини на синтпксу української літературної мови менший, ніж на лексику або наголос, зате його легше розпізнати. З приводу деяких синтаксичних конструкцій можнд з пслніста стверджувати за-хідньоукраїйсьКб і навіть ще вужче галицько їхнє походження. Подамо зразки таких конструкцій, не- претендуючи, звичайно, і тут на повноту охоплення матеріялу.
Клясики з Великої України зовсім не знають так званих безособово-пасивних речень типу : книгу читається, землю ореться. В нові тій літературі такі конструкції н^ часті, але трапляються вже не так і рідко г агітувалося нічну -експедицію” ( .’.Яновський); 'Рани обмивалося гарячою- в.сдою” (і?.Ов.олич) ”Училось отут гуртом урок” (П.Тичина). Безперечне джерело цих конструкцій - Галичина. (Питання про те, чи позичені .‘вони з польської мови, нас тут но цікавить).
Можливо, що не без впливу Галичини шириться вживання, в безособо вих реченнях займенника воно в полі фіктивного підмета.. Якщо в клясиків з Великої України таке вживання займенника воно характеризувало переважно розмовно-оповідні стилі, то в Галичині такс воно можливе і част е в безособових реченнях незалежно від стилю викладу, навіть і в. найсу^оріших наукових стилях - імо~ірно за. зразком німецької мож з її ез 9 обо'і”язковим у поїзним типах • безособових речень. Появу такого стилістично; байдужого воно .в безособових реченнях і можна, взажати до певної міри синтаксичним галицизмом. З цього погляду вживання його в прикладі ; ” От воно і щпапилось; ескадрони грють” . (К. Ге раси: юнко) при оповідному можна ще
зв"язувати з галицькими мовними іЬіивами, але можна вже запідозрити їх в такому прикладі, як ”Я не можу не плакать, бо воно пла-чсться проти моєї волі” (Ів.Сенченко), бо тут нема стилітичної каста но " и на о по від ь.
Але найбільше позначилися галицькі впливи на прийменникових конструкціях. Правда, є юбогато випадків, де- б вони неподільно запанували, але натомість дуже часто вони співіснують з однозначними прийменниковими конструкціями,.що прийшли до літературної мови зі ‘.Східньоукраїнських говірок, до тих .прийменникових конструкцій галицького походження, що п,ілком пануютй у літературній могі’, витиснувши • •. аналогічні конструкції східньоукраїнського походження , наложать $
І. Конструкції на означення годин з прийменником 0 і назвою самої години в прикметниковій (порядкого-числівникогій)"”фоюмі в місцевому відмінку І72і-)г, ”Кожсн з нас с тій хвилині так подумав” (А.Малишко). У стщвцх письменників з Великої України ця конструкція була неможлива^хоч би через т<., що са^му годину вони позначали порядковим, Сі кількісним числівником (”Було що тільки Десять годин” - Б.Грінчснко ”На розпутті”).
І '
2. Конструкції на означення підстави з прийменником за з о-рудним відмінком іменника : ”3а його знаком кілька кулеметів почало стріляти” (О'.Яновський); ”3а Артемовим розрахунком тікати малі з рову” (А.Головко). Східноукраїнські говірки мають у Цій функції переважно по + місцевий відмінок (під впливом російської мови чи незалежно від нього - це для нас тут но має значення).
3. Конструкція на означення підстави з прийменником на. з знахідним відмінком іменника з ”Яа його прохання й заарештовано цього робітник;” (ЛоСмілянський). Зхідньоукраїнські говірки тут теж уживають звичайно конструкції з прийменником по з місцевим ВІДМІНКОМо
4о Все більше шириться конструкція з прийменником заз родовим відмінком іменника на означення- часу більш-менш довгої трива-лости (;Ссрце ще і ще, як за юности палкої, буде битись гаряче” — ВоСосюра), хоч паралельно з нею можлива й конструкція з приймон -ником при з місцевим відмінком іменника, яка рішучо переважає в схід.ньоукраїнських говірках. Конструкцію з прийменником за з рор довии відмінком іменника но можна вважати .за первісно-галицьку,її знають і клясики з Великої України, але в той час, як у говірках Східньої і центральної України вона відступає перед конструкцією з прийменником при з місцевим відмінком іменника, Галичина тримає ться її непорушно і таким чином виступає консерваторкою цього зво
роту з літературній мові.
Далі подаємо ті прийменникові конструкції, де^західньоукраїн-сбкий і схід.ньоукраїнський ВгПріянти в літературній мові співіснують рівнобіжно.
і. Конструкції з прийменником за з знахідним відмінком іменник: неї означення проміжка. часу, після якого щось відбувається? ” ца кілька хвилин ми проминули останні приміські хатки” (ю.Смо-лич), ”аа мить таким ура здвигнулось поле” (П.Тичина). Паралельно вживається з тим же значенням конструкція з прийменником через з знахідним відмінком іменника, що походить із східньоукраїнських говірок.
2. Конструкції з прийменником по з місцевим відмінком іменника но означення часу, що наступає тоді, коли закінчується час,позначений Іменником, ЩО СТОЇТЬ у^ місцеІЮКау відм^ку ? ”По днях тривог думок політ” (М.Рильський). Конструкція ця" чужа і східньоукра їнським говіркам, але поза кількома більш-менш сталими зворотами (”По вечері опинився Харпак вже надворі” - Ів.Манжура), її час-
е. дожли-л в літературній мові, але рідка конструкція на означення призначення з прйменником до з родовим відмінком імонникск 'Високо, майже не до пострілу, летить у потемнілій синяві самотній крижень” (У .Рильський). Далеко звичайніша, в цій функції конструкція східньоукраїнського походження 2 прийменник для + родо-
-«І* - --Є1 шете иішпцмктз***
вий відмінок іменника.
4. Можлива, але дужо нечаста в літературній тмові в письменників з Великої України конструкція допустового значення з прийманні кой мимо з родовим* відмінком іменника : "щого‘сукняна одежа мимо того, що була старо, ще й надзвичайно незручна в тепло" (В.Підистальний)* Різко переважають тут у літературній мові конструкції з підрядним реченням або прийменником всупереч з давальним відмінком іменника. і
На сполучникових конструкціях вплив Галичини позначився менше. Все таки і тут децо можна відзначити.
І) Вживання сполучника бо між однорядними членами речення,що, власне, почало ширитися найостаннішими часами: "Був то суд кошовий, останній, бо четвертий ступінь судігництва запорозького"'(Ю.Липа). В Галичині такс вживання сполучника бо - річ цілком нормальна 1 час та. .
2) Вживання між однорядними членами речення сполучника раз..* раз у значенні то... то ?"їїрой....у з півгона й стану та слухаю. Раз чую, раз не чую. . .(Мод .Левицький) .
3) Вживання в гіпотактичних часових реченнях поруч таких сполучників» як тількищо, тільки но, як тільки тощо також сполучни-# ГШ'* І іГМ» •‘'ЖЛГГЗИТ •*. І уни--^Иі|11 ,|ІТМ ян » " 1 ШМ«М«Ч* - чЧІПНМ «9*4* -ричаям.* 'іа4**2Г »«*'№«> ам Ч
ка щойно : ’Цойно про цс подумав, як Сазчук уже все зробив сам"
- ГЧГЧГІ. І. І. 1 '*”• г
(А.Любченко).
Зрідка можна ззгетріти вживання сполучника яби фінального, заки часового тощо, лл^ поскільки п,оки не визнані за: норму, матеріялу тут не подаю, о •
4 * . ' Г
» А. .
> 44
Г.ФОНЕТИКА. Іі МОРФОЛОГІЯ. ’Ч гичцй* гкди**».'. ір-ич—а и—і е»*йі г і Я кі> і* - іш»
У фонетично-морфологічній системі сучасної української літературної мови рис, узятих * безпосередньо з. західньоукраїнських говірок при відсутності їх на Великій Україні, дуже мало. * •
Артикуляційна база галицького українця відрізняється від арти-.. куляційної бази східнішого українця своєю далеко більшою закритістю, 3 цим пов"язане г. західніх українців наближення нонаголошено-го £ до у, наближення и до 2 і багато інши.: фонетичних явищ. Почасти і головне в наслідок загального відкритішого характеру вимови східньоукраїнських говірок (який генетичномабуть, пояснюється участю північно-українських- говірок у самому процесі формування * східньоукрафнських говірок), а почасти в наслідок двомогности схід-ньоукраїнської інтелігенції (українсько і російська мови ) в мові останньої в наш час з"являється подекуди навіть такий крайній вияв нахилу до відкритого хгдшеж.артикуляційної бази, як акання. Воно має, звичайно, частк(Йи^5Йр®тер, найчастіше трапляється в іншомовних словах (мабуть, хмимовільна познака того, що вони зас-
гоєні через російське посередництво), а загалом не піддається встановленню якихось чітких і загально-обогі’язкових норм. Видно, що це явище но: о, рамці його що не ви значилися, От кілька прикладів, записаних мною з публічної мови декого з великоукраїнської інтелігенції о
З доповіді наукового працівника І,Р, (з Роменщини), виголошеної
но, не має суворо-обоїг'язкового характеру. Ще важче встановити я-кісь закономірності в прся <ах акання в іншого доповідача з тієї ж трибуни (В,Ч, з Січославшини-Кубані, 20 жовтня 1943 о.) Коли виді-
голосу 2 засоби, погної, в залежності , приростка, МОЖЛИВОСТІ;, Г —ПГТГ-^^-Т-- СІ лаг - і 1-ій — п »!!_-ж 11Г-Г-^ТГ^Г-. Т.Г11Г.І Ж.ЖЧЛІ—<> *Є|И|-ІЖНМІ І їй і II НІЖИШ і ——> «ЇП. Ж ІГШвв* г-»»ііи'*мгшж Г таж ЛЖ'ПІГИГ Ов
пактер. Воно є більше можливістю, ніж реальністю або - і поготів -
системою. Хоч воно має і деякі внутрішні передумови в тому характе-
все таки воно для ортоопічної системи української літературної мови - явище неорганічно, зовнішнє, наносне, і тут постає значення Галичини з її закритішою артикуляційною боною як консерваторе, традиційної української ортоопічної системи. Бо хоч Галичині рівно-' вага теж порушена г бік більшої закритости артикуляційної бази,але все таки галицьк і система вимоги ближча до клясичної української
літературної вимови. Найкращий доказ цього старі
ненаголошеного о в у, засвідчені або і традиційним правописом (будяк, мачуха.
випадки переходу
и. • • -і- • ’
би той факт, що Галичина
як правило сама не знає форми яблуко , о. має замість неї форму япко (ябко).
словах німецького походження (Швайцарія , портвайн)$ вимова £в замість ей у словах типу нейтральний ; вимсва-ер замість-ор від-поаідно~до французького нарестка-епг (Гугернор; монтер) § пом"як-піена. вимова л у' багатьох чужих с л о г. ах (б л ь ок а;, а , кляса) $ збереження ґ відповідно до чужого в багатьох чужих словах (Гума
ґоаціяТ; '.відмінювання чужих іменників на -о. (а в т о, пальто, бюро Т75Т ^тощо. Одначе треба зауважити9 що за іТинятком "правила дев'ятки" всі ці правила правопису не защепилися на Великій Україні ні на письмі (правопис 1927-1928 р.5 як відомо, скасовано вже 1932 р.) ні тим більше в вимові і лишаються там тільки ріа беьісіегаіа які в теперішніх обставинах здійснитися не можуть.
І все т.аки, но зважаючи на. це ким, коли.він, говорячи про мову взагалі мову галицького письменст
і/Л»
коли
, не можна погодитися з А.Кримсь-Ів.дранка, а. розуміючи під нею Всі й інтелігенції, пише 2 "Тільки і правопис у Франка, то треба, скон
статувати, що вони- впливу на нашу Україну абсолютно не мали ніякого" 1-76). Річ у тому, що, як ми говорили, розглядаючи лексичні галицькі впливи, крім прямого і пливу на мову, впливу позитивного,можо бути“що вплив зпоротио-гальмуючкй, вплив негативний. 8 в українській мові Великої України багато явищ фонетично-морфологічного харак тору, які прагнули проникнути з літературну мову і защепитися в ній але не сприйнялися, но защспилися, хоч їх уживав і дехто з видатних письменників. Такі , наприклад, дорми дієприкметників- на —яний (робляний, кладяний) замість форм на -сний ; форми" на -яний пропагували й 'вживали Ів.Иочуй-Лсвицький, а потім і сам А.Кримський, -але вони не прищепилися. Такі є форми давального і місцевого відмінка однини прикметників жіночого роду без кінцевого -й,. теж пропаговані їв.Ночуєм-Ловицьким ( на рідні землі, далекі подрузі).Та-^ кі є форми інфінітива на ~£ь, органічно прийняті тільки г поетичній мові як варіянт. Такі є м"які форми для всіх прикметників з наростком -н- (пор. у того ж таки Іг.їїечуя-Лсвицького форму типу книжній) Такі є* форми першої особи однини дієслів ІУ кляси без чергування приголосних -(типу ходю, носю, косю), широко вживані, наприклад, Ів.Тобілевичем. Такі є форми третьої особи однини дієслів ІУ кляси з ненаголошеним закінченням на -£ (тилу ходе,носе, .просо), систематично використовувані, наприклад, Ол.Олесем, а з новіших — О.Сте-фановичем. У словотворі такі є•іменники жіночого роду з наростком -ог-ка. на означення процесу, дуже поширені в усній мові Східньої України (підготовка, норм(ір)огка тощо), але не сприйняті літератур ною мовою“Т777. Коли всі 'такі форми в літературній мові не прищепилися, то це насамперед пояснюється активним чи пасивним опорОлМ тих говірок, які цих явищ знають. А серед цих говірок найбільше значення мала, найвплилогішс слово говорила саме Галичина. Можна думат що галицьким впливам війкою мірою завдячує українська літературна мова, й збереження кличної -форми в іменниках 178), і збереження фо£ давального відмінка чоловічого.роду на -ові і багатьох інших я— вищ фонотпчно-морфологічної системи української літературної мови, які на сході України занепадають або залипають. З цього консервуючого погляду вплив Галичини на. нову українську літературну мову но можна переоцінити.
В о.чних випадках активно вносячи своє, в інших - підтримуючи й не даючи•занепасти тому, що давніше було спільним, а згодом стало
в?ке перестала. бути чиего-полтавською, давно вже стала. діялектно -Дно г о о сно вн ою в
Що по процес цілком закономірний, це доводиться но тільки тим, що він, як ми бачили з попереднього викладу, був і історично-зумовлений, а і тим, що аналогічно йшов розвиток літературних мов і інших європейських народів. Італійсько, літеро.турне мова постала на. базі тосканського діялекту. Ало вона рвібрала стільки впливів інших діялектів, що сте ло можливим говорити про ;гТОСК?..НІЗМИ’ в ній. А коли в середині XIX століття '•Іандзоні зробив спробу повернути італійську літературну мої'у до її тосканської основи, так би мовити, рє-тоско.нізулати її, то це йому но вдалося, н:остільки орга.нічно вже відчувалася її ^іялектна многоосновність. І мранції на первісну.пі-кардо-ва.льонську або норманд сходимо в текстах
ХІГІсторіччя, нашаровується й сто.є панівним діялект Іль-дс-Хрансу. Але це не поропікоддало Ляфонтенолі, Кольєрові, Руссо та. іншим вносити в літературну мору елементи інших говірок 179)• В Англії в основі літературної мови лежить середньо-східній діялект. Тим часом первісно Лондон належав до території південного діялекту. Це дає підставу говорити про те, що й тут відбулася мішанка, діялектів. Свого чару Цосор г-носив до літературної мови особливості південні, Віклеа - північні тощо. Німецька ново літературна мова постала в ХУ сторіччі на основі, з одного боку, так званої лицарсько-поетичної мови, що базувалася на. говірках з-над Райну і з Австрії, а з другого, "так званої імперської прозової (ділової), що оформилася в австр чеських канцеляріях, яле мала, райітсько-ба.варське підґрунтя. Вони були синтезовані Саксонії, але німецька літературна, мова ввібра.-ла в себе силу елсментір з піших діялектів, що до.є дослідникові про по говорити про Аіектіїчний склад цієї мови” 180), але не як про лихо, а як про пбикмоту високого її рівня.
Церковно-слозаннська мова має в собі поруч основних болгаро — македонських мовний еде-йентіг чимало елементів паннонських і чесь-ко-моравськихо Не говоримо вже про пізніші ^іззоди” цієї мови в різних місце .остях - українській, сербський і середньо-болгарський. Але особливо показова, може, нова сербська, літературна мова. Задумана. Зукож. Караджічем як принципе о однодіялектна. своєю основою ( за говіркою села Тершіч у півд. Сербії), вона дуже скоро увібрала в себе мовні традиції породного епосу, складеного загалом шток-'вським діялектом, а далі (заходами Загребу) що й деякі традиції мови далматської поезії ХУІ-ХУ1І століття.
раким чином усі літературні мови вияв.ляють більш або менш виразно наслідки нашарування різних діялектів, виказують свою дія-
Великої України особливо сприяла витворенню діялектної ности в українській літературній мові, то скільки б це вале перехідних і швидкоплинних мовних труднощів і йав зумінь9 але в загальновіу балянсі розвитку української
многооснов-не пореджу-іть непоро-літературної
МОВИ є явище, яке можйа розцінити тільки позитивно.
словах німецького походження (Швайцарія, портвайн); вимога е в замість ей у словах типу невтоальний ; вимсва-ер замість-ор від-
< -яягча *'"* «' і і——і й* и> пі» «іч«Т»—ції — яг-,«г«г,л»йг «я» * і» к
повідно до французького наростка-епг ( Гувернер , монтер ) § пом’якшена вимова л у' багатьох чужих с ло вах (б л ь ок ад а, кляса)$ збереження ґ відповідно до чужого р; в багатьох чужих словах (Гума, ґраціяТ; .відмінювання чужих іменників на -о. (авто, пальто, б юро Т757 ”тощо. Одначе треба зауважити, що за винятком "правила дев’ятки" всі ці правила правопислг не затопилися на Великій Україні ні неї письмі (правопис 1927—1928 р.5 як відомо, скасовано вже 1932 р.)> ні тим більше в вимові і лишаються там тільки ріа йезійегаіа ;
які в теперішніх обставинах здійснитися не можуть.
І все т-аки, но зво.жаючи на це, не можна погодитися з А.Кримським, коли.він, говорячи про мову Ів.франка, а розуміючи під_нею взагалі мову галицького письменства й інтелігенції, пише : "Тільки ж коли говоритимем про граматику і правопис у Франка, то треба, скон-статувати, що вони впливу на ношу Українз^ абсолютно не мали ніякого" 178). Річ у тому, що, як ми говорили, розглядаючи лексичні галицькі впливи, крім прямого : пливу на мову, впливу позитивного,може бути'ще вплив згоротно-гальмуючий, вплив негативний. 5 в українській мові Великої України багато явищ фонетично-морфологічного харак-тору, які прагнули проникнути в літературну мову і защепитися в'ній але но сприйнялися, не защоиилися, хоч їх уживав- і дехто з видатних письменників. Такі , наприклад, ферми дієприкметників на -яний • (робляний, кладяний) замість форм на -оний 5 форми на -який пропагували й 'вживали ЇВоКечуй-Левицький, а потім і сам А.Кримський, -але вони не прищепилися. Такі•є форми давального і місцевого відмінка однини прикметників -жіночого роду без кінцевого -й,. теж пропаговані Ів.Нечуєм-Логицьким ( на рідні землі, далекі подрузі).Та-^ кі є форми інфінітива на -ть, органічно прийняті тільки в поетичній мові як"варіянт. Такі є м"які форми для всіх прикметників з наростком -н- (пор. у того ж таки Іг.Нечуя-Левицького форму типу книжній) Такі є форми першої/особи однини дієслів ІУ кляси без чергування приголосних .(типу ходю, но сю, косю), широко вживані, наприклад, Ів.Тобілсвичем. Такі є форми третьої особи однини дієслів ІУ кляси з нонаголошоним закінченням на -£ (типу ходе,носе, просо), систематично використовувані, наприклад, Ол.Олесем, а з но.віших — О.Оте-фановичем. У словотворі такі є-іменники жіночого роду з.наростком -огка на означення процесу, дуже поширені в усній мові Східньої України (підготовка, норм(ір)огко. тощо), але не. сприйняті літератур
,^-«,1, 1 - [ -І ГГ -І л_ 1 .ІІІІМП. ЦІ >11' .1*4 іт — П .» ..-,.-1.—. чи ж И
ною мовоюПГ777Й ПТоли всі такі форми в літературній мові не прищепилися, то це насамперед пояснюється активним чи пасивним опором тих говірок, які цих явищ не знають. А серед цих говірок найбільше значення мала, пайгпливогішс слово говорила саме Галичина. Можна думат що галицьким впливам великою мірою завдячує українсько, літературна мова й збереження кличної форми в іменниках 178), і збереження фор давального відмінка чоловічого роду на —о. і і багатьох інших я— вищ фонетично-морфологічної системи української літературної мови, які на сході України занепадають або заникають,. З цього консервуючого погляду вплив Галичини на нову українську літературну мову но можна переоцінити.
В ода випадках активно вносячи своє, в інших - підтримуючи й не даючи-занепасти тому, що давніше було спільним, а згодом стало
занепадати на сході України, Галичина протягом останнього сторіччя безперервно ' плпває на українську літературну мову. Українська літературна мова, зародившися на києво-полтавській основі, давно вже поростала бути києго-полтавською, давно вже стала діалектно -М НОГООСНО Б Н о то о
Що це процес цілком закономірний, це доводиться Не тільки тим,
що .він, як ми бачили з попереднього викладу, був і історично-зумовлений, а і тим, що ‘.нелогічно йшов розвиток літературних мов і ін-
ших європейських н..родів. Італійська літературна мова постала на
інших
А Іта-
лія с ьку літе р а т ур н у
ретосканізувг.т и її 9
основи, так би мовити, настільки органічно вжо
•-•Я»
відчувалося її діялектна. многоосногність. У Франції
первісну пі-
ка рдо-гальонську або нормандська основа, яку знаходимо в текстах -Є * 1 ’ Є/ Є_.' * ’
ХІГІсторіччя, нашаровується й стає панівним діялект Іль-де-ерансу.
Але це не пзрешкоддало Ляконтенові, Мольєрові9 Руссо та іншим вносити в літературну мову елементи інших говірок 179). В Англії в основі літературної мови ле.хсить Оеретціьо-східній діялект. Тим часом Первісно Лондон належав до території південного діялокту. Це дає підставу говорити про те, що й тут відбулася мішанка діялектів. Свого часу Чосер уносив до літератур.яої мови особливості південні, ВіклеЩ - північні тотце. Німецька нова літературна мова постала в ХУ сторіччі на основі, з одного боку, тДк званої липарсько-постичної мови, що базувався на говірках з-над Райну і з Австрії, а з другого, "так званої імперської прозової (ділової), що оформилася в австр чеських канцеляріях, але мала райнсько-баварськс підґрунтя. Вони були синтезовані . Саксонії, але німецька, літературна мова ввібрала в себе силу елементів з інших діялєктів, що дає дослідникові про вс говорити Про "еЛСКТПЧНИЙ С7--.ЛОД цієї мови” 180),- але но як про лихо, а як про прикмету високогс її рівня.
Церковно-слов'‘'*яНСЬка глова. має в собі поруч основних болгаро •-македонських мовних елементів чимАлд елементі^ паннонських ічесь-ко-морагських. Не говорило вже про пізніші ”ізводи;г цієї мови в різних місцевостях - український, сербський і середньо-болгарський. Але особливо показова, може, нога сербська літературна мова. ЗсрІуЙанМ Зуйом Нарадкічем як принципе о одкодіялектна своєю основою ( за говіркою села Тершіч у півд. Сербії), вона дуже скоро увібрала себе мовні традиції народного епосу, складеного загалом шток'гським діялектом, а далі (заходами Загребу) що й деякі традиції мови далматської поезії ХУІ-ХУІІ століття.
Таки:: чином усі літературні мови гшягляють більш або менш виразно наслід.ки ншпарування різних діялектів, виказують свою дія-лектну многоосновність. Нема чистодіялсктних літературних мов, літературна мова не може дорівнювати одній якійсь говірці, хоч би ця говірка й мала найкращі мовні прикмети й традиції, і коли нерівномірність і Не од н<ак овість суспільно-політичного розвитку Галичини й Великої України особливо сприяла витворенню діялоктної многооснов-ности г, українській літературній мові, то скільки б це но породжувало Перехідних і швидкоплинних мовних труднощів і навіть непорозумінь, але в загальному баляясі розвитку української літературної МОВИ Це Є ЯВИЩе, яке можна розцінити тільки позитивно.
УІ.
АУВАГИ
"Солись . П .Ууч іп при в сії і. ого н ^прихильності до галичан писав 2 рВ Галичині рішіться ціле ру'с-ьке питання” Г^Т/.Вис • оелю вав'такі- 'припуцеціпя і ІІ.Драгоманов , а слідом за ним - А•кримськії.і : и; дав.іься, мох:на лякАтися,що колись віцуваннц Г^загоманова здійсниться,маленька Галичина переваживсь волику Україну. . . Тоді,так само непомітно,вплив ав. би галицькії-- елемент,а якби Україна і далі все ниділа,«він став би пануючим” ТГ2/.Сучасні обставини різко зменную^ь таку .можливість .
Справа прогноз взагалі нібито виі.'одить поза ножі науки ?-прина.’їшіі поза межі науки гуманітарної , бо? скажімо^ астрономію або метеоре чогію годі .уявити собі без тик прогнозе які вони дають.Але якцо в питанням розвитку літературної мови неможлива прогноз а в прямому значенні слева^то накреслити деякі імовірності - річ цілком можлива.тти буде з рос'^а гм вне с ок Галичини в українську літературну мову? При пануванні сучасної системи це річ неможлива .Навпаки , як ми бачншібокьш внзк приносить 11 роз га/ичанення” української н ігч. ра турної мови.їміпа політичного стану український земель і розквіт національного б/гдівниитв а., па? Україні означали б ні::: іншім повернення коіїст-руктнвниі: сил 5 що .мають у сов її мові деякі галицькі елмрнти, що мають у свої.' мові деякі галицькі елементи. Силоміць перерв ани”. чужою окупацією процес міг би відновити ся?потт ледве чи в і и. в ід бував ся б з такою іпте неп в ні стю , я:.: досі.
ї д/юугого боку,в наспідок/ бокьновпцьюої мовної політики • 1 «Ц V О / г ‘ ’
сама пу :ьтура української :.юеи на з омляа, включ сниш до УССГ і до Рб^СР, сильно занепала. ті2р р. От < Смаль-Ст оцьт: иї писав:
і
паки і тут потрібна крайня обережність, бо все це робилося б поза народним ґрунтом, а отже означало б відрив “закордонної” української літературної мови від питомої, відрив мови національної інте -ліґенції (поскільки вона скупчена переважно в еміграції) від мови народу на Великій Україні, сіяло б відрубність між окремими групами українців» Позичення доцільні і органічні тоді, коли спираються на міцний ґрунт під ногами, коли вони впливають з загально-національної потреби» Б умовах еміґрації основне завдання щодо літературної мови - її максимальна консервація, Це не означав заборони всяких змін, всяких мовних дискусій і всякої критики' МОВИ о “'ЗОВСІМ полишити критику язика значило б тільки, що обречи язик на смерть. Всякий поступ в язиці був би неможливий” І8Ц). Але це означає максимальну обережність при запровадженні або навіть пропонуванні змін у літературній мові, при всякій мовній дискусії тощо.
Тільки тоді, коли розвиток української літературної мови буде йти органічно, коли історичні обставини сприятимуть йому, “коли всіх українських людей буде притягати одна спільна столиця маєста-
тичністю і силою державної української влади і коли вони будуть туди привозити свої провінціяльні культурні окремішності, плекані
• в поодиноких краях, а зв'ідтам вивозити знайомість українських людей інших провінціяльних культур - може наступити взаємне пізнання українців, без якого всі “соборності” будуть лише порожнім звуком” 186), і не тільки єдина, а Й одноманітна 187) літературна мова запанує у всій Україні, розвинувшися на основі всіх головних укра-
їнських діялектів,
але насамперед на
основі
схрещення
виріша-
льних? центрального подніпровського як бази і цементу, що проходить поміж усіма брилами бази роблячи споруду міцною, відпорною, витривалою
галицького як того , скріплюючи їх і - нероздрібною. <ИІІІ
Львів ЗоЗвІ%3 Німеччина 12.11.1942.-
І»
А Л ‘-Л
л *г
Ц/Х*
'* /' • С'Г * **
1 У * <і«
9 * »
г: ,.л
$
1 а.
і
1
?*
Я &1
'-‘1 і.
1
і. и. Хлг 7 < • 1 їіЬда
7 .
, Л
1 *
"Г
* \ .О.,
Г % : *
П
44.
15
Vі
.* -чи* *—ї
г; *" ' Л
Г і
V 7 ’ ’-* і
ч
і
ь 4 Д.
• '$> 1 » х*<ї’
із*
, І
:-.,ггТ л»і т...- ': < >?
і* хг зз зе гЬ зе зе гі:
-•-»***—’-м
«‘ с* । 1 7 *кГ * - Л П а» • к 4і 1 V >
у - г • КЬ ' *о?т п.
> х. иі> і - V» ч-і 1-
х Рі4- >1 *>К- -
.О «£.?.& 4 >-*•<' - Л —• •»«*
І <;ч >
* і *>• X
п/ з . < *
\ і- ' /** <"ч
. Г • V? ’ ч Б»‘Т Г’і "V
С1 і 1 м/ и 'м» -» *.Ч- .І.
Т 1
іЛ* лч тч '*Рр |
іА*<
і> о а м / —х ь »<• - *-
* 4 і ',*'1
і і Л - і
?.,. г.і 1-?-**’. Г-* V гЛ : > .’ ... у
- і < • > к *
І Г А 1 > оЛ
* V * Л. <Ж» А.
Егро-1 (.наїр^.1 її і т ^ра.і^р н^ •'мову"і* ; кг ^іїаШ * в. ііЦт<^4х ~зйедіп аю- ио обб -. ±іхмйва і шл ;-<л • ьі • юі- •-. - ч - -•
чіч і V*’ Д*‘ А Ч’ у**1 СХЛІ .1- ЗІ і € • -г » Г ' {.
X і,
Ф-
іенко гб
<5МШ- ртчуБ Р ^ШїбІЧ п й
умовна ф\як. ^^Т1&й®ЙШ&пісі)
на •означення всіх .земель• Пент'ра’лІної і Східної України, в^іхіСук^-
- раїнських земель, опріч Галичини з Буковиною Д ^Закарпаттям.-ХоЧ
..цей .термін^ і не[7належиу(ь^'де "вдалих^; алфрважаюРч^ур^;а^^іїрдьні—
з "охрплюватйг'їте^е'Ш^ЄлббоЖнщинй,
і»?
^ший\ ніж’ СхідняРзукраїна^
**Донеччини і далі’ на схід.
і •-4.4--.'•••і 'ч.-і.і ---
>. С
•г *» у
* тт о
с
і \ »
•<
1
: і в- рпн
ІЛ
• , Чг **’ •*;' ? і * .
7 івважаю ;* ис$го\за'сД спільні.
,. ?.Л: • хх лай .ч -а _•
„ лчмг"'»*^- « ' '* ,
г - м’ '' V/ і Т 1 \ л( а.•. і 7 '
?Уі;фаїї<’Х Ш0ЙШЙ« 5 9
І 7 ^Р’ГЛ’ ' ' » 1 гД \С '•А - • і П 1-Х4 г*. V •.>• >.>'*Л‘
1-^ М* V * *Х 4»^А <4 *• ^*** •*’ \ • ’ ч
зв’язки Степана Карпен^а'з/Шлича-рімницю науко бої • праці ‘ проф <,
і ;«*
« І %
І?
2) М/ВознЯ'К. Шевченко* і Галичина.
' < ‘ЧчО?’7 *' Н Й ч '• •- --• -• -- С. -
2а? Пррф.дрвгСоСтуцинаьк.иио <
ми 1 ГНауко ви й"' зрдрник
‘ вапа Огієнка7’ о Варшава
\ т 7 ) та ? ;* и1 ‘ ’: і
'
©
Л\і /• О тЛ
З ) X в,-. Зерхратський.।
, кї §);Ів.Верхрат ськи й о науковий4'вісник” -:1902
0) ’Б.дідицький. Пер Дитую-’з статті£-:гІ.драго іковича” •. іКи їв * - 1876 е <.
- а; г; г 7 У Акад Р 7К. С туд ийбДіки й .V /Пі *т“ і'К/Гх. т*»/ » -А* і * ' іСГч*'5 \;\ ~
% М/
%« .-
’П
V
-иТуслан?’-. і 90^, ча-260
<емржл НВ-
В справі '.народного язика.4”Літературно-
«
. л- ? .• •> ’
ГГ ' *. ’ ї І *. : * - -к
>
&
4
«
’ _ .и і
ан о в.
••' •• . - V .
'до пре з і. ц 0 .Дедьковича, вид. 1862.
Переднє слово .до”Повісті^.0сипачФедь
і-
‘ % І ;Г І Х2 -Е Л
ч
% 1 • •• с
X г
» ‘і /
1. б--л
1
* / І
_» <
. $*Ц і ч
-і ’« *'
1 ’ і
І
и
дійшов7 єм
І І - , _ . • І
’ * * І
- ’ ^Нтн»
•4 ,Х..Т:
. і. :.™ і.
«•
*т ут X V» *• • •. - _ _ . _
Украінд^в листуванні^- т^Д.
>< -’ЛІ
‘ ’ з
А
у єгтакуна - '
• д омо пропон ував запре вадпій такі " ‘ в' уі і т ера т урн у । мб в у, •
„.один, :‘.,з' гвия від.' дї";сіжпе тххдаяддхі
к о?9)'і?-Правда” ’ГЗУб-', ч
•Ч * " * - • 1 •Дц, Г Теу.“ Г ,
ТО) їв.Верхратонкий 495о Пізніше раз - у с т а т т і*; п і д ? т і г , X •* . ,’4-' ’* >
і 7
історії ЧН о-фі Л О МГІ чн о г о
*> ґ. г і
ч
*' Записки
І І
ток укра
*І к ч >
ч д’V
С/Л1> і \
о
н е ми до в і, лв н.и и .дайщци.з м
Б. фсгрмйу ‘й?іс ІукраїнсІкі/^ своєрідні, 5 збуцрцануП наЧобнові’киівоьдйх5 говірок
В X Н < О в X
і
Отже, ч . *
Ч
О
ч
і / ї ’ 1
# >
.1« -- л •
?-'¥*' 4
4 >ґ
1чЧ< -
•Ч
V >
V < * • ч . г .- л І І
V
х
і
Ч’ч Т ’
Г-« .* •» • *
1Т
і4
ї
народного язика.-“Правда’^ГвУВ ЇВоВерхратський виступив з тими ж,тверджен »? ’ ‘Гї оГуДі Ь.Хт с- ,;
Бравокисну сир відділу. УАЇЇП
• к
І г
<
І
Б.Грінченко. Тяжким шляхом.;Київ
С • ’ • • - ? «»х * *
Такий погляд про простолінійнщ їнської літературної
Ст .Смаль-гСтоцького г С - А •
т /*%
< ‘ % -»
Ч —
А
А' 5 ** -
і .органічно-тяглйййрозвимови в Галичині висловив,«, досилаю -еленський (^Краківські вісті”, лю-
протиставляючи його розвиткові?літературної Дмови*в
де, мовляв, традиція ХУГ-ХУІІ ст. буда абозабу-мову-ібудовано наново .на основі ';са-
В такій, срормі.іДум'^а ця хибна, бо Ве-аязків з ? г ‘
15^-4) 9 : ~ ~
Великій Україні, д та‘або відкинута й літературну мих тільки народних говірок-
т и и
* '
отаро-цнижн ою вито - згадаймо ;використання елементів’'' еькогосаб.о в поезіях .Шевченка
г
головне,
цілко-
'Енеїді” Ів.Котлярев-ҐаЛичина Стеж "/будува-
мовою
74
ла свою нову літературну мову не на основі старого ”язичия”, а на основі літературної мови, принесеної зі сходу. Та інакше й бути не могло, бо тоді ми мали б два зовсім відмінні процеси розвитку Й два зовсім відмінні літературні мови, а не відтінки й розталу ження єдиної літературної мови. /
І?) ”Україна” 1925> ч.З, с.74.
16) ’Трицько Сковорода”, І,ХХУ.
17) Там ле, І, ХУ.
18) В.Дорошенко. Галичина й Велика Україна. Зв”язки й зносини наддніпрянських українців із наддністрянськими та участь їх у культурному і громадському житті Галичини.-Календар-альманах ”Дніпро” на р.І924от.II.
19) Всі дальші посилання на ”Сочиненія” П.Куліша під редак. Ів.Каманіна, тт. І9ІІ,Ш, Київ.
20) Тільки в перекладі • у^ивіАУ1, вміщеному в Ш томі Каманінсь-кого видання, знаходимо проти сподівань дуже рясно галицизмів: ”варовно - мурований город’’ - 511 ; ',?0вшім , додому іди” - 513 °9 ”Гнеть через гордість сою, то якраз і загубить він душу”-514^ ”Меч величезний у піхву сейчас увігнав” - 514 । ”0бап ви молод ті від мене” - 516,§ в наголосі - те саме? ”Тобі я не скажу” -513 °9 ”0сь заплатять за обиду” - 514. Це так різко відрізняється від Кулішевої мовної норми, що дозволяє виставити думку, що цей переклад не належить перу П.Куліша^і помилково вміщений у його творах.
21 )Грінл- означає, що в словнику Б.Г'рінченка це слово,подане з посиланням на зазначені після двокрапки джерела. ‘5 5
•* Л < . й ч. -V . . • » > • { 'І ' ’ ‘ ” V і С , • ! .. 1 . ' ; аг І ***• . , ‘
‘ ' * * * —» ' Я •’ • "Ч -V»» -V -Г .-а 4.^.4 Xі V
22 ) і ллє л $ -‘означає, що в ^Малорусько-німецькому сл о варі”? Є. і-,/дЄлехівського '(Т.І. Львів-1886,: т-.ТІ - 'Спільно з”С .Недільським- лу Львів-1886) це слово подане з посиланням на зазначені після двокрапки джерела. Наведення цього скорочення без двокрапки означає, що дане слово в словнику Є.Хелехівського подане, але без посилання на джерела. л<0' лл
23)”Сьогочасне літературне прямування”-
1878,с
26.
24) і: ї. Драг омано в. Австроруські спомини, 4.3-4. Львів - 1890, С.259.» п ь : лкбб'їнчій І2 с •.з , л.-. сж. с •. Д.
25) Там же, с.264. ' ' ‘
ж ' • х -1 і ' І
” * * * *, { \ чі Ч **'*•
26) Там же, с.260.
27) Лі.цученко.
1913, ч.22-24
Про .українську літературну
”Дніпрові хви-
кг: 28) Приклади взято з. листівлМ.Драгоманова до В.Навроцького, оголошених-у збірці ”3а сто літ”,. кн.І.’ д . , у і . - ;
, а ’ ч « і-йг -а- . чі».- '<*»>'- І
29) З.Чайченко• Кілька слів про нашу літературну мову.-”3оря”
І892, Ч.Ї5-І6, СІЗІ4. 'Г'Ц. і дій——~ / 4 ’ л
І* ‘ ** "* ' ’ ' * <Г і Д . з 4 ' * . *с / ' І і * Г ’***
ЗО) Лист до Ол.Кониського з березня 1883 р.:3б. "За.сто-літ'.1., кн.ІІІ, С.27 (1928). -і
І
1 - 75 -
* V *
• ' *
ЗІ) "Переклади з Гоголя (два розмаїтих зразки)" Олени Пчілки. Київ - 1881. Передмова, с.І9. . ' . .
32) Як приклад Олена Пчілка подає творення слова лунати від знаного в народній мові слова луна. Там же,ст. 20.
33) Там же, ст.І5. -
34) Там же, ст. 2з.
35) Там же, с.23-24.
36) Там же, с.ЗІ. ... . ' • .
37) Там же, с.32.
з8) Посилання - на сторінки жіночого альманаху "Перший вінок" (Львів-1887),-де "Товаришки" видрукувані на с. 231-359*
39) Цитована передмова до "Перекладів з Гоголя", с.І8.
40) Лист до В.Надроцького з ±5*УИ*І873 р. »- 36. "За сто літ", кн.І,ст.І35.
41) ./"Товаришки", с- 344. . . • \
42) Там же, с. 32з-324. Підкреслення моє. Ю.Ш.
’ -43) Иик.Зеров. Поети пошевченківської пори. Вид•"Книгоспіл-
’Ка", 1930,с. ХХУІ. ' л.
44) Стаття П.Пилиповича "Пушкін в українській літературі" при книзі ? 0.Пушкін. Вибрані твори . "Книгоспілка", і93О,с.ХХУШ.
45) Дальші посилання на "Поезії" М.Старицького, 1908.
46) М.Пилипович. Дещо про сучасну стадію розвитку української літературної мови. Київ - 1913, с.З.
47) М.жученко’. Цит.праця, с.о05.
48) В.Чайченко. Галицькі вірші.-"Правда" 1891, ІХ,с.і5з.
49) Там же, Х',с. 206«і
50) Там же, с.203.
51) Там же, УІІ, с.£05-106. Цікаво, що в своєму пізнішому словнику В.Грінченко вже знає й таке значення слова звертатися і ілюструє його прикладоМдіз... Ол.Стороженка. онає він там і слово дзвінок і знову ж такії посиланням не на галицьке джерело, а на А.Гребінку й ?;!арка Вовчка :
52) Ів .Оранко. Говоримо на вовка, скажімо і за вовка .-"Зоря" - 1891,ч.І8,с.358•
5з) Там же, с.357. г . •
54) М.Школиченко.Чайченко і гранко.-"зоря" 1891,ч.20.
55) Іл.Кокорудз.. Причинок до спору язикового.-"зоря" 1891, ч.24.
56) А. Кримський скрізь тут уживає терміну Україна в значенні Великої України. . ’ <
57) А.Хванько. Наша язикова скрута та спосіб зарадити лихові.-"Зоря" 1891,4.24, с.275*
-7<Ь-
...58) Там же,. .
59) Там же. .
60) В.Чайченко.Додаток до замітки "Галицькі вірші” - "зоря", 18915 ч.24,с.476. ’ ‘ •
61) Лосун. В справі язиковій і декотрі замітки про книжки для українського люду»- "Зоря" 1892, ч./-9«
62) В.Чайченко. Кілька слів про нашу літературну мову, - "Зоря”. 1892, ч.15-16.
бз) В.Оімович. Листування Лесі Українки з Йосипом Маковеєм. Львів - 1938, с. 33.
64) М.Сумцов. Начерк розвитку української літературної мови. Харків - 1918. с.8-9*
65) А.Кримський. Рецензія на "Правописну справу" зта.ЛЬтоцько-го.-Записки історично-філологічного відділу УАН", ХІІ, с.345 -
66) "Науковий збірник УАН за 1927 р.", с.126.
67) Ів.Нечуй-.’евицький. Криве дзеркало української мови. 1912. с .8з.
68) "Перший вінок" с.321. - ...
69) Там же, с.о22.
70) Там же, с.324.
71) Там же, с. 325.
72) "Листування", с.28, Лист з ЗІ.X.1893.
73) В.Дорошенко. Галичина і Велика Україна, с.І4.
74; Вол.Дорошенко. РУД і УСдРП.- Календар '‘Вперед",Львів 1920, с. 228. ’
76) Вол.Дорошенко. Українство в Росії.-"Пам’яткова книжка Спілки Визволення України і календар на 1917 рік". Відень- 19179 с. 278.
77) В.Дорошенко.РУП і УСДРП, с.226.
78) О.Гермайзе. “
т. І.Революційна українська партія (РУП)
Нариси .3 історії революційного руху на Украї-\ - "Книгоспілка"
79) В.Дорошенко. Галичина і Велика Україна, с.І9.
80) "Літературно-науковий вісник" - І9і4,т.65,с.145.
81) Там же, с.531.
82) Там же, С.І47» 4
8з) Зол.Дорошенко. Молодь на Полтавщині в 90-х роках "Краківські вісті" ±944, ч.9О. Пікантність цього повідомлення ще збільшиться , коли згадати, як мені розповідав це Автор особисто, що цей, "лубенський громадянин’’ сам був гімназист, який у Галичині не бував і, отже, теж засвоїв це імпонуюче "революційне" слово з других рук.
84) С.бфремов. Відгуки з життя й письменства.-”Літературио-науковий вісник” 1907? т.з8,с.337.
85) К.Михальчук. Деякі уваги щодо редагування українського сло-варя ("Словник української мови”' Б.Грінченка під ред. С.Єфремова і А.Ніковського, Київ - 1928, т.ІП, с.хУ).-
86) ів.Нечуй-Левицький. Сьогочасна часописна мова, с.8. .
87) М.Пилипович. Дещо про сучасну стадію... ,с.8.
88) Ів„Нечуй-Левицький.'Криве дзеркало...- с„35»
89) Є.Чикаленко. Спогади (І86І-І907)? ч.З„Львів-1926, с.57»
90) Сьогочасна часописна мова на Україні.- ”Україна” 19079
І.с.45«
91) М.Коцюбинський. Твори, т.УІІ. Листування, с.189. Лист з
2.XII .1904. .
92) Тяжким шляхом, с.
9з) Там же, с. 42.
94) Там же, с.49•
95) Там же, с.5і.
96)Там ке, с.88.
97) А.Ніковськиі? Вступне слово до ”Словника Ь.Грінченка під ред. С.вфремова і А.Ніковського, 1928.
української мови” т.І,с.ІХ. Київ-
98) Ів. 4ранко. Літературна мова і діялекти.- ”Літературно-’ науковий вісник” 1907, ч.2, с.226.
99) Ів.Верхратський. замітки язикові.-”Руслач” І9095ч.80, 84, 260-262 § 1912, ч. 250. !
100) Там же, 1912, ч. 250.
101) С.Щеголев. Украинское движение как современньій етап-юж-норусского сепаратизма. Київ - І9ї2,с.ЗО4.
102) Є.Чикаленко. Спогади, ч.З-, с.108. •
103) Ів.Нечуй-Левицький. Криве дзеркало..., с.9*
104) С.зфремов. Відгуки., с.337»
105) Наскільки ”Криве дзеркало української мови” ввібрало в себе всі закиди проти галицьких мовних елементів, подані в ”Сьогочасна часописна мова на Україні” і дало їх у кристалізованішій формі, то ми спираємося тут саме^на цю пізнішу статтю Ів.Нечуя-Левицького.
В п’ятому розділі нашої праці, при аналізі конкретних прикладів, використовуються обидві статті.
106) Криве .дзеркало..., с.4.
107) Там же , с.48.
108) Там же, с.4.
109) Там же, с.І6.
І10) Там же, с.82. •• ' '
III) Там же, с.37*
II2)-Там же с.47*
II3) Там же с.ІО.
114) Там же, с. 44.
115) Ів.Стешенко. Про українську літературну мову.-^літератури о -науко вил вісник’’ 1912, ч.ХІ, с.ЗІІ.
116) Там же, с в ЗІ5•
117) І'кжученко, Про українську літературну новув- 'Дніпрові хвилі’ 1912, у022-24.| 1913, ч.Ів
118) М.Пилиповичо Дещо про сучасну стадію розвитку української літературної мови. Київ - 1913.
119) Модест Левиуький. Дещо до спре ви про вкраїнську письменницьку мову о -’Літературно-науковий вісник;ї 1909$чвУкв
120) Дещо про сучасну стадію. с.П.
121) Ів оВерхратський. Неможливі пуризми о-гРуслан’’ І $13 9ч«> 213-216. Цитата з ч.2І6.
122) В.Грінченко. Тяжим шляхом"', Київ-І9і2,с.68.
123) ЄоЧикеленко. Спогади, ч.З, с.іОЗ.
І23а) О.Лотоцький. Сторінка минулого, ч.2. Варшава,- 1933.ст. З80, 1236),Там же, с.440.
12$) і{рпве дзеркало..., с.І2.
125) Там же, с.26.
126) Лис тування з і .Макове єм, с.50.
127) Твори Лесі Українки цитую з двакаднятитомової збірки їх, виданої ’Т нигоспілкою”.
128) Вірш не ввійшов до збірки творів. Цитую кого з журналу ”Иаші дні”, 1944, чо2.
129) 0.Козуб. До податків літературної творчости М.Коцюбинського (Інститут Мевченка. ^Коцюбинський”. Зоірка статтей за ред. Ол.дорошкевича, т.ІеІ93І, с. 230).
130) Там же, с.2з9*
Гаї) К.Коцюбинський. Листи до З.Гнатюка, с.Зі.
132) М.Чернявський. Кедр Лизана.-Гвоои, вид. ”Рух”, т.ІУ,с. 338-С39»
133) Тексти творів •••[.Коцюбинського використовлпо з видання його творів ДВУ під ред. С.-Зфремова, т о Щ (1925) і т. ІУ (1929)-
134) Сьогочасна часописна мова..., с.296.
135) В.Дорошенко. РІЧІ і УСДРП,. с.2зЗ.
136) В.Дорошенко. Галичина й Велика Україна, с.ї9-
137) Там же, с. 20.
138 ) 0. лотоцький, Ст орінки/.-П 79,147, Ї64р 309' -
139) В.Вннниченко. Божки.- Твори, вид. ”Рух”, т.І9? Київ -1928, с.244-245. Цікаво відзначити ще, що трохи далі В.ВЙнниченко
дає в сцені сперечання на мовні теми Скалозуба з "хуторянином" Пампу ще нк ом їдку пародію на мовну дискусію тих років?
Виховуються”,- зневажливо буркнув' Пампущенко й одломив руками шматок ковбаси.- ... Язика поламаєш з 'такими словами .-Це був пункт, на якому за.вжди стикались Скалозуб і його антипод. Нападав останній. На його боці стояла, як казав він, уся російська Україна, котра, немов би аж корчилась від цих слів навіть, ділання,вражі ння і всіма силами протестувала проти них. А Скалозуб спокійно доводив йому, що протестує не Україна, а повітовий патріотизм... Він приводив йому приклади всієї ' ^української преси в Києві й інших городах, де редакції газет закидаються листами всяких ,5земля-ків”. Але ті всі протести ні до чого...” (25^) Не важко в цій пародії визнати риси дійсности ;
139^) О.Лотоцький, Сторінки .ж.9с’°84.
140) дм.Дорошенко. Як українці-наддніпринці помагали своїм наддністрянським братам у часі галицької руїни ±914-1918 років.-”Дніпро”, ЬСалендар-альманах на р.±924. Львів- ;924,с.Зо.
141) ^Галицька армія й'після подій в Києві продовжувала жити своїм окремим життям, неначе якась держава в державі. Ніякі інформатори, крім інформаторів Петрушевича та Його головного дорадника - Наздрука, в цю армію’ не допускалися”, - згадує Іс.Мазепа в своїх спогадах “Україна в .огні й бурі революції”, т.II,Прага -1942, с.75.
142)Гр.ХолоднийДо історії організації термінологічної справи на Україні.-“Вісник Інституту української наукової мови”,ч.ї, 1928.
мови” ЬЛ’річченка під редакцією С. .1. “Вступне слово" А.Ніковського,
145) л.Любченко. .ого таємниця.- "Наші дніМ’ ±9^3,ч.5.
146) Гліб Східний. Між живими і мертвими.-”Дорога”-і944,ч.І.
14*7) Гр.Стеценко.Стравоноска.-”Львівські вісті” з дня 12.Уш. 1943.
±47а) Зовсім не входжу тут в обговорення того, чи при цих конкретних прикладах має літературна мова прийняти справді обидві наведені форми, чи ні, а подаю ці вимоги просто, як ілюстрації застосування логіцизму до літературної мови. Давати мовні рецепти — найлегше й найменш потрібне. Ця робота не ставить перед собою рецептологічних завдань. Її завдання - подати начерк історичного розвитку нової української літературної мови з одного погляду? з погляду засвоєння нею галицьких мовних елементів, не накидати літературній мові своїх бажань, а розуміти її структуру в її живому розвитку.
148) Із.Огієнко.Рецензія на< "Українсько-російський словник” В.Дубровського.-"Літературно-науковий вісник” 1909? т. 46,с.205.
151) Там же, с.342.
152) Ч.Пилипович, означають сторінки.
Дещо про сучасну стадію...
Цифри
в дужках
153) Ів. Зерхратський. В справі народного язика.Літературно-науковий вісник5’ 1.902,т .18,с .90.
Ї$4І Там же, с.91*
155) Там же, о.107.
158) Н.Гладкий. Мова сучасного українського письменства, с.
139 ;І.ОгієнкооСтиліотично-оинтаксичні- нариси.”Рідна мова“і936,ч.9,
157) "Дужках показують сторінки в ”Нривому дзеркалі...
X . ї
158) Цифри в дужках, починаючи з ць&5 показують сторінки в ^Сьогочасній часописній мові...”
159) Цитую з ”Творів” Ів.Нечуя-Левицького, вид. ДВУ, т.5,6. Скорочення означають °о С-'’Старосвітські батюшки чг матушки”, Ч -”Над Чорним морем”,
160) В українській літературній мові, як її вживають галичани Ів.Нечуя-Левицького між іншим разив, і її відносно більший зв’язок з старими ще традиціями української книжної мови ХУ11-ХУШ ст. Він порівнює її з мовою старих попів сорокових років, що покінчали в часи своєї молодости ще Могилянську акаСдемію (^Сьогочасна часописна мова...”, с.46)^ і, різко перебільшуючи цей традиціоналізм української літературної і^іови в Галичині початку вже XX сторіччя, він пише г”давнішу роль стародавньої києво-могилннської книжньої мови, пересипаної силою польських слів, починає мати в нас на Україні галицька книжня мова, котра в своєму лексичному й синтаксичному складанні дуже аналогічна з стародавньою київською мовою, як її остача, додержана до наших часів в Галичині” (Там же, с. 283). Така характеристика української літературної мови в Галичині на ті часи дуже перебільшена, але вона цікава як вияв антитра-диціоналізму в поглядах їв.Нечуя-Левицького на українську літературну мову.
161) Г.Пилипович. Дещо про сучасну стадію..., с.2І.
162) ^Сьогочасна часописна мова...”, с. 283.
Ібз) ”Дещо про сучасну стадію...’, с.І4.
7 4
164) Г.Голоскевич. Правописний словник/, 1930. Далі скорочено Голоск.
165) Поезії,с.351•
166) О.Синявський. Норми української літературної мови. Львів - 194-1, с. ІГ7.
167) ”Правописций словник” Ол.Ізюмова під редак. Ол.Панейка, виданий без прізвища автора в 1941 р. у Львові.
168)3.5^1-3100^-7 1 цпб. ГН .Сагіпег. О-гапшіаіік: бег гніПепізсНеп икгаіпіесіїеп) ЗргасНе . Тіеп 1913,
169) Там же, с.2Зб.
-173 ) Тсі.дї же 5 с® 266 о
174) Новішу галицьку конструкцію цього значення з прийменником д замість о вважаю за фонетичну модифікацію конструкції з о (ненаголошене сГ в Галичині вимовляється, як у ; отже о — у 5з X' ’ Уся4<?му випадку вона не має і^ічого^спі льного~"зі східньо українською конструкцією в + знахідні .! відмінок кількісного числі в ника + та форма іменника, година , якої вимагає вжитий числівник ( в три години, в десять годин)е
175) Пор. В.Гнатюк. В справі української літературної Амови ^Літературно-науковий вісник17 ^§249 твоз5 с.84.
176) А.Кримський, Цитована рецензія, С.Ц46.
177) аор.З.Гнатюк. 178) Там же, т,879
о
179) А.ЬудиловиЧо Обще-слазянский візьік, т аї,с.250в
180) Там же, о. 374.
186) В77ячеслав Липинський. Листи до братів-хліборобіз,
і87) Бо аж ніяк не можна погодитися з полемічним твердженням Аг.Кримського § ?7Українських літературних мов все це є фактично дві" (згадувана рецензія, с0о42)о Ті розбіжності, до є між українською літературною мовою в Галичині і на Великій Україні, коли їх спеціяльно не роздмухувати Й не підкреслювати, становлять собою тільки варіанти в мужах однієї літературної мови і не переростають у цілковиту відмінність самої літературної мови.
ч
ізга£ яиг Ьеііге уот кіеіпгиззізсіїеп Акзепі;. Агсіііу Гііг яІауізсЬе
86
зонтик 5Х,58 зрадецтво Х.5 зрадецький 37 з рихтувати 50 зробитися 68 зупинятися 56 з“явище 56 ІД 9
і з в о ри 38 іменник .54 ім5,я 54
і нв аз і я 52 інтерес 17 існувати 30,56 історичний 68 їд єн 17 к а в а 4 З к ад ук 9 казковий Т7 канапа 43 канарейка 59 канарок 52 к а рк С' 7 катуша Хб кацап 9 квітниця 15 керунок 5 5 кип”яток 58 китиця 37,82 кільки Х7 кількість 55 к і тка 4 3 кладяний 69
кО'..ич єство 55 колія X 6 кома 54 конечність 52 коновки 42 конфекти 58 конфі'тура -^3 копач 63 о 82 копито 6к-коридор 5 0 користь 64,8 3 к о ри тар 50 коро тко ? 9 к о р о т к о з о ри й • 5 косити 69
КОТВИЦЯ 42
ко фе 5 8 кофейня 58 копуля 82
’кпини 82
• краватка 43,5Х крановий Т7 крак 16
крамарний Х7
к р ап к а 5 4
К р а с н о р і чив і с т ь 59 красти 39 краян/ин/ 38 креоло б9 кривда 56,57 кровать 5Х • • крок 5 5/56
парівничий иарій Х5 мати 4 5,52,. мачуха 68 мебіль 58 ми м о 6 7 мідниця 42 мілизна 37 міродайний місто Ті міський з9 м л а к а 9 млоїти 44-могти 64 м од е р н і- с т 6 можливий. 56 мокливість молодвела 5
- м о н т е р 69 морва 42 морояене 58 морський 39 мостова -58 моцар 5 0 . иоцарський мундур 42 му р ав л п с ь к о мутра 5Т,;Г4 мучень 15 мушля 37 мущина 44 на 17,66,67 навахлив о 5 н-ав і т ь 79 наглий 59,8 наглядач 63 надівати 59 надушити 43 на з в а 56 назвисько X назвище 42, наїдки 37
накид ати налокати 45 належний ТЗ намет 7,^< н а і пі с то 82 нанизати 82 наостанку З напасть 8 3'
* паплочник 5 направо. 2, напоав ле і-ш <
*»
Е7 •*
п ри с .т і в ии к 5 4 пристосовувати 56 пристрасть 5б
р о з пґ ..і с.ц і я 4 2
п ри ::і.)о ні с т ь 5'3
прпмитикувати 5 3
примусовії 5 7
І
89
співрбітник г6 співчуття Гз с п і к а т и 5 з споживач 33 спокій 34 спохвату 51 справозда нш я 5 Г сп ри чіт н ят и с я 5 7 с п р о т и в 5 З с т а к а я 51, 5 а старанно г5 статки 9
с т атк у в а ти 1 6 , 3 7
страдник 56,57
с т р ач д о н и к 5 З страдниця 9 страйк 57 страсть 59 страховище 55 с т ри й о з
с т р і і ь б а Б 7
с т р о ї 4 З
струмок 57
стума 15
ступінь 56, рЗ
с уд ни й 2 7
с у ми і в а т и с я 5 3 ? 5 7 суспільний 35 сутр^гд овник 56 сучасний 55 сходити з ума 59 СЬОГОДНІ -х-х сьогочасний 53 таз ЗР
такоч 8,56 тамтой Т7 тартак 5Т твар 16 творити 58 т є е н С л терпіння Т6 Т И ЕК 4 З тиснява Т6 тисяча 34 ті іьки 5 5 тільки но 67 тількищо 67
тлум ЗР тлумачити т.туми.що 5 то... то б товаризна товстий:
тран 04 трактир тривати тримати трогати
т руле с н ь т румний
тручатися • туга 55, Затупцяти 09
т у т З О-
тутка 17 тяте а/ в/
т
ТЯМИТИ 44,82 тяти Т7
У 8Т ув’язнення 55 тг г с -т 7 '• р і' у_ СЛ1 • з , с • уділяти 45 • уз б р ою в а т и ся 3 9 уклад 56, уксус 51 улив а Т'З уникати 55,57 урок 51,58 урочий 36 урочистий Т2 уруко млювати З2 уряд 52'
А « '' * г- /•
устрій 56 утиск 57 утрійки 37' ухвалювати 57 ухилятися 55. ухиття Т6 ученик ЗА учта Т7 уявки 31 пайний 5 ратівник 36 хазяйствувати З’ хапки 6Т
хвинар ЗТ ХЛОП 43 ховати 37 ходити 69 холодію Т5 хопта 4-2 хорий 45 хороший 5 ХОСЄЯ 'Р
хр он ол о гі чни й З 8 цабе 59 цвіт 58 цинґель 43 ц и т р и н а' 4 3,5 т цілий 17, ^-4,6л цілком 57 цнота 3 6 цнотливий ТЗ цофати 71
Цукор 51 час З‘х чаоопись 4 ч ек а ти 5 5,6 7 чемний 17 черговії-' 52 черевик 51 через 53 чимраз 57 чин 15,53 читання 62 чолові К 4 4 чота 48 чулок 58 шабельтас 9 шаленство 42 чарварок 17 Г’ва Іцарія 69 швидко,швидше 17 .шипа 4" кляпа 58 гпарко 17,38 ші а т и 4 4- • штука 54 штучний 54,56,57 шукач 53 шумлява 15 щ ад н и ц я З О цитати 11 щойно 67,8? юнацтво 56 юрба 50 яблуко 6 8 явище 56 язи к 1 9,58 -як р?ільки 67 ярий 56 яскиня 82 яскравий 56
ПОКАЗНИ
0 СОБОРИ^
основно:-.у гп:г:стт
В.Антонович 2 5
7«А н то н о ви ч 3 5"
К.Арабагсин Зг •
В . А т а м а шо к 5 о
Н. Б ак а н 5 0 9 5 2
С.Бердя^в 2 6
І. Б ілиТІ
В.Бобипськпй 50
П .Боби р-Ьоханов ський 3 5
Т . Б о рд у. і як 51
Н.Бучинський 4/4
І.Загилєвпч З
І .Зермратський І ?• 4 , 5 , ІЗ , ЗО , о г- Д . Т ' ' с г; /л г р і? с
-- и, 5 І х 5 .4 ./ у у С. <. 9
В.Впнпиченко 4 7? 78
Д.Вікиеф 70
М. З о в ч <чс 19 ? Зп ? у 5
Іїик .Вороний 4 5 ‘
11 . Гаврили о 4 6
3«Ганкевпч Р2 • •
<.Гаш:евич Я2 • '
-і «Гай у ш я З
И/Гасько 50
1/1 в Г о т е р 2
А»Гладкий яз
В.Гнатюк ІЗ, <11
К•Г олици н оьк а 2 5
Є Л Го і ици и сь пий 2 о
Я.Готоваяький я
Г.Голоскевич 62
Є.Гребінка 19 у 75
Є»Гр)Пцак я2
Б.Грінченка І у 6уТТу ІЗ у 15 у 19-
II. Групевський 31-23 ? 35 у 47-49
П • Г ул а к - Ар т е м о в с ь к и й 19
В.Гумбольдт 68
В.Гкицький 50
Ґлазов 35
б.Деґен 25
її.Димет я 2
Б . Д і д и ц ь к и й 4 у Я
0 .Д об рогра ава4 2 5
Д.Донцов 4 5
В. Дорощені: о .36 у 2 7у 46
Н.Драгоманов іо^тр^тр^ух
0.0Оремов 27 ? ЗІ у З З
С .Г’е лехів ський 15
А. 'ук 46
Н.Уученко ТТ,Т8у33 у34у71
-і. Залізняк '±6
Ник.ЗерОв 15
Т . Зіньківоьквй ТІ
О.Тзюмов 63
ЇІ.Трчав 50 (
II. Та ні.в ець 2 5
О.Карпенко .•у‘--
З.Тарадкіч 7о
''. Тв ітка-Основ ” ян-о нко 3,19,30
Б.кістяківський 25
І • Кли мк ов и ч 5 5
Л ь К м і ц и к о в и ч 5 О
0.Кобилянська 24
Н.Кобринська 24
Б. К о з л о в о ь к и і. 4 6
II. Коз л ов ськи 2 82
0. Козуб 41
І. Кокорудз 19,21-2,3
О.Кол,ьберґ ІЗ
1.Комар ТІ
О.Кошіський 7уТТ,Т9
І_•. Костомаров 7,20
І. Котляревський з у рО , об у
II. Коцюбинський 29,2 5,4Т-47, 5<_
П»Крат 4б
А.Кримський 5,19,2Т-24,52,69,7 яі
А.Круп ель ниц ьк иЙ 5 0
II. Тулій 4,7-ТТ , ІЗ , 19,37 у4О? 4-Т, :і4у7Т?74'
0.Курило 71
П.левпцький ТЯу28, 3,34,55,62
в . Л о п к и й 51
, \. Л є с к і н 39
К.'Іисснко 46 Т. Личко -ія •
. Лосун 19,23 її. Іукашевпч З А* Іюбченко 52 П.ІІяфонтен 70 І с. На з єна 79
В.Иазуренко 25,4-7,61
-1 • Нак ов е й 2 , 3 4,4 0
А.Нандзоні 70
її.ї.їеленевський 25,46
К. Не л ь нніс і в н а 2 5
П.мирний 19
.К. Н:Му ал ь чук 2 7
В.Нова-лиманський ТІ,Т2
с т
Г.Нольер 'О
Д.Нордовець-Сліпченко ІТ
В.Иавроцький .
С.Назаріїв 4 6
О.Назарук 79 '
В.Неронович 47
Т .Еочу'---Ловицькпй Т0..Т24І9, 2 <с, 2 5, 2 7—3 6,4 6 у 5 6 6 ї , 6 9 у 7Т,77у8О
Д♦Николипни 7Т
А. Ніков ський 5Т
П. Е і щ и н с ь к и й т І
Т. О г і є нк о 5 4 , 73 5 Я 2 у л з
0 . Олесь 69
В.Павленко
о .Партицькич Є.Пел енський С.Петлюра 35
Пе т рушевич ^.Піскунов 4 К.Поліщук 50 Ол.Пчілка ов
50
І.Раковоький
.! і. •
Н.Романович-Ткаченко 26 С.Руданський ІТ
0 . Руд ші ц ь к і-і й 5 0
Е.Руссо 70
П . 2?у с т ав е л і 50
В.С ад о в сь кпй 7
Є.Сакун - див . І .Ве рі:рат ський
В. 0 амі йл ен .ко 3 5 о . Ои н ЯВ С Ь К її й’ 63’ В.Сімовйч Тлгб,Збу7Т 0 , Скоропис-'Іолтуковеький .2 5 її. Скрипник 50
С.Омаль-Стоцький 71
Н. С м о т ри ц ь к и й 4
<0. д е С о с сю р 51 у 6 З
И.Старицький ІТуТЗ-ТОуЗбу 37у4О 54 у 62
В.Стефанпк 51
0 . Ст е фанович 69
Г.СтєцЄнко 52
Л. Степ енко 3 3
0 . От орон єни о 19 у 75
К. С т уд п н с ь іс п й Р 2
Н. С у ми; о в 2 4
Г.Скіднин 52
С • Т и м о ш о н к о 4 7
1.1. Т-к а ч е дк о .2 5
І. Тобілевич 69' ' ’ ‘
Леся Українка 23 у 25,26у35-41 у4С 47,54
5'♦ Устияновпч 82
Н•Устияпович 41 . •/
жй ♦ Ое Д ьК ОВIIч 41
П. Фи л и п о в и ч 15
І,Франко 19-22,24,30,51,69
А.^ванько - див.А.Кримський
Г. йол од ний. 50
Г.21откевич 46
Пайченко - див.Б.Грінченко
її» Перемни на 51
Ю .ттОрКЯВ СЬКПЙ 4Т,4б
Є.Пикаленко 3 5
Дк.Чосер 70
О.Иалиатов ЗО
і і. Ш а п к е в и ч 8 2
ф.Шевченко 2-4,ТО,18, Г9,30,40,7
В.Шекелір 41
II.Шко лпчені: о Т9 , .2і
О.і Н.Плииевпчівни 47
В.Шуиевпч Т,Тз^
В.Щербаківськпй 46
В.ГІурат 24 с ‘
Л.ібркевич 45
Н.Яв Орський 50
О.Яната ^8,49 . •
15 • Ян о в с ьк и й 52
Л.Яценко -2
Роботу цю писано в несприятливих умовах воєнного часу.почата у .Львові,вона закінчувалася в малому місті в Німеччині, де цілком нема біб ліотек з українськими кпилками Л’е не могло « не позначитися па повноті використаної літератури й залученого матєріялу.Автор просить вибачити йому посталі з цих причин »
прогалини , сп одіваю уися,коли вдасться,повернутися до цієї теми.
Автор свідомо обмежив свої завдання на доборі і описі фак-тів$ всякі порівняльні екскурси?навіть там,де вони були б зовсім природні /напр.,у розділі про наголос/,не передбачені *• птяном і настановою праці.
Багатьом автор зобов'язаний подякою.. Насамперед, б ага то здобув він для пх-аці - і самий імпульс її написати - з розмов з проф.З. Сімовичем. Бияв глибокої подяки йому є скромна присвята його пам”яті цієї праці,якої він уяе не зміг прочитати.
біНро вдячний автор за поради бібліографічного порядку п.
Володимирові Г орок ен.кові , ди рект оров і бібліотеки ИТП у Львові,
а за
сику
наголос
неї
подільсько—
галицької говірки - п*ц.К.,про лексику волинських говірок -
1Г
п.Ш.друк ^ієї праці на матриці зорганізували ті.З.Охрпмович і и
Зс . Герасимович , а дальшій друк пргняв па себе УЗУ.
Нарешті,цінну допомогу виписками з празьких бібліотек подати при писанні праці пп.С.П. і с.Т'.
Всім цим особам і установам автор висловлює сердечну подя-
4 Ь
'І'Т
Вступні зауваги
;. алипькз од Тд76-
0 0 о о о о
МОІ
.л
Т~1
V £ 6
?
о
О Є
на
о
х
о я
о
з
ГП
о О
О 0 0
і
'і
0
о
о
о
з
аз
а
о
о 0
е е о о о
0 о
1
А
Й
ч
о
о
0
4»
о
з
о
о о
о
ПІ
о
о
о
0
•п
о
1
а
о
$
О
О
б
Є ОМОООООО
те ратурну
о
нону
0 0 0®
о
«і
о
С
• о е » • • • ну мову
♦ е • » с • « сиотому
♦
О
о
о
0 0 0*0 о о
мову до
о о
о
о о о о О О О
в норіє
О
з
її аго: Опиті ^С\ . Г‘ г
о
о
о
©
з
о
о
о
с
V
о
о
<1
о
о
«
з
о
о
МОЇ) о о
6
З
о
с
о
0Г1Я
ф
о
о
0
о
О
о
0
о
©
о
о
а
0
о
з
о
0
о
с
о
о
0
о
Ґ
«
о
0
росо чЛм
84
Показ ник
особовик
імен
о т і
900000000® 0060
Післямов а з
о
в я а с її ик ? з г а д анив
основному тек-
00 000004 04
0 0 0
0 0 0 о о
00000000009000000 о О О о о о