Станіслав Блєднов
ГОЛОДОМОР
В ДОНБАСІ
(1932-1933 рр.)
Авторський роздум,
свідчення, документи
Донецьк
«Донбас»
2008
ББК 63. З (4УКР-4ДОН) 6-49
Б39
Випущено на замовлення Державного комітету
телебачення та радіомовлення України
за програмою «Українська книга»
Блєднов С. Ф.
Б39 Голодомор в Донбасі (1932-1933 рр.): Авторський роздум,
свідчення, документи. — Донецьк: Донбас, 2008. — 304 с.
І8ВМ 978-966-1615-00-6
У книзі опубліковані матеріали про репресивні заходи щодо селянства та
про Голодомор у Донбасі у 1932-1933 роках, свідчення мешканців краю, фотоко-
пії унікальних архівних документів.
Розрахована на широкий читацький загал та на істориків-дослідників.
ББК 63.3 (4УКР-4ДОН) 6-49
© Авт. -упорядн.
I8ВN 978-966-1615-00-6
С. Ф. Блєднов, 2008
© Донбас, 2008
УКАЗ
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
«Про заходи у зв'язку з 75-ми роковинами
Голодомору 1932-1933 років в Україні»
З метою забезпечення належного вшанування пам’яті жертв ге-
ноциду Українського народу та на підтримку ініціатив Координацій-
ної ради з підготовки заходів у зв’язку з 75-ми роковинами Голодомору
1932-1933 років в Україні постановляю:
1.	Кабінету Міністрів України розробити у місячний строк із за-
лученням Координаційної ради з підготовки заходів у зв’язку з 75-ми
роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні та затвердити План
заходів на 2007-2008 роки у зв’язку з 75-ми роковинами Голодомору
1932-1933 років в Україні, передбачивши в ньому, зокрема:
заходи з роз’яснення положень Закону України «Про Голодомор
1932- 1933 років в Україні»;
забезпечення складання списків жертв Голодомору в Україні, фор-
мування Національної книги пам’яті та відповідних регіональних книг
пам’яті, а також складання єдиного списку постраждалих від Голодо-
мору;
встановлення в населених пунктах України, жителі яких постраж-
дали від Голодомору, відповідних пам’ятників та пам’ятних знаків;
здійснення дальших заходів щодо спорудження у місті Києві
пам’ятника визначному досліднику Голодомору 1932-1933 років в Укра-
їні Джеймсу Мейсу;
здійснення додаткових заходів щодо визнання міжнародною спіль-
нотою, зокрема Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй
та Європейським Парламентом, Голодомору 1932-1933 років в Україні
геноцидом Українського народу;
З
заходи зі сприяння українській громадськості за кордоном в органі-
заціїта проведенні до 1 жовтня 2007 року в установленому порядку між-
народного конкурсу на краший проект пам’ятника жертвам Голодомору
1932-1933 років у місті Вашингтоні (Сполучені Штати Америки);
вивчення питання щодо можливості встановлення в інших іно-
земних державах відповідних пам’ятників та пам’ятних знаків жертвам
Голодомору 1932-1933 років в Україні;
забезпечення співробітництва з Міжнародним координаційним
комітетом Світового конгресу українців для планування відзначення
75-х роковин Голодомору в Україні;
проведення у 2008 році в місті Києві Міжнародного форуму, при-
свяченого 75-м роковинам геноциду Українського народу;
заснування грантів науковцям для дослідження Голодомору 1932-
1933 років в Україні;
забезпечення формування єдиного реєстру документів, матеріа-
лів, пов’язаних із Голодомором 1932-1933 років в Україні, утому числі
здійснення заходів щодо повернення в установленому порядку в Укра-
їну відповідних документів з інших держав;
проведення в населених пунктах України тематичних виступів
творчих колективів, діячів культури та мистецтва;
організацію та проведення закордон них турів творчих колективів з
метою поширення правдивої інформації про трагедію Голодомору 1932-
1933 років в Україні, організацію тематичних виставок у парламентах,
урядових установах іноземних держав;
організацію в населених пунктах України постійно діючих експози-
цій, виставок архівних документів, фотоматеріалів, творів мистецтва та
літератури, які відображають події, пов’язані з геноцидом Українського
народу, формування та оновлення відповідних музейних зібрань, зокре-
ма в краєзнавчих музеях;
створення художнього та документальних фільмів про події часів
Голодомору 1932-1933 років в Україні;
проведення конкурсів на створення кращого твору літератури, тво-
ру образотворчого мистецтва, музичного твору на вшанування пам’яті
жертв геноциду Українського народу;
видання, перевидання та розповсюдження наукових, науково-
популярних, художньо-публіцистичних праць, збірок документів та ма-
теріалів про Голодомор 1932- 1933 років в Україні, а також здійснення
заходів щодо перекладу та видання іноземними мовами окремих тема-
тичних видань для розповсюдження їх за межами України;
4
проведення у навчальних закладах і військових частинах тема-
тичних уроків, лекцій про історичні події Голодомору 1932-1933 років
в Україні;
вирішення в установленому порядку питання щодо поглибленого
вивчення в загальноосвітніх та вищих навчальних закладах причин та
наслідків Голодомору в Україні;
організацію серед школярів, студентів та педагогічних працівників
всеукраїнського конкурсу науково-пошукових робіт «Голодомор 1932-
1933 років. Україна пам’ятає»;
започаткування та забезпечення проведення щорічної всеукра-
їнської акції «Колосок пам’яті» із покладання учнями загальноосвіт-
ніх навчальних закладів колосків пшениці до пам’ятників, меморіалів
жертвам геноциду Українського народу;
випуск в обіг поштової марки і конверта у зв’язку з 75-ми роко-
винами Голодомору 1932-1933 років в Україні та здійснення спецпога.-
шення поштової марки.
2.	Кабінету Міністрів України забезпечити завершення споруджен-
ня до 1 жовтня 2008 року у місті Києві до 75-х роковин Голодомору 1932-
1933 років в Україні Меморіалу пам’яті жертв голодоморів в Україні,
передбачене підпунктом 3 пункту 2 статті 5 «Прикінцеві положення»
Закону України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні».
3.	Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київ-
ській та Севастопольській міським державним адміністраціям:
утворити у місячний строк відповідні координаційні ради, вклю-
чивши до їх складу представників громадськості, для забезпечення орга-
нізації та проведення заходів у зв’язку з 75-ми роковинами Голодомору
1932-1933 років з Україні, забезпечити розроблення за участю коорди-
наційних рад та затвердити відповідні плани заходів;
сприяти громадським організаціям, благодійним фондам, окре-
мим громадянам у їх діяльності з ушанування пам’яті жертв Голодомо-
ру 1932-1933 років в Україні, проведення ними науково-пошукової та
просвітницької діяльності;
забезпечити за участю науковців, дослідників Голодомору в Украї-
ні, представників громадських організацій збирання свідчень очевидців
Голодомору 1932-1933 років в Україні;
внести у тримісячний строк пропозиції щодо відзначення держав-
ними нагородами України громадян, які зробили вагомий внесок в до-
слідження Голодомору 1932-1933 років в Україні, донесення правди про
трагедію до української та світової громадськості;
5
створити до кінця 2007 року списки мешканців регіонів, що по-
страждали від Голодомору 1932-1933 років в Україні, вжити заходів щодо
належного впорядкування місць поховань жертв геноциду Українсько-
го народу;
вжити в установленому порядку заходів щодо демонтажу пам’ят-
ників та пам’ятних знаків, присвячених особам, причетним до органі-
зації та здійснення Голодомору 1932-1933 років в Україні та політичних
репресій, а також щодо перейменування в установленому порядку ву-
лиць, площ, провулків, проспектів, парків та скверів у населених пунк-
тах України, назви яких пов’язані з такими особами.
Державному комітету телебачення та радіомовлення України, На-
ціональний телекомпанії України, Національній радіокомпанії України
забезпечити широке висвітлення у засобах масової інформації заходів у
зв’язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні, а та-
кож виготовлення та розповсюдження інформаційної продукції, органі-
зацію циклів теле- та радіопередач з тематики Голодомору в Україні.
Президент України
В. ЮЩЕНКО
м. Київ
28 березня 2007 року
№ 250/2007
ГОЛОДОМОР У ДОНБАСІ
Авторський роздум
Книга, яку ви тримаєте в руках, невелика за розмірами й обсягом.
Вона не претендує ані на наукову розробку, ані на інші титулованого
значення видання. Це просто книга, яка розповідає про голодні трид-
цяті роки, про ті страхіття, яких зазнав український народ, зокрема,
мешканці нашого індустріального краю.
Як і чому вона з’явилася на світ божий?
Особисто я розглядаю її як один із ланцюжків концептуальної роз-
робки теми Голодомору 1932-1933 років у Донбасі у розрізі Закону Укра-
їни про Голодомор 1932-1933 років в Україні та Указу Президента Укра-
їни В. Ющенка «Про заходи у зв’язку з 75-ми роковинами Голодомору
1932-1933 років в Україні». Цю благородну справу у Донецькій області
під егідою Національного інституту пам’яті проводить Донецька обласна
державна адміністрація. У районах та містах діють координаційні ради,
проводяться акції по вшануванню пам’яті жертв Глодомору, встановлю-
ються пам’ятні знаки, монументи й хрести, збираються свідчення оче-
видців трагедії, проводиться плідна пошукова й дослідницька робота у
закладах освіти, конкурси творчих робіт вчителів та учнів. Одним із ас-
пектів великої дослідницької роботи в області є видання книг про Голо-
домор та створення фільму про цю страшну сторінку в історії України.
Було створено обласну редколегію по виданню книг про Голодомор і
багатотомної «Національної книги пам’яті. Донецька область».
У 2007 році за сприяння Донецької облдержадміністрації та Доне-
цької обласної ради надруковано книгу «Невгамовний біль. 1932-1933».
Цього року вийшла в світ солідна книга про Голодомор на Донеччині
«Гірка пам’ять». Як продовження підготовлена до друку й виходить у
світ серія книг (майже 20) «Гірка пам’ять», яка розповідає про особли-
вості голоду 1932-1933 років у районах і містах області.
Про цей напрямок роботи обласної редколегії, бути секретарем якої
мені подарувала доля, написав у червні цього року в газеті «Урядовий
кур’єр» голова Донецької облдержадміністрації Володимир Логвинен-
7
ко. Вважаю доцільним процитувати великий уривок із статті керівника
області, бачення якого історичних подій мені як громадянину не лише
імпонує, але й є зразком погляду державного діяча. При такому бачен-
ні подій і їх трактуванні політиками великого рангу є надія, що україн-
ський народ матиме своє гідне майбутнє.
Отже — уривок із статті глави Донецької облдержадміністрації
В. Логвиненка:
«Чимало попрацювали над тим, щоб донести правду про
Голодомор до народу донецькі газети, радіо і телебачення. Дуже
важливою подією став випуск грунтовної книги про Голодомор на
Донеччині «Гірка пам’ять». У ній на основі документів Донецько-
го державного архіву й архіву тимчасового зберігання документів
управління СБУ в Донецькій області розкрито такі основні теми,
як стан справ у щойно створених колгоспах, розкуркулення у ході
репресивних заходів щодо селян, примусове виселення, занесення
на так звані «Чорні дошки» тих сіл, які не могли виконати непо-
мірні плани хлібозаготівлі (а «Чорна дошка» означала майже ка-
рантинне відторгнення села від суспільства), примусове виселен-
ня, накладання п’ятикратних штрафів, розпродаж майна селян,
насильницьке вилучення всіх продуктів харчування тощо.
Заступник голови Донецької облдержадміністрації Олександр
Третяк особисто став куратором цієї важливої документальної
праці. Багато зроблено для увічнення пам’яті жертв Голодомору
і управління з питань внутрішньої політики та зв’язків з громад-
скістю облдержадміністрації. Створена з урахуванням всіх аспектів
справи редакційна колегія книги «Гірка пам’ять» — (Голодомор у
Донбасі (1932-1933 роки) включає і науковців, і працівників архі-
ву, і представників громадскості та журналістів.
Особливо великий внесок у народження літопису народної
скорботи внесли редактор-видавець Станіслав Блєднов, професор
Володимир Нікольський, доцент Микола Троян та інші.
Головний висновок науково-публіцистичної праці, яка що-
йно вийшла друком, полягає в тому, щоб виконати свій обов’язок
перед громадянським сумлінням, а також щоб доказово спросту-
вати твердження запеклих політиканів про те, що у пролетарсько-
му Донбасі Голодомору не було. Він був, жахливий і невблаганний.
Донбас ніс такого ж тяжкого хреста, що й несла Україна.
Споглядаючи на все те, що вдалося нам усім зробити задля
вшанування пам’яті жертв Голодомору в Донбасі, хочеться сказати,
8
що на наших очах перед величчю історичної істини постала справ-
ді знаменна подія, а саме: духовне поєднання та консолідація усіх
поколінь українського народу. Ті пам’ятники, меморіали, скор-
ботні хрести на братських могилах уже увійшли назавжди у нашу
національну свідомість. І відтепер завдання кожного громадянина
України не втратити ні йоти з нашої генетичної пам’яті. Я маю на
увазі тут не лише матеріальні прояви скорботи -- заквітчані могили,
хрести, меморіальні дошки. Мене як українця турбують питання,
а чи не забудуть наші онуки через якісь десять років про те, чого
зазнали їхні діди та прадіди, чи навіки ми засвоїли тяжкі уроки іс-
торії, чи будуть у наших школах і взагалі у нашому суспільстві ви-
ховувати молодь у дусі поваги до національних святинь».
Прислухаймося серцем до цих роздумів.
Нехай западуть у ваші душі й матеріали про Голодомор 1932-1933
років й збагатять вас простою історичною правдою. А саме це й лягло
в основу нашої книги.
Голодомор в Донбасі у 1932-1933 роках...
Дана тема вимагає надзвичайно глибокого осмислення. І якимось
наказовим, атакуючим прийомом її не візьмеш, бо це практично нероз-
роблений шар нашої гіркої історії. Й не лише нерозроблений, а й про-
тягом довгого часу — заборонений. А відтак, раз заборонений, то який
же поважаючий себе іменитий, а тим паче початкуючий історик взявся
б за цю тему -- тему, на якій лежало компартійне державне табу? То ж
спробуй лише це табу порушити! Й не мине тебе «гулаг», «психушка»
чи то звичайнісінький у ті часи засіб виховання — розстріл.
За радянських часів кожна людина з молоком матері всотувала
інстинктивне правило самозбереження — свідомо чи напівсвідомо ви-
конувати усі забажанки як великих вождів, так і їхніх слухняних під-
лабузників, а ще гірш -- свідомих лакуз. Тобто цілі покоління ставали
слухняними гвинтиками радянської комуністично-партійної ідеологіч-
ної машини. І що жахливо — сьогодні, коли йде процес демократизації
суспільства, люди старшого покоління ще продовжують боятися, про
що свідчать опитування про Голодомор. Дехто пригадує навіть деталі, з
розпачем розповідає, як коса смерті викошувала цілі сім’ї, називає іме-
на померлих, згадує й аналізує, але просить не називати його прізви-
ща. Бояться не за себе, а за своїх дітей та онуків. Як бачимо, генетична
пам’ять надовго, навічно закарбувала в собі ті жахи, ті репресивні за-
ходи, за допомогою яких радянський тоталітарний режим поставив на
9
коліна сотні мільйонів людей, і як один із цих заходів, спланований і
підготовлений з особливим ієзуїтським підходом — страшний Голодо-
мор 1932-1933 років, який знищив мільйони українців і який мав на
меті показати іншим народам Радянського Союзу, особливо селянам,
також доведеним до рівня голоду, що може статися й з ними, якщо укра-
їнський урок вони не засвоять. Як свідчить історія, в Радянському Со-
юзі уроки насильництва й репресій були засвоєні добре. В результаті
чого селянин, як господар землі, перестав існувати. А голод як випро-
буваний метод тримання у покорі гордих людей був використаний ще
раз, коли треба було поставити на своє місце окриленого переможця у
священній війні.
Вічна пам’ять нашим захисникам, вічна любов усіх нинішніх і при-
йдешніх поколінь!
Вічна пам’ять і жертвам Голодоморів!
Вічна пам’ять мільйонам невинно убієнних сталінським режимом
українців, яких прийняла наша сира Земля-матінка!
А чи справді вічна?
Адже з 1932 року по 1990 рік про голод заборонялося ані писати,
ані говорити. Уявляєте, майже 60 років заборони!
Навіть про репресії, «гулаги» та розстріли вже чверть століття писа-
ли й досліджували. А про голод 1932-1933 років — ні. Чому компартійцям
заклякло? А чи не тому, що вони знали, який неймовірно великий злочин
вони здійснили? А чи не тому, що цей злочин був далеко масштабнішим,
ніж злочин режиму Гітлера проти євреїв та інших народів?
Коли дати відповідь на ці запитання й розкрити суть радянської
ідеології, стає зрозумілим, чому сьогодні апологети великоімперських
ідей так несамовито кричать, що ніякого голодомору в Україні не було,
що ні про який голод в Донбасі не може йти мови, тощо.
І що цікаво, ті, хто нав’язує людям думку, що, нібито навіщо вору-
шити старе, тут же розпинаються або у великій любові до українського
народу, або у тому, що такого народу взагалі не існує, йменуючи його
мову просто «малоруською», якимось другорядним діалектом.
Є всякі. Але наша мова не про них. А власне й про них, про таких,
як вони, хто зробив для народу смертельний вирок — голодомор. Про
тих, хто забороняв навіть згадувати слово «голод».
Про голодомор 1932-1933 років як проодну з найдраматичніших до
того ж «закритих» сторінок історії українського народу, слава Богу, сьо-
годні ми можемо говорити вслух. Нам це право було надане лише через
57 років після трагедії — 26 січня 1990 року постановою ЦК Компартії
10
України. Називалася вона так: «Про голод 1932-1933 років на Україні та
публікацію пов’язаних з ним архівних матеріалів». Наша керівна партія
під тиском світової громадськості змушена була нарешті визнати, що
голод був, причому був він штучним.
Цитуємо рядки постанови: «Архівні матеріали розкривають, що
безпосередньою причиною голоду на початку 30-х років у республіці
стало примусове, з широким застосуванням репресій, проведення згуб-
ної для селянства хлібозаготівельної політики». І далі: «Незважаючи на
репресивні заходи, навіть зменшені планові завдання республікою не
виконуються. В цих умовах керівництво вдається до вилучення насін-
нєвих, фуражних та продовольчих фондів у залік хлібозаготівель, що
стає фатальним для населення республіки. Архівні матеріали подають
трагічну картину масової смертності від голоду та епідемій, особливо
починаючи з березня 1933 року». А далі в постанові знайдено й одного
чи кількох винуватців, на яких переведено відповідальність за страхіт-
ливий і нелюдський злочин усього режиму: «ЦК Компартії України по-
становляє: визнати, що голод 1932-1933 років став справжньою траге-
дією народу, наслідком злочинного курсу Сталіна та його найближчого
оточення (Молотова, Кагановича) щодо селянства».
Для чого ми процитували ці рядки?
Відповідаємо: щоб ще раз наголосити, що для правлячої партії
правда про голодомор тридцятих років була страшнішою, ніж правда
про тотальні репресії радянського керівництва. І навіть М. Хрущов, роз-
вінчуючи свого часу культ особи Сталіна, побоявся хоча б одним сло-
вом сказати про найбільший гріх усіх ланок радянського режиму — про
спричинення голодомору, а точніше — про голодомори.
Отже, наша книга не лише про хліб насущний, а й про те, яким гір-
ким (а яким бажаним!) він був у ті далекі тридцяті роки. І як каральна ра-
дянська рука забрала цей хліб, а разом з ним і життя мільйонів людей.
Основу книги становлять свідчення, гіркі спогади тих, хто пере-
жив страшне лихо. їх у книзі майже сімдесят. Повторимо про них те,
що писали в книзі «Гірка пам’ять».
Отже, у нас сталося щось подібне до того, про що писала в перед-
мові до книги «Голод-33. Народна Книга-Меморіал» Лідія Коваленко,
яка разом зі своїм чоловіком — письменником Володимиром Маняком
створила ту неперевершену за показом трагізму книгу, Книгу-Меморіал,
книгу-пам’ятник.
Ось її зізнання: «Свідчення очевидців голоду мали, за попереднім
задумом, стати доповненням, ілюстрацією до матеріалів, видобутих в
11
архівах і грубезних томах офіційних постанов, резолюцій та стенограм.
Все це разом мало скласти книгу. Дуже скоро, однак, одне й друге у на-
ших планах помінялося місцем. Ті людські сповіді були документами
найвищої проби, їх достовірність було скріплено важкою печаттю рід-
них могил».
Про сповіді людей, зібрані нині у Донецькій області, можна також
сказати словами Л. Коваленко: «Це документи найвищої проби».
Щоправда, час робить свою справу. Пам’ять вісімдесятирічних лю-
дей часто вже не тримає деяких суттєвих подробиць, навіть імен і пріз-
вищ сусідів, багатьох подій. Та все ж чітко закарбовані епізоди та карти-
ни загального людського горя, породженого репресіями, насильством
і несправедливістю, і те, як влада досягала своєї мети — нелюдськими
методами підкоряла волелюбних українських селян.
Сьогодні опубліковано вже чимало документальних матеріалів про
голодомор 1932-1933 років на Донеччині. Історики краю надрукували
свої статті у наукових збірниках, зробили доповіді на наукових конфе-
ренціях, випустили окремими виданнями книги, присвячені голоду, у
журналах і газетах опубліковано десятки, а то вже й сотні статей кра-
єзнавців, журналістів, громадян, очевидців Великого Голоду. І як би не
ставилися до свідчень очевидців, вони є чи не головною джерельною
базою при вивченні даного питання, а також юридичною підставою
при небайдужому, правильному їх оформленні. На жаль, на місцях це
робиться не завжди.
І все ж мета цієї роботи — підняти громадскість. Бо сьогодні ще іс-
нує погляд совкового обивателя чи якогось байдужого чоловічка, який
від щирого серця задає запитання: «А навіщо ворушити старе? Навівщо
будити пам’ять людей? Навіщо ставити оті пам’ятні хрести?».
Ця робота громадськості є величезною подією в житті цілого наро-
ду, бо залишає шанс людині бути справжньою Людиною, пам’яті народ-
ній бути Пам’яттю — справжньою історичною Пам’яттю, а не визубре-
ним під чиєсь щоденне диктування усвідомлення своєї меншовартості.
І тоді кожен одразу дасть відповідь на те нікчемне запитання: «А наві-
що ставити пам’ятники якомусь там колгоспнику, який сконав від го-
лоду, заїдений зеленими мухами під парканом власного подвір’я?». Бо
пам’ятний знак — це вже документ, який можна прочитати може й че-
рез сто-двісті років і замислитися: «А що ж то сталося з народом, якого
мільйонами кинули на мученицьку смерть?», «А що ж то за зла сила зні-
вечила долі матерів, батьків, дітей, розлучивши їх навіки?». Ось у чому
сила документів, їх збереження, про що йдеться як в Законі України
«Про Голодомор 1932-1933 років в Україні», так і в «Указі Президента
12
України Віктора Ющенка «Про заходи у зв’язку з 75-ми роковинами
Голодомору 1932-1933 років в Україні». Ось для чого у нас і створено
Український інститут національної пам’яті.
Як і книга «Гірка пам’ять», дане видання стане якоюсь хоча б не-
великою, але помітною віхою у вивченні документів, пов’язаних з іс-
торією краю на початку тридцятих років, допоможе у висвітленні цих
питань на уроках історії та виховних заходах у школах, ліцеях, гімназі-
ях, технікумах, інститутах, університетах. Тому що точно використаний
достовірний документ надзвичайно виразно намалює портрет темряви,
створеної репресивними заходами радянського уряду.
І ще одне запитання й до себе, й до мого — старшого покоління,
бо багато з нас були членами партії і слухачами постійно діючих гуртків
по вивченню історії партії і взагалі марксизму-ленінізму: «А чи повніс-
тю вивільнилася наша громадська свідомість від догматів сталінізму?»
Жоден з нас не дасть ствердної відповіді. Ось чому сьогодні деяка час-
тина старшого покоління істориків принципово не вивчає документи
про голодомор тридцятих років, та й студентам, попри Укази, закида-
ють, що голодомор — це вигадка, мовляв, і документів немає. Але такі
документи є, їх вже багато.
Друкуючи сьогодні матеріали про голодомор і поведінку керівни-
цтва країною, ми сподіваємося, що читач сам розбереться що до чого.
Для довідки скажемо, що невелика частина цих документів була опублі-
кована Інститутом історії партії при ЦК Компартії України у 1990 році
в збірнику «Голод 1932-1933 років на Україні: очима істориків, мовою
документів» і збиралися вони, починаючи з 1987 року, коли Компартія
України вперше (так обережненько!) сказала про продовольчі трудно-
щі тридцятих років.
Вже тоді за вказівкою ЦК були добре проштудовані усі архіви рес-
публіки. Керівники знали, що багато документів втрачено під час ві-
йни, у пізніші часи, коли, як стверджують деякі історики, цілеспрямо-
вано ревізувалися деякі фонди. І все ж навіть сьогодні можна сказати,
що величезна кількість первинних архівних матеріалів ще не обстеже-
на. І хоча ще в тридцяті роки керівництво країною забороннило писа-
ти про голодування, фіксувати факти смерті від голоду у книгах запи-
су громадянських актів, — у деяких первинних докуметах ця тема має
своє відображення.
Сьогодні навіть важко сказати, яким чином збереглися документи
в обласному архіві, які свідчить про жахливі розміри й наслідки голоду в
багатьох районах Донецької області. Адже повсюдно партія намагалася
ретельно замести сліди всенародної трагедії. Практично їй це вдалося.
13
Але ж не зовсім. Сьогодні ми є свідками, що більшість утаємниченого
в радянські часи уже розкрито. Будемо сподіватися, що частину доку-
ментів про голодомор ми ще отримаємо.
Шановний читачу, шановний досліднику, у розділі мовою доку-
ментів вперше відображена фотоспособом та частина документів До-
нецького обласного державного архіву, де йдеться безпосередньо про
Голодомор у Донбасі. Також вперше друкуються фотокопії документів
Архіву тимчасового зберігання документів УСБУ в Донецькій області.
Серед них є унікальні, як наприклад вилучена стаття у звинуваченого
й засудженого з політичних мотивів на початку сімдесятих років мину-
лого сторіччя І. С. Сука — свідчення того, що мислячі люди Донеччини
вже у шістдесяті роки писали про голод і давали свої оцінки (зауважи-
мо, що репресований І. С. Сук був згодом реабілітований серед більш
ніж сорока семи тисяч реабілітованих донеччан).
Ще раз звернемо увагу дослідників — фотокопії документів, над-
руковані в цій книзі — унікальні і становлять левову частку усіх доку-
ментів про випадки голодування, смерті й канібалізму на території До-
нецької області.
Автор висловлює подяку працівникам обох донецьких архівів, які
надали матеріали про голод на Донеччині. Особливо вдячний керівни-
ку Архіву тимчасового зберігання документів УСБУ в Донецькій об-
ласті Т. П. Шестак.
Хочеться щиро подякувати і ще кільком людям: заступнику голо-
ви Донецької облдержадміністрації, голові облредколегії книг по Голо-
домору 1932-1933 років О. Л. Третяку, начальнику управління у справах
преси та інформації Донецької облдержадміністрації В. П. Безродно-
му та в. о. директора державного підприємства видавництва «Донбас»
О. О. Соскову, а також Державному комітету телебачення та радіомов-
лення України.
Словом і дружньою підтримкою надихали автора на збір матері-
алів і члени облредколегії по висвітленню Голодомору 1932-1933 років
Б. Ф. Парсенюк (один з основних дослідників Голодомору в Донба-
сі), М. М. Лісовенко, Г. П. Липницька, заступник голови облредколе-
гії М. І. Сливка. Спасибі Вам, з побажанням зробити вагомий внесок у
дослідження Голодомору на Донеччині.
Дякую також усім, хто надав свідчення очевидців, особливо моїм
землякам з Марийського району.
14
СВІДЧЕННЯ ОЧЕВІДЦІВ

ЩАДЬКО Петро Авксентійович
с. Георгіївна Марійського району
ГОЛОД 33-го
Свідчення очевидця
Партія вважала: дрібноселянське товарне виробництво, спираю-
чись на особисту власність, неспроможне забезпечити країну хлібом,
продовольством. Праця селян була малопродуктивною. Отже, слід було
об’єднати селян у колгоспи, щоб перейти від дрібного особистого гос-
подарства до колективного землеробства. Це, як здавалося тоді, відкри-
вало дорогу до щасливого і заможнього життя.
У нашому районі колгоспи почали утворюватись у кінці 1929 року.
Кампанія по залученню селян до гуртової роботи була завершена навес-
ні 1930 року. Тракторів та іншої техніки тоді майже не було. Основною
тягловою силою були коні. Трактори почали їх витісняти лише у кінці
33-го на початку 34-го років. У 1933 році була утворена Богоявленська
(нині село Добровілля), а через рік Мар’їнська МТС.
Коні, зібрані у колгоспи, почали хворіти на сап. Кращі з них були
знищені у 1931-1932 роках.
Навесні 1932 року у колгоспах залишилась лише половина тих ко-
ней, що були на початку утворення колективних господарств. Головного
постачальника хліба — куркуля — ліквідували, як клас. Середняк утік у
місто. Молодь пішла працювати на шахти.
Колгоспи, на які покладали великі надії, не набирали темпів: на
другий рік свого існування хліба було зібрано в два рази менше, ніж у
1929 році. Річ у тім, що брати врожай було нічим та й нікому. Саме тому
врожай 1932 року молотили аж до лютого наступного року. А держава
через виконкоми вимагала хліба. Пошуки його в селян розпочалися вже
в листопаді 1932 року.
В селі Костянтинівці в роки, про які мова, головою сільради була
Євдокія Григорівна Богова. Уповноваженим райвиконкому якийсь Ков-
тунов. Голова сільради була абсолютно неграмотна, груба й бездушна.
До пари їй був отой уповноважений.
У голови сільради був актив з селян, члени якого, згідно з розро-
бленим планом, ходили від двору до двору і вимітали «чорною мітлою»
17
(як нарекли цю операцію селяни) зерно у заможніх селян. Розкуркуле-
них вивозили на станцію Оленівку і везли у невідомому напрямі.
Як діяли члени отих комісій? Побачили вони, скажімо, на бабусі
нові валянки і тут же наказували, щоб вона їх зняла. Та, звичайно, не
віддавала. Забирали валянки силоміць. А стара змушена була їхати на
північ у шкарпетках.
Навесні 1930 року на подвір’я Костянтинівського сільського спо-
живчого товариства було звезено десятки тонн сала, соленого м’яса, яке
було конфісковано у куркулів. Його ніхто не охороняв, не пускав у діло.
І так, все оте багатство і пропало.
У перший рік колективного господарювання колгоспникам вида-
ли на їдока по 25 пудів хліба — 400 кілограмів. Через рік було впрова-
джено трудодні. На трудодень видали по 400 грамів. А в 1932 році все,
що залишали видати на трудодні, за вказівкою згори вивезли державі.
Колгоспникам тоді не дали й грама хліба. Одначе й того, що вивезли, до
плану не вистачило. У листопаді того ж року, коли побачили, що нічим
виконувати план, й розпочали масовий пошук зерна у селян.
Оту операцію вони назвали «чорною мітлою». Щоб пошуки членів
комісій були більш ефективні, членів «озброїли» спеціальними щупами
у вигляді піки — були виготовлені десь на заводі. Отими «піками» шукачі
зерна протикали підлогу, стіни, опускали їх у колодязі. Як все було виме-
тено, селяни почали голодувати. Якимсь порятунком було тим, у кого була
корова. Члени таких сімей ще не пухли. Та в більшості селян на подвір’ї
не було не те, що корови чи бичка, а й курей. Собак і тих знищили.
Зима 1932-1933 років була суворою, із сніжними заметами. Кол-
госпних коней, які дохли, відвозили на скотомогильник. На ранок від
них залишались лиш копита — все інше забирали собі голодні люди на
харчування. Перебиватись з хліба на воду допомагав і фураж, який кра-
ли у колгоспі.
Весну 33-го важко й згадувати. У колгоспі раз на день варили за-
тірку. Ласуючись нею, багато селян згадувало оте сало й м’ясо, що про-
пало на подвір’ї сільського споживчого товариства. Сім’я Гончаренків,
по вуличному Мичко, мала хороший новий будинок, а до колективі-
зації у них були найкращі в селі коні. У голодовку в них з семи дітей
вмерло п’ятеро. Батька знайшли мертвим на шляху від Костянтинівки
до Мар’їнки.
А як страждала сім’я Семена Гомона! Голова сім’ї вижив, бо ловив
на річці молюсок. Обливав їх гарячою водою, вони розкривались, він
їх солив і їв.
18
Навесні 33-го на річці Сухі Яли не було чути крику жаб...
Ховрахів смажили на вогні: вони були такі смачні, що важко й пе-
редати, а тим більше уявити нам з вами сьогодні. А тоді м’ясо ховрахів
нагадувало людям свинину. Так, оту що пропала за непонюх тютюну
А ще їли горобців, шпаків, особливо їхніх пташенят: їх кидали у воду і
варили. Виходив суп з «галушками».
У 33-му (чому і як це для мене невідомо) у Костянтинівні орга-
нізували радгосп. Пригнали в радгосп майже 300 телиць і корів. Отой
радгосп врятував багатьох костянтинівців: вони скористалися соєвим
борошном, яке було призначене для телят. От і виходить: телятам корм
знайшли, а людям — ні. Хто мав можливість украсти бодай жменю ото-
го борошна, той виживав, а решта мерла, мов мухи.
Я вже зазначав: доля багатьох тоді залежала насамперед від голови
сільради та уповноваженого.
У селі Новоукраїнці уповноваженим був якийсь Бушной (можливо
Бужний). Він сам особисто обшукував селян. Якщо знаходив у горшку
бодай жменю квасолі, то забирав і її. Розповідають: заходив він до хати,
а там п’ятеро чи шестеро голодних дітей, одначе бездушно робив свою
справу, його аж ніяк не хвилювали оті діти.
Одні стверджують, що в цьому селі тоді вмерло 250 чоловік, а інші
доводять, що — 500. Ця розбіжність свідчить, насамперед, про те, що
померлих тоді ніхто не рахував, бо вони нікому не були потрібні.
Отакі уповноважені, як Бушной, стали на тривалий час пугалом
для селянських дітей. «Не перестанеш плакати, — казали малечі бать-
ки, — покличу Вушного!»
Літо 33-го було дощовим, урожайним. Все тоді добре вродило. На
трудодень же знову видали грами хліба. Люди продовжувала жити на-
півголодними. Бур’яни на вулицях були в ріст людини. Хати стояли
не біленими. У злиденному становищі були селяни аж до 37-го, коли в
колгоспах перейшли на бригадно-ланкову форму організації праці. Го-
ловне — після цього зросла видача зерна на трудодень.
Певен, лише той, хто пройшов через голод, знає, що немає в сві-
ті нічого смачнішого за хліб! А ще ті, кому довелося бідувати, знають:
ціна хлібові дуже висока.
Уже в роки, коли в селянські хати прийшов достаток, ще довго ба-
гатьом снився хліб.
Наші земляки вмирали мовчки: ніякого супротиву, ніяких тобі са-
ботажів. А ті, хто прагнув знайти правду, як скажімо, секретар райкому
партії Приходченко та заступник директора Богоявленської МТС по
19
політичній частині (прізвища не пам’ятаю, можливо, хтось із читачів
ліквідує цю прогалину), були розстріляні.
Десятиріччями у нас замовчували правду про голод 33-го.
Сьогодні знаємо: голод був штучний. Організував його вождь усіх
народів Сталін. І замість того, щоб сказати людям правду, зробити на-
лежні висновки, нам казали неправду.
Ота брехня була не на нашу спільну користь. Сьогодні в цьому
можна добре пересвідчитись.
Я абсолютно впевнений: знайди тоді основні причини голоду, ви-
нуватців, покарай їх, то ми б з вами жили тепер значно краще, а Кому-
ністична партія країни не мала б того клопоту, тих непереливків, які в
неї сьогодні.
Звичайно, що за десятиріччя, пройшовши велику школу, колектив-
ні господарства накопичили величезний досвід. Одначе, як і в тридця-
ті роки, так і сьогодні дуже гостро стоїть питання про те, як повернути
землі господаря, якого в неї забрали під час колективізації, як нагоду-
вати людей?
Отже, і сьогодні нам з вами є над чим подумати, є над чим працю-
вати, є широке поле для дій.
До цього нас кличе перебудова.
Газета «Під прапором Леніна»,
11 вересня 1990р.
20
ЩАДЬКО
ПЕТРО
АВКСЕНТІЙОВИЧ,
/929 /м*ку народження.
/ю<)іім л (*г.м Костянтинівна
Мар’їнсьвоео району
Донецькій' чімегі,
ггкгу ж««г • селі
Геор/Пвка цього ж району.
Колективізація у нашому селі Костянтинівна по-
чалась восени 1929 року, а до початку весняної
сівби в колгоспах було вже 95—96% госпо-
дарств. Оце темпиі Але люди йшли в колгосп
не з доброї волі, а під страхом. Боятися було
чого.
Перед колективізацією село жило заможно, бо
неп розв'язав селянину руки. На кожен двір при-
падало по парі коней, кілька голів великої рогатої
худоби, кожна сім'я мала свині, вівці, гуси. Працю-
вали всі — від старих до малих дітей.
От коли було справжнє змагання! Не потрібні
були ні заклики, ні лозунги, ні якісь заходи. От
вивіз один хазяїн серед зими на своє поле сани
навозу — за ним усі везуть. Хтось добув сортове
насіння — стараються Й сусіди. Якась молодиця
заходилася поливати город — за годину до річки
йде з відрами півсела. Люди вчилися розумно
господарювати на своїй землі, яку дала їм рево-
люція. А як будували хати! Всім селом робили
саман, зводили верх, великим гуртом вечеряли
під зорями і довго співали. То співала вільна се-
лянська душа.
Мій батько Щадько Авксентій Парфентійович
за соцстаном належав до середняків. Він першим
записався в колгосп, бо раніше за інших зрозумів:
цієї долі не минути. Відвів двоє коней, лошачка,
здав плуга, сівалку, віялку. А як же тяжко все це
наживалося, добувалося!.. Усуспільнили були й
корову, курей, але потім, правда, дозволили розі-
брати по дворах.
Головою сільради була в нас наша ж сільська
жінка, малограмотна й бездушна до людей (пріз-
вища не називатиму, ще живі діти й онуки, вони
нічим не завинили перед людьми). Під її керів-
ництвом велося в селі розкуркулювання. Для неї
нічого не варто було стягти валянки з старої
матері хазяїна. Знаходили під час обшуку глек
з варенням, вона вимагала ложку і тут же їла те
варення, примовляючи: «Настала наша черга їсти
солоденьке». Ота блискавична «суцільна» колекти-
візація в нашій Костянтинівні — «заслуга» на-
шої головихи, яка лишила чорний слід у пам'яті
людей.
В перший рік (1930) колгосп видав по 25 пудів
зерна на їдока. У 1931-му хліб видавали вже на
трудодні скупіше. Але бідою ще не пахло.
Примара голоду постала перед селянами, коли
почалося розкуркулювання. Під нього підпадали
не тільки багаті, а й середнього достатку трудящі
сім'ї. У двір споживчої кооперації звезли гору
забраного в людей сала, посоленого м'яса. Нікому
воно не було потрібне, майже все пропало...
У 32-му році врожай був середній. Косили хліб
до глибокої осені, а молотили дві зими... Солому
палили. Який розумний господар палить солому?
Зерна не лишили ні худобі, ні коням. Коней у кол-
госпі підвішували до сволоків на шлеях — а то
ляже і не встане. Нікому було працювати, люди
тікали хто куди, бо ж за роботу майже не пла-
тили.
Держава чекала хліба. А хліба не було. І тоді
почалися повальні обшуки по дворах. До того
доходило, що зерно шукали навіть у криницях.
Спершу були лишали на посів, а потім була ко-
манда — «не розбазарювати». Тепер уже вимітали
до зернини, лишаючи людей на погибель.
Кінчався 1932 рік, коли батька розкуркулили
«за третьою категорією». Забрали корову, вики-
нули нас з нашої хати. Батько подався кудись на
шахту. Мама й нас троє (я найстарший, 10 років)
лишились голі, холодні й голодні. Голод гуляв
по селу. У сім'ї Гончаренків із семи дітей померло
п'ятеро.
Мати пішла працювати в сусідній радгосп.
У радгоспі телят напували пійлом з молока і
соєвої муки. Жменю тої розмоченої муки мама
з сестричкою приносили додому. То був обід.
Якщо впіймаю ховрашка, то це вже радість.
Мій дядько Щадько Микита Парфентійович
був головою сільради в сусідній Єлизаветівці. Роз-
дав із зимового обмолоту ЗО пудів зерна голодним
людям. На другий день за доносом уповноваже-
ного його заарештували і судили як саботажника.
На щастя, на Північ не вислали, дядько відбував
покарання в таборах Донбасу. Пізніше він роз-
повідав: «Зберуть нас, голів сільських Рад, у ра-
йоні і дають уже вдесяте вказівку: знайти і здати
хліб державі. Один з голів сказав, що хліба вже
нема. Його тут же заарештували, а назавтра су-
дили за саботаж».
Старший брат мій Володимир (1905—1981)
розповідав: «Я був членом партії, працював у
колгоспі. Весною 1933 року за рознарядкою рай-
виконкому одержав на елеваторі станції Єленівка
посівну пшеницю і ячмінь. Склади були забиті
зерном. Значить, хліб був. На заводах, на шахтах
хліб по картках давали і робітникам, і утриманцям,
голоду в містах і робітничих селищах не було.
Помирати з голоду кинули селян, які цей хліб
виростили...»
Доля брата склалась так. Восени 33-го року
він подавав у молотарку хлібну масу. Раптом вила
спали з держака, побились деки барабана. За го-
дину їх замінили. А брату Володимиру — «ворогу
народу» — дали п'ять років, повезли на будів-
ництво каналу Москва—Волга, де були десятки
тисяч таких, як він...
У 32-му році в нашому районі утворили першу
МТС, Богоявленську. При МТС були політвід-
діли. Начальником політвідділу нашої МТС був
єврей Верберг. Механізатори його поважали, він
знав діло і добре ставився до людей. Однієї ночі
його заарештували разом з дружиною, виявився
«ворогом народу». «Ворогом народу» став і сек-
ретар райкому Приходченко, сам він був учи-
тель. Зустрічався з колгоспниками, говорив їм
Фотокопія статті з книги «33-й: голод. Народна Книга-Меморіал»
(Продовження на стор. 22)
21
про тимчасові труднощі. Де, коли і що він не так
сказав — ніхто не знає. Доля його — суд, табір,
смерть.
Звідки і чому з'явилося в людей оте бажання
писати доноси одне на одного? Де взялася ота
зненависть, злість?
На Донеччині ще за часів Катерини II оселились
православні греки з Криму. Грецькі села зазнали
особливо тяжкого удару під час голоду 33-го року.
У 50-х—60-х роках я бував у цих краях у служ-
бових справах. Тодішній головний бухгалтер Ма-
лоянисольськоГ МТС говорив, що від голоду там
померло 30% населення, особливо діти. Багато
сімей кидали все і йшли в міста, дорогою гинули
в степах. Мені розповідав один з працівників МТС,
як у 33-му році його жінка ходила на ніч до
уповноваженого, а вранці приносила додому тро-
хи борошна. Розповідав і плакав у присутності
своєї дружи нн-гречанки — жінки незвичайної
краси...
Розпитуючи старших людей, я прийшов до ви-
сновку, що особливу роль у створенні голоду ві-
дігравали уповноважені райвиконкомів. Все кру-
тилося від помаху їхньої руки. Десь цих людей
спеціально вишукували, жорстоких, затятих,
ніби народжених знущатися з інших. В селі Ново-
українка (це було найбільш хлібне село в районі)
уповноваженим був якийсь Бужной. Люди про-
звали його «Чорною мітлою». Він лишив велике
село зовсім без хліба. Померло від голоду в Но-
воукраїнці до 500 чоловік. Дітей лякали: спи, а
то прийде Бужной, і помреш.
Колишній уповноважений, прізвище його Ков-
тунов, розповідав: «Нас збирали спочатку в рай-
виконкомі, давали чергове завдання, а потім ми
йшли на іструктаж у райвідділ НКВС і ГПУ. Там
нас навчали вишукуввти ворогів народу, знахо-
дити людей, які погодяться писати доноси, як
розпізнавати тих, хто незадоволений колгоспами.
А задоволених не було зовсім. З кожного можна
було зробити «ворога народу». Нас до цього всі-
ляко підохочували. Не посадять у районі по-
трібну кількість «ворогів» — і районні керівники
самі стануть ворогами. Серед уповноважених
зустрічались і совісні люди. Такі були в селах
Павлівка, Пречистівка. Але їх швидко прибирали
як непридатних».
Від багатьох людей доводилось чути, що всі, хто
брав активну участь у розкуркулюванні, репресіях,
розоренні церков,— усі вони чи майже всі довго
мучились перед смертю, лежали роками паралі-
зовані, а потім помирали. Люди це розуміли так,
що їх мучить нечиста совість, страх за содіяні
ними смерті.
Жили надголодь і в наступні роки. Хліб ішов
державі. Тільки після 36-го року почали видавати
на трудодень по 4—5 кг зерна. У 1939 році в
колгоспі «Перемога» Марийського району наша
сім'я одержала вже 6 тонн хліба. Але заможними
ми не стали. Щоб купити, скажімо, велосипеда,
треба було продати 400 хг пшениці.
Я й досі не наїдаюся хліба. Пообідаю, а потім
хоч малесенький шматочок хліба, самого хліба,
з'їм. Це лишилось у мені навіки від того страшного
33-го року, коли наша Донеччина голодувала,
як і вся Україна.
Фотокопія статті з книги
«33-й: голод. Народна Книга-Меморіал»
КОНОПЛЯНКО І. А.
с. Єлизаветівка Марійського району

Є.
23
ГРИШКО І. д.
с. Єлизаветівка Мар'їнського району


24
БАВИЛО М. К.
с. Єлизаветівка Марійського району
£ &а(шсо о^&ми’О'	}
нлЦо^іЬ^у 4 е.
МііОМ 'Ь /$/& • УоаЛ/ гОи^р^іЮ^’ '
/У'33у	'і^КС ^циЛ'я^т-аїо ї £& 0(0
мсЬ *-а	1^е лОїяур
^)лмшп1 Ґ0л& г^і^^аа/
ііїіїіїи0і&. йі) ії&мтм
М$ш/. Атс^юо лю^и/ пслц&ю л
пу ($(і (іші^ юаш'Л'Шл. м@(іь&6есї'
ЖшШ устішу мам
м, схі/’л/ яальмл'Лгіааб то	кся
<(/ зип&ки^ і/ьШлсо шомл^шм '
іш/ І/М&со
- ЇЛГ>/?У____________	(	с
(З «дсг^л Єе/4
25
БЕСАРАБ Іван
с. Єлизаветівка Марійського району
Голодомор
Моє покоління вивчало історію країни по «Короткому курсу». А він
виявився з короткою пам’яттю. Занадто вже полюбляв «великий вождь»
світлі сторінки в житті. Про темні плями, яких виявилося більше, ми
нічого не знали. Зокрема, про голод 1933-го року. Про нього забороня-
лося говорити, писати, показувати в кадрах кінохроніки.
І дотепер ятрить він душу моїм землякам, котрі звідали тих жахів.
Він — невигойна рана в серці.
Осінь 1932 року
Розповідає Кузьма Єгорович КОСТІН, колишній тракторист, нині
колгоспний пенсіонер:
Кучерував я у сільгоспартілі «Трудова», — возив голову. Осінньої
пори щодня бували в полі. Добре пам’ятаю, що на токах були ворохи
пшениці, ячменю, проса, а потім долучались і соняшник, і кукурудза.
Та десь же в серпні занадились у господарство уповноважені з району,
брали на облік кожний кілограм зерна, навіть послід. Валки з зерном
на елеватор відправлялися тільки в супроподі уповноваженого, який
мав при собі ключі від коробів (напередодні всі короби були обладна-
ні лядами і замикалися на замок). По приїзді на елеватор їх відмикали
і зсипали зерно.
Урожай (по тих мірках) був непоганий. Десь виходило з гектара по
8-10 центнерів. Додам, що культура обробітку була дуже низька. Поля
зарослі осотом, пирієм. Обробляли кінними полками та сапками вруч-
ну. Але навіть за таких умов господарювання вистачало б збіжжя, щоб
виконати план хлібоздачі і видати людям на трудодні. У серпні 1932
року вийшов закон про охорону соціалістичної власності, прозваний
на селі «законом про п’ять колосків». Закон передбачав за розкрадан-
ня колгоспного майна розстріл, або десять років ув’язнення з конфіс-
26
кацією всього майна. З газет лунали сталінські гасла: «План хлібозда-
чі — непорушний закон».
Вигрібали геть чисто все з токів і комор. Фураж і той було вивезе-
но. А трудодень виявився пустим.
Попри складності вжитті, не вистачало і гарних керівників. Голови
артілі змінювалися щоліта, як лист на дереві. Корми, зокрема, солома й
полова, складувалися сяк-так. Пішли дощі, ожереди позамокали, поча-
ли гнити. Колгоспна й громадська худоба залишилися в зиму без грубих
кормів. Незабаром почався падіж, хвороби серед кінського поголів’я на
коросту, шлунково-кишкові захворювання. Тіло коней бралося рудими
плямами — струпами від корости, чорно-бурими плішинами.
Люди ледве дотягували до Нового року. Життя впроголодь швидко
виснажувало їх. З’явились випадки вмирання від голодної смерті. Так,
у сім’ї Семена Лагути померли сам господар з дружиною і двоє мало-
літніх дітей. Про домовини не було й мови. Небіжчиків склали на ка-
ламашку, прикрили рядниною і відвезли на цвинтар, де рідня викопала
одну яму в коліно і загорнула землею. Гинули від голоду спершу ті сім’ї,
де було багато дітей, немічні й старі. На початку зими ще якось допо-
магали голодаючим — давали по вузлику проса, чи одвійок, а згодом і
цього не стало.
Тяжко тепер усвідомлювати, що люди працювали без продиху, не
жаліючи сил і здоров’я, а їх позбавили заробленого і прирекли на голо-
дну видиму смерть.
Зима 1933 року
«Взимку 1933-го року на території колишнього Маріупольського
округу 80 процентів населення хворіло голодними хворобами. Люди
харчувалися кормовими буряками, картоплею, відходами зерна, якого
було обмаль. Поїдали дохлих собак і котів. Траплялися випадки людо-
їдства».
З матеріалів Донецького облдержархіву.
Розповідає Софія Василівна КОЗИК, колгоспниця, пенсіонерка:
У 1932 році я була вже комсомолкою. Комсомольська організація
в артілі нараховувала 25 членів. Секретарем комітету комсомолу був
27
рахівник Павло Климович Денисенко. Комсомольці гаряче вірили ра-
дянській владі, переконані були в перевазі колгоспного ладу, бо були з
бідних селянських сімей. Переживали разом зі своїми батьками те лихо
і, як могли, допомагали людям села. Відвідували сім’ї голодаючих, вели
роз’яснювальну роботу, боролись з класовими ворогами. Одночасно
самі вчилися в лікбезі і інших вчили. Не рахувалися зі втомою, готу-
вали концерти. Навіть виїздили в сусідні села, щоб дати благодійний
концерт, а виручені гроші використати для голодаючих людей. А самі
ледве стояли на ногах.
Працювала я в першій рільничій бригаді на різних роботах. Зиму
1933-го року добре пам’ятаю. Хліб тоді був в ожередах. Навіть у люті
морози молотили локомобілем. Це була адська робота. Двигун засти-
гав, гуртом тягали за ремінь, щоб його запустити. Поки житиму не за-
буду Гаврила Гавриловича Чередниченка — бригадира. Одного разу під-
возила снопи до молотарки і барком розкраяло мені ногу аж до кістки.
Чередниченко промив мою рану, зірвав свою спідню сорочку і забин-
тував. Сердечною був людиною. Голодні ми були всі. Бригадир, бува-
ло, і дозволить нам зварити у відрі пшениці. їмо потім, потайки, щоб,
бува, ніхто з правлінців не помітив. Просили у нього і голодаючим —
не відмовляв.
Нам було дуже жалко малих дітей. І дотепер вчувається отой плач —
стогін, стоять перед очима страдницькі обличчя. Йшли до комірника
Дениса Андрійовича Візира і слізно вимолювали пучку зерна. Давав по
жменьці посліду, або свиріпи. Яка то була радість, коли несеш діткам
оті зернята. На комсомольців завжди чекали в сім’ях.
Пам’ятаю, на бригадному дворі дорізали коней. Прибігла і моя мати
взяти шматок конини — дітей треба було чимось годувати. Нас було
восьмеро. Працюючи взимку 1933-го давали якогось кандьору з віки, а
меншеньким нічого не перепадало. Отож і принесла мати конину, стала
розрізати, а там ворушаться черви. Як заголосить на всю хату:
— Убий мене, — до батька. — Сама не їстиму цієї дохлятини і дітей
не буду отруювати. Поплакали ми тоді, та й голодними полягали спа-
ти. Добре, що батькові невдовзі дозволили працювати на руднику. Там
йому давали продовольчу картку. Перепадало і нам подеколи по шма-
точку хліба і крупів.
Який то був страшний голод! Воронь, Боже, побажати такого сво-
єму ворогові. І це тоді, коли в кошелях гнила кукурудза, бо не встигали
її вивозити на елеватор. Коли везли гарбами і, бувало, випадали качани,
люди, як вороння, падали на той качан. Виривали один в одного.
28
Єлизаветівка обезлюдніла. З трьохсот дворів пустувало 150. Помер-
ло від голодної смерті біля 300 чоловік. Нічого, мабуть, немає страш-
нішого від голоду. І тепер мене не полишають думки: як воно сталося —
біля хліба помирали люди? І це при нашій рідній владі.
Весна 1933 року
Розповідає Феодосій Іванович БІЛЕЦЬКИЙ, колишній тракторист,
нині пенсіонер:
Узимку 33-го я працював їздовим. Жаль було дивитися на тих дра-
бенястих коненяток. Ні крупинки фуражу — одна пріла солома, та й ту
возили з поля в дощі й заметілі. Бідна худоба — одна шкура та кістки —
не тягла навіть пустого воза. Та ще й короста пооб’їдала ту шкуру, і вона
зіяла брудно-коричневими плямами. На додачу ще й струпи. По шестеро
запрягали, а то й самі підмогали коненятам витягти воза з багнюки чи
заметів. На початку березня нас відрядили прокидати від снігу дорогу
до станції Оленівка. Звідти мали здержувати посівний матеріал. Яких
тільки страхіть мені довелося там побачити. Що не метр шляху — трупи
замерзлих людей. Мабуть, ішли вони до станції, щоб утекти від голоду,
і падали хто де. Куди тільки не заганяв конаючу людину голод! Трупи
складали в штабелі на узбіччях, потім їх звозили до могили.
Весна 1933-го року видалася ранньою, але примхливою й підступ-
ною, уже й сіяти час, а ніздрюватий сніг все лежав на полях. Лише де-
інде горбатіли прогалини, а на них кволі вруна. То блисне сонечко, то
затягне тяжкими дощовими хмарами і проллється дощем. З району на-
тискували: відправити людей, тягло й інвентар у поле. Нам, хліборобам,
ясно було, що ще рано. Та хіба начальникам розуму вставиш? Отож і
виїхали. До краю лісу добивалися майже півдня по розквашеній доро-
зі. Люди йшли пішки. На возах мішки з зерном, плуги, борони. Наспіх
зрихтували тимчасовий польовий стан. Та зарядили такі проливні дощі
впереміжку зі снігом. Поле перетворилося в біліючу німотну пустелю.
Уповноважений з району не давав дозволу вертатися в село, загрожував
тюремним ув’язненням усім, хто лишить стан і піде додому. Щоправда,
давали людям двічі на день по мисочці баланди. Люди почали хворіти.
Коні й воли, обезсилені від холоднечі, стали падати. Ризикнув брига-
дир Роман Васильович Білецький добратися таки в контору артілі, щоб
розповісти про становище в полі, та напівдорозі впав від голодного при-
ступу, знайшли лише другого дня напівживого.
29
Приїхав голова колгоспу Еманіл Корнійович Соколов. Врешті-
решт наказав вертатися в село. Почали їхати. Валка з людей і возів лед-
ве рухалася по розквашеному чорнозему, наповненому водою. Багнюка
непролазна, чоботи «роз’їхались», люди ковзалися і падали у вирви, а
коні — в багнисту кашу. Падали і не піднімалися. Соколов почав з піною
біля рота обвинувачувати їздових, погрожувати тюремним ув’язненням.
Коли не допомагали слова, став штовхати обезсилених людей у спину
револьвером.
Напівживих коней стали прирізати. Коли в селі людям стало відо-
мо, що біля лісу ріжуть коней, зголоднілі люди посунули в надії мати хоч
шматок конини. Та уповноважений наказав спалити трупи коней.
Люди дивились на все те й пропікали голодними очима запопад-
ливих начальників.
... Через тиждень зійшов сніг з полів, дороги підсохли. Перевезли
посівний матеріал зі станції. Корівками закрили вологу. І лише тоді за-
сіяли поля пшеницею і ячменем. Ось такою була посівна 1933-го. Най-
тяжча посівна у моєму житті.
... І діти страждали
Пригадує Василь Гнатович БЕСАРАБ, кавалер ордена Леніна, кол-
госпний пенсіонер:
У свої неповні тринадцять років я допомагав своєму батькові по-
господарству.
Вистачало нам, хлопчикам роботи і в колгоспі. Носити полільни-
кам воду, водили коней в полках, топтали гарби. Сім’я у нас була вели-
ка — тільки дітей було восьмеро. Добре пам’ятаю: на токах був хліб, але
на трудодні наша сім’я не одержала ні зернини, ні копійки грошей.
Уже пізньої осені 1932 року ми голодували. Старшим братам і се-
страм, котрі працювали, давали який-неякий харч. У школі дітям теж
давали щось поїсти. Мені і меншим братам — нічого. Залишалося йти
в поле, шукати мишачі кучки. З-поміж мухорків та всякого мотлоху,
вигрібав магар, свиріпу. Все те вдома перебирали, товкли в ступі. Мати
варила якусь юшку невизначеного кольору.
Голод і холод ніби заприсяглися, щоб доконати ослаблених людей.
Хата хоч і маленька була в нас, та взимку пара стояла від холоду. Голодна
смерть щоденно косила людей. Дивишся, бувало, у вікно: пробивається
через замети людина, спіткнулася і вже не підвелася. Нікому було підні-
30
мати мерців. Довгий час навіть ніхто не знав, що в Герасименка Леоні-
да четверо малолітніх дітей і жінка голодні замерзли в нетопленій хаті,
поки господар повернувся з шукачів їжі для своєї сім’ї десь на руднику.
Прислали людей з колгоспу, замотали усіх у сірячину і відвезли санча-
тами на кладовище.
Випало нашій сім’ї звідати й іншого горя. Батько пішов працювати
на шахту, щоб якось допомогти нам з продуктами. Та незабаром йому
пришили ярлик «саботажника хлібоздачі». До хати зайшли якось голо-
ва сільради Ілюхін, фінагент Герасименко. Ілюхін тряс перед батьком
якимось папірцем, обзивав його далеко не книжними словами. А потім
відправили батька, як тоді говорили, до «білих ведмедів».
Перед війною тільки повернувся. Сивий, хворий і зморшкуватий,
як гриб.
Пройшов Вітчизняну війну з початку до кінця. Не раз дивився
смерті в очі. Та те якось призабулося з часом. А ось голод 33-го... Вжа-
хані, голодні очі дорослих і дітей. Пухлі руки і ноги, немовби колодки,
стоять перед очима. Таке не забувається. Усе життя живу біля землі. Не
вірив і не вірю, що земля може бути злою матір’ю для трудівника. Те не-
щастя на совісті злих людей.
Пригадує Надія Пилипівна СТРАШКО, колгоспна пенсіонерка:
У нас було шестеро дітей. Старші працювали, а менші навчалися в
школі. Я ходила до четвертого класу. Якщо те можна назвати навчанням.
Зіб’ємося, було, як ягнята, біля вчительки, торохтимо мисками. Хтось
крихітку хліба жує, або зернину. В обідню пору нас вели до кімнати, там
наливали по мисочці ріденького супу. Не пам’ятаю, щоб хто їв ложкою —
випивали навхильці. Дивимося на куховарку голодними очима, може
дасть добавки. Та вона відверталася, сама ковтала сльози.
Багато вже прожила на, світі, доводилося бути в різних ситуаціях,
а голод повік не забуду. Не приведи, доле, нашим дітям та онукам та-
кого! Часто запитую себе: за що люди так страждали, хто від цього мав
користь?
Я схиляю голову перед поважною старістю всіх моїх земляків, хто
нині живе, їх непохитністю в часи випробувань. Гордістю проймаєшся
за них, що не розгубили своїх моральних цінностей. Вони й нині по-
вні гордості за свою країну, що стала на шлях перебудови. Ні чинів, ні
звань вони не одержали. Все пережили, винесли і залишилися добри-
ми людьми.
31
Першу п’ятирічку, розроблену й здійснену на основі Директив
XV з’їзду ВКП(б) (1927 рік), було виконано достроково. Ціною відчу-
дження селян від землі, позбавленням їх засобів виробництва, природою
даного їм відчуття хлібороба, суворого сталінського режиму.
І голоду. Людям говорили, що голод 33-го виник тому, що не було
хліба. А тепер ми знаємо, що з України за кордон пароплави з зерном
ішли. І організатором голоду на Україні був В. М. Молотов.
Страшним болем і гіркотою через серця мільйонів радянських лю-
дей пройшов той штучний голодомор. Тільки перебудова, демократія і
гласність відкрили залізну завісу над діяльністю сталінської бюрокра-
тичної машини, лихої на добро і щедрої на свавілля. Машини, яка кот-
ком жорстокості пройшлася по людських долях.
Ми повинні згадувати і вивчати минуле не тільки для того, щоб про-
клинати його, а й осмислити те, що відбувалося, що тепер відбувається.
Усі відомості про ту біду нашу 30-х років дуже куці й обмежені. Мото-
рошно все те згадувати. Якийсь скептик може сказати: «Для чого все те
згадувати?» Тільки пам’ять, важка, як брила, застерігає від безпам’ятства,
кличе бути на чатах нинішніх оновлюючих процесів.
Газета «Під прапором Леніна» (Мар’їнка),
№ 99 від 25 серпня 1990р.,
№ 100 від 28 серпня 1990р.,
№ 101 від ЗО серпня 1990р.
32
ОБРІЗАН п. м.
1926 р. н., с. Єлизаветівка
Марійського району Донецької області
В ті роки я проживала в с. Костянтинівна. З початку колективізації
мій батько працював на конюшні конюхом. Тут зводили коней, яких від-
бирали у селян. І ось в один день посходилися селяни, а мій батько каже:
«А у СОЗі добре жить, один робе — сім лежить». На другий день при-
їхали з міліції і забрали батька. Судили. Дали йому 2,5 роки ув’язнення.
Ми зосталися з мамою. Мені не було ще й 6 років і два молодших брати,
які восени 1932 року померли від голоду. Невдовзі повернувся батько і
став ходити пішки на Трудівський базар. Носив подушки, рядна і все,
що можна було поміняти на продукти. Щоб хоч якось вижити. Але це
не допомогло. В березні 1933 року померла мати. У неї були пухлі ноги.
Приїхав батько підводою, на якій лежало вже двоє людей, матір завер-
нули у якусь ряднину і повезли на кладовище. Ями тоді копали на ніч.
Коли батько під»їхав до ями, то там вже були чотири трупи. Ми остали-
ся з батьком удвох. Батько сходив ще декілька разів на базар і останній
раз приніс один стакан пшона. У квітні місяці не стало і батька. Сусідка
відвела мене до сільської ради. Потім відвели мене у яслі, які працюва-
ли сутками. Нас, сиріт, було сім чоловік. Годували нас два рази на день.
Давали по два коржика з лободою та м’якиною. Ось тому я вижила.
СВІСТЕЛЬНИК В. я.
с. Костянтинівна Марийського району
34
СКРИННИК В. 3.
с. Костянтинівна Марийського району
БЄЛІКОВА О. С.
с. Костянтинівна Марійського району

36
ФІЛІНДАПІ М. М.
с. Костянтинівна Марійського району

0^
37
КОВАЛИНСКАЯ Ксения Григорьевна
1919 г, р., г. Красногоровка
Марьинского района Донецкой обпасти
Родилась я в 1919 году в городе Красногоровка. здесьпоулице Ка-
линина, 34, прошло моєдетство, молодость. Здесья состарилась и умру.
Прожила я жизнь как все люди. Бьіли радости, бьіло горе, но особенно
тяжельїм бьіло моє детство, которое пришлось на 1932-1933 годьі. Мне
тогда бьіло 13 лет, позтому я отчетлипо помню то время. Семья у нас
бьіла небольшая: мать, отец и две мои младшие сестрьі. Родители рабо-
тали по найму, а я управлялась дома по хозяйству и присматривала за
младшими. Жили мьі небогато, но кусок хлеба всегда бьіл в доме.
В 1932 году наступили переменьї. С каждьім днем все тяжелее и тя-
желее бьіло с продуктами. Вначале мьі просто не доедали, а потом стали
голодать. Особенно тяжело приходилось моим младшим сестричкам,
которьіе плакали, просили кушать, не понимая, что еду взять неоткуда.
Наша семя (и не только) сильно похудела, почернела, осунулась. На-
ступил голод. Ничего не хотелось — ни играть, ни работать — в голове
билась только одна мьісль — чем заполнить желудок. Позже мьі стали
пухнуть: одутловатьіе, с синевой лица, вздутьіе животьі и налитьіе отеч-
ностью пучечки пальцев, которьіе на самом деле бьіли пустьіе. Сестрьі
от слабости уже почти не поднимались с постели.
Я с мамой ходила в помещичьи садьі — Карпова и Каминского,
ловила сусликов, и мьі их ели. Иногда удавалось поймать несколько
воробьев. Но такие «праздничньїе мясньїе дни» бьіли у нас редкостью.
В основном перебивались более простой едой: лободой, лопухом, крапи-
вой — которую варили в виде жидкой кашици и в виде похлебки. Иногда
удавалось раздобьіть где-то мерзлой картошки, которую сразу же пекли
на костре и в мгновение ока, разделив по справедливости, сьедали.
Умерла от голода моя самая младшая сестричка Лидочка. Но мьі
бьіли такие слабьіе, что даже не могли похоронить ее по-человечески.
Пришлось отнести ее в открьітую яму на кладбище. Но в то время многие
люди так делали. Не проходило и дня. чтобьі на нашей улице не умирал
1-2, ато и более людей. Умирали в домах, на улице. Иногда оставались
лежать на том самом месте, где умирали, по несколько дней, так как их
некому бьіло хоронить. Из-за сильной жарьітрупьі бьістро разлагались,
распространяя зловоние и новьіе инфекционньїе болезни, добавляя их
к нашим бедствиям.
38
Однаждьі вечером отец принес где-то пойманную и убитую им со-
баку. Наутро, обьевшись волокнистого мяса, умерла сестра Маша...
Каким чудом мне удалось вбіжить, — одному Богу известно, но
все-таки я вьіжила, вьіросла, прожила жизнь не хуже, чем другие. Но и
по сей день, вставая из-за стола, я благодарю: «Спасибо тебе. Господи,
за пищу, посланную нам», и молюсь за всех не свете деток, за всех вну-
ков, за всех людей, чтобьі они никогда не узнали голодомора, которьій
я пережил в 1932-1933 годах.
39
ЛОМАНЦЕВА П. К.
с. Романівна Марійського району

о?/.
ЛОМЕНКО Т. Г.
с. Романівна Марійського району

АНДРЮХІН В. А.
с. Романівна Марійського району
о?/.

е^^ал.
42
ЛУКОМСКАЯ (МАЛЬЧЕНКО) Анна Федосеевна
1926 г. р., с. Екатериновка
Марьинского райони Донецькой обласній
Семья Мальченко проживала в с. Екатериновка. В семье бьіло троє
детей. Когда Ане бьіло 7 лет, начался голод. Хоть она бьіла маленькой,
но все помнит очень хорошо.
Отец работал бригадиром, а мать на огороде в колхозе «Перемога».
Дети пухли от голода, потому, что украсть что-либо бьіло невоз-
можно.
За ото наказували очень строго — садили в тюрьму. Позтому, когда
родители приходили с работьі, дети вьіглядьівали, как мьіши, и ждали
хоть морковку или бурячек. Две меньшенькие сестрьі бьіли такими пух-
льіми, что не могли встать на ноги. Мама обнимет их, а у самой слезьі
капают, смотрит на нас и говорит: «Мои деточки, я вас родила в такую
несчастную минуту. Мои голубята, скоро весна, будеттепло, вьі попра-
витесь, будет очерет расти, будем рвать и єсть». А старшая сестричка
говорит: «Мама, мьі не телята, чтобьі очерет єсть». Но ели и не только
мьі, но и соседи. После голода ходили такие худьіе, что даже мох по телу.
Одежду, что поновее, мама вьіменяла на продукти, так что мьі остались
и гольїе и босьіе, но зато вижили.
РУДЬ Феодосина Іванівна
1923 р. н., с. Катеринівка
Марийського району Донецької обласнії
Сім’я була велика — семеро дітей. Батьків розкуркулили, на той
час вважали куркулями, бо був кінь, корова і господарство та вислали
в 1928 році в Томськ. Батька зі старшими синами відправили на золоті
приїски, а мати з нами жили на хуторі. Працювали в наймах. Спали в
сараї зі скогиною.
У 1932 році батьки з нами втекли з дому. Але доїхали до Донецька,
і нас заарештували. Тоді батьків посадили на 10 років, а дітей — 4 чо-
ловіка — забрав старший брат Тимоха, який уже мав свою сім’ю. При-
віз нас в Катеринівку. Я була найменша. Старшенькі пішли працювати
43
в колгосп: носили воду, доїли корів, рвали коровам траву. А мене було
ніде діти. Відусіль мене гнали. Я ходила від хати до хати і просила чо-
гось поїсти. Дуже допомагала Сербин Ганна, хоч сама була бідна, але
мене жаліла. Кожну ніч ночувала у якихось далеких і близьких родичів,
сусідів. Вдень інколи підробляла тим, що няньчила чужих дітей. За це
мене годували. Баба Катришка, моя хрещена, дала мені драні чобітки і
ватянку. Так і блудила по селу. В школу не ходила, бо не було в чому і з
чим. Антои і Іван пішли на рудник працювати на шахті. Там вони води-
ли коней. Я залишилася з сестрою Гашкою. У 1933 році Гашка вигнала
мене і я пішки пішла до братів. Була одіта в літньому платті, ватянці і
чоботях на босу ногу. Йшла до 29 шахти 6 днів по морозу і снігу, ночу-
вала, якщо пускали, у людей, вони і підкормлювали, обморозила ноги і
уже сиділа на дорозі замерзала, коли їхали якісь люди кіньми і підібра-
ли мене і привезли назад в село до сестри. Сестра не пустила до хати,
сказала: «Де взяли туди і одвезіть, свого клопоту хвате». Так я знову се-
ред зими залишилася на вулиці. Тоді Павло Желєзняк пішов в сільську
раду і випросив довідку на ім’я Катерини, хоч я була Феня і прізвище
не моє написали для того, щоб мене взяли до дитячого будинку. А ді-
тей розкуркуленихтуди не брали. Так я потрапила в дитбудинок в Пав-
лівку. Там був дуже хороший директор. Хоч був голод, але нас годува-
ли. Годували стоячи. За столиком стояло 4 чоловіка На столі була одна
миска із затіркою або супом, а хліб клали на стіл 4 кусочки. Ми стояли
всі і держали на готові долоньки, бо якщо не встигнеш накрити шма-
точок долонькою, останешся без хліба. А жалітись не можна, бо діти
оддубасять. Кормили двічі. Раз щось рідке, а раз варені овочі — буряк,
моркву, або одварену сушку. Інколи — це було свято, робили запікан-
ку з отрубів і сахарного буряка. Тільки завдяки дитячому будинку і до-
брим людям я і вижила.
44
ПОГРЕБНЯК А. А.
1917 р. н., с. Богоявленка
Марийського району Донецької області
У 1932-1933 роках я навчалась в школі, але змушена була зали-
шити навчання і йти на робочу в колгосп, бо там під час весняних ро-
біт варили обід і можна було щось поїсти. Старший брат ходив до лісу
і приносив малих грачат. Який це був делікатес. Або жарені ховраш-
ки. Мама пекла дуже смачні лободапики. Так наша сім’я врятувалась.
А люди блукали днями степом, вишукуючи мишині зимові запаси (по-
льові миші на зиму роблять запаси зерна) і з великою радістю несли їх
додому. А вночі з’являлась комісія і забирали все дочиста, незважаючи
ні на дітей, ні на кого.
ГЕНСІЦЬКА Марія Григорівна
1921 р. н., сел. Олександрівка
Марийського району Донецької області
Я пережила події двох голодоморів: 1932-1934 рр. і 1946-1947 рр.
Увесь цей час прожинала в Олександрівці.
1932 рік був неврожайний. Ще на ці події вплинула колективіза-
ція, оскільки проводилося розкуркулювання. У нас забрали корову і
забрали насіння для посадки. Моя бабуся заховала насіння (пшеницю)
в глечик — і те забрали. Була створена комісія, в якій були і жінки в
червоних хустках. Сім’ї робітників, які працювали на шахтах, були на-
півголодні, бо робітники одержували пайок: на робочого — 1 кг хліба,
на дітей — 400 г, на жінку 600 г, а також невелику кількість жиру. Крім
того, в їдальнях сел. Трудівське давали додому обіди: борщ, суп, кашу
пшоняну і рибу — жарений просіл. Навіть приходили люди і просили
розсолу, щоб уникнути цинги. Селяни в цей час нічого не одержува-
ли, жили з того, що могли виростити в плану. Майже нічого було їсти.
Деякі селяни були пухлі від голоду. Ми й самі були голодні. Ще у нас
періодично хтось проживав із родичів; то одне, то друге чиєсь дитя з
нашого роду.
45
Ось одного разу приходить мій батько і приводить хлопчика років
4-5, який замерзав у нас під тином. Батько ходив у селищну Раду заяви-
ти про хлопчика. Мої рідні погодилися і приютили цю дитину, оскільки
було жалко. Хлопчик назвав себе Лиско, так і ми його звали.
Він грався з нами, був веселий. Так він і залишився в нашій сім’ї.
І вже коли став новий урожай, а він був великий, прийшла мама хлоп-
чика, щоб забрати його і сказала, що це її син і звати його Гришко. До
цього вона ходила по селу і просила милостиню, до нас не заходила,
знаючи від наших сусідів про те, що її син живе у нас.
Пережили ми і голодомор 1946-1947 років. Старший брат Василь,
нині покійний, був у Армії. Коли прийшов додому, нам було дуже тяж-
ко, тому, що не змогли добре нагодувати. Я працювала одна, одержу-
вала пайок 8 кг борошна на місяць і більше нічого. Мама була інвалід
II групи, нічого не одержувала. Двоє менших братів і сестра теж нічого
не одержували. Тому були пухлі, особливо мама.
Деякі вчителі працювали в колгоспі, за що їм нараховували певну
кількість ячменю. І те не всім видали.
Записано 12. 04. 2005р.
від М. Г. Генсіцької
46
ГУЛАГА М. М.
с. Пречистівка Марійського району
/%*- і$у$л^оми£аи<; £
'М^'сась^іх>
у6{С£)^ :р^Ґ^(:'!	С&<? І^Л.У--
^ЛЄ£ 5’^/пб»	Чим V Ш
б^лО ^уХ^г^о	• ^о^пЬ(С косаті,
сиже ^>*'с
А£ ІЇалсСЦІНЛ йти & іСО^'ьОсиі^
шх)і£

ггьсіо
ь лиш?/*,
$1	£т(ЬЛ^ /4$ &ГЛД^'
• • « . > " *
'^&АоисОаЄ
\	'Я&^лсьа^нсм^ МлАшиЛ )><у>г
ЛЗ-ОЗ.
47
РОДЕНКО О. В.
с. Новомихайлівка Мар'їнського району
Я.


'2 ае4й ч>	- ід$д
Л/оч^и'Ч	М'СІ	, ^го^о
йдоі^Х(> 1	/^гОЛс^'М-^, (^лОї^Сіо
Ь^сьллл^^.. "Хх^Ч	'Пи
&С£_ л	^ее	(
І Ь (1я Пл\о "гллє^о. И.і<аЛ$О.( Л/О^Ала. ї-сіСс
Ф(0 ГіЛ і і РА^і и^п. ^ М	ІЛАл^ О ОА АллСА Я*(Н.ц-
48
ЄРЕМЕНКО О. Д.
с. Новомихайлівка Марійського району
49
АНДРІЄВСЬКИЙ Андрій Андрійович
1921 р. н., мешканець сел. Олександрівна
Марійського району Донецької області
Я нікуди не виїжджав. Увесь час живу в рідному селі. Тоді голоду-
вали багато людей.
Був неврожай. їли лободу. Це було в 1932 році. На полях було дуже
багато ховрахів. Сила-силенна! Ми підемо в степ, навиливаємо ховра-
хів, обдеремо. Шкури здавали по 10 копійок. Мама наварить каструлю
м’яса з ховрахів і їмо. Батько робив на шахті № 7. Я з сестрою Лідою
беремо каструлю і йдемо в їдальню на Трудівське. Там дадуть декілька
черпаків у каструлю і ми приносимо додому. Батько одержував 1 кг хлі-
ба, а на дітей по 600 г. Помирали ті. сім’ї, яких рокуркулювали. У них
забирали все. Це робив партійний актив, ходив з пістолетами. Серед
них була активісткою і баба Бурячиха. Я вже забув, як її звали. Валяли
печі, шукали зерно. Хто робив на шахті, ті вижили. Тоді в багатьох містах
була голодовка. Особливо на Кубані. Кубанці тоді переїжджали в наше
село, залишалися тут, створювали сім’ї. Дуже часто помирали старики,
бо свою частку віддавали дітям.
їли лободу, ходили в Сухі Яли по щавель, рвали квітки акації. Отак
ми харчувалися. Мені тоді було 12 років.
Записано 12.04.2005р.
від А. А. Андрієвського
50
Фотокопія
Новоукраїнській сільській раді
Максимівська 31111-П ст.
Спогади свідків голодомору
1932-1933 р.
Солодуїі
Лідія
Іванівна, 1921 р.н.
родом з Кіровоградщини,	• г
тепер живе в с. Максимівна, ІіаЛ ’с /і -М,	№ •
пенсіонерка.	'	їй
Жили дуже бідно. Єдиною їжею були насушені влітку різні трави, ягоди, гарбузи. Були
буряки, картопля. Хліба зовсім не було. Дідусь помер, і його поховали вдома в садку.Всі
так в селі робили. Пам”ятаю, що нам зовсім не було чого їсти. В січні 1933 року по хатам
ходили активісти і збирали у нас “надлишки”. Ці слова я зрозуміла пізніше. Всі плакали,
просили не забирати останню торбинку із зерном. А ще в нас залишилось зерно в ступі.
Того “надлишку” активісти не побачили і не забрали. Багато померло від голоду. Ледве
дожили до літа. Появилась кропива, лобода. Можна було щось зварити. Так і вижили.
Снмоненко
Ганна
Дмітрівна, 1921 р.н.,
родом з Красноармійського р-ну,
Донецької області,
гелер живе в с. Максимівна, пенсіонерка.
Осінь 1932 року. Нас в сім”ї було семеро дітей. Батько і дідусь померли в січні 1933 року.
Голодували, не було чого їсти. Мама нас пустила ходити по селах і хуторах вимолювати
крихти хліба, картоплину, буряк. Збирали жолуді. Ходили чутки про людоїдство. Люди
пухли з голоду і помирали прямо на дорозі. Пам”ятаю, одного разу ми натрапили на
коняку, яка розчахнулась на льоду на річці. В заледенілих руках несли ми шматки м”яса і
були безмежно щасливі.
51
ЧЕКЛА Олександра Іванівна
Місце запису: с. Новокраїнка Марийського району Донецької об-
ласті. Стара назва — с. Всесвятське Павлівського повіту Катеринослав-
ської губернії.
Дата запису: 25.11.2007 р.
Прізвище, ім'я, по батькові оповідача, рік народження: Чекла Олек-
сандра Іванівна, 22 січня 1939 року.
1.	Чи пам'ятаєте ви, що був голоду 1932-33роках?
Не пам’ятаю. Знаю зі слів матері.
2.	Які на вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, по-
датки, чи збирала урожай рада ?
Мама казала, що врожай був непоганий, але були люди, що заби-
рали все і кудись вивозили. Так відбувалося не один раз, приходили ще
і ще, забирали і вигрібали все, що було.
3.	Якщо відбирали у людей вирощене в полі, то хто це робив?
Забирали уповноважені для цього діла. Вони були такими, як ми,
тільки їх призначали, мабуть, в районі і вони виконували свою роботу.
4.	Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання
зерна ?
Такого не чула, може й було.
8.	Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали, мали якість документи на
збирання продуктів?
Ті люди, а вони ходили групами з головним начальником. Та в них
ніхто не питав ніяких документів.
9.	Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, аре-
шти ?
Забирали в холодну, не давали ні їсти, нічого. Дуже били, забива-
ли до смерті.
10.	Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей.
Старший з них мав зброю. Я не пам’ятаю, мабуть, рушниці.
11.	Як люди оборонялись?
Ховали хто де міг.
12.	Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
52
Моя мати казала, що в них була яма під дверима, яку вирили, тоам
ховали два мішка зерна.
13.	Хто і як шукав заховані продукти ? Як їх звали ?
Шукали з з великими штирями, їх тикали скрізь у сіно, солому.
З нашого села помню (називає прізвища двох чоловік. — Ред.).
14.	Скільки їх приходило до хати ? Хто це був ?
Групами ходили і по десять чоловік і більше. Це були наші селя-
ни дуже бідні
15.	Де можна було заховати продукти харчування ?
Хто де могли. Хто в колодязь спускали, хто ями рили. Дітям в ко-
лиски ховали замість подушок.
16.	Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Там щось варили, якусь баланду, і давали там.
17.	Збирали лише продукти харчування чи й інші речі — одяг, рушники,
худобу тощо?
Забирали, як розкуркулювали, у багатих. Маминих батьків роз-
куркулювали з ради, навіть з хати вислали, так вони пішли працювати
в «Максимівський». У бідних не забирали.
18.	Що таке закон про «п ять колосків» ? Чи чули ви про нього ?
Як украв 5 колосків, зразу били або висилали в Сибір.
19.	Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини ?
Ні, такого не було.
20.	Хто охороняв поля, колгоспні комори ?
Я не знаю, мабуть, влада.
21.	Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи ?
Йшли, багато, а другі — боялися, а їх заставляли.
22.	Чи змушували людей іти до колгоспів і як ?
Іди — і все. Не хочуть — садовили. Були й такі, що тікали, кида-
ли й сім’ї.
23.	Де переховували худобу, щоб не забрали в колгоспи?
Ніде було ховать. В кого було і не забирали, а в кого було більше —
в тих не питали.
24.	В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Коли їм здумалося, тоді й забирали...
25.	Скільки разів приходили до хати ?
По два й по три рази, доки не витягнуть все до зернини.
53
26.	Коли почали помирати люди з голоду?
У 33-му — і взимку й весною.
27.	Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Мерли сиротами, хто там ними опікувався. Десь був дитячий бу-
динок у Павлівці, туди ніхто з наших не потрапляв.
28.	Хто не голодував у селі і чому ?
Не знаю. Мати такого мені не розповідала.
29.	Хто зумів вижити?
Хто десь працював. Хто старався щось украсти.
ЗО.	Чи допомагали люди один одному у виживанні від голоду, чи ділилися
продуктами ?
Ми з родичами ділилися, а так — ні.
31.	Які засоби вживали до виживання ?
їли, працювали, тікали з села у місто, так і виживали.
32.	Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували ?
Голодували всі однаково.
33.	Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння ?
Кропиву, лободу, комиш, свіріпу, листя з дерев, ріпу, горіхи.
34.	З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?
Листя з ягід не гірке, клей з дерев.
35.	Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Зайців, кабанів, мишей, кротів, собак, котів, граків, голубів.
36.	Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
Міняли на борошно одежу. їздили в сусідній район. Мій дід вимі-
няв десь 40 стаканів пшона, привіз додому, а все забрали.
37.	Чи знаєте Ви, що таке «торгсін» ?
Не знаю.
38.	Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?
А Бог його зна! Багато померло. Може 100 вмерло, а може, й більше.
39.	Чи відомі випадки людоїдства у вашому селі?
В нашому селі такого не було.
40.	Де і хто хоронив померлих від голоду?
Спецбригада їздила, збирали і вивозили на кладовище. Кого зако-
пували, а кого так кидали.
54
41.	Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Не знаю.
42.	Чи відомі вам місця захоронення людей від голоду?
В кого була рідня, той знав, де поховані родичі, а я не знаю, де мої
дід та баба.
43.	Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята ?
Аякже. Поминають, хто знає, де поховані.
45.	Чи згадують і поминають від голоду в церкві? Тепер і за часів радян-
ської влади ?
Раніше ніхто не поминав. Це зараз.
46.	Чи су вашому селі церква?До якого патріархату вона відноситься?
47.	Чи встановлені в селі хрести, пам'ятники померлим від голоду?
48.	Чи знас сучасна молодь села про голод 1932—1933рр., зокрема, чи роз-
повідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Аякже. Хай знають.
49.	Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей ?
Владу і тих, хто вислуговувався.
Ким записано:
Чекла Дарія Антонівна.
55
ПЕРЕТЯТЬКО Варвара Миколаївна
Місце запису: с. Новоукраїнка Мар’їнського району Донецької об-
ласті. Стара назва: с. Всесвятське.
Дата запису: 23 листопада 2007 року.
Прізвище, ім’я, по батькові оповідача, рік народження: Перетятько
Варвара Миколаївна, 3 січня 1925 року.
/. Чи пам'ятаєте Ви, що був голод у 1932-33роках?
Добре пам’ятаю.
2.	Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, по-
датки, чи збирала урожай влада ?
Забирала врожай влада.
3.	Якщо відбирали у людей вирощене в полі, то хто це робив?
Місцеві правителі.
4.	Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання
зерна ?
Не пам’ятаю.
5.	Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали, мали якість документи на
збирання продуктів?
6.	Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, аре-
шти?
Наскільки я знаю — ні.
А
7.	Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей ?
Участковий був із зброєю.
8.	Як люди оборонялись?
Хто як міг.
9.	Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Ховали тільки у торбинку або глечик, бо нічого було ховати.
10.	Хто і як шукав заховані продукти ? Як їх звали ?
(Варвара Миколаївна назвала декілька прізвищ сільських активіс-
тів та дільничного Шепотька. — Ред.)
11.	Скільки їх приходило до хати?Хто це був?
І по п’ять і по шість.
56
12.	Де можна було заховати продукти харчування ?
У торбинку або глечик.
13.	Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Ніхто нічого не давав.
14.	Збирали лише продукти харчування чи й інші речі — одяг, рушники,
худобу тощо?
Забирали коней, косарку, букир, плуг. Корів не брали. Якщо не за-
платив налог на землю, забирали все, що було, або виганяли з хат.
75.	Що таке закон про «п "ять колосків» ? Чи чули ви про нього ?
Чула. Як украдуть колосок, посадять!
16.	Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини ?
Збирали.
17.	Хто охороняв поля, колгоспні комори ?
Сторожа, об’єжчик на коні.
18.	Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи ?
Хто хотів, той йшов, а хто не хотів, того й не силували.
19.	Чи змушували людей іти до колгоспів і як ?
Ні.
20.	Де переховували худобу, щоб не забрали в колгоспи?
Не брали худобу, тільки коней забирали.
21.	В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Вдень, з осені до весни.
22.	Скільки разів приходили до хати ?
Щомісяця.
23.	Коли почали помирати люди з голоду?
Хтозна коли. У кого не було їсти — весною і літом. Було, що стри-
бали в колодязь, щоб швидше вмерти.
24.	Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава ?
Такого я не чула, щоб сироти були, їх забирала рідня.
25.	Хто не голодував у селі і чому?
Руководство і хто «трусив» людей.
26.	Хто зумів вижити 7
Хто пішов на шахту, хто мав коровку, хто пішов у совхоз.
57
27,	Чи допомагали люди один одному у виживанні від голоду, чи ділилися
продуктами ?
Ділилися, хто як міг.
28.	Які засоби вживали до виживання ?
Хто як виживе.
29.	Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували ?
Звичайно, мали.
ЗО.	Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Лободу, свиріпу, картоплю мерзлу.
31.	З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?
Окація біленька, горіхи.
32.	Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу ?
їжаків, собак, ховрахів.
33.	Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти ?
По других селах міняли — в «Шахтарі», в Максимівці, у Павлівці.
34.	Чи знаєте Ви, що таке «торгсін» ?
Не знаю.
35.	Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?
Чи 600-700 душ.
36.	Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Не було такого.
37.	Де і хто хоронив померлих від голоду?
На кладовищі. Хоронили самі люди. Було й таке, що виділяли
сильніших людей в колгоспі для поховання. Клали і по 4, і по 5. Не за-
кривали могилу, бо вмирали дуже часто.
38.	Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Ніхто нічого. Людям із колгоспу, мабуть, трудодні писали.
39.	Чи відомі Вам місця захоронення людей від голоду?
Та де воно! Ті могогли уже позападали і їх не видно.
40.	Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?
Поминають рідні.
41.	Чи згадують і поминають від голоду в церкві? Тепер і за часів радян-
ської влади?
Ніхто нічого. Ми не ходили в церкву і не піду! Як є Бог, він мене
любить!
58
42.	Чи є у Вашому селі церква ?До якого патріархату вона відноситься ?
43.	Чи встановлені в селі хрести, пам'ятники померлим від голоду ?
44.	Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933рр., зокрема, чи роз-
повідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Розповідала, но вони не вірять, шо таке було.
45.	Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей ?
Не знаю. Я щитаю наше безвластіє.
Ким записано: Вакуленко Ганна Володимирівна,
правнука В. М. Перетятько,
с. Новоукраїнка Марийськогорайону
Донецької області.
59
ПЕРЕТЯТЬКО В. М.
(Свідчення власного рукою)
3^ УіерещЛііїьЬіїії	'
ЩО 7^06.^^
- 19*3 р<шЗ -і ^^93)0^, ^аи^о
/№£40. -тюм-ерло	-
Смне^+'<> ЛЛарчя	,
0ЦМШЛО ^)слла^ро
Т-С£/псг& /ЗаЛуал
3№@.<ілг£р(Жо \л£3-С№$ЯР ;,
?''л,...... '
39й^(
'^е/іеЯ^
* • * " *° * * ”* *	' •,•' * ? 0 *
МяЯгії'лХя ’7	<
Осон&Мд хІЇч^ілиь.
: 3%- о^-
60
ПЕРЕТЯТЬКО О. К.
с. Новоукраїнка Марийського району
ь<А’и <№14^1 а*илл< с[<а* і и&та. л-вкаш^
, а. мал-см еу«-
(Хбих^®^4' Х?ОЄхоХ4 а риг. ^Сі^^Гал^.
ОМ
ЧЕРНУХА Г. Є.
с. Новомихайлівка Марийського району
Л*фї
й 'Ь-/?
61
ЛУЦИК А. Р.
с. Новоукраїнка Марийського району
(1	ЙилАхлС^М.,
Ло	*С

і.-Є
4>удлмдм^о
Оичилмдло
()уАлли^^ ОіилоллД І 6 УЛлА*лл'
І^ЛтіЛАЛлЮ СмлЛллАМ Іі-'в- ^ІЛлаОІ )
гШіллмю чМлм«ии (	^'с ГЛллі^)
\Ч. О3>.
Х^КАал?
«Лл^к.
62
КОБЗАР Таїса Аркадіївна
Місце запису: с. Новоукраїнка Марийського району Донецької об-
ласті. Стара назва с. Всесвятське.
Дата запису: 25 листопада 2007 року.
Прізвище, ім'я, по батькові оповідача, рік народження: Кобзар Таїса
Аркадіївна, 1926 року народження (за паспортом -1928 року).
7. Чи пам'ятаєте Ви, що був голод у 1932-33роках?
У ті голодні часи мені було 6 років. Жили ми тоді в м. Алчевську До-
нецької області. Запам’яталося, що мені дуже хотілося їсти, а батько хо-
див на роботу в столярку, був пухлим від недоїдання. Потім переїхали до
Єлизаветі вки марийського району й жили там до 1946 року. З 1947 року
й донині живу в Новоукраїнці. Все, що знаю про голодомор 1933 року, —
з розповідей нинішних односельців, сусідів і батьків.
2.	Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, по-
датки, чи збирала урожай влада?
Причиною голоду вважаю — це штучний голод, місцева влада по
наказу з району забирала в селян урожай.
3.	Якщо відбирали у людей вирощене в полі, то хто це робив?
Місцева влада, безграмотний (називає прізвище. — Ред.) — не знаю,
прізвище це чи прізвисько, — одержував наказ з району і наші місцеві
(називає три прізвища. — Ред.) за його наказом ходили по хатах і від-
бирали у людей продукти.
4.	Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання
зерна?
Розказують, що таким давали одежу, платки, кожухи.
5.	Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали, мали якість документи на
збирання продуктів?
Місцеві давали тільки усні накази. Ті, що приїздили з міста, мали
при собі вказівки на папері.
6.	Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, аре-
шти?
Хто мав коня чи корову, плуг, косарку і не хотів віддавати, — все
відбирали, і сім’ями вивозили на Сєвєр, або за доносами вкидали в ма-
шину і вивозили в невідомому напрямку.
63
7.	Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей ?
Місцеві не мали, а ті,що з міста, говорили, що з НКВД, мали при
собі зброю.
8.	Як люди оборонялись ?
Не віддавали, ховали продукти, якщо могли.
9.	Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Люди ховали продукти, зерно на горищах, в погребах, рили ями.
Але заховати добре не було як.
10.	Хто і як шукав заховані продукти ?Як їх звали ?
Продукти шукали в печах, лежанках, розбирали цеглу. На дво-
рах ключками від сіна прощупували землю, шукакли ями зі схованими
продуктами. Місцеві шукачі — (називає три прізвища. — Ред.), інших
прізвища я не пам’ятаю.
11.	Скільки їх приходило до хати ?Хто це був ?
По одному вони не ходили, 3-4 чоловіки.
12.	Де можна було заховати продукти харчування ?
Ховали в колодязі, виритих ямах, лежаках, печах, погребах.
13.	Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Давали баланду, хліб з гірчичного борошна, затірку, галушки.
14.	Забирали лише продукти харчування чи й інші речі — одяг, рушники,
худобу тощо?
Забирали рушники, рядна, калоші. З продуктів — просо, кукурудзу,
картоплю, зерно. Могли забрати зі столу з горшечка зварену картоплю.
15.	Що таке закон про «п'ять колосків» ? Чи чули ви про нього?
Закон ввели в 1932 році. Тоді зерно вродило, а люди йшли потай-
ки на поле і зрізали собі в сумочки колоски. Так по цьому законові за
колоски судили і дітей, і дорослих — і ув’язнювали.
16.	Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Організовували збір колосків після косовиці, а їх здавали в колгосп.
За те, що приховували в пазусі, чи де, наказували, ув’язнювали. Городи-
ну після збору дозволяли збирати, а чи карали за це, не знаю.
17.	Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Поля і комори охороняли активісти, їх призначала влада села.
18.	Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи 9
Не хотіли, бо мали свої косарки, плуги, коней, корів, і їм не хоті-
лося, щоб це було спільне.
64
19.	Чи змушували людей іти до колгоспів і як ?
Людей примушували йти до колгоспів. Відбирали надбане, худо-
бу, знаряддя оранки.
20.	Де переховували худобу, щоб не забрали в колгоспи ?
Багато хто не ховав, а забивали, м’ясо ховали в ямах.
21.	В який час ходили забирати у людей зерно, продукти ?
До людей за продуктами могли приходити в будь-який час доби.
22.	Скільки разів приходили до хати ?
Ходили, доки вже було видно, що в хаті немає нічого, крім голо-
дних людей.
23.	Коли почали помирати люди з голоду?
Особливо багато людей стали помирати зимою 1931-весною 1932
року, коли до голоду приєдналася ще холера (окремі випадки).
24.	Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава ?
Сиріт відправвляли в дитячі приюти в Сталіно, Луганськ, Алчсвськ
(Комунарськ).
25.	Хто не голодував у селі і чому?
Вважаю, що не голодували в селі ті, що ходили у людей відбирати
продукти для влади. А (називає прізвище. — Ред.) довго носив кожані
штани, куртку, у когось відібрані.
26.	Хто зумів вижити ?
Вижили ті, хто зумів якось приховати продукти, або хтось їм допо-
міг. Живі залишилисяи всі активісти, що відбирали в людей продукти.
27.	Чи допомагали люди один одному у виживанні від голоду, чи ділилися
продуктами?
Думаю, що допомагали, якщо була можливість роздобути продукти.
Мене (в Алчевську. — Ред.)від голоду спасла сусідка. Коли батько був на
роботі, сестра в школі, мати стояла в черзі за пайком хліба на 200 г, су-
сідка через кватирку мені передавала шматочки сухарів, сушеного хліба.
Батько свій пайок ділив на малесенькі шматочки і ділився з нами, а сам
був пухлий від недоїдання, падав в обмороки біля столярного верстата.
Мене в голод хотіли вдочерити сусіди.
28.	Які засоби вживали до виживання?
їли і варили все, що можна було з’їсти: траву, коріння, собак, ко-
тів, дохлятину.
65
29.	Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували ?
Думаю, що допомогу родичі все-таки надавали. У мене близьких
родичів не було.
ЗО.	Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння ?
Люди їли лободу, кашку, кропиву, липучки, калачики, свиріпу, мо-
лочай.
31.	З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу ?
З листя дуба варили варево.
32.	Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
їли люди ховрахів, котів, собак, жаб.
33.	Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти ?
Все відібрали, то ж ні за що було міняти в місті на продукти. Мож-
ливо, комусь це і вдавалося, та я про такі випадки не чула.
34.	Чи знасте Ви, що таке «торгсін»
Мені про це ніхто не розповідав. Мені здасться. Що це йдеться про
якийсь налог чи обов’язок косити і здавати сіно.
35.	Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?
Точно сказати не можу, але знаю, що дуже багато вмерло від голо-
ду. В той час десь близько 760 чоловік.
36.	Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Мені особисто ні. Але люди говорили, що пропадали діти в сусід-
ніх селах, вийшло на вулицю і пропало.
37.	Де і хто хоронив померлих від голоду?
Наше кладовище було розділено на чотири частини. На двох час-
тинах, що навпроти двору Вишневецьких, і ховали померлих від голоду.
Везли на санках, возах, коли на руках. Ховали без трун, а коли і кидали
як непотріб. Просто неба. Ховали родичі, сусіди, хто міг пересуватися.
38.	Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Просто я не знаю, мені ніхто не говорив про це.
39.	Чи відомі Вам місця захоронення людей від голоду?
Відомо з розповідей односельчан, що люди, померлі від голоду,
заховані на ділянці землі вздовж паркану навпроти двору Вишневень-
кої М. Там багато років не дозволяли ховати померлих.
40.	Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята ?
Знаю, що ті, що залишилися живими, що вижили в ті часи, розпо-
відали своїм дітям, родичам про своїх померлих в голод. Тому що про
них пам’ятають і поминають, як і всіх полмерлих.
66
41.	Чи згадують і поминають від голоду в церкві? Тепер і за часіврадян-
ської влади ?
За часів радянської влади не знаю, а в теперішні часи в церкві по-
минають померлих в голодомор.
42.	Чи знас сучасна молодь села про голод 1932-1933рр., зокрема, чи роз-
повідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам ?
Розповідали своїм дітям, онукам про ті страшенні голодні роки.
Розповідали односельці, сусіди, батьки.
43.	Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей ?
Винними в голодоморі і загибелі багатьох людей вважаю радянську
владу, що створила штучний голод.
Ким записано: Кучйпко Ігор Анатолійович,
с. Новоукраїнка.
67
СТАРОСТЕНКО Григорій Іларіонович
1926 р. н., х. Дача
Красноармійського району Донецької області,
тепер живе в місті Селидовому Донецької області.
Інвалід Великої Вітчизняної війни
У батька з матір’ю нас було 13 душ дітей. У 1931 році нас «розкула-
чили», майно розпродали, а нас вивезли на інший хутір, в пусту хату. Тоді
старші діти без усяких документів розповзлися по білому світу, щоб до-
бути собі кусок хліба. А ми п’ятеро лишились при батькові, старшому —
11 років, меншій — 6 місяців. Батька на роботу не брали, як «куркуля».
Що ми їли? Лободу-кропиву, ловили ховрашків, їжаків. Весною 33 року
було чогось багато ящірок, їх важко було впіймати, але ми старалися,
пекли їх на вогнищі, ділили між собою і їли. Ми, діти, були страшні: на
висохлих ніжках величезні животи. Один з братів спух, а тоді помер.
А як же ми решта вижили? За 5 кілометрів від нас була шахта № 19, там
тоді вугілля до стволу возили кіньми. Коли котрусь коняку вбивало об-
валом чи калічило, її вивозили на кар’єр і обливали карболкою. Як же
воно тяжко пахло. На шахті люди знали, коли гине коняка, і один зна-
йомий давав знати нашому батькові. От ми йшли до кар’єру, — всі —
батько, мама і ми, — і чекали, поки привезуть коняку. Коли фельдшер
з міліціонером зроблять своє діло і від’їдуть, ми й інші люди виходили
із засідки. Що ж там робилося, страшно згадать. Хто що урве, відрубає,
то його щастя. Батько біля тої здохлятини, нам подає шматки, ми в мі-
шок і додому. Вдома їх довго вимочували, а потім солили в діжечці. І так
вижили. Хоч усе й пахло карболкою.
Троє моїх братів полягли на війні, а троє повернулись, усі зранені.
Мене поранило тричі, я інвалід війни. Маю нагороди. У моєму житті
той голод 33 року — це найстрашніше, що довелося пережить.
«Голод 33. Народна Книга-Меморіал»,
1990р.
68
КОНОНЧУК Марія Лук'янівна
Родом з Донбасу, з села Залізне (тепер селище Новгородське)
Дзержинського району. Нині живе в м. Житомирі
Мені було 12 років, коли мій батько віддав добровільно все, що
мав, у колгосп, а сам пішов на шахту імені Артема, бо треба було го-
дувати нас, вісім ротів, і вчити. Мати з грудною дитиною (Павлик був
найменшенький) перша опухла (ноги, як колоди, живіт, як бубон). Вона
сиділа коло воріт з дитям, не просила, але їй давали сусіди. Пам’ятаю,
Цибулько, Федяєв давали кусочок хліба.
На шахті давали 500 грамів хліба батькові і нам на 9 душ по 200 гра-
мів. Мама рівнесенько ділила між нами хліб і говорила: «Хоч зараз по-
їжте, хоч поділіть». Я з’їдала зразу і сиділа тихо до нового дня.
Старший брат Василь збирав на смітнику лушпайки від картоплі.
Ми їх і не мили, а так пекли на плиті і їли. Які вони були смачні! Од-
ного разу однокласниця Надя Бормотова їла кукурудзу і запивала ком-
потом на очах у дітей. Як я в неї просила, а вона не дала. Скільки живу,
стільки пам’ятаю.
Я пішла за хлібом на рудник, він від нас 6 км. Поки я одержала
хліб на карточки, мої сусіди пішли додому. Я залишилась сама. Тільки
вийшла в яр, а тут чоловік — і за мною: «Віддай хліб». Я хотіла бігти, а
сил немає, він за мною теж не може бігти — і в нього сил немає. Плаче,
просить хліба, а я стою серед лану пшениці з торбинкою за плечима і
теж плачу: «Не дам, батьку на роботу треба йти». Принесла хліб, батько
пайку свою взяв і пішов у шахту.
Потім наїхало людей на шахту багато, побудували «собачовку».
А самі чорні, худі, страшні. Але ми їх приймали, давали притулок. їх
багато помирало. Ховали трупи без трун. Я бачила, як один труп «не
входив» і його рубали (це була ліва рука, все вгору піднімалась). Скіль-
ки живу, стільки й бачу цю руку...
Потім, у 1939 р., я закінчила педшколу, поїхала до Львова, там
працювала і вчилась в учительському інституті. Хтось мені дав місцеву
газету за 1933 рік, де писалося, що в Радянському Союзі голод. Люди
людей їдять, а їхня пшениця у нас коштує півтора злотих пуд (тоді це
була територія Польщі).
Я прочитала, прийшла додому (жила у сестри) і розповіла сестри-
ному чоловікові. Він мені відповів: «Ти цієї газети не бачила і не чита-
ла». Так, люди добрі, я цієї газети «не бачила» і «не читала» — аж до на-
69
шої гласності. А тепер настав час правди, і хоч яка та правда буває гірка,
а вона нам потрібна.
Війну я зустріла студенткою і під серцем сина носила. Все бачила,
всякелихо, аледітей ми виховали добрих, щирих, вірнихнашій матінці-
Батьківщині.
«Голод 33. Народна Книга-Меморіал»,
1990р.
ТАРАН-ШНУРЕНКО Антоніна Петрівна
1903 р. н., у 1932 році проживала
у селі Темрюк Володарського району
Донецької області
Жила я з чоловіком і трьома малими дітьми в селі Темрюк, що за
50 кілометрів від Маріуполя. Врожай 1932 року був добрий. На трудо-
день дали по 100 грамів пшениці. Заробіток умістився водному мішку. Та
змолотила ячмінь з власного городу — ще півоклунка. З таким запасом
збіжжя не можна дожити й до нового року. За браком кормів довелося
забити мале порося. Чоловік отримав у сільраді тимчасовий дозвіл на
вільні заробітки у Маріуполі. Багато людей розуміли, що голодна смерть
неминуча, залишали свої вбогі оселі й подавалися світ за очі. На нашій
вулиці лишилися в зиму не більше п’яти родин. Уже восени становище
було нестерпним. У дітей з’явилися голодні набряки.
Чоловік влаштувався вантажником у порту. Одержував 1 кілограм
хліба на себе та ще по 200 грамів на кожну дитину. Щонеділі ночами,
старанно обминаючи міліційні кордони на околицях Маріуполя, чоло-
вік приносив хліб. А інколи приходив з порожніми руками, бо був по-
грабований міліцією. Така була воля влади.
А ще була така біда. Активісти — комнезамівці, виконуючи нака-
зи влади, цілодобово з сатанинською винахідливістю й завзяттям ниш-
порили по оселях. Люди знали, що голод буде неминучим і невблаган-
ним. Намагалися чи харчі, чи дещо з речей приховати. Знайшли у мене
півоклунка ячменю й два шматки сала. Ячмінь, однесли до колгоспної
комори, а сало з’їли. Я з дітьми плакала й благала у голови сільради.
Спасибі, зжалився і дозволив ячмінь забрати. Комнезамівцями оруду-
70
вав якийсь Калюжий. Та зграя перетворилася на звичайних грабіжни-
ків. Від них не потерпала лише родичі та всяке начальство.
Коли у сільраді довідалися, що мій чоловік не виявляв бажання
повернутися до села, вас виключали з колгоспу й забрали корову. На-
прикінці лютого 1933 року покинули хату й потягли возик з дітьми до
Маріуполя. Хата невдовзі приглянулася комнезамівці. Вона і її роди-
чі розібрали хату й розгягли майже все на свої подвір’я. Від тих часів у
мене збереглася дише батьківська ікона.
Записав Т. Криворотько,
л/. Маріуполь.
Газета «Східний часопис»,
від 21 вересня 1993р.
БАТУРИНА Г. М.
Доцент мединститута
Я работала фельдшером в больнице шахтьі № 5/6 имсни Димитро-
ва. Райздравотдел направил меня в с. Пустьінку, где сложилась очень
тяжелая ситуация. Громадное село напоминало кладбище. Во многих
хатах лежали мертвецьі. Возле раздувшихся, опухших трупов ползали
дети. Первьім делом надо бьіло собрать отих мальїшей, вьімьіть, накор-
мить. А затем организовать похороньї умерших.
Стояла жаркая погода, и в хатах роились мириадьі мух. До полу-
сотни детишек собрали в одну хату. Лекарств почти не бьіло, детей не-
чем бьіло кормить. Помогла шахта: дала немного лекарств, а шахтерьі
оторвали от своих скудньїх пайков по 200 граммов муки, и мьі варили
затируху, борщиз крапивьі и лебедьі. В июне начали поспеватьягодьі, и
зто спасло детей отавитаминоза. Председатель колхоза вьіделил молока,
дал мед первой качки, первьіе огурцьі. Во время косовицьі разрешил нам
собирать колоски (хотя в то время зто бьіло строжайше запрещено).
Газета «Вечерний Донецк»,
14 сентября 1993 г.
71
ЛИВЕНЕЦ А. В.
с. Богдановка Тельмановского райони
Донецкой обпасти
Девяносто четнре годочка мне исполнилось в ньінешнем марте.
Прожитадолгая жизнь. Бьіли в ней радости и печали. Несмотря на воз-
раст, память у меня ясная, многие собития отразились на всю жизнь.
Аужтакие, как голод, невозможно забить. Сейчас много говорят и пи-
шут о голодоморе 1932-1933 годов. С одной сторони, хорошо, что ре-
шили День памяти жертв того страшного периода в жизни государства
отмечать, асдругой — оченьбольно ворошитьвоспоминания, вьіпавшие
на долю людей моего поколения.
Голод мне довелось испьітать несколько раз за свою жизнь. Первьій —
в 1921 году. Зто бьіл так назьіваемьій «черньїй» голод. Его назвали так в
народе, потому что случилась сильнейшая засуха. На полях все вьігорело,
посевьі бьіли не зеленьїе, а черньїе. Отсюда и название пошло.
Из-за неурожая начался настоящий мор людей. Мне в то время
бьіло восемь лет. Жила наша семья в Таврии, недалеко от Мелитополя.
Земли плодороднне, а засуха все сожгла. Так полупилось, что моя мама
решила вернуться на свою родину в Кузнецово-Михайловку и взяла с
собой двоих детей. А меня и сестричку определили в приют. Для него
как раз вьіделили продукти, которие поступили из Америки.
Хорошо кормили нас, приодели. Но так продолжалось недолго.
Пока американские представители били здесь, в приюте обстановка
поддерживалась нормальная, ми не ощущали голода. Кактолько они
уехали, все изменилось. Вскоре приют обворовали, забрали лихие люди
все продукти. Осталась только рапсовая мука. Дети умирали. Их сво-
зили на кладбище, где били вирити ями, в них складивали умерших и
не закапивали. Сделать зто било просто некому. Дедушка, увидев, что
творится вдетском приюте, забрал меня оттуда домой. Мне посчаст-
ливилось вижить.
Но судьба уготовила еше одно испьітание — голод 1932-1933 го-
дов. Не могу сказать, что в зти годи била такая же засуха, как в 1921.
Да, они били неурожайние, но все, что уродило, забрали из хозяйств,
чтоби внполнить плани похлебозаготовкам. Все до зернишка вивезли,
и полупилось, что жителей села оставили на голодную смерть. Кто сумел
спрятать зерна хоть немного в ямах, тот и вьіжил. В городах видавали
продуктовие карточки, а в селах нет.
72
Ктому времени я жила вселе Шевченко. Пвіталась в город уехать,
в Таганрог, но разрешения на вьіезд в сельсовете не давали. Наша се-
мья приспосабливалась, как могла. Тайком меняли вещи на продукти,
в основном на кукурузу. Спасали суслики, которьіх виливали, ловили
ежей, а из трав собирали все, что можно било, и использовали в пищу.
В колхозе варили похлебку в виде супа, видавали людям. Но ото мно-
гих не спасло от голодной смерти. В 1933 году умер мой отец. Он и до
□того прибаливал, а тут не видержал нехватки продуктов.
Пережили ми и ото страшное время. А впереди били война, затем
1947 год, когда голодно било в каждом доме. Все, что вирастили в кол-
хозе, сдали в хлебозаготовки. Сколько витерпели наши люди, больно
об зтом думать. И сейчас, когда прожито мною много лет, больше всего
боюсь я голода. Когда єсть в доме вдоволь хлеба, ото такое счастье. Не
дай Бог испьітать никомутого, что перенесли ми, и пусть никогда не по-
вторятся голодомори, оставшиеся в моей па.мяти страшними вехами.
Газета «Новая нива»,
№ 93 от 24 ноября 2007 г.
БОДАК А.
м. Слов'янськ
Мій батько повернувся з громадянської війни, з Кронштадту, хво-
рий на туберкульоз. У 1925 році оженився і йому гуртом збудували хату.
Які тоді матеріали були у бідняка — глина, лоза і очерет. Хатина була
дуже маленька. Дали на нове господарство корову, був наділ землі —
2 десятини, а обробляти його нічим. В хаті голодно і холодно. Батько
не витримав і пішов у місто.
Влаштувався нароботу уДружківці, до цього ми жили в Шийківці
Боровського району Харківської області. Працював на різних роботах,
а тоді влаштувався в їдальню. У 1930 році забрав і нас до себе. Нас було
уже двоє — народився ще один братик Володя.
Жили дуже бідно. Все по картках. А у нас ще була і мамина десяти-
річна сестра. До всього батька послали на шестимісячні курси у Луганськ
і нас там обікрали. Забрали останні лаштунки і картки, так що ледь не
73
померли вже тоді з голоду. За житло треба платити, а нас шість душ. Зми-
лувалась одна козачка і пустила на квартиру за символічну платню.
У 1962 році батько повернунувся назад, з Луганська у Дружківку,
йому дали місце кухаря в робітничій їдальні. Поселили в дощаний сарай,
де була колись лавка. Мати заклеїла щілини газетами, посередині по-
ставили піч-чавунку, позсували ближче до неї ліжка. А взимку на стінах
сніг у два пальці. У цім сараї народився ще один братик — Вітя.
Пережили ми 32-й рік дуже важко. Контроль за продуктами був су-
ворий. Перевіряли на грами і міліграми. Сидимо і чекаємо, може, бать-
ко принесе мисочку якихось вискребків. Першою померла сестричка
Марійка. А потім восени 33-го їдальню закрили і батька звільнили за
скороченням штату. З квартири нес викинули на вулицю.
Що було робити? Повернулись у Шийківку, у свою хату. Ні їсти,
ні протопити нічим. Мені сім років, Володі — три, Віті ще й року не-
має, в колисці. Батько пішов шукати роботу. Інколи приходив додому,
пухлий з голоду. Мати теж цілими днями десь ходила. Щось виміняє або
випросить буряк чи хоч яку картоплину.
Я за старшу вдома, менші пищать: голодно, холодно. Нутро бо-
лить. І кричимо, бувало, й виємо з голоду. А вечором приходить мати,
сама ледь стоїть на ногах. Якщо десь дістала трохи соломи, то хоч про-
топимо у хаті, хоч дим піде.
Володя помер у мене на руках. Був дощ і грязюка. Хтось відніс
гробик на руках на цвинтар, батько забрав мене з собою. Де працює
сам, там і я. Таким чином й вижила... А мати полола у радгоспі за мис-
ку якоїсь юшки. У 1934 році батьки перебралися у Слов’янськ. Я була
така слаба, що в школу пішла тільки в 9 років. Для мене найтяжчим був
33-й і весна 34-го. Як тільки сніг розтав, пішли на траву, на листя. Як
хотілося хліба!
Пам’ятаю, одного разу батько приніс хлібину. Заробив, сам не з’їв,
хоч був пухлий від голоду. Але мені хліба не дісталося, бо мама сховала
для найменшенького Віті. Розмочувала його по крихті і в тряпочці да-
вала смоктати.
Та й це його не врятувало, весною помер. Мене підтримувала бабу-
ся. У них було просяне лушпиння. Його сушили, мололи і пекли «олад-
ки». По два в день — один дідусеві, другий — бабусі. Та вона половину
віддавала мені. І три картоплинки, як горох, на день. Проковтнеш — і
не зчуєшся коли.
74
Цей голодомор відбився на здоров’ї, відчуваю я його все життя. На
пенсію пішла не за віком, а на п’ять років раніше через поганий стан
здоров’я.
В голодомор померли не тільки наші троє дітей. Пішов і пропав
безвісти батьків брат і брат дідуся. Люди мерли, як мухи.
Газета «Вісті» (м. Слов'янськ)
від 2 вересня 1993р.
КАИРА (МЕДВЕДЕВА)
г. Маріуполь
В 1932 году я поступила на шестимесячньїе курсьі при техникуме
в городе Славянске.
Там нас хоть кое-как кормили, а вот люди буквально умирали
с голоду. Под каждьім деревом я видела: сидит человек пухльїи, как
стеклянньїй, не разговаривает, а потом он на наших глазах падает
мертвьім.
И трупов бьіло очень много, их собирали на подводьі. Наштехни-
кум находился очень бл изко к кладбищу, и мьі видели, как часто подводьі
появлялись на кладбище.
Мьі спрашивали у педагогов, почему так много умирает людей.
Нам отвечали, что зти люди не хотят идти в колхозьі.
А в 1933 году меня послали работать в село Темрюк (сейчас оно
перейменовано в Старченково). Нас встретила подвода на станции Ро-
зовка, и когда мьі ехали в Темрюк, то села, которьіе мьі проезжали, бьіли
безлюдньїе, дома забитьіе, дворьі, заросшие травои.
Наш возчик обьяснил, что половина людей вьімерла с голоду, а
кто уцелел, уехал в город или на шахтьі. А кого вьіслали на Соловки
как куркулей.
В Темрюк приехали — там такая же картина: хлеба нет, люди зльїе,
Сталина ругают, Советскую вдасть ругают.
Я бьіла комсомолкои, и меня тоже послали, чтоб я ходила с дру-
гими людьми забирать хлеб. Но брать бьіло нечего. Я один раз пошла
75
и больше не ходила Меня обсуждали на комсомольском собрании, но
помиловали, как сироту.
Газета «Приазовскии робочий»
от 28 марта 1990 г.
ОЛЕКСІЄНКО Іван Тимофійович
1918 р. н., проживав у с. Костянтинополь
Велихоновосілківського району Донецької області
...Стовідсоткова колективізація у нас у селі сталася ще в 1928 році.
Чим це можна пояснити? Мабуть тим, що село й до того жило фактично
однією великою громадою, яку об’єднувала національна ознака. Люди
їздили з піснями на колективне поле і додому, а серед літа й ночували в
степу, щоб не марнувати дорогоцінний час. Врожаї були дуже багаті.
Але з часом почалося щось незбагненне. Колгоспників почали роз-
куркулювати, вивозити аж на Урал! Вивозили в чому стояли, багато хто
помирав в дорозі від горя, голоду і холоду...
У мене не було ні батька, ні матері, я жив у діда з бабою, з нами
жила сім’я батькового брата. Дядько був членом правління колгоспу.
Але наша велика сім’я бідувала, як і всі. На трудодні одержували дуже
мало — в грамах, а не в кілограмах. І то ячменем та вівсом.
Восени 1932 року зерна людям не дали зовсім. Після жнив ми,
хлопці, ходили в поле збирати колоски. Дорослим за це давали 5 років
тюрми, а нам, дітям, думалося, нічого не буде, аби тільки не наскочив
лютий об’їждчик на коні і з нагаєм...
На село давали план на розкулачування. І от під цей план попа-
ла і наша сім’я... Рано прийшли до нас, все описали і повезли, лишили
в чому стояли. Як ми жили? Пересівали торішню полову, визбирували
якісь зернятка, просили милостиню.
У мого батька була скрипка, вона лишилась мені — єдина пам’ять
про батька. У греків усі радісні події відбувалися під скрипку, барабан
і флейту. Мою скрипку часто брали люди — іншої такої не було в усьо-
му селі, а може й далі. Коли описували майно, скрипки в хаті не було,
76
і я гірко радів з цього. Скрипку я проміняв у сусідньому селі на відро
картоплі.
У мене була дивна натура: я міг їсти все, що траплялося на очі.
Крейду, траву, якусь шкіру — обсмалюю і їм. Тітка з бабусею уже під-
вестися не могли, на очах помирали. А я тримався, хоч і почав пухнити.
Мене рятував рух — я й хвилини не сидів на місці, скрізь никав, щось
знаходив таке, що здавалося, можна їсти.
Садиби у нас в селі в усіх були великі, і якби дозволили садити біля
хати, такого голоду не було б. Але це було суворо заборонено — людям
велено було працювати тільки на колгоспі.
...Що нам, ветеранам, говорити нашим дітям і онукам про ті «білі
плями» нашої історії — про голод, про репресії проти невинних людей,
про ту атмосферу страху, доносів, ненависті, в якій минули роки нашо-
го життя? Я думаю так: говорити треба правду.
ПЛОХАЯ Дарья Ивановна
1922 г. р., г. Дебальцево Донецкой обласній
В 1932 г. мне бьіло 10 лет, но все помню, как жили родители, как
я ходила в школу. Я с родителями тогда жила в деревне Ильинка По-
кровского района Донецкой, ньіне Луганской области. Всю прожитую
жизнь, даже за те 2 года, на листке бумаги не опишешь. В 1930-1931
гг. в деревне нашей организовался колхоз. Всю худобу отвели в кол-
хоз. Мои родители отдали все, что имели. Пару бьїков, лошадь, корову.
Скот в колхозе весь подох, свозили в силосньїе ямьі, а люди зту дохля-
тину разбирали по домам и ели, ачерез некоторое время и люди начали
умирать, их никто не хоронил, а стягивали в зти силосньїе ямьі и потом
зто пища бьіла грачам, воронам, сорокам. Село наше бьіло большое, а
осталось населення 10%.
Коротко опишу за свою семью, чем питались. Что вьірастили на
огородс около дома, то его хозяину не давали єсть, специально ходи-
ла какая-то бригада, все во дворах искали и забирали в общий котел.
Позтому у кого бьіл буряк, картофель, фасоль, кукуруза — все прятали
и готовили ночью. И зта бригада ходила ночью, смотрели на дьімари:
откуда идет дьім, и тогда приходили днем и забирали те коржи или
77
какой-то суп, искали остальние продукти. Ходили в школу голодньїе,
грязние, завшивленньїе, если кто возьмет с собой буряк, то те, у кого
нет — отнимут. В классе не поймешь, где девочка, а где мальчик, все
бьіли постриженьї ножницами, как овечки, рядами. С утра учились, а
потом шли в поле работать, по ячменю, в просе рвать руками колючий
осот. Давали норму 10 соток прополоть, получишь миску из муки за-
терухи, не прополешь — не дают, идешь со слезами домой голодний, а
завтра то же самое. Взрослим колхозникам давали норму вскопать ви-
лами 15 соток, тогда получишь 400 г ячневого хлеба, не вскопаешь —
не дают ничего.
При колхозе била столовая для немощних. Человек идет голодний,
поесть отой затерухи, и домой не доходит, помирает. Бьіл случай, ког-
да одна мать сьела троих детей (своих) и сама умерла, и когда пошли
вьітягивать ее, то обнаружили под припечком русской печки три дет-
ских головки, одна голова била девочки с нашего класса (даже помню
фамилию — Мальцева).
В 1933 г. в деревне распространился тиф. Я тоже болела, зто
страшная болезнь. В голодовку, кто остается живой, очень трудно
виздоравливать, начинаешь наново ходить учиться. Весной 1933 г. все
пошли на луга пастисьтравой. Ходит, ходитчеловек, упал, и конецжиз-
ни. А ми, дети, йдем в школу и пригаем через покойников, кто више
прьігнет, не соображали, что отого делать нельзя.
Мои родители били уже пожилие, по 53 года, но с нами жил мой
брат 1914 года рождения, притом папа бил инвалид войни 1914 г., вот
они с братом ходили за 20 км за мороженим буряком и картофелем,
вот так и остались живи. Все о голодоморе подробно — зто надо пи-
сать книгу.
В 1934 г. родители все бросили в деревне, потому что от нас 20 км
ст. Кисловка, и приехали в Дебальцево с пустими руками, и начали
жить по-новому.
78
БЕДЕНКО Самуил Григорьевич
1918 г. р., г. Дебальцево Донецкой области
В 1932 году мне бьіло 14 лет. Родители занимались сельским хо-
зяйством. Семья составляла 5 человек. В 1932 стала в селе продразвер-
стка. Не сдавали жители государствухлеба. Бьіли организованьї бригадьі
десятидворньїх, которьіе ходили, забирали поставку хлеба. И в зто вре-
мя началась коллективизация, и стали зажиточньїх раскулачивать, за-
бирать все имущество и виселять села, и судить.
Колхозьі организовали, некоторьіе записьівали добровольно, а
некоторьіе принудительно. Пришла весна. Посводили лошадей, бьїков,
посвозили инвентарь. Надо начинать сев хлеба, а сказалось нечем се-
ять — вот и сделали искусственную голодовку в 1933 году. Люди бьіли
пухльїе, и помирало много. Справок на вьіезд не давали.
Газета «Трибуна»,
№47 от 24 ноября 2006 г.
ДМИТРИЕНКО Василий
Ветеран войньї и труда, г. Волноваха
Вспомнились мне те голодньїе 1932 и 1933 годьі. Восьмилетним
мальчишкой бьіл я тогда. Помню, отец ходил с мешком зимой на поле.
Там стояла скирда льна. Намолотит зтого зерна и несет домой, чтобьі
натолочь и накормить семью. А натолочь нужно так, чтобьі никто не
застал из правлення колхоза.
И вот мама и я стоим на морозе, смотрим из-за хатьі, чтобьі ник-
то не застал, когда отец гупает толкачом в ступе. А потом мама с зтой
льняной муки печет коржи, а мьі ждем с нетерпением, когда они ис-
пекутся. На вкус бьіли горькие, с неприятньїм запахом. Но мьі едим с
жадностью, ведьжелудки наши абсолютно пустьіе.
Аеще помню, как отец принес весною ляжкудохлой лошади. Вот
зто бьіл пир, за столько времени мьі попробовали мясо! Мама его вари-
ла часов пять, а запах от него бьіл далеким от ароматного.
79
Била для нас весной еще одна подкормка — суслики. Мьі брали ве-
дра и шли на поле. Бивало, по 10 сусликов приносили домой. Их мясо
варилось бьістро, бьіло жирньїм и вкусньїм, без запаха.
Кончилась охота на сусликов и наступила другая страда. Ели ло-
боду, крапиву, дикий щавель и другие травьі.
Слава богу, хоть бьтла коровка, отелилась — пошло молоко. И кур
пятеро бьіло. Отец повезет в Мариуполь ряженку, продаст, а взамен ку-
пит хамсьі. Зто тоже праздник.
Но недолго мьі пили молоко от нашей коровки и ели яйца от на-
ших кур. Летом 1933 пришли из сельсовета активистьі, в том числе и моя
учительница, забрали нашу коровку, нашу кормилицу за налог, которьій
нам нечем бьіло платить.
Отца много раз вьізьівали в сельский Совет, все требовали уплатьі
налога. Но накопитьденегбьіло не из чего, в колхозе не давали ни гро-
ша, хотя работали от зари до зари. Получали трудодни, т. е. палочки,
как их тогда називали.
Вместе с коровой активистьі забрали в мешок и наших пять ку-
рочек. Остались мьі без ничего. Спасала только трава: лобода, крапи-
ва и др.
Тогда отец не знаю каким путем, но ушел из колхоза в завод им.
Ильича в Мариуполе, подвозил руду к доменним печам ручной тележ-
кой.
А ми в селе дожили до ручки, как говорят, опухли, стали не по-
хожи на себя.
Отец требовал в заводском профкоме на нас — иждивенцев —
продуктовие карточки, но ему все время отказивали и последний раз
сказали: когда будет семья прописана в Мариуполе, тогда получите
продуктовие карточки. Отец приехал и велел нам пешком идти в Ма-
риуполь, потому что у нас не било денег на билети.
И вот в одно прекрасное утро ми вишли из села всей семьей:
мама, я 8 лет, сестра 6 лет и самий младший 4-летний братик. Опухшие,
оборванние, ми шли вдольжелезнодорожних путей, ели всякую траву
и на четвертне или пятне сутки дошли до Мариуполя.
Одолжили нам жилплощадь — землянку наши родичи далекие.
Живем ми в зтой землянке месяц, а продуктових карточек не дают,
хотя отец каждий день обивает пороги в завкоме, требуя продуктовие
карточки. Помог, видимо, случай — нашелся один добрий человек, ра-
ботавший с отцом в одном цехе, в одной смене, сменннй мастер. Дал
отцу адрес в Москву, чтобн написал жалобу.
80
Письмо нужно бьіло бросить только в Москве, нашли одну хоро-
шую женщину, которая работала проводницей на поезде Мариуполь-
Москва, и она бросила письмо в почтовьій ящик в Москве.
Примерно через десять-пятнадцать дней прикатило на черной ма-
шине заводское начальство. Отца спрашивают, почему, мол, вьі к нас не
обратились, а написали жалобу в Москву?
— Я каждьій день после работьі заходил в завком и в партком за
продуктовими картонками на семью, а мне все время отказьівали, —
отвечал отец.
В зтот день по распоряжению директора на нас видали карто-
нки продуктовие. Хотя и очень малие норми, но ми стали видеть
натуральние продукти — хлеб, крупи, сахар, рибу, масло. Так ми и
смогли вижить в голодовку 1933 года.
А в памяти остались собития сельской жизни — суд над де вушка-
ми, работавшими в колхозе. Они унесли с тока домой несколько кило-
граммов зерна пшеници. Их поймали и судили — дали каждой по не-
сколько лет принудительних работ.
Газета «Наше слово» (Волноваха),
№ 38 от 28 августа 1993 г.
БРОДЯНОЙ М. А.
Уроженец с. Благодатнеє Амвросиевского району
Донецкой области
— Все говорит: голодовка, голодовка. Ая утверждаю: искусственний
тогда бил голод, запланированний. Приходят, скажем, в дом сталин-
ские уполномоченние, прибившие из райцентра, — и сразу в чулан, в
кладовую!
— Что у вас єсть?
— То, то и вот зто — показивает глава семьи.
— Надо вивозить!
А куда вивозить — никто не знал. Однако приходили два трактора
из МТС, грузили в них все то, на что укажут уполномоченние, — и...
81
Созвал, помню, после нескольких таких «налетов» то гдашний пред-
седатель Благодатновского колхоза Александр Филиппович Захаренко
собрание и обратился к людям:
— Товарищи, что будем делать? Сказали еще 100 пудов зерна
вьівезти из хозяйства.
А что вивозить? Пшеници нет, семенной — тоже, горох разве?
И тот забрали.
Потому-то пришлось весной из крапиви, лободьі борщ варить.
Потому-то люди, как мухи, умирали: Дмитрий Скубненко, Митя Ба-
ранник даже на работу живьіми не доехали.
А власти требовали: давай, давай!
— Душу мою забирайте! — бросил как-то в сердцах А. Ф. Захар-
ченко.
Я сам «доходной» бьіл: даже до посадки, где пас бьтков, дойти не
мог — ноги пухлие не держали тело. Ведь какую силу даст «суп» из ра-
кушек, ошпаренньїх кипятком?
А потом колоски стали рвать. Правда, наказували за зто строго: за
каждьій колосок по одному году давали. Сашу Баранникатогда засудили
на 7 лет. И никому не бьіло дела до того, что дети его кушать просят.
Потому я уверен: по вине правительства мьі голодовали!
Записала Г. Марина.
Газета «Луч-информ»,
г. Амвромиевка, 23 октября 1993 года.
82
ЗАВИДОВСЬКА Марія Іванівна
1921 р. н., с. Андріївна
Велиноновоселнівсьного району Донецької області
Село наше було красивим, заможним. Нині воно носить назву Іс-
кра Знаходиться воно на мальовничому березі річки Вовчої. Ця річка
є кордоном між Донецькою і Дніпропетровською областями.
Мій батько Бережний Іван Олексійович помер у 1958 році у віці
72 років. Мати Бережна Мотрона Василівна (дівоче прізвище Ванжа)
померла у 1981 році у віці 93 років. Отже, як бачите, батьки мої у 1933
році були зрілими людьми, свідомими своїх дій. Було б цікаво послуха-
ти саме їх. Проте за їхнього життя про голодомор говорити було ще не
можна. Мені ж у 1933 році було всього 12 років. Вік не вельми дорос-
лий, проте і не такий вже малий, щоб нічого не розказати.
Коли створювалися колгоспи, до села приїхав трактор. «Фордзон».
Ми його називали фордиком. Племінник мого батька загинув під коле-
сами цього трактора. Було його дуже жаль.
Скільки пам’ятаю своє дитинство, завжди хотілося їсти. Почуття
голоду супроводжувало нас все наше дитинство. Може тому у часи го-
лодомору ми, діти, и вижили, що ніколи, відверто кажучи, нормально
не харчувалися.
Тато мій був учасником Першої світової війни. Був у австрійсько-
му полоні. Як на ті часи, то був дуже розумною людиною. Чимало лю-
дей йшли до нього за порадами. Крім селянської роботи він добре знав
шевську справу. Був чудовим кравцем. До нього замовляти одяг прихо-
дили люди з усіх навколишніх сіл. У пам’ять про нього я зберігаю швей-
ну машинку «8ІП&ЄГ».
Коли почалася колективізація, тато відразу пішов у колгосп. Рі-
шення про вступ до колгоспу прийняв самостійно і свідомо. Мама у
господарські справи не втручалася. Вважала, що все буде так, як сам
батько чинитиме. Тато вислухав поради своїх племінників, що були на
той час розумними людьми. Вони йому так і сказали: «Йдіть, дядьку, до
колгоспу відразу, бо хто знає, як воно далі буде».
У сім і нашій нас було 9 людей. Батько, мати 17 дітей. Старшу се-
стру звали Онисею. Вона на початку 30-х рр. вже вийшла заміж за Сте-
пана Чепурного. Брат Гаврило пішов на фронт і загинув ще на початку
війни. Горів у танку. Похований у Прибалтиці. Місце поховання мені
невідоме. Другий брат Іван був матросом Чорноморського флоту. Слу-
83
жив у Севастополі. Моя молодша сестра Катя після війни жила у Лу-
ганську. Померла у 2005 році. Є ще у мене молодший брат Микола Іва-
нович. Маленька сестричка Ксена померла ще у 30-ті роки. Щоправда,
не від голодомору.
Дякувати Богові, у нашій сім’ї від голодомору ніхто не помер. Го-
лодували сильно, проте всі вижили. Я особливо вдячна своїй старшій
сестрі Онисі, що під час голоду, хоч і жила вже в іншій сім’ї, підтриму-
вала нас менших. Вона носила нам коржики, які таємно виносила від
свекрухи і тим самим підтримувала нас. Може її свекруха знала про це,
не знаю, але Онисині коржики я згадую все життя. Коли її ховали, я
згадувала про ці її вчинки.
У школі, пригадую, можна було часто бачити таку картину. Си-
дить учень прямо на уроці і їсть макуху. А вчителі нічого не кажуть.
Жаліли нас.
Я бачила на власні очі доведених до відчаю людей. На жаль, не
можу згадати їхніх імен. Проте особливо відмітилося у моїй пам’яті те,
як на моїх очах померла сусідська дівчина Калашник Софія. Вона спо-
чатку ходила селом пухла від голоду. Потім вона лежала просто на вули-
ці. А потім померла. Там, на вулиці. Хто її поховав, не знаю. Від жителів
Скотоватої чула, що у цьому селищі люди масово йшли, а хто не міг йти
повзли, до могил своїх предків, лягали на ці могили і так помирали.
У нашій сім’ї батьки теж пухли від голоду, проте пронесло. Допома-
гало те, шо тато якось заробляли шиттям. Хтось, дивись, та й приносив
мішечок з зернятком. Ми ж, діти, їли все. що траплялося нам на шляху.
Особливо траву. Називали ці рослинні харчі «козельками». Пригадую
одну сім’ю, у якій було 9 дітей, так ці люди насправді їли все, що їм по-
трапляло до рота. І так виживали. Капуста вважалася дуже хорошою
їжею. А буряки були взагалі першокласною стравою. Варені вони були
смачнішими за всі делікатеси світу. Картопляники, затірка, кукурудзя-
ники або кукурудзяна каша мамалига і без краплини жиру були такими
смачними, що й годі... Бувало, мама спечуть якогось коржика, поділять
між нами. А ми відразу з’їмо. Та просимо: «Дайте ще». А вони кажуть:
«Так я ж тобі вже давала». 1 здавалися ті коржики найкращою їжею.
На поховання померлих ми не ходили. Почували себе всі якось при-
гнічено. Звістки про смерть тих чи інших людей сприймали мовчки. Не
було часу і змоги переживати, плакати, співчувати тощо.
Як я вже казала, наше село знаходиться на річці Вовчій. Поруч,
вже у Дніпропетровській області, стоять села Гаврилівка та Іванівка.
Так ці села були практично пустими. Наше село такого спустошен-
84
ня не знало. У нас все ж були люди, що змогли якось приховати від
влади небагато зерна. А у цих селах людей практично не залишилося.
Стояли лише будинки без вікон і без дверей. А люди померли від го-
лоду. Я після семирічки у 8-10 класах навчалася у Гаврилівській школі
(Межівський район).
Допоки було тепло, ходили у школу пішки. А взимку жили у од-
нієї жінки. Не пам’ятаю її ім’я. Пам’ятаю, що прізвище її було Шинка-
ренко. Так вона розказувала, як помер її син, помер тут, у хаті. Лежав на
печі пухлий, і з нього текла якась рідина. А вона, мати, ходила просити
милостиню. І була настільки запамороченою від голоду, що була бай-
дужою до стану свого сина. Коли й як він помер, вона не знала. Бачила
його мертвого на печі, проте не плакала і не шкодувала за ним. Голод
повністю знищив відчуття жалю. Лише пізніше, коли голодомор скін-
чився, коли вже поправила своє здоров’я, коли наїлася вдосталь хліба,
неначе відійшла від страшного сну. Тоді тужила гіркими сльозами.
Як забирали людей на заслання, не бачила. Чула лише, що таке
є. Бачила одного разу, як люди бігли за підводою, як падали прямо під
колеса, тужили, благали не забирати у них зерно. Батька нашої сусідки
Гальки Чабанівської Андрія Чабанівського кудись забрали. І його довго
не було у селі. Проте він повернувся із заслання. А інші не повернули-
ся. Не знаю, скільки людей і куди забрали, але забирали людей чимало.
І більшість ніколи назад не повернулася.
Була у селі ще одна сім’я Грам. Так у них було семеро дітей. їх ви-
гнали з їхнього будинку. Ці діти так кричали всю ніч, що неможливо
було спати. Батьків депортували, а діти так і жили поміж людей. Пере-
важно у далеких родичів. Тітка їх дуже не любила. Казала, заважають.
Своїх, мовляв, дітей багато, так ще й їх виховуй. У всіх цих дітей на но-
гах були страшні виразки. У дівчат. Пам’ятаю, одну звали Сонею, іншу
Марією, третю Катериною. Ми разом працювали у колгоспі. І мені було
їх дуже жаль.
Серед розкуркулених була сім’я Малюк. Мій тато завжди казали:
«Ну які вони куркулі? Удвох з жінкою працюють, неначе наймити».
Приблизно така ж доля спіткала сім’ю Безуглих.
Здавалося, що над всім селом був якийсь морок. Так було довго.
Лише тоді, коли голод минув, життя дещо налагодилося. У колгоспах
стало легше жити. Вже і наша Онися, повернувшись з роботи на полі,
казала: «Нехай вже буде й колгосп. Відпрацювала на роботі, а вдома вже
про господарство не думаєш. Можна і перепочити». Життя справді по-
верталося у звичний режим. Щоправда, тяжко було у селі завжди.
85
Напередодні війни я поступила у Запорізький педагогічний інсти-
тут. Стала вчителькою української мови. І все своє свідоме життя при-
святила педагогічній праці...
АЛЕКСАНДРОВА Анастасия Ивановна
1915 г. р., с. Запорожье
Великоновоселковского райони Донецкой области
Голод отих лет помню очень хорошо. Имеющиеся вдомах продукти,
втомчислезерно и прочее, забирали полностью. Питались прятать,хотя
очень боялись, что за зто могут наказать, арестовать или вислать куда-
то. Такие случаи и в нашем хуторе, и в Комаре, где бьіл наш сельский
совет, уже бьіли и в конце 1932 года, и в начале 1933 года.
Людей умирало очень много. Среди них бьіли мальїе дети и стари-
ки, и взрослие люди, которие, казалось бьі, бьіли еще крепкие.
Попитаться взять что-то из колхоза било невозможно, потому что
зто все охранялось вооруженними людьми.
Когда все вимели из дома и со двора, приходилосьесть все, что на-
поминало еду: ягоди, ракушки, сусликов, всякую траву. Те, у кого били
какие-нибудь вещи, меняли их на продукти питання, и так питались
вижить. Но полупалось зто не у всех и не всегда.
Хоронили на кладбище, зачастую в одной могиле по несколько
человек.
В семьях об умерших помнили оставшиеся в живих, но не обо
всех пострадавших от голода известно потомкам. Наверное, записи об
умерших не велись и вспомнить сейчас всех умерших поименно не-
возможно.
Долгие годи люди просто боялись вспоминать те страшние Бре-
мена. Мои дети и внуки историю 32-33 годов знают. Считаю, что в зтом
виновата власть.
86
БАННИКОВА Александра
с. Ялта
Голод 1932-1933 годов помню хорошо. Причинами бьіли и засу-
ха, и неурожай, и деятельность власти. Вьірашенную продукцию заби-
рали приезжие, имен не знаю, заявиться могли в любое время суток.
Обьіскивали, отбирали, на просьбьі оставить что-либо не реагировали.
Прятать бьіло практически бесполезно, если кому-то зто и удавалось, то
продукти употребляли по ночам и понемногу, иначе и бьіть не могло.
Очень многие умирали. Бьіли семьи, в которьіх матери брали за
руки своих детей и ходили просить милостьіню. Умирали люди разньїх
возростов.
Уже после войньї, будучи взросльїм человеком, я сльїшала о том,
что некоторьіе «комарцьі» с горем пополам добирались до Мариуполя
и меняли обручальньїе кольца, другие, чудом уцелевшие ценньїе вещи
на крупьі. Делали они зто в специальньїх магазинах. Но таких семей
бьіло не много.
Людоедства не бьіло.
Хоронили умерших на кладбище в неглубоких могилах, так как
копать глубоко не бьіло сил, в одной могиле могли бьіть захороненьї и
родственники, и соседи.
Детям я рассказьівала о том страшном времени, когда они уже по-
дросли.
Виновной в гибели многих людей считаю вдасть — и централь-
ную, и на местах.
ТИЩЕНКО Лідія Олексіївна
1919 р. н., с. Золоті Пруди
Олександрівського району Донецької області
Дата запису: 6 вересня 2007року.
Я пам’ятаю, що був голод у 1932-1933 роках Я зі своєю тіткою
мешкала у Дніпропетровській області, селища не пам’ятаю. Мій бать-
ко в цей час виїхав на заробітки, де саме — не пам’ятаю. Мабуть, там і
помер, більше я його не бачила, мені на той час було 14 років. Невдовзі
87
від голоду померла мати і молодший брат. Залишились я і сестра, яка
зараз живе у місті Краматорську.
Неврожаю та посухи не було таких, щоб помирали люди. Зганяли
всіх до колгоспів, заставляли всіх людей, у яких була хоча б корівка чи
конячка, все віддавати до гурту колгоспу. Примушували хліб здавати
теж, хоча скільки його там було, того врожаю. Сім’ї були дуже великі,
людям ледве вистачало на їжу.
Того, шо вродило на городах, ледве вистачало на їжу, ми були ма-
лими, город обробляти було нічим, та й сил не було, кволі були, шкіра
та кістки. Городи були занедбані 3 городу влада нічого не відбирала.
Бувало, шо люди приховували зерно, жменьками деякі приносили
в кишенях, ті хто працював у полі. Люди є різні. Були й такі, шо доно-
сили на інших, не обов’язково на сусідів, вислужувалися перед владою,
мабуть, думали, що будуть жити краще. Тих, хто хоч трохи не погоджу-
вався, забирали, відправляли із села, як кажуть, розкуркулювали.
Ті, що ходили відбирати хліб у людей, не мали ніяких документів,
але і зброї не було ніякої. Я не бачила.
Люди дуже й не боронилися, були дуже засмучені. Жінки й старі
плакали, тужили. Чоловіки були невдоволені, більшість виїжджали на
заробітки.
Ми не ховали нічого, бо в нас майже нічого не було. Хто міг захо-
вати, хто в клуньках, хто на горищі. Та й до пуття нічого було ховати: то
до колгоспу треба норму здати, то з’їдала сім’я.
Ті, хто йшов до колгоспу працювати, получалиїжу. А яка там їжа —
баланда з води та якогось борошна чи крупи.
Одяг, рушники, худобу в нас не забирали, бо в нас нічого було за-
бирать — злидні злиднями.
Збирати у полі колоски не дозволяли.
Поля та комори охоронялися активістами, ті хто хотів бути в кол-
госпі, хто сам добровільно хотів цього.
Людей заставляли ити в колгоспи, вони йшли, бо треба було якось
виживати. Ми з сестрою ходили на городину, трохи пололи буряки. Та
як там пололи, безсилі були, кволі.
В нашому селі худобу не переховували, а може хто ховав, я не знаю,
а може й забула.
До нашої хати, поки мама була жива, не приходив ніхто Батька ж
не було, а ми жили тим, що Бог пошле. А до людей ходили вдень акти-
вісти колгоспні.
88
Я не пам’ятаю, коли точно люди почали помирати з голоду.
Пам’ятаю, що мама наша померла невдовзі після від’їзду батька. Тоді
й поховать по-людські неможливо було: пі гвіздка, ні дошки. Замоту-
вали померлого в якусь ковдрину, чи одіяло та просто скидали у вико-
пану яму.
Малими дітьми без батьків держава не опікувалася. Ми з сестрою
жили самі. Дечим допомагали добрі люди: то щось їсти дадуть, то оде-
жину яку.
Як я пам’ятаю, голодували майже всі багатодітні сім’ї та сім’ї, чо-
ловіки яких виїхали на заробітки та не поверталися, теж, мабуть, по-
мирали.
Виживали хто як міг. Я й досі не збагну, як при такому житті ми ви-
жили, як згадую, так і плачу, страшно стає. А кажуть зараз погано живеть-
ся. Ми трудягами з дитинства були, а зараз молодь працювати не хоче.
Пам’ятаю, що їли кінський щавель. Ліпили з трави та якогось бо-
рошна «маторженики». Тварин та птахів їсти не доводилося. Якщо в кол-
госпі помирала конячка чи корова, тоді люди збігалися, і їм відрізали по
шматочку цього м’яса. Ми раділи. Зваримо в чавунчику на цеглинках
чи камінцях (ну як пічечку зробимо), тоді ставало краще.
Пам’ятаю, як їздили по печений хліб аж до Лозової. А черги які там
були, люди ледве не по головам ходили. Брати хліб можна було, скільки
грошей хвате, а які в нас гроші.
Людей повмирало багато. Окремих поховань людей, які помира-
ли від голоду не було в той час, ховали на цвинтарях. Поминають їх, як
і всіх померлих.
Молоді зараз мало знають про ті часи, та й не дуже їм і цікаво. Але
моя дочка, син з моїх розповідей пам’ятають ті часи. Онукам теж не раз
розповідала про своє нелегке життя.
Кого я можу винити в загибелі людей? Думали, в колгоспах буде
жити краще. Але ж усі біди, як я пам’ятаю, почалися, коли людей почали
зганяти в колгоспи та збирати в гурти худобу. Як кажуть, розкуркулюва-
ли заможних, яле то ж були хазяїни, які працювали, як воли, і ми ж такі
були. Я й зараз без роботи сидіти не можу, ми були трудяги.
Записала:
Надія Миколаївна Момот,
вчитель Золотопрудської
загальноосвітньої школи.
89
СИМОНЕНКО Марія Федорівна
1921 р. н., с. Микільське
Олександрівського району Донецької області
Я добре пам’ятаю голодовку 1932-33 року, бо в цей час від голоду
померли два моїх любимих дідусів — Симоненко Тимофій Матвійович
і Піхота Єлисей Аксентійович. В цей час вони були ще не зовсім старі,
досить кмітливі і роботящі, але притиснення влади, залякування виве-
зенням у Сибір, забирання продуктів харчування систематично діяло на
свідомість, а крім цього і голодування, довели до смерті. Причиною голо-
ду була не стільки засуха, скільки податки та насильне забирання зерна
вирощеного на своїх ділянках. Приходили люди, призначені владою до
подвір’я і нишпорили скрізь, щоб виявити, де сховане зерно, борошно.
Такі люди не мали ніяких документів і зброї, але населення було наскіль-
ки залякане, що підчинялисьїхньому наказу та вимогам. Такі більшовики
були дуже грубі, кричали, залякували, що відправлять у в’язницю чи на
Сибір. Мого дідуся вважали куркулем, і за те, що не хотів здавати зерно,
худобу до колгоспу хотіли вивезти в Сибір, але мама була з незаможної
родини і її залишили на своєму місці — в Микільську. Мій дідусь було
приховав зерно для посіву в ямі в клуні, але ці служителі влади рознюха-
ли і забрали все до зернинки. Діти залишилися голодні, а дідусь помер.
Коли помирав, то говорив: «Як важко помирати не виболівши». Ми но-
чами не спали, бо на кожну хвилину чекали, що приїде гарба і вивезуть
нас десь на заслання за те, що дідусь і батько не хотіли записуватись у
колгосп. Жалко було віддавати той реманент, що придбали на свої заро-
блені кровними мозолями на руках. Люди не хотіли йти в колгосп, але
їх примушували. Виживали ті, в кого були корови. Вимирання почалося
в основному з весни 1933 року. Помирали сім’ями. Сиротам допомога-
ли тим, що були створені дитячі столови при школі і для дорослих теж
були столови, але це не допомогло в виживанні. Зуміли вижити ті, хто
знаходив їжу з лободи, виривали молоді шпичаки — це молодий очерет,
ловили ховрашків — варили, жарили. В школу брали печений буряк, до-
бре якщо була картопля. В кого не було корови, тим було дуже важко.
Люди ділилися молоком. За це віддавали деякі речі, або відробляли на
городі. У нас був голова сільської ради Ф. Б. Кислов Ми в нього пололи
на городі з сестрою — шестирічною, за кусок хліба. Вимінювали за до-
рогі речі. У мами була золота брошка, її віддали за хлібину сусіду — про-
давцеві. Весною 1933 року померло дуже багато людей, яких нікому було
90
хоронити. їх вивозили на тачанках і заривали в ярки, присипали землею.
Найняти копачів не було можливості, бо всі були виснажені. Мабуть пів-
села померло в голодовку. Ніхто не згадує їх. Я своєму дідусеві поставила
залізний хрест і гробничку, де записано, що помер в 1933 році. Помина-
ємо померлих в голодовку на «Проводи» і тепер. Важко, гірко і боляче
згадувати ті далекі часи пережитого горя в голодні годи. Нашу сім’ю осо-
бливо спіткало лихо ще й тому, що захворіла корівонька-годувальниця,
лікувати нікому було, загинула, нас троє дітей залишилося без молока,
особливо найменша Наталочка, якій не було і 1,5 роки. Вона народила-
ся 15 квітня 1932 року, а середня Катя — 1926 року. У батька було пухле
обличчя, руки, ноги, є але він їхав на степ з чоловіками, де косили до-
зріле жито, пшеницю. Він не міг косити, то хоч коси відбивав косарям і
його там, як інших, кормили кулешиком з макухою, але він не доїдав, а
наливав у пляшечку і приносив маленькій Наташі. Тепер соромно і роз-
повідати про те, в яких умовах пройшло наше дитинство. Та хіба тіль-
ки це. А війна, окупація і знову 1946-1947 рік — голодовка. Правда, тут
було трохи краще, бо я вже працювала, а Катя навчалася в медшколі м.
Макіївка. Всі ці негаразди загартовують людину. Ось ми загартувалися і
живемо, але живі і ще приносимо якусь користь для сім’ї. Пробачте, що
написала просто і відверто.
Місце запису (населений пункт, район, область повністю): с. Микіль-
ське Олександрівського району Донецької області.
Дата запису (число, місяць, рік, коли записана інформація): 8-10 ве-
ресня 2007 року.
Ким записано (ПІБ, координати): очевидець писала власноручно —
Симоненко Марія Федорівна — село Петрівка Друга Олександрівського
району Донецької області.
1.	Чи пам'ятаєте Ви, що був голоду 1932-33рр. ?
Так. Я добре пам’ятаю голодовку 1932-33 рр.
2.	Які на вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, по-
датки, чи забирала врожай влада ?
Причиною голодовки були податки, що забирала влада.
3.	Якщо відбирали у людей вирощене у полі, городі, то хто це робив?
Забирали зерно люди — односельчани, призначені на завдання.
Прізвища не пам’ятаю.
91
4.	Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання
зерна ?
За донесення на сусіда не пам’ятаю.
5.	Як це відбувалося ? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на зби-
рання продуктів?
Документів на збирання зерна не мали.
6.	Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, аре-
шти ?
Залякували вивезенням у Сибір.
7.	Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей ?
Вивозили на заслання, грубо поводилися з людьми.
8.	Як люди боронилися?
Зброї вони не мали.
9.	Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Люди були смирні і підчинялися, іноді пробували заховати зерно
для їжі і на посів.
10.	Хто і як шукав заховані продукти ?Як їх звали ?
Цих людей називали більшовиками.
1І.	Скільки їх приходило до хати ? Хто це був ?
Більшовики приходили часто вночі, кілька разів на день і на тиж-
день.
12.	Де можна було заховати продукти харчування?
Хліб, зерно ховали в ями в клуні.
13.	Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Були столови для незаможних і їх дітей.
14.	Забирали лише продукти харчування чи й інші речі — одяг, рушники,
худобу тощо ?
У нашому селі забирали лише зерно. Борошно.
15.	Що таке закон про «п ять колосків». Чи чули ви про нього ?
Про це я не знаю.
16.	Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Колоски збирати дозволяли, але їх треба здавати в колгосп.
17.	Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Я не знаю.
18.	Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп ?
92
Не всі хотіли іти в колгосп, але примушували.
19.	Чи змушували людей іти до колгоспів і як ?
У нас не приховували, худобу здавали.
20.	Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп ?
Не переховували.
21.	В який час ходили забирати у людей зерно, продукти ?
Частіше приходили вночі по кілька разів.
22.	Хто зумів вижити?
Зуміли вижити ті, в кого були корови.
23.	Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися
продуктами ?
Люди були доброзичливі, допомагали своїм рідним і родичам.
24.	Які засоби вживали до виживання ?
Навесні діти споживали молодий очерет (шпичаки), пекли лепанці
з лободи, товкли голі качани кукурудзи, одержували борошно, замішу-
вали з буряками, лободою, макухою.
25.	Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували ?
Дехто їздив до міста і купував хліб.
26.	Чи знаєте Ви, що таке «торгсін» ?
Не знаю.
27.	Скільки людей померло? Чи є такі відомості?
Дуже багато померло людей, але облік ніхто не вів, а може я не
знаю.
28.	Чи відомі Вам випадки людоїдства ?
Людоїдства у нас яке було.
29.	Де і хто хоронив померлих від голоду?
Померлих вивозили в ярки і засипали землею свої родичі чи зна-
йомі.
ЗО.	Чи платили тим, хто займався похованням померлих від голоду?
Не платили.
31.	Чи відомі місця захоронення людей, померлих від голоду?
Вже немає могилок, розорали це місце.
32.	Чи поминають їх на проводи, гробки, зелені св’ята?
Поминають на проводи і в церкві.
93
33.	Чи згадують і поминають померлих від голоду у церкві? Тепер і за ча-
сів радянської влади ?
Я часто розповідаю онукам про голод. Дуже ціную і бережно відно-
шусь до хліба, бо знаю якою ціною він достається.
34.	Кого ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Люди були смирні, залякані, не могли противитися владі, не мо-
гли боротися за своє життя, а підлабузники намагалися догодити
владі і не звертали уваги на прохання потерпілих. Вони виживали.
В мене померло два дідуся в голодовку і не тільки від голоду, а від
несправедливого відношення комуністів-підлабузників.
Прізвище, ім'я, по батькові оповідача, рік народження:
Симоненко Марія Федорівна, 1921 р. н.
94
СЕМЕНКО Андрій Карпович
1927 р. н., с. Лисівка
Красноармійського району Донецької області.
У1932-1933 рр. проживала у с. Лисівка
Місце запису: Село Лисівка Краснормійського району Донецької
області.
Дата запису (число, місяць, рік, коли записана інформація): 17 листо-
пада 2007 року.
Ким записано (П1Б, координати): Мартиненко Людмила Іванівна,
бібліотекар Лисівського центру культури та дозвілля.
7. Чи пам'ятаєте Ви, що був голоду 1932-33роках?
Голодовку пам’ятаю. Хоча і було мені тоді тільки 5 років, але таке
не забудеш.
2.	Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, по-
датки, чи забирала урожай влада ?
Врожай був непоганий, в полі вродило і яблук по осені було бага-
то. Наша сім’я могла прогодуватися.
3.	Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Все вигрібали комуністи. Приходили вони разом з розбійниками
НКВД.
4.	Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання
зерна?
Були і такі люди: якщо у мене забрали, то хай і у других заберуть.
5.	Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на за-
бирання продуктів ?
Ніяких документів у них не було, але їх впізнавали здалеку.
6.	Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, аре-
шти ?
Якщо люди плакали і просили оставити хоча трішечки зерна, били
батогами.
7.	Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей ?
Зброї я не пам’ятаю, а от батоги в руках тримали і їх застосовували.
95
8.	Як люди боронилися ?
Опір робити було не можна.
9.	Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Приховували, їсти хотілося. Нас у батька з матір’ю було шестеро ді-
тей: п’ять хлопчиків і одна дівчинка: Дмитро 1917 р. н., Степан 1920 р. н.,
Іван 1923 р. н., я — Андрій 1927 р. н., Антон 1930 р. н., Оксана 1932 р. н.
10.	Хто і як шукав заховані продукти ? Як їх звали ?
Нишпорили всюди. Нічого не оставляли.
11.	Скільки їх приходило до хати ? Хто це був ?
Приходили по 3 або 5 чоловік. Були це сільські комуністи та пра-
цівники НКВД.
12.	Де можна було заховати продукти харчування?
І в землю закопували, і під солом’яним дахом підтикали.
13.	Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу
Давали. Батько і мати ходили в колгоспну столову, їм давали щось рід-
кого і по 150 грамів хліба. Але слідкували, щоб все з’їдали, бо боялись що
погано будуть працювати. Але батьки все одно приносили нам трохи.
14.	Забирали лише продукти харчування чи й інші речі — одяг, рушники,
худобу тощо?
Нам не залишили нічого. Пам’ятаю, мама причитала: як же ми бу-
димо виживати?
75.	ІДо таке закон про «п'ять колосків?» Чи чули Ви про нього?
Чув від батьків та старших братів. Нам було заборонено ходити на
колгоспні поля.
16.	Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини ?
Навіть мерзлого буряка не можна було взяти з поля.
17.	Хто охороняв поля, колгоспні комори ?
Активісти колгоспні, їм надане було таке право: кого впіймають,
зразу в район, в міліцію.
/8.	Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи ?
У наших батьків не було вибору, там хоча баланду та хліб давали.
19.	Чи змушували людей іти до колгоспів і як ?
Як говорять люди: добровільно — примусово.
20.	Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп ?
Ми свою корову здали в колгосп. Мати казала, що хоч там її, ко-
рівку нашу, буде бачити.
96
21.	В який час ходили забирати у людей зерно, продукти ?
Чекали кожної миті. Ніхто не міг угадати, коли їм замайнеться
прийти.
22.	Скільки разів приходили до хати ?
Були в перші дні і по декілько разів. А наступила зима, і забирати
стало нічого, то ріже.
23.	Коли почали люди помирати з голоду?
Зимою. Бо слабі ми були.
24.	Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава ?
В нашому селі дітей-сиріт забирали родичі. У кого їх не лишало-
ся, здавали до при юту.
25.	Хто не голодував у селі і чому?
Хто біля влади був та людей обкрадав.
26.	Хто зумів вижити?
В нашій сім’ї померло тільки двоє. Молодша сестра, їй чуток більше
року було, і брат, йому 3 роки було. А ми чудом вижили. В 1933 році мама на-
родила брата Никифора, але із-за голоду мама була слаба і він не вижив.
27.	Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися
продуктами?
Якщо у когось з родичів, або у сусідів було лишку, завжди ділили-
ся. Але взимку 1933 року і ділитися нічим було.
28.	Які засоби вживали до виживання?
Хотілося жити та вірили в чудо.
29.	Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували ?
У нас родинні зв’язки міцні. Хоча голодували всі, але останнім
могли поділитися.
ЗО.	Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Все, що можна з’їсти, їли.
31.	З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?
Ходили по посадках, збирали сльот, шипшину. На річці якусь мама
траву синього кольору збирала, але зараз я її не зустрічаю, нема її.
32.	Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Виливали ховрахів, кротів. Драли в гніздах пташині яйця.
33.	Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
Щоб купити, треба гроші, а у нас не було їх. В колгоспі не плати-
ли. І міняти нічого було.
97
34.	Чи знаєте Ви, що таке «торгсін» ?
Ні, не знаю.
35.	Скільки людей померло? Чи є такі відомості?
Такої цифри я не знаю. Багато...
36.	Чи відомі Вам випадки людоїдства?
В нашому селі не було.
37.	Де і хто хоронив померлих від голоду?
Сестру нашу маленьку загорнули у тряпчину, викопали ямку в кін-
ці городу білі річки і закопали. Тепер на тому місці ставок розлився, то
могилка під водою тепер. Брата і дядька нашого Степана ми на цвин-
тарі поховали.
38.	Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Ніхто нікому нічого не платив. Кожен хоронив як міг. В основно-
му дома в городі. Хрест було ні з чого поставити.
39.	Чи відомі Вам місця захоронення людей, померлих від голоду?
Тих, що ховали на цвинтарі, могилки є, а тих, кого в городі, або в
ярку, немає.
40.	Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?
Завжди поминаємо, це наш християнський обов’язок.
41.	Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за ча-
сів радянської влади ?
За часи радянської влади ми в церкви не ходили, дітей хрестили
тайно. Про голодомор ось тільки заговорили, а то все боялися.
42.	Чи знає сучасна молодь про голод 1932-1933рр., зокрема, чи розпові-
дали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам ?
Своїм дітям, онукам я розповідаю. Атакож як учасник бойових дій
Великої Вітчизняної війни на братських могилах перед школярами та
односельцями постійно нагадую, завдяки якої ціни ми живемо зараз.
43.	Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей ?
Як завжди, перевищення влади. У всі часи ті, хто при владі, голо-
су народу не слухають.
Прізвище, ім'я, по-батькові оповідача, рік народження:
Семенко Андрій Карпович, 13.10.1927 р. н.
98
УІПИЧ Олександра Максимівна
1927р. н., с. Новопівлівка
Красноармійського району Донецької області.
У1932-1933 р. проживала у с. Новопівлівка
Місце запису: село Новопавлівка Красноармійського району До-
нецької області.
Дата запису: 18 листопада 2007 року.
Ким записано: Кавратка Надія Архипівна, бібліотекар Новопавлів-
ської філії Лисівської сільської ради.
1.	Чи пам'ятаєте Ви, що був голоду 1932-33роках?
Голод пам’ятаю, хоча і маленька була, але той жах досі в моїй
пам’яті.
2.	Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, по-
датки, чи забирала урожай влада ?
Голод, я гадаю, зробила місцева влада. Вона багатих розкулачила,
і всі зробилися бідняками.
3.	Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив ?
Все вирощене забирала місцева влада.
4.	Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання
зерна?
Хто доносив, того не чіпали.
5.	Як це відбувалося ? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на за-
бирання продуктів ?
Документів ніхто не показував. Ми впізнавали їх по доброму одя-
гу і наглій ході.
6.	Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, аре-
шти ?
Дуже багато людей вислали до Сибіру.
7.	Чи моли зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей ?
Ті що ходили, зброї не мали. Ходили з палками.
8.	Як люди боронилися ?
Люди не боронилися. Проти скелі не попреш.
99
9.	Чи можна було приховані якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Маленькими порціями закопували в різних місцях у землю.
10.	Хто і як шукав заховані продукти ? Як їх звали ?
Комуністами вони були, цим і пишалися.
11.	Скільки їх приходило до хати?Хто це був?
Приходили коли 3, а коли і 5 чоловік.
12.	Де можна було заховати продукти харчування ?
Продукти харчування (це ви маєте на увазі — хліб, цукор...) ми не
ховали, бо їх не було.
13.	Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу.
Всім, хто працював в колгоспі, давали обіди.
14.	Забирали лише продукти харчування чи й інші речі — одяг, рушники,
худобу тощо?
Забирали все, і продукти і теплий одяг.
75.	Що таке закон про «п'ять колосків?» Чи чули Ви про нього?
І про це знаю. Бо батьки нам забороняли ходити в поле збирати
колоски. Хто наважувався, того судили. Багато з них з тюрми не прий-
шов.
16.	Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини ?
Нас, дітей, ставили в шеренгу біля поля. Ми збирали колоски у
бричку, а потім ці колоски здавали в колгоспну комору, а нас ретельно
обшукували.
17.	Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Поля охороняли колгоспні активісти.
18.	Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи ?
Ми пішли добровільно.
19.	Чи змушували людей іти до колгоспів і як ?
Нікуди було подітись. Зароблять на хліб можна було тільки в кол-
госпі.
20.	Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп ?
Ніде ти його не сховаєш.
21.	В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
В любий час дня і ночі ходили по хатах.
22.	Скільки разів приходили до хати ?
Могли і двічі прийти.
100
23.	Коли почали люди помирати з голоду?
Від голоду почали помирати взимку — 1933 року.
24.	Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава ?
Дітей-сиріт відвозили до приюту.
25.	Хто не голодував у селі і чому?
Не голодував той, хто трудився.
26.	Хто зумів вижити?
Хто був міцнішим, тому повезло, той і вижив.
27.	Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися
продуктами?
Рідні та сусіди допомагали одне одному. Ділилися чим могли.
28.	Які засоби вживали до виживання?
Використовували у їжу все що могли. Варили лушпиння з картоплі.
29.	Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували ?
Наші родичі голодували так, як і ми, але завжди ділилися чим могли.
ЗО.	Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
їли вишні, а кісточки лущили і їли. Так саме робили із абрикосою.
Піддеревом збирали кісточки і їли зернятка.
31.	З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?
Збирали кінський щавель, кропиву, молочай. Збирали шипшину.
32.	Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Ловили горобців, шпаків, але їх було так мало.
33.	Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти ?
Щоб купити, треба гроші, а ми працювали за миску супу.
34.	Чи знаєте Ви, що таке «торгсін» ?
Ні не чула.
35.	Скільки людей померло? Чи є такі відомості?
Ми не знаємо, скільки померло. Рахунок сільська рада вела, а нам
не повідомляла.
36.	Чи відомі Вам випадки людоїдства ?
У нашому селі такого не було.
37.	Де і хто хоронив померлих від голоду?
Малих дітей закопували в городі, а дорослих тягли волоком на кла-
довище. У кого не було сил тягти, закопували в любих ямах.
101
38.	Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Хоронили сам собі та родичі допомагали.
39.	Чи відомі Вам місця захоронення людей померлих від голоду?
Своїх рідних ми знаємо, де їх могили.
40.	Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята ?
Поминаємо усіх.
41.	Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за ча-
сів радянської влади ?
До церкви ми не ходили, заборонялося. І церкви у нашому селі
не було.
42.	Чи знає сучасна молодь про голод 1932-1933 рр. , зокрема, чи розпо-
відали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Я про таке горе своїм дітям не розказувала. Навіщо їм про це зна-
ти. Хай вони не знають той голодомор.
43.	Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
В гибелі людей виню місцеву владу. А там Бог розбереться.
Прізвище, ім'я, по-батькові оповідача, рік народження:
Ушич Олександра Максимівна, 05.05.1927 р. н.
МАЯЦЬКА Надія Сисоївна
1921 р. н., с. Даченське
Красноармійського району Донецької області.
У1932-1933 рр. проживала в с. Даченське
Красноармійського району Донецької області
Місце запису: с. Даченське Красноармійського району Донецької
області.
Дата запису: 2 жовтня 2007 року.
Ким записано: Павленко Тетяною Іванівною, Лисівським сіль-
ським головою, проживає: с. Лисівка Красноармійського району До-
нецької області.
102
7. Чи пам'ятаєте Ви, що був голоду 1932-33роках?
На мій вік все припало і голод, і війна, і концтабір. Пора вмирати,
а я от дітям своїм обуза. Мені тоді було вже тринадцятий рік. В ті часи
це вже доросла дівка. Наші батьки переїхали в ці місця з Селидового.
Оце вже більш як 80 років живу на Даченському.
2, Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, по-
датки, чи забирала урожай влада ?
Влада вирішила, щоб усі були рівні. Розпочалася колективізація.
У кого була земля, забрали в колгосп. У нас то віддають, то забирають.
А врожай був. Я на городі робила разом з дорослими. Радувалися, що є
покласти в закрома.
5. Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
На зборах голова колгоспу і сільський голова об’явили, що треба
виконати план поставки зерна державі і щоб усі добровільно знесли все
до комори, а там грузили на підводи і вивозили в місто.
Через деякий час прийшли підводи з міста і стали з хати в хату за-
бирати усе, що лишилося. Пам’ятаю, що сільський голова став просити,
щоб не займали багатодітні родини, а старший йому сказав що приказ
є приказ. І якщо він буде заважати його виконувати, буде відповідати
перед партією. Той і пішов своєю дорогою.
Хто з людей вихоплював своє майно з підводи, того могли і пал-
кою вдарити.
4.	Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей ?
Чоловіки в міліцейській формі були озброєні.
5.	Як люди боронилися ?
Ми навіть боялися щось сказати всупереч.
6.	Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
В невеличких торбочках ми ховали зерно, муку, крохмаль, насіння
соняшника, кукурудзу. Ховали де прийдеться. Батько говорив — подаль-
ше заховаєш, ближче візьмеш. Закопували у кінці городу. Один міше-
чок кілограмів на 3 знайшли по весні, коли копали грядку. Радості було!
Посіяли трохи, сусідам дали на грядку, а самі каші горохової наварили.
І попомучилися ми тоді з коліками у животі.
7.	Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
В колгоспі їсти давали, але навіть по тим часам оте пійло їжею важ-
ко назвати. Варили борщ з буряка, затірку з житньої муки. Хліба давили
по 200-300 грамів на людину.
103
8.	Забирали лише продукти харчування чи й інші речі — одяг, рушники,
худобу тощо ?
Мати посяг нам збирала: подушки, рушники, одрізи. Забрали усе,
начебто сиротам.
9.	Що таке закон про «п'ять колосків?» Чи чули Ви про нього?
Чула про нього. Хто хоча колосок зірве, того дуже наказували. На-
віть дітей батогами шмаляли.
10.	Хто не голодував у селі і чому?
Голодували усі. Почуття голоду нас не покидало. Шахтарям давали
трохи більше хліба, але працювали вони дуже важко.
11.	Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Що їла худоба, те їли і ми. Ми і кропиву сушили, в борщ додавали.
Збирали сльот, шипшину, горобину, терен...
12.	Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти ?
Якщо на шахті давали солоних оселедців, а в колгоспі якихось ово-
чів, то обмінювали ці продукти між собою.
13.	Чи знасте Ви, що таке «торгсін» ?
Це коли вимінювали золоті вироби, навіть зуби, на продукти, але
це було в городі, у селі такого не було.
14.	Скільки людей померло? Чи є такі відомості?
Такої цифри я не знаю. І ніколи про кількість померлих в голодов-
ку не називали. Померло дуже багато.
15.	Чи відомі Вам випадки людоїдства?
У нашому селі такого не було.
16.	Де і хто хоронив померлих від голоду?
На цвинтарі, за селом.
17.	Чи знає сучасна молодь про голод 1932-1933рр., зокрема, чи розпові-
дали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Коли була молода, мене завжди запрошували до школи, на збори,
і я розповідала про своє життя, що випало мені пережити: і голод, і ві-
йну, і концтабір.
Прізвище, ім'я, по- батькові оповідача, рік народження:
Маяцька Надія Сисоївна, 18 січня 1921 р.н.
104
ШАБЛЯ Василина Михайлівна
1927 р. н.,
Артемівського району Донецької області
З розповідів своєї матері, яка розповідала мені про голод 1933 року,
я пам’ятаю, що було дуже холодно в хатині та голодно. І весь час дуже
хотілося їсти. А дітей було багато у батьків. Аж шість душ.
Батько ходив на роботу в колгосп. А мати була вдома з дітьми. Але
невдовзі почалося розкуркулювання. Приходили чужі люди та забира-
ли з хати все, що можно було забрати.
Забирали їжу, одежу, скотину. Мені на той час було 6 років. 1 я до-
бре пам’ятаю, як плакали меньші брати і сестри. Що ми їли? Лободу,
кропиву, ловили ховраків. Весною 1933 року було чогось багато ящі-
рок, ми їх теж покли на вогнищі, ділили між собою і їли. Ми, діти, були
страшні: на високих ніжках, величезні животи. Один з братів спух, а по-
тім помер. Сім’я наша дуже голодувала. На трудодні одержували дуже
мало — в грамах, а не в кілограмах. І то ячменем та вівсем. Хліб вихо-
див глевкий, ніби недопеченний. Мати пересівала торішню половину,
визбирували якісь зернятка.
Садиби у нас в селі були великі, і якби дозволили садити біля хати,
такого голоду не було б. Але це було суворо заборонено — людям веле-
но було працювати тільки на колгосп.
КОСАРИГА Анастасія Петрівна
1914 р. н., с. Василівна
Артемівського району Донецької області
У нас голод почався ще в 1932 році і продовжувався до середини
1934 року. Голод був масовим, люди вмирали як мухи. Іде людина до-
рогою, падає і вмирає. Сім’я у нас була велика. Батько, мати, дідусь та
бабуся і нас семеро дітей. Я була найстарша. Ми були середняками,
вступили в голгосп. Та раптом нашого батька забрали у в’язницю. По-
гріб наш закрили на замок, щоб ми нічого не їли.
Приїхали у двір якісь люди саньми і забрали нас усіх. Мама, дідусь
і бабуся йшли за санями. Привезли нас у ліс. Там стояв сарайчик. Нас
105
викинули прямо у сніг. Сани поїхали, а ми остались серед лісу. Мати ви-
гребла з сараю гній, принесла від скирди солому, ми посідали, пригор-
нулись одне до одного і так ми спали багато ночей. Ми блукали полісу,
шукали, де яка грушка-гниличка, їли якесь коріння. Бабуся і дідусь по-
мерли. У мами — тиф. Я накрила маму соломою і пішла до станції. На
станції міліція нас забрала і кудись повели.
Я сказала, що вдома мама хвора і мене відпустили. Я пішла полоти
цибулю. Мама одужала. Але в неї не було жодної волосинки на голові, а
на ногах вона ледь держалась. Я маму годувала своїм пайком і вона ви-
жила. Це дуже страшні роки. Краще цього не переносити.
ЖУК Ніна Федорівна
1931 року народження, під час голодомору
проживала в сел. Володарське Донецької області
7. Чи пам'ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933?
Так, пам’ятаю, бо сама була пухла, а тьотя рідна була, мене спасла.
2.	Які на вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, по-
датки, чи забирала урожай влада ?
Врожай забирала влада. Даже у матері стояла у кувшині квасоля
захована і ту забрали.
З,	Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Совєцька власть, активісти.
4.	Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання
зерна?
Ніяких винагород не було.
5.	Як це відбувалося ? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на за-
бирання продуктів?
Активісти предоставляли якісь книжечки і говорили, що вони при-
йшли все забрати.
6.	Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти ?
У нас в селах не висилали, із сім’ї також, бо мати зразу пішла в кол-
госп, а батько заробляв в городі на коняці.
106
7.	Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей ?
Вони зброю не показували, бо їх і так боялися.
8.	Як люди боронилися ?
Все забирали, людям залишалося тільки плакати, ніхто проти не
виступав.
9.	Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Не можна було нічого заховати, лазили кругом і витрушували
останнє.
10.	Хто і як шукав заховані продукти ? Як їх звали ?
Хто вони такі, я не знаю, ні їх прізвищ.
11.	Скільки їх приходило до хати ?Хто це був ?
Три чоловіки, їх називали актівістами.
12.	Де можна було заховати продукти харчування ?
Ховали під поликом, ну вони і там находили.
13.	Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Заробляли, давали зерно, яке мати молола і варила з нього різні
каші, а скільки давали, не знаю.
14.	Забирали лише продукти харчування чи інші речі — одяг, рушники,
худобу тощо?
15.	В кого і коней забирали, свиней, но у нас нічого не було, нічого було
брать.
16.	Що таке закон про «п'ять колосків» ? Чи чули Ви про нього?
Чула, садили людей в тюрми за те, що збирали на полі колоски.
17.	Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини ?
Не дозволяли, но люди ходили, хто встигав утекти, а хто ні, того
і арештовували.
18.	Чи змушували людей іти до колгоспів і як ?
Недуже хотіли, горе заставляло йти. Хто йшов, то нічого не заби-
рали, а хто не хотів, вивозили не Сєвєр.
19.	Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Назначали об’їжчика, він конем їздив на бідарці і ганяв людей зі
степу.
20.	Де люди переховували худобу, щоб не забрали в колгосп ?
У нас не було, тому не знаю, а мати не розказувала.
107
21.	В який час ходили забирати у людей зерно, продукти ?
Вдень, вночі не ходили.
22.	Скільки разів приходили до хати ?
Раз прийшли забрали все, а другий раз уже ніпощо було іти.
23.	Коли почали люди помирати з голоду?
Як їсти вже нічого було, люди слабіли, деякі пухли і помирали.
24.	Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава ?
Я не знаю, бо я і мої брат з сестрою жили з батьками.
25.	Хто не голодував у селі і чому?
Я не знаю, мабуть, багатіші менше голодували, на відміну від бідних.
26.	Хто зумів вижити ?
Хотіли вижити — і застосовували різні способи.
27.	Чи допомогали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися
продуктами?
Ніхто нічим не ділився, бо в селі і так все вивезли і тому кожна зерни-
на була на обліку, бо у кожного були ще й діти, яких потрібно годувать.
28.	Які засоби вживали до виживання ?
їли траву, укроп, а коли пішли в колгосп, то там давали грам по
триста зерна.
29.	Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували ?
Мене рідна тітка спасла від голоду. Забрала до себе в Маріуполь,
бо я вже почала пухнуть.
ЗО.	Що споживали в їжу з рослин, ягід коріння?
їли корінці з різних рослин, укроп, молочай, очерет чистили і вжи-
вали в їжу.
31.	З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?
Листя і кору ми не їли.
32.	Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Ловили люди горобців, голубів. Все, що могли зловити, все їли.
33.	Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти ?
Нізашо купувати було і не міняли ми, бо нічого було.
34.	Чи знаєте Ви, що таке «торгсін» ?
Не знаю.
35.	Скільки людей померло? Чи с такі відомості?
Не знаю я, скільки їх померло.
108
36.	Чи відомі вам випадки людоїдства ?
Мені не відомі, у нас до такого не доходило.
37.	Де і хто хоронив померлих від голоду?
Родичі ховали на кладовищі, і даже трун не було.
38.	Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Ніхто нічого не платив, бо наймати було ні за що. А здоровіші ро-
дичі хоронили безплатно.
39.	Чи відомі Вам місця захоронення людей, померлих від голоду?
Не знаю я, де находяться ці місця.
40.	Чи поминають їх на «Проводки», «Гробки», Зелені свята ?
Хто залишився з родичів живими, ті й поминають.
41.	Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за ча-
сів радянської влади ?
Раніше ні, а зараз да.
42.	Чи знас сучасна молодь про голод 1932-1933рр., зокрема, чи розпові-
дали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Я розказувала і розказую дітям і внукам, а про всю молодь не
знаю.
43.	Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей ?
Ну хто? Совєцька власть це робила, хтось їм же навєрно прика-
зував.
АКРИБАЙ Василь Семенович
1915 р. н., с. Касянівка
Володарського району Донецької області
Місце запису: (назва села (район, область) повністю): село Касянів-
на, вулиця Чапаєва, Володарський район, Донецька область.
Дата запису: 26.09.2007 р.
Ким записано: Самаріна Валентина Михайлівна.
109
7. Чи пам'ятаєте ви, що був голоду 1932-33роках?
Так.
2.	Які на вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, по-
датки чи забирала врожай влада?
Великі податки за землю, влада забирала врожай.
3.	Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив ?
Міліція і участковий.
4.	Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання
зерна ?
Ні, винагороди не було і взагалі в нас такого не було.
5.	Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на за-
бирання продуктів?
Ні, документів не було.
6.	Чи застосували до людей покарання, побиття, виселення, арешти?
Так навіть за жменю зерна людина могла потрапити у в’язницю, а
також були вислання.
7.	Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей ?
Може й мали та я не бачив.
8.	Як люди боронилися?
Не боронились, бо знали, що все одно заберуть.
9.	Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Можна було, та не надовго, тому що все одно все знаходили.
10.	Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Участковий з декількома працівниками міської ради. Ім’я не
пам’ятаю. Пам’ятаю тільки голову села — Загравний.
11.	Скільки їх приходило до хати?Хто це був?
Три чи чотири чоловіка з міліції.
12.	Де можна було заховати продукти?
Ховали хто де, у стогах, за грубами, під ліжком в маленьких гор-
щечках.
13.	Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Так, давали. Я працював на тракторі і нам привозили їжу, найчас-
тіше сиру, варили ми її у полі.
110
14.	Забирали лише продукти харчування чи й інші речі - одяг, рушники,
худобу тощо ?
Забирали не тільки продукти, але й подушки, одяг, курей та ін-
ших тварин.
75. Що таке закон про «п'ять колосків?» Чи чули ви про нього?
Я не пам’ятаю про це.
16.	Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини ?
Ні, не дозволяли. Але найчастіше у полі нічого не залишалось.
17.	Хто охороняв поля, колгоспні комори ?
Люди років під 40 та менш. Охороняли поля, а міліція слідкувала
за цими людьми, чи не крадуть вони.
18.	Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи ?
Так, вони йшли за своїм бажанням. Тому що більше працювати
нема де, а їсти то треба й хочеться.
19.	Чи змушували людей йти до колгоспу і як ?
Ні, не змушували.
20.	Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп ?
Ніде було переховувати, все забирали.
21.	В який час ходили забирати у людей зерно, продукти ?
Приходили у будь який час.
22.	Скільки разів приходили до хати ?
Приходили стільки, скільки заманеться.
23.	Коли почали люди помирати з голоду?
Коли все з’їли, тоді з’явились перші жертви.
24.	Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава ?
Так, дітей-сиріт забирали у приют, якщо немає батьків.
25.	Хто не голодував у селі і чому?
Багаті і влада.
26.	Хто зумів вижити?
Хто був у цей час на службі або ті, хто працював в колгоспі.
27.	Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися
продуктами?
Нам допомагали сусіди.
111
28.	Які засоби вживали до виживання ?
Багато крали колосків і прілої картоплі, їли сусликів та багато ін-
шого.
29.	Чи мали якусь допомогу від родичів, які менш голодували ?
У нас не було родичів у селі.
ЗО.	Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння ?
їли різні лісні ягідки, маслини. Батько приносив додому все, що
знаходив.
31.	З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?
Кору і листя ми не їли.
32.	Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Ловили рибу, собак, кішок, диких качок та інше.
33.	Чи можна було щось купити у місті чи виміняти ?
Йшли у місто вимінювати речі, горщики, частіше, на хліб.
34.	Чи був голод у містах ?
Можливо і був, але менше, ніж у селі.
35.	Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?
Небагато, але були.
36.	Чи відомі випадки людоїдства у вашому селі?
Ні, людоїдства не було.
37.	Де і хто хоронив померлих від голоду?
Хоронили родичі і діти на сільських кладовищах.
38.	Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Не знаю, але, мабуть, давали за це їжу.
39.	Чи відомі у вашому селі місця захоронення людей від голоду?
Ні, мабуть вже і не знайдеш.
40.	Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята ?
Тільки тепер почали згадувати про ті жахливі події.
41.	Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за ча-
сів радянської ради ?
Так, поминали в церкві: ставили свічки, читали молитви.
42.	Чи встановлені в селі хрести, пам'ятники померлих від голоду?
Пам’ятників і хрестів нема.
43.	Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розпо-
відали ви про це своїм дітям, онукам, сусідам ?
112
Мабуть, знають вчать у школах зараз, а я розповідав і дітям і ону-
кам, але вони мало цим цікавляться.
44.	Кого ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей ?
Усьому винна була влада.
Прізвище, ім'я, по-батькові оповідача, рік народження:
Акрибай Василь Семенович, 1915 р.н.
ТКАЧЕНКО Катерина Василівна
1926 р. н., с. Ксенівка
Володарського району Донецької області
Про голод, який був у 1933 році пам’ятаю майже все. Урожай у тому
році був добрий, але влада забирала все до краплі. Приходило 5-8 чоло-
вік, як правило, це були активісти, не пред’являючи ніяких документів,
вони забирали продукти, худобу, птицю... Коли вже нічого було відбира-
ти, проводили обшук, перевіряли підвали, зривали навіть дошки на під-
лозі. За донесення на сусіда влада добре платила харчами. Але таких, хто
доносив добровільно, було мало, частіше допомагали один одному.
До колгоспу добровільно йшли тільки ті люди, кого вважали «зли-
дарями», все, що було у них, забрала влада, ось і не було іншого виходу
(всіх хто працював в колгоспі — кормили). Поля і комори охороняли
об їзчики і якщо когось впіймають з колосками чи з зерном у кишені,
засуджували.
На зиму і весну 1933-го люди почали пухнути та помирати з голо-
ду. Батьки старалися все, що було із харчів, віддавати дітям — варили
мерзлий буряк, їли різноманітну траву, коріння, кору з дерев (весною
всі дерева були голі). У кого була сила, йшли до міста міняти одяг на
продукти, розповідали, що в містах люди живуть краще і такого голо-
ду, як на селі, — нема. У родинах, де помирали члени сім’ї, похованням
займалися своїми силами або з допомогою сусідів.
Не голодували в 1933-му тільки ті, хто був при владі. Винними за
те горе, яке ми пережили, вважаю була влада.
Записав Коломієць Віталій,
8 клас, 01.12.2007р.
113
КЛЕЙНО Олімпіада Іванівна
1922 р, н., м. Дзержннсьх
Я народилася 24 жовтня 1922 року у селищі Кашлагач Янгольсько-
го району і чудово пам’ятаю, що був голодомор у 1932-1933 роках.
— Чи пам ’ятаєте Ви якісь подробиці голоду 32-33років ?
Так, звичайно, пам’ятаю. Тоді наша сім’я вже жила у Зуївці, не-
подалек від Зуївської ДРЕС. Коли ми туди переїхали, нам дали жити в
землянці. Але я знаю, що в інших селищах і містах було гірше. Мій тато
отримував на себе 400 грамів хліба, а діти 200 гр. Мама збирала лободу,
варила суп. Коли настала осінь, ми з мамою збирали гриби і міняли їх
на гнилу картоплю і шкарлупу від неї. Ще пам’ятаю, що я ледь не по-
мерла від недоїдання. Однаго разу я втратила свідомість і довго зали-
шалась непритомною, мене навіть збирались ховати. Але сталось диво,
коли мене поклали у дворі на сонечку, я вигрілась і вижила.
Скільки українського народу прийняла наша земля в 1932-1933 рр.
Уже, мабуть, ніхто точно не скаже. В будь-якому селі спроби встанови-
ти, скільки жертв голодомору за спогадами літніх людей, стають безу-
спішними, пам’ять уже підводить тих небагатьох старожителів, що ви-
жили в той страшний час. Але ми мусимо пам’ятати про кожного, кого
змусили загинути страшною смертю...
ЛАДОНЕЦЬКА Єфросиня Арефіївна
сел. Володимирівна Волновасьхого району
Донецьхоїобласті
Маленька я тоді була. Багато чого не пам’ятаю, але деякі події досі,
як перед очима.
Пам’ятаю, пили воду, чай з вишневих гілок. Не було чим топити в
хаті — тягали на собі дрова з лісу та лісосмуг. Чим ближче до зими, тим
гірше ставало з харчами. Дівчата в школу не ходили, весь час шукали,
що б з’їсти. Блукали по селу, прохали їсти у людей.
Копали восени біля шляху колгоспну картоплю. Жінки потроху
додому носили, а я дуже боялась: що, як піймають і посадять? Хто тоді
мене доглядать буде?
114
Коли настала весна і зелень з’явилася, ходили з друзями по вибал-
ках, збирали кропиву, щавель, кульбабу, подорожник, лободу. Вдома все
це подрібнювали, додавали ячмінь і пекли хліб... Звичайно тепер важко
назвати той «хліб» хлібом.
Ще ховрахів ловили. А влітку, коли зерно почало стигнути, ходи-
ли ми на поле по колоски. Матері пошили нам такі невеликі мішечки і
в них ми збирали колоски. Потім зерно мололи на ручному млині і пе-
кли коржі. Не дай Боже, ще раз таке пережити!
Сусідка захворіла, плакала, хотілося їй вмерти. Потім якось непо-
мітно стало її легше, поволі одужала, хоч довго ще відчувала слабкість.
В школу того року пішла пізно, а там її вже зі списку викреслили, бо
вважали, що померла.
Багато людей тоді загинуло від голоду. У наших сусідів померли
дід, батько і діти.
Страшні часи були...
НИКІШИНА Лариса Василівна
сел. Володимирівна Волноваського району
Донецької області
Добре запам’яталось, як восени тридцять другого року у людей по-
чали забирати хліб, здавали, поки було що, а потім почали ховати. Батько
вніс вісімнадцять пудів пшениці у хату на горище й прикрив соломою.
Але дарма, знайшли и там. Залишилась у нас картопля, трохи квасо-
лі. Десь поділась корова, не пам’ятаю вже. Смажили конопляне зерно,
розтирали і мастили ним картоплю. Варили юшку з квашеної капусти.
Згодом і цього стало не вистачати.
Сходив сніг і люди почали ходити десь кілометрів за п’ятнадцять,
шукати там гнилу картоплю, що лишилась з минулого року на полі. Хо-
дили й ми, діти. І досі не можу зрозуміти — нащо було дітей проганяти
з того поля? Боже, як ми боялися того об’їждчика! Тільки-но з’явиться
віддалік на коні — так і попадаємо прямо на мокру землю. Лежали, доки
не їхав геть. Принесемо додому тієї гнилої картоплі, зваримо, змішає-
мо з товченою соломою і печемо оладки. А вони ж вонючі! А що зро-
биш — їсти хочеться.
115
Коні дохли в колгоспі, тож люди їли дохлятину, але й цього не за-
вжди діставалося.
Потепліло, де-не-де з’явився щавель. Назбираємо його і варимо з
товченою сомолою. Ось так і жили.
Як хотілося їсти! Вже весна була у розпалі, а ми, дітвора, прийдемо
зі школи — і на Кашлагач, молодий очерет їсти. Бовтаємось у воді коло
берега, а вона ще холодна, аж пальці дубіють. Проте на це не зважали,
аби наїстись. Явір підріс — їли й його.
Та голод не обдуриш! Стали в мене ноги пухнути й боліти. Тут
якраз сезон полоття розпочався. Почула я, що у радгоспі людей на-
ймають картоплю полоти, а за це дають в день 50 г хліба і гарячу стра-
ву. Взяла я сапачку, нікому нічого не сказала, бо не до мене тоді було, і
пішла в радгосп.
ХОНАХБЕЕВ Николай Васильевич
1927 г. р., Старобеїиево
...Мне в 32-м всего 6 лет бьіло, но все врезалось в память. Голода-
ли мьі крепко. Совсем єсть бьіло нечего. И так страшно бьіло, мьі по-
стоянно чего-то боялись...
...У нас земля бьіла возле Горняка. Урожай большой собрали.
Люди не хотели своє сдавать — скотину, хлеб прятали. Приходи-
ли к нам хлеб искать, тьїкали железньїми штьірями в огороде, сарае, но
ничего не нашли — отец все сдал, как бьіло велено...
...Голод начался еще в 32-м, осенью, как все отобрали. Кто успел
припрятать, тот жил. И никто ни с кем не делился — боялись, что
вьідадут и отберут последнее. А весной уже люди начали пухнуть и уми-
рать. Много умирало, очень много... отец умер еще в зиму, а мать ходила
в город менять свои браслетьі и серьги на хлеб, крупу и приносила нам.
Однаждьі зимой вьюга бьіла, и она не вернулась...А мьі (дети) плакали,
бьіли очень голодньїе. Тогда братья залезли на чердак, взяли шкуру те-
ленка, обпатрали ее и сварили...
...А дядя наш Илюша Полах, уже сам пухльїй, сварил суслика, сам
воду попил, а нам отдал мясо, говоря: «Мне все равно конец, а вьі молодьіе,
вьі живите, да много сразу не ешьте, а то желудки загоните»...
116
...Весной поздней щавель собирали, в поле просо в мьїшиньіх но-
рах забирали — горькое, как хина...
...Помню закон такой бьіл «О пяти колосках», когда за собранньїе
колоски на скошенном поле 7 лет давали. Он действовал и после войньї.
Я тогда налошадях прокурора возил. Помню, как однаждьі судили шах-
тера. Он с женой и дочкой колоски на поле собирали. Каждому по 7
лет дали. Он так просил, говорил: «Мои следьі еше от Сталинграда до
Берлина не остьіли, отпустите семью, судите только меня». Нет, всех
засудили.
...Кого винить? Политика бьіла такая, чтобьі уничтожить старьіх
людей, а молодьіх голодом сломать.
БОНДАРЬ Валентина Константиновна
1921 г. р., Старобешево
...Когда приходили, забирали все, что найдут... Люди умирали с го-
лоду в течение нескольких месяцев... Оченьмного умерло, пухли все от
голода... Кутали лушпайки из картошки, варили щирицу, капусту гни-
лую. Ели с акации цветки, одуванчики, траву, дикий щавель, молочай,
сусликов и лошадиное мясо, когда лошадь сдохнет...
КРИШТОПА Марія Іванівна
м. Маріуполь.
У1933 році також проживала у м. Маріуполі
У нас в сім’ї було 6 дітей. Батько помер в 1933 році під час голоду.
Було дуже важко і тяжко, хотілося їсти, а їжі не було. Мати, як могла,
старалася прогодувати дітей, все, що можна було їсти, ми їли. Зараз і
згадати про це страшно і тяжко. Потім голоду не було, працювала на фа-
бриці швачкою. А незабаром прийшла війна і принесла нове горе.
117
СЄРА Катерина Павлівна
с. Єгорівха Волновасьхого району Донецької області
Хоча я ще була маленькою, але добре пам’ятаю голодомор 1932-
1933 рр. На мою думку голод був штучним, тому, що урожай забирала
влада, хоча не мала на це ніякого права. Приходили вдень з залізними
палками, виганяли з домів і насильно забирали їжу, не дивлячись, чи
велика була сім’я, чи маленька. А люди нічим не оборонялись, тому,
що проти влади були безсилі. Виживала лише та сім’я, яка змогла при-
ховати якусь частину зерна, продуктів чи овочів. З обшуком приходи-
ли загалом по три чоловіки, а поіменно їх ніхто не знав. Заховати про-
дукти харчування було майже неможливо. Тим, хто пішов до колгоспу,
видавали в полі пайок.
Від селян забирали все, що можна було винести з двору. В той час
існував Закон «про п’ять колосків». Якщо селяни виходили в поле і ви-
крадали хоч кілограм колосків, а після обшуку їх було знайдено, то піс-
ля цього людей чекала в’язниця. Охороняли поля та колгоспні комори
об’іжчики. А того, хто намагався збирати колоски, шмагали різками. Не
всі хотіли йти добровільно в колгоспи, хоча їм погрожували і обіцяли,
що уб’ють. Худобу приховати було неможливо.
З обшуком могли прийти в будь-який час доби. До нашого двору
приходили три рази. Коли вже не було що їсти, люди помирали від го-
лоду. А ділитися одне з одним було нічим. Хоча багаті в той час не го-
лодували. Щоб якось вижити, бідні люди їли все, що можливо, навіть
траву, макуху, всіх птахів, листя з бересту. А щоб купити щось у місті,
грошей не було. Відомий також випадок людоїдства: два чоловіки з’їли
дитину. Ховали померлих на кладовищі, а поминали їх на проводи тіль-
ки рідні. Зараз про голод 1932-1933 рр. знають усі. Я вважаю, що винен
у загибелі багатьох людей Сталін.
Записано: Н. С. Єрмак, 08.09.2007р.
118
КРАВЕЦЬ Марія Порфирівна
с. Єгорівха Волновасьхого району
Донецької області
Пам’ятаю голод 1932-1933 рр. вважаю, що урожай був, але його від-
бирала влада. Це все робилося по наказу району, а вирощене забирала
сільська влада. Якщо зерно приховували, на них доносили, а чи наго-
роджували за це, я не знаю. Бо ніяких документів ми не бачили. Якщо
хтось не зізнавався, де приховували, то забирали до сільської влади. При
собі ніякої зброї не мали. Сільські активісти по 2,3 чоловіки шукали.
Ховали в плитках, викопували ями. Тим, хто пішов до колгоспу, раз в
день варили затірку. Випадків, коли забирали речі, я не чула, а от худобу
відводили до колгоспу. Приходили по продукти в будь-який час. Могли
приходити кожного дня. Не голодували в селі більшовики. Зуміли ви-
жити сильніші, але померло більше, ніж вижило. Для того, щоб вижи-
ти, їли траву: лободу, березку, диких тварин, птахів, собак і котів. Скіль-
ки людей загинуло, мені не відомо. Де хоронили людей, я не пам’ятаю.
Винними у загибелі багатьох людей вважаю владу.
Записано П. І. Сєрою, 8.09.2007р.
СТАНЕЦЬКИЙ Віктор Іванович
1926 р. н., м. Сніжне
Я пам’ятаю про страшний голод 1932-33 рр., мені йшов сьомий рік.
Пам’ятаю, що забирали все, навіть у мами взяли пригорщу пшона
та півстакана квасолі. Це були люди цивільні, послані владою, вони на-
віть солому трусили, чи не було там зерна. Ми тоді жили в селі Бражино
Сніжнянського району. В 1930 р. батько та декілька односельців із села
Дмитрієвка переїхали сюди, побудували маленькі хатинки, батько пі-
шов робити на шахту, тут недалеко була шахта. За роботу йому в місяць
давали один літр олії, 1 кг солі і кожний день 1 кг хліба, хліб він прино-
сив додому, бо була сім’я з 4-х чоловіків, дітей всього двоє. Голодували
дуже здорово. Коли настала весна, ми збирали траву, яка була, — цибу-
119
ля, щавель, копали якісь земляні горіхи, шукали гнізда птахів — все це
їли, — виживали.
Були люди пухлі, але за померлих не пам’ятаю, на цьому хуторі була
одна голота, розкулачування не пам’ятаю. Виживали, як хто міг.
Коли почали формуватися колгоспи, батько робив на шахті, мама
і ми 7-9-літні діти ходили полоти, і за це нам давали щось таке, як суп.
Про те важке життя я розповідав своїм дітям, а також сучасній молоді.
ЯРОШЕНКО Василь Петрович
1930 р. н., мешкає у м. Сніжне
Був малим, але пам’ятаю, як голодувала сім’я. В сім’ї було семеро
дітей: шість хлопчиків і одна дівчинка. В родині працював один бать-
ко на шахті «Американка». На сім’ю давали: на непрацюючих по 200
г хліба і 1000 г на батька. В магазині купити хліба практично не було
можливості.
Про закон «п’ять колосків» пам’ятаю. Колоски збирати не давали,
наказували. Поля охоронялись представниками влади.
До хати ніхто не приходив, нічого у нас не вимагали.
Вижити допомагала рідня. Нам, наприклад, допоміг дядько Фе-
дот, у якого не було дітей.
Скільки людей померло, я не пам’ятаю, місця поховання людей,
померлих від голоду, мені невідомі.
Виживали ті, хто працював, особливо на шахті. У сім’ї померлих
не було.
СТРОГАНОВ Владимир Михайлович
1931 г. р., проживав в г. Снежное,
родился в с. Веселое
Сам голод не помню, но из рассказов родителей знаю, что в 1932-
33 гг. в селе люди голодовали, так же, как и по всей Украине.
В семье Строгановьіх от голода никто не умер, но в селе люди опу-
хали от голода и умирали.
120
Так же, как и везде, сажали за украденньїе «пять колосков».
Каждая семья вьіживала, как могла. Ели лебеду, собирали гнилой
картофель. Меняли вещи, одежду на продуктьі. Легче бьіло тем, у кого
бьіла корова.
Время бьіло очень тяжелое для людей и для страньї.
СТАРОСТЕНКО Петро Маркіянович
1925 р. н., с. Даченське
Красноармійського району Донецької області.
У1932-1933 рр. проживав в с. Даченське
Красноармійського району Донецької області
Місце запису: село Даченське Красноармійського району Донецької
області, в 1932-1933 роках — хутір Даченський Зеленянської сільської
ради колишнього Селидівського району Сталінської області.
Дата запису: 12. 09. 2007 року.
Ким записано: Павленко Тетяною Іванівною, Лисівським сіль-
ським головою, проживає: с. Лисівка Красноармійського району До-
нецької області.
1.	Чи пам'ятаєте Ви, що був голоду 1932-33роках?
Мені тоді вже восьмий рік йшов. Раніше діти рано ставали дорос-
лими. Родина наша була велика, то мені довелося дуже рано почати пра-
цювати. Батько мій був ковалем, а це дуже шановна професія на селі.
2.	Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, по-
датки, чи забирала урожай влада?
Врожай був непоганий. Але тоді йшла масова колективізація. Все
вирощене і все майно забирали, а людей заставляли вступати в кол-
госп.
3.	Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив ?
Приходили якісь люди гарно одіті з підводами і все, що попадало-
ся на очі, забирали.
121
4.	Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання
зерна ?
Таких випадків, щоб хтось на когось доносив я не пам’ятаю.
5.	Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на за-
бирання продуктів ?
Документів нам не показували. А просити їх показати батьки бо-
ялися. В селі завжди знали все наперед. Вони тільки показалися край
села, як всі починали метушитися. Нас, малих дітей, заставляли на печі
або в ліжку мовчки лежати.
6.	Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, аре-
шти?
Хто не хотів віддавати своє майно, того називали куркулями і ви-
силали десь до Сибіру. Хто балакав багато, того теж забирали і більше
його в селі не бачили. Були у нас сім’я Корнієнко, добре жили, мали
землю, техніку, худобу. В колгосп не хотіли йти то їх вислали, а майно
забрали. Малі діти виживали, як доведеться.
7.	Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей ?
У старшого наган на поясі висів.
8.	Як люди боронилися?
А як нам боронитися. Мати мовчки плакала, ми, як миші, тихо по
кутках сиділи.
9.	Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Коли в хаті майже нічого не було, і ми почали недоїдати, батьки
загортали у ганчірки зерно, муку, сухарі і закопували в землю під хатою.
Лушпиння з картоплі висушували, не викидали.
10.	Хто і як шукав заховані продукти ? Як їх звали ?
Ніяк ми їх не звали. Пам’ятаю, як один раз дядько заглянув у ка-
зан, то йому не сподобалося наше вариво і вилив все на підлогу. Ми всі
ревіли, бо жалко було і їсти хотіли.
11.	Скільки їх приходило до хати ?Хто це був ?
Приходили по три або п’ять чоловік, жінок ніколи не було.
12.	Де можна було заховати продукти харчування ?
Закопували в землю, або в підвалі прямо в земляній підлозі зако-
пували.
13.	Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Хто пішов у колгосп, того годували. Де зараз пам’ятник стоїть, був
польовий стан і була їдальня. Варили суп з буряка, а в зажарку додавали
122
муку, щоб густішим суп був. Хліба давали грамів по 200. Батько ковалем
був, то йому трохи більше давали.
14.	Забирали лише продукти харчування чи й інші речі — одяг, рушники,
худобу тощо ?
Худобу зразу в колгосп забрали. Батько свиню зарізав, сало посоли-
ли, так усе забрали, казали, у місто на провіант для шахтарів забрали.
75. Що таке закон про «п'ять колосків?» Чи чули Ви про нього?
Чули про таке. Нам батьки забороняли у поле ходити.
16. Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини ?
З поля нічого не можна було брати. Пам’ятаю, поле, що біля Масло
Валі, чомусь вчасно не зібрали кукурудзу і нас посилали по снігу збирати
качани. Ми зібране на підводи клали, а нас бригадир ретельно оглядав,
а потім додому відпускав і нам навіть по качану не дав.
77.	Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Колгоспне правління охоронців назначав, а вони не хотіли втра-
тити таку роботу, ото ж і люті були.
18.	Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи ?
Про це судити мені важко. А батько казав, що йому все одно, де
ковалювати.
19.	Чи змушували людей іти до колгоспів і як ?
Було рішення правління колгоспу про поголовний вступ в колгосп,
а потім худобу забрали, землю забрали, що залишалося робити?
20.	Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп ?
Її сховати не можливо.
21.	В який час ходили забирати у людей зерно, продукти ?
Шукали вдень. До нас поночі не приходили.
22.	Скільки разів приходили до хати?
Я не пам’ятаю, скільки.
23.	Коли почали люди помирати з голоду?
Пухнути почали десь в листопаді 1932 року, а помирати від голо-
ду вже по весні.
24.	Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава ?
Дітей забирали родичі, або відправляли у місто. Там можна було
за їжу пристроїти дитину у няньки в сім’ю шахтарів, де і жінка і чоло-
вік на шахті працювали, то вони могли найняти няньку для своїх дітей.
Дорослого брати їм було не вигідно, а дітей-підлітків брали.
123
25.	Хто не голодував у селі і чому ?
У селі голодували усі. Село наше до радянських часів попівською
дачею було, а потім хазяйка прийшла і почала шахти будувати, потім ці
шахти приватизували, а місце праці для населення залишилося. Отож
ті, хто пішов на шахту, той мав більший пайок і трохи краще жили, але
свою сім’ю майже не бачили. Більше жінка бігала до чоловіка в барак,
де вони гурбою жили і забирала у нього харчі.
26.	Хто зумів вижити?
Вижили ті, хто працював.
27.	Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися
продуктами ?
Коваль завжди поважна людина на селі і без роботи ніколи не бу-
ває. Батько завжди ділився і з родичами, і з сусідами.
28.	Які засоби вживали до виживання?
їли все. Животи боліли, але все одно їли, що можна було у рот по-
класти.
29.	Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували ?
Без підтримки одне одного ніхто б на вижив.
ЗО.	Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Зараз таких і трав немає, все амброзія та сантіфолія... А ми їли пас-
льон, щирицю, збирали терен і шипшину вже померзлі. Біля ставка ви-
копували коріння очерету, воно має солодкий смак.
31.	3яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?
Гілочки вишні, абрикоси та їх кісточки використовували в їжу. Я і за-
раз прошу дружину взимку робити мені чай з сухих гілочок з цих дерев.
32.	Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Ловили горобців, драли пташині гнізда, виливали ховрахів... В селі
собаки та кішки не можна було зустріти
33.	Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
По осені ще можна було, а потім вже нічого було. Що краще було —
забране, а що лишилося — зносили.
34.	Чи знаєте Ви, що таке «торгсін» ?
Ні, не знаю.
35.	Скільки людей померло? Чи є такі відомості?
Числа померлих не знаю. Мабуть, ніхто цього не знає. Спочатку хо-
див по хатах сільський голова, питав, хто помер, а потім і його не стало
видно.
124
36.	Чи відомі Вам випадки людоїдства ?
В нашому селі такого не траплялось.
37.	Де і хто хоронив померлих від голоду?
Малих дітей не хрещених ховали в городі. Старих стаскували на
кладовище.
38.	Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Ніхто не платив. Ховали кожен своїх, а в кого вже не було родичів,
то сусіди допомагали.
39.	Чи відомі Вам місця захоронення людей померлих від голоду?
Того кладовища вже не має. Перед війною там близько свинарник
поставили, а потім концтабір був.
40.	Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята ?
Звісно поминаємо.
41.	Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві ? Тепер і за ча-
сів радянської влади?
До церкви я не ходжу.
42.	Чи знає сучасна молодь про голод 1932-1933рр., зокрема, чи розпо-
відали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Не дуже хотілося про це розповідати. Сам не знаю, як я з вами так
розговорився. З мужиками по молодості за чаркою згадували молодість,
прожите лихо. Атак навіщо дітям таке знати.
43.	Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей ?
Влада винна. Щось не так було зробити. І тепер не треба судити.
Не суди і не будеш засудженим.
Прізвище, ім'я, по-батькові оповідача, рік народження:
Старостенко Петро Маркіянович, 28 липня 1925 р. н.
125
ДРЕЄВ Іван Антонович
с. Нижньобаранівка
Біловодського району Луганської області
Саме після цього страшного голоду я втратив віру в те, що полі-
тика Сталіна — розумна. Пізніше я за це і поплатився десятьма роками
свого молодого життя. Але все по порядку.
Колективізація у нас (як, мабуть, і скрізь) провадилась насиль-
ницьки. Селян буквально заганяли в колгоспи силою репресій і зброї,
бо добром до колгоспів вступати ніхто не хотів. Ніхто — ні багаті, ні бід-
ні, — говорю вам істину. Після того, як колгоспи були створені в такий
спосіб, селяни повставали і силою забирали худобу, реманент, землю.
Але після нової хвилі репресій колгоспи створювали знову. Кращі се-
лянські господарства були владою знищені, люди, які душею прикипіли
до землі, були ліквідовані, інші — повтікали куди очі дивились. Наше
село на добру третину опустіло. В селі залишились лише ті люди, яким
нікуди було подітись: з великими сім’ями, інваліди, батраки, ті, що не
мали свого достатку і думали пожити за рахунок того, що було відібра-
но у багатих куркулів. Штучно розбили селян на «класи», вселили не-
нависть серед них.
Спочатку в колгоспах було багато худоби, всякого реманенту, бу-
дівель, вітряків, була олійниця і все інше, що було потрібне для селян-
ського життя. Не було тільки вміння господарювати, бажання працю-
вати з повною силою і вміння оберігати те, чим заволоділи.
Уже через два роки весь реманент, будівлі були зруйновані. Коні
поздихали від поганого догляду, волів теж залишилося дуже мало. Без-
господарність була жахливою: всюди валялись поламані ярма, порвані
хомути та шлеї, побиті драбини та піддрабки з розібраних гарб, олійниця
спалена, млини — гордість і крилата краса села — розібрані на будівни-
цтво господарських будов, а потім розкрадені надрова.
Добре, що хоч уцілілих корів роздали по дворах.
Ціною неймовірних зусиль, адміністративного тиску і репресій
вдавалося примушувати селян працювати в тих кріпацьких умовах по-
над силу, щоб таки засівати і обробляти землю і одержувати сякі-такі
врожаї.
1932 року восени у нас забрали все зерно під мітлу, навіть посівне,
певно, боячись, щоб не поїли. Того, що вродило в городах, ледве виста-
чило до нового року. Ось у таких умовах ми зустріли новий 1933 рік.
126
Недоїдання почалося ще з осені, а справжній голод — з середини
зими. Нестачу твердого харчу люди надолужували рідиною, тобто ва-
рили різні варива з товчених трав, сіна, кукурудзяного стебла та пус-
тих качанів. В лютому та березні люди почали мерти мов мухи, а ті, що
ще були живі, ледве тягали ноги. Вони брели до контори колгоспу з
пухлими ногами і обличчям з єдиною надією знайти там своє спасін-
ня, вимолити хоч крихту їжі. Але все було дарма — колгоспна комора
була порожня.
В селі цієї зими не залишилося нічого живого — ні птиці, ні собак,
ні кішок. Почалися крадіжки домашньої худоби. Ні арешти, ні суди вже
не могли зупинити людей, які вели боротьбу за виживання. До самої
весни влада не проявила ніяких намагань спасти людей. Обібрати лю-
дей зуміли, допомогти їм — ні.
Лише напровесні в районі захвилювалися: скоро треба буде сіяти,
але чим? Почали підкидати деякого зерна, зде-більшого це були кормові
культури — овес, віка, магар, ячмінь, іноді просо. Пшениці та жита від-
пускали так мало, що давали лише на спільне харчування (в яслах, шко-
лах, на коржі в полі). В нашому селі було чимало випадків людоїдства,
їли своїх, що померли раніше, їли і тих, яких відвозили на кладовище,
бо їх майже не закопували в землю — нікому було копати ями. Смерт-
ність була така висока, що померлих не встигали хоронити, і вони іно-
ді по цілому тижню або й більше були дома. З настанням весни людям
трохи полегшало — їли цвіт верби та береста, з’явилися козельці, шпи-
чаки (молоді пагони очерету), молочай, в полі, на нерозораних ланах, з
стерні полізли гриби. Все це пішло в їжу. Повилазили бабаки, ховрахи,
їжаки, інший дрібний звір. Люди, хто як умів, ловили, виливали водою,
били всю цю звірину і вживали. Найбільше їли дохлину. Скотина вми-
рала разом з людьми. Біля здихаючої худобини завжди давилася юрба
пухлих голодних людей. Ніхто не в силі був відігнати їх. Як тільки ху-
добина здихала — люди сараною накидалися на неї, сокирами, ножами
роздирали на куски і поспішали додому, щоб нагодувати дітей і самим
підкріпитися. В полі годували, але не так, щоб люди могли відновити
сили. Понурі й злі, вони брели, спираючись на чепіги плугів, перестав-
ляючи розпухлі ноги, а коли, виснажені, падали в борозні — люто били
їх батогами, палками, всім, що мали в руках. Ті, кого вивезли в поле, там
і жили, — їх не відпускали додому, там вони працювали, спали і харчу-
валися, там і помирали.
Ні в місцевій пресі, ні в центральній не було і згадки про голод,
навпаки — всі публікації були лише ура-патріотичні, про успіхи та до-
127
сягнення колективізованого селянства. Про голод говорили лише по-
шепки, гублячись в здогадах про причини голоду.
Більшість селян сходились між собою на тій думці, що це зроблено
з тим, щоб розчавити опір українського селянства бездумній та жорсто-
кій політиці уряду та партії, і вказували на винуватця — Сталіна. Інші
гадали, що це була помста куркульства, ще інші — складали вину на
ворогів народу (але це вже було пізніше). А твердо ніхто не знав, звідки
накотилося це страшне лихо. Мою особисту думку я виклав з самого
початку: жорстока політика сталінських репресій і колективізація при-
звели до розвалу сільського господарства і до голоду.
Ніде немає даних про кількість померлих від голоду. В книгах за-
пису актів громадянського стану було заборонено писати «помер від го-
лоду». Більше писали «вибув» або придумували якийсь діагноз. Під час
війни більшість книг не збереглася. Єдине, що я можу засвідчити,— це
ось що. В 1934 році я ходив до школи в сусіднє село. Я мусив проходити
все наше село від краю до краю. Одного разу я порахував всі пустки та
розорені подвір’я — їх виявилося щось близько ста. Якщо в кожній хаті
жило хоча б четверо людей, то й тоді це буде чотири сотні померлих з
голоду лише в нашому селі. Та думаю, що було більше, бо були сім’ї, де
померли не всі, такі двори не були пустками, і я їх не враховував.
«Голод 33. Народна Книга-Меморіал»,
1990рік.
ЧЕРНЯВСЬКИЙ Микита Антонович
1920 р. н. Народився в селі
Смолянинове Луганської області.
Учасник Великої Вітчизняної війни, письменник
Родиме село моє, Смолянинове, розташоване за вісімнадцять кі-
лометрів від Третьої Роти (сьогодні Лисичанськ) — батьківщини Воло-
димира Миколайовича Сосюри, і за дванадцять від села Борівського, де
народились батьки Климента Єфремовича Ворошилова. На південний
схід. Кажу це не для того, щоб примазатись до чиєїсь слави, а лише тому,
що всі ці три поселення, такі різні за своїм походженням і характером,
зроду-віку зв’язані між собою родинними й економічними узами.
128
На той час, про який піде мова, в Смоляниновому, на Четвертій
сотні (села Слобожанщини тих років ще по-ділялись не на вулиці, а
на сотні), в обдертій, напіврозваленій хатині, без двору, без будь-яких
прибудов, жила стара жінка, яку в просторіччі всі звали Московкою
або Сіфонихою (мабуть, перекручене батькове ім’я). Як її звали на-
справді, не знаю, а на прізвище — Ворошилова. Старі люди казали, що
вона справді родичка Климента Єфремовича — двоюрідна сестра — і
що десь в дев’яностому році минулого століття примандрувала сюди
з Борівського. Та й не сама, а з ним-таки, Климом. Пасли в економії
пана Суханова телят, поросят. Потім Клим, коли підріс (це все під-
тверджено історією), пішов у світи й зажив казкової слави, а вона так і
залишилась жити в Смоляниновому. Мені, малому, до того діло ще не
доходило, та чув від старших: взимку спить у печі, протопивши перед
тим вільховим та березовим хмизом з недалекого лісу, а влітку й живе
з того ж таки лісу та з навколишніх озер, які, до речі, на сьогодні ви-
сохли дочиста.
Були у тої жінки два дорослі сини-безбатченки, по-то-дішньому—
байстрюки. Меншого, хоч і бачив якось, пригадати зараз не можу. А стар-
шого, навпаки, не забуду до кінця днів своїх. Всі його знали: Мишка
Московчин, Мишка Сіфонишин, а Ворошилов — тільки офіційно. Був
той Мишка найактивнішим активістом-комсомольцем. Тримав у своїх
руках голову сільради і голову колгоспу, не кажучи вже про рядових од-
носельців. Одне прізвище — Ворошилов — наганяло страх. Племінник
«першого маршала», як же! Боялись як вогню. Не дай Бог, поскаржиться.
А він, нахаба, свідомо користався тим. Хоча хата-розвалюха була при-
тчею во язицех: невже всі родичі «першого маршала» (а вони ще були у
Борівському) отак живуть? Потім уже, коли підріс, я дізнався, що Клим
Єфремович не дуже любив пригортати до серця своїх кревних, так само,
як і побратимів по революції та громадянській війні.
Боявся Мишки Ворошилова і я. І вирізьбився він у пам’яті моїй
невмирущо. Середній на зріст, окоренкуватий — лінія попереку врівні
з товстими плечима, обличчя крупне, грубо тесане, кольору перепале-
ної цегли, шия — на такій, кажуть, обіддя гнути б, а глибоко посаджені
білясті очі посміхатись зовсім не вміли.
Осінь тридцять другого року. Нас у батька та матері шестеро. Стар-
ший за мене на шість років (я пішов у четвертий клас) брат Петро, а за
мною ще чотири сестрички. Минулого травня гроза спалила нашу що-
йно збудовану хату (менші батькові брати, Парфил і Тимоха, виділили
нас з багатолюдної сім’ї). Збіжжя, яке було, згоріло на горищі. Пережили
129
першу голодовку. Спасибі дядькам, допомогли — поставили нову хату.
До осені трішки оклигали. В господарстві кінь і корова, шість гектарів
землі в різних кінцях сільського поля. Значились офіційно середняка-
ми. На початку колективізації батько був записався до колгоспу, та мати
з Петром зчинили сімейний бунт — одразу ж і виписався.
Куркулів,— хоча які там вони куркулі — просто винахідливіші та
працьовитіші люди,— на той час уже повиселяли «на ярки». Одначе
«залізна мітла» діяла. Не знаю, ким вона була санкціонована і ким так
найменована, та було то страховище для «індивідуалів», яких нарахо-
вувалося ще чималенько. Бригада активістів, очолювана Мишком Во-
рошиловим, глибокої осені їхала по індивідуальських дворах, загляда-
ла на горища і підмітала все, що вважала за потрібне, на свій розсуд. До
нас вона теж завітала пізньої осені тридцять другого. Біла маслакувата
коняка, впряжена в бричку з кошелем, а в кошелі Мишка Ворошилов
та ще двоє його помічників. Брати у нас на горищі майже не було чого,
бо після хлібозаготівлі батько відніс кілька лантушків на збереження
до сусіда-колгоспника та два чи три замурував під пригребицею. Тож
проревізувавши щупом (довга залізна гострякувата палиця з виїмкою
над гостряком) лежанку та припічок, обійшовши всі закутки в корів-
нику і конюшні, Мишка звелів переділити те, що на горищі, а батько-
ві пообіцяв:
— Ну, гляди, Левощенко (Левощенками нас по-вуличному звали),
не вірю, що у тебе нічого більше немає... Приїду, коли не ждатимеш...
— Приїжджай, — не заперечив батько, радий, що все так легко обі-
йшлося — і схованки не знайшли, і кінь та корова вдома лишились.
На трудодні в колгоспі тої осені не було видано ні грама, тож го-
лодувати почали першими колгоспники. Особливо ті, у кого корів не
було. Через село на Донбас (у нас казали «за Донець») посунули валки
пухлих, ледве живих, людей з віддалених степових сіл і хуторів. Вони
йшли з хати в хату, вимолюючи крихту хліба, картоплину, бурячок, лож-
ку якоїсь юшки, — двері не зачинялись. А слідом за ними повзли чутки
про людоїдство, про звірства таких, як Мишка Ворошилов.
Ми вважали себе порівняно щасливими. Брали по мірочці зі схов-
ку в сусіда, підсмажували на плитці, товкли в ступі (про мливо навіть
заїкнутись боялись) — і тому раді були безмежно. Петро влаштувався
на роботу в кальцеху содового заводу і з пайки своєї уділяв нам дещи-
цю, а я носив йому та на базар у Третю Роту молоко, вимінював на хліб
та макуху Коли ж вибрали своє в сусіда, який теж, до речі, не гребував
нашим, дістали з пригребиці. Жили, аж мені перед голодними товари-
130
шами в школі соромно було. Намагався завжди прихопити з собою в
торбинку зайвий маторженик та поділитися з сусідами, Єремеєнками.
їх було двоє моїх однокласників, Іван та Ягорик. Батьки їхні першими
записалися до колгоспу і корову здали, а потім її чомусь не повернули
їм. Обличчя у хлопців були брезклі, ноги уже в черевики не влазили,
але вони ще продовжували ходити до школи, хоч у нашому класі вже й
половини учнів не залишилось.
Батько та мати щодня підраховували свої можливості: якщо жити
отак внатяжку — мішати борошно з картоплею, буряком, жолудями,
та ще добавляти від Петра, з базару, до травня вистачить. А там... А там
піде зелень, померти, мовляв, не дасть.
Про Мишку Ворошилова з його «мітлою» ніби й забули. Та, на
жаль, він про нас не забув. Сталося це у неділю вранці вже наприкінці
березня, коли на Єрику нашому скрес лід, а колгоспники й індивідуа-
ли лаштували реманент для виїзду в поле. Батько якось незвично поха-
пливо зайшов знадвору до хати і сказав з притиском:
— їде, стерво... Що робити?
— Хто їде? — стенулась від столу, де ліпила маторженики, мати.
— Лобуряка Сіфонишин, хто ж...
Мати від столу, я від ступи кинулись до вікна й побачили, як з до-
роги до двору завертає знайома вже біла коняка, запряжена в сани з
кошелем, хоч снігу вже й сліду немає, а в кошелі Мишка Ворошилов з
горезвісним щупом і двома помічниками.
Не можу тут не згадати, як про той поїзд сказав сусіда наш, дядь-
ко Кирик:
— Ой, скільки та біла кобила горя наробила...
Хоча бідна та напівголодна худобина була зовсім ні при чому. Зу-
пинилась вона перед самими воротами, похнюпила голову та й стоїть
собі. А Мишка викарачковується п’яно з кошеля зі щупом напоготові
й бубонить, як у бочку, погрозливо до батька:
— Ну, Левощенко, діждався! Ідіть за понятими... — Це вже до своїх.
Батько мовчить. А він викарачкувався нарешті й пішов, як восени,
колупати піч, лежанку, закутки в конюшні и ко-рівнику. А коли при-
йшли поняті-сусіди, поліз на горище сам і звідти вже загорлав:
— Чим же ти жив зиму, Левощенко? Адже тут більше, ніж восе-
ни залишалось... Змітай все. — Це знову до своїх. А сам зліз і вже до
понятих: — За постановою Смолянинівської сільської Ради у куркуля
Чернявського Антона Трохимовича реквізуємо сьогодні движиме й не-
движиме...
131
— З якого це врем’я став я куркулем і де та постанова, покажи, —
підступає до нього батько.
— А цього не хотів? — крутить Мишка грубезну дулю.
Батько затрясся, зціпив кулаки, аж п’ястуки побіліли. Ми з матір’ю
повисли у нього на руках — злякались найгіршого. 1 батько раптом про-
холов, наче закам’янів. Не озвався навіть тоді, коли знесли клунки з го-
рища, коли прив’язали до кошеля корову й коня. Коли вже подорослів,
я зрозумів, що то він боявся за себе. Адже немало було випадків, коли
мужики били Мишку по пиці, а потім їх заганяли до в’язниці й не по-
вертали більше до села. Зате ми з матір’ю та сестрами, що повилазили
голі на призьбу, голосили, поки й захрипли, поки за саньми, коровою
та конем слід прохолов, поки й сусіди розійшлися.
Наступного досвітку батько подався до районного прокурора. По-
вернувся пізно ввечері, сказав:
— Пообіцяв розібратись...
— Розбирало б їх, — скрушно похитала головою мати. — Це наша
смерть, чоловіче...
І справді, крім картоплі та буряку, забуртованих на зиму, крім клу-
ночка жолудів, заготованих з осені, в господі нічого їстівного не зали-
шилось. А ще ж до літа жити та й жити. Пішли батько з матір’ю кілька
разів до Третьої Роти, проміняли за сухі паляниці смушокякийсь (бать-
ко все вмів робити: вікна, двері, столи, діжки, смухи чинити), машинку
«Зінгер», у Петра припасене взяли, та хіба ж того вистачить...
Ми з Іваном та Ягориком Єремеєнками пішли по толоці (городи
наші на толоку виходили) в пошуках торішнього жабрію, а по Дібро-
ві — за жолудями. Приносив я ту здобич, сушили на плитці, товкли,
мати готувала тверді чорні коржики й ділила між нами, дітлахами, по
крихітці.
Нарешті надійшла звістка від прокурора: повернути все, незаконно
реквізоване. Та де ж воно, те реквізоване? Коня, правда, здано було до
колгоспу, та замість того, щоб повернути його, нас теж туди записали.
Тепер уже і мати не заперечувала, бо в колгоспі для тих, що працюва-
ли, варили обіди. Зерничко ж наше реквізитори поділили між собою, а
корову (тільну породисту корову) зарізали і спожили в п’яних компані-
ях. Це вже потім виявилось, коли судили Мишку Ворошилова та його
поплічників. А судили-таки і не повернули до села так само, як і бага-
тьох, ним самим туди ж запроторених. Не допоміг, виявляється, і висо-
кий родич. Радість від тої несподіваної справедливості приглушувалась
голодом. Та все ж таки то була справжня радість.
132
Хоча від тої радості нам легше не стало. Батько з матір’ю почали
ходити на колгоспну роботу. Вечорами приносили крихітки того, що
могли відірвати від свого рота. До школи я не ходив. У травні з’явились
козельки, молочай, щавель, лобода і ховрашки. Ми з Іваном та Ягори-
ком повиточували з старого обруча зарізяцькі ножі, розкопували ними
нірки, білували впольовану дичину. Коли вдавалось принести додому
хоч одне звірятко за день, щастю нашому не було виміру. Мати варила
юшку з лободою та щавлем, смачнішої за яку ми, здавалося, й не знали
ніколи. Та дичини тої було жалюгідно мало порівняно з армадою мис-
ливців, таких, як ми. Вийдеш, було, на толоку, в поле, а там уже їх сотні.
Риються, мов кроти, в землі... Не встигали плодитись ховрашки.
У червні, коли припекло, сили зовсім підупали не лише у нас, ма-
лих, айв батька та матері. Почали наливатись пухлиною ноги, руки,
обличчя. З’явилась байдужість не лише одне до одного, а й до їжі. Поки
не візьмеш до рота нічого, і їсти зовсім не хочеться, а скуштуєш чогось,
бодай зовсім не їстівного, — не відірвешся.
Начисто вимерло сусіднє село — Чабанівка. Обідньої пори, коли
звідти подує вітерець, трупний сморід збивав з ніг. На польових доро-
гах, на межниках, попід кущами в Діброві — трупи. Не дай Бог дітям і
внукам нашим бачити таке.
Одного дня ми з Іваном та Ягориком натрапили біля лісового
озерця дохлу коняку, обліплену великими, лінивими з жиру мухами-
зеленухами. Господи, яка то була радість! Готові були зубами рвати смер-
дючу, брудну, кошлату шкуру. Пустили в хід ножі, не обороняючись від
мух, не звертаючи уваги на сердите каркання вороння над головами.
Скільки часу пройшло, поки повідбатовували по солідному шматку
чорної, зовсім не схожої на м’ясо груднини, сказати зараз не можу —
мабуть, з півдня. Додому несли на витягнутих, здерев’янілих руках, як
щось найдорожче — як своє спасіння.
— Що це? — зустрів батько, що навколішки (ноги вже не тримали)
лаштував тік під майбутній урожай жита, яке наливалось на городі.
— М’ясо, — ледве вимовляю спеченими вустами.
Радості на батьковому обличчі не бачу, та він важко підводиться,
велить:
— Неси води...
І тут же, біля току, починає лаштувати вогнище. Мати, що лежала
з дівчатками за хатою під вербою, коли побачила те, безпорадно, без-
помічно заголосила:
— Ой, не роби того, Антоне, голубчику... Дітей потруїш...
133
Батько не слухає — робимо своє. Обсмалюємо шкуру (сморід на
весь білий світ), нарізаємо маленькими шматочками, прополіскує-
мо кип’ятком і починаємо варити. Коли вариво закипає, брудно-руда
піна клубочиться над казанком, випліскується через вінця, шкварчить
на вогнищі. Батько знімає казанок, зливає і наповнює свіжою водою.
А потім знову і знову.
Нарешті, мабуть після п'ятого зливання, відставляє вариво.
— Неси миску, ложки, — наказує мені. Приношу. Батько пробує
юшку першим, затим дає кожному з нас по кілька ложечок. Через дея-
кий час — по шматочку м’яса. Більше не можна. Та ми не відходимо від
казанка. Мовчки зглитусмо голодну слину. Мати не перестає схлипу-
вати обличчям у землю. Батько силоміць підводить її, примушує з’їсти
таку ж норму, як і ми.
— Решту — на завтра, на післязавтра, — наказує суворо і відносить
вариво до погреба. Так і живемо ним кілька днів.
А жито на городі все не вистигає. Доходять чутки про тих, що не
втримались — скуштували недозрілого і померли. Воно, кажуть, набу-
хає в животі, кишки розриває.
Жалю нема. Ні до кого жалю нема. Навітьдо батька-матері. Лежи-
мо колодами в холодку під вербою. Немає сили навіть на ніч переліз-
ти до хати. Чекаємо смерті, вже і її не страшно. Батько ще помаленьку
рухається. Підкопує на городі молоду картопельку, що виросла на кар-
топляних зчистках, посаджених матір’ю ранньої весни. Варить юшку з
лободою, щавлем, молодою цибулькою... Тим і дожили... Смаку печи-
ва з молодого врожаю не запам’ятав — виходжував ним батько нас уже
напівживих.
Смолянинове, понад сімсот дворів, наполовину вимерло та пере-
лізло через Донець на шахти. Сіфонихатеж померла з голоду, а недобра
слава про її сина, Мишку, передається з покоління в покоління.
«Голод 33. Народна Книга-Меморіал»,
1990р.
134
МОВОЮ ДОКУМЕНТІВ
Донецкий обком
КПЛ5/У
Ппртирхіїв Донсцкого обкома
Компартмн Украпни
Фонд М
Описи /4.
Дма М
Отдел .геоБмй ськгор
___ докллда& зшски,________________________________
ИіЮВйАШ, ЦОЛКВУИЕСЕЮЙ» І1ЕРЕ1ТИСКА РАІ1КШ03 нЛРТЬИ
ІЮ СЛ’/ЧАяМ ГОЛОШИЯ И ЮТОСАМ ОІЖіійЧЯНИЯ ІіРОДУКТ ЛН
ШіТАДИЯ.
Начато „ .14-ЛЯ»^„19
Окончено	19 33 г.
На~^65----- листах.
Документ №

>
В И ІІ КО.
Сов..б^кйбтно.
1 0 Н
Ж*? ГЖд-----г
г-к* Л>Я_ 'і ' &
-09 А
Ц.и.А^.ДРЄІФетаРю ?.°нєцкого Обкома КД/б/У тов.АКИЕОЗУ
►	.	і~4 і	,Ч#	_	 .	*	"	*	Ф	».
Т ’ ’ ' ‘ .
На Ваш зайрос по яофрсу о случаях употрєбления & пищу мяса
давшого скота в коммуне Черво® поле*1 и апт. "Чубаря" ІІасинов-
скоїр- сельсовета и о‘“плохой состоянии дощадеи, сооощато: ‘
Несколько строк характеризующие зт’и» колхозьі. Коммуна оогани-
зовапа в 1920 г. из 8 хозяйств разннх оел и районов онв'.Стаоо-
бєльского уезда, в 1922е году в коммуну вступило еще 6 хозяйотв
Маринованого сельсовета и далєе коимуна В' оольшйнствє росла за
счет крестьян цзишпцх-из других оайонов. В яериод 22-24Г.Г. кой-
> муна поднергалась несншсько раз налєтач и ограблен’ияи бандами,
В 1932 году в коммуне било 86 хозяйств, с 6 тракшораіи» 42'лоша-
ди, <10 волоп, корон 62, свиней 58, поросят 102, ояец ЇІ5, ягнят
76, птицн о7о йт. Земли пахотнзй п луга 1781 га, с осепи 1931г.
комйуна рбслуживается НТС. Пданьї хлєсозагото юк до 1931 года вщ-
полнллись шлнослью,. обеспечено поляостью сельхоз.инвентфем
>.и машинами.,4' * .	- 1	г	. • *
На лро\яаении 1932 года нами виявлена большая засоренноадь
кбим-уйн кулаками и антиоове.тскими елементами, йз состава.ком-
мунй-искиичано 3 кулаЦких хозяйства, 8 воро??,лодирей и симулян-
то,вгруппа вредитетей в руко-юдящем составе и*----------------‘
/Е иадРщгт рине в Занхоз, Шелкопля-с, Онетличннй, Еубонец/
правлення/ за упичтожение посева к-уклргзн, ворокство и р
, ривание хлеба, втм лица уве осуждаан на равнж фоки, б<
два раза рукоюдстго коммуна - укрепленн лучшвм» р аб от виками; и
зшенено советокое я пйютийное руко но дство села, с привпечениби
«К суду Пред.сельсовета Нестеренко.

бновлено
В..связи о засоренностаю коїлмунн, .разбазариванйаі хлеба и утай-
кой /обнаружеао окритого 190 цент.хлєба/ коммуна в 1932 году“вм-
полнвда план хлебозаготОвбк только 35% хлеба госудязству и за-
несе на на чорную доску. > 'У .	-		.
: Арт> "Чубаря" срганязожна в 1930 году зковошчески крежая,
плани хле бо заготовок внполнялись, а в 1932 году ’внполнено толь-
ко да 65,7%. Запорена кулаками, дсключено 9 кулацкях .хозяйств в
том чжлег ф^доедаельсколхоза Коваленко - син кулака, прокезший ’
в ряди партии, сирил своє соцпроисхождение, * епеоь находящийоя
под арертом в ооунденн 2 члена Правленая в кладовщик за бесхо-
зяйственнасть, утаяку 50 пєнт.пшеницн и вредитетьство о тягловой
оилой,оожгли£долє кулаки аС гарсона неубрєнлого о-паля.
При проверне нами установлєни--факт,“что 4 дошади-и І павшую
свинью часть кОммунаров и колхознаков /9 чек.] разобрали с поля,
куда ‘трупи били вивезена в не зарити,; как лошоди, так в свинья
пали от плохого досмотра и истОщения.
\ Срязу на мео^е Пфтячейкой и сельсоветом бнзій приняти мери
ж проведеним маосовой работа. Укреппено руководстао колхозй им.
ігіуофя --я доіюлнителї.но послами более оильние уполвомоченнье РПК
В части чулучшения, питання и помощг отдельнш колхозникам нами ме-і
-рн .пркняти, вндается^йиайГ'Холхознивам в ечет их трудодней карто-
фель, соле НИЄ Оіещи, молоко и чаотично в коммуне ШСО для обдеот-
венного питання,	.- *•	'
З настбящее-время положение; с питана єм неск атако улучптилось,
как в комлуне,' так и в аптели им.’Віубаря". Для пронедшия и
органивщии лучшей помощи- колховш изнекаяия до полай таль них г
ЖЯЖОя питання внутри колхозсв йа£ш іюслан ^ам.Пред.?ИК"а'тоя,

я
Секретарь РЖ
’ І  -И'
Державний архів Донецької області (далі — ДАДО). Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 1
138

ВЄЛЗЕ7
ІЯче-я и >. н е с< к. зь к е х
ввдзеп
те ч е а й и  л з с. л е па є г з яр'е'м.ав і? не
?луж 'не' 'ШЖЗД'*&-?	б зль ннцк
пззучгаг-кж&і »	/£-33
;ЦрЄВ$£Л8ж8Ь*ЗЯ бЗлЬНЬҐЦЗ >ЗІЄЛЬ яз-
|Х"5^3^	лє же,гау ^Ага^.лат.а' ел
'* -с П. ії^.ЯСУ^Г ** Ті ^ ЇгГіР 2:1ЖИІЙПІІІ> ; ’ «іввиім<іімЙИЯИВк“^*^»**^^И^^
Яз ^СЗЗбке'Н'ИЮ^ І3
’КОМУ сел<с з^ету. 7 уе-в то
ІН'ай-, з б С 3-л ?о 1Н з4' Г ? Л з П8 Ю т іп £ .;С зстгле 9 ТИХ -'.Сб! ей зтпельніе '^еньг С8к?ьи^
У.ЦЦЩ.ШГІ <‘ >^:< "<	^^<РаМІ^,*,ІЯ^^	1:.	И IX	Ч 5-Х
т^*~ "	л*т**^Д
иучер ТйК”а БУРЯК ВБАВ ЗіЩОРОбИЧ зпулзіий
хя. . зе^егзл С5б8Ву 'фугзгз кучерз РІ?КП8 СНРЛ лнуру «* и
с>Гтгл ,ЛзсШ ое^ьс В/РІКА
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 2
Документ № З



икЛіпЬій от дні
довшого оькомл кп{б:у.
Ід.І'і_____ІЦЗЬк
;.ІЛ
’ЛІТеї
юс


Ау/ *	В дзйзлвоние пзрлапн-зй зап-ски пзсланвзй 2[ /П-33 тздз
учас И/ея СЛУЧЗРХ ГЗЛЗПВЗ'Й скгер ТИ ПЗ НЗІІЗМу райзнуі
4	БвЛЗГЗПС Н.:й Р.ЛГїПЗР ТКЗМ 23^801881,413' з$:.’пзс те пнее Н
за ре ґ ’зс гр вр з аз в з ряд случзел гзлзднзй сперта. Пз ввкзтзрнм.
лІ$	СелЬОЗЗвГЗУ ус ГЗН з ЕЛ ЗН з. ряп СЄМ8Й0ГВ з ЗІДелЬНИХ Ч.Л8НЗЛ С8^Ь
Л Н:аст?яшее Кр/еМ* Я'0к з г з пухігле напзчзе Й^ОЄП.З-<Ж^
зпух^х ' ЙійЄЮГСЯ излхззнио’ И впин ЗЛІ ПН	Ь’ЗІ>>НЗ^
емер.ги/зпусоз сєуьи зезбеннз наблоцзютоя .па -^сдадувший, сельсі
летам:* ,.. ; >	/	'	„^'. / ^7	.. . '- .
!• Третя	ел ьсз т: яиевтея слухав * тзлздн зй -ей ер га*4^зт
в е д земная , пз с та р зс ти “й йз лй ня м-І8 ♦ Па зтз'му же 'сель соле ту' мрегйс^
рирзіенз зпух^ик сешй.с та, член за н злхззе-8., еданзличяз кзь-4 сеце^от'<
Неемзтря на гз,чгз излхззЛийеет 25 цевгнерзв пзследзл 3' сзрга,дтз
узжнз бклз бу .с^злзть в-збеспечать оазеасейенно бзлее влабмх рзлкззни-*
взл,нз зтйк5. на егз не зани-увлоя» Прец ,'калхлаз» .ИРТДН9В,Лреп»се льезае д}
^ІАРЇг Ж-зан зцілись; пмян кз-й ,ба сехзльста.зу,не збрашая ан аман^я на у^ер*;
оГ0£ зг гзлзда< МАРШЮБ а 7ГАРЙЮВ препзн’к суду,зба зрестзазяи»
Озца^льнзе пзлз-кение у^ертн’< зі гзлзда слвпуошие:
І< ГНИДА Федзр 35 ЛЄТ3СЄУЬЯ 4 челзаека 2 трудзспзсзбннх а гзлхзз^
рабзгал хзрзф^аизет 169 трудзпнеЗ ,пзлучил 137 ввлзгрвму муо.
2< ГНИДА Юрий ребензк І гзд,зтце и ^з гь члени партии, наді 595
грудзцней ,ее^ья 9 яв лзгек,пзлучои 457 олзгрзь-ш ууии;
ни ,Т	75 лет кзлх5?нице,имал5 47 труподней ’уиарла й-г^еА
ВИ, -ЗІ ВД1• 5ШЄН^Яа	•	- -*-*< 7-	В зЯ


49 Л ЗДЄґі
4»’. 3”НБЛЬНЙК А ,д. 55 лет бепнячкз,мать вреснзгз партизана у^итзгЗ
Т5 ярем» 1 РЗХПЗНСИЗТЇ зз^нв, умерла ЗТ ГЗЛЗПЄ , ЗО ТЗЛСЯ Г2 ЛЄТН25 М.авРЧИВ |
син пард^аана зпределен у рздзівн аш, звазивавгоя пзмзшь.
"""“А Т.^взлхззник беднян 25 лет имел 319 трудоднем,сеуья З8'
чал 324 вилзгреммв муки от недзепаная умер.
КА Прзокзеья излкозниад.бепнячва а излхззе рзбогзлз плзхз
вмела 72 трудодня пзлучила 23 в-ілзгрзмм муки, имеет 2 дегеМ.в одну аз^
умерле саме я 3-х летний мзльчав;
7♦ ИГНАТЗИЮ М.А. 7) лет нзлхззнзцз,имеет 253 трудодня ,пзлучилаг»'
[7^ вг®3ГраММЗ МУ8а,уМЄрЛЗ ПО огарзстз зт недзедзнля;
г 8. ’і.ВТ/ШЗНКІ Илзн^Петрзло 5 и 9 лет.згец ах кзлхззнак имеет -
□І трудздень.пздучАл 59 взлзгрзмм муки.семья 5 челзвев В ВЗЛХЗЗЗ СЗбЗі-Й
плзхо.зба моьчдв-9 умерла от надзепаная.	*я
„„„ „ .і МА'ГЛІМТВА кзлхзанзод 53 гзпа пз дороге из Ветізлздова от асвші*
ная езтвпля а сй^егу и-зз мерз лл , син ,ея * волхззник упзсмв.
ЗТ. гзлзпз/'£ГУіІвНЕЗ ^9ией Ген .033 >ч 3-Х легн А ребевзїч.онй кулане умер.
Г> 9 в к ‘ ГН'ЙГА В'іИіРВб лет едивзлчинов бедняк.имел пзсевз 2 9 гевтегл
а оебззегзтоаиу не здзл ни чеяо ,б«л опухлим ;г недзепзния и ззмегзй
=’ = »»=?•»»« «/.•«=».
Ізвку НЗ чегз не^пал^йЛп лет вдинзлвчнзв,ауел пзсевз 1,ш з хлебззегбі
У 14. ЬюІЬЕВА і’я М піг5 челззев.умер от г-злзпз;
15 . ГПГШ 7- п /н ДЄГ,иУдаЧ8а умерла, зт ГОМ»
' ' • -	“" 1,1 9 * <!"~р п	Ї^ЬІІТ ку Л8 ЙД	5Р ЙШГЗЙя-
0 луч 39 ;<В	йме рги ПЗ Третя КЗІм' ус
«злхззнив^ идтйг»й’’« .2В^».»Є от голоде! - гк9 Ж5ЙЗй,ав«
'ОППКА П. і-алхзанмлігое оймьяТйялЖ 8
ИМСОТ 33§ ГГУПОПЯРЛ пімт..%лАивИНВК»(3ЄЬ'ЬЯ .& ЧЄЛЗЛ38,? Трудос
А» Ьу««Л,“« ^5»КІдач«':і ®	*«’ • "««здйДрй
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. З
Документ N° 3 (продовження)
Г'

3. ГпкЛА ?епор середняк .колхоено,семья 5 челзлеи,3 мес
колхозе на р аб ота ет И^еет 139 ГруЦ0ЦНЄ^ ,ЛЄЖЯ Т ЗПу’СХ’йе З це ге#»
4* ІЗ ВІ МЕНЮ Гаан имеет ЗІ* трудодень,семья ;5 челзаек а колхзее
рабогает 3-меся ца ,семья пуслаяі
5» ГНГШІ Б.А.* бепняк,акгх.лист,семья 6 челзлек,2 трудоспзсобнн^*
змеет 595 тг упопне^пзлучлл муки 445 олз’грамьцЗ пзге* лежзг пукляеі
6» ЧЗРВЦшЗВО&гП се’мья 3 челоаек, имеет 719 трупойЖ^рабзгоспоозбні
З челолека,пзлучо 493 взлзгрзмма муки, в колхозе рзботзл хоролз,семья
сзслужиазег оообого внзмзнзя,т поолепнее .вр.ем'я зчень слабкі.
7.	ГЦйНА Р*.Р• ^.злхззн зк, отец кра ?н озрмейна *се>жя 5 ч~ лз ае к,рзґзто
спзсзбнмх 2,стзр^кй 2 дете# зпухлае, а^ехзт 575 трупзмей^пре длзженз
окають єну пз^зйь»
8.	Л%ЗЕТІ Е^&гкзлоан ик.
9.	ЗВТ/ШЛіНЮ одх-ззок ,семья 7 челзаек,2 рабзґзспзо^ннх,зма/от ’ І
733 групзггне#,3 пеге^ лежз т пу^луе».
* ІЗ. Г/НІІАРЬ V. еп ан зл^чн а н»	г
II.	З^ЗЛАЕНК^ВА- еп.знзлзчоца ,сєуья 7 челзлек л„ег?т пуклая.
12.	ГНИГА У.К»,се&ья 4 челзаеаа,кулачка
А- Оелз Третякзлка на сегздн^лнзй пень аесьма
ленн пзазши,ва масте а сто е селе мзбзлзззлать
сурси непредстааляе тея н» кз кй £ ззмз^нзсти.
2» Белзлзпскй сельсзвег за лремя с І/П пз
смертнч< случая,і5в кзі:зрух-І4 челзлек умерло а гі]
зт недзеданзя^
І гзда дз ІЗ лет.зсгальньїе трупзс пзз обнка >бзльиаяета з у^ерлзх едзнзл^ч
ниви» Глаанзтт прачанз^ смерги яаля.егся недзеданіїе.
. „...._ В атом же сельез.аегв иуелзеь случаз,кзгпз умерле .
’ли не ^зрзненнйв и ні* каких мер в их похоронам не прондалось
І
«І
нужпае тс я а прздзлзльзй
пропзаольсгленааде рас-*!
І/Ш-ЙЗ ГОПЛ имеет 24
рлКЛОНИ ОМ юзрзсге
от 63 по 2; лат» 4 челолева от
ЛЄЖЗЛЙ ПО НвП'^4
> •
«К31
І5/Й умер единзличнии бездомна#» Прзіежел в гачений нескздьвах
пней. ?ельс зветзм для пзгребения пзрученз ЗАРУБЗй инпив ..дує лу,к зтзрч* 4
пзлжил умертегз гзльш на сани среди белзгз дня, па ге лея вести на клан*
бика хзрзнигь.,лить после вме те те льс гвз сельсзветз умериему бал сделан
грзб и сзотвегс гвуоше з де ті
В НЗЛХЗЗЗХ І 2 п Бел ЗВЗЦСКЗГЗ сельезлегз ЙЩ9ЮГСЯ ИЗЛХЗЗНИКИ зер?
бзталиие знечиїельнзе кзличествз груцздней ,нз на $егвпнмний день у
них сзвервезвв згсугсгву?от Пр5ДУКТ« Питаний. У некзгзркх 23 них зтпедл
нае члену самьи кревне асіздена зт наповнення,
В кзлхззе п Взрзлилзвн” иуается таких семезств £5,ереди них имел
ся излхззна#	тз:2 бригзпирз/І член Правлення; пз оампло# Л
ШЗОБЙЛЗВЛ/ЧЕНЮ^ЛЙТВтЕНКЗ Й пругке <
Наибзлее характернеє ступай- имотея следу:ошзет
-І» Чте-н^Правдения кзлхзза ЛИТВИНЕНЮ в егз се^ье ледит 5 пут
дегей прелгарлтельнЬ накормленую просянок луппзй,вз^имея в одно вреьад
ни о них лр здукізв у Литвиневкз лмеетея 490 ітупопне^ <Бр игапир П9С9БЙ
ЛОВ 673 тру^5пн>> ’В семье 2 трупзспзсобних,пзлучНі 5,5 центшюдеба
ми -б.злен от истзаения ,сзм Ю7)БгЛЗВ йвкзнуне збессзлзя; •
. * ІЙЛ0НЕНК9 Весзл^а имеет 507 трупзпней,семья г?з 5 чалзвек,пзл>^о
.ЦЛІА А^/ГтЛХ?5ЬНЗ;К’?8СП? *ДГ/5Г н0 грем ир з вен , ходи І по пре ^^нзчзет•
ГРУЙ Здней , семьЯ :зз я че лз^е к, пзлуч 4»
^5Т^СС&лил'-б'Т	ГОВЧАЮВА
?>	,шлуч^да: тлеЛа_2 цвнт*г#^и
3,0 в	Є Жрв'Уя,
5^ цент ♦.	гі-зсг зЛеЄ
г і

ред ЛЖнв 4Ю. БОвд-йдНКА^^аг: зл че і вар»' буханки хл<
?ГЗ ЗЗПСНУЙ- гв^у- В-ЗЛр^Г'ЗЗ' ЧЄ^’;Ва#р.аЛСК. В Т-аа'рТ'Лру в^рл>о.ь/зтм~.
тил:пя гзт-е^ч^лзгек й езбачже »-ясз ба.з^хлеба жить не мзг/°. Буряіг прав
лекаетея а зтлагс твенн зо ги#	
53/П^33 гзхш в Ье'лзводскзй лиции. в кхмере, умер зі гзлзда
ІіЕПЕЛЬ &чГ» 33 лзд8',еере пняк,-зсу?гпдйя^й- ая не анпзлненда плане хлебзза
”зт^к2 .житель села Гзрздишз.
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 4
Документ № 3 (закінчення)
‘)тмеченн случаи^гзлзднзй смарти .і а других- сельсоветах: Звсуг**8 ।
$ЄЛ ОВЄ К,Ьв£ан<: К3 £Ка-3 49 Л 2 № К , 2в М 'ЛК 33 3 І В£ -2 42 Л 2 £9 К5 , $3 Н 2 Л 3 В ЯЗ І ЧЄ лЗВЄІ
•По Н-озрзнлвзвскому сельезвету 'зарег ис трирзвзн случай лодеедсгвз.
с*а пзслепнее время в оеловздскуо больницу досгзвляется больова стаз
труппзз Пр383Жй\ И прохожих елинзлічн?; кзв л кулзкзв.
В НЗЧЬ пзд 28/П- в Лер кульок ом понесзвхозе умер от гзлзда поденник
рабзчий Л^ТРЗНЮ 3,3»,житель оеликзвки.
По Звоуз о кому се ль сзвету збнзружанз случ^й.кзгде едлн ол здад се-
мья бьша опухлая,зднзвременно у ного збварукенз законна *лебз около
цент.ржи. ’	'
Принягз ряд мер пз.мзши в зсобенгізсги селу Третякзои,резреленз
перемолоть имеошяезя зтхздьі,згправленз 4 цент. мзкух-и,а ге к^ге перемоло
ли 2 тонни МИр4уИ5,ЄЗГЛЗСНЗ Ветик указані для зкзззнвя п’змзши гзлодзю'
ШИМ*
Настроєний села ^МІЙИММ* Л следсглии смертности нд почав голзпв
& зпукщих на почав исгоцїения* Нами меру приватні н азусканид внутренних
ресурс за , зднакз зто «орєтср начгзжнз# пзмзшью. 2л вдове те льн о требуатся
пзмзиь 2бласти ^Ґ)9Ч^5)_ тонн квких либз сурзгогзл с гем,чтзбн пзддержвп
нужпздщихся и Гчтянуть ввсенний сел и прзпзлзчнус кампвниюХ
СЄЕ£ЄГЗ£Ь Ве ЛОВЗДС кого
Т^йпар гкома*
/П5РЗГУМ/
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 5
Документ № 4
У.с.р.р.
1 ч Державна ;
^Політичне Управління
УПОВНОВАЖЕНИЙ
(е Нево-Пснівському р-ну
— при —
РАЙВИКОНКОМІ
Сирам
Лмтшр
Сврия „К
Кому Ш СГО ДОН ОБЛ ОТДЕЛА ГІГУ
Нудо___Гор.С ф а л и н о

 і
с. Ново-Поків
У.С.С.Р»-
к( Государстмниов «
Политим. Уярмлення
УПОЛНОМОЧЕННЬІЙ
по Ново-Псновсноиу р-иу
- при ‘
РАЙИСПОЛКОМІр.'
ДНЯ І98 3 р.
о. Нол/п
саго года а 4 часа дня гр-Кйґошш
А Райони ХРИПУН Дрмнизия ’Васоьевнь
-ТО Фв^
Шанарское Ново-Псков
в масте о своей дочеши Х^ШТУИ Улитсй зарезали ножем 8-ми
летнюю де_воч^у__дочь_ Лрмцйвии-меньїпую сестру Улитн/уКаКОВОЙ
шрізалв ^ершіз.......я печійку чГпол^
употребйеи.ця в піїщу,
*д 1І* ~ _*мнн**’*—-> іУІТ	*“"‘,"і~іііі~іУііг-•**»в*****?**^><±
?р-нк а	ареряванці а,-
немогла.^ть виведена с"Іо.цу так как посла диня -совершешіо
опухлая е голода/ '	‘	й
І На йото. шеМл.Райугюлномоч^йіЖ^
" І Т ІТ “Х*1,ИГПЇ1ІЦ^и^ . Ц 1»Ц^|' І. г ГУІ '< І І' "і*'*^~    • —ч*Ц/>**	; ' ",
Нач Раимилйции'Я Районная Д?ачДр» .. . „
Подробнос^4 СООбЩИМ ДОПОЛіитеЛЬНОа
Зам»Р/УІЮЛН0М)ЧЕНН0Г0 441/ УССУ //	/ЮКШВ/
По ;Ново-Пакованому району""
 »; •	' .• .	... і. і	‘	' 	-"«'Лк.. ..	л ‘	'
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 6
145
Документ № 5
СЕЛтаАі-ю о&ами- шіб-іу'
•тов. А К У Я О В У.
Копил: тов» В А Й В О В У.
гор. Лталпно.
ч	ДОШДНАЯ ЗАПИСКА^
о фактах' голодовок .іг поля тшвсяім
ооотоянии Ново-Айдарского Гайана,
«***	*•*"	•• »«*"* ««*• •* «М	ч»	«•«•««*І
Качиная со второй половини февраля шсяцж
с.г. в Яодо-Айдарском районе, в чаотности в ©злах: Дмитри-
езка, Анексована,-	Жло-Вваделевка”
Штормово і: Ново-Айдар в Ден^виково, вант вскрит целм^ряд
факте» голодовок; хотсрт в некоторнх из ©тих сопро-
во&д виться смертними случаями, при чзм все учтвниьв нами
случап, а а искжчением одного-, пшлв-местс. в кодкообм. ?/>
секторе. -КРоью фактом сдартаоотя, в долом ряде маот, в
частиости в Дми.триевхе, Волядовка, Алексеевкв, Мало*В$йд^*
левкв, Штормове я Деяездиково, в оредвем вв шнее $0 самей.
проверенннх вами, лвжит опухох от голод а.
Иа-дочве ©того за последиее время варегист-
Ростам факти мелкпх крам, препмущественно пр.од-уктов, при*
вималвих массовнй характер, что отмечаяться да&е, как от*; <
дельнш’факти, аа ечет хоммунястов, так, напрпмаР', в< сДе*
•іежйвхово в ночь йод 22/П член парти ж ^СЗЛЬНМШВ’' в ЙЙЖ*
,-*.<»?-♦ •*  г * * . , *.. -  -
х ^даф-тртип' ВО^ОИЖН'питались совершжть кИх'У кажозв-ога < .
г- с.	*♦♦*'	-• ’	 #*	•	1 -.'Л.
льуа лі'^ьигп ^дівр^дам' сторо^мУ^екпдртийвнмЛ Пр^.'^р^же*
.й^- №-лоступка аа-’&Й ячейки,-заяво: ПЯ
ІЖК ВТО.Т, Й£-.ЙШЛі ЙО Я-СЖ0Г ІЙОДНЬЙ?.. Оба
•-*>••	я.	-.5/ржИШ^(
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 7
146
Документ № 5 (продовження)

*• 2
Кроме того за потевшяе дяеП в с;Ноля-^
довка, Співако»на, Дмті.фргввка я Мало-Веадалевка, все пав«Ц
шиє лошадй бмж~ ^аахпіцепн 'голод аяпвмп для употреблення
в хнчцу>г	;	‘ и ~	'
Бмгодаря такому ‘ ооотояашо, несмотря. я\
предлринятью вами мармк по моїй я отдельвям оемьям, в ука-
ваяиж селах сов далось ояеяь тякелоє полйтяко -морально©
еостоямге, так, в с<Дмитр*е»ка на пролм&овпр 5*тя.?дпей,.
мельзя-бнло осявать обідає партпЯйое собраяр'е, а ксг^а
таковсе‘всетакт* бшо собрапа ,и на последйем £кя доставлю^
вопрбс а мобилязаідо посевматерпала, < каторого в-колхое». ,і|
совеРшеаас яе ямеетьсяі то все кошуянотн мес'таай партг» У
: 'Я^іки^ отяесли'сь к абсурде нию указавшого ^опрсоа-пассив-» ।
яо, проявив  надвоє бввравлгтмведал мдзжю^.впем каммувпс-'І
-Г.'й>^бв^ііряЬжн^ж ш  р.йаиа, Тан^е-, аа /собрад ви 'кблхозм'ик&в,.^
кандидат партій ІЙІНИЖШ' вяступял с. оледуШіим вайле-
ґвш: *ИМ НЮШ»
'	лНИрвд Ш'іЬдаг гаЬй;і.ї9Р5^
ВДУ\ : ~	.. • ' .	.
Ійев п^тип„ЕІтормпа^окоя ячюйкп, &шпМІ -
п^зднтв*^	^одор'бвии^^пшел'^'
ретайа я’Йікй./'О тайм йпРооои: ^Скаот?©' тов; секрет ар ь,
ка.жя -Ж®ду капитайстимескоя Ф|.сяемц іфа4:,
у;йт9льствсй п\:йцпайр^’іеско^ ’а-дао- пйвтдальотйм'; -ій-^
^.'. ,жему\т'В«й	а- «шйЛотяІ
^-Г4ї	'*•?. 4 г?ч \г :	• -лл-, Л >
 .\«ошім^ не^хб^Ті й0; во^вл«^^уйт^в^і жде |Гголод ом".
 >йтот-вопрос? бійт 'зіддя 'в деи.о^ство 'бй'Хтртг®иа*. ІяЙиЙм
ГЖ*$К; Тцвмв кошуп ?»'0го><«ійй.али А
^р'0 я^;^й. й;Й»одуіис^шппіг..то в йшгой*
молМ;-
-	^Йиуа^тм# 

ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 8
147
Документ № 5 (продовження)
9
В етпх селах» несмотря на проведенні» соб^анпя
парвячеак я пленуми сельооветов ж чи о нами» как коммуияотн
так г безпартійний акт*», при бй^ужданип вопроозв о поеевио£
кампанги п мобилизацяті посешого ттериала, я большнястве
своем молчят, а веди в вяготунаіот, говсрят яокяюччТзльнб
о тяжелом положевви-н невсзможности мобплявсвать посевфомд.
Однако, наряду с имеющим мє.сто действптельно тя-
? же лин полохенн^м с продовольотвием, зафяксгроваям факти,ког-
да кснтр^еволюционнні и кулжцкиЙ елемент, сп^і^жруя на ука-
занннх трудностях, деяжет провокедяояяне виступленим, стара-
йсь совдать общее мневге о сплошном голода н яевозмоьноотв
внполненуя поставлеиннх перед нами, задач, п^ньрнвел-сднавре-
менно своє благополучно© полож^нге в смисле важчим хлеба,
•чем по оуіцеству ведут работу, ксрмву ваоеннего сзва, как,иап-
римар; в сЛлексеевка коммунпст Д?АГЖ на ообранит віяв лялі
что у него хлеба нет и на посенм&тариал он дать ничєго не мо*
•• «>	’ 4 і **	е * *' 1
иет, а когда у ваго дрм проверне бнло сбаару&ено до 3.0 пудов
х ле б а, то он лишь по,сле е то го' з аяв «л о же лвчив сді ть в. доеев -
фонд’ і& пуд о в»
Очитаем необходиимм отштить, чтб^ предпрт>нятн
нами мери к ликвпдаций фактов голодовки, абсолютно недоотаточ
нн, так как в п'єречисла нних селах и во обше в районе/ нгкакил
фондів ие" к мається, еолв не о чи тат ь-по се вн ого матерпала»-.,
Помине о казан ял коякРе'тной помощп. голод
кбдхозникам, партійним компотом намвчвн целні ряд м0Й'ПЙ~
' - -- -  <*•.-	*.- 5-< . > 4 к;. ' ч ... ^ -	' ї амЙ’ЗЙмЯта^ •
ятий'ПС усилейию /масоово-рав,’яоН!*.тельйбЙ. .раббтн я ОЙЙ
 *“;' *' •• „ ' ’ >
нию политико-моральнокі <ббстояки сельоьих трторгМ^зШ><і1й^
нервую'очередь в селах, поредаНгіж продовольс^віівші.^ія^*
ЛлОДОВОКд. ..
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 9
148
Документ № 5 (закінчення)
всех приведеннях Ф<хфов джболаваигй
: ** сілсртиости на почве годсда^а та^е окаванче помощу от-
де^сьпш о^мьям, проводилось совзршанио конспират^вва ш&зд
Органи П2Г у Уполномача аннх * члвназ ІюРР £ПК, .^аботажж
в тек. селах**
’57^Л
ХИт&’Ь Ш №16 ІЇ:
/ТОЇЬА/
‘‘«'•'ЇЙ феярадаї ^933 'ї^*І-
чЛ^& ^;х-’ ‘	.- <
о,..Ябзо-Агд.ар#-
іх . а'. йжМй»й*х<< - ; .?•. ч-’ ?
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 10
149
Документ № 6
яслучаях голадовк» За пзследнаа время в Аст жовсксм ж К.Крагпн»
їда кожхозникав. ской сельсоветах внявленн ряд случаев гал а-
__________— — —	довт кслхозннкся и члєеов ах сеіеС.
Так напрамер в Астахово бнла употрсо-
ле ж павшая лешадь, бригадир калхоза.по 'зтому .вопрасу наказах
сз ^у.ЮШ $8 І
-"Я работаю бригадиром птгчьаго двора колхоза 1-го Мая
27-го Янвяря ко мне- на птоїй двор привезли Панпую левада д лї
использования на корм курам.Часть ато^ левади бито использова-
но на гормлежб курям, а задняя яасть осталась «за не израс-
ходованно,» .Цримерно 5/П- до мне іряиєвг Гончар св Андрай Івано-
вич- бригадир по стройте льотку, я пйфосил.чтобн Я аиу отпустжі
г.яинн, я не атказзд и разрешил ему взять,при чем.Гончаров
і заявил мне,что ом не брдагует там более.что семи я отдгт голод*
ная.Загай приала Хорунжина феодосия, у которай крона нами
идаетсяж троє детей в попросила конини для пищи,я так же ,
разрвиил єй взять.Іфойе того сторожа птичьего двора Зешякок
Василий Степанович и Грибов Серг а 2 Окуериевич заявили мне,
чт." они брали конику-с привезаяного пашФо коня варили и
купаж ее.я никому ничєго не гаварил,что калхозяики бсади
дохлую конику для кушанья*. •
В чБсле голодяжих єсть члени й кандидати пфтии,
характерно отметпть,что руководитати местних партийннх сенат-
снах организаций и уполтмоченни е от Рай три ом а т.ШЧЛ’ИН
зяаж об атих сдучаях, но из за боязни,что их обжнят в оппор^
гунизме окривали от рейонннх организеций о том, что отдаьнвв
колхознаки голедахіт.О случаях голодовки ж лхозяиков,руководж-
тжям мастких органи»ший неоднократно заявлж врач Астахов-
СКОЙ амбулаторна їов.САШН тк сути отого деж он заявил:- ’
марно два ждали гожу назад ко мне в амбулаторя®
стали приходить болване, при о ж даре к старих абнару мивалось
отек нот и лица,зто я об’яснял малокроваам при яедортаточном
питжии.Таких больинх явилось окало 15 человек, о чам ягставгл
в известаость сельоовет,® бальний дав’ал' оправки о малокровии.
батам вмвсте о’ фед.сельсоветом Меленгьавнм виявили в т рех
\ ї£.?®х Д83ять словак о явно-вдраженаніж признаками сильного
® налишя отеков,о чем я ірссил местнм органи зщиї
оказаь псиощь шодукташ питадая. зтим' голодашим сейьяйЛ-
««гаї йші‘*Тїмо?«"Д’°ї.а° '’ада‘п'	Пи-0-
,?Р= дня ж май мі, Г™’'І’Я°ССООООг« Рмадм
,	начали пухнуть от галога^ай?Шклр^,,
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 11
Документ N° 6 (продовження)
зарезал свою собеку и мясо ее упатрвбил в пищу.'
9/П- в том же сала член колхоза .бедняк СВРЕВЦОВ §і®дор
имеюший семью в П чаї; при трах трудсспссобних гслодал 4 дня
в результате зарезал свою кашку я мясо еа у лотр є бил в пищу."
Полупил свадания о случаях голодовки сради сідельних
кслхозников в зти сальсоватн для принятия. ряд а мер. внехали на
масте Секретярь'РПК т.Коровчанкс я ’І1ред.РЙКпа т.ГУДКОВ,катерне
на масте я в К.Кре гонка виявили значні ельнсе бельшей количества
голодающих.
, Ржу кслхозникпз на масте била сказана пемощь в видача
прсдуктсв и свощаЯ.» єднано количество виданнях продуктовая
овощей толькс временнс даат всзможность удовлатворить нуждаю-
ших,при чам на талько в Астаховка я К.Врепинка, а по ряду.друг,
сельооватов колхозники хмаежа с Января ма-сяца вместо муки шлу-
чаю м®ару, которую паремалавают на муку,випакают . яз наа хлеб
я употреблязт в пищу, варят суп,кашу я т.д.
Внпеченннй хлеб из нагари и других отходсв,имйет черкай цвет
и на вкуо горькии ,врачи за являю т, что от таксис хлеба многпе
колхааникя -страдают растройст зон делудк.а. і
По линии районних органи запий изяскиваются все" во змож-
нссти, котарна ба дали всзмсжнссть удевлетверять нуждающиася
семьи и на допустить случаев голодовки. Де атому вогкому я Вас
регулярно буду ин^ормирсвагь.	/ /	*
| 0 сипних В Астаховсіам сальсовете сксн^ентрировад конекий
>1 лошадях. состав всего района болевдий подозритй льй&м сапом.
И.--т-—--• СапНйй декади находився изолграванн.Колюкство сап-
!• ншгп подозрительн.на сап лошадей опредзляется . .,/ґ...Штук.
|| Оа 15 ФавраЛН пало я убито 120 сапних лаизда.. . Осталбсь па се- 
Іїгодняшнн*. дань 414 лошадаі--.'Наших и растре лянннх сап них лоша-
1 дш внвозш на скотомогильник, которій’ нзчем на оправдай и
Иохраїй на уста ношена .На скотомогильник з абата ат масо а собак,
иприлатада птиця, едот и клюют ^аходяииеся там труїш л ошадей,
 а потом раз бат ают ся.Во время весна при гаяний снага вода бу- г
І дат стенать в лошинн п от втих жвотннх шпат бать заракша
І и переноситься на другой скот, которнй поят ввдоіі непофед-
вственно в лоотнах.Таким образом мн сайчас не имеем гарантии о
кмассовом распространений отого сапа не только на ниво твнх
Кно и на людаї.ибо собаки Дращаются феди людей,с ними игряют
а 2 К.Іфвпинш как я вш-е сообшил собаку употребили в
НІШ
... Я прошу Вас обжать Областное Бет управлений внахать
амвсто в.Ровенщкий район и сказать па’оць местннм овгайи-
адням в яроведевиж рада лрофалажичесних маротряяг.С,котоїне
н дали всзшжностЬ' не допускать расіространеяия сапа.-
І	пржсбЬтбль;р®ешк(Ь
КК РКИ /поднибь/ /КУіФИВД/
	* І	< ;*'
ПРКМЕЧАНИЕ;- о цифрах больннх-и поцпярит.нЯ' сап лошадей
более ТОШО’ СбПШу. ДОПОЛНИіТЄДЬНО.-
А„	* -	. .	 /-'
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 12
Документ № 7
Оекрегас.
-огдаско Ваяаго поручажжя 'арта о.г. я вмохая *
оаяо Ілавмамдрогку 4/илявдс»ского рііога для абалвдоваавя Фах
тмчввксго соотояяая мексторвх кояхоавлков от котормх пооттпи-
у«| оввдвям в Гсра«ват,ч*о 0»Ж ГОЛОД»»».	' дваїУ«
____ ибЕ«а вооїсяяма вбвошчеакоо»* адажо»аліотвжл« оеяа
ЙЛЙЙЖ* П;вл«едв«аля Саамвдеа та»“ІЖ1
ЇЙЇЛЇЇЇЇ’ио^їЛЇІГ*?® *<кв1! л° і:>ао1йои»
нжя яаяь	»Т?*» ІСЙ-ї*0?0’»** в^і’ЯЛ всвсв ва оагйджяд.
нжя дов» хж®М и в мадигарвї чсатж 10^12 дворов-карт^сіл.
, ііутек лячніше лмвч<мжя	и
ошхлиовотов в«« малагогслучжнх <мм» виявляю^лвіу2ї*
»л»./ » «іі/ *ЗДОЖ*МДЖЖ в йумталзлїом Оммолв /	 а*
Л0мУ/ «а чвода воех ободедова- Ижі оакаЯ а« ская^їїй** Рв“

<3    х «9 >»С н;
р Я «40 ') О
а

в
8 «
С'
й «
с О м о
X Е* £$
М > &
14 ®
з
М
4Я.
о
1
м й а х
ш	й	о	О	*С	•>
О	<	Пй	**>
X о
»	Й	м	4	И	□
*	<я	о	й
Ж
♦ О
І
а
ж
Я & Є
Ж сі
9< Ф Ж О
« й* .< н й
М
н
£*
ж а £
ж х »
^ж С ОЯ^
гі е . х ф
З» <3 .;
ЙІП
® м ;ч
яи о
я *«и
Ск4?-«і? Іао*,
Лії-’Р'ЯхІ3"
й
»<і-
С
|:О X
ш
£8£
ж о
ВкЧ<
“3?%"ЗЯЇ ’
а.’зійа&г'?
вИЛїйЗ ММЧ
® ю © З
і о а Ц «
іі з; §
!'в% г
лї 5
«я ♦
5Й З Я’’4
а, м
А
сч
м
З
0
*
*Ч?'
З* &
® *>>
Й Сі в Ск»
Ч й ' ’ в
?нЗ о сх
х л Я < ®
Я * І « і
м Д<
{X Ж’-* Іїе «ж
І|Н
ЙЕІ&'іілО -
ч
155
156
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. здвоєний з арк. 14
Документ № 8
ЬОВерЛІеНЙО секретну
1
Секретар» донецдого іібл пар дому т. иаркису.
секретаря ново-до кодо кого і .іі'.д. т; долстяного.
у ДОКЛАДНАЯ МІШКА»	/
"йО проверенним ваточникам через органи іхЦ.у» и самим лично уо
гановленно, что ряд сельсоветов и кодхозов ^ово-По кодового района
находятся в тдаелих продовольст донних затруднениях иа нж в более
кажастрофическом положеним на сегоднечнни день находятоя -»-ре о/о.
Шапарский колхоз ,, іервонші Хлебороб ", жзовокий колхоз ,, Карла
Шркса’, Целуйковокюі колхоз,,поминтерн*, и Ьулавиновский колхоз
,,Сталіна’, в данннх сельооветах и колхозах шеются массовне влу-
чай голоданмя кодхозников и единоличников, в особенноотй по селу
- Впародому которое находигоя в наиболее тяколом продовольствон'”
нон Затруднонии, из общего колжестза *,хй колхознах дворов вияв-
лено НуВДаЮЩЯХСЯ В срочной ПрОДОВОЛЬОТДОННОЙ ПОМОЩИ свние мО^, до
600 чел. лежат вольними от голода. и х-го Января по аО-е февраля
! .ло селу умерло о голода 74 чел. разного возвраота из ник отариков
«даше оО лет 1а чел.и детей до лй лет Зо чел> з том зв села на поч
ве голода колкознада Хрипун Домна х&оильевна о7 лет оо своей
Іо-ти лет не й доцерью задушили о летюю внучку о целью употребле-
їия в пищу. хАма колхознада Хрипун почти не работала в колхозе, до*
і чка работала такає не мнопо зсего хлеба» долучила о долхоза « пуд.
®4$ла у оебд не большой огрод-капусту, картофель и вое ато поели
‘ хеодца полтора-два тому назад, долхоз ,, червоний Хлебороб" Шапар
його о/а. внполнил план хлебоз'аготов«ИА/Ь»^> поаевнбго цатериала
не ииеет’/за моял^.чрній.м разнвх отходов цент, в иоторис 30% гем
л? ИИ разннх.трав, колхозндки долучили вместе с обцественннм пи-
:Шиеи на трудодень кл, и без общєотвенного питання доО грами»
Д’^ие о гектара ..в хлебозаготовку а»Зо цент, х-2 среднего по району
і» ї цент о. а данном колхозе благод'аря беохозяііотвенности правлення
бали болапие« крали хлеба зо ьремя уборки и бали болшиє потерм,
Руковсдотво села шапарское пред-с/о. и пред-колхоза онято а ооу»*
геко> ьаиболее голодают иолхозниии
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 14
Документ № 8 (продовження)
ДИВ*
у ваковнх хжпв соьершенно мало трудодней семулянтн х'годнри
це во врвмя вб нє и уборочно вямпянии ня. з&ряботки в ДР'
деста» .а на зиму вернулись в село, но єсть и хорошие волхозники
:цие по <£цО’чЮО трудодней так“Ее голодают лагод ар я много семейнбсти
• о де расхода на обіцественное питание доходившеє до о0-7о% н"
общеиу количеству внданного хлеба натур авансо в. «налогичное поло-
ение с продовольством имеется по «нзино, целуйково Й БуЖВМНОв-
:вому сельооветах,г не в меншем размере,в втих с/ооветах так-не
[ОЛхоон план іебо .г. ки не внполнили, из"дто о гектара в хлебо*»
заготовку до 1,^ цент.. о других с/о., над «уб’янва, Заводяняа,

шковна, Занотное, ^авортетино, танве шеются случаи голоданин от-
дельньос колхозников, но не в массовом порядне, за последнее вреия
в отих о/с. еоть случаи поедания отдельннми голодакпцши нолхозни-
ками собак, кошек и разную падаль: нак-то в селе лнзино колхознии
ловдратенко овода месдца жил и кормил сеьґю падалью со актового
кладбща и сам замерз на зток кладбице откатаїая конову® ногу*
 цо сторони районних організацій, приндо ряд мер к ликвидаціш мас-
совнх голоданий и смерти на почве голода, как-то: перемол имеющих-
Сд в холко з е отходов я видача муки наиболее нувдаювдамоя я лутшим
колхозкинам, с районного фавда ввделенно тону хлеба шапарскому колха
( хозу для больннх я вос становлення их физичесвого здоровая, видача
лі о ла на с кодхозноіі ферми больнкм детям, перебросва в зти колхозн
из внутренних районних ресуроов овощей; буряков, капусти и т.Д.»
все зти мероприятил проводим, через колхоз В нормальном порядне,
при непосредотвенном участим работников Г*П.у*
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 15
Документ № 9
Пролетарі всіх країн, оддайтеся!
(Наш вхідн. №
ілтньЛ ОТ'
ОГд
'з рип су
На Ваш
«♦Гф сообщаену что в»яач£ле феврала ф
... ПОСТЕЛЯЛИ СВЄДЄНИ&, ЧТО В Слюоаро-ШуруПОВ-»
ленпаоияй путь* я Е-Хопровско« оельоовете арт»
появилось массовое полоданяе и опухание от
нолхрзников в лиц внв колхоза^употребленйе. запищу колхозпиміж^
М о данолзчвикаші дохлих лопгаде£*По зто^у вопрооу " ' І
..г	року
ші/б/7
Здп запрос от 28<Ц’
Горпартхоиу от Горотдалз ГНУ
оком свльоовете арт>*
1 *уоіпа коллект^визаций
ГОЛОДІ	-
’Ленннсйий путь
бщо поручено Фра-кции Горсовета проваритьото на постели’ 14,феврала сФ
в вишвукезаяннв колхозк внехад член Црвзидиуна і’ороовета т<Рераінеяк0
На оснований непосрсдственвоЙ прозорий' на &еоте по все>.< пере численний^
иеточникам установлено следуюшееї по даннюг руководства обоях сельсо*
ветов и лячного азнакошіения з укззанннх. нолхоз&х ярко	при^
знаков голоданк^ .. среди едиисличников„яе пувется»3"отношента кулацкз^
семей имєіотся даннне,что теховае живут з в ач^ те ль но	' единолични-*
ковуПользуясь поддерЖяой продуктам» ос сторони родб^веннтіхоз ж?івуШЯх із
террптортш ОТИХ 2-х сельссветов<Й только в В-Хопоовском^ сельсоватс
єсть 4 раокулаченннх семья,которке жязут попрошзМничаствсм^€#лучаев 1
смертя отмголода т з одпом сельсов.ете не бнлсиКолхоатаїсодр лртелп
"внянакй^ путь Сеичуковим -понпяз де* атзитзльшг боалзсь дав -
упо гре^де яг я в шПцу,а для прк^аяо	он яздяатбя охо^кето^ и
ходат на .'окоту^иемчуков Д<»>. то:$е брав конину,; для овоеЯ еойзкп»2'днясг^
опустя после тсго>.Д£.к^он брав лсояняу - его жена^прй изуцении льго
а партія (більш.) Украївж—МакЯвськвй Міськпартком
-----..	—..-	м. Макіївкою лін.г в прости № 24
V--<" лТов.овкр
о\
Ииеются случа,что те^кто	^ухвН'Т,го^о1з.сду - попристрайк
в$ля у оебя, в доїла р>учнке мельницн^и танком от друг’йх меллт ДЛЯ 'Ов'б.'Я' ' і
зерно /колхоеник Чергюв&тґ ар т«*Ме я ин скй^~ пу^ь* /♦ 4лан Президи^ш і^ороо-'і
вето т«Рерац;енко ш соо$щил,что/орвакомившись с отделькнми ¥гслодаюцй*
ми? очитает,что яа.доб.яости £ увотре’блевия< з пвду дохло&/коовн не б'шші
тем. бо яе е/что* 50% бравших конину имектся 'с обставин не корови,кое*чтр
, из солених ОВОЩЄЙ И д6&а<ВЯіДдХ1^	для
І других, надс.бноствЙ** „	'
Правленнями колхозов рмабевшгм колхознпкам ояазнваатда помоШь>.^
продуктами в размара-дневной дачи-нррмн тем,кто ваходхт на работучЛдя•%
ет$£ цели арт»**енияоЕн££п/ть* оеет ХЗ пудов різного зерна вимолочені
ного за кос‘лєдние дай и 50 кгч к8пустн*Арт<йн<!Девчеімю * ЗО гудов йот*
ходоз /зерно/и дает теперь уже пол.лнтра молока яа рзботающето»'<
лрталь ^Вільна поаця.” ииеет .25 пудов сполотого $ернб»ФракциеЯ. Гоосоье-?
та по ручепо -На ч^горотдела *ІЖ „т. футерову ус корить разрексние ьсиросо^
с*'Яве«н«х:. сг-внселендем нулзков- по Слюсаро*Вїурупозакому-^ 3*Копровсйону;
Свльс6зетаи-іг ОЧИСТИТЬ'ТЄрлИТ0р.И4С ©тих сольсогетов откудацких
Тов>прдушЕ^;х'вн>0ьгл^е<иредо.стазл0я6 .право, предеедатоям отих сельсовб^
Тов,стдшіь^ем едийо'личиф Хдзяйства^селахщ^« £’ ахатьсемьяж .на ' подн*
'окапие ^ерта работ видавать-не- 'б.еспрепятственнй- внеад» ;  /.<>'	;
З Е-ХопровскіСельоо2.етеГ..длн-' арТаеЛеяинскяй путь*',•Вперед* и .ійедчеЯ^
открита' одне нетряна^ кеяьоца я прєдломеяо' тоадоодателям\Слі?озро*Йуру
повсного і^-Хбп.рсвсхого	сонета*>в-нміа®ь-7оправки' .колхо^ян«зМ'М:/. ’*'?
ва .помод зерна не'' етбй ^ел-ьияце*. -/”Ул
. /	•'' X
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 16
Документ N° 9 (продовження)
С-
І 1
ЇЬриялгцяей, проведейо Шистку зтих ’оель’созетоз от уголоавого ся
. ть,врегенно отякоиаддйроваяо работйЙкоз ми-лицми для првкрзадайя равз
гооя на терряторг.и втих саль-советол край у полхогййибв-солбяж,п7яц2
стсста. и др«продсвсльствйЯ.
постсянно? связи я .оуководотва "по Ся і® аро-Шурупове кому сели
ту-©Р&кци&к Рорсовета ©ри-крейлея член Пдезиднума 'Ро^кювета 2ав.2’/ея
ла т.‘йе,вчегкоха пс"£-Хсгарс.в.о/оов'ей’У Зай»0й0 іт*?адяІяад» :*
, - .ішлмеипгем о положеним в -втих сельсоветах будем кіформироватк
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. здвоєний з арк. 17
Документ № 10
4.і	Сбл«тйггг Кг'м-тетаїійт-"'-КП/б/У.
Г~'	*	- нец^ п 0 б лає Т” ТГ в <с д р К И О У.
.її) _ /^5 * <	’	 ’ - ----------- -.*----------
......- г-- -.. .<» и>,,М*<»
О т.и&ркс всього Раи-Партксма.
 • ’’•	- /32^
_*Н> д£о?1!??Гг’ СвЄДеняя» что 4 &арта 1933 грда, в ееле Лсохо-
ватом н/ра^она обнаружен случаи-Людоедства. Виразившися в тем,что
гражданки села Росехгватое рУ 7 Й« 0 Федгр.- пиея сем*ю в угл”-
чеотве 5 челгве^, с к^м то єсть ов-Федор, ієна, Троє детей, ут-
«х то єсть ’-»з.хч^ела Трьох детей єро Кена-Цар’тн.а лод 'Изу версіям др^нуж-
д«Н’*ем йужа-Федгра зарезала двух детей шторне 6ул^ 2’еденн гм" же.
Яредвар^тельним следств’гем устаневлено ; что се верш вил* йе я случай.бнЛ*
соввршен не на дочве Голодові /^а* зто разкеслоеь на пєрв*мраз/ а
«•о^ліоч^тельно на яочве того что Рупен^о Федгр /глави ий в^нгвн^р- Убій-
ча/ уторуй у прошлем судимий та»»:Вор,Тпдарь, ~мея в яал*ч™ 7еньг”,
ч Другеє н^обход^мне продукту, умншленіг дгвел всю свою сем’ю до та-
"аго "Стожан^я что последн?»е тгмел" в*д Престо Скелета е натявутои г*0’
веЛ на *труя, а єн еам-Федгр ^з-чео" -здоровая, не	н«- малеа-
ш^х призналов-гпладова, ^зуверс*г* яр^нуд^л вместе со участи^тя гра-
вдан^нгм того же села-Рудентгм Туйоном, зарезать а’ееть двух мало-
летн^х детей.
По ЗТО му ВГ просу Пр"НЯЯТН еро ЧНУЄ НЄГбХ”МУЄ меру, о Пре-шедшем ^У”
чає в полях тигяп^мдавм аазсеев-Ш^я не дравільного тол^тваи^я о ЬДр*
та е,г. на спеглальнем есвешак’»** Ое^ретарей Парт^лних ячее» « - юлг-*
мочених РііЖ, було лане сгетв^твуютеє раз яснеп-е с * ч^<ХціГ?^е1
дувріт^ть Кулацр-ую ^нтревожп^гнкую .1Г’<тац^ю вг*’руг зтого вгдргса.
Апаратом ГПУ, ведетея более-точная провер^а-возмо^нух
чаев гололов’*’* п на осяглая™ вапгего учазан^я пр^к^моютея
д^ие мери, до дрібна хара^тер-51^4 др-шедиегс случая буд-'ть дана де-
полв^тєльнум сггбпіен^ем•
Зам• Секретаря ?.П,-К,/В/.
9/Щ-1933 года,	--
С, ц,аріф в^а -?П Кд.
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 17
Документ №11
Пролетарі всіх країн, єднайтеся!	ЗОВСІМ ТАЄМНО
Комуністична Партія (більшовиків) України. ДОНЕЦЬКИЙ 0 БК 0 М-
£	ТАЄМНИЙ ВІДДІЛ „ - г
„ 193 р.
І г	; і- м . і-
- •,
В ,ДК КП(б)У
к—ь
4 Й ^»к 0 ССИ ОРУ.
В доповнена© к презней назеЗ шіфориации посилаю
Ван итоговую сводісу ГПУ о случаях голодания^Ж крапко
установили по линии Горпаркоаов обязательнуо проверну
кавдого факта, кроме того ин ежеовоих средста
;	отцускаем продовольстаиа сельсини района&и ато крайнє
недостаточно.
от
Кота и сзодки всегда преувеличзвают количастзо
4
голо дойдах, /однано нами зто установлено спощлальной
вровериой Райпаркоьіов А ©ти факти последнео вреиа замет-?
но увеличиваются. Мн?узе поставили перед Вами зопрос об
^ед^^лсельоким районам Донбасоа продпоіаощ^С
Настоятольно повторно просим ЦК из фовда продосуда
видалить Донбасоу 50.000 пудов.
Вели ш продаомоць Старобедьдине и некоторам район
Мариупольщинн сейчас не завезем, дальше будет восьма
трудно.
... Учтите,что нам приходитея помотать так&е и совко-
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 18
Документ № 12
О\
оо
І
с * НО й
4 »
І 0 проявленнях голоде и смеотйнх сдучаях'на зтой почве по
д онвцко й р блн сз? И »	\
По соотояник не 9.10.33 г.
г в доподнение к нашей опецоводкв ^56701 от 27.П.ЗЗ г. сооб-
Ґ .щмем следукцее:
і декаду;.,видно,что в ЖДЕ РАЦОНОВ ОШСГИ.ПРОДОВОЛЬСТВЕЯШЕ ЗА-
[?., в отдаьвнх далх.вдЦі'У с того ловиш голод гага чолхозни-
I ков . отгч*жся.:и жлжівАюшгася смтность.
; < . За период о 27.П по 9.Ш с.г/вклкя^льно,по 21 району Об.
І ласти.зарегеотрировано 1.008 голодшощих семей. Ч1
І Из указанннх 1.008 семей,.- в 648 из них голодеаддих члене®
|, семьи установлено 2.669 чел.Йз них членов и кандидатов лартии
І II ЧЄЛОВЄК.	4
Яз общего колжестаа голодяйщих к единоличннм демьям отно*
’ еаТСя-12 оемея о колшеством члеяов «мь« з них - «І чел.
І В отдєльюсти по рбйонам^утазгнное количестао голодающих
І разбиваетея следукщим образом:
! ; : : .
И-^івЬ<ЧЙ^5ЙЯЙі'	>*«:	*	’, '«^іМЕїЯИгаіЗИВБюКгІшВІ
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 19
Документ № 12 (продовження)
Л:	і
	—-... - Колаже
ПО ’	голод,
кнжд Район семеї
ку.	с уста
НОВ.К0
лич» чл.
 семьи.
В них
голод,
члвнон
оемей
Колич.св-
неї' о не-
установи,
числом
чл.оемьн.
І»	В.Теплянсккй.», 291
2.	Н-Псковзкий ..».	190
З».	Старббе'льокий..	5В
4.	Марнупол ьский..	26
5.	Слажянский.....	21
б<	НЛйдарскиІ»..,	12
7.	Вєловодовяй....	12
8»	Троицкий»..».».	10
9»	Пряма торокий...	14
10<	Красний Луч...а	8
І»	Муг*аский...	З
:г»	меловокоз...... б
,3.	Коне тянтиновс кий	І "
4.	С.Кпрянекнй....
5»	Волновахский. . ♦.	-
б.т	Гришино кяй......	-
.7»	Ровенецкий......	*
8.	СТаКермечишокий	10
.9»	Ст.Никольский...	-
0.	Рубвяанокий*.., 4	5
Одиночок 39 чел
19
24
42
72
33
15
2
2
4,'
6
15
Пори факяамл
* голодаиия по 21
р-ну 66 е/е#и
них колхозов 60»
• *• V»
І. Диішнский,	і
7
2
10
2
По атому району
цифра покраєш
по нервам материї
л^и,ук^з.в спец»
сводке й-567081
К' зтоцу району
надо добавить
Ї00 семеі!,уквз»і
спецсводке 56701
жше 5 голод.оемеї по Рубеженскому р-ну ж Кй
семей по Лййяпскому р-ву в обіцее число-1008 сеней пока<
М6Я* *ІІІЗЬВО2 <»ОДКЄ - Нв ВХОДЯТ#-ВСЄГО ГОЛОДЯгЗЩВХ 06-
ІЗ ЧИСЯЯ, ГОЛОДаЮЩВХ гупотреблялж В ПВДУ ПЯДЯЛЬ в 50 случ.
мясо коаек в собак в 2-х случаях в суррогатн ПОДОДОДИ ВОЛЬШИВ
СТВОе
< Кроме ТОГОаНЯ П0ЧВЄ ГОЛОДУЙ с Лв Володпрско* Ст-Никольсю
*	, •••-	мрх	<•<*
го ра1она?варегеотриравяп один случя£ убя^отвеь&мг убад І(^-х
леяяяя с^аруха ЮРВИНІ|ВО.Убй§цв ВР0ВяЮК Мнрия арест званнях
убмйстве совналясь/Об от ом ф^кте ин Вас мн^ормировали спец, осо б-
щенжеш Ж 57600 от 5<Й.с.г./.
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 20
Документ № 12 (продовження)
ІЗ.
в ново псковском рГояе в сеж ш парової шЛ^кгестжровАв
?ЦКТ ЛЮДОЕДСТВА /Об отой мн инйормировали Вас спецуо^ба^^ ием №5769!
от 7.Ш.с.г./.Колхозница ХРИПУНОВА Домна со своей^Й^їи'ле^ней дочері
ЙОіитой варе зр лй свою 11-ти летнюю внучку.
І 3» шриод с 1-го ФЕВРАЛЯ ІЮ 9 МАРТА С.г. ВКЛЮЧИТЕ ЛІНО ,Н» ПОЧ-»
•В® ГОЛОДА.ПО 12 Р.^ОНАМ ОШСТК ЖРЛО 267 ЧЕЛОВЖ.ИЗ НИХ:ДЕТЕЙ /по
.Нбсовсем точному учету/ 76 чел. ,Из них К СЕМБЯМ ЕДИНОЛИЧНИКОВ ОТНОСї
рСЯ 20 ДІТЕЙ.	'	4
І По районам число умерлих распределяется так:
|В.Псковекий..
реловодский..
ІРубеяянохий..
гВолноваха....
меловО КОЙ. . . .
|ТрОИЦКЙЙ.....
Ктаробельский
Н- Д ИДр рОЮгИ". V
К.Каренокий..
{'В»ТеПЛЯНОКИЙ.
ИяриупрльскйЙ
Я9 
Обіцйб--Из нііх---К 'С'бмьДМ 
чиоло	дет ей.	единолич.
умери.	отнорятся
Ьдїі.
32
26
-18
ІЗ
~8
"45
-10
По атому ройову о Т/І
по 20.П. в с.щрпярскои
умерло 74 ч.
В о.Целуйково по яртели
"Коминтерн" - 29 чел.
1
з
з
з
•V
Попутно с приведенннми фактами действительного ГОЛОДРНИ
Ж’в втдельннх районах Облаоти ;Гришенском,Ст.Кррвнсйом,Ст.Керменчикок
лввйнском и Мориулольскрй»за последнюю декаду отмечено II фактов
Юй’Г’УЛЯЦИИ ГОЛОД*, причем б из них относится к Мариупольскоиу району;
жольхоз "Молотова”’Урзуфского о/сове^е.
А'
З'ем.Иач.ДоноіШотдела ГПУ
/СОКОЛОВ/

ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 21
Документ № 13
ОБКОМ ПАРТІЙ
’т. А К У Л О В У.
От Секретаря меловского РИК -ОТРАЖКВА Д»й«
падают на возраст стариков и дете.і,при чем часть из зти
онартнух, случаев било связано с заболеванием
дрікоторие чсугубились недоеданием,после чего на'отупала
Настоявшим информирую Вас по вопрооу создавшихся продоволь-
отвенннх трудносте» в нашем районе»
В конце «евраля в начале марта продовольстненнне трудності
в часта колхозов районе "В пятя а оорбеняо в трех" значителі
но /сурубились. В районе по зтим колхозам на почве недоеда-
ния и пряного иотоцения єсть случаи омерти.которях за после
йие три декада зарегистрировано до 4О*и семей которне надо-
дятся в тяжелом ооотоянии большинство из них на почве иото-
щения.больннх опухлем.что нуждаютея в орочно» ПОМОЩИ.В райо
не єсть до 200 семей. Большинство из смертних случаев при-
и
смерть.'По данннх проверкй работниками ГНУ установлено,что
все зти семейства из бедпяков и оередняков-колхозников,
єсть отдельнне семьи из сельских активистов-партиіцев;
среди них ияеется незначительная частьлоднрівйростальнмх
большинство которне имели от 100 до 250 трудодней.но боль-
шинство из них являютоя многосемейнне.в котормх мало трудо-
"способннх.
Нужно отметить.что при нервом появлення зтих случаев,ме-
стннми организациями не било проявлено надаежащей инициати-
вн для их ликвидацин и лишь после принятия решительнмх
ме£ удалось добитоя организации сказання неа оторой помоци
-на’ мебтах,хотя пОлОввиив з атих колхозах непозволяет изнс-
кать хлеб них ресоурсов.кроме таких про дук то в, как бурак,ка-
пуста й кое рде незначительное количеотво картофеля.

'О получением помоіци о облаоти.которои. о последним нарядом
мьі получили 36 ценз?, нам удалось сказать помощь наиболее с
отих находяшихоя а тяколом полокении оемьям,добавив к полу-
ченному хлебу 50-60 так ке сурогатов,картофеля,бурака и
кмаха. Полученная помощь на протякении карта меояца нам ока
кет значительную поддеркку. дроме воего атого.мк принимаем
вое мери к изисканию меотнцх ресоурсов для окавания помади.
9-пройарта в конце пленуми РИК мною на закрнтол. части
секретарем я уполномоченнкх било дано ряд указаний для при-
нятия мер по атому вопрроу на местах.
‘За последнее время на почве продовольственимх трудностей,
отмечено ряд случаев в некоторнх колхозах невнхода .на рабо--
ту особенно со сторона конихов я др.рабочих.
Вое зти факти,особенно сейчаб заметно/активно иопользо-
ваваются контрреволюционяам злементом для срнва подготовки
к весна.
Учитнвая вое последотвия втих вопрооов^мн приняли все мері
к Здвоєний масоово-организацяйной я практическоМ работн
по линии партийнах ячеек я органон ГПу для облегченяя и лик-
видации создавшихся продовольственннх трудностей. -
і 8,ЙДьнейшем,для проведено веоенней посевкампании,л«^с
П^осМжОказать нашому району возмркную продовольственнуи
10 мартИ 1933г. <	/І
” (ЖРЕТЛРЬ РІК ґ — /Стракев/. - ,
Л 1 ' '	'	/ \
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 22
Документ № 14
Докладная 'Записка
її’Иецкому Обкому КП/б/у* облиаполї^му
шар^овсього РШ, Д
І
§„И5ЖЛН-^5Я ВЛШ€ГР Деретсту-виргс утгазан’тя от--..Гб ”Є-пользовда””
* лт« «ба для т^авания не обход^мси домош** на елучай голодовка-
ід ггков, нам^ е де лане следутошее:	‘ *	—	,~7’ 
чно установленим т» веєстороне дро-вереннм'*данньім Сигонамп ГШ\ І
шупашему Району имеетєя по двенадцат* сельсин «оветамАз ебщеге-
єства восеинадцатт сель®кчх*аоветов,оєтальние шесть еельемх"*
доветов в етади* дроверм/, •-• .	-	-	-	-
’^І хозя&етво нуждаЕош^х®я в тфайне необход^о^ помети в ит*т&нм,^з
Ч”«ла катерах ееть о”оло десять ховяйв'тв Киаено-Х>меЙекчх длкшедшкх-к
|"3 \і?ККА в зтои-же голу.	- '
. докладною зап”®”ою гйК от... .«обшаловь вам о лр”ізедшем елучае ладрет'
детва в е.волоховатом н/района « анолгг”чнай втсаои влучай заоегквтр"
X Єреван органам” ГДу по Курячевекойу -еелье^ому-еовете.
*	'  '	• .-.Ж	**
Цгчвнше у^азаньш хазяйствам обшее чалтгчес-тво нуждат^хея в номеш^ на*4
установлеиГ їчто по ^етнрем ^жс^т<м~советамфасфас^^вало^ь рг улотре^
блялоеь"в пту- павших лешадеї»	А -	*	--	* ' і
Находяш^еея под етражей захжченуе на разите єром т» следетв^ем в
л^честв^ето-двадцать^чело'век>находятся такве в Чиеввачайно тяжолом *’
состоянм в вопрссе н^тан^я,	*-
Жть елучатг смертнеєтт* на почве недоедалм«Лол*тмо*моральнав еосто'Г*
нггв ратна,за лоаледнее время увугубляетея^в^вто^ону еоздан^я возмож
них трудностей 'В про вед єн м веееяего сена »єпольз(тванпе еге кулац*,
ко^вред^тельек^м^ елементам* против меропр^ят^Й ІІарт?»^ Ссвецгой Вл
ас тп *	*- 	%	-
В результате"Слож^віа^Шся обстановки за ноеледлее время участ^лт^ь ел-
учап мелк^х краж главннм о-бразом, дредуктов дктоия,варемстр’»рованн
? елуча* *рав два центнера обпіеетвеного амбара лосев-мата г* так дал*
ее»	** "		**	*' Г- *’
Для предоврашен^я гулацкогг еопрот"влен’я в по д готовте и ееву,а~так~’
же вцелях борьбн е*-кракамт»,с нане® сторони м»8йлйзовано“внішант’е -
аар”«но-Кбивомольек”Х всяхозикх маее.проведено еовепан^е рааЛаот-
, -------....	_ ^зннх маее,проведено совєтн^е мйЛарт-'
а*т*ва, Се^рятаре^-Яжее^^’т Уполномоченнх ЙШ» на кгтпром^данм' ссот-
вол таваювхяє утаган^я, ует*лена маееомя ракета. “в психозах * еельсове?^
в^е Парт*Шне аллк направлена для уе^лен^я бригад,нелхгвах, * сель*' ]
Г7~ ^--^^зетХГВ'Г4*^ •	- ~”г- з-— -:	'->. '	--<*>
-	- -Ч . .	>. ч.	".Ч.-Ч-	-	*ч-.	---
/В разв^т^^-даниах вам* дфект'явнях у^ааан^и о$ о^аван^и иомож сем~ %
( ям нахсгдяпихея в тяжелмх уелпв^ях в п^та.Н’тг', нам* предпрт'ннятн меру
Ісб органряад*л обчеетвенного п*тан*я пг еельеоветам в ^*х зарег*ге<
У/ ір^роваао'* зсєеторонне п^'в^епп алуча^ голодовок, распрвделено
<у-х\пп луЧенае ел? ^ае 2_тс'ннн хлєта *&н«рф ая ^онна гтхсдсв *з *ха ч
Для ру^пвгдсфва”* пгмсш^ оргад^зрвана іроі&а в есстадє трьох челов»^
Преде РЖГа»'Секретаря -НІЖ, гполномсчдногс ГЯУ* -.
Для дальнєпомош т< жодного охваза облоддащ^х *^нек^ваем рееур*
внутр’т явоего расова. '	...	• у
В в^о іатрудн^тельного положеная в.^Ра^гн^ аґта^не в„,.следетдя^г^оге 
что ве'^хлебофурашне отходм яабронжровая.>Л по.еевнй^ матеріал тг^^г
*Орма~піол*М отпуа*?ять дополи**тельно ххебнчх продуктом на оуавансе
' "Ядад ®а«« ляіан*й для пр-'варт-а /ояоие-продужїм/ с®§лке явовевлече-
И	» *	•<<• і	ЧЙ
МеЖдя-’й- '•вловенсгг ВНК”а. » РИК. проедаь сказать нашему Району,*
І пс.^пи;,--->>-хпа&-.йД"<гК -”<1П0ЛЬ‘ЗЄ&аТЬ •»кЄЮШуіО>С Я' ЙаРС тс’влейуй »ер. X	«ч -
* ^апузту яад для"нухсдаюш*хбя^то агєлам> преото^ним находя^м
ся в камерах зар*жчен*я<

Нн,
С. дряШі
Зам. Секретаря РШГ
а«

ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 23
Документ № 15
СЕКРЕТАРЮ ДЛ? ТЖ110Г0 КОІЖШ. тсв. ВАИ1АВСКСО / 7 Л ‘
ДСШГАДШ ЗЛВВК1	" -
*"Іі/Ж-33 года по дорученню Поєд.КК тсв.ТШіШКА я гьехал в
сбЛо Чабановку гґб рас-сж-дошляй йвктои"массоиой сдертнсвял, о
чем расгоос^роняла-с тухи чпон'йфтял ЯНЙичеш. По пріевду на
место я ^сепо Чабанояку мною бнп продеден учет смертносте с и»-
ня 1932 года- по 1-2 марта 1933 года, а такяз оконсмичеокое се-
\ СТОЯНЕЄ Х08ЯЙСТЯ-умерших П ВМЄСТЄ С ' крачСМ Ш/Р СКИД Я ПССЄТИЛ не-
скольда семей кблхознжоя я ьвдикьдуалььиксв.
Преаде, чом подоїти к янв ам, обращаю Ваше в штаме на
хе рактериотику села, Чабаножд, Сапо в прсшлом иевніочное, рао-
«поенде іюеетьяі^ті 9фоквеїзе особшно характерно, группа купа--
'’кба~''Шйавжпайбслйш^уйегьннй яео, осшльная'Часяь сет допи-
лась т. середняков, которьв били на грани кулака"» на ту
креойвяас таа, которад витеснялась кулакам® и фслєтаривирсталась
СелслЧабаножа жеет спою изторйи частих иоестании ісулачесс-
иа« Последнєе восстание бжо нйачале 1932 года."В 1932 году ви
время клсб оааготовок я атом сєле бий кпєпко сколочйн ку^ацкий
саботаж, с Мем подтіерждают матермал^вшездного Обй.суж."В по-
опедивхлчзолах февраля 1933 года в.кожозе "Вфошилова” кяадов-
щикод Власенкбм Т.к. Лдаходед' иь пфтїи/, бригадир Кунща /кнхо-
дец иа тартий/, конюхом Иргмлинїзй била органиослана груїгаа^ко-
торая ломонстратявно бросійпа кормить лоппдей податей иредлогом,
ЧТО ЄСТЬ ЖЧерС. (бщее КОЛХ.ОВНОЄ собранио ж исключидо ИВ- кол-
хоза. В пооледнее воємя село сабатирует в части обора носе жата,
а такш прсявйябт саботаж в перєвонке гсс.сеїіосудьт. -..
V*' -	’ЖИУ&У.фйЕЙ.*"'" ЗЖ " Х?**!*^'*'	'^^^ мрмртт ;гу •* >,*.	’ ' „*- .> -л«».	ж; УУ^ГТг , ,
Перехску^к шведам обследоїанйя.
Дмнаиика ©мерівпз те по селу Чабаненка, качиная о зпоня жесяца
1982 вода по 12 марта"І932 в. несковькс? скачкосбразна, даль 6
челОдек» •авгуот II чея», сен'гябрь 4.чея/,‘ сктябрь“І1 чеп»7 нс-
ябрь 4 че’г», декаерь 6 чек», янжрь І чел./"феираяь ІЗ чел. и
тблжо в марле єсть авменение в сторону увеоЛйченад - за 12 дней
умерло 16 челотек. Смертносте в 1935 году бкви я основи ом ва
•счєт старлкол и детейї которве шфли от староста и другая бо~
лезйєгЗ /о чем ешідетшґБствуют оправки прача/» Семьв таМ'Вде про-
ходвла смертносте в колхозе змє-ют тичтевное ксличествс тр'удо-
дней, йаирий'ф: Понотревко - умзряя.скн и.стец, енну 18 лет, "
бтц^ 64 вода, Свд тле ют 137 трдаедней за вод, Кривокс нь..~»в кол-
хозе раб оталр? 2 чаледака, ват од имеют 146-тоудоднйй и ®^Д,
“• Несмотря на^то, ч!їсґ‘йз ’Чвзлагумершвх оояьйаяАлолежяна я>гямег
ла мав аАтр.ж однез и повучшти мал о хйеб а в к.одхе^о > швсє же ом
«ає’ериаТьво обес-вченн'шк, что имеп^фокиточннЯ мяйзмум, о чем
ся2дет«?гьс таутот матеріали,/смотря прйлжеиие/, о том, Что яко- -•
'ба ччзжали труппн уиерйих /ІЗ чруппоя. о 'чом воворшта Ялданч/фак-
тн такйе не 40д5?нбірдиляаь» Внп случам, чфб старик 78 лет-, а .стару
ха 77 лет кулакй /не жсланн^ію- «троотв/ умерли во в.ремя ода з но
ве блрана, Лежали фодо.лж’й5елї>кхзй"фемя, .в югхатвдкроИ'е них
нзкт г.ле-вал» н* к мсему'-двйагду бяи таїте оігй похерояшн. ве
й' ’фач^кГііфовнм. 0®е8 умерших л других йол-
. х^їнжеж'-ммію- -ійЬзі^єч'є’й с.емчйстші которЕ$* дадатвитсте-
•ао- ййб -ют:жШцй, зт^ко-лхозаик Штажа. 'у котстсво сотая.ось
•• 5'• чахнем №т^удосп‘й''&орвг'‘и РоЖі 9і т ••;“йшіїіка- -,-і<Дл.^..хйтфніі
х^одрНйійй'ль’аое >ре рх-б-й.ез-. :• у-д ф -іхокрра еерді^а»
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 24
Документ № 15 (продовження)

оо
о
— '<£> •
і/Л	и-л.
Из олроса ігоедаедал’йтя'св.т’ьсозйФа токЗЖМРАІШ мяв-уяагадйі
^.івнязяїсь,. чтО-Яушачеж в селИЩрЄ?.е в присутствия бесжр’и&к’к'
: тгодяяпа шум о тему- что у Вас. люди- мру® с гол од а и Т5 фуяйся1
?г.г?жат не хф-оненнах^'.д^а ,'же Ялнкнч трупная йе видєітй л Дше йв
г., заин^рес ойалааь з®йм в'олросом'; найумев уохала-гз одйа, '•
,. Сйухм, которде- ,рас-фов®рМяла'-Ялнанч0Я& в-длгоігожд»; а тавже
:-.-8аяжшйб ж •'лфйо удажвзя без’-Щф.ти-йїнх- п'оельссяете‘ сота Чабйяо»
.-..Ш;4© .'йто.л.юди -мр.ут ^голоду з ®руапй-ие хфйетшя, я-влдат--
: дя йвн(г^улацко§ ;К0Н5фежолювсй&ннсй агитацжй,  рас фСйтране але •
!;атаких олухов Ялкннчевой йе йлучайнн, іак~как саш. дайнчбяа-в лі
фошлш из семьи. В 1930 году разбазариаїй да уцео тяо> йшла в ке:
• хоз. о чад сшдететьс тнуж ддвуиШжа. '
у аво^З-аторонн считаю, что Я.пнннчева, Длучайао попавшая в в
Г-.пфтию благ од ар я кушцкому 'маневру, проя&вла в члена ВЗДИКж, а
й. псзтску не обходимо очистить наше іфаждальотво, а пакте ----------
. -от жкого нанссного елемента	А


І
1
У 4^

ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 24
Документ № 16
-/Я? ж.
і	ЛГіфУ
і А
рлйайй гртк’ш: ко-йет
СВ1СР.ЇЇІРй' (Й ИЛ/ 6/ у  ї»
я уенач. .что
Чаб,шапка яа
трупо* не хо-
Шічег.р'ве гово~
яемед^енно рас-
12-го нарта в беседе с даті членом пфлгип
©і/ пси, 'прокурора Мшег.с района - ч^ен пар.тиз
рий же член ВМІЖпа -р^соказидатга-, что в се.гє
оя главах от гг^ода умерло 16 человек в'никто
р ешіт ПО несксльк й не ДОЛЬ ♦ 4.
В бєседе с тсв ЛЙЙШЕВСл, &йа дгіш£с<$бзтом
рлла. В тОт же день жою бьпго доручено Ра.-»Ж
слелоіать зтот факт я се^е. .
Цоон^аемнГі Вам натеряа* "о поледаюцих" зас^укішает того, '
чтеоьь о фактах жл'еженянх в матеріале ввали бьі’все ч^енн пш-
тяи ншей ерганлзации и как лужмо вооко’оледять за оаботой
даке каждого члена парто, -ябО жоВ раз челсіек сь нартбиле-
том в карм&не являєте#-оашм Ьт’явленні носятеЯеіл контрево-
люцяонноя агитацйД ~	-	. .. .	
ЯЛШМЕВУ яз Яфтия ми иок^ючили» С раб стц отстракили. До-
'ОтаЛли нопроо о виводе из член он ВЗЦИІСа,
'Иаипі секретаря лаРтячеек по е т ему вепр осу ’проинструктиро-
ванн й лройярарьиромйн,. как учитають гоподащих » как разо<*
•блачать кулацкую агитада м ян пессшзалм
Стде^ьвд кСгхозййіеш, шходящшш в адаездл прУсжеяий, ш
пемогаат»	-	<
1м®фсверйчи ряд колхойов, где раопроотраНяют сгухя' о то- ,
'ЛСД'в И уОТШІОШЖЙ, ЧТО КОЛХОЗНИК^В, яаходящихся дейожитель-.
«не в тяже лом пслркєшіи нас чи тіпає та я
  *
Оекредару	7вЙйЛВСЖ«/


£
,
.• * г*
и* »г
. >


ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 26 *
* Для поліпшення подачі документів на розворотах книги, збереження їх ціліс-
ності далі деякі аркуші заверстані дещо в іншій послідовності, ніж вони прономеровані
в архіві.
181
Н и Тґ
-У
киазввда .^-п
•а
£1 оМ інекЛяої/

Г ”	- -•’»•**•»-	'• "^ • •«^іїкЯГ'.й Л'*ЧПЧ'Г  — ' ' ' *• *»*’’-
• •_ - .
?&.&-0пґая шсі ааасИ .0 п дглз ипоя.	- --. 7.т._
М^К'1 * * ихИ н оШ-із сша	а юг п о о о' н ісЬГаа а^ па "; я/ шга
У^5.у.Ь' 2ї78д^5 ,- и ~^"89 &>'‘6Га я?Ьтг
Жг ^няу	_ ___
;	.^флчхДнДнишог. .^й- ;Уз яиіє -□: .и^ лп м
_.... , •йиїїКагїї,о;п єн ин9^есія.....5хі@о'^гу .Вїг^£г?^;й;инзї 5^&- 6і
й>Св<іґй^оз	.^-оіиТіМапсс^ ваЗен ятт т
-ияь?г^.ов'яУє ;и у а^./а-а^оху^г, ййь лШ?гал...нипУП-я^УхУ^у
* &43о:* /?йи иУігоа"	У6ТіУГц'*Г~6'т -ІЬг &?
--яші'таїїт'Цуп> йиа	„ ♦ да?'4^'5о7о~теТя^та,а^
—^=—1^/•...».. / .. -	.;	‘	... ,	.. ...-л..:. -, ; . .ЯДЗ ТбКзд () 9
о у кодіясхвнІїа^яЗаТо^гімде ес и и- н н у д о й 6 ні) х *і я Й ~й о ас де
в,яйф',аодивф' о кбдаеяи 'И9Укіпзу‘явріЗз иккаи&о ийидє
таа® йпм.п а ни^а.кл зййзчХ ийь Хтґо ах без о/6 а?'. * ‘
ей нвайп езнн.ееграйро йїгеяоеинаі
«н^П с.кяаа..дууоя> еед&ь РнаМпдо	—
72 и вдамо аа м Лхгз $Т хй а і і & • і й а зо н
хинйоо пя	зВДз уб' ^^хйа^.е.н^яОТОЗЗ о
оая№азам иШзвдй яяияе.вд.с^іаГіК^г^Жв
оаЬоа £яга’ ап а
ге* -аЙ^іЬд
ї&, геаШп .....
"іяд'а'пу.а^г 5їіууоЬ
ст
•	7.7, УЗ Д з зу; к • У И ОЯ ЄЯ ці В ВЛУ Ди ИТГ0ССй И'<ЇНЗР ХННЙЗХІГС
. '-чнус.£5'~увар<хз: вігоз .пнєябїГзп
"йХ йУс ігл як в див®і д е вйо о во
аавьліго иїпйнои еь^


і Гоі •!) ~ Ц ' Ч.<й
;•	І лішурщі
* Й к м <і ;г г 	»	/ £ : !;3 у
ЛМЗй»4»^>е4илр 
О *5 .7?
оо
*ар'.  -~У^' ': г*' к	> »<*>
Пі . .Д ЯРТ* .Доз	^о&й'дь :^ре:цх^^га' 'Кр&&Х4ао:м '
в-®нлй=‘за"8р|ОйДй р*рлвдіо^#.‘чґегїу старик ОлІХников'
Акаки.д с^лел £агжк ^"ч'ай йМвл^''аф0Діар«'еяй"ЬєЬ€^аЧ?м&-
И-~.....МхлйОШЦд?сШ елняолич-
ДААІ-іі.^нк. 'и^аі-Ди?. сева в ир&йло« гаду» 5а ц^следяЖ^-нрак^..
ЧВ.^,е Я6НКИ',	?г
. /ацй.нл>4 на"ЗД7:?5ИїТій&-о '«“Жс^едав* 1^ 'Ту*г« іШО^ВЖг;^ '
0бра#ж« /бД;инрличнй-К0В': одне, в'бнв'яйіі/иур'бе'нло Мав-
 ляла;пв- колхозє .пуллца чеге- вн на’с нряглашарте т'уда-—"-
/дриВадит .фа-кта/» ' ,	 	' ч -  /. .'х '- - -.-	. .
' ;... . В_^Тре-ково- сбідья 'единоличгяика с 4-мя~ душ, боль.:«ща>
лежали На.-Ьач.^е,тг"- —   -------------- ----------—ж--
ер-д и";,ита -1
??!^к.аруж§Ж~Т':=  .... .„ .
г^ежно.' ,црйвевф2-..дщ''8'-ряд' :фа-кееШ к.оТорда- Нвбомненй'о.
иско'лі^.й<?,с-й «рлацкий а іїс/р, алеиейтЬвЦГ " -
. ^ркйадивая. о.б-' з.том н-роь.>.Дать-фй арвое-аі» .аста^:-
§я"ь з н-айе?л-.ра.^не' изхзаго^^ШМ^к^ТстіУ п-зп^йібп^-
1 ОЖзмсжнг
•З В	НЄ •	1


она. .цдїьі
«	£.'	* ^іфбтасґь--....
•2,'^к. . /В^0^Жй&-а.<ЙйМ;
<-
і-«-Д:ЄДГі
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 25
Документ № 18
*
і і-кого
СДКРЕТ
ЗАПИСКА
Мовєршенно
9НЙПЛРКОМА ТОВ..САРКИСУ
Т
* -♦	• -	•  £ . •/  - * ‘ \
Секретаря Ново-Псковского Райпаркома
Тов. ПОВСТЯНОГО.	..	-4-
•4


{ ра^Де/^осланной докладяой записне о продовольствоннйх. за
трудне ніґях в отдельннх селах и колхозах района,дополнит’ельно сообщаюч,
Что не'смотря на. ряд•прйнятнх •мер со сторони»райорганизацйй ло оказани)
пррдовольственной :помощи.голодающим колхозникаи из нестннх ресурсов и
полученних с области'8,8 тонн хлдба,в районе по селам имеются случаи?
голодаяия. По проверенннм фактам,голодания отдельянх колхозников и є?
ноличниковїчленами бюро,работниками ҐКУ и самим лично,на сегодняшнига
У

г

^а_у£!арт*-м-цн 34 чел
І
.ґдень установлено факти голодания,опухання и сиертности от голода по 1
Й следуюцим сельсоветам:-Шапарск,Лизино,Целуйково,Луб"янка,Булавиновка(
ґЗаводянка,Рибпянцево,Конопляновка,’^аньковка,2-я- Белокуракино,Макорте*
тино, Заіковка,Каравано-Солодкий, Ново-Росош, Писарівка, и Курячевка.г'т.І
дана имеющихся 34-х сельсоветов в районе-в ХЗ.сельских срветов имеются;
такне факти в одних селах в менших размерах в других в больших>как-т«
В селе 2.-й Велокуракино нуждается в срочной, продовольство^
иоі помощи 502 чел.из няу: колхозников- 205 чел.Единоличников 237 челі
ім^огие из них лежат уже опухшие от голода, Умерло за Январь,февраль і
3	І
Колхознмкор 39 чел.Единоличнпков 40 чел.и Кулаков .1
х5 чел. Голоднне ійолхозники и единоличники употребляють в пищу павшиі
лошадей,кошек, собак, старую котку,в зтв#. сел*йг 15/й-ЗЗ года, обнаружено)
у'тгданоличницилбеднячки Ксрнья, муж которой изчез неизвестно -яуг
».да;месяц тому -назад за период февраля м-ца. умерло двоє детей из кото|
^- л.рнх два трупа било с"едено матерж и 20-ти летней дочкрй и 3-го 16-тй
З года с ^єльюгупотре:.д<яиг я 4
; летнего сина вфзезалйг под..Л
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 28
Документ № 18 (продовження)
-2 -
> ,
На место для разследования внехал Начрайотдела ГПУ тов.
/М проведенйю\фа?от^председатель РИКД тов. Роенко.
Село Курячевка от голода лежит 40 чол.умерло в Марте м-це 12 чел".
Село Ливино с 2^/11-по ІЦ/Ш-33 умерло 63 чел.Случаи смертноети ус-
тановлена,что мрут не только от голода,но и'оуупотребления пищи разних
сурагатов,отходов, которне имеют большой процент засоренности семян раз-
них трав,а также от простуда.•Умирают в большинстве старики 50 лет и вн
ше,дети,в меншей степени подростки и средних лет. Из всех проверених
фактов голодания кодхозников и единоличников в большинстве: Лоднри.се-
мулянтн имеющие мало трудодней в колхозе и не обрабатнвающие своих ого-
родов,ездившие на зар&ботки в ЦЧО.Донбасс.Оовхозн.а назяму возвратившие.
>. ся на село’, но єсть и хорбшйе колхозники,как-то: Колхозшік Ііономаренко !
Андрей бедняк,семьи имеет б чел.виработал 422 трудодня,получил о-ц»/?. ’
-• хлеб-а,сейчас виявлено,йто вся семья голодает.Есть случаи проведення ии;
сценировки•голодания в селе 2-м Белокуракино Единоличйица Рудяшкина .1
............ ..................'.
"	"'-""'"і.ШНІМмипч  ні. ’Ч ——---гтг-щд^^у-г—І  І..і..п.мгіг^іаини5<ег^м'і'гімитад»1ш,т^^	V
притворилась,что она голодает и-унее нашли яму где бкло два цн.ржи и
кукурузн. Замечается бездушное отношение населення її даае отдельннх С8|
оо
льских руководителей как-к-голодащим так и умершим.В селє Курячевце и
•8 чех". умерарх лежало,несколько. даей.В беле Каравано-Солодковке 3 чел.
лежало несколько даей.В селе Пасрревко 12 чел.нееколько дней лежали,а
' затем захоронили в одну яму,
ч І
Нами сейчас принятн все мери к яедопущению такових явлений.В-от*
ношений голодающих мн привикаєм все. мери к устранению такових на селах,
и колхбзах путем изискивания всех местннх’Продовольствеяних ресурсов
в дол-хозах, кооперацій в райцентре.Кроме использовьпзания-отходов и е-
4*
оводек в колхозе,с райцентре видали вувдающии колхозан 35.0 пуд.муки й
т пшєнинннх отходов,350.‘пуд.муки йз полученних..^, тон хлеба, 18 1 тон
'£^І - - . V	’
картофеля,р,6 тон'буряков и тіорганизували обцественное питание по%
У<КЖ;явд»<і|ЯГУЛЯ»>>ііі > цціипиі >, |||, І«№ УПІІИ  ц»  । отпи.ігг	'**чм>-
бригадам в колхозам в^ наїїболеє поражених селах>/Шапарское,Лизино,Це- '
луйкбво/ організовано’ горячеє 'завтраки при 'шкода^ в иенее пораженню
болколхознмкам 4зомощь ’нн руки, помощь оказнваеи тем^мо дей*
с вптерьно нуждается после тщательной проворки^ийбмощь каку© сиЗщрвь*

 ^..дамеет положетелья^е результати,как-то^в іЙпарскому Лизино',ЦелуйХЇ®
~ |Г гтгппп	до улучшидрсь,Сейчас таюке втбхгЬб*-
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. здвоєний з арк. 29
Документ № 18 (закінчення)
оо
оо
лах где имеются иассовне
Іколхозах по бригадам, где
руки.
І
голодания органмзуем общестренное питано в
в незначніельном количес^ве покощ видаєм на..,
ґ!л /'
Секретарь Ново-Пексвойого РПКйг
І6/Е£33 •
Ново-Псков
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 29
Документ № 19

отдал
РУБІЖ АНСЬКІН РАЙОНСВИЙ КСШТЕТ КП/б/У
і
Цілком -таємно
Секретарю СК КП/б/у тов. А И У Л О В У




2й/Ш-у5р,Секретар Чабані ковкого гарт осередки повідомив
мене,що один колгоспник КРИК СНЕВКО Мехводій зарізав свого
сина /6 років хлопчик/ разе з своєю дружиною, якого на про-
тязі ^отирех день з"іли. .	*
ствГ™ встановлені,3’т°чинц'5- заарештовані.ДПУ’.переваде слід-
Колгоспник мав 140 трудоднів.До цього випадку знаходився
під слідством за крадіжку в колгоспі теля.
Нєдивлячисе,,що_він був за крадіжку виключен з колгоспу й
знаходився під слідством-,колгоспом була надана продовольча
допомог®.	е
Для політ работи ви їхав термі ново Голова Рай КК тов.ТИЩЕНКО
24/Ш-ЗЗ року	.
Секретар РПК	/ВАРШАВСЬКІЙ/
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 27
Документ № 20
каїг при церевозке так и.на-иеот^, а колхрзах какгто: перевозка'сеи-
фураи- соуди-'яв йрзаотакг.воігж пунктов в. колхозн, ^вое подводн нол-
хаза. орган кзовнвать з: бригада во плаве которой ставсь пред-кол-
......... ~~	:	~ ......'	, —міч • ••****"**‘ч*^',*><*—
хоза, пред-оельсовета илж "секретаря парт-ячейди очаредулсь. о каадьзг
і Епмі'азгм какбвне подбййать луті'ж колхозникод в. організуймо брига-
*< «Л?	_________  ,.    <.  . ,*... -іггшиїІііИ'Г'* , ' ' 1 "Г'*'1 іуі1іі'.і:іі.."-і-’..1 ції	і. л Ь'!  '<*".-
'Я'41-1 : “** * ' /***Г>І,,*'“ . '	"' . .   *  	'
і: язляеноя ответсгвеннн.йм за сйхраиность/иолучаемой ссуда 'и тяг-
., -та*	.І
•лозой-силн. Прием с весов и сдача 'по-веоу, по накладно^ проиоходит
не^только от бригада, но о овдельннх подводах от кавдого кожоз--]

ника.На меатах'в колхозах при участив уполномоченинх РПК проварили 1
наличие посев-материала в колхозних аибарах,заперли таковне, цро-
7-не надежних с-няли в поставили более належних.
***<ма<ачмми>ямиі^^*
варили стороже *і
Через о|5гани шілиции установили контроль проверни охранн амбаров
о посбзніш „иатериалои.
$>смотря на ряд проделанннх праідичеоних ие-роїфиятий по охране по-
’^з иатерніла, благодаря^ халат но от и со сторони руковбдителей колхо-
зов, пред-сельсоверов, секретарей парт-ячдех и уполномоченннх РПК |
*
в районе єсть факти хищения следующие:
в жтюзХ'Ш ‘з/а. ькожозе ,,ч$рзажь шлях" принрожйс позев-
•МТКРИАЛА З (МОЖрЕАРЗ Ж ХВАТИЛО ОШЗО 40п. пшааицні кладовдик
Арестован и седан под суд.
* В X ЕЬЛОКУР/ШЖО ЖЙЖІ .ОцЖ -АМБАР З ЧИСТО СОРТНО.і ПШЗНЖВл луГАН
І скоро СЕ.Ш030М, шіїї-1 “'Шар* ж охранялса и в. нум проїеводикось
: ХЖЕ1ІЙЗ ПуТУМ-ПРЖтдадНмцрЛК;, Сколько похицено пока не ваяв’
І лено, сейчас поставленна охряна. Зав-складом ЕРЕМЕЕВ безпартійний
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. ЗО
Документ № 20 (продовження)

•ранее -судимий за бандитизм, се/час арестован внездн&я сессияу^Л/
ОВЛСЛА осудила на 10 лет лшения свободи.	, З
' в села булївжож жязжотнш о войра, зо ЖМ знзйґґв"^
їй ОТХРЗТ ’.ЧОДКОЗІЩ АЬБАР И НАН’.АИО ТРИ ЖВ ПР03А<^тород-.а~
ми и прходиаиими йиио пред- сельсовета, пр0Д-кол/оза,сеї5)етареи
парт-ячейки били захвачеші, последяие зерно Оросили и убежали^ у
Больше факвов хицения при перевозза оем-соуда как-то:	«-**'<
В ЗАВОДЯНСІЮИ КОЛХОЗЗ ПРИ ПЕРВВОВНЗ ЗЕРНА 00 ОВАТОВО ПОД РУКОЬОД-
ЗТЗОЖРЕД 0/0. ХРИПУИА, К0Ж03НИКАЛ ШЖ) ДОХЮНО ОО алг. пшениць?
ПРИ ЗГОРИЧНОл ІГОЗЗДІЙ поц РУІВВОДОІ'ЗО’І ПРШ-КОЖгіІ РДДЬКО К0Ж03«
ЙйКАМИ ЬйЛО ПОХШВНО К60 клг. как перваЯ, так и второй мотивіфуш?
обввииванием на ОЗАТОЮІЮ! 01ЕВАТ0РЕ* йзло передано оледстаєнним
нг*- - -пг-ілгмиї. ш»<Лґ:жиіігмХ'іі<ПіРІ!	'
органам для привлйчения виновннх к ответственности.
ЬайОхЯіЮЮМ КОЛОЗЙ ПРИ 1ЖВ0ВК5 ЗЕРНА 00 ОВАТОЗО КОЖОЗгПИОМ
ИЙЖНОІЙЙ М-фхУ^ЙО ТРИ ЖЖА ЇЇЖНИЕВ 169 КЛГ. каковие вихх он
ПРОДАЙ СПВКуДіПІТА .І за 360 рублеа Г.0СЛЄДНИЙ арестован и предан-суд;
{БДАЗТНОїх В^ЗДхіО.. 03зони. *	''а7л^а^^'
В РОГОЗОКОЛХОЗЕ при геревозке П ССЕ 3“ ЗЕРНА'СО от. КАШЕЇЇТОЗО
ПРИ ПРЖЖ Ійвдовщиком^ ІЕХЗАТИЛО ПО НАКЛАДНОЛ 160 КЛГ пшеницн.
Занхоз колхоза ЛУРБА каиовой ездил о бригадо^ колхознжов моїиви-
рует, что его обвеніенно на КАНТШИРОВЗКОа ВЖВАТСРБ, дело переда-
но следсївенннм органам ДЖ привлечейня, виновннх к ответственност
^РНБ"ЯНЧ;1Н0КИ>Г КОЛХОЗІЙМ ОПУДАЛО при перевозке по се в- шїеркала
П0ШЛЛ Ь4 влг.,’псследниіі. арестован и отдан под суд.
- ГРИцОЗЗКЖ Н0ДХ03НЖИ. КИЗЕЛЬ АЩРЕН и КЖЗДЬ ЯКОЗ ПРИ ГЕРЕ.В02КЗ
0 ГЛИБИННОГО ЕЕЛОКУРАНЖЮЮГО ЇІУНКТА В ЗЗАТОЗО ПОХИГИЛИ 12 мешков
прса, пооледние арестовани и отданн под. суд.
рнжчлфйій колкознжи зо, гм о їригадйроч .иАпозАЛо^чда
ПЕРЕЗОЗКЗ (ІОПІІВНО.Ґ ЙЕВД- 00 'П1’‘ 'пАЖИПРОВО УКРАЛИ-ЗО, клг. и в
мєоїо взятой пеєнидн пАСШІАЛИ В 1Ж0К 11ЕОКУ но. больде, при 11РЖ-
асАЗАЛОСЬ ЗЙРЙА БОЖЕ Ш ЖЛІЙЗАЮ ПО НАКадіОм и при піозер’
ке найди в дашку ПЕНСА. Зиновнне привлекаются к- ответственности.-
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 31
Документ № 20 (закінчення)
'і
ІЗ А;£БАРА ПОХ.іЩЕНО' 154 Дйг» лТгіуРТоЬІ > «поаледние арестЬванк и от*
данн- под суд. И ряд^^ж^оЗЙОШйх краг. '/	<_
•ьПарг-ячелки по селац и 'колхозаа проводяд массовую ’рабоїу по- йрби-
лиз.аі;ли колхознішов на борьбу о	крона йтогс >сог,лаояо
ашеи дерективи іфист^илц к проверке по воєн колхозаи к органмза*
да охранн йоовв матерінла, а" д;ак*же пршятн йора к не допущенню
гхвдения такового»	Ж7і	‘ у
СЕ.іРЕТАРЬ РІЖ

ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 32
Документ №21
£_____дня19&£ >
Червоно-Армійських
ДЕПУТАТІВ
іидїл—,-----------
ЙОВЕНЕЦЬКИЙ
ЯІЖОВИЙ Шонавмиі
НОШТЕТ
- РАД -
ОДИтниче-Селянське*
і цилиі адг~
удідій-с оькай кп(Ш
Про де
Ьаершенно се-срзт
копа Юі/б/Г
телю Обллєлолкоїш т. ЧМНОЗЙ
От'Секретаря розехвцкого
то з» КОРОВЧКЕЖ)
я Дредсв/и теля РИК"а тоз.КУїЗЬЬИНД**
ЗаЯіІ С1“С<х« •»	'
голо
довки средм
колхоз ННКОа»..
Докладная
Ране© ми Згш- телеграфно соолщили об от доль-
ник СІЧНЯХ ГОЛОДОВКИ ередх КОЛХОЗНЖОЛ З СХ^з
К-Крскняж г Астахово. Зідан-ади лячно На \ V


псшощь нуждшщимся продовольсзтием и оаощишь
ряд случаев
мес та, и оковєлй
З песЖоднеє зрбмй 'хно за зароїчзітркроаапо
голодовки х’реди колхозмиков в Шзлозском и Н<Храсйозской с/совет^
В П.Приснозском сельсозет© Кисчитивается 25 семохств остро НуждЩ
юцихс/і з оісрвано ми нєждлєнйоц лродОздльетв^рно^ 'повощи при і
чем »з жіх 25-тй сешях Мсчитшается.. 103 чел. и уаерло от голої
дао© аарослнх и троє ДетеЯ |^Чііслй голодающих отноейтея:
2. гГ*/'’   -------------- ~*;Г- |
ГГ* * -.. ,...	5Соц»	іСостав : РабочМ' ; колючеє І
^л»м»» фаіиНляя.лшя. >1 .отчоїт* ?поло* ; сб&ьзї * а єєаіі© л труде і
. и.	.....'__«ікаюгв» *	;	її
5
X.
2».
зГ
4*
Пру до за Делагея	’Ввдялч/	2
Кризі^и К^рсав	Середи.	5
...	- — Г "	> 4:	'***♦*<*•	-	<^90^1.4^ ^с-
Ершшоз Нифг\-	<5«ДН,	'-'З'
І
2
- -
2... .
Мі
«;
' Мельник Пефр ”
Х^^нецов Длек»
.	к* і?5*^ - * «в	«і
Зинченко &еді
Адаиоз Даняил .
6.
7»
8:
9.
10» Ериакод Остап
XX» Рушш ез Дгбр
1. , ,  й»Н*’
Сродйі
веди»
. ’ -Ч5ЧК ,45*
X
»«-Л« вд
ч
2 •
7
7
’ї'^'
І
2
З ’
і».
?
?
508
427
7;
484
- .V»,	'' '•
І5»,
528
*-•	з». . •
1.085
а

а
я
а
4
$
я


ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 33
195
Документ № 21 (продовження)
12.	Ері.і&К'О і . Рі?»‘ГЗрі£ .	Бч^ЦіиК',	5	2	
ІЗ.	Озчароз Ц» ,-	середняк	7		Зб§
14,	Озчироі Ди.	ОвДЬ лІС	5	1	за? » '	'' **увИ
15»	Скориченко Т>	»» **	*Ч	4	3	*’" *і
16.	Черомцоа Иос»	п V г—•	6	3	591 ’ • ,
Іі~	'Рудяноі фе	.п	3	І	160
І6.	ЧжтяічОза Іїрина	Ч	2	2	.400^ *»й
Ь.	Гладуноз Нике	-.^ ^,-	3	2К	47о
2П •	Середина Йат.	п *• **	2	, £ їЛч-**	830
а.	Оачароза Охлга	п *•»	«вк	3	2"	551 і
22."	ІІолдко^ Ольги		4	3	550
УХ> XX» •	гркіііі Го* ни.	’» х* ♦ ♦* -	Г З:	1	и .'
	V'» '* ->	-аг--'-гч	/*хч	• - ' с< Ц.41	я,?и -'•*£, !•»	середа»	5	2	и4?8	
Пс ЛО*	Озчароз ІМКиІД	бедняк 1  -	;% .	/•	4	2	 473 *
	3 СИЯЗИ' С тем ,4’ГО	а колхово	Красноаснрго		селі ср зб «та

няв & продоззольсгвенйого «ронда .зиход на расоту колховнийов
^ос*?дзляєт ,<9_~ 25 м	них упадочяаег* .ІЗ
$ри посилка их на^Н;оту раз Дитя .виявлено : -пш голодад
у нас Я4т сили расоФил^дКоьсгиФо вам продуктами и |ш рабоявф
будем с удоврльсджем’1.-
Оачарод 18 лоф >с^В’ красного партизана ♦когорт голодин пі>
мерао 7 даей.зишел в.йустук хату ,» ко-ґорор. боа бочка е*$
^^***'’‘*,І,,,"Г ,»*"***'?' ’й**,ій***'^	,'Й
в. через некотовое, аоемл умер
у» •	' а4****й'^"	*>**•.-
По Вилодркому седьсовеоу к числу г^лода^^х'отДо*
атея пШ<<олхоаа Босої - :кан.йдат‘л^га
иііедаий 12 Душ ^^ьи->из них 2-труДрєносо'бнкх^за 1Ш2 го&
..ЩН
Й^Дусш И’ 2 КОО^ОРурІ|о£< *	.-	..... '7'^



>здседмбль «№ же сельсозета» ваядляе-ьчяо
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. здвоєний з арк. 34
196
Документ № 21 (продовження)

•А
сєу^я ходит йо селу и проект кусок	З	у |
кол хоз ник Киричайко И«	»&Х.1,.ХкУдне Л
и гемь» из 6 человек, имеет огуп’моа и капуста ПО 2 КШГО» И больше
И V	**	иіі .ііі .пінії	11 ВПіГ^ііНЩЦПИН.ІМ ІІ0І«І|МПГ~~ГИ|1ПГі1Т~Г'1Й^Гп‘І«-| ~
ниЖ^	длл питаний себя и се МІЙ не иноот.
МММІІ <Г* 1 • « ІІП іИьЯ	»|11 •• *• ,-»- »г 111	' » їй »
к.Крепинкс бада оставлена кояхоз пиками Ісшхояского
Сельсоаета прл£ тавшая зо ареия пере вод ки посозного матеріали
лоцадь йв йадлеянового хозяПства, при чем ота лошддь а ночь яіу
28/Ш пала й а оту їі’о ьочь о на бнла риарублена на ‘части и риЛеб^
раДа колхозви'хакй 'для употребленші • 28/Ш сельсині* сонетом бшіо
<йобрйо дригото ЗЛОНО6 ДЛЯ упбтреблоикя МАСО У/4гХ хазяйств КОД*
ховьиков: Тернисова Црокофйя имша^го 7 душ семьи хї^іюзскоЦ
Шксіпш имежего семьи 4 чел# еГончироза Петра шлетощало' семьи 6 Д$
д у Торосова Заишіл. Шеифгсі сешй 8 челод> хш. ДйХ тру до способу
' ч -	*
челов,
/Ееть ш. тшда сйучаи .ко.гда.колхозяик Пазловскотб С/созеті
І^рбоа Ипьа*г живущих с «еноЙ'ЛиИюйЙ 450 труДбДІеІ .епсдьеаьо
з кояхо^о нас Тин зад о ^.дичс ему хлрбц ссмлаясь-нх. Т-04ЧтЬ сь голо
дает аьієжду тем мествшй сельорги.изацйя^і у ного Шдбмо:
1 пуд ПШсДіИчної Муки, І пуд ЙХарейЛб ДУДі картоІ5^ллД кмло сади
.$ едто >;коровьего масла,5 кил«пШена,5*ведер К&'ДустЙЗ ледра-огурцо
йлт- "	ч
и 8 зєдра яблок.
Ш прдз бдйм пршмр£ до 4-м сель сонетам ♦однако ну^'дшосшх
' Ч«х*4 ••	*	*. . 4 ’	"   ’ * : ~ч '  ;		>*	'.#	’)
ся. значительь є* больше ,
Н, ^'Д. дшіій^^реміг н&іШ' ярЖсдйтся ;'ра^6тд '"лр у СЙЖШлеяЖ |
фаКТЙЧйСХІОГО жшшества КОЛХ08ВЖОН ВуЖДайДИХСЯ В ОКОЗаІгИИ продо->
вальс твеншд псйоіци ,о чем.Зиі $ао&до доцолдятелььо»
Й’каяивния продов'ольс’гдехіная даю$ь жолфзам- ф' іале
•  Д речжлеиМ стсоветам йо сторони РЙК ЖЙ№Й «и в калй ме хз
8 не удовлетзоряет ^потребі?ОС ТИ' Ну^ДаЩкХСЯ КОЛХ0ЩШ 'ЩЬ




ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 34
197
Документ № 21 (закінчення)

.
в


Вш тгшюїтл ь^ря к ^обллявацяи днутранйях ііродоабль'^
- -^ \.	г	♦ « .	 1
ственшх рессурсоа ’з тбргоао-ко.ойер&адзннх оргавизацЛіх
еозхозах *и органах  обществеввоґо пишнйч*
По с 0 с то ян то в а4 30/Ш- вабро ькро дано 500 до 4 ;<<укй' >
• : ..	" 1 1	" **     •*•***•— .... т * ।   ~   і-ь‘*г~-г*“г>‘**^:^г  '*
300 пудоо' їлаґарн ,30 пудоа^йрупн; 100 кило грами Сахара;
масла- и 10 <бочек_ с„
і
<1
ДОВМОЯНуїО 'ЙрОДОВО	•І1РЙОщ£ •-
' Из ^того ^ойда1-дичію Оваш ?іфоигл<алЦіся: уДбдлотдороНие'
нумда^дася колхозіґихоя »	. /
Просів Об оі/іш/б/у и Оолигполком ©казать ‘вам а ороч* Ч
порядне'

зві^Шет раз ялю
-  ггУжжвр
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. здвоєний з арк. 35
198
Документ № 22
,е
ТЖЕйАЖЖИл РМОНЯНЙ КШИТЕТ НП/б/У,-
«*	..7 .
V
ЛЯ7П£ Х'і
ф^о^И^^-ОМу' •
<1 V,
ЇЗ стг^чаях і?й^<^овш со району
%у .	*	
^йение к лн/информаци
)   .
ЇЙ даними ГПУ, инфо]
номоченедх РИК случаи. :
сетьсоветах: Чаб ан сака
А (Ф^^М- ань^Л'
> К ^ОТИП5^ГЬССВЄТІІ об’единяют (рЗкбЛХОВОВ. їьшинсіво зтих сель-
советов бжо нами различннми способами и метфами/проверенн, При-*
мернО по последним даннцм в отих сегьсоїетах^в.особо тяжелом сб- І
стояяии находится около0Д еемеД, что же каоаетоя оотальннх се^ь-
советов, пока такой оотрот^І Ь^Ьщущается за искгючениєм отдельннх
ЛЙЦ,	Л >. /	МЙЛ_'Л
В наиболее лораженнне села мн из местннх средств отпустили®^1
І пройшов питання свьпле 100 центри кроме того ра£ннх овощей адроні
уїсем секретарям партячеЛк и пред.оельє оветов бнло вручено для
1 проч^вдя отрожайшая директива о принятии срсчдах мер на ме^ге
д по (Казанню' помощи в каждом отдельном скучає за сйет мобиливацви
вяутренних рессурсов»
В связи с началом4 надраннего сева дао директиву ввести вм-
/дачу горячей пищи колхозникам на роботах.
-4: '	Л' '
29/Ш-ЗЗр.	,
з^сдонж имшр>Йесто особенно в таких
„ , __—------~03&
фанова и Н-АстоохаНЬ^4' * 	*•	—. )
Секретарь РТК /
/ВАРШАВО/
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 35
Документ № 23
ОТДЕП І
ЗМД КП(б)У. І

%
1; і .. і І \
СЕКВЙТАРЮ Д 'Я
тов.АКУЛОВУ. "
В дополнение к
висла
мации.сообщаем подробице да
тии ГПУ,проверниних фактов
К0ЛХ03НИК0В.
Совершенно секретно
і

.КОГО ОВКША Іі/б/У
 »
*
&
г.Стелино
1
Вам «елеграфнои инфор-
о виявленних.и при учас»
но«
ниє
олодания отдельннх семе«
Проведеннои специальноп проверкои органами ГНУ
виявлено,что случаи ощупдния острой нужди в питання от-
дельннх колхозников,особинно бедняков,отмечаются в ос»
новном в таких селах:Переездное,Григорьевка.Кодемово,
ЗаИцево.Яковлевка .Михаиловка ,Покровское,Селимовка ,Прас-
ковеевва-Васильевкд,Серебрянка и Ивано-Дарьевка.
йот некоторая характеристика отдальннх случаев
1.В колхозе"Красний партизан" Покровского с/совета
на протяжении 2-х последних месяцев пало 18 шт.лоіаадвп
Г
ли себе для пищи.
18-11 с.г. колхозникм шцш'кидоу колхоз"красная А
мия Донбасе"Поіфовского с/совета/ по соцположению бад-
няк.пришел в конюшню где лекал труп павшеи лошади,отру
бил себе заднюю часть я унес с собой для питання.
2.В атом же колхозе имеются факти заболевания на поч-
ве голодаїСИНЕЛЬНИКОВ-колхозник,по специальности кузнец
бедняк.многосемейннй.в колхозе работало 2 чел. В 1932 г.
вирабртано 368_трудо»днеи,полічено всего хлеба 256 ?лг.
і :
і й
І
4
Я"
11
С павших лошадеи колхозники снимали шкури,а мясо разбиоаг
колхознику ПКСАР^НКО/колхоз"Красная Ар»
V
і
і4'
З.В колхозе"Красний борвц*’7Ивано-Дарьевский с.с.7
установлен <£акт голодания 9 семвй колхозников.питающих-
ся в основном на герой я проч.сурогатами.Вследствии нахож-
. дения в крайня истощеняом состояняи,некоторне из них пухн
ну®.
Из у кажан них 9 семеиств-бедняков 8, и одна семья
середняка ^Все семьи многочисленнне.от 2-х до 9 душ.
4.По Яковлевскому с.с.член колхова МИРОШНИЧЕНКО,снн
которого 8-П с.г. направлен в Красную Армию.в сеайе
остались сам Мирошниченко.его жена ,жена красноармелда и:
ребенок последнего 9-ти месяцев.
Глава семьи-Мирошниченко-и его жена,в виду пристаре-
лости,работали в колхозе мало,а за роботу снна-нине крас*
ноармеица и аго жена долучено всаго лишьхмагарн 21 клг.
я ячменя 3 пуда.Глава семьи и его явна от нвдомогания
лежат.
ВСНГО ВИЯВЛЕНО 2АКТОВ ГОЛОДАНИЯ СЕМЕН К0ДХ03НИК0В-
23 и ИНДИВИДУАЛЬНИКОВ -10.
Из ресурсов районе ВКАЗАНА ПОМСЩЬ путам видача черев
правлення колхозов и с.с. взаимообразнои ссуда мукой,с—
учетом потребности каждой семьи в отдельности.
Всего таким образом видано муки на 26-Ш с.г«-75 пуд.
В среднем взяти норми при видача,на основного 8 клг. и на
члена семьи 4 клг.
Наряду с виявленними ^актами деисївительного голода-
ния, вмявлен цилип ряд олучаев злостного распростране’ния^
лажних слухов.Так: .
1.В Кодемском с/с. распроданння кулак СЕРНЙ,у которо-
го за контрреволюционную деятельность 2 сина растрелянн,
распространял слухи о голоде и в доказательотво,наряду с ]
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 36
Документ № 23 (продовження)
І.
^{.Установлено,что семья-
ия,а из мяса павших лоша-
щйоьгжшті осавдал правле-
ь-
другими подбирал мясо па виші
Серого обеспечена продуктами
деи.делал котлети и продавад на с^.Никитовка.	2 >
2.3авхоз артели"шевченко5 КРАСИ ОБР^КЛа осаждал правле-
аие колхоза,жалуясь на отсуствие прЬдуктов и о том,что семья
пухнет;У него" найдено в яме до 12 лудов зернохлеба.
3.индивидуальница-АГАРКОВА;два/ея сина арестованн ГПУ.
Один сни как член контрреводюционной организаций.все время
распространяла слухи о гоЛіЗдании ея 4-х детей.вместв с" кото-
рнми приходила в с.с.,заставляла детей кричать и плакать и
просить хлеба.Через несколько дней она же распространяла слу-
 хи о болвани детв« и о появлення у них голодних-отеков.
Специальной проверкой установлено,что дати жива и здо-
~ рова и не ощущают нужда;
4.БАУЛОВ в с.3аицево,бавш. счетовод колхоза"Безбожник"
кулак,зксплоатировал бедняков.Отец Баулова раскулачен и внс-
лан за предела Украйна. Баул о в член олхозаЖл&бо»»ик?-,на рабо-
ту-е--ягв-но>^^е-ваходитгвадах1антяколхлза}да-ді!итадию. Кмеет 300
йд. и 3 ^ентА_пшеаищи^—
Сдать колхозу на посев пшеницу.категорически отказавает
„Мкся.заявляя’У меня єсть '300 пудов картошки и 3 ц, пшеницн.но
и/ колхозу надам ничево.Могу толвко ножертвовать один пуд картош-
т,”г" Занимается Баулов обменом-меняет колхозникам картошку на
М бурак для своеи корова.
«і	В Зайцево распростреняготся слухи о массовом голодания
всех К0ЛХ03НИК0В.
За последнее время усилились тенденции получать помощь
всему селу,ввиду"массового голода".Мн посилали члеаов Бюро в
Зайцево и оказалось,что дана^несомненно преувеличавная карти-е
на.	І
П
ГЛ
4
и
1

*тем
тву
руш
ую


В хороших селах,где большинстве колховов кпепких/Кли-
ново/ єсть ряд случаев демствительного голодания,хотя внут-
ренние ресурси єсть с избатком и не использовани ими до при- 1
езда т.СЮІїЗНїВА /Првд.Гор.КК РКИ./ и т.ДАВВДОВА /Првдст.обл.
По лмнии ГПІ єсть указаная о создании тровк на селе
и в
городе В СВЯ8И с проджатруднеНИЯМИ.
Ми считаем,что зти трояки создавать сеичас излипше,
более.что ресурси ограничени и их создание будет по сущес
сигналом к росту рвачесних ^енденций.
Правильним считаем только индивидуалвную помощь.кото-
сейчас и усиливаем из внутренних ресурсов раяона.
На время сева считаем совершенно необходимнм серьез-
помощь (Йласти в деле организации общественного питання
просим ориентировать нас,на что можно расчитавать
ю
о

-ПвЧ. в
СЕКРЕТАРЬ АРТШОВОКОГО ГПК
2-Х 8К8
’К8.^“1-Т.Акулову
Ь- гР-2 в дело»
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 37

Документ № 24


.	СО верне нио/текретно
♦ • >	•	' >ХҐ\	чА..
. СЕКРЕТАРІ) ДОНЕШОГО йЬлЯАРКОмА Т. САРКИСу. »,.
І :Г, .< ,:< ,. ,.<.	* * ’	,4	і... '4 '	*'	4у,
( ..«<.-І /Ш' ЦЕиРкфдпі ^узо-даююкопа РшЛ'^-ііолатжїбго.
.4-35115, докладная записка. V > /ДЛ\Г\Іі1 ?£»-
ЙМіїЛА» «.••••✓•..............•<-!-•	Д\Ц« ТЛ.'-=*-'
’"г Г ’-* ггчЯВЗЯЯЕ^	/	,	' Г %	і ? І
иообщается, ч?о йц/Ш- с/г» в соле і^л&виш&вке Ново«»Цск вокого-
V .....,	>, < .	*	'	..	$
‘райоиа умер еДиноличник жшруподера Свирадон пиколаевич 4Ь-ти лет»
йеяа его ьврмя Жановка 23/зЛі, на почве голода» порубала труп н£
, • г -- /< !     іпи-чсг^-иі,.,».^.. . ;. |.^и) І • X «Ь»-Х <Г «.' <• 4:х'гх-..,	**- -яг-	а*? •>.-& - $и-,л.., .	:<
 чести и слокила. ь бочку о цолью употребления в паду, при ч<м об-
’ нарутійли зто ^ь/і. іі я руки от тр.упа утле неи бнгли йриготовленна да
для пади и по признакам, часть с^еденн.
рредседателю сельоовета ОвчаренКу іфуподера .нария сообцила о'
• омерти мука 20/ііі и просила'помощи закопать -его, но последний
*• *
гомощи не оказал и тольр ^3/ііі послал секретаря сельоовета про-
варить закопала ли она труп и порледний обнаружил, что труп по-
)^бленнай.
*’	- д-г 	- *' :. •  •’>	. - - •• *«г, <	•*
мРЖЗДшга СЗИРЩМ єдиноЛйчник, бедняк в 1932 году дома сельсини
хозяйством не занималая, бнл в ЦцО иТоЖко^Шо! вернулся в ” *
 село, пред-сельаовета за халатное отношенибб привлеиастоя к от*
І зетотванпости. йело Булавиновка находится в тяжолом продоволь-
р~зенном затруднении. ірлхоз виаолнил план хлебозаготовки на оо,
' %> колхозняки получили на трудодень 4.,а клг. из них -£$ пазло на
обіцестванное пятание^одинрличники почти не сеяли и большинстве
из них ходи^на заработди в донбасс и’дцО»	>
*
Районом бала отпудснна продовольстванная поцр&Ь ЗО пуд.^житно^ ;*
бураков 100 пуд., картофеля 25 пуд, р&вннх отходов зо пуд.
Сййцао о отпущенной продовольстаєнно# ссудн отдуокаеи ф0 дент.
жита, о шноле д/бдетей організована горячие аавтраки, органі-
У'*»*хад8ІгЛ*»м!і'«М
вуєм детские коли и на бригадах общественное питание для іболее
; нуадающихоя в продовольство волхозников.
При проверк® по отдельднм селам раііона». голодашдих обнаружено
ряд оиммуЛянтов упорно окриваючих зерно, как-то:	|
...    д	. ..	__*	: :	-- - .	Ж Л- ..;,
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 38
Документ № 25
Лизовского о/совета
голода употраблание в
і'1	&
хуторе ЬЕдЖО
колхозник, в колхозе


|'"'Оообщаетея, что
Ново-По ковзкого райої^ о&^аружено на почве
пищу умершого человека.
ьаібенко «едор Лук^янович 17-ти лет, бедняк,
работал мало и имеет назначительное количество трудодней, совмес-
тИо с своим меншим'6-ти лет братом на почве голода стали употреб-
лять в пищу тедо умершого овоего хО-ти летного брата»
. Лерн по устранению данного случая -и оказанию продовольственно^ по-
мощи принята. 4	'
лизбвокии с/совет и колхоз , как уже сообщалось ранее.накодитая
в тяжолом продовольотванном затруднении.
| Нами о района бйла оказана следующая помощ колхозу из меотнах рай-
онних продовольсрвенннх ресурсов отпущено 10 цент, пшеничних о'ТХО-
до в, 4-р^ тонни картофеля, 0,4 тогіна огурцов, затем о спец-фонд а
ІР- цент, ржи, С оопущенной первай Продовольственной ОСуДН-'Ю цент, и
сейчас из полученной продовольственной осуди отпускается і^цент.
^кудурузн.
5 В Іизино в иколе организовали ворячие завтраки, по бригадам для бо-
| леє нуадающихоя колкозникбв рбщественное питание. " . .
і Сейчас організуєм детские дали и задки.
I	4	X)
І г ' СЕКРЕТАР РШІ.	(
’о/іу-ЗЗ г.
І ’Н-Псков, * * ’
; 4 зкземпл.
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 39
Документ № 26
Г->
о
00
голода а у ?пос-
погнилД^^уу^
голода,''^ети лс-
кукурузи, клг.
І село АШЙОЕВВКК кулак НЕЩЕРЬТ ТРОХШ умер от
>днего нашли яму^кукурузой большинство которок
І селе ШйЙкТИіО: у ІЮПОЗОл' ЕЛЕнН Муж умер от
сат пухже и у пооледнеи ^о/ііі найдено 7 пуд»
•ороху, Ю клг. подсолнуха ні. д.
ртом селеву единоличника цТРЕЖОаі СЕМЕНА"МИРШОВИШ котЬ
>нй ^а&еда. заяв ляд, что он голодает ^и/ііі обнаружоно пуд.
з^пуд^кдаузн^	-
з колхознщи ШЧйІЙОіЮи» которая заявляла на собраняи, что
)на пухнет от голода ^.4/ііі обнарукено Ь пуд. ржи я т.д.
| иь'КРЕТАР РПК	/ ПОЛСТа Од /
І7/ІІІ-33 г
» >
два екземпляра на двухлиотах
\ о. Н-Псков.
'•М А’^'Х
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 40
Документ № 27
І/"5	'	-.... -
'Оіоверіиенио оекратно♦	' Лії
.	яг'. &	'%!►♦•♦»»•>»•» » » О » • * * 4»	1	ЛЧ /Ч
'	4 ЧіС '	"‘ ’\ *?'
в ^лдатлрді ^НЕцгЛ’С	л* сж&су*
ТЬ • скфрйї ІяЖшЙмЮГО рик т. иолстяного»,уу
Ґ^;,. "Й/5:	| дДок^йнал зедйка*
?	>й	„
--даобціІ^'®^\4:/И| Ч/га -в .селе дубинка Ново*Йоковского райрна
І било- обнаруадко оледующее;
Ілюжозница^боднячка ГНЛТЙНКО ШіА	Ж лет а колхозе
«»•••* **’**"*ПП1 м	-*>4»йм Мі.^ц('лЧ (	’♦ *Ь’* >*: •	^>Л-*	•
только числилась, а не ра Сотала нц одного трудодня нї ’имбла,
занизалась мелюш зорово?вом к побіреф=жмУ в &ест$ с-авоей пес*
трой мЛРШ* 1Ь лет, зарезала одою 7-ад летнюю дочку 2ІЦ*ШРИНУ
| когорую употребили ‘ в ЗДу, а голову‘закопали в хате в.уй^у под <,
атолом, юторуо при обшке напад ГНДТЕНДОВ АНЬІА и МАрЯ о "села
оуьадоь неизвеотно кут»
| г4врн к роьноку принятнй Село и йолхоз ШуЬяНКЛ-Ітк ;ор6^цклсож
ранее находятоя в тжолом продовольотвшном ватруднеяда»
'“	-	,	‘ ’ -. -	1 *"'	‘'	„>. ..^.'	' . ‘ ..Т	'	..	л--"'<-	. ' •	1
Наші из раїіома для колхоза.. бщю отпуідено ? цент» пшеалчнш; от*
.	> . : •**$> .♦>>: л«л- . л*. ч а? л»к^к->*.	•• • -’*♦*•* ^*>к*-^'**? >
ходові б. цент. о опециал^го ;фонда рі й и рарют овощШіч'-Ч;:
&о час отпушено 8 цент» тфодовольотвенной оудн
*	,	,,	чЛ"	%._Ч- »-. у:«	< »'	'	. .. ?
7 $ля проведення работн в оеЛо ЛуьЯНКА шехал предсадатвль
| >		•	• * .	5 :іЛ
- товариш МРУ шов»	:	. "
Ч'?’
СйШ‘Ш? НІК
'ЗД/ІІІ* Ії^ЗЗ г»
оУ ІМоко в*
два екземпляра.
шстянол
1кІ
!
А
л
>.4’-
_і
-^' Ітч
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 41
209
Документ № 28
210
І;'	^'вра.Са мей.
Ві;»,	♦	’ ' /  - * • , 4. - ' , 'х • ''• ' ^‘ «’.	'« ’$ ^-4 *-* Г Г’ 	г '	-
Iі-’	^=:.. .	-л ... ..V	'	!.Л-
Ії’Ла^дза'с иоповз.йр^ ж-й.а всаго :амзз’8.-м тайоляе.Я, дпо .колхоза с-м*ї
Еи*.-1< ’'. г*	, "" / "ї '*<х  '	д ;	".' ’й’’"_	? ,?,•' ." ‘• 4.<	•.	 х-' ' "’’ '
І- ^да'ЙЬ'киуфкри/.лмел в И’Й». ,.г.Л5оррШ:>І 'Йктар:.р.^я,/рр!<й>ал.- по ’єрЗ
г- 	т^;'?' ^"	 ' '	 , -	,  -	\лЙ’.	.'<'*
|>у.ейол^ловам:.І6: пуяав	^рторас'.•3''П,яан. \^те б о загривки	7
¥•' 	*	л ( ’	'♦	»	"	* і	' '" / 	9	* *
р*$^.ФМ.но ..сля'л, <л9і?р^5хо'гіїя-.тШ'''вдроййткй-'.а.
'. і,
р і 	ловУі’СЖ^К1 з
и ' ., " ” »4і- .	....
.’. ловй'лр^.й кр'й^.вй
ї- .	'/ -і" V-'  \	‘ ' >'.і!*''<. '‘."
Л.МвЛ
їм,-
едемя-- ітребіййлйя :в -кбЛА0з:а•• лояУч&ти57
. ''' ‘ *' < - ' '•'*
і&укя-.



ное.т-дз £МШ>с* у >
ї км* лед ошХ^сгт * -
В’<коллй.е .рМЬ.тал кірхам,-- пШйоЗьйо раз-. а
: >	’	-.	•: V ' —  С : V .’«•	~
' У Мігрєяо ',м-цз' £чкр-вко.8.в>Вв-бзаЛг -с вРсаиг-й
..<•. ч-.-,--	.	-,•	-V •>.. " '	«'л-й'5* •• 5’ •"•-'
' 'йя# по«з®г дь»ш.дійа» ЙЛ^а-’й’Ойвв^ •’$$*. ,райр'т'а>дйх дддХоШт<к<)вхобще-
' ' '  '••> ' ' їД ?ї '< ї-'ї"-/''. ’	:-ї . . 1 ’ ї.'Хч .,  Ї'.ЛЙ-Л,' '.’• ‘ '	>
ч^тиное*іїятанйв. три-рааа д день., \й^5зам/поя^р^теслгМ’сал’’®и>;
г-^рк-хЛбайке у‘'пРєполнего рбнаружвзо два";кл.- ..мукч~й Мґйечо;Н«й>йл.\л
? '* ’ ,. '•'	'• • ;.''; >.-л . ...”• «'<
і.д кйрт^елйіт Ваоллдакр 'свор-^ійс^упявнаеїмоти-вяру&тї,, что’ -захртаг.
Г ..?,’	, ' , _\	.-	?’,	і, -V' "	’*** ’ \.їй'''. ; •:* У..-І ', 7’.'” . ’
ї^іШр’аргр вбрд«ії-бйя^^^ьїв >т.я« ва^втОіяг-пошел'*.
№ЧЛ?<«	-4^.	’-ї. /-£/
; иреетіввйи.' Єедо ^ороьр ’'има'вї ;Лг^' ^озяйс^ва_из. ’'?ии-к І§5 ,й’*йоЛХ0ав>'
' _	_  / -л-	>? 4У ‘ *"	‘ -	'-Х * ,	' '. .*' ' ' ''	'	'
> Д^днуллВбазаррт^й б»Пг/аагіодне.н^как- ;п^ їрожкр^. тй а УдйШзйШ-
^'4іЛп&4ММ.>й£в№	к»:Г*-їмйЙ^їі^Ід* Ей’ ’•	ла ' ^§5 і'ЖГл'*'-  Л’'&'• '@я'<Н9Кя
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 42
Документ N° 28 (продовження)
ю
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. здвоєний з арк. 42
Документ № 29
4ДОЙ ОТДсЛ
ЮМІУ/
зо*. °°^£тко
кмевш
е .точв с
ос
іціОу тов. 4Ж
ЬУ _./ з 9	. V /
гШ бцадг' о"1 'случ^ях трупбедства
ншзєро районаь^олхозник ЛЕм^іа .«'<3
ьдцокиеі к х-і’ти летким сином в т&че
времени внршш на /ладбице кАж/труп
факти ладоедотма
рнй заіштяре совавшись чом проіжвает><
работу в колхоз^не ходит, г -	
о*ть трудоднем, зайця к ним на квартиру ост-~ л в/гар^джс
оольшоїг челсвечеокий зуб, заподозрити л> ( оедсХ’во'произвел
•обмок и обнаружил куски челозечб свого мяса^^о внваду н&ійбійо
работник/ Йіу не удалось полностью расследовагь е дело.
как сам аЕС&а&і умер после него на второ** день умерла. Фтохкена,
оставшийся х«*~тн летнид малбчіш сообщил, что жи бнло угштр.еб*
лено в пту 3-ри трупа виритих на яладбице я кроме тдгр.:-’жи :бн»
За задушена женвдна села грицаевки попросившаяся в;мж^пейно*
чевать и тоже била употреблена в пвду, Ш/у*33- года ум^ред Ьто^
мальчик» *	( . >• А‘-’.'л\
б том же селе обнаружен втероя олучаЯ труп
КійШпмШя у котсроЯ в- погребе обнаружено
кого трупа» оаш *аш^икшд не в состоянии
по втому делу. находящаяся при ней і^*ти
что сто труп брата которни .умер,и.ми его о
ЖГя ДІЙШЛА СОСТОЯЛа ПО 7-ми ДМ‘О*ТЬ сиш
сан	шерли за последнм М* иесядау сем^я шдаш'
в году заработалж в колхозе '400 трудодней,
аванс обО килограм хлеба»
іірдхез села існчуковки ’в году имеД посева1бб4 план
хле бо заготовки бнл доведен в но лич ест ве ЬЗбО-цент норо в» вшол*
вено ііх^ч» кожозники на вмработаннне'ними . жМ0Ш. трудодаей
- долучили ^70 центнере в» нувдакМимся жохозцикам..ника№Я прбд/
. йоможи^колЬизом до получения тановой от грсуд&ретва неадавМа*
! лось.в виду, отсустяия последнєя, а полученной нами от .гос^ар*
атва.прбд^.Іюмащи д'ж нбдхозов існмуковдаму-мо-дїрву стпЯ ж
хі5 центнерів» сейчас допожительнс отпшШ:^^&ейт»><едгЖж*
гаднйн спецмально- барак Дад овазанмя шможй бел Жим, органмзрва'
ну- детокье -я'б'Ліь Ошарчжедаеч остат'кп' тршов:- били, демедденнб
похоронена•
0йіжТАРр н-па^^/0:;рріил ~
У б/уі« Х> года.
і з І
V /
и>нчу ковке
своей ЖешМ;
про^оджителжого
ельсо^ета - К0ТО-
ргій/ на-
го .-лиш
^отреШшш ИХ В ЛЖІу,
дягелем ~ — ——- ~
шгаю *Я_1іЕС.Ш^ <Х
а в хь^году зарабо!
зайця к ним на квартиру 0^---
в
І

ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 43
0Ж03НШ>
челодадсс*
б каз ан т
казала,
начилм-есть
том/ число
шлучіли' натур<
213
’ хеншгі;« «мі№а '
І.
Документ № ЗО
у»-	*т '>»	,
‘^п

і
?>/
1
л " х '> 0 арс трЖил лродовельствия в Марідове^ом районе
/ кД V

' В^лвяз* с разварач^ваяйем весеннего ’сева счятакг необхр-
И"мш т’Нсїрріі.”ров?.ть Об*оі. о состояй’’^ дрпдовольетвчя в ра-лНе'.
На основану телеграфних дерєг.®-*в Об-о на и о тлуста Нар-
* '	**	>	7	д *	'*’	ч'4'
^ове^ому ражену хлеба для лр о доводься вен а?, а. вош* РаипарТ’Гм
лредлр^ннял ряд мер до орлан”гац”” облественного плтонгя м в
****.	-»•-<	«*•!*>	у,-	-4»	4*?
свявт’ с зт^м ло;виявленню стелен’* нукдаеіфаттт населення,
г.	•** '	”	•	А*>
Ц) донним на 10 апреля е.г. ло ва ему'району зарегеетр^ро-
г	<•* *	1	- 
воно нуждаюшіххся в прсяовольственігИ: дзирпн? ХІЗЗ хозянатв, нас-
4«*	‘	х"*-*-;	4~<*	’*	і'-**	ь.і.1 'і ні'. ....
1 Ч"тнваюШ"Х 532о едр’-ов. Із них ^олхсзннх хрзядатв ЮТ9;єдот<ів-*
4773, едг'нолучних хозяиств Ц4, едлч)в-547« Члслс смертних слу-
. чаев, «вязаанх, <инедсстат'г<ім дитан^я до району насчтгтііваетоя
Ьв^'	,	А.** '	V	-* А 	— —	-•
г,
369, едпгвдлггчнггхсв 318. Имееть месяп
•	’	"**°**^*^>.ІГ	’ іх	'••;*	.	Г***~
^'лотребления в пищу павшєгс Сг<ііа * давеждоед^тва. В вела
сохрвалок Ояец * мать зарезал" и а*елп дво^х оврчх детеа. В се-
*?• М І*	**'*’’	**А	'	‘ *	>	'	. *^Іл»	£ міД,	«Х«4*.
І дах курячевт:а> т каменка »мел»ї>' лопату потребч'гь в даеу ево^х
| детея. /уже кзрубал»* на ^уе-»»ч и даше сварили/ В двух хозя«ствах
'/Но- бал* лредотаранена.
Зо настцжего вреиенп из обладтп флучено вЄ’єро на прсло-
у<	''	1 ~ ' '	.	*	**А	»Л?4'* •'•«'^,' е-А	»
; вольоівеннае нужда расова зеоно-хлеба^ВДпни	чЬупа 3^3 цент.
-.і<, **	**	/-.'	7	. .и *	'
і’Ив тлодх на фшін'нувдаїйг'мея 37 цеит.-шодвоуда 234 дент.,для
, С>	, ; . . . -	,	 ’ /і	, , •    /
де тне ель 52'шнт.	' 	'
। К зїОьіу 'Зонду в лорядк® шбт'л^зац^ч внутрек^х ресурсів ра^на
!♦	’4-	У . , , . ’	' ..	- *	Аі«.'	,<Ла> ' ,	- д\-
прибавлено ю фнт. мут?р /суррагатгув/ ч рвоши-/буря^,шпуета,
| и ірочее/ для дрт’вар^ї	,	'.
 Все в.тч ередства рас пре де хна по 39 /олхонам ІЗ сельсоветам
для питання йо ’сдеду©шеі4у принципу:
І	•	’	- '/ * - 	'	•»	'	;р-	-	• • -	І? - ’
І
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 44
Документ N° ЗО (продовження)
— '  с ,-т- МН
... ~
тх г^лхозам е обязательствсм варить одун раз^в день горячи^
суп "Л^ борщ за счте тдзлхсзннх ресурсов т »- з в? ну давала 1®0
грамм хлеба за счет централізованого снаб£енг’Я«
Та’<'Ш образом о хвачено било цс району всего 41? лсзяийтв на
*/	•’**	м* •*>*»	*•	“ *'ч£чг	*•
1830 едр”Ов .на^более вундада^хс я, н »х на. чолхоанч-хів прч-
ходіЛось 365 хозяттв на Ібї.7 чфл. а на єдкнол^чн^-ов 52 хо-
Б	*	-<	•'**	*	‘
 зяйства а 2іЗ-ю едачайі.
| Зеичас а началом ра&вернуисгс овва, енабхсенхе чдеть щ
ліНчгі а/ і®лхознч’ков. рабртакда”Х в бригадах на поле, б/ Дет-
х	Чмі	^,уік-	- «	'	 Лл».	•
ІОуіХ яоель, в./ Ш^ольнах завтраусв, г/ Ст.азан»е ломр№ на-^бслее
*•	“1*»»*	*<**	.»*«»	-. А»-
і
нуяідакіЩіМСя взрослам м»лхозні’-ам « чает^ рабрчим ед^нол"чн^~
: т,«ам не имеюм’ш возійквдєті подач на рабощу пгв за староатч ,бо-
лезн г, ллч 'слаб о а і'ч.
*	’*• ,	'	* .	. . 	- V	- і,
В овяз* а зтчм організовану завтра:?’», обеда, т» уж’»нн для всех
мзлхсвнах бригад на поле. Развораччвается ееть дет.ясель и
<МИ ‘лл *>	•* » ►ЧЯЯИі.	:	*г, и. - » * -	» •	;	.*
шм) явних завтранів, с в-/«люченим палбплев нртдадлн^хея двтєк
Г хтретхмушеотвент т£>Л'Х03НчЦ зайнятих В ЗІЛЛЄ» ПрОЧ-е тфЛХОЗН**^
;•'• залучають горячеє обеди с хлебоп в сб^еетвенап-и стпльдаи.
В др,ат<тч”в рабстві о.^азан^я дадашп раттрн ватречаєт затру-
днен-е в продовольотвєннах ресурсах.
і Если цр-’ннять в расчет ©набивнеє заререстр уриваних 532о нуж-
даоп^хся едо’-чов /не увел^ч-вая -онт^нгєнта/ расчета ТОО г,_>.
£	*АЛ	'	•-..	**
Хлвба> в день,^еро^£ш на два не&яца /Ма**,Лонь/? то одтребует-
. »	'і >4 іу» ''	(	'	*	” 	««. и.
ся Зі2 цент» т-ееть єто'ль.рО о»-ольт>о уже долучено раїфйон до
Счх йор»
|. А лрунгкая всі ватман»е работу в поле всєео по ра^ну іЗб бри-
гад на 9ЕОС чел. возн^г-ають долглн^тєльнае потр-Сбностк для
|г рбМаеетвенвого пртанря. Мн прт’Нтчіаєіі в раечет охватчть одну
трєть зайнятих в дале, что составляет 300-0 чел./а о стальних от*
"	'ч<.	* ♦	*—	д
несем, за очвт внутрл ратинах ресурсів/ у тогд-а датребуетея
на два меаяца /Ма^^дяь/ из расчета по >2во грам в день,
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 45
Документ № ЗО (закінчення)
ОО

'І
| 360 цент', хлеба
ГТ~'


Та»>лм образом требуется ТІррдовольственно.Ч’сеудн'на ена-
^жен»«-е нуждаи>Ш”Хея-Зт2 цент'.-^-наа
" |цсего на м-ца Май, И&нь 672 цент. х?ои^У'^іфЬиуі омїУетутвІЬйЖМар-
1,г- "	_ "	"  > -	.  •/й /,х 
Ль>>-ове«его Ра-чзна	- -' -	-*-* 	,г*. < 
/ '

І.
'4г ‘Л*

^/Ю.9.^. £ОДа.
г С • Ш-ркО вт>а^Рїї|Г1’ а *



' ''* [і
:--

ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 46
4^-
?£ 
Документ № 31
ДОНИЦЬКИЙ
У^фМв***
ДвДббТСЯ по
адов смертна
По велокура
,£ов ФСекретно
-------------

ЗТАРЮ ДОЙІІКОГО ОБКОМА КП/б/У ’
тов.САРКИСУ.
Л? ,-г /у
л&л иф’сврД$4м>з а ль н ик о в Па л ит о т д є ло в
* ра|і6нов%в збротсутствия продовольственних
ладоедо*В8,характерними из них яиля
Ікй^^тб п/с от б/іУ по колхозам Карла
"Коминтерн*, Червона й ЇЛебороб*,"Нове жить я”, •Сталинз*, “Черво-
ний, Прапор*’ остро нуждаящихся по не точним подсчетзм 345-
В отих колхозах за время Январь Март месяц от недоедаикя
умерло 578 человек из которнх £18 детей, 18* стариков, 189 трудО-
способннх.
- Отмеченн случаи людоедства харзктвризующие следухлцими фак-
тами: Колхозяик БАВЕНКО Лука 38/ІІІ у 'умераіего брата отрезвл
голову;руки и ноги вибрбсил в реку,а остальное употребил в ПЯїПу,
” ХРИПУ НОВА Ирина задушила свою внучку 9 лет и с внутреннбс-
теН готовила пищу »Х РИПУ Но В лнтон от умершой сестри 8 лет вита-
щил внутренности и употрейил в пищу и ряд других случаев.
По Фтзробельской МТС в колхозах села Плещаное на пвяве отсут-
ствия продовольетвия умерло 54 человвка,Шульгино 96»
По Осиновской МТС в колхозах с»Писаревка 18 чел.,Булаваіовкв
ЗО чел.Со сторони местннх и райрннах оргянизаций оквзяваетоя не-
достаточная помощь.Имвютбя злучай не внхода на*работу.Ймеются ?
опасвния^неіп-ринятия мер може? отразиться на по совко мпанию,
’Ставя Вас об атом в известность прошу дать соответствующве
зания.-	’	‘	1
$ \ л •-
* іі .	-*'
'	'і	"^г- У
нач политсектора ошзх^	уд_^цряві;вв/
Секрет зр ь /7^	/ТОЛМАЧЕВА/
,9 акз.
. адрес.
: в дело.
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 47
Документ № 32
сов. •секретно

4$ «АРгЛ^ов. А*гУЛ03У. Ц{ .ЙІбу адв. 'лОСИрР/
;и*го люЖ мне ’ ЬЬобщил сб^рет&рь• парт-ячвйий Т\ Зманеній о той,
чтов оеле 4&гово. колхоз _	&л^употреблен В пи~

\іфїр‘уп.п мершеи хрест "яким еджслжнщьь: ^нчаїфшш , 'нами бнл.
і/Ймедленно послам работник'ГЯу ' Для расблбдбвания’ зтокГ.фанта и*
’/пршятІїя необходимнх мер надасте* ' „л .
Інроводешшм оледствиен. установлено, что деігст'вШШльно колхознищ
\ мЦр/ОдаЗА йАТ.ШЙГШЮМьНА /» ЗШЖ Ь домусвоем соседгл иен-
ча Еринк проводять ое, но ^енча Брика-була уже. мертвая тегда
й&рДовцева отрєзала-по лою руки и по.долейи-ноги в сенчи~ при-
несла чих к сеос домой сварила и употребпла в літу сама й*накор-
ЙЖ свобго хг?Й ЛОТНеГО'
после' отого пооа вторично в дом ценчи. забрала остат-
ки трутта'И' их сварила иргОашг ГПУ ^.іІРГДО'вцева^ арестована»
іаиа іЮРДі'їйЕШ ‘їкблхоацица два' окна ее работают в колхозе, сама
ке єна жеет^в’оего тольхЬ трудоднем шработашшх,-в х933 году»
і-йелотсгово жоет л.сй хбв'яйбт'ва-, *»««'> йолхоае 186 хозметв й
[еддаолинах ,5‘к хазяйств, «а вреед о ьго-Января пб ^-е дпреля «УЗ-
умерло 128 челове» ИІ.НИХ КОЛХОЗНИІКОН?1>3 'ЧЄЛОв., в единблични-
№ В.'-7£ ,чолове^.	'.•*	'••‘;.ч<.*.- лУ),:'	А-'
і 'П^дадаДьсздек»о&р.бедпечени'и село рогс-во .находитоя .в гначи>
ельнб .Лутайх^йддойях’ других сел	лй»п„-»««и „ппЛ
оЛу'чаемая прбдос .ш РаДорганизад
смлась.^ 	’
^1ЖТАРЬгї®Й’Др®аЗЮГ0 РІЙ
; «аж #&в: й>ж
.*' д-іїскбв
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 48
'ДШЖНЮ /.
220
Документ № 33

«іїї&ІН (»і. л
нолсб

ц.таємно,-
ОБ ЛІТРОМ ГОРУ
.ГЕНЕРАЛЬНОМУ ПРОКУРОРУ РЕСІУБЛШ,-
совм^с
како в
зд,не
он
что гр. с, Курячевки Оарковского раіоі
/Цучи^в ху г,Тишковка Шркввского райони,
совместно со своє# дочерью 5 лот,
для у потреб лення, порубавши для вар-
вари ірь - сама. |у мерла

. гр, с.КАБ/АЧИНО Наркозскоро районе ПАЙКА бль-
га Іванова 37лет, вичищена4из колхоза.как кулацкое хозя^отво,
‘3/уі-ЗЗг, умеріпего очна'3-х лет,пррезала для употребления,
іир’период'приготовлений бала .застигнута»и труп енна из”ят я
похоронен,	<  . .. -	"
8/УІ-ЗЗг; с.Гараськовйи Іарковсього’ рОона у
гр.Ч’Р^ЧЕМКО Еленн Яковленн Збл-ет, член колхоза»вдова,обнару-
хенн люцекие кости	и черепная головная коробка»какова<
Заюдозрена в убийств^дае’ри 9 лет»гр-на односельчанина сосе«?
^да УЛьФНКО Йвана и>і^т^ебленная ‘в пишу.
До'йду ВедЙся дознание.
Ттт-,/4 тИчгійч/'інл.. .А**
і
/КАЛЮЖНИЙ/ •
З/уі-З^о.
375ЛВ9/05
ШЄКуег?
ДО№
1 НфОШ-В ІД Д1ЛУ ОБ КОМУ, -
При цьому надсилається пові-
домлення Міловського Дільничого'' Прокурора в ІЗу-УР
Й справі людоїдства в ЦиовснУ^районІ, для відома
к>?.та розпорядження,- •
Йо. ДОНОБЛПРОК’/РОРА ?



ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 49
221
Документ № 34
копія. г-
таемнр

»
виявлено
р<жчв. вабила св
&еод<
# •**
В ^4.іон11 Гринталь Старокарайського р-ну
цоідство -гр, ЯИМКОВй Олександра
X 4-й дітей хлопця Лук"ява 9рок1в 1
о.кій,икех «тіла разом зі своєю матерью
ею ЧуФоокІв. -	»	 .
НЖЙКОЙЛ^ОІе'црандра в. ніч на 9/У11 ц.п.
умерла, а е підозра шо 11 вабила' мати. НЕТИПОВА Ф/ Ц Р
яР°^е Р.В.Д.П.У..РШ виділив
гі^*в	2Е®яня ^олітичнзп0 змісту злочинства.
Сім я Н0КНКОВО - 2 бідняка б/ ^колгослниим з колгосп шш
вИ'Шіи механвчно - нем хрдили-на робота
ао„	Наслідки розсліду повідомлю по закінчені
ми рив к« «*
УЧ. ПРОКУРОР
волновлхаьхої Д1МНИП1

згідно Секретар
Копі» Обкому К.Л/Б./ у
........... ....... '•..>
,Д	Надсилаюче при цьому повідомлення
Дільннчоро Волновахського Дроку ропа а 12/711-
33р. в Справі людоїдства з боку ВШКОВОИ Ф;К.
ПОВІДОМЛЯеМО^ЩО 15'^И-ЛНЯ ц.р. ширвввсд Ід ство
В ці? справі вакінчено, та справа?*спрямована
раввІд.дШ до СудтрІМкй ДПУ УСРР для розгляду.


ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 50
Документ № 35
о р^увтатах провврж случАїа гододайяя по втніитділяшкя»
И НОВО-АЩРСНШУ РАЙОНАЙ.
/Материалн внборочного обследования/
І/-Л- *	'
Най Йоле в пораженнша в части необеспечеаности 'колхоз ни-
ков орєдствамж питання, являйтея два села в районе: Большая~
Черниговка, имвищая 3 артели в І коммуиу, насчитнвающих жив-
оте 644 двора о 2675 чел.населеижя в 305 единоличников о
2014 чвл.наовлв;шя. Село Красний Октябрь, амекщее 6 колховов
насчитквающих вместе 631 двор с 3154 чел. населена я а 155 дво
ров 9ДИН0ЛИЧИЙК0В.
а втих оелах вмент мес то «асеоаае влучав хроначеокого
недоедаяия, имеет «вето вначитедвно повню енная смертності
населення, глажнм обрав ом, ва очет от арик св и детей.
г
з
*
За январв-февраль в Рольиой Чврниговке вмело м-всто 37“
смертних, случаев, по селу Красн Октябрь с 25.її по 5.Е би-
ло 7 смертних случаев. Однако єсть много случаев невареги-
стрированннх, таких случаев уже установлено 7. Установить
точно причини смертних случаев непред ставляє то я в оз можним,
т.к.ях ваписнвамт оо олов заяви»алей.
По БольшоЯ Черниговке установа єно по я аліпв* “ГЛУ, секре-
тарем партячвек, гфвдчолховов - далеко нвиолннм - 157 случае
хропи чесного нвд ов данин, переходяче го в стада» прямого голо-
дания. По 108 проввренннх бригад ой » сеіфбгаряьш пєгртячеек
колхоаников, бедняцких оемей 64, батрацких ЗО и середняцких
14 е 598 чел. населених, прачем в наиоолее тяж в лом положених
300 чел.хм отого числа.
По селу Красний Октябрь установлено - по данннм ГНУ, "
секретаря вертячейкж я предоедьоовета ~ цахяе далеко непол-
ннм 249' семейств хровичеезкх недоедающвх. ричеи только по
201 двору наочитизавтся 1052 чел.населення, в больяинстве
беднота. Здеоь ест» проверввнне омертвив случаи от голодано
В сємье молхозника-бедняка - Сидорова Бориса умер он сам
двоє детей, а трстий не установлено - родился ля мертвий
умер после, а мать сохрангла его в лате, в оемье бедняка
чаева Пряма - умер ои сам и его кевеотка.
Бригад ой по Большой Черниговке вроверено на виборну
семейств я зею веду Іраоннй Октябрь 19. Во время проверни
установлено, что основна»» продуктами питаним по ряду ее-
мейств Большой Чераигоиоі с ужат оемена магарн. ж-пяннпр
5-6 кгр.аа сейм» пралаени« колхова, вместв со столченнмж
ЇМ .»*
ВЖ
Не-
8
ДЛДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 51
Документ N° 35 (продовження)
,/п .
І 4-'С
черенками кукуруаннх дочатков с о теблями кукурузн и
подсоянуха й от варена ой иоловой. В сеиьях, где пологениє
сраніительпо лучіае єсть кукурува с прамеданванмем толчензд
етеблей кукуруви и подослпула. В тех самьях, гає отели--
лись короваї пита®тся кроме воего - водой с молоком. Се-
мья бедняка-колхозника, бального туборкулєзом і Долаєнко
Алексея, несксльр» поддержалась, благодаря отелу юрош,
хотя пооледствия прямого голодашя в «ізрив отеков еще не
иочевла.
По сеиьям колх оз никав села Красний Окжябрь, находя-
щимся в бедотвапном нолоаенвж, яо всех почти хетах ели
конопляно в сєїшг, виданное по 3-7 кгр на сеиуо. Пеку®
лепешки из йотолчвйах просеяннх Іурьянов - лебеда,номери
ка, полови, стеолейукукуЬузн и подсолнуха и череякоз ку-
курузн. В овмье Иианова у а кара в нечурк® смалили х опоки в
ноги на холодец. В отдельпнх свмьях, находяїцихся в лучжх
усложях, еоть гарбузи кориозме и хормовой оуряк в коболі
вом количеотве. Кое где єсть капуста, виданная колхоаами
по 3-6 кгр.на оеммо. Едят кочернжки о капусти, покупают 4
каре,фруктова! чай, с’едая сухим. Хлеба ни з одно! провоі
ряемоя оеиь® не обнарусеяо.
Перах од я ж сценко фнаичеокого сост одним и отдельнмх
солил обсяетованянх бригад-» единоличников, следует еказать, ~
х "что бол минете о из них являю? признаки иотощения на почч
ве над остаточного питання от отадик похудания до началь-
них отадий, т.н. отвчной болвани. В отдельннх случаях
уже наступи вшиє стека ивчесали под влиянием улучшения пи
ще а ближайиие дш /отелилась корова/.Зм расстройства
глубоко поражали старчбокив~и детские органи»мв я емер»
нив олучаи і в атон районе - приходятся, главяшл обрав ом,
на «ти вовраотн. Ш?аиие а а счет суррогатов опосо бствует
появленню катарров келудочно-кишечного транта, кдиническн
внравающихоя в спедаиатвческих болях, упорних запорах и **
вздутиіх. живота. Редко встречается заболеванпж, сопровок-^
дающиеся повншением температура, свяванине невидимому то-
же о кижечной иитокожкацяеМ.
Санитарное состояние указаними сел крайнє нєудовлет-
воритєльное, антисанитарно оодєрздтся территория самих -
сельво вето в, что характеризує? раб от у санеекций. Совер-
шеиао не проявляє» себе в раб ©те Красний Ерест.
В обследованних селах вольшая Черпигожа и Красний л
Октябрь медицинская органазация представлена амбулаторих^
находящейся » селе Черниговке ж ос служи важйцей, креме упо-
мянутнх ®вл и село Верхнюю Богдановку.Сбщее число обслужж
ваемого населення достигав» более 12.000 чвд. В надичаом
штате амбулатории один лвкпом, положено же 2 врача и 4
лекпома. По заявлвнив лекпома, другае села /кропе Волмгой
Черниговкж/ обращаютея рвдко за помацжю. Яму тове редко
приходите я-вкев жать за отаутстжкеж транспорт». Обвспечен
пост* самого лекпома недостаточяа. Он получает Х2 кгр.
муки на вебя н б ягр на жсех жждй венцвв скелько бя жх на
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 52
Документ № 35 (продовження)
»** з *
било, других продукт о ь нет сово в я. В такси же тязело; по-
ложенжж находятоя а все учителя.
1
Ос об єн но в тяшелнх услоажях « исключит ель ного истощ»
ния находятоя дети. Школи по селу Красній Пктябрь не вани<
маются, я села Еольжой Черниговке очень упала, посещаєиося
Всего только по 7 коихоаам, яаочжтнвакщжм 920 дворов.
4656 чел.населеная имеется детей до 5 лет 820 чел.и от 5
до 12 лет - 807 чел.яли 34,9$ ко ас єну составу населення.
Однако, несиотря на больвое число детеї, в гольиой Чегни-
гож<е ясель оовсем не», а в седе Ирасннй Октябрь, хотя ї“
органи в овал: двоє яслен на 90 чел., яо іе обеопечилз поо-
дуктами. В повен» провепки состояяия яслей і 5 варта «Ч
них било на 27 чел.дете^ только один пуд картофеля з явка
К..Х оольше ігродую? о в. р бел у та вавзщйй персонал зтих яслей
еостои» кв кояхознйц, мало лодготовленшх в своєї работе«„
катери, нєсі отрл на тяввлое положение в семье, вабирали -
в зтот даіь назад езожх дєїєй /3 случая/. .Завтрака в вко-
ле не органне ованн, только 5 марта заз.шКМ села Красний "
. Октябрь долучнл наряд на І тонну картофєля, 0,5 тонни ка-
пусти для дотских важтракож. Шкоди отапливаитеж плохо. »
Секретаря паттягчеек селг вольная Черниговка до нрмеві
бригада совоем не ванималж® вопросом учета и прожері:.
ькт о» голод аниж, заж.лгитмасс УЇЖ т.Гончаренко ваявиж.что
•тоне дало секретаря ячеяеві иусть ваяимается ГПУ. Плохо.не
вое-ке лучле учвї составлея по селу Крсспн? Гктябрь.
Правленая арт<жи органи» овали ш дачу раб от можи колі
ховнмкьм по 20п грпмм капусти жлж катари жли отходоа.осо-
бенно конюхам, что-бн не соржать подготовку к ееву.В лом му
не Лени на для коюсхон лоррани»ованн жаятракп, однако, тєку-
честь ереди них січень велика; по арте>-м Труд талько 4 ко-4*
нюха работцот больие месяца, 15? лтадеГ в результате пло-
хого ухода никуда аегедмн. Для ноддеуккч сеиеч кслхоаяиков
до селу Чернаговка вадажлж оемена нагари, по оелу Кривдні
Октябрь --капусту, коноплянеє вемя, отходн и бурякж. В рв=
пультагв - наотроение бодрое м неемотря на тетелое полоне-
вие ряди свїіейстн. оопросами сказаних помада л'.наличникам
никто не ванкмаедея.
Состояние лоаадвб по леєм колхозам с репне в. Больйо*
>| процент слабих, т.к. конюха ечень слабне, а дехурят бев-
емвшо на конюанв. По всвм 9 колховаа в» 486 всех лопаде?'
92 слабих и 10 бальних. Кром© етого, єсть 169 воло» с уая-
танностьа нмав ервдаей.
Причини такого тяжвлого состояния в колхсвах: ато плої.
хан органивациж работн в кромлоиі году и імевагее иесто 19 *
ж 22 > юия 1932 г.гредобжтив, уяжчеоадвшее не- Вольиое Черви-
гонче 1907 га ж по селу красний Охтжбр» 23« га.колхоаних~
посевов. 5тот град шбжл ж вежавляяцое больижнетжо ивдики-
дуальнгх «городов колхоааяков л адиноличников.
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 53
Документ № 35 (продовження)
- 4 -
'Г*
***
При жоршей организации труда,-колхозн до градоби-
ття с 4.УП - когда начали косо ницу - до 19.УП, за 15 дне:
змели полку» позможпость скосить роаь, шприцу а ячмеяьу
к тому времеж уже оозрожио з впоследстзии вабитме гра-
дом. іі села Красний Октябрь з самий раагар косовицн паче,
ла разукрупнять гигант колхоз "Сауни малина*, труддисци^
шіина ©ще оольше упала, уборпу веде скали. Кроме таро,«зи-
много повредила посевов газовика и 8урьяни,а то что оота
лось, в виачительной степени разаоровади, против чего,
почти не велось никакой борьбн. Положени© характери©уетої
следуїйцими давніми: /см.таблица № І/.
Несмотря на то, что е аріели Октябрьская Революція
градооитие колхоз амх посевов нон ти не затроиуло, ссмєй
калхозпиков, попавших в бедотвекнае паловеп. е а зтоі. ьр-
тели не мвиьше, нем но о стальним артадяж,
Очень ВІ53К2Й учтенннй сбор урозан привел к тему,что
в раопредвлвяив ношло таксо количество зернових, которов
не могло под ноотьіс о б ес печать ряд евмей колхоаников. На-,
примар: /ом.таблице З/.
Однако и ото р&онред©ланко на реализозано правильно
по трудодням, о чек говорят следукщи© даннне по артели
СТуЧИ
ВиґМЦпй Жим»*. «*-	«* м । Чік» «ч
на ее-
ся на І
трудодень
Карлов ЇЇ.И.
Головинский Н«Ж.
Іечаев Л.Т.
Лкунин С.П«
Кихайлов И.С.
Чуроина НЛ.
Нечаев Ф.Ф.
716
610
606
225
І70
692
966
Крьев К»Й
і
64
305
386
402
147
1021
914
1505
1355
ВЕЯШв£ХіавмМЖЗ»»<4смтСЗОШв«пісаапБям5замаммассзмноапмвшсвамамв«хамма»мв^=^^
Такое распределение больше воего ударило по много-
еемвйнвм акти мотай колховнккак,-бившим беднякам и серед-
някам, кто не воїювал ко; хозний хлеб. В тяжелое полоагнае
попали и плохо работающке в колхозе к лях ознаки с кали
числом трудоднем, о чек поворот даннпе по селу Красний -
Октябрь, охватнващжв 148 находящихоя в бедотвеяном поло-
жений сене йот в колхозняков.

ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 54
Документ № 35 (продовження)
Т а б лі ц а У і
/ К~ОТр«4/
уганяні СБОР ЖШ ПО КОЛХОЗМ 0>ВОМАЯЛ.^ГОВ-:А.Н ОвКРАСДЛ (ЖТЯ^Ь
ВШЯ^ТКШННСИОГО РАСОВА,
Посев аер	Вабило	Удаваний	вдано в	£	Учтвнн. ‘	Слано в	Засипано
нових 32г градом обор уро хлебова виполнв сбор тоо хлебова сеаян в <
ПО ЕОЛХО-	ВфНОВ	ЯЙЛ В	ГОТОВКу	ЕЗЯ	ВОЛ 0 1	ГОТ 0 1 ПИТИ	Ж ШИН'
.вам в гає в га _____________центи. центи* ллана. га га центи	е
' ^И..' - * ' * ~ _Г~" С*і-1	^“4.2 У*'1'. 'г11'	^л-.г-.-- -і -Пі і__г. ]Ті. п_	_.    -23     ,г..   ______

Артвль ’ТрУД"	222
» - ИрЛартизак	1055
Хомууна Деі«на	393
АртЛкт.Рев.	752
Арт.Стучи Машне	3466
Артшіь Мталиио	234
684	1440,92	45,05	**	і>56	0;05	90
763	1642,54	*		1,56		
169	677,42	11,90	10-0	1,69	0,03	Х65
52	2396,14	869;22		3 18	1,15	367
1784	4145,51			1,20		657
«в	413,14	53,58	1(3	1,76	0^23	Д04
й
/УРОМЯПО ТРЖ ЗДЯШД В КОМЩАМ МОгаоМ^РШІГОВШ я Се КРАСНЬЙ ОШ^Ь_В<>ТСТЖКаГО РАЩ1'
Таблиця ІР 2»
Всеро на
селеная
±	...	4	в КОЛХ^
Артель "Труд*	842
- - ЙраснЛартизш	933
Коїшуна Ленина	ЗІІ
Артшь Окт.Революцим<	589
Стучи Маяшна	1254
Заря Мовой жив ви	399
-•* Цдшя^Октября	719
’ -- Стали на	249
'* '5 .’•	7<-’ - V ’ •
Воего тру	Всег©	Видамо	Видано а	Видано на	Сріададо
доопоооо-	’ИД*	натурой	«р.ва І	І «рудмі	«УД0ДН.Ж8
нах	_ е*к.	по труд од а		Цв _НгН*_	,1 урд??п«
371	73808	 «» «ь • Із	1006	2*49	199
406	63327		1365	2Д8	
161	32102	343*56 *	1076	2,13	159
318	53166	684,78 *	1288	2Д5	167
689	І12658	1182 06 "	10®		163
225	С334	433,34 *	1000	І?92	192
340 124	51796 16639	831,0 " 242,41 "	Ші	?’$ 1,95	ІИ
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 55
Документ № 35 (продовження)

трудоднеіі
&
35К
4 ч
линінЧЖііЧмі
і ґ Мішиі Ш»
тггг	* УТ *ГГ^*^ґІт'ї?^Й?тиГ?ц^ГцциТслйпг>Ґ?И*Й^*^_дІ' ц-'*т*	*'"'	**.?*** ****,,",'''_І й*"11 !Т
СЄМ8Й»В КРИХ имеетоя Т ПуДОСпос рбннхР’
ІО 100 трудодией уг 100 до 200 трудстией		5 7 3	оем «	5 сен 12:я 17 "	4 сей	МИ **	МИ йи •ММ	>♦> ййм
0! 200 до 300	ДЧи И»’*							
от 300 до 400	ЇІ**л *•» МИ			19 • '	9 •		»ЧИ «м	
От 400 до 500	І’-* 19	І		20 "	5 п	3-оеи		•М
От 500 до 600	Г-4 І| »М		*•»	5 ""	9 *	І ’	І^сем ’	«М*
От 600 до 700	нм* 91 «Ш ми*		чм»		7 *	з •	«м»	ми»
От 700 до 800	«** -мав		ГЧ» Я»	І —	2“ "	4 "	І- *	чи»
От 800 до 900	Ті Им<	У*	«МІ		МИ»	І~ "		м»
От 900 доІООО	г~< И.-		нм	«м	«»	«•*	І- "	
От-ІООО доІІОО	п «Иг				Ш»	4Й»	м	X	сом
Воего оемвйстд	16 сен 80 сам 36 сак. 12 сем 3 сам І оем
І" *М*І|І '	"".ИІГ,^Т.*І*^І.І.І.^*І*‘**	,М^^^^'***‘^*^,>**^^,**^'<'*»>>>Г*,1<І‘**‘11'	'Уу* ' ?*ТЧ«<»'І,,","“*"'*",">,*‘,^*І*|І  '" І піп .'“'Ж** ..'."”?--">"іГ^
Найболее пострадалз многосемейннв колхоз ники о низкой
обеспечвн-постью продуктами при получении аванс сси, о чей го
вовят данина по 155 сеиьяи колхозников села Красний Ок-
тябрь хронически аедоадагощих. /см.табляца 1Р З/.
В отой числа ряд сенейств-, в особенно тя^елом полоне-
ний. Их обєспечепие продуктами аа ечет пол учення зернових
жират риз уетея следующими данннми, охватнваюк?ими 65 ігрове
ренннх хозлйстз. /сц.табляца№ 4/.
ю
Ра?ошшми организациями до пряеада бригади Областного
Конятота партии, по сущестцу ничего не долалось за исключє
ниєм оргаьизапии виявлений случаев голодания силами райупо;
номочедаого ГлУ. Лишь во вреия работн бригада договорились
« об организации поиощи атим кзлхозам, со сторона райони и о
развертнвании децааготовок овощей по району, поскольио в
колхозах для шдачк семьям колхозников почти не осталось
продуктові в артели "Ступи машина* почти ничего'нет, в
коммунє Левина єсть всего 4 центнера проса, 8 пудов мяоа~
на питание полевнх бригад. В артели "Труд" имеется на пи-
тали е бригад: 10 центиеров проса, 21,94 кукурузн, 15 вед ер
капуст»,3 пуда жиро в, 5 центнеров картофеля, 9 центнеров ма
гаги} в артели Октябрьская Релолюция имеется ржи 68 кгр, ’
проса 8,27 центнера, конопли 12 центнеров,отходов 3,38 ц.
капусти ЗО пудов,картофеля 26 центн; в артели Краска^ Пар
тиаан имеется проса 9 центи,пшена 3,5 центи,отходов 40 пуд
муки 35 пуд.,капусти 40 пуд и мяса б пудов. Артели "Стучи
машина* совхоа "Индуслрия* не отдал: 200 цента.отходов} ~
причитающихся по договору за обработку псшей,погноив в по-
ле.
Случаи голодаяпя иквют место в оеле ВерхнеЙ-Богданові»
і ©того района, где аарегистрировано до 20 сдучаев. В селе
і Нижнєй Рерасимовке, уполаомоченинм. Обкома партам тов. Колен
/ чук билй обнаружен на конюшне окончатеаьно ослабавший -акти
вист батрак Игаатов. В атом селе голодне» секья снятого о
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 56
Документ N° 35 (продовження)
10.4 іоЩоШт і-тешичшпго РАгОЗА .
ПО ИХ,Р5Д)ЖЯ ТШТИ Р^ШЗД. ЗА СЧЕТ РАСПРДЕІШЯ У ‘Щ
ь->
СГ\
0
! **
«
«
*
еро получ.шґ
уро^ на ярд о *
ни в сешьв і ь І ч 2 ч Зч 4ч 5ч 6ч
^'  । 	&*’**&***•
ІОСГкїчнє
100*200кг
200-30С*
300:400*
400*500*
500*60 0м
600=700"
700*800*
800*900*
900*1000*
0.
мййшИМбдочмм
СєжейОТВ ПО ЧЖСЛ7 СДОК0В ж се&ь<	* Семейств їіо чзслу трудоспос» в сшье
9ч ІСч Лет Іч ‘ 2ч Зч 4ч 5ч 6ч?
г*і ** Тґіїс'^'^ік* ***ИМЯ<
$ о
»
’іобб-їїбб’
і^ОвМвЗетв Зс . Ї4с
8ч
Іч 1 2ч Зч
"ТУітдакюю'
£
0
о
«№		2*	ІС	ї?	<я»	►*		3-є	ІС	Іс	і?	Хґ	
Зс	Іс	•ї		і*		«№	«*	я»	бо	4с			й
бо	8с		ЙМ			в	я»	ч»	бо	13с	Зе	ї*	
6 л V	120	8с	9а	и	№	ч> «м	4№		5о	25с	Зо		21
Зо	бо	9о	Вс	7с		«т	4^і	•*	2с	21с	8с	2с	«Г
«•	2с	20	бс	ііе	39		5*	X»	*►	ІЗс	Пс		
т	Іс	ІС	Зо	Зс	5с	Зе	4»	«»	(Чй **	4с	9с	Іс	Іс
**		•»	*І» 4«Г		2с	2с	М	м	*»•* м»		2с	6с	Тс
**	*	м»	**	£ «к		2е	а	мм	«»	*♦	ч»	2с	ЙМ»
4^		ж		*»•	Іс	ІС			я** ч*	ч»	**й	Іс	Тс
<№	Й№	«А	»»			4»	Іо						
	_30о	20с	29с	26с	Не	8с	Іо	""Зо "	І9с	81с	/збр	Ї2о1....;	8 с
іг и її « « к « »г а
Іс
Іс
Т а б ля ц а Р 4.
,	,	ЛГ стс.57~",,'^’~”
СООШ СИІЩ ИОЛХОВНИЖЙ /голодлсжях/ ію с.тешй оетт В.-ТШЖСК0Г0 РАЙОНІ го отими
ОЖ &ЧИННОСТИ ИХ ПРОДШАКІ ЗА С ЮТ РІСПРЦПЩЯ УРОЗАН.
	*мг				>*»	«Им			0М		.-4<	«м		МІ		♦м	♦*
От 100=200 кгр		ІЗ	іс	м	«М	чм	1* мг	** и»	«•	й		М№	2с	'Ш	Г* ш	•X	5»
* 200=300 •	«М»	А* 4»	Іс	20		2с	мя	4»	А> «Н		«я»		4с	Іс	Мк	«я	Ш <
’ 300=400 •	4»			5а	2с	2с	Іс	>* 4»	4»	мм	я»	20	8с		М	«І	' «»
’ 400=500 •	м» *►	ІС	Іо	Бо	5е	5с	Іо	Я»		4ч»	«г	20	Не	4с	Іс	М МИ	4м ж»
’ 500=600 ’	*♦	м	ж*	2о	2с	ь	Зо	2о		ІМ «•	АЧ* 4М	ЇМ шо	6с	І Ос		«?	4М
" 600=700 •	ЇМ м»	4М 4*		м	м»	20		Зс	10	шо	«Я	ячг 4НГ	Іс	4с	Іс		X
! 700-800 Я	«»>		N4	—	4»	«М.	Зо	ш»	До		4|»	4».	м»	Іе	2о	10	4»
Всего семеиотв	- 2о 1о			14?	9с	їм	8<5	5о >	20	ф»	І*	4с	82с	І4с	4а	' Іс	Я»
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 57
Документ № 35 (продовження)


кі^ан* паРТИЙ “ ^У^ьмжм ш^енял корову аа 3 пуда ку-
Кіт -ХЖ £	?
іівойі и ехлаш район на еможет лмквидирозать случам го-
лодания в трвх больвих селах: сольшоі Черниговке, Красний
Оійябрь и -ерхней Богдаиоже» їївобходима поисц*, особенно-
в части органйвацжж детоких яолез, двеекиж площадок не ке-.,
иее, как за 500-600 чех. детвз, органна аци. детоких завтра,-
,ков по школам е псеощй оргаянзщии патанчя бригад робота»- ,
щих колхозников о иоддержой их вемеї.
Поло^еіше в Ново-Айдарском районе вначатаяьио тяженеє*;
чем в Шархне- Гепжянскбк». Одная», учет і-, нровврт йеюов го-
лоданйя не бкля организсваям, почому деЯсїВительнне размере'
голодааия по колхозаи на учтенк, наиболае тячелом полопе-
нпи ваходятоя три села, ©хватав жзйх но» чорноземну» чаоть
расова - Колядовка, Алекаеевка и Дчитрожа. <олхозн отих
сел в прошлом году, инеля 40,І> ввеж колхозннх посевов в ре
оне ; 34,1$ всех колхознвх дворов в ра'оке.
чо предварательнш данвнм установлено я дроверено в
осле Колаловка 69 олучави голод шия, го лекееезке 5е 8 во
Імитрожкє 29. Зто об*ясияеї<зя тем, чео оекретари партячеех
в пуедсельсоветов вопросом учета и яро мрія до приезда бриг
дн, по оудеотжу, не ваавдались.

оеемке 7 и по Імитровке 21. По Колядовке имеют часто аасоо~Г
на о окертнне случаи на почве голода.
В сеихє колхозника Шевченко Мартина умерло 5 чех., сота і
лось ЗГв солье Ляшенко“ТимасГ®я 3 чех, в оемьв Соловей Пав
телея 2-е вахороненн/3-й труп лекел на ламке в кате; в
•еи&е Галич Романа умерло 2 чел.
е
7 парта обнарувено 2 трупа в о ємне оедняка-иолхозникаг
Еоидапя Квмена. осталоя один мельчик. Колхозник Харьковся»!
обнайадл труп баняка Недбая в его хате, вивиего одиночко!
С І яйваря по 9 варта 1933 года •атегистрировано и нкявленр.
8Г енепмжх олучая за последнке 10 дней 19 чел. Однаю точ-
них далнкх пат, т.к. о смертних случаях не заяаляют. Трупа
лата» по носколько дней в хате.явкто но хоче® ркть ямк.Хо-
ронят в погребах, сараях. Член парна Ткаченко своего отца
еарил в лате.
Правлення артедей ж сельсовет ае организовали похорон
тру лов; доручив зто дело бригадирам, -•оторие в свою очередь
жичего не долгцет.
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 58
Документ № 35 (продовження)
і й
Зо время провеїзі-н обнаружено, что в семьях голодающи:
никаних намеков на продукти' нет.: едят льняную « пшеничную
полову иотолченпую о бурьянани и черенками кукурувннх по-
читюв. а тех сечьях, где случаев гоподания нет, єсть ово
щи, буряк и другеє продукти: двери в хатах зтйх семей
всегда на запоре, корови, кролики, птиця находятсл в хата.
Но таких дворов иебольиое число.
В больтикствз голодакт бедняцкие сеньи.
В отделькнх случаях едят кошек и собак: когда Уполно
моченньй гПК Чито вашел к колхознвку Пачкуну Пикен /виве?
одиночко», вена бооспла, имеет 100 трудодней/, то он поло
вину ободранної кошки варил, а другу® мил. Член пахтии
Шевченко застрелил во дворе собаку, ого сосед Рибалко кваї
взял оту собаку п с*ел. З квартира краоноармеУца Погреоет
ко аилиіша, денобилизованяого отої осенью предоельсовета
□бнару^гл собачки шкури и кости.
І
По Алексеевке веего установлено смертних случаев 33~
из них зарегистрировано только 21. Скельно в действитель-
кости смертішх случаев ничто не знает. в евмье красного
партизана і олхозника ~ Михайлика Арсена все детя ук.ерли,ь
оме от проверни в квартире леналр два детских трупа.Хата,
бала налоляена омоадом тасанно’1 аерсти/'отец и мать у печ
кг гризли черенкяҐс кукурузн. На вопрос, что они палят
сказали, что с ели соседокую копку. других хатах питаот
ся чемерикой, п слово?. в семьях лучне ооеспєченннх єсть
кор<овой бурях.
По Дмитровке смертних олучае^ ьсєго □& январь 5, за
февраль 7 я за 9 дней марта 3. Причини не установлена:, но
полоневиє провепяемнх семей очень тякелоє. Продуйте в пита
- ния иет, работающзм колхозниіам да»ж отходн по 200 грама,
в которйх процентов 10 аесна, остальное - зеияя, бурьян к
другие суррогатаг, ив втих истолченннх отходов детям пекут
лепеики. толкут й отваривают полову и кукурузнве стебли,
кое где єсть кормово? оуряк.
Степевь поранення от нед остаточного питання в втом
* район значительяо ваше, чем в В-Те шянокш. Здесь очень
І еного шражеиннх случаев отечной болезни, много снертннх
І случаев /5 олучаеі в день обследования в Колядонке. єсть
< отдєльние еємьв, где детское население почти вое вьіцерло/.
Угронаазце. стоит вопрос об зленентарной сантираии, в^
. овяви о тем, что трупи хоронятея с ваДервкой,часто в клу-
нях, сараях и оенях квартир.
Хотя здесь и встречактся буряки гь кислая капуста, но**
в общел тож є пресбладанве суррогатов, со всемя сспутствуо-
щиии ям влияниями на оргашзм, как в В-Теплянсктаї районе.
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 59
Документ № 35 (продовження)
242
- 8 -	/
№
•* Медико-саяитарнов оостонние зтого раГона не лучіае '
В.-Теллянского. Ооследозашше села обеспечійнь едянствення*
мві лекпомри, находящимся в село Ксхядоька. 8 зтси а є село
при сім булат орли имееіся аебольшої приємної похой іа б коєї
но с І5.ІІ с/г он не работает за отсутстлиш продуктов для
пмания больннх.
В і а дбалеє тя аелом состояник находятся дети. По Коли-
дозке насчитнвается всего 1021 чєл.дєтей по калхозаи илм
40.2т к населенню;'по Алекоєевка 623 чсл.,по Дмитроже
98о чел./до 5 леї - 237, ,с 5 до 8 лет - 374 в от 8 до 12"
лет - 375 чел./ вли 42,2> -3 Крлядозке їмсется оборудоза-
ние для ясле" на 100 чєл.датей» но яслей иет. Регко со-~
красилась посеааеиость шеол: по Алексеевке она составля-
ет не болео 40т» в Колядояке и того ненька. За»] хков ь
школах н«т. Чеооходй .о открктже яолеї и детеких площадок
минимум на 800 чел.де«ей о одно?ремвнно8 организацяей вав
траков по в сен школаи.
а Колядовко внселавнне на окрайку кулаки, жгнаннь»
ма колхоза разббїшдиоь, оставив 7 чел.детеи и І старуху.
З Днитрозке кулачка убе кала, .оотаьиа мальшей бр&тье*. о
отой оеле организованц ясли, в них 17 чел.детейі и* нтх
10 чехиброшонних рсднамм и ойрот.
Сельскио оргашзации с.Колядожи и Алековевки не при-
вали сзоеврелеяно мер к првкращени» .аооошх влучаєи голої
даних. В Яолядовкв хмелись для отого все возможнсстиі в
момент проверни бригади у них било: до ІСОС пуд.кормового
- буряка, предназначенного для овинеі, 4 тонни капусти, 80
центи .отходоь для вонюхов, 4С0 цент льняного оемени, иа ~
моторах ІСм центи ну «н о вдать государству, 40 цента ост а -
вить на ссиеяа, а 260 центи мокно шо испольаовать. іїо *'
прядсельсовета тов.ЧуЗкин и секпетарь нартячейки тов.Льво-
рвако /биаи.Заворготделой РПК/ после того,- как шжвлениз
колхоза посадила а ДОПР на 10 лет <*а раз баз ари заниє хлеба
- разили, что оказание помади голодающим колхозниквм тоне
равбазариьаииє хлеба и ничего не двлалм. з о.Алековввка
| секретар* партячейки Кроаякин органнаов в лоддешку коміу
нистам но оргаийзовал одноврвмвнно пом щм бесларгийнлі кол
хованкам, в о.Дштрояка секретар* партячейки т.Ноядубня#
/ присланим в ечет Я34О/ якая в лодошел к етому вдатросу,ох)
ганиоуа педдерику колхоаяикам со сторони колхозов, чек и"
обпясияотоя меньшее осло смертних одучаев до Дкитровке,
хотя число голодшещих оемоЗ в втом селе не мєньшее, чвм в
первак д^ух. З ДмЕТрвзко єсть 95 центи сурное.йреднадначея
нок для оо’иена на сеиеяа, 96 центи.последа,498 цента льна
на которого цувдо на посев 55,5 центи,ІІЗ центи.конопли, ~
коеіш необходамо перекрьіаь иесдачу подоолмуха-йлан заго-
товок по которому состаалял 2990 цента, вдала 312-центи ~
есть на-лицо 491 центи,о них иа посез 109 центи /первона-
чальний план едечи подоолнуха составлял 8500 центи./.
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 60
Документ № 35 (продовження)
“ООНОВНО” ПрйЧЖНОЯ ТЯЯвЛОГО ПОЛОЖбЯИЯ КОЛХ08ОВ атях
ся і - ато плохая оргашаиция хоаяїотв. В зтих селах бнлг*
оовданн 3 гягаята-колхоеа ао всвмк штекьпцвми отдада до-
слеиотаяяяя. От стяхиінмх бодствий по району погзбло вссго І
2200 га /по денним РаВЗУ/» однако учтоняйй обор хлобсв.хз-
•а иироко розвитого хиїценяя, пяохой обработки. и уборки -
очень мал,*что хауаигетаиуется следукщішш денними./ск. ,
таблица Р 5,
Яиакм уровеяь учтанного уроаая, что осталось собрано
после хйїцєняй и потать, предопределил я »адсе ксйичзстзо
хлеба, вояедтое я рбопредоление но трудодням. Яапринер:
/вм.таблица н2 6/.
•	~	(	*	і
Одяако, при распределеняя очень плохо придертишлясь
,п—і піп’чіш , пиж
гісего тру-
доднеї на
семьа>.
Поідучєно Дриходатоя
натурой на І тр>до
в кгр донь грай*
Сздз Колядовка:
♦ Гладких Корява
Доороскок г.
Бурим Гордей
лоазнеі! ©идей
Бондарь Петр
Сжвоконь ©екла
село ллокоезхка.
Бурям Рялкпп
Районов Федор
Човшть Павел
ттяевн
852		931
7ЛО »	722	964
Є25	746	1073
І4в	443	І0С6
380	552	1453
243 ,	169	695
€82	735	> 1077
561	626	ІІІб
323	406	1257 й ї.д
Обеспеченносчь сене! голодакщих за счвт расрозделоийяг
урожая харантерхзувтся олвдуїж^ими данню.«ж о охватом39 про-
веренннх ховяйств:
омадсяо хлМа‘- ____,.____Достав роме** по чяслу едоков.
2 7. Зл.' 4 ч. 5 ч. 6 ч. 7 ч. 8 л. ¥ч.
колжсшіЬига
ИШФініШіїііііі Іімлінпм шли ІЩ|.І> ІІММІ ИШВІІПІИИ—<ІМІВ»М,ДЯ>І»І чи
До 100 кжлоіракм			І Свій І** *	І І	оеи в	І^с. ям»	« 1		««в	>44 ми- ***	І~с.	ят «ач
VIі X00 ДО & 200 ДО	200 300	кгр										
							І	с*				
От 300 до	400	7»	*в*	3	л	2 О.	2	с<	О л Л 0»	І 0.	4Мк	І 0
X? 400 до	500	И			<л»	І 8.		0.	О V *	г-с.		
0г 500 до	600	«				І О.	ї	си	V <	*чг	І“С.	І с
С* 600 до	700	•	»• -«V»			І с.	І	0»	-«ам		4»	—
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 61
Документ № 35 (продовження)

Є

«
:4
• •	• « ' • ♦	. Ж , ♦ ,	. . . х , 	♦ «¥' • ‘	—Т***1 )і«памй»чи І її ||>
[к отр» 9/
УЧТЕОЙ ОБОР уроад ИО К0ШЕ& с.с.КОМДОВЖ, АЖЮШКЯ и Д1ЯТР0ВД '
г-1 1-^1ТВ^ГГІ»«11ҐП~_ШГГ.ТИИ	гмаМкмвачаспцяймьмеї 1 Посев по колхозам і 1932 г в га	Гчтеннн# збор уро аая в цея тнвр.	Одаяо ж хлебова поковку цеет	$ # вннолве иия вла на	УчтешиІ ' обор в І га в цен 1і нар»	Сдано в хлебова ГО1.0 І га в ц.	Сдаао в хдебоваг в 1931 г ценм.	вм^шм	> і Зазнпа- Ж0 86- <3 мян цеж
£ 1о ВОЄН ЮЛХ08ВД раіонеь	21922	96148	«920	92,0'	3,0	1,5 »	2Й06	5561
їолядовка - ар». Індус три л ..	4441	9042	3914	99,6 -	2,0	0,9	1193	783 і
Ілеювевка - 17 ^аутконфереизік	8291	8246	4446	94,6	2,5	1,3	2275 '	Лі
Дмвровка - Гі- гам	5053	15887	9378	88,3	* 3,1	1,8	3034	, 477

!	'	Т а б ж» д а Р 6.
і	~/к «тр.9/
І РАСПРУНСТК УРОЧАЯ по трйіодвяи В НЩЯШ с.о, ВЗДОВЖ,Ш.ЛЖЖЯ И Д9ІТР0Щ Й.-ЩАРСКЯ'О РАиОЦ,
							
,	і	Веего на-	Всего тру	Все?о	Вовго за	В&джо яа *	Внда®> яа‘	Средв.чзалс
	оелсаия	доспоосо-	’РУДО	дано по	І трудод.а	І трудовії	трдоди.на
	д колхо»	НІШ	- Днай.	трпоаад.	оредаГраяж.	деи	І Т’ улоож.
: Всего по кодхозам районе*	22545	0869	1386576	13413,84	-970 гр	1,36 ц	141
і СаКолядояка	2537	942	І79І28	1106,46	671 ’	1,28 ’	179 3
е.Алексеевка	2229	870	88888	1133,40	1289 ’	1,31 •	103
іЛДмзтровка	280Є	1060	167024	П46.69	929 *	1,08 ’	158
							
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 62

Документ № 35 (закінчення)
700 до 800 кгр
800 до 900 "
90п доІООО *
Вовго семей:	2 с» 5 с. б о. 8 с. & с, 3 с.
/Даване по селу Кола донка/.
кйлхозах органнаована поддерака ионюхов, но очень
слабая, аокюха дшурят бессмевпо, что рєзко отрогаотох на'
осот яниіі тяглової силн, лошадєй почти на чистят. Дотапи,
к ксихсзникай не прикроплена.
Иастроенне в ряде сене! подааленное, но все кслхоаня-
п хотят лучне работать, чем раньие. Внходят на роботу до
последнего истощения.
Случам голодааия єсть в по ряду других сел. НаприиегМ-
в с.Спиваковка, о.Малая-йендедеевка, с.шториово, А5дар-Ни-
кола вка, о.Беагиново - где положенме нескодько лучшо. чем
в лроі-єренннх селах.
РШ* не обєснечал сасеьреуенаого пойнятая мор к лик вик
ци случаев голодания. В деннеє время уже отганизуєтся уче-
и проверне всех случаев голодания со сторони секрет арей'~
парторганнеаций. Намочено раввертнвание двцзаготоьок ово-
де" в районе. Начата робота по органвзации полоши за сче» <
имєі’щихся рессурсов.
і-.овмокіности децааготовок й Ново-Айдг.роком районе вна-»
читально меньшис, чем но В-Теплянскому и бев помоли област
них ррганиащий они не смогу» обеспе’ить проведення посен-
но” канпании по зтж селам.
Необходимо в самом срочнон порядне розвернуть сеть яо-'
ле? и детских площадок о учетом-нуждаемости сел, с макслма.
акт схваток детсксго населення - обеспєчив всем необходимк
Принять мери к откритию всех икол по отим селам, добившись
улучшепия медицииского и педагогического персонажа за счє®.<
большей жинательноста к их нуядам со сторона РйК"ов. Укре
пить оеть лечучреждений работниками. Обжать Кр.-Крес« при8'
аять мерк к органнзации работн рвйкшов в зтих селах. Одно-»,
врє. енно аринять мера к подгстоже сбщєствениого питания
для полввнх бригад на весенкиг сев,-	,
ЕЖГШ ОРГОТДМА	поздняиш і
ДОНЯЦКОГО ОВКОЯД КП/б/І
п	' <	сйтоїнєр
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 63
Документ № 36
- ПСКОВ. -
Сери я *х£
1-го
Октяб
СЕКРЕТАРЮ ЦК КП/бМ т. КАССйОР/ С.В.
СЕКРВТАЖ ОБКОМ КП/б// т.САРКйСЛ-
І
Р . Г. Аір ЬК0 л-Ст 35 ДНО-
28-го сен^ябоя с/г. в Раиаппарат доставлена
арестованная Предсепателем Пнньковскц.м'с/советом Праек
ИГНАТЕНКО.колхозница артейд :!ЄНЕРГИЯ%
ИГНАТЕНКО ареоіоаанз яо подозреванаю в
на том, что в колодце вблквд ев'
последнее
І
най^еиїі человаческне кости * а в доме,, прядь «енских-волос,
на допросе в Райаішарате ГП^ ИГНАТЕНКО сообадла, что за пе-
ріод с весни до'начала? Уборкд Урошія аа било совершенно 6-
і	...	--------
/б.йсі’Ліоднон кенщннм кулачка о.Панькоьк*-1/И>Н и 5 деа/шек
ви нвизввстнах ь возрасївот 15 до 20 неї, &г«і убн«ства 1ІГ-
НА1ЕНИ0 у еебя ь Доме мр&мащшя к себе прокодящих вечором
' 4:	 	,а	* • . г
через сало зекщиа. йясо. Убштнл употребдяли ь шіду и корила
•, ? ♦ '
оаоиа детеи.Последнев убіистно « людовдотао «мело
кануне у б орочной, компаній..
' .1
масїо на-
 £
об-
’ '"і



е» * '
ИГНАТЕНВО лота « здолалась членом колхоза,но з кол-
хозе не работала.і.'ї колхознакоз ьсе ьремя^дан подоарения '1
оті$ентельно «сточиика ев сущестлвоіаіани^,з-?© ^привело к
ігар/женщо ее престушіендй. ”
К йто>і/. н^жно доб аьи ть ,что колхоз. - ЗНЕРГИЯ'' пережав
не нве острае продоаол&стленнае •затр/днеяия* чем?д^ГмвІколко.
районі, 'і,
Смв^тйбсгі. аҐй^МГ^м^о. їевмс^’зтого рада на
^^^^^і’мгйзріі^'колхозах в.
'X' '	>А''І х''»*' '	’<	* •• 
а	4^ ;1 Л \ . '/ ' \ ’.

> -(

8 сі
.V ,.
• ’ . .
><
ПО 41
. і
;Г .«? -_ >'*' 
А у
І;
V	і---';
Йанфкоьке носила харак^вЬ
:.іі ''	•5? ’’н	"•

# ?'  «
>•?•. ;> -ї
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 64
Документ N° 36 (продовження)
го
го
редкил олучаей. ,	<
г 	• .
Отдаио рвспор^ «зняв о<Г о^єспзчйн»^ дато» ЙГНАТЕІШО.-
ДАДО. Фп-326, оп. 1, спр. 130, арк. 65
Документ № 37
Совершенно секретно
СПЕЦИАЛЬНОЕ СООБЩЕНИЕ
о разложении руководства в Краснооктябрьском
и Б.-Черниговском сельсоветах В.-Теплянского района,
Донецкой области
Председатель Краснооктябрьского сельсовета Нечаев Феодосий
по вечерам в пьяном виде, вьізьівая в сельсовет женщин, путем угроз,
заставлял их сожительствовать с ним, предупреждая: «Если хоть словом
кому обмолвишься, то вместе с семьей сошлю на север как кулачку».
Отдел ьньїе такие случаи происходил и при секретаре ячейки Л КСМ
Сухареве.
Нечаев совместно со счетоводом сельсовета Гулевским М., явив-
шись к единоличнику Степанищеву М., предложили: «Ставь бутьілку
водки и жарь яичницу, иначе будет плохо». Вьіпив поставленную
Степанищевьім водку, Нечаев потребовал, чтобьі дочь его (жена крас-
ноармейца) отдалась ему, угрожая отозванием мужа из армии, раскула-
чиванием и вьісьілкой на Север, как кулаков.
В присутствии отца Нечаев изнасиловал Степанищеву. Благодаря
угрозам Нечаева, дело огласки не получило.
Работающий втом же сельсовете уполномоченньїй посборусредств
Кононихин Михаил (член партии), сьін мелкого торговка, занимает-
ся систематическим пьянством. В разговоре с крестьянами заявляет:
«Сейчас идет укрепление колхозов, если кого наметили к чистке и он
не будет обходиться с нами так, как нужно, то его вьічистят. Вот Тол ма-
чев Архип Андреевич, его раскулачить давно пора, но он не скупится.
Только усльїшит о чистке, сейчас же говорит — Миша, пойдем, куплю
бутьілку водки и с горя вьіпьем, потому он и держится в колхозе. Вот
как нужно обходиться с нами. Коммунистьі не монахи, вьіпить любят,
а не подмажешь — не поедешь».
253
Вьіступая насобрании колхоза, Кононихин говорил: «Марксистско-
ленинское ученье нам не нужно. Нам — колхозникам можно обойтись
и без отой теории».
Член комиссии по сбору средств Шевляков, растратившии в 1931
г. общественньїе суммьі, собранньїе по мобилизации средств благодаря
Кононихину, снова работает в комиссии по сбору средств.
Председатель Б.-Черниговского сельсовета Попов Сергей (член
партии) в пьяном виде с компанией собутьільников явился ночью к
члену коммуньї им. Ленина — Шеховцеву Сергею и, зная, что он рабо-
тает в поле, а дома только одна жена, начал требовать, чтобьі последняя
впустила его в квартиру, на отказ Попов начал ломать дверь. На крики
Шеховцевой прибежал комсомолец Карнаухов. Попов пригрозил ему,
что застрелит, и Карнаухов скрьілся. Шеховцева бегством через окно
спаслась от пьяной компании.
Поставленньїе в известность Верхне-Теплянские райорганизации
своевременно мер не приняли. и только через некоторое время Нечаев
и Попов бьіли переброшеньї.
Материальї переданьї учпрокурору.
Залі. Председателя ГПУ УССР
Карлсон.
27/Х32 г.
(ДержархівДонецької області. — Ф. 835.— Оп. 1.—Спр. 13.—Л.52,
53. Копія.)
254
Документ № 38
ОБЛ.КК КП(б)У
Т ПЕТЕРСОНУ
ТДАВИДОВУ
ИНФОРМАЦИЯ
о тяжелом продовольственном затруднении
в отдельньтх селах Новопсковского района
председателя КК Новопсковского района
За последнее время отдельньїе сельсоветьі нашего района, в. свя-
зи с крайнє тяжельїм продовольственньїм вопросом, находятся на по-
ложений голода.
Голодание и смертность колхозников и единоличников принимает
с каждьім днем все большие размерьі.
Привожу ряд фактов:
Село Шапарское
В селе Шапарском имеется 212 колхозньїх дворов и 18 единолич-
ньіх. Из общего числа указанньїх хозяйств 190 совершенно не имеют
продовольствия. По приблизительному подсчету в зтом селе около
500 чел. лежат больньїми от голода.
С 1 января по 20 февраля по данному селу умерло 74 чел. разного
возраста. Причем за январь месяц умерло 32 чел., а за 20 дней февраля
42 чел. Смертность в отдельньїе дни достигает до 8-10 чел. По возраст-
ному составу смертность больше всего падает на детей до 10-летнего
возраста (38 чел. из общего количества).
Вьідача продовольствия на трудодень произведена в количестве
550 грамм. Позтому даже колхозники-ударники, имеющие от 200 до
600 трудодней, находятся поддавлением голода.
255
Забронированннх продовольственньїм фондом по артели вме-
лось 170 цент, отходов, которьіе на ЗО % засореньї землею и примесью
разньїх трав.
Большая половина колхозников, оставшись без продовольствия,
питается разньїми суррогатами и огородньїми овощами.
За последнее время, в связи с поеданием огородньїх овощей, часть
колхозников стала питаться поеданием кошек, собак, скотной пада-
лью.
Как крайний случай создавшегося положення:
Колхозница Хрипун Домна вместе со своей 16-летней дочерью
19/11 33 г. зарезали одиннадцатилетнюю девочку для употребления в
пищу.
Артелью «Червоний хлебороб» отого села план хлебозаготовки
вьіполнен на 82,2%, единоличниками на 25,1%. Посевного материала
в артели нет.
Тягловая сила, благодаря отсутствию кормов, находится в очень
плохом состоянии и производить ею работу не представляется возмож-
ньім. Причем втечениеянваря ифевраля в артели пало 18лошадей. Па-
деж лошадей происходил, главньїм образом, за счет отсутствия ухода за
ними, так как вьіделенньїе для ухода конюхи находились сами в поло-
жений больньїх от недоедания. В бригаде, которой руководил кулак Иг-
натенко, за январь-февраль месяцьі пало 12лошадей, которьіе целиком
бьіли разобраньї колхозниками для употребления в пищу.
В период уборки урожая в артели совершенно отсутствовал учет
продуктов, которьій шел на общественное питание. На общественное
питание ушло больше хлеба, нежели вьщано бьіло натурой. Записива-
ли на общественное питание даже тем колхозникам, которьіе, по суще-
ству, им не пользовались.
Для снабжения продуктами питання голодающихсемей районни-
ми организациями принятьі мери: переделени все отходьі, переброше-
на часть продовольственних ресурсов, находящихся в распоряжении
района, как по линии РККа (1 тонна зернохлеба), так и по линии по-
требкооперации (овощи).
Село ЛИЗИНО
За последние дни в Лизинском сельсовете бьіло 8 смертних случаев
и целий ряд случаев заболеваний колхозников на почве недоедания.
256
Многие из голодающих честньїе колхозники, имеющие 384 тру-
додня. (Марченко Филипп, семья 7 чел., получил всего 4 цент.)
Лизенко Евдокия — беднячка, вьіработала 198 трудоднем, полупи-
ла 2 цент., семья 3 чел.
Вирченко имеет 10 чел. семьи, вьіработал 499 трудоднем, полу-
чил 7 цент. 60 кг и ряд других, которьіе работали хорошо в колхозе. но
вследствиемногосемейности и отсутствия дополиительньїх продоволь-
ственньїхресурсов из посевовна приусадебньїх землях — в данное время
переживаюттяжелое продовольственное положение, что может в даль-
нейшем вбілиться в нежелательную форму.
План хлебозаготовок по колхозу «Карла Маркса» зтоїо сельсовета
вьіполнен на 60,3%, индивидуальньїе хозяйства на 75,5%.
Посевного материала в артели всего 31 цент. Продовольственньїх
фондов никаких не имеется. Для поддсржания особенно нуждающих-
ся нереброшено 80 цент., гольїх кукурузньїх качанов с сьіпного пункта,
часть картофеля и буряков из кооперации.
Село ЦЕЛУЙКОВО
План хлебозаготовок вьіполнен по артели на 62,9%, единолич-
ньіе хозяйства — 47,8%. Посевного материала зерновьіх культур нужно
811 цент., имеется всего 1 цент, кукурузьі и 33 кг. проса.
Вьідано на трудодни с начала года по 900 грамм.
На почве голода за последние 2 месяца (январь, фсвраль) умерло
29 чел. разного возраста, главньїм образом детей до 10 лет (15 чел.). Из
них единоличников 11 чел.
Для характеристики отдельньїх хозяїіств, переживающих продо-
вольственную острую нужду, привожу следующие фактьі:
Член колхоза Лобач Тимофей 52-хлет имеетсемью 8 чел., работал
в колхозе хорошо, семья имела 737 трудоднем, получил хлеба вместе с
общественньїм питанием 7 цент. 40 кг. В январе месяце сам Лобач умер
от недоедания, через 3 дня после смерти отца умерла его дочь 19 лет,
остальная семья в данное время болеет.
Колхозник Сухостовскии 21 года имеет семью 4 чел. — жена и 2-е
детей, имел трудоднем 290, получил хлеба 2 цент. 99 кг., сам умер, и в
данное время дети лежат больньїе. Имеющие отходьі зерна в колхо-
зе Лизенского с/совета представляют собой смесь земли, кукольньїх
257
зерен, трав, и сам отход не поддается очистке. Хлеб, вьіпеченньїй из
муки зтихотходов, представляет собой вид земляной гльїбьі.
Лубянский с/совет
Имеются в 20 дворах больньїе от недоедания, например:
колхозник Шандра, бедняк, семья 7 душ, трудоспособньїх 3 чел.,
вьіработал 333 трудодня, получил 3 цент. 15 кг., семья в данное время
голодает.
Игнатенко, бедняк бьіл, премирован за ударную работу, семья
7 чел., 2-е трудоспособньїх, вьіработал 457 труд од не й, получил 3 цент.
45 кг.
Такое же положение и в других аналогичньїх хозяйствах, для пита-
ння у которьіх продовольствия не имеется. Поддерживают себя, глав-
ньім образом, гольїми качанами от кукурузьі, которьіе сушат на плит-
ках, перетирают и пекут коржики.
На почве голода в данном селе отмеченьї фактьі употребления в
пищу павших лошадей.
Единоличник, бедняк, Жадан, свою лошадь продал в селе Бело-
куракиноза 1 ІОрублей, после отого, совместнос другими единолични-
ками, купили у грабареи ж-д магистрали 2 дохльїх лошади и разделили
для употребления в пищу.
Фактьі голодания колхозников и единоличников наблюдаютея и
по другим с/советам: Новороссошь, Булавиновка, Заводчика, Писки,
Рибянцово. Основньїми продуктами в указанньїх с/советах являютея —
кормовой буряк, картофель, качаньї от кукурузьі, разньїе зерновьіе от-
ходьі, но далеко не в достаточном количестве. Причем сплошь и рядом
голодают те хозяйства, что не имели своих посевов на приусадебньїх
землях. Кормовой буряк на базаре стоит ЗО руб. за пуд.
Продовольственньїе затруднения особеино отражаютея на дет-
ском возрасте, в связи с чем большинство детей школького возраста
прекратили посещаемость школьї (5-6 чел. Писки, до 20% в остальньїх
с/советах).
Продовольственньїе затруднения имеют своє острое отражение и
на снабжении учителей, а также служащих как раионньїх, так и сель-
ских организаций.
258
Несмотря на мери помощи голодающим, предпринятьіе районни-
ми организациями, они все же настолько недостаточньї, что не предот-
вращают серьезности создавшегося положення.
Продовольственньїх запасов в распоряжении районних органи-
заций нет.
Необходимо, по-моему, срочно сказать помошь от вищестоящих
организаций.
(М. Жгунцов)
4/ІП 33 г.
(Державний архів Донецької області. Ф. 835.— Оп. і.— Спр. 25.—
Л. 124-127. Оригінал.)
259
Документ № 39
• '•»-СЛ Л? ‘ '• '7 4*^4' ♦Л'Ч’* Г«^Г'' У . .	' ч -:«ягж?жл»рл»^
. . -ПОСТННОВЛЕНИЕ '	'
►	_ _ _., \(ОуЛриалв'«ении в мачествс обвиняемого)	.	,•>.
Гоп Артемовок’ ,0_9 нодбря; ГТи
•ор-~ ••*--т--------------...--..Л.....-, .„.,192 года. ..; ....„ІД* дня,
Уполномоченнуй-С.,ЯіГСХ) - ..;__‘	'•  -  ~ >Гч .
ГПУ УССР Я Н И Ш Е В С К'К' -'-„ рассмогред материальї предваригельного
следствия по д^лу по обв, гр. гр.,. Ж ВС ( Романа Тихоновича .	________________
..	.7 , . ННІІІЕЛ
Гр-н ЗЮРВЕВСКИ# Роман Тихоновичі мит* с«ГІокровского Арт емалевого
района и округа, являвсь кулаком -експорт ник ом сиетематмческм про*
водил анти советокую агитаци»|Направленную против проводимнх на оеле
кампаниЙавнскавнваясь ,^го при Соввлаоти креоть^нотву лить трудно
И .нет. В08М0ЯН0 оти ...вшшматься.сольским хозяйотвом,так как креотьлі
грабяг и обдирают^что Соввдабть оельакое ховяйотво раворябТ*
- Наряду о втиш, ДОРІЕВСКИОоман Тихонович раопространяд провока-
ционнне слухи о том,что лсобн коммуниотам ириходит конец,а потому
• Компартия брооает вое лучдаио силн на свлб и в овдзи с. етим тов*
НЕГРОВСКИЯ ра8*Є8Жает по Украйно и как нищим просит,что бнкреоть-
янес ми пости види оьнад егрстаростьюи давали -хлвб*'
Неоднократно ХОРЙЖ ! бреди селян вед агитацию о том^что нужно
сокращать пбс евную'ПлощадЬфСеягБ- отодько ,скодько нужно для-оеб я;
п от ому > что.„.все равно обдирают до последнего и т*д*
Кропе того оо сторона О ОГС имеЛа место агитация против
коддактивизации.їОРЖЕВСКИЇвмскавнваясь о том, что кресть^н. обдирают,
укавмвал, что вто мод делают о тоИ цедью,что ваотавить крестЬ^і по йти
... в -коялекти вн,а тогда к оммуяиотам б у д ет - лег:.ча. лрестьяя „ ВКСП ЛОлтиро вать
и обдуривать.	;
При проведений ооенной хлебоваготовки» ХОРВЕВСКИд влодтно-укло*
нялсд от ода чи и в лишко в и окае&вал сопротивление представитея^ нест-
ися влаоти*...:..•............................
Постанова про звинувачення.
Архів тимчасового зберігання документів УСБУ в Донецькій області.
Арх. справа № 34079-пф
260
Документ № 40
довідка
Цю довідку видово- в тому, що гр^ •
села, хутора . .	//£/& .сільради
............району. -/&'
’^атькоз! , . .зО. .рік. . .................................(походження:
шляхтич, з полівстгз, селянин І т. Інш.) .має ннжчезг значене майнове сга-
нсьище:
року включ, (коли ЖИВ у сім’ї _ ,л„
«ах, то треба дати майновий В 1930’31 роках, але до моменту розкуркулення
І, у якої аіи жир)	а^° продажу
щасної), подільної, спг акоиоі,
•	.............га
риєнств (млин, олійниця. "*р-
іюслбдарчсі‘6 |4м«н4^у (м<Ґ' ~ ----
в. сіялка тощо) (.-С0.Мр!Ч&	’	‘ ’
. </40	........... Гі. Худоби великої^
юї,	7’/
СнО'&ул» •.........наймитів
7.	Землі надільної
8.	Земл орендної
9.	Підсобних підприємств (млин, олійниця, тор
ГІЛЛЯ тощо)
10.	Сільськогослсдарчий реманент 'молотарка,
сіижа, ЬІяпка тощо)	( 1*'^? 
га
'/4^/Толів
. наймитів
революції відділився від батька, або вийшов з прийм, то коли .
ролкуркулений, то коли	. ./143.
т/. , 1-і/ / еу&Анлі*,. .	.£/</4	*
15
Чи з'являється експертником, ібо проценщиком, з якого часу та за що
16
Розмір сільгосподоочогр додатку (за окладним листом)
1928-29 .ч	. Т>.	///о „сен-
шаиь,.—-----------------------
1930-31
1931-32 . . .
Чи було майно розпродано, коли, за що	'
1В Чи мас еиборчи права; коли не має, тс з якого чггу та за що
19.	Чи з'являється або був в колгоспі (рядовий колгоспник, або член правління, коли вступив і
колгоспу, коли вибув, причини вибуття) .	.............. ...	...............
ій. Чи судився, коли та за що, до якої міри соціяльногс^ захисту б присуджений, чи відбув
міру содзахисту 1"
21.
Чи служив у поліції та у білих, а якому чин:, скільки часу та коли
22.
Чи мес родини за кордоном та чи вєле 3 ними листування
23
Додаткові відомостн
Голови’
"А ,Хеи
; ї7'

Довідка про майновий стан.
Архів тимчасового зберігання документів УСБУ в Донецькій області.
Арх. справа № 16425-2ф
261
Документ № 41

Довідка про соціальний стан.
Архів тимчасового зберігання документів УСБУ в Донецькій області
Арх.справа № 4308-2ф
262
Документ № 42
Акт оцінки та вилучення майна.
Архів тимчасового зберігання документів УСБУ в Донецькій області.
Арх. справа № 2896
263
Документ № 42 (продовження)
264
Документ № 43
.	• ^*><:л«5<^ .</*	<«л»-і»їЖИ**Ч ••> *'	У.<^'*’’;.» .*>.{• 	'
Дело мрегпогржроомо ПОД »_,  ~	І	'/ ФМЇ '
І Ч>-»"2І/УС<Г
ПОСТАНОВЛЕНИЙ
(о начатий следствия, избр^ии мерн пресечения и пред'явлення обвинения)
Гор Р1ДС0ВП______________Д_..•’... "_уЄВраля—193 3 г., я, уполномоченньгй ,.™._СиЮ_
™2.Ж0.В.СКаГЛ—Рй(Гор.)Отделепия_________________Дпнсбл^тде.ла.„„._^еж«ра ГПУ УСОР__________________________
- ІІРІ1КІ21К.0-------рассмотрев материалн о преступной деятельноста гр-ня, КРГХ Прпко .дія
[ ИВВНОВИЧв
II»^»...».ц^^„...„.........^.._—-------------------------------------ґ.г„- - п ,.. -	.....	... __
внразявшейся в ШШ» ТРМ, ...ЧТО В ГіеЗкОД...К.ЦЛІ1.ЄКТИ8ИаШ1М™В...Х.0ДХ.0й.НЄ..ЬСХІП8Л,
всл Ендивкдуальное хоья^ство ь нвчлсібя с 1930 г. - среді: нзлхо&нлког
проводил ревлаїкенческую раОоту с цедьа развала калхоза, среди єдино-
- • ЛИЧИЖСВ" -ВЄТГоТ ктетда “ (Г НбВС'Ту ПЛбНІЛГ В КСЛХЦК,~“ПрПБНТИруяС ь-- нв-св я-
_..тнн.олі....пи.са.ниіі ,-..чт.а.. яко Он .к.злхпа^.ддлгл_£даеоміів.й..ть^	т. д.
В 1932 _г> его агятнция бьле наплавлена не невиполнсние плане хлеОозе
готовий, в результате чего колхзз “борвії за Правду" прилад в иолнпГ
-упадок «-В4Д1О-ЛНХЛ план- х-ле&о&брі>:?гвкн- нее-г-о-нв- -£4,5$з^--веледв"ТБхе чо-
го , согл, постановлений Горсовєта - колхоз бнл ванесен „не черную
лоску	..........." *-----------— ' '—-
и/усматрїїая в означеннях деяниях паличне признако» преступлеинй, предусмотреннмх ст. от.
*,....5.4 » 10........ УКУССР.
ПОСТАНОВИ Л:
1	На оовованнн ст. ст. 93 п. 2 и 108 УПК, иастоящее дело прмяять к своєму производству
я печать предварктельное следстпис.
2.	На осітовании ст. 126 я, рукоподствуясь ст. 127 УПК, привлечь гр-на -БИ2|Х...Др0л.0.фИЯ
чВ а Н ОВ.іі 48 .к.....      ..по настоящему долу в качестве
обвиаяемого, пред’явив ему обвиненпе по ст. ст.™ 54 * 10_ УК УОСР.
3.	На основаним ст. ст. 142 н 1 И п, рукоподствуясь ст. ст. 143 я 156 УПК, мерой пресечения
способов уупоіннтул ОТ суда Я следствия В ОТНОШСНПЙ обвяпяемого ..-.БЗмХ Прокофия ./ввЦОВ ,
«вбрать	П°Д страяев при Рьїковском Горотделенлй ГПУ............................
Цг	/!№ . ________ „ •
Постанова про пред’явлення звинувачення.
Архів тимчасового зберігання документів УСБУ в Донецькій області.
Арх. справа № 16842-2ф
265
Документ № 44
ПОV А Н ОВ л Е Н И Е
(о начатим следствия, мзбрании мери просочення и пред'явленим оооинения)
Глр, РьїКОВО------2_^ЗВРВЛЯ —19ІЗ—г., я, уполномоченнмй—ДПО---------..............-
и^*ЖОВСНйГО._*РІй(Гор)Отделения_'ДдНО.бЛО.ТД6Л0____СЙелртНТІУ- УССР---------
и Ч7ГРННІЯКІЇ расоютрев материалм о преступной деятельмостм гр-на ЛАДАНКИ—-ИлЛарНОНВ
Дрохоровича,______________________________________________________________
Вмразившейся в
бежад, не отбцв своего сраке наказения и по прибитий на родину в#
Л^Х^Шо>~ЖЖЄПЄ2йВ.СКЗГ^С/СРВЄ.ТЄ. -
против хлебоваготовий и коллбктивизациі., оел ревложенческую роботу
_..п...днхода_.из ..кодхоаа_и. . о.. .павшіаднении.. яла на_^Авіі.ов.аг.£і.тіШі;к4.. л.. ..роу л ь те -
_те чрго кцдхоа *"Борец за гравду" внполнкл план хлабозвготовий всаго .
«ЛИШиКР.. 24>.5Й Л.Л0ГДб^.з ...С.О.С ?а.нзв л Л орсрв е та: -кблхов ванес єн. нв_ черную
^одфимя в означеним деяниях маличне признако я преступленмй, предусмотреннм ст.ст-
..3.4^0ук у# С С р.
ПОСТАНОВИ Л:
1.	На оснований ст.ст. 93 п. 2 и 108 УПК, иастоящее дело принять я своєму производству и начать
Ііре імрительное следбтвме.
2.	На основаним ст. 126 и, руцоводсгвуясь ст. 127 УПК, прмвлечь гр*из_1ІАДАЛЛ ЛіІПВ.рЕіІНВ
ирохоровича
П9 иастоящему делу в качестве
-виняеиого, пред'амв еиу обанненме по ст.ст._д24”' 10 ук УССР.
3.	На основаним ст. ст. 142 и 144 и, руководстауясь ст. ст. 145 и 156 УПК.'Мерой пресачеимя спо-
Рбоі уююиенкя от суди и следствиа в отношении обвмняемого .. _ИАДАЛКЕ_К.«Пл________________
Збрать ^А®Р-МЛіиІО.А...ЧТрЄ гаїміри , .НьК.ОВСКЗ]іЛор^.ТАЄАвНКі;...ГЛ7^-^__________________


Постанова про пред’явлення звинувачення.
Архів тимчасового зберігання документів УСБУ в Донецькій області.
Арх. справа № 16842-2ф
266
Документ № 45
'('/ Шш	/ 6Ш& &(	£ЛЛ&Єлш&
(ГІЇ ї-УрЯК^С УУ-лЛ-іУ-*^ бІЄЇшМа	4 -.	7*) & '%Є*л-*7'>чУ
**''	/г^б <*ілУ -
----"~" • "",————
:'2	1^-> <’	7 /	, 1'У*- ґ	' *
''/':'/‘і	/^.	/.  .	.7^ У у7'/гу _
‘/•' ./1	7. .'*% 7о. іУС'Т7. ' '•’* ^'1_'	' '
Довідка про майновий стан.
Архів тимчасового зберігання документів УСБУ в Донецькій області.
Арх. справа № 5642-2ф
267
Документ № 46
йнИгубиОЛ
е
в
ГУУб
і- ісі-Чл-т^и^	" і-^их?
ОупЯлггх..
?г
/ У т-о

за£^оч<^. л.

Допит звинуваченого.
Архів тимчасового зберігання документів УСБУ в Донецькій області.
Арх. справа № 33950-2ф
268
Документ № 46 (продовження)
/3 А^Л<Ичи^>ги4х<
О»с<х <Л
| о
,Г Xі £<_<->>
>»-»^>«йилА.*.м /гхр, счоосис^
С-С

' то
269
Документ № 47

Протокол допиту.
Архів тимчасового зберігання документів УСБУ в Донецькій області.
Арх. справа № 33933-пф
270
Документ № 47 (продовження)
ЄЛ(^О &


271
Документ № 48
о
' ОВВИЯИТВЛЩОЕ ЗШШЧЕНИВ	У»
«• «і >і (і и •» •• •» ч «» ч »г ч *• *• •**• •* *• гг *•п ,г ** •’*г
. ;.»л. .
По>ОЛ0ДСТВ0ННОМУдеду Ш ....
по обвйнению ЧЕгНфїЙ Кузин Захарови
по сїіст М-10у ЇЗ-54-8 УК УССР
ВУГБ Краматорского Г/о.НКЦЦ поступили материалн
м,. что -ЧЕШКИ,/ Кузма Захарович проводці к-р национа-
^лиотическую работу^ .	<-;Г’
На оснований зтих*данньх ^РНіія прийдечеи к
2 ютаетствениости»	х	.	-
І	СлчДствием установлено, что ЧЕРННЙ внходец
§; йв крупних кулежов. отеїГ аго явддлая.офицером царнкой
^армии ицрвшего до револіщий ЗОДчЦесйтиьСеемли, в.іОЗО
Хгоду раокулачен и васлан ;на £евер£Врат ЧЕРНОГО в 1020
у Роду -за к—р деятельнооть* ’раастрелян «ВтороЛ брат
’ за подделку документом .(ЖЙниковоКйм Р/ОВД привлечен
К ОТВ0ТСТ8ЄНрСТй£ /Л^ДІРХ'
ЧЕРННЙ резко обвинял Соввлаоть в трудностях
и плоХом онаблений распроЬтрапял яровокационнне слухи
о голоде о наличии вовязи о. •йоллективизацией нищннства
омертности и крестьянсдих востани^іНеоднократно виска-
завал свои к-р националиатичеокие взглядн о торрореоти-
ческими тонденциями говаря:** что .плодородпая Украйна
проврашена в колони® и голодний край где крестьяне вмми-
рают в колхозах люди босне и голив, а в Росвии живут
хорошо так как туда с Украинн все внкачивают, а украинокі
народ погибаеті	х.
По мнению Чорного в Советском Союзе 10$ насе-
лення обеспечени нормальними уоловиями жизни, а все
остальное голодает и отрадает.
Далее указавая на центральнеє руковоДящие
органи Соввласти на Украйна заярил. что: все верхушки
на Украйну прислана Моои^од и заотанляют украинский народ
любить зтих людей?* Украйні# долини приступить с бтими
руководителями партии и правительства так, как поступили
в Ленинграде с Кировнм*г '
• . { '
Затем сожаловая и популизировая Скрипника и
Дюбченко отметил что они били доведень до такого состол
них и вшужденв покон^и^ь собой, он обвинял в зтом
Проводил антисовесткую агитацию против
раопространения за*ма оборони* отранн-.
На работе занимался подсижийанием, чем
.создавал .текучеоть .препбДЗвахелеД, школа так^как псрдрхни»
лВЙНуЖДвЯИ;.рИЛИ переходить- ДЛЯ ра'ббтн в друй^'/учрЄ^ДрНіИЯ'.
Звинувачення.
Архів тимчасового зберігання документів УСБУ в Донецькій області.
Арх. справа № 10020-2ф
272
Документ № 49
^Й^евад^еля КТД2УС Федора Мартнновича * о?
7”г*ТТ*~ГГ?~~7*’/*' ** *******т* /‘>>-
Зя&ете дм’Ви уборщика-ноеяльвдв&'ст.Ясіиноватая ПРОХОРО,
Василям Степановича,знаками лж о ним Т •	? ГІ
їїосальщика ст •Ясвноватая ПРОХОРОВА знаю с 1932г» /с'втЬг
ке времеві я 8НЯК0М О НИМ*	*?<£
Скімкдте-КУДЇУС, часто ля Вв встречаджсь о ПРОХОРОВЯа.в^
темв рааговоров б най при валшх метре чах ?
С ПРОХОРОВБШ В.С, Я встречался очень часто,основної текс
раиговоров бшо обсукдєнве тех яли ивнх'меропряятиі Сов.
вдастж.Характерно то,что ПРОХОРОВ в беседах воегда ввеке
вивал контррежолюцаойние язгдядя, вед-к-р агитацжю проте ।
Соввластл ж ведет ее сейчас,восхваляет троцкистов Пятакх
ва,Дившица,Зяновьвва-е дрФсожадеет ,о том,что як расстре-
ляля, утверждает обперевороте в Сов.Союзе и.т.д.
і Скажи те гр.КУВДИУС,что Вам яввестно о конкретних фактах
к-р троцкястеко! деятельностя ПРОХОРОВА ?
В 1934 я 35 году я раб отая еотрудняком камери храненд
• ручного багажа.К окну камери ко мне часто подходил носи»
пик ПРОХОРОВ я беседуя о мероприятяях Соввдастя,неоднож*
ратно говорял:	~ *	* . 
"...Я ненавику Соввдаоть,т.к. бна нам ничего дороиег
не дает.Вовьмите старое время»райве ми тогда жили"
так ,как сейчас ? В настоящее время нас только му-
чат.Хопотего от втой впасти нам ожидать нечего*
В 1935 я 193бг. ,чуть ля не ежемесячно ПРОХОРОВ говорял
МНЄІ	’	'	*
"... скоро будет в СССР переворот я Соввдастя будет
конец*Ведь ЄСТЬ' ляди,которне не СПЯТ,рабОТфОТ я по/
готояіяют перевооот я я уверяю,что скоро ми опять
вакивем так,как кили в старое время"
Он,ПРОХОРОВ распространял всякую контрреводюционную кле-
вету на Советскую вдасть.Точно вспомнить время я не мог}
но уже 8ймой з І936г.при в.стрече со мной ПРОХОРОВ говорі'
। І*.. <Советское права танкетно я коммунистн доведи .Сомі
І І скую страву де раа-рУхяіВееде голод.Ведь ови,комму-
насти поморили шиляоЬн людей голодом.Вовьмите
33-32 годи,сколько/Л/одей йевинннх ногибло я ви ду-
' маете^что Соввдастя вто пфойдет даром ? їїет,найдут’
ся діда , да они я еопнкоторне еа все $то отомстят
^коммунистам>* -
ПРОХОРОВ неоднократно ведя К-р ^гитацию,прояв»ял анти-
семитивм,оежорбляд СоввлафВ я правите»ьство всякими не
цензурними словами,кдеветад-ва дсоцмунястов»	-
г . В Августе иля сентябпе 1936г»я встретился с ДР-СКОРі
,с (ВЬИ^на вожзале,где ПРОХОРОВ беседуя по водрорам текутце?
..'йолитики б^овобо? адоббв^ЙЙлМ;.
Протокол допиту свідка.
Архів тимчасового зберігання документів УСБУ в Донецькій області.
Арх. справа № 31732-пф
273
Документ № 50

допиту,,свідка
93^2-року^-і
ПпикЛтїгу-'млї
1^
к. м/^^жт^утр^чз ^АЛ року; •  г^г« ~у^_	ня._В^	вий—Слідчий
Гуґгг. Ьг^АСІДр^угр^^^иррмнЛр^^уіпї Пунрпми-^т Цінен* . іЛПУ УЄРР «ТОВ------.
- сЗГЗ^^^бпитугіав, нйжчездзначеного, як свідка з- .додержуванням
ррт. ярт. - у.У/. ~. ‘.<ПКПК/	посвідчйв: >* і. ‘ ’ ' -'/^:
1.	Ім’я, по-батькові та лрШвищеІ		*	_
2,	Рік народження______
• *
3.	Соціально походження,
•	'	*	''	’	• V 4
4.	Соціальне £тановище__
5	Постійне місце проживання ^та адреса)
• 6. Місце служби_
7.	Яку обіймає посаду1 ___
8.	Партійність (з якого ча'Су та № партквитка)™
9.	Освіта
10.	Заняття до Жовтневої Революції.
11.	Колишня судимість__________
12.	У яких відношеннях з.обвинуваченим.
Про відповідальність за неправдиве свідчення, а також за відмовлення від^свід-
вчення попереджений.'
С По справі свідчу:	___
х
%
і
н
с



хуг^/г
/^ама: я</ /07	^а^/7	&/**/?•
Протокол допиту свідка.
Архів тимчасового зберігання документів УСБУ в Донецькій області.
Арх. справа № 32830-2ф
274
Документ № 50 (продовження)

<?	?£.	а<. а
р# 4'е'/&	'<&
У&&ЙІ 7с7№. ІРі-тга-

гТИММ/ 77У
\ рІЇ&Гїгщ'ґ
З ТЖҐКгГ^
г/,	'Тг/гґ/с^е ттгааЖ'	&
^7,	____ а,
/767^ Лаякт
^?7^777/л:о &7£^*Уїгї

п^
Документ № 51
Протокол допиту звинуваченого.
Архів тимчасового зберігання документів УСБУ в Донецькій області.
Арх. справа № 33933-пф
276
Документ № 51 (продовження)
277
Документ № 52
Екатерини ДЕРЕВЯНЧЕНЧО,член
В’ЛІ/б/ с 1919 г./красний парт
Тов. ЧУБАРЬ Ви знаєте,что обрашаюсь к Вам' врредкиа и
тяжелих случнях своей жизни.как к члену Превительства я бить
может.как к чєловеку.Власу Яиовлевичу Чубарю.
От **9-го Декабря 1930 г. я обратилесь.к Вам лячно ва-
казннм письмом яа К? Ь5,ва окезанием содействия виявлення
настоящего васоботка отця моих з вух маленьких дєтел- ию/єнср
мелиоратора М'ихаяла Семеновича Смотрицкого,которни в данное
время чиблится-на слу>бе в г.Харькове.в Укоаинскои Чонтосе
"Укриєлйотпесть по суядєльс^ям оядам N7 46ЛЧ.7 я нестоящии полі
ний ваоаботои скрнртется самим тцательним образом,как им
самим,те.к и едминистрециел Тоеста.
Харь^овское Судебное постановление по ксполн.листу
не виполняются в законнол мере.
Ине хе с двумя детьми,при данннх условяях нашеи сов-
ременной лизни,сущєст?овагь прямо таки не мислимо.
Я не хочу одна нести ве детей непосильную тяжесть,тя*
жесть ИХ ВОСР.ИГ6НИЯ,?МЦЄТТ. *ж недоедание я т.д. в то воемя
как их отец кетєсяально обєспечєн, ятого мвтериапьного обес-
печенля/своего ЛЯЧНОГО/,ДОСТИГ ИСКЛЮЧИТЄПьно блвгодаря г.од-
депжкн их четеся, т.є. меня.
•: Сбоя^аясь к Вам тов< ЧУЕАРЬ, говорю Вам ясчренно,чест*
но,что никекие другие чувства мной не руководят.как только
единственноє чувствр самого яаконнейшего гнеяа катери яа сво-
ях бедствуицих детей.
Нищу спсевєдлязости.Помогите же не мне,но моим де-
тям.
ти худа,бледнм,маленькне Никогда нячеоо не вицят,что
ЯМ ну>. НО ДЛЯ ИХ ДСТС^СГО В0303СТ8 и оосте.
ЧооііЄ'ацйя- пустеє место.Риндк-бездкк.
иахару,жиров дети. вилят.как исключительннй лрездник.
йввестно,лк Вам,т.ЧУБАРЬ,что делалось все атя дня с
плановим .снабнє ниєм Донбасса.в смисле вндачи ребочим и вообщє
всему населенню хлеоа в пєевуіо очеоедь я пподуктов питения- н
во вторую,и леаается по сей день.
Рто сил ужас.Рто било безобоаяие я воп.чюсее г.ресгуп-
леняе..
Хлеба не било..За хлєбом стояли тнеячние очеоеди с
ночи до пояднего вечесе.
Не знею.что 88 причини бнлж,говорят перерзсход хле-
ба в оцном впартеле,но гозерю, Вам голий Факт,доходивший до
абсурда.чго хлеб вндаволея только черев день,а то я черев
три дня и то на тавотника,а на иждевенцев не видавалось.
Вот где бнл уьас.
Люди ояверели,дг.вїтлд топтали друг друге.~єншяни ппо-
. стаявпли по много чесов на холоде в очерь’дях с мсл&ньиімй
детьми на руках. В СЄЛЄ ..{аксезк? за гол те ля *ещину.
и'-аіите гов.ЧУБАРЬ,не ногу молчать,наказуйте меня,
как хотите,что же .ато яабевобрлзяе наконец. Чогда же.ми полу-
о^етоВг-^ь:ое царбтк»*,за чоторое с таким внтуяиззмом
шле пябочє-кресгтЗтпс--** мясся на сксрть в борьбе е 1-х улас-
.Угн*тенн°го с поработителями. *
X.	»в І4 ПЄТ .?С8^Т'^ИЙ..умЄ имеєм.ймели НЄ ОДИН
уроьа и все-же наеєлєм'лр гр'пті хй'
«^пєние СС0Р.9ИДИТ на голодном пай-
Лист Катерини Дерев’янченко до голови Ради народних комісарів УРСР тов. Чубаря В.Я.
Архів тимчасового зберігання документів УСБУ в Донецькій області.
Арх. справа № 22123-пф
278
Документ № 52 (продовження)
;, • Хочете'* ’.совн^вКт'ь Ж- стрбяьсеоцйвда^’Г ... _
’й,тевьство нашєй. с.транн,‘боремся..за ее процветани£, но строЗДь
’йа трупах народа	СЙ.бВЛ с ума можнр сойти,і ?;мо8Гг
втого никак воспринять. не мс ет/,тахоє СТррІТбЙБСТВО дико® і
Мн 8Л0 и ироничйо' говорим,что Петр-Великий ПОСТрбИД»»-;
Щетроград начКостя^чра.бочДХ..;..	. ..
А мм,а у нас.. ЛрХ ікЬ *у^нас лучше от цар ей -цар и
МЄЩИКОВ.. •	'	* •	*••••’	ґ " '
- Абсолютно .ничем^Да^ в ,тисячу раз хуже.Хуже чем у Вбе>
цдрей во всей. истории'ЧЄйо»з¥еЬтва.	ї. . .
Все мн гоним вагренйпу.Все без искдючения отнима.%.у
человека,у того >)Є самого р?\бочего,8е котррооо ми поцняля
мечь защитн против капятепистсв,сексе пстрєбное>ялбб,мясо^кя*
рн.сгхар. '	„	>4	,
. Я работею сєіічрс срепи самои гущи робоче* массн,в ша: ,
те,в подзекекье.где каторжний еєчє «овече с*\«ч труд сплачивкєт*»
ся нгохо,гдє рг?очі:А зсегдг гсгсдееЯ.гдс |,,,/Л2‘.' ;;с;,аст про-
гули потоку,что простаивает .в очередях за хлебом,ва скудннм
пайком.
А как вадается паек....	и
З конце месяца и то не все сраву.,а по чайної, ложке
дадут масло,мило,потом крупу,потом мекаронв,а лотбм,лоте«Ґ
ничего совсем не дают я так поопадает. •
Известно-ли Вам тоз.ЧУЗАРЬ,что цети рабочего Донбасе»
не имеют добаврчного на себя пайка сахара,жиров, ит.д. как
ато делаетея в гооодах.
В общбмя"вижу одно,что зебочяй класе безжалостно,же
. стоко брошен не голод,нящету со езо ями семьями.Ваьг посмотрите
квкая скеотность у нас розвилось ереди тецей я вирослих.» 8пи
демия я смерть,вот что сопутствует.нашому лроцветанию .Гр|п-
пн павших лошадей украшают наши паради,улицн бесконечнне
степнне доооги.
т.ЧУБАРЬ,обвиняйте меня ка« хотате и в чем хотите,не
внайте.что я не враг своєму кдассу.
ч Ведь я 8наю,ках хооошо снабуаются немоторне споя гог
декого наСесенпя.Снт голодному никогда не повеоит.
Ьсди строять - так сгсойГь зсєі\нєсти лишения • так
нести всем.
* приходите* видеть. ..Есть закон тне перевакрнтнє
магазини ПІУ, где всякая публяиа ест доотзала.Публика,кото“
рая укеет прекоасно опиентисоваться при всех данннх обсто-
ятельствех и ничего не стоющих перед зегорией Сктяррськри
ґеволюцяи,ничего’ ей не давзей.
ТовЛУБАРЬ,не смЛ’рите гек с^єлгичесчи на моє лисьмс
Оно буквально -пишетея Вам ’-'ровью.Я пишу,переживаю и меня бье
внутоенняя нервная дроаь.	7
Наказнвайте меня,чек хотате,но я за правдуне боюсь
и нч^огда ,никого и не перед ’-’ем не боялась.Пряма,честна,че:
но и прямо гяяьу. опе.стяос ти з глпгс, '-0і’да ? счигб.и г:?'
вой» Здесь- Я себя, чувствую чел овеком^кек еслил бн ОНіШЄД
'Черев лу^ь смертельной опастнести,шел к двли,гдє-ему казаної
будет конеп,х:еланкни Конеї* полон сзетлой.садостної'И с?Чйстл:
вои жизня братства я ревенстаа .
іі когда ятот чеповек пр^ел к л гал ос ь _ бм к желей-
но* целя, то(реред его измученньїм ввооом,истервднннм в КлоЧ
гелом,о•ткрнйас’к'картина: рн'.пришел к смертя... Вийде^мяя,смс
і ТЯ,мрак и...	зі аая л<цяина.румрвки, нет того светлОго.яркого
Я»-а®®йгМя,те?. «НОГОЙ
279
Документ 52 (продовження)
ДокаМте им,когдб1 кругом смерть. и голод и ко
со своймиьідєтьми беспоосветно обречекьічіа голод»
А еще т.ЧУБДРЬ,как верхом бевобразия служит подписка
на ваем. *	’ • •	...	?	*
Ведь не сеирет,что она у нас респростоаняется насиль~
нооСолод,счстемагичесиая недохватча зарплати.Плачут,плачут сам
мнми настояними - слезами ьстарикя-рабочие,рєсскбзцвдя^про дГОлод
свояк детей. '	>
Разве зто'не умасл»,
яе обвиняем, цзсей, ломещиков^апита листов,но при'них'
рабочийел мясо,сахар/белнй хлеб.Не умирал с голоду їгзпидемии
за редким ис ^люченяем/ Чек можно трєбовать от рабочего Донбасе
внполнения поомрийілане... Вот, где* т»ЧУБАРЬ почва благодрият*
ная для врєдительства.
Покежите ребочему Донбасса го.лоднему, хилому.обозленном
что надо все пережить	одного.
т.ЧУБАРІ,нбуьєли из^за чєстолюбия человека,кинувшего
ЖЄСТОЧО.І оукой стре.ну на р«ворение Я НЯЦЄту,МОЖНО приносить в
жертву за"” догнать я пє-'С гн^т’ь” все нкгодонеселение СССР...
Я Вам смело говорю,т.ЧУБАРБ,рубиге мне голову за ато,
что для того что-б до гнать и пєоегнеть ,надо язменить как то
систему политики яли путь до стиненая ч атому.
Дайте рабочему єсть,де/те рабочему не умирать сяголов
ду и позфтє рабочи»! ’<іасс сотворит невидянную ОЄВОЛЮЦИЮ доги
нать и лМоєгнать •
Ведь Вн не знаєте того,что т.Стелину не верят,чач би
ему нє дйлели "авторитета ", не веоит масса,нє верит ж многвя
партиинаїі огбочяя масся,...
Нє веоят ему потому что рн обрел страну на уничтоже4-
ниє какЧІсгімьіл с ви репни воедитель. * актн- гольїе вещи,сказал т.
л2ЖН іпйЬ’':ізают ргбочне ЛЕВИНА,гонор? что Аенин не допустил-
бн стовнмдо такого еєзооєния. —
Итти дальше при гячях данник -итти нє'-'уда т. ЧУБАРЬ.
Голодная смєоть хуье смерти в отчрьітом бою.
т.ЧУе/РЬ милуйте и помогите мне в моей просьбе к Ваі/
з отношенки помощи чеоез органи соответству^єго нЛзначення
моим дєтям. ,чго-б не одна я несла нєгос?гьлую гяьхсть яоспи-
тания дєтей,а чтобн она ле гла и не болєе мятєпиаг.ьно обесге-
ченнне плечи их отца.
Пси атом пясьме* посилаю две копни Сула: одна* Ста лин
ского іЛежрайсуда от ^7/ХП-36 г. ч.ЗС.І53.8СЗ.*Л и другая-
іііачєєас^ого Цассуда 133 под дело 8С- ^7. от ^7-гоЧ^т^бря К
іітти* мне за помощью больсе нечуда я не к чому.Я на-
брела Вас и прошу мне гс.мочі в атом.
Р.С. т.ЧУЕАРЬ,есля би я не ве^ла Вам,я .чикогца в
лизни нє написала би Вам всего,отчоовенно из зтой лизни,в ка-
кой я селчас пре бивню.
Начожиге меня или поможете.. .Я жду, готовая ко’ всему:
ечело и теопелхво.
Е К: Т Ер '.'НА Д ЕРЕ З Ч1ГІЕН Т .
і?
Го р. л а.чс с в ча, Д, о н б я с с
Линия,Іб пропєскт, Д.л? І-ІС.
г. в 4 маса утоа
'Іі' *<'’•*	' ’
280
Документ № 53
198 Т. їял, 29 ДМ, ..	' «®М И-І9,-
4	' "	і
• * трупне кудеков - *ЗЕИЛЯК0В",-
м*йа*йи» «и»«"	««не	«••»•»•*•••>••• «»н»	ь.
ба шахта №*І9 вразаьіх должн остях-Р вбого ют вн-
ходдн ав одного аел Одеськая об лоти- кулака, которью враж*
дебио нвотроемн против С® атакоД ажіо та проявляю» недовольотвяя
ореді рвбочах на тяхвсть лко*бм рвботн, шлую оплату і т,п,
КУДРКНК9 ївманіШНдоровдч, 1896г ,рождения, ура~
жумец села Ковмр ока,’Кіров окого^р-ма, Ядвсакой Обльоти, жаиат^
б/п, в прошлем кулаКг раокувачеи, дешев жвбнратвльнвд прав, в
нмодцае время работает на кахте №«17 ж качеотве бутчікв.
КФйІЛКНКО Тамвфей Свмвнсжч, Івтвг.рождения, уро*
женец оДСОДРавке, Карав оком Рига» ОдааокоН 9 б ласти; в прошлой
куявк, реокудечем, девен жвбвретеяьннх прев,І п, малограмотним
їй*	•*	•*
КОДІВДКР Платан Тимо^еевнч, Х9Юг.рожденая, уро*
жемец о, Кевиріжка, Кяровзквго района, Одаоокві Області, грамот*
имй; б/и, в наовояцее фемя равйает да шахто Н>19 в квчоства
гав омара, в прошлем кулак, раокужачем, дешев мвбірательних прав<
ВЙНДДРЬ Длвксавф Іванович і869г,рведення, уро
жвмец о,Козирівка» Парованого р-не, Одеоакай Області, в прошлем
кулак рвокулачеа, лвшеа набвратодьнмх прав, » нвотоящео время,
рабства» на шахто кучером ма кдецом.длвреф
В б есе до о робочім и,№-*19 бутдеком ГУЛАК Родіол
нош Степан свічам,., мнвй установлено, что:
ВЙДІРЬ Алековиф Іван овоч раб отая на шахто №«І9
орвди робочих система тжчеокя -шамамается к/р аги гоц май виоскавн^
жде та я, что'вш ждеать только морит людей голодом, яивнй хор о а
ШОВ дальше ожвдать йвлбвя,- на /здавна* українця уішрагот о голоду
і оме того БОНдіРЬ в псхвбной зфме внвоказнвае шя против тов^
СЇАЛША ‘Оаявдея, что будет жовні тогда хорошая, ксгда убьют
БОНДАРЬ в період коллективизацвн активно проводці
«-другими кулаками к/р делтеденооть вйо тупая против планов хяа~
боваготовжх, бня участником бевдн о кулаками, односельчанами:
Доповідна записка «про групу куркулів — «земляків».
Архів тимчасового зберігання документів УСБУ в Донецькій області.
Арх. справа № 22752-пф
281
Документ № 53 (продовження)
К8ВАМШШ-їанофеем вдатуипл дротів настроєнії! кряжово», дока-
виваж, что колхоз# Дняге ©уяв ставать йб’йда* скоро прийде?
друга* вдасть ж колхедм реаоегутоя» за >ед шгбиж ооуждеа.
Зо впоїш процес са Напнем, Зановьввег ядо, політ,бандитов,
ЬШдаРЬ «роді рабоч^х^вшокизнжажая такгл.
• Еалмбн К&домбВ ж Зиновьев оо сяпзмй товарними убв;
би СТАЖ А в ВЙЙОММЙАм бнло-бк лучдо, окоро-бн окла ревовд
у наег шкодь бйла^би.другая, коххозож ^йпв:иебнло-бн, 'тогль
жмень жаровая бнж-б, Ну ннчего все ревиорто будет; его -*
СТАДНА мужво убрать * -»о о живим вое раЖя^нАбудет хороией*.
БОНДАРЬ-такеє вьсска8нвее2оя^а»вещіту- БУХАРИНАїРШО
и ТР8ЦК0Г0- ажщищаж^йх кек хдоошах я^дейпра котордх жилось
рааьше хорошо.
КОВАЛЖКФ Тимофей Семенович- лвосгои п,К?лІ9 в беоод
о рабзчяйж шахта %Х9>БНЙДЇРЬЧ^кожм йтуховат» мной установ-
левЬ, что К93АДВЖу*Тжііофвй же яреїм кяляектиьвввцми активно
вазстудаж протав пооірзвння колхозной омододо, протав плааов
хяеоЗаготовок, ожигалм кодхваине вибери, оквт, поотройки - с
грушхвй кулвков за что в коцце концов бал ареотован органамв
ВВ ж жшлйкн о доугжіа кулаками.
Когда КОВАЛЬ првехал на ншжту ЛМЙх такме отая про
водт> шр двятедьность докавмжая рабовжв, вто прм втой влаот.
много уперло лодей а холоду ж еде мжого уирет/ шязскавнва о тая
похабиой форме по адресу т, СТДнМНА,ІЯЖтиВА м др, рукожода*
Ї0ЛЄ8ЛДРТЖ1 8 правітеяьотвв, ааквляет, чтб осла<буду? у влвск
ІЦКВ І, РШОВ її БУХАРИН, тальк о тогда будет хорошо жить рабо-
тему ж греотьянмну,. .а онм будут у вльотй скоро, плохо, что те
люді, которм» о у дилм* не уонли С: ДИВА, уже давао-ок колхозов
неонжо, уже давно*бн рабочему жалось хороше, а так пока во ‘
вжата СТ дай» то рабочему не живнь, будет утрать о голоду/
КвВАЛВНКО Платон Тамофаевжч, кудакнреокульчбн, божг»:
аз ааключемвж, в беседе о бутчикаш тахтв ^-І9 миой установ-
лено ояедукміве:
КОВАЛКНКО средк ребочіх іфодоад&вмает, что онсро нів
цо2?я *ой*л> пноотрсшнмв капнтадиотм йду^ужа на Ноокжу, скоре
пвоьюг йогах руководнтеяей, тогда ов№ <фЬвуАігожвтет, я
тогда тоже-вовать не оуду, буду-бать К^мун^тожЛОВАЛШб ж
пахебаой ферма жксокаамхаетоя но вдреау*<«г$ТАША м до, рукі
ваР™1* м правательот» он ^ождоат:-^Вслм-бн убіли
утйлмиа, жаань вистала бн лучиая, тогда -іеолштов вобнло-бн- в
мн тогда аплть бнлн-би хоаяеяамж как ж бнямі**
282
Документ № 54
Архів тимчасового
Із протоколу допиту свідка.
зберігання документів УСБУ УСБУ в Донецькій області.
Арх. справа № 23698-пф
283
Документ № 55
ЗЕЛИЧКО распространял їак-жз и провокацяонни
Огуюг.яяв помяится летом 1932г* ВЕЛИШ© бш в декрегном отпуску,взд
У досквуівернувшись обратно,на завод раоскавнвал среди робочих ви-
цвняне им увасн предстоящего голода;что украинскив доля стоят голнв
8асеяннке;большое скоплвнив крвсгьян по ж*д* станциям,которнв
Вборваяине виїциб сидят и просят милосшни и дровзжающих;что по стан-
ком ужаоная дороговизна,а когда оя в"вхад на территорию РСФСРЛам
йозвршенно противоположная картина,кацапи живут хорошо,хлеба у них
|ного,оела дане на половину яв коллвктививироваин^кресгьянство в
восени того гне та что на Украй яв'; не пврвживает, он рассказнвап,что
| ідаокве на частном раннє торгуют белам хлебомікоторай очень дешево
«тоит и бери сколько хочешь’,зтим самим по юему миеяию ВКЛИНЮ раз-
Мкгаи иациональнае с трасі и кежду русскими и украинцами*
Завербованннй мною в ионтр-революционную орга-
ризацию КОРОТКО Мослфа; так-вв находись на в~де занимадоя антисовет-
Ской агитацией, последяи# по зопросу задвржад и не своввременной внп-
Іатн 8аработка,говорил,что єсли-бк устроить вабастовку,так тогда-бн
долучку виплатили .де том 1932г» КОРЮШКО вернувшись с отпуска с дерев-
--------------------- ------------------ --------- -
Мм,распространял провокаціюняне слухи;что в его селе,где он бнк,
ІУіасть до того ограбила крестьяя;чго сейчас почти вал деревяя декят
опухшая с голоду, и народ мрет с голода как мухи,и тут-же внразил
ммсльдчто скоро его начнетея среди рабочжх ибо паек обивателько бу-
АУї уревать лить до тому; что в деревних и на полях ничего неї*
Что-же касается того;что я якобн давав уста-
новку ВЕЛИЧЮ не проводить а/с агитации на заводе,чем можем себя
виявить,как членов контр-революцпоняой организации.то такового рав-
.ровопа-пехдУх нами о ШИЧКОЙ не б мло вообще*
>
Фрагмент протоколу допиту.
Архів тимчасового зберігання документів УСБУ в Донецькій області.
Арх. справа № 30520-2ф
284
Документ № 56
ц р о такої Д о п Г’о с д
Обмиленого К У Ц Йван Й^МОВИЧ*.
аОП^ОС: Гр*н КУВ в чом ви на оидг согдцсна с ликиок ікртии
'•	" я Соввтско(< власті?
ОТЗ&Т : С полятикой партип я Советскоі* влести я не 0 сог-
**	лз£Ам. по сдоДуг>?цям воиросам:
При вавоетяп» СктябрьскоН революцій обеніалн
леть крестьдмяну еемжп,рабоч"м фабрики я вавопи.по-
атому народ пошел для 8авоввая*я таке* влагтя.в ко-
торои он* в«Двлн ба польау в будующем.4 что со все-
ГО УТОГО полічилось?
Сне чала номлю Дали хр єсть я нам, а потом заб-
рали т-о насильно ваставглч игти в коллоа н тьрпчгь
НИЩ«ту.
а етом в єсть ошиока ком.партии я Соввластн.
Необходимо било для тогч.чгобц соаДаТЬ колховл дать
вовмок.іость укрепгтьсл инднвидуажькому ьовиі.егву.а
потом постапегіно начать втлгивать в ко дхона.С начала
иу^пО бцло сооДить несколько покавательних колховов,
чтоба народ впдвл,как тачжявут « потом уме желаптпо
чтобу могли туда пттп Д ге .когорне не захотят бить
В КОЛХООЄ Дать ЯМ ВОВМОНнОСТЬ рабогать в ”НД|*В«Пу-
^дьках ховя;,сгвах посгепенно ,облагая гх таким ндло-
гом,чтобн не дать воямогепость стать тми точними.
Ьджгоііарл всему тому ми и докатижясь до га-
КЄГО СОСТ04МИЛ»ЧТО ИмедИ ООДЬШОй недостаток В лЛеОо,
мирал я вообщо в с/г иродуктах.
Недостаток ьтя п ваключалтея в том,что по*
ля тика партии я Соввластя не верне«благодаря атому
логибло от голода 6 миллионов крестьян.
Е»сли авлть еоирос.как ммвет сейас рабочиь
у нас в Соввгском союзе я всать ему воп^ос,за что
он бородая ( Он не ответиг потому,что он не имеет
теж її ра в, кого рає ему обяцали .Норм» внреботки уст<~
новпля непосильнеє я все я> повниают^Зарплата пала-
от т-е,не дагт рабочому яаработжть на его существо-
вание по то му, что цени на все товари видути до тако-
го еоагоакия,что раооч*; не в состоянип дальше лить
так.
’ізять нашу хоммун^стнческуя вартній.Туди
ндут,.нв для пашпт’я общ^х мнтервсов,а лля гвс»: л«ч-
но», (юльва,чтобл получ^гь хорошеє МЄСТО,ничего не
додать и получать хорошів деньгк.Зот вт”м лицам
нра В"тси політика Советской власті* ,ко тори в бл» тола-
ря всвму отому притупдяют своя бдятельность потому,
что ему хорошо хяветея.а не ВИДИ» ГОГО.ИЯЖ КаК ІП*-
вег рабоч»;: Я КрОСГЬЯНГН »• Какую ОНИ Переносит Н"-
шету.
Зоамем нашп про,'союннае органа,Для кмкоп це-
пи они у шс суіцествуюг,аедь пні* не ващищатт вдагвФ
рабоч*:. класе,а Лелаюг псе то^что ям говоргт ховн,;-
ственник.Если рабочего уводькяют о проиввопства,то
рактгческя об обом налозатьси нвкому.Есл" в обрп-
тпшен по атому вопросу в согянут органкяацгю,онг
ппг’я£Ш^хозлгСТвєнкг*!:оу,чго гот скаиет.так тому п
Протокол допиту звинуваченого.
Архів тимчасового зберігання документів УСБУ в Донецькій області.
Арх. справа № 19589-2ф
285
Документ № 56 (продовження)
Для того чтобц Дать вовможнооть жить рабочему и
крестьянин^тах хак ато тло п вести борьбу ва вдо
правду ,необходидіа вторая революц^я-ибо—(шртйя---------
НІН б своє доверче перед народом потеряла и вос-
становнть теперь до верне п авторитет Для п<о не-
вовможно.Га и сами трілящчеся больше не поЬ-
д^т,за коМфПартивЙ иоо Давольно того ,что один
рао онля оо«**гі>і'и.

Против кого и каким п^твм ва думали сделать ат^
реВО/іЮЦЙЮЇ
Уоводюцяю пеооходимо СДолаїь не Вн^три само£ стра
ш,а в наших верхах* г-6,8 ЦК. ком.дартяя*<)та к
оорьба в«д«тс<4,лагл и р*сстреливают теж люде^
которле «а ато борптси.но одних расстреливают,но
вн« нараЖЛаятоя .Ло тех йор ата оорьба должна
длитьсл,пока не нси.дегсл бодьшенстве в самом Вл
ВНЛ/б/,тох людеІикоторне вел^т правильною полити-
ку по отношению рабочого кдасса п крестьянетва«
Тогда только ато большенство там же на мостах
должкц уяичтожить тех,которие «визвались над
врі’нпшпмивл СССР.
У&.ПЦ.2 Гр-н КУТ хто у вас єсть с так«х локаторно рав-
--—’***”	геллпт с вами ьтм ілнения’>
ОТВ£ ’ С аги МИ мнениями Я НГ С ХОМ не ДеЛИДСл ДерЖаЛ их
•	ирй своє.
Протокол с уоил слов ьаписан зерно,мнои про*
чптан,в чом р раописивапсь.
л У І’.
Лопр:"л! ПОи.ОПуР. УПОЛН.^-го 71Л.УГБ І '
ГОСІЕЗСПАСіШИ. , ' /Сданію^
•	- V
л е н о:	, /
286
Документ № 57
З протоколу допиту свідка.
Архів тимчасового зберігання документів УСБУ в Донецькій області
Арх. справа № 22966-пф
287
Документ № 58
дрПРОС• Вн знаєте гр-на ВАСЕЙКО Якова Яковлевича?
ОТВБТ: Да,енаю он вместе со мной работает на 5-м участке.
ВОПРОС• Что Вам о нам известно?
£ТВЕТ: мне о нам известно из личньх бесед с ним следукцее
Кргда он откуда-то уехал,что в ІЙЦ году продали
лошадей,корову за невнпольение хл^бозаготовки,
то он у меня спросил,что у табя бшо за хозяйство,
я ему обмяснил,лошадь,одна корова,где 'я не вьполни,'
хлебозаготовки и у меня взяли лошадь и корову для
вміолнения хлебозаютовки,на боясь меня, т.к. он
знал обо мне.Он мне говорил,что имел кулацкое
ХОВЯЙСТВО - 40 десятин земля,6 ЛОШЄД6И|4 корови,
ветряную мельницу, за что бал в Ій}0 году раскула-
чен и сослан в отдаленнье кран Советского союза,
откуда сбежл и поступил работать на шахту Чайкино
К суцест вующаму строю он относится
враадебно,он говорил, я работал ранЬше сам себе
и имел, а голота нег,хотела работать, то и не имела
ничего, а теперь позалазили в руководство и крутят
сами не знают чого хотят,крестьян разорили,построи
ли колхозн, в котормх народ голодает,голне,босне
а хлеб весь под мете дочку забирают,не успели
К0ЛХ08НИКИ посеять,как у&е хозяевов^полмо и хлеб
весь—тасхают за границу за золото,да пропивают его
Протокол с моих слон записав верно,
мне прочитан, в чем и расдисьваюсь.
(ДУЛЕНОВА)
(КУ&ЬМИНКО)
Д0ПР0СГ7І • Сотрудник Макеевского Г)0 НК
З протоколу допиту свідка.
Архів тимчасового зберігання документів УСБУ в Донецькій області.
Арх. справа № 22984-пф
288
Документ № 59
ПОДПИСЬ И , 1
‘ ;Г>У т/
ґ... *ЙО*>Ь^АЛ?ЛТ	
З протоколу допиту свідка.
Архів тимчасового зберігання документів УСБУ в Донецькій області.
Арх. справа № 22818-пф
289
Документ № 60
МЕМОРАНДУМ
делу гр. ООПОХА Яожаурп Демжжт _______________м_________,-г-^ 
прожнвяюшего поа, £ербжювп ^даржаиптоЕр р-на ддко/хоА ІбіМпи
І. фаиилмя, икя отчестоо	ОмЛОХА ЛОЛИКЯрП СОМОВОВІПІ
2. Возраст (год рожд7
І»О?Г.
3. Мьсто рождгиия
4. Местожительстно# место.раСогм и
должность.
Село харнадежда Сахновхднохого р-ва
&арь ковоком. обвести»
Гахта /оерпнвока - Кропив до Ж
КОМґіРОМЕНТИРУЮЩИЕ МАТЕРИАЛН:
СОЛОдА кулак» раскулачен в 19: Уг. и В но лан на Урал, откудж
бежал•
З 1831г» (Ціл судим тройко ПКДД по от» 82 УК РСфСР ж 3 подам
вакл іонная в далеких лагврях.
Будуча к-р наотроен СОДСлА к работо относатая кредительотів,
доегда отараатоя плОХО. жр^и'-іь, говоря;
” Как собак кормят, так омі лаят, мм деяк-
ий проиадодит кроплвнис для б вимру, чтобм било баль-
на аамлов, а ран навали будут, аж оольае * * оарабо-
таом««
Будучі медоволін кожхоишш строєм СОЛОХА говори:
• Певний как укмчтокИтв жаюего брата» ви-
думані коїлоин, равор^лн рааграбкхі воож жростьяк,
д половину ун’чтокчлн голодом» а еца говормдм, что
аемяя басплатно крестьянаи, а*ва ©ту бооплатвуа вом-
ло, оотви и* гноячи кросхьлв пропала о грлоду«*
^иокродитаруя новую Стала но кую Конат*»тпаа СОЛОХА говори:
’ КОНСТИТУЦІЄ Г70 КУйК БУІАГИ, только пят.
А ТОЛКУ 01 ггопо КАК ее біло» талі» вудкт
Зцражая авоа ж-р повотаичеокае уендеюи» 0020ХА говорит:
 Волі бн рибочко но бша дуракамв и м мов-
чала, дж віштупнлн бн органкзомнмо і ааявии до жахих
пал Лг,тги4ж »ЛЛі,« иіи»«1 г>«А Хи*М Ло »«гсй*т^
си. ва обр.
(НУДНІШ)
Змм М
пор буд^е*:ббманьвать, ото било балухи
Р-0 нквд


Протокол допиту-
Архів тимчасового зберігання документів УСБУ в Донецькій області.
Арх. справа № 18843-2ф
290
Документ № 61
ГОЛОД
ПИ ообрал ;он всякий/хлео....в
земле егилетской...вое серебро..
И~ пришли к нему на другой год и
сказали ему: ... ничего не осталось
у нас" перед господином нашим,кроме
тал наших.... Купи нас и земли наши
за хлеб.... И купил Иосиф всю землю
египетскую.....И народ сделал раба-
ми от одного конца до другого."
Из библии
Голод одно из средств привести к покоре
человека, народ.
"Наступил голод, ужасннй, потрясающий, не поддающийся
описанию.......в богатой и плодородной провинний Бенгалии
мужчини, хенщинн и маленькив'доти ежедневно тисячами умира-
ли... Они падали мертвими перед дворцами Калькутти; их
труппк лежали в глинобитних хихинах оесчисленннх деревень
Бенгалии и устилали дороги и поля ее сельских рнбаков.
.... з десь смерть бьіла.... делом рук человека. Упоми -
нать об атом спиталось ненужннм и неудобннм.... Те, кто
стоял у власти в Индии и в Англии публиковали ложнне сооб-
щения. Но трупм нельзя не видеть - они повсюду.
В конце.лконцов кое-что $СЄ;Ж6 бнло-с долано . Кое-какая
помощь бала сказана. Но миллион, а мохет онть два или три
миллиона людей умерло".
Так описнвал голод в Индии Д.Неру
Дальнейшее показало,что по истине страшний голод может
постичь не только народ, находящийся на положений ко-лонии
в капиталистичаоком обществе," но: так хе>и народ, живущий
по законам самой демократической в мире конституции в социа-
листической стране .
В советской литературе много.писалось ( $ годн поли -
тического конфликта) о страпіной.нищите , в условияхлкоторой
;живет^народ таким ооциалистических^стран*как Югоолайия ,
Робота звинуваченого І. С. Сука «Голод», вилучена у нього під час обшуку (1972 р.).
Архів тимчасового зберігання документів УСБУ в Донецькій області.
Арх. справа № 32571 т. 2. -2ф
291
Документ № 61 (продовження)
Китай* В исторической литературе постоянно так же.указнвается
на всякеє бедотвие каким бьіл голод, (постигши#, после поуроч-
ная, русское поволжье в І920-І92І годах. Но о голоде на со -
ветскои Украйно ....
Как в своє время, в Англии "вчиталось ненужньїм и неудоб-
ньім" вспоминать о голоде в Индии, так и в СССР официальная
печать всегда деликатно умалчивает об аналогичнои трагедии в
1933 году на Украине. До конца 60 годов ни один советскиЙ
источник не упомянул 5 зтой связи не только термина "голод",
но дане чего-либо такого, что хотя бн отдаленно наводило на
мнель о страшком бедствии. ЛишЯ изданное академией наук УССР
в 1967 году двухтомное руководство по истории украинской ССР
впервне и как бм между прочим отметило, что весной 1933 года
на Украине бнли всего-навсего " значителЬньїе продовольствен -
ньіе затруднения". 0 лоследствиях зтих "затруднений" - ни сло-
ва.
Не упоминая о голоде и людских жертвах в 1933 году, со -
ветская печать все же постоянно отмечала акономичеокие зат -
руднения в сельском хозяйстве Украйни в предидущие І93І-І932
годи. Единственной причино# зтих затруднений считались проис-
ки украинских буржуазних националистов. Официальная печать
единодушно поддерживала версию о том, что зто "петлюровские
недобитки организовали в І93І-І932 годах расхищение хлеба,
пйдеж скота..."на Украине. Но нельзя во всех своих грехах
постоянно обвинять кото-то другого. Обвинение становится не
убедительним.
И вот указанное академическое руководство по Истории
УССР впервьіе нацеливаетея не только указать на имевшие в
1933 году на Украине " продовольственное затруднения", но и
не обвинять в их возникновении "петлйровцев". С академичес -
кой серьезностью зто руководство указмвает, что одной из при-
чин " продовольственньїх затруднений? било уменьшение в сель-
ском хозяйстве Украйни лошадей на 1,6 млн.голов, Уменьшение
поголовья лошадей приводитея вне сравневия с общин количест -
вом поступивших за соответствующий период в сельское хозяйст-
во ррспублики тракторов, автомашин, комбайнов, а без зтого
врядпи можно признать сеоьезньїм зтот лошадиний /аргумент.
„Значительно больш&со внимания заслухивает, лроводимая
руководотвом вторая и последняя причина "продовольственних
затруднений" в 1933г на Украине: зто "серьезнве ошибки и‘не-
достатки в проведений заготовок хлеба"*в І93І-І932 годах;
Здесь уже совершенно иная постановка вопооса: оказнваетея ,
причина всех бед не в организованном петлюровцами " расхище-
нии хлеба", а в " ошибках и недостатках" заготовки его/ЧО
том по чьеи вине и в каких размерах допускались "ошибки" в
заготовка хлеба академическое руководство по^иотбрии Украиян
ничегб%е сообщает украинскому, народу/Важно и^тр/ічто.уже/ч
одно«упоминание о&Лошибках и недостаткахп*заготовкилхлеоа
292
Документ № 61 (продовження)
вующие голоду І931-1932 годи валовой сбор зерна в республике
составлял'соответственно 183 и 147 млн.центнерові то ясно,
что при населений республіки в 34-35 млн.человек (точних дан-
ник не найдено) такое умеренное снижение валового обора зер-
на (на 8,3%) нот оснований рассматривать как страшний по своиі
последствиям неурожай.
В 1932-1933 годах проводились крупнейшие мероприятия по
укреплению социалистического сектора в сельском хозяистве страї
В частности в январе 1933 года по решению ЦК ВКП(б) организовн-
ваются политотделн при машино-тракторних станциях и совхозах.
На Украйна в поддержку зтого била проведена широкая пропа-
ганда тская камлання под лозунгом, что ’образование политотде
лов “ єсть новим большевистским меролриятием против кулацко-
петлюровских злементов...
Политотделн.': рассматривались как " чрезвнчайнне партийнне
органи” и укомплектованих) их кадрами придавалось общегосударст-
венное значение. Руководящий состав лолитотделов на Украине
отбирался первоначально специально созданнои для зтой цели ко-
коссией ЦК КП(б)У, а уже потом дополнительно проверялся и ут -
верадался полномочной комиссией ЦК ВКП(б). В итоге такого
тщательного отбора сказалось, что 56% начальников лолитотделов
и 30% их заместителей били большевиками, присланннми из Моск-
ви, ленинграда и Красной Армии. Ясно, что при таком подходе
к.'їделу вряді ли и остальнне руководители "чрезвнчайннх партий-
них органов” -били из украинцев без стопроцентно# ориентации на
Москву.
У людей забирали хлеб весь, до грамма, до последнего зер-
нншка. Не оставляли совершенно ничего ни детям, ни старикам ,
ни больним. Забирали все, опи говорили тогда ” под чистую”
и делалось зто с каким-то диким, прямо таки скотским равноду-
шием к людям, которие оставляли один на один с голодно# емер*
тью.
ііное положений било во всех крупних городах м проішшлен-
них центрах Украйни. Население зтих райрнов бнло -обеопечено
прожиточннм минимумом по карточной системе. В зтих же
центрах работали так називаемие ”торгсцни”. где вндавалея
хлеб в обмен на ... золото и серебрб; ТїечЗльная слава оста -
лась за отими ” торгсинами”. Именно сюда потянулось опухшее
от голода сельское население в надежде получить ?лсусок хлеба,
за золото# крестик или фамильнне серьги. Именно окружность
зтих упреждоний сравнительно больше била усеяна.трупами крес-
тьян, умерших от голода или убитих грабителями.’Такч отобрали
у народа хлеб,^затем отобрали у него золото и сереоро.»
293
Документ № 61 (продовження)
Голод наступал. Скитаясь отсмерти многие люди питались
бажать з соседние области России. Но все пути, ведущие туда ,
контролировались нарядами милиции и беглецов<возвращали назад.
Сельское население Украйни отказалось на положений тубильцев
резервации: у населення бил отобран хлеб, в помощв отказано,
виезд воспрещен.
Разразился потрясающий голод..., голод, которого не знала
вся предидущая история Украйни. Люди ели все, что мог єсть толь-
ко скот. От голода люди гризли собственное тело, ели один дру -
гих, матери ели своих детей.
Многие, многие шли в города в поисках хлеба, правди,спасе -
ния. Но спасенне не приходило ни откуда. Они били отверженними
на своей земле. Их полуживих собирали по всем улицам, грузили н<
машини и вивозили за город далеко в степь. Там, не имея сил ни
возвратиться в город, ни продолжать путь домой в село, там они
массово и погибали, Трупи в крестьянской одежде устилали дороги,
вокзали, они, в положений сидя, словно живие подпирали стени
сонетских и партийних учреждений в городах.
В селах трупи растаскивали бродячие пси. Умерших некому
било хоронить. Вимирали целие семьи, хутора,села. На фоне исклю-
чительно богатой и прекрасной природи Украйни сельсине жители
били лишенн всех средств к существованию. Они сновали как тени,
падали мертвими. А с заходом солнца сельская жизнь словно при -
останавливалась. Людям нечего било єсть, люди хотели єсть,люди
охотились за людьми.
Трупи умерших нередко хоронили рядом с людьми, у которнх
еще теплилась жизнь. На их мольбу пощадить не обращали внимания.
Судьба нещастних била, предрешена и кончини их не ждали.
Хоронили зачастую злементарно просто: трупи местами сваливали
5 общие ями закапували у рвах.
Голод свирепствовал. Нет зто бьіл не голод в обмчном понима -
нии слова. Зто_била_какая-тосатанинская тризна на груди’повер -
неннрго народу. В.їЛ...то~ зеє время ооициальнад пЗ^ат^ не _пер_бв7>Дя
дух кричала о счастливой_й радостнби жизни украй'нскбго^ВарбДа
под ^солнцем'- сталйнской Конституциип.
Так било на Украйно весной 1933 года. С наступлением лета
положение крестьян несколько улучшилось за счет нового урожая
на земле их мелких приусадебних участков. Колхози жеА в «оторих
работали зти крестьяне, хлеб нового урожая ^^^или под
тую» в счет государственних хдебопоставрк и в первиемеояцн.
294
Документ № 61 (продовження)
Напротив, за кормая зерна, которое колхозник нес с работи
своим голодним детям, за колосокГ‘поднятий в степи после'
уборки урожай, людей хватали и без суде ссилали в Сибирь.
Изложенное ваше относительио1голода на Украине в 1933г.
трудно представить современному'человеку о его високораави-
тнм чувством гуманности. Все зто локажется ему невероятнмм.
Но не следует бпешить с виводами.
Ми всегда и везде подчеркиваем каким великим страданием
для русского народа бьіл голод в І92І-І922г. в Поволжье. По
данини Центрального комитета помощи голодающим Поволжья тог -
да голодовало 13772616 человек. Поражает и размер бедствия и
точность учета - до одного человека. Что же касается голода
в 1933 году на Украине, то в втом случае число голодающих
нельзя опредедить с такой поражительной точностью , тогда не
существовало Центрального комитета помощи голодающим Украйни
и некому било вести учет.
Ми знаєм,'что к 1932г на Украине поголовье лошадей умень-
шилось на 1,6 млн.голов, нам известно сколько вивезли гитле -
ровские оккупантм с Украйни свиней и овец, но ми не знаєм и ,
вероятно, никогда уже не узнаєм сколько же ( хотя би с Уточно -
стью подсчета лошадей..) сколько же миллионов человек погибло
на Украине в 1933 году от голода..
Можно лишь предположительно сказать, что, поскольку к
1933 году население на Украине било 32-34 млн.яеловек и значи-
тельно Ллйше половини оно бьіло сельским, то голодовало где-то
17-20 млн.человек. Как видим голодова* на Украине в 1933 году
значительно больше чом в Поволжье в 1921-1922 г.г. Но суть
дела еще не в зтом.
Степень голодания представиться болеє конкретно, если
имеется указаниенна число умерших от голода. Относительно го -
лода в-Поволжье такими данньши мн: не располагаем. Надо думать
не в интересах правительства било би умолять размерн страдания
русского народа, не указаная утери умерших от голода. По Украи-
не же с 1926 по 1939 год, при неизменнмх границах республики,
население увеньшмлось с 31,2 до 28,1 млн.человек, т.е. на 3,1
млн.человек . А если учесть, что за зтот лериод времени насе -
ление СССР увеличилось в среднем на 15,8% то уровень населения
на Украине составляет 8,03 млн;человек. Советская Украйна
била единственной среди союзних и автономних республік СССР
где численності коренного населения к 1939 году уменьшилось.
Чем же обьясняется убиль населення жключительно на Украине?
Довод, согласно которому, уменьшение населения на Украине
"обьяснимо лишь (разрядка наша) различнин лониманием яацио -
нальной принадлежности в переписках 1926-1939 годах" вряд ли
кого убидит.
295
Документ № 61 (закінчення)
Получается, что каддай 4-5 человек на Украине не знал
своей:Национальной лринадлехности; Если верить атому обьяс -
нению,*то насколько же национально забитим долано било бить
население' Украинн в то время \ когда не говори о России, насе-
ление Башкирри? Киргизи^,"Туркменки,*Узбекистане и других
республик имело, оказшзается, ясное представление о национйль-
ной принадлежности, ибо численності его к 1939 году возросла.
Значительяая убкль населения к 1939 году бьіла избиратель-
ной не только в масштабах Союза ССР (на Украине), но и в самой
Украине. Население крупних городов и промьішденннх центров рес-
публики имело горантированньїй прожиточвшй минимум. Голодала '
лишь Украйна сельская, но и она - вьіборочно. Мк затрудвяемся
сказать в какой мере голодовало население компактних населений
на Украине поляков, белоруссов и др. Но известно, что из хите-
лей еврейских поселений в сельской мєстности республіки никто
не умер от голода в зто время.
Бич голод§ бнл направлен продуменно. Он гвоздил на Украи-
не, Украйну.	-----------------------------------
Если голод в Индии, унесший в могилу 1-2 или 3 миллиона
человек из 200 миллионов, бші по свидетельству Д.Неру "ужасннй
потрясающий,не подднющийся описанню11, то кто сможет описать
его величество голод, умертвивший на Украине около 8 миллионов
людей, или одну.лятую нации..??
їїертвам Освенцима стоит памятник. О шести миллионах погиб-
ших евреев напоминает в Иерусалиме храм молчания. Кто же когде
вспомнит о многих миллионах украинцев погибших в 1933 году.
£Рйбйві>а_ молчание, крторое хранит наше правительство от -
врситедьно гол ода на~~Украинеив 1933 году само по себе свидетель-
ствует 0 ТОМ7^ТО~ПТОЛТТД'~^ТСТ йнбгдмйллионнце жбртВьГеТ5 не ~
бнли результатом стихайного бедствия. Еблй У честь, <ітб~ о гОлоде
Ь Индж; шіисан’ИОМ Д .Неру; колонйальнне власти также запреща-
ли всякую гласность, а голод там бнл, как известно делом рук
человека”, то ясно, что_одинокрвая_тактика центральних прави -
тельств свидетельствует оо одинаковой‘природа голода вП-Індийс -
ком доминйбне'ІІІкраинсКоЙ рбспублйке.
Об итогах мероприятий проводимнх в 1933 году на Украине
можно судить по резолюциях ХП сьезда КП(б)У проходившего в ян -
варе следующего і934 года. Резодюции сьезда констатируют , ус -
пєхи, достигнутне в области зкономической политики: * ЙІ(о)У ус
пвшно развязала задание , поставленяое ХУІ сьездом партии ,
завершить в 1932/35 году в основном сплошную коллективизацию".
И, второе, в области национальпой борьбн на Украине: ” 1933 го
бнл голом разгрома националистическои контрреволюции 11 кр
^^^и^азгрома националистического уклона во главе со '
Комуністична партія України в резолюциях ....
Київ, 1958, ст.555,558.
долро.задвржалдіда з,том вопроомдимавм
5ВДі6їеля но ведь как-викак-рбзгейорадовеїся иногих’миллЮТов
296
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
про Голодомор 1932-1933 років
І.	Голод 1932-33 років на Україні: очима істориків, мовою документів. — К.:
Вид-во політ, літ-ри, 1990.
2.	Задніпровський О. 1. Голод в історії України: короткий нарис: Х-ХХ ст. —
Донецьк: Укр. культурологічний центр, 1999. — 88 с.
3.	Історія України: Нове бачення. У 2 т. Т.2. — К.: «Україна», 1996. — 494 с.
4.	Калінічеико В.В., Рибалко І.К. Історія України. Частина 111: 1917-2003. —
X: ХНУ імені В.Н. Карабіна, 2004. — 638 с.
5.	Коваленко Є. І. Голод 1932 -33 років у Донбасі // Летопись Донбасса. Кр.
сб. — Донецк, 1992. — С. 320-322
6.	Драч 1. Чи покається Росія // Мишанич М. Вступ до українського народо-
знавства. — Донецьк, 2003. — С.188 .
7.	Дубравін Валентин. Народна пам’ять про голодомор Народна творчість та
етнографія. — 1993. — № 5-6. — С. 35.
8.	Жук Ю. Уроктретій. Як нас виживали з власної землі (Уроки для українців
і росіян) // Слово просвіти. — 1996. — № 8. — С. 6.
9.	Конквест Роберт. Жнива скорботи. — К.: Либідь, 1993.
10.	Куромія Гіроакі. Свобода і терор у Донбасі: українське і російське прикор-
доння 1870-1990-ті роки. — К.: Основа, 2002.
11.	Мишанич Мотря. Більшовицька політика геноциду в Україні // Миша-
нич Мотря. Вступ до українського народознавства. — Донецьк, 2003. —
С. 179.
12.	ПіркоВ. Історія Південно-Східної України. — Киів: Українська Видавйи-
ча Спілка, 1996— 184 с.
13.	33-й: Голод. Народна Книга-Меморіал. — К.: Радянський письменник,
1991.
14.	Український голокост 1932-1933. Свідчення тих, хто вижив // Упорядник
о. Юрій Мисик: У 2-хт. — Т. 1. — К: КМ «Академія», 2003. — 318 с.
15.	Улянич В. Терор голодом і повстанська боротьба проти геноциду українців
у 1921-1933 роках. - К., 2004. - 84.
16.	Кульчицкий С.В., Шаталииа Е.П. Коллективизация сельского хозяйства
и голод в 1932-1933 гг. // Новьіестраницьі в истории Донбасса. — Донецк,
1992. — С. 23-52.
297
17.	Портрет темряви: Свідчення, документи і матеріали: У 2 кн. Кн. 1. — К.;
Нью-Йорк: Вид-во М.П. Коць, 1999. — 705 с.
18.	Сергеичук В. Міграційні процеси на Україні на початку 30-х рр. як наслідок
голодомору// Голод — геноцид 1933 р. в Україні: історико-політологічний
аналіз соціально-демографічних та морально-психологічних наслідків:
Міжнародна науково-теоретична конф., Київ, 28 листопада 1998 р. —
Київ — Нью-Йорк: Вид-во Л.П. Коць, 2000. — С. 124-128.
19.	Смертю смерть подолали: Голодомори в Україні 1932-1933. — К.: Україна,
2003. - 352 с.
20.	Троян М.П. Соціальне-економічне становище робіт-ників Донбасу в 1930-
ті роки. — Донецьк.: ІЕП АН України, 1992.— 18 с.
21.	Харківський А.М. Реалізація закону «про п’ять колосків» на Донеччині //
«Розвиток історичного краєзнавства в контексті національного і куль-
турного відродження України»: Тез. доп. та повідомлень 5 Всеукраїнської
конф. — Київ — Кам’янець-Подільський, 1991. — С. 281-282.
22.	З протоколу засідання РаднаркомуУСРР про фінансову та продовольчу до-
помогу колгоспам, потерпілим від неврожаю 1931 р. / ЦДАЖР УРСР, ф. І,
оп. 8 стор. 279, арк. 38-39. // Марочко В.І., Шаталіна Є.П. Голод на Укра-
їні (1931-1933 рр.) // Український історичний журнал. — 1989. — № 9 —
С. 113-114.
23.	З протоколу президії Донецького облвиконкому від 5 грудня 1932 р. (Про-
токол № 8) / ДОДА, фонд Р-835, оп. І, од. зб. 25, арк. 96. // Безпечний Т.
Із протоколів страхіть. Документи 1931-1933 років про голод на Донбасі. //
Україна. — 1991. — № 14. — С. 27.
24.	З протоколу № 2 Засідання бюро Новопсковського РПК від 22.1.1933 року /
ДОДА, фонд Р-835, оп. І., од. зб. 80, арк. 8-9 // Безпечний Т. Із протоколів
страхіть. Документи 1931-1933 років про голод на Донбасі // Україна. —
1991. — № 14.-С. 28.
25.	Рубіжанський районний партійний комітет.СекретарюОК КП(б)У.т. Сар-
кісу / ДОДА, фонд Р-835, оп. І, од. зб. 77, арк. 6 // Безпечний Т. Із прото-
колів страхіть. Документи 1931-1933 років про голод на Донбасі // Украї-
на. - 1991. —№ 14.-С. 28.
26.	Безпечний Т. Із протоколів страхіть. Документи 1931-1933 років про голод
на Донбасі. // Україна. — 1991. — № 14. — С. 27-29.
27.	Бровар Д. Мовою документів про голодомор в Україні 1932-1933 рр //Лі-
тературна Україна. — 2003. — 20 лютого (№ 8).— С. 4
28.	В Україні вперше започаткована загальнодержавна, загальносуспільна
розмова про геноцид 1932-1933 років // Віче. — 2003. — № 3 (132). —
С.22-37.
298
29.	Граціозі А. Голод уСРСР 1931-1933 рр. та український голодомор: чи мож-
лива нова інтерпретація? // Український історичний журнал. — 2005. —
№3.-С. 120-131.
ЗО.	История родного края (часть вторая)/Авторьі Р.Д. Лях, В.Н. Никольский,
В.Д. Нестеров, Л.Б. Лихачева, Н.Е. Беспалов. — Донецк: изд-во «Фирма
«Кардинал», 1998. — С. 320.
31.	Лях Р.Д. Репресії за колективізації на Донеччині // V Всеукраїнська кон-
ференція «Розвиток історичного краєзнавства в контексті національного і
культурного відродження України: Тез. допов. та повід. — К.: Кам’янець —
Подільський, 1991.
32.	Кульчицький С.В. Голод 1932 в затінку голодомору — 33. // Український
історичний журнал. — 2006. - № 6. - С. 77-97.
33.	Марочко В.І. Про діяльність Міжнародної комісії для розслідування голо-
ду в Україні 1932-1933 рр. 11 Український історичний журнал. — 1993. —
№ 10.-С. 47-52.
34.	МейсДжеймс. Політичні причини голодомору в Україні (1932-1933 рр.)//
Український історичний журнал. — 1995. — № 1. — С. 36-47.
35.	МихненкоА.М. Новейшая история Донецкого бассейна: Монография. —
Донецк. — Сталкер, 1998. — 296 с.
36.	Ткаченко В.В. 1933-й: Хроніка голодного геноциду// Філософська і соціо-
логічна думка. — 1991. — № 1. — С. 112-123.
37.	Шаталіна Є.П. Експропріація селянських господарств в Україні у 1929-
1932 рр. 11 Український історичний журнал. — 1992. - № 3. - С. 109-
123.
38.	Веселова О.М. Висвітлення голоду 1932-1933 р.р. у збірниках документів
і матеріалів // Український історичний журнал. — 2003. — № 5. — С. 101-
125.
39.	Верстюк В., Мороз В., Тьілищак В., Юхновский И. Голодомор. Геноцид
украинского народа. 1932-1933. - К., 2007. — 26 с.
40.	Кульчицький С.В. Ще раз до питання про демографічні наслідки голо-
ду 1932-1933 рр. в Україні // Український історичний журнал. — 1995. —
№ 5. — С. 137-141.
41.	Кульчицький С.В. Україна між двома війнами (1921-1939 рр.) — К.: Ви-
давничий дім «Альтернативи», 1999. — 336 с.
42.	Пиріг Р.Я. Документи з історії голоду у фондах ар-хівосховищ України //
Український історичний журнал. — 2003. — № 5. — С. 82-101.
43.	Парсенюк Б.Ф. «Непроходяшая боль». Історико-публістичні нариси. До-
нецьк КП «Регіон», видавництво СПД Блєднов, 2006 — 150 с.
299
44.	Парсенюк Б.Ф. та ін. «Невгамовний біль». Історичні дослідження, нари-
си, свідчення, спогади, документи / упорядн. Блсднов С.Ф. — Донецьк:
СПД Блєднов, 2007 — 198 с. (з іл.).
45.	Нікольський В.М.,Троян М.П., БлсдновС.Ф., Зайченко І.М.таінші. «Гірка
пам’ять. Голодомор 1932-1933 років на Донеччині». Історичні дослідження,
свідчення, спогади, документи. — Донецьк: видавництво СПД Блєднов /
упорядн. Блєднов С.Ф., 2008 — 624 с.
300
ЗМІСТ
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
«Про заходи у зв’язку з 75-ми роковинами
Голодомору 1932-1933 років в Україні»................З
ГОЛОДОМОР У ДОНБАСІ..................................7
СВІДЧЕННЯ ОЧЕВІДЦІВ.................................15
Щадько П. А. Голод 33-го........................17
Коноплянко І. А.................................23
Гришко І. Д.....................................24
Бавило М. К.....................................25
Бесараб 1.......................................26
Обрізай П. М....................................33
Свістельник В. Я................................34
Скринник В. 3...................................35
Бслікова О. С...................................36
Філіндаш М. М...................................37
Ковалинская К. Г. ..............................38
Ломанцева П. К..................................40
ЛоменкоТЕ ......................................41
Андрюхін В. А...................................42
Лукомская (Мальченко) А. Ф......................43
Рудь Ф. 1.......................................43
Погребняк А. А..................................45
Генсіцька М. Г..................................45
Гулага М. М.....................................47
Роденко О. В....................................48
Єременко О. Д...................................49
Андрісвський А. А...............................50
Солодун Л. 1....................................51
Симоненко Г. Д..................................51
Чекла О. 1......................................52
ЗОЇ
Перетятько В. М..................................56
Перетятько В. М..................................60
Перетятько О. К..................................61
Чернуха Г. Є.....................................61
Луцик А. Р.......................................62
Кобзар Т. А......................................63
Старостенко Г. 1.................................68
Конончук М. Л....................................69
Таран-Шнуренко А. П..............................70
Батурина Г. М....................................71
Ливенец А. В.....................................72
Бодак А..........................................73
Каира (Медведева)................................75
Олексієнко І. Т..................................76
Плохая Д. И......................................77
Беденко С. Г.....................................79
Дмитриенко В....................................79
Бродяной М. А...................................81
Завидовська М. 1................................83
Александрова А. И...............................86
Банникова А......................................87
Тищенко Л. 0....................................87
Симоненко М. Ф..................................90
Семенко А. К....................................95
Ушич О. М.......................................99
Маяцька Н. С...................................102
Шабля В. М.....................................105
Косарига А. П..................................105
ЖукН. Ф........................................106
Акрибай В. С...................................109
Ткаченко К. В..................................113
Клейно 0.1.....................................114
Ладонецька Є. А................................114
Никішина Л. В..................................115
Хонахбеев Н. В.................................116
Бондарь В. К...................................117
Криштопа М. 1..................................117
Сера К. П......................................118
302
Кравець М.П....................................119
Станецький В. 1................................119
Ярошенко В. II.................................120
Строганов В. М.................................120
Старостенко П. М...............................121
Дреєв 1. А.....................................126
Чернявський М. А...............................128
МОВОЮ ДОКУМЕНТІВ.................................  135
Список джерел та літератури
про Голодомор 1932-1933 років......................297
303
Інформаційне видання
БЛЄДНОВ Станіслав Федосійович
ГОЛОДОМОР В ДОНБАСІ
(1932-1933 рр.)
Авторський роздум,
свідчення, документи
Мова українська та російська
Під редакцією автора-упорядника С. Ф. Блєднова
Технічний редактор Є. С. Кирієнко
Верстальник С. О. Саввіна
Підписано до друку 19.08.08. Формат 84x108/32.
Гарнітура І\'смоп. Папір офсет. Друк офсет.
Умови, друк. арк. 15,75. Обл.-вид. арк. 19,0.
Тираж 3000 прим. Зам. № 169.
Державне підприємство
«Ордена “Знак пошани” всеукраїнське державне
багатонрофільне видавництво “Донбас”».
83015, м. Донецьк, пр. Б. Хмельницького, 102.
Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб’єкта
видавничої справи ДК № 728 від 19.12.2001 р.
Віддруковано у друкарні ТОВ «Каштан».
83017, м. Донецьк, б. Шевченка, 29.