ФИЛОСОФІЯ ВЪ РОССІИ.
д II Н ѵ| е і ѵ	’
•зг * сш э Универсатста.
КАЗАНЬ.
Типо-литографія Императорскаго Университета.
19 0 2
Про®. Евгеній Бобровъ.
ФИЛОСОФІЯ ВЪ РОССІИ"
Выпуокъ Х/’Х.
Оглавленіе
Стр.
Представители философіи при духовныхъ академіяхъ въ XVIII вѣкѣ.
I. Кіевскіе префекты.......................................... 5-
II. Московскіе префекты...........’.......................... Зі.


I.
'Представители философіи при духовныхъ ака-
деміяхъ въ XVIII в.
Главнымъ и чуть не единственнымъ пріютомъ фило-
софіи въ Россіи ХѴПІ в. были духовныя училища, и по
преимуществу, духовныя академіи, или тѣ школы, изъ которыхъ
академіи впослѣдствіи развились. Преподаваніе философіи
соединялось съ одною опредѣленною, второю по значенію,
должностью префекта,. Итакъ прежде всего надобно собрать
свѣдѣнія о префектахъ; но это—задача не очень легкая, въ
виду недостаточности данныхъ и крайней дробности ма-
теріала.
Собранные нами матеріалы извлечены изъ разныхъ
сочиненій, которыя ниже цитируются такъ:
Булгаковъ—Исторія Кіевской Академіи, іеромонаха Ма-
карія Булгакова, СПБ., 1843.
Смирновъ, Исторія Московской славяно-греко-латинской
Академіи, Сергѣя Смирнова, М. 1855.
Чистовичъ,—Исторія Петербургской духовной Академіи,
И. А. Чистовича, СПБ., 1857.
1*

— 4 —
Благовѣщенскій—Исторія старой Казанской духовной
Академіи, А. Благовѣщенскаго, Казань, 1874.
Амвросій—Исторія Россійской іерархіи. М. 1807.
Строевъ,—Списки іерарховъ, СПБ. 1877.
Списки—архіеревъ іерархіи всероссійской, изд. II, СПБ.
1896.
Евгеній—Словарь историческій о бывшихъ въ Россіи
писателяхъ духовнаго чина. II. изд. СПБ. 1827.
Филаретъ—Обзоръ русской духовной литературы, соч..
Филарета (Гумилевскаго), изд. III, СПБ, 1884.
. Гавріилъ—Исторія философіи, ч. VI. Русская философія-
архимандрита Гавріила. Казань, 1840.
Родосскій—Описаніе 432 рукописей, принадлежащихъ
С. Петербургской духовной Академіи. Составилъ Алексѣй
Родосскій, СПБ, 1893.
Петровъ,—Описаніе кіевскихъ рукописныхъ собраній
Н. И. Петрова, „.Чтенія въ Обществѣ Исторіи и Древностей,
1892 г., кн. 3 (162), отд. II, 1) II, основное богословіе и
философія, стр. 244—256).
Сопиковъ,—Опытъ Россійской библіографіи, въ 5 то-
махъ. Къ первому тому указатель тамъ же, къ осталь-
нымъ—
В. И. Рогожинъ, Указатель къ „Опыту россійской
библіографіи" (къ книгамъ гражданской печати), М. 1900.
М. И. Сухомлиновъ, Исторія Россійской Академіи.
В. Аскоченскій, Кіевъ съ древнѣйшимъ его училищемъ—
Академіею, 2 части, Кіевъ, 1856.
I. Кіевскіе префекты.
Кіевская школа, или Кіево-могилянская коллегія стала
Кіево-Могило-Заборовскою Академіею съ самаго начала
XVIII в.,—съ 1701 г. Въ ряду ея префектовъ, и стало быть,
профессоровъ философіи было много знаменитыхъ іерарховъ,
жизнь и дѣятельность которыхъ уже подробно изображалась
и изображается въ особыхъ сочиненіяхъ; таковы Стефанъ
Яворсйй, Ѳеофанъ Прокоповичъ, Георгій Конисскій и т. д.
На нихъ мы останавливаться не будемъ, отмѣчая лишь
касающееся философіи. Относительно лицъ, менѣе извѣ-
стныхъ, собрано то, чтЬ удалось намъ найти въ вышепере-
численныхъ трудахъ.
1.	Первымъ префектомъ былъ Стефанъ Яворскій.
Стефанъ родился въ 1658 г. въ волынскомъ мѣстечкѣ
Яворѣ отъ русскихъ дворянъ, польскихъ подданныхъ; крестное
иго имя—Симеонъ. Спасаясь отъ уніатскихъ притѣсненій, отецъ
его съ семействомъ переѣхалъ въ Нѣжинъ. Такъ какъ въ
мальчикѣ замѣчали большую склонность къ ученію, то его
•отдали на воспитаніе кіевопечерскому проповѣднику, іеромо-
наху Варлааму Ясинскому, который потомъ былъ ректоромъ
кіевской академіи и кіевскимъ же митрополитомъ. Ясинскій
самъ далъ Симеону первое наставленіе въ словесности; а
потомъ онъ поступилъ въ кіевскую академію, но до окончанія
курса отправленъ былъ Ясинскимъ въ галицкія и польскія
училища, славившіяся тогда преподавателями. Въ Львовѣ п
— 6 —
Люблинѣ, Вильнѣ и въ Познани Яворскій выслушалъ полный
курсъ философіи и богословія.
Въ Вильнѣ и въ Познани ему, слушая богословіе, при-
ходилось измѣнять свое имя и называться Станиславомъ Си-
мономъ. Въ каталогѣ его книгъ значится:
Аѣуезпе іпвсгпіаЪіІіит Веі агсапогиш, ІіЪег теа тали
ксгіріиз, сотрепсііит Ніеоіо^іае, циат аисііѵі Ѵііпае еі Розпапіае.
На книгѣ его (въ б. Харьк. семин.) Моѵѵса роіесі, ѵѵ Каіі-
82п. 1683 г. надписи: ех Ііѣгіз біапізіаі бітопіе ІаѵѵогБсу и
ех ііЪгіб ЗіерЬапі Дагѵогзсу, іпбі^пі топасЬі, етрНз РоБпапіае.
Стефанъ Яворскій 7 апр. 1700 г. былъ посвященъ
въ митрополита Рязанскаго и Муромскаго. Ему суждено было
достигнуть высшихъ степеней іерархіи: 16 дек. 1701 г. онъ
уже экзархъ Патріаршаго престола, а 25 янв. 1721 г. пре-
зидентъ св. Сѵнода. Скончался 27 ноября 1722 г.
С. Яворскій славился, какъ великій проповѣдникъ и
учитель вѣры. Онъ былъ также первымъ, кого Академія
возвела въ свои поэты - лавреаты. Философскихъ его лекцій
не сохранилось. Самъ онъ слушалъ философію въ Львовѣ и
Люблинѣ (Филаретъ, 268). Въ собственно-ручномъ каталогѣ
его книгъ записано: Сошрепйіоза рѣіІозорЬіа теа тапп
всгіріа ех ореге таппвсгіріо рЬіІозорЬіае дпат аисііѵі Ьеороіі
еі ЬпЫіпі.
Нѣкоторыя изданія его трудовъ приведены по Сопикову
(1, 100,118—119,182, 309—310). № 394. Знаменія пришествія
Антихристова и кончины вѣка, сочиненіе Рязанскаго митро-
полита Стефана Яворскаго. М. 1703. №№ 395—397, новыя
изд. М., 1748, 1752, 1765, въ 8. Были еще многія изданія
потомъ въ Москвѣ же.
№ 513. Камень вѣры, православнокаѳолическія Восточныя
Церкви Святыя сынамъ, на утвержденіе, и духовное созиданіе^
претыкающимся же о камень претыканія и соблазна, на воз-
станіе и исправленіе. Сочиненіе Рязанскаго митрополита Сте-
фана Яворскаго. М. 1728—въ листъ. №№ 514—516, изд.
II—IV, М., 1729, Кіевъ, 1730, М., 1749—всѣ въ листъ.
Кіевское изд. лучше московскихъ, а изъ послѣднихъ исправ-
нѣйшее ІѴ-е; хорошіе экземпляры рѣдки.
Сокращеніе „Камня" переведено по латыни и напечатано
въ Тюбингенѣ, 1730, въ 4-ку подъ заглавіемъ:
8іерЬапіі йаѵогзсй §епіиз.
928. Проповѣди Преосвященнаго Стефана Яворскаго,
Митрополита Рязанскаго на дни воскресные и праздничные,
съ описаніемъ его жизни. 3 части. М. 1804—въ 8’.
Біографія его помѣщена въ „Трудахъ Кіевской духовной
академіи" за 1864 г. I и II и въ „Древней и Новой Россіи",
1879, 8 (статьи С. А. Терновскаго).
О проповѣдяхъ его писалъ ІО. Ѳ. Самаринъ (въ V т.
„Сочиненій"); ср. въ III т. сочиненій Тихонравова.
2.	Иннокентій Поповскій, префектъ съ 1700 до 1705г., потомъ
ректоръ (въ 1705 и 1706 г.), по Строеву до 1707 г. „Болѣе
извѣстій объ немъ не находится".
Имъ, вѣроятно, читаны курсы, сохранившіеся въ руко-
писи':
I) Мапнйнсііо ай Ъодісат віѵе ІЛаІесІіса, ^епегозае
дпѵепіпіі, ай гаііопаіеш РйіІозорЬіаш ргаерагапйае, іпсашро
К—М-по ехроггесіа еі гесіа гаііопіз ігатііе, іп та]огет
ргіші еі піііті іегтіпі поеігі Пеі §1огіаш еі ііщеліет ніаір-
гщііагпш піііііаіеш, ехетрііе ііінеігаіа аппо 1702, II) Огда-
пит Агізіоіеііз зеп апгеа зсіепііагпт сіаѵіе ай ппіѵегзаіет
гаііопаііз РіііІоеорЫае рогіат аззегііопіЪпз еі йізриШіоліЬпз
іп Соіі. К—М-по айогпаіа ап. 1702, ПІ) РЬіІозорЬіа паіи-
гаііз 8еѵ Ркузіса, йізриіаНопіѣиз іПизігаіа ап. 1703, IV) РЬі-
ІозорЬіа иіігапаіигаііз зеѵ Мейаркузгса ап. 1703.
Булгаковъ, 144, 160, 158. Амвросій, I, 503. Строевъ, 18.
Петровъ, 248.
3.	Христофоръ Чарнуцній, префектъ въ 1705 г., потомъ рек-
торъ въ 1706 до 1709 г., игуменъ Братскаго Богоявленскаго мона-
8 —
стыря въ 1707—1709 г., затѣмъ переведенъ въ Пустынно-нико-
лаевскій монастырь въ 1709 г. игуменомъ. Упоминается еще
въ 1720 г.; о прочемъ неизвѣстно.
Его лекціи (кіевская рукопись, № 157 (VIII. 1. 58) іп
4° на 463 листкахъ. РЫІозорѣіа паіпгаііз зеѵ рЬувіса йізрніа-
ІіоніЪпз іііпвігаіа анно 1704 (Ііе 23 Маіі (1—411), РЬіІоео-
рЫа піігапаіигаііе вей МеіарЬубіса анно 1706 Маіі 6 інсЬо-
аіа (415—463). Бъ концѣ замѣтка Еінііив рЬіІоеорѣіае Ъіеп-
паііз сигвиз внѣ Геіісівзітів аикрісііе... ргаеіесіі СЬгікіорЬогі
Скагпискі анно 1706 Іипіі 22—и № 158 (VIII. 1. 51).
Булгаковъ, 160 и 158, Амвросій, 1,5’03. Строевъ, 17, 21.
Петровъ, 248—249.
4.	Ѳеофанъ Прокоповичъ достигъ тоже высшихъ степеней
іерархіи. Былъ префектомъ Кіевской академіи съ 1708 г.,
а въ 1711 г. сдѣланъ въ ней же ректоромъ. Хиротонисанъ
7 апр. 1718 г. въ епископы Псковскіе и Нарвскіе, съ 1720 г.
архіепископъ, 25 янв. 1721 г. вице-президентъ св. Сѵнода,
1725 г. іюня 25-го архіепископъ Новгородскій, 15 іюля
1726 г. первый членъ св. Сѵнода. Умеръ 8 сентября 1736 г.
(Списки архіереевъ, № 15, стр. 4). 10 лѣтъ преподавалъ
Ѳеофанъ разныя науки въ Кіевѣ „со всѣмъ жаромъ, свой-
ственнымъ людямъ геніальнымъ, и со славою, какой ни
прежде, ни даже послѣ него никто . здѣсь не пріобрѣталъ.
Много ревности къ занятіямъ, много огня могъ заронить въ
юныя сердца своихъ слушателей этотъ уважаемый ими нас-
тавникъ. И вотъ почему около этого времени замѣтна и въ
воспитанникахъ какая то особенная жажда познаній, доходив-
шая почти до энтузіазма" (Булгаковъ, 161—162). Его лек-
ціи (стр. 144) по философіи сохранились въ Кіевской духов-
ной академіи: РЬіІоворЪіа агІ8ІоІе1ісо-8сЪо1а8Ііса ан. 1708 рег
ТЬеорЬ. Ргосороѵіся. Философскіе отрывки у Гавріила,
стр. 46—49, весь § 152. Аскоченскій, I, 306—510. Моно-
графіи Морозова и Чистовича.
— 9 —
5.	Іоасафъ Томиловичъ. (См. далѣе въ Московскихъ пре-
фектахъ № 4).
Булгаковъ, 160, Амвросій, I, 503.
6.	Іосифъ Волчансній—префектъ до 1721 г., потомъ рек-
торъ и игуменъ съ 1721 до 1727 г., въ коемъ съ марта пе-
реведенъ въ кіево-николаевскій монастырь, съ 4 апр. 1732 г.
архимандритъ; 30 дек. 1735 г. посвященъ во епископа Мо-
гилевскаго, Бѣлорусскаго, а съ 1 сент. 1742 г. былъ первымъ
архіепископомъ Московскимъ и Владимірскимъ, 18 марта
1743 г. членъ св. Сѵнода, гдѣ и скончался 10 іюня 1745
года. Погребенъ въ Пудовомъ монастырѣ. Не ему ли принад-
лежатъ курсы, сохранившіеся въ рукописи? РЬіІозорЬіа ігі-
рагіііа, (Іосігіпаш Агізіоіеііз сіе геЪнз (Ііаіесіісіе, рііузісіз еѣ
шеІарЬувісіе сошргекепйепз ап. 1715, и РЪіІозорЬіа ай шеп-
жіеш ргіпсіріз РЬіІозорІюгшп Агізіоіеііз йіа^ігііае ігайііа еі
ехріісаіа ап. 1719.
Іосифу Болчанскому принадлежатъ:
1)	ТгасШпз сіе іпсагпаііопе ѵегЪі йіѵіпі, аппо 1726,
шепзе зеріеш. іпсЪоаіпв. (Рукопись черниговской семинаріи).
2)	Тгасіаіпв Ніеоіо^ісиз іегНі аппі йе иіііто Гіпе Ъеаіі-
іийіпе Ъошіпіз, аппо 1727 ігай._ (рукопись Нѣжинскаго мо-
настыря). Заглавіе всей системы: Тііеоіоціа сіігізПагіа ппіѵег^а,
рго йіѵегзіѣаіе таіегіагпт іп ѵагіоз ігасіаіпв, йізрпЫіопез еі
дпаезііопез йіѵіза, Во введеніи авторъ обѣщается, слѣдуя Ѳомѣ,
говорить о Богѣ единомъ по существу и троичномъ въ ли-
цахъ, и объ ангелахъ. По мнѣнію Филарета, Волчанскій от-
части слѣдуетъ Прокоповичу, отчасти же Аквинату—въ виду не-
благопріятнаго мнѣнія о Прокоповичѣ.
3)	Жалоба на притѣсненія православныхъ отъ папизма
—у Бантыша-Каменскаго.
Булгаковъ, 144, 159, 160. Амвросій, I, 504. Строевъ, 18,
21, 494, 131. Списки архіереевъ, № 48, стр. 7. Филаретъ,
314, 315. Петровъ, 250, № 164. Аскоченскій, II, 46—47.
— 10 —
7.	Платонъ Малиновсній, префектъ съ 1722 г., потомъ Епи-
скопъ Крутицкій и наконецъ съ 14 апрѣля 1748 г. Архіепископъ
Московскій и Сѣвскій; тамъ же 14 іюня 1754 г. скончался.
См. далѣе въ московскихъ префектахъ, № 10.
Булгаковъ, 160. Амвросій, I, 504. Строевъ, 967, 968,
1037, 853, 131. Петровъ, 250—251 (№ 166—167). Аскочен-
скій, II, 65—66.
8.	Кларіонъ Левицкій префектъ съ 1724 до 1727 г., потомъ-
ректоръ съ марта 1727 г., а въ 1731 г. іюня 14 скончался
въ Кіево-братскомъ монастырѣ.
Булгаковъ, 160 и 159. Амвросій, I, 504. Строевъ, 18.
9.	Амвросій Дубнѣвичъ префектъ съ 1727 до 1731 г., по-
томъ ректоръ (первый архимандритъ Кіево-братскаго мо-
настыря съ 1731 до 1737 г., въ коемъ переведенъ первымъ
архимандритомъ въ Златоверхо-Михайловскій монастырь). От-
туда 31 декабря 1738 г. (по Строеву) или 16. янв. 1739 г. ар-
химандритомъ въ Сергіеву Лавру, а 8 сент. 1742 г. былъ
епископомъ Черниговскимъ и скончался въ Глуховѣ 23 фев-
раля 1750 г. Въ Черниговской семинаріи онъ ввелъ преподаваніе
философіи. При посѣщеніи Глухова Императрицею 6 авг.
1744 г. встрѣчалъ ее у воротъ рѣчью, а въ Дѣвичьемъ мо-
настырѣ говорилъ за обѣднею въ ея присутствіи „предику“
(Записки Марковича, 2,210).
Принималъ участіе (по волѣ Императора Петра II) въ-
Сводѣ Статута литовскаго и магдебургскаго права.
Труды Амвросія Дубнѣвича:
1)	Рѣііозоріііа регіраіеііса (рукопись нѣжинскаго мо-
настыря).
2)	Тгасіаіпв іЬеоІоціспв йе Вео ппо іп регвопів ігіпо
(рукопись черниговской семинаріи).
— 11 —
3)	Пастырская грамота (во время бездождія)—напеча-
тана въ Обзорѣ черниговской іерархіи, стр. 85. (Филаретъ,,
стр. 322, 323. Въ указателѣ (стр. 508) опечатка: 332 вы. 322).
Ему, вѣроятно, принадлежитъ: Спгене рІііІоеорЬіспе Ьіап-
паііе іп огіѣосіоха Ас. К. М. іп^еппо ансіііогі Нохоіапо ехро-
8ІІП8 ап. 1725 (Біаіесііса, Ьо§іса). Повидимому, ошибочно на-
званъ Дубневичъ Амвросій—Иларіономъ (кіевская рук., № 200-
(VIII. Ь 9).
Булгаковъ, 160,159. Амвросій, I, 504, 505. Строевъ, 15,
18,140—141, 511. Списки архіереевъ, № 64, стр. 9. Петровъ,
стр. 265. Аскоченскій, II, 50.
10.	Стефанъ Налиновсній префектъ съ 1732 до 1733 г., въ
коемъ переведенъ въ префекты же Московской академіи; послѣ
былъ епископомъ Псковскимъ и архіепископомъ Новгородскимъ,
гдѣ и скончался 1753 г. (См. далѣе въ Московскихъ префек-
= * тахъ, № 13).
Булгаковъ, 160. Амвросій I, 505. Петровъ, 252 (№ 169=
—160). Аскоченскій, II, 53—64.
11.	Іеронимъ Митневичъ префектъ съ 1734 до 1738 года.
„Неизвѣстно, почему Ломоносовъ рѣшился перейти въ
Кіевъ для слушанія лекцій философскихъ; могло быть, что
ему много наговорили о процвѣтаніи философіи въ Кіевской
академіи. Онъ отправился туда, но въ 1735 году воротился
назадъ, не нашедъ въ лекціяхъ Іеронима Миткевича никакихъ
особенностей" (Смирновъ, I, 251).
Булгаковъ, 160. Амвросій, 505.
12.	Сильвестръ Нулябна, съ 1738 до 1740 г. августа 9; по-
томъ ректоръ и игуменъ Кіево-братскаго монастыря съ 9 ав-
густа 1740 г. до 1745; затѣмъ Съ 18 (10, по Строеву) ноября
1745 г. епископъ Костромскій и съ 25 апрѣля 1750 г. С. Пе-
тербургскій, архіеп. тамъ же съ 4 (2) іюля того же года, умеръ
17-го апрѣля 1761 г. и погребенъ въ Александро-Невской Лаврѣ.
Его лекціи по философіи въ рукописяхъ Кіевской ака-
деміи: Спг8П8 рІііІоворЬісиб іп§епиІ8 варіепііае атаіогіЬіів іп.>
— 12 —
Ас. К. М. 2. ехроеііпз, пес поп всііоіайіісів сотшепіаііопі-
Ъиз ігііив ап. 1737 аЬ асітосіит геѵегепйо раТге аѵгео Ъепе-
чіісапсіо Ма&іеіго буіиезіго КиІаЬка.
Его сочиненія по Сопикову.
1195. Слово въ недѣлю Самаряныни. М. 1742 г. въ 4.
1196. Слово, проповѣданное 8 декабря 1750 г. М. въ 4.
1197. Слово, проповѣданное 15 декабря 1750 г. М. въ 4.
1198. Слово, проповѣданное 8 февр. 1751 г. М. въ 4.
1199. Слово, проповѣданное 20 февр. 1751 г. М. въ 4.
1200. Слово о томъ, что добрая наша дѣла сущая суть
•слава Богови, въ день тезоименитства Императрицы Елиса-
веты Петровны. М. 1750—въ 4.
1201.. Слово о томъ, что житіе наше на небесѣхъ еіс,
проповѣданное 30 августа 1750 г. въ Александроневскомъ
монастырѣ. М. въ 4.
1202.	Слово въ день новолѣтія, то есть, въ первый день
Генваря мѣсяца 1751 г. при Высочайшемъ присутствіи Им-
ператрицы Елісаветы Петровны и Благовѣрнаго Государя
Великаго Князя Петра Ѳеодоровича и супруги его Благовѣр-
ныя Государыни и Великія Княгини Екатерины Алексѣевны,
сказанное Святѣйшаго Правительствующаго Синода членомъ
преосвященнымъ Сильвестромъ, Архіепископомъ Санктпетер-
'бургскимъ и ПІлютельбургскимъ, и Архимандритомъ Троиц-
каго Александроневекаго монастыря, въ придворной церкви
Срѣтенія Господня, въ Зимнемъ дворцѣ, въ С.-Петербургѣ.
М. 1751 въ 4. (Перепечатано полностью у Сопикова, I,
212—218 въ виду рѣдкости}.
1203.	Слово на день возшествія на престолъ Императ-
рицы Елисаветы Петровны, 25 ноября 1750 г. М. 1751 въ 4.
1204.	Слово на день тезоименитства Императрицы Ели-
саветы Петровны. М. 17,44—въ 4.
Булгаковъ, 160, 159, 144. Амвросій,!, 505, 506. Строевъ,
19$ 849, 264. Сопиковъ, I, 210—218, 308. Списки архіер.
№ 75, стр. 9. Аскоченскій, II, 63—64.
13.	Михаилъ Назачинсній префектъ съ 1741 до 1745 г.
(по Филарету до 1744, по Евгенію до 1746 г.), воспитанникъ
Кіевской академіи, путешествовалъ по славянскимъ землямъ,
заводилъ училище въ Сербіи, былъ въ Германіи. Былъ потомъ
съ 1745 г. архимандритомъ Кіево-Выдубицкаго монастыря
(у Строева пропущенъ) и потомъ Слуцкаго-Троицкаго (по
Строеву, около 1750—9 мая (віс) 1756 г. ?).
Составилъ Спгйпз рЬіІозорЬіспа рег диаееііопеа рЫІово-
рііісаз (сохранился въ рукописи). Русскій переводъ этого курса
напечатанъ подъ заглавіемъ „Философія Аристотелева" въ
Кіевѣ, 1745 г. (по Филарету и Евгенію) и во Львовѣ, 1755 г.
Къ Кіевскому изданію приложенъ стихами русскими, поль-
скими и латинскими „Панегирикъ" Алексѣю Григорьевичу
Разумовскому, гдѣ его родъ производится изъ древнихъ поль-
скихъ фамилій. „Панегирикъ" былъ предложенъ на публич-
номъ собраніи Кіевской Академіи и посвященъ А. Г. Разу-
мовскому по случаю его имянипъ. Переводъ философскихъ
положеній былъ изготовленъ на случай прибытія Императрицы
Елизаветы Петровны съ Разумовскимъ въ Кіевъ. Тогда же
было составлено Казачинскимъ на тѣхъ самыхъ трехъ языкахъ*
привѣтствіе отъ лица Академіи—Императрицѣ (напечатано
въ 1744 г. тамъ же) съ присоединеніемъ стиховъ, „Описанія
Императора Петра 1“ (на трехъ языкахъ). „Латинскіе стихи
Казачинскаго (по сужденію Филарета) очень хороши, русскіе
—не хуже стиховъ Сумарокова". Булгаковъ называетъ его
„славрымъ діалектикомъ, лучшимъ сотоварищемъ Георгія Ко-
нисскаго".
Философія Аристотелева, по умствованію Перипа-
тетиковъ, изданная Кіевской Академіи Префектомъ Михай-
— 14 —
.ломъ Казачиискимъ на Россійскомъ и Польскомъ языкахъ,
Кіевъ, 1742:—въ листъ (по Сопикову) № 1587.
Повѣствованіе о страданіи младенца Гавріила, замучен-
наго жидами (прозой и стихами—по славянски и по польски,
рукопись).
Сигзпз рЫІокорЫспб рег днаебііопез рЫІоборІіісаз ай
зеднепв сопбѵеішпдне Ьіеппіі іетрнв .іпхіа нбнт іп бсііоііз
Регіраіеіісоппп ргаесерінт іпцеппо анйііогі Кохоіапо іп аіта
еі огіііойоха Асай. К. М. X—па ехровіінз еіехріісаінз 1739
ап. внѣ геѵегепйо раігі Місіі. Когасгіпзку.
Булгаковъ, 144. 160, 163. Амвросій,’1,505, Евгеній, II,
74—75, Филаретъ, 331—332, Строевъ, 543, Сопиковъ, I,
260, 304. Петровъ, 252—254 (.V 171 —173). Аскоченскій,
II, 54—57. А. А. Васильчиковъ, Семейство Разумовскихъ,
т. I, стр. 33.
14.	Тихонъ Александровичъ состоялъ въ 1745 году пре-
фектомъ Кіевской академіи въ сапѣ іеромонаха,—изъ учите-
лей поэзіи и реторики.
Отъ него остались въ рукописи руководства:
8упіа§та іоііпз Агібіоіеіісае РЪіІоворЬіае рнЫісіе йізрн-
іаііопіЬпз ѵіѵа ѵосе ргоіаііз ііінзігаіпт аппо 1745.
Ргаесеріа огаіогіа ех апіідиіб аідие гесепііогіЬиз, Гасіо
ргаесеріогит йеіесіи, іугопіЪиз еіодиепііае аЪ ійііз Гипйа-
тепііб вепзіт ай йійісіііога еі 8птта ]н8іо огйіпе тапнйп-
сепйів еі ргнйепіег іпвіііиепйів ассотойаіа іп нзит гохоіапо-
гпт іп аіта огііюй. еі сеІеЪеггіта Ас. К. М. 2. ігайііа еі
ехріісаіа 1744 ап. рег ргоіёккогет роёзеоз Тусіюпет Аіе-
хапйгохѵісх. (Тоінт повігнт орне, Оео ѵоіепіе, іп осіо ІіЬгов
йібребсеге ріаспіі, дпогшп Ьіс еегіез еі агцптепіа виіуісіо.
I, йе ргаепоііопіЬнз дпіЬпзйат Кѣеі., II, йе регіойіз, III, йе
атрІіГісаііопе, IV, йе іпѵепііопе, V, йе йізрозіііопе, VI, йе
еіоспііопе аідне 8іу1о, VII, йе оНісіо8І8 огаііопіЬнб, VIII, йе
лпетогіа еі ргопипсіаііопе).
15 —
Ргаесеріа йе агіе роёііса ай пзиш гох. іиѵепіиіі іп аіта
огіѣ. еі сеІеЬегг. К. М. И. Ас. Ігайііа рег ТусЬ. Аіехапйго-
лѵіся 1743 ап. (ЬіЬег I. йе ргооетіаІіЬпб Роёвеов еі сотти-
пііег іпвігиепііЬив роёіат іп диадипдие таіегіа, иЪі сарііа—
а) Йе ргооетіаІіЬив роёзеов, Ь) Йе сагтіпе біаѵопо, Роіо еі
йе ѵагіів §епегіЬи8 еогпт, с) йе сагтіпе Ьаііпо, й) йе впЪзі-
йіів, диіЬпбйат ай Гасіііпе сопйепйоз ѵегзпз Ъаііпоз, е) йе
соеіегіе дпіЬиейат ехегсііатепіів роёіісіз. ЬіЬег II. йе роёві
іп ересіе, пЬі сарііа—а) йе роёеі ерщгаттаііса, Ь) Іугіса,
с) Ьисоііса еі ваіігіса, й) еіе^іса, е) йгатаііса). Учебникъ
украшенъ многими рисунками. Въ немъ заключаются стихи
славянскіе самого Тихона и нѣсколько его же акростиховъ
Императрицѣ Елизаветѣ, Преосвященному Рафаилу Заборов-
скому и Кіево-печерскому архимандриту Тимоѳею Щербац-
кому.
Булгаковъ называетъ Александровича лучшимъ сотова-
рищемъ Георгія Конисскаго, подавшимъ самыя блестящія на-
дежды, но похищеннымъ раннею смертью.
Булгаковъ, 145, 149, 150, 160, 163. Филаретъ, 332.
(у Амвросія пропущенъ). Родосскій, 218, № 203 (отнесено
къ 1741 г.).
15.	Варлаамъ Лащевсній префектъ съ 1746 г.; но онъ, по
болѣзни ректора Сильвестра, обучалъ богословію и исправлялъ
ректорскую должность, а философіи училъ Гедеонъ Сломин-
скій. Въ 1747 г. онъ архимандритъ Кіево-межигорскаго мона-
стыря и вызванъ въ С.-Петербургъ для исправленія Славянской
Библіи; потомъ съ 1752 г. былъ ректоромъ Московской
Академіи, съ Г мая 1753 г. архимандритъ Московскаго
Донскаго монастыря, умеръ 1774 г. іюля 28.
Библія, во всемъ исправленная, подъ смотрѣніемъ св.
Синода, Донскимъ Архимандритомъ Варлаамомъ Лящевскимъ
и Іеромонахомъ Гедеономъ, по исправленіи первымъ тис-
неніемъ; С1ІБ, въ Александровскомъ монастырѣ, 1751 въ
— 16 —
листъ. Исправленіе при семъ изданіи относится только къ
Ветхому завѣту, а Новый завѣтъ исправленъ былъ прежде,
вѣроятно, іеромонахомъ Епифаніемъ Славеницкимъ, и отчасти
Никономъ Патріархомъ. Варлаамъ исправлялъ переводъ,
сводилъ славянскій текстъ съ греческимъ оригиналомъ и
написалъ предисловіе.
Булгаковъ, 161, Филаретъ, 350, Амвросій, 506. Строевъ
26, 156. Смирновъ 200—201. Сопиковъ, I, 50 и 288. Аско-
ченскій, П, 127.
15 а. Гедеонъ Слонимсній, воспитанникъ Кіевской Академіи
и наставникъ философіи въ ней въ 1746 году; въ 1747 году
вмѣстѣ съ Варлаамомъ Лящевскимъ вызванъ въ Петербургъ
для исправленія перевода библіи, но по причинѣ постигшей
его тамъ болѣзни онъ не могъ постоянно раздѣлять трудовъ съ
Лящевскимъ. Въ 1751 году св. Сѵнодъ поручилъ Гедеону
заняться сочиненіемъ книги о церковныхъ обрядахъ, и онъ
поселенъ въ Московскомъ Греческомъ монастырѣ. Указомъ
отъ 20-го января 1754 года опредѣленъ ректоромъ и нас-
тавникомъ богословія въ Троицкой Семинаріи съ тѣмъ, чтобъ
продолжать тамъ сочиненіе упомянутой книги, и сдѣланъ
первымъ соборнымъ іеромонахомъ Лавры.
Въ 1758 году Г. опредѣленъ ректоромъ Академіи и архи-
мандритомъ Заиконоспасскаго монастыря. 9 августа 1761 г.
Гедеонъ опредѣленъ св. Синодомъ въ настоятеля чернигов-
скаго Елецкаго монастыря, но послалъ въ св. Сѵнодъ доно-
шеніе, въ которомъ отказывался ѣхать въ черниговскую епар-
хію, „потому во 1-хъ, что опая неспокойна, во 2-хъ, что ве-
лика деградація, въ 3-хъ, что онъ горячкою долго болѣлъ и
въ слабости великой находится".
На доношеніе Гедеона св. Сѵнодъ отвѣтствовалъ, что
„отзывъ его не инако, какъ за дерзновенный почесть должно.
И такъ какъ онъ потому отказывается отъ Елецкаго мона-
стыря, что онъ не ставропигіальный, то быть ему архиманд-
— 17 —
ритомъ въ ставро-пигіальномъ Бизюковѣ монастырѣ, и конторѣ
св. Сѵнода сдѣлать ему выговоръ, чтобъ онъ впредь таковыхъ
на указы св. Сѵнода неучтивыхъ и съ должностью его не-
сходственныхъ отзывовъ отнюдь не чинилъ. А Бизюковскому
Архимандриту Панкратію быть въ Елецкомъ монастырѣ“.
(Августа 31, 1761 года). Но Гедеонъ продолжалъ упорство-
вать, отказался по болѣзни отъ настоятельствованія въ Би-
зюковѣ монастырѣ и просилъ св. Сѵнодъ дозволить ему жить
на покоѣ въ Донскомъ монастырѣ. Св. Сѵнодъ согласился
на его просьбу, назначилъ ему 300 руб. годового оклада и
предписалъ заняться окончаніемъ порученнаго ему сочиненія.
Однакожъ Гедеонъ успокоился не надолго и просилъ Св. Сѵ-
нодъ дозволить жить ему у Преосв. Аѳанасія, Епископа
Тверского, ссылаясь на то, что у него и келіи лучше, и
есть библіотека, изъ которой онъ можетъ пользоваться кни-
гами для своего сочиненія. Но св. Сѵнодъ, принявъ во вни-
маніе замѣчаніе въ просьбѣ Гедеона, что, когда онъ оправит-
ся отъ болѣзни, то будетъ утруждать св. Сѵнодъ просьбою
о переведеніи его въ Кіевскую епархію,—назначилъ его въ
1764 году настоятелемъ Кіевскаго Межигорскаго монастыря х).
Здѣсь онъ скончался 26 сентября 1772 года. Изъ инструк-
ціи, данной св. Сѵнодомъ преемнику Гедеона, ректору Гав-
ріилу, должно заключить, что Гедеонъ уволенъ отъ настоя-
тельства въ Заиконо-спасскомъ монастырѣ за то, что постри-
галъ въ монашество, не имѣя на то указовъ св. Сѵнода, при-
нималъ въ Заиконо-спасскій монастырь „пришлыхъ бродя-
чихъ чернецовъ", отпускалъ монаховъ въ дальніе монастыри
для моленія, не велъ описи монастырскому имуществу и
проч. 2)...
Булгаковъ, 161, Смирновъ, 202—203, Строевъ, 515,
599, 22, 26. Аскоченскій, II, 140—141.
*) Дѣла арх. св. Сѵнода 1761 г. 16 244.
' 2) Указ- св. Сѵнода въ дѣлахъ архив. Моск. сем. правл.. годъ 1761, Ж
2716.
2
16.	Георгій Нониссній префектъ съ 1747 до 1751г., по-
томъ ректоръ (съ 1747 до 1775 г.), въ архимандриты про-
изведенъ 1 августа 1752 г., съ августа 20-го 1775 г. потомъ
епископъ могилевскій, каковымъ и скончался въ 1795 г.
Лекціи по философіи сохранились въ рукописяхъ Кіев-
ской духовной академіи; отрывокъ есть у Гавріила, § 153, стр.
51-—52 (Пігііт ехізіепііа Беі паіпгаійег роіееі йетопвігагі?).
Полное собраніе его сочиненій съ біографіей издано прото-
іереемъ Іоанномъ Григоровичемъ. Булгаковъ приводитъ его
систему, какъ образчикъ схоластическихъ:
„Вмѣсто того, чтобы представлять конспектъ всѣхъ акад.
руководствъ, которыя въ общихъ чертахъ до одного сходны
между собою, хотя въ частностяхъ очень разнятся, представ-
ляемъ только одинъ изъ нихъ, и именно конспектъ системы
Георгія Конисскаго, какъ лучшей и какъ послѣдней, напи-
санной и читанной здѣсь въ духѣ схоластическомъ".
РІііІоворЬіа інхіа пптегшп циаіиог Гасиііаіит диайгі-
рагіііа, сотріесіепв Ьо^ісат^ МеіарЬуеісат еі ЕИіісат, іга-
йііа іп Ас. К. 8пЬ аѵзрісіів іПивігіавіті Потіпі ТЫтоіЬеі
БгсгегЬаску, еіизйет Асайетіае Кнігйогіз тппійсепіІ88Іті,
аппо 1749 рег Сгеог^іит Копізку.
Сотрепйінт Ьо§ісае, іп дно
ЬіЬег I. йе ересіапііЬнз ай ргппат тепііе орегаііопет,
іп Ьос:
ТгасіаШ I. йе Іегтіпіе—а) йе йіѵізіопе іегтіпі, еі Ь)
е]и8 ргоргіеШіЬнз; II. йе ппіѵегзаІіЬнв—а) іп сотшнпі, Ь)
іп рагііспіагі; III. йе сайіе^огіів 8еѵ ргаейісатепііа—а) апіе-
ргаейісатепіів, Ъ) ргаейісатепНз еі с) розіргаейісатепіів.
ЬіЬег II. йе регііпепііЬпв ай весітйат тепіів орегаіі-
опепі, іп Ьос:
Тгасі. I. йе ргоровіііопе—а) рагІіЪнз, Ь) ѵагіів йіѵівіО'
шЪп8 еі с) ргоргіеШіЬнв еінз; II. йе—а) йейпіііопе еі Ъ)
йіѵівіопе. ЬіЬег III. йе вресіапііЬпв ай іегііат тепіів орега-
Ііопет, іп Ьос:
— 19 —
Тгасі. I йе вуііо^ікто іп §епеге—а) паіига, Ь) ѵагіа вуп-
іеві еі с) апаіуві вуііо^івтогит, II) йе вуііо^івто—а) йетоп-
вігаііѵа, Ь) ргоЬаЬіІі еі с) ворііівііса.
РЫІоворЬіа гаііопаіів веѵ Ьодіса.
Тгасіаіив ргооетіаіів йе паіига Ьо^ісае—а) ^епеге, Ь)
йійегепііа, с) йпе ас ргоргіеіаііЬив Ьо^ісае, й) еі йіѵівіопе
еіив.
ЬіЬег I, регііпепііа ай 1 піепіів орегаііопет йівіиврег-
ігасіапв. Іп Ьос:
Тгасі. I. йе ипіѵегваІіЬив—а) іп соттипі, Ъ) іп рагіі-
сиіагі, II. йе саіЬе^огіів—а) зиЬвіапііа, Ь) диапіііаіе, с) диа-
Іііаіе еі саеі.
ЬіЬег II, регііпепііа ай 2 тепіів орегаііопет ігасіапв.
Ьі Ьос:
Сарііа—а) иігит ргоровіііо тепіаіів віі іпйіѵівіЬіІів, Ь)
йе ргоров. сопігайісіогііз, с) ап роввіі ргорозіііо йе ѵега тп-
іагі іп Гаіват?..
ЬіЬег III. регііпепііа ай 3 тепііз орегаііопет ігасіапз.
Іп Ьос:
Сарііа—а) йе Ьопа сопведиепііа, Ь) йе ппііаіе еі йів-
ііпсііопе всіепііагит, с) йе виЬаІіегпа гаііопе всіепііагит, й)
йе огйіпе еі теіЬойо іп всіепііів, е) ап сопіга ѵегііаіет ро88іі
ЪОПП8 СОП8ІГПІ 8у1І0§І8тП8?
ЕіЬіса.
ЬіЬег I йе ргіпсірііз Ьптапагит асііопит. Іп Ьос:
Тгасі. I. Йе йпе Ьитап. асііопит—а) йе Ьопо, Ь) йе
йпе, с) йе Ъеаіііпйіпе; II. йе ргіпсірііз асііопит ейісіепііЬив
—а) іпіегпів еі Ъ) ехіегпів.
ЬіЬег II. йе ірзіз асііопіЬиа Ьитапів.
Тгасі. I. йе асііопіЬив—а) йе ѵоіипіагіо еі поп ѵоіип-
іагіо, Ь) Йе Ьопііаіе еі таііііа еі с) йіѵівіопе асііопит іп
тадів ^епегаіев еі вресіаіез—II. йе раввіопіЬив—а) депегаііт
еі віоісогит араіЬіа, Ь) іп вресіе, III, йе ѵігіиііЬив еі ѵіііів
—а) Йе ѵігіиііЬив іп депеге еі Ь) іп вресіе, с) йе ѵіііів.
2*
РЪувіса.
ЬіЪег I. де согроге паіпгаіі іп ^епеге. Іп Ъос:
Тгасі. I. де ргіпсіріів согрогіз паіигаііа—а) евбепді, Ь)
де ргіпсіріо еіикдет а^епді іпіето веѵ де паіига; II. де саи-
8І8—а) диід віі саиба, Ъ) де саиба таіегіаіі еі Гогтаіі, с)
еіТісіепіе, д) йпаіі, е) де Гогіипа еі Гаіо, I) де топбігіз; III
де ргоргіеІаііЫіб согрогіз паіигаііз—а) де іпГіпііо еі диапіі-
іаіе, Ъ) де тоіи, с) де Іосо еі ѵасио, д) еі іетроге еі аеіег-
піШе.
ЬіЪег II. де согроге іп вресіе зітріісі. Іп Ъос:
Тгасі. I. де типдо ипіѵегзіт: а) де саивіб типді ипі-
ѵегвіт бресіаііб, Ъ) де диіЪибдат ргоргіеіаііЪив типді; II, де
соеіо,'—а) де соеііб іоіаіііег зитііб, Ъ) де согрогіЪиз соеіеб-
ііЪив; III. де еіетепіів—а) диід віпі, Ъ) де адиа, с) іегга, д)
аёге, е) і^пе.
ЬіЪге III. де согрогіЪиз тіхіів іпапітаіів. Іп Ъос:
ТгасЬ I. де огіи еі іпіегііи—а) диід віі ^епегаііо еі
соггирііо, Ъ) диід аііегаііо, с) де тіхііопе, д) де еіетепііз
сЫтісіз, е) ргоЫеттаіа, ад ^епегаііопет еі соггирііопет
зресіапііа; II. де тіхіів ітрег&сіів 8. теіеогіб—а) іп ^епеге,
Ъ) іп вресіе, с) Іисідіз еі соіогаііб, д) віссів еі е) Ъитідіз;
III. де регіесіів тіхіів, іпапітаіів, теіаііів, ^еттіз—а) де
отпіЪив іп ^епеге ГоввіІіЬив, Ъ) где ГоввіІіЪив іп вресіе.
ЬіЪег IV. де согроге апітаіо. Іп Ъос:
Тгаеі. I. де апіта іп соттипі—а) диід віі, Ъ) де дійе-
гепіііз апітагчт, с) де роіепііів еагит, д) де айесііопіЪиз
апітае; II. де апіта ріапіагит еіивдие ГасиІіаііЪив—а) де
паіига апітае ѵеЪеіаііѵае еі іпвігитепіо ѵііае, Ъ) де Гасиі-
ШіЪив апітае ѵекеіаііѵае ^епеігісів, с) де ріапіагит рагіі-
Ъив еі діііегепііів.
ЬіЪег V, де согроге аиітаіо апіта вепвіііѵа, іггаііопаіі.
ІП Ъос:
— 21 —
Сарііа—а) диід віі-апіта вепвіііѵа еі диоі питего еіив
«іпі роіепііае, Ъ) де вепви іп соттипі вресіаіо еі с) іп раг-
іісиіагі. д) де арреіііи вепвіііѵо, с) де роіепііа Іосотоііѵа,-Г)
де ѵагіів діііегепіііе Ъгиіогит.
ЬіЬег VI. де согроге апітаіо агіта гаііопаіі веѵ де
Ъотіпе.
ЬЬі сарііа а) де рагііііопе согрогів Ьитапі, Ъ) де ірва
апіта гаііопаіі, с) де апіта гаііопаіі, иі, ехіга согрив еві.
МеіарЬувіса.
ЬіЪег I. де епіе іп ^епеге, ргіпсіріів еіив ргоргіеіаііЬив
еі вресіеЬив.
ЫЬі сарііа—а) де соттипі гаііопе епіів еі дё пе^аііопе,
Ь) де ргіпсіріів епіів, с) де ргоргіеіаііЬив еі д) вресіеЬив
епіів.
ЬіЬег II. де Пео еі Ап^еіів. Іп Ьос депідие
Сарііа—а) де Пео іег орііто, тахіто, ег Ъ) де Ап^еіів.
743. + О должностяхъ пресвитеровъ приходскихъ; отъ
слова Божія, соборныхъ правилъ и учителей церковныхъ,
собрано Смоленскимъ Епископомъ Парфеніемъ *) и могилев-
скимъ Епископомъ Георгіемъ Конисскимъ; СПБ, 1776; 744—
748—изд. II—VI, М. (ІП-е. Кіевъ 1778), 1777, ІѴ-е 1786,
1789, 1806. 749. Нов. изд. Кіевъ .1805—всѣ іп 4°.	'
1421. + Собраніе поучительныхъ словъ, говоренныхъ
Георгіемъ, Епископомъ Могилевскимъ; Могилевъ, 1761, іп 4°
(рѣдка).
Булгаковъ, 145—148,159, 161,162,163, Аскоченскій, II,
118—126, Сопиковъ, 1, 160—161, 239, 291. Амвросій, I, 506.
Изданія сочиненій отъ 1835 и 1861 годовъ.
*) Парѳепій Сопковскій, 4750 г. преф. Новгор. сём., І756 г. рект. сем.,
1759 г. ноября 6 епископъ Кексгольмскій, 1761 г. марта 7.—Смоленскій,+7
марта 1795 (Списки, стр. 11, № 103).
— 22 —
17.	Давидъ Нащинскій префектъ съ 1752 до 1757 г. Ро-
домъ малороссъ, обучался въ Кіевской академіи, потомъ за-
границею въ Галиціи и Саксоніи въ разныхъ училищахъ.
Потомъ возвратился въ Кіевскую академію и обучался въ ней
латинскому и нѣмецкому языкамъ, поэзіи, риторикѣ и фило-
софіи; здѣсь же постриженъ въ монашество и въ 1751 г.
(по Евг.) сталъ префектомъ академіи. Въ 1755 г. (по Евге-
нію) или 1756 г. (по Строеву) посвященъ архимандритомъ въ
Слуцкій Троицкій монастырь, бывшій тогда заграницею (въ
Польшѣ). Оттуда въ ноябрѣ 1758 г. переведенъ архимандри-
томъ же въ Кіево-братскій училищный монастырь и назначенъ
въ академію ректоромъ и преподавателемъ богословія. 10 фев-
раля 1761 г. переведенъ въ Гамалѣевскій Харлампіевъ мо-
настырь, а въ 1769 г. въ Глуховскій Петропавловскій. Въ
1772 г. Давидъ назначенъ въ ставропигіальный б. Бизюковъ
Крестовоздвиженскій монастырь (въ Смоленской епархіи, близь
Дорогобужа). Въ 1789 г. или 1788 г. (по Строеву) по болѣзни
уволенъ съ пенсіономъ на покой въ Кіево-печерскую лавру,
гдѣ и скончался 5 мая 1793 г.
Съ Нащинскаго кончается періодъ схоластической фило-
софіи; онъ преподавалъ по вольфіанцу—Баумейстеру.
Кромѣ частаго упражненія въ проповѣди, Нащинскій
занимался переводами съ нѣмецкаго языка.
Латинское письмо съ жалобами на свои несчастія—въ
Еазсіспіиз Іііегагиш аб Ріаіопеш АгсЬіер. Моздиепзеш, Реі-
гороіі, 1776.
Переводъ Ѳеофана Прокоповича „О неудобоносимомъ
игѣ“ (не конченъ и довершенъ бывшимъ Новоспасскимъ ар-
химандритомъ Іакинѳомъ Карпинскимъ), Лейпцигъ, 1782 г.
Издано стараніями Николая Николаевича Бантыша-Камен-
скаго. По отзыву Филарета, языкъ перевода Нащинскаго
лучше, чѣмъ Карпинскаго.

— 23 —
Мізсеііепеа еасга, въ Бреславлѣ, 1745. Составлена изъ
статей Ѳеофана Прокоповича и другихъ авторовъ ЬпсоЬга-
ііопек ІП. ас Веѵ. ТЪеорТгапі Ргосороѵісг, Бреславль, 1743.
Изданіе (на свой счетъ) писемъ, латинскихъ переводовъ и дру-
гихъ трудовъ Ѳеофана Прокоповича.
Булгаковъ 144, 146, 160, 161, 163, Евгеній, I, 104—
106. Амвросій, I, 506. Строевъ, 544, 19, 530, 525, 599. Ас-
коченскій, ^П, 128—129.
18.	Авраамъ Флоринскій.
Былъ родомъ изъ мѣщанъ, малороссъ. Учился въ Кіев-
ской академіи, тамъ же и былъ постриженъ въ 1753 г. Съ
1752—1758 г. былъ учителемъ, проповѣдникомъ и префек-
томъ. Въ 1758 г. съ титуломъ Пріора Виленскаго опредѣленъ
настоятелемъ въ Виленскій Святодуховъ монастырь. Въ 1762
году посвященъ архимандритомъ во Владимірской Царе-Кон-
стантиновъ монастырь и поставленъ ректоромъ тамошней се-
минаріи. Въ 1773 г. переведенъ въ Ростовъ сначала въ Бо-
рисоглѣбскій на Устьѣ, 27 марта 1775 г. въ Ростовскій
же Аврааміевъ Богоявленскій, а 9 февраля 1786 г. въ Ро-
стовскій же Яковлевскій—Зачатіевскій св. Анны монастырь.
Здѣсь скончался 30 апрѣля 1797 г. Большую свою библіотеку
завѣщалъ Яковлевскому монастырю.
Въ Аврааміевомъ монастырѣ онъ по указу св. Синода
исправлялъ и во многихъ мѣстахъ вновь переводилъ старый
переводъ бесѣдъ Златоуста на Евангелиста Матѳея (изд.
1664 )—отп. М. 1781 и на Евангелиста Іоанна (изд. 1665)
—отп. М. 1793 г. Послѣдній переводъ просмотрѣнъ еще
епископомъ Иринеемъ Елементъевскимъ.
Изъ многихъ поученій, говоренныхъ въ разныхъ мѣстахъ,
напечатано лишь одно:
На память св. Димитрія Ростовскаго. М. 1807 (сказано
слово 1786 г.). Булгаковъ называетъ его „извѣстнымъ пропо-
вѣдникомъ".
— 24 —
Булгаковъ, 161, 163. Филаретъ, 377. Евгеній, I, 10, 11.
Амвросій, I, 507. Строевъ, 539, 671, 342, 340, 366. Аско-
ченскій, II, 209.
19.	Самуилъ Миславсній префектъ съ 7 ноября 1757 г.,
ректоръ 1759 г., съ 28 дек. 1768 г. епископъ Бѣлгородскій,
а 24 сент. 1771 г. Крутицкій; членъ св. Сѵнода 17 февр.
1775 г., епископъ Ростовскій 17 марта 1776 г., архіепископъ
22 сент. 1777 г., съ 22 сент. 1783 г., митрополитъ Кіевскій,
10 апр. 1786 г. прибавлено наименованіе архимандрита Кі-
ево-Печерской Лавры. Скончался 5 января 1796 г. Членъ
Россійской Академіи. Учитель вѣры, проповѣдникъ, историкъ,
филологъ, педагогъ.
Списки архіереевъ, № 123, стр. 13, Филаретъ, 375—
377 г. Евгеній, П, 196—199. Булгаковъ, 164,153, 167,168.
Б. Аскоченскій, II, гл. VII, 337—384, Сухомлиновъ, Строевъ,
19, 22, 634, 334, Амвросій, I, 507—508.
20.	Мельхиседекъ Орловскій.
Булгаковъ 164, Амвросій, I, 508.
21.	Игнатій Микославичъ, около 1764 г.
Булгаковъ 165. Амвросій I,- 508.
22.	Рувимъ Петулинскій префектъ въ 1768 г., въ 1777
году переведенъ изъ Кіево-Петропавловскаго въ Кіево-Софій-
скій монастырь.
Булгаковъ 165, Амвросій I, 508. Строевъ, 28.
23.	Никодимъ Панкратьевъ съ 1769 до 1773, а съ 1773
года обучалъ уже богословію и исправлялъ ректорскую долж-
ность за отсутствіемъ ректора Тарасія Вербицкаго въ С.-Пе-
тербургъ на чреду. Никодимъ Панкратьевъ, по указу св. Си-
— 25 —
кода 18 февр. 1774 г., удостоенъ степени братскаго архи-
мандрита и ректора; но въ концѣ того же года или въ началѣ
1775 г. скончался.
Булгаковъ, 165і Амвросій I, 508, 509. Строевъ, 19.
24.	Георгій Щербацній, во время отсутствія ректора Та-
расія Вербицкаго въ С.-Петербургѣ, обучалъ философіи и
исправлялъ должность префекта въ 1773 г., вмѣсто Никодима
Панкратьева. Отрывки изъ его курса (кіевская рук., № 174,
VIII, 1. 45): конецъ Логики, Метафизика и Физика, отъ 1752 г.
Булгаковъ 165. Амвросій I, 508. Петровъ, 254—255.
25.	Нассіанъ Лехницній префектъ съ 1773 до 1775 гг.
потомъ ректоръ, съ 1775 г. апрѣля 24, и съ 5 апр. архим.
Кіево-братскаго монастыря. Былъ вызванъ на чреду въ СПБ.,
а возвратясь оттуда въ Кіевъ 11 іюня 1784 г., скончался въ
Кудрявскомъ домѣ Кіево-Софійскаго монастыря.
„О догматахъ вѣры“. Кіевъ, 1779. (Написано для слу-
шателей богословія).
Булгаковъ, 164, 165. Филаретъ, 356. Амвросій, I, 509.
•Строевъ, 19. Аскоченскій, II, 287—288:
о
26.	Іоаннъ Островскій—префектъ съ 1 сентября 1774 г.
до 1785 г. (съ 1768 г. игуменъ Кіево-Петропавловскаго мо-
настыря), 6 января 1785 г. архимандритъ Гамалѣевскаго
Рождество-Богородицина (черниговской епархіи) монастыря,
съ 15 декабря 1789 г. Голутвина Богоявленскаго близь Ко-
ломны, съ 6 мая 1795 г. переведенъ архимандритомъ Новго-
родскаго Антоніева монастыря, 25 августа 1796 г. въ Нов-
городскій Юрьевъ мон., 10 (или 17) сент. 1797 г. назначенъ
въ Спасо-Преображенскій Новгородъ-Сѣверскій, но 31 дек.
того же года возвращенъ въ Антоніевъ, а 10 ноября 1798 г.
переведенъ въ Макаріевъ-Троицкій въ Колязинѣ (Тверской
епархіи) монастырь. 1800 г. 5 февр. хиротонисанъ первымъ епи-
скопомъ новой Пермской епархіи. Въ Перми 24 дек. 1801 г.
скончался и погребенъ въ каѳедральномъ соборѣ.
Булгаковъ 166. Амвросій I, 509. Строевъ, 60, 61, 187,
28, 520, 450, 48, 531, 941. Списки архіереевъ, № 186,
стр. 19. Аскоченскій, П, 290.
27.	Димитрій Устин(м)овичъ изъ учителей съ 12 января
1785 г. съ чиномъ игумена Гадячскаго (или Золотоношска-
го?) Красногорскаго монастыря, съ 1 сентября того же г.
обучалъ вмѣсто ректора богословію; съ 8 сент. за упразд-
неніемъ своего монастыря былъ уже игуменомъ Кіево-Выду-
бицкаго. Въ томъ же году переведенъ архимандритомъ Перея-
славскаго Вознесенскаго монастыря, съ 4 (или 14) августа
1793 г. епископъ Переяславскій и викарій Кіевской митро-
поліи, съ 1 мая 1795 г. епископъ смоленскій; на этой ка-
ѳедрѣ и скончался 26 мая 1805 г.
Слово на день Рожд. Богородицы, М. .1784.
Булгаковъ, 166. Филаретъ, 390. Амвросій, I, 509, 510.
Списки архіереевъ, № 165, стр. 17. Строевъ, 931, 24, 933,
10, 592. Аскоченскій, П, 331—332.
