/
Text
сіїазрогіапа.огд.иа
^НЕУСНЕ.ХКО ЖІКЧІІІН .ЧОС1ЕТУ
¥ а г о я 1 а V І’ а я І г г п м к
АРСНАЕОЮСУ
ОЕ У/КВА^Е
АЙСНАЕОЕОСІЕ ЦЕЙ ОКСЛІМЕ
Ь?
ТМ Смм*"*« 'х Р-Иі««»к*п •(
•< (*>•*«»• Ьі V Р««(«гп*к
т&аойтв імі
<АМАОА
НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМ. ШЕВЧЕНКА
Ярослав Пастернак
АРХЕОЛОГІЯ
УКРАЇНИ
Первісна, давня та середня історія України
за археологічними джерелами.
сііазрогіапа.огд.иа
ТОРОНТО
1961
СоругідНі, 1961.
ЬіЬгагу о( Сопдгезз Саіаіод СагсІ ИитЬег 60-8403
Видав
Діловий Комітет у складі:
П. Глібович, Б. Гошовський, Б. Думин, 3. Зелений,
Я. Козловський, Я. Лаптута, І. Лучків, С. Паладійчук,
В. Ревуцький, Я. Розумний, Я. Спольський, Б. Стебельський.
МОЛОДИМ АРХЕОЛОГАМ, ІСТОРИКАМ ТА ДОСЛІДНИКАМ
І ЛЮБИТЕЛЯМ УКРАЇНСЬКОЇ СТАРОВИНИ
ПРИСВЯЧУЮ
ПЕРЕДНЄ СЛОВО
Вихід у світ монументальної праці проф. д-ра Я. Пастериака, мабуть, нанви-
датиіше явище за останні десятиріччя в розвитку української науки, зокрема історії.
Історики старої школи звичайно розпочинали історію України з виникнення
першої Київської держави, в крайньому разі згадували скитів або першу консолі-
дацію східнослов'янських племен —- волинський союз. Однак український народ,
як і всі інші, перше, ніж перейти до державного життя, прожив довгі й довгі тися-
чоріччя свого поступового формування. В історії кожного народу, починаючи від
появи перших людей в даній країні і до виникнення державностн, довгі часи відбу-
вався повільний розвиток техніки, господарства, мистецтва та ідеології. Ця перша
частина історії, так звана передісторія, вивчається в основному на підставі реаль-
них, археологічних пам'яток. Досі ми такої первісної історії українських земель та
українського народу не мали. Отже, з того в історії України творилася ніби прірва,
яку тепер і заповнює проф. Я. Пастернак.
Виклад праці починається з історії археологічних досліджень в Україні. Далі
основні матеріали викладається в строгому історичному порядку, за основними фа-
зами розвитку суспільства та його культури. Кам'яний вік, бронзова доба, скити,
грецькі колонії і далі аж до кінця княжої доби, до половини XIV ст. Останні часи,
вже історичні, розглядається також з боку розвитку матеріальної культури.
Автор праці, один з иайвидатніших українських археологів, здобув фахову
освіту у Львівському і в Празькому університетах, був учнем славнозвісного чесько-
го археолога Л. Нідерле. Тому європейська позитивістська школа позначається у
автора в його методах дослідження та у висновках. Пам'ятки матеріяльиої культу-
ри ставить він на перше місце, а усуспільнення та висновки у нього скупі й обережні.
Звичайно, таку велику працю не можна написати за короткий час — автор
збирав до неї матеріали все своє життя. В праці наведено і використано майже всю
відому досі джерельну літературу в мовах чужинських, українські, російські до-
революційні праці і совєтські аж до останнього часу. Поза тим авторові багато до-
помогли в інтерпретації матеріалів його власні багаторічні польові дослідження і
вивчення археологічних пам'яток іп 5ІІи. Вивчав також автор пам'ятки й по музе-
ях. Передісторію і ранню історію України розглядає вій на всьому українському
етнографічному просторі, від Закарпаття і аж до Кубані.
Праця в цілому написана на високому науковому рівні, добрим стилем, нор-
мативною мовою і досить популярно, що робить її приступною не тільки для фа-
хівців, а й для ширших кіл читачів, які цікавляться історією свого народу та свого
краю. Особливо позитивною прикметою праці є спокійний, лагідний тон викладу
і повний об'єктивізм в аналізі тнх чи інших явищ. Автор у своїх висновках ніде не
7
заходить у будь-які крайності, а додержується найбільш імовірної золотої середини,
що й надає його гіпотезам найбільш переконливого характеру. У своїй праці автор
висловлює вільну думку в вільному світі, і цим вона перевищує всі подібні праці
совєтських науковців. З кожного питання автор збирає всі доступні факти, піддає
їх докладному розглядові, аналізує, і аж тоді робить безсторонні висновки. Совєт-
ські ж науковці навпаки, — наперед одержують політичні завдання, а вже тоді до-
бирають до них і підтасовують факти.
Через усю працю проф. Я. Пастериака червоною ниткою проходить питання
формації східиьослов'яиських племен, а пізніше н українського народу. До найдав-
ніших предків українського народу автор зачислює більшість хліборобських пле-
мен, що жнлн иа українських теренах аж від кінця кам'яного віку. Цю концепцію
автор викладає досить переконливо.
Усі попередні численні друковані статті, розвідки , та монографії проф. Я.
Пастернака, що виходили в різних місцях і в різних мовах протягом понад ЗО ро-
ків, є тепер иібн попередніми нарисами, що в цій великій праці об'єдналися, разом
з багатьма новими доповненнями, в єдиний, монолітний та стрункий твір. І цим
твором проф. Я. Пастернак робить собі нерукотворний пам'ятник в розбудові україи-
ської науки.
Проф. д-р Михайло МІЛЛЕР.
8
ВІД АВТОРА
Оглядові праці з ділянки праісторії України, що стали з’являтися ще напри-
кінці минулого сторіччя, охоплювали тільки окремі території та області. Єдиного,
цілісного уявлення про первісну та ранню історію всіх українських земель вони не
давали, і тому виявилася потреба синтези. Якщо такі праці в останніх роках і по-
явилися, то вони обмежуються виключно сучасними політичними кордонами УРСР.
Тим то зробити спробу огляду праісторії і ранньої історії всіх українських зе-
мель у їхніх етнографічних межах було, власне, головною причиною написання
"Археології України". В ній поданий, за археологічними матеріялами, культурно--
історичний розвиток людности України з кам'яної доби по середньовіччя.
Другим поштовхом до написання "Археології" є потреба виправити різні
тенденційні замовчування, викривлювання, одностороннє насвітлення явищ, а то й
фальшування історичних фактів в некористь українського давноминулого в совєт-
ськнх, а вслід за тим і чужомовних археологічних працях. Необхідним виявилося
надати всім проявам життя люднн на землях України в праісторичних і ранньо-
історнчинх часах об'єктивне насвітлення, без догматизування висновків, головне в
ділянці етнічного й часового визначення окремих культурних комплексів.
Матеріали для цієї праці я збирав в Україні і на еміграції в музеях і бібліоте-
ках, використовуючи при тому повністю власні археологічні розкопи. Признаюся,
під час писання я гостро відчував брак безпосереднього живого зв'язку з матерія-
лами новіших розкопів, і міг зазнайомитися з ними тільки шляхом публікацій і
особистих дискусій з українськими археологами на чужині.
Свою працю не вважаю за скільки-будь вичерпну та вільну від недоліків чи
пропусків. Я писав її поза межами України і свідомий того, що деяким проблемам,,
а то й цілим розділам, можливо, бракує переконливих, новішими археологічними
матеріялами підпертих речевнх аргументів і вони вимагають докладнішого дослі-
дження.
Свою працю "Археологія України" передаю молодим археологам і любителям
української старовини з побажанням добитися все нових і кращих успіхів у вияв-
ленні правди про ролю українського народу в Східній Европі, його повну націо-
нальну і культурну окремішність уже з праісторичних часів і тим підтвердити його
повне право на вільне, самостійне життя у своїй батьківщині.
Я глибоко вдячинй українській спільноті у вільному світі, яка матеріяльно
причинилася до появи "Археології України". З ініціятиви ред. Богдана Гошовського,
Об'єднання Українських Педагогів Канади створило для цього видання громадський
Видавничий Комітет з проф. Зеконом Зеленим у проводі. Комітетові отже в першу
чергу я глибоко вдячний за особливу прихильність для справи і всі труди для появи
друком моєї праці.
9
Далі щиро дякую проф. д-рові Михайлові Міллерові за перегляд рукопису
і всі фахові завважеиия та поради, мистцеві Мироиові Левицькому за графічне
оформлення книжки, йому ж і ред. Богданові Гошовському за технічну редакцію,
п. І. Носик за виготовлення частини ілюстрацій, ред. Богданові Кравцеву, іиж. Іванові
Лучківу та д-рові Богданові Стебельському за визичения нової фахової літератури,
д-рові Левкові Чикаленкові за дозвіл користуватися непубліковаиими матеріялами
з його розкопів, іиж. Ярославові Федюшкові та іиж. Степанові Ґелі за поміч при
рисуванні карт, д-рові Осипу Берестові за визичеиия частини ілюстрацій, ред. Вя-
чеславові Давидеикові за переведення мовної коректи рукопису, моїй дружині Марії
за духову піддержку, співпрацю й терпеливість.
Дякую також ред. Юліяиові Бескиду, директорові друкарні "Київ" та п. Та-
расові Витвицькому, директорові клішариі "Аврора" за всі зусилля надати книжці
якнайкращого вигляду і, нарешті, всім тим особам, які своєю прихильністю дали
мені змогу, в еміграційних умовах, написати й видати оцю книжку.
Автор.
10
АРХЕОЛОГІЯ — ІСТОРИЧНА НАУКА
Сучасна історична наука розглядає складний і многогранний процес
ступневого розвитку людства та його духової й матеріяльної культури не
тільки з моменту появи перших писаних джерел. Дослідники сягають тепер
багато глибше у сиву давнину і намагаються вивчати всебічно основні
проблеми історичного розвитку всіх духових та матеріяльних виявів життя
суспільства, його соціяльної структури, побуту, способу життя, економічної
бази існування, окремих родів виробництва та міжплемінних взаємин уже
з часу першої появи на землі обдарованої розумом і свобідною волею
людини.
Дослідженням цих найдавніших епох людського життя, що на багато
тисяч років випереджають перші історичні часи, займається археологія,
окрема наука, назва якої походить від грецьких слів агсИаіов ----- старовинний,
початковий і І0&О8 - - слово. В порівнянні з іншими науками вона ще досить
молода, її відношення до них, головно до історії, антропології та мистецтво-
знавства, було ще на переломі ХІХ/ХХ ст. не зовсім з’ясоване. Сучасна
археологія - самостійна наука в трупі історичних наук, з власними із землі
здобутими матеріялами та власними, нею одною тільки вживаними методами
праці. В часовому порядку досліджуваних епох, вона займає між ними перше,
початкове місце.
Археологічна наука поділяється на окремі роди чи ділянки. Це за
досліджуваними епохами археологія праісторична, ранньоісторична та істо-
рична; за частинами світу — європейська, азійська, африканська, американ-
ська та австралійська; за вужчими територіями — клясична (Греція, Італія),
орієнтальна (Близький Схід), егейська (східне Середземномор’я), єгіпетська,
нордійська (скандінавські краї); за групами народів — слов’янська, скито-
сарматська, германська, кельтійська, тюркська, і за окремим родом мате-
ріялів — церковна.
Висновками археологічних досліджень користуються, у меншій чи
більшій мірі, також інші науки з історичним підходом до праці. Для христи-
янської релігії праісторичні поховання дають величезну кількість не-
збитих доказів на те, що перші сліди віри в позагробове життя наявні вже в
найдавнішому (палеолітичному) періоді життя людини на землі.
Найбільше користується археологічними дослідженнями історія. На
підставі археологічних карт можна поширити історію заселення даної країни
від перших історичних відомостей, які, наприклад в Україні, не сягають
11
перед V ст. до Христа (Геродот), на багато тисяч років у глибину минулого.
В доповненні літописних відомостей археологія може точно визначити окремі
племінні території і слідкувати за їх змінами в ході вже історичних подій.
Нарешті, на підставі своїх матерялів археологія може встановити для історії
народу приблизно точну його генезу, починаючи звичайно з ПІ тисячоріччя
до Христа.
Допоміжною для археології є етнографія в ділянці так духової,
як і матеріяльної культури. Власне праісторичні поховання відкривають багато
сторінок духового життя народів, їх звичаї, вірування та повір’я, що їх
помагають розуміти етнографія та описи клясичних істориків (Геродот,
Тацит). Розкопи дають багатющий, іноді єдиний матеріял для дослідження
всіх родів ремесла.
Археологія дає можливість історикам мистецтва, архітектури,. еконо-
міки, торгівлі та гірництва починати свої дослідження вже із старшої
кам’яної доби. Археологічною базою користуються також природники —
антропологи, зоологи, палеоботаніки, палеографи, лікарі, хеміки, техно-
логи-історики і ін. Клинове письмо, гієрогліфи, рунічні знаки та інші про-
пам’ятні написи, що їх вивчають лінгвісти і епіграфіки, походять
здебільша з археологічних розкопів, подібно як і більшість матеріялів для ну-
мізматичних та сфрагістичних досліджень. Співпраця всіх тих наук з археоло-
гією приносить обопільну користь, допомагає просувати вивчання .минулого
вперед, добитися правильної інтерпретації фактів та наближатися до відкрит-
тя правди.
МАТЕРІЯЛИ ТА МЕТОДИ ПРАЦІ
Предметом археологічних досліджень є матеріяльні залишки з давно-
минулих часів, що збереглися в землі. А проте, неправильним було б нази-
вати археологію тільки історією матеріяльної культури. Вона висвітлює
також духове життя праісторичної людини, дає приблизне уявлення про її
релігійні вірування, побут та соціяльну побудову стародавнього суспільства.
Матеріяли обслідувань поділяються на дві головні групи:
1) нерухомі пам’ятки старовини, як залишки селищ, будівель, укріплень
(городища, вали), шляхів, а далі могили, некрополі, малюнки на стінах пе-
чер, вирізьблювані в скелях написи тощо;
2) рухомі знахідки, як знаряддя праці, речі господарського й домашнього
вжитку, фігуральні та оздобні різьби, ювелірні прикраси одягу і тіла, а ще
далі монети, печатки, медалі та ін. Усе це — продукти даної доби, іноді
прикметні тільки для неї. Шар землі, насичений такими знахідками, це —
культурний шар (верства) в археологічному розумінні.
По окремих рухомих знахідках можна часто встанодити час їх виробу,
племінну або етнічну приналежність, вони датують також виявлені з ними
предмети, а з комплексних знахідок нерухомих та рухомих пам’яток можна
приблизно відтворити картину давноминулого життя на даному просторі.
Особливе значення мають при цьому керамічні матеріяли, що є основними
знахідками післяпалеолітичних часів. Глиняний посуд був найбільше прив’я-
заний до місця через свою крихкість та нетривкість. Він не був також
звичайно предметом міжплемінного товарообміну, його виробляли на місці
свої ганчарі, прикрашуючи прикметними племінними візерунками. М’якість
12
сирого матеріалу полегшувала льокальні.. та часові зміни у формі й орна-
меніі, які саме давали — головно в неоліті — можливість племінного та
часового визначення праісторичної кераміки та пов’язаних з нею знахідок.
Способи, якими археологи здобувають із землі матеріяли, різні. Деякі
предмети можна знайти просто на поверхні терену (наземний матеріял),
інші виявляються під час принагідних земляних робіт, як оранка, копання
ровіз, кринипь, могильних ям, а ще інші здобувається при плянованих
археологічних розкопках. Звичайно, найбільшу наукову вартість мають ма-
теріяли, здобуті ним останнім шляхом, багатим на спостереження під час
систематичної прані в терені, але й обидва попередні можна з повним успіхом
використовувати у кабінетному опрацюванні, головно при складанні архе-
ологічних карт.
Вивчення археологічних джерел-матеріялів виходить з всебічних, де-
тальних спостережень, многогранного польового досвіду, власної інтуїції,
здібности логічного уявлення і нарешті з науково побудованих висновків,
що в сумі творить чотири головні методи -п р а ц і.1
1) Порівняльний метод, ужитий на початку XIX ст. французьким
геологом Г. Ківером2 3 для природничих наук, застосований згодом в археоло-
гії, базується на порівнюванні предметів старовини з ужитковими предметами
сучасних примітивних племен, що розкриває їх призначення, спосіб виготов-
лення та вжитку. Цього методу вживають в археології ще й нині, головно
в Африці та Азії, одначе він не обмежується тільки ствердженнями зовнішніх
подібностей, але поглиблений у психологічному й часовому аспекті.
2) Стратиграфічний метод (від латинського слова зігаіит —
верства-шар і грецького игарИо — пишу, описую), виник також на початку
XIX ст. з польових досліджень Христіяна Томсена .директора музею в Ко-
пенгагені (Данія). Його довголітні спостереження виявили, що багато пра-
історичних поселень замешкалі були кілька разів підряд у різних відступах
часу і зберегли кілька культурних шарів, відділених один від одного звичайно
стерильною верствою землі. Дбайливо розкопуючи ці культурні шари і
відділяючи при цьому обережно знахідки, відтворюємо їх часове взаємо-
відношення, релятизму їх хронологію. Предмети спіднього шару — - найдав-
ніші на цьому поселенні, ближчі до поверхні — молодші. Зразками такого
верствованого поселення є старовинна Троя, де виявлено дев’ять окремих
культурних шарів та Анав. В Україні подібні нашарування відкрито в с.
Незвиська, Обертинського району, Станиславівської области.”
При досліджуванні культурних шарів у торфовищах допоміжною
для встановлення релятивної хронології знахідок є пилкова аналіза
(РоІІепапаІувіз), що її започаткував шведський геолог Ґ. Ляґергайм, а
опрацювали докладніше Л. Пост, Е. Вальтерсторф та С. Ліндквіст.4 Метод
1 К. Н. ІакоЬ-Ргіеаеп, 6гип<1£га§еп сіег иг§Є8сЬісШ.8£ог8СІіип£, Наппоуег 1928;
А. 3. Н. боосішіп, Меійосі іп Ргекізіогу, Саре Томі 1953; Т. Зиіітігвкі, Роїзка рггесі-
йівіогусхпа, І, Ьопйуп 1955, 22-36.
-'6. Сиуіег, Кесйегсіїев виг ІЄ8 овветепіз Іоззіїез. Рагіз, 1812 -1822.
3 Е. Черньїш, Многослонное поселение у села Незвнско на Диепре, КСИИМК,
63, 1956.
* Ь. Розі, Е. ІА/аІІегзІогН, 5. ЬіпсічиізГ, Вгопзаїйегтапіеіп £гап Сегшп8Ьег§еІ
і Уазіегббіїапсі, 8іоск1ю1т 1924.
-ІЗ
цей виходить з факту, що у верствах давніх торфовищ збереглося багато
пилку з квітів дерев і всяких інших рослин, які колись росли на тому місці.
Досліджуючи цей пилок, можна визначити загальний характер дерев, лісу,
а з тим і 'підсоння, в якому творився даний культурний шар торфовища.
Часове взаємовідношення праісторичних підсонь —, пребореального (холод-
ного,, бореального (теплішого, континентального), атлянтійського (волого-
го), суббореального (теплішого від нинішнього) та субатлянтійського (хо-
лодного, вологого) виявлене головно в північній Европі детальними кліма-
тологічними, палеоботанічними та геологічними дослідженнями.
3) Типологічний метод, що його основоположником був шведський
археолог Оскар Монтеліюс,’ розвинувся з порівнювання подібних між собою
форм. Якщо у відхиленнях від тої подібності! є певна закономірність, яка
ступнево розвивається, тоді встановлюється типологічний розвиток даного
предмету, напр., бронзового топірця: початкова форма найраніша, остання
наймолодша. В Україні Михайло Максимович, історик, професор Київського
університету, перший застосував типологічний метод у своїй праці про ста-
ровинні стріли з терену Києва.'
4) Картографічний метод, уперше вжитий для археологічних до-
сліджень женевським археологом А. Бонштеттеном,’ полягає у зазначуванні
на карті всіх місцевостей із знахідками одного роду, з метою дослідити їх
поширення дя встановлення території, зайнятої даним племенем (трипіль-
ські селища), торговельного шляху (римські монети), а також історії засе-
лення даної околиці та краю.5 * * 8 * * Карти поширення необхідні при кожній
археологічній праці систематичного характеру. Мало практичними й непро-
зорими є карти, на яких зазначено разом знахідки з різних часів та культур
тієї самої місцевости. У висліді вся праця археолога-дослідника складається
з двох головних компонентів: матеріалу і методу його опрацювання. А проте,
успіх досліджень залежить передусім від суб’єктивного і правильно застосо-
ваного, постійно поліпшуваного методу праці.
Нарешті, найважливіша фаза праці — це часове визначення матеріялів,
здобутих із землі. Розв’язку цього проблематичного питання все ж ніколи
не можна вважати останнім в цій справі словом. Новий матеріял підсуває
нові думки, зроджує сумніви і нові теорії, іноді цілком відмінні від досі
прийнятих тверджень. Про релятивну хронологію, що її вирішення вважалося
колись за перший крок на шляху часового визначення, була вже мова при
описі стратиграфічного методу. Спираючись на своїх спостереженнях під
час розкопів, згаданий вище X. Томсен встановив у 1836 р. так звану
систему трьох періодів. На підставі матеріялів, з яких було виготовлене
праісторичне знаряддя, він довів, що в історії розвитку культури людства
найдавнішою була — як він її назвав — кам’яна доба, після неї бронзова,
а наймолодшою залізна доба, що тривала аж до ранньо-історичних часів.'
5 О. Мопіеііиз. От ІіЙ8Ье8Іатпіп§ іпот Ьгопваїйегп, Коп§1. уіііегіїеїв Ьізіогіе
осії апіічуііеів акатепіепз кап<11іп§аг 13, Кіоскіюїт 1885.
' М. Максимович, Украннские стрель: древнейших времеи, собраниьіе над Дке-
пром возле Михайловой горьі, Київ 1867.
' к. ВопзіеНеп, Езваі зиг Іез Воїтепз, ОепІ 1865.
“ к. Кохіошзкі, Меіосіа кагіо§га£іс2па ргеїіізіогіі, їдці XXVI, 1927.
’ СЬ. 4. ТЬотзеп, Ьесіеігаасі Іог погсіівк 01<1купДі§ІіЄ(1, СЬгізІіапіа 1836,
14
Поділ на три головні доби-періоди затримався в археологічній науці
донині.
Другим ступнем часового визначення археологічних матеріялів є
хронологія, яка вживає циферного означення їхнього віку. Вона спирається
на археологічних знахідках Єгіпту, Месопотамії, де культурні верстви та
інші пам’ятки старовини можна визначити з високо правдоподібною точністю
.їж до початку тисячоліття до Хр. на підставі т. зв. списків володарів та деяких
астрономічно певних датувань. Тамошні предмети діставалися через Кріт
та Малу Азію на Балкани і далі в центральну і північну Европу, де датують
•найдені разом з ними предмети місцевого походження. Засновником цієї
г. зв. абсолютної хронології був шведський археолог Оскар Монтеліюс на
початку цього сторіччя.10
Звичайно, неможливо, щоб для цілої Европи вирішною була одна
хронологічна таблиця кам’яної, бронзової та залізної доби, бо тут входили
різні чинники, що приспішували або припізнювали вживання нових металів
(мідь, бронза, залізо) в окремих краях. Також датовані південно-європейські
предмети вимагали деякого часу, щоб дістатися торговельними шляхами до
північної Европи. Тому хронологічні таблиці у різних частинах Европи дещо
різняться між собою і їх постійно виправляють на підставі нових знахідок
га нових методів часового означення.
В останніх десятиріччях застосовується в Америці два нові методи
встановлювання абсолютної на сьогодні хронології археологічних знахідок.
Одна з них виходить з порівнювання рокових колець звуглілих дерев, вико-
паних на місцях перебування праісторичної людини, з роковими кільцями на
перекроях сучасних тисячолітніх дерев Америки та з чергування в них ширших
(у вологих часах) і тонших (у засушливих роках) колець. За допомогою
цієї дендро-хронології, що її придумав Цоіі£Іа88 у 1928 р., можна визначати
вік археологічних предметів тільки за останніх кілька тисяч років.”
Багато ширші можливості дає інший метод, опрацьований хеміком
УУіІІагсі Е. ЬіЬЬу на початку 1940-их рр.‘г Згідно з його твердженням, кожний
живий організм, людський, тваринний чи рослинний, має в собі завжди одна-
кову кількість радіоактивного вуглецю (СагЬоп 14), що твориться в атмос-
фері у наслідок діяння космічного проміння. Після своєї с.мерти такий орга-
нізм звільна втрачає СІ4. Цей лябораторно досліджений процес виглядає
приблизно так: упродовж перших 5568 років після своєї смерти даний
організм втрачає половину (50%) свого С14. Упродовж наступних 5568
років організм втрачає з решти С14 ще половину, отже вже тільки 25% його.
Цей процес триває невпинно далі і тепер, знаючи, скільки він мав його пер-
вісно — а ця кількість не змінюється за останніх кількадесять тисяч років
— можна обчислити, скільки він уже втратив мого, тобто коли він помер. * 12
О. Мопіеііиз, Віє уогкіаввівсйе СНгопоІофе Ііаііепв, 8(оскЬо1пі 1912.
” А. Е. Ооичіазз, Сіітаііс Сусіез ап<і Тгее СгохуіЬ, 1928.
12 Уіі. Р. ЬіЬЬу. Аітозрйегіс Неііит Пігее апсі КасІіосагЬоп £гот Созтіс
Набіаііоп, РЬузісаІ Нєуієуу, 69, Ке\у ¥огк 1946, 671-672; УУ. Р. ЬіЬЬу, Е. С. Апсієгїоп,
.1. В. Агпоісі, Аде Веіегтіпаііоп Ьу НабіосагЬоп Сопіепі. Зсіепсе, 109, ІУавЬіпйіоп
1949, 227-228; Р. -ІоКпзоп, НасІіосагЬоп Оаііпб, Атегісап Апіічиііу ХУП, N0. 1, рагі
2. 8а11 Ьаке Сііу. 1950; А. Засіигзка, На.іпо\узге 1есЬпо1о§ісгпе теіосіу Ьабапіа га-
Ьуікбуу агсііео1о§іс2пусіі, Вахупа Киїіига. ІУгосІаху 1955, 9 -12.
15
згинув. Досліджуючи цим методом викопані із землі кості, кістяне знаряддя,
вугілля дерев, а також предмети, зроблені з органічних матеріялів, можна
визначити їх вік за багато тисяч років від початку їх існування, враховуючи
можливі, не більше як кількасотрокін, відхилення, більші у старіших зна-
хідках, напр., 3620 -і-180 років або 12620 + — 150 років. Мустьєрська сто-
янка Кодак у долішньому Подніпров’ї має, за кількістю С14 в її кісткових
матеріалах, 140000 -і--7000 років, стоянка Костенки І на Вороніжчині з орі-
ньяцько-солютрейської доби 41000 -і---2050 років.13 * * * * 18 Одначе досвід виявляє,
що метод СІ4 не можна з однаковим успіхом застосовувати в кожному під-
сонні, тому в різних частинах Европи виходять різні висліди.”
ІСТОРІЯ АРХЕОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ В УКРАЇНІ
Розклад римської імперії у V ст. приніс у висліді повну затрату за-
цікавлення її минулим, архітектурою, мистецтвом та предметами клясичного
виробництва. Такий стан тривав і в середніх віках, коли античні будівлі роз-
бирано на будівельний матеріял, мармурові статуї як поганські випалювано
на вапно, бронзові перетоплювано на дзвони. Зворот до кращого почався
тільки в добі Відродження (XVI — XVII ст.). Тоді стали збирати давні
римські та грецькі монети й клясичні рукописи, зарисовувати старовинні бу-
дівлі, копіювати давні написи, і в тій атмосфері духового відродження зро-
дилася пошана до пам’яток старовини.
З Італії зацікавлення старовиною перейшло на північ, на європейський
материк, до Франції, Німеччини, Англії та в Україну. Воно мало три розвоєві
етапи: добу збирання рідкісних речей (Кагііаіепяаттіип^), добу роман-
тичного інтерпретування їх, напр., кості мамутів в с. Костенках біля Воронежа
мали бути останками бойових слонів Александра Македонського,11’ та наукову
добу, що триває донині.
В Україні вже в княжих часах освічене духовенство цікавилося ста-
ровиною. Про це свідчить запис київського літописця Нестора з 1114 р., в
якому він згадує свою подорож на північ до Ладоги такими словами: “При-
шедшю ми в Ладогу, поведаша ми ладожане, яко сде єсть, егда будеть туча
велика, находять дети паши глазкьі стекляньїи и мальїи, и великь'и, провер-
танні, а другьія подле Волхов беруть, еже вьіполскьївает вода, от них же
взях боле ста; суть же различь”.1" Виходить, літописець зацікавився знахід-
ками старовини, збирай їх, хоча й не вмів пояснити їх значення та походження.
У своєму літописі він записав також історію старовинних могил: Аскольдової
могили на горі “еже ся нине зоветь Угорьскоє, кде нине Ольмин Дворь”, “Ди-
рової могили., “за святою Ориною”, князя Олега на горі ІПекавиці, Ігоря
13 В. Чередьінцев, Определение абсолютного возраста палеолита, СА, XXV, 1956.
’* Перші наради європейських працівників у ділянці методу СагЬоп 14, спои-
зоровані данською Назк-Огзіесі РоипсІаІІОП, відбулися в Копенгагені (Данія) 1-4 ве-
ресня 1954 р. (Н. СосКуіп. СагЬоп 14 Ваііп§ зшпрозіит іп СорепИа£еп, Каіиге, уоі.
174, Ьопйоп 1954, 868).
18 5. Отеїіпз, Неізе (іигеЬ Киззіапсі хиг ІТпіегзисЬипй бег сі ге і Маіиг-КеісЬе,
8. РЬ. 1770.
10 Повесть времениьіх лет по Лаврентьевской летопнси 1377 г. (далі: Лаврент.
літопис), М. - П., І, 1950, 197.
16
біля Коростеня, Олега Святославича біля Овруча та Святополка “в пустиня
межю Ляхи и Чехи”.17
На рахунок колекціонерства старовини наших князів можна запи-
сати літописну згадку того ж Нестора про багатство князя Святослава І
Ярославича - - “бещисленое множьство, злато, и сребро, и поволокьі”, яке
він показував німецьким послам у 1075 р. і в якому було напевно багато
старовинних матеріялів.18
У добі Відродження загальний зріст зацікавлення старовиною і особ-
ливої до неї пошани знайшов відгомін в Україні. Тодішній київський митро-
полит Петро Могила, людина високої освіти і особистої культури, із зна-
йомствами у Західній Европі, головно в Італії, розпочав перші в Україні
археологічні дослідження. У 1633 р. він провів у Києві розкопи руїн Деся-
тинної церкви з X ст., шукаючи гробу князя Володимира Великого, рестав-
рував пошкодження катедрального собору св. Софії з XI ст., відновив
церкву св. Спаса на Берестові та провів реконструкцію печер Києво-Печер-
ської Лаври. Пам’ятки старовини, виявлені під час тих досліджень, митрополит
передав як реліквії у скарбниці св. Софії та Печерської Лаври в Києві.”
В той час французький інженер Вільгельм Левассер де Боплян про-
водив протягом 17 років (1631 — 48) картографічні дослідження України,
записував пам’ятки старовини і давав їх описи, напр., Собору св. Софії і
Михайлівського монастиря в Києві, городищ, валів та окремих археологічних
знахідок. Ті матеріяли він опрацював пізніше як окремий додаток до карти
України: ОевсгірНо ІІкгаіпае, Данцінг 1648.
Дещо пізніше (1653) в Києві працював з доручення князя Радивила
голляндський рисівник Абрагам ван Вестерфельд, що зладив спеціяльний
археологічний альбом зарисовок із старовинних будівель княжого Києва.
Наприкінці XVIII ст. археологічні пам’ятки Києва зазнали великої
руїни, що її заподіяла перебудова київської фортеці москалями. Зникли
тоді під землею залишки церков: Десятинної (X ст.), св. Ірини (XI ст.),
Катерини, (XII ст.), Михайла (XII ст.), Петра-Ярополка (XI ст.), Батієва
Брама (X ст.), засипана була Золота Брама (XI ст.) та спляновано княж-двір
Ярослава Мудрого (XI ст.). Книжка “Достопамятньїе древности в Кіевк”,
що появилася друком 1791 р., була єдиною за XVIII ст. археологічною пра-
цею в Україні.17 * * 20
А проте й далі збирають старовину по церквах і манастирях Києва,
Крем’янця, Умані, Львова, Перемишля та інших міст, а з петербурзької
Академії Наук висилають у південну Україну фахівців для дослідження
пам’яток старовини та мистецтва. Поштовхом для цього було між іншим
розкопання багатої скитської могили “Литий Курган” біля Єлисаветграду
ген. Олексієм Мельгуновим у 1763 р. та знайдення на Тамані у 1792 р.
славнозвісного “Тмутороканського Каменя” — мармурової плити із кири-
личним написом з часів князя Гліба Святославича (1068 р.).21
17 Лаврент. літопис І, 20, ЗО, 40, 53, 98.
” Як попереднє.
” П. Курінинн, Нариси з історії української археології, Авґсбурґ 1947, 2.
20 Як попереднє, 4.
21 Е. Веймарн, Київська Русь і Крим, Нариси стародавньої історії української
РСР, Київ 1957, 592 і рис.
17
Вже на початку XIX ст. в Україні творяться перші археологічні
збірки у Миколаєві (1809 р.), Теодосії (1811 р.), Львові (1823 р.), Одесі
(1825 р.) та Керчі (1826 р.). Попри самовільне розкопування могил з метою
грабіжництва (шукання скарбів), починаються систематичні археологічні
дослідження й розкопи, зростає кількість наукових працівників і виданих
ними друкованих прань, поширюються терени досліджень та кращають
методи лябораторійної й кабінетної обробки здобутих розкопами матеріялів.
Відбувається перший поділ наукових зацікавлень між дослідниками кля-
сичної (греко-римської) та слов’янської старовини. Згодом творяться три
найважливіші осередки археологічних досліджень: Одеса, Київ і Львів.53
Одеський осередок постав із зацікавлення клясичною ста-
ровиною давніх грецьких колоній на північних берегах Чорного моря, яке
було підготоване загальним напрямом освіти в Україні в добі Відродження,
зокрема слов’яно-греко-латинськими студіями в Київській Могилянській
Академії. Проте, тільки чужинці-емігранти П. Дюбрюкс і Ч. Бларамберґ, а з
ним І. Стемпковський і пізніше А. Ашік організували згадані вище музеї
в південній Україні. В їхньому гурті, до якого належали ще Келлер, Кеппен,
С. Потоцький, Румянц'ев, Брунов та ін., зародились пляноване вже систе-
матичне дослідження клясичної старовини в Україні та археологічна кри-
тика і топографічна інтерпретація клясичних джерел — Геродота, Стра-
бона, Клавдія Птолемея та ін. Вслід за тим розпочалося включання здобутків
української археології в загальну течію європейської науки. До нього
причинився передусім голляндський емігрант Ч. Бларамберг (1772 - 1831
ОЛЕКСАНДЕР ПОЛЬ (1828 — 1890) визначний колекціонер археолог, пам'яток пів-
денної України, засновник музею в Катеринославі та організатор ерхеолог. виставки
там же перед XIII археолог, з'їздом.
ВОЛОДИМИР АНТОНОВИЧ (1834 — 1908) передовий історик, професор Київського
університету, засиовиик історичної школи археологів, дослідник деревляиських
могил на Волині, організатор археологічних з'їздів.
КАТЕРИНА МЕЛЬНИК - АНТОНОВИЧ (1859 — 1942) дружина історика Володимира
Антоновича, розкопувала на переломі ХІХ/ХХ ст. могили княжої доби иа Волині. * І,
33 П. Курінний, як вище, 5 - 22,- Я. Пастернак, Археологія, історія дослідів, ЕУ,
І, 1949, 369 - 370.
18
ФЕДІР ВОВК (1847 — 1918) антрополог, археолог і етнограф, учень В. Антоновича,
професор Петербурзького університету, дослідник палеоліт, стоянки Мізииь иа
Новгород-Сіверщині.
ВІКЕНТІЙ ХВОЙНА (1850 — 1914) археолог, кустос археолог, відділу Київського
музею, відкривець трипільської, зарубинецької і черияхівської культур і київського
палеоліту, один з організаторів археолог, виставки 1897 р. у Києві.
БОГДАН ХАНЕНКО (1850 — | у 1920-их рр.) власник великої археолог, збірки в Києві,
один з організаторів археолог, виставки 1897 р. в Києві, емігрував в 1919 р. за кордон.
рр.), що видав був 12 праць, переважно у французькій мові, між ними пер-
ший кодекс ольвійських монет, який не втратив і досі своєї джерельно-
наукової вартости.28 Другий каталог видав після того П. Бурачков, і цей
кодекс надчорноморських грецьких монет є нині єдиним в Україні"
В тому ж приблизно часі засновано перше в Україні археологічне
товариство, “Императорское Одесское Общество Истории и Древностей”
(1839 - 1914),. що об’єднувало ентузіястів-аматорів місцевої старовини і
дістало офіційний дозвіл вести розкопи по всій Україні. Його діяльність була
спрямована на вивчення клясичної старовини Причорномор’я та історії
генуезьких, татарських і турецьких поселень в Україні. Важливі матеріяли
виявлено також для історії Запоріжжя.
Перших 55 років праці Одеського Товариства виповнювали переважно
лінгвістичні та архівні студії, присвячені вивченню грецьких і римських
пам’яток в Україні та критичному розглядові історичних клясичних джерел,
що стосуються України. Другий період діяльности Товариства (1894 - 1910
рр.) — це час багатих на висліди археологічних досліджень під проводом
Е. Штерна, що досліджував грецькі чорноморські колонії, т. зв. готське
ювелірне виробництво, виявляючи його місцеве понтійське походження, та
трипільську культуру на терені Басарабії (Петрини). Між членами одеського
и Ое ВІагатЬегд, Сіюіх бе тебаіііев апіічиев б’ОІбЬіороІів ои ОІЬіа, Гаівапі
рагііе би саЬіпеї би сопвеіПег-б’еіаі Юе ВІагатЬегд а Обевва; ауес XX рІапсЬев,
Йгауеев б’аргев вев бевзіпв виг Іев тебаіііев огі£іпа1ев; ассотрабпеев б’ипе поіісе
виг ОІЬіа еі б’ип ріап бе Гетріасетепі ои ве уоіепі аиіогб’Ьиі Іев гиіпев бе сеИе
уіііє, Рагів 1822.
' П. О. Бурачков, Общьій каталог монет, принадлежащих зллннским колоньїям,
существовавшим в древностьі на северном берегу Черного моря в предепах иьінеш-
ней Южной Росснн, Одеса, 1884.
19
центру слід згадати М. Болтенка (нар. 1888 р.), консерватора одеського
музею, члена археологічної комісії ВУАН, С. Дложевського (1889 - 1930 р.),
клясичного філолога, директора одеського музею, та А. Добровольського
(1885- 1959), археолога з великим польовим досвідом, що був по черзі спів-
робітником херсонського, полтавського, дніпропетровського та одеського
музеїв. Одеське Товариство видало 33 томи своїх “Записок” із систематич-
ним покажчиком.
Київський осередок2 був створений на початку XIX ст. кіль-
кома аматорами старовини, як М. Берлінський, митрополит Є. Болховітінов,
М. Закревський, К. Лохвицький, Самойлов, і розпочав свою працю досліджен-
ням київської старовини княжих часів. Згодом засновано в Києві перше
археологічне товариство — “Временньїй Комитет для изьіскания древностей
в г. Києві” (1835- 1843). Водночас у 1835 р. створено при Київському
університеті Археологічний Музей і Нумізматичний кабінет. Ректором уні-
верситету був тоді видатний природник та аматор-археолог М. Максимович
(1804 — 73). У 1843 р. “Временньїй Комитет” закрито і створено Київську
Археографічну Комісію (1843 - 72), члени якої багато працювали в терені.
Між ними Тарас Шевченко, як рисувальник, брав участь в розкопах у 1840-их
рр.=3 3 рамені комісії Ф. Солнцев провів у рр. 1843 — 53 велику працю над
розчищенням, відновленням та копіюванням старовинних фресок Софійсько-
го Собору. В 1872 р. був заснований музей при Київській Духовній Академії.
ДМИТРО ЯВОРНИЦЬКИЙ (1855 — 1940) археолог і дослідник запорізької старовини,
керівник Диіпрепьстан. археолог, експедиції (1927 — 1930), організатор музею в Ка-
теринославі на основі збірки О. Поля.
СЕРГІЙ ГАМЧЕНКО (1860 — 1934) археолог, віце-президент ВУАК, переводив важливі
розкопи по всій Україні, зокрема на Волині, опрацював метод польових досліджень
і створив власну школу дослідників старовини.
ВІКТОР ГОШКЕВИЧ (1860 — 1928) археолог, фундатор і організатор Херсонського
державного історично-археологічного музею в 1898 р. Дослідив, склав карту і описав
городища на нижньому Дніпрі.
П. Курінний, Нариси з історії української археології, Авґсбурґ 1947.
м Я. Пастернак, Археологічні заняття Т. Шевченка, Пітер.-иаук. додаток "Нового
Часу", Львів, 7. І. 1939.
20
МИКОЛА БІЛЯШІВСЬКИЙ. (1867 — 1926) археолог і музеопог, директор київського
міського музею старовини, дослідник Княжої Горн (літописної Родні) біля м. Канева,
редактор і видавець "Археолог, літописи Южной Россіи”.
ВАСИЛЬ ДАНИЛЕВИЧ (1872 — 1936) історик і археолог, учень В. Антоновича, про-
фесор київського університету, дослідник Донецького городища і могил та археолог,
мнкувшннн Київщини.
ВАДИМ ЩЕРБАКІВСЬКИЙ (1876 — 1957) археолог, етнограф і мистецтвознавець,
професор і ректор УВУ, дослідник понтійського мистецтва і етногенези українського
народу, учасник багатьох міжнародн. археолог, конгресів.
На справжню наукову основу поставив археологічні дослідження в
Україні історик В. Антонович (1834 — 1908). Він перший став читати
лекції з археології в київському університеті і тим поклав початок історично-
археологічному напрямові в дослідженні минулого України. В. Антонович
брав участь в організації і праці археологічних з’їздів у Києві (1874,
1899), Одесі (1882), Харкові (1902), Катеринославі (1905) та Чернігові
(1908) і у виданні археологічних карт окремих областей України. З ним
співпрацювали М. Біляшівський, С. Гамченко (Житомир), М. Грушевський
(Львів), В. Данилевич (Харків), Катерина Мельник-Антонович (дружина В.
Антоновича), Ю. Сіцінський (Кам’янець Подільський) та ін. Поза гуртом
В. Антоновича працювали для тієї самої цілі заслужений археолог та від-
кривець трипільської культури В. Хвойка, Ф. Вовк, М. Макаренко, Б. Фар-
маковський та ін.
Незабаром розвинулося в Києві приватне колекціонерство, як вияв
великого заінтересування широких кол громадянства рідною старовиною.
Тоді постали археологічні збірки В. Антоновича, Катерини Мельник-Анто-
нович, М. Біляшівського, Т. Кундеревича, В. Тарновського, М. Терещенка, Б.
і В. Ханенків, В. Хвойки, І. Хойновського та Н. Чернева, які згодом перей-
шли у громадські київські музеї. Напр., цінні археологічні збірки Б. Ханенка,
В. Хвойки та О. Бобринського (Сміла) передано в 1904 р. до збудованого
на громадські кошти музею, діяльність якого була пізніше пов’язана з іме-
нами М. Біляшівськоґо, Ф. Ернста, В. Козловської, В. Хвойки та Д. Щерба-
ківського. Музей після кількох реорганізацій був перетворений у 1936 р.
в Центральний Історичний Музей УРСР і приміщений в Києво-Печерській
Лаврі.
У 1913 р. при київському генерал-губернаторстві зорганізовано “Ки-
евское Общество Охрани Памятников Стариньї и Искусства”, завданням
21
якого була урядова охорона пам’яток, а у випадку потреби розкопи і зби-
рання випадкових знахідок. Після революції 1917 р. пам’ятками старовини
піклувалися різні комітети та інститути, між ними в рр. 1922 — 33 Всеукра-
їнський Археологічний Комітет (ВУАК). Його членами були: М. Біляшів-
ський, В. Данилевич, Ф. Ернст, В. Козловська, П. Курінний, М. Макаренко,
Катерина Мельник-Антонович, І. Моргілевський, Данило Щербаківський (усі
з Києва), М. Болтенко (Одеса), С. Гамченко (Житомир), А. Добровольський
(Одеса), Д. Гордієв (Тбілісі), Ю. Сіцінський (Кам’янець Подільський), П.
Смолічев (Чернігів), Б. Фармаковський (Ленінград) і Д. Яворницький (Дні-
пропетровське). ВУАК проводив багато археологічних досліджень в терені
і добився від Народного Комісаріяту Освіти створення спеціяльної археоло-
гічної експедиції, яка повинна була, дослідити ввесь терен, що мав бути
затоплений після побудови Дніпрельстану. Вона працювала в рр. 1927 — 32
під керівництвом Д. Яворницького та М. Міллера.27
У 1934 р. замість ВУАК створено під партійним проводом Інститут
Матеріяльної Культури Української Академії Наук, перетворений у 1938 р.
на Інститут Археології УАН. Останній включив до праці багато нових фа-
хівців, між ними С. Магуру, В. Петрова, С. Самойловського, І. Фабриціюс та
ін. Крім окремих досліджень, Інститут зорганізував кілька комплексних
експедицій для дослідження Полісся, Ольвії (Л. Славін), трипільської куль-
тури (П. Курінний, Т. Пассек), скитської культури (І. Фабриціюс).
Крім Києва і Одеси, були на Придніпрянщині осередки археологічної
праці і музеї також у Харкові (Д. Багалій, І. Левицький, С. Таранущенко),
в Дніпропетровському (Д. Яворницький, П. Козар, О. Синявський), в Полтаві
(В. Щербаківський, М. Рудинський) та на Приозів’ї, в Ростові-Таганрозі
ДАНИЛО ЩЕРБАКІВСЬКИЙ (1877 — 1927) етнограф, археолог і мистецтвознавець,
заступник президента ВУАК, кустос Українського Національного Музею в Києві,
проводив етнографічні та археолог, екскурсії по всій Україні.
МИКОЛА МАКАРЕНКО (1877 — 1937) археолог, історик мистецтва і маляр, директор
музею старого мистецтва у Києві, дослідник городищ ромеиського типу та Марію-
піпьського могильника.
ВАЛЕРІЯ КОЗЛОВСЬКА (1881 - 1956) археолог, кустос археол. відділу Всеукр. істор.
музею у Києві, старший наук, робітник Іи-ту Археології АН УРСР, редактор "Хро-
ніки Археології”, дослідник трипільської культури.
27 М. Міллер, Дніпрельстанівська археологічна експедиція Наркомосу України
1927 - 1932, Науковий Збірник УВУ, VI, Мюнхен 1956.
22
МИХАЙЛО МІЛЛЕР (нар. 1883 р.) професор історії стародавнього світу і археології в
університеті та педагог.-іиституті у Ростові н/Д, тепер УВУ, дослідник східиьої
частини степової України і керівник Дніпрепьстанівської археолог, секції (1931-1932).
ПЕТРО ЄФИМЕНКО (нар. 1884 р.) археолог, передовий дослідник палеоліту, автор
нового методу розкопів палеоліт, стоянок та хронології палеоліту України, директор
Ін-ту Археології АН УРСР у перших повоєнних роках.
АРКАДІЙ ДОБРОВОЛЬСЬКНЙ (1885 — 1959) археолог, співробітник херсонського,
полтавського, дніпропетровського та одеського музеїв, дослідник старовини півд.
України, учасник Дніпрепьстанівської та Канівської археолог, експедицій.
(М. Міллер). Музеї створено також у Вінниці, Єлисаветграді, Новгороді Сі-
верському, Черкасах, Чернігові і багатьох інших місцях. Приватні археоло-
гічні збірки мали на провінції: А. Бобринський (Сміла), В. Бабенко (Верхній
Салтів), Г. Венгжиновський (Гайсин), Е. Зноско-Боровський (Бересняги),
о. Н. Левицький (Очаків), Манастирський (Снитків), О. Поль (Катеринослав),
В. Гошкевич (Херсонщина), В. Тарновський (Пекарі) та А. Фоґель (Мико-
лаїв). Усі ті збірки ентузіястів-аматорів української старовини перейшли
ступнево у новоорганізовані музеї центральної України.
Праці з археології України, насамперед Таврії, починають з’являтися
з 1820-их рр. (І. Стемпковськнй, Кеппен), а археологічний журнал “Записки
Одесского общества истории н древностей” починає правильно виходити з
1854 р. Тоді ж почали видаватись і великі монографії: Ашикі, Боспорское
царство, І - НІ, 1848 - 1849; Л. Стефани, Древности Боспора киммерійского,
1854; И. Забілюсь, Древности Геродотовой Скнфіи, І - II, 1866, 1872. З 1880-их
рр. археологічні праці появляються в “Трудах археологическихі сгіздов'ь”
і в “Кіевской Старині” (1882 - 1906), Археологической летописи Южной
Россіи (1897 - 1905), у виданнях ВУАК — “Короткі Звідомлення” (1925-
26), “Записки” (1930), “Хроніка Археології та Мистецтва” (1930 - 31),
в “Антропології”, видаваній Кабінетом ім. Ф. Вовка (1927 - 32), та в “На-
укових Записках ПМК” (1934 - 37).
Окремої катедри археології до 1917 р. в жадному університеті цен-
тральної України не було, але читали курси археології професори-історики:
у Києві — В. Антонович, у Харкові Д. Багалій, в Одесі — І. Линниченко.
Львівський осередок. Знайдення кам’яної статуї здогадного
“Світовита” в ріці Збруч (1848) розбудило зацікавлення старовиною в укра-
їнських істориків у Галичині. Перші з них — о. А. Петрушевич (1821 - 1913)
23
та проф. І. Шараневич (1829 - 1901) — почали досліджувати терен колиш-
нього княжого Галича, організували археологічні виставки у Львові (1861,
1885, 1889), Коломиї (1880) й Тернополі (1884). З їх ініціятиви зоргані-
зовано перші українські музеї у Львові з археологічними відділами (Народ-
ного Дому 1873, Ставропігії 1875) і скликано перший археологічний з’їзд
у Львові (1885). І. Шараневич був іменований першим державним консерва-
тором пам’яток старовини у східній Галичині, де вже в рр. 1870 - 90 дослі-
джували праісторичні пам’ятки краківські археологи А. Кіркор, Ґ. Оссов-
ський, Т. Зємєнцький і В. Деметрикевич. Голова Наукового Товариства ім.
Шевченка, М. Грушевський, досліджував у 1894 р. пам’ятки ранньої залізної
(висоцької) і княжої (Звенигород) доби. Він заснував при НТШ музей з
археологічним відділом, де працювали молоді археологи Б. Януш (1907) і В.
Гребеняк (1913 - 1914).
У 1905 р. засновано в Львівському університеті катедру археології,
керівниками якої були К. Гадачек (1905 - 14), К. Булянда (1915 - 21), Л.
Козловський (1922 - 39) і Я. Пастернак (1939 - 41). Доцентами при катедрі
були Т. Сулімірський (1929 - 36) та М. Смішко (1939 - 41). З рамені уні-
верситету проведено багато теренових досліджень, головно в області три-
пільської, висоцької, провінціяльно-римської та ранньо-історичної культур.
Другий осередок археологічних досліджень у Львові після першої
світової війни — Музей Наукового Товариства ім. Шевченка, керівниками
якого були Ю. Полянський (1924 - 28) та Я. Пастернак (1928 - 39). Заслуга
першого з них — відкриття кількадесятьох палеолітичних стоянок, головно
у сточищі Дністра, другий провадив у рр. 1934 - 41 систематичні розкопи
на терені княжого Галича-Крилоса. Археологічні праці друкувалися головно
в “Записках НТШ”, короткі звідомлення з розкопів також у “ЗДгип^еЬегісИіе
ПЕВНО ЧИКАПЕНКО (нар. 1888 р.) археолог, дослідник розвитку палеолітичного й
трипільського орнаменту.
ПЕТРО КУРІННИЙ (нар. 1894) археолог, старший науковий робітник Ін-ту Археології
АН УРСР, професор УВУ, дослідник трипільської та біпогрудівської культур, ди-
ректор Музейного городка в Києво-Печерській Паврі.
ОПЕГ КАНДИБА (1906 — 1944) поет і археолог, дослідник орнаменту і хронології
трипільської культури в Галичині, автор монографії про трипільське селище в Ши-
пницях на Буковині.
24
сіег та1Иета1І8сИ-па1иг^І88еп8сЬаЛ1ісИ-аг2иісИеп Векііоп сіег икгаіпі-
зсіїеп теівзепбскайііскеп йеусепкокезеїібскай іп ЬетЬегя”.
В рр. 1939 - 1941 у Львові зорганізовано філію Київського Інституту
Археології АН під керівництвом М. Смішка. Його співробітниками були С.
Круковський, К. Маєвський, Я. Пастернак і І. Старчук. В 1951 р. філію пе-
редано до Інституту Суспільних Наук АН, і в ній працюють М. Смішко, О.
Ратич, В. Кравець, А. і Є. Черниші та І. Свєшніков.
Після приходу до Львова совєтської окупаційної влади, археологічні
збірки всіх львівських музеїв (Наукового Товариства ім. Шевченка, Націо?
нального Музею, Богословської Академії, Народного Дому, Дідушицьких,
Любомірських, Яна Собєського та м. Львова) в 1940 році комасовано —
зібрано в один новозаснований Державний історичний музей. Під час цієї
акції, переведеної не-музейними фахівцями, багато предметів утратило свої
метрики-наліпки з поданими на них місцями знайдення, а з тим і свою наукову
вартість.
Інші осередки. Початки археологічного дослідження Волині
за царських часів тісно пов’язані з такими ж дослідженнями на Наддніпрян-
щині. Помітними в цьому часі були розкопи могил княжої доби, що їх про-
водили у 1890-их рр. В. Антонович, автор археологічної карти Волинської
губернії,28 * * та його дружина К. Мельник-Антонович на західній Волині, в
землі Лучан.28 Живу збирацьку діяльність виявляв тоді аматор-археолог
Штайнґел, що зорганізував у 1902 р. власний археологічний музей в Городку
біля Рівного.
Після російської революції, в часі між двома війнами, археологічними
дослідженнями на західній Волині займався Ю. Шумовський, що проводив
розкопи в терені та зорганізував музеї в Дубні й Рівному, і О. Цинкаловський,
директор музею в Крем’янці, що зібрав багато матеріалів для археологічної
карти Володимирщини і Крем’янеччини.” Деякі дослідження на західній Во-
лині провели тоді також Р. Якимович (Варшава), Т. Сулімірський (Краків),
Г. Леньчик (Краків) та Я. Брик (Львів).
Волинські музеї з археологічними відділами були в Городку біля
Рівного, в Дубні, Житомирі, Коростені, Крем’янці, Луцькому та Рівному;
приватні археологічні збірки мали Волинський (Дубенщина), Добровольський
(Овруччина), Житинський (Луччина), Й. Крашевський (Остріжчина), С.
Люба-Радзімінський (Мукосіїв Берег біля Дубна), Тиховський (Крем’янець).
На X о л м щ и н і перші археологічні дослідження проводив В. Олех-
нович (Краків) у 1890-их рр., розкопуючи скринькові поховання гальштат-
ської доби.31 32 Пізньонеолітичне поселення у с. Стрижові досліджувала у
1935 р. 3. Подковінська (Варшава),33 старовинні пам’ятки Холмщини зга-
28 В. Антонович, Археологическая карта Вольїнской губерній, Трудьі XI архе-
олог. сьезда, І, Київ 1899.
39 К. Мепьиик-Антоиович, Раскопки курганов в земле Лучан, там же.
33 О. Цинкаловський, Матеріяли до археології Володимирського повіту, Зап.
НТШ, 154, 1937, 183 - 240.
31 V/. ОІесНпожісх, МААЕ, II, 1897, 48 - 52.
32 2. Росіко^ігізка, Озасіа рггесІЬізіогусгпа ху Зіггугохуіе ху роху. ЬгиЬіезгохузкіт,
2О1¥, XI, 1936, 52; Кохує гпаїегізка XV Зіггугохуіе, ху роху- ИгиЬіезгохузкіт, іЬісІет, 160.
25
дують у своїх працях Р. Якимович (Варшава)33 34 * * і К. Яжджевський (Ло-
дзь),31 холмські церкви княжої доби В. Січинський (Прага).”
Мало досліджені також північно-західні українські землі. Поліські
мезолітичні стоянки над горішнім Бугом та могильник лятенсько-римської
доби біля м. Дорогичина (Більськ) досліджував у 1920-их рр. 3. Шміт
(Варшава),” сліди поселень мезолітичної доби в тих же околицях виявив
у 1935 р. Ю. Полянський (Львів).37 Цінні результати дали розкопи Р. Яки-
мовича у 1930-их рр. на княжому городищі в Давидгородку біля Пінська.38 * 40 * * 43 * * * 47
Ми дали перегляд праісторичних часів Полісся в 1938 р.а“ Перші сліди ранніх
слов’ян (поховання) антської доби виявив на Поліссі на початку 1950-их
рр. Ю. Кухаренко (Київ),*0 перелік неолітичних поселень на Поліссі та аналізу
їхньої культури дав в останньому часі (1958) Д. Телегін (Київ).*1
Незадовільно досліджене також Підляшшя. За царських часів
воно було зовсім невідоме в археології. Після революції про тамошні мезо-
літичні пам’ятки писав 3- Шміт (Варшава),*2 неоліт спорадично досліджували
М. Древко (Варшава)*3 і К. Яжджевський (Лодзь).** Бронзовий скарб галь-
штатської доби з Келчева (Соколів), що зберігався в Музеї НТШ у Львові,*-
був опублікований нами в 1933 р. Ранньослов’янську могилу в Кутовій
(Біла) розкопував у 1938 р. К. Яжджевський,*3 пам’ятки княжої доби згаду-
вав принагідно Р. Якимович.*7
“ Я. Закітоілсісі, Мосус йапе о тесЬосІпіт гавіееи киїіигу Іихускіеі, II 2іагсі
ргеЬівіогукбсу роівкісЬ су Кгакоіуіе, 1935.
34 К. Захбхеш&кі, Киїіига риЬагбсу ІеікосуаіусЬ, Рогпап 1935, 449.
В. Січинський, Архітектура старокнязівської доби, Прага 1926, 27.
38 2. 5хтіІ, СгоЬу г окгези 1аіеіЇ8кіе£0 і ггут8кіе§о па ст. “Когагбсука” су Вго-
Ьісгупіе п/Ви§іет, \¥їасі. АгсЬ. VI, ІУагвгасуа 1921 6,1 - 67; Степіагх іаіепзко-ггут-
зкі “Когагбсука” су ВгоЬісгупіе п/Ви§іет, іЬісіет, VIII, 1923, 152 - 175; Вайапіа
озасіпісісуа ерокі катіеппеі па Росіїавіи, ІЬісіет, X, 1929, 44 - 108-
37 Т. 5иІітіг$кі, Зргасуогсіапіе г сігіаіаіпозсі ісуосувкіейо озгосіка ргеЬізіогусг-
пе£о: Ьасіапіа па Роіезіи, 201¥, X, 1935, 26-
38 Я. Закітожісх, Зргасуогсіапіа РАІІ, ХЬП, 1937, 272 - 279; Ва\УІсі§гбсіек, Ріпак,
1939.
33 Я. Пастернак, Полісся в старовину, Літер.-наук. додаток "Нового Часу" з 14.
3. 1938.
40 Ю. Кухаренко, О памятинках раннеславянского временн на Полесье УССР,
КСИА, 4, 1955.
*‘ Д. Телегін, Неолітичні поселення лісостепового Лівобережжя і Полісся Укра-
їни, Археологія XI, Київ 1957, 70 • 86.
43 2. 5хті1, Вайапіа оаасіпісЬуа ерокі катіеппеі па Росіїавіи, 1¥іасі, АгсЬ. X,
1929, 87 • 97.
*3 М. Вгешко, Зргасуогсіапіа г сгупповсі рап8і\уоіуе§о копвегіуаіога гаЬуікбсу
рггесіЬізіогусгпусЬ па окг?§ ЬиЬеівкі, ХУіай. АгсЬ. X, 1929, 294.
** К. Захбхежзкі, Киїіига риЬагбсу іеікоууаіусЬ, 1936.
48 3. Разіегпак, Вг^гохуу зкагЬ Ьаівгіаскі г Кіеісгесуа, §іуіаіоіуіі, XVII, ХУагвгасуа
1938, 287 - 292.
43 К. Захбхеш&кі, О кигЬапасЬ пай §бгпз Иагсуіз і о ЬиіпікасЬ г рггесі 17 суіекбіу,
20\¥, XIV, 1939, 16 - 22.
47 Я. Закітошісх, ЗкагЬ вгеЬгпу г Когііпа па ІУсйупіи, РАР, V, 1934, 87, 90; ХМЇасі.
АгсЬ. XIII, 1935, 263-
26
Археологічні дослідження на Буковині розпочалися в другій половині
XIX ст. Вели їх історики, археологи та аматори старовини: Р. Кайндль, Й.
Сомбаті, К. Ромсторфер, Д. Олінський, І. Прокопович, Е. Костін, І. Данилевич,
а в часі між двома світовими війнами доцент Черновецького університету Ч.
Амброжевич і Е. Лазар. У 1890 р. засновано в Чернівцях Археологічне
Товариство та Буковинський Крайовий Музей з археологічним відділом і
власним періодичним виданням “ТаІтгЬисИ сіев Викотеіпег Ьапйевтиееитв”.
Між двома світовими війнами успішну працю провела заснована в
1927 р. “Спілка збирачів старовини і любителів науки народовідання”, яка
зорганізувала “Український Музей Народовідання”, також з археологічним
відділом. Довголітнім директором музею був І. Райлян. Ще одна збірка бу-
ковинської старовини була при Черновецькому університеті; завідував нею
Ч. Амброжевич.
Між буковинськими знахідками старовини великого розголосу в укра-
їнській археології набрало поселення трипільського типу, виявлене в 1893 р.
в Шипинцях коло Кіцманя, що його досліджували Й. Сомбаті (1893 - 96),
Р. Кайндль (1902 - 04), Е. Костін (1904 - 14). Монографічне опрацювання
здобутого матеріялу дав О. Кандиба,43 який влаштував був з переховуваних
у Відні матеріялів шипинецьку виставку в Природничому Музеї у Відні в
1934 р. Синтетичні огляди буковинських пам’яток старовини дали Р. Кайндль,4’
Й. Сомбаті,” Я. Пастернак61 та А. Жуковський.62 63 Нині археологічні дослідження
на Буковині веде Б. Тимощук.
На Закарпатті піонером археологічних досліджень був Т. Ле-
гоцький, аматор старовини, автор двох синтетичних праць про найдавніші
часи Закарпаття.62 Він був також засновником археологічного музею в Му-
качеві. Закарпатську старовину, головно багаті скарби з бронзової та
ранньої залізної доби і старомадярські могили, досліджували мадярські
археологи І. Натреї, Р. РиІ82ку, НіІІеЬгапсІ-ВеІІа і N. РеШсй. Синтетичні
огляди дали Я. Пастернак,64 Я. Айзнер66 та Й. Янкович.66
На е м і г р а ц і ї осередком української науки стала катедра архео-
логії Українського Вільного Університету (УВУ) в Празі (1921 - 1945) під
керівництвом В. Щербаківського. Тут працювали також І. Борковський, О.
Кандиба та Л. Чикаленко, після перенесення УВУ до Мюнхену — П. Курінний.
Після другої світової війни та окупації майже всіх українських
земель совєтською владою, прийшла й централізація археологічних дослі-
“ О. КапсІуЬа, ЗсЬірепіІг — Кипзі ип<1 Сегаіс еіпез пеоІіПіівсІїеп Вогїев, ІУіеп
1937.
" Я. КаіпсІІ, СезсЬісМе сіег Викоіуіпа, І: уоп сіеп аііевіеп 2ейеп Ьіз ги <іеп
Апїап§еп сіез Кйгзіепіитв Моїсіаи, Схепюіуііг 1896.
И і. 5хотЬаНіу, Викоіуіпа, Віє 08ІеггеісЬі8с1і-ип£агІ8сЬе Мопагсіїіе іп ХУогі
ипсі Вікі, XX, ІУіеп 1899.
21 4. Разіегпак, Кивке Каграіу V агскео1о§іі, РгаЬа 1928;
Його ж. Коротка археологія західно-українських земель, Львів 1932.
62 Археологія Буковини, Буковина, її минуле й сучасне, Париж 1956, 69 - 78, без
підпису автора.
“ Т. Ьейосхку, Абаїок йагапк агскео1о§іа]й1іог, Мипкасв, І, 1892; П, 1902.
64 Як вище.
63 3. Еізпег, Зіоуепзко у ргауеки, Вгаїізіауа 1933.
и 1. ІапкоуісЬ, Ройкаграівкй, Низ у ргекізіогіі, Микасеуо 1931.
27
джень в Україні. Тепер центральною установою для цього є Інститут Ар-
хеології Академії Наук УРСР у Києві, що дає “відкритим листом” дозвіл на
ведення розкопів науково підготованим особам та професорам університетів.
Нових фахівців-археологів для ведення розкопів готують шляхом аспірантури
у названому київському Інституті та при катедрі Університету ім. І. Франка
у Львові. Дослідження в терені ведуть здебільша окремі комплексні експе-
диції, створені з археологів, антропологів, етнографів та геологів, як слов’яно-
дністровська, ольвійська, тавро-скитська (кримська), трипільська, слов’яно-
дніпровська, деснянська та ін. і давніше (1927 - 1932) дніпрельстанівська.
У Києві появляються періодики в українській мові, які зрідка можна нади-
бати на книжковому ринку за кордоном: Наукові Записки Інституту історії
й археології АН (з 1945 р.), Археологія (з 1947 р.), Археологічні пам’ятки
УРСР (з 1949 р.) і в російській мові Краткие Сообщения Института Архео-
логии АН УССР (з 1950 р.). У Львові в 1954 р. був виданий Археологічний
Збірник Інститутом суспільних наук АН УРСР.К
Змінився також загальний ідеологічний напрям археологічних дослі-
джень в Україні. До 1952 р. совєтських археологів зобов’язувала псевдо-
наукова теорія Я. Марра про місцевий стадіальний розвиток усіх племен і
народів, які будь-коли в праісторичних часах мешкали на землях України.
За тим “ученням” автохтонами в Україні і тим самим предками українського
народу були, між іншим, пастуші орди скитів і сарматів, які насправді пере-
кочували в Україну із сумежних частин Азії. В 1952 р. з’явилася стаття РІ.
Сталіна,“ в якій він назвав теорію Марра “вульгаризацією марксизму, що
гальмує розвиток науки”. І хоч совєтські археологи після того відрекалися
тієї теорії, вона все ж позначається й досі в їх публікаціях.
“Учення” Марра було невигідним Сталінові у визначенні нового
напрямку партійної політики в ділянці археології. На перше місце висунуто
тепер патріотичні російські, не-совєтські, проблеми, а саме етногенезу
слов’ян, розвиток “древнерусской” культури та “древнерусских” городів.
У зв’язку з тим ведуться розшуки ранньослов’янських пам’яток також і на
сумежних з Україною чужоплемінних територіях, в Румунії та Угорщині, які
виявили, що Молдавія і Семигород були органічною частиною української
етнографічної території у княжій добі.™ Цей факт, звичайно, може стати
колись причиною тіснішого “об’єднання” названих країв з Совєтським Со-
юзом, як “древнерусских” земель.
ІСТОРІЯ ЖИТТЯ НА ЗЕМЛІ
Після вступних відомостей про науку археології слід звернути увагу
на те, що предметом її досліджень є не тільки духова і матеріяльна культура
людства, але й сама людина, яка в засягу загального органічного життя
стала його завершенням. Тому доцільним буде згадати тут ще ступневий
розвиток цього життя та геологічно-кліматичні умовини праісторичних часів.
и І. Шовкопляс, Археологічні дослідження на Україні 1917 - 1957, Київ І957, 18.
“ Марксизм и вопросьі язьїкознания, М.-Л. 1952; М. Миплер, Археология в СССР,
Мюнхен 1954, 117.
“ М. А. Миплер, як попереднє, 116.
28
Згідно з палеонтологічними дослідженнями, історія життя на землі
ділиться на чотири головні ери:
а) археозойська ера — час зароджування вихідних форм органіч-
ного життя, поява перших примітивних дрібних організмів, що їх треба
приймати лише гіпотетично, бо жадними палеонтологічними знахідками до-
казати їх існування не можна.
За найновішими теоретичними дослідженнями І. Д. Берналя, профе-
сора хемії Лондонського університету, цю першу еру можна поділити на
шість розвоєвих ступнів:80
На першому ступні з газів витворилися в атмосфері малі органічні
молекулі, які на другому ступні лучилися між собою в більші молекулі, ча-
стини протеїнів і товщів; на третьому ступні появилися “еобіонти”,81 подібні
до клітин, але багато простіші утвори, спроможні розмножуватися шляхом
ділення; на четвертому ступні витворилися субстанції, подібні до протеїнів у
зародках клітин (нуклеопротеїни), тоді хемічний процес (рЬоіозупіИезіе)
сильно побільшив кількість кисню в атмосфері; на п’ятому ступні сформу-
валися вкриті товщем частини клітин, а на шостому ступні вкриті поволокою
(мембраною) клітини-бактерії — перші справжні організми. Увесь цей роз-
воєвий процес розпочався приблизно 2200 мільйонів років тому, а закінчився
800 мільйонів років тому.
б) палеозойська ера — час появи перших молюсків-мякунів (три
льобітів), далі риб у воді та скорпіонів і гадів-плазунів на суходолі. Розви-
ток, перших рослин завершується величезними папоротями.
в) Мезозойська ера — час великих плазунів (іхтоіозавр, динозавр, пле-
зіозавр) та перших птахів і ссавців. У рослинному світі зароджуються перші
листкові дерева і квіти.
г) кайнозойська ера — новітня ера, що триває й донині. В її
першій частині (терцієр-третинний період) розвиваються вже всі роди су-
часного тваринного і рослинного світу. Друга частина (квартер-четвертинний
період) оформив увесь тваринний і рослинний склад українських земель і
впровадив їх господаря — людину. Він ділиться на дві частини: довгу льодову
добу (плейстоцен - диліовій) та багато коротшу після-льодову добу, (го-
лонен-алювій).82 * 84
Час тривання розвоєвих фаз життя на землі був неоднаковий. Початок
землі взагалі визначають на час 4500 мільйонів років тому, початок твердої
земної кори — на час 1500 — 2000 мільйонів років тому. Палеозойська ера
тривала, за обчисленням російського геолога Павлова, 300 мільйонів років,
мезозойська — 150 мільйонів років. Кайнозойська триває вже коло 50 міль-
йонів років, з чого на четвертий період припадає приблизно 1 мільйон років,"
за іншими обчисленнями (Обермаєр, 1925) — тільки 600.000 років."
Четвертий період позначився великими кліматичними змінами, які
виникали в наслідок гострих періодичних змін температури. Вона то обнижу-
80 Зсіепсе реегз Ьаск Ьеіоге Балп о£ Ьі£е, СІоЬе апсі Маіі, Тогопіо, 5. 11. 1958.
81 Назва від грецьких спів ЄО8 — рання зоря і ЬІО8 — життя.
83 В. Крокос, Короткий геологічний нарис України, Київ 1930, Ю. Попянський,
Геологія (В. Кубійовнч, Географія України й сумежних країв, Краків-Львів 1943, 30-70).
А. П. Павпов, Геологическая исторня европейских земель и морей в связи с
историей ископаемого человека, М.-Л. 1936.
84 Н. ОЬегтаіег, Гоззії Май іп 8раіп, Меіу-Науеп 1925.
29
валася так, що північні частини континентів і частини центральних просторів
вкривалися наступаючим з півночі льодовиком (льодова-гляціяльна доба),
то знову підносилася до такого ступня, що південна частина льодовика та-
нула, він відступав далеко на північ (міжльодова доба — інтерґляціял), а
маси води, які з нього спливали, жолобили русла теперішніх рік.
За дослідженнями австрійського геолога А. Пенка, на терені Альп в
Европі були чотири'льодові доби, які назвав він іменами альпійських річок:
Сгііпг, Міпйеі, Візи і \¥игт.“ Час їх тривання за новішими обчисленнями
був такий:
І. Зледеніння — 600.000 — 550.000 років,
1 інтергляціял — 550.000 — 470.000,
II. Зледеніння — 470.000 — 430.000,
2 інтергляціял — 430.000 — 230.000,
III. Зледеніння — 230.000 — 180.000,
З інтергляціял — 180.000 — 110.000, •
IV. Зледеніння — 110.000 — 12.000.
Слідів першого з тих зледенінь (Сгііпг) геологи не виявили на землях
України, і в східній Европі його, мабуть, зовсім не було. Вплив тодішнього
загального обниження температури відчула, як здогадуються, тільки рос-
линність України. Наступні фази льодової доби мають тепер в українській
науковій літературі назву ліхвінського (Міпйеі),” дніпровського (Віза) та
валдайського (\Уіігт) зледеніння.
Перше з тих зледенінь — ліхвінське не дійшло ще до північних
границь українських земель. Його води, коли льодовик почав танути, офор-
мили долини Дніпра і Дністра. Панівним краєвидом в Україні був тоді лісостеп.
На півдні, де переважав степ, бродили, мабуть, слони і носорожці південного
типу, паслися табуни диких коней, тут і там посвистували ховрахи. Далі
на північ, у лісах, жили олені, лосі, козулі, мускусові бики, ведмеді, вовки,
лиси, росомахи, а на ріках ставили свої гаті-тами бобри. Багато пізніше,
коли підсоння стало сухішим, на степу з’явився верблюд, розмножилися
гризуни.87
В другій міжльодовиковій добі (Міпйеі-Візз) в лісах України росли
вже майже виключно сучасні роди шпилькових та листкових дерев, а багаті на
воду ріки глибоко врізувалися в плитові простори України.
Наступне, дніпровське зледеніння було максимальне, воно вкри-
ло значну частину України, сягаючи на заході карпатського підгір’я. Південна
границя льодовика проходила від сучасного Перемишля до Самбора, далі
підіймалася вгору до північних окраїн Львова і ще далі майже до Ковля, через
Житомир у верхів’я Росі, де починався висунений по Дніпру глибоко на
південь аж до Верхньодніпровського язик дніпровського зледеніння. Звідтіля
границя льодовика круто повертала на північ, від Полтави і Сум проходила
“ А. Репск, Віє аїріпеп ЕівгеіїЬіШип^еп ип<1 <1ег ргаЬівіогівсЬе МепвсЬ, АгсЬіу
Ніг Ап(торо1І£іе, N. Е. І, 1903.
88 Назва від м. Ліхвіна над горішньою Окою, біля західньоі границі Тульської
обпасти.
М. А. Мензбнр, Очерк истории фауньї Европейской части СССР, М.-Л. 1934,
151 -. 159.
зо
на захід і залишала територію України в районі Білопілля над р. Сеймом.
У краєвиді дніпровського зледеніння переважала тундрова рослинність з
карлуватою березою та дрібнолистою івою. Ліси і теплолюбні рослини збе-
реглися тільки в затишних долинах на півдні України. З тварин найважли-
вішими були тоді мамути й носорожці, а далі коні, бізони та велетенські
олені.
Після того в третій міжльодовиковій добі (Візз-^Уйгт) підсоння стало
тепліше, на що вказують теплолюбні рослини, які збереглися в торфовищах.
МЕЖІ ЧЕТВЕРТИННИХ ЗЛЕДЕНІНЬ У СХІДНІЙ ЕВРОПІ:
І — піхвінське (міндепьське), II — Дніпровеське (рісське), III — вапдайське (вюрмське).
(за Мірченком)
зі
Останнє, валдайське зледеніння не досягло північних границь
України. Воно задержалося на теренах північної Білоруси, вкриваючи лише
верхів’я Дніпра та його допливів. Підсоння було тоді континентально-холодне,
північні українські землі вкривала тундра, а південні — холодний степ, на
якому між степовими тваринами жили ще й тундрові, як північний олень,
мускусовий бик, песець та лемінги. Доживали свого віку мамути і носорожці,
бізони та печерні ведмеді й леви. Під час літнього танення вюрмського льо-
довика його води майже цілком вкривали Полісся. Цим можна пояснювати
відсутність палеолітичних знахідок на Поліссі аж по м. Овруч на сході.
Останнє зледеніння дослідники ділять ще на три окремі фази (ХУіїгт І, II, ПІ)
з двома теплішими між инми періодами (інтерстадіялами).
Просуваючись з півночі на південь*. льодовики несли в своїй масі, на
поверхні, а також тягли під собою велику кількість глини, піску і ріні. Танучи
під час відступу, льодовики відкладали весь цей матеріял частково у вигляді
шару, поширеного всюди, де був лід — це була т. зв. спідня, донна морена
— частково ж у вигляді валів, глини та обточених льодовиком валунів у
передпіллі льодовиків — т. зв. чолова морена. З льодовиків спливали великі
маси води, які несли зі собою рінь, пісок та глину. Так постали передльодо-
викові піскові поля, т. зв. зандри, відомі, наприклад, з янівського передмістя
на північних окраїнах Львова.
В холодному засушливому підсонні дніпровського і особливо валдай-
ського зледеніння сильні вітри роздували висохлі морени та відкладали
важкий пісок ближче у великі надми-дюни, а глину і дрібний кварцовий пил
гнали на південь далеко поза межі зледеніння. Там вони осідали на землю і
вкривали її суцільним, іноді на кільканадцять метрів завгрубшки шаром жов-
тавої навіяної глини, так зв. л є с у.
У наступній, теплішій добі, після останнього зледеніння танучий
льодовик відступав з Білоруси поволі на північ, аж доки не звільнив цілком
прибалтійських країв. Він залишився ще тільки в Скандинавії. Тваринних
свідків цієї доби здобуто в 1907 р. з нафтового шибу (вежі) у Старуні,
Богородчанського району на Підкарпатті. У верстві сірого мулу, на глибині
13 метрів, натрапили на кістяки мамута і носорожця, які збереглися дуже
добре разом із шкірою та м’язами на поверхні кісток. Разом з обома кістяками
знайдено останки лісової рослинности з ранньої післяльодовикової доби,
без сліду шпилькових дерев та північних рослин.08
Причину зледеніння землі ще досі точно не встановлено. За здогадами
різних дослідників причиною могли бути: 1) послаблення радіяції сонця;
2) космічні заслони, що вбирали в себе енергію сонячного проміння; 3) пе-
ріодичне віддалювання землі від сонця; 4) діяльність вульканів; 5) приско-
рювання оборотів землі; 6) відхід Ґольфштрому від берегів Европи; 7) пе-
ресунення бігунів землі і нарешті 8) піднесення суходолу в північній Европі.
На думку П. Єфименка, зледеніння було одним з етапів у загальному процесі
поступового охолоджування землі.00 Це пояснення слід вважати високо-
правдоподібним, і, якщо це справді так, тоді людство живе тепер не в після-
льодовиковій, а в черговій, четвертій міжльодовиковій (\¥игт - ?) добі.
08 Зргамюжіапіа Стопа копзегхуаіогбху Саіісуі лузсЬодпіеу Ьхуоху 1907, 4.
” П. П. Ефнменко, Первобьітиое общество, Л. 1938, 46.
32
Остеологічні останки (кості) людини досі ще з терцієру невідомі.
Швейцарський палеонтолог Й. Гірзелер знайшов у 1958 р. в копальні ву-
гілля в Баччінелльо біля Риму кістяк на 4,5 стопи (137 цм.) висоти чоло-
вікоподібного створіння. Чи мав би це бути найстаріший, на сьогодні, предок
людини, який жив 10 мільйонів років тому і будовою свого тіла був цілком
відмінний від мавпи?™ Тоді це найкращий доказ проти “очоловічення мавпи”.
В Азії з’являється людина на початку четвертинного періоду, при-
близно півмільйона років тому, де її останки з першої міжльодовикової доби
виявлено на острові Яві (Рііітесапіітгориз егесіиз) та в Китаї (Зіпапйігория
рекіпепзіз), мабуть, з другої міжльодовикової доби.
У південній Африці Р. Масон, Робінзон та Брейн викопали 1958 р.
у печері в Штеркфонштайні біля Йоганесбургу кістяк пралюдини, яка жила
водночас з пітекантропом, одначе ходила вже випростана і мала більше роз-
винений мозок, отже й череп. Дуже примітивне кам’яне знаряддя цієї людини
було виявлене раніше в тій же печері."
У Европі перша поява людини (Ното НеісІеІЬег^епзія і далі Ното
МеапФегІИаІепзіз) припадає на другу (Міпйеі-Візз) міжльодовикову добу.
В цьому погоджуються всі передові дослідники палеоліту — А. Пенк, Л.
Козловський, Г. Осборон, Г. Обермаєр, Й. Баєр, О. Менгін, Н. Морошан, Г.
Брей, Ю. Андре, С. Круковський та Ю. Полянський. Між ними є тільки деякі
розходження щодо розподілу окремих палеолітичних культур між льодови-
ковими та міжльодовиковими добами і їх синхронізації. В тому самому часі
появляється також перша людина в Україні. Одні тільки совєтські дослідники
палеоліту, з П. Єфименком на чолі,’2 відносять першу появу людини в Европі
уже до першої (Сйпг-Міпйеі) міжльодовикової доби, мабуть, щоб виповнити
в такий спосіб надто велику часову прірву між нею і пітекантропом.
Найстаріша європейська людина під фізичним оглядом не споріднена
з примітивнішим за неї пітекантропом. Тяжкі кліматичні умовини льодовикової
доби та невпинна боротьба за існування змушували мозок первісної людини
до безперебійної, інтенсивної праці, вимагали величезних зусиль з боку ін-
телігенції, яка в ній зароджувалась і так витворилась ступнево впродовж ба-
гатьох тисячоліть обдарована свобідною волею, розумна людина.”
Отже, у великих кліматичних змінах льодовикової доби слід бачити
найсильніший, позитивний вплив довкільної природи на людину, який будь-
коли діяв на неї за час її існування.
™ Ь’Оввегуаісге йеііа йотепіса, Уаіісап, 1958.
71 ЕГпіуегвИав, ЗІиН^аН 1958, Неї! 5, 548.
П. Ефименко, як попереднє, табл. IV.
” Н. ЕаияІ, ІУеІІег ипсі Кііта аів §евіа11епс1е Гакіогеп іп Йег СевсЬісЬІе <1ег
МепвсЬЬеіІ:, Ііпіуегвііав IX, 1954, 999.
33
РОЗДІЛ
І.
Палеоліт
Система трьох періодів, що її встановив був Хр. Томсен у 1839 р.,
подавала тільки перші, ще дуже загальні рямці розвитку культури в пра-
історичних часах, знала лише кам’яну, бронзову та залізну доби. Цей дуже
вільний поділ затримався до наших днів, одначе з часом його уточнювали,
розпрацьовували, так що сьогодні кожна з трьох діб ділиться вже на кілька
розвоєвих фаз і окремих культур. Наприклад, кам’яна доба поділена на стару
(палеоліт), середню (мезоліт), нову (неоліт) та пізню (енеоліт).1
Дальший поділ палеоліту зробив французький археолог О. Фе МогііПеі,
який вирізнив у ньому в 1883 р. чотири розвоєві ступні-доби: 1) ашельську,
яку він пізніше назвав шельською, 2) мустьєрську, 3) солютрейську, 4) мад-
ленську.2 Ашельську добу поставив пізніше (1889) 6. Ф’АиІі Фе Меяпії
поміж шелеською і мустєрською, а ще пізніше (1907) АЬЬе Вгеиіі поставив
оріньяцьку добу перед солютрейською. В такий спосіб виникла сучасна хро-
нологія палеоліту з його шістьма добами: шельська (СИеІІееп), ашельська
(АсИеиІееп), мустьєрська (Моизіегіеп), оріньяцька (Аигідпасіеп), солю-
трейська (Зоїиігееп) і мадленська (Ма^ФаІепіеп).3 4 * * Шельську добу пере-
йменував АЬЬе Вгеиіі пізніше (1932, 1939) на аббевільську (АЬЬєуіПієп).*
Перші три з перелічених діб творять ранній, а другі три пізній або горішній
палеоліт. Підставу для вирізнення окремих діб палеоліту дають характер і
форма знаряддя праці, техніка його виготовлення та особливості господар-
ської діяльности первісної людини. Орієнтовне їх датування таке:
1 Назви походять від грецьких слів: раїаІОВ — старий, давній, П1Є8О8 — серед-
ній, проміжний, ПЄО8 — новий та 1І111О8 — камінь.
3 6. МогНІІеї, Ье РгеЬівІогічие, Рагів 1883.
3 Назви походять від французьких місцевостей, де було вперше знайдене
крем’яне знаряддя з цих діб (СЬеІІев виг Мате, Заіпі-АсЬеиІ, Ье Моивііег, Аигі^пас,
Зоїиіге, Ьа Масіеіеіпе, АЬЬєуіііє).
4 Н. ВгеиіІ, Ьев іпдивігіев а есіаів (їй раїеоІіІЬідие апсіеп, РгеЬівіоіге І, їавс.
II, Рагів 1932; ТЬе Ріеівіосепе Зиссеввіоп іп ІЬе Зотте Уаііеу, Ргосее<ііп§8 о£ іііе
РгеЬівіогіс Зосіеіу їог 1939, V, 1.
34
шельська доба понад 300.000 років тому,
ашельська доба понад 300.000 — 100.000 років тому,
мустьєрська доба понад 100.000 — 40.000 років тому,
оріньяцько-солютрейська доба 40.000 — 25.000 років тому,
мадленська доба 25.000 — 8.000 років тому.
Майже водночас ішли спроби, головно у Франції поставити перед па-
леолітом ще старішу т. зв. еолітичну добу5 з її дуже примітивно обробленим
крем’яним знаряддям. Найбільш діяльним в тому був французький геолог
Виіоі. У світлі об’єктивної критики це є, можливо, найдавніший ступінь
розвитку людської культури, одначе практично його не можна цілком за-
довільно доказати. Єдина на сьогодні знахідка еолітів на Сході Европи по-
ходить із Семигороду. Мадярський геолог Й. Малляс знайшов там у печері
Нандор, біля м. Гуніяду еоліти разом з попелом та деревним вугіллям.’ А
проте, в археологічній літературі нема й досі критичного розгляду цієї не-
звичайно важливої знахідки, і тому слід думати, що праісторія людської
культури в Европі починається тільки з палеоліту.’ Це найраніший, нині вже
доволі чітко окреслений ступінь розвитку людського суспільства з усіми
властивими й прикметними для нього формами господарювання, техніки,
суспільної організації, побуту і культури.
Поданий тут поділ палеоліту на шість розвоєвих діб або культур за-
гальноприйнятий у Західній та Центральній Европі. Користується ним та-
кож передовий дослідник східньо-европейського палеоліту П. Єфименко у
своїй синтетичній праці “Первобьітное общество” (Київ, 1953), з тією
тільки зміною, що оріньяцьку та солютрейську добу він часом об’єднує —
може й слушно для східних областей України — в одну оріньяцько-солют-
рейську добу.8
З новим поділом східньо-европейського палеоліту виступив недавно
учень П. Єфименка, П. Борисковський. Він, хоча й переконаний в єдності
розвитку господарства і культури мешканців Европи доби палеоліту, все ж
вважав за потрібне ввести в археологічну літературу свій власний поділ
горішнього палеоліту України на сім періодів:
І. Найдавніший, з типовою горішньо-палеолітичною технікою обрібки
кам’яного знаряддя, ще без ніяких слідів солютрейської ретуші,
II. з прикметними крем’яними списами форми лаврового листка з ти-
повою солютрейською ретушю обабіч,
ПІ. без солютрейських крем’яних списів, зате із списами з бічним
вирізом, виготовленими іноді давнішою, солютрейською технікою,
IV. повна відсутність ретуші солютрейського типу з перевагою різного
типу вістер і наконечників в інвентарі, * 14
’ Назва від грецьких слів ЄО8 — рання зоря і ИіЬов — камінь.
11 Л. МаІІазі, ЇЇЬег сіаа Зоїиїгееп сіег МапсІог-НоЬІе, ВоІ£огаіок IX, 8ге§е<1 1933,
14 - 15.
’ У 1933 р. В. А. Хохловкіиа знайшла "еоліти" біля Матвієвого кургану, иа лі-
вому березі р. Міюса (Херсонщина), одначе детальне їх дослідження виявило, що це
— типове псевдозиаряддя, ие виготовлене людською рукою (П. Борисковский, Работьі
Амвросиевского отряда в 1950 г. КСИИМК, 48, 1952, 47, М. Миплер, Дои и Приазовье
в древиости, І, Мюнхен, 1958, 41).
П. Ефимеико, як вище, 350 - 393.
35
V. більша різноманітність крем’яного знаряддя, можливо у зв’язку
з переходом від крем’яної мисливської зброї до кістяної,
VI. велика різноманітність крем’яного приладдя, потрібного для ви-
робництва кістяного знаряддя,
VII. поява дрібнокрем’яного знаряддя (мікролітів) при дотеперішніх
формах господарства і поселень.”
Як видно 'з археологічної літератури, нового поділу горішнього па-
леоліту України вживає тільки його автор, головно в своїй праці “Палеолит
Украиньї” (1953). Цей поділ мало придатний, неясний і не переконливий,
головно для західньо-европейських дослідників, бо не дає їм можливости
синхронізації культурного розвитку західньої та східньої Европи в палеолі-
тичній добі.
В Україні перші палеолітичні стоянки виявлено в другій половині
минулого століття: Гонці на Полтавщині,10 печерна стоянка Вовчий грот в
Криму,11 Студениця над Дністром12 13 * Чистопади у Брідщині” і Кирилівська сто-
янка в Києві.11 Після цього археологи Києва, Полтави та Харкова розгорнули
широко запляновані дослідження на терені, не знищеному максимальним
дніпровським зледенінням, і у висліді маємо тепер (1960) відомості про 236
стоянок старого та горішнього палеоліту в Україні.15 Крім згаданих вище
дослідників, значні заслуги в тій справі мають: X. Вовк, П. Єфименко, М.
Рудинський, Г. Бонч-Осмоловський, В. Щербаківський, С. Замятнін, Л. Чи-
каленко, Ю. Полянський, І. Левицький, С. Баран-Бутович, І. Підоплічка, М.
Гремяцький, П. Борисковський та О. Рогачов.
а) ДОЛІШНІЙ ПАЛЕОЛІТ
Шельська доба
Природне середовище, у якому жила шельська людина в другій між-
льодовиковій добі, значно різнилося від сучасного. Підсоння було тепле,
дуже вологе, в лісах поміж вічнозеленими дубами росли лаврові та фігові
дерева. В ріках жили бегемоти (Нірророіатиз), в терені бродили мамути
(ЕІерИаз апіідииз) й носорожці (Йііпосегоз Мегскіі еігизсиз) паслися"
стада великих оленів (ЕІарИиз те^асегоз) та інших дрібніших тварин.
В цьому оточенні перша людина вела рухливе життя, як мисливець
і збирач різних овочів, ягід, коріння. Полювання на дрібних тварин не було
легке, бо не був ще винайдений лук, а лови з нагінкою на великих тварин
” П. Борисковский, Основньїе етапьі развития верхнего палеолита Украиньї, С.
А. XV, 1951, 119.
10 Ф. Камннскнй, Следьі древиейшей зпохи камедного века по р. Суле и ее при-
токам, Трудьі ПІ археол. сьезда, І, К. 1878.
11 С. Мегеікоуакі, Зіаііоп тоивіегіеппе еп Сгітее, X, 1884.
12 В. Антонович, О скальиьіх пещерах на берегу Диестра в Подольской губ.
Трудьі VI археол. сьезда, І, Одеса 1886.
13 А. сіє МогііІІеі, Ь’іпскіБІгіе асЬеиіееппе еп Оаіісіе, Ь’Ьотте ргеЬівіогідие,
1909, N0. 8.
11 В. Хвойка, Кирнлловская палеолетическая стоянка и культура зпохи мадлен,
АПЮР, І, К. 1903.
1” П. Борисковский, Палеолит Украиньї, МИА, СССР, 40, 1953, 417 - 446.
36
вимагали великого гурту людей і тому відбувалися не зорганізовано, а ви-
падково, безпляново. Кості слонів, носорожців і бегемотів, які в західній
Европі знаходяться іноді разом із шельським крем’яним знаряддям, ніколи —
наскільки відомо — не мають ознак, що їх розколювано для видобування
мозку, як це звик був робити праісторичний мисливець в усіх часах.
Звичайно, при такому неспокійному кочівничому способі життя, лю-
дина шельської доби не була пов’язана на довгий час з одним місцем, не
мала потреби хоронитися від холоду, а тому постійні, тривкі житлові споруди
були для неї зовсім зайві.
Старовинний спон.
Примітивним формам здобування
харчових засобів цілком відповідало
дуже примітивне знаряддя і така сама
техніка у його виготовленні Воно бу-
ло з дерева - - звичайні кийки та заго-
стрені палиці для вбивання тварин або
викопування їстивного коріння, і з
кременю, що своєю структурою (лег-
кість лупання, гострі грані) добре на-
давався для виробу знаряддя. Звичай-
но, дерев’яне знаряддя не збереглося
до наших часів, і в землі залишилося
тільки виготовлене з твердого, незни-
щеного матеріялу крем’яне знаряддя.
Типовим для шельської доби крем’яним знаряддям був т. зв. ручний
клин (Еаизікеіі, соир сіє роіп£), названий від того, що його просто держали
в руці. Масивність, поверхня й обрібка цього знаряддя не дають підстав
здогадуватись, що його вживали скріпленим рукояттю. Ручний клин не зразу
набув викінченої форми. Спершу це було дуже грубо обтесане крем’яне
ядрище-валун, загострене з одного кінця і по краях кількома сколами. Згодом
він набрав вигляду подовгастого, грубо оббиваного знаряду з дуже масив-
ною підставою і аж нарешті, вже старанно викінчений, прибрав загострено-
мигдалуватої, іноді овальної форми, дещо подібної до людської долоні. Така
форма могла зроджувати в примітивної людини бажання, щоб робочі прикмети
її первовзору-руки перейшли “магічно” на її крем’яну імітацію.”
Шельський крем’яний ручний клин був до деякої міри універсальним
знарядом. В першу чергу він був призначений для удару своїм загостреним
кінцем. Тому його другий, круглавий кінець (підстава) завжди має гладку
площину, свідомо призначену для того, щоб при сильному ударі, людина,
яка ним працювала, не ушкодила собі руки. Ручних клинів можна було вжи-
вати для здобування дрібних тварин з їхніх нор, відкопування корінців із
землі, черваків тощо. Далі добре загостреним ручним клином можна було
здіймати шкіру з убитих тварин, різати їх м’ясо та приготовляти до вжитку
дерев’яне приладдя. Нарешті ручний клин міг бути також зброєю, зродженою
інстинктом самооборони. Для різання або обшкробування м’яса з костей
могли служити, крім того, гострі по краях відлупки крем’яного ядрища, які
відпадали з нього в процесі виробу ручного клина.
” й. й. ЗсИтісіІ, Вег Сеізі йег Уоггеіі, Вегііп 1934, 99.
37
Щелепа Гайдельберзької людини.
Грубість і примітивність шельського крем’яного знаряддя вказують
на те, що пралюдина того часу проходила найперші ступні свого умового
розвитку. Про її фізичний вигляд майже нічого невідомо. Цілого кістяка досі
ще не знайдено в Европі, і тільки одна масивної будови спідня людська
щелепа з примітивними, дуже міцними
зубами, без висуненого вперед підборід-
дя, що її здобуто з глибини 24 м. коло
Гайдельберґу в Західній Німеччині ра-
зом з кістками тварин раннього кварте-
ру,1т дає деяке уявлення про ще дуже
примітивний вигля гайдельберзької пра-
людини. Безупинні розшуки на тому мі-
сці дальших частин кістяка цього пред-
ставника найстарішої людської раси в
Европі не увінчалася досі успіхом.18
Археологічні знахідки шельської доби донедавна були відомі тільки
з Франції, Бельгії, південної Англії, Італії та Еспанії, а поза Европою з
Африки, Туреччини, Сирії та Індії. В центральній Европі на схід від Райну
Шепьськнй ручний кпин з Пуки Врублівецької.
(за П. Борисковським)
та в цілій східній Европі вони довго були невідомі і тільки в останньому часі
перша стоянка шельської доби була виявлена на Сході Европи, власне в
!’ —І
--------------- 1 '
” О. 5сИоеіеп$аск, Вег ІІпїегкіеїег дев Ното Неі<1е1Ьег£еп8І8 айв <1еп 8ап-
аеп уоп Маиег Ьеі Неі<іе1Ьег£, Ьеіргі£ 1908-
18 Ь. Яидег, Віє ЇУеН, НатЬиг£, 27. 3. 1948.
38
Шепьське крем’яне приладдя з Луки Врубпівецької: 1-ї — ядрнща, 4 — ручний кпин,
(за П. Борисковським)
Україні. Найближча до неї стоянка того ж часу була виявлена в 1946 -
1948 рр. по південному, малоазійському боці Кавказу на горі Сатанидар у
Вірменії.”
“ М. 3. Паиичкииа, Палеолит Армении, Л. 1950,- С. А. Сардарян, Палеолит в
Армеиии, Ереван, 1954.
39
Цей найдавніший і єдиний дотепер слід перебування пралюдини на
українських землях відкрив П. Борисковський у 1946 р. біля села Лука
Врублівецька, за 20 км. від Кам’янця Подільського. Ріка Дністер робить у
тому місці крутий закрут і її вузька долина легко розширяється, творячи
на лівому березі невеличку кам’янисту рівнину-площинку. На її поверхні
II. Борисковський назбирав 50 крем’яних виробів безсумнівно старопалеолі-
тцчної, за його визначенням, шельської доби. Між ними найбільше грубих,
примітивних відлупів, природня поверхня яких — сіра “кора” — була знята
сильними систематичними ударами. їх величина і форма різні, а пересічна
грубінь 1 см. Другу групу між врублівецьким знаряддям творить вісім
ядрищ-нуклеїв (писіеиз), від яких сильними ударами відбито, власне зга-
дувані вище відлупи. Вони мають форму кубів та дисків. Нарешті третя гру-
па — це три мигдалуваті, масивні ручні клини 8 - 13 см. завдовжки із зиґ-
закуватими робочими боками-вістрями.20
Про функції архаїчного крем’яного знаряддя з Луки Врублівецької
можна сказати зовсім мало. Відлупи могли мати універсальне застосування при
виробництві дерев’яного знаряддя та обробці впольованої здобичі. На деяких
ядрищах є сліди, які свідчать про те, що їх вживали як відбивачів у процесі
виробництва крем’яного знаряддя, а ручні клини, вирівняні на підставі для
догіднішого тримання в руці, своєю масивністю краще надавалися до сильних
ударів.
Геологічні умови залягання старопалеолітичного крем’яного знаряддя
в Луці Врублівецькій не зовсім ясні. Мало правдоподібне, що воно було
занесене водами Дністра з іншого місця. Проти такого здогаду є те, що воно
сконцентроване на відносно невеличкій площі. Тому треба думати, що гай-
дельберзька пралюдина залишила їх на давній, знищеній тепер терасі Дністра.
Нічого більше не збереглося донині по тих перших поселенцях укра-
їнської землі. Не виявлено досі будь-яких слідів їх хоч би короткого пере-
бування на одному місці у вигляді вогнищ та тваринних кісток довкола них.
Не знайдено ще слідів примітивних шатер чи просто заслон від дощу і вітру,
не виявлено їхніх поховань, що говорили б про похоронні звичаї та зародкові
культові уявлення. Одначе всі ті речі — крім самого крем’яного знаряддя —
невідомі також з інших частин старопалеолітичної ойкумени.
Причин цього може бути декілька. Вогонь, щоправда, був уже зна-
ний первісній людині, наприклад, з лісових пожеж після громовиці або з
вибухів вульканів, але вона ще не вміла сама його розвести і не пізнала його
важливої ролі у готуванні їжі. На це доказує відсутність будь-яких слідів
вогню та обгорілих тваринних кісток на місцях, де знаходиться шельське
креміння. Тепле підсоння і, можливо, густіший волос по всьому тілі не
викликували конечної потреби в перших архітектурних охоронних спорудах,
а неглибокі чи поверхневі поховання, або й взагалі покинені кістяки могли
бути розмиті водою, рознесені вітрами або порозтягувані хижаками.
Привертає до себе увагу саме місце шельської стоянки в Луці Врублі-
вецькій, проти гирла річки Сурші, де впадає вона у Дністер. Подібно роз-
к П. Борисковський, Роботи в галузі вивчення палеоліту на Середньому Дністрі
в 1946 р., АП УРСР, II, 1949, його ж, Древнепалеолитические местонахождеиня Сред-
него Поднестровья, СА, XI, 1949, 103 - 112; його ж, Палеолит Украииьт, М.-Л. 1953, 39 - 55.
40
Шепьські та ашельські знахідки на Закавказзю і в Малій Азії (за В. Пюбіиом).
ташованих було багато інших шельських стоянок, напр., у північній Франції,
південній Англії, Еспанії, і тому треба думати, що гирла рік, як місця, де
звичайно поширюється русло ріки і куди тварини приходять пити воду,
приваблювали до себе палеолітич-
них людей і вони там поселюва-
лися. Друга причина вибору та-
кого місця була в тому, що русло
ріки являло собою, так би мови-
ти, копальню креміння, потрібно-
ного людині для виготовлення
знаряддя.
Нарешті важливою є проблема
походження людини шельської
доби в Україні. На думку І. Шов-
копляса,21 стоянки шельської до-
би на території Закавказзя та
південних областей України свід-
чать про те, що ці області, мож-
ливо, входили в широку зону
Старого Світу, на якій відбувався
процес виділення людини з тва-
ринного світу і її початкового
розселення в умовах теплого під-
соння і багатої рослинности. А
проте, пя справа, при всій спо-
Шлях з Малої Азії в Підхавхаззя у
старшій палеолітичній добі. 1 — в 2.5
км вище Горячого Ключа; 2 — межи
Горячим Ключем і Саратівсьхою стан;.
З — в 2 хм нижче Саратівсьхої ст.; 4
— в районі совхоза "Табак"; 5 — на
переїзді вище Бахіиської стан.; 6 —
в районі Бахіиської стан.; 7 — на до-
лішньому краю Бахіиської стан.; 8 —
в 2 хм вище хут. Мольно; 9 — в 1 км
вище того ж хутора; 10 — в 2 хм
нижче того ж хутора; 11 — в районі
хут. Прицепилівха; 12 — нижче При-
цепилівхи; 13 — в районі авула Во-
чепший (місця зиаходів за А. Формо-
зовим).
21 Археологічні дослідження на Україні 1917 - 1957, К. 1957, 52.
42
кусливості визнання України частиною прабатьківщини людства, виглядає
дещо інакше за новими археологічними дослідженнями.
На відміну від єдиної досі шельської стоянки в Україні, ціла низка
таких стоянок є по південному боці Чорного моря, в Туреччині. Карта, що
її подає В. П. Любій,“ виявляє кілька десятків шельських та ашельських
стоянок вздовж східнього узбережжя Середземного моря, у верхівях р.
Евфрату та його допливів і далі на північ, у районі Анкари, Єревану та в
західньому Закавказзі (район Сухумі) вздовж східніх берегів Чорного моря.
Тому Малу Азію і Близький Схід слід вважати за центральну частину старо-
палеолітичної ойкумени’’' і за той резервуар, звідкіля гурти шельських та
ашельських людей просувалися, полюючи на тварин, у північному напрямі.
.Могло це йти двома шляхами, західнім через Босфор та Дарданелли і східнім
із Закавказзя.
Босфор існує з кінця терцієру. Мало правдоподібно, щоб людина
раннього, четвертинного періоду могла дістатися на його другий бік. Біль-
ша можливість для такого переходу в плейстоцені була в районі Дарданелл.
У ранньому пліоцені (кінець терцієру), коли Босфор був уже протокою,“
на місці Дарданелл була тільки ріка, що з півдня впадала в Мармурове море,
і десь в тому часі палеолітична людина могла дістатися з Малої Азії на пів-
нічний європейський берег сучасних Дарданелл. На початку квартеру долина
Дарданельської ріки обнизилася під рівень моря і перетворилась на морську
притоку.23 24 25 На терені європейської Туреччини і Балканів певні шельські та
ашельські знахідки невідомі до сьогодні. Найдавнішими праісторичними па-
м’ятками тих теренів є мустьєрські,20 і тому мало правдоподібне, що шельська
людина прийшла в ГІодністровя шляхом через Дарданеллі, дарма, що цей
шлях був би коротший і по турецькому боці шельське знаряддя було вияв-
лене в цьому районі (Іїендик, б. Босфору).
Правдоподібніший східній, транскавказький шлях чи радше два шляхи.
На існування одного з них вказує, за картою В. Любіна, група з десятка
шельсько-ашельських стоянок у причорноморській частині Закавказзя, від
гирла р. Ріону на півдні до м. Сочі на півночі. Жителі цих стоянок перейшли
вздовж східнього побережжя Чорного моря до устя р. Таупсе біля ниніш-
нього міста цього ж імені, завернули звідтіля горі рікою на північ і вигідним
кавказьким перевалом між Куйбишівкою та Ґеоргієвським дісталися в долину
р. Псекупс, допливу Кубані. Це засвідчене тепер цілою низкою (13) старо-
23 В. П. Пюбии, Палеолит Турцнн и проблема раннего расселения человечества,
СА, XXVII, 1957 ,75.
а Г. Ф. Дебец, Т. А. Трофнмова, Н. Н. Чебокрасов, Проблемьі заселення Европьі
по антропологическим данньїм, Трудьі Ин-та Зтнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая
АН СССР, нова серия XVI, М. 1951, 515.
24 М. РІаппепзІіеІ, Віє сіііиуіаіеп Епісуіскіип^ззіабіеп ипсі <1іе ІІг^езсЬісЬіе уоп
Вагбапеїіеп, Магтагашеег ип<1 Возрогиз, Сео1о§ізсЬе Кипсізскаи 34, Неї! 7/8,
БіиІІ^агі 1944, 373; П. А. Варданянц, Пост-плноценовая нсторня кавказеко-черномор-
ско-каспийской обпасти, Ереван 1948, 15 - 16.
“ В. П. Пюбии, як вище, 85.
Л. ЗкоіП, Ваїкапзке раїеоіііікит, ОЬгог РгеