ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
9(С2) 1
Х65

ний розвиток України в Пііод визвольної боротьби укрїнського народу 1648—1654 рр. та в нзі тгуп.й час.
У додатках подаї оть< сумнівні та підроблені дкументи, перелік втрачених листів і уніве?> Саз та ін., а також науково-двідковий апарат.
канд. історичних наук Ф. П ШЕВЧЕНКС
ВІД УПОРЯДНИКІВ
Визвольна війна українського народу 1648—1654 рр. була переломним моментом в історії України. Саме тому вона завжди привертала увагу дослідників. Багато праць про ці знаменні події в історії українського народу з’явилося в зв’язку з 300-річчям возз’єднання України з Росією. Марксистсько-ленінська історична наука, розкриваючи закономірність історичного процесу, показала справжні причини і хід визвольної війни, роль народних мас і окремих класів, значення одних і розвиток інших явищ. Великою і закономірною подією в історії було возз’єднання України з Росією.
Марксизм-ленінізм заперечує антинаукові, ідеалістичні твердження про те, що історію можуть творити окремі особи. В той же час марксизм-ленінізм далекий від нігілістичного ставлення до видатних істо-
скільки її діяльність відповідає завданням часу в даній конкретній історичній обстановці, втілює в собі уміння бачити ці завдання, розв’язувати їх, спираючись на силу і могутність народу. І коли в історичних дослідженнях йдеться про дії окремих людей, видатних діячів, то, говорячи словами Маркса, «про особи мова йде лише остільки, оскільки еони е уособленням економічних категорій, носіями певних класових відносин і інтересів» ’.
Серед багатьох керівників визвольної війни українського народу з період феодалізму особливу роль відіграв видатний державний діяч  полководець Богдан Хмельницький, історичною заслугою якого було те, «шо він, виражаючи споконвічні сподівання і прагнення українського народу до тісного союзу з російським народом і очолюючи процес складання української державності, правильно розумів її завдання і перспективи, бачив неможливість врятування українського народу без його об’єднання з великим російським народом, наполегливо добивався
Богдан Хмельницький був людиною своєї епохи, СВОГО КЛсу. Де
них процесів, які відбувалися в країні, проводив класову поліику ко зацької старшини. Як видатний полководець він доклав багато зусиль, щоб створити збройні сили, які не раз завдавали відчутних ударів арміям іноземних загарбників. Багато зробив Хмельницький для створення нової адміністрації, для налагодження дипломатичних зв’язків з сусідніми державами.
Марксистсько-ленінська історіографія вивчає життя і діяльність
в подіях, що рухали історію вперед по шляху прогресу.
- Діяльність Богдана Хмельницького знайшла яскраве відображення
завжди привертали увагу дослідників як в дореволюційний, гак і в радянський час ‘. Проте жодна з попередніх публікацій не охоплювала
ницького ніде не публікувалось. Крім того, багато видань зараз майже 'недоступні для широкого кола дослідників.
Все це викликає потребу підготувати повне видання документів Богдана Хмельницького. Пропонований збірник охоплює два періоди історії українського народу —• визвольну війну 1648—1654 рр. і возз’єднання України з Росією (документи № 1—226) і перші роки перебування України в складі Російської держави (документи № 227—475). Публікація цих документів сприятиме ще глибшому висвітленню подій та суспільних явищ не тільки в історії України, а й сусідніх держав, розвінчуванню фальсифікацій буржуазними націоналістами як самого історичного процесу, так і ролі та діяльності Хмельницького.
В радянській історичній літературі визвольна боротьба україн-ськфго народу та возз’єднання України з Росією висвітлені досить широко. Ми торкнемось тут названих подій остільки, оскільки це необхідно для розуміння змісту документів, що публікуються.
40-і роки XVII ст. були часом зміцнення магнатських латифундій, найбільш розгнузданої сваволі панів, посилення наступу католицької реакції на українські землі. Магнати докладали всіх зусиль, щоб остаточно придушити будь-які прояви невдоволення народних мас. Соціальний гніт, що його зазнавав український народ, тісно переплітався з національним та релігійним гнобленням. Нестерпним було станови ще і Запорізького Війська.
Тяжкий ініт з боку польської шляхти являв собою веллчезн гальмо для розвитку України. Питання стояло про саме існування
українського народу. Позбутись іноземного гніту було його першочер-
У 1648 р. український народ піднявся на визвольну боротьбу. Проти спільного ворога об’єднались різні соціальні групи; селяни, козаки, міські низи, козацька старшина, нижче православне духовенство, дрібна
який виражає об’єктивні потреби всієї країни, спрямовуючи свої тяжкі . удари проти центральних сил ворога, що заважає розвиткові країни.
Загальнонародним є той рух, який підтримується співчуттям величезної більшості населення» *.
Головною і вирішальною силою визвольної війни українського' народу були селяни. Разом з ними у цій війні виступили козаки. їх було менше, ніж селян, але вони мали сильну військову організацію і тому стали ударною силою, передовим загоном визвольної боротьби.
Спільне завдання різник соціальних верств — боротьба проти іноземних загарбників — не усувало класових суперечностей. В той час як селяни боролися за знищення феодально-кріпосницького гноблення, козацька старшина прагнула зайняти панівне становище в економічному і політичному житті країни і зберегти існуючий лад.
Військо підняло боротьбу «за волности свої, криваве заслужониє» і за віру «старожитну грецьку». У середні віки «всякий суспільний і політичний рух змушений був прибирати теологічну форму. Почуття мас живилися виключно релігійною поживою; через це, щоб викликати бурхливий рух, треба власні інтереси цих мас виставляти їм у релігійному вбранні» 2, —- писав Енгельс.
Вміщені в збірнику документи Богдана Хмельницького показують,
здобуто ряд перемог над польсько-шляхетськими військами. В травні 1648 р, на Жовтих Водах і під Корсунем основні польсько-шляхетські сили на Україні зазнали цілковитого розгрому. «Вся історія визвольних воєн показує нам, що коли ці війни захоплювали широкі маси, то визволення наставало швидко» 3. Польський уряд змушений був піти на примирення з Запорізьким Військом. За вказівкою королівського канцлера Оссолінського український магнат, прибічник порядків, що існували до 1648 р. під польським пануванням, Адам Кисіль почав переговори з Богданом Хмельницьким, переконуючи козацьку старшину в тому, що
увазі Польщу. І хоч основна маса повстанців виступала проти перемир’я, старшина вирішила надіслати послів до короля. В листах, що їх везло посольство, очолюване чигиринським полковником Ф. Вешняком, головним винуватцем війни називався коронний гетьман Микола По-
‘ В. І. Ленін, Твори, т. 18, стор. 421.
К . 1955^ стор. 345.
були висунуті такі політичні вимоги: зберегти давні права і привілеї Запорізького Війська, збільшити реєстр до 12 тис. чоловік, сплатити війську заборгованість, повернути захоплені уніатами православні
позитивні наслідки, про що свідчить його лист до хотмизького воєводи Семена Волховського від 20 червня 1648 р.2 І він мав рацію. Поки урядова комісія збиралася виїхати на Україну для розгляду козацьких
Виражаючи волю народних мас, гетьман України встановив дипло-
допомогу3. У листі до Олексія Михайловича від 8 червня 1648 р_, пові-
нинький писав: «Зичили бихмо собі самодержца господаря такого...
величеству слишно, єсли ляхи знову на нас схотят наступати, в тОт же час чим боржей поспешайся із своєй сторони на їх наступати, а ми їх за божею помощу отсул возмем» 4.
У другій половині 1648 р. воєнні дії тривали, а після розгрому
дуже скоро охопило Волинь і Галичину, перекинулося на Холмщину і Підляшшя. У жовтні—листопаді 1648 р. козацьке військо дійшло до Замостя. Прихід козацької армії під Замостя, а окремих загонів аж до
ства. Багате на різні події друге півріччя 1648 р. знайшло своє відображення в документах пропонованого збірника5. Новий польський король Ян Казимир, намагаючись схилити козаків до миру, вислав до Хмельницького своїх послів, обіцявши розглянути скарги Запорізь кого Війська. У Варшаву було виряджено українське посольство з листами до короля і сенаторів, в яких пояснювались причини війни і викладалися вимоги Запорізького Війська6. Козацьке військо зняло облогу Замостя і відійшло. Король і гетьман видали універсали про пере-
Мирні переговори мала вести польська комісія на чолі з А. Киселем, яка в лютому 1649 р. прибула в Переяслав. Переговори відбувались у напруженій обстановці. У надісланих королю пунктах миру були вимоги: скасувати унію, призначити київським воєводою людину «русь
кого народу і грецького закону», надати київському митрополиту місце у сенаті, вивести з Києва єзуїтів та ін. ’ Ці вимоги Хмельницький висував і в інших листах, адресованих польській адміністрації, зокрема Киселю, який був призначений київським воєводою 2. Але події розгорталися так, що не було ніяких надій на мир. Польські пани, зібравшись з новими силами, вирішили зброєю повернути втрачене на Україні.
У 1649 р. пожвавились дипломатичні зв’язки між російським та українським урядами. 22 квітня 1649 р. Богдан Хмельницький писав у листі до російського царя Олексія Михайловича, що війна неминуча і що вона повинна принести визволення Україні. Гетьман висловлював побажання, щоб Олексій Михайлович «яко правдивий и православний государь христианский, єдиним государем нам, слугам своим, бьіл»,
ськими військами під Зборовом кримський хан Іслам-Гірей, боячись по-
урядом. Тому керівники визвольної війни змушені були погодитися на умови миру, що н> відповідали їх справжнім намірам. Козацька старшина обмежилася вимогами збереження прав і привілеїв козаків, зокрема незалежного козацького суду, скасування сеймових ухвал проти козацького війська, окремої козацької території по Случ і Прип’ять.
Вступ шляхетської армії на територію України мав бути заборонений,
амністії для учасників повстання.
Незважаючи на поміркованість вимог, польська сторона їх не прийняла. В ході переговорів вони були ще більше урізані 4.
що мир з Польщею не буде тривалим, що це «обман, а не мир» 5.
У грудні 1649 р. до Варшави було виряджено українське посольство на чолі з полковником Максимом Нестеренком, якому доручалось вимагати затвердження договору, особливо добиватись улагодження справи про унію та про амністію учасникам повстання 6.
Хоч сейм і затвердив Зборівську угоду, а Ян Казимир надав привілеї Запорізькому Війську і православній церкві, польсько-українські відносини не поліпшились. Київський митрополит Косов не був допущений до участі в засіданнях сенату. Польські війська почали зосереджуватись на кордоні України. Влітку 1650 р. козацькі війська вирушили в Молдавію, щоб змусити молдавського воєводу В. Лупула розірвати союз з Польщею і стати на бік Запорізького Війська. Богдан
Хмельницький надіслав Потоцькому ультиматум, в якому вимагав не-
підуть на Польщу, Потоцький відвів війська з українського кордону ’
сив миру 2.
Польські пани не могли подарувати цього Хмельницькому. В інструкції сеймикам король називав його «запеклим ворогом» Речі Посполитої. У відповідь на це Хмельницький викрив політику польських панів, які не виконували Зборівської угоди і провокували війну3. Ще рішучіше вимога про додержання Польщею миру з Запорізьким Військом, скасування унії, повернення православній церкві маєтностей і припинення переслідувань учасників повстання була поставлена у наказі послам на сейм 4.
24 грудня 1650 р. польський вальний сейм вирішив зібрати військо
Хмельницький розумів, що магнати ніколи не відмовляться від своїх претензій на Україну. Готуючись до вирішальних битв, гетьман насамперед шукав допомоги в Росії.
Російський уряд, в силу обставин, що склались, обмежився тоді тим, що дозволив українцям вільно купувати в Росії продовольство, озброєння, переселятися в межі Російської держави, сприяв участі дон
позиції українського народу, його рішучість вести боротьбу до переможного кінця 5.
Зібравши головні сили під Білою Церквою, Хмельницький вирушив на захід. Бій під Берестечком був дуже невдалим для Запорізького Війська. Через нову зраду хана королівські війська захопили частину артилерії, чимало військового спорядження і продовольства. Після цього Ян Казимир сподівався остаточно підкорити Україну за допомогою великої армії. Польсько-литовські війська під командуванням Ра-дзівілла з півночі захопили Київ. Український народ проявив у цей час надзвичайну стійкість і бойовий дух. Він піднявся на захист батьківщини і самовіддано боровся за її незалежність. Вирвавшись з татарського полону, Богдан Хмельницький всі сили віддавав організації обо-
Під тиском козацьких військ Радзівілл залишив Київ, але під Білою Церквою йому вдалося з’єднатися з армією Потоцького.
Після запеклих боїв 18 вересня 1651 р. був підписаний Білоцерківський договір, на умовах значно важчих, ніж Зборівська угода. За цим договором козацький реєстр зменшувався до 20 тис. чоловік; реєстрові
козаки могли жити тільки в Київському воєводстві. Шляхті було дозволено повертатись у свої маєтки.
еький сейм не затвердив ного. Розташування польсько-шляхетських гарнізонів у містах України викликало гостре незадоволення населення, частина якого переходила в межі Росії. Тимчасовий мир був вико ристанпй для підготовки козацького війська, зброї, продовольства. Тривали переговори з російським урядом відносно возз’єднання України
Весною 1652 р. на Україні почалося повстання проти польської адміністрації. військових гарнізонів та панів. У битві під Батогом польські війська зазнали поразки, про що Хмельницький 24 травня 1652 р. повідомив путивльського воєводу2. Одночасно Тимофій Хмельницький,’син гетьмана, здійснив похід у Молдавію і примусив Лупула порвати з шляхетською Польщею. В листах до короля і. представників польського уряду український гетьман зазначав, що коли польський уряд не забезпечить тривалого миру, Запорізьке Військо негайно порве з Польщею 3.
У липні 1652 р. польський сейм прийняв постанову про створення
ня козацькі гарнізони мужньо відбивали натиск шляхетської армії.
Восени 1653 р. король Ян Казимир прийшов з великим військом на Поділля і збудував оборонний табір під Жванцем. Визвольна армія рушила назустріч шляхті і зупинилася під Гусятином. Польський табір був оточений. Проте до вирішальної битви не дійшло. Кримський хан Іслам-Гірей, який брав участь у поході на боці українського війська, одержавши від короля великі гроші, і цього разу уклав перемир’я з Яном Казимиром. У листі від 7 грудня Хмельницький писав послу російського уряду В. Бутурліну: «А то об’являєм, что король полский с татарь. помирился, а мьі с ним и в очи не видалися» 4.
Протягом 1652—1653 рр. до російського уряду було виряджено кілька посольств від Війська Запорізького: в січні 1652 р. — очолюване полковником Іваном Іскрою5, в кінці 1652 р. — на чолі з військовим суддею С. Богдановичем-Зарудним6, у березні 1653 р. — на чолі з к. Бурляєм і С. Аіужиловським7. Всі ці посольства обговорювали питання союзу України з Російською державою.
1	жовтня 1653 р. Земський собор одноголосно вирішив возз’єднати Україну з Росією і оголосити війну Польщі. Возз’єднання України
посилило Російську державу і завдало відчутного удару міжнародному
Україною і Росією. Зростали економічні, політичні, військові і культурні зв’язки між двома братніми народами Між Москвою і Чигирином
домляв російський уряд про політичне і воєнне становище на Україні, інформував про іноземні посольства, що приїздили у Чигирин. Багато листів присвячено спільній боротьбі російських і українських військ* проти Польщі в 1654--1655 рр. 1 Документи Богдана Хмельницького
У матеріалах збірника знайшов
відображення
гетьман спрямовував свою дипломатичну діяльність на те, щоб паралізувати заходи Польщі і добитись допомоги з боку тих сил, які вороже
зазначав, що польські магнати прагнуть заручитися допомогою волохів, німців, угорців, турків і татар, і тому «нам трудно, — .підкреслював
от себя отгонять, но и во всем таких искать» 2 3.
допомогу Криму, добився прихильного нейтралітету Туреччини і Семи-граддя, змусив Молдавію розірвати союз з Польщею, підготовляв союз
тичну діяльність на зміцнення союзу з Росією, посилення авторитету України на міжнародній арені, ослаблення потенціальних противників України та Росії. Листи 1654—1657 рр. дають яскраву картину дипло-
Зміцнюючи позиції України союзними договорами з сусідами, Богдан Хмельницький основу дальшого розвитку країни бачив у нерозривному зв’язку з Російською державою. Непохитну вірність українського гетьмана справі возз’єднання України з Росією підтверджує багато документів збірника, зокрема лист до Олексія Михайловича від ЗО червня 1656 р., що був відповіддю на офіціальне повідомлення царського уряду про переговори з Польщею і початок війни з Швецією.
Підкресливши братерську єдність українського і російського народів, Хмельницький у цьому листі сформулював головні вимоги відносно кордону з Польщею. Він писав: «Пусть так, как за исконивечннх пред-ков вашего царского величества святьіе памяти блаженних княжат ро-
1 Док. № 239, 246, 247, 259, 264 , 269. 273. 277, 279. 260. 284. 289, 290 та ін.
2 Док. № 304.
3 Док. № 243, 281, 325. 370, 398, 415, 416. 417, 421. 426, 431, 434, 436 та ін.
сийских бьіло, н ньіне будет, чтоб рубеж княжества Российского по Вислу реку бьіл, аж до венгерские границьі» ’. Отже, в листі історично аргументується вимога визволення Західної України. Це свідчить про те, що Хмельницький добре знав кордони давньої Руської держави.
ки в листах до російського уряду, а й до державних діячів інших країн. Так, у листі до литовського великого гетьмана Павла Сапєги від . 24 квітня 1657 р. про переговори з Польщею Хмельницький писав, що він про всі справи повідомляє російський уряд і з усіх питань з ним радиться. «Так і в цьому випадку, — пише гетьман, — не можемо його (царя) не сповістити, питаючися, які він має наміри у цій справі... І вдруге нагадуємо, що не можемо бути зрадниками царя його милості і збираймося без вагання виконувати його волю»2.
твердження українського буржуазного націоналіста М. Грушевського, який, вороже ставлячись до возз’єднання України з Росією, дорікав українському гетьману за те, що він вступив у підданство Росії замість того, щоб укласти союз з Швецією3. М. Грушевський ігнорував головне: братерські зв’язки, які лежали в основі возз’єднання України з Росією.
У ході визвольної війни українського народу було знищено землеволодіння великих магнатів і католицької церкви. Зменшились феодальні повинності. Панщина, як правило, була замінена грошовою і продуктовою рентою. Багато селян, ставши реєстровими козаками, майже не відбувало феодальних повинностей. Селяни, які перебували у війську,, теж не відбували феодальних повинностей.
Але визвольна війна українського народу не привела до ліквідації кріпацтва. Православні монастирі, козацька старшина і дрібна шляхта прагнули зберегти феодально-кріпосницькі відносини шляхом зміцнення феодального землеволодіння.
Відбиваючи класові інтереси козацької старшини, української шляхти та православної церкви, гетьманське управління на чолі з Богданом Хмельницьким вживало заходів, спрямованих на зміцнення землеволодіння світських і духовних феодалів.
Духовенство завжди користувалося прихильністю пануючих класів, діставано від них привілеї і права. В універсалах Хмельницького також не раз обгрунтовувалось право духовенства на маєтності. Юридичним виправданням для надання привілеїв було те, що духовенство користувалося ними з давніх-давен.
Володіння православних монастирів були розгромлені повсталими селянами ’. Але в ході визвольної війни монастирі за допомогою геть манського уряду не тільки повернули маєтності, що їм належали, а й одержали нові володіння за рахунок католицької церкви і польської шляхти, що втекла з України.
У січні 1651 р. гетьман передав великі маєтності, що раніше належали домініканцям, Київському Богоявленському Братському монасти-рю"* 2. 15 травня 1651 р були підтверджені права Максаківсьхого монастиря на його землі3.
У 1655 р. Лубенському Мгарському монастирю були передані володіння бернардинських монахів, поселених у Лубнах князем Вишневеньким 4. 16 травня 1655 р. гетьман надав «з побожности нашой село Поло-вое, стоячоє на грунтах монастира Густинского»5. У тому ж році він передав Ьатуринському Крупницькому монастирю «зо всім вечисто... село Хмилов» 6.
Універсалами підтверджувались права монастирів на подаровані або куплені землі, млини, пасіки тощо, а також право на феодальну експлуатацію селян, на сичення меду7Млини, як правило, давались у «спокойноє уживаніє»8, або в «уживане вічноє» 9. Працею залежних селян Хмельницький забезпечував гатіння гребель 10 *.
Монастирі володіли і таким прибутковим промислом, як перевози через річки. Так, 9 серпня 1650 р. Хмельницький наказав михайлівському сотнику і війту заборонити перевіз човнами через Рось; право займатися цим промислом надавалось виключно ченцям Києво-Пустинного монастиря п.
Гетьманське управління закріпляло за монастирями право на ловлю риби. Так, 11 березня 1649 р. універсал на ловлю риби в Дніпрі одержав 1<иєво-Пустинний Микільський монастир12. Універсалом від 24 травня 1651 р. «лови рибниє» були надані Київському Межигірському монастирю 13.
Монастирське землеволодіння і промисли розвивались на феодальній основі. Разом з маєтностями монастирям надавались і піддані. У феодальну залежність від монастирів часто попадали і рядові козаки, і міщани.
’ Док. № 13 та ін.
2 Док. № 131.
3 Док. № 139.
* Док. № 306.
Док. Ке 312. ’
« Док. № 307.
7 Док. № 274, 305. * Док. № 320.
8 Док. Ке 222.
Док. № 185, 309,
” Док. № 113.
12 Док. № 52.
13 Док. № 141.
32
У більшості документів не зазначається, яка була форма феодаль неї ренти. Перші універсали про «послушенство» селян Хмельницький видав у 1648 р. В універсалі Флорівському монастирю від 22 грудня 1648 р. наказується, щоб селяни «били... послушними і вшелякую по-винност вед луг звичаю давнєго отдавали» ’.
ніше, мали бути «послушними», віддавати «пожитки», відбувати «повинності» і навіть «роботизну», тобто панщину 2.
З метою залучення на бік народу служилих елементів Хмельницький досить широко практикував закріплення за ними шляхетських маєтків, роздачу маєтків тим, хто вступав до козацького війська. У 1656 р. гетьман затверджує як власність Юрія Бакуринського маєтки, куплені батьком і братами останнього, оскільки Бакуринські служили у Запорізькому Війську3. Власністю Лаврентія Борозни були затверджені села Горськ, Клюси, Жовідь та ін.4 За «зичливость... в поданню... фортеці Биховской» підтверджено право шляхтича Павла Ярмултовського на «село єго власноє Вербичи»5. Звільнення шляхти містечка Насташки
під час визвольної війни і в наступні роки. Уже 2 червня 1648 р. Хмельницький наказав прилуцькому сотнику і отаману покарати учасників нападу на Густинський монастир7, заборонив монастирським підданим записуватися в козаки 8. 25 травня 1654 р. гетьман наказав київському полковнику охороняти майно Видубецького монастиря і покарати тих, хто завдав монастирю збитків «частим ловленєм риб» 9.
про те, що «в Гадячом и в Веприку и в ьіньїх городех некоторьіе мя-
територію. Гетьман просив воєводу покарати цих людей, а їх майно відібрати для царської казни 10. Рух «свавільників» мав місце у березні 1655 р., про що Хмельницький повідомляв боярина Шереметєва п.
бьіл Гришка Неблядин, которой многих бражников и своевольников
Док. № 402.
собрал бьіло, хотя на нас рать поднять. И, чего сохрани боже, все
прикордонної смуги від нападів повстанців.
володіння магнатів, короля, польської шляхти і католицької церкви, а з другого — воно охороняло, зміцнювало і розширювало землеволо-
карало тих, хто посягав на власність останніх.
ських феодалів, проте він був змушений іти на деякі поступки селян-
ними виступами добилось ослаблення кріпосного гніту.
Намагання гетьманського уряду захистити селян від панських жорстокостей та розправ можна пояснити тільки прагненням не відштовхнути селян від участі у визвольному русі.
Документи Богдана Хмельницького у значній мірі висвітлюють "роль міст у подіях 1648—1654 рр. У збірнику публікується кілька універсалів, якими гетьман застерігав полковників та інших урядовців від зазіхань на міську власність, забезпечував права міст, насамперед
гову про підтвердження права міщан обирати війта. Цим універсалом гетьман також надавав війту особливу владу над містом і навколишніми селами 5.
Отже, твердження М. Грушевського про те, нібито «не знайдемо ми в деклараціях і трактатах Хмельниччини і справи далеко більше ясної усвідомленої і всім західноєвропейським життям задокументованої — прав міст і міщанства» 6, не відповідає дійсності.
війни, визначався час виступу окремих полків у похід. Так, універсалом від 24 травня 1650 р. Хмельницький наказав полковникам виділити по 300 чоловік з кожного полку; очолювані сотниками, ці люди мали 26 травня прибути до Полтави7. 2 серпня 1650 р. гетьман наказав біло-
випередити ворога 8.
2	Док; № 178,' 204, 205, 229, 274, 344.
1 М. Г р у ш е е ’ Док. № 100.
Універсалами або наказами повідомлялось про призначення полков-
Ряд документів стосується судочинства * 2. Універсалом від 26 листопада 1655 р. гетьман наказав міському суду: «до нас не одсилаючи срокго карати позволяєм» «свавільних» козаків 3 4. Заслуговує на увагу факт створення окремого суду для грецьких купців, зокрема в Ні-
3 посиленням феодально-кріпосницької системи  були спроби відновити домініальний суд. Надаючи в 1653 р. Межигірському монастирю село Чернин, гетьман писав: «А непослушних волно будет превелебному отцу ігуменови і чернцом, до того монастиря належачим, карати, яко подданих місца святого, ведлуг проступку їх» 5.
Документи Богдана Хмельницького містять цінні відомості про фінанси. Для державної скарбниці було вигідно віддавати в оренду різні промисли, особливо виробництво спиртних напоїв. Універсал від І7 січня 1654 р. спрямований проти тих киян, які самовільно виробляли іорілку6. Віддаючи в оренду млин на Тишках, гетьман наказував: «Арендари жеби зараз той млин попустили, єжели в аренді, а їм о том дефалката слушная будет» 7 8.
Універсалом від 10 жовтня 1656 р. Хмельницький залишив при ратуші містечка Козельця «возовоє, помірноє, деготь, воскобойню і по-ведерщину», наказавши, щоб до цих «пожитків» не втручалися старши-
Універсалом від 15 червня 1655 р. гетьман передав у користування Павлу Хмельницькому, який позичив військовій скарбниці 8 тис. золотих, села Бугаївку, Беркове, Масані і Борщівку9.
Навіть побіжний огляд документів Богдана Хмельницького показує, що вони висвітлюють різні сторони соціально-економічних відносин на Україні в період визвольної війни і після неї, воєнні і політичні події того часу, розвиток українсько-російських зв’язків, взаємовідносини України з Польщею, Угорщиною, Швецією та ін. Тому ці документи дозволяють розв’язати чимало нез’ясованих питань, переглянути ряд проблем, розвінчати невірні, а то й ворожі твердження, які мали місце
’ ДОК № Ц)У,
2 Док. № 40.
3 Док. № 344.
4 Док. № 450
5 Док. № 222.
е Док. № 229.
7 Док. № 193.
8 Док. Ке 412.
9 Док. № 319.
жавних історичних архівів Української РСР у Києві і Львові, філіалу Центрального державного історичного архіву Української РСР у Харкові, Державної публічної бібліотеки Української РСР, Державного істо-
Центрального державного архіву давніх актів СРСР, Державної публічної бібліотеки СРСР ім. В. І. Леніна, Архіву Ленінградського відділен-
Використано мікрофільми ,і фотокопії документів Богдана Хмельницького, надіслані Архівному управлінню при Раді Міністрів Української РСР Генеральною дирекцією архівів Польської Народної Республіки, Архівним управлінням Угорської Народної Республіки і Швед-
глянули ряд друкованих видань.
169 оригіналів, 156 архівних копій, 125 діловодних перекладів з оригіналів на російську та інші мови, 25 документів (оригіналів і копій) відомо тільки з попередніх публікацій. У збірнику вміщено 172 документи українською, 121 російською, 131 польською, 45 латинською, 4 угорською, один італійською і один німецькою мовами. Вперше публі-
ному порядку за старим стилем. В їх складі: листи (320), в тому числі до російського уряду (151), угоди (2), інструкції (3£ накази (28), універсали (115), звернення, прохання та інші документи (7).
шляхом листування. Перші листи Богдана Хмельницького до російського уряду написані довільною формою, що суперечило тодішній практиці у міжнародних відносинах. Цим, очевидно, і пояснюється той факт, що російський уряд у березні 1649 р. передав через посла Унковського
з царем. Встановленої '«образцовнм письмом» форми звертання і дотримувалася українська дипломатія з літа 1649 р. у зносинах з Росією. В листах витримуються усталені титули і етикет, але ділова частина написана простою, розмовною мовою.
У листах до польського уряду наслідувалась шляхетська багатослівність і витончена ввічливість, що проявлялась у вживанні виразів «вірні піддані», «покірні слуги» і т. д„ і т. п.
Листи у Швецію, Семиграддя та інші країни написані латинською мовою у пишномовному стилі. До речі, і переговори з чужоземними послами Богдан Хмельницький та козацька старшина вели латинською мовою, якою вони добре володіли. Слід зауважити, що в усіх листах
Хмельницького помітне пристосування до звичаїв тих країн, в які вони впресувалися.
При користуванні листами Богдана Хмельницького необхідно вра-ловуватп. що гетьман змушений був зважати на тогочасний дипломатичний етикет, а тому вживав форми і вислови, прийняті тоді. Цей етикет і дипломатична ввічливість не завжди відбивали справжню суть ііірави. Історику це необхідно мати на увазі, і тому для розкриття справжнього стану речей він повинен використовувати й інші доку-
В інструкціях послам перелічувалися питанйя, які їм доручалось з'ясувати чи розв’язати в ході переговорів.
Якщо листи, як правило, були документами дипломатичного порядку, то універсали і накази являли собою документи внутрішнього характеру. Вони писались коротко, по-діловому. В універсалах можна виділити постійні стилістичні частини. Ім’я і прізвище гетьмана зустрічається в одній формі — «Богдан Хмельницкий». Титул його знаходимо в трьох редакціях. Коли Україна перебувала під владою Польщі, Хмельницький підписувався: «гетман з Войском єго к. м. Запорозким», після розриву з Польщею — «гетман з Войском Запорозким», після возз’єднання з Росією — «гетман з Войском єго ц. в. Запорозким». Звернення передається по-різному («всім вобец і кожному зособна», «ознай-муєм нашим писанєм», «ознаймуєм сим універсалом нашим», «ведомо чиним сим писанєм нашим» і т. д.). Опис подій подається без вступу. Однак часом зустрічається загальний короткий вступ. В окремих універсалах відсутні і вступ і опис подій, а наводиться тільки вирішення справи.
Листи та універсали, як правило, підписувались гетьманом і скріплювались військовою печаткою. На окремих документах зустрічається підпис генерального військового писаря.
Перші листи та універсали складав сам Хмельницький, про що свідчать оригінали листів до російського уряду В Пізніше документи писав генеральний військовий писар та за його вказівкою канцеляристи. Це підтверджують оригінали, написані різними почерками. Зразка, за яким би складалися листи та універсали в канцелярії гетьмана, очевидно, не було, бо навіть документи, написані в один і той же день, відрізняються щодо стилю. На стиль документів, безперечно, мали вплив ті, хто писав їх проекти.
Не можна сказати, скільки листів та універсалів вийшло з канцелярії гетьманського уряду, бо не збереглися ні журнали реєстрації, ні офіціальні списки. У різних джерелах є чимало згадок про універсали та листи, яких упорядникам відшукати не вдалося. Це особливо стосується універсалів війську, а також окремим особам. Можливо, деякі документи Богдана Хмельницького ще будуть виявлені. Поштовхом для цього, може, стануть матеріали, що вміщуються в додаткові № 2.
1 Док. № 10 п.

Як відмічалось, більшість документів збереглася в копіях або пере-
канцелярією, причому інколи зазначається, що копія виготовлена з оригіналу. Офіціальними можна вважати копії, вміщені в Генеральному
ної України 1763—1769 рр.
Проте ці копії виготовлені не дуже уважно. В них допущена зміна правопису, заміна та перестановка окремих слів. Ще більше неточностей
Чимало документів, зокрема листів до російського уряду, збереглось
увазі, що переклад може мати неточності в передачі термінів і відтінків
«лодобно» — «чаєм», «вдячне» — «в любви», «прохати» — «молитися», «ласки» — «милости» і т. д. Далеко більше неточностей і помилок
Чимало вільностей допущено і в публікаціях документів Богдана Хмельницького. Навіть у такому серйозному виданні, як «Актьі Южной и Западной России», є заміна одних слів іншими (замість слова «вобец» написано «вообще» та ін.), не кажучи вже про публікацію М. Грушев-
здебільшого, подається в перекладах, нерідко довільних.
Упорядники цього збірника прагнули, по можливості, уникнути повторення недоліків попередніх публікацій. Всі документи подаються на тій мові, на якій вони збереглися. Документи, які вже публікувалися, звірені з оригіналами, і в них зроблені відповідні уточнення.
Археографічне опрацювання проведено у відповідності з існуючими правилами, а також з урахуванням досвіду практичної роботи в цій галузі.
В основу публікації покладено оригінали; у випадках, коли оригінал загинув, але він у свій час був надрукований, в основу публікації покладений передрук з оригіналу. При відсутності оригіналів і публікацій з них у збірник включена найбільш вірогідна копія. Наявність інших копій і перекладів застережена в легендах, причому вказується місце їх зберіганая.
Оригінали і копії оригіналів документів українською мовою публікуються за новою українською орфографією, як це прийнято у виданні «Воссоединение Украиньї с Россией», а саме: «'Б» замінюється літерою «і», давнє «и» — «і» (на початку сл’ова і в сполучниках), «ьі» — «и», «Ь)> — «о», «@» — «ф», «е», де воно вимовляється м’яко, — літерою «є», латинська «£» — «г», «ь» не пишеться, якщо його немає в оригіналі, за винятком прізвища «Хмельницький». Числа, написані літерами, передаються арабськими цифрами.
Листи Богдана Хмельницького, що збереглися у перекладах на російську мову XVII ст. або в списках, як вони тоді називалися, друкуються у відповідності з правилами публікації російських документів.
Тексти документів Хмельницького польською, латинською, угорською, італійською і німецькою мовами подані за новим правописом, відповідно до правил, які прийняті в них країнах. Такі документи супроводжуються перекладами українською мовою, шо, на думку упорядників, зробить їх більш доступними для широкого кола читачів. Пропуски, а також пошкоджені місця, шо їх не вдалося відтворити, позначаються крапками. Відновлений упорядниками текст взято в квадратні дужки.
Всі документи мають редакційні заголовки, в яких зазначаються дата (рік, місяць і число), місце написання, адресат і зміст. Оскільки всі документи належать Богдану Хмельницькому, в заголовках автор не
У тих випадках, коли в документі дата відсутня або ж помилкова, вона встановлена на підставі вивчення змісту даного та інших документів. Зважаючи на те, що документи Хмельницького, адресовані королю і польській шляхті, датовані, як правило, за новим (григоріанським) стилем, а інші здебільшого за старим (юліанським) стилем, всі документи мають подвійну дату. На першому місці поставлено дату за старим, на другому — за новим календарем. Дописані дати і в першому, і в другому випадках взяті в дужки.
В легендах вказано місце зберігання документів, а також назви видань, в яких вони публікувалися. На першому місці подається назва сховища, де зберігається текст, який публікується, а потім зазначається місце зберігання інших текстів даного документа.
Різночитання у копіях відзначені у підрядкових примітках.
Для зручності користування збірником пояснення, що торкаються змісту документів, віднесені до текстуальних (підрядкових) при-
Визвольна війна 1648—1654 рр. привела в рух всі класи і стани, загострила соціальну боротьбу, поставила на порядок дня різні питання державного життя. Одним з відгуків цього великого руху і була поява підроблених документів Богдана Хмельницького, складених як учасниками визвольної війни, так і ворогами українського народу. Прикладом такої фальсифікації можуть бути інструкції ігумену Данилу для переговорів з шведським королем, датовані червнем 1654 і жовтнем 1655 рр.1
У додатках вміщено ряд сумнівних та підроблених документів, що, на думку упорядників, сприятиме дальшому вивченню дипломатичних документів Богдана Хмельницького, а також окремих питань, бо ж і в основу підробок клались конкретні думки, факти.
Крім того, у додатках вміщено список місцевостей, в яких Богдан Хмельницький перебував у 1648—1657 рр. », список архівних джерел і публікацій документів Богдана Хмельницького1 2.
Для полегшення користування в збірнику подаються: список скорочень, словник маловживаних і незрозумілих слів, предметний, іменний і географічний покажчики, перелік документів і список ілюстрацій.
Упорядники складають щиру подяку всім установам і особам, які подали їм допомогу в збиранні і підготуванні до друку документів Богдана Хмельницького.
1 Додаток № 3.
2 Додаток № 4.
Листи уНІВЕРС»Л И н я к »3 И
№1
1648, березня З (13). Запоріжжя. — Лист до коронного великого гетьмана Миколи Потецького з викладом причин переходу на Запоріжжя
Так гогшпіет, ге іо |е8І рггу боЬге] раті^сі XV. т. т. гїі. рапа і боЬ-гобгіе]а, ]акот кііка гагу изкаггаї зі§ XV. т. т. т. раті па ]е&о т. рапа сЬогдге^о когоппе^о 1 і па игг§бпік6х¥ ]е^о тзсі2 икгаіппусй, тіапо-ичсіе па р. Оапіеіа Сгар1іп8кіе&о, іг оп Сгарііпзкі3 иробоЬахузгу зоЬіе (иіог то] хуіазпу о]со\¥8кі, иргозії зоЬіе и піеЬозгсгука зіаитеі раті^сі рапа кгако\¥8кіе£о 4 па ротіепіопут іиіогге тоіт 8ІоЬобк§ забгіс, кіб-гу дхлгаНет осЦ^згу робсгаз зтіегсі піеЬозгсгуко^зкіе] ге хузгуікіеті рогуікаті, г сЬІораті5, ге зіашаті, г 8Іапог§сіаті, кібгу піеЬозгсгук оісіес то] г баххтусЬ \уіекб\\г іггутаї, па кібгу іо іеп Гиіог тат і рггу-хуііє] іе^о к. тзсі6, піс піе бЬаі^с, ге хузгуікіе^о тіт хуу^пашзгу, ]ако-Ьут іусН кггухуб і 8гкбб з^оіск па піск піе боскобгіі, пазЦріІу7 па гсігохуіе то]е, ба]^с ті ріоппе і піевіизгпе рггусгупу, іакоЬут ]а тіаі о агтасіе гатузіас па Харогоге шургошабгіс. А іигЬут іо іегаг тіаі, гагу^згу іак ичеікіе] Іазкі ]е£О к. тесі і XV. т. т. т. рапа, іо сгупіс, па ихх'а^е зате&о XV. т. т. т. рапа зризгсгат. Таког зат XV. тс. т. рап боЬгге зхуіабот тпіе, зіи^і 8XVе£о, Ьус гасгузг, гет )а пі^бу піе Ьухьта1 XV гасіпе] геЬеІіе], XV ЬипІасЬ 8XVаxVо1пусй. О кібгуск кггуигбасЬ гпоіск XV. т. т. рап сіXVа гагу ]иг га плід, 8Іи&$ зичиш, бо ]е£о тзсі рапа сйог§2Є£о когоппе^о різас гасгуі, аЬут ]а тб£І xVесНи£ бапіпу Іе£о к. тзсі р. т. т. рггу иЬо&іе} оісгугпіе то]е] хусаіе 2О8ІаxVас; піс
іе^о піе зІисИаяс ]Є£о тзс рап ског^гу, ід^с Іегах | Харогога, гогка-гаї ]*е&о т. р. ри!ко\\’піко\\'і сгекегупзкіети ’, аЬу ітіпіе дахузгу га хуагі?, кагаї ті згуі? исідс. 7 кІогусЬ тіаг, іг апі па різапіе ш. т. т. т рапа ]иг піе дЬа]'$с, піе то£Іет зоїле сіас гаду ]ако г хуіеікіт рапет — иргазгас Ігидпо, а хсаісхус піегохупо — гадЬут хуі?сєі 2 исіекас зі? до ш. т. т. т. рапа, хує дгодге рііпохуапо, тизіаіет исіюдгіс па 7аро-гоге, 2 гдгохуіет зхуоігп &1оху? ипозіс3, &дгіе зііа ІакісЬ когакдхх икггухудІгопусЬ і4 окаїісгопусії піеЬоггіІ, (акге ро пієхуоіі роггисішзгу гопу, дгіесі і сЬидоЬу зхуо]є, од Іакіе^о зі? па^аЬаша Іиіая, а іпзгу ро сидгусії гіетіасЬ5 і ггекаск гогЬіе£Іі зі?, падшеггегіхузгу зі? па озіаіек сІїидоЬу зхуо]є] і іак ті? па^іе ге хузгуїкіе^о хуу^папо. XV сгут ипігепіе а зіегпіе XV. т. т. т. рапа ргозг?, тогпаїі ггесг, аЬу ті? \у. т. т. т. рап тб&1 од іе&о рапа, а па гдгохуіи тоіт Ьгопіс. Вагдго-Ьут гад па згіаскеіпе а рапзкіе зіохуо ху. т. т. т. рапа ихуіеггуі, а па іпзге^о піково піе то£? зі? зризсіс. О сгут піе ху^ірі? ху тіїозсіхуе] Іазсе ху. т. т. т. рапа, ге хузротпіахузгу па ріегхузге изіиоі то]е, Ьго-піс ті? і гаіохуас хх' Іут иігаріепіи тоіт гогкагас ху. пп т. т. рап гасгузх, до кіоге§о зі? г паіпігзгеті зІигЬаті теті ху ґпііозсіхуз Іазке ]ако паіріїпіе] оддахуат.
Оап 2 Харогога, д. З тагса г 1648 6.
XV. т. т. рапа і доЬгодгіе]а папігзгу родпдгек, Вокдап Сктіеі-
[Цидула]
Рап Сгарііпзкі7, иродоЬахузгу зоЬіе їиіог тд] хуіазпу о]сохузкі род Сгеїіегупет, па ЗоЬоіохуіє, піе то^с іпасге], иргозії зоЬіе и піеЬозг-сгука з. раті?сі р. кгакохузкіе&о па ротіепіопут Гиіогге зІоЬод? задгіс, &дгіет гпіаі па зхуо]є хуугухуіепіе 4 зіахукі гуЬпе і тіупу, піхуу, гакору, зіапо2?сі, па со тат і рггухуііе] ]. к. т., і іат гзгедзгу зі? 2 Іидгті па і? зІоЬод?, &итпо ті гЬога, кібге£0 Ьуіо кор 400, со ]’е од кііки Іаі гЬіегапо, Іид іеп £Іодпу зпораті г £Шіта гогпідзі і, со Ьуіо газіапе^о хЬога па піхсасЬ, хузгуіко рггерадіо, Ьудіет, копіаті а охусаті хууВо-сгопо; і іак ті? ргесг ^хузИохупіє ге хузгуікіе^о хуу^папо, іуїко ті?, ]ако ху іті? Ьоге па агепдагги сгекегупзкіт 150 П. хугіас гогкагапо, а іеп ^гипі шагу і козгіиіе ті? 1000; ргеіепдиі^с (о до дгіедгіпу тіїе-Іошзкіе] 8 9 ]е-о тзс рап сіюг^гу, сге&о ]ако гухуо піета хх тіїеіохузкісії рггухуі1е]ас1і, Ьо зіаге рггушіїеіе тіїеіошзкіе ху пазгусЬ г?кас!і Ьуххтіу. доЬгге гпату, рокі іе £гипіа гатіегга]дА
’ Станіслав Кричєвський.
5 Бавор.: витасЬ.
6 Місце і дата — тільки у Граб.
7 Гдан.: Схарііскі.
8 Гдан.: тіїеіохузкіеі; Бавор.: тіїошзкіеі.
9 Мова йде про привілеї містечку Млііву.

Во ха іак гок, дсіут ргхузхебі осі ]е-о к. т., |‘ако пат Ьуіо па іпогхе роххуоіопо, хаїхуогхопо Іаіагу1 росі Схекегупет, дсіхіезту Ьуіі х тіазіа хуурасіїі, ]ескаІет ху киріе рогисх х р. риікохупікіет зхео]ет,
зхехузкі3 сіаі ті? итузіпіе зхакі^ ро зхуіе], а іе Ьуіа и тпіе тізхигка, гохсіаі ті оп? тізхигк? па сіїоп шзхегх, іуїко сіхуіє кбіка хурозгодки згаЬІ? хаіггутаїу, ге діохуа піе хіесіаіа, — хуутоху? исхупік «Лат», роулада, «гохитіаі, хе Таїагхуп», а рбгисх4 \у шо]зки х рр. ]'ескаІет,
Тепхе р. Схарііпзкі па то]? хпіехуад? зупа ті, скіорса таїедо, кахаЛ х схеїадхі зхує] па гупки рорпахузгу, Таїагхупохуі 5 зхуети гЬіс, ге Іебшіе хухуедо гозіашіопо.
Р. ВоІдетЧ, іегах похуо хозіахузху игх?с1егп схекгупзкіт, ддугп іак гок г рапет сгекгупзкіт ргхухуохії до ху. т. т. т. рапа дхубск Та-іагхаі, Ьех Ьуіпозсіе] то]е] копіа тедо шіазпедо, зіегзсід зіхуедо, кіб-гедо ті Ьуіа таіка хопу то]Є] ргхузіаіа, хухі§І х зіаіпіе] ха рохуо-іохузхсхухп?, ах до тизіаіа піеЬозхсхуса хопа одкирохгас, дас іе] ро-\уо1о\¥52сгугпу рдНгхупазіа хіоіуск доіохууск ріепі^дху. Лезіі (о зіизх-па, схеді піе Ьухуаіо.
Р. Котогохузкі, хі£с іе£о рапа Схарііпзкіе^о, та]^с па ті^* ха зхуа^га з\УЄ£о гапког, хет росх^І иЬо&іе] о]схухпу зшо]е] сіосіюдхіс, одрошіедхіаі ргху Нагазки Міедхшіедоу'зкіт і ргхузІ££І, икЦкпдхУЗху ргхед піет; «Хе ]их», рохуіада, «р. Нагазки, х 1}гп Сктіеіпіскіт пазхут піе тохету ргашет со исхупіс, а (о ргхузі^^ат, хе ху Іада дхіеп розіу-зхусіе, хе ^о піе тазх: Ьо ту тату іакісЬ зргахусдху, хе &о ^дхіекоїхуіек хсІуЬахУЗху, хаЬія, схе&охЬу іезхсхе схекас»,
Лихет і іо ЬуІ хузхуіко оризсії па хуукхуапіи, аіе пасі хузхуіко іо ихуібді тіе кіатііхуіе Резхіа х патошу іусЬхе игх^дпікбху, хуудашаї їаїзхухуіе зхуіадесіхуо ]е-о тзс р. ског^хегпи когоппети, зат оп родоЬ-по Ьед^с паріегхузхут хсігаісз Кхеріу і тпіе зоЬіе гбхупут ргхусхуіаі, піе тоді оп паопсхаз з\ує]хуо1і хуудиЬіс, іегах хуупаїахі схаз ро іети. хебу паз хуіегпусЬ хуудиЬіопо, тзсі зі§ ргхедзі§\ухі§сіа зхуедо над паті; і ХА-Іазпіе оп 2сГга]са1 2 СхеЬегупа, \у іакіт тоіт озіегосіаіут і сідхкіт ирадки. хуудпаї тіс тбхуі^с: «Лих» рохуіасіа, «родоЬпа, хе \у тагіхууск Ьу іидхіе шзіахуаіі, кіедуЬу іегах Сктіеіпіскі ху\у тіаі хозіас». Ка сот підду піе хазіидохуаі і піе тузШет о іут, рап Ьбд ті іезі зхуіадкіет, гасх зіе тзс т. р. доЬгуск, хпасхпусії, хуіегпусії6 то!о]сбху зруіас; ріегхуе] зіад, х Харогоха, одіеп хараііі, хе піехуіппіе зі? кгеху скгхезсі-Іапзка Іаіа. а іегах іих Іагп \у когодаск ті?дху хуіегпут, изрокоіопет
Гдан. ху^аіаки.
Гдан. ТаІагсгикохуі.Р
Гдан.: хуіегпусЬ. Слово хуіегпусії V Бавор. відсутнє.
^о]5кіепі |акіе о^піе итгисаі. Со да) рапіе Ьоге, аЬу )е&о )едп^ згаІЬіегзка Ьуіо іо икагапо *, ігЬу піелуіппу2 Іид га тіІ05еі\у^ ииа^ і и’узокіт гогз^дкіет \у. т. т. т. р. \у роко]‘и тб£І гозіашас, ргозг^с рапа Ьо^а га доЬге гдгошіе, д1и£0Іеіпе а Гогіиппе рапоиапіе у/. т. т. т. рапа і доЬгодгіе]а, до кіоге^о 2 па]пІ28гут икіопет тоіт до тіїо зспууск пд£ г ріасгет ирадат.
Львівська бібліотека Академії наук Української РСР, ф. Баворовських, тзсі рапа кгако^зкіеко. Седиіа паїегдса до іізіи Сктіе1піскіе£О, уЛкібге) оп
Польський державний архів у Гданську, Книги рецесів західнопрусських станів, сигнатура 300, 29, № 129. Копія.
ЦДІА УРСР у Києві, ф. 1230 (Колекція фотокопій документів про визвольну війну українського народу і про возз’єднання України з Росією), оп. 1, спр. 1, арк. 2—5. Фотокопія.
Опубліковано: Грабовський, т. II, стор. 111—112, № 1 (без цидули).
м-сті’, а саме на пана Даніеля Чаплинського. Уподобавши соб/мій власний, успадко-небіжчика силоміць відібрав його у мене з усім добром, з хлопами, з ставами, з сіножатями. Цим хутором з давніх часів володів мій батько небіжчик, і я маю нижнього заслужено обвинувативши мене в тому, що я нібито замишляв перевезти на Запоріжжя гармату. Зваж сам, в.м., м. м. пане, хіба ж я^міг, зазнаючи стільки часу великої ласки мої кривди в. м., м. пан, вже двічі зволив писати разом зі мною, слугою своїм, до його м-ті пана коронного хорунжого, щоб я міг, згідно з наданням його к. м-ті, пана м. м., назавжди залишитися на своїй убогій батьківщині. Та, незважаючи на це, його
•ському полковникові ув’язнити мене і відтяти голову. Якщо п. хорунжий не тільки
і просити трудно, і боротися з ним не під силу, я волів би шукати захисту у в. м., м< м. пана, але мене на дорозі чатували, і щоб врятувати своє життя, я змушений був податися на Запоріжжя, де багато таких бідолах, скривджених і знівечених ко-
єнеє майно, несподівано був вигнаний з усього. Покірно і слізно прошу в. м., м. м. пана, якщо можна, захистити моє життя від цього пана. Буду вірити в благородне панське слово в. м., м. м. пана, та в милостиву ласку в. м., м. м. пана, і що, врахувавши мої колишні заслуги, зволиш наказати рятувати мене і боронити від такої біди. Покірно віддаюся до послуг милостивої ласки в. м. м. п.
.Даний з Запоріжжя, дня 3 березня 1648 р.
В. м., м. пана і добродія, найнижчий підніжок Богдан Хмельницький.
2 Гдан.: іпзхе шпу.
[Цидула]
Пан Чаплинський, уподобавши собі мій власний, успадкований від батька хутір під Чигирином в Суботові і не маючи іншого способу захопити його, випросив дозвіл у небіжчика св. пам'яті п. краківського осадити слободу на вищезгаданому хуторі, де старцеві, годі як мені ця земля коштує 1000. флоринів, його м-ть пан хорунжий домагається цього хутора як мліївської ділянки, але насправді хутір цей не записано в мліївських привілеях Всі старі мліївські привілеї побували в наших руках, і ми добре знаємо, де проходить межа мліївських земель.
Вискочивши з міста, ми оточили під Чигирином татар. Я їхав у гурті, поряд із своїм паном полковником. За селом, у полі, один жовнір, п. Дашевський, заїхавши ззаду, і< вмисне руба ув ме е а ілею по шиї, і тільки тому г . моя не злетіла^ що я мого сина, ще малого хлопця, а татаринові своєму - побити його, так що хлопець ледве^живий лишився.
прислала моя теща. Коня мусила відкупити небіжчиця дружина, давши цієї поволів-щини дванадцять з половиною золотих готівкою. Чи це справедливо? Такого ще не бувало.
Медведівському і присягав, стоячи перед ним на колінах: «Як ми, каже, п. Гараську, не можемо нічого судом вдіяти з цим нашим Хмельницьким, то я присягаю, одного
брехню з намови тих же урядників і фальшиво свідчив його м-сті п. коронному хорунжому. Сам. він, найперший зрадник ^Речі Посполитої, вважає і мене за рівного, собі.
і.их, знатних і вірних молойців. Він, Пешта, спочатку звідси, з Запоріжжя, вогонь розпалив, так .що невинно бу^а пролита християнська кров, а тепер ^там, у містах.
нижчим поклоном і “з плачем припадаю.
№ 2
1648, березня З (13). Запоріжжя. — Лист від імені Запорізького Війська до коронного великого гетьмана Миколи По-тоцького з викладом причин переходу на Запоріжжя і виступу проти реєстрових полковників
А/Х’ідхі рап Ьо£, хезшу 1 піе х руску, апі іпузі^с о хадпе] хсоїі, аіе х хуіеікіск Ьіед і кгхухудхепіа зхуе^о од іск шсіоу' рапбху пгх^дпі-кбху2 икгаіппуск, пат зіау/аіуск, рогхисіхузху хопу і дхіесі і скидоку зхуо]є, хе піеЬехріесхпі Ь^д^с і хдгоунгі зу?є£о, кібгуск пат іохуагхузіхсо пазхе^о іак хуієіє окгапо 3, о^гаЬіопо, х хуіазпуск дбЬг іск рохуу^апіапо, дги^іск па зтіегс рохакііапо, рокаїісхопо піетаіо, хе іих од іакіск Ьіед і хкуікоу' піетаіуск і ху дотаск зхууск зроко]ет озіедхіес піе то-£ас, тизіеіізту па ххуукіе 4 тіе]зса па Харогохе исіекас, хх-ідгас хе пі од ко^о піе тату оЬгопу, апі па різапіа XV. т. тзсі рапа піе зіиска]^, апі па гохкахапіе і хуоїд;]. к. т. піе дка^, со даіе], (о £огху пад паті зі£ хкуіки]а; пау-еі і од Худбху піехпозпе кгхухуду, хпіехуа^і ропозх^с, хе іакіск Ьіед ху іигескіеі хіеті скгхезсііапзіхуо піе роде]ти]е, ]акіе зі£ дхіе]а пад паті, зіи^аті П к. т. і ху. т. пазхе^о тзсі рапа. А іск тзс рр. риікохупісу пазі, ]ако зіидху рапзсу, піе хеЬу паз, иЬорйск кохакбу, тіеіі \у сгут оЬгопіс, аіе ]‘езхсхе у-іусе] па паз р£>. игх^дот рота^а]'^, соЬу іедпо хутс рр. зіагозіохуіе пад кібгут кохакіет аІЬо игх^д гохка-хаі, хагах исхупіф І іегах ргхузхедзху до паз, па Харогохе, дигбск іск. схегказкі і схекгупзкі 5, піе хеЬу зіагзху пазху ху іакіск Ьіедаск6 тіеіі паз хаіохуас, ]езхсхе дхуіета риікаті па хдгохуіе пазхе росх^іі пазі^ро-хуас і до ргхузі§ри па пазхе хуо]'зка ізс кахаїі, а ро іид хуі§кзху до Ію-годбху і па Кодак розіаіі7. Со хуідх^с пазі, хе хіе, тизіеіізту іск хги-зхус х тіе]зса, аку пат даіі рокб]. XV схут ипіхепіе ргозіету хуіпзс пазхе^о тзс рапа і докгодхіеі'а, акуз упп. т. т. р. хуер’хахузху па іе-е.і^хкіе і піехпозпе кгхухуду пазхе, хахухузху8 тіїозіегдхіа рапзкіе^о, \у іакіск Ьіедаск пазхуск од рапбу/ игх§дпікбху9 і Худбху паз іак Ьго-піс і гаіохх/ас паз, родпохкбху зхуоіск, гохкахас гасхуі, ркокузту ха тіїозсіхуа 1азк$ хушзсі зхує^о піііозсіхує^о рапа, у-едіи^ ргахх^ пазхус’п хуоїзкохууск од ]‘е£о к. т. пат падапуск, ргху іускхе хуоіпозсіаск ха-скохуапі кус то^іі, х схе^оЬу иЬо^і кохак сіезх§с зіс, Іут оскоіпіе]
1 Гдан.: хескпіу.
* 2 Гдан.: игхесіои/.
6 Бавор.: Ь?с1а; Гдан.: Ьіебась'
гнринського — Станіслава Кричевського.
8 Бавор.: гасхухузгу; Гдан.: гагухузгу.
і ихуагпіеі 1 \у изіи^асії Вхес/уріе] рггесВуко піерггу]асіе1о\уі гбгогуіа зше-піезс \пб£І. А іегеїіЬу піе піо&1о Ьус ш іут богемо гтіеіошапіа а Іазкі \,уіп. т. т. т. рапа. іо і бо бопюш зшоісії те тату зіу ро со к\уа-ріс. XV сгут піе \удіріету \у тіїозсіхуу Іазсе \ут. т. т. рапа, ге \уіусе] \\ тзс т. рап піс гасгузг паб паті, робпбгкаті зууєґпі, іт кагас іакісЬ гЬ\ікб\у исхупіс. Со 8Іу іусге2 зігопу Сктіе1піскіе£о, і іеп піеЬогак. Іако пі^бу піе Ьуі габпут гбгаісд, і іегаг піешоїа &о ^\уаНет і піекіб-ге іибгіе \уу£па1і, ]ако тату о іут ре\уп$ шіаботозс, а па]ші^се] Во-тап Резгіа3 4, ріепузгу 5І36 г Харогога о&іеп Ьуі ш хуоізки гараііі, а іегаг гпохуи ]иг рггег піе^о \е1азпе£о іог зі§ росгупа, кібге^о зате^о ріегхуе] £обгііоЬу зіу хуєп шггисіс, апігЬу Іиб піедуіппу тіаі рокиіо-\уас. Рггу іут г ипігопеті зІигЬаті обба|ету зіу рііпіе ш тіїозсіхуд Ігзк? \уеп. пазге£О тсі рапа і боЬгобгіеіа.
Капігзгу робпбгкохуіе. гпоІо]су, хузгузіко іохеаггузіхуо па 7аро-гоги Ь^басе.
ГІД йду л а]
І піхепіе ргояіету хушс зхує^о тсі-о рапа, піе гас/ хутс па паз робпбгкбхе зхуоісіі о іо тіес 2а гіе, гезту розіапсбху кііка, іохеаггу-87ОХХ’ ЗХХЮІСІТ, біа рі1піс]82е] 1 ГЄ2ОІиС]ЄІ бо ХУГИ. Па82Є£О тозсі-о рапа гаіггутаїі. Тусії рр. гоіпіеггбху, кібгусіїезту па роб]агби бозіаіі, хе са-іозсі обзуіагпу, а зхуоісіі іег розіапсбху, 81е]ка і Нгупса 5 і іппуск г піші, кібггу іат зд рггу хупіс пазгут тііозсіхуут рапи, ууієісє ргозіету, гасг \¥Ш. т. т. рап 2 Іазкі зхує] рапзкіе] ху саіозсі ісп іакгє бо паз ххуризсіс і іатіусії бххш схеїіегупсбху 6, Кагру і Тгазхепка 7, кібггу 84 рггу ]е-о тзсі рапи котізагги 8, га сгугп Ьузту піе то^Іі тіес ]акіе&о рогогитіепіа бо піеіазкі хутс т. т. рапа. Ти іег т зхуети тзсхуи рапи огпаітиіету, ге га іе&о Таіаггупа, кібге&оз хутзс пазг тс. рап рапи Іххапохуі Кгахусгепкохуі сгегказкіети бас гасгуі га окир, ііитасг рггу-згебі г Кгути; і рггуу/іббі Іу/апохуі разіегЬа. Міс г Кгути9 піе рохуіа-баіа іуіко іо, ге 10 іггубгіезсі іузіусу ге бхуа 11 огбу Таіагбху розгіо бо ХУоіосії, сЬс^с ху рапзіхуо ]‘е-о к. т. хуразс, аіе ге, рохуіаба, піе га рехупа гіта ш Вибгіаки зіу гаіггутаіу. Оозгіа іег паз іа хуіаботозс, Б Іутс т. т. рап роіггеЬохуас гасгузг. г сгуіе] 12 рогабу і патохуу
* Гдан.: і и\уагпіеі; Бавор.: немає.
3 Бавор.: Рогіа; Гдан.: Резгіа.
4 Гдан.: ре\упіе.І8геі.
" Бавор.: ОЬе]ка і Негка; Гдан.: 81еіка і Нгупка.
6 Бавор.: сЬеггпоху; Гдан.: сгеЬегіпсхоу/.
7 Гдан.: Тгазіепка
8 Яиек Шемберк.
9 Бавор.: слова і рггуийбсії... Міс « Кгугпи відсутні.
Після цього слова дописано у Гдан.: ЗО; у Бавор.: іггубхіезсі.
’2 Бавор.: хушу; Гдан.: відсутнє.

СЬтіеІпіскі хузгеді до Зіесгу 1 сгегказкіе]. Теду огпа]іпиі£ хулі. зхуети тзсіхуети рапи, ге сгегказсу хузгузсу і зоіпісу г паті зі§ па Іо гегхуо-іеіі і пат кагаїі ізс Ьегріесгпіе. діа сге&о пат і Зіесге г Ьогозгпет роризсіїі, ху сгут і сгегп 2 хузгуіка па пісЬ раіггаїі, па зіаггугп? зхуо]£, і оддахузгу пат скогд^хуіе і Ь§Ьпу3 ху гадгіе г паті розіапохуііі, ге дота ирггдїпдхузгу, до паз Ьус хузгузсу та]д 4.
№ 318, арк. 32 зв. — 34. Копія, з заголовком: «Бізі шо1о]с6\у рггу СЬтіеІ-піскіет па Харогоги Ьрсі^сусії. Сесіиіа іізіи осі іпо1оісо\у ш іугпге Іізсіе, со
Там же, ф. ©сталінських, Ке 2286, арк. 12 зв. — 13 зв. Копія з копії.
станів, сигнатура 300, 29, Ке 129. Копія.
і знівечили, не моглиРми спокійно залишатися по своїх домівках і змушені були, покинувши жінок, дітей і майно своє, втікати на звичні місця, на Запоріжжя. Бачили ми, наказів [ волі й. к. м. не виконують; чим далі, тим гірше з нас знущаються; навіть няють. І тепер двоє з них, черкаський і чигиринський, прийшовши на Запоріжжя, замість того щоб, як це личило б старшинам нашим, пожаліти нас у такій біді, почали посягати на наше^жнття, наказавши двом полкам наступати на наше військо та ще просимо милостивого нашого пана і добродія, щоб в. м., м. м. пан, ^взявши" до уваги ці важкі й нестерпні наші кривди, змилосердився над нами і зводив наказати нас^ зак, радіючи з цього, міг ще охочіше і хоробріше, не шкодуючи життя свого, боротися проти ворогів Речі Посполитої. А якщо не може бути в цьому божого милосердя і ласки в м., м. м. пана, то й до домівок своїх нам нема чого квапитися. Та ми не сумніваємося в милостивій ласці в. м., м. м. пана, і що в. м-ть м. пан не дозволиш
3 Гдан.: Ь§Ьпу; Бавор.: відсутнє.
4 .Хоч лист писаний від імені «молойців» Запорізького Війська, він складений Богданом Хмельницьким.одночасно з листом від 3 березня (див. док. Ке 1). На авторство Хмельницького вказують аналогічний зміст та особливі вислови, характерні для нііцький бажав заявою від імені Запорізького Війська зміцнити свої позиції щодо М. Потоцького.
неборака, ніколи не був зрадником, та деякі люди вигнали його силоміць, про що си, з Запоріжжя, розпалив вогонь у війську' і тепер знову через нього все починається. його першого треба було б у цей вогонь кинути, замість того щоб невинний люд мав розплачуватися. При цьому з покірними послугами віддаємося на милостиву ласку
Найнижчі підніжки, молойці, все товариство, що перебуває на Запоріжжі.
[Цидула]
Покірно просимо в. м-ть нашого м-го пана не ставити нам, своїм підніжкам, у провину те, що ми затримали до остаточного рішення кількох товаришів, посланців до в. м. нашого м. пана. Тих ип. жовнірів, ^яких ми захопили під час розвідки, комісарові перебувають, просимо цілими відпустити, щоб ми не могли думати про неласку до нас в. м., м. м. пана. Доводимо також до відома в. м. нашого пана, що за
намір напасти на державу його к. м„ але кажуть, що через нестійку Узиму вони затри-ляк. в. м", нашого м-го пана, що всі черкасці і сотники Рдали на це згоду і наказали нам йти безпечно, для чого нам і Січі з борошном попустили. А вся чернь, дивлячись
№ З
1648, травня (17)27. Під Корсунем. — Лист до білоцерківського підстарости Зигмунда Черного з порадою, як захищатися від нападів
Ротпіас па дахупд 1азк§ і гусгіішозс іазпісхуіеііпогпе^о іе£о ПЗО8СІ рапа шоіешоду кгакошзкіе^о \ те^о ті1о8сі\уе£о рапа. ^ако і іегаг ро^готіепіи \уо]'зка ]Є£0 тозсі рапа кгакохузкіе^о* 2 хуупаїагзгу зііа Іібїолл' ]Є£о тозсі рапа \уо]е\\тоду кгакошакіе^о3 різапуск, шзгуіко піе гусгас /адпе^о пазЦріепіа па пазге \\'о]зко Харогозкіе ]Є£О тозсі 4, га кїбг^ гус2Іішо8С і ту 8\\ГО]£ рггу]агп озшіадсгус &оіо\¥Ізту. Рггезігге-£ату \у. то8с іет різапіет пазгут, ]‘ако іегаг таі^с хуоізка зііа, піе тохпа ггесг, гпі^дгу сІоЬгеті, аЬу гІусй піе Ьуїо — ро шзіаск піесЬ Ь§дз Ьегріесгпі, а Іидгіе до киру, коти Ьіігко до тіазіа, а §дгіе оро-
’ Станіслав Любомирський.
2 Мова йде про краківського каштеляна Миколу Потоцького.
8 Слово кгако\У5кіе£о у Пам. відсутнє.
4 Пам.: ]е£о к. тозсі.
сіаі ро \\’8Іас1і, \у кирасії рехупусії г скидок^ 8\уо]з піесії а зігам/пе ггесгу со тозі Ьус, ]едпакге Ьудіа га]гпо\уас піе аіе х]Є8с піетаїо іггеЬа, піесЬ, ]ако то&д, зшо]е сІоЬіа ргху зоЬіе скгопід. РадхіЬузту і зіад нагад 8І£ рогизгуїі аіе шгі^іізту хуіадотозс, ге ]е82сге зііа Іакіск піерггуіасібі, ]ако Ьуі ]т. р. кгакоАУзкі, рггесіхуко пат сі§§п$, до кідгусЬ2, ропіеууоіі рггузріезгус зі£ тизіету, піесЬ 8І£ хеоіа Ьога дгіе]‘е. А ]'. к. то8с рап пазг тіїозсішу, На] Ьоге, аЬу діи^оіеіпіе пад паті рапохуаі, а піерггуіасіоі ]'е&о і пазгусЬ3 до копса роііитіі. Рггу Іут одда\уат 8І£ рііпіе Іазсе \у. тозсі т. рапа.
’Вап род Когзипіет, 27 таіі, 1648]4.
XV тс. гп. т. рапа хус/Іішу ргхуіасіеі і зіпхус гад, Вокдап СктіеІ-піскі, Ііеітап ХУорка /арогозкіе^о І. к. тсі.
№ 318, арк. 34. Копія,' з заголовком: «Коріа Іізіи до рапа Сгегпе^о, зіи^і
Там же, ф. Оссолінських, № 189, стор. 54. Копія; Ке 225, стор. 67. Копія, пд\¥ когоппуск і іаЬоги гпіезіепіа, 1о ]езі уі^езіта зерііта таїі».
Памятники, ид. 2, І відділ III ст р 47—49, № 9.
наступати на його к. м-ті Військо Запорізьке, ми готові за таку доброзичливість виявити, свою _ приязнь. Перестерігаємо в. м-ть цим пашим листом, що тепер, коли у нас
раді б звідси назад відступити, але, одержавши "звістку про те, що ще багато таких ворогів, яким був й. м. п. краківський, наступає на нас, мусили мимоволі швидше вирушити в похід, нехай діється воля божа. Дай боже й. к. м„ нашому милостивому панові, довгі роки над нами панувати і всіх ворогів своїх і наших вщент розгромити.
[Д иі д К рс}н м, 27 травн 1648].	” Б X
‘ Пам.: рохугосііі.
- Ьавор.: ]ако тзгусії.
зрогі Катіепса, \ує зго(1§, піа|а 1648.
1648, червня (2) 12 Під Білою Церквою. — Лист до короля Владислава IV з проханням зберегти Запорізькому Війську давні вільності
ШІіа$піе]8гу тііозсіхуу кгбіи рапіе, рапіе пазг тіІозсіхуу і доЬго-
ХУіегпозс роддапзіхуа пазге^о г ипігопеті изіи^аті пазгеті гу-сегзкіеті, росі по^і XV. к. тсі р. п. т. ]‘ак па]ипігепіеі і рокогпіе одда-]ету. ЬиЬо ]иг сг^зіокгос зкаг^аті зхуеті паргхукггуїізту зі§ XV. к. тсі р п. т. \¥ піегпозпусЬ кггухудасЬ зхуоісіі од ісЬ тсі рр. зіагозібху і дгіеггауїсбху икгаіппусЬ пат зіахуаІусЬ, аіе ге ту од ко^о іпзге^о піе таіас XV іут гадпе] оЬгопу, іуіко кіадгіету падгіе]§ зхуд XV рапи Ьо§и, а XV тііозсіхуе] іазсе XV. к. тсі р. п. т. — і іегаг XV сі^гкіт гаїи і иігаріепіи зхуут г ід ипігопд ргозЬд пазгд до тііозсіхуусЬ по£ XV. к. тсі г ріасгет ирадату. Лиг іо рггег кііка іаі сгупіопе пад паті, хуед-іі\2 иродоЬапіа зхує^о 1 іакіе піегпозпе кггухуду і гпіехса^і хуіеікіе, ге піе іуіко XV иЬо£ісй сЬидоЬасЬ зхуусЬ, аіе і заті XV зоЬіе піехуоіпізту гозіахуііі: Іиіогу, їдкі, зіапог§сіа, піхуу, гоіе, зіахуу, тіупу, дгіезі§сіпу рзгсгеіпе, сіюс і XV доЬгасЬ XV. к. тсі, згкодііхуіе Ьіогд, і соЬу зі§ коі-ххіек кібгети и паз 2 когакбху родоЬаІо, £ххаііет оЬе]тиід, і затусЬ паз Ьегхуіппіе одгіегаід, Ьі]дс, тогди]дс, до іигт хуеадгаід, па зтіегс га пазге доЬга паз гаЬі]‘а]д2, &дгіе гаппусЬ і окаіесгопусЬ зііа іохуз-ггузіхха пазге^о пат пагоЬіІі. А рапохуіе риікохупісу пазі3, Ь§ддс г§ко-даіпі зіидгу ісЬ гпт. рр. зіагозібху, піе геЬу паз од іакісЬ Ьіед і па-хх-аіпозсі пазгусЬ тіеіі Ьгопіс, аіе па паз ге іезгсге рр. игг^дот ро-та£а]а; пахуеі 2удгі, ,ху падгіе]§ ісЬ тт. іакгє пад паті хуіеікіе гЬуікі сгупід, ге і. XV іигескіе] пієхуоіі піе родоЬпа, аЬу сЬггезсЦапзіхуо іакіе Ьіеду тіаіо ропозіс, ]ако зі§ дгіеід пад паті, па]пігзгеті родпбгкаті XV. к. тсі р. п. т. Со хуіазпіе гогитіету, ге іо іакіе гЬуікі сгупііі пад паті, па рггукгозс XV. к. тсі, со тбхуііі хузгуіко: «Оіог xVат кгбі, а ро-ІП02Є2 хх^ат кгбі, охуасу зупохуіе». Хасгут, па^азпіеізгу кгбіи р. п. т., хуі§сєі піе тогету іакісЬ ігидпозсі і піехуіппе^о тогдохуапіа па зоЬіе сіегріес, г хх’іеікісЬ Ьіед зхуоісЬ, ге іиг і4 XV дотасЬ зххусЬ озіе-дгіес зіе піе то£$с, роггисіхузгу гопу, дгіаікі і хузгуікд иЬо^д сЬидоЬ§ зххо]*§, г ххйеікіе] пієхуоіі 8хуо]’є] сг§зс паз хуо]зка тизіеіізту, £дгіе то-£$с &1охуу зхуоіе іуіко г дизгаті ипозіс, піе &дгіе іпдгіе], іуіко па гххукіе тіе]зса пазге, па 2арогоге, зкдд р^2одкоxVІе пазі од дахупусЬ хуіекбху гхуукіі К.огопіе Роїзкіе] і XV. к. тсі р. п. т. хуіегпе роддапзіхуо злю]е і изіи&і оддахуас. І іи, па Харогоги, піе да]дс пат роко]'и, па
1	Слова \\’есІ1ий иросІоЬапіа 8\уе£о додано із Міх. і Оссол., № 225, арк. 74.
2	Слова па зтіегс га пазге йоЬга паз гаЬіаід у Міх. відсутні.
3	Слово пазі додано із Міх. і Оссол., № 225, арк. 74.
4	Пам.: іпзі.

гадпе ргахуа, апі рггухуіІе]е, кібге тагпу од ху. к. тсі р. п. т., піс піе дЬа]^с, хуоіпозсі пазге хуоізкохуе і паз затуск хупіхуесг оЬгбсіїі, таі^с паз хуіазпіе піе га зіи^і ху к тсі, аіе га хуіазпуск піехуоіпікбху зхуоіск. XV сгут зат р. Ьб& іезі пат зхуіадкіет, гескту Ь^д^с ху хуіегпут род дапзіхуіе і1 розіизгепзіхуіе ху. к. тсі, гадпе] зхуухуоіі піе хузгсгупаїізту апі па піс. гіе^о піе гагаЬіаіізту. А іг ітс. р. кгакохузкі 2, кібге^о піе гогитіету, аЬу тб&1 кус докгут рггуіасіеіет ху. к. т. р. п. т., і родоЬпо ]. тозс рогхуоіепіа па іакіе тогдегзіхуа піе тіаі, кібге пад паті зіе дгіаіу 3, і бхудгіе Ьуі па паз па Харогоге пазЦріі г шо]зкіет і ІЗкгаіп^ ьріддгохуаі, скс^с паз і іті£ пазге когаскіе хуукоггепіс аІЬо г гіеті хуудпас, сге^о зоЬіе од Іазкі ху. к. тсі оді^сгус зі§ ]ако гухуо піе гусгу-ту, а ге ітс пад хуо1$ і гогкагапіе ху. к. т. р. п. т., па гдгохуіе пазге г хуо]зкаті хуіеікіеті пазЦрії, тизіеіізту ропіехуоіі гагус ху ротос сага кгутзкіе^о4, кібгу паз ху іут гагіе розіїкохуаі, хмзротпіахузгу па іо, гезту іт іакге ро кіікакгос ху іакіскге рггу^одаск од іск піерггуіасібі гаіохуаіі. Со зі§ зіас тизіаіо г рггеіггепіа Ьоге^о, ге рггу зискуск дгхуаск і зигохуут зі^ дозіаіо; кіо іети рггусгуп^, піеск зат р. Ьб& з^дгі. А ту Іакозту рггедіут Ьуіі хуіегпеті роддапеті ху. к. тсі, і іегаг піеодтіеп-те па хузгеїк^ изіи^ Кхесгурозроіііеі рггесіхуко піерггуіасіеіохуі кагде-ти га до8іо]‘еп8і\уо ху. к. т. р. п. т. гдгохуіе зхуо]є піезс ^біохуізту, і огда кгутзка од іе£0 сгази хугі^хузгу рггутіегге г паті, ]ако гухуо до рапзіхуа ху. к. тсі хурадас піе та. XV сгут ипігепіе ргозіету, акуз ху. к. тс. р. п. т., рокагахузгу пад паті паіпігзгеті родпбгкаті зхуеті ор сохузкіе тіїозіегдгіе піерохуоіпу іеп £ггеск пазг одризсіхузгу, рггу даху-пуск ргахуаск і хуоіпозсіаск пазгуск гаскохуас паз гогкагас гасгуі, ]ако-Ьуз ху. к. т. зат5 зхуі^Ц озоЬ§ зху$ і ту, паіпігзі зіидгу ху. к. тсі, хуі§-се] пієхуоіі іе] піе сіегріеіі. Бо кібге£о зі§ рохуібге г хуіегпут роддап-зіхует пазгут і ипігопеті зіигЬаті род по^і таіезіаіи ху. к. т. р. п. т. Іако паіпіге] рокогпіе оддаіету.
Бап зрод Віаіеі Сегкхуі, діє 12 іипіі 16486.
XV. к. тсі р. п. т£о па]пігзі родпбгкохуіе і хуіегпі роддапі, Вокдап Сктіеіпіскі, па іеп сгаз зіагзгу XVо^8ка ]. к. тсі Харогозкіе^о.
Львівська бібліотека Академії наук Української РСР, ф. Оссолінських, № 198, стор. 475. Копія, датована 2 червня 1648 р.; № 198, стор. 476—477. Копія, датована 12 червня 1648 р.; № 225, стор. 74—75. Копія, датована 12 червня 1648 р.; № 3564, стор. 43. Копія.
Польський державний архів у Гданську, Книги рецесів західнопрусських станів, сигнатура 300, 29, № 129, арк. 127—127 зв. Копія.
ЦДІА УРСР у Києві, ф. 1230, оп. 1, спр. 6, арк. 11 — 12; спр. 16, арк. 1— 3. 342—343. Фотокопія.
Міх.: робоЬпо 2 I т. рогхуоіепіа іакіе тогдегвіхуа віє бгіаіу, ге. Іслам-Гірей.
Міх.: пат; Пам.: ват.
Місце,/дату і підпис додано з Міх.
Опубліковано: Памятники т. І. відділ III, стор. 118—125, № 24, з датою
Міхаловський, стор. 44-46, № 21, з датою 12 червня 1648 р.
Памятники. вид. 2, з доповненнями, т. І, стор. 241—243, № 27.
Напясніш
Г покладаємо надік/лише на господа бога та на милостиву ласку в. к. м-ті, н. м. п„ то й нині в тяжкім жалю і стражданні своїм з щею покірною просьбою нашою до ляючи нас не тільки убогого майна,але й свободи, посягаючи на наші хутори, луки, дають, на смерть за наші маєтності вбивають, так що багато кого з нашого товари-урядовцям знущатися з нас; навіть євреї, сподіваючись на підтримку їх м. м., також думали, що нам завдано таких збитків, щоб зробити прикрість в. к. м-ті, і все казали: вання тертти. Через таку велику біду ми вже і по^ домівках залишатися не могли ки, вірнопіддані Короні Польській і в. к. м-ті, з давніх часів звикли службу нести, маючи нас, власне, не^ за слуг в. к. м-ті, а за своїх власних невільників. Сам господь маггючись нас і ім’я наше козацьке викоренити або^з землі нас вигнати Р/чого ми були мимоволі звернутися за допомогою до кримського царя, яки/ цього разуУ нам
1648, червня (2) 12. Під Білою Церквою. — Інструкція послам від Запорізького Війська до Владислава IV
розіапсот пазгут од \Уо]зка Харогозкіе^о дапа.
Марггбд изкаггас зі? 1 па ісЬ т. рр. дгіегга\усбш і игг?дб\у икгаіп-пусЬ, ге та] ас паз ]иг ро шоіі, піе іак 2 паті, ]’акоЬу зі? &одгі1о 2 Іидг ті гусегзкіті і зіи^аті ]’. к. т. розІ?рошас, іезгсге &ог2Є], піг г піє\уо1-
сЬидоЬасЬ зшусЬ, аіе і заті XV зоЬіе піе щоіпізту.
Риіогу, зіапо2?сі, Цкі, пілуу, гоїе, зіау/у, тіупу, соЬу зі? ]епоко1шіек
піе\уіппіе осігіегаіз, Ьі]$, тогди]^, до іигту задгаіз, па зтіегс 2а пазге доЬга гаЬЦаї’а, ^дгіе гаппусЬ і окаіесгопусЬ (ошаггузі^а пазге^о зііа
Вгіезі?сіпу рзгсгеїпе і рогуоіошзгсгугпу, сііос доЬгасЬ ]. к. т. тіезгка]а, гагбхупо г тіезгсгапу со Іерзге^о и піекібгусЬ Ьіог^.
8упот когаскіт таіек ісЬ зІагусЬ апі о]сбш годгопусЬ рггу зіагоз-
оддашас зіагас зі?.
2опу рогозіаіе когаскіе, піе геЬу до іггесЬ Іаі, іедпе^о гоки, сЬосіа-Ьу паізіагзга, піе ’шоїпо Ьег т?га розіедгіес, гагагет рапзкіе родаїкі г іпзгеті оЬгаса]$ і Ьег тіїозіегдгіа &гаЬі$.
г паші зі? оЬсЬодг^; піе геЬу паз тіеіі ш сгут Ьгопіс \у кггу^дасЬ па-
рота^аїз, розроіи г рр. гоїпіеггаті і дга^апаті, кІбгусЬ рггу зоЬіе та]^. соЬу зі? кібгетикоішіек и.паз родоЬаІо, ІиЬ коп ]акі доЬгу, ІиЬ ог?2е, аІЬо со ІП82Є&0, пагусгату хуггекото Іаг^іет, а па рої дагто. а піе пагусгуїіЬузту, гогтузіаі ге піеЬогак когак о зоЬіе.
\У61 аІЬо іаіодуіса озоЬпет тіеізси од сгеїадгі гоїпіегзкіе] піе гашіега] зі?, зіапо ш зіегіасії і гЬога V/ роїасЬ, па пішасЬ г?1е, ]ако з^о]е \УІазпе, ^шаііет Ьіог^,.
36
N3 /арогохе хазхедізху па ххуусха]пд ха1о&§, іеду і іат па Бпіергхе рр. риікохупісу ху 8роко]’пеіп ихухуапіи пазхет хуіеікд пат піехуоїд схупіа, ]'ако іех, піе тордс Ьухх-ас XV хдоЬусхасЬ тогзкісЬ, иЬо£Ї когак тазх зі£ ргаса з худ гаіохуас, іо ххуіегхет, іо гуЬаті гаіиід зі§, ху іет кахду, кібгу Іізу іохуі, од £Іо\уу кахде^о кохака скосіахЬу ісЬ Ьуіо рі§с-зеі, ро Іізіе Ьіогд; а піе рорпаїі Ііза, іеду яатораіу од кохакбху ха Іізу одЬіегаіа. А кідгуЬу гуЬу Іохуіі, іеду иібху і па рапа риікохупіка; ]Є8Іі те та кота, схет і сії хуургохуадхіс, іеду хуодд, родхуодд, ріесаті зхуеті хуухуохд.
2доЬусху хаз роїохуе], £ду схазет рап Ьб£ розхсх^зсі, піс ти пад Іазуг Татагбш хх-іеІкісЬ і таїе Таіагх£Іа, кібге пат хуіазпіе до хуо]зка пзіехаїу, ха со Ьу сііидхіпа кохак то&1 Ьу зі§ ргхуодхіас, і іо хузхузіко од паз роодеітохуаіі, хе піе тазх ха со ргасохуас. Схазет іех &ду зі£ ігаїі хаіас копіє, зіада, ЬудІа, оуусє, іеду рр. риікохупісу розроіи х рр. хоіпіегхаті, со Ь§дхіе 1ерзхе&о, ііе іт роігхеЬа, паЬіогд зі§, а пат Ьіед-пут кохакот ро іедпети піе хозіапіе, і іо со £огзхе£о х Ьгаки іуіко, па пісЬ £агд1и]’ету і ргасиіету.
Оахузху Іеда ргхусхупк^ кохакохуі, аЬу и піе&о, хуідхдс со, хуугхуас, хагах £о до хуі^хіепіа, окириіхе зі§, піеЬогаки кохаки, і дизх§ зхуоід до па£озсі. І іпзхусії піехпозпусЬ кгхухуд, і’акоЬу до гоЬоіу і па родхуоду хух£апіа]'д, і різас ігидпо.
А іх Ьуіа хуоіа і. к. т. р. п. т., &ду Ьуі пат х іазкі зхує] гохкахас. гасхуі, аЬузту зхіі па тогхе, па созту Ьуіі і схбіпу і ріепіддхе хухі§1і і \¥о]зка паехе£о 2арогозкіе£о пахпасхуі Ьуі, хеЬу Ьуіо ргхурізапо ]'езх-схе 6000, хеЬу хиреіпа Ьуіо паз 12 000; о іо і іегах ргояіту, аЬузту хо-зіахуаіі XV іе]’хе ІісхЬіе 12 000, зіагзхуск пазхусЬ зрозгодки зіеЬіе, оЬіеси-]ету і род зитіепіет зшет 8ІиЬи]’ету, 'хе пад іо хадпе^о ргху]то\уас піе Ь^дхіету: £дух піе 6000 хуорка пазхе^о ххуукіізту хпасхпо роз1и§ ]. к. т. і хузхуїкіе] Кхесхурозроіііе] оддахуас, іуіко шіеікд кирд.
О хоїд іех хазіихопу, кібге&о ]их іо ха рі§с Іаі піе хуідхіту, ипіхе-піе ргоеіту, аЬу паз ргху коттізр хиреіпіе дозхеді.
X зігопу хаз дискохуіепзіхуа пазхе^о зіагохуіпе] геїірре] £гескіе], хуієісє ргозіту, аЬу піе Ьуіа пагизхопа, і іе сегкхуіе зхуі^іє, кібге род ипіа £\уа1іет роодеітохуапе, ]ако ху ЬиЬІіпіе, Кгазпут 8іа\уіе, XV $ока1и і іпдхіе] зд хпіехуоіопе,. аЬу ргху дахупусЬ хуоІпозсіасЬ зхуусЬ хозіахуііу.
О схет хузхуікіет розіохуіе пазі, ирадізху до пб£ тіїозсіхууск ]. к. т., р. п. т. іако па]ипіхепіе] і рокогпіе] од паз ргозіс та]д, аЬузту XV хузхеїакісЬ хуоІпозсіасЬ пазхуск \Уо]зкохуусЬ іак од хезхІусЬ з, раті^сі ісЬ т. кгбіоху роїзкісЬ, ]ако і од і. к. т., іегах зх£х§зііхуіє пат рапиід-се^о падапусЬ і ргху\УІ1е]аті зіхуіегдхопусЬ, саіе і піепагизхепіе хозіЗ’ х^-ас то£Іі.
ВоЬдап Сктіеіпіскі, зіагзху \¥о]зка В к. тсі 2арогозкіе£о !.
арк. 1— 3. РКопія.” Р	У	У?
1 Підпис тільки у фотокопіях № 180/1—4, 261/1—4 та Пам.
Польський державний архів у 1 данську, книги рецесій західнопрусських станів, сигнатура 300, 29, № 129, арк. 124—124 зв. Копія,
Державний воєводський архів у Кракові, ф. Чарторийських, рук. 964. арк. 126—127. Копія.
ЦД^УРСР у Києві, ф. 1230, оп. 1, спр. 6, арк. 7—9; спр. 201, арк. 82
Інститут історії Академії наук Української РСР, фотокопії з польських архівів, № 180/1—4; 220/6-8; 243/1—3; 261/2—4; 395/1—2.
Львівська бібліотека Академії наук Української РСР, ф. Оссолінських,
№ 225, арк. 78-79. Копія.	’ Щ 	126 131 N 25
Памятники, вид. 2, т. І, відділ III, стор. 126—131, № 25.
Міхаловський, стор. 74—77, № 40.
Памятники, вид. 2, з доповненнями, т. І, стор. 245—246, № 29.
Насамперед скаржитися на їх м. пп. державців і українних урядовців, які, ми й. к. м., а ще гірше, ніж з своїми невільниками, поводяться, таких збитків і не-розпоряджатися.
Хутори, сіножаті, луки, ниви, зорані поля, ставки, млини — все, що тільки комусь з панів урядників сподобається, силою відбирають, а нас самих^ невинних, обди-мо, так само як і у міщан, забирають.
козак панові чинш і всяку повинність відбувати'
Козацьким дружинам, що залишаються самі, не те щоб до трьох років, а й до одного, хоча б найстарішій, не можна без чоловіка бути: зараз же разом з іншими
знущатися з нас. І що тільки комусь з них у нас сподобається — чи кінь добрий, чи зброя, чи що інше, ми віддаємо за півціни, ніби сторгувавшись, а якби не дали, то
Вола або ялівку в окремому місці від жовнірської челяді не ^амикай, сіно в скир-
дають нам спокійно жити. Убогий козак, не маючи змоги в морських походах бувати, мусить своєю працею годуватися — то на звіра полює, то рибу ловить. А втім з кожного козака, хто на лисиць полює, хоча б їх було п’ятсот, по лисиці беруть. А не піймав лисиці,’тоді самопали у козака замість лисиць забирають. А хто ловить рибу, мусить
38
бідним козакам, і по одному не залишили, а що найгірше, що ми своїм життям ризикували і даремно на них працювали
Знайшовши будь-яку причіпку до козака, у якого захочуть що-небудь видерти, зараз же його до в’язниці відкуповуйся ж, козаче-небораче, хоч душу продай Інші ? наш	павши до милостивих н’ й. к. м„ п. м„ якнайпокірні-
№ 6
1648, червня (2) 12. Під Білою Церквою. —Лист до великого коронного маршалка Адама Цазановського з проханням клопотатися перед королем про збереження давніх прав Запорізького Війська
\¥ідгі зат р. Ьб&, гескту Ь^д^с ш \уіегпут розіизгепзіхуіе р к. т. р п. т. і хсзгуікіе] Кхесгурозроіііе], піе тузі^с о гадпут зууаллюїепзіууіе, аЬу кгеш скггезсііапзка піехуіппа зі§ іас тіаіа, аіезту Ьагдго зі§ г іедо сіезгуїі, оіггутахузгу ро ріегшзгуск екзредусіаск тіїозсіху^ Іазк? ]. к. т., іидгіег і га тіїозсіш^ ргоіексіз уу. т., п. т. р., рггег кібге^о і копіего-ууапіе дахупуск рга\у і ууоіпозсі паЬуіуск, од гезгіуск з. раті§сі ісЬ т. кгдідху роїзкіск пат падапуск і од іегагпіе.ізге^о згсг§з1і\уіе пат рапи]зсе£о Ьуіізту оіггутаїі. Кідгуск іск т. т. рр. зіагозіоууіе і дгіег-гаи'су икгаіппі піс піе зіискаі^с \ гадпе^о різапіа апі гогкагапіа ]. к. т., іЯакотіи'згу зі£ пад скидокаті пазгеті, піе іуїкр доЬга пазге г даху пуск ухіекбуу паЬуіе од паз, когакбш, коти зі§ со иродокаїо, Ьегхуіппіе Ьгаїі і одагіі, аіе і загпуск паз до іигет задгаїі, Ьі]§с, тогдиі^с, ]ако ]акіск піерггу]асі61 рггег іе дгіезі^с Іаі, ге пат зііа іохуаггузіхуа га доЬга і £гипіу пазге па зтіегс рогаЬі|а1і і окаіісгопуск піетаїо пагоЬіІі. Иа-шеі і 2удгі ш падгіе]’е і г рогхуоіепіа іск т. т. хуіеікіе гЬуікі пад паті сг}пі1і. 2асгут аг ]'иг і уу дотасії зшоіск г роко]ет озіедгіес зі§ піе то£$с, тизіеііскту сг^зс паз \уо]зка о £Іо\уаск зууоісЬ оЬтузІас, д’дгіе-Ьут іск то£Іі оскгопіс, гозіашіхузгу гопу і дгіаікі зшо]е і хузгуікіе до-Ьуікі, тизіеііскту искодгіс па глуукіе тіе]‘зса зууо]’є, па Харогоге. Одгіе

і іат пат піе бапо ху роко]и. базпіехуіеїтогпу ]. т. р. кгакохузкі к пазі^ріхузгу х хуо]8каті хуіеікіті па йоту пазге, кга] пазг хузгуіек піе-таїо зризіозгухузгу, сЬпбоЬу пазге ххпіхуєсх оЬгбсіхузгу, іезгсге і га бизгаті пазгеті па /арогоге Ьуі зі? ро^паї. Шрггбб зупа зхує^о * 2 11 т. котізаггет3 г піетаїет хуо]'зкіет па паз Ьуі хуургахуіі, аЬу паз іат хузгуікіск ху ріеп хуузсіпапо, а піе хуебіир хуоіі і рогхуоіепіа ]. к. т. га-сііохуапо. Кібгуск Іізібху зрізкі4 61а хуугогитіепіа ]. к. т. розуїату, ху сгут хсібгас, ге ]П2 і. т. р. кгакохузкі итузііі Ьуі і іті? пазге когаскіе піехуіппіе хуу^икіс. Тат тіезгкаі^с па Харогоги, ге хуіазпе^о а рггу-гобгопе^о рапа пазге^о гпі1озсіхує£о, ]. к. т., піе розіискаї, тизіеііскту ропіехуоіі, згапи^с £І6\у зхууск, ротосу газі?£а]зс хурггбб об рапа Ьо^а, а роіут об сага кгутзкіе^о, кібгетитузту, тіезгка]^с зоЬ$ ху з^зіебгі-хуіє, рггебіут 'ро кіікакгос об іск піерггу]асі61 іакге гаіипки бахуаіі. Сге^о зат р. Ьб& Ь?бгіе хуіебгіаі, ко&о га іе піехуіппе гогіапіе кгхуіе сЬггезсііапзкіе] Ь?бгіе з^бгії, кібгети 5 ]езі хуіазп^ рггусгупд. А ту, ]а-козту рггебіут Ьухуаіі хуіегпеті роббапеті ]. к. т., і іегаг піеобтіеп-піе гозіахуас сксету і па рехуп^ ІісгЬ? хуеб1и& іпзігикс]і пазге], кібгд іегаг розуїату бо ]. к. т., XV котрапі? хуо]зка пазге^о гегхуоііту зі?, піе скс$с рггуітохуас бо зіеЬіе піезіизгпусії іибгі. XV сгут хуієісє а ипі-гепіе ргозіту ху. т., зхує^о т. р., аЬу ху. т. п. т. р., хуебіи^ бахупе] тіїо-зсіхуєі Іазкі зхує] рапзкіе], ху іусЬ зргахуасії пазгуск рокагахузгу паб паті тіїозсіхуе гтіїохуапіе га іеп ропіехуоіпу &ггеск пазг, і бо ]. к. т. тіїоз-сіху$ рохуа^а зху$ хуіогус зі? гасгуі, іакокузту хуебіи^ бахупуск ргаху па-згуск і рггухуі!е]’бху і іегаг рггу іускге хуоіпозсіаск саіе, піепагизгепіе гозіахуас то£Іі. 7а со, рбкі гухуі Ь?бгіету, і заті роіоткохуіе пазі ро-хуіппізту р. Ьо£а га гбгохуіе і згсг?з1іхуе рапохуапіе ху. т., п. т. р. і боЬгобгіе]а ргозіс, бо кібге^о зі? г папігзгеті іазкаті пазгеті ху тіїоз-сіху$ Іазк? ]‘акпа]рііпіе]' обба|ету.
[Оап зроб Віаіе] Сегкхуі, б. 12 іипіі гоки р. 1648]6.
иЧеїтогпозсі хуазге], пазгети тіїозсіхуети рапи і боЬгобгіерхуі па]пігзге робпбгкі, Вокбап Сктіеіпіскі1.
станів, сигнатх"ра 300, 29, №129. Копія, з написом: «Об іусЬге бо тсі Державний воєводський а^хів у Кракові, ф. Чарторийських, рук. 964, арк. 125—126. Копія.
ЦДІА УРСР у Києві, ф. 1230, оп. 1, спр. 6, арк. 12—13; спр. 201, архівів, № 220/3—4.
1 Микола Потоцький.
2 Стефан Потоцький.
2 Яцек Шемберк.	М П 
6 Гдан.: Ваіит иі зирга.
7 Гдан.: після прізвища: еіс, еіс.
кров не лилася, і тому дуже зраділи, коли після перших походів одержали милостиву ласку й. к. м., а також милостиву протекцію в. м„ н. м. п., через якого прийшло підтвердження давніх наших прав і вільностей, наданих нам попередніми їх св. пам’яті польськими королями і нині щасливо пануючим королем. їх мм. пп. старости й українці державці не слухають ані наказів, ані листів й. к. м.; поласившись на наше добро, вони не тільки набуті нами, козаками, з давніх часів маєтності наші безкарно грабу-вязниць кидали, били, мордували, наче яких ворогів, так що багато кого з нашого товариства за їх добро і грунти повбивали і знівечили. Навіть євреї, користуючись те. "де можна було б врятувати своє, життя. Покинувши жінок, діточок і все своє лишили в спокої. Ясновельможний й.м. п. краківський, напавши на наші житла з великим військом, коай наш мало не весь спустошив, майно наше знищив та ще й, пося-бати, замість того щоб, згідно з волею і наказом й. к. м„ життя нУам зберегти. Посилаємо на розгляд й. к. м. ті листи, з яких видно, що й. м. п. краківський задумав було що він наказів й. к. м. не послухав, і мимоволі, захищаючи своє життя, мусили шу-хто тут власне винуватець, кого за цю невинноРпрслиту християнську кров судити тре-ставшись своїм впливом, перед й к. в. милістю клопотатися зволив, щоб ми, згідно ми залишатися могли. За це і ми самі, поки живі, і нащадки наші проситимемо господа бога за здоров’я і щасливе панування в. к. м., н. м. п. і добродія, на милостиву
[Даний з-під Білої Церкви, дня 12 червня 1648 р.]
Вашої вельможності, нашого милостивого пана і добродія найнижчі підніжки
1648, червня (2) 12. Під Білою Церквою. — Лист до князя Владислава Домініка Заславського з проханням клопотатися перед королем про збереження давніх прав Запорізького Війська
Ла8ПІео8\¥Іесопе ЕПІІО8СІ\7Є кз. 2а8Іа\У8кіе, а паш хгіеісе тіїозсішу рапіе і йоЬгодхіеіи ’.
зат рап Ьб£, хезту Ь§с1^с XV хуіегпут розіизгегїзішіе ]. к. т., п. р. т£о і шзгуікіе] Кгріе], піе тузі^с о хасіпут зхуахуоіепзілуіе, аЬу
1 У Міх. це речення відсутнє.
кге\¥ сііггезсііапзка піехуіппіе зі? Іас тіаіа, аіезту Ьагдго зі? г іе^о оіезгуїі, оіггутахузгу ро ріегхузгуск екзредусіаск тіїозсіху^ Іазк? р к тсі, р. п. т., іидгіег і тсіхуд. ху. кз. тсі рготос]а, рггег кідге^о і коп-їігтохуапіе1 дахупуск ргаху пазгуск, од гезгіуск з. раті?сі кгдідху іск тсі роїзкіск пат падапуск і од 1егагпіе]зге^о, пат згсг?з1іхуіе рапи]а-се£о2, Ьуіізту оіггутаїі. Кідгуск іск т. рапохуіе зіагозіохуіе і дгіеггахусу икгаіппі піе 8Іиска]дс, гадпе^о різапіа апі гогкагохуапіа кгдіа ]. тсі піе гаскошиізс3, иіакотіхузгу зі? пад скидоЬаті пазгеті, піе іуіко доЬга пазге, г дахупуск хуіекбху паЬуіе, од паз когакдш, коти зі? со иродоЬа-1о, од паз Ьег гезрекіи 4 Ьгаїі, аіе і затуск паз до іигет 5 задгаіі, ЬЦ^с, тогдиіас, ]ако ]акіск піерггуіасіді, рггег іе дгіезі?с іаі, ге пат зііа іохуа-ггузіхуа га доЬга і £гипіу пазге па зтіегс рогаЬЦаІі і зкаїесгопуск піе-таїо- пагоЬіІі6. Кахуеі і 2удгі ху падгіе]? рогхуоіепіа іск тсі хуіеікіе гЬуікі пад паті 7 сгупііі. Хасгет аг іиг 8 і ху дотаск 9 зхуоісіі г роко]ет озіедгіес зі? піе то£$с, тизіеіізту сг?зс паз хуоізка о £Іохуаск зхууск оЬтузІас, ^дгіеЬу іск то£Іі оскгопіс, гозіахуіхузгу гопу і дгіесі зхуо]є і хузгуіек паЬуіек, тизіеіізту искодгіс ху зсізіе тіеізса зхуо]є па Харо-гоге, £дгіе і іат пат піе дапо роко]’и. Л. т. р. кгакохузкі 10 пазцріхузгу г '¥0]‘зкаті хуіеікіеті па доту пазге, кга] пазг піетаї хузгуіек зризіо-згухузгу, скидоЬу пазге хупіхуесг оЬгдсіхузгу, іезгсге і га дизгаті пазгу-ті Па Харогоге Ьуі зі? ро^паї; хурггдд зупа 11 зхує^о г рапет котізаггет 12 г піетаїут хуо]зкіет па паз Ьу! хуургахуіі, аЬу паз іат ху ріеп хузгуікіск хуузсіпапо, а піе хуед!и& хуоіі і гогкагапіа ]. к. тсі гаскохуапо. Кідгуск Іізідху зрізкі [діаі хуугогитіепіа ]. к. тсі розуїату; ху сгут хуідг^с, ге ]’иг 3 т. р. кгакохузкі итузііі ЬуІ і іті? пазге когаскіе хуу^иЬіс. Тат тіезгкаіас па Харогоги, ге хуіазпе^о а рггугодгопе^о ргахуа пазге^о ті1озсіх¥Є£о рапа ]. к. тсі, піе розіискаї, тизіеіізту ропіехуоіі, зігге^с дідху зхууск, ротосу гасі$£пзс од рапа Ьо£$, а роіет сага кгутзкіе^о 13, кідгетизту, тіезгка]^с г зоЬ$ ху. з^зіедгіхуіе, рггедіет рокіїкакгос од піерггуїасіді іакгє гаіипкі дахуаіі. Сге^о зат рап Ьд& Ь?дгіе хуіедгіаі, ко^о га іо піехуіппе кгхуіе гогіапіе скггезсііапзкіе] Ь?дгіе зддгії, і кіо ІЄ&О іезі хуіазпут рггусгупс^ И. А ту, ]‘акозту рггед іет Ьухуаіі хуієгпє-ті роддапеті ]. к. тсі і іегаг піеодтіеппіе гозіаххас сксету і па рехупд
Міх.: копіегслуапіе^
4 Слова об паз Ьег гезрекіи у Міх. відсутні.
5 Міх.: йо^іигту.
^Міх.: XV боЬгасй.
12 Яцек Шемберк.
13 Іотіам-Гірей.
ІісгЬ? ууеакі£ іпзігиксіі і Паеге.і2, кібгз іегах розуїату до к к. лісі, о котрисіе \УО]8ка пазге^о, 2ег\уа1ату 8І$, піе сксдс до зіеЬіе рггу-ризгсгас піезІизгпусЬ кідгі. XV сгет чуієісє ргозіту кз. тс., р. п. т., аЬу и’. т. рап \уед1и£ дачупеі тіїозсічуе] Іазкі зше] рапзкіе] \\ іусЬ зрга-\саск пазхусЬ рокахашзгу пад паті гпііозсіаує хтіїошапіе, о іеп ропіе-уоіпу £гхесЬ па8х до і. к. тсі ті!озсі\у^ рошаррі 8\у$ \уіогус зі§ гасхуі, ркоЬузту \уед1и£ даи’ііусЬ пазгусЬ рга\у і рг2ууД1е]б\у пазгусЬ і іегах ргху ІусЬге \\гоіпо8сіаск саіе і піепагизхепіе хозіашас то£Іі. ^сЬо\Vа^ Ьоге. з’ехеііЬу ЇЄ82С2Є г ]акіеі зігопу па паз ]акіе пазЦріепіе Ьус тіаіо, Ьо£Іет зіе озхуіадсхушзгу, рехупіеЬу 2 £ог82ет котизЬу зі§ дозіаіо. Схе^о пір гусхуту; а ипіхепіе ргозіту \у. кз. тсі, р. п. т., іакозту од ргход-ко\у з. раті^сі XV. кз. тсі Іазк^ хуіеікд ргхесіхуко зоЬіе игпау/аіі, піе тпіе] іех і од ш. кз. тсі, р. п. т., аЬузту до копса ш піе] оріухуас тодіі. Оо кідге] зі§ 2 ипіхопеті розіи^аті пазхеті ]ако паіріїпіеі одда]ету.
8род Віаіеі Сегкхуіе 3, діє 12 іипіі аппо 1648.
XV. кз. тсі, рапа пазге^о т., паіпіхзі 8Іид2у, ВоЬдап СЬтіеІпіскі. .зіагзгу 2 \¥о]зкіет ]. к. тсі /арогозкіт.
Державний воєводський архів у Кракові, ф. Ягеллонська бібліотека, рук. 90, арк. З—3 зв. Копія.
ЦДІА УРСР у_ Києві, ф; 1230, оп. І, спр. 194, арк. 5—6. Фотокопія архівів,С№Т36/5--24Пі 395/ї—2. Укра’НСЬІЮІ РСР’ ФОТОКОШ1 3 польських Опубліковано: Міхаловський, стор. 42—43, № 20.
ї добродію.
і всією Річчю Посполитою, не думали ні про яке свавілля, щоб невинна християнська кров лилася, і тому д\же зраділи, коли після перших походів одержали милостиву твердження давніх наших прав і вільностей, наданих нам^ попередніми їх св. пам’яті добро, вони не тільки маєтності наші, з давніх часів набуті нами, козаками, безкарно шого товариства за наше доброР повбивали і знівечили. Навіть євреї, користуючись підтримкою і дозволом їх мм., завдали нам великих збитків. Через це і по домівках те, де можна було б врятувати своє життя. Покинувши жінок, діточок і все своє край наш мало не” весь спустошив, майно паню пограбував та ще й на Запоріжжя
1	Див док. № 5.
2	Міх.: и-іазпе] пазгеі.
на розгляд й. к. м. ті листи, з яких видно, що й.’ м и. краківський задумав було а потім у нашого сусіда кримського хана, якого ми перед тим кілька разів від вороно пролиту християнську кров судити треба. А ми як раніше, так і тепер залишаємося невідповідних людей. Дуже просимо в. кн. м-ть, п. н. м., щоб в. м. пан, виявивши пустив і, скориставшись своїм впливом, перед його к. м. клопотатися ЗБОЛИВ, щоб ми,
і у в.”кн м-ті до кінця залишатися, до якого з найнижчими послугами своїми віддаємося.	ц	їв 8
№ 8
1648, червня (3) 13. Під Білою Церквою. — Лист до брацлав-ського воєводи Адама Киселя з повідомленням про надіслання посольства до короля
Лазпіедуіеїтохпу тозсі рапіе дуо]едуодо ЬгасІадузкі, пат дуіеісе ті-Іозсідуу рапіе і доЬгодхіеіи к
 7а падуіедхепіе Іівіодупе ргхех о]са Реігопіе^о Ьазка, ду. т. ц. т. рапи дуіеісе1 2 дхі?ки]ету. Те] к!?зкі, кібга зі? зіаіа ду хіеті пазхе] пасі пагодет скгхезсіїапзкіт, ІиЬо піе х пазхе] ргхусхупу, Ьагдхо ха1и]ету. Кіо Іети ]ез1 ргхусхупу, зат рап Ьб£ Ь?дхіе з^дхії, &дух хпас, хе 1а ротзіа х паті осі рапа Ьо^а пад дуіппеті, з!ап?1а 3, де схут ргху зискуск дгдуаск і зигодуут зі? дозіас тизі4. Розіискадузху рогаду ду. т., здуємо ті1озсі\уе£о рапа і дадупе^о ргхуіасіеіа пазхе^о, ваші зі? хаігхутадузху і огдхіе Іаіагзкіе] дугосіс зі? кахадузху, аЬу зі? дуі?сє] кгеду скгхезсііап-зка піе Іаіа, до ]Є£о кгбіедузкіе] тозсі розібду здууск, піе одгхисаі^с зі? до іпзхе^о рапа (^дух 1о дуіету, хе зі? 1о Ьех дуоіі у к. т. пад паті 1о Ьехргадуіе зіаіо і дхіаіо) 5, х ирокогхепіет і дуіегпут р'оддапзідует дуу-
1 Слова пат дуіеісе... доЬгодгіеіи — тільки у фотокопіях.
2 В інших текстах: ипігепіе.
3 Пам.: іа ротзіа зпасіг і пад піехуіппеті од р. Ьо^а зіап^іа.
4 Пам.: дозіас зір тизіаіо
5 Слова іо Ьегргау/іе зіаіо і у фотокопіях відсутні.
ргахуііізту. XV сгут ипігепіе ргозіету ху. т. п. т. рапа, аЬуз уу. т. п. т. рап, іако іеп, кібгу уузгузікіе^о уу доіе^ііхуозсіаск пазгуск докгге хуіадо-зту, Ьус гасгуі іак до ]Є&о кгбіеуузкіе] тозсі, ]’ако і до Кгесгурозроіііе] тіїозсіууз рггусгуп^, іакоЬузту хуед1и& даитуск ргауу і хуоіпозсі пазгуск хуоізкоууусії піепагизгопеті 1 гозіахуас то£Іі. Оо кібгс^о зі? г пазгеті зіигкаті па]пігзгеті рііпіе2 одда}ету.
Оаїшп зрод Віаіеі Сегкхуі, д. 13 іипіі а. 1648.
XV. т. п. т. рапа па]пігзі зіидгу, Вокдап Сктіеіпіскі, зіагзгу г А/оізкіет і. к. т. Харогозкіт.
[Цидула]
Лезіі рехгпа, гезшу ]иг гозіаіі озіегосіаіеті ро кгбіи ]е£ото8сі рапи пазгут тіїозсіи-ут, ргозіету, іезіі тогпа ггесг, гекуз )ш. тіїозсішу рап, сге^оЬузту гусгуїі, г Іазкі з\ує]‘ паз, 8Іи£ зшоіск, паипедгіс гасгуі, акузту то&1і о у/згузікіт изіпіе гогтбиіс і дозкопаЦ рогад? хх^гі^с од хуазхтозсі пазге&о гпііозсіхує£о рапа, кібгети хузгузікіе^о докге^о гу-сгуту, і аЬузту то&1і хх-іедгіес, корю Ьу ВгесгрозроШа кгбіет тіес сксіа-1а А іегеїі піетогпа ггесг, аЬуз шазгтозс докгодгіе} до паз ху рг?дкіт сгаєіе П16&1 рггукус, ипіхепіе ргозіету, рггег різапіе зхуо]є гасг зі? хуазг-тозс одегхуас, бувшу до дхубск піедгіеі, до гхугбсепіа розі би’ пазгуск, кібгут кагаїізту іескас зріезгпіе, гаіггутаїі зі?3.
№ 113, стор. 920—921. Копія; № 225, стор. 63. Копія.
Польський державний архів у Гданську, Книги рецесів західнопрусських станів, сигнатура 300, 29, № 129, арк. 100—100 зв. Копія.
арк. 128Р Копія.	РУР	Р ,
ЦДІА УРСР у Києві, ф. 1230, оп. 1, спр. З, арк. 1—2; спр. 201,.арк. 1—2.
Інститут історії Академії наук Української РСР, фотокопії з польських архівів, № 36/5—24, 217/1—2, 374/1—2.
Державна публічна бібліотека Української РСР, Відділ рукописів, № 205 (26), стор. 221—222. Копія.
1 Фотокопії: иесіїия дуоіпозсі лазгусЬ даипусЬ аЬузту піепагизгепіе гозіаууас
2 Пам.: ^ак па]’рі1піеі.
3 Цидулу подано за текстом Дополнений.
лісі р. лазгуїп лвуут, тогпаїі ггесг, аЬуз паз уу. т. рап (сге£оЬузту зоЬіе Ьагсіго гусгуїі). г Іазкі зууе) паиіедгіс гасгуі Ьуіпозсід^зио]д, аЬузту то§1і изіпіе^гоггпб^іс тогпа, аЬуз паз ду. тс. зат ргрсіко паипедгії, (еду иргазгату рггупа]тпіе] о Іізіо^пд рогасір.
іебу ргозіет XV. т. пьр., хеЬуз паз оЬеспозсід зид гасхуі ^іаиіедгіс, од кіогедо ЬусЬту розірркасЬ пазгуск XV. т. т. р. гагус, іезІіЬуз XV. т. т. р. піе тд§1 гіесЬас, іесіу
Опубліковано: Памятники, т. І, відділ Ні, стор. 78 —«1, № 15.
Міхаловський, стор. 49, № 23.
і добродію
Дуже шкодуємо, що таке лихо сталося з народом християнським на нашій землі, але мо, що за нас від самого господа бога помста прийшла на винних, причому при сухих і давнього приятеля, ми самі затрималися і татарській .орді, повернутися наказали, щоб
королівською м-тю,’ а також перед всією Річчю Посполитою милостиво клопотатися, Даний з-під Білої Церкви, дня 13 червня 1648 р.	„	„	в.„
[Цидула]
щоб ми могли про все” поговорити і добру пораду, дістати від в^.м.^н. м. п., якому
№ 9
1648, червня (4) 14. Насташка. — Лист до Владислава Домініка Заславського з проханням допомогти Запорізькому
Війську у збереженні його вільностей
Лазпіеоз^і^сопе тозсі кзі^г^ 7азІа\узкіе, а пат хуієісє тПозсішу рапіе і доЬгодгіеіи.
уг 1 Варіант Міхаловського: Коли вірно те, що ми всі осиротіли по й. к. в., пану з ласки своєї навідати зволив присутністю своєю, щоб ми могли усно поговорити про все і дістати від в. м. пана пораду, кого Річ Посполита королем мати хоче. А коли поради.
Варіант Памятников: Якщо ми осиротіли після смерті його к. м., п. н. м„ тоді просимо в. м., м. п„ щоб нас особою своєю зволив навідати, від якого ми дістати могли б звістку, кого Річ Посполита королем мати схоче, і пораду дальшу у діях наших в. м., м. п.; одержати. Якщо б в. м., м. п„ не міг приїхати, тоді просимо часто-
Рап Ьб£ па іо зхуіадкіет, гесіїту піе тузіііі о іут, аЬу зі§ скгхезсі-Іапзка кгеху Іас тіаіа, іедпакге га пазЦріепіет па паз і доЬга пазге І пі. рапа кгакохузкіе^о г хуо]зкаті роі^гпеті, хупіхуєсх хузгузіек кга] пазг зріадгохєахузгу, сііс^с і іті§ пазге, пад хуоЦ ]е£о кгбіехузкіе] тозсі і Кгесгурозроіііе], хх’укоггепіс, тизіаіо зі§ іо зіас г хуіеікіе] пієхуоіі па-зхє], со На] рапіе Ьоге, аЬу ]иг па іут дозує. ЬиЬо іо паз хуазга кзі$г§са тозс, рап пазг тіїозсіхуу, £апіс гасгузг, і ту іе^о сііхуаііс піе тогету. Кіо іети кгххі гогіапіи ]езі рггусгуп^, піеск ти рап Ьб& задгі. Со зіу оЬзгегпіе] хуурізаіо до XV. кз. тозсі рггег розіапуск пазгуск од паз до р к. т. і Ргесхурозроіііе]. І ]акозту XV ріегхузгут Іізсіе па]пігзг^ ргозЬ^ пазгд до ху. кз. тозсі хупозііі, іак і іегах ипігепіе иргазгагпу, ]‘ако іе£о, ктогуз XV. кз. тозс рап пазг тіїозсіхуу, г рггодкбху зхуоіск зхуі^іє] раті^сі рггесіхуко пат, паіпігзгут зіи^от зхуоіґп, XV \Уо]зки Харогохузкіт Ьед^су гусгііхуут. а рохуа^ зху$ кзі^сд рггусгуп^ до Кгесгурозроіііе], аЬуск-ту ргху хх'оіпозсіаск пазгусй падапусії піепагизгепі га8ІаxVас то^іі, хспіезс гасгуі. А ту іезіезту піеодтіеппеті зіи^аті Кгесгурозроіііе], Іако і рггед іут ЬуxVа1і. А гаіут зі$ т паіпіхзгеті зіигЬаті пазгеті XV. кз. тозсі рапи пазгети тіїоз^ети, оддаіет.
7 Мазіазкі, д. 14 іипіі гоки 1648.
и^азгеі кз. т., рапи пазгети ті1о8сіxVети паіпігзі зіидгу, Вокдап Сктіеіпіскі, зіагзгу т А¥о]зкіет ]. к. т. Харогозкіт.
архівівН,С№Т374/2—З? АкаДЄМП НауК УкРа1нськ01 РСР- Фотокопії з польських
Переклад

і добродію!
Господь бог свідком, що ми не хотіли, щоб християнська кров лилася Однак це знищити, всупереч волі його королівської м^-ті і Речі Посполитої. Дай господи бог, цього хвалити не можемо, нехай господь бог судить того, хто цього кровопролиття винуватець. Про цЄрДокладніше писалося в. кн. м-ті у листі, переданому через наших найнижчих слуг своїх, і до Війська Запорізького, прихильниками^були, скориставшись даємося.
Вашої кч. м., пана нашого милостивого найнижчі слуги, Богдан Хмельницький,
№ 10
1648, червня 8 (18). Черкаси. — Лист до Олексія Михайловича з повідомленням про перемоги на Жовтій Воді та під Корсунем і про бажання Запорізького Війська возз'єднатися з Росією
Наяснійший, велможний і преславний цару Московский, а нам велце милостивий пане і добродію.
Подобно с презреня божого тоє ся стало, чого ми сами собі зичили і старалися о тоє, абихмо часу теперішного могли през посланцов своїх доброго здоров’я вашей царской велможности навідити і найнижший поклун свой отдатн. Джно бог всемогущий здарив нам от твоєго царско-го величества посланцув, хоч не до нас, до пана Киселя посланих в потребах єго, которих товариші наші козаки в дорозі натрафивши, до нас до войска завернули През которих радостьно пришло нам твою цар-скую велможност відомим учинити о повоженю віри нашоє старожитной греческой, за которую з давних'часов і за волно.сти свої криваве заслу-жониє, от королей давних наданиє помираєм і до тих час от безбожних ^риян покою не маєм. [Тв]орець ізбавитель наш Ісус Христос, ужало-ваьшис кривд убогих людей і кривавих слезь сирот бідних, ласкою і милосердьєм своїм святим оглянувшися на нас, подобїю, пославши слово своє святоє, ратовати нас рачил. Которую яму под нами били викопали, сами в ню ся обвалили, же дві войска з великими таборами їх помог нам господь бог опановати і трох гетманов живцем взяти з іншими їх санаторами: перший на Жолтой Воді, в полю посеред дороги запорозкой2, комисар Шемберк і син пана краковского3 ні з одною душею не втекли. Потом сам гетман великий пан краковский4 із невинним добрим чоловіком паном Мартином Калиновским, гетманом полним коронним, под Корсунем городом попали обадва в неволю і войско все їх квартянноє, до щадку єст розбито. Ми їх не брали, але тиє люди брали їх, коториє нам служили [в той м] іре от царя кримского 5. Здалося те ж нам і о том вашому [царскому] величеству ознаймити, же певная нас відомост зайш[ла от] князя Доміника Заславского, которий до нас прислал 6 о мир просячи, і от пана Киселя, воєводи браславско-го, же певне короля, пана нашего, смерть взяла, так розумієм, же с при
2 Шлях.із Запоріжжя на північ східною стороною Базавлука. У верхів’ях Базав-лука він повертав на захід, до верхів’їв Саксагані та Жовтої Води.
3 Стефан Потоцький.
4 Микола Потоцький.
6 Іслам-Гірей.
6 В оригіналі: присислал.
48
чини тих же незбожних неприятелей его і наших, которих єст много королями в землі нашой, за чим земля теперь власне пуста. Зичили бихмо собі самодержца господаря такого в своєй земли, яко ваша цар-ская велможност, православний крестиянский цар, азали би предвічнеє
тоє милости. В чом упевняєм ваше царскоє величество, єсли би била на то воля божая, а поспех твуй царский зараз, не бавячися, на панство тоє наступати, а ми зо всім Войском Запорозким услужить вашой царскон велможности готовисмо, до которогосмо з найнижшимиуслуга-ми своїми, яко найпилне ся отдаємо. А меновите будет то вашому цар-
а ми їх за божею помощу отсул возмем і да ісправит бог з давних ві-иов ознаймленноє пророчество, которому ми сами себе полецевши, до милостивих нуг вашему царскому величеству, яко найуниженей, покорне отдаємо.
Вашему царскому величеству найнизшиї слуги, Богдан Хмель-ницкий, гетман з Войском єго королевской милости Запорозким.
личеству государу пару Алексею Михайловичу, самодержцу і облада-телю 'Землі МОСКОВСКОЄ, СВІТИЛУ рускому, пану, пану НЗМ велце милостивому і добродієві до отданя належит.
1648, спр. 2, арк. 10—13. Переклад, з за-
К 13Дйть( ЮЗР, т. ПІ, стор. 207—208, № 197.
Історія України в докум. і матер., т. III, стор. 129—130, № 103.
1648. червня 8(18). Черкаси. — Лист до севського воєводи
російського народу
намісник кашинский.
Доброго здоров’я вашой велможности повіншовавши, поклон евуй найнижший отдаєм.
Нічого іншего не розуміємо, тилко подобно с презреня божего тоє статся мусіло, же і послув вашой велможности, хоч не до нас посланих,
1648 р.
вдячне принявши, с честю отпускаєм. А просим бога, їх і тебе, аби єс бил ласкавим приятелем Войску Запорозкому, нам, слугам своїм, і до царя єго милости Алексея Михайловича, світила руского, милостовую причиною бит рачил, аби о нас слуг своїх, відал, а ми, як з давна предкове наші з Войска Запорозкого, цару єго милости, вшелякую добро-чинност чинили, і тепер при том стоїмо. Строки грамот вашоє велмож-ности до пана Киселя послув ваших, визволивших г, сами їх отошлем; і на далший просим, аби ваша велможност нам, слугам своїм, Войску Запорозкому, і приятелем ласкавим бит рачил, до которого се пилне сідаємо.
Дат с Черкас, дня 8 іюня, 1648.
Велможности вашой всего добра зичливий приятел і служит радг Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго королевской милости Запо-
Адреса: Велможному, а нам велце ласкавому єго милости пану Замятни Феодоровичу, столнику і воєводі сівскому, намесгяикови ки-

Опубліковано: Акти ЮЗР, т. III, стор. 208, № 198.
1648, червня (17)27. Чигирин. — Лист до Адама Киселя
Лазпіедуіеїтогпу гпзсішу рапіе шоіехуодо Ьгасіашзкі, а пат шіеісе тзсішу рапіе і доЬгодгіеіи.
2а іак хуіеік^ тіїозсіу/д Іазк? і рггуїагп, кібг^з \угп пазг тіїозспуу
і іегаг ше хузгузікісії зрга\уаск і доіе^ііиозсіаск пазгусй \у Кгесгурозро-
іпу ул тсі з\уети тіїозсішегіш рапи. А зігопу огду огпаїтціету ш. т.
хуоізка ро1зкіе£о ихфубгу хуіадотозс рехуп^ о зтіегсі 8. раті?сі ]. кг. т. рапа пазге^о тіїозсіу/е^о, піе гусг^с даіе] гпізгсгепіа і г^иЬу о]сгугпу пазге], од Віаіе] Сегк\уі гагаг пагад зі? ро\угдсі1і і огда тизіаіа зі?
хугосіс. Сге£0 і іак Ьагдго газету, ге і сНос піе 2 пазге] рггусгупу
со да] рапіе Ьоге, аЬу ]иг па іут дозує. Аіе ]ако досЬодгд паз ичасіо-тозсі, ге гпоши г піекідгеті ісЬ тзсіаті рапу зепаіогаті род Вискіет
£Іохуаск рггетузіас, сге£оЬузту піе гусгуїі, аЬу до ^огзге] г^иЬу піе рггузгіо, £дух ту ]иг ипіхуегзаіу з\уо]є гогезіаіі ро хузгузікіе] В’кгаіпіе,
згіаскескісії іе] гатіезгапіпу і згаграпіпу рорггезіаіі род зго^іт кага-піет, гусгас іе£О, аЬусЬту рггу ріегхузге] іазсе ]. кг. тозсі, кідге^о пат 1 рап Ьб& г Іазкі зхує] зхуі?іє] гесЬсе родас і хузгузікіе] Ргесгурозро-
&о ілііозсіхує^о рапа, ге паз з1и& зшоісЬ хуіеїтогпозс хуазга ирехупіас роко]ет і рггеЬасгепіет од Крііе] гасгузг, пікоти іпзгети піе диіату
копса хуієісє а ипігепіе иргазгату хуазге] рапзкіе] хуіеїтогпозсі, аЬуз ху. т. пазг тіїозсіхуу рап, рокагахузгу і? тіїозс зхуо]^ пад паті дахупе-
ІакоЬузту рггу дахупуск ргахуаск і хуоіпозсіаск пазгусії хуо]зкохууск го-
гадгі раіггус па доЬге гдгохуіе XV. т. зхує^о гпііозсіхує^о рапа, од кібге-£о Ьускту то£Іі зоЬіе хугідс гад?, ]ако г зоЬ^ тату розЦріс. 7а тіїоз-
\хе£О рапа рггег о]са Ьазка дозгеді, хуієісє ипігепіе XV. т. в^ети тіїоз-сіх¥ети рапи дгі?ки]ету, кібг$ і? тіїозсіху^ Іазк? XV. т. з^ети тіїозсі-хх-ети рапи г кагдут сгазет па \¥зге1кіе гогкагапіе хуіеітогпозсі хуазге] одзіи^іхуас і хузгузікіт доЬгут гадгіаіухуас ^оіохуізту. Во кібге] зі?2 г ка]пІ2згуті зІигЬаті зхуєґпі ]ако па]рі1піе] одда]ету.
Вап г Сгекегупа, 27 іипіі а. 1648.
ХУіеїтогпозсі хуазге] рапи пазгети тіїозсіхуети хуазге^о доЬга гусгііхху зіидгу і родпбгкохуіе, ВоЬдап СЬтіеІпіскі, зіагзгу г ^о]зкіет Харогозкіт, г?к$ 8ху$.
Віа Ьода, то] тіїозсіхуу рапіе, ргозг? хуепзс, аЬуз ті хутс то] тіїозсіхуу рап зіохуаті і оЬіеіпісаті зхуеті гахуіезс XV іут піе гасгуі, Ьот зі? па зіохуа XV. тзс терю ті1озсіхуе£о рапа иЬегріесгухузгу, огдгіе ка-гаїет г гіетіе пазге] хуухугбсіс і затет г хуоізкіет зі? хугосіі, аЬу хуед-іи& рггузі?2опе£о зіохуя і ракібху XV. тс. пазге^о тіїозсі^е^о рапа дозує зі? зіаіо, ЬоЬу іо xV1а8піе, зіггег Ьоге сге&о, па дизгу XV. тзсі гахуізп^с тізіо. сгут xV8гу8Ікіт падгіе]а XV рапи Ьо^и.
Львівська бібліотека Академії наук Української РСР, ф. Оссолінських, № 225, стор. 84—85. Копія; № 231, стор. 175. Копія.
станів, сигнатура 300, 29, № 129, арк. 117—117зв. Копія.
ЦДІА УРСР у Києві, ф. 1230, оп. 1, спр. 5, арк. 1—2, Фотокопія.
архівів. № 219/1—2.
Опубліковано: Шайноха, т. П, стор. 354—355, № ЗО.
Переклад


Ясновельможний милостивий пане брацлавський воєводо, а нам вельми милости-Посполитої бути обіцяєш, покірно дякуємо дять чутки, що деякі їх м-ті пани сенатор не бажаємо, щоб до більших втрат діишл Речі^Посполитін охоче дасть, залишити! і використавши свій вплив, перед усіє: милостивий пан, зводив з ласки своєї Є 1 д IV оро В. ТІ,
якому З найг.окірнішою службою віддає
Даний з^Чигирина, 27 червня 1648 р.^

бул



Ради бога, мій милостивий пане, прюшу в. м-ть словами і обіцянками своїми нас
му цьому надія на господа бога.	Р	' : У У	У
№ 13
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго королевской милости Запорозким.
Всім вобец і каждому зособна, кому би о том відат належало, до
ра Густинского на нікоторих свояволников, коториє, запомневши боязни божоє, важатся їм кривду чинит в добрах їх. В том такового каждого турове напоминаєм, аби ся от того погамовавши, оних отцев при кото-
кгди бижте, який бил противний напоминаню нашему і важился на
полковнику прелуцкому, аби їх, яко неприятелей, громил і забиял, іна-
Іоан Демкович, писар війсковий рукою [власною].
На звороті: От єго милости пана гетмана Хмельницкого 1648 года,
№ 14
1648, червня 20 (ЗО). Чигирин. — Лист до хотмизького воєводи Семена Волховського з повідомленням про перемогу над
Велможний княз Семион Микитович, воєвода Болховской, Доброго здоровя і всего добра од господа бога в. м. зичим.
князя Алексія Михайловича і по вас самих, православних хрестиян, штоби єсте на віру нашу хрестиянскую, однакую з вашою, міли насту-
ці ваши Тимофія Степановича Милкова і інних з ним. Із грамоти вашой добре єсмо вирозумели, же сте присилали до пана Киселя, воєводи браславского, ознаймуючи о том, же з людом немалим на граници своєй
помагат. Але бог там творец наш модний ест, што схочет, то учинит к тому часу рат ванта не поспіла, а тепер іж господ бог помог нам того
непрмятеля звоєват, теди даємо вам знат, єсли би другим разом зхотіли з нами воєват, хочете ль нам бит приятелями, теди нам на помоч прибивайте, а ми вам так же, кгди се в чом трафит може, повинни будемо тим же способом на з слугу вашу с кождим часом заділоват і одслуго-ват. При том оддаємо се пилно в ласку і приязн вашу.
Дан с Чигирина, дня 20 юніа, 1648.
Вашему величеству всего добра зичливий приятель і рад служит, Е»огдан Хмельницкий. гетман з Войском єго королевской милости Запо-р оз ким.
Адреса: Велможному приятелеви нашему князю Семену Микитичу воєводі Болховскому отдат належит.
ЦДАДА, ф. Посольський приказ, Малоросійські грамоти, спр. 29, арк. 2. Оригінал
Там >к|, Малоросійські справи, 1648, спр. 4, арк. 2—3. Переклад, з за-
334—335. Переклад, з заголовком: «Список с листа Запорозково Войска гетма-
Єемену Никитичю Болховскому с хотмьішанином с Тимофеем Милковим,
№ і8Актьі ЮЗР, т. III, стор. 222—223, № 210.
Актьі Московского государства, т. II, стор. 230—231, № 356.
Воссоединение, т. II, стор. 49, № 20.
№ 15
1648, липня 2(12)^ Чигирин. — Універсал про підтвердження прав Густинського монастиря на його володіння і про заборону записувати в козаки монастирських підданих
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго королевской милости Запорозким.
Всім вобец і кождому зособна, кому о том відати будет належало, а меновите козаком войска нашего в Прилуце будучим. Жадали от нас господинове отцеве монастира общежителного Густинского, іж маючи от благочестивих князей і панов побожних христіянских ктиторов на церков божію і на хвалу імени єго святого надане за отпущеніє гріхов своїх немало кгрунту для вихованя мешкаючих при том святом місцу, чого они приспособивши собі старанєм і працею своєю кгрунту і футо-ра, а при нем і для помочи своєї приспособпли людей убогих, меновите на Маниєвці. Прето просили нас, аби з їх кгрунтов і футоров до войска подданих їх не приймовали і їх кгрунтов, так і лісов, яко і сіножатей і пасік без жадних перешкод і турбаций, што ми на їх прозбу, яко бо-
	лолцов своих вцале, без жадного нарушеня заховуємо, под ласкою шею. А хто би міл оним през сей наш лист перешкоду і кривду чини-теди ми такового, яко незбожного і непріятеля церкви божей, кара-росказуєм. На што ми сей наш лист под печатю войсковою і с подмем руки нашоє власнеє даєм. Писан в Чегерине, дня 2 іюля, року 1648. Богдан Хмельницкий, гетман рукою власною. На звороті: Лист даний першого р[оку| от єго м. п. г. жеби [в кгруї-
	іх не чинили кривд і козаков не приймували. На арк, 2: Лист от єго милости пана гетмана Хмельницкого, жеби
крі	лвди в кгрунтах не чинено і козаков з подданих монастирских не псовано. Іншим почерком: 1648 года, іюля 2 дня. К Державна публічна бібліотека Української^РСР, Відділ рукописів, Збірка («Русское богатство», 1912, № 9, стор. 120). т. І, в. І, Прага, 1924, стор. 72. Історія України в докум. і матер., т. III, стор. 147—148, № 122. № 16 1648, липня 2 (12). Чигирин. — Універсал прилуцьким сотни- кові і отаманові про покарання учасників нападу на Густин-ський монастир на чолі з Костем Карпенком та Карпом Лихим Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго королевской милости
Заі	юрозским. 3 великою жалостю дошло нас відати, іж от незбожних а наддер
	«водних людей, а барзій поганов місца святиє монастира внівеч обер-іи і дощенту спустошили, за што ми от давних часов голови свої «ладаєм, за віру нашу православную і за цілост домов божиіх, а те-), где би їм болший ратунок, яко от синов церковних бил, то єще бар-зпустошене, за што пилно того всім нам постерігати потреба, боячи-от господа бога срокгого караня, аби болшей того не бьіло. А той настир Густинский іноков велице побожних нападши, своволниє Ко-[ Карпенко і Карп Лихий з купою немалою зпустошили, чернцов )утне мордовавши, збили, а інших людей, ктиторов місив того свято-насмерть позабивали, речи і спряти церковниє кгвалтовне пошар-іи. Прето росказуєм пану сотнику і атаманови прилуцкому, аби сте
56	ами, ужалившися так великеє кривди божеє тих здрайцбв поймали
і до нас не отепляючи, сурове карали ведлуг їх заслуги і декрету от нас в войску виданого. Єсли би теж што-колвек церковного било, і у кото-рого-колвек, люб шляхєцкого в монастиру побраного, теди аби все до монастиря било поотдявано, інячей не чинячи под срокгостю войсковою.
Писан в Чегерині, дня 2 іюля, року 1648.
Богдан Хмельницкий, гетман рукою власною.
шарпали под час войни.
Іншим почерком: Універсал Хмельницкого 1648 року виданий, місяця іюля 2 дня.
№ 17
1648, липня 11 (21). На Росаві. — Лист до путивльського
воєводи Никифора Плещеєва з проханням, щоб Росія подала допомогу у боротьбі проти польської шляхти
	Велможному пану Никифору Юревичу Плещісву, воєводі путивско-
му	, доброго здоровя і всего добра от господа бога міти зичим. Не сподівалихмося того по вас, штоби єсте ляхом, недовіркам на
дач Заі на і мі/ би СЛб	: православних хрестиян, на братю свою, помочи войсками своїми зали, і як тепер взяли єсмо певную відомост, же з ляхами на нас юте воєвати, бо посланця вашего, єдучого от князя Вишневецкого іистами, меновите Іоян Трифонов, поймали єсмо, с которих листов Зре єсмо вирозуміли, хоч то писяли єсте в річи на татаре кримскиє ги помочи, а досит відали, же не с татари, але з нами, с козаками <и завоєвалис, што да[и] боже, аби і каждий неприятел наш Войска гюрозкого так шиї уламал і потіхи не относил, як тепер ляхув бог и помогл надтлумити. Ми не того зичимо юсудареви православному, зеви християнскому, московскому Олексієві! Михайловичеві!, жеби он І на нас воєвати, але'зичимо єго царскому величеству того, штоби — теперь час маєт, — на ляхи ішол воєвати, азали би дал бог, што-он ляхом і нам паном і царем бил одноє віри греческоє, яко право-івний цар християнский, што би тиє ляхове за нашу віру з нами бол-й битея і наступовати не важилися^А о тоє посланец ваш і ви сами
	нас не мійте за зле, же ведлуг тих листов ваших, противних на нас, о посланця вашего били єсмо задержали. Єднак же, сподіваючис по і вашой, же нам і собі неприятелями бит не схочете. При том отда-Х'Я пилно любовной приязни вашой. Дата на Расяві, іюля, дня 11, 1648. Вашему величеству всего добра зичливі приятелі Богдан Хмельни-
НК1	їїй, гетман з Войском Запорозким, рука власна.
Адреса: Велможному Микифору Юревичу Плещієву, воєводі путив-му, приятелеви нашему отдати належит пилне.
Відмітка про одержання: 156-го году, июля в 29 ден привез лист
№ 18
1648, липня 17 (27). П^олоч. — Універсал про заборону За-
Воккап Сктіеіпіскі, кеітап 2 \\7о]‘зкіет ]Є£о кгбіехузкіе] тсі 7аро-
иг52ет и?оЬес і кагкети гозоЬпа, котиЬу о Іут шіекгіес паїегаїо, ко ипакотозсі копозіту, іг ту та]$с г кашпуск сгазбду ^іеік^ тіїозс і 1азк§ г іск тс рапаті Кзі§зі^а Ьііешзкіе^о, ]'ака 1 екзрекусіаск гбг-
іск тс у/ рапбху паагуск тііозсіхууск Ьу^аіа, ІиЬозсіе іегаг іск тс рапо-\уіе Роїасу \¥о]о\уа1і г паті, сге^озту пі^ку піе гусгуїі, аку зі§ кгеи-скггезсцапзка Іаіа, тиаіаіо 8і§ іо зіас г рггеіггепіа Ьоге^о га пазі^ріе-піет піерггуіасібі паагуск, кібгут піеск аат рап Ьб£ з^кгі хуекіи^ га-туаІб^ і рос2$ікб\у іск; XV іут гагіе ^агеїакіе^о когака паротіпату, аку зі§2 та]§іпо8сіаск іазпіехуіеїтогпуск і ууіеїтогпуск іск тс\у ра-пбш зепаіогбху Шіе1кіе£0 К8І§8іша ІЛіечузкіе^о, рапбш пазгуск тіїозсі-и7уск, ок \¥о]'зка Харого8кіе£о, іо ]‘е8І ок когакбчу, гакпа кггухука піе кгіа’іа, іпасге] піе сгупі^с, рок 8Г0£08сц \¥О]’зкои^ па зшахгоіпе^о.
Ваіит V/ Рахуоіосгу, кпіа 17 іиііі гоки рапзкіе£о іу8І§сгпе£0 згезс-8ЄІПЄ£0 С2ІЄГкгІЄ8ІЄ£0 б8ҐПЄ£0.
Воккап Сктіеіпіскі, кеітап г Шо]'зкіет ]е£о кгбіешзкіе] тозсі 7а-рого8кіт, г§к$ зш^.
58
ЦДІА УРСР у Києві, ф. 1230, оп. 1, спр. 201, арк. 6. Фотокопія'.
Інститут історії Академії наук Української РСР, фотокопії а польських архівів, № 374/6.
Опубліковано: 7 дгіеіо\¥ ІІкгаіпу, стор. 410 (скорочений текст).
Богдан Хмельницький, гетьман з його королівської милості Військом Запорізьким.
Всім взагалі і кожному зокрема, кому про це відати належить, доводимо до відома,, що ми з давніх часів користувались великою милістю і ласкою їх м:тей панів
божого через напад наших ворогів, яких нехай сам',господь бог судить, попереджаємо кожного козака, щоб у маєтках ясновельможних і вельможних їх м.^ панів, сенаторів
Данин в Паволочі, дня 17 липня 1648 року божого.
Богдан Хмельницький, гетьман з його королівської величності Військом Запо-
№ 19
1648, липня (19)29. Наволоч. — Лист до коронного стражника Самійла Лаща про передачу йому маєтностей князя Вишневецького
^/іеїтохпу тзсі рапіе зігагпікп когоппу, а пат шіеісе тііозсішу рапіе і рггуіасіеіп.
Рап Ьб£ па іо 8\уіабкіет, гескту іе&о пі^сіу піе хусгуїі, аЬу зі§ Кгєуу скггезсііапзка Іаіа, іедпакге іо тпяіаіо Ьус га пазЦріепіет 2 \уо_}-зкіет рапа Роіоскіе^о па паз х ргхедхепіа Ьохе^о. СзіузгаАУзху ту ]ако па|піхзхе зіи^і ]. к. т. і хузхуікіе] Кхесхурозроіііе] о ге]зсіи 2 іе^о Луіаіа з. раті§сі кгбіа ]. тсі ’, гхєхупіє іе^о осігаіоу/ас піс то^ас, огІ£ гаитбсіхузгу і розібху пазхуск (іо ]. к. т. і шзхузікіе] Рхесгурозроіііе], О8\¥іадсгаізс ауієгпозс і росШапзіхуо з\уо)є, \уурга\уі1ізту, хусхас зоЬіе Іедо росі іакі хаіояпу сгаз Когопу Роїзкіе], аЬу рггу саіозсі і ту, ]ако ууієгпі зіпбху ]. к. т. і хсвхузікіе] Рхесхурозроіііе], Ь§(Цс піеойтіеппеті, рггу зроко]‘пут хусіи хозіау/ас то^іі. Кібгу піешрокб] і шо]п^ росі іп-іегге^пит кзі^х^ \¥ізпіе\уіескіе, піе гезрекіиі^с па іо, хесЬту рю ]ако ду г^касЬ та^с, гга Бпіерги, оЬезІау/згу Іізіаті пазгеті, иреу/піаі^с £о іак па гдгохуш, ]'ако і шзгуікісЬ та]§іпозсіасЬ, і зіи£ ]. т., у/згсг^і, ропо сЬсе Ьус пазіадоу/сз рапа Роіоскіе^о, іакозту ггогитіеіі г Іізібш об кз. \\їзпіе\уіескіе£о сіо Мозкшу різапусЬ, агаїі ]Є£О гагаузі рап Ьб£ іпасге] оЬгбсіі.
1 Владислав IV.
Лако і ш. пазге^о шіеісе т. рапа па зіагобс Іаі і кги/аше газіи^і иг гбгпуск екзредус]аск к. тсі і у/згузікіе] Ргесгурозроіііе] пазЦріу/ 82у, 2 дгіедгісіш і зіагозіу/ V/. т. п. т. р. огаг у/рггбд до піеіазкі р к. т і уузгуікіе] Ргесгурозроіііе] у/ур?дгі1. О сгут іак гогитіету, іе£о \у кгбікіт сгазіе рап Ь6& зкагхе. Ледпакге ту па іо раті^іа]^с, ге V/. т п. т. рап і рггу]асіе1 пазг, род піезгсг^зіішу ирадек і идапіе пазге до рапа сЬог^ге^о когоппе^о >, £дуг ]иг рггузгіо Ьуіо пат до роге^папіа Іе^о зудаіа, рггусгупз кус гасгуі, га со рап Ьд£ \у. т. пазгети т. рапи і доЬгодгіе]о\УІ па^год^ \Уіесгп$ піеск Ь^дгіе, гет ]езгсге г Іазкі Ьоге] гдгб\у, іеду ту таізс іак§ тіїозс од ул т. п. т. рапа, изіи^аті пазгеті од\удгі£сгас ^оіосуізту, а у/2£І£дет піерггуіагпі шіеікіе] кзі^сіа \\/ізпіе-иіескіедо рггесісуко пат і ^о]зки /арогозкіети, ]'ако і т. т. т. рапи піерггуіасіеіет дезі, гусгуту зоЬіе іе&о, аЬуз V. т. т. т. рап і доЬго-дгіеі па зіагозс Іаі зшоіск і кгхуахуе газіи^і і одхуа^і рггу зроко]'пет /усій па одтіапе дгіедгісіху і зіагозіху зхуоіск, па кикпіаск і хузгузікіт /адпіергги, та^іпозсіаск кзі§сіа ХУізпіохуіескіе^о, ]ако рап гозіахуас гасгуі і до паз рггуіасібі зхуоіск хуіесгпуск розріезгаї зі§, £дуг ту до-дату ху. т. т. т. рапи іак когакбху &одпуск г хуо]зка пазге^о г агтаЦ, ]ако і огду, ііекуз ху. т. т. т. р. роіггекохуаі, аЬу іеп піерггу]асіе1 XV. т. т. т. р. і пазг кз. ХУізпіехуіескі, кідгу зі§ пад хузгуік^ РгесгурозроІіЦ і іск тт. рр. зепаіогу хуупозі, росіеску гдгад^ зхса піе одпозії.
А ропіехуаг іак хуіеіка тіїозс іазпіеозхуіесопе^о кзі^сіа ]. т. /азіаху-зкіе^о, \уо]ехуоду запдотігзкіеяо, р. п. т., г рггодкбху ]. т. рггесіхуко паз, паіпігзгуск з!и& зхуоіск, іакозту ггогитіеіі г Іізіи кзі^сіа ]. т., хує хузгуікіск ргозкаск пазгуск гасг у/, т. т. т. р. г Іазкі зхує] рапзкіе] до кзіесіа ]. т. Ьус рггусгуп^, а сокоїхуіекЬу кзцг^ ]’. т. р. п. т. тіаі гатузіи род іакі сгаз, геку зі§ г тіїозсіше] Іазкі зу/є] рапзкіе] г па]-пігзгеті зіи^аті 8\уеті гасгуі зі§ гпозіс і г паті піе гахуодгіс, ддузту \у іакіт догпапіи Іазкі і рггуіагпі г рггодко\у кзіесіа у т. р. п. т., га па]‘тпіеізгут різапіет Іізіохует ^оіоулзту па изіи^кз. ].т. Алу озіаіки ууіеісе а ипігепіе ргозіету, аЬуз ш. т. т. т. рап Ьуі рггусгуп^ га у т. рапет Ко1опіа]ет, кіогу розіет до паз од кзі§сіа ]. т., кіоге^о гау/зге и/дгі^сгте ]ако рггу]’асіе1а рггуіти]ету, аЬу Ьуі па опе^о Іазкаш, £дуз-гпу ипіу/егзаіу па у/згузікіе таі^іпозсі кзіесіа ]’. тсі га г^дапіет ]. т. рапа Коіопіа]а шудас зигошіе гогкагаїі, аЬу ш саіозсі таі^іпозсі гозіа-шаіу. ргбсг Макагоша, і ро\уібге ипігепіе ргозіету аЬуз XV. т., т. т. рап, піе луаіріас піс, г озокд, Ьу і затоу/ібг, гасгуі зіе розріезгас. N46 роу/іеггаіас хузгузікіе^о у/ Іізсіе пазгут, £ду рап Ьб£ ш. т., т. т. р., до паз, рггуїасібі зу/оіск, гасгу рггургоу/адгіс, \уіепсгаз зі§ о \узгуікіет пагасігіту, Ьо ]иг кііка Іізібш до у/, т., т. т. р., рггег гбгпе озоЬу різа-Іізту, іак гогитіет, ге гадеп піе дозгедк Аіе іегаг зкого іо різапіе то]е XV. т. т. т. р., оддапе Ь^дгіе, іеду зі§ гасг розріезгас до паз зіид з\уо-іск і кзіесіа т., р. п. т., гасг ргозіс, аЬу піеодтіеппе] Іазсе з\ує] рапзкіе] скошас гасгуі і 1азкау/ут ЬуІ ]ако і рггедіут. А рггуіут одда-

ї^с 2 па]пІ252Єіпі изіи^аші пазгеті, гусг^с іе&о, аЬу рап Ьо& ш. пі. т. пі. рапа XV доЬгут гдгоичи жесіїїщ гатузіи пазге£о і хузгуікіедо \Уо]5ка ?арого8кіе£о (іо паз рггупіозі.
XV Рахуоіосгу, 29 ЛиІі 1648.
XV. т. т. т. рапи і гіоЬгосІгіеіоші саіе гусгіі^у рггу]асіе1 і паіпіхзгу зіи^а, Воксіап СЬтіеІпіскі, Ріеітап 2 \¥о]зкіет Харогозкіт, г§к§ зи^.
№ 225, стор. 113. Копія.
Опубліковано. Шаиноха. т. II. стор. 3/1—373, № 41.
Вельможний пане коронний стражнику, а нам вельми милостивий пане і приятелю.
і слуги и. к.’ м. і ^всієї [Речі Посполитої, жалкуючи за ним гірко, орду завернули і до вими ^ишиїися і кін и п Та в цей ес ок" і ^віи у д ча між оро і я кров'ю у різних походах й. к. м. і всієї Речі Посполитої, позбавив і з спадкових маєт-Однак, пам’ятаючи про те, що коли з нами стався нещасний випадок і ми, мало не еий, за шо нехай господь бог нашому панові і добродієві вічною нагородою буде, ми в. м., м. м. пан і добродій, за свої заслуги і відвагу на старості літ міг спокійно жити, Задніпров'ї маєтки князя Вишневенького зайняти і до нас, своїх споконвічних прияте-м. іщ ворог, кн. Вишневецький, який над усією Річчю Посполитою і їх' мм. пп. сена-
А тому що ми, зазнавши такої великої ласки ще від предків князя й. м. Заслав-своїх, про що ми дізналися з листа князя й. м.. зволь в. м., м. м. п., з ласки своєї п. н. м., з милостивої своєї панської ласки захоче з найнижчими слугами своїми зно-
до нас від князя и. м., якого ми завжди щиро приймаємо як приятеля^ а ми на поспішати. Не довіряю всього в цьому листі, а коли господь бог в. м., м. п., до нас,
до вас не дійшов. Та тепер, як тільки цей мій лист в. м„ м. м. н„ вручений буде, зволь і раніше, незмінну ласку свою панську зберіг^ При цьому віддаємося з найнижчою В Паволоці. 29 липня 1648.
Хмельницький, гетьман, з Військом Запорізьким, власною рукою.
№ 20
1648, липня (20) ЗО. Паволоч. — Лист до князя Владислава Домініка Заславського з повідомленням про те, що князь Вишневецький розпочав нову війну
базпіеозхуіесопе гп. кзідг? Хазіахузкіе, а пат хуієісє т. рапіе і боЬго-
Шібгі рап Ьбд, ге ту Ь?бдс піеобтіеппеті зіидаті Ргесгурозроіі-іе], ]‘ако і \у. кз. т., рапа пазгедо хуієісє тіїозсіхуедо, гусгуІіЬусйту зоЬіе іедо зегбесгпіе, аЬусЬту рггу роко]'и гозіахуас тодіі. Лебпакге га пазідріепіет кзі?сіа і. тсі \¥ізпіехуіескіедо, піе гезрекіи]дс па іо, гескту
]’ако ш г?касЬ та]де, хуоіпо гга Рпіерги хууризсіїі, ирехупіаідс до хує хузгузікіт, ропіехуоіпіе тизіеІісЬту зі? ге хузгуікіт х¥о]зкіет гизгус; VVу^02итіаxV8гу паіЬагбгіе] іак 2 ипіхуегзаібху па /абпіергхе кзі?сіа ]. тсі різапусЬ, ]'ако і 2 іізіоху бо Мозкхуу, кібгу ипіхуегзаі ]. кз. тсі, рапи пазгети хуієісє тіїозсіхуети і коріе Іізіи бо Мозкхуу різапедо рггезуіа-ту 61а рггесгуіапіа, — піс іпзгедо, іуіко іо паз роЬибгіїо. А ту іедо гусгуїі, аЬу ]иг па іут бозус, со зі? зіаіо г рггеіггепіа Ьогедо, аЬу зі? ххб?се] кгеху сІїггезсЦапзка піе Іаіа, о сгут і розібху пазгусЬ бо ]. к. тсі і хузгуікіе] Кгесгурозроіііе] г па]пІ2згд рокогд пазгд хуургахуіїізту, о кібгусЬ хуієісє а ипігепіе ргозіету XV. кз. т., дбу зі? ]ако па]рг?бгеі рохугбед, іебу г іізіоху ісЬ тсібху рр. зепаіогбх^” і хузгуікіе] Кгесгурозро-іііе] х^'угогитіахузгу зат зі? ге хузгуікіт \Vо^зкіет хугос? і огбгіе огаг гогкаг? зі? хугосіс, аЬу хуі?сє] хує кгхуі сЬггезсііапзкіе] піе Ьгобхіїі, і іак зхх-усЬ изіахуісгпіе об сгаі і згаграпіпу пісгут іпзгут, іуіко тіесгет кати]?, аЬу іедо піе Ьуіо. Ропіехуаг іакд хуіеікд тіїозс об XV. кз. т. ргге-сіхуко паз, паіпігзгусЬ зіид зхуоісЬ, 2 р^2обк6xV XV. кз. т., рапа пазгедо тіїозсіхуедо, озхуіабсгас гасгузг, г сгедо ту Ь?бдс VVІе1се исіезгепі, ро-б2І?кохуахузгу хурггбб рапи Ьоди га іо, па хузгеїакіе гогкагапіе і изіид? ’у/. кз. т. ]езіезту доіохуі, роб іакі ирабек Когопу Роїзкіе]'. Туїко хуієісє а ипігепіе р. п. т. иргазгату, гасг XV. кз. т., р. п. т., 2 паті, парігвге-ті зіидаті зхуеті, хує хузгуікіт зі? гпозіс, 61а сгедо ипіхуегзаі баїізту ]. пі. р. КоЦіа.^і, аЬу розеї об XV., кз., т. гахузге ЬуІ xVо1по рггеризхего.'
62
пу ш йгодге, іак осі пазгусЬ, іако і осі огсіу, кібга ху різкіш сгазіе Ь?дгіе. Іако іег хуейіи^ гдсіапіа т. рапа Кої^іаіа сіо кііка тіазі: ипі-хсегзаіу гогкагаїет хуусіас зпгохує, аЬу та]§іпозс ху. кз. т., р. п. т
аЬу зіу і паітпіе]‘з2а кггухусіа ху сігіесігісілуаск ху. кз. т. піе дгіаіа і зіи-£от ху. кз. т. А гаіут гусгету зоЬіе іе£о, аЬускту осгухуізіу рокіоп пазі парігзгу XV. кз. т. осідахузгу, і заті ге хузгуікіт ХУоізкіет 7аро-гозкіт па іеп сгаз паіпігзге і гхуукіе изіи^і пазге рііпіе ос1да]ету.
Оап ху Рахуоіосгу діє ЗО іиііі 1648.
XV. кз. т. р. п. т., паіпігзгу зіи^а, Воксіап СЬтіеІпіскі, Ьеітап 2 ХУоізкіет /арогозкіт.
№ 225,ЬсХЬКП2-ї13ТЄКоп^яКаДЄМП УкрашСЬК01 РСР’ Ф °ССОЛІНСЬКИХ
Опубліковано: Памятники, т. І, відділ ПЬ стор.^62—163, № 32.
Памятники, вид. 2, з доповненнями, т І, стор. 255—256, № 36.
висушити з усім військом через те. що князь и. м-ть Вишневецькии виступив проти тільки це спонукало нас до виступу. А ми бажаємо, щоб те^ що з провидіння божого ськом повернуся і орді накажу повернутися, щоб більше по крові християнській не нижчих слуг своїх, від предків в. кн. м„ пана нашого милостивого, виявляти зводили, нижчими слугами своїми, у всьому радитися, для чого ми дали універсал" й. м. п. військо, так і орда, яка незабаром прибуде. Також, на бажання й. м. пана Колонтая, військо наше залишило цілими, і ми дуже дбаємо^про те, щоб в маєтностях в. кн. м.
Даний в Наволочі, дня ЗО липня 1648.^

№ 21
Велможний пане воєвода путивский, доброго здорова од
Уже то третего посла вашего імаєм *, жеби потай нас, зноситеся з ляхами пас воєвати. Каждого здорового отпускає.м і ляхов часто
ки свої светоє на враги наши даєт помоч і побіду. Єстли собі того
міли міч подняти, а ми будем бога прохати, же так же потіхи
мирится, а помирившися, на вас обернутся, же за зраду вашу бог вас потлумит. Ми вам зичили всего доброго і цареви вашему панованя і кролевства полского. А при том як себі хочете, так і починайте, хоч за
Дат од Паволочи, дня 24 іюля 1648.
Божию милостию всего добра зичливий приятел, Богдан Хмель-
На звороті: Велможному пану Никифору Плешчеєву, воєводі путив скому, приятелеви нашему, отдат належит.
№ 22
1648, липня 29 (серпня 8). Під Костянтиновом. — Лист до
хотмизького воєводи Семена Волховського з повідомленням про наступні переговори з Польщею і з проханням подати допомогу у боротьбі проти польської шляхти
Богдан Хмельницкий, божию милостью гетман з Войском Запорозким, тобі, приятелеви нашому, воєводі хотмишскому, князю Семену Ни-китичу Болховскому доброго здоровя і щасливого поваженя от господа бога вірне зичим.
	За такую братскую любов, же сте ся до нас одозвали через 1 писане
г Єс	ворянина своєго Тимофія Степанова сина Милкова, с приязню і лю-5Ю хрестиянскою нашей православной віри, же ляхом на нас помагат хочете, велико вам за тоє дякуєм, а тоє вам ознайємуєм, же до нас їсилают о мир просячи, але ми їм до конца не вірим, яко хитрим дем, бо вони нас так миром і присягою своєю не раз зражают. Стои-Воиском своим Запорозким под Константиновом, а ожидаєм їх с ко-сією. Поглядимо, якую комисію схотят з нами міти; там оттул, с Пул-пишут до нас, просячи о мир і о вгоду, а тут по ближних городох, і наша Рус православниї християне живут, імаючи стинают і розма-ії муки задают і попув, духовних наших, на паль збивают, чого нехай іко сам бог се вжалуєт. І не сподіваємся, жеби за таким їх ділом г бити мир межи нами; але нехай будет так, як господь бог ізволит. ли ж послишите, же знову з нами война ся почнет, теди і вам волно тих же неприятелей ваших і наших скоро наступати: однак маєте д свуй упоготову; што ми зичим, аби в таком разі православний цар ц Олексій Михайлович о тоє панство полскоє могл ся постарати. При л отдаємося ласкавой приязни вашой. Дан епод Константинова, іюля 29, 1648. Богдан Хмельницкий, рука власна.
Бо.	Адреса: Велможному воєводі хотмискому князю Семену Никитичу лховскому, приятелеви нашему належит. Там же, Малоросійські справи, 1648, спр. 4, арк. 15—16. Переклад, з за- воеводе ко князю к Семену Болховскому Запорожского Войска гетман Богдан Там же, ф. Розрядний приказ, Приказний стіл, стовп. 569. Переклад, хотмьішанин Тимофей Милков из Литовское сторонні от Богдана Хмельниц- К 34Дктьі ЮЗР, т. III, стор. 233—234, № 224. Воссоединение, т. II, стор. 66—67, № 34.
№ 23
1648, серпня (9) 19. Уладівка. — Лист до польських комісарів з повідомленням про згоду провести комісію під Костянти-
Лазпіехеіеїтохпі а пат шіеісе т. рр. котізагге Кріе]'.
і ош82ет уузгеїкд рошіппозс і ро5ІН8геп8І\уо 2 осісіахуаіізту, іак і іегаг,
ІиЬозту йоЦ ггшзіеіі іг^сіс па іе&о, кібгу 1 па паз піехуіппіе пазЦрохуаІ, Іесіпак рошпі^с па кгеху зхуо]£ сЬггезсЦапзЦ, аЬу зі§ хуі£сє] піе Іаіа і 2 Ьоки 8І§ піерггуіасіеі піе сіезгуі, іак ваші пагасі, ]ако і Таіагохуіе, гахугбсіїізту Ьуіі. Аіе іг Іегаг га рггусгуп^ кзі^г§сіа ]. тсі Шізпіохуієс-кіе&о, кібгу Ьеггогтузіпіе і піеихуагпіе па паз зі§ ропуаі, піе ро сЬггезсі-Іапзки і піегусегзко пай пагосіет пазгут сЬггезсііапзкіт, піеххчппеті гіизгаті, окгиіпе іугапзіхуо і окгисіепзіхуо росгупії, піе іуіко піехгіппусЬ сЬггезсііапбху, аіе і дисЬохупусЬ пазгусЬ па раї кагаї хуЬі]'ас. КЧе сіхіхх Ьу пат, кіедуЬу іо іакі ргозіак гоЬіІ, ]'ако і г пазге] зігопу Кггухуопоз, кібгетизту гадпе] згаграпіпу піе рогхуаіаіі, апі бо гЬиггепіа тіазі і раїепіа 2 рогхуоіепіа дахуаіі, піе итіаі зі§ ху іет зргахуіс. То сіхуосЬ гбг-пусЬ ті^сігу зоЬ$ тату, аіе рггу паз, рггу зате] діохуіе, ІиЬозту тпіе]-згеті ш игодгепіи, Іеріе] ]ебпак па р. Ьо&а раті^іату, ге гасіеп г рапдхг Роїакбху, кібгу до пазгусЬ г$к ЬеітаіізкісЬ дозіаі зі§, піе ]езі итоггопу і хузгузсу з^ гухуі, ]ако зіагзі, і тіосігі, кібгусЬет 3 іегаг гухуусЬ рггу риІкасЬ газіаі, і кібггу сЬсіеІі г ісЬ т. рр. розіаті XV. т. т. рр. ]есЬас, ххоїпозту ризгсгаїі. А со г зігопу котізіі різас XV. т. т. ра.чохуіе гасгу-сіе, аЬузту XV. т. т. рр. тіеізсе огпаітіїі, рогадгіхузгу зі§ 2 ісЬ т. рр. розіаті XV. т. т. рапбху, ]ако іо ]иг па іут тіеізси га Копзіапіупо-хуєш г осЬоЦ XV. т. т. рр. осгекату. Со ба] Ьоге, аЬу зі§ згсг^зііхуіе г тіїозсіху^ Іазк^ і зіагапіет XV. т. т. рр. ]ак паіргеске] 4 то^іо од-ргахуіс. Со іег хуіеїтогпозс хуазга XV різапіи зхуоіт рггуротіпас гасгу-сіе, геЬу оЬо]е хуо]зка ті§дгу зоЬ§ зіап§1у гдаїека, зіизгпа іо, і сіахупо іак котізіа зі§ одргахуохуаіа, піе ху хуіеІкісЬ росгіасЬ, іакозсіе ху. т. р. оЬіесаІі; іаког хуіазпіе до Копзіапіупохуа г]есЬас зі§ па]1еріе] гусг§, зк^сі роЬІіги хує хузгузікіет зі§ г зоЬ^ итбхуіету і пагадгіету, ]’акоЬу іо па]1еріе] Ьус тодіо, г сгедо р. Ьбд піесЬЬу Ьуі росЬхуаІоп. А ту ]ако рггедіут, іак і іегаг гусгету гозіахуас хуіегпеті зіи^аті і роддапеті Кріе]. Рггу іут г ипігопеті зІигЬаті зхуеті тіїозсіхуут ху. рапот ]ако паіріїпіе] одда]'ету зі§.
Баіі г Сіадбхукі5, дпіа 19 аи^изіа гоки 16486.
и-т. ху. рапбху пазгусЬ рохуоіпі зіидгу, ВоЬдап СЬтіеІпіскі, Ьеітап г \Уо]зкіет Харогозкіт.
№ 22^ЬсторЬ726-Г2ГкопіяКаДЄМ11 НИУК УкраіНСЬК°‘ РСР’ Ф‘ Оссол!нськИХ-Державний воєводський архів у Кракові, ф. Чарторийських. рук. 964, арк. 133—134. Копія.
ЦДІА УРСР у Києві, ф. 1230, оп. 1, спр. 201, арк. 6—7. Фотокопія.
1 Фотокопія: ІиЬозту 8оЬ§ тивіеіі еі§ іг^сіс ла іе£о, кібгу; в інших текстах. ІиЬозту 2 зоЦ тизіеіі зі© іг^сіс г іеті, кіо.
2 Слово раїепіа — тільки у Міх.
3 Міх.: кібгусЬет; в інших текстах: кібгусЬ.
5 У тексті: 2 іІКбпіііі. И У *
селища відсутня.
Інститут історії Академії наук Української РСР, фотокопії з польських архівів, № 374/6—7.
Там же, Бібліотека, Записки М. Голінського, № 4184, стор. 139—140.
Опубліковано; Памятники, т. І. відділ III, стор. 212—215, № 39.
Ясновельможні, а нам вельми милостиві панове комісари ^Речі ^Посполитої.
на більше литися і ворог наш, дивлячись на це, не повинен тішитися, ми, а також татари, повернули були назад. Але саме в цей час князь й. м-ть Вишневецькии нерозумно й нерозважно напав на нас і не по-християнському і не по-рицарському над Не дивно" було б. коли б це зробив такий простак, як наш Кривоніс, який не може старі, гак і молоді, і ті, кого я тепер у полках застав і хто з їх м. пп„ послали в. м., щоб з милостивої ласки і старань ця зустріч щасливо і якнайшвидше відбулася, з великим почтом, як в. м. п. обіцяли." Власне, я під Костянтиновим найбільше хотів має бути, з чого господь бог нехай буде прославлений. А ми як раніше, так і тепег
Даний з Уладівки, дня 19 "серпня ^648 року.	"
№ 24
1648. серпня (18) 28. Під Куманівцями. —Лист до польських комісарів з запрошенням приїхати під Костянтинів
Лазпіешіеїтохпі а пат хуієісє тіїозсіхуі рапохуіе котізагхе Кхесху-розроіііе].
Розіапсбху XV. тс пазгусЬ тсіхуусЬ рапбху, іак ріегхузгуск, ]ако і іегагпіеізге^о, ]. т. рапа Корузіупзкіе^о, кібгусії 2 роко]ет і боЬг^ хуоЦ бо паз \у. т. т. рапохуіе ргху.зуїас гасгусіе, хусІхі^схпіє ргхуізхузху і тіїе у/уЕІискашзгу, а ипігепіе робгі§кохуахузгу, V/ саіозсі осіризхсхату. ЬиЬо дгіеп ]акі тб£І зі§ ргху паз XV хуоізки хаЬахуіс, а іо х іусЬ ргху- , схуп, хе сіапо пат гпас, іг іат XV Озіго&и х хуо]зка пазгедо (ІиЬо Ьег '
хх'іаботозсі пазге]) кііказеі сгіека сіо рогухміепіа, Ьогозгпа, Ьуіі гакіедіі, а піе г хуо]п$, па кібгуск кііка ског$£ХУі кзі§сіа ]. тсі ХУізпіохуіескіе^о парабізгу, росг^іі іск бокухуас і тіазіо Мі^бгуггесг, скггезсЦап пієхуіп-пуск, окухуаіеібху Іатесгпуск, ху ріеп хуузсіпаіі. Лезіііг (о скггезсі]апзко? Лако г пазге] зігопу, іак тсібху зііа рор§бпуск Іибгі, ]ебпакге ту заті, ]ако Ь§бдс зіагзгеті па іеп сгаз, ]ако і XV. тс, та]^с іо ху рохуіеггепіи об Крііе], бо зкиіесгпе^о роко]и оризсіхузгу іо хузгузіко, гасгсіе г іазкі зхує] рапзкіе] іусЬ зхуахуоіпікбху г оЬоги кзі^сіа ]. тсі ХУізпіохуіескіе^о гогкагас рокатохуас, аЬу \\ідеє] кгхуіе гогіапіа...х, а гхуіазге/а іуск бизг піехуіппуск піе £иЬі1і. А ту іакге розуІату зрозгобка зіекіе рапа риі-кохупіка пазге^о капіохузкіе^о, рапа Зетепа 1 2, аЬу гагагет іак г Озіго-£а, ]ако г іпзгуск тіе]зс бо паз бо хуо]зка хузгузікіск рггургохуабгіі. А XV. т. т. рапохуіе гасгсіе г іазкі зхує] іат г котрапц зхуо]^ ]есііас .ргозіо роб Копзіапіупбху, &бгіе хугЦхузгу рехуп^ хуіаботозс о рггу]зсіи ху. т. т. рапбху, зхууск Іибгі ихуагпуск гезіету і о хузгузікіет, ]’акоЬу тодіо Ьус па]Іеріе], итахуіас зі§ Ь§бгіету. Оо кібгуск г ипігопеті пазге-ті изіи^аті XV тііозсіхуз іазк§ оббахуату зі§.
Лаіит об Китапохусбху, б. 28 аи^изіі 1648.
XV. т. рапбху хує хузгет рохуоіпі зіибгу, Вокбап Сктіеіпіскі, кеітап \Уо]зка Харогозкіе£о
№ 225, стор. 143. Копія; № 3882, стор. 37. Копія.
Посланців в. м., наших милостивих панів, як попередніх, так і нинішнього й. м. лана Копистинського, якого з миром і з доброю волею в. м.» м. пани, до нас прислали,
Посланець на кілька днів у нашому війську затримався. Це трапилось тому, що нас
мешканців міста Межиріччя” порубали вщент. Чи то по-християнському? І у нас, і у в. м-'іей багато запальних людей, однак нам самим, старшим, як і в. м-тям, Річ Посполита доручила встановити справжній мир. А тому облиште всі ці чвари і звольте наказати з ласки своєї панської тих свавільників з табору й. м. князя Вишневенького приборкати, щоб більше кровопролиття не було, а особливо щоб більше душ невинних не
Дано з Куманівців, дня 28 серпня 1648.
В. м. панів у всьому покірні слуги Богдан Хмельницький, гетьман Війська За-
1 Мабуть,/пропущені слова піе Ьуіо.
2 Семен Савич.
• № 25/
1648, (жовтня 27) листопада 6. В дорозі на Замостя.— Лист до полковника німецьких військ у Замості Людвіка Вейгера з закликом приєднатися до Запорізького Війська
Л. т. р. \\'а]его\уі, оЬегзіегохуі, карііапоші і шзхузікіт оПсегот, котрапіі сидхохіетзкіе] піетіескіе], хдгошіа доЬге^о од рапа Ьо&а і иргхе]тіе іо\уагхузі\\-а шіегпіе хусхут.
кіт гахіе, схе&о ту зоЬіе, ]ако хуш, піе хусхуіі, аЬу кгеш сЬгхезсіїапзка ха хуіппусЬ піехуіппіе Іас зі§ тіаіа, шзхузіко іо родоЬпо зіаіо зі§ х ргхе]-
і \у іегаіпіеізхе] к!§зсе піково іппе^о ргхусхуп^ Ьус до іе^о піе па]ди-Іету, іуіко дшбсЬ, кзі§х§сіа іе^отозсі \Уізхпіошіескіе&о і рапа сЬог^хе^о когоппе^о кібггу паз бшдхіе рруаііет хахуіедіі2, і ту тизіету зіас
зхує] зхуі^іє] XV піеу/іппозсіасЬ пазхусЬ од іакісЬ пазі§рсб\у Ьгопіс гасхуі. Возхіа паз іа шіадотозс од у/і§хпібш, кібгусЬезту х котрапіі хуазхтозсі піетіескіе] дозіаіі, хе і шазхтозс іе&о Ьагдхо ха1и]есіе, хе іак 1ада]'ако
ІиЬозту піе шзхузсу зупохуіе когоппі, аіе |ако х ргходкбш пазхусЬ \уо-Іеппі. іакіскхе гбшпусЬ зоЬіе ш гусегзішіе, ]ако шазхтозс, ЬагдхоЬусЬту
тіеІіЬусЬту итіегас. Ропіе\уах кзЦх§ \Уізхпіо\уіескі хуазхтозсі V/ Іут
іслуагхузішо; род ргхузі§^ Ьо&а хузхесЬто^се^о, піе іуіко ]акіеі х&и-
Іакозсіе хуазхтозс іегах з$ кібгху ге^ітепіагхаті, і ргху паз кахду ргху зхуоігп ге£ітепсіе і ишадхе хозіашас Ь§дхіе. Хасхут іак гохитіету, хе і Рхесхрозроіііа шдхі§схпіе іо Ь^дхіе ргху]тохуа1а, хе ]'езіезту зкіоппіеізі до роко]и, апіхеїі до гохіапіа кгші пазхе] скгхезсііапзкіеі. N16 Ь§дхіесіе
копіепсі і х оЬирб1пе£о іошагхузіша пазхе^о. Ротіегхуи/зху зі§ х Кхесх$-розроіііа і шхі^хузху рокб]', хпа]дхіету зрозбЬ іакі, хе хуазхтозс х паз копіепсі Ь^дхіесіе, ]ако і сидхохіетсу ІиЬо3 Таіагошіе. Аіе хуазхтозс ро^оіошіи Ьед$с Ьгасіз пазх§ і сЬгхезсії'апіе, гохитіету, хе сЬ^іпіе па
зхаЬІ^, зхіикі сЬІеЬа хагаЬіас, ]'ако і ту іутхе па зхуієсіє хушіету. кізро-коішзху зшоісЬ, па]‘дхіету сидхохіетзкіе кга]е, кібгху з$ піергху]‘асіб1ті о]схухпіе пазхе], Когопіе Роїзкіе], хоЬорбІпіе х зоЬд зхіикі сЬІеЬа хдо-Ьуиас. ЬиЬ ргхех іе£о розіапса пазхе^о, а котрапа пазхе^о Ріоіга
ЬІіетса, к(бге£о сіо XV. т. розуїату, аІЬо рггег ко£о шоіа ш. т. Ь^сігіе гіо паз о шзгузікіт, сгут рг§дге], згсгегге а шіегпіе хуурізашзгу, рггу’ зу1а]сіе. Віасге^о га піт итузіпіе розуїату кііка іузі^су \уо]8ко\уусИ пазгусЬ гарогозкісИ, ]ако і Таїагош, аЬусЬту ]ако па]рг?дге] то^іі тіес рг^сікд хуіадотозс, і (11а іе^о іе] посу іегаг гаіггутату зіе. Рггу іут сіа] рапіе Ьоге, аЬусЬту г шазгтозсіаті Ьгаіегзко зі§ \сііа1і, г сге^о Ьу ЬуІ рап Ьб& росінуаіоп і Іис! сЬггезсііапзкі ш рокові гозіашаї.
Вап XV сігосіге роб /атозсіет, 6-о поуетЬгіз 1648 гоки.
XV. т. рапбху і Ьгасіе] шзге£о боЬге^о гусгіішу рггуіасіеі, ВоЬйап СЬтіеІпіскі, Ьеітап г \Уо]зкіет Харогозкіт.
Державна публічна бібліотека Української РСР, Відділ рукописів № 205 (26), стор. 46—47. Копія.
Інститут історії Академії наук Української РСР, Бібліотека, Записки М. Голінського, № 4184, стор. 167—168. Фотокопія.
Й. м. п. Вейгеру, полковникові, капітанові і всім офіцерам іноземної німецької команди широ бажаємо доброго здоров’я від господа бога ^і товариства.
ми нікого не вважаємо винним, крім двох, й. м. князя Вишневецького і пана корон-
дує, що цей князь Вишневецький привів нас до такої загибелі. 1 хоч не всі ми коронні сини, але всі з предків військові, і? тому з такими ж рівними собі в рицарстві, як в м„ раді товаришувати, ніж з обох боків даремно вмирати. Князь Вишневецький
ДИ " ЦЬ . МИ .°СИ М Д° СЄбЄ °Д ' В Т0В
сполитою і уклавши мир, ми вам віддячимо так, що в. м. будете задоволені нами, як чужоземці або татари. І ми вважаємо, що в. м., бувши завжди нашими братами і християнами, радо на це погодитеся як люди, що звикли своєю працею або шаблею шматок хліба заробляти, як і ми цим же на світі живемо. Заспокоївши своїх, знайдемо чужоземні країни, які є ворогами нашій вітчизні, і будемо разом Польській Короні шматок хліба здобувати. Написавши щиру і відверту відповідь, присилайте її нам якнайшвидше або через нашого посланця і вашого товариша Петра Німця, якого до в м. посилаємо, або через кого буде воля в. м. А ми посилаємо кілька тисяч наших запорізьких козаків і татар, щоб якнайшвидше одержати негайну звістку, і затримуємося на цю ніч. При цьому дай боже, щоб ми з вами по-братерському привіталися, з чого був би прославлений господь бог, а народ християнський залишився б у мирі
Даний в дорозі під Замостям, дня 6 листопада 1648 року.
В. м. панів і братів доброзичливий приятель Богдан Хмельницький, г<. ьман з. Військом Запорізьким.
70
№ 26
1648, (жовтня 27) листопада 6. Під Замостим. — Лист до шляхти і міщан Замостя з поясненням причин війни і з закликом до переговорів
Ісіітозс рапот зепаіогот, іак рггехаспети гусегзіхуи, згІасЬсіе когоппеі, ]ако і рапот оЬухуаіеІот тіазіа Хатозсіа і хузгузікіети рогроізіхуи ш Хатозсіи па іеп сгаз Ь?д^сети, гдгохуіа доЬге^о од рапа Ьо£а і роко]и иргге]тіе і хуієгпіє хусгету.
Рап Ьд£ па іо зхуіадкіет, хезту іе&о піе гусхуіі, аЬу зі? кгеху сЬггезснапзка Іаіа; іакох і розібху пазгусЬ, озхуіадсгаі^с піехуіппозс пазга і піе хууіатиі^с зі? 2 из!и§ пазгусЬ гхуусга]пусЬ, до ]’е£о кгбіеху-зкіе] тозсі і хузгуікіе] Кгесгурозроіііе] розіаіізту г парігзгз роког^, сЬс^с зі? па Харогохе г шо|зкіет хугосіс, хусхдс роко]'и. Аіе іе^отозс кзцх? ХУізгпіохуіескіе, пад хуо1$ Кгесгурозроіііе], гдгадгіеско па паз пазЦріІ, кідгети рап Ь6& піе р082сг?зсі1 і піе доротб^І XV ргахудгіе. і іегаг, іакозту гогЬіІі хуо]'зко кхуагсіапе, д!аіе&о XV ігор га кзі^г?сіет ге хузгузікіт \Уо]зкіет Харогозкіт і огдаті гизгуїізту зі?, аЬу гпохуи гдгаду пад паті піе исгупіі. Сіду Ьу оп іи піе Ьуі, і ту Ьу іи піе Ьуіі. А ропіехуаг г тіазіа исіекі, іеду шг&1?дет піехуіппозсі хуазгтозсібху, хх/тозсіот рапзіхуи і хузгузікіети розрбізіхуи гусгету іе^о, аЬузсіе XV о]-пу XV. тозс г паті піе сЬсіеІі і доЬг^ хуо1$, ]ако Ьхуохуізпіє, г^одгіїі зі?; а ту хутозсіот зІиЬиіету, ге гагаг ге хузгузікіеті хуо]зкаті і огдаті од тіазіа одзЦріету і хуіоз г &1охуу хутзсіот піе зрадпіе. О сгут різа-Іізту і до котрапі] піетіескісЬ, іакге іт 8ІиЬи|ету род рггузі?^, аЬу сіо паз хууіескаїі і іохх'аггузгаті пат гозіахуаіі. А хуазгтозс пат ]ако па]рг?дге] хх’іадотозс рггег іе^о Міетса І аІЬо рггег зхуоісЬ озбЬ, ]ако зоЬіе г паті тузіісіе розігріє, ІиЬо зроко]ет, ІиЬо 2 х¥о]па, да]сіе. А §ду-Ьу XV. т піе гусгуїі зоЬіе роко]’и, кібге^о ту гусгуту, о со і рапа Ьо^а ргозіету, аЬу рг па іут дозус: од тіазіа піе одзЦріету рбіу, рбкі зі? декгеі Ьозкі піе хуукопа; сЬосЬузту піегадгі, тпзіету, кіеду ххго]п? г паті гасгпіесіе. ЬііесЬ зі? зіапіе хузгузіко \уед1и& хуоіі Ьозкіер А Іеріе] Ь?дгіе, <?ду зі? хуазгтозс г паті Іазкахуіе оЬеі'дгіесіе, а ту г осЬоі$ XV. т. сгекату і у-іадотозсі рехупе] од XV. тозсі. Ха Іут XV. т. рапи Ьо^и рогисгату.
Оаіит 6 поуетЬгіз, 1648 роки.
V/. т. рапбху і хузгузікіе^о хуо]зка і розрбізіхуа доЬгге гусгііхуу рггу-]асіе1 і х\ч/ \¥згет рохУоІпу, ВоЬдап СЬтіеІпіскі, Ьеітап \¥о]зка Харо-гозкіе^о.
ОІа С2Є£О итузіпіе розуїату до хуазгтозсібхх' кііка іузі?су Іидгі зххоіск і Таіагбху, аЬузсіе до паз рггеггесгопусЬ ]ако па]рг?дге] хуузіаіі зиоісЬ, г рехупеті і хуіегпеті копдус]’аті зхуєгпі, па сгут гесіїсесіе гег-
* Петро Німець.
ууаіас: £буг )ебеп іезі рап Ьб£, іебпа ууіага скггезсііапзка. Сге^о Ьагбго гаїщету, ге 61а бхубск 1аба]акіск Іибгі, кзЦг§сіа Шізгпіочуіескіе^о і ског^ге^о когоппе&о 1, тіобе^о іск гогити, оісгугпа пазга уупішесг зі$ окгаса. Сге^о гаї 5І§ рапіе Ьоге 2, аЬу ууаз бозгебзгу, г Іазкі Ьоге] ро-кб] зіап^І, і аЬузту зі§ згсгсзіішіе босгекаїі ш Когопіе Роїзкіе] рапа, кібге^о пат рап Ьб£ роЬ1о&оз1а\уі. А тіапошісіе гусгуїіЬузту зоЬіе рггугобгопе^о рапа кгбіешісга іе^отозс Кагітіегга3, кібгети да] рапіе Ьоге, аЬузту ]ако зші§іе] раті§сі о]си ]’е&о4 * і зхуі^іє] раті^сі гобгопети ]Є£о Ьгаіи Шіабузіашоші IV, рапи пазгети тіїозсішети, оббашаїі роб-бапзіууо роб изіи^аті зшеті, ийегпіе гусгуту.
Вокбап Сктіеіпіскі.
№ 20М2^ВсторП44—45а Копія'0^3 УкраіНСЬК01 РСР’ В,ДД1Л РУКОПИС,В> Державний воєводський архів у Кракові, ф. Ягеллонська бібліотека, рук. 90, арк. 12 зв. Копія.
ЦДІА УРСР у Києві, ф. 1230, оп. 1, спр. 201, арк. 24. Фотокопія.
• архівів, № 36/5—24.
Опубліковано: Дополнения к Актам историческим, стор. 181—182.
Замості, щиро бажаємо від господа бога миру і доброго здоров’я.
Господь бог свідком, що ми не хотіли, щоб кров християнська лилася, і тому
його і не допоміг йому. І тепер, розбивши кварцяне військо, ми вирушили слідом за князем з усім Військом Запорізьким і ордами, щоб він знову не зрадив нас. Якби його тут не було, і нас тут не було. Але тому, /що він втік до міста в. м., ми пропонуємо в. м. і всьому поспільству не воювати з нами, а добровільно укласти мир, як це зробили львов’яни, а ми обіцяємо в. м. негайно відступити від міста з усім Військом
ви не бажаєте миру, так як' ми бажаємо і господа бога молимо, щоб на цьому все кінчилося, то ми від міста не відступимо доти, поки не станеться воля божа. Хоч ми і не раді, а мусимо воювати, якщо ви почнете з нами війну. Нехай на все буде воля божа. Краще буде, якщо ви ввічливо обійдетеся .з нами. А ми охоче чекатимемо в. м і звістки від в. м. Отже, в. м. господу богу доручаємо.
’ Олександр Конецпольський.
2 У фотокопіях додано такі слова: і ту іе&о зегбесгпіе ріасгету. А гаіут ба)
р. Ьоге, аЬу паз г Іазкі з\уі§іеі рокб] бозгебі і аЬузту. '
« Ян Казимир.
♦ Сигізмунд III.
щоб ви до нас могли послів якнайшвидше прислати з своїми умовами, на які ви наважитесь, бо є один бог і одна християнська віра. Дуже шкодуємо, що через двох нікчемних людей, князя Вишневенького і коронного хорунжого, та через їх молодий розум вщент руйнується наша батьківщина. Дай господи боже, щоб з ласки божої у нас настав мир і щоб ми щасливо в Короні Польській діждалися пана, якого нам поблагословить господь бог. А ми, зокрема, бажали б природженого пана королевича й. м. Казимира, якому, дай боже, щоб ми виявили таке підданство і послуги, як св пам'яті його батькові та св. пам’яті його братові нашому милостивому панові
№ 27
1648, (жовтня 28) листопада 7. Передмістя Замостя. — Лист до шляхти у Замості з закликом до переговорів
ХУіеІтоіпі тсі рапошіе ге у/згузікіт гусегзішет па іеп сгаз ш 7а-тозсіи Ь?(Цсут.
Касгусіе до паз у/т. різас, іусг^с роко]и а піе ую]пу, а ту іе^ог гусгуту і хутзсіот у/е чузгузікіет шіеггуту, аіе ігидпо тату шіеггус кзі^і^сіи ХУізпіоудескіети, кібгу гчуукі па паз гдгадгіеско пазідроу/ас і пахуібді дузгузікіе^о гіе^о па пазге сЬггезсЦапзішо і па рапзішо шт., га кібгут тизіеіізту ш ігору ізс. А ропіешаі уу-пі г 1 \Уагзга\уу \уіадо-тозсі зродгіеугасіе зі§, і ту діа іе&о гаЬашіс зі? іи тизіету; о сгут іак гохитіету, іе ти іе^о Ргесгрозроіііа і рапи сЬог^іети 2 піе росЬу/аІі3, аіе гасгИ гусгуту іе&о, аЬу зі$ уДрсе] кгечу сііггезсііапзка піе Іаіа і аЬусЬту4 зііу пазге гоЬорбІпіе па піерггуіасіеіа Кгесгурозроіііе] оЬгб-сіїі, со да] рапіе Ьоге, аЬу зі§ іо ]‘ако паірг^дге] зіаіо і аЬу іиі па іут дозує. Скосіет5 іи у/ кіікипазіи іузі§су род тіазіо зі§ гЬІігеї, аіе піе діа іе§о, аЬусЬту6 тіеіі до тіазіа рггузі^р сгупіс. Хаіут зі§ ш 1азк§ у/т. те£О ті1озсі\уе£о рапзіша ]ако паіріїпіе] оддашат.
Ваіит па рггедтіезсіи гато]'зкіт, аппо 1648 зоЬоі§.
ХУт. т. р. і хузгузікіети розрбізіши шзге^о доЬга гусгіїууу рггу-Іасіеі і рошоїпу з1и&а, ВоЬдап СЬтіеІпіскі, 'кеітап г \Уо]зкіет Харо-гозкіт.
Решпікіет Іеріе] зоЬіе у/, т. исгупісіе, &ду іак ]ако Ьу/оудапіе г паті розігріте діа саіозсі 7 гдгошіа шазге^о.
’ Слова 7а кібгут... А ропіеіуаг. ху-пі додано із Чарт * Гол.: оїіузту, Чарт.: аЬускту.

Інститут історії Академії наук Української РСР. Бібліотека, Записки М Голінського, № 4148, стор. 173. Фотокопія.
Музей Чарторниських у Кракові. Збірка рукописів, № 1656, арк. 156. Копія
ІДДІА УРСР у Києві, ф. 1230, оп. 1, спр. 206, арк. 4. Фотокопія.
Опубліковано: Жерела, т. VI, Дописки і додатки, жерела й література,
Равіта-Гавронський, стор. 101.
Ви зводите нам писати, що бажаєте миру, а не війни. Ми також цього бажаємо шому^хріїстиянству і державі в. м.^Через р.-ііі чекаєте звістки з Варшави, ми щоб наступати на місто. Отже, віддаюся на ласку в. милостивих моїх панів.
Даний в передмісті Замостя, в суботу 1648 року.
Хмельницький, гетьман, з Військом Запорізьким.
Напевно краще зробите для себе і для збереження свого життя, якщо поведете
№ 28
1648, (жовтня 28) листопада 7. Передмістя Замостя. — Лист до шляхти в Замості з вимогою викупу
\Уіе1шоіпі шо§сі\уі рр. зепаіогошіе і шзгузікіе зіапу гусегзіу/а па іеп сгаз ш Хатозсіи Ьідідсут.
\Уо]зко Харогозкіе г дашпусЬ сгазбш піе іуіко зу/оіт сИргезсЦапот. аіе і Ьізпгтапот гшукіо гашзге зіоша зше^о доіггутушас, ]‘ако і ро ріегшзге] рогагсе хуоізка роїзкіе^о зегсіесгпіе гакі^с г&иЬу сйгеезсЦап-зкіе] V/ піпіе]'згут ирадки, ропіесЬашзгу шзгузікіе^о, розгіо па гшукіе з\уо]е тіеізса па Харогоге. Аіе іиг заті доЬгге хуієсіє, кіо їй паз до хуш. гаргоу/адгії. ЬиЬоЬузту хут. докисгас піе сЬсіеІі, кіедуЬузсіе хуш. ро-кор рехупе розіапохуіепіе хуедіи^ роїггеЬу і хуоіпозсі пазгусЬ хуо]зко-хх’усЬ 2 пагпі розіапохуіс... \ гасгут Ьузсіе1 2 тіеіі Ьус рехупі 3 гсігошіа $\уе£0 і зроко]‘пе£0 гусіа па зхуієсіє. Шіеггуту іети, хеЬузсіе шт. гадгі роко]о\уі зхуети, аіе оЬахуіату зі§ па кзі^і^сіа \¥ізпіо\уіескіе§о, 2еЬу паз гпоши піе гдгасігіеі. Со зігопу о^піоху \у та]§іпо8сіасЬ \уш., піе
1 Пропущено якесь слово, можливо сЬсіеІі.
2 Фотокопії: хасгуш Ьузсіе; Гол.: гасгут Ьузту.
3 Фотокопія: рехупі; у Гол. відсутнє.
касету іе^о сгупіс, сЬуЬа ]ако хуфко хуіеікіс, піе]едпе] таікі дгіаікі, сіюс піеитузіпіе гараіі, о^піа піе га£ггеЬі£; іедпак зигошу гаках сгу-пішу. а паіЬагсІгіеі г копії іаіагзк^ гЬіе^ас ігидпо. О копіепіас]^ газ, ]ако Ілуохуіапіе, піе хуадгііоЬу, ^дуЬузсіе \уш. кагаїі исгупіс, а паз іи діи^о піе гаіггутиізс, піе сііа паз іуїко, аіе діа іуск сидгогіетсдш, кіб-іут ту гхуукіі г іуск дбЬг р1аі§ дау/ас. Кіо паз іи гашідкі хуієсіє; г Ц зіггеїф 0£пізЦ іезхсгезту піе кагаїі росгупас, зродгіехуа]^с зі§ рехупе] и^обу од хх-т. О розіа газ іаіагзкіе^о, кідге^о рггу зоЬіе тасіе, губату Іазкі хут., аЬу оп г паті зі§ оЬасгу! дгізіа, &дугЬу хг паіііскзгеі XVо]піе гіе^дгіе розеї піе та Ьус гаіггутапу. 7аіут да] Воге доЬгапос хуги.
Иаіит па рггедтіезсіи хатоізкіт, XV зоЬоі? діє 6 9-Ьгіз 2 1648. \¥азгтозсіот т. т. рр. і хузгузікіети розрдізіши іусхііхуу рггуіасіеі і гад зіихус, Вокдап СИтіеІпіскі. Ііеітап г Шо]зкіет 2арогозкіт.
Музей Чарторийських у Кракові, Збірка рукописів, № 1656, арк. 154—
ЦД1А УРСР у Києві, ф. 1230, оп. 1, спр. 206, арк. 2—3. Фотокопія.
Інститут історії Академії наук Української РСР, Фотокопії з польських архівів, № 10/1—4.
Там же. Бібліотека, Записки М. Голінського, № 4184, стор. 169. Фото-сторЛзЙзІ8^0:]!^136^’ Т' УІ’ Д°ПИСКИ ‘ додатки’ Жерела и література,
в цей час у Замості.
в. м., то ми не наказуємо цього робити, але у великому^ війську не однієї матері діти, не робити, але важко нам домовитися з татарською ордою. Не завадило б, щоб в. м., який нам потрібний для того, щоб видати плату чужоземцям. Хто нас завів-сюди, ви на дгоду з в. м. А щодо татарського посла, яким перебуває у вас, вимагаємо, щоб повинні затримувати. Отже, дай боже доброї ночі в. м.
Богдан Хмельницький, гетьман, з Військом Запорізьким.
Фотокопії: гаЬахуіІ.
№ 29
шляхти і міщан Замостя з докором в тому, що вони
Рапоххйе гусегзіхуо шоізка роїзкіе^о і шзгузсу оЬухуаіеІе хато]зсу Різгесіе. ш-пі до паз, шутіеггаі^с зі§ зіЦ П^іаті ггекото до и£оду,
гадпуск зкагЬдш. БоЬгге опі зоЬіе па^гадга]^ і £Іохуаті хуазгеті, ]’ако гопаті, іак і дгіаікаті. ЬІіе гогшпіе]сіе іе£о, аЬузту іуіко росі Хатозсіе рггузгіі, тат XV рапи Ьо&и падгіеі§, ге рап Ьб£ ¥78гескто£^су рггег ]едпо Іаіо і? гіт§, іакозсіе хуієіє г паз рггег дгіезі§с Іаі Ьгаїі, па^годгі
паз озхикаїі, а тіапохуісіе зіагзгуп§ XV Шо]зки Харогозкіт зшеті ро-дагкаті, аЬузту2 зі§ од сгегпі оді^сгуїі;' созту Ьуіі па зіошо шазге
\7і§се] па паз іегдгіс. 8родгіех¥асіе зі§ па ]акі розіїек, піе \уіет, ]еге1і £о досгекасіе; розгіо дизгек шазгусЬ3 піетаїо аг до \Уіз1у, згика]^с хгазгуск іусЬ розіїкдш; і \¥із!а Ь^дгіе паз га ротос§ Ьог$ Іазкашіе рггег зі§ рггепозіеіа. Ьеріе] Ьеіо шзротпіес па Вгоду тіазіо і гатек, £ду піе
]’ак тоспу, хузгузіек хухі§іо; іак ге і іи ваші зоЬіе іак гогитіесіе. А ту ітіепіет Ьогут, па кібге зі§ зризхсхату, Ь§дхіету зі§ б шаз рііпіе зіа-гас, кіеду піе сЬсесіе рггу зшут гдгошіи гозіашас, £дуг іо піе пазга тос апі зііа, іуіко Ьозкіе 5% 8рга\уу, кібгу х^укі гашзге кагас Ьагдуск і паз иЬо£Іск кггу^ду. Хаіут Ь^дхсіе Іазкаші, іако сксесіе.
Баіит зрод Хатозсіа, діє 7 9-Ьгіз аппо Вот. 1648.
ВоЬдап СЬтіеІпіскі, Ьеітап г Ждзкіет Харогозкіт.
8кого парізапо, рап Веігескі рокіоп зшб] XV. т. одда]е, доЬгге гдго-хуу дезі XV пазгут XV0^8ки. Так аЬу кагдети піерг/уіасіеіохуі пазгети зіаіо зі§, да] Ьоге, ]ако рггу піт ххг ]‘е£о та^іпозсі. І XV ІЧагоІи іог зі^ зіаіо ]ако рггесіхупут.
Музей Чарторийських у Кракові, Збірка рукописів, № 1656, арк. 155— 156. Копія.
ЦДІА УРСР у Києві, ф. 1230, оп. 1, спр. 206, арк. З—4. Фотокопія.
Опубліковано: Жерела, т. VI, Дописки і додатки, жерела й література, стор. 132—133, № 318. (
Переклад
думаєте про угоду, а насправді в серцях своїх і умах маєте інші задуми. Про відкуп ви також не пишете нам правди, говорячи, що не маєте ніяких скарбів для татар. Та вони добре себе нагороджують і вашими головами, і вашими дружинами та діточками. Не думайте, шо ми тільки під Замостя прийшли. Я сподіваюсь, що всемогутній господь бог з своєї святої ласки нагородить нас за це літо і за цю зиму тим добром з ваших маєтків, яке ви десять років з нас брали. Тоді нам було погано, коли ви нас спершу обдурили, а саме, давши подарунки запорізькій старшині, намовили нас від черні відокремитися, що ми й зробили, повіривши вашому слову. Але тепер ми всі б одному гурті і не допоможе вам ^більше господь бог на нас їздити. Ви спо-хотіли укласти з нами угоди; не тільки місто з вогнем пішло, але й замок, хоч який міцний, був взятий, так що судіть самі. А ми божим іменем будемо про вас пильно як хочете.
Богдан Хмельницький, гетьман, з Військом Запорізьким.
у нашому війську, передав поклін, в. м. Дай боже, щоб так було кожному ворогові,
№ ЗО
1648, листопада (3) 13. Під Замостям. — Лист до шляхти і міщан Замостя з повідомленням про вирядження до Варшави послів Запорізького Війська
ІсЬ тозсіош рр. згіасксіе і оЬушаіеІот ш Хатозсіи Ь^б^сут Ч
Касхусіе таї. тт. рр. різас до тпіе, геЬускту таі^іпозсі, ^шпіеп 5лгп). піе гогкагоууаіі раїіс, о со ту і рггедіут 8Г0£0 гакагаїі2, аЬу іе^о піе сгупіеіі, і V/ таі^іпозсіаск іак ]тр. зіагозіу каїизкіе^о3 і ш зіа-гозішіе зокаїзкіт Таіагошіе і ]'ес1пе] дизге ріопи піе Ьгаїі, |ако і XV іп-8/уск. А со зігопу Ш0ІП08СІ пазгуск, шіету о іут докгге, 2е ш-пі піе-кідггу рггусгуп^ піе іезіезсіе; аіе сог іети сгупіс: рггу ичппусії і піешіп-пут 8і§ дозіас тизіаіо і тизі 4. \¥згак ш-пі шіесіе доЬгге о іет, кіо іе£о ]е5і рггусгупа, ге таїо піе шзгузік^ гіеті§ \у пішес оЬгбсіїі, тіапо-ч'ісіе ]тр. Копіесроізкі, ског^гу когоппу5, а дги^і кзцг? ]т. ХУізпіо-
2 Чарт.: гакахаїі; Гол. і фотокопії: гогкагохуаіі.
в Ян Замойський.
4 Чарт.: тизі; Гол. і фотокопії; (іозіаіе.
ххческі. Рггесіе ту іедпак гусг^с роко]и, хуузуїату до \¥агзгахгу іт кзі§дга Ліокггкіе^о, кідгу іак кгбіохуі іт. |ш. раті^сі ’, іако і зепаіогот хузгузікіт доЬгге гпаіоту, аЬу іако па]’рг§дгеі зргахуіхузгу со доЬге^о \у зепасіе і и хх'згузікіе] КгесгурозроШе], до паз дахуаі гпас і аЬу зі^ кгеху скггезсЦапзка піе Іаіа. Ка кідге^о іи рохугбі: род Хатозсіет осге кіхуас Ь^дгіету2, сЬосЬу і га іггу дпі рохугбсії, ІедуЬузту гадгі Ьуіі О кібгуск доІе^ІішозсіасЬ доЬгге ххйадот ]‘тр. Легехузкі, кит тор кіб гети \уе хузгузікіт хуіаг§ ху-пі даісіе. 7а огпа]тіепіе о Каїіпіе3, ге гдгбху, хуієісє хугп. дгі§ки]§, рггуіут дгіеп доЬгу хутт.
\¥т. т. т. рр. гусгііхуу рггуіасіеі і ^оібху зіигус ВоЬдап СЬтіеі-піскі, Ьеітап г ’Ф'оізкіет Харогозкіт.
Ьеріеі изіпіе кит тбі да хуги. зргаху§, тіапохуісіе, ітр. Легехузкі, со га тохуу ті§дгу паті Ьуіу 4.
ЦДІА УРСР у Києві, ф. 1230, оп. 1, спр. 206, арк. 5. Фотокопія, архівів, № 362/1.
Там же, Бібліотека, Записки М. Голінського, № 4184, стор. 172. Фото-
стор.^ЗЗ—134,В№°32?ЄРЄЛа’ Т‘ УІ’ Д°ПИСКИ 1 додатки’ жеРела и література, Равіта-Гавронський, стор. 101—102.
і збіжжя в. м., але ми й раніше суворо забороняли це робити, і як у маєтностях й. м.ш калузького старости, так і в Сокальському старостві, а також і в інших, татари ні
гий —” князь й. м. Вишневецький. Однак ми, бажаючи” миру, посилаємо до Варшави й. м. ксьондза Мокрського, який добре знайомий як з св. пам’яті королем, так і з усіма сенаторами, щоб він погодив усі справи в сенаті і в усій Речі Посполитій і швидше нас про це повідомив, щоб більше не проливалася християнська кров. Його повернення чекатимемо тут під Замостям, і якщо він навіть через три дні повернеться, будемо дуже раді.
Про ці турботи добре знає мій кум, пан Єжевський, якому, в-ні, усе довірте. За повідомлення про Калину, що здоровий, дуже в. м. дякую. З цим бувайте, в. м.
В м., м. м. пп„ доброзичливий приятель і готовий служити Богдан Хмельницький, гетьман, з Військом Запорізьким.
2 Слова: аЬу зір кгеху... осгекіхуас Ьрбгіету у Чарт. відсутні.
4 У фотокопіях це речення йде після підпису, в інших текстах — перед підписом Дата документа встановлена на підставі щоденника переговорів Б Хмельницького
з шляхтою і міщанами Замостя.
№ 31
1648, листопада (5) /5. Під Замостям. — Лист до шляхти і міщан Замостя з закликом продовжувати переговори
ІсЬ тозсіот рр. зхіасксіе і оЬухуаіеІот ху Хатозсіи Ь^д^сут.
АУдхі^схпіезту ргхуі^іі іо розеїзіхуо XVт. т. р., кіоге хуш. ргхузіаіі рггег іт. кзі^дга Мокгзкіе^о, кібге^о гагах до ХУагзгахуу ипапіто соп-зепзи позіго хаузуїату, аЬу ті§дгу паті рокб] зіап^І, а до даізге] хуо]-пу 7. паті аЬу піе рггусіюдгіїо, сге&о исЬоу/а] Ьоге. Му і іегаг сЬєету опігопеті зіодаті Ьус Кхесгурозроіііеі і хузгузікіск ху. т„ а шт. ]едпо Іеіаг г паті хуедіи^ тохуу кзі^дга Мокгзкіе^о росгупа]сіе, іо ]’езі геЬу-зту рехупа ггесг и^оду тіеіі і геЬузсіе хут. т. р. арегіе, поп оссиїіе рггег Іізіу пат огпа]ті1і, ]ако хут. даіе] г паті розЦрісіе. Рггуіут сгекату па гезропз рг^дкі од хуазгтозсі т. рапзіхуа.
Ваіит ху та^іпозсі ]тр. Міоікохузкіе^о діє 15 поуетЬгіз 1648.
т. т. рр. рггуіасіеі. і зіигус гад, ВоЬдап Сіітіеіпіскі, Ьеітап, г \¥о_ізкіет 2арогозкіт.
ЦДІА УРСР у Києві, ф. 1230, оп. 1, спр. 206, арк. 5—6. Фотокопія.
інститут історії Академії наук Української РСР, фотокопії з польських архівів, № 361/1.
Там же, Бібліотека. Записки М Еолійського № 4184, стор. 171. Фото-
сторЛзІ6^0^0’ ЖеРЄЛа’ Т’ Уї’ Дописки 1 Д°Датки> жерела и література,
Равіта-Гавронський, стор. 102.
їх милостям пп. шляхті і громадянам, що перебувають у Замості.
Варшави, щоб між нами наступив мир і, боронь боже, до дальшої війни не дійшло, ведіть з нами^ переговори, згідно з сказаним ксьондзом Мокрським, тобто, щоб ми
В. м., м. пп., приятель і служити готовий Богдан Хмельницький, гетьман, з Військом Запорізьким.

№ 32
1648, листопада (5) 15. Під Замостям. — Лист до королевича
Ка]а8піе]8ху тіїозсіхуу кгбіехуісхи рапіе, рапіе і боЬгобхіеіи пазг тіїозсіхуу.
Рап Ьб& па іо зхуіабкіет, хезту іе^о пі^бу піе хусхуіі, аЬу зі? кгеху скгхезсЦапзка Іаіа, ]ебпакхе тизіаіо іо Ьус, рігхуо ха пазЦріепіет рапа кгакохузкіе^о кібгу хуахуі зі? паб хуоЦ зхуі?ієі раті?сі кгбіа тзсі гобхопе^о хуазхе] кг. тозсі, рапа, рапа пат хуієісє ґпііозсіхує^о, а іегах хпохуи ха пазЦріепіет кзі$х?сіа АЛкзхпіохуіескіе&о, кібге^озту хуіазпіе хха пабгу зхуу хха Опіерги обризсіїі, бо схе^о і бги^іск іск тзсібху ра-пбхг піесаіут гохитет зхуут ргхургахуіі, х рапет ског^хут когоппут2. А ту б1аіе£о розібху пазхуск бо Шагзхахуу хуургахуіаіі х па]піхзх^ ро-
бозус, со зі? зіаіо. Лебпакхе ^ісіхдс іск іак? хбгаб?, скос іо паз ргхех Іізіу іск тзсібху рапбху котізагхбху об Кхерііе] бо \Уо]зка /арогозкіе^о
пазіерсот пазхут тизіеіізту обрбг бахуас і &16ху зхууск об піергху]а-сібі Ьгопіс, ха со іск рап Ь6& хатузіу хупіхуієс оЬгбсіІ. А со ххч?кзха, Іакозту хуугохитіеіі х хуі?хпіоху х хуоізка хЬіІе&о кхуагсіапе^о, хе шазх§ кгбіехузка тозс рапа пазхе^о ті1озсіхуе£о і бхіебхіса Клерка ха кгбіа тіес піе скс$; хуібх^с ту іебу іо хе хузхузікіт \¥о]зкіет 2арогозкіт, ххбегпеті зіи^аті хсазхе] кгбіехузкіеі тзсі, хе зі? зіагаіа о іпзхе^о кгбіа, гизхуіізту зі? Ьуіі итузіпіе 61а іе^о, хусх^с іе^о, Ьу хуебіи^ хуоіі хуазхе] кїбіехузкіе] тозсі рапа пазхе&о тіїозсіхуе^о, ]’их іуск кгбіікбху хуі?сє) рокосхпуск піе Ьуіо. О іо рапа Ьо&а ргозіету, аку хуазха кгбіехузка тозс, рап пазх тіїозсіхуу, гасхуі Ьус затобхіегхсд, іако і іпзху кгбіохуіе, а піе іак ]'ако зхуі?іє] раті?сі іск тозс ргхобкохуіе хуазхе] кгбіехузкіе) тозсі хуіазпіе XV пієхуоіі Ьуіі, і хеЬу хуіага пазха &геска саіе хозіахуаіа, ]‘ак ргхебіут, Ьех хабпе] ипіе] і ипіібху аку пі&бхіе піе Ьуіа. А ту хатс-зхе £оіох¥і ха бозіоіепзіхуо хуазхеі кгбіехузкіеі тозсі рапа пазхе^о ті-1озсіхує£о итіегас, бо кібге&о3 зі§ х паіпіхзхеті изіи^аті пазхеті і хуіегпут роббапзіхует ]ако па]рі1піе] оббаіету.
Иаі об Хатозсіа, б. 15 9-Ьгіз а. 1648.
АУазхеі кгбі. тзсі рапи пазхети тіїозсіхуети па піхзху зіибху і иісгпі роббапі, Вокбап Сктіеіпіскі, зіагзху па іеп схаз х Д¥о]зкіет 2а-
Адреса: №]азпіе]82ети а піеххуусі?хопети таіезіаіохуі ]е. кг. тозсі Кагітіегхохуі, кгбіехуісхохуі роїзкіети, рапи рапи пазхети тіїозсіхуети.
80
Переклад
Найясніший милостивий пане королевичу, пане, пане і добродію наш милостивий.
Господь бог свідком, що ми ніколи не хотіли, щоб кров християнська лилася, однак це сталося, по-перше, через напад на нас пана краківського, який наважився знову через напад князя Вишневецького, якого ми відпустили із-за Дніпра, немов чою покорою і підданством, виявляючи наші вірні послуги, щоб уже досить було того, м тей панів комісарів, призначених Річчю Посполитою у Військо Запорізьке, та господь бог застеріг нас, і ми мусили, захищаючи своє життя від ворогів, дати нашим переслідувачам відсіч, а їх задуми господь бог нанівець звів. А найважливіше те, про що ми дізналися від полонених з розбитого кварцяного війська: що Річ Посполита різьким, вірними слугами вашої королівської м-ті, бажаючи, шобУз волі” вашої коро-Просимо господа бога, щоб ваша королівська м-ть, наш милостивий пан, зволив бути самодержцем, як і^ інші королі, а не як ^св. пам’яті їх м-ті предки вашої королівської
Даний з-під Замостя, дня’ 15 листопада 1648 р.
піддані Богдан Хмельницький, старший на цей час, з Військом Запорізьким.
Адреса: Найяснішій і непереможній величності, його королівській милості, поль-
№ 33
1648, листопада (5) 15. Під Замостям. — Лист до польських сенаторів з поясненням причин війни і вимогою амністії для Запорізького Війська
Лазпіехуіеітогпі, хуіеїтогпі, т. рр. зепаіогохуіе, рапохуіе, рапохуіе лат хуієісє тіїозсіхуі.
Вб£ \¥82ЄсЬто£Зсу па іо зхуіадкіет, гезту 2 хуіеікіе] Ьіеду, пієхуоіі пазге] іак та]езіаі Ьогу, ]ако і ш. т. рр. оЬгагіїі. А іо г рггусгупу бхубсЬ рапб.у, іо ]езі р. сЬог^ге^о когоппе£о », кіогу піетіїозсішіе па пав пя8І£ро\уа1, іохуаггузгбш пазгусЬ гаЬі]апо, т§сгопо, і г сЬидоЬ пазгусЬ уДазпусЬ, созту іезгеге од рггодкдш пазгусЬ тіеіі га апіесеззогош ху. т.. п. т. рапбху, ху сидгусЬ гіетіасЬ паЬуіе, гдагіо, гіиріопо, піе іуїко іо, аіе ]ез2С2Є таїо паз ху іаггто піе гаргг§£апо, ]ак зі§ іт родоЬаІо, іак паті оЬгасапо; а іегаг іакге га пазі^ріепіет кзі^сіа тсі ХУізпіо-хуіескіе^о, кіогу, зкогозту 8І§ Ьуіі хугбсіїі ро гог^готіепіи хуо]зка
1 Олександр Конецпольський.

кхуагсіапе^о па гхуусга]пе тіе]зсе зхуо]‘є, па /арогоге, а кз. ХУізпіє. иЧескі, іе^о піе хуіету, сгу г гаду піекібгуск рапбху, сгуїі іег зхуоігй ирогет, 2 хуо]зкаті 8 XV оті па паз пазі§рохуа1, когакбш і зхуі^сопуск 1а-ра]ас т§С2опо, па раїе хукііапо, зхуідгаті осгу \уукг£су\уапо І іпзге т§кі піезіускапе гадахуапо. ХУід/дс іо, ге і га дизгаті пазгеті £опі гадгі піегадгі тизіеіізту зі§ г \уо]зкаті пазгеті гизгус і пазі^рсот пазгут одрбг дахуас, а іо діа іе&о, ге іи паз Іа^одпеті Іізіаті од іск тт. рр. котізаггбху од Кріс] розіапуск, ирехупіа^с роко]ет, оЬзуїая а іи па паз г хуо]зкаті, (гад§ ]едп§ хугі§1і ті§дгу зоЬ§), пазі§ри]з — діаіе^о згіізту зіадет га кз. Шізпіехуіескіт род Хатозсіе, та^с реххте \¥іадотозсі, ге кз. ХУізпіехуіескі гпохуи \уо|зка гЬіега г паті хуо]о\уас. Сі дхуа] рапохуіе до хузгузікіе^о гіе^о рггусгуп^, зхуут Іакотзіхует і рор^дііхуозсід, таїо піе хупіхуесг гіеті^ оЬгбсіїі. Вос пазг кзіаг§ ХУізпіе-\х-іескіе хуіазпіе ]ак гападг^ Ьуі га Опіергет, а ту опе^о саіо хууризсіїі, гогитіе]$с о саіе] рггу]агпі дайте]. Тегаг гпохуи, ]ак рггед іут, хуузу-Іату до ху. т. рапоху ]. т. кзі§дга Апдгге]'а Мокгзкіе^о, капопіка ігге-те8гупзкіе£0, кібгу та зхуіадесіхуа од тіазі, ]ако іи ргасохуаі, а скс^с озіахуас ]ако і рггедіут хуіегпеті зіи^аті Кгріе], ргозг^с о іо, аку іеп £ггеск ропісхуоіпу, кібгу зат В6& зхуіадкіет, ге піб г пазге] рггусгупу, одризгсгопу Ьуї, — іут рапот, кібггу іе£о рггусгупу, г^апіопо Ьуіо. ЛезІіЬу іег ]ака піетіїозсіхуа іазка ху. т. п. т. рапоху Ьуіа і хуо]п§ ргге-сі\уко пат \У8гсг§1і, іедуЬузту гогитіеіі, ге паз га з1и& зхуоісЬ ш. т. п. т. рр. тіес піе сксесіе, соЬу пат г у/іеік^ гаїозсі^ Ьуіо. XV іут хузгуі-кіт1 2 од шт. рр. рггег іе^ог ]. т. кз. Мокгзкіе£о гезропзи сгекату. Рггу іут ипігопеті зіи^аті хуіеїтогпозсіот хуазгут п. т. рр. гахузге гозіа-іету, ]ако і рггед іут.
Баі од Иатозсіа, діє 15 поуетЬгіз 1648.
'Шіеїтогпозсіоху хуазгуск, пазгуск т. рр., паіпігзгу зіидгу, Вокдап Сктіеіпіскі, зіагзгу г \¥о]зкіет Харогозкіт.
Львівська бібліотека Академії наук Української РСР, ф. Оссолінських, № 196, стор. 271. Копія; № 225, стор. 186—187. Копія; № 221, стор. 44-46. Копія; № 1453, стор. 241—252. Копія; № 7372, стор. 96. Копія.
Інститут історії Академії наук Української РСР, Бібліотека, Записки М. Голінського, № 4184, стор. 188—189. Фотокопія.
Державна публічна бібліотека Української РСР, Відділ рукописів, № 205(26), стор. 32. Копія, датована 25 листопада.
Архівне управління при Раді Міністрів УРСР, Портфель Науково-видавничого відділу, оп. 1, спр. 71, арк 7—8. Копія.
Опубліковано: Памятники, т. І, відділ НІ, стор. 307—311, № 63.
Дополнения к Актам историческим, стор. 184—185.
Міхаловський, стор. 213—214, № 94-6.
Памятники, вид. 2, з доповненнями, т. І, стор. 308—309, № 63.
Равіта-Гавронський, стор. 102—103.
1 В інших текстах: іиріопо. .
2дУ Оссол, № 225 слова XV іут лузгуїкіт відсутні; додано із Оссол. № 7372,
Переклад
лестиві.
Всемогутній бог свідком, що ми з великої біди і проти своєї волі образили як. божу величність, так і в. м. пп. А винні у цьому двоє панів, а саме — пан коронний хорунжий, який жорстоко напав на нас: наших товаришів убивав і мордував, а наше убоге майно, успадковане від предків, які здобули його в чужих землях ще за попередників в. м„ н. м. панів, грабував, а нас самих мало що в ярмо не запрягав,, так з нами поводився, як йому подобалося. А також тепер князь Вишневенький на нас наступав, який, як тільки ми повернулися після розгрому кварцяного війська
Коли ми побачили, що він посягає і на наше життя, хотіли ми цього чи ні, а мусили вирушати з військом і дати відсіч своїм переслідувачам. А вони у лагідних листах
Вишневецьким до Замостя, маючи точні відомості, що* князь Вишневецькии знову з<5и-свою жадібність і запальність вони мало не занапастили всієї нашої землі. Адже князь
Андрія Мокрського, тржемешинського каноніка, що має свідоцтво від міст, в яких і просимо, щоб гріх, вчинений проти нашої волі, якого, сам господь бог свідком, ми лостивої ласки в. м., н. м. панів, і ви почнете проти настійну, тоді ми зрозуміємо,, що
Даний з-під Замостя, дня 15 листопада 1648.
з Військом Запорізьким.
№ 34
1648, листопада-близько (5) 15. Під Замостям. — Умови Запорізького Війська, передані через Захарія Хмельницького
і Андрія Мокрського королевичу Яну Казимиру
Колбуде розіапе до ХУагзгашу рггег розіа когаскіе&о па ігпіу СЬтіеІпіскіе^о тіодзге^о і кзі§дга Мокгзкіе^.о, г гакопи капопікои ге^иІагпусЬ.
1)	ХеЬу гауузге Ьуіо когакбху дхуапазсіе іузі^су і геЬу іет рггу-и'їіеіегп згсгусіїі зі§, со £0 та]^ од кгдіа з. раті§сі г родрізет сгіегесії зепаіогслу.
2)	ХеЬу к\уагсіапе£о \уо]зка піе Ьуіо, а опі заті Ь§дз Ьгопіс Кгесгу-розроіііе].
3)	ХеЬу СЬтіеІпіскіети дапо па ІЗкгаіпіе зіагозіхуо, іакіе зоЬіе продоЬа, а до іе£о зіагозіууа па дууадгіезсіа тії £гипіи.
4)	ХеЬу рапохуіе роббапуск зшоісії піе кагаїі і шзхуіко обризсіеіі іут геЬеІіхапіот.
5)	ХеЬу \\го 1 по па тогхе хуусЬобхіс, кіебу хесЬс^ і XV іакіе^ киріе Ь?с1д сЬсіеІі.
6)	ХеЬу 8І§ здбхіеіі ргахуегп Таіагбху ІііехузкісЬ, а Таіагохуіе Шеу/зсу забха 8і§ іакіт ргахует, |ако зхІасЬіа.
7)	ХеЬу іо, со 8І§ зіаіо, XV харотпіепіе розхіо.
8)	ХеЬу піе Ьеіі росі шіабхд рр. Ьеітапбху когоппусЬ, іеіко роб луїабхд кгбіа ]. тозсі зате^о і зхує&о х кохакбху Ьеітапа тіеіі.
М. Голінськопх № 4184, стор. 185. Фотокопія.
Умови, послані у Варшаву з козацьким послом Хмельницьким молодшим 1 ксьондзом Мокрським, з ордена регулярних каноніків.	~	,
жали від св. пам’яті короля з підписом чотирьох сенаторів'. ” ?
.2. Шоб кварцяного війська не було, а вони самі оборонятимуть Річ Посполиту.
3. Щоб Хмельницькому було дано на Україні 'староство, яке він собі вподобає,
5.	Щоб можна було виходити в море коли захочуть і в будь-якому числі.
6.	Щоб судилися козаки правом литовських татар, а литовські татари судяться
7.	Щоб те, що сталося, було забуте.
короля й. м-ті і мали свого гетьмана, обраного з козаків.
№ 35
1648, листопада (7) 17. Під Замостям. — Лист до трансільванського князя Юрія Ракоці з подякою за посольство від нього і з повідомленням про вирядження послів' від Запорізького Війська
Пте ас та^п. дпе ргіпсерз Оп^агіае, дпе дпе поЬіз сіетепііззіте
ЬіЬепііззіто апіто аідие Ьєпєуоіо 1е&аіоз тіззоз а та^п. іиа зизсе-рітиз, ех диіЬиз орііте іпіеііехітиз, диоб поЬіз та^п. іиа тарпані Ьепеуоіепііат озіепсПі, ріиз еі иііга &гаіі апіті зі^пііісаііопе роїісііиз ез; диопіат апіесеззогез ріае тетогіае, ЗіерЬапиз Ваіогу Ьас еііат гіе геконе, а дію тиііа ргіуі1е£іа еі ІіЬегіаіез іепетиз Ьисиздие, еі іапдиат Шіоз зиоз Ьепеуоіепііа зиа диазі аііз іехіі; зіс оріпіо аідие регзиазіо позіга Гегі, диод їиіигиз поЬіз сіотіпиз ас раігопиз іиіиз, диопіат Роїста £епз пітігит отпіз аідие ипіуегза сопіга поз іпітісіііат еі ігат ехсііауіі, ііадие іоіо апіто аідие ресіоге позіго ипапітііег іітат сеіь-пет ЬаЬеге раігопит еі ге&ет Роїопіае, раігіае позігае, сирітизС Иео ііта сеіз, іиа тіїіііЬиз 8иІ8 диат сіііззіте а^щесіі іиЬеаі Роїопіап поз
еис^ие сипсіі сит іоіо ехепііи позіго аічие роіепііа іітат сеїз. іиат зедиетиг еі адтоуеЬітиз. ОЬ теїіогет еі сіагіогет зегтопет, диі оге-іепиз сеїз. іиае ктдатепіаіііег еі ехріісаііиз паггаЬипі Іе^аіі позігі, циоз ад сеїз. іиат еіесіоз де ехегсііи позіго тіііітиз. Ехрозіиіатиз оИісіозіззіте, оптіЬиз іп зегтопіЬиз адкіЬеаіиг ріепа і'ідез ііздет. Оеіпде зитиз іітае сеїз. іиае атісіззіті еі ад оЬзедиіа отпіа рага-ііззіті.
Еаіит Хатоузсіае, діє 17 поуетЬгіз аппо 1648.
Птае сеіздіпіз іиае їатиіі оЬедіепііззіті, Воіідап СЬтіеІпіскі, Ьеі-тап ¥/оізка Харогозкіе^о, г^к^ тр.
Адреса: Пто ас сеїз. ргіпсірі дпо дпо (Зеог^іо Какосу, деі ^гаііа ргіпсірі Тгапзуїуапіае, рагііит ге^пі Ідп^агіае дпо, Зісиїогит сотііі еіс., дпо ріигіте оЬзегуапдіззіто.
Угорський державний архів. Оригінал.
Найсвітліший і величний пане, князю Угорщини, пане, наш наиласкавішии пане, ясно дізналися про те, що твоя вельможність поставилася до нас дуже доброзичливо.
Отже наш і дум і пер пан я г о ь	іа
сім нашим військом і силою, підемо за твоєю найсвітлішою високістю
залишаємося найприхильнішими до твоєї ясновельможної високості 'І, дня 17 листопада 1648 року.

май Війська Запорізького, власного рукою.
лістю божою князеві Трансільванії, панові частин королівства Угорщину графові секле-
1648, грудня (2) 12. Острог. — Універсал з повідомленням про мир і попередженням, щоб шляхта не пригноблювала селян та не чинила утисків православній вірі
ВоИдап СЬтіеІпіскі, ііеітап 2 ¥/о]’зкіет ]’е£о кгбіехузкіе] тозсі 2арогозкіт.
\\;згет шоЬес і кагдети хозоЬпа, котиЬу о іет \уіедгіес паїегаїо, зІигЬу пазге гусегзкіе Іазкот ууазгтозсідш, а зхууск тіїозсіхуусії рапб\у
ріїпіе оддахузху, до хуіадотозсі доповівшу, іх роікаї паз XV дгодге розеї ]Є£О кгбіехузкіе] тозсі, ]Є£о тозс рап бігохузкі \ 2 Іізіет ]е£0 кгбіеху-зкіе] тозсі, кібге^о пат рап Ьб& хузгесЬто^су кгбіехуісга ]е£отозсі Лапа Кагітіегга па рапзіхуо роЬІо^озІахуіс гасхуі; кіогу різге, аЬузту ропіесНахузгу іе] піероіггеЬпе] хуо]пу і гогіапіа кгхуі сЬггезсЦапзкіе], гшхад до зхуоісЬ зі$ кга]бху рохугбсіїі, рггу рехупе] х^одхіе і хуоіпозсіаск -дахупусії паз гасішу/и^с 1 2. О сгет хуазхтозс рапот огпа]тіху8ху рггег іеп ипіхуєгзаі, х^дату, аЬузсіе ху. тозс іакхе ]их, пад хх-оїд і гохкахапіе ]Є£0 кгбіехузкіе] тозсі, ІиЬо до зхуоісЬ роддапусЬ, ІиЬо до пазхе] геїі^іі гкзкіе] хадпе] хіозсі піе тузідс, охузхет ху роко]и і Іазсе зхує] хасЬохуас гасхуіі, г схе^о Ьу зі§ ]их хуі§сє] піерггуіасіеі піе сіезхуі. А исЬохуа] Ьо-2Є, £дуЬу ІЄ82С2Є пад іо тіаі ]акі ирогпу і хіозііхуу рогхуас зі§ до гогіапіа кгхуі пазхе] сЬгхезсііапзкіе] аІЬо до тогдегзіхуа иЬо^ісЬ Іидхі, зко-гоЬу паз іа хуіадотозс дозхіа, іакі хуіазпіе хервще іеп рокб] і тіг од ]е£0 кгбіехузкіе] тозсь пахпасхопу і рехУпіеЬу до хуі§кзхе] х^иЬу Кхесг-розроііід хахуібді, сге£о піе гусхуту. Кіогу ипіхуегзаі хує Ьхуохуіє ргхе-•сгуіахузху, ргозіету, аЬу Ьуі і до Катіепса Родоізкіе^о одезіапу, £дхіе, •зіузхут, хе зі§ і іат зхІасЬіу піетаїо хеЬгаїо; до кібгусЬ зі§ і рохуібгпіе 2 ипіхопеті зІихЬаті зхуеті ]'ако па]рі!піе] одда]ету.
Паіа ху Озіго^и3, 12 дпіа десетЬга 1648 гоки.
ІсЬтозсібху тіїозсіхуусЬ рапбху хує хузхєґп рохуоіпу зіи^а, ВоЬдап СЬтіеІпіскі,. Ьеітап \Уо]зка ]е&о кгбіехузкіе] тозсі Харогозкіе^о, хуіазгц гек§ 4.
Державна публічна бібліотека Української РСР, Відділ рукописів, № 205 (26), стор. 43—44. Копія.
Барони, стор. 49—50.
Історія України в докум. і матер., т. III, стор. 145—146, № 119.
Переклад
ірізьким.
Всім взагалі і кожному зокрема, кому про це належить знати, покірно віддавши мас зустрів у дорозі посол його королівської ^м-ті його м-ть п. Гіжовський з^ листом
1 Барони: Зіехуезкі.
а Барони: глузде пав гаскохуас.
3 Барони: г Озігока.
4 Слова хуіазпд г§ка у Барониа відсутні.
4?б
королівсько» м-ті і не мали ніякої злоби ні до своїх підданих, ні до руської релігії, а, навпаки, зберегли до нас свою ласку і залишили нас у спокої, щоб уже більше не тішився ворог. 1 не дай господи, щоб до нас дійшла звістка про те, що хтось впертий і злобливий знову почав проливати християнську кров і вбивати бідних людей, чим порушив би спокій і мир. встановлений його королівською м-по, і напевно привів би до ще більшого знищення Речі Посполитої, бо ми цього не бажаємо. Цей універсал, прочитавши у Львові, просимо відіслати до Кам’янця-Подільського, де ми чули, зібралося також чимало шляхти, до якої вдруге віддаємося з найпокірніїїіими своїми послугами.
Даний з Острога, дня 12 грудня 1648 року.
№ 37
1648, грудня 21 (31). Київ. — Лист до віленського підкоморія Іларія Чижа з заявою про мир з Литовським Великим князівством та проханням про звільнення київських купців
Ро згсгезііхует ха ротосу Ьогу гхугбсепіи то]’ет 2 Жцзкіет па-82ет 2арогозкіт 2 Роїзкі до Кі]охуа, хугіуіет хуіадотозс од тіезгсгап кі]о\узкіск, 2Є іат \у Ьііхуіє, а тіапохуісіе род Вускохует, киру зхуахуоіпе род іуіиіет ¥/о]зка пазге^о 2арогозкіе£о, хуіеікіе кггухуду і згкоду Іцц р родкапсіеггети 1 XV. Кз. ЬІі. росгупііі і до зате^о тіазіа Вуско-хуа згіигтохуаіі. Кібге&о 1азк§ тіїозсіхуу іак і хузгуікіск іск тсібху рр. зепаіогбху XV. Кз. Ьіі. ихуагаіус ту, 2 іет зі§ дек1аги]§, &ду ]\у. род-капсіеггу ро тпіе аіекіохуас іе&о Ь§дгіе сксіаі, кагде^о зхуахуоіпіка іа-кіедо, кібгу іатіе киру гкіегас і згкоду сгупіс хуагуі зі§, роїарас і Ьег одхуіокі па ^агдіо рокагас, іак ]‘ако ]‘иг рокагапо, гогкаг^, §ду XVо^8ко /арогозкіе ху саіут 2 XV. Кз. Ьіі. рокоі’и, тіто хузгеїакіе піеск§сі гозіа-хуаіо. Со іег іат 'V Вускохуіе кагаїез ху. т. рап піехуіппуск Іидгі, тіезг-сгап і кирсбху кЦохузкіск і 2 іск іохуагу і ріепі§дгті, хуг^дет іегагпіе]-згуск ті^дгу паті а Кгрііу гахуіегиск і піег^бд, гаіггутас і хуі§гіс, хуієісє о піск ху. т рапа иргазгат, аку па ргозЬ? то]§ ихуоіпіепіе і хуузхуокодгепіе 2 скидокаті 8\уеті гагаг, ]‘ако Іидгіе пієхуіппі, оіггу-таїі. Сге£о і а ро ху. т. рапи догпахузгу, хузгеїкіт зрозокет роууоіпуск изіи^ тоіск гахудгі^сгас і одзіи^охуас хуіпієп гозіахузгу, Іазсе зі§ рггу-іегл ху. т. рапа ]'ако паіріїпіе] оддаК-
2 Кіїохуа, д. 21. 10-Ьгіз г. 1648.
XV. т. Рапа \уе хузгет рохуоіпу зіи^а і рггуіасіеі, Вокдап Сктіеі-піскі, кеітап ХУо]зка 7арогозкіе£о.
Грабовський, т. II, стор. 112—113.


Переклад
з Польщі до Києва я одержав звістку від київських міщан про те^ що там, у Литві, давши великих втрат і шко^и й. в. ж підканцлерові Великого Литовського князівства, важиться збирати там загони, зловити і, не зволікаючи, на горло покарати, так як уже було покарано декого. Ми. незважаючи^на всякі непорозуміння, зберегли з Великим заворушення і незгоду між нами і Річчю Посполитою, наказав затримати і ув’язнити жали свободу разом з своїми пожитками. За це я в. м. панові буду зобов’язаний від-віддаюся на ласку в. м. пана.
З Києва, дня 21 жовтня 1648 р.
Війська Запорізького.
№?38
1648, грудня 22 (1649, січня 1). Київ. — Універсал про «послушенство» селян сіл Вишеньки та Великі і Малі Дмитровичі Флорівському монастирю
Богдан Хмельницкий, гетман Войска єго королевской милости За-порозкого.
Всім обивателем в Дмитровичах в Великих і в Малих і в Вишеньках в маєтностях єго милости Гуменицкого, суді києвского, под небитност єго самого, приказуєм вам сурово, абисте во всем били ігуменії Флора і Лавра монастира києвского послушними і вшелякую повинност ведлуг звичаю давного отдавали і що-колвек позабірали маєтку розного пан-ского, аби поворочали, не маючи жадной потреби до гумен і до вимер} млинового; постерегайте того, аби до нас і найменшая кривда не доходила новая, що того всего повинен дозріти Степан козак, сотник Піш чинковой, аби там жадной своєволи і бунтов не било, іначей не чинячи под срогостю войсковою.
Дат в Києві, дня 22 декембрия року 1648.
Богдан Хмельницкий, гетман, рука власная.
ЦДАДА, ф. Розрядний приказ, Київське повиття, кн. 10, арк. 182 зв. 183. Копія.
№ 15549, ^стор. 19—20. Копія з копії.	І23
"88
№ 39
1648, грудня 28 (1649, січня 7). Київ. — Універсал про «послушенство» селян села Підгорець Печерському дівочому монастирю
Богдан Хмельницкий, гетман Войска єго королевской милости За-порозского.
Всім вобец і кождому зособна, особливе подданим монастира Пе-черского до інокин того монастира в селі Подгорцах належачим, і новим козаком, сим листом моїм гетманским ознаймуєм і владзою нашою гетманскою сурове напоминаєм, абисте так ви подданиє, яко коториє з охоти под тот час в козачество не хотячи до монастира роботи і по-
Белецкон, ігумені печерской і всім сестрам о Христі того ж монастира
стиров, особливе от убогих законний, подданих одиймовати: даст бог на
минаєм, абисте всі а всі, коториє в Подгорцах знайдуєтеся, законницам
нашому хто з вас спротивится, таковий, яко войсковий неприятел і зневажай листу нашого, горлом караний будет.
Дан в Києві, дня 28 декабря, року 1648:
На звороті: Универсал Хмельницкого. Лист Подгорец потр ГІодверженний лист од Богдана Хмельницкого на село Подгорці
1648, грудня 29 (1649, січня 8). Київ. — Універсал про забо-
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго королевской милости
особливе полковником, сотником, асавулом і всему рицерству, козаком
з Войска нашого Запорозкого, по залеценю зичливосте нашоє, до недо
печи ни в чом Войску нашому Запорозкому противного, а бачечи такос-
чих, оного в оборону свою гетманскую взявши, мети хочемо і сурове росказуємо, аби он з жоною і детками своїми в месте Коростешове албо в Городску, в дому своєм або ли теж гдеби-колвек он перемешки-
мимоходов, переходов завше волний зоставал, кривди і шкоди і в на.мен-шой речи не поносил, але завше безпечен здоров’я своєго і маєтности од кождого, так з козаков наших, яко і мужиков, зоставал; в дорозе теж єсли би где-колвек по потребе своєй виєхати мел, аби всюди без жаднеє трудносте і пренагабаня доброволне пропуечали; што теж колвек
наших, яко і у мужиков. познат, аби оному без вшелякоє трудносте повор[оч]ано било конечне, ні в чом тому виразному росказаню нашому гетманскому не противечис, чого всего полковникове, а где не маш полковников, сотникове і атаманове поблизниє, кому би сей наш уни-версал указаний бил, перестерегат будут, а і то все сурове, без жадного милосердя, на горле, до мене не отсилаючи, [карати] мают, а єжели би так козаки, яко і старшина, справедливосте не чинечи, той воли нашей противилис, кожднй таковий сурового караня войскового і сам не уйдет. На што для лепшоє вери при печате войсковой рукою своєю подпи-
Писан у Києве, року 1648, месяца декабря 22 дня. Богдан Хмельнинкий, гетман, рука власна.
На звороті: Універсал Себистияну Снетинскому.
№ 41
1649, січня 1 (11). Чигирин. — Лист до Юрія Ракоці відносно обміну послами
Зегепіззіте ргіпсерз ТгапзіІУапіае, дотіпе еі Ьепеїасіог поЬіз соїепдіззіте.
Еізі іатдіи іп дотіпіо сеїзііидіпіз уезігае Іе^аіі позігі оЬ поп ехре-діепдит соттогапіиг, іоіит ід орегіз еі ргізііпі егда поз сеїзііидіпіз уезігае Гауогіз езі, део аихіїіапіе, Ьаес тога ірзогит рго іоіо іетроге ехресіаііопіз позігае сііа ехредіііопе розі Нас сеїзііидіпіз уезігае еі диод еззеі поЬіз иіііе ргоїісиитдие, сотрепзаЬііиг. Риод зі сопіі^егіі, розі ехредіііопет Іе£аіогит позігогит іаЬеІІагіо позіго сеїзііидіпі уезігае, Ііііегаз позігаз геддеге, зиГГісіепііиз, диод еззеі поуі, сеїзііидо уезіга поЬіз 8І£піНсаге уєііі, поз ід іп оЬзегуапдіз сеїзііидіпіз уезігае оЬзедиііз сіііогез ехіаЬіі, тодо сит іоіо ехегсііи зио зе ірзит &гаііае сеїзііидіпіз уезігае соттепдо.
Баіит СгеИігіп, діє 1 іапиагі 1649.
Сеїзііидіпіз уезігае ті адтодит тартИісі дотіпі зіпсегиз атісиз еі ад оЬзеяиіа рагаііззітиз зегуиз, ВоЬдап СЬтіеІпіску, Ьеітап \Уо]зка 7арогозкіе£0
Адреса: Зегепіззіто Сеог^іо Накосу, деі &гаііа ргіпсірі Тгапзіїуа-піае, рагііит ге^пі Нип#агіае дію еі Зісиїогит сотііі, Ьепеїасіогі позіго соїепдіззіто еіс, еіс геддепіиг.
ЦДІА УРСР у Києві, ф. Коле дія г а от сій ьк х .царів та універса-
Найясніший князю Трансільванії, наш вельмишановний пане і добродію.
Хоч наших послів так довго затримують у володіннях вашої високості, бо їх не відіслано, однак все це є проявом старої прихильності вашої високості до нас. З божою допомогою цю їх затримку за весь час нашого вичікування буде надолужено згодом
Дано в Чигирині* 1 січня 1649.
Вашої високості, мого величного пана щирий друг і готовий до послуг Богдан
ціннику 1 т. дР і т. д. передати.
№ 42
1649, січня 1(11). Чигирин. — Лист до Юрія Ракоці про обмін вістями
Зегепіззіте ргіпсерз Тгапзіїуапіае, дотіпе еі Ьепеіасіог поЬіз С0ІЄПдІ88ІтЄ.
ІпеПаЬіІІБ, и( ехрегітиг, сеїзііидіпіз уезігае поЬіз іп отпі Іетрогіє зраііо атог ехИаигігі печиіі. (^иопіат чиод арид Иозііит саиіит ід по-ІЛ8 рег іаЬеІІагшгп сеізііидіпіз уезігае геуеіаіит, ісі ірзит поз ад отпіа сЬзециіа сеїзііидіпіз уезігае рагаіоз ехропіі, поз еііат розі Нас, циод зі аіідиід аЬ адуегза рагіе етег£егеіиг сопігагіі, 8І£піїісаге сеїзііидіпі уезігае поп ргаеіегіЬітиз. Сеіега аиіет іаЬеІІагіо огеіепиз де отпі ПО8ІГО гегит зіаіи геїегге сотгпізітиз, тодо сит іоіо ехегсііи зио зе ірзіиз &гаііае сеїзііидіпіз зиае соттепдо.
Ваіит СхеИігуп, діє 1 іапиагіі 1649.
Сеїзііидіпіз уезігае ті адтодит та^піПсі дотіпі зіпсегиз атісиз еі ад оЬзедиіа рагаііззітиБ зегуиз, ВоИдап СИтіеІпіску, Иеітап Шо]зка Харого8кіе£о.
Адреса: Зегепіззіто (деог^іо Накосу, деі ^гаііа ргіпсірі Тгапзіїуа-піае, рагііит ге&пі Нип^агіае дпо еі Зісиїогит сотій, Ьепеїасіогі позіго соїепдіззіто еіс еіс геддеге.
Угорський державний архів. Оригінал.
ЦДІЛ УРСР у Києві, ф. Колекція грамот російських царів та універса-
Опубліковано: Монумента Гунг., т 23, стор. 10, № 6.
Найясніший князю Трансільванії, наш вельмишановний пане і добродію.
1649, лютого 8 (18). Переяслав. — Лист до Олексія Михай-
Божиею милостию наяснейший великий государю царю и великий князю Алексею Михайловичю, всеа Русии самодержче, светило православнеє, владимерский, московский, новгородцкий, царю казанскиіц царю астраханский, царю сибирский, государю псковский и великий князю тверский, югорский, пермский, вятцкий, болгарский и иньїх, государю и великий князю Новагорода низовские земли, резанский, ро-стовский, ярославский, белоозерский, удорский, обдорский, кондинский и всея северския страньї повелителю и государю иверское земли, карта-линских и грузинских царей и кабардинское земли, черкаских и горских князем и иньїх многих государств государю и облаадателю, от твоего царского величества до нас Богдана Хмельнитцкого, гетмана Войска Запорожского и всего Войска Запорожского вашего царского величества отдано нам милостивеє слово Ч
Писали есмо двождьі до твоего царского величества через посланця воеводьі путивльского и через посланця воеводьі севского, чтобьі царское твоє величество благословил на лятцкую землю войскам своим от Смоленска наступить, чтобьі большей над нами, христианьї, власти не имели и крови нашиє, которую от колких сот лет проливать тиранско, сиречь мучительско почали, не проливали. А мьі отеюду на оньїх непри-ятелей наших наступали и за божиею помощию збили, чтоб ваше царское величество бьіл над нами государем и царем православним, а не иноверцьі, яко самодержця, но мьі на те два листьі ведомости никакие не имели, аж ньіне отдана нам грамота твоего царского величества через гонца Василья Михайлова, в которой обт>являючи, желаешь, чтоб есмьі в покое жили с ляхами и с княжеством Литовским и чтоб больши кровь християнская не розливалась, что мьі со всем Войском Запорож-
ЄІ
сейм то милостивеє слово и посланця Василья Мйхайлова от твоего царского величества благодарно приемше желали есми того, чтоб есмн в покое пребьівали, но ляхи, те хит'рьія и несправедливьія в слове, до нас с миром нине присьілают, а там войско собирают на нас, несколько гороцов християн вьісекли, ПОПОВ и чернцов имаючи рубят и розньїе муки яко Ирод чинят, за что на них сам творец с небеси будет возмез-дие. А как до нас придут ближе, тогда ензнову, вземши бога на помоч,. имеем боронитися, а либо их бог и до конца показнит, как неправедних,
шим слугам и подданьїм своим государем и царем, яко православнеє светило и самодержцею за благословением божиим учинилея. А когда войну с нами зачнут, на них от Смоленска войском своим благословил
верцьі западньїе под нозе твоего царского величества и всего православна покорились, а когда не будет милости твоего царского величества и не восхощеш нам виручки и помощи давать и против неприятелей
тою богородицею и всеми святими, вземши бога на помочь, потуду с ними станем биться, докуду нас станет православних. А Василья Михай-лова отпущаем с миром со всеми его дворяни. Потом поклон наш на-нижайший со всем Войском Запорожским и с послугами рицерскими твоєму царскому величеству покорно отдаем.
І10ЛН0Й ’.
цкий, гетман со всем Войском Запорожским рукою своєю2.
от твоего царского величества, которьій мьі благодарно’ принемши, уни-
вашему царскому величеству, о чем бога молим и желаем того, чтоб
Запорожским и головьі наши покладали за твоє царское величество про-

№44
1649, лютого (9) 19. Переяслав. — Лист до литовського великого гетьмана Януїиа Радзівілла з вимогою не карати селян та зберігати мир
Лазпіеозхуіесопе т-хуе кзідх§ рапіе Надхіхуііе.
7 дахупусії Іаі дохпахуаіо Ш)]зко 7арогозкіе осі апіесезогош з. ра-ті£сі ху. кз. тсі ууіеікіе доЬгодхіеізіхуо і хусхііхуозс, со пат доЬгхе у ратЦсі каегеі. Ледпо іегах піе хуіету, хе XV. кз. з. гапког іаків хухі^хузгу ргхесіхуко хуоізки пазхети, Іидхі піехуіппуск, скгхезсі] ап хуіагу пазге], ]’ако паз хуієзсі доскодх^, па раї гохкахухуас гасхузх хуЬЦас і тогдохуас. ІліЬо зхуахуоіпіе х пазхе] зігопу \уіаг£п§1і Ьуіі кохасу XV Кзієзіхуо І.ііеху-зкіе, Іеду Ьех хуіадотозсі пазхе], кібгху зіизхп^ хар!аі§, ]ако зхуахуоіпісу хухі§1і і па &агд1е кагаіет. Кагас тіеіізту і ту ко&о па раї \уЬі]ас, та-Іас хх7 геки до схіегесЬ іузі§су іак зепаіогдху і зхІасЬіу. Ледпак хуіету, ге па іут зі§ піехуіппусЬ ха хуіппе піе ротзсіту, іак іех хухусет до 5000 хууризсіс гохкахаїет і хадеп, кібгу до г$к пазхусЬ ргхузхеді, піе ]Є5І зігасопу. Ьесх ту, рапа Ьо^а хухі^хузху па ротос, хуідх^с, хе XV. кз. т. і іпзі іск тс рапохуіе, ]ако ргхедіут піе зіискаїі з. раті§сі піеЬозхсхука кгбіа \ рапа пазхе^о, іак і іегах XV. кз. т. пад хуоі? кгбіа ]. т. 2 гасхузх ргхусхупіас і па паз пазі§ри]езх, а ту Ьгопіс зі§ Ь§дхіету і кгбіохуі ]. т. дату о іут хпас. А до іе&о зігхутухуату зі§ іезхсхе даіе] і піе ризхсха-ту кохизхпусії схарек 3, осхекіхуаі^с па іо, іехеїі XV. кз. т. і даіед хесЬсезг пазі§рохуас. А ту хадпе] піе росхупату ті§дху зоЬ^ гохіегкі, аіе іак іусхуту, аЬуз XV. кз. т. пазхут тзс рапет Ьуі, ]ако і ргхедіут.
ЦДІА УРСР у Києві, ф. 1230, оп. 1, спр. 50, арк. 22. Фотокопія.
Інститут історії Академії наук Української РСР, фотокопії з польських архівів, № 27 (26), 418 (1), без дати і підпису.
Опубліковано: 7 6гіе]д^ Скгаіпу, стор. 418 (неповний текст, з датою).
Ясновельможний милостивий князю, пане Радзівілле.
З давніх часів Військо Запорізьке зазнавало від попередників св. пам’яті в. кн. м-ті великих благодіянь і прихильності, про що ми добре пам’ятаємо. Однак ми не розуміємо, як це тепер в. кн. м-ть, затаївши гнів на наше військо, дозволяєш, як до нас доходять чутки, невинних людей нашої християнської віри на палі садовити і сталося без нашого відома, і вони, як свавільники, одержали справедливу оплату, бо я покарав їх на горло. Карати і на- палі садовити і нам було кого, бо ми мали в ру ках до чотирьох тисяч сенаторів і шляхти. Однак, знаючи, що за винних на невинних
1 Владислав IV.
96
не можна помститися, я наказав випустити живими близько 5000 чоловік і ні один св пам'яті небіжчика короля, нашого пана, так і тепер в. кн. м. проти волі й. м. короля зболили діяти І на нас наступати, захищатимемося і й. м. королеві дамо про це знати. А поки що затримуємося і не пускаємо далі кожушаних шапок, чекаючи, чи
№ 45
1649, лютого (10) 20. Переяслав. — Лист до Юрія Ракоці з повідомленням про вирядження послів
Зегепіззіте ргіпсерз Тгапзіїуапіае, сіотіпе позіег сіетепііззіте.
Сі ео соттодіогі оссазіопе еі іетроге оЬзедиіа позіга роззепшз іп поііііат зегепіззітае сеїзііидіпіз зиае іпдисеге, тіііітиз Ьиіиз егдо Іедаіоз позігоз, дио.д иі рго сегіо еі їігто, диіддиісі ірзі позіго потіпе аоид зегепіззітат сеїзііидіпет зиагп реііегіпі, зіі, оЬпіхе годатиз. N03 тіегіт зегепіззітае сеїзііидіпі іиае оЬзедиіа позіга диат дііідепііззіте соттепдатиз.
Паіит Регеазіауіае, д. 20 їеЬгиагіі, а-о 1649.
Зегепіззітае сеїзііидіпіз іиае Ьитіїїітиз зегуиз, Воіідап СЬтіеІ-піску, Ьеі’Тіап г \Уо]зкіет Харогозкіт, г§к$ з\у$.
лів українських гетьманів/ оп. 2, спр. З, арк. 1. Фотокопія.
Переклад
Найясніший князю Трансільванії, наш наймилостивіший пане.
А втім найретельніше передаємо твоїй найяснішій високості наші послуги.
Найясшшої твоєї високості найпокірніший слуга Богдан Хмельницький, гетьман,
№ 46
1649, лютого (10) 20. Переяслав. — Лист до трансільванського князя Сигізмунда Ракоці з повідомленням про надіслання послів
Зегепіззіте ргіпсерз, дотіпе ас Ьепеїасіог соїепдіззіте.
Раіегпиз атог еі Гауог іит рег Ііііегаз, іит рег Іедаіоз позігоз еі зегепіззітагит сеїзііидіпит зиагит раіеїасіиз іпуііаі поз, иі а зиргето

пшпіпе реіатиз еі. позігаз уігез іпіепсіатиз, циа сеізіішіо зиа диапі сіііззіте уоіі зиі зіі сотроз. Ргоріагеадие 1е&аіо8 позігоз сит зегепіззітагит сеїзііигііпигп зиагит сит сегіо позігі ргорозііі сіезідегіо тіііітиз, Тапіит Псіез ірзіз асІІНЬеаіиг еі реііііз позігіз рагеаіиг, по-зігит ргорозііит ргоиі пипс поп іттиіаіит, ііа іп розіегит Пгтаіигп зегепіззіта сеїзііисіо зиа аисііеі еі ехрегіеіиг. Ргоіипс оЬзедиіа позіга Ьигпіііігпа диат сШі£епіІ8зіте зегепіззітае сеїзііидіпі зиае соттеп-датиз.
Ваіит сіє Регеіазіауіа, (Не 20 ГеЬгиагіі, аппо 1649.
Зегепіззітае сеІзііисНпіз зиае сіпі позігі ИитіПітиз СЬтіеІпіску, Ьеітап 2 \^о]зкіет 2арогозкіт, з\\^.
Адреса: Зегепіззіто ргіпсірі, дпо сіпо еі Ьепеїасіогі поЬіз ріигітит с.оіепсііззіто Зщізгпипсіо Какосгу гегісіепіиг.
Угорський державний архів. Оригінал.
ЦДІА УРСР у Києві, ф. Колекція грамот російських царів та універ-
Опубліковано: Т. Тар., 1887, стор. 438.
Воіідап
Найяснішпй князю, пане і вельмишановний добродію.
жувати всі сили, щоб ваша милість якнайскоріше здійснила свою обітницю. І том» посилаємо наших послів з_ послами ваших найясніших високостей з певним нашим тепер і підкріплений на майбутнє. Разом з' цим якнайретельніше "іередаємо найпокір" ніші послуги вашій наияснішій високості.
Дано в Переяславі, дня 20 лютого року 1649.
Сигізмунду Ракоці передати.
№ 47
1649, лютого (10) 20. Переяслав. — Лист до трансільванського князя Сигізмунда Ракоці з повідомленням про вирядження послів
Вегепіззіте ргіпсерз дотіпе сіетепііззіте.
Оссазіопет поп ргаеіегітиз, диа роззетиз зегепіззітае сеїзііибіпі догпіпо позіго сіетепііззіто ргоіипс Ііііегіз, іпрозіегит уєго їасіе асі іа-сіет £епиз Песіеге. Нос дие оріапдо позігоз Іе^аіоз тізітиз, диіЬиз Пдеа агікіЬеаіиг еі іііогит реііііопі заіізїіаі, Ьитіїїіпе реіітиз. N08 іпіегіт зегепіззітае сеїзііисііпі іиае Ьитіїїіта оЬзедиіа позіга соттешіатиз
Ваіигп іп Регеазіахіа, діє 20 ІеЬгиагіі, аппо 1649.
Зегепіззітае сеїзііидіпіз іиае Ьитіїїітиз зегуиз, ВоЬдап СЬтіеІ-г.іску, Ііеітап \Л/о]5ка 2арогозкіе£о.
Риодсипцие огеіепиз сопіегепі позігі 1е&аіі, адІїіЬепда ііііз їідез, сші пиііо тосіо егіі зесипдит уоіипіаіет іпітісогит позігогит.
Угорський державний архів. Оригінал.
ЦДІА УРСР у Києві, ф. Колекція грамот російських царів та універсалів українських гетьманів, оп. 2, спр. 5, арк. 1 Фотокопія.
Найясніший князю, найласкавіший пане.
жемо зігнути коліно перед найяснішою високістю, нашим найласкавішим паном Ба-довір'я і щоб було задоволено їх клопотання. Ми між тим передаємо* твоїй найясні'шій буде згідне з волею наших ворогів.
№ 48
1649, лютого (10) 20. Переяслав. — Лист до трансільванських князів Юрія та Сигізмунда Ракоці з викладенням плану спільного походу проти Польщі
Птиз сатрідисіог Іит ех Ііііегіз, Іит ех Іе^аііопе Іе^аіогит зиогит, іит еі зегепіззітогиіп ргіпсірит Тгапзіїуапіае асі іітит сатрі-сіисіогет ипіуегзогит Ехегсііит 2арогогіепзіит ехредііогит заііз агдеп-іет уоіипіаіет іпПаттаіитрие дезідегіит їгаігет зиит рготоуепді еі іп поЬіз дотіпапді, ас ргоіпсіе поЬіз раігосіпапсіі іпіеііехіі. Рго яио Ьитіїїітаз, ^иа8 роіезі еі деЬеі, іітиз сатрідисіог сит ипіуегзіз Ехегсі-їіЬиз /арогогіепзіЬиз а£іі £гаііаз оПегірие еі тодо зесипсіит регзиазіо-пепі еі сіезісіегіит зегпзітогит ргіпсірит зе сит ипіуегзіз ЕхегсіііЬиз 2арогогіепзіЬиз пес поп Зсііагит 1 соЬогііЬиз еззе рагаіит ргорозііит зиит сопііпиепді, їгеіиз зегзтоз ргіпсірез Ьос дезідегіо еі ад Ппет агзигоз іп ехесиііопедие ргорозііі іпііаттаіигоз.
Іпіегіт диод іітиз сатрісіисіог сит ипіуегзіз ЕхегсіііЬиз 2арого-гієпзіЬиз еі Зсііагит отпіЬиз соЬогііЬиз аіідиаіепиз а ргорозііо гесез-зегаі. пе Ьос зреі гесопсіїіаііопіз ітриіеіиг, зед Ьіз роііззігпит гаііопі-Ьиз Ьитіїїіте іп зегзтоз ргіпсірез го&аі:
ргіпсірит іпіетрезііуе ехредііі зипі.
2. РегеЬапіиг зегзтоз ргіпсірез еззе Мипкасх, сипщие рег іат ієні риз Іоп^ит піЬі! де Іе^аііз позігіз аидіеЬаіиг, зрез де іПіз ехііпсіа
3. $раг£еЬапіиг гитогез ід дізігісіи Магатагозіепзі іаііз аІідиіЬш
Пті сатрідисіогіз. ЬаЬиіі сегіит еі іпдиЬИаіит іітиз сатрідисіог різе
Іе^аііо еі саиза аЬгиріа уідеЬаіиг.
5. АЬ іізсіет ЬаЬиіі пиііит ехегсііит іп Тгапзіїуапіа зрегаге зіЬі рго аихіїіо, сит ргоіипс Іітііез зиі ргіпсіраіиз сизіодіипі, іапчиат зиЬ
Тгапзуїуапіа, іп диапіит еіесііо ітредігеіиг ге^із еіесіі еі сит еіесііо
зіЬиз ііііегіз зегзтогит ргіпсірит, пжхіте уего геїаііопе Іе^аіогит зегзтогит ргіпсірит запсііззіте аззесигаіиз іп ргорозііо зио поп деіі-сіепдо, еодет дезідегіо агдеі зегзтогит ргіпсірит дотит рготоуеге еі оссазіопет поп ргаеіегіі, диа роззіі оЬзедиіа зиа іп поііііат зегзто-гит ргіпсірит іпдисеге.
Ситцие гесопсіїіаііопіз зрез сит геце еіесіо пипс уего еі согопаіо2. зрез іп диЬіо езі; чиапдодиідет та^піПсі дотіпі іе^аіі зегзтогит ргіпсірит Пгтііег іітит сатрідисіогет еі ипіуегзоз Ехегсііиз Харого-хіепзез аззесигагипі еі отпез ехегсііиз Тгапзіїуапіае рагаіоз еззе еі іітит ргіпсірет Кадгіуіі сит ипіуегза Ьііуапіа ас отпіЬиз діззідепіі-Ьиз еззе Ьопит атісит ііті сатрідисіогіз ас ипіуегзогит Ехегсііші)
Ііііегіз зегзтит ргіпсірет 8і£Ізтипдит 3 рготоуеге еі сопіга гетриЬІі-сат ге^етцие Роїопіае іпзиг^еге, — диосігса іітиз сатрідисіог ай ехесиііопет геі ргоседепдае Ьос роііззітит дезідегаі:
гохіепзіЬиз, риат 8сііагит, дисіиз уоіипіаіе зегзтогит ргіпсірит, ііегит сопіга Роїопоз іпзиг^іі, Ьитіїїіте го&аі, иі диат сіііззітогит
уіі Еііуапогитцие сопіигаііо ас діззідепііит Пдеіиззіо, іп чиіЬиз соп-зрігагепі, тріод ипиз аііегит ад ехесиііопет ргорозііі поп дезегеі, ай зе ігапзтіііаіиг, яиопіат іпрозіегит де отпіЬиз й&еіиг.
2. Ьісеі іітиз сатрідисіог сит ипіуегзіз ЕхегсіііЬиз іат Харого-

хіепзіЬиз, циапі Зсііагит, ііегит РоІопоз іпІезіаЬіі, іетриз іатеп аз-зідпагі уиіі, цио іітиз сатрігіисіог, зегзті ргіпсірез Тгапзіїуапіае еі іітиз ргіпсерз КадгіуіІ, яиіІіЬеі еогит зио рго іпіегеззе іпзітиі еі зетеї сит отпіЬиз зиіз ргаезісіїіз іп Роіопіат іггиапі еі ргорозііит зиит ехериапіиг.
Оиат сіііззіте іатеп апіе отпіа ііііегаз асі іітит ргіпсірет Касігі-уіі Еііуапозцие ас сііззісіепіез зегзті ргіпсірез ехредіапі, іп чиіЬиз сопзрігепі, иі поп Роїопіз, зегі гіоЬіз іп аихіііит Піі сит зиіз зиЬзідііз уепіапі, чиіа пиііа тосіо сопсогаіа егіі асі гезоіиііопет сеїздіпи'т зиагит
Ніз розіііз еі асі ехесиііопегп геі асісіисііз сопсііііопез циапіиог ріітаз заіуа сіїгізііапііаіе. іп іоіо іапсщат засгозапсіаз іітиз сатрі-гіисіог зизсіріі, еазсіетрие ірзе сит ипіуегзіз ехегсіііЬиз зиіз, поп іап-іит сит оШсіаІіЬиз (иі іп рипсііз сіезідегапіиг) зиЬ Ьопоге, Гіде еі сопзсіепііа зегуаіигит роїіісеіиг.
риояд зериепіез сіиаз, розіііз ргаесесІепііЬиз еі іп ехесиііопет геі асісіисііз, ірзае отпі регісиїр зиЬІаіо зоїуипіиг.
(^иоасі Зсііаз: іісеі іііі Іе^аіоз Ііііегаздие аззесигаіогіаз поп тіііипі, іігтіззітит іатеп еі, иіі ііа дісат іпсІиЬііаііззітит, риосі ірзі асі ехе-сиііопет геі іітит сатрідисіогет еі Ехегсііиз Харогогіепзез поп (Іезе-гепі, риопіат іигатепіит іпуісет іпіегсеззіі аііегиігит зегуіге зіЬі рго песеззііаіе.
риосі зресіаі асі пипсіоз, иі заеріиз іпуісет гитогез еі соіпіеііі-^епііа ИаЬеаіиг, іітиз атрідисіог сит ипіуегзіз ехегсіііЬиз зиіз сигаЬіі, иі ірзіз ИЬег асіііиз еі гесіііиз їіаі.
АсІЬис іітиз сатрідисіог сит ипіуегзіз ЕхегсіііЬиз Харогогіепзі-Ьиз Ьос ипісит го^аі, иі іе^аіі еіиз диат сіііззіте ехресііііопет арид зегзтоз ргіпсірез ЬаЬеапі.
Нос щодо їауепііЬиз зирегіз еі ііті сатрісіисіогіз еі ипіуегзогит Ехегсііиит Харогогіепзіит ргорозііит еі зегзтогит ргіпсірит аїїесіа-ііо, іеіісет еИесіит риат сіііззіте зогсіеіиг.
ВоЬдап СЬтіеІпіскі, Ііеітап Моізка Харогозкіе^о тр.
Угорський державний архів. Оригінал.
Опубліковано: Сіладі, т| І, стор. 33—35.
підтримати свого брата^ панувати у нас іРтим самим мати над нами опіку. За це винен, дякує і обшяє, що згідно з переконанням і бажанням найяснішік князів він свій задум; він певний, що найясніші князі до кінця горітимуть цим бажанням і палко Тим часом, оскільки ясновельможний гетьман з усіма Військами Запорізькими

З^ГІоширилися поголоси. що в Мармароській окрузі якимсь чином загинули наші
4.	Від тих [осіб], які проводжали послів найясніших князів і ясновельможного
зірвані.
ніякого війська з І рансільванп. бо тепер воно стереже кордони свого князівства, як звичайно від час міжцарів’я.
кн до того часу, поки можна було перешкодити обранню короля, а коли вже не
запевнений листами найясніших. князів, а найбільше звітом послів від найясніших
Тепер же надія на примирення з обраним, а нині уже і коронованим королем
а також найясніших князів; він, Радзівілл, домовився разом з найяснішими князями піднести цей намір, підтримуючи наиясшшого князя Сигізмунда одним лише поперед мав для,виконання майбутньої справи побажав такого:
дентів, в яких вони домовилися, що один одного не покинуть до виконання наміру, ськими, знову виступить проти поляків, він, однак, хоче, щоб було* визначено час, коли ясновельможний гетьман, найясніші князі Трансільванії і ясновельможний князь і виконають свій намір.
вельможного князя Радзівілла і литовців та дисидентів і в листі хай домовляться.
Виклавши і навівши все це [необхідне] для виконання справи, ясновельможний скріплені присягою, і обіцяє зберігати їх честю, вірою і сумлінням сам з усіма своїми
пек», коли будуть викладені і доведені до виконання попередні.
нуть ясновельможного гетьмана з Військами Запорізькими, бо обидві . горони склали присягу служити одна одній в разі потреби.
Ю2
Крім цього, ясновільможнпм гетьман з усіма Військами Запорізькими просить
Запорізьких та прагнення найясніших князів якнайшвидше здобудуть щасливий на-
№49
1649, лютого (14) 24. Переяслав. — Угода з польськими комісарами
Рідпкіа ргхех іазпіе\¥Іе1тохпе£о ]‘тсі \уо]е\уод£ Ьгасіахузкіе^о і іск тт. рапош котізагхбху 1 оді.к. т. гезіапуск, х Вокдапет Сктіеіпіскіт, кеітапет харогозкіт, розіапошіопе і ге шзхуікіет \уо]зкіет, дпіа 24 тса Іиіедо, 1649 гоки, родапе |. к. тсі.
І.	Скога&іе\у і Ьи1а\у§, од таіезіаіи \у. к. тсі і Вріе] рггузіапе, зоЬіе таіас, р Ііеітап і \узхуіко Шо]‘зко 2арогозкіе хозіа]^ \у шіетут роддапзіхуіе з\уоіт, со і ргхех Іізі оз\уіадсха зу/бр
2.	їх діа піедозіаіки хухупозсі па копіє хуіеікіе^о, \уо]зко і риікі зсіа^ас зіе піе тохе па іеп схаз діа зрогх^дхепіа ге£езіго\уе£о і од-дгіеіепіа розрб1зі\уа 2£готадхопе£о, іеду зі? па іо котіз]а одкіада до іга\уу. до хіеіопусії зхуріек гизкіск 2. На кібгу дхіеп та зат р. кеітап чо]зко у к. т. ерогх^дхіс, ігхута]рс зіу дай'пуск /ууусхаібу/ і ргху-\уі1є]6\у Шорка 2арогозкіе£о, хеЬу ]ак па]‘Ь1іхеі Опіерги і зхіакблу \у хуо-ІєхгбдхВуіе Кі]о\узкіт іо \уо]зко ш докгаск Кріе] зрогх^дхопе Ьуіо. На іеп хе дхіеп, па Риззаи'р д\уа] котізагхе од к. тсі і од Вріе] тар Ьус хезіапі до хахуагсіа іе] котізіе].
3.	Іхкотіз]а іегах зіап^с піе то^іа зкиіесхпіе, та Ьус рокб] хаігху-тапу тіедху хуоізкаті когоппеті і Ш. Кз. Ьііеу/зкіе^о; піе тар шско-дхіс х хадпе] зігопу ау ууо]‘е\убдхі\уо Кіі’олузкіе ро Ногуп і Ргурес гхекі, а од Родоіякіе^о і Вгасіау/зкіе&о \уо]е\убдхі\у ро Катіепіес Родоізкі. Хобіахуас та па зіапо\уізкаск зшоіск іакхе Шо]8ко Харогозкіе, ргхех іе гхекі і тіеізса ргхескодхіс піе тар і х оЬидхуи зігоп род]ахди, па]ахди і схаі хадпусії схупіс піе тар. А |е±е1іЬу іе тіе]зса орізапе шоізка ко-гоппе і XV. Кз. Ьііехузкіе^о ргхерс тіаіу, соїп^с зі$ пахад тар.
4.	Такхе х Шо]‘зка 2арогозкіе£о кіоЬуко1\уіек Ьуі ха ротіепіопеті тіе]зсапїі і гхекаті. та изрріс пахад. А кіоЬу тіто іе тіе]зса орізапе зтіаі ха иппуегзаіаті ]'тсі р. шду Ьгас1а\узкіе£0 і р. кеітапа харого- .
каштелян Максимі ліан Бржозовський, новгородський хорунжий Микола Кисіль, львів-тарями^— Яків Смяровський і Захарій^Четвертинський.
103
зкіе^о ]• к. т. (кібге гагаг и'узуїапіу) зхуут ирогет рггесЬодгіс, (акои. та Ьус 2а зхузхуоіпє^о росгуіапу і зигохуо кагалу.
5.	АЬу до гадпе^о піе рггусйодгіїо гатіезгапіа, рбкі зі? хустко пі-зроггадгі, ісЬ тс рр. оЬухуаіеІе, рр. дгіедгісгпі і дгіеггахусу, па іег пахпасгопе тіеізса до дотбху зхуоісЬ піе хуіегдгаі^с, гаіггутас зі? до гіеІопусЬ зші^іек. А сі ісктс, кібггу па іеп сгаз ті?дгу Ногупіед а $Іисгз }ц2*\у дотасЬ зхуоісИ тіезгкаіз, даіе] зі? ротукас піе таї?
6.	\Уі?/піе хузгуікіе, озшіадсгаяс хуієгпє роддапзіхуо, ]тс. р. Ье тап д к. т. 2 Шсдзкіет Харогозкіт па рггузгі^, да рап Ьб£, котЬ< хх-згуікісії та оддас XV саіозсі, Іуїко о іо иргазга, аЬу Схарііскіе^о Й і?2 котізі? хуудапо 1.
7.	Те рипкіа розіапохуіопе род оЬохуі^гкіет зитіепіа іг іггутапе Ьед$ піепагизгепіе, ]‘тс р. хуоі’ехуода Ьгасіахузкі 2 ісЬтсіаті рр. копи-заггаті І к. тсі і Нріед а р. кеітап \Уо]зка ]. к. тсі Харогозкіе^о. ітіепіет хуз/уікіе^о \¥оізка Харогозкіе^о, зрізахузгу і розіалохуіхузгу саіе і піепагизгепіе іггутас тай, і па піе родрізахузгу зі? і ріесг?сі рггуіогухузгу, даіі ті?дгу зі? рггу одргахуіе |. к. тсі, р. п. т.
XV Реге]азіахуіи, иі зирга.
ВоЬдап СЬтіеІпіскі, кеітап 2 У/о]'зкіет і. к. тсі Харогозкіет.
Львівська бібліотека Академії наук Української РСР, ф. Оссолінських, № 204, стор. 142—143. Копія; № 225, стор. 212—213. Копія; № 1343. стор. 212—247. Копія.
Центральний архів давніх актів у Варшаві, ф. Радзівіллів, відділ її. лапка 9. Копія.
ЦДІА УРСР у Києві, ф. 1230, спр. 302, арк. 2—3. Фотокопія.
М. Голінського, № 4184, стор. 217—219, 233—234. Фотокопії з копії.
Нємцевич, т. IV, стор. 378—380.
Міхаловський, стор. 367—368. № 102.
Барони, стор. 147—148.
Памятники, вид. 2, з доповненнями, т. І, стор. 334—335, № 69.
військо^ 24^ лютого 1б49^року, подані й. к. м_-ті. х . . р . п
тепер стягпутися для складання реєстрів і відокремлення лоспольства, яке перебуває в них, комісія відкладається до трави, до зелених руських свят. Цього дня са<. п. гетьман має упорядковувати військо й. к. м., додержуючись давніх звичаїв і праві; якнайближче до Дніпра і шляхів Київського воєводства. Цього ж дня у Русаву мають
'• У Баронча далі йде такий текст: кіогу пай рггухуііе] ]. к. гп. їиіог о(і].;У/8гу і па ватере гдгол¥іе паві§рохуа1, рггег кіоге^о вір іак -^іеікі о^іеп гараііі і ріег^вга ^одіа віапрїа, до сге^о оп і ]. тсі р. сЬог^ге^о когоппе^о рггуулоск
І04
погинні вступати з жодного боку в Київське 'воєводство по ріки Горинь і Прип’ять, а від Подільського і Брацлавського воєводств по Кам’янець-ГІодільський. Військо Зате повинні назад повернутися.
рейти ці місця, всупереч універсалам й м. п. брацлавського воєводи ї я. запорізького вателі, поміщики і державці не повинні з’їжджатися до своїх домів через ці ж позна-прожіївають у своїх _домах між Горинню і Случчю^ не повинні далі просуватися.
7. Них прийнятих пунктів будуть непорушно додержуватися під обов’язком сум-а п гетьман й. к. м. Війська Запорізького від імені всього Війська Запорізького
Богдан Хмельницьким з и. к. м. Військом Запорізьким.
№ 50
1649, лютого (14) 24. Переяслав. — Прохання Запорізького Війська до Яна Казимира і польського уряду про умови замирення
Рипкіа зирИкі бо та]езіаіи ]. к. тозсі і Кгесгурозроіііе] №о]зка І. к. тозсі Харогозкіе^о.
2а1е пазге кпуахуе _}иг паз бо іе&о рггулуобг^, гезту оЬсусЬ рапоуу згикас сксіеіі і кгшашіе \ууЬі]ас зі§ г піешоїі тизіеіі, гаіггута\узгу зі§ іебпак га гогшагепіет іазпіехуіеїтог^іе^о ]. т. р. ууо]ечюбу Ьга-сіахузкіе^о2, гозіа\уату рггу ууіегпут роббапзі\уіе пазгут, £бу іе рипкіа Ьеб§ пат гізгегопе:
Карггоб піешої^, кіогд сіегрі пагоб пазг гизкі £огге] іигескіе] рггег ипі^ \у иіегге з\уо]е] £гескіе] зіагогуіпе], аЬу Ьуіа гпіезіопа, ргозіету, іо ]езі, аЬу, ]‘ако об шіеки Ьу\уа1а, іак і іегаг ]ебпа Риз зіаго-гуіпа £гескіе£О гакопи Ьуіа. иЧабусІУ/а і дузгуікіе сегкууіе аЬу рггу пагобгіе гизкіт \узг§бгіе Когопіе і Ьііхуіє гозіахуаіу. Ітіепіа ипіі геЬу піе Ьуіо, іуіко ггутзкі і &гескі гакоп, іак ]ако зі§ г]ебпосгу1а бав хутір і нз ного життя зазіхав, через якого такий великий вогонь запалився і по-
8 Адам Кисіль.

Риз 2 Ро1зк$. А ісЬ тозс кзі^ха хсіабукошіе, кібгху сЬс^ хозіашас ргху хакопіе гхутзкіт, піесЬ Игвхуі хозіаід, зоЬогпе сегкхуіе гизкіе і зіаго-хуіпе (ипбасіе оббахсзху Ризі. А кібгху сЬс^ хозіашас ргху £гескіт хакопіе, сі хеЬу ргху Ризі хозіахсаіі, а уугбсішзху, со сху_)е ]'езі. Кіебу Іуіко бхса хакопу хозіап^, гхутзкі а £гескі, іако башпо Ьушаїо, піе бг^сх^с Іибхі пазхусії скгхезсііапзкісЬ, Ьгасі пазхе], ипЦ, Ьех кібге] х^обхіе хус зіизхпа Ьрбхіе.
їх ріепузха хсзхуїка \уо]па ргхех Схарііпзкіе^о ]ез! хухпіесопа, кібгу ргхесішко ргху\уі1е]и кгбіа у тозсі обідшзху їїііог, іезхсхе па хбгохуіе паз!?ро\уа1 тпіе СЬтіеІпіскіе^о, і х піе&о Іеп хузхуіек о^іеп хараііі 8і>, Іеп па ргхузхі^, ба Ьб£, котіз]§ аЬу Ьуі хуубапу.
Оги£іе] хаз \уо]пу \УІ£кзхе] їх кзі^х^ ]. тозс ХУізпіошіескі іезі ргху-схупа, пазіаріхузху тіто хазіапошіопу рокб] і піе схека]^с коглізіе], Іебу &буЬу тіаі Ьус Ьеїтапет когоппут, ту хабп§ тіаг$ х піт хус і \у Скгаіп? £о ризсіс піе сЬсету, і хуоіпа Ьус тизі.
ито]е\уоба кі]о\¥зкі, ргозіту, аЬу Ьуі пагоби гизкіе^о і хакопи £гескіе£О, аЬу піе пазі§ро\уа! па сегкшіе Ьохе, ]ако іегахпіеізху, кібгу хуугхиса х хатки сіегкіехх’ і піе боризхсха Ьибошас ’. А ту іех \уо]єху6-бхіхуа хуухзхе^о у тс. хусхету, а бо Кцсхуа о хуо]єхуо6§ ууіагу пазге] ргозіету. Такхе теігороіііа пазх кЦошзкі хеЬу тіаі тіе]зсе ху зепасіе кгбіа ]. тсі, хеЬузту ргхупаітпіе] ІгхесЬ зепаіогбху, ті§бху бисЬоху-петі теїгороііі^, іпі^бху зхуіескіті \уо]єхуо6§ і казхіеіапа кііохузкіе^о Риз тіеіі ш зепасіе 61а ргхезігхе^апіа дуіагу пазхе] і рга\у пагоби гиз-
XV іутхе Кі]оауіє угзхуїкіе кіазхіогу і козсіоіу, ]ако з^, піесЬ \уса1е хозіаіз, іуіко О]’соауіє йехиісі, аЬу пі^бу піе Ьуіі, кІбгусЬ па хіозс гизкіт зхкоіот лургошабхіІ ]Є£0 т. р. иго]е\уоба кЦохУзкі, а зЦб піетпіеізхе ха-тіезхапіе зіаіо зі§.
Те шзхузікіе рипкіа аЬу пат х Іазкі ]. кг. тсі і лузхуікіе] Рхріе] роххуоіопе і зішіегбхопе Ьуіу, ргозіету. А ту копсхус котіз]^ і XV ¥/іег-гут роббапзіхуіе ]’ако к. тозсі і Рхріе] хозіа\¥ас £оіо\уізту.
І)аіит XV Регеазіахуіи, [біе 24 їеЬгиагіі а. 164911 2.
ВоИбап СЬтіеІпіскі, Ьеітап х Х¥о]зкіет ]Є£о кг. тзсі Харогозкіт.
Львівська бібліотека Академії наук Української РСР, ф. Оссолінських, 189, стор. 216—217, 234-235; № 204, стор. 141 — 142; № 225, стор. 212;
№ 508, стор. 260; № 1343, стор. 248—250. Копії.
Інститут історії Академії наук Української РСР, Бібліотека, Записки М. Голіпського, № 4184, стор. 216—217, 234—235. Фотокопії.
Опубліковано: Памятники, т. І, відділ Ш, стор. 372—376, № 60. Памятники, вид. 2, з доповненнями, т. І, стор. 332—333, № 68. Дополнения к Актам псторичсским. стор. 188—189, № 16.
Нємцевич, т. IV, стор. 376—378.
Міхаловський, стор. 366—367, № 101.
Барони, стор. 148—150.
1 Януш Тишкевич.
2 Оссол.: дата поставлена в заголовку тексту.
106
Наші криваві образи вже до того нас довели, що ми хотіли шукати допомоги У чужих панів і мусили проливати кров, щоб визволитися з неволі. Однак затримав-
Насамперед просимо, щоб неволя, гірше турецької, якої зазнає наш руський народ. що додержується старовинної грецької віри, від унії, була скасована, тобто щоб
Назви унії щоб не було, а тільки римський і грецький закон, так як з’єдналася Русь з Польщею. А їх м-ті ксьондзн-владики, які бажають і далі додержуватися римського
винні фундації.. А ті, що бажають додержуватися грецького закону, нехай зали-
ньрод, братів наших, і без неї ми дійсно у згоді житимемо.
шо я мав привілей короля його м-ті, відібрав у мене хутір, та ще й мені, Хмельниць-
А тому що винуватцем другої, ще більшої^ війни, є князь й. м-ть Вишневецькии.
просимо призначити воєводу нашої віри. Також щоб наш київський митрополит мав духовенства — митрополита, серед світських —- воєводу і київського каштеляна, які б
Просимо дозволити й ствердити нам ці пункти з ласки й. королівської м-ті і всієї
Дано в Переяславі, [дня 24 лютого 1649 року].
№ 51
1649, лютого 23 (березня 5). Чигирин. — Універсал полковникам миргородському і прилуцькому про покарання козаків, які втручаються у церковні справи та зневажають священиків
Богдан Хмельницкий, гетман Войска єго кролевской милости Запо-роского. До відомости доносим кождому, кому-колвек буде відати о том, меновите: паном полковником, сотником, атаманом, козаком Войска єго кролевской милости Запорожзского, от старших до найменших, іж єго милость в бозі яснепревелебний отец митрополита києвский православ

ний 1 пастир наш ускаржал ми ся писанієм своїм през велебного госпц дина отца Калистрата, ігумена мгарского, намістника своєго над свя щенниками в всей менуючойся маєтности князя Вишневецкого на За-днепру2 і то, іж нікоториє з товариства нашего, козаков Войска еге-кролевской милости Заиороского, сміют і важатея непристойне, над годиость свою, не тилко в справи духовниє церковниє священническиє ся втручати, але і самих тих священников духовних отцов своїх, не тилко зневажати, але і здоров’я їх позбавляти, яко. мні о том дано знати, же на розних містцах до кілкунасту особ мало о смерть біючи. забиваючи, не приправлено. Прето я владзою гетманства моєго, а іменем всего войска, таковим смілцом за оскарженем ся і доводом слушним не тилко о бите, але і о наймнійшую словную в непристойном поступку зневагу на духовних богомолцов наших росказую такових на горле карати і до мене таковиє справи не доносячи, що приказую паном полковником моїм миргородскому3 і прилуцкому4, аби таковоє справи перестерегали, чого, не дай боже, єсли би притрафило; а єсли би теж міл в чом кому священник винним зоставити, оскаржит єго старшому єго, а о справедливость пристойне просит, так, яко і они в нас, а самому себі справедливосте з духовного аби жаден не чинил, под карно-стю вишей описанною без всякого милосердія аби бил каранний При сем вас господу богу поручаю.
З Чигирина, року 1649, місяця февруарія, дня 23 5. Богдан Хмельницкий, рукою власною.
ЦДІА УРСР у Києві, ф. Мгарський Лубенський монастир, оп. 1, спр. 19а, арк. 7. Копія, з заголовком: «Універсал Богдана Хмельницкого, жеби свя-
№ 56729, Збірка Ол. Лазаревського, № 41, т. 13, арк. 523 зв' Копія.
Опубліковано: В. Модзалевский, К характеристике отношений между монахами Мгарского монастиря и Лубенскими козаками в 1649—1661 гг.
стор. 65—66).
№ 52
1649, березня 11 (21).	— Універсал про дозвіл Київ-
ському Пустинному Микільському монастирю ловити рибу в Дніпрі
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском Запорозким.
Ознаймуємо тим писаньєм нашим, іж ведлуг стародавних уживане прав і привилеєв от королей їх милости наданих позволилисмо так
1 Сильвестр Косів.
2 На Лівобережжі.
3 Матвій Гладкий.
4 Тимофій Носач.
5 У тексті дописано слова: У подлинного універсалу тако подписано.

в луках яко і в ставах, належачих до святого РІиколи монастира Пустинного києвского, риби ловит, почавши от Белобережя аж до озера названого Дубком, леч тим тилко краєм от плесов Городища і Макси-мовки. Прето напоминаєм кождого з войска нашого, аби отцом никол-скпм монастира Пустинного києвского в ловенью риби жадного прена-габанья і перешкоди не чинил. Єсли би якиє спротивниє били сему пи-саню нашому, такиє ведлуг срокгости войсковоє карани бити мают, яко своєволниє, іначей не чинячи под срокгостью войсковою.
Дат в Мошках, месяца марта одинадцатого дня, року 1649.
Богдан Хмельницкий, рука власная.
На звороті: От Хмельницкого, аби нихто не перешкожал в ловеню циби отцам святониколским, 1649.
писи Церковно-археологічного музрю* Київської духовної академії, № О. Л. 15,
Там же, І. № 57671. Збірка Ол. Лазаревського, № 51. арк. 444. Копія.
№ 53
1649, квітня (10) 20. Чигирин. — Лист до кам’янецького каштеляна Станіслава Лянцкоронського з вимогою не посилати шляхетських загонів на територію Запорізького Війська
ЛазпіеАУІеІгпохпу тсі рапіе катіепіескі а тб] ауієісє тіїозсІАУу рапіе і ргхуіасіеіи.
Закот ау ргхезхІусЬ Іізіасії тоісії бо ау. т. т. р. різаі, іак і іегаг іог ііепце. Міесії зат р. Ьб£ ЗАУІадкіет Ь^дгіе і сі з^зіедгі, кібггу г ро-сг^іки Ьуіі і до копса, іако тат АУІадотозс, піе изіаАУаіз ау рггед-. зі§АУ2І§сіи ЗАУут, рокб] рог^дапу гоггуАУан і росЦагбу сгупц, да^с окаг]^ пазгети АУо]зки, кібггу іо АУІдг^с, тизг^ бо паз допозіс. То ]‘ебпак розіаіет іат кііки ЗАуусІг діа изкготіепіа іусії, кібггуЬу пай гуоіа і гогкагапіе АУо]зкоАУе сгупііі сокоІАУІек; іакісЬ зпгоауо кагас гогка-гаїет. Со зігопу Редогепка 2 і Зіарка 3 і іпзгусіг риІкоуупікбАУ ау. т. т. різхезг, сі тизг^ ау озігогпозсі гозіаАУас, Ьо &дуг ау. т., т. т. р. іи зі§ г АУо]зкіет ЗАУут ки пат гЬІігазг пад розіапоАУІопе ракіа г ісЬ т. р. котізаггаті; \уед1и& зіагусії рипкібАУ г оЬидАУи зігоп аг до пагпасгопе^о сгази та]^ сіегрІІАУІе Ьус, піт зіе, да р. Ьб&, іа котіз]а зкопсгу. Кадг$ іеду ау. т. т. р., ]’ако тіїиі^су зуп, зіатЦд изЦріс, пазге риікі гагаг зі£ роАУгбс^. Різге до тпіе ]. т. Кізіеі, ге га Іазк^ Ьог^ га Ногупц сіско і ро Ьгаіегзки зі§ оЬсЬодг^ ті^дгу зоЬ^, а га Ногуїі гадпа сіюг^-£іе\у па іеп Ьок піе рггесЬодгі. Кадг^ іо ау. т. т. р. исгупіс, а г іусії
* Станіслав Лянцкоронський.

тіе]зс \уо]зкот пагад изЦріс гогкагас, піт тіудгу зоЬ^ роггддек исгу. піету а оЬасгету, кіо іезі г^одпу до изііщ ]. к. т. і Кгріе], Ьо і рггодкдху пазгусії рр. котізагге паз піе різаіі, а ]’едпак и/іегпе роф дапзілуо і из1и£і ]. к. т. оддахуаіі; Іак (ег іегаг, &ду пііедгу зоЬ$ рогц дек исгупіету, гагаг до ]. к. т., ]ако хуієгпі роддапі і родпогкоугц зи-оіск розіоху хуузіету г шіегпозсі^, роддапзішет і діа роішіегдгепіг хго’позсі пазгуск.
N31600238 изіи^і то]'е рііпо одда]‘§ ш Іазк^ \у. т т. р Баіііт ш Сгекегупіе, 20 аргіїіз аппо 1649.
станів, сигнатура 300, 29, № 129, арк. 226—226 зв. Копія без підпису Б. Хмели ННЦЬКОГО.
ЦДІА УРСР у' Києві, ф. 1230, оп. 1, спр. 13, арк. 1—2. Фотокопія.
Переклад
Ясновельможний милостивий пане кам янецькии. а мій
Як у попередніх моїх листах я до в. м., м. пана, писав, так і тепер повторюю, маю відомість, не залишають свого задуму, бажаний мир порушують, висилають розвідку і дають привід нашому війську, яке, бачачи це все, мусить нас повідомляти, волю і військові накази; таких я наказав суворо карати. Щодо Федоренка, Станка та інших полковників, про яких в. м., м. пан, пишеш, вони повинні бути пильними, з милостивими панами комісарами; згідно з старими пунктами обидві^ сторони до псьбратерськи живуть між собою, а за Горинь ні одна корогва на цей бік не переходить. Раджу в. м., м. п., це зробити, а з цих місць наказати військам відійти, поки негайно пошлемо до й. к. м., як вірнопіддані і підніжки, своїх послів з вірністю і відданістю для підтвердження наших вільностей.
Затим покірно віддаю свої послуги на ласку в. м., м. п.
Дано в Чигирині, 20 квітня 1649 року.
№ 54
1649, квітня 10 (20). Чигирин. — Лист до кримського старшини Антимира з закликом подати військову допомогу
Мпіе шіеісе тсі р. Апіутіг, то] тсі р. і. Ьгасіе.
Огпаітпіету ш. т. т. р. і Ьгаіи, іг ЬасЬошіе, зкого изіузгеїі о іут. сііос іо Ьуіі росг^іі па паз 2 хуо.ізкаті зх^еті пазі^рошас, гезту розібя иазгусЬ до ху. т. р. хуургахуііі, ргозг§с о гаіипек, іеду опі пагад $іе

рохугбсіїі і пазі ісЬ па гбгпусЬ тіеізсаск піетаїо роЬіІі. N3 роіут рггу-зіаіі до паз р Кдзіеіа г рідсід зепаіогаті, ргозгас о рггутіегге хуіесгпе. сіісдс паз озгпкас, Іак, ]ако і ріег^іе], XV тосу зм/о]еі іггупіас, аіе іт р. Ьд£ іе£о піе дороіпоге і одргахуііізту ісЬ г іут, ге гадп^ тіаг^ рггу-гпіегга г піеті тіес піе сЬсету. А хуідгдс, ге опі г паті піеодтіеппіе хторхуас сЬса, а іегаг сбг роіут, кагдети гусеггоші \уо]охуас і ]’иг сгаз і ^одгіпа, іих хуода ризсіїа. Теду хуієісє а ипігепіе XV. т. т р. і Ьгаіа ргозге, іако х\. т. т. р. і Ьгаі г росг^іки г рггегаспут гусегзіхует зхуоіт Ьу! пат розіїкіет па гаіипек, XV. т. т. т. р. і Ьгаі гасг зіе розріезгус і огде 8шо]£ хесгезпіе иротпіес, аЬу піе радаїі па Іиріе, ]’ако ріегхуіе], рбкіє] іаЬоги, да р. Ьб£, до згсг^іи піе гпіезіету, £дуг гдоЬусг кагдети Ь^дгіе па роіут. А ту га іакохх^а 1азк§ і тіїозс Ьгаіегзка іакге £оіохуі іезіезту па хузгеІаЦ из1іі£§ XV. т. т. р. і Ьгаіп итіегас, рбкі паз зіахуас педгіе, га кггухх^д§ XV. т. т. р. і Ьгаіа рггесіхуко кагдети піерггуіасіеіо-ххі. А гаіут гдгохуіа доЬге&о XV. т. т. р. і Ьгаіп гусзету і рокіоп паіпігзгу ]’ак паіріїпіе] одда]‘ету. '
Рап г СгеЬгупіа, діє 10 аргіїіз 1649.
XV. т. т. т. р. і Ьгаіа хх'зге^о доЬга гусгііхуу рггу]асіе1 і Ьгаі і зіи^а, ВоЬдап Сктіеіпіскі, Ііеітап г \¥о|зкіет /арогозкіт.
станів, сигнатура 300, 29, №Р)29, Уарк. 227. Копія. Р	РУ
ЦДІА УРСР у Києві, ф. 1230, оп.. 1, спр. 13, арк. 3. Фотокопія.
архівів, № 65/2.
ханням рятувати нас, повернули назадні наші чимало їх в різних місцях попереби-
дести шину, адже тепер, коли вже вода пішла, кожному рицареві воювати час і пора, ‘з сво^славнимРрицарством подав нам допомогу^ так і тепер в. м., м.м. п. і брат, зволив поспішити, а орду свою, заздалегідь попередити, щоб на здобич не кидалися, так як і смерть за в* м м. пан і брат^, і поки у нас вистачить сил в. м., м. п. і брата, від
№ 55
1649, квітня (10) 20. Чигирин. — Лист до кримського калги-салтана з проханням подати допомогу
ЛазпіеАУІеїтогпу тс. р. зоїіап &аІ£а кгутзкі, пазг тсі рапіе і доЬго-
ХдгоАУІа доЬгедо і АУзгеїакісІї ротузІпусЬ згсг^зИхсозсі ге ^узгуікіт рггегаспут гусєґзіауєгп ау. сагзкіе] тсі, пізкі рокіоп оддане, па діидіе Іаіа гагухсас гусгету. 7а ргас£, кібгдз ау. сагзка т. діа паз з1и£ зхсоісЬ роде]тоАУас гасгуі, ипігепіе дгі§ки]ету і рдкі гуАУІ, га іак тіїозсІАУу рокагапа 1азк$ іак ту ваті, ]’ако і дгіесі пазге £оіоАУІзту одзіи^іу/ас. дедпак рггу Ьуіпозсі ау. с. тсі гадЬут іе&о піерггуіасіеіа 2\уусі§гу\У8гу, до згег^іи гпідзі Ьут, іуіко (зат ау. с. т. АУІдгіаІ), АУО]зка Ьуіу осіугаїе Іираті, а ]а зат Ьуі ]‘иг па іут дозує к Ьесг ]'ако опі гда\упа гу/укіі піергахуда ізс, іак і іегаг іе&о гагу\уа]^, піе розіузга-узгу \уо]зка ау. с. тозсі, іегаг па паз пазі^ри^ і \угі<?1і рггед зі§ гпіезс паз і па Кгут ізс сіісд, сге^о іт рапіе Ьоге піе доротбг. О сгут ре\уп$ АУІадотозс тату од кгбіа лу$£іегзкіе£о2, кібгу паз озігге^а і ау. с. т., ге і Згхуеда га-сіадаіз па паз, аіе 8г\уедб\у іезгеге піе тазг. Мат ]едпак ау Ьо^а па-дгіе]§, ге росіесЬу піе одпіезіе іеп піерггуіасіеі, Ьо ау доЬгут окоріе гітіе, а іегаг ау ЬІосіе і ау Іезіе паз піе доЬ^дгіе. Му АУедІи^ оЬіеіпісе і зіоауз ау. с. т., кібгутез паз рггу од]егдгіе зАУОіт иреАУпії, ге паз. з1и£ зауоісЬ піе оризсізг і рггесІАУко кагдети піерггуіасіеІоАУІ дорото-гезг, — ипігепіе ргозіту, аЬуз іо іегаг г тіІозсІАУе] Іазкі заує] ггесг$ зат§ гізсії і сзгоауі ітсі паЬаізкіети, пазгети тіїозсІАУети. рапи, Ьус гасгуі іе£О роАУодет, аЬу шедіи^ итоссу Ьогдот зауоіш зріезгус зі? гогкагаї па зАУцікі3 гагзг, зкого іо різапіе доідгіе ау. с. т.4 Хтіїи] зі? гтіїи] зі$, пазг тіїозсІАУу, аЬузту іети піерггуіасіеІоАУІ піе даіі зі? гогрозіггес. Рохуібге і роіггесіе ргозіту, ^дуг зііа сЬггезсііапзіхуа па-зге£о, дизге піе\уіппе ху шієзсіє Низіаіупіе у/узсіпаїі, о кібгут ау. с. т. хуіесіе5. Касг зі§ іеду ау. с. т., р. п. тіїозсІАУу роеріезгас і дас гпаї рггед зоЬз рггег розіу пазге, геЬузту парггесІАУко ау. с. тсі хуузіаіі, а род Нитап іут згіакіет згіі, £дуг г осіїоі^ па шо]зко осгекІАУату 7ті1и] зі§, гтіїи] ау. с. т., ]’акос росг^І г рггодки, іак і до копса гасг паз Ьгопіс. Рггу іут одда]ету зі§ Іазсе тіІозсІАУе] ау. с. тсі г ипігопеті из1и&аті.
XV РегеазІаАУІи 6, д. 20 аргіїіз 1649.
иЧеїтогпозсі АУазге] пазгети тіІозсІАУети рапи аує АУзгет ро^оЬ пі і ипігепІ зіидгу7, ВоЬдап СЬтіеІпіскі г \¥о]зкіет Харогозкіт.
3 Зелені свята 20 травня 1649 р. "
4 Слова гагаг... доідгіе ау. с. т. доповнено із Крас.
5 Слова о кібгут ау. с. т. луієсіє доповнено із Крас.
6 В тексті помилка. Богдан Хмельницький у цей час перебував у Чигирині.
7 Слова Шіеїтогпозсі... зіидгу доповнено із Крас.
кн. 4, арк. 393—395. Копія.
станів. сигнатура 300, 29, № 129, арк. 83—84.’ Копія. Р	РУ
ЦДІА УРСР у Києві, ф. 1230, оп. 1, спр. 10, арк. З—4. Фотокопія.
^/Іьвівська бібліотека Академії наук Української РСР, ф. Оссолінських,
архів. Козацькі справи, папка 42. Копія. Р	Р	Р
Міхаловський, стор. 390—391, № 108.
Ясновельможний^м. салтане калго кримський, ^аш милостивий пане і добродію, я хотів, перемігши ворога, знищити його до останку, але (в. ц. м. сам бачив) війська їм, господи боже. Про не повідомляє нас угорський король, який’застерігає нас і в. ц. надію, шо^ворогне матиме^успіху^бо зимою^в добрих окопах, а тепер в болотах.! лісах він наказав своїм ордам поспішати зараз же на святки, як тільки цей лист дійде до п. н. милостивий?поспішної попередь нас через послів, щоб ми виїхали назустріч в. ц;м. послугами ає о я а м ост ву ку в. ц. м
№ 56
164У, квітня 11 (21). Чигирин. — Лист до перекопського старшини Пері-аги з закликом прийти на допомргу Запорізькому Війську
ХУіеІшохпу гпсіхуу рапіе Регі а^а регекорзкі, пазг шіеісе іп. р. і рггу-Іасіеіи.
$гс2£з1пуе£о ро\уодгепіа і у/згуікіе^о доЬга ш Ши&іе Іаіа ирг2е]шіе чг. т. т. р. хусгету і рокіоп пазг ос!с1а]ету. Реипе та^с шіадотозсі.

пз
ге ЬасЬохУІе піерггуіасіеіе пазі, хпохх'и г паті \уо]пу хасхупа^ і зкого іуіко оіхуоггу зі§ роїе. ге хузгуік^ роі£ез зху^ па паз пазЦріс ‘сЬс^. хуієісє іеду ипігепіе XV. т. т. т. р. і Ьгаіа ргозіету, гасг XV. т. т. т. р. і Ьгаі рггусгуп^ зхуд хупієзс до ]е£о т. р. ТЬоаіЬе]а і до іпзгусЬ, аЬу иго]зкот зхуут гогкагаїі зі£ па іеп Ьок Бпіерги ргхергахуіс, ]‘едпако\\о косгохуас коїо Іп^иіса, £’дуг рехупіе гпохуи г паті іа \Уо]па Ь§дгіе. Ти до паз ЬасЬошіе г г£од$ рггузуїаід, а па хуо]зка зі§ зрозаЬіа]^. Зкого іуіко XV. т. т. р. гасгусіе рггуЬус, ]ако ріегхуіе], іак і іегаг га ІазЦ і тоса Ьог$ росіссЬу агаїі піе одпіоз^, Ьо Ьаскохуіе гогпусЬ зрозоЬбм згикаіз, ]акоЬу тіедгу паті ЬгаіегзКю гогегшаїі, сге&о опі пі^ду піе досгекаЦ, гаг ту хузгузсу XV. т. т. р. рггузі^^Н зіи^аті Ьус і XV. пі. т. р. зіигус. Рггесішко піерггу]асіе1от пазгут ротосу додаша]сіе пат іуіко \у. т. т. р. І іегах піедахупо кііка іузі^су Ьаскбху \у Вагге, \у Озігости пазге хуо]'зко рохуузсіпаїо і діаіе^о хузгуікіе хуо]зка ро§о-іохуіи гозіахуаі^. Рггуіут рокіоп пазг XV 1азк§ XV. т. т. т. р. пізко огі-да]'ету.
Бап XV СгеЬгупіи, 11 аргіїіз 1649.
XV. т. т. т. р. гусгііхуу Ьгаі і зіи^а, Вокдап СЬтіеіпіскі г Шоізкіет Харогозкіт.
станіГХ^натур^ЗОО,3 29”И№Р129, ^рю 227—22?Нзв.И Копія.В	*
ЦДІА УРСР у Києві, ф. 1230, оп. 1, спр. 13, арк. 4—5. Фотокопія.
архівів, № 65/2, 4. Копія.
Вельмишановний, милостивий пане Пері-ага перекопський, наш вельмимилостивий
наш віддаємо. Нам відомо, що ляхщ наші вороги, хочуть знову з нами війну почати і, як тільки відкриється поле, з усім військом своїм на нас наступатимуть, а тому
витися на цей бік Дніпра і біля Інгульця кочувати, бо, напевне, знову буде'війна з нами. Тут до нас ляхи людей за перемир’ям присилають, а там війська збирають. Якщо тільки в. м., м. п., зволите прибути, то ляхи з ласки і волі божої, як раніше так і тепер. успіхів не матимуть, хоч вони шукають різних способів, щоб наше^бра-
військо стоїть тепер напоготові. При цьому віддаємо низький поклін ласці в. м., м. м. п. Дано в Чигирині, 11 квітня 1649.
В. м., м. м. пана, доброзичливий брат і слуга Богдан Хмельницький з Військом ' Запорізьким.
№ 57
1649, квітня (14) 24. Чигирин. — Лист до київського воево-ди Адама Киселя про збереження миру
\Хт2І^хузгу хуіадотозс, іе хуоіехубдгіхуо пазге КЦохузкіе XV. т. коп Іегохуапо, сіезгуту зі§ г Іе^о. Ба] рапіе Ьоге, аЬу XV. т. рапа ран Ьб£
і хгугзгупі зіоікіеш росхсіс гасгуі і іііидоіеіпіет гіоЬгет гсігохуіи
Со зігопу рокер, скуіпіеЬузту гасігі і сілшро исгупііі, іуїко ге ісіі тс рапохсіе піекібгху ха пазіаріепіегп 5\уо]ет, хуо]зко пазге Ьуіі зіпгогуїі: Ьо і. к. тозс рап пазг тії., іако бгіесігіс і рап, сІашпоЬу-Ьуі изрокоік дсіуЬу піекібггу рапоиіс Роїасу опедо зіисіїаіі і ууесіїид гогка-2г:піа ]. к. тсі па паз піе пазіурохмаїі. Р. §тіагошзкіе£о сгекат, рггег кібгедо ггеіеіпіе] XV. т. раті о хезхуікіет огпаітіту. Бізі іеп, кібгу ті \\ т. рап рггузіас гасгуі, хгогитіахузху, пагаб XV. т. рапи обзуїат, ргіу іет рохсоГпозс изіид тоісії \у 1азк§ ш. т. рапа рііпіе гаїесат.
ВоЬбап Сіітіеіпіскі, її. XV 2. к. тсі.
Грабовськпй, т II, стор. 117, № 4.
нувати^і на довгі роки^ у доброму здоров’ї зберіг.^
пана повідомлю. Того листа, якого мені в. м. пан зволив прислати, я прочитав і назад
В Чигирині, 24 квітня 1649'р.	В’ 3	’
№ 58
164У, квітня 22 (травня 2). Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича з проханням подати допомогу проти польських військ ти з подякою за дозвіл вільно торгувати в прикордонних російських землях
Божиею милостию великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичю, всеа Русии самодержцу [п. т.] Богдан Хмель-нипкой, гетман Войска Запорожского и все Войско Запорожское челом
Честно мьі принявши грамоту от твоего царского величества, при-сланую с послом твоего царского величества з Григорьем Унковским, И С ЛОДЕЯЧИМ, в которой до нас милостиво пишешь, что пространною речью іовирили з Григорьем Унковским и С ПОДТаЯЧИМ, что тот Григорей Унковской ог нас нечинную изустную речь сльїшал, которую перед тьои.м нарским величеством обьявит. И о том бога просим, чтоб ляхи іі жидьі больши над православними християни не государствовали, ьснеже они, яко хитрьіе, издавна извьікли кровь християнскую розли-
имети не хотим, только ваше царское величество благослови своей рати на них от Литвьі, как наскорее наступити, а мьі от сих украин за бо-жиею помощию на них пойдем. И желаем того, чтобьі ваше царское величество, яко правдивий и православний государь християнский, еди-ним государем нам, слугам своим, бнл, а ми со всем Войском Запорожским, как твоєму царскому величеству, тако же и твоего царского величества сину государю и великому князю Димитрию Алексеевичю служить во всем приятно. Только ваше царское величество в скоре рати своей укажи наступить для всее подлинности и тем неприятелем не датися б распростирать.
А что ваше царское величество прислал твоє государское жалова-нье, твоего царского величества з дворянином з Григорьем Унковским и с под-ьячим, ми то с великою радостию приняли и за то твоєму царскому величеству отслуговати будем и ниско бьем челом. Гакже и за великую милость твоєму царскому величеству челом бьем, что ваше царское величество изволил по милости своей наши украиньї с своего ? государства запасами всякими призирати и вольно купцом ироезжать. А ми послали до полковников наших пограничннх, что смирно сохра-нялись з городами пограничньїми твоего царского величества и в сово-купленье меж собою, яко християне, жили. А хто б своевольньїй бьіл и имел какую шкоду чинить, таких указали есмо горлом карать, о чем Григорей Унковской с подьячим изустно вашему царскому величеству об'ьявит,. которьіх мьі со всем добрьім отпущаем. Потом с нижайшими послугами нашими рицерскими вашему царскому величеству покорно ся отдаем.
Писан в Чигирине, 1649-го, апреля в 22 день.
Вашему царскому величеству всего добра желательньїе слуги, Богдан Хмельницкой, гетман с Войском Запорожским рукою власною.
Ц ЛІ1А, С ь кі и с 1 !, ^ р — 5 П, ек^ад з
№ 59
1649, травня 1 (11). Чигирин. —• Проїзний лист корінфському митрополитові Іоасафу на поїздку у Москву
Богдан Хмельницкий, гетман с Войском Запорожским, наясней-шему царю государю Алексею Михайловичі© всеа Русии самодержцу и всей его пресветлой подате князем, воєводам, окольничим, стольником, стряпчим и иньїм всем христолюбивьім братиям, гражданом при
грученньїи служб наших рьщерских и при временном сем житии здрав-
До ведомости доносим, что нричистьій господин отец Иоасаф, митрополит коринфский, и честньїй отец Дионисий, архимарит тово же монастиря, и Селивестр, келарь, тако ж отца митрополита племянник Юрьи и толмач Николай и служки его едут в землю и градьі твоего царского величества ради милостьши господня бити челом, которьіх мьі имеючи немалое время при боку своем. а видячи всякую правду, тщание ж н милость к богу и ясность духовную в побожном деле и в прагле, яко святителя нелицемерна, вручаєм ево и усердно желаем и просим за нево твоего царского величества и иньїх честньїх бояр и граждан величества. Тако ж де вручаєм яко доброго честного пастиря, и яко святителя и святого и дальнего града едучаго любовь християнскую, яко странному со предреченньїми ево всеми, которьіе яко же и зде имел покажите, а найпаче святую миЛостину для которьіе и в старости велии,
величество христолюбиваго милостивника втораго Иванна Милостиваго, занеже убогое митрополие его єсть, которьіе ни ис которьіх деревень
еем твоє царское величество господу богу вручивши, челом бьем.
Опубліковано: Воссоединение,
побажанням, щоб цар став володарем України
ницкий, гетман Войска Запорожского, и все Войско Запорожское че-лом бьет.
посланца Григорья Унковского и подьячего, и честно то принявши, много вашему царскому величеству за показаную милость челом бьем.
ковника чигиринского, от всего Войска Запорожского, вручивши ему, чтоб с вашим царским величеством изустно розговорил и всю истинну исповел. Которому во всем ваше царское величество поверя, нас, слуг своих, до милости царского своего величества прийми, и благослови, яко православний! государь, рати своей на наступцов наших и на веру православную наступити. А мьі в божий час от сих краев противо их пойдем и имеем в бозе надежду, что тот неприятель наш и до конца не будет потешен. Только вашему царскому величеству ниско бьем челом: от Кіилости своей не отдаляй нас; а мьі бога о том молим, чтоб ваше царское величество, яко правдивий и православний государь, над нами царем и самодержцею бьіл. И за таким совокупленьем всего правосла-вия надежда в бозе, что всякий неприятель на главу погибнет. Послан-ца нашего, ваше царское величество с миром отпусти; и гі>гс под милость и оборону свою и всю Русь, ньіне по милости божий против ляхов совокупляючуся, возьми. А ми вси единостайне, сиречь едпподушно, го-товьі умирать за ваше царское величество, и с нанижайшими послугами нашими рнцерскими вашому царскому величеству локорно ся отдаем.
Писан в Чигирине, 1649-го году, майя в 3 день к
Вашему царскому величеству всего добра желательньїй слуга и приятель, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском Запорожским, рукою своєю 2.
арк. 25-—27. Переклад, з заголовком:'«Список с листа белоруского письма, что прислал ко государю царю и великому князю Алексею Михайлович»
СВ°ИМОпубйовано: ЕьГ ЮЗР/^ІП? стор? 309, №Г<245. “ЮНЯ В ° ДЄНЬ>>’
Воссоединенис, т. II, стор. 177—178, № 74.
№ 61
1649, травня (3) 13. Чигирин. — Лист до київського воєводи Адама Киселя про підготовку до переговорів
Лазпіехуіеігпогпу тсі рапіе \уо]єу/ос1о кі]о\узкі, т. XV. т. рапіе і рггу-]’асіе1и.
7а пахуіебгепіе Изіошпе XV. т, т. т. рапи хуіеісе сІ2І§киі§ і ирггер тут зегсет Іе^о зоЬіе гусг§, аЬут то^І па боЬге хбгохуіе XV. т. т. т

рапа раігг^с сіезгус зі? і оперо. А со зігопу докопсгепіа котіз]е], о іо зі? іоііз уігіЬпз шсіз зіагат, аЬут месііир итохуу пазге] копіес зхуо] \у>і?1а. Туїко іо Ьагдго ху родгіхуіепіи пат хузгуікіт, ге хуо]зка Ьагдго хх-іеікіе \х Роїзсе, гасі$ро\¥е і когоппе2, сИасгеро ху ігхуосіге гозіахсаЦс у.’згузіко пазге АУоізко Харогозкіе і іеро зі? оЬахУІа]§с, аЬу, сгеро рапіе Ьоге гасіюхуа], піе іак котіз]? сЬсіеІі копсгус, ]ако іак гок: іи па гроб?, а іи со іпзгеро тузіііі. Лесіпакге і а іпакзгеро тпіетапіа Ь?д^с, розіа-іет ро хсзгуікіе риікохупікі, аЬузту коїо зрозоЬперо тіе]зса пагадгіїі зі?, рсІгіеЬу па]Ьегріесгпіе] котів] а зі? одргахуошас тіаіа; га рехуп$ х'іадотозсіа ті?с!гу зоЬд розіапохуіту, ]’ако па]рг?дге] сіпіет і пос^ V т. т. рапи піе отіезгкату міасіотут исгупіс. Ледпо ху. т., то] рай т., рапоху гоїпіеггбху г зігопу зхуо]є] гасг гаіггутас, аЬу піе сіахуаіі апзу оо гехегхуапіа іе] котізіе], кіога, да рап Ьор, обргахуохуас зі? Ь?-бгіе. Каіепсгаз затеро зіеЬіе г рохуоіпозсі^ изіир тоісЬ рііпо осісіа]? ху Іазк? ху. пі. т. т. рапа.
Баг г СгеЬігупа, сі. 13 та]і аппо сіві 1649.
АУ. т. т. т. рапа хує хузгет гусхііхуу рггу]асіе1 і рохуоіпу зіира, ВоМап Сіітіеіпіскі, Ьеітап \¥о]зка ]. к. т. Харогозкіеро.
Державний воєводський архів у Кракові, ф. Сангушків, рук. 67, арк. 295.
ЦДІА УРСР у Києві, ф. 1230, оп. 1, спр. 50, арк. 25. Фотокопія.
Інститут історії Академії наук Української РСР, фотокопії з польських
Опубліковано: Грабовський, т. II, стор. 117-118, № 5. Памятники, т. І, відділ ПІ, стор. 393, № 65.
Памятники, вид. 2, з доповненнями, т. І, стор. 339-—340, № 73. Міхаловськии. стор.. 93, № 65.
Ясновельможний милостивии пане київський воєводо, м. в. м. пане і приятелю, бачити в. м., м. пана, у доброму здоров’ї^ чим я міг би тішитися. А щодоРзакінчення лася. Але дуже нас всіх Дивує те, що Польща утримує такі великі війська, завербовані
щось певне ві рішимо, не забаримося, якнайшвидше, чи вдень, чи вночі, в. м., м.
В. м., м. м. пана, в усьому щирий приятель і покірний слуга Богдан Хмельницький,
ФотокопіїГрРаІггус; в інших текстах: раіггдс.
№ 62
1649, травня (4) 14. Чигирин. — Лист до трансільванського князя Юрія Ракоці з подякою за присипку послів
Зегепіззіте ргіпсерз Тгапзіїуапіае, сіпе дпе поЬіз соїепдіззіше.
ЬШегае рег та^піПсоз Іе^аіоз зегепіззітае зиае сеїзііидіпіз гед-дііае, іп чиіЬиз со^поуітиз зегепіззітат зиат сеїзііидіпет Ьопат уаіеіидіпет еі отпіа їаизіа сит зиа сіагіззіта таіезіаіе ЬаЬеге, тахі-тат ІаеШіат поЬіз іиіегипі. Сапдідо согде ргесатиг, иі іп тиііоз аппоз іат ад аііа тиііа, чиат еііат еі: ад позігит рготоуепсіит ргорозііит Іеіісіззітат регата! уііат. Ье^аіі зегепіззітае зиае сеїзіїидіпіз зегіо поЬізсит ігасіапіез, де ге тізза огеіепиз зегепіззітае зиае сеїзііидіпі, іп диаіі зі! зегіе еі зіаіи, десапіаЬипі, рег чиоз Ьитіїїітит позігит апі-тит уоуєпієз еі рготріит раігосіпіит ітргесапіез, отпіа ргозрега зегепіззітае зиае сеїзііидіпі іпііто согсіе ехоріатиз.
Оаіит іп СгуЬігуп, діє 14 таіі аппо 1649.
Зегепіззітае зиае сеїзііидіпіз оЬзециепііззітиз зегуиз, ВоЬдап СЬтіеІпіскі, Ьеітап \№о]зка Харогозкіе^о, г§к$ з\у$.
Адреса-. Зегепіззіто Сеог^іо Какосху, ргіпсірі Тгапзіїуапіае, рагііит ге£пі Нип^агіае дотіпо еі Зісиїогит сотііі, дотіпо дотіпо поЬіз соїеп-діззіто.
Угорський державний архів. Оригінал.
ЦДІА УРСР у Києві, ф. Колекція грамот російських царів та універсалів
Переданий "вельможними послами вашої найяснішої високості лист, з якого ми буває в доброму здоров’ї і всякому благополуччі, приніс нам дуже велику радість. Від щирого серця молимося, щоб багато років проводив якнайщасливіше життя як високості, що вели з нами важливі переговори, усно розкажуть вашій найяснішій хильні почуття, просимо прихильного захисту, від глибини серця бажаємо всього
Дано в Чигирині, дня 14 травня року 1649.
Війська Запорізького, власного рукою.
Адреса: Найяснішому Георгієві Ракоці, князеві Трансільванії, частини Угорського королівства, панові, пайові і нашому вельмишановному добродієві.
120
№ 63
1649, травня (4) 14 Чигирин. — Лист до трансільванського князя Сигізмунда Ракоці з повідомленням про відправку його послів
Зегетззіте ргіпсерз Зіеізтипде, дпе еі Ьепеїасіог поЬіз соїепдія-
Ье^аіоз зегепіззітае зиае сеїзііидіпіз &гаііззіте зизсеріоз, зед поп Па ігасіаіоз оЬ іпоріат гегит Ьеііо дезоіаіагит, иіі десиіі. ЬопогіПсе іатеп иіі їідеііззіті зегепіззітае зиае сеїзііидіпі дітізітиз оЬпіхе ре-іегЛез, иі зегепіззіта зиа сеїзііидо поз дгаііае зиае рагіісірез сеіегііег ргоіе^еге уєИі, поз уего, диі зиттіз рго Ьопоге еі аиіЬогііаіе зегепіззітае зиае сеїзііидіпіз ад отпіа еііат ехігета уоіі еі дезіапаіі, Геїісі-ззіта Гаіа а део зегепіззітае зиае сеїзііидіпі ітріогатиз.
йаіит СхуЬугуп, діє 14 таіі 1649.
Зегепіззітае зиае сеїзііидіпіз оЬзесіиепііззітиз зегуиз, ВоЬдап СЬтіеІпіску, Ьеітап \¥о]’зка Харогозкіе^о, г^ка з\у;|.
Адреса: Зегепіззіто ргіпсірі ЗІ£Ізтипдо Какосху, дотіпо, дотіпо еі Ьепеїасіогі поЬіз соїепдіззіто.
Опубліковано: Т Тар., 1887, стор. 452.
Наияснішии князю Сипзмунде. пане і наш вельмишановний добродію.
ласки, а ми готові і рішимі за високу честь і повагу вашої найяснішої милості навіть
Вашої найяснішої милості найпокірніший слуга Богдан Хмельницький, гетьман
№ 64
1649, липня близько 23 (серпня 2). Під Збаражем. — Лист до руського воєводи Премії Виїиневецького про безнадійне становище обложеного польського війська
Огпаітиіе \¥. кз. тсі, хе іеп Іізі г іут розіапсет ш. т. ха Еууоууєш и ігхесЬ тіїасЬ роітапо, розіапсоші зху]§ исі^іо, а іеп Изі V/. кз. тсі сагу одзуїат. 8рос1хіе\х’азх зі§ \у. т. па іакіз розіїек од кгдіа ]. т..

а сгетиг заш піе \\'ус1іодгІ82 г погкі, а до кгбіа і. т. ш ]едп§ кир^ зі£ піе ^агпіесіе. \¥згак кгбі |. т. піе Ьех ита іезі, Ь?д^с Іакіт топагсіц \¥ІеІкіт, геЬу оп тіаі Іид зшд.і Ьеггогзддпіе ігасіс, ]акге оп іи та па робіїек V/. тсі рг2у]8с: Ьег іаЬоги піеродоЬпа, а 2 іаЬогет з§ ггесгкі і сіесгкі. Ьеріе] іо ]. к. т. зоЬіе ираігиіе, ге паз ки зоЬіе досгека, г кіб-гут тоге Ьус о шзгуїкіт реА¥па г^ода і итоша. А ш. кзі$2£са тозс піе гасг па паз гакдуас, а па зіеЬіе гасг паггекас, гезту \¥. т. піе гасгеріїі і саіозсі ш рапзі\уіе гарогозкіт 1 сіісіеіізту гаеііо\¥ас. А іг іак родоЬпо г рг2е]г2епіа Ьоге&о рггузгіо, гасг зоЬіе кз. т. праігохуас, ]ако ]е8І: \уо!а V т.
Адреса: дазпіеозхуіесопети кзі§сіи і і т. Легетіети КогуЬиіохуі \¥ізпіо\уіескіети, \уоіе\¥одгіе гизкіети, зіагозсіе капіошзкіети, рггуіа-сіеіоиі пазгети, сЬос піегусгіішети оддас.
Інститут історії Академії наук Української РСР, фотокопії з польських архівів, № 2 (162), 179 (20).	,
№ 2286МаркЬК41. Копія^ ЗДЄШ1 НЯУК ^кра^СЬК01
від Львова; посланцеві відрубали голову, а лист цілий відсилаю в. м._ Надієшся, в. м„
прийти на поміч в. м.: без табору неможливо, а з табором — є річки і потічки. Й. к. м. і одностайності. А в. княжа милість нарікай не на нас, а на самого ^себе, бо ми в. м.
воєводі руському, старості канівському, нашому, хочР і нещирому, приятелеві. У
№ 65
1649, серпня (5) 15. Під Зборовом. — Лист до Я на Казимира про ставлення до короля
№ііа8піе]82у тііозсіхуу кгбіи, рапіе, а рапіе тб] шііозспуу і доЬго-
Шідгі рап Ьо£, гет ]а паіпігзгут Ь§(Цс родпбгкіет па]'іа8піеі8ге&о таіезіаіи \\г. к. т., 2 дгіесіпзЬуа Іаі тоісЬ, игодгі\узгу зі§ игодгопут СЬтіеІпіскіт, до іусії зесігшуск Іаі тоісИ піе Ьуіет пі^ду ш гадпе) геЬеІіе] рггеспуко з. таіезіаіоші ш. к. т., р. т. т. Лаког гпасгу \уіегпа


изкі£а то]а іезгеге розроіи зіахупе] раті?сі піекозгегука годгіса те§о, Міскаїа Сктіеіпіскіе^о, росЬ(аго8сіе&о сгекігупзкіе^о, кібгу па изіидге з. раті?сі р. о]са 1 ху. к пі., іако і хузгуікіе] Кгріііе], па Сесогге £іоху? зху^ роїогук £(ігіе ]а рггу піекозгегуки о]си тут зго&іе хуі?гіепіе дхуа гокі рггесіегріаіет. Оду ті? рап кб£ 2 іе] пієхуоіі хуугхуоііс гасгуі, /ахузгет кухуаі рггу хуіегпут хуо]’зки Кгріііе] і іегаг, ко^іет зхуіадег?, хеЬут кагдго гад. аку кгеху скггезсііапзка \л/ідсе] зі? піе Іаіа. Со ху. к. ш. іиг іо ро дхуа гагу ху різапіи зхуут рапзкііп гтіапкохуас гасгузг, тпіе, росіпогка зхує^о, па ]акіе£о гекеїігапіа, о сгут і а піе тузі? і іо хсіет рехупіе, ге іо г іидгкіе^о исІапіа. Касгге ху. к. т. г Іазкі зхує] рапзкіе] хуузокіт а тіїозсіхуут гогзддкіет зхуут кгбіехузкіт ихуагас і піііозсіхх’іе хуузіискас іусії рапоху, кідгуск іат зііа ]'езі рггу Ьоки к. т., іако ті? падзддгіїі, а піехуіппіе, од і. т. т. рапоху дгіеггахусбхх’ икгаіппусії доіе^ііхуозсі2, гет піе г руску, аіе г хуіеікіск кіед тоіск, кедас хуу^папсет, га хуіазп^ о]сгугпе то]?3, г ико&іск дбкг тоіск, ти-зіаіеіп ропіеххоїі рггу^агп^с зі? і праве до пд£ шіеікіе^о сага ]. т. кгут-зкіе£о, аку тіе хургаххчі до тіїозсіхуе] Іазкі ху. к. т., р. т. т. ЬиЬо зі? Іо іак зіас тизіаіо, ге га хуіппє і піехсіппе дизге рокиіохх-ас тизга, піскге рап кб£ з^дгі, кіо іети ]езі рггусгуп^. А ]а Ьупа)тіе] хуоіі і гог-кагапіа ху. к. т., р. т., піе скс? кус рггесі^пут; ропіехуаг V/. кг. т. іо кеітапзілуо когаскіе пагпасгус гасгуі Хакизкіети, гаегге ^о кг. т. хагагет дхудхіе до \Уо]'зка Харогозкіе^о шузуїас, а ]а гагаг киїау/? і скогз£іе\у, кідг$ іегаг іггутат г Іазкі ху. к. т., опети оддат. \¥іет рехупіе, ге ро Іазсе \у. к. пі. куїкут гаскохуапу рггу гдгохуіи тоіт, аіе \\1едг^с о іут, ге таїо со з1искаі§с рр. дгіеггашеу икгаіппі \у. к. т., піе раіггас па ху. к. т. затедо, кагду рап кгбіет зі? тіапи]’е: піе іуіко геку тіеіі хуіггутас4 хх^ рапзішіе ху. к. т., і дизг? гагаг ті хуегт^. ХУзгакет ]а г \¥о]зкіет Йарогозкіт гахугду па росг^іки 32С2?з1іхує£0 скгапіа па іо рапзіхуо ху. к. т. кагдго зі? зіагаї і іегаг іе&о гусг?, акуз оуі піоспіе]8гут 5 рапет ху Когопіе Роїзкіе], апігеїі &. рат?сі рап о]сіес і Ьгаі ху. к. т. 2асгут пісгети піе хуіегг^с, гез іезі піехуоіпікіет ху Кхріі-Іеі, Ь?д? зі? іггутаї іе£о рапа, кібгу ті? Іазкахуіе г коге] Іазкі іггута па оріесе зхує]. А рггуіут г ипігопеті изіи^аті теті род по^і та]езіа-I ху. к. т. рііпо зі? оддаі?.
Оаіит г іакоги зрод Екогохуа, д. 15 аи^изіі 1649.
XX' к. т., р., р. т. паіпігзгу родпдгек, Вокдап Сктіеіпіскі 6.
Центральний архів давніх актів у Варшаві, Листи посольств, рук. 35, арк. 20—20 зв. Копія.
ЦДІА УРСР у Києві, ф. 1230, оп. 1, спр. 185, арк. 28—29. Фотокопія.
пі і м пі і і и _	V/ е амеби гіоіе^іімоз'
123
архівів, № 157/27—28.
ф Там же. Бібліотека, Записки М. Голінського, № 4184, стор. 269—270.
Міхаловський, стор 431—432, № 143
вроджений шляхетним Хмельницьким, з дитячих років до похилого віку ніколи не брав участі бунтах проти св. величності в.. к. м„ ^п. м.^ м ^Про ііе свідчить^моя вірна неволі визволити зволив, яУ завжди був при вірному війську Речі Посполитої і тепер, клянуся богом, був би дуже радий, щоб християнська кров більше не лилася. Що.в. розсудити, милостиво^ вислухавши тих панів, яких .гам є багато при. в. к. м^ що мене
в/кор. м. зволив гетьманство козацьке призначити Забуському, зволь в. кор. м. негайно тримаю з ласки в. к. м„ йому віддам. Знаю напевно, що в. к'м. з ласки своєї зберіг би
залишили б мене в державі в. к. м., а зараз же позбавили б мене життя. Адже завжди дуже старався і тепер бажаю, щоб ти міцніше тримав корону польську, ніж Посполитій, я буду триматися того пана, який мене ласкаво з божої ласки держить
Дано з табору з-під Зборова, дня 15 серпня 1649.
№ 66
1649, серпня (6) 16. Під Зборовом. ~ Лист до Я на Казилшра з поясненням причин покарання Якова Смяровського
Ма]]а8піе]8ху кгбіи, рапіе то] шііозсіууу і доЬгодгіе]и.
АУіегпозс родсіапзіша гпе&о х паіпігзхеті аіихЬаті род по^і па]-]а8піеі8ге£о таіеаШи V/. кг. т. р. т. т„ ]ако па]ипігепіе] рокогпіе оддадуат, га іак \уіе1к§ а тііоБсіхуа 1азк§, кідг^ уу. кг. т., р. т. т..
іі№агу№згу о №8хузІкіт ро№?ща 8№оід кгд1е№зЦ, ІиЬо тої, аІЬо піе то) £г?,ес1і одризхсхас гасхузх, со №зхуіко, іако ргхед рапет 8№ут, Ьіогас па зіеЬіе, №Іе1се а ипіхспіе №. кг. т., р. т. т. дхі§киі§. Зігопу розіа, піеЬозхсхука р. $тіаго№8кіе£о, хе №. кг. т., р. т. т. ро кіікакгос різас гасхузх, хе и паз Ьуі хаігхутапу, х зІизхпусЬ а хаіозпусЬ пазхусЬ ргхусхуп. Музту ха ріег№зхут розеізі№ет іе^о, сЬосіах оп пат Ьуі і па]'£огзхут піергхуіасіеіет, діа Іазкі №. кг. т. росі 2атозсіет №дхі§-сгпіе Ьуіі рггуі^іі і х икопіепіо№апіет одрга№Іеіі. АІе і/ оп піеЬозхсгук піе 8рга\уо№а! №Іегпе£о розе1зІ№а сіо паз осі №. кг. т., а па]№І?к8х^ хдга-д£ пасі паті исхупіі, тіазіо іе&о, хеЬуз №. кг. т. па изіи^ 5№0]‘з і №8хуЬ кіеі Кхрііе] тіа) №ед1и£ іпіепс]е] з№. раті^сі ]. кг. т., рапа Ьгаіа 3№е-£о 1 па 12000 \¥о]зка 8№Є£о 2арогозкіе^о ргхуризсіс, аіе па зате зіо-іесхпе Ьогоду №. кг. т., р^дхіе №Іазпіе зато зі$ кохасі№о хпаідиіе, схегказкі &гипі і схеЬігупзкі, № роддаіЇ8І№Іе зоЬіе, сШораті паз Ьуі ихасхуі. О схут сііа ре№пе] шіагу і корі§ зрізапд ргху№І1е]и опе^о до \\ кг. т., р. т. т. розуіат. №е тату о іо ха хіе №. кг. т., іако хгахи па іут рапзі№іе Ь§д^с, піе о №8хуІкіт №іадоте£о, хе іе £гипіу ха№зхе Ьу\\гаІу од паз, кохакб№, пі од ко£о піе оде]то№апе. їх оп піеЬозхсхук 8№ут їі£ІагзІ№ет сЬсіаІ паз № 5№0]е робдапзШ) оЬгбсіс, ха со рап Ьб£ іа№ПЄ£о пат исхупіі, хе №о]зко, ро од]ехдхіе тоіт № дго£§, піе сіїсіаіо №§ха па 8№Є] £ІО№іе №І£се] ігхутас, хе £о зтіегсЦ х іе^о 5№іаіа 2£Іадхі1і. А хадпусЬ розІб№ споі1і№усЬ Ьу і х зиго№^ одро№іедхі§, піе 2№укіо ХУоізко 2арогозкіе піково хаігхуту№ас. Теп піеЬозхсхук па ]ак$ хагаЬіаІ, іак^х і харіаі^ оігхутаі. Ваїе] па іеп схаз піе иргхукгхаі^с зіе №І§кзхут різапіет 8№ут до иігхепіа х ]. №. т. р. капсіегхет когоп-пут2, к(6ге£08 №. кг. т., р. т_ т. до сага ]. т. кгутзкіе^о3, па и£од§ №узІас оЬіесас гасхуі, о №єхуікіет гхеіеіпіе хасЬо№и]§. Ргхуіут да] рапіе Ьохе, аЬут ]а, паіпіхзху родпдхек №. кг. т., №едіи£ ті1озсІ№Є] оЬіеіпісу р. т. т. то£І хозіа№ас.
Г)аіит х іаЬоги зрод 2Ього№а, 16 аи^изіі 1649.
XV. кг. т. р. т. т., паіпіхзху родпдхек і №Іегпу роддапу, ВоЬдап СЬтіеІпіскі, Ьеііпап ^оізка №. кг. т. 2арогозкіе^о.
арк. 21 звР — 22. Копія.
ЦДІА УРСР у Києві, ф. 1230, оп. 1, спр. 185, арк. ЗІ—32. Фотокопія.
архівів, № 157/30—31.
Наияснішпн королю, пане мій милостивий і добродію.
якої в. кор. м., п. м. м.,’ зваживши все своєю королівською повагою, зводив простити
3 Іслам-Гірей.
більшу зраду нам учинив. Замість того щоб в. кор. м., згідно з наміром св. пам’яті й. свою і всій Речі Посполитій, він самі стольні міста в. к. м-ті, де власне перебуває
копію цього привілею. Ми не гніваємося за це на в. к. м-ть, бо, перебуваючи недавно
хана для укладення з ним угоди. Затим дай господи боже, щоб я, найнижчий підні-Дано з табору з-під Зборова, 16 серпня 1649.
№ 67
1649, серпня (7) 17. Табір під Зборовом. — Лист до Яна Казимира відносно вимог Запорізького Війська
Ма]]азпіе]82у шііозсіхуу кгбіи, рапіе а рапіе то] хуієісє тіїозсіхуу і доЬгодгіе]и.
Рохуіаггат гпохуи, ирадаі^с до тіїозсіхуусЬ пд& ху. к. тсі рапа іп тії., ипігопд ргозЬ§ то]а о іеп ^ггесЬ хуіазпіе, кібгут хуі£сє] ропіе-хуоіі піг г хуоіі зхує] тизіаі исгупіс; аЬуз ху. к. тозс ]ако о]сіес і рап то] тії. іеп £ггеск тпіе па]пігз2ети родпогкохуі зхуегпи і до копса одризсіс гасгуі, а до ріегхузге] тіїозсіхуе] Іазкі зхує] рапзкіе] рггуризсіс сЬсіаІ. А ] а ]акот г дахупа Ьуі хуіегпут роддапут з. р. рггодкохуі ху. к. тсі, іак і іегаг па]азпіе]з2ети та]езіаіохуі ху. к. тсі, р. т. т. і до-копса гухуоіа те&о хуіегпут гозіахуас оЬіеси]?.
Со 8І§ газ ікпіе зігопу Огду кгутзкіе], іо віє іо іак зіас тизіаіо ху іут рггутіегги пазгут, геЬузту ху іе] г^одгіе па сгазу діи^іе ±у!і і га згс2§8Ііхует рапохуапіет ху. к. тсі рокб] хузгуікіе] гіеті кгдіезіхуа ху. к. тсі Ьуі. Прехупіа паз іеп саг і тс кгутзкі, аЬузту іег, §дгіеЬу ти зі£ ігаШо до ]акіе]ко1хуіек гіеті піерггу]асід1/опус1і, іутге зрозоЬет \уу£°д§ 1 исгупііі, а оп пі&ду піе та гасгеріас рапзіхуа ху. к. тсі р. т. т.
І іе рипкіа, кідге іегаг рода]ету г хуоіі і г^дапіа хуо]зкохуе£о, ху кід-
1 Слово АУуеосІе — додано із Граб.

гусІїЬу со ха хіе ш роїгхеЬпо хдга]с? п кібгу про кісЬ дбЬг Ьгаіа XV. к тсі р. ха хеі Ь піе ]едпеі Іет х \уіі зхе^о та Пап XV, к дапу, Во	коїхуіек іпо&іо Ьус игах1і\¥Є£о, аЬуз ху. к. тозс па тпіе о іо іес піе гасхуі, &<іух іо піе то]а шоіа, апі тпіе іо ]езі іак , іуіко \уо]зко шзхуіко ху. к. тозс о іо изіїпіе ргозх^, о іе£о іе£о, піе іуіко те£о, аіе і хузхуікіе] Кхрііе], о Схарііпзкіе^о, доЬахузху зоЬіе иЬо^іе оЬе]'зсіе то]е, \^гуіаг1 ті? Ьуі хе уузхуі-тоісЬ, і о іо хет ро кіікакгос зиріікошаї бо к. тсі з. р. рапа к. тсі, ргхургахуіі тпіе Ьуі до ]р. сЬаг^хе^о ког. о £агд1о, іа піероігхеЬпа хуо]па хузхсх^с зі? тизіаіа: ипігепіе ргозх? ху. т. тії., аЬу оп Ц зтіегсі^ ЬуІ рокагапу, ]'акіе] оп тпіе хусхуі, па \\4есхпе схазу іпзі ІакісЬ хЬгодпі схупіс піе хуахуіі зі?, со ти тпіе, аіе хузхуікіети \уо]зки іасу піеихуахпі іо схупії] Ргху егпет роддапзіхует а ипіхопеті зІихЬаті, род по&і па^'азпіе]-Іезіаіи \у. к. тсі рапа т. тії. іако па]рі1піе] зі? оддахуат. х ІаЬоги, д. 17 аи&изіі г. 1649. . т. рапа те^о ті1озсі\уе&о па|піхзху родпдхек і хуіегпу род-Ьдап Сктіеіпіскі.
	2 225, стор. 242—243. Копія.
	рк. 21—22 зв. Копія.	І	ІУ ЦІЛА УРСР у Києві, ф. 1230, оп. 1, спр. 185, арк, 32—33. Фотокопія. Переклад
	і’	оп"	ик	01 ор	1 МИЛОСТІ, та і тепер обіцяю до КІНЦЯ
ДОПОМОГЛИ,	якщо йому доведеться ЙТИ до якої-небудь ворожої землі, а він обіцяє
побудь обр	і .мою убогу садибу, позбавив мене всього мого майна, про що я "подавав підбивав й. к. ьп коронного хорунжого скарати мене на горло, з чого і ця
непотрібна тією смерт	пнів, яких не мені одному, але всьому війську чинили ці нерозважливі пани.
	з табору, дня 17 серпня 1649 р.	.
127
№ 68
1649, серпня (7) 17 і. Табір під Зборовом. __ Вимоги Запорізького Війська, передані Я ну Казимиру
Рипкіа о роіггеЬаск ХУоізка Харогозкіе^о, до ]едо кг. тсі рапа Па82Є£0 ШІСІХУЄ&О.
1.	Зігопу ргаху і хуоіпозсі пазгусЬ дахупуск од гезгіусії з. раті§сі кгбібху роїзкіск пат падапуск, іако рггед іут Ьухуаіо, аЬу ^дгіекоїхуіек когасіхуо пазге зі§ 2па]дохуа1о, Ьу іггеск когакбху, іедпе^о дхуа] з^дгіс рсхуіппі, і хує хузгеїакіск хуоіпозсіаск гаскохуапі Ьуіі.
2.	Іг іак зііа когасіхуа пазге^о кзі$г§ ]. тс. ХУізпіохуіескіе паріодгії пад хуоіа і гогкагапіе ]. кг. тсі, ге іегаг піе тогету і заті роігаПс, ]а-коЬу то£Іі іо ху рехупу котриі гхуіезс, а тіапохуісіе росг^хуЗгу од Впіе-зіги, Вугііпіес, Ваг, ро Копзіапіупбху Зіагу, ро Зіисг і га 81исг, ...хурада ху Ргурес, ро Впірг, а од Впірги, од ЬиЬасга росг^хуз/у до ЗіагодетЬи, аг до £гапісу тозкіехузкіеі, г ТгиЬескіт, а ху іусії ротіепіо-пуск тіазіаск заті ту хуоізкіет рггеріз исгупіету, £одпуск іуіко то-1о]сбху, кібггу Ьу когу Ьуіі до изіи^і ]’е£о кг. тсі 1 хузгуікіе] Кгріе], іакіск пагпасгуту. Ро кібгусЬ тіазіасЬ ті^дгу хуо]зкохууск пазгусЬ аЬу скогд^хуіе ]ако сидгогіетзкіе, іак і роїзкіе зіапохуізк гадпусп піе тіеіі і зіасз'і гадпуск Ьгас піе хуагуїі зі§. А ро хуурізіе кіо зі§ коїхуіек дозіапіе род іигуздукс]^ рапзк^, зегіо іе&о аіекіи]ету, аку род і§ ігап-заксід хуо]єпп^ сокоїхуіек зі§ зіаіо, іак г икггухудгепіет зиЬзіапсіе], ]ако і зігаіу гдгохуіа, хузгуіко Ьуіо хууЬасгопе і репііиз г^іадгопо, Ьег гаапе] іп ро&іегит гекоіексіе].
3.	Впіа, ]‘ако изіахуісгпа пагоди гизкіе^о исізкбхх' і Кгріе] ігидпозсі рггусгупа, гпіезіопа Ьус та, іак ху Когопіе, іако і XV. Кзі^зіхуіє іл-іехузкіт.
4.	Меігороіііа кііохузкі од раігіагску копзіапіупороізкіе^о хуедіи£ гхуусга]и зіагогуіпе£о розхуі§сепіе Ьгас і до піе&о хуіесгпеті сгазу г дискохуіепзіу/ет гизкіт паїегес рохуіпіеп Ь^дгіе.
5.	Сегкхуіе і доЬга сегкіехупе хузгеїакіе, їипдас|е, падапіа гизкіе, піезіизгпе рггег ипіібху геЬгапе і оз^дгопе, од ипіібху дискохупусЬ і зхуіє-скісЬ пакогепзіхуа гизкіе&о і іпзгусії іидгі ху Когопіе і XV. Кз. Ьііехузкіт рггег риікохупіка АУоізка 7арогозкіе£о па іо дериіохуапе^о, одекгапе і дискохупут геїі^іе] ^гескіе] оддапе Ьус та]^. А іегеїіЬу ипі]асі аІЬо дискохупі ггутзкіе£о пакогепзіхуа і зіидепіу аІЬо иггеду, ігуЬипаІізіо-хуіє, іак ху Когопіе |ако і XV. Кз. Ьііехузкіт Ьгопіс тіеіі, іеду сі га хугги-згусіеібху роко]и розроіііе^о а піерггуіасіеіа оісгугпу росгуіапе Ьус таід. А па одеЬгапіе сегкхуіе і доЬга сегкіехупе іут озоЬот, кібге підду ху ипіеі'піе Ьуіу, рггухуііеіа дапе Ьус таі$.
6.	Вискохуіепзіхуа гизкіе хузгуікісії хуоіпозсі, ]ако дискохупі ге1і£Іе] ггутзкіе] ро хузгузікіе] Когопіе Роїзкіе} і Ьііхуіє пакогепзіхуа зхує^о
* Дата встановлена за док. № 67.

риЬІісе, а піе кгуіото, хахухуас таі$, ро^гхеЬу і іпзге оЬгх§ду сегкіехупе Ьег хузхеїакіеі ргхезхкоду, іпк ргху Ьоки ]’е£О кг. тсі, іако і ро іпзхуск тіазіаск хгіеікісії, зесиге одргахуохуас Ь^д^.
7.	Сегкіеху гизка ш Кгакохуіе, XV ХУагзгаиче, \у ЬиЬІіпіе і ро іпзхуск тіазіаск, піе \\’ути]^с Іуск, кібге і ргхедіут Ьуіі, Ьус та.
8.	Ргхухуііеіа, декгеіа, тапдаіу ісЬ т. рр. ріесх§іагхе когоппі і XV. Кз. Ьііехузкіе^о Ризі хуудахуас таіз Ьех уузхеїакіе^о отіезхкапіа і екз-рекіасіе] пад ргахуо па зх1аскі§ когопп^ орізапе.
9.	XV тіезсіе Кцохуіє і ро іпзхуск тіазіаск икгаіппуск іехиісі і ха-коппісу геїі^іеі ггутзкіе], ]‘ако пі&ду ргхедіут піе Ьуіі, аЬу і іегах пі од ко£о їипдизхбхх' піе тіеіі, £дух од хакоппікбху ху геїі^іе] піег^оду і хухгизхепіа рокері росхупан зі§.
10.	Ь’гх^ду хузхеїакіе ро хузгуікіск хуоіехубдхіхуаск гіетзкіе, £годгкіе і тіеізкіе ш тіазіаск кгбіехузкіск, зхуіескіск і дискохупуск, росх^хузху од Крохга ро ВіаЦ Сегкіеху, ро £гапіс§ іаіагзк^, па Хадпіергхи, ху хуо-Іехубдхіххіе Схегпікохузкіт, піе гхутзкіе] ге1і&іер аіе ^гескіе] од іедо кг. тсі ро-іахгапе Ьус таі^.
11.	2удхі піе іуїко агепдагхаті, аіе апі тіезхкапсаті аЬу піддхіе ро іуск тіазіаск хуух орізапуск Ьус піе хуахуіі зі§, скуЬа па схаз х ки-ріесіхгет ргхуіехдхас Ь^дд.
12.	А їх ха искхуаіаті зеітохууті дахупеті і зхуіехуті рггедіут, род родтои^ Ьипіошпікбш, піешіппуск Іидхі ротогдошапо, ро кібгуск тіазіаск хуоіпозсі рооде]тошапо, доту кадикаті роиргазхухуапо, іе хузхуікіе искшаїу і кадикі хпіезіопе, сегкхуіе, хуоіпозсі, ргахуа і доту ро хузхуікіск тіазіаск XV Когопіе, іако і XV XV. Кзіхуіє ЬИехузкіт зиксе-зогот ргхухугбсопе Ьус та]‘§.
13.	О гхесху газ шзхеїакіе козсіеіпе і сегкіехупе родехаз хатіезхапіа \¥О]ЄППЄ£О ргхех кохакбху хаЬгапе і и ко^охкоїхуіек хаЬгапе, пікі піково хадпут зрозоЬет іигЬохуас і ргхутахуіас піе та, аіе коти паіепехаз од когакбху дозіаіі зі§, ргху іут хозіахуас та]$.
14.	Зхіаскіа, кібга Ьу зЦ паїепехаз XV XVо^зки /арогозкіт, іак геїі-£Їе] ^гескіеі, ]ако і гхутзкіе] ІиЬо хахуоіохуапа, ІиЬо іакітхекоїхуіек зрозоЬет ргху VVо^8ки Харогозкіт хазіахуас тизх^са, гпа]дохуа1а, сі аЬу ха геЬеІігапібху і ха іпїатізбху росхуіапі піе Ьуіі, і ]ез1іЬу \у схут одзадхепі Ьуіі, аЬу іе іпїатіе копзіуіис]^ хпіезіопе і роказоу/апе Ьуіу.
15.	ХХ'зхуікіе хаз искхуаіу зеітохуе ргхесіхуко саіозсі \¥о]’зка 7аро-гозкіе^о, ргаххг і хуоіпозсі, іако піезіизхпіе исхупіопе, іакхе копзіуіисіз хпіезіопе Ьус таіз.
16.	Л і ікозту і хуухе] ротіепііі, аіекіиі^с, аЬу дискохупі геїі^іе] гххтзкіеі ху Кі]охуіє піе Ьуіі, іеду і іо ха іут та ізс, аЬу і Ьізкир кі-Іохузкі піе ЬуІІ
ХХАнзка когоппе до са!е&о изрокоіепіа ху іе кга]е па зіапохуізка ізс піе та]а, аЬу ргхех 1о хатузібху до роко]и хахухі§іуск піе іпіегитро-
17.	Меїгороіііа кЦохузкі х дхуіета хуіадукаті зіоіек ху зепасіе тіес та, ргегодаіухуу іе] хозіаідс іако і зепаіогохуіе дискохупі геїідіе] гхут-


18,	А ге кгбі ]‘е£о тс родсгаз зхсхдзііхуе] когопасіе] зхуо]єі па хуіагу Я'геска піе ргху8І££а1, іегах іак па саіозс ргаш хуіагу ^гескіе], ]ако і па іе хузхузікіе рипкіа х зепаіогаті зхезста гбхпусЬ \уіаг і Нріііе] зхезста розіаті па зе]тіе роргхузцс та. Кіоге іе шзгуікіе рипкіа і ргхузі^^а зіохуо сіо зіоша \к копзіуіис]^ у/різапо Ьус та. А іезІіЬу па роіут хасЬохуас зі§ хуес11и£ іе^о піе тіеіі, іеду Ьу ]ахуп^ піеіазк? ¥/о]зко 2арогозкіе і піехусхііхуозс р кг. тсі }ако ки роддапут зхуоіт хуідхіаіо.
О со хузхуіко розіохуіе пазі, ирадїзху и пд£ ]Є£о кг. тсі рапа пазхе-§о ті1озсіхуе£о, ]ако па]ипіхепіеі і па]рокогпіе] ргозіс та^.

1.	Щодо наших давніх прав і вільностей, наданих нам св. пам’яті покійними бути збережені.
2.	Оскільки князь й. м. Вишневецькии проти волі й наказу й. кор. м. таку силу нашого, козацтва розплодив, що тепер ми^,й самі не можемо їх перелічити, почавши Настійно вимагаємо, щоб тим, які з реєстру будуть виписані і потраплять під панську ському.
4.	Київський митрополит за стародавнім звичаєм повинен брати посвячення від руської віри та інших людей в Короні і у Великому князівстві Литовському делего-релігії. А якщо уніати, духовенство римського обряду, студенти або урядники, трибу-тоді їх вважати за порушників загального, спокою і ворогів вітчизни. А на відібрані
6. Р ьк	ховен тв п ви но рист ватне с а^ віль юст м ,  сам -
7.’Руська церква повинна бути в Кракові, Варшаві, Любліні та інших містах
130
Русі привілеї, декрети, мандати без будь-якої затримки і зволікання, понад права, якимі^ користується коронна шляхта.
10. Всі посади земські, гродські і міські по всіх воєводствах у королівських, особам не римської, а грецької віри.
12. А тому що за давніми й новими сеймовими ухвалами^ поспіх містах спочатку
вільності/права й доми по всіх містах і в Короні, і у Великому князівстві Литов-
ЇЗ.^Щодо різних костьольних і церковних речей, які під час воєнного заколоту
Запорізькому або^були взяті в полон, або ще ’ яким Юнішім способом Уцріімушені "були конституцією.
несправедливо видані, також повинні бути скасовані конституцією.
б\ло в Києві, а звідси випливає, щоб не було й київського епіскопа. _
17. Київський митрополит з двома владиками повинні мати місце в сенаті, кори-
Про все це наші посли, впавши до ніг його кор. м„ нашого милостивого пана,
№ 69
1649, серпня (8) 18. Під Зборовом. — Лист до Я на Казимйра про напад татар на польських послів
ЬІаііазпіеізгу тііозспуу кгоіи рапіе, рапіе то] чуіеісе тіїозсішу і сІоЬгодгіеіи.
¥/іе!кіе пат Ьуіо рггузгіо исіезгепіе \уєс11іі£ тіїозсіу/е^о різапіа і оЬіеіпісе V/. кг. т., р. т. т„ аіе зііа гіу диск, хаіггх^с іети, исхупі! пат ууіеікі Ігазипек і рггезгкод?, — ге ш посп$ додгіп? ігаїііо зі?, \у. кг.
т., р. т. т., іак розібху пазхуск, ]’ако і зхсоіск до паз, родпбхкбху зхууск, хуургахуіс, кібгуск зхуохуоіпі Таіагохуіе окоіо пазхе$о хуоізка іехдг^с, гахмзге гхуукіі, іак поспут оЬусга]'ет копіє пазге Ьгас, ]ако і г сгуткоі-хуіек Ьедгіе ]еска1, гогЬііас: і т. т. рапбхс розібху ху. кг. т. іиг род Ьо-кіет пазгут гохЬііі; ге — скхуаіа Ьо£іі, аззахуиі пазг \уо]’зкохуу паіеп--сгаз Ьіізко зі? Ьуі паігаШ, ге затуск гдгохууск, скос піе шзгузікіск, гаіохуаі. Ледпакге скап кгутзкі1 гохкагаї рііпу кхуегез і оруі окоіо іе£о исхупіс. геЬу іо хузгузіко Ьуіо гпаїегіопо і рохугасапо і га дезрекі ху. кг. ш. р. т. г^апіопо. А іутсгазет, аку хуі?сє] іе зі? піе Ьахуцс, ху. кг. т„ р. т. т., ]'ако г Іазкі зхусцє] рапзкіе] іск т. р. котізаггбху до паз пахпасхус гасгуі, ипігепіе ргозіету, сгут рг?дге]* рггузуїас гасгуі. А со ху. кг. т., р. п. т., ху різапіи зхуут хтіапкохуас гасгуі, аку огда і хуо]зко пазге одзіаріеіо, соЬузту ск?іпіе па гогкагапіе ху. кг. т. исхупіс £Оіохуі, аіе о іут гасх ху. кг. т., р. п. т., хуіедхіес: скосіагЬу зат скап і х зхуоіші гпас2піе]згуті іидгті одзЦрії, іеду Ьег Ьуіпозсі опе&о і Ьег паз затуск, искохуа} Ьоге, род и^од? сі зхуахуоіпісу, ]ако іезі іск іегах х хуіеіи гбг-пуск гіет, хуі?кзгз Ьу ргхезгкод? схупіеіі. \¥едіи& гогкахапіа ху. кг. т., р. п. т., агтаЦ г опуск зхапсбху кахаїет ххуієзс, а од пазхе^о хуоізка піе Ь?дхіе до рехупе] іазкі ху. кг. т. хадпе&о ирггукгхепіа, і охузхєш іак роЬІіхи ]езгсхе Іерзха рггезіго^а. А о іо хуієісє а ипігепіе ху. кг. т., р. п. т., ргозіету, аЬузту піе Ьеіі ху гадпуск рггег іо рогогитіепіи, ге зі? іа гпіехуа^а од зхуохуоіпуск зіаІа Таіагбху, о сгут, род рггузі?^ Ьогз, піе хуіету, і розІбху ху. кг. т. піе зродгіехуаіізту зі?. Хаіут ипігопе роддапзіхуо ху. кг. т., р. п. т. род по&і та]езіаіи рііпо зі? одда]?.
Баіит ху іаЬогхе, 18 аи^изіі 1649.
арк. 22 зв. — 23°. Копія.
ЦДІА УРСР у Києві, ф. 1230, оп. _1, спр. 185, арк. 33—34. Фотокопія.
архівів, № 157/32—33. Копія, без підпису.
Нас дуже втішив лист і обіцянки в. кор. м", п. м. м„ та злий дух, заздрячи цьому, вночі до нас, своїх підніжків, як наших, так і своїх послів. Свавільні татари, які, грабувати кожного, з чим би він не^ їхав, розбили у нас під боком і мм. панів послів награбоване знайти і повернути, а за образу в. кор. м., п. м., винуватих покарати панської зволив призначити нам їх м. пп. комісарів, то покірно просимо якнайшвидше
’ Іслам-Гірей.
і без нас самих ці свавільники, яких тепер багато з різних країн понаходило, змовив-в. кор. м. не буде нікому жодної шкоди завдавати, а, навпаки, знаходячись так ми, клянемось богом^ про це не знали і послів в. кор. м. не сподівалися. Затим покірне Писано в таборі, 18 серпня 1649.
№ 70
1649, серпня (14) 24. Під Збаражем. Лист до Я на Кази-мира з вимогою покарати на смерть Чаплинського
На].іа8піе]зху тіїозсіхуу кгбіи рапіе, рапіе то] тііозтуу і сіоЬго-дхіеіп.
КЧегасі Ьут, аЬу ]ака скізха V/ рапзілуіе кг. т., р. т. т., х^іп^іа, аіе і іесіпе ісІхЬІо ігахуу, ихпашзху ]‘азпд, шііозсіуу^, а ргахуіе оїсошзЦ 1азк§ \у. кг. т. Лесіпак, іх хаіи те£о хадпут зрозоЬет тодегоу/ас піе то£§, кібге£о ]е8і ргхусхуп$ Схарііскі, зтіет ш. кг. т., р. т. т. ирга-зхас, аЬу оп х зхуі^іоЬііуує^о декгеіи ш. кг. т., ропіечуах оп ]езІ уузхуі-кіети х’ети росхдікіет і ргхех піе^о Іак хуієіє о]схухпа исіегріаіа, зхуі^ росі тіесх сіаі. Со £буЬу Іак зіас піе тіаіо, ЬуІЬут іе£о гохитіепіа, хе \у піеіазсе уу. кг. т. оріуууат, о кібг§ зиЬтііохуаІет зіу хахузхе зіа-гас. Оперле і па Іеп схаз х ууіегпут рогідапзішет тоіт рогі по&і таіез-іаіи \у. кг. т. осіда^ і г§к$ са!и]§.
Оаіит зросі ХЬагаха, сі. 24 аи^изіі 1849.
Центральний архів давніх актів у Варшаві, Листи посольств, рук. 35. арк. 23—23 зв. Копія.
ЦДІА УРСР у Києві, ф. 1230, оп. 1, спр. 185, арк. 34—35. Фотокопія.
Інститут історії Академії наук Української РСР, фотокопії з польських архівів, № 157/33—34. Копія, без підпису.
Найясніший милостивий пане королю, мій милостивий пане і добродію. & стебло трави. Однак тому, що ніяк не можу заспокоїти жалю, що його завдав мені
Дано з-під Збаража, дня 24 серпня 1649.

1649, серпня 25 (вересня 4). Паволоч. — Лист до брянського воєводи Никифора Мещерського про збереження дружніх відносин з Російською державою
Божию милостию великого короля Іоана Казимера полского і великого князя литовского, руского і інних королевств, Богдан Хмельницкий, гетман великого Войска Запорозкого, воєводі бранскому князю Никифору Федоровичу Мещерскому всего добра од бога всемогучого зичим. Оддано нам грамоту од тебе, воєводи бранского, в которой до нас пишеш, жалячися на пограничних людей. Ми, заховуючи собі ласку великую і приязн єго царского величества, цара православного, устне порубежним полковником, сотником приказалисмо, аби жадноє кривди не чинили, а хто би міл з нашоє сторони ч'инит кривду, таким своєвол-ним росказалисмо голови рубит. А ми завсегди зо всім Войском нашим Запорозким. яко хрестинне з хрестияни, любве і приязни зичим; далисмо і лист наш до порубежних людей, штоб справедливост чинено.
Дат з Наволочи, дня 25 августа 1649.
Твоєй милости зичливий приятел і служит рад, Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запороского,. рука власна.
Адреса: Воєводі бранскому князю Никифору Федоровичу Мещерскому, приятелеви нашему отдат належит.
О ЦДАДА, ф. Розрядний приказ, Бєлгородський стіл, стовп. 297, арк. 86.
ч. II, арк. 438. Переклад, з заголовком: «Список с листа».
Опубліковано: Актьі ЮЗР, т. III, стор. 339—340, № 271. Воссоединение, т. II, стор. 231—232. № 106.
№ 72
1649, серпня 26 (вересня 5). Паволоч. — Універсал ніжинському купцеві Гнату Івановичу на вільну безмитну торгівлю
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго королевской милости Запорозким. Ознаймуєм тим писанєм нашим кождому, кому би о том відати належало, іж дали єсмо сего нашого універсалу Ігнатові Івано-вичови для вшелякоє оборони, сурово приказуючи, аби оному, яко чоло-вікови купецкому, з яким-колвек товаром, так до Ніжина єдучому, яко і где би колвек міл єхати, нихто не важився жадноє кривди і перена-габаня чинити і жеби бил всюда доброволне, безмитне і в цілости зо всіми своїми річами пропусчоний, іначей не чинечи.
Дат с Наволочи, дня 26 августа* року 1649.
Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорозкого, рукою власною.
ЦДІА УРСР у Києві, ф. Колекція грамот російських царів та універсалів
№ 73
1649, вересня 9 (19), Чигирин. — Лист до . путивльських воєвод Семена Прозоровського та Івана Ляпунова з повідомленням про наказ чернігівському полковникові Мартину Небабі карати тих, хто робитиме шкоду на російській тери-
Божиєю милостю великого государя царя і великого князя Алексея .Михайловича, всея Русиї самодержци і многих господарств господаря і обладатера єго царского величества боярину воєводі князю Семену Василевичу Прозоровскому, да Івану Захаревичу Ляпунову да дяку Мина Грязеву, Богдан Хмельницкий, гетман з Войском Запорозким поклон свуй оддаєт.
Рачиш вашмост писати до нас, ускаржаючися на отамана городового конотопского Баска Торбина, же он в начали листу найменованя великого господаря царя і всея Русиї самодержци, до вашмости пишучи. не іменовал, так же і о тоє, же конотопци за межею і гранми землі своєї в землі єго царского величества посівши, шкоди в пасеках і со-суде пчелном починили. Теди ми о тоє просимо, аби, же тот отаман тител всіх в листі єго царского величества не іменовал, вашмост за зле не міл, бо єст чоловік простий і неписменний; а сторони шкод, которих і роспис до нас прислан, читалисмо, лист до повковника тамошнего Небаби през того посланца вашмости Василия Бурого далисмо, аби он того догледіл і шкоди людем єго царского величества, єсли би якиє наши починили, нагородити казал і срокго нагрозил, аби болшей наши за гран свою не вдиралися і найменшеє шкоди од сего часу чинит не важилися. А єсли би повковник, ведлуг того листу нашого, не справо-вал се і сами в прудкум часі в тиє краї для перегляду будемо і справед-ливост, єсли би повковник не учинив людем з землі єго царского величества, учинити кажемо. Посланца вашмости зо всіми товариши єго с миром і не бавлячи одпустилисмо. А за тим приязн нашу вашмости оддаємо і всякого добра і здоров’я зичимо.
Писан в Чигирині, дня 9 септембра 1649.
Богдан Хмельницкий, гетман, рука власная.
Адреса: Боярину і воєводі князю Семену Василевичу Прозоровскому да Івану Захаревичу Ляпунову да дяку Мина Грязеву, приятелем нашим, оддат належит.
ч. ІІ.^арк. 427. ^Оригінал.
Опубліковано: Актьі ЮЗР, т. ПІ, стор. 344—345, № 276.
Воссоединение, т. II, стор. 245—246, № 112.
135
№ 74
1649, вересня (15) 25. Суботів. — Лист до князя Трансільванії Юрія Ракоці про нетривкість миру з Польщею
Зегепіззігпе ргіпсерз Тгапзіїуапіае, дпе сіпе ас Ьепеїасіог соїепдіз-
Біуіпа їогіе ргоуідепііа зіс огдіпауіі, иі поз рег іат Іоп^ит іетриз оЬзеззіопе аГПі^епсІо Роїопоз сопзиііо іатдіи дигаЬатиз, пиііат іатеп поііііат де рго^геззи гегит іп Тгапзіїуапіа ассіреге роіиітиз, еі дит риіаЬатиз іат поз зре їгизігаіоз еззе, де ргіта іпіепііопе зегепіззітае зиае сеїзііидіпіз дезрегауегатиз, іатеп іатдіи Роїопоз агтіз ігасіаЬа-тиз, изцие ірзе гех *, рго зиЬзідіо іепдепз, еііат оЬзеззиз зегіо расет розіиіаге соеріі, ад сиіиз ітрозііат аиіЬогііаіет аЬ иііегіогі ргорозііо зирегзедеге іизіит сепзиітиз. Зіп^иіагет іатеп деі іег орііті тахіті £>гаііат адпоуітиз еззе поЬіз соттипісаіат, диод іШ іпітісі позігі апіе Ьеііит уісіогез, пиііит зоїатеп герогіагипі. Iіа^ие еізі рах езі ассеріаіа, Ьгєуі еат Роїопі іетроге дізгитрепі еі реіиз адЬис РетриЬИсат іпіиг-ЬаЬипі. Ргоіпде зсітиз зітиіаііопет їасіат еззе, поп расет. Ріііит теит2 сігса ізіит Іе^аіит уоіиі ад зегепіззітат зиат сеїзііидіпет сопіігтапдо атісіззітит позігит аПесіит ег&а зегепіззітат зиат сеїзііидіпет рго оЬзедиііз тіііеге, зед сит ргоріег оссираііопез тахітаз, пес поп гитогез уагіоз ех гесепіі оссиггепіез Ьос пе£оііит таіитаге іат сііо, зіциідет пес Іе^аіиз зег-тае зиае сеі-зпіз рагитрег адЬис ехресіа-ге поіиіі, поп роіиі ад десіагаііопет зег-тае зиае сеїзпіз, иі Ьепеуоіо еі раіегпо осиїо зизсіріаі іііит зирегзеді, диет Ьгєуі тіззит зегуит тіпітит зегпіззае сеїзпіз зиае десіаго. Иес тодо іііит, зед те ^ио^ие сит іоііз ЕхегсіііЬиз ХарогоуіепзіЬиз рго отпіЬиз пе^оіііз еі оЬзециііз зегепіззітае зиае сеїзпіз рготрііззітит оїіегепдо, ас тапиз зегпіззае зиае сеїзпіз ехозсиїапдо, иі іп їауоге, &гаііа еі раігосіпіо зио поз сііепіез зиоз, ргоиі еі апіеа, зегуаге еі ргоіе^еге уеііі. Сеіега ріига Іе^аіиз позіег поіагіиз3 сит аііо огеіепиз десІагаЬіі, сиі ріепат Гідет зегпізза зиа сеїзііидо адЬіЬеаі. Іпіегіт отпіа їаизіа еі ргозрега іп тиііоз аппоз зегепіззітае зиае сеїзпі іпііто согде ргесатиг.
Ваі. іп ЗиЬоіош, 1649, діє 25 зеріетЬгіз.
Зегепіззітае зиае сеїзііидіпіз оЬпіхіззітиз зегуиз, ВоЬдап СЬтіеІ-піскі, Ьеітап Шо]зка 7арогозкіе&о, г^к^ з\у^.
Адреса: Зегепіззіто (Зеог^іо Какосі, ргіпсірі Тгапзіїуапіае, рагііит ге£пі Нип&агіае дпо еі Зісиїогит сотііі еіс.„ дпо,, дпо ас Ьепеїасіогі соїепдіззіто.
1 Ям Казимир.
136
Угорський державний архів. Копія.
ЦДІА УРСГ у Києві, ф. Колекція грамот російських царів та універсалів
Опубліковано: Т. Тар., стор. 670.
Найясніший^ князю Трансільванії, пане, пане і вельмишановний добродію.
п г ж . і п їй пол^ їв обл жив їх. л ми не	одерж ти ж д і
підтвердити наше найприязніше почуття до вашої наияснішої високості. Але” через
довше чекати. Залишив я його (сина) до погодження з вашою найяснішою високістю, ляю шо він буде _ най нижчим слугою-вашої пайяснішої високості. І не тільки його, але-
на багатоУрокш дляРвашоїдНайясншюї високості.
Війська Запорізького, власною рукою.
№ 75
1649, вересня (15) 25. Суботів. — Лист до трансільванського князя Сигізмунда Ракоці про намір поляків зірвати мир
Піпзігіззіте ргіпсерз Зі^ізтипде Накосі, дотіпе, дотіпе ас Ьепе-іасіог соїепдіззіте.
Боїетиз ргоіипс согде, риод зесипдит іпіепііопет позігат гез ад Ьипс, ^иет реіеЬапиз, їіпет поп езі дедисіа. Нос циаіііег еі диат оЬ-саизат Гасіит езі, ех Ііііегіз ад зегепіззітит Тгапзіїуапіае ргіпсірет 1, і'гаігет іНизігіззітае сеїзііидіпіз знає дігесііз сопсіріеі. 8ед іатеп їіг-тіззітае зреі зитиз гет іпіепіат Ьгєуі іп еїїесіи іиіигат еззе. Зіяиідет
Юрій Ракоці.
Роїопі рго ргаезепіі зио таїо тепдісапіез расет, тодо геііЬиз абзоіиіі сегіе ііегит тодит дізгитрепді еат диаегепі, ііадие поз ірзогит їигі-Ьипдит, зед оЬсесаіит апітит іатдіи тодезііа роііиз, циат агтіз іоіегапіез, рго Ппаїі, оЬіезіаіі бейт, асі ехігета зитиз рагаіі, та^із рго аиііюгііаіе іііизігіззітае сеїзііидіпіз зиае, тіпиз де іпіе^гііаіе позіга. Нос зоїит Иізсе реіітиз, пе іііизігіззіта зиа сеїзііидо £гаііа зиа іасіаі поз еззе ехсіизоз, циа ргоіесіі асі иііітит уііае позігае регіодит їідеііз-зіті сііепіез іііизігіззітае зиае сеїзііидіпі еззе іепетиг, отпет ргозре-гііаіет іп Іопдоз аппоз ехоріапіез.
Иаі. іп 8иЬоіо\у, 1649, діє 25 зеріетЬгіз.
ІПизігіззітае сеїзііидіпіз зиае їауепііззітиз іп іоіо еі ад отпіа -оЬ8е^иіа рагаіиз зегуиз, Воіідап СИтіеІпіскі, Ьеітап г ХУоізкіет Харого-зкіт, г§к$ зууф
Адреса: Што ргіпсірі 8і£Ізтипдо Какосі, дотіпо, дотіпо ас Ьепе-їасіогі соїепдіззіто.
українських гетьманів, оп.’ 2^ спр. 9, арк.Р 1—2. ^Фотокопія.
Опубліковано: Т. Тар., стор. 669.
високості. Але МИ найпевніше сподіваємось,' що задумана'справа невдовзі здійсниться" Поляки, які через теперішнє своє лихо випрошують миру і поки що звільнені від скоріше за допомогою стриманості, ніж зброї, —ми будемо зносити їх божевільний, тільки того, щоб ваша найсвітліша високість не позбавила нас своєї ласки, під захистом вашоїдНайсвітлішої високості, що^бажають всякого блага на довгі літа.
йому добродію.
№ 76
1649, вересня (15) 25. Суботів.х— Лист до трансільванського князя Сигізмунда Ракоці з заявою про дружбу
Пте ргіпсерз 8і£Ізтипде Какосі дпе, сіпе ас Ьепеїасіог соїепдіззіте
Бит Ііііегае іітае сеїзпіз угає асі поз регуепеге, ех диіЬиз содпоуі-тиз, диод зегзта зиа сеїздо поз іп апіідио зио іауоге еі £гаііа зегуаге

уеііі, Ьитіїїітаз геддітиз ргаііаз, поз циоцие диоиздие уіуетиз, Гіде-Ііззіта позіга оЬзес|иіа ргаезіаге рагаіі зитиз, сопсіїіапдо раігосіпіит зегзтзе зиае сеїздіпіз, Іе^аіипі позігит, поіагіит ’, тізітиз, іііс оге-іепиз песеззагіа іітае угає сеїздіпі геїегеі. Іпіегіт поз £гаііае еі рго-іесііопі іітае сеїз. Угає іеіісіа диаецие ітргесапіез соттепдатиз.
Оаіит іп 8иЬоіо\у, 1649, діє 25 зеріегпЬгіз.
Птае зиае сеїздіпіз оЬпіхіззітиз зегуиз. Вокдап СИтіеІпіскі, Ьеі-тап 2 ХУоїзкіет Харогозкіт, зссд.
Адреса: Ііто ргіпсірі Зі^ізтипдо Какосі, дпо, дпо еі Ьепеіасіогі лозіго оЬзегуапдіззіто.
Угорський державний архів. Оригінал.
До нас _ прийшов^ лист вашої найсвітлішої високості; з нього ми довідалася, що писаря, який усно донесе вашій "найсвітлішій високості все необхідне. Тим часом
з Бійськом Запорізьким, власного рукою.
Адреса: Найсвітлішому князеві Сигізмунду Ракоці, панові, панові і нашому вель-
№ 77
1649, (вересня 28) жовтня 8. Чигирин. — Лист до київського воєводи Адама Киселя з повідомленням про наказ повстанцям припинити виступи у зв’язку з сеймиком у Житомирі, а також з вимогою затвердити права Запорізького Війська
дазпіе\уі=?1тохпу тс. рапіе \со]е\\одо кЦошзкі, то] шіеісе тс. рапіе і доЬгодхіеіи.
БиЬо схаз кгдікі \уед1и£ азу£почмапе£о іегтіпи і хіохопе^о дпіа іакхе \уедііі£ гуоіі ]. к. т., р. п. т., па зеітік гуіотігзкі і хі'асіїапіа ш. тс. рапа і х іпзхеті р т. рр. ду^пііагхаті, хагах, зкого тпіе оддапо ргхех зіиог V/. тс. рапа Іізі ]. к. т„ іак іех і ш. т. р., іе&ох дпіа ипішег-заіу узхедхіе гохезіаіет, аЬу розрдізішо ро шзхуікісії тіазіаск изрока-Іаіі зі§, іо іт охпа]ти]4С, хе іо хіохопо діа копїігтохуапіа ргауу і шоі-позсі пазхусЬ, ]ако іех і діа изрокоіепіа ге1І£іі, кідга ргхех піетаїе


сгазу хуебкі£ зіагогуіпозсі зхує] копса хугі^с піе то£Іа. Касгге ху. р. рохуа^д зху$ зепаіогзкд іо і. т. икагас і хуіогус зі§ ху іо, ге рггег іак піетаїу сгаз кгеху піехуіппа зі? Іаіа, кіога газіапохуіопа іезі рггег загаємо кгбіа р. п. гп£о, іако іег рггег р р. капсіегга і ху. т. р., а іо хузгу-іко рггег пагизгепіе ргаху і хуоіпозсі пазгусЬ, кібге пат апіідиііиз об з. р. кгбібху роїзкіск цабапе Ьуїу, бгіаіо 8І£, а іг іегаг кгбі і- т. пат г згсгобгоЬІіхуе] Іазкі зхує] рапзкіе], сіісдс паз гагііхузгеті і хуієгпіє]-згеті роббапеті тіес, пабаї пат ргахуа і хуоіпозсі пазге рггухугбсії. ІЗпігепіе а хуієісє ргозіету о іо ху. р., аЬу па іут зе]'тіе, ба р. Ьб£, рггузгіут, піе обкіабаі^с па іпзгу, пазге ргахуа і хуоіпозсі зіу/іегбгопе і геїі^іа пазга ^геска изроко]опа, а ипіа репііиз гпіезіопа Ьуіа, і іо, со рггобкохуіе пазі па боту Ьоге пабаїі, рггухугбсопо Ьуіо, аЬу кагбу г зхууск хуоіпозсі сіезгус зі§ тб&1 і сіаізге гогіегкі ху оісгугпіе піе Ьуїу, со ]’а г зігопу зхує] зигохуо £апі§ А ху. р. гасг іо і. т. бо ихуа^і робас, геЬу ротзіу гапіескаїі, Ьо и паз іака хуіаботозс іезі, ге і па затедо к. ]. т., а па паз Ьагбгіе] 2 ки гітіе оброхуіаба]^, сгети ту бо копса піе хуіеггету, а ху. т., пазге^о т. р., ]ако гусгііхуе^о гбахупа \\^о]зки ХарогозкІети, г хуіеік^ оскоЦ об Кі]’охуа осгекіхуату. Біа Ьегріесгеп-8Іхуа рггуіагби розуїату бхубсІї когакбху г ипіхуегзаіаті, аЬу розрбізіхуо изкгатіаіі. Зігопу та^іпозсі ху. р. іак бгіебгісгпуск, іако і зіагозіху хузг^бгіе ипіхуегзаіу гогезіаіет і зіагат зі§ г рііпозсі^, аЬу іако паірг§-бге] рггеб зе]тет хуоізко зрогг^бгопе Ьуіо і па зе]т розіу пазге хуурга-хуіс сЬсету. Оббаі§ зі$ рггу іут г рохуоіпозсі^ тоі^ Іазсе і гхуукіе] рггуіагпі ху. р.
Иаі. ху СгеЬгупіе, б. 8 8Ьгіз 1649 гоки.
XV. т. рапа хує хузгет гусгііхуу рггуіасіеі і 8Іи^а, ВоЬбап СЬтіеІ-тскі, кеітап г \¥о]'зкіет ]. к. т. Харогозкіт.
ЬиЬоЬу і рггеб зе]'тет хуоізко зі§ піе зрогг^бгНо, іебпак ту розібху зхуусЬ у/узіету3.
Державний воєводський архів у Кракові, ф. Чарторийських, рук. 964. арк. 143—144. Копія.
ЦДІА УРСР у Києві, ф. 1230, оп. 1, спр. 201, арк. 13—14. Фотокопія.
інститут історії Академії наук Української РСР, фотокопії з польськії! архівів, № 17/11, 12, 374/11—12.
Львівська бібліотека Академії наук Української РСР, ф. Баворовських, № 235, арк. 18 зв.~ — 19. Копія.
Там же, ф. Оссолінських, № 225, стор. 274. Копія. Опубліковано: Грабовський, т. II, стор. 120—121, № 8.
Ясновельможний милостивий пане київський воєводо, мій вельми милостивий пане і добродію..
2 Фотокопії: Ьаггігіеі; Бавор.: кагапіет.
3 Речення після підпису додано із Граб.

раз же того ж дня розіслав всюди універсали, щоб помирилося. повідомляючи його, що це зроблено для за-
жажіть і роз'ясніть їх милостям те, що причиною того,
кими королями. А тепер, щоб зробити нас стараннішими
доми, щоб кожний міг радіти з своїх вільностей і не
іілостей. щоб залишили помсту, бо нам відомо, що і на
лами, щоб приборкувати поспільство. ЩодоР спадкових маєтків і старости в/п., то я
послів’своїх вишлемо.

«N2 78
1649, (вересня 28) жовтня 8. Чигирин. — Лист до Я на Кази-мира про складання реєстру Запорізького Війська
Ка]а8піе]5гу тіїозсішу кгоіи рапіе, рапіе пазг шіеісе тіїозсішу.
Ха іак шіеїк§ тіїозсіш^ 1азк§ в ргашіе оісошзкд, ш. к. тсі рапи пазгети тіїозсішети ипігепіе родгі§кошашзгу, Ь^дгіету шзгузсу ]едпо-зіа]піе зіагаїі зі§, аЬу дозує гогкагапіи ш. к. тсі, р. п. т., исгупіс і шед-1и£ пагпасгопе^о сгази і дпіа 8Є]‘ти гіогопе^о од ш. к. тсі, ]ако па]рг§-дге] \Уо]‘зко Харогозкіеш. к. тсі зрогг^дгас. Во іакозту шзгузсу шугоги-тіеіі г Іізіи до паз од ш. к. тсі різапе^о, а рггег з1и& т. р. шо]’ешоду кіршзкіе^о родапе^о, ге ш. к. тозс, р. пазг тішу, сЬсезг паз га шіег-пуск роддапусії гашзге тіес, і іут паз оЬшіезсіс гасгуїез: іуіко о іо шзгузсу ш. к. тсі рапа і доЬгодгіе]‘а пазге^о ипігепіе ргозіту, аЬу шзгуіко іо ш гаротпіепіи Ьуїо, со іак шіеіе дизг піешіппуск г^іп^с тизіаіо, сге^о ту пі^ду піе оріасгету, скуЬа га згсг^зіішут рапоша-піет ху. к. тсі рап Ьб£ шзгескто^су рода іакош§ окаг]^, ге рггу іусії і дашпіе]зге, га шіегпеті изіи^аті пазгеті а га гогкагапіет ш. к. тсі, ишоїпіопе Ь^дз, геЬу пі^ду розігоппе рапзіша піе сіезгуїу зі§ г піезг-сг§зпе] шо]пу дотеше], аіе па піерггуіасіеіа іо шзгуіко га ротосз Ьогз оЬгбсопе Ьуїо. N3 іеп сгаз шіегпе пазге роддапзішо, род по£і т^. Іезіаіи ш. к. тсі пізко ирада]^с, одда]ету і ипігепіе ргозіету, аЬу уу.
к. тозс рап пазг і доЬгосІгіеі тіїозсіхуу, росі зкгхусіїаті Іазкі зхує] рап зкіе] сйохуас паз гасгуї.
Бап \у Сгукігупіе, сі. 8 8Ьгіз г. 1649.
XV. к. тсі рапа п. т. паіпігзі росіпбхкохуіе і хуієгпі роббапі, ВоЬаап Сйтіеіпіскі, йеітап г А¥о]зкіет ху. к. тсі Харогозкіт.
Там же, ф. Чарторийських, рук. 964, арк. 141—142. Копія.
ЦДІА УРСР у Києві, ф. 1230, оп. 1, спр. 50, арк. 20. Фотокопія.
архіві^лГзз/ІЗ™^/?/^КаЛЄМ1і НауК Украшсько1 ГСР’ Ф°ТОКОПІ1 № 235, арк. 18. Копія.
Опубліковано: Грабовський. т. II, стор. 121—122, № 9.
майже^ батьківську ласку, ми’всі одностайно старатимемося виконати наказ в. к.
милостивий, хочеш, щоб ми назавжди були вірнопідданими, і про те зводиш нас пові-хіба що при щасливому пануванні^. к. м. всемогутній бог подасть таку нагоду, що за божою поміччю на ворогів обернулося. Низько кланяючись до ніг величності в. к. лостивий добродій, зволив залишити нас під крилами своєї панської ласки.
Дано в Чигирині, дня 8 жовтня 1649 р.
гетьман, з в. к. м-ті Військом Запорізьким.
№ 79
1649, вересня 29 (жовтня 9). Чигирин. — Лист до вольнов-ського воєводи Федора Арсеньєва про згоду татар не робити нападів на російські землі та з проханням допомогти військом
Божию милостию великого короля і великого князя Іоана Кази-мера полского, князя литовского, руского і інних, єго королевского величества, Богдан Хмельницкий, гетман зо всим Войском єго королевскон милости Запорозким, воєводі города Волного 1 Феодору Юревичу Арсе-меву єго царского величества, здравиє.
1 В оригіналі: Вонного.
Пишеш до нас о відомост цариков, коториє на полях наших кочуют„ жеби они міли помисл в господарство єго царского величества. Того не маш і не будет, штоб они міли, царики татарскиє, побратавшися з нами, православную Русь і віру нашу воєват, тоє не мошно; толко за тих своєволцов нагайиов не шлюбуєм, коториє од границ недалеко кочуют єго царского величества, бо они без відомости старших своїх; а што на нашому боку, тиє татаре в землю єго царского величества не за-мишляют, бо ми би постановили, аби они православним хрестияном _ дали покой. Одно ж ви нам обецали помощи дат і так не дали, а коли знову потреба би била, не будте як первей, бо ми все з богом починаєм і на того надежду маєм: од всіх врагов нас оборонит. Тих послов, не-забавне, з приязню і ласкою отпушчаєм.
Дат в Чигирине, для 29 сентебра 1649.
Вашей милости всего добра зичливий приятел, Богдан Хмельницкий. гетман з Войском єго королевской милости Запорозким.
Адреса: Моєму ласкавому пану воєводі Феодору Юревичу Арсеневу города Водного єго царского величества отдат.
Відмітка про одержання: 158-го года, октебря в 20 день привез на Волное лист вольновский станичньїй голова Севастьян Ростворов с товариша
дарю царю й великому князю Алексею Михайловича/ всеа Русин из Бела сильем Стрюковьім и прислал листьі из литовские сторонні и те листьі пере-Опубліковано: Актьі ЮЗР, ч. III, стор. 359—360, № 285.
№ 80
1649, жовтня (1) 11. Чигирин. — Лист до київського воєводи Адама Киселя про сеймик київської шляхти та про складання реєстру Запорізького Війська
Лазпіехуіеїтогпу тсі рапіе хуо]‘єхуосіо кірхузкі, то] хуієісє т. рапіе. и'есіїир; гогкагапіа ]. кг. тсі, р. п. т., іисігіег іег і розіаіїса XV. т. рапа, розіаіет бхубсЬ іохуаггузгбху хуоізка зхує&о, аЬу розрбізіхуо изкга-тіаіі і Ьегріесгпіе Іеп зе]'тік осіргахуіс зі§ тб^І. Туїко изіїпіе XV. т. рапа ргозіету хсзгузсу, аЬу ісЬ т. рр. оЬухуаіеІе зкготпіе зіе гасЬохуаІі бо котріїіохсапіа хуо]'зка, а ро котрисіе кагбу г ісіі тозсіаті, ]'ак Ьуїу, Іегаг гозіапіе. Во іег зіе іггеЬа оЬахуіас, рагуа зсіпііііа та£пит ехсііаі іпсепбіит, а паз гбгпе хуіаботозсі гасЬобх^, ]ако Ьу хуорко роїзкіе та ьі$ гЬІігас ки кгарт пазгут, іо Ьуіо пай хуоіз  к. тсі і пагизгепіет рипкібху бгіас зі$ тіаіо. І рохуібге ипігепіе ргозг^ ху. т. рапа, ]'ако
•ггаги, іак і (іо копса гасг ргасошас іак, іакоЬу пареріе] тодіо Ьус, хеЬу іа гехуігіа зкготпіе одргашіс то&1а, а іут, кібгху бо \У0]зка паїехз, піе Ьгопіопо Ьуїо, зрггебаху&’ху хузгузікіе сіоЬга, хуусйосігіс V/ іе Же. Рохитіету ро саіе] Іазсе ху. т. рапа, хе ху. р. рохуа#з зху^ зепа-іогзка хесйсезх регзхуабошас і хуіохус зі$ ху іо, аЬу іск т. рр. дудпііагхе і оЬухуаіеІе хуо]ешбд2Іхуа Кііохузкіе^о гесЬсіек сіегріїхуеті Ьус, іак іег \уо]’зко \у іиіе]82е кга]‘е піе гЬІігаїу зі§. N3 іеп сгаз ипіхопе розіи^і то]е бахупе] Іазсе ху. т. рапа рііпіе гаїесат.
Оаі \у СгеЬгупіе, дпіа 11 8Ьга 1649 гоки.
тс. р. хує хузхет гусгііхуі рггуіасіеіе і зіидгу, ВоЬдап СЬтіеІ-піскі г ХУоізкіет ]. к. т. Харогозкіт.
Державний воєводський архів у Кракові, ф. Чарторийських, рук. 964. арк. 142—143. Копія.
ЦД1А УРСР у Києві, ф. 1230, оп. 1, спр. 201, арк. 12—13. Фотокопія. Інститут історії Академії наук Української РСР, фотокопії з польських архівів, № 17/11, 12; 374/11, 12.
Львівська бібліотека Академії наук Української РСР, ф. Оссолінських. № 225, стор. 273—274. Копія. „
тися цей сеймик. Тільки ми всі дуже просимо в. м. пана, щоб їх м. лп. обивагелі іскри не розгорілась велика пожежа; до нас доходять різні чутки, нібито польське пунктів. Вдруге покірно, прошу В. м. пана^зволь як від початку, так і до кінця якнай-прихильність до нас в. м. пана, ми думаємо, що в. її., користуючись своїм сенатор-
№ 81
1649, жовтня 8 (18). Чигирин. — Універсал про заборону робити шкоду Густинському монастирю в його млині в селі Валки
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго королевской милости .Запорозким.
Всим вобец і каждому зособна, а меновите полковником, сотником, атаманом і всему товариству войска нашого до ведомости доно-
• 144
сим, іж ведлуг наданя яснеосвечоних княжат їх милостей Вишне-вецких Православних на местце светоє монастир Густинский, в селе Валках прелнейший кол две млинових, одно ступноє, а другеє мучноє, с которих вимери на пожиток манастирский мают іти, ми реферуючисе во всем до права давкого, ерокго напоминаєм, хто толко товаришем нашим се менует, і з месчан, жеби жадноє перешкоди ни од кого мана-стир Густинский не поносил і хто-колвек до того млина молоти при-вез, без мерочки звичайнеє не молол, але все зуполна до рук отца ігумена і братиї манастира Густинского доходило. Єжели би хто спротивним бил сему универсалови нашому і вимери неналежне с тих млинов брал, росказуєм пану полковникови прилуцкому аби без жадноє фолкги своеволних сурово карал, не одсилаючи до нас.
Дат в Чигирині, дня 8 місяца октобра, року 1649.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
На звороті: Лист єго милости пана гетмана Богдана Хмельницкого на млин валковский і штоб без мірочки ніхто не важилея молоти, 1649 году місяця октобра 8 дня.
На млин Хвесков Сіриков.
І.ІДІА УРСР у Києві, ф. Густинський монастир, оп. 1, спр. 5, арк. 1.
1902,°торб.Тб°4—Ш5. А' ЛазарЄВСКИИ’ Описание стаР°и Малороссии, т. ІП,
№82
1649, (жовтня 23) листопада 2. Чигирин. — Лист до коронного канцлера Юрія Оссолінського про складання реєстру та з проханням підтвердити на сеймі права Запорізького Війська
дазпіехуіеїтогпу тозсі рапіе капсіегги когоппу, то] шіеісе тіїозсі-рапіе і доЬгодгіеіи.
2а\\'зге ]’а іуузосе зоЬіе рошагат у/іеікіе добгодгіеїзілуо, кібге^от гезгузікіт \¥о]зкіет 2арогозкіт ро у/, тсі, тоіт тіїозсішут раті і доЬгодгіеіи, игпа\уа1. Різапіе2 оддапо рггег з1и& у/. т., тіїозсіїуе^о рапа, ууесіїид кібге^о гагаг ипішегзаіу до зіагозіу/а ВоЬизІалузкіе^о и-удаїет, аЬу сі, кідггу піе па!ег§ до \Уо]зка ]. кг. тзсі 2арогозкіе^о, игЯпозсіа падап^ піе зг.сгусіїі зі§, аіе род розіизгегізіхует рапдш зшоісЬ Ь уіі. Тегаг ІиЬо ІгосЬ^ піе шзгузіко \уедіи£ гогкагапіа ]. кгбі. тзсі, рапа пазге^о тііозсі\уе£о, зрсгг^дг?, — сіегрііу/еті у/ед!и&- родаікдхе Ь?д§, — Іедпак ]ако па]рг£дге]' іо зрогг^дгепіе у/о]зкоше Ь^д^ розріезгаї. Туїко о іо, и'. т., рапа пазге^о ті1озсі\уе£о, ге у,згузікіет шо]зкіет ирга-
Тимофій Носач.


згашу, аЬу Іак хуоіпозсі пазге, кібге паш робаве, іако Іег і хуіага па іут зеітіе изроко]‘опе і копіігтохуапе Ьуїу, а ту ]‘ако гаг хуієгпозс роббап-зіхуа пазге£о ]. кгбі. тзсі осМаІі, іак і іегаг £о(охуізту па кагсіе гогка-гапіе рггесіхуко піерггуіасіоіот о]сгугпу зіахуас, ІпЬо іо іак хуієіє бизг піехуіппусй ро£Іп£Іо і ху піехмок] розгіо, хузгузіко га ргге]гхепіет Ьоз-кіт, еге до ту підбу оріакас піе тогету. Ьесг дсіу іепге р. Ьбд хузгеск-тоддсу гесксе, і Захупіеізге V/ іе] пієхуоіі гахуаіопедо хуудгхуідпц: N3 іеп сгаз ипігопе изіиді то]е рііпіе осідав ху тіїозсіху^ 1азк§ ху. тсі, рапа тедо тіїозсіхуедо.
Ваішп \у СгеЬегупіе, 2 9-Ьгіз 1649.
XV. тсі, тедо тіїозсіхуедо рапа 2 і боЬгобгіе]а хує хузгет рохуоіпу зіида, ВоЬсІап Сіітіеіпіскі, Ьеітап ХХ^оізка ]едо кгбі. тзсі Харогозкіедо.
Центральний архів давніх актів у Варшаві, ф. Радзівіллів, відділ II, папка 9, № 1234а. Копія.
ЦДІА УРСР у Києві, ф. 1230, спр. 304, арк 4; спр. 305, арк. 2. Фото-
Ясновельможний милостивий пане коронний канцлере, мій вельми милостивий пана передали мені листа, згідно з яким я негайно вислав універсали до Богуслав-я і не все впорядкував згідно з наказом й. кор. м-ті і' пана нашого милостивого, — хай [пани] будуть терплячі щодо податків, а я якнайшвидше постараюся закінчити загинуло і в неволю потрапило; але все це сталося з провидіння божого і ми цього
X в. милості, мого милостивого пана і добродія у всьому покірний слуга. Богдан
№ 83
1649, листопада 8 (18). Київ. — Універсал про затвердження Івана Скиндера чернігівським війтом
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго королевской милости Запорозким.
Всім вобец і каждому зособна, кому о том відати належит, мено-
3 Слово рапа пропущено у копії ф. Радзівіллів.

вите паном полковником, сотником, атаманом, асавулом і всим козаком Войска єго королевской милости Запорозкого і висланим нашим, также месчаном черниговским і селяном, чиним ведомо сим листом нашим, іж постерегаючи всюди, аби порядок бил і справедливост святая мно-жилас. прото, за обранєм всего посполства места Чернигова, подлуг першого листу нашого, їм даного, Іоанна Скиндера за войта і дозорну міста і волости, ведлуг права майдебурского, месчаном черниговским служачого, теди і ми, угледівши і маючи залеценє і поцтивиє поступки помененого Іоанна Скиндера, яко человіка годного і на то способного, повагою нашою гетманскою за войта і дозорну місга єго королевской милости Чернигова постановляємо і стверджуємо, счо, которого уряду маєт заживати і держати аж до живота, яко право тоє звичай свой маєт, же воїни доживотниє упривелованиє, в чем далшую конфирмацию от ' єго королевской милости за сим листом нашим одержит. А тепер за <им универсалом нашим моцен єст вишменований войт мостом радити і правити і волосчанами здавна до міста належачими, то єст Слабином, Рхдкою, Седнссчиною і іншими, і їх судити, порядки винайдовати, которого мают слухати і поважати, так месчане, яко і волосчане менова-ниє, і во всем прилежниє мают бити на складку, в чом потреба. І товариство наше, полковник і сотники, і вси козаки мают шановати, яко намісника нашого, і ни в чом перешкоди не чинити. Особливо варуємо, хто би який бив бунтовник, там же зараз мают карати, не отсилаючи до нас; а до преречоного войта нашого і намісника нихто справи не маєт міти ни в чом, толко ми сами. Взглядом которого уряду тому ж войту для обийстя єго з ласки нашоє гетманскоє даємо млинок Лопа-тинский і Застриженский і єго власний Кувічицкий, а на міскую потребу перевоз і озера і в дозор млини подаємо, до міста належачиє. Которому то листу нашому аби нихто не бил спречний, і овшем у кождого аби бил цале і непорушне держан, под каранєм ерокгим войсковим, што кождий спречний, за данем нам відомости, яко кгвалтовник листов наших гет-манских, будет ерокго покарай.
Писан у Києве, дня осмого місяца новемврия, року 1649.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
п б н ” т к аі ” Р Р	в, 12
о^ществе^ е.тора аетописда, кн. , від гів, 1908, стор. 26—27.
Т В. Модзалевский, Пять документов времени Богдана Хмельницкого,
№ 84
1649, листопада 12 (22). Київ. — Універсал про заборону козакам робити шкоду в лісах Київського Михайлівського Золотоверхого монастиря
Богдан Хмельницкий, гетман Войска єго королевскоє милости Запо-розкого.
Сотникови василковскому 1 і всим козаком около сел Глевахи, Ма-лютинки і Юревки монастира Михайловского Золотоверхого києвского мешкаючим ознаймуєм, іж велебний отец ігумен з братиєю своєю ускар-жалсе, же от вас великую шкоду в дуброве і в лесах маєт. Прето под срокгостю войсковою приказуєм вам, абисте от того часу поперестали в тиє дуброви і леси вєжджати і шкоди чинити. А єсли би которий упорним бил, а сего листу нашего не слухал, таковий кождий і нагоро-жати2 і срокго караний будет. А особливе пан сотник василковский своїм оголосити повинен і кождого срокго карати маєт, на которого скарга будет, а єжели би фолкговал і справедливости не чинил, теди срокгости войсковоє дознаєт, кгди ж особливе на вас ускаржаются.
Писан в Києве, року божого 1649 місаца ноеврия 12 дня.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
На другій половині аркуша: Первий універсал гетмана Хмельниц-кого на обваровання пущи.
Державна публічна бібліотека Української РСР, Відділ рукописів, Рукописи Церковно-археологічного музею Київської духовної академії, № 594.
ЦДАДА, ф. Малоросійська експедиція сенату, кн. 5/1732, арк. 12. Переклад.
№ 85
1649, листопада (15) 25. Київ. — Лист до Яна Казимира з повідомленням про перепис Запорізького Війська та про посилку козацьких полків на допомогу кримському ханові
Иаі]а8піе]8гу тіїозспуу кгоіи рапіе, а рапіе пазг тіїозсішу.
БпЬо паз гогшаііе зіисЬу гіосЬодг^, іебпак з^і^іоЬІІУ/згеши зіоууи і різти \\г. к. тсі, р. п. т., саіе иїат і гіозус гогкагапіи к. тсі сгупі?. Кє\уі2]$ шо]зкош^ ]’ако паірг^сігеі обрга\УП]§, кібг$, зросігіехуат зі§. рггегі копкіигіз зе]тош^ зкопсг§3 і розіош пазгусЬ г хуіегпут росМаїї-
2 Так у тексті.
3 Граб.: зкопсгус.
148
зіхует пазгут, оддане род по^і таіезіаіохуі уу. к. тсі, хуургаху^ету, о сгуш хузгуікіт згегге] різаіет до р. хуо]ехуоду кі]охузкіедо, кібгу \у. к.” тсі гусгііхуозс роддапзіхуа пазге&о орохуіе. То іег ху. к. тсі, )ако уіегпу роддапу, огпа]піи]^, іг кап р т. кгутзкі ]ако г дахупуск сгаздху дай ЬіегаІ ху Сгегказіесії \ і іегаг рггузіаі до паз, аЬузту хуед1и& рггу-Іахпі зхуо]е], кібгдзту тіддгу зоЬ^ хуіесгпіе гахугідіі, даіі дхуа аІЬо іггу іузідсе кіди діа одеЬгапіа дапі 2, Ьо &дуг зі§ іо іак і рггу розіапохуіепіи г ху. к. тсіа хуугпдхуііо. А опі \уга]‘ет ху. к. тсі, ^дгіеЬу іуіко ху. к. тозс ісіі роіггеЬохуаІ, гахузге рггесіхуко кагдети піерггуіасіеіохуі зіахуас окіеси]а. Касгге ху. к. тозс, р. п. т., ихуіадотіс паз, аЬузту хуед1и£ гогкагапіа ху. к. тсі зргахуііі зі§. А па іеп сгаз хуієгпє роддапзіхуо пазге і изіи^і род по£і з к. тсі іако паірокогпіе] і паіріїпіе] оддаіету.
7 Кііохуа. д. 25 9Ьгіз г. 1649.
XV. к. тсі, р. п. т. па]пігзі зіидгу і хуієгпі роддапі, Вокдап Сктіеі-піскі, кеітап Шо]зка 7арогозкіе£о.
Центральний архів давніх актів у Варшаві, ф. Радзівіллів, відділ II, книга, 14. Копія.
№ 205 (26), стор. 59—60. Копія.
архівів, № 4/150 (238).
Там же, Бібліотека, Записки М. Голінського, № 4184. стор. 295—296.
№ 225,ЬсторЬК287б1бКо°піяКа АкаДЄМП НЯУК кРаінсько1 РСР> Ф- Оссолінських, Опубліковано: Грабовський, т. II, стор. 128—129, № 13.
Переклад
в. кор. м , п. н. м„ і роблю так, як наказує в. кор. м. Я проводжу "якнайшвидше військовий перепис, який сподіваюся завершити до закінчення сейму, і виряджаємо наших хильність і відданість. Як вірнопідданий повідомляю також в. к. м. про те, щУ й. м. листа, щоб ми, врахувавши нашу дружбу, яку ми уклали між собою назавжди, дали завжди проти будь-якого ворога виступати. Зволь повідомити нас, в", к. м., про Усвоє рішення, щоб ми діяли згідно з наказом в. к. м. При цьому покірно складаємо до
З Києва, дня 2рРлистопада 1649 р.
В - В. к. м., п. н. м., найнижчі слуги і вірні піддані Богдан Хмельницький, гетьман
1 Мова йде про кавказьких черкесів.
8 Граб.: росі по£і іпаіезіаклуі.

№ 86
1649, листопада 26 (грудня 6). Чигирин. — Лист до царя Олексія Михайловича про вдержання татар від походу на російські землі та з подякою за посольство Григорія Неро-
Божиею милостию великому государю царю и великому князю Алексею Аіихайловичю, всеа Русии самодержцу [п. т.] вашему царскому величеству, Богдан Хмельницкий, гетман Войска его королевское милости Запорожского со всем Войском Запорожским услуги верньїе и низ-кое челобитье.
За божию помочью и повелением, згоду с наяснейшим королем его милости польским и великим князем литовским и с Речью Посполитою учинивши, войска все роспустилисмьі, где пришла весть в дороге до царя крьімского, што донские казаки великую шкоду в Крьіме починили. И там я, будучи прямим слугою вашего царского величества роз-говаривал, чтобьі он войною на городьі украинньїе вашего царского величества не ходил и православньїм християном дал покой.
Только укажи, ваше царское величество, чтоб донски-є^іказаки во смирении бьіли с крьімским царством, а я изнова буду царю крьімскому розговаривать, чтоб не ходил войною в городні вашего царского величества. А войско татарское все на нашей стороне. А гетман и все Вой-ско Запорожское умиленно с великою любовию посланца твоего царского величества Григорья Неронова с подьячим и с товарьіщи приняв-ши и посольства вьіслушавши, за пожалованье твоєму царскому величеству ниско челом бьем, и готовисмо твоєму царскому величеству за то отслуговать.
А дворянина твоего царского величества, не задержав, отпусти-лисмо, которой дворянин твоего царского величества Григорей Неронов изустно вашему царскому величеству службу нашу скажет. А при том унижоньїе услуги наши твоєму царскому величеству отдаем.
Писан в Чигирине, дня 26 ноября 1649 году.
Вашему царскому величеству во всем повольньїе слуги Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорожского.
ЦДАДА, ф. Малоросійський приказ, стовп. 7/5818, арк. 132—134. Пе-писал ко государю царю и великому князю Алексею Михайловичю всеа новьім в ньінешнем во 158-м году декабря в ЗО день».
Опубліковано: Актьі ЮЗР, т. VIII, Прибавления. стор. 303, № 31.
Воссоединение, т. II, стор. 293. № 126.
д У копії дописані слова: а под тем написано.

№ 87
1649, (кінець листопада). — Наказ послам. Запооізького Війська на варшавський сейм
Іпзігіїксіа до озхуіесопе^о зепаіи і коїа розеїзкіе^о па зе]т хуаг-згахузкі 1649 2£готасігопус1і од \Уо]зка к. тсі і Кгріе] Харогозкіедо.
І.иЬо род сгаз іпсепдіі ЬеІІі іегагпіеізге^о ху рапзіхуаск І кг. тсі і Кгесгурозроіііе] Ьуіо, рап Ьб& ]'едпак зхуіадкіет, ге піе г пазге] рггу-сгупу. аіе хуіазпіе г хуіе1кіе&о иігаріепіа, кібгезту рггег кіікапазсіе Іаі ропозіїі од ісЬ тсху рр. дгіеггахусбху икгаіппуск і рр. риікохупікбху, гбг-пуск кідгі і 2удбху, ге піе гаг о кггушду пазге, кгхуахуеті ігаті ріасг^с, до та]ез1аіи з. р. рапа Х\Падуз1ахуа ]. кг. т.І р. п. т. і доЬгодгіе]а, зиріікоххаіізту. кібгу ]‘ако о]сіес, тіаі ш і§ кггухуд§ хуе]ггес... пазге зегса і \\ іут гаїи паз иіиііс; ]едпак ге дізрозіііо діуіпа ро зтіегсі з. р. опе^о іо зргахуііа, ге іпуііиз тизіаіо |і£ Х’/згузіко шуреіпіс хуедІи& хуоіі ]едо з. Кіо ІЄ£О рггусгупд, ?ат зргахуіедііхуу з§дгіа з^дет зхуут зш. гогіггу-скпіе. дедпак іпу зегдесгпіе іе&о га1и]ету, і до пб& па]азпіе]згуск та-Іезіаіб'У ]. кг. т. і Нгесгурозроіііе], іегаг пат 8гсг§зІіхуіе рапи]§сети. ирадату, ге паз, род раігосіпіит 8хуо]є хугі^хузгу, кіетепсіз о]сохузк^ ххзгузікіе хуузі^ркі пазге рггекасгус і рокгус гасгуї і до дахупе] тіїозсі-ххе] Іазкі зхує] рггуі^ххзгу, ргахуа, хуоіпозсі і ргіуі1е&іа пат од апіесез-зогдху, з. р. паіазпіеізгусії кгбідху іск тозсібху роїзкісії рггухуі1е]ет, іегаг зхуіего падапут, рггухугбсії; ту окасгухузгу о]'сохузкіе иіііохуапіе і ххіеікіе тіїозіегдгіе кгбіа пазге^о, іегаг згс2§з1іхуіе пат рапи]^се§о, ^оіохх’ізгпу, ]ако хуієгпі роддапі ]. кг. тозсі і Нгесгурозроіііе] рггу одданій рггег розібхх' ’ пазгуск хуіегпе^о роддапзіша, рггесіхуко пазгети піерггхдасіеіохуі ріегзі зхуо]’є зіахуіс і Корпіє кге\у пазг^ га дозіо]епзіх¥о хх. кг. т. і саіозс Ргесгурозроіііе] хууіехуас; о іо рггу іут розіохуіе пазі ]. кг т. ргозіс таіз, аЬу г тіїозсіхуе] кіетепср з\уо]є] рапзкіе] піе хуу-рпзгсгаіас, Іазк^ зху^ рг2уск§са]^с, паз до из1и£ зхуоісИ і ^гесгурозро-Пїе] озхуіадсгус гасгуї.
Рггуххчіе] іеп, кібгузту оіггутаїі г шііозсіхує] Іазкі ]. кг. т. і Кге-сгурозроіііеі род /Ьогохует, па іегагпіеізгут зе]тіе дгп£іт роіу/іегдгіс гасгуї і г ріесг^сіа гахуіезізі^ хуудас гогкагаї, ]ак і дек1агас]е] рипкіа, кібгезту іатхе оіггутаїі г ріесг§сц когопп^ і г родрізет ]. кг. т., піс г пісії піе хууггиса]^с 2, копзіуіис]^ зе]’ти іега2піе]5ге£О, піе одкіада^с па іпзге зе]ту, зіхуіегдгопе і копїігтохуапе Ьуіу.
Ипіа, кібга од дахупуск Іаі ті^дгу паті кїбсі і до піезіаіки о]сгугп§ рггухуодгі, ]'ако піегаг га гезіапіет од з. о]са раріега Іе^аіа дапіопа Ьуіа, (иіі раіеі іп десгеіо) ]ако іег і з. раті§сі кгбі ]е£о т., р. пазг тіїозсІУ’у, сксіаі Ьуі ху іут тіїозсіху^ Іазк^ зху^ рапзк^ озхуіадсгус і ипі§ ротіеггус, а іг до їе&о сгази к1бс$, хуоіпо іеду іск тозсіот оісот ипііот
2 Архів ЮЗР: хуусізкаізс.

іак хозіахуас, ]ако і іегаг, іуіко сегкхуіе ргахуозіахупе, каіебгу, кібге піебахупеті сгазу рогаЬіегаІі, їипбас]е, осі ргахуозІахупусЬ (ипбаіогбху пасіапе, ргахуозіахупут бисЬохупут пазгут, іак ху Когопіе РоІзкіе], ]ако г XV. Кз. Ьіі., рохугбсопе Ьуїу хуебіия' оЬіеіпісе кг. т., геЬу ]иг іа гбгпіса ті^сігу сЬггезсі]апаті піе кггехуііа зі§, о іо изіїпіе і рокогпіе розіохуіе пазі £ог$сз зхуо]§ ргозЬ§ бо ]. кг. т. і Кгесгурозроіііе] хупозіс
І-ісгЬ^ У\7о]зка /арогозкіе^о 40 т. зрогг^бгіїізту, ге£езігбху ]ебпак 61а рг^бкіе] хуургахуу розібху пазгусЬ піе бахуату іегаг, Іесг гагах, ]ако па]рг§бгу, г гедезігаті бги^ісЬ хуузіету.
ЗгІасЬіа, кібгакоїхуіек роб іеп сгаз гатіезгапіпу ]акітко!хуіек зро-зоЬет, іак геїі^іе] дгескіе], ]ако і ггутзкіе], рггу ХУоізки і. кг. тозсі 7арогозкіт Ьахуііі зі§, хуебіи^ оЬіеіпісе ]. кг. т. і хузгузікіе] Кгесхуроз-роїііе], ге г к!етепс]і зше] рапзкіе] гаг обризсіс гасгуі, і іегаг па іут зерпіе аЬу копзіуіися еіеуаіит Ьуіо і сокоїхуіек ро кіт иргозгопо, аЬу аппіЬіІошапо і гпіезіопо.
А іг ісіі тс. рр. оЬухуаіеІохуіе хуо]ехуббгіхуа Кірхузкіе^о і Сгегпіе-с1іохузкіе£о піе па гхуусга]пусЬ тіе]зсасЬ зеітікі обргахуохуаіі, іо піе х хуіазпе] пазге] рггусгупу, аіе га піерг^бкіт рггезіапіет Іізіи ]. кг. т., рггег со ту, ]ако піехуіаботі, рггеб ]. кг. т. і Кгесгурозроііі^ шіппуті
Зхуохуоіпікбху іусЬ, кібггу робсгаз зхуі^іоЬііхує^о роко]и і Іазкі ]. кг. т. хуієіє гЬгобпі росгупііі і Іибгіе рогаЬцаІі, тіто хуіаботозс \¥о]зка кг. т. /арогозкіе^о, іусЬ хузгузікісЬ ху зекхуезігге тату боЬгут і £бгіе Ь^бгіе гогкагапіе ]. кг. т. і Кгесгурозроіііе], обзуїас ^оіохуізту, аЬу іеп о£іеп изтіеггаї зі$.
ІсЬ т. рр. оЬухуаіеІе икгаіппі і іппі хабпе^о паб роббапеті зхуеті сгупіс кггапіа піе та]^, ІиЬоЬу кібгу і рггу хуо]зки па іеп сгаз Ьуіі.
А сокоїхуіек і. кг. т., р. п. т., роб ХЬогошет \у бекіагасіе] рипкіб’й' туугагопусЬ г^к§ з\у$ рапзк^ і ріесг^сі^ когопп^ зішіегбгії, іегаг розіо-шіе пазі ше шзгузікіт г рипкіаті, ирабізгу и пб& та]езіаіи ]. кг. ті і уузгузікіе] Кгесгурозроіііер г^абгас зі§ та]$, изіїпіе ргозг^с, аЬу опе і ргахуа пазге шзгузікіе копзіуіиф зіхуіегбгопе Ьуїу, а па іпзге зе]ту піе обк!аба]^с, па іегагпіеізгут ху іут росіезгус паз гасгуі.
іпзігикс]§ розіот пазгут, об Хлорка ]. кг. т. Харогозкіе^о хуузіа-пут, ба]ету, \уеб1и£ кіоге], ]. кг. тозсі і шзгузікіе] Нгесгурозроіііе] Ьитіїїіте оЬ5е^иіа зиа оббашзгу, ргозіс та]^, аЬу паз тіїозсіхуіе гасЬо-хуахузгу рггу Іазсе з\уе] рапзкіе] і зиЬ іиіеіат зиат у/гідлузгу, пат хузгузіко рокогпут а хуіегпут зіи^от зхуоіш, соЬу зі§ іуіко г піеитіе]\і' позсі пазге] хуукгосгуїо, хууЬасгус і о]сохузк^ тіїозсіху^ Іазк^ зху? рокгус гасгуі.
ВоЬбап СЬтіеІпіскі, Ьеітап г Шо]зкіет ]. кг. т. /арогозкіт.
Центральний архів давніх актів у Варшаві, ф. Радзівіллів, відділ П-книга 14, арк. 345—351. Копія.
ЦДІА УРСР у Києві, ф. 1230, спр. 299, арк. 2—8. Фотокопія.
Опубліковано: Архив ЮЗР, ч. ПІ, т. IV, стор. 362—365, № 153..

ресвітлого сенату і посольського кола, які зібралися на варшав-і й. к. м. і Речі Посполитої Війська Запорізького.
дком, що нинішня пожежа війни в Речі Посполитій виникла не
.... батько, повинен був розглянути ці скарги... і наші серця в такій олі і бажання мусило все здійснитись згідно з його св. волею. Xто є ви-
' і  ими поль їй	, н	о над пе іл єм.
І 'в і г В! • Срі . Пп нашогі	1 іцедр прол вати
ою 01 кож б и зат джені і ріп і бе
. п. король й.^м., п. н. м., хотів був показати свою милостиву пан-абирали, фундації, надані Рправославними^фундаторами нашому православ-рювався. Про це наші посли мають наполегливо і гаряче просити и. к. м.

чин перебувала при й. к. м. Війську Запорізькому, згідно з обіцянкою й. кор. м. і всієї скасоване і анульоване.
сеймики не на звичних місцях, то це сталося не з нашої причини, а через те, що пізно надіслано листа й. кор^ м„ і ми про це нічого не знали і тому не вважаємо себе відіслати, щоб цей вогонь загасав.
хто з них в той час і був при війську.
153
А кожний з тих пунктів декларації, які й. кор. м., п. н. м., під Зборовом своєю панською рукою і коронною печаткою затвердив, тепер наші посли мають погоджувати і, впавши до ніг величності й. кор. м. і всієї Речі Посполитої, дуже просити, щоб вони (пункти) і всі наші права були затверджені конституцією, і на інші сейми не відкладався, щоб й. м. к. зволив порадувати нас нинішнім сеймом.
Цю інструкцію даємо нашим послам, вирядженим від й. кор. м. Війська Запо-і взявши під свій захист, зволив пробачити нам. покірним і вірним слугам своїм, все, що тільки виникло через нашу недосвідченість, захистити своєю батьківською мило-
Богдан Хмельницький, гетьман й. кор. м. Війська Запорізького.
№ 88
1649, грудня 31 (1650, січня 10). — Із листа до путивльського воєводи Семена Прозоровського про відправку російського посла Григорія Неронова
Вельможний милостивий пане воєвода путивльский. Имеючи мьі посла от его царского величества, добродея нашего Григорья Неронова с товар[и]ством, которого мьі со всею приязнью, не замешкав, отпускаем. А нам, яко приятелеви твоєму пришло с любви, чтоб мьі здравия твоего пана нашего через се навестили и в любви, яко православньїе христи-яне, с собою жили до ласки божией. Однако тьі, через посланца нашего, которого при после его царского величества посилаєм, нам о своем здравии ведомо учини, а мьі и на пришлмй час готовьі для ласки его царского... 1
ЦДАДА, ф. Малоросійський приказ, єіовп. 7/5818, арк. 71. Переклад,
Войска Запорожского, а к Москве тот лист прислан в пинешнем во ”158-м го-Опубліковано: Воссоединение, т. II, стор. 298, № 131.

№ 89
1650, березня З (13). Київ. — Універсал про «послушенство» міщан села Кищенці панові Ілляшц Пекулицькому
Богдан Хмельницкий, гетман с Войском его королевские милости Запорожским.
Приказьіваем тем писанием нашим мещаном кищинским, чтоб есте пану Гельяшеви Пекулицкому, яко державну своєму, всякое послуша-ние'и подданство, как перед тем, так и ньіне отдавали, и во всем пана своего против давного извичаю, или урядника от него посланого, слу-шали, никаких бунтов, своевольств не чинили. Также и в письме наказ-ном от панов судей войсковьіх, на тое справу от мене посаженьїх и ро-зосланьїх чтоб пану Гельяшеви Пекулицкому довольно стало, а естли бьі какие своевольники, разрушаючи покой пана своего и слугу посланого от него не хотели слушати и сему листу нашему спротивлялися, таких мьі позволяем жестоко казнить, как бунтовников и непослушни-ков. И когда за милостию божиею покой достаточной стался, которой єсть сеймом подачьтй и права Войску нашему Запорожско?лу подтвер-женьї, а казаки писмяньїе, которьіе там обрящутея в той маетности Кищинцах, чтоб при вольностях своих пребьівали, а до панских пожит-ков и всяких виновньїх не помишляли.
Писан в Києве, дня 3 месяца марта лета 1650.
Богдан Хмельницкий, рукою власною.
ЦДАДА, ф. Сибірський приказ, стовп. 1636, ч. II, арк. 344—345. Пере-
Опубліковано: В. Єфімовський, До історії військового сучу та земельних відносин на Україні за Хмельниччини, Науковий збірник за 1927 р., стор. 35.

№ 90
1650, березня (10) 20. Київ. — Лист до кам’янецького старости Петра Потоцького з вимогою не давати приводів до порушення миру
ХУіеїтогпу ш. рапіе зіагозіо катіепіескі, то] хуієісє т. рапіе і рггу-
7а рохугбсепіет розібху пазгусЬ г зе]ти хуа1пе&о хуагзгахузкіе^о,. па кібгут г тіїозсіхуе] Іазкі к. т. і Кгесгурозроіііе] копїігтохуапіе ргаху оіггутаїізту, іегаг гпіозізгу зі§ г ]. т. р. хуо]єхуо6з кі]охузкіт \ у/ебіи^ гогкагапіа ]. к. т., кібггу пас! хуо1$ і хуіаботозс хуоізкохуд росгу-паїі, гар!аі§ зхуд роб Ьуіпозс ]. т. р: хуо]ешобу хугі§1і і рсбкохупікот зегіо рггукагаїет, аЬу ішпиііу изкгатіаіі і кггухуб іусії кагаїі. Лебпо ххт., т. т. р., іако ггаги і рггег іе хузгуікіе сгазу гогздбпіе росгупас гасгуїез, і іегаг ипігепіе ргозіету, геЬу зі§ хуо]зка піе паЬІігаїу і Іибгі віехуіппусй піе £иЬПу. 7 пазге] зігопу хуебіия гогкагапіа ]. к. т. каг-бети 2 ^апіопо Ь^бгіе, а хут., п. т. р., гасг рхуе] зігопіе гакагас, геЬу рггусгупу іохуаггузіхуи пазгети піе бахуаіі. О сгут хузгуікіт г т. р. хуо]ехуоба кі]охузкіт, іако котізаггет, а і па тіеізси гергегепіиі^се^о регзоп§ і. к. т., розіапохуііізту. Риікохупікохуі Ьгасіахузкіети3 зигохуо рггукагаїет, аЬу іе^о рііпіе рггезігге^аі. Рггуіут рохуоіпе изіи^і то]е ху 1азк§ хут., т. т. рапа іако па]рі!піе] оббахуат.
Раіит ху КЦохуіє, б. 20 тагііі а. 1650.
и;т., т. т. рапа, хує хузгуікіт гусгііхуу рггу]асіеі і зіи^а, Воіібап СЬтіеІпіскі, ііеітап А¥о]зка ]. к. т. 7арогозкіе£о.
Архів м. Кракова, Збірка Русєцькчх, № 31, стор. 79. Копія, салів українських гетьманів, оп. 2, спр. 24, арк. 1. Фотокопія.
никам я також суворо наказав, Рщоб приборкували заколоти та за будь-які кривди розумно діяти і тепер ми покірно вас просимо, щоб війська не наближалися і иевин-порушника, а вм., н. м. пан, зволь своїм підлеглим заборонити давати нашому това-
’ Адам Кисіль.
156
риству привід до заворушень. Про все це ми постановили з й. м. п київським воєводою як комісаром, який на місці представляє особу й. к. м. Брацлавському полковникові
віддаю свої послуги на ласку в м. м. м. пана.
м. к. м. Війська Запорізького.
№ 91
1650, березня (10) 20. Київ. — Лист до Яна Казимира з вимогою зберігати права православної церкви
Ка]а8піе]згу тіїозсіхуу кгбіи рапіе, а рапіе пазе хуіеісе тіїозсіхуу.
7 з бекіагасі^ Іазкі хуазхе] кгбіехузкіе] тозсі, рапа пазхе^о тіїо-зсі\уе&о роб /Ьогохует пат тіїозсіхуіе копіегохуапд, а іегах па зир1ік§ пазг^ г рапзкіе] хуазхе] кгбіехузкіе] тозсі к1етЄпс]е] і хузгуікіе] Еріе] копїігтохуапз па зе]тіе, ипігепіе, ]ако хуієгпі роббапі ш. к. т., рапи пазгети тіїозсіхуети, сгупіту &гаіез зирріісез, паіхуугзге^о ргозг^с, аЬу біи^іт і згсг^зііхуут рапохуапіет ху. к. т.. рапа пазхе^о тіїозсі-\ує£О оЬбаггус гасгуі.
Зігопу изроко]епіа ге1І£Іе], кібге] гезрекіет гіесіїізту ]едо тсі о]си теігороіісіе і бисЬохуіепзіхуи, іх бо бозкопаїе^о изроко]епіа па Іега2.піе]82ут зе]тіе ргхурс піе то&1о, і га і§ Іазк? ху. к. т., рапи пазгети тіїозсіхуети, ипігепіе бгі§ки]ету, ргозг^с рокогпіе, аЬу іо хх'згуіко, сокоїхуіек іпсіибіі \у зоЬіе біріота ехпипс хх' Когопіе,. ]ако і ху ХХ'іеІкіт Кзідзіхуіе Ьііехузкіт ху е£хекис]$ хургахуіопе Ьуїо, £бух гхуусха]па рапот ипііот гохкахапіа кгбібху рапбху розіропеге. Схе^о бозхуіабсхуіізту ха гухуоіа зхуі§іє] раті^сі кгбіа ]е§о тсі, рапа Ьгаіа ху. к. т., і рохуібге ргозіту, аЬу ]их бузубепсу] іп геїі^іопе £гаеса хуі^сє] піе хозіахуаіо і аЬу розі бесеззит рапбху ипіібху зіагзхусЬ, кібгху ха ргхухуііеіаті зхуі^іє] раті^сі кгбіа ]е£о тсі каіебгу, сегкхуіе х боЬгаті ігхута]д, ]их пазхут бисЬохупут ге1І£Іе] зіагохуіпе] £гескіе] розіизхеп-зіхуз раігіагсЬу коп8Іапіупоро1зкіе£О оббахуапе іе Ьепеїіс]а Ьуіу, а ]ехе-ЬЬу ха зхс2£8Ііхуе£о рапохуапіа ху. к. т. безібегіа пазге еїекіи зхує^о піе ххгі^іі і ху гесез розхіу, іебу иго]зко /арогозкіе ху. к. т. ргозЬа зхуо]^ бокисхас тизі, ]езі Ьохуіет зііа ху \Мо]зки /арогозкіет, кібгусЬ ргхобко-у іє хх' сегкхуіасЬ іак когоппусЬ, ]ако і ІііехузкісЬ Іехд, (кібге ипісі ро-хаЬіегаІі), сі скса, аЬу оїіаг§ ігуЬет зіагохуіпе] геїі^іе] зхує] іб^с, ха бизхе ісЬ схупііі, рбіу хахузхе зиріікохуас Ь?б^, роко бо г§ки пазхусЬ ргахуозІахупусЬ бисЬохупусЬ піе бозіапд.
Ке^езіга хуо]зкохуе ху. к. т. розуїату, ргозх^с, ]ехеИЬу робіи^ азу£пас]е] ху рипкіасЬ хЬогохузкісЬ хуі§сє] хЬухуаіо, іебу ху. к. т. ]ако рап пазг тіїозсіхуу, гасг х рапзкіе] зхує] к1етепс]е] бузутиіохуас, &бух і іакесЬту ху котриіохуапіи хуо]зка хуіеікіе] хахуіі ігибпозсі.

Ехсєззіуі, кібгху игг^бпікбху рапбху зиюіск ро хашагіут роко]’и ро-хаЬЦаІІ. обпіезіі іихіа чиаіііаіет ехсеззит роепі роб Ьуіпозс ш Кі]о\уіє Їа8піе\уіе1тогпе£о ]Є£О т. рапа шо]е\уобу кцохузкіерю еі іоііиз покіїііа-ііз \уо]е\уббгі\уа іиіеізхе£о, і баїе] Ь?бгіет зі? о іо зіагас, хпозх^с зі? х ]е£0 т. р. \уо]є\\'ос1§ кі]о\узкіт ’, аЬу рокб] з\уі?іоЬ1і\уіє гаскошапу Ьуі, ргаесіибепбо уіат ехсеззіуіз бо шзхеїкіск іитиіібху.
О іо іуїко \у. к. т. рапа пазхе^о тііо8сіу/е£о ргозіту, аЬузту ргху бекіагасіе] іазкі ш. к. т. гиреіпіе хаскошапі Ьуіі і шоізка когоппе 61а ігхуо^і розрбІ8І\уа піе хЬІіхаїі зі?.
Зиііету ге хузхуікіет шо]’зкіет \у. к. т. ирабізху и пб£ па]азпіе]-зге£О піаіезіаіи, ргозіс га Іхуапет Теіегехукіет, га бги^іт Ріоігет Коіо-\уісхет, кібгуск Ьегхуіппіе ші?хіепіет ігарі^ і бо іуск сгаз піе ризгсха]’^. гасг г пніозсіхуе] Іазкі з\уе] рапзкіе]' гохкахас бо кзсіа ]е£О т. рапа \уо]‘е\уобу кгакоу/зкіе£о2 парізас, аЬу га гогкагапіет \у. к. т., рапа пазге^о гпііозсКує^о, опуск ге хузгуікіт капбіет киріескіт шуоіпіс гогкагаї, а ту га па]азпіе]зху та]езіаі ш. к. т. ^оіохуізту хуеб1и£ гохкзгапіа XV. к. т. хбгохуіе пазге гопіс, рапа Ьо&а ргозх^с ха б!и§о-хуіесгпе рапохуапіе \у. к. т., рапа пазге^о тИозсі\УЄ£о.
N3 іеп сгаз хуіегпе роббапзішо пазге роб по£І таіезіаіи рггег розіапсу пазге ш. к. т., рапи пазгети тіїозсішети, обба’ету і о іо ргозіту, аЬу г ткозсіхуе] іазкі паз роббапуск і зіи£ зшоіск піе оризхсга-І^с, розіапсот пазгут, о со Ь?б^ зиріікошаїі, тіїозсішіе зі? зіа^іі.
7 КіІоша, б. 20 тагііі аппо 1650.
АА/азге] кг. т. рапа пазге^о ті1озсі\уе£о паіпігзі робпбхкохуіе і хуієгпі роббапі, Вокбап Сптіеіпіскі, кеітап х \¥оізкіет шазхе] кг. тзсі Харогозкіт.
Адреса: На]а8піе]8хети а піехшусі?хопети таіезіаіоші ]'е§о кг. т, р. р. п. іпііозсіше£о, бо тіїозсіу/уск г$к.
Бібліотека Красінських у Варшаві, рук. 4022, № 103. Оригінал (загуб-
Опубліковано: Памятники, т. II, відділ III, стор. 9—1^№ 2,-
Переклад
За декларацію з ласки вашої королівської милості, пана нашого” милостивого, королівської милості і всієї (Речі Посполитої затверджену на сеймі, ми, як вірнопід-шоб в. к. м. нашого милостивого пана довгим і щасливим пануванням обділити зволив. политу і духовенству, і хоч на нинішньому сеймі це питання повністю ще не розв’яза-

Заславський.
158
роні. так^і \ Великому князівстві Литовському, бо папи-уніати звикли наказами королів стями, ці добра було передано нашому духовенству стародавньої грецької віри послу-бажаиня не здійсняться і наші прохання будуть відхилені, тоді Військо Запорізьке р.і.тіі уніати) і вони хочуть, щоб за душі їхніх предків відправляли обряди за старо-
своєі ласки на це не звертати уваги, бо І так у підраховуванні війська ми мали ве-кару згідно з характером злочину, під час перебування у Києві його' м. пана ясно-мир, перетинаючи шлях злочинцям до будь-яких заколотів.	? &
князя його м. пана краківського воєводи, який за наказом в. к. м., пана нашого мило.
З Києва,
Адреса. Найяснішій і непереможній величності його кор. м. п., п. м. милостивому,
№ 92
1650, березня 10 (20) к Київ. — Наказ послам від Запорізького Війська до короля Я на Казимира
Коріа іпзігикс]еі розіош когаскіш дала од Сктіеіпіскіе^о, кеітапа УУоізка 2арого5кіе£о до паіа8піе]8ге^о таіезіаіи ]‘е£о кгбіеу/зкіе] тозсі, рапа пазге^о ті1о8сі\\7е£о ек.
і.	Рггег іе розіапсе пазге китіїїіта оЬзециіа шіегпе^о роддапзіша па$ге£0 ро\у(агга]^с, до пб£ таіезіаіи к. т. рапа пазге^о тіїозсі-ие§о і хузгуїкіе] Ргесгурозроіііе] ирада^с, рокогпіе, а ]ак парпігепіе]
1 Дата встановлена на основі док. № 91.
ргозіету, аЬу хуазга к. т., р. п. тіїозсіхуу рггу копїегохуапусЬ, зіхуіег-4гопуск ргахуасЬ па іегагпіеізгут 8Є]тіе... 1 ЬпЬо поп ад еїїеєіит декіа-гас]а ху. к. т. іегаг рггузгіа, іедпак гпасгпа ]’езі тіїозсіхуа Іазка ху. к. т., ге хуоіпозсі2 пат зіхуіегбгопе, асг іезгсге ге1і§;іа у/2£І§дет ипіе] рагііт гахуіезгопа і ІиЬо іо ху діріотіе роїогопо, іе£о рапохуіе ипісі ш Когопіе і V/. Кз. Ьііехузкіт хузгузікіе^о изі§рохуас піе сіісд, розіро-пепсіо гогкагапіе XV. к. т. і Кгесгурозроіііе] і дахупе^о зхує^о ироги піе рггезіа]дс, изЦріс піе сЬсд г доЬг ду^пііагзіху дисЬохупусІї, паїегдсусЬ апіідиііиз, па ргахуозіахупе сегкхуіе їипдас]і падапуск.
2.	Міапохуісіе парггод розіохуіе пазі ргозіс тая3, аЬу ипіа хуедіи^ декіагохуапе^о і зіхуіегдгопе£о зіохуа ху. к. т. гпіезіопа Ьеіа, піе одкіа-даяс па іпзгу гок од гоки, даізге 8е]ту, аіе іегаг аЬу діа г^оду іоііиз скгізііапііаііз іо копіес хугцс то&1о, каіедгу, їипдас]е до топазіегбху і сегкхуі од рггодкбху падапе рггухугосопе Ьеіу до ргахуозіахупуск ди-сііохупуск пазгуск.
3.	О іо іег XV. к. т. рапа пазге&о тіїозсіхуе^о ]’ако хуіегпі роддапі ргозіету, аЬу хуо]зка когоппе до гатіеггопе] Ипіе] піе хкіігаїу зі§, піт розрдізіхуо до ріегхузге£о еїекіи рггудгіе, а іутсгазет гпо-згас зі£ г іазпіехуіеїтогпут ]. т. р. хуо]ехуод^ кі]охузкіт, изкгатіас Ь$дгіету.
4.	Му, Ь§д^с рорггузя^іеті і хуіегпеті роддапеті ху. к. т. ]ако паїеріе] рггезігге^ас іе^о Ь^дгіету, аЬу г рггузіи^ XV. к. т. Ьуїо. Од хузгузікіск рорцапісгпуск сидгусЬ рапзіху розігге^ас Ь^дгіету, геЬу гадеп піерггуіасіеі ху Когопіе Роїзкіе] згкодгіс піе тб£І і до ху. к. т. о іо іако па]рі1піе] дахуас гпас Ь§дгіету, іуіко ху. к. т„ рап пазг ті-їозсіхуу, гасг дезу^похуас па іпзге тіеізсе азузіепсіа і§, кідга XV Кі]охиіе. £дгіе риік ху. к. т. ]'Є8І....4 піе гегудохуаіі.
5.	Ке£езіга Шо]8ка ху. к. т. Харогозкіе^о хуед1и£ гогкагапіа і декіа-таце] ху. к. т., 2 родрізет тоіт і ріесг^сі^ пазг^ хуо]'зкохуз, гпак хуієг-пе£о роддапзіхуа пазге^о оддане, ІиЬо г ирггукггепіет ісЬ тт. рр зепаіогоху і згіаскіу, о іо ипігепіе ргозіету, аЬу ху. к. т. кіетепся рапзк§ рокгус гасгуі.
6.	Мату і іо копїегохуапо 2 тіїозсіхуеі Іазкі ху. к. т., аЬу ху хуо]Є-хубдгіхуасії гизкісЬ ді^пііаіез і игг^ду ^годгкіе і гіетзкіе згіасксіе геїі-£Іе] ^гескіе] гогдахуапе Ьеіу, а іегаг тіто хуіадотозс ху. к. т. і декіа-гася, аЬу рокд] зе]тет зіхуіегдгопу, іо хузгузіко а 1 іепця, і \уед1и£ декіагаср зргахуияс зі§, гасг ху. к. т. рап пазг тіїозсіхуу БІохуи зхуети кгдіехузкіети дозує сгупіс, ісЬ тт. рр. хуо]е\уоддш і зіагозібху різапіет зхх’ут соттоуеге, аЬу гогкагапіа ху. к. т. піе одтіепіаіі.
7.	ОоЬга сегкіехупе, кідге зіпе пиііо іиге одеЬгапе і га піеБІизгпепіі а^гахуатіпаті гахуіедгопе, рггу сегкхуіасЬ і їипдизге і... падапусЬ гозіа-
1 Мабуть, пропущено паз хасЬохуаІ.
2 У фотокопії: хміазпозсі.
3 Початок речення перенесено з першого пункту.
4 Мабуть, пропущено аЬу.
лсаіу... N3 озіаіек ргозіету уу. к. т„ гаса гтіїошапіе зуує рапзкіе ро-кагас пасі роддапеті зугеті, аЬу ісЬ тт. рр. зепаіогоууіе Ьег ууіадо-тозсі уу. к. т. г ууоізкаті зууєепі піе пазі^роууаіі, діа кібгусЬ род ті-Іозсіууд а оісоуузка 1азк$ уу. к. т. исіекас зі§ Ь§дгіету.
8.	А іегаг ІиЬо діа зіаууу уу. к. т. і Кгесгурозроіііе], діа изіи^і сЬапа ]. тозсі ргозісЬузту сксіеіі... 2, со га гогкагапіет і ууіадотозсі^ V к. т. і ууедіир ууоіі Ь§дгіе гозіаууаіо уузгузіко, о со зир1іки]ету до та|е8Іаіи піегууусі§гопе£о уу. к. т., роууіппізту га та]езіаі і рапоууапіе згсгезііууе, гдгоууіе пазге рггесіууко кагдети зрггесіууіа]асети зі§ гозіа-ууас і іакіе гогкагапіе Ь^дгіе, £оіоууІ8ту сгупіс. Міетпіе] і о іо иргазга-ту, аЬуз уу. к. т. рап пазг тіїозсіууу гогкагаї ууедІи£ оЬіеіпісе зуує], кібгу іезі уузгузікіети хіети росгаікіет, Сгарііпзкіе^о зкагас, а ту па гогкагате уу. к. т. уузгузікісЬ рокагаїізту, кібгу і па роіут гадпе] рггузіи^і уу. к. т. піе исгупі.	у
9.	О іо розіоууіе пазі, ирадзгу до пд& уу. к. т., ргозіс таіз, аЬу ипіа Гак уу Когопіе, іако і XV. Кз. Ьіієуу. гпіезіопа Ьуіа і геЬу ууоігіо уузг^дгіе дисіюуупут пазгут іак уу Когопіе, іако і XV. Кз. Ьіієуу. паЬогепзіхуа одргаууоууас ууедіи^ гууусга]буу зіагогуіпусЬ, а ууоізко пазге од уузгузікісЬ родаікбуу, аЬу ууоіпє Ьуіо і уузгеїакіеі ротзіу ісЬ тт. рр. ргге-зіаіі сгупіс.
10.	О іо уузгузіко ргозіету уу. к. т., рапа п. ті1озсіууе&о, геЬузту тіїозсіууд 1азк§ оіггутаїі і іусЬ розіапсбуу пазгусЬ ґпііозсіууіє одрга-ууіопо. А ту ]иг іедпозіаіпіе гозіаіету ууіегпеті роддапеті і зіи^аті уу. к. т. рапа п. ші1озсіуує£о і кагде^о рггесіуупе^о піерггуіасіеіа £го-тіс оЬіесиіету.
ВоЬдап СЬтіеІпіскі, Ьеітап уу. к. т.„ XVо^8ка Харогозкіе^о.
М. Голінського' № 4184, стор. 332—334. Фотокопія з копії.
перського, ДО наияснішої величності його королівської милості, пана нашого милости-н., зберіг права наші, затверджені нинішнім сеймом. Хоч декларація в. к. м. ще не а к. м. І Речі Посполитої нехтують і з своєї давньої упертості не хочуть залишити маєтків духовних установ, які здавна належать православним церквам як надані далося на інший рік, на наступні сейми, і для згоди всього християнства кафедри,
2 У тексті щось пропущено.
фундації, надані предками в. к. м. монастирям і церквам, зараз же повернено нашому
4. Ми, як зв’язані присягою і вірнопіддані в. к. м., якнайкраще зберігатимемо те, що може бути послугою в. к. м. Від усіх прикордонних чужих держав землі берегтимемо, щоб ніякий ворог не міг шкодити Короні Польській і якнайстаранніше повідомлятимемо про це в. к. м., — тільки в. к. м„ н. м. п., цю заставу, яка перебуває в Києві, де є полк в. к. м., зволь перевести на інше місце.
5. Відповідно до наказу і декларації в. к. м. віддаємо реєстри в. к. м. Війська Запорізького з моїм підписом і нашою військовою печаткою, як знак нашого вірно-підданства, і хоч це прикро їх м. панам сенаторам і шляхті, покірно просимо, щоб жаючи на волю в. к. м. та декларацію, а також на те, що мир був затверджений
дів, були відібрані, залишалися при церквах, як і надані їм фундації... Наприкінці
8.	А тепер ми для слави в. к. м". і Речі Посполитої хотіли б просити дозволу скористатися послугами хана й. м. ...Нехай це все відбудеться за наказом і волею
опір, і будь-який наказ якого ми готові виконати. Ще раз просимо і про те, щоб в. к. в. к. м. міх покарали.
духовенство, як у Короні, так і у Великому князівстві Литовському, скрізь могло бого-
У10. Просимо про те в. к. м„ н. м. п., щоб ми одержали милостиву ласку і щоб ними та слугами в. к. м., н. м. п., і кожного ворога, який чинитиме опір, обіцяємо громити.
№ 93
1650, березня ЗО (квітня 9). Чигирин. — Лист до Донського Війська з заявою про дружбу і з проханням припинити напади на кримських татар, які допомагають Запорізькому
Війську у боротьбі проти польської шляхти
{Од Біогдана Хмельницкого, гетмана запорозского і од в[сего Вой-сіка великого Запорозского атаману і всему то[варист]ву Войска Дон ского доброго здоровя, яко братиї [нашей], од господа бога вірне зи-
	[Якос]мо перед тим жадали по вас, і тепер пилно умис[не] вислав-
Крі ми;	жадаєм, абисте відаючи о том, же [брате]рство вічноє с панством імским сталося, не [важилиісе нейменшоє кривди в панстві царя єго іости [кримск]ого чинити; учините тоє з любви братерской, то [ува]-очи, же смо неволю од наступцов наших терпіли, [а] бог відаєт, що ? будет далій.
у°бі і бс	А нам для всего ла[ска ца]ря єго милости кримского і всіх орд єст ребна, которими і церквей божих, о коториє усім нам потре[бно іватися, не мало одшукалосе; сподіваємосе, же бог ми[лост]ивий ільшей примножит, толко о тоє нам треба старатися], абисмо уміли зжати приязнь цара єго ми[лости, кото]рий вічне хочет з нами у бра-стві бити. Жада[єм тед]и любви вашой братерскоє, абисте не хотячи е[шкодою би] ти, що єст потребно церкви божой і волностям [нашим, чи]нили найменшеє кривди панству Кримскому і і Ту[рскому]... на )Є. А ми будем промишляти, що би ...[любов] вашу, бога взявши на юч, нелюбвою на чо...ося. Одно ж того не зичимо. Дай боже любов ітер[скую ме]жи нами хрестияни православними. Сподіва[ємосе, же] жадане наше, яко братя, все учините, о що пилно [проси]мо; будте том, аби, як дав бог вол[ности Войску Запо]розскому перешкодою били, орді ні в чо[м не чинили]... І по десятий раз тоє любви по вас іаєм. Да... царского величества московского писалисмо, аби в[ам на >е ходити] не позволил, і ми розумієм, же для [нас того] не учините і море не пойдете. А затим [любви вашой оддаючи]ся, господу богу поручаєм. Дат з мес[та] Чигирина, дня ЗО марца, року 16[50].
	Всему Войску Дон[скому зичливиє] приятели, Богдан [Хмельницкий, дан] Войска [Запорожского], ру[кою власною]. Опубліковано: Русская историческая библиотека, т. 29. Донские дела, ки. IV, стор. 518—519. Воссоединение, т. II, стор. 356, № 147.
№ 94
рости Петра Потоцького з вимогою не порушувати миру
Лакот 2 росг^іки хусхуі, аЬу гохіапіа кгше сЬггезсііапзкіе] піе Ьуїо і до копса \уіегпуш хозіаі^с роддапуш ]-о к. тозсі, рапа тіїозсі-и'едо, і ^з/.уікіе] Кгесгурозроіііе], зіагат зі?, аЬу 1 и/ед1и£ декіагоша-піа Іазкі ]-о кгсдешзкіеі тозсі саіе гозіаіо изроко]епіе. 81усЬас іи и паз,

іака піеіазка па паз; ]е±е!і о ргхезхіе гхесху, іеті Ьо& зргаууслуаі, і ргху-зхіеті іепхе гхддса гхесхаті кіегошас Ь?дхіе; ро зоЬіе іо хпату, хе \ує шзхузікіт хуоіі |-о кгоіелузкіе] тозсі і кхесхурозроіііе] \\7іегпуті і ро-луоіпеті... 1 і (е£0 ргхезігхе^ату, аЬу ш пісгет розіапошіопут ракіот пагпзхепіа піе Ьуіо, Ьуіе іуїко х іатіеі зігопу (ох зі? зіаіо. Ргхесі\упут хуоіі пазхе] і хаЬдісот іееі п паз зргатуіедііууозс і зпголує кагапіе, \узхак-хе тизі доЬгхе Ьус \\дадото XV. т. рапа і хузхуікіт Роїакот, хе ргху Ьуіпозсі ]. тс. рапа шо]е\уоду кЦошзкіе^о2 ха піеЬозхсхука рапа Еа-&іе\узкіе£о хуіппут песіз еіиз зхуіе роисіпапо. Міесхаі 3 та осі паз паик?, аЬу зі? зрга\уо\уа1, ]ако4 паїеху, §ду хозіаіе зргхесхпу іп{огтас|і пазхе] ]ако ргхезі?рпети 5, ГоІ£і піе Ь?дхіе, і іегах іих од паз паротпіопу, аЬу \ує хузхузікіт іак зі? зкготпіе хасЬохуаІ, іако іезі іети од паз пака-хапо. иргазхаі^с, аЬу і ро\УІ6ге, аЬу Я т. раподуіе піе сЬсіеІі да\¥ас окаху] па іигЬохуапіе іе^о, со ргхех паз діа рокоіи і сісіюзсі изіапоидопо ]езі. Хаіут рохуоіпе зІихЬу ш Іазк? т. рапа оддаіету.
Ваіит ш СхеЬгупіе, 11 аргіїіз6 1650 г.
ДУ. т. рапа уусаіе хусхіішу ргхуіасіеі і зіи^а, ВоЬдап СЬтіеІпіскі, Ьеітап иго]зка шіеікіе^о ]. кгдіеуузкіеі тозсі Харогозкіе^о.
Державна публічна бібліотека Української РСР, Відділ рукописів, № 13698—13716, стор. 19—20. Копія з копії архіву Чарторийських у Кракові, т. 146, стор. 947—948, з заголовком: «Коріа Іізіи СИтіеІпіскіе^о до р тс. зіагозіу катіепіескіейо».
Архів м. Кракова, ф. Збірка Русєцьких, № 31, стор. 85. Згадка.
раюся, щоб, згідно з декларацією ласки й. к. м., наступив повний мир. У нас ходять і ми дивуємося, звідкіля^ до нас така неласка; якщо йдеться про минулі справи, то угоди нічим не порушували. Добре, щоб і ви, з "свого боку, так само діяли. Тих, хто панові і всім полякам добре відомо, що в присутності й. м. пана київського воєводи попередили, щоб він вів себе як слід. Коли ж він заперечуватиме, не буде йому по-себе помірковано, так як ми йому наказали. Вдруге прохаємо, щоб в. м. панове не
В. м. пана^цирий приятель і слуга Богдан Хмельницький, гетьман й, кор м. ве-
‘ Пропущено якесь слово, можливо іезіевту.
2 Адам Кисіль.
3 У рукопису: піесЬа].
5 У рукопису: рггезіуриіету ризсіету.
6 У рукопису: м. серпня; у рукопису Русєцьких — II квітня Остання дата більш вірогідна, бо в цей час Хмельницький перебував в Ірклієві.
№ 95
1650. квітня 14 (24). Суботів. — Лист до князя Трансільванії Юрія Ракоці з запевненнями про дружбу
Зегепіззіте ргіпсерз Тгапзіїуапіае дпе сіпе ас Ьепеїасіог соїепдіз-
Иі ех ргіпсіріо рег Ііііегаз зегепіззітае сеїзііидіпіз уезігае, іит еііат рег ірзит ехрегітепіит гегит де Ьепеуоіепііа ззгтае уезігае сеїзііидіпіз поп регтізіггшз поз еззе диЬіоз еі Нас уісе еапдет Ьепеуо-Іепііат ззгтае уезігае сеїзііидіпіз уідетиз аЬипде зирег поз регПиі, зрегапдо іп зиЬ8е^иепз іетриз поз еіиздет запе раіегпі їауогіз ззгтае уезігае сеїзііидіпіз рагіісірез (оге, Ьаес уего, циае уоіит позігит соп-сегпигі, тедіапіе зиргето питіпе зрегатиз їеіісет ехііит поЬіз аіііп&і. Нос зоїит поЬіз сигапдит гезіаі, иі ззгта уезіга сеїзііидо іттиіаіа ег§а поз аПесііопе дисаіиг. (^иод иіі ЬитіШте ргесатиг ііа ІаидаЬіШ-гпат уііат ззгтае уезігае сеїзііидіпіз ад атрііогацие Ьопогіз сиїтіпа ргозіїіепіет ргоігаЬі, іпііто согде регоріатиз.
Баіае іп оррідо позіго ЗиЬоіош, 14 аргіїіз 1650.
Зегепіззтае уезігае сеїзііидіпіз зегуиз ад отпіа оЬ8е^иіа рагаіиз, ВоЬдап СЬтіеІпіску, Ьеітап \¥о]зка Харогозкіе^о.
Адреса: Зегепіззіто 6еог£Іо Какосгі, ргіпсірі Тгапзіїуапіае, рагііит гє£пі Нип£агіае дпо еі Зісиїогит сотііі, дотіпо еі Ьепеіасіогі позіго соїепдіззіто.
алів^у їнських ^ьманів, п. 2, спр.^ рк. 1—2 Фотокопія.
досвід ми нєУдозволили собі мати сумнів у доброзичливості вашої найяснішої високості. І тепер ми бачимо, що ця ж доброзичливість вашої найяснішої високості^ щедро сягне щасливого кінця. Нам залишається тільки подбати про те, щоб ваша найясніша
Дано в нашому місті Суботові, 14 квітня 1650.
гетьман Війська Запорізького.
Адреси: Найяснішому Юрію Ракоці, князеві Трансільванії, панові частин Угор-
1650, квітня 26 (травня 6). Чигирин. — Універсал про «послу-
риству максимовскому, іж за слушним правом отцове николскиє мона-стира Пустинного до Максимовки з раменя свего посилают, прето вам приказуєм, аби засланий урядник от них жадного пренагабаня не мел, кгди ж тоє надано веспол з Городишчем на місце светоє од православних продков наших. Хто теди з меншчан знайдуєтся, аби послушни-кови так в Максимовце, в Городишчу мешчане послушними били, жад-
На звороті: На Максаковку із Городищем потверження от Богдана
то монастиря, арк. 103. Оригінал.
№ 97
козаків виступити на Дон і про те, що донські козаки добро-
милостивьій господине и добродею.
Доброго здоровья и счасливого пребьіванья против замьіслов ва-шей милости моего милостивого господина от господа бога желаем и поклон наш пречесному рьіцерству вашей милости моего милостивого господина отдаем.
Готовьі есмьі бьіли на указ его царской милости зимою на услуг) против неприятеля итти, отслугуючи вашим милостям, нашим милости вьім государем, однако не надеялися есмьі подлинного покою, а понеже уж до подлинного покою пришло, а король его милость государь мой

тючал с царем московским ссариватся, однако мьі, узнавши великеє добродейство от ваших милостей, моих милостивих государей, что нам
на указ иаря его милости и на услугу ваших милостей наших милостивих государей всех против желанья 5000 из войска нашего указали им рушится, дня 27 мая ввіходить указали есмьі. Подасть ли господь бог здоровья. что любо для переправ июня в 1 день то войско не надсуго-
с Москвою войну всчали, мьі за божиею помощию, докудьі ещо они на ту войну соберугся, царю его милости и вашей милости нашим милостивим государем услужим. И по милости божий и промислом ваших мп-лостей наших милостивих государей неприятели потехи не восприймут, а войску нашему при посланце ваших милостей, наших милостивих го-
его милости и вашей милости нашим милостивим государем, подлинно будет на Дон, как преж сего, так и ннни, тотчас виправили есмн,
сланцьі нашими писали есмьі, чтоб в перемирье пребьівали, о которьіх посланцах и ньінешних времян никакие ведомости не имеем и обещаем,
с поволностью услуг наших ниской поклон вашим милостям нашим милостивим государем отдаемся.
Дан в Чигирине, мая в 5 день лета 1650-го2.
Запорожского.
№ 98
Адама Киселя про вирядження послів до кримського хана
тот час вьіправил. Советую убо по
№ 99
1650, травня (16) 26. Чигирин. — Лисі до Адама Киселя з повідомленням про наказ покарати порушників миру з Польщею
Ясновельможний милостивий пане воєвода киевский.
посполитого народу людей, нарочно посилаю грамоти наши заказньїе
не по указу, по своей воли, ходят, и тех переймав, казнити смертно.
о том без престани промьісл чиню, чтоби стался всегда в верньїм под-
в верной дружбе и приказал есмя накрепко под смертною казнью тем же полковником оберегати, чтоб наездов на шляхетцкия доми и на под-
надобно будет против недруга королевского величества на службу воин-скую людей, и я подлинно слишал от хана крьімского, что истинно рад
покаместа бог помочи подаст. А и ньіне о том хан кримской ко мне писал, конечно на то укрепляючися, а ннне не убояся ничего. Изволь
наши от меня имеют тайной указ, что св
)ьіе учну'і сму-
ятельство вручаю.
Иисан в Чигирине, мая в 26 день, 1650 году'.
Богдан Хмельницкой, гетман его королевския милости Войска За-порожского.

№ 100
1650, травня 24 (червня 3). Чигирин. — Наказ київському полковнику Антону Ждановичу вислати сотню козаків на допомогу кримському ханові
ВоЬдап Сінпіеіпіскі, Ьеіпіап \¥о]зка к. т. 2арогозкіе£о.
Рапи риікохупікохуі кііохузкіети ге хх^згузікіт Іохуаггузіхует рійки V/. т. гдгоххиа од рапа Ьо&а тіес гусгету. Лакозту хх-аз гіт^ г^даїі і рггукагухуаіі, аЬузсіе сагохуі ]. т. кгутзкіети 2 па изіи^ згіі, іг па іеп сгаз ]езгсге піереххтозсі роко]’и од’ рр. БасНдху зродгіехуаіізту зі£, діаіе^о іатіе^о3 гоки ропіесЬаІізту, ]'ак і саі кгутзкі, і из1и£§, па кібг^зту тіеіі па іеп сгаз ізс, одіогуїізту. Тегаг реххту рокб] зіап^І, іеду саг т. кгутзкі рггузіаі до паз, аЬузту ти кііка іузі^су іохуа-ггузіхуа, г риіки ро 300 сгіека, ]"едпе£о зеіпіка зіагзгут па зхх’оіе тіе]зсе рггудаїі, г ог^гет доЬгут, о^пізіут, ргосЬбху аЬу Ьуіо дозіаіек, одхуи-коп, XV дгіезі^іек сгіека хубг іедеп [г] гухупозсі^; піе сгека^с дги^іе^о ипіххегзаіи пазге^о, па дгіеп 26 та]а до Риііахуу зіахуіс зі§ іи і XV і§ дго£е, іо ]езі па изіи£§ пагпасгоп$ сагоші ]. т. кгутзкіети, кібгу. па Сгегказу4 гатузі та, па тіеізсе пагпасгопе, Ьег хуутохуу даізгеі5, іпасге] піе сгупцс род Іазк^ пазг^ хуо]зкохуд.
Бап ху СгеЬгупіе, 24 таіі аппо 1650.
Лап и'укохузкі 6, різагг \¥о]зка /арогозкіе^о 7.
Інститут історії Академії наук Української РСР, Бібліотека. Записки М. Еолійського, № 4184, стор. 337—338. Копія.
ницького. V Гетьманські універсали, ЗНТШ, т. 147, стор. 72.
2 Іслам-Гірей.
' У рукопису;Р<1а1еі.
6 У рукопису: ^’усЬохузку.

Переклад
№ 101
Богдан Хмельницкий с Войском его королевские милости Запорожским.
Грозно приказуєм и пеняем полковнику черниговскому. Много от ваших сторон непригожие вести писаньї и всегда исходят ни от кого, токмо от тебя єдиного. Знатно, что еще войсковьіх дел не знаєш. И ньі-
ших заводчиков переимал и в Киев отослал, к чему приказал есми по-мочньїм бьіть и киевскому полковнику, которьіе и за рубежом свою
от них отнимать, и тьі и сам и с ними той же казни достоен будеши. И тебе конечно все исполнять против нашего указу.
Писан в Чигирине, мая в 27 день 1650 году *.
Богдан Хмельницкий, гетман запорожский.
ЦДАДА, ф. Посольський приказ, Зносини Росії з Польщею, 1650, спр. 1> І, арк. 480—481. Переклад, з заголовком: «В 3-м листу пишет».

№ 102
НЛО, червня З (ІЗ). Чигирин. — Лист до венеціанського посла Миколи Сагредо про участь у війні проти Туреччини.
ІПизігїззіте ас та#піПсе дотіпе Іе^аіе, тіЬі ріигітит атісе оЬвег-\ 2ПдІ88Іте!
Ілііегав а регіїїивігі та^пШсепііа уезіга рег та^пШсит д. АІЬегіит Утііпа поЬіз аііаіав диат ^гаііззіте зизсерітиз, апітадуегіітиздие ех ІЇ8 регіПизігет та^піПсепІіат уезігат тиііит поЬіз ехегсііиідие позіго а вегепіззіта НериЬІіса Уепеіа арргесаге атогіз; пес поп тіпиз ех паг-іаііз гпа^пііісі сі. АІЬегіі іпіеііехітиз тапіїезіат &гаііат еі їиіигат Ье-пеуоіепііат ехрогіаге еапдет НериЬІісат Уепеіат. Риат еізі поп рег-гегвит сегпітиз еі еапдет согде апіріесіітиг, іатеп тодегпо іетрогіз враііо Ьаес оЬзериіа пиііо щодо ехЬіЬеге вегепівзітае НеіриЬІісае ровзи-тиз, еаргоріег, диод ріае тетогіае іпг’ісііззітиз еі зегепіззітив УПа-дізіаив риагіиз гех Роїопіае ід сопзіііиіі еі ЬаЬеге уоіиіі, иі іоіа тапив тіїііит сопіга Тигсоз уігіііт сопзиг^аі, еі позіго Ехесііиі Харогоуіепві рго ехредіііопе еіивдет Ьеііі, рго сІаззіЬизфіе тагіпіз ресипіаз дедіі, ^иа8 рагаіаз Ьисизцие зирег гірат ВогізіЬепів ИаЬетиз. 8о1ит іп саива випі та^паіев НеіриЬІісае еі диідат сопзіїіагіі, чиод Ьеііит зегепіззіто ас іпуісіізвіто Роїопіагит ге&і УЛадівІао сит Тигсів іпіге поп адтізе-гипі еі поЬіз, зегепіззітае НеіриЬІісае Уепеіае аихіїіаігісет тапит даге хсІепііЬив, ргоЬіЬиегипі. риаргоріег пе Ьос Іаіеаі регіПизігет та^пі-іісепііат зиат. уоіитив, диод виттат £гаііат сотрегітив та^піїісі сЬап ЗсііЬагит, Ггаігів повігі, риі іп отпі оссавіопе ргаезіаге аихіїіит поЬів поп депе^ауегаі. Ііадие еі регіїїизігіззіта та^піїісепііа уезіга виадеаі вегепівзітае НеіриЬіісае Уепеіае, иі тіііеге уеііі іаЬеІІагіоз асі іііизігівзітит сЬап, яиіп ві ірве ргаезіаге орет зегепіззітае НеіриЬ-Іісае Уепеіае сопвепзегіі, пецие поз сит зсііи еі адтіпісиїо вегепівзіті ас іпуісіізвіті ге&ів Роїопіае, д-пі повігі сіетепіізвіті, аихіїіит даге зегепіззітае НеіриЬіісае Уепеіае гесизаЬітиз. Нос іатеп циат тахіте поЬіз ехоріатиз, иі деив іег оріітиз тахітиз зитта Ьепі^пііаіе зиа соп£ге£еі ипіуегвоз сЬгізііапоз ргіпсірез іп ситиіит атісіііае ипит, иі сопсаіепаіі уіпсиїіз атісіііае тапепіез, Ьозіііііаіі отпіит гезізіеге роззе-тиз, де поЬіз аиіет позігорие Ьепеуоіо еща зегепіззітат НериЬІісат Уепеіат зіидеаі еі уеііі Ьепе тегегі. Ріига огеіепиз 1е&аіо регіПивігізві-
тив, ііадие оЬзес|иіа позіга Ьитіїїіта іп &гаііат регіПизігів та^пііі-сепііае уезігае геддітиз.
Ваіит іп СгуЬгуп, іипіі 3 діє, аппо 1650.
РегіПизігів та£піїісепііае уезігае атісиз ад оЬзециіа, ВоЬдап СЬтіеІпіску, Ьеітап \Уо]зка їе&о кг. тзсі 7арогозкіе&о, г§к§ вхугр
Адреса: Регіїїизігі ас та^піПсо дотіпо еі дотіпо N100130 $а£гедо
едпііі, огаіогі Уепеііае ад саезагет; атісо поЬіз ріигітит оЬзегуапдіз-зіто, ад геддепдит раіеі.
найсвітлішого хана; якщо він згодиться допомогти найяснішій Венеціанській республіці,
також, щоб він [бог] сприяв нашій доброзичливості щодо найяснішої Венеціанської нити словамиі подати до відома послові вашої найсвітлішої вельможності Отже,
№ 103
1650, червня (6) 16. Чигирин. — Лист до коронного великого гетьмана Миколи Потоцького з пропозицією миру
Лазпіехуіеітогпу тсі р. кгакошзкі т. т. р. і доЬгодгіеіи.
Рггег іе сгазу хузгузікіе г од\уа&$ гдгохуіа те£о изіи^иі^с ]. к. пі. і лузгузікіе] Нгріе], гдгоу/іа па гдгпусЬ екзредус]асЬ рогЬухузгу, па\уеі і годгіса те&о ііздет оЬзеяиііз гашзге гпаідиі^се^о зіе, иігак дет

песпоп иііегіиз рег^епз па іусЬге изіи^асії отіезгкІАуат. А ге сгазу їегагпіе]згеті г рггеіггепіа Ьозкіе^о ІусЬ орІакапоАУ сгазу1 зіаіа зі? біззопапііа, §бу гикггуАубгепі ауієісє гозіа^с, тизіеіізту ІіЬегіаіез ргаебесеззопЬиз позігіз Ьепірпе сопзеззаз осі з. раті?сі к. р т. 2 кгАуЦ пазга ріесгеіи]ас Ьгопіс, — іегаг іебу сокоіиіек зі? зіаіо, піе г ауоіі апі итузіи пазге^о, аіе г сіоризгсгепіа зиргеті гегит сопбііогіз, — АУзгу-зікіети зирегзебоАУаАУзгу гхуукіе роббапзІАУО, ау кібгезту зі? іп сопзрес-іа зегспіззіті ас іпуісііззіті Роїопіагит ге&із3 аіхріе іоііиз КриЬІае хпа]боАуа1і, бо опе^ог обгуАУату зі?4, а роб по^і та]езіаіи ]. к. т. ауієгпє пазге роббапзІАУО робба]ету, іе&о зоЬіе хусх^с, аЬузту зоїііат Ьепеуоіепііат ау. т. р. і боЬгобгіеіа п. т. іп реііііз богпаАУаІі, &буг аиасипдие асіа, отпіа рег &гаііат зегепіззіті гербз оЬІіуіопі ігабііа зипі. 2асгут ге іоіа КезриЬІіса баге уепіат \Уо|зки ]. к. т. Харогозкіе-ти регтізіі. біаіе^о бугу^иізс5 іо пазге різапіе бо ау. т. р. п. т., <тіету хабас, аЬуз ау. т. ау шііозсіауєі Іазсе заує] паз гас’поАУас гасгуі і \\ ргозЬасЬ пазгусЬ бо к т. тіїозсІАУут іпіегсеззогет і ргоіекіогет, ^буЬузту зіе ау сгут исіекаїі, Ьус сЬсіаІ. Сбгіе ро Іазсе ау. т., т. т. р„ аа-ієіє зоЬіе оЬіеси]'ету і гогитіету, ге паз ау кагбе] ргозЬіе6 рггеЬасгас піе гасгузг 7 і ОАУзгет пазгут боЬгобгіе]ет ех зоїііа сіетепііа Ьус ге-сЬсезг, кібга ту г АУОізкіет І к. т. оЬзігісіі еі саіепаіі, ау кагбе] окаг]е’ па изіибге Кгріе] га згсг?8ІІА¥ут ге^ітепіет ау. т., т. р., Ьгєау пазг? югІеАА-ас еі іоііз УІгіЬиз раігіат іиеге £0І0АУІзту. Со розіапсот пазгут огеіепиз ау. т., т. т. р., іаііиз геіегоАУас хіесііізту, иргазхаі^с, піе гасг опусЬ г тіїозсІАУеі Іазкі заує] ау ргозЬасЬ пазгусЬ герибіаге, аіе баАУпе око піііозсіаує зауо]є окагаАУзгу, аує АУзгет ІазкаАУІе зізауіс. Зігопу ко-гакбАА тіезгка]^сусЬ ау Згаго^гобгіе і ВгасІаАУІе, кібггу ау ге^езігге Актзка ]. к. т. па]би]^ зі?, а г рогХУоІепіа ]. т. р. зіагозіу каїизкіе^о8 іат тіез2ка]$сусЬ, ргозіету, аЬу іо Ьег игагу ау. р. п. т. Ьуіо. 7аіут ипігопе розіи^і пазге ау. т. Іазк? ау. т„ р т. і боЬгобгіеіа ]ако па]*рі1-!ііе] оббаіету.
УУ СЬеЬгупіе, б. 16 іипіі а-о 1650.
УУт. р. п. т. аує АУзгет роауоіпі і ипігопі зіибгу, ВоЬбап СЬтіеІ-ніскі 2 \Уо]зкіет і. к. т. Харогозкіт.
Львівська бібліотека Академії наук Української РСР, ф. Оссолінських,
Владнслав IV?
р\	т іе.
воліємо звичайне підданство, в_ якому ми перебували на очах найлснішого неперемож-королівської величності наше вірнопідданство складаємо^ А від в. м_, п. і добродія н. м
ськом й. к. м. тим зобов’язані й вимушені в кожній нагоді на службі Речі Посполитої
козаків, які мешкають в Шаргороді і Брацлаві, а перебувають у реєстрі й. к. м. і за кращеР віддаємо.
В Чигирині, д. 16 червня р. 1650.
№ 104
1650, червня (перша половина). Чигирин. — Лист до Війська Донського з проханням не нападати на кримських татар
От Богдана Хмельницкого, гетмана и всего великого Войска За-порожского' атаману донскому и всему товариству здравия доброго от господа бога желахом.
От вас и ньіне с умьіслу с тем же посли посилаєм, дабьі есте ве-дяще вечное наше братство с панством крьімским не дерзали под суровою смертью панств крьімских и турецких наезжати. Ведаете вві, братів? наша, како есмьі от наступников беду терпели, от нея же з избьіхом благодатию и помощию царя его милости крьімского и орд его братии нашей се веру нашу православную очистихом. А понеже приязнь наша вечная, убо дабьі есте моря оставили, аще ли же бьісте йме,ти задор какой учинити и вас самих не пощадим, чево не желаем себе, понеже братня есмьі себе. Согласуйте же ся с нами, аки братья, ибо нас ни
єдина вещь и ни єдино время не разлучит с Кримом. Может и на нас бити упадок, мьі ж при вас оттоля посилком, яко ж и царского вели-
наша. И да не дерзаєте раздору начинати, о сем вас и по десято про-
Дан з города стоденного Чегирина.
т. її,’ стор. 370—371, № 158.
№ 105
1650, липня 1 (11). Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича з висловленням дружнього ставлення українського на-
Божею милостию великого господара, великого князя Іоана Кази-мера, короля полского, великого князя литовского, руского, пруского, мазовецкого, жомоитского, інфлянтского, сиверского, черниговского,
Тафралий, муж значний до одданя низкого чолом битя вашому царскому величеству ідет, за которим причину нашу вносим, кгди будет пово-
торой ми не мислили і тепер не мислимо і ведлуг давних часов в при-
ди толко для потреби хана єго милости татарского, а не на інший який замисл. На тот час с поклоном нашим в ласку вашого царского вели-
Дат в Чигирине, дня 1 іюля 1650.
готови,
розким.
Помітка: 158-го, июля в 24 день с Бутивльцом и с Йваном Голо-
ЦДАДА, ф. Малоросійський приказ, стовп. 7/5618, арк. 125—126. Пере-
гор. 373, № ІЬО.
№ 106
мазовецкого і інних многих, єго королевского величества, Богдан Хмельницкий, гетман со всім Вуйском Запорозким, божиєю милостию вели-
сиї самодержци і многих господарств господаря і обладателя, єго цар-
Писалес до нас, же воєвода осколский, без відомості! осударя православного, купцей наших заграбил, а тепер ти пишеш, же осудар
вернут. А ми также, забраноє у ваших купцов роскажемо вернут
в цілости росказалисмо отдат і купцом нашим зєхат на тую справу; не
дар почал се заводити з єго милостю королем нашим. Тепер межи нами
і пасечника вигнано, о што вашей милости жадали, о справедливост
справу пустил. Тепер, яко намістника єго царского величества жадаєм, абисте справедливост учинили і смирно з нами жили, бо і вашим волно
I я зо всім Вуйском Запорозким єстем осудару і вам успм приятелем, а ви нам также будете.
с тим причинили до осударя православного, жеби он до ласки осудар-скоє пришол, а осудар єго за причиною твоєю до ласки принял, паме-таючи на милосердного бога. Тепер ми зо всім Вуйском Запорозким приятелями зостаєм, а на знак милости братерской лук, с которим сам їжджувал, вашей милости посилаєм і на потом братом тобі зостаю. При том, одпускаючи Марка с товариством, зичу абис в здравиї бні од господа.
Дат з Миргорода, дня 17 іюля року 1650.
Вашей милости зичливий приятел Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорозкого.
Адреса: Боярину і воєводі князю Семену Василевичу Прозоров-скому, брату моєму отдат.
ЦДАДА, ф. Посольський приказ, Малоросійські грамоти, 1650, спр. 36, Там же, Малоросійські справи, 1650, спр. 2, арк. 23—25. Копія, з за-к боярину п воєводам, ко князю Семену Васильезиду Прозоровскому, запо-
ЦДІА УРСР у Києві, Особистий фонд Грушевського О. С., спр. 241, Опубліковано: Акти ЮЗР, т. III, стор. 418—419, № 306.
Воссоединение. т. II, стор. 374—375, № 162.
№ 107
1650, липня близько 26 (серпня 5). — Лист до турецького султана з повідомленням про відправку послів
Наяснейшей, милостивий, цисарю турецкий, наш велце милостивий, на долгиє і незамержоне лета 1 доброго здоровя і счасливого над всякими панованя вашей цесарской милости зичим, поклон і служби наши.
Лист от Бегдаш-аги 2 през Османа-аги 5 дня нам отдано, с кото-рого листа ворочано, же ваша цесарская милость, пан наш милостивий, на нас слуг своїх...3, велце сми 4 с того тішилися, всім Войском нашим Запорожским і велце просим вашей цесарской велможности, аби на нас,, слуг своїх, бил ласкав, где же сми за всякеє братерство і приязнь с ханом єго милости, жеби сми готови всегда до услуг вашей цесарской велможности і против кождому неприятелю стоять. Также казахом заказали, чтоби в панства вашей цесарской милости не втаргнули, і всегда того остерегать будем, чтоби ни один неприятел не пришол і зла в панствах не чинил. Тераз в згоде застоять с татарами, один за один вмісте добиватца, дай боже так і на веки в приятстве хотіть всякому неприятелю, а з ласки вашей цесарской милости отдавать. До тих час писанєв наших не посилали, што нас недомоч така зашла, якоби лутче посли у вашей цесарской милости били, приязни нашей за все то с ханом єго милоетєм розриват, чего не доказали. Тераз обачивши ми-
2 У копії: Бзегдаш-аги.
4 У копії: смн не.
лостивиї ласки вашей цесарской милости, послов наших до вашей це-сарской милости з верним.1 поклоном посилаєм от всего Войска Зало-рожского, кди ж ми до конца до ласки звикли присяги своей ломать і нас всегда зрожат... 2. Єжели би яка от послов зрада била, іли от Москви, іли от венгров, іли от иних каких неприятелей, ми вашей цесарской милости ознаймуєм і с велможним ханом єго милости зноситсе во всем будем. Єжели би який неприятел што с послами царя московского мислил, всегда будем вашей цесарской милости, пообецуєм, яко зичли-виї слуги вашей цесарской милости, же ани полем, ани морем не будем вступовати, ні один неприятел в панство турецкоє будет с пилности вступовати. А ми, на ласки вашей цесарской милости слуговат з жадними неприятелми своїми, не будем терпіть, жеби то все з ласки вашей цесарской милости также отслуговать готови ми. Єстьли би то что-колвек сторони справ воєнних било, зичливи, с ханом єго милости і вашей цесарской милости відомо чинит. Любо посли вашей цесарской милости придут, колко нашей забави, теди в дому нас не застал, тогда ми войска наше випрововали на услуге хана єго милости, за што ваша цесарская милость не рачте...3. О своєм всем тако Осман-ага, посол вашей цесарской милости, яко і наши послове вступоват ласково, на кото-роє просим, жеби послове без забави от вашей цесарской милости отправовани били. А ми завсегда слугами вашей цесарской милости готови, і тераз поклон наш ниский до ног вашей цесарской милости отдаєм \
ЦДАДА, ф. Малоросійський приказ, стовп. 7/5819, арк. 207—209. Копія,
Київського університету, № 224/97, т. І, арк. 222—225. Копія з копії Опубліковано: Актьі ЮЗР.^т. VIII, стор. 354.
№ 108
1650, липня 31 (серпня 10). Іркліїв. — Наказ ніжинському полковникові Прокопу Шумейку не перешкоджати шляхті повертатися до своїх маєтків
Богдан Хмельницкий, гетман Войска єго королевской милости Запор оз кого.
Пану Шумейкови, будучому полковникови ніжинскому, тим писа-иєм нашим ганим, іж не ведлуг ради і постановення нашого за
* У копії: берньїм.
із Чигирина 26 липня (Міх., стор. 554—555). У цей час і був написаний лист.
178
Орсклом виправуєт войска па черкаси, [а] приїхавши до полку Ніжинського неслушниє. поступки ваши, чего сми і в раді не споминали, яко би я сам гетман мів казать зараз ляхов і урядников, шляхту так на Україні, яко і у Сіверу вибивать. Єстем казал, аби все товариство, яко звичай войсковий, на каждий час в ділах рицерских так в оружью, ко-не.х, ЖИВНОСТІ! готовими били, ажеби не били так от ляхов, яко ні откуль безпечними, а заривки жадної ні с ким не казалисмо чинить. Волно уже в миру і шляхті до своїх маетностей і староств приїзжать, а меновите о того єго милостивого пана Лаврентія Лисковского, посланного от єго милостивого пана краковского, яко гетмана великого коронного, пилно-вать напомннаєм і сурово росказуєм, абисте так єму самому, яко і іншим жадної кривди і перешкоди в пожитках панских чинить не важилися, с чого би покой не мог бить разрушоний. Кождий нехай із свого ся тішить: козак нехай свого глядить і своїх волностей постерегаєт, а до тих, котори не суть приняти до реєстру нашого, аби дали покой, і в за-сівках, коториє на ланах панских збоже літа воєнного позасівали, знявши збоже, тепер ниви поотдавали; а коториє збоже по примирю сего літа на ланіх панских сіяли ярину, аби десятую копу дали; бо уже по примирю не годилося того чинить, досить би тішитися ласкою бо-жиєю і войсковою, що до волностей своих. принялисмо, ажеби только при своєм добром зостават, іначей абисте не чинили, под срогим кара-нєм войсковим. А ти, пане Шумейку, скоро сіє писаннє наше вас дой-дет, аби заразом до нас, до Переяславля ставився, або где нас знайдеш. Пану богу вас при том поручаєм.
Дай з Ірклія, дня 31 іюля 1650 року1.
Богдан Хмельницкий, рукою власною.
ЦДІАЛ, ф. 1030. оп. 1, спр. 1, арк. 7—8. Копія.*
№ 109
1650, серпня 1 (11). Іркліїв. — Наказ про призначення бу-жинського сотника Лук’яна Сухині ніжинським полковником.
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго королевской милости Запорозским.
Паном сотником, атаманом і всему товариству нашому реєстровому Бсйска єго королевской милости Запорозского, полку ніжинского, доношу до відомости, іж уважавши ми заслуги і способность до завідо-ванья тим полком пана Лукьяна Сухини, сотника бужинского, оному


належить, которий за тим от нас суполную владзу маєт тим полком справовати, непослушних карати і вольностей товариства нашого постерегати, а подданих панских не укривати, і аби тамо жадная своєволя не била, водлуг особливого универсалу нашого пильне доглядати.
№ НО
Паном полковником, сотником, атаманом, висилком вшеляким од
нас відати, же розніє в справах войскових в тамтиє краї заєхавши
то по вас міти, хто би єно колвек по дате сего універсалу, от нас ме-
силкою і мимоїздом прикрост чинити, уряд меский зневажати і до шкоди убогих людей в Ніжине месте приводити, таковий кождий за однесенєм
горле каран будет, чего полковник наш тамошний ніжинский пилно постерегати маєт под срогим каранєм, што для лепшоє ваги при звик-
Дан в Ірклію, 1 августа 1650 року. Богдан Хмельницкий, рука власна.
На звороті: Жеби ніхто надзер не важился вимишляти і жеби особи майстратових безвинне не сміл зневажати.
Єго милости пана Богдана Хмельницкого, року 1650 августа.
АН СРСР, Колекція
180
№ ПІ
1650, серпня 2 (12). Чигирин. — Наказ білоцерківському полковнику іти походом на Уманський шлях і в дорозі не чинити шкоди шляхті
ВоЬдап СЬшіеіпіскї. Ііеітап х Шоізкіет |-о кгбіехузкіе] тозсі 7аро-гозкіт.
Раті риікохупікохуі Ьіаіосегкіехузкіети 1 і хузхузікіети іохуагхузіит хх- риіки іатесхпут. Лакозту хуаз изіпіе і ргхех Іізіу паролнпаїі, аЬуз-сіе Ьуіі XV &оіохуозсі, ]ако до хуо]пу паїеху, іак і іегах паротіпату і ргхукахи]ету, ахеЬузсіе, ^одхіпу піе одк!ада]^с, до ]иіга х ог§хет до-Ьгут хуусЬодхіїі, дпіет і пос^ зріезхуіі зі§ па зхіак Нитапзкі2. Міе ігхеЬа зіе Ьахх’іс ха Ьогозхпет і XV дгодхе хдоЬухуас, іуіко па копіє зіада]-сіе, £дух ігхеЬа, хеЬузту иргхедхіїі піергхуіасіеіа, піе паз піергху]асіе1е пазі; Ьо XV ропіедхіаіек ргхед зхуі§Ц ргхесхузЦ 3 хуускодх?, а £дхіе ]а Ь^д? оЬгасас зі§ і хсу іат зсіз£а]сіе Л, а рохуібге ргозх? і зигохуо гохка-хи]е, ахеЬузсіе іе&о іексе піе хуахуіі, хагах па копіа зіадаїі. Рапи Ьо§и хсаз хаіут рогисхат. А XV іут ргозх§, ]ако Ьгасі, паротіпа]сіе ]едеп дги<гіе£О, аЬу ід$с XV Ц дго&§ пі&дхіе XV хадпут тіезсіс, апі ро. Ьогодот, іак гизкіе] зхІасЬсіе, ]ако і ЬасЬот, кібгху XV іегахпіе]зхут схазіе XV пазхусЬ кга]асЬ хпа]ди]$ зі§, хадпе] кгхухуду і зіохуа х!е&о піе махуіі зі§. і кахду іат паЬІіхухизху зіе, хгохитіету, со х іе£о та Ьус, іуіко хтіїи]-сіе зіе, со рг§дхе] розріезха]сіе. І кахду риікохупік ргху зхуоісИ ипіхх^ег-заіасЬ паротіпа]сіе хагахет, аЬу хуед!и& різапіа то]е&о xасЬоxVа1і зі§, а іех игх§дпікот, кібгху па пазхе кга]е рох]‘ехдха1і, хузротіпа]сіе, хеЬу родсхаз...4 хуоізка пазхе£О па тіеізсасЬ xозіаxVа1і, хеЬу XV дгодхе ко^о іада]ако те зроікаіо. 8кого іеп Іізі ипіxVе^5а1пу до г^к ргхупіоз^, хагах од Ьогода до Погода одзу!а]сіе, &дух ]‘ез1іЬу тіаі, кіо сЬсе, £одхіп§ хадхіегхес, а піе розіас, іеду ргхезігхе^ат і іо риЬІісхпіе озхуіадсхат, хе іакохуу ]ако ха піерозіизхпе^о ихпапут Ь§дхіе, іак іех хуедіи^ агіуки1бх\г хуо]‘зкохуусЬ діа ргхукіади і паротпіепіа дги^ісЬ, аЬу XV ро-доЬпутхе гахіе хуукгасхас піе хх^ахуіі зіе, &агд!ет кагану Ь§дхіе. Со до хуіадотозсі хуазхе] родахузху і хузхузіко па]зигохуіе] хаіесіхузху, схекас па хуаз Ьед$.
Пап XV СхеЬгупіе5, 2 дпіа т-са аи.£изіа гоки рапзкіе^о 1650.
Воіідап СЬтіеІпіскі, г§к$ хуіазпд.
3 У 1650 р. «свята пречиста» була 15 серпня. Понеділок перед «святою пречи-
* Пропущено якесь слово, можливо росЬоди.

Публічна бібліотека Академії наук Української РСР, Відділ рукописів, Чарторийських у Кракові, Теки Нарушевича, т. 144, стор. 933—934, з заголовком: «ЬіМ СЬтіеІпіскіецо сіо риікн Ьіаіоссгкіемькіеяо».
шаю, і куднРя ^прибуду, туди і ви стягайтеся. Ще раз прошу і суворо наказую, щоб
садами, щоб поводились згідно з "моїми листами, а також урядникам, які з’їхалися хто затримає йопз хоч на годину і не пошле" я публічно заявляю, що такий буде
№ 112
1650, серпня З (13). Переяслав. — Лист до бєлгородського воєводи Бориса Рєпніна-Оболенського з висловленням дружби та з пропозицією створити комісію для врегулювання торгових відносин
Наяснійшого великого господаря Яна Кязимеря, божнєю милостшо короля полского і великого князя литовского, пруского І ІННИХ МНОГИХ, єго королевского величества, Богдан Хмельницкий, гетман зо всім Войском єго королевской милости Запорозким, божиєю милостшо великого-господаря цара і великого князя Алексия Михайловича, всея Русиї самодержця і многих господарств господаря і обладателя, єго царского ве-личесгва, боярину і воєводи і намісникові! ростовскому князю Борису Александровичу Репнину ’-Оболенскому здравия зичим.
Яко з давних часов, так і тепер єго царскому величеству єстесмо
1 У тексті: Распинину.

ііріднтіимп і не зичимо того, аби гнів який межи ліодми єго царского величества і межи нашими заходив, же тут у нас купцов єго царского в> личества забрано; не з нас початок стався, пан воєвода осколский того причиною, бо он купцув наших вперед забрав. Аби теди все згодне далося і любов межи людми православними била, нехай і ваши і інши купци на границі! станут і все собі, ечо в кого побрано поворочаютз на-гороженєм шкод, хто ечо шкодуєт. Рач теди ваша милост людей своїх россудпчх на границу зослати, а з нашої сторони повковник або сотник пеграничний также стати маєт і з обох сторон угледати мают, аби правдиво і без укривженя так 1 купци єго царского величества, яко і наши били расправлени. Отдаюся при том с приязнею моєю любве вашей милости пилно.
Пнсан в Переяславю, 1650 дня 3 августа.
Вашей милости всего добра зичливий приятел і служит рад, Богдан Хмельницкий, гетман Войска єго кор милости Запорозкого.
Збоку дописано: О чом устне, так єго царскому величеству, яко і вашей милости посланец Василей Струков доповіст, с которим об усем устне помелисмо.
Адреса: Боярину воєводи і намісникови ростовскому, князю Борису Олександровичу Рєпнину-Оболенскому, пряителеви нашему отдат.
Там же, ’фФ Посольський приказ, ЗносиниРРосії з Польщею, 1650, спр. 1а, ч І, арк. 619—622. Переклад.
ма Київського університету, № 1766. Копія.
стор. 174—175.
Воссоединение, т. II, стор. 380—381, № 167.
1650, серпня 9 (19). Мошни. — Наказ михайлівським сотникові та війтові про заборону будь-кому, крім ченців Київського Пустинного Манільського монастиря, перевозити човнами через Рось
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго кор. м. Запорозким.
Сотнику і вуйте михайловскиє. Ускаржалис нам чернці монастира І Ьетинского Києвского Никульского, іж їм кривду і церкви божой в воженю чолнами через Рось купцов і інших людей з возами і товари •х чините і чинит допущаєте, а они здавна на то свой пором для по житку церковного в Конончи мают. Прото приказуєм вам, абисте бол-

Дан з Мошен ‘, дня 9 августа року 1650.
Богдан Хмельницкий, гетман, рукою власною.
Помітка; Універсал єго милости пана гетмана Войска Запорож-ского Богдана Хмельницкого року 1650, месяца августа 9 дня.
№ 114
1650, серпня 10 (20). Іркліїв. — Універсал ніжинському пол-
Пану полковнику неженскому и всем сотником и атаманом полку
и своя воля починаетца: паном шляхте, подстаростьям и урядом вели-
панских силою отимаете мельницьі откупньїе, [в] доходи панские вступ
словом наказьіваем вам, чтоб есте того отстали и ведали о том, что по-
а готовим бьіть против недруга короля его милости и Речи Посполитой, когда на услугу свою какая лучитца, взьівает нас через посльї свои. А хто б нибудь имел бьіти бунтовником и крестьян панских заступать, псдьімное до скарбьі короля его милости, чтобьі бьіло вьідано и чинш,
откупньїе дават, безчестья приказньїм никакова не чинить, таковьій всякий жестоко горлом каран будет. А как Войско Запорожское короля его милости все против ньінешняго сьезду в Ирклию 2 его милости воеводьі пана киевского и с ним постановенья во всех статьях зборовских чи-
чтобьі панове, до своих маетностей приезжали и по$ой через то бьіл утвержден. Тако же и вторицею прилежно и жестоко напоминаем, чтоб есте всяких бунтов и своеволи престали, ведая о том всякий таков по


звьічаю войсковому горлом карав будет. А та грамота наша для лутчей верьі печатью нашею войсковою стверджена и подписью руки нашей.
ГІисан в Ирклию \ августа 10 дня лета 1650 2.
Богдан Хмельницкой, гетман Войска его королевские милости За-порожекого, рукою своєю.
ч. І. арк. 623—625. Копія з перекладу, з заголовком: «Список с списка /уни-
№ 115
1650, серпня 28 (вересня 7). Ямпіль. — Універсал жителям Київського і Чернігівського воєводств та Житомирського староства з наказом не кривдити шляхту
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском его к. м. Запорозким.
До ведомости доносимо тим писанєм нашим так старшим паном полковником, осавулом, сотником, яко і черни, товариству Войска его кор. м. Запорозкого, і всему поспулству, за войском ідучим і назад поворочаючим, сурове владзою нашою гетманською приказуєм, абисте їх м. панов шляхте, в воєводстве Києвском, Черниговском і старостве Житомерском мешкаючим, жадноє кривди найменшое не чинили і на здорове їх не наступовали: подданиї зас і нереєстровиє паном своїм послушними, яко перед тим, повиннії бити і жадних бунтов і своєволи не вечинати; а єсли би коториє люб 3 с товариства нашого, люб с под-даних кривду найменшую шляхте так релігії руской, яко і римской чинили і на здорове їх наступовали, такових ми полковником києвскому і черниговскому сурове на горле карати позволяєм, до нас не отсилаю-чи; чого поменениє панове повковники пилно мают постерегати, жеби 4 бунти ниякиє не всчиналися, а бунтовников теж без фолкги на горле карати, а їх м. панове шляхта с подданими во всем ласкаве се обходити маєт.
Дат с Ямполя, дня двадцят осмого августу, року тисеча шестсот пятдесятого 5.
Богдан Хмельницкий, рукою власною.
їоан Виговский, писар войсковий.

1 У копії: в Аркмо.
® У копі^ дописані слова: А внизу написано.


Перед урядом і актами іппіешиими кгродскими житомсрскими передо скнх подал пер облятам екстракт універсалу од єго милости пана^ Богдана
нятдесятого месяца сентебра четвертого дня. На вряде^кгродском, замку преречоной _ ясновелможного єго ^милости пана^ воєводи києвского, комисара обивателем воєводства Києвского, Черниговского і староства 'Житом ирского Которий же то универсал, за подапєм вишоечоноє особи, а за принятєм випис под печатю кгродскою києвскою єст видан. Писан в Києве. У того слова: Корикговал Жоротовский. Которий же то екстракт за поданєм моїм
Опубліковано: Памятники, вид. 2, т. І, стор. 573—575.
Архив ЮЗР, ч. ПІ, т. IV, стор. 512—514^ № ССУІ.
№ 116
1650, вересня 16 (26). Над Прутом. — Лист до князя Трансільванії Юрія Ракоці про дружбу та мир з молдавським воєводою
8егепІ85Ігпе ргіпсерз Тгапзіїуапіае, догпіпе, догпіпе еі ашісе соїеп-діззіте.
Сопзиіішп езі Ьопат уаіеіидіпет зегепіззітае уезігае сеїзііидіпіз, рег Іе^аіоз позігоз іпуізеге, ішп еііат іттиіаіит зиит апітит ад оЬзециіа диаеІіЬеі зегепіззітае уезігае сеїзііидіпіз десіагаге. Рег диоз уеііі поз зегепіззіта ¥езіга сеїзііидо де зоїііо зио Ьепеуоіо апіто сегіі-їісаге, еі, зі іпітісиз аіісрдіз сопіі£егеі, поЬіз аихіїіит даге, поз уего, зі песеззііаз ехі£іі, іпітісіз зегепіззітае уезігае сеїзііисііпіз гезізіеге, еі диідсипчие зегепіззіта уезіга сеїзііидо іиЬегеі, рго Ьопоге еі іпіе^гііаіе зегепіззітае уезігае сеїзііидіпіз іепіаге рагаіі зитиз. КоЬіз еііат циід ргодеззе аиі оЬез8Є роззеі, зегепіззіта уезіга сеїзііидо зі^піїісеі. ІЛіе-
Г86
гіога Іе^аііз позігіз огеіепиз зегепіззітае уезігае сеїзііидіпі десіагаге тапдауітиз, диіЬиз ішгп адІїіЬеаі. Ргозрегоз іпіегеа зегепіззітае уезігае сеїзііидіпі зиссеззиз іпііто согде оЬзедиіа рагаііззіта оИегепіез,
Ваіит де Пнуіо Ргиі, а -о 1650, тепзіз зеріетЬгіз сі. 16.
Зегепіззітае уезіїае сеїзііидіпіз Іауепііззіті. зєгуі еі ад оЬзедиіа рагаіі. ВоЬдап СЬтіеІпіску, Ьеітап х АУоізкіет Харогрзкіт.
Зресіаііа Ьіз рипсііз зегепіззіто ргіпсірі десіагапда:
Сит іііизігіззіто ргіпсірі Моїдауіае еізі гез ад ЬеІІит деуепегаі тодо уєго Ьаес апза рег гесопсіїіаііопет езі зиЬІаіа еі атісіііа позіга іпуісет езі сопзіапііззіте гоЬогаіа, ііадие' іат іиіб зегепіззіта уезіга сеїзііидо отпез зиаз іпіепііопез рег ірзіиз іеггат регГісеге ад поз роіегіі еі, ауегіаі деиз, іп аіідио сази зітіїііег ірзе диат еі поз атісіззітоз еі рагаііззітоз ад оЬзедиіа зегепіззітае уезігае сеїзііидіпіз поз десіага-
N08 уєго зі іпітісиз аіідиіз, ргаесірие Роїопі іпуадеге уеіиегіпі, поп уеііі поз зегепіззіта уезіга сеїзііидо геїіпдиеге, іто тапит деіепзі-уат поЬіз роггі^аі Зідиідет іііизігіззіті ргіпсірез УаІасЬіае еі Моїдауіае, іит еііат, рго зоїііа зиа Ггаіегпііаіе, отпез Тагіагі поЬізсит ипит зепііипі еі рго аихіїіо рагаііззіті, сит зіпі сегіі атісіііат позігат еі їгаіегпііаіет еззе зитгпореге зіЬі песеззагіат, ізіі аиіет огппез еі поЬіз іпзіапііЬпз еі тедіапііЬиз зегепіззітае уезігае сеїзііидіпі апітит аті-сіззітит оНегипі.
Резідегііз позігіз ргопа роггесіа аиге, зеїепіззіта уезіга сеїзііидо Іедаіоз позігоз, зіпе тога ехредіге уєііі, сит зоїііо атоге еі Ьитапііаіе реіітиз оЬпіхе.
ВоЬдап СЬгпіеІпіску, Ьеітап \¥о]зка Харогозкіе^о.
лів українських гетьманів,’оп. 2, спр. 11, арк. іД. Фотокопія^ оригіналуР Опубліковано: Монумента Гунг., т. 23, стор. 38—39, № 26.





і щаслиних успіхів.
,ся через наш^іх послиз^про.добре здоров’я вашої найясні-гті і безпеки вашої найяснішої високості зробити все, що ваша
ві, зокрема, треба заявити такі пункти:

землю до нас. В будь-якому випадку — хай цей випадок відверне бог - і сам він
Якщо ж якпй-небудь ворог, а особливо поляки, захоче напасти на нас, то хай звичайне братерство^ ва татари; вони цілком" готові прийти ^на допомогу/переконані ясніша високість зводила негайно вирядити наших послів із звичайною любов’ю і при-
1650, вересня (18) 28. Ямпіль. — Лист до коронного великого гетьмана Миколи Потоцького з вимогою розпустити коронне військо
ЬиЬо рггег роїогепіе оЬоги і зсі^^піепіа шо]зка і. к. пі. когоппе^о \¥о]зко р к. т. 2арогозкіе роко]ет ирелупіопе гозіаіо, іебпак піегаг ]. к, т., р. п. тПозсішу', Изіаті оЬзу!а]^с, роко]ет ире\Агпіас і \уг£І§с1ет га-тузіи зше£О зш^іоЬІіхсе^о пат \аг ^оіошозс Ьус гогкаги]е, о сгут згуго-се 7 паті р т.. р. у/о]е\сос1а кііо^зкі2 изіпіе і Іізіслупіе гпозії зі§ і \¥0Іа р к. т., р. п. т., пат ргхекіагіаі, схе£о ту изіїпіе гусгуту, аЬу гоЬороІпіе зііу па піерггуіасіеіа о]сгугпіе пазге] оЬгбсіїі зі§. 2а іо ипігепіе лу. т.. п. т. р., бгі§ки]ету, іг паз Ьегріесгепзіхует \сесПи£ ршікібхс розіапо ибопусЬ иреитіас гасгузг, \Аю]зко іег пазге л^есіїи^ рогг^бки з\уе£0 газіапо\¥іопе, габпе] пазге] окаг]е] сіахсас піе Ь^бгіе. А кібгуЬу гпасію-(ігіїі зі§ тіапохуісіе \¥ іусЬ кга]асЬ оргузгкі, уу. т., то] т. р., з\уо]є] зігопу, а ту зшо]е] зігопу £готіс гогкагаїізту іакісЬ, ]аког роб Ьуіпозс розібш лу. т., п. т. р., іесІпусЬ т§гоЬб]сб\у па &аг1е кагапо, а бги^іск іарас кагаїізту, кібгут іакаг па&гос1а Ь^бгіе. То іег \у. т., т. р. огпаі-ти]ету, ге розібху осі АА/о]зка 2арогозкіе£о бо Миііап і \¥§£ієе \уурга-хсіїізту \сг^1§бет гатузібш з\уі$іоЬ1ішусЬ р к. т., г сгут, ба р. Ьб£ рогугбсз, піе отіезгкату V/. т., т. т. р;, бас гпас. А вл т., т. т. р. гасг зі§ г паті ше хсзгузікіт гпозіс, ]акоЬузту то£Іі паїері изіигус І к. т.. а іегаг IV. т., т. т. р., гасг \уо]зко когоппе гогризсіс, ]ако і ]а р к. т Шо]зко 2арогозкіе гозризсії, іут сгазет, піт зі£ окаг]а роба, піесЬ о<3-


росгпа. А \? гіаізгусН ггесхасЬ изіпіе рбзіот V/. т., гп. р. геїегом^с ч/.егге] гЛесіїізту.
Юаіа \¥ .Іатроіи, 28 зріЬгІз 1650.
ВоМап Сіітіеіпіскі, Ь. XV. 7.
Львівська бібліотека Академії наук Української РСР, ф. Оссолінських, Ио і. т. р. кгако\У5кіе£о рггег р. Бохуіскіе^о».
ську й. к. м. Запорізькому було забезпечено мир, однак й. к. м., наш милостивий пай, конання його святого задуму. Про це й. м. пан воєвода київський докладно, усно^ й ш м., ’л.	м., за те, що нас зволив запевнити в" безпеці, згідної постановленими
з своєї веліли та пх гро ак, і п нос '	м., і деяк х бив
бог. повернуться, - ми, не зволікаючи, повідомимо в. м.^ м” м. п., а в. м., м. м. п.,
оП стив хаі дпочи ки рийде на ода П і ш і учили посл м в м.,
№ 118
1650, вересня 20 (ЗО). Ямпіль. — Універсал полковникам про покарання селян, які повстали проти шляхти
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго королевской милости Запорозким.
Ознаймуєм сим писанем нашим, кому 'би о том ведати належало, так старшині і черні, товариству Войска єго королевской милости За-порозкого, яко теж мешчаном і селяном, подданим усим, в воєводстве киевским знайдуючимся. Дошла нас відомост, же некоториє своєволниє под час теперешней, кгди войско наше до земли Волоскоє рушило, тиє меновите, коториє до подданства належат, не будучи паном своїм послушними і зичливими і овшем неприятелми, много шляхти панов своїх потопили, позабивали, і тепер не устаючи в передсевзятю своїм, на здорове панское наступают і послушними бити не'хотят, але бунти і своє-волю вчинают. ГІрото сим универсалом нашим позволяєм, іж єсли би

ешче таковиє своєволники знайдовалися, коториє би на здорове панок своїх наступовали і неслушними бити паном своїм не хотіли, жеби сами панове, веспол с полковниками нашими белоцерковским або києвским, сурово, би і на горле, карали; а тиє зас, коториє кров невинную пролили і "покой нарушили, горлового караня не уйдут, яко же і тут за тоє не одного на горло скарали єсмо.
Дат в Ямполю, дня двадцатого сентебра року 1650
Богдан Хмельницкий, рукою власною.
ца октобра, третого-дня. Перед урадом і актами ^инешними^ кгродскими дал пер облятам универсал од єго милости пана Богдана Хмелницкого, гетма-
Памятники, вид. 2, т. II. стор. 580—581, № 8.
Архив ЮЗР, ч. III, т. IV, стор. 517—518, № 218.
№ 119
1650, вересня 23 (жовтня 3). Брацлав. — Наказ уманському полковнику допомогти поленому гетьману Мартину Калинов-ському у збиранні данини
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго королевской милости Запорозским.
Пане полковнику уманский * 2. Видечи ми з давних часов зичливого і тепер противко Войску нашему Запорозскому єго милости пана воєводу черніговского, гетмана полного коронного3, а поневаж тепер пан бог припадок на єго допустил бил, же в неволю досталсе бил, з котороє любо уже вийшол, тилко немало окупу єсче зостал винен. Теди ми, па-метаючи на єго приязнь, позволилисмо з подданих єго м. всіх также і єго м пана обузного корунного 4 з кождого подданного ведлуг можно-
’ У копії дописані слова: У того універсалу при печати подпис руки тими слова-
2 Йосип Глух.
3 Мартин Калиновськии.
4 Самуїл Калиновськии.
•90
сти вибирати. А поневаж есче в Умансчизні не всюди повибирали, тепер слуги єго м. для добраия остатка ідут, пилно теди жадаєм, жебис в. м. вс всем оним, о що тп.чко жадати будут, помочним бил і єсли би хто спротивлялсе, такових в. м. сурово карай. Также сотника своєго уман-ского Тимофея ГЛевко]вича їм придай в. м., жеби з ними їхал для ви-бпраня того окупу, так в Черніговсчизне, яко і в Умансчизне, єшо і повторе жадаєм вашей милости.
Дат з Сраслава, дня 23 сентебра року 1650.
Богдан Хмельницкий, рукою власною.
ЦДІА УРСР V Києві, фР 1230, оп. 1. спр. 47, арк. 1—2. Фотокопія з ори-
№ 120
1650, жовтень. — Лист до литовського вольного гетьмана Януша Радзівілла про закінчення походу в Молдавію і з проханням допомогти у збереженні миру
Лазпіеозхуіесопе шііозсіхує кзі^ге, тіїозсіхуу рапіе хго]ехуодо хуіієп-зкІ ’, пазг ххнеісе тіїозсіхуу рапіе.
дакозту до XV. кз. т. різаіі, ге хуо]зка піе діа сге£о іпзге^о гизгу-Іізту, іуіко ки хуоіі Ьозродага р т. хуоіозкіедо 2, те£о тіїозсіхуе^о рапа, да]^с опети ху рггурадки іут аихіїіагет тапит; іак га Іазкд Ьода хузхесЬто^асе^о іеп піерггу]асіе1 росіесЬу піе одпібзі, ге Ьозродаг р т. па рапзіхуіе, сЬхуаІа Ьо&и, Ьегріесгпіе гозіаіе копГігтохуапу, а зуп то] 3 і іегаг ]езгсге до хуоіі Ьозродага р т. рггу Ьоки ]‘е£0 гозіаіе, а ]е] тозс Ьозродагохуа дхміе піедгіеіе, ]'ако г Катіепса ро]есЬаіа до гіеті Моїдахс-зкіер Му іег г хуо]зкіет пагад рохугбсіїізту, піс о хуо]’піє піе тузідс. \Ууз1а1ізту до р кгбіеху^кіе] тозсі, рапа пазге^о епі1озсіхує£О, розібху пазгусЬ4, ргозг^с о тіїозсіхуу 1азк£. Ргозіту хуієісє і XV. кз. т., ]акоЬу ху кз. т. хуіогус зі£ тб£І, а іо геЬу зі§ кгеху сЬггезсііапзка піе гогіехуаіа і рокб] зіапуі зкиіесгпу, гасг ху іут ху. кз. т. і даізге] ргасу піе ропіе-сЬас5 і рггусгупіс зі? до р к. т., а рапа те^о тіїозсіхуе^о, геЬу пат тіїозсіхуз 1азк§ рапзку і о]сохузку рокагас...6, аЬузту зі§ ро сидгусЬ раїїзіхуасЬ піс гогсЬодгіїі, аіе ху хуіегпут роддапзіхуіе род тіїозсіхуеті зкггудіаті паразпіеізге^о та]’езіаіи р к. т., рапа пазге^о ґпііозсіхує-до...7 і па розігоппусЬ піерггу]асіб1 гоЬороІпіе зііу пазге ху изіидге р к.
® Мабуть, відсутнє слово гасгуі.

ш., рапа пазгедо гпіІозсіхує^о і Кгесгурозроіііе] оЬгосіІі. N16 ш^іріету о іазсе \у. кз. т., кібге] ипігопе і рохуоіпе изіи^і пазге па]рі!піеі оскіа-_]ету.,
\у. кз. т. \ує хузгет рошоїпі зіїнігу, Воксіап Сктіеіпіскі, кеітап г \Уо]зкіет р к. т. /арогозкіт ’.
Центральний ^архів давніх актів у Варшаві, ф. Радзівіллів, відділ IV,

ми милостивий пане.
виїхала з Кам’янця до землі Молдавської. Ми теж з військом назад повернулися^ милостивого, наших послів, прохаючи милостивої ласки. Дуже просимо і в. кн. м. пив. Зволь в кн. м., не жаліючи сил своїх, застудитися за нас перед й. к. м„ палом шоб ми по чужих державах не розходилися, а у вірному підданстві під милостивими жачи й. к. м., панові нашому^милостивому, й Речі, Посполитій, на сторонніх ворогів
В^ кн. м. у всьому покірні слуги Богдан Хмельницький, гетьман, з й. к. м. Вій-
№ 121
1650, листопада 1 (11). З Чигирина. — Лист до шляхти Волинського воєводства з вимогою скасувати унію і повернути православній церкві її маєтності
Лазпіехуіеїтогпі а тсіхуі рапохуіе ду&пііагге, кзЦг^іа, игг^бпісу гіетзсу і хузгузсу рр. оЬушаіеІе у/оіе\убс1гі\\?а А¥о1угізкіе£о пат хуієісє пісіу/і рапохуіе.
Кіо Ьуі піе гусхуі, аЬу ]'иг їег іа кгхуахуа сіотохуа хуо]па, кібгз па-У’іедгії р. Ьб£ гіеті§ пазг^ і га ^ггесіїу пазге, \угі§1а копіес, агеЬузту хузгузсу іесіпозіаріе р. Ьо^а XV роко]и сЬхузіііі і піерггу]асі61 ро^гапісг-пусй піе сіезгуїі, 5а г те] зігопу Ьіог§ па зшіадесішо зате^о р. Ьода, а^азпіе хуіе1тогпе£о р тсі р. \уо]е\уод§ кірхузкіе^о1 2, іакот у/іегпіе
1 Місце і час написання листа не зазначені. Виходячи із згадки про закінчення молдавського походу і висилку послів до Яна Казимира можна вважати, що лист
2 Адам Кисіль.
скодгії г р тозсЦ окоіо роко]и і гтіезгапе розрбізіхуо 2 хуоізкіет, ]иг од \го]зка одідсгопе Ьуіо, і Ьипіу хузгеїакіе изкготіопе Ьуіу. Роддапі до розіизгепзіхуа ]их рггускодгіїі, охуо 2&о1а ]'иг зі? Ьуіа росг?їа гіетіа изрока]ас і ]иг тіаі кагду рап сіезгус зі? 2 та]?іпозсі і рогуікбху зхууск. даког ро озіаіпіт г]егдгіе і Ьуіпозсі розіа ]. кг. тсі до паз, р т. р. зіа-гозіу сгегказкіе^о ’, ]иг хсзхузікіе ггесгу Ьгаїу зхуо] копіес. Аіе £ду паз дозгіа хх’іадотозс о оЬогіе роїзкіт, тизіеіізту іак гпохуи до киру зі? £готадгіс, га кібгут рогизгепіет гпохуи хузгуіка икгаіпа рохузіаіа і па піекібгуск тіе]зсаск од розрбізіхуа, а піе од когакбху, пазЦріІу га-Ьб]зі\\га, тіто пазге вигохуе гакагу. Му ]едпак геЬгахузгу зі? до киру од.ргахуііізту іо, сге&о пазг гхуідгек 2 сагет ]Є£о тсі§ кгутзкіт роігге-Ьохх’аі, а г ]азпіехуіе1тогпут р. р т. р. кгакохузкіт 2 рггег розіу зшо]е гпіезіізту зі? \У2£І?дет оЬоги і Ьегріесгепзіхуа пазге&о, а заті га іізіа-ті та]езіаіи па]]азпіе]зге£о кгбіа р тсі і ]а8піе\уіе1тогпе£о р тсі р. х\’о]ехсоду кі]охузкіе&о зроко]пу одхугбі исгупііізту і гагаг і розрбізіхуо де роддапзіхуа рапзкіе^о, аЬу рохугбсіїо, а хуо]зко ге^езігохуе р к. т. геЬу XV зхує] кІиЬіе гозіахуаіо, іе£о озігге^аіізту і озігге^ату. Туск газ, кібггу родпіезіі г?к? па игг?ду рапбху зхууск, аІЬо па ко^окоїхуіек, хезгедгіе Ьег хгвгеїакіе^о тііозіегдгіа тіесгет рокагаїізту, і іегаг кагге-ту га хуіадотозсЦ іе&ог ]азпіехуіе1тогпе£о котізагга р т. р. хуо]ехуоду кі]охх-зкіе£о, гасгут гпохуи га ІазЦ Ьог^ гіетіа исізгу зі?. Те^о Ьу іуїко роіггеЬа, геЬу ]иг хуі?сє] одрохуіедгі і ргге^гбгек піе Ьуіо, аіе ге изіа-ххісгпе роскхуаікі піе изіа]д, іеду ту тизіту іег XV озігогпозсі пазге] гозіахуас, піе ризгсга]дс зі? хузгеїакіск розіїкбху, кібгеЬу пат зкддкоі-хгіек Ьус то£Іу. Оги^а іезгеге хуі?кзга рггусгупа ]езі: тіто розіапо-хх'іопе род /Ьогохует рипкіа, зе]тет пат зіхуіегдгопе од та]езіаіи па]-]азпіе]82е£о к. ]. т., р. п. т., і шзгуікіе] Кгріеу, хуіага пазга ргахуозіаху-па фреска, піе іуїко піе ]езі саіе изроко]опа, аіе XV оргез]е] ]езгсге хуі?к-згеі 2озіа]е, а доЦд іа кібіпіа піе изіапіе, рок^д Киз, ]‘ако од хуіеки Ьуххаїа, піе Ь?дгіе. В1аіе&о дотбхуііізту зі? іе&о род /Ьогохует, ге ипіа тіаіа Ьус гпіезіоп^ і піе сЬсіеІізту до пісге^о рггузЦріс, агЬу гагаг іатге род /Ьогохует хузгузікіе хуіадусіхуа оддапе Ьуіу, аІЬо іе рипкіа гйогохх'зкіе г Іазкі к. р т. геЬу іатге гагаг рггег к. р т., р. п. т., і ]азпіе-хсіеІтогпусЬ рр. зепаіогбху рорггузі?гопе Ьуіу. Лазпіехсіеїтогпу р т. р. \уо]ехуода кЦохузкі ихуібді паз, геЬузту рехупі Ьуіі і копіепіохуаіі зі? кгбіа р т. р. пазге£О ті1озсіхуе&о рггухуі1е]аті, а зе]тохуут зіхуіегдгепіет, і ту іети диїа]$с па іут рггезіаіі. Со £ду зі? піе зреіпііо па зе]тіе, ІиЬо зіххдегдгопе рипкіа пазге, іут пат хуіпієп р т. р. хуо]ехуода. А іак х\; іуск оЬудхубск зргахуаск і хуіагу пазге] зіагогуіпе] изроко]епіа, і рехх позсі роко]и до XV. тсібху пазгуск тсіхууск рапбш, ]ако роЬІігзгуск одпіа іедо, исіекату зі?. Ледпо геЬу г дхуо]&а ]иг Ьуіо, аІЬо пат піе ртогіс, і саіе рокб] рохуа^д та]езіаіи па]]азпіе]зге£о к. ]. т., р. п. т., розіапоххіопу, іакіт зрозоЬет пат оЬхуагошас, геЬу ріг хузгузікіе сегк-



хгіе г хуіадусіхуаті і доЬгаті іак ху Когопіе, іако і XV ХАіеІкіт Кзірзіхеіе Еііехузкіт, іак ху кгбІехузкісЬ доЬгасЬ, іако і 82ІасЬескісЬ, хуедіид хуіаз-пусЬ (ипдизгбху іск оддапе Ьуїу, і іе сегкхуіе, кіоге па козсіоіу оЬгбсопе, і доЬга рогаЬіегапе од сегкхуі, хугдсопе Ьуїу, і‘2 пісЬ ипіа гпіезіопа Ьуіа, Іако пат XV рипкіасії гЬогохУзкісЬ іезі оЬіесапо; аІЬо паз Іидгі ргозіусЬ хуірсе] піе іггутаізс па оЬіеіпісу і ху іусЬ розігасЬасЬ, аіе гезту ]иг піероіггеЬпі к. ]. т., р. п., і Кгріе], оЬ]зхуіс. А ту Ьоди озхуіадсгухузгу хуіегпозс пазгд і кггухудр паз2§, рггу пієхуіппозсі пазге] гозіахуас Ьедгіе-ту. Мііа пат гіетіа пазга о]сгузіа, аіе хуіага рггугодгопа тіїзга Ьус тизі, га кібг^’гахузге итіегаіізту осЬоіпіе. А іегаг дота дхуаіі зір пат дгіе]е. Му, піе да] іедо Ьоге, пікоти піе сЬсету гадпедо пагизгус Ьег-ргахуіа, хуіазпозсі іуіко пазге] гизкіе] дотахуіату зір, г пазгусЬ сегкххі ипіа, кіога підду піе Ьухуаіа, аЬу Ьуіа гпіезіопа і геЬу пат сегкхуіе пазге хузгузікіе і доЬга сегкіехупе, кіоге іезгсге гозіаіе ху пієхуоіі, оддапе Ьуїу пагодохуі гизкіети ргахуозіахупети. А г ісЬ тсідху, кіо сЬсе і ]ако сЬсе, піесЬа] хуіеггу, пат піс до іедо, ту зір зхуедо, піе сидгедо ироті-пату. А рапохуіе ипііохуіе сидгедо, со розіедіі рггег дхуаіі, геЬу изі^ріїі, Ьо кзідгеіа і рапохуіе гаспі гизсу, рггодкохуіе хуазгтозсібху, пазгусЬ тсіхуусЬ рапоху, і рггодкохуіе пазі, доЬггу то!о]су, доЬгаІі зір, хуоіпозсі кгбібху рапбхх/ пазгусЬ і Кгріе] і хуіагу зхуіріе] дгескіе] Ьгопііі, і дагдіа зхує рокіадіі. Роїзкіе а гизкіе Шо]зка /арогозкіе зіахуаіу, а піе ипіаскіе, о іусЬ і зіусЬас піе Ьуіо. І іегаг дду іе дхуо]е Ьрдгіе,. іаг Іазка Ьога Ье-дгіе і розігасЬ хузгуікіт піерггу]асіе1от родгапісгпут. Ргозіту іеду изіїпіе хуазгтозсібху пазгусЬ тсіхуусЬ рапоху ху озіаіпц дезрегас]^ паз піе рггухуодгсіе, до кіоге] гаї і оргез]а ропіехуаіа, апі паз до іедо рггутизга]-сіе, геЬузту зк^діпдд ротосу згикаїі, сгедо ро паз аїекіи]е і ]азпіе-хуіеїтогпу котізагг ]. т. р. хуо]ехуода кірхузкі, геЬузту зір пі до кодо піе идахуаіі, і ту Ьу іо рехупіе исгупііі, ддуЬузту тодіі диїас Ьегріесгпіе, ге ]иг дота Ьегріесгпу рокб] тіес тогету, і ддуЬузту хуідгіеіі дозко-паїе хуіагр пазг^ изроко]опф Аіе рбкі іедо дхуо]да піе Ьрдгіе, піе рггу-хуіедгіе паз до іедо пікі па зхуієсіє. Оіаіедо іеду исіекату зір до хуглсіоху пазгусЬ тсіхуусЬ рапоху, геЬузсіе хуепсі пазі епсіхуі рапохуіе рггусгупііі зір до іедо, аЬу хуіага пазга дозкопаїе изрбко]опа Ьуіа і геЬу Ьегріесгеп-зіхуо роко]‘и ]иг зіаіесгпіе оЬхуагохуапо Ьуіо, Ьо ту, гдоіа піе диіа]дс, и кагдедо о рггуіагп зіагас зір тизіту, а рггег іо гдиЬа ІусЬ кга]дх\г, ху кібгусЬ і ху. т. та]ріпозсі зхуо]є тасіе І ту гу]ету. Озхуіадсгату зіе гаіут рапет Ьодіет, іг хуіегпедо роддапзіхуа пазгедо к. ]. т., р. п., до-іггутас доіохуізту, дду іег пат ргахуа і хуоіпозсі, хузгуікіети пагодохуі гизкіети од кгбібху роїзкісЬ рорггузіргопе і \¥о]зки /арогозкіети га ісЬ кгхуахуе газіиді падапе, доіггутапе Ьрда. 2асгут рокб] ху о]сгухпіе роЦдапу, г оЬи зігоп піепагизгепіе гасЬохуапу гозіа^с, іак кгбіа, р. п. т., ]ако і хузгуіЦ КгрЦ исіезгу. О сгут ту піс піе ху^ірі^с, саіе диїату, іг хут. пазі ґпсіхуі рапохуіе, па іегагпіе]згут зе]тіки, ]ако тіїозпікоххіе о]сгугпу, 82С2ЄГ2Є і гусгііхуіе игадгіхузгу, ісЬ тт. рр. розіот па зе]іп Ьіізко рггузгіу ху іпзігиксір родасіе і рохуагпіе гіесісіе, аЬу б іо зір (Ь-тахуіаіі, ]акоЬу розіохуіе пазі г сгут рехупут г зе]ти рохугбсіїі зір. Апі-
194
дохпа\¥32у іакіе] сГі^сі і Іазкі \у. іпсіоху пазхусЬ тсішуск рр. па \уз2Є' іакд пзіпду к. пі. і хузхуікіе] Кхріе] доіоссі Ь§сЦс, па іеп сгаз розіиді пазге гусегзкіе Іазсе \у. пісіоуу пазхусЬ тсішусЬ рапош одгіа]ету.
7 СгуЬугупа, <1іе 1 поуетЬгіз аппо б. 1650.
Хїазхтозсіоуу пазхусЬ тсіхуусЬ рапбху ше шзхет роиюіпі і хусгІЙУІ зіидху, Воіігіап СЬпііеІпіскі, Ьеітап г Шоізкіет ]е£о к. тсі /арогозкіт.
А о гезропз \г. тсібу/ пазхусЬ тсіхуусЬ рр. ргхех іедо розіапса па-зхедо ргозіту.
сюр. 117—118. Копія.	Ф Р "
Опубліковано: 2 бгіеідту Пкгаіпу, стор. 543—545.
Переклад
Ясновельможні та милостиві панове сановники, князі, земські урядники і всі па-подь бог послав на нашу землю, караючи нас за гріхи, щоб ми всі одностайно господа вірно разом з й. м-тю клопотався про^мир: і всі бунти придушив і носполитих^зміша-ків своїх. Після останньої зустрічі з послом й. ю м. черкаським старостою та перебу-козаки, вчинили убивства. Однак ми, зібравшись докупи, виконали те, чого вимагав і поспільство вернулося до панського послуху, а реєстрове військо й. к. м. перебувало затверджені сеймом від величності короля й. м., п. н. м., і всієї Речі Посполитої, наша православна грецька віражне тільки ^повністю не умиротворенгі, але ще більше пригмоб-и н. м., та ясновельможними нп. сенаторами. Га ясновельможний и. м. п. київським воєвода обдурив нас, умовивши нас, щоб ми задовольнилися привілеями короля й. м„ радості миру -- ^ми вдаємося до в... м„ * н. м. п^нів, яі< найближчих до . вогню.

гіи фундаціями, і церкви, перетворені на костьоли, і маєтності,відібрані від церков, явивши богу про нашу вірність „нашу кривду, залишимося невинуватими. Мила нам власності, щоб в наших церквах скасували унію, якої раніше ніколи не було, та щоб позабирали,^ бо знатні князі і пани руські, предки в. м„ н. м. паиів^ та наші предки, няючи святу грецьку віру, віддали _своє життя^Воювали польські та _руські Запорізькі кати допомоги. Ясновельможний комісар, й. м. п. київський воєвода вимагає від нас, коли б могли безмежно вірити, що вже на батьківщині буде забезпечено мир та приведе нас до цього ніхто на світі. Тому і вдаємось, до наших в-тей м. панів, щоб та щоб безпека миру була достатньо зміцнена, бо ми, не довіряючи повністю, мусимо маєтності і ми живемо. Отже, клянемося господом богом, що ми готові залишатись вірнопідданими „нашого короля й. *м., п. н., якщо також будуть додерж а ні ^наші права
порізькому за його криваві заслуги. Так бажаний мир на батьківщині, непорушно збережений обома сторонами, порадує як короля, п. н. м., так і всю Річ Посполиту.
послам накажете і залишите в інструкцію для наступного сейму, щоб про те домо-
тій будемо готові, а тепер наші рицарські послуги віддаємо на ласку в. м., н. м.
Просимо в. м., н” м. панів, передати відповідь через цього нашого посланця.
№ 122
1650, листопада 11 (21). Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича з повідомленням про переговори з Арсенієм Су-хановим та про заборону самозванцю Тимофію Анкундінову жити на Україні
Божею милостю великому государу цару і великому князю Алексію Михайловичу [п. т.] вашему царскому величеству Богдан Хмельницкий-гетман Войска Запорозского і все Войско Запорозскоє низко челсм бет

Поворочаючи, отец Арсении строител Троєцкого Сергієва монастиря' до господарства твоего царского величества, по указу із листом од насветійшого патриархи ієрусалимского, которий лист, яко од святителя, вдячне принялисмо і розговорки устноє отца Арсения, строителя Троєцкого, миле слухалисмо. А ведлуг договору отца Арсения так же і листу святійшого патриархи ієрусалимского отого Гимушку, которий с нас зневажен худий і ледаякий чоловік, і приказалисмо, жеби того ’Тимушки нпгде не приймано, із городов наших проч пошол, бо і святійший патриарха о безділи єго дал нам знати. О чом устне отец Арсе-нш’і твоєму царскому величеству о том так безділнику Тимушце, яко о річах потребних і віре нашой православной пожитечних твоєму царскому величеству оповідит, рач ваше царское величество оному во всем віру дат і оному вірит. При том услуги наши найнижшиє твоєму царскому величеству отдаєм.
Дат с Чигирина, дня 11 ноябра року 1650.
Вашему царскому величеству во всем поволниє і зичливиє слуги, Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорозкого.
Адреса: Божию милостю великому господару і великому князю Алексію Михайловичу [п. т.].
О ЦДАДА, ф. Посольський приказ, Грецькі управи, 1649, спр. 22, арк. 65.
лови , всея Р сии, з рУ гетман о а Хмельницкой^Тр цкого
Історія України в докум. і матер., т. III, стор. 199. Воссоединение, т. II, стор. 464, № 190.
№ 123
1650, листопада 11 (21). Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича про доручення, дані назаретському митрополиту Г аврйілу
Божиею милостию великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичю всеа Русии самодержци [п. т.] вашему царскому величеству Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорожского, и все Войско Запорожское низко .челом бьет.
Как есмьі сперва во всем приятньїми слугами вашему царскому величеству бьіли, так и ньіне службу нашу прямую на всякий час об'являти готовьі есми, хотя и мерски чинимся письмами нашими вашему иарскому величеству однако же челобитье наше приносим о смиренном

Гавриле, милостию божиею архиепископе божия жилища Назарета и наместником всея Галилея, которьій, великия мучения для церкви сионския, матере нашия, терпя за веру християнскую убивается. Ньіне до вашего царского величества, яко до царя и государя православного, едет, желаючи милостьши святьія, о котором просим вашего царского величества, изволь ваше царское величество пресветльїе очи свои показать и милостиво, яко царь и государь християнский, оного принять. Тому ж преосвещенному отцу митрополйту назаретскому о делах доб-рьіх в вере нашей православной належачих, твоєму царскому величеству потребньїх, словесно говорити поручили есмя, которому изволь, ваше царское величество, милостиво ухо преклонити и во всем верити, как нам самим, понеже он изустное научение от нас имеет. По сем униженьїе услуги наши твоєму царскому величеству и поклон ниской отдаем.
Писан в Чигирине, 1650-го году ноября в 11 день
Вашему царскому величеству во всем повольньїе и желательньїе слуги, Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорожского2.
ЦДАДА, ф. Посольський приказ, Грецькі справи, спр. 11, арк. 11—14. ко государю царю и великому князю Алексею Михайловичю всеа Русин запорожской гетман Богдан Хмельницкой турские области города Назарета Опубліковано: Воссоединение, т. II, стор. 465, № 191.
№ 124
1650, листопада 18 (28). Чигирин. — Лист до бєлгородського воєводи Бориса Рєпніна-Оболенського про врегулювання спірних питань між російськими та українськими купцями
Наяснійшого і великого господаря Яна Казимера, божию милостю короля полского і великого князя литовского, руского, пруского і інших, єго королевского величества, Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запо-розского божию милостю великого господара, царя і великого князя Алексія Михайловича, всея Русиї самодержци і многих господарств господара і обладателя, єго царского величества бояринови, воєводе намісникові* князю Борису Александровичу Репнину Оболевскому.
Писалес к нам, по указу єго царского величества, штоб ми купцом тим києвским казали на границу приїхат і ми до них писали, штоб они, сискавши тот забор, на границу припровадили так з нашоє сторо
2 У копії дописані слова: А на подписи у листа в государеве имянованье »іЗ' писано самодержци.

ни, яко і вашоє. А по договору з Василем Струковим міли на святую пречистую 1 росправу учинити. В тот час купец києвский по указу нашему неділ чтири ждал на границя, а з вашоє сторони жадноє відомості! не било; тепер тому купцеви києвскому росказалисмо, жеби на гранпцу їхал, а ви также своїм роскажіте, жеби їхали і там з собою згодилис і жеби пашим купцом все поворочано і шкоди нагорожено, а вашим также поворочано будет. А притом господу богу поручаєм.
Дат с Чигирина, дня 18 ноябра року 1650.
Адреса: Божию милостю великого господара цара і великого князя Алексія .Михайловича, всея Русиї самодержця і многих господарств господара і обладателя, єго царского величества боярину, воєводе і намісникові! ростовскому, князю Борису Александровичу Репнину-Оболев-
На арк. 329 помітка: Такову отписку и лист отдал думной дьяк Семен Заборовской декабря в 14 день, а велел ту отписку и лист бе-речь и в Посольский приказ не отсьілат до тех мест, как он спросит.
ОрИ%пукпі1овПаноГзНТШ, т. 149, стор. 175-176.
Воссоединение, т. II, стор. 467—468, № 193.
№ 125
1650, листопад. — Прохання Запорізького Війська до короля Я на Казимира та сенату
Зирііка сіо падавше] зге£О таіезіаіи ]. к. тсі і озийесопе^о зепаіи Кгріеі об \Уо]зка /арогозкіе^о.
/озіахузгу к. тс. р. п. т\уу г хеоіі Ьоге] ротагапсет ш Когопіе Роїзкіе], опеі рокоіи і зргашіесіїі^озсі з^і^іеі хусгус гасгузг, а паз \\'о]‘зко Харогозкіе сіетепііа ге&іа ргозечиі акре іп зіпи зегепіззітае (Іі^пііаііз їоуеге бі^пагіз, і ту іут обдане хуієгпє росісіапзіхуо пазге, піе м^іріту і хуіегпуті зіи^аті гозіаіету. Міе розуїату іегаг розібш пазгусЬ, іуїко рггег іе реіііа, Ьосту іако ргозіасу сіотдхуіс зі$ піе то-гету, со г парерзгут Ьуіо розіапо\уіепіи рокоіи, о іо ргозіту, рггег со геЬузту та]езіаіи і/, к. тсі і оз^іесопу зепаі піе оЬгагіїі.
Каі£гипіои'піеізгу хезгуікіеі Кріе] рокоі рапзішіе \у. к. тсі, Іегеїі ]. пі. кз. агсуЬізкир ^піегпіепзкі 2, }.| т. кз. агсуЬізкир Іхуошзкі3,


]. т. кз. Ьізкир кгакохузкі \ і. т. рап кгакохузкі, пеітап хуіеікі когоппу 2, кзідг£ ]. т. Кабгіхуііі, Ьеітап XV. Кз. Ьііехузкіе£О, ]. т. р. хуо]е\уоба Ьгасіахузкі3, ]. т. р. зіагозіа Іотгупзкі4, рг2узі§£$5 рокб] хуіесгпу ті^бгу Крі§ а ДУсузкіет Харогозкіт иіххіегсі^^; а \у хакіаб іег ргозіту ]тсі кзі^сіа ХХбзпіохУІескіе£о, хуо]е\уоб£ гизкіе^о, кібгу гаті§згапіпу піе' хусгу і Іазкахуіе зі$ г бахупусЬ сгазбху г \\'о]зкіет Харогозкіт і г робба-путі оЬсЬобгі; ]. т. рапа сіюг^ге^о когоппе^о 6, кібгу па зхує зіагозіхуа рггуЬухузгу і рггухуі1е]е зіагобахупе па СгеЬгуп бапе пат рггухуібгі, аЬу іи гегубохуаі; ]. т. рапа зіагозі§ Ьіаіосегкіехузкіе^о 7, ]. т. рапа оЬогпе^о когоппе^о8. кібггу па зхуусЬ та]§іпозсіасЬ гегуби]^ і рокові рггезігге-£ас Ь^бд гасгуїі, — Ьег у/о]'зка і сЬогд£ХУІ, іакгє і Ьег хуіеІкісЬ бхуогбху і азузіепсу], аЬу ху гакіабгіе Ь§б§с, г паті зі§ боЬгге оЬсЬобгіїі, рго-
*' Ипіа, отпіит таїогит огі^о, кібга об бахупусЬ сгазохл/7 кібсі, ргозіту \у. к. тсі, аЬу Ьуіа репііиз гпіезіопа, іак ху Когопіе Роїзкіе], ]ако і XV XV. Кз. Ьііехузкіт, а хуіабусіхуа хузгуікіе, каіебгу, сегкхуіе, ІиЬ па козсіоіу оЬгбсопе. ІиЬ па ипі§, і боЬга и/зхуікіе об рггобкбху бо хуіабусіху, каіебг і сегкіеху апіідиііиз пабапе, хугбсопе Ьуїу, геЬу ]иг рапохуіе ипісі зиЬ-іеіпозсіаті і сііуігозсіаті зхуеті хуі§сє] іе&о піе обхуібсхуіі, і хуіага пазга исізкбху габпусЬ піе сіегріаіа.
АУоІпозс паЬогепзіхуа гизкіе£О, геЬу у/еб1и£ зіагогуіпозсі ро тіаз-іасЬ ]. к. тсі іак ш Когопіе Роїзкіе} і XV. Кз. Ьііеу/зкіт хуебіи^ сеге-топіі пазгусЬ обргахуіапо і пі&бхіе піе хаЬгапіапо.
Кзі^ха і рапохуіе зхуіессу козсіоіа гхутзкіе^о, бисЬохупусЬ хузхє-ІакісЬ ххчагу пазге] гизкіе] бо розіизхепзіхуа зхує^о, іак ху боЬгасЬ ху. к. тсі. ]ако і ху бхіебхісхпусЬ, піе рохуіппі хпіехуаіас, і об пісЬ бапіп Ьгас, апі г тіе]зс сегкхуіохуусЬ бхіезі§сіпу. ііпііохуіє, зкого ро гпіезіепіи ипіе] ху Когопіе Роїзкіе] і XV. Кз. Ьііехузкіт, геЬу хуіабусіху, каіебг, сегкхуі і дгипібху і ббЬг гагаг изЦріІі і піеипііот оббаїі; а кіоЬу Ьуі піерозіизгпу, геЬу ху копзіуіис]^ уабіит хуіогопе і зго^о іакісЬ кагапо, ргозіту. І іо хузгуіко аЬу Ьуіо сопзіііиііопе зиЬІеуаіит.
Зхуіезгсгеппісу хуіагу зіаго2уіпе] гизкіе], геЬу іакіе ХУОІПОЗСІ тіеіі, ]акіе та]д кзі§га козсіоіа тгутекіе^о і роб хабпе ргахуа зхуіескіе піе робіе&а1і; іакгє геЬу гоїпіегге зіапохуізк и пісЬ піе обргахуіаіі.
Іг піезіизгпіе ]. т. кз. агсуЬізкир Іхуохузкі ху!абг§ зоЬіе рггухуіазг-схуі, аЬу ерізкора Іхуохузкіе^о г иробоЬапіа рготохуаі, бо сге^о рггеб-
1 Ян Гембіцький.
2	Микола Потоцький, краківський каштелян і коронний великий гетьман.
3	Станіслав Лянцкоронський.
4	Іероиім Радзєйовський, ломжинський староста і коронний підканцлер.
Слова і. ги. р. зіагозіа Іотгупбкі у Міх. відсутні, замість них — ]. т. р. рой-
7 Костянтин Любомирський.
8 Самуїл Калиновський.

іут піе паіегаі, і о іо ргозіту, аЬу копзіуіисі^ зе] епоху гпіезіопо Ьуїо-і хуі^сє] ]. т. кз. агсуЬізкир о іо піе хуіг^саі1.
Бо каіедгу Іхуохузкіеі хуієз РегеЬіпзко2 аЬу г Іазкі у к. тсі рггу-ххтбсопе Ьуїо, а Кгуіоз3 до карііиіу Ьаііскіе] геЬу ху о^гапісгепіи го-зіахх'аіу хуедкі£ рггухуііеіи кзі^сіа Ьхуа Гипдаіога ріегхузге^о, ргозіту
То іег до изги ху. к. тсі допозіту, ге хуіеікіе рггезіадохуапіе пагод гизкі сіегрі од рапбху іак дисЬохупусЬ, іако і зхуіескіск. 1)пігепіе ргозі-ту, геЬу ротзіу гадпе] піе сгупііі.
ЗезІіЬузту г іазкі ху. к. тсі і Крііе] оіггутаїі Ііпід оддгіеіоп^,. ргозіту о іо ху. к. тсі, геЬу і рога ІіпЦ, іак дисЬохупі пазі і Киз рггу ххоіпозсіаск зіагогуіпусЬ гозіахуаіі, і геЬу ]иг од ипіібху рггепа^аЬапіа хадпе£О піе тіеіі: Ьо гадпут хуіагот і ху сидгусЬ гіетіасЬ исізкі і ргге-зіадохуапіа піе дгіеід зі£, іако іи ху гіеті пазге]4.
То іег ху. к. тсі до изги допозіту і хузгуікіе] Кгріе], ге тату хуіадо-тозсі г гбгпусЬ окоІісгпусЬ гіет рггуіасібі пазгусЬ, до кібгусЬ, сгу га ххіадотозсі^ ху. к. тсі, сгуїі іег піе, розІапо, аЬу ху г^одгіе г Когопд Роізкз гозіахуаі^с, ротосу па ко&оз додахуаіі 5.
Рггуіет ху. к. тсі, р. п. т. тііозсіхуіе ргозіту, геЬуз ху. к. тс хузгуіко іо пат рггеЬасгус гасгуі, &дуг іо ту ху хуієгпозсі роддапзіхуа П252Є£О сгупіту, ки Іерзге] изіидге ху. к. тсі; а паз хуіегпусп роддапусЬ зхуоісЬ гасг Ьгопіс од хузгеіакісії пахуаіпозсі, &дуг ту озігге^аі^с £І6\у зхуоісЬ, тизіту рггуіасібі гаЬіе^ас 6.
ВоЬдап СЙтіеІпіскі, [ііеітап] г Шоізкіет Харогозкіт.
ф. Оссолінських, № 225, стор. 345—346. Копія.
ЦДАДА, ф. Посольський приказ, Зносини Росії з Польщею, 1651, спр. 1а, ч. І, арк. 114—115, 118—119. Копія і переклад на російську мову.
Опубліковано: Міхаловський, стор. 593—595, № 202.
литої від Війська Запорізького.
Ваша королівська ^милість, пан наш милостивий, ставши _з волі божої помазан-а тому просимо не думати, що ми цим хочемо образити величність вашої королівської
1 Пункт про львівського арцибіскупа є тільки в копії ЦДАДА.
У Міх. помилково: Регеіупзко.
4 Міх.: іако V/ хіеті пазхеі; копія ЦДАДА: XV хміегге пазге].
5 Треба розуміти: проти Запорізького Війська.
* Міх.: згикас, гаЬіе£а.ізс гіеши пазгети.
201
Найміцніший мир в усій Речі Посполитій, в державі вашої королівської милості, архієпіскоп львівський, и. м. ксьондз епіскоп краківський, й. м. пан краківськии^вели-просимо й. м. князя Вишневенького, воєводу руського, який не бажає'заколоту і здав-щоб тут мати свою резиденцію; й. м. п. старосту білоцерківського, й. м.^п. обозного об * и, у ал жн ами, і ся з нами д< 0 .
богослуженняУ по-стародавньому, за нашим церемоніалом.
послуху нікого з духовенства нашої руської віри, як у маєтках вашої королівської кому князівстві Литовському уніати грунти й добра владицтв, кафедр, церков віддали
Щоб вя и и а одавн ї ус ої віри м кі амі ’ ост я ют право було скасовано сеймовою конституцією і щоб й. м. ксьондз архієпіскоп більше в це не втручався.
ховні, так і світські, зазнають великого гоніння від панів. Уклінно просимо, щоб ховенству і Русі залишили вільності і стародавні обряди і щоб вони не зазнавали від уніатів утисків, бо ніякі віросповідання і в чужих землях так не переслідуються чи з відома' вашої королівської милості, чи, може, ні, щоб, залишаючись у згоді і з Польською Короною, подавали проти когось допомогу..
Богдан Хмельницький, [гетьман], з Військом Запорізьким.
№ 126
1650, грудня 1 (11). Чигирин. — Лист до путивльського воєводи Семена Прозоровського про врегулювання торгових відносин
Наяснійшого і великого господаря Яна Кдзимера, божию милостию короля полского і великого князя литовского і інних, єго королевского величества, Богдан Хмельницкий, гетман з Войском Запорозским, бо-жию милостию великого государя царя і великого князя Алексія Михайловича, всея Русиї самодержци і многих господарств государя, і обладателя, єго царского величества боярину і воеводе князю Семену Василевичу Прозоровскому.
Гіпсал ти до нас за купцами путимлскими, же їх Васил Мезин, купец києвский, у Ромні загамовал і будто по нашом повеленню товари їх і животи побрал, что ми не веліли чинити, о чом тепер і до сотника роменского писалисмо, штоб казал вернути, одно купцеви києвскому казалисмо: упоминатись того, што у єго воєвода осколский побрал, ко-торому купцеви давно воєвода осколский обецал бил поворочати все, што побрал, а ничого не вернул аж до тих час. А скоро воєвода осколский купцеви києвскому, што у єго власного побрал. вернет, теди і той купец все, што при собі задержит, оддаст,
Кгди ж, уховай боже, штоб ми міли який задор чинити з єго цар-ским величеством і з вами, але якосмо з першого разу абецалисе по договору нашему з послами єго царского величества во всем зичливими бити, так і тепер естесмо неодмінними приятелми єго царскому величеству і прямую службу нашу осведчати готовисмо.
А тепер вашу милост прошу, жебис ваша милост не міл за зле, і з нами по приятелску живучи, штоби нам било потребного, о всем ваша милост давай знат. А ми также єсли би, што било вам, будем ознаймоват. При том здравствуй, о господі.
Писан в Чигирині, дня 1-го декабря року 1650.
Адреса: Божию милостию великого государя царя і великого князя Алексія Михайловича всея Русиї самодержца і інних многих государств господаря і обладателя єго царского величества боярину і воєводе Семену Василевичу Прозоровскому.
Помітка: Прислан ис Путивля в ньінешнем во 159 году декабря в 9 день.
Іа9-м году декабря в 19 день».
Опубліковано: Воссоединение, т. II, стор. 469, № 195.
№ 127
1650, грудня І (11). Чигирин. — Лист до яничарського аги
Титла ’. Ясновельможний милостивий господине яньїчейский ага, мой многомилостивнй господине и брате.
наш обьіклой отдаем.
милости до нас присланннх, что в милости своей сохраняти изволяете.
лостивьій господин оньїм оказьівал, обт>являл, а ньіне вельми просим вашей милости моего милостивого господина, чтоб изволил принести за нас заступление своє до цесаря его милости, чтоб нас жалуя в непре-
ваючи на веки в братстве с нами, как есми преж сего присягою укрепи-
нам помагал, чиня вопче с нами на добрую славу цесаря его милости.
убо и давньїх Бремен присягами и хитростми своими нас обманнвали. Для того и послов наших не посилаєм с послами ваших милостей наших милостивих господинов, что ожидаем подлинньїе ведомости с сейму, которой у ляхов ннне совершаетца. Немедляя, взявши ведо-мость подлинную, послов наших пошлем, и, что таково будет, обьявим А вашей милости моего милостивого господина прошу, чтоб еси указал, чтоб войска вашей милости моего милостивого господина наготове било. А о том прошу вашей милости моего милостивого господина, чтоб естс не прогневились, что послов наших не посилаєм, лутче будет, когда
то вашей милости моєму милостивому господину обізЯВЛЯЮ, что мьі виправили послов до Москви, чтоб морем НИ полем не вривались в госу-дарство цесаря его милости. А когда если би на меншую шкоду илн
хто убо єсть неприятелем цесаря его милости, то и наш. И уже то разу-мею, что єсть ведемо вашей милости моєму милостивому господину о укрепленьи приязни нашей з государем волоским, вельми прошу, чтоб еси ваша милость мой милостивий господин до него писал, чтоб уже тоє приязнь непоколебимо додержал, а ляхом больши не приял, как преж сего, правдиво с нами живучи. А естьли бьі також какие неприятелн
неправедно на нас наносили пред цесарем его милостью и пред вашими милостями нашими милостивьіми господами, прошу, чтоб таковьім как цесар его милосте, також и ваша милосте мой милостивеій господин не верилп. Когда мьі что уже единова рекли, никогда не пременим уже убо мві обеими руками за полу цесаря его милосте взялися, пуста нас не отдаляет, от милости своей. И єсте есми желателвнвіми слугами цесаря его милости. А єсли 6еі неприятелв в скором неінє наступал на нас, изволв ваша МИЛОСТЕ, мой милостивеій господине, В ТО ВСТУПИТЕСЯ, чтоб Ромадан-бей, как єсмеі просили, с войском своим нам помочи подавал. А о инеіх делах после цесаря его милости Асман-аге изустно наказали есмя говорити, которому изволе ваша милосте мой милостивеій господин, как мне самому верити. На то время жалованию вашей милости моего милостивого господина с поволвностею братскою прилежно вручаюся.
Вашей милости моего милостивого господина желателвнвій брат и слуга, Богдан Хмєленицкой, гетман, с Войском Запорожским.
С Чигирина, декабря в 1 дєне лета 1650-го году.
Адреса: Ясновелвможному яко мне многомилостивому господину и брату е. м. господину янчар-аге навншнему полковнику янвіченскому в земли и государстве Турском до рук е. м.
ЦДАДА. ф. Посольський приказ, Зносини^ Росії з Польщею, 1651,
№ 128
(1650, грудня 25) 1651, січня 4. Чигирин. — Лист до Яна Казимира з вимогою, щоб польські комісари прибули без будь-якої охорони та щоб православне духовенство було зрівняно у правах з католицьким
Велми нам писмо твоей королевской милости, государя нашего милостивого, добро учинило, что нам покой и совет, о чом мьі хотели, на что верно службьі наши твоей королевской милости государя нашего милостивого што чай видим, иж межевьіх судей на то твоя королев-ская милосте, государь наш милостивьій, изволить хочеш. И чтобьі без великих зборов войска и без гордости пришли, много челом бьем, чтобн край наш нам на корм остался, а ми один у одного хлеб займаєм. Та-
205
пер с его милостью ханом крьімским ведомо чиним, что мьі приятство вечное взяли. Хто жаден до воли божей, а будет хто похочет любов нашу разорить, и он не разорит, уповаєм на вьішнего. А твоей королевской милости, государю нашему милостивому, в службе верньї будем и вашей милости господине не ложньї. А на тот час о том с великим челобитєем своим перед ногами твоими королевской милости на земли падаєм, чтобьі вера наша православная во всем покойна бьіла и духов-ньіе наши так же бьі в воле бьіли, что кри.мский и о чом нибуд мьі ссьілали на сейм до твоей королевской милости, с радостю и от тебе мьі добра и милости ожидаем твоей королевской милости. А мьі кров свою за здоровье твоей королевской милости, государя нашего милостивого, ради розливат и голов своих не щадим. Потом челом бьем в прият-стве твоей королевской милости государя нашего милостивого.
Писан в Чигирине, 1651 г.
Богдан Хмельницкий, гетман с Войском Запорозским.
Вигскіеискіі^гіег, ^гоззтаскН^гіег кбпі§ ипд кегг.
Бпз каі ИбсЬНсИ егГгехуеі еш. кбп. тііз гскгеікеп, зо ипз деп Ігіедеп уегзргіскі, хуеіскеп \уіґ зеппііскгі епуаЖепде, Ьеу ипзегег зскиїдідеп ігеше £е&еп е\у. кбп. тії ипуеггйскеі уегкаггеп. ПлсЗі хуєіііп ауіг уегпот-гпеп, дазз тії ^езоппеп соттігзагіоз ги (Пезет АУегске аЬгиогдпеп, аізз Ьіііеп \уіг ипіегікапі^зі, ез &егикеп е\с. кбпІ£І. тії діегеїкеп ип^е-’Л'аїїпеіег капді окпе кгіе^газгізіепг ги ипз зепсіеп. Пазз \уіг аиїї ігеі-£ет геіскзіа^е кеіпе аиз ипзегп тіііеі ^езскіскеі какеп, ізі піскі еіта аиз апгеіігип& апсіегег, зопдегп дуеіііп тап ипз зо зекг ^езскгескеі, ипд поск даіо дег^іеіскеп гитогеп, піскі зопдег £еїакг уег^екеп, де-зскекеп. АиН е\у. тііз копІ£Ііскег ауогсН акег ипз уегіаззепде, у/егЬеп \шг кеіп уоіск, какеп аиск &апїг кеіпе ікаіііске Теіпізеїі^кеіі іт зіпп, ез и'екге дап, дазз и-їг аиїї е\у. тКз Ьеїекі луієсієг іг&епд еіпеп їгетЬ-деп Геіпсії ипз агтігеп тйзіеп. Шапп детпаск діє соттізіоп ап^еЬеп и'ігді, шоііеп єуу. тії піскі ги^екеп, дазз еіпі&е убіскег йкег діє ипз ¥егзскгіеЬеґ!Є &ГЄПІ2Є зскгеііеп, одег діє Ііеггп соттізгагі] дегеп тії зісЬ Ьгіп^еп тбдеп. \¥ез5¥е£еп шіг акегтаїз гит Пеіззі^зіеп апкаїіеп, зіп ієтаї ипзег Іапді зекг уегагтеі, ипд ауіг Тазі еіпег Ьеут апдегп даз Ьгоді ЬеШеп тйзгеп.
Беп іагігігскеп скап Ье1ап&епде, Іазгеп луіг ей/. кбп. тіі тсіззеп. дазз \уіг пиптекг іп еші^ег уегкйпіпйз тії ікт зіекеп, чуеіскез уєгііоі-ІепІИск кеіпег, ок ег &1еіск ауоііє, УЙедгитЬ Ігеппеп зоїі, ипз кіегіппеп иег кйШе £оідез ипд е\у. тііз &ипзі аізз дего £еіге\уе ипіегікапеп \ег зекепде. Зопгіеп ікип луіг е\у. тії уог дізтаі еіпеп детйіі^еп їизк. ’• зіе апїіекепде, даті! луіг іа іп ипзегег ге1І£Іопззаске аііегдіп^з Ьеі'гк
206
бі^еі шегдеп, ипсі ипгеге ^еізіїіскеп еЬептеззі^ег ігеукеіі, \уіє діє гб-п’іясЬ саікоіізсіїеп хи £епіез8еп ІіаЬеп, аисії іп дет аііеп, ууогитЬ ийг е\\. кбп. тії зирріісігеі, кеіпе іекікіїіе (кип тб£еп; уегкаігскепде кіп-хуіедгитЬ зоїске £паде тії луіі1І£єг аиИорИегип£ ипзегз Ьіиіег уог діє екг. е\г. тпііг ипд еіпі£еп їеіпд, ег геу, \уєг ег \уо11є, деггеІЬеп аЬ2идіепепг 5Іе1з уєгЬІеікепде.
Е. кбп. тііз, ипзегег а11ег£паді£8іеп кбпі^ег ипд кеггєп, \уі11і£ег (ііепег ипд £еіге\уе81е ипіезазгеп, Вок.дап Сктіеіпіїхкі, їеПІ-оЬгізіег іт пактеп дего кбпі^І. тііз Харогоууізскеп Агтее.
Опубліковано: РАрхив ЮЗР, ч. III, т. VI, стор. 43—44.
№ 129
води Семена Прозоровського з проханням не затримувати
Божею милостю великого государя цара і великого князя Алексея Михайловича, всея Русиї самодержци і многих государств государя і обладателя, єго царского величества, Богдан Хмельницкий, гетман з Войском Запорозским, князю Семену Василевичу воєводе путимл-скому, здоровя доброго од господа бога зичим.
гонцов своїх, пилно просим, жеби яко напрудшей гонци наши до єго царского величества для добрих дел і християнству всему православному пожитечних, і повторе теди просим, жеби без забави до єго царского величества гонци наши одсилани били. При том ласце се вашей милоспі, яко найпилней оддаємо.
Дат в месте нашом Чигирине, дня 2 януария, 1651.
Адреса: Божею милостю великого государа цара і великого князя Алексея Михайловича, всея Русиї самодержци і многих государств государя і обладателя, єго царского величества, Семену Василевичу воєводе путимлскому.
№ 1767. Копія.
РСР, Відділ рукописів-
№ 130
води Семена Прозоровського про необхідність карати порушників спокою в прикордонних місцевостях
Божию милостю великого господаря цара і великого князя Алексія .Михайловича, всея Русиї самодержци і многих господарств государа
Войска Запорозского, боярину і воеводе путивскому князю Семену Ва
з тих чинил, на которих бис показало, же з нашое сторони якиє забой-іщ знаходетсе, теди ми ведлуг договору, на горле кажем карати, і тепер
воєвода, пишеш к нам, жеби, ведлуг договору межи великими госуда-рами, покойно било. Ми ведлуг любви нашоє християнскоє вшелякую услугу нашу осведчилисмо і осведчаєм єго царскому величеству, а тих
Адреса: Божию милостию великого государа цара і великого князя Алексія Михайловича всея Русиї самодержци і многих государств государя і обладателя єго царского величества боярину і воеводе путивскому. князю Семену Василевичу Прозоровскому.
№ 131
Київському Богоявленському Братському монастирю села
і землі сподобил мні неприятелей і гонителей всходной православной церкви, матки нашой, ляхов з України в Польщу далеко прогнати, ста-
209
розмножена хвали божой, а яко інним многим церквам і монас
річкою Котором, зо всіми приналежними кгрунтами, полями, сіножат-ми, борами, лісами і всіми млинами і пожитками подалем в владзу і спркойное уживане.
Богдан Хмельницкий, рука власная.
ЦДАДА. ф. Розрядний приказ. Київське повиття. 1686. кн. 10, арк. 90.
кн. 5/1732, арк. 44. Зміст.
№ 132
1651, січня 17 (27). — Лист до коронного підканцлера Ієро-німа Радзейовського з подякою за прихильне ставлення до Запорізького Війська
/пасгпу аГекі ух. ґп. рапа ки тпіе і №о]'зки Харогозкіети игпа\узг\ г оЬоіда різапіа, шіеісе шш. рапи с!гі§киіету. Іпзіапс]'а ипі. рапа V гаіггутапіи роко]и, ргаду, зауоЬосі і хуоіпозсі пазгусЬ луієісє пат зта-киіе. Та рггусЬуІпозс шт. рапа, аЬу пат піеойтіеппз копПеїепсіе, ]ак^ и 2езгіе£о з. р. рапа капсіегга когоппе^о3 тіе\\'а1ізшу, ротпіаіа V біихзху сгаз, шіеісе зоЬіе гусгуту; кібг^ ту рошоїпозсц уузгеїкіск обз1и£ па^гайгас піе газріту і, ге зі§ па піе] піе гахуіеіігіету, саіе
210
копїі(іи|ету. А па іеп сгаз сапбог пазг гххукіу і піеобтіеппе] гусгіі-ц’озсі \ут. рапи гаїесіхузгу, хузгузіко іохуаггузіхуо гаїесат и’пі. рапи.
ВоЬбап Сіітіеіпіскі, Ьеітап Шо}зка 7арогозкіе&о.
Запорізького, дуже в. м. пану дякуємо. Клопотання в.' м. пана про збереження миру, вались у покійного святої пам’яті пана коронного канцлера, а ми сподіваємося, що передати в. м. п. нашу приязнь і непорушну прихильність
З . .	(27 січня 1651). в з	\
№ 133
1651, (січня 31) лютого 10. Чигирин. — Лист до київського воєводи Адама Киселя відносно мирної комісії
Лазпіехуіеішогпу тзсі рапіе хуо]’єхуо6о кііохузкі, то] хуієісє тіїозсі-%-у рапіе і Ьгасіе.
ХУіету і хуібгіту, ге XV. т. т. рап гасгузг иЬіе^ас зі§ саіеті зііаті о рокб], геЬу кгеху сЬггезсі]апзка хуі^сє) піе гогіехуаіа зі§, со рггег котізїз, ]. к. т. рап пазг тіїозсіхуу і Кгрііа розіапохуіс гегхуоіііі; о кіб-ге] зкогозту г Іізіи XV. т. т. рапа хугцбі хуіаботозс, паіусЬтіазі розіап-сг бо Нозгсгу обргахуііізту. Сгети іагбе бо XV. т. т. т. рапа рггу-Ьухуа, піе хуіету, іо іуіко хуіету і XV. т. т. т. рап, хуіебгіес гасгузг, ге іа котіз|а ро ^готпісасЬ 1 Ьус піе то^іа, ге піегусЬІо пат бапо гпас, риікохупісу 61а обіе^іозсі тіе]зс іак рг^бко г]ес1іас піе то^іі, Ьег кібгусЬ ігибпо пат зат 2)ейбйас і росгупас Ц котіз]?. О тазіапісу2, аа рап Ьб£, гизгуту зі§ бо Рахуоіосгу, &бгіе ]Є£О т. р. зіагозіа гуіо-тігзкі3 хуоіохузі і іат гасгпіету. А XV. т., т. т. рапи, ге хуо]зка об Ипіе] сбзЦріїі4, бгі£ки]ету і р т. рапи хуо]ехуобгіе сгегпіЬохузкіети5 ро-бгі§ком/а1ізту. А па хуіозп? і ваші обкіабас котіз]е] піе тузііту, іуіко геЬу ]ако XV паітпіеізгут копкигзіе ісЬ т. рапохуіе котізагге 2]'есЬас
1 Мова йде про західну границю території Запорізького Війська, встановлену
Зборівською угодою 1649 р._
гасгуїі, шіеісе ргозіту і ргху]ахпі гхуукіе] х рохуоіпозсіз пазгд ]ако паіріїпіе] ш. т. т. т. раті оддаіету.
УМ СхеЬігупіе, 10 ГеЬ. аппо 1651.
АМ. т. т. т. рапа, ц/е уузхет хусхіі^у Ьгаі 1 зіп^а, ВоЬдап СЬтіеІ піскі, Ьеітап \\-'о]зка |. к. т. Харогозкіе^о.
Різхезх \у. т., т. т. рап, ге іат гбгпе у/іезсі, і и паз іакге, кібг зі£ опут рггеспуі, ту опут піе ичеггуту.
№ 235, стор. 49—50. Копія.
ницького 1650-1657 рр., ЗНТШ, т. 149, стор* 176-177.
пане |^брате.
з листа в. м., м. м. пана, ми негайно вирядили посланця в Гощу. Чому він до цього лиш знати, що комісія не може відбутися після громниць, бо нам пізно про неї дали місцях, а без них нам важко самим її починати. На масляну, дасть бог, вирушимо А в. м., м. м. панові, дякуємо за те, що війська відступили від лінії, подякували ми і пану чернігівському воєводі. А до весни ми й самі не думаємо відкладати комісію, Віддаємо якнайпокірніше в. м., м. м. пану, нашу вірну приязнь і послуги.
В Чигирині, 10 лютого 1651 року.	Б X.
Пишеш в. м., м. м. пане, що там у вас ходять різні чутки, і у нас також, хто ж
№ 134
1651, березня 1 (11). Корсунь. — Лист до семигородського князя Сигізмунда Ракоці з подякою за дружні почуття
8егепіз8Іте ргіпсерз. дпе поЬіз еі атісе оЬзегуапдіззіте.
Ріигітит диідет іисипдауіі поз зегепіззітиз Ггаіег сеїзііидіпіь уезігае зегепіззітае, ргіпсерз Тгапзіїуапіае, іпіегпипііо зио Ііііегіздие ас Ьепі£пііаіе, уегит еі зег. сеі. уезіга поп тіпиз Ьеауіі ігапзтіззіопе Ііііегагит, диіЬиз поп іпіегтогіиат еззе атісіііат позігат, тиіио раг іат атоге, іпсіиЬіе іпіеііехітиз. Напс уєго ег&а поз регтапепдат, пес аЬоІепдат зирегоз огатиз сіеуоііззіте, нічиє уаіеаі зег. сеі. уезіга сііиііззіте еі рго поЬіз ад зегепіззітит ргіпсірет іп уоііз ііаі іпіь

сеззог рііззішиз, розіиіашиз ауідіззіте еі позіга зіидіа гесотрепзаііуа 5ег. сеі. уезігае диат діїі^епііззіте соттепсіатиз.
Согзипі, 1 діє тагііі аппо дотіпі 1651.
8ег. сеі. у. ад отпіа рготрііззітиз, ВоЬдап СЬтіеІпіску, йеітап
2 \Уоізкіет /арогозкіт.
Адреса: Зегепіззіто Зі^ізтипдо Какосі, ргіпсірі рагііит ге^пі Нип£агіае. б., дпо поЬіз оЬзегуапдіззіто.
ЦДІА УРСР у Києві, ф. Колекція грамот російських царів та універсалів українських гетьманів, оп. 2, спр. 11, арк 1—2. Фотокопія з оригіналу.
Найясніший князю, наш пане і вельмишановний друже.	т ’
менше ощасливила [нас] пересилкою листа, з якого ми ^безсумнівно довідалися^ що нгйясніша високість якнайдовше жила здорова і була найвірнішим нашим посередни-
Корсуні я б резня р ку б го 1651.	б
№ 135
1651, березня 9 (19). Біла Церква. — Лист до Олексія Михайловича з висловленням дружби і запевненням, що татари не нападатимуть на російські землі
Ьожиею милостию великому государю царю и великому князю Ллексею Михайловичю всеа Русии самодержцу [п. т.], государю и обла-дателю твоєму царскому величеству, Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорожского и все Войско Запорожское низко челом бьем.
За такое милостивое твоего царского величества пожалованье я, Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорожского, полковники, писари и ясаульї, [с]отники, атаманьї и все Войско Запорожское твоєму царскому величеству, добродетелеви нашему, низко челом бьем. Так же и за грамоту твоєю царскою величества, которою милостию нас пожалуешь, униженно челом бьем твоєму царскому величеству.
Першеє с посланцов наших, которьіе от твоего царского величества иоворотили, вьірозумели есмя премногую милость твоего царского величества, потом з грамот твоего царского величества. и болши радост-

дал и жалованье великеє царское прислал, за что мьі твоєму царскому величеству верною службою, яко цареви и государю православному,
с низким поклоном ньіне не шлем, имеем убо великие замешки, только
пременил И неприятелем нашим не верил и нас боронил, яко надеемся, а хан крьімский, будучи с нами в приязни и в совете, войскам своим
сил пространнее Ларион Дмитриевич Лопухин, дворянин и посол твоего царского величества; что есмьі меже собою изустньїх розговоров имели
чество во всем поверь, а нас, яко верньїх слуг своих, из милостивого жалованья своего царского не вьшущай; а мьі завсегда надеючися на твоє милостивеє жалованье, готовьі будем по указу служить и не от
лостивое жалованье твоего царского величества, яко наприлеж'нее от-
Писан в Белой Церкви, месяца марта 9 дня 1651 году
Твоєму царскому величеству во всем поволньїе и желательньїе слу-
ЦДАДА, ф. Малоросійський приказ, стовп. 15/2826. Переклад, з заго-
№ 136
1651, березня 11 (21). Біла Церква. — Лист до боярина Бориса Морозова з проханням клопотатися перед царем про
Божиею милостию великого государя царя и великого князя Алексея Михайловича всеа Русии самодержца и многих государств государя и обладателя его царского величества великому ближнему бо
214
ярину казанскому наместнику Борису Ивановичю Морозову Богдан
Имеючи мн ведомости розньїе, что ваша милость ближним великим
чества изволил, чтобьі его царское величество нас из жалованья своего
царскому величеству. Желаем того, чтобьі он, яко православньїй хри-етианский царь, на все земли государствовал. О всяком желании нашем Пространнее пзустно повесть посол боярин Ларион Дмитриевич Лопу-
том услуги наши яко непрележнее вручаєм жалованью вашие милости. Дан в Белой Церкви, дня 11 марта 1651 г.1
Вашей милости всего добра желательньїе приятеля и слуги Богдан
Опубліковано: Актьі ЮЗР, т. III, стор. 446—447. № 316.
№ 137
1651, березня 19 (29). Біла Церква. — Лист до Олексія Ми-
Божиею милостию великому государю царю и великому князю
государевьі и цареви православному, служить готовьі. А што твоє цар-

слали есмя, с которьіх твоє царское величество вирозумеет о непреяв-ности лятцкой, что против вечного договору не держатца и каждого
пуіцал и иноверцам больши не терпел, как мьі перед тем желали, так и ньіне твоєму царскому величеству желаем, чтобьі нам государем и па-рем бьіл, на все земли царствовал.
шал, изустно скажет, чему твоє царское величество во всем вери, а по-
честву дам знать. При том с униженньїми услугами нашими в милостивую ласку вашему царскому величеству, яко наприлежнее вручаєм.
Дан в Белой Церкви, дня 19 марта 1651.
Вашему царскому величеству нашего милостивого государя во всем
Богдан Хмельницкой, гетман с Войском Запорожским рукою своєю.
ЦДАДА, ф. Малоросійський приказ, стовп. 15/2826. Переклад, з заго-
№ 138
1651, травня 9 (19). Табір під Зборовом. — Універсал про покарання тих, хто нападатиме на ченців Мгарського монастиря
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском Запорозским.
Ознаймуєм сим писанієм нашим кождому, кому би о том відать належало, меновите паном полковником, асавулом, сотником, атаманом і всему товариству Войска нашего Запорозского, іж оповедали нам і ознаймили от велебного господина ігумена монастир а Мгарского, же-нікоториє своєволники, запомневши боязни божой, великиє утиски і кривди монастиреві тамошнему і ченцом, в нем мешкаючим, чинят і їх зневажают, так до монастира приєжжаючи купами не для побожности християнской, але для лупезства, до монастира гвалтом 1 напираются

Прето міти хочем і владзею нашею гетманскою приказуєм, аби таких своєволников, коториє би найменшую кривду містцу святому чинили і в пожитки, млини, поля, сеножати, належачиє до монастпра, втруча: лись, полковник наш наказний вішал, стинал і ведлуг слушносте карал. А єсли би їм фолкговал, а нас найменшая би міла скарга дойти, жеби сс якая кривда діяла помененному монастиреві Мгарскому, теди сам за тоє от нас будет каранний.
Дай з табору з-под Зборова, дня 9 мая року 1651.
Богдан Хмельницкий, рукою власною.
Іоан Виговский, писар войсковий.
В. Модзалевский^К характеристике отношений между монахами Мгар-
№ 139
1651, травня 15 (25). Табір під Зборовом. — Універсал про заборону порушувати землеволодіння Максаківського монастиря
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском Запорозким.
Ознаймуєм тим писанєм нашим кождому, кому о том відати нале-жит. меновите паном полковником, асавулом, сотником, атаманом і все-му товариству нашему Войска Запорозкого, за войском ідучим і назад поворочаючим, также іншим, по городах позосталим, іж ми видячи, же монастир Максаковский тепер фундується і єсче до своєй перфекциї не пришол, в чом не толко перешкод, але і перенагабаня от рожних ми-моходов і шкод поносит, прото ж сурово приказуєм і владзою нашею гетманскою напоменаєм, аби помененому монастиреви жадноє кривди ні от кого не било, так в маєтках єго і наданях давних, селах і озерах,, яко тиж і во всіх фундушах, жеби шкода не била чинена ні от кого, і особне, коториє се там знайдуют при светом місцу, в покою вшеляком нехай зостают, намнейшего перенагабаня не маючи, кгди ж хто би ва-жилсе яковую кривду учинит тому монастиреви і шкоду, над нашу во-ю, такового суворо карат будем і полковникови черниговскому, люб єго наказному, карат позволяєм, бо ми тот монастьір под оборону нашу взялисмо, под неотпусним каранєм войсковим приказуючи, аби в покою вшеляком і целости зоставал, што так, а не іначей міти хочем.
Дан в таборі епод Зборова, 15 мая, року 1651.
Богдан Хмельницкий, рукою власною.
ІА_ УРСР ’ Киє і, . К лек я ам р шсь царів та універ-

№ 140
1651, травня 16 (26). Табір під Зборовом. — Універсал про
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском Запорозским.
Ознаймуем тим писанієм нашим кождому, кому о том відати на-лежит, так старшині, яко і черні Войска Запорозского, іж принявши
знайдуючоюся братією, приказалисмо, аби до того ж монастира належали подданиї холмекиє, ядутинскиє, пралничанскнє, височанские,
шенство отдавали, ни в чом не сопротивляючись сему писанію нашому,
каран будет, что і повторе так, а не іначей міти хочем. Дан с табору епод Зборова, 16 мая 1651 году. Богдан Хмельницкий, рука власна.


діл ПІ, 1890, стор. 98.
№ 141
1651, травня 24 (червня 3). Табір під Збаражем. — Універсал про заборону перешкоджати ченцям Межигірського монастиря у володінні харковецьким ставом та млином
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском Запорозким.
Ознаймуем тим писанєм нашим, кому ведат належит, меновите полковникови переяславскому, люб наказному єго, также атамановн і іншой старшині, іж дошла нас відомост, штр ставок харковецкий Михайло Іванович, купивши, дал на монастир Межигорский, где млинок собе отцеве межигорскиє, яко юж на церковном кгрунте будуют, І перс-
218
иікоду от нікоторих мают. Приказуєм сурово, аби при отцах зоставал, яко ЇМ наданий, поменений ставок і перешкоджати їм ніхто не маєт в уживаню єго і в млинка будованій, кгди ж волно кождому своє добро яко власное дат, дароват і лекговат, кому хотіти, хто би теди найменшую отцом межигорским кривду і шкоду, або перешкоду в том чинит важилсе, караний будет сурово і приплатит того сам, што так, а не їкачей міти хочем.
Дан в таборі под Збаражом, 24 мая 1651 року.
Богдан Хмельницкий, рукою власного.
На звороті: Універсал чернцом Межигорским на ставок харко-вецкий.
РСР, Колекція актів Київської казенної палату № 3. Оригінал. Опубліковано: Актьі ЗР, т. V. стор. 86. № 27.
№ 142
1651, липня 7(17), Під Білою Церквою. — Наказ білоцерківському, вінницькому, брацлавському, уманському та па-волоцькому полковникам привести полки під Білу Церкву
ВоЬдап СЬтіеІпіскі, Ьеітап, г \Уо]зкіет Харогозкіт.
Рапот риікошпікот Ьіа1осегкіе\узкіети, АУІппіскіети, Ьгас1а\узкіе-ти, Ьиіпапзкіети і раугоіоскіети хдго\уіа доЬге^о од Ьозрода Ьо^а тіес гусгуту. Огпа|ти]ету уу. т. пі., іг рогадгіїізту зі? г іоу/аггу-5І\¥ет, геЬузту піе осікїасіад^с до іу^одпіа, аІЬо до дшбсЬ піедгіеі, аіе гагаг V/ ^оіохуозсі Ьуіі і киріїі зі?. Рггеіог гогкаги]‘ету, ару іе ротіе-піопе риікі, іи роЬІіги Ь?д$се, до Ьіаіосегкіехузкіе^о риіколупіка род Віаі^ Сегкіеш, а ]а г іатіуті риікаті род Когзипіет Ь?д? киріс зі? їегаг гагаг, Ьо роіггеЬа пат сгиіуті Ьус, аЬу паз піерггуіасіеіе пазі м дотасЬ пазгусЬ піе газіаіі. А од іе£о сгази, &ду \уіадотозсі газц£-піесіе, дпіет і пос^ да\уа]сіе гпас. Му іег, соко1\уіек изіузгуту і росги-Іету і рогадгіту, Ь?дгіет \узз и\уіадото\уас. Туїко рохуібге \уаз паро-ігіпату, аЬузсіе зі? гагаг киріїі і £оіо\,ууті Ьуіі Ногда іег ]иг ро^о-илуіи ]езі. Мату падгіе]? \\Т Ьо^и, ге росіесЬу піерггу]асіе!е пазі піе обпіоз^. Рггу іут шаз рапи Ьо^и рогисгату.
Бап зрод Віаіеі Сегк\уі, діє 7 іиііі гоки 1651
ВоЬдап СЬшіеІпіскі, Ьеітап, г?кз у/іазп^.
шифр^56/іґ^ОфіЛ^М1В НфУ™ВИХ усТ*НОв Оссол нських у Вроцлаві, Росе ,Р п 1 с 3*5 Урк_28 ФОу о^я	Р

що, порадившись ^товариством, ми^ вирішили^ не відкладаючи ні на тиждень, ані вночі повідомляйте про те, що V вас діється. Ми^також, як тільки про що почуємо ію ^о наші р^и не^мати у іхів 3	ручаємо вас богу.
№ 143
1651, серпня (12)22. Табір на р. Узинь. — Лист до коронного гетьмана Миколи Потоцького з пропозицією укласти перемир’я
Зазпіедуіеїтогпу тешу рапіе кгакохузкі, пазг хуієісє тсіхуу рапіе і доЬгодгіеіи.
ЛЛ/ідхі Ьб£, гезту даізге^о кгшіе гогіапіа піе гусгуїі і Іазк^ ]. к. т., рапа пазге^о т1сіхуе&о \ копіепіохуаіізту зі§. Туїко ге гпохуи (а га-сгерка г оЬидхуи зігоп зіаіа зі§, кібга зігопа хуіппіеізга, Ьб£ зат піесЬа] з^дгі. Наш род тіесг пасЬуІас згуі§ ігидпо, тизіеіізту зі§ Ьго-піс. А па кгдіа ]. тсі, р., п. пі£О, г§к піе роде]’тохуа1ізту, Ьо і род Ве-гезіеегкіет, £ду хуоізко піе игпаїо тіїозіегдгіа ]. к. тсі, ]ако рапи зхує-ти изі§рошас тизіаіо, і ізс до дотбху зхуоісЬ, гусг^с ]'иг даізге^о рокер. А ге ху. т. т. рап г шоізкіет зхуоіет пазі^рохуас гасгузг, хуіеіпу іг іо піе па рокб], аіе па хуі§кзге кгшіе гогіапіе гапозі зі§. Со іг іоіаіі-іег піе г пазге] дгіе]‘е зі§ зігопу, Ьо&іет хузгесЬто^асут зі§ зхуіадегу-ту. Сідуг піе ро іедепкгос XV. т. р. г паті, екзредус]’е одргахуохуаіі. іеду г оЬидши зігоп тизіаіа Ьус згкода піепа^годгопа 2, і Іегаг, іегеїі хх\ т. то) т. р. иШоххапіа піе гагуіезг, кагду рггу зхуоіет иЬбзіхуіе итггес £оідш і £ІО5У§ роїогус гесЬсе, Ьо Іеда ріазгек ^піагда з\Уе&о. Іако тоге, осЬгапіа. А XV іет іезгеге со ххч^кзга, сге^о ту кгот Ьо£а загнемо хуіедгі^с піе тогету, со іезі XV г§ки ЬозкісЬ, коти декгеі доЬп радпіе? Му іедпак о XV. тсі пазгут тсіхуут рапи іггутату, ге игаїіхузгу зі§ пад сііггезсііапзішет, аЬу г оЬидхуи зігоп хуі^сє] піе гогіехуаіа зі? кгеху піеxVІппа, зхуі^іоЬііхує^о роко]’и гусгус Ь§дгіезг гасгуі, кідге^о і
1 У Міх. слова рапа пазге^о тісіхуе^о відсутні; додано із Бавор.
Ьус згкосіу.
ту зоЬіе хуієісє гусгуту, і ху. т. рапа ргозіту, аЬуз ху тс ]ако ргітаз ге£пі тддг^ зхуо]$ гадд ху іо роігаПс гасгуі, геЬу ]‘иг роїок кгхуахуу Ьуі роііатохуапу, і до і- к. тсі р. п. т£о іпіегсезід га паті хупіозі, аЬу паз ргху хуоІпозсіасЬ падапуск гаскохуас гасгуі і оісохузкіе^о тііозіегдгіа пад роддапеті хагуі. ІЧіесЬа]*Ьу ]‘их рохддапу ху кгбіехузіхуіе ]. к. тсі кххіїпаї рокб] і зііу хокорбіпе па изіи&§ ]. к. тсі еоіохує Ьуіу. А схе^о-Ьуз ху. тс пазг т. р. ро паз ’ роіггеЬохуаі, гасг ху. тс пазг т. рап огпа]тіс, піе пазі§рп]дс г хуо]зкаті; £‘дуг ггогитіеіізту, ге ху. тс пазг рап, їакоз ху ітіхуегзаіе зхуоіт до Віаіе] Сегкхуіе різапут хуугагіс гасгуі, піе гусгузг ]'иг кгхуіе гогіапіа. І ту іакге г хуо]зкаті зхуеті піе Цдхіету зіе гизгас, аіе осгекіхуас Ь§дгіету па іазкахуд декіагаф од Я т. рапа, о кібге] гохитіету, хе о ропіедхіаіки тіес о§дхіету. О со і роххЧбге ху. т. рапа ргозіту, а ихцапе доЬгодхіе]зіхуо і іазк§ дохухуоі-піе пазхети тсі рапи одзіи^охуас рохуіппі Ь^дхіету, кібге) зі§ паіеп схаз х ипігопеті изіи^аті пазгеті рііпо гаіесату.
Пап г ІаЬоги [г] Лахугіепіа, 22 аи^изіі 1651 2.
XV. т. рапа хує хузхєгп рохуоіпі зіидгу, ВоЬдап Сктіеіпіскі і сгегп у.згузіка 0 к. тсі \¥о]зка 2арогозкіе&о.
№ 235, стор. 84. Копія.^ , _	"
Ясновельможний милостивий пане краківський, наш вельми милостивий пане
шию ПІД меч, ми мусили оборонятися А на й. м. короля, п. н. милостивого, ми не підносили^ рук, ^бо коли ПІД Берестечком наше.військо не зазнало милосердя й. к. м.,
ніхто не може знати того, бо це в божих руках, кому дістанеться добрий декрет? Ми,’ оджіь, думаємо, що в. м., наш^милостивий пан, змилосердившись над християнством,
готові спільні сили на послугу й.Рк. м. А чого б в. м., н. м. п.» від нас потребував, зволь в. милість, наш м. пане, повідомити, не наступаючи з військами, бо ж ми зро
2 Дату додано із Бавор.
зуміли, щп в. милість наш^пан, як уволив висловити в своєму універсалі, писаиом;, о см рті і слуго ватимем*с н шом па іо і яко у т ер з окі ними нашими
Війська Запорізького.
№ 144
1651, серпня (12) 22. Табір на р. Узинь. — Лист до коронного великого гетьмана Миколи Потецького відносно укладення перемир’я
Лазпіехуіеішогпу тіїозсіхуу рапіе кгакохузкі, пазг хуієісє тіїозсіхуу рапіе і доЬгодгіеіи
Міеодтіеппуті XV рохуоІпозсіасЬ пазгусЬ і саіут розіизгепзіхует рггеспл'ко таіезіаіохуі ]. к. тсі, р. п. тіїозсіхуети, і хузгуікіе]' Кгесгу-розроШе] гахузге гозіаі^с, іггутаїізту зі§ ракібху рггег 1азк§ і. к. тсі, р. - п. т., пат род 2Ьогохует Ьепі&пе копїегохуапусЬ, і іегаг іггутату, аіе зі£ пат піе дозус дгіе]'е хуед1и£ опусЬ хузгуікісЬ ггесгу. ^іхуугзгу зіхубгса піесЬаі XV іо ше]ггу, ]‘едпак хузгуіко іо, сокоїхуіек ]иг Ьуіо, і зіаіо зі£, таіезіаіохуі зхуі§іети роїесішзгу, иргазгату, аЬуз ху. т., п. т. рап. хуузокіт зхуут рапзкіт гогз^дкіет XV іо роігаііас гасгуї, аЬу г оЬидхси зігоп даізге кгхуіе го/іапіе XV рапзіхуіе і. к. тсі, р. п. т., піе дгіаіо зі? і розігоппу піерггуіасіеі аЬу зі§ піе сіезгуї.
Касг XV. т., п. т. рап, XV іо зепаіогзк^ зху^ ихуа^з зі§ хуіогус і Ьус рггусгуш) до ]. к. т., р. п. т., аЬу паз ге хузгуікіт Мо]зкіет 2аро-гозкіт г тііозсіхуе) Іазкі зхуєі піе хууризгегаї і рггу хуоІпозсіасЬ пат дапусЬ гасЬохуас гасгуї, і зат XV. т., п. т. рап, іако паіхуугзгу ге£І-тепіагг хуо]зк когоппусЬ XV іо гасг роігаїіас, аЬу даізге^о кгхуіе гогіапіа і зризіозгепіа піе рггусЬодгіїо, і хуоізка зхує ху. т., п. пі. рап, гасг гаіггутухуас. Сгедо ту ро XV. т., п, т. рапа, ге іо исгупізг г Іазкі зхує], іоіаіііег зрод/іехуаізс зі§, од XV. т., п. т. рапа гегоіисіеі па тіе]зси сгекас Ь^дгіету. Оддане зіеЬіе затусЬ г паіпігзгеті изіи^аті пазгу-ті, іако паіріїпіе] тіїозсіхуе] Іазсе XV. т., п. т. рапа.
2 іаЬоги па Ьгепісу, д. 22 аи^изіі 1651.
Ж т., пазге^о т. рапа, хує хузгет рохуоіпі і ипігепі зіидгу, ВоЬдап СЬтіеІпіскі, Ьеітап г ХУоізкіегп хузгуікіт, і. к. тсі 2арогозкіт.
Польський державний архів у Гданську, Книги рецесів західнопрусських станів, сигнатура 300, 29, № 135, арк. 400. Копія.
ЦДІА УРСР у Києві, ф. Колекція фотокопій документів про визвольну війну українського народу (1648—1654 рр.) та про возз’єднання України з Росією, оп. 1, спр. 33, арк. 135. Фотокопія з копії.
і добродію.
Будучи завжди послушними величності й. к. м., п. н. милостивого, і всій Речі
з ласки й. к. м., п. м. м., під Зборовом. Але не все здійснюється згідно з цим дого-
вором. Нехай це розсудить найвищий творець Однак, доручивши святій величності те, зробити так, щоб не було дальшого кровопролиття з обох сторін в державі й. к. м., посередником до’ й. к. м., п. н._Рм„ просити його, щоб він нас не залишив з усім
пане^ затримати свої війська. Ми цілком сподіваємось, що в. м., м. пан, це зробить З табору на Узе и ц 22 с рпня 1651.	У
№ 145
1651, (серпня 23) вересня 2. З табору. — Лист до коронного гетьмана Миколи Потоцького відносно перемир’я з польськими військами
Так г рошіппозсі пазге] піе тату1, £сіу паз ]. т. р. \УО]е\\ос1а кі-Іои’зкі иіебгіе2 до Іазкі V т., п. т. рапа, — іизг§ пат о піе] доЬгге,— одгухуату зі? г пазгеті изіи^аті п. т. рапи. Окаг зі? у/. т. р. ки пат 8кі£от зхуоіт ІазкахуутНакоЬузту рггу дашпе] Іазсе ]. к. т., р. п. т., гасЬохуапі Ьуіі. Волієш зхуіадсгуту, ге гогіапіа кгхуіе сііггезсіїапзкіеі піе гусгуту і хузгуікіе іегаг гатузіу пазге, аЬузту рггег хуузІапусЬ од ху. т., п. т. рапа, о кібгусЬ ихуоіпіепіе иргазгату, котізаггбху, Ьдд^с о сгут доЬгут росіезгепі, згсг?з1іхуе^о роко]и га згсг?з1іхуут ге^ітеп-іет XV. т., п. т. р., досгекаїі. Кібгеі зі? Іазсе тііозсіхуе] г ипігопеті розіи^аті теті рііпіе одда]?.
2 (аЬоги, 2 7-Ьгіз.
ВоЬдап СЬтіеІпіскі г ’Шоізкіет Харогозкіт.
війну українського^ народу 1648—1654 ^рр.) та про ^возз'єднання України з Росією, оп. 1, спр. 320, арк. 2—3. Фотокопія з копії.
* Так у рукопису; мабуть, повинно бути: имгіесігіе.
№ 146
воєводи Семена Прозоровського з проханням якнайшвидше
Божию милостю великого господара царя і великого князя Алексія Михайловича, всея Росиї самодержца і многих господарств господара
ну Василевичу Прозоровскому, Богдан Хмельницкий, гетман з Войском
За так показаную ласку, которую нам і всему Войску Запороз-скому показоват рачиш, велце в. м. дякуєм. Іжес послов наших, коториє до єго царского величества пошли, ласкаве принявши і корм їм давши;
вичу Прозоровскому, боярину і воєводе, всім добрим заділозат повинни будем. А тоє т£пер в. м. ознаймуем, іж при битности посланца твоего любосмо приняли примірє з гетманами корунними і Речю Посполитою, однак же ми так знаєм, же нам і вірі нашой православной не зичет ничого доброго і чаєм на господа бога і на ласку єго царского величества, же кгди над церквами восточними ужалуєтсе і над вірою нашею православною, теди они не однесут потіхи. А ми якосмо не раз приобе дали бит зичливими єго царскому величеству, і тепер счирими бит обе-цуємсе.
А просим жеби ти, боярин і воєвода князь Семен Василевич Про-зоровский, причинилсе до єго царского величества, жеби наши тиє посли, як найпрудшей повернулисе до нас, щоб ми, обачивши і вирозу-мівши милостивую ласку єго царского величества, знову і других послов до єго царского вел. вислали, скоро одно тиє посли наши прийду?. При том ласце се вашей милости з услугами нашими пилно поле-
Дат з Білоє Церкви, 8-го сентеврия року 1651-го.
Вашей милости всего добра зичливий приятел і служит рад, Богдан Хмельницкий, гетман, з Войском Запорозким.
Адреса: Божию милостю великого господаря цара і великого князя Алексія Михайловича, всея Росиї самодержця і многих господарств гос-подара і обладателя, єго царского величества боярину і воеводе, князю Семену Василевичу Прозоровскому.
ЦДАДА, ф. Посольський приказ, Малоросійські грамоти, 1651, спр. 42, арк. 1. Оригінал.
Там же. Зносини Росії з Польщею, 1651, спр. 16, арк. 372—374. Пе-
писал в Путивль к^боярину и воеводе ко князю Семену Васильевичу Прозо-
Опубліковано: Воссоединение, т. III, стор. 129, № 58; стор. 131—132,
№ 147
1651, вересень. Табір під Білою Церквою. — Лист до турецького султана Мухамеда з повідомленням про укладення миру з поляками та з проханням наказати ханові підтримувати дружбу з Запорізьким Військом
^іеікі саги апабоїзкі і чузгузікіеі Огесіеі і іпзгусЬ піегІісгопусЬ гіет, тіазі і гаткбчу чуіабсо, зоИапіе АсЬтеі 2.
Рокогпіе зі? кіапіату чуазгеі сагзкіе] тіїозсі, іако чуієгпі роббапі, і діочуу пазге росі по&і чу. с. т. росісіаіету. XV Іуск бпіасЬ росісіапу чеазгеі сезагзкіе] тсі. Озтап сгаиз, розроіи г розіаті пазгеті чу сіоЬ-гут хіігочуіи сіо \УО]‘зка пазхе^о ргхуЬуІі і Іізі чу. с. тсі. іако зі? ^осігі, паірггузіоіпіеі рггуі?1ісЬту. ОЬіесаІез пат Ьуі чу. с. тс а ротос сЬапа Иутзкіедо і іппе чуоізка г БоЬгискіеі хіетіе. аіе ту, піе сЬс^с ргбгпо-чуас, 2а ротосз Ьо^а паічуугзге^о зігазгп^ Ьіічу? тіеІісЬту 2 БасЬаті, о сгут чу. с. тсі 3 Озтап сгаиз орочуіе, кібгу чує чузгузікісЬ ЬіічуасЬ оЬеспу Ьуї і чуібгіаі, со зі? іи сігіаіо. АІе іг зі? розііек іак г Кгути, іако і 2 БоЬгискіеі гіетіе орбгпй, рггузгіо пат рокбі гачуггес г БасЬаті. Лесіпак чу зіаіесгпеі і піепагизгопеі гбачупа г сЬапет іаіагзкіт рггу-]агш 2оз(а]ету, кібг^ рггуіахп аг сіо озіаіпіе^о кгези гучуоіа пазге^о сЬсету сіоітгутучуас, іакге іег і чу. с. тсі чуіегпуті робсіапуті4, Ьус сЬсету. Кигабуп зоїіап, Ь§д^с рггу паз, \ує чузгуікісЬ роіггеЬасЬ т^гпіе $І£ зіачуіі і £осІ2Іеп ]езі, аЬу га іе обчуа^і зчуо}є тіаі розгапочуапіе і зіизгпд рггу рочуіппут родгі^кочуапіи па£госІ£, Ьо зіап^і рггу паз, Іако зі? сІоЬгети ^осігі. І ІиЬо г БасЬаті рокбі гачуагіізту, іебпакге БасЬбчу чу г?ки іггутату і га ро£обп§ окагі^ чузгуікісЬ чу тос чу. с. тсі
3 У рукопису Коронного архіву ^додано/роббапу 2. с. тозсі.
< У рукопису Коронного архіву додано: і сЬапо\Уі хусхііи'уті рггуіасібіті.
родЬЦету’. Рггеіо рокогпіе ргозіту2, аЬуз хпои-и Іізіу різаі до сЬапа, іеЬу пат доіггутаі рггуіагпі, кібг^сЬту г піті ггахи хзаузгН, і аує хузгуікісЬ роіггеЬасЬ пазхусЬ і рггу^одасЬ па ]едпо зіоауо со рг^дге] па розіїек ргхуЬу^уаІ, ропіешаг ЬзсЬоауіє, ау роко]и гаАУіі^іут иЬег-ріесгепі, ха Опіерг зі§ діа АУсгазбАУ ісЬ рггергошадхіїі, кібгусЬ роЬЇАУзгу, Іаспо озіаіек роб птос ау. с. т. гНоідохуас рггутизіту3. А па іеп сгаз рокіоп пазг, ]ако ауієгпі роддапі одда]ету, ргозг^с рапа Ьо^а, аЬу ау. с. т. рггу діи^іт гдгохуіи ХАуусі^зЇАУО пад кагдут піерггу]асіе!ет да-
V/ оЬогіе род ВіаЦ Сєгісауіз 4 поуетЬгіз 4.
XV. с. тсі АУіегпу і пізкі роддапу, ВоЬдап СЬтіеІпіскі г ХУоізкіет Харогозкіт.
сією, оп. 1, спр. 112, арк. 2—3. Фотокопія.
архів, Козацькі справи,папка 42, спр. 27, № 6, 45. Колія.
м.»'якого ми, як годитьбя, найпристойніше прийняли. В. ц. _м. обіцяв нам прислати жаючи марно витрачати час, з поміччю найвищого бога мали страшну битву з ляхами, про що розповість в. ц. м. Осман-чаус, який брав участь у всіх битвах і_ бачив, що
хвилини нашого життя, як також хочемо бути вірнопідданими^ в. ц. м. Нурадин-салтан, перебуваючи у нас, мужньо, як годиться доброму воїнові, поводився у всіх
їх у руках і при нагоді підкоримо їх усіх владі в. ц. м. Тому покірно просимо, щоб ти знову писав .листи до, хана, щоб він зберіг приязнь, яку ми з ним _ установили,
як вірнопіддані, і просимо пана бога, щоб дав в. ц.’м."‘доброго здоров’я і забезпечив перемогу над кожним ворогом.
В таборі під Білою Церквою, 4 листопада.
* У копііі Коронного архіву слова і га роеодп^...^родЬііепіу відсутні.
4 У копії Коронного архіву; XV оЬогіе род Віаід СегкІід — зеріетЬег. Ця дата
226
№ 148
1651, (вересня 29) жовтня 9. Корсунь. — Лист до коронного гетьмана Миколи Потоцького про заходи для збереження миру між запорізьким та польським військами
Лазпіехуіеїтогпу тсхуу рапіе кгакохузкі, пазг хуіеісе тсіхуу рапіе і доЬгодгіер.
Рггу екзредус]Є] р. Маскохузкіе^о, до хут. тсху. рапа, доягеді ті? дпі£І іізі од ху. т. тсху. рапа, ху кібгут гасгузг ху. т. тісіхуу рап огпар гпоххас ті, ге па тіе]‘зси іск тсі рапоху котізаггбху хузгузікісії, ]. т. рап хуоіехуода кірхузкі 1 діа даізге^о озігге^апіа рокор ху Вокизіахуіи гозіа-ххас та і хує хузгузікіет г паті зі? гпозіс, сгети гадгізту Ьагдго. Туїко іо паз газтисіїо, ге ху Сагркохуіе2 сгеїадгі кіікп ]. т. рапа ЕЇаЬгохузкіе^о гаЬііо, со ху. т. тсіхуу рап хуузокіт гогзддкіет зхуоіт ихх-агус тогезг, ге іо тіто хуіадотозс пазг? зі? зіаіо. Когкагаїет ]едпак риікохупікохуі кірхузкіети 3, аку іуск ехсеззіуоз рггу Ьуіпозсі ]. т. рапа хсо]ехуоду кірхузкіе^о зигохуіе Ьег тіїозіегдгіа зкагаї. Во іа ге хузгу-зікіск зіі тоіск о іо зі? зіагас Ь?д?, аЬу іеп зхуі?іу рокб] ]ако пареріе] Ьуі гаскохуапу, а гагаг діа Іерзге^о изроко]епіа зхує]хуоіі, га ріегхузгут гпіезіепіет зі? тоіт г ]. т. р. хуо]‘ехуод^ кЦохузкіт, Ь?д? огдупохуаі кііка озбЬ г гатіепіа те£О, аЬу гозіарс рггу Ьоки ]. т. р. \уо]'ехуоду, зхуахуоіпуск, піе одзуїарс до тпіе, ех пипс кагак А ге зат ху. т. рап пазг тсіхуу одіегдгарс, па тіеізси зхуоіт ]'. т. рапа хуо]’ехуод? сгегпі-Ьохузкіедо 4 гозіахуіас гасгузг, ргозіту іеду ху. т. р. пазге^о тіснуедо, аЬу ]. т. р. хуоіехуода сгегпікохузкі, гозіахуарс іат, хуедіи^ итохуу па-?ге], г хуоізкі, Іидгіот піе гасгуі кагас ггаги ирггукггас зі?. Ьо іеріе} ротаїи и^іазкахузгу до дахупе^о гхуукіе^о рггухуіезс еїекіи. Різаіізту іег до хузгузікіск риікохупікбху, аЬу сі, кібггу паїегеїі до сгіегдгіезіи іузі?су, гадпе] піе сгупііі рггезгкоду, а сі, кібггу скс$ до ге^езіги, аЬу гагаг изі?рохуа1і ху хуоіехубдгіхуо Кірхузкіе, до дбЬг ]. к. тсі. Зігопу схбіпбху тогзкіск, гасгузг ху. т. рап пазг тісхуу иротіпас: зкого іуіко да рап Ь6§ іо пат изрокоіс, коїо іе&о росгпіету гпозіс зі? г ху. т. пЯсхуут рапет, Ьо з^ ]езгсге і зіагодахупе піедогоЬіопе сгбіпу. Сгаиз5, кібгу Ьуі од сезагга оііотапзкіе£о, іеп рг Ьуі одргахуіопу, ]езгсге рггед згсг?з1і\уа копкіигр, г Віаіеі Сегкхуі. Ледпакге гасг ху. т. рап пазг гпсхуу о іет хуіедгіес, ге ]з Ьіог^с зі? до зхуціоЬііхуєяо рокор згсгегге, піс іезгсге іакіе^о піе різаіет, соЬу та]езіаі к к. тсі і Кгесгурозроіііе] игагас тіаіо, аіе іакет £0, ]акоЬу 2 пізгсгут одргахуіі. Шідгі Ьб£ зшпіепіе то]е, ге згсгегге изіїрі пазге ]’. к. тсі і Вгесгурозроіііе] оз-хуіадсгас Ь?дгіету рггесіхуко кагдети піерггу]асіе1о\уі. Касг ті ху. т.
1 Адам Кисіль.
• У Міх.^у Скагікоиче; очевидно, обидва варіанти зіпсовані.
пйсету рап копїідо\уас, хе іедпозіаіпіе зіагас зі? Ь?йхіету, ^сіу іуїко пазЦрі гохкахапіе ]. к.’тсі, аЬузту то£Іі па зіаш? доЬг^ Когопіе Роїзкіе] хагоЬіс. Тегах розуіату Іізі до іе] киру зхуашоїпеі, аЬу гохезхіа £І?, і іехеїі піе гохезхіа зі§, кахаїет ісЬ іако з\уа\уо1пікб\у £готіс. Еазсе зі? ргху іут XV. т. рапа пазхе^о тісше^о х ипіхопуті изіи^аті туті рііпо хаіесат.
XV Когзипіи, 9 осіоЬгіз 1651.
XV. т. пазхе^о тісш. рапа ие шзхет рохуоіпу зіи^а, ВоЬдап СЬтіеІ-піскі, Ьеітап Х¥о]зка 7арогозкіе£о.
Львівська бібліотека Академії наук Української РСР, ф. Баворовських,
Там же, ф. Оссолінських, № 2286, арк. 206. Копія.
№ 13698—Гз7І6, стор.1ЧзТ КопГяТїек Нарушевича, т. 145, с/ор1%49—35 Опубліковано: Міхаловський, стор. 646—647, № 241.
і добродію.
того миру в Бог услав/ замість усіх їх милостей панів комісарів залишається пан раді. ^Тільки нас засмутило те, що в Царпкові убили кількох чоловік з челяді й. м. себе, щоб залишилися при його милості, пану воєводі, та щоб він відтепер сам карав свавільників, не відсилаючи їх до мене. А що сам в. м. пан зболить, від’їж-з нашою умовою, не наказував людям відразу надокучати, бо краще, задобривши людей, поступово навести додавні звичні порядки. Ми писали також до всіх своїх полковників, щоб ті, хто належав до сорока тисяч, не робили перешкоди, а ті, хто хоче до реєстру, щоб зараз прямували в Київське воєводство, до дібр його королів-
і стародавні недороблені човни. Чауша, який прибув від отаманського царя, ми відправили ще перед щасливим замиренням в Білій Церкві. Однак зводьте в. м., н. м п., знати про те, що я, щиро борючись за священний мир, нерПисав^ нічого такого, мені" в. м., м. п„ що як тільки надійде наказ його королівської милості, мп/одно-стайно докладемо всіх зусиль до того, щоб заслужити добру славу Польської Корони. Тепер посилаємо листа до того свавільного загону з наказом усім розійтися, а ямно не розійдуться, будемо громити їх як свавільників. А втім покірно віддаюся з найнижчими послугами на ласку в. м.. н. м. пана.
В Корсуні, 9 жовтня 1651.
В. м., н. м пана, у всьому покірний слуга Богдан Хмельницький, гетьман Війська Запорізького.
№ 149
1651, жовтня (12) 22. Чигирин. — Лист до коронного гетьмана Миколи Потецького про заходи для забезпечення миру
N3 оЬабхуа Іізіу ху. гп. т. т. рапа, іесіеп рггег ]. т. р. Зіахукохузкіе-до, 8І11£Є XV. т т. т. рапа, рггузіапу, бесіта яиагіа осіоЬгіз різапу, гезропби]е г згсгегеті изіи^аті тоіті, гаг ]е£о кгбіехузкіе] тозсі, рапи теши тіїозсіхуети, рорггузі^гопеті, г рохуіпп^ то]$ рггесіху ху. т. т. т рапи обгухуат зі§ рохуоіпозсі^. ОЬіеси]дс Іо іігтііег ро зоЬіе, іг ху іут сокоїхуіек бо гаіггутапіа роко]и паїеху, ]ако хуіегпу роббапу ]е£О кгбіехузкіе] тозсі піе изіапе і зіагас зі£ гахузге Ь§б§, зкого іуіко ба Ьб£ гехуіг]і гасгдіе] копіес исгупіс, кібга ріг ху икгаіппусй тіазіасЬ гасгеїа зіе, аЬут 2агаЬіа]дс па рггузіи^ ]Є£о кгбіехузкіе] тозсі ге хузгу-зікіт \¥о]зкіет ]е£о кгбіехузкіе] тозсі Харогозкіт, тб&1 іе гиіпу Ко-гопу Роїзкіе], кібге га ргохуібепс]д Ьозк^ зіаіу зіе, газіахуіаі^с зі£ ргге-сіхско кагбети піерггу]асіе1охуі ]е£о кгбіехузкіе] тозсі ріегзіаті зхуеті, котрепзохуас. Аіе ге ху. т., т, т. рап о іут, со бо рггезіго^і гіетіе ]е£о кгбіехузкіе] тозсі паїегу, бо тпіе різас гасгузг, ]акоЬу пигабуп зиііап г огбаті тіаі Ьус іи ху гіеті ]Є£О кгбіехузкіе] тозсі роб Сгагпут Газет, о іут ху. т. т. т. рап піе гасг ротузіас, £буг оп ]езгсге зроб Регекори, изіузгахузгу о зхуі^іоЬііхуєі г^обгіе пазге], гагаг ге хузгу-зікіті хуо]зкаті пагаб рохугбсії; а бо іе] огбу іак Ьибгіаскіе], ]ако і іпзге], кібггу іи роЬІіги косгохуаіі, розуїаіет розіапсбхе тоісЬ, аЬу па бахупе зхуо]є изі^рохуаіа косгохуізка, кібга гагаг розгіа ху £І$Ь бо гіетіе зхуо]є]. ЛезІіЬу со зк$б рггесіхупе&о Кгесгурозроіііе] Ьуїо, піе отіезгкат ху. т., т. т. рапа огпа]тіс, &буг ]а іи гозіаі^с па ро&гапісги, па хузгузікіе зігопу Ь^б§ тіаі рііпе око. ЬиЬоЬу іег сіїсіаі рапзіхуо ]е£0 кгбіехузкіе] тозсі Іакі піерггу]асіе! іпіезіаге, о сгет іуті сгазу ху$ірі$, піе гесЬс^ і ]а ргбгпохуас, і г Шо]зкіет ]е£о кгбіехузкіе] тозсі 2аро-гозкіт; ]ез1іЬу іег ротосу об ху. тсі, т. т. рапа роіггеЬа Ьуїо, ]ако па]рг§бге] ху. тсі, тети тозсіхуети рапи бат гпас; хуга]ет і ]а па кагбе гогкагапіе ]е£о кгбіехузкіе] тозсі р. т. т. і ху. т. т. т. рапа, ге изгузікіт хуо]зкіет ]е£о кгбіехузкіе] тозсі, рггесіхуко кагбети піерггу-]асіе1охуі £оібху ]езіет. ТуїкоЬу баї рап Ьб£ І£ гехуіг]? ]ако па]рг§бге] зкопсгус, а піт зі§ зкопсгу, ргозг^ ипігепіе ху. т. т. т. рапа, аЬу сЬо-га^хуіе баїе] XV хуо]ехуббгіхуо Вгасіахузкіе па зіапохуізка піе згіу, піт іеп рІеЬз изрокоіту, і іат, £бгіе зіап$, геЬу ргозіут іибгіот пабег піе ирггукггаїі зі§. ба хуеб!и& аіекс]і ху. т. т. рапа ипіхуегзаіу ]. тсі рапи Зіахукохузкіети па зіагозіхуо ху. т. т. т. сгегказкіе баїет, ху кібгусЬ роббапут розіизгепзіхуо хузгеїакіе рапи Зіахукохузкіети рггукагаїет; іак/е і па та]§іпозсі ]. т. р. базкбізкіе^о і бо риікохупіка сгегказкіе^о різаіет, аЬу хузгеїкіе] ху зізгозіхуіє іатіут розігге^аі зхує]хуо1і. Коги-пііет іег о іут, іг ху. т. т. т. рапи Зіахукохузкіети гогкагас гасгуі, геЬу г роббапуті ггаги Іепіе розі^рохуаі, хуіет, іг ісЬ и&1азка. Міе тпіе] га іо ху. т. т. т. рапи робгі§ки]$, гез ху. т. т. т. рап озоЬп§ себиі^
8ХУо)а рггезіггес тпіе гасгуі, сге£о і ]а зат рггезігге^ат, і ]ез1іЬу со іи іакіе^о Ьуіо, гагаг XV. т. т. т. рапи дат гпас рггег розіапсбху зхуоісіі; ]аког гахузге, зкого іаЦкоїхуіек Ь£СІ§ тіаі шіадотозс, іедге £одгіпу ху. т. т. т. рапи огпа]тіс £о(б\ует, кібге^о зі§ Іазсе г ипіго-петі изіи^аті теті осІс1а.І£.
[X Сгеїіегупа, 22 осіоЬгіз 1651]’.
«Еі5( В. С1ітіе1піскіе£о, п. уу. г., до Мік. Роіоскіе^о, п. к., 22 8-Ьгі$ Памятники, вид. 2, т. II. стор. 604—606, № 18.
На обидва листи в. м., м. м. пана, — один, присланий й. м. п. Славковським, гами, віддавати які я заприсягнув його кор. милості моєму милостивому панові, та • і як тільки, дасть бог, "закінчиться ця ревізія, яка вже почалася в \країнних містах, і компенсуючи руїну Польської Корони, яка сталася з божого провидіння, станемо салтан, що перебуває з ордами в землі й. к. м. під Чорним Лісом. УПроУРце в. яка тут поблизу кочувала, то я посилав до них своїх посланиівУ з наказом, щоб " вони м. м^пана, бо ж я, залишаючись тут на пограниччі, на всі сторони матиму пильне буде допомога від в, м., м. м." пана, якнайшвидше дам знати моєму милостивому панові. Взаємно _і я з усім військом його кор. милості готовий виконати кожний наказ заспокоїмо черні, і з пинитьс об ні дто н док ал ос и одям.^ На б також в тому, що в. м., м. м. пан, панові' Славковському зволив наказати, щоб спочатку поводився з підданими лагідно; знаю, шо згодом він їх угамує. Не менше звістку, негайно повідомлю в. м., м. м. пана, на ласку якого віддаюся з покірними
послугами.
[З Чигирина, 22 жовтня 16511.
1 Дату доповнено із заголовка листа у копії.

№ 150
1651, кінець жовтня — початок листопада. З Чигирина. — Лист до Миколи Потоцького про збереження дружніх відносин
Ла5піе\\іе1тогпу тсі рапіе кгакошвкі, пазг шіеісе тіїовслуу рапіе і боЬгоікіеіи.
2а\\'2Іеіа рггуї’агп г шт. р. тіїо1 пат копіупиошас і па баїзгу сгаз ггсіпуті піе гоггухуас апі тіезгас піерггуіагпіаті; ]аког віагат зі? г У/о]зкіет 2ароговкіт, акуАУ іут капбогге говіаАУаІа гашзге, \у кібгут сопсерка і £епііа і тіїозс ті?ску паті г]’ес!посгу1а. Зігопу ро-зіапои іепіа і итіагкошапіа шт. р. іог іогитіету, со і о паз, ге сксету діа о]сгугпу тіїе] іп уі^огє атісаЬіІі г шт. т. р. гозіашас,. аЬу рокб] , зиіеіу гак\уііпз1 і гогкггеАУІІ ві?. 2 зігопу розіа оііотапвкіе^о огпа]ти-]?, \ї паз г Ц рггуізгпі§ рошіїаі, кібг^ тату г капет кгутзкіт, ууіесгп^ пат оПагиідс кагдуск окаг]аск шузАУІадсгус оп?, кібгети ту іакге хугаіептіе оНагоууаІі па уувгеїк^ роітгеЬ? і изіи£?. ЬІа та]?іпозс Аут. р. і'акозту ипІАУегзаІу заує... 2, іак і іегаг га піті3 іиг вішку ауш. р. гууЬіе-га]а рошіппозс од росісіапуск, а сге^о піе доЬгаїі, і Іо кагету рошгдсіс. Туїко і рОАУІдге гусгуту зоЬіе, акувту ш піеодтіеппе] г гут. р. говіа-иаіі рггуіагпі, кібге] і па іеп сгав роууоіпозс пазг?, ]ако па]піге] гаїе-
2 Сгекгупа, б. 2 іипіі 1650 а-о 4.
«Коріа Іізіи Сіітіеіпіскіеко до іт. рапа кгакоАУзкіе^о».
пане краківський, наш вельми милостивим пане
Ясновслі  добродію.
всяку потребу. На маєтність в м. пана ми дали були свої універсали і, користуючись ними, слуги в м. у підданих своїх збирають повинність, а чого не дібрали, це накажемо повернути. Тільки і вдруге бажаємо, щоб ми перебували у незмінній при-
3 Чигирина, д. 2 червня 1650 р.
на початку листопада 1651 р. (див. док. № 148 і 149).
№ 151
1651, листопада 24 (грудня 4) Чигирин. — Лист до путивльського воєводи Семена Прозоровського з подякою за добро-
Михайловича, всея Росії самодержца і іних многих государств государя і обладателя, єго царского величества боярину і воєводі путивльскому, князю Семену Василієвичу Прозоровскому, Богдан Хмельницкий, гет-
ши, доброго здоровя от господа бога жичит.
За показаную ласку послом нашим і вшелякую вигоду і за любов,
за ласкою божею с потіхою прибили. А што ваша милость з дригайлов-
А просим, рач, ваша милость, в пріязни своей к нам не уставати
величества прибит, рач нам відомость преслат і в приязни звиклий нас ховат, которому поволность нашу залицаєм, яко напилней.
З Чигирина, 24-го ноеврія року от рождества христова 1651-го.
гетман Войска Запорозкого.
Адреса: Божію милостію государя царя і великого князя Алексія
і обладателя єго царского величества боярину і воєводі путивльскому, князю Семену Василієвичу Прозоровскому, пріятелеви нашему належит.
№ 152
1651, листопада 24 (грудня 4). Чигирин. — Універсал військовій і міській старшині, що зобов’язує її надавати російським послам харчі, підводи та провідників
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго королевской милости Запорозким.
Ознаймуєм тим писанєм нашим паном полковником, асавулом, сотником, атаманом і всему товариству нашему Войска єго кор[олевской]
м[илости] Запорозкого, так же войтом, бурмистром і вшелякоє кондиції людем доносим до відомості! і приказуєм, іж єсли би посли от єго осу-дарского величества до нас ішли, абисте їм живности.для них і челяди,. і коней і чого потреба будет, подвод, проводников давали і во всем людскость свою осведчалисе, ничего не чинечи под ласкою, нашею і ка-ранєм войсковим.
З Чигирина, 24-го дня місяца ноеврія року 1051-го.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
ПДАДА, ф. Посольський приказ, Зносини Росії з Польщею, 1651, спр. Іб„ Там же, арк. 489. Копія, з заголовком: «Список з белоруского з дру-Опубліковано: Воссоединение, т. III, стор. 152, № 71.
№ 153
1651, листопада 27 (грудня 7). Чигирин. — Лист до турецького султана Мухамеда з проханням подати військову допомогу
Ета]а8піе]8гу і піег\уусі?2опу сезагги рапіе, рапіе то] тіїозсіхуу.
Башпо зі? ]‘а £агп? г хуієгпозсі^ роддапзіхуа те£о росі тіїозсіхуу Іазк? і ргоіекс]'у хуазге] сезагзкіе] тозсі, рапа те£о тіїозсіхуе^о, Ьо ххідг?, ге іо ]езі і зате] хуоіі Ьозкіе], аЬу пагод гизкі хуоіпу од пієхуоіє] роїзкіе] гозіахуаі. А ге хузгузіка С1гес]а Ьо1ди]е хуазге] сагзкіе] [тозсі], рапи теши тіїозсіхуети, іе^ог і хузгузіка Низ со дгіеп гусгу зоЬіе, кіога ]едпе] хуіагу г Сгекаті Ь?дус і од пісЬ зхуо] росгуіек та]ус, Ьус іпо£Іа род хуіадгу хуазге] сезагзкіе] тозсі, рапа те£о піі1озсіхує£о. АІЬо-хх'іет рапохуіе пазі Ь?дус копіепсі г исіеті?гепіа і згофе^о Ьегргахуіа, кідге£о пад паті игухуаіі і паз руску зхуо]у хуукоггепіс сЬсіеІі, га со од Ьо^а ротзі? і гпасгпу каг? одпіезіі, аіес і даіе] іаг ріада Ьозка іг\уас піе рорггезіа]е, Ьо і іегаг ті?дгу зоЬу заті зі? тіезга]у і рггесіхуко рапи хуіазпети рохузіа]у, гхуіазгега хуіеікороіасу гокозг родпіезс сЬса *. Бо сге£о £дуЬу рггузгіо, ЬагдгоЬу доЬгге Ьуіо ]ако сЬисі пазге], іак і іпіепс]е] хуазге] сезагзкіе] тозсі, рапа те^о тіїозсіхуе^о. Окаг]а піе тоге Ьус Іерзга до одеЬгапіа оЬіесапе] гіетіе хуазге] сезагзкіе] тзсі, рапи тети тіїозсіхуети. Оргазгат іакгє хуазге] сезагзкіе] тозсі, рапа те£о тііозсіхуе^о, о розіїкі шо]зкоше, геЬу ро^оіошіи Ьуїу. Ьо за Ьагдго роігхеЬпе, ]еге!іЬу до іе£о рггу]зс тіаіо, па со зі? гапіозіо. Ледпак з§ па]реипіе]зге од скапа ]е£0 тозсі іаіагзкіе£О, кідгет ]а ху іусЬ шзгу-зікісЬ окаг]асЬ тіешаї і гпасгп^ ротос одпозії, рггеіог иргазгат ша-зге] сезагзкіе] тозсі рапа те£0 тіїозсіше^о, гасг Зі? ш іо хуіогус хуазга
1 Мова йде про планований виступ польської шляхти проти Яна Казимира.
сезагзка тозс, аЬу скап ]е&о тозс г роі§р зауоя, £бу іе£о сгаг і роїгге-Ьа Ь^дгіе, сіісіаі ті па зикигз ргхуЬушас аІЬо шоізкаті зшуті розіїко-шас, геЬут іе^о докагас тб£І, ]акот гаг итузШ, і шіетут роддапут гозІа\уас луазге] сезагзкіе] тозсі, рапа те&о тНозсіше^о, кібге^о та-Іезіаіочуі род по^і 1<1ад§ ауієгпозс і гусгііувозс то]'§.
Х^азге] сезагзкіеі тозсі рапа, рапа те^о гпііозсіаує^о ипігопу род-погек, Войдап Сіітіеіпіскі, Ііеітап АМо]зка 2арогозкіе&о.
ЦДІЛ УРСР у Києві, ф. Колекція грамот російських царів та універ-«Коріа Іізіи Сінтиеіпіскіеро до сегагга Іигескіецо де даіа і СгеЬгупа, діє 27 поуетЬгІБ 1651».
Наияснішии і непереможний пане цісарю, пане мій милостивии.
і ПІД захист вашої цісарської милості, мого милостивого пана, бо бачу, що це є самою Греція визнає владу вашої цісарської милості, мого милостивого пана, то і вся Русь, 'вашої цісарської милості, мого милостивого пана. Бо ж наші пани, задоволені з гніту нас викоренити, за що від бога зазнали помсти і значного покарання. І далі ця власного пана, особливо хочуть підняти повстання великополяки. Якби до цього того, "щоб від брати V них землі, обіцяні вашій цісарській милості, моєму милостиво-
дійде до того,, на що заповідається. Однак найбільш надійну допомогу може подати велике підкріплення. Тому прошу вашу цісарську милість, зволь спричинитися до того, щоб його милість хан зі своєю силою, коли буде на це час і потреба, прибув
Дано [з Чигирина, дня 27 листопада 16511.
№ 154
1651, листопада ЗО (грудня 10). Чигирин. — Універсал про «послушенство» жителів села Вереміївка Київському Пустин-
ному Микільському монастирю
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго кор. м. Запорозким. Ознаймуєм тим»писанєм нашим, кому ведат належит, меновите сотникови і атаманови і всім обивателем веремієвским міста Веремієвкп
1 Дата доповнена із заголовка листа у копії.
і сіл до него належачих. Поневаж маєтности до монастира святого Ни-колп Пустинного києвского, с давних віков от побожних ктиторов, панов і христіян благочестивих наданиє і місцу святому офірованиє, і от королев привилеями ствержоннє, і потом через панов отнятиє і от місца святого отдалениє, о чом декрета судовиє в книгах земских, кгрод-ских і трибуналских переведениє і до екзекуції і інтромісії приведениє сведчат, для того місце святоє через час немалий шкод поносило. А тепер видячи ми, же тиє маєтности через декрета присужониє помененому монастиреви належат, теди яко іншой шляхте добра своє волно обиймо-. ват, так і монастиря виш реченного ігумен і капітула отнятиє і прису-жонпє місцу святому добра обимуют і свої урядники посилают. Прото ж росказуєм, аби в місті Веремієвци і в селах єму належних всі тиє, коториє в реєстр Войска Запорозкого не писани, послушенство звг.клоє отдавали і яко подданниє повинности своє досит чинили, і ни в чом спречними і противними не били урядником і старшині, от ігумена і капітули монастиря Николского посланим. А єсли би якиє іншиє урядники хтіли наєжджат до міста Веремієвки і до сел до него належачих, с тими не задират і ничого не починат без відомости і позво-леня ігумена і капітули монастирскоє, кгди ж кождий маєт волноє право в судах ведлуг привилеов роспиратсе. В чом всім козаки не мают бити перешкодою, і овшем радою і помочу, в млини, аренди, шинки і в іншиє монастиреви належниє пожитки не втручаючися, бо перед тим козаки морем і землею і шаблею с праци своєй виживенє міли і церкви божиє надаряли. І повторе напоминаєм, абисте іначей не чинили, под каранєм суровим.
Дан в Чигирині, ЗО дня місяца ноеврія, року 1651.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
На звороті: Універсал до Веремієвских 1651 єго милости пана Богдана Хмельницкого.
Архів Ленінградського відділення Інституту ^сторії^Академії наук Союзу № 57673 (Збірка Ол. Лазаревського, № 5Ц стор/147). Копія.
№ 155
1651, листопада ЗО (грудня 10). Чигирин. — Універсал про «послушенство» жителів сіл Максимівна і Городище Київському Пустинному Манільському монастирю
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго королевской милости Запорозким.
Ознаймуєм тим писанєм нашим, кому о том відать належит, мено-вите сотникови, атаманом і всім обивателем міста Аіаксимовки і Горо-
ктиторов панов і хрестиян благочестивих наданиє і містцу светому оферованиє, а от королев привилеями потвержониє і потом через панов
інтромісії приведенниє сведчат, для чого містце светоє през час нема-
давних, теди яко іншой шляхте добра своє волно обиймать, так і мона-
тому добра обиймают і свої урадники посилают, прото ж росказуєм,
і всі тиє, коториє-колвек в реєстр Войска Запорозского не вписани, послушенство звиклоє отдавали, яко подданиє повинности своей досить
шине от ігумена і капітули монастира Николского посланним, а єсли
і сюл, до тих міст належачих, с тими не задирать і нічого не починать без відомосте і позволенья ігумена і капитули монастирскоє; кгди ж
тись, в чом всем козаки не мают бити перешкодою і овшем радою і по-
чаючись, бо перед тим козаки морем і землею с праци своей шаблею поживенє міли і церкви божиє надаряли. І повторе напоминаєм, абисте
Дан в Чигирині, дня ЗО ноября 1651 ’. Богдан Хмельницкий, рука власна.
№ 156
1651, грудня 5 (15). Чигирин. — Наказ отаманам і жителям сіл Хацків і Голов’ятине не чинити шкоди в Бузукові — хуторі Печерського монастиря
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго королевской милости Запорожским.
Ознаймуем сим писанієм нашим атаманови хацковскому 2, так же і ловатинскому і всим обивателем тамошним. Дошла до нас скарга і відомост, іж ви в пасеці монастиря Печерского і кгрунтах футора їх
Ьузукова, там поблизу вас будучих, чернцом великую кривду і перешкоду чините, что ми, видаючи уневерсали, от килкадесят літ і прошлих гегманов Войска нашего Запорожского на тот грунт на заниє, жеби вцале бил захований, расказуєм вам под срокгим войсковим каранєм, абисте жадної в тих їх кгрунтах і пасеце і найменшой кривди чинити не важились. А коториє би, мимо сей наш уневерсал, мели якую кривду учинить, ми вам, атаманом, росказуєм без фолги карати сурово, бо перед тим товариство наше, на морі здобиваючися, на дом божий надавали, а тепер ви добра церковниє шарпаєте; повторе под срокгостью войсковою розказуєм, аби іначе не било; также і буди \ коториє там ставяг чернцн на виживінє своє, єжели би міли псовать, теди неомилно каждий таковий за найменшую скаргою горлом каран будет.
Дан з Чигирина, 5 декабря року 1651-го.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
кописи Церковно-археологічного музею Київської духовної академії, № 217, арк. 318-319. Копія.^
діл ПІ, стор. 10—11.
№ 157
1651, грудня 16 (26). Чигирин. — Лист до путивльського воєводи Семена Прозоровського з подякою за вирішення прикордонних справ і з проханням порушити перед царем питання про возз’єднання України з Росією
Божию милостию великого государя царя і великого князя Алексія Михайловича, всея Росії самодержца і іних многих государств государя і обладателя, єго царского величества боярину і воєводі путивльскому князю Семену Василієвичу Прозоровскому, Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорозкого, поклон свой низкий отдаєт і здоровя доброго от господа бога жичит упрейме.
Велце вашей милости дякуєм, што нас в приязни своєй рачите ховать, і посланцами своїми і відомостями обсилат, і ласку свою товариству нашему указовать, і в кривдах їх з дригаловцов справедливость чинить. Ми тиж писалисмо до костантиновцов, штоб вашей милости болшей не докучали. А просим вашей милости, рачте причиниться до сто царского величества, штоб нас от милостивоє ласки своєє царское не откидал, кгди ж ми в том же і тепер замислі і верности ко єго царскому величеству трваєм, о што послов посилалисмо. А рач нам о всюм, ваша милость, відомость пресилат, што ми заслуговат будем вашей милости, которого ласце поволность нашу, яко напилней залицаєм.
1 У копії: духи.
З Чигирина, 16-го декаврія 1651-го.
Вашей милости господину нашему во всем зичливий і поволний приятел, Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорозкого.
Адреса: Божію милостію великого государя царя і великого князя Алексія Михайловича, всія Росії самодержца і іних многих государств государя і обладателя, єго царского величества боярину і воєводі путивльскому, князю Семену Василієвичу Прозоровскому, приятелеви нашему великому, отдать.
№ 158
1651, грудня (17) 27. Чигирин. — Лист до київського воєводи
польськими полками, що окупували Україну
рапіе і Ьгасіе.
N3 окадхуа Іізіу XV. ш. рапа еадет діє 18 10-Ьгіз до тпіе дугудо-
8І£ді то]е] і шіегпе£о роддапзіхуа рггесіхуко ]. к. т., р. т. тіїозсіхуети і Кгріе]. Туїко іо тпіе ропіек^д рггупозі родгіхуіепіе, гезту іпасге] г XV. т., т. т. рапет, тбхуііі і іпасге] XV рипкіаск ]езі роїогопо хуг^і^дет зіапохуізк хуо]зк ]. к. т. когоппуск, а іегаг іпакзг^ іе^о ]едпе£о рипкіа XV Іізсіе XV. т., т. т. рапа, хуідг§ екзріікас]^. АМзгак іо ]езі розііит ехргеззе, ге іуіко XV затуск хуо]ехубдгіхуаск іатіесгпуск, ]ако іо XV Сгегпііюхузкіт і Вгазіахузкіт ског^^хуіе зіас та]<|, піе га]тиЦс згсге-£б1педо ]едпе£о хуо]ехубдгіхуа Кі]охузкіе£о, кібге од зіапс]е] іск тоз-сібш рр. гоіпіеггбху хуоіпо гозіахуас та. А іегаг іо зі£ XV Іізсіе XV. т., т. т. рапа епикіще, ге і XV Кдіохузкіт хуо]ехубдгіхуіе ш докгаск з. р. кз. ]. т. \¥ізпіехуіескіе£о і XV ]епзгуск згіаскескіск та^іпозсіаск скогад-хуіот ]акоЬу хуоіпє зіапс]е, со піе іуіко тпіе, кібгу саіе роко]и зхуі§іє£0 гусг§ і Ьо£Іет зі§ тоіт озхуіадсгат, ге гадпа г зігопу пазге] піе да зі? до гхуаду окаг]$, аіе чиод та&із ріекі іпїегі іигЬаііопет. Хасгет зіози-зі£ гокорбіпіе, гасг XV. т. т. р„ ]ако котізагг, XV іо роігаііс і ]. Ш р. хуоіехуодгіе^сгегпікохузкіети р. п. тіїозсіхуети регзхуадохуас, геЬу
па Хадпіергге, [хуі хх'0]'е^бд2Іхуіе загнеш Кі]’охузкіт XV докгаск згіаскес-кісії і ро ХУізпіехсіезгсгугпіе 1 ског^дхуіе піе зіаіу, аіе XV загнеш Сгегпі-похузкігп хуоіпо іск шозсіош зіасіе хуукіегас ге хузгуікіск гпа^іпозсі гадпіергзкіск; іуіко г ског^дхуіаті піесИа] іск т. піе паіегдга]'^ і дду до Сгегпікохузкіедо хуоіехубдгіхуа ро когет пагодгепіи пазгет гизкіт па]егдгас к?дд, піеска] іск т. піе гаітий, апі рггескодгд іуск тіазі, | кідгуск когасу геіезігохуі гахуіегас зі§ к§дд і гахуіега]'^, аіе роіггека, геку іск т. Кі]охуа xV2VVузга1і2 і іатіут ігакіет, га]'тиі^с Роїезіа, згіі \\ Сгегпікохсзкіе хуоіехубдгіхуо, дхуоіі іети геку іакіе піе исгупііі тоіит, ддуку хуо]'зка ]. кг. т. когоппе рггескосіеш тіазі іуск, XV кідгуск когасу гаххіегас зі§ к?д^ геіезігохуі, гаітохуаіі. Кеіезіга іиг, га Іазк^ когд, піе-піаі хсзгуікіе сіозгіу г$к пазгуск, кіоге зроггздгіхузгу, XV сгазіе кгдікіт родату до дгоди XV. т., пазгедо т. рапа, кЦохузкіедо. І, сііхх^аіа коди, ]иг ідд іе ггесгу ге зігопу пазге], докгге окоіо, гехуігіе] і даіе] піс іако-ххедо окахуіас зі§ піе іггека, соку роко]'охуі зхсіуіети згкодііхуедо кус тіаіо. Ьико іо XV Когзипіи га кипіаті іедпедо зіагзгедо Могугу і кот-ргупсураібху ]едо гухуоіа риікохупік кіа1осегкіеxVзкі Нготука розігадаї, Іедпакге додп$ одпібзі Могуга гар1аі§, кібгу ]иг піе гу]е і піекібггу кстргупсураіохуіе іедо, а ро зтіегсі іедо даіет гпоxVи ки!аху§ зіагети риікохспікохуі когзипзкіети КіІсІуіо^/і, рггукагахузгу ти іо, геку іуск, кібггу іуіко з§ піекозгсгукохузкіе] рггусгупд зтіегсі, кег їоіді кагаї хузгуікіск, іаког кагдети сгиепіо дапі ехетріо. Окахуіас 8І§ піе іггека ісау, апі о іет гасг XV. т., т. т. рап, ротузіас, геку со рггесіхуко рггу-зі^Зге г пазге]' зігопу кус тіаіо, а Іико кіо іат г гаизгпікбху о пазге] зіго-піе гіе ида]'е, іети піе гасг XV. т., т. т. рап, хуіагу дахуас, ко і ту піе хсіеггуту хузгуікіети; Іико пат сг§зіокгос рохуіада]^ уагіі уагіа, аіе ту \уі£сє]‘ ризгсгату тіто изгу, іггутаі^с саіе о хугаіетпе]' рггузі^сіге. Еико іо і гіт$ одрохуіада]д, аіе зат рап код кггухуорггузі^гсбху зкагге. Со газ \у. т., т. т. рап па паз игагас зі§ гасгузг, гезту тіто хуіадо-п’.озсі ху т., т. т. рапа, хуургахуііі розіапсбху пазгуск бо і. т. р. хуо]є-хсоду сгегпікохузкіедо, о іет ту і до ху. т., пазгедо т. рапа даіі гпас, Іако до котізагга, о хузгуікіет, ко діа іе] паікагдгіе] розіаіізту рггу-сгупу гаііопе зіапохуізк ху хуоіехуддгіхуіе Кііохузкіт і до ху. т., т. т. рапа, ...ираіггухузгу ті^дгу зокд іохуаггузга ]акіедо, хуургахуіту, аку изі-піе о хузгуікіет гпіезс зі§ тоді, ропіехуаг пат затут і Іосі дізіапііа і іпсоттодііаз іетрогіз гакгопііа ху Регеазіахуіи зі§ 2]'ескас, а па}-Ьагдгіе]' іа пат когзипзка рггезгкодгіїа, со ]иг іегаг га Іазка кога изтіе-ггуїо 8І£. 81идгу ху. т., т. т рапа і игг^дпісу, кібггу іат па Хадпіергги гозіаіз і хузгузсу іск т., кібггу ху Зіехуіегзгсгугпіе, піеска] піс зі£ піе оЬахсіаіз і кегріесгпіе тіезгкан,' ддуг і іегаг хуузіаіет ипіхуегзаіу іліеге, геку піс о роко]'и з. піе рохудіріехуаіі і, кіо роддапу, геку гхуукіе рапи розіизгепзіхуо оддахуаіі. ТЧіе згеггдс діиге] різапіа тод§, копкій-


<?и]зс Іізі тб], рохуіаггат іо, ге Ьб£ піесЬа] іе^о зкагге, кіо о гдгадгіе тузіі і о пагизгепіи роко]’и з., а со хуі?кзга, заїла піесЬа] роі. иті рггузі^а. Рохуоіпє гаіет зІигЬу то]е ху 1азк§ ху. т., т. т. р., рііпо роїесат.
7. Сгеїігупа, 27 10-Ьгіз а—о 1651.
XV. т., т. т. рапа, саіе гусгііхуу Ьгаі і зіи^а, ВоЬдап СЬшіеІпіскі, .Ьеітап г \¥оізкіет ]. к. т. Харогозкіт 1.
Г2 XV. т., тб] т. рап, доіогуі ху Іізсіе зхуут до тпіе різапут о ге-тізіе] 2 Ьгаіегзіхуа 3, затез ху. т., т. т. рап, ргахуд? игпаї, ге £ду оЬа-сгету \у. т., пазгусЬ т. рапбху Іазк? і згсгегозс, гагаг гетізіа Ь?дгіе, аіе іо4... іг XV. тозсібху т. т. рапбху піе ]’едпе] таікі дгіесі, XV82у8су икопіепіохуапі гозіапіету, &ду ]иг саіе сопПдепііа Ь?дгіе. А г пазгер зігопу, Ьб£ зхуіадкіет, іак розігге^ату, і’акоЬу пареріе] Ьуіо, і XV. т., т. т. рапа, о іпіогтасЦ ргозіту. Лиг ту ргасіцету окоіо з. роко]’и іак, Іако зат р. Ьб£ xVІд2І і іезі ті зхуіадкіет, аіе іо іег хут., т. т. рап, гасг ихуагас, геЬу доЬгге па оЬедxVІе зігопу Ьуіо, Ьо, исЬохуа] Ьд£, ]езг-сге і пад іе рипкіа ргозг^с, іеду реxVпіе пат піегухуут Ьус; &дуЬу зі? зіаіо іо, исЬохуа] Ьоге, пад паті, г £огзгет Ьу Ьуіо, Ьо зат XV. т., т. т. ' рап xVІе8г, іак хуієіє доЬгусЬ Іидгі ро^иЬіІі. ХУзгуіко іо гп6хх4з, ге сгети Ьеітап сгупії рггутіегге, Ьо &дуЬу піе сгупії, іпасгеі Ьу Ьуіо. А іог XV. т., т. т. рап, гтіїиі зі? і пад паті, кідггу гусгііхуі, піесЬ гпо-хх-и піс піе хузгсгупаі^ зігопу XV. тозсібху, Ьо ІиЬо Ьу 5 ...копїего... тіес о іет..., іо піе тогпа ]’езі, іг зігопу XV. т. дги^і іакі, іак и паз, піеиххаг-гіу. а дги&а і іо ихуагас, ге піе іедпеі &одгіпу зі? зіапіе, сге^о Ьоге исііохуа], геЬу і г зігопу XV. тозсібху тіеіі па паз рохузіас і тзсіс зі?. І іо і а исгупії, ге до Ьоге^о пагодгепіа хуусЬодгіс кагаїет, о со іт па;тагкоітеі. Ла саіе па ху. т., т. т. рапа і па іпзгусЬ зризгсгаї зі?, а іегаг іпакзге ]иг хуієзсі тпіе г зігопу іатіусЬ гасЬодг^. Шіеісе рго-322, ргозг?, Іако тс. т. рапа, піесЬ піс рггесіхупе^о піе Ь?дгіе. Му і іегаг гпохуи рггузіас ^оіохуізту, ге піс піе тузііту, аЬузту тіеіі рокбі з. Іатас, діаіе^о і іе&о Ьгаіегзіхуа, ге піе дохуіегга]^, ]'ако оЬасг$ г зігопу ху. т. 1азк§, г хуієЇЦ сЬ^сі^ роггисіту, ]иг пат іо Ьагдго доки-сгуїо Ьгаіегзіхуо. ЬиЬоІі іакіе іізіу Ьуіу од паз різапе, росЬІеЬиі^с, хуо]-зка гадпедо па ротос піе розгі?;, исЬохуа] Ьд&, іакіедо пазі^ріепіа, ти-зіеІіЬузту гдгохуіа пазге од затусЬ-ге ипозіс. Ргозг^ ху. т., т. т. рапа о рґ£дк§ хуіад’отозс. Візі розуїат до і. т. р. хуоіехуоду сгегпіЬохузкіедо, хх іеісе ргозг§ ху. т., т. т. р., і аЬу Ьуі одезіапу 6. Хтіїиі зі?, тб] доЬгодгіеіи, розіагаі зі?, геЬу сі, кібггу хурізапі, то£Іі рггегітохуас, Ьо і паз хупіхуесг оЬгбсіхузгу, со і іе&о Ь?дгіе; а іо піе гахуадгі, со Ь?д^ гіто-хуаіі. А тпіе ху. т. гасг огпаітіс хугусЬІе.
’ У КОПІЇ дописано: ргоргіа тапи рггурізиіе.
2 Тут і далі це слово нечітке.
4 У копії щось пропущено.
6 Текст пошкоджений у трьох місцях
6 У копії дописано:іи колегу ро гизки.
стор. 141—144. Копія.	Р	Ф > У
ЦДІА УРСР у Києві, ф. Колекція^ грамот російських царів та універ-
На обидва листи в. м. пана, написані до мене 18 грудня, відповідаю цим листом, ся з вашою милістю, моїм милостивим паном, як про це сказано в пунктах про роз-ськом^ і. особливо не. повинні займати .воєводства Київського, яке має залишитися приводом до чвар, але це може викликати заворушення в народі. Врахувавши Уте, ио МИ- взаємно погоджуємо свої^ дії, .зволь. ваша милість, милостивий^ пане, як ко^ м. не займають, ані не переходять через ті міста, яких реєстрові іашого боку щодо ревізії справи йдуть добре і далі вже нема чого б аиі и енпом . рові. X о .уіи ід	руп
милості пана чернігівського воєводи, то ми про все це дали м. пановц як комісарові, бо ми найбільше писали з приводу



З Чигирина, 27 грудня 1651 року.
Вашої милості, м. м. пана, доброзичливий брат і слуга Богдан Хмельницький, послаблення братерства {з татарами]. Добре, що ваша милість м. м., взнав правду, і просимо вашу милість, м. м. пана, про все нас повідомляти. Сам ^господь Рбог бачить говорять про те, чому гетьман уклав перемир’я, бо якби не укладав йою, то було б нехай знову їх милості і з свого боку нічого не починають ...не можна, щоб і з боку зважати, що станеться не однієї години, чого боже борони, щоб і з боку ваших ми-різдва, що їм н идосадн ш . цілком п ладався на ашу м лість, мого милостивого пана, та на інших панів, а тепер від них до мене зовсім доходять інші чутки. Дуже прошу, прошу м. м. пана, щоб не було нічого супротивного. Ми і тепер готові присягти, що не думаємо про те, щоб зламати священний мир; тому і це братерство, . бо нам вже це братерство дуже надокучило. Хоча ми^ і написали їм_ кілька листів м. м. пана, нам швидко відповісти. Листа посилаю до й. м. п. чернігівського воєводи; старайся, щоб ті, які вписані до реєстру, могли перезимувати, бо коли і нас погублять, що з цього буде; а це не зашкодить, що зимуватимуть. А мені ваша милість зводь швидко відповісти.


№ 159
1652, січня 8(18). Чигирин. — Лист до київського воєводи Адама Киселя з приводу листа Я на Казимира
Лазпіехх’іеїтохпу...
СогхкісЬ і піезігахупусЬ роігаху ргхузіаі ті кгої т. іак даіесе, хе г зате] рагу &1охх’а ті зі§ хахугосіїа. Ргхеіох хасхази ргозх^ о гесері§ хсігохх’Є] гаду XV. т., т. т. р., ]’акоЬут па ххг8хузікісЬ схІопкасЬ піе зх^апкохуаі, Ьо харгахуд^ хус ті піе іизх^, ргхуротіпаі^с апіесезогохс пюісп хазіи^і і ха піе па&году, ]ако XV. т., т. т. рап, х іе^о ргхерізи дозіаіесхпіе] х¥угохитіе8х.
7аргахх?д§ іпасхе]'ет зоЬіе і Роїакот хусхуі і оЬіесохуаІ, аіе кіеду \\’ідхе іака пад§іозс і сх^зіе ргхе^гохкі, тизх§ іакісЬ зхикас згодкоху, кібгеЬу ті§ заїхуохуас то£Іу. Таіагбху піе Ь§д§ зхикаї XV дхікісЬ роїасЬ апі \у кпіе]асЬ, заті опі ргхуд^ до тпіе, Ьуіет іуїко даі хпас, аіе па '•гзхуіко хіе ЬасЬот. Лих тат хузхуіко ро^оіохуіи, іуїко осхекіхуат, со йаіе] Ь^дхіе і со зі§ рокахе х іегахпіе]зхе£о зе]ти. XV. т., т. т. рапа, ргозхд о рг^дкд V7 іе] тіегхе гад§, а ро іут хигукЦ хусх’іхгозс то]р оїіагиі§ па изіи^і \у. т., т. т. р.
Рап хс Схекгупіе, [д. 8 іапиагіі г. 1652
ВоЬдап СЬшіеІпіскі] к
р .	0. ія.	Ф
1 Дату і підпис додано із Граб.
№ 160
1652, січня 9 (19). Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича відносно спору між путивльським купцем Семеном Обрубко-вим та київським купцем Василем Мезинським
Алексею Михайловичю, всеа Русии самодержцу [п. т.], вашему царскому величеству Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорожского и все
Против грамоти и расказанья вашего царского величества Сеньке Оврубкову, подданному вашего царского величества, купцу путивльскому, справедливость чинити с Ваською Мезинцовьім велели есми. Кото-рьій-то Васька Мезинский, купец киевский, мимо ведомость и роска-занье наше, снесшись с Васильем Алиференком, сотником ременским, у помененого Сеньки Оврупина животи позабирал. Зачем ми, памя-туючи на милость и жалованье твоего царского величества, велели есмя и листи наши дали, чтоб тот купец Васька Мезинской все животи от мала и до велика Сенке Оврупину поворочал. Також изволь о том ве-дать, твоє царское величество, что Семен Оврупинов, подданьїй твоего
противними. Только о том вашего царского величества просим, чтоб и Ваське Мезинскому, хто-нибуть перед тем у него позабирал животи.
О иньїх всех делах посланец твоего царского величества Перфі’рей . Зеркальников изустно известит.
Отдаемся при том милостивому жалованью вашего ..арского вели-’чества с повольними услугами нашими, яко наприлежнее бтдаем.

Дан с Чигирина, дня 9-го генваря лета божия 1652-го.
Вашого царского величества во всем повольньїе и радетельньїе слуги Богдан Хмельницкий, гетман с Войском Запорожским.
каков писал к государю царю и великому князю Алексею Михайловичів всеа Р Опубліковано: Воссоединение, т. III, стор. 160—161, № 77.
№ 161
1652, січня 9 (19). Чигирин. — Лист до путивльського воєводи Семена Прозоровського з проханням подати допомогу послу Івану Іскрі
Божію милостію великого государя царя і великого князя Алексія Михайловича всея Росії самодержца і іних многих государств государя і обладателя, єго царского величества боярину і воєводі путивльскому князю Семену Василієвичу Прозоровскому, Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорозкого, поклон свой низкий отдавши, доброго здорова і повоженя щасливого от господа бога желаєт.
Виславши посланца своєго Івана Іскру ко єго царскому величеству в пилних справах, при посланцу єго царского велйчества Порфирію Зеркалнику пилно просим вашей милости, абисте ваша милость оному корму не жаловали, там єдучому і назад поворочаючому, і ничим оного не бавили. Ми прямую і верную приязнь вашей милости в поданих ока-зиях заслуговат будем повинни, которому нашу поволност, яко напилней залипаєм.’
З Чигирина, 9-го генвара 1652-го Б
Вашей милости во всем жичливий і поволний, Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорозкого.
Просим о тоє, жеби о том посланю нихто не відал 2.
Адреса: Божию милостию великого государя царя і великого князя Алексія Михайловича, всея Росії самодержца і іних многих государств. государю і обладателю, єго царского величества боярину і воєводі цу-тивльскому князю Семену Василіївичу Прозоровскому.
ЦДАДА, ф. Посольський приказ, Зносини Росії з Польщею, 1652, спр. 1, ч І, арк. 65—66. Оригінал.

№ 162
го сейму з проханням клопотатися перед королем про затвер-
Лазпіеозхуіесепі, іазпіехуіеїтогпі, хуіеїтохпі пазі хуієісє то§сірапо-
§езігаті2 \¥о]'зка к. тсі р. п. тіїозсіхуе^о Харогозкіе^о гедезігохуа-
хуузіахузгу, хуієісє а хуієісє ргозіту, гасгсіе Ьус тіїозсіхуе іпіегсеззогез
о]сохузкіе] рггушіїеіе шзіпозсі зіхуіегдгіхузгу, \уіаг§ зхуі^Ц хузсЬодпі^, зіагогуіїц &гесЦ зрокоіпіе гасЬохуас і рггу хуоІпозсіасЬ хуоізкошусЬ саіе азекигохуас і іо хузгуіко, со г доризгегепіа Ьоге^о га £ггесЬу пазге зіаіо зі£, тіїозсіхуіе і оісохузко рггеЬасгус, а паз га хуіегпусЬ піеодтіеп-пуск з1іі£ і роддапусЬ зхуоісЬ тіес і ху шііозсіхуєі Іазсе о]'сохузкіе] ріазіохуас і піе одггисас гасгуї. Рохуіогє хуіеісе а рокогпіе ргозіту, а ту ху хуіегпут роддапзіхуіе піеодтіеппіе гозіарс, кагкі пазге рггесіхуко
Шеі зіахуіс і кгеху хууіехуас, а зіахуу Когопу Роїзкіе], хуіегпіе ротпагас одхуа£$ гдгохуіа зхує^о ^оіохуізту. Туїко рггег піе ргозіту хуієісє а ро-когпіе хут. п. т. рр.3 гасгсіе ргозЬот пазгут исЬо родас Іазкахуе і ті-
роддапзілуіе Ьупа]тіе] піе ху^іріс, ^дуг Ь6§ хуідгі згсгег^ хуіегпозс род-дапзіхуа пазгерю і рокоти з. дезідегіит, а род тіїозсіхууті зкггудіаті ]. к. тсі, р. п. т. і хут. п. т. рр. і доЬгодгіе]д\у циіеіет іисипдат. V/ озіаїки даіізту іпзігикср розіот пазгут і тоху§ изіп§, кідгут хуш. п. т. рр. і доЬгодгіе]е хуіаг^ дахузгу, гасгсіе Ьус Іазкахуі і тіїозсіххі адіиіогез, рготоіогез аз ірзіззіті Іаиіогез; кіогут рохуоіпозс одз1и£
7 СгеЬгупа, 29 діє іапиагіі 1652.
\Упі. її. т. рр. і б. б. хує хузгет рохуоіпі, ВоЬбап СЬтіеІпіскі, Иеі-тап г \Уо]зкіет к. тзсі Харогозкіт.
ЦДІА УРСР х' Києві, ф. Колекція ^грамот російських царів та універса-
\уаг87.а\¥8кіе£0 6-сіопіесІ2Іе1пеко ’ ргхех розіби' кохаскісй ргхупіезіопу».
Згідно з щасливо укладеним миром ми висилаємо своїх послів й. к. м., п. щ ми-наші гріхи, а нас зволив мати за вірних і незмінних слуг своїх і підданих і залишити і Речі Посполитої, помножуючи славу Польської Корони. Через цих послів’ми дуже вм.^м., н. м. пп. і ^добродіїв веселий відпочинок^ В кшціР дали ми інструкцію нашим
З Чигирина, 29 січня 1652.
В. м., н. м. ПП. і д. д. у всьому покірні Богдан Хмельницький, гетьман, з й. к. м. Військом Запорізьким.
№ 163
1652, січня (19) 29. Чигирин. — Лист до польських сенаторів з проханням добитись затвердження сеймом прав Запорізького Війська та православної церкви
Іг г ххоїі Ьоге] XV рапзіхуіе шт., п. т. рр. зепаіогбху кгхуіе гогіапіе изіаіо і изрокоіепіе гатіезгапіа зіаіо зі§, а хуги. п. т. рр. зепаіогохуіе Ргесгурозроіііе] гасгуїізсіе іо, со зі§ зіаіо 2 боризгсгепіа Ьоге^о, ті-іозсіхуіє рокгус і паз, хуіегпусЬ з1и£, XV тіїозсіхуе] Іазсе і роббапзіхуіе рьб зкггубіаті тіїозсіхууті тіїозсішіе гасіюхуас, іебу ту іегаг па зе]т сіо ххгт. т. рр. зепаіогбху ро816xV зхуоісЬ г АМоізка ]. к. т. Харогозкіе^о г гедезігаті хуо]зкохуеті і зиріікаті хуузіахузгу, бо пб£ хуги., п. т. рр. £епаіогохх' зир1іки]$с ирабату і ргозіту, гасгсіе XV. т. тіїозсіхуі рр. зе-
паіогохуіе ху тіїозсіху^ Іазк§ хулі. п. т. рр. зепаіогбху, Манату, паз хуіегпуск роддапуск і з!и& зхуоіск хуузіискас тіїозсіхуіе і гаскохуас.
1. Міапохуісіе ргозіту, гасгсіе хут. п. т. рр. зепаіогохуіе рггу хузгеїакіск хуоіпозсіаск дахупуск хуо]зкохууск паз зіи^ зхуоіск і роддапуск хуіегпуск гаскохуас хуедіи^ рггухуі1е]’бху дахупуск сгазбху, од кгд-іоху з. раті§сі падапуск і од хут. п. т. рр. зепаіогбху, іегаг зхуущ рггухуііеіет зіхуіегдгопуск, іакоЬузту ху пісгут пі од ко^о ргаеіидісіит пад’ ргахуа пазге піе тіеіі.
\\'Ш. п. т. рр. зепаіогохуіе г ілііозсіхує] Іазкі зхує] іо зіагозіхуо
дахупуск ргаху і рггухуі1е]и зіагогуіпіе падапе&о Ьуіо од хут. п. т. рр. зепаіогбху копіігтохуапе, геЬу XV зxVоіт оЬг^Ьіе ге хузгуікіті окоіісгпоз-сіаті 8XVуті Сгекгуп рггу Ьиіахуіе Х¥о]'зка ]. к. т. [Харогозкіе^о] хуіесг-путі сгазу го5ІаxVа1.
3. Такге ргахуа падале г дахупуск сгазбху од рггодкбху ]'. к. т.,
Тегескіутіггохузкі, кібгу до иіотпуск іохуаггузіхуа пазге^о хуо]8кохуе§о иіипдохуапу [г] зхууті окоіісгпозсіаті, гасгсіе хут. п. т. рр. зепаіо-
гохуіє корїігтохуас, ргозіту.
іогоху іак XV Когопіе Роїзкіе], іако і XV. Кз. Іліехузкіт рггу хуоіпозсіаск зхууск зіагогуіпуск геЬу гозіахуаіа XV роко]и, іакіе сегкxVІе, каіедгу, та-
ипііохуіе, геЬу іак од ипіібху, ]*ако і од іпзгуск піе Ьуіі іп ІіЬего ехегсі-ііо пакогепзіхуа і игухуапіи дбЬг зхуоісіі зроко]пут іпїезіохуапі і ігидпіе-пі, хут., п. т. рр. зепаіогохуіе ^ог^со ргозіту.
5. Згіаскіа ІиЬо ггутзкіе] ІиЬо ^гескіе] геїі^іі, кібга ]’акішко1х\'іек зрозоЬет родсгаз гатіезгапіа ху ¥/о]'зки ]*. к. т. Харогозкіт гозіахуаіа, аЬу іо хут. т. рр. зепаіогохуіе гасгуїі хууЬасгус і Чу атпізі]^ ризсіс і сокоїхуіек кібгети ІиЬо кадикіет ІиЬо іпзгут ргеіекзіет іакіт ирго-згопо ІиЬ хугі§іо г дбЬг іск, аЬу іо Ьуіо аппікіїохуапо і оддапо і копзіу-іис]^ оЬхуагохуапо, а опі рггу копогге і доЬгаск зхууск геЬу гозіахуаіі, іак і рггед іут, ргозіту хут. п. т. рр. зепаіогбху.
6. Ка озіаіек ргозіту хут. п. т. рр. зепаіогбху, гасгсіе ху. т. і тіїозсіхуе] Іазкі зхує] іак зроко]піе гаскохуас рггу хуоіпозсіаск пазгуск дахупуск, аЬузту од іск т. п. т. рр. зепаіогбху дгіеггахусбху пі ху сгут пад ргахуа пазге зіагогуіпе хуоізкохуе піе тіеіі гадпе] ігидпозсі, ргхе-па^аЬапіа і рггезгкоду ху игухуапіи дбЬг і хуоіпозсі хуоізкохууск.
Рохуібге іеду ирадату и пд& до іазтеозхуіесопе^о зепаіи хут., п.
зіаіо, пат хуіегпут зіи^от і роддапут зхуоіт хуукасгус, г тіЬзсіххе] Іазкі зхує] дезідегіа пазге зреіпіс, а ту хуіегпуті пзіи^аті пазгупь кагкі падзіахуіас і кгеху -хууіехуас, рггесіхуко кагдети піерггуіасіеіохп
248
итп. п. т. рапо\¥ зепаїогбш зіа^іас зі£, &оІо\уЇ8ту піе изіашас, рбкі /ус Ьугіхіету
Воіібап СЬтіеІпіскі, Ьеітап х ^'оізкіет ]. к. тзсі Харогозкіт.
ЦДІА УРСР у Києві, ф. Колекція грамот російських царів та універ-
салів українських гетьманів, оп. 2, спр. 25-г, арк. 1—2. Фотокопія, з заголов-
^Тому.іцо^з волі божої в державі в. м. ж м^ пп.^сенаторів,^ припинилося крово-
добрами^на вічні часи належатиме булаві й. к. м. Війська Запорізького.
пп.^сенаторів, як в Короні Польській, так Р| у Великому князівстві Литовському, ської або грецької віри, які підпас заколоту якимось чином залишилися в й. к. м. Війську Запорізькім. І якщо хто-небудь або незаконно під якимсь приводом випросив або взяв частину їхнього майна, щоб все було повернено, закон цей скасовано, а їх шо, як ^раніше, просимо вм. н. м. пп. сенаторів.
незважаючи на те, що ми маємо ^давні військові права^ не надокучали нам^не чи-
До депутатів польського сейму — 29 січня н. ст. (див. док. № 1о2).

№ 164
1652, січня 28 (лютого 7). Чигирин. — Наказ чернігівському
підданих панам
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго королевской милости
Тобі Стефану Пободайлу, бившому полковникови черниговскому, ознаймуємо, іж реєстри Войска єго кор. м. Запорозкого уже спорожо-ниє і до книг києвских отданиє, также посли на сейм до єго кор. м. з утверженєм покою поприсяжоного пошли. А ти до тих час у Борзні у
козаковат, зачим бит з другим своїм товариством панскими поддани-
бис зараз с того тож уступил с товариством, коториє волностей наших
войско коронноє там ідет на становиско, в Черниговщизну і в Нового-родшизну, где абис жадної не давал до звади причини. А єсли би якие
карани будут. Бо уже войско за тих свовольних не будет вадитись. Под-
Дат с Чигирина, дня 28 генваря року 1652. Богдан Хмельницкий, рука власная.
№ 165
1652, лютого (15)25. Черкаси. — Лист до Я на Казимира
може викликати народне повстання
Кахбе^о шошепіи і гашзге £оіоию ХУоізко Харогозкіе, аіе іезгсге £Оіо\У82Є і, іакоЬу ш зргахше зіаіо, іаіагзкіе. Зіаіет ]а \УІегпусЬ тоісЬ і итіе]^1пусй, аг роб Вибгіак, £(кіе хуугогитіехуаїі і рорггураіггуіі
зі?, І7. піе іуіко хуугозікохуіе, аіе і сЬІорсу па хуо]п? &ОІІГІЗ зі?. Аіе і когасу, сга]кі іакгє зоЬіе,.., геЬу іак паірг?дгеі хуед!и& гхуусгаіи па тпогге хууразс то£Іі, іуіе іезгсге роху^іріехх'а]§ о іазсе XV. к. т., р. п. т., Іехеїі ісіі іа оЬіеіпіса до]дгіе, аІЬо піе? "ЩуЬгакошаіет, сот гогшпіаі, до озті іузі?су, іпзгусЬ па іо тіеізсе рорізахузгу, а іи хуоізко кхуагсіапе со іпзге^о гогитіе, піе іуіко сЬІорот, аіе і геіезігохуут ро зіагети газкхх’іега, рггег со до Ьипібху гпохуи окагіз да]’е, Ьо іо іезі ггесг сі?гка, £ду зі$ кіо сЬсе изрокоіс, а піе дадг^ і рггезгкадган. Зхуахуоіепзіхуо изгпіеггат і кагг?, іак то&?, аіе піе хуіет, іезіі даіеі гаіггутас Ь?д? П16&І, Ьо іиг зкохугопек піе ]’едпе£о ге&паі г ріеса. Иаііеріе] Ьу газ Ьуіо. о со хузгуіка Ь’кгаіпа р. Ьо&а ргозі, аЬуз XV. кг. т., р. п. т., хуіеік^ Ьиіахх? ріазіохуаі і іусЬ ріеггсЬІіхуусЬ і іигпусЬ іегдгсбху ху типзгіики і па хходгу іггутаї, Ьо іе&о хуіазпіе роіггеЬа, іпасгеі і пі^ду піе изро-коі зі? Риз, рбкі ху іе.і Ьіедгіе ігхуас і гозіахуас Ьедгіе. А сЬосіаг і а сгегпі одзЦрі?, піе рггуризгсг? до зіеЬіе і зхуєіхуоіі піе доризгсг?, оЬа-ххіат зі?, аЬу зоЬіе іпзге£о Ьеітапа піе оЬгаіа, а роіут г Таіагаті па-кіадас піе сЬсіаІа, і Низ Низі хуо]охуас, і іако ип^а г дугипщ иіагсгкі сгупі; соЬу і ху. кг. т., р. т. т. і \¥оізки /арогозкіети піе па г?к? Ьуіо, £дуЬу зі? іедеп пагод ті?дгу зоЬ$ тіезгас тіаі, а дги&і ху. кг. тсі р. гл. рггезіадохуас. N3 со зі? Ьагдго гапіозіо, іг іе&о гоки Ьег гатіезгапіа пі? Ь?дгіе, а хузгуіко аІЬо па г&иЬ? Низі аІЬо па Ьіед? роїзк^* агеЬу іети хусгезпіе та]’езіаі ху кг. т. р. т. т. піе гаЬіегу. Насг ху кг. т. р. т. т. парізас до і. т. р. Ьеітапа роїпе^о ’, аЬу ипіхуегзаіу до хуоізка гогезіаі, геЬу род іеп сгаз сгегпі Їо1&охуапо і піе £гогопо іе], Ьо гпохуи ріеггсЬас Ь?дгіе. 8і1а ісЬ до тпіе зкхуіегсг^с рггусЬодгі, аіе іа гадпе-ти піе їахуогуги]’?, розіизгпут Ьус каг?. Оддаі? зі? гаіут г хуієгпозсі^ роддапзіхуа тіїозсіхуеі Іазсе ху. кг. т. р. те^о т.
Баіит [г Сгегказ, 25 їеЬгиагіі 1652].
XV. кг. тсі рр. тт. хуіегпу роддапу, ВоЬдап СЬтіеІпіскі, Ьеітап Хїоізка Харогозкіе£о.
ських станів сигнатура 300, 29, № 136, арк. 193—193 вв. Копія, з заголовком: «Коріа Іізіи С1ітіе1піскіе£0 сіо кгбіа .і- т. сіє баїа 2 Сгегказ 25 ГеЬгиа-
ЦДІА УРСР у Києві, ф. Колекція фотокопій документів про визвольну війну українського народу (1648—1654 рр.) та про возз’єднання України з Росією, оп. 1, спр. 43, арк. 1—2. Фотокопія з копії.
Кожної хвилини й завжди готове Запорізьке^ Військо, але, ще більш готове ^і не-

йому не дають і перешкоджають. Я свавілля приборкую і караю, як можу, але'не краще було б, про шо вся Україна просить бога, щоб в. кор. м , п. м. м., держав с^ме потрі ін0^ін' кш	е заспокоїться^ Р сь надов^ а ши.ься у ці^бід
турати і не погрожувати, бо знову втікатиме. Багато їх приходить до мене стогнучи, Дано [з Черкас, 25 лютого 16521.
різького
№ 166
1652, лютого 21 (березня 2). Чигирин. — Лист до Федора Хілкова в зв'язку з призначенням його путивльським воєводою
Божиею милостию великого государя царя і великого князя Алексія Михайловича, всея Росиї самодержца і іних многих государств государя і обладателя, єго царского величества околничему і воєводі, князю Федору Ондрієвичу Хилкову, Богдан Хмельницкий, гетман Войска єго королевской милости Запорозкого, поклон свой низкий отдаєт і доброго здоровя от господа бога упрейме жичит.
Паметни ми будучи милости єго царского величества за битности в Путивли боярина князя Семена Василиєвича Прозоровского, приятеля нам велце жичливого, которий за нас до єго царского величества во всем причинялся, і ми на всякиє услуги єго царского величества гото-висмо били. І тепер іж по указу єго царского величества, ваша милость, господине околничий і воєводо, княже Федоре Ондрієвич Хилков, 30-стаєш в Путивли, тішимся с того і жичим, абис в добром здоровю єго царскому величеству служил і на нас ласкав бил. За тоє, што нас, ваша милость писмом наведит рачил, велце дякуєм. А якосмо перед тим готови били повелініям єго царского величества повиноватися во всем і слухат, так і тепер просим, штоби єго царское величество нас от служби своєй царской не откидал, і от ласки не отдалял, і под кріпкую руку свою приняти рачил, і єсли би неприятели якиє на нашу віру і на нас наступовали, аби нас єго царское величество посилковат і боронит рачил, рачся ваша милость, причинит. Остаток устне посланец вашей милости прямую і верную поволност нашу ізвестит, которому во всем вірит рач і на нас бити ласкавим. Здрав буд і богом храним.
З Чигирина, 21-го дня февраля 1652.
Вашей милости во всем жичливий приятел і слуга, Богдан Хмельницкий, гетман з Войском Запорозким.
Адреса: Божиєю милостію великого государя царя і великого князя Алексія Михайловича, всея Русиї самодержца і іних многих государств государя і обладателя, єго царского величества околничему і воєводі, князю Федору Ондрієвичу Хилкову, приятелеви нашому.
ЦДАДА, ф. Посольський приказ, Зносини Росії з Польщею, 1652, спр. 1, ч. II, арк. 219. Оригінал.
Ондреевичю Хилкову Запорожского Войска гетман Богдан Хмельницкой в
№ 167
1652, лютий—березень. — Лист до путивльського воєводи Федора Хілкова з заявою про дружбу і з повідомленням про підготовку Польщі до війни
Божиєю милостію великого государя царя і великого князя Алексія Михайловича, всея Росиї самодержца і іних многих государств государя і обладателя, єго царского величества околничему і воєводі, князю Федору Ондрієвичу Хилкову здравія от Христа бога і долгоденствія.
Яко первіє службу мою прямую осведчалем єго царскому величеству через боярина і воєводу князя Семена Василієвича Прозоровского, приятеля моего великого і друга, так і тепер в дружбе і приязни с твоєю милостю хочу бит, господине околичний княже Федоре Ондрієвичу Хилкову, і прошу да сия пошлеши скоро ко єго царскому величеству, я же ізвіствую:
1.	Іж ляхов за Дніпр переправилося хорогвей сто і шестдесят і большей єще ідут, зближаючися ку границам панства єго царского ве-личества, што уже ізвістих і то ся стало неотмінне, яко же рік
2.	Єго царское величество за часу сія, я же хотят бити ко злому, да отвратит ниже, бо ляхом вірити достоїт, яко іновірним, аіце лестію і .мир творят с православним осударем.
3.	Гетман Войска Запорозского і все Войско Запорозкоє, єсли не будут скоро от єго царского величества упевнени ласкою і помочу на неприятелей наших, коториє на нас наступуют і здраду кнуют, і єсли нас под кріпкую руку свою єго царское величество не приймет і от не-приятелей тих віри православнеє і христіян не боронит, теди о собі іначей гетман і войско старатися будут.
4.	Ляхи на осудара праведного запевне войну-поднесут, деля хри-
1 У копії; ріх.
Дні	:н, коториє з Литви от єритиков до осударства єго царского вели-гва уходят, о што ляхи велми гнівни і для того войска за часу за пр ку границя єго царского величества провожают, што я ознаймил 5. Што ляхи за Дніпр пошли і как на христіян православних і на
нов	враждуют, оповедают і сами посланци вашеє милости, Марко Анто-с товарищи, што слишали і виділи. Рач ваша милость чоловіка вірного часто посилат, але осторожне,
	«ні, даби єму вірит о всем, і што нині ізвіствую, даби ваша милость у вірил і ко єго царскому величеству послал скоро. ЦДАДА, ф. Посольський приказ, Зносини Росії з Польщею, 1652, спр. 1. ч. II, арк. 220. Оригінал, без підпису Б. Хмельницького. руского письма, каково письмо писал в Путивль к околничему и воеводе ко № 168 1652, березня 1 (11). Чигирин. — Лист до колишнього путивльського воєводи Семена Прозоровського про бажання жити в дружбі з новим воєводою Федором Хілковим Божию милостию великого государя царя и великого князя Алею
здр	Михайловича, всеа Русии самодержца и многих государств госу-я и облаадателя, его царского величества боярину и воеводе князю ієну Васильевичю Прозоровскому, Богдан Хмельницкий, гетман Вой-его королевской милости Запорожского поклон свой ниский отдает авия и долгоденствия от христа бога усердно желает. Что по указу его царского величества ваша милость отьехал ис
Пуп 0 д<	гивля, а мьі с вашею милостию в великой любви в дружбе бьіли « елах его царского величества частьіе ссьілки имели, и дружба и при гво вашей милости к нам всегда благоприятньї и к утешению бьі-— сне и ньіне воспоминаем и помним. И што к нам, не изменив >ви, грамоту изволил милость прислать и о добром друге своем льничем и воеводе о князе Федоре Ондриевиче Хилкове Стародуб-м, присланом до Путивля от его царского величества на место ва-2 милости, о котором изволишь нам известить, за сие много челом А как с вашею милостью в дружбе и приятстве бьіли мьі, и о вся
	делех добрьіх его царского величества ссьтлки имели мьі, и с око.’Ь' им и воєводою князем Федором Ондреевичем Хилковьім Стародуб-м, другом великим вашей милости, в дружбе и приятстве хечем бЬІ-и ссьілки имети. А ваша милость изволь нашу вернос-ь и прямую жбу его царскому величеству возвестить, што всегда готова есми-
254
его царскому величеству верно служити и радети и прияти. При сем буди здоров и богом храним и к нам всякого добра желатель и дружби непрепоминатель присньїй.
Писан в Чигирине, 1-го дня месяца марта году 1652-го.
Вашей милости господину нашему во всем желательннй друг, приятель и слуга Богдан Хмельницкой с Войском Запорожским.
ЦДАДА, ф. Посольський приказ, Зносини Росії з Польщею, 1652, спр. 1, ч. П, арк. 252—254. Переклад, з заголовком: «Список з^белоруского письма,.
Москве прислан в ньінешнем во 160-м году марта в 25 день».Р Опубліковано: Воссоединение, т. III, стор. 201—202, № 94
№ 169
1652, березня 1 (11). Чигирин. — Лист до путивльського воєводи Федора Хілкова про те, що з ним підтримуватимуться такі ж дружні відносини, як і з попереднім воєводою Семеном Прозоровським
Божиєю милостию великого государя царя и великого князя Алек-сея Михайловича, всеа Русии самодержца и многих государств государя и облаадателя, его царского величества околничему и воеводе, князю Федору Ондреевичю Хилкову Стародубскому, Богдан Хмельниц-кии. гетман Войска его королевской милости Запорожского, поклон свой ниский отдает и здоровья доброго и пребьіванья щасливого от христа бога усердно желает.
По указу его царского величества посланьїм, будучи ваша милость околничей и воєводо, княже Федоре Оендреевичю Хилков Стародуб-ский, до Путивля на место боярина и воеводьі князя Семена Василье-вича Прозоровского, милого друга нашего и приятеля великого, что-к нам и ваша милость такую дружбу и любовь хочешь имети и грамотою нас посещати, — за се вельми благодарньї есми. И как ссьілки имели есмя о всяких делех великих его царского величества з боярином и воєводою, князем Семеном Васильовичем Прозоровским, так я с вашею милостью, господине окольничей и воєводо, княже Федоре Ондреевичю Хилков Стародубской, ссьілки имети о делех добрьіх его царского величества готовьі есмьі. И его царскому величеству служити прямо и верно прияти будем, о чем и посланцьі вашей милости изустно росказать имели, єсли что они известят.
За посланую пару соболей добрих вельми челом бьем, а вашей милости посилаєм лук доброй, извольте за любов приняти и нас в дружбе и приязни хранити и частьіе ссьілки к нам имети. При сем буди здоров и богом храним и желатель всякого добра и дружби.
Писан в Чигирине, 1-го дня месяца марта 1652-го году.
Вашей милости господину нашему во всем желательньїй приятель и слуга Богдан Хмельницкий, гетман с Войском Запорожским,
№ 170
Ьесііз Ііііегіз з. г. т. бпі теі сіетепііззіті, ех ііз зиШсіепіег іпіеііехі, диоб з. г. т. сігса бесіагаііопет ^гаііае зиае ге^іае оЬзециіо позіго іоііиз Ехегсііиз Харогоуіепзіз ориз ЬаЬеге бі^пеіиг. N08 ідііиг
позігит сапбібе тепіет позігат арегиегатиз еі пипс ібет сопїігта-пшз, диоб рго бі^пііаіе тііз г. еі іпіе^гііаіе Крсае поп зре Іисгі уеі ргеііі, сиіиз ііі-то б-ііо у. тепііопет їасіі, зеб зоїо гезресіи Пбеїіз зиЬ-іесііопіз позігае аб диобуіз тапбаіит сопіга циегпуіз Ьозіет, диосип-Зие з. г. т. тізегіі, рагаіі зитиз поз ассіп^еге Ьеііо еі запдиіпет позігат їипбеге. Шиб іапіит, диоб Піша б. у. ехргітіі, иі зиЬііо іат зігісіо іетроге ехегсііиз позіег зіі рагаіиз, иі роззіЬПе Ьос зіі еі ірзе биМо аідие ех тео уііі сопзіїіо зиабео ехребіге, иі ргого^еіиг иііегіиз Ьіс
гепіззішиз ріае шешогіае Уіабізіаиз гех, циапбо Ьос Ьеііиш аддгегіі ргорозиегаі, поп іат їегуепіег іпзіаЬаі, иі ехегсііиз ргаерагагеіиг, вед еі іасііе еі Іепіе огбіпаііз ргіиз еі сопзіііиііз, цію еі циіЬиз зіі іііпегіЬиз ехегсііиз роїопісиз едиезіег, Ехегсііиз Харогоуіапиз едиезіег, ребезіег еі пауаііз ііигиз егаі, е^о диірре рго іііо іетроге отпіит сопзсіиз іиегат еі пипс зсіо орііте. Аііегит поіит езі ііітае б. V., циоб поп тіпог рагз Ехегсііиз Харогоуіапі зіаііопез зиаз їіхаз ЬаЬеЬаі іп Ьіз раїаііпаііЬиБ. ех диіЬиз пипс уі^оге расіогит зесебеге сІеЬетиз, іат ех Ьопіз з. г. иі„ диат еііат поЬіІіит, еі Ьі ехрогіаііз ііііпс зиЬзіапіііз зиіз попбитаІЬ Іоса зіЬі іпуепегипі, іапіит тобо сігса сіуііаіез зиЬ біо уеі зиЬ уіІіЬиь іи^игіоііз тогапіиг, іпбе зедиііиг, циапіа сит біПісиїіаіе іп іат зігісіо іетроге еі іііпегі ассіп&еге зе беЬегепі, еі аііі пес бит еііат ех Ьопії поЬіІіит ехрогіауегипі зиаз їогіипаз. Тегііит, поп рагуиз езі еопип
Ьі поп іат сеіегііег ргаерагаге зе роззипі, пізі іоп^іогі іет >оге, іп іаІіЬиз епіт бій беІіЬегапбит. Апіециат ргаезепіез Ііііегае аб з. г. т-абїегепіиг, ЬаЬиі зесгеіит сопзіїіит сит аіідиіЬиз ссбопеїііз еі уеіега-піз ехегсііиз позігі тіїіііЬиз ігасіаЬатиздие еіиз Ьеііі п ііегіат, дні поп аііиб, зеб ібет зепііеЬапі еі зепііипі. ЬИЬіІотіпиз зсгію сопїезііт ай
отпез соїопеїіоз, пі диапіо сіііиз діеі посіідие поп рагсепдо ргоріег іїос 8о1ипі сопзіїіит асі те сопуепіапі, іп дио сопзіїіо циід сопсіизит Іиєгіі еі диае уоіа тіїііит египі, поп іагсіаЬо ііітае (і. V. пипііаге. ІНид іапіит гереіо, теїіиз Іепіе, отпіЬиз асі Ьеііит песеззагііз ргаерагаііз, іп іііаз огаз ііег сареге, иі ^Іогіа іттогіаііз потіпі з. г. т., поп уєго і^потіпіа рагеіиг еі поз оЬзедиіо позіго папсізсі £гаііат иііегіогет з. г. т., диогі Гасіаі оріітиз деиз. Уеііі і&ііиг іііта б. V. ех рагіе зиа, иі роіе, циае аиіЬогііаіе еі сопзіїіо іп Крса еі арисі з. г. т. реііеі, з. г. т регзиас'еге. пе іат їезііпапіег ііег поЬіз ітрегеі, аззесигапдо іп ес, стосі Гісіе еі оЬзедиіо позіго поп деегітиз тапдаііз з. г. т., диіп ітто іііа зишта аіасгііаіе ехзедистиг саріііЬиз позігіз, з. т. г. іиепсіо...
Воосіапиз СИїтіІпізкі, дих Ехегсііиз 2арогоуіапі.
ЦД1А УРСР у Києві, ір. Колекція грамот російських царів та універсалів українських гетьманів, оп. 2, спр. 25-д, арк. 1—2 Фотокопія з перекладу.
думку. І тепер підтверджуємо, що за гідність королівської величності і недоторканність Р 41 Пос литої, а^н в надії і кор сть т— п що в найсвіт іша достои-війська, але наперед тихо і повільно упорядкував і визначив, куди і якими шляхами і інше: чимала частина Запорізького Війська мала постійні^ місця свого" перебування
я відразу ж? пишу всім полковникам? щоб вони найскоріше, не затримуючись ні на день, ані на ніч, прибули до мене для цієї наради. Про те, що буде вирішено на цій нараді і які будуть голоси воїнів, я не затримаюсь сповістити вашу наисвітлішу

[В Чигирині, 12 березня 1652].
№ 171
1652, березня 20 (ЗО). Чигирин. — Лист до путивльського воєводи Федора Хілкова з запитом про причини затримки
Божию милостию великого государя царя і великого князя Алексія Михайловича, всея Росії самодержца і іних многих государств государя і обладателя, єго царского величества околничему і воєводі князю Фе-
Войска єго королевскоє милости Запорозкого, поклон свой низкий от-даєт і доброго здоровя і повоженя щасливого в долгий вік от господа бога усердно желаєт.
Виславши ми посланца нашего Івана Іскру, товариша войскового, в великих ділех ко єго царскому величеству, скоро по святех рождества
не жив, не відаєм. Просим вашей милости, рач нам ізвестит, ваша милость господине наш, коїх ради діл так долго бавится і ко нам не по-
в том ласку вашей милости поволностю нашею завдячит і заслуговат повинни будем. При сем буди здоров і богом храним, а ко нам друго-любив і всякого добра желателен.
Вашей милости господину своєму всего доброго зичливий приятел, Богдан Хмельницкий, гетман з Войском Запорозким.
Адреса: Божию милостию великого государя царя і великого князя Алексія Михайловича, всея Росиї самодержца і многих государств государя і обладателя, єго царского величества околничему і воєводі князю Федору Ондрієвичу Хилкову Стародубскому, другу нашем) отдат.
ЦДАДА, ф. Посольський приказ. Зносини
258

№ 172
Божиею милостию великого государя царя и великого князя Алексея Михайловича, всеа Русин самодержца и многих государств государя и облаадателя, его царского величества окольничему и воєводе, князю Федору Ондреевичю Хилкову Ста родубскому, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском королевские милости Запорожским, поклон свой ннский отдавши, доброго здоровья и счастливого пребьіванья от господа
с ЬІваном Искрою меня жаловал.
своєю царскою
задержали 1 в Варшаве до прошлого сейму, которьій будет за 7 недель. Дано нам знать, что там с нашиє сторонні много єсть на границе его царского величества и людем государским обидві чинят, о чем обьяви нам, и тех бездельников, которьіе без ведомости нашиє чинят, будем карать. При том долголетно здравствуй о господе и долго храним будь.
Вашей милости всего добра желательньїй приятель и служить рад,

№ 173
Кузнецову і Костянтину Волкову
Богдан Хмельницкий, гетман с Войском его королевской милости Запорожским и все Войско Запорожское до лица земли ниско челом
Невольники вашего царского величества Онофрей Кузнецов и Костя
Волков, бьівши в неволе турецкой, божиею ПОМОЩИЮ ВЬШІЛИ и к вашому
которьім волю их исполня, вашего царского величества просим, чтоб ваше царское величество им милость свою царскую, яко казахом дон-
ниско челом бьем и служить прямо и верно будем.
Хмельницкий, гетман с Войском Запорожским.
№ 174
1652, травня 17 (27). Табір під Тарасівною. — Лист до путивльського воєводи Федора ХІлкова про концентрацію польських військ та з проханням подати допомогу російськими військами
Божиєю милостию великого государя царя і великого князя Алексія Михайловича, рзсея Русії самодержца і многих государств государя і обладателя, єго царского величества околничему і воєводі князю Федору Ондрієвичу Хилкову Стародубскому, Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорозкого, доброго здоровя і щасливого повоженя в долгий вік от господа бога жичим і поклон наш отдаєм.
Писат ваша милость рачил ко нам і путивлца Максима Плешивого с товаришами прчислат для проведиваня задержаних в Варшаве послов єго царского величества до сейму пришлого, которий сейм отложили на далший час аж до августа місяца ляхи, і послов єго царского величества ради діл какових держат і поки задержат, не відаєм. Однак
ваша милость причинится до єго царского величества, жеби єго царское величество нас от милостивеє ласки своєй не откидал і руку помощй нам давал противко неприятелем нашим, а ми служит готовисмо єго царскому величеству прямо і вірне. При сем буди здрав і богом хра-ним, а ко нам друголюб.
Дан с табору от Тарасовки, 17 дня місяца мая року 1652-го.
Вашей милости всего доброго зичливий приятель і рад служит, Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорозкого.
Адреса: Божию милостию великого государя царя і великого князя Алексія Михайловича, всея Русії самодержца і многих госу-
260
чарств государя і обладателя, єго царского величества околничему і воєводі князю Федору Ондрієвичу Хилкову Стародубскому, приятелевії на-шему великому отдат.
ЦДАДА, ф. Посольський приказ, Малоросійські грамоти, спр. 44, арк. 2. Оригінал.
Там же. Зносини Росії 3 Польщею, 1652, спр. 1, ч., III, арк. 437—438.
ко государю "к Москве в ньінешнем во 160-м голу иіоля в 3 день».
ницького 1650—1657 рр., ЗНТШ, т 149, стор. 177—178.
«Киевская старина», 1888, июль, Документи, известия и заметки, стор. 20—21.
Воссоединение, т III, стор. 215—216, № 109.
№ 175
1652, травня 24 (червня 3). — Табір під Батогом. — Лист до' путивльського воєводи Федора Хілкова про перемогу над військами пального гетьмана Мартина Калиновського та з проханням подати військову допомогу
Божию милостию великого, великого государя царя і великого князя Алексія Михайловича, всея Русії самодержца і многих государств юсударя і обладателя, єго царского величества околничему і воєводі князю Федору Ондрієвичу Хилкову Стародубскому, Богдан Хмельницкий, гетман з Войском Запорозким, поклон свой низкий отдаєт і доброго здоровя зичит.
Іж господь бог даровал нам обоз лядский розгромит 23-го дня месяца мая, где і Калиновского, гетмана коронного, і сина єго, і товариство все побито, теди ляхи отпустят тепер послов єго царского величества, іншую раду взявши, однак їм не вірит треба. А ваша милость, гач причинится до єго царского величества, аби нас ратовал, бо відаєм, же на нас знову наступоват схочут. При том буди здоров і богом хра-
С табору епод Батогова, 24-го дня м[іся]ца мая 1652-го.
Вашей м[илос]ти всего доброго зичливий приятел і служит рад, Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорожского.
Адреса: Божию милостию великого государя царя і великого князя Алексія Михайловича, всея Росії самодержца і многих государств государя і обладателя, єго царского величества околничему і воєводі князю Федору Ондрієвичу Хилкову Стародубскому, приятелеви нашему,
ЦДАДА, ф. Посольський приказ, Зносини Росії з Польщею, 1652, спр. 1а, ч. ПІ, арк. 501. Оригінал.
Там же, арк. 505—507. Переклад, з заголовком: «Список з белоруских

№ 176
1652, травня ЗО (червня 9). Чигирин. — Наказ ковалинським
нільському монастирю десятину, покотельщину та очкове
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго королевской милости Запорозким.
Ознаймуєм сим писанєм нашим атаманом і всему товариству нашему Войска єго кор. м. Запорозкого, ковалинским и девичлинским, іж господин отец ігумен і вся капітула монастира Николского Пустинного києвского показовали нам листи, права и привілея давниє, же хто-колвек с козаков на кгрунте монастирском оселост маєт, повинен десятину дават на монастир зо всего збожа, также покотелсчизну і очковеє. Прото ж, яко давний звичай бивал, так і тепер аби бьіло, роска-зуєм, штоб десятину і покотелсчизну ведля звичаю давкого не зборо-нялися дават кождий козак, которий заживаєт кгрунту монастирского,
З Чигирина, мая ЗО дня 1652 Ч Богдан Хмельницкий, рука власна.

т. III, стор. 166-167,
№ 177
1652, червня 7 (17). Табір під Кам’янцем-Подільським. — Лист до командування та міщан міста Кам’янця з пропозицією здатися
ІсЬ ґпозс рапогп ге^ітепіагхоїп, хубііот, Ьигтізіггот2 і уузгузШіп тіезгегапот Катіепса тіазіа гусгіпуіе од паз, \Уо]зка 7арогозкіе£0, рогдго^іепіе.
Наказ ковалинським	^03акам ВІД 3° ТРаВНЯ
Сокоішіек зі? 8Іа]‘е топагсЬот а роЦгпут кашаїегот, схазохуі, а хм'оіі Ьоге] зіигус тизг^. Тегаг г шоіі па]шу2зге£0, ро гог^готіепіи \го]зка, сокоішіек изгіо, ха піеті аг їй згіакіет росі Катіепіес рггу-зхіізту. Мідх^с іеду ирогегушозе шазг^, ге піе ш Ьо^и, аіе ш їогіесу иіпозс 8\уо|а роїогуїізсіе, а шіесігсіе, ргозг? шаз, Іо шу ваті, ге па русЬ? хсазга хсіеіка і тигу Ь6& гизгу Ь ЛезІіЬузсіе сЬсіеІі рггу ирогге гозіашас, і ту г шо^кіет пазгут рапа Ьо£а ргозг^с, згикас Ь?дгіету зрозоЬбсу і об хузз зіад піе одеідгіету, аг шоіа Ьога шуреіпі зі?. Оду шу рокогу зше] іег гагус Ьедгіесіе сЬсіеІі, £ду Ьег гогіапіа кгші роддас зі? пат хесЬсесіе. ирешпіат, ге 2 тпіе]зг^ іо згкодд шазгд Ь?дгіе, Ьо ту оЬа-сгушзгу зкіоппозс і рошоїпозс шазг^, піе Ь?дгіет зоЬіе гусгус кгууіе ша-82Є] гогіапіа і лузз до згсг?іи гпізгегепіа і гагаг піекібгут шо]зкот пазгут одзіаріс гогкагету. Со зігопу шо]'зк шазгусЬ, па кідге зродхіешасіе зі? зоЬіе па одзіесх, Іерзхезту ієнах XV роїи зіоі^су 2, пііеіі шу х¥оЬ1?гепіи гозіа^су од іак Іісхпе^о шо]зка пазхе^о. Ргдхпе ші?с шазхе 8$ падгіе]е, уузгакге піт ротосу досгекасіе зі?, ирешпіат шаз, ге шіеіе шо]зка \уа-82Є£0 г^іп^с Ь?дгіе тизіаіо 3, пазгут газ изіїошапіет Ь?дгіе тіес око па ротос рггуЬус шат таі^сд і тату ш Ьо^и падгіе]?, ге рггу іак шіеі-кіе] роі?дге га ротосу Ьозк^ шзгузікіе^о г шаті докагас Ь?дгіету то§1і. 2усгету ші?с шат піе Ьус ирогсгушеті і гаиіапеті ш іе] їогіесу, §дуг піе тазх па зшіесіе піс іак тоспе^о і ігидпе&о, соЬу га ротосу ЬозЦ 2ги]пошас зі? піе то£Іо. Міе]сіе гаіут роїііошапіе пад шаті затеті і пад їогіесд шазгф Міе г^дату ту гогіапіа кгшіе, Іесг іуїко сксету іе^о, агеЬу-зсіе роког? і рошоїпозс шазг^ па г^дапіе пазге рокагаїі. Йа іе пазге різапіе XV дпіи дгізіеузгут г^дату од шаз гегоіисіі і одро-шіедгі. Л^іеїсіе Ьасгпозс па шзгузіко дозіаіесгп^ а ш деіегтіпас]і шазге] ге20Іши]сіе зі?. Рггу іут рггуіагпі шазге] оддауету зі?4.
Иаі г оЬоги д. 7 іипіі аппо дотіпі 1652.
ВоЬдап СЬтіеІпіскі, Ьеітап г ^/оузкіет /арогозкіт.
208. Копія, з заголовком: «Коріа Изіи СНтіе1піскіе£о і \Уо]8ка 2арого5кіе£о гіо тіазіа Катіепса оЬ1§гепіа різапеко».
Державна публічна бібліотека Української РСР, Відділ рукописів, № 13698—13716. Копія з копії.
ЦДІА УРСР у Києві, ф. Колекція грамот російських царів та універ-
Опубліковано: Міхаловський, стор. 657—658, № 249, з датою 17 червня 1652 р. ’
їх мость панам регіментарям, війтові, бурмистрам та всім міщанам містг Кам’янця прихильне від нас, Запорізького Війська, привітання.
Все, що трапляється з монархами і могутніми рицарями, підкорено часові
2 Міх.: Іерзгд ту зігаг ш роїи тату 5Іо]§са.
3 У Міх. кінець речення відсутній.
4 Це речення додано із Міх.
264
шуватн. а ?араз же накажемо частині наших військ відступити. Що ж до ваших великії! силі, з божою поміччю ми з вами можемо всього досягти. Отже, бажаємо
№ 178
1652, червня 8 (18). Під Кам’янцем-Подільським. — Універсал про захист міста Києва від військових переходів і постоїв
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском Запорозским.
Всім вобец 1 і кождому зособна, кому о том відати належит, мено-вите паном полковником, асаулом, сотником, атаманом і всему това-• риству нашому Войска Запорозского, за войском ідучим і назад пово-рочаючим, до відомості! доносим, іж счо видечи ми великеє спустошене міста Києва, котороє обивателі! тамошниє от войска лядского понесли, теди2 ми тому запобігаючи, аби місто наше столечноє і церкви божиї при вірі нашой православной хрестиянской вцале3 зоставали, виш ме-нованоє місто Києв беремо под оборону нашу і тот універсал наш для вшелякоє оборони оному даємо, сурово приказуючи, аби се жаден не важил с товариства нашего, до войска ідучи і назад поворочаючи, на перевоз києвский і через місто Києв іти, і аби жадних становиск, . ночлегов і попасов в оном не отправовали. А хоч і з листом нашим хто-колвек туди посланий будет, теди 4 не повинен он нічого вимишляти, слрочь того счо оному от нас в листі нашом доложено будет. А єжели би которий-колвек своєволник легце поважаючи сей універсал наш, а вимисли якиє непотрєбниє вимишляючи, кривди чинити в місті міл,
2 АЗР: и теперь; КС^ тедьі.
такового кождого своєволника полковникови києвскому, а в небитности єго, наказному позволяєм шибеницею карати; і росказуєм, жеби того
Дан з табору з-под Каменца Подольского, дня 8 іюня року 1652. Богдан Хмельницкий, рука власна.
Державна публічна
№ 14817—14897. Копія.
Відділ рукописів,
№ 179
1652, червня (14) 24. Під Могилевом. — Лист до коронного канцлера Андрія Лещинського відносно причин воєнних дій і з застереженням, що коли король не погодиться на перемир’я, Запорізьке Військо знайде собі іншого володаря
Ват Ьб£ зхуіадкіет, ге іегагпіеізге \уешп§іггпе гатіезгапіе і гоЬо-роїпе кгхуіе гогіапіе зіаіо зі§ [г] зргахуіесіїіхуе] рггусгупу, га шіеПц Ьошіет оргезіз іак од ісЬ тозсі рапош гоіпіеггу, ]‘ако і ісЬ т. рапоху иггддпікбху іп ехігета песеззііаіе деіепзіопе иіі тизіеіізту. Когитіету, ге іо Ьус тизі ш. т. рапи дозіаіесгпіе... ’, ]'ако зііа іошаггузіхуа пазге-£0 £агд1ет гарі^с/^іохуаіі піешіппіе, ракі розіапо^іопусЬ піе гпас Ьуіо, Ьо шзгузіко х¥едіи§ 8\уо]еі сгупііі х¥оіі. Тегаг іеду піе зтіе^с розіоху
и’ургахуіс, г огду щуоіпішзгу ]. ш. рапа А¥о]п§, до ]. кгдіехузкіеї тозсі цргазгаі^с хуузуіату, аЬу кгбіехузка тозс, рап пазг тіїозсіхуу, обда-Іас од Іазкі зшо]еі рапзкіе] паз піе гасгуі і іо, сокоішіек іиг їасіит езі, Іазкахуіе рггеЬасгус гасгуі, Ьо шіадото Ьус тоге саіети зшіаіи, ге піе
гусіа і та]$ік6х¥ пазгусЬ, до сге&о аЬуз XV. т. рап, рап пазг т-зсіхуу, зі£ рггусгупіі хуузок$ зхуо]д іпзіапс^, па]піге] иргазгату. Во ]ез!іЬу XV іут піе Ьуіо іазкі ]-о кгдіешзкіе] тозсі, рапа пазге^о ґпііозсіхує^о, і хузгуікіе] Кгесгурозроіііе], піеотуїпіе г зігоп оЬисІхуи кгхуіе сЬггезсі-Іапзкіе] гогіапіе, а гіетіе ]-о кгбіешзкіеі тозсі гпізгсгепіе ЬусЬу ти-зіаіо, а ту розігадахузгу шзгеїкіе] пазге] падгіеі ш іазсе ]-о кгдіехузкіе] тозсі, рапа пазге^о тііозсіхуе^о, іпзге^о зоЬіе рапа розігоппе^о згикас тизіеІіЬузту і оЬсе] роі?£І па оЬгоп^ пазг§ игуііЬузту. Кіс іедпак піе и-^іріту, ге ]. кгдіешзка тозс, рап пазг тііозсіхуу, зхуоіт гшукЦ к’е-тепся і тііозіегдгіет озоЬІішзгут, а XV. XV. рап, пазг т-зсіхуу рлі, роу/а^а і гогз^дкіет зшоіт ротодеги]есіе зіеЬіе затусг і иггіахкзгУ

зкізгпозсі 8ргадуіе(Ш\уе рггусгупу, зкіопіс зі§ гасгусіе до Іедо, соЬу і паз і Кгесгрозроііід зроко]пд исгупіс то£Іо. Рггу Іут г ипігопуті зкігкаті пазгеті \у Іазк^ XV. рапа зіекіе роїесату.
Баіит врод Мокі1о\уа, дпіа 24 тіезі^са іипіі гоки рапзкіе^о 1652. Боксі ап Сішііеіпіскі, Ііеітап Шо]зка /арогозкіе^о, г саіут ауо]-
Державна публічна бібліотека Української РСР, Відділ рукописів, К9 13698—13716, гтор. 18—19. Копія з копії архіву Чарторииськнх у Крако-
Переклад
жогнірів. так і їхніх м. панів ^урядників, змушені були оборонятися. Думаємо, що своєї ласки, й те, що вже сталося, ласкаво нам пробачив, бо всьому світові відомо, що ми не винуваті,. зазнавши поневолення, змушені .були^ вдатися до інших засобі^ а в. в. пан, наш милостивий пан, своєю повагою і розсудком угамуєтесь і, визнавши нашу_правоту,^ погодитесь з нами, ^що дасть змогу, і нам, і Речі Посполитій жити у
№ 180
1652, червня (14) 24. Під Могилевом. — Лист до брацлав-ського воєводи Станіслава Лянцкоронського з застереженням., що коли король не погодиться на перемир’я, Запорізьке Військо знайде собі іншого володаря
8ат р. Ьб£ ууісігі, ге іегагпіеїзге тіїіііЬиз гатіезгапіе і гокорбіпе кпуіе гохіапіе піе г пазге] зіаіо зі§ рггусгупу. 7а оргезя Ьохгіет ууіеік^ осі ісЬ тсіо\у рр. гоїпіеггблу, ]ако рр. игх^бпікбш, деїепзіопе иіі тизіе-Іізту; гогитіету, ге іо ]езі ш. т. т. р. у/іасіото, ]ако зііа ІошаггузіАУа пазхедо £аг1ет гаріесгріоАУаІі піеу/іппіе, рипкіа розіапоАУіопе пігасг Ьуіу, и'згуіко А¥едкі£ з\уо]є] сгупііі ауоіє]. Тегаг іебу піе зтіе^с розібху
8\¥0ІсЬ \уургашіс, 2 огсіу ихуоіпііізшу  т. р. \¥о]‘п?, до р к. т., р. п. щ цргазгаі^с шузуїату, аЬу ]. к. т., р. п. т., од Іазкі з\уе] рапзкіе] паї оддаїіс піе гасгуї, і іо, со їасіит езі, \ууЬасгус гасгуї, Ьо піе пазга рггусгупа. Во сге£О аЬу і- \у. т., р. п. тіїозсілуу \уузока іпзіапс^ рггусгуппут Ьус гасгуї, ипігепіе иргазгату. Во ]‘еге1іЬу ш іут піе ЬЯ Іазкі ]. Н т„ р. п. т., і шзгуікіе] Вгесгурозроіііе], піеотуїпіе зігоп оЬодхуоісЬ кг\уіе сЬггезсії’апзкіеі гогіапіе, а гіетіе і. к. т. 2пізгсгепіс ЬусЬу тизіаіо, а ту розігадашзгу шзгуікіе£0, іпзге^о згикасЬу зоЬіе розігоппе£о тизіеІіЬузту рапа. 1\Гіс ]едпак піе \у$іріету, ге | к. т тіїозсішз з\у$ кіетепсі^ і ш. т. т. р. роша^з зш^ ротодегиіссіе заїрі зіеЬІе. Ргхуіут ипігопеті изіи^аті пазгеті \у 1азк§ \у. т. т. р. рііпо зі£ одда]ету.
Вап зрод МоЬу1о\уа, діє 24 іипіі 1652.
Ж т. І. т. рапа ипігопі зіидгу, ВоЬдап СЬшіеІпіскі, Ьеітап і \\/го]'зкіет Харогозкіт.
головком: «Коріа Іізіи СЬтіе1піскІе£0 Богдана до X. Ьапскогопзкіе^о 24 іипіі
Опубліковано: Ів. Крип’якевич, Неопубліковані листи Богдана Хмельницького 1650—1657 рр., ЗНТШ, т. 149, стор. 176—177.
Сам п. бог бачить, що нинішні воєнні заворушення ^взаємне кровопролиття ста як багато н/шого товариства невинно загинуло, тому що нехтували пункти прийнятої угоди, а все робили по своїй воли Отже, тепер, не насмілюючись послати своїх послів, пробачити, "бо це не наша вина. Покірно просимо, щоб в. м., п. н. милостивий, своїм високим клопзтанням^спричинився до цього. Бо якщо і в цьому не буде ласки й_ к. м. ласкою і в. м., м. п., своєю повагою угамуєтесь. При тому" покірно віддаємось з старанними нашими послугами на ласку в. м„ М-^п.
№ 181
1652, червня 18 (28). Табір під Баром. — Універсал про-взяття під захист Івана Шинявського, старшини і шляхти ніжинської, а також їхнього майна
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском Запорозким До відомості подаєм всім, полковникови, сотником і асаулом і всему Вуйска Зало-розкого рицарству в месте Ніжине будучим, іж Іоанна Чпнявского. Александра лентвойта, бурмистра Дмитра, Филиппа писані, коториі
нам во всем посвідчилпср, взявши їх в опеку нашу войсковую, яко во всем нам добре залецоних, хочемо на вас міти, абисте так їх самих, жони і діти їх, яко теж доми і добитки во всем ціло заховале і наймнейшоє кривди чинит оним не важнлисе, відаюче і о том певне, же за найменшую їм обелгу учиненую, караня войскового каждий своволник не уй-дет, яко ж і всіх мещан ніжинских, і шляхту, которая тут з нами позостала, аби без жадноє шкоди зоставалн, сурово напоминаєм, чого усего в месте том преложониї Войск наших Запорозких пилне перестерегати мают, своволних карати, порядку вшелякого пелновати і яко найспо-койні заховатися, аби наймнійшая нас одтол скарга не доходила, под горлом, напоминаєм. Дошло теж і до нас відати, же тіє, коториє за указом нашим з Ніженсчизни повиходиле биле в Украйну, през жолніров до спустошалих добр своїх ворочалися, на їх здорозя отповідают, сурово напоминаєм і в том, аби жадного пренагабаня не псносели, кгди ж то ся било стало за всего войск наших відомостю, але хто хочет там мешкати спульне, волно, хто зас не хочет, спродавши своє без галасов на Украйну незборонно, і по-десяте напоминаєм, аби ні в чом воле на-шой не протевляючисе, все тоє в цілі приказане заховано било. А для ліпшеє віри при подпесе руки і печат войсковую притиснути росказа-
С табору под Баром, 18 дня месяця іюня 1652 году.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
На звороті: Універсал на волност пану Шинявскому і лентвойту ніжинському і всей старшині і шляхті.
1652, іюня 18 от Богдана Хмельницкого на обварованє уряду меско-го певних особ.
Архів Ленінградського відділення Інституту історії Академії наук Союзу
№ 182
1652, червня 26 (липня 8). Корсунь. — Лист до путивльського воєводи Федора Хілкова з проханням пропустити в Москву молдавського посла Івана Мануйлова
Божиею милостию великого государя царя и великого князя Алексея Михайловича, всеа Русии самодержца и многих государств государя и облаадателя, его царского величества окольничему и воєводе, князю Федору Ондреевичю Хилкову Стародубскому, Богдан Хмельни-Пкий, гетман Войска Запорожского, по отдании поклона доброго здо-ровья от господа бога желает.
Что вельможньїй его милость государь волоский поенлает Илью греченина своего для проведованья о после своем, что посла своего до но царского величества еще зимою послал. о чем тот Илья греченин
	ам о себе справу даст, просим вашей милости, извольте ему во всем іить. Потом буди здрав и богом храним. Ис Корсуни, июня 28-го 1652-го году Вашей милости во всем желатель и приятель и слуга, Богдан
Хм<	ельницкий, гетман Войска Запорожского. спр. Іа^ч. І,’ арк. 29—30. Переклад, з заголовком: «Список з белорускогс Ондреевичю Хилкову Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорожского, Опубліковано: Воссоединение, т. ІП, стор. 219—220, № 114. № 183 1652, липня 13 (23). Суботів. — Лист до путивльського воєводи Федора Хілкова з проханням подати допомогу посланцеві в Москву
сія кий	Божию милостю великого государа царя і великого князя Алек-Михайловича, всея Русиї самодержца і інних многих господарств лодаря і облаадателя, єго царского величества воєводє околничему, [зю Федору Андрієвичу Хилкову Стародубскому, Богдан Хмельниц-, гетман Войска Запорозского, здравия доброго од господа бога и зичит. Іж оказател сего листу нашего для розних пилних потреб своїх до
ми	ли єго'царского величества ідет, про то ми за оним причину свою сим, просечи, абис в. м. во всем оному ласкаве ставитисе рачил і хо-колвек просити будет, аби в. м. чинити не зборонялее. Узнаную ом приязн і учинност кождого часу всім добрим заділоват і заслу-ат повинни будем, а тепер ласце се в. м. з моїми поволними услуга-пилно оддаю. Дат з Суботова, дня 13-го іюля року божого 1652-го. Вашей милости всего добра зичливий приятел і служит рад, Богдан
Хмс	їльницкий, гетман Войска Запорозкого. Адреса: Божию милостию великого государя царя і великого князя
	жсія Михайловича, всея Русиї самодержца і інних многих госпо-ств господаря і облаадателя, єго царского величества воеводе окол-ому, князю Федору Андрієвичу Хилкову Стародубскому. ЦДАДА, ф. Посольський приказ, Грецькі справи, 1652, спр. ЗО, арк. 6. Оригінал. Там же, арк. 7—9. Переклад, з заголовком: «Список с листа белоруско- августа в 12 день». Опубліковано: Воссоединение, т. III, стор. 224, № 117.
№ 184
1652, липня 14 (24). Суботів. — Проїзний лист Костянтину Мануйлову
Бо.-киею милостию великого государя царя и великого князя Алексея Михайловича, всеа Русии самодержца и иньїх многих государств государя и облаадателя, его царского величества околничему и воєводе, князю Федору Ондреевичю Хилкову Стародубскому, Богдан Хмель-ницкий, гетман Войска Запорожского, доброго здоровья и пребьівания счасливого от господа бога усердно желает.
Посол от государя мутьянского едет к его царскому величеству о делех некоих, которой у нас просил грамоти проезжей, дабьі мьі к вашей милости о нем писали, он же сам о себе даст ответ, о чем едет; а мьі приязнн и милости братской отдаемся. При се.м буди здрав и богом храним.
Дан в Суботове, 14 дня месяца июля 1652-го.
Вашей милости всего добра желательньїй приятель и служить рад Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорожского.
ЦДАДА, ф. Посольський приказ. Зносини Росії з Молдавією, 1652, п ,	4— Пек	г м екблркоо ьма ч о
№ 185
1652, липня 19 (29). Чигирин. — Універсал про надання двох млинових кіл у селі Валки Прилуцькому Троїцькому Гурейнському монастирю
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском Запорозким.
Ознаймуем сим писанєм нашим полковникови і всему товариству полку Прилуцкого, так же вшелякой кондициї людем, іж на монастир Густинский для виживеня іноков з давних часов прошлиє їх мил. княжата надали в млині дві колі у Валках і то їм било отнято неслушне. Прото ж розказуєм, аби тиє ж колі обі, каменноє і ступноє, на монастир ішли і тепер, в чом жадноє ні от кого не мают міти перешкоди.
З Чигирина, 19 дня юля року 1652.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
На звороті: Лист гетманский — Хмельницкий — на млин валков-ский. Приказуєт дві колі, камяноє і ступноє, на монастир, 1652 году ‘юля 19 дня.
оп. 1, спр. 6, арк. 1—1 зв. Оригінал.
Державна публічна бібліотека Української РСР, Відділ рукописів, № 231 (Збірка Київського університету, № 99, т. І), арк. 56а. Коп.я.
Там же, І, № 57674 (Збірка Ол. Лазаревського, № 51), арк. 149. Копія
№ 186
ського воєводи Федора Хілкова з проханням
сія Михайловича, всея Русії самодержца і многих государств государя
дору Ондрієвичу Хилкову Стародубскому, Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорозкого, доброго здоровя і щасливого повоженя от господа бога міти жичим.
Відат ваша милость рачиш нашу приязнь і услуги вірниє ку его
того, єжели што відомости будет ваша м. міти от єго царского величества з Москви, просим, рачте нам возвестит скоро. При том буди здоров і богом храним, а к нам друголюбив і братолюбив.
З Чигирина, 31-го дня м[іся]ца юля 1652.
Вашей милости во всем жичливий приятел і слуга, Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорозкого.
Адреса: Божию милостию великого государя царя і великого князя Алексія Михайловича, всея Русії самодержца і многих государств государя і обладателя, єго царского величества околничему і воєводі, князю Федору Ондрієвичу Хилкову Стародубскому, приятелеви нашему.
№ 187
1652, вересня 24 (жовтня 4). Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича про доручення вести переговори навпатському і артському митрополитові Гавриїлу, який їде в Москву у справах молдавського господаря
Божиею милостию великому государю царю и великому князю .Алексею Михайловичю всеа России самодержцу [п. т.] его царскому
величеству, Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорожского, и все Войско Запорожское ниско до лица земли челом бьем.
Как есми преж сего служили вашему царскому величеству прямо и верно и ньіне повольность прямих служеб наших обьявляем в гра-моте нашей вашему царскому величеству, аже преосвященний в бозе его милость господин отец архиепископ митрополит Гаврил, блажа нашей митрополии 1 навпатские и артские, наместник констянтинополь-ского, александрийского и еросалимского патриархов, а делех ясновельможного его милости Василья воєводи и государя земель молдавских едет до вашего царского величества, и ми за милостию божиєю с его милостью государем в приятелетве учиня, тому ж его милости отцу митрополиту в наших делах устньш разговор имети к вашему царскому величеству вручили есми. Просим, изволь ваше царское величество роєм милостивое жалованье своє царское нам показать и от милостивого жалованья своего царского не отринуть, а ми во всяких делех и повеле-ниях царских противо врагов и супостатов вашего царского величества, рятующе прямо и верно, вашему царскому величеству служити будем до века. При сем да долгоденствует, вечно царствует ваше царское величество, господа бога молим и присно желаем2.
Из Чигирина, сентября 24-го дня лета 1652-го3.
Вашему царскому величеству прямьіе верньїе повольньїе слуги и подножие, Богдан Хмельницкой, гетман Войска Запорожского.
митрополитом Гаврилом в ньінешнем во 161-м году октября в 25 день».
№ 188
1652, вересня 24 (жовтня 4). Чигирин. — Лист до путивльського воєводи Федора Хілкова про наступний приїзд польських послів та про шлюб сина гетьмана Тимофія з дочкою молдавського воєводи Василя Лупула
Божию милостию великого государя цара і великого князя Алек-сея Михайловича, всея Росиї самодержца і многих государств государя і облаадателя, єго царского величества околничему і воєводє, князю Феодору Ондрієвичу Хилкову Ста роду бскому, Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорозкого, здравия зичит, приятелекий поклон оддаєт.
! Повинно бути, як в листі № 191: блаженнеиший митрополит. * У копії дописані слова: А внизу написано.
ознаймуем ни о чом, тепер маємо відомост, же короля полского ідут посли к нам, однож, єшче не пришли, не знаєм с чим ідут. А ми уже за ласкою божею зповиноватилисмося з Василем, воєводою земл Мол-
з нами вперед бил, а ми готови єго царскому величеству во всем слу-жит. При том буди здрав і богом храним.
З Чигирина, дня 24 сентября року 1652-го.
П	¥,тп.
ницкий, гетман Войска Запорозкого.
Адреса: Божию милостию великого государя царя і великого князя Алексія Михайловича, всея Росиї самодержца і многих государств государя і облаадателя, єго царского величества околничему і воєводе, князю Феодору Андрієвичу Хилкову Стародубскому.
№ 189
1652, вересня 24 (жовтня 4). Чигирин. — Лист до путивльського воєводи Федора Хілкова з проханням без зволікань відпустити в Москву навпатського і артського митрополита Гавриїла
Божиею милостию великого государя царя и великого князя Алексея Михайловича, всеа Русии самодержца и многих государств государя и облаадателя, его царского величества околничему и воєводе. князю Федору Ондреевичю Хилкову Стародубскому, Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорожского, доброго здоровья желает и по-клон свой отдает.
По се время не писали есми и не навещали вашей милости для замешканья великого. Ньіне же его .милосте господин отец Гаврило, блаженнейший митрополит навпатцкий и артский, наместник патриар-хов констянтинаполвского, александрейского и еросалимского, едет до его царского величества в делах государя его милости земелв молдав-
ро отпустить к его царскому величеству, милость и любов показаную

нашею любовью братцкою заработьівать повинни будем И его царск ?л величеству как бьіли есмо верньїе слуги, и ньіне прямо служити гс тонн. При сем господина отца митрополита и нашу грамоту до его царского величества послали есми. Здрав буди и богом храним.
Не Чигирина, 24 дня сентября 1652-го1.
Вашей милости желательньїй приятель и служить рад, Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорожского.
ЦДАДА, ф. Посольський приказ, Грецькі справи, 1653, спр. 2, арк. 11— ннчему и воеводе ко князю Федору Ондреевичу Хилкову Богдан Хмельниц-кой, гетман Войска Запорожского в ньінешнем 161-м году октября в 14 день».
№ 190
1652, вересня 27. (жовтня 7). Чигирин. — Універсал музикам на Задніпров’ї, організованим у цех, з наказом слухатись.
цехмистра Грицька Ілляшенка-Макущенка
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском Запорозким..
Ознаймуємо сим писаниєм нашим, кому о том відать належить і тот лист наш оказан будет, меновите всім музикам на Заднепру будучим, і росказуєм, абисте яко перед тим в цеху том, которой-осте учинили і цехмистра слухаючи, то єсть Грицка Іляшенка, ни в чом спротивим тому постановеню не били і не отлучалися от оного; чего всім полковником на Заднепрі будучим расказуєм, аби гдеби-колвек на спротивляючихся вишменованний цехмистр ускаржал, справедливост чинили і всего перестерігали, а ми оним тоє в нічность отдаємо, де і повторе росказуєм, аби іначей не било.
Дан з Чигирина, дня 27 септеврія року 1652 2.
Богдан Хмельницкий, рука власная.
І прето я углядівши, іж не барзе поблизу, жебим я сам могл вше-лякую пересторогу межи вами учинить, теди я даю владзу3 Грицкови Макущенкові, цимбалисту, абись в межи вами вшелякой порядок спра-вовал, а непослушного позволяю скарать, прето абисте оного во всем послушни били, яко мні самому.
№ 55537 (Збірка Ол. Лазаревського, № 41, т. IV), арк. 374. Копія.

№ 191
воєводи Федора Хілкова про переговори з польськими посла-
Божиєю милостию великого государя царя і великого князя Алексія Михайловича, всея Русії самодержца і многих государств государя і обладателя, єго царского величества околничему і воєводі, князю Федору Ондрієвичу Хилкову Стародубскому, Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорожского, здравствовати і благодушествовати много-
Грамоту вашу прочет, утішихся. Велце дякуєм, што ваша милость незабавне отпустит рачил до єго царского величества єго милости отца Гавриила, метрополиту, в ділах государя волоского, приятеля нашего, — заслужим то в. м. Договор с послами лядскими, же они хотят ведле пунктов белоцерковских мир с нами іміти, а ми пункта зборов-скиє держим, інак не хощем, — і о том комісія маєт бити. Потом о всим в. м. возвістим. От кримского царя єще послов не маєм і відо-мости не даєм.
Што к нам велика милость єго царского величества \ радуємся, З найпаче служити прямо і вірне єго царскому величеству будем. Скоро
скому величеству, до лица земли чолом бити будем, болшоє іщущи царское милости. К сотником і козаком, коториє обиди чинет от Литви жилцом єго царского величества, напишем і пошлем, даби того не чинили і сурово винних скараєм. Канова відомост будет от єго царского величества, просим, рач нам в. м. ознаймоват. При сем здрав буди .долголітнє і к нам любовей друг і приятель.
З Чигирина, 18-го м[іся]ца октобра 1652.
Вашей милости во всем жичливий приятел і служит рад, Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорозкого.
Адреса: Божиєю милостию великого государя царя і великого князя Алексія Михайловича, всея Русії самодержца і многих государств государя і обладателя, єго царского величества околничему' і воеводе, князю Федору Ондрієвичу Хилкову Стародубскому, приятелю нашему.
ЦДАДА, ф. Посольський приказ, Зносини Росії з Польщею, 1652,
№ 192
1652, листопада 12 (22). Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича про відрядження у Москву посла Самійла Богдановича (Зарудного) в справі одержання допомоги проти Польщі
Божиею милостию великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичю всеа Русин самодержцу [п. Н царскому величеству, Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорожского и все Войско Запорожское низко челом бьет.
Смиренно вашему царскому величеству, благодарим, что ваше цар-ское величество, яко царь православний, нас, слуг и подножий своих„ всего Войска Запорожского, от милостивьіе благодате своея отдаляти не изволяешь и так чрез послов свойх благодеяние своє показуешь, как чрез оних же и многократно нас милостивим жалованьем своим при-зпрати изволяешь, что все ничем иннм, только на всякеє повеление вашого царского величества нашими готовими услугами против всякого-’ неприятеля вашего царского величества и верьі нашея православньїе допомогаючи, отслуговати должни будем. А за милостивое жалованье вашему царскому величеству низко челом бьем.
А что ваше царское величество и ньіне милость свою недавно чрез; нодьячего своего Ондрея Ардабьева показати изволил, и за то вашему царскому величеству много челом бьем. За которим посланцем вашего царского величества и ми тотчас посла нашего Самуйла Богдановича, судью войскового, с товарищи с низким нашим челобитьем посилаєм, которой о чем ни будь имянем нашим и всего Войска Запорожского яокорно просити будет, смиренно челом бьем, чтобьі ваше царское ве-личество ради церквей наших православних и верн нашей православньїе христианские, яко царь православний, того не возбранял и милостиво их в том, о чем имянем нашим и всего Войска Запорожского просити бутут, вьіслушав с милостию, в скором времяни одпустити назад велети изволил. Непрнятелем же тем, коториє так веру нашу, церкви божии, как и нас, самих християн, изнищити и искоренити желают, не изволь ваше царское величество верить и помочи на православне давать, но и паче, яко царь праведний и православний, православним людем всякими мерами пособляти покорно просим. А ннне сами себе-со всем Войском Запорожским в милостивое жалованье вашего царского величества прилежне вручаєм.
Дан из Чигирина, ноября 12-го дня лета божия 1652-го1.
Вашему царскому величеству царю православному прямо верньге слуги Богдан Хмельницкий, гетман с Войском Запорожским, рукою

ЦДАДА, ф. Посольський приказ, Малоросійські справи, 1652, спр і? арк. 1—4. Переклад, з заголовком:, «Список з грамотьі, какову писал ко г0’ сударю царю и великому князю Алексею Михайловичю всеа Русии Богдан Хмельницкои, гетман Войска Запорожского. с посланники своими с Сам'7 лом Богдановьім с товарищи в ньшешнем во 161-м году декабря в 16 деш
Опубліковано: Актьі ЮЗР, т. III, стор. 483, № 334	'
Воссоединение, т. III, стор. 239—240, № 133.
№ 193
1653, січня 22 (лютого 1). Чигирин. — Універсал про надання Мгарському монастирю млина на Тишках
Богдан Хмельницкий, рука власна.
Ознаймуєм сим писанєм нашим, кому би о том відать належало, їж видячи ми великиє недостатки іноков монастира общежителного Мгарского, же братія слушного виживеня міти не могут, коториє в счоденних молитвах своїх і Войска Запорозского не забивают, а уважаючи тоє, пустилисмо їм млинок один, от приєзду лубенского нижний на Тишках, с каменми двома, а третими ступами: у котором млині аби жадноє ні от кого, так з войскових людей, яко і з обивателев роз-них міст і сел не поносили перешкоди, пилно жадаєм і розказуєм, арен-дари жеби зараз той млин попустили, єжели в аренді, а їм о том фал-ката 1 слушная будет; чого пан полковник наш миргородский догледі-
Писан в Чигирині, 22 генвара року 1653. Богдан Хмельницкий, рука власна.
зу Р^,Х№"7ЄНКопІ5іДСЬКОГО В1ДД1ЛЄНН* [нститУтУ -Р11 Академії наук Сою " Опубліковано: Акти ЗР, т. V, стор. 89, № 32. '
1 У копії ДПБ УРСР: дефалката.
№ 194
1653, лютий. Чигирин. — Лист до князя Трансільванії Юрія Ракоці про переговори з посольством Степана Люца
Зегепіззіте ргіпсерз Тгапзіїуапіае, дотіпе поЬіз оЬзегуапсІіззіте.
Рег^гаіипі поЬіз езі, чиод зегепіззіта сеїзііидо уезіга ргізііпат ег£з поз зегуапдо атісіііат, іит Іе^аіоз позігоз гарогоуіепзез Ьепе-уоіо зизсерегії, Іит диодие ИИегіз зиіз їауоге ріепіз атісаЬіІі поз уізі-Іаге уоіиегії рег дотіпит ЗіерЬапит Ьисі. Іп еадет ег£о зіапіез атісі-Ііа, ргоиі рег Іе^аіоз позігоз еат десіагауітиз, зиПісіепіег ііа рег Ііі-Іегаз позігаз, песпоп рег дотіпит ЗіерЬапит Ьисі, Іе^аіит зегепіззітае сеїзііидіпіз уезігае, еапдет десіагатиз; ріигадие Іосиїі зитиз сит еодет ЗіерЬапо Ьисі, диі отпіа огеїепиз геїаіигиз езі. ІЛ уєго зегепіз-зіта сеїзііидо уезіга зі! зетрег Іп атоге зІаЬіІіз ег^а поз, деиз Іег ор-Іітиз тахітиз еПісіаі; зісиі аиіет пиііат дедітиз оссазіопет игщиат дігітепдае сЬагіІаІіз, ііа пес даіигі зитиз. Іпіегіт, иі діиііззітоз уіузі іп аппоз ПогеаЦие зегепіззіта сеїзііидо уезіга, ипісе ргесатиг.
Баїит СгуЬугіпі, аппо дгіі 1653 *.
Зегепіззітае сеїзііидіпі уезігае зіидіозиз ад отпіа атісиз еі зег-уиз, ВоЬдап СЬшіеІпіскі, Ьеітап 2 АМоізкіет Харогозкіт.
Адреса: Зегепіззіто Сеощіо Насосі, ргіпсірі Тгапзіїуапіае, рагііит гедпі Нип&агіае дпо еі Зісиїогит сотііі.
Угорський державний архів. Оригінал.
ЦДІА УРСР у Києві, ф. Колекція грамот російських царів та універса-
Опубліковано: Сіладі, т. І, стор. 258.
дружбу, доброзичливо прийняла наших запорізьких послів і зводила в своєму листі, повному прихильності, відвідати нас через пана Стефана Люці. Отже, ми перебуваємо, в тій самій дружбі, про яку ми заявляли раніше через^ наших послів, а тепер заяв-
до розриву приязні, так і не дамо. Тим часом ми молимося тільки, щоб ваша "найясні-ша високість жила і процвітала якнайдовші роки.
Дано в Чигирині, року господнього 1653.
Вашої найяснішої високості готовий до всього друг і слуга Богдан Хмельницький гетьман, з Військом Запорізьким.
1	На підставі інших документів встановлено, що лист тому 1653 р.

№ 195
1653, лютого 1 (11). Чигирин. —• Лист до путивльського воєводи Федора Хілкова з проханням відпустити Настасію Филимонівну
Божиєю милостию великого государя царя і великого князя Алексея Михайловича, всеа Русиї самодержца і многих государств государя і облаадателя, єго царского величества околничему і воєводе, князю Федору Ондрієвичу Хилкову Стародубскому, Богдан Хмельницкий, гетман зо всім Войском Запорозким, доброго здравия од господа бога зичит.
Пришла до нас відомост, же Настя Филимоновна, Яковова жона, в городі єго царского величества в Путивлу задержана єст, а царское величество милостивою грамотою пожаловал до нас писаною, же всім -тим, коториє, охороняючисе од меча лядзкого, в землі єго царского величества зостают, волно виходит знову назад. Теди і ми тепер за Настею Филимоновною вишменованою причину нашу до милости твоєй вносим, велце просячи, не рач твоя милость оноє там задержоват, але рач оную доброволне випустит, о чом і послом єго царского величества столнику Якову Никитичу Лихареву да поддячому Івану Фомину ска-зовалисмо, аби твоєй милости о том оповідили. А єжелебис твоя милост того на прозбу нашу не учинил і вишменованноє невісти не уволнил, теди ми о том і до єго царского величества через грамоту нашу чолом-бит будем. При том милостивой ласце вашой милости оддаємсе.
Писан з Чегирина, дня 1-го февраля року 1653.
Вашой милости всего добра зичливиє приятеле і слуги. Богдан Хмельницкий, гетман з Войском Запорозким.
Адреса: Божиєю милостию великого государя царя і великого князя Алексея Михайловича, всеа Русиї самодержца і многих государств государя і облаадателя, єго царского величества околничему і воєводе, князю Федору Андрієвичу Хилкову Стародубскому.

№ 196
в Москву з таємним дорученням
Божиею милостию великого государя царя і великого князя Алек-сея Михайловича, всея Росії самодержца і многих государств государа
князю Федору Андрієвичу Хилкову Стародубскому, Богдан Хмельни-
Єжели коли, яко тепер причину мою зношу до тебе, приятеля моего, за святійшим патриярхою константинополским, которий праве з пас-чеки бисурманскоє вирвавшисе, єдет до єго царского величества в справах поважних. Аже і ми обачилисмо так за одного чоловіка нікоториї річи злецилисмо, аби єго царскому величеству од нас слуг переложид секретне. Зачим і тебе, приятеля нашего, просим, аби без вшелякого
Афанасия до єго царского величества одправити, давши оному звичайний з милостивоє ласки єго царского величества корм.
А при том сами себе з нашими поволними услугами ласце в. м. пил-
Дат з Чигирина, 28-го февраля року 1653-го.
Вашей милости зичливий всего добра приятел і служит рад, Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорозкого.
Адреса: Божиею милостию великого государя царя і великого князя Алексія Михайловича, всея Русиї самодержца і многих государств государа і облаадателя, єго царского величества боярину і воеводе путивскому, князю Федору Андрієвичу-Хилкову Стародубскому.
№ 197
1653, березень. Чигирин. — Лист до Я на Казимира про те, що Запорізьке Військо запросило російського царя бути посередником у переговорах з Річчю Посполитою
\;а]]а8піе]згу тсіхуу кгоіи, рапіе а рапіе пазг хуієісє тііозсіхуу.
2а хуіеікіе згсг^зсіе росгуіаіізту зоЬіе, £(іу іак гпасгпа пазЦріїа ЬуІа іазка рггесіхуко паз зІи£, а роддапусЬ хуазге] кгоіехузкіе] т., р. п. іп., ге хуазга кгоіехузка тзс., р. п. т., піе гусгдс даізге^о ті?дгу скггез-сі]апзіхует. хуіегпуті роддапуті зхууті, кгхуіе гогіапіа, гаихуагухузгу (о, ге ііекоіхуіек окаг]а ЬуІа до іе£о дотохуе&о гатіезгапіа, піе г пазге] зігопу дахуаІа зі?, гасгуІез Ьуі ху іакохуе] рохуагпе] зргахуіе игус рго тедіаіоге Ьозродага тозс хуоіозкіе^о т. т. рапа, кіоге] тед-]гс]е] ту ге хузгузікіт ¥/о]зкіет ху. к. тзсі 2арогозкіт рггег сгаз піе-таіу рггу тііозсіхуе] Іазсе ху. к. т., р. п. т., сгека]дс, аг док^д згсг^зіі-хседо піе тогету о^Цдас зкиіки. Г4іе ху^ірі^с ]едпак о тііозсіхуе] Іазсе уу. к. т., р. п. тіІО8СІхуе£о, а ге гхуукіут пазгут ирокагга]$с зі? род-иапзіхует, о тііозсіхуу ху. к. т., р. п. тхуе^о, ргозіту кіетепс]у, £дуг Ьо£ зат ]езі іети зхуіадкіет, ге ]ако рггедіут і іегаг г зегса хуіегпуті роддапуті Ьус ху. к. т. гусгуту, піе тузіус о гадпе] гдгадгіе рггесіхуко та]езіаіохуі ху. к. т., осгекіхуату піе згогзге^о г оЬи зігоп кгхуіе гогіапіа, аіе гасге] рггу тііозсіхуе] іазсе ху. к. т. оЬПіе^о роко]и, кіоге-&о ]ак згсгегге гусгуту, іак іег аЬу ]ако па]^гипіохупіе]згу тб£І оіггу-тас еїекі, иргозііізту г пазге] зігопу сага ]тсі тозкіехузкіе^о, р. п. т., аЬу зхуо]у ху іут гагіе рохуа^у хуіогухузгу зі? і пазге реіііа, хуіегге, сег-кхуіот і хуоіпозсіот \^о]зки хуазге] кгоіехузкіе] тозсі /арогозкіети регііпепііа, іазкахуіе і тііозсіхуіе рггеіогус гасгуі, а ту апі г хуо]зкіет зі? піе гизгуту і па та]езіаі хуазге] кгоіехузкіе] тозсі, апі па хуо]зка ху. к. тозсі когоппе рогухуас зі? і гадпе] дахуас апзу піе Ь?дгіету, осге-ки]ус па тііозсіхуу іазк? ху. к. тсі, р. п. т. ХУазге] іег кгоіехузкіе] тозсі, р. п. т., ипігепіе иргазгату, аЬу хуо]зкот ху. к. тозсі когоппут і XV. Кз. Ьііехузкіе^о піе гасгуі па паз, ]ако роддапусЬ зхуоісЬ, кагас пазі?-рохуас, ^дуг ту зі? саіе па іазк? хуазге] кгоіехузкіе] тозсі, р. п. т„ 8риз7сга]^с, хуедіи^ ріегхузге] тііозсіхуе] Іазкахуе] декіагаср згсг^зііхуе-£0 осгекіхуас Ь§дгіету ху котіз]е] зкиіки. Заті зіеЬіе рггуіут г пазгу-гоі ипігопуті изіи^аті і г хуіегпозсід роддапзіхуа пазге^о тііозсіхуе] т. к. тсі, р. п. т. роіесату зі? кіетепс]і.
2	Сгукугупа, діє... тепзіз... аппо 1652 2.
ХУазге] кгоіехузкіе] тозсі рапа пазге^о тііозсіхуе^о ипігепі зіидгу
’ Василь Лупул.
2 Лист написаний приблизно в березні 1653 р. На це вказує згадка про посеред-ицтво царя Олексія Михайловича (Воссоединение, т. 111, стор. 260).
і У'іегпі роддапі, ВоЬдап Сіітіеіпіскі, Ьеітап г ХУоізкіет хуазее] кгб-1е\узкіе] тіїозсі Харогозкіт.
Памятники, т. III, відділ III, стор. 31—34, № 7.
Памятники. вид. 2, з доповненнями, т. III, стор. 169—171, № 10.
даних вашої королівської м., п. н. м., така велика ласка, що ваша королівська м. ми, і зваживши, що скільки разів виникала громадянська війна, не ми давали привід волоського господаря, м. м. пана. Ми з усім в. к. м. Військом Запорізьким довго очі-його дочекатися. Однак, не сумніваючись у милостивій ласці в. к. .м., п. н. милости-в. к м., п. н. м-го. Сам бог свідком, що як раніше, так і тепер ми від усього серця в. к. м. тривалого миру,Р якого так щиро бажаємо. Щоб досягти істотного результату, свою повагу, ласкаво й милостиво підтримав наші прохання, які торкаються віри, церков і вільнострі» вашої королівської милості Війська Запорізького. А ми з військом
нечі не даватимемо, очікуючи на милостиву ласку в. к. м., п. н, м. Просимо також покірно, щоб ваша королівська милість, п. н. м., не зволив наказувати коронним війна ласку вашої королівської милості, п. н. м„ згідно з першою милостивою декларацією, чекатимемо щасливого результату роботи комісії. При цьому з своїми покірними
піддані Богдан Хмельницький, гетьман, з вашої королівської милості Військом Р3а-порізьким.
№ 198
1653, березня (19)29. Суботів. — Лист до Юрія Ракоці відносно обміну посольствами і про готовність подати йому допомогу
Зегепіззіте ргіпсерз Тгапзіїуапіае, дотіпе, дотіпе поЬіз оЬзег-уапдіззіте.	'
Риопіат іпдіззоІиЬНе атісіііае уіпсиїит зегепіззіта сеїзіїисіс уезіга ег^а поз ргаезіаі, ^гаііззітит поЬіз езі. Ргорепзат зегепіззітае сеїзііидіпіз уезігае Ьепеуоіепііат іит Іе^аіі позігі, іит еііат а зегепіззіта сеїзііидіпе уезіга їідеіез тіззі1 еі Ііііегіз еі огеіепиз зиИісіеиіег поЬіз ехрозиегипі еі зиттореге поз деіесіауегипі. Ипісе розіиіатиз.
1 Послами Юрія Ракоці були Юрій Рац і Стефан Люц.
уеііі зегепізз. сеїзііидо уезіга іпрозіегит диоцие еодет іп поз Ьепеуо-Іепііае зіидіо їеггі, пе іпітісі позігі зоїаііит геїегапі. N08 уєго сит іоіо Ехегсіїи Харогоуіепзі отпі оссазіопе асі диозІіЬеі Ьозіез ргоПі^ап-сіоз зегепіззітае сеїзііидіпі уезігае іпзегуіге рагаіоз (оге роїіісетиг. Ріига Іе^аіі зегепіз. сеі. уезігае де позіго зіидіо геїаіигі зипі, циіЬиз ріепат дедітиз (ідеш піїїіірие еоз деііпиітиз. Іпіегіт позтеі ірзоз іп зіпит Ьепеуоіепііае зегепіззітае сеїзііидіпіз уезігае геропепіез, Іоп^із-зітоз ас Іеіісіззітоз аппоз зегепіз. сеі. уезігае а зирегіз ргесатиг.
ЗиЬоіоуіае, даі. діє 29 тагііі а—о дпі 1653.
Зегепіззітае сеі. уезігае сапдідиз атісиз еі ад зегу-іііа рагаіиз ВоЬдап Сктіеіпіскі, Ьеітап х \¥о]’зкіет /арогозкіт.
Адреса: Зегепіззіто (Зеог&іо Какосі, деі £гаііа ргіпсірі Тгапззіїуа-г.іае, рагііит ге^пі ІЗп^агіае дотіпо еі Зісиїогит сотііі, дпо дпо поЬіз со’.епдіззіто.
Угорський державний архів. Оригінал.
ЦДІА УРСР у Києві, ф. Колекція грамот російських царів та універсалів українських гетьманів, оп. 2, спр. 14, арк. 1—2. Фотокопія з оригіналу.
Нам дуже приємно, що ваша найясніша високість підтримує з нами нерозривний звязок дружби. Прихильну доброзичливість вашої найяснішої високості в достатній мірі виклали нам і письмово, і усно як наші посли, так і довірені особи, послані вашою найяснішою' високістю, і цим надзвичайно нас втішили. Ми наполягаємо тільки на тому, щоб і надалі ваша найясніша високість зволила ставитись до^нас з та’кою ж
готові служити вашій найяснішій високості. Більше про нашу прихильність повинні
Дано в Суботові, дня 29 березня року божого 1653.
цькии, гетьман, з Військом Запорізьким.
№ 199
1653, березня 23 (квітня 2). Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича про наступ польських військ і мету посольства Кіндрата Бурляя та Силуяна Мужиловського в Москву
Божиею милостию великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичів, всеа Русии самодержцу [п. І] твоєму царскому величеству Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорожского и все Войско Запорожское до лица земли низко челом бьем.
Ожидаючи ми на милостивое жалованье твоего царского величества, яко царя православного, во все ньінешньїе Бремена нелриятелем
ства не наступить и милостивий високий совет, яко царя православного. Но понеже предреченньїй неприятели нинешнего времяни, вместо комиссий, изменою в рубеж пришедчи наш, в 15000 войска, колико на десять городов вьіжгли, людей невинних християн, так мужеского как
основания искоренили, а напосле ж де и духовних до смерти мукою неистерпимою замучили, мьі, видячи толикое гонение на веру нашу пра-
что уже и к нам приближатися почали, бога всемогущаго на помочь
украинньїх домов божиих и самой столицьі Києва, також части сие Ма-льіе Руси нашия, могли оборонить и впредь им не подавали в поруганье. ' А ньіне к вашему царскому величеству послов наших Кондрата
Бурлия да Силуяна Мужиловского посьілаем, ниско до лица земли че-лом-бьючи, чтоб ваше царское величество не по одинождьі обещанному милостивому жалованью своєму государскому, яко царь православний,
нашиє православний и церквей восточннх в поругание сие. Тако же вашему царскому величеству ведемо чиним, что недавного времени ишли к нам посли от Христиньї, королеви ея милости Свейской, о ка-ких делех, знати не можем, — которьіх послов ляхи, поймавши, королю отослали и к нам не пустили. Для того мьі, хотячи подлинно проведа-
вашему царскому величеству отдавши поклон, аще ваше царское величество поволит изволишь, с нашими листами так к королевой ей милости свейской, нашли з между себе отпустить к нам сюди с грамотою твоего царского величества, одного своего товариша. Аще же би инако била воля и повеление твоего царского величества, чтоб ненадобе нам • посилати там в Свею послов наших, то и изволил би ваше царское величество опять всех милостиво отпустить к нам, понеже ми во всем на совет твоего царского величества, яко прямьіе [слуги], полагатца готовн есмьп
Ширее о" всем словесно преж реченньїе посланники наши твоем) парскому величеству подлинно скажут, которнм совершенно поверивши. чтоб милостиво твоє царское величество изволил вьіслушать и не медля отпустил их. При сем желаем и бога всемогущаго молим, чтоб твоє царское величество на многие лета государствовал, а нас в милостивом своем жалованье хранити изволил, которому и третицею ниско челом
Дан с Чигирина, марта в 23 день лета 1653 ’.
Твоего царского величества во всем готовьш и нежайшии слуги II ПОДНОЖИЄ, Богдан Хмельнитцкий, гетман со всем Войском Запорож-
ЦДАДА, ф. Малоросійський приказ, 1653, стовп. 11/5822, арк^ 13—17.
ка Київського університету, № 224/97, т. І, стор. 245—248. Копія з перекладу Опубліковано: Актьі ЮЗР, т. VIII, Прибавления, стор. 362—363. Воссоединение, т. III, стор. 256—257, № 147.
жі 200
165-3. березня 23 (квітня 2). Чигирин. — Лист до боярина Бориса Морозова з проханням подати допомогу гетьманським послам Кіндрату Бурляю та Силуяну Мужиловському
Божию милостию великого государя царя и великого князя Алек-сея Михайловича, всеа Русий самодержца и многих государств государя и облаадателя, его царского величества ближнему боярину Борису Ивановичю Морозову, Богдан Хмельницкой, гетман Войска Запорожского, и все Войско Запорожское ниско челом бьет.
Посилаючи ньіне посланцов наших, Кондрата Дмитрова сьіна да Силуяна Андреева Мужиловского, о нужньїх делех к его царскому величеству и к тебе, господину нашему, смиренно просячи сию нашу посилаєм грамоту, и челом бьем ниско, чтоб тьі господин наш причиною за нами, прямими слугами его царского величества, к пресветлому его царскому величеству царю православному бьіти изв[олил. О чем нибудь наши] посланцьі ньіне прибегати к тебе господину нашему будут, чтоб еіо царское величество, не отдаляючи нас от милостивого жалованья своего государского, сим нашим посланцем милостивеє усльїшание дати изволил и нашего убогаго не отринул прошения. Таковое жалованье, так его царскому величеству, как и тебе господину нашему, на всяко время готовими послугами нашими отслуговать должньї будем, котороіі ся и ньіне прилежно вручаючи, ниско челом бьем.
Дан с Чигирина, марта в 23 день лета 1653-го Ч
Вашей милости всего добра желательньїй приятель и слуга, Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорожского.
ЦДАДА, ф^ Малоросійський приказ, стовпці 1/5822, арк. 1—2.^Переклад,
161-методу». Р в Р	ш У 258^К. 148
1	У копії дописані слова: А внизу написано.

№ 201
1653, березня 23 (квітня 2). Чигирин. — Лист до боярина
сея Михайловича, всеа Русии самодержца и многих государств государя и облаадателя, его царского величества боярину ближнему Илье Даниловичю Милославскому, Богдан Хмельницкий, гетман Войска За-
Понеже посланников наших, Кондрата Дмитреева сьша Бурляя да Силуяна Мужиловского. с товарищи к его царскому величеству, царю православному, посилаєм о нужньїх некоторьіх делех, его царскому ве
дина нашего смиренно просим, чтоб еси за нас причиною к его царскому величеству бьіти изволил во всех тех делех, о чем ни будь предре-ченньїе посли наши его царскому величеству и тебе бити челом будут, Таковое жалованье, так его царскому величеству, как и тебе господину
дем, которой ся и ньіне прилежно вручаєм.
Дан с Чигирина, 23-го дня месяца марта лета 1653-го
Твоєй милости всего добра желательньїе слуги, Богдан Хмельни-
№ 202
1653, березня 23 (квітня 2). Чигирин. — Лист до боярина Григорія Пушкіна з проханням подати допомогу послам Кіндрату Бурляю та Силуяну Мужиловському
Божиєю милостию великого государя царя и великого князя Алексея Михайловича всея Русии самодержца и многих государств государя и облаадателя, его царского величества ближнему боярину и оружниче-му, Григорью Гавриловичю Пушкину, Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорожского и все Войско Запорожское низко челом бьют.
Посилаючи нине посланцов наших Кондрата Дмитрова сьша Да Силуяна Андреева Мужиловского в нужньїх делех к его царскому ве-
личеству и к тебе господину нашему смиренно просячи, сию нашу по-сьілае[м] грамоту и челом бьем ниско, чтоб тьі, господин наш, причиною за нами, прямими слугами его царского величества, к пресветло-му его царскому величеству царю православному бьіти изволил. О чем ни будь наши посланцьі ньіне прибегати к тебе, господину нашему, будут, чтоб его царское величество, не отдаляючи нас от милостивого жалованья своего государского, сим нашим посланником милостивое услншание дати изволил и нашего убогаго не отринул прошения. Та-ковое жалованье, так его царскому величеству, как и тебе, господину нашему, на всяко время готовими послугами нашими отслуговать дол-жнн будем, которой ся и ньіне прилежно вручаючи низко челом бьем.
Дан с Чигирина, марта в 23 день лета 1653-го1.
Вашой милости всего доброжелательньїе приятели и слуги, Богдан Хмельницкий, гетман з Войском Запорожским.
Опубліковано: Воссоединение, т ІП. стор. 259—260, № 150.
№ 203
1653, квітня 18 (28). Чигирин. — Лист до молдавського господаря Василя Лупула про надсилку йому допомоги
Лазпіехуіеїтогпу тзсі Ьозробаги гіет тоїбахузкісії, то] хуієісє тіїозсіхуу рапіе і Ьгасіе.
Іпзрегаіа іпуазіо Ьозііит рггесіхуко хут., т. т. р., а со хуі§кзга іпбіззоІиЬіІе уіпсиїит атісіііае роЬибгіїо ті§ бо іе§о, аЬу хує хузгуі-кіт, со зі§ ікпіе саіозсі гбгохуіа шт., т. т. рапа, безібегіо заіізіасеге і гагаг, ІиЬо іак бізігасіиз сопіга уагіоз Ьозіез, іебпак рго роззе зупа то]‘е£о, хут., т. т. рапа, г кііка іузі§су Іибгі па розіїек хуургахуи]§. $ат іег та^с іп рготріи Х'/о]зка зхуо]є Харогозкіе і сибгогіетзкіе, гагаг рггесіхуко тоіт гизгат зі§ піерггу]асіо1от, Ьо^а хузхесЬто^се^о па ротос хугі^хузгу, кібгу іегеїі зесипбаЬіі уоіа позіга. А іат піе бозус ч? па іут зіапіе, Ьу ті і затеши рггузгіо г зхуєглі і іаіагзкіеті сц£-п§с хуо]зкаті, піе отіезгкат. А іегеїіЬу іег рап Ьб£, кібгу хузгуікіт хуіабпіе, іе£О ріаси |езгсге бо хуо]пу іакі сгаз рггебіигу, таіогі ехегсііи аихіїіаЬо хут., т. т. рапа Ьґєуі. Вут і а Ьуі бахупо регзиазиз о іут осі хуга., т. т. рапа, гаЬіе^ІЬут ]’а га ротос$ Ьог^ іети, аіе ге іак зкгуіе габу піехусгезпіе зі§ обкгуїу, а ху іут піе гасг хуги., т. т. рап, пабгіеіе ігасіс, аіе саіе о іут іггутас, ге і аб ехігетат заіиііз іпіе^гі-іаіет, іак ]ак гпо]'а Ьгаіегзка хуусі^а рггесіхуко хут., т. т. рапи рггу-


)агп, 81а\уаС ^оібшет. А ]еге1і іег |акоко1\¥іек £ііЬегпаіог гегипі кіегогуаі, о хузгуікіт гасг ті? іасеге сегііогет. А і а рошібге г тоіз £оіоууозсіз одгухуат зі§ рггесішко \упі., т. т. рапи, то]е гаіут гхуукк Ьгаіегзкіе оддане изіи^і ш Іазк? хуги. т. т. рапа.
2	СгеЬгупа, <1. 18 аргіїіз 1653.
Іівіи СЬпііеІпіскіе£о бо козробага \уо1о5кіе£о».
ЦДІА УРСР у Києві, ф. Колекція грамот російських царів та універсалів українських гетьманів, оп. 2, спр. 28, арк. 1—2. Фотокопія з копії.
іпіегсерігіеп ЗскгеіЬепз без Скітіеіпігкеп ап беп ХУаІаскізскеп Нозробагп. Аизз Сгескаппіе (Секгіп), 18 Аргії 1653».
Опубліковано: Н. Йорга, т. І, стор. 216—217. Переклад німецькою
Переклад

Несподіваний напад ворогів на вм., м. м. пана, а ще більше наша нерозлучна
ськом своїм і татарським, я неодмінно це зроблю. А коли господь бог, що всім воло діє, ще продовжить війну на цьому місці, я незабаром пришлю ще більше війська на вм., м. м. п., зволь не втрачати надії і цілком будь певен, що і до останньої хвилини мого життя я готовий, як цього вимагає моя братерська дружба, стояти за вм., м. м. п. Як там вершитель справ керуватиме, будь ласка про все мене сповіщай. А я ще раз заявляю мою готовність по відношенню до вашої милості, м. м. пана. А втім
З Чигирина, д. 18 квітня 1653.
№ 204
1653, червня 2 (12). Під Баром. — Наказ про заборону міщанам і козакам Пріорки захоплювати землі і сіножаті київського магістрату
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском Запорозким.
Ознаймуєм сим нашим писанєм обивателем преорским і казаком, іж мещане кисвскиє, яко от давних часов до майстрату києвского кгрунта і сіножати мают наданиє і ониє правами держат, і тепер міть хочем, аби в оних жадноє одміни (першею ласкою нацією упевнени) н? міли, кривди, пренагабаня найменшого ни од кого аби не терпіли в оних сіножатях, так на Оболоню, яко і індей, где тилко своє кгруї та мают і оних от давних часов заживают, жаден силомоцнє, так з козаков, яко
і поспулства онпє собі привлащаючи, косит аби се не кусил, сим писаним нашим сурове розказуєм. А єжели би которий своєволник, спро-тивляючисе волі і сему виразному нашему писаню, з обивателей преор-ских албо з козаков, в надію козацтва міл би якую найменшую кривду ;іб0 перешкоду в оних сіножатях помененним мещаном києвским чинити і онпє неналежне кусилсе собі привлащати, такових ми теди кождого тому ж пану полковникови києвскому сурово без фолкги карати роска-зусм іначей не чинячи.
Дат з под Бару, юня 2 року 1653.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
Опубліковано: Акти ЗР, т. V, стор. 89—90, № 35.
№ 205
і653, червня З (13). Табір під Баром. — Універсал про заборону вимагати будь-яку данину від київських міщан
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском Запорозким.
Всім вобец і кождому зособна, кому о том відат належит, меновите старшині і черні Войска нашего Запорозкого в тягнене за нами у войско ідучим і назад з войска поворочаючим, конним і пішим, яко вшеля-кое кондиції людем, кому толко о том універсал наш указан будет, до відомосте доносим, іж видечи ми тоє, же місто наше столечноє Києв през розниє припадки, так през неприятеля, яко і мор, упалоє ест, где і месчане в оном зостаючиє знисчели і зубожели, проте ми забегаючи тому, аби они до горшого знисченя не пришли, взявши їх под оборону і лротекпию нашу, даємо тот наш універсал вишменованим месчаном києвским для вшелякоє оборони, сурово каждому з Войска нашего Запорозкого розказуючи, аби се жаден не важил в місте Києве, так од нас посланих, яко і в войско ідучий, месчаном там зостаючим кривди жадноє і перенагабаня чинити і в оних жадних даних, так поклону, яко чобот, панчох, шапок і напитков брати і нічого дармо вимишляти, аби е не важили, хочби і з листом нашим єхали, теди і тиє нічого брати не повинни. опроч ечо ь листе нашом долежено будет. А єжели би ко-гориє своєволники мимо волю нашу і ерокгий наш універсал вишменованим обивателем кривди якиє чинили і ечо себе вимишляли, такового кождого полковникови наказному києвскому ерокго карат, до нас не стсилаючи, позволяєм і оному розказуєм, аби того постерегал, жеби їм кривда жадная ні од кого се не деяла. Чого теж, боже, оборони, єжели би вишменованиє месчане києвскиє с Києва от неприятелей міли у.ходит, сурово розказуєм, аби їх нігде, так в дорозе, яко і где на місцу не турбовано, так же і од Войска нашего Запорозкого конного і човно-

З іюня 1653.
не міли. Дат з табору з-под Бар»
№ 206
1653, червня 13—20 (23—ЗО). Під Меджибожем. — Заява
Рипкіа зиріікі до паііазпіеізге£о та]езіаіи ]Є£0 кг. тозсі, рапа
Ро ракіаск Ьіаіосегкіехузкіск &оіохуізту Ьуіі гадпу тіагу розіапо-хуіопє^о рокоіи піе пагизгас, ]*аког іуск, кібггу 2 пазге] зігопу до па-гизгепіа опе^о паітпіеізгу даіі окагіу, зигохуо па &агд1е піетаїо зкага-іізту, ]‘ако іо Ніадкіе^о, Могуг§ і іппуск. Туїко, ге іск тзс рап УУо]Пі-Іохуісг, рап Маскошзкі і іппі, кібггу па Хадпіергги г огдупапзи хуазге)
иЬегріесгопуск парадізгу, піетаїо рогакііаІі і кге^ піеххчппу хууіеіі, а іпзге хузі і тіазіесгка о&піет і тіесгет гпіезіі. Бо іе&о ге піеЬозгсгук ]е£о тзс рап Каїіпохузкі, ]’ако тіеіізту рехупе докитепіа, зкирпузгу
2аЬіе£а]ас іети, гизгус г сг§зсіу хуоізка тизіеіізту зі§, піс іедпак рггесіхуко ]е£о кг. тзсі піе тузіус, апі ш §1уЬ піе ідас, пагад хугбсіїізту зі§. Со ропіехуаг г доризгсгепіа Ьоге^о зіаіо зі§, ргозіту, аку іо ху. кг. тзс пат хуукасгус гасгуі.
Ро іакгосгпут гоггиски га Ьуіпозсіу ]е^о тзсі рапа Хасхуіікохузкі?-сгекаїізту па тіїозсіхуу од хуазге]’ кгбі. тзсі декіагасіу і па котіз}^, тіазіо кідгеі іск тзс рап Сгагпескі і Маскохузкі парадізгу, тіазі піетаїо гпіезіі і Іидгі піехуіппуск рогакііаІі.
Сгети ту гакіе^аїус, іакге хуідгус ирадек па козродага1 ]е£о тзсі, гизгуїізту зі§ Ьуіі ки хуоіозкіе] &гапісу, а окасгухузгу, ге зі§ іат изрокоііо, гадпе] піе сгупіус \у рапзіхуіе ху. к. т. згкоду, геДегохуаИзту зі£ і сгекату па тіїозсіхуу декіагасіу од ху. к. т. і Кріе].
Ргозіту ипігепіе, геЬу па роіут ху даізге сгазу рггу тіїозсксе] Іазсе ху. к. тзсі і Кріе] хуед!и& гкогохузкіск ракідху й/оізко 2арогозкіе зхуоіє ху. кг. тозс гаскохуас гасгуі, піе и]ти]ус піс хуіегге і хуоіпозсіопі. А ]егеііЬу зі§ ху. кг. тзсі рапи пазгети тіїозсіхуети гдаїа зі§ Ьус ууіеіка ІісгЬа хуоізка \уед1и& гкогохузкіе^о розіапохуіепіа, іеду діа патохуу ирга-згашу, аЬу ху. кг. тзс іск т. рр. котізаггдху ки Рахуоіосгу аІЬо ки Віаіе] Сегкхуі ху таїе] азузіепсЦ, піе гкіігаіус 8І§ г хуо]8каті, до паз хуургахуіс гогкагас гасгуі, г кідгуті дозіаіесгпіе розіапохуіту о \узгу-зікіт.
1 Василь Лупул.
Сегк\\'і пазге гизкіе, топазіугу \уед!и& рга\у аЬу рггу доЬгасЬ і їип-дас]асЬ дахупусЬ гозіахуаіу. а ипіа іак у/ Когопіе, іако і ш Л¥іе1. Кз. Ьіі. геЬу гпіезіопа Ьуіа, ипігепіе хгазге} кгбі. т. ргозіту.
А ту па хузгеїака хуіадотозс од шазгеі кг. тзсі род Віаід Сегкші^ осгекіхуяс Ь?дгіету, а ргозіту, аЬу піе Ьахуі^с. розіа пазге^о шазга : ґоі, тозс, рап пазг тіїозсішу, до паз рггу тіїозсішеі Іазсе рапзкіе]
А іегеїіЬу піе Ьуіо Іазкі хуазгеі кгбі. тзсі і Кріе]' шзгузікіеі, іеду шЬоЬу \уазга кгді. тс г у/оізкіет пазі?ро\уас кагаї па паз, ту іиг і Ьго-піс зі? піе Ь?дгіету і піе гусгуту ші?се] кпуіе гогіешас, аіе тизіту •лзгеїакіті зрозоЬаті рггетузіас о гдгохуіасЬ пазгусЬ.
А іегеїіЬу сгут іут ргозіут різапіет пазгут та|езіаі ш. кгбі. тзсі оЬгагіїі, рокогпіе ргозіту, аЬу у/азха кгбі. т., іако Іидгіот ргозіут «уЬасгухУзгу, рапзЦ з\уо]’з рокгус гасгуї кіетепс]*^ ’.
ВоІідап СЬшіеІпіскі, Ьеітап г "Щоізкіет и/азгеі кг. тзсі /арогозкіт.
Міхаловський, стор. 662—663, № 253.

стивої декларації від вашої кор. милості і комісії, замість яких
ДО волоського кордону, але, побачивши, що там уже все заспокоїв заподіявши ніякої шкоди державі в. к. м., і чекаємо милостивої
мо, щоб надалі, на майбутнє, з милостивої ласки в. к. м-сті і Речі



П ирю пре имо ваш ко м іц * ^аш м р с ким ц к ам^і м и, и я ,	'
ми, хоча б в. кор. м-ть і наказав своєму війську наступати на нас, вже не будемо покірно просимо, щоб ваша кор. м. вибачив нам, як простим людям, і зволив покрити
№ 207
1653, червня 13 (23). Табір під Меджибожем. — Лист до коронного пального гетьмана Станіслава Потоцького з проханням підтримати вимоги Запорізького Війська
Лазпіехуіеішогпу тсі рапіе Ьеітапіе роїпу когоппу, пазг хуіеісе тііозсіхуу рапіе доЬгодгіеіи.
2а хуузіапіет розібху 1 пазгусЬ до паііазпіеізге^о таіезіаіи у к. тсі р. п. ті1озсіхуе£о іп дезідегііз позігіз і до хуіеїтогпозсі ш. тсі рапа пазгедо тісіхуедо іо пазге дугу^и]ету різапіе, иргазгаіус, аЬуз XV. \г. тісіхуу рап г гхуукіе] зхує] рапзкіе] кІетепсД гасгуі хупіезс іпіегсез]^ до пацазпіеізге^о таіезіаіи ]‘. к. тсі, р. п. тіїозсіхуе^о, аЬу іо хузгу-зіко, со г доризгегепіа Ьозкіе&о зіаіо зі? XV рапзіхуіе ]. к. тсі, ргге-Ьасгухузху, до гпісіхує] Іазкі зхує] рапзкіе] рггуі^с паз гасгуі і геЬу іиі хуі?сє] кгеху сЬггезсі]апзка гоЬороІпіе піе гогіехуаіа зі?, іоіаіііег та]е-зіаіоші ]'. к. тсі і хузгузікіе] Кгріе], іидгіег і хуіеїтогпозсі XV. тсі р-а пазге^о шісіхує^о, ]‘ако ге^ітепіаггохуі хуо]‘зкохуети, ирокоггус зі? сЬсе-ту. \¥ сгут і рохуібге о тііозсіхуу іпіегсез]'у рапа п. шісіхує^о иргазха-ту, аЬузту рггу Іазсе ]. к. тсі, р. п. шісіхує^о, піе гогсЬодгус зі? ро гбгпусЬ рапзіхуасЬ, гозіахуас то&1і і зрбіпіе пазге па розігоппусЬ піе рггу]асіб! оЬгасас зііу. Такге рг?дко екзредусіу розібхх' пазгусЬ иргазга-]ус, затусЬ зіеЬіе шісіхує] Іазсе ху. тсі рапа пазгео-о ткі\уе§о, іако паіріїпіеі оддаї’ету, хуіеїтогпозсі ху. тсі рапа рохуоіпі і па]‘пігзі зіигігу.
Вап ху іаЬогге род Мі?дгуЬогет, 13 іипіі 1653 2.
ВоЬдап СЬтіеІпіскі г \Уо]зкіет ]. к. тсі 2арогозкіт.
Державна публічна бібліотека Української РСР, Відділ рукописи № 13698—13716, стор. 77—78. Копія з копії архіву Чарторийських у Кракові. Тека Нарушевича, т. 147, стор. 221—222, з заголовком: «Коріа іізіи од ]. тс! рапа СИтіе1піскіе£о до ]. тсі рапа Ьеітапа роїпе^о когоппе§о».
ЦДІА УРСР у Києві, ф. Колекція грамот російських царів та універсалів українських гетьманів, оп. 2, спр. 29. Фотокопія.
2 Дата за старим стилем. Про це свідчить^ док. № 208.

Відправивши своїх послів до пайясніпюї величності й. к. м„ пана нашого мило-міілостивого, щоб він, пробачивши нам все те, що"з провидіння божого сталося в дер-
'в ласці й к. м-ті,. п. н. милостивого, могли залишатись, не розходячись по різних
№ 208
1653, червня (20) ЗО. Під Меджибожем. — Лист до коронного обозного Самуїла Калиновського з проханням допомогти укласти перемир'я
Лазпіехуіеішогпу тозс. рапіе оЬогпу когоппу, пат хлпеїсе тзс. рапіе і доЬгодгіеіи.
7а хуузіапіет розібху пазгуск до паі]азпіе|з2е^о таіезіаіи ]. к. т., рапа пазге^о ті-о іо пазге дугу^щету різапіе, иргазга^с, аЬуз и т. пазг т. рап г гусгііхуе] зхуоіє] рапзкіе]' к1етепс]'е]' гасгуї хупієзс 1 £ог$сз іпзіапс]^ до паіазпіеізге£о таіезіаіи ]. к. тсі, рапа пазге^о ті-о, аЬу іо, со г доризгсгепіа Ьоге^о ш рапзіу/іе і- к. т. дгіаіо зір, рггеЬасгушзгу, г тіїозсіхуе] Іазкі зшоіеі рггуі^с гасгуї, геЬу ]иг шірсе] кгеху скггезсііапзка гоЬорбІпіе піе гогіехуаіа зір, іоіаіііег та]'езіаіо\уі ]"е-о к. т. ирокоггус зір сксету. Сдуг ІиЬозту хуо]зка пазге гизгуїі Ьуіі, аіе (о хуг^ірдет козродага іе-о тозсі хуо1озкіе&о2 сгупіеіізту, да]§с аихіїіит [рггесіхуко] піерггуіасіеіохуі ]Є£0, кібгу па піе^о пазіррошаї. Ч сгут і рошібге о шііозсіхуз іпіегсез]^ \^т. т. т. рапа иргазгату, геЬузту зір ро гдгпусії піе гогскодг^с рапзішаск рггу Іазсе ]е-о к. т. рапа пазге^о ті-о гозіахуііі, а зііу па піерггу]асі61 оЬгасаіі. Такге і о ргедкд екзредусїз розібху пазгуск иргазгаі^с, тісіхуе] Іазсе хут., пазге^о лікуємо рапа, затуск зіекіе ]’ако паіріїпіе] роїесату.
Оап род АІірдгуЬогет, д. ЗО іипіі 1653.

\Уш. пазге^о гпіи'єро рапа \ує ^згеш ро\уоіпі, ВоИсІап СЬтіеІпіскі. Ьеїтап ДУо]8ка Харого5кіе£о.
№209
1653, липня 14 (24). Чигирин. — Наказ почепському сотни-
Богдан Хмельницкий, гетман.с Войском Запорожским.
Сотнику почеповский, дивное дело, что вьі без ведомости нашей, на рубежи живучи, обидві всякне чините московским людем, а мьі, как
того приказьіваем вам сурово, чтоб есте тоє своей воли чинити перестали, и тех, которьіх в тюрьме детей боярских имеешь, чтоб еси тотчас повьшущал, и иньїх и все животиньї их, которьіе еси бьіл позабирал, чтоб еси тотчас поворочал без всякого переводу, чтоб нас больши жа-лобьі от порубежньїх не доходили. А будет того не учинить и всего им не отдашь, и тьі ведай о том добре, что и своє потеряешь, и головою своєю приплатить, инако не чинячи.
Писано в Чигирине, июля в 14 день 1653-го.
Богдан Хмельницкий, рука власная.
Т. III, стор. 331, N6 176.
№ 210
1653, липня 14 (24). Чигирин. — Лист до брянського воєводи Григорія Долгорукова про те, що почепському сотникові дано суворий наказ не кривдити російське населення
Божиєю милостию великого государя царя и великого князя Алексея Михайловича, всеа Русии самодержца и многих государств государя и облаадателя, его царского величества стольнику и воєводе брян-скому, князю Григорью Даниловичю Долгорукове, Богдан Хмельни-цкий, гетман Войска Запорожского.
Писал тьі к нам, к Богдану Хмельницкому, гетману Войска Запорожского, по указу его царского величества, что в порубежньїх городех казаки обидві великие людем его царского величества чинят. Чего мьі ке ведали и не велим того им чинить, потому что мьі его нарского величества милости ищем, и служити прямо и верно его пресветлому го-сударству хочем, и ньіне служим, и тебе добра хощем, стольнику и вое-воде брянскому, князю Григорью Даниловичю Долгорукове, во всем. А к сотнику почепскому писали есми и крепко приказьівали, чтоб он зльїх тех всех казаков казнил и больши обидві чинить людем его царского величества не попущал, а тех, которьіх задержали бьіло у себя, велели есмя отпустить. По сем здрав буди и богом храним.
Дан ис Чигирина, июля 14-го дня лета 1653-го1.
Твоєй милости всего добра желательньїй приятель Богдан Хмель-нніікий, гетман Войска Запорожского.
№ 211
1653, серпня 9 (19) Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича з приводу возз’єднання України з Росією і з проханням подати допомогу проти польських військ
Божиєю милостию великому государю царю и великому князю Алек-сею Михайловичю, всеа Русии самодержцу [п. тД его царскому величеству, Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорожского, и все Войско Запорожское ниско до лица земли челом бьем.
г У перекладі дописані слова: А внизу написано.

премногой, которую нам твоє
мовичем Лодьіженским, послом своим, обрадовал нас с милостивого
рожского и все Войско Запорожское нному неверному царю служити не
чтоб твоє царское величество не оставляли нас. Король польский со всею силою лятцкою идет на нас, погубити хотя веру православную, церквьі святне, народ православно# христианский из Мальїе всея Росии.
к тебе, великому государю, посланца. нашего Гарасима Яковлева с то-
чтоб твоє великое государство скорою и сильною ратию нам руку помочи послати изволил. А мьі миритись не будем с королем до милости-вня вести от твоего великого государства. Только скору явити нам
царское величество, бьем челом. И чтоб твоє великеє государство на многие лета здравствовал и царствовал, царя вечного усердно молим.
Вашему царскому величеству прямьіе и верньїе слуги и подножки, Богдан Хмельницкий, гетман со всем Войском Запорожским.
ЦДАДА, ф. Малоросійський приказ, стовп. 10/5821, арк. 12—14. Пе-

№ 212
1653, серпня 9 (19). Чигирин. — Лист до путивльського воєводи Федора Хілкова з проханням пропустити послів, які їдуть в Москву
Божиею милостию великого государя царя і великого князя Алексія Михайловича, всея Русії самодержца і многих государств государя і об-лаадателя, єго царского величества околничему і воєводі, князю Федор) Ондрієвичу Хилкову Стародубскому, Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорожского, поклон свой отдаєт і здравія доброго жичит.

В пилних справах посланцов наших посилаючи до великого государя єго царского величества з грамотами, просим, даби їх не задержав, твоя милость отпустил скоро до Москви, там єдучих і назад к нам поворочаючи.х, і любов к ним приятелекую указал, што ми завдячит повинни будем. При сем здрав буди і богом храним.
З Чигирина, 9-го августа 1653-го.
Вашей милости во всем жичливий приятел і слуга, Богдан Хмель-нюікііч, гетман Войска Запорозкого.
Адреса: Божиєю милостию великого государя царя і великого князя Алексія Михайловича, всеа Русії самодержца і многих государств государя і обладателя, єго царского величества околничему і воєводі, князю Федору Ондрієвичу Хилкову Стародубскому.
что писал в’Путивль КРОКОЛНИЧЄМУ ко князю Федору Ондреезичю Хилкову, гетман Богдан Хмельницкой в ньінешнем во 161-методу августа^в 26 день».
№ 213
1653, серпня 9 (19). Чигирин. — Лист до патріарха Никона з проханням клопотатись перед царем про возз’єднання
України з Росією та про допомогу у війні проти Польщі
Божиєю милостию великому святителю, святейшему Нико[ну], патриарху царствующаго града Москвьі [и] всеа Великиа России, господину и пастирю его великому святительству, Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорожского, и все Войско Запорожское низко и смиренно до лица земли челом бьем.
Ведуще мьі о ревности, ею же твоє великеє сиятельство ревнует по господе бозе вседержители, по вере православной, по церкви божией и по всем народе восточнаго благочестиа, просим твоє великое святи-тельство, да изволит бьіти о нас ходатай к его царскому величеству. Да подаст нам от великого государства своего руку помощи и рать нам отпустит в помощь на ляхов, понеже король приходит на нас со всею силою лядцкою веру православную, церкви божия и народ право-сдавно-христианский от земля потребити хотяй. Мьі же служити невер-ному царю не хощем, то точию православному государю его царскому величеству челом бьем, и да под крепкою его великого государства рукою и покрово[м] пребудем, господа бога молим. И твоє великое •вятительство, ходатая о нас ко богу и к его царскому величеству, просим о сем же; и сугубо великое твоє святительство просящ[е], молим: да не возвратитея посланец наш, Герасим Яцкович, от его царского величества и от твоего великого святительства к нам тощ, но скоро.

с силою и помощию великого государя его царского величества не за-держан, к нам да возвратится и да обрадует нас. Паки и паки твоєму
себе вручаєм.
Вашему великому святительству во всем новольньїе слуги и под-

№ 214
1653, серпня 12 (22). Су ботів. — Лист до патріарха Никона з висловленням вдячності за сприяння вирішенню питання про возз’єднання України з Росією та з проханням поклопотатись про воєнну допомогу
Божиєю милостию великому святителю, святейшему Никону, патри-арху царствующаго града Москвьі и всеа Великиа России, его великому святительству, Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорожского, и все Войско Запорожское смиренно подножию ног святительских челом
величества, к нам указанньїа, яко веру православную церкви, род благо-честиа восточнаго и нас, прямьіх слуг своих, его царское величество ущедрити и пожаловати изволил и под крепкую руку не отрочно прияти
чества о сем благодарим. Твоє же великеє святительство молим: да изволиши о нас к богу и к великому государю его царскому величеств)
скорейшую и прескорейшую ратию своєю великою государскою, да не
О сем паки и паки молим и просим, да ускорит его царское величество и не оставит нас и ваше великеє святительство да не нзволит нас от вергнути, но молитвами святьіми и благословением великим да благо-волит покривати и во отческой милости чадолюбно хранити, ей же н вручаємся.
З Суботова, 12 дня месяца августа 1653.
Твоєму великому святительству прямьіе и верньїе слуги, Богдан Хмельницкий, гетман со всем Войском Запорожским.

ЦДАДА, ф. Мазуріна, спр 1739, арк. 2—3. Переклад.
Опубліковано: Памятники, вид. 2, з доповненнями, т. ПІ, стор. 183—184.
Чтения в Московском обіцестве истории и древностей российских, 1848,
Ч 8, разд. IV, Смесь, стор. 54.
Воссоединение, т. ІП. стор. 367, № 186.
№ 215
1653, (серпня 29) вересня 8. Бірки. — Лист до Я на Кази-мира з пропозицією миру
Найяснеший и непобедимнй милостивий королю, пане наш много-иилостивьій.
По многих вьісланьїх от нас посланих грамотах до вашей коро-іс-вской милости пана нашего милостивого с верньїм подданством на-ііим, посиланих мало не через все лето ожидали есмя вашей королев-?кой милости пана нашего милостивого жалованью, которой и по се їремя не получил. Явно то, что несчастье наше соделовает, но то видим явно, что твоя королевская милость, разгневавшися много, гнев своя танский на нас слуг и подданннх и на участье земли своей разлияти тзволил еси. Ми с нашего природного подданства покорення своего гниженьїм прошением до престола вашей королевской милости пана нашего милостивого, моля смиренне, чтоб ваша королевская милость, пан наш милостивий, умилостивившися над нами, нижайшими слугами и подданннми своими, и яко пан милостивий прошльїе дела, коториє изволением божиим чинилися, простити, до прежней милости своей пан-гкой приняти изволил, повоздержав гнев свой панской по изволению гвоему, хотя чрез их милостивих панов комисаров известити изволил, на которой ми преставши, тщатися будем скоро, токмо одержим милостивеє прощенне. А печаль чрез так много пролитие крови христиан-екой земле нашей знатними и радетельньїми услугами нашими, хотя только найменшеє повелиние вашей королевской милости придет на чюжем рубеже, потешим и здравием нашим Речи Посполитой воздадим, хотя по сие Бремена розньїе люди нас превратннми омановали сонетами, за которнми о милостивой вашой королевской милости отпали били есмь жалованья. Ннне однако, ужалевшеся и желаючи, чтоб более кровь християнская не розлевалась, купно покоряяся пред престолом вашей королевской милости, смиренно молим, чтоб ваша королевская милость не допустил войска приближатца к нам. Без замолчанья волю •свою панскую чрез их милостивих панов комисаров или чрез кого воля ваша королевская милость нам известит изволиш, и ми на том пристати готови будем, на которую милостивую ласку и панского жалованья 1 радостию на месте ожидаем, а ни о какой нашей неправде не мислим и помишляти не будем, только и третицею о милостивеє жалованье вашей королевской милости смиренне молим, егда же истинно'панской
301
жаньем и естьли б ваша королевская милость на нас наступати изволил, тогда с велием жалением нашим поневоле есмьі по чюжих углах розошлися. О милостивой однако вашей королевской милости, не усом-
И по сем сами себе с нижайшими услугами нашими в милостивое жалованье вашей королевской милости яко нанижайшии вручаємся.
Вашей королевской милости пану нашему милостивому нижайшие
королевской милости Запорожским.
ЦДАДА, ф.
Росії з Польщею, 1653, спр. 7,
№ 216
1653, (серпня 29) вересня 8. Бірки. — Лист до коронного канцлера Стефана Корицинського відносно перемир'я
Ясновельможний милостивий пане канцлеру великий корунньїй, наш многомилостивий пане и добродею.
Бьіли есмя уж того помьішленья по одних нескольку челобитньїх наших до престолу его королевские милости, пана нашего милостивого, вскором времяни узнаєм милостивую панскую ласку, а ньгне усльїшели есмя пана нашего милостивого разгневанье на нас, слуг своих, войском своим к нам тягнути розказати изволил. Ми по должности подданства своего, отдаючи до его королевское милости лист наш, панского поби-рашствуючи милосердия, и имя милостивого пана унижено упрашиваем, чтоб на нас милостивий пан, яко первин сенатор королевский, честное своє в том до престолу его королевские милости, пана нашего милостивого, внесть изволил прошение, чтоб умилостивился над нами, поддан-ннми своими, до милостивьіе ласки своей принял и волю свою госу-дарскую, чево би по нас требовати изволил и не приближался би к нам с войском. А ми купно на волю его королевские милости, пана нашего милостивого, полагаемся, и что прошлие дела верннми прислугами нашими готови есмя воздават, за наступленьем наменшаго розказанья его королевские милости пана нашего милостивого, бог убо видит, истинно упокоряемся его королевской милости, и ни о какой не мислим непрн-язни. Хотя то за непригожими советами прошлих Бремен, тако со гневу
божия то чинилось, ньіне ж осмотрясь до его королевские милости, пана нашего милостивого, яко до природного притекаемся, желаючи, чтоб те сильї на неприятелей посторонньїх обще обратились. Только и вторицею нашего милостивого пана зело просим, чтоб ваша милость, наш милостивий пан, в том своем прошенью не изволил отговариватися, чтоб их милость панове комисарьі вьісланьї бьіли из войска, не приближаяся к нам. Когда же естьли бьі сталося неподобно, чтоб себе не учинили с.тучья, а господь бог всемогущий умилостивится без пролития крови, смирит. На то время повольньїе услуги наши и сами себя в милостивую ласку вашей милости моего милостивого пана прилежно вручаємся.
З Борок1, дня 8 сентября лета 1653-го2.	,
Вашей милости нашему милостивому пану во всем желательньїе и повольньїе слуги, Богдан Хмельницкой с Войском его королевской милости Запорожским.
№ 217
1653, (серпня 29) вересня 8. Бірки. — Лист до коронного пального гетьмана Станіслава Потоцького про готовність укласти мир
\Ууд1дба1ізту ро іак шіеіи зиріікасй, бо таіезіаіи |е£О кгбіешзкіеі тозсі, рапа пазге^о тіїозспуе^о, м/позгопуск, тіїозсішеі Іазкі рапзкіе], аіе 2 шіеікіет гаїет пат рггусйобгі, £бу зіузгеїізту гаре\упе, іг тіазіо рапзкіе] кіетепсіе], ]‘е£о кгбіешзкіеі тозсі, рапа пазге^о тіїозсіше^о, £піе\у рапзкі па паз £оіи]е. Хасгут ту, іако \уієгпі роббапі, згсгегге ирокагга]ас зі?, бугу^иіету зиріік? пазг? сіо таіезіаіи ]’е£О кгбіечузкіеі тозсі, рапа пазге^о ті1озсі\УЄ£О, иргазгаі^с луієісє іе^о кгоіечузкіе] тозсі, аЬу ]‘е£О кгбіем/зка тозс, рокаточуачузгу £піеш зшб] рггесішко пат зіи^от і роббапут зшоіт гашгі?іу, бо башпе] Іазкі зи/оіе] рггу-І$1 паз, а \уо1? зигоі? рапзкд, сге^оЬу об паз роіггеЬо\уас гасгуї, Ьег ргоіоп^асіе], піе гЬІігаідс угоізк ки пат, рггег ісіі тозсібху котізаггбш гасгуї оро’л іебгіес, а ту рггезіас па іут яоіолл/і Ь?бгіету, £буг і згсгегге їе£о кгбіехузкіеі тозсі, рапи пазгети тіїозсіхуети, ирокаггату зі?, обггисрл'згу у/згузікіе оЬІибпе розігоппусії Іибгі регз’Уагіе, га кібгуті ро іе сгазу ичуіебгепі Ьуіізту, со Ьуіо іуїко г гаїет пазгут а исіесЬ^
1 У перекладі: Борли.
1 У перекладі дописані слова: А внизу написано.
піерггуіасіеізкд. Моїігпу гагах, зкого іепо пазЦрі шііозсіиа іазка кгбіехузкіе] тозсі, рапа пазге^о ґпі1озсі\ує£о, оЬгбсіс па розігоппуе піерггуіасібі Кхесгурозроіііе] зііу і іе&о \уеіо\гас изгсгегЬки, апігеїі /< Ьорбіпіе кгеху сЬггезсііапзк^ игу1е\уас, бо сге&о аЬуз хуазгтозс, паї? тіїозсіхуу рап, зиат аиНюгііаіет абЬіЬеге гасгуі і бо іе£о кгбіеи-зкк, тозсі, рапа пазге^о тііозсі\¥Є£О, рггусгуппу Ьуі, аЬу Ьупаїтпіе) згсгегут пазгут роббапзіххбе піе ху^ірі^с, хуоІз зхуоіз рапзкз ргхех іск тозсібху рр. котізаггбхс пат огпаітіс гасгуі і паз роб рапзк^ рггхі^ гасгуі ргоіексіз, а хуоізкот аЬу ]е&о кгбіехузка тозс хЬІііас ки пат піе гогкагаІ, (^буг Ьу іо, іегеїіЬу хуоізка гЬІігуїу зі§, піе Ьег гогіапіа кгик Ьус тизіаіо). Оргазгату хУзгесЬтоспозс Ьозк§, агаіі роба іакохуе тік зіегбгіе, ге Ьех габпусЬ ргхесіхупусЬ зрозоЬбху роко]‘ет з\уі§іут оЬбаїгу іуіко і рохуібге хуазгтозсі, пазге^о тіїозсіхуе^о рапа. ргозіт о гпііо зсіху$ бо ]'е£о кгбіехузкіеі тозсі, рапа пазге^о тіїозсіхуе^о, іпіегсезя а гаіут ваші зіеЬіе г рохуоіпуті изіи^аті пазгуті тіїозсіхуе] оббахга-ту іазсе.
7 Вогки, бпіа 8 7Ьгіз 1653.
Бібліотека Замойських у Варшаві, № 1807, арк. 99. Копія, з заголовком «Коріа ІІ5ІР бо іетсі р. Ьеїтапа».
ницького 1650—1657 рр., ЗНТШ, т. 149, стор. 179-180.
огорнув, коли почули напевно, що замість панського милосердя й. к. м.. п. н. м.. готує нам панський гнів. Тому ми, як вірнопіддані, щиро покоряючись, направляємо наше прохання до величності його королівської милості, пана нашого милостивого. Дуже просимо його королівську. милість, щоб його королівська^ милість, погамувавши свій
пан наш милостивий, своєю повагою зволив до цього приєднатися і заступився за нас перед його королівською милістю, паном нашим милостивим, а також щоб, не сумніваючись у нашому щирому підданстві, зволив виявити до нас свою панську волк щоб його королівська милість не наказував військові наближатися до нас (бо якнк військо наблизиться, то не обійдеться без кровопролиття). Просимо всемогутність бож> виявити таке милосердя — обдарувати нас святим спокоєм, щоб не було ніяких рожих дій. Тільки знову просимо вашу милість, нашого милостивого пана, про милостиве клопотання перед його королівською милістю, нашим милостивим паном а затим віддаємося з покірними послугами на вашу милостиву ласку.
З Бірок, дня 8 вересня 1653.
№ 218
1653, кінець вересня. — Лист до молдавського господаря Стефана Георгіца з пропозицією мирних взаємовідносин
Текіпіеіез ез па£у8а&05 ИауазаИбМі уа]ба, ті кебуез ]бакагбпк.
Уаіатіпі ко£у П8£од агеїбііе ібакагаіоі тіііаіа, гпеїу кбгійпк уі-га^гб уаіа, тозі із те^тиіаіа, тікогоп аг ті кбуеііпк аг пз^осі дііі-оіап аііаі сопііпиаііак иі]'окаі, аг егсіеіуі кігаїуііог тепуеп, ]бакагаі]аі тиіаіаіа Ьо8га]а, теїуегі і&еп кбзгбпіик пз^осіпак; ті із агі аг ]'бака-гаіоі, теїуеі тиіаіоіі пафосі, те£5го1&а1іик; де аг теїу ідакагаі уоіі Іе^еІбЬЬзгег, ує£І£ те§ Іе^уеп кбгійпк, кік кегезгіепі Ге]еде1тек уа-дуипк. огіепіаііз огікодоха апуазгепіе^укагіді їй&£бк. Аг теїу кауа-заїїбіді гаЬок уоііак паїипк, ЬекеуеІ Ьосзаіоііик бкеі, 8 пені рагапсзоі-♦ик, 1іо£у те&каЬогіЬак бкеі, збі Іеуеіеккеї Ьосзаіоііик уізгзга бкеі. Аг і’іеіу ’бакагаі уоіі кбгійпк аг еібіі (ез тозі уаіатеппуіге те^гауагіііа-іек) іагіаззек те£ аШгтаїііег, тіпі аг еібіі ез аг теїу ]’о згбказа уаіа Р5£одгіак аг еібіі, кбуеіекеі Ьосзаіуап, ез тіпсіеп ібкаі кеуапуап, Є8 ЛІІРЙЄП кігекгбі іидозііуап Ьеппйпкеі, тозі із кегійк пз^осізі, агоп ]'ді кб-геззе Ьйііеі. Ое ко£у аг ті Гіипк еіуезге пет уаіаті ЬасІакогазЬап, їіапет ібакагбіпк оііаїтак теїіеіі Іеікеі аг ізіеппек ехрігаїіа, теїу доі-те£ пет Гогдіікаіпі; тегі аг ізіеп акагаііа уоіі аг. №£од репі£ ьйїеіі пе асІ]оп аг ті ^опозгакагдіпкпак, ге8гйпкгб1 із пе Іе^уеп пз^од :.еІ$е£Є8 ез аг тіпі агеібіі уоііак, еппек иіаппа із агоп Іійі Іе^уеп .д/іііпк ез На тіЬеп їо£ рагапсзоіпі пз^од, кезгек уа^уипк згоі^аіпі пз£О(1пак, пет І8 кеіі, ті, аг кіз огікодохиз кегезгіепуек уа^уипк, аг кегезгіепу уегопіазЬап £убпубгкесІ]йпк, ііо^у ^опозг акагбіпк із пе бгйікеззепек. Уаіеаі
Вокдап Сктеїпісгку, Ііеітап \¥о)8ка 2арогозкіе£о.
більше зміцнити, і як ваша милість раніше присилав послів і через них бажав

№ 219
про те, що підготовка до наступних воєнних дій перешкоджає
їх прийняти
Божиєю милостию великого государя ца сея Михайловича, всеа Русии самодержца и : и облаадателя, его царского величества блі Д'іатвеевичю Стрешневу да дьяку Мартемьяю мочним его царского величества, Богдан Хі Запорожского, со всем Войском Запорожски от господа бога желает. Уразумели мьі з грамоти его царского ков наших, Гарасима Яковлева с товарищи чество нас, прямих слуг своих, милостиво ж стивое жалованье своє, твоя милость к нам ведомость милостивую от его царского велг под Борком со всем Войском Запорожскиї польский со всею силою пошол бил против шав о нас, что так с нашими Запорожским) крьімским, йдем, поворотился назад, аж за ] под Жванцом окопался. А ми от войск коре стоим. Только же наше войско с их войскам чего ми ваших милостей просим, чтоб есте лись и там до времяни пристойного в Чиги] дали. А ми, кой час бог всемогущий даст, перквей восточньїх от иноверцов оборонити, лостем поспешитися и о всем по повелению чества достаточной имети будем розговор. і лостем велели есмя, чтоб всякне били там милость своего посланника до его царского как и сперва через наших послов, и ньіне і обещаемся и не мислим никому, кроме его тати. А при том долголетного здравия миле	ря и великого князя Алей-многих государств государя іжнему стольнику Родиону / Бредихину, послом полно-чельницкий, гетман Войска м здравия и долгоденствия величества, яко послання его, что его царское вели-:алует и на знаменне мило-прислал. И ми уже давно ічества ожидали, есмя еше ч. Только что уже король нас, и аж от Бару, посльї н Войсками, яко и с ханом Каменец-Подольский, и там )левских только за 12 миль и что день имеют бои. Для милость ваша не кручини лине повороту нашего ожи что доброго тут учинити я не омешкаем к вашим ми и указу его царского ве.н X тем временем вашим ми-довольности. Тако ж ваша величества шлите, что мь. прямими слугами его бьіть царского величества, рабо »стям вашим желаем.
Дан в Шаргороде, дня 28-го октября лс 306	;та 1653-го.
Вашим милостям всего добра желательньїй приятель, Богдан Хмель-ницкин, гетман с Войском Запорожским ’.
Ради б есля милость вашу зде у себя как скореє видет и изустно милостивеє жалованье его царского величества утешить, но что тут в тех войсках чюжоземских меж иноверцами татарами о таковьіх делех остерегатилно починати надобно.
слав в ньінеіпнем во 162-м году ноября в 20 день».
Опубліковано: Актьі ЮЗР, т. X, стор. 69—70. № З/ХУІ. Воссоединение, т. III, стор. 496—497, № 209.
№ 220
1653, листопада 8 (18). Під Баром. — Лист до повноважних, послів російського уряду Василя Бутурліна, Івана Алфер’єва та Ларіона Лопухіна у зв’язку з рішенням прийняти Україну до складі] Росії
Божиею милостию великого государя царя и великого князя Алек-сея Михайловича, всеа Русии самодержца и многих государств государя и облаадателя, его царского величества послом полномочньїм, боярину и наместнику тверскому Василью Васильевичю Бутурлину, околничему и наместнику муромскому Йвану Васильевичю Ольферьеву, думному дяку Лариону Дмитреевичу Лопухину, Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорожского со всем Войском Запорожским здравствовати при долгоденствии от господа бога желает и поклон свой отдает.
Грамоту'- через Лаврена Капусту, посланника нашего, от его цар-, сіого величества принесенную, радостно прочетше, сразумили смо же его царское величество, яко царь православний, не отпущаючи церквей еосточньіх, нас со всем Войском Запорожским под крепкую руку при-мает и милостиво жалует, за которую милостивую ласку и великеє жалованье ниско его царскому величеству до лица земли челом бьем, и аби многолетно государьствовал бога всемогущего усердно молим. Аже для достаточного о всяких делех с нами розговору, милость вашу его царское величество к нам прислал, с того утешаемся по премногу и ради бьі есми тотчас по указу его царского величества, с вашими ми-лостьми всему учинити досьіт и присягу нашу его царскому величеству виконали и во всем на вечная времена грамотою ствердили. Толко что уже теперь до войск королевских и до самого короля блиско пришли есми и на всяк день наши войска с королевскими имеют потребу, трудно нам самим зараз ворочатца. Але скоро бог всемогущий, за счасливьім

п“: еію	/дарствием его царского величества, даст нам с королем росправит-тот час к вашим милостем прибудем и о всем разговор будем име-А тепер, кгдьі уже до короля так с нашими запорожскими, яко мскими, нагайскими и всеми иньїми татарскими войски зближилися и, теди король окопался под Жванцем за Каменцом-Подольским и аборе великий голод и нужа, много немцев умирают, яко всегда ем язьїка. Для того, рачте ваша милость до звороту нашего промеш-ь в Переясловли и писать к его царьскому величеству, чтоб в те порать свою в нашу землю виправлять, потому что мьі уже со всем царскому величеству под крепкую руку поддаемся. При сем мило- ,і вашим долголетно здравствовати желаем и поклон наш отдаем. Дан с табору из-под Бару, ноября 8 дня 1653 года. Милостем вашим всего добра желательньїй приятель и слуга, Бог-
дан	Хмельницкий, гетман с Войском Запорожским Б Мьі ради бьісмо зараз и тут с милостьми вашими видетися и при-
ДЄТЇ тут	{ нашу, где воля милостей ваших, виконали, але же тут войска все ірские и сам хан крнмской с нами вместе, которой тому соединению равославием нашему неприятелем єсть, трудно зараз того чинити, ому; скоро би татарві тоє увидели, тотчас би нас тут же отступили мовившися с кролем як неприятели со всех сторон на нас бьі воева-але в том тихо треба поступовати, кгдьіж бог всемогущий нам сви-їль, что за прямих слуг его царскому величеству поддаемся и скоро с королем разделаемся, на знак прямьія служби нашия присягу унаем. ЦДАДА, ф. Малоросійський приказ, стовп. 94/9129, ч. II, арк. 68—71. Переклад. ' Воссоединение, т. III. стор. 497—498. № 210. № 221 1653, грудня 7 (17). Табір під Гусятиною. — Лист до послів російського уряду Василя Бутурліна, Івана Алфер’єва та Ларіона Лопухіна про закінчення воєнних дій та скорий приїзд у Переяслав Божиєю милостию великого государя царя и великого князя Алек-
ар ку .	Михайловича, всеа Русии самодержца и многих государств госу-я и облаадателя, его царского величества ближнему боярину и на-тнику тверскому Василью Васильевичю Бутурлину, околничему и естнику муромскому Йвану Васильевичу Ольферьеву, думному дья-Париону Дмитреевичю Лопухину, Богдан Хмельницкий, гетман Вой- 1 У перекладі дописані слова: А на особом листу написано.
ска Запорожского, со всем Войском Запорожским здравия и долгоден-ствия от господа бога имети желает.
Как есми того желали усердно, дабьі есмо щасливое 1 совершение ріряімьіе услупі нашиє к его царскому величеству видели и его2 дождалися, так и ньіне3, понеже господь бог желанию нашему и молитвами всего православия чинити довольно 4 благоизволяет, мьі, усльїша о при-езде милостей ваших, утешилися есмя и со всем Войском Запорожским возвращаемся вспять5. А чтоб есмя тому всему учинили довольно6, и о всех делех с милостями вашими розговорися7, прямими слугами его царского величества учинилися8, сам прямо до9 Переяславля йдем, где же не печалясь 10 извольте милость ваша на том месте ждать. А мьі ни в ком ином, токмо 11 по обозе всю нашу надежду на его парское величество покладаєм 12. А то об’являєм 13, что король польский 14 с татарьі помирился, а мьі с ним н в очи не видалися; имеют тот замьісл: как с татари, так и с ьіньїми землями 15 на его царское величество воевать. Да 16 и нас татарьі о том просили, но мьі им отговорили и вскоре назад возвратилися 17. Для чего 18 просим, чтоб есте милость ваша о том его царскому величеству известили, чтоб рать свою велел слати и вскоре нтти 19 А мьі за достояние его царского величества и голови класти готова есмя. А при том жалованью20 милостей ваших прилежно вручаємся.
Из табору21 из-под Гусятина, дня 7 декабря, 1653 году.
Милостивей ваших всего добра желательньїй приятель, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском Запорожским.
ЦДАДА, ф. Малоросійський приказ, стовп. 12/5823, арк. 29—31. Пере-рину с товарищи Богдан Хмельницкой, гетман Войска Запорожского, а к го-
9 У Другому перекладі: в.
У Другому перекладі: где не скучаючи.
'з ДРугОму перекладі; полагаем.
*6 Слово «да» уР другому перекладі відсутнє.
" У другому перекладі: отказали и вскоре назад поворотились
У другому перекладі: посилать и тот час итти.
*“ У другому перекладі: при сем ласце.
У другому перекладі: дан из табору.
№ 222
1653, грудня 20 (ЗО). Корсунь. — Універсал про надання
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском Запорозким.
Ознаймуєм тим писанєм нашим кождому, кому о том відать нале-
черни Войска нашого Запорозкого і вшелякоє кондициє людем, іж ми, вндечи самую слушност і углядівши в тоє, же превелебний отец ігу-
маючи респект на такоє знисченє местца святого, даєм село Чернин в нагороду того з подданими в уживане вічноє той святой обители Ме-
того села належачими, то єст з даню медовою, ловами рибними, сено-жатми, борами і пусчами монастиреви Межигорскому, приказуючи сурово, аби в той маєтности помененой в селі Чернині і належностях по-
сковим каранєм, за найменшою помененого отца ігумена і чернцов монастиря Межигорского жалобою. Подданим теж тямошним росказуєм, абисте ся-во вшелякой повинности знайдовали і послушними місцу святому Межигорскому били, іначей не чинячи; а непослушних волно будет превелебному] отцу ігуменови і чернцом, того монастиря належачим, карат, яко поданих місця святого, ведлуг проступков їх. На счо
нови і чернцом монастиря Межигорского, с печатю войсковою і подпи-
Богдан Хмельницкий, рука власна.
Іоан Виговский, єнеральний писар войсковий.
На звороті: Універсал на Чернин Богдана Хмельницкого, року 1653, декабря 20 дня.
310
ЦДАДА, ф. Розрядний приказ. Київське повиття. 1686. кн. 10. арк. 161—
№ 15549; арк. 16. Згадка.
Історія України в докум і матер., т. III, стор. 249, № 191.
№ 223
1653, грудня 21 (31). Корсунь. — Лист до російських послів Василя Бутурліна, Івана Алфер’єва та Ларіона Лопухіна з запрошенням приїхати у Переяслав для переговорів
Божиєю милостию великого государя царя и великого князя Алек-сея Михайловича, всеа Русии самодержца и многих государств государя і облаадателя, его царского величества боярину ближнему и на-местнику тверскому Василью Васильевичу Бутурлину, окольничему и наместнику муромскому Йвану Васильевичю Олферьеву, да думному дьяку Лариону Дмитриевичю Лопухину, послом полномочньїм его цар-сеого величества, Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорожского, здравия и долгоденствия от бога всемогущего верне имети желаем.
Взяв мьі подлинную ведомость, что милость ваша в великих делех от его царского величества до нас йдете, и уже две грамотьі, а ньіне третью до милостей ваших посилаєм, унижено просячи, чтоб милость каша в Переясловле нас ожидали. Пошли бьіло есмя уже и сами впрямь до Переясловля, надеючися там ваших милостей застать, ио для некото-рьіх наших войсковьіх дел сего ради вельми милостей ваших просим: извольте, милость ваша, как скореє до Переясловля ехать и о всех делех, его царскому величеству и нам належачих, там в Переясловлю розговоритися, для того и Йвана Федоренка до милостей ваших посилаєм, чтоб до Переясловля препровадил. И как скоро ваша милость в Переясловле будете, тотчас, не меткая, нам знать давайГте], тогда и ми до ваших милостей поспешимся. А как скоро ис Путивля рушитеся, также вскорое до нас какова ни єсть гонца своего висилайте.
А естли би ваша милость до нас итти не хотели, тогда бьі войска Наши в сумнении бити имели, занеже ми милость его царского величества некоторнм и старшинам нашим об'ьявили есми. Ньіне же надоб-но в то получать, чтоб неприятель, как его царского величества, также и наш, потехи не восприял, которой коньми опал и нужею великою при-мореь єсть. И ми никакова перемирья с ними не чинили есмя, послнша ’• милостивом жалованье его царского величества, что нас под крьіле свои и милостивое жалованье приняти изволил. Больше сего, когда бог всемогушей в добром здоровье нас с вашею милостью снесет, обо всем пространнее словесно розговор меж себя имети будем. По сем мило-живому жалованью и приятству ваших милостей прилежно вручаємся.

Писан ис Корсуня, декабря в 21 день 1653-го году Б
Милостям вашим во всем желательньїе приятеля и слуги Богдан Хмельницкий, гетман с Войском Запорожским.
На звороті відмітка: Государю чтена и бояром.
ЦДАДА, ф. Малоросійський приказ, стовп. 71'5882, арк. 10—12. Переклад. з заголовком: «Список с листа белоруского письма, что писал к бояри ну к Василью Васильевичю Бутурлину с товарищи Богдан Хмельницкой. гетман с Войском Запорожским, а ко государю к Москве тот лист прислав в нннеіпнем во 162-м году генваря в 2 день».
лист прислан в ньінешнем во 162-м году генваря в 2 день»2.
Опубліковано: Акти ЮЗР, т. X. стор. 197—198 (в примітці). Воссоединение, т. ІП, стор. 503—504, № 216.
№ 224
1653, грудня 24(1654, січня 3). Чигирин. — Лист до російських послів Василя Бутурліна, Івана Алфер’єва та Ларіона Лопухіна з проханням поспішати у Переяслав для переговорів
Божиєю милостию великого государя царя и великого князя Алек-сея Михайловича, всеа Русии самодержца и многих государств государя и облаадателя его царского величества, ближнему боярину и на местнику тверскому Василью Васильевичю Бутурлину, окольничему и наместнику муромскому Йвану Васильовичу Олферьеву, да думном) дьяку Лариону Дмитреевичю Лопухину, Богдан Хмельницкой, гетман Войска Запорожского, доброго здоровья от господа бога желает.
Утешилися есмя вельми, что дал нам знать посланник наш Йван Федоров, что милость ваша ис Путивля, по письму нашему, до Пере-яславля рушилися. Но желаем себе того, чтоб милость вашу в добром здравье видели. Как есмя через посланца нашего милостей ваших
1 У перекладі дописані слова:  А внизу дописано
його повністю: «Взявши мьі ведомость подлинную, что милость ваша о великих іелех
милостей ваших посилаєм, унижено просячи, чтоб милость ваша в Переясловлю нас ожидали.-Поехали бьіло уже и сами прямо до Переясловля, надеющеся там милостей ваших застать, но посльїшав, что милость ваша еще в Путивле, позоротили есмо тем временем до Чигирина для некоторьіх дел наших войсковьіх. Тогда зело милостей ваших просим, извольте милость ваша вскоре де Переясловля ехать и о всех ділах его царскому величеству и нам належачих там в Переясловлю розговоритися и для того Йвана Федоренка до милостей ваших посилаєм, чтоб в Переясловль припрово-дил. И как скоро ваша милость в Переясловлю будете, к нам без замешканья, в тот час знати дайте, тогда мьі до милостей ваших поспешимся. И как ис Путивля все поедете, тот час к нам гонца своего виправляйте, а естли бьі милость ваша до нас
312
просили, и ньіне вельми просим: извольте милость ваша как наскорее до Переясловля Поспешитися, а мьі в Чигирине, праздничньїе дни от-правя, день илн два поменшав, и до Переясловля к милостям вашим вскоре будем п изустно всякие разговорьі с милостями вашими имети будем. По мьі полатаємся на милостивеє жалованье царского величества, никому нному, только его царскому величеству прямо служити готови есмьі. Но и вторицею милостей ваших просим, извольте яко наскорее милость ваша поспешится, а мьі усльїшав, что милость ваша посли полномочньїе, с милостивим великим жалованьем от его царского величества до нас йдете, с королем польским перемирья никакого не чинили есмьі. При сем милостям вашим как на скореє оттдаемся.
Писан в Чигирине, дня 24 декабря 1653 году Ч
Милостям вашим во всем желательньїе приятели и слуги, Богдан Хмельницкой, гетман с Войском Запорожским.
ЦДАДА, ф. Малоросійський приказ, стовп. 12/5823, арк. 75—78. Переклад, з^заголовком: «Список с^листа белоруского письма^ что писал к бояри-
в ньінешнем во 162-м году генваря в 4 день».
Опубліковано: Акти ЮЗР, т. X, стор. 203—204 (в примітці) Воссоединение: т. III. стор. 504—505, № 217.
№ 225
1653, грудня 28 (1654, січня 7). Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича з висловленням радості з приводу рішення російського уряду про возз’єднання України з Росією та з повідомленням про переговори з російськими послами Радіа-
ном Стрешнєвим і Мартем’яном Бредихіним'
Божиею милостию великому государю царю и великому князкь Алексею Михайловичю всеа Русии самодержцу [п. т.] вашему царскому величеству Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорожского со всем Войском Запорожским до лица земли ниско челом бьем.

Зело утешилися есмя, когда грамоту прочитали есмьі от твоего царского величества присланую до нас, всего Войска Запорожского, через ближнего стольника Родиона Матвеевича Стрешнева и дьяка Мартемьяна Бредихина, которьіе верне твоєму царскому величеству служачи, жалованье милостивеє нам отдали и по повелению твоего царского величества нам об'ьявили, что твоє пресветлое царское величество пожаловал нас, изволил приняти под свою крепкую руку и високую, и царского величества милостивеє жалованье. И мьі тому обра-довалися вельми, и рад$ твоєму пресветлому царскому величеству верне во всем служить и крест целовать, и по повелению твоего царского величества повиноватися готовьі будем, понеже мьі ни на кого, токмо на бога и на твоє пресветлое царское величество надеемся.
нас, слуг своих, прогневитися, что есмя ближнего стольника Родиона Матвеевича Стрешнева и дьяка Мартемьяна Бредихина до сего время-ни держали, для того что есмьі на войне бьіли, и от войск чюжеземских трудно бьіло проехать, ньіне возвратяся, оньїх отправили есмо до твоего царского величества.
С тем же ближним стольником Родионом Матвеевичем Стрешне-вьім и з дьяком Мартемьяном Бредихиньгм всякой розговор изустной имели есмя, которьіе о прямой службе нашей изустно твоєму царскому величеству известят; изволь их милостиво о всем вьіслушать, зело просим. При том господа бога молим, чтоб твоє царское величество долго-летне царствовал и над неприятельми вьісоту имел.
Писан в Чигирине, декабря в 28 день лета 1653 !.
Вашему царскому величеству во всем повольньїе и нижайшие слуги и подножие, Богдан Хмельницкий, гетман с Войскоь^Запорожским, рукою своєю.
№ 226
1654, січня 7 (17). Переяслав. — Універсал старшині Запорізького Війська про необхідність готувати зброю для відсічі ворогові
Рапо\уіе риікохупісу, зоіпісу і у/згузіка аіашапіа іак \Уо|зка 2а-рогозкіе£о, |ако і £гос!о\ує£о, доЬге^о гсігохуіа хуат гусх§ од Ьо^а. Схутіі^ \уат \уіадото іут тоіт різапіет, геЬузсіе озігогпі Ьуіі ро гат-касЬ і рггузрозоЬіаІі зоЬіе роауіппозсі \уо]зко\уе, ]‘ако шазг гшусга] гпа-сіе, ргосЬу, о1д\у і гухупозс догосгп^, ^дуг ]’а гадпе^о тіги г кгбіет ІасЬеіп піе исгупііет. ХеЬузсіе піерггуіасіді зхуоісЬ, іо ]езі ЬасЬдш, Ьііі, ^дуЬу па \уаз зтіеіі пазі^рошас, £дуг саг ]'тс шіеікі тозкіешзкі, га ичаг§ з\уо]§ ЬЦ$с зі£, дорота&ас пат Ь§дгіе. Ха іут шаз рапи Ьо^и осідав.

ви були обережні по замках і ^заготовляли собі воєнне спорядження як звичайно^—
1 Дату за новим стилем поставив, очевидно, перекладач, бо в документах укра-

Божиєю милостию великому государк
Алексею Михайловичі©, всея Великия и Ма„___І.....................
вашему царскому величеству, Богдан Хмельницкий, гетман Войска За-порожского и все Войско Запорожское ниско до лица земли челом
/Богу милостивому и вашему царскому величеству велико благода-рим, полупивше ньіне, что от веку жадали есмо, промьіслом божиим и милостию неизчетною вашего царского величества: что ваше царское величество пожаловати, под крепкую и високую руку свою государскую нас верньїх слуг своих приняти изволил, І.іиьі Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорожского и все Войско Запорожское, за милость неизреченную, вашему царскому величеству паки и паки до лица земли низко челом бьем; а по словеси евангелскому веру вашему царскому величеству учинили есмо.' И то дело совершили есмя перед ближним боярином вашего царского величества и наместником тверским Ва-сильем Васильевичем Бутурлиньїм, окольничим и наместником муром-ским Йваном Васильевичем Ольферьевьім, да думньїм дьяком Ларионом Дмитриевичем Лопухиньїм; и- просим: изволь, ваше царское величество, нас верньїх слуг и подданньїх своих* имети кот всех неприятелей борознити. А что есмя с ближним боярином вашего царского величества и с товарищи его разговаривали о всяких делех, они про то про все про-страннее вашему царскому величеству скажут. Потом, дабьі ваше царское величество на великих престолех великого царства росийского долголетне царствовал и нас милостию и великими щедротами своими государскими прямих и верньїх слуг и поданньїх своих жаловати и ми-ловати изволил, просим, паки и паки просим, и себе самих в милость премногую вашего царского величества усердно вручаєм.
Дан с Переясловля, дня 8 генваря, лета божияго 1654-го.
Вашему царскому величеству верньїе подданньїе п нанижайшие слуги, Богдан Хмельницкий. гетман с Войском вашего царского величества Запорожским.
ЦДАДА, ф. Посольський приказ, Малоросійські справи, 1654, спр. 1,
№ 228
1654. січня 15 (25). Настаиіка. — Універсал про звільнення настаської шляхти від військової служби та постоїв військ
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества іапорозким.
Ознаймуєм тим нашим писанієм старшини і черни Войска нашего Запорозкаго, у войско ідучим і з войска поворочаючим, а особливе полковникові! білоцерковскому, іж уволнилисмо шляхту настаскую з того, аби у войско не ішли і жеби їм нихто жадной і найменшої! кривди чи-•піти не важилея і в домах їх жадних становисков, ночлегов і попасов не отправовал, а іжели би хто-колвек легце соби уважаючи писаниє наше, в чим і найменшую кривду вчинити...1 такових без жадной -ми-•іостіі до нас отсилати.
Даттум в Настасці, дня 15 генваря 1654 2.
Богдан Хмельницкий, рука власная.
Державна публічна бібліотека Української РСР, Відділ рукописів, II,  1469, арк. 101. Копія.
№ 229
1654, січня 17 (27). Переяслав. — Універсал про заборону виробляти і продавати горілку в Києві, оскільки це шкодить міщанам та військовій скарбниці
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском Запорозким.
Дошла нас скарга од мещан києвских, же там нікоториє своєволни-ки горілки робят і ними шинкуют, через що ущербок скарбови нашому войсковому дієвеє, зачим сурово росказуєм кождому, аби се жаден од того часу горилкою шинковати не важил, а мещаном києвским перешкодою не бил. А єсли би од того часу которий-колвек своєволник, не слухаючи сего писаня нашего, міл горилкою шинкуват, такового кождого полковникові тамошнему акиєвскому приказуєм, жеби ерокго карал і з оних справедливост чинйл, того угледаючи, жеби в утрату нам належачого ущербок не бил, ечо і повторе росказуєм, аби іначей не било под ласкою нашою.
Дат з Переяслава, 17 генвара 1654.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
1654 р. (за ст. стилем) перебував \ Переяславі.

На звороті: Єго милости Хмельницкого універсал на повстягненй шинков козацких 1654, януар 17 дня.
№ 230
1654, січня 17 (27). Корсунь. —• Лист до боярина Василя
•Божиею милостию великого государя царя и великого князя- Алек-
государств государя и о^лаадателя, его царского величества Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорожского, со всем Войском его царского величества Запорожским, ближнему боярину его царского величества и наместнику тверскому Василью Васильевичю Бутурлину, околь-ничему и наместнику муромскому Йвану Васильевичю Олферьеву, да думному дьяку Лариону Дмитреевичю Лопухину здравия и долгоден-ствия от господа бога желает.
7~Как мьі словесньїй имели с милостями вашими розговор о том деле и їірилежно били челом, чтоб рать его царского величества, которая на
весном разговору тотчас гонца~ своего до'4тех бояр его царского величества, которьіе с ратью на границе стоят, послати изволил, чтоб мьі днем и ночью с ратью к Києву поспешались. Так и ньіне сие писание наше посьілаем прилежно вторицею и третицею желаючи, чтоб милость ваша по словесному разговору тотчас гонца своего до тех бояр его царского величества, которьіе на рубеже стоят, послати изволил, чтоб к Києву днем и ночью с ратью поспешилися, что тем лутше все православне и все Войско его царского величества Запорожское утешится, как услушат, что рать его царского величества к Києву будет. Мьі ж зде всем полковником приказали есмьі бьіти готовим и всему войску нашему собратися.
По сем как прилежньїе милостей ваших вручаємся.
Дан с Корсуня, генваря 17-го дня 1654-го Ч
Милостям вашим желательньїй приятель и служити рад Богдан Хмельницкий, гетман Войска его царского величества Запорожского2.-
318
ЦДАДА, ф. Малоросійський приказ, стовп. 71/5822, арк. 21—23 Пере-.
Опубліковано; Воссоединение, т. 111. стор. 519, № 227.
№ 231
1654, січня 26 (лютого 5). Чигирин. — [Лист до російських послів Василя Бутурліна, Івана Олфер’єва та Ларіона Лопу-хіна про переговори з кримським ханом^
Божиєю милостию великого государя, царя і великого князя Алексія Михайловича, всея Великия і Малия Русії самодержца і многих государств государя і облаадателя, єго царского величества Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорозкого, зо всім Войском Запорозким, ближнему боярину і наміснику тверскому Василю Василевичу Бутурлину, околничему і наміснику муромскому Івану Василевичу Ол-ферєву да думному дякови Ларіону Дмитрієвичу Лопухину здравія і долгоденствія от господа бога міти желаєт.
Писали ви к нам, о чом кримскіє посли у нас били. Хан присилал до нас, ускаржаючисяГ што в полку богуновом“татар~много побито, кгди ся назад повернули с ханом і шкоду їм козаки учинили і он про-сил, штоби їх не шарпано, поки перейдут, так же Керембет-мурза і Осман-акга, с татарами нагайскими мим-о Корсун ідуча, нашим краєм, аби не міли кривди, причинялся за ними, братерства не розбиваючи. І ми отписали ханови, жеби татаре мимоходом христіян наших не шарпали і шкоди не чинили, а коли причину дадут і кривди чинит 1 людем нашим будут, ми за христіян своіх уймемося і от бога помочи іскати Сдем. Се вашим милостям ізвістивше, здравствовати і друголюбство-еати вам паки желаєм.
З Чигирина, 26 генваря року 1654.
Вашим милостям во всем жичливий приятель і слуга, Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорозким.
Адреса: Божиєю милостию великого государя царя і великого князя Алексія Михайловича, всея Великия і Малия Росії самодержца і многих государств государя і облаадателя, єго царского величества ближнему боярину і наміснику тверскому Василію Весплевичу Бутурлину, околничему і наміснику муромскому Івану Василевичу Олферєву да думному дякови Лариону Дмитриєвичу Лопухину, приятелем нашим,


1657 рр., ЗНТШ, т, 149, стор.‘180--181.
1654, лютого 17 (27). Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича про відрядження в Москву посольства на чолі з Самій-лом Богдановичем (Зарудним) і Павлом Тетерею, що має добиватися підтвердження прав і привілеїв для українського народу
Божиєю милостию великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичю, всея Великия и Мальїя Росии самодержцу [п. т.] вашему царскому величеству Богдан Хмельницкой, гетман Войска Запорожского, и все Войско Запорожское ниско до лина земли челом
От многих лет многочастне мьі, Богдан Хмелницкий, гетман Войска Запорожского, и все Войско Запорожское, борюїцеся с ляхами и на-шествия их отражающе, помощи от бога искахом, и грамотами и посланниками нашими ко пресветлому лицу благочестиваго царя, твоего царского величества, челом били и молили, дабьі нам православним християном бьіти под крепкою и високою рукою бога всемогутцаго и царя благочестиваго, твоего царского величества.
И ньіне бог всеведущий и вседаровитьій, неизреченньїми судьбами божественними, єдиною двоє се сотворил, и ляхом, нашим врагом, гординю вия их смирил и совет благ в сердце царево тебе великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичю, всеа Руски самодержцу, твоєму царскому величеству, вложил, что твоє царское величество, поревновав по бозе вседержители и по вере православной восточной и возжелелся о церквах божиих и мест святих, и о народе росийском, благочестиво-христианском, умилосердился. И нас Богдана Хмельницкого, гетмана' Войска Запорожского и все Войско Запорожское и весь мир православний росийский пожаловати, ущедрити, за-щитити и под крепкую и високую свою царскую всеконечне прияти из-водал^милостиво.
И*егда ближний твоего царского величества боярин и наместник тверский, Василей Васильевич Бутурлин, окольничей и наместник му-ромский Йван Васильевич Ольферьев да думной дьяк Ларион Дмит-. риевич Лопухин, по указу твоего царского величества,^ гра^мотою к нам приезжали, и милость неисшетную царскую нам возвестили, и знамена войхжовьщ.. и жалованье великое твоего царского величества нам отда-ли, и разговор пространньїи о'всяких делех с нами учинили, и неизре-
320
ченно нас обрадовали. И в то время мьі, Богдан Хмелницкий, гетман Войска Запорожского, и все Войско Запорожское и весь мир христи-чнский в городех и в селех и в деревних, началньїе и чернь, непорочной христа бога нашего заповеди последующе, по добром воистино не нуж-ном изволению н избранию нашему ничтоже лукаво в сердце имуще, тебе великому государю царю и великому князю Алексею Михайло-вичю, всее Русин самодержцу, твоєму царскому величеству, веру совер-шенную учинили есми. И никаков извет имели есми о царех окрестньїх, которьіе искалп нас к себе присовокупити, мьі нерадевше о них, яко о неверньїх, вседушно тебе единаго благочестиваго великого государя царя нашего, твоє царское величество, избравше, возлюбили есми и всем сердцем и силою и помьішлением прилепилися к твоєму царскому величеству. Сего ради дерзаєм о неищетной милости твоего царского величества, да еже аща просить что учнем у тебе великого государя нашего твоего царского величества, надеемся получити. Словеси бо царскому твоего царского величества всячески веровахом, как нас тот же блпжнсй твоего царского величества боярин с товарьпци увещал и уверил. и на той вере нас непоколебимьіх утвердил. Для того послан-ников наших Самойла Богдановича, судью войскового и Павла Тетерю, полковника переясловского, с товариші! к пресветлому лицу твоего царского величества с сею грамотою нашею отпускаем и просим, дабьі им твоє царское величество праведньїе свои очи показати и милостивое ухо приклонити изволил и молений наших не презрил. И что они учнут говорить и молить у твоего царского величества, изволь их твоє царское величество вьіслушати милостиво и нас, Богдана Хмелницкого, гетмана Бойска Запорожского, и все Войско Запорожское и весь мир християн-ский росийский духовних и мирских людей, во всяком чину сущих, и милости от тебе великого государя ндшего, твоего царского величества, ищуших, пожаловать ущедрить, И права, устави, кривилея и всякия свободи и державні добр от духовних и..мирских. людей, во всяком чину Ті преимуществе сущих, елико кто имяше от веков, от князем, от панов благочестивих и от королей польских, в государстве Росийском наданних, о них же ми кровь свою проливаєм, от дедов п прадедов тьія содержаще и погубити я не попущающе просим, ей, просим, и до лица земли упадающе велико просим твоего царского величества, изволь твоє царское величество утвердить и своими грамотами государскими" укрепйтйГ навеки. Паково ~оо" государское"твоего пареного величества слово нам тот же ближней твоего царского величества боярин с товарьіщи обещал: «И большая сих речей 1 одержите сї великого государя, его царского величества, егда воспросите, боль-і г*ш вас, рече, свободами, державами и добрами пожалует еГо царское величество, паче королей польских, княжат древних росийских, точию челом бейте и верно служите его царскому величеству», Втори-цею у бо и третицею до липа земли твоєму царскому величеству при-

елико просим ньіне и просити
ского величества. Дабьі мьі, Богдан Хмелиицкий, гетман Войска Запорожского, все Войско Запорожское и весь мир православний! росийский во всяком чину и облаадательстве живущей, о неисчетной милости и по-жалованью твоего царского величества обрадовались и об веселились, и тебе великому государю нашему, твоєму царскому величеству, усерд-•но прияли и прямо и верио служили до кончини живота нашего и за твоє царское величество на всякне враги и супостатці, крепко ополчили-ся и кровь свою проливали и точию богу небесному веровали и покло нялися, и цареви єдиному под солнцем благочестивому, твоєму царскому величеству, повиновалися и покоряли в родьі и родьі до века. А твоє царское величество под кровом крьілу своєю, как орел гнездо своє покрьівает и на птенца своя возжделе, цзволь нас верньїх слуї и подданньїх своих, милостию своєю до всех враг наших ненавидящих и обидяших и ратуюших нас покривати, соблюдати и крепкою рукою и ратью своєю царскою защищати, и повсегда в милости своей премно-гой, сохранити паки просимЦЕй, паки и паки твоего царского величества просим. Множайшая в грамоте не суть писана: посланники наши вся изрекут тебе великому государю, твоєму царскому величеству. А мьт себе в глубокую милость и неизреченньїе щедротьі твоего царского величества ввергше, навеки господа бога, царя превебнаго, молим, дабьі ваше царское величество на пресветльїх престолех пресветлого царства Росийского многолетствовати и благополучно долгоденствовати и всех царей земних подручники имети, сотворил, от ньіне и до века, усердно желаем.
Писано в Чигирине, месяна февраля 17 дня году 1654 і.
Вашему царскому величеству прямьіе подданноіе, нанижшие и вер-ньіе слуги, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском вашего царского величества Запорожским.
Копія з перекладу.
рекладу, з датою 13 лютого 1654 р.
Чернігівський державний історичний музей, Відділ фондів, № АЛ —
Опубліковано: Актьі ЮЗР, т. X, стор. 432—436, № 8/Х. Воссоединение, т. ІП, стор. 547—550, № 236.
1654, лютого 17 (27). — Прохання до Олексія Михайловича про підтвердження прав і привілеїв' українського народу
Божиєю милостию, великий государю царю и великий княже Алек-•ею Михайловичю, всеа Великия и Мальїя Русии самодержче и многих государств государю и облаадателю, твоєму царскому величеству, мьі Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорожского, и все Войско Запорожское и весь мир християнский росийский до лица земли челом
Обрадовався вельми с пожалова[нья] великого и милости неисчет-ньіе Гтвоего] царского величества, которую нам изволил твоє царское величество показать, много челом бьем тебе государю нашему, твоєму царскому величеству, и служити прямо и верно во всяких делех и по-велениях царских твоєму царскому величеству будем во веки. Только просим вельми, яко и в грамоте просили есмя, изволь нам твоє царское величество в том всем пожалованье и милость свою царскую указати, о чем посланники наши от нас твоєму царскому величеству будут че-ломДжти.
(013 начале изволь твоє царское величество потвердити права и вольности наши войсковьіе, как из веков бьівало в Войске Запорож-ском, что своими правами суживалися, и вольности свои имели в доб-рах и в судах; чтоб ни воєвода ни боярин ни стольник в судьі войско-вьіе не вступалися, но от старших своих чтоб товарьішество суженн бьіли; где три человека казаков, тогда два одного должнн судити.
/2, Войско Запорожское в числе 60 000 чтоб всегда полно бьіло.
3. Шляхта, которне в Росии обретаются и веру, по непорочной запсведи Христове тебе, великому государю нашему, твоєму царскому величеству, учинили, чтоб при своих шляхетцких вольностях пребнва-ло, и меж себя старших на уряди судовеє обирали и добрами своими и вольностми владелп, как при королех польских бьівало; чтоб и иньїя, хвидя таковое пожалованье твоего царского величества, клонилися под область и йод крепкую и високую руку твоего царского величества со всем миром християнским. Суди земские и градцкие через тех урядни-ков, которнх они сами себе добровольно оберут, исправливаньї бити Имєют, как и перед тем. Тако же шляхта, которьіе казну свою имели, і'О крепостям, на маетностях, тогда и нине любо чтоб им те деньги попдачени, или на меетностях додерживано.
В городех урядники чтоб из наших людей обирань! били на го достойньїе, которьіе должньї будут подданньїми твоего царского ве-
личества управляти и приход належачей, в правду, в казну твоего царского величества отдавати.
На булаву гетманскую, что надано со всеми приналежностями староство Чигиринское, чтоб и ньіне для всякого ряду пребивало.
Цк^Сохрани боже, смерти на пана гетмаиа, — понеже всякой чело-век смертей, без чего немочно бьіть, — чтоб Войско Запорожское само меж себя гетмаиа обирали, а его царскому величеству извещали, чтоб
ВИЧсНІ войсковой.
Именей казатцких, чтоб нпхто не отбирал: коториє земли имеют и что к ним належит, чтоб с теми имении вольни били. Вдови козатцкие осталие и дети их, чтоб в такой же вольности жили, как предки, отцьі их.
било 1000 золотьіх для подписков, также и мельница для прожитку потому, что великие расходьі имеет.
9.	На всякого полковника чтоб мельница б бьіла для того, что разходьі великие имеют; а будет милость вашего цаоского величества, будет и ваше царское величество и больши чем пожаловати изволишь.
10.	Также на судьи войсковьіе по 300 злотих да по мельнице, а на писаря судейского по 100 золотьіх.
11.	Также ясаулом войсковьім и полковим, которьіе всегда на услу-гах войсковьіх бнвают и хлеба пахать не могут, чтоб им иметь по мельнице, просим твоего царского величества.
12.	На поделку снаряду войскового и на пушкарей и на всех слуг, что у снаряду просим твоего царского величества, изволь имети своє царское милостивое призренье, как о зимовле, тако ж и о станах, також на обозного 400 золотьіх.
13,	Права, наданьїе из веков от княжат и королей, как духовним и мирским людем, чтоб ни в чем не нарушеньї били.
Посльї, коториє от века из чюжих земель приходят до Войска Заг^ЕрШКского, чтоб пану гетману и Войску Запорожскому, которьіе б к добру бьіли, вольно принят, чтоб то его царскому величеству во гнев не било; а чтобьі имело противо его царского величества бьіти, должни ми его царскому величеству извещати.
15.	А как по иньїх землях дан^вдруг отдаетца, волили бьі есмя и мьі, чтоб цену давать ведомую от тех людей, которьіе твоєму царскому величеству належат, а єсли бьі инако бьіти не могло, тогда ни на одного воєводу не поизволять и о том договориватца; разве бьі из тутошньїх людей обобрав воєводу, человека достойного, имеет те все доходи в правду его царскому величеству отдавати.
16.	А то для того имеют посланники наши договариватца, что наехав бьі воєвода, права ломати имел и установці какие чинил, и то людем имело бьі бити в великую досаду, понеже праву иному не могут вскоре навикнути и тяготи такие не могут понести, а тутошних людей когда будут старшие, тогда против прав и установ тутошних будут исправляти.
324
17.	Преж сего от королей польских.никакова гонения на веру и на вольности наши не бьіло, всегда мьі всякий чин свою волность имели, и мьі нм верно служили; а ньіне за наступанье на вольности наши, ьонуждени есми его царскому величеству под крепкую и високую руку поддатца, для того усильно просити имеют посланцьі наши, чтоб при-вилия его царское величество нам на харатиях писаньїе, с печатьми вьіслмми, один на вольности козатцкие, а другой на шляхетцкие по-жаловал, чтоб непоколебимо то в вечньїе времена бьіло. Когда то одержим, мьі самьі раземотрение меж собою имети будем: хто казак тот в вольности казатцкой жити будет, а хто простий, тот станет долж-ность обиклую его царскому величеству воздавать, попрежнему. Также и на люди всякне, коториє его царскому величеству подданньїе учинились, на каких правах н вольностях жити имеют.
18.	О митрополите в разговоре воспомянуть имеют, о чем посланником нашим словесно приказано.
Также просити усильно имеют посланцн наши его царского величества, чтоб его царское величество рать свою вскоре прямо к Смо-ленску послал, не откладьіваючи нимало, чтоб неприятель не мог в соб-ранье притти и с ьіннм согласитца, потому что войска мине нужньї, чтоб никаким их лестям не верили, будет учали б в чем льстить государю.
20.	И то надобно припомнянуть, чтобн кормових людей зде на ру-беже от ляхов, для всякого безстрашия, с 3000 поставить или как его царское величество изволит.
21.	Обьічай тот бьівал, что всегда Войску Запорожскому плачено: бить челом и ннне его царскому величеству, чтоб на полковмиков по-волил по 100 ефимков, на ясаулов полкових по 200 золотих польских, на ясаулов войсковнх по 400 золотих, на сотников по 100 золотих, на рядових казаков по ЗО золотих.
22.	/Орда татарская естли би похотела отстать, то надобно от Аста-рахани и от Казани на них наступить; также и донским [казаком] бити готовим; а ннне, когда еще в дружбе есми меж собою, не зацепляти их.
23.	Кодак город, которой єсть устроен на пограничью от Криму, в котором пан гетман всегда по 400 человек там держит и всем их гокоит, чтоб и ннне его царское величество как кормами, також и зель-ем к снаряду изволил построить. Також и на тех, коториє за порогами Коша берегут, чтоб его царское величество милость свою изволил показать, понеже трудно его одново без людей оставлять 1.
ЦДАДА, ф. Малоросійський приказ, оп. 1, спр. 230, арк. 1—12, 18, 20, 13—Іо. 21. 22, 1Ь, 17. 19. Переклад, з заголовком: «Прошепне по пунктам Богдана Хмельницького о подтверждении прежних их прав и вольностей
Опубліковано: Актьі ЮЗР, т. X, стор. 445—452, № ХІ/8.
1 У перекладі після кожного пункту подається виклад рішення царського уряду про порушене питання.

№ 234
1654, лютого 17 (27). Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича з проханням підтвердити права і привілеї переяслав-
Божиею милостию, великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичю, всеа Великия и Мальїя Русии самодержцу [п. т. ]
порожского, и все Войско Запорожское до лица земли челом бьем.
Граждане з города нашего украинного Переяслава, учинивши непорочной христа бога нашего заповеди веру тебе, великому государю нашему, твоєму царскому величеству, ньіне челом бити твоєму царскому величеству учиняют и молити твоє царское величество, дабьі их твоє царское величество пожаловати изволил, и права их, привилея и свободьі, которьіе имеют от древних князей и королей польских, под-твердити изволил, и грамотами своими царскими укрепил на веки. О ко-торьіх и мьі, Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорожского, и все Войско Запорожское хадатайство и поспешество наше приносили пред тебя великого государя нашего, твоє царское величество, и молимся усердно пресветлому лицу твоего царского величества, дабьі моление их твоє парское величество не презрил, но милостиво послушал и испол-нити изволил. Они же от твоего царского величества таковое пожалованье и милость великую полупивше, прямо служити и верне прияти тебе государю нашему твоєму царскому величеству будут по век. И мьі, Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорожского, и все Войско Запорожское ходатайство и поспешество наше в собьітиефришедшее увидев-ше, возрадуемся о сем и благодарственная твоєму царскому величеству воздадим. А ньше в премногую благость государскую твоего царского величества те.х же граждан переяславских вручивше, и себя в премно-іия щедротні твоего царского величества всею душею вметаем на веки.
С Чигирина, 17 дня февраля 1654 і.
Твоєму царскому величеству прямьіе и верньїе слуги и подданньїе, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском нашего царского величества Запорожским.
ЦДАДА, ф. Посольський приказ,. Малоросійські справи, 1654, спр. 4,
№ 58041 (Збірка Ол. Лазаревського, № 54, т. І), Перекладі* РУК0ПИч-ів« к
Опубліковано: Акти ЮЗР, т. X, стор. 435—438, № 8/Х.
Воссоединение, т. III, стор. 546—547, № 235.
№ 235
1654, лютого 19 (березня 1). Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича з проханням підтвердити права чернігівських міщан
Божиею милостию великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичю, всеа Великия и Мальїя Росий самодержцу [п. т.] вашему царскому величеству, Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорожского, со всем Войском Запорожским до лица земли челом бьем.
Милости и жалованья ищуще от тебя, великого государя нашего, твоего царского величества, граждане города украйнного Чернигова просили нас, Богдана Хмельницкого, гетмана Войска Запорожского, и всего Войска Запорожского, о заступленье до вашего царского величества, дабьі им ваше царское величество, права привилия и свободи от королей польских надання, изволил подтвердити и грамотами свои-ми царскими укрепити навеки, о чем ннне тебе, великому государю нашему вашему царскому величеству челом бьют. И мьі, Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорожского, и все Войско Запорожское бьем челом от них и молим: изволь их ваше царское величество в том во всем милостиво пожаловать и моленья их не презрить, понеже и они по непорочной христовой’ заповеди веру тебе великому государю нашему, вашему царскому величеству, перед ближним боярином вашего царского величества с товарищи учинили совершенно. При том тех же граждан черниговских неизчетной милости государской вашего царского величества вручивше, себя самих и премногую благость царскую вашего царского величества прилежно вручаєм.
Писан в Чигирине, февраля 19 дня лета 1654.
Вашему царскому величеству во всем желательнне слуги и под-ножие и подданньїе, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском вашего царского величества Запорожским.
236 „
1654, лютого 20 (березня 2) 1. Чигирин. — Лист до князя Трансільванії Юрія Ракоці про війну в Молдавії та з заявою дружби
Зегепіззіте ргіпсерз Тгапзіїуапіае, дотіпе дотіпе оЬзегуапдіззіте.
Мігшп іп тодит оЬзіирезсітиз, риід саизае зіі, риод зегепіззіта сеїзііидо уезіга рег Іе^аіоз позігоз еі зиоз рІигіЬиз уісіЬиз атісіііат зиат поЬіз іезіаіа зіі, розітодит сопіга атісит позігит, іііизіпз-зітит Уаііасіпае раїаііпит, сит ехегсііи сопзиггехегіі. 8і риод зиЬдііі УаІасЬіае раїаііпі, сопіга зиит дотіпит геЬеІІіопет їесегіпі еі аішт раїаііпит зиЬогдіпауегіпі, ехриізо ргіоге, піЬіІ датпі еі оїіепзіопіз Пасші іпде зегепіззіта сеїзііидо уезіга. Ріііиз теиз, езіо те іпзсіо, де-кпдеЬаі раігет аіцие адуегзагіит риаегеге иЬірие іепбЬаіиг. (^иод і^ііиг іасіит езі, Пегі іпіесіит перші; гєуосзуі Ііііегіз асеггітіз їіііит іпеит, зегепіззіта уєго сеїзііидо уезіга ргізііпае тетог зіі атісіііае еі ЬозііЬиз позігіз пе ргаеЬеаі аихіїіит, ипісе оріатиз, еі иі апіеа пехиз атісіііае зігісііззітае іпіег поз іпіегсеззегаі, пе їиіигіз риорие іетрогіЬиз, поп зоїит поЬіз зирегуіуепііЬиз, уегит розіегііаіе позіга гетапепіе, сгезсаі, пес іпдогтіаі, еііат аірие еііат розіиіатиз. Ріига Іедаіі позігі зипі ехрозііигі, диіЬиз їідет ЬаЬеге уеііі, зегепіззітат сеізііидіпет уезігат го^атиз. Іпіегіт, иі орііте ас кіісіззіте зегепіззіта сеїзііидо уезіга гещіеі еі поз атеі, ех апіто реіітиз.
Зегепіззітае сеїзііидіпіз уезігае ад оїїісіа рагаіиз, ВоЬдап СЬтіеІ-піскі, Ьеітап з \¥оізкіет Харогозкіт.
Державний архів у Берліні, К9, № 6а. Копія.5* Опубліковано: Н. Йорга, т. І, стор. 240—241.
Ми дуже здивовані з того, з якої причини ваша найясніша високість, яка багато разів через наших і своїх послів свідчила нам про свою дружбу, потім виступила з військом проти нашого друга, найяснішого воєводи Валахії. Якщо піддані воєводи Валахії повстали проти свого пана і, скинувши першого, підкорилися іншому воєводі, без мого відома, захищав батька і намагався всюди шукати противника. Що сталося, того не можна повернути; я відкликав дуже суворим листом свого сина, а ваша найясніша високість хай пам’ятає давню дружбу і не подає допомоги нашим ворогам. Ми бажаємо лише одного: щоб між нами, як і раніше, існував зв’язок найтіснішої дружби — і знову і знову наполягаємо на тому, щоб він [зв’язок] -зростав і не засинав не тільки за нашого життя, але і в майбутні часи. Більше викладуть наші посли. Ми просимо, щоб ваша найясніша високість зволила вірити їм. Тим часом від душі бажаємо, щоб ваша найясніша високість найкраще і найщасливіше панувала і нас любила.
Вашої найяснішої високості до послуг готовий Богдан Хмельницький з Військом. Запорізьким.
1 Дата подається за виданням Н. йорги.
№237
1654, лютого 24 (березня 6). Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича з нагоди народження царевича Олексія Олексійовича
Божиєю милостию великому государю царю и великому князю-Алексею Михайловичю, всеа Великия и Мальїя Росии самодержцу [п. т.] твоєму царскому величеству, Богдан Хмельницкий, гетман Войска твоего царского величества Запорожского, и все Войско твоего царского вели-псства Запорожское до лица земли твоєму царскому величеству челом
Немного мимошедших Бремен, по премногу обрадованньїх нас паки радоватися изволили вьішний сотворитель неизреченно, егда изьявити. нам изволил государскую свою благодарованную радость великий го-схдарь наш, твоє царское величество, что милостию божиєю, молитвами пресвятьіе богородицьі и святьіх угодников божиих и по великом благословення великого святителя, святейшего Никона, патриарха москов-ского и всеа Руссии, и по молений всего освященного собора, тебе великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичю, всеа Великия и Мальїя Росии самодержцу, твоєму царскому величеству, великая государиня цйрица и великая княгиня Марья Ильична родила вожделенного и превозлюбленного сьіна, великого государя царевича и великого князя Алексея Алексеевича, от имени твоего царского величества елиноименного твоєму царскому величеству помощника, дабьі умножившуся Росийскому царству, умножитися и облаадателю росий-скому тебе великому государю твоєму царскому величеству, на радость всему великому и пресветлому государству великих и пресветльїх престолов царства Росийского. И мьі, Богдан Хмельницкий, гетман Войска твоего царского величества Запорожского, сию неизреченную радость полковником и ясаулом, сотником, атаманом и всему Войску твоего царского величества Запорожскому и всему миру христианскому ведомо учинити велели есмьі, и радостию неисповедимою обрадовались и возвеселились и премногой милости божией зело благодарили, и вам. великим государем царем и великим князем, великому государю царю-н великому князю Алексею Михайловичю и великой государьіне царице и великой княгине Марье Ильичне, вашему царскому величеству, с великим государем царевичем и великим князем Алексеем Апексєевичем, новорождєнньїм и превожделенньїм сьіном вашего царского величества,. на великих престолех великого царства Росийского, наря превеликого-небєснаго молим, да подаст ти долготу дний во век века, и да благо-словит и прославит и умножит, и да увидите сьіньї сьінов своих І по-корит под нозе ваша царская от запада и моря и востока даж до севера вся инопленная язьїки, и вси царие земстии поработают вашему царскому величеству отньїне и до века. Молимся, паки и паки усердно молимся, и вам великим государем царем и великим князем великому госу-

дарьіне царице и великой княгине Марье Ильичне и великому государю царевичю и великому князю Алексею Алексеевичю, по обеїианию нашему неложному. прямо и верне, от всея сильї служити и прияіи и всякого добра хотетн будем, дондеже солице сияст. Столника вашего царского величества Федора Алексеевича Полтева к вам великим государем царем и великим князем, к вашему царскому величеству не задержав, тотчас отпускаем, а себе самих в неисчетную милость тебе великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичю и вели кой государьше царице и великой княгине Марье Ильичне и великому государю царевичю и великому князю Алексею Алексеевичю вашему царскому величеству всячески приметаємся и про ваше царское величество бога молити день и нощь в церквах не перестаєм.
слуги и подданньїе, Богдан Хмелницкий, гетман с Войском вашего нар-ского многоможства Запорожским.
14/2825. арк. 31—35. Пе-
Актьі ЮЗР, т. X, стор. 315—318, № 6/УІ.
№ 238
1654, 24 лютого (березня 6). Чигирин. — Лист на ім’я царевича Олексія Олексійовича з нагоди його народження
Божиею милостию великому государевичю царевичю и великому князю Алексею Алексеевичю, всеа Великия и Мальїя Росии самодержцу
твоего царского величества Запорожского и все Войско твоего царского величества Запорожское твоєму царскому величеству челом бьем.
Аще бьі возможно тебе великому государевичю царевичю и великому князю Алексею Алексеевичю твоєму царскому величеству нашу радость, юже имамьі с рождества твоего царского величества видети и отвещати к нам Богдану Хмельницкому, гетману Войска Запорожс-кого, твоего царского величества и ко всему войску твоего царского величества проглаголати, во истинну бьі твоє царское величество от псалма рек: боже суд твой цареви даждь и правду твою сьіну цареву: сни речь, даждь боже, область всю всего великого царства Росийского великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичю Богдана Хмельницкого, гетмана Войска Запорожского и все Войско Запорожское, по правде и истинне служащее сьіну цареву, мне вели-
кому государевнчю царевичю и великому князю .Алексею Алексеевнчю, дабьі мне. моєму царскому величеству, Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорожского и все Войско Запорожское и весь мир християн-скіїй росийскпй, новопрнсягльїе как новорожденньїе младенцьі младенцу новорожденному служили, прняли и всего добра хотели. Но аще и ничто же о сих к нам глаголеши твоє царское величество, обаче мьі Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорожского и все Войско твоего царского величества Запорожское, как великому государю царю и велико-князю Алексею .Михайловичю и великой государьіни царицьі и великой княгини Марьи Ильичне, по обещанию нашему верному, прямо служим и всего добра хощем благочестивим, родителем твоего царского величества, так и тебе великому государевнчю царевичю и великому князю Алексею Алексеевнчю, твоєму царскому величеству, прямо и верно во всяких делах служити, прияти и всякого добра хотети учнем во веки. А ньіне желаем и господа бога усердно молим, дабьі твоє царское величество возрастом, крепостню, мудростию и всяцемьі види добродетелей скоро преуспевал и нас прямьіх слуг и подданньїх своих миловал, жаловал и в премногой милости своей царской жаловал и во
С Чигирина, 24 февраля лета божия 1654 ’.
Твоєму царскому величеству прямьіе и верньїе слуги и подданньїе, Богдан Хмельницкий, гетман вашей царской милости с Войском Запорожским.
ЦДАДА. ф. Малоросійський приказ. стовп 14/2825. арк. 36—39. Пе-
МаРТаОпубліковано: Акти ЮЗР, т. X, стор. 319—320, № 6/УП.
№ 239
1654, березня 21 (31). Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича з проханням підтвердити права і привілеї українського народу, скоріше відпустити гетьманських послів, а також з повідомленням про підбурювальні універсали польського короля Яна Казимира і литовського гетьмана Яна Радзівілла до українського населення
Божиєю милостию, великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичю, всеа Великия и Мальїя Росии самодержцу п. т.,, твоєму царскому величеству, Богдан Хмельницкий, гетман Войска твоего царского величества Запорожский, и все Войско твоего царского величества Запорожское до лица земли твоєму царскому величеству челом бьем.


Приемше весть подлинную от ляхов о их лукавстве и неприязни
вою отпускаем к тебе великому государю нашему, к твоєму царскому величеству, дабьі твоє царское величество лучше уразумел и известился о таковом безчестим великом и дурном деле их, что они твоєму царскому величеству безумне и враждебне, как врази лютьіе, наносят, поку-шающе и дострекающе не утверженньїх в вере с Войска Запорожского изо всего народу росийского, ищуще отвратити их от верьі, котор'?ю по непорочной заповеди христовой учинили тебе великому государю наше-му, твоєму царскому величеству и польскому королю и Речи Посполитої! служити подущают, что им бог да не поможет в сем деле лестном и лукавом и неприязненном. А нас Богдана Хмельницкого, гетмана твоего царского величества Запорожского, и все Войско Запорожское и весь народ православний росийский да укрепит и утвердит неотступ-ньтх в той же вере, которую твоєму царскому величеству учинили есмя, и не буди нам что лукаво мьіслити и ковати злобу каковую. Точию молим тебе, великого государя нашего, твоє царское величество, изволь нам права, привилея, свободьі и все добра отческие и праотческие, з веков от князей благочестивих и от королей наданньїе, утвердити и своими грамотами государскими укрепити на веки. И послов наших и тех гонцов наших скоро к нам с тем всем, не задержав, одпустить, дабьі мьі. Богдан Хмельницкий, гетман Войска твоего царского величества Запорожского *, тоє неизречеиную государьекую милость твоего царского величества всему Войску Запорожскому и всему миру христи-янскому, росийскому обьявили и обвеселили их и утвердили и в вере, твоєму царскому величеству учинеиной, непоколебимьіх учинили. Аще бо их твоє царское величество не обвеселит и не пожалует тем всем, учнут что дурного мьіслити, по прелести Радивиловой. Но мьі, Богдан Хмельницкий, гетман Войска твоего царского величества Запорожский, все Войско твоего царского величества Запорожское и ввесь мир христи-яиский росийский утверждаем и укрепляем надеждею неизреченное милости государское твоего царского величества и никак усумневатися не велим. А что еще учнут тьіе врази наши неразумливьіе и ковати будут, в тот час подлинно известим твоєму царскому величеству. Ньіне они рать совокупляют на три части: в Плускиреве, в Полонном и в Литов-ской земле. И мьі о сем сльїшачи, готову бьіти всему войску велели есмя: а твоє царское величество повели Донскому Войску на море не йти и готову бьіти, да егда отступят нас татаре и ляхом походят помотати, ино бьі им с Дону из Днепра замешать. Агце ли татаре с нами
пребудут в дружбе добро, ино бьт казакам донским в помощь нам бьіти: но по милости своей неисповедимой, бог милостивий да исправит, а ми на вьішнего-десницу и на крепкую руку твоего царского величества надеемся, и себе в обьічньїе премногия щедроти твоего царского величества обично вметаем.
С Чигирина, 21 марта року божияго 1654 і.
Тебе великому государю нашему, твоєму царскому величеству, прямує и верньїе слуги и подданньїе, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском вашего царского величества Запорожским.
ЦДАДА, ф. Посольський приказ, Малоросійські справи, 1654, спр. 37,
Опубліковано: Акти ЮЗР, т. X, стор. 547—550. № П/П. Воссоединение, т. III, стор. 557—559. № 243.
1654, березня 21 (31). Чигирин. — Лист до послів Самійла Богдановича (Зарудного) і Павла Тетері з наказом добитися від російського уряду підтвердження прав Запорізького Війська
Мой ласковьій пане Самуйло, судья войсковьій, и пане полковник Переяславе кий.
Хотя мьі милостям вашим подлинной о всем дали наказ, однако и сим нашим поновляєм писанием. чтоб есте милость ваша так о добро ііосполитое тщалися и постановляли, чтоб с лутчим всего християнства чинов всяких бьіло на пришльїе врем.ена. Однако помните ваша милость и сами, как Василей Васильович Бутурлин словом его царского величества нас утвержал, что его царское величество не токмо нам права и привилея, от века даньїе, подтвердити и при вольностях наших старо-дгвньїх сохранити, но и паче еще особньїе свои всякого чину людям гсказовати имеет милость. Делайте ж тако ваша милость и о том всем прилежанием тшитеся, чтоб все по наказу бьіло, и привилия его царского величества тотчас без всякого переводу чтоб чрез вашу милость били присланьї. Аще бьі в чем какая нужда бьіла людем напотом, яко и сами то усмотрити, могли бьі есмьі' от черни в великом бити в небез-страшии и тотчас бьі бьіли смятения, естли б их через вашу милость особною своєю его царского величества милостию не потешил. И то уїмотрите, чтоб напотом какое безправне посполству не деялося, боятися надобно, чтоб не домислились чего и не хотели ньіне по уневерсалах,
1 У переклад» дописані слова: А под тем припись.
недавно от Радивила присланньїх,
досада какая будет, и для того вьіразумеиия один уневерсал и там
При сем и то не помешает припомнити, с какою приязнию послов своих цесарь турецкий до Браславля, хотя бусурманин, до нас присьі-лал и при милости своей не токмо наши вольности подтвердити, но и сугубими удовлети обеїцался, и на все статьи наши и права и верьі и вольности позволял и никакой дани от пас не требовал, токмо чтоб есмьі на войну бьіли готовими. И мьі, однако ему не поддались есми, но волили есми царю православному поддатися, и разумеем что яко царь православний еще нас лутче пожалует.
И вторицею желаем, чтоб ваша милость, яко найлутче все испра-вили и сами на скорейшую и на лутчюю проситеся отправку. И мьі бо в скором времени рушимся против неприятеля. Для то и вашим мило-стям надобно поспешать со всем добрим, чтоб есмо и до войнн людей тех лутче повабили, яко же и охотнее пойдут и ничего злаго мислити не имут егда пожалованьї значною его царского величества милостию будут. А что наибольшее, и король ньіне уневерсал свой присьілат ко всему поспольству, чтоб до него приклонялися, обещаючи всякне им вольности, какових они требовати будут. Для того промишлять надобно, чтоб люди ни на сю, ни на ту сторону не уклонялися, и с приви-лиями надобно поспешать для того, что уже зде война зачинаетца; под Немировом и под Копиевкою с нашими уже билися, а ньше Бушу об-легли, однако отпор им велели дать. И писали есми во все полки и городи, чтоб с нашей сторони люде не передавалися, обнадеживаючи тем, что нам вдвоє больши его царское величество надал вольности, нежели король. О донцах также припомиите, чтоб на море не шли, потому что татаровя все к Осламу городку на ту сторону Днепра отпро-вадились совсем; естли б изменити имели, то в тот час что почали с ними. А ннне одному чинити довольно. А єсть ли нам будут помогать, и тогда им зацепки не чинить, и для того самого дати им покой. Про-страннее о всем изустно Филон Горкуша роскажет. А ми яко на наиско-рейший и насчастливьій милости вашей ожидати возврату будем. Господу богу милостей ваших поручаем.
Дан с Чигирина, 21 месяца марта лета 1654-го1.
Милостям вашим желательньїй всего добра приятель, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском его царского величества Запорожским.
ЦДАДА, ф. Посольським приказ. Малоросійські справи. 1654. спр. З/.
№ 241
1654, березня 21 (31). Чигирин'. — Наказ послові в Москву Филону Гаркуші добиватись від царя підтвердження прав українського народу та передати відомості про воєнні дії
Наказ Филону Горкуше до Москви.
Пришол перед его царское величество напервие, по обьічаю их,._ ниское челобитье до лица земли учинивши, и тако МОЛЬІТЬ;
1. Божиєю милостию, великий государь царь и великий князь Алек-сей Михайлович, всеа Великия и Мальїя Росии самодержец, и многих государств государь и облаадатель! Богдан Хмельницкий, гетман Войска твоего царского величества Запорожского, со всем Войском Запоро-жским ниско до лица земли твоєму царскому величеству челом бьет. Что ни єсть вестей от неприятелей твоего царского величества прове-дати могут, о всем через сию грамоту твоєму царскому величеству об-нещает, которую, чтоб милостиве пршіяти изволил, усердно проект.
' 2^ Буде посланцов своих застанет на Москве, чтобьі говорил име-нем всее старшини, чтоб договаривались о вольности казатцкие, шля-хетцкие, духовньїе и всякне чина, чтоб на все тотчас и привилия взяли, как о том пространее в листех, к ним писаних, и сображено єсть.
3. А буде посланников на пути встретил бьі, то однако отнести имеют грамоту его царскому величеству и сказати тоє, что се зде чинит. А беречься того, чтоб буде об одну речь дваждьі спрашивати станут, слот е слово сказьівать.
(І? Сказати то, что подбегали под Немиров, мужика ухватя, ушли, а вдругоряд подбегали под Копеевку и в местечко без вести впали; ка-заки, поправяся, знамя отняли и их всех розгромили, а тех ляхов бьіло 200 и больши, язьїки поиманьї и от ран великих померли. А те язьїки сказьівали: король вельми завсполошился, как послншал о том, что мьі поддалися под государя праведнаго. И так панн рада урадили: дадим мн большие вольности и права, нежели царь московский: понеже царь московский не восхощет таких вольностей дать, как мн. Те ж ска-знва.ш, что король послал крнмскому царю и до немец и до венгер на затяг, однакоже пан гетман и вся старшина и чернь надеются на бога и на государя.
5.	Бушу осадили ляхи и волохи уж три дни; но наши з города вельми бьют. А государь волоский Стефан нннешний дал ляхом на помочь людей 2000, и те люди ньіне под Бушею.
6.	Про Гаврила Федоровича не знаєм, естьли пошол до Волох или мет; и скоро будет ведомость, дадут до Путивля знать.
7.	Буде учнут говорить: для ч^ гетман ко государю не ехал? Сказать, что нельзе, потому что вся Украйна ни во что б пошла. Также

и то ведемо учинить, что буде еще ведомость придет, то и сам гетман рушитея. А до Бути на помочь велел итти полком Уманскому, Бряслав-скому, Венницкому. А отпуск скорой просить.

№ 242
1654, квітня (15) 25. Чигирин. — Лист до Сефер-аги про ворожі дії польських військ та про встановлення союзу з Росією
Лазпіехуіеїтогпу тозсі рапіе ЗгеїегЬеп а^а, а тб] хуіеісе тзсі Ьгасіе.
Оббахузгу пазг пізкі рокіоп, XV Іазк? хуазгтозс тозсіхуе^о рапа рокіоп гбгохуіа боЬге^о і 8гсг?з1іхуе£о па Іаіа піегатіеггопе, рохуобгепіа ой р. Ьо£а пазгети тіїозсіхуети рапи гусгету. Иіе 2 піеаїекіи різаіізту Іо бо р. ]е£0 тозсі, р. пазге^о тіїозсіхуе^о, хуг^1?бет хуоізка хузгузікіе^о пазгедо, со зі? зіаіо; бо сге^о піс іппе^о піе Ьуїо рггусгупз, ]'ебпо гєзту рггу ігибпозсіасЬ роб Катіепсет, ІиЬо іо Роїасу рггуоЬіесаІі Ьуіі пат хузгузіко хуеб!и& гЬогохузкісЬ рипкібху рогхуоііс. габпуск па іо піе баїі рггухуііеібху, апі іег ту боі^б піе бо пісЬ згіізту, ріегхуе] исіе-82пе£о.. к і охузгет тіазіо роко]‘и, ]ахуп^ ісЬ хуібгіту гбгаб?. 8Ц6 ]’ебпак ]азпа іак сЬапа іе^отзсі, рапа пазге^о тіїозсіхуе^о, і ісЬ тзсібху,
Іагп; га іо ипігепіе робгі?кохуахузгу, оЬіесщету іег іо зоЬіе па роіотпе сгазу. Му зрозоЬет \уга]етпут пазге^о Ьгаіегзіхуа гоггухуас і рггуіагп пагизгас піе^бу піе тіеіізту, іак іезгеге і іут пазгут різапіет, Ьо^іет іо зхуіабегуту ху іут, іг о габпе] піе тузіету піерггуіагпі, скуЬаЬу га бахупут піерггуіасіеїзіхует, ]‘ака піеіазка хуазгтозсібху пазгусЬ тзсі-хує^о рапзіхуа пазіаріїа, Ьо піерггуіасіеіе ху іет гахузге гагбгозгсг^с. боїкі корала, &бгіе боЬга гозсіе рггуіагп. Лако і іегаг ту хуебіи^ азе-кисас]еі і итохуу роб Катіепсет согаг хуу^ЦбаІізту рггухуііеібху кго-ІехузкісЬ хуебіи^ гЬогохУзкісЬ рипкібху, аіес тіазіо' г^обу Роїасу пазгусЬ родгапісгпусії, ро Кгут иЬегріесгопусЬ, зат Роіоскі г хуо]зкіет роїзкіт і г піетіескіет і 2 рі^сі^ іузі^су ¥/?£г6\у, іибгіег г \\’о1осЬаті, паб кібгеті Е1і£О... гаг агтаі хуіеікі Ваі зіагзгу, парабізгу, хуієіє тіазіесгек роризіозгуїі, рогаЬі]аІі і ]иг зі? роб зат Нитаіі хуіаг&п?1і оуіі, га Іазк^ З'есіпак Ьогз г хуіеікі ІтапЬд исіекас тизіеіі. Касг хуазгтозс тзсі рапіе хуіебгіес о іут, ге і Кабгіхуііі г хуоізкаті ки КІІохуохуі і БиЬесги сц^піе, Іакіг іо ]езі рокб]. Вб£ хуібгі, ге пі£бу габпе] піе ба]ету рггусгупу, а хуазгтозс, пазі тозсі рапохуіе, о хузгузіко паз хуіппуті сгупісіе; ]аког іо піе тату £І6ху зхуоісЬ Ьгопіс і піе тату о рггуіагп рапбхх' розігоп-
пусії зіагас зі?, а опі 2 гбгпусЬ іппусЬ гіет гасід&а]д Іибгі. Сог іо га рг/.езгкобу. І ту г Мозкхуд хуебіи^ гасіу скапа ]е&о тозсі, ісЬ тозсібху пазгуск тіїозсіууск1 рапбху, гахугі?1ізту рггуіагп і Ьгаіегзіхуо. Рорггу-зіегопе гаг г хсазгтозс, піеті тозсіхуеті рапаті, па]Ьагбгіе] піе то-гету і опє£о па сгазу хуіесгпе игухуас, піе тузіету...2 і охузгет хує хгзгузікіет. ]ако роб іе хузгузікіе сгазу, гпозіс зі? г зоЬа Ь?бгіету і іак сгхпіс, іакоЬу г піерггуіасіеізкіт хузіубет Ьуіо. Згегге] изіпіе о хузгу-зікіет орохсіе розіапіес паз 8етеп Захуісг, кібгу аЬу ]ак па]рг?б2е] Ьуі осіргаххіопу. хуієісє ргозіету. Рохуоіпд рггуіет изкі£? пазг^ і заті §іеЬіе ху тіїозсіху^ Іазк? хуазгтозс тозсіхуе£о рапа ]ако паіріїпіе] об-ііа]ету.
\\т тозсіхуедо рапа саіе гусгііхуу Ьгаі і зіи^а, ВоЬбап СЬтіеІ-піскі, Ьеітап г Шо]зкіет Харогозкіт.
М. І олінського, № 4184. стор. 713—715. Фотокопія з копи.


У копії: піііобієгпусЬ.


З Військом Запорізьким.
№ 243
1654, квітня 16 (26). Чигирин. — Лист до кримського хана Іслам-Гірея про возз’єднання України з Росією та з вимогою, щоб він залишився вірним Запорізькому Війську
На]]азпіе]згу ті1озсі№у саги кгутзкі, а пазг №Іе1се т1сі№у рапіе.
Рггу оддапіи гшукіусЬ ипігопусЬ из1и£ пазгусЬ № тіїозсіхс^ Іазк^ хсазге] сагзкіе] тсі, рапа пазге^о тсІ№Є£о, гдго№Іа доЬге^о і згс2?8Іі-№Є£о па Іаіа піегатіеггопе рапо№апіа од р. Ьо&а №. саг. тсі, рапи пазгети т., иргге]тіе гусгуту і рокіоп пазг пізкі одда]ету.
2езту різаіі рггег рггезгІусЬ роз1апсб№ пазгусЬ, №гтіапки]§с №2£Іедет ропошу рггузі?£І, (о піе г то]е], аіе №згуікіе£о №о]зка пазге-£0 зіас зі? тизіаіо №ОІі, діа іе] ]акоЬу рггусгупу, ге па іусЬ ігакіаіасії род Катіепсет гадпе] зкиіесгпе] піе Ьуіо пат родапе] ггесгу, апі рггу-№І1е]д№, од кгдіа па гЬогошзкіе рипкіа №удапусЬ; ]аког і доЦд піс піе тату, і 0№згет тіазіо рокоти шіеікі піероко] і №0]'п?; іидгіег, іг ро№га-са]дс піекібггу г №о]зк №. сагзкіе! тсі, №Іе1кіе і піргпозпе пазгут ро-сгупііі кггу№ду, і діаіе^о №о]‘зко ]акоЬу ро№$ірі1о пазге. Ьесг £ду гозіа-Пзту іегаг ире№піепі піеодтіепп^ 1азк§ №. сагзкіе] тсі і №іесгп$ піе-гогег№ап^ рггузі?^, ]ак №Іе1се га іо №. сагзкіе] тсі дгі?ки]ету, іак іег іо ро зоЬіе оЬіеси]'ас, №. сагзк^ тозс ире№піату, ге па №іекі №Іесгпе пі № сгут пазге] піе пагизгуту рггузі?£і, а ро паз роіотко№Іе пазі. Кібг§ рггузі?£? Ьо^іет па]№угзгут оз№іадсгу№згу, і іегаг пазгут ропа№Іату Іізіет, №іесгпіе 0№е] доіггуту№ас гусг^с, сЬуЬа Ьу, ис1іо№а] Ьоге, ]ака гпасгпа піеіазка №агге] сагзкіе] тсі ЬуІа г идапіа піезіизг-пе^о піерггу]асіе1зкіе£0. Му іе£о, Ьо£ №Ідгі, піе гусгуту і о№згет ипі-гепіе иргазгату, аЬу №агга сагзка тозс, рап пазг ткі№у, ]еге1іЬу паз кіо орасгпіе ида№а1, №іагу дода№ас піе гасгуі. А1Ьо№Іет піерггу]асіе!о-№іе пазі іат паз отуїпіе ида]$, а іи заті род паті №ідоте і ]а\упе кора]а доіу. Му иЬегріесгуїізту зі? Ьуіі розіа№Іопут роко]ет і сгека-іізту па рггу№І1е]а кгд1е№зкіе, а Роіоскі, тіазіо роко]и, г №о]зкіетп роїзкіт і г рі?сі^ іузі?су иг?£гб№, іакгє г ХУоІосЬаті, пад кіогеті Сііщо-гиз Нигта №Іе1кі зіагзгу, парадізгу, №Іе1е тіазіесгек ризіозг^с і Іигігі гаЬі]а]ас, аг род зат Нитап №Іаг£п?1і Ьуіі. Аіе га 1азк$ Ьога піе об-піезіі росіесЬу і о№згет г №Іе1к§ згкод^ пагад итукас тизіеіі. Ледпак-ге іезгсге, ]ако тату №іадотозс, г №І?кзг^ £оіи]§ зі? роі?£3, £дгіе і Кадгі№і11 ки ЬиЬесги і Ьо]о№и г №о]зкаті зі? гЬІіга; гасгут, іегеїіЬу
338
і даіе] іе \уо]зка гЬІігаїу зі?, иргазгату ипігепіе ху. саг. тсі о розіїек 2*ук1у \уед1и£ хуіесгпе] рггузі?£і. Му іо пазг§ хуга]етп§ из1и£$ газіи-£О\уас рохх'іппі Ь?дгіету рггесіхуко кагдети піерггу]асіе1охуі. Со зі? ікпіе Мозкхуу, гезту г пЦ гахуагіі рггуіагп, хуед1и£ гаду хуазге] саг-зкіє] тсі іозту исгупііі, а до іе^о хуідг^с, ге опі1 па гдгохуіе хуазге г гбгпусЬ гіет Іидгі гасі$£а]з; сгетиг і ту іе£о исгупіс піе тату? Во Іерзга хуі?сє] пііес рггу]асібї. Зігопу Зтоіепзка і іппусЬ тіазі кгбіеху-зкісЬ, ге іат розіапсу пазі хугтіапкохуаіі рггед ху. сагзк$ тсід, ]акоЬу Мозкхуа орапохуас тіаіа, іака паіепсгаз іи и паз Ьуіа хуіадотозс; аіе іегаг гадпе] о іут піе тазг ропохуу. Зкого Ьу со похує£О Ьуїо, ]ак о іут, іак о іпзгусЬ ггесгаск піе отіезгкату огпа]тіс хуазг? сагзЦ тозс, рапа пазгедо тсіхуе^о. Зігопу Таіаг гаіггутапусЬ даіізту ипіхуегзаі, іеіеІіЬу £дгіеко1\¥іек зі? гпа]дохуа!і, аЬу хуоіпо хууризгсгепі Ьуіі, £дгіе г Іізіет і Таіаггуп і г пазгуті когакаті іусЬ Таіаг ро тіазіаск згика-]ас ро]еска1. О хузгуікіт згегге] изіпіе розіапіес пазг, Зетеп Захуісг орохуіе хуазге] сагзкіе] тсі. А ту, і рохуібге о шісіхуз Іазк? хуазге] сагзкіе] тсі иргазгаі^с, заті зіеЬіе і г пазгуті рохуоіпуті розіи^аті ]*ако па]рі1піеі зі? тісіхуе] Іазсе одда]ету.
№азге] сагзкіе] тсі, рапа пазге^о т1сіхуе£о, хує хузгуікіт гусгііші зіидгу, ВоЬдап СЬтіеІпіскі, Ьеітап г \Уо]зкіет Харогозкіт.
Ро нарізати Іізіи до хуазге] сагзкіе] тсі, рггупіезіопо пат дхл/іе хсіадотозсі рехупе а піеодтіеппе, со зі? па зе]тіе дгіаіо і па сгут ко-піес зе]ти зіап$1. Ріегхузга хуіадотозс од риікохупіка 1іитапзкіе£0. Оду род Нитапіет Ьіі ЬасЬбху, іеду ху іе] Ьііхуіє дозіаі зі? до паз кзіудг кареіап р. Роіоскіе£о, Ьеітапа ро1пе£о когоппе£о, кібгу Ьагдго Ьу! гаппу, іедпак, кііки дпі гуху Ьухузгу, рггед зтіегсц зхуо]^ хузгуіко род зитіепіет орохуіедгіаі: гезту іи ізс піе тузіеіі, іуіко кгбі і хузхуіка Кхріа кагаїа пат, і ]а зат па зе]тіе Ьуіет, зіузгаїет іо гарехупе, ге кгбі газ зат па хуо]п? піе ро]едгіе, аіе ху АУагзгахУІе гозіахуас Ь?дгіе, і па тіе]зси зхуоіт па хуо]п? ху озоЬіе кгбіехузкіе] оЬгаІа Нгріа кзі?сіа Кагоіа кгбіехуіса, Ьгаіа тпіе]зге£о годгопе£О кгб1ехузкіе£о, кібгу Кагої кгбіехуіс, зкого іуіко ігахуа доЬгге ризсі зі?, та г хуо]зкаті роїзкіті, хс^іегзкіті, тиііапзкіті, хуоіозкіті, піетіескіті і іпзгуті сі^п^с рго-зіо род Нитап, і іегаг іат гогкагаї Роіоскіети Ьеітапохуі тіе]зсе доЬге ираіггус па оЬбг. Оду іе£о кзі?дга руіаіі: сгети іак £І?Ьоко сЬсе Кагої кгбіехуіс ху Скгаіп? сі§£п§с? оп одрохуіедгіаі, ге Таіагбху па ротос кгб-Іехуісг іи Ь?дгіе осгекіхуаі, Ьо, тбхуі, оЬіесапо кіікадгіезіді іаіегбху іузі?су па ротос рггесіхуко когакот. Руіаіі зі? гпохуи іе^ог кзі?дга о іо: кіо Ьедгіе пад іа оГд§ зіагзгу? Теду о зіагзгугпіе піе рохуіедгіаі: «То заті сЬасгусіе, £ду рггу]д$ хуаз хуо]оху'ас». Бги^а хуіадотозс од ІііехузкісЬ кга]бху, ге рггу ]едпут ігиріе гпаїегіі Іізіу ахуігаті різапе, кібге зіохуо % Іохх’о г Ц шохуз кзі?дга іе£о г^адгаїо зі?. Касг іеду ху. сагзка тозс хл іо ихуагас, ]акіе іо гатузіу опусії; кібгут ту піе дохуіеггату, аіе хахусгази гаЬіе£а]$с хуіеікіе] Іазкі ху. сагзкіе] тсі, ипігепіе иргазга^с:
1 Мова йде про польських панів.
гасх паз огц гезоішошас і ргхех. розіапсбху пазхусЬ пат хузхуїкігп гад? бас х ісіі тсі рапу а^аті і Ье]аті, ]ак тату розіррохх/ас і одрбг пазі§-риІ$сут па паз бахуас. Такхе і о розіїек гасх паз ііре\упіс, ]ехе1і Ь§бхіе х\грг£бсе, Ьо Ьб£ хуібхі, хе ту іт ргхусхупу піе ба]ету. О со і рохуібге \у. сагзкіе] тсі ргозіту, гасх паз ргхех розіапсбху пазхусЬ о хузхуікіт ирехупіс, па кібгусЬ, хоЬгахУЗху хузхуікіе риікі, осхекіхуас Ь^бхіету. Оаіе] со зі£ іи и паз бхіас Ьдсіхіе і іакіе хуіаботозсі Ьдсід, Іере £обхіпу о у/зху-ікіпі охпа]то\уас піе отіезхкату ху. сагзкд тозс, пазхе^о тісіхуе^о
[2 СхеЬгупа, 16 аргіїіз 1654].
ЦДІА УРСР у Києві, ф. Колекція грамот російських царів та універсалів українських гетьманів, оп. 2, спр. 29-а, арк. 1—2. Фотокопія з копії.
Опубліковано: Іїамятники, вид. 2, т. III, стор. 193—196, № 20. Копія,
СЬеЬгупа, 16 аргіїїз 1654, різапе^о».
П. И. Буцинский, стор. 185—186 (російський переклад).
Сіладі, т. І. стор. 318—320 (угорський переклад, з датою 15 квітня).
Віддаючи звичайні покірні послуги на милостиву ласку вашої царської милості, нашого милостивого пана, щиро бажаємо від господа бога вашій царській милості,
Те, що ми через наших попередніх послів нагадували про відновлення присяги, мусило статися не. з моєї волі, але з волі всього нашого війська. Саме з тієї причини, що в тих переговорах під Кам’янцем нам не було подано жодної допомоги, ані-дано маємо, а, навпаки, замість миру настав великий неспокій І війна і, крім цього, частина війська вашої царської милості, повертаючись, заподіяла нам великих і нестерпних гою переконали нас у незмінній ласці вашої царської милості, вельми дякуємо за це вашій царській милості, обіцяємо і запевняємо вашу царську милість, що на вічні перед найвищим богом, і тепер відновляємо нашим листом, бажаючи вірно додержувати її, хіба, борони боже, буде якась значна неласка вашої царської милості з непокірно просимо, щоб ваша царська милість, наш милостивий пай. не зволив вірити, якщо б хто зображував нас фальшиво. Бо наші вороги нас невірно зображують, а самі копають під нами яму, видиму і явну. Ми забезпечилися були укладеним миром і чекали на королівські привілеї, а Потоцький, замість миру, напавши на нас з польським військом і з п’ятьма тисячами угорців, а також з волохами, на чолі яких був великий старшина Глігорус Гурмас, сплюндрував багато містечок та повби-а, навпаки, з великими втратами мусили назад тікати. Однак вони, як маємо звістку, ми до Любеча і Лоєва. Тому, якщо далі наближатимуться ці війська, уклінно^просимо вашу царську милість, згідно з вічною присягою, подати нам звичну допомогу. Ми за це повинні будемо зробити вам взаємну послугу, допомагаючи проти кожного ворога. Що ж до Москви, з якою ми вступили в дружбу, то ми де зробили згідно з порадою вашої царської милості. А з усього бачимо, що ляхи стягають людей з різних земель на вашу загибель, то чому б і ми не мали цього робити? Бо краще мати більше друзів. Щодо Смоленська та інших королівських міст, як там згадували наші посланці
340
перед вашою царською милістю, начебто ним мала оволодіти Москва, така тоді тут у нас була звістка; але тепер, немає про це жодної новини^ Як тільки ^буде що-небудь
Вашої царської милості, нашого милостивого пана, у всьому прихильні слуги
Після написання листа до вашої царської милості принесено нам дві певні і точні звістки про те, що відбувалося на,сеймі і чим закінчився сейм. Перша відомість від
якщо незабаром’ буде наступ, бо бог бачить, що ми не даємо їм приводу. Вдруге про-
[3 Чигирина, 16 квітня 16541.
№ 244
1654, квітня 25 (травня 5). Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича з проханням підтвердити права жителів міста Києва
Божиєю милостію, великому государю царю і великому князю Алексію Михайловичу, всея Великій і Малия Росії самодержцу [п. т.1, твоєму Царскому величеству, Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорожского, зо всім Войском Запорожским до лица земли челом б’єм.
/Кители града Кієва по премно[го]му обрадовалися о сем, что міста святиє приподобних отец наших печарских і той самий їх богохранимий
город Кієв, тяжкоє іго работи короля полского з себе зложивши, под кріпкую і високую руку благочестивого государя, твоего царского вели-
величества себе отдали, про что богу милостивому великому благода-ривше і тебі, великому государю нашому, твоєму царскому величеству, чолом біот радующеся велми о сем, что твоє царское величество правами пожаловат рачил нас і мир хрестіянскнй. І нині отпускают по-сланцов своїх, граждаи своїх кієвских ко пресвітлому лину твоего цар-
надание, утвердить і при всіх тіх судах і волностях права майдебур-ского оставит, как і сперва за короля полского міли. О што і ми Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорожского і все твоего царского величества Войско Запорожское тебе великого государя нашего, твоє цар-скоє величество [умол]яєм і за них ходатайствуєм і просим, рач твоє царское [величес]тво в том во всем їх пожаловат милостивими щедротами своїми, штоби [он]иє городи и граждан[и] і мир ввес хрестіянскнй с того утішалея і к [тебі] великому государю нашему, к твоєму царскому величеству, прибегал і подражал і вірне служил і приял і всякого добра хотіл.
При сем даби многолітствовал і благополучно денствовал, на всіх непріятелей своїх, как на лвов, василисков і аспидов, твоє царское величество наступовал і попирал їх, господа бога молим.
З Чигирина, 25 априля року божого 1654.
Тебі великому государю нашему, твоєму царскому величеству, вір-ниє слуги і подданниє, Богдан Хмельницкий, гетман^з Войском вашого царского величества Запороским.
Адреса: Божиєю милостию великому государю царю і великому князю Алексію Михайловичу, всея Великія і Малия Росії самодержцу, [п. т.] єго царскому величеству.
Актьі ЮЗР, т. X, стор. 607—610, № 13/IV.
342
№ 245
1654, квітня 28 (травня 8). Чигирин. — Універсал Остафію Стаматаєнку на збирання податків з іноземних купців
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском Запорожским.
Ознаймуєм сим нашим писанієм кому-колвек о том відати надле-жит, меновите старшині і черні Войска нашего Запорожского, также купнам чужоземским і вшелякой кондиції людем, кому толко сіє наше писаніє сказано будет, іж ми маючи великий росход на людей чужо-земских, а приходов мало маючи на тиє росходи, прето углядівши тоє, як здавна перед тим бивало, далисмо 1 екзакцію скарбовую од купцов чужоземских, то єст от греков, ормянов і турков, Євстафієви Стаматиєн-кови, которою повинен вибирати і отдавати до скарбу нашего войско-вого, од сорока соболей золотих шист, от сорока пупков соболих золотих два, од сорока куниц золотих два, од бунта лисиц золотих два, од інших товаров московских од ста таляров битих — золотих по пят, знову от товаров турецких, як то: од єдвабов, коберцов, килимов, за-воєв, поясов, мусулбесов, киндяков і інших дробних і розни.х товаров — од ста таляров полевкових два битих, од кождой кипи габи по леву; іак же хто би провадил з землі нашой золото, сребро, каміне дорогеє, перла, і із тих товаров од ста таляров — по золотих пят, єжели б теж хто з чужой землі, так з духовних особ, яко і свіцких людей в яких-колвек потребах под протектом поселеним єхал і при собі купцов міл, теди, обвязавши оних под сумлєнєм, дозорца наш і од тих, коториє при послах в своей купецкой ішли б справі, маєт екзакцію належную брат, і кгди би наш який купец міл іменем своїм з товарами чужоземского купца з нашой землі випроважуват, а досвідчил би ся того дозорца наш, теди позволяєм ему той увес товар забрат, з которого товару .єму половину, а до скарбу войскового половину належит. Купци зас тими універсалами, щосмо перед тим для оборони їх видавали, аби жадною мірою не щитилися, але ведлуг звичаю все, яко іншіє отдавали, аби і найменший ущербок скарбови нашему войсковому не бил. А єсли би коториє спротивились і оному вишемененному дозорци нашему або фактором о повинности звиклой отдават не похотіли, такових приказуєм полковником, сотником, атаманом карат і во всем дозорци нашому помочним бити, іначей не чинячи под ерокгим каранєм войсковим.
Писан в Чигирині, априля 28, року 1654.
Богдан Хмельницкий, рука власная.
ЦДАДА _ Посол ськиїі приказ, Малоросійські справи, 1654, спр. З,
1 У копії ДПБ УРСР: далисмо в дозор.
, І, 1926, стор. 60—61.
№ 246
1654, травня 16 (26). Чигирин, — Лист до Олексія Михайловича про відправку в розпорядження російського командування 18 тисяч козаків на чолі з полковником Іваном Золо-таренком
Божиєю милостию, великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичю, всеа Великия и Мальїя Росии самодержцу [п. т.], вашему царскому величеству, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском вашего царского величества Запорожским до лица земли низко челом бьем.
По повелению вашего царского величества давно велели есмя Йвану Никифоровичю 1 с полком рушатися и до боку вашего царского величества итти, с которьім идет, по воли вашего царского величества, осмнатцать тьісяч, и велели есмя ему наскоро поспешать со всем полком Нежинским. А вельми вашего царского величества упрашиваем, не изволь ваше царское величество на нас и на Тимофея Спасителева про-гневатися, что полку Переяславского с Павлом Тетерою не посьілаем для того, что сльїшим о неприятелех наших ляхах, которьіе на нас го-товятца; тогда велели есмя к нам на сю сторону Днепра перейти полку Переяславскому и иньїм всем полком вскоре и велели собиратца, понеже весть нам учинилась, что те ляхи неприятели наши и вашего царского величества, первие на нас ударити хотят, и поймали бьіло Окуня, ротмистра королевского, казаки полку Бряславского, тогда за ранами великими не довезли и в Манькувке, городе нашем украинном, умер; и то сказьівал, что ляхи волохов мултянов и венгров на нас затягнули
344
и зде на Умань и на Белую Церковь ударити хотят, однолично тогда мьі ньіне наготове и в остереганье пребьіваем. Сего ради просим вашего царского величества, изволь ваше царское величество с ратью Шере-метева до Києва вскоре присьілать для супротивления неприятелем ва-шєго царского величества ляхом. При том господа бога молим, дабьі ваше царское величество долголетне царствовал и над неприятельми победу одержал.
Дан не Чигирина, мая в 16 день лета 1654.
Вашему царск му величеству во всем желательньїе слуги и верньїе подданньїе, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском вашего царского величества Запорожским.
ЦДАДА, ф. Малоросійський приказ, стовп. 15/2826, арк. 123—126. Переклад, з заголовком: «Список с листа з белоруского письма, что писал
Там же, арк. 137—140. Переклад.
Опубліковано: Акти ЮЗР, т. X, стор. 675—678, № І5/ІІ.
№ 247
і 1654, травня 17 (27). Чигирин. — Лист до Олексія Михайло- *
• вича про відправку ніжинського полковника Івана Золота- ’ • ренка, а також з проханням, щоб російські війська взяли під
—__	захист литовські міста
Божиєю милостию, великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичю, всеа Великия и Мальїя Росии, самодержцу [п. т.1, вашему царскому величеству, Богдан Хмельницкий, гетман со всем Войском твоего царского величества Запорожским до лица земли ниско челом бьем.
По указу твоего царского величества с Тимофеем Спасителевьім с ратньїми людьми Йвана Никифоровича, полковника нежинского, посилаєм до боку твоего царского величества, которьіе люди чтоб за счасливьім твоего царского величества государствованьем всех врагов под ноги твоєму царскому величеству покаряли, усердно желаем и бога всемогущаго молим. Тому ж полковнику нежинскому приказали есми, чтоб во всем, по повелению твоего царского величества, исправлялся и никакие людем не чинил обидві, идучи с полком твоего царского величества Запорожским. Также усердно твоего царского величества молим: аще бог всемогущий за счасливьім твоего царского величества государствованьем, поволит литовские городьі под крепкую твоего царского величества руку отбирати, дабьі ратньїе твоего царского величества люди никакие им не чинили обидві; о чем мьі и словесно полковнику нежинскому сказьівали. И естли какие городні добровольно под високую руку твоего царского величества поддавались и милости тво-
мУн	величества желали, и тебе б великому государю царю и великому зю Алексею Михайловичю, всея Великия и Мальїя Росии самодерж-и многих государств государю и облаадателю, велеть их жаловать икакие не чинити обидві и тех милостию своєю государскою жало-ь. Також и о том покорно твоего царского величества молим, чтоб ? царское величество, по своєму государеному обещанью, против ротивньїх твоего царского величества и всего православия рать свою ьшую нам на помочь прислати велел, а ляхи бо уж давно собирают-і с великою силою на нас ударити мислят. О чем всем пространнее зесно посланник твоего царского величества известит. А мьі и вто-ею ниский наш отдавши поклон, бога всемогущаго молим усердно, ьі, давши на враги твоєму царскому величеству победу, и многа а на пресветлом государствии даровати изволил. Дан с Чигирина, майя в 17 день лета 1654-го. Твоєму царскому величеству во всем желательньїе слуги и нижай-
СКОІ	: подданньїе, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском вашего цар-'о величества Запорожским. ЦДАДА, ф. Малоросійський приказ, стовп. 19/5830, арк. 9—12. Переклад, з заголовком: «Список с листа з белоруского письма, что писал к вели-порожекого, с наказньїм гетманом с Йваном Золотаренком в ньінешнем во 163-м году сентября в 20 день». Опубліковано: Акти ЮЗР, т. XIV, стор. 165—168. 1654, травня 21 (31). Чигирин. — Наказ київському полковнику про надання містечка Вигурівщина ігумену Київського Михайлівського монастиря Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества
Зал	орозким. Пане полковнику києвский! А іж подалисмо Вікгуровсчину зо всі-
ми Вас ско	пожитками і приналежностями], до оноє належачими, єго м. отцу илсвичови, архимандриті слуцкому, ігуменови монастира Михайлов-го, за манастир Михайловскпй, прото жадаєм вас і напоминаєм, ш єго м. отцу архимандриті в той Вікгуровщині перешкоди не о, але аби вцале вшелякиє пожитки доходили і жаден жеби кгрун-тамошних і сеножат не займовал, а кгди которий би перешкоду ил, такового в. м. срокго карай. При том в. м. господу богу пору- Дат з Чигирина, дня 21 мая 1654. Богдан Хмельницкий, рука власна. Державна публічна бібліотека Української РСР, Відділ рукописів, Рукописи Церковно-археологічного музею при Київській духовній академії, спр. 15, арк. 168. Оригінал.
346
№ 249
1654, травня 22 (червня 1). Чигирин. — Універсал про захист маєтностей Євксентія Жеребила
Богдан Хмельницкий, гетман Войска єго царского величества За-іюрозский.
Всім вобец і кождому зособна, кому би о том відати належало, меновите паном полковником, сотником, асаулом, атаманом і всему товариству єздним і пешим, Войска Запорозского до відомости доносим сим нашим універсалом, іж ми поважаючи зичливост противком нам. а не мній услуги противко церкви божой монастира Печерского, пана Євксентія Жеребила (которий маючи частокрогиє свої так в хуторе, яко теж і в млину, од товариства нашого докучаня, перед нами ся ускаржал), даємо оному тот наш оборони універсал і владзою нашою гетманскою приказуєм, абисте так там зостаючіє, яко теж і переєзджаю-чіе, жадноє оному докуки не чинячи, ночлегов, попасов не одправовали, і жадноє турбації не задавали; а єжели би ся которий таковий сміл важити мимо тоє виразноє заказане наше чинити, такового кождого за данєм відомости полковникови нашому києвскому под неотволочноє каране поддаєм, што і повторе вам всім приказуєм.
Дан в Чигирині, року 1654 місяця мая 22 дня.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
нииького,бЗНТВІД°т. И?/сто"*72—73.ДЄрЖЯВ°Ю Богдана Х*мель
«І^25о)
1654, травня 22 (червня 1). Чигирин. — Універсал про «послушенство» і підданство міщан Вигурівщини ігумену Київського Михайлівського монастиря
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорозским.
Ознаймуєм сим нашим писанєм, кому би о том відат належало, меновите пану полковникови києвскому, также козаком і месчаном, містечка Викгуровсчизни обивателем, іж ми тоє містечко Викгуровс-чизну з ставами, сіножатми, озерами, полями і іншими всіми акциден-ииями, которих перед войною дедичниї панове і їх намістники заживали, з арендами вшелякими, так пивними, яко медовими і горілчаними, конферовали на монастир святого архистратига ^Михайла Золотоверхого. Зачим міти хочем і владзею нашею приказуєм, абисте всі, коториї одно до повинностей міских належите і не естесте козаками, вшелякоє
347
послушенство і подданство єго милости отцу Феодосії ю Василевичу, архимандрите слуцкому, а ігуменови монастира тамошнего Михайлов ского, также намістиикови єго, там зослаиному, оддавали: козаки жеби в жадниї найменшиє провеита не втручалис, ани жадними шинками не бавилис, под срокгим войсковим каранєм, показансчизну аби всі звичайне, як і всюди так козаки, яко і месчане, кром жадного спротиве-нясе, оддавали, не чинечи іначей. А коториї би якую-колвек чинили кривду і перешкоду, так козаки, яко і месчане, єжели би непослушни-ми били, таковий кождий сурового войскового не уйдет караня.
Дат з Чигирина, дня 22 мая року 1654.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
На звороті: Універсал Богдана Хмельницкого на Вигуровшину. Четвертий універсал Хмельницкого.

ЦДАДА, ф. Розрядний приказ, Київське повиття, кн. 10, арк. 71. Копія.
№ 251
1654, травня 22 (червня 1). Чигирин. — Наказ черкаському полковнику відмежувати пасіку Печорського монастиря та повернути останньому його землі
Богдан Хмельницкий, гетман з .Войском Запорожским.
Пане полковник черкаскій! Якосмо не раз писали до вашей милости, так і тепер жадаєм через сеє писаніє наше, абисте пасеку тую, належачую до монастиря Печерского, от інших кгрунтов чужих отгра-ничили, потрафляючи в тоє, аби тая пасека так тепер зоставала в око-личностях своїх, яко за давних веков кгрунта єй приналежали і жеби ні в чом добрам монастирским не било ушербку от людей тих, коториє свої там мают кгрунти, а хто би що монастирского посел, таковии зараз зжени ваша милость, не чиничи іначей.
Дан з Чигирина, 22-го маія року 1654-го.
Для чого і сам єго милост отец архимандрит печерский для того розграниченя там єдет.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
1654, травня 25 (червня 4). Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича з проханням, підтвердити привілеї київського митрополита Сильвестра Косова
Божиею милостию, великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичю, всеа Великия и Мальїя Росии самодержцу і'п. т.і твоєму царскому величеству, Богдан Хмельницкий, гетман Войска твоего царского величества Запорожский, и все Войско твоего царского величества Запорожское до лица земли челом бьем.
По божией милости, преосвяшенньїй господин отец Сильвестер Ко-сов, архиепископ и митрополит киевскии. галицкий и всеа Мальїя Росии, ексарха святейшого престолу константинопольского, пастьір наш, з духовенством росийским и со всем миром християнским православньїм многия бедьі и напасти от сопротивньїх отступников наших, от многих лет в гонениях прегорких и тяжких пребьівши, и за веру православную и церкви святьія много пострадавши и всех добр лишившися, ньіне под високою и крепкою рукою твоего царского величества оставльши, уте-шился и обрадовал, и бога милостиваго по премногу благодарил про то про все, что твоє царское величество смиловался, народу росийского православного, и верьі восточньїя, и церквей божиих, и мест святьіх киевских, и к супостатом нашим за нас, Богдана Хмельницкого, гетмана Войска Запорожского и за все Войско твоего царского величества Запорожское и за весь мир християнский росийский крепко ополчился. Тем же преосвященний пастьірь наш за премногия лета и благополучнеє государственное на пресветльїх престолех великого царства росийского о тебе великом государе нашем и о пресветлой подате твоего царского величества в Чигирине господа бога молим. .А ньіне тебе великому государю нашему, твоєму царскому величеству, молится и проект, дабьі твоє царское величество изволил помиловати его и все духовенство росийское, и пожаловати правами, привилиями, свободами и теми всеми добрами, которьіе нз веку так от апостольского престола святейших патриархов констянтинопольских, яко и от блаженного князя Владимира и от всех князей и панов благочестивих росийских и от королей польских наданне имеют, даби им при тех всех правах, приви-лиях, свободах и всех добрах, по чину и обнчаю первому, под крепкою и високою рукою твоего царского величества во веки пребнвати. И ми Богдан Хмельницкий, гетман войска твоего царского величества Запорожский, и все Войско твоего царского величества Запорожское молим, тебе великого государя нашего, и бьем челом за преосвященного пастиря нашего и о всем священном соборе и о всем духовенстве: изволь, твоє царское величество, права их и привилия, свободи и все добра, коториє из веку митрополия киевская и всякое єпископство и духовенство православнеє росийское от предков своих имеют грамотами своими
дикому государю нашему, твоєму царскому величеству, учнут бити челом, и.зволи их твоє царское величество в том всем милостиво пожало вать. А что прогневался бил твоє царское величество на преосвященного пастьіря нашего, как бьі он разорял дело божие и совокупление пра-вославия святого не прийменовал, и сему не верить: колико бо зла по
ний и о мире всего мира всегда молится и о твоем царском величестве. И что город на монастьірских местех учинял ставитися, и он к нам обвестил, и скоро от нас известился, никак возбранил городовому делу, паче ж благословил. Вем бо, яко твоє царское величестве в замену тех мест монастьірских, лучшим пожалуешь преосвященного пастьіря нашего. И что не ускорил прийти и посланников своих к тебе великому государю нашему отпустил, се во злода не воменит ему твоє царское величество, ибо ожидал посланников наших, дондеже от твоего царского величества возвратятея со всем добрьім и великим жалованьем, ко-торьім нас твоє царское величество изволил милостиво пожаловати. Тем же убо и паки просим: изволь твоє царское величество преосвя-щеннаго пастьіря нашего и весь собор священньїй пожаловати, и моле-ния и прошения их не презрети, и прочим клеветам не верити. А преосвященний пастьірь наш про то про все великеє жалованье твоего царского величества, при жертве бескровной, о тебе великом государе и царе нашем и великой государине царице нашей, и о великом госуда-ревиче и паревиче нашем, и о великих государевнах и царевнах наших, и о всей пресветлой подате твоего царского величества, и о всем великом Росийском царстве, юже державну и победительну ему бьіти до окончания века, день и нощь, со всем причтом церковним, до кончини живота своего, и по нем наследницьі его митрополити, єпископи и весь собор свещенньїй молитися не престанут. При сем долгоденствия и по-беди на враги твоєму царскому величеству желаем и себе самих в неизреченную милость государскую твоего царского величества вметаем.
С Чигирина, 25 дня мая лета 1654.
Тебе великому государю нашему, твоєму царскому величеству, пря-мьіе и верние слуги и подданние, Богдан Хмельницкий, гетман с Вон-ском вашего царского величества Запорожским.
ЦДАДА, ф. Посольський приказ, Малоросійські справи, 1654, спр. 17,
350
1654, травня 25 (червня 4). Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича відносно ігумена Київського Михайлівського монастиря Феодосія Василевича і з проханням підтвердити монастирські привілеї
Божиєю милостию великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичю, всеа Великия и Мальїя Росии самодержцу [п. т.1, твоєму царскому величеству, Богдан Хмельницкий, гетман Войска твоего царского величества Запорожский, и все Войско твоего царского величества Запорожское до лица земли челом бьем.
Пречестньїй в бозе господин отец Феодосий Василевич, архиман-дрит 1 слутцкий, игумен монастиря святого архистратига Михайла Зла-товерхово, ис Києва, со всею братню посьілает посланцов своих с грамотами молительньїми к тебе великому государю нашему, к твоєму царскому величеству, ищущи милости от твоего царского величества, дабьі им права, привилея, свободьі и все добра, которьіе тому месту святому из веков от благочестивих князей и панов росийских и от королей польских наданьїе суть, по прежнему обьічаю нашиє земли, твоє царское величество изволил утвердити и укрепити на веки. И мьі, Богдан Хмельницкий, гетман войска твоего царского величества Запорожский, и все Войско твоего царского величества Запорожское о пречестном архи-мандрите слутцком и игумене михайловском и о всей братии того монастиря святого, к тебе великому государю нашему, к твоєму царскому величеству, ходатайствуем и молимся пресветлому лицу царскому: изволь твоє царское величество в тех всех молениях их не презрити, но ущедрити и пожаловати милостиве, о чем те посланники михайлов-ские учнут твоєму царскому величеству челом бить, той бо архи-мандрит зело потребен єсть церкви святой, искусен муж и премудр, и на всяко дело вере нашей благочестивой благопотребен, и тебе вели кому государю нашему, твоєму царскому величеству, верен и всякого добра прямо желает и прияет, и жалованье твоего царского величества подтвержением прав, привильев, свобод и добр, тому монастирю из веков наданих, всему миру християнскому росийскому явит и просла-вит и многих поострит в прямую верность и услугу твоєму царскому величеству, муж бо ест славесен зело и проповедник слова божая. Тем же и мьі ходатайствуем к тебе великому государю нашему о нем и молим твоє царское величество, да во всем том, о чем посланники его устьі и грамотами у тебя великого государя нашего молити учнут, да пожалуешь милостиве. И он архимандрит о здравии, долгоденствии, одо-лении на врагов и благополучном царствии твоего царского величества росийском господа бога со всеми братьями и по них наследники их мо-

лити не престанут во веки. ГІосем в премногую и неизчетную милость твоего царского величества себя вручаєм.
Ис Чигирина, мая 25 дня лета 1654.
Твоєму царскому величеству верньїе слуги и подданньїе, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском вашего царского величества Запорож-
№ 254
1654, травня 25 (червня 4). Чигирин. — Наказ київському полковнику карати свавільників, які виловлюють рибу в урочищах Видубецького монастиря
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорозким.
Пане полковнику києвский! Дойшла нас скарга од велебного в бозі господина отца Клементия Старушича, ігумена монастира Виду-бицкого, на атамана лесницкого і ходосовского І всіх обивателем та-мошних, же там в Калиновщизне, Калним Лугу, Гнилепчизне і в озері Глущу, от давних часов до монастира Видубицкого належачих, свово-ленством взбужени, никого» се не обавляючи, великиє шкоди чинят і ониє чинячи, церкві божой кгвалт частим ловленєм риб в нівеч обо-рочают. Пильно теди в[ашой] м[ило]сти жадаєм і сурово напоминаєм, абисте того пилне постерігали, і ничим не уводячись, своволников тих сурово без фолкги карали, яко би найменшая кривда і перешкода так в маєтностях яко і в озерах до монастира Видубицкого належачих не діяласе, іначей не чинячи, так яко би до нас болш о том скарга не доходила. Бо відай певне, єжели бис таковим своволником ’ фолкговал, сам з ними посполу караня нашего не уйдеш.
В Чигирине, мая 25 року 1654.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
На звороті: Лист Богдана Хмельницкого, гетмана, о Калном Лузі, Гнилезчизні, Калиновщині і озері Глушцу 1654 р., мая 25.
Відділ рукописів,
Там же. № 6479. Копія.
Там же. № 6656. Копія.
Опубліковано: Акти ЮЗР, т. V, стор. 191, № 36.
№ 255
Никона з проханням клопотатися перед царем про затвердження привілеїв Київської митрополії
Божиєю милостию великому господину, святійшому Никону патрі-арсі московскому і всея Русії, зверхнійшему пастирю нашому милости- । вому, Богдан Хмельницкий, гетман Войска єго царского величества Запорожского і все Войско єго царского величества Запорожское твоєму великому святителству смиренно до лица земли чолом 66м.
Преосвященний пастир наш господин отец Сільвестр Косов, архієпископ митрополит кієвский, галицкий і всея Малия Россії, екзарха святійшого трону константинополского, со всім собором священним і всім причтом церковним учиняєт чоломбитьє великому государю нашему єго царскому величеству, тебі великому святителю нашему, твоєму зверхнійшему святительству молится через грамоти і посланники свої, даби єго царское величество за ходатайством твоїм, великого святи-тельства, рачил преосвященного пастиря нашого правами, привилеями, свободами і всіми тими добрами, коториє з віков митрополія Кдєвская і всякоє єпископство православнеє россійскоє і весь собор священний і весь чин духовний, так от патріархов святійших константинопольских яко і от самого князя Владимира блаженної памяти і от всіх князей і благочестивих панов россійских і от королей польских наданиє мают, восхотіл пожаловати, і своїми грамотами государскими тиє всі права, привілеї, свободи і добра їх утвердити, по чину і обичаю древнему, на віки. І ми Богдан Хмельницкий, гетман Войска єго царского величества Запорожского, і все Войско єго царского величества Запорожское причиняємся і молим тебе великого святителя нашого о том обо всем. А что твоє великое святительство опалилея бил на преосвященного пастиря нашого, яко би он православія святого россійского соєдиненіє благодарованноє портил і великому государю нашему єго царскому величеству спротивлялся: сему не вірьте всячески і прочіїм по сих кле-ветам. Колико бо пострадал он по вірі православной от многих літ Како найпаче радуєтея о сих і бога благодарит. А что нам ізвістил о городі, которий учинил на монастирскнх містіх садитися; і о сем не иогрішил, іно скоро от нас ізвістился, не бранил, паче ж тому доброму ділу поблагословил, надежду імія і віру непоколебиму, что єго царское величество в замін тіх міст монастирскнх лучшими єго пожалуєт. Уско-кил би бил і прежде приіти к єго царскому величеству і к твоєму ве-


ликому святителству, і чолом бити І том обо всем, но не могл что от ляхов всячески обнажен і нищетен зело і наших послов войскових ожи-дал, хотя увидіти неісчисленную милость государскую і великеє жало-ваньє от его царского величества нам учиненноє, і обо всем том обра-доватися і богу благодарственная воздати: єже і сотвори нині, до Чигирина к нам прибивши Тім же і паки молим твоє великеє святительство, рач бити ходатай прям і усердний ко єго царскому величеству о том всем, о што посланники преосвященного пастиря нашого єго царскому величеству учнут челом бити і тебе великого зверхнійшого пастиря молити. А ми Богдан Хмельницкий, гетман Войска єго царского величества Запорожского, і все Войско Запорожское, єго царского величества тую прямую і премногую благодать і милость твоего великого святительства, ко преосвященному пастирю нашому учиненую, всім добрим возділовать должними остаємся, а себе великому благословенню і молитвам святійшим твоего великого святительства прилежно і всячески вручаєм.
З Чигирина, 26 мая року 1654.
Тебі великому господину нашому, твоєму великому святительству, во всем повольниє слуги, Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорожским.
ЦДІА УРСР у Києві, ф. Колекція документів Київської археографічної
№ 256
1654, травня 27 (червня 6). Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича відносно ченців Київського Богоявленського Братського монастиря
Божиєю милостию, великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичю, всеа Великия и Мальїя Росии самодержцу [п. т.], твоєму царскому величеству, Богдан Хмельницкий, гетман Войска твоего царского величества Запорожский, и все Войско твоего царского величества Запорожское тебе великому государю нашему до лица земли челом бьем.
Перед нами бьівший гетман Войска Запорожского, Петр Конашевич Сагайдачньїй в память свою, за спасенне души, во славу же христу бо-
не зберігся і тому друкується за «Актами ЗР», т. V»
354
гу нашему воздвигл церков в Києве Богоявления, идеже ньіне училище монастиря Братцкого, от которьія многия изьідоша в целомудрии и лю-бомудрии лето расли церкви божии, и тебе великому государю нашему твоєму царскому величеству, к службе угодньї. И мьі Богдан Хмельницкий, гетман Войска твоего царского величества Запорожский, и все Войско твоего царского величества Запорожское за теми братцкими законниками училища києвского бьем челом до твоего царского величества, п молимся тебе великому государю нашему, да в чем те брат-цкие училища києвского законники учнут челом бити твоєму пресвет-лому липу царскому, изволь их твоє царское лице в том во всем милостиве иожаловать; понеже несть угодно оставити то место святое, которое предки наши, найпаче же Петр Конашевич Сагайдачньїй, слав-нне памяти гетман Войска Запорожского, сооружи, да память вечная будет от тех училищ братцких киевских, и тебе великому государю нашему, твоєму царскому величеству, и слава безсмертная, при хвале божественної! О чем мьі ничтоже сумнящеся, тех же законников братцких и себе самьіх в премногую благость царскую твоего царского величества вручаємся.
С Чигирина, месяца мая 27 дня, лета 1654.
Тебе великому государю нашему, твоєму царскому величеству, пря-мьіе и верньїе слуги и подданньїе, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском вашего царского величества Запорожским.
ЦДАДА, ф. Посольський приказ, Малоросійські Справи, 1654, спр. 17, арк. 61—63. Переклад, з заголовком: «Список с листа, что^іисал^ко государю
Р Опубліковано: Акта ЮЗР, т. X, стор. 732—733, № 16/УП.
1654, травня 27 (червня 6). Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича відносно ігумена Київського Пустинного Манільського монастиря Інокентія Гізеля і з проханням підтвердити монастирські привілеї
Божиею милостию, великому государю царю и великому князю Алексею .Михайловичю, всеа Великия и Мальїя Росии самодержцу [п. т.], твоєму царскому величеству, Богдан Хмельницкий, гетман Войска твоего Царского величества Запорожский и все Войско твоего царского величества Запорожское до лица земли челом бьем.
Пречестньїй в бозе господин отец Инокентий Кгизель, игумен монастиря Пустинного києвского иже во святьіх отца нашего чюдотворца Никольї о благодати неизреченной от бога милостивого и от тебя вели
кого государя нашего, от твоего царского величества на нас излиянной, образовался со всею братиею своєю, что от короля польского и от ляхов и от Литви многие бедьі понесше, йод покровом и мьісшцею високою благочестиваго государя, твоего царского величества, учинился в мире. Сего ради богу благодарение воздавши, и тебе великому государю, твоєму царскому величеству, челом бьет и молитца пресветлому лицу твоєму царскому, через грамоти и посланники свои, о подтверждение прав, привилеев, свобод и всех добр, которьіе из веков тому святому
королей польских утвержденньїе имеют; и мьі Богдан Хмельницкий, гетман Войска твоего царского величества"Запорожский, и все Войско твоего царского величества Запорожское о том же игумене никольском с братиею его бьем челом, и просим тебя великого государя нашего, изволь им твоє царское величество неизреченную милость свою показать и те права, привилея, свободи и добра их монастьірские, от благочестивих и християнских князей и панов росийских наданьїе тому месту святому, своими царскими грамотами, по чину и обнчаю прежнему, утвердити на веки. И о чем те посланники николские тебе великому государю нашему учнут челом бить, изволь, твоє царское величество, в том всем пожаловати милостиве, понеже и пречестннй господин отец Инокентий Кгизель, игумен никольский, бьівши учителем монастиря Ьратакого училищ киевских послужил много церкви божией учением. и за веру много пострадал, и много ймення монастирского ляхи и Литва розграбили. Обаче он з братиею при вере православной претерпел до конца и надеется на бога милостивого и на тебя великого государя нашего уповает, что твоє царское величество изволишь милостиве усльї-шати моление их и пожаловати щедротно. А пречестньїй господин отеїі Инокентий Кгизедь с братиею того монастиря и по нем наступающии игуменьї за твоє царское величество и за всю полату твою царскую. и о всем пребьівании и умножений великого царства Росийского, и о вся-кой победе на врагов и супостаток твоего царского величества во веки господа бога, при жертве бескровной молити не престанут. Посем самих себя в ту ж неизреченную милость государскую твоего царского величества отдаем.
Ис Чигирина мая 27 дня лета 1654.
Тебе великому государю нашему, твоєму величеству, прямьіе и верніте слуги и подданньїе. Богдан Хмельницкий. гетман с Войском вашего царского величества Запорожским.
Опубліковано: Акти ЮЗР, т. X, стор. 735—737, № 16/УШ.
356
1654, червня 4 (14). Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича відносно архімандрита Печерської лаври Іосифа Тризни і з проханням затвердити привілеї монастиря
Божиєю милостию, великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичю, всеа Великия и Мальїя Росии самодержцу И ІЛ вашему царскому величеству, Богдан Хмельницкий, гетман со всем Войском вашего царского величества Запорожским, до лица земли миско челом бьем.
Одержавши мьі милостивое и неизреченное жалованье твоего царского величества тужде подтверженье прав и вольностей наших через послов наших Самойла Богданова, судью, да Павла Тетерю, полковника переяславского, нам присланньїх, о той мьі милостивой ласке твоего царского величества так духовним людем, яко и мирским, во всяком чину будучим, известили есми. Ис которого милостивого жалованья твоего царского величества вся единодушно Малая Росия обрадовалася, что твоє царское величество неисчетную милость свою государскую так ннне, яко и впредь сего, обещати изволишь. Тож тогда неотменньїе твоего царского величества милости и превелебний в бозе отец Иосиф Тризна, архимандрит 1 святня чюдотворння Лаври Печерския Киевския храму Успения пресвятня богородицн со всем собором належними будучи посьілает братню свою до пресветлого твоего царского величества с ниским челобитьем, молячи усердно, чтобн твоє царское величество, яко царь православний, все права и привилея их прежние, от благочестивих княжат и панов благочестивих росийских, также от королев польских, на тот чюдньїй монастнрь Печерский наданье, своими государскими новими подтвердити изволил грамотами; за которим то превелебним отцом Иосифом Тризною, архимандритом печерским, и со всею2 того чюдного монастиря Печерского братиею, и ми наши покор-ньіе вносим до твоего царского величества мольби, усердно твоего царского величества просячи, дабн твоє царское величество милостивое жалованье своє царское, все прежние права и привилия, от старожит-ньіх благочестивих, блаженнне памяти, князей и панов росийских, также и от королев польских, на тот чюдотворннй монастнрь Печерский Киевский наданье, подтвердити изволил, и о всем, о чем нибудь братня посланая имепем превелебнаго отца архимандрита печерского и всего собора твоєму царскому величеству челом бити учнут, дабн твоє царское величество, яко царь православний, милость свою государскую показати им изволил, второе твоего царского величества молим. Но и ньіне тем любо веЛикое гонение от иноверцов Малая Росия поносила, но однако в правах и привилиях, тому монастирю чюдотворному Пе-
2 У перекладі: всем.
черскому из века даньїе, короля польские никакне не чинили кривди и о всем всегда давньїе права и нривилия новими своими подтвер жали грамотами. Надеемся, тогда и мьі на неисчетную твою госу-дарскую милость, что и твоє царское величество, яко царь православний, по обещанию своєму государскому, милостивую свою госу-дарьскую ласку к тому чюдотворному монастирю показати изволишь. А что прежде пречестний о христе отец архимандрит печерский со всем собором о тех делах посьілал посланников своих до твоего царского величества, то изволит твоє пресветлое царское величество презрити и на них [не] разгневатися, чтс ведаючи о том, что тех времен от нас мир-ских людей, подданньїх твоего царского величества, различного чину, много челобитья твоєму царскому величеству бьіло, и для того они до сего времени зажилися. А ньіне, по указу твоего царского величества, и как ми им известили о неизреченной твоей царского величества милости, тотчас с нижайшим челобитьем посьілают своих посланников к твоєму царскому величеству. Желаем при том и бога всемогущаго усердно молим, дабьі твоє царское величество многа лета государство-вал и всяких врагов под ноги свои государские покарял, а нас слуг и верньїх подданньїх своих в милостивом своем соблюдати изволил жалованье.
Дан с Чигирина, дня 4 июня лета 1654.
Вашему царскому величеству во все желательньїе и нанижайшие слуги и прямьіе подданньїе, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском вашего царского величества Запорожским.
ЦДАДА, ф. Посольський приказ, Малоросійські справи, 1654, спр. 17,
публіковано: Акти ЮЗР. т. X, стор. 721—724, № 16/У.
№ 259
1654, червня 11 (21). Межиріччя. — Лист до Олексія Михайловича з подякою за обіцянку прислати російські полки на Україну та з повідомленням про воєнні дії
Божиею милостию, великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичю, всеа Великий и Мальїя Росии самодержцу Гп. т.], государю н облаадателю, Богдан Хмельницкий, гетман Войска твоего царского величества Запорожский, и все Войско твоего царского величества Запорожское твоєму царскому величеству до лица земли челом бьем.
Что великий государь наш, твоє царское величество, веровал вестям подлинньїм дьяка Томила Перфирьева о ханском приходе на Украйну
и по указу государскому твоего царского величества велено боярину твоего царского величества и воєводам Василью Борисовичю Шереме-теву, с товарищи стояти по черте от приходу кримского хана, а в Киев, по указу твоего царского величества, велено итти со многими ратньїми людьми бояром и воєводам, ближнему твоего царского величества боярину и наместнику казанскому, князю Алексею Никитичю Трубецкому ? товарьіщи — и мьі Богдан Хмельницкий, гетман Войска твоего царского величества Запорожский, и все Войско Запорожское твоєму царскому величеству, про то про все заступление рода християнского ро-сийского, велико' благодарим и бога милосердного молим, да подаст поболи великому государю нашему, твоєму царскому величеству, на вся сопротивньїя. А с пришедшими в Киев боярьі и воєводами с рат-кнми людьми сснлатися во всем и о всяких делех великих советовать и сснлатися, по указу государскому твоего царского величества, будем, верно чающе, что божиим и твоего царского величества делом промисл вьішняго милосердний помощь подаст. А что твоє царское величество, прося у бога милости, идти изволил на недруга своего, короля поль-ского, сам с ратью премногою, с подданньїми царевичами грузинским, и сибирскими, и с боярн, и воєводами и со многими твоего царского величества ратньїми людьми, о сем паки и паки радуємся, и с Войском твоего царского величества Запорожским рушилися есмя на того ж недруга твоего царского величества, короля польского, а на Расаве совокупляем ратних людей, и божиим и твоего царского величества делом промишляєм. И о том тебе великому государю нашему, твоєму царскому величеству, ведомо чиним, что хан крьімский еще в Криму с салтанами и старейшинами и нам недруг; а нагайцн на сю сторону Днепра перешли с очаковцьі, перекопцьі и белогородцн, хотят ляхом помотать и на наши городи побережнне набегают и по полям людей хвата ют, но бог им не поможет, и велели есмя козаком запорожским их бити. И до атамана кошевого на Запорожье отпустити есмя грамоту, дабн он изьімал и.з Криму татар и подлинно нам обо всем изветил; и что у нас учнет делатися, ми тебе великому государю нашему, твоєму царскому величеству, подлинно известим. То ведаем, что мутьяне ляхом не помогут: оне до венгров послали о помощи. А ннне под Ка-мениом стоят одни ляхи, другие на поле Глинянском, третие под Дубном, гетман корунннй Потоцкий, гетман польньїй Конецполский. С теми подлинньїми вестми подтьячего Григорья Старкова к тебе великому государю нашему, к твоєму царскому величеству, не задержав тотчас от-пустили есмя. При сем великих побед и премногих венцев и слави безсмертнне от безсмертнаго царя христа бога нашего твоєму царскому величеству желаем, а ннне в лремногую милость государскую твоего иарского величества себя вручаєм.
З Межирича, июня 11 дня лета 1654.
Тебе великому государю нашему, твоєму царскому величеству, вррнне слуги и подданнне, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском зашего царского величества Запорожским, рукою [своєю].


1, стор 84-86.
№ 260
1654, червня 20 (ЗО). Табір під Богуславом. — Лист до Олексія Михайловича про відправку послів та з повідомленням про воєнні дії
Божиею милостию великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичю всеа Великая и Мальїя Росии самодержцу [п. т.1 твоєму царскому величеству, Богдан Хмельницкий, гетман Войска твоего царского величества Запорожский и все Войско твоего царского величества Запорожское тебе великому государю нашему до лица земли челом бьем.
Бьівше мьі пожалованьї великим жалованьем от тебе великого государя нашего прав, привилиев, свобод и добр всяких утверждением богу милостивому и твоєму царскому величеству по премногу благода-рим день и нощь и молимся о победе на вся враги о тебе великом госу-даре нашем, но и паче же духовньїе наши и в первьіх пастьірь наш преосвященний господин отец Силивестр Косов, митрополит киевский. галицкий и всея Мальїя Росии, зкзарха константинопольский молит от господа бога со всем причетом церковним о тебе великом государе нашем, но и о твоє царское величество молит через грамоту свою и через посланца своего честного господина отца Инокентия Кгизеля, игумена монастиря Николи Пустинного монастиря, которого отпускали с моле-ньем к твоєму царскому величеству, ищуще милости І подтверждения духовних прав, привелеев, свобод, которьіе из веков духовенство росийское, большие и меньшие, обнкновенно имели, с которим человеком отцем Инокентием Кгизелем и мьі Богдан Хмельницкий, гетман Войска твоего царского величества Запорожский и все Войско твоего царского величества Запорожское, отпускаем нашего посланника Михайла Ма-харинского, сотника тимоновского, которий на войне от ляхов взятий, больши году в неволе у короля польского в полону бил, и счастьем твоего парского величества за божиею помощию вьішел, которий обо всем тебе, великому государю нашему, словесно возвестит, сего ради и не пишем повести его; он бо сим подлинно скажет про то все, што ся у короля и у Речи Посполитие и в войсках их чинитца, и о чем твоего царского величества молити будет, изволь его пожаловати милостию. А что ми Богдан Хмельницкий, гетман Войска твоего царского
360
величества Запорожский с Войском твоего царского величества Запорожским с преосвященним Селивестром Косо[вн]м, митрополитом киевским пастирем нашим, бьем челом, в грамотах наших просим, изволь твоє царское величество всем тем пожаловати его, в чем он через посланца своего господина отца Иннокентия Кгизеля, игумена никольского твоє царское величество молити, ибо и он преосвященний пастьірь наш Селивестр Косов много пострадал от ляхов и нине стра-ждат и поношения и уничижения и поругания тяжкия, не токмо устн, но І письменні бесчестньїм его и иньїх преимущих духовних епископов, архимандритов и все духовенство православнеє безчестити всю церковь православную и все благочестие и не токмо се, по и на вьісокое и пресвятеє пмя царское твоего царского величества, аки пси кидаютея и лжут словеса обезчестная, отрьігающе имени великого царского и уст обносити недостойни суще, но с тех всех посланники те подлинно скажу!, а ми извествуем, што орди татарские на Овчих Водах с войском крьімским стоят, камо обратятея, не вемн, точию готовьі суть и во око вндинеи от козаков полтавских. Ми з боярами и воєводами и ратними подми твоего царского величества в Києве 22 июня сошлися и к Фастову с войсками пошли и обо всем радети будем и что учнетея делати твоєму царскому величеству известим тбтчас. При том изволь твоє царское величество тех посланников Михайла и Инокентия не задержав, к нам скоро отпустить. По сим в премногия щедроти государския твоего пареного величества себя вручаєм.
С табору ііс-под Бугуславля, 20 дня июня лета 1654.
Тебе великому государю нашему твоєму царскому величеству вер-ньіе слуги и поданнне, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском ва-іпего царского величества Запорожским.
Опубліковано: Актьі ЮЗР, т. X, стор. 711—714, № 16/ІП, з помилковою
№ 261
1654, червня 22 (липня 2). З табору під Богуславом. — Лист до Олексія Михайловича з рекомендаціями Костянтинові По-клонському, прихильникові возз’єднання Білорусії з Росією
Божиєю милостию, великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичю, всеа Великия и Мальїя Росии самодержцу [п. т.] твоєму царскому величеству, Богдан Хмельницкий гетман Войска твоего
царского величества Запорожским, и все Войско твоего царского величества Запорожское тебе великому государю нашему до лица земли челом бьем
Пришол к нам в войско шляхтич Коистянтин Юрьевич Поклонский из Литви, ис повету Могилевского, нашиє верві правосл[авньіе], за ко-горую и он много постра[дал| от супостат наших; которьій Поклонский от города Могплева и от иньїх городов литовских и от многих шляхетц-ких особ из Литви нам оповедал, что готов ьі суть поддатися тебе великому государю нашему, твоєму царскому величеству, и прямо и верне служить и всякого добра хотеть, точию дабьі им милость получить у тебя великого государя нашего; во время рати и со здравием и з животьі своими цело сохраненньїм бьіти и под високою и крепкою рукою твоего царского величества в службе пребьіти. И мьі, Богдан Хмельницкий, гетман твоего царского величества запорожский, и все Войско твоего царского величества Запо[рожское], того шляхтича Констян[тина Юрье-вича Поклонского], к тебе великому государю нашему тотчас отпускаем, дабьі он обо всем твоєму царскому величеству подлинно известил. Тот же Поклонский бити челом учнет тебе великому государю нашему, да пожалует его твоє царское величество правами и добрами теми, кото-рьіе он держал первие при королях полских и предки его держали, чтоб он[ьія] привилия и свободьі свои грамотами царскими от твоего царского величества подтверждение одержал. И мьі Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорожского со всем Войском твоего царского величества Запорожским бьем челом и просим; изволь твоє царское величество в том всем пожалрвать его, о чем твоє пресветлое лицо госу-дарское молити [будем], дабьі великую милость государскую и пр[очая] шляхта литовская видев, поддавалися... и верне прияли и всякого добра те[бе великому] государю нашему, твоєму царскому величеству, хотели. При [том] в неизреченную милость государскую твоего царского величества] того ж Поклонского и себя самих вручаєм.
Ис табору с-под Богуслава, июня 22 дня лета божия 1654.
Тебе, великому государю нашему, твоєму царскому величеству. верньїе слуги и подданньїе, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском вашего царского величества Запорожским.
ЦДАДА, ф. Малоросійський приказ, стовп. 17/5828, арк. З—4. Переклад, головком: «Список с листа, что писал к великому государю царю и вели-г князю Алексею Михайловичю всеа Великия и Мальто Росии самодержцу,
Цей абзац у перекладі відсутній. Друкується за «Актами ЮЗР», т. VIII,
362
№ 262
1654, червня 28 (липня 8). Табір під Білою Церквою. — Лист до шведської королеви Христини з приводу встановлення зв'язків через ігумена Данила
Зегепіззіта ге&іпа Зиесогит, гі-па сі-па поЬіз оЬзегуапсііззіта.
Ма£по поЬіз езі зоїаііо пипііиз, циі сіеіаіиз езі асі поз ех іегга зегепіззітае сеїзііисііпіз уезігае, рег раігет Бапіеіет, геїі^іозит сііуі Вазіїіі, рготоііопе іііті сілі Ніегопіті Касігіеіохузкі, зиЬсапсеІІагіі ге^пі Роїопіае. Аііциоііез епіт пііеЬатиг Ііііегагит уоіаіи сопїеггі іп позігіз пе^оіііз сит зегепіззіта сеїзііисііпе уезіга еі рег позігоз Ііпез еі рег аііепаз іеггагит рагіез, поп іатеп іаіа регтізегипі діуіпа, позіго Ьос іпіогіипіо асІзсгіЬітиз. Уегит епітуего тосіо іеіісіззіта оссазіо пиіи (Ііуіпо оЬІаіа, рег циат роззитиз іп отпіЬиз сит зегепіззіта сеїзііисііпе уезіга гет сопзіііиеге, еі циіа ііз отпіЬиз, чиаеситдие аисііуітиз а раіге Оапіеіе, сгесіігіітиз, позіга циочие гезропза гетіііітиз рег еипсіет раігет Оапіеіет асі зегепіззітат сеізііисііпет уезігат, циіЬиз отпіЬиз иі сгесіеге уеііі еі ріепат абЬіЬеаі Іісіет, зегепіззітат сеїзііи-(ііпет уезігат атісе аїіесіатиз еозцие пипііоз іит раігет Оапіеіет, іит Іоаппет 1 позігит, пиііа іпіегрозііа тога асі поз гетіііеге уєііі, розіиіатиз. Іпіегіт иі діиііззітоз ас їеіісіззітоз зирегуіуаі аппоз зегепіззіта сеізііисіо уезіга, аіііззітит сіергесатиг.
Ех сазігіз зиЬ Віаіосегсоиіа, 28 сі. іипіі уеіегі зіуіо, а. сі. 1654.
Зегепіззітае сеі. уезігае іп отпіЬиз атісиз іауепііззітиз, ВоЬсіап СЬтіеіпіску хе шз-ікіт \Уо]зкіет /арогозкіт.
На звороті адреса: Зегепіззітае, сіеі &гаііа Зиесогит, Соііогит, Уапсіаіогитдие еіс. ге&іпае, сіотіпае ботіпае поЬіз оЬзегуапсііззітае.
Помітка: ЕхЬіЬііит з. г. т-і ЗіоскЬоІтіае іп аисііепііа асі ЗО осіоЬ. 1654.
ЦДІА УРСР у Києві, фР Колекція грамот російських царів та універсале	ц/ш, т ’уІРК'стор 65—66.К№Я14. °рИПгіалу’
Радзейовського, підканцлера королівства Польщі. Адже ми багато разів за допомогою

1654.'
1654.
№ 263
1654, червня 28 (липня 8). Табір під Білою Церквою. — Лист до колишнього коронного підканцлера Ієроніма Ра-дзейовського з приводу встановлення зносин з ним і шведською королевою
Лазпіечуіеїтохпу тсі рапіе родкапсіегху когоппу, тпіе чуієісє пісіул рапіе і ргху]‘асіе1и ллліеікі.
7 хуіеіка оскоі^, піе іпасхе], іуіо ]ако ї піеЬа, осхекі\¥а1і§ту \¥І?до-тозсі од паііазпіеізхе] кгд1о\уе] зхчуедгкіеі і од \¥т., тч¥Є£о рапа, аіе-8ту 5І§ досхекас піе то^іі. Розуїаіізту до паііазпіеізхе] кгоіочуе] зххує-дхкіе] ргхех Мозкіечузк^ гіеті§ розібш зчууск, аіе піе то^іі іаті^ду ргхезс; розуїаіа і паДазпіеізха кгоіочуа і чст., т. рап, до паз рггег, Роїзк^, аіе і сі розіапсу піе ргхезхіі. Кіевхсх^зсіе іо пазге, сох сгупіс. рапи Ьо£и іо роїесіс. А ш. тсі т\¥ети рапи, \¥Ідге, хе іаг їогіипа, кід-геі і ту хахучуату, Ьо паз гекеїіхапіаті пахучуая і од кгд1е\¥зі\¥а од-з^дхіїі, г хіетіе оісгузіе]’ паз скс^с чуу^іадхіс, і \¥. тсі, т\¥Є£О рапа, іоі зхсг§зсіе ха газіи^і чуузокіе зроікаїо, хез шт., тсі\*у рап, оде \¥зхуікіе-£о ехиі до сидхе] хіетіе їасіиз і Іеріеі сидхохіетсу \у. тзсі, т\\е£с рапа, ргхуіеіі, піхеїі зчуо]є \¥ о]схухпіе изгапохуаіі ха \¥Іегпе изкі^і. Со-коїлуіек іеду чут. т. рап ргхех різапіе вчує пат одрочч-іедхіаі і сокоїчуіек осіес Иапіеі пат изіпіе геїегочуаі, іак од чут., т. рапа, ]ако і од еатеі ]е] тозсі кгоіочуе] зхлуедхкіе], шзхузікіети іегпи и\уіегху\¥8ху, 8\уо]е па іо гезропза даіізту о|си Ґ)апіеІ0А¥І і дапіети, розіапсо\¥І пазхети, кідгут \¥т., т. рап, і паііазпіеізха кгоіоиа гасгсіе \¥іегхус і іо, со \\ хатузіаск тасіе, Гезііпаіе исхупіс, піс піе тіезхкаі^с х хуоізкаті з\.\уті зіаті^д пазіаріс, а ту ]‘иг £оіоауі. А ту іо зхсхугхе схупіту і \ут.. пшети рапи, ргхуїату у/е мзгуікіет і г Роїакаті &одхіс зі£ ро ууіекі піе Ь^дхіету. То зитпіепіет пазхут роіхуіегдхату, созту х о]сет І)а-піеіет тб\¥І1і і до чуш., т\¥е&о рапа, різаіі. Ргху ієні іазсе і ргху]ахпі • и*. тсі, те£о тчуе^о рапа, ]ако паіріїпіе] х рочуоіпозсіаті пазхеті од-да]‘ету зі§.
7 оЬоги од ВіаІе] Сегкчуіе, 28 д. іііпіа ро зіагсти, 1654.
\\’тсі, теши т\усти рапи, \ує \У5гет саіе гусгііу/у рггу]асіеі і зіи-оа, ВоИбап СЬтіеІпіскі, Ііеітап ге у/згуікіт ДУоізкіет Харогозкіт.
На звороті адреса: Лазпіе\уіе1тогпети тети пікети рапи і рггу-«асіеіохуі, ]е&о тзсі рапи Ніегопітслуі Кабгіеіогузкіети, росікапсіеггети когоппети, рііпо оскіас.
ЦДІА УРСР у Києві" ф. Колекція грамот російських царів та універ-
Опубліковано: Архив ЮЗР. ч. III, т. VI. стор. 67—68, № 16.
-а що ж робити, господу богу це доручимо. А у в. м.,_ м. пана, бачу, та ж доля,

№ 264
1654, липня 1 (11). Київ. — Лист до Олексія Михайловича
Божиєю милостию великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичів всеа Великия и Мальїя Росии самодержцу [п. т.], твоєму царскому величеству, Богдан Хмельницкий, гетман з Войском твоего царского величества Запорожский и все Войско твоего царского величества Запорожское тебе, великому государю нашему, до лица земли челом бьем.
По указу твоего царского величества, в 29 день июня случася
в Києве на святих апостол Петра и Павла, имели есми разговор с стольником и воєводою севским Ондреем Васильевичем Бутурлиньїм и с ратними людми твоего царского величества посланньїми, как бьі нам, Войску Запорожскому, и ратним людем твоего царского величества
том вести и указу чаєм от тебя великого государя нашего от твоего царского величества. А что нам учинилося ведомою, что ляхи хощут молити тебя великого государя нашего о миру, сему бьі не верить, прель-щают они, и твоє царское величество на прелесть ведут, что и хан крьім-ской устрашается великого имени твоего царского величества и ордьі татарские к нам присьілают вести, аки бьі в братстве с нами пребьівать им вовеки, но мьі им не верим и храним себя от них, и тебе бьі великому государю нашему твоєму царскому величеству с ратьми своими тотчас итти на Литву и скоро пленити землю их, с милостью к поко-ряющимся не вси бо кровопролития ищут, а прелестям всяким лятц-ким и литовским не верить всячески, и мьі Богдан Хмельницкий, гетман Войска твоего царского величества Запорожский и все Войско твоего царского величества Запорожское чаєм на указ твой царский камо от Фастова итти нам. Прочая бо страна вся Подольская и Вольїнская пуста от ратей .частньїх и ляхов близ нас нет, збегли в Польщу и чтобн с ратними людми Войска Запорожского и с стольником и воєводою севским Андреем Васильевичем Бутурлиньїм от тебя великого государя нашего отпущенньїм в глад не пришли, указу и грамотьі вскоре просим, от тебя великого государя нашего просим; в превеликую милость государскую твоего царского величества себя вручаєм.
Дан с Києва, июля в 1 день лета 1654.
Тебе великому государю нашему твоєму царскому величеству верньїе слуги и подданньїе, Богдан Хмельницкий, гетмай с Войском вашего царского величества Запорожским.
№ 265
1654, липня 1 (11). Київ. — Наказ Кирилу Якименку, послу до Олексія Михайловича
Наказ Кирилу, посланцу до его царского величества.
1-я. Отдавши поклон от нас Богдана Хмельницкого, гетмана и от всего войска, его царскому величеству, известити, что уже’за помощию божиею, рушилися есми с войсками и стоим под Фастовьім, только про
сим указу, где его царское величество нам итти велит к Польще ли или где воля єго царского величества будет и то обт>явити, что уже случи-лися есмя з боярином его царского величества Андреем Васильевичем Ьутурлиньїм и ожидаем указу его царского величества, а что его царское величество послал бьіло к нам князя Алексея Никитича Трубецкого, той с ратьми его царского величества пошол к Могилеву и не сшелся с нами.
2-я. Нзвестпти его царскому величеству, что татаром верити не надобно, понеж подлинную имеем ведомость, что стоят наготове, только не знаєм, где итти мьіслят, и Василья, воєводу государя волоского про-шлого, хан послал до цесаря турского.
3-я. Нзвестпти его царскому величеству, что Стефан, воєвода, хотя и хотел слати послов до его царского величества, только не шлет. Знатно, что не єсть желательньїй его царскому величеству, что и теперь ведомо учинено, что с его земли вьниед два знаменя лятцких, под Рашковим несколько на десять людей побили, а иньїх живих поймали и спять назад в Волоскую землю поворотили.
А после того, как наскорейший его царского величества просить отпуск.
№ 15557—15561."копія”* бібЛ,°ТСКа Укра1НСЬКО1 РСР- Відд,л Рукописів. II,
№ 266
1654, липня 4 (14). Київ. — Лист до Олексія Михайловича з рекомендаціями ігуменові Климентію Старушичу та з про-
монастиря землі
Божиєю милостию, великому государю, царю и великому князю Алексею Михайловичю, всеа Великия и Мальїя Росии самодержцу [п. т.], вашему царскому величеству, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском вашего царского величества Запорожским, ниско до лица земли челом
Надеючися на неизчетную глубину щедротних добродетелей вашего царского величества смеем, мольби наши приносити до пресветлого вашего царского величества о пречесном у бога отце Клементие Стару-шиче, игумене, и о всех его еже с христе братии монастиря святого архистратига Михайла Вьідубицкрго киевского; а тот монастир от древ-них лет благочестивим и христоименитнм князем Всеволодом Яросла-вичем создан будучи, так от его самого, яко и от христолюбивих на-
следников его довольньтми селами огражден и укреплен бнл. А когда в унею ересью иноверскою достался бнл, со всего ймення своего на останок и прав себе, от православних князей наданих, от униятов об-нажен и излуплен учинился; а при блаженной памяти преосвященно.м Петре Ліогиле ’, митрополите киевском, изнову строитися почал, ньіне же, не имеючи чем би зачатое дело, особио церкви святаго архистратига Михайла чюдесного, совершитися могло, и видя то, что ваше царское величество, яко царь православний принемши под високую и крепкую
духовенству нашему обещати изволил, тре ж милости реченннй честньїй у'бога отец Клементей, игумен вьідубицкий, со всею еже о христе бра-тиею, надежен будучи, едет до пресветлаго вашего царского величества с челобитьем своим, моля усердно, дабн пресветлое ваше царское величество грамотью своєю государскою той обители права на некоторьіе селища утвердити и царскою своєю печатью укрепити и иньїе, той же обители издавна служачие, земли милостивно привратити изволил, ко-торьіе через долгое запустение некоторьіе насильством поот[н]имали. Тем же и мн, яко прямне слуги вашего царского величества, просим, чтоб ваше царское величество милость свою к той старой древней обители Вндубицкой, в долгом запустении бнвшей, показав, того честного у бога отца Клементия, игумена и всю еже о христе братню монастиря тамошнего в том всем, о чем вашему царскому величеству челом бити будет, пожаловати изволил. При том господа бога молим, чтоб ваше царское величество долголетне царствовал и над нелриятельми всегда победу одерживал.
Писан в Києве, июля 4 дня.
Вашего царского величества во всем желательнне и униженьїе слуги, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском вашего царского величества Запорожским.
ЦДАДА, ф. Посольський приказ, Малоросійські справи, 1654, спр. 17,
Т. X, стор. 739—740, № 16/ІХ.
№ 267
1654, липня 4 (14). Київ. — Лист до князя Олексія Трубець-кого про розташування російських та українських військ
Божиєю милостию, великого государя царя и великого князя Алексея Михайловича, всеа Великия и Мальїя Росии самодержца и многих государств государя и облаадателя, его царского величества, ближнему
боярину и наместнику казанскому князю Алексею Никитичю Трубец-кому с товарищи, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском его царского величества Запорожским здравия и долгоденствия от господа бога же-
Писал тьі к нам, ведемо чиня [в первой] грамоте своей, что по указу его царского величества, имел еси с нами сойтися под Києвом й промьісл над неприятельми, короля польского людьми, чинити, сколько бог милосердний помощи подаст, а ньіне ведомо чиниш, что уже к Мо-гилеву рушилися есте. И нам, так далеко от вас будучи, трудно там сходитея с вами; только того конечно надобно, чтоб есте ваша милость послали всксре по указ до его царского величества, как с нами вам сойтися укажет, понеже и мьі зде сошлися с боярином его царского величества Андреем Васильевичем Бутурлиньїм, и стоим с Войсками его царского величества Запорожскими под Фастовом. Да послали есмя по указу до его царского величества, где и нам Богдану Хмельницкому, гетману с войсками себя велнт сходить, к Лутцку ли или где под Люблин велит итти, и тут ожидати будем указу его царского величества. А ваша милость також вскоре ведомо учините, где обретаетеся с ратьми, и каков его царского величества указ будет, и где ннне его царское величество счастливо обретаетея, о самой скорой ведомости же-лаем. При том здравствовать о господе усердно желаем.
Да^н ис Києва, июля 4 дня лета 1654 року.
Вам приятелем нашим, во всем желательньїй Богдан Хмельницкий, гетман с Войском его царского величества Запорожским.
Помітка: По сказке Константина Поклонского. Вклеен сей с листа список лля того, что в наказе Йвану Ржевскому, его гетманов лист про Лутцк написан.
Опубліковано: Актьі ЮЗР, т. XIV, стор. 62—63.
№ 268
1654, липня 8 (18). З табору під Білою Церквою. — Лист до Олексія Михайловича з проханням пропустити в Швецію ігумена Данила, посланника колишнього коронного канцлера Іероніма Радзейовського
Божиею милостию великому государю царю і великому князю Алексію Михайловичю, всея Великия і Малия Русиї самодержцю [п. т.], ьашему царскому величеству, Богдан Хмельницкий, гетман з Войском
вашего царского величества Запорожским, до лица земли низко чолом
Служачи ми непряму, яко вірним подданним, твоєму царскому ве-
пересилаєм, особливе, же вість потішная пришла з земли Шведскоє через велебного отца Даниїла, кгречина, од Гиєронима Радзеєвського, бившого подканцлірого землі Полскоє, которий то Гиєроним Радзеєв-ский, перед літ килка за наступленєм на себе Яна Казимера, короля полского, і сенаторов его, зоставивши жону, діти і всі маєтности, до земли Шведскоє уходити мусил, где і тепер зостаєт і великую маєт там
се поддали под кріпкую і високую твоего царского величества руку, прислал к нам того отца Даниїла так од королевоє самоє шведскоє, яко і од себе, Гиєронима Радзеєвского, з своєю приязню, і хотячи з нами в совіте жити, да і тепер противко неприятелей ляхов з войсками королевоє шведскоє нам на помощ ітит маєт, з многими ратми, осемдесятми тисящми людей, через Пруси і Лифлянти. Зачим ми, Богдан Хмельницкий, гетман з Войском вашего царского величества Запорозским, о том обрадовавшисе, того отца Даниїла до твоего царского величества посилаєм, і просим усердно, даби твоє царское величество милостиво єго вислушал і, што сказовати будет, тому всему вірити рачил, кгдиж і прежде сего Гиєроним Радзеєвский, єсче как полским бил подканц-лірим, нам бил жичливим приятелем, да і о тоє твоего царского величества молим, жеби твоє царское величество того отна Даниїла, не задержуючи, яко найпрудшей одпустити веліл, штоб рати шведскиї, яко найпрудшей поспешалис, бо єсли там ляхов замешают, мусет королев-скиї войска іншиї там пойтит. Што нам ліпшей будет, коли тут меншей будет неприятелей, кгди ж певную маєм відомост, же і тепер недавно корол полский так до хана кримского, яко до турков своего послал посла, перелщуючи, штоб на нас воєвали; якож ми ни татаром, ни турком не вірим, бо они всі так твоєму царскому величеству, яко і всему православию, никакова добра не мислет. Да і тебі б великому государю нашему, і нам всім тих посторонних земл, коториї помочи дат на іно-верцов хотят нам, їх од себе не одкидат, поневаж і корол полский з та-тарми, турками, венкграми і інними в совіті жити хочет і тіх всіх на православиє воєват затягаєт, хотечи іскоренити; але ачей ему і тім всім невірним поганом бог не поможет, і за щастєм твоєго царского величества даст над ними побіду. 1 повторе твоєго царского величества молим, штоб того отца Даниїла твоє царское величество веліл одпустит не задержуючи, бо он знову назад через государство твоєго царского величества вернутись маєт, за неділ чотири.
Бога всемогущого при том усердно молим, даби твоєму царскому величеству даровал многа літа і над всякими врагами побіду.
А в посланцех до королевоє шведскоє посилаєм Івана Макарова з тим же отцом Даниїлом.
Дат з табору з под Білоє Церкви, дня 8 іюля 1654.

Тсбі, великому государю нашему, твоєму царскому величеству, вірниї слуги і подданннї, Богдан Хмельницкий. гетман з Войском вашого царского величества Запорозским.
ЦДАДА. ф. Посольський приказ, Малоросійські справи, 1654, спр. 52.
Державна публічна бібліотека Української РСР, Відділ рукописів, II, № 22180. Копія.
Опубліковано- Архів ЮЗР, ч. III, т. IV, стор. 814—816, № 283.
№ 269
1654, липня 9 (19). Табір під Фастовом. — Універсал про підтвердження прав Козелецького монастиря на земельні володіння
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорожским.
Ознаймуєм сим нашим писанєм, кому би о том відат належало, так товариству Войска єго царского величества Запорозского, яко і вшеля-коє кондициї людем, іж оповідил нам пречестний отец Григорий Ва-си.<е]вич, протопопа козелецкий, же там в ново фундуючомсе монастирі святоє живоначалноє і неразделимоє Тройци ніякийс люде в кгрунтах, ставах і сеножатех і інших приналежностях значную чинет пер[еш]коду, задаючи тоє, якоби неналежне собі тиї кгрунт[и] по паней Завацкой, братня того монастиря привласчали. Проте ж, любо би то і так било, міти хочем і владзею нашею росказуєм, аби од сего часу жаден в тих кгрунтах, которий-колвек поменениї братня монастира Святотроєцкого обняли, так з козаков, яко і з рожноє кондициї людей, не важилсе чинити перешкоди і в тиї кгрунти аби ніхто не втручалсе до далшоє де-цизиї, нім там якеє будет розграниченє, чого атаман тамошний козел-ский постерегати маєт і своєволних і чинячих кривду тому місцу святому, сурово карати, жеби в том скарга болшей нас не доходила.
Писан в таборе под Фастовом, дня 9 іюля, року 1654.
Меновите козаки острозски і вуйт, аби жадноє не чинил перешкоди в ти? кгрунтах, чого і атаман острозкий аби постерегал.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
На звороті: Лист оборонний от пана гетмана Богдана Хмельницко-го на кгрунта монастира Козелецкого, даний в року 1654.

№ 270
1654, липня 13 (23), Київ. — Універсал про заборону кривдити міщан і шляхту містечка Насташка
Богдан Хмельницкий, гетман с Войском его царского 1 величества Запорозкпм.
Паном полковником, асавулом, сотником, атаманом і всему товариству Войска нашего Запорозкого, старшини і черни в тягнині за войском ідучим, яко і з войска поворочаючим, конним і пішим і на якой-колвек услуже нашой будучим, вшелякой кондиції людем і каждому, кому би сне писаніє наше показано бьіло, донесши 2 до відомости, сурово напоминаєм, аби ся жаден с товариства нашего козаков і вшелякой кондиції людей, так мимоїздом, яко і самим наїздом в місті На-сташці, мешаном і шляхті, там зостаючей найменшой кривди і прена-габань чинити не важил і ничого на них не вимислял. Хочай би теж хто і з листом нашим на якой-колвек услуже нашей міл єє давати, теди і той на поменених ничого витягати і вимишляти не маєт, одно того пилновати, щоби оному в листі нашому било доволенно. А єжели би котрий [сі своєволников легце собі поважаючи сіє писаніє наше, ва-жился помененим обивателем настаским, также і шляхті, там зостаю-чим, якую найменшую кривду і шарпанину чинити, так ідучим в самом місте, теди ми кождаго таковаго, яко свиволника і спротивника, в сили нашой тому ж наместникови атаманови і всим обивателям тамошним розказуєм, без фольги вшелякой бити і громить і до нас зв’язати одси-лати, где і од нас каждий таковий без одпусту сурово каран будет, іначей не чинячи.
Даттум в Кієві, юля 13 дня року 1654.
Богдан Хмельницкий, рука власная.
№ 1468, Збірка «Копії документів XVIII віку», арк. 100—100 зв. Копія.
1654, липня 19 (29). Табір під Фастовом. — Лист до Олексія Михайловича з подякою за золото для війська та з поясненням причин, чому не складено реєстр
Божиею милостию великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичю всеа Великая и Мальїя Росии самодержцу [п. т.], твоєму царскому величеству, Богдан Хмельницкий, гетман Войска твоего царского величества Запорожский и все Войско твоего царского величества Запорожское, тебе великому государю нашему, твоєму царскому величеству до лица земли челом бьем.
Премногую и неизчетную милость государскую твоего царского ре.іичества увидевше, что твоє царское величество не точию под високую и крепкую руку нас, Войско Запорожское, и весь мир православний росийский Малой Росии изволил пойнять, но ис превеликого пре-стола государского рушился и против неприятелей наших с царевичи и боярьї и со многими разньїми людми крепко ополчился по вере православної) и по церквах божиих и по всех християнех благочестивих по-барая. и не точию се, но еще и премногими и неизчетньїми щедротами своими государскими нас жаловати изволяеш, отпустив к нам, Богдану Хмельницкому, гетману Войска твоего царского величества Запорож-скому и ко всему Войску твоего царского величества Запорожскому з золотими дворянина своего Петра Даниловича Протасьева да под-ьячего Йвана Аммрева, про что кришсо 1 мьі, не заслуживше ничто же, рещи можем, точию милости неизреченной божией велико благодарим и тебе великому государю нашему твоєму царскому величеству паки и паки до лица земли челом бьем. Обаче сего, повеленпя твоего царского величества исполнити нам ньіне немощно, дабьі изчислити Войско твоего царского величества Запорожское и списки всех ратньїх людей к тебе великому государю нашему отпустить сего ради, что войско намногие части разделено и иньїе казаки на Запороже, иньїе на Кадаку, иньїе с нами в войску, иньїе паки оберегают землю нашу и твоєму царскому величеству прияют от татар полку Уманский, от волохов полк Брлсловский, от ляхов мьі и полки Венитцкий, Паволотцкий вниз, которьім несть мочно собраньїм бьіть и ньіне сочислитися, но паче сождем милости божие и победьі на вразех — юже бог да подаст тебе великому государю нашему твоєму царскому величеству и покорит не точию литовских и лятцких людей, но и прочия земли цари и князи под нозе твои царские да покла-нятца и поработают твоєму царскому величеству во веки за сщастьем великого государевича царевича и великого князя Алексею Алексеевича и твоего царского величества и божим заступлением. И понеже тех золотьіх великого жалованья государского раздат Войску Запорожскому нельзя, на дворенина Петра Даниловича Протасьева да на под-ья-чево Йвана Амирева в том прогневатися не изволиль твоє царское величество. Они бо не суть виновньї всему и иьше от татар нужда б обе-регать Чигирин и Крьілов, городьі побережньїе твоего царского величества, на которьіе татарове ударити хотят,. тем же полк Чигиринский сбратили есмя воспять. И аще ньіне списки учинили есмя козаков, ко-торьіх больш ста тьісеч и ньіне пошло на рать, а жалованья царского от тебя великого государя нашего точию на шездесят тьісеч казаком станет; и аще бьі список бьіл ньінеча и подел жаловательньїй роздаст, иньїе бьі козаки рокош подняли и на службу твою государскую не пойдут и иньїе зратят. Прочая гонец наш Матяш Положньїй, которого к тебе великому государю нашему к твоєму царскому величеству отпу-шаем, словесно изречет, которого твоє царское величество у себя не удержав, изволь к нам с указом своим государским скоро отпустить.
1 Іак у копії.
По сем в неизчетную милость государскую твоего царского величества себя вручаєм.
Ис табору ис-под Фастова, месяца июля 19 дня лета 1654.
Богдан Хмельшшкий. гетман с Войском вашего царского величества Запорожским.
1654, липня 27 (серпня 6). Т/сІЇнр під Фастовом. — Універсал переяславському протопопу Григорію на міський грунт з березняком за селами По пі в ці і Руда
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорозким.
Пану полковникови переяславскому, сотникам, атаманам і всім козаком в полку том будучим, также пану войтови, бурмистром і всему поспулству, так в самом Переяславлю, яко і во всей волостп до Па-реяславю належачої! мешкаючому, і кождому кому би тилко сеє наше писане показано било, доносим до відомости, іж ми вирозумівши, же за концессом всего майстрату переяславского пречестний в бозі господин отец Григорий, протопопа переяславский, одержавши кгрунтик міс-кий волной з березничком стоячий за Поповіцами, за Рудою, которий, обнявши для пожитку своего, і окопал. А іж там нікоториє з Поповеи, яко нас дойшло відати, отцу Протопопі того кгрунтику зайзрят і до оного се втручати важат, сурове напоминаєм, аби за указанєм сего листу нашего жадною живою мірою жаден так з людей переяславскнх. яко із поповских найменшеє справи не міл, так якоби на всем спокойне пречесний в бозі господин отец Григорий, протопопа переяславский, оного кгрунту, зоставши при сем писаню нашом заживал, ни од кого найменшеє перешкоди не поносячи. А єжели би коториє з своєволнн-ков, легце собі поважаючи сеє писане наше, важилисе якую найменшую перешкоду чинит в оном кгрунте ку отцу протопопі, теди ми кождого такового, яко спротивника волі нашой, і до нас не одсилаючи, тому ж пану полковникови переяславскому ерокго росказуєм карати, іначей не чинячи.
Дат в таборе под Фастовом, іюля дня 27, рок 1654.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
№ 273
1654. липня 29 (серпня 8). Табір під Фастовом. — Лист до Олексія Михайловича відносно пересування польських військ
Божиею милостию великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичю, всеа Великая и Мальїя Росии самодеожцу [п. т.|, твоєму царскому величеству, Богдан Хмельницкий, гетман Войска твоего царского величества Запорожский и все Войско твоего царского величества Запорожское тебе великому государю нашему до лица земли челом бьем.
Ищуще мьі всякого' добра тебе великому государю нашему твоєму царскому величеству, яко верньїе подданньїе, отпускали казаков для проведьіваиья ляхов ис полку Бряславского для язьїка и для вестей псдлинньїх, которьіе бьі тебе великому государю нашему твоєму царскому величеству известили есьмя, и те козаки поймали из ляцкого войска жолиера Дуката Збуйновского, которой на три кони служил с воєводою сендомирским Владиславом, марграбим Мишковским, а тот жолнер от Каменца за осмь миль, от Гусятина за две мили пойман, которьій сказьівал нам, что король польский рать собирает под Зборо-вьім и не все собралися еще, только знамен девять, а иньїх ждут; ксен-дзьі ляцкие с костельньїе казньї ’ обещали рать паняти, посполитеє ру-шенье на сонме приговорили и те под Глиненьї збираютца; Маховскому полковнику велено поза Днестром с полком итти и на Бряславльский полк оттудьі ударить, татарский посол на сойме бьіл и на мир с ляхами; присягли тата рове ляхом помогать, с Венгер, с Мутьян, с Волох помощи чают, а волоской господарь ведомо чинит ляхом, что у нас делаетца; в лядцком войску гетман великий корунньїй Потоцкий, воєвода киевский, гетман польньїй корунньїй Станислав Лянскоронский, воєвода русский. А потом на другую сторону послали есмя Павла Яненка Хмель-ницкого, полковника києвского, до Мазьіра для взятья вестей. Где за божиею помощию І счастьем твоего царского величества Павшу, полковника Радивилова, с немцами и со всем людом при нем будучем збили, а жену Павшину тут взяли и ляхов четьірех человек. Потом изгоном приходил Собестиян Маховский, обозной коруниой войска поль-ского, в пяти тясечах на полк Бряславский с конньїми рейтарьі и з дра-гуньї, которой когда пришел однолично, наших бьіло воспер, а потом поисправяся Михайло Зелинский, полковник бряславский, Маховского бил и аж до самого Шаргорода гнал и одва Маховский утекл; там же и Владислава Стеткевича, которой за товарьіща на гри кони под хоругвою Маховского служил, в под'ьезде поймали и тех ляхов всех шести до вашего царского величества отсьілаем и в сей нашей грамоте о всех вестях вьшисати не можем. Прочая вести подлинно сами скажут те желнерьі, которьіх мьі, Богдан Хмельницкий, гетман Войска твоего цар-


ского величества Запорожский из Войска Запорожского к тебе великому государю нашему отнускаем, с ними Марка Лезонова, Григорья Гулянитцкого, подьячего, и Йвана Дьяченка, козаков, а мьі с Войском Запорожским и с ратью твоего царского величества да с. Андреем Васильевичем Бутурлиньїм под Фастовьім указу от тебе, великого государя нашего, ожидаем, и каковьі вести еще будут всчинатися, тотчас тебе великому государю нашему известим. Прочая посланники наши словесно изрекут твоєму царскому величеству; их же, не задержав, изволь твоє царское величество к нам отпустить, а с ними указ свой царской нам подати. При сем здравия долгоденствия и победьі на вразех от христа усердно желаем и у господа бога молим твоєму царскому величеству, и о чем учнут посланники наши вашему царскому величеству челом бить, изволь их милостиво пожаловать.
Ис табору с-под Фастова, июля 29-го дня 1654-го года.
Тебе великому государю нашему твоєму царскому величеству вер-ньте слуги и подданьїе, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском вашего царского величества Запорожским.
ЦДАДА, ф; Сибірський приказ, стовп. 1636, ч. І, арк. 88—93. Копія,
№ 15557—15561, арк. 11—12. Копія з перекладу.
№ 274
1654, серпня 4 (14). Табір під Фастовом. — Універсал про дозвіл київській капітулі ситити мед
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорозким.
Ознаймуєм тим писанєм нашим кождому, кому о том відати нале-жит, іж що есми позволили капитуле Києвской кануни ситити, теди і тепер того не одменяєм; одно поменениє свещенники меду не по десяти албо по петнадцати кадей ситити, але ведлуг давного звичаю, по кадей дві ситити мают, а не болшей; з которих канунов воск на фалу божую іти маєт, іначей не чинечи.
Дан з табору з-под Фастова, дня 4 августа 1654.
На звороті: Що попом канон ситити, данний в року 1654 августа 4 дня од Богдана Хмельницкого.
376
№ 275
1654, серпня 16 (26). Київ. — Лист до ніжинського полковника Івана Золотаренка з вимогою надіслати відомості про воєнні дії
Мой ласкавьш пане полковнику нежинский.
Дивное дело, что от такова давкого времени, как еси стал с войском под Гомлем, опричь одного пересьіланья листов ни с которьіми ведлмостями не отозвался еси, ни о его царском величестве, а ни такоже о самом себе ни мальїе ведомости не присьілаешь. Сего ради прилежно вас напоминаєм, чтоб есте тотчас, как скоро сие писание вашей милости дойдет до нас, о всем вьшисав, где его царское величество пребьівает, також и о своем пребьівании, где ньіне обретаешися, также и Гомель ещє ли держится, или взят, или сдался, и иньїе ведомости, которьіе б ис которьіх ни єсть краев до вас дошли, о всем подлинно до нас днем и ночью знати давай. Мьі же, взяв бога на помочь учиняся изнову в не-отменнон приязни с татарьі по смерти ханской, ис-под Фастова вместе с ордою дале в Полшу до ляхов рушаемся; а вашей милости и втори-цею желасм, чтоб есте до нас о всем как наскоое знати давали, иноко не чиня. Посем господу богу вашу милость поручаем.
Дан в Києве, августа 16 дня лета 1654.
Вашей милости всего добра желателньїй приятель, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском Запорожским.
году	аєиь»- юзр, т ХІу сто^ 149_150
№ 276
1654, серпня 19 (29). Київ. — Лист до Олексія Михайловича
з польського полону з відомостями про воєнні плани Угорщини, Мултянії і Польщі
Божиєю милостию, великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичю. всеа Великия и Мальїя Росии самодержцу [п т.1, вашему царскому величеству, Богдан Хмельницкий, гетман со ксе.м Войском вашего царского величества Запорожским до лица земли іїиско челом бьем.
Йван Тафларьі и Юрья, греки, еще под Берестечком с Войска Запорожского от ляхов в неволю бьіли взятьі, которьіе в Варшаве в везенье аж до тех времен сидели, и о всех думах и замьіслах короля польского и воєн Речи Посполнтой добре ведают. Ньіне, за помощию божиєю, из неволи через Венгерскую и Мутьянскую землю вьішли, и там прове-дали и вьіслушивали, какие замисли у венгерского короля и у владе-теля мутьянского, о чем н нам пзвестили. Сего ради мьі, будучи прямьіе и верньїе во всем слуги и подданньїе вашему царскому величеству, не задержав, вскоре их к тебе великому государю царю нашему, вашем} царскому величеству, отпускаем, да и они б все, что сльїшали и уве-дали у короля польского и у короля венгерского, также и владетеля мхтьянского, прямо вашему царскому величеству словесно известили, которьім изволь ваше царское величество,. во всем что они скажут по-верить н милостивеє жалованье своего царского величества им показать. При том услуги наши верньїе подданские как наприлежнее вашему царскому величеству отдаем.
Дан в Києве, августа 19 дня лета 1654.
Твоєму царскому величеству прямьіе слуги и верньїе подданньїе, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском вашего царского величества Запорожским.
№ 277
1654, серпня 25 (вересня 4). Табір під Фастовом. — Лист до Олексія Михайловича з приводу перемог російської армії і про позицію Молдавії, Валахїі та Угорщини
Божиєю милостию великому государю царю н великому князю Алексею Михайловичю, всеа Великия и Мальїя Росии самодержцу [п. т.], твоєму царскому величеству, Богдан Хмельницкий, гетман со всем Вой-ском твоего царского величества Запорожским до лица земли ниско челом бьем.
Скоро нас дошла сщасливая ведомость от твоего царского велп-чества через посланника нашего, сотника полку миргородцкого, Кирила Якимова, что бог всемогущий, за молитвами пресвятьіе богородицьі, а твоего царского величества, государя нашего, и сьіна твоего царского величества, благоверного царевича и великого князя Алексея Алексе-евича сщастьем, город Мстислав бояре и воеводьі твоего царского величества, ближней боярин и намесник казанской, князь Алексей Ни-
378
китич Трубецкой с товарищн, с ратньїми людми взятьсм взяли, также п иньїе городьі поиманьї, а иньїе твоєму царскому величеству челом добили. II ми тотчас обрадовалися усердно и богу всемогущему благо-дарили. Да н теперь скоро нам еще сщасливую принесл весть дворенин твоего царского величества Йван Иванович Ржевской да подьячей Гри-гореіі Богданов, что не только Мстислав и иньїе городи, по и Орша и Копьіс поддалися и иньїе многие городьі, да и Януш Радивил, литов-скиіі гетман, с войском не отнес потехи, и тогда мьі еще лутще обрадо-вавшеся, бога всемогущего и прссвятьіе богородицьі и всех святьіх хсердно молим, дабьі и впредьидущие времеиа на всяких врагов, на веру православную борющих и на твоє царское величество, твоєму царскому величеству даровати изволили победу не точию на сих иио-верцов, но на всяких иноплеменних язик, дабьі и тех всех бог милосердий под ноги твоєму царскому величеству покорити изволил. А что ньіне указ твоего царского величества пришол к нам через дворенина івоего царского величества Йвана Ивановича Ржевского да под-ьячего Гангория Богданова, чтоб нам, оставивши сколько пригоже людей для соереганья от татар крьімских, вместе с стольником твоего царского величества Ондреем Васильовичем Бутурлиньїм, итти просто к Луцку и там с боярьі твоего царского величества сходитца и мн на повеление твоего царского величества то учинили, и ис-под Фастова уже пошли, да и давно б мьі пошли бьіли против неприятелей, только указу от твоего царского величества ждали, а до тово ожидали есмя посланцов наших, которьіх послали мьі до нагайских мурз, чтоб они с нами вместе против наших неприятелей шли, якож чаям, что и пойдут, только же нам не к Луцку итти надобно, но туда прямо, где гетманьї польские с войсками стоят, и там над ними, призвав бога на помощь, промишляти будем, сколько милосердий бог помощи подаст; а скоро господь бог поможет любо их победить. или облечь, ТО МЬІ в тот час хотя своих людей к Луцку тьісеч с десять виправим лехко, чтоб с ратми вашего царского величества сходились, а ннне нам прямо под Луцк итти нелзе потому, чтоб позади себя неприятелей не оставлять; а естли б ми на-зади себя неприятелей ляхов оставили, тогда б много убитку нашим людем било и наших би остаючихся назади переймали и посекли; а естли б ляхи глубоко пошли в Польщу, то и мьі к Луцку пойдем. А что твоє царское величество писати к нам изволил, чтоб ми всякне вести к твоєму царскому величеству пересилали и ми твоєму царскому величеству известно чиним, что теперь Демко Михайлович, ясаул наш вой-сковнй, которий в послех ходил до Стефана, воєводи молдавского, назад приехал с посланником волоским, на имя Строяскулом Лупулом, и \же Стефан воєвода на вечную приязнь с нами присягл, и крест це-ловал при нашем посланнике Демке ясауле, да и до твоего царского величества Стефан воєвода своих великих тотчас шлет бояр, чтобьі они веру твоєму царскому величеству так учинили, как и ми Богдан Хмель-нинкий со всем Войском Запорожским. А ннне наперед тех бояр Стефан воєвода посилает к тебе великому государю нашему гонца своего, на
ммя Микифора, с грамотою. Да и о том твоєму царскому величеству ведомо чиним, что и господарь мультянский и король венгерский хотят заставать под крепкою твоего царского величества рукою, ло которьіх мьі вскоре своих посланцов пошлем, ино потом, лутче твоєму царскому величеству известпм, только так волоский господарь, яко и мутьянский и венгерский, чинить хотят, чтоб о том ни турки, ни татарове ни иньїе неприятели не знали; а естьли б, сохрани боже, турки доведались, тогда бьі им волоскому и мутьянскому господарем не добро бьіло, но турки и татарове похотели б их вьірубить. А о иньїх делех посланники твоєму царскому величеству скажут. А мьі на тот час желаем и бога всемогу-щего усердно молим, дабьі твоє царское величество много лета государь-ствовал, а нас подданньїх своих в премногой своей сохранял милости.
Дан ис табору ис под Фастова, 25 августа году 1654.
Твоего царского величества во всем желательньїе подданньїе и слуги, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском вашего царского величества Запорожским.
ЦДАДА, ф. Малоросійський приказ, стовп. 16/5827, арк. 73—78. Пе-
№ 278
1654, серпня 26 (вересня 5). Табір під Фастовом. — Лист да путивльського воєводи Олексія Зюзіна з пропозицією карати свавільників, які переходитимуть на російську територію
Божиею милостию, великого государя царя и великого князя Алек-сея Михайловича, всеа Великия и Мальїя Росии самодержца, и многих государств государя и облаадателя, его царского величества, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском его царского величества Запорожским, боярину и воеводе Алексею Никитичю Зюзину здравия желает.
По крестному целованью мьі Богдан Хмельницкий, гетман его царскому величеству, до сих Бремен всякия целости оберегали, и того оберегать будем, чтоб то без нарушенья вечно пребьівало; однако зде таких много єсть своевольников и убойцов, что зде злое зделав, что или кого убив, в землю его царского величества бежат, как и ньше В Гадячом и в Веприку и в ьіньїх городех некоторьіе мятежники, учиня смятение и многое зло сделав, в землю его царского величества ходить начали. И для того прилежно тебя, господина моего, просим, изволь грамоти свои во все порубежньїе городьі и в деревин к воєводам н к прикашиком послати, чтоб тех мятежциков и убийцов, которьіе б к вам
380
без листов наших ишли, имав, вешали и стинали и в неволю имали, а ймення их на его царское величество отбирали. Также много тех своеволников на Тор без ведома нашего идут и там собираютца, тогда н туди пзволь послати и тех своевольников разорити, понеже тамо не-далече от вашие милости. И для того надобно то розсматривати, чтоб тое свосвольство било усмирено, и его царскому величеству прямо и верно служили, о чем и вторицею тебя, господина моего, просим, чтоб есте тех своеволников пропускать не велели и с Тору згонили. А до меня изволь с тем же посланником моим, приятелю мой, вскоре от-писать и о здравии своем известити. Посем здравствуй о господе.
Писан в таборе под Фастовнм, августа 26 дня лета 1654.
Тебе, другу моєму, во всем желательньїй приятель, Богдан Хмельницкой, гетман с Войском его царского величества Запорожским.
Опубліковано: Акти ЮЗР, т. XIV, стор. 75—78.
№ 279
1654, вересня 15 (25). Табір під Крилівцями. — Лист до Олексія Михайловича про воєнні дії
Божиєю милостию великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичю, всеа Великия и Мальїя Росии самодержцу [п. т.], государю и облаадателю, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском твоего царского величества Запорожским, до лица земли ниско челом бьем.
Прежде того посилали есмя до тебя, великого государя нашего, к твоєму царскому величеству, что по смерти Ислам-Гирея, хана крим-ікого, присилали до нас вся орда Каммам-бет мурзу, хотячи сьізнова с нами в братстве по прежнему бить и противу ляхов нам помочь давать, и ми против договору с ними послали есьмя к ним Михайла Бо-каченка до Криму, которого и до сего времени нет, потом послали есьмя посланцов наших до мурз нагайских, поблиску Чигирина кочуючих, чтсб по обещанию своєму к нам на помочь пошли и те мурзи посланцов наших задержали, а в том времени дворянин твоего царского величества Йван Иванович Ржевской с грамотою под Фастов пришел, чтоб есьмя с Войском твоего царского величества Запорожским далее в Польщу шли. И ми по указу твоего царского величества вместе с стольником и воєводою севским Андреем Васильевичем Бутурлиньїм тотчас далее и пошли. Тогда нас те посланцн наши от мурз нагайских уже в дороге Догнали и ни с чем к нам пришли, а татарове те, коториє било к нам


пошли, назад поворотились, отказьіваючи на все Войско твоего царского величества Запорожское. Того ж времени дано нам знать, что Яскульский и Дитииицкий от короля польского до Магмет Гирея, хана нового крьімского с казною пошли, прельщаючи, чтоб им пр— мочи дал, яко же сльїшим, что иньїе старшини татарове и им на нас бьіти помощию, а Магметь-Гирей, хан ньінешней перед своим цесарем турским, чтоб нас лестью как зведши і могли на украинньїе городи ударити, о чем, остерегаючи, волоский пишет до нас о том, чтоб есьмя надежиьі не бь и паша силистрейский через Дунай переправи готовити ве.: вольно чиня указу, тгоего царского величества, вьішедчи і... „ а будучи недалеко Дубна, вскоре посилаєм до твоего царского величества о той ведомости знать даючи, и далее от твоего царского величества указу скорого ожидати будем. А естли б те неприятели имели наступать, а нам другая ведомость о том дойдет, тогда имеем назад возвратитися и городов наших боронить. Сохрани убо боже от того неприятеля, какова и пустошенья в Украине, тогда много бьі неприяіе-лей наших ис того утешилося, которьіе неприятели, когда на нас наступать будут, тогда милости твоего царского величества просим, до лица земли упадаючи, не изволь нас во отчаяние подать, но большою ратью своєю гюмощьствовать, понеже что бьіл нам указ твоего царского величества з ближним боярином со князем Алексеем Никитичем Трубец-ким под Лутцком сходитися, тогда до сего времени от него никакие ведомости не имели есьмя и не имеем, а к тому и ляхи те, что под Зборовом стояли, вглубь уступили назад для того, посльїша, что есьмя с войском из Украиньї виступили, тогда нас от Украиньї далее отвести хотят, а орда кримская и нагайская на городи наши Чигирин, Корсунь и иньїе прямо итти имеют, о чем нам невольники, которьіе в их неволе лет до девяти и десяти бьіли, вьіходя подлинно сказьівают. Однако имеючимьі надежду на бога надеемся, чают те неприятели верьі право-славньїе по замислом своим за счастья тебя великого государя царя п великого князя Алексея Михайловича, всеа Великия и Мальїя Росии самодержца, и царевича нашего и великого* князя Алексея Алексеевича потехи не воспримут, что все, яко верньїе подданньїе, твоєму царскому величеству истинно извествуем и милости просим, изволь твоє царское величество нам вскоре через посланца нашего Якима Сомчепка, сотника полку Переяславского, об всем известнть, а естлн б ляхи где недалеко от нас имели бить, тогда будем промишлять о всякне от их подлинньїе вести и тот час известим твоєму царскому величеству. А мьі при сем, яко верньїе подданньїе, господа бога всемогущего молим, дабьі твоєму царскому величеству все неприятели под ноги покорилися и твоєму царскому величеству работали.
Писан в таборе под Крьіловцами, сентября в 15 день лета 1654.
Вашему царскому величеству во всем нижайшие слуги и верньїе подданньїе, Богдан Хмельницкий,, гетман с Войском вашего царского величества Запорожским.
ЦДАДА, ф. Сибірський приказ, стовп. 1636, ч. І, арк. 121—127. Пе
№ 280
1654, вересня 28 (жовтня 8). Табір під Крилівцями. — Лист до Олексія Михайловича про воєнні дії
• Божиєю милостию великому государю царю и великому князю Алексею ^ихайловичю всеа Великия и Мальїя Росии [п. т.] самодержцу, государю и облаадателю, Богдан Хмельницкий, гетман со всем Войском вашего царского величества Запорожским до лица земли ниско челом
Мьі яко верньїе подданньїе, довольно чиня по указу твоєю царского величества, вместе с стольником и воєводою севским Андреем Васи-льевичем Бутурлиньїм, посоветовав, посьілали мьі изгоном на обоз князя Доминика, воеводьі краковского, полковников своих, где милостию бо-жиею и пречистьіе богородицьі помощию и твоего царского величества и сьіна твоего царского величества благовернаго царевича и великого князя Алексея Алексеевича счастьем, меж Острогом и Межиречем обоз дня 18-го сентября взяли Андрея Суходольского, старосту литинского, полковника князя Даминика, воеводьі краковского со всем полком раз-били в том же бою, Менчицкого старосту, Остружского, Цеклинского ротмистра и иньїх ротмистров и меньших людей немало побили, а в язьь нех живьем взяли Миколая Мироша, судью того полку, также Острог город и Межиреч взяли, знамена, бубньї и все воинское ружье взяли, только християном там будучим неправди не чинили; которьій Мирош, судья, в разпросех перед нами сказьівал, что еще король сам в Варшаве и до сего времени, но послал до хана крьімского нового Яскольского стражника с казною, чтобьі помочи на нас дал, тогда конечно надеются на помочь к себе ордьі крьімские, белогородцкие, нагайские и иньїх, яко ж и мьі о том достаточно ведаем, имеют в скором часе татаровя с войском ляцким под Животов, город украинньїй твоего царского величества, через ляхи тою войною спустошеньїй, сходится и городьі хкраинньїе пустошить, а войско корунное лятцкое з гетманами, корун-ньі.м и польньш, под Зборовом стоит, ожидаючи ордьі, а по возвращении Яскульского под Животов, сходитися все с ордою имеют. Тот же Мирош, судья полку доминикова воеводьі краковского, нам сказьівал, что король против ратньїх людей твоего царского величества на помочь Ра-дзивилу в Литву слати имеет с частью войска польского в 10 000 полковников Чернецкого и Себестияна Маховского, а сам с посполитньш
рушением ити имеет против твоєму царскому величеству, и то сказьівал, что ляхи ани из немец, шведов и ииьіх земель окольних себе будучих чают помочи, только татар, венгров, волох и мутьян. А для лутчей верьі посьілаем до твоего царского величества того Миколая Мироша, чтобьі пространно обо всем сам изустно твоєму царскому величеству разсказал, а как мьі в первой нашей грамоте до твоего царского величества писали, что мьі епод Фастова Михайла Бекаченка, полковника паволоцкого, до Крьіму послали, тогда орда крьімская и нагайская, неправду учинивши, того нашего посланца задержали и миогое время не пускают. Также и до бея белогородцкого посьілали есьми сотника полку Бряславского и оттоль того сотника ни с чем до нас отправили, которой сотник, поворо-тясь, нам сказал, что хан новьій, не идучи до Крьіму на полях бело-городцких и будяцких стати имеет. И там войском всем крьімским, нагайским, очаковским и иньїм сходитися приказал. Также и Сияуш-• паша силистрейский на сю сторону Дунаю переправливаетея и, сослав-шися с ханом, на городні наши украинньїе итти имеет, яко ж уже и ньіне татарове, подпадаючи в полки Чигиринский, Корсунский, Уманский, Браславский *, в тех полках по городом пограничньїм много шкод начинили. Постерегаючи тогда мьі того, чтобьі твоего царского величества юродьі украинньїе цельї пребьівали и неприятель не попустошил, назад с Войском твоего царского величества Запорожским к городом украин-ньім повращаем, и тем неприятелем, колико бог милосердній помощи подаст, отпор давати будем и о чем твоєму царскому величеству до лица земли упадаючи, милостиво просим, не изволь на нас о том про-гневатися,. но' большою ратью своєю пособствовать, когда ж мьі через ' лет седмь и перед тем Украиньї наши по все войньї от неприятелей наступаючих; боронились есмя, а ньіне когда бьі чего боже сохрани, через тех неприятелей татар какое спустошение в городах украинньїх статись имело, тогда многие неприятели посторонние с того тешилися. И для того турки и татаровя нам дурно мислят, что мьі верньїми и желатель-ньіми подданньїми твоего царского величества пребьіваем. А любо то великие смятения в Украине через неприятелей ляхов деютея, однако мьі, поссветовав с стольником твоего царского величества и воєводою севским Андреем Васильевичем Бутурлиньїм, послали есьми загон, часть войска для взятья всяких подлинньїх вестей под войска ляцкие, каки є оттоль вести будут, тотчас и твоєму царскому величеству изве--стим. Ньіне милостию божиєю и тебя великого государя нашего царя и великого князя Алексея Михайловича, всеа Великия и Мальїя Росии самодержца, и сьіна твоего царского величества благовернаго царевича и великого князя Алексея Алексеевича счастьем, по розгроме Радіїви-лове отпущен до нас от Радивила Антон Жданович, полковник киев-ский, которьій немало там бьіл задержан. Тогда до нас 23 сентября вместе ис посланцем Радивиловьім з Григорьем Кунинским, подчашим стародубским пришел, а понеже тот посланец Радивилов нам ничего
доброго не сказьівал и с прелссьми приходил, тогда мьі его ни с чем отлустнли, а Онтона Ждановича, полковника киезского, тот час до твоего царского величества посилаєм, которий с всех лятцких замислах и пх неправдах словесно исповесть, а иньїе вести словесно до твоего царского величества тому полковнику нашему известить велели, кото-рого о всем милостиво вьіслушав, не задержав, к нам изволь отпустить. При том, яко верньїе подданньїе, господа бога молим, дабьі твоє царское величество долголетне царствовал и над неприятельми победу одержал.
Писан в таборе под Скрьілювцами, сентября 28-го лета 1654-го.
Твоєму царскому величеству нижайшие слуги и верньїе подданньїе Богдан Хмельницкий, гетман с Войском вашего царского величества Запорожским *.
І то тебе, великому государю нашему, твоєму царскому величеству известно чиним, что мьі загон наш под Луцк посилали для ведомости о ближнем боярине князе Алексее Никитиче Трубецком, с которьім било нам повеление от твоего царского величества под Луцком сходит-ся, тогда наш под-ьезд за Луцком бнл и никаковне ни малой ведомости о князе Алексее Никитиче Трубецком не имели, яко же И ДО СИХ Бремен от него к нам не имеем ведомости, и не вемьі, где оборочаетца. Когда мьі с войском до городов твоего царского величества украинньїх возвра-тяся. в порубежньїх городех поставим, а сами против хана крнмекого и турского милостию божиєю и пресвятой богородицьі помощию и тебя великого государя, нашего царя и великого князя Алексея Михайловича, всеа Великия и Малия Росии самодержца, и сина твоего царского величества благоверного царевича и великого князя Алексея Алексеевича счастьем, будем промишлять, скодько милосердий бог помощи подаст, чтоб украинньїе городи твоего царского величества в целости бьіли, а неприятели верн православньїе потехи не восприяли, а что неприятели наши великими силами на нас наступить имеют, роз-- ними промисли, тогда и ми тебя великого государя нашего твоего царского величества молим, изволь твоє царское величество нам позволити челньї морские готовити^ которого указу от твоего царского величества ожидати будем. А ннне вновь послали есьмя в поля белогород-цкие и крнмекие, чтоб язика татарского поймали и до нас прислали, тогда того татарина, роспрося обо всем, какие только умьішления не-нриятелей наших татар будут, тотчас твоєму царскому величеству из-вестим а что Яреми, казака полку Уманьского и давно Войску Запорож-скому заслуженного, прошлого году ляхи еннов двух — одного убили, а другого в полон взяли, которий и до сего времени в неволи єсть, тот Мирош за себя обещаетея того казака освободить на обмену. Тогда милостиво тебя великого государя нашего твоего царского величества молим, изволь того Мироша, судью ензново назад возвратнти вместе с Овтоном, полковником києвским, чтоб тот казак полку Умонского за того судью .Мироша могл бити уволнен.

№ 15557—15561. Копія з перекладу.
№281
1654, вересня 28 (жовтня 8). Табір під Крилівцями. — Наказ . послові до російського уряду Антону Ждановичу про передачу відомостей відносно татар і турків та прохання не приймати свавільників, які тікають з України
Наказ пану Антону Ждановичю, полковнику києвскому, что имеет говорити бояром и думньїм людем и о том просити 1 именем всего Войска Запорожского.
Перви. Об'явить2 то, что посьілали полковника паволоцкого до Криму тогда, и до сего времени 3 задержали и не отпускают4.
Вдругорядьі. Посилали сотника полку Бряславского до бея бело-городцкого тогда, и оттуль до нас ни с чем отправили, которий сотник подлинно то поведает5, что новой хан крьімский, не йдучи до Криму, на полях Белогородцких и Бучацких6 стал и там татаром крьімским, нагайским, белогородцким и иньїм всем сходитися велел. Также и Сияуш 7, паша силистрейской, через Дунай перевозится на сю сторону, а сшедши 8 с ханом крьімским, просто на Украйну итти имеют, как уже9 под городн пограничньїе татаровя, подбегаючи, людем обидві чинят, сего ради 10 остерегаючи мьі н', чтоб Украиньї вцеле пребьівали и те неприятели не попустошили, назад с войском к Украине возвра-щаемся, и вместе с Андреем Васильевичем Бутурлиньїм на пограничье будем, а ннне полки, где не бесстрашно будет, там росправим для данья отпору тому неприятелю. А естли те неприятеля великими силами на нас наступати будут, тогда молити его царского величества, чтоб нас большими ратьми своими пособствовал, понеже что есьми от тех же неприятелей через семь лет Украйну боронили, а ньіне, сохрани боже, какого от них испустошения, тогда ж те ж бьі неприятели ис того теши-
другому тексті: яко уж.
лися, ньіне, докудьі что будет, писали есьмо до Шереметева, чтоб он, близко нас будучи, пособствовал.
Такожде1 то подлинно, что турки и татарві, как2 на его царское величество отвещевают, также 3 и на нас и войска готовят, а собрався всеми силами, на Украйну ударити имеют, как бо сльшіим4, цесарь турецкий не франками миритея, то уже никуда инуди, только на нас все сильї свои обратить. Тогда пан Антон у его царского величества и у всех бояр договариватися имеет5, чтоб они думали и в то получали, как би Украйна цела пребьівала, сохрани убо боже, упадку на Укра-иньї6, тогда бьі дорога пряма неприятелю всюдьг бьіла.
А понеже 7 многих умнелов те неприятели на нас вьіискивают8 до зношення нас, тогда просити имеет пан Антон его царского величества, чтоб нам, Войску Запорожскому, чолнн морские делати повелел 9.
А что некоторьіе казаки, не будучи заслуженими, но как впрям 10 своевольники, побунтовав и много своровав, в слободи его царского величества за рубеж и' уходят, тогда молити его царского величества, чтобьі грамоти свои разослал к бояром на границах, будучим, чтоб таковьіх своевольников не приймали и назад виганяли, те бо 12 свое-всльники много людей бунтуют.
ЦДАДА, ф. Сибірський приказ, стовп. 1636, ч. І, арк. 167—169. Пе-
Там же, ч. її. арк. 209—211. Переклад.
1654, жовтня 11 (21). Біла Церква. — Універсал про підтвердження прав Максаківського монастиря на села Холми, Ядутин, Прачі, Високе, Красностав і Максаки
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского вел. Запо-розкмм.
Ознаймуєм тим писанєм нашим кождому, кому о том відат нале-жит, старшині і черні Войска єго царского вел. Запорозкого, меновите
утомну тексті^ А то
пану полковнику ніжинскому. од єго теж наказному, і кождому, кому толко сеє наше оказано будет писане. Непоєднокрот видавалисмо іноком монастира Максаковского універсали наши, аби тиє села, коториє здавне наданиє мают, при них зоставали, теди і тепер тиє всі універсали наши сим листом нашим потвержаєм і міти хочем, аби тиє села всі до монастира належали, меновите Холм, Єдутин, Пралнич, Височа-ни, Красностав. Максаков, з млинами в тих селах будучими і іншими всіми пожитками і приналежностями. Сурово теж розказуєм всім седаном. в тих селах будучим, аби вшелякоє подданство і послушенство іноком монастира Максаковского оддавали і ні в чом воли єго царского величества і нашой спречними не били. Также варуєм, аби ні од кого поменениє інокн в маєтностях своїх і всіх доходах перешкоди не поносили. А коториє би своєволники в пожитки втручалис і перешкоду монастиреві! чинили, таковиє на том світе од бога і на сем од нас ерок-гого караня не уйдут, чого приказуєм постерегат всего пану полковни->ови наказному ніжинскому.
Дат з Білоє Церкви, дня 11 октября 1654.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
Помітка: Сего універсалу копія в єнеральной канцелярії оставлена, януар 13, 1723 року.
стор.^99, № із.
№ 283
1654, жовтня 11 (21). Біла Церква. — Наказ ніжинському монастирю у володінні селами
Бігдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Лшорозким.
Пане полковнику наказний ніжинский. Дивуємсе тому непомалу, же інокн монастира Максаковского два універсали наши одержали, аби “іс селиа, коториє здавна тому монастиреві! од королей і іних нада-ШЯ при них зоставали і до фондованя церкви, которую зачали, помоч-і неслушними били. А до того, тепер они часи недавними і у єго Царского величества будучи, потверженє привилеєм на тиє села одер-Ааии, чому ми спречними бити не маєм. За чим росказуєм вам срокго,
, абисте до себе в пожиток тих селец, коториє перед тим в наданю мают, ’ не приворочали і волі єго царского вел. і нашоє спречними не били, але аби цале водлуг універсалу нашого і привилеєм єго царского вел. потверженя при манастиру Максаковском будучи, во всем іноком та мошним послушними били, так яко би вшелякиє пожитки з тих сел до монастира цале доходили і селяне в універсалах наших положониє послушними били, до чого і пан Іван Ничипорович, полковник ніжин-ский втручатис не міл. А кгди ж ми і перед тим на море ходечи і крваве здобуваючис, не однимали, але на монастирі надавували, не так як тепер, о чом і до пана полковника самого тот наш лист копиєю пошли в. м., аби в тих селах перешкодою не бул манастиреви, а сам буд помоч-ним, аби селяне всі послушними іноком тамошним били. При том господу богу поручаєм.
Дат в Білой Церкві, дня 11 октября 1654.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
Помітка: От єго милости пана гетмана на тих, што монастир шарпали под час войни.
№ 284
1654, жовтня 12 (22). Біла Церква. — Лист до Олексія Михайловича про перемогу під Луцьком та про свідчення полонених
Божиєю милостию великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичю, всеа Великия и Мальїя Росии самодержцу [п. т.]. государю и облаадателю, Богдан Хмельницкий, гетман со всем Войском твоего царского величества Запорожским до лица земли низко челом
По посланий Антона Ждановича до твоего парского величества посоветовась с стольником твоего царского величества и воєводою севским Андреем Васильевичем Бутурлиньїм сьізново посилали есьмя загон наш к войскам польским, где милостию божиєю и пресвятьіе богоро-дицьі помощию, и твоим великого государя нашего царя и великого
390
князя Алексея Михайловича, всеа Великия и Мальти Росии самодержця, я енна твосго царского величества благоверного царевича и великого князя Алексея Ллексеевича щастьем, под Луцком полк ляцкий збили и самого полковника Станислава Кгурского на том бою убили, и едва кто с того бою ушел, а которьте бьіли пойманьт в язьщех, одних порубили, а других к нам привели, которьте в распросех перед нами сказьтвали, что хан крьімский присяг с ляхами на братерство, и, сшедшися теми врсменьї, имеют на городьт твоего царского величества украинньте ударити, и мьт, смотрячи на то, чтобьт городьт твоего царского величества в целости бьіли, назад с Войском твоего царского величества Запо-рожским поворотне, все полки на границьт для обереганья от неприяте-лей на рубеж постановили есьмя, а стольника твоего царского величества Андрея Васильевича Бутурлина у Белой Церкви. А естли на нас наступати имут, как ведомость подлинную имеем, что вся орда крьтмская, нагайская и иньте, с ляхами сшедшися, на Украйну ударити имеют, взявши бога на помощь и пресвятую богородицу, отпор давати будем, что уже все войска татарские на нас готовьт, а твоє царское величество милостиво просим, когда те неприятели на нас наступовати б\дут, изволь большими ратми своими пособствовать. А что нам бьтл указ твоего царского величества з боярином ближним князем Алек-сеем Иикитичем Трубецким под Луцк сходится, тогда загоньт наши аж на .Луцк ходили, а никаковьт о нем ведомости, где ся оборочает, взять не могли и ни от кого не сльтхали. Ньтне прислан до нас бей очаков-спий тіменем^ всей ордьт крьтмские, нагайские и иньтх, что бьт есмя от твоего царского величества отлучившися, с ним попрежнему бьтли в братстве, однак© мьі ищущи у тебя великого государя нашего твоего царского величества всякого добра прелестям их не верим и о том тіпатися будем, чтоб они радости не восприяли. Также ведемо чиним твоєму царскому величеству, что Стефан, воєвода государь волоский, из земли своей жену со всею казною в горьт венгерские вьтвез; сам только с войском на владетельстве своем пребьтвает; а теж послов наших, которьтх в ІКрьтм послали есьмя, и до сего времени нет, которьтх задержали. Инвіе повести, которьте поиманьти в язьтцех, Вольский, по-рутчик Гурского, нам сказьтвал — в сей нашей грамоте не пишем, но его до твоего царского величества посьтлаем, которьтй словесно все твоєму царскому величеству исповесть о замислах неприятельских. А ньтне нашею грамотою посилаєм до твоего царского величества по-сланца нашего Яцка Клишу с товарнщи, изволь твоє царское величество, оного о всем милостиво вьтслушав, вскоре к нам отпустить. Милостиво просим по сем беспрестанно господа бога молим, дабьт твоє царское величество долголетне царствовал и над неприятели победу восприял.
Писан в Белой Церкви, октября в 12 день лета 1654-го.
Твоєму царскому величеству во всем верньте подданнне и нижай-шие слуги, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском вашего царского величества Запорожским.

сланцм с Яцком Клишею с товарищи в нннешнем во 163-м году ноября
№ 285
1654, жовтня 14 (24). Рокитне. — Універсал про звільнення шляхти села Насташка від військових постоїв
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорожским.
Ознаймуем тим нашим писаньєм старшині і черни Войска нашего Запорожского і вшелякоє кондициє людем, кому толко сказано будет, іж ми маючи особливий респект на шляхту, обивателей настаских, здавна нам зичливих, уволняєм і міти хочем, аби ніхто, як перед тим, так і тепер, з Войска нашего Запорожского становиск, ночлігов і попасов в домах їх не одправовал і ні в чому кривди найменшеє чинити не ва-жилея, а єжели би хто-колвек упорним будучи і писане наше легце поважаючи, в чому кривду або зневагу вчинит міл, таковий за найменшою скаргою от нас суворо каран [будет]1.
Дат з Рокитной, 14 октоврия 1654.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
№ 286
1654, жовтня 24 (листопада 3). Корсунь. — Лист до Олексія Михайловича про вимогу кримського хана розірвати дружні відносини України з Росією та про необхідність укріпити південний кордон України
Божиєю милостию великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичю, всеа Великия и Мальїя Росин самодержцу [п. т.], государю и облаадателю, Богдан Хмельницкий, гетман со всем Войском твоего царского величества Запорожским до лица земли челом
Как есьмя в первьіх грамотах наших тебе, великому государю твоєму царскому величеству ведомо чинили о замьіслах неприятельских, так
и ньше ведомости имеючи подлинньїе, даєм знать, что посльї наши, кото-рьіе в Криму задержанні бьіли до сих времен и по приходу в Крьім Магмет-Гирея, нового хана, ньіне от него к н-ам отпущеньї и своего посла имянем Тохтамьіш-агу хан крьімский прислал с тем, чтобьі есьмя от твоего царского величества отлучившися, с ним на братство присягли я вкупе по прежнему пребьівали, а когда того не учиним и от твоего царского величества не отлучимся, тогда сам с ордами крьтмскими, черкаскпми, нагайскими, также венграми, мутьянами, волохами и с ляхами, снявся на нас наступать обещаетца. Что мьі вьіразумев добре, что они войска готовьіе имеют и на нас наступати всеми силами хотят. возвратяся назад в Украйна, все полки заднепрские, для обе-реганья от неприятели на побережне поставили есьмя и сами не по-далеку пребьіваем, и в то получати будем, дабьі той неприятель верьт православньїе, милостию божиєю и пресвятей богородицьі помощию, и твоим великого государя нашего царя и великого князя Алексея Михайловича, всеа Великия и Мальїя Росии самодержца, и сьіна твоего царского величества благоверного царевича и великого князя Алексея Алексеевича счастьем, потехи не восприял. О чем и твоє царское величество молим, не изволь нас, когда те неприятели наступати имут, покинуть, также до боярина и наместника белоозерского Василья Борисовича Шереметева и иньїх воєвод порубежньїх писати изволь грамотні свои, чтоб за даньем от нас знать пособствовали, понеже татарове с ляхами, венграми, мутьянами и иньїми землями, собрався, Украйну твоего царского величества воевати имеют. Также имеем подлинную ведомость от полоняника, которьій от татар ушол, что татарове на Пе-щаной Брод через Буг перешли. Также подьезд наш ис полку Бряслав-ского по обоз ляцкий ходил, там же недалеко обоз товариша ис под хоругви подчашего корунного, некоторого Линского в язьшех поймали, которой в распросех перед нами сказьівал, что Станислав Потоцкий,. гетман корунньїй, сам в Подгайцах, а Станислав Лянцкоронский, гетман полинній, с тем войском, что под Зборовом бнло, до Терного-Поля пришел п в скором времени имеет на полк Бряславский ударити и с татарьі там сходитися, понеже ляхи никакого иного, только на татар надежду покладают и на нее надеютца. Также ньше ляхи и до цесаря турецкого послов своих послали, увещая его и обещаяся поддатися, толоко бьі он поволил паше силистрийскому, хану крьімскому и иньїм всем тата ром на нас воевать. Пространнее обо всем тот товариш Глин-ский, что те неприятели мьіслят, словесно исповесть, которого до твоего царского величества поснідаєм. Ньіне от Сияуш-паши силистрейского приходил к нам с прелестью посол, тогда мьі винні впредь не дая и так от Сияуш-паши силистрейского, яко и от хана крьімского посланцов, не задержав, ни с чем отпустили есьмя, естли они нам впредь вину дадут,
твоєму царскому величеству известим. Также послали есьмя посланцов
наших и на Дон о неприязни татарской, дая знать, чтоб и они струги готовили и на Крьім шли, о чем и твоє царское величество грамоту свою пошли к донским козакам, чтоб на Крьім шли; также и нам, Войску За-гіорожскому, твоє царское величество челньї делати поволь, понеже ляхи неприятели розньїх .способов на нас ищут, тогда и нам промишляти надобно, дабьі они потехи не восприяли. Также извествуем твоєму царскому величеству, что ни в Польше, ни в Литве в зборе войск польских нет, ньіне прямо войскам своим твоє царское величество вели итти, не даючи им нигде собиратися. Посилаєм с тою нашею грамотою до твоего царского величества посланников наших Богдана Кондратенка с товарищи, которих о всем милостиво вислушав, без задержання к нам изволь отпускать, а мьі .скорого указу от твоего царского величества ожидать будем. При том господа бога непрестанно молим, дабьі твоє царское величество долголетне царствовал и над неприятельми победн одерживал.
Писан в Корсуни, дня 24-го октября лета 1654-го.
Твоєму царскому величеству во всем верньїе и нижайшие подданньїе, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском вашего царского величества Запорожским.
№ 287
1654, жовтня 24 (листопада 3). Корсунь. — Наказ послам до російського уряду Богдану Кондратенку з товаришами  розповісти про загрозу наступу татарських і польських військ на Україну
Наказ послом нашим до его царского величества.
Первие. Пришедши с листом, говорити то:
Божиєю милостию великий государю царю и великий князю Алек сею Михайловичю, всеа Великия и Мальїя Росии самодержцу и многих государств государю и облаадателю, твоєму царскому величеству, Богдан Хмельницкий, гетман со всем Войском вашего царского величества Запорожским до лица земли, яко верньїе подданньїе, челом бьют и лист отдают.
А когда будет его царское величество спрашивать о здоровье пана гетмана и всего войска, отвещати:
Божиєю милостию и твоим великого государя нашего царя и великого князя Алексея Михайловича, всеа Великия и Мальїя Росии само-
держца и сьіна твоего царского благоверного царевича и великого князя Алексея Алексеевича счастьем, всех от-ьехали есьмя здорово.
А естли будут спрашивати, любо пред царем его милостью или г, приказе о какие ведомости говорити, листьі беев, агов татарских, ко-торьіе прислали до пана гетмана, а листи те чрез нас присьілают, что изволь ваша царская милость ис тех листов татарских обо всем внра-зумсть неприязнь великую татарскую, что до нас хан и все бей и аги пншут, когда от твоего царского величества не отлучимся, имеют всеми силами, снявся с венграми, мутьянами и иньїми на нас наступать, а та-іаровя приготовя себе запасов на 2 месяца, на Пещаной Брод через Буг перешли.
А что послал его милость пан гетьман посланцов своих до господаря мутьянского еще 1-го дня сентября, тогда до сего времени нет и про них не сльїхать, также и до венгерского послали есьмя и до сего времени про них не сльїшеть, тогда есьмя вскоре уже ньше послали лист до господаря волоского, чтоб нам дал знать о тех послах наших, естли задержанні, понеже как ведомость имеет, что и господарь волоокий из Яс со всем вьівозился и в Сочаве запертися имеет.
О челнах докладьівати его царского величества: укажет ли на море челньї готовить, понеже писано и в листу о том до его царского величества, и турки подлинно на войну готовятца, листьі татарские посилаю, которьіе отдайте до рук Василью Васильевичю и просити, чтоб царскому величеству поднес.
По взятю в язьіцех Глинского передался до нас добровольно Радул Ластовецкий, которьій прежде на Украине живал, он же и казака ста-риниого Велебневского там в неволе будучего от ляхов вьідел, которьій совершенно пространнее словесно, что те неприятели мьіслят, о всем исповесть. Той же Ластовецкий сказьівал, что ляхи на прошльїе заго-вейна, однолично снявся, с татарьі на Украйну ударити имеют, понеже как сльшіал, что ляхи ни о чем не пекутца, только чтоб Украйну извое-вать, а ляхи то сказьівают, что когда придем в Украйну и естли казаки передаватися станут, тогда имеют с теми и иньїх воевати.
Бити челом имеют посльї наши его царскому величеству усердно, чтоб нам войска своего с пятнадцать или з 20 тисяч на помочь при-
И о том его царскому величеству посльї наши известити имеют, чтоб полону ратньїе люди его царского величества в городах наших черкаских и пограничньїх не ймали, не так как поганьїе, сохрани убо боже, когда ляхи наступати будут и прельщати имут, чтоб увидя такие тяготьі, чернь не заблюлася, понеже для того есмя под високую и креп-кую руку его царского величества поддалися. чтоб чернь безстрашно пребьівала.
ЦДАДА, ф. Сибірський приказ, стовп. 1636, ч. П, арк. 295—299. Пе-лешнемР во 163-м году декабря в 4 день»'
№ 288 -
1654, жовтня 29 (листопада 8). Корсунь. — Лист до кримського хана Махмет-Гірея про те, що\ Запорізьке Військо бажає мати добрі відносини з ним, але не відступиться від
Росії
2а рохугоіеш розібхс пазгуск, ргху кібгуск рггузгебі Тосіїіотіз а£а, хуугогитіеіізту іак г Іізіи XV. ск. тозсі, )ако і г изі розеїзіхха, іе сксезг Ьгаіегзіхуа боіггутас, іак іако піеЬозгсгук зіахупе] раті§сі Ізіап Сіеге] скап, сгети ту ге хузгуікіт \Уо]зкіет 2арогозкіт хуієісє габгі. Туїко іо пат ху робгіхуіепіи, ге XV. скапзка тозс різгезг, аЬузту сага тоз-кіехузкіеро обзЦріїі — іо ггесг піеробоЬпа, Ьо гогитіету, ге ]. ху. ск. тес сезаггохуі іигескіети піс гіе^о піе тузіізг. А со газ ху. сЬ. тозс ху Іізсіе зхуоіт бокіабазг, ^бузту піе тіеіі сага обзЦріс тозкіехузкіе^о, іак \^££гбху, Миііап і \\^оіоск па паз оЬгбсіс итузШез, і зат, гпібзізгу зір г І.аскаті, кга]‘е пазге ризіозгус сксезг, — со ту изіузгахузгу, пагаб роххтбсіїі і ге хузгузікіт \^о]8кіет 2арогозкіт па ^гапісаск пазгуск рггуіагпіеїзге^о різта об хуазге] скапзкіе]' тозсі осгекиіету, піе ба]$с їіаітпіеізгеі рггусгупу бо гогегхуапіа рггуіаіпі, ротпі^с іо сІоЬгге, іе каібедо рап Ьо£ га гіатапіе рггузір^і зго^о кагге, .іако піе^буз кгбіа АА/Іабузіахуа га кггухуорггузі^зіхуо зго&о икагаї, кібгу роргхузіа^ізху рггуіаіп хуіесгп^ сезаггохуі ітсі іигескіети, рогхуахузгу зі§ г хуоізкіет зхуут, роб \¥агп$ тагпіе г^іп^І. Со ту ихуаіухузгу, искобг^с "піехх'іі Ьо-іе^о, габп^ тіаг$ Іатас рггу8І§&і піе тоіету і піе сксету, і іабпеі окагр бо пагизгепіа рггуіаіпі піе згика^с, рггу зргахуіебііхуе] рггусгупіе Ьо^а Ьіа^ас Ьрбгіету і каібети піерггуіасіеіохуі пазгети, зіо^с па £гапісаск хуазгуск, ба^с обрбг, итіегас &оіохуізту. А Ьб£ хузгеспто-^су каібе^о 8ргахуіеб1іхуе&о Ьгопіс Ьрбгіе, а піезргахуіебііхуети па-£гобгі ротзЦ. А со ху. ск. тозс оброхуіабазг пат \¥р^гаті, Миііапаті, іакіе \¥оіоз23 і хуіеік^ роі§£$ хуо]’зк кгутзкіск, тпіе]зга іо, ту ху Ьо§и. піе ху хуіеікозсіаск хуо]зк сага тозкіехузкіе^о, апі \у роірбге \Уо]зка 2арогозкіе£о пабгіе]§ кіабгіету, іуїко ху Ьо&и іебпут, кібгу хх тотепсіе хуіеікозс у/о]'8к хуоіі ]’е£о зхуі§ієі зрггесіхуіаі^суск зі§ рогаіа.
Когитіеіізту іпасге] о. ху. ск. тсі, хуугогитіахузгу іак 2 Іізібхг, ]ако і г изіпеі рохуіезсі розіа Ь(аз2у ітсі зуіізігуізкіе^о, бекіаги^с пат хурггбб 1азк§ сезагга ітсі іигескіе&о і іусгііхуозс рггесіхуко пат піеоб-тіепп$ ху. ск. тсі, аіізсі іпасге] 8І£ бгіе]’е, а хузгузіко г боризгсгепіа гоЬорбІпуск пазгуск піерггу]асібі. Зат іебу гогз^бі ху. ск. тзс г ісктзс рапаті а^аті, Ье]аті і хузгузікіті тиггаті, іі зіизгпіеізга і роіуіесх-піе]8га Ьу ггесг Ьуіа, піе ихуобг^с зі§ оЬіеіпісаті гоЬорбІпуск піерггу-Іасібі пазгуск, і г паті іус ху Ьгаіегзіхуіе, іакозту іуіі рг/ег іе зіебт Іаі, \у киріе сЬІеЬ і збі іебг^с, і гахуагізгу ]езгсге рггуіаіп г піеЬозгсгу-кіет зіахупе] раті§сі Токаі-Ье]ет. Зіизгпа, Ьу і іегаг ху. ск. тзс ко£о £обпе£о бо паз хуузіаі па роіхуіегбгепіе хуіесгпе] ті^бгу паті рггуіагпі, сге£О оскоіпіе, па ^гапісаск зіоі^с пазгуск, осгекіхуату, іусг^с, 39§
аЬу піе іуіко ту, аіе і ро паз роіоткохсіе пазі, па сгазу роіотпе г іе^о 5іе сіез/ус то£Іі. Шіесіг ге XV. сії. тзс, ге Роїасу піе Іуіко Міетсбхс, аіе і іпзгусії хсіеіе сисігогіетсош па паз роЬшігіІі, а ту іуіко сг§зс хуо]зка пазге^о рапзіхеа і ІусЬ, кібггу пат боЬгге гусгд, таідс, ро хуіек рггу-5І££і Іатас піе сіісету. Туїко сЬсіеі XV. ск. тозс г паті гозіашас XV Ьга-іегзіххіе і бо паз розіапса 8XVе£о ]ако паірг^бгеі гасг розіас. Згегге] срохх'іе изіпіе о хузгузікіт ТосМотіз а&а, розеї XV. ск. тсі. Хаіесату рггу іут саіе гусгііхх’е] рггуіагпі XV. сЬ. тсі.
Ьап х\' Когзипіи, 29 8-Ьгіз, 1654.
азге] скапзкіе] тозсі xVе хузгут гусгііхуу вішку, ВоЬбап Сктіеі-піскі, пеітап \Уо]зк Харогозкісії.
Памятники^ т. Ш, відділ Ш, стор. 116—120, № 27.



1654, листопада 10 (20). Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича з привітанням, з приводу здобуття Смоленська російськими військами, а також з відомостями про становище в Молдавії, Криму, Туреччині і Польщі
Божиею милостию, великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичю, всеа Великия и Мальїя Росии самодержцу Гп. т.], государю и облаадателю, Богдан Хмельницкий, гетман со всем Войском твоего царского величества Запорожским до лица земли низко челом
За неизчетную милость твоего царского величества, что нас твоє царское величество милостиво жалуешь, по милости своей государской, верннх поданньїх не оставляешь. низко до лица земли челом бьем. А что преж в грамоте нашей писали есьмя до тебя, великого государя нашего, твоєму царскому величеству, что тот час как посилали есьмя покойного Демка, ясаула войскового до Стефана, господаря волоского, тогда при том же Демке ясауле крест нам целовал, обещаяся бьіть нод крепкою рукою твоего царского величества и с нами в приязни вечно жить, и послов своих, бояр великих, до твоего царского величества по Микифоре, гонце своем, слати имел, до которого потом мно-гождьі посилали есьмя посланцов наших, пишучи в грамотах наших, чтоб, по присяге своей, послов великих до твоего царского величества слал, а с нами, в приязни, на которую жити присягал; тогда уже от осми недель и больши как от него и мальїе не имеем ведомости, и ни о чем до нас уже не пишет. Также послали есьмя посланцов наших до владетелей венгерского и мутьянского з грамоти нашими, чтобьі под крепкую руку твоего царского величества приклонилися, а с нами в приятстве жили и Стефан, господарь волоский, посланцов наших как тех, которьіе уже били от владетеля мутьянского до нас возвратилися, как и тех, чтоб от нас до короля венгерского пошли било, в Ясех за-держал, чтоб больши двух недель, до которого послали есьмя листи два, чтоб не держал больши, послов наших отпустил, которне как возвра-тятца, тотчас о всем твоєму царскому величеству известим. Ньіне сьі-зново ведомость подлинную имеем, что Стефан, господарь волоский, вместо всполоху от татар в горн вьіехал, а он, имеючи там послов от
ляхов, татар и из иньїх земель для советов тайньїх меж горьі сьезжал. Там же постановили и усоветовали, чтоб всеми ордами крьімскими, нагайскими, черкескими, очаковскими, белогородцкими, венграми, волохами и ляхами, снявся, со всех сторон на городьі наши твоего царского величества украинньїе, ударити; однако мьі имеем на бога на-дежду, а либо те неприятели потехи не восприимут, для всякия подлин-ности и безстрашия, все полки заднепрские на пограничью постановя от неприятелей, сами в Корсуни пребьіваем, и листьі наши до полков-ников расписали, чтоб готовьі бьіли, а откуду те неприятели наступати имут, то и мьі, прося у бога помочи, туда пойдем со всем Войском твоего царского величества Запорожским. Сего ради и твоє царское величество, до лица земли ниско упадаючи, милостиво просимо, не изволь нас в забвении учинить, но грамоти свои государские до боярина и наместника белозерского, Василья Борисовича Шереметева и иньїх всех воєвод, на пограничю будучих, писать, чтоб нам помочи дали, понеже ньіне все сильї неприятели на нас обратя, наступати имут со всех сторон. А что писал до нас твоє царское величество в грамоте своей через дворянина Дениса Петровича Тургенева да под-ьячего Якова Пор-томоина, что милостию божиєю и твоим великого государя нашего царя и великого князя Алексея Михайловича, всеа Великия и Мальїя Росии самодержца, и сьіна твоего царского величества, благовернаго царевича и великого князя Алексея Алексеевича, счастьем, города Смолен-ска воєвода, Филип Казимер Обухович, и шляхта и полковники и слу-живьіе и всякне жилетцкие люди, видя твоего царского величества хра-брство и премудрьіе многоразличньїе промьісльї, тебе великому государю нашему, твоєму царскому величеству, добили челом, и искони вечную твоего царского величества отчину, город Смоленск здали, за что богу небесному хвалу воздав, со всем Войском твоего царского величества Запорожским обрадовались, и во все городьі послали есьмя, чтоб моле-бньї служили и за твоє царское величество господа бога молили, дабьі все неприятели верьі православньїе християнские под твою царского величества крепкую руку поддавались и твоего царского величества боялись. А что твоє царское величество, об-ьявляючи то, что тебе великому государю нашему, твоєму царскому величеству, подаровал бог над не-приятелем, королем польским, победу, до нового хана крьімского, к калге султану, Нурадьіну султану, з грамотами своими в гонцех татарского язьїку переводчика Кутлумаметя Устокасимова послал — тогда скоро оі до нас пришел, по повеленью твоего царского величества вскоре придав ему проводника аж до Крьіму, не задержав, отпустили есьмя. Іакже и свои грамотні, чтоб с нами в приятстве жили и гонца не здерживали, до Магмет-Гирея, хана нового, до салган калги, Нура-дьін султана, Сефаргазьі аги и инмм беем и агам писали, а что оттуду ічинитца, тотчас и твоєму царскому величеству известим. Также из-ВЄСТНО чиним твоєму царскому величеству, что ордьі вьішли и йод городні наши украинские подпадьівают, также и Сияуш, паша силистрей-ский, через Дунай до нас’перешол. А Станислав Лянцкорунский, гет-
ман, до Бару с войском, что под Зборовом бьіло, пришел и с ордами в Украяне сниматися имеет; однако имеем на бога надежду, али бо тех неприятелей замьісльї бог инако превратит и потехи не восіїреимут. А дворянина твоего царского величества, Дениса Петровича Тургенева да подьячего Якова Портомоина во всем вьіслушав, без задержання отпуіцаем, которьіе против договору словесного с нами, словесно твоєму царскому величеству известят. При том верньїе подданньїе господа бога молим, дабьі твоє царское величество долголетнє царствовал и над не-приятельми победу одержал.
Писан в Чигирине, ноября 10 дня лета 1654.
Твоєму царскому величеству верньїе подданньїе и нижайшие слуги, Богдан .Хмельницкий, гетман с Войском вашего царского величества Запорожским.
№290
1654, листопада 21 (грудня 1). Корсунь. — Лист до Олексія Михайловича про наступ польських і татарських військ на
Україну
Божиею милостию великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичю, всеа Великия и Мальїя Росии самодержцу [п. т.], государю и облаадателю, Богдан Хмельницкий, гетман со всем Войском твоего царского величества Запорожским, до лица земли ниско челом бьем.
Писали есмо первее к тебе великому государю нашему, к твоєму царскому? величеству, даючи знать о всяких разньїх замьіслах неприя-тельских, что ляхи с розньїми землями ссьілалися и на нас готовилися. Теперь, яко видим, великою силою на нас наступают, хотя то лятцкое войско не вельми сильно, но с ними венгрьі, волохи, татаровя бело-городцкие, очаковские, добруцкие, нагайские все, сшедшися, в Шаргород и в иньїе городьі твоего царского величества украинньїе вошли, где Ислам хан с ордами крьімскими и иньїми всеми, только реки станут, наступати имеют. Затем до лица земли упадаючи ниско, тебя великого государя нашего, твоє царское величество, милостиво просим, не изволь нас оставити, но как скореє войсками своими пособствовать для дания отпору тем неприятелем, дабьі они потехи не восприяли, но с стьі-дом отошли. Хотя б есьмя писали и до Йвана Микифоровича, полковника нежинского, чтоб с войском к нам шел на помочь, однако от твоего царского величества повеления не имеем, а мьі против указу
400
твоего царского величества войска наши на зиму роспустили и теперь не можем вскоре собрати. Писали есьмя до боярина и воеводьі до Василья Борисовича Шереметева, чтобьі с войском твоего царского величества к нам шол для дания отпору тем неприятелем, от которого ожидаем. А ньше с тою ведомостью посланцов наших вскоре до твоего царского величества посилаєм, милостиво просячи, дабьі твоє царское величество нас верньїх подданьїх не оставил, но войско своє нам на помочь прислал, чтобьі церкви божия, вера православная хрестиянская її городьі все твоего царского величества украинньїе вцеле пребьівали, что ляхи прелестньїми листами п розньїми способами почели приводить розньїе земли на нас. Такс же тебе, великому государю нашему, твоєму царскому величеству ведемо чиним, что поймали ис полку Умонского казаки татар дву человек; одного нагайского улусу Келембсть-мурзьі, а другого ачаковского, которьіе сказьівают, что хан крьімский со всеми ордами готов, и только реки станут, наступати имеет, а татаром ача-ковекпм, белогородцким, нагайским и иньїм, сіпедшися с венграми, волохами и ляхами, в украинньїе городьі твоего царского величества итти велел. Пространее обо всем посланцьі наши твоєму царскому величеству пзвестят, которьіх твоє їтарское величество изволь, милостиво вьіслушав-шп, вскоре к нам отпустить. При том верньїе подданньїе господа бога молим, дабьі твоє царское величество долголетне царствовал и над неприятели победу одержал.
Писан в Корсуне, дня 21-го ноября 1654 году.
Твоєму царскому величеству прямо желательньш слуги и верньїе подданньїе, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском твоего царского величества Запорожским.
ЦДАДА, ф. Сибірський приказ, стовп. 1636, ч. II, арк. 319—321. Пе-
1654, листопада 22 (грудня 2). Корсунь. — Універсал про закріплення за Ніжинським монастирем наданого йому ніжинським полковником містечка Мрин з приналежними до
Богдан Хмельницкий. гетман з Войском єго царского величества Запорозким.
Ошаймуєм тим писанєм нашим кождому, кому о том відат належит і сеє наше писане кому-колвек оказано будет, іж показовая нам чест-ний господин отец Зосима з братиею своєю, ігумен мона[стира] Ніжин-

ского лист от пана полковника ніжинского [на містеч]ко Мрин [і села до] него належачеє даний, зачим і [ми, видечи] самую слушность, міти хочем, аби [тоє містечко Мрин з селами] при монастиру Ніжинскому [зоставало і вшелякиє] пожитки вцале отца [ігумена з братією доходили, до чого жаден з старіших і менших з Войска [нашого Запорозкого аби се] не втручал, приказуєм.
Дат з Корсуня, дня 22 ноября року 1654.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
№ 292
1654, грудня 6 (16). Корсунь. — Лист до окольничого Федора Бутурліна та полковника Рафаїла Корсака в зв’язку з наступними спільними діями проти польських військ
 Божиєю милостию великого государя царя и великого князя Алексея Михайловича, всеа Великия и Мальїя Росии са.модержпа и многих государств государя и облаадателя, его царского величества, Богдан Хмельницкой, гетман з Войском его царского величества Запорожским, окольничому Федору Васильевичю Бутурлину да полковнику Рафаилу Корсаку, другом и приятелем нашим, любительное поздравление.
Писал к нам царского величества боярин и воєвода Василей Бо-рисовичь Шереметев, что вьі к нам со многими ратньїми людьми с кон-ньіми и с пешими йдете на ляхов, недругов наших, помогат и мьі ожи-даем на приход ваш, а виправили есмо напротивко неприятелям нашим ляхом асаула нашего войскового нового с полками пограничньїми, где за ласкою божиєю любо поблизу от Брасловя стоят, але еще потугу не отнесли, хочеш и с полки карат з нашими потребо мели Ч Просим вашей милости, радите в дорозе з войсками поспешат к нам, гдьі ж и мьі войско наше вже в поготове маєм, а скоро милостей ваших бог з войском принести, тотчас прося у бога помощи, собща над неприятели промьішлят будем. В язьіцех двух ляхов з войска того, сшо под Браслов зближаетца, приведено, которьіе сказьівали, же арда бьіла вся на нас ляхом помагати пошла, але же крьіга великия на Днепре бьіла, теди не могли перепрововати и о того часу еще ордьі при ляхах не маш, а скоро реч отбещаетца, на городьі наши простоит, ляхом помощи да-даючи. При том приязни милостей ваших отдоюся.
402
С Корсуни, шестаго декабря 1654.
Малостей ваших всего добра зичливий приятель, Богдан Хмель-ицкий, гетман з Войском его царского величества Запорожским.
№ 293
1654, грудня 6 (16). Корсунь. — Лист до Василя Шереметє-ва в зв’язку з наступними спільними діями проти польських
Божиею милостию великого государя царя и великого князя Алек-:ея Михайловича, всеа Великия и Мальїя Росии самодержца и многих государств государя и облаадателя, его царского величества, Богдан Хмельницкии. гетман Войска его царского величества Запорожского, боярину и воеводе Василью Борисовичю Шереметеву другу и приятелю нашему, любительное поздравление.
Посланики наши, которьіх недавно милость твоя отправил и пришли до нас в 6-й день декабря, которьіе нам оповедали обо всем, же милость твоя ратньїх людей его царского величества рачил мужик к нам на помочь отступить, окольничево Федора Васильевича Бутурлина да з драгунами полковника Арафайла Корсака, за что милости твоей вельце дякуєм и пильно просим, жебьі тьіе люди ратине его царского величества, не бавя, поспешали, жебн есьми тнм неприятелем ляхом отпор дал, пока сили не взяли татаровья. И тое извещаем твоей милости, же наши в 11 день декабря с теми ляхи бранилися недалеко от Брясловля подьездом, где бьі не туман перешкодил, кдн барзо поро-женьї б бнли, але туман перешкодил, и так уступаючи много коней покидали и инших речей войсковнх. Имеем надежду того неприятеля наши, ляхи, не утешетца, гдьі ж знову маєм многих тьісячей казаков наших, дали есьми и казали есьми, жебьі с ними бранились, покуль мн достигнем зо всею потугою. И иншие ведомости какие будут, дам твоей .милости знать. Скоро и тн, приятель и друг наш, приказал людем ратним к нам поспешать, скоро вельце и по десят, що просим, бо язьїки, пойманне от них, поведают, же немного тнх ляхов ледве до сто восьми тьісячай кажут и токо не худих без числа много, а татаре еще не пришли, добре тепер грамить тих ляхов. При том здравствуй милость твоя, о господе.
Дан в Корсуне, в 6 декабря року 1654.
Милости твоей всего добра зичливий, Богдан Хмельницкий из Войском царского величества [Запорожским].
Перекчад.	Р
№ 294
1654, грудня 7 (17). Корсунь. — Лист до окольничого Федора Бутурліна про необхідність прискорити похід російських
Божею милостию великого государя царя і великого князя Алексія Михайловича всеа Великия и Малия Росиї самодержца і многих госу-дарств государя і облаадателя, єго царьского величества, Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царьского величества Запорожским, окол-ничему Федору Васильєвичю Бутурлину с товарищи, доброго здоровя от господа бога зичим.
Яко ми первей до милостей ваших дня 6-го декабря в грамотах наших писали, просечи, абисте с тим войском єго царьского величества вскоре поспешалисе, теди і тепер пилне просим, рачте ваша милость якнайпрудче поспешатсе; кдиж ляхи, неприятеле наши, зо всею потугою 1 под Брасловле пришовши з войском нашим, которого там часте з наказним однім гетманом застаят, волейную 2 потребу міли, в той же потребе єсаула нашего войскового, гетмана од нас над тим войском наказного, забили, і інших старших постреляли, где єще за ласкою божею потіхи не относят, але ревни, ібо кгди ж орди мало, только що за гроши ледве сот зо две албо з три. Правда гетмани польскиє абадва, коронний і польний,. с тими войска все квартяноє і пяхсти тисечей сколка, а орди на тих часех сподеваются, котория стоїт колканадцет тисечи под Сорокою, очекаваючи, нім Днестре станет. Той бой бил под Брясловем 4-го декабря з войском нашим і в том бою много ротмист-ров і інших ляхов побили, а в язицех поймали неякого себі Стияно-вича, товарища с-под корогви Андрія Потоцкого, старости венницкого. которой в роспросе перед нами сказивал, же замислили гетманове лятцкиє обох такиє доставши Бряслове і все Забуже опановавши, полки всі полка Бога постановити мают, а кди ріки 3 станут, теди ляхи і та-таровя, знявшися с собою, мают дале в Україну іти і пустошит. О королю тоже сказивал: з войскам пошол к Родивилови і проста к Смоленску іти мают, а затяга войска в Полши борзо великия і конечне зимою войну всчати мают, а інкуди —- інуди, толко на Україну всі потуги обернути і зносити імают. За чим углядаючи тоє, аби тиє неприятели в городех єго царского величества шкоди болшиє не начинили і не роспростирался, знову посланца нашего напротивко милостей ваших посилаєм, жеби єсте, а том о всем даючи знат, да боярина і воєводи Василя Борисовича Шереметєва послали, а сами без жадниє забави с тим войском поспешайтеся і дай нас знать перед себе давайте. При том тебі рачим, аби єсми милость ваше в добром здорове оглядали.
С Корсуня, дня 7 декабря 1654-го.
1 У копії ЦДАДА: поругою.
2 Очевидно, повинно бути «в
3 У копії ЦДАДА: роки.
404
/Милости вашей всего добра зичливий приятел, Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царьского величества Запорожским.
Хочь би давно поспеїпился боярин і воєвода Василей Борисович Шереметєв гораздо б учинил, за тоє би царьскоє величество єго пожа-ловал. Ми для того забегаєм вперед неприятелем, аби они перелістью людей не уводили, а до нас царьскоє величество писал, же мів посил-коват боярину і воєводе Василю Борисовичю Шереметєву, которого посилку до сих часу не відоєм, а чом будет знат царьскоє величество, просим тебі, поспешайсе для ради православниє віри і для ради пра ведного государя служби.
№ 155бС?5570.ПКопіяНа б,блі0ТЄКа УкРаінськО1 РСР- Д1Л Рукописів. П.
№ 295
1654, грудня 8 (18). Корсунь. — Лист до Василя Шереме-тева про бої з польськими військами під Брацлавом і необхідність прискорити похід російських військ
Божиєю милостию великого государя царя і великого князя Алексія Михайловича, всеа Великия і Малиє Росиї самодержца і многих государств государя і облаадателя, єго царского величества, Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорожским, боярину і воєводе Василью Борисовичю Шереметєву, любительноє по-здравлениє.
Колко грамот наших до милости твоєй, ознаймуючи о вшеляких замислах неприятелских, і тепер ознаймуем: зді теперешнего часу, то єсть дня 4-го декабря гетмани ляцкиє обовай, коронной і полний, зо всею потугою з войском нашим в Брасловлю волечною потребу міли, там же єсаула войскового,- намісника нашего, забили, которого єсмо били на
вцели зозтало і тім неприятелем, ляхом, отпор дали, много ротмистров, поручников і вшеляких людей побили, а в язицех неякого Себестияно-вича, товариша і пол корогви Андрія Потоцкого, старости винницкого, поймали, которий перед нами в роспросех сказивал, тут под Браслов-лям з гетманами коронними і полними ляцкими все войско кварцаноє і пехоти тисечей сколко, орди ледве єсть сот за три, албо чотири 1, а болшв в тих часех сподеваютсе орди тисечей сколконацат стоят над Нестром в Сороце, а скоро Днестр і иншиє ріки станут, теди з лехами сходитися маєт. А такає гетманове ляцких достаавши Бряславл і все

Забуже опоновавши, полни всі над Бугом постановім мают, німе реки станут, а скоро ріки станут, зараз, -злучившися з ар дою, в українниє городи єго царского величества наступовати і пустошити міют. О королю полском тот же Себестиянович сказивал, же пошол з войскоми іншими на помоч Радивилови, ізнявшися з Радивилом, к Смоленску мают волю іти. В Полше войска великого затегают і на українниє городи єго царского величества всіми потугами поступоват і зносит умислили. Угледаючи теди ми в тоє, аби городи єго царского величества вціле зостаючи, болше не били пустошени і тот неприятел не роспростирался, часте войско нашего з Брасловле постановили но тамтой стороні БогГу] для оборони от неприятеля, і сами зароз рушимся, а до милости твоей посилаєм, просечи, аби єстли би сам з войском єго царского величества ішол, альбо вислоним от себе поспешатсе росказал, жеби тим неприяте-лем отпор дали і городи ні в чом не шкодовали. А що милость твоя і нам пишеш, же тепер з войском єго царского величества сам без указу єго царского величества іти не можеш, то нам в подивеню застоєт: его царского величества в грамоте своєй да нас пишет, же кди неприятеля з великими потугами но вас доступовати імут, теди казали єсмо вам, боярину і воеводе Василю Борисовичю Шереметеву, войскоми нашими вам посилковат против кождо неприятеле, а да того кди би милость твоя тіх, що добре учинил, не урожал би се о тоє єго царское величество, але і о всем милостиво пожаловал, кди ж то все земля одна єго царского величества. При том ласці милостивеє отдаємся.
С Корсуня, дня осмаго декабря 1654.
Милости твоей всем зичливий приятел Богдан Хмельницкой, гетман з Войском єго царского величества Запорожским.
Послали єсмо наперед себе к Брасловю полков колко, а сами на приход милостей ваших очикиваєм і войску купитись казали єсмо, кди ж частиє відомосте да нас доходит, же ляхов що раз болш прибав-ливоєтсе. Тепер би власце час на них ударит. Рач теди все перевозитсе на перевозах через Днепр Каневі і Ржищеві і Терехтемирове.
№ 296
1654, грудня 11 (21). Корсунь. — Лист до Василя Шереме-тєва про бої з польськими військами під Брацлавом і про похід російських військ
Божиєю милостию великого государя царя і великого князя Алексія Михайловича, всеа Великия і Малия Росиї самодержца і многих государств государя і облаадателя, єго царского величества, Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорозским, боярину і воеводе Василю Борисовичю Шереметеву, любителноє по-здравлениє.
406
Писал ти до нас через посланника своєво Зосима с товарищи єго, что околничева Федора Васильївича Бутурлина с Корсоком і іншеми товарищи противко неприятелей єго царского величества з ратью к нам на помоч послати рачил, що нам з утіхою приходим і милости твоєй дякуєм. За чим зараз противко тим ратним людем єго царского величества. от милости твоєй посланим, проводников наших Трофима Гу-деницкого, Івана Гуленпцкого посилаєм, аби прутко поспешалисе і окол-шічего Федора Васильївича Бутурлина просто провожено, кгди ж яко єсмо в перших наших грамотах до милости твоєй писали о ляхах, не-приятелях, теди і тепер тож ознаймоєм, іж ляхи под Браславем гет-ма[ни] ободва з войском нашим бютее от неділи третеї болше, там же, в войні і ясаула нашего, на місці нашем будучего, забито, Тимоновка, городок, ляхом здаласе, теди треба того постерегат і стараня прикладав, аби і іншиє городи, видечи великие перелисти, пе здовалисе, а до того не видечи от нас посилку. Бо єго царского величества в грамотє своей до нас писат рачил, же милост твоя нам противко неприятелем посилковат і с. ратью єго царского величества сам пойдеш, на що і ми би надежни. А що милость твоя пишеш до нас, жеби без указу єго царского величества іти нам на помоч не можеш, очикиваючи на приход хана кримскова. Теперо хан кримской не пойдет, бо і тут толко мурз, колко не в мнозе ляхом на помоч пришли, а татаре, пока ріки не станут, не пойдут. А до того кгди би єсмо тут що добро учинили і тим неприятелем отпор дали і теди зобеполне і городов єго царского величества оберегали би милость твоя. Кди ж венкгри, волохи і татаре тепер з обог етарон на потуги угледаючи, по кому бог упоможет і помочи ляхом не дают. А єсть ли ї ляхи теперь, чего боже не дай, Забуже опануют, теди много шкоди єго царского величества будет. Теперь хана кримскова з ляхами ніт, аж либо Днепр і іншиє ріки станут; а єстьли ти боярин і воєвода Василей Борисович Шереметєв не прутко з войском нам на помоч прийдеш, теди околничему Федору Васильївичю Бутурлину с товарищи поспешатсе кажи, а ми на приход Федора Васильївича і инших старшин і менших людей козали єсмо в городех вшелякий корм наго-товат. Далей об всем милость твоя рач з нами знаситсе і обо всем писат, а ми, що се в нас дієти будет, такоже обо всем милости твоєй ізвещат будем. При тем ласце отдаємся.
Писано в Корсуне, дня 11 декабря 1654 г.
Тебі приятелю нашему всего добра зичливий, Богдан Хмельницкий, гет.ман з Войском єго царского величества.
А кгди би милость твоя міл рушитца сам з войском, довай впред <-ебя нам знат.
Просим тебе господина милостиво боярина і воєводи Василя Борисовича Шереметєва з войском єго царского величества і сам на помоч іти, бо маєм відо.мость, же хан в городи єго царского величества україн-ниє не пойдет, але всі потуги на Україну єго царского величества обернули, а кгди милость твоя рушати маєтсе, теди вперед себе через посланников своїх нам о себе знат давай.
А околничему Федору Василевичу Бутурлину с товарищи указал есмо перевозитца на Ржещеве, Каневе і Терехтемирове.
ЦДАДА, ф. Розрядний приказ, Севський стіл, стовп. 158, арк. 265-277
№1297)
1654Підтвердження універсалу ніжинського полковника Івана Золотаренка від 1 (11) грудня 1653 р. про дозвіл Ніжинському монастирю побудувати млин на р. Сеймі у Нових Млинах
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорожским.
Лист указанний от пана полковника ніжинського на млинок ново-млинский2, которого ствержаєм, аби вічне зоставал при монастиру Ні-жинском без всякой перешкоди, старших і менших Войска нашего Запорожского.
Богдан Хмельницкий, рукою власною.

№ 298
1655, січня 13 (23). Біла Церква. — Лист до Олексія Михайловича про початок спільного походу з російськими військами під командуванням Василя Шереметєва
Божиею милостию великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичю, всєа великия и Мальїя Росии самодержцу [п. т.], вашему царскому величеству Богдан Хмельницкий, гетман со всем Войском твоего царского величества Запорожским до лица земли низко челом бьем.
За неисчетную милость, которую нам твоє царское величество все-гда творити изволяешь и о всем ведомо чинишь, низко твоєму пресвет-лому царскому величеству до лица земли челом бьем. А что и ньіне через Артемона Сергеевича Матвеева да под-ьячего Федора Порошина твоє царское величество нам идвестити изволил, что милостию божиею и молитвами пресвятьіе богородицьі и твоим государским и енна твоего царского величества благоверного царевича и великого князя Алексея Алексеевича счастьем, бояре и воеводьі твоего царского величества с ратними людьми город Витебск и Сураж взяли, и ми, усльїшав о том, с-брадовалися и бога всемогущего и пресвятую его богоматерь и всех святих молим усердно, чтоб не точию сия врагп, но и иння иноплемен-р.не язнки под ноги твоєму царскому величеству покорил. А ньіне твоєму царскому величеству государю нашему ведомо чиним, что з боярином с Васнльем Борисовичем Шереметевим по указу твоего царского велг-чсства ми, сшедшиеся дня 13 генваря, против неприятелем пошли есм \ которьіе уже с татарми сошлися и много городов розарили, а особно тех, ис которнх люди прежде времени до Умани не вьішли, а иньїх прельстили, иньїх мечю предали. А татар, как нам их же татарские язики сказьівают, еще с ляхоми немного, над которьіми бога всемогущего на помошь призвав, с Васильем Борисовичем Шереметевим, промишляти будем и скоро бой будет, тот час твоєму царскому вечичеству известим. А тебя великого государя нашего царя и великого князя Алексея Михайловича, зсеа Великия и Мальїя Росии самодержця и мно-

тих государств государя и облаадателя, твоего царского величества, усердно молим, чтоб твоє царское величество и впредь будучие Бремена нас от неприятелей наших боронити изволил и церквей православних не подаваючи в разорение, еще большие свои государские нам на помощь прислати изволил войска.
А что по указу твоего царского величества нам Дртемон Сергеевич Матвеев сказьівал, мьі того всего вьіслушал, да и он про иньїе вести, которьіе у нас обертаюгца, словесно твоєму царскому величеству скажет и потом каковьі у нас вести будут, вскоре твоєму царскому величеству будем извещати и ньше сами себя с нижайшими услугами нашими милостивому жалованью твоего царского величества как прилежнее вруча-
Дан з Белой Церкви, месяца генваря... дня, лета 1654
Вашего царского величества, нижайшие слуги и верньїе подданньїе, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском вашего царского величества Запорожским.
ЦДАДА, ф. Сибірський приказ, стовп. 1471, арк. 22—26. Переклад, з заголовком: «Список с белоруского листа, что писал к великому государю
Державна публічі № 15557—15561. Копія
№ 299
1655, лютого 22 (березня 4). Богу слав. — Лист до Олексія Михайловича про бій з польсько-татарськими військами під Маньківкою і про наступ татар на Торговицю та Умань
Божиєю милостию государю царю і великому князю Алексію Михайловичу, всея Великия и Малия Росиї самодержцу [п. т.], государю і облаадателю, Богдан Хмельницкий, гетман зо всім Войском твоего царского величества Запорозким до лица земли низко чолом бєм.
Якосмо перше через Макара Москаленка, полковника білоцерков-ского, до тебе великого государя нашого, царя і великого князя Алексія Михайловича, всея Великия і Малия Росиї самодержци, в грамоті на-шой писали, даючи знат'о неприятелех твоего царского величества, ляхах і татарах, теди аж до сего часу стараня нашого прикладалисмо, жебисмо о замислах неприятелских, взявши певную відомост, твоєму царскому величеству преслали. Где по отправеню до твоего царского
відправлено через
410
величества полковника білоцерковского, на тиє всі часи з войском нашим билисе найперше в Маковци з Михайлом Зеленским, полковником браславским, ляхи і татаре бой міли, і через дний три билисе, в ко-тором бою барзо много татар, яко і ляхов набито, і нічого неприятелі не учинивши, назад отступили зо стидом і неславою. Одтол полковник браславский язика татарского нам прислал, которий перед нами сказо-вал. же Станислав Лянцкоронский, гетман полиий, по одступеню од Манкувки міл бил тую орду, которая з нами бой міла, аж на Кайнар одпроважат; потом вийшовши калга солтан. Нурадин солтан, Муняк солтан, Карач, Муртаза бей і іншиє беєве і актове з свіжою ордою вдарили били на город Торговицу, в полку Уманском будучий, і там їх били і язика гатарского одтол нам приведено, которий татарин о замислах неприятелеких нам досконало побідит не уміл, толко тоє сказовал, же тая орда ляхом на помоч ідет. Од Торговици тая орда одсту-ііившп, на Умань ударила била і там, милостю божиєю і пречистиє богородици помощию і твоїм великого государя нашого царя і великого князя Алексія Михайловича, всея Великия и Малия Росиї самодержца, і сина твоєго царского величества, благовірного царевича і великого князя Алексія Алексієвича щастєм, тим неприятелем одпур дали і язика татарского з Умані до нас приведено, которий перед нами сказовал, же тая свіжо пришлая орда, одступивши од Умані, з ляхами зняласе і знову ляхов назад к нам ворочали. Теди ляхи оповідили, же ми вже не пойдемо, для того, іж войско наше барзо нужно і ранно.і пехоти не маєм. Тот же татарин нам сказовал, же і сам хан на літо ляхом на помоч іти маєт. Теперешними часи посилалисмо до полковника уман-<кого, аби о відомост і язик певний постаралсе, которий в Усті Бершаді за Богом Филипецкого, товариша з под корогви Суходолского, полку воєводи краковского, поймавши, до нас припровадил. Теди той поляк в роспросех перед нами сказовал, же Станислав Потоцкий, гетман коронний, Станислав .Пяцкоронский, гетман полний, князь Дмитер Вишне-вепкий, Балабан, Шемберк, Чернецкий, Корицкий і іншая старшина, постановивши Себестияна Маховского гетманом наказним над войском кварцяним, котроє на становисках за Богом по городах положено, на сейм до Варшави пошли для того, аби посполитеє рушене в краї наши рхшили. А тим татаром, коториє з калгою салтаном і іншими салтана-ми, беями і актами вишли, ляхи міст двадцат і чотири за Богом в полку Браславском дали для того, аби тая орда до трави на тих становисках стояла, которая до святого Юрия стояти маєт. Тот же язик нам сказовал, же волохи, мультане, венкгри і турки ляхом помочю бити мают і на нас на літо наступовати готуютее, а такиє замисли їх, єжели би толко Україну знести могли, чого їм азали бог всемогущий не до|по]может. то і на городи твоєго царского величества московскиє іти обецуютее. А для ліпшого вирозуменя замислов неприятелеких посилаєм до твоєго царского величества і того поляка Филипецкого, которий іьиреи або всем устне твоєму царскому вел. оповіст. За чим велице а покоряє твоєго царского вел., яко вірниє і зичливиє подданиє, до лица
земли упадаючи, просим рач твоє царское вел. болшими ратми своїми
люди твоего царского вел. нам на помоч не прибудут, на потом за лихою дорогою не прудко поспешатсе і, уховай боже, до остатку непри-ятеле городи твоего царского величества попустошили би. І о тоє теж тебе великого государя нашого, твоего царского величества, милостиво просим, кгди би якиє люде з неиависти, гніву і нелюбві нас перед твоїм царским величеством удават міли, не рач твоє царское вел. такових слу-хат, і їм віріт, бо як 1 через літ сім милостю божиею і пресвятоє бо городици помощию стараня нашого прикладалисми, теди і тепер за щастєм твоїм великого государя нашого, твоего царского вел. противко кождого неприятели стават і колико милостивий бог помощи подаст промишляти будем. А з тоєю грамотою нашою посилаєм до твоего царского вел. Яска, сотника богуславского, да Тимофія, сотника полку Уманского с товарищи, коториє ширей устне обо всем оповідят. Рач твоє царское вел., оних милостиво вислухавши, незабавне до нас от-пустит. При том вірниє подданиє господа бога молим, даби твоє царское вел. долголітне царство їх пресвітлих осударских престолах цар-сівовал і над неприятелми звітязтво одержовал.
Писан в Богуславлю, дня 22 февраля, року 1655.
Твоєму царскому величеству вірниє подданиє і найніжшиє слуги. Богдан Хмельницкий, гетман з Войском вашого царского величества Запорозким.
Там же, ф. Сибірський приказ, стовп. 1636, арк. 358—367. Переклад,
№ 15557—15561, стор. 83-84. Переклад.
№ 300
1655, лютого 26 (березня 8). Богуслав. — Лист до патріарха Никона з проханням сприяти прискоренню походу російських військ та повідомленням про воєнні дії
Божиею милостию великому государю святейшему Никону, патри-арху московскому, и всеа Великия и Мальїя Росии, Богдан Хмельки-цкий, гетман Войска его царского величества Запорожскаго со всем
Войско.м Запорожским, тебе великому господину нашему до лица земли челом бьем.
Яко же в прежних грамотах наших чрез Макара Москаленка, полковника белоцерковского, и прочих посланников наших твою святи-тельскую милость молихом, дабн ваша святительская милость умилосердившися над верою православною и церквами божиими, яко и преж-де о нас ходатайствовати и его царское величество просити изволил, чтоб нам воинством своим помогл и ньше чрез сих посланников наших Яска, сотника богуславского, да Тимофея, сотника уманского, униженне тебе господина нашего просим, изволь милостью твоєю святительскою просить его царское величество, дабьі нам ратию и воинством своим помоши не замедлил, дондеже пути стройньїи и ратним люде.м прежде, даже не розлилися водьі, приити к нам лучше; егда же убо водьі разли-мтся, путь разлития ради вод имат бьіти труднейший. Ведомо чиним тебе, великому господину нашему, яко по отпущении Макара Москаленка, полковника белоцерковского, недавно калга салтап, иурадин сал-іан, Муняк салтан, Карач-бей, Муртаза-бей со иньїми беями и агами г.ришли ляхом на помочь п скоро ляхов наговаривали, дабьі паки шли на нас и воевали городи украинньїе. А ляхи отговаривались тем, яко пехотн не имеют и лошади худьі, занеже под Охматовьім во многих днех с нами свалньїй бой имеючи, всю пехоту свою погубивша и самих сило ранено много. Сего ради не возвращяющеся с теми салтанами к нам, указали им за Богом 24 городьі для становища и сами там же за Богом по иньїм градом станьї своя имеют и до святого Георгия стояти будут, а по святом Георгии с венграми, мультянами, волохами и татарами, скопившися, всею силою ударити на Украйну хотят. Молим зело и десятократицею молим тебе, великого господина нашего, дабьі ходатай ко его царскому величеству о нас бьіл еси и просил его царское величество, дабьі нам воинством своим помощи изволил, аще ли же не цьіи злии людие зависти ради нас лестно тебе, великому господину нашему, и его царскому величеству восхотят оболгати, не верь ваша святительская милость, занеже мьі чрез седмь лет воюючися с пеприятелми, ляхами, поборахом усердно по вере християнской и ньше же, поддавши-ся под високую и крепкую его царского величества руку, до смерти за его царское величество против недругов его царского. величества стояти будем. О иньїх же всех вещех твоєму святительству возвестят посланники наши. При сем тебе святейшему господину ц пастирю нашему низко к ногам вашеа святительская милости, яко овца припадаєм и просим о препослании благословення пастнрского.
Дан в Бруславлю, 26 февраля 1655-го.
Тебе великому святителю нашему прямьіе подданньїе слуги, Богдан Хмельницкии. гетман с Войском его царского величества Запорожским.
ЦДАДА, ф. Сибірський приказ, стовп. 1736, арк. 368—371. Переклад, арк. 4—6. Переклад (без кінця).
№ 1^57~?5561.’Йя
XIV, стор. 525—528 (без кінця).
№ ЗОЇ
1655, березня (не пізніше 11). Богу слав. — Лист до Олексія Михайловича про польські і татарські воєнні плани
Божиєю милостию, великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичю, всеа Великия и Мальїя Росии самодержцу [п. т.], государю и облаадателю, вашему царскому величеству, Богдан Хмельницкий, гетман со всем Войском твоего царского величества Запорожским ниско до лица земли челом бьем.
Имеючи мьі ведомость от язьїков татарских и лятцких о неприяте лех, что они вместе за рекою Бугом в розньїх местах, в полку Бряслав ском стоят, сего ради, частьіе подт>ездьі для язьїков посьілаем; и ньіне недавно наш подьезд помощию божиєю и твоим великого государя царя нашего и великого князя Алексея Михайловича, всеа Великия и Мальїя Росии самодержца, и сьша твоего царского величества, благоверного царевича и великого князя Алексея Алексеевича, счастьем, чоимав в Жорницах Яна Песочинского, подкомория новгородцкого, ротмистра королевского, человека знатного, которой о всех замьіслах лянких и татарских добре знает. И тот Ян Песочинский нам в росправе сказьівал, что ляхи и татаровя, до весньї ту войну отложили, а Станислав Пото-цкий, гетман корунньїй, до Львова на комисею платить заслугу де-нежну пошел \ а тут Лянцкоронский, гетман полньїй, с войском остался. А когда тех татар, которьіе с нами билися под Охматовьім, провожал, встретился с калгою салтаном и с нурадьіном салтаном, которьіе после бою ново с ордою пришли к ним на помочь, и вскоре учиня меж собою думу, Лянцкоронский посланцов своих и калга салтан мурзу своего до короля полского вьіслали, что король по воскресения христове, по праз-нике нашем по дву неделях, с посполитим рушеньем шол впрямь сюда на Украйну, и надеются сильї от венгер, волохов и от паши силистрей ского и от иньїх краев, и однолично всю Украйну сего лета мислят извоевать, чего токмо боже им не допоможи. Сльїша тогда мьі о таких замьіслах неприятельских, о том и твоєму царскому величеству извест-но чиним, и не могучи о всем достаточно в грамоте виписать, того Яна Песочинского, подкоморего новгородцкого, а с ним после его пойманого татарина, к тебе великому государю нашему, твоєму царскому величеству, посилаєм, которьіе о всех замьіслах ляцких и татарских твоєму царскому величеству известят словесно. А ми, будучи верньїми поддз-
ньїми твоего царского величества, зело молим, да нас твоє царское величество не оставить и да не подаси нас врагом нашим в рабогу, но милостиво да заступит нас твоє царское величество, и большими ратми да поможет, занеже мьі богу и тебе великому государю нашему крест-ное целованье учини и в подданство поддавшися, ни на кого не наде-емся, только на бога и на твоє царского величества заступление. При том известно чиним твоєму царскому величеству, что Феодосей Васи-левичь, архимарит слуцкий, не ведаем для какие виньї ис Києва до Литви збег, сего ради велел есмя прилежно о том проведьіванья учинить, хто его туда отпущал и чьим советом он так учинил. Татарове естли бьі имели до твоего царского величества послов своих присилать, отговариваючися, что с нами не воевалися, не верь им твоє царское величество — изменники суть. Узнали есмя их недавно, когда есмя бой несколико дней под Охматовьім с ними имели и с ляхами, и в неволю без числа жон и детей побрали и места и церкви божии пожгли.
Прочая ж о всяких делах те посланники наши Осип Томиленко, сотник каневский, Климко Дубовик словесно твоєму царскому величеству известят, которнх посланников с тем Яном Песочинским и с татарином тебе великому государю нашему посилаєм, изволь твоє царское величество милостиво велеть у них вьіслушать, что ни єсть они о нас сказивать ймуть. Вельми молим твоего царского величества, изволь того Яна Песочинского с теми ж посланники нашими к нам велеть прислать, понеже его на розмен удержати будем за тех казаков, что ннне на службе твоего царского величества; несколько их в неволю ляхом попали и ннне там сидят. При том бога всемогущего усердно молим, дабьі ти государь наш долголетне на своих престолех царствовал.
Дай в Богуславле, 23 марта лета 1655.
Вашего царского величества во всем верньїе и нижайшие слуги и подданньїе, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском вашего царского величества Запорожским.
На окремому аркуші помітка: Прислан с Осипом Томиленком.
і ЦДАДА, ф.^ Сибірський приказ,^ стовп. 1636, ч.^ П^а^к. 378—383. ^Пе-
арк. 62—64. Переклад (без кінця).
№ 15557—15561,Парк.,Ч86—87.Д'копія "(з^’скороченнями)’. ,ДД’Л РУЕ0ПИив’ Опубліковано: Актьі ЮЗР, т. XIV, стор. 557—560 (скорочено).
№ 302
1655, березня 21 (31). Чигирин. — Лист до воєводи Василя Шереметєва про бої з польськими і татарськими військами та про перехід великої кількості козаків на Запоріжжя і Дон
Божією милостію, великого государя царя і великого князя Алексія Михайловича, всея Великія и Малия Росії самодержца, і многих государств государя і обладателя, єго царского величества, Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорожским, боярину і воєводі і намістникови белоозерскому Василю Борисовичу Шереме-тєву, брату і другу нашему, доброго здоровя от господа бога міти зичим.
Не хотечи ми тебе, приятеля нашего, безвістно оставляти, ознай-муєм, же ляхов недалеко под Києв згоном, корогов килки подбежали било, з которих козаки наши ляхов сем человік поймали і много погромили. Дал нам знати і полковник уманский, же татаре, ясиру много у Браславшині набравши, назад повтекали; а з солтанами заледво третя часть при ляхох їх зостало, которих барзо мало повідают. і лист тот, од полковника уманского до нас присланий, до вашей милости посилаєм. А гетмани лядскиє обадва давно до Польщи пошли. Ми теж для того до Чигирина зєхали, что много козаков на Запороже і на Дон іти хотіли, которих ми задержали і по городіх імать росказали і на горле карати, єжели би іти важилися без волі нашоє. А що ваша м. пи-сал до нас сторони того коня курчина Федосиєва Мамантова сина, теди ми о том не відаєм, із отца нашего мілисмо своего доста. І казалисмо опит учинити, жеби в кого тот кон знайдется, .зараз вернено і до вашей м. отослано. Ваша м. ні в чом не тривожся, бо ми в рихлом часі з полком Чигиринским до войска рушим, а з вашею милостю нарадившися, піхоти єго царского величества московской до Чигирина, для безпечносте зо три коруг[ви пошле] м. Притсм приязні вашей м. братерской отдаю[ся].
Дат з Чигирина, м[арта] 21 дня 165[5].
Тобі всего добра зичливий і друг приятел Богдан Хмельницкий. гетман з Войском [єго царского величества] Зап[орожским].
На звороті адреса: Божиєю милостию великого государя царя і великого князя Алексія Михайловича, всея Великия і Малия Росиї самодержца і многих государств государя і облаадателя, єго царского величества, боярину і воєводі і намесникови белоозерскому Василю Борисовичу Шереметову і другу нашему.
ман Богдан Хмельницкий».
416
и на сей стороне Волги много их неподалеку кочюют, а мурз нагайских, коториє ляхом. на^помочь итти іімєли, двадцать совсем ^ахватили под Тер^ тому человеку, которьій с грамотою от вашей милости приезжал».
Опубліковано: Акти ЮЗР, т. XIV, стор. 363—366.
№ 303
1655, березня 27 (квітня 6). Чигирин. — Лист до київського воєводи Федора Волконського про пересування польських і татарських військ
Божиєю милостию великого государя царя и великого князя Алексея Михайловича, всеа Великия и Мальїя Росии самодержца и многих государств государя и облаадателя, его царского величества, Богдан Хмельницкий, гетман Войска его царского величества Запорожского, боярину и воєводе и наместнику галицкому, князю Федору Федоровичу Волконскому, да дьяку Андрею Немирову, любительное поздравление о господе радоватись.
Писал тьі ко мне, приятель мой, ведомо чиня о том, что боярин и воєвода и наместник ростовской, князь Федор Семенович Куракин, до великого государя царя и великого князя Алексея Михайловича, всеа Великия и Мальїя Росии самодержца и многих государств государя и облаадателя, его царского величества, для многих причин отьезжает, а твоя милость, приятель мой, еще в Києве пребьіваешь, о чем я уте-шаюсь. И как перед тем боярину и воєводе и наместнику ростовскому, князю Федору Семеновичю Куракину, обо всем обещались есми, так и ннне твоєй милости о всяких делех, какие будут у нас, ведомо чинить не пре станем. И то весно учиним, что ньше, марта в 24 день пришел до нас от цесаря турецкого посол великий, Шаган-ага, с прелестньїми сво-нми поганскими, вьіговаривая, что татаровя без ведомости их ляхом на помочь приходили и нас воевали, но мьі прелестем их не верим нима-ло. Известно ж чиним, что и посланцьі с Дону, будучи у нас, сказали нам, что калмики касайских несколко мурз с женами и с детми и-со зсеми улусами, которьіе около Терка кочевали, сими временьї взяли, и стругов казаки донские несколко десятков готовьіх имеют на Крьім итти по указу его царского величества. Разумеем, что милости твоєй ведомо єсть, что Макар Маскаленко, полковник белоцерковский, от его

царского величества назад до нас возвратился, через которого неизре-ченную милость свою его царское величество обьявляет и нам на по-
своего ближнего боярина и дворецкого и наместника тверского Василья Васильевича Бутурлина отпустил и бо’льшими ратми еще пособствовать нам его царское величество обещается.
Что до нас пишет твоя милость, до нас ведомо чинишь, что явная измена многих людей духовньїх и мирских показуется, тогда мн о том писали до полковника киевского, чтоб сторожу везде крепкую имели. чтобьі ни попа, ни чернца и никакова купца нигде не пропускали, и лет-риковцов, если б пришли, назад пущать не велели есмя, то бо, что прежде сего купцьі езживали без ведомости нашей бьіло. И твоя милость, будучи там в Києве, остерегай, чтоб никакой купец киевский в Литву не ехал. О том после турецком, которьій у нас єсть, не мешкая др его царского величества пошлем и о всем известим. Ведомости еще какие будем иметь, твоей милости извесно чинить будем: и твоя милость к нам обо всем, что там у вас содеватися будет, давайте знать. Притом здраствуй твоя милость, о господе.
Дан ис Чигирина, 27 дня марта 1655.
Вашей милости всего добра желательньїй приятель, Богдан Хмель-_ ницкий, гетман с Войском его царского величества Запорожским.
арк. 67—68. Переклад.
№ 304
1655, квітня 2 (12). Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича з подякою за відправку російських військ на Україну, повідомленням про турецьке і татарське посольства та з проханням відпустити ігумена Данила
Божиею милостию великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичю всеа Великия и Мальїя Росии самодержцу [п. т.], государю и облаадателю, вашему царскому величеству, Богдан Хмельницкий, гетман Войска вашого царского величества Запорожского и со всем Войском вашего царского величества Запорожским, ниско до лина земли челом бьет.
Вельми обрадовалися есмя и все Войско вашего царского величе-
418
ства Запорожское, когда возвратился Макар Москаленко, полковник белоцерковский, з грамотою вашего царского величества, в которой грамоте ваше царское величество великую и неизчетную милость своего царского величества, оказуючи вскоре ближнего боярина и дворецкого и наместника твсрскаго Василья Васильевича Бутурлина со многими рагьми от боку своего царского величества на посилок к нам посилаєш н большую еще рать ваше царское величество обещаеш, а к тому что и сам ваше царское величество против тем врагом и поборителе’м верьі православньїе християнские и разорителем церквей божих своєю цар-скою особою з большими ратей прежних ратми рушился, за то вашему царскому величеству, что нас прямих и верннх подданннх своих не покидаєш, зело благодарим и до лица земли ниско челом бьем и молим ваше царское величество, дабн нас верннх подданннх своих ваше царское величество всегда ис милостивого жалованья своего не испускал. Служачи мьі тогда верне вашему царскому величеству, ведомости ка-кне у нас ннне есте, вашему царскому величеству через посланника нашего Василья Климетенка извещаем, что пришел к нам посол туре-цкий, Шаган-ага, от Сияуш паши силистрейского и от везирь Азема, имянем цесаря турского, с прелестньїми листами, прельщаючи нас и из-водячи, чтоб есмя цесарю турскому поддавались, чего не дай боже, понеже мн одинова, отдав крестное целованье вашему царскому величеству єдиному православному царю подсолнечному и наследником вашего царского величества, вечне работати присягли есмя и за ваше царское величество и за веру православную всякого времени есмя го-ювн умирать, а неприятели все посторонние на изменннх умислах и лестях своих никогда не утешатся.
Сьізново сими ж временьї Карачь-бей перекопский ханским и всех салтанов и беев имянем листи прелестньїе прислал, прельщаючи нас, чтобьі есмя тем же обьічаем учинили и от вашего царского величества отступили, а они нам обещают помочи на ляхов. Ми однако прелестям их не верим и помочи от них не желаем, имеючи ваше царское величество по бо.зе заступника, и листи прелестньїе, как от Сияуш паши, так и от Карач-бея, до нас писаннне, вашему царскому величеству через того посланника нашего посилаєм, и с которих листов о всей измене тех неприятелей ваше царское величество вьіразумеешь, какие замисли имеют, понеже и по се время еще татарове с ляхами за рекою Богом ь местах на становищах стоят и ничего доброго не мьіслят, только ожи-£2 ют короля польского с посполитим рушеньем и.силн великие из роз-ньіх земель надеются. И уже, как видим, все земли посторонние на нас очи обратили и силу всю готовят и вашему царскому величеству и нам, Ьоііску твоего царского величества Запорожскому, ничего доброго не желают, только боже им не допоможи. Посла того, о котором ваше царское величество извещаем, до дальшие ведомости вашего царского ьеличества задержали єсмо, декуди тот посланец наш от вашего царского величества с зедомостью возвратитея. Молим и паки молим ваше царское величество, дабн воскоре сего нашего посланника твоего цар-
ского величества с милостью отпустил, чтобьі мьі с ведомостью вашего царского величества того посла турецкого скоро назад отправили, по-лучаючи в то, чтоб турки с татарми больши на нас помочи не довали.
Ведомо нам єсть то, что Данило колугерь, посланец от королеви свейской у вашего царского величества задержан, а уже о том из Свеи нам ведомо учинено. Вельми покорно молим, изволь ваше царское величество к нам того Данила колугеря отпустить, понеже мьі уже от лет четьірех с королевою свейскою о приязни договорьі чиним, чтоб на тех неприятелей ляхов нам помогала, а ньіне, поддавшися под високую и крепкую вашего царского величества руку, желаем не только, чтобьі из Свеи, но и из иньїх краев на тех неприятелей вашего царского величе ства воевано, и тем неприятелем помешка чинена, понеже и ляхи, изщу-чи разньїх обьічаев, чтоб как Украйну извоевати могли, от цесаря христи-янского, от немец, венгер, волохов, турков, татар помочи желают, п нам трудно тех, которьіе к нам издавна с приятством приклоняются от себя стгонять, но и во всем таки искать. Мьі желаем, чтоб уже неприятели ляхи сего лета все пропали, чтоб больши крови християнской не проливали и церквей божиих не разоряли, и вторицою молим вашего царского величества о том Даниле колугере, изволь к нам его отпустить, а мьі, что он нам скажет, вашему царскому величеству обо всем изве-стим. Прочая же дела словесно посланник наш вашему царскому величеству изповесть. При том бога усердно молим, дабьі ваше царское величество долголетне на престолех царствия своего царствовал.
Дан в Чигирине^ апреля во 2 день, лета 1655.
Вашему царскому величеству нижайшие подножия слуги и верньїе подданньїе, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском вашего царского величества Запорожским.
ЦДАДА, ф. Сибірський приказ, стовп. 1636, ч. II, арк. 406—413. Пере-
Деожавна публічна бібліотека Української РСР, Відділ рукописів. II, № 15557—15561, арк. 91—94. Копія з перекладу.
№ 305
1655, квітня 6 (16). Чигирин. — Універсал про дозвіл священикам Київської капітули ситити мед
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорозким.
Ознаймуєм тим писанєм нашим, іж що надали єсьмо універсал священикам капітули Києвской на сиченє канунов: теди водлуг наданого універсалу од нас, свесченици мают по дві кади меду ситити, і то
420
в бровари місцком ратушном, а єжели би которий свесченик міл где інде канон ситить, і болш ніж дві кади, теди од того наданя певне от-П ДУДат в Чигирине, апріля дня 6 року 1655.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
На звороті: Попум на сиченє меду універсал Богдана Хмельни-цкого, року 1655, апреля 6-го.
ЦДІА УРСР у Києві, ф. Колекція Київської археографічної комісії. Опубліковано: Акти ЗР, т. V, стор. 92—93, № 32/11.
1655. квітня 28 (травня 8). Чигирин. — Універсал про закріплення за Мгарським монастирем земель, наданих йому Раї-ною Вишневецькою
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорожским.
Ознаймуєм сим писанєм нашим кождому, кому о том відать нале-жит, вшелякоє кондициї людем, іж що славнеє намети Раїна княжна Вишневецкая з побожности своєє, поля, сіножати і іншиє кгрунта до вживання монастиреви Мгарскому надала і привилеє.м своїм подтвер-дила, ширей єсть обо всем о том привилею виражено; прето міти хочем і росказуєм, аби тиє всі кгрунта водлуг привилею цале при монастиру Мгарском зоставали і жаден до них аби ся не втручал; а коториє бо в тиє кгрунта втручалисе і перешкоду чинили, такових пану полковни-кови тамошнему карать росказуєм. Тиє зась, коториє на кгрунтах мо-настирских седят і оних уживают, росказуєм аби вшелякую повинность монастиреви отдавали.
Дан з Чигирина, дня 28 априля 1655 !.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
ЗбіркцдіАЛураСрВСуК°КиєЧ Особистий 5 фонд" Ол 3 Грушевськогі™ спр65 408.
Опубліков н Акт і ЮЗ , т V	і, № 9, з датою 28 квітня


1655. квітня 28 (травня 8). Чигирин. — Універсал про надан
 ня Батуринському монастирю села Хмелів
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорозкйм.
Всім вобец і кождому зособна, кому о том відат належит, вшелякое кондициї людем, ознаймуєм сим універсалом нашим всей старшині і черни Войска єго царского величества ^Запорозкого, а особливе паном полковником, сотником, атаманом, іж ми видечи убогий манастир Ба-туринский, а для вшелякое помочи зданю зо всім пожитком придалисмо село Хмилов. Пилко приказуєм всім селяном в Хмилувце мешкаючим,, аби велебному в бозе господину отцу ігуменови батуринскому і от єго зосланому били послушними і во всем слухали без всякого противенства. Зачим приказуєм старшині і черни, аби до помененних селян хми-ловских жаден ані до пожитков тих не втручался, под срогостю вой-сковою.
Дат з Чигирина, дня 22 априля 1655.
На звороті: Универсал отцем монастиря Батуринского на село Хмилов от Богдана Хмельницкого, гетмана Войска Запорозкого 1655, априля 20.
ЦДІА УРСР у Києві, ф. Батуринський Крупницький Миколаївський
Копія з копії.
Варіант другий
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорозкйм.
' Всім вобец і кождому зособна, кому о том відат належит, вшеля-коє кондицйї людем ознаймуєм сим універсалом нашим, іж ми видечи убогий монастир Батуринский, а для вшелякое єму даної помочи зо всім вечисто придалисмо село Хмилов. Пилно приказуючи всім селяном в Хмилувце мешкаючим, аби велебному в бозе господину отцу Ісихиєві, ігуменови батуринскому, і од єго зосланому били послушними і во всем слухали без противенства жадного, за чим приказуєм, аби до помене-них селян хмиловских жаден не втручался.
Дат з Чигирина, дня 28 априля 1655.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
422
З правого боку дописано: Варую і прошу і приказую, што ми з волі нашей надалом і по мні наступаючим паном гетманом Войска Запорозкого не отнімат і месце потвержат, іначей не чинячи.
Приказуєм сурове яко от нас посланим, так і там живучим козаком. аби жадней кривде не било оним людем, яко і велебному отцу ігуменови под карностю войсковою і зарукою тисяча злотих, і подвод никому не дават1.
ЦДІА УРСР у ^КиєвІ, ф.^Ба-гуринський Крз


1655, травня 15 (25). Чигирин. — Наказ жителям сіл Борш-ни. Валків і Полови гатити греблю Густинського монастиря
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорожским.
Селяном боршнянским, валковским, половянским приказуєм сим нашим писанєм, абисте, як перед тим греблю монастирскую гатили, так і тепер послушними били, которая належит до монастира Густин-ского, а єжели бисте спротивними бити міли писаню нашому і гребли направляти не хотіли, теди приказуєм полковникови прилуцкому, аби вас сурово карал, а в небитности наказному, і вину жеби на вас брал.
Дат з Чигирина, 15 мая 1655.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
На звороті: Універсал пана гетмана Богдана Хмельницкого і для угачення греблі, мая 15, 1655.
1 Дописки зроблені двома різними почерь

. 1655; травня 15 (25). Чигиріш. — Універсал про надання Густинському монастирю кола у Валківському млині
Богдан Хмельницкий, гетман .з Войском єго царского величества Запорозким.
Ознаймуєм тим нашим писанєм кождому, кому би тилко того потреба било відати, іж що в млині валковском, некгдис з побожности своєї блаженнеє памяти князь Вишневецкий надал пару кол отцом монастира Густинского, в котором млині третєє прибудованеє коло на аренду ідет теперешними часи і перешкодою отцом того монастира зо-стаєт. Теди і ми, стосуючися до того наданя, і тоє третєє коло од арен-ди оддаляєм і з побожности нашоє на виживленє отцом того ж монастира феруєм, варуючи, жеби болш арендар до кола справи не міл, і в том млині за оказанєм того листу нашего найменшеє кривди і перешкоди чинить не важилея, под виною двох сот талерей на войско, чогс і пан полковник належний, а в небитности єго наказний, постерігати маєт, якоби болш в том млині ни од кого найменшеє перешкоди отцеве монастира Густинского не поносили, не чинячи іначей. А що смо одвернули коло од арендара, теди в. нагороду того кола при експірованю аренди тому арендарови, що держит аренду, дефалкати обецуєм.
Дат з Чигирина, мая 15 року 1655.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
На звороті: От єго милости пана гетмана, жеби арендар справи не міл у млині валковском 1655 року, мая 15 дня.
ЦДІА УРСР у Києві, ф. Густинський Свято-Троїцький чоловічий монастир, оп. 1, спр. 8, арк. 1—1 зв. Оригінал.
Державна публічна бібліотека Української РСР, Відділ рукописів, Рукописи Київського університету, № 231/99, т. І, арк. 68. Копія.
№ 310
1655, травня 15 (25). Чигирин. — Універсал про дозвіл Гул стинському монастирю брати мірку в Шкурятиишному млині
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорозким.
Ознаймуєм тим писанєм нашим кождому, кому о -том відат належит. а особливе пану полковникови прилуцкому, іж позволисмо господином отцем монастира Густинского з млина Шкуратишиного, на греблі мо-настирской стоячого, мірочку, которую арендарі нам належачую отби-рают, брат. Теди міти хочем, аби їх цале доходила і так пан полковник
прилуцкий, яко і арендарі тамошниє, перешкодою не були, а ми арен-даром при експірациї аренди за тоє дефалкату обецуєм.
Дат з Чигирина, дня 15 мая, 1655.
Богдан Хмельницкий. рука власна.
На звороті: На млин Шукартишин от єго милости пана гетмана, што позволил арендарскую мірочку брати нам.
311
1655. травня 15 (25). Чигирин. — Універсал про підтвердження прав Густинського монастиря на володіння
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорозким
Всім вобец і кождому зособна, кому би о том відат належало, вше-лякоє кондициї людем, тепер і на потом будучим, доносим до відомости, іж сушіиковали до нас вся братия общежительного монастира Густин-ского, же в кгрунтах, коториє еще от святоє памяти княжат Вишневе-цких мают, ведлуг привилеюв наданих, од нікоторих людей Хеликоє терпят утиснене. Проте ми хотячи, аби місцу святому не било укривже-ня і тоє, що святобливе надано, жеби при місцу святом 1 зоставало, сим нашим виразним универсалом сурово заказуєм, аби жаден в кгрунтах монастирских найменшеє не важилсе чинити кривди, так в полях, сено-жатех, ставах, яко і інших тому місцу святому служачих приналежностях, а єжели би якиє-колвек люде, легце собі поважаючи сей наш универсал і виразную волю войсковую, найменшую чинили кривду в кгрунтах помененого монастира Густинского і в ониє неналежне вдира-лисе, іакового кождого полковникови нашему прилуцкому, а в небитно-сіи єго, наказному за найменшою скаргою карат росказуєм. А єсли би не карал, теди так сам полковник, яко і кождий чинячий кривцу, сурового од нас самих не уйдет караня.
Писан в Чигирині, дня 15 мая року 1655.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
На звороті: Господном отцем монастира общежителнаго Густинского до прилучан, жеби кривди не чинили в кгрунтах їх от его милости пана гетмана, 1655, 15 мая.
Іншим почерком-. Оборона монастира і всіх єго ’добр гетманов Хмельницкого і Безпалого і гетманихи Хмельницкой і князя Трубе-


№ ЗІ25
1655, травня 16 (26). Чигирин. — Універсал про надання Густинському монастирю села Полови
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорозким.
Ознаймуєм тим писанєм нашим всім вобец і кождому зособиа, кому би тилко сеє наше показано било, а особливе пану полковникови при луцкому, а в небитности єго наказному, іж ми з побожности нашой село Половоє, стоячоє на кгрунтах монастира Густинского, феровалисмо отцем в монастиру Густинском будучим на виживленє, в котором селі обивателі зостаючиє во всем аби били послушними монастиреви і вше-лякую повинност без спорки жадноє оддавали, тим писанєм срокго на-поминаєм. До которого села пан полковник прилуцкий ані наказний єго і жаден з старшини найменшеє справи аби не міл і до жадних по-винностей обивателей тамошних потягати не важилея под суровим ка-ранєм войсковим, так яко би отцеве монастира Густинского, за нада-нєм нашим держачи в поссесиї село Половую, ни од кого найменшеє кривди і перешкоди не поносили, і овшем оного спокойне заживали. А єжели би хто-колвек бил спречним волі нашой і в том селі важилея отцом монастира Густинского якую найменшую кривду і перешкоду чинить, то ми кождого такового за найменшою скаргою срокго без от-пусту будем карати, не чинячи іначей.
Дат з Чегирина, мая 16, року 1655.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
На звороті: От єго милости пана гетмана даний на село Половую, мая 16, 1655.
№ 313
1655, травня 18 (28). Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича про, підготовку спільно з Василем Бутурліним походу проти польських військ та про відправку українських послів
• у Швецію
Божиєю милостию великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичю, всея Великия и Мальїя Росии самодержцу [п. т.]. государю и облаадателю, вашему царскому величеству, Богдан Хмель-
426
яицкнй. гетман со всем Войском Запорожским твоего царского величе-
Будучп мьі веріїьіми и желательпьіми подданішми твоего царского величества против неприятелей иноверцов ляхов, взяв бога на помочь, из Чигирина мая 18 дня рушилися и войско наше под Белою Церквью ссбирати будем. Там же з боярином твоего царского величества и дзо-рецким и наместником тверским, Васильем Васильевичем Бутурлиньїм, сшедшися. милостию божиею и пресвятьіе богородицьі помощию и твоим великого государя нашего царя и великого князя Алексея Михайловича, всеа Великия и Мальїя Росин самодержца и сьша твоего царского ве-личества благовірного царевича и великого князя Алексея Алексеевича счастьем, против неприятелей промишляти будем и где их обоз будет, прямо тудьі пойдем. И о том тебе великому государю нашему, твоєму царскому величеству, ведомо чиним, что мьі от лет четьірех с Христи-ною. королевою свейскою, ссьілалися для того, чтоб неприятелем нашим, ляхом, швєдьі ни в чем ни верили и на нас помочи не давали; что и ннне до нас от короля свейского и от Радеевского Данил чернец пришол, і которьім к нам пишут, что никоторою мерою неприятелем твоего варского величества и нашим, ляхом, помочи дати не имеют, но и во всем на них воевати обешаются, сего ради и мьі для всякне приязни
Кондрата Бурляя, сотника медведовского, с товариші! с тем, чтоб неприятелем твоего царского величества, ляхом, ни в чем не верили и помочи не посьілали, но и с тое там сторонні на них же воевали. А естли б о том твоє царское величество, что там посланцов наших посилаєм, им прогневатися, тогда на милостивом жалованье твоего царского величества покладаєм. Однако разумеем, что и твоєму царскому величеству то за пристойнеє дело покажетца, понеже мьі будучи желательньї-ми подданньїми твоего царского величества то усматриваем, чтоб боль-ши приятелей бнло, нежели неприятелей, к тому же, когда там наши посланцьі будут, то никаких посилков шведи ляхом не дадут и ни в чем верити не будут, и о всем на них же воевати имут, понеже как ведо-мость имеем, что ляхи королю свейскому шведского и иньїх, чтоб только им помочи дали свеяне, уступают титли, и естли будет воля твоего царского величества и указ наших посланцов отпустить, тогда милостиво просим, изволь их, не задержав, отпустить. О иньїх всяких делех те ж посланники наши вместе з Данилом чернцем словесно твоєму царскому величеству известят. Далее какие ни єсть о неприятелех вести имети будем, того ж часа твоєму царскому величеству известим. При том, яко верньїе подданньїе, господа бога молим, дабьі твоє царское величество долголетне царствовал и над неприятелми победство одерживал.
Писав в Чигирине, мая 18 дня, лета божия 1655.
Твоєму царскому величеству во всем желательньїе подданньїе и ни-^--айшие слуги, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском вашего царского величества Запорожским.
№ 314
1655, травня 18(28). Чигирин. — Лист до думного дяка Ла ріона Лопухіна про відправку послів Запорізького Війська у Швецію
Божиєю милостию великого государя царя и великого князя Алексея Михайловича, всеа Великия и Мальїя Росии самодержца и многих государств государя и облаадателя, его царского величества, Богдан Хмельницкий, гетман Войска его царского величества Запорожского. \думному дьяку его царского величества, Лариону Дмитреевичю Лопухину, доброго здоровья от господа бога в долгие веки имети желаем
Посилаєм посланников наших до его царского величества, с кото-рьіми писали есмя до короля свейского, понеже мьі от четьірех лет, как почели ссьілатся с Христиною, королевою свейскою и то для того, чтоб ляхом не давали помочи и прелести их свеяне не слушали. Ньше как изволит его царское величество нашим послом итти или нет, на волю его царскому величеству полатаєм. Однако же нам кажется лутче би со всех сторон приятелей имети, нежели неприятелей, понеже ляхи роз-ньіми лестми прельщают и сльїшат то, что король польский и титли свейские изрекся, для чего надобно против давнаго постановлений € шведами постановить, что б не посилковали. Прошу вашие милости. будь ходатаем, естли пустит наших посланцов до Свеи, чтоб не задержань! бьіли, понеже мьі верне служачи его царскому величеству, осте-регаем того, что б ляхи не прельстили шведов, как татар При том здравствуй милость твоя, о господе.
Дан ис Чигирина, мая 18 дня, лета 1655.
Вашей милости всего добра желательньїй приятель, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском его царского величества Запорожским.
ЦДАДА, ф.
1636, ч. II, арк. 525—526. Пере
ского».
Державна публічна бібліотека Української РСР, Відділ рукописів, В № 15557—1'5561, арк. 110—111. Копія з перекладу.
№ 315
1655, травня 18 (28). Чигирин. — Лист до боярина Іллі Ми-лославського про відправку послів у Швецію
Божиєю милостию великого государя царя и великого князя Алексея Михайловича, всеа Великия и Мальїя Росии самодержца и многих государств государя и облаадателя, его царского величества, Богдан Хмельницкой, гетман с Войском его царского величества Запорожским, ближнему боярину и намеснику ярославскому, Илье Даниловичю Ми-лославскому, от господа бога здравия доброго желаем.
Посилаєм посланников наших до его царского величества и до ко-роля-свейского, Кондрата Бурляя з Данилом чернцем, с товарнщи, хотя чтоб и король свейский мирно живучи с нами и от той там сторонні на ляхов, врагов наших, воевал, что убо и дело єсть нам тех людей в приязнь призивати, нежели врагов от всех сторон оберегатися. А ведая о том подлинно, что от четьірех лет от Християн, королеви свейские, которая нам грамотами своими обнадеживала, что с поляки не мирно живут, для того ми ньше прежде времени посланников наших посилаєм до короля свейского, опасаючися, чтоб ляхи их не .хотели до нас ярельщать и на нас вопче воевати. Сего ради просим милости твоей, естли бьі то начатое дело наше показалося за пристойнеє дело его царскому величеству, изволь бьіти сходатаем, чтоб те посланники наши не бьіли задержанні и в дороге предсявзятой скорой поспех чинили до короля свейского и в том, яко будет воля его царского величества, на том мн яко прямьіе и верньїе слуги, преставати будем. При сем здрав-ствуй милость твоя, о господе.
Дан ис Чигирина, мая 18-го дня, лета 1655.
Милости твоей всего добра желательннй приятель, Богдан Хмель-яицкий. гетман, рукою своєю.
ЦДАДА, ф. Сибірський приказ, стовп. 1636, ч. Н, арк. 519—520. Пере-
№ 316
1655, травня 28 (червня 7). Корсунь. — Лист до ніжинського полковника Івана Золотаренка з наказом вирушити проти головних сил ворога
Мой ласкавий пане полковник нежинский.
Благодарно нам то єсть, когда мьі усльїшали, что по милости божий, а особньїм промислом вашей милости, бог всемогущий тем непри-
ятелем дал страх. Дай боже, чтоб их еще лутче бог победил. іолькс добро в том и потребно промишляти особно, когда ведомьій посилок от его царского величества придет, тогда уведав силу добрую, не замешкав курниками, так как прошлого году, просто потребно итти там, где голова, или єсли б где особно какие полки неприятельские стали. Понеже и прошлого лета много бьі доброго исправилося, когда б око-ло тех курников не замешкались, а то мало, что доброго исправилось, только людей как 1 из войск его царского величества московских, так и из наших потеряли. О чем потребно, чтоб и ваша милость думал тому боярину, которой там над ратьми первьім от его царского величества будет, чтоб без задержання просто с вашею милостью на неприятели шли, чтоб уже сие лето даром не изволоклося. А около Бьіхова оставь ваша милость, пересмотря пехоту, и велеть около ворот окопать, а сам ваша милость там и людей не теряй и не мешкав, бога на помощь призвав, промишляй ваша милость над головою, а с хвостом бьі уж удобей. Коли б господь бог помогл тех же своеволников, которьіе тут с нами не хотя чела поставити и вольностей боронити, для шарпанини там, преклоняются: до полку вашие милости не принимай их ваша милость, и так изменников карай жестоко всякою мерою, хлеба им не сказьівай. Мьі тож вашей милости ведомо чиним, что, на помощь всемо-гущаго бога призвав, пошли есми против тех неприятелей. Дай боже счастье. ;Паца чтось ваша милость задержал при себе, добро то ваша милость учинил; только смотрити добро, чтоб не вьшорхнул. Если же, какие нц єсть, впредь ведомости будут, не мешкав ваша милость ведомо чини о всем. При том господу богу вашу милость поручаем.
С Корсуня, 28 майя, лета 1655.
Вашей милости всего добра желательньїй приятель, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском Запорожским.
Опубліковано: Актьі ЮЗР, т. XIV, стор. 697—699.
1655, травня 31 (червня 10). Корсунь. — Універсал про закріплення села Ольшанки ‘за Мгарським монастирем
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорозским.
Ознаймуем сим писанєм нашим, іж село Олшанка, до монастира Мгарского, яко єсть належно, которого ми не отдаляючи от того містца святого, так атаманови яко і всім обивателем в том селі будучим роска-
430
зуєм, жеби отцу ігуменови монастира Мгарского во всем послушенство^ отдавали і в належачої} повинности знайдовалися, до того теж росказу-єм, і срокго напомннаєм так в вишшом, яко і в нижшом млинку, коториє до того ж монастира здавна належать, нихто найменшеє кривди і перешкоди чинити аби не важилея, под строгостію войсковою, не чи-нечи іначей.
Дат в Корсуню, мая 31 дня, року 1655
Богдан Хмельницкий, рука власна.
Зборка Ол. Лазаревського, № 44, т. 5, арк. 33. Копія,’з датою 17 травня Опубліковано: Акти ЗР. т. V, стор. 93, № 40.
архів», тЛ V, стор. 72, № 84Р	У о у, р
318
1655, червня 2 (12). Богуслав. — Універсал про затвердження Феодосія Софоновича ігуменом Михайлівського Золотоверхого монастиря
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорозкйм.
Ознаймуєм сим писанєм нашим, іж отцеве капітула монасгира святого архистратига Михаїла Золотоверхого києвского покладали перед нами привилея свої, з стародавна од королей полских капитулі того монастира наданиї, в которих волная елекція їм в обраню собі, водлуг своєго уиодобаня, ігумена наданая і давними часи стверженая єст, которая і до сего часу у них без вшелякое перешкоди от стану так духовного, яко і світского трвала; а положивши тиє привилея свої, просили нас о тоє, поневаж тепер у себе ігумена не мают, аби їм водлуг
Коториє ми привилея права капітули монастиря святого архистратига Михайла Золотоверхого києвского добре вирозумівши, їм наданих привилеєв і волностей на рушати не хотячи, волную елекцшо для обраня ігумена до їх монастиря, з владзи нашей, без жадноє перешкоди, їм позволилисмо, аби без ігумена монастир їх не ваковал. За которим позволенєм нашим капітула вся монастиря вишпомененого Михайлов-ского згодне обрали собі велебного отца Феодосия Софоновича, намісника на тол час монастиря Братского києвского, до своєго монастиря за ігумена і нам тую елекцию на писмі, з подписами рук не тилко на-

місника і всее капитули, але і свіцких людей подали. Которого то ве-лебного отца Феодосня от розних людей ми слишачи і сами оного добре знаючи, водлуг побожного его житя і добрих поступков на такий уряд бити годного, до елекциї капитули прихиляючисе, аби того монастира святого архистратига Михайла Золотоверхого києвского ігуменом зо ставал і капитулою того монастиря рядил, позволилисмо ему і тоє ігуменство конфирмовали, і аби всі маєтности і доходи монастир скис в своєм завідованю міл, ними ведлуг звичаю старожитного диспо-новая. О счо і до єго милости отпа митрополити, яко до пастира, нашу причину вносилисмо, аби вишпомененого велебного отца Феодосия Со-фоновича на тоє ігуменство зезволил благословити, що єго милост з охотою учинил. Аби теди велебний отец Софонович, ігумен монастира святого архистратига Михаїла Золотоверхого києвского, ігуменства того спокойне заживал і жадноє ні од кого перешкоди в справованю того монастира своего не міл, хочемо. На што сей лист наш для вшелякоє ваги, при печати войсковой с подписом руки нашоє даєм.
Дат з Богуславля, дня 2 іюня, 1655.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
Іоан Виговский, єнералний писар всего Войска Запороского.
На звороті: Второй універсал Хмельницкого на ізбранє ігумена 1655, іюля 2.
II, №
на публічна бібліотека Української РСР, Відділ рукописів,
31<
1655, червня 15(25). Київ. — Універсал про надання Павлу Хмельницькому у користування сіл Бугаївка, Беркове, Ма-сани і Борщівка
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорожским.
Всім вобец і кождому зособна, кому о том відати належні тепер і напотом, а меновите паном пувковником, асаулом, сотником, атама-ном і всей старшині і черни Войск єго царского величества Запорозких, і кому толко сеє наше показано будет писане, до відомості! доносим, іж на потребу войсковую взялисмо осм тьісячей золотих полских у пана Павла Яновича Хмельницкого, за котирую суму пустилисмо ему в спо-койноє уживане маєтности пана Грузевича, то єсть чотири села, Буга-ювку, Берково, а за Припетю рекою дві села, то єст 1 Масани і Борщув-
432
ку з^млинами, ставами, полями, сеножатми і з даню медовою, і з деревом бортним і зо всіми кгрунтами і пожитками до тих сел чотирох належачими і з подданними на кгрунтах тамошних седячими, і з двором у Києві стоячим, як небожчик пан Грузевич держал і уживал і всі пожитки належниє отбирал. ^Бороним теди, аби жаден з старшини і черни Войск Запорозких і вшеляких преложоних до тих маєтностей нічне не втручалсе, і нікгди в уживанню самому пану Павлу Яковичу Хмельницкому, жоні і дітем єго тих маєтностей перешкоди чинит не важился. ани до пожитков жадних і приходов с тих маєтностей не втручался, так яко би найспокойней он сам з жоною і детми своїми тих маєтностей і двора уживал і вшелякиє приходи і пожитки отбирал, люб сам, люб намісник єго, которому тоє поручить, счс іначей аби не било. А для ліпшеє віри, при печати войсковой руку нашу подпи-салисмо.
Лан в Києві, 15 іюня, року божого 1655 1.
Богдан Хмельницкий, рука власна.

1655, червня 15(25). Київ. — Універсал про передачу Федаків-ського млина під Трипіллям Михайлівському Золотоверхому монастирю
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорозкйм.
Ознаймуєм тим писанєм нашим кождому, кому о том відат належит, вшелякое кондициї людем, іж ми видечи тоє, же манастир святого архистратига Михаїла Золотоверхого зубожалий і капітула виживеня вмале маєт, для вшелякого теди виживеня велебному в бозі господину отцу Феодосию Софоновичу, ігуменови і всей капитуле помененого ма-настира Михайловского, до часу слушного, млин Федаковский под Три-пулем на реці Красним пустилисмо, міти хотячи, аби они спокойне єго уживали, до которого млина приказуєм, аби се жаден не втручал, іначей не чинечи.
Дат с Києва, дня 15 іюня 1655.
Богдан Хмельницкий, рука власна.

На звороті: От Богдана Хмельницкого универсал на млин Федаков-ский под Триполям.
Третій універсал Хмельницкого, 1655, июня 15.
Державна публічна бібліотека Української РСР, Відділ рукописів, Ру-
№ 321
1655, червня 18(28). Хотів. — Лист до Олексія Михайловича про зустріч гетьмана з Василем Бутурліним у Києві та про бої з татарами на Брацлавщині
Божиєю милостию великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичю всеа Великия и Мальїя Росии самодержцу [п. т.], государю и облаадателю, Богдан Хмельницкий, гетман со всем Войском твоего царского величества Запорожским, до лица земли челом бьем.
Видим великое милосердне/тебе великого государя нашего царя и великого князя Алексея Михайловича, всеа Великия и Мальїя Росии самодержца, к нам подданньїм своим, что твоє царское величество за православную веру християнскую и церкви божие, вкупи сшедшися, сам со многими ратми своими против неприятелей иноверцов пошол и нам на помочь з ближним боярином и дворецким и наместником тверским и воєводою Васильем Васильевичем Бутурлиньїм, с товарьі-щи многие конньїе и пешие рати свои прислати изволил, за которую мьі неисчетную милость вашему царскому величеству до лица земли упадаючи, ниско челом бьем, и милостиво просим, чтоб ваше царское величество и далее нас не пометал и в милостивом жалованье своем сохра-нял. Ньіне дня 12-го, месяца июня з ближним боярином и дворецким и наместником тверским и воєводою Васильем Васильевичем Бутурлиньїм с товарьіщи в Києве сшедшися, всякий розговор о делех вашего царского величества имели есмя, которой всякой указ твоего царского ве-личесгва обізявил и совершенно с нами о всем усоветовал, которьім пу-тем и городами пойти имеем, а ис Києва пошедшии и войска собрав, вместе с ближним боярином и дворецким и наместником тверским и воєводою, с Васильем Васильевичем Бутурлиньїм, с товарьіщи против неприятелей ляхов и татар, колико бог милосердий помочи подаст, промишлять будем, и там со всеми войсками вашего царского величества пойдем. где гетманов ляцких посльїшим. Во время бьітия нашего в Києве лриехал Михайло Зеленский, полковник бряславский, и язьїка татарского привел и то нам сказьівал, что татар под городьі украинньїе полку Бряславского загон подбегал улусу мурз нагайских, и милостию
434
божиєю и пресвятьіе богородицьі помощию и вашим великого государя нашего царя и великого князя Алексея Михайловича, всеа Великия и Мальїя Росии самодержца, и сьіна вашего царского величества бла-говернаго царевича и великого князя Алексея Алексеевича счастьем, казаки полку Бряславского тот весь збор татарской побили и наши люди татарских людей поймали и тех язьїков татарских для всяких подлинньїх вестей до твоего царского величества посилаєм и о иньїх подлинньїх вестях блнжней боярин и дворецкой и наместник тверский и воєвода, Василей Васильевич Бутурлин, тебе великому государю нашему твоєму царскому величеству в грамоте своей пространнее обовсем напишет. И о том тебе великому государю нашему, твоєму царскому величеству, известно чиним, что Костянтин, господар мутьянский, з Сте-фаном, господарем волоским, войну всчали и воюютца, иньїе всякне вести о неприятелех имеючи, твоєму царскому величеству извещат будем, а. ньше с тою нашею грамотою посилаєм к тебе великому государю нашему, царскому величеству, посланников наших Василья Куколя, есаула полку Бряславского, да Максима Мартиненка, есаула полку ?у'манского, которьіх твоє царское величество милостиво вьіслушав, изволь до нас и о всем с ними нам ведомо учинить, покорно просим. В прошлом году 1654, месяца сентября, 18 дня на службе твоего цар. ского величества под Острогом на бою поймали ляхи товарьіща полку Корсунского, Миневского, человека рьіцерского, которой ньіне в неволе живет за Лукоша Дзбоновского, которобо есмя в язьіцех до твоего цар-сксго величества отослали, в Каменеце у женьї его сидит и неволю тер-пит, а жена Лукоша Дзбоновского ни за кого иного, кроме мужа своего, .рьісвободит не хочет. Тогда милостиво тебя великого государя нашего твоего царского величества, до лица земли упадаючи, просим, изволь твоє царское величество того поляка Лукоша Дзбоновского, естли єсть жив, посланником нашим повелить отдать, чтоб тот казак из неволи бьіл свобожен на услугу твоего царского величества и для того нарочно с посланники нашими и брат того казака Миневского поехал, хотячи обрести милость неисчетную твоего царского величества. По сем верньїе подданньїе вручаємся прилежно неисчетной милости твоего царского величества.
Писан з Готова, лета 1655 июня 18 дня.
Твоєму царскому величеству желательньїе подданньїе и верньїе слуги, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском вашего царского величества Запорожским.
,ЦДАДА, ф. Сибірський приказ, стовп. 636,, ч. II, арк. 531—637. ^ере-
Державна публічна бібліотека Української РСР, II, № 15557—15561,
№ 322
1655, червня 18(28). Хотів. — Універсал про дозвіл капітулі Київського Братського монастиря ситити мед на свята.
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорозкйм.
Ознаймуємо тим листом нашим всим вобец, кому о том відат нале жит, іж позволилисмо велебному господину отцу ігумену і всей капи-тулє монастира Братского Києвского канунов двох сиченє, так і іншим свяшчеником києвских церквей, то єст канун крешченский і воздвижен ский, коториє кануни не болей, толко так, яко і києвскиє свяшченики ситят, мают бит сичени. На што для болшоє віри і памети тот наш лист менованим отцом братским при подписе руки нашоє с печатю войсковою даємо.
Діялосе в Хотове, дня 18 іюня 1655.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
На звороті: На сиченє канонов Богдана Хмельницкого, 1655.
323
1655, червня 26 (липня 6).^ІЇд Баром. — Універсал Я кіш у Сомковичу на користування панськими землями в Воронькові і Рогозові
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорожским.
Ознаймуєм сим нашим писанієм, кому би о том відать надлежало, іж отдал до скарбу нашого войскового Яким Самкович \ товариш наш, сумму певную за всі грунта панскиї, так воронковскиї, яко і рогозов-скиї, за коториї ми сами сумму отобравши, ониє в поссесію і в вічно* уживане помененному Якимови подаєм, хотячи міти, аби зараз обнявши, яко своїми власними диспоновал і ку своєму найліпшому пожиткові! оборочал, в которих то грунтах аби жаден з старшини, так же і якої-колвек кондициї людей, найменшоє не важился чинити перешкоди по мененому пану Якимови і в кгрунти аби се не втручал 2, міти хочем3, в чем і сурово под карностию войсковою приказуєм, а для лііішой по
вага сей наш лист при печати войсковой власною рукою нашею под-пвсуєм.
[Дан под Баром, 26 іюня]. 1655 '.
ЦДІА УРСР^у Києві, ф. Генеральний ^оптс Лівобережної України, Пере-
Там же, № 2, арк. 2. Копія.
Там же, № З, ^Рк-^3- Копія.	. Б
№ 324
1655, липня 15 (25). Табір під Баром. — Лист до волоського воєводи Костянтина Щербана про відправку посла
Пше дпе ргіпсерз УоІасЬіае, дпе еі Ггаіег поЬіз Ьепєуоіе.
^^одаі ех ідеі§ із іеуеіеіпк ез етЬегіпк аііаі бгбтезі Іаіо^аііик уоіпа, де Ьадаіпккаї уаіб і&уйпк ез еііепзе^йпкіоі уаіб оііаїтагазипк пет епдедіе, теїуеі ЬЇ£од із ]61 іидЬаі. Аг іеіеп із теппуі агіаііап кегезгіепу уєгі опіоііак кі, їпеїу пет аг ті уеікйпкегі, Ьапет аг б £опо-згза^окегі Іеіі; теїуЬеп поЬа тіпд еІеЬЬ тепіек, тіпдагаїіаі бгбттеї сіззга пет іегіек; кіі ті пет кіуапіипк, з егиіап зет кіуаппапк, сзак ті геапк пе Діппе аг е11епзе£. М^од огзга^аЬап уаіб 1о1уа]окпак їеііа-тадазокаі егіеіійк, теїуеп і^еп згапакогіипк; де шаг ізіеп N§06 Ьа-іаїта аіа уєіієіуєп океі, згиЬиІ бгйійпк га]іа, з кіуап]ик ізіепіиі, еп£е-д]е Ьекез8е£езеп игаїкодпі огзга^аЬап. Мозіап ііі аг згеіекеп Іеуеп сзазгаг о ї&е гаргоуі Ьадаіуаі ез еізб гепди Ьіуєіуєі, аг тіпі Ьо^у аг тоїдоуаі уа]да о п^аЬог, и^у ІЧ^од іаіо^аіазага із кйідбіійк Рокоупік Маіуаз карііапі, згбуаі ЬйуеЬЬеп ігепуеп, ез кегуеп И^одаї, ад]оп Ьііеіі зхоуапак, ез пет кезеїіеіуеп Г<£од, етЬегеуеІ, Ьа ІеЬеізе^ез, кйід]е кохгапк падуоЬЬ Ьііеіпек окаеН, ]б згіууеі уагіик. Тагіза ізіеп М^одаі
Цаіигп іп сазітіз ад Ваг розіііз, 15 іиііі, 1655.
ІІтае Впіз Угає ігаіег еі зегуиз, Во^дап Нтеїпісгкі. Ьеітап, сит Ьеііо Харогоуіепзі зиае саезагеае тііз.
Адреса: Пто дпо ргіпсірі Сопзіапііпо ЗогЬап, уа]уодае УаІасЬіае Тгапзаіріпае еіс„ дпо еі ігаігі Ьепеуоіо.
лов/. («Киевская старина», 1899, январь, відділ І, стор. 105).
здоров 1
в таборі коло Бару, 15 липня 1655 року.
№ 325
1655, близько серпня 24 (вересня 3). Під Ким’ян цем-Подільським. — Лист до шведського короля Карла Густава про похід в напрямку Львова та про майбутні переговори
Зегепіззіте, роіепііззіте аідие іпуісііззіте гех, дотіпе, дпе поЬіз сіетепііззіте.
РозЦиат рег діуегза іасіаіит регісиїа іііизігет ас та^піПсит дпит Аіехапдгит Іиіішп Тогдиаіит, засгае гедіае таіезіаііз уезігае Пдеіет, асі позіга деиз ехрозиіззеі сазіга Сатепесііз аідие іПе ідеш ^гаііозат тепіет з. гедіае тііз угає, огдіпит Согопае еідие ехегсііи^ рго іетроге арегиіззеі, §зуізі зитиз риЬІісе аррагаіи де ііііиз ад поз тігаЬПі адуепіи, зед Іопде та^із де засгае гедіае тііз угає сіетепііа, ^иае поЬіз іихіа апіідиа розіиіаіа позіга Йдеш, ргоіесііопет еі атісіііат роШсеіиг. Тат іисипдат, зісиі поп тіпиз иііІііаіі еі Ьопезіаіі сопіипс-іат геіаііопет диетадтодит ріаидепіі зизсерітиз апіто, ііа ипапітііег сит ипіуегзо еііат Ехегсііи позіго Харогоуіепзі позігаз іпсііпапдо теп-ієз, іііі еі отпіЬиз, диаесипщие потіпе засгае гедіае тііз угає поЬіз дісіа еі ргорозііа зипі, сопзепзітиз. Аідие тох геїісііз ехои^паТіошЬи* игЬіит пес поп ірза оЬзідіопе сатепесепзі аЬЬіпс іп ргоредіет зоІуепда зіпе тога Ьеороііт іепдітиз, іЬідет иііегіогет засгае гедіае тііз угає іпіепііопет розіиіаіигі. Ргаеіегеа апіе адуепіит ргаеіаіі Шизігіз ас тадпШсі дпі Аіехапдгі Іиііі Іогдиаіі тізітиз еипдет, циет ргіиз ад-тодит, геуегепдит раігет Оапіеіет сит ріепіроіепіі позіго Іоаппе
438
Таігаїі, зесі еі пипс, розіциат тепїет аііциа угає засгае геєрае тііз \іае аззедиі сіаіит езі, (циіа ргоріег регісиїа аіііег поп Іісеі:), ргаесіісіо Шизігі ас та^піПсо сіпо АІехапбго Іиііо Тогяиаіо тиііа огеіепиз ргоро-пепгіа реііітиз. Сеіегит засгагп ге^іат таіезіаіет у-гат сит отпіЬиз чиссеззіЬиз іііі, циі іеггагит ітрегіа тобегаі, соттепбатиз аЦие іііі-иь іе1ісІ58ІтІ8 аизрісііз позіга оИегітиз, реіепіез а засга ге^іа тіе уе-зіга, и< зиа сіетепііа еі позіга оЬзедиіа еі поз ірзоз їоуеаі іиеаідие, гіроіе чиї засгае ге^іае таіезіаіі угає зитиз їауепііззіті зегуі.
ВоЬ.Нап СЬтіеІпіскі, Ііеітап г У/оізкіет ]е£о саг. тзсі Харого-
На звороті адреса: Зегепіззіто ас роіепііззіто Сагоіо Оизіауо, сеі £гаііа Зиесогит, СоЙогит Уапбаїогитдие ге^і, гласно ргіпсірі Сиг-іапНіае, гіпсі ЕзіЬопіае, Сагеїіас, Вгетае, Уегбае, Зіеііпі, Ротегапіае, СаззиЬіае еі Уапсіаііае, ргіпсірі Ки^іае, гіотіпо Іп^гіае еі Уіззтагіае г.ес поп сотіїі раїаііпо КЬепі, Вауагіае, Іиііасі еі Мопііит писі еіс., 8егепІ55Ітае ге^іае таіезіаіі сі-по (і-по поЬіз оЬзегуапсІібзіто раіеапі.
Над адресою помітка: Ргаезепі. Сазітігіа ай Сгасоуіат Н. 2 осіоЬг. 1655.
Опубліковано: Архив ЮЗР. ч. III, т. VI, стор. 77—78, № 24.
КолмІ бог, І і я О*3*	1	Т В Д° ° таб°Ру Кам’я ітл го

№ 326
1655, не пізніше серпня 24 (вересня 3) к Під Кам’янцем-По-дільським. — Лист до князя Трансільванії Юрія Ракоці про посольство Стефана Люца
8егепіззіте ргіпсерз Тгапзіїуапіе, дотіпе поЬіз оЬзегуапдіззіте.
Рег^гаіит поЬіз езі, дйод зегепіззіта сеїзііидо уезіга ргізііпапі ег^а поз зегуапдо атісіііат, іит Іе^аіоз позігоз харогоуіепзез Ьепе-уоіе зизсерегіі, іит диодие Ііііегіз зиіз, Іауоге ріепіз атісаЬіІі, поз \'і-зііаге уоіиегіі рег дотіпит ЗіерЬапит Ьисі. Іп еадет ег£о зіапіез аті-сіііа, ргоиі рег Іе^аіоз позігоз еат десіагауітиз, зиИісіепіег ііа рег Ііііегаз позігаз пес поп рег дотіпит ЗіерЬапит Ьисі, Іе^аіит зегепіз-зітае сеїзііидіпіз уезігае, еапдет десіагатиз, ріигадие Іосиіі зитиз сит еодет дотіпо ЗіерЬапо Ьисі, диі отпіа огеіепиз геїаіигиз езі. 111 *уего зегепіззіта сеїзііидо уезіга зіі зетрег іп атоге зіаЬіІіз ег^а поз. сеиз іег оріітиз тахітиз еїїісіаі; зісиі аиіет пиііат дедітиз оссазіо-пет ипдиат дігітепдае сЬагііаііз, ііа пес даіигі зитиз. Іпіегіт, иі діиііззітоз уіуаі іп аппоз, Погеаідие зегепіззіта сеїзііидо уезіга, ипісе ргесатиг.
Оаіит СгуЬігіпі, аппо дотіпі 1655.
Зегепіззітае сеїзііидіпі уезігае зіидіозиз ад отпіа еі зегуиз, ВоЬдап СЬтіеІпіскі, Ьеітап \Уо]зк /арогозкісЬ.
Адреса: Зегепіззіто 6еог£Іо Еакосі, ргіпсірі Тгапзіїуапіае, рагііит ге£пі Нип^агіае дотіпо еі 8іси1огит сотііі.
Угорський державний архів. Оригінал.

щоб ваша найясніша високість жила і процвітала якнайдовші роки. Дано в Чигирині, року господнього 1655.
(.•-кого королівства і графові секлерів.
№ 327
1655, серпня 26 (вересня 5). Табір під Скалою. — Лист до Олексія Михайловича з приводу здобуття Вільна та з повідомленням про похід на Львів
Божиєю милостию великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичю, всеа Великия и Мальїя Росии самодержцу [п. т.] государю и облаадателю, вашему царскому величеству, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском твоего царского величества Запорожским, до лица земли низко челом бьем.
С милостивьіе грамотьі твоего царского величества с стольником, ньіє, со всем Войском пресветлого твоего царского величества Запорожским, яко прямьіе твоего царского величества слуги и подданньїе воз-радовалися есмя, сльїша о добром здравии и счасливом твоего царского величества государствии, а найпаче с того утешилися есмя, что нам пресветлое твоє царское величество государь наш в своей государ-ской грамоте известити изволили, что милостию божиєю и пресвятьіе богородицьі помощию и заступлением и молитвами всех святих, а за твоим великого государя нашего царя и великого князя Алексея Михайловича, всеа Великия и Мальїя Росии самодержца и многих государств государя и облаадателя, и сьіна твоего царского величества, государя нашего благовернаго царевича и великого князя Алексея Алексеевича, счастьем, бояря и воеводьі вашего царского величества, ближней боярин и воєвода князь Яков Куденетович Черкаской, с товарьіщи, со многими твоего царского величества ратми и с ЬІваном Золотаренком, полковником нежинским, по указу твоего царского величества, сшедшися з гетманами литовскими под Вилиею, с Радивилом и з Гонсевским, их войска погромили и город Бильно со всем взяли. И мьі за то от прямого сердца богу всемогущему и пресвятой его матери и всем святьім благо-даря, молим непрестанно, дабьі не точию тех врагов на веру православную церкви восточньїя и на тебя великого государя нашего воста-
ючих, но и вся иноплеменньїя язьїки под ноги твоєму царскому величеству покорити изволил. А ньше тебе, великому государю нашему, изве-шаем, что мьі, сшедшися з ближним боярином и дворецким и намест-ником тверским и воєводою, Васильем Васильевичем Бутурлиннм. и со всеми ратми вашего царского величества под самой аж город Каменец-Подольский, пришедши и город осадя, над ним промишлять хотели есмя, только розсудя, чтоб на приступах людей ратньїх не потерять, а особно посльїша, что гетманьї корунньїе войска збирают подо Львовом и Глиняними, там к ним, как к голове, ис под Каменца со всеми вашего царского величества ратми прямо под Львов и Глиняньї дня 24-го ав-густа пошли есмя. И помощию божиею и твоим великого государя нашего царя и великого князя Алексея Михайловича, всеа Великия и Мальїя Росии самодержця и многих государств государя и облаадателя, и сьіна твоего царского величества благовернаго царевича и великого князя Алексея Алексеевича счастьем, там к ним пришедши, над гетьмани и войсками их промишлять учнем, сколько милосердий бог по-мощи подаст, и что впредь содеватися будет всегда вашему ’царскому величеству извещати будем. А ньіне тебе великому государю нашему извещаем, что к нам вести подлинньїе из Запорожья и от Стефана, воеводьі и господаря волоокого пришли, что хан крьімский со всеми ордами черкаскими, крьімскими, нагайскими, белогородцкими, оча-ковскими, будятцкими, добрутцкими и иньїми всеми пошел на войну и одним ордам на наши городьі итти велел и землю пустошит, а с ьіньїми сам к ляхом на помочь идет. Уже немало татар, переправи их в Очакове и в Таване и под наши украинньїе городи под-падат почели, а селистрийской паша хана крьімского отводил о том, чтоб на нас войньї не подьімал и хан кримской ему отказал, что не только ляхом на помочь сами пойдут, но и городні казацкпе пустошит и иньїм ордам велю, да и к господарю волоскому писал хан, чтоб и он С своими войсками и с ним вместе ляхом на помочь шел, и господарь волоский то нам известил, что хотя, маня, хан крьімской с собою к ляхом на помочь затягает, однако ж я с прямою своєю* службою своих послов вскоре слать. Ми ж хотя о том подлинно знаєм, что хан крьім-ской все сили свои на нас обратил, однако, взяв бога на помочь, над ляхами промишлять будем, и что зде содеватися будет, тебе великому государю нашему о всем извещать будем. А ньше стольника твоего • царского величества, князя Никиту Григорьевича Гагарина, к тебе великому государю нашему вскоре отпустили. Ньше изново, живучи с нами в приязни, господар волоский, пишет к нам, обьявляя, что хан кримской с войсками уже к Очакову приближается, а прежде себя по-сьілает под войска наши подьезд великий, от которого в великой осто-рожности бити имеем. При том с повольньїми услугами нашими, яко наприлежнее до престола твоего царского величества упадаючи, просим, дабьі нас твоє царское величество из неисщетньїе милости не вьіпушал.
Писан в таборе под Скалою, дня 26 августа, лета 1655.
442
Твоем\ царскому величеству всем желательньїе подданньїе и ни-ткайшие слуги и подножия, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском гашего царского величества Запорожским.
ЦДАДА, ф. Сибірський приказ, стовп. 1636, ч. II, арк. 560—565. Пере клад, з заголовком: «Список з белоруского листа, что писал к великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичю, всеа Великия и Малия и Бельїя Росии самодержцу, гетман Богдан Хмельницкой с стольником се князем Микитою Гагариннм в ньінешнем во 164-м году сентября в 23 день»
Державна публічна бібліотека Української РСР, Відділ рукописів, II. № 15557—15561', арк. 115-118. Копія з перекладу.
№ 328
1655, (вересня 23) жовтня 3. Табір під Львовом. — Лист до магістрату Львова про розгром коронного війська під Городком та з вимогою здати місто
Обе шпіе, ВоЬдапа СЬтіеІпіскіе^о, Ьеітапа \¥о]зк ]е£0 сагзкіо] тозсі ХарогозкісЬ, шат, таіезігаіоші тіазіа Ешоша і шзгеїакіе] коп-Пусіе] Іидгіот, па іеп сгаз іат гозіаідсут, гусгас гсігошіа сіаізге^о, іо пазге розуїату різапіе.
Затеши Ьо^и іо іезі іашпо, ге ту гогіапіа кгшіе сЬггезсііапзкіе] пі^ау піе гусгуїізту і ро іе ігапзаксіе шзгуікіе; іегеїізту шо]зка пазге іи гизгаїі, сгупііізту іо шзгуіко га гіапіет рггусгупу г зігопу шо]зк когоппусЬ. Лаког і гокбш рггезгіусії га иЧзгпіешіескіт іб^с, іи рггусі^§-п^шзгу, шат пазг§ рокагаїізшу 1азк§; а іегаг, £(іу пат рап паішугзгу гбаггуі шо]зко когоппе гог^готіс бо згсг^іи роб Сгббкіет, сгупі^с дозує. сііггезсііапзкіеі рошіппозсі, (ІиЬо шазге^о ирокоггепіа зід піе шідгі-ту,) губату, іегеїі зоЬіе рггу гдгошіи гозіашас гусгусіе, ]иг гадпе] пізкдсі піе та]ас оіисЬу і розіїкбш зоЬіе, піе ісідс пі га сгуі^ гад§, зЬузсіе пат гагаг піеосішіосгпз даіі гегоіис]^, піе шдірі^с патпіе], ге /.з ирокоггепіет зі§ пазге] озоЬІіше] игпасіе Іазкі. А іегеїі іпасге], піе-ирокаггаі^сети зіе шесіїи^ зрггесішіепзіша піеотуїпіе зі§ па^годгі. А шу іутсгазет да]сіе гезропз.
\\гт гусгіішу рггуіасіеі, ВоЬдап СЬтіеІпіскі, гук^ зш$.
На звороті адреса: Рапот та]езігаіоші тіазіа Ьшоша г шзгеїакіе] копдусіі Іидгіот, па іеп сгаз іат Ь^д^сут одсіас.
державних, церковних і громадських діячів України і Польщі, оп. 1, спр. Г, арк. 1, 2. Оригінал.	, К	Л
Опубліковано: Зубрицький, стор. 349.Р
Жерела, т. VI, стор. 125.

го обов’язку (хоча вашої покори
поради, иє-
№ 329
1655, (вересня 24) жовтня 4. Табір під Львовом. — Лист до магістрату Львова з вимогою здати місто
Моі Іазкаші рр. таіезігаіоші тіазіа І.шоша.
7 Іізіи шазге^о 1 шугогитіеіізту, ге шу, сгуїі зродгіешаізс ]а-коЬу ]'акіе£о 2 зігопу гаїипки, кібгу шат підду піе Ь^дгіе, бо ироког/епіа зі§ пат піе сЬсесіе зкіопіс і піе тузіісіе, шіедг^с доЬгге, ге ту, піе гусг^с кгшіе гогіапіа і рггед сгазу озоЬІіш^ ^ат пазг^ гпас?.п$ рока-гаїі 1азк§. дегеїі іеду даіе] рггу зшоіт ирогге гозіашас Ьедгіесіе сЬсіеІі. аІЬоІі роїііошапіа пазге^о пад зоЬ§ игпас зоЬіе гусгусіе, Іидгі іакісЬ ]‘иІго гапо шузу1а]‘сіе Ьег одшіокі. Ргбгпа шазга о розіїки падгіеіа, Ье. га 1азк§ Ьогз, іиг пазге шо|зка ро гпіезіепіи когоппе^о, ш§ЙЬ даіеко. і ту їй гаЬашіс тузііту, £ду зі§ ирокоггус піе гесЬсесіе. \¥згак луіесіе, ге піе гакгуїа шат пазга Ьуіа к1етепс]*а, ^дузсіе о опе ргхезгіуск Іаі огаг паз ргозіїі, і іегаг опе] игпасіе, па кІбг$ ]еге1і зіе зризсіс гесЬсесіе. А ту од шаз ]иіго гапо сгекату декіагасіе].
Оаіит 2 оЬоги,;д. 4 7-Ьгіз2 1655.
\¥т. шз2Є£0 доЬга гусгіішу, ВоЬдап СЬтіеІпіскі, Ьеітап \\’о)>ка ІЄ£О сагзкіе] т. Харог.
На звороті адреса: Моіт Іазкашут рр. таіезігаіошут тіазіа Ілго-ша оддас.
стор. 126).
444
ЦДІА УРСР у Львові, ф. Колекція листів королів, магістратів міст, державних, церковних і громадських діячів України і Польщі, оп. 1, спр. 2, арк. 1—2. Оригінал.
Опубліковано: Зубрицький, стор. 349—350.
Дополнения к Актам историческим, стор. 194.
Жерела. т. VI, стор. 126.
Переклад
З вашого листа ми дізналися, що ви, нібито сподіваючися якогось рятунку зі ис-рони. якого вам ніколи не буде, не хочете і не думаєте підкоритися нам, хоч добре знаєте що ми, і раніше не бажаючи пролиття крові, виявили до вас особливо вс-іику ласку. Негайно завтра вранці посилайте до нас людей з відповіддю: чи ви далі стоятимете на своєму, чи хочете, щоб ми вас помилували. Даремно ви сподіваєтесь на підмогу, бо, з ласки божої, наші війська після знищення коронного війська підкоритися Адже ви знаєте, що ми не відмовили вам у ласці, коли ви просили її у нас у минулі роки, і тепер зазнаєте її, якщо захочете покластися на неї. А ми чекаємо
ської милості Війська Запорізького.
На звороті адреса: Моїм ласкавим панам передати
членам магістрату міста Львова
№ 330
1655, (вересня 25) жовтня 5. Табір під Львовом. — Лист магістратові Львова про відмову послати заложників в обмін на послів та з повторним закликом здати місто
Моі 1азка\уі рапо\уіе шаіезігаіохуіе гпіазіа Ьшоша.
Лачупіе луідгішу Іеккотузіпозс шазг^ і гпасгпут ирогет гтіезгап^, іе ^у, пад Гипкс]^ ролуа^і пазге], шідг^с рггесішко зоЬіе гпасгпд озхуіад-схопа рггег Іізі пазг 1азк§, Іексе зоЬіе оп§ рошага]ас і піе §агп^с зі§ 2 ьхгоіт ирокоггепіет до опе], іезгсге од пазге ]акісїі8І роіггеЬіцесіе оЬ-8іде8 2а 8шоіск Іидгі, кіогуск сксесіе луургашочуас. \\Т82ак раті^іпо іо \гаіп Ьус того, ге і рггед іеті Іаіу, ^дуасіе озоЬіічує] кіетепце] игпаїі пазге], га ]едпут рггуггесгепіет 8Іо\уа пазге^о, піе иііо оЬзіде, оіггу-п-аіізсіе оп§. Легеїі іеду сксесіе роїііошапіа апд зсЬ$ і піе гусгусіе рггу ирогпуск і іппут піешіппут Іидгіот 2£иЬу (іак ]ако і піекідггу га ирогет тіазіа рот8І§ од Ьо&а ]иг одпіезіі, а іппі рггег роког^ і іегаг гдго\уе гозіа]^), ]'иг піе рокіаданс пі И кіт падгіе]е, пат да]сіе декіа-гасіз Ьег гаЬахуу рггег зхуоісЬ, роггисиузгу Іеп ирдг і піе сгека^с оЬ-8ідез. Пре\упіату, £ду шазг^ оЬасгуту роког§, рггу саіозсі гдгочуіа га-сіюууапі Ь^дгіесіе. А ]еге!і іпасге], іадупо Ьо^и, піе пазга чуіпа, Ьо ]иг пасі їипкс]з ролуа^і пазге] сгупіту ге луаз иротіпату. Аіоіі гусг^с м/ат даІ8ге£о гдгочуіа, па озіаіпід сгекату декіагас]?.
2 оЬоги, д. 5 8-Ьгіз 1655.
Х¥т. т. \ує сузгет гусгіішу, ВоЬдап СЬтіеІпіскі, Ь. г УС ]. с. т. І.
На звороті: Моіт іазкашут рр. таіезігаіошут тіазіа Ьжлуа сддас.
ЦДІА УРСР у Львові, ф. Колекція листів королів, магістратів міст, державних, церковних і громадських діячів України і Польщі оп. І. спр. 4, арк. 1—2. Оригінал.
Опубліковано: Зубрицький, стор. 351 -352.
Дополнения к Актам историческим, стор. 195.
Жерела, т. VI, стор. 127—128.
Переклад
Мої ласкаві панове члени магістрату міста Львова.
нашу велику ласку до себе, засвідчену листом, ви зобов’язані поважати її, а ви легковажите її і не горнетеся до неї з своєю покірністю, та ще й вимагаєте від нас заложників за своїх людей, яких хочете до нас вирядити. Адже ви пам’ятаєте, що і кілька років тому, коли ви попросили особливої нашої ласки, ви одержали її тільки за нашою обіцянкою, без ніякого заложника. Якщо хочете мати помилування і не бажаєте, щоб через тих, які чинитимуть опір, і невинних людей згубили (так як і деякі через опір міста зазнали вже від бога помсти, а інші, покірні, і тепер залишаються живими), вже не покладаючи ні на кого надії, дайте нам негайно відповідь через своїх людей, облишивши той опір і не чекаючи заложників. Запевняємо вас, що як тільки ми побачимо вашу покору, будете живі і здорові. А якщо зробите інакше, то і богові ясно, що це не наша вина, бо ми вже і так понад обов’язок нашої поваги чинимо, шо вас закликаємо до порядку. Затим, бажаючи вам доброго здоров’я, чекаємо останньої відповіді.
З табору, дня 5 жовтня 1655.
Вашмостям у всьому прихильний Богдан Хмельницький, гетьман, з його царської милості Військом Запорізьким.
Адреса: Моїм ласкавим панам членам магістрату міста Львова передати
№331
1655, (вересня 26) жовтня 6. Табір під Львовом. — Лист магістратові Львова відносно прибуття послів від міста
Моі Іазка^і рр. таіезігаїспуі тіазіа Ехусжа.
Мдгі^сгпіе іо осі иаз рггуіти]’ету, ге \уу рггуггесгопети Іізіоттіє біотоп пазгети о ирехупіепіи Іазкі пазге] даіізсіе тіе]зсе и зіеЬіе і іусії Іидгі1 сіо паз г рітзгут ирокоггепіет зі§ рггузіаіі. 2а ІиЬо іо іп ео раззи оїіагиіету ипізсіопі пазг$ оз\уіадсгус Ьепешоїепс]^. А гезту па-сіекіагасіз и-тзсіот до ]иіга одіохуіі, роіггеЬа, аЬузсіе лут. діа опеі гпоиш ]'ако паігапіе] зхуоісЬхє іакісЬ Іидгі хуургахуііі, а ту іутсгазет іе]*ге посу ге хузгуік^ зіагзгугпа \уо]зк пазгусЬ ротузііту, аЬу г пар
1	Послами від міста Львова були: Самійло Кушевич, Криштоф Захнович і Павло Лавришевич.
446
Іерзгуш шазгут Ьуіо, і пазг^ ирешпіату штзсібш Іазк^, о кібге] і изі-. піе шазгіг орошіедгд, кібггу іи г паті изіпіе тбшіїі. А ту шат іегаг пазге оііаги]ету сЬ§сі.
2	оЬоги, 6. 6 8-Ьгіз 1655.
Штат гусгіішу ше шзгет, ВоЬдап СЬтіеІпіскі, Ьеі. г XV. ]. саг. т.
На звороті адреса: Моіт Іазкашут рапот та]езігаіошуіп тіазіа Ідуоша оддас.
ЦДІА УРСР у Львові, ф. Колекція листів королів, магістратів міст, державних, церковних і громадських діячів України і Польщі, оп. І, спр. 6, арк. 1, 2. Оригінал.
Опубліковано: Зубрицький, стор. 356.
Дополнения к Актам историческим, стор. 198.
Жерела, т. VI, стор. 131-132.
Переклад
Прихильно приймаємо від вас те, що, взявши до відома наше слово, дане в листі з запевненням нашої ласки, ви прислали до нас цих людей з першою покірливістю. Саме за це ми в цьому випадку готові виявити до вашмостей нашу доброзичливість. А відповідь вашмостям ми відкладаємо до завтра. Іреба, щоб вашмості знову, від-
тепер ми вам заявляємо про нашу прихильність.
З табору, дня 6 жовтня 1655.
Вашмостям у всьому прихильний Богдан Хмельницьким, гетьман, з його царської милості Військом Запорізьким.
№332
1655, (вересня 28) жовтня 8. Табір під Львовом,. — Лисі магістратові Львова з висловленням задоволення позицією послів
Моі Іазкаші рапошіе та]езігаіоші тіазіа Ьшоша.
Лезгсге тіїе] дгізіа] шазга рггу]§1ізту роког§, ропіешаг бо пазге] 8іози]дс зіе шоіеі, зшоісЬ шузіаіізсіе Іисігі, га сгут ияіп^ даіізту, со паїегу сіо росг^іки, декіагася, а па даїзг^ іезгсге ]иігге]82е^ог дпіа, іуїко гапо, гпоши шш. шузуїаісіе, шугогшпіашзгу ггесг. г зшоісЬге. А ту штозсібш ирешпіату, ге зі$ піе гашіесігіесіе па пазге] Іазсе, кіб-ц іегаг рггу сЬ§сі пазге] штт оПаги]ету.
7. оЬоги, б. 6 8-Ьгіз 1655.
Штт. ше шзгет гусгіішу, ВоЬдап СЬтіеІпіскі, Ьеітап XV. ]. с. т. 2.
На звороті: Моіт Іазкашут рр. та]езігаіошут тіазіа Ьшоша осИас.

ЦД1А УРСР у Львові, ф. Колекція листів королів,
Опубліковано: Зубрицький, стор. 359—360.
Дополнения к Актам историческим, стор. 20 Жерела, т. VI, стор. 135,
З табору, дня 6 жовтня 1655.
№333
1655, (вересня 29) жовтня 9. Табір під Львовом. — Лист  магістратові Львова з закликом продовжувати переговори
Мої іазкаххі рр. та^ізігаіохуі шіазіа Ьхуохуз.
Вгі\уи]ешу 8І§ хуіеісе іеши, ге \ут, гасг^хузгу ігакіохуас г паті о рггу]агпі, гпохуизсіе гапіесЬаІі і ]иг до паз піе \уузу1асіе. Яегеїі зоЬіе іеду гусгусіе рггу]агпі пазге], розу!а]сіег до паз Іидгі гпасгпусЬ, ту .опут хузгеїак^ 1азк§ і рггу]агп пазг^ орохуіету і гпохуи, ]ак рігхуі], гдгохуусії хусаіе одезгіету, £дуг ту, ггекзгу 8іохуо, зіаіесгпіе рггу піт зіоіту. А парггод гагаг хуузуїаісіе, да]ас пат гпас, кіеду гесксесіе, сгу дгізіа, сгуїі.]и±го г паті ігакіохуас, геЬузту хуіедгіеіі. Рггуіет р. Ьо^и хуго роїесату.
Оаі XV іаЬогге, 9 8-ЬгІ8 а-о 1655.
\Утсіот дує хузгет гусгііхуу рггу]асіе1, ВоЬдап СЬтіеІпіскі, кеітап г XV. і. с. т. /ар.
На звороті адреса: Моіт Іазкахуут рр. та^ізігаіохуут тіазіа Ехуо хуа оддас.
церковних і гро 1—2 зв. Оригінал.
Переклад
Ми дуже 'дивуємося тому, що вашмості,' почавши з нами переговори про приязнь, знову їх занехаяли, і вже нікого не висилаєте до нас. Якщо бажаєте нашої приязні, посилайте ж до нас своїх людей, ми виявимо до них ласку і приязнь і знову, як і раніше, відішлемо і живими і здоровими, бо ми, давши слово, завжди його додержуємо. А насамперед зараз же висилайте людей, даючи нам знати, коли захочете господу богу.
Дано в таборі, 9 жовтня 1655 року.
Вашмостям у всьому прихильний Богдан Хмельницький, гетьман, з його царської милості Військом Запорізьким.
Адреса: Моїм ласкавим панам членам магістрату міста Львова передати.
№ 334
1655, (вересня 29) ждвтня 9. Табір під Львовом. — Лист магістратові Львова з запевненням, що угоду буде виконано
Моі Іазкаші рр. та^ізігаіоші тіазіа Ьшоша.
Різапіе іакіег іакіег од штсібш дозхіо паз, г кібге£о о гаданій \ші. дозіаіесгпіе шугогитіеІісЬту, а сокоішіек ]‘иг оЬіесаІісЬту і ко^о \сегпіету па зитпіепіе пазге, зіоша доіггутату і гдгошо гаскошату, і шт. Ьупатпіе] піе ш^ірісіе, аіе і ошзгет саіе, созту рггуоЬіесаІі, о іут інгуша]сіе, а ]'иіго, Ьег одшіокі, ]’ако па]гані] ге шзгуікіт до паз зшоіск розіапсбш шузу1а]‘сіе, кібгут рокагашзгу пазг^ Іазкр, іако рігші] і ргхуіагп шзгеїак^, піе Ьаші^с гдгошо до шсібш одризсіту. Рггуіет р Ьо£и штсібш роїесату.
15аі ш іаЬогге, 9 8-Ьгіз 1655.
\¥т. шзгуікіе^о гусгіішу рггуіасіеі, ВоЬдап СЬтіеІпіскі, Ьеітап г XV. ]. с. т. 2ар.
На звороті адреса: Моіт Іазкашут рр. та^ізігаіошут тіазіа Ьшо-паїегу.
ЦДІА УРСР у Львові, ф. Колекція листів королів, магістратів міст, державних, церковних і громадських діячів України і Польщі, оп. ,1,
Дополнения к Актам историческим, стор. 201.
Жерела, т. VI, стор. 136—137.
Переклад
Мої ласкаві панове члени магістрату міста Львова.
Дійшов до нас лист від вашмостей, з якого ми докладно дізналися про вимогу додержимо і залишимо його здоровим. Не сумнівайтеся, вашмості, анітрохи; навпаки, висилайте до нас своїх посланців, яких ми негайно до вашмостей здоровими відпу

стимо, виявивши, як і раніше, ласку і всяку приязнь. При цьому доручаємо вашмо-стей господу богу.
царської милості Військом Запорізьким.
Адреса: Моїм ласкавим панам членам магістрату міста Львова належить.
№ 335
1655, (вересня ЗО) жовтня 10. Табір під Львовом. — Лист магістратові Львова з проханням надіслати послів для одержання остаточної відповіді
Мої Іазкахуі рр. та^ізігаіои’і тіазіа Ьхуохуз.
Біа ігакіаіб^ і родапіа гхесгу рехупуск тіеіізту Ьуіі кіікз озбЬ од хут. хуузІапусЬ гаіггутас до іиіга, аіе гезту зіе оЬохуіагаїі зитпіе-піет пазгут, і геЬузсіе хут. гериіас]еі о зіохуіє пазгут піе тіеіі, гдгохуо нагад опуск озбЬ хузгуікісЬ одризсіїісіїту. Лиіго, да р. Ьб£, хузгеїа-кіе§о зіапи Іидгу до паз діа ігакіакбху ^т. хуузуїаісіе, рехпц ]иг і піеодтіеппз гегоіис]^ опут дату і и7згуіко, со пат роігхеЬа, декіа-гохуас Ь^дгіету. Рггуіет р. Ьо&и хут. ро1еса]$с, рггуіахп пазг§ декіа-ги]’ету.
Баї XV іаЬогге, 10 8-Ьгіз 1655.
\Ут. хує хузгет гусгііхуу рггуіасіеі Воіідап СЬтіеІпіскі, Ьеі. е XV. ]. с. т. 7ар.
Адреса: Моіт Іазкахуут рр. таіезігаіохуут тіазіа Ьхуохуз паїеху.
державних, церковних і громадських діячів України і Польщі, оп. 1. спр. 8, арк. 1—2 зв. Оригінал.
Опубліковано: Зубрицький, стор. 364.
Дополнения к Актам историческим, стор. 202—203.
Жерела, т. VI, стор. 138—139.
Переклад
Мої ласкаві панове члени магістрату міста Львова.
Для переговорів і повідомлення про деякі справи ми мали затримати до завтра кількох осіб, посланих до нас вашмостями, але тому, що ми зобов’язалися нашим сумлінням не затримувати нікого і щоб ви, вашмості, не сумнівалися у нашому слові, ми відпустили усіх цих осіб назад здоровими. Завтра, дасть господь бог, посилайте, вашмості, до нас людей'усякого стану для переговорів, ми дамо їм вже певне і незмінне рішення і заявимо про все, що нам потрібно. При цьому, доручаючи вашмо-стей господу богу, виявляємо нашу приязнь.
Дано в таборі, 10 жовтня 1665.
Вашмостям у всьому прихильний приятель Богдан Хмельницький, гетьман, з й. ц. м/Військом Запорізьким.
Адреса: Моїм ласкавим панам членам магістрату міста Львова належить.
450
№ 336
1655, жовтня (3) 13. Табір під Львовом. — Звернення до
гогозкіск та^ізігаіохуі і хузгузікіт зіапот ххге Ьхуохуіє гпа]с1и]дсут зі§ робапа.
Ро іе хузгузікіе сгазу піе гусгуїізту кгхуіе гогіапіа скггезсііапзкіеі піехуіппеі і паітпіе]82Є] рггусгупу бо іе£о піе бахуаіізту. Аіе ге зигохуо уоізка когоппе і гбгпе зіапу Ргесгуро'роіііеі па 1}кгаіп? пазі^рохуаіу, І1Ш8ІЄІІ8ГПУ гбгохуіа пазге^о Ьгопіс, і рггезгіе] гіту, гасі^ізгу зоЬіе г роЬосгпусЬ рапзіху розіікбху, па паз пазі^рохуаіу і іегаг аг іи паз га 8оЦ хуо]зка когоппе гаргохуабгіїу. Лебпак ту, піе гусг^с гогіапіа кгхуіе, кагбети и паз тіїозіегбгіа ргозг^сети 1азк§ пазггі рокагас рохуіппізту,
іусєгзіхуо, ]ако і тіезгсгапіе і хузгуікіе оЬуххгаіе!е і зіагзі тіазіа Ілуохуа тая, геЬу, £с1у осІзЦря \Уо]зка Харогозкіе і хуо]зка ]е£0 сагзкіе] тсі,
А ту іег азекигп]ету хузгеікіт Ьехріес/епзіхует тіезгсгап і хузгузікісії
ро хузіаск і [оіхуагкасії піе а піе піе раїопо. А ге піе сксету тіазіа іедо боЬухуас і кгхуіе пієхуіппє] гогіехуас, Іесіу па іо xVО^8ко, рггу паз Ь$бдс, Ііопогагіит сгіегукгос зіо іузі^су гіоіуск бас таі<р N3 зіи^ пазгусЬ \уо]зкохууск зикпа (аіепсіузги розіахубуг зіо, а згуріиски розіахубху сіхуієз-
пікбху і па гбгпуск зіагзгусЬ хуоізкохуусЬ кагтагупи розіахуб\у рірссігіе-зіаі. рбі^гапасіа розіахубху сішасігіезсіа, рбізгкагіасіа розіахубху бгіезі§с, акзатііи згіисгек рі§с, аііази згіисгек бгіезі^с, абатазгки згіисгек сігіе-зіес, оіоххіи па ріесЬоі§ сеіпагбху рі^сбгіезіді. ХУі^гпібху іак пазгусії когаскісії, іако і тозкіехузкісЬ геЬу хуубапо. Іусібху, іг зз піерггуіасіеіе
зсіаті і г бгіесті і г гопаті хуубапі Ьуіі. А ]еге1іЬу тіеіі гусегзіхуо згІасМа і оЬухуаіеІе Іхуохузсу ро осІзЦріепіи хуо]зка когакбху і Іибгі ]'е£о сагзкіе] тзсі ^готіс і ху пієхуоіє Ьгас, іесіу ту бохуіебгіахузгу зі§, сг§зс
коде. Бо іусЬ рипккну іак зіап бисЬохупу, ]ако зіап згіаскескі і хузгузсу оЬухуаіеІе Іхуохузсу та]$ зі§ рггукіабас.
Зубрицький, стор. 365-^-366.
Актам историческим, стор.
Декларація його милості пана Богдана Хмельницького, гетьмана Військ Запорізьких, подана магістратові і всім станам м. Львова.
Протягом усього цього часу ми не бажали пролиття невинної християнської крові і не давали до цього найменшого приводу. Але через те, що коронні війська і різні стани Речі Посполитої жорстоко напали на Україну, ми змушені були захищати своє життя. Так і минулої зими, взявши собі допомогу з сусідніх держав коронні війська наступали на нас і тепер аж сюди завели за собою. Однак ми. не бажаючи пролиття крові, повинні показати нашу ласку кожному, хто просить у нас милосердя, тільки щоб усі стани у Львові зробили все, згідно з цією нашою декларацією. Насамперед як лицарство, так і міщани, а також і всі громадяни і старші міста Львова повинні дати присягу, що вони, коли відступлять Війська Запорізькі і війська його царської милості, не громитимуть наших чат, які розійшлися, і не братимуть їх у неволю. А ми також зобов’язуємося забезпечити цілковиту безпеку міщанам і всім львівським громадянам і всьому війську накажемо, щоб нічого не палили по селах і фільварках. А тому що ми не хочемо добувати цього міста і проливати невинної крові, то на присутнє тут військо мешканці міста повинні дати викуп чотириста тисяч золотих. На наших військових слуг повинні дати сто сувоїв сукна
А зокрема на полковників і на різних військових старшин п’ятдесят сувоїв кармазину, двісті сувоїв півгранату, десять сувоїв півшкарлату, п’ять штук оксамиту, десять штук атласу, десять штук адамашку, п’ятдесят центнерів свинцю для піхоти. Щоб було звільнено як наших, так і московських в’язнів. Щоб видано нам євреїв, які є ворогами христовими і всіх християн, з усіма маєтностями, дітьми і дружинами. А для того щоб рицарство, шляхта і львівські громадяни після відходу війська, не громили і не брали у неволю козаків і людей його царської милості, ми залишимо вам частину Військ Запорізьких і частину військ його царської милості. Цих пунктів мають додержуватися як духовний, так шляхетський стани і всі львівські грома-
№ 337
1655, жовтня (3) ІЗ, Табір під Львовом. — Лист магістратові
Львова про передачу через послів умов перемир'я
Мої іазка\уі рр. ша^ізігаіохуі тіазіа Ілуо^а.
Ро5Іапсб\у \утсіб\у осі дпіа \УС2Ога]82Є£о до д2Ізіе]з2е§о діа декіага-с]е] пазге] і рипкібху родапіа гаіггутаїісЬту, а іегаг ]’иг іоіаіііег ро-зІапо\уі\У82у \уо!д пазг§, розіапсот \утсіб\у орохуіедгіеІісЬту і копдус]е і рипкіа Пгтагіа па різтіе опут до \утсіб\у рода^згу, гдгошо пагад одризгсгату. N3 кібг$ декіагас]^ і рипкіа, па різтіе родапе, рг^дкіе^о од \¥аз2тозсібу¥ осгекіхуату гезропзи. Рггуіет р. Ьо&и \\7тсібш роїе-сату.
Паї V/ іаЬогге, 13 8-Ьгіз а. 1655.
\Утсіот саіе гусгіішу рггу]асіе1, ВоЬдап СЬтіеІпіскі, Ьеі. г АУ. .і-с. т. 2ар.
На звороті адреса: Моіт Іазкашут рр. та^ізігаіохуут тіазіа Емо-
чуа оддас.
452
Польщі, оп. 1, спр. 9,
Опубліковано: Зубрнцький, стор. 365.
Жерела, т. VI, стор. 139—140.
таборі, 13 жовтня 1655 р.
передати.
№ 338
1655, жовтня (4) 14. Табір під Львовом. — Лист магістратові Львова з проханням дати відповідь на остаточні умови пере-
Моі Іазкахуі рр. та^ізігаіохуі і оЬухуаіеІе тіазіа ілуоу/з.
Х^узіапі од \утсіб\\- р. тіезхсхапіе декіагасіз пазх^ і копсІусіе, па кібгусйезту зі$ хазадхііі, иііітагіе оігхутаїі, кіоге од паз штсіот ге-їегохуас Ь§д$, х кібг$ декІагасЦ пазх^ і копдукаті родапеті р. рапоху тіезхсхап до хушсіоху одргахуііізту. Диіго, да р. Ьб£, гпохуи х гезропзет па іе рипкіа і копдус]е р. тіезхсхап хуузу!а]сіе і схе^о ]езхсхе хут. Ь§-дхіесіе и паз ргозіс, ту ^оіохуі па ргозЬ§ хушсіоху исхупіс. Ргхуіут р. Ьо^и хушсіоху роїесату.
Баі ху іаЬогхе, 14 8-Ьгіз 1655.
На звороті адреса: Моіш Іазкахуут рапот та^ізігаіохуут і оЬухуа-іеіот тіазіа Ьхуохуз паїеху.
Жерела, т. VI, стор. 142.
Переклад
і умови, на яких ми грунтуємось і про які вони доповідатимуть вашмостям; Індією нашою декларацією і поданими умовами ми відправили н. панів міщан до вашмостей.
мостей. При цьому доручаємо вашмостей господу богу.
Дано в таборі, 14 жовтня 1655.
У всьому прихильний вашмостям приятель Богдан Хмельницький, іетьман,
На звороті адреса: Моїм ласкавим панам магістрам і громадянам міста Львова належить.
№ 339
1655, жовтня (5) 15. Табір під Львовом,. — Лист магістратові Львова з проханням надіслати представників духовенства, шляхти і міщан з новими умовами перемир'я
\\'уго2итіеИскту доЬгге 2 ге1ас]*е] хуузІапусЬ рапбху тіезгсгап ¥/зс., іе рггу сіаитут зхуоіт прогге зіоісіе і ]ес!по удзгузіко ргоропиіе-сіе, дуутахуіаізс зі§ (1о1е£ІП¥о8СІаті зхуеті, а ту Іак (Ни^о сгекаї^с і геі-рекіияс па хузху хуоізки гЬІігус зі§ піе кагету, геЬу зі§ піе гогі^ігхуіу хустка, гасгут до ігакіаібху ігидпаЬу рг§дко рггуізс, а хузс іо Іексехса-гусіе. \\'узуїа]сіе іеду \¥зт. ]иіго гті§дгу зіеЬіе, \¥І§с і г скіспохупедо, 82Іасііескіе£о і тіеїзкіе£о і іппуск Іидгі зіапи, піе г іеті, аіе г іпзгеті копдус]’аті, па кібге геЬу ико]опе Ьуіу хузхузікіе ггесгу. А ту одрга-хуіхузгу рапорт ууузіапуск, ]и!го осгекіхуату ре\упіе]зге£о гезропзи од уузсібш. Рггуіуш р. Ьо&и шіш роїесату.
ібш. Рггуіуш р. Ьо&и штш роїесату. Рап ш іаЬогхе, б. 15 осіоЬгіз 1655.
ЦДІА УРСР у Львові, ф. Рада міста Львова, оп. З, м. Львова за 1655 р., стор. 761—762. Копія.
Опубліковано: Жерела, т. VI, стор. 144.

Переклад
Ми добре зрозуміли із звіту панів послів, відправлених вашмостями, шо ви, як і раніше, стоїте на своєму і те саме пропонуєте, посилаючись на свої нестаткн. А ми. так довго чекаючи і шануючи вас, не наказуємо війську наближатися, щоб воно не розлютилося, бо тоді важко було б швидко знову почати переговори, а вашмості ставляться до цього легковажно. Тоді посилайте, вашмості, завтра своїх людей з духовного, шляхетського, міського та інших станів не з цими, але з іншими умовами, щоб ми могли з ними полагодити всі справи. А ми, відправивши посланих до нас панів, очікуємо точнішої відповіді від вашмостей. При цьому віддаємо вашмостей господу богу.
Дано в таборі, дня 15 жовтня 1655.
454
№ 340
1655, жовтня (10) 20 *. Табір під Львовом.—Лист до львов’ян про те, що шведський король оволодів Краковом, і про союз Запорізького Війська з Росією та Швецією
ВоМап СЬтіеІпіскі, Ьеітап \Мо]зка Харогозкіе^о.
Д¥ат Ьхуохуіапот, XV Іазсе Ьо&а паі^ухзхе^о тпіе хуаз оЬіахузху, \¥ хуіеікіт ]Є8І родгішіепіи, ІиЬо па кгоіа Кахітіегха зі§ о^Цдасіе, аїе о іут піе, хе хпазгед зоЬіе сіго^у кгої ]’е£о т. зххуесіхкі, хе ]иг Кгакоху орапохуаі, а ге тп$ Ьгаіегзіхуо хухі^і; г кібгут хухі^хх-згу рехупе коп-ігакіу, па схут кгої ]Є£отозс зххуесіхкі та дузропохуас, о іусп ті зір гхесхасЬ рогасЬохуаІі, аЬу Ьуі хуіік зуіу і коха саіа. \¥х^1ес1ет /есїпак скгхезсЦапзіхуа пазхе^о, хусх§ іе&о, ]ако іак гохитіет, хе іеті схазу тасіе о іут хузхузікіт хуіадотозс, хе кгої зххуесіхкі і саг ]е£о т. то-зкіехузкі, ргхех кііка Іаі хухЦхузху х паті кохакаті реххт^ 1і&§, хузхузсу іегах па Ро1зк§ пазЦріїі. Лесіпак ту х іеті ігхета пагодаті іих зі$ робгіеіііі: кгбі ]'е£о тзе зххуесіхкі, со ти рап Ьб£ робаї до дузрохус]еі ]Є£о, піесЬ ігхута, а со пат рап Ьб£ ротові Скгаіпу зXVе] гизкіе] ха]а-сЬас, ргху іет зіо]§. І) ]е£о тзсі рапа Сгодхіскіе^о іусх$ іе£о, аЬу ]е&о тзе рап бгодхіскі, пісхе^о зі$ піе хуагиі^с, сЬсіа! хе тп$, ]ако х дашпут ргхуіасіеіет осхухуізсіе зі§ оЬасхус, £(1хіе о хуі^кзхусії гхесхаск, осге-хуізсіє х ]е£о тзсіз оЬасхушзху, реххтіеізг^ ге1ас]$ х зоЦ исхупіту. 7. схе^о ахаїі Ь§дхіе рап Ь6^ роскхуаіоп, а Іидхіе иЬодху аЬу зі§ и^езеїіїі. Рггуіет да] рапіе Ьохе хуіпзсіот доЬг$ пос.
Баі г іаЬоги.
'Шт. х^зхе^о доЬга хусхііхуу, г§к§ з\у$.
На звороті адреса: Моіт Іазка^ут рапот та^'ізігаіохх^ут і хузху-зікіт оЬухуаіеІот тіазіа Ьхуохуа паїеху.
арк. 1—2 зв. Оригінал.
Опубліковано: Зубрицький, стор. 372—373.
Жерела, т. VI, стор. 146—147.
Переклад
Богдан Хмелі »	Вам, львов’яі вас, ви на короля шлях до нас його уклав братерство; шведський король, цілі. Однак щодо жали звістку про	зницький, гетьман Війська Запорізького. іам, дуже дивуюся, що коли я з ласки найвищого бога пригорнув Казимира оглядаєтеся. Ллє це не має значення, бо знайшов собі милість шведський король, який вже оволодів Краковом, а зі мною , ми домовилися про ці справи так, щоб і вовк був ситий і кози нашого християнства, то я так думаю, що в цей час ви уже одер-те, що шведський король і його милість московський цар кілька
років тому уклали з нами, козаками, союз, і усі тепер наступають на Польщу. Однак приймає те, шо йому дав господь бог в його розпорядження, а що нам господь бог дзіцького цього бажаю^ що його милість, пан ^родзіцький, не зволікаючи, хотівші мною, як з давнім приятелем, зустрінутися, щоб ми разом віч-на-віч могли поговорити' про важливі справи. З чого господь бог хай буде прославлений, а вбогі люди щоб раділи. При цьому дай, господи боже, вашмостям доброї ночі.
належить.	?
№341
1655, жовтня (12) 22. Табір під Львовом. — Лист магістратові Львова про вирядження уповноважених для одержання викупу від міста
Моі Іазкахуі рр. та^ізігаїоиб тіазіа ілуохуз.
АЛ/есНч^ опе£сІа]з2Є£о ггесхопе^о зкжа пазхе^о, іакозту розіапо-иііі 2 хуілсіаті, бхізіа розуїату кііка озбЬ пазхуск 1 (На обеЬгапіа іе£о Ьопогагіит розіапохуіопе^о, кібггу ]'ако па]гуск1е] аЬу обрга\уіопе Ьуїу. А зкого пазі іат \ууз!апі бо аушсіоїу рггуібд, у/т гті^бгу зіеЬіе кііка-пазсіе озбЬ бо паз ууузу1а]сіе, Ьо іе^о ]езі ггесг роїггеЬпа. Ргхуіет р. Ьо£и 5утсіб\у роїесату.
Вап ах' іаЬогхе, 22 8-Ьгіз 1655.
ХУгтісіот \ує хузгет саіе гусгііхуу, ВоЬбап Сйтіеіпіскі, Ііеі. V/. 7ар.
На звороті адреса: Моіт 1азка\уут рр. та^ізігаіоууут тіазіа Ілуоу/а оббас.
ЦДІА УРСР у Львові, ф. Колекція листів королів, магістратів міст,, державних, церковних і громадських діячів України і Польщі, оп. 1, спр. 12, арк. 1—2зв. Оригінал.
Згідно з словом, даним нами позавчора, і постановою вашмостей, сьогодні по-найшвидше були відправлені. А як тільки послані туди наші люди прийдуть до вашмо-При ц му іддаєм	т й осп ду богу.
Адреса: Моїм ласкавим панам членам магістрату міста Львова віддати.
Теїеря і миргородський Григорій Лесницький, кілька осавулів таР отаманів.
№ 342
1655, (жовтня 29) листопада 8. Табір під Львовом. — Лист до гвардіана кляштора бернардинів у Сокалі про звільнення з полону ченців
\¥іе!еЬпу XV Ьо^и тзсі о]схе ^шагдіапіе копхуепіи зокаїзкіе^о.
Розіапсу осі XV. хссібхх до паз хдгохуо ргхуіаскахузху, іізі пат одда-1і, 2 кідге^о хуугохитіеіізту о хузгуікіт, іх х^дасіе, хекузту хуазгуск хх’уризсіїі. Теду ту гагах па зитпіепіе хуазхе диїаіас xVат, гагах хх'азгуск к’уризхсхату і хдгож) кагаїіскту опуск одр^оxVад2Іс ах до Зокаїа, іуїко і XV. XV. гагах пазгуск хузхуікіск когакбху, кібггу іат з$, хекузсіе \уу-ризсіїі і хадпуск тіто ід^суск х схаі коxак6xV піе £готі1і апі зхаграіі, &дух і ту XVа8 XV саіозсі скс^с xаскоxVас, хадпуск XV0^8к пазгуск іат піе розуїаіізту і ризіозхус піе кахаїі. А ]еге1іку зі§ со рокахаїо па хуазхуск, хекузсіе тіеіі хуурада]^с сгаіу &готіс і когакбху Іарас, іеду па роіутпіе тієїсіє хаіи. 01а окгопу, хеку тіазіа піе раїопо, ипіхуегзаі окгоппу ро-зіаіізту. Ргху Іет ргхуіахпі XV. XV. рііпо роїесату зі§.
Оаі XV іаЬогхе род Ьххюхсет, 8 9-Ьгіз, 1655.
УУіеІеЬ. хуазхе] гусхііхсу ргхуіасіеі і зіихус гад, Вокдап Сктіеіпіскі. к. XV. 7ар.
На звороті адреса: УУіеІеЬпети XV Ьо£и ]тзсі о]си ртагдіапоххі коп-хуепіи зокаїзкіе^о оддас.
ЗНТШ^^'п^стор. 162.
Переклад
ВИПУСТИЛИ, і не громили
Адреса: Преподобному в богу й. м. отцю гвардіану сокальського конвенту пе-
редати.
458
№ 343
1655, (жовтня 29) листопада 8. Табір під Львовом* ~ Лист до шведського короля Карла Густава з приводу його перемог
у Польщі та з пропозицією продовжувати переговори
Зегепіззігпе, роіепііззіте ас іпуісііззіте гех Зиесогит, дотіпе, до-пнпе поЬіз сіетепііззіте.
Зиттат регсерітиз Іаеііііат, сіит іит ех Ііііегіз, іит еііат ех пгаезепіі геїаііопе іпіегпипііі засгае гедіае таіезіаііз уезігае со&по-уітиз, дііосі деиз отпіроіепз іапіит сопіга соттипет Ьозіет позігит іаг^ііиз езі засгае г. таіезіаіі у-гае зиссеззит, иі еііат ео ргоПідаіо іат зесіет ге^пі Роїопіае, риат аііаз тиііаз сіуііаіез роіезіаіі засгае ге^іае т. у-гае зиЬдідіі. ИЬі сі поз, сіисіі сопзіїіо ііі-ті ас тадпіПсі (іопііпі Ніегопіті Еасіхіеіохузкі, іп аихіїіит сопіга еипсіет Ьозіет засгае г. т. у-гае сит ехегсііи позіго ассеззітиз, кіс диодие діуіпо питіпе оЬіепіа іп Ііозіе уісіогіа еі ассеріа та^па рагіе ге^пі, рагит геіго а Ееороіі іп Окгаіпат сит сорііз гесесіеге сопсеззітиз, уісіепіез деіісіеп-іет тіїіііЬиз еі ериіз уісіит. Гхіипс уего Ьитіїїіте з. г. т. угат ітреі-татиз, иі засга ге^іа таіезіаз уга поз іп зоїііа зиа ге^іа сопзегуаге леїіі сіетепііа еі іпіегпипііо зио (сиі поз сопПдепіег огеіепиз поппиііа засгае ге&іае таіезіаіі у-гае соттізітиз геГегге), іпдиЬіат ргаезіаге оіяпеіиг Пдет. Модо аиіет аЬІе^аіит иііегіогет а засга ге&іа таіезіаіе у-га ІіЬепіег ехресіапіез, позтеі ірзоз пес поп оЬзедиіа позіга сіетеп-Ііае з. ге£. таіезіаііз у-гае соттепдатиз.
ОаЬапіиг іп сазігіз зиЬ Ьеороіі, д. 8 9-Ьгіз 1655.
Засгае ге&іае таіезіаііз у-гае їауепііззітиз зегуиз, Вокдап Сктіеі-г.іскі, дих Сойог. Харогоу/іепзіит тр.
На звороті адреса: Зегепіззіто, роіепііззіто ас іпуісііззіто Сагоіо бизіауо, деі ^гаііа Зиесогит, Соііогит Уапдаїогитдие ге£І, та^по ргіпсірі Ріпіапдіае, дисі Езіііопіае, Сагеїіае, Вгетае, УегНае, Зіеііпі, Ротегапіае, СаззиЬіае еі и^апдаїіае, ргіпсірі Видіае, сіпо Іп^гіае еі ^ізтапіае песпоп сотііі Раїаііпаіиз Ккепі, Вауагіае, Іиііасі, Сііипіае еіс. Мопііит дисі еіс, дпо, дпо поЬіз сіетепііззіто.
Шведський державний архів. Оригінал.
салів українських гетьманів, он. 2, сир. 40, арк. 1—2. Фотокопія з оригіналу. Опубліковано: Архив ЮЗР, ч. III, т. VI, стор. 92—93, № ЗІ.
іш гього^ повїдомл іня^гі ла ця^вшоі вя ої _ко олівс ої величн с'іі що всем гут

.пінської величності.
герцогові Естонії. Карелії, Бреми, Верди, Штеттіну, Померанії, Кашубії і Вандалії, князеві Ругії, володареві Унгрії і Вісманії, а також графу-палатинові Рейну, Баварії, Юліяку, Клінії і ін., герцогові Гір і ін., панові, нашому вельмишановному панові.
1655, листопада 26 (грудня 6). Паволоч. — Універсал про заборону козакам вимагати від київських міщан підводи і данину
Богдан Хмельницкий, гетман з войском єго царского величества;
Паном полковником, асаулом, сотником, атаманом і всему товариству Войска єго царского величества Запорозскому, старшини і черни, в тягненю за войском ідучим, яко і з войска назад поворочаючим, кон-ним і пішим, і на якой-колвек услузе нашой будучим, вшелякое кон-дициї людем, і кождому, кому би тилко сеє наше писане показано било, доносим до відомости, іж не поєднокрот од маєстрату києвского дохо-дит нас скарга, же так од посланцов наших, яко і од інших розних наєздов, велике пренагабанє і докуки поносят, чого ми болш не хотячи слухат, оний маєстрат києвский і всіх месчан тамошних при ласци нашой заховавши, од вшеляких непотребних датков і даваня подвод уволняем, сурово напоминаючи, аби се жаден з козаков товариства нашего і вше-лякоє кондициї людей, за оказанєм сего листу нашего, на помененних ани подвод, ани чобот і панчох і інших вимислов витягати не важил, і хочай би хто і з листом нашим на якой-колвек послузе нашой войско вих міл се знайдоват, теди і той ничого вимишляти і подвод жадних витягати у помененних не мают, одно того пилноват, счо би му в листе нашом било долежено і где інде, виєхавши с Києва, на своїх коний, подвод упоминатсе, кгди того потреба била. Коториє би, без писаня нашего, з пірначами наєхавши, вимисли якиє починат міли і тому сурової^ писаню нашему били спротивними, теди ми кождого такового. яко своє-волника, тому ж маєстратови києвскому, і до нас не отсилаючи, ерокго
карат позволяєм, чого особливе пан полковник наш києвский постерє-гати маєт, якоби оним ни од кого найменшая кривда не діялася, іначей не чинячи.
Дат в Паволочи, новембра 26 року 1655.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
Музей українського мистецтва у Львові. Оригінал Опу^лікованог^Актьі ЗР, г V, стор. 95, № 44.
№ 345
1655, кінець листопада — початок грудня. — Лист до султана Мухамеда про дружбу
Наіаїтаз ез па^уза^оііаіоіі ібгбк сзазхаг, кіібі шіпсіеп огзха^ок їеіпек, пекппк ]61 іеубЬЬ игипк ез па^уоЬЬ игипк, аг ті игипкког па£у а1агаіозза££а1 ез аЬгагаіипкпак іб1(б)кег ІекаДазауаІ ез ГбІсШег те£-Ібгіезеуеі аг каіаїтазза^об Ьбсбйіеіез £гасііс8а еІбН, тілі і^аг гаЬ]'аі аг кедуеїтез ізіепібі кег]ик. Кегезіїпк рес1і£ ег, Нору ахі аг аІІараДаІ
зе£е еііеп 1е£уеп ^убхесіеїтез ез шіпсіеп е11еп8е£еі 11022а Ге]ек аііазауаі Є8 шіпбеп кабаіпк аг па^уза^об кегекег ійкеззеп аг теппуі уаруоп ііуеп гезгеп, шіпсіеп Іеікі зхегеіеіЬбІ ¥а16 8го1&а1аіипкаі аппак їеіеііе паруоЬЬ ітабогазокаі із іезгйпк. Аппакокаегі аг їй Гепуез рогіаібі кох-хапк ібіі кбуеі, 8акіп а^а иг аг рогопсзоіаі зхегіпі, ех уоіі тиіаіаза тікогоп іде ]біі еккех ах зхої^аікох, тіпкеі ІакбкеІуеіпкЬеп пет іаіа-Іуап, ті тіпдепікйпк ахі топдбк, кору Іепруеі Над ійпе геапк ез Геї-кеіуеп, еІеікЬеп тепепдбк уоііипк ез ах Іепруеіек Гбідеп іаіаїкохіипк ез аг (аіаг Над еру Геїбі ійуеп КгітЬбІ, ах иіак тіпсі Ьеіеіепек; 8акап ара, ііуеп їогтап Іеуеп уеійпк тереруехпі пет ]йкеіеіі. МазГеїбІ аг локаіок геапк ]б¥еп, ахегі тіпсі ахокегі б керуеїте 8ас1іап ара ах ті каіаїтаз ез ІізгіеНеД сзазхагипкког пет текеіеН, Ію^у аг кбуеізецеі те£¥І£уе; тіуеі ті кбгбіійпк аг иіаі ЬеіеіеКеп уоіі. Аг Іеп^уеі каааі тідбп аг іаіагза^ еІЬопіоііа, зок егіекеі уеііепек ах Іеп^уеіек уагаіЬбІ, агиіап уіззгаїогдиіуап ах іаіаг ккап, кбхеї Ікоуаког оіі ІбНйпк зхет-Ьеп ез та] сі уеІекедезЬеп Іеуеп уеійпк ез зок езкйуезек аііаі. Ехеп іиі 1іо1іипкі£ тіпд е^уйД уа^уипк (е^уеі іагііик) ез ¥Є£ехеіІ£ тіпсі аіуа-Лак 1е£уйпк; ]61 еЦйпк ез аііапдо Ьйібі сзіпаИик. Ехекеі ах езкйуезекеі ЗасЬіп а^а еідіі із сзіпаНаііапак, ахегі ехепіиі аіуаііак Іе^уйпк, тіпі еппек еібііе із ез ібі еЦбпк. АхопЬап Наіаїтаз сзазхагипк ієуєієі із 8а-сЬіп а^а ЬбсзиІеііеГ Ьеадуап, те^іоІтасзоНаііик, ахиіап тіпдпуаіап е£у зхй¥¥е1 Іеіеккеї те£егі¥еп, кбхбпзе£Є8Єп ітаікохіипк (ах ізіеппек) 1ю£у зок парокід те^іагіза. Ах сзазхаг па^у ке£уе1теззе£епек і^еп ]61 бгйИипк ез ах ті Ьаіаїтаз игипкпак іізхіеііеіеіі ко1сз]а1іох и.іа1а£ шіпсіеп

акагаіипкЬб! згоідаі Ібіійпк. Аппакокаегі ах ті сзазгагипк игшікаі кег)йк ез тіпбеп Ьбсзйіеіез кабаіпк коду ех Іеуеійпк тепуеп, ах тілі ах б падузада сзазхагі акагаііа Іезхеп, рагапсзоЦоп ііуеп Гогтап, коду ах теїу кбіезі ез згбі ібіі уеійпк, зеттікереп гпед пе гопіза капелі уеіек тедіеііезііеіуеп, Ьагаізадипк Іедуеп аііапбб, зетті гезхіпі тед-пет зегіббіе, коду іттагоп рогопсзоіаі Іедуеп ах ті сзазхагипкібі, тіп-бпуа|ап ]61 кііійк; тіуеі ті ііі Ііабиі зхоїдаі ісуєп, еіяб ах кедуеїтез ізіеппек, ах тазобік ах Кгізхіизпак, кагтабік ах Ьоібод апуапак ах ті уаііазипк зхегіпі тедезкеіійк ез кбіеіехіеіїйк тадипкаі агга, коду ібійпк зет ах іепдегеп ез зхагахоп уаду ах Випап ах каіаїтаз сзазха-гипк огзхадага еду за]ка зет тепіеп кі, Ііоду еду зхетпуі уаіб кап пе іедуепек. Ахопкйуйі аг бопіаі когакокЬог із сзак ахегі ігіипк ієуєієі, коду зеттіі зе тогбіізапак ауедге, Йоду ах ті игипкпак кагі Іедуепек, сзак еду за]каі зе Ьосзаззапак; ах иіап На ті рогопс8о1аіипкаі пет Іодаск ]бк, гоззхаі Шпак ез еііепзедйпкеуа сзіпаЦик. Ах тоїбоуаіак ез ка\а-заїїбібіек ез тадуагок гезхегбі пекйпк ехек ахі топбіак, коду зетті кагі пекйпк пе Іедуепек ез ті В яхіууєі Годабіик. Езтеі ті Ьохха іізхіеііеіеіі игипкіїох іезхйпк Ьіхопузадоі, пекйпк Ьіхопузадипк Іеду, коду ті ]61 з сзепбеззедЬеп еійпк, ібійпк зетті кагок пет Іезхеп; (Іе ка бк сзепбеззедЬеп пет Іезхпек, ез Ііа геапк уаіаті кагі кохпак. Іед із еібзхбг падузадосі каіаїтаззадапак ай]ик егіезеге; ах иіап ах ізіеп еібіі із Ьіхопузадоі іезхйпк, коду пет ті ібійпк аппак кехйеіі; сіє ка бк * гаіатіі сзеїекезхпек, пекіек дегіезхіпек.
Аппакиіапа ті тадипк тіпйеп кайауаі ах ті їбІдипкЬе ]діійпк ез тадипк кадипкаі кахарккап Ьосзаіоііик, 8акіп адаі акког пет ехпебі-аікаііик, ах тіпі Ге1]еЬЬ із іг(])ик, ез коду ібійпк із кбуеіеі пет кйіск кеіійк (ех ах ока); тіуеі іапасзозік уеійпк пет Іеуеп ті тадипкібі (сзак) пет Іекеіеіі. Ахегі тіпбеп їбгепбіпкпек тедігіик, коду ах пзду-задоб іізхіеіеіез ІаЬаіі тедсзбкоііак. Аппак Геїеііе ті тозі тіпбпуа]'ап ііі пет Іекеіуеп, коду кбуеіеі Ьосзаіказзик, ахегі пе пекехіеЦеіек, па-Іипк зетті катіззад піпсзеп; кіійпк зхегіпі ідах зхоїдаі уадуипк ЕЬЬеіі уеікипк Іедуеп тедЬосзаііаіуа, еппек ах зхоїдарпак уаіатікеі ігі, тед-Годапб]а Іезхеп. Наззхап ада о кедуеїте падузадобпак ідах ез егбетез зхоїдаіа ієуєп, падузадоб На ті ріаїтаі аб]а, егбетез етЬег; тегі б уеіе ах каіаїтаз сзазхаг гезхегбі ка ті ідахзадипк уоіі, тедЬезхеІІеі-ійк ез ах тії Год топбапі еШідуріек; кабаіпкпак Гб-Гб гепбеі тіпб еду ке.ІуЬеп дуйіуеп ез акког ка іапасз Іезхеп, казхпоз Іезхеп. Наіаі-таз ез іізхіеііеііек сзазгагипк ехеп зхо!да]а пе Іедуік ІеІебекепузедЬеп, капет ті із Ьіуєі Іедуйпк. Ах кедуеїтез ізіеп игипкпак аб]оп едезхзедеі. 1655 бззхеї ігаіоіі Іеуеі осіоЬгіз біе 24 1.
Ах каіаїтаз сзазхагипкпак ідах кіуе, Водбап Сктіеіпісхкі, аг загда паб кабапак кеітап]а.
Угорський державний архів. Переклад.
Опубліковано: Монумента Гунг., т. 23, стор. 254—257.
Переклад
Наимогутиішіпі і нанясшшии турецький султане, якого бояться всі держави, наш ласкавий і великий господарю, з великою пошаною схиляємося до землі перед світлим т ої і ’іимо а т с ив б і о. ірш ра твої, щоб <бе-
За наказом світлішої Порти приїхав до нас посол Шагін-ага і тут залишився через те, що।не знайшов нас на^місці^ ми усіх повідомили, що польське військо вигнете- Іііа’гін-ага не'мав змоги повернутися до нашого" великого і світлого султана, щоб про ці події розповісти, бо шляхи між нами були закриті. Татари відійшли від
будемо, як і раніше, і мирно будемо жити.'
Шагін-ага передав нам лист від нашого могутнього султана, ми цього листа і знову будемо вірно служити нашому могутньому господареві. У цьому листі ми і	іа	юг г	щ іилос^і ий ул-
1 н
м п і о І 1 д .ої аик п п и али. .Як в и е ослу нам вірить, що ми будемо мирно жити і від нас ніякого лиха не буде^ але якщо нуть,^нехай самі на* себе накличуть гнів султана.
Усім нашим старшим написали, щоб у ноги кланялися твоїй милості. Не гнівайся, що ми не могли усі зібратись, щоб вислати послів, ніякого злого наміру з нами, як вірш слуги, виконаємо, його милість Гасан-ага є вірний слуга твоєї милості. Коли зберуться наші старші і скличемо нараду, тоді вишлемо посла.
Могутній і вельможний султане, не забувай нас, слуг своїх і прихильників.
Хай милостивий бог зберігає здоров’я нашому господарю.
Цей лист написаний 1655 р. жовтня 24.
Вірний слуга великого султана, Богдан Хмельницький, гетьман Війська Запорізького.
№ 346
1656, січня (1) 11. Чигирин. — Лист до Ієроніма Радзейов-ського, колишнього коронного підканцлера, з пропозицією зустрітися для переговорів
Лазпіеххчеїтогпу тзсі рапіе родкапсіеггу кОгоппу, тб] тзсі рапіе чі ргхуіасіеіи.
ЛУіеІсе іо пат і х^згузікіети №о]зки пазгети /арогозкіети исіезг-по, ге ххтт. пазг тзсі рап 2 оЬи зігоп тіїе^о і зіаіесгпе^о роко]и гусгузг, 'сге£о і ту іакге гусгуту, да] Ьоге, аЬу і даізге сгазу р. Ьб£ \ут. па-52Є£о ті1озсі\¥Є£о рапа 82С2§з1іх¥еті рго^гезаті ротпагаї. А ге хут. -.тзсі рап огпа]ти]е82 пат о рггу]егдгіе зшоіт до паз, ге Іаіу^і хуоієп-пе іегаг іе] дго&і і рггу]агди до паз діа ^згеїакіе] ито\уу і роіігеЬ оЬорбІпусЬ гаЬгопіІу, и^/аг ату ту іо, Ьо і ту заті ро іуск ігапзакфсЬ ххо]еппусЬ рокб] зіаіесгпу 2 сЬапет ]е&о Ш8сЦ кгутзкіт і ге хузгузі-кіеті огдаті исгупіхузгу, діа одросгпіепіа 2 ххю]8каті ки Скгаіпіе розг-ІісЬту і іегаг XV СгеЬігупіе гозіа]ету, Ьо ігидпозту тіеіі доіусксгаз г хуо]зкіет іак даіеко гозіа^ас, діа зате] гітохуіі, ]ако і іпзгусЬ іаіуд і ігидпозсі. Осгекіхуату іеду ту па 8гсг§зІі\\'у рггу]агд ¥/т. т. рапа. іуїко і дги£і гаг, ]еге1іЬу тогпа, гасг пат XVт. т. р. огпа]тіс, ]ак рг?д-ко до паз ]асЬас гасгузг і ^дгіеЬуз XVIII. т. рап, па кідгут тіе]зси і XV ]акі дгіеп гусгуі г паті ^ідгіес зі§ і о XV8гу8Ікіт гогтбхуіс і розіапохуіс, сокоМек роіггеЬпе£о. А ге XV. т. т. р. гусгузг зоЬіе, геЬу іат £(1гіе па Ждупіи о іут ігакіоxVас, іеду іо ігидпа Ьагдго іак даіеко \\ю]зка роб іеп сгаз гіту гаііикас, Ьо о 2уxVпо8с xV82е1ак^ ігидпо, &дух хуо)зка пазге і сидгогіетзкіе, іаіагзкіе іи 2уxVпо8с хузгеЦк^ XVураз1і; &ду іеду ]иг xVт. т. рап гесксезг рг2у]егдгас, ки ОкгаІпіе XVIII. т. р. рггуіегдга]. Ти г зоЬ$ хуідгіахузгу зі§, о xV5гуікіт зіаіесгпіе розіапоxVІту, геЬу па роіотпе сгазу доЬгге Ьуіо і аЬу іті£ хут. т. р. і пазге и розігоппусЬ топагсЬ і рапоху 8Іуп§1о і доЬгге тіапо Ьуіо; і о іо зі§ рііпо зіагату, аЬу г розігоппуті топагскаті і рапаті рокб] тіеІісЬту, і тату па-
464
(І2ІЄ]£ XV Ь0£11, 2Є доЬг2Є ШЗХуІко Ь§(І2ІЄ 23 рОГЛОС^ ]Є£О. О ІП82усЬ гхесгасЬ роіггеЬпусЬ, піе ЬашЦс \уіп. т. р. різапіет, изіпд то\х§ р. 8е-Ьезіуапохуісгохуі, кіогу пат Іізіу од р. Ха^са оддаї, гІесіїісЬту, Ьо рап 2а]дс сіїа піезрозоЬпозсі гдгохуіа і сІлогоЬу, кі6г§ Ьуі од Ьо£а пахуідгопу, піе гво£І и паз Ьус. рггезіаі іе Іізіу рггег ЗеЬезІуапошісга. згша^га зхує-оо; сокоіи-іек іеду ЬесІхіе тіаі од паз гіесопедо Іеп ЗеЬезіуапоичсг, гогитіту. ге (о хузгуіко орошіе р. Ха]^соші, а рап 7а]дс шт. т. рапи. А ту па іеп сгаз іазсе і рггуіагпі шт. т. рапа рііпо роїесапіу зі§.
Ьаі / Сгеїнгупа, 11 іапиагіі а-о 1656.
ХУт. т. т. рапа саіе гусгііхуу рггу]асіе! і зіида, Вокдап Сктіеіпі-екі, Ііеітап хуієі. \Уо{зк Харогозкісії.
Адреса: Лазпіешіеїтогпети а тпіе хуіеісе тзсіхуети рапи і рггу-]асіе1оші ]е. тзсі рапи Ніегопітохуі Кадгіеіошзкіети, родкапсіеггети когоппети до г^к В тзсі оддас.
'Бібліотека Красінських^у Варшаві, {тук. 4023, № 13. Оригінал. °
Дуже радіємо з усім нашим Військом Запорізьким, що ваша милість наш ми-стивого "пана. В. м. пан повідомляв нас. що воєнні клопоти не дозволяють тобі тепер приїжджати до нас для переговорів про угоду і спільні справи. Ми це розумі-ханом і з усіма ордами, відправились для відпочинку з військами на Україну, і те-приїзд в. м. пана іншого разу^ якщо^ожна буде? 'зводьте нас, в. м. п., повідомити, як скоро зводите до нас приїхати і коли, на якому місці, в який день в м п. ба-що в. м. в. бажаєш десь на Волині про все переговорити, то важко вирушати взимку в таку далеку дорогу і мучити військо, бо тут погано з харчами, наші війська і чужо-е. м. п., наР Україну. Тут побачившись, ми вирішимо все остаточно, щоб було добре нархами і панами. І маємо надію вУбозі, що все буде добре з його поміччю. Що ж до про все пану Себестіяновичу, який нам передав листи від пана Зайонца Бо пан За-чєрез Себестіяновича, свого шурина, який, як ми зрозуміли, якщо буде мати дору-часом на ласку і приязнь в. м., м^пана, покірно віддаємося,
В. м., панаму всьому прихильний приятель і слуга. Богдан Хмельницький,

№ 347
1656, січня 1 (11). Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича з проханням дати наказ Рильському шафару і буднику Степану Григар’єву про повернення конотопським купцям насильно взятих у них грошей і товарів
Божиею милостию великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичі©, всеа Великия и Мальїя и Бельїя Росии самодержцу Гп. т.] и государю и облаадателю, твоєму царскому величеству, Богдан Хмельницкий, гетман со всем Войском твоего царского величества Запорожским, до лица земли ниско челом бьем.
Бьют челом тебе великому государю нашему, твоєму царскому величеству Тимош Иванов и Самойло Яковлев с товарьіщи, человека семь, мещане конотопские, подданньїе твоего царского величества, на шафара и будника твоего царского величества старшого уезду Рьіль-ского, что когда они по извьічаю своєму купецкому с розньїми товари купетцкими ездили по розньїм городом твоего царского величества для продавання их, яко люди убогие, а продавши все свои товарні, назад уже до домов своих поворотились, тогда в дороге под Рьільском помяно-веньїй Стефан Григорьев, шафар и будник твоего царского величества. взяв тех купцов на ноч, ноч-ньїм способом разбил, имянно денег пятсот рублев взял и ииьіе все их животьі от мала до велика побрал, самих вязал и мало к смерти не припровадил. В которой справе, когда те купцьі, коли у воеводьі твоего царского величества рьільского управи просили, тогда справедливости жадньїе чинити не хотел; зачем, винячи мьі то,, что те купцьі всякою мерою справедливости позьіскати не могут, бьем челом тебе великому государю нашему твоєму царскому величеству, милостиво просячи, чтобьі за повелением твоего царского величества те купцьі при своих всех убьітках цельї пребьівали, и тот шафар те деньги и все животьі их тем купцом от мала до велика поворотил, что тот шафар и будник твоего царского величества Стефан Григорьев для того до Москвьі ехал, что на него тут в Рьілску справедливости не учинено. Те все купцьі, человека сем, все не едучи для убожества своєго, трех от себе до твоего царского величества виправили п те пространнее о своих нужах твоєму царскому величеству оповедят, \ которьіх твоє царское величество милостиво вьіслушаз, изволь, не задержав, отпустить, униженно просим. При том нанижайшие услугп наши отдаем. яко прилежно маєстату твоего царского величества.
Писан в Чигирине, дня 1-го генваря году 1656 1.
Твоєму царскому величеству желательньїе подданньїе и нанижайшие услуги Богдан Хмельницкий, гетман с Войском вашего царского величества Запорожским.
№ 15550—15556. Копія з перекладу.
№ 348
ському Братському монастирю ситити мед
Запорозким.
Ознаймуєм сим писанєм нашим всім вобец і кождому зособна, кому о том відат належит і сей наш універсал] показан будет, вше-лякое кондициї людем, іж видячи ми манастир Братский Києвский через тиє заверухи воєнниє зпустошалий і зубожалий, на которий слав-
колвек порятунок могл бит, позволилисмо братиї для пожитку якого-колвек мед ситит, в чом так арендарі тамошниє, яко і жаден аби перешкодою не були і того не зборонял, сурово росказуєм.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
На звороті: На ситинє меду универсал до єго милости пана гетма-на Богдана Хмельницкого, 1656.


1656, січня 9 (19). Чигирин. — Універсал про надання сіл Ксавери, Мухоїди, Плесецьке, Чорногородка, Сарновичі, Оби-
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорожским
Всім вобец і кождому зособна, кому би о том відати належало, ме-новите паном полковником, асаулом, атаманом і всему товариству Войск єго царского величества Запорозких, также вшелякоє кондиції людем, кому би толко сеє наше писане показано було, доносим до ві-
Запорожскоє отдаєтсе 1 хвала божія, пустилисмо на вижвеннє і на по-
ратунок церкви божой братні монастиря вишменованного Братского К.иевского Ксаверов, що ксендз Єлец держал, і на Полісю маєтносте Мухоєди, также і села под Фастовом єзуїтскиє, которие перед тим єзуїти держали, то єсть Плисецкоє, Черногородку, Сарновичи, Обиходи. 1 Базар зо всіми пожитками, ставами, млинами, сеножатми і іншими єнералітер доходами і приналежностями, так як і перед тим подданиї повинности звикли били отбувати, хотечи міти, аби і тепер не іначей велебному в богу отцу Лазареви Барановичеви, ректорови монастиря Братского Києвского і всей брати! того ж монастиря, албо кого там зошлет з слуг монастирских, кром жадного спротивєння се 1 всіх, опроч козаков, которие завше до войска ходить звикли, тую ж повинносте і послушенство отдавали. А єжели би хто, поважаючи легце сей наш універсал, послушним бить не хотіл і подданства не отдавал, такових ми от отца ректора і брати! помененного монастиря зосланним сурово карать позволяєм, а інших і бунти вщинаючих і полковникові нашему киевскому, би і на горло карал расказуєм, не чинечи іначей.
Дан з Чигирина, дня 9 генваря, 1656.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
1656, січня 9 (19). Чигирин. — Універсал про заборону чинити будь-які утиски і кривди ніжинським міщанам
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества ’Запорожским.
Всім вобец і кождому зособна, кому о том відати будет належало, меновите паном полковником, асавулом, сотником, атаманом і всему товариству, старшині і черні, козаком Войска єго царского величества Запорожского, так теж'виєжджим і на якой-колвек услузе нашой вой-сковой будучим і од нас висланим, до відомости доносим, іж ми, взявши місто Ніжин под оборону і протекцию нашу, сурово напоминаєм, аби жаден так з висилков в якой-колвек потребі там од нас зосланий, яко теж і мимоєжджих кривди і утяженя паном мещаном ніжинским не чинили і вимислов жадних не вимишляли, кожухов, чобут. шликув і .рукавиц не брали, сами теж жеби по крамах шарпати не казали, і жад-
ноє речи найменшеє в оних не витягали, але так якоби за оказанєкг сего универсалу нашего і ведлуг давних прав і привилеюв од королей. їх м. їм наданих, спокойне од вшеляких вимислов і тяжаров зоставали;
колвек людей не важилея. А єсли би хто-колвек, поважаючи собі легце тот наш универсал, поменеиим паном мещаном ніжинским міл кривду якую чинити, що-колвек вимишляти і шарпати, то кождий таковий од нас за найменшою скаргою срокго без одпуску на горле караний будет,
Дат з Чигирина, дня 9 генваря, року 1656.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
На звороті: Оборонний універсал паном мещаном ніжинским пана1 Богдана Хмельницкого.

№ 351
1656, січня 22 (лютого 1). Чигирин. — Лист до кримського» салтана-калги про перемир’я і повернення полонених
Лазпіехуіеїтогпу тсі рапіе зоїіап &а1р,а, пазг хуієісє тсі рапіе з рггуіасіеіи.
Хсігохуіа доЬге£О і ротузІпусЬ росіесЬ гусгуту хуазге] зоїіапзкіе] тсі. УУіадото іо іезі затеши хут. т. р., ]ак ту піе іуїко іегаг, аіе і ргхедіут рггузі§£і пазге] саіе доіггутухуаіізту, ]’аког і іегаг рорггу-зі^ізгу гпохуи па Ьгаіегзіхуо, іе] рггузі^і пазге] саіе сїоігхутату і ро паз пазі§риі^су хуіесгпіе доіггутухуас І гагаг роггисіхузгу ІЗкга-іВ, па Харогоге, па Кодакі і хузг^дхіе гохрізаіізту ипіхуегзаіу пазге, аЬу хуіедг^с о рорггузі^гопут Ьгаіегзіхуіе, пазі па]тпіе]згеі ргхусгупу
ргхезіггедас, аЬу паітпіеізга рггусхупа бо гогегшапіа Ьгаіегзіхуа піе Ьу-
сіє хуш. піт. рр. ш рохузсц£Ііхуозсі тіес. І іо іег шт. пазгети глети
Таіагохуіе ирадізгу V/ риік Вгасіахузкі, тіазіа рогаЬохуаІі, Іидгі ху піе-\го1§ гаЬгаІі і зііа згкбб исгупііі. Со затеши хут. тт. раті па гохз^гіек сІа]'ету, іезіі іо ггесг зіизгпа. ТусЬ газ Таіагбху хузхузікісЬ, со їй па Чкгаіпіе ш роітапіи Ьуіі, ху кир$ зргохуасігас кагаїізту, а гагаг, піс піе Ьахущс, хузгузсу ихуоіпіепі Ь?с!д. Хасгут і хутс тт. рапошіе когакбху
8$, гасгсіе 2 зігопу зхуо]Є]' па хуо1$ ризсіс і гагаг пхуоіпіс хуха]ет і гаках
469
Гмака]сот схупіс, хеку кохакбу/ піе Ьгаїі; Ьо опі іо ххуукіі сгупіс. Рову-Іагпу Іесіу бо скапа ітсі і \ссіб\с тт. рапбш розіапсбху пазхуск рггу розіапсаск \ут. тт. рапбш. Сіх розіапсу пазі о АУзгувІкіт зхсхегхе] \угп. тт. рапат орохуіегіх^, кібгуск Іазкахуіе и?узкіскаи?8/у, гасхсіе кус ргху-схуппут бо скапа ітсі, аЬу ісіі, піс піе Ьашідс, бо паз обргахуомаї. Ргхуіут ролуоіпр зіигку пазге обба]ету.
(2 Сгекгупа, 22 іапиагіі 1656]1.
2усх1і\уу з1и&а, Вокбап Сктіеіпіскі, кеітап \Уо]зк 2арогозкіск.
Львівська бібліотека Академії наук Української РСР, ф. Осеолінських, № 227, арк. 11. Копія, з заголовком: «Коріа Ііяіи об Сйтіе1піскіе£0 бо зоііап
Ясновельможний милостивий пане салтане-калго, наш вельми милостивий пане і приятелю.
Бажаємо вашій салтанській милості доброго здоров’я і успіхів. Вашій милості милостивому пану відомо, що ми не тільки тепер, але й раніше цілком додержувалися нашої присяги, і тепер знову, давши присягу братерства, цілком додержуємося тієї присяги і наші нащадки додержуватимуться її навіки, і тепер, повернувшись на Україну — на Запоріжжя, на Кодак, ми скрізь розіслали універсали, щоб наші люди, порушення її, і заявляємо, що з нашого боку привід не буде даний. Тільки вашмость мої милостиві панове, зі свого боку звольте пильно перестерегти, щоб не був даний найменший привід до розриву братерства. Особливо попередьте ногайців, які завжди звикли давати привід, і звольте, в. м. м. п., 'Примати їх в узді. Також в. м. н. пану заявляємо, що і тепер, коли хан й. м. повертався назад з військами, татари, напавши гато шкоди. Розсудіть самі,Рв. м. пан, чи це справедливо. А всіх тих татар, шо були тут, на Україні, в полоні, ми наказали зібрати в один гурт і зараз, негайно вони всі будуть звільнені. Після чого і ви, в. м. м. панове, зі свого боку звольте взаємно випустити на волю, зараз же звільнити всіх козаків, які там взимку і протягом цієї війни були взяті в неволю, і забороніть ногайцям брати козаків, бо вони звикли це чинити. Посилаємо до хана й. м. та в. м. м. панів разом з посланцями в. м. м. м. п. наших посланців. Ці ж наші посланці докладніше розкажуть про все в. м. м. м. панам. Вислухавши їх ласкаво, звольте просити хана й. м., щоб він негайно відправив їх до нас. При цьому віддаємо наші покірні послуги.
[З Чигирина, 22 січня 1656].
Зичливий слуга, Богдан Хмельницький, гетьман Військ Запорізьких.
№ 352
1656, січня 29 (лютого 8). Чигирин. — Універсал про призначення Івана Нечая полковником у Білу Русь
Богдан Хмельницкий, гетман з Войска єго царского величества Запорозкйм.
Ознаймуєм тим писанєм нашим кождому, кому би тилко того потреба било ведати, паном полковником, сотником, осавулом, атаманом
1 Дата доповнена з заголовка копії.
470
і всему товариству Войска єго царского величества Запорозкого, стар-цшне, черни, а особливе сотником і козаком на Білой Руси знайдуючим-се. і ратним также єго царского величества вшелякоє кондициї людем, іж вадячи ми пана Івана Нечая нам і всему Войску нашему єго царского величества Запорозкому жичливого і в дилех рицерских взятого, от боку нашего зсилаєм на полковництво в Білую Русь, до Могилева, Чаусов, Ново-Бихова і Гомля, і інших мест і мястечек і сел, там се знайдуючпх, аби там зостаючи на пограничу, постерегал, якоби той полк вцале бил захований для дальшеє послуги єго цар. величества,
розних непрпятелей, которий без перешкоди вшелякоє тим полком маєт
єго царского величества Запорозкого найлепей могли бити. Тому пану Іванови Нечаєви, полковникови нашему белорускому, позволяєм кождо-го з козаков, там зостаючих, добром миловати, а злом карати, а хто
ництве важилсе чинет якую найменшую кривду і перешкоду перерече-ному пану Нечаєви, то ми кождого такового, за взятєм ведомости срокго без фолкги на горле карати будем, не чинечи іначей.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
№ 353
повернення полонених
Х'а]]азпіе]згу тспуу саги кгутзкі, пазг ичеісе тисі рапіе.
ВоЬге^о хсігоича і згсг§з1пуеоо рапошапіа шазге] сагзкіе] шсі ху-сгуту і рокіоп обба]ету. ХЧугохитіеІізту 2 різапіа \уазге] сагзкіе] шсі,
роїзсу сіо \уазге] сагзкіе] тсі рггусЬойгіІі, аЬуз шазга сагзка тс гаіітки ргхесігско Зху/едот сіаі, о Іут і бо паз розібу/ з\уус1і рггузуїан, ргозг^с о гаіипек. Му осірізаіі. бо пісй, ге ігибпо тату розіїкбху сіахеас. §дуг ракі роргхузі^хопусЬ і зіизгпуск ]езгсге г паті піе розіапо\уі1і; бо іе^о іо ^ісігіту, ге зііа рапбш роїзкісії ро гбгпусії тіе]зсасЬ гог]есЬаІо зіе

ТесЬ1атІ52 аНге тохуіс гіесіїізту, геЬу рггеб сагзк^ тсі$ о хузхузікіт орохуіескіаі. Туіко ргозіту хуазхе] сагзкіе] тсі, ]ехе!іЬу 2 схут Роїасу до хуазхе] сагзкіе] тсі рггузіас тіеіі, гасг паз ихуіадотіас хує у/згузі-кіт. 8ігопу.,. ’, ІиЬо Іо ]езгсхе рггед рггузі^д сокоїхуіек хухі^іі, ]едпак дозус сгупідс роргхузі^хоце Ьгаіегзіхуа, г зігопу пазге] хузг^сігіе гоге-зіаіізту, аЬу гхуіесігопе до киру і, сокоїхуіек Ь§с1гіе, хузгуіко хугосіс окіесіцету. Такге і хуі^хпіє хузгузікіе і зігопу пазге], кібге іуїко ргхег хуо]п§ геЬгапе, хуесіїи^ тоу/у пазге] хууризсіту. бскіе і хуазга сагзка тс іуск хузгузІкіск когакбху пазгуск, кібге іуіко рггег іегагпіе]8г$ хуо]-п$ XV піехуоіф рорасПо, гасг гогкагас ііхуоіпіс. Ргозіту хуазхе] сагзкіе] тсі, аЬуз паз хуазха сагзка тс хує хузгузікіт ихуіадотіаі, а ту хугаіет рггег сг^зіуск розіапсбху пазгуск, со зі§ коїхуіек и паз дгіас Ь^дхіе. хуазге] сагзкіе] тсі огпа]тохуас піе отіезгкату. Со хузгузіко, ]ако хуі-дгіту, хуіозпа рокаге. ЛегеїіЬу іег тіеіі ]’асу піерггуіасіеіе со рггесіхупе^о хх’азге] сагзкіе] тсі о паз тдхуіс і орасгпіе идахуас, хуазга сагзка тозс піе хуіегг і ту пі ху сгут хуіеггус піе Ь§дгіету. Ьесг іак XV тіїозсі г зо-Ц гуіту, геЬу розігоппі піерггуіасіеіе г Ьгаіегзіхуа пазге^о зт^сіїі зі§. 7е згсгегозсі різапіа пазге^о о хузхузікіт х Тосіїіатізг а^ тбхуііізту, кібгу ху. сагзкіе] тсі изіпіе орохуіе. Рггу іут гаїесату рохуоіпе зіигоу пазге ]ако па]рі1піе] Іазсе хуазге] сагзкіе] тсі, пазге^о тсе^о рапа.
[2 Схекгупа, 31 іапиагіі 1656] 2.
’Шазхе] сагзкіе] тсі хує хузхузікіт гусхііхуі ргху]асіе1е і зіидгу, Воіі-дап Сктіеіпіскі, к. г.
меться. неодмінно повідомимо вашу царську милість через наших частих посланців, А все, як бачимо, покаже весна. Якщо також якісь вороги говоритимуть про нас погано вашій царській милості і невірно нас зображуватимуть, не вір їм, ваша царська милість, і ми нічому не віритимемо. А краще живімо в любові, щоб сторонніх ворили про все з Тохтамиш-агою, який усно розповість вашій царській милості. При цьому якнайпокірніше віддаємо наші старанні послуги на ласку вашої царської
[З Чигирина, 31 січня 16561.
Вашої царської милості доброзичливі приятелі і слуги Богдан Хмельницький, гетьман запорізький.
№ 354
1656, лютого 9 (19). Чигирин. — Лист до князя Трансільванії Юрія Ракоці про відрядження послів
Зегепіззіте ргіпсерз Тгапзіїуапіае, атісе поЬіз оЬзегуапдіззіте.
(^иодсипдие ехЬіЬііог Ііііегагит ргаезепііит, поЬіІіз ЗіерЬапиз ЬиіЬз, пипііиз а сеїзііидіпе уезіга тіззиз, іп тапдаііз регіегепда поЬіз деіиііі, еа отпіа регорііте сопзідегауітиз еі Ьепе регрепсіігпиз, уєг-Ьіздие еіиз іпдиЬіат адЬіЬиітиз Пдет. Атісіііат сЬгізііапат, тоге сЬгізііапогит уегогит зегуаге еі сеїзііидіпет уезігат деЬііо Ьопоге ргозециі аідие оЬзегуаге зитиз рагаіі. Модо зиттіз деіепіі зитиз осси-раііопіЬиз, поп ехредіуітиз Іе^аіоз позігоз, іатеп диатргітит їиегі-тиз ІіЬегіогез, іезііпаЬітиз ехредіге іііоз ад уезігат сеїзііидіпет еі де отпіЬиз, циае уідеЬітиз песеззагіа зіаіиепда, рег іііоз соттііетиз. Реііциит езі, иі сеїзііидо уезіга дій Іеіісіззіте уаіеаі, оріатиз.
Ваіит СхеЬігіпі, іеЬгиагіі діє 9 1656.
Сеїзііидіпі уезігае атісиз Ьепеуоіиз, ад оЬзедиіа рагаіиз зегуиз, ВоЬдап СЬтіеІпіскі, Ьеітап \Мо]зк ХарогозкісЬ.
Адреса: Зегепіззіто Сеог^іо Какосгу, ргіпсірі Тгапзіїуапіае, раг-Вит герті ЬІпдагіае дотіпо еі Зісиїогит сотііі, дотіпо еі атісо поЬіз оЬзегуапдіззіто.
Опубліковано: Монумента Гунг., т. 23, стор. 313, № 182.
Іе. шо передавач теперішнього листа, шляхетніш Стсфан Люц, посол від вашої зважили і дали безсумнівну віру його словам. Ми готові зберігати християнську високість Тепер ми, зайняті важливими справами, не вирядили наших послів, але

аругові
1656, лютого 10 (20). Чигирин. — Універсал про надання Густинському монастирю ступного кола у Валківському млині
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорожским.
Ознаймуєм тим нашим писанєм всім вобец і кождому зособна, так старшині і черни Войска Запорожского, яко і посполитим вшелякоє кондициї людем, кому тулко показано будет, іж ми видечи зубожене немалоє монастира Густинского, теди на виживенє брати! пустилисмо коло ступноє у Валках, до їх же млина належачеє, до чого сотник, атаман і арендарі тамошниє втручатсе не повинни і жадноє перешкоди і кривди їм аби не чинено, сурово приказуєм, так яко би найспокойней поменениє братня монастира Густинского того кола ступного заживали; . а хто би мимо волю нашу і сей виразний универсал брати! помененой в том колі ступном, так с козаков, яко і, арендаров тамошних, кривду найменшую чинил албо їм того, счо ми надали, зборонял, таковий кож-дий за найменшою скаргою срокго без одпусту караний будет, іначей не чинечи.
Дат в Чигирині, 10 февраля 1666.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
На звороті-. Универсал на коло ступноє в Валках отцом Густинским от єго милости пана гетмана 10 февраля 1656 году.
Оригінал.
№(35(Г)
1656, березня 2 (12). Чигирин. — Універсал про дозвіл Київському Пустинному Манільському монастирю побудувати млин у селі Савин
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго цар. вел. Запорозским.
Ознаймуєм тим писанєм нашим кождому, кому того потреба будет відати, меновите пану полковникови, сотником, атаманом і всей черни,
козаком Войска єго царского вел. Запорозского, до полку Каневского належачим, і вшелякоє кондициї людем, кому толко сеє наше писане показано будет, іж позволилисмо на прозбу в бога велебного отца Іно-ьентія Кгизеля, ігумена монастира святого отца Николи Пустинного і всей бранії, чернцов того ж монастира, млин 1 для поратунку мона-
приказуємо, аби оним в будованю того млина 2 жадноє перешкоди і пе-ренагабаня чинити нихто не важилея і не взборонял, также і до пожит-ков їх аби не втручалея под строкгим войсковим каранєм, що не іначей аби ведлуг волі нашоє било.
Дат з Чигирина, дня 2 марта 1656.
Богдан Хмельницкий, рука цласна.
На звороті: На фундованє іуглинов савинских, лист од пана Богдана Хмельницкого монастиреви Свято-Николскому Пустинно-Києвскому дан.
іії У№а219Ь’(Р бТ
№ 357
1656, березня 7 (17). Чигирин. — Лист до Яна Казимира відносно надання йому військової допомоги
8ег-те ас роіепі-те гех еіс.
Біііегае т-ііз у-гае, геднігепіез аііциоі тіШа йотіпит, поп тогат пайиегипі, пізі оЬзііііззеі еі уегпа сопзіііиііо ад ігапзеипдит іпсоттода еі тоз сопзіїіі сазігепзіз. Іпзіпиауі ргохітіз Іе^іопагііз, иі зепза зиа депі. Ео ірзо Йозііз сиірапдиз езі, циіа їегго зио поп егаі еуа^аіигиз іихіа рготізза пізі ад Ізіиіат, зед циіа ігапз^геззиз Іітііез, отпіо деЬеі геігаЬеге редет заіізїасіигиз зиае сопуепііопі. Тапіізрег раііепііа На-
Егитреі іапдет іп аііа зііа ргоїипдііаіе Ьеііісогит тоіиит іідеіііаз еі оЬзедиіит позігит, щодо зирегіз рагуа тога соттіііаіиг, диіЬиз поз раігіат ІаЬепіет еі запііаіет т-ііз у-гае соттепдатиз.
М-ііз у-гае д-пі теі сіет-ті йитіІіітиз зегуиз ТИ. Ск.

№ 358
1656, березня 9 (19). Чигирин. — Проїзний універсал Я ну Пясочинському
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском Запорозким.
Паном полковником, асаулом, сотником, атаманом і всему товариству Войск наших Запорозких, старшині і черни, также атаманом городовим, войтам, бурмистром і вшелякой кондиції людем і кождому.. кому би тилко сеє наше писане показане било, доносим до відомосте, іж бивши у нас Ян Песочинский, которий от нас, здавши отправу, назад поворочаєт, пилно теди вашецей жадаєм, абисте оному во всем віру давши, всюди доброволне, так там ідучого, яко знов з чим-колвік назад до нас поворочаючого, пропущали, не задаючи оному найменшеє трудносте, котори кеди будет чого у вашецей жадати, также оному же-бисте не збороняли, не чинячи іначей для ласки нашоє.
Дан з Чегерина, марца 9 дня року 1656.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
ницького, ЗНТШ,
№ 359
1656, березня 16 (26). Чигирин. — Лист до князя Трансільванії Юрія Ракоці з проханням пропустити шведського посла ігумена Данила
Зегепіззіше ргіпсірз Тгапзіїуапіае, сі-пе сі ашісе поЬіз оЬзегуап-ЙІ55ІГПЄ.
Мипішз 8гші Зиесіае ге^із, геуегепбиз раісг ПапіеІ, Іе^аііопіз знає зЬзоІиІо оїіісіо, ге^гебіїиг Зиесіат, уеі иЬі ргоіипс іпуепіигиз егИ ге
§іаш гпаіезіаіет. Сиі ргоріег агбиа уіаіісі регісиіа, диопіат ге£іопіЬиз Ніііопіз зиае зегепііаііз регтеапбі везе оЬіиІіі оссазіо, іпііте реіітиз, о.иаіепиз иЬіаие сіетепііа зиае зегепііаііз еі Ьепеуоіепііа соттеаіиз ІіЬегае регтеаііопіз еі ігадисіит зиШсіепіет ЬаЬеге роззіі соріат. 8роп-(іеіпиз Ьапс зиае зегепііаііз Ьепеїісепііат еі иііегіогет ге£із Зиесіае Іисіаіигит атісіііат еі позігат їгаіегпііаіет. Мозіга іпіегіт оЬзедиіа огаііае зиае зегепііаііз де1і£епііззіте соттепбатиз.
Ваіит Сгейугупу, діє 16 тагііі 1656.
Зегепііаііз уезігае, дотіпі еі їгаігіз оЬзегуапсІіззіті атісиз оЬзе-с.иіо рагаіиз, ВоЬдап СЬтеїпіскі, дих £епег. Ехегсіі. 2арог.
Адреса: Зегп-то Сеог£іо Какосху, ргіпсірі Тгапзіїуапіае, рагііит ге£пі Нип£агіае дотіпо еі Зісиїогит сотііі, дпо еі атісо поЬіз оЬзег-уапдіззіто.
ЦДІА УРСР у Києві, ф. Колекція грамот російських царів га універсалів українських гетьманів, оп. 2, спр. 18, арк. 1—2. Фотокопія з оригіналу.
Опубліковано: Монумента Гунг., т. 23. стор. 330, № 104.
Переклад
лівську величність. Оскільки йому трапилася нагода переходиш^через” володіння буде змагатися дальша приязнь короля Швеції і наше братерство. Тим часом най-Вашої світлості, вельмишановного пана і брата, друг, готовий до послуг, Богдан
ського королівства і графові секлерів. нашому вельмишановному панові і другу.
1656, березня 21 (31). Чигирин. — Універсал про надання Межигірському монастирю містечка Вишгород з селами Петрівці і Мощани
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорозским.
Всім вобец і кождому з особна, кому о том відат належит, меновите старшини і черни Войск Запорозских і вшелякое кондиції людем, кому толко сеє наше показано будет писане, доносим до відомосте, іж ми, видечи великий недостаток і зубожене общежителного монастира Межи-горского і самого отца Варнави Лебедевича, ігумена тамошнего, і всей

Оратії его, в том монастирі мешкаючої, чрез войну литовскую от ляхов спустошених, же ниотколь живности не мают і приспособить не могут; теди на виживенє господину отцу Варнаві Лебедевичу, ігумену поменен-ного монастиря общежителного Межигорского, зо всею братію, пусти-лисмо Вижгород з селами, на імя Петровци і Мощани, зо всіми пожитками і приходами до Вишгорода і тих помененних сел належачими, ведлуг давних привилеєв служачих їм, жеби оттоль помененная братія обшежителная слушноє виживенє міли. Пилно теди і сурово напомина-с-м, жеби жаден з старшини і черни Войска Запорожского кривди найменшеє і перешкоди во всіх пожитках тамошних помененной братії ме-жигорской чинит не важилея; обивателе ж теж тамошние вишгород-скиє і селяне вшелякоє послушенство і повинности господину отцу Вар-наве Лебедевичу, ігумену вишмененного монастиря отдавать мают; а хто би спречним бил албо в пожитках і приходах тамошних перешко-жал, таковий кождий за відомости взятьєм срокго будет карай, іначей не чинячи.
Дан з Чигирина, 21 дня марца 1656 року.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
ІДДІА УРСР у Києві, ф. Києво-Межигірський монастир, оп. 2. спр. 49а. арк. 4—4 зв. Копія.
ЦДАДА, ф. РозряднийР приказ, Київське побиття, кн. 10, арк. 143
Там же, ф. Малоросійська експедиція сенату, ки. 5/1732, арк. 252 зв.
Опубліковано: Актьг ЗР, т V, стор. 97, № 46.
№ 361
1656, березня 22 (квітня 1). Чигирин. — Лист до шведського короля Карла Густава про причини перерви у переговорах
Зегепіззіте гех Зиесіае, атісе поЬіз оЬзегуапбіззіте.
Віпае поЬіз а зиа ге^іа т-іе рег пипііит безііпаіит, £е»е-гозигп Затиеіет Сгопскі, беїаіае Ііііегае, циае піїїіі аііиб, диат іпіітае зутЬоІит ег&а поз Ьепеуоіепііае еззе бібісітиз еаздие оЬуііз атріехі тапіЬиз £гаіо їауепіідие зизсерітиз апіто, роїіі-сепіез Ьапс іп їоіііз роїіиіапіет атісіііат азігіз ГауепііЬиз іп иЬег-гітоз тиіиі аііесіиз е^егтіпаге їгисіиз. Еі ^иопіат ігііа Ьаес хиі^аіа-с|ие атісіііае соїепбае теііюбиз оЬІаіат оЬуіо гетипегаге атоге еі гесіі іп оПісіо беЬііо рго^геззиз еі уііапбае іп^гаіііпбіпіз £гаііа, ібсігсо еі поз ае^иа1і зіибепіез ге£гаііПсаііопі сауепіезяие, пе зіегіїіз а поЬіз їогіе Ьепі^пиз зиае ге^іае тііз бізсебеге уібеаіиг аПесіиз, гесіргосо зетрег іп апітит іпбихітиз сегіаге оЬ8е^иепіІ88Іто^ие атоге, ^иет еі аб ргаезепз зиае ге^іае тіі геропепіез роїіісетиг геїі^іозе регзеуе-гапіегдие іпбеіеззе ргозесиіигоз сиііигоздие ргосеззи. Бе^аіоз сотропеп-
479-
•дагшп расізсепдагипхрде іпіег поз сегіагиш гегиш [{гаїіа, циод поп сегіі-Іісауішиз Насіепиз, і^погапііа рагііт ге^іае ргаезепііае, рагііт іетро-гіз ігюріИисІіпе аііагитсіие орропепііит 5Є8е діПісиИаІит саііза їасіигп, фііЬиз еііат де саизіз пес Іосит депоіаге роїиітиь, сит еііат Ьіз зп-регіогіЬиз ехсерііз ітредітепііз, уісіиаііит яиос}ие репигіа, сгеЬгіогіЬи8 Ьозііит ІпуазіопіЬиз сотрагаїа, поп тіпогет Гасіаі геЬиз ргае ве соп-•серііз іпоррогкіпііаіет. А-кі яиат ргітит оріаіа поЬіз іИихсгіі аезіаз, регсеріа де Іосо ргоіипс зиае ге£Іае гезідепкае поііііа, еі іе^аіоз ехре діепдо типегі огдіпаіоз Пгтапдізяие гегит сотЬіпаііопе апітіз зи-зсіріетиз еі Іосит отпіЬиз питегіз аЬзоІиіит аркззітитцие дезі^па-Ьітиь, диттодо питіпа позігіз зиа ассііпакопе уєііпі аппиеге ргоро-8ІІІ8 позцие іп Ьос іетриз заіуов іпсоїитезцие ді^пакіз зі! сопзегуаге. Ргозрегат іпіегіт знає ге^іае таіезіаіі согдіаіііег арргесапіез заіиіет а део Ірііто тахіте позка іпііто соттепдатиз оЬзедиіа ^гаііае.
ОаЬат СгеЬугупі, діє 22 тагііз 1656.
У-гае гедіае таіезіакз атісиз оріаііззітиз оЬвеяшівяие рагаіиз. ВоЬдап Сіітіеіпіску, дих ^епегаїіз Ехегсіїиит 2арогоуіеипзіит.
Адреса: Зегепізвіто Сагоіо Сизіаио, деі ^гаііз Зиесогит, Сіокогиш А’апдаїогшпдие ге^і, та^по дисі Ріпіапдіае, дисі Езіопіае, Сагеїіае, ВгеЬтае, Уегдае, Зіеііпі, Ротегапіае, СавзиЬіае еі Уапдаїіае, ргіпсірі Ри^іае, дпо Іп^гіае еі Шізхтагіае, песпоп сотііі раїаііпо КЬепі, Вауа-гіае, Іиііасі Сііуіае еі Мопіішп дисі еіс., атісо поЬіз оЬвегуапдізаіто.
Шведський державний архів. Оригінал.
ЦД1А УРСР у Києві, ф. Колекція грамот російських царів та унівєрса-^Опубліковано: Архив ЮЗР, ч. III, т. VI, сюр. 114—115, К<? 48.
Переклад
Найясніший королю Швеції, наш вельмишановний друже.
Від вашої королівської величності через повноважного посла, благородного Саму їла Тройського, нам було передано два листи. Ми дізналися, що вони е не що інше, як ознака щирої доброзичливості до нас, і прийняли їх вдячно і прихильно, з розкритими обіймами. Вони [листи) обіцяють, що ця дружба, яка випускає листя, звичайний і поширений спосіб піклування про дружбу полягає в тому, щоб іти назустріч з любов’ю і для справжнього успіху в належній справі і щоб уникнути невдячності, — тому ми прагнемо віддячити в рівній мірі і дбаємо про те, щоб ласкава прихильність до нас вашої королівської величності випадково не здалася безплідною і не залишила нас. Ми вирішили, що завжди будемо змагатися взаємно у найвідда-нішій любові і тепер; відповідаючи вашій королівській величності, обіцяємо сумлінно і стійко іти за нею і розвивати її. Те, що ми до цього часу не вирядили послів для складання і узгодження м>ж нами деяких справ, сталося частково тому, що не було відоме місцеперебування короля, частково через негоду і інші перешкоди і труднощі. З цих же причин ми не змогли визначити місце для переговорів. Якщо виключити паніть згадані вище перешкоди, то і нестача харчів, спричинена дуже частими нарада, ми ворогів, становила б чималу незручність Для задуманих справ. Але як тільки вишлемо послів з дорученням зміцнити дружбу і домовитися про справи^ а також визначимо місце, найвигідиіше з усіх поглядів, — якщо тільки бог зволіпь прихилив

поставитися до наших намірів і зберегти нас в той час цілими і здоровими. Тим часом, щиро благаючи від найліпшого бога здоров’я для вашої королівської величності, від душі доручаємо вашій ласці наші послуги.
Даний у Чигирині, 22 березня 1656-
Вашої королівської величності найдоброзичливіший друг, готовий до послуг, Богдан Хмельницький, гетьман Військ Запорізьких. *
Адреса: Найяснішому Карлу Густаву, божою милістю королю шведів, готів і вандалів, великому герцогові Фінляндії, герцогові Естонії, Карелії, Бреми, Верди, Шгеттіну. Померанії, Кашубії і Вандрлії, князеві Ругії, панові Унгрії і Вісмарії, а також маркграфові Рейну, Баварії, К'лінії і герцогу Гір і ін.. нашому найяснішому другові.
№ 362
1656, березня ~22 (квітня 1). Чигирин. — Лист до князя Трансільванії Юрія Ракоці про дружбу
Зегепіззігпе ргіпсерз Тгапзуїуапіае Вошіпе еі Атісе МоЬіз оЬзег-у апбіззіте.
Зоііа ті, тіоііа аг Ьагаіза^оз ізтегеізе^ кбхішік згегегіеіеіі пет кеіеікесіійпк ах па£уза&од Ьохгапк уаіб аііііаіаіоз Ьагаіза^аЬап, ез 1аі]ик аппак Ьіхопуза^іі, ез еИіііеіійк із та&ипкка1, Ііо^у ах теїуеі едузгег пекйпк оПегаїі, еппек иіаппа із те£ акаг]а іагіапі аг ті Ііог-хгЦа уаіб ]б аїїесіизипкегі. Аг ті коуеііпкеі па^уза^обдаї уаіб Ьігопуоз Ьезге1£еіезйпк уе£еіі, Ьо£у ебді£ па^узадодЬог пет кйІдЬеіійк, ока ег, Ьо£у кбуеііпкеі кіі ХаррогоуіаЬап ез еяуеЬ кеіуекге кйібеіійпк, уаг-]ик, тіпбеп боїдаіпкаі агокпак те^ібуеіеіекге Ьаіазхіоііипк, кік тійеіі Ьага ]бпек те^НаІІ^аіуап геа]ок Ьігоіі кбуеізе£екпек геїаііоіі, тіпсЦагІ ге1...гоі уаіб Ьазгпоз Ьезгеї^еіезге е!кй1с1]йк кбуеііпкеі, кік аііаі тіп-аеп Ьагаізадипкга ез ]'ауипкга згйкзеяез пегепбб бої^окаі те^ігепйпк, ег теїіеіі ]6 акагаіипкаі іеппіагіуап па^уза^обЬог. ТоуаЬЬа аг тіпбеп-ііаіб ізіеп Ио88гц езхіеп(1бкі£ уаіб е£езхзе££е1, Ьо£у Іаіодазза па^уза-досіаі зхйЬб! кеуапіик, ез аг ті ]б акагаіипкаі е^езгеп па^уза^ой ке^у-еІтеЬеп арпЦик.
Абаіоїі СгеііегіпЬеп, 22. тагііі 1656.
СЬтіеІпіскі Іеуе^епек іогдЙаза».
Опубліковано: Монумента Гунг., т. 23, стор. 357.
З того часу, як між нами склалися щирі зносини, що ніколи не мали сумніву в постійності дружби вашої милості і бачили докази того і впевнились в тому, що
1 Текст пошкоджений..


1655, березня 31 (квітня 10). Чигирин. — Універсал про підтвердження прав на володіння любецького сотника Сави Унучки, Артема Красковського та інших шляхтичів, які служать у Запорізькому Війську
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском его царского величества Запорожским.
Всім вобец і кождому з особна, кому о том відати надлежить, тепер і капотом, а меновите панам полковником, асаулом, сотником, атама-ном і всему товариству Войск єго царского величества Запорожских і вшелякой кондиції людем, кому толко сеє наше показано будет писане, доносим до відомосте, іж ми видячи прихильних і зичливих щире Войску Запорожскому всю шляхту повіту Любецкого, а меновите людей значних, Саву Унучку, сотника любецкого, і Артема Красковского із всею шляхтою тамошнею, коториє од початку войни щире служачи у Войску Запорожском, в кождих потребах добре ставают і за віру православную бются, которих ми заховуючи при добрах власних отчн-стих, яко в привилеї од королей здавна наданом мают, сурово приказуєм, жеби жаден так з старшини, яко і посполитих людей в добрах їх отчистих найменшеє кривди, меновите полях, сеножатєх, озерах, руднях і бортех і інших пожитках чинит не важилея, так якобп наііспокой ней добр своїх заживали, чого і сам пан полковник черніговекпй посте регать маєт, жеби ни от кого кривди не міли; а хто б кривду нанмен-шую в добрах їх власних оним над волю нашу чинити міл, таковмй кождий за найменшою скаргою ерого без отпусту караний од нас будет, іначей не чинячи.
Дан в Чигирині,'31 марта 1656 року.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
ЦДІА УРСР у Києві, ф. Генеральний
Зоюзу РСР ім.
482
стор. 101—102.
Генеральне 475—476.
Черниговского полка,
№ 364
1656, квітня 4 (14). Чигирин. — Лист до трансільванського князя Юрія Ракоці про дружбу
Зегепіззіте ргіпсерз Тгапзуїіапіае, ботіпе атісе поЬіз оЬзегуапсііз-
Ах Ьагаіза^оі ті ге^ібі їо^уа сопзіапіег те^зхокіик іагіапі, ез аг кіуеі е^узхег Ьагаіза^оі уеійпк, ахі бгбтезі пет еп^еб]йк, ко£у яок па-рокпак іоіуазі тіаіі ГеІесіекепузе^Ье тепп]еп. І£у ахегі ах езазхагга! б Іе1зе£еуе1 те£езкйуеп ах Ьагаіза^га, ах кгіті Ьаттаї із б па^уза^а-уа! гпаоипкпак ]‘е1еп1еійпкЬеп, оіі ієуєп ах б кбуеі]ек із, те^егбзііуеп езкйуезеккеї ах аіуаіі Ьагаіза^оі, пет із ^опсіоіипк оіуаі, ко£у ах кбх-ійпк зхегехіеіеіі ]д акагаіоі їепп пет іагіапак, та^ипкаі і*з §опозх реіда-адазібі те^оііаїтаххик: кіуапуап ахі, ко£у ех ах сопігасіиз кбхійпк ез тагадекіпк кбхі бгбкке е&у зхіууєі ез акагаііаі зхегехіеззек, ііо^уЬа кік, ті окоі пекік геа пет зхої^аііаіуап, ах ті зхаЬадза^ипк готіазага Іеііатадпа, шіуєі ті зепкіуеі із пет езеїекебійпк оіу іііеііеп бої^оі, ті із ібібк зетті оіу іатадазі пет гетеїйпк. Но&у есіс1І£ кбуеііпкеі пет кйідкеіійк па^уза^осШох, па^уза^осі ке^уеїтезеп те^Ьосзаззоп, тіуе! кйІбтЬ кйІбтЬГеїе кеіуекге кйідбіі етЬегіпкеі уагіик, кік ка те§егкех-
етЬегіпкеі Ьосзаііик кбхійпк зхегхеіі Ьагаіза^ипк Гипдатепіотоз егбзі-іезеге, акког па^уза^одіюх із е£у аІіаЦаЬап кбуеійпк те^уеп. Ез і§и кб-уеійпкпек а па^уза^одкох уаіб тепеіеіекія уеійпк уаіб Ьагаіза^аі, ко£у сопзіапіег те£Іаг^'а, піпез зетті кеізе^йпк Ьеппе, те^іагіохіаїуап та-па£уза£од тазоккаї Геїбійпк уаіб Ьезхеї^еіезібі. Меіу Ьагаіза^оі, ко£у ах еітйіі езхіепдбЬеп ах іаіаг катпак б па^уза^апак зе^іізе^еі пет адуап те^Ьіхопуііоіі, і^еп кбзхбпбт па^уза^одпак, кбіеіехет еп із па^узадосіпак глашатаї агга, Ьо^у ах па^уза^од ]6 акагаі]аі зокке-реп те^ЬаІаІказзат. Ехекиіап зхої^аіаіипкаі па^уза^об ке^уеїтеззе-£еЬеп арпЦик зхог^аїтаіозоп, ]б е^езхзе^еі ез коззхи еіеіеі ах йг ізіеп-іоі зхйЬб! ез ЬагаІ8а£озоп кеуапипк па^уза^осіпак. СхеЬегіпоеп 4. арг. аппо 1656.

Иаоуза^одпак тпіпдеп ]6і кеуап Ьагаііа Воіідап СЬтїеІпіскі харого-уіаі Ьеітап.
Угорський державний архів. Переклад.
Опубліковано: Монумента гунг., т. 23, стор. 354—355.
Переклад
Найясніший князю Трансільванії, наш вельмишановний пане і приятелю.
з давніх часів звикли" міцно підтримувати, внаслідок тривалого часу не могла бути забутою Присягнувши на дружбу вашій княжій високості і зміцнивши братню дружбу присягою в присутності його високості кримського хана і його послів, ми і надалі думаємо підтримувати встановлені між нами добрі’ відносини. Ми самі оберігаємось, щоб не дати поганого прикладу дружби: бажаємо, щоб той договір сердечно і з охотою зберігся навічно між нами і нашими нащадками, бо, не маючи на це жодних підстав, ніхто не зможе зламати нашу волю до дружби, тим більше, що ми ні з ким просимо пробачення вашої високості, що ми до цього часу не змогли вислати послів коли вони повернуться, буде дана відповідь державам, з якими ми перебуваємо в дружньому союзі, та вишлемо їх для фундаментального посилення встановлених нами дружніх зв’язків, і тоді до вашої величності поїде постійний посол. Ми не сумніваємось в тому, що до вирядження до вашої високості нашого посла для підтвердження встановленої нами дружби ваша високість утримається від переговорів з іншими країнами про нас. Досвід минулих років підтвердив, що на дружбу з його високістю татарським ханом не можна довірятись, тому я дуже вдячний вашій висо-ляко віддячу. З тим залишаюсь до послуг вашої високості, сердечно і приятельськи бажаємо вам від бога доброго здоров’я і довгих років життя.
Вашій високості всього доброго бажає друг, Богдан Хмельницький, гетьман.

№ 365
1656, квітня 4 (14). Чигирин. — Лист до молдавського воєводи Стефана про дружбу з Росією та про мирні відносини з Молдавією
Піше ргіпсірз іеггагит Моїдауіае, дпе ас Ггаіег поЬіз реіатапсіе.
Жч]ііе иііа ипциат оссазіо іп десіагапдіз позігіз ег&а дотіпаііопет уезігат оШсііз поз Ьисизцие оііозоз герегііі. Вит поз іоіаіііег ішіс іп-ситЬітиз, иі зете! зизсеріат поЬізсит атісіііат сопзіапіег дотіпаііопі уезігае геііпеатиз, заеріззітіз гепоуапдо іііат оПісіогит позігогит соггезропдепіііз. (^иа де саиза еі ргаезепіі даіа оссазіопе, їгаіегпипі позігит десіагапдо сапдогет, апітііиз а зиргето ргесатиг Геїісіззіпіоз іп тиііоз аппогит тігіадез дотіпаііопі уезігае зиссеззиз. Еіііегае ргіп сіріз Тгапзіїуапіае, розіциат ад поз рег пипііоз дотіпаііопіз уезігае регуепегіпі, аЬзяие иііа тога гезропзо ііііз даіо, піИі! аііид <]иат Іюс еподауігпиз, циод поз пехит їігтит атісіііае еі Іі^ат сит ітрегаіоге
484
МозсЬогит еі Папо Тагіагогит гесепіег іпеипдо, ад уіоіапдит іига шепіо оЬІідаіит іііит пехит апзат даіигі поп зітиз; іто ииісипдие Ьозііит пиііа даіа саиза поз регзедиі .сопагеіиг, ипапітііег гезізіеге . «Пі зіаіиітиз. N08 іатеп иііат ад ехедиепдит таїит петіпі Ьисизцие роггі^ітиз оссазіопет, пізі де уеіегі сит Роїопіз сопіепііопе поЬіз тодо ігасіапдае зипі сопдіііопез. Ье^аіоз позігоз диатуіз ЬаЬегетиз апіїшт тіііепді ад ргіпсірет Тгапзіїуапіае, тодо поп роззитиз, пиапдо диідет іе^аіі позігі іп уагіаз рагіез тіззі Ьисиздие поп гедіегипі, ех диогит геїаііопе деЬиітиз де геЬиз позігіз заііз іпіеПі^еге сопзіїіитдие сареге, еі іп уагіаз рагіез, оЬ Пгтапдит атісіііае пехит, Ьотіпез позігоз ехре-сііге. Нос іатеп агЬіігатиг; піЬіІ іпде ргіпсірет Тгапзіїуапіае сопіга поз Гоге соттоуепдит ас де згаЬіІі аГГесіи позіго зизрісіепдит. Іп геїідио поз §гаііае дотіпаііопіз уезігае де1і&епіег соттепдатиз.
Иаіит СхеЬегіпі, діє 4 аргіїіз 1656 саіепдагіі уеіегіз.
Ье^аіоз позігоз ад ргіпсірет Тгапзіїуапіае тіззигі зитиз, розЦиат ех МозсЬоуіа еі Кгут геуегіепіиг Ьотіпез позігі.
ІПтае сеїзііидіпіз уезігае оЬзегуапд. Ггаіег еі зегуіге рагаіиз, ВоЬдап Сіітіеіпіссіиз, дих Ехегсііиз Харогоуіепзіз.
УОпубліковано: Монумента Гунг., т.’ 23, стор. 355—356, № 206.
Найсвітліший князю земель Молдавії, наш вельмишановний пане і брате.
Ніколи жодна нагода у виявленні наших послуг вашій високості не застала нас
послуги. Ось чому і при теперішній нагоді ми заявляємо нашу братню щирість і га-ванії, ми дали негайно на нього відповідь; пояснили" що тільки що вступили в міцну привід до порушення цього зв’язку, скріпленого присягою; навпаки, якщо хто-небудь з ворогів безпричинно спробує переслідувати нас, ми вирішили дати йому одностайну розглянути умови нашої старої суперечки з поляками. Хоча у нас і є намір вирядити наші посли, вислані в різні сторони, ще не повернулися; з їх повідомлення ми по-людей в різні сторони для зміцнення дружніх зв’язків. Однак ми думаємо, що князь наші тривалі почуття. В усьому іншому ретельно доручаємо себе ласці вашої високості, кди^з М_ск^вГ і Криму.	_	_ о б	'	Б X
№ 366
1656, квітня 10 (20). Чигирин. — Лист до князя Трансільванії
Юрія Ракоці про вирядження посла Івана Брюховецького
Зегепіззіте ргіпсерз Тгапзіїуапіае, сіпе еі атісе поЬіз оЬзегуап-діззіте.
Оиод тіззіо позігогит асі зиат згтат сеїзііидіпет Іе^аіогит адкос изяие іетрогіз іпіегзііііит зіі ргоігасіа, сегііз їасіит ех гаііопіЬиз, са-ріепдаецие е сопїіпіЬиз герропіЬиз поііііае саиза; диае циатргітит поЬіз ге^геззи аЬІе^аіогит оЬІаіа езі, іп іпзіапіі дезі^пауітиз Іоаппет ВгисЬохсіеску, соттіїііопет ехегсііиз позігі, сопііпиапдае расіае іпіег поз атісіііае саиза тіііепдит, ргоиі диідет Іасіо ірзо тіїїітиз, Іат де позіго ег&а уезігат згтат сеїзііидіпет іттиіаЬіІі атісо аПесІи соп-Іезіаіигит, риат де отпіЬиз песеззагііз іихіа Ііііегагіит рготіззитцие іат сопдісіит ігасіаіигит. Оиод диопіат еііат згптае уезігае сеїзїіи-діпі іпоріаііз Гиіззе, апІеседеиІіЬиз аіідиоі іпіеііехітиз зу£гарЬіз іпсЬо-аіат іипдатепііздие диодат тодо іпіег поз зиЬІеуаіат атісіїіат зе-гіо регїісеге ргосеззи, агЬіігатиг іп отпіЬиз арид згтат уезігат сеїзііидіпет огдіпаїо а поЬіз 1е&аіо дагі Гідет еитдие пиііа іпіегрозіїа тога оріаіодие соттіззіз а поЬіз ітрозіїо ііпе, а згта уезіга сеїзіїидіпе ад поз ехредіепдит, ргоиі диідет еі оЬпіхе реіітиз, иі іпсипсіапіег ад поз ге^гедіаіиг. Отпіа із ідет позіег Іе^аіиз Ііциідіиз согат арегіеі, позіга-С|ие іпііті аПесіиз соттепдаЬіі оЬзециіа, циае еі ргоіипс згптае уезігае сеїзііидіпі сит отпі сопіезіатиг рготріііидіпе.
ВаЬапіиг СгеЬугупі, 10-та діє аргіїіз а-о 1656.
Згтае уезігае сеїзііидіпіз атісиз іпіітиз оЬзеяиіізцие рагаіиз, ВоЬ-дап СЬтіеІпіскі, дих &епега!із СоЬог. Харогоуіепзіит.
Адреса: Зегепіззіте дотіпо Оеог&іо Какосу, ргіпсірі Тгапзіїуапіае, рагііит ге^пі Нип^агіае дпо еі Зісиїогит сотііі, дпо еі атісо поЬіз оЬзегуапдіззіто.
Угорський державний архів. Оригінал.
І1ДІА УРСР у Києві, ф. Колекція грамот російських царів та уиівер-

486
і що він, без затримки із бажаним для нас закінчення справи, буде висланий до нас вашою найяснішою ^високістю. Тому ми наполегливо просимо, щоб він без затримки
Адреса: Найяснішому панові Юрію Ракоці, князю Трансільванії, панові частин
№ 367
1656, квітня 10 (20). Чигирин. — Лист до кримського старшини Пириш-аги про дружбу та обмін полоненими
Мпіе хуіеісе тіїозсіхуу рапіе Ругузх а^а, пазх ууіеісе тіїозспуу ра-гііе і Ьгасіе.
Хсігошіа доЬгедо 2 ротузіпут \се ^зхуікісЬ хатузіаск роу/оскепіет па діидо Гогіиппе Іаіа А¥ш. глети тіїозспуети рапи осі рапа Ьо£а ха-хуу/ас хусхуту. Лакозту х \ут., пазхут т. рапет итбчуііі Ьуіі капа Іе£о тсі кгуф8кіе£о розіаті пазхеті оЬезІас, іак іегах, зкогозту ргхех пазхуск розіаппікбш х кгаібчу гбхпусЬ хазі§£Іі иНадотозсі, итузіпуск г під хагах до скала ]Є£О тсі хуурга^іату, кібгху і зіаіесхпе] ргху]ахпі пазхе) сіоірхутушапіе ороу/іеск^ і о и^типіохуапіе ]е] зіагас зі$ х пазхе^о хіесепіа та]з, хеЬу пі^ду ргхузі^а исхупіопа пагизхопа піе Ьуіа. \їт„ пазхедо тс. рапа, рііпо ргозіту, аЬуз х озоЬ1і\ує]‘ ки пат зу/о]’е] ск$сі е капа ]е§о тсі о рг^дк^ іск і рох^дап^ гасхуі пазіа^ас і ргозіс од-рга\у£. Лазуг, ]акозту оЬіесаІі, хузхузіек хозіахуіопут од \¥т., т. т. рапа, Таіагот шгбсопу іегах і озіаіек, ]ез!іЬу зі§ іезхсхе к§дуко!\уіек (кіехлсаіо, хуодд ргхезіас ]’ако па]рг§дхеі оЬіеси]'ету. О іо іуіко №ха]ет ргозіту, аЬу і пазхут, х ]’акіе£око1\¥ІекЬу риіки кіо з^едо рокге\упе£о рохпаї, оддас піе Ьгопіопо і зхикас піе хакаху^апо. Ск§сі пазхе хаіут іазсе і ргхуіахпі \ут. тсі рапа іако па]рі1піеі хаіесату.
7 Схукугупа, д. 10 аргіїіз а-о 1656.
\Ут., п. тсе£о рапа хусхішу тузхє^о доЬга Ьгаі і зіи^а, ВоЬдап Сіїтіеіпіскі, Неї. \¥о]зк 7арог.
Адреса: \Тат хуіеісе тзсі^ети рапи і Ьгаіи, ]'е&о тзсі рапи Ругузх адхе оддас паїеху.
Архів Чарторийських у Кракові, рук. 40.2, стор.^156. Оригінал.
салів українських гетьманів, оп. 2, спр. 30,Р арк. Р—2. Фотокопія з оригіналу.
Переклад
Вм", моєму милостивому пану, від бога бажаємо доброго здоров’я і успішного

Богдан Хмельницкий, гетман з Войском его царского величества Запорозкйм.
Ознаймуєм тим нашим писанєм всім вобец і кождому зособна, кому тулко показано будет, тепер і напотом, меновите старшині і черни Войск Запорозких і вшелякое кондиції людем, іж ми, охороняючи кгрунта і поля, наданиє на монастир Гадяцкий, сурово теди напсмина єм і приказуєм, жеби жаден с козаков і поспульства до тих кгрунтов і нуль монастирских не втручалсе і перешкоди отцом гадяцким не чинил, так яко би найспокойней они тих кгрунтов заживали, а хто би колвєк перешкоду їм чинил, таковий кождий за найменшою скаргою сроксо караний будет, іначей не чинечи.
Дан в Чигирині, 18 априля року 1656.
Богдан Хмельницкий, рукою власною.
Державна публічна бібліотека Української РСР, І, № 57С80, Збірка
№ 369
1656, квітня 20 (ЗО). Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича відносно ченців Скитського монастиря, які їдуть у Москву
Божиею милостию великому государю царю і великому князю Алексію Михайловичу, всеа Великия і Малия і Відня Росиї самодержю [п. т.], і государю, і облаадателю, вашему царскому величеству, Богдан
488
Хмельницкий, гетман зо всім Войском вашего царского величества Запорожским до лица земли низко чолом биєм.
Угледівши тепер час приспокойний і проєж[жиї] дороги од всюл ВОЛИНІ і безпечниї, старци общежителнаго монастира православного Скит-ского Воздвижения честного і животворящаго креста господня єдут З' грамотою... од вашого царского величества здавна наданою, до тебе великого государя, царя нашего і великого князя Алексія Михайловича, всеа Великия і Малия і Білия Россиї самодержця і многих госу-дарств і земел восточних і западних і сіверних отчича і дідича, і на-слідника, і государя, і облаадателя, твоего царского величества, по указу давному вашого царского величества по милостиню святую, которих старцов скитских, Григория і Іоана, ми, прямиє і вірниє слуги вашого
світлого вашого царского величества послати одпустихом, обмисливше проезд безпечний, универсал наш для всякоя чести і пошанованя доро-зе старцом тім скитским далисмо; за которими старцями скитскими і ми, упадая до ног вашого царского величества, низко чолом биєм і молим вашого царского величества, жебис ваше царское величество тих старцов скитских оглядати пресвітлоє лице вашого царского величества сподобил і неісчетную милостивую ласку од пресвітлой палати вашого
да подаст бог всемогущий в многиє Бремена вашому царскому величеству на престоліх вашого царского величества долголітне царствовати.
Дан з Чигирина, дня 20 априля 1656.
Вашого царского величества прямиє і вірниє слуги і подданиє, Богдан Хмельницкий, гетман Войска вашого царского величества За-порозского.
Помітка: Виписать о корму.
№ 370
1656, травня 1 (11). Богуслав. — Універсал про закріплення за Крупицьким Батуринським монастирем млина в Липовому
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества' Запорозкйм.
Ознаймуєм сим писанєм нашим, кому-колвек показано будет, тепер і напотом, товариству нашему, старшині і черни, меновите полков-никови прилуцкому, сотником, атаманом і всякой кондиції людем, арен
дарем, іж ми стосуючися до остатной волі Тимоша Василевича, мелника липовского, которий мелник, з волі своєй, бивши при болезни, отдался з душею і з тілом і убозством своїм богу і монастирю Батурннскому. млинок вешняк на речці Ромні под Липовим і зо всім кгрунтиком своїм над селбм Липовим к тому ж млину на всякне потреби, сад, сіножат, понад тоєю ж рікою Румном в Кути і на розних містнах, што он уживал. і ми тот же млин із оренди визволяєм, аби водний бил зо всіміі колами і сту[п]ами, з іними пожитки, і ліс того ж мелника, поле, сіножать, саді огород, остров проти коренецкой сіножати, вічними часи приворо-чаєм і ствержаєм і даєм, аби жаден от старшини і черни і посполства і арендар до тих пожитков і до млина і ліса садов ніхто не втруча.ісе і на свой пожиток не оборочал, а хто от того што втаїл краденим де-лом, приказуєм сотнику заручную вину в него взят на войско, а тоє привернути к манастирю. Пол(ковникові], сот[ником], атаманом сурово приказуєм, аби своєвол не допущал чинит і греблю тую аби всі напра-вовали, як козак, так і мещанин, под неласкою нашею і зарукою 1000 коп до скарбу войскового, іначей не чинечи.
Дат в Богославлю, 1 мая року 1656.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
На звороті: Лист Богдана Хмельницького, гетмана Войска Запоро-зкого на млин липовский в Коренецком і на остров, мая 8 дня 1656.
Богдана Хмельницького на млин і остров в Коренецком.
ЦДІА УРСР у Києві, ф. Крупицький Батуринський монастир, оп. І. спр. 6, арк. 1—1 зв. Оригінал.
Державна публічна бібліотека Української РСР, Відділ рукописів.
№ 371
1656, травня З (13). Чигирин. — Універсал Оникію Силачу про надання йому млина на р. Білоусівка
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорозким.
Ознаймуємо тим писанєм нашим, кому о том відати належит, а ме новите пану полковникови черніговскому і всей старшині і обивателям того ж полку также, а особливе мещаном черніговским, то єст бур-мистрови і всему поспольству в месте Черніговском знайдуючомуся ’ кому одно то писане наше показано будет, іж єсмо подали в мой, держане і спокойноє уживане млин старий на Белоусовце ріце стоячий Они-кию Силичу, товаришеви полку Черніговского, позволяючи, аби он того млина зо всіми з него приходами приходячими спокойне без жадноє перешкоди і перенагабаня от метан черніговских і кого-колвек заживали
і до слушних... 1 держал. А єсли би кто-колвек спротивная чинил тому писаню нашему в держаню того млина, оному найменшую перешкоду так з мещан яко і іншоє кондициї людем чинити важился, такового каждого без отпусту карати будем.
Дат в Чигирине, месяца мая дня третего року 1656-го.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
На звороті: Лист на млин Оникию Силичу, на млин от Хмельницького на... 2 належачиє.
__1—5 • Оригінал.
№ 372 У
1656, травня 11 (21). Корсунь. — Універсал про підтвердження прав Крупицького Батуринського монастиря на володіння землями
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорозкйм.
Ведомо чиним сим писанєм нашим, кому би о том відат належит, тепер і напотом, старшим і черни Войска Запороз[кого1, а особливе паном полковником, сотником, асавулом, атаманом, войтум с поспол-ством і всякой кондициї людем, так і по нас наступаючим паном анти-цесором нашим, прекладал нам чест[ний] отец ігумен монастиря овечого Николи Крупицкого Батуринского привилей, данний от пана канцліра коронного на монастир старожитний наданя от давний час понад Сеймом рекою. Прето і ми владзою нашою веліли все тоє, ведлуг привилея пана канцліра наданого, ничого в том не наруша[ти і] не
наданю жадний от старшини і черни і от посполства жадної кривди і
коем повинни уживат. Приказуєм паном полковнику, сотником сурово, аби там своєвол і бунтов чинити не допущал, іначей не чинячи под
Дат в Корсуню, 11 мая, року 1656. Богдан Хмельницкий, рука власна.
Хмельницкого, потвержаючи превіель канцліра Осолінского.

№ 373
1656, травня 13 (23). Чигирин. — Лист до князя Трансільванії Юрія Ракоці з подякою за прихильну зустріч шведського посла
Зегепіззіте Тгапзіїуапіае ргіпсерз, йпе еі атісе поЬіз оЬзегуап-ЙІ55ІГПЄ.
МапіЬиз Іе^аіі іііті Моїйауіае раїїаііпі, Ііііегае зиае зегепііаііз іпііто геіегіае аЦесіи оЬІаіае зипі поЬіз, циаз иіі Ьєпсуоіі ег^а поз апіті іезіітопіит іпйісіитдие гесіргосае сагііаііз атріехі зіпи £гаіо Гауепііцие зизсерітиз ресіоге, роїіісепіез аедиа регсеріат ^гаїіат Гга-іегпідие атогіз сопіезШіопет гетеіігі тепзига. Сопіепііз зиае зегепі-іаііз Ііііегагііз, ассеріо а поЬіз уегЬаІі гезропзо, ійет зиИісіепіег Іе^а-іиз герІісаЬіі, циет ііійет позігат ай заііеіаіет зрегатиз зиае зегепі-іаіі соттепйаіигит атісіііат, іатеізі пес ргоіипс йе еа йиЬііаге зиат зеїепііаіет зрегатиз, сит зресіаіііег еапйет іезііїісагі Іе^аіо апіе а поЬіз тіззо сотіпізегітиз, диет, ргоиі сопїійітиз, циат сіііззіте а зиа зегепііаіе асі поз аЬІе^агі сит оріаіо гегит иіііііаіі Ьопочие соттипі зресіапііит іоге ііа еі реіітиз оЬпіхе. Зегепіззіті Зиесіае ге^із пітііиз,. ге£гес1іеп8 а поЬіз, яиосі Ьитапііег зіі а зиа зегепііаіе ігасіаіиз, еі поз ЬаЬетиз зиттаз £гаііаз еі згтиз Зиесіае гех іп гетегепсіо оЬІаіае іп еіиз регзопае атісіііае Іе^аіо поп сІогтііаЬіі, диіп аедиа герепдаі Іапсе. Оиі іатеп зі ііегит асі поз зіі сит аііегіз пе^оіііз гетеаіигиз, пес ро іиегіі оЬ іттіпепііа заіиііз зиае аЬ асіуегзагііз сіізсгітіпа йіііопіЬиз зиае зегепііаііз регтеаге, ігасіисит іпсіизігіа еі зесіиіііаіе аііо іи’оеаі сіі§пеіигс|ие йесіисі аб поз оЬзесгатиз іііпеге. N08118 іпіегіт оЬзепиіа іпіітае соттепйатиз зиае зегепііаііз &гаііае Ьепеуоіепііадие, їаизііз-зіта диаецие еі ай ргаезепз а йео тахіто сит ргозреггіта арргесап-іез заіиіе.
Баіае Сгеїіугіпі, йіе 13 таіі аппо 1656.
Зегепііаііз зиае атісиз іріітиз оЬзеяиіізяие рагаіиз, ВоЬйап СЬтіеІ-піскі, йих £епега1із Ехегсііиит 2арогоуіепзіит
Адреса: Зегепіззіто Й. Сеогрйо Какссу, Тгапзіїуапіае ргіпсірі, раг
492
Універсал Павлу Тетері від 18 (28) травня 1656
Інші ге£пі Нип^агіае гіотіпо еі Зісиїогит сотііі, дпо еі атісо поЬіз оЬ §еіуапдІ85іто.
Угорський державний архів. Оригінал.
ЦДІА УРСР у Києві, ф. Колекція грамот російських царів та універсалів українських гетьманів, оп. 2, спр. 21, арк. 1-2. Фотокопія з оригіналу.
Опубліковано: Монумента гунг., т. 23, стор. 368—36;/, № 215.
Переклад
Найясніший князю Трансільванії, наш вельмишановний пане і друже. Руками посла найсвітлішого володаря Молдавії вручено нам від вашої світлості лист, повний найглибшої прихильності; ми прийняли його вдячним серцем і гарячими почуттями як свідоцтво доброзичливості до нас і доказ взаємної любові; ми обіцяємо рівною мірою віддячити за одержану ласку і свідчення братньої любові. Одержавши віл нас словесну відповідь на лист вашої світлості, цей же посол в достатній мірі з'ясує необхідне, і ми сподіваємося, що одночасно він повністю передасть вашій світлості нашу приязнь. Ми сподіваємося, що ваша світлість і раніше не мала в ній (приязні) сумніву, після того як ми доручили послові, вирядженому від нас, засвід чити її. Віримо, що він якнайскоріше буде відправлений до нас від вашої світлості з бажаним наслідком, що стосується спільної користі і добра; ми наполегливо просимо цього. За те, що ваша світлість прийняла прихильно посла найновішого короля Швеції, і ми дякуємо, і найясніший король Швеції не забуде нагородити за приязнь, принесену йому в особі посла, і віддячить рівною мірою. Однак, коли він [посол] буде повертатися до нас з іншими справами і через небезпеку для свого життя з бою-противників не зможе перейти кордони у володіннях вашої світлості, ми благаємо, нехай [ваша світлість] накаже і зволить, щоб він був переведений до нас іншим шляхом, за допомогою спритних і ретельних провідників. Тим часом передаємо наші послуги щирій ласці і доброзичливості вашої світлості і благаємо від Всевишнього бога на теперішній час найбільших успіхів з найкращим здоров’ям.
Дано в Чигирині, дня ГЗ травня 1656 року.
Вашої світлості щирий друг, готовий До послуг, Богдан Хмельницький, геїьмзн Військ Запорізьких.
Адреса: Найяснішому панові Юрію Ракоці, князю Трансільванії, панові частіш Угорського королівства і графові секлерів, нашому вельмишановному панові і другові
'№374
1656,/травня 18 (28). Чигирин. — Універсал Павлу Тетері про/звільнення його млина під Переяславом від сплати орендарських мірок
Когдан Хмельницкий, гетман з Войском єго цар. вел. Запорозким.
/Ознаймуємо сим писанєм нашим кождому, кому о том відати на-лежит, ге меновите вуйтови, бурмистром, мещаном і всему поспулству в месте Переяславлю знайдуючимся, коториє тепер аренду переяслав-/скую тримают, также і іншим на потом будучим арендаром Переяслав-ским, іж ми млин пана Павла Тетери власний, на гребли под містом Переяславлем на Поповцах будучого, стоячий, од вшеляких податков і браня мірок арендарских сволняєм, хотячи і срокго напоминаючи, аби так теперешниє арендари то єст мещане переяславскиє, яко і інниє
494
на потом будучиє арендари жадноє і найменшеє подачки і вибираня мерок от того млина брати і витягати не важилися под ерокгим каранєм нашим.
Дан в Чигирині, дня 18 мая року 1656.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
На звороті: Универсал от Богдана Хмельницкого, гетмана, пану Тетери, а тепер в Лівком монастиреви Межигорскому. служачий, а то о> болност от арендарских мірок з млина, которий на Поповцах под Пере-яславлем.

№ 375
1656, червня 5 (15). Чигирин. — Універсал про заборону робити шкоду в лісах і сіножатях Максаківського монастиря
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорожским.
Паном полковником, асаулом, сотником, атаманом і всей старшини і черні Войска єго царского величества Запорозкого сурово приказуєм, аби жаден з войск наших найменшеє кривди і перешкоди в лісах і сіножатях, .перед тим здавна до монастира Максаковского належачих, чинит не важился і жадноє перешкоди в держаню оних велебним отцом, в тим же монастирі зостаючим, не ділал, так іж би за показанєм того универсалу нашого оними владіли і жадного ни од кого перенагабаня не поносили, под неласкою нашую і ерокгим войсковим каранєм, іначей не чинячи.
Дан з Чигирина, дня 5 м[іся]ця іюня 1656.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
Державна публічна бібліотека Української РСР, Відділ рукописів. Збірка Київського університету, № 154. Копія.
№ 376
Харгаууб?, ]езі га со Ьо^и и-згесіпподдсеши бгі§кошас, ге їог|І8зіта (Іо гасЬоАУапіа ті?(1гу сЬггезсііапу боЦсІ гог1е\уаясе] зі? кпуіе росіа]е
іпдісіа, кіеду сага ]тс тозкіехузкіецо зегсе асі іпеипскіш х XV. к. иісц їоесіиз зкіопіс гасхуі, со і ту од Іе&о хузхесЬтоє^сецо рапа Ьііагі ргху]дхУ8ху тепіе, тату пас1хіе|£ і тоспе XV тіїозіегдхіе ]е£0 сіиїату.ге іапдет игаїіхузху 8Іу кгхуіе скгхе8сі]ап8кіер рох^дапут паз оЬдагху ро-ко]ет. ІІ8Ііі£і ргхуіет рохуоіпе пазхе XV Іазкр V/. к. тсі рапа п. тії. рііпо роїесату.
Бап...1
XV. к. тсі рапа т. тії... ВоИсІап Сіітіеіпіскі.
Грабовський, т. II, стор. 132.
№ 377
1656, червня 7 (17). Тадяч. — Лист до Олексія Михайловича про відправку російського гінця до Яна Казимира, дипломатичні заходи польського уряду проти Росії та України і про виступ Григорія Ц£&ьядЇЇТа~
Божиею милостию великому государю и великому князю Алексею Михайловичю, всеа Великия и Мальїя и Бельїя России самодержцу [п. т.], государю и облаадателю, вашему царскому величеству, Богдан Хмельницкий, гетман Войска вашего царского величества Запорожского со всем Войском вашего царского величества Запсрожским ниско до лица земли челом бьет.
Возвратяся посланники наши з грамотою от тебя, великого государя царя и великого князя Алексея Михайловича, всеа Великия и Мальїя и Бельїя Росии самодержца и многих государств государя и обла-адателя, вашего царского величества, премногую и неисчетную милость нам показаную вашего царского величества оказали. Писал ваше цар ское величество до нас, что брат вашего царского величества, цесарь римский, писал к тебе великому государю вашему царскому величеству, чтоб с Яном Казимером. королем польским, тебе великому государю
1 Лист написаний 7(17) червня (див. док. № 377)
496
вашему царскому величеству помиритца и в совете жить. И тьі, великий государь ваше царское величество, гонца своєго до Яна Казимера, короля польского, извещаючи о с/ьезде, послал, и скоро пришел з грамотою вашего царского величества, мьі, придав проводников, без задержаня отпустили к Яну Казимеру, королю. Просим вашего царского величества, чтоб и нам известно бьіло, где и на котором месте тот сьезд ис-правлятися будет, понеже ньше многие християне православньїе прихо-дят из ляцких сторон для великих обид, которьіе от ляхов, неприятелей вашего царского величества и инших. восприемлю, и о том говорят, что как перед тем, так и ньше ляхи, неприятели вашего царского величе-
ковь восточную, своим же, последствуючи нечестивььм прежним хоте-ниям езувитов и многих ксендзов своих по всем землям верьі рьімские до королей и княжат вислали, ищучи на нас у тех помощи, а обещаючи нас и веру православную и церкви восточньїе искоренити, чего им за счастьем вашего царского величества бог да не поможет. Также и
Ракоцьі, князя семиградцкого, прося так денег и людей ратньїх, чтоб им против шведов помог, а его, Ракоцу, князя, по смерти Яна Казимера обещают на королевство взяти, или городьі в заклад дати. Другое, до салтана турского послали, обещаючи на всякой год подарки дават, толко б он помощи из иньїх земель на нас дал. И изнову послов дву, одного до цесаря римского, а другого к папе римскому послали, чтоб их посилковали войсками. а папа римский к Яну Казимеру и к паном раде писал, чтоб, как могучи, с тобою великим государем вашим царским величеством мирилися, а потом, шведа ввігнав, всеми силами хотят о нас и о вере нашей православной промишлять. А ньше вновь послали некоторого Ромашковича, арменина, до хана крьімского, чтоб
Украпну, вашего царского величества итти с войски хотят. И тебе великому государю вашему царскому величеству єдиному православньїе верьі и восточньїе церкви поборнику, видя их, неприятелей наших, та-ковьіе хитрости... 1 не подавать нас на поругание иноверньїм, но при милостивом жалованье своем государском и вольностях непременно хранить. И то тебе великому государю вашему царскому величеству извещаем, что великие бунтьі всчалися бьіло от донских, а полковником
собрал бьіло, хотя на нас рать поднять. И, чего сохрани боже, все не-
И он бьіл не повинен войска собирать, которнх мьі задержали до указу вашего царского величества но, сохрани боже, ежели б больши тех своє
рили, что ньше вьі тешитесь, а мьі на лето вас воевати будем, простран-нее о всем вашему царскому величеству посланники наши, Йван Ско-робогатой и Остафей Федкович с товариша, изустно скажут, которих з грамотою посилаєм.
Дан в Гадиче, июня 7 дня, 1656-го.
Вашему царскому величеству нижайшие слуги и верньїе подданньн?. Богдан Хмельницкий, гетман с Войском вашего царского величества Запорожским.
ЦДАДА, ф. Сибірський приказ, стовп. 1636, ч. II, арк. 589-592. Пере-
№ 378
1656, червня 7 (17). Гадяч. — Наказ послам від Запорізького Війська до Олексія Михайловича Івану Скоробагатому та Остафію Федьковичу
Наказ посланником нашим до его царского величества.
Поклон от нас, Богдана Хмельницкого, гетмана Войска его царского величества Запорожского, его царскому величеству отдать, также и от всего Войска Запорожского.
Титлу всю по извьічаю до его царского величества говорить.
1-я. О сьесде ляцком бити челом его царскому величеству, чтоб его царское величество обт>явил нам, где и на коем месте и как скоро поправлятися будем. А то для того, что ляхи розньїх земель наговари-вают пуще хана крьімского, бес которого не хотят и сьезду чинить, докудьі хан поволит, о чем лист для уверенья его царскому величеству Хриштофа Тишкевича, бьівшего воеводьі черниговского посилаєм.
2-я. Дума какова бьіла меж паньї радьі ляцкие при Яне Казимере. короле, тайная и что меж себя постановили и как папа римской писаг до короля Казимера, чтоб как ни єсть мирилися, а потом все то ни во что бьітьі может и как розньїх посторонньїх панов на нас затягают. о том о всем посьілаем ведомость чрез достойного православного челове-ка принесеную и на письме поданую, что они мьіслят ньіне и потом нас извоевать, но только б в силу собралися.
3-я. Послали ляхи и до Ракоца, князя седмиградцкого, чтоб им деньками и людьми помогал против шведов, а ляхи, коль скоро умрет король, имели ево на королевство взять, а ньіне докудьі до того нрндет
498
часть земли имели ему уступить, о чем ведомости подлинньїе свидетель-ствуют.
4-я. Послали посла к солтану турскому, чтоб татаром велел к ляхом на помочь итти и, обещаючи великие подарки, чтоб как ни естьу салтана турского привести, чтоб на нас помочи дал. А хвалилея с тем, что шведа снесли, а потом хотя бьі мало с шведом управясь, имеют обратитися на ваше царское величество, и ньіне, понеже и с шведами хотят помиритца.
5-я. Ромашковича, арменина, ляховством учиня, до хана крьімского с великими подарками послали, чтоб им помочи додал; татарам сказьі-
заками вас и [в] Крьіму извоюет, а ньіне де сколь скоро нам помощи дадите, тогда де против всех неприятелей помочи вам потом дадим.
6-я. Бити челом о том его царскому величеству, чтоб о том не про-гневалея, чтоб своевольников тех, донских казаков, которьіе, вшедши тут, на охотника, а нихто доброй ни пошел, только своеволники. И мно-го их собралося бьіло, а старшина у них бьіл Гришка Неблядин, кото-рьій сказался, что будто его царского величества в том повеленье бьіло и его царское величество велел нас воеват. И мьі, не видя указу его царского величества, только своевольников без ведомости его цар-сксго величества собрал, для чего велели есмя тех своевольников сно-
говорили, чтоб его царское величество не верил, понеже мьі, будучи
ности будем и остерегати пьільне; они хотели такову свою волю всчат, какая бьіла в Чюгуеве, а указу на то его царского величества не бьіло, ни через посланца, ни через письмо. Надобно бьі таких своевольников и там казнить и то под великеє разсуждение его царскому величеству подаєм.
их хитростях не преставают, против которнх указ его царского вели-
нам его царское величество верньїм слугам своих известил, чтоб есмя и мьі сами своих послали, до боку его царского величества.
8-я. Про хана крьімского если бьі спросили, ляхом на помочь имеет итти или идет, то сказать: еще не рушился и никого не посьілал. но скоро пошлет или сам рушитца, вскоре знать дадим.
9-я. Бить челом его царскому величеству, чтоб о том всем как скореє через тех же наших посланцов обьявил и указ свой царского вели-
№ 379
1656, червня 11 (21). Хорол. — Універсал про закріплення за Київським Пустинним Манільським монастирем села Пав
лович (Копіївщина)
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго цар. вел. Запорозкйм.
Ознаймуєм тим писанієм нашим кождому, кому о том відат належит, а меновите паном пулковником, асаулс.м, сотником, атаманом і всему товариству Войска єго цар. вел. Запорозкого, старшині і черні, і інним всякого стану і кондиції людем, кому одно сіє писане наше по казано будет, іж якосмо з привелеєв стародавних перед нами покладених, монастиреви Святониколскому києвскому Пустинному на село пе ред тим називаємоє Копіовщина, а тепер Павлсвиче, в полку Кієвском знайдуючеєся, служачих, зрозуміли, же помененоє село на преречоний монастир през побожних ктиторов за отпущеніє гріхов єст фундованоє. Теди і ми нічого не спротивляючися помененим привелеєм, ані теж тяжко душам побожних ктиторов чинечи, хочем міти і сим пнсанєм нашим приказуєм, аби тоє ж звишменованоє село при монастиру Свято-николском Пустинном кієвском знайдовалос, яко перед тим на хвалу богу ординованоє било, так і тепер аби од тоєї ж хвали божоє одервано не било, розуміючи, іж жаден з побожности христианскоє, яко в слушной справі, тому противитис не будет, але то, що божіє єст, церкви і богу привернути схочет, іначей теди не учинит для ласки нашоє.
Дан в Хоролі, дня 11 іюня року 1656.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
Внизу напис: Універсал на село Павловичі в полку Кієвском.
№ 380
1656, червня 12 (22). Миргород. — Лист до Олексія Михайловича про бажання встановити кордон між Україною та Польщею, про готовність битися з шведами, про намагання поляків з підступною метою затягнути переговори
Божиею милостию великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичів, всеа Великия и Мальїя и Бельїя Росии самодержцу [п. т.] государю и облаадателю, вашему царскому величеству, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском вашего царского величества Запорожским до лица земли челом бьем.
Явная непременная и премногая милость вашего царского величе ства против нам, вашего царского величества верньїм подданньїм и слу
500
гам, что вашего царского величества к нам грамоту своего царского величества с милостивим словом прислати изволил с столником с Басил ьем Петровичем Кикиньїм, за что мьі, яко верньїе подданньїе вашему царскому величеству, до лица земли ниско упадаючи, челом бьем.
А что ваше царское величество пишет к нам, что Фердинандус Третин, цесарь римский, хочет посредствовать меж тобою, великим государем, вашим царским величеством, и Яном Казимером, королем полеким,
учинить, и о том же деле Ян Казимер, король, к тебе, великому государю, к вашему царскому величеству, присьілал посланника своего Петра Галинского с великим прошением, и твоє царское величество по
царского величества Фердинандуса Третього, цесара римского, на згоду
скими послами от себя, великого государя, вашего царского величества, Великого княжества Литовского в столной город Вилню своих, царского
астараханского князя Никиту Ивановича Одоевского, боярина и намест-ника псковского, князя Федора Никитича Одоевского, окольничего и на-мєстника резанского князя Йвана Ивановича Лобаиова-Ростовского да дьяков Гарасима Дохтурова да Ефима Юрьева, и чтоб мьі, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском вашего царского величества Запорожским,
межи какими б городами и местами черкасками и поленими рубеж
тивляемся, токмо по ревности верьі православньїе, для гонения неприятелей лдхов, истинно обт>являем и под благоразумньїй разсудок вашего царского величества поддаем, что есмя, почав ту войну, ни за что иное, толко за самую истинную православную восточньїе церкви веру и за
ятелми верм православньїе воюєм, в которой войне много православних
тиє голодом и иною разною смертью померли, чего всего причиною немилосердне и прегордьіе ляхи; а мн с Войском вашого царского величества Запорожским в том причиною не бнли, но верьі и церквей божиих боронили.
А ньше по твоєму царского величества указу, хотя бьі есмя где
мера, короля польского городами, не можем о том знати. Только, ваше царское величество и яко един под солнцем сеяющий православний го-сударь, изволь премудре усмотрять, что православньїе єпископи лвов-скии, премнекий, луцкий и перед тем под православием будучие хелм-скии, володимерскии и весь народ православний, в тех епископиях обре-тающийся, великое гонение по вся Бремена терпели и ннне терпят, церкви божия на костели обрашеньї били. А как би ваше царское ве-

личество то православне и людей, в нем будучих, от своего царског । 'величества милосги отдалили, то би никакова православного человекз в тех краях не било, п все би те церкви, которьіе чрез княжат росий-ских и православних християн на хвалу богу созиждеиньїя били, в костели обратилпся. А что ньпіе чрез столника вашего царского величе ства указ пришел, пусть так, как за искоиивечньїх предков вашего царского величества святне памяти блаженних княжат росийских било, и ньіне будет, чтоб рубеж княжества Росийского по Вислу реку бьіл, аж до венгерскне граници.
Да что ваше царское величество извещает нам, верньїм подданньїм и слугам своим, о посланий до короля Густава свейского своей царского величества грамотні, что он, король свейский, так же ево графи и гу бернаторьі вашу, царского величества, свьіше от бога данную не по дь-стоинству в грамотах своих описуют, и что по городах псльских и литов ских нововзятьіх залоги свои положил, и чтоб тех графов и губернзто ров горлом корал, а из городов нововзятьіх залоге уступити велел, и ми, вашего царского величества яко верньїе подданньїе и слуги, просим, чтоб ваше царское величество, как вашего царского величества посланники от свейского короля к вашему царскому величеству возвратятся, нам, верньїм подданньїм своим,, о всем подлинио известил. А будет он, король свейский, вашему царскому величеству супротивится, и мьі с Войском вашего царского величества Запорожским за достоинство вашего царского величества кровь свою проливать готовьі.
А как на сьезде с вашим и, царского величества, великими и полно-мочньїми посльї польские посльї воли вашего царского величества не учинят, изволь нам, ваше царское величество, о том известить и указ свой государский учинить. Однако до лица земли пред тобою, великим государем, вашим царским величеством, все однолично со всем право славньїм народом християнским упадаєм, чтоб ваше царское величество ляхом ни в чем ни верил, понеже они с*ьезд хотят продлить, а с королем свейским помиритца, а помирись, о нас промишлять; и ньіне подлинньїе вести имели, что послали до султана турского с тем, чтоб им рать тур скую и хана крьімского на помочь послал, то ему, султану гурскоуу, об-ьявляючи, что коли нам, ляхом, помочи не дать, то ведаи подлинно, что как нас, ляхов, извоюют, то вскоре на тебя и на хана крьімского царское величество с, Войском Запорожским воевать будет. Другеє, посилали до княжати седмиградцкого ксендза Пражмовского, рефо-рендаря корунного, с тем, чтоб Ракоцьі им рати и денеї дал; а коли де тьі нам рать и денег дашь, и ми де тебя за короля возмем, понеже у нашего короля чад нету, ти обобраннм о то всей Речи Посполитої* королем польским пишися. Да и до папьі и цесаря римского послали с тем, как нам помощи не дадите, то и ви в покое никогда не будете Имяни тех послов, которнх послали до них, не знаєм. До хана крмм ского послали некоторого Ромашкевича, арменина, которого шляхтичем учинили, — что де ми без тебя, хане крьімский, миритися не будем, и возбужаючи хана до того, чтоб все орди на помочь послал.
О которьіх о всех и иньїх хитростях ляцких послали мьі к вашему пареному величеству через посланников наших лист Хриштофа Тиш-кевича, воеводьі бьівшего черниговского, рукою ево писаньїй. Изволь же, твоє царское величество, яко православний государь и царь, их хитрості! вьіразуметь, какая неправда ляцкая перед богом и перед тобою, великим государем, вашим царским величеством показуетея.
И ньше, дня 9 июня, пришла ведомость, что ^Іянцкорунский, гетман полньїй корунньїй, пришол до Каменца з 2000 людей и хочет на твои,' царского величества, украинньїе городьі ударить; и мьі велели за еча-стьем твоего царского величества двем полком итти, и как он прибли-ЖИТСЯ с ляцкими людми, и мьі будем о нем промишляти.
И то нам ваше царское величество извешает, что указ твоего царского величества єсть, чтоб с нами против неприятелей вашего царского величества... околничей и воєвода князь Григорей Григорьевич Ромода-новской; и мьі тому ради, и Войско вашего царского величества Запо-рожекое готово однолично за веру християнскую и за достоинство вашего царского величества кровь свою проливать и голови покладать. И вторицею вашего царского величества просим, чтоб ваше царское ве-
ник вашего царского величества известит, так же наши, которнх изволь ваше царское величество вскоре отпустить. А ньше при вернем поддан-
Писан в Миргороде, июня 12 дня лета 1656.
Вашему царскому величеству во всем вернежелательньїе и поволь-ньіе нижайшие слуги и подданньїе, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском вашего царского величества Запорожским.
/ червня 17 {27). Липовець. — Універсал про закріплен-за Крупицьким Батуринським монастирем сіл Спаське Поле, Божок, Любитів, Заболотів і Озаричі
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества
Ознаймуєм сим универсалом нашим старшині і черни Войска єго пар. вел. Запороз[кого], а особливе паном полковником, сотником, ата-
слушенство от товариства нашего і кривди великиє чинячим вел[ебним]
отцом в Спаском Полю і в тих кгрунтах, належних іздавна к тому мона стирку святого Спаса. Кгдиж показовал нам вел[ебний] о[те]ц писмо-лист, на тоє, от пана ГІясочинского наданний на тиє кгрунта, здавна на-лежачнє і наданиє к тому святому місцу, прето і ми владзою старшинства нашего повторе тоє ствержаєм і покріпляєм, даючи в моц і под владзу вел[ебним] отцом батуринским тот монастирок для хвали бо-жей і для отпущеня гріхов наших, яко і всего Вуйска Запороз[кого, Спаскоє Поле, Божок, Любитов, Заболотов, Озаричи з отчиною, сіно-жатми, полями і зо всі ми пожитки, належачими к тому; всего того здавна належном спокоєм аби отцеве заживали, кривди жадноє ни от кого не поносячи, як от старшини і чернй і от посполства; селяне всі аби всякеє послушенство отдавали без всіх непослушенств і турбацій. Приказуєм сурово паном полковником, сотником, аби там жадних кривд і своє-вол не чинить, всего того повинни глядіт, своєволних карат без жадного фолкгованя, хто би кривду в тому мог чинит церкви божей і отцем, там знайдуючимся, войсковим наїздом, подвод брат і стацій, всего того збо-роняєм под срокгостю войсковою і под неласкою нашою, іначей не чинячи.
Дат в Липовцу, 17 іюня 1656.
Богдан Хмельницкий, рукою власною.
На звороті: Лист на Спаскоє Поле і на Спаса церков Богдана Хмельницкого, гетмана Войска Запорозкого.
Дан року 1656 м[еся]ца іюня 17.
№ 382
1656, червня 26 (липня 6). Чигирин. — Універсал про закріплення за Олефіром Радченком села Постовбіщі
Богдан Хмельницкий, гетман с Войском єго царского величества Запорожским.
всякого стану людем і кождому, кому би толко сеє наше писаніє показано било, доносим до відомости, іж ми взглядом прислуг пана Олифіра Радченка, коториє з початку звикл отправовати в Войску нашем Запо-рожском, при ласці нашей заховуєм, от него не отдаляючи селища По-стовбици єго власноє, зо всіми грунтами і приналежностями, до того селища принадлежащими, коториє грунта нікоториє обивателя прилег-лиє, яко нам даіно знать, неслушне і безпотребне занимают і ониє пустошать і собі привлащають і ониє от того, кому власне принадлежит прирожоним правом, отривают; для того умислне даєм оному тую нашу оборону, варуючи і сурово приказуючи, жеби жаден от тих* час, за указом того писанія нашего, тих грунтов і принадлежностей, пану Али-фирові служачих, кто би що тилко отнял уступили і болше до них справи найменшой не міли і трудности далей в том оному задавать найменшой не важилися, под срогим каранієм войсковим, так жеби оних грунтов предреченних пан Радченко, зостаючи товаришем нашим, спо-койно заживал, не2 от кого не поносячи жадной найменшой кривди,, бо хто би колвек бил спротивним волі і тому виразному писанію нашему, то ми каждого такового, за взятієм відомости, ерого, без отпусту, будемо карати, не чинячи іначей.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества
Пану полковникові черниговскому, асаулові, сотникам і атаманам і всему товариству в полку Черніговском знайдуючимся, посполитим і всякого стану людям, кому би толко сіє наше писаніє показано било, доносим до відомости, іж Юрій Бакуринский чрез суплику донесл нам, же под час войни з ляхами, по убитью ляхами ж отца єго, брати род-ниє єго, Ян і Павел Бакуринскиє, забравши отца свего Николая Ба-куринского все імініє і права служачиє на маєтности і грунта, лежачиє в полку Черніговском, зо всім пошли за границу, на прежниє добра,.
а его меншого, Юрія, оставили за то, что он не похотіл з ними іти за границу, да пришол к нам у Чигирин і принєв службу єго царского величества в Войску Запорозком, при нас, гетману, і уже нісколко год вірне служит, стал просити нас, щобисмо ему ствердили універсалом, его отцем Николаем купленниє в полку Черніговском грунга і села; о якої куплі его. Бакуринского, будучи ми, гетман, свідоми, шо в розной шляхти панов Биялтов і Пероцких покупил в полку Черніговском села ж тому же видя его, Юрия Бакуринского, вірниє і радителниє служби єго царскому величеству в Войску Запорожском, приказуєм ему, Юрію Бакуринскому, сей наш універсал написати, ствержаючи по куплі отца его села Великая Віс, Осняки, Ріпки, Бусинка, Буянки і Слободка, внов зачатая, садит отцем єго Николаем на дуброві Свинопускоє, остров Гра-бовский, з займою на млин згожою, млин верх вира, прозиває.мая Пи липча, млин на ріці Глинянці, яко ониє села міют в себі ограничепіє з селами, дубровами, борами, ему, Юрію Бакурннському і жені єго в спокойноє владініе всі вишепрописанние села, млини, ліси, бори і прот-чиї угоди! сим нашим універсалом ствержаєм і грозно приказуєм, іж би як полковник черніговский, старшина полковая, сотники, атамани, ніхто другий ему Бакуринскому не важилея чинить жадноє перешкоди, войти зась і лосполитие всіх тих вишшеписанних сел, аби ему, Бакуринскому, всякеє подданическоє послушенство отдавали, міти хочем і грозно приказуєм.
Дан в Чигирині, іюня 26 дня, року божого 1656 1. Богдан Хмельницкий, рукою власною.
ЦДІА УРСР у Києві, ф. Генеральний опис Лі Чернігівський полк, кн. 9, арк. 108. Копія.
Державна публічна бібліотека Української її № 17981 —-1ЯП09 Копія я копії
рукописів.
Мякотин, Очерки,
№ 384
1656, червня 29 (липня 9). Чигирин. — Універсал про надання Лубенському Мгарському монастирю сіл Луки і Хітці
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорозским.
Ознаймуєм тим нашим писаньєм всей громаді, в Луках і Хитцех зостаючой, іж ми відаючи убозтво братії мгарськой, же'поратунку ни откуль 2 не мают, теди тиє два селця, Луки і ХитцІ подали єсьмо отцем
506
мгарским. Прото приказуєм суворо вам всей громаді в тих селцях, леби до роботизнн помененим отцем мгарским билисте во всем помоч-ними і аби ні в чом їм сперечними не були, і от роботизни вшелякої не вимовлялися бо то єсть £оля наша, жеби тоє місто святоє помочь міло от вас, чого і сам пан полковник миргородский пилно постерегати маєт, щоб ви ні 2 в чом сироїивними не були3; а хто ж би4 спротивним * непослушним бил, такового яко непослушника, кождого самому ж пану полковникови строго карати позволяєм. Що5 іначей нехай не будет6
Дан в Чигирині, 29 дня іюня, року 1656.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
Державна публічна бібліотека Української РСР, Відділ рукописів, Збірка Ол. Лазаревського, № 41, т. 5, арк. 34. Копія.
Там же, № 41, т. 13, арк. 524. Зміст.
ШІІА УРСР у Києві, Особистий фонд О. Грушевського, спр 408,
№ 385
$656, липня 6 (16). Чигирин. — Лист до Юрія Ракоці про
вернення українських послів з Трансільванії
№авазпіе]згу гпйозсіхуу кзідг^ зіедті^годгкі, пат хуієісє тзсі рапіе
XV. кзсе] тзсі, пат паїегдсе, рап Сііог£Іу Касг оддаі пат,
]азпіе|з2ут сагет ]. тзсі^ тозкіехузкіт, рапет пазгут тіїозсіхуут, гтріесіі пехит атісіїіае, гасгуїез XV. кз. тзс сит деіесііопе Ьєпєуоіі ресіогіз розіа зхує^о, р. Касг (1іог£Іе£о, до паЯазпіеіз2Є£о сага ]. тзсі огдупо^ас, кібгети іапдиат Ьопит расіз аизрісапіі, Ьехріесхегїзіию ро-дгбхпе сит уіаіісо 2 рггудапіет рггехуодпікдху аг до зате] ^гапісу рап-зіхуа пз]']азпіе]з2Є£о сага І. тзсі оЬтузІіІізту, оддахузгу опети і Іізі


па82 (іо ІЄ&О2 пада8ПІеІ82е£о сага т тзсі, іихіа уоіа \у. кь. ііьсі, аЬу ЬопогШсе Ьуі ргяукіу і зіпе тога осіргахуіопу. Оги&і Іізі іакхе осі XV. кб тзсі пат паіегасу хуіеІеЬпу |\ т. осіес Иапіеі оскіаі пат і Іеп ріепііи-(ііпет Ьопі оііегепз XV. кз. т. рггесіху пат і хузхузікіети ХУоізки 2аро-гозкіети ргае зе їегі, чиат і изіпа ]. т. о]са Вапіеіа ге!ас»а <іозс чиї-їісіепіег гаШісауіі. І ту зітіїііег ро^Цда]дс па Іакоше хусгііше XV. кз тзсі зкиїіит, рагі сегіаге аИесіи піе гапіесЬату, сІ2Іуки]ас рггу Іут, ге ху. кз. тзе ]Є£о тзсі о]си Бапіеклуі і іппут розіот пазгут зегепат піе Ьег ротузіпе] осіргахуу ргаезіаге гасгуі Іішпапііаііз тепіет. Со лузгузіко і ту уісіззіт и/. кз. тзсі іп еіизтосН оссазіопіЬиз Ьепеуоіеп-ііае позігае рготрШшІіпе геїаііаге хуіппі 2озіа]ету. А \уга? рггуіахпі зі£ 2\уук1е] XV. кз. тзсі 2 рошоїпозскі паз/ч од(1а]ету.
Оап хх' Сгуїигіпіе, сі. 6 іиііі 1656.
Х^’азге] кзсеі тзсі \У32Є£О доЬга гусхііхуу рггуіасіеі і зіи^а, ВоЬсІап СЬтіеІпіскі. Ь.еїтап \Уо]зк Харогозкісїі.
Адреса: Зегепіззіто Сеог^іо Какосгу, сіеі £гаііа ргіпсірі Тгапзії-уапіае, рагііит ге^пі 1)п§агіае сіотіпо еі Зісиїогит сотііі, атісо по-зіго оЬзегуап.
ЦД?А УРСР у Києві, ф. Колекція грамот російських царів га універсалів українських гетьманів, оп. 2, спр. 22, арк. 1—2. Фотокопія з оригіналу
Опубліковано: Монумента Гунг., т. 23, стор. 402—403 (угорською мовою)
Переклад
стивий князю семигородський, нам вельми милостивий пане
і приятелю.
Листи від вашої княжої милості, нам приналежні, пан Джорджій Ран віддав нам; з них ми дізналися, що в. кн. м. бажає зв’язатися щирим вузлом приязні з нами та з найяснішим царем й. м. московським, нашим милостивим паном, та що з. кн м. ВИЯВЛЯЮЧИ прихильні почуття, ЗБОЛИВ відрядити до НаЙЯСНІШОГО царя Й. м. СВО’Т. посла, п. Рана Джерджія. Ми йому, як доброму вісникові миру, підготовили без печну подорож і подорожні кошти та додали провідників аж до самого кордону дер жави найяснішого царя й. м. Віддали йому і лист наш до того ж найяснішого цар: й. м., згідно з бажанням в. княжої м., щоб був прийнятим з почестями і відправлений без зволікання. Другий лист, також від в. кн. м., нам припалеяХний. преподобний й. м. отець Даниїл передав нам і він (лист} виявляє повну прихильність в. кн. м до нас і всього Запорізького Війська; також усне повідомлення й. м. отця Даниїл..
шим нашим послам зволив показати ласкаву ’ прихильність і з успіхом відпустив. Зг все те ми повинні будемо взаємно віддячити в. кн. м. готовністю нашої добро зичливості в таких же нагодах. втім передаємо себе ,і нашою покірливістю приязні в. кн. милості.
Дано в Чигирині, д. 6 липня 1656.
ницький, гетьман Військ Запорізьких.
Адреса: Найяснішому Юрієві Ракоці, божою милістю князеві Трансільванії, па мові частин королівства Угорщини і графові секлерів, нашому найяснішому приятелю
508
№ 386
1656. липня 8 (18). Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича з проханням повернути козакові Тимофію Стовському жінку і дітей, захоплених князем Трубецьким
Божиею милостию великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичів, всеа Великия и Мальїя и Бельїя России само-держцу [п. т.], государю и облаадателю, твоєму царскому величеству, Богдан Хмельницкий, гетман со всем Войском твоего царского величества Запорожским до лица земля низко челом бьем.
Идет к тебе великому государю, к твоєму царскому величеству,
Стовский, и хочет тебе великому государю, твоєму царскому величеству, челом бити о жене и о детех и о сестре женьї своей, которьіе года тому
личества в полку. А ньіне его жена и дети и сестра женьї его обертаются
чаков ему, Тимофею, женьї и детей и сестрьі женьї его отдати не хочет.
християнскому поворотил и отдал, а мьі за узнаную твоего царского величества в той мере милость и милосердне во веки за тебя, великого государя, твоего царского величества молити и за достоинство твоего царского величества головні наши покладати готовьі. А ньіне тебе, великому государю, твоєму царскому величеству, многих и счасливьіх лет от господа бога желаючи, ниско твоєму царскому величеству челом бьем.
Вашему царскому величеству во всем прямьіи и верньїи слуги и подданньїе, Богдан Хмельницкий, гетман, с Войском вашего царского величества Запорожским.
50©
№ 387
1656, липня 12 (22). Чигирин. — Наказ Ярмолі повернути Охрімові Троцю та Байбузисі сіножать
ВоЬдап СЬтіеІпіскі, Ьеітап г \Уо]зкіет ]е£о сагзкіе^о ууіеіісге^иа /арогозкіт.
Лагтоіа. Іізкагхаїі зі§ пат ОсЬгут Тгос і Ва]ЬихусЬа, ге іу зіапо-г?с ]е£о идазпз, г рггодкд^ гпа]зс$, XV зіеіе Ва]ЬихасЬ, пахуиаї^с^ 8І£ Огепи Бик? 1, осіідхсвгу Ьех гайне] дата рггусгупу, зоЬіе ргхуидазгсгу-іез і ризгсгас піе сЬсезг, ]акоЬу па паз рггухИазгсгаізс. Хасгут гогка-ги]ет іоЬіе зго^о, аЬуз і? 1$к? ротіепіопети ОсЬгутоууі гагах Ьег гай пе&о зрггесіи/іепіа зі? ро^гдсіі, а іе^о піе іигЬо^аі пі^ду. Му сидге^о піе роіггеЬиіет.
Оап г СгеЬугупа, дпіа дхуидхіезіе^о іиііі гоки іузцс згезсзеі ріе дхіезці згдзіе^о.
дегеїіЬуз піерозіизгпут Ьуі, іеду рггед паті гагаг зіахуа] копіесг-
ВоЬдап СЬтіеІпіскі, чуіазпд.
чужого не потрібно.
Богдан Хмельницький, рукою власною.
№ 388
1656, липня 13 (23). Чигирин. — Лист до воєводи Андрія Бутурліна про заходи польського уряду проти Росії та України
Божиєю милостию великого государя, царя и великого князя Алек сея Михайловича, всеа Великия и Мальїя и Бельїя Росии самодержца. и многих государств государя и облаадателя, его царского величества
510
рожеким, великого государя нашего, его царского величества, околь-ничему и воєводам Андрею Васильевичю Бутурлину с товарьіщи, другу и приятелю нашему, любительное поздравление и о господе радоватися.
Пишешь, милость твоя, к нам, даючи знать, что на месте боярина
ство тебя с товарьіщи. в 1<иев прислал, о чем когда еще и в первом листу
тешимся и желаем, чтоб господь бог милость твою на службе его царского величества долголетне хранити изволил в добром здоровье, где ни будеш, п с нами о всяких делех его царского величества изволь ссьіла-тися. А что милость твоя, к нам пишешь про вести, обьявляю вашей милости приятелю нашему, что анамеднишнего 1 дня приведено к нам язьїка, пойманого под Каменцем-Подольским, которой нам сказьівал, что ордьі 40000 мимо Каменец ляхом на помочь пошло, о чем поразу-мели есмя, когда ньіне ляхом посчастится и шведа вьігонят, то все сильї
король венгерский, боярина своего Себет Ференца, дая знать, что ляхи присилали к нему, прося помощи войсками и денег взаймьі, обещаючи его самого или сьіна его за короля себе иметь, которьій и нас через посла своего просил, чтоб есмя с ним в приятстве ЖИЛИ. И МЬІ, видя дело непристойнеє к тому напрасно и все земли на себя гневить, волим при-ятелей себе, нежели неприятелей, себе иметь, чтоб уже християнство могло вцеле пребьівать, в приятстве жить поизволили, и того посла с приятством отпустили, прося о том короля вєнгерского, чтоб ляхом ни какие помочи не давал и ни в чем не верил. Также имеем ведомость, что 10-го дня месяца августа в Вильне сьезд имеет бьіть, на котором
превратньї; докхдьі шведа изгонят, то они сьезд провблакивать время будут, а потом, когда счастье поведетца, по старому свой замьісл со-вершати имут. Пристойное бьі дело, чтоб его царское величество ни в чем не верил. Также, как сльїшим, ратньїе люди его царского величества уже ис шведами задор учинили, бог весть что впредь будет соде-ватися. Также впредь со всех сторон, какие ни єсть ведомости иметь будем, и милости твоей того ж часа немедленно обьявлять будем.
А о сеьокосе и ловленья рьіб, что полковник наказной не допуща-ет, пишем мимо до полковника наказного, чтоб не возбранял, где и сам Павел Яновичь Хмельницкий, полковник киевский, чтоб с милостью твоєю виделея и сеножати и на рьібьі ловленя место чтоб указал. При том отдаемся, яко наприлежнее приятство милости твоей.
Писан в Чигирине, 13 дня июля лета 1656.
Милости твоей, другу нашему, желательньш приятель, Богдан Хмельницкий, гетман Войска его царского величества Запорожского.
публічна бібліотека
Відділ рукописів,
№ 389
1656, липня 13 (23). Чигирин. — Лист до Богуслава Радзі-вілла про дружбу
Лазпіеозхуіесопу шзсіхує кзі^г§ Касігіхуіі, пазг хуієісє тзсі рапіе і рггу]асіе1п.
дакозту XV рггезгІусЬ різапіасЬ пазгуск одегхуаіі зі£ г іут, ге ]ако па]сг§8Ізг$ г ху. кз. тсі^ гусгуту зоЬіе тіес копіегепс]^, іак і іегаг
итузіпіе рггег Іізі іегагпіе]8гу позігат ху. кзі^г^се] тзсі ехропітиз рго-репзіопет, ргозг^с, аЬуз XV. кз. тозс хуесйи^ ргхуоЬіесапе^о зіохуз га-сгуі г паті копїегохуас і ху схут іуїко оссазіо сгази роба, гусхіішіе
гезропдеге, а ту гусгііхуозсі пазге] піе обтбхуіту, аіе рохуіппозсіа па-згд згсгугге сигаЬітиз, о сгут згугге] осШахуса Іізіи іе§о ху. кз. тзсі огеіепиз орохуіе. А іегаг Іазсе і рггу]агпі зі£ ху. кз. тзсі г изіи^аті па-згеті одда]ету.
Пап ху СгуЬігупіе, д. 13 іиііі 1656 іихіа уеі.
'Шазге] кзсе] тзсі хузге^о боЬга гусгііхуу рггу]асіе1 і 5Іи&а, ВоЬдап СЬтіеІпіскі, Ьеітап \Уо]. 2арог.
Адреса: Іазпіеозхуіесопетй кзсіи ]. тзсі Во^изіахуохуі Яадгіхуііохмі,
копіизгети \Уіе1кіе&о К§і§8Іхуа Ьіі., пат хуієісє тзсіхуети рапи і рггу-
Іасіеіохуі оддас.
з .обіцяним словом, зволив зонами зноситися та прихильно відповідати [на вее|, в чому
Вашій княжій милості всього добра бажаючий приятель і слуга Богдан Хмель-Адреса: Найсвітлішому князю й. м. Богуславу Радзівіллу, конюшому Великого
№ 390
1656. липня 13 (-23). Чигирин. — Лист до шведського короля Карла Густив а про дружбу
Зегепіззіте гех Зиесіае, дпе еі атісе поЬіз оЬзегуапдіззіте.
Ех паіигае ірзіиз та£Ізіегіо еі іппаіо позіго ег&а ипитдиеігщие ргаесеріо дідісітиз петіпет Іаедеге, зед гесіргосо сит Непе поЬіз їа-уепііЬиз сопіепдеге зіисііо. Ііадие сит Ьопит заііздие регзрісшіт зиае ге§іае тііз ег^а поз ЬаЬеатиз апітит, Ьіз іат сит деіесііопе ресіогіз позігі асі зиат геррат тіет ехредіуегатиз Ііііегаз, циае оиопіат Ни-сизрие аіірио їаіо сопіга дезідегіит іат позігит, диат зиае ге^іае тііз тапиз зиае ге^іае тііз поп іеіі^египі, ипо еодет їаіо, їгедиеп-ііогез оссазіопез ад сопїегепдит аЬиігіприе атриіаіае їиеге: ідео поп позігае аіісиі сотраззи іпітісае пе£Іі&епііае, зесі іпуідо еіизсіет їаіі одіо адзсгіЬепдит езі. Модо ііацие сопїігтапдо позігат сит зиа гедіа тіе атісіііат зідпіїісатиз еі Ііриідо десіагатиз, диод педие аіісиі зир-реііаз, ад диазіісеі зіс сгеЬго ргоуосатиг, даЬітиз, педие сит ехегсііи позіго оИепзіуе аіідиет а^гедіетиг, зед їідет, ІіЬегіаіет еі Іітііез иозігоз део їауепіе рго роззе позіго іиеЬітиг. Еі Іісеі зі зіпізіга аіідиа де поЬіз уоіагеі їата, циазі аіта ег§а зиат ге^іат тіет аггеріигі еззетиз, Ьиіс іаприат їгіуоіае з. г. тіаз тіпиз їідет ігіЬиаі, фііа поз. (ргоиі їасіез ргаеіегііі іетрогіз де поЬіз досеі), пипдиат зіпе апза сіаззісит сапітиз, ргоиі їизіиз огеіетиз Ііііегагит ргаезепііит геїаіог знає ге£іае гпіі де позіга Ьепеуоіепііа ехропеі. Іпіегіт діиіигпат а део тахігпо орііто зиае ге^іае тіі арргесатиг Іеіісііаіет.
Оаіит СгуНігіпі, д. 13 іиііі 1656 іихіа уеі. саіепд,
Маіезіаііз угає ге^іае, дпі еі атісі оЬзегуапдіззіті, атісиз ад оЬ-ьсціа рагаіиз, Воїідап СЬтіеІпіскі, сатрідисіог ^епегаї, Сокогііит 2а-рогоуіепзіит.
На звороті адреса: Зегепіззіто Сагоіо (лизіауо, деі р^гаііа Зиесогит, Соііогит, Х/апдаІогитдие ге&і, та&па дисі Еіпіапдіае, дисі Езіопіае, Сагеїіае, ВгеЬтае, Уегдае, Зіеііпі, Ротегапіае, СаззиЬіае еі Уапдаїіае,


ргіпсірі Кидіае, сіпо Рпдгіае еі АУізгтагіае, песпоп сотій раїаііпо РЬепі Вауагіае, Іиііасі, СІМае еі Мопііит сіисі еіс., атісо поЬіз оЬмгуап-дІ88ІІПО.
Шведський державний архів. Оригінал.
ЦДІЛ УРСР у Києві, ф. Колекція грамот російських царів та універсалів українських гетьманів, оп. 2, спр. 43, арк. 1—2. Фотокопія з оригіналу Опубліковано: Архив ЮЗР, ч. III, т. VI, стор. 124—125, № 54
Найясніший королю Швеції, наш вельмишановний пане і друже.
З наказу самої природи і з нашої вродженої прихильності до кожного ми звикли нікому не робити кривди, а, навпаки, змагатися у доброзичливості з тими, хто ставиться до нас прихильно. Отже ми, відчуваючи добре і достатньою мірою ясне ставлення до нас вашої королівської величності, вже двічі, з душевною насолодою, відіслали листи до вашої королівської величності. Але якимсь чином, як проти нашого нулися рук вашої королівської величності Таким же чином частіші нагоди до бесід були відрізані з обох сторін; це треба приписати не якійсь ворожій недбайливості з нашого боку, а зависній ненависті тієї ж долі. Тепер, отже, для підтвердження на шої приязні до вашої королівської величності ми повідомляємо і ясно заявляємо, шо не дамо нікому допомоги — хоч би до цього нас часто закликали — ані підсмс ні на кого в наступ, але при божій допомозі захищатимемо, як зможемо, віру, волю і наші кордони. Хоч би й поширювалася якась несприятлива чутка, ніби ми піднімаємо зброю проти вашої королівської величності, то нехай ваша королівська величність дасть якнайменше віри цій безглуздій чутці, бо ми (як свідчать про нас минулі події) ніколи без при«ини не трубимо сигналу 1. Подавець цього листа усно і більш докладно викладе вашій королівській величності нашу доброзичливість.’ Тим чассм благаємо у Всевишнього найліпшого бога вічного щастя вашій королівській величності.
Дано в Чигирині, дня 13 липня 1656 за старим календарем.
Вашої королівської величності, вельмишановного пана і друга готовий до послуг друг Богдан Хмельницький, гетьман Військ Запорізьких.
На звороті адреса: Найяснішому Карлу Густаву, божою милістю королю шведів, готів і вандалів, великому герцогові Фінляндії, герцогові Естонії, Карелії, Бреми, Верди. Иітеттіну, Померанії, Кашубії, Вандалії, князеві Ругії, панові Унгрії і Вісмарії, а також маркграфові Рейну, Баварії, Клінії і герцогу Гір і ін., нашому вельмишановному панові і другові.
№ 391
1656, липня 13 (23). Чигирин. — Лист до польського підкан-цлера Ієроніма Радзейовського про дружбу
Лазпіешіеїтохлу тозсі рате родкапсіст/.у когоппу. пазг ууіеікі тоь-сі рапіе і ргху]асіе1и.
2усгу1І8ту зоЬіе іако па]сх£І8ге іак г кгбіет )гп8сі$, ]ако і г \у. т. т. пі. рапет тіес копГегепс]е, )аког (Іоситепіит сіиріех паз хуузууіадсга.
* Тобто не закликаємо до зброї.
514
іезту сЬсіеІі 2по8Іс 8І£ г XV. гп. т. т. рапет, £(1узту бхуакгоіпіе Изіу сіо Іе£О к .тозсі і XV. т. т. т. рапа хуузуїаіі, аіе іпуіда зогз піе сЬсіаІа іусії ргхезсіи ІізіасЬ їауеге, со піе пат ітриіапбит, Іесг іаіиаіі сазиі. Тегаг (ггесі гаг хуузуїату, кіоге, да] Ьоге аЬу ]иг доікп^іу зі§ г^к XV. пі. т., т. рапа, і £дхіе піе іпзгд гпаідгіезг XV. т. т. т. рап паіиг§, іуїко ге адіиігісіа агта іут, кіоггу паз о іо г^сіаіз, піе дату, аіе шіагу і хуоі-позсі з\уо]'є] Ьгопіс ^оіохуізту. Рггеіо іезіізту со рггесіхупе^о о паз іак кгдіа ]тзсі, іако і XV. т., т. т. р. досЬодгіІо, піе гасгсіе XV. т. т. т. рр. хуіагу додахуас, £дуг ту пі г кіт оИепзіуе піе ідгіету, ]‘ако і ргае-тізза о паз хуузхуіадсга іетрога. XV озіаіки їизіиз г оскіахусе Іізіихут., пі. т. рап шуго/итіес гасхузг. А іегаг ргхуіагпі зі§ XV. т. гп. т. р. х рохсо1по8сі$ пазхз одсіаіету.
Оап XV СхуЬігіпіе, сі. 13 іиііі іихіа уеі. 1656.
XV. т. т. т. рапа хузхє^о доЬга хусхііхуу рггуїасіеі і зіихус гасі, ВоЬдап СЬтіеІпіскі, Ьеі. Шо]. Харог.
На звороті адреса: Лазпіехуіеїтохпети пазхети хуієісє тізсіхуети рапи і ргхуіасіеіохуі, ітозсі рапи Ніегопітохуі Касіхіерхузкіети, род-капсіеггети когоппети, Іотхупзкіети зіагозсіе, осШас.
ЦДІА УРСР у Києві” фР Колекція грамот російських царів га уювер-
Опубліковано: Архив ЮЗР, ч.Ш, т. VI, стор. 126, № 55.
Жерела, т. XII, стор. 392—393, латинський переклад з датою 15 липня
пане коронний іпдканцлере. наш великим милосін
вий пане і приятелю"
втретє вРисилаємо листи, які, дай боже, щоб уже дійшли до рук в. м., м. м. пана. В них
бутній час. Про’ решту в. м„ м. м. п., зволите докладно дізнатися від подавця листа.
Дано в Чигирині, дня 13 липня, за ст. ст. 1656 р.
гетьман Війська Запорізького.
ятелеві, його милості пану Ієронімові Радзейовському, коронному підканцлеру, лом-жинському старості передати.
№ 392
1656, липня 18 (28), Чигирин. — Лист до князя Трансільванії Юрія Ракоці про дружбу
Зегзте Тгапзіїуапіае ргіпсерз, дпе еі ашісе поЬіз оЬзегуапдіззіпіе.
N00 аііа сІеЬиИ а поЬіз £еп дпо Ргапсізсо ЗгеЬезі де ВоІ^агІаКа ргаезіагі Ьишапііаз, диаш диае Ьопі пипііі деіаіогет, іпіітаедие зіп-сегііаііз зиае зегзтае сеідіпіз сопіезіаіогет сопсегпеЬаі. фиа ргоріег сиапіитсипцие іп поЬіз уігіит Гиіі еі іп^епіі, Іоіит ід іп ео ехсіріепдо сигауітиз детопзігапдит, иі еі ірзі, еі ипіуегзо Коззіапо огЬі де іт-тоЬіІі позіго ег£а зиат зегзтат сеідпет, іапіо ріапіиз еі ріепіиз іппо іезсеге роззіі аИесіи, тиіиацие іпіег поз сотрагапда, іапнріе іп $рс ехізіепіе песеззііидіпе, циат Ьгєуі іп оріітоз атісіііае ігисіиз ехсгезсе ге поп диЬііатиз, сит ргітит зресіаІіЬиз позігіз іп Ьос ориз реіПсІеп-дит, сопзшптапдитдие 1е&аііз, зиПісіепііцие еі отпітода роіезіаіе іп ід типіііз зиат зегтат сеідпет геддідегітиз сегііогет. Ргоиі сіиідет поп тиііа іпіегрозііа тога согді поЬіз езі еоздет аЬІе^апді, пе їогіе ргае зе зитріит ргорозііит Іогіиііае иііегіогез ргаегіріапі діПісиїіаіез. поп зіпс ргаесірио иігіиздие Ьопі іпсоттодо деігітепіоцие. Азі оріпа-шиг деит оріітит тахітит сЬгізііапае аихіїіаіигит шіепііопі. еатцие ад їеіісет дедисіигит еИесіит, диопіат ірзі диоцие іп іпдіззоІиЬіІ; ргохітогит Ьеперіасііит еззс, поіит ЬаЬетиз сЬагііаіе. Риае ргіиз-диат е писсіео іп диісет ргогитреі Ггисіит, іпіегіт оріітат а зирегЕ уаіеіидіпет сит іаизііззіто іп отпіЬиз рго^геззіЬиз зиссеззи зиае згзтае іпііте ргаесогдіаіііегцие ргесапшг сеідіпі, еі іп ргаезепз позі-гат сит оЬзециііз рготріііидіпет іттиіаЬіІі зиае зегепііаііз сопітеп-дапіез Ьепеуоіепііае.
БаЬапіиг СхуЬугупі, діє 18 іиііі аппо герагаіае заіиііз 1656.
Зегзтае угає сеідіпіз атісиз іпіітиз оЬзедиіізцие рагаіиз, Воіідап СЬтіеїпіскі, дих СоЬогііит Харогоуіепзіит.
Адреса: Зезгто дпо беогро Ракосу, ргіпсірі Тгапзіїуапіае рагііит ге£пі Нип^агіае дпо еі Зісиїогит сотііі, дпо еі атісо поЬіз оЬзепап-діззіто.
найяснішої високості; [щоб стала відомою] підготовка між нами взаємних зв’язків,, які уже існують в зародку і скоро — в цьому ми не маємо сумніву — виростуть уогою наших послів, особливо призначених для виконання і здійснення цієї справи не перервали^прийнятого наміру/ завдаючи особливу невигоду і шкоду” для добра ривна любо/ між ближніми. А поки вона розвинеться із зерна в солодкий плід/ми
Вашої найяснішої^високості щирий і до послуг готовий друг, Богдан Хмельни-стин Угорського "королівства і графові секлерів/ нашому вельмишановному панові і другові.
№ 393
1656, липня /8 (28). Чигирин. — Заява князеві Трансільванії Юрію Ракоці про те, що Запорізьке Військо перебуватиме з ним та його союзниками — воєводами Молдавії і Валахії — у дружбі
N08, ВоЬсІап СЬшіеІпіскі, зиргетиз сапірідисіог еі тіїііиш ігіЬипі і. еі і. іат позігіз циат ипіуегзогит Когасогит Харогоуіепзіит іп рег-зопіз поіит Гасітиз отпіЬиз, (росі сит поз сеїзіззіті ргіпсіріз сіотіпі Сеогдіі Какосі, сіеі ^гаііа ргіпсіріз іп Тгапззіїуапіа, рагііит ге^пі Нип-^агіае сіотіпі еі Зісиїогит сотіііз зиаесще сііііопіз Нип^агогит іпсІиЬіа зіпсегае іп поз атісіііае ехрегіі зітиз аг^итепіа, ргоіпсіе еоздет зиЬ їісіе позіга скгізііапа аззесигатиз зирег ео, диосі поз еідет сеїзіззіто сіотіпо ргіпсірі (Зеог^іо Ракосі еіиздие зиссеззогіЬиз еі ітрегіо зио зиМіііз рориііз, диіп еііат Ьєпєуоііз зиіз уісіпіз сопіоесіегаііз, зресі-сісе аиіет іпсоїіз еі уаросПз иігіиздие Уаіаскіае, Моїсіауіае зсіїісеі еі Тгапзаіріпае, (сіопес еі ірзі іпііат сит ргаеіаіо еосіет сеїзіззіто сіо-тіпо ргіпсіре атісае сопіоесіегаііопіз іиз іІІіЬаіе оЬзегуаЬипі), пиііа ипдиат оссазіопе асі пиіііиздие тапсіаіит розіиіаіиїт/е іюзіез пипдиат егітиз, сопіга еоз пес рго зіірепсіііз пес аііо ^иосипцие зиЬ ргаеіехіи сіігесіе уєі іпсіігесіе агта саріетиз, аиі зирреііаз даЬітиз, пес тіїііет аисіогаге уєі сопзсгіЬеге регтіііетиз, пес еііат ІюзііЬиз іп еоз іепсіеп-ііЬиз, (зі циі іаіез герегігепіиг), ігапзііит рег сііііопез позігаз ііаисі сопсесіетиз, аідие іп еогит сіатпит соггезропсіепііаз, ігасіаіиз уеі сої-Іизіопез педиадиат іпзіііпетиз, чиіп иЬі іаііа асі зсііит позігит сієує-пегіпі, іетрезііуе ірзіз поіа гедсіетиз еі зіпсегат іп отпіЬиз Ьепеуоіеп-ііат еі атісіііат расіогитдие Псіет сит зиа сеїзііисііпе, еіиздие зиссез-

зогіЬиз еі ітрегіо зио зиЬсііІіз ас сопїоесіегаїіз запсіе оЬзегуаЬітиз ас еііапі рег зиЬсііІоз позігоз оЬзегуагі Гасіетиз. Іп циогигп отпіит гоЬиг еі Гігтііаіет ргаезепіез оЬІі^аіогіаз позігаз Гісіе позіга сЬгізІіапа теді-апіе десііпшз зиргеті сатрісїисіогіз еі ргітогит позігогит ргіпсіраііит скіго^гарЬіз еі зі^Шіз зі^паїаз еі оЬзі^паІаз.
баїит еіс.
Угорський державний архів. Копія.
Опубліковано: Монумента Гунг., т. 23, стор. 416—417, № 245.
стор. 72—73°№ 85,ґіи °ІЄ 18 °Г‘а готапі ог* г* ’ стор-
Переклад
Ми, Богдан Хмельницький, найвищий гетьман, і полковники, як від свого імені, сумнівні докази щирої приязні до нас найяснішого князя, пана Юрія* Ракоці, милістю божою князя Трансільванії, володаря частин Угорського королівства і графа секлерів та його угорських володінь, — запевняємо їх нашою християнською вірою в тому, що ми ні при якій нагоді не будемо ворогами цьому ж найяснішому панові, князеві Юрію Ракоці, його спадкоємцям і народам, підданим його владі, а також, його доброзичливим сусідам-союзникам, особливо ж мешканцям і воєводам обох Ва-лахій, а саме — Молдавії і Заальпійської [Валахії] (поки й вони без порушення шануватимуть почате із згаданим найяснішим паном князем право приязного союзу). Ні на чиє доручення чи вимогу ми не піднімемо зброї і не дамо допомоги проти них — ні ради плати, ані з будь-якого іншого приводу, безпосередньо чи посередньо Ми не дозволимо набирати або записувати 'воїнів і не дамо ворогам, що йдуть на них (якщо такі знайшлися б), переходити через наші володіння. М.і ніколи не складемо на їх шкоду договору, трактату чи угоди; навпаки, якщо такі ^договори) дійдуть до нашого відома, ми своєчасно дамо їм знати і свято шануватимемо в усіх справах щиру доброзичливість, приязнь і довір’я угод з їх високістю і з його спадкоємцями та підданими і союзниками їх держави, ми накажемо також нашим під даним шанувати їх. Для сили і тривалості всього цього ми дали ці наші зобов'язання перших старшин і скріплені прикладенням печаток.
Дано і ін.
№ 394
1656, липня 26 (серпня 5). Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича відносно посилки у Вільну для переговорів про мир сотника Романа Гапоненка з товаришами
Божиєю милостию великому государю царю и великому князю Алек сею Михайловичю, всеа Великия и Мальїя и Бельїя Росии самодержці [и. т.], государю и облаадателю, твоєму царскому величеству. Богдан Хмельницкой, гетман з Войском твоего царского величества Запорожским ниско до лица земли челом бьем.
По указу тебя великого государя вашего царского величества к нам с вашим царского величества с стольником с Васильем Петровичем Ки-киньїм в грамоте вашего царского величества, присланої! на сьезд ва-
.518
шего царского величества, Великого княжества Литовского в стольной город Вилню, к вашим царского величества великим и полномочннм послом из Войска вашего царского величества Запорожского посланни-ков наших, а имянно Германа Гапоненка 1 с товарьпци на сьезд с поль-скими посльї посилаєм. И такмо как в прежних грамотах, так и ньше
чтоб ти, великий государь, ваше царское величество, по своєму милосердному государскому нраву побарая и по благочестивой вере христи-
росийском, которьій никоторого иного над тебя великого государя вашего царского величества, єдиного под солнцем сияюшего православного царя не имеют, оного ж в руки неприятельские не видавал, но под своєю високою и крепкою рукою держал. Понеже видячи иноверцн и православний народ за милостию божиею и счаст[ием] вашего парского величества соединен[ьіе] и совокуплении и с того не тешатся, но всеми и розними способами пр[отивятся1, чтоб нас от твоей ц[арской милости] и милости отдалити 2... [тако]вьіе их хитрости те[бе, великому] государю вашему царскому величест[ву]..., яко верньїе и желательньїе подданньїе,
бьі возвьішен и со... государи под твоєю цар[ского]... високою и креп-кою рукою обертаючись, тебе великого государю, вашему царскому величеству, кланялися, то тогда все под премудрий, свьіше от бога дан-ньій, вашего царского величества разсудок поддаючи, просим тебе великого государя нашего, вашего царского величества, чтоб ваше царское
приказал, чтоб тем нашим послом на том сьезде любов свою показали и как ся тот с-ьезд с Яном, королем польским, скончается, нам милостив-
будут снскивати, чтоб только тот сьезд продлить и на время помирились
того вашего царского величества Великого княжества Литовского в стольной город не посилаєм, но до вашего царского величества просто
справливатся на сьезде. А о вестях и о том о всем пространно посланни-
ль.лн тебе великому государю нашему, вашему царскому величеству, от
Дан в Чигирине, дня 26 июля [годаї 1656-го.
Вашему царскому величеству в [о всем пря]мне и верньїе подданньїе иж[айшие] слуги, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском вашего
царского величества Запорожским.
№ 395
1656, (липня 26) серпня 5. Чигирин. — Наказ послові Запорізького Війська Роману Гапоненку про те, як вести переговори у Вільні
Наказ паном, паном посланником до его царского величества от нас, Богдана Хмельницкого, гетмана и от всего Войска Запорожского вьіправленньїм.
Отдати поклон от нас, Богдана Хмельницкого, іетмана и всего Войска Запорожского, его царскому величеству и о верности и поддан-стве нашем и всего Войска Запорожского его царскому величеству. подданньїми бьіли и ньіне в той же неотменной вере пребьівати будем.
Листьі его царскому величеству от нас отдати также и тем их ми-лостям паном сенатором его царского величества, до которьіх листіьі] писаньїе от нас єсть, поотдавати и просити, чтоб причинними бьіли до его царского величества, чтоб нас по своей жалованной милости не от[пу]щал.
Что мьі, поддався его царскому величеству, єдиному православному царю, которой доброе старанне и прилежно о содержании и хва[льі] божия церквей и вс... ия имеет... или непотребньї, на вьісоком то разу-ме его царского величества належати будет и какой указ в той мере его царского величества послом нашим будет, на том пристати имеет.
Разсмотрением тое комисии, которая по указу его царского величества Великого княжества Литовского в стольном городе Вильне меж его царского величества и Яном Казимиром, королем польским, отправо-ватися будет, просить его царского величества, чтоб то великим и полно мочньїм послом доложеио бьіло. Когда будут за счастьем его нарского величества до згодні приходить и если б межа не бьіла назначена против стародавньїх княжат росийских, тогда, чтоб епископии, архи.ман-дритства и игуменства, церкви, также все села и маетности, которьіе из давньїх Бремен от православних княжат панов и пньїх людей благочестивих наданьїе, а через униатов, панов, ксендзов и ииьіх людей отня-тьіе бьіли, а хотя б и чрез несколько десят лет, силио отняв, держали, чтоб превращеньї бьіли, не откладьівая от сойму на сонм, как пред тем бьшало, но что б вскоре пушенні бьіли, о чем просить их милостей панов
520
великих и полномочньїх послов, чтоб на добре о том уговаривалися вместе с нашими.
Унею, которая богу всемогущему грубна єсть, что б везде вскоре снесена бьіла, никоторьіми грамотами и свободами от королей даними не защищаючися, по что б церкви, манастьіри с маетностями православними пущеньї бьіли, тому веру ’, чтоб ксендзьі или какие-нибудь иньїе особи через грамоти или также через права и какие-нибудь иньїе хит-рьіе способи того подання не збороняли и не продолжали, и что б православним набоженства всякого волію било воздержати и с тайною господнею что б во всех местех, где ся православие обряшет, православним пресвитером при множестве ходит и мертвих носить з действом до гробу при множестве, против стародавного извнчаю греческаго волио било, но жидьі нсверние ньше и перед т[ем] [болшиїе волности, неже-ли правосл[авпьіе] имели и мольби свои Іотпра |вляли, а правосла[вньіе не имели никакие вольности]. Священники мирские, коториє по местом и по селам королевским и княжеским и панским обрящутся, чтоб всякне податки в повинности, подводьі, собираньї не бьіли, а чтоб при таких вольностях и свободах пребьівали, как І перед тем, чтоб до суда епископского, а не до мирского належали.
А что перед тем удумали било панове радні, чтоб никакого началь-сіва, годности и уряду земского и градцкого шляхте православной не давано, также и по местах руских особо православних до маистрату, войтовства и бурмистровства не припущено; а то для того, чтоб шляхта православная для начальства и урядов веру свою метали, и веру рим-скую принявши, до урядов се поривали, чем самих православних людей уменшалося, тогда б всякому шляхтичю православному начальство и уряди зємские иньїе даваньї били, а по местом православньїе мещане до маистрату припущень! били; а где шляхта под какими-нибудь особами православними духовними и мирскими, какова ни єсть чину, попроїдали неправдою, чтоб то все ни во что поставлено. Если би так же на воли его царского величества Ян Казимер, король польский, помиритися не хотел, тогда просить его царского величества, чтоб его царское величество вскоре нам о том давал знать, а мьі с войском готовьі, что б король и панн ради польские, присягли на том, как они против Войска Запорожского никакою войною итти и иннх стор[он]ннх народов на войско побуждати и никакими мерами Войску Запорожскому шко-дит не йме і. ют].
Также его царскому величеству обтьявит, [что каза]ки допские пошли било под Азов, где [их] розгромлено, по котором розгроме ударили [тата]рове на Тор и немало людей порубили и шкод[ьі] учинили, о чем разумеем, что Василей Пе[тро]вич Кикин достаточно его царскому ве-личест[ву| об^явил. Прислал ньше Ян Казимир, кор[оль польс]кой, Дионисия Балабана, еп[ископа] славнаго луцкого, складаючи с[ьезд], но ми никакова сьезду слагати [не хотим], такмо все на бога и на его

царское величество возлагаем и надеемся по милости всесильнаго бога и милость его царского величества, что ни в чем никакие шкодьі имети не будем.
Также об'ьявить, что татаровя, пошедши ляхом на помочь, ньше, как ведомость имеем, єсть около Люблина, и не можем знати, где они гюйдут и поворотят, дибо за Вислу, или где инде.
А о Варшаве обьявить его царскому величеству, что шведи по уго-вору статью тоє подали, котирую статью на письме посилаєм, но и нам бес печатей досталися, а ежели бьі еще какие на потом вести били, обтаявим его царскому величеству.
І, № 15557—15561, стор. 141—144. Копія з перекладу.
№ 396
1656, не пізніше липня 26 (серпня 5). Чигирин. — Лист до боярира Бориса Морозова про хитрощі польського уряду
Божиею милостию великого государя царя и великого князя Алексея Михайловича, всеа Великия и Мальїя и Бельїя Росии самодержця и иньїм многим государствам и землям восточньїм и западньїм и север-ньім отчича и дедича и наследника и государя и обладателя, его царского величества, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском его царского величества Запорожским, ближнему боярину и воеводе дворовому, Борису Ивановичю Морозову, доброго от господа бога во многие лета желаем здоровья.
Велми утешаемся и премногую и неищетную его царского величества к нам, верньїм подданьїм и слугам его царского величества, милость познаваем, что его царское величество милостивий государской свой указ нам со всем своєго царского величества Войском Заі с| ж к і прислати и о всех делах православной вере и государствам его царского величества полезньїх, милостивно известити изволил, за что мьі его царскому величеству со всем Войском его царского величества Запорожским ниско, до лица земли упадаючи, челом бьем. Ньше тебе господиня и ближнего боярина велми просим, чтоб тьі, господнії, его царскому величеству о хитростях ляцких известил, которьіе что ииьіе делают, еще иньїе о нас и о государствах его царского величества промьішляют, как о том пространно изустно столник Василей Петрович Кикин тебе, господину, о том известит, и что мьі тому ж столннку до его царского величества изустно говорить вручили. И тебе б господину, в тех делех заступником и помощию нам у его царского величества бьітн и старатися, чтоб его царское величество ляхом ни в чем не перил, бо они ляхи нине
,522
на время помиритися хотят, а потом все земли на православную веру и на государство его царского величества побужати будут, а иьіне со
князя семиградцкого и до господарев волоского и мултянского послали, чтоб ляхом помочи не давали и ни в чем не помогали. А мьі всегда однолично на всех неприятелей верві православньїе и его царского вели-
чества сколко нам бог всемогущий поможет. При том милостивой при-
Дан в 1656 году.
внов, что ляхи розньїх земель собирают на нас, а с королем шведцким помиритися хотят, а тем временем сьездом продолжити хотят.
Вашей милости всего добра желательньїй приятель и слуга, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском его царского величества Запорожским.
перекладу, а Київськог

№ 397
риса Морозова з проханням сприяти українським послам, що
Божиею милостию великого государя царя и великого князя Алек-
и многих государств и земель восточньїх и западньїх и северньїх отчича и дедича и наследника и государя и облаадателя, его царского величества, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском его царского величества
дворовому, Борису Ивановичю Морозову, доброго здоровья и счасливого
нашего, узнаєм ’, как о нас, так и о всем Войске его царского величе-

ства Запорожском, что ваша милость 1 до его царского величества в потребах наших заступаешь, особно и ньше, возвратясь от его царскою величества, посланники паши то нам ведомо учинили, что во всем до его царского величества в потребах наших заступником пребьіваешь. за которую милость к нам показаную тебе господину нашему услугами нашими воздават дальшей впнньї чинимся 2, толко просим тебе, господина нашего, не отдаляючи от нас милости своей, и впредь о нас до его царского величества изволь бьіть заступником. По указу великого государя нашего его царского величества посідлаєм посланников наших на сгезд в город его царского величества Вилню назначеную. Для чего желаем и милость твою униженно просим о тех посланниках наших. в[ьісланньіх] от нас, потребовати имут3, изволь бьіть заступником] до его царского величества, чтоб до нас со вся[ким] указом скорей и неза-медленной имели отпу[ск] — имянно до полномочньїх его царского величества послов, которьіе на сьезд вьісланьї б[удут]. Изволь заступле-нием [своим внести] посланников наших при жалов(ньи] сохраняли4. Вести какие у краях наших [будут], те ж посланники наши милости твоей и[звестят]. При том милостивому жалованью милости твоей от-даемся прилежно.
Дан с Чигирина, дня 2[6] июля 1656-го.
Милости твоей господина нашего всего добра желательньш приятель, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском его царского величества Запорожским.
№ 15557—15561. Копія з перекладу.
№ 398
1656, липня 29 (серпня 8). — Інструкція послам до Юрія Ракоці Івану Ковалевському та Івану Груші
Сепегозогит їоаппіз Ко'УаІохузкі, азаиіі &епега1І8 ехегсііиш, еі їоаппіз Нгизга, а поЬіз Воіігіапо СЬтіеІпіскі, £епега1і гіпсе сит Ехегсі-іи ітрегаїогіае тііз /арогоуіепзі, агі зегепіззітит Тгапзіїуапіае ргіпсірет Іедаіогит, 1е&аііопіз зитта еі сотрепгіішп.
1.	риопіат зегзтиз Тгапзіїуапіае ргіпсерз тізегеіиг, ргоиі еі апіеа сіисеЬаіиг, ргоІизі зап^иіпіз сіігізііапі соттізегаііопе, ідеодие ех гіпіто сотріапаііопі іпіег поз еі Роїопоз зіидеЬаі: іат Ьос ипіуегзо іппоіиіі огЬі ргораіаіиггщие оге отпіит езі, пиііаз а поЬіз Роїопіз апзаз еі оссазіопез даіаз Гиіззе асі діззепзіопез їасіепдаз запдиіпетдие ргоїипдепдит, зед еодет тосіо, ргоиі еі апіекас Роїопіае гедіЬиз еогитрие їідеіііаіі аддісіі егатиз іигатепіитцие сопзегуаЬатиз іпіе-£еггіте: Ьиіс ііідет сопзегуаге зетрег рготріі рагаіідие егатиз. І^ііиг циопіат Роїопі уеіизііззітіз ІіЬегіаііЬиз позігіз уіт іпїегге аизі зипі еі аИциоііез заприіпет сЬгізііапит іппосиит іп огіз икгаіпепзіЬиз ргоїисіегіїпі, ессіезіаз гііиз позігі адетегипі ипііізрие еаз тиіііз іп Іосіз сопіиіегипі, асі ехігетит їідет еііат позігат егадісаге іп апіто Ьа-Ьиегипі еі оріагипі, Ьасргоріег ехізіепіез іппосиі аЬ отпіпие сиіра уасиі, део іп аихіїіит ітріогаіо, засгозапсіат ргоіехітиз їідет позігаз-лие ауііаз іттипііаіез. Ідеодие циісідиісї їасіит, питіпі зиргето ипі-уегзоцие раіеі огЬі, ід поп позіга сиіра саизацие асіит їиіззе. Еаііопе уего еіиз, циод зегзтиз ргіпсерз ехоріеі їіегі сопсогдіат, поп гепип-сіатиз, зіі тосіо поп зіпе етоіитепіо ітрегаіогіае тііз еі аЬзцие раг-ііит зуеіісагит деігітепіо. Риод сопііп&іі ітрегаіогіат тіет, сит Нас іпііигі зипі еі їасіигі сотрозіііопет Роїопі Уііпае діє 10 аи^изіі, сиіиз еіїесіит сотЬіпаііопіз поз диоцие аііепіе зресіатиз, иі аиіет аЬздие іе^із зуєіісі деігітепіо. Ірзетеі зегзтиз зуесіае гех аііезіагеіиг, ргоиі еі пипс ехрегііиг, пиііаз а поЬіз ЬаЬеге ехрегігідие оїїепзіопез, пес циіс-циат зіпізігит еідет а поЬіз оріагі, сит еііат поЬіз риоцие адуегзит піЬі! їиегіі ргаезіііит. Азі Роїопогит розіциат осиїіз позігіз сопзрехі-тиз уегзиііаз, циод діуегзаз сопдисапі паііопез іп позігат регпісіет, поз диодие іиіеіа'е раігосіпіодие ітрегаіогіае тііз аддісеге деуоуегедие отпіто деЬиітиз.
2.	ІпїаІіЬіІіз Ьаес езі уегііаз, сиіизІіЬеі ЬеШ поп аііит еззе іегті-пит, зсорит аідие їіпет, циат сопсогдіат еі расет: диае зі сІеЬегеі іпіег поз еі Роїопоз регїісі, иі зегзтиз ргіпсерз оПісіо ді^пііаіедие тедіаіогіз роііаіиг. Азі сит регсиггіі тепіе Харогоуіепзіз Ехегсііиз дтизцие дпиз сатрідисіог зітиі, аііриоііез а Роїопіз іигатепіо еііат їігтаіат расет ІаЬеїасіаіат їиіззе гиіпаіатцие, аі^ие пипдиат зіп-сеге сит ііто сатрідисіоге Ехегсііидие Харогоуіепзі сопуегзаіоз їиіззе; іто уего діуегзаз аЬ еіз іп позігат ехііграііопет гаііопез сопсііагі, сіуііаіезрие икгаіпепзез їипдііиз аіідиоііез ехііграгі деіегідие; дио і^ііиг тодо сит іат регуегзіз рах сопзиттагі роіезі ЬотіпіЬиз? Еі диатуіз іітиз дпиз сатрідисіог іп уоііз зетрег ЬаЬиіі еі пипс оріаі тедіаіогет рго зиіз рагііЬиз зегзтит ргіпсірет ЬаЬеге, зед сит ірзі поп їауеапі сопсогдіае ипіопідие, гез і&ііиг агдиа еззе уідеіиг. Татеп зі тодо аЬз^ие иііа Ьуросгізі арреіапі сотріапаііопет, зегтит ргіпсірет де агЬіігіо іпіе^ро8іііопе^ие ех рагіе позіга аЬзцие диЬіо зитиз сотреііаіигі.
3.	(~)иетадтодит ргіто адЬис іпсЬоаіі ЬеШ аппо зіпсегат позігат зегзто ргіпсірі сопіезіаіі зітиз атісіііат, іііатрие отпіЬиз Ьізсе іет-рогіЬиз деііпиегітиз іпуоііаіат, поп зесиз еі пипс еапдет іп ргіто геіі-
пеге зіаіи їипдатепіодие рагаіі зитиз. Воїшптодо огапдиз еьі зеге-ПІ88ІПШ8 ргіпсерз, НІ 81іа 8ЄГ8П13 СЄІ8СІО ГПЄПЮГ ЄХІ8ІЄП8 Ьиіизсетоді ргорепзае позігае атісйіае, іп ргаезепііа тетогаїогит Іе^аіогит поз-Ігогит іп зІаЬШогет атісіііае сопвегуаНопет іихіа віп^иіагет погтат а поЬіз 1е£а(І5 позігіз сопсгедііат, Шіепзцие еі зсгіріо ехргеззат ді£пеіиг ехеяиі іигатепіит. N08 уего іигатепіо уегаяие сопзсіепііа оЬзігісіі зитиз Іе^аііз £ГО8І8 зегзті ргіпсіріз арид поз ад ргаезепз Ьо-зрііапііЬиз, диод циатргітит зегзтиз ргіпсерз іп сопзресіи а поЬіз деіе^аіагипі регзопагит ргае8Іііегіі шгатепіит, поз циодие (дит щодо згтиз ргіпсерз зиоз гигзиз тіїіаі Іе^аіоз) іп іпзіапіі Ьізсе ргаезепііЬиз ад поз дезНпаїіз, їогта еі щодо а зегзто ргіпсіре оЬІаіо зітіїе ехечиі поп аЬпиетиз пес гесизаЬітиз іигатепіит. N1100 уєґо оссираПопиш пе£оііоіитдие аЬ ітрегаіогіа тіе поЬіз іпіисіогит саиза, поп раіиіі поЬіз соттодііаз іп іат агдиіз уісіЬиз ігіЬипогит іоііиздие ргаеіесіпгае Ехегсііиз -гарогоуіепбіз со11і&епдае сопуосапдаецие, пес еііат ргаезіапді, поп діПегепдідие іигатепіі.
4.	Вепе поЬіз Ьос поіит сотрегіитдие запе езі, чиод іат Пдеь позіга циат еі Ьаес, чиае діііопіЬиз зегзті ргіпсіріз еіиздие сопііпеіог дотіпіо, зіі Роіопіз одіо аідие аЬотіпаііопі, ас ргоіпде зі Роїопі Ьоті-піЬиз позігат сопїііепііЬиз геїщіопет, уєі Ьіз, диі еапдет, чиат еі зегзтиз ргіпсерз уепегаіиг, ргеззигат аіідиат ап^изііатдие їасеге Ьа Ьиегіпі іп апіто, поз ег&о іипсііт ипапітііегчие сит зегзто ргіпсіре Ьиіизтоді іиегі деїепдегедие Ьотіпез, рго їідецие тиіиа гезізіеге іепе-Ьітиг.
Угорський державний архів. Оригінал. Опубліковано: Сіладі, т. II, стор. 107—109.
Виклад і зміст посольства вельможних послів Івана Ковалевського, генерального осавула військ, та Івана Груші від нас, Богдана Хмельницького, гетьмана, з Військом Запорізьким його царської милості, до найяснішого князя Трансільванії.
1.	Оскільки найясніший князь Трансільванії, як і раніше, жалкує, що ллється християнська кров, та від душі прагне примирення між нами і поляками. вже стало відомо усьому світові і проголошено устами всіх, що ми не дали ніяких причин і нагони полякам для незгоди і проливання крові; але так само, як ми були віддані і перед тим королям Польщі і вірні їм, непорушно зберігали присягу, так ми і завжди були схильні і готові зберігати її. Отже, тому що поляки насмілилися виступити силою проти наших стародавніх вільностей і не раз проливали в межах України невинну християнську кров, відібрали церкви нашого обряду, віддали їх уніагам у багатьох місцях, навіть задумали і хотіли цілком викоренити нашу віру, — ми, будучи невинні і вільні від усякого закиду, закликавши бога на поміч, захистили святу віру і наші давні вільності. І тому, коли що-небудь сталося, то богу і всьому світові ясно, що це заподіялося не з нашої вини і причини. Що* ж стосується бажання найяснішого князя встановити згоду, то ми не заперечуємо, тільки щоб вона була пе без користі для царської величності і без шкоди для шведської сторони. Що ж до царської величності, то з нею поляки мають розпочати переговори і скласти умову у Більш дня 10 серпня. Ми також слідкуємо з увагою, які будуть результати цієї комбінації, але щоб' вона була без шкоди для шведського короля. Сам найясніший король [Швеції] може засвідчити, що і тепер не зазнає і не мав та не зазнавав від нас ніяких образ і що ми не бажаємо йому нічого злого, бо проти нас також не було ніяких ворожих
526
захистові і опіці царської величності.
2.	Безперечною є правда, що завершенням, метою та кінцем будь-якої війни повинно бути не що інше, як згода і мир; якщо треба встановити його між нами різьке Військо, разом з ним найсвітліший пан гетьман повертається думкою до того, вони не домовлялися щиро з найсвітлішим гетьманом і Військом Запорізьким; навпаки, українські землі, — яким же способом можна скласти мир з такими брехливими киком >з своєї сторони найяснішого князя, — але, коли вони самі не сприяють згоді добиваються примирення, ми без сумніву з нашого боку запросимо найяснішого князя
3.	Як у перший рік, коли почалася ця війна, ми засвідчили нашу щиру дружбу дотримувати на попередніх засадах, тільки треба просити найяснішого князя, щоб наших послів, для тривалішого збереження приязні, зволив виконати присягу за осо-в листі. Ми ж зобов’язалися присягою і вірним сумлінням перед вельможними послами
найяснішим князем. Тепер з причини занять і справ, покладених на нас царською ве-і всю старшину Запорізького Війська і також скласти, не зволікаючи, присягу.
у володіннях найяснішого князя при його владі, є ненависною і огидною для поляків; якщо ж поляки матимуть намір зробити який-небудь утиск і обмеження для людей, що визнають нашу віру або ту, яку шанує і найясніший князь, то ми разом з най-
№ 399
1656, серпня 6 (16). Чигирин. — Лист до коменданта м. Слуцька Яна Гросса відносно сотника Мурашка
Рапіе котепдапсіе зіискі, пазг ауієісє тііозсІАУу рапіе і рггуіасіеіи.
Сішоіі рггуіагпі пазге] і сІоЬге^о хаскошапіа г кзі§сіет 1 т., шусіа-Іізту Ьуіі па Зіиск ипішегзаіу оЬгоппе осі шо]зк пазгусп. А ге піе]акіз Мигазгка, зеіпік, іпкигз]е і гохпе па]агсіу г Іидгк^ ап&агіа сгупі, ]акозту іети Мигазгсе гадпе^о па іо гогкагапіа піе дашаїі, Іак о іут езіохуіеки. ]ез!і |езі зеіпікіет, і со га сгіошіек, і ]ез!і зі§ гпа]диіе V/ шо]зки, піе упету. дегіпакге різаіізту до р. Кіесга]а, риікошпіка пазге^о, аЬу ІакісЬ 8\уа\уоіпікб\у, кібггу зі§ 8рггесі\уіа]^ ипіиегзаіот пазгут, кагаЕ
О кзі^сіи ]. т. — рггу кідге] зігопіе, сгу рггу кгдіи ]. т. згшедгкіт. сгу іег роїзкіт гозіапіе — гасг пат ш. т. огпа{тіс.
Тут гаїо^от, кіоге па ргхезгкобгіе тіазіи хозіаіа, різаіівту, аЬу изЦріїі.
Агепбагг Іейпіпзкі, 2убо\уіп, Іеп рггесі паті піе Ьуі, апі о щузмо-Ьобгепіи вупа ]е&о пав ргозії, рггеїоі і ипіхуегзаіа па осігувкапіе зупа ]е£о піе \\’ус1а\¥а1івіпу; аіе £(1у рггуЬусІхіе, исхупіту Іо уувхувіко. А Іегах зіу ргхуіахпі V/. т. од(1а]ету.
Бап XV Схуііігупіе, (1. 6 аи£. 1656 роки
XV. т. \У82Є&о боЬга гусхііхуу, ргхуіет і віийус гад, Вокдап Сіітіеі-піскі, кеітап ХХ/оівк Хароговкісії.
Адреса: Пат хуієісє тіїовсішети рапи і рггуіасіеіохуі Запоиі бгов вои’і, та]ого\¥і ]. к. т., котепдапіохуі віискіети, обдає паїегу.
Центральний архів у Варшаві, Несвижський архів, відділ V, № 2014. Оригінал.
Опубліковано: Археографический сборник, т. VII, стор. 106, № 78.
Пане слуцький коменданте, наш вельми милостивий пане і приятелю.
З уваги на нашу приязнь і добре ставлення до його милості князя ми видали були на Слуцьк оборонні універсали від наших військ. А що якийсь там Мурашка, сотник, нападає на людей і завдає їм кривди, то ми не давали цьому Мурашці ніякого наказу про це, та про цю людину, чи є сотником і що він за людина і чи знаходиться у війську, не знаємо. Одначе ми писали до п. Нечая, нашого полковника, щоб карав таких свавільних, які не скоряються нашим універсалам.
Про князя, його милість — на чиєму боці залишиться: чи при його милості шведському королі, чи при польському — зволь нас, ваша милість, повідомити.
Ми писали тим заставам, що стоять на перешкоді місту, щоб уступили.
Леснинський орендар, єврей, не прибував до нас і не просив нас про звільнення свого сина. Ми не видали йому на повернення його сина універсалу. Але коли він прибуде, зробимо це. А тепер віддаємося приязні вашої милості.
Дано в Чигирині, дня 6 серпня 1656 року.
Вашій милості бажаючий добра і служити радий, Богдан Хмельницький, гетман Військ Запорізьких.
Адреса: Нам вельми милостивому пану і приятелеві Янові Гроссу. майорові його королівської милості, комендантові слуцькому віддати.
№ 400
1656, серпня 18 (28). Чигирин. — Універсал про надання
Київському Михайлівському жіночому монастирю містечка
Ходосіївка і села Креничі
Богдан Хмельницкий, гетман Войска їх 1 царского величества Заворожений.
Пану полковнику києвскому і всей старшине Войска Запорожского ознаймуємо і приказуєм, аби кажен на вряде будучи в Києве, ведал.
1 Так у копіях.
528
іж ми монастиреви ланенскому Михайловскому местечко Ходосовку і селце Креничи подаєм для подпори тому месцу святому, аби они законниця могли монастиря Золотоверхого Михаїла где хлеба достать, і варуєм сим нашим універсалом, аби кажен з києвских каждого чину людей жодной кривди тем законницам, в тих двух селах їх подданним, яко і самим законницам, жадне кривди не чинил, под зарукою до шка-тули войсковой таларей сто, і под срогим войсковим караньєм, хто би мел противится нашему розказаню. 1 даємо сей наш універсал для оборони оним законницам, под печатю нашею войсковою і с подписом
Дат в Чигирине, року 1656 м[еся]ца августа 18 дня. Богдан Хмельницкий, гетман, рука власная.
ЦДАДА. ф. Розрядний приказ. Київське побиття, 1686, кн. 10, арк. 177.
№ 401
канцлера Андрія Тржебіцького з висловленням задоволення початком переговорів між російським царем та польським
Лазпіехуіеїтогпу тзсі кзі§ге Ьізкиріе рггетузізкі, пат хуієісє тзсі рате і рггу]асіе1и.
УУісІгіту 1азк§ ]‘е&о к. тзсі, р. п. тії., кібг^ іак ]е&о к. тзс, р. п. тії., \у Іізсіе зхуоіґп пат і хузгузікіети М^оізки Харогозкіети озхуіад-сгас гасгу, ]ако і хут., т. т. рап, ху різапіи зхуоіт о піе]ге патіепіазг. Му іеду хугаіет ге хузгузікіт \¥о]зкіет Харогозкіт гусгуту, аЬу ]е£о к. тзс га іо пад піерггу]асіо1аті зхуеті г ЬаїїЬ^ ісЬ оіггутаї гхуу-
і сЬ§с \уш. гп. р., кібг§ паш ху одгухуапіи І 2 сіоЬгуш аїекіет рокаго-XV ас гас-2у хут. т. рап, га Іо ту хут., т. т. рапи, хуієісє дгі§ки]’ету і гесіргосе г рггуіагпуті до из1и& зіахуіс зі§ піе гапіедЬату. АУіадо-тозсіот шік1ог]’е] ]Є£о к. тзсі рггесіхупут, £ду Ь^д^ зк$д гасйодгіс,
гасг^іа, г Іе^о зіу і ту сіевхуту і гусхуту, аЬу ргудкі і доЬгу опе] зкиіек игозі, ахеЬу ]иг ті^сігу с1іггезсі]апу гакм/ііп^і рокб], кібге^о і ту зегдесгпіе і зхсгугхе хусгуту, о сгут зхугге] изіпіе рап Зхсхика, розеї Іе£о к. тзсі геїегохмас шп., т. т. р., Ьесіхіе. Еазсе рггу Іут і рггуіагпі игт„ т. т. р., г рошоїпозсі^ пазг^ оскіаіету зіу.
Пап XV Сгікігіпіе, (1. 20 аиц. уеі. 1656.
\¥т. т. т. рапа хузхє^о доЬга гусгіішу ргху^асіеі і зіи^а, Воіідап Сктіеіпіскі, Ііеїтап XVо], /ар.
Адреса: Зазпіехсіеїтоіпети а пат хуієісє тзсімети рапи і рггу-Іасіеіомй, ]е£0 тзсі кзЦкіги Лп(1гге]о\сі ТггеЬіскіети, Ьізкироиц ргхе-тузізкіети, родкапсіегхети когоппети оддас паїеху.
ЦДІА УРСР V Києві, ф. Колекція
1556, вересня 2 (12). Чигирин. — Універсал про надання Лаврентію Борозні сіл Горськ, Клюси, Жовідь та ін.
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорожским.
Паном полковником, асаулом, сотником, атаманом і всему товариству Войска єго царского величества Запорожского, старшині і черні, также залогам, висилком і вшелякого стану і кондиції людем і каждо-му, кому толко сеє наше писане показано будет, доносим до відомости,
530
іж ми, маючи взгляд на пана Лаврентія Борозну, подалисмо ему в посесію села Горск, Клюси, Куршоновичи, Жолведи, остров Тарасовский и Заджеверский, селище Ліедведово, пустош Бутовскоє, деревня Ярцово, селище Заничи, Бахаєвскоє, так же во Мглинской волости селище Тро-стянскоє і селище Рощининскоє, селище Роєвскоє над річкою Білого-щею, село Кгарцево з млином, деревню Хоромное, пустош Борознина, так же і пляц з будованєм в місті Стародубском, на улици Могилев-ской стоячий, по некгди зойшлом з того світа Давиде Мозолевским, маєтност єго власную в повіті Стародубском будучую. Пилно теди напоминаєм і росказуєм, аби жаден з Войск наших Запорожских і вше-лякоє кондиції люде так наїздом, мимоїздом і подїздом оному в маєтностях єго найменшой кривди і перенагабання чинити не важилеє, щоби за указом сего писаня нашого предречоний пан Лаврентій Борозна спокойне тоєї маєтности заживал, ни од кого найменшеє не поносячп
тему і важился, що так у вишречоних селах і маєтностях кривду якую ему самому і людем чинити, то ми кождого такового за скаргою найменшою срокго безотпустне будемо карати, іначей не чинячи.
ЦДАДА, ф. Посольський приказ. Малоросійські справи, 1651
дору Воронам на володіння селами у Стародубському повіті
Богдан Хмельницкий, [гетман] з Войском єго царского величества
ского, старшині і черні, также залогам, висилком і вшелякого стану кондиції людем і кождому, кому только сіє писаніє наше сказано будет, іж ми, маючи взгляд на панов Мартина і Федора Воронов, шляхту, взявши в протекцію нашу і наклонивши ухо до прозби їх, подалисьмо оним в посесію села по отцу і стрію Тимофею, Бенедихти Воронах,
в повіті Стародубском лежавшиє, то єсть село Савостяновичи з селищами Букми, дворищем Вадковичами, Туровичами, деревню Бурновичи з селищем і з гумнищем і зо всіми до них здавна належитостьми і пожитками, так же двор, кунленний в місті Стародубці по Тимофею Во роні. Пильно теди приказуєм, аби жаден з Войск наших Загюрожских і вщеляких кондицій людем як в обнятю, так і в держанню тих маєт-ностей оним жадной кривди і перешкоди чинити не важилея, так за указом сего писанія нашого, аби прерочониї панове Ворони спокойне тих маєтностей заживали, ні от кого не поносячи кривди і прикростей. А єсли би хто бил спретним, кождого такового, би і за найменшою скаргою, срокго безотпустне карати будемо, іначей не чинячи.
Дан в Чигирині, дня 2 септембра, року 1656 *.
Богдан Хмельницкий, рукою власною.
ЦДАДА, ф. Посольський приказ, Малоросійські справи, 1651—1670.
№ 404
1656, вересня З (13). Чигирин. — Універсал про заборону робити побори та брати підводи в селах Клюси, Горськ, Хо-ромне і Куршеновичі
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорозким.
Всім вобец і кождому зособна, кому о том відати належит, меновите паном полковником, асавулом, сотником, атаманом і всей старшині і черни Войска єго царского величества Запорозкого, также висилком на якой-колвек услузе нашой будучим, і вшелякоє кондициї людем, кому толко сеє наше писане показано будет, доносим до відомосте і на-поминаючи, сурово приказуєм, аби в селі Клюсов, Горску і Х[оромном і в Куршиновичах жадноє кривди, шарпанини і перенагабаня нихто, так з старшини і черни Войска Запорозкого мимоєздом і подездом чинити не важилися, ани теж найменших екзакций, поборов і подвод брати не домишлялся; любо би хто і з листом нашим міл где мимоєз-дом на тиє. села єхат, і тот ничого вимишляти і оним тамошним обивателем утяженя ниякого чинити не маєт, толко того пилноват, що ему в листе нашом доложено будет. А єсли би хто-колвек бил спротивним сему писаню нашему і важилея в оних поменених селах кривду і утя-женє людем чинити, то кождий таковий срокго без одпусту од нас за скаргою найменшою караний будет, іначей не чинячи.
Дан в Чигирине, дня 3 септеврия, року 1656.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
532
На звороті: Лист охоронний на Горск, Клюси, Семковку, Хоромноє, Куршеновичи.	19
^405)
1656, вересня 4 (14). Чигирин. — Універсал Михайлові та Іллі Рубцям на володіння селами і хуторами у Стародуб-
Богдан Хмельмицкий, гетман з Войском єго царского величества Запорожским.
Паном полковником, асаулом, сотником, атаманом і всему товариству Войска єго царского величества Запорожского, старшині і черні, так же залогам і висилком і вшелякого стану і кондиції людем і кождому, кому только сиє писане наше показано будет, доносим до відомости, іж ми, маючи взгляд на панов Рубцов Михайла і Іллю і на прислугу їх у Войску нашом Запорожском, подалисьмо їм в посессію села Ку-
нами до тих сел здавна належачими, то єсть Ляхов Ключ, Головскую і Стровскую і Ковбасовскую з селищами Полховом і Стобки зо всіми до них приналежностями, маєтности їх власниї в повіті Стародубскому будучії. Пильно теди навпоминаєм і росказуєм, аби жаден з Войск на-
і подїздом в оних маєтностях їх найменшеє кривди і перенагабання чинити не важился, так яко сьми 1 за указом сего писаня нашого прере-ченії панове Михайло і Ілля Рубцове спокойне тоєї маєтности заживали, ни од кого найменшої не поносячи кривди і прикрости. Бо єжели би
дого такового за скаргою найменшою срокго, без отвіту, будем карати,
Дан з Чигирина, 4 септеврія, року 1656. Богдан Хмельницкий, рукою власною.
№ 406
1656, вересня 7 (17). Чигирин. — Лист до Юрія Ракоці з подякою за пересилку листа шведського короля Карпа Гу-става та з повідомленням про повернення трансільванських послів з Москви
Зегепіззіте ргіпсерз Тгапзіїуапіае, сіпе аі атісе поЬіз оЬзегуапдіз-
Ма^пит іпсіе сеїзііисііпіз зиае ег&а поз іттиіаЬіІіз Ьепеуоіепііае со^позсітиз сіоситепіит, сіит еі чиапсіо, рагііт адуепіит асі зиат сеїзііисі. Іе^аіогит зегепіззіті ге£Із Зиесіае поЬіз депипііаге, рагііт Ііііегаз еіизсіет таіезіаііз зиае асі поз огсііпаіаз зіпе тога рег сеіегет сигзогет гетіііеге зиа сеїзііисіо ді&паіа зіі. <ЗиіЬиз аііепіе регіесііб, еізсіет асі ргаезепз гезропдетиз, реіепіез еі оЬпіхе гедиігепіез, диаіепиз сеїзііисіо зиа еазсіет гезропзогіаз Ііііегаз позігаз, уєі тапіЬиз Іе^аіо-гит 1 зегптае таіезіаііз асі зиат сеїз. тіззогит (пі зипі ехресіііі) йетапсіапсіаз, уєі зі іідет 1е&аіі а зиа сеі. зипі гетіззі, асі ірзит зегепіз-зітит Зиесіае ге^ет огдіпапсіаз рго зио ег^а поз аИесіи зіисіеаі. Ье^аіі зиае сеїзіі. а зегепіззіто ітрегаіоге МозсЬогит гесіисез, аЬ еодет Ьепе-уоіе зизсеріі еі ехресіііі, зіпе иііо заіиііз дізсоттодо їеіісііег ад зиат сеїз регуепіипі. N08 циоцие зрегатиз еі го^атиз позігоз Іе^аіоз2 а зиа сеїз. сит сІезісіегаЬіІі атісіііае їгисіи аЬ8^ие тога дітіііепдоз еі гиглс-гез іпіе^гііаіі позігит ргоїісиоз поЬіз ітрозіегит, зі чиі їогепі, депип-ііапдоз. Іпіегіт поз сит оЬзериііз позігіз Ьепеуоіепііае сеїзііисі. зиае соттбпсіатиз.
Иаі. СгуЬігіпіае, тепзе зеріет. д. 7, 1656.
Зегепіззітае сеїзііидіпіз уезігае Ьепеуоіиз атісиз еі оЬзедиі рготр-іиз, Воіісіап СИтіеІпіскі, &епега1. СоЬогі. 7арог.
Адреса: Зегепіззіто Сеог^іо Какосгу, деі §гаііа ргіпсірі Тгапзії-уатае, рагііит ге^пі ЬІп^агіае сіпо еі Зісиїогит сотііі, сіпо еі атісо* поЬіз оЬзегуапд.
534
до нас лист його величності. Прочитавши його уважно, відповідаємо на нього тепер прихильністю до нас, передати нашу листовну відповідь або в руки послів його велич-самого найяснішого короля Швеції. Посли вашої високості, що поверталися від найяснішого московського царя, були прийняті ним же [королем Швсції] прихильно і від-
послугами доброзичливості вашої високості.'
Адреса-; Найяснішому Юрієві Ракоці, милістю божою князеві Трансільванії, па-і другові.
і готовий до послуг, Богдан
№ 407
1656, вересня 20 (ЗО). Чигирин. — Універсал про дозвіл побудувати монастир на Ірдені і про надання йому земель
Богдан Хмельницкий, гетман Войска єго царского величества За-порожского.
Ознаймуєм сим нашим писанієм кождому, кому тилко показано будет, їх милостем паном полковником, сотником і всей старшині Войска нашего Запорозского, а особливе Баклію і Мглієву і іншим там поблизу ся знайдуючим, іж ми, взявши відомість от честного господина отца Герасима Івашковского о способном містцу на Ірдени, з одной сторони Баклія, а з другої Імглієва 1 до фундовання монастира безпеч-ноє, з владзи і побожности нашой христіянской і на прозбу честного отца Герасима Івашковского, ігумена того містца, позволилисмо задля розширення і хвали божой на том містцу монастир божий будовати і братію совокупляти, жеби могли за нас і за Войско наше Запорож-скоє безкровниє офіри всемогущему богу в тройци хвалимому офіровати і за гріхи нашиї бога милостивим чинити. Придаєм теж до того містца футори баклійскіє і орловскіє з належностями їх, Старосіля боклійскіє з Будищами, Смулчинці з Будищами Орловскіє, задля помочи, так же і грунта задля уживаня братіям там ся знайдуючим 2 у баклійских хуторах, почавши лісом от Будищ поза Громовою до греблі Медянико-вой, а по другой стороні греблі поля і ліса і к Старосіллі і Орловскіє хутори з грунтами своїми і належними доходи, як ся в себі мають, так же і ліса задля оборони монастирской, заруби оним позначилисмо на Рудени3 і в бору, в Черкаской державі, от Баклія ліса почавши, от
2 Епарх. вед.: знаходячим.
3 Епарх. вед.: на Рдени.
Гайдуковой пасіки, просто через Ірдінь і в бур 1 от Мгліева, по Юхнув поток, просто через Ірдінь2 і в бур, а то все задля потреби монастир-ской, варуючи 3 того значне сим нашим писаним тепер і на потомніє часи, аби в наданю нашом ніхто з войска нашего не важилсе4 тому містцу святому найменшой кривди чинити, йод неласкою божою.
Писан в Чигирині, року 1656 м[іся|ця сентября 20 дня.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
№ 408
1656, кінець вересня — початок жовтня. — Лист до Олексія Михайловича про вірність йому
Божиєю милостию великому государю, царю и великому князю Алексею Михайловичю, всеа Великия и Мальїя и Бельїя Росии самодержцу Гп. т.1, государю и облаадателю, твоєму царскому величеству, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском твоего царского величества За-гюрожским, ниско, до лица земл’’ упадаючи, челом бьем.
- Писал твоє царское величество к нам в своей царского величества грамоте о Йване Котле и о Филипе, будто они, а именно Йван Котел -перед Самуйлом Тихоновецким в Шклове говорил непристойньїе речи, будто мьі со всем твоего царского величества Войском Запорожским имели с королем польским помиритися и от твоего цапского величества вьісокие и крепкие руки отступити. И мьі, со всем Войском твоего царского величества Запорожским и со всем православним народом ро-сийским, веру учиня одинова, тебе, великому государю, твоєму ца| скому величеству, єдиному православному на земли царю, верне служити и никогда от тебя, великого государю твоего царского величества крепкие руки отступати не мислим н не хочем, но покорне твоего царского величества просим, не изволь, твоє царское величество, на-прасньїм словам и ложному наносу верити, понеже єсть таких много, которьіе такими только напрасньїми словами і весткамн неподлинньїми
536
хотят тебе, великому государю, твоєму царскому величеству, прислужитися. А того Йвана, за его неправду, послал бьіло полковник Нечай к нам, которой подлинно бьіл бьі от нас жестоко за то казнен, но в дороге, в Гомле, как имели есмя ведомость, по исповеди и по причастім божественних тайн, умер; Филипа также велели есмя к себе при-весть, которьій также достойную за ту неправду восприимет казнь. Только и вторицею, ниско челом бьючи, твоего царского величества просим, не верь твоє царское величество неправедним и маловерньїм словам о нас, понеже мьі со всем православним...1
ЦДАДА, ф. Малоросійський приказ, стовп.^20/5831, арк. 110—112. Пе-
лист прислал ко [государю] столник и воєвода князь Йван Хованской’ ис-под С 0 Опублікованеє Докумеш-ьі зпохи Богдана^ Хмельницкого 1656 и 165^гг-Западной России, в. І, стор. 71—72.
№ 409
1656, жовтня 7 (17). Чигирин. — Лист до литовського великого гетьмана Павла Сапєги про забезпечення війська харчами і про мирну комісію
Лазпіешіеігпогпу, тіїозсішу рапіе шо]єхуойо хуііепзкі, пазх хуієісє тіїозсіхуу рапіе і рггуіасіеіи.
Хашзге ту іп уоііз тіеіі іо, і іегаг тату, аЬу кгеш скг2езсі]ап8ка 8\уетІ2 зі? піе хууіешаіа г§кота, аіе 2еЬу дезідегаЬіІіз ро іакошусЬ Ьиггіпууск патіезгапіасй і піероіггеЬпусії ті^дгу сйггезсііапу апіу-раїіаск гакшИп^і рокб]’. Яаког 2 іе&о пав апіегіога тосіезііае и'узичад-сга]’а іетрога, і іегаг \уо]зкот пазгут зкготпіе зі$ гаскомас іатіе] зігопіе гакагаїізту. 8іас]'е іесіпак і скІеЬ аЬу піе Ьуі хууЬгапу Ьег кісіг-кіе£о ]еопак икггушкгепіа, іе£о ігидпо тату рбіу гакгопіс, рбкі со па котізіеі десізит піе зіапіе, па кібгеі і об паз шургахуіепі гозіая розіо-\уіє. Мату іе&о иіпозс XV тіїозіегсігіи когут, хе іа котів]а хузгузікіе до піерокоіи одсЦшвгу зровоЬу і пав хуг^І^дет оЬе]зсіа ві§ 2 іут кга]ет зиїїісіепіег сіосекіі. Ргхуіахпі гаіут і Іавсе ві£ \уш., т. т. рапа 2 изіи-£аті пазгеті ос!с!а]ету.
відповіддю на грамоту царя від 16 серпня 1656 Р^ому. можна припустити, що він

Пап XV Схуііігупіе, сііе 7 8-Ьгіз 1656.
\Ут. тПо$сіше£о рапа хузге^о (ІоЬга гусгііхуу рггуіасіеі і зіи^а, Боїідап СЬтіеІпіскі, Ііеі. АУо]. 7ар.
Адреса: .Іийшехуіеїтогпети, а папі хуієісє тіїозсіхуепіи рапи і рггу-]асіе1о\уі, ]Є£о то8сі рапи Рашіохуі Заріегіе, хуо]єхуо(і7.іє хуііепзкіети, йеітапохуі хх’іеікіепш V/. Кз. Б., гоБІаіУзкіеши, гсігііохузкіети, Ьопіап-зкіети зіагозсіе.
ЦДІА УРСР у Києві' ф- Колекція грамот російських царів та універ
Державна публічна бібліотека Української РСР, Відділ рукописів, № 1470, Збірка документів В. А, Стороженка, арк. 102. Копія.
Опубліковано: Н. В. С-ко [Стороженко], Два письма Б. Хмельницкого
1885, явварь* стор. 197—198 (в російському перекладі).
Переклад
Ясновельможний, милостивий пане віденський воєводо, наш вельми милостивці! пане і приятелю.
Ми завжди прагнули і тепер прагнемо до того, щоб християнська кров своїми ж нечі між християнами зацвів бажаний мир. „Це підтверджує і наше мирне поводження у минулі часи, і тепер наказали ми нашим військам по тій стороні вести себе мирно. Але щоб стадій і хліба не брали, хоч і без людської кривди, це важко нам заборонити доти, поки не буде рішення комісії, на яку і від нас виряджено послів. Покзадаємо надію на боже милосердя, що ця комісія знищить причини, які викликали неспокій, і достатньо повчить нас, як поводитися з цією країною. А втім віддаємося на ласку вм. пана з нашими послугами.
Дано в Чигирині, 7 жовтня 1656 р.
Вм. милостивого пана доброзичливий приятель і слуга, Богдан Хмельницьким, гетьман Війська Запорізького.
Адреса: Ясновельможному, а нам вельми милостивому пану і приятелю в. м пану Павлу Сапєзі, віденському воєводі, великому гетьману Великого Литовського князівства, рославльському, здзітовському, бонянському старості.
№ 410
1656, жовтня 8 (18). Чигирин. — Універсал про підтвердження універсалу київського полковника Павла Хмельницького відносно надання землі городовому отаману Петру Бутрю мовичу
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запороским,
Ознаймуем тим писанєм нашим всим і кождому, кому о тому відат належит, іж прийшовши перед нас гетмана, Петро Бутримович, атаман городовий києвский, показал лист от пана Яковича Хмельницкого, полковника києвского, на плац пустий жидовский в месте Києве даний, і просил абисмо тот лист єво ствердили. Прето ми, видячи річ слушною,
.538
ют лист ствержаєм і змоцняєм і при том пляцу през пана полковника києвского данний в певних своїх границях до полку Києвского належа-щий, позволяєм всякую користь одбирати і напитки для продажи в том держати, яко і вси козаки таким се промислом бавят, і для болшей ваги і певности рукою нашею подписавши, печат войсковую притиснути рос-
Діялось в Чигирині, року 1656,,м[іся]ця октобря 8 дня.
Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запороского, рукою [власного].
1656, жовтня 9 (19). Чигирин. — Універсал київському полковникові Павлу Хмельницькому про наведення порядку
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорожским.
Ознаймуєм тим писанєм нашим кождому, кому би тилко того потреба било відати, іж злицялисмо пану Павлови Яновичови Хмельниц-
порадок люб сам, люб чрез висланних своїх учинивши, до нас о всей тоєй справі знати дал, а іначей жеби не било, міти хочем.
Богдан Хмельницький, рука власна.

№ 412
міщанам Козельця міських прибутків
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества
Ознаймуєм сим нашим писанієм всім вобец і кождому зособна.
яко і мещаном, посполству і вшелякоє кондиції людем, кому только сказано будет, іж ми, маючи взгляд і респект на утрешіенних людей і всю громаду козельскую, а на ульжене тяжаров їх і для розних рос-ходов і на побудоване ратуша в місті Козельцу, зоставуєм при меща-нех самих і при ратушу їх возовоє, помірнеє, деготь, воскобуйню і пове-дерщину от меду і горілки. Сурово теди приказуєм, жеби жаден так з козаков, старшини і черні, яко арендаров і висилков в менованих пожитках не переможал і до того не втручалея, щосьмо їм з ласки нашоє в уживане пустили. А хто би мимо волю і сей виразний наш універсал в тих доходах мещанам і ратушним міста Козельца перешко-жал і до них втручалея, таковий кождий за меншою скаргою мешан козельских срокго караний будет, іначей не чинячи.
Дан в Чигирині, дня 10 октобра року 1656. Богдан Хмельницкий, рука власная.
» ЦДАДА, ф. Посольський приказ, Малоросійські справи, 1651—1670. спр. З, арк. 5. Копія.
Опубліковано: Акти ЮЗР, т. III, стор. 548—549, № 363.
№ 413
1656, жовтня 18 (28). Чигирин. — Універсал про звільнення карпилівців і плосколізців від усіх повинностей, крім повин-ностей на користь Кирилівського монастиря
Богдан Хмельницкий, гетман Войск єго царского пресвітлого величества Запорозких.
Ознаймуєм сим писанєм нашим, кому о том ведати належні', а меновите старшини і черні Войск єго цар. пресв. велич. Запорозких і іним всякого стану і кондициї людем, іж суппликовали до нас карпиловци і плосколісци, до монастира Кирилского здавна належачий, же любо они до мірских тяжаров не належат, але тилко самому монастиреві повинност звиклую отдават повиннії, а предце неслушне манстрат києв-скоє, яко і інниє люде, до становись подвод і інних тяжаров потягаюі. Гірето пилно напоминаєм і сурово росказуєм, аби майстрат і інниє всякиє преложониє києвскиє од карпиловцов і плосколісцов жадной повинносте не витягали ані подводами і становисками не правовали. але аби тилко повинност монастирскую полнили под срокгпм каранєм.
Дан в Чигирині, дня 18 октоврия 1656.
Богдан Хмельницкий, рука власная.
540
№ 414
1656, листопада 6 (16). Чигирин. — Лист до думного дяка Ларіона Лопухіна з подякою за прихильне ставлення та проханням і в майбутньому клопотатися в справах Запорізького Війська
Божиею милостию великого государя царя и великого князя Алексея Михайловича, всеа Великия и Мальїя и Бельїя Росии самодержца и иньїх многих государств и земель восточньїх и западньїх и северньїх отчича и дедича и наследника и государя и облаадателя, его царского величества, Богдан Хмельницкий, гетман Войска его царского величества Запорожского, думному дьяку Лариону Дмитриевичю Лопухину, доброго здоровья от господа бога на многие лета желает.
ГІришла к нам грамота от вашей милости приятеля нашего руками стольника его царского величества Василья Петровича Кикина присланая, которую прочетши, вельми обрадовалися есьмя, что ваша милость, приятель наш, будучи при боку великого государя царя нашего, его царского величества, ближние всякне дела наши до великого государя царя нашего, его царского величества, приносил и нашим посланником ласкаво ставился, чем как есьмя утешилися также много вашей милости, приятелю нашему, со всем Войском его царского величества Запорожским челом бьем и во всяких желаньях вашей милости воздавать чинимся. Также просим вашей милости, чтоб еси ваша милость и в дальшеє 1 время до великого государя царя нашего, его царского величества, когда прилучится, заступником и любовньїм изволил бьіти и нам о здоровье своем и о всяких вестях об'ьявляй, а какие у нас вести обер-таются и єсть, словесно тот же столник его царского величества Василей Петрович Кикин вашей милости о всем исповесть, которому изволь ваша милость, приятель наш, во всем, что он сказьівать будет, поверить. ГІритом жалованье вашей милости, приятелю нашему, прилежно вручаємся и желаем долголетного от господа бога вашей милости здоровья.
Дан ис Чигирина, ноября в 6 день, лета 1656-го.
Вашей милости всего добра во всем желательньїй приятель, Богдан Хмельницкий, гетман Войска его царского величества Запорожского.
ЦДАДА, ф. Посольський приказ, Малоросійські справи, 1656, спр. 15,
№ 415
1656, листопада 9 (19). Чигирин. — Лист до воєводи Андрія Бутурліна про взаємовідносини Швеції з Семигородом, про татар та про інші справи
Божиею милостию великого государя царя и великого князя Алек-сея Михайловича, всеа Великия и Мальїя и Бельїя Росии самодержца и иньїх многих государств* и земель восточньїх и занадньїх и северньїх отчича и дедича и наследника и государя и облаадателя, его царского величества, Богдан Хмельницкой, гетман с Войском его царского вели чества Запорожским окольничему и наместнику коломенскому и вое-воде, Андрею Васильевичю Бутурлину, с товарьіщи, другу и приятелю нашему, любительное поздравление и от господа бога доброго здоровя желаю.
Есть то наше обьіклое дело, чтоб есмя вашей милости всеїда о всем ведомости давати, какие бьі у нас вести бьіли. А понеже ньіне никаких вестей у нас нет, как о короле польском также и о короле свейском, что с ними деется и имеют ли они бои меж себя шведьі с ляхами или нет, только добре нам то ведомо, что король свейской со князем венгерским присяглися о сьезде. Также никакие ведомости не имеем, совершилося ли, или нет, понеже и великий государь наш, его царское величество, ни о чем нам не об'ьявляет, только чрез стольника своего царского величества Василья Петровича Кикина пишет о том что несколько-надесять городов в ЬІфлянтех взято, а сам его царское величество под Ригою стоит с войски своими. А о татарех — мьі не-доверяем им, чтоб они какова зла не мьіслили, а что горе зимою; для того всему войску велели есмя поготову со всем бьіти и борошень и оружье готовить.' Также коль скоро с ст»езду посланцьі наши пово-ротятца, дадим вашей милости знать о всем. и вашей милости просим, естли бьі какую ведомость впредь о том имел, изволь нам об^явить. Притом жалованью вашей милости прилежно вручаємся.
Дан из Чигирина, ноября 9 дня лета 1656-го.
Вашей милости всего добра и во всем желательньїй приятель. Богдан Хмельницкий, гетман Войска его царского величества Запорожского.
ЦДАДА, ф. Посольський прнказ, Малоросійські справи, 1656. спр. 17.
ничсй и воєвода Андрей Васильєвим Бутурлин
542
№ 416
1656, листопада 14 (24), Чигирин. — Лист до шведського короля Карла Густава про укладення договору з трансільванським князем та з заявою дружби
Зегепіззіте гех Зиесогит, дпе еі атісе поЬіз оЬзегуапдіззіте.
Рег іапіит іетрогіз зраіішп аЬ ірза годі раігіз Рапіеііз а поЬіз схредіііопе Ьисизрие пиііаз а зегепіззіта тіе уезіга оЬііпиітиз Ііііе-газ, тодо ііадие диопіат тедіапіе дезирег огдіпаііопе сит ззто ргіпсі-ре Тгапзіїуапіае їоедиз іпіуітиз, рио зіапіе Гасіїе поЬіз сит тіе уезіга сопїегепііат отіпаіі зитиз Ідео еі ргаезепіез ад тіет уезігат сит іттиіаЬіІі атісіііа рег еіиздет ззті ргіпсіріз діііопез огдіпатиз Ііііегаз, оЬпіхе зиат тіет огапдо, иі уеііі зиа тіаз іат їеіісет зиит іп деЬеІІапдіз ЬозііЬиз зиссеззит, риат еі позігат соттипет сеіега оптіа сопсегпепііа іпіе£гііаіет депипііаге. Зідиідет еі поз іетроге оеііі сит Ьозіе іііо регїідо регасіі еі ад ргаезепз сит еіздет Роїопіз аигапііз пиііаз ЬозііЬиз еіздет дедітиз еі датиз зирреііаз, поп аііат оЬ саизат пізі атісіііат сит зиа тіе ЬаЬепіез, диат еі рег Іе^аіит позігит зиае тіі ехропегетиз, зі іпіигіа регісиїозі ігапзііиз регтіііегеі, сіиаргоріег ііегаіо тіет уезігат го^атиз, уєііі поз отпі де ге оЬіезіі-ііаге. Асгпііат зиае тііз £гаііат оЬ8е^иіІ8 зіпсегіз гесотрепзаіигоз поз роїіісетиг, сиі поз ога отпіа ргозрега дезирег еуепіепда ехреіітиз.
Раіит СгуЬігіпі, д. 14 9-Ьгіз 1656 уеі.
Зегепіззітае таіезіаііз уезігае отпіа Геїісіа ехреіепз атісиз еі зегуиз, ВоЬдап СЬтіеІпіскі, дих СоЬог. Харогочу.
Адреса: Зегепіззіте Сагоіо Сизіауо... ззтае ге^іае тіі, д. д. поЬіз оЬзегу.
Помітка: Ргаез. МагіепЬиг£, д. 7 ГеЬгиагіі а. 1657.
Шведський^ державний архів. Оригінал.
Опубліковано: Архив ЮЗР, ч. III, т. VI, стор. 178—179, № 70.
і и королю шв дів, аш е ми а	і .
рішнього листа до вашої величності з незмінною приязню висилаємо через володіння
Ність зводила сповістити про свій такий щасливий успіх у поборюванні ворогів, як
вали і не даємо ворогам ніякої допомоги, томи^це робимо не з іншої причини, як


з неба зійшло всяке благо.

№ 417
1656, листопада 16 (26). Чигирин. — Лист до шведського короля Карла Густава про дружбу
Зегепіззіте Зиесіае гех, дотіпе еі атісе поЬіз оЬзегуапдіззіте.
N00 аіііз арііиз соаіезсеге роіезі атісіііа іп зоїідазцие сопсгезсеге сотра^ез тедііз, циат зі аЬ иігіприе іпдиЬііаіа іегтіпеіиг Пдеіііаіе пес поп іттоЬіІі регзеуегапііа. Миііа едиідет зегепіззіїпае СЬгізііпае ргохіте апіеіарзіз Ьепеуоіепііае аг^итепіа регзепзітиз аппіз тиіііїа-гііз Ііііегіз герегііа, риае іатеп, пізі зиае зегепіззітае таіезіаііз ргозе-чиегепіиг зіидіо, їасіїе гєзоіуі оЬІііегагїрие роззепі зііепііо іетрогіз йіиііогі зопііа. Ьіипс уего сит заеріиз геуіуіїісапіез регсірітиз з-гтае зиае таіезіаііз Ііііегаз ргізііпозрие аггЬаЬопез іп регїесіит уіпсиїі ориз егідепіез, поп зоїит деЬііае оЬІі^аіоз поз ргоїііетиг .гесіргосаііопі. уегит еііат ад геропепдаз иЬегез іпеУііаЬіІіз іезііз сопзсіепііа зіітиіаі £гаііаз. І^ііиг рго типеге оПісіодие позіго Ьазсе Ііііегагіаз зегепіззітае зиае таіезіаііз Ьепеуоіепііае сопіезіаііопез іпііто атріехі ресіоге, позігат іізсіет орропітиз Ьитіїїітат ргорепзіопет, еат ірзат циі-ЬизІіЬеі зиае з-гтае таіезіаіі уоуєпієз оЬзедиііз зрегапіездие зесипдоз зетрег а з-гта зиа тіе зогіііигоз аПесіиз. (^иод тиііа діегит ргаеіе-гіегіі зегіез пес а поЬіз диіддиат де рго^геззи еі іпіепііопе їиегіі арегіит, поп уепіигат ідео іп адтігаііопет з-гтат зиат т-іет агЬііга-тиг, сит ід репигіа ІіЬегі раззиз їасіит їиіззе, а деіаіоге ргаезепііит регсіріеі. Нос іатеп ргаезепііЬиз депипііатиз: поз ргоиіі циідет аЬ іпіііо сопіга Роїопоз рго аисіа їіде ІіЬегіаіерие агта зитрзіззе пес пип Яиідет іп ргорозііо дезізіеге уеііе сопіга риозуіз, диі позігіз іпедиііаге уіріепіег сиріегіпі сегуісіЬиз, деит ірзит шахітит зрегапіез аЬ еогит уі еі іпзиІііЬиз уіпдісаіигит. Зиае уего з-гтае таіезіаіі ргоиіі роїіісііі зитиз поп їисаіит аПесіит атогетиие, еипдет еііат сопзіапіі дезіі-пеге уізит езі регзеуегапііа, риае уєі іпде поп тіпиз раіеЬіі, сит пиііі Ьозііит Іісеі тиіііз еогит ргесіЬиз іпіегседепііЬиз їиегітиз аихіїіо зиПга^іоцие, Нас зоїит іппііепіез сопзідегаііопе, £гаіит ід зиае з-гтае таіезіаіі їоге іпдиЬііаіодие ііідет репзагі поЬіз Гауоге. 1)е зиссеззіЬиз ахіїіапіе део Ьепе зиае з-гтае таіезіаіі ргозрегаііз еі іпііте ^гаіиіатиг еі иііегіогез еадет Пегі ехоріатиз їеіісііаіе. Нос поЬіз согді еззе ргае
544
теїідиів. зсіаі зиа з-гпта т-іаз оріаііз, поп аііо іип^епдоз утсепсіоздие пехи зиае з-гтае т-іі, циат дио ііі-тіз Моїдауіае иігіиздие раПаіїпіз пес поп ііі-іто Тгапзіїуапіае ргіпсірі ехШітиз оЬИ^аН: диосі позігит хоіит ірзо ІіЬепіег ехріегетиз їасіо ргаесіриоз позігоз іп Ьос типиз сгсНпапіез Іе^аіоз, зі тосіо ІіЬегі диат сеіеггіте регтеаіиз арегіаіиг асіііиз, сит ад Ьаес изцие Іетрога ііііиз ІаЬогапіез агдиіїаіе (ипа зре-сіаіі ехсеріа рег ііі-тигп Тгапзіїуапіае ргіпсірет асі поз ігапзтізза ерізіоіа) пиііаз ргаеіегеа роззитиз ехресііге. ІЧозіга іпіегіт Ьитіїїіта соттепсіапіез оЬзедиіа, діиіигпат ргозрегатдие а зитто отпіз Ьопі сіаіоге, сіео, зиае з-гтае таіезіаіі ргесатиг іпііте уаіеіисііпет.
ОаЬапіиг СгуЬугіпі, сііе 16 поуетЬгіз уєі. зіуі. а. 1656.
8-гтае т-Шз у-гае атісиз іпіітиз оЬзечиііздие аддісііззітиз, ВоЬсІап СЬтіеІпіскі, (Іих Соког. 7арог.
Адреса: Зегепіззіто Сагоіо Сіизіауо, деі &г. Зиесогит, СоН., УапсІ-сіие ге£і..., сіотіпо еі атісо поЬіз оЬзегуапсІіззіто.
салів українських гетьманів, п. 2, спр. 47,Р арк. 1—3. Фотокопія з оригіналу. Опубліковано: Архив ЮЗР, ч. III, т. VI, стор. 180—181, № 71.
Для того, щоб приязнь могла зміцнюватись і перетворитись у тривалі зв’язки, і непорушна" сталість. Хоч в останні роки з боку найяснішої Христини ми мали в різних її листах багато прикладів прихильності, але як би ваша найясніша величність стерта дуже довгим мовчанням. Однак тепер, коли ми частіше одержуємо від вашої найми не тільки почуваємо себе зобов’язаними висловити^належну взаємність, але совість, ставимо собі за обов’язок заявити взаємно нашу найнижчу прихильність, присвячуючи нічого не дано знати про хід справи і наміри, не здивує —^як думаємо — вашу
щоР сам Всевишній бог помститься за насильство і знущання над нами. Ми обіцяли найяспішій величності неприкрашену прихильність і любов і віримо, що дотримаємо тільки з того переконання, що це буде приємно вашій найяспішій величності, і також, шо добудемо за це безсумнівну прихильність.^ З _ успіхами, здобутими з божою лопо-
тим, яким ми зобов’язані обом найсвітлішим воєводам Молдавії і найсвітлішому

Хмельницький, гетьман Військ Запорізьких.
Адреса: Найяснішому Карлу Густаву, милістю 60Ж9Ю королю шведів,
№ 418
1656, листопада 17 (27). Чигирин. — Лист комендантові 4 м. Слуцька Яну Гроссу про взяття міста під захист Війська Запорізького
Мпіе хуієісє тіїозсіхуу рапіе котепдапсіе зіискі, тсі рапіе і рггу-Іасіеіи.
Когитіет, ге ]‘иг іегаг хуоіпіеізге сгазу піг рггед іут Ь§<Ц, Ьо кагду гусегг ріі г роїа зсЬодгі іегаг; рггеіо Іізіу іе до кзі§сіа 1 р щ. гасг ху. т. рггезіас, іуїко геЬу XV г§се піе хурадіі піерггуіагпе. Міазіо 81иск па аїекіас_}$ кзі§сіа р т. Ьіеггету род ргоіекс]'а. 2асгут іезІіЬу іат кіо пазі^рохуаі, іеду оЬіеси]ету тіазіи па ротос ге дх\га риікі гизгус. Зігопу 2уда Ье]Ьу піе різге, XV. т., зак хуієіє сге^о хугцдо, па кібгут тіез’зси, і кіо? Касг XV. т. хуурізас до паз дохуодпіе, геЬу зі£ іо одгузкас то£Іо. Рггуіет рггуіагпі зі§ XV. т. т. рапа одда]ету.
ПаіЬ. XV. СгеЬігіпіе, д. 17 ІХ-Ьгіз (уєі), 1656.
А¥зге£о доЬга гусгііхуу рггуіасіеі і зіигус гад, ВоЬдап СЬтіеІпіскі, Ьеітап \Уо]’зк /арогозкісЬ.
Адреса: Мети тіїозсіхуети рапи і рггу]асіе1оххгі Лапові Сгоззохуі. та]огохуі, ]'е&о к. т. котепдапіохуі зіискіети оддас.
Центральний архів давніх актів у Варшаві, Несвижський арх діл V, № 2014. Оригінал.
Переклад
1 Богуслав Радзівілл.

№ 419
1656, листопада 18 (28). Чигирин. — Універсал про надання
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества
Ознаймуєм сим писанєм нашим, кому о том відати належить, іж ми декрет через Івана Яхимовича і Богдана Моляву, од пана полковника кієвского до Козелца засланних, межи цехмистром і всею братню цеху шевского козелского, з однеє, а межи шевцами, з другоє сторони, року теперешнего 1656 месяца ноябра осмого дня ферований, яко слушний теперешним писаньєм утвержаєм і аппробуєм і во всіх того декрету пунктах конфірмуєм, тоє варуючи, аби прикладом інних міст ніхто гос-тинноє роботи навозноє шевскоє без відомости цехових старшин (опроч ярмарку) козелеких продавати в Козелцу не важился под утратою то-
мешкаючиє, повинность цехови козелекому давати повинни будут, іна-чей не чинечи, под печаткою нашею.
Богдан Хмельницкий, рука власная.

№ 420
1656, грудня 4 (14). Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича з проханням відпустити послів молдавського господаря
сію Михайловичю, всеа Великия и Малия і Білия Росиї [п. т.] государю і облаадателю, вашему царскому величеству, Богдан Хмельницкий,
сланец воєводи земль Молдавских на імя Іванашко Радевонов, через


которого і ми к тебі великому государю к вашему царскому величеству тепер пишем, просячи і молячи тебе великого государя, вашего царского величества, рач ваше царское величество послов воєводи молдав ского, то єст отца метрополиту з товариши по своєму государскбму милосердному обичаю і праву отпуетит, бо частокрот воєвода молдав-ский пишет к нам, тоє нам на очи викидаючи, іцо тіх послов єго ми на сумленє своє узяли і оного упевнили, а тепер тиє посли през так долгий час од вашего царского величества назад к воєводе молдавскому не поворочают. І повторе теди тебе великого государя, вашего царского величества, покорне просим і молим, рач ваше царское величество тіх воєводи молдавского послов отпуетит, що видя такових вашего царского вел. нрав милосердний, всі окрестниє тебі великому государю, вашему царскому вел. приязними будут, і твою царского вел. високую милост вихваляти не занехают, бо для того, що дві особі задер-їжани будут, целоє землі не осягнут. При том долголітного і щасливого тебі великому государю вашему царскому величеству од господа бога, яко вірниє вашего царского вел. слуги, жичимо панованя.
Дан в Чигирині, дня 4 декабра, 1656.
Вашему царскому величеству во всем вірниє і зичливиє слуги і подданиє, Богдан Хмельницкий, гетман з Войском вашого царского величества Запорозкйм.
№ 421
1656, грудня 9 (19). Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича про інтриги польського уряду проти Росії та про поведінку козацьких військ в Білорусії
Божиею милостию великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичів, всеа Великия и Мальїя и Бельїя Росии 'п. т.1, государю и облаадателю, вашему царскому величеству, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском вашего царского величества Запорожским до лица земли челом бьем.
Изволяешь тьі, великий государь, ваше царское величество в своей царского величества грамоте, с вашим царского величества дияком Йваном Фоминьїм к нам присланої!, милостивно нам извещати, что милостию божиею и пресвятьіе богородицьі помощию и заступлением великих чюдотворцов Петра и Алексея, Иноньї и Филиппа и всех свя-тьіх и вашим государевьім царевим и великого князя Алексея Михайловича, всеа Великия и Мальїя н Бельїя Росин самодержця, и сьша вашего царского величества благоверного царевича и великого князя Алексея Алексеевича, всеа Великия и Мальїя н Бельїя Росии, вашего
548
царского величества, счастием, великие и полномочниіе посли ближней боярин и наместник астраханской князи Никита Ивановичь Одоевской с товарьіщи на стьезде с комисариї Яна Казимера, короля договор учинил
руну Полискую и Великеє княжество Литовское, а,для докончания того дела прислати вам великому государю вашему царскому величеству послов на сойм. И мьі, Богдан Хмелиницкий, гетман с Войском вашего царского величества Запорожским, яко верниіе вашего царского вели
кого государя вашего царского величества на Коруну Полискую и Вели-
тростях ляцких ведомо чиним, что они того договору с вашими царского величества великими и полномочниіми посли на сьезде учиненого ни-коли не додержат, потому что они и напереди сего с обвинениїх за бесчес'іие вашего царского величества людей и справлений совершен-ного чинити не хотели, но от сойму до сойму, чрез несколько на десят лет, все отволоками, а никакова направлення не чинили, хотя то крест-ним целованием и конституциіею остережено биїло таковиїх преступних
ликим государем, вашим царским величеством показуетея, что они на веру нашу православную давно воюют и оной никогда желателиниіми
мало отдохнув и наговорися с султаном турским, с татарьі и с иіниіми
коли они, ляхи, правдиве ваше царское величество на Коруну Полискую
ского и каштеляна войницкого послали в посолистве до цесаря рим-ского, затягаючи брата родного его цесаря римского Леополида на
ской, стали, а то делалося во время конца комисии виленские. Так же посилали и Пражмовского перед тем до Ракоца с коруною, с ски-фетром и с яблоком, затягаючи ж его Ракоца на королевство; а то все знаком ести явним неправди ляцкой, что они того договору не додер-жат и хто ведает, естли еще на сойме тот договор от всех чинов принят будет. Для которне вьшіереченнне неправди ляцкой ми ляхом никаними мерами верити не можем, понеже знаєм подлинно, что они право-
ага, которой с татарві на помочи ляхом ходил, когда возвращалея назад, более людей православних в полон и в неволю поганеную побрал, понеже ляхи не имели чем татаром платити толнко християн и всех
лах хитрих, что султана турского и хана крьімского и иньїх на ваше царское величество побужают, тебе великому государю, вашему цар-

изволяешь про город Юрьев Ливонской, что тебе, великому государю вашему. царскому величеству добил челом, и мьі с того тешимся, же-лаючи, чтоб не только неприятельские городні, но и все окрестньїе коболи и пани тебе великому государю, вашему царскому величеству, кланялися. Да в другой же вашего царского величества грамото с тем же вашего царского величества дияком с ЬІваном Фоминьїм присланой написано про казаков полку Чаушского, что они в прошлом году людей в Шкловском уезде, в Кольїшском и иньїх шляхту и розньїх людей мучили; и мьі для того дела посилали есмя Онтона Ждановича, судью войскового, в Белоруской край, которих проступньїх одних стинать, а других вешать велели, и о том всем Онтон же снск к вашему царскому величеству послал с Микитою Сели верстовим да с Петром, ка-заком, которой казак поворочен назад из Смоленска. А что о Бьіхове приезжали до нас посланцьі из Бьіхова, поддаючися под вашего царского величества високую и крепкую руку, а ньіне как бьіховляне услвішали о договоре виленском, не похотели под вашего царского величества руку поддатися, но так, сказьшают, на что ж нам иного государя искать, волим старого держатися. Для тех же их неправд заказали есмя под горлом подвозить живности. И оттуду ясно видать хитрость ляцкую, понеже, естли несколько шляхтичев, в Бьіхове будучи, хитро поступают, а что ж те вьісочайшие особи ляцкие о тебе великом госу-даре и о всех православних промншляют. И вторицею тогда тебя великого государя єдиного православного подсолнечного царя молим, не подавай ваше царское величество православного народу на пору-гание, о котором ляхи промншляют опасно. А что про Нечая писали есмя до него, чтоб в Могилеве двора ставить престал, а тот его лист до майстрату могилевского чли есмя, где пишет, не указивая и не просл майстрату, чтоб в оной дом поставить и то естли не будет помешкою, а в том никакие кривди не видим. Так же известно чиним вашему царскому величеству, что король свейской с Ракоцею, з гданчаньї и с князем бранденбургским и с князем сакским и ьіньїми евангели-ками помирился, а имеем от воєводи молдавского ведомость, что ляхов под Торунем збил, о чем и о иньїх пространее вашего царского величества дияк исповесть.
Дан в Чигирине, дня 9 декабря, лета 1656.
Вашему царскому величеству во всем повольньїе и желательньїе подданньїе и слуги, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском вашего царского величества Запорожским.
ЦДАДА, ф. Малоросійський приказ, стовп. 33/5844, арк. 31—41. Не-
з дьяком с Йваном Фоминьїм в ньпіешнсм во 165-м году, декабря в 24 день». Державна публічна бібліотека	.--Ж.,-;-,
Збірка Киї”г>’ -.-і™.™..—,, кгп о* рекладу.
№ 422
1656, грудня 31 (1657, січня 10). Чигирин. — Універсал про висилку на допомогу Юрію Ракоці козацького війська
Запорозским.
Всім вобец і кождому з особна, кому о том ведати належит, вшеля-
санье, до ведомости доносим, іж ми, посилаючи Войска наши Запо-розскиє, жеби се злучили з войсками князя єго милости семиградского
колвек горнутисе маєть до Войска Запорозского, аби найменшеє кривди не міли ні од кого і назначений висланий наместник наш 1 того посте-
і Войску Запорозском зостават будет; спротивних теж і Войску Запо-
Дан в Чигирині, тридцать первого декабра тисеча шестсот пятдесят
Богдан Хмельницкий, рука власная.
№ 423
і657, січня 9 (19). Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича про воєнні готування татарських і польських військ
Божиею милостию, великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичю, всеа Великия и Мальїя и Бельїя Росии само-держцу [п. т.], вашему царскому величеству, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском вашего царского величества Запорожским низко до лица земли челом бьем.
Присягнув мьі со всем войском и православньїм народом тебе великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичю. всеа Великия и Мальїя и Бельїя Росии самодержцу, и иньїм многим государствам и землям восточиьім и западньїм и северньїм отчичю и на-следнику и государю и облаадателю, вашему царскому величеству, на вечную службу не токмо ньіне, но и в предбудущие вечньїе лета под вашею царского величества вьісокою крепкою рукою бьіти, и ваш) царского величества противо нам верньїм слугам своим премногую милость и жалованье виславляти будем и за достоинство вашего царского величества со всем Войском вашего царского величества [Запорожским] все умирать готовьі, и ньіне за милостивеє слово и великеє вашего царского величества противо нам жалованье, через вашего царского величества полковника и голову стрелецкого Аврама Никитича Лопухина присланеє, покорно и низко челом вам великому государю, вашему царскому величеству, бьем, и за свьіше даную вашего царского величества честь головні наши покладати готовими будучи. Извещаем при том вам великому государю, вашему царскому величеству, что султан турской всем ордам крьімским, нагайским, белогородцким и иньїм ука-зал бьіти на войну готовими; також и посланцьі наши, из Кришу ново' ротясь, сказьшают, что уж третей от хана ко всем ордам указ вьішел, чтоб готовьі бьіли, толко не можем ведать, где войною пойдут, сказьі-вают некоторьіе, что похваляютца на здешпие украинньїе и на иньїе вашего царского величества порубежньїе волости ударить, о чем еще
552
подлинньїе ведомости не имеем; толко ж изволь, ваше царское величество, своего царского величества ратншм и иньїм всем порубежньїх городов живучим людем указать остерегателньїм бьіть, понеже тот народ не там ударяет, где голос пускает. Ляхи прежние свои хитрости и неправди оставить не хотят, понеже и ньіне уже по гьезде на Калюз 1 город над Днестром будучий, вьшадши из Каменца, вьісеклн, и по иньїх местах около Бару не мало християн побили, и ньіне вновь в Пенском присуде монастьіри попалили и православного архимарита лещинского отца Иоснфа мало не убили, естьли бьі не ушел, также чернцов его всех побили на смерть, толко за помощию божиєю он сам ушел; и мньїм многим христняном обидві чинят и нашей православньїе верьі наругаютца; что и до салтана турского, вместо чернца, ксендза, наредя по чернецку, вьіслали, обещаючи ему дань давать, чтоб он их ратовал. И мьі, видячи таковьіе их неправдьі, что уже почали в украинньїе вашего царского величества городьі ратньїх людей собирать, велели есмя против их несколко полком рушитца. О короле Казимире сказьівают подлинно, что с обема гетманами во Гданску єсть. А о иньїх всех вестях и вещех вам великому государю, вашему царскому величеству, вашего царского величества полковник и голова стрелецкой Аврам Никитич Лопухин изустне исповесть. При том многолетного и счасливого пребьі-ванья и над врагами победьі вам великому государю, вашему царскому величеству, яко верньїе слуги, желаем.
Дан в Чигирине, дня 9 генваря, 1656.
Вашему царскому величеству нанижшие слуги и верньїе подданньїе, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском вашего царского величества Запорожским.
ЦДАДА, ф. Малоро
23/5834, арк. 43—49. Пе-
Київського університету, № 224/97, т. І, стор. 401—402. Копія
№ 424
1657, січня 17 (27). Чигирин. — Лист до віленського воєводи і литовського великого гетьмана Павла Сапеги про знущання шляхетських військ над православними в Білій Русі
Чазпіехуіеїтохпу тозсіхуу рапіе \уо]є\уо(1о хеііепзкі, пат хуієісє тзсі рапіе і рггуіасіеіи.
Рокб] рох^бапу ]ако паз та зоЬіе їауепіез, пі кіт іппут ]ако Ьо-£іет, кібгети піе зд іа]пе аЬзсопбііа Іибгкіе, зхуіабсгуту і \узгуз(кіеті
554
зііаті гадгіїіЬузту Ьопо риЬІісо рггузіигус зі§, Ьу саіе рогогпе Ьуіу пазге гусгііхуозсі; аіе ]ако хуідгіту, ге тпіе] 8$ рггуіетпе і роіггеЬпе сіі$сі пазге, Ьо і Іізіу хуги., т. т. рапа, созсі іп согіісе зтасгпе^о і рггу-]агпе£о ргае зе Гегипі, ех тедиііа ]*едпак іпакзгу гаїаіще паз аіекі. Ти о котЬіпас/е] ш. рап патіепіазг, а рр. гоїпіегге ]езгсге зі§ піе пазу-сіхузгу Іег скг2езсі]апзкіск, &дгіе то£$с ргахуозіахупут зитк§ хх'узкиЬі$, пахуеі і осі гдгіегзіхуа сегкіехупуск дбЬг, г^оіа осі рггезіадохуапіа і за-туск разіеггбху гогразапуск піе скс^с г^к икатохуас. 7аргашсІ§ дегеїі іакіеті діззоіиіит КеіриЬІісае согриз згодкаті сксесіе хут. т. т. рап-зіхуо іп тетЬга сотропеге, піе іизгуту, &дуг іакохуе ггесгу ад іггііап-дит та^із, пігеіі ад сопсгезсепдит ргоіісіипі. Ргаезегііт капе, піе Ьег озоЬІіхуе^о пазге£о гаїи, таезіат иігаріопе] сегкхуіе Гасіет хуіеіи пазгуск га1б& рохуіезсі, кібге піе&ду рггед ріасгет і £§зіозсіз Іег піе п;.о£зс дозіаіесгпіе хуурохуіедгіес 2а1и, іо іуїко рго отпі зиПісіепііа допоз2§. ге ІиЬо дозує хуіоіепсіі скіоркот сгупіопе] гпозг^, хузгузіко Іо ]едпак аефіапітііег іоіеги]^, аіе кіеду до сегкхуіе зате] іеп рогаг рггускодгі і іск хуіазпе^о гдгохуіа, тизг^ зі§, ]ако зіузгуту, од іакохуе] зскгапіас ітреіус]е]; і ваші уегкі деі тіпізігі ргахуіе зі? паротпіепіет зхує^о зргахуия паисгусіеіа: зі уоз регзесиіі іп ипа сіуііаіе їиегіпк іп аИегат Ги^ііе. 7аргашд§ таїо ипібзі гдокусгу, т затут озіаікіет гдго-иіа иткп^шзгу, піеркіз о]'сіес Тикаїзкі, геіі&іе] пазге], о кібге^о гку-іесгпут иігаріепіи і окпагепіи іуіко изгу пазге гаргг^іпіопе і шуро-лх’іедгепіи, ]едпак копса дозі^с піе тогету. Ре\\’пізту іеду, ге і іуск иіо1аіогбл¥ дотб\¥ Ьогуск рокатошас гасгузг лупі. т. т. рап і икггуху-дгопе^о, кагачузгу рггу\угбсіс рокгапе рггег іпкшігус]е] исгупіепіе гге-єгу, ]акоіпаз хузгузікіск \у гаїи розроіііут иіиііс і икопіепіслуас ге-сксезг. Му со па зігоп§ пазг^ паїегу, хузгузікіт гаїо^от пазгут зрокоі-піе тіезгкас кагаїізту і зіггес зі§ до гогіегкбху даху^с апзе. Мазге га-іет изкі£і рііпіе гаїесату Іазсе хуго. п. т. рапа.
Е)аі ху Сгукігупіе; іапиагіі 17 д. 1657.
\¥т. п. т. рапа саіе гусгііхуу рггу]асіе1 і зіи^а, Вокдап Сктіеі-піскі, кеітап \¥о]. 2арог.
ЦДіА УРСР у Києві, ф. Колекція грамот російських царів та універсалів українських гетьманів, оп. 2, спр. 33, арк. 1- 2 Фотокопія з оригіналу.
і приятелю.
добру, шоб ця наша прихильність була цілком очевидною. Але, як бачимо, вам менше приємні і потрібні наші добрі наміри, бо хоч і листи вашої милості пана зверху
слізьми,’де можуть грабують православних, не бажаючи вгамувати розгнузданих рук
навіть від здирства церковних дібр та від переслідування і самих пастирів Справді якшо такими засобами хочете, в. м. панство, з’єднати пошматоване тіло Речі Посію
пошматованого тіла. Зокрема, на превеликий жаль, багато наших загонів розповідав про сумне становище замученої церкви: вони ніколи не можуть достатньо виказати
кривд, однак вони їх терпляче переносять, але коли ця пожежа загрожує самій церкв., їх власному життю, мусять, як ми чули, ховатися від такої напасті Самі ж слуги слова божого правильно чинять, згідно з наказом свого учителя: <Якщо вас переслі
ледве живим, отець нашої релігії Т\кальський, ми тільки її чуємо оповідання про його нестерпну муку і розорення, однак не бачимо ньому кінця. Ми певні, що в. м. пан
нити покривдженого, як і нас усіх, у спільній скорботі, вчинивши слідство і наказавши повернути забрані речі. Щодо пас, то ми наказали всім нашим заставам жити у спокої і не давати приводу до суперечок. При цьому покірно віддаємо наші послуги ласці вм. п. м. пана.
Дано в Чигирині, дня 17 січня 1657 р
Вм. п м. пана у всьому прихильний приятель і слуга, Богдан Хмельницький, гетьман Військ Запорізьких.	}
№ 425
1657, січня 17 (27). Чигирин. — Лист до брацлавського підкоморія Степана Четвертинського про забезпечення недоторканності його маєтностей
дазпіеозх¥Іесопе кзідг?, тіїозсіхуу рапіе родкотог/у Ьгасіахузкі, тої тс. рапіе і рггуіасіеіи.
Асг г изі ххдазпуск сЬшаїа піерггуіетпа, ]’едпак хургахудгіе і ро-скигаПс зі? £одгі, 2е пат пі о сгут Ьаггіе] XV £Іохх’іе піе коїасе, ]ако геЬузту гадаххтіопе па сегкхуі шозіосгпе] зупаск іагхта родкгизгухузху і зата таіке зи7о]д тііут исіезгуїі зхуокоду дозіоіепзіхует. Бозус зіс ]Ц2 паіескаіа, іак и’іеіе Іаі рггузіодіап^ Ьухузгу осі регзекиіогбху, дозус паріакаїа іак ичеіа икаїаіапа піехусгазбху. Сгаз Ьу іиг од іег озизгус І є] осху 2 гиіп сегкиі Ьогуск гатосгопе. \Уг£І?дет іе&о іеду, гез і XV. кз. тс. хуіегпіе г гасп$ їатіЦз, Іако піеодгодпу зуп, ротадаї іе] таке Ьбіи і їгазипкбш, тату озокііхсе па та]?іпозсі XV. кз. тсі Ьасгепіе, ]а-коку рггупаітпіеі од зхсоіск дезрекіас]е] хх’оіпезту исгупііі, хсідг^с дозус рггег іппуск гусе гіиріопе і гпізгсгопе. А діа іе£ог іпзге ипіххег заіу, пад ріегх¥зге зигохузге, хмудасіезту кагаїі, ^агіет (акоххуск. кідггу Ьу зі? Х¥агу1і пасі роxV^бг2оп<і хуіазпд ххюі? пазгз іаг^пас хдоіеіда тапи і дотузііс ]*акіск XV скидокаск ш. кз. тсі екгакср, окіесиізс кагас. Акс і ргбсг іе&о піе ЬусЦ (ак 8XVа\Vо1пі і дотузіпі, ^дуіезту гозокпа иро піпіеіі р. риікошпіка кі]охузкіе£о аЬу рокіігзгуск г риіки з\\е£о кога-кбш. па гаїо^аск Ьуд^суск, і'иг даіе] од іуск рокатохх аі ххдоіепсіі. \’азге гаїут изіи^і рііпе гаїесату Іазсе XV. кз. тсі, пазге^о тііозсіхсе^о рапа.
1 Антін Жданович.
556
7 СгуЬугупа, 17 іап. д. 1657.
ХУазхеі кзі^г^сеі тозсі саіе гусгіішу рггуіасіеі і зіи^а, ВоЬдап СЬтіеІпіскі, Ьеітап Шо]зк ХарогозкісЬ.
ком: «Коріа Пзіи од р. Сктіеіпіскіе^о до к’гсіа ]'тсі р. родкотогге^о Ьгасіашзкіеко».
ЦДІА УРСР у Києві, ф. Колекція грамот російських царів та універсалів українських гетьманів, оп. 2, спр. 34, арк. 1. Фотокопія.
Опубліковано: 7 дгіе]6\у Окгаіпу, стор. 561—562.

що нас ніщо більше не турбує, бо ми розірвали давні кайдани на синах східної церкви стільки літ осідлана гонителями, досить наплакалася, зазнавши так багато кривд. Час те, що і ваша княжа милість походить з чесної родини, як достойний син повинен бовані і знищені руками інших. А тому ми наказали видати інші універсали, суворіші свою волю, посміють сягнути насильною рукою і надумають щось потягти з майна і вигадливі, бо ж ми, зокрема, зробили зауваження пану київському полковникові,
Вашої княжої милості у всьому прихильний приятель і слуга, Богдан Хмель-
№426
1657, січня 18 (28). Чигирин. — Лист до шведського короля Карла Густава про готовність і далі підтримувати дружні зв’язки
Зегепіззіте Зиесіае гех, д-пе еі. атісе поЬіз оЬзегуапдіззіте.
Коп аіііз де геЬиз таіог поЬіз іпезі зоїіісііидо, диат иі сит отпіЬиз сопїіпіЬиз позігіз сопігасіат чиат діїі^епііззіте соїатиз атісіііат, циае поЬіз зі зетеї сопіі£егіі, іепасііег тогдісиздие атріесіітиг, зіп аиіет зре аіітиз адЬис їиіигае, ргаесогдіаіііег іпііп^ие ргаезіоіатиг. Сит згп-та уезіга ге£іа т-іе тиііае іат сопігаЬепдае поЬізсит іпіег-сеззегипі чиідет сегіііидіпез, зед циопіат оЬзеріае ипдідие уіае ргае-Ьепі сопдгеззиз ІіЬегі Гасиїіаіет 1е&аііз, поз чиочие зрет ци.ідет де£Іи-іітиз, де геїідио тиіио Ггисіи іпдиЬііапіег ргаезіоіатиг; поп Ьаезііеі іатеп Ьгеуіз тогае оссазіопе дисіа зиа згп-та ге&іа т-іаз де іпдеЬіІі-іаіо позіго апіто, риіп зепііаі сит уаіідіззітіз еііат аііісііатепііз поз
пііпіше циідет топегі позціїе, яиод тиіііз роїіісііі зитиз Ііііегіз, ірзо, (Іит іетриз еі оссазіо ргаеЬиегіі соттосіііаіет, ехріеіигоз еИесіи Сепегозит Тіютат Оагзоп, зиае згп-тае ге^іае т-ііз аиіісит, ^гаіапіег ассерітиз іп еосІетс|ие ехредіепдо пиііа изі сіеПЬегаііопе Іоп^іогі зитиз. пе сіеіпсіе типегіз зіЬітеі іпіипсіі аНдиосі саріаі сіеігітепіит. Саеіегі оиат ргітит ех 1е#аііз зиае зг-тае ге&іае т-ііз асі поз арриїзі (иегіпі. ері а зоїит зесигіог арегіиз Гиегіі ігапзііиз еізчие иііегіогі іесіііиі соп-уепіепііог, сит отпі зиШсіепііа циапіоііиз ехресІіепіиг а поЬіз еі аЬІе £аЬипіиг. Ьіиііагп отпіто іп поЬіз, сіє яиа сопциегі роззіі, ехрегіеіиг зиа згп-та ге^іа т-іаз тоЬіІііаіет, чиопіагп поз диоцие ірзі Пихас ехозоз ЬаЬетиз Гісіеі Ьотіпез, зесі Ьапс, риае согсіі еззе зоїеі уігіз Ьо пезіе атапііЬиз, а&позсеі зіпсегііаіет. Ргозрегат іпіегіт заіиіет сит ГасіПіто іп отпіЬиз зиссеззи арргесапіез, позіга сіііі^епіег зиае зг-тае гедіае гп-зіаіі сіеуоуетиз оЬзециіа.
ВаЬапіиг СгуЬугупі, сі. 18 іапиагіі аппо 1657.
Зегепіззіте таіезіаііз уезігае ге^іае атісиз іпіітиз оЬзециіізцие рагаіиз. ВоЬсіап СНтіеІпіскі, сіих СоЬог. 2арогоуіапае.
ЦДАДА, ф. Посольський приказ, Малоросійські справи, 1657, сир. 2, арк. 1. Оригінал.
ЦДІА УРСР у Києві, Особистий фонд Каманіна І. М., он. 1, спр. 23 Копія.
Опубліковано: Д. А. Бантьіш-Каменский, Источники, ч. 1, стор. 89. Його ж, История Малой России, т. II. стор, 535—536
Н. Маркевич, История Малороссии, т. III, стор. 118—119, № ЗО. Архив ЮЗР, ч. Ш, т. VI, стор. 375—376, додаток, № 2.
Найясніший королю Швеції, наш вельмишановний пане і друже.
Немає в нас більшої турботи і інших справ, як тільки якнайстаранніше піклу ватися про дружбу з усіма нашими сусідами; якщо вона у нас раз виникла, підтримуємо її вперто і міцно, а якщо ж маємо надію на майбутнє, усім серцем її підго товляємо. Дійсно було вже багато справ, про які треба нам домовитися з вашою най яснішою королівською величністю, але оскільки огороджені звідусіль шляхи дають послам можливість вільної зустрічі, ми теж маємо надію і безсумнівно чекаємо дальшої затримки не сумнівається в нашій непорушній прихильності та навіть не дума»:, що нас як-небудь переконують навіть найбільші обіцянки. Те, що ми обіцяли в багатьох листах, виконаємо повністю, як тільки час і нагода дадуть змогу. Шляхетного Тома Гарсона, придворного вашої найяснішої королівської величності, ми прийняли прихильно й вирядили його без довгого роздумування, щоб він не зазнав під час виконання обов’язків ніякої шкоди. Інших послів вашої найяснішої королівської величності, як тільки прибудуть до нас, де тільки буде відкритий безпечніший й зручніший прохід для їх повернення, відішлемо і вирядимо з усім принзчежним. Взагалі ваша найясиіша королівська величність ие зазнає від нас ніякої нестійкості, на яку могла б жалітися, тому що ми самі теж маємо людей, які ненавидять слабу віру, а хай ваша величність пізнає ту щирість, що звичайно пристойна мужам, які чесно люблять. Тим часом, бажаючи доброго здоров’я з найкращим успіхом у всіх справах, присвячуємо найретельніше вашій найяснішій королівській величності наші послуги.
Дано в Чигирині, дня 18 січня 1657 року.
Вашої найяснішої королівської величності найщиріший друг і до послуг готовий Богдан Хмельницький, гетьман Війська Запорізького.
№427
1657, січня 26 (лютого 5). Чигирин. — Лист до князя Трансільванії Юрія Ракоці про союз з Швецією
Зегепіззіте Тгапзіїуапіае ргіпсерз, сі-пе еі агпісе поЬіз оЬзегуапдіз-
N011 зіпе зіп^ніагі Гауоге Ііііегаз зиае зег-тае сеізііидіпіз тапіЬиз £епегозі Сюііагді ХУеІІіпр роггесіаз ад Ггаіегпитдие сит зег-то Зуесіае ге&е уіпсиїит іип^епдит іпуііапіез регсерітиз; циіЬиз иі атісо роззі-їлиз гезропдеге аїіесіи, зіпсеге отпідие атоіо уеіатепіо сшп ргаепоті-паіо сопіиіітиз 1е&аіо іп геЬиз еі а зиа ге&іа т-іе сопсгедіііз. АгЬііга-тиг Ьопі пипііі Гиіигит Ьозрііет, <]иат ргітит іпсоїиті уііа іп зиаз ге£геззиз Іиегіі огаз. Зічиідет поп сііззітіїі, дио зиае зег-тае сеїзііи-діпі, поз оЬзігіп£Ітиз пехи еі їатіїіагііаіе зег-то Зуесіае геді, де дно еі 5ІП£и1агез позігаз сегіШсаііопез еідет іп іезіітопіит іпсіиЬііаіит оЬіиІітиз деїеггі, пе циат де поЬіз, зі ід поп еззеі їасіит, сарегеі ііаезііаііопет. Кеіідиа іатеп чиопіат зресіїісе рег еипдет поп зипі поЬіз а зег-то 8уесіае ге&е ргораіаіа, поп пізі рег зеогзіуоз позігоз Ьгєуі тіііепдоз Іе^аіоз деїегіепда десегпепдацие уізит поЬіз езі, циод еі іп Ьос ідеш дізіиіітиз зраііит. Иозіга іпіегеа соттепдапіез іпііта оЬзедиіа Ьепе уаіеге іп отпіЬиз зиат зег-тат сеїзііидіпет ргозрегагі а део сирітиз.
ВаЬапіиг СгуЬугупі, діє 26 іапиагіі аппо 1657.
8егп-тае сеїзііидіпіз уезігае атісиз іпіітиз ад оЬзедиіадие рага-іиз, ВоЬдап СЬтіеІпіску.
ЦДІА УРСР у Києві” ф. Колекція грамот російських царів та універ-
Опубліковано: Д. Н. Бантьіш-Каменс’кий, Источники, ч. І, стор. 83. Архив ЮЗР, ч. ПІ, т. VI, стор. 193, № 81.
Найясиіший князю Трансільванії, наш вельмишановний пане і друже.
з найяснішим^ королем^ Швеції^ ми доручили донести королю Швеції окремі наші за-
№ 428 '
1657, березня З (13). Чигирин. — Універсал про підтвердження прав Василя Ласка на млин на річці Острі під Козельцем
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорожским.
Ознаймуєм сим нашим писанієм каждому, кому о том відати належит: показовал нам право Василій Ласко на млин на реці Острі под містом Козелцем стоячий, купленний за золотих четириста монети ли-товской през небожчика Прокопа Гарячку, сотника бившого козелец-кого, отца жени своєй, от Сави Милютенка куплений, по смерти того же небожчика Прокопа правом дідизним собі, жоне своєй Прокопу не служачеє, просячи у нас на тоє право потверженія. Ми теди видячи слушност того права, оноє во всіх пунктах і кондиціах змоцняєм і ствержаєм і тим універсалом нашим виразним варуєм, аби пререченний Василій Ласка з женою своєю той млин спокойне держал і оним кори-стовал, не поносячи ні од кого найменшой кривди і перенагабання, іначей не чинячи.
Дан в Чигирині, дня 3 марта 1657 року.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
№ 429
1657, березня 5 (15). Чигирин. — Універсал про надання Лубенському Мгарському монастирю сіножатей лубенських бернардинів
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорозким.
Ознаймуєм сим писанєм нашим, кому о том відат належит. іж за отпущенє гріхов наших даєм моц сим писанєм нашим до уживана сено-жатей тих, коториє перед тим бернардини лубенскиє держали, отцу ігуменови і всей брати! в монастирі Мгарском знайдуючойся, посполу
560
даючи в моц і послушенство тих людей, коториє на тих сеножатех поселилися; прето приказуєм, аби тиє люде оним послушними били, под неласкою нашою.
Дан в Чигирині, дня 5 марца 1657.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
№430
1657, березня 8 (18). Чигирин. — Лист до путивльського воєводи Микити Зюзіна з проханням вжити заходів проти каменських жителів, які чинять кривди прикордонному на-
сія Михайловича, всея Великия і Малия і Білия Росиї самодержца і многим государствам і землям восточним і западним і Дверним от-
Запорозким, боярину і воеводе путивлскому, Никите Алексієвичу Зузи-ну, другу і приятелеви нашему, доброго од господа бога жичим здо-
Ускаржалисе перед нами сотник, атаман, вуйт і всі мещанє і обивателі веприцкиє, що їх мещан жилці каменскиє, а меновите Яков Ігна-тович і Петро Узликов, на дорозе доброволной і в пущи єго царского величества биют, на члонках рани задают, обдирают, коні берут, сокиру, одежу і, як хотят, збитки людем чинят, коні заграбивши, по десяти золотих, по двадцяти видирают, сокири і хомути у тих же людей каменских пропадают. Прето пишем до тебе, друга нашего, що бисте з тих каменских людей справедливост во всіх тих кривдах, коториє, на реєстре тобі, другу моєму, вепричане подадут і покажут, учинили; бо що ж з того будет, коли такиє задори діятися будут і коли козаков і людей наших обиди од каменских жилцов потикати мают. І повторе вас пилно жадаєм, рачте справедливост учинит. При том господу богу тебе, друга
561
Дан в Чигирині, дня 8 марта 1657.
Тобі, другу моєму всего добра жичливий нриятел, Богдан Хмель нмцкнн, гетман Войска єго царского величества Занорозкого.
Адреса: Божиею милостию великого государя царя і великого князя Алексія Михайловича, всея Великия і Малия і Білия Роснї самодержца і многих государств і земел восточиих і западних і сіверних отчича і дідича і наслідника і государя і облаадателя, боярину і воєводі ну. тнвлскому, Никите Алексієвичу Зузшіу да вручитсе.
ЦДАДА, ф. Розрядний приказ, Севськии стіл, стовп. 1о2. арк. 112—1!3.
. № 431
1657, березня 9 (19). Чигирин. — Лист магістратові Львова про прихильне ставлення Запорізького Війська до львов’ян
Зхіасіїеіпу, паш хуієісє Іазкахуу рапіе та^івігасіе Іхсохезкі.
N16 хгхекату 8і§ ту гаг оЬіесапе] штт. ргхуіагпі і охсзхет іущ Ьагдгіе] о піе] ирешпіату, хе схузізхе о доЬге] скесі ки зоЬіе \утт Ьіегхету хуіадотоасі. Лаках харгахуду піе іпасхе] 8іе хусхііхеа, ііе \г гахаск піеЬехріесгпуск і окзігадапуск ргахуіе ояхуіасІсхопа та ріасіс сопГегепіі ргхуску1по8с і осі рггуіотпе^о ирасіки хазіопа, ]епо ]ак па]ро-Х¥ОІпіе]8ха Х¥(їхі§сгпо8сіз осі іуск, кібгху Ьіог^ с1оЬгодхіе]8І\уо. N3 іеп схаз кос ипит рго іоіо ргхуротіпату, аЬузсіе хетт. иргхеітозсі пазхе] сксіеіі кус ратіуіпеті, піе ихуосіхдс зіу хасіпеті зхсхузсіа аріаихаті і окгоіаті, о кібге и Гогіипу ]ако и тіезі^са о осітіапу піе ігисіпо, іо ххх'іазхсха та]'^с ргхед осхаті, хе ту хахузхе тіазіи \\гтпі. ргохеігіиіету саіозсі і хаЬіедату, іакоЬузсіе хадпуск піе сіегріеіі, іак осі схаі, ]ако осі хузгузікіск \¥0]8к пазхуск, іп(е8Іас]і. XV схут і іегах зххіехо ххурга-\х'іопе£о иротпіеіізту рапа Апіопа 1, аЬу іак хеоізко тодегохуаі, іакоЬу і паітпіе]82еі 8Іу хетт. ргхухусіу піе іуїко осі ххюізка 2 Харогохап, аіе іех осі хустка кзіусіа Г{акосс&о, х кібгут 8І£ итузіу і роЦ^а х]еііпосгу-1а. піе сІозіаіо. Біа іе^ох XV паягеі гасігіІЬут сг^зіо рггехіегас зіу сп?сі ки зоЬіе, а тіес х¥х^1дс! і озоЬІіхуу гсзрекі па Ьусіюхгзка їогіипе3. Зесі сріае сотрагаііо ргозіе^о і дгиЬе&о пагоди х іисіхті роІегоххтпеті £0-піідие іііизігіогіз. іпасхе] ту \утт. Ігхутату, піс піе хх’^ірцс, хе хг ]ес1пе] тіегхе хусх1іх¥08СІ ки пат хесіїсесіе хозіахх’ас, ххг схут р. Тііео
562
догепиі зіидге е^гакіогсмі пазгети гіесіїізту, аЬу о пазгут піе-и^азіут орохуіедгіаі аїексіе. Возкіе] гаїут гусг^с іазкі і ораіггпозсі итт. од опе^о і гдгохуіа діи^оіеіпіе^о кагдети гусгету.
[2] Сгукугупа, діє 9 тагііі 1657.
№тт. швге^о доЬга гусгІВуу рггу]асіе1, Вокдап Сктіеіпіскі, Ііеі-тап \Х'’оізк Иарогозкісії.
Адреса: Згіаскеіпугп рапот гадпут та^ізігаіи к/слузкіедо, пат чуіеісе Іазкашут рггу]асіе1от оддає паїегу.
№ 2346ЬВаркЬК238—'гЗ^копй*2^'11	Ераі,1СЬК01 РСР’ Оссолінських,
Опубліковано: Л. Кубаля, стор. 430.
Шляхетний, нам вельми ласкавий пане львівський магістрате.
у цій запевняємо, що одержуємо все частіше відомості про добре ставлення вашмо-
якими успіхами чи поворотами щастя, які у фортуни, як у місяця, дуже змінюються,
дженому панові Антонові стримувати військо, щоб не тільки військо запоріжців, найменшої кривди. Тому я радив би частіше згадувати про пашу прихильність до вас, стиіі і грубий народ з людьми освіченими і світлого розуму. Ми інш-л думки про
З Чигирина, дня 9 березня 1657.	х. .	“	В’” З
Адреса: Шляхетним панам радникам львівського магістрату, нашим вельми ла-
№ 432
1657, березня 9 (19). Чигирин. — Універсал Запорізькому Війську про ставлення до львівських міщан як до своїх людей
ВоИдап СИшіеІпіскі, Ііеішап г Шоізкот ]еЬо сагзіша \уе1ісгезко1іо Харогозкіт.
Огпа]ти)ет Іут різапіет пазгут казгдоти, коти о іут шідаіу паїегуі, а тіапоАУІсіе рапи Апіошжі, пакагпети пазгети у ргу піт
різького Війська.

Ьид^сгут риікомтікот, аззаичіїопі, зеїпікот, аНатапот у гаїоЬот, ро тізіаск Ьидисгут, зіагзгупі у схегпі Шо]8ка пааге^о ХарогозкіеЬо у хузгіти пазхути Іохеаггузім/и, іг іакозту рггесг ріегзхеіе розіапохиіепіе гоки ргхезгІеЬо піІ8(о Био\у хо двісті оЬухуаіеІат! хугіеіі \у $шорі оЬо-гогц, оЬіесіф}сгу ісЬ, рбкі Ьу и/іегпіе віє і хуедіи^ зіохуа ки пат ргху-ггесгоЬо 8І£ хасіюхуаіі, од и/згеїакісЬ іак зхуоіеу, іако у оЬсусЬ м/оузка паіехдоу/ газіираіу, іак у іерег зигохуіе рггукахпіет, аЬу зіа гадеп Іак х ріезгусЬ, іако іегдпусЬ піе хуагуі паЬіеЬаіу, ІиЬо ргоіехдет, іакіт-коІхуіеЬ 8ро8оЬогп, апі иг дотасЬ вгаграі, аіе ои/згет, аЬу 8І£ 2 іидті тізіа ілуохуа іак г и-Іазпети пазгеті оЬсІюсІіІі, сіо \¥8ге1акоЬо Ііапбіи у киріесіи'а схупідсгу регезгкосіу; гпасгеу £<1уЬу кіо тії г піеті розіи-ро\уаі, пад хуугагпоіе пазге гозкогепіе у Іоіе ЬуІо до паз допіезгопо. вигохеіе (акоиусЬ казгду Ьег їоіф у одризіи кагапу Ьидеі и'ед!и& га-8ІидІ у усгупки 8\уоіеу, Ьу Іезг у па Ьогіа.
Бап СгегЬіпіе, дпіа 9 тагса гоки 1657.
ВоЬдап СЬтіеІпіскі, г§к^ \¥Іа8гп^ *.
Опубліковано: Л. Кубаля, стор 429.
№ 433
1657, березня 11 (21). Чигирин. — Лист до путивльського воєводи Микити Зюзіна про необхідність врегулювати, непорозуміння між веприцькими і путивльськими жителями
Божиєю милостию великого государя царя І великого князя Алексія Михайловича, всея Великия і Малия і Білия Росиї самодержца і многих государств і земель восгочних і западних і сіверних отчича і дідича
сено, сурове таковий кож.
і наслідника і государя і облаадателя, єго царского величества, Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорозким, боярину і воєводе путивльскому Никите Алексієвичу Зюзину, доброго здоровя от господа бога жичит.
За навеженє листовнеє велце вашей милости, приятелеви нашому, подяковавши, жичим взаєм, аби бог всемогущий вашу милость долголіт-
многиє козаки і мещане нам з Веприка і многих городов ускаржаются, же там, в Піщани ваши люде їх грабят і на смерть забивают, — где уже тепер з уласноє маєтности моє Плешувец козака на смерть забили і многих позабирали. За чим с тим нашим листом і реєстр всіх шкод
теля нашего, для подисканя справедливости. Єще усилне вашу милосте просим, рач, ведлуг показаного реєстру, с кождого слушную чинить
заказ учини ваша милосте, жеби болвш людем обід жадних не чинили. При том оддаємсе пилне приязне.
Дан з Чигирина, дня 13 марца 2 року 1657.
Вашей милости всего добра жичливий приятелв, Богдан Хмельниц-
№ 434
Божиею милостию великому государю царю и великому князю Алексєю Михайловичю, всеа Великия и Мальїя и Бельїя Росии само-держну [п. т.], государю і облаадателю, вашему царскому величеству, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском вашего царского величества


і вашего

іарс

іарі
городи затегают, ратним людем пойти велели есмя там, где б пеприя-телей верьі нашиє ляхов имели найти. А в тож время и Ракоци на них для обид своих рушился. А ми не на посилок Ракоцу то войско послали, чтоб есмя єго на Королевство Польское имели становить, токмо МИ послали ДЛЯ ТОГО, чтоб есмя неприятелей наших, где НИ £СТЬ обья вятца, за счастьем вашего пареного величества и помошию божиею громили. И о том в грамоте вашего царского величества писано, что с сторонні польские договори в вашем царского величества Великого княжества Литовского в стольном городе Вильне с вашими царского величества великими и полномочньїми посли и с польскими комисара ми о обранье вас, великого государя, вашего царского величества. на Коруну Польскую и Великеє княжество Литовское учиненому доводило не стало, и грамоти от короля польского о сложении сонму до вашего царского величества не прислано и сонму не сложено. II ми вам, великому государю, вашему царскому величеству, и в прошлих грамотах, о тех хитростях ляцтких обьявлялн, что они с вами великим государем, с вашим царским величеством, поступают хитро и не по правте и что они того договору в совершенье никогда не приведут, о чем вашему царскому величеству нине уж самим делом явно єсть, что не только договору исполпити не хотять, но еіце и посла своего король польской, Ста-нислава'Казимера Беневского секретаря, до нас прпслал с гем. чтоб нас от вашей царского величества вьісокие и крепкие руки отлучить и чтоб ми с ляхами учинились попрежнему в совете и в соединенье. Мето на веки не только не учиним, но и помислити не хочем, чгоб есмя от вас великого государя, вашего царского величества, єдиного православного царя, одступати имели. И тот же посол говорит, что те стать», на комії-сии Влленской учиненньїе, никогда не прндут в совершенье, и говориг, что де та компсия нужди ради великие била, чтоб де царское велячество не наступал с ратними людьми; а того де они [неї мислили, чтоб ваше царское величество на Коруну Польскую и Великеє княжество
Лптовское имели обирать или коронувать. Также от цесаря римского прмшел посол арцьібискуп марцьіянополитанский о том, чтоб есмя под королем польским бьіли, обещаючи нам сверх прежних вольностей л прав, какие только себе видумаєм, и чтоб уж на Украяне шляхта не бьівала. И мьі для таковьіх хитростей и неправд лятцких вьішеимено-ванньїх, что они все на поруганье верьі православньїе и на бесчестье вас, великого государя, вашего царского величества чинят, а не дая им поправитись, чтоб на лето кого иного на нас не навели, пустили есмя противу их часть Войска Запорожского А скоро нам статьи от ляхов досталися, вскоре до окольничего и воеводьі Оидрея Васильовича Бу-турлина, яко верньїе слуги и подданньїе послали есмя и их обнявшій есмя, потому что уразумели есмя подлипно, что то суть лживне и ссор-ньіе статьи, а те которьте от вашего царского величества стольником Вясильем Петровичем Кикиньїм принесенні, правдивьіе суть, как есмя вьіразумели и вьічли, и то все чинитцва с сторони польские на ссору, чтоб нас со всем Войском Запорожским и со всем народом православним от вас великого государя вашего царского величества вьісокие и крепки руки отлучить. И мьі со всем Войском вашего царского величества Запорожским и со всем росийским православним народом вас великого государя, вашего царского величества, просим и молим, чтоб ваше царское величество таковьім лятцким и иньїм [всем], коториє би нас перед вами великим государем, вашим царским величеством, зле обьілгали, не верил, но при милости государской, правах и вольностях наших впредь сохранил; понеже весь свет и все иноверцьі тешились п радовалися б с того, когда б, не дай того боже, от вас великого государя, вашего царского величества, какая противо Войска Запорожского показалась немилость, о чем многие лживьіе люди и ннне опасно про-мьішляют, чтоб от вашего царского величества отлучили жалованья и милости, чего им боже не допоможи. И то также вашему царскому величеству об'ьявляем, что Бьіховленя, видя великую нужу от войск вашего царского величества из полку Чауского, что запасного хлеба не имели, на имя вашего царского величества присягу учинили и под-далися, и уж козаки там єсть и вечне при Войску вашего царского величества Запорожском бить имеют. До короля свейского напишем о его неправдах, чтоб с вашим царским величеством не воевал. Также жалобу чиним вашему царскому величеству, что путивльцьі и каменчаня миогиє обидві людем пограничньїм чинят. Укажи тогда ваше царское величество исправленье чинить, смиренно молим. О иньїх делах словесьі верннй вашего царского величества слуга Василей Петрович Кикин вашему царскому величеству известит. При том долголетного государ-ствованья с победою над врагами вашему царскому величеству усердно желаем.
Дан в Чигирине, марта 13-го числа 1657-го.
Вашему царскому величеству верине и во всем повольньїи слуги и подданньїе, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском вашего царского величества Запорожским.
«№ 435
1657, березня 13 (23). Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича про дочку молдавського воєводи Василя Л у пула •-княгиню Радзівіллову
Божиєю милостию, великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичю, всеа Валикия и Мальїя и Белия Росии самодержцу [п. т.], государю и облаадателю, вашему царскому величеству, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском вашего царского величества Запорожским ниско до лица земли челом бьем.
Милосердний вашего царского величества нрав всему свету явний єсть; все бо, кто ни єсть под милосердне вашего царского величества ноги подпадает, милости желаючи, никогда тощь, только с довольною шедростью вашего царского величества отходит: тоя и мьі, верньїе и же-лательньїе вашего царского величества слуги и подданьїе, не поедино кратно узнали есмя,.что за кого ни єсть только заступник и челобит-ний лист до вашего царского величества писали есмя, всегда не затво* ренне милосердия вашего царского величества двери обрели есмя. Ра-зумеем, что и перед теперешнею грамотою нашею челобитною теж не 'затворенньїе и у вашего царского величества обрящем двери. Кто ж бо по бозе в государствах вашего царского величества сирим и вдовам заступником височайшим бити может? Токмо ви, един великий православний под солнечною государь и царь, ваше царское величество. Для чего и тоє разореную вдову княгиню Радивилову, памятуя служби отца ее Василия, воєводи бьівшего земли Молдавской, ваше царское вели* чество под милостивьіе свои государские изволь приняти крила; а маєтности ея, названьїе Орле, Заблудов, Любеч, Кемданьї, Вьілюбьі, Вок дов, Витвунка и Белицу, мине надавно через пана Завиту, маршалка литовского, у вашего царского величества упрошеную, также и коро-левщиньї, Бнстрицу, Севьі, Вилиню, Казимер, Ретово грамотами своими государскими привратити. А особно молим н просим вас великого государя, ваше царское величество, изволь до своих царского величества воєвод виленских свои царского величества указ послать, чтоб те вьшіе имянованние маєтности разореной вдове отдали во владенье Милосердий бог долголетним н счастливьім тую щедроту воздасіь ва шему царскому величеству государствованьем и пад врагами побєдою,.
568
которое мьі вашему царскому величеству над всякими неприятелями
Дан в Чигирине, дня 13 марта 1657 го Б
Вашему царскому величеству, всего добра желательньїе и верньїе и во всем повольньїе слуги и подданньїе, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском вашего царского величества Запорожским.
№ 436
1657, березня 13 (23). Чигирин. — Лист до думного дяка Ларіона Лопухіна про вірність союзу з Росією
Божиею милостию великого государя царя і великого князя Алексія Михайловича, всеа Великиа і Малиа і Білиа Росії самодержца і многим государствам і землям восточним і западним і сіверним отчича і ді-
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запо-
Лопухину, приятелеви нашему, доброго здравия от господа бога же-
силя Петровича Кикина, доброє здравиє милости твоей, приятеля нашего, тим писанєм нашим навідати не занехалисмо, зостаючи певни того, же і милость ваша, приятел наш, нас припомнити і писанєм своїм
до єго царского величества праци і охоти своей збороняти не будеш, о чим як не повонпляєм, так по обіщанию нашом раз учинивши віру по непорочной заповіли христовой, по вік прямими слугами єго царскому
Дат з Чигирина, марца дня 13 року 1657.
Милости твоей во всем цале жичливий приятел, Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорозкйм.
Адреса: Божиею милостию великого государя, царя і великого князя Алексія Михайловича, всеа Великиа і Малиа і Білиа Росиї само-
держца і многих государств і земел восточних і западних і сіверних отчича і дідича і наслідника і государа і облаадателя, єго царского величества, думному дяку Лариону Дмитровичу Лопухину, приятелеви нашему, да вручится.
арк. 1—2. Оригінал.
ЦДІА УРСР у Києві, Особистий фонд Каманіна І. М., оп. 1, спр. 25,
ницького, 1650—1651 рр.. ЗНТІІІ, т, 149, стор. 181 — 182
№ 437
1657, березня 14 (24). Чигирин. — Лист до стольника Василя Кікіна про похід Антона Ждановича
Божиею милостию великого государя царя и великого князя Алексея Михайловича, всеа Великия и Мальїя и Бельїя Росии самодержца и иньїх многих государств и земель восточньїх и западньїх и северньїх отчича и дедича и наследника и государя и облаадателя, его царского величества, Богдан Хмелницкий, гетман Войска его царского величества Запорожского, столнику его царского величества Василью Петро-вичю Кикину доброго здоровья от господа бога желаем.
По огьезде вашей милости принесено нам лист от Онтона Ждановича, которого есмя с частью войск послали противу неприятелей, кото-рьій лист писаний в таборе под Преворском 24 дня февраля. А в том листу обтьявляет нам, что помощию божиею и счастьем великого государя царя нашего, его царского величества, все добро содевается; про ляхов мало где сльїшать собраньем великим, все розно порозбегалось только нечто там немного в собранье с Чернецким за Краковом и те не смеют поля дати. И те войска из под Преворска рушився, аж под Кра-ков пошли, и где б ни будь посльїшали какое собранье ляхов, пойдут за ними, чтоб не распростиралися те неприятели. Что дале за ведо-мость иметь будем, не замешкаєм, его царскому величеству прислать для ведомости. При том желаем вашей милости доброго от господа бога здоровья.
Дан из Чигирина, марта в 14 день ’.
Вашей милости всего добра желательньїй приятель, Богдан Хмель-ницкой, гетман Войска его царского величества Запорожского.
Опубліковано: Акти ЮЗР. т. ПІ. стор. 600—601. № 379.


№ 438
1657, березня 15 (25). Чигирин. — Універсал про дозвіл київським міщанам вести торгівлю з Старим Биховом
Богдан Хмельницкий гетман з Войском сто царского величества Запорозким.
Всім вобец і кождому зособна, кому о том відати належить, мено-вите паном пувковннком, асавулом, сотником, атаманом і всей старшині і черни Войска Запорозкого і вшелякого стану свіцкого в местах, мес-течках преложоним людем доносим до відомості! тим нашим писанє.м, і кому толко показано будет, іж з волі божоє упаметавшисе шляхта, месчане і вси обивателі Старого Бихова, цале і вірне поддалисе под владзу і протекцию нашу і присегу виконали нам, же нікгди юж нікому іншому тоей фортеци не подадут, але во вік при Войску Запорозком оную заховати мают. Видечи ми юж їх щирую вірност, позволилисмо купцом і мещеном кисвским, (поневаж порт сотворилсе), вгору люб самим іти, люб своїх факторов посилат до Бихова і где-колвек залоги наші зостают, з вшелякими лекгумінами і купецкими речами сухим путем і водою, як хто может. Пилно теди жадаєм і приказуєм, жеби без вшелякого задержаня і гамованя всюди пропусчано так самих, яко і факторов їх, мит жадних торгових і подачок аби у них не витягано, ведлуг давних привелеєв от королей наданих, а хто б спротивний бил волі нашой і дороги тоєє їм зборонял і мито витягал, таковий кождий за найменшою скаргою срокго от нас караний будет, іначей не чинечи.
Дан в Чигирині, 15 марна 1657.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
На звороті дописка: Универсал єго милости пана гетмана позволеня порту водного до Литви 1657 марта 15.
ницького, ЗНТШ, т. 147, стор. 74—75.
Ів. Крип’якевич, «Вольний порт» у Ст збірник ВУАН за 1929 р., т. XXXII, стор. 92.
№ 439
1657, березень. Чигирин. — Лист до яничарського намісника про вирядження посла Лавріна Капусти в Оттоманс^ку Порту
Шизігіз ас Ьєпєуоіє атісе.
Апіеііас еііат асі Рогіагп ЮІіЬотапісат ІедаГит побігши іпіііеге усі аЬІе^аге сІесгеуегапшБ, иі поБІгат апііциат іткіііат ас зіпсегат
572
їідеіііаіет ас зегуіііа егда еапсіет Рогіат десіагагетиз. Уегит диіп ін кізсе рагііЬиз козіез тиііоз какиітиз, сопіга диоз ке11І£егапдит покіз /иегаі, ідео котіпит позігит аЬІе^аге поп роіиітиз. Риатокгет Нігті гіотіпі уеііт де позіга Гідеіііаіе ас сопзіапііа, диетадтодит касіепиз, декіпс еііат сегіиз зіз. Зипі ргаеіегеа... 1, диод сит зег. скапо сгітепзі їюуит Гоедиз поуатдие еі сопзіапіет атісіііат іпіуегітиз, іп диа іихіа уеі зесипдит іііид Гоедиз регреіие тапекітиз. Ніз ііа сопзіііиііз Іе^аіит позігит сегіае тіїіііае соттепдапіет Ьаигіпит Каризгіа діс-іит, ад Рогіат Оіікотапісат ад іпуісііззітит зег. роіепііззітит ех-сеііеп. Тигсагит ітрегаіогет, дотіпит позігит зиргепит, ехредіуітиз, иі іііе позігат еідет зикіесііопет еі сопзіапіет Пдеіііаіет позіго потіле сопіезіагеіиг. Ідео у-гат Ьііат іііизігііаіет окпіхе го^атиз, зиае таіезіаіі іигсісае позігат ег&а еапдет зикіесііопет, Ндеіііаіет заріеп-іег еідет ехропаі. N08 зиа таіезіаз ірзае окоедіепіез еі їідеіез зегуііогез Є88Є зсіаі. Розідиат аиіет ргаедісіиз позіег Іе^аіиз позігат ег^а Рог-іат Оіікотапісат Гідеіііаіет, зикіесііопет ехрозиегіі, го^атиз, у. ПІ. аііакогеі, иі заіуиз еі іпсоїитіз сит оріаіо еі сіетепііззіто гезропзо ге! поз гєуєгіі роззіі иііга тогат. Риіа поз зег. іпуісііззіто роіепііззіто Тигсагит ітрегаіогі, д-по позіго зиргето, диоад уіуетиз, позігат їіде-Іііаіет, зикіесііопет еі зегуіііа ргаезіакітиз сит отпі зіпсегііаіе ас сопзіапііа. Ніз ргозреге уаіеге дезідегапіез еідет позігат Пдеіііаіет, зикіесііопет ас зегуіііа ас поз ірзоз іоіоз оПегітиз.
Паіит ех зеде позіга Сгекігіп, тепзе тагііо аппо д. 1657.
У-гае ііі. д. ипіуегзиз Ехегсііиз Харогоуіепзіз еогитдие та£паіез ас сатрідисіог, Виддапиз Скітіїіігкі, зегуіііа кепеуоіе оїїегипі.
Шведський державний архів. Копія, з заголовком: «Уега Шіегагигп дала еі ай Рогіат ОНотапісат Іе^аіит зиит, Іігіеі еі аиЬіесііопіа аиае
ЦДІА.УРСР у Києві, ф. Колекція грамот російських царів та універ-
СаЛ№Опубліковано^™Х1В^^ ч,СПІ, т.’ уГ’стор?216^217"'№ 89.
Світлий і доброзичливий друже.
Перед цим ми вирішили вирядити^до Оттоманської Порти нашого посла, щоб послати нашу людину. Ось чому я хотів би, щобУ ви, найсвітлішій! пане, як дотепер, так і далі, теж були впевнені в нашій вірності^ і стійкості. Є крім цього..., дили нашого ^посла, старшого певного війська, на ім’я Лаврін Капуста, до Оттоманської Порти, до вельми непереможного иайяснішого, наймогутнішого, найвйдатнішого імператора турків, нашого найвищого пана, щоб гой засвідчив йому від нашою імені


№ 440
1657, квітня 16 (26). Чигирин. — Універсал війську про забо рону робити шкоди в маєтностях Богу слава Радзівілла
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорозкйм.
Всім вобец і кождому зособна, кому о том відать належить, а мено-вите паном полковником, асаулом, сотником, атаманом і всему товариству Войска єго царского величества Запорозского, конним і пішим, так до войска ідучим, яко і з войском назад поворочаючим, доносим до відомости, сурово приказуючи, аби жаден з козаков чатами, мимоїздом, подїздом, і інними вшелякими способами, в містах князя єго милости Богослава Радивила, Селец, Венгров, Староє Село названих, і в селах до тіх міст належачих людем мешкаючим найменшеє кривди і шкоди, здирств і лупезтв чинить не важилися. А кто би сему писаиію нашому спротивним будучи, якую кривду людем тамошним чинил над сеє писаніє наше, такового кождого, яко волі нашой спротивного, сурово карать
Дан в Чигирині, 16 априля 1657.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
№ 441
1657, квітня 18 (28). Чигирин. — Універсал війську про вільний пропуск послів Фердинанда Пі
ВоЬіІап СЬтіеІпіскі, йеітап і \Уо]8кіет ]е&о сагзкіе^о \\’е1іс2ез(\\’а Харогозкіт.
Огпа]ти]ету іут різапіет пазгут кахсіетп, коти о іут хУіейгіес паїегу, а тіапошісіе рапогп риікоитікот, азаиіот, зоіпікогп, аіатапот і Аузгуікіегпи (оишггузіуєи А¥о]8ка ]е£0 сагзкіе^о \¥ЄІісге8І\\га 2арого-
574
зкіе^о, іакге аіатапот гпіеізкіт, иб]іогп, Ьигтізіггот і коти іедпо іе різапіе пазге рокагапе Ь§дгіе, іг Ь§д^с и паз па]азпіє]8ге£О сезагга ]Є£О тсі ггутзкіе£о ичеікі розіу... [тагііапоіроіііапзкі і )е£О тсі рап КггузхіорЬ Магіапо\уісг, ргокигаіог Ьозпіепзкі і іигескіе^о ]§гука ііи-тасг іс^ог па]азпіеізге£о сезагга ]е£о т., а шгідусзгу од паз одрга\у§, нагад до сезагга к. р т. рохсгаса]^. Рггеіо гогкаги]ету іут різапіет пазгут, аЬу \узг§дгіе ро тіазіаск, тіазіесгкаск і мзіасії хузгеїакіе іт ро82апои7апіе у/уггддгапо і Ьсгріесгпіе Ьег па]тпіе]згеі ігидпозсі ісіі рггеризгсгаїі, гуичіозсі опут заінут, сгеїадгі і копіот ісЬ піе гаЬга-піаіі, рг2е\уодпіко\у ро кіікапазсіе од тіазіа до тіазіа да]$с, іакге і родгуоду \узг§дгіе, шісіе роіггеЬоууас Ь^ід, піе гаЬгапіа]сіе, род піеіа зк$ пазгз і 8го£іт кагапіет пазгут.
Різап Сгеіігіпіе, дпіа 18 кхуіеіпіа 1657.
Вокдап СЬтіеІпіскі.
Тііеодаіиз 1 СЬтіеІпіскі, дих ипа сит Ехегсііи Харогоуіепзі Моз-согит.
№ 2346, стор. 380. Переклад/
Переклад
пості Війська Запорізького’ а також міських отаманів, ^війтів, бургомістрів і всіх, римського цісаря його милості: [архієпіскоп мартіано] поллітанськин і його милість пан прощальної аудієнції повертають до того ж найяснішого цісаря його милості. Тому печували їх, їхню челядь та коней харчами, даючи від міста до міста по кілька-Писано в Чигирині дня 18 квітня 1657?
Теодат Хмельницький, гетьман, разом з Військом Запорізьким москвичів.
№ 442
1657, квітня 18 (28). Чигирин. — Лист до Ява Казимира про
переговори з королівським послом Бенєвським
Ма]а8піе]82у шііозсішу кгоіи, рапіе. пат шіеісе тіївйсіууу.
ОІи^оЬу исгупіс іггеЬа котепіагіизг рогг^дкіет пазге ки з\у. ра-ті^сі апіесезогот V/. к. т. \уурізи]дс рггузіиді і гусгііхуозсі, аіе ге піе-кібге і г і§зкпіс$ гезизсуіохуас, ге діп^іе і ирггукггопе, дги^іе газ ге діа


•дахспозсі хуукгадіі 8І іету іуїко а доЬгге 5 паз гадпа ієпіхуспіі рокі іакіе гіусії Індг
XV. к. пі. піе одзігусйпуіу: оху гогкагапіа, |акоЬузгпу іе па]х ху изкі^асії рггуяапу. Ліс Ьу исикгохуапіе п ІакоЬу ]’е Ьуіу ІиЬозту зіу і
зхуупі рапзкіт рггег рапа Віепіохузкіе^о оЬзуіас паз гасгузг, Іаьк^ зхуз озххіадсга^сут і пазге £Іадгдсут, іезіі пазге Ьуіу ]акіе рггехуіпіепіа, ипігепіе XV. к. т. рапи пазгети тіі^ети дгі§ки]ету, а худгі^сгпіе рггу Іахх'згу зіагас зіе Ьучігіету, ]акоЬуз од паз хугаіетпе хпаї икопіепіохуапіе. ВІаїЄ£02 і х рапет ВіепіоуузкІт роиїаіе о ггесгасії, од XV. к. Іп. роч’іе-ггопуск, гогтбхуііізту, и^адгаідс саіе, ]акоЬу хуаз/е] кгдіехузкіе] тсі іпа]'езіа( XV ропіехуіегапіе і пазге зхуоЬоду піе розгіу XV ирадек; ге ]едпак иИітаіит їіпет дезідегіа XV. к. тсі піе хугі§1у і рггусгупу іепге рап Віепіохузкі орохуіе і 2 паті (такіохуапуск ггесгу хууіогу рогг^дек. Сгети хузгузікіети тпіетату дозіаіесгпіе, ]ако сгіохгіек Пдеі гесіае о доЬге] екзрегіепсіе], шузіагсгу і 2 іе] рггузіи^і гагоЬі па 1о, ге піе рггег іпзге^о Ь§дгіеіеп акі, ]ез1іЬу Ьо£ рогхуоШ, ]’епо рггег піе^о іегтіпо-хуапу, С2Є£оЬузту і гусгуїі. Тепге дду XV. к. тс. рггухуііа, і пазхд рггед Іоіу XV. к. тс. гусгіішозс. Рапа Ьо^а гаіет о доЬге гдгохуіе XV. к. тсі ргозг^с, изїи£і пазге тііозсіхуе] хаіесату Іазсе.
Бап г Сгукугупа, д. 18 аргіїіз аппо 1657.
к. тсі, пазхе£о тсе^о рапа ипіхепі зіидгу. Вокдап Сктіеіпіскі, ііеітап лЛ7о]зка /арог.
Адреса: Каіазпіе]‘згети і піеххуусі^хопети Лапоххч Кагітігхоші, г Ьо2е] іазкі кгдіохуі роїзкіети, рапи пазрети тіїозсіхуети.
Бібліотека Красінських у Варшаві, рук. 4023. № 18. Оригінал Опубліковано: Памятники, т 111, відділ III, стор. 138—141, № 33 Памятники, вид. 2, з доповненнями, т. 111, стор. 239—240, № 40.
Переклад
Наияснішии милостивим королю, пане паш вельми милостивий.
Довго треба було б пояснювати, описуючи по черзі наші послуги і прп.хильність до блаженної пам’яті попередників вашої королівської милості, але про деякі з них прикро згадувати бо довгі й набридлі, а інші за давністю випали з людської пам’яті тому, не згадуючи всього, напишемо тільки про свіжі і добре відомі вашій королів сі кій милості. Найважливішим є те, то при кожній нагоді не лінувалися виконувати накази вашої королівської милості, поки намови якихось лихих людей завдали нам неприємностей, але не відштовхували нас від ласки вашої королівської милості; навпа ки. ми завжди були чутливими до папських наказів і намагалися виконувані їх якнайстаранніше, остерігаючись найменшої догани. Та хоч би ми й намагалися найбільше засолоджувати нашу охочу покірливість, завжди знаходилися брехливі язики.
576
..ості. А вдячно прийнявши його, старатимемося, щоб ваша королівська милість вза-личності вашої королівської милості^ але щоб і наші вільності пе занепали. Чому яснить і викладе порядок справ^ які ми^бговорювали.^ Думаємо, 3 цимусі“ 33~ бога доброго здоров’я цл і вашої королівської МИЛОСТІ ВІДД ІГМО її Р міг їсти в л ск
№ 443
1657, квітня 18 (28). Чигирин. — Лист до імператора Ферди-нанда III в зв’язку з посольством у справі замирення
Аи^изііззіте роіепііззітедие саезаг, дотіпе догпіпе поЬіз сіетеп-ІІ88ІГПЄ.
Зоїетпі гііи гет сеІеЬгапдат ітодие іп зіироге ді^по ЬаЬепдат Пііегае зиае саезагеае таіезіаііз, тапіЬиз іііизігіззіті Реігі РагсеуїсЬ. агсЬіерізсорі тагііапороіііапі, поЬіз деіаіае, ргае. зе іиіегипі, чиіЬиз стісиіі, поп аііид та^із зиат арреіеге таіезіаіет, диат иі сіігізііапиз огЬіз аЬ іпуеіегаіа іпіизіацие іоі діззепзіопіЬиз дезізіаі іпзапіа оиоіідіа-пояие дізсідіо еі іп сопсіїіапдоз ипіепдоздие уіпсиїо ргізііпо 8е соп-їегаі апітоз; иіігочие зе поп деїиіигит іапіо пе^оііо зиа саезагеа таіе-зіаз тедіаіогет, пиііо зиае аиіЬогііаііз дізсгітіпе зиррозііо роїіісеіиі Ечиідет поп аЬз ге зиае саезагеае таіезіаііз ргаедісапда сіетепііа; сит пиїїіиз соттосіі реііісііа гаііопе зропіапеит пес поп дШісііет іп зе зиттаі ІаЬогет, Ьос зоїит аддисіо сопсіітепіо, пе иІіегіогіЬиз сЬгізііапа гезриЬИса іпуоіуаіиг еггогіЬиз, іто сотрозіііз іпіег зе іпітісііііз диіздие расіз Ггиаіиг сіиісесііпе. Тит 8еди1а Шизігіззіті зиае саезагеае таіезіаііз соттепдапда іп ехециепдіз рготоуепдізчие СОГПІ83І5 уі£І1апііа Іе^аіі, сиі іат де сопаііЬиз яиат де іпдизігіа аріііидіпецие іапііз геЬиз песеззагіа піЬі! деїиіззе іезіагпиг Гідеіііег: дио-піат еі іи8Іа зегіе Іе^аііопіз зиае регігасіагіі агсапа,. пес тіпиз раіеп-іеі де зіпсего іп поз зиае саезагае таіезіаііз ргаедіхегіі апіто. Сиі поз сит де егаіііидіпе тапегпиз зоїіісііі, Ьасіепиз іатеп іп Іосит іизіо

репзапді ргаевШі ЬепеПсіі позігат еіосатиз ргорепзіопет: зропдепіез поп аііо поз сопіепіоз іоге іпіеіпіедіапіе, пес аііегіиз аіісиіиз цііагл зиае саезагеає таіезіаііз іппіхигоз сопзіїіо, зі іаіпеп зесигііаіі іпіе^гііаііциє зіаіиз позігі пиііа іпїегаіиг іпіигіа. Саеіега сит та^із їипдапіиг ргае-зепіі геїаііопе, согаїп еідепі іііизігіззіто сопсгедідітиз Іераіо іпіігтае поп сотпіШепіез раруго, гаіі зиИісіепІег аЬзоІиіецие еі зіЬі еписіеаіи гит сотті.зза еі сіє позіга Ьаисі зе^піиз ІезШісаіигиіп Ьитіїііаіе еі оЬзе-диепііа. Иеит іпіегігп де ргозреггіпю зиае сасзагсае таіезіаііз зиссеззі: уаіеіидіпізцие диоіідіапо аидпіепіо іп діез теїіогі ргесапіез іпдеЬііііап дає поз соттепдагпиз сит оЬзедиііз &гаііае.
ВаЬапіиг СхуЬугіпі, діє 18 аргіїіз аппо 1657.
Аи^изііззітае уезігае саезагеає таіезіаііз оріаііззіт! Ьитіїїіітци. зєгуі, ВоЬдап СЬтіеІпіскі, дих сит ипіуегза СоЬогіе Харогоуіапа
Адреса: Зегепіззіто еі роіепііззіто ргіпсірі Регдіпапдо іегііо. ді-\іпа їауепіе сіетепііа Котапогит ітрегаіогі зетрег аи^изіо ас Сегта-піае, Нип^агіае, ВоЬетіае, Баїтасіае, Сгаесіае, Зсіауепіае Виї^агіаециє ге£І, агсЬідисі Аизігіае, дисі Виг^ипдіае, Зіугіае, СагіпіЬіае, Сагпіоіае еі УіііетЬегдае, сотііі Тугоііз, дотіпо дотіпо поЬіз сіетепііззіто.
Державний архів у Відні. Оригінал.
Опубліковано: <1. Ре]ас8Є¥ІсЬ, Реіег РгеіНегг ¥оп РагсЬеуісЬ, ЕггЬіьсЬої ¥оп Магііапороі. АгсЬіу Ніг бзіеггеісіїІБске ОезсЬісЬіе, т. 59, ч. 11.
Найсвітліший і наймогутніший імператоре, наш найласкавіший пане, пане.
В урочистій обстановці і з найвищим подивом треба гідно прийняти лист вашої імператорської величності, доставлений нам руками ясновельможного Петра Парче-вича, мартіанопольського архієпіскопа. З нього ясно, що ваша величність добивається лише того, щоб християнський світ відмовився від застарілого і несправед твого бо жевілля з його численними незгодами і щоденним розбратом і направився до здруження і з’єднання розумів давнім зв’язком. Крім цього, ваша імператорська величність обіцяє бути присутнім в цій справі, як посередник, якщо не буде ніякого порушення вашого авторитету. Справді, заслуговує прославлення милосердя вашої цісарської величності, що бере на себе добровільну і важку працю, хоч не обіцяється ніяла користь з цього, і подає тільки таку умову, щоб християнська республіка не вдалася посла його імператорської величності у виконанні і просуненні доручень. Свідчимо вірно, що йому не бракувало як зусиль, так і старанності та здібності, необхідної в таких справах, бо він грунтовно обговорював і важливі таємниці свого посольства, і не менш відкрито заявляв про щире відношення його імператорської величності до нас. Ми залишаємося схвильовані цією ласкою і, щоб віддячити належно за виявлене добро, висловлюємо нашу прихильність, обіцяючи, що не приймемо іншого посередника і не будемо користуватися порадою нікого іншого, крім вашої імператорської величності, якщо тільки не буде заподіяна ніяка кривда безпеці і цілості нашої держави, Інші справи, які більше випливають з теперішнього звіту, ми довіри їй особисто тому самому ясновельможному послові, не довіряючи ненадійному паперові вважаємо, що він задовільно і точно пояснить і те, іцо йому довірено, і належно засвідчить про нашу покірність і послух. А втім віддаємо себе з послугами ласці вашої величності, благаючи від бога найкращих успіхів для вашої імператорської величності і з кожним днем кращого здоров'я.
Дано в Чигирині, дня 18 квітня року 1657.
578
Вашої найяснішої імператорської величності наиприхильніші і найпокірніші слуги,
Адреса: Найяснішому і наймогутнішому князеві Фердінанду ПІ, милостю божою Кроатії, Словенії і Болгарії, ерцгерцогові Австрії, князеві Бургундії, Штирії, Карінтії,
№ 444
1657, квітня 23 (травня 3). Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича про підготовку Туреччини до війни та про смерть константинопольського патріарха
Божиею милостию великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичю, всеа Великия и Мальїя и Бельїя Росии самодержцу Гп. т.], государю и облаадателю, вашему царскому величеству, Богдан Хмельницкий, гетман со всем Войском вашего царского величества Запорожским до лица земли ниско челом бьем.
Оставаючи мьі 1 верньїми слугами вашего царского величества, при-лежно о том радеем2, как бьі ведомости всякие, имети о умьіслах3 неприятельских; но и паче ж 4 салтана турского и хана крьімского, как они промьішляют о православии нашем и о городех вашего царского величества украинньїх. Також дал нам ведомость ньіне5 владетель земли Молдавской, что салтан турской великие и многие войска свои по-ганские, сговорясь с Фердинандусом третьим, цесарем римским, и с ляхи, которьіе все земли уж своєю прелестию прельстили6, хна християн воевать збираетца7 и мост на.Дунае уж тот же салтан турской повелел 8 делать скоро 9. Часть войска на мутьян и волохи, часть на вен-грьі, а часть на украинньїе вашего царского величества городьі обратить имеет, чего только боже им не помоги 10 и заступление пресвятьіе вла-дьїчицьі нашиє будьі и всех святьіх. Також хан крьімский со всеми ор-дьі своими готов єсть, только не ведаем, где хочет ударить и в какие городьі итти, а то не ис какой иной причини, только с подученья лят-цкого и ради их, понеже 11 ляхи от веков обьікли прелести своими всякие 12 монархи сводить, как и преж сего 13 росийских православних кня-
\ дру їй колір замьіслах.
У другій копії: готовят.
' У другій копії: не помог.
У другій копії: після слова «понеже» написано: убо.
У Другій копії: разньїе.
лей воєводили 1, и седалиіца их лресветльїе ви во что обратили. И ньше ки о чем больши не радеют 2 те же отступники ляхи, голько чтоб разо рить православне, чего не едипова 3 и ваше царское величество дознана.! И ньше ляхи, види свою свьшіе от бога назначениую последнюю 4 5 гибель, вашому царскому величеству иокоряютиа, а в сердцах их яд
личеству, к6 туркскому салтаиу послов своих носила ют, и чтоб им воевать на християн7, нросят. А оии ему за гое по.мошь, начав8 Кт Кам.енца-1 Іодольского, все украпнньїе вашого пареного величества горо дьт обещают. II мьі, имеючи 9 такову ведомость от владетеля молдав-ского и тебе, великому государю царю нашему, о таковьіх г -------
ских у.мьіслах 10 11 извеїцаем и молим ваше царское величество, царское величество тем отступником ляхом ни мальїе не да понеже не истинно 12 вашому царскому величеству, покарян больши 13 искони о таковом неприятстве 14 не сльїхано, о 1 владетель молдавской ведомость нам учинил 15, что салтаи день благовещения иресвятьіе владьічецьі нашея богородиі щен 16 будучи крови християнской, послав мучителей .........
вселенского патриарха с многими архиепископьі и клі.г«»., —_______-
жественную литургию действующаго, повелел 17 от престола взять, и на вечное посмешенство 18 и бесчестье всего православного християнства, иред вратьі церковними во всем одеянии святом 19 повстати. Еще же и святейшего Паисея, патриарха иерусалимского с иньїми 20 митрополити! поймать послал и своє то же 21 мучительство на нем 22 исполнить уми-слил, которне видя такое мучительство, с столицьі своей патриаршеской побежал. И сия вся за советом 23 лятцким содеяшась, о каковом мучи-
1 У другій копії: поприводили.
2 У другій копії: промьішляют
3 У другій копії: не поедииого
4 У другій копії: остатнюю.
5 У другій копії: покоряючися убо
6 У другій копії: до.
7 У Другій копії після слова «християн» написано: помагає?
8 У другій копії: почепиш.
• 9 У другій копії; имєя.
10 У другій копії: замислах.
11 У другій копії: ии мало не перил,
13 У другій копії: вяиіая
и у ;,руг,й К0І,й: учигедьстне.
16 У другій копії: не сьіт.
їв у друг’“ чсправляючего велел
19 У другій копії: во всеії одежде святительскоА
20 У другій копії: с инеми
21 У ДРУГІЙ копії: таково ж.
22 У другій копії: над ним.
23 У другій копії: за думою.
580
тельстве салтана турского многая и бесчисленная в грамоте владетеля молдавского вьшисана суть, с которою грамотою Федору Коробку, посланника нашего, к вашему царскому- величеству посилаєм, которого, не медлив изволь ваше царское величество повелеть к нам отпустить п милостивої! указ своєго царского величества вскоре прислать, чтоб есмя, види бусурманскую ярость, за время 1 войска совокупил, как и велели есмя совокуплятца 2 к Днестру. Разумеем, и о том [из]вестног єсть вашему царскому величеству, что Фердинанд третей, цесарь рим-ской, присьілал к нам Петра Парцевича, арцьібискупа марцианополитан-ского, советуя 4 нам, чтоб есмя с ляхами в вечном бьіли покое. Також о том 5 и король польской Ян Казимер приснлал к нам своєго посла Яна Казимера Биневского, великого радцу лутцкого, склоняючися к покою, И мьі, видя хитрости их древние, отписали к ним, что никакова миру с ними во веки не будем иметь6. И то тебе великому государю извеїцаю, что будучи я з невремением 7 за изволением всех полковников вручил 8 есмя гетманство сьіну моєму9, Юрью Хмельнитцкому, за кото-рьім 10 ниско челом бьючи, молю, чтоб ваше 11 царское величество мидо-стив к нему бьіл и в неотменной милости своей охранял 12. То же де про-чая посланник наш изустно 13 вашему царскому величеству о всем изве-стит. При том в неизреченную вашего царского величества милость вручаємся.
Дан с Чигирина, 23 дня, месяца ацреля, 1657 году 14.
Вашему царскому величеству прямьіе и верньїе слуги и подданньїе, Богдан Хмельницкий, гетман, с Войском вашего царского величества Запорожским.

а У другій копії: ведомо
4 у Р їй к ії ра, ячи»
® У другій копії: своєму.
У другій копи: словестне.
14 У перекладі дописані слова: А в низу приписано.

№ 445
1657, квітня 23 (травня 3). Чигирин. — Наказ послові до російського уряду Федору Коробці відносно перегоновій Польщі з Туреччиною та про інші справи
ли от нас Богдана Хмельницкого н от всего войска его царского вели чества отдатн и прямую службу нашу и всего войска и подданство наше его царскому величеству известнт, а потом лист до рук отдатн.
2.	Та подлинная ведомость дотла, что с подушений Фердпнандуса трегего, цесаря римского н также скудности лятцкие, цесар турской указ учинііл силно готовится паше селистрейскому на мутьян и волохов та ким обнчаем, естьли пойдут с турками на Украйну мутьяне и волохи нас, козаков, воевати, то дадут им покой, а естьли не пойдут, тогда випалить и вьшустошить обе землицьі хотят и тем грозят.
3.	Будиймского пашу на венгрьі послать имеют, чтоб и венгрьі на нас им способствовали, для того цесар турецкий те войска тут обратити хочет: что поднялся Фердинанд третий, цесарь римский, и ляхи с вини-цеяньї турков помирить и успокоить, то подлинно ведае.м, да и там по-слан с тем, чтоб виницеяне на время потерпели и турчину дали покой.
4.	Те ж ляхи посилали дваждьі до салтана турского, обвиняючи святешних патриархов, а имянно патриарха вселенского костянтинополь-ского, патриарха иерусалимского, патриарха антиохийского, которне как бьі имели до его царского величества писат, чтоб его царское вели чество войною шел на солтана турецкого, также как бьі имели теж па-триархи и к нам писать, чтоб есмя морем шли на турков и за то свя тейшего патриарха вселенского мучительски погубили и других имать послали.
5.	Хан крьімский несколькиждьі посьілал до Стамбулу, чтоб сад тан турской ляхом помочи дал, и сам хан имеет там же ляхом на по-моч итти, а то для того, что как его царское величество с нами, Вон-ском Запорожским, ляхов извоевать, то негде инде, только на солтана туретцкого силою войска обратить.
6.	Фердинанд третий, цесар римский, так постановім є ляхами, что скоро только турки с татарьі ляхом на помочь вьіндут, то и Фердинанд имеет с своими войсками способствовать ляхом.
7.	Присьілал Павел Сапега, гетман литовский, к нам, гетману Хмельницкому и ко всему Войску Запорожскому, спрашивая нас, при кпм Войско твосго царского величества Запорожское єсть. Мьі, вьіразумев от них, что двояко мнслят, отказали так, что одинова... твоєму величеству повек и наследники нашн под крепкою царского ве-личества рукою пребьівати будем.
Пусть же рассужает его царское величество, как то ляхи почннают и правдиве никогда нп с ксм не поступают: тут изволокают, а иньїх земель на нас воевать затегают. А когда его царскому величеству вся
Литва поддаватись иметь, бити челом, чтоб нас уведомил его царское величество, каки ми статьями.
челом имеет, чтоб нам его царское величество обо всем об'ьявил, как с ляхами и с Литвою постановит, с шведом ли воевать будет или нет,
хитростьями на нас воевать промьішляют и турков и татар затегают,
уж надежньїми бьіли, кому отпор давать. О короле Казимире естьли спросят. то сказать имеет тот же посол наш, что бьіл в Ченстюхове и имеет уступат до Шленска. А Ракоце, естьли вспросят, сказать имеет,
через Дунай переправятца имеют и татари похотят итти, ми вскоре Войском его царского величества Запорожским к Днестру копитись,

№ 446
1657, квітня 24 (травня 4). Чигирин. — Лист до литовського великого гетьмана Павла Сапєги про переговори з Польщею
Ьуіо рггесІ8І§х¥7І§сіе, ієно ро діи^іт икоіаіапіи і Крід ху тіїут озадгіс
іе] V/ паз хуідгіес піе то£Іі гусгііу/озсі, XV іак сПи<^іе гаіут рггузгіу
і гдгохуіи, а розігоппут игд^апіе Ьуіо і росіесЬа. N16 да] Ьоге, аЬузту г іак гпасгпе£о тіеіі тіес копзоіася ирадки і заті Ьухузгу піе Ьег озоЬінує], іак іидгі гусегзкісЬ. ]ако і сЬйдоЬ иігаіу, аіе ге загкату па
суіиі^су рег ігапзеппат. Тегаг іедпакге Ьо£ хУй/есЬто^дсу зегса хулі. хет. т. рапзіхуа до іе£о пау/гбсії гтузіи, аЬузсіе паз оЬхуієзсііі хуоЦ з\уо]д і о пазге] \угі§1і хугаіетпд хуіадопюзс. ^дгі^сгпізту іакохуеі 7
т. иЬІігепіет хуоіпозсі пазгусЬ, а г ирозіедгепіет Ьуіо парггбд рохуа^і і та]езіаіи сага ]’е£о тозсі тозкіехузкіе^о. Біаіе^ог, ]ако ху кагдусЬ пазгусЬ зргахуасЬ до піе^о сгупіту ге!ас]д, та|дс зі§ ки хуга]етпеі ро-
ичппіе паз осі шпі. т. пі. рапа ап&іІ ^ие^ітопіа, ]ако Ьу осі паз тіаі Ь\*с исізпіопу і рггег (о до роддапзіхса рггутизгопу; іут затут зхшадсгегпу. кібгу поуіі аЬзсопдііа согдіз, гес, даіі Ьб&, ]ако доЬго^о’піе паз о рго-іекс]^ ргозіїі, (ак їеі ^дгі§сгпут рггуі^сі п паз аіекіет, піе га.зіигухг згу Ц з\со]$ доЬгохуоІпозсіа гадпе^о од паз піерггу]асіе1зкіе£0 розі^рки. Аіоіі зкого Ьд& хузгесЬто^^су гоггдгпіепіе рггухуіедгіе до зіизгпеї копу рогуде], паіепсгаз тпіе] тоге Ьус і о ВусЬдш копігохуегзіеі. І роиЧдге патіеппузгу, ге сагоич ]’е£0 тозсі регіигі Ьус тогету і іе^о айепдеге иоіі іпдиЬііаіе тузіету, геїіциа изіпе] геїасіеі рапа безгкохузкіе^о рогисхуіізту, рггег кіоге^о і пазге гаїесату изіи^і Іазсе \ут. т. т. рапа ]ако па]рііпіе].
2 СгуЬугупа, д. 24 аргіїіз а-о 1657.
иЬп. т. т. рапа саіе гусгііхуу рггуіасіеі і зіи^а, Воіідап СЬтіеїтскі. ііеі. У/о]. 2ар.
Адреса: ЛазпіеАУІеїтогпоти, папі луіеісе тіїозсіхуети рапи і рггу-Іасіеіохуі, ]Є£О тозсі рапи Рзхуіохуі Заріегіе, \уоіе\уодгіе ичіепзкіети. Ьеїтапохуі хуіеікіети Ш. Кз. Ьііехузкіе^о, оддас рііпо паїегу.
Бібліотека Рачинських у Познані. Оригінал.
ПДІА УРСР у Києві, ф. Колекція грамот російських царів та уншт-салів українських гетьманів, спр. 35, арк. 1—2. Фотокопія з оригіналу.
Державна публічна бібліотека Української РСР, Відділ рукотвір. № 1472, Збірка документів Стороженка, арк. 105- 105 зв. Копія.
Опубліковано: II, В. С-ко (Сторожепко), Два письма Б. Хмельншікого к П Сапеге, воеводе виленскому, гетману лнтовскому, «Киевскал старій..** 1885, январь, стор 196-198 (російською мовою).
Переклад
Ясновельможний, милостивий пане пане і приятелю.
Хоч між нами і була довголітня ворожнеча, але не з нашої вини, бо ми тільки хотіли після довгого неспокою встановити Речі Посполитій милу безпеку, і самим,' мирі надолужувати втрачене під час воєнних походів, та поправити своє здоров’я
584
ґші та здоров’ї, а сторонні
	---ііхалися з нас і тішилися. Не дай боже, щоб ми
голови.^які огудили

або зневагою наших
Ми дуже дя



готові віддячити подібн моєму милостивому паї
скарзі вашмость. милос

добровільно просили нас про захист і
мо '	ВСД В СП о . Іі'	,.’В |Л
ь ий, гетьман Віис а 3 порізь г
№ 447
І657, квітня 25 (травня 5). Чигирин. — Лист до шляхти Пінського повіту на захист ліщинського архімандрита Тикаль-ського
Лазпіеууіеїтогпі, ичеїтогпі, тсі^і рапошіс Ьгасіа рохуіаіи Ріпзкіе^о, пат хуіеісе тіїозсі^і рапоріє і Ьгасіа.
УМіегхету, геЬу тизіаі Ьус аІЬо катіеппу аІЬо піес1іггезсі]апіп, кіб-ге^оЬу кггушсіа каріапа Ьоге^о піе оЬезгІа і оЬеІ^а піе рггуууіосіїа бо роїііотоапіа. 8аті ипп., тої тсіші рапоигіе, чиапіоз зиьііпеііз сопаіиз, ііекгос зі§ \уат сііісЬоаупі шаяі ргегепіиіз г игахаті і зич)]е \ут., тут т рапот раіеїасіипі 2піе\уа£і. ЬіазЬу іо іебпусЬ хуібосхпа іе^о тсі о]са
На звороті адреса: Ла$піе\\деІтогпут, уДеїтогпут, пат хуієісє тьсі иут рапот і Ьгасіе]. ісіі т^сіот рапот Ьгасіе] роууіаіп Ріпькіе^о оддає
Іншим почерком: Од р. Иеітапа гарогозкіе^о Сктіеіпіскіе^о, даіит 7 СгуЬугупа, д. 25 аргіїіз а-о 1657 \у зргалуіе о]са Тикаїзкіе^о... к
ЦДІА УРСР у Києві, Колекція грамот російських царів та універсалів українських гетьманів, оп. 1, спр. 71. Оригінал. Чорнило документа вилиняло, і деякі місця не можна прочитати. Вони відзначені крапками
Переклад
Ясновельможні, вельможні, милостиві панове брати Пінського повіту, нам вельми милостиві панове і брати
Віримо, що той мусив би бути з каміння або бути нехристиянином, якого б кривда божого священика не зворушила б, а образа не викликала б жалю. Самі вм мої милостиві панове, скільки вживаєте заходів, коли ваше духовенстзо пред’являє вам свої образи та розповідає вм., моїм милостивим панам, про свої кривди Чи ж ми не повинні вболівати за його милість отця Тукальського, якого деякі ваш мості пани з повіту... (Пінського} скривдили. Він дуже скаржиться і своїм плачем викликає у нас плач, а то і спонукає до помсти. Ми одержали прохання вм панів в яких ви закликали до колишньої братерської дружби, але' до прохань приєдналися такі..., що не тільки не задовольнили скаргу божого священика, але, навпаки, замість цього до його ран приклали ще рани, та її його намісника вигнали з маєгку, зневаживши його погано і негідно. Тому дуже просимо вм. м. панів, якщо бая зете бра-
Затим доручаємо себе якпяйтиріше ласці вм. м панів.
Вм. м панів у всьому прихильний приятель і слуга. Богдан Хмельницький, геть мав Війська Запорізького.
На звороті адреса: Ясновельможним, вельможним, нам вельми милостивим панам і братам, їх мостям панам братам Пінського повіту віддати належить.
Іншим почерком: Від п. запорізького гетьмана Хмельницького. Данин в Чигирині, дня 25 квітня 1657 н справі й. в. отця Тукальського...
’ Далі нечітко.
№ 448
1657, квітня 25 (травня 5). Чигирин. — Лист до Павла Сапєги про необхідність повернути землю ліщинському архімандриту Тукальському
Лазпіехуіеїтохгіу тсіхуу рапіе \уо|’е\уобо хуііепзкі, пат хуієісє тсіхуу рапіе і рггу]асіе1и.
Іпасге.і зі? гаргахуб? таіз ггесгу іп тебиііа, <]иат ргае зе іиіегипі Іп согіісе і іпакзга Іізіи купі. тсі рапа зепіепііа, пігеїі зкиіки еїікас]а $ре1піопе£о. Касгуїез \ут., тиг. р. різас, хуутіеггаізс зхуо]'є окоіо зрга-хуіебііхуозсі исгупіепіа ]е£о тсі о]си Тикаїзкіети зибогез, іакоЬу тіаі гиреіпз лате хузгузікіт обпіезс 8аіу8Їаксі$ осі ІусИ, кібггу іпідио іпзііпсіі зіітиіо ]ети Ьегхуіппети исгупіхузгу хуіоіепсід і пасгупіот Ьо§и па оїіаг? розхуіесопут піе гЬог^охуаІі. Аіес ро зтегсі р. Везгкохузкіе^о екз-регіусіі рггурабі розіапіес’ ]. т. о.іси Тика1зкіе&о ІаскгітаЬітбі, пієхує-зоїу розіапіес, баі^с гпас, ге піе їуїко геЬу зі? бозус тіаіо зіас ху рге-іепз]асІі опети, аїе пахуеі і тизіаі сопзиіепбо заіиіі і изЦріс патіезіпік ]е£О тсі г та]?іпозсі іатесгпуск, гизгопу зіатідб ігетііи піекібгусЬ, / і хуугагпут хут. тху. рапа ріегхузге] \уоіі зхує] геігакіохуапіет. 8атге ххт., тху. рап, ихуаг, ]еге!і 11І8 тегіііз ге]сігіе зі§ ті^гігу паті, о кібгу хуги., тш, р., изікцезг, рокбр Охузгет іак іггутас о паз ІгхеЬа, ге рбкі з1и£І Ьогедо піе Ь^бгіе итіагкохуапа кггухугіа, ту бо габпуск рггузіаріс піе тогету ті^бгу зоЬ$ котріапаср. Ргозг§ іесіу шіеісе \\чп. т\у. рапа, аЬо \ут. тху. рап и^обгіс каг икггухубгопе^о карІапа Ьоге^о саіе і іут зрозоЬет зіагаі зі§ ті^бгу паті \У2а]етпе] и^обу, аЬо ]их гиреіпіе баху-згу рггуіагпі пазге] рокб], тіто зі§ гасг ризсіс і опе^о кггухуб?. 2а-іесату зі? гаіут ]ако паіріїпіе] Іазсе хуш. тс. рапа.
Вап ху СгуЬгупіе, б. 25 аргіїіз а-о 1657.
Л¥т. тху. рапа саіе гусгііхуу рггу]асіе1 і зіи^а, Вокбап Сктіеіпіскі, кеітап ЛЛ7о}. 2ар.
Адреса: Лабпіехуіеїтохпети, пат хуіеісе тсхуети рапи і рггу]асіе-іохуі ]Є£о тс. раті Рахуіохуі Заріеге, хуо]‘ехуобгіе хуііепзкіети, Ьеітапохуі хиеікіети Кз. Ь. еіс. оббас паїегу.
Центральний архів давніх актів у Варшаві, ф. Радзивіллів. Оригінал.
Переклад
Інакше, справді, речі ві	
	Пт^77опсований ро -	чичесу... ехрссііаіу.. Роїапіес.
п. Деївковського. прибув, проливаючи сльози, посланець й м. оіця Т\к.-ільськлгс
‘снитися між нами мир, до якого вм. м пап прагнеш. Навпаки, ми вважаємо, що юю'
взаємної угоди, або вже цілком залиш нашу нрияшь та звозь не заспокоювати і :цке кривди. Л втім доручаємо себе якнайширшій ласці в.м м. пана.
пану Павлові Санезі, віденському пое воді, великому гетьману Вед. .Чиї кн : і
№ 449
1657, травня 2(12). Чигирин. — Універсал, за яким грецьким купцям дозволяється самим вирішувати свої купецькі справи
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величество Запорожским.
• Всім вобец і кождому зособна, кому о том відати належні, а меновите паном полковником, асаулом, сотником, ата.маном і весну товариству Войска его царского величества Запорожскаго, і кому только сей наш лист оказац будет, также атаманом городовим, «оптом, бурмистром і на якой-колвек услузе нашой буду*--- ------
носимо ДО ВІДОМОСТІ!, іж ми приохочуючи греков куицо ну нашу з розними товарами приєжджаючи, вигодої міти хочем і сурово росказуєм, ажеби жаден по міс* українних гандле отправуючих альбо перемешкивак полковий цкого, козацкаго и. мескаго потягать не важ; ников засе, асавулом, атаманом,^войтом, бурмистром а( судить і декретами окривать не сміл, ерокго навпоми яко звичай єсть в чужих краях, сами межи собою в цких вшелякиє справи розсужали і челядь викрочную луг заслуг карали; а єсли би кто з іюлковников наши предложонних важилея неналежне в тоє втручать і тЯ додавать, такового ми ерокго будемо карать.
Дан з Чигирина, 2 месяца мая 1657 року.
Богдан Хмельницкий, рука власна.

588
1Ь57, травня 4 (14). Чигирин — Універсал про закріплення за Павлом Ярмултовським сіл Вербиці та Гарбове
Богдан Хмельницкий, гетман < Войском єго царского величества Запорожским.
Ознаймуєм сим писанієм нашим кождому, кому о том відати над-лежит, а меновите паном полковником, асаулом, сотником, атаманом і веєму товариству Войска єго царского величества Запорожского, іж маючи ми особливий взгляд на пана Павла Ярмултовского і зичливосте єбо в подданню нам фортеци биховской, привротилисмо оному і сим листом нашим приворочаєм село єго власнеє Вербичи названноє, также з село Горбове, волок шести і млинок, все тоє в тракте Любецком, в полку Черніговском, лежачиє: міти теди хочем і сурово розказуєм, аби жаден з старшини і черни Войска нашего Запорожского і з якой-колвек кондиції людей найменшого пренагабання і перешкоди в держанню тих сел і млинка помененному пану Ярмолтовскому чинить не важилея, так яко би за показаиєм того універсалу нашего спокойне себі седіл, щитячися тою обороною і волностю от нас себі наданною: а хто би міл якую трудность задавать, такового ми ерого будемо карат.
Дан з Чигирина, 4 мая 1657 р.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
Державна публічна бібліотека Української РСР, Відділ рукописів. Збірка С^л.^ Лазаревського, № 41/5,. арк. 37. Копія, з датою^4 травня 1657 р стор. 104.
стор. 309—310.
№4^
1657, травня 27 (червня 6). Чигирин. — Універсал чернігівському епіскопу Лазарю Барановичу на володіння маєтностя-ми епіскопства
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорозким.
Всім вобец і кождому зособна, кому о том відат належит, а ме-новите паном полковником, асаулом, сотником, атаманом і всему то-
вариству, также атаманом городовим» воіггом, бурмистром і і ним всякого стану і конднциї людем. в тих пулках мешкаючим, в которих полках села здавна до єпископства Черииговского належачій: знай-дуются, до відомості! доносим. Поневаж за благословениєм божиїм і нонсенсом всего стану духовного і свщкого превелебний в богу єго милост отец Лазар Барацович на достоєнство єпископства Чернігов-ского водлуг чину восточиоє православнеє церкви, матки нашоє, наставлений, прето пилно жадаєм і сурово росказуєм, аби жаден з пол-ковников, сотников і атаманов маєтностей, помененому єпископству належачих і где-колвек знайдуючихся, помененому превелебному єго милости отцу єпископови, албо зосланим на то од єго милости особом заєжджати і в посесію одбирати на перешкожал, ані за показанєм сего листу нашого перешкожати важился, так яко би без жадного і найменшого спротивенства ні од кого тими маєтностями і селами, где-колвек найдуючимися, поменений єго м[илость] отец єпископ спо-койне владіл, люде зас по тих селах мешкаючиє в отдаваню повин-ностей звичайних або спротивними не били, сурово росказуєм под строгим каранєм.
Дан в Чигирині, дня 27 мая, року 1657.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
На звороті: Єго милости отцу єпископу черніговскому на села од Богдана Хмельницкого, гетмана.
Української РСР, Відділ
хии, т. І, стор. 507—508.
№ 452
1657, червня 16 (26) Чигирин. — Універсал купцчм-грекам Павлу і Степану Юрієвичам на безмитну торгівлю
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величествз Запорожским.
Ознаймуєм сим писанєм нашим кождому, кому только о тим відати належит ’, а меновите паном полковником, асаулом, сотником, атаманом і всему товариству Войска єго царского величества Запорожского, также атаманом городовим, войтом, бурмистром, залогом, арендарем і на якой-колвек услузі нашой будучим людем, іж позволилнсмо Павлови і Стефанови Юрьєвичем кгречином2, яко людем купецким, аби гаидле
2 Л.: кгрекам.
590
но містах і містечках українних 1 і всюди з отбиром старих і набирем2 свіжих товаров, безмитне водно єм бьіло отправовать. Пилно теди по старшини і черни Войска нашого Запорожского міти хочем і сурове на-впоминаєм, аби оних так по дорогах, гостинцах безпечне пропущали, яко на місцу зостаючим і гаидле одправуючим найменшеє перешкоди не чинили, подачок неслушних не вимагали, а поготовю3 шарпанини і неслушного здірства ділать не важилисе, але аби оддавши екзакторови нашому належачую повинносте, до жадного розних екзакцій плаченя примушани не били. Которим хотячим єхать в Польщу, Литву, на Білую Русь або до Волох и где-колвек, аби также доброволного проїзду,, би і за границу, не боронено, по залогах наших, где-колвек знайдуючих-ся, жадаєм і ерокго под каранєм войсковим росказуєм, іначей не чинячи.
Дан з Чигирина, дня 16 іюня 1657 4 Богдані Хмельницкий, рука власна.
сько N1 7 а 26 Копі^
№ 453
1657, червня 18 (28). Чигирин. — Лист до валаського воєводи Костянтина Щербана про дружбу
Во"сІапіі8 СЬшіеІпісхкі, сіетепііа діуіпа &епегаІІ8 Лих Ехегсііиит /арогоуіепзіит.
Шизігіззіто ехсеїіепііззіточие ргіпсірі Ло. Сопзіапііпо ЗхогЬапо, Тгапзаіріпае УаІасЬіае [дисі], Ггаіегпа оЬзециіа соттепдапя, заіиііз іпіе^гііаіет а зитто типді зегуаіоге ргесатиг согдісііиз. Моп аііа гез поЬіз таіогі сопзоіаііопі, циат сЬгізііапо огЬі Ндеідие огіїюсіохае диоіідіапа зресіаге іпегетепіа, ргоиіі пес таіогі сигае, диат іоедегаііз позігія Ігаіегпит сопзегуаге аПесіит, диоддие ірзогит уійегітиз соп-уепіепз етоіитепіо, їідеіііег ргаесизіодіге. риаге зиае диоцие іііизігііаііз Ьепе іп гов ехріогаіо уісет герепдепіез атогі, циа роззитиз, аиаздие ііііегаз зизсерітиз, ргоиі еі ргаезепіез, еадет ргозесиіі зитиз зіпсе-гііаіе, іезіапіез поп ргіиз а ргорозііо гесеззигоз уіпсиїо, циат иііітит а сіео апітае Гіаі діуогііит, сегіі сопзітіїет а зиа іііизігііаіе поЬіз циоцие ехЬіЬегі ехі^епіе чиауіз песеззііаіе сЬагііаіет- Риосі ргозреге а^апі тіїі-іез уепеіі епесаііз Тигсіз, соп^аидетиз іііогит зиаецие іііизігііаііз зо-іаііо, сііуіпоцие пііітиг аихіїіо еіизцие тізегісоггііае иііегіогіз іепетиг
4 Л.: 16 мця юня 1654.
591
рег Іекаїипі а гюЬів іНас тіззшп ад їегепдат геаіет ргаевіоіатиг сегіііи-иіпет; циае циатргітиш 1иегіІ поЬів аііаіа, сопвіїіо іііісо саріо, де геїнів рго песеззііаіе £егепсІІ8, ехегсііис]ие рготоуепдо іпіЬітив (іеІіЬегІюпет. Сгедітиз іатеп їасіїе ешп аЬ іпвіііиіо девіііигит, зі ерлідет еі іп 5ііщи ІагіЬив сопітіввів іпіихітиз еідет позіго Іе^аіо по8 аЬ атогє- повіго ег<*а сопіипсіов гювігов педиациат гесевзигов. Рио гедеипіе, цілісним егіі зсііи ді^пит, поп іттогаЬітиг де отпіЬиз іііизігііаіет знані циат ргіпішп сегіат геддеге, іпіегіт поз сі оЬзечиіа повіга ргізііпо іііизігііа іів уезігае їауогі соттепдатиз.
Бзіит СгеИегіпі, діє 18 іипіі а-о 1657.
Шизігііаііз зиае їауепііззітиз їгаіег еі ад оЬведиіа рагаіив, БоЬдап Сіітіеіпіскі, Ьеітап гарог.
Угорський державний архів. Копія.
ЦДІА УРСР у Києві, Колекція грамот російських царів та універсалів українських гетьманів, он. 2, сир. 23, арк. 1—2. Фотокопія.
Опубліковано: Монумента Гунг., т. 23, стор 529— 530, № 307.
Богдан Хмельницький, божою милістю гетьман Військ Запорізьких.
Найсвітлішому і найзнаменитішому князеві Костянтинові Щербачойі, воєводі Заальпійської Валахії, передаючи братні послуги, від щирого серця про зимо у все вишнього спасителя світу повного здоров’я. Немає для нас більшої радості, як оглядати щоденні успіхи християнського світу і православної віри, тому теж немає більшої турботи, як зберігати братнє почуття до наших союзників і вірно пильнувати те що для них корисне. Тому також взаємно віддячуємося,як можемо, за добре випробувану любов вашої світлості; па листи, що ми одержали, як і па теперішній, ми відпо раніше, ніж прийде від бога для душі остання розмова; ми певні, що виявиться і для нас з боку вашої світлості подібна любов, коли цього вимагатиме якась необхідність Ми також радіємо, що венеціанське військо має успіхи, розгромивши турків, і по кладаємося на їх і вашої світлості радощі і на божу допомогу; живемо надією г*' його дальше1 милосердя, [сподіваючись], що він також дозволить дальші успіхи, які можуть привести відповідну користь для допомоги християнству і православній вірі В інших справах, що торкаються майбутнього, думаємо, з свого боку, запевнить вашу світлість у братній любові; однак, щоб не трапилось щось несприятливе або таке, через що зникла б пам’ять про дану справу, щиро просимо, щоб не минула нас ні одна нагода безплідно, тому що від взаємних наших* повідомлень особливо за
592
і ми сподіваємося, що він буде також відісланий до нас *без труднощів. Як він тільки до кримського* хана, ми чекаємо від нього справжнього запевнення у безпеці; як тільки нати, та про наступ війська. Але ми віримо, що він (хан) легко відступить від постанови. бо і в окремих справах ми переконали того ж нашого посла, що ми ніколи не відступимо від нашої дружби у відношенні до наших союзників. Після його (посла) повернення все. що буде гідне знання, не гаючися, повідомимо якнайскоріше вашу світлість, а тепер передаємо нас і наші послуги старій прихильності вашої
Вашої світлості найприхильніший Рбрат і до послуг готовий, Богдан Хмельни-
№ 454
1657, червня 19 (29). Чигирин. — Універсал про повернення дітям, колишнього паволоцького полковника Івана Миньків-ського сіл Миньківці і Вербівка
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорожским.
Ознаймуєм сим нашим писанєм старшині і черни Войска нашего Запорожского, у войско ідучим і з войска поворочаючим, также вислан-ним от нас, на якой-колвек услузе нашой будучим, вшелякое кондициє людем і кождому, кому толко показано будете, іж ми маючи респект особливой на потомки небожчика Івана Минковского, бившого полковника паволоцкого, село Минковици по небожчику отцу дітем, яко сук-цесором также і. друге село Вербовку приворочаєм, міти хотечи, аби ні од кого, меновите так старшини, яко і черни Войска нашего Запорожского найменшая не збувалася кривда и перешкода; то[го| всего Михайло Іванович опекун, яко ближайшим кревней, догледати і пожитки на виживеньє потомков помененних збирати маєт, нікого іншого 1 ані з близких, ані з далеких кревних не припускаючи. А хто би колвек легце сіє наше писаньє поважаючи, важился албо міл би в селах виш-йменоьанних кривду так селяном, яко і дозорци Михайлови Івановичу вчинити, любо теж в пожитках шарпанину, та[ковии] кождий за най меншую скаргою сурово од нас без отпуску карани будет.
Дат в Чигирині, іюня 19 д[ня] 1657.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
Кр вГй п^-пічнавб’бліотека¥ Української РСР, Відділ рукописів, II,


№ 455
1657, червня 19 (29). Чигирин. — Універсал при повернення дітям колишнього паволоцького полковника Івана Миньків-ського села Верхівка
Богдан Хмельницкий, гетман і Войском его царского ьг.іичества Запорожским.
Ознаймуєм сим нашим писанім старшини і черни Войска нашего Запорожского, у войско ідучим і з войска поворочаючим, также висланим от нас на якой-колвек услузе нашей будучим, вшелякой конднние людем і кождому, кому толко показано будет, іж маючи ми респект особливий на потомки небожчика Івана Минковского, бившого полковника паволоцкого, село Верховню, єго власнеє, потемкам повсталим приворочаєм, міти хотечи, аби в держаню і заживаню того села ніхто найменшеє не важилея чинити кривди і шарпанини, чого Микола Іванович опекун, яко ближний кревний, постерегати маєт. А хто би колвек г. чом найменшую о ним важилея вчинити кривду, то кождий таковий за найменшою скаргою сурово от нас без фолкги караний будет.
Дат в Чигирині, іюня 19, 1657.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
На звороті: Волност на Верховню зо всіми приналежностями та-мошними.
Філіал ЦДІА УРСР у Харкові, Універсали, № 2. Оригінал.
Державна публічна бібліотека Української РСР, Відділ рукописів, № 16336—16485, Збірка В. Модзалевського, папка «Петровские». Копія.
№ 456
1657, червня 21 (липня 1). Чигирин. — Лист до шведського короля Карла Густава в зв'язку з перервою у переговорах
Зегепіззіпіе Зпесіае гех, сіопііпе еі апіісе поЬіз соїепсііззіше.
риаглуіз пшіііз апіеа іепірогіЬнз зіп^иіагіз зиае гедйае тііз поЬіз епііиіі іппоіиііяие Ьспеуоіепііа, сит іатеп розі поп ехідио сіє еасіст аЬ иігілдие сопіісезсегеі поііііа іпіегуаііо, поп тесііосге сопіііетиг ІісіеІПег поз саеріззе Іаесііит, уагіаз уоіуєпієз іат Іоп^і зііепііі гаііопез. риат ргітит уего гесіиза поЬіз ехііііі зіаіиз зиае ге^іае тііз ^езіопітсріе поп іпіеіісііег аизрісапіе питіпе зиргето ігасіаіогигп пес поп іпіедгае : иае гедіае тііз уіуісіаес^ие уаіеіисііпіз сегіііисіо, іііісо геїесіїїаю апіто, атісогит ргозрегіїаіе уіуєгє еі уідеге зоїііо, еі оЬуіаз Ііііегаз зиае ге^іае тііз, иіі ргаепипііаз сопзіапііз іп поз регзеуегапііздие аПесіиз, тапіЬиз ехсерітиз еі еагигп Ьасиїит регциат сіесепіі Ііііагіцие заіиіауітиз сот-
594
ріехідие зитіїз ресіоге. Сиі сиш іпіе^гае Гідеі іпдизігіаедие зресіаііз асі-дегепі ІіНегае зиае ге^іае тііз іезіітопіит, де отпіЬиз і^ііиг еідет гіЬипдапіег раіеїасіигп агсапіз иігіиздие позігит рагіет сопсегпепії-Ьиз гетиг, диопіат Іоп^ііидіпіз гегит соїіаіагит тіпиз дихітиз сара-сет ерізіоіат, ешідет рег зєогзіуоз де отпіЬиз депипііаіигит циоад заііз Іиегіі, іпіегпипііоз; поЬіз уего регісиїогит тоїе а Тагіагіз уагііз-аие поЬіз тіпиз ГауепііЬиз іпзіапіе іатдие іп еогит ргориїзапдаз іпіеп-ііопез таїеуоіаз ехегсііи іп сатрит ехізіепіе еуосаіо пес соттодііаз іиіі иііегіога депипііапді, іто ср’а раг езі рготріііидіпе дихітиз оЬ-уіапдит таіиге, пе іп ірзо арегіі регісиїі рипсіо таіогі &гауетиг ІаЬоге, сит зсго тедісіпа рагеіиг, зі ргіпсірііз оЬзіаге поп сопііп^епі. Саеіе-гит поЬіз арргіто сигае еззе пе іасіі іпіег поз аггЬаЬопез тапеапі іпігисіиозі, циаге еі рго типеге рег р. Иапіеіет оЬІаіо Ьитііі зиае ге&іае шіі герозііа £гаііа зропдетиз тедііз позігае оЬзедиепііззітае рго-репзіопіз де герепзіопе еіиздет сопаіигоз. Ргоіипс уего позіга соттеп-дапіез зедиіо оЬзециіа ргоіепзоз Геїісездие аппоз а део зиае тіі ргеса-піиг, іп отпіЬиз їідеіі еіиздет дні Вапіеііз іппіхі зірпііісаііопі.
ВаЬапіиг СгуЬугупі, діє 21 іипіі а. 1657.
Маіезіаііз угає ге^іае атісиз оріаііззітиз Ьопогит рагаііззітиз-цие оЬзедиііз, ВоЬдап СЬтіеІпіскі, дих СоЬог. /ар.
Адреса: Зегепіззіте Сагоіо Сизіахуо... дпо еі атісо поЬіз ріигітит с-Ьзегуапдіззіто раіеапі.
Шведський державний архів. Оригінал.
ЦДІА УРСР V Києві, ф. Колекція грамот російських царів та універ-СаЛ1ВОпубл?ковано;ГАр^ ч.’ іТі^т. Ук стор. 303—30™№
Найясніший королю Швеції, наш вельмишановний пане і друже.
Хоч особлива доброзичливість вашої королівської величності засяяла і стала коли ми передумували різні причини такого довгого мовчання. РДле як тільки виявилася нам надійність становища вашої королівської величності, ми зустріли це з під-
сгорін, і які’ ми широко розкрили, — і ми будемо сповіщати про всеРчерез окремих посланців. Нам загрожує тяжка небезпека від татарці інших, неприязних до нас,
№ 457
1657, червня 21 (липня 1). Чигирин. — Лист до курфюрста Фрідріха Вільгельма про дружбу
Зегепіззіте засгі Ітрегіі Котапі еіесіог, дпе еі атісе поЬіь оЬзег-уапдіззіте.
Зарідо поЬіз сит £изіи оЬуєпігє Ьиіизсетоді петіпі диЬіит Геге агЬіігатиг сопдітепіа, сит іп Іосит зитріиозі ериіі, атісіііае іпіітае-иие їатіїіагііаііз аЬ аііуио оПегипіиг іезііїісаііопез. Атісіііа епіт сит іаіібиз даидеаі ргіуііе^ііз, иі пиііат диатуіз іпіег аіідиоі сопігаЬепіез Гасіаі діИегепііат, зед іпіег отпез Ьопогіз еі отпіит іттипііаіит діз-рагііаіиг аедиііаіет; іизіе і£ііигадеат отпі ассиггііиг сеіегііаіе еі тиііо асдиігііиг, тахіте уега еі регїесіа, зидоге. А зиа і^ііиг зтта еіесіогаїі тіе циатуіз тиііа апіеа зогіііі іиегітиз оЬІаіаз поЬіз атр1іззітаз9ие іпеипдае атісіііае іпуііаііопез, ео іатеп аддісііогез поз Іауепііогездие зиае геддіі таіезіаіі, сит пес Ьіз ргаезепііЬиз сотреііаге сігситзіі. (^иод иіі поЬіз Гиегіі ассеріит еі оИісіозит, уеі Ьіпс зиа зитеі тіаз ехрегітеп-Іит, сит поз аЬЬіпс рготріоз зиіз ЬаЬеЬіі оЬзериііз уєі ієуіуосніо аііцио ------:------:---------------г»---------------------------- Ж
ргаеуіо тапдаіо еі іпуосаііопе. Керепзіз ііацие зиае тіі іп уіп Ііііегаїііег аїіесіиз &гаіііз де позіго ііідет іп зиат тііет іпдиЬіі Шісатиз атоге, уоіипіагіе зропіецие роїіісіїі поп иіііз зиае тііз гоз песеззііаііЬиз, іпппо поз сіетопзігаіигоз, сшіп поз адхегзагіі сапі зиае тіі поп оЬІі^аіоз. Сегіит ЬаЬеаі зропза уегЬа поз ірз( іигоз еИесіи, сит Ьіз адзиезсаі паііо позіга асдиігепдае атісіііае зі іатеп а^позсаі рагіі аетиіаиіі поп іп^гаіит ісі їоге. І)е отпіЬі іітиг зиИісіепіі дпі І)апіе1із зі^піїісаііопі, (]иі сі песеззагіа аЬип іеіегеі, еі де позіга піЬі! егіі, циод зиЬііпеаі, рготріііидіпе. С^иаіг. .. 1... інпс зиае тііз іпіігпас соттспдапіез Ііитіїііег ргаііае, уаіеіидіпет іпдеЬіШапдат а део орііто сопГеггі іп аппоз (еіісез ргесатиг.
БаЬапіиг ОуЬугупі, діє 21 іипіі а-о 1657.
Маієзіаііз уезігас еіесіогаїіз атісиз оріаііззітиз оЬзесрііізцие ргогп-ріиз, ВоЬдап СЬтіеІпіскі, дих Соїіог. /ар.
деіиіі

596
ііиці між кількома контрагентами, але рівно розподіляє між усіма пошану і всі піль-вають її, особливо дружбу справжню і повну. Так, хоч ми раніше одержали від вашої святої електорської величності передане нам почесне запрошення скласти дружбу, листом не занедбали нас закликати до цього. Ми це прийняли з готовністю; як доказ цього, ваша величність хай прийме те, що з цього часу матиме нас готовими до величності листом подяку за виявлену прихильність, запевняємо також у нашій безсумнівній відданості вашій величності та добровільно і з власного бажання обіцяємо вена, що обітницю, дану словом, ми дійсно виконаємо, бо таким способом наша накладніше передасть що потрібно та розкаже про нашу готовність, якої ніщо не затри-
Да о в Чигирин я 21 ч рвн 1 57 року

№ 458
1657, червня 23 (липня 3). Чигирин. —- Лист до окольничого і воєводи Григорія Ромодановського про воєнні дії татарських військ
Божиєю милостию великого государя і великого князя Алексія Михайловича, всеа Великиа і Малия і Білия Россиї самодержца і многих государств і земель восточних і западних і сіверних отчича і дідича і наслідника і государя і облаадателя, єго царского величества, Богдан Хмельницкий, гетман Войска єго царского величества Запорозкого, другу моєму і приятелю, околничому і воєводе, князю Григорею Гри-горевичю Рамодановскому, от господа бога доброго здоровя і щасливого прєбиваня желаєм иа многиє літа.
Писал ти, друг і приятел наш, к нам об вістках о хану кримском, жебисмо тебі, приятелю нашему, ізвестили і ми какиє маєм 1 о нем вести, і тебі другу нашому пересилаєм, даючи знат, же юж хан зо всіми ордами в Очакове і притяг до Телігулу і на Телігулі стоїт з ордами, од Днестра ден ходу, а нурадин салтана виправил под Каменец с частю войска, жеби з ляхами сходили; а кгди юж с ляхами злучатсе, і сам хан

рушится	со всею потугою, а	злучнвшисе хотят воєват х	країннне его
Псі рскогх	> вел[ичества] городи.		Войска наші
скупили*	гмо Запорозкиє і для	язика виправилисмо ку Днег	і рови, а скор
язика де	іс га пем, ви розу м і в іп и »	11 ^3 ОСТ*О її сі н И X П 0 II Д	О «. 1 і	яхи і до паші
ГИ п ІІГТПІ	киского писали ?кс(5и	на помоч ім з янчарами і з	арматою сам
1ШО/Е ЯК	,ож юж 1 рупшлее пав	на силістрийский і к ляхом ід<	т. Дошло теж
нас від а	пиї	част нагапіюв	іюпал Орелю горі пошли, та	м к тому міс-
цу, где -		неубезпечоних не напали тиє	іюгане^ бо як
вовки т	оти здрайци звикли і	нпадат. А если бисмо велик	ую на вал пост
турецкую видили, теди і до єг		о царского величества вишле	‘м посланника
нашого.	жеби нам посилки в<	дисками своїми давал і до в,	ашой милости
нагпшп ч	гі і. ечо-колвек учнетс*	е, відомост о всем перешлем,	. При том зич
ливости	вашой, приятеля нашого, пилно поясняємся.		
зич чивий
Дат з Чигирина, 13 іюня 1657 р.
Вашой милости другу і приятелю нашому всего добра друг і приятел, Богдан Хмельницкий, гетман Войска єго царского вели-
чества Запор.
По написаню грамоти свіжо пришла відомост же с полоном при шовши, татаре взяли 60 чоловік, то значний юж задор чинитсе.
Адреса: Божиею милостию великого государя царя і великого князя Алексія Михайловича, всея Великиа і Малия і Білия Росиї самодержцю і многих государств і земел восточних і. запаяних і сіверних отчича і дідича і наслідника і государя і облаадателя, єго царского величества, околничему і воєводе князю Григорию Григоровичу Рамодановсйолу да вручитсе.
ЦДАДА, ф. Розрядний приказ, Бєлгородський стіл, стовп. 391, арч. 84 85. Оригінал.
Опубліковано: Ів. Крип’якевич, Неоптбліковані листи Богдана Хмельницького, 1650—1657 рр., ЗНТШ. т. 149. стор. 182—183
№ 459
1657, червня 23 (липня 3). Чигирин. — Універсал про підтвердження володінь Катерини Грязної
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорожским.
Всім вобец і кождому зособна, кому о том відати належит, мене вите паном полковникам, асаулам, сотникам, атаманам і всен старшині і черні Войск Запорожских, в тягненю за войском ідучим і з войска поворочаючим. копним і пішим, вшелякой кондиції людем, меновнте залогам, которим толко показано будет сіє писаніє, до відомости доносим, поневаж бог всемогуший наклонил шляхту до Войска Ззпорож-ского, ми їх ласкаве принявши, їх маєтности і грунтов власних ужнват,
598
яко здавна уживали, позволилисмо; сурово теди приказуєм, аби жаден с козаков наєздом, мимоєздом і отправованєм чат і розних подєздов в маєтностях і селах пані Катерини Борисовой Грязной, меновите в селах Слабине, Яновце, Лукашовце, Стефановце, Суличовце, Пересяжжю і всяких до тих сел прииалежитостях, людем там мешкаючим ^айменшой кривди чинить не важилея,. подачок, стації жадной не вимишлял ани вибирал, але зараз, за показанєм сего писанія, залога тамошній, в тих маєтностях будучий, вишменованіє маєтності пані Грязной зо всім по-дал, так яко здавна те маєтности в собе мелися; а люде, там мешкаючиє, спокойно, за показанієм сего писанія нашего, сидели, іначей не чинячи, под ласкою нашею і под ерогим войсковим каранєм.
Дан з Чигирина, 23 дня місяца юня року 1657.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
Державна публічна бібліотека ^Української^ РСР, Відділ рукописів,
лороссий, Чтсния в историческом обществе Нестора-летописца^ кн. IV, стор. 104—105.
№ 460
1657, червня 24 (липня 4). Чигирин. — Універсал про підтвердження запису на купівлю землі і будинку київським протопопом Михайлом. Гунатерським
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорожским.
Всім вобец і кождому зособна, особливо паном полковником, су-діам, сотником, есавулом, атаманом, залогам 1 і всему рицарству Войска єго царского величества Запорожскаго, также войтови і всему має-сіратови києвскому, также і на потом будучому, до відомости доносим, іж велебний в богу отец Михайло Кгунатерский, протопопа києвский, по-кладал перед нами записов два, один од пана Павла Яковича Хмель-ницкаго, полковника києвского, собі, малжонце і потомкам своїм на вічную продажу пляцу і двора зо всим будинком, названом Олизаров-ским, за певную і готовую суму грошей, в записі менованого2, до скарбу нашого войскового отданую, другий од Івана, цирулика полкового києвскаго, иа заплачене при будинку в том же дворе под час меш-
2 Надруковано: мелованого.

каня за відомостию полкового менованого цирулика причиненого, і оира венє оного, о чом тиє обидва записи ширей в собе мают; і нросил пас преречоним отец протопопа києвский, абисмо тиє єго записи оглвдавши лодтвердили при дворе і всему будинку старого і ново причиненого заховали; якою ми видечи бити 1 прозьбу єго слушную і знаючи ЗИЧЛИВОСТІ, здавна к нам і всему Войску Завороженому і непрестаиіює бога благаніє поменени записи і вен ...2 в них виразне описаниє, повагою нашею гетманскою випробуєм, ствержає.м і умоцпяєм, при лому помене-ном Олизаровском єго самого, малжонку і потомков 3 єго вічне заховуєм і продать, кому би хотіл, позволяєм, уред вшелякий козацкии і міский києвский упоминаєм і сурово приказуєм, аби жадноє і найменшеє кривди і перешкоди в помененом дворе ему і од него держимом чинит не важили под ерокгим за найменьшою скаргою каранєм і виною до скарбу нашого войскового петисот золотих. А для ліпшеє тзердостн тую апробацию записовую рукою нашею подписавши, печать войсковую приложить розказали єсмо.
Діялося в Чигирині, дня 24 місяца іюня року 1657 Богдан Хмельницкий, рука власна.
кавна публічна бібліотека Української РСР, Відділ рукописів, и Відбиток під тією ж назвою.
1657, червня 24 (липня 4). Чигирин. — Універсал про закріплення земель за Лукашем Носачовичем
Богдан Хмельницький, гетман с Войском єго царского величества Запорожским.
Ознаймуєм тим нашим иисанієм старшині і черні Войска нашого Запорожского і кождому, кому толко показано будет, іж Лукаш Носа-чович, маючи грунт свой власний за Черніговом, с котерого перед тим грунту’ конную отправовал в войску службу, а тепер у войску нашом также повинності, належну отдавати маєт, пилно теди жадаєм і сим нашим писанієм навпоминаєм, аби за указанєм оного на власних грунтах своїх ні от кого найменшой не поносячи трудності!, безпечне зоста-вал і з грунтов гюмененних пожитки, яко поссесор, заживал; а що там слободяне роїскиє4 часті, тих же єго власних засіли грунтов, аби ко~
600
нечно з того десятину кождий давал, нічим не отмовляючися і спреч-ним не будучи. А хто би колвек, легце сеє наше писаніє поважаючи, помененному Дукатові Носачовичові спречним бити міл, то кождий таковий сурово от нас караний будет.
Дан в Чигирині, іюня 24 дня, 1657 року.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
А. Лазаревекий, Акти по истории землевладепия в Малороссии, Чте-
стор. 98—99, № 12, з датою 1651 р.
№ 462
165?, червня 28 (липня 8). Чигирин. — Універсал про підтвердження прав шляхти Пінського повіту
XV іті§ рапвкіе атеп, па хуіесгп^ ггесгу раті§1к§.
Му, Войбап СЬтіеІпіскі, кеітап ^епегаїпу Шорк ]Є£о сагвкіе] тсі ХарогозкісЬ, 02па]тщету іут Іівіет, хуіаг^ павга і швгузікіе^о у/оівка зідуіегбгопут, кагбети котиЬу о Іут хуіебгіес паїегаіо. Рггебхуіесгпа т^бговс вата бго^і розроіііе^о гогбаі^с 1 рогусіа, боЬгге сгупі^сут гіе габгіаіушас £бу гакагаїа, рггуіагпуск зегсет изіапоуліа рггуітошас рггуіасіеївкіт, бахузгу іе£о2 паїегпе робоЬіепзіхУо, ге піевіизгпа 3, аоу га гуЬ§ ху$гет, га сЬІеЬ катіепіет і іпвгеті гіеті ггесгота тіаі кіо га боЬге обЬіегас4 исгупкі, §бу Іебу паіхуугвгу вхуіаіа робвіопесгпе^о віхуогса і ггдбса іакохууск бо оЬе]всіа г Іибгті паисгаї вровоЬбху, па]-рехупіеізге іакіе вгсгугозсі і рггуіагпі у.-га]'етпе] їипдщ^с ивіашу, доЬ~ гут обдаууас га сіоЬге, сііаіе^ог апі гасіпети, ]е£о Іавк^ вішоггопети, 7 Ьіігпіт 8\уоіт оЬсЬодгіс зіу піезіивгпа 5 іпасге], гусгуїі воЬіе пре га вскуЬіепіе гігові гЬаууіеппе], Ьовкіе] кагу і Іидгкіе^о ров^гігепіа. і ту гасЬохуапуск СІахупо піе одзі§ри]§с /у/усгаіош, £бу рохуіаіи Ріпзкіе^о Ьб£ вкіопії ирггеітіе ки гіебпосгепіи г паті і зегса, розібш осі пісії га иреу/піепіе хуіесгпе] рггуіагпі рггувіапуск, ]'е&о тсі рапа Бикавга Зеївкіе^о, тагвгаїка, і ]'е£о тсі рапа Абата Зруїка, Ьггевкіе^о віоіпіка, буапііаггбу/ ріпвкіск, рггуіасіеївко і шбгі^сгпіе рггуідхувгу, патохуу іоЬо-хуідгкі паїегпе рггуіагпі ровіапохуііівту, опуск гиреіпіе, піехудіріпуіе і роб витіепіет иЬегріесгаі^с, іг обЦб г піеті апі ваті рггег віє піе-рггуіасіеївко оЬскобгіс віє апі павуїас па ісіі та^іповсі хуоівка овоЬІі-
1 7 сігіє|бАУ Укгаіпу: ггдсігдс.
2 7 дгіерлу Пкгаїпу: К£О.
’ '/ Ихіеібху Україну: пісяНізгпіе оЬсЬосІгіс зір.

бу ргхузгесНз/у і рггу оббапіи паїегпети теігороксіе кі]о\У8кіети робіизгепзіша, рогг^бп^ исгупіхузгу рокиі^, тіаі га зоЬд £огасе бискоуупуск пазгуск гаїесепіе і рггусгуп^. XV ргего^аіуху, зхеокбб, рко і зфбб\у2 зіапохуі 8\\етіі паїегпуск игу\уапіи і обрга\ео\уапіи піе іпакзгут ]‘епо ]ако га кгбібху роїзкіск Ьуіі, опуск иЬегріесгату, Іо іебпо \ьаги]ас, аЬу зкгбсіхузгу розі§ркб\¥ ргагупуск, бо икбзіша і гкуіпіе] ріепі згіасксіе ико^іе] га^гобгіс бго£§. Оу^пііагзіхуа, ^обпозсі, етіпеп с]е іак гіетзкіе, ]ако і \уо]зко\уе, кібге ]епо іегаг пабапе зокіе тая об кгбіа ро1зкіе£о іск тс. рр. окуууаіеіе рохуіаіи Ріпзкіе^о, кагбе^о рггу піт бо гухуоіа іг\уас Ьебф безііку ]ебпак ууугокіет Ьозкіт кіоту гпіаі г игг^бпікблу г іе^о зхуіаіа изіаріс, \ео!пе тая тіес іпзге^о па тіе]зсе игпагк£0 иебкі£ г\уусга]и окгапіе, кібгуск іепо рггег еіекся г з(аге£0 гаскохуапіа пазіахуіас гхуукіі. Ьесг копПгтас]а окгапе£о; рггу зокіе гозіа\¥и]ету. Іпзгут газ, кібгеЬу гбапіи і хуоіі пазге] паїегеїі, зіагзгепзіхуа бузропохуас Ь^бгіету, та^су гезрекі і Ьасгпіе газ’игопусп га гаїесепіет 8Іагозіу пазге^о 3 ріпзкіе£о. Ргбсг іе£0 хуоізко^е рггсіо-7^пзі\уа уузгузікіе, кібге іегаг і пароіут па]болуас зі£ Ь§б$, ирелупізту. міабгу гиреіпд гозіахміигзгу хуоіпє рібкоуупікохуі па іеп сгаз Ьебасети і саіе гоітізіггбху і рогисхпікбху робахуапіе. Сі лузгузсу ]ебпак Ьег огбу-папзи пазге£о пікоти луо]пу гарохуіабас піе рохеіппі, ]‘ако апі пои-уск рггуіагпі зіапо\уіс г кіткоІУйіек кех озоЬ1іуує£о пазге^о боіохепіа. Ма]$:-позсі бгіебгісхпуск ро\уіесіе Ріпзкіпі, Могугзкіт і Тигои’зкіт, ]ако і іпзгут ігаксіе кібгуткоїхуіск 4 па]би]^суск зіу, кібгу Ьу іебпак5 рггу-зі££у иукопаї хуієгпозсі, \уо1по гахуууас опут ге уузгузікіеті ргхуско-баті боризгсгату. Ееппс іакгс рга\уа, кібгеЬукоІхуіек і ба\упе^о тіеіі
X (Ігіеібуу ІІкгаіпу; кіогусЬко1\уіек
>оЬіе осі кгоіош паЛапіа, гнреіпіе рггу кайсіуш хозїапд і хозіахуас Ьейд, ха паз і роіоткбху пазхусії азекигиіету х \¥о]зкіет /арогозкіт. Зате іуїко кгбіехузхсхухпу, зіагозіхуи Рігізкіети, іако і іпзхе ргхускойохуі пазгети паїех^се, осі ісЬ игухуапіа хуу]§іе Оохухуоіпіе газ кагйети сіо зтіегсі зіихус рохуілпе пайапіа, а ро ге]зсш кахйе^о розезога до па-зхеі хугбса зі£ ду8ро2ус]е]. КаЬохепзіхуа, ргосезіі ххуукіе ойргахуохуапіе, йхіесі зхіаслескіск хуоіпа пайка, йисіюхупусй гхутзкіск хузхеіакіе ро-зхапохуапіе ргху пісЬ хозіахуас, ту і роіоткохуіе пазі г. \*/о]’зкіет Харо-гозкіт гиреіпіе зіохуєш скгхезсііапзкіт рггуггекату, пі ху сгут ісЬ схуі-сгепіи паїтпіе]згеі піе схупі^с и]‘ту і ргхезгкойу. 2&о1а хує хузхузікіск іт паїехпусЬ хуоіпозсіаск кгхухуйу гайне] піе схупіс зиЬтііи]ету зі§, кібгеЬу ]епо похуохуутузіопе па озхикапіе. пазге піе Ьуіі. Такге ху коп-сІус]асЬ до рггуіагпі паїегдсуск хууіггутас зіаіесхпіе і пазг^ азеки-гасіз ргхег озоЬііхує розіу пазге і ісЬ рггузі?^ зі^іегйгіс ройеітиі'ету зі§, оЬохуі^гиі^с ойЦй затуск зіеЬіе х роїоткаті зшеті і шзгузікіт \Уо]зкіет Харогогкіт, ге зрбіпуск Ь^йгіету тіес рггуіасіді і піергхуіа-сіоі і іпуяс ууіесхпіе ргхуіахпі і піепагизхепіе. І оЬіесиідс зоЬіе ро ісИ тсіаск рапасЬ оЬухеаіеІаск Ріпзкіе^о ро\уіа(и, ге і опі іакохуускге, па Іакіе зі§ оЬо\УІ§га1і, йоіггута]*^ саіе копйусіі, зитпіепіе зше рггех ргху-зірд§ йозіаіки 1 ргхуіахпі кахйу 2 пат озхуіайсгуту. Со хузгузіко аЬу іут хуагпіеізхе і дгипіохупіеізге Ьус тодіо, г§к^ хуіазпа іе пазге иЬег-ріесгепіе рггу ріесг§сі \уо]8кохуеі ройрізи]ету.
Вгіаіо зі§ ху Сгекугупіе, йпіа йхундхіезіе^о дзте^о ]ипіа хуейіи^ зіагедо каїепйагга гоки рагізкіе^о іузідс зхезсзеі рі^сйхіезі^і зібйте^о.
Вокйап Сктіеіпіскі, кеїтап Шо]зк ]е£о сагзкіе] тсі Харогозкіск.
Архів Чарторийських у Кракові, рук. 21'05, арк. 31—32. Копія. Опубліковано: Памятники, т. III, відділ III, стор. 145—152, № 35.
£ бгіе]6’«' Окгаїпу, стор. 517—520.
В ім'я господнє, амінь, на пам’ять вічної справи.
найвищий творець і правитель підсонячного світу навчав такої поведінки та закладав



через намовлених осіб. Навпаки, якби хтось .< ненавист, до них або для укладення нити їм шкодух вторгнувшись в їх краї з військом і плюндруючи огнем і мечем їх шати від ворогів, що наступають на них, хоч би наших близьких, які не слуха.ш о приєднуються до нас. го ми всі, Військо Запорізьке і наші нащадки, не перешкод/юі віри. Ми також не повинні знищувати і скасовувати давніх і нових фондів на костьоли, якщо вони утворилися не н здирства церковних маєтиостси і покривдженим нбо чини великого лиха, не загороджуючи шляху до нашої ласки тим з кашок? д.ховні-мнірополитові і, відбувши належну покуту, мали б за собою гаряче рекомендацію наших духовних. Що ж до привілеїв, вільностен і судів, наданих кожному стані еі, забезпечуємо їх не інакше, тільки так, як було за польських королів, з цією умовою, шоб скоротити правій процеси та загородити вбогій шляхті дорогу до злиднів і надмірного ябедництва. Чини, посади, достоїнства, як земські, так і військові, надані тепер м. панам обивателям Пінського повіту польським королем, кожний зберіг;, тиме до кінця життя. Однак якщо мав би хто з урядників з волі божої зійти з цьог? світу, згідно з звичаєм, на місце померлого новий урядник обиратиметься тому., що за старим звичаєм урядників звикли тільки обирати. Але залишаємо за собор- право затвердження обраного. А щодо інших, які б підлягали нашому рішенню і волі, будемо розпоряджатися старшинствами, приймаючи до уваги повагу і пошано до заслужених, згідно з рекомендацією нашого пінського старости. Крім цього, щодо військових чинів, усіх, які є тепер і будуть пізніше, то запевняємо вас, що ми залишаємо уповноваження і свободу в наданні [звань] ротмістрів і поручників полковникові, шо буде на той час. Однак всі вони без нашого розпорядження не повинні нікому оголошувати війни, ані укладати нової дружби з ким-небудь, нас про це окремо не повідомивша. Спадковими маєтностями у Пінському, Мозирському і Турівському повітах, а також і в інших місцях, де б вони не знаходились, дозволяємо вільно користуватися, з усіма прибутками, тим, хто тільки виконає присягу вірності. Васальні права, які тільки мо-небудь має, здавна надані королями, залишаються і залишатимуться повністю кожному — це забезпечуємо ми Військом Запорізьким іа паг і наших нащадків. Тільки королівщини Пінського староства, які належать до наших доходів, вилучаються з їх користування. Довічні ж надання повинні служити кожному до смерті.
проведення звичайних процесій, вільне навчання шляхетських дітей, всяку .юшану римського духовенства ми і нащадки наші з Військом Занорньким клянемося християнським словом залишити їм, не чинячи їх виконанню найменшої шкоди або перешкоди. Взагалі обіцяємо не заподіяти ніяким їм належним цільностям жодної кривди, щоб тільки не були придумані нові для того, щоб нас обманути Обіцяємо додержу ватися умов, належних дружбі, і зобов’язуємося підтвердити це наше запевнення через
й непорушно перебуватимемо в дружбі. Сподіваємося, що їх милості пани обивателі Пінського повіту повністю дотримаються умов, які зобов’яз.ьінся викопувані. взявши в приязні до нас через присягу своє сумління. А щоб все це ще важливішим і ще головнішим було, підписуємо ці наші запевнення поряд з військовою печаткою власною рукою.
Відбулося в Чигирині, дня 28 липня, за старим календарем, року іосподвього 1657.
604
№ 463
1657, липня 9 (19). Чигирин. — Лист до королівського посла Станіслава Казимира Бенєвського про гарантування його безпеки
АУіеітогпу т. рапіе казгіеіапіе ууоіупзкі, пат шіеісе т. рапіе і рггу-Іасіеіи.
Тат паДеріе] шзгеїакіе] ггесгу риЬІісгпе] Ьуша рго^гєз, £(кіе аЬ ипігітре сопігасЬепіе8 рггуіасіеізко зоЬіе сіоулеггаід, ]ако і па^сгезте] ргхег іако\се£о зіе осІргаууиЦ, кібгу рггузі^риі^с сіо акс]і і па пі§ оск/а-гушзгу сПа саіозсі 2асЬо\мапіа КгрИу, іттоЬіШег розі^риіе, зоЬіе уузге-іакіе розігаску Гогаз реііепдо. N16 тогпа Ьо\уіет, аЬу іат тіаі кус розріеск іп ргорозіІЇ8, к§ду па д\уо]е ог^апа дІ8Ігасіа, аІЬо к§ду о сгут іпзгут §1о\уа тузііс, а зегсе коїо сге&о іпзге^о тіаіоЬу орегагі. 2асгут апі ууіп., т. т. рап осі ]. к. тсі па гогто\у§ г паті пагпасгопу Ь§с1^с, тазг сіаууас Іидгкіт рошіезсіот и 8ІеЬіе тіе]зсе, ропіешаг іуск піе іпакзга ]езі ро’ууіппозс, диат ¥епіозо8 зраг^еге гитогез, аіе гасге] сіаш-пе" пазге] копіісіиідс ки 8оЬіе рггуіагпі, ау рггесІ8І§ш2І§Ц, рггу ротосу Ьоге], Ьегріесгпіе ризсіс зі§ сіго£§, (е^о ро па8, Ь§(і^с реу/іеп, ге гасіпе] рггезгкосіу апі гаіггутапіа піе игпазг, охузгет ро сіозіаіесгпеі патошіе \у ггесгасЬ роіггеЬпусІї г.сігоууо і Ьегріесгпіе сіо (ІотохуусЬ рошгбсізг рго-£ои\ Хаіесату зі$ рггуіет рііпо 1а8се шт.. т. т. рапа.
Ваіі уу СгуЬгупіе, 9 іиііі 1657.
\¥т. т. р. саіе гусгііхуу рггуіасіеі і яіи^а, ВоЬсІап СЬтіеІпіскі, Неї. Щ. 2.
№ 339, стор. 55. Копія.	У	"
Опубліковано: Л. Кубаля, стор. 436—437.
ятелю. _
чутки, а краще, довіряючи давній нашій приязні до себе, безпечно вирядитися при

№ 464
1657, липня 10 (20). Чигирин. Лисі Оо Олексія Михайловича про наступ кримських татар, приїзд Станіслава Кази-мира Бенєвського та посольство Павла Тетері
Божиею милостию, великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичю. всеа Великий и Мальїя и Бельїя Росии само-держцу [п. т.'| государю и облаадателю, вашему царскому величеству, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском вашего царского величества Запорожским, ниско до лина земли челом бьем.
В верности підданства тебе великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичю, всеа Великим и Мальїя и Бельїя Росии самодержцу, со всем Войском Запорожским пребьіваючи, как скоро ведомость взяв в след за головою и полковником стрелецким Артемоном Сергєевичем, о неприятелех верьі православньїе извещати, ньше по отьез де Артемона Сергеевича, головні и полковника стрелецкого. до вашего царского величества, хан своєю особою, переправясь Днестр и Буг реки, к Ряшкову с войсками крнмскими, Великим и Малим Нагаем будучи, скореє о денгах, нежели о присяге радеет. А хотя мьі уразумели великме неправдьі короля свейского против вашего царского величества, однако же он миру желает, если вашего царского величества на мир изволение будет, извести нам, а как изволение и указ вашего царского величества будет, то мьі нарочно своего посла пошлем, отведьіваючи его умислу. А что указ вашего царского величества бьіл о Антоне, тогда велели есмя ему с войском отступить и под Каменец итти, от которого - скорьіенадеемся вести. Турок имел бьіло помочь татаром прислать, долько что венетьі взяли ево два города, и он на них своего визиря со всею силою послал, нет уже надеждьі, чтоб имел ему татарину какие прислать посилки. А что король Казимер присьілает к нам изнова Казимера Би иевского, которой от него в посольстве едет, тогда, что мьі сперва чм говорили, то и ньше, за приездом того же Биневского, скажем; что как они и все пани рада Коруни Полские тебя, великого государя нашего, ваше царское величество, на Коруну Полскую и на Великеє княжество Литовское, обрали, так чтоб и ньше того не пременяли и неотменно держали. А мьі вашему царскому величеству, как под солнцем в право-славии сияющему государю и царю, как верньїе подданньїе, прямо же-лаем, чтоб ваше царское величество, как царь православний, под креп кую свою руку Коруну Полскую принял.
А что поляки извещают нам, что Леополд, обранний цесарь римский, послал им 20 или ЗО тисяч войска, а еше имеет и больши того прислать, тогда мьі, как тому верьі не ймем, толко имеем надежду на бога, что за его святою милостию а счастьем вашего царского величества, все пеприятели и вероломцьі посрамленьї будут, а православная вера умножатись будет, естли нинешнего году их зльїм умислом не
606
зайдем, тогда пришлого лета имеют на нас кончее самого возбудить турка, а то для того, что мьі по их воли не учинили. Також послали есмя до околничего и воеводьі вашего царского величества, князя Гри-горья Григорьевича Ромодановского, извещаючи, что уже татаровя с поляки совокупились, о том промьішляют, как бьі все украинньїе городні, чего им боже не помози, разорять. А естли бьі Украйну разорили, то уж бьі и иного чего домислились, а так мьі, за указом вашего царского величества, послали есмя до околничего и воеводьі вашего царского величества, князя Григорья Григорьевича Ромодановского, чтоб нас, по указу вашего царского величества, вонском на общих неприятелей верн православной вспоможенье учинил и купно с нами за веру православную и за дос.тоинство вашего царского величества отпор неприятелем давал. Дня 3 июля, как хан крьімской загоньї свои роспустил, полковник бряславский, послав свой под'ьезд, счасливо под-ьезд татарской розгро-мил и язьїков достав к нам прислал, и мьі вашему царскому величеству одного ис тех посилаєм, повели ваше царское величество того распро-сить. А ми так с того до вашего царского величества посланного, как и зде от других, оставленньїх то вьіразумели, что великий неприятель хан на нас; и владетель волоской о том же к нам писал, что хан послал к поляком Дедеш агу и всячески промьішляют, чтоб с королем свейским и с Ракоцею помиритца; как есмя потом уразумели, что швед и Ракоца миру того не отлучньї, и послали до Костянтинополя и до хана, великую казну денег им обещаючи, толко б с ними помирился, а тот бьі бусур-манин иноверцом черкасами, белогородцкою ордою, очаковскою и бу-джацкою, в городьі вашего царского величества... 1 именно в Бряслав-ской полк, недалече от Ряшкова, пришол и там обозом стал и возле в полк Бряславский около городов и деревень пустил загоньї, и то уду-мал, чего ему толко боже не помози, за счастием вашего царского величества, городьі сносить и в плен православних християн брать. Но весть пришла новая от полковника бряславского, что Ямполь и иньїе городьі вьісекли и прямо до Каменца по сей и по той сторонам Днестра загоньї передовьіе пошли и уже з Замойским, старостою каменским, случились, а сам хан с ордами в уезде Бряславском стоит, ожидаючи болшого войска полского, и до тех мест там стоять будут, покаместь король польской и гетман придет, понеже послали к поляком Дедеш-агу, призиваючи короля полского, чтоб как скореє шел. Ми, видя их неправди, часть войск в Ташлике совокупили, а на помочь полку Бря-славскому велели иттить полком Уманскому, Полтавскому, Поднестр-скому и пехотньїм полком; но понеже, как есмя взяли ведомость, что уже поляки с татарами совокупились, для того и всему войску велели есмя итти, чтоб над кривоприсяжником ханом крьімским и над поляки за счастием вашего царского величества, промьісл чинили, чтоб тот неприятель городов не пустошил и християн в полон не брал. Послали есмя указ на Запорожье, чтоб взяв бога всемогущего на помочь, и за молит-
1 У тексті, очевидно, щось пропущено.
шего подданства
вашего царского
отпустить. При том против верного паси многолетно на пресветльїх престоле*
Дан в Чигирине, июля 10 дня 1657 году 2.
Тебе великому государю, вашему царскому
величеству, во всем подножия нижайшия. царского величества
пряможелательньїе слуги и верньїе подданньїе и Богдан Хмельницкий, гетман с Войском вашего Запорожским. *
№ 465
1657, липня 10 (20). Чигирин. — Лист до думного ояка Алма-
за Івановича про посольство Павла Тетері
Божиею милостию великого государя царя и великого князя Алексея Михайловича, всеа Великия и Мальїя и Бельїя Росии самодержца, и многих государств и земель восточньїх и западньїх и северньїх отчича и дедича и наследника и государя и облаадателя, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском его царского величества Запорожским думному посоленому дьяку Алмазу Ивановнчю его царского величества...3
Ведая мьі, что твоя милость блцзок еси боку царского величества, посилаєм посла нашего Павла Ивановича Тетерю, до его царского
608
величества, извещаючи, что татарин, соединясь с поляки, не мало украинньїх городов вьірубил и других добьівает, имеючи далней умнел ни во что Украйну обратить, чево ему боже не помози. Если бьі их умислом неприятельским прежде времени не зашли, впрямь бьі на пришлое
ства вопросить, чтоб велел войскам своим нас против обчих православия пеприятелей посилковати, чтоб горьі неприятель не брал; о чем всем
говати должни будем. А на то время приятству твоей милости нас самих вручаєм.
Дан в Чигирине, дня 10 июля 1657 году 1.
Твоей милости всего добра желательньїй приятель и слуга, Богдан Хмельнитцкий, гетман с Войском его царского величества Запорожским.
№ 466
цкий, гетман з Войском єго царского величества Запорозким, ближнему бояринови єго царского величества і намесникови ярославскому, Ілі Да-
Дознавалисми не раз великеє твоє милости ку нам і Войску єго царского величества Запорозскому, тую ж і тепер маєм надію, же нам зичливосте свою скажеш. А же тепер висилаєм посла нашого Павла Івановича Тетеру к єго царскому величеству, ознаймуючи, же татарове, злучившися з ляхами, немало городов українних повисекли, а других добивають, проливаючи кров християнскую — і тебе господина нашого

иилно просим, абис єго царского величества воспрашал, штоб єго цар скоє веліичество] приказал войском своїм нас посилковать, бо сели би тепер, коли той неприятель гори не взял, оному одпору не дали, то пев не на прошлоє лею сподеватьсе, же з болшою потугою, прибравши собі турков на помоіц рушиться і не только Україну замишляєть внівеч обер иуть, чого єму боже не допоможи, але і чого болшого покуситься, яко то само ширей посол наш твоей милости преложить, которому, барзо просим, окажи милост свою, в чим будеть жадал, а ми будем тиковую ласку каждого часу одслуговать. А тепер приязні твоєй милости на», самих поручаєм.
Дат в Чигирині дня... ‘.
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царскою величества Запорозкйм.
Адреса: Божиею милостию великого государя царя і великого князя Алексин Михайловича, всея Великия і Малия і Білия Россиї самодержца і многих государств і земел восточних западних і сиверних, отчича і дідича і наслідника і государя і обладателя, єго царского величества. ближнему боярину єго царского величества і намесникови ярославско-му, Ілі Данилевичу Милославскому, да вручитея.
Помітка: 165 г., августа в 1 день переписан.
ЦДАДА, ф. Посольський приказ, Малоросійські грамоти, сир. 75, арк. 1—2. Оригінал.
Там же, ф. Малоросійський приказ, спр 22/5833, арк. 234—236. Пере-
ЦІНА УРСР у Києві, Особистий фонд Каманіна І. М., оп. І. спр. 24
№ 467
1657, липня 10 (20). Чигирин. — Лист до ближнього боярина Бориса Морозова про посольство Павла Тетері
Божиею милостию, великого государя царя н великого князя Алексея Михайловича, всеа Великия и Мальїя и Бельїя Росии самодержця, и многих государств и земель восточньїх и западньїх и северньїх отчича и дедича и наследника и государя и облаадателя, его царского величества, Богдан Хмельнитцкий, гетман с Войском его царского величества Запорожским, ближнему боярину и наместнику володимерскому, Борису Ивановичю Морозову, доброго здоровья от господа бога желаем и по клон наш отдаем.
’ В оригіналі дата відсутня. Лист написаний одночасно з док. № 464, 465, 467. тобто 10 (20) липня 1657 р.
610
По вся времена узнавали есмя милостивого заступлення твоево и ходатайства до его царского величества, что все дела и прошения наша доносил еси до его царского величества. Ньше же посьілаем посла
крьімской, снився с ляхами, украинньїе городьі иньїе уже повксекли, а иньїх добьівают, которую их неправду мьі видя, одно войско преже
бьі, естли бьі им ньіне помешки не учинили. О чем всем словесно посол наш пространне тебе, господину нашему, предложит, которьій посол наш, Павел Иванович Тетеря, естьли б в чем имел помощи от тебя,
Вашей милости всего добра желательньїй приятель, Богдан Хмел нитцкій, гетман с Войском его царского величества Запорожским.
Борису Ивановичю Морозову гетман Богдан Хмельнитцкий да писар
№ 468
води Григорія
Хмельнинкой, гетман з Войском єго царьского величества Запорожским, околничему і воєьоде єго царьского величества, князю Григорью Гри-
торой пишеш до нас, же до сих час тебі, приятелю нашому, от великого
в прежней грамото до тебе, приятеля панюго писали, ознаймуючн, ж<* хан кримской з ордами вшедіпи в полк Бряславский, городи україиииє пустош ит, козаков стинаєт і людей в полон берет тиє вісти істинниє
пика хоролекого, єшче перед тим, нокил се не рутил сам хан, до него, звідуючи єго замислив, для чего он присягу зломал, на городи україн ниє' внпіел с Крима Тедн хан кримский откозал посланіювн нашому
злучимся, .зарає со всею потугою ляпкою, кримскою і пагайскою вийдем просто на казаков, а то для того учинили і хотят воєвати, же єс.мо з Войском єго царьского величества Запорожским не хотіли з ними і з де хами воєвати і помочи їм давати, па кого они схотят найти. Зрозумівши
їх бусурманских, взявши бога па помоч і счастьєм єго царьского вели чества, рушивши все Войска єго царьского величества Запорожскиє г сином нашим в очи тому нсприятелеви, тоє Войско єго царьского вели чества Запорожскоє послалисмо, котороє войско юж до тих час ставиш под Бряславлем і потребу с тим неприятелеми мают і бютца; і по указу нашому Онтон, которин в Полщи з войском бил, юж пришовши под Хотін, ідет так же з очи тим неприятелем. Просим, тебя, приятеля нашего, какий указ от єго царьского величества міти будете, рачь нам ізвестит і того посланника нашого, не бавя, со всякими вестями, какиє у тебя приятеля нашого сут, вскоре отпустити. На Дон писалисмо до казаков донских, жеби татарОхМ покою не дали, але взявши бога на помоч, їх воєвали. Так же на Запороже указ от нас бил, і юж. хвала богу, же пошодши казаков з Запорожа семсот, несчисленноє множесгво тата ров позасталих і татарок постинали і неволников скидко тисечен визво лили. І повторе тебе, приятела нашого, просим о скорим на тую грамоту нашу отписе.
Дан с Чигирина, 16 дня місяця іюля 1657-го.
Вашей милости всего добра зичливий приятель, Богдан Хмельни цкий, гетман з Войском єго царьского величества Запорожским.
Список листу ханского, что наш посланеп принес тебі приятелю нашому посилаєм, є котрого обо ікем ваша м[ило]ст виразумієш.
Мостивий пане гетмане запорожским, приятелю пані.
Здоровя доброго зичимо вам, полковником і атзманом і всему Вой ску Завороженому. Ми, пришедши з ордами нашими под Ачаков, посла-лисмо до вас посла нашого, то єсть Салтапаша, отзнваючис вам с прп ятелетвом, никгди не розорваним, і просилисмо, абпете били з войском своїм вишли под Кодемом, мілисмо с собою мовити о речах, а о том теж просилисмо вас, абисте нам допомогли компаній на наших непри-ятелей; для ліпшой віри хотілисмо вам дати заставу з людей наших, якую бисте хотіли. На ечо от вас ани жаден значний чоловік не пришол.
612
ани теж ви з войском своїм; любо бисте били не пришли, теди било виплат людей яких до нас значних, абисмо с собою розмовилисмо в прав-де; прислали билисте до нас одного человіка блиского, которой до нас пришол не долека Днестра; ми до вас, як много раз, великих людей наших посилалисмо, то єсть акгов, ви теди сами не пришовши до роз-мовенья ся з нами албо теж якого человіка блиского своего не приславши, теди орди наши мовили лам: ви есте паном нашим і поведаєте нам, іж присяга єсть ваша с казаками, а кгди он з вами єсть о при-ятелстве, чему через цілий рок стада наши зобирают, так же і людей наших в неволю берут, козаков своїх не повстегаєт от своєволи, также послали есте до него, аби вишел с войском своїм противко вам до розмо-веньа, албо теж яких значних людей вислал; што ж с того, не маш ни-чого; чи такеє приятелетво будет; он сам юж давно тую присягу зломал; мі; як много доброти єму учннилисмо, а он запомніл, а тепер з нами ничего доброго не хочет учинити. Так мовили всі орди наши. Ми тут в тую сторону пришедши з ордами нашими, зараз почели всі орди наши мовити о вас, на ечо ми їм ничего не мовили, аби не відали, где ся маєм обернути з войсками нашими: ми теди раду учинивши з беями, мурса-ми, акгами нашими, абисмо се от вас жадним способом не отлучилис, кгди ж з нас жаден от вас. не отступит, а счосмо перед тим мислили, бога взявши на помоч, юж єсмо пошли на наших неприятелей. Ми все для вашого доброго працовалисмо, нашого слова не слухалисте, помочи нам не далисте, чтош с тим чинит. Бог нам сам нехай допомогаєт, оного просим. Єжели теж воля ваша з нами зоставати в приятелетве, теди сваволних повстегайте, іже забраниї добра і людей отошліте, ми з вами учинивши раз присягу, чи теж вам шкода якая пришла 'албо е Криму, албо с Очакова, албо з Белагорода од людей наших. Відаємо о том добре, же жадноя не пришла шкода, з ногаєв также, але ви своєволи не повстегаєте, прето ж теперешнего часу повстегайте і на присязе стойте. Тилко ваш мост своєй сторони не розривайте, ми своєй сторони, заховай боже. Прето ж повстегайте, абисмо і ми сквернене од наших людей не слухали, а коли повстягнете, же нашим людем кривда не бу-дег, то они не будут перед нами плакати.
Дат под Шаргородом, дня 20-го місяца іюля року церво 1657-го. Ваш мости всего добра зичливий, Магмет Кгирій.
Число в том листу написано ведлуг ляцкого колендару.
Припис под листом: Мости пане гетмане, вишлисмо з ордами нашими, коториє дармо не вернутий, мусять тут где добиватца коло вас.
Дописка Б. Хмельницького: Уважай же ваш мост той лист, якая неправда бесерянская; рекомо то хорошо пишут, а войну з нами хотят точити і ляхов взяли пят хоронгвей і дві гормате с Каменца-Подолского, а других ляхов ожидают єще 10, с тиє вісти вашмост якоби своїм оком
Опубліковано: їв. Крип’якевич. Неопубліковані листи Богдана Хмельницького. 1650—1657 ро., ЗНТШ, т. 149, стор. 183—186.

№ 469
1657, липня 19 (29). Чигирин. — Лист до окольничого і воє води Григорія Ромодановського про боротьбу з польськими і татарськими військами
Божиею милостию великого государя, царя і великого князя Алек сія Михайловича, всеа Великия і Малин і Білия Росиї самодержця і мно гих государств І земель восточннх і западних і сіверних отчича і дідича і наслідника і государя і облаадателя, єго царского величества, Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царьского величества Запорожским, околничему і воєводе, князю Григорью Григорьєвичу Рамодановскому. другу і приятелю нашему доброго здоровя от господа бога і щасливого повоженья в долгие літа желаем.
Подлинная і певная вість пришла свіжо, же Антон по указу его царского величества... 1 запорожским, отлучившисе од Ракоцого тянет до войска того, котороє єсмо виправили тепер против ханови. Счо постерегти ляхи, же Антон одлучилсе, зараз с татарами знявшисе, потребу мают з Раконим, а бодай до сих час юж трактатов з ляхами і с татарами Ракоций не учинил і примере не взял; а скоро с собою всі тие три здоймутсе, то всі сили нігде інде, толко на городи єго царьского величества українниє обернут. Зачим, тоє ознаймивши, просим тебя приятеля нашого, рачьстими єго царьского величества ратними людми к нам на посилок, поки єще татаре не обогнали, поспешати, жеби тис зообополниє неприятеле, тотаре і ляхи не утішилис. Яко ж уповаєм на милость божию і щастьє єго царьского величества, же не утішатсе, толко вашмосіь прудко поспешай с тим войском. О Литві тую відомосте маєм, же вся на Києв хочет іти і воевати і ляхи, коториє передалнс були до Онтона, всі поутекали знову до ляхов. Такая то здрада ляцкая, як здавна звикли фікглями жит, тепер явная їх зрада показалас. І повторе просим, рач вашмость с тим войском поспешати і нам відомосте в прудком часе, какий указ міти будете, днем і ночю давайте знат. При юм приязни вашмости пилно полецаємся.
Дат с Чигирина, 19 іюля, 1657-го.
Вашей милости всего добра цале зичливий, Богдан Хмельницкий, гетман Войска єго царского величества Запорожского.
1650-1657 рр., ЗНТШ, і. 149, стор.’186 187.
№ 470
1657, липня 21 (31). Чигирин. — Універсал про заборону робити шкоду в плинах Мгарського монастиря у селі Тишки
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорозким.
Ознаймуєм сим писаньєм нашим кождому, кому о том тепер і капотом відати би належало, іж видЯчи ми недостатки великиє іноков мона-стира общежителного Мгарского, же братія слушного виживленя міти не могут, коториє в щоденних молитвах своїх і Войска Запорозкого не забивают, далисмо їм з побожносте нашой на поратунок недостатку їх млин на селі Тишках нижній од приєзду лубенского стоячий, з двома каменьми і третими ступами, при котором млині на той же греблі за позволенєм нашим, ониє ж іноки другий млин, своїм власним коштом монастирским збудовали, а третій купили зо всіми полями і сіножатми । килка хатами на тих же млинских кгрунтах стоячими, в которих млинах на єдиной греблі в селі Тишках стоячих, также на полях, сеножатях і всіх кгрунтах, до тих млинов належачих; аби жадноє ни одного так з войскових людей, яко і з обивателев разних міст і сел не поносили перешкоди, пилно напоминаєм і срокго приказуєм, жеби на всем спокой-не прерочониє іноки тих млинов і всіх до них здавна приналежачих пожитков заживали, от жадного так войскових людей, арендаров, яко і всего посполства найменшеє не поносили в уживаню с оних прикросте і перешкоди, чого пан Полковник наш миргородский і по нем наступую-чіє з повинносте христіянской завше того пилне постерігати і доглядати мают, і тих, коториє би міли наступовата і неналеж[не] до тих млинов і кгрунтов монастирских утручатисе, срокго без фолкги повинни карати, не чинячи іначей.
Писан в Чигирине, іюля дня 21, року 1657 *.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
1, № Д 7 К шП бЛ14 Я 616 Ю ка^УкРаін ЬК01 РСР’ В1ДДІЛ РУКОПИС,В-

615
№ 471
1657, липня 21 (31). Чигирин. — Універсал про підтвердженн і прав Угорського монастиря на володіння маєтностями, що раніше належали бернардинам
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорозским.
Ознаймуєм тим нашим писанєм кождому, кому би тилко потреба било відати, а меновите: атаманови, козаком, войтови, бурмистром і всім обивателем лубенским, іж якосмо зразу надали всі луки бернардинскиє на монастир Преображення господня Мгарский, так і тепер в том жадноє не чинячи отміни, конфірмуєм кождому, сурово приказуючи, аби жаден з лубенцов і околичних поблизу мешкаючих людей до тих лук бернардинских, от нас на монастир Мгарский наданнях, так же і до юго ліса, того ж, которий под фол нарком за відомосте) нашею монастира отцеве і братня заняли, так тепер, яко і на потом втручатисе не важил і жадноє в тих луках і в оном лісе і во всіх кгрунтах до монастира Мгар-ского належачих, шкоди не чинил, так якоби па всем отцеве і братія того святого местна оних лук і того ліса і всіх кгрунтов спокойне заживали, от жодного не поносячи найменшеє трудносте і перешкоди. Ьо хто би колвек через той заказ наш, спротивлячисе волі кашей, важилсе в тих луках і занятом лісе і в перевозе на Лисой Горі найдуючомсс отцом Мгарским якую найменшую перешкоду чинити і не належне ся втручати, то ми кождого такового за взятєм відомости пану полковни-кови належному миргородскому, а в небитности єго наказному, і до нас не отсилаючи, срокго. без фолкги жадноє росказуємо карати, не чинячи іначей.
Дат з Чигирина, іюля дня 21, року 1657 *.
Богдан Хмельницкий, рука власна.
Державна публічна бібліотека Української РСР, Відділ рукописів, І, № 576684, Збірка Ол. Лазаревського, № 51, стор. 167—168. Копія.
№ 472
1657, липня 22 (серпня 1). Чигирин. — Лист до окольничого і воєводи Григорія Ромодановського з проханням подати допомогу проти татар
Божиею милостию великого государя царя і великого князя Алексія Михайловича, всеа Великия і Малия і Білия Росиї самодержца і многих государств і земел восточних і западних і северних отчича і ді-
616
дича і наслідника, государя і облаадателя, єго царского величества Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского величества Запорожским, околничему і воєводе, князю Григорю Григоревичю Рамодановскому, другу і приятелю нашому, доброго здоровя і щасливого в долгиє літа пребивапя от господа бога міти зичим.
По килкократ пишем до вас, друга і приятеля нашого, ознаймуючи, же хан з ордами вийшовши і з ляхами злучившисе, всю свою поганскою потугу на городи українниє оберпут конечно умислили, боже, толко їм не допоможи, яко же і надію маєм, же тиє погане потіхи не отнесут. Вашмость толко рач се поспешат з ратними єго царского величества людми, которих в области своєй маєш, і як прудко вашмост рачиш при-тегнут в городи українниє с тими войсками, албо ніт, рач нам ознай-мити, жебисмо запевне відали, єжели вашмост до нас поспешитсе; бо юж ляхи облудниє і хитриє, маючи с собою татаров, і князя семигранного, бодай юж до сего часу, не ошукали і ласками своїми не звели; а єсли зведут, то і тот нам неприятелем зостанет. Притом приязни ваш-мости пилно полецаємсе, а о одпис прудкий просим,- єжели сподеватсе вашмости албо ніт.
Дан в Чигирині, 22 іюля 1657 р.
Вашмости всего добра зичливий друг і приятел, Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорожского єго царьского величества.
Копія, з заголовком: «Список с листа».
Опубліковано: Гв. Крип’якевич, Неопубліковані листи Богдана Хмельницького, 1650-1657 рр., ЗНТШ, т. 149, стор. 187-188.
№ 473
1657, липня 23 (серпня 2). Чигирин. — Лист до окольничого і воєводи Григорія Ромодановського з проханням подати допомогу проти татарських і польських військ
Божиєю милостию великого государя, царя і великого князя Алексія Михайловича, всеа Великия і Малия і Білия Росиї самодержца і многих государств і земель восточних і западних і сіверних отчича і дідича і ласлідника і государя і облаадателя, єго царьского величества, Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царьского величества Запорожским, околничему і воєводе єго царьского величества князю Гри-горью Григорьєвичю Рамодановскому, другу і приятелеви нашому, здра-вия доброго от господа бога желаєм.
По килкокрот от нас поновляєтца писаньє наше до милости вашей, приятеля нашего, желаючи, аби єсте милость ваша, друг і приятель наш, з ратними єго царьского величества людми до нас на помоч по-спешал, напротивка ханови кримскому і ляхом во єдино сувокупленно,

'коториє на нас і на всі городи наши єго царьского величества україн-ниє жестоко наступу ют і все православне, чего їм бог нехай всемогущий не допоможет, іскоренити хотят. А што і повторе велце просим, аби єсте милость ваша к нам поспешали і до нас о походе своєм, яко на скоре, днем і ночю знат давали, жеби єсмо били запевне увідомлени єжели се маєм скоро милости вашей сподевати, жебисмо могли чим рихлей тих замислов поганских запобігти і над ними, сколко бог милосердий помочи подасть, счастьєм єго царьского величества помисл учм-нит, о що і по трете милости вашей жедаючи, самих нас ласце при-ятельской, яко найпилне залипаєм.
Дат с Чигирина, іюля дня 23, року 1657.
Милости вашей всего добра цале зичливий приятел, Богдан Хмель-ннцкий, гетман з Войском єго царьского величества Запорожским.
ЦДАДА, ф. Розрядний приказ, Бєлгородський стіл, стовп. 391, арк 77--
нинького, 1650 -1657 рр.. ЗНТШ, т.’149, стор. 188—189
№ 474
1657, не пізніше липня 27 (серпня 6). Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича відносно непорозумінь між конотопськими козаками і боярином Яцином
Богдан Хмельницкий, гетман со всім Войском вашего царского величества Запорожским низко до лица земли челом бєм.
Сотник, атаман, козаки і всі мещане конотопскиє уїзду Новгород-цкого жаловались нам, что там неистерпимую обиду в земли своєй єщо за небожчика Осолинского, кансліра польского, на обміну за Зноб де ревню под Трубецком і Стузеном под Глуховом, нажитих от Никифора Ялина і синов, бояр уїзду Путимского, поносят, також никакими мірами нічево там от них самих ділати не могут; сінокоси у них отбирают, челядь їх грабят, лошади, овци і корови і свиньї забирают, і їх самих в поли нашод, чуть не на смерть бют. Сверх того, уже без їх, как били в войске с нами на службе вашего царского величества, взяли готових грошей шестисот золотих польских. Для того ми за тіми козаками ко-нотопскими, коториє всегда при нас за достоїнство вашего царского величества умирать готови, до вашего пресвітлого царского величества прошениє наше приносим і челом бєм, чтоб ваше пресвітлеє царское величество тіх козаков, как єдиних с нас подданих своїх, милостивим жалованєм своїм пожаловал і над ними болши гнушатися і ебид та-кових неістерпимих в землях їх прямих, которими уже от ніскольки-надесяте літ владіют, тім бояром уїзду Путимского чинит не веліл, чтоб уже от тіх времян покойно тіми землями владіли і с нами купно в Вой-
0)8
скє вашего царского величества Запорожском безпрестанно службу вашего пресвітлого царского величества по указу полнили. О чем і другеє за тіми козаками вашего пресвітлого царского величества смиренно моля, і нас саміх в премногую і неизреченную милость вашего пресвітлого царского величества вручаєм.
Дан с Чигирина, іюля 29-го дня’, літа 1657-го2.
Вашему пресвітлому царскому величеству во всем повольниє слуги і вірниє подданиє, Богдан Хмельцицкий, гетман с Войском вашего царского-величества Запорожским.
ЦДА^А, _ф. Посольський приказ, Малоросійські справи, 1657, спр. II,
№ 475
1650~і роки. — Проект договору Запорізького Війська з Туреччиною про торгівлю^
Ракіа х сезагхегп іигескіт, а \Уо]зкіет /арогозкіт і пагодет ги-зкіт, іакіе кус та]‘з хУ2£І§дет капдібху па Сгагпе тогхе.
1.	Оа]е хуоіпозс сезагг тзе іигескі кохаскіетп хуо]зки і гіеті ]е§о 7.е&1охуаб ро тогги Сгагпут до хузгузікіск зхуоіск рогібху і тіазі і хуу-чер, іакге ро тогги Віаіут до хузгузікіск раїїзіху зхуоіск хуузер і рог-ібхлг дек, і до рогібху оксуск рапбху і рапзіху скггезсііапзкіск, іакге ро хузгузікіск ггекаск і тіазіаск, г кібгуті, ]акіе Ьедд сксіеіі, Ьапдіе і ки-рієсіхуа одргахуохуас та]а, рггедахуас, кирохуас і гатіепіас, хуедіе хуоіі чхсеі зіапас и рогібху і хуіескас, кіеду гескса, Ьег гадпе^о гакатохуапіа, хузіг§іи і ігидпозсі.
2.	КТа харотохепіе похууск капдібху АУо]зка 2арогозкіе§о і гіеті іе£о, сезагг ]’е£о тзе, іигескі хуоіпуті сгупі іск кирссху од хузхеїакіск сеї, туї і родаікбху, іакге іохуагу іск, кібгекоїхуіек аІЬо до рапзіхуа ]'е£о лухуогіс гесксд, а іо до зіи Іаі (іезіі піе тоге кус до зіи Іаі, скос до рі^сіидгіезіді, аІЬо патпіе] іггудгіезіи), сге^о хузгузікіе иггеду хузг^ду рггезігге^ас Ьедд, а ро хуузсіи, да рап Ьб£, зіо Іаі піе \уі§кзгуті сіега-гаті родаікбху оЬсцгепі кус таі$, іуїко ]ако заті Тигсу.
3.	Боту зкіадпе ро тіазіаск і рогіаск сезагха ]'е-о тзсі іигескіе^о, іак пад Сгагпут, ]ако і пад Віаіут тоггет к§д$суск, рогшаїа сезагг ]Є£о тзе хуоізки когаскіети зізпохуіс і іат кирохуас, і кирсот іск тіезг-кас ге хузхеїакз хуоіпозсід, кег родаікбху гадпуск до зіа Іаі ротіе-піопуск.
4.	Регудепі \\о]'зка Харогозкіе^о і гіеті ]е£о ху Зіаткиїе тіезгкас
Очевидна помилка в даті; Богдан Хмельницький помер 27 липня 1657 р
2	У копії дописані слова: А на низу написано.
' Цей проект договору за традицією відноситься до документів Богдана Хмель-

сіє сезагга ]‘еро тзсі; а 61а іе^о Ьапбібш когаскісії і киріесіхез ісЬ піе гаігибпіас, апі катохуас пі^бгіе пікі піе Ьебгіе хс рапзіхуіе сезагга І еро тзсі.
7.	ЗезІіЬу г Вони ]'ака зхеахеоіа ро\¥зіа1а, зк^бЬу па тогге хьузгіі сііа гогЬо|б\¥, зрбіпіе г іигескіті раїегаті когаскіе ітас зиахуоіпе таіа і кагас, і \,сга]ет зоЬіе ротосу бобашас, геЬу тогге Ьуіо сгузіе і хуоіпє.
8.	ЛезІіЬу раїега когаска ху сгут рггесіхеко ргаши сезагга ]еро тзсі, (зіггег Ьоге) хуукгосгуїа, аЬу зіагзгу іе] даіегу кагапу Ьуі, а опа зата г іохуагаті і гоЬоіпікаті зшуті хуоіпа Ьус та, і іпзге хгоіпе Ьус та]з ху клуаггузіхуіе г пі$ Ь^бдсе раїегу і окг^іу, аЬу і піелуіппе піе сіегріаіу, і гахуагіу рокб] аЬу Ьуі пісгут піепагизгопу.
9.	безІіЬу даіега аІЬо окг^і когаскі гогЬі! зі£ рггу Ьггери сезагга ]еро тзсі, аЬу ггесгу іе, кібге зі§ тор$ гасЬохуас, зиксезогот гасЬоххапе і оббапе Ьуіу.
10.	О біирі іигескіе ргахуо кирсот когаскіт Іакіе Ьус та, ]ако Гиг кот хее хузгузікіт рапзішіе Іигескіт, і зрга\сіебІі\¥озс піеосКИосгпа.
11.	Саіег аІЬо окг§іб\¥ когаскісЬ бо гаїїпусЬ роіггеЬ па габп^ ро з1іі££ сезагг ]е&о тзс Іигескі оЬгасас піе рог\¥о1і, апі ісЬ Іибгі, апі іо \¥агб\¥, апі ог§га, аіе иоіпе рггсзсіе і обезсіе ге хсзгузікіт. кіебу гесЬса. іт оЬіеси]е і \¥апі]е.
12.	СісІуЬу ]акі киріес итагі XV рапзіл¥Іе сезагга Іе^о тзсі. ІиЬо па тогги, ІиЬо па Цбгіе, НоЬга хезгузікіе ]е&о паїегес Ьеба зиксезогот І еро і Ьатохуапе пі об ко&о Ьус піе то£д; ІиЬоЬу со коти обкахаї, аІЬо га різаі рггу зтіегсі, габпе] \сар;і гпіес піета.
13.	\Уі§гпіб\¥ сІїггезсііапзкісЬ и Тигкбхе, |ако і Шгескісії и сіігге-зсі}апб\¥ когаскіт кирсот іахспіе хуукирохеас хсоїпо Ь^бхіе. А іезІіЬу Х¥І^гіеп сЬггезсііапзкі V/ рапзіхуіе сезагга ]е$о тзсі бо &а!егу аІЬо окц їй когаскіе^о исіекі, іаіс £о аІЬо рі гесЬохууиас зіагзгу паб даіегд піе Ь^бгіе, аіе &о хуубас роууіпіеп, хузгакге га іо габпе] згкобу аІЬо кггуч’бу
620
піе ропіеьіе, апі оп, апі £а1ега ]’е£о, Іисігіе, апі Іохуаг ]е£о, і £<іуЬу іех сгеїасіпік іакі ууоіпу ІиЬ піешЯпік 2 &а1егу когаскіе] исіекі, \иу^а<5 £0 Іигсу роиіппі Ьесіа когакогп.
Собраиие государственпьіх грамот и договорив, ч. ІП, стор. 444—447,
торгівлю наРЧорному морі, яких/він маї
1.	Цісар й. м. турецький дозволяє


2.	Для підтримки нової торгівлі Запорізького Війська та його держави цісар й. м.
під склади по містах і портах цісаря гі. м. турецького, що знаходяться як над Чорним, так над Білим морем, та їх купцям проживати з усякою вільністю, без будь-яких податків, до^ста згаданих років.	С .6 ’	.
портовому місті, який має" давати паспорти галерам або козацьким "кораблям, що захочуть куди-небудь пливти^ з за паспорт не повинен. брати більш^ одного червоного
ніхто ніде не будд затримувати апі затруднювати.
турецькій державі, та негайна справедливість.
п Козацьких галер або кораблів цісар й. м. турецький не дозволити обертать ні на послугу, ані їх людей, ані товарів, ані зброї, але обіцяє їм і забезпечує вільніш, перехід і відхід з усім, КОЛИ вони захочуть.
12.	Якщо якийсь купець помер би в державі цісаря и. м., чи на мері, чи на суходолі, все його майно буде належати його спадкоємцям і не може бути ніким затримане, а коли що кому переказав або записав перед смертю, то це не має ніякого значення.
13.	Християнських в’язнів у турків, так і турецьких у християн козацьким купцям можна буде вільно викуповувати. А якщо християнський в язень в державі цісаря й. м. утік би до козацької галери або корабля, старший над галерою не буде його затаювати або переховувати, але повинен його видати; але за те не зазнає ніяко* шкоди або кривди ані він, ані галера його, ані люди, ані товар його, а якщо також, який челядник вільний або невільник утік би з козацької галери, турки повинні ви дати його козакам.
ИЯІІ’УО
ДОДАТОК № 1
СУМНІВНІ ТА ПІДРОБЛЕНІ ДОКУМЕНТИ, ЯКІ ПРИПИСУВАЛИСЬ БОГДАНУ ХМЕЛЬНИЦЬКОМУ
І. СУМНІВНІ ДОКУМЕНТИ
№ 1
В ] її сі п СИтіеІпіскі шіеіікі Ьеітап АМо]ака 7а огоз іе£ і саіо. Ч'оізко Ьохе
Ь§ддсут Лагу'^гескіеЬ ії. таідс піетаїо зхкбд, кг/уу/сі/ іатапіа ргаш пазгуск і хпіе-
XV 5 &	Зар^гозкіе^о р гег Е.'уН6у і.р . у г^гпу, , ргг
г.іеЬо рггеЬііа, ргозгдс ропізіу од рапа Во^а, — сйс? згаЬІд гпозіс (е&о піерггурсіеіа, ргхеЬіега^с зі? ки \7із1е га піші.
иргазхапі іеду Іазк луазхуск сПа тіїозіегдгіа рапакіе^о, аЬу, ]едпе&о Ьо^а і ]'ед-г V/ агу к у І г	у,	<1 І уз г з ргг Ь іга Ь ба т Г


оЬісснц' и'.ип Іазку і №о)яка тецо Харогозкіеро, кібгут тузгузікІт то]? ро^оіпо.м <Іо іазк рохмібге оікіаіу.

відділ 11.

Богдан Хмельницький, великий гетьман В Запорізьке.
Доводжу до відома духовних людей  бурмистрів, радників та інших урядовців, що ляхів і різних панів, які порушили наші права святих, які до цього часу з волі божої на пе слави, а ми — радості; до того ж проливаєть сестер, духовних отців, невинних діточок, наї і тепер на них упала; і знову чути плачі, крш дитину, батько сина, син батька) — це риданні прохаючи помсти від господа бога, — ось чом ятеля. пробиваючись за ним до Вісли.
Прошу вашої ласки і господнього миле однієї віри та крові, коли я буду наближа зброю — рушниці, шаблі, кульбаки, коней, с давньої грецької віри. А де можете, якими сі і їх слуг, євреїв, вибивайте, рубайте, винищуйті
для справ, про які дам вам знати пізніше. А ЇЖДЖИХ ЧИ прохожих про чужоземне військо, нам знати і попереджайте нас. Це стосується і лядської землі, якщо є там таке військо і сила. Про все це прошу повідомити нас через нашого посильного.
За вашу доброту і прихильність обіцяю вам ласку мою і мого Війська Запорізького і всім вам мій ласкавий поклін вдруге передаю;
Діялось у Чигирині.
№ 2
1648. листопада 18 (28). Старе Село. — Лист до турецького султана Мухамеда з пропозицією прийняти Україну під турецьку владу
№])а8піе]$гу і піеглсусіугопу сезаггн, рапіе то] птіїозсіхх'у,
2а(1па гг.есг па зхуієсіє піе тоге г каггіе) тіагу дгипіохупіе зізпохуіс рггесізіе^гі?-сіа ]шігкіе£о, еіокдсІЬу зі? піе орагіо о вата ізіоїс зкізгпозсі і рггеЛхуіесг.пе гогро-Г74,(1гепіс піеЬа, Іак гпіагки]дс зргахуіесШ^озс зххчаїа іе^о, ге іеііпут ойЬіега, йпі£іт сІа]е бо \у‘а<1гу і гогігорпойі кіиз/пер, Іогухмй.] газі? ро£о1о\\’іи, нігаріете і піехсоїа зсіу^а гехсзгдгі рогозі? зигохуд па худе? зргахуіедіішозсі, іак аЬу зі? гіекгеіа Ьозкіе хує ххзгузікіт іи )езгс7.е гуідсусИ Ішіхі хе осхасії гергегопіохуаіі, (Іозус сгупіас оЬеіеі зігопіе, іак гпогпети, ]ако і иЬо£іппи. Со |иі ху іут гоки хуукопас зі? тнзіаіо рггег
1 Універсал зберігся тільки в польському перекладі, його автентичність сумнівна збереглись. Можливо цей універсал частково передає зміст справжніх універсалів, але він літературно оброблений, має ряд неточностей (в титулі —• «великий гетьман», «боже Військо Запорізьке»). Ось чому вій не включений до автентичних документів.
626
Іа^аіакісЬ і пієхуагпусії Інсігі, сксіхуозсі^ хуіебгопуск.1,, кібгху пазі^охуаП ^а хуузіикї
пуск іак/іе об зігаски хуі£сє], апігеїі об Ьгопі роїєс іск па кііки ріасаск тизіаіо роб зіо іузіесу, таїо иризсіхузгу опуск га ¥/І8Ір ггекр. А пат рап Ьбн ху па^гоб? кггухуб гай <у, кзг^ рої^ XV к^Іе аіша^оізкі о	К \УоІу Ро о ,
зоЬіе і оскоіу рггу ^оіохуозсі оЬіеси^с, іггукгос зіо іузірсу зіаигіб2 га паітпіеізгут гогкагатет ху. с. т. N3 кіоге розіизгепзіхуо. хуіаг? і роббапзіхуо гасг ху. с. т гезіас Ьавгсіху ро^гапісгпуск, зуИзігуркіе^о і Ьіа1о£гобгкіе£о, рггу кібгут ^Ьузту рггуз^к? коїпіе* * 8 ху. с. т? аЬуз г ск?сі? рггуі^с гасгуі пазг аіекі?боЬ% і иротіпек. а сіаі иско х її Р] з тої	і. р "аг5^ге 5^<?іет гс-ІІ£іе] паз^е] дг _е; ко ’
\уас гасгуі, хуіебгдс?Іо гарехупе, ге козробаг хуоіозкі іегагпіе]’згу ]’езі гбгаісд1 ху. с. т., р. т. т Во^а гаіут ргозгас, аЬу ху. с. т. |ако рггу боЬгут /йгохуіи іак і рапохуапіи піеротіеггопуск.
Е)аІа [ху Зіагут 8іе1е, б. 28 поуетЬгіз аппо 1648]8.
і хузгуікіе.] Ризі 9
2 Крас.: зіахуіас
Іурае: сксас.^ д	।
1648 рл’в Старовелі — 28 Листопада 1648 Р.? в Старосіках — Їб48 р.
9 Лист викликає сумніви, по-перше, своєю формою. Автентичні документи Богдана робки. По-друге, мало ймовірно, щоб Хмельницький пропонував турецькому султанові підданство України. Адже в цей час він розпочав переговори з російським урядом
Найясніший і непереможний цісарю, пане мій милостивий.
закономірностей та одвічної волі неба. Справедливість цього світу так розмірена, клякають сувору помсту Рбоку справедливості, щоб божі настанови проявлялися у всьому на очах живих людей, задовольняючи обидві сторони, — як багатого, так і бідного. Це вже мусило статися в цьому році через нікчемних і легкодухих людей, які, спокушені жадобою, наступали на наші криваві заслуги, на права і вільності, а врешті й на життя, так що ми, як люди від віків рицарські, змушені були шаблею добути собі мир та скинути з шиї ярмо неволі і гноблення, особливо коли побачили, що виродки — старшина не вміє приборкати своє панування. Бог не хотів терпни скривдження бідного, приборкав гордощі безбожних ляхів, так що більше від страху, як від зброї, полягло їх до ста тисяч в різних місцях, і мало їх ми пропустили за ріку Віслу. А нам господь бог в нагороду за паші кривди дозволив взяти під владу більшу половину польського королівства, Україну, Білу Русь, Волинь, Поділля з усією Руссю, аж по Віслу. Тепер же під час такого успіху вся грецька релігія вирішила прийняти за пана і захисника вашу цісарську милість, мого милостивого пана, як того, якого не подолає ніяка інша держава завдяки силі рицарських людей держави в ц м Наше Військо Запорізьке бажає приєднатися до них і залишитися вічними підданими, обіцяючи від себе всяку прихильність і готовність поставити триста тисяч за найменшим наказом в. ц. м. Для підтвердження цього послуху, віри та підданства зводь, в. ц. м., прислати пограничних пашів — силістрійського і білгородського, щоб ми при них склали присягу, піддавши їм ці землі, здобуті шаблею. Коли ж, в. ц. м„ накажеш решту королівства і Литву зайняти, не приводячи багато свого війська, я довершу це з своїми людьми за короткий час. Тільки прошу покірно, в. ц. м., шоб зволив прихильно прийняти ці наші добрі почуття і дарунок та прислухався до думки моїх послів і до святого константинопольського патріарха нашої грецької релігії, до якого сама старшина наша через духовних відрядила своїх послів з повноваженням, щоб в. ц. м. зволив прийняти нас вже під щасливу свою владу, приєднавши цю державу до Волоської і Мультанської землі. А мені, підніжкові своєму, за працю, як я раніше просив, так і тепер повторюю моє покірне прохання, зволь надати з .милостивої ласки Волоське господарство, бо я знаю напевно, що теперішній волоський іссподар є зрадником в. ц. м., п. м. м. А втім, прошу бога, щоб зберігав в. ц. м. як при доброму здоров’ї, так і при щасливому пануванні над усім світом та зволив благословити на дальші, незмірні літа.
Дано [в Старому Селі, 28 листопада 1648 р.].
Найнижчий підніжок в. ц. м., Богдан Хмельницький, гетьман Війська Запорізького і всієї Русі
1651, близько червня. — 3 універсалу до польських селян
ВоЬсіап СЬтіеІпіскі.
Шіасіото сгупі£ шз/.уікіш родсіапут Когопу роїзкіеі, іг га згсгузсіет і Ьк>£О8Іа-у/іеіізім/егп осі рапа Ьора папі дапет, росі пюс і ххсіасігр пазг^ росіЬпмзгу рапзім’а іере Когопу Роїзкіеі, іілуоіпіс \уаз Аузгузікісії оЬіеси|£ од сі^гагбиг і гоЬосігпу. В^дгіесіе 'Іуїко па аатуск сгупзгасЬ, \ує тозгеІакісЬ АУОІпозсіасЬ, іак |’ако зіасіїіа Ьуіі; Іуїко геЬузсіе пат луіагу, іак ]ако гпзсу пазі роскіапі, сіоіггупіаіі, рапд'м 8\уоіс1і гсЬу^сіе
€28
оризгсгаїі, рггесжко піт розіахуаіі і бо паз зі? ]ако и- па_жі?кзгусЬ кирасЬ £гот?-
Богдан Хмельницький.
Доводжу .до відома всіх।	Польсіжо^	коли з божого^бла^
1652, березня 24 (квітня 3). Чигирин. — Універсал Запорізькому Війську з наказом готуватися до війни з Польщею
і^гг^ду, кідгегпоууіі ^акоУрггедіут зууггдскаїі Іега/лу^гг^^^^
Іерзге] *ория2С2асУ зі? піе^ £осІ2і, е'сіуг ЬасЬсиЛе піе шіесігд, со гоїі ^запіі, г Ьегтіег-пє£о гисіжаїзіша ^заті зі? г^иіис сіїсгі, а пат гу\уоі гіапжас. Паропппат ісйу, аЬу йоту паїег^с^. гугіазгсг^ ту гуупоз^гіоЬгге зір ораіггуі^ ]езгсг^
іерзг ] шіагу і реито і рггу?рі ?сі Шо] ка 7 го іе іеп її ? % XV пд р гі-
Воікіїп СЬтіеІпіскі, Ііеітап Мо]зка 7арогозкіе£о3.
вціська виступити проти Польщі (Йуагуизг Зіапізіаша Озші?сіта, сгор. 379; Записки
II е р е к л а д
Богдан Хмельницький, гетьман Війська Запорізького, чигиринський староста.
Бійська Запорізького, які в містечках і селах проживають, га ляхів — наших по лг-хи, — силу військових зневажають, безвинних людей катують, мордую іь і вини не дозволяє, до того на протязі довгого часу майже кожний на всій Україні корнету-з паном — тепер нам ляхам знову коритися не слід. Такої доброї нагоди, щоб наш народ з цієї неволі міг видертися, ще ніколи не було. Не лишали ми і гірших роблять, з безмірного зухвальства самі себе хочуть погубити, а нам життя дарувати. Тому закликаю, щоб не тільки кожний козак був готовий до війни, а й щоб кожний простий чоловік ще до великодня забезпечив себе усім, що на вічні потрібно, особливо харчем А після великодня, на другий день після того, як мої листи будуть оповіщені і кожному стануть відомі (розішлю їх, як потрібно буде), щоб поспішили до табору, вирушили у призначене місце і виступили у похід. Але без мого наказу нехай ніхто не наважується виступати, щоб не дати ляхам приводу до війни, хоч вони його шукають, і миру, як обіцяли, дати не хочуть. Для “кращої віри і певності при печаті Війська Запорізького цього листа рукою власною підписую.
Писано в Чигирині, 24 березня 1652 р.
Богдан Хмельницький, гетьман Війська Запорізького.
№ 5
1656, листопада 18 (28). Чигирин. — Універсал про надання привілеїв шевському цеху в Козельці
Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго царского пресвітлого величества Запорожским.
Ознаймуєм сим нашим писапьєм, кому о том відати належит, а меіювите всім обивателем козелеким, так пану сотнику з товариством, яко войтові зо всім маі-стратом, іж видечи ми декрет через Івана Яхимовича і Богдана Моляву, сд пана полковника києвского до Козелца зосланих, межи цехмистром і всею братню цеху шев-ского козелекого, з одноє сторони, а межи шевцами на слободі за греблею в Ко зелцу мешкаючими, з другеє, року теперешного 1656 месяца ноембра ос.мого дня ферованний, яко слушний теперешним писанєм ствержаєм і випробуєм і во всіх того декрету пунктах конфірмуєм, тоє варуючи, аби прикладом інших міст нихто гостииноє роботи навозноє шевскоє без відомости цехових старшин, опроч ярмарку, козелеких —-------- _ і/........» „......—	.•--------- -оварут Также люде того ж ремесла
ошшпость цехова козелекому одда зепдровннй, пришедши до міста Ко-ого, в якого товариша робити міл. іки братской цехової) тоє, що брати х поєднати і робити з товаришами на чом можст. поєднати, толко по опроч воску церкви божон належ д час достаючому, ползолотого зви-ого шевского їх пепос.іушщ.го они іва. карати винного, якая в старом ірадков справоватися їм дозволяєм; уволняєм, аби о том добре знаючи, 5рата цеху шевского по-іводм брати но пашею: а особливе того варуєм.
630
РДан в Чигирині, дня 18 ноембра 1656 року1. Богдан Хмельницкий, рукою власною.

ІМіе^сіагто г/есхопо: «сопзсіепБа тіїїе іезіез». Ьо/гіе зитіепіе реаліє топіеггет ту те і г.ос ще, ^гар' і	і , і £ гуп терок отеапе: рггег
тууггисапйЛ рзаті рокагтіепіе, а со па]'зігаз2піе]з2е сгїтеп, кіоге£о 1?ка1ет зі? Ьуі ік , о Ьог р ір еп	—-	ги<1 1 їа из асЬ, іг тептіиіп
ті? віолуа об іегтіпи О8Іа(піе/Рбезрегасіеі о тіїозіегйгіи Ьоіет гаіггутулуаі? ’ро-і?гпіе. Во асг іа іак ройіу когак і піеросгезпа озоЬа, зтіаіет зат рггег зі? магус іак піез1усЬапе£О кпуіе гогіата і о]сгугпу V/ рорібі оЬгбсепіа, Іесг «бу ті? то] Ьб£ 8\¥і?іе] ратірсі кгоіо^і иЧаїІузіаууоул робаі аб ехечиеіиіа ітріа зсеїега рггег то]е гесе, реіпе іегаг кгуде пієїушпєі гогіата, £<1у ті сіо зіеЬіе бо ХУагзгачуу рі-гуіесЬа?^ кагаі, ,іапі піепа^ізіпе ^зегсе ^рапзкіе^ ті, о^тоггуі* і кагаї, аЬузгпу кцоїузкі, рап Кізіеі, іеп Ж ге тпд гпозП, аіе озігогпіе і гаїузге зесгеНога г \іітет
КрІ Р,	_с РІРт го к га і	'ПЇ^ГІПІ :)е) зі< ак

ги-аг росгпіе і злаграс патіоіу піерглуіасіеізкіе, голхсаіас оЬбг, кггук рохмзіїпіе ро оЬоліе: «кіабіиз Осчісюпіь езі Ьіс», іак і тпіе когака ]ебпе^о рап Ьб£ па гхуді'спк иіеІкісЬ зі! роІзкісЬ оЬга! зоЬіе піксгепіпеяо сгіохх'іека АІе сгх іо г хуоіі іюге) зіеіП. іг зі? піегпозпе ропіру, ареіуі хузгеїзкіе) ггеслу і гагбгозсі гбгпе у/ игусш зиоЬобх рапи Ьо"и піе робоЬаІу, сгу іег лаідіггопе зегса роббапу (11а рапои* !еп ирабек оІсгугпіс рггупюзіу Агаг і ]а гогкагапіи чг к. тсі піе Ьуі паіро\уо1іііе]згу. кіебу ІсЬ піт. рр. сЬс<7с ху к. пі. л когопг? отіпдс, голкалаїез ті і хх'гухуаіез тпіе и к. т., аЬут зхуут ио]зкіст ки \¥аг8лахуіе пазі?ро\уа! і роб 2атозсіепі баІзле£О голкагапіа і хх’іаботозсі слекаі, і зкого ті? іи рггел розіа ш. к. пі. бозліа шіаботозс, лез хгсгез-ііхуіє рапепі Ьуі оЬгапу, гєхуєгз исгупікт г хуо]зкіет .\Че Ьег згкобу іеп тої Ьуі £І?Ьокі 2асі$£ \у о)слулпіе, зхсіабкіет іашеслпе кга]е Ти ті іуїко рггеб ху к. т. рглусЬоблі ихуагас ргозіут і робіут голитет, слоти и’оізко кхуагсіапе Ьеітапа піе хуореппе ху )ебпе]’ ког2а1се па]бол-аі і £І?Ьоко ісЬ хуіеікіе} ЇІазге зликаї? Сбг іако-VI£о па г&иЬ? бапо ласпусЬ схсіслопусЬ каи'аіегбху і зіагусЬ боЬгусЬ хх’оіехуткбху, а па лхудіїепіе тосу роїзкіе)? Роб Рііахссе газ іак хсіеікіети хуоізки сгети/ Ьеіт?па бапо Уепегіз риііит, кібгу рідзбху Іиіпі зіобкіеї іат піе изіузлаї, іебпо есЬо сл?$іе 2 затораібхх' коласкісЬ. РіеглсЬп?1о хузлузіко ххоізко, оЬбл хміеікі гозіахсіхузгу. беипо іат Ьуіо хуо]єппє сопзіїіит гтіиізсе^о згслегле зупа оісгугпу і хсоїпозсі згіаскескіе) ссзіобіз, кзі?сіа ]. т. \¥ізпіохуіескіе&о, аЬу Ьег лхуіокі, рбкіЬу іт огба піе рггузгіа па ротос, пазіаріс па хуоізко когаскіе. АІе огас]е біи^іе, зїохса Іасіпзкіе рісзлсгопе, рггесіхупе Ьуіу іак гбгохуеі габліе, іпасле) лхуусі?зі\уо Ьус Ьу тизіаіо рггу пісЬ рехс. піе А слетил боЬге^о іе^о кайзера, кібгу ипісиз ргаийе Іезі \у іеу Ргеріііе], кзіусіа | т. \Уізпіо\¥іескіе£О, га Ьеітапа піе бапо, зпабпо зі? ботузііс, Ьо патіепії хустки хЬагазкіети изіахуісгпе^о Ьеітапа і т. р. капсіегх и'ебіи^ з\ує] іпіепсіе], і со бахупо піе Ьуіо ху Роізсе, Ьегеіука. 1 іак Ьу Ьуіо іети хуоізки, ]ако і роб Когзипіет. АІе іо іпіег тігасиїа тігасиїит, хез ху к. гп. г кагзікд Іибгі ізс гаслу! па обзіесх, па роіуре то]д хуіеікд гЦсгопд 2 ро^апзіхсет. піе та]'дс хуо]зка, піе таідс Ьеітапа, піе тарс ]егука о піерггуіасіеіи, іи£ паб зоЬд хуізгдсут, апі зргахуд, апі іаЬогет ібас, іак гбгохуіе зхуо]є па озіаіпі згапс ху. к. т. гасгуїез хуубас. Охсо і іат уоіа, сопаіиз, безібегіа ху к. т. і пі. рапа капсіеггохуе икопіепіохуапе Ьуіу, а піерггу]асіеІ огбупіес і бозіаікбху зііа паЬгаІ, і хуіеіка ти зі? бозіаіа хуіппа зита, обкирохуас зі? т:і 7. ргозЬд рггузгіо, а со іибгі роріп?1о, о сгут ху. к. т. зхуіабкіет. Га Іесг ]еге1іЬу ті? іпіезіохуас сЬсіаІа і уіпбісіае сиріба Ьуіа Кгсгріа пабе тпд, озхуіабсгат зі? іо XV. к. т., ге тат гахузге осЬоіпе хуо]’зко, Ьапа зате^о, раігопа теро, тат огбе рг/.у зоЬіе, тат Роїакбху, тат когаскіе хуіеікіе киру. Оозіаікбху іусЬ піе ^ьротіпат, іусЬ іак хуієіє тат, ]‘ако топагсЬа ісЬ тіес габеп піе толе, агтаіу хуіеікіеі і іипіе’ізге], зіглеІЬу, гузліипкбху, ггесл піерогасЬохуапа. Кга слиіозсі і озіголпозсі то]еі, осЬоіпут розіизхепзіхуіе і зегбесгпозсі ху хуоізки тоіт піе зсЬобгі. АІе ]а рга&п? іе хсзгузікіе зііу па піерггу]асіе1а ху. к. т. хуухуіегас і оЬгасас, кіебу ]их ху. к т. беїісіа е.х тап-баііз росЬобгдсе тіїозсіхуіе обризсіс Ь?бгіезг гаслу!, а тпіе ла хуіегпс£о роббапедо і иЬо£іе"о колака та^с, ху зхує] рапзкіеі Іазсе сЬохуас Ь?бліезл гаслу!. О со рокогпіе ргозл^с, а са1и}дс г?к? ху. к. т., Іазсе зі? ху. к т. обба]'ет.
Ш СлеЬгупіи, іипіі 6 аппо 1651.
XV. к. 4т. хуіегпу роббапу і зіи^а, ВоЬбап СЬтіеІпіскі, Ьеітап \¥орка 2аро-гозкіе^о ’.

ІНСТИТУТ історії Академії наук № 26 (13-15). 411 (1—3).



1 Цей підроблений лист вийшов з кіл польської ШЛЯХТИ, які були В ОПОЗИЦІЇ до короля Яка Казимира, з метою скомпрометувати короля та коронного канцлера Оссо-лінського.
632
^Недаром сказано: «суілління —'тисяча свідків»,^ ^ лихе^сумління .ста^кожній
священиків, святих дів, невинних діток, панів, пограбування великих багатств, розгром, війська під Корсунем, запродання гетьманів і багатьох шановних рицарів у неволю
найвищого бога,’але як згадаю слова «ледве праведний ^спасеться» та інші —«не проститься гріх, поки не повернеться відняте», хочеться мені з великого і важкого відчаю власного рукою себе убити та тиранові^Плутонові тирана віддати. Але слова
руками (тепер повне пролиття невинної крові), коли звелів мені приїхати до Варшави, де відкрив мені ненависне панське серце і наказащ, щоб ми, козаки, скинули
мав з ним таємні ,наради і діставав повідомлення про поточні справи. ^Може, щось
кчемну людину, бог обрав собі для послаблення великих польських сил. Але чи це сталося з волі божої, чи господу богу не сподобалися нестерпна пиха, пожадливість, заздрість у користуванні свободою, чи роз’ятрені серця підданих проти панів привели цей занепад батьківщини? Чи ж я не був найпослушнішии наказові в. к. м., коли їх м._панове хотіли позбавити в.^к. м. корони^ в. ^к. м. покликав мене і, звелів мели шкоди для батьківщини, свідком, чого є тамошні краї. ^Тут МЄН’ "т’Л^кіі^доводитеся
табір. Одна там була воєнна порада — порада сина, який щиро любить батьківщину, прийде орда на допомогу, наступати на козацьке військо. Але довгі промови, латин-
’€і.кі пещені слова були супротивні такій здоровій раді, — інакше перемога ревім була б за ними. Але чому ж такого доброго рицаря, який справді єдиний у всій Речі Посполитій, князя й. м. Вишневенького, гетьманом не обрали, легко ідогадатися, бо й. м. п. канцлер призначив збаразькому війську постійною гетьмана та. чого давно не було в Польщі, єретика. 1 так було б цьому війську, як під Корсунем. Але треба вважати чудом із чудес, що в. к. м. з жменькою*людей зводив і'я на допомогу, не над ним. не йдучи ні в порядку, ні табором, так своє життя на в е піку небезпеку ординець взяв силу здобичі і належить йому велика сума (довелось відкупитися вії нього проханнями), а скільки людей загинуло, в. к. м. був свідком. Але якщо Річ Посполита хотіла б мене турбувати і вимагала помсти, заявляю цс- в. к. м., що завжди маю охоче військо і самого хана, мого захисника, маю орду при собі, маю поляків. маю великі козацькі загони, не говорячи вже про скарби яких маю стільки, що ніякий монарх не може мати, а також гармати великі і малі, рушниці, незліченну силу зброї. Не бракує мені пильності і обережності, а моєму війську охочого послуху і сердечності. Але я бажаю всі ці сили скерувати і повернути на ворога в. к м., коли вже ь к. м. зводиш милостиво простити провини, які я вчинив не з своєї волі, та .маючи мене за вірного підданого і убогого козака, побажаєш зберігати мене у своїй панській ласці. Покірно прошу цього, цілую руку в. к. м. та віддаюся на ласку в. к м.
В Чигирині, 6 червня 1651 р.
різького.
1653, квітня 10. Табір під Батогом. — Лист-сатира на шляхетський побут
Вокдап СЬтіеІпіскі, г Іазкі птіїозіухуоко Ьока когої каїіскі, туіеікі кпіах гизкі, зіхсегзкі, кііохузкі, росіоізкі, Ьгасіахузкі, хеоіупзкі, скеітзкі, Ьеізкі. хмеїікі зітахпік Рогіу1 оііотапзкі, ргахуисіахуса іаскі, кеітап гарогохузкі, газіиЬса хузісіт скгізііапзісу2.
АУзіт хуоЬес кагсіети гозоЬпа3, котиЬу Іо хуісіаіу паїегаїо, а тіапоиііе гетіа-пот, тоїоісот хуіесіото сгупіепю, ізг пазг іоі ипіхуегзаі розеїаіето, акузіе хсесііиї) опоко зргахуохуаіі зі$ у осі ІісЬусІї ризіоркоху зхууск осіу/егіаіі зіа. аЬу гпііо.чухуу Ьок . паз га іоіе скгукі, рускі і гЬуіек у м/асіу кагаіу хсоупаті, коїойогп, рохуіігегп у хпохуц 5 тіесгет піе гасгуї.
АЬу гасіеп Баск піе хуагуі зіа сіо пітсоху гЬога розуїаіу у тигукоху рохуогаті тисгаїу. аіе згсгоЬу затут, згсго зоЬі бота гібеї, т ріргогв, гаргапот, т. -'аі^апу у заскогот аЬу піс хуахуіі зіа ізіу, іоіко г схозпікот а скгупот. хуіпа, тесіи аЬу пс рііу, іоіко ргозіи скогуїки. XV зиктапаск згохукохсуск, кгазпуск аЬу пе скосіуіі. Іоіко ху кагагуохууск. Такге гопкі хуазі ііоіоху зтуоіск, іако кокуііск скхуозіохс аЬу піе скіа-сіуіі. хс' 8гогокаск копорпуск, Ьег згохукохууск озгохуек аЬу скосіуіі4.
Хусіохуіе аЬу (оіко сіо зетоко гоки бо зскоіу скосїуіі, Ьо іизг хуєіпті ргстисі-гуіі, а зхсгоЬу ІІ8/Є Іоіет а зкогаті кирсгуїі.
7 падоіоткот, х зхаЬІоіи аЬу гасіеп Баск пе скосіуі, (уїко г ргаїісгоіи, а коїі па хуоупи Ьисіеі 8Іе Ьгаіу, згсгоку г окохуапут куіет рі8го.
’ Бавор.: Роїгчкі; в копії Голінського: Рогіу.
2 Гол.: хаякірса зхуоЬосі тіги скг2Є8Ііап8кіе£0.
3 Гол.: хозоЬпа г Баскоху.
4 Гол.: аЬу зхуоіє піе хуідгаїі Ьораіо, іеіко ху зогак копорпуск.
634
Ьаскі хуіасіукі, ^здйезхсгепісгу аІЬо песЬау 8іе гепіаіу, аІЬо сигут^ сі асі ні рокоу
іоіко одпут когйкоп/ а котиіет, згсгоЬу ои4а тпоко па копу не рзомаїі.
Коіогоіе іо агіукиїу роміппі Ьисіеі 8Іаг5І ЬасЬу гасЬо\уаіу росі кпиіоигапіет, а тоїобзу роб когіот. А іоіе ипІАУегзаІу аЬу \у Ьогодаск у тіазіасЬ кгоіа {еко тозі у тіїо$1уи?оЬо роїзкоко, рапа у іІоЬгогіуіа пазгоЬо огі^оіаіу кагаіі, а па ЬгатасЬ рггуЬИу.
Цгіаіо 8Іа V/ оЬохі росі Ваіо\ует, дгіезіаіеко кичіпіа соки рапзкоГю 1653 р., а осі
арк. 276зв.-277. 6 6 ° АК ДЄМ уУК У РЯ	РСР ф Г °р р ьк Х^''г'321’
ЗНТШ, тУ 147. стор. 75-76.” "ЯКЄВ УД Л д рж ° д м ьннцького,
‘і Цей підроблений універсал, — сатира на шляхетський та міщанський побут, як розькиік заступца всіх христіянств.
справовалися і од лихих поступків своїх одверталися, аби милостивий бог нас за гие гріхи, пиху і збиток і вади карати войнами, повітрем і знову мечом не рачил.
Аби жоден лях не важился до німцов збожа посилати і мужиков повозами му-чати^але щоби самим,що собі дома з’їдят, з піпром, шафраном, з галгани ^сахаром шого 1618.


1655, листопада 11. З табору під Сокалем. — Лист до ченців бернардин-
воьаа
Іакіез и'ург відріс, и’ідг
кгесіе). Ьш! піе тоісЬ. І

Преподобний м. отче гвардіаие сокальський, а нам милий приятелю.
У вас, мабуть, багато війська на невеликому обійсті, чи ви вирядили якісь страховища на погрозу: ми бачили їх, ніби якесь військо, шо помішало наші лави, коли нічною порою ми задумали підступити під монастир. Тому ми з великим страхом відступили (те, що пишу, хай буде таємницею). Ваших забраних людей без ніякої кривди відсилаю та прошу видати, моїх. А втім бажаю бути нам завжди прихильним.
З таборів під Сокалем, 11 листопада 1655.
Богдан Хмельницький.
№ 9
1655, листопада 13, 3 табору під Львовом. — Лист до монахів бернардинського монастиря в Сокалі
и'іеІеЬпу тсі ^агбіапіе і то] рггуіасіеіи.
7паізс игіеікз згсгегозс ки пат, кібгеізту осгеипзсіе V/ кіазхіогге сіогпаїі і ті ІозіегЗгіе оіггутаїі, гаїщ^с іе£о сіргко, гет зїисЬаІ тоісії Іисігі. аЬу кіазгіог ргеіек зіет рггуіагпі обеЬгатузгу, гоїпіеггот зхуоіт ггаЬогуас і, со іуїко \с піт гпаїегсЬу зі? то£Іо, гаЬгас кагаї. ЛеЗпак, £<1ут іо па гсІгаЗ? сЬсіаі исгупіс, іак рггеб оЬгагет Ьо£огодгісу Ьуіет рггезігазгопу і іак ті зі? гбаїо, ге ]иг туїрсе] Зо зтіегсі хсиїгіес піе Ьус!?. ЗеЗпак &с!у іо тіїозс идізга г іппеті кзіргд иргозіїа и таікі Ьозкіе», гет ргге) ггаї і іак сІоЬгге хуіНгу, ]ако і рггесіїут. Хаи/сіЛехарс игат і? Іазк?, па чуіесгпе сга$у згсгегут і ргахуЗгіи/ут імат сііср Ьус рггуіасіеіет.
2 іаЬогб’иу росі Ьлуотх/єіп, 13 Іізіораба 1655.
ВоЬЗап СЬтіеІпіскі.
Чернецький В., Літописні матеріали до історії м. Сокаля. стор. 24—25.
, Преподобний м. ксьондзе гвардіане і мій приятелю
Знаючи велику щирість до нас, в якій ми пересвідчились у монастирі, та милосердя, я дуже жалкую, що слухав моїх людей, які підмовляли зайняти монастир під
1 Цей, як і наступний, лист підроблений чепцями бернардинського монастиря у Сокалі. (Див. автентичний лист Богдана Хмельницького до гвардіана кляштора бернардинів у Сокалі — док. № 342).
636
ше. Завдячуючи вам цю ласку, хочу бути вам щирим і справжнім приятелем на вічні
ПІДРОБКИ ХУНТ ст. УНІВЕРСАЛІВ НА ЗЕМЛЕВОЛОДІННЯ
№ 10
1651, лютого 16 (26). — Універсал конотопському сотникові Якову Пашкові на прибутки від млина
Бс»гдан Хмельницкий.
конотопского, ани о[д] енералной старшини не важилея ему пану Якиму ПашкуР чинити в отбираню з того млина користей жадной препони под караньєм проч з ласки
Року тисяча шестисот пятьдесят первого февраля шестого на десять дня.


1 Богдан Хмельницький в універсалах ніколи не вживав титул «єго царского пресвітлого величества Войска малоросійського Запорожского». В його листах та універсалах також не зустрічається підпис «Звишмєновании гетман». Так підписувалися гетьмани у XVIII ст. Це дозволяє вважати, що маємо справу з підробкою.

маєтности декретами присужениє помененному монастиреві! належат, ведлуг привилеов с давних [літ] теди. яко іншой шляхте добра своє волію обимаїь. так і монастиря
і свої урядники іюсилают, про то ж росказуєм. Кгди в месте Чигнрин-Дубраве і селах слушенство звиклоє отдавали і яко поддаиние повинности' своїх домах чинили і ни монастиря Николского посланним, а єслн би якиє іншиє урядники хтіли наєжджат до Чигирин-Дубрави і до сел до него належачих, с тими не задират і ничого не маєт волноє право в судах, ведлуг прав і привилеюв распиратся В чем всем козаки не мают бити перешкодою і овшем радою, помочу, в млини, аренди, шинки і в іншиє монастнрскнє пожитки не втручаючися, бо пред тим козаки морем і землею с праци своей шаблею пожевеня міли і церкви божнє надаряли і повтори, напомипаєм, абисте іінчего не чинили под каранєм суровим.
В Чигирині, 5 ноябрия 1651.
Богдан Хмельницкий, рука власна *.
Філіал ЦДІА УРСР м. Харкові. Оригінал.
№ 12
1655, січня 15. Біла Церква. — Універсал низовому Запорізькому Війську з підтвердженням грамоти Стефана Баторія на Терехтемирів
Богдан Хмельницкий, гетман обоїх сторон Днепра і Войск Запорожскпх.
Панам, панам єнералной старшині, полковникам, полковой старшині, сотникам, атамані 2 і черні всего войска українского і всякой кондиції людем, так же кому б о сєм теперь і в потомніє часи відать належало, обявляє сим нашим універсалом, іж атаман кошовий Войска Запорожскаго, пан Демян Барабаш, вообіці з старшиною войсковою і атаманами куренними положили перед нами грамоту найяснішого короля полского Стефана Батория в року 1577 месаца августа 20 на прошеніє антецесора ’ нашего гетмана Якова Богдана і кошового низового Запорожскаго войска Павлика данную. в якой королевской грамоті написано, іж єго королевская мосц видячи кп-заков запорожских до его королевского маєстату зичливую прихилвосгь і рицерскі? отг-.ажніє служби, которими завжди великіє бісурманскіє погромляючи сили, гордое їх прагненє на кров христіанскую до конца затлумили і пащоку їх, на Корону Пол-ск}ю і на народ благочестивий українский рикащую, замкнули і вход в Полщу і Україну заступили, всі їх неіщетніє сили і нагліє на народ християнскчй набіги груд-ми своїми сперли, якіє їх служби нагорожаючи, а даби їм Войска Запорожскаго козакам, для зімових станцій, гді було прихилность міти, так же от неприяіеля рансн-них своїх заховувати і лічити, в других долігающих нуждах отпочивок мати і всякой пожиток ку волі своей забирати, а чтоб также і наперед заохочений били зичливо
1 Цей універсал здався підозрілим уже Канцелярії Малоросійської колегії, яка в 1780 р. відхилила його через поправки і доповнення в тексті. Каманіп захищав автентичність універсалу, вказуючи на копію Центрального архіву, де ніяк їх поправок не було Але глибший аналіз показує, що це фальсифікат, складений па основі автентичного універсалу Хмельницького Мнкільському Пустинному монастирю на містечко Вереміївку (див. док. № 154). Фальсифікатори замість «Веремивка» у трьох місцях вставили «Чигрин-Дуброва» та змінили дату на 5 листопада 1651 ус Це, очевидно, фальсифікат ченців Миколо-Пустинного монастиря.
2 У другій копії: атаманам
3 У другій копії: антецесорам.
638
недаєт его королевская мосц козакам низовим запорожским вейчисте городРТерехте-миров з монастирем і перевозом, опрочь складового старинного їх запорожскаго города
в Дніпрі ловлями і інними угодиї, а вшир от Дніпра Рна степ, як тих містечок,?сел і футоров землі здавна находили і тепер так се тоє в їх завідованю маєт, заховати; г^одок старинннй.же запорожскин Самане перевозом і землями^в гор^у Дніпра по
на тоє гетманского універсалу, прикладаючи жалобу, же чрез многіє^перешедшиє готи
привилегіями умоцненихР особливиє клейноти і армату войсковую маючих, но же ми от всего Войска запорожского і украшекого на оборону отчизни нашои зазначеннях
Свидітелі-ствовал войска Запорожского низового войсковой писар, Іван Глоба >.

№ 13




Величко, Сказаніє, стор. 19.	°Р
№ 14
1647, грудня 27. Кіш Січі Запорізької — Лист до польського комісара
та гетьмана
Велможиий мосці пане комисар і гетмане наш україпский, ласкавий мой добродію.
Відаю запевне, же велможност твоя не тилко подивуєшся, леч і за зле на мя міти ізволиш, жем будучи под дирекцією і завідованєм твоей велможности, смілем без консессу і позволеня єго з дому моєго сюди, до Войска Низового Завороженого отєхати. Однак поневаж с причин слушних тот отєзд мой учинилем, надіюся, же і вєлможност твоя того в гріх ставити мій не ізволиш. Причини зас тнї, для коюрих оставилем дом мой худопахолекий, любо уже сут твоей велможности с первпх моїх доношеній отчасти і відоми, однак на сих педавних чассх от Чаплннского пяниці, ошуста і здирци, старостки чигринского, кгди вад многиї людскнї тяжести і обндн.
1 Коли Самійло Величко писав свій но автентичні документи Богдана Хмельницьке війни українського народу, він, слідом за ряд листів та універсалів від імені Хмель політичні погляди. Підробку Величка вияв Хмельницький ніколи не підписувався «Зін «гетман славного Войска Запорожского і вс їни Малоросійскія», не згадував «шляхетне
урожених коз


віріїіє мої єг орал вском <лн етіву І	>4 * П п и іі Полскок р лінія
|Ю собі отнявши. старался о тоє. аби і власного живота моєго^могл


в нем людей от утисков і наважденій вражиїх Чаплинского, в своєй особливою заховати протекції і обороні. Притом і самого мя вручаю неотміннои приязни і ласце
Велможности твоєй^ всего добра зичливий до услуг поволний, Зіновій Богдан

1647, грудня 29. Січ Запорізька. — Лист до коронного гетьмана Миколи Потоцького



королевскому величеству В.шдиславу четвертому, щасливе тепер пануючому папу моєму милостивому, і нреждним монархам поленим і яснснеле.можним паном сенатором і цілой Річи Посполитой Полской ложенними, набитих і приннлеями королев скими ствержених, якій чрез того ж Чаплйнского обманою том. зоста.ш от меш он же Чаплинский, інший і безрозумний, тяжко ми обезчестил туремним, тісним, і дармо погибаюших людей жаліющая І.сфір, в "юм білетнії туремном пспомогла мя своєю причиною і прозбою, то невідаю, щоби далій от вражій навіта Чаплниского
4 перестережем в том, іж он Чаплинский, пінявіші добра мої, старался отнати з и і живот мой, бо не по чиєм іншом, тплко по єго вражію конярству і навиту, і ваша зжност, добродій мой, приказалес бил пану Кгречовскому, полковнику переяс-
..'.^.сому, взяти мя под кріпкий арест і держати в оном до далшой своєй резолюції якая, вім певне, же но навітах і лжиьих Чаплйнского уданих. била би не інакшая, рих рицеров і вірних королевскому величеству і Річи Посполитой" слуг, з фальшивив доношеній і свідецтв поткала, і вічне от жизни сея з животом разлучила. За що ну праведним свідкам і судіям да будет бог отмщений, і не обинуяся, господь бог отмше-ний, і якую єднн в доношеніях на небожчиков братю нашу, а другий в разсуждениі їх ділали правду, таковую би от бога в своїх замислах і хотініях полупили милость. Не виписую тут прац і трудов моїх для общого добра Корони Полской і шлой Річи Посполитой, в многих воєнних окказиях, на розних землях і водних місцах, против главного всіх христіян неприятели бісурмана, з немалим власного здоровя ущербком і крві пролитієм, ложених, сам о оних добре відаєш велможность ваша. Не всує і ко ролевскоє величество, пан мой милостивий, значною частю землі і кгрунтов, в повіті Чигрннском, ударовал мя, і привілеями своїми висоцеповажними, тую даровизну ствер-дил єсть Леч видячи мою упреймую ку себі і ку всей Короні Полской вірную службу, і в воєнних окказіях зичливеє радініє, судил мя з ясневелможними панами сенаторами коронними годним бити таковія благодати своєя і респекту, при котором непременном, і я непремінно до кончини моєя зичилем себі зоставити і за чест ко рєлевского величества і цілой Корони Полской, во всяких воєнних случаях здравіч меєго не щадіти. Но не відаю откуду дадеся пакостник житію моєму доброму Чаплинский, бенкарт литовский, опияк полекий, злодій і здирца українскнй, сі зростка чигринский, которий чрез осм літ уже зостаючи в Чигринщині на дозорстві от пана своєго, велможного пана Конецполского, хоружого коронного, многих нашу браттю лживим свідоцтвом і доношенієм вовсе погубил і і.мінія їх себі привлалил; і уже. невидимому, не пан хоружий коронний, но служка єго лгар, ошуст і пянлца Чаплин ікий владієт Чигринщиною і із неї приобрітаєт себі многія корнети і богатства, з крайним разоренієм і крвавим плачем нашей брати шляхетних козаков і всіх обше українских малоросіянов. А ясневелможному пану хоружому заледве десятая част пожитков от Чигринщили от него злодюги Чаплйнского доходпт, що певне явило би ся на ревізії, кгди би била учинена. Але я на тоє же не інстигую, поневаж мні то єст неприлично і неналежно. О том єще тилко дерзаю до вашой всяможности в сем писмі моєм мало простерти слова, іж помененпнй Чаплинский, гонячи на всіх нас малоросіянов, гонит неуважне і безрозумне і на віру православную, не заховуючи в нілости і твердости уставов і мандатов древннх королевекмх, кірх нашу православную кгрекорускую непремінно во віки, в своїх клявзулях, зосгаватн МІЮЧУЮ, привилеями утверждєнних, і где-колвек лучитея єму з нашими православними святенниками видітися, і бссідовати, то никогда, враждн і злоби син Чаплинский не добре не потовкши, що всяк з нас православних чуючи і кров священническі ю про-ливаємую і ругаємую видячи, может спадно домислитися, же і віра наша православная кгрекоруская (в ней же премногії святії божій спасошася. і от кнлкаиадцят сот літ, в разиих на многих містцах, в нетлінних богоугодних тілссех своїх спочивающе, многиї подают приходяшим к ним с вірою ісціленія і дивная істачают чудотворенія), зостаєт от ошуста і ледащиці Чаплйнского, і іних єму подобиих і легкомислних по ляков хулима і безчествуєма; і що прежниї святиї отци кгреческиї, і наши святи -
642
цєм воРвсіхРобидах Гутисках наших дойти управи уРсудов полских^ справедливосте, теди за прибутем моїм тут до Січи, урадило все Войско Запорожскоє виправити велможних їх милостей панов сенаторов коронних і цілой Річи Посполитої! Полской, з прошенієм покорним. аби тіє новизни, збитки, утяженя і разорепія українскиє, гроз-

Ч Жадної претензії і апеляції не, міл бим ку велможности вашой, ^кгди би мні бра Корони Полской отправований) мні от найяснішого королевского величества Вла-
четвертого дня позно, заледвом ^чрез причину і прозбу доброй і благоразумной невісти, от Чаплинского заданой кривді, разоренії і тяжком безчестиї учинити ему донесене. Хочай теди даю о том відати вашой велможпости, однак за отлеглостю містца, (постаю тепер в Січи Запорожскои), не могу з ним, Чаплинским, пред поважною твоєй дивуюся тому, что ваша велможност тому бенікарту.^ пиякові, злодюзі і бездушному
них малоросійских православних христіян і козаков шляхетних, вірних Корони Пол ской слуг, также І свяшенннков наших благочестивих побиває?, уте.менжаєт, бети* ствуєт, розгонит, ругаєт, обдирає?' і в конец розоряєт (що і миі от него досталося), те певне, не тилко за дозорну чигринского, але і за найііосліднійпюго грубника ілі маш
ского (і колко лавел, покрал і себі привлащнл користей і добр твоїх’панских, чрез осмлітноє врємя), при ревізії і розиску, ненреміїню довело би ся. Но Я ДО ЗОЮ як ш*
я тилко жал мой тяжкий в обиді і безчесті» мій от Чанлинского заданий, виш спр-цифікованний предлагаю тут вашей велможности, і прошу велце, даби уномиіл і при
дому моєго, ним що аутшоє і полезнійшоє Україні Малоросийсчом, чрез нарочних по-слов Войска Запорожского, на сих часех в Січи виправитися міючих. у найяснійшоп»
ісправится і упроемтея. При сем низко кланяюся вашей велможности
З Коша Войска Запорожского, декамврія ЗО, 1648 року.
Вашей велможности всего добра зичливий і до услуг поволний Богдан Зшовім Хмельницкий, товариш Войска Запорожского.

1648, травня 22. Табір ніс) Корсунем — Лист до кошового отамана
Мосці пане атамане кошовий зо всім Войском Низовим Запорожским, братіє* нашею зичливою.
Посилаючи до вас нарочно посланних наших, значних говаришов Войска Заво рожекаго, доносим вам відати, іж услишал господь бог обидимих, утісияємих і озлоб-ляємих от поляков плач і стенаніє отцев і матерей, братті і сестр ваших і наших україно-малоросійских, по обоїх сторонах ріки Днепра житіє своє імущих, і подач нам з Войском Запорожским. всесилную свою помощ, на одолініє їх поляков, при которой в двох потребах, перво на Желтой Воді мая 8, потом под Корсупом мая 16, на голову їх поразилисмо, і обози їх зо всім» достатками, і із обома гетманамн коронними, великим і полним, і із іними многими знаменитими і високородними шляхти чами в плін взялисмо, чом всем совершеннійше і пространнійше донесут вам словесно сі' посланниї, наши товариші, чрез которих вам братті нашей, за любов і приязнь нам, кгдисмо били в Січи, показанную, яко велце дякуєм так і на знак вдячності» нзшой посилаєм вам, всему войску, на пиво гостинця тисячу талярей битих, а на церков божественную січовую і служащих в ней триста талярнй; особі» теж за клейноти войсковиї. нам от вас Войска Запорожскаго даииї, то ест, за єдну корогов, за єден бунчук. за єдну булаву, за єдну пару котлов і за три армати, посилаєм вам взаємне керогвей 4, бунчуков 2, булав 2, котлов 3 пари, армат 6; що все, ваша милость брат тя наше, вдячне прийміте і господу богу благодареніє всегда воздавайте, же по ласці своєй святой, благословил і поспішил нам початок воєнного діла нашого щасливе з поляками отправити. Л попеваж, (як донеслося нами відати), знову поляки околв Висли збирают на нас великії» свої войска-, тедн і ви Войско Заїїорожскоє Низово* будте готови к нам в помоч, на діло воєннеє, кгди зашлемо ординанс наш. хто з вас єст охотнійший, тот і зараз нехай прибуває? к нам до компанії воїнской. ж а чаєм і господу богу в сохраненіє. всіх вас браттю нашу поручнем.
Дай в обозі под Корсупом, року 1648, мая 22.

644

вашой ханской ясности мурзи і татаре, з лядскою здобичею в" Крим отпуіценніе, чрез кото_рих я ^вані^ой ханской ясності^ яко^ дяку^ велце за. ласку, мні в^Криму бившему
войска свої на мене приготовляют, теди прошу велце вашой ханской Рясносги прислати сина5 моєго іміти респект і'самого мя при семР вручаю неотмінной вашой ханской ясности, ласці і приязни.
З обозу от Корсуна, року 1648, мая 22 дня. .
№ 19

Вам всім украінским, по' обоїх сторонах ріки Дніпра, в городах і селах оби таючим малоросіяном, духовним і мирским, шляхетним і посполитим болілого і мен-нашой ознаймуєм сим універсалом нашим, їж, не без причин слушних, мусілнсмо гомощи божественной на РЖолтой Воді, мая 8,> а потом под Корсунем, Рмая 16, над
нашу? не тмлко в части світа євроііейского приснославную, но і в омег лих за морем і поглогнтн. постановилисмо в намірениг нашим, не против короля милостивого пани своего, но пропив поляков гордих, і занищо его королевскіє високоповажні* привілей, нас заховуючи! і укріпляючії) міючих мужественним і небоязпенипм, при помощи божки станути сердием і оружієм. Для чого притягнувши от Корсупа, і станувша
чрез котерин взиваючи і заохочаючи вас всіх малоросіян братію пашу к нам до компанії воєнної!, тоє врекла чаєм і ізвіствуєм Іж они, поляки, подлуг іх же кронікаров иолских свідителства. оп нас савроматов і руссов уродившися і ізшедши, і сами влас-гатства душевреднаго г. собі імущи, от сопробпваїїія з предками нашими древню. они\' вікон отам, шлися і іншеє іменовані*. (єже ест ляхи і поляки), собі учинивши, а за Вислу заволоктися, на чуждих кгрунтах і землях там между знаменитими ріками,
завладіли. Потом за врешествієм многих времен, в селеніях своїх понад Вислов-і за Вислею, на вростраіших тамошпих чуждих землях расплодившися і умножившися, а преречоними людскими шкодами і видирствами недоволни будучи, повстали на-і’расно і безсовісній, (яки іногда Каїн на Авеля), на руссов албо савромаюв, власную, (яко же вишей написалос), з древности природную братію свою, і за предво-диіелством короля своєто Казімира Великого, іже ест імени того третій, року ог рождества господня 1333 албо 1339, (звлаща умалившимся і оскудівшим тогда, кієв-ским. ретрожеким, і іним істинним і природним руским князем нашим), войною звог-
ЛЛ7/' У ' СЛЛ7Л ЛЄСЯГОСТ/7 лряллядіяля 7 лодчинили істинніє із древиих віков землі І про-лллл/7 ллтл/7 слрл7лтлстє холлкорускіє, от По доля і Волох по Вислу і аж зо самого Вилня і Смоленска, долгіе і обширніє границі свої імущиї, а іменно Кієвскую, Га-лиикую. Львовскую, Хелмінскую, Белзскую, Подолскую, Волинскую, Премислскую, Мстиславскую, Витепскую і Полоцкую; і не тилко в помененних землях і провинціях наших руских славнеє імя наше козацкоє іспразнилн, і загладили, але то найгоршс і найжалоснійше, всіх оних братню нашу роксолянов в неволничоє подданскоє ярмо запрягли, от віри отческія православній душеспасителнія кгрекорускія одринули, і до пагубиой унії і римского заблужденія силою, кгвалтом і многпми над совісг християн-ску мученія.ми і тиранствами привлекли, подклонили і приневолили; всі первих князем і королем своїх иолских, благочесті*: наше кгрекпрускоє хваливших і утвердивших, ирнвилея і мандати презрівши, уничтоживши і ціле против політики шляхетской і доб-рой совісти зкассовавши. Но кгди і того душевредного, в погибель влекущого схизма тического і неситого учинку, (єже благочестіє святеє на унію обернули, і честь козац кую в нечестіе і незнаніє претворили), заздрост їх і гордость мало бити доказова за самих краяних і остатних от полдиких будучих, яко то Чигрннл' Герехтемнрова. Переяславля, Полтави і інпих многих городив і ссл. по обоїх сторонах ріки Дніпра зостаючих, україно-малоросийскг.х, власний предковічної) огчнзпн пашон, (ог святого і равноапостолного князя Владимира кієвского, Русь святим креіцепієм просвітившого, благочесіиєм істинним і неноколг бимим с.іяюіцоп, значпіншнх людей і козаков вигубити і викоренити, а самим посполитим і простодушним народом напнім завладівш і. не
правилам священних і святих <пец і нипх противную, врннутп унію, чого уже левині били знаки і документа, когда не інлко многих козаков і мішап. братню нашу, пси дозорци лядскиї поїли, і .іеда плеіками фалшпве паном своїм оскарживши о поіє
от непнотливого сина і брехуна Чаплинского, дозорцн чигрилсючо. пришле било тер піти і голови позбутн). Але і віру пашу православную всегда рхтали і безчесг.ітн, свяшенников наших благочестивих, где-колвек і з який колвек хоч найменший при чини бегчествуючи і ругаючи, бючн, розкривавляючц. волоси • брали вириваючи і урі-
тисячи, з паном Тугай беом, мурзою значним Четвертеє. же » козаков реєстрових брпю;
і з німцями виправленії били, в судах водних противну нас Дніпром ку Кодаку, <п давши Барабаша, недруга отчизного, а похлібцу лядекого, і німцов дніпровим гл\-
могло нам; слушне тую присягу свою зкассовавши, которую на вірност Лиманам коронним у Черкасах, пред сіданєм в суда водниї, йод оружієм лядским, яко ні
тоєї присяги сут виною і початком, самії первіе попамаеши, мимо волю королев скую, права і волности древніє козацкіє і малоросі йскіє, і присягу свою на приязні, і зичливост і на захованнє, при ненарушимой цілости давких прав і вол.юстей, ко-закам і всім малоросіяном взаємне учнненную. Пятоє, чго і власних їх полскмх людей три тисяча драгоній, пред Корсунскою битвою, в переднє» стражі Ситнії, вір ност і присягу свою зломали, і гетманов коронних оставивши, к нам доброволіи присовокупилися, так для того, їж били укривженними в своїх заслугах, яко і для того, же зрозумівши ненавист, нещирост і злобу гетманов своїх коронних і всіх панов іюлских ку всім нам малоросіяном бившую, і на всеконечноє наше і війн нашея православній іскорененіє і потребленіє великим гнівом устромившуюся, ізволиди лутше послідовати нам малоросіяном, при правді і істинні сущим, о древніє права і волности свої стоящим, нежели своїм поляком, неправедно на іскореніє наше иов-ставшим і гордостною яростию воспалаємим. Шестоє. і для того ласка божая і но мощ єго всесилиая при нас бити может, жесмо ми, при обидах наших, зачали войч\ сію з поляки, не без відома і позволення пана своєго, єго найяснійшого королевского величества Владислава четвертого, которий року 1636, во время щасливой своєй коронації, бившим і нам при оной з Барабашем і із іним значним Войска Запорожского товариством, прикладом прежних наяснійшнх князей і королем порских, антецессоров своїх, всі наши войсковіє і малороссійскіє давніє права і волности. при особливим утверждениї нам, віри нашея православній, новим своїм, на паргамені краснолисан-иим королевским, при подписі власной руки и при завісистой короипой печати, ствердивши привилеом, отправил нас яко отец, ласкаве ударовавшн кождого значними подарунками; а при отправі нашой на єдині бившой устне єго величество к нам мовил, абисмо по прежнему гетмана себі постановили, і при своїх правах і волностех кріпко стояли, не подаючи оннх поляком в попраніє, щитячися к том\ єго королевским і іннимн давнішими привілеями, а єсли би панот- поіскії і їх дозорци тих привилеов не слухали, то маєте, (мовил єго королевою? величество), мушкет і при боку шаблю, тоєю прето можете боронити своїх от поляков повреждаємих прав і волностей. Послі чого в килко літ, кгди не лрестали творитися на Україні от поляков злобних біди і крайніє разоренія, тогда знову ми всі з Барабашем супліко-валисмо о том, чрез нарочних послов наших, до єго королевского величества Владислава пана своєго милостивого, которий при отправі їх, як словесно, так і приватним листом своїм королевским, до Барабаша і до нас всіх козаков, писанням, тоє ж своє королеквекоє, прелюде нам самим мовленноє, (єже на оборону прав наших міє.м мушкет І шаблю), подтвердил і повторил слово. Но поневаж Барабані, полковник черкаский, (яко вишей написалос), недруг і нежелател добра отчизні нашой яко такоє милостивеє королевскоє слово і позволениє, такт» і привилея королевскиє таїл і без жадной ползи українской, крил у себе, не стараючися, ані о ізбранії гетмана козацкого, ані о уволненю от бід лядских всего народа україно-малороссійского. теди я Хмельницкий, взявши господа бога на помощ і одобравши штучним способом у Барабаша привилеї королевскиї, мусілем сіє воєннеє з поляки зачати діло; на ко тороє єго королевского величества самаго превисокой особи, воиною на нас порушення ся, нігди не чаєм, так для того, же зачалисмо сію войну з поляки за позво-ленєм єго королевским, яко і для того, же поляки легце єго королевского вели чества превисокую персону у себе важачи, мандатов і приказов єго не слухали. і непрестанниї Малой Росиї разоренія і утісненія налатали. А єсли король, іже єст войску всему голова, сам в войску полеком против нас не пойдет, то ми панов чо.і-ских і много собранного войска, яко тіла, албо огона безглавного, бипамній устра шатися не хтіймо. Кгди ж єжели ветхий Рим, (іже всіх європейских градов матерію
64в
Одонацора, року по рождестві господнем 470, бьіл взятий і чотирнадцят літ сблада-ємий, то нам тепер, кшталтом оних древних руссов, продков-ь наших, кто может воз-бранити ділности воінственной і уменшити отваги рицерской. Що все вам братті на-кюй, всім обіде малоросіяпом, предложивши і до разсужденія здравого подавши, о поспіх ваш к нам в обоз под Білую Церков прилежио і пилно жадаєм, і їм же
№ 20
1653, серпня 13. Переяслав. — Універсал «малоросіянам»
тающимся малоросіянок, а особливе козакомі і святой брат/нашой доброго от пана руїну і разореніе чрез поляков нахиляємих і понуждаємих, з поврежденієм, (що найгоршеи ест), благочестивий кгрекорускія віри нашея. Которую то войну много-
противко нас явилися били неприязнйо, же многочисленннми на Батогу ставши вой-
сіпнемо от Тернополя назад цофнутися; а тут до Переяславля прибивши, обсилаєм вас зараз сим універсалом нашим, чрез когорий міти хошем і ішльо жадаєм, абиетг вашмость брати наша, но вислуханю оного зараз а зараз без найменшого откладу,
к нам в совокупленіє войсковоє до Чегрина прибували, і з нами снолне против глав них непрнятслен своїх іюляков на защит віри своєя благочестивім кгрскорускія. оиую на хвалебним ііляцу воєном умірати, і страдалческий от деснмци вишияго, при своєй істині і обороні, вінец нрнятн не отрицалися. Того зас бинамній вашмость брати наша не бийтеся, же онн поляки маючи множество з посію іитого рушеня в винену своєм халастрн і прнобріли єще собі в союз і нреречоних народив вен герских і мултанеких, поневаж і ми при мужсственнх сердцах ваших мієм добрих помошников. яко тепер сина ханекого з значним числом орд кримских, гак зараз сподіваємся ку себі з множаншимн ордами і самого велможнійшого хана єго ми листи кримскоги; а надто і от наяснійшой Порти Турецкой єстесми упевненії, вскорі к нам на помоч прибити міючими значними войсками їх кримскими; подуиайскими і силистрнйскими; з которимії совокупившися, надіємся при всемогущей ломоти божественной поменених неприятелей наших поляков, з їх некріпкими і ненадежними глухоаснидскія. закони божія слишати і кровопролитія человіческого престати не хо тящія страни прогнавши, погибшую древних волностей наших драхму обрісти, і із обрітеніл овом помиелним веселієм сердца паша уконтентовати. А єсли вашмость брати наша легце у себе сіє предложенє і желаніє наше поставите, і для настоящих жнив прибити к нам до обозу не ізволите, то відайте, іж за побіжденієм нас, абіє і вас побідит врази ваши, і труди ваши жнивніє їм в користь прийдут; ви же в гладі і тісноті горкою неволничою смертію, з поврожденієм православній совісті своєя, в схизматической погибелной тоні логрязнувше, всебідствені жизни своєя лишитися і безчестно в персть вселитися принуждені будете, чого не зичим, а зичим упрейме вас здорових і радостних вскорі в собраниї войсковом при боку нашом оглядати.
ніру і отчизну застановитися.
Дан в Переяславлі, августа 13, року 1653.
№ 21
1653, грудня 26. Чигирин. — Лисі оо кошового отамана
Мосці пане атамзне кошовий, зо всім Войском Низовим Запорожским, мні велце зичливіє мосці ланове і брати.
Отпускаєм к вам войско ваше Низовоє Запорожскоє, когорт ви іірошлого літа па желаніє наше ку потребі воєпой проіпв непрнятеЛей поляков к нам прислали, і за прислане оного велце вашмостем мосці папству дякуючи і вперед о такую ж не отмінную пріязн пилно просим. Па ниємо наше єіне нрошлого літа к вашмостем монархи московского нам нотребноп. ікшеваж но сеє время жал ного от вашмостей меєці панства не імієм респопсу, теди тепер при воііску каїном і нарочного посланий иашего к вам викрикуючи. велце жадаєм, абисте вашмость мосці панстпо досконале тоє писмо наше зрозумівши, совершений і ретелпии на оноє чрез сет ж послання нашого вскорі учинили отвіт і дали б пораду нам Кгднж ми яко махину войпи з поляками зачинали не без воли і совіта вашего, браті на той. так і сего не меншого діла, о протекції помелений московской, без вашего ж соизволенія і поради чинити пресвітлого величества і самодержця всеросийского одозв паш, однак без відома
гле.менничей Ьвістни всі чини, ізвістен і сам нам король, дл і самиє архиви госу.
і просьб, самих горчайшпх і убіднтельиіііншх, ог чинов і народа русскіго, и чини насилїях, грабежах, уб'Лствах і всіх родив тиране івах, многочисленних і разнообраз-них, і в самих диких народах єдва лн ізвістних. По никто по тім жалобам не вня.і
жалоби сочтени наконец преступленієм і злоумишленієм. Оставлеп і брожен песча стний народ сей на проїзвол одного своєвольнаго жолнирегва і хишнаго жидовства і повержен в самоє ісключимоє рабство і поношені*--. Все єму било преграждено
И так, єдиноплеменниє ему поляки ни только не познавали уже єдинокровно# браті: своей савроматов. но не признавали єго даже і за созданіє божіє, і всемірно «ірезн рали і поносили, наддав ему презрительпиє титули хлопа і схизматика. Заслуги воєн преділов польских, забити і безстидно попрани і презріни поляками. Пролитая з* них кров русская і падшіе на полях ратних тисячи і тьми воєв русских награжденх от них висілицами, сожигательством в мідних биках, спицями і всіх родов муче-ніями і варварствами. Но правосудіє божіє назирающее діла человіческія, престало терпіть таковйя лютости і безчеловічія, і подвигло народ к обороні собствеипаю бктія своєго, а меня ізбрало слабим орудієм волі єго. Сей прсмисл божий явно доказан пораженіями поляков, весьма неравними їм, силами козацкими на семи глав-них спраженіях і на многих штурмах і битвах. Армії польскія ізбити і разсіяни; многіє вожди їх і начальство істрелени, также немало предано їх в плів татарскій да тоєю мірою єю же мірили. возміритея і їм! Остаєтся руйновать жилища полекія істреблять семейства їх, во отмщеніє русским, сіє претерпівіпим! Но я суд божій на душу мою призиваю, что не желаю і не іщу мести, постидной христіанству і чело-вічеству, і подлежащей єдиному богу і єго правосудію в день он, ви ОНЬ же ІСТЯЗаН» будут царіє земстії і предержащії власти міра сего, о всем погибшем от них і чре? них в человічестві і о невинной пролитой іми крови, от самих времен, братом убигак Авеля. І так отзиваюсь о тебі, найяснійшмн король, справедливий і любимий монарха наш, отзьіваюсь і к вам, совітникам єго, і всім велможам полеким. Убойтеся бог; милосердаго, потребиТе вражду і отрнньте злобу єя, губительную собственним своїм народам; возстановите в них мир і тишину, да поживут, і вас прославят? Сіє един-ственно от вас зависит, а я всегда готов ісполнить то, чого долг мой і обязанноетє к богу і народу от меня требу ют

№ 24
1653. — Лист да Олексія Михайловича
Многократно і многообразно давал я знать вашему величеству о наміренп с\.= тана туренкого і хана кримского, змісті с королем польскнм, обявить вам войнх за царство Астраханское і другій претензії, і что они меня к тому прнглашают про тин воли моєй і желанія, і я отговаривалея от них доселі разннмн предлогами, а пат бившими V меня с поляками всегдашнимн впинами, Зборовским і Жпанскн.м грак татами, что присланим* от всіх оних держав нарочниє посланники требовалн п мек°
1 Походження двох документів, що їх ДА. Маркевич включив у свою «Исзорню Малороссии», не з’ясоване. Можливо, вони належать до підробок С. Велнчка. На цс вказує, наприклад, назва «савромати», якою залюбки корнсгувався козацький літописець. Але не виключено і те, то під стиль Велнчка їх підробив хто-небудь з літераторів середини XIX ст.
частоятельно воєвать вміст) с ими державам^ на царство ваше; в противним случаї ніс" оскуділаго; однако они особливо в приверженноси
іим не мало врсмени на поправку іспорченнаго і на заведе-г к вашему величеству, по пересказам із ізмінника моєго

єству ізбрат средс"  ~

с крови ОДНОВ ’ИШХ христіян, проливаемой за інтереси народов невірних і недовірков. не безиадежноє обявить полякам воііиу і немедлепно ввесть в їх земли дві армії, їли хорошіє корпуса: один в Білоруссію і на ,Смоленск, а другой в Литву. Поляки
могу. Но всі сії положеній надобно утвердить договорами і клятвами, чтоби не било мисли об ізміні, і я всю мою душу обнаружил перед вами, і свидітель мні бог, что
ДОДАТОК № 2
СПИСОК ДОКУМЕНТІВ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, ЗГАДУВАНИХ У ДЖЕРЕЛАХ І ЛІТЕРАТУРІ, АЛЕ НЕ ВИЯВЛЕНИХ1
1648 рік
(Жерела, т. VI. стор. 14—15).
(Воссоединенис, т. II, стор. 15—16).
Травень (кінець). — Звернення до жителів Немпрова про допомогу Запорізькому Війську (Гавронськпй, стор. 29); листи до Є. Вишневенького (док. № 19)*.



Іервень^друга	236)аР°Ді6’ ' П°,ЄП‘ ”ГИ НЯ Збф в‘иська
т. І, стор.* 261).
ський, т. VIII, ч. Ш, стор. 28); лист до Олексія Михайловича (док № 43)
Війська проти шляхетських військ (Памятники, т. І, стор. 267).
Огдупаср КгазіпзкісЬ, стор. 442).
Липня ЗІ. — Лист дс> В. ^Заславського (Пуласький, Оріз 815 гркорізблу ВіЬІіоІекі
ЛипенМкінець). — Універсал про захист Меджибожа (7 гіхіеіб^ Окгаіпу, стор. 227

т. 1, стор. 163).
стор. 62—63).

стор. 101).
ЖО1ГГСІаЗрИ,Є?Ш\Ч?І?ГсХ,а276). ЛКСТ Д° ПОЛКОВНИКа Хмельни!*ького V Соомцю (Акти
стор. 309).

654
(Жерела, т’ ІП. стор. 126;
зпад (початок). — Універсал Запорізькому Війську про похід на Бихів під керівництвом миргородського полковника Г. Сахненка (Актьі ЮЗР, т VIII, стор. 280).
(Акти ЮЗР, т. VIII, стор'. 283).
(Грабовський, т. II, стор. 42).

стор. 451).
Липня 23. Під Збаражем.
та облогу Збаража (Акти ЮЗР. т. НІ. стор. 336)
120; Міхаловський, стор. 497. 508).'
російським жителям (Акти ЮЗР, т. III, стор. 344—345).
Жовтня 8. — Проїзні універсали А. Киселю (Грабовський,
еького хана (Акти ЮЗР,
еького, № 49, стор. 188); універсал російському купцеві І. Читрофанову на купівлю поташу і шмальцуги (Акти ЮЗР, т. III. стоо. 377).
Березень. — Листи до Бехтеш-аги та Мурат паші (Акти ЮЗР, т. НІ, стор. 352—354)
стор. 363— 364).
(Грушєьський, т. IX, стор. 21).

т. XVI, стор. 154).
лист до Ю. Оссолінського (Жерела.

стор. 342); універсали Запорізькому Війську про підготовку до війни (Міхалов-т.И ІІГ сторР4*18—423;И’т.Т’УШ, стор. ^д’) уи,ВЄрСал Т‘ АнкУнд1новУ (АктьІ ЮЗР’ Липень—серпень. — Лист до турецького султана (Жерела, т. XII, стор. 161).
Серпень. — Універсали про похід на Умань та до молдавського кордону (Акти ЮЗР, т. VIII, стор. 432; Жерела, т. XVI, стор 90); універсал Запорізькому Війську на р Міусі (Воссоединение, т. II, стор. 409); універсал київському полковнику
Серпень—вересень. — Листи до Т. Анкундінова (Актьі ЮЗР, т^УПІ, стор. 327, 331);
>КОВТЄт.ЬХУІ, стор™ 174° 176). КаЗИМИра' Ю' Оссол,нського та А- Ки" л р
Листопад. — Універсал полковникам і старшині (третій) про необхідність бути готовими до походу (Актьі ЮЗР, т. Ш, стор. 436); універсал полковнику М. Гладкому та іншим про заборону робити шкоди в російських землях (Акти ЮЗР, т. VIII, стор. 351); універсал В. Мезинському (Воссоединение, т. II, стор. 468); лист до роменського сотника (Воссоединение. т. П, стор. 469).
І рудень. — Універсали війську про бойову готовність; проїзний універсал посланцям т. ЇХ, стор. 156, 161), лист до М Потоцького (Жерела, т. XVI. стор. 189).
’ Роївку та прилеглі до них села (Житомирська актова книга. № 317, арк. 182).
Початок року. — Лист до Іслам-Гірея з проханням допомогти проти Польщі (Акти ЮЗР, т. ПІ, стор. 477).
Початок року. — Універсали полковникам про підготовку до війни проти Польщі (Актьі ЮЗР, т. III, стор. 477).
готовку до походу (Грушевський, т. IX, стор. 203).
Січень. — Лист до А. Киселя (Жерела, т. XVI, стор. 197).
стор. 214).
ський, т. IX, стор. 215).
БЄРезЄЮЗР,ВтТЄПІ, сторН477)СаЛ В‘ИСЬКУ ”Р0 підготовку до ВІИНИ 3 Полмдею <

ТраВНсторЄ 4Р49Ш*451,1473).НЄ ПІЗН‘ШЄ 26)' ЛиСТ А° Ю' РаК°Щ (АкТЬі Ю3’ ’ 1 В (Грабовськцй, т. П, стор. 76).
ЧЄрВЄН(АктнСЮЗр0)т.Гі’ї1, стор°Л477-479Ї.,ЙВЄРСаЛИ ВШСЬКУ "Р° підготовк> до 60,0
роЬкіе, т. 1,Рстор. 315).
роїзкіе, т. І, стор. 333, 336).
ЛИПЄНІ(АктьіЛЮЗР,Д?. ТіІ?Сстор° 47°2Л^ОВНИКа А- Ждановича та митрополита С. Косова славського (Акти ЮЗР, т. III, стор. 461).	Р
шаві, рук. 391, арк. 208).
Серпня 28. — Листи до А. Киселя та 3. Гораиського (Бібліотека Красінських. рук. з91. арк. 204); листи до М. Потоцького, Я. Радзівілла, М. Собєського (Грушевський, т. IX, стор. 349).
ВЄРЄСНстор.352, 360, 361Г Ва’ ЛПСТИ Д° П0‘,ЬСЬКНХ КСИИЖВ (і РУшезськии, стор. 364—365).
Вересня (близько 29). — Універсали полковникам про реєстр (Міхаловськніі, стор. 646);
1652 рік
Січня 19 — Наказ послам до Яна Казимира (док. № 162).
у Варшаві (Архив ЮЗР, ч. Ш, т. IV, стор. 709).
Січень. — Лист до Я. Радзівілла (Грушсвський. т. ЇХ, стор. 405).
Березень. — Універсал польським військовим частинам на постій (Грушевський, т. IX.
Березень. — Листи до Яна Казимира та А. Киселя про похід на Чорне море (Жерела,. т. XVI, стор. 243-244).
шляхти (Жерела, т. XVI, стор. 246).
Травень (кінець). — Лист до М Калиновського (Жерела, т. XVI, стор. 253).
Червень (початок). — Лист до Тимофія Хмельницького (Жерела, т. XVI, стор. 256)'.
т. XVI. стор. 62; Рудавський, стор. 105- Коховськиїї. стор. 348—349).
Червня (близько 24). — Листи до Яна Казимира і польських сенаторів (Жерела, т. XVI, стор. 259; Актьі ЮЗР т. III, стор. 448; Рудавський, стор. 105).
Липень. — Універсали про підготовку до війни (Жерела, т. XVI, стор. 262; Рудавський, стор. 105).
Серпень. — Інструкція послам на ведення переговорів з В. Лупулом (Грушевський, т. VIII, стор. 460-461).
Серпень (друга половина). — Універсали про війну з Польщею (Грушевський, т. VIII, стор. 467, 469).
Листопад. — Лист до Януша Радзівілла (Акти ЮЗР, т. III, стор. 484).
1653 рік
Січень. — Лист до турецького султана (Жерела, т. XII, стор. 192).
Січня 28 — Універсал київським міщанам про звільнення від сплати 1000 золотих (Акти ЮЗР, т. X, стор. 632—633).
бернардинів (А. Лазаревский, Архивньїе отрьівки для исгории Но.ітавской епар-хии, вип. І, Полтава, 1887, стор. 67).
Березень. — Лист до Яна Казимира (Актьі ЮЗР, т. III, стор. 48у—4у0).
стор. 495).
КР1ТНЯстор. 368-369)7° Р°С1ИСЬКИХ б°Яр Га патріарха Н,ікона <Лктн ЮЗР’ т- ¥ПІ’
ИРВЄІтЬ’хцДторЛО38?РЄЦЬК°ГС У 3 а (А ЮЗР ПІ, стор. 483 484, Жерела,
Жерела, т. XII. сторі 282).
Червень. — Універсали Запорізькому Війську (Грушевський. т. IX. стор. 563); лист до К. Бурляя і С. Мужиловського (Воссоединение, т. ПІ, стор. 298).
НІ, стор. 495).
Липень (кінець). — Лист до Ф. Хілкова (Акти ЮЗР. т. VIII, стор. 370).

ЮЗР, т. X, стор. 39, 67).'
стор. 668—670; Акти
ЮЗР, т. X, стор. 43).

стор. 67).
послів та небезпеку від татар (Акти ЮЗР, т. X, стор. 62, 70, 159).
ЮЗР, т. X, стор. 87—89).
стор. 82, 102—104, 109).
Грудень (кінець). — Листи де
1654 рік
Січень. — Листи до В. Бутурліна (Акти ЮЗР,
(Лктьі ЮЗР, т. X, стор. 555, 559, 562).
660
т. X, стор. 271, 327); листи до
стор. 308).
Хмельницького (Акти ЮЗР, т. X, стор. 407).
:тм ЮЗР, т. X, стор. 508).
воєводи Стефана Георгіца (Жерела, т. ХП,

дела. т. IV. стор. 876—877).
стор. 140).

Георгіца (Акти ЮЗР, т. XIV,
'стор. 36, 105, 123—125).
иунтянського воєводи Костянтина Щербана (Акти ЮЗР, т. XIV,
стор. 105).
т? XIV, стор. 105; Жерела,
у Литву (Акти ЮЗР, т. XIV, стор. 562).
661
повернені
Травень. — Лист до молдавського воєводи Стефана Георгіца (Грушевський, т. ЇХ, стор. 1220).
ський, т. IX, стор. 1269).
Липень.-— Універсали слуцьким купцям (Археографический сборннк, т. VII, стор. 104).
стор. 104).
т.'VII, стор. 106)
т. ПІ, стор. 551).
	(Акта ЮЗР, т. НІ, стор. 550).
	пень. — Універсал війську про виступ у похід (Грушевський, т. IX, стор. 1312). іень. — Універсал про охорону земель С. Четвертинського <7. бгіерш СІкгаіпу, стор. 559).
	1657 рік
Січе	'нь. — Універсали про охорону земель С. Четвертинського (док. № 423).
Кві-	заревский, ОпнсашмЛстарой Малороссии/т. III, стор. 179—180).
Кві-	"(А.рЛазаревскии, Архивньїе отрьівки для истории Полтазскои епархии, вип. І,
	[СНсто£Ра7В)СНЬ‘ ~ ЛИС™ Л° ЄПІСК°ПІВ ПР° обрання митрополита. (Акта ЮЗР, т. IV,
До	Трт.ВХХХІУ, 1тор.Р?06-107С)РЄСТ	У В° В Д ВУ (А	В
До	^^іГз^Х^ої^о^ (Акта ЮЗ^ТііГ стор І||^ХІДНІСТЬ повернути
Чер	вень. — Лист до І. Нечая про охорону білоруської шляхти (Акта ЮЗР, т. III, стор. 577).
Чер Чер	вень. — Лист до А. Ждановича (Грушевський, т. IX, стор. 1442). вень. — Лист до молдавського воєводи Стефана Георгіца (Акти ЮЗР, т. XI, стор. 728).
Чер	вня (близько 28). — Лист до Олексія Михайловича (Акти ЮЗР, т. XIV, стор. 686). ень. — Лист до А. Ждановича (Грушевськіш. т. IX. стор. 1314).
	1ИЯт.(ХІр3сторГ°71'б| Ушверсал С141 ПР° П0Х1Д пр0ГИ КР,1МСЬКИХ татаР (Акть1 ЮЗР-
	музею І<ибвс‘ коіГдуховнК" кР емп X Р888’ стор 397) Ц Р ° В° Р ЄОЛО ї™0
Рік	(X. Лазаревский, Исторические оч^еркії Полтавской Лубенщиим ХУП—XVIII вв.,
ДОДАТОК № З
СПИСОК МІСЦЕВОСТЕЙ, В ЯКИХ БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ПЕРЕБУВАВ У 1648—1657 РР.‘
1648 рік
Січень. — На острові Буцьку, в гирлі Базав'лука (Памятники, т. І, стор. 200—201).
Січня 25—26. Під Січчю (7 бгіевж Скгаіпу, стор. 497).
Січня ЗО. — Під Січчю (7 с1гіеіб\у Цкгаіпу, стор. 497—498).
Квітня 19 - травня 4. — На Ж о в т і й В о ді (ЗНТШ, т. 144-145, стор. 211- 212).
Травня 5—6. — У Княжих Байраках, біля села Григорівка (ЗНТШ, т. 144— 145, стор. 211-212).
Травня 10. — На річці Цибульнику (Шайноха, т. II, стор. 324; Міхаловський,
Т _ сто^). 17). н . т	.	21)
ський, стор. 17, 33).
Травня 17. — Під Корсунем (док. № 3).
Червня 2. — Під Білою Церквою (док. № 4, 7).
Червня 3. — Під Білою Церквою (док. № 8).
Червня 4. — У Насташці (док. № 9).
Червень (перші дні). — У Корсуні (Шайноха, т. II, стор. 353—354).
Червня 8. — У Черкасах (док. № 10, 11).
Червня 17. — У Чигирині (док. № 12, 13).
Червня 19. — У Чигирині (Воссоединение, т. II, стор. 44).
Червня 20. — УЧигирині (док. № 14).
Червня 21. — У Чигирині (Шайноха, т. II, стор. 363).
Липня 2. — У Чигирині (док.^№ 15^16К
Памятники, т. І, стор. 255).
Липня 17.	—	У	Паволочі (док. № 18).
Липня 19.	—	У	Паволочі	(док.	№	19).
Липня 20.	—	У	Паволочі	(док.	№	20)
Липня 24.	—	У	Паволочі	(док.	№	21).
Липень (останні дні). — Під Янушполем (Памятники, т. І, стор. 270).
новом2 (док. № 22).
в^урочищ^ Г о н ч а р и х а — на^границі Старосинявського району, Хмельницької
’ Цей список може допомогти встановити автентичність документів Богдана Хмельницького, які будуть виявлені.
Липня 9. — В Ул а дівці (док. № 23).
Вересень (перші дні). — Під Пил явцямп (Памятники, т. І, стор. 296, 302 305).
Вересня 13. — Під Пилявцями (Памятники, стор. 305—306).
ці (Грушевський, т. VIII. ч. III, стор. 81).
Вересня 28 — жовтня 16. — Під Львовом (Жерела. т. IV, стор. 98—106; стор. 55—63, 165, 169).
Жовтня 12. — У Лисиничанах (Жерела, т. IV, стор. 102).
Жовтня 16. — Під Львовом (Жерела, т. IV, стор. 106; т. VI, стор. 169).
Жовтня 23, 26. — У Томатові (Архив ЮЗР, ч. III, т. IV, стор. 35; Жерела, т. IV, стор. 127).
Жовтня 27. — На шляху до Замостя (док. № 25, 26).
Жовтня 28 — листопада Іч. — Під Замостим (док. № 27, ЗІ).
Жовтень (кінець). — У Потеличі (Архив ЮЗР, ч. IV, т. IV, стор. 36).
Листопада 5. — Під Замостим (док. № 32, 34).
Листопада 14. — Під Замостим (Жерела, т. VI, Вступ, стор. 149).
Кінець листопада — початок грудня. — У Сокалі (Жерела, т. VI, стор. І70);. проїжджав мимо Стоянова (Архив ЮЗР, ч. III, т. IV, стор. 319).
Грудня 2. — В Острозі (док. № 36).
Грудень (перша половина). — У Заславі (Словник географічний, т. XIV, , у Білому Полі (Шайноха, т. II, стор. 396).
Грудня 21. - У Києві (док. № 37).
Грудня 22. У Києві (док. № 38).
Грудня 23. - У Києві (док. № 39).
Грудня 24 — У Києві (Памятники, т. І, стор. 322).
, стор. 447);.
1649 рік

Лютого 8. — У Переяславі (док. № 43).
Лютого 9. — У Переяславі (док. № 44).
Лютого 9— 6. — У Переяславі (Памятники, т. І, стор. 316—327).
Лютого 10. — У Переяславі (док. № 45, 48).
Лютого 14. — У Переяславі (док. № 49, 50)
Лютого 23. — У Чигирині (док. № 51).
Лютого 25. — У Чигирині (Актьі ЮЗР, т. III, стор. 307—308).
Березня II — У Мошнах (док. № 52).
Березня 17. — У Чигирині (Акти ЮЗР
Квітня 10. — У Ч и г и р и н і (док. № 53, 55 Квітня 11. — у Чигирині (док. № 56).
Квітня 14. — У Чигирині (док. № 57).
Квітня 16—22. - У Чигирині (Воссоединение, т П. стор. 147—157).
Квітня 22. — У Чигирині (док. № 58).
Травня 1. —У Чигирині (док. № 59).
Травня 3. — У Чигирині (док. № 60, 61).
Травня 4. — У Чигирині (док. № 62, 63).	,	• ,. .
Травня 11. — У Києві та поблизу Києва (Грабовськии, т. 11, стор. 41, Акти
ЮЗР, т. НІ. Додаток, стор. 58).	_
Травень. — Під Білою Церквою (Акти ЮЗР, т. ІП, стор. 315, 325; Додаток,
Травня 31. — У Чигирині (Міхаловський, стор. 415; Акти ЮЗР. т. III, Додаток, сгор. 62).
Червень. — У Чорному Лісі (Акти ЮЗР. т. III, стор. 322, 331; т. VIII, стор. 297); на річці Інгульці (X (Ігіеібу/ Цкгаіпу, стор. 422); в Умані (Воссоединение, т. II, стор. 219; Грабовськии, т. II. стор. 51); У Животові (Старому Животові) (Летопись Самовидца, стор. 20); у Пико в і (Старом, Ликові) (Актьі ЮЗР, т. III, Додаток, стор. 71).	.	..
Червень. — У Хмільнику (Єрлич, т. І, стор. 98); у Синяві (Грабозськии, т. II, - стор. 51. 58).
Червня 21. — Біля Б азалії (Грабовський, т. її, стор. 58).
Червень. — Під Чолганськнм Каменем (Воссоединение, т. II, стор. 236).
Липня 2—30. — Під Збаражем (Міхаловський, стор. 449, 451, 455—458).
Липня 4. — Під Збаражем (7 сігіеібш Цкгаіпу, стор. 500—501).
Липня 23. — Під Збаражем (док. № 64).
Липня 30. — У Старому Збаражі (Міхаловський, стор. 460-461).
Серпень (перші дні). — В Озерній (Міхаловський, стор. 463).
Серпня 5—10. — Під Зборовом (Міхаловський, стор. 431—470; док. № 65, 69).
Серпня 14. — Під Збаражем (док. № 70).
Серпня 15. — Під 3 б а р а ж е м (Акти ЮЗР, т. ПІ, стор. 343; Міхаловський, стор. 4/0).
Серпня (близько 25). — У Бердичеві (Акти ЮЗР, т. III, стор. 341).
Серпня 25—26. У Наволочі (док. № 71, 72; Акти ЮЗР, т. III, стор. 334, Зо0).
Серпня (після 26). - У Білій Церкві (Акти ЮЗР. т Ш, стор. 350).
Вересня 9. — У Чигирині (док. № 73).
Вересня 15. — У Суботові (док. № 74, 76).
Вересня 28. — У Чигирині (док. № 77, 78).
Вересня 29. — У Ч и г и р и н і (док. № 79).
Жовтня 8. — У Чигирині (док. № 82)'
Жовтня 23. — У Чигирині (док. Ке 82).
Листопада 1. — У Корсуні (Акти ЮЗР, т. III, стор. 377).
Листопада (після 1). — У Каневі (Грушевський, т. VIII, ч. 111, стор. 235).
Листопада 8—15. — У Києві (Воссоединение, т. II, стор. 294; Акти ЮЗР, т \ НІ, стор. 305, 315—316).
Листопада 8. — У Києві (док. № 83).
Листопада 12. — У Києві (док. № 84).
Листопада 15. — У Києві (док. № 85).
Листопада 19—21. — У Суботові (Акти ЮЗР, т. VIII, стор. 306).
Листопада 21—26. — У Чигирині (Акти ЮЗР, т. VIII, стор. 306—314).
Листопада 26. — У Чигирині (док. № 86).
1650 рік
Лютого 23 — березня 12. — У Києві (Воссоединение, т. II, стор. 352; Єрлич, стор. 112—113).
Березня 3. — У Києві (док. № 89).
Березня 10. — У Києві (док. № 90, 92).
Березня ЗО. — У Чигирині (док. № 93).
Квітня 1. — У Чигирині (док. № 94).
Травня 5. — У Чигирині (док. № 97).
Травня 10—15. — У Чигирині (док. № 98, 99).
Травня 24—27. — У Чигирині (док. № 100, 101; ЗНТШ, т. 78, стор. 83)
Червня 1 — У Су ботові (ЗНТШ, т. 78, стор. 84).
Червня 16. — У Черкасах (Міхаловський, стор. 550).
Липень (перша половина). — У Полтаві (Актьі ЮЗР, т. III, стор. 321—31 Липня 17. — У Миргороді (док. № 106).
Липня 19—24. — У Чигирині (Архив ЮЗР, ч. III, т. IV, стор. 496—499).
Липня 24. — У Су ботові (Архив ЮЗР, ч III, т. IV, стор. 499).
Липня 25—26. — У Чигирині (Архив ЮЗР, ч. III, т. IV, стор. 499).
Липня 27. — У Суботові, Вужині (Акти ЮЗР, т. Ш, стор. 427).
Липня 29 — серпня 1. — В Ірклієві (Акти ЮЗР т. III, стор. 427—428).
Липня 31. — В Ірклієві (док. № 108, 109).
Серпня 1. — В Ірклієві (док. № ПО, 111).
Серпень (середина). — В Умані та на Уманському шляху (Сіладі, т. І, стор. 109; Акти ЮЗР, т. III, стор. 432; Воссоединение, т. II, стор. 400, 456, 460). Серпня 24. — Біля Оратова (Грушевський, т. IX, стор. 88).
Серпня 28. — В Я м п о л і (док. № 115).
Вересень (початок). — У Сороці (Акти ЮЗР, т. VIII, стор. 328—329; Міхалов-ський, стор. 583); у Вламнику (Грушевський, т. IX, стор. 89).
Вересня 16. —Над Прутом (док. № 116).
Вересня 17—20. - В Ям по лі (док. № 117, 118; Акти ЮЗР, т. III, стор. 443; Вос-
Вересня 22—23. — У Брацлаві (док. № 119; Міхаловський, стор. 591, Воссоединение, т. II, стор. 461).
Вересня 27 — У Се в а ст я н і в ц МАктьі ЮЗР, т. III, стор. 43П-
Жовтень (початок). — У Корсуні (Воссоединение, т. II, стор. 462).
Жовтня 11—20. — У Чигирині (Актьі ЮЗР, т, VIII, стор. 342—356).
Листопада 1. — У Чигирині (док. № 121).
Листопада 4—16. — У Чигирині (Воссоединение, т. II, сто)). 185—191; Міхалов-
Листопада 18. — У Чигирині (док. № 124).
Грудня 1 — У Чигирині (док. № 126, 127).
Грудня 25. — У Чигирині (док. № 128).

Січня 2, 8. — У Чигирині (док. № 129. 130).
Січня 11. — У Чигирині (док. № 132).
Березня 1. — У Корсуні (док. № 134; Актьі ЮЗР,. т. III, стор. 156).
Березня 9. — У Білій Церкві (док. № 135).
Березня 11. — У Білій Церкві (док. № 136)
Березня 19. — У Білій Церкві (док. № 137).
Березень — У Б і дій Церкві (Єрлич, т. І, стор. 119; Освєицім, стор. 271; Міха-
Воссоединение, т. III, стор. 58).
Травень (початок). — Під Золочевом (Грушевський, т. IX, стор. 272—273).
Травня 9, 15, 16. — Під Зборовом (док. № 138—140).
аВЄ 247, Д2Р7Ї%75°ПО°ИНа ’	ерн°полем руі евс’к Іи т Стор
Кінець травня — початок червня; — Під Колодним (Грушевський, т. IX, стор. 245,
Червня 15. — У Колодному (Грабовський, т. І, стор. 272).
Червня 17—20. — Під Берестечком (Акти ЮЗР, т. III, стор. 477—478; Освендім; стор. 334; Грабовський, т. І, стор. 273).
Червня 21. — У Ям полі (Актьі ЮЗР, т. ПІ, стор. 478).
Червень (кінець). — У Грицеві (Летопись Самовидця, стор. 25).
Червня^ 29. — У Л ю б а р і^Освєнцім, стор. 363; Летопись Самовидца, стор. 25;
Кінець червня — початок липня. — У Па вол очі (Летопись Самовидца, стор. 26, Грабовський, т. І, стор. 276—277; Акти ЮЗР, т. III, стор. 470; Воссоединение. т. III, стор. 105, 125).	4
Липня 7. — У Білій Церкві (док. № 142).
.Липня 13—18. — У Корсуні (Акти ЮЗР, т. III, стор. 461, 470)
Серпня 12. — На р. Узині, на схід від Білої Церкви (док. № 143, 144)
Вересня 8. — Під Вмілою Церквою (док *№ 146)
Вересня 20. — ІЛід Білою Церквою (Грушевський, т. IX, стор. 364—365).
Вересня 29. — У Корсуні (док. № 148; Грабовський, Стар., т. І, стор. 353).
Жовтня 12. - У Ч и г и р и н і (док. № 149).
Листопада 24. — У Чигирині (док. № 151, 152).
Листопада 27. — У Чигирині (док. № 153).
Листопада ЗО. — У Чигирині (док. № 154, 155).
Грудня 5. — У Чигирині (док. № 156).
Грудня 16. — У Чигирині (док. № 157).
Грудня 17. — У Чигирині (док. № 158).
1652 рік
Січня 4. — У Чигирині (Грушевський, т. IX, стор. 398).
Січня 8. — У Чигирині (док. № 159).
Січня 9. — У Су ботові (Воссоединение, т. ПІ, стор. 198); у Чигирині (док.
№ 160, 161).
Січня 19. — У Ч и г и р и н і (док. 162. 163)
Січня 28. — У Чигирині (док. № 164).
Лютого 21. — -У Чигирині (док. № 166).
Березня 1. — У Чигирині (док. № 168, 169).
Березня 20. — У Чигирині (док. № 171).
Квітень. — У Корсуні (Грушевський, т. ЇХ. стор. 419)..
Квітня 12. — У Чигирині (док. № 172).
Квітня 18. — У Чигирині (Грушевський, т. IX,.стор. 425).
Квітня 20. — У Чигирині (док. № 173).
Травня 12—13. — В урочищі Борок. (Грушевський, т. IX, стор. 435).
Травня 15. У Тарасівні, Вільшанського району (Грушевський, т. IX, стор. адіз).
Травня 17. — У Тар асі вці (док. № 174).	_
Травня 23 — Під Батогом — в урочищі біля Четвертинівки, Тростянецького
Травня 24. — Під Батого’м (док. № 175).
Травень. — У Брацлаві (Акти ЮЗР, т. X, стор. 554).
Травня 9 — червня 13. — Під Кам’япцем-Подільським (Грушевський, т. ЇХ,
Червня 6. — Під Кам’янцем-Подільським (де Червня 8. — Під Кам’янцем -Подільським (д< Червня 14 — Під Могилевом (док. № 179, 180).
Червня 18. — Під Баром (док. № 181).
Червня 28. — У Корсуні (док. № 182).
Липня 13.	— У	Су ботові	(док.	№	183).
Липня 14.	— У	С у б о т о в і	(док.	№	184).
Лиііня 19.	— У	Чигирині	(док.	№	185).
Липня ЗІ.	— У	Чигирині	(док.	№	186).
Вересня 27. — У Чигирині (док. № 190*).
Жовтня 18. — У Чигирині (док. № 191).
Листопада 12. — У Чигирині (док. № 192).
1653 рік
Лютого 1. — У Чигирині (док. № 195).
Березня 23. — У Чигирині (док. № 199, 202).
Квітня 8. — У Чигирині (док. № 203).
Травень. — В Іллінцях (Грушевський, т. ЇХ, стор. 547).
Травня 27. — У Печорі (Н. Костомаров, Богдан Хмельннцкий, т. Ні, стор. 7)
Червня 2, 3. — Під Баром (док № 204, 205).
Червень. — У Городку Бедрнхові (Воссоединение, т. III, стор. 301, 303, 30&. 307, 315).
Червень. — У Чорному Острові (Н. Костомаров, Богдан Хмельн.іцкий, т. НІ. стор. 76)
Червня ІЗ. — Під М е д ж н б о ж е м (док. № 207)
Червня 20. — Під М е д ж н б о ж е м (док. № 208).
Червня (кінець) — У Корсуні (Грушевський. т. ЇХ. стор 562, 564)
Липня 1—13. — У Чигирині (Грушевський, т. IX, стор. 565—570).
Липня 14. — У Чигирині (док. № 209, 210).
Серпня 8. — У Чигирині (док. № 211—213).
Серпня 12. — У Суботові (док. № 214).
Серпня 15-18. - У Суботові (Акти ЮЗР, т. НІ, стор. 498-503).
Серпня 19. — У Суботові (Акти ЮЗР, т. III, стор. 505—506).
Гг.ппиа 29 — У Бо оку (лок. № 215—217)
Вересня (початок). — У Чигирині (Грушевський, т. ЇХ, стор. 659); у Б о р и у (Акти ЮЗР, т. X, стор. 43).
Вересня 20. — Коло Ташлика, притоки Тясьмина (Грушевський, т. ЇХ, стор. 661)
Жовтень. — У Соболівці (Акти ЮЗР, т. IX, стор. 42—43).
Жовтень. — У Деребчині (Міхаловський, стор. 695—696).
Жовтня 28. — У Шаргороді (док. № 219).
Листопада 1. — Під Шаргородом (Акти ЮЗР, т. X, стор. 60, Листопада 8. — Під Баром (док. № 220; Актьі ЮЗР, т. X, стор.
Листопада 10. — У Барі (Акти ЮЗР, т. X, стор. 111—112, 164).
Листопада 24. — Під Гусятино м (Акти ЮЗР, т. X, стор. 172).
Грудня* 6. — Під Гус я тином (Акти ЮЗР, т. X, стор. 89).
Грудня 7. — Під Гусяти иом (док. № 221; Акти ЮЗР, т. X, ЮЗР, ч. ПІ, ті IV, стор. 777).
ку (Архив ЮЗР, ч. НІ, т. IV, стор. 777); у Меджибож.і (Акти ЮЗР, т. X. стор 135); у Летичеві (Архив ЮЗР, ч. НІ, т. IV, стор. 777), у Літи ні (Акти ЮЗР, т. X, стор. 103, 135); у Вінниці (Акти ЮЗР, т. X, сгор. 104) Грудня 17. — У Животові (Акти ЮЗР, т. X, стор. 105).
Грудня 18. — У Ставищі (Акти ЮЗР, т. X, стор. 105).
Грудня 19. — У Стеблеві (Акти ЮЗР, т. X, стор. 109, 196).
Грудня 20. — У Корсуні (док. № 222).
Грудня 21. — У Корсуні (док. № 223).
Гр\дня 23. — У Черкасах (Актіл ЮЗР, т. X, стор. ПО).
І рудня 24. - У Ч и г^и р и и і (док. № 224; Акти ЮЗР, т. X, стор. 91).
І рудня 28. — У Чигирині (док. № 225); у Суботові (Акт стор. 131).
Грудня 29. — У Чигирині (Акти ЮЗР, т. X, стор. 93, 133, 213).
1654 рік
Січня 6. — У Переяславі (док. № 226).
Січня 17. — У Корсуні (док. № 230).
Січня 26. — У Чигирині (док. № 231).
Лютого 17. — У Чигирині (док. № 232, 234).
Лютого 19. — У Чигирині (док. № 235).
Квітня 15. — У Чигирині (док. № 242).
Квітня 16. — У Чи Г и р и н і (док. № 243).
Квітня 25. — У Ч и г и р и н і (док. № 244).
Квітня 28. — У Чигирині (док. № 245).
Травня 6—18. — У Чигирині (Акти ЮЗР, т. X, стор. 583—588. 592—593, 600, 678).
"равия 16—17. — У Чигирині (док. № 246, 247).
; ’равня 22’ — У Ч и г и р и н і (дою № 249).’


Червня 7. — У Чигирині (Жерела, т. XII, стор. 322).
Червня 11. — У Межиріччі (док. № 259).
Червня 28.
Червня 29.
стор. 326).
Липня 19, -27, 29. — Під Фастовом (док. № 271, 272, 273).
Серпня 4. — Під Фастовом (док. № 274).
Серпня 12—19. — У Києві (Грушевський. т. IX. стор. 938).
Серпня 16. — У Києві (док. № 275).
Серпня 19. — У Києві (док. № 276).
Серпня 21-24. — Під Фастовом (Акти ЮЗР, т. XIV, стор. 13-14, 24).
Серпня 25. — Під Фастовом (док. № 277).
Серпня 26. — Під Фастовом (док. № 278)‘.
Вересня 6. — Під Бердичевом (Акти ЮЗР. т. XIV, стор. 71).
Вересня 15—28. — Під Крилівцями (док. № 279, 280).
Вересня (останні дні). — Під Бердичевом (Памятники, т. 111, сюр. 204).
Жовтня 14.
Листопада 4. — У Суботові і Чигирині (Акті Листопада 5—11. — У Чигирині (Акти ЮЗР, 110-112).

Листопада 21. — У- Корсуні (док. № 290).
Листопада 22. — У Корсуні (док- № 291).
Грудня 6, 7, 8, 11. - У Корсуні (док. № 292, 296).
Січня 4—5. — У Білій Церкві (Грушевський, т. IX, стор. 1028, 1029)
Січня 13. — У Білій Церкві (док. № 298).
Січня (середина). — У Ставищі (Грушевський, т. IX, стор. 1042).
Січня 19—20. — Під Жашковом на Дрижи полі (Грушевський, т. іХ, <
стор. 1048, 1052).
го 22. — У Богуславі (док. № 299).
XIV, стор. 561).
У Чигирині (док. № 308, 311).
У Корсуні (док. № 316).
Березня 21. — У Ч и г и р и н і (док. № 302). Березня 24. — У Чигирині (Акти ЮЗР, т. Березня 27. — У Ч и г и р и н і (док. Ке 303).
Квітня 2. — У Чигирині (док. Ке 304). і^врня 6. — У Чигирині (док. №_305).
Травня 16.
Травня 18.
Травня 28. •
Травня 31. 
Червня 16. — У Б о гус л а в і'(Актьі Московского государства, т. II, стор. 420). Червня 15. — У Києві (док. № 319, 320).
Червня 18. —- У Хотові (док. Ке 321, 322).
Червня 28. — У Білій Церкві (Грушевський, т. ЇХ, стор. 1090).
Липня 1. — У Білій Церкві (Грушевський, т. IX, стор. 1090).
Липня 15. — Під Баром (док. Ке 324).
Серпень. — Під Гусятиною (Акти ЮЗР, т ПІ, стор. 575—577).
Серпень. — Під К а м ’я нце м - По ді л ьськи м (Єрлич, т. І. стор. 172: Архив ЮЗР, ч. ІП, стор. 77).
Серпня 24. — Під Кам’янцем Подільським (Грушевський, т. IX, стор. 1105). Серпня 26. — Під Скалою (док. № 327).
Серпень. — У Борщові (Грушевський, т. IX, стор. 1114).
Вересня 1—4. — В Ягольниці (Грушевський, т. IX, стор. 1114).
Вересня 20 — жовтня 29. — Під Львовом (Жерела, т. VI, стор. 124, 150). Вересня 23 — жовтня 12. — Під Львовом (док. № 328, 341).
Жовтня 29. — Під Львовом (док. № 343).
Листопада 3. — У Глинянах (Архив ЮЗР, ч. III, т. VI, стор. 96—97). Листопада 4. — У Білому Камені (Архив ЮЗР. ч. III, г. VI, стор. 96—97). Листопада 5—7. — У Залізцях (Архив ЮЗР, ч. ПІ, т. VI, стор. 96—97) Листопада 9—12. — В Озерній (Архив ЮЗР, ч. 111, т. VI, стор. 96—97).
Листопада 13. — Під Тернополем (Грушевський, г. IX, стор. 1143). Листопада 26. — У Паволочі (док. № 344).
672
1656 рік
Січня 1. — У Чигирині (док. № 346, 347).
Січня 9. — У Чигирині (док. № 348, 350).
Січня 22. — У Ч и г и р и н і (док. № 351).
Січня 29. — У Чигирині (док. № 352).
Січня Зі — У Чигирині (док. № 353).
Лютого 9. — У Чигирині (док. № 354).
Лютого 10. — У Ч п г и р и н і (док. № 355).
Березня 2. — У Чигирині (док. № 356).
Березня 7. — У Чигирині (док. № 357).
Березня 9. — У Чигирині (док. № 358).
Березня 16. — У Чигирині (док. № 359).
Березня 22. — У Чигирині (док’ № 361, 362).
Березня 26— 27. — У Чигирині (Грушевський, т. IX, стор. 1200, 1210)
Березня 28. — У Субото в і (Грушевський, т. IX, стор. 1210)
Березня 31 — У Чити пи ні Іпок. №
У Чигирині (Грушевський, т. IX, стор. 1213).
-УЧигирині (док. № 366, 367).
-	У Чигирині (док. № 367).
-	У Чигирині (док. № 369).
Квітня 1—2. — У Чигирині (Грушевський, т. IX. стор. 1210, 1211). Квітня 4. — У Чигирині (док. № 364. 365).
Квітня 5. -
Квітня 10.
Квітня 18.
Квітня 20.
Травня 3. — У Чигирині (док. № 371).
Травня 9. — У Суботові, Чигирині (С Травня II. — У Корсуні (док. № 372). Травня 13. — У Чигирині (док. № 373). Травня 18. — У Чигирині (док. № 374)

Червня 12. — У Миргороді (док. № 380).
Червня 17. — У Липовці (док. № 381).
Червня 26. - У Ч и г и р и н і (док. № 382, 383) Червня 29. — У Ч и г и р и н і (док. № 384).
Липня 6. — У Чигирині (док. № 385).
Липня 8. — У Чигирині (док. № 386).
Липня 9—10. — У Чигирині (Грушевський, т. IX, стор. 1300).
Липня 12. — У Чигирині (док. № 387).
Липня 13. — У Чигирині (док. № 388, 391)
Липня 18. — У Чигирині (док № 392).
Липня 19. — У Чигирині (Грушевський, т. IX, стор. 1300).
Липня 26. — У Чигирині (док. № 394, 397).
российских, 1898, кн. 4, стор. 192—194).
Серпня 6. — У Чигирині (док. № 399).
Серпня 18. — У Чигирині (док. № 400).
Серпня 20. — У Чигирині (док, № 401).
Вересня 2. — УЧигирині (док. № 402. 403).
Вересня 3. — У Чигирині (док. № 404).

673
Вересня 4 — У Чигирині (Док. № 405).
Вересня 7. — УЧигнрині (док. № 406).
Вересня 20. — УЧигирині (док. № 407).
Жовтня 1—2. — УЧигирині (Акти ЮЗР, т. III, стор. 551—552).
Жовтня 7. — У Чигирині (док. № 408).
Жовтня 8. — У Чигирині (док. № 410).
Жовтня 9. — УЧигирині (док. № 411).
Жовтня 10. — У Чигирині (док. № 412).
Листопада 8. — У Чигирині (Акти ЮЗР, т. Листопада 9. — У Чигирині (док. № 415). Листопада 14. — УЧигирині (док. № 416). Листопада 16. — У Чигирині (док. № 4Г7).
Листопада 18. — У Чигирині (док. № 419).
т. ПІ, стор. 550).
Грудня 9. — У Ч иги р и нЬ(док. № 421).
Грудня 21. — У Чигирині (Грушевський, т. IX, стор. 1312).
Грудня 31. — У Чигирині (док. № 422).
1657 рік
Січня 2. — У Чигирині (Грушевський, т. IX, стор. 1388)
Січня 5—8. — У Чигирині (Акти ЮЗР, т. VIII, стор. 392—393).
Січня 9. — УЧигирині (док. № 423).
Січня 17. — У Чигирині (док. № 424, 425).
Січня 18. — У Чигирині (док. № 426).
Січня 26. — У Чигирині (док. № 427).
Лютого 24. — У Суботові (Грушевський, т. IX, стор. 1344).
Березня 3. — У Чигирині (док. № 428).
Березня 8. — У Чигирині (док. № 430).
Березня 9. — У Чигирині (док. № 431, 432).
Березня 11.	'7 ----*р"
Березня 14.
У Чигирині (док. № 437).
Квітня 16. — У Чигирині (док. № 440).
Квітня 18. — У Чигирині (док. № 442, 443).
Квітня 23. — У Чигирині (док. № 444, 446).
Квітня 24—25. — У Чигирині (док. № 446, 447, 448)
Травня 2. — У Чигирині (док. № 449).
Травня 4. — У Чигирині (док. № 450)
Травня 27. — У Чигирині (док. № 451).
Червня 3—13. — У Чигирині (Акти ЮЗР. т. III, стор. 558—575).
Червня 16. — У Чигирині (док. № 452).
Червня 18. — У Чигирині (док. № 453).
Червня 19. — У Чигирині (док. № 454, 45о).
Червня 21. — У Чигирині (док. № 456, 457).
Червня 23. — У Чигирині (док. № 458, 459)
Червня 24. — У Чигирині (док. № 460, 461).

Червня 28. — У Чигирині (док. № 462).
Липня 9. — У Чигирині (док. № 463).
Липня 10. — У Чигирині (док. № 464—467).
Липня 16. — УЧигирині (док. № 468).
Липня 19. — У Чигирині (док. № 469)
Липня 21. — У Чигирині (док. № 470. 471).
Липня 22—23. — У Чигирині (док. № 472, 473).
Липня 27. — У Чигирині (Архив ЮЗР, ч. III, т. VI, стор. 320—322).
ДОДАТОК № 4
СПИСОК АРХІВНИХ ФОНДІВ І ПУБЛІКАЦІЙ ДОКУМЕНТІВ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
І. АРХІВНІ ДЖЕРЕЛА
ф. «Приказньїе дела старих лет»,
ф Севський стіл. Київське ПОБИТТЯ,
Центральний державнийРісторичний архів УРСР у Києві (ЦДІА УРСР у Києві)-.
ф. Житомирський гродський Рсуд, ф. Київський губернський магістрат,
фКцР	в про ви Рльн ві краінсі кого народу
Ц648—1654) і ^возз’єднання України з Росією,
ф. Прилуцький Троїцький Густинський монастир.
Центральний державний історичний архів УРСР у Львові (ЦДІА УРСР у Львові):
ф. Рада м. ЛьвоваР	Щ ’


Центральний державний історичний архів СРСР у Ленінграді (ЦДІАЛ):
ф. Ко і^я^Ляхачова^
Збірка копій документів XVIII—XIX ст..
Збірка В. Модзалевського.
Рукописи церковно-археологічного музею Київської духовної академії.
Справна Київського Видубецького монастиря за 1541—1752 рр.,
Львівський державний історичний музей.
Мхзей українського мистецтва у Львові.
Чернігівський державний історичний музей.
Центральний архів давніх актів у Варшаві:
ф. Радзівіллів,
ф. Сангушків’
Архів м. Кракова;
Бібліотека Варшавського15 університету.
Стадія мікрофільмів наукових установ ім УОссолінських у Вроцлаві.
Угорський державний архів.
Державний архів у Відні.
V Ки?ва?Т926°ГО т. І—IV, Київ,
II ОПУБЛІКОВАНІ ДЖЕРЕЛА
Акти ЛІосковского^госуларства, т. 11, Разрядньїи ри^, ос
Акти, относящи^ся^ к^истории Южнои и^Западнои России^Актоі^ОЗРЬ т.^Ш, СІМ, СПб„ 1879; т. XIV, СПб., 1889.
рхеогра^ическиі.^с орник документов, относящихєя к истории еверо ападнои уси, Архив Юго-Западнои России (Архив ЮЗР). ч. І, т. X, Київ, 1904; ч. НІ, т VI, Київ, ч-. ПІ^ т. IV. Акти, относящиеся к зпозсе Богдана Хмельницкого. Київ, 1914.
Бантьіні-Каменский Д„ Йстория Малой России, Москва, 1822; вид. 2, Москва, 1830; В вид. З, Москва,^1842; вид. 4, Киш, І904^
' бернард.К	х	1882
права XVII—XVIII вв., Український археографічний збірник, т. І 1
Величко С., Летопись собьітий в Юго-Западной России в XVIII ст., В 1848—4864 (Величко, Летопись).	П ’	"
россии, вип. Пі, Чернігів, 1У0У.Р
Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку, Український архів, т. IV, Київ. 1931.
Ієнєральис слпхство про маєтності Стародубської о полку, У країна ким архів, т 1,
І°,.іичу,	тСОп>ЛЛьвїв,бЄ1906РДИНИ’ 3аПИСКИ »а>ковог<^товариства
СіаЬоАУвкі ^А.,^О|с2уьіе зрогпіпкі, тт. І, П^Краків^^б (Грабовський).
мота^гетманаР Богдана Хмельницкого,УПодольскпя енархнальньїя ведомости, 1887,
хакі, ЗирІетепіиІ II, уоіртиі ПІ, Бухарест, 1900.


Е СПб 1848 (Д понення)
Жевахов Н. Д., Акти и документи Лубенского монастиря, Київ, 1913.
Жерела до історії Українн-Руси (Жерела), т. VI, Львів, 1913; т. XII, Львів, 1911.
И гігіе »	кв 12^	,^1844 ( ?
Каманин И.? Киевляне н Богдан Хмельницкий в их взаємних отношениях, Киевская старина, т. 22, 1888, июнь.
Каманин И„ Новьіе исторические материальї о Богдане Хмельницком, Киевская стари
К на, т. 22. 1888, нюнь.	1{Г7 Сб
статей и материалов по истории Юго-Западной России, внп І, Київ, 1911.
Каманин 14. М., Материальї по истории козацкого землевладения, Чтенля в историче ском обществе Нестора-летописца, кн. VIII, Київ, 1896.
Кордуба М„ Ненецьке посольство до Хмельницького (1650 р.), ЗНТШ. т. 78, Львів.
Крипякевич^^Стущі 1Н47Д ЛІв^В?Й7Б°ГДа"а Хмельницького- Гетьчллськ‘ Ун,веР
КиЬаІа Ь.^ІУоіпа ЬгапгіепЬигзка, Львів, 1917 (Кубаля)
Ч В исторшіеском обіцестве Нестора-летописца, кн. V, Київ, 1891.
Лазаревский А.^Исторические очерки полтавской Лубенщинн, Чтевия в историческом
Ля.аревский А„ Обозрение Румянцевской описи Малороссии, випуск первьГй, Чернігів, 1866; випуск второй, Чернігів 1867; випуск третин, Чернігів, 1875.
Лазаревский А„ Описание старой Малороссии, т, III, Полк Прилуцкий, Київ, 1902.
Ьаіорізіес аІЬо кгопісгка .Іаасіїіпіа Легіісга, т. І, Варшава, 1853 (Єрлич).
Левицкиі^ О„ Два памятиика из зпохи Богдана Хмельницкого, Киевская старина,
Биказхем/іс? 1, 1)гіе]е козсіоіоку туугпапіа 1ісІУ/ескіе£о па Ілкипе., Познань, 1842 (Лу-
Манифест гетмана Богдана Хмельницкого, «Российский Магазина, 1792, № 1.
Марковий Н„ История Малороссии, т. ПІ, Москва, 1843.
ЛакбЬа МісЬа1о\У8кіе£о Кзіреа ратіеінісга. ХУугіаі 2. Неігеї, Краків, 1864 (Міхаловський).

стьіря и лубенскими козаками в 1649—1661 гг., Киевская старина, т. 92, 1906,
Ма&уаг іогіепеїгаі ешіекек. Мопитепіа Нип^агіае йізіогіса, т. 23, Бухарест, 1874 Мякотин В., Очерки социальной истории Малороссии, Русекое богатстзо, 1912, № 9. Мякотин^В. А., Очерки социальной истории Украйни, т. І, вип. 1—3, Прага, 1924— 1X11 Львів, 1838; вид 3? Лейпціг, 184... (Нємцевич).
Б	Хм	і їв	ськ у ° к І с
1845; т. II, Київ, 1846; т. ПІ, Київ, 1852 (Памятники).РИздание второе, тт. І, II, Київ, 1848.
ГІетровськии^М.^Н і Путілов В К., Історія України в документах і матеріалах, т. III, РеіасзеуісЕ Р., Реіег ргеїИегг РагсіїеуісИ. уоп ЕґгЬізсИої гоп Магііапореі. АгсЬіу ійг бзіеггеісЬізсИе СіезсИісЬіе, т. 59, ч. 2, Відень, 1880 (Пеячевич).
Письмо гетмана Богдана Хмельницкого Борису Ивановичу Морозову «о ляцких хитро-
П> С и	і -Киев^і я а я ,	22, нюнь. $	, Киї .1864,
Харьковского истбрико-филологического общества, т. 4, 1890.
Рі&’	’ киКиГ2Є Ькга1пу- Ро(їо1а> ^оіупіа і Ризі Сгег
Згіїа^уі $., Егсіеіу ег аг езгаккеїеіі каЬогй, Тгапзуїуапіа еі Ьеііит Ьогео-огіепіаіе. тт. І, II, Будапешт, 1890 (Сіладі).
Сборник летописей, относящихся к истории Южной и^Западной России, Київ, 1880. _
Сборник Р 'ССКОГО исторического общества, т. 144, Материальї Екатеринославской за-конодательнои комиссии, ч. 13, СПб.. 19’4.
Краків, 1897 (Темберський).
Ткаченко М., Нариси з історії селян на Лівобережній Україні в XVII—XVIII вв.,
Київ, 1931.
Тбгіепеїті Таг, 1887 (Г. Тар).

список ск< УКРАЇНСЬКОЮ І РОСІ арк. — аркуш, аркуші в., вв. — вік, віки лостивий пан ПОЛЬСЬКОЮ д. — йгіеп, гіпіа	1 ЬеЬ Х^'оі. 2ар. (2арог.) — Ііеігаап и'о]- .	ЗРОЧЕНЬ ” милостивий кн. — книга м. пп. — милостиві пани н. м. п. — наш милостивий пан ст. ст. — старий стиль фл. — флорин ф. — фонд мовою 5ка 2арогозкіе£о Ь. XV. 2. і. к. тсі — Ьеітап \Уо]§ка 2а-рогозкіеко ]Є£о кгоіеигзкіе] тозсі
Ьеі. і XV. і- с. (саг.) т. 2ар. — Гіеїтап 2 Х'/оізкіет їе^о сагзкіе) тозсі 2а-
І т. р. ^рр.) — )е£о тозс рап (рапо-
р. п Рщ. — рап пазг тіїозсіхуу
Кріа, Кгріа — Кгесгрозроіііа з. — зхуіріу
XV. сй. т. — шазха скапзка тіїозс
XV. к.^т., р. п. т. — ^хуазга кгоіехузка

І. р. — /еро хуіеїтойпозс рап к. і. т. — кгої )е£о то§с
к. і. т. р. п. т. — кгої )е&о тозс рап
т. р. — тіїозсіхуу рап У Р
тіїозсіхуу
XV. Кз. Ьіі-, ХУІеІ. Кз. ЕіЕ, XV. Кз. Ь. -Меікіе КзІ£8ІД¥О Ьііехузкіе
СЄІПІ8, сеіз сеізгіо — СЄІ8ІІІКІО, -ПІ8 Сойоґк 2арог. — Сокогіит 2арогоуіеп-
Ехегсії. 2арог. —< Ехегсйит 2арого-уіепзіит
та£п., трсоз — таепИісоз
зег„ зегтае, згтае, згптае — зегепіззі-
уга — уезіга
СЛОВНИК ЗАСТАРІЛИХ І МАЛОВЖИВАНИХ СЛІВ
Акциденція — приналежність
Алієнувати — передавати в .інші руки
Атаман - отаман, вР Запорізькому Вій-

Безпотребне — безправно
Битность — перебування
Вадіум — запорука

(про посаду)
Вашецей — ваших малостей
Вашмость — ваша милість (титул)
Вдячне — радо
дн — згідно з порадою ? Р Ведля звичаю — за звичаєм Везене — в’язниця
рі турецького султана, міністр Вейчисте — вічно
В венства)
Ветувати — нагороджувати, надолужу-
Вешняк — млин, який меле тільки під
Вимір — частка зерна за молоття (по-
В різького Війська Виступ к з. іяння
Вікторія — перемога
Вмале — мало
Вобец — загалом, взагалі
Водлуг див. Всдлуг
Войт — війт, старшина міського суду
В 30—33 моргам	’ Р
Воскобійня — завод для переробки бджільного воску
Восперти — перемогти
Вряд — див. Уряд -
Вуііт — війт
Вцале — повністю
Галера — турецький корабель
Гандлі — торгівля

Декрет — постанова, присуд, декрет божий — божа воля Депутований — висланий, посланий . ержава — маєтність, володіння , еспектація — зневажання Дизунія —- не унія, православ’я Диплом — урядовий документ, грамота Дисиденція — суперечність, розлад Дисимулювати — не брати до уваги, не зауважувати Досвідчитися — переконатися Дума — нарада	Елекція — виборі? Єдваб — шовк Єжели — якщо Єнералітер — взагалі, загалом Єно — тільки Єстесмо — ми є Же^— що &
Експерієнція — досвід Експірованє — закінчення строку Експлікація — виклад, з’ясування	Заживати — користуватися Залога — „ військова застава, гарнізон;

її
ЗІ Ф
І §
Іаі ’з
її НІ ІІМ і! ІІїї Р| Мі11ф І
Н ковника під час його відсутності Наступець” — напасник Незборонно — не забороняється Непоєднокрот — не раз	Офіра — жертва Офіроватн — жертвувати & значити
Обачити — побачити Обелга — образа, зневага Обийстя — удержання Обняте — оволодіння Однесене — звернення Одтол — відтіль Околичность — обставина, границя Омешкованя — затримка Онии — він Опресія — пригнічення Ординований — призначений Ормяни — вірмени	Персвадувати — переконати Персвазія — умовляння Петіта — прохання нього кольору Півшкарлаття — сукно темно-червоного Підкоморій - польський суддя у межо- Підстароста — помічник старости Побережжя — нограниччя Побор — побір, податок, збір податків

Трибунальні — службовці трибуналів. Тумульт — заколот Турбація — турбота, непокоєння Тяжар — тягар	Хартия — пергамент Ховать — додержувати, зберігати Хоронгве — корогви
Уважити — взяти до уваги Упрейме — привітно Уряд — посада; міський уряд — члени У урядник	6	ц ко 65 кг) Цофнутися — повернути назад Шарпанина — грабіж Шарпати’ — грабувати Шафар — завідувач господарства
Флорен — золотий Фолкга, фолкгованє — поблажливість	Шафунок — витрата
Халастра — наволоч	ЯСИзахопле^ТатРатїрИ^

170. 205; піш$ — 170; реєстрове —
121, 162; човнове — 170, 205
йсько польське (лядське) — 51, 178, 215. 216, 239, 242, 243, 260, 273, 280,
49, 68, 117, 144,’ 158, 164, 280, 328,
424, 426, 448; київський — 50, 61, 77, 78, 80, 85, 90, 91, 92, 94, 98, 99, 109, 115, 117, 121, 133, 145, 148, 158, 273;
214. 220, 221, 230, 233, 246, 259, 264’
ЗОО: 303’ 304* 31б’ 321’ 327’ 415.’ 423^ 464. 465, 466, 467, 468, 469, 472, 473;
97, 104, 239, 464; казанське — 271 '
284. 286, 342; кримське - 220Ї 260’
Військо турецьке — 127; очаківське —
383, 419, 449, 450, 452, 460, 471; ве-
чернігівський’ — 119, 133, 148* 158*
321, 327, 380, 396, 397, 434, 458, 464,
468, 469, 472, 473; волховський - 14;


106,	129,	145,	151,	157,	161,	166,	167,
168,	169,	170,	171,	172,	174,	175,	182,
183,	184,	186,	188,	189,	191,	195,	196,
212,	278,	430,	433;	рильський —	347;
11, 43. 264, 279, 280; хотмизький —
зєводство — 68, 92, 170; Брацлав-ське — 49, 149, 158; Волинське —
121; Київське — 49, 56, 80, 87, 91, 115, 118. 148, 158, 164; Подільське —
49; Чернігівське — 68, 87, 115, 158,
417,’ 434’ 446, 450, 475; духовенства’ церковні —5, 68, 125, 241, 257; міст —
руська, східна — 10, 17, 32, 50, 68, 79, 104, 121, 122, 123, 125, 146, 148, 162, 166, 167, 178, 192, 199, 211, 213, 214, 2?3, 240, 252, 255, 257, 260, 271,

Вряд див. Уряд
304, 321, 327, 363, 377, 380, 394, 396, 421, 423, 434, 453, 4Є2, 464, 467; римська — 68, 395. 462
Вірмени — 245, 377, 378

249, 250, 269, 318, 372, 381, 407, 438, 460; монастиря — 131; полковника — ПО; цеху — 190
Владицтво — 50. 121. 125
^гЗ^гбТ^З.1’ 280Р 286^294, 295, 299,’ 301; великий литовський — 446, 448;
299, 301, 380; іюльний литовський — 239, 277; гетьмани коронні — 34, 50,

146, 175, 277, 286, 321, 423, 464; ли-
Г 156, 256; наступні — 307
Гонець — Р143ЦЬІ129. 23()!22391,64271, 277,
Город (укріплення) —- 253, 255 °Рс?ка) —ЄР1”Т2,О11Я12,3іа22РР139^°206, 232, 233, 236, 240, 281, 288, 289, 290, 292. 294, 295, 296, 299, 300, 302, 327, 347,
182, 197, 206,
105, 113,
467; 468, 472, 473
208, 241, 265, * 273, 279? 284,’ 28Л
289, 321, 327, 396; молдавський — 187, 189, 203; мультянський — 184, 277, 287. 321, 396
Господарева — 120 Господарство (держава) -
Гостинець (дорога) — 452
Грамота (лист) — 11, 14, 58, 71, 99, 135, 160, 168, 180, 187, 189, 200, 201, 202,
260’ 261’ 264; 273*. 27& 279; 280; 28^
302; 304’, 315’, 321; 32Л 37?; 380,’ 394,’
Границя (кордон) — 113, 124, 167, 172, 230, 281, 284, 288, 390, 452; волоська — 206; московська — 68; татарська — 68; угорська — 380
Граф" — 380
Гребля - 308, 370, 374, 407, 419, 470
Греки — 182, 245, 268, 276, 449, 452
Грод (замок) — 158
Громада — 383, 412
Гроші - 5, 37. 294, 347, 377 , 378, 388, 460, 464, 474
Грунт	(земля) - і,	б, 7, 15,	66,	125,
131.	141,	156,	176,	204, 248,	251,	269,
272.	306,	311,	312,	319, 323,	368,	370,
381,	382,	383,	407,	460, 461,	470,	471
Губернатор — 380
Гумнище, гумно — І, ЗО, 38, 403
Данина — 125
Дань — 85, 423; медова — 222, 319
694
Датки (податки) — 83, 344
Двір — 125, 319, 403, 419, 421, 460
Дворецький — 303, 304, 313, 321. 327
Дворище — 403
Декларація - 206, 329, 330, 331, 332, 336, 337, 338, 393; ласки — 87. 91.
Декрет — 16,’ 68. 155, 419, 449 Деревня (село) — 232, 278, 402, 403, 464,
Дерево бортне — 319, 363
ДЄР1?5,В16Л °23?а263В<288,а 327^434; ту р -ська — 127; царська — 268, 327, 434, ське — 64; кримське — 93, 104; польське — 10, 36, 65, 66, 207, 446; турецьке — 104, 107; царське — 105, 169

Десятина’—’ 4. 5, 125, ’176.’ 461
Десяток — 10
Диплом — 91, 92
Діброва — 84, 383
Дідицтво — 19
108,’ 353СЬКОВ1 223’ Р“ЦарСЬК1
199, 432; братський (цеховий) — 419;
Діти боярські — 209; козацькі — 233 Добра (маєтності) — 28, 141, 155, 232, 233, 260, 383; дідичні (спадщини!) — 125, 239, 363; козацькі — 5, 6, 7; королівські — 4, 5, 49, 121, 125; церков ні — 68. 91, 92. 121. 125, 148, 163, 206, 251, 252, 253, 255, 257, шляхетські — 121. 158, 163, 261
Договір — 122, 124, 126, 191, 279, 289. 304, 361, 421, 134; вічний — 137;
Дозорця — 83, 245, 454
Дорога — 170, 299. 300, 347, 426, 430,
Доходи (провента) — 4, 109, 282; дер-
стпрські — 250,' 318, 349, 407
Драгуни — 5, 273, 293
Кіннота (їздні, кінні) — 165, 205, 249, 266, 292, 303, 314, 347, 432, 460
Кіпа (міра тканини) —	245
Кіш Запорізької Січі	233
Клир — 163, 444
Книги гродські — 155;	гродські	житомирські 115, 118;	земські	—	155;
київські — 164; трибунальські — 155
Князі руські «давні» — 15, 121, 125, 232, . 233, 234, 239. 244. 252, 255,
Князь молдавський’— 116, 365; угорський (семигородський) — 41, 45, 46,
413, 417, 422* 427,’ 431,’ 472’

84, 103,	107,	108,	121,	151,	155,	176,
191, 204,	210,	233,	243,	250,	259,	260,
269, 271,	273,	280,	293,	302,	307,	342,
425, 433, 434, 440, 445, 468, 471; нові — 39; реєсгрові - 89, 158, 165; старинні — 170, 287
Козацтво — 39, 66, 68, 204
Коло млинове — 81, 309, 370; кам'яне -
185; мучне - 81, 185, 355
Комендант слуцький — 399, 418
ський — 90, 115, 121, 158;Ркомісари
Речі Посполитої — 23, 24, 32, 33, 53, 68, 133, 145, 148, 199, 215, 216, 217, 421, 434
Комісія - 22, 23, 49, 50, 53, і
191, 199, 206, ЗОЇ; віденська
Компан 4І°9(’ і42ь 434, 446 на)
КонстиілціяК—ЬС64,ИИ87, 125, 163. 421
Конфірмація — 83
Копа десята — 108
Копія (список) — 6, 7, 20, 66, 98, 115,
118, 137, 283
Корабель — 475
Корогва (відділ війська) — 53, 68, 127,
395;

299’ 302 І67’ 265’ 273’ 28°’ 294’ 295’
Корогна (прапор) — 2. 49, 65 232, 280
Королева шведська — 262, 263, 268 304, 313, 314, 315
287, 289, 388; шведський — зіЗ 314 315, 325, 340, 343, 359, 361, ЗЗОІ 390*,
Корона — 421
Коронація — 68
Костьол — 50, 121, 125, 462, 480
Кочовище — 151
Крам — 350
Ксьондз — ЗО, 31, 33, 34, 125, 243, 273, 349, 377, 395, 423
Ктитор - 15, 16, 155, 379
‘ 138. 148	..................
Купецтво — 68, 432, 475
Купля (купівля) — 385
Купці - 37, 58, 72, 106, 113, 124. 126, 160, 245, 303, 305, 336, 347, 438, 449,
Лан — 108
Легат папський — 87
Легуміни (харчі) — 438
Лентвойт — 181
Лист — 17, 43, 73, 122, 127, 137, 176, 199, 216, 241, 275, 287, 302, 395, 435. 437, 468, (універсал) - 15, 39, 71, 73, 83, 84, 89. 99, 173. 178, 190, 205, 266, 272, .282, 291. 309, 318, 344, 404. 410. 419, 445, 449, 453; листи забезпе-лести — 290, 294,’296^РзЙ,СНзб4,ПС314
Лінія (кордон) — 92, 125, 1.33
Ліс — 15, 84, 131, 370, 375, 383. 107.
Лука — 4. 5, 52. 287, 471
Люди — 402. 451, 460, 468; військові -193, 470; государеві 172, думні 281; духовні — 233, 215, 258, 303; знатні 69. 333, 363. 468-, купецькі — 452; начальні — 232, 438; посполиті - 355. 363, прості — 121, 125.
5; роботні — 233; світські — 233. 245, 258. 303, 318; убогі — 10, 15, 36, 111, 340, 347; церковні - 39,
Магістрат — 204, 272, 328, 330, 331.
340,’ 341,344, 395, 413, 419, 421, 431’
51, 77, 89, 108, 109,’ 121, 127, ’ 131’ 149, 150, 155, 158, 222, 233, 257, 278,
336,	338,	347,	371,	412,	430,	433,	474
Млин - 1,	4, 5. 81,	83,	109,	131,	138,
141,	155,	185,	193,	233,	249,	282,	297,
309,	310,	317,	319,	320,	349,	357,	370,
77, 462; домініканські — 131, козацькі — 233; церковні — 16, 462
Майно - 139, 179, 209, 347, 383
Майор — 399



91, 92, 99, 100. 101, 108, 109, 117, 120, 121, 125, 132, 133, 143, 147, 148, 149, 158, 162, 164, 206, 226, 242, 264,
Митрополиі
400; Печорський — 39, 156, 249, 251,
Музики — 190
Мурза —^231, 278. 279. 296. 302, 303.
Мірка, міпочка (у млині) — 310, 374
Міст — 444, 468
Містечко (городок) — 206, 242, 250, 291, 296, 353, 400, 438, 441, 449, 452
77 93, 111, 112,’ 125, 129, І47, ’ 149* 155, 158, 170, 178, 195, 205, 206, 210,
327,	350,	351,	371,	374,	377,	380,	386,
394,	395,	398,	402,	403,	410,	412,	428,
431,	432,	434,	438,	440,	441,	449,	452,
464,	470,	475;	міста литовські —	247,
261, побережні — 259, 271; погра-
280; — столичні — 178, 205. 394, 395, 434; українні — 234, 235, 246, 279, 280 289, 290, 320, 327, 449, 452, 464
і українські — 280
Монастирі — 16, 92, 131, 423; Батурин-ський Крупницький — 307, 370, 372,
270; Максаків-— 139, 140, 282, 375; Мгар-- 138, 193, 306, 317, 470, 471;
Ніжинський — 291, 297 Полі Спаса


Надання” — І39, 312; довічні — 462;
руські — 68
257, 311, 317, 400, 471’
118, 181, 204,’229, 234
318, 447; патріарха — 123, 187, 189;
шляхти — 250. 319
* 267, 277, 422; кашннський — 11; ко-220^Є22ІКИ223, 224, 227? 23^231? 232; ?їз,ОВ<І24ИИ 303; рязанськиТ™И380; тверський - 220, 221, 223, 224, 227, 230. 231. 232, 303, 304 , 313, 321, 327;
Н ярославський — 315, 323
50СІ68,И12 Ь °|С25?^^бз’г'іТгїз,'232.’ 252, ^ 259, 380, 394 , 395, 408, 421, 434, 475 НЄ42І” бпадьськаСВ-а 65.,2Г53,ОГ26оГ279, 280, 287, ЗОЇ. 321, 336, 351, 352, 380, 468; турецька — 4, 50, 173
Невольник — 4, 5, 65, 173, 279, 468, 475
Непослушність — 250, 381, 383
Неуніати — 163
Нічліг (постій) — 40, 178, 229, 249, 285 Нураднн-солтан — 147, 149, 289, 299, 300, ЗОЇ, 458
Обивателі - 24, 26, 29, ЗО, 31, 38, 115, 118,	155,	156,	178,	193,	204,	252,	254,
270,	285,	312,	316,	336,	338,	360	371,
382,	404,	419,	430,	438,	470,	471
Обирання — 65,	83,	233.	318,	421,	434,

Облога — 177,’325
Облята (запис в актові книги)
Обоз — 117, 121. 174, 175, 206, 243,
коронний — 119, 125, 273
Оборона (протекція) гетьманська — 140, 178, 205, 245, 249, 350, 382, 400 432
Одяг — 205, 207, 245, 336, 344, 350’ 428 Озеро — 83, 139, 250, 363
Окольничий - 59, 166, 167, 168 169, 171,	174,	175,	182,	183,	186,	188	189
191,	195,	196,	212,	220,	221,	22з’	224’
227,	230,	231,	292,	293,	294,	296,	382,
388,	415,	434,	458,	464,	468,	469,	472,
Опит — 302
Опіка військова — 181

104, 142, Д79,’( 180, 233,’ ^75, 279*
468*; бєлгородська — 280, ’ 289,’ 327*
423, 164; буджаїщка — 149, 327. 464,
286, 289, 327, 423; очаківська — 289,
327, 464; татарська 8, 28, 260, 264; черкаська — 286, 289, 327
Оренда — 155, 250, 309, 310, 374
Орендар — 1, 68. 193. 309. 310. 348,
Оружжя див. Зброя
Орудончий — 202
Осавул (асаул, ясаул) — 40. 83. По, 135,	138,	139,	152,	178,	181,	222,	237,
249,	270,	319,	344,	349,	350,	353,	358,
363,	372.	375,	379.	402.	403.	404,	405.
432.	438,	440,	441,	449,	450,	451,	452,
459, 460; військовий — 69, 233, 277,
106* 233,’ 321,’382,’383 ’
Осілість — 176
Особи духовні — 395; світські — 395;
шляхетські — 261
Острів — 370, 402, 475
Отаман (атаман) — 40, 51, 81, 83, 109, 110, 111, 135. 138. 139, 152, 155, 178,
316, 319,	344,	349,	350.	353,	355,	357,
358, 363,	370,	372,	375,	379,	380,	381,
383, 402,	404,	405,	432,	438,	440,	441,
449. 450,	451,	452,^459,	460,	468,	471;
кии — 254;^ ловатинськин — 156;
ський — 254
Отаман городовий — 358, 410, 441, 449, ський — 269, 430; конотопський — 73.
474; настаськнй — 270
Отаман Донського Війська — 93, 104
ОТ96?	252,82533,254’
291.	309.	312.	317.	318.	322.	325.	319,
357,	360,	368,	372,	375,	381,	383,	385,
407.	416.	423,	124,	446,	147,	448,	453,
457. 460. 471
Отчина — 289, 381, 405
Пакти —^12, 53, 94. 144. 170. 179. 206,

.215 92І694’ 1431 • І49’' 159’ І63’1^’
121, 140, 155, 158, 164, 222, 319, 349,’
268^ 271’ 273,’ 274,’ 276,’ 277,’ 278,’ 279,’
301’ 304З ІЗ’ 320’ 321’ 327* 344* 347*
421’ 423,’ 434,’ 435* 444* 164,’ 474
49, 50, 66, 67, 78, 82, 85, 87, 91, 99, 103, 121, 125, 158, 162, 163, 172, 197, 215, 216, 217, 301; турецькому султану — 153, 439; царю — 395, 445, 464;
Піддячий — 58,’ 60’ 86,’137,’ 192, 195,
402, 403, 405, 440, 460, 464
268, 346,^391, 401; литовський — 32
111, 115,’ 118, 181, 222, 318, 319,’ 321,’
323, 400, 410, 460, 462; короля —

Побережжя — 286
П 360’ 395,’ 413,’ 419,’ 451,’ 460 ’
Любецькии — 363; Могилівський — 261; Мозирський — 462; Пінський — 447. 462: Стародубівський — 402,
Пограниччя — 149, 281, 289, 350, 434
Подарунки - 12, 29, 43, 58, 106, 135.
137. 169, 232, 377. 378
Подачка — 374, 419, 438, 452, 460
Подимне — 109
Пожитки (доходи) — 1, 108. 114. 121,
307,’ 319,’ 349,’ 357,’ 360.’ 363.’ 370.’ 381’
.403, 412. 454, 461
319, 363. 368, 370, 381' 407,' 470;' степ’
259; поля Білгородські — 280, 281;
204. 205, 229, 248, 249, 250. 254 273 280. 28 Ь 303^344, 349, 400, 410, 411, миргородський — 10, 51, 193 383. 470, 471; ніжинський — 108, |09 111 181, 247, 282. 283, 290, 291, 327; па-Ж 281, 454.'455: 141. 232, 240 9.58
138, 139,
149, 251; чернігівський
139. 164, 363, 371, 382, 383, чигирии
Полковники

284, 462; російські, стрілецькі — 292*
293, 423, 464;. яничарський - 127
49. 53. 92, 240. 243, 246, 281,’295,
Київський — 379, 410; Корсуиський —
жинськи’й — 108, І (Я 110^ 246,’386,
Помірне — 412
Ю, 178, 228, 249,
Порт' — 438, 475
Посесія - 312, 323, 402, 403, 405, 451
нський — 164. Полтав-464; Прилуцький - 185, нський — 271, 280. 290,
Чигиринський
280, 302; полки
135, 146, 149, 158, 160,' 161, 166, 167
171, 200, 202, 211, 213, 241, 242, 243,
307, 313* 334’ 336’ 344* 349,’ 351’ 352,'
378, 415, 420, 421, 423, 468
4. 5, 40, 51, 58, 61, 68, 71, 81, 83, 87. 90, 99, 111, 113, 133, 135. 138, 139. 148, 152. 170, 190, 226, 230, 233, 237. 245, 249, 270, 280, 306, 307, 309,
224, 232, 247, 252. 255. “257, 258, 26о'
394’. 395* 397, Іїі’ 444* 458* 468
363. 372,	375,	379,	381.	398.	399,	402.
403, 404,	405,	407,	408,	432,	438,	440,
441 449,	450,	451,	452,	459.	460,	468;
121. 125, 140, 149, 155, 158, 222. 250.
282, 283, 307, 308, 311, 317. 349. 360.
383, 429
ськиіі — 112, 118, 142,’ 158, 228, 299,
142, 273, 299, 321. 351, 464; вінницький — 142; канівський — 24; київський — 100, 101, 115, 118. 148, 178,
104,	107.	109,	127.	135,	116,	151,	152.
164.	172,	174.	175.	182,	192,	195,	201.
211,	219,	231,	233,	239,	240,	245,	255,
258	284.	286,	288,	289,	ЗОЇ,	302,	303.
304,	361,	362,	364,	365,	366,	373,	377..
700
378, 388, 392, 394, 398, 401, 406, 416,
453’ 456; 462,' 464,’ 465,’ 466,’ 467,’ 468; посли великі, повноважні — 219, 220,

115, 121. 204, 240. 272, 368, 370,’371’
273, 280. 299,
ЗОЇ. 304
204, 234, 235, 244, 350, 449; монастирів — 52, 176; полковницьке - 449, природне — 382; світське — 125;
завослав’я — 199, 220, 221, 247, 252, 255, 268, 380, 394. 444. 462. 465, 473
258, 283; Запорізького Війська, козацькі — 4, 5, 6, 7, 34, 35, 49, 50, 66, 87. 121, 125, 132, 162, 163, 239, 240,
155,’ 176; 239,' 306,’ 311, 318, 360; Ру-
сі — 68; шляхти — 261, 363, 379
282, 31!, 349, 382, 403, 405, 407, 460 рисяга - 5, 12, 25, 48, 55, 69, 127, 158, 220,	224,	227,	232,	234,	235,	239,	242,
243,	277,	278.	279,	284,	288,	289,	ЗОЇ,
304,	336.	351,	364,	365,	398,	409,	421,
423.	434.	436,	464,	468,	475
152, 289,’ 296. 377. 385,

- 140, 205, 403,
Протопоп київський — 460; козс^
121, 158, 191, 242,’243
Свавільники, свавільні — 13, 16. 37, 40, 44, 69, 71, 87. 89, 99. 101, П8, 138, 140, 148, 178, 181, 204. 229, 254, 270,
378, 399,	468, 475	.............„
Сваволя —	4, 38. 89, 99,	101,	109,	110.
115. 118,	148, 165, 254,	370,	372,	381,
Світ руський — 392; православний, російський	— 232. 237, 238,	239,	244,
252, 253 271
Свободи - 132, 232, 234, 235, 239, 252 253, 255, 257, 260, 261, 395, 442, 462
Священики — 4, 51, 125, 274. ЗОо, 322, 395. 439
Сейм — 77. 78, 82, 87, 89, 90, 92, 121, 127, 162. 164, 243, 273, 395, 421, 434
Сеймик — 77. 87, 121
Секретар — 434
Секти — 462
Селище — 267, 382. 402, 403, 405
Село — 3. 39. 84. 131, 139,	206,	222,	232,
266,	282,	283,	284,	291,	307,	317,	319,
349.	353.	357,	360,	370,	379,	383,	400,
402,	403,	404,	405,	440,	441,	450,	454,
Селяни - 1, 40, 66, 83, 109, 118, 155, 165, 233, 238, 241, 282, 307, 308, 360, 381,
Сестри (черниці) — 39
Сичення меду — 305, 321, 348
Сіножаті — 1, 4, 5, 15, 131, 138, 204, 222, 250, 251, 269, 306, 311, 319, 349, 363, 370, 375, 381, 387, 429, 470, 474
Скарб військовий — 229, 245, 323, 370, 460; королівський — 109
Скринька цехова — 419
Слобода, слобідка — 1, 281, 383, 419
Слободяни — 461
Слуга монастирський —	349; пан
ський — 1, 89, 150; рукодайний — 4
Служба у війську — 382, 383, 386, 461,
сХКрК-М237,°П2°53ОТ255, 258
Солтан (салтан) — 259, 299, 300, 302
Сорок (міра) — 245
Сотник - 2, 38, 40, 51, 81, 83, 100, 109, 110, 111, 115, 135, 138, 139. 152, 155,
249,	270,	272,	277,	279,	280,	281,	299,
307,	319,	327,	344,	350,	353,	355.	357,
358,	363,	370,	372,	375,	379,	381,	382,
383,	399,	402,	403,	404,	405,	407,	4)9,
460; богуславський — 299, 300; бужин-
ський — 313, михайлівський — 114, почепівський —- 209, 210; нрилу
цький — 16, роменський — 126, 160,
119, 300; хорольський - 468; сотни
Сотня Почепська — 386

Став^стіТок — 1, 4, 5, 52, 250, 269, 311,
Стан — 28. 300, 336, 379, 383, 402, 403. 405, 413, 422; духовний — 318, 336. 339, 451; міський — 339; світський — 318. 438, 451; шляхетський — 336,
Становище, становисько (табір) - 49, 68, 125, 149, 158, 164, 170, 178, 228, 285, 299, 304, 413
Староста —	4, 6, 7, 92; білоцерків-
ський — 118, 133; калузький — ЗО, 103; кам’янецький — 90, 94; кам’ян-
Староство — 19, 34, 77, 108, 125-, Богу-
Старшина Запорізького Війська 2, 4.
233,	241,	245,	270,	282,	285,	291,	296,.
297.	307,	312,	319,	323,	331,	344,	350
353,	355,	358,	360,	363,	368,	370,	371,
372.	375,	378,	379,	381,	400,	402,	403
404,	405.	407,	412,	413,	438,	450,	452,
454, 455, 459,^ монастирська — 155;
І
о>Л І*
М Ц.1	<	і3>’М§іМі й	§	їй!,®'!	О Иі
§ ї|| §а¥ і 8*Ш’Й	8?	Іг'І-Й	1,1! ”йа
'гз	І	й«
Л 7< й	і «'^'і-л	Л	Сї'і^йк1 «
“•їД <8«Кі ®йіні=8«іі|:й«»^;Гі»Дййі «| їа1Н8Ч^і ««йдйіЯрїй&Я’і'і^аЬ-йі^Й  дц^’йіи їйі’їгййв ""8-й їшсікй»1;« і|і|іІї;іййїНіійЯ«Ігг|а.8|аа1д=ііі:4Е8(::Н|

§
§
і Л
і
І 1 1
§2 І <
рад'М :-ВДІЙ І
й .. л;г !
ІХ1 8І-ГІ»- Л ЦГІ=.І’§І«2 3£Й2І -"1СЛ". її? Ю'8=а’І?3.й‘ 'І!=-	І8О-ЦІ-.
ои 6у5 одбооо о о о
.	^2§В1а^
; 1^‘йй з2‘Л
®жЛяі? і^МйіЦ 姓Ж^
З 3’,-=о.-^2о,^І
,і--м
2“"< !-»е 3 І<2®
2-ЇІ^І І £§ 11 |^53й |	8 | > „
| рО І|Ж’Й'*8 ЗйяІІІ 1
Фундація — 50, 68, 87. 92, 206 Фундуш — 68, 139, 163	Челядь — 1, 152, 441, 449, 474; жовнір ська — 5, 148
Хан- (цар) кримський — 4, 6, 7, 10, 65, 66. 67, 69, 85, 86, 92. 93, 97. 98. 99. 100, 104,	107,	121.	127,	135,	143,	150, 191. 219,	220.	231.	242,	243,	259,	264, 265, 268,	275,	279,	280,	281,	284,	286, 287, 327,	346,	352,	364,	365,	367,	377, 378, 421,	434,	439,	444,	445,	453,	458, 464, 467,	468,	472,	473 Хартія — 233 Харчі — 1, 3. 24, 100, 108, 111, 112, 146, 152, 161, 205, 226, 229. 233, 288, 296, 343, 346, 361, 410, 412, 415, 421, 441 Хліб — 233, 288, 400, 409, 434 Хорунжий коронний — 1, 19, 25, 26, 27, ЗО, 32, 33, 67,- 125 Худоба — 1, 3, 5, 468, 474 Хутір — 1, 4, 5, 15, 50, 156, 249, 407	Чернець, ченці — 16, 43, 59, 96, 114, 122, 138, 156, 222, 262, 303, 313, 315, 357. 369, 423 Чернь — 2.	115,	118,	140,	142,	163.	205 222, 229,	232,	240,	241,	245,	270,	282. 285, 287,	307,	319,	344.	350,	353,	355, 358, 360.	363.	368,	370,	372,	375.	379, 381, 402,	403,	404,	405.	412,	413,	438, 450, 452,	454,	455.	459 Черта (границя) — 259 Чин - 232. 240, 241, 252, 257, 258. 400; духовний — 255 Чинш — 5, 109 Число Запорізького Війська — 5, 6. 7, 34, 66, 87, 233, 271, 277 Човни — 114, 286, 287, 302, 303; морські - 102, 148, 280, 281 Чолобиття — 240. 255, 258, 267
Ца?ький —У237,СЬ238* 252, 2^277,°27§, 280. 286, 287, 289, 298, 299, 300, 301, 313, 321. 327, 421; сибірський — 259; Царики татарські — 79 Цариця - 237, 238, 252 Царівна — 252 Царство Російське — 237, 238, 252, 257 Церква, церкви —- 5, 50, 68, 87, 91, 92, 93, 114. 121,	125,	131,	163,	178,	192, 206, 211, 213,	214,	222,	252,	271,	283, 298, ЗОЇ, 304,	321,	380.	394,	395,	398, 419, 424, 444, 451; сіонська — 123; східні — 146, 199, 219, 220, 327, 377, Успення Печорська — 258, Михаїла Цех — 190, 419 Цсхмистер — 190. 419 377,Р380, 421’ 434, 441, 443, 444, 44б’ 127; 148, 240, 265, 279, 281, 286, 288; 303, 304. 439, 445. 475	378; рицарський — 321 Чужоземці — 25, 28, 263, 288 Шанці — 69 Шатро — 170 Шафар — 347 Шевці — 419 Шкатула військова — 400 Школи - 50, 163, 256, 257 Шлях — 49, 55, 112, 177, 299, 300 Шляхетське (майно) — 16 Шляхта — 26, ЗО, 31, 36, 40, 44, 68, 87, 92, 101, 108, 109, 115, 118. 155, 163. 181, 228, 233, 261, 270, 285, 363, 383, 421, 436, 437, 438, 459; православна — 395; руська — 112; убога — 462 Штучка (міра) — 336 Язик, язики (полонені) — 241, 280, 284. 286, 287, 291. 294, 295, 298, .299, ЗОЇ, 321, 388, 458, 464, 468 Янчар-ага — 127 Ярмарок — 120
Чайка — 165 Чата - 20, 49, 336, 346. 431, 440, 459 Чаус — 147, 148	Ясир — 5, 302, 367
ІМЕННИЙ	ПОКАЖЧИК
АЛ<мурмВанський —К°220И2И2ИГ, 227, 230, 231, 232 АНК?юР°-а290ПОС°Л Хмельнпцького в АФськийП19бР1арх Ахітофель — 442	линськи^0—Л434ВК442, ^4^463, 464 Бокаченко (Бекаченко) Михайло, пол- зький — 14, 22
Ба по — 242^ чернігівський — 349, 451 Бегдаш-ага — 107	БР ™‘й -а21Т9,М225 ДЯК’ П°С0Л Р0С'И київський — 49 Бурий Василь, посланець путивльського воєводи — 73 Бурляй (Бирляй) Кіндрат, сотник мед- Москву - 199, 200, 201, 202, 313?315 Бут^Михайло, сотник Васильківський — Бутурлін Андрій Васильович, стольник.
45. Документи Богдана Хмельницького.	705
воєвода севський — 264, 265, 267, 273, 277, 279, 280, 281, 284, 388, 415, 434 У намісник тверський — 220,’ 221, 223^ 224, 227, 230, 231, 232, 240, 267, 287, Б 303, 304, 313, 321, 327	123, 187, 189 Гагарін Микита Григорович, князь. Г стольник ~ 327 (	Б	) Р ькин^_ 221
Василевич Григорій, протопоп козе- Василевич Тимофій, мірошник липо-вецький — 370 Васько, хорунжий чигиринський — 120 Вейгер Людвиг, ельбінський каштелян, Вешняк, полковник чигиринський — 60 Виговський Іван, писар військовий — 95, ПО, 115, 138, 175, 222, 318, 464, Виговський Остап, намісник Київського Б замку — ^115	к Вишневенька Раїна, княгиня — 306 день — 299Л	Р°’ Вишневенький Ієремія, князь — 17, 19, 20, 21, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 30. 32, 33, 50, 51, 64, 68, 81, 125, 158, 327 Вишневенькі, князі — 311 Віміиа Альберт, посол венеціанський Владислав^ їЧ король, польський?, ^4, 103, 288 Война, шляхтич — 179 ського війська — 206 турецький — 173 воєвода київський^ — 303, 388 Ворона Бенедикт, пан — 403 Ворона Тимофій, пан — 403 Ворона Федір, пан — 403 севол	, н	ївськии-	Георгіца Стефаи, господар молдавський — 218, 289, 321, 327, 365, 393, Гіжовський, посол польський — 36 Ласький __аТ5В|,И’20^ОЛКОВНИК МИРðаА Глух Йосип, полковник уманський— 119 у Москву — 380 Горбин Василь, отаман городовий коно- топський — 73 239, 240, 241’ Григор’єв Стефан, шафар і будник 1	ч	кип ківський — 111, 158 ГР°399.Я4І8МаН°Р’ К0МЄНДаНТ Слуцька Груша Іван, посол Запорізького Війська до Юрія Раконі — 398, 406
706	Грязєв ЛІнна, дяк — 73
Грязна Катерина Борисівна, пані — 459 У ський —296 ський — 460 Гурма Глігор — 243 ського війська — 284	Зайонц, пан 346 Зарудний Самійло Богданович, полков-зацький в Москву — 192, 232, 240, краківський — 7, 9, 16, 19, 20, 91, Захнович Криштоф, посол від Львова Зацвіліховський Микола, ротмістр поль-
Данило Колугер, чернець — 262, 263. 269, 304, 313, 315, 325, 359, 385, 416, Польщу — 464 ° вий — 277, 289ИЧ’ °Са°УЛ Демкович Іван, писар військовий — 13 Дмитро, бурмистр ніжинський — 181 Дмитро Олексійович, царевич — 58 Долгорукий Григорій, воєвода брян- ський — 210 Дольгерт, урядник чигиринський — 1 Дохтуров Герасим, дяк — 380 Дубовик Климко, козак, ^посланець ко-	ський —	,	273 ЗЄЛлавський Л^ИХ273,°’299°Л32ЇНИК ський —• 49 Зеркальников Порфірій, купець — 160, 275”И283,а29о”И297^Є316,а327 231; посланець Шереметєва — 295 тивльський — 430, 433 Ю278 °ЛЄКС,И’ ВОЄВ°Да ПУТЙВЛЬСЬКИ,~ ський — 347
Еліг0 	 242	Ілляшенко — Макущенко Грицько, цех-
Є нець до шляхти у^Замостя — ЗО	мистер — 190	, Іоан, чернець скитський — 369
наказний гетьман — 100, 148, 207, 208, 280, 281, 284, 421, 425, 431, 432. 437, 464, 468, 469 Жеребило Євксентій, пан — 249 Жоротовський — 115	сол — 161, 171, 172	4 65, 66, 69. 99, 100, 243, 279, 288,’ 290 Казановський Адам, маршалок корон-
Завадська — 269 Завиша Ієроннм, маршалок литов- ський — 435	ський3— И,’ 148ЄВ?58. 165, 175,
45*	707
^ЛнийОВ-КП9. ^25*208 °б°ЗНИН К°Р°Н Ка22юГ4:?9 ВР*М’ °ТаМаН 4 ГИР нськиГ Карач-бей (Кураш-мурза) — 299, 300, мирський — Р18 зимира — 243 Карл Густав, король шведський — 325, 340, 343, 361, 380, 390, 398, 399, 406, К 415, 416,^417, 426, 427, 434, 456 Керембет-мурза -- 231, 290 380, 394, 395, 396, 414* 415, 434, 435, КИС10,Ь 12,ДІ4,’ 4В9°Є50Д53^И54,СЬ57,И61, 77.’ 80, 90, 91, 94, 98, 99. 115, 117, 121, 133, 148, 158, 159, 170 ський — 49; староста черкаський — корсунський — 158 Клнментій, ігумен Ввдубецького монастиря — 266 Климов Григорій, стародубець — 10 " ський — 284 Ракоці — 398, 406 Козлов Яків, піддячий — 289 Д. Заславського — 19, 20 ського підстарости Данила Чаплин- Коидратенко Богдан, посланець козацький в Москву — 286, 287 Ковельський Федір — 162 хорунжий коронний — 1, 19, 25, 26, 27, ЗО, 32, 33, 125 Консцьпольськнй Станіслав, гетьман ко-	війська3-,Л292П°293ВН296 РОС,ЙСЬКОГО °Сс°ький — Ь5І?1252, 255Р 260 Костянтин див. Щербан Костянтин гиринський реєстрового Запорізько- Куницький Григорій, підчаший старо-дубський — 280 К ник ростовський — 303 до Хмельницького — 331 ник — 21 і Ласко Василь — 428 Л Гоші — 8, ^12 Лев, князь — 125 Ч Москву^— 273’ Лейба, єврей — 418 Леонтьєв За.мятня Федорович, воєвода
	
Лесницький Григорій, полковник миргородський — 341 коронний — 179
?36. 137Г22ОС,Ь22Г 223," 22^ 227, 230,
231, 232. 314, 414, 423, 436
Лопухів Оврам Микитович, ^полковник
ськии — 125
120, 187, 188, 197, 203, 206, 208, 265,
* ^ський — И279М28бет287,ЄИ288,Х289,К353, 365. 468 с б Ї48°Г206В1И2САа280аК299ИИ ГЄТЬМаН
київським — 126, ІоО
Мещерським Никифор, воєвода брян-
Хмельницького^— 194. 198. 326. 354
Л 3^286 ПОЛЬС2дКИ 01> 380
М Швецію^— 268	ц >
^аськийВ—^82,’ 184^' ПОС°Л МОЛ"ав
Москву — ^321
цький —”454, 455 І
М°ський —	206,° 273ВВ”К К°РСУН
МОІІ36?В200Б°396, 397,Н4674’ б°ЯР“Н
^°гів ський — Я»,’ 300, К302, Ж 1Л° Є
X? 200ВС201, 202°С°Л У М°СКВУ
Муняк султан — 299, 300 Мурашка, сотник — 399 Муртамбей — 299, 300	47 гз ський — 49	239,	241,	244,	246,	247,	252.	253,	256 257,	258,	259,	260,	2ь1,	264	265	266 267,	268,	271.	273.	276.	277.	278.	279, 280,	284,	286,	287,	289.	290,	293,	298, 299.	300,	ЗОЇ,	304,	313,	321,	327.	340, 347,	365,	369,	377,	378.	380.	386.	388. 394,	396.	397,	401.	409.	420,	421	423 434,	435,	444,	464.	474
Н ський — 73 Немирів Андрій, дяк — 303 Непартовнч (чи Несяртович) Семен, сотник чигиринський — 162 Неронов Григорій, посол російського уряду до Хмельницького — 86. 88 ський — 87 ський — 90, 94 Війська на Білій Русі — 352. 399. Стефана — 277 Н 214, 237, 255, 257, 300	“ " рополита Іоасафа — 59 Носач Тимофій, полковник прнлуць- Нурадин-салтан — *І47, В9, 289	’’238, 271?Є277Н°2В7И9Ч‘ 280,Р284Ч 287. 289І 298. 313, 321, 327. 421 ський — 160 О^ман ага, посол турецький - 10ь ГЛ ^польський -Ї?б6,і77^а8^32,*372? 474 нанда III — 443, 4-11 Пекулицькнй Ілляш, лан — 89
Обрубков Семен, купець путивль ський — 160 Обухович Пилип, посол польський — Одоевський Федір Микитович, боярин Окунь Андрій, ротмистр королівським — Олександр^ лентвойт ніжинський — 181 ський — 235 Л НХ ’11.	43.Р 58?С5ЇЬ60," 73. 79, 86, 105, 122, 123, 135, 137, 160. 187. 192, 197, 199. 211, 212, 225, 227. 230, 231. 232, 233, 234, 235, 237, 238,	(кримського реєстрового полку — сотні І Котла — 408 Плешивий Максим, лутивлень — 174 ський — 17, 21 Лондонським Костянтин, шляхтич моги-лівський — 261, 268 Положний^Матвій, полковник білоцер-
Старий Василь, _ піддячий — 137^ ^іькии козачий -- 112, 124 Субан (Субган) Гази-ага. скарбник	Томиленко Посип, сотник канівський Томкович Теодосій. грек, міщанин Торкват Олександр Юлій, посол швед Тохтамнш-ага. посланець кримського хана — 286, 288. 353 Тржебнцькнй Андрій, епіскоп пере- Тронь Охрі.м — 387 Трубецькой, князь — 386 боярин — 259, 265. 267, 277, 279. 280, 284. 311 Тукальський Посип, архімандрит ліщіпі-ськнй* —П1424ШЄ446,М 447^448 Т ський —-289 ськ — 8 Рр0
цького —162	" Та(їрек — (|О5Ф262Ж263ІВ276, з^0®"4’ ськии — 91 вий переяславський, посол у Москву - 74, 76, 232, 240, 246, 25В, 341, 374, 464, 465, 466, 467 сланець козацький у Москву — 299. Тишкевич Криштоф, староста жиіомнр-ський, колишній воєвода Чернігів ський - 133, 378, 380	Федоренко Іван, полковник подільський — 53, 223 ський — 241 в Москву — 377. 378 Київського Михайлівського монасти- 250, 253, 301' 302, 318, 320 Є380Н 441, 443, ^44Р445Р РИМСЬКИИ Фомін Іван, піддячий, потім дяк — Фрідріх- Вільгельм, курфюрст — 457 сікий4'- К1^ЬІб7,Вїб8°Д169. Ї7™В|72. 174, 175, 182, 183. 184, 186, 188, 189. 191, 195, 196, 212
X кого Війська — 34 ’ Хмкиївський273° 3іГ388 °41 О^І'іТ, X ницького ^-^74, 12о” 188^ вода — 408 ХР2С62Ш263,Кз’їЗЛМ4, 315,Д4Ь17а	І99’	Шуський° —1 нж "їоо' К°' ИИК "1Ж ’ ’ ЩЄський -^°32Ї,НТ324, 4?7,ЄВ453а Юр’єв Єфім, дяк — 380	1 ЮрТр /Є а27 ''ЄК’ К-П^1Ь ф
Чаплинський Данило, підстароста чиги- Ч римський — 1, 49, 50, 67, 70, 92 ниТ-И280,П 299^437° ° ”ИИ * Р°Н Черний Зигмунд, підстароста білоцер-	цькіїй — 211, 2І9 ський — 347	‘ 32, 34* 36, 44, 48, 50, 65, 66, 67, 68*. 69, 70, 74, 77, 78, 85, 91, 92, 94, 103, і 117, 125,	126,	128,	153,	159,	165,	197,	| 206, 215,	239,	268,	340,	357,	376,	377,	| 378, 380,	395,	401,	415,	421,	423,	434,	1 442, 444,	445,	464	| Ярмола — 387 ЯСКнийСЬ-И279М280ЯН’ СТраЖНИК К0Р°“ -
Шагін-ага (Шагал-ага. Шаїн-ага) — 303, 304, 345 2, 6, 7, 10, 299 28Г°286, 289,У290,Ь292, 293,2294, 295, 296, 298, 302	ськовии — 149 Яцина Никифор, боярин - 474 ський, посланець козацький у Москву — 162, 213 цький до путивльського воєводи — 433.


Перекоп — 149
48, 49, '50, 55, 108, 112, 158, 220,’22Ь

Подільська'земля У— 264
Полісся — 158, 349
містечко — 239
Полтава, місто — 100


61, 65, 66, 67, 68, 74, 87, 90, 91.
94, 98. 99, 101. 102, 103, 109, 120,	121,	125,	131,	133,	148,	149,
162,	163,	167,	170,	171,	179,	180,
197,	206,	207,	213,	215.	217,	239,

340, 343, 376, 380, 398, 421, 424, 445, 446, 452, 463, 464, 468.
Полівці, село.— 272, 374
Преворськ (Переворськ) — 437
Прип’ять, річка — 49, 68
Пріорка, село — 204
Прусія (Пруси) — 268
146, І51, 157, 161,’166, 167’ 168* 169’
718
з	§	.С	»	Ге
ші?Р £	І	Я®	?
Цариків — 148
Цецора, урочище — 65
Ченстохов — 445
Черкаси, місто — 10, 11, 85, 98, 165
Черкаське староство — 149, 163, 233,

309* 310* 311’ 312* 313* 314*
346, 347, 348, 349, 350, 351,
370* 373* 374*. 375* 382* 383*
386, 387, 388; 389, 390, 391,
403, 404, 405, 406, 407, 408, 412, 413, 414, 415, 416, 417, 420, 421, 422, 423, 424, 425, 428, 429, 430, 431, 432, 433, 436, 437, 438, 439, 440, 441, 444, 445, 446, 447, 448, 449, 452, 453, 454, 455, 456, 457, 460, 461,-462, 463, 464, 465,
468, 470, 471, 472, 473, 474.
Чорний Ліс — 149
Чорне море — 475
Чорногородка, село — 349
Чугуїв, місто — 378
Чернин, село — 222 о
Чернігів, місто — 83, 164, 235, 371, 46_1

340, 359, 36І, 427
Шклов, місто — 408
102,	103,	104,	105,	111,	112,	121,	122,
123,	124,	125,	126,	127,	128,	129,	130,
131,	133,	149,	150,	151,	152,	153,	154,
155.	156.	157.	158.	159.	160.	161{	162.
163,	164,	166,	168,	170,	171,	172,	173,
176,	185,	186,	187,	188,	189,	190,	191.
192,	193,	194,	195,	196,	197,	199,	200,
201,	202,	203,	209,	210,	211,	212,	213,
Юр’їв, місто — 421
Ядутин, село — 282
Ярдове, село — 402 г
ПЕРЕЛІК ДОКУМЕНТІВ
Погоцького з викладом причин переходу на Запоріжжя.
2. 1648, березня З (13). Запоріжжя. —*Лист від імені Запорізького Війська до ко-3. 1648,Р травня (17)^ 27. Під Корсунем. —  Лист до білоцерківського підстарости
Зигмунда Черного^з^порадою, як захищатися^ від нападів.
5. 1648, червня (2) 12. Під Білою Церквою. — Інструкція послам від Запорізького Війс	адис а^ IV.
Заславського з проханням клопотатися перед королем про збереження давн.х прав 8 1648, червня (3) 13. Під Білою Церквою. — Лист до брацлавського воєводи Ада-9 1 48, ч я^ (4) 14. Нас шк Лис до Владн^ава Дом‘ іка в
13 1648,Рчервня 17 (27). Чигирин. — Універсал про недоторканність манна Густии-
дати допомогу ^боротьбі проти польської шляхти.
підданих. ”	Р
16.	1648, липня 2(12). Чигирин. — Універсал прилуцьким сотникові і отаманові про покарання учасників нападу на Густинський монастир на чолі з Костем Карпенком
18.	1648, липня 17 (27). Наволоч. — Універсал про заборону Запорізькому Війську 19. 1648, липня (19) 29. Паволоч. — Лист до коронного стражника Самійла Лаща 20. 1648, липня (20) ЗО. Паволоч.— Лист до князя Владислава Домініка Заславсько-го з повідомленням про те, що князь Вишневенький розпочав нову війну.
21.	1648,фЛипня^24 (серпня 3£ Під Паволоччю. — Лист до путивльського воєводи
22.	£648, липня 29 (серпня 8). Під Костянтиновом. — Лист до хотмизького воєводи
25.	1648, (жовтня 27) .листопада 6. В дорозі на Замостя. — Лист до полковника ні-
29.	1648, (жовтня 28) лис па а 7 Пі мостям. — Лист до шляхти і міщан За-
V 16. , р д 2 (1649 (л я 1).. Киї . фУіб е ал <з ту с о> с лян л

і48ЛМ549, лютого^ (10) 20. Переяслав. — Лист до трансільванських князів Юрія та 4У. 1649. лютого (14)24. Переяслав. — Угода з'польськими комісарами.
50. 1619, лютого (14) 24. Переяслав. — Прохання Запорізького Війська до Яна Казн
52. 1649, березня П (21). Мошни. — Універсал про дозвіл Київському Пустинному
перського Війська.^
збереження миру.	'	Р
58. 1649, квітня 22 (травня 2). Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича з прохав
кувати в прикордонних російських^ землях.
про посольство^Федора Вешпяка ^побажанням, щоб цар став володарем України.
з подякою за присилку послів.
коці з повідомленням про відправку його послів.
65.	1619, серпня (5) ІІ Під Зборовом. Лист до Яна Казимира про ставлення до короля.
66	1649, серпня (6) 16. Під Зборовом. — Лист до Яна Казимира з поясненням причин покарання Якова Смяровського.
67.	1649, серпня (7) 17. Табір під Зборовом. — Лист до Яна Казн.мира зідиосно ви-
68.	1649, ^серпня (7) 17. Табір під Зборовом. — Вимоги Запорізького Війська, пере-
69.	1649, серпня (8) 18. Під Зборовом. •— Лист до Яна Казимира про напад татар
70.	1649, серпня (14)^24. Під Збаражем. — Лист до Яна Казимира з вимогою пока-
Мещерського про збереження дружніх відносин з Російською державою.
72. 1649, серпня 26 (вересня 5). Паволоч. — Універсал ніжинському купцеві Гнату Івановичу на вільну^ безмитну торгівлю.
74 ІбТдВ* ^аРТИНЦ5)^25абС Кар|ТИ ТИ д ХТ0 Робитиме _шк°ДУ нй росіиськіи^територн.
реєстру Запорізького Війська.
79. 1649, вересня 29 (жовтня 9). Чигирин. — Лист до вольновського воєводи Федора Арсеньєва про згоду татар не робити нападів на російські землі та з проханням
83. 1649,Р листопада^ 8 (18). РКиїв. — Універсал про затвердження Івана Скиндера
87. 1649°Р(кінець листопада). — Наказ послам Запорізького Війська на варшав-
89. 1650. березня З (13). Київ. — Універсал про «послушенство» мішан села Кищенпі
90 16 0, рез (10) 0. Киї . ист кам янецьк старости Пегра Потоцького
Яна Казимнра.^ ' 9) ч	Л Д	В"-
Ждановичу вислати сотню козаків на допомогу кримськомуУханові.
101 1650, травня 27 (червня 6). Чигирин. — Наказ чернігівському полковникові кара-ти^порушників миру з Польщею, я
103. 165(7 червня (6) 16. Чигирин. — Лист де коронного великого гетьмана Миколи
1 . 16 , я 1 1 . Чиги ^н. і Тс, Олексі Михайловича з висловленням
109. 1650, серпня 1 (11). Іркліїв. — Наказ про призначення бужинського сотника Лук'я-

міщанам.
111. 1650, серпня 2(12). Чигирин. Наказ білоцерківському полковнику іти походом
112, 165О.^серпня З (13). Переяслав. — Лист до бєлгородського воєводи Бориса Рє пні -
114.	1650, серпня 10 (20). Іркліів. — Універсал шжинсьі
115.	1650, серпня 28 (вересня 7). Ямпіль. — Універсал
116.	1650, вересня 16(26). Над Прутом. — Лист до князя 1 раисільваніі Юрія Ракоці
117.	1650, вересня (18) 28. Ямпіль.	Лист до короіщо
Потоцького з вимогою розпустити коронне військо
які повстали проти шляхти.
старшині

9.	1650. вересня 2 і (жовтня 3).^Брацлав. — Наказ уманському полковнику допомогти польному гетьману Мартину Калиновському у збиранні данини.
Г 1650, листопада І (11). З Чигирина. — Лист до шляхти ^Волинського воєводства з вимогою скасувати унію і повернути православній церкві її маєтності.
*• '650', листопада 11 (21). Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича про дорученая, дані назаретському митрополиту Гавриїлу.
2-4. 1650, листопада 18(28). Чигирин. — Лист до бєлгородського воєводи Бориса
' щоб польські комісари прибули без будь-якої охорони та щоб православне духо-
1651 рік
(І'"
1651, січня 2 (12). Чигирин. — Лист до путивльського воєводи Семена Прозоров-1651, січня 11 (21). Чигирин. — Універсал про передачу Київському Богоявлен-16 1, сі ня 7 (27) Лис о кор го підк ер„ Ієр німа Рад йовс ого
в зз є на и а' Р ' ю
землеволодіння Максаківського монастиря. Р Р р У р> у
16^липня1*™!7). Під Білою Церквою. — Наказ білоцерківському, вінницькому,
143 ^<г>і и..^У <;2) Т' і । -'У*1* я1
ськами. (1 22 Ч	Л	, V
меда з проханням подати військову допомогу.
154. 1651, листопада ЗО (грудня 10). Чигирин. — Універсал про «послушенство» жите-
156. 1651, грудня. 5 (15). Чигирин. — Наказ отаманам і жителям сіл Харків і Голов’я’
159 1652, січня 8 (18)^ Чигирин. — Лист до київського воєводи Адама Киселя з при-путивльським купцем Семеном Обрубковим та київським купцем Василем Мезин-161, 1652, січня 9(19). Чигирин. — Лист до путивльського воєводи Семена Прозоров-162. 1652, січня (19) 29. Чигирин. — Лист до депутатів польського сейму з проханням клопотатися перед королем про затвердження прав Запорізького Війська і право-
164.	1652, січня’ 28 (лютого 7). Чигирин. — Наказ чернігівському^ полковникові Сте-
165.	1652, лютого (15)25. Черкаси. — Лист до Яна Казимира про те, що гноблення
166.	1652, лютого 21 (березня 2) Чигирин. — Лист до Федора Хілкова в зв’язку з явою про дружбу ^з повідомленням^про підготовку Польщі до війни.
169. 1652, березня 1 (11) Чигирин. — Лист до путивльського воєводи Федора Хілкова
175. 1652, травня 24 (червня 3). — Табір під Батогом. — Лист до путивльського воєводи Федора Хілкова про перемогу над військами польного гетьмана Мартина
176 1652”НОВСЬКОГ3()Т(_3 проХд)ННцМ подати військову допомогу. _
181 І&Р’”’ ^аПОрі3|8К(^’^к^|	іншого^ володаря. ~
187. 1652, вересня 24 (жовтня 4)Р Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича про дору-
190. 1652Р вересня 27 (жовтня 7). Чигирин. — Універсал музикам на Задніпров’ї,
організованим у цех, з наказом слухатись цехмистра Грицька Ілляшенка-Маку-

1653 рік
стирю млина на Тишках.
194.	1653, лютий. Чигирин. — Лист до князя Трансільванії Юрія Ракопі про переговори з посольством Степана Люца.
195.	1653. лютого 1 (11). Чигирин. — Лист до путивльського воєводи Федора Хілкова
199.	1653, березня 23 (квітня 2). Чигирин. — Лист до ^Олексія Михайловича^ про
1653, червня 2 (12)” Під Баром. — Наказ про заборону міщанам і козакам
205. 1653, червня 3(13). Табір під Баром. — Універсал про заборону вимагати будь-206. 1653, червня 13—20 (23—ЗО). Під Меджибожем. — Заява королю Яку Казимиру 207. 1653, червня 13(23). Табір під Меджибожем. —- Лист до коронного польного
209.	1653. липня 14 (24). Чигирин. — Наказ почепському сотникові про сувору заборону кривдити російське населення.
210.	1653, липня 14(24). Чигирин. — Лист до брянського воєводи І рпгорія Долгорукове про те, що почепському сотникові дано суворий наказ не кривдити ро-
211.	1653, серпня 9 (19) Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича з приводу возз’єднання України з Росією і з проханням подати допомогу проти польських військ.
213. 1653, серпня 9(19). Чигирин. — Лист^до патріарха Никона з проханням клопо-
2 9 П65! Ц’ Ю ”	(°и ВІД ° и	’й і	р
уря.в) Вас я Бу у	А	ку рі-
223 1653, грудня, 21 (31).^Корсунь^ — Лист до російських послів Василя Бутурліна,
1654 рік
228. 1654, січня 15 (25).^Насташка. — Універсал про звільнення настаської шляхти
233. 1654, лютого 17 (27). Прохання до Олексія Михайловича про підтвердження
23г 1654 лк>т< о 19|(б’ре:ия 1) Чигирин — Лист до Олексія Михайловича з про
239. 1654, березня 21 (31). Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича з проханням
прав Запорізького Війська.
1654, березня 21 (31). Чигирин. — Наказ послові в Москву Филону Горкуші
243.	1654, квітня (26). Чигирин. — Лист до кримського хана Іслам-Гірея^ про
244.	1654, квітня 25 (травня 5). Чигирин. — ^Лист до Олексія Михайловича з про-
246.	1654, травня 16(26). Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича про відправку ником Іваном Золотаренком.
247	1654, травня 17(27). Чигирин.,— Лист до Олексія Михайловича про відправку
248.	1654, травня 21 (31). Чигирин. — Наказ київському полковнику про надання
тія Жеребила.
250.	1654,	травня	22	(ч.еРвня	0-	Чигирин., — Універсал про «послушенство» і піддан-
252. 1654,	травня	25	(червня	4).	Чигирин. — Лист до ОлексіяМихайловича з прохан-
253. 1654,	травня	25	(червня	4).	Чигирин. — Лист до,Олексія Михайловича відносно
255. 1654,	травня	26	(червня	5).	Чигирин. -— Лист до патріарха Ннкона з проханням
257. 1654,	травня	27	(червня	6)	Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича відносно
730
259 1654, червня 11 (21). Межиріччя. — Лист до Олексія Михайловича з подякою за обіцянку прислати російські полки на Україну та з повідомленням про воєнні
корон от пі к ілер І ро ім Рад ейовськ )	с н
265. 1654,Рлипня І (11). Київ. — Наказ Кирилу Якименку, послу до Олексія Михайло-
67. 1 4 лип 4 (14 К "в — Лист К
269. ^654, липня 9 (19). Табір під Фастовом. — Універсал про підтвердження прав
271. 1654, липня 19 (29). Т би під Фас ^вом. — Лист до Олексія Мих^ вича з по
і Трубецьі


275. їб5^с™няМ16Д'(26). Київ. — Лист до ніжинсьі
Івана Тафлари* та^ Юрія, ^які^ повернулися з польського полону з відомостями ХгорщиниР
води Олексія Зюзіна з пропозицією карати свавільників, які переходитимуть на

281. 1654, вересня 28 (жовтня 8). Табір під Крнлівцями. — Наказ послові до російського уряду ^Антону Ждановичу про передачу відомостей відносно татар і турків
і польських військ на Україну.
288. 1654, жовтня-29 (листопада 8). Корсунь. — Лист до кримського хана Махмет-Гірея про те, що Запорізьке Військо бажає мати добрі відносини з ним, але не
90. 1654, листопада 21 (грудня^І). ^Корсунь Лист до Олексія Мих ил вич п о належними дс/останнього селами.^	ф Б	?
ських війсьщ
293. 1654, грудня 6 (16). Корсунь. — Лист до Василя Шереметєва в зв’язку з на-
294. 1654, грудня 7(17). Корсунь. — „Лист до,окольничого Федора Бутурліна про не-ськими військами під Брацлавом і про похід російських військ.
1 (Н)„ грудня ,65^Р- ПР° ДОЗВІЛ Ніжинському монастирю побудувати млин на
1655 рік
з польсько-татарськими військами під Маньківкою і про наступ татар на Торго-военні дн.
ЗОЇ. 1655, березня (не пізніше 11). Богуслав. — Лисі до Олексія Михайловича про
732
303. 1655, березня 27 (квітня 6). Чигирин. — Лист до київського воєводи Федора Волконського^ прО) пересування польських татарських військ.
306. 1655, квітня 28 (травня 8). Чигирин. — Універсал про закріплення за Мгарським
309. 1655, травня 15 (25). Чигирин. — Універсал про надання Густинському монастирю кола у Валківському млині.
311. 1655, травня 15 ( ) Ч ин. — інів реал підтвер н прав Густинськог
313 165 , травня 18 ( 8)^ Чигирин. — Лис Олексія Михай овича п о підготовк
314 Ї65^	* 18 (28) Ч р Н. ..	..... .	**	•ч'у
18. 1 5, чер я 2 0 ). Богчсл —	л про затвердж Ф і С оно-
325. 1655^ близько серпня 24 (вересня 3). Під Кам’янцем-Подільським. — Лист^ до


333. 1655, (вересня 29)" жовтня 9. Табір під Львовом. — Лист магістратові Львова


ням дати відповідь на остаточні умови перемир'я.
339. 1655, жовтня (5) 15. Табір під Львовом. — Лист магістратові Львова з прохан-
ський король оволодів Краковом, і про союз Запорізького Війська з Росією та Швецією.
341. 1655, жовтня (12) 22. Табір під Львовом. — Лист магістра рядження уповноважених для одержання викупу від міста.
342. 1655, (жовтня 29) листопада 8. Табір під Львовом. — Лист до гвардіана кляшто-
роля Карла Густава з приводу його перемог у Польщі та з пропозицією продов-
вимагати від київських міщан підводи і данину.
дружбу.
1656 рік
347. 1656, січня І (П). Чигирин. — Лист С° [^ЛСКрЯи^и,ха‘'ловича 3 ГІРоханням дати пастирю.
-352. 1656, січня 29 (лютого 8). Чигирин. — Універсал про призначення Івана Нечая полковником у Білу Русь.
про польське посольство у Крим та про повернення полонених.
356. 1656, березня 2(12). Чигирин. — Універсал про дозвіл Київському Пустинному
Микільському монастирю побудувати млин у селі Савин.
357.	1656, березня 7 (17). Чигирин. — Лист до Яна Казимира відносно надання йому
358.	1656, березня 9 (19). Чигирин. — Проїзний універсал Яну Пясочинському.
359.	1656, березня 16 (26). Чигирин. — Лист, до князя^Трансільванії Юрія Ракоці
^р° * ? 14). Ч Л ” г	Р
368. 1656, квітня 18(28). Чигирин.

379. 1656, червня3 11 (21) Хорол. — Універсал про закріплення за Київським Пустин-.380. 1656, червня 12 (22). Миргород. — Лист до Олексія Михайловича про бажання

381. 1656. червня 17(27). Лнповецц — Універсал про закріплення^ за Крупиньким
Радником села Постовбиці. Р	‘ Р Р 1	ф р
1656 червня 26^липня . Чити ^в/рі н'ВЄ- ЗЛ пр>^ р,,ле1п1я^за Юрієм Ба
Трубецьким.
1656. липня 12 (22). Чигирин. — Наказ Ярмолі повернути Охрімові Троцю та Байбузнсі сіножать.
1656, липня 13 (23). Чигирин. — Лист до воєводи Андоія Бутурліна гро заходи
1656. липня 13 (23). Чигирин. — Лист до Богуслава Радзівілла про дружбу.
дружб*у. 13(23) ч	л	•	І • Р
(^93) Тбб *6*	18(28) Ч	За я Т	ю ? Р
XX те, шо Запорізьке Військо перебуватиме з ним та його союзниками — воєводами
посилки у Вільну для переговорів про мир сотника Романа Гапоненка з товари-
Роману Гапоненку про те,^як вести переговори у Вільні.
397. 1656, липня 26 (серпня 5). Чигирин. — Лист до боярина Бориса Морозова І з проханням сприяти українським послам, що їдуть у Вільну,
1656, липня 29 (серпня 8). — Інструкція послам до Юрія Ракоці Івану Кова
399.	1656 серпня 6(16). Чигирин — Лист до коменданта м. Слуцька Яна Гросса відносно сотника Мурашка.
400.	1656,	серпня 18 (28).	Чигирин.	—	Універсал	про надання Київському Михайлів-
461.	165о,	серпня 20 (30).	Чигирин.	—Лист до польського нідкапцлера Андрія Трже-
біцького з висловленням задоволення початком переговорів між російським царем
402 1656,	вересня 2(12).	Чигирин.	—	Універсал	про надання Ланрснтію Борозні сіл
403. 1656,	вересня 2(12).	Чигирин.	—	Універсал	Мартину і Федору Воронам на во
лодіння селами у Стародубському повіті.
підводи в селах Клюси, Горськ, Хоромне і Куршеновмчі. } • р *
40Ь 1 6 в р с я 7 17)Ріі и и її с Ю ія Р із я пересилку
Г36
4 . 16 6, вересня 20 (30). Чигирин — Універсал про дозвіл побудувати монастир
Сапєги про забезпечення війська харчами і про мирну комісію.
410. 1656, жовтня 8 (18). ^Чигирин. — Універсал про підтвердження універсалу київ-отаману Петру Бутримовичу. у	-
в ^справах Запорізького Війська.
416. 1656, листопада 14(24). Чигирин. — Лист до шведського короля Карла^ Густава
418. 1656, листопада 17 (27). Чигирин. — Лист .комендантові м. Слуцька Яну Гроссу
420. 1656, грудня 4(14). Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича з проханням
421 Тб56УСТНТИ п0<ді®19”®л^[авськ°™ Г0С™Даря- &	.	“і	п .і
•423. 1657, січня 9(19). Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича про воєнні готу-
Чет^ертиіїськог^про^ забезпечення^ недоторканності його маєтностей.^
428. 1657, березня З (ІЗ). Чигирин. —^Універсал про підтвердження прав Василя
ЗО 1657Мб М?НаСТ(“аТЄЙ лубеН^ЬКИХ беРнаРДинів- _	з

435. 1657, березня 13(23). Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича про дочку
436 а^СЬКОГ° ^23)” Ч аСИЛЯ Линула — княгиню Радзівіллову.
441. 1657, квітня 18^ (28). Чигирин. — Універсал війську про вільний пропуск послів
444 1657, квітня 23 (травня 3). Чигирин. — Лист до Олексія Михайловича про
Федору Коробці ^відносно ^переговорів Польщі з Туреччиною та про інші справи.
447. 1657, квітня 25 Р(травня 5). Чигирин. — Лист до шляхти Пінського повіту на
ється самим вирішувати свої купецькі справи.
товським сіл Вербичі та Горбове.
$ Барановичу на ^володіння маєтностями єпіскопства.	. П .	’ С
Юрієвичам на^б^шитну торгівлю.^	К	ІД
455. 1657, червня 19(29). Чигирин. — Універсал про повернення дітям колишнього
456. 1657, червня 21 (липня 1). Чигирин. — Лист до шведського короля Карла Густа-про дружбу.	Р	УРФ
458. 1657, червня 23 (липня 3). Чигирин. — Лист до окольничого і воєводи Григорія Ромодановського про воєнні дії татарських військ.
738
460. 1657, червня 24 (липня 4). Чигирин. — Універсал про підтвердження запису на  купівлю землМ будинку київським протопопом Михайлом Гунатерським.
462. 1657, червня 28 (липня 8). Чигирин. — Універсал про підтвердження прав шляхти
466. 1657, липня 10 (20). Чигирин. — Лист до ближнього боярина Іллі Милослав-ського з проханням домогтися у царя допомоги проти польських і татарських
[475. 1650-і роки..,— Проект договору Запорізького Війська з Туреччиною про торгівлю

Додатки .	.
д вав у 1648—1657 рр. .	.	.	.	.	.	.	.	.	.	. Р. \
Словник застарілих і маловживаних слів .
Предметний покажчик.......................
а § Ній

ЕФ 35008 Зам. № 397. Вид. № 267. Тираж 1400. Формат паперу 70х92!/16. Друк. фіз аркушів 46.25
Ціна 1 крб. 56 коп.
АН УРСР, Львів. Стефаника, 11.