28.	Амвросій Келембетъ изъ учителей, съ 10 сентября
1791 г. префектъ до 1792 г., потомъ Воронежской семинаріи Рек-
торъ и архимандритъ съ 22 марта 1793 г. Акатова монастыря,
далѣе ректоръ Новгородской семинаріи и Архимандритъ
(29 дек. 1796 г.) Новгородскаго Антоніева, потомъ съ 17
сент. 1797 г. Юрьева монастыря; 13 ноября 1799 г. первый
епископъ новой епархіи Оренбургской, съ 25 мая 1806 г.
Архіепископъ Тобольскій, а съ 28 окт. или 21 дек. („Списки")
1822 г. на покоѣ въ Полтавскомъ Дубенскомъ монастырѣ,
гдѣ и умеръ 4 іюля 1825 г.
— 27 —
Булгаковъ, 166. Амвросій, I, 510, 511. Списки архі-
ереевъ, № 183, стр. 19, Строевъ, 841, 61, 48, 979, 319.
Аскоченскій, II, 321 (въ указателѣ ошибка: Аѳанасіи).
29.	Аѳанасій Нормановъ въ концѣ 1792 г. опредѣленъ
академіи префектомъ и былъ имъ до августа мѣсяца 1793 г.; съ
того времени былъ игуменомъ Георгіевскаго Козелецкаго
(Черниговской епархіи) монастыря и именовался вицеректоромъ,
а съ 10 (или 30) іюня 1797 г. игуменомъ, потомъ архим. Кіево-
Выдубицкагѳ монастыря до 1799 г., когда (по Строеву 21
марта или) 8 айр. переведенъ въ первоклассный Черниговскій
Елецкій монастырь и былъ семинаріи ректоромъ до 1811 г.,
въ которомъ 5 сент. посвященъ1^въ епископы въ Пензу, от-
куда уволенъ на покой 8 янв. 1819 г. и умеръ 14 дек. 1825 г.
Булгаковъ, 166 (у Амвросія пропущенъ), Строевъ, 528,
24, 515, 953. Аскоченскій, II, 322.
30.	Анатолій Ставмцкій съ 1793 г. былъ академіи префек-
томъ и богословія учителемъ до 1795 г., въ которомъ пере-
мѣщенъ въ Кіево-печерскую Лавру; въ 1801 г. произведенъ
въ архимандрита Костромской епархіи въ Галицкій Паисіевъ,
въ 1802 году переведенъ въ Ростовскій, Борисоглѣбскій
монастырь на рѣкѣ Устьѣ, послѣ переведенъ 1 ноября 1808 г.
въ Ростовскій же Богоявленскій Яковлевскій, а потомъ въ
Новгородскій Юрьевскій 6 февр. 1820 г., откуда 21 авг.
1822 г. уволенъ на покой.
Булгаковъ, 166, Амвросій, I, 511, Строевъ, 863, 343,
340, 48. Аскоченскій, II, 326.
31.	Иннокентій Ставмцкій изъ учителей съ 1795 г. былъ
академіи префектомъ и философіи профессоромъ до 1800 г.,
въ которомъ въ маѣ произведенъ во архимандриты Каменецъ-
Подольской епархіи .въ Шаргородскій Спасскій Николаевскій
монастырь, и былъ въ тамошней семинаріи ректоромъ; въ
I
— 28 —
1806 г. переведенъ въ Каменецкій Троицкій монастырь, гдѣ
и умеръ въ 1808 г.
Булгаковъ, 166—167, Амвросій, I, 511, 512, Строевъ
551, 552. Аскоченскій, II, 326.
32.	Іоакимъ Логановсній изъ учителей съ 8 мая 1800 г.
до 30 марта 1804 г.; онъ 1803 г. въ сент., при званіи префекта
и философіи профессора, произведенъ во архимандрита Брат-
скаго монастыря и былъ съ 30 марта 1804 ц. ректоромъ ака-
деміи до 28 окт. 1813 г., потомъ переведенъ въ Курскій Зна-
менскій монастырь, гдѣ въ 1817 г. скончался.
Булгаковъ 165, 167, Амвросій, I, 512, Строевъ 19, 638,
, (Іакинѳъ^) Логановскій).
33.	Меѳодій Писнячевсній (или Пишнячевскій) префектъ изъ
учителей съ 1804 до 1810 г. когда вызванъ въ Александронев-
скую семинарію для инспекторской должности и преподаванія
философіи, и былъ тамъ ректоромъ семинаріи; съ 27 марта
1812 г. былъ архим. Петергофской Троицко-Сергіевой пуст., съ
21 сент. 1813 г. епископомъ-викаріемъ Новгородской митропо-
ліи, съ 7 февр. 1816 г. Полтавскимъ епископомъ', съ 27 іюня
1824 г. Астраханскимъ архіепископомъ, а съ 30 сент. 1825
года онъ архіепископъ Псковскій, съ 30 апр. 1833 г. „Псковскій
и Лифляндскій“; уволенъ 10 мая 1834 г. въ Спасо-Преобра-
женскій Лубно-Мгарскій мон. съ управленіемъ (1834—1841);
скончался въ 1844 г. Погребалъ поэта Державина.
Булгаковъ, 167, Строевъ 270,40, 927, 312, 382, 930,
Амвросій, 1,512. Списки арх., №214. Аскоченскій, II, 380—
381. Гротъ,—біографія Державина (VIII. т. соч.), стр. 1003.
— 29 —
34.	Іоасафъ Моховъ префектъ съ 1810—1815 г., послѣ
ректоръ и архим. Кіево-братскаго мон., съ 17 января 1814 г. до
1817 г. Тогда въ мартѣ мѣсяцѣ у воланъ отъ всѣхъ должно-
стей, и опредѣленъ въ Кіево-печерскую лавру на покой и
пребываніе. Онъ былъ послѣдній ректоръ прежней Кіевской
Академіи.
Булгаковъ, 165, 167, Строевъ, 20.
35.	Мелетій Носковъ былъ префектомъ съ 1814 г., а по
увольненіи Ректора Іоасафа, онъ обучалъ богословію съ ис-
правленіемъ ректорской должности и настоятельства Брат-
скаго монастыря, будучи сь 1815 г. Архимандритомъ Выду-
бицкаго, а съ 1817 г. переведенъ въ Черниговскую Семина-
рію Инспекторомъ, профессоромъ Богословія и Архимандри-
томъ Домницкаго (Думницкаго) Рождественскаго монастыря,
въ 1818 г. въ Елецкій Успенскій подъ Черниговомъ монас-
тырь, 5 февраля 1823 г. ректоромъ волынской семинаріи
и архимандритомъ Спасо-Преображенскаго монастыря въ Ос-
трогѣ, и въ 1826 г. ректоромъ Полтавской семинаріи и
архим. (1827—1838) Мгарскаго Спасо-Преображенскаго мо-
настыря около Лубенъ, въ 1838 г. переведенъ въ Богородиц-
кій Свіяжскій монастырь; отставленъ 31 дек. 1841 г. и скон-
чался 15 февр. 1848 г. въ Кіево-Печерской Лаврѣ
Строевъ, 24, 516, 524,937 (отмѣтка автора „провѣрить"),.
929, 293, Булгаковъ, 167.
II. Московскіе префекты.
Въ исторіи московской дореформенной Академіи С. Смир-
новъ (стр. 17) различаетъ три періода: 1) Академія Еллино-
Греческая (1685—1700); 2) Академія Славяне - Латинская
(1700—1776): за это время она преобразовалась въ высшее
учебное заведеніе по образцу кіевской Академіи; 3) Академія
Славяно-Греко-Латинская (1775—1814 г.). Въ 1814 г. Ака-
демія подверглась новой реформѣ и перемѣщена въ Троицкую
Лавру.
I) Іосифъ Туробойскій, изъ воспитанниковъ кіев-
ской Академіи—первый префектъ московской Академіи съ
1703 года. Въ 1704 году выбылъ неизвѣстно куда. У Строева
помѣченъ архимандритомъ Заиконо-спасскаго монастыря „въ
авг. (зіс.) 1706, въ янв. (віе 1708)“, въ 1708 году опредѣ-
ленъ архимандритомъ Симонова монастыря, отсюда въ 1711
году, переведенъ въ Новоспасскій монастырь.
Сочинялъ церемоніалъ встрѣчи Петра I при возвращеніи
въ Москву послѣ завоеванія Ливоніи; церемоніалъ напечатанъ
(„ Торжество “ еіе) съ двумя предисловіями: I—къ Царю, II—
въ читателю; тутъ же объясненіе эмблемъ на тріумфальныхъ
воротахъ. Онъ же съ учителями Академіи сочинилъ привѣт-
ствія („Торжественныя врата“) на греч., лат. и русскомъ
языкахъ, эмблемы, надписи на воротахъ, картинахъ и „храмѣ
славы*1 при возвращеніи Петра I изъ-подъ Полтавы.
— 31 —
Сохранились его лекціи, читанныя въ Кіевской Акаде-
міи. Рго1е§отепа Сіаіесіісае (№ 154, VII. 1. 68), Ацопішп
рЬіІоворЬіспт іп агепа огіЬобоха Вохоіапае Раііайів еіпзйет
раіезігіз ріеіаіе еі <1і1 і§;епііа аіа йнрріісі ГаѵепѣіЪпз Піѵіпі Рпе-
нтаіів ЕіЬеіз Ъопа аппогит сігсиіо йесиггепйит серіит, аппо
Вотіпі 1702, ОсіоЪгів 12; заключаетъ въ себѣ логику, окон-
ченную 22 іюня 1703 (листовъ 47—141); А§опіпт рЬіІово-
рЬісі сигзив бесппйпв йе рЬПозорЬіа паіигаіі зеѵ рЬузіса ріхіа
шепіеш регіраіеіісогиш (142—179) и т. д.
1446. + Торжество преславное свободителя Ливоніи, Го-
сударя Петра Перваго, съ войсками своими въ царствующій
градъ Москву возвратившагося, съ двумя предисловіями и
изъясненіемъ Аллегорическихъ изображеній, на торжествен-
ныхъ вратахъ находившихся; сочиненіе Московской Академіи
Префекта,. Іеромонаха Іосифа Туробойскаго; М., 1704, въ
(слав. буквами).
Торжественныя врата, вводящая въ храмъ безсмертныя
славы, непобѣдимому имени новаго Геркулеса, великаго по-
бѣдителя Ѳракіи, грома поражающаго свейскую силу. М. 1709,
іп 4° (гражд. буквами). Поднесена Петру I. Смирновъ, 205,
Филаретъ, 266—267, Сопиковъ, I, 243, 298, V, приб., №
13064. (Политиколѣпная Апоѳеозисъ, стр. 180—181).
Евгеній, I, 317—318, Строевъ, 158, 152 (въ архим.
Ного-спасскаго мон. пропущенъ), 144.
Амвросій, I, 554, Петровъ, 247, Аскоченскій, I, 314.
2 а) Рафаилъ Враснопольскій (котораго Амвросій ставитъ
вторымъ префектомъ съ 1705—1706 г., противъ чего поле-
мизируетъ Смирновъ) изъ кіевскихъ воспитанниковъ. Первый
архимандритъ Заиконоспасскаго монастыря, первый ректоръ
Академіи (послѣ 1703 г.). Въ началѣ 1704 г. переведенъ
архимандритомъ Симонова монастыря. 20 или 21 марта
1708 г. хиротонисанъ въ архіепископы архангельскіе. Скон-
— 32 —
чался 4 ноября 1711 года и погребенъ въ Холмогорскомъ
соборѣ. Считался первымъ ученымъ въ области богословія
и „свободныхъ ученій“. Писалъ поучительныя и правитель^
ственныя граматы, въ томъ числѣ:
1)	О двуперстномъ и триперстномъ знаменіи креста
(рукопись Архангельской семинаріи).
2)	Поученіе всему народу 9 янв. 1711 г.
3)	О погребеніи въ пустыхъ мѣстахъ безъ молитвъ
священника, не исповѣдавшихся и не причащавшихся св.
тайнъ, 1709.
Подъ надзоромъ Рафаила Краснопольскаго составленъ:
Двинскій Лѣтописецъ, доведенный до 1705 г. (въ руко-
писяхъ Толстого, II, № 37), напечатанный въ III т. Тру-
довъ Вольнаго россійскаго собранія.
Будучи ректоромъ академіи, пересматривалъ, по просьбѣ
составителя, Треязычный Лексиконъ Поликарпова, вышедшій
въ 1704 г. Въ предисловіи Поликарповъ приписываетъ Ра-
фаилу еще „изрядство латинскаго діалекта“.
Смирновъ 193 и прим. № 190. Амвросій, 554, Фила-
ретъ, 266, Строевъ, 158, 152, 813, Аскоченскій, I, 250—251.
2) Ѳеофилактъ Лопатинскій, воспитанникъ кіевскій, до-
кончившій образованіе заграницею и слушавшій лекціи Бур-
харда, поступилъ въ московскую Академію наставникомъ
философіи и префектомъ въ сентябрѣ 1704 года. Опредѣ-
ленъ ректоромъ въ сентябрѣ 1706 года (стр. 194)—человѣкъ,
замѣчательный обширностью свѣдѣній, неутомимымъ трудо-
любіемъ и бѣдственною судьбою. Современникъ его Евдоки-
мовъ говоритъ о немъ, что онъ былъ кротокъ, снисходите-
ленъ, благоприступенъ, нелюбостяжателенъ, умѣренъ во всемъ
ц милостивъ ’). Школьный товарищъ и другъ Ѳеофана Про-
<1
х) Біограф. каталогъ тверскихъ Архіепископовъ, Евдокимова. Рукопись
Тверской Семинаріи.
— 33 —
коповича, Ѳеофилактъ всю жизнь терпѣлъ отъ него и дове-
денъ» былъ до крайнихъ бѣдствій. Недружелюбныя отноше-
нія между ними возникли еще съ того времени, когда Ѳео-
фанъ былъ ректоромъ кіевской академіи; ученые московскіе
о Ѳеофанѣ говорили, что онъ въ лекціи свои внесъ нѣко-
торыя мнѣнія лютеранскія. Когда же въ 1712 году Ѳеофанъ
написалъ книгу объ игѣ неудобоносимомъ, Ѳеофилактъ напи-
салъ на эту книгу жестокое опроверженіе. Обвиненія въ не-
правомысліп, возведенныя на Ѳеофана, сдѣлались извѣстными
Стефану Яворскому, который не отказывалъ въ сочувствіи
обвинителю. Когда Ѳеофанъ въ 1716 году проѣзжалъ въ
Петербургъ, въ Москвѣ его приняли холодно; онъ тогда же
въ одномъ письмѣ дурно отозвался объ академіи московской:
въ ней де господствуетъ приторно-стихотворное направленіе
(отнее ай наѵееат ѵегеійсагі оссерегапі); онъ порицалъ
ректора Ѳеофилакта и Гедеона Вишневскаго, называлъ пер-
ваго орудіемъ Яворскаго, а послѣдняго крайне гордымъ—и въ
насмѣшку именовалъ обоихъ: Ьопі ѵігі еі е§ге§іі Еёсіееіае
иеіаіогее *) и т. п. Однако, не смотря на интриги и про-
иски Ѳеофана, Ѳеофилактъ въ 1722 году былъ переведенъ архи-
мандритомъ въ Чудовъ монастырь и назначенъ совѣтникомъ
св. Синода; въ 1723 году хиротонисавъ во епископа твер-
ского, въ 1725 г. пожалованъ архіепископомъ и вторымъ по
Ѳеофанѣ вице-президентомъ св. Синода. Тогда онъ рѣшился
напечатать знаменитое полемическое сочиненіе Яворскаго
„Камень вѣрыи. Въ 1728 году книга выпущена въ свѣтъ и
произвела сильное волненіе между лютеранами въ Россіи и
за границею. Противъ нея писали колкія замѣчанія. Лопа-
тинскій, защищая Яворскаго, написалъ „Обличеніе на ереси
лютеранскія и кальвинскія“. Это усилило начатую борьбу.
О Еріеіоі. ТЬеорЬ. Ргосор. VI а<1 РгоГекзогее Асайет. Кіоѵіеивів отъ 6 авг.
1718 года.
3
— 34 —
Видя умноженіе враговъ, Ѳеофилактъ испросилъ себѣ въ
1731 году увольненіе въ Тверь, гдѣ занялся устройствомъ
епархіальныхъ дѣлъ и учеными трудами. Между тѣмъ, подъ
вліяніемъ партіи Бирона, обличеніе на лютеранъ, написанное
Ѳеофилактомъ, взято въ тайную канцелярію, и самъ авторъ
въ августѣ 1732 года привезенъ былъ подъ крѣпкою стра-
жею въ Петербургъ, гдѣ подвергнутъ допросу. Чрезъ полтора
мѣсяца, проведенные на Тверскомъ подворьѣ подъ строгимъ
присмотромъ, Ѳеофилактъ тайно отправленъ былъ въ Тверь.
Но этимъ не рѣшилась его участь: въ іюлѣ 1735 года его
опять вызвали на судъ, взяли всѣ его бумаги и болѣе 1000
книгъ, ему принадлежавшихъ, допрашивали его слугъ, и за-
ключили его подъ крѣпкимъ карауломъ на подворьѣ, запре-
тивъ постороннимъ имѣть всякое сношеніе съ нимъ. Нако-
нецъ по опредѣленію суда Ѳеофилактъ разстриженъ изъ
архіерейства и иноческаго чина и подъ мірскимъ именемъ
Ѳеодора преданъ тайной канцеляріи. Три года онъ пробылъ
въ заключеніи на подворьѣ и пораженъ былъ параличемъ:
не смотря на его тяжкія тѣлесныя страданія, его перевели
въ крѣпость, гдѣ онъ томился еще два года. По низверженіи
Бирона страдалецъ въ концѣ 1740 года былъ освобожденъ,
признанъ снова отъ св. Синода въ санѣ архіерейства, но
здоровье его не возвратилось. 6 мая 1741 года онъ скон-
чался; предъ смертію его посѣтила Цесаревна Елисавета
Петровна. Тѣло его погребено въ Александроневскомъ монас-
тырѣ.
Философскія лекціи Лопатинскаго сохранились въ Мос-
ковской духовной академіи.
Тгіѵіпт Агіеіоіеіів, аЪ Аісійе Вохоіапо Ъіеппіо йеспг-
гепйшп, віѵе Ігев РЬіІоворЬіае ересіев: Ьо§іса, РЬувіса еі Ме-
іарЬувіса, АНіепів Аіехіеѵісіапів, Басгае Тгагеае Маіевіаііз
МоБсЬоѵіензіЬив ргаеіпсепіе Яаѵогзсіапа СупіЬіа, еінсійагі
еі риЫісе Ігайі соеріае аппо 1704, попа ВеріетЪгів. (Рукоп.
— 35 —
М. Д. Академіи №№ 289, 290, 291, 318). Эти уроки состав-
лены префектомъ Ѳеофилактомъ Лопатинскимъ, какъ замѣ-
чено на концѣ рукописи № 289, и содержатъ Логику и Діа-
летику, Метафизику и Физику съ Метеорологіею и Ариѳ-
метикою.
Образцомъ при изложеніи философіи признавали тогда Ари-
стотеля. Ѳеофилактъ Лопатинскій, представивъ во введеніи крат-
кій обзоръ философскихъ сектъ, упоминаетъ изъ новѣйшихъ
о Декартѣ, называетъ его ѵіг іИпвігів іп§епіі, но всетаки не
даетъ его изслѣдованіямъ руководственнаго значенія. Однако
вліяніе Декарта нечувствительно начинало уже проникать въ
школы: философы, не рѣшаясь оставить освященнаго древно-
стію авторитета Аристотеля, не вѣря еще въ новые пріёмы
школы картезіанской, шли нерѣшительнымъ путемъ эклек-
тизма; это ясно высказалъ Ѳеофилактъ: „хотя мы“, говоритъ
онъ, „уважаемъ всѣхъ философовъ и преимущественно Ари-
стотеля, однакожъ не утверждаясь на древнихъ мнѣніяхъ,
но желая узнать чистую истину, не полагаемся ни на чьи
слова; ашісі ошпее, вей ша§ів ашіса ѵегііаз. Философу свой-
ственно довѣрять болѣе разуму, чѣмъ авторитету; потому,
какъ говоритъ Арріага, что привязанность къ тому или дру-
гому автору не разъ извращала правильный выборъ мнѣній
и дѣлала изъ ученыхъ обезьянъ. Умъ былъ не у одного
Платона или Аристотеля. Въ заключеніе приведу слова изъ
Анастасія Синаита: „учившіе прежде насъ не суть влас-
телины наши, но только вожди. Истина открыта для всѣхъ
и еще не исчерпана: многое осталось отъ нея и для буду-
щихъ поколѣній11.
Это мнѣніе Ѳеофилакта показываетъ недовольство изби-
тою колеею схоластики; но схоластика всетаки взяла свое:
предъ паденіемъ она собрала послѣднія силы для борьбы съ
новымъ духомъ. Самъ Ѳеофилактъ не могъ остаться вѣренъ
3*
— 38 -
первое мѣсто въ схоластическихъ комментаріяхъ на Физику Ари-
стотеля: но у Ѳеофилакта прибавлена рецензія на мнѣнія
новѣйшихъ философовъ,. въ особенности Декарта, противъ
котораго онъ возстаетъ при всякомъ удобномъ случаѣ; напр.,
въ главѣ о началахъ онъ опровергаетъ слѣдующія его поло-
женія, какъ противныя началамъ правой вѣры: что всё про-
исходитъ отъ одновидной матеріи, имѣющей троякую мѣру,
что нѣтъ движенія, кромѣ мѣстнаго (Іосаіів); что покой есть
нѣчто реальное, какъ и движеніе.*
Самъ Ѳеофилактъ, принимая ученіе Аристотеля о ма-
теріи и формѣ, задаетъ себѣ вопросы въ родѣ слѣдующихъ:
можетъ ли матерія существовать безъ всякой формы? цній
еввенііа Гогшае еі; дпіййііаз сошрозііі? и т. п. За ученіемъ
о началахъ слѣдуетъ трактатъ йе іоіо рЬувісо или о природѣ,
въ которомъ разсматривается значеніе слова: паіига, принад-
лежности природы, противоположныя ея свойства; далѣе онъ
разсуждаетъ объ искусствѣ и рѣшаетъ вопросъ, чтЬ можно
сдѣлать помощію искусства, а чего—нельзя. Первая часть
Физики заключается трактатомъ объ естественной магіи, кото-
рый встрѣчается не во многихъ учебникахъ. Здѣсь первый
вопросъ—о причинахъ удивительныхъ явленій, которыя изла-
гаетъ Ѳеофилактъ по Кирхеру, Скотту, Дельріо, Порте и
по Тильковскому. Къ причинамъ ихъ прежде всего относитъ
онъ симпатію и антипатію между предметами; между прочимъ,
представляется слѣдующій примѣръ: если поставить два ба-
рабана, одинъ, обитый воловьей кожей, а другой—бараньею, и
ударить въ первый, то кожа на второмъ разорвется сама
собою. Вторая причина удивительныхъ явленій—гніеніе и
разложеніе тѣлъ; третья — противодѣйствіе, авіірегізіазіз;
четвертая—сильное воображеніе; пятая—вліяніе звѣздъ; шес-
тая—дѣйствіе различныхъ врачебныхъ зелій; седьмая—тя-
жесть и легкость предметовъ, и т. д. Между замѣчаніями
въ этомъ трактатѣ приведено немало пустяковъ. Вторая
— 40 —
тественнаго суть: тѣло, не раждаемое и не разрушаемое
(Аристотель относилъ къ такимъ тѣламъ міръ, небо и звѣзды),
и тѣло раздающееся и разрушающееся. Послѣднее подраз-
дѣляется на простое, каковы стихіи, и сложное, каковы: че-
ловѣкъ, волъ, камень, дерево. Тѣло сложное раздѣляется на
одушевленное (человѣкъ) и неодушевленное. Послѣднее еще
дѣлится на совершенное и несовершенное. Къ несовершенному
относятся метеоры. Сложное одушевленное тѣло подраздѣ-
ляется также на совершенное (волъ) и несовершенное (червь).
На основаніи такого дѣленія мы предложимъ трактаты въ
въ слѣдующемъ порядкѣ: 1) о тѣлѣ одушевленномъ или о
душѣ; 2) о тѣлѣ раждающемся и разрушающемся; 3) о тѣлѣ
простомъ или о стихіяхъ; и о тѣлѣ сложномъ—метеорахъ;
4) о тѣлѣ не раждающемся и не разрушаемомъ“. При такомъ
планѣ не могло быть строгаго научнаго порядка въ изложе-
ніи: въ Психологіи послѣ главы о душѣ слѣдуетъ трактатъ
де сарііііе, о волосахъ; здѣсь главный вопросъ въ томъ, есть
ли въ волосахъ сила жизненная; рѣшаются и соприкосновен-
ные вопросы въ родѣ слѣдующихъ: отчего у стариковъ вы-
падаютъ волосы, отчего у женщинъ не ростетъ борода
и т. д.
Послѣ идетъ разсужденіе о зубахъ, костяхъ, ногтяхъ, о
крови и жидкостяхъ и т. п. Потомъ слѣдуетъ вопросъ о дѣ-
леніи души; авторъ, принимая дѣленіе Аристотелево, тол-
куетъ о душѣ прозябательной, чувствующей и разумной.
Любопытно рѣшеніе вопроса о матеріальности и условной
духовности душъ: „Святые отцы“, говоритъ Ѳеофилактъ,
„когда называютъ разумную душу тѣлесною, то разсуждаютъ
въ этомъ случаѣ не какъ философы, но какъ проповѣдники,
именно: говорятъ такъ въ томъ смыслѣ, что разумная духов-
ность души въ сравненіи съ духовностью Существа Боже-
ственнаго есть какъ бы тѣлесная, такъ какъ въ душѣ нашей
заключается естественная сила къ образованію тѣла, отъ
— 41
тѣсной связи съ которымъ духовность ея не вполнѣ чиста
и совершенна14. Сказавъ послѣ этого о силахъ и дѣйствіяхъ
души, авторъ переходитъ къ трактату о душѣ прозябатель-
ной, въ которомъ излагаетъ ученіе о пищѣ и процессѣ пита-
нія въ человѣкѣ, о голодѣ и жаждѣ, о кровообращеніи; по-
томъ о рожденіи живыхъ существъ: въ этой главѣ много
физіологическихъ вопросовъ съ пикантными рѣшеніями.
Неумѣстнѣе всего представляется послѣ изложенія, разныхъ
физіологическихъ тонкостей рѣшеніе вопроса йе рнгііісаііопе
Веаіізеішае Ѵіг§інІ8. Ученіе йе апіта ѵе§еіа!іѵа оканчивается
трактатомъ о возрастахъ, темпераментахъ и смерти. Слѣду-
ющая за симъ йіврніайо йе апіта вепеіііѵа представляетъ
ученіе Опытной Психологіи о чувствахъ внѣшнихъ и вну-
треннемъ, о снѣ, бодрствованіи, смѣхѣ и плачѣ. Послѣдняя
глава—о душѣ • разумной, о разумѣ и волѣ, и о безсмертіи
души. Сказавъ о смерти прежде, Ѳеофилактъ опять возвра-
щается къ тому же предмету и обобщаетъ его въ главѣ йе
соггпрйопе согрогіе: здѣсь онъ разсуждаетъ о тлѣніи и раз-
ложеніи тѣлъ, о измѣненіяхъ составныхъ частей его, о сгу-
щеніи и разрѣженіи матеріи; потомъ переходитъ къ стихіо-
логіи, говоритъ о свойствахъ стихій; присоединяетъ изъ Ари-
стотелевой Механики статьи—о центрѣ тяжести и объ
ускоренномъ движеніи предметовъ бросаемыхъ. За симъ на-
чинается ученіе о тѣлахъ сложныхъ несовершенныхъ, или
Метеорологія, которая подвергаетъ разсмотрѣнію метеоры:
огненные (рѣшаются вопросы о блудящихъ огняхъ, о пада-
ющихъ звѣздахъ, о молніи, громѣ, кометахъ и т. п.);—воз-
душные: радуга, вѣтеръ, млечный путь;—водяные: облака,
дожди, градъ, снѣгъ; туть-же рѣшается вопросъ о маннѣ.
Далѣе авторъ говоритъ о моряхъ, источникахъ, минеральныхъ
водахъ. Четвертаго рода метеоры земные: горы, металлы и
проч. Уроки по Физикѣ оканчиваются Уранографіей, въ
которой предлагаются и рѣшаются вопросы о фигурѣ и си-
— 42 —
стемѣ міра, о небѣ, числѣ небесъ, о жидкости неба, о дви-
женіи небесъ, о фигурѣ и формѣ неба, о разстояніи неба
отъ земли, о числѣ планетъ, о неподвижныхъ звѣздахъ, о
созвѣздіяхъ, о вліяніи звѣздъ на предметы земные, о пред-
сказаніяхъ астрологовъ, о солнцѣ и лунѣ, о затмѣніяхъ и
проч. Къ главѣ о системѣ міра прибавленъ вопросъ о пред-
метахъ, которыхъ настоящее существованіе въ мірѣ сомни-
тельно; къ нимъ авторъ относитъ рай, сиренъ, розу безъ
шиповъ и т. п. Вотъ рѣшеніе вопроса о раѣ: „существуетъ
ли до нынѣ рай, й каковъ онъ былъ при прародителяхъ?"
Тостатъ въ толкованіяхъ на книгу Бытія пишетъ, что
рай имѣлъ около 40 миль въ окружности. Перейра думаетъ,
что онъ былъ похожъ на какое-нибудь царство, напр., на
Испанію или Польщу. Вѣроятно, что слѣды рая изглажены
Ноевымъ потопомъ. Такъ думаетъ Перейра и другіе писав-
шіе противъ Беллярмина. Доказательство представляетъ Свя-
щенное Писаніе, которое говоритъ, что всѣ безъ исключенія
горы были залиты потопомъ на 15 локтей. По всѣмъ изслѣ-
дованіямъ на Востокѣ оказывается, что рай занималъ мѣсто
въ Месопотаміи. Августинъ противъ Пелагія въ 23-й главѣ-
говоритъ: какъ извѣстно, что Илія и Енохъ живы до сихъ
поръ, такъ не извѣстно, гдѣ они теперь,—въ раю или въ
другомъ мѣстѣ".—„Росла ли въ раю роз» безъ шиповъ? На
это Насилій Великій, Амвросій и Дамаскинъ' отвѣчаютъ
утвердительно: ибо послѣ паденія уже сказалъ Богъ Адаму,
что земля возроститъ терніе".
По замѣчанію Смирнова (стр. 168): „ближайшимъ об-
разцомъ для лекцій Лопатинскаго и его преемниковъ служили
записки кіевскія,—и всего болѣе лекціи Іоасафа Кроковскаго,
съ которыми по плану сходятся почти всѣ лекціи москов-
ской академіи". Конспектъ этихъ лекцій, читанныхъ въ 1686-
и 1687 г. Кроковскимъ, приведенъ у Булгакова (стр. 67—
68 прим.). И въ Кіевской академіи всѣ другіе конспекты
въ главныхъ чертахъ своихъ сходны", такъ что конспектъ
Кроковскаго приводится для образца. Заглавіе его (стр. 66):
РЬіІоворйіа регіраіеііса, іпхіа тепіет ас ѵегат ргіпсіріз
рЪіІозорЬогпт Агівіоіеіів йосігіпат, апйііогі Вохоіапо ехро-
вііа:
I. Віаіесііса.
Бізспгвив I—йе ргіта іпіеііесіпв орегаііопе веѵ йе
іегтіпів.
(^иаевііопез—а) йе йейпіііопе еі паіпга Іегтіпі, Ъ) йе
йіѵібіопе іегтіпі, с) йе ргоргіеіаііЪпв еі айесііотЬпв еіпв.
ВІ8СПГ8П8 II—йе весппйа іпіеііесіиз орегаііопе веѵ йе
ргоровіііопе.
(^паевйопев—а) йе паіпга ргоровіііопів еі еіпв вресіеЬпз
іп соттппі, Ъ) йе ргоровіііопе вітріісі, с) йе дпіЪпвйат
ргороБІІіоппт вресіеЬпз іп рагііспіагі.
Візсигзиз III—йе іегііа іпіеііесіиз орегаііопе зеѵ йе
агдптепіаііопе.
(^иаевііопез—а) йе йейпіііопе еі йіѵівіопе аг§птепіо-
гпт, Ъ) йе вуііодівто еіпвдпе вресіеЪпз.
II. Бівриіайопез Ьодісае.
Рег сопвопат йівровіііопет ог§апі Агівіоіеіісі Кохоі.
Зпѵепіпй ігайііае, еі рег вепіепйав варіепііпт йосіогпт тепіі
Агівіоіеіів апппепііпт ехріісаіае.
— 44 —
Ьівриіаі.—I, йе паіига Ьодісае, II, йе йіГГегепііа Ьо§і-
сае, III, йе іів, диае ай ргітат тепіів орегаііопет регіі-
пепі, петре йе ипіѵегваІіЪив іп соттипі, IV, йе ипіѵегва-
ІіЬив іп рагіісиіагі, V, йе апіергаейісатепйв, VI., йе ргае-
йісатепіів, VII., йе ровіргаейісатепіів, VIII., йе іів, диае
ай весипйат тепіів орегаііопет регііпепі веѵ йе епипііа-
ііопе еі еіив ргіпсіріів, IX., йе іів, диае ай іегііат іпіеііес-
іп8 орегаііопет регііпепі, еі X., йе йетопвігаііопе.
ПІ. іп осію ІіЬгов Агівіоіеіів йе рЬувісо аийііи диаевііопев
1687.
ЬіЬег I. рЬувісогит: йівриіаііопев—а) йе ргіпсіріів
гегит паіигаііит іп соттипі, Ъ) Йе таіегіа, с) Гогта, й)
ргіѵаііопе, е) сотровііо паіигаіі.
ЬіЬег II. рЬувісогит: йівриіаі.—а) йе паіига, Ъ) агіе,
с) саивів согрогів паіигаіів іп соттипі, й) йе еівйет саивів
іп рагіісиіагі, е) йе саивів рег ассійепв.
ЬіЪег III. рЬувісогит: йівриіаі.—а) йе диапіііаіе еі Ъ)
диапіо іпйпііо.
ЬіЬег IV. рЬувісогит: йівриі.—а) йе Іосо, Ъ) іетроге
еі с) ѵасио.
ЬіЬег V. рЬувісогит: йе тоіи йівриіаііо ипіса.
ЬіЬег VI. рЬувісогит: йе ипііаіе еі сопігагіеіаіе тоіив
йівриіаііо ипіса.
ЬіЬег VII. рЬувісогит: йівриі.—а) йе іів, диае тоѵепіиг,
Ь) ипйе роввіі сопсіийі, йагі ргітшп Моіогет.
— 45 —
ЬіЪег VIII. рѣузісогит: сіівр.—а) ргооетіаіів, Ъ) йе
апіта іп соттипі, с) апіта гаііопаіі, й) роіепііів еіив іп
соттипі, е) іп рагіісиіагі, Г) зепзіЬив іпіегпів еі ехіегпів.
IV., Бівриіаііопез МеіарЬувісае.
Бівриі.—а) ргооетіаіів, Ъ) йе епіе розвіЪіІі еі йе епіе
йсіо веѵ гаііопів, с) йе епііЪиз іпсогрогеів.
Смирновъ. 158—167, 194—196, 205.
3) Стефанъ Прибыловйчъ (РггуЪуіо'ѵѵісг), студентъ и
учитель кіевской Академіи, префектъ московской академіи
съ 1706 года; въ санѣ іеродіакона былъ префектомъ до 1708
года, въ которомъ посвященъ въ іеромонахи. Въ 1711 году
вызванъ въ Петербургъ и сдѣланъ соборнымъ іеромонахомъ
Александроневскаго монастыря. Умеръ около 1723 г.
1)	Виттиіае Іо^ісаіев, аппо 1708 и
2)	Тгасіаіив рЬувісив, аппо 1710. Курсы философіи
(рукописи Моск. Акад. № 309 и 287, см. ниже, стр. 46—47).
3)	Отвѣты на вопросы о фортунѣ, о предопредѣленіи,
о промыслѣ (Румянцева, № 317).
4)	Аннотаціи на Прологъ (рук. синод. архива), по
Филарету, „не вездѣ скромныя и основательныя®: вычерки-
валъ чудеса.
5)	„Путь, его же не вѣдуще въ Царствіе Божіе впити
пе возможно, отъ Писанія Божественнаго показанный® (Рук.
Румянцева/, родъ догматико-нравственнаго катихизиса въ 14
статьяхъ (въ вопросахъ и отвѣтахъ).
6)	„Восписаніе на книжечку папежскую: Вопросы Еллино-
Россійскіи Отвѣтами святыхъ Отецъ отъ книгъ Церковныхъ

— 46 —
избранными раздрѣшенныи", изданную въ 1713 г. домини-
канцемъ Климентомъ Ходыкевичемъ на русскомъ и польскомъ
языкахъ. Называя себя правовѣрнымъ, Ходыкевичъ пытался
подтвердить всѣ католическіе догматы ловко подобранными
мѣстами изъ церковныхъ книгъ, Восточныхъ отцевъ и даже
изъ русскихъ авторовъ. Прибыловичъ въ 1720 г. опровергалъ
умствованія и подлоги Ходыкевича мѣстами изъ Священнаго
писанія и тѣхъ же книгъ. Подлинная рукопись хранится въ
Петербургѣ въ Александроневской академической библіотекѣ.
„Восписаніе" было подносимо Петру Великому.
7)	Въ 1723 г. Петръ I, опасаясь неудовольствій Швеціи
за молебенъ о полтавской побѣдѣ, предложилъ синоду сочинен-
ныя о побѣдѣ на сопротивныхъ ектеньи и молитвы прирав-
нять такимъ образомъ, дабы онѣ были сочинены „смирен-
нымъ прошеніемъ". Синодъ поручилъ это дѣло Прибыловичу,
который не успѣлъ его выполнить за смертью.
Прибыловичъ былъ не разъ въ преніи о догматахъ съ
еретикомъ Дмитріемъ Тверитиновымъ и сказывалъ, что „онъ
весьма люторская и калвинская мудрствуетъ", но подпалъ
самъ его вліянію.
О Прибыловичѣ въ 1711 г. новгородскій митрополитъ
Іовъ писалъ Корсакову, „благоволи на слова позвати его:
мудръ есть человѣкъ и богослова себе нарицаеіъ множае
паче, неже иные нѣкіе. Егда же услышиши, самъ весьма
уразумѣвши, каковы богословы являются учащіеся въ кіев-
скихъ новыхъ аѳинейскихъ школахъ. Изряднаго изъ нихъ
быти познахъ Лопатинскаго, яко мужъ кротокъ есть и сми-
ренъ есть во всякомъ состояніи, паче же во страсѣ Божіи".
(Странникъ, 1861 г., 1, 90).
Философскія лекціи Стефана Прибыловича хранятся въ
московской духовной академіи.
йреснінш, ѵегііаіеш зсіепііагнш гергаезепіапз, ееѵ
— 47 —
виттніае Ьо^ісаіез, аппо ѴегЬі іпсагпаіі 1708 ехрозііае (№
309.).
Тгасіаіив рііувісив іп осіо ІіЪгов ркувісогиш Агівіоіеіів
апп. 1710. Бе огіи еі іпіегііи Меіеогоіодіа. БеЕпІе ѵего еі
Епіе Ъопо. Бе апіта. (№ 287.). Обѣ рукописи—сборникъ
лекцій префекта Стефана Прибыловича, писанный рукою
Іоасафа Юркевича.
Смирновъ, 158, 205, Филаретъ, 281. Евгеній, II, 252, 263.
Амвросій, I, 534. Тихонравовъ, Сочиненія, II, 169, прим. 33, 34,
Родсскій, стр. 201—202, № 174.
4)	Іоасафъ Томиловичъ, съ 1712 до 1713 года, изъ
префектовъ кіевской Академіи—см. выше, стр. 9, № 5. Изъ
подписи его подъ регламентомъ видно, что въ 1721 году
онъ былъ настоятелемъ кіевскаго Кирильскаго монастыря.
По Строеву, игуменъ КириллоИскаго монастыря въ 1720
—1721 гг. х).
5)	Ѳеофилъ Кроликъ, префектъ въ 1713 г., въ томъ же
году вызванъ въ Петербургъ и назначенъ проповѣдникомъ * 2).
Въ 1722 году былъ еще іеромонахомъ и подписался подъ
прибавленіями къ Духовному Регламенту. Съ 3 дек. 1723
году опредѣленъ архимандритомъ въ Чудовъ монастырь, въ
маѣ 1727 г. уволенъ, 16 сент. 1730 г. опредѣленъ въ Ново-
спасскій и сдѣланъ совѣтникомъ Сѵнодальнаго правленія и
судіею дикастеріи; вмѣстѣ съ Ѳеофаномъ Прокоповичемъ
Ѳеофилъ сочинилъ „синграммата“ къ сатирамъ Антіоха Кан-
темира 3). Скончался 22 дек. 1732 г. 4).
*) Смирновъ, 205, Амвросій, I, 503 и 555. Строевъ, 27, Булгаковъ. 160
2) Дѣян. Петра Великаго. Т. IX. 457.
з) Описан. рукой. Царскаго. № 194.
4) Смирновъ, 206. Амвросій, 555, Строевъ, 164, 144.
— 48 —
6)	Иннокентій Кульчицкій (Святый), воспитанникъ кіев-
ской академіи и постриженникъ Печерской Лавры. Префектъ
въ 1714 году и въ томъ же году переведенъ въ Александро-
невскій монастырь, въ которомъ до 1721 года былъ собор-
нымъ іеромонахомъ. Марта 5 этого года рукоположенъ въ
епископа переяславскаго и въ томъ же году отправленъ въ
Пекинъ миссіонеромъ, но богдыханъ отказался принять его,
вѣроятно, по проискамъ іезуитовъ, еще съ XVI вѣка утвердив-
шихся въ Китаѣ: Кульчицкій прожилъ въ Селенгинскѣ съ 1723 г.
до 1725 года, когда выѣхалъ въ Иркутскъ и поселился въ
тамошнемъ Вознесенскомъ монастырѣ.
Въ 1726 году ему предписано вторично ѣхать въ Селен-
гинскъ и оттуда вмѣстѣ съ посланникомъ графомъ Рагузин-
скимъ отправиться въ Китай; но подъ пустыми предлогами,
мандарины опять его не приняли; поэтому Иннокентій снова
долженъ былъ возвратиться въ Иркутскъ; 15 янв. 1727 года опре-
дѣленъ еп. иркутскимъ, викаріемъ митр. тобольскаго и обратилъ
многихъ сибирскихъ иновѣрцевъ въ христіанство. Скончался 26
ноября 1731 года. Въ 1764 году св. мощи его обрѣтены
нетлѣнными и открыто почиваютъ въ соборной иркутской
церкви 2). Канонизованъ 28 окт. 1804 г.
7)	Гавріилъ Бужинскій, изъ воспитанниковъ кіевской
Академіи, учитель Академіи московской съ 1706 года; по-
стриженъ въ монашество въ 1707 году; іеромонахъ и про-
повѣдникъ съ 1709 года; съ 1714 года префектъ съ остав-
леніемъ при должности проповѣдника. Даромъ краснорѣчія Гав-
ріилъ сдѣлался извѣстнымъ Петру Великому и, будучи еще
въ Москвѣ, переводилъ по его порученію нѣкоторыя книги.
Въ 1718 году Петръ вызвалъ его въ Петербургъ и опредѣ-
лилъ оберъ-іеромонахомъ флота. 9 августа 1718 года Гавріилъ.
*) Истор. Іерарх. II, 452 и слѣд., Словарь о Святыхъ 120. Дѣян. Петра
Великаго, Голикова. IX. 334. 345, Смирновъ, 206. Списки, № 23, стр. 5. Ср.
X. Трусевичъ, Посольскія и торговыя сношенія Россіи съ Китаемъ, М. 1882,.
стр. 42—47.
По причинамъ, совершенно не зависящимъ отъ автора,
онъ принужденъ прекратить на время печатаніе своего труда,
будучи занятъ работами совершенно иного характера. Въ
предлежащемъ VI выпускѣ предполагалось привести біографи-
ческія и библіографическія свѣдѣнія о всѣхъ преподавателяхъ
философіи въ духовныхъ академіяхъ (и въ школахъ, изъ ко-
торыхъ таковыя развились) въ теченіи XVIII и начала XIX в.
Ограничиваясь только малою частью предположеннаго, мы
приводимъ здѣсь алфавитный списокъ префектовъ (обязанныхъ
въ то время преподавать философію), о жизни и трудахъ которыхъ
у насъ собраны матеріалы. Всякій префектъ приведенъ въ
этомъ спискѣ и подъ своимъ монашескимъ именемъ, и подъ
мірскою фамиліею. Буквы К, П, М и Еаз. обозначаютъ
академіи, въ которыхъ данное лицо преподавало—Кіевскую,
Петербургскую, Московскую, Казанскую; цифра обознача-
етъ порядокъ послѣдовательности префектовъ; при Москов-
скихъ префектахъ приведена двойная нумерація, причемъ
римскія цифры обозначаютъ префектовъ древнѣйшаго періода.
Авраамъ Флоринскій К. 18.
Александровичъ Тихонъ. К. 14.
(Алексѣй) Амвросій Протасовъ М. 9.
Амвросій Дубнѣвичъ К. 9.
Амвросій (Андрей) Зертисъ-Еаменскій П. 1.
II
Амвросій Келембетъ К. 28.
Амвросій (Андрей) Подобѣдовъ М. XXVIII.
Амвросій (Алексѣй) Протасовъ М. 9.
Амвросій Серебряковъ (Серебренниковъ) М. 2.
Амвросій Яковлевъ-Орлинъ Каз. 10.
Анатолій Ставицкій К. 30.
(Андрей) Амвросій Зертисъ-Каменскій П. 1.
(Андрей) Амвросій Подобѣдовъ М. ХХѴІП.
Антоній Герасимовъ-Зыбѣлинъ М. XXV.
Антоній Знаменскій. П. 13.
Антоній Кувѣчинскій М. XIV.
Антоній Соколовъ Каз. 13.
Арсеній Верещагинъ П. 5.
Аѳанасій Ивановъ М. 4.
Аѳанасій Корчановъ К. 29.
Близнецовъ-Платоновъ Моисей М. 11.
Болховитиновъ Евгеній (Евфимій) П. 16.
Борисъ Поликарповъ Каз. 14.
Братановичъ Ириней М. XXII.
Бродскій Константинъ М. ХѴШ.
Бужинскій Гавріилъ М. VII.
Варлаамъ Ла(я)щевскгй К. 15.
(Василій) Владиміръ Третъяковъ М. 10.
Веніаминъ Пуиекъ-Григоровичъ Каз. 2.
Веніаминъ Румовскій-Краснопѣвковъ П. 7.
Верещагинъ Арсеній П. 5.
Вишневскій Гедеонъ М. ѴШ.
Владимиръ Калиграфъ М. XXI.
Владимиръ (Василій) Третьяковъ М. 10.
Волчанскій Іосифъ К о.
Гавріилъ Бужинскій М. VII.
Гавріилъ Огинскій П. 4.	--
Гедеонъ Вишневскій М. УіП..
III
Гедеонъ Грембецкій М. IX. 
' Гедеонъ Криновскій Каз. 3—4.
Гедеонъ Сломинскій (Слонимскій) К. 15 а.
Геннадій Драницынъ М. XX.
Геннадій Халчинскій Каз. 5.
Геннадій Челноковъ Каз. 12.
Геннадій Шумовъ М. 13.
Георгій Конисскій К. 16.
Георгій Щербацкій К. 24 М. XIX. .
Герасимовъ-Зыбѣлинъ Антоній М. XXV..
Германовскій Исаія П. 6.
Глаголевскій Серафимъ (Стефанъ) М. 7.
Гловатскій Сильвестръ (Стефанъ) Каз. .1.
Горскій Ѳеофилактъ М. XXVI. -
Грембецкій Гедеонъ М. IX.
(Пуцекъ ^Григоровичъ Веніаминъ Каз. 2.
Гумилевскій Моисей (Михаилъ) М. .5.
Давидъ Нашинскій К. 17.
Дамаскинъ Семеновъ-Рудневъ М. 1.	, /
Даниловъ-Стефагювичъ Иванъ Каз. 7.	.
Димитрій Устимовичъ К. 27.
Драницынъ Геннадій М. XX.,
Дубнѣвичъ Амвросій К. 9.	< •
Евгеній (Евфимій) Болховитиновъ II 16.
Епифаній Легонинъ П. 11.
Ершовъ Іеронимъ М. 6.
Звягинцевъ Израиль (Іакинѳъ)-И. 18. .
Зертисъ-Каменскій Амвросій (Андрей) П.- 1.
Знаменскій Антоній П. 13.
Зыбѣлинъ-Герасимовъ Антоній М. XXV. .
Ивановъ Аѳанасій М; 4.	. , . лг ,
Иванъ Даниловъ-Стефановичъ Каз. 7.
Игнатій Микославичъ К. 21. ѵ р,
Игнатовичъ Ѳеофилъ Каз. 3.
Израиль (Іакинѳъ) Звягинцевъ П. 18.
IV
Иларіонъ Левицкій К. 8.
Св. Иннокентій Кульчицкій М. VI.
Иннокентій Нероновйчъ М. XII.
Иннокентій Нечаевъ М. XXIII.
Иннокентій Полянскій- М. 3, П. 9.
Иннокентій Поповскій К. 2.
Иннокентій Ставицкій К. 31.
Ириней Братановичъ М. XXII.
Исаія Германовскій П. 6.
(Іакинѳъ) Израиль Звягинцевъ П. 18.
Іеронимъ Ершовъ М. 6.
Іеронимъ Миткевичъ К. 11.
Іеронимъ Формаковскій Каз. 6.
Іоакимъ Логановскій К. 32. •
Іоанникій Орловскій II. 8.
Іоанникій Святковскій И. 3.	-	•
Іоаннъ Козловичъ М. XVII.
Іоаннъ Островскій К. 26.
Іоасафъ Моховъ К. 34.
Іоасафъ Томиловичъ К. 5, М. IV.
Іосифъ Волчанскій К. 6.
Іосифъ Туробойскій М. I.
Казачинскій Михаилъ К. 13.
Калиновскій Стефанъ К. 10, М. XIII:
Каллиграфъ Владимиръ М. XXI.
(Зертисъ) Каменскій Амвросій (Андрей) П. 1.
Кассіанъ Лехницкій К. 25.
Касторій Каз. 9.
Келембетъ Амвросій К. 28.
Киждобрянскій Николай П. 10.
Кирилловъ Порфирій (Петръ) П. 19.
Кириллъ Флоринскій М. XV.
Кодратъ Орловъ Каз. 11.
Козачинскій Михаилъ К. 13.
V
Козловичъ Іоаннъ М. XVII,
Конисскій Георгій К. 16.
Константинъ Бродскій М. XVIII.
Корчановъ Аѳанасій К. 29.
Ерайскій Порфирій М. XVI.
Краснопольскій Рафаилъ М. Па.
(Румовскій-) Краснопѣвковъ Веніаминъ П. 7.
Кремонскій Леонидъ Каз. 4.
Криновскій Гедеонъ Каз. 3—4.
Кроликъ Ѳеофилъ М. V.
Крыловъ-Платоновъ Сергій М. 11.
Кувѣчинскій Антоній М. XIV.
Кульчицкій св. Иннокентій М. VI.
Кулябка Сильвестръ К. 12,
Ласкинъ Флавіанъ (Ѳеодоръ) П. 15.
Лащевскій Варлаамъ К. 15.
Левицкій Иларіонъ К. 8.
Легонинъ Епифаній П. 11.
Леовидъ Бременскій Каз. 4.
Лехницкій Кассіанъ К. 25.
Логановскій Іоакимъ К. 32.
Лопатинскій Ѳеофилактъ М. II.
Макарій Петровичъ М. XXIV.
Малининъ Тихонъ (Тимоѳей) М. XXVII.
Малиновскій Платонъ К. 7, М. X.
Мелетій Носковъ К. 35.
Мельхиседекъ Орловскій К. 20.
Меѳодій Пѣ(и\снячевскій К. 33.
Микославичъ Игнатій К. 21.
Миславскій Самуилъ К. 19.
Миткевичъ Іеронимъ К. 11.
(Михаилъ) Моисей Гумилевскій М. 5.
Михаилъ Ко(а)зачинскій К. 13.*
Михаилъ (Моисей) Платоновъ-Близнецовъ М. 1.1.,
VI
Михаилъ Сперанскій П. 14.
(Моисей) Михаилъ Близнецовъ-Платоновъ М. 11.
Моисей (Михаилъ) Гумилевскій М. о.
Моховъ Іоасафъ К. 34.
Мѣ{и)галевичъ Софроній М. XI.
Нащинскій Давидъ К. 17.
Нероновйчъ Иннокентій М. XII.
Нечаевъ Иннокентій М. XXIII.
Никодимъ Панкратьевъ К. 23.
Николай Киждобрянскій П. 10.
Носковъ Мелетій К. 35.
Огинскій Гавріилъ П. 4.
(Яковлевъ)-Орлинъ Амвросій Каз. 10.
Орловскій Іоанникій П. 8.
Орловскій Мельхиседекъ К. 20.
Орловъ Кодратъ. Каз. 11.	• '
Островскій Іоаннъ К. 26.
Павелъ Предтеченскій II. 12, М. 8.
(Павелъ) Парѳеній Чертковъ М. 14.
Панкратьевъ Никодимъ К. 23.
Парѳеній (Павелъ) Чертковъ М. 14.
Петровичъ Макарій М.- XXIV.
(Петръ) Порфирій Кирилловъ П. 19.
Петулинскій Рувимъ К. 22.
Пис(ш)нячевскій- Меѳодій К. 33.
Платоновъ-Близнецовъ Моисей М. 11.	‘
Платоновъ-Крыловъ Сергій М. 12.
Платонъ Малиновскій К. 7. М. X.
Подобѣдовъ Амвросій (Андрей) М. XXVIII. '
Поликарповъ Борисъ Каз. 14.
Полянскій Иннокентій М. 3, П. 9.
Поповскій Иннокентій К. 2.
Порфирій (Петръ) Кирилловъ Н. 1-9.
Порфирій Крайскгй М. XVI. 4	''• ’ .»
VII
Предтеченскій Павелъ II. 12, М. 8.
Прибыловичъ Стефанъ М. III.
Прокоповичъ Ѳеофанъ К. 4.
Протасовъ Амвросій (Алексѣй) М. 9.
Пуцекъ Григоровичъ Веніаминъ Каз. 2.
Пѣснячевскгй Меѳодій К. 33.
Рафаилъ Краснополъскій М. Па.
Рувимъ Петулинскій К. 22.
Рудневъ-Семеновъ Дамаскинъ М. 1.
(Румовскій)- Краснопѣвковъ Веніаминъ П. 7.
Самуилъ Миславскій К. 19.
Святковскій Іоанникій II. 3.
Семеновъ Рудневъ Дамаскинъ М. 1.
Серафимъ Глаголевскій М. 7.
Сергій Платоновъ-Крыловъ М. 12.
Серебряковъ (Серебренниковъ) Амвросій М. 2.
Сильвестръ (Стефанъ) Гловатскій Каз. 1.
Сильвестръ Кулябка К. 12.
Сильвестръ (Симеонъ) Страгородскій П. 2.
Сильвестръ Суходолъскгй П. 17.
Сломинскій (Слонимікій) Гедеонъ К. 15а.
Смирновъ Ювеналій Каз. 8.
Соколовъ Антоній Каз. 13.
Софроній ІИѣгалевичъ М. XI.
Сперанскій Михаилъ II. 14.
Ставицкій Анатолій К. 30.
Ставиикій Иннокентій К. 31.
(Даниловъ) Степановичъ Иванъ Каз. 7.
(Стефанъ) Серафимъ Глаголевскій М. 7.
(Стефанъ) Сильвестръ Гловатскій Каз. 1.
Стефанъ Калиновскій К. 10, М. XIII.
Стефанъ Прибыловичъ М. Ш.
Стефанъ Яворскій К. 1.
Страгородскій Сильвестръ (Симеонъ) П. 2.
VIII
Суходольскій Сильвестръ П. 17.
(Тимоѳей) Тихонъ Малининъ М. XXVII.
Тихонъ Александровичъ К. 14.
Тихонъ (Тимоѳей) Малининъ. М. XXVII.
Томиловичъ Іоасафъ К. 5, М. IV.
Третъяковъ Владимиръ (Василій) М. 10.
Туробойскій Іосифъ М. I.
Устимовичъ Димитрій К. 27.
Флавіанъ (Ѳеодоръ) Ласкинъ П. 15.
Флоринскій Авраамъ К. 18.
Флоринскій Кириллъ М. XV.
Формаковскій Іеронимъ Каз. 6.
Халчинскій Геннадій Каз. 5.
Христофоръ Чарнуикій К. 3.
Чарнуикій Христофоръ К. 3.
Челноковъ Геннадій Каз. 12.
Чертковъ Парѳеній (Павелъ) М. 14.
Шумовъ Геннадій М. 13.
Щербацкій Георгій К. 24, М. XIX.
Ювеналій Смирновъ Каз. 8.
Яворскій Стефанъ К. 1.
Яковлевъ-Орлинъ Амвросій Каз. 10.
(Ѳеодоръ) Флавіанъ Ласкинъ П. 15.
Ѳеофанъ Прокоповичъ К. 4.
Ѳеофилактъ Горскій М. XXVI.
Ѳеофилактъ Лопатинскій М. II.
Ѳеофилъ Игнатовичъ Каз. 3.
Ѳеофилъ Кроликъ. М. V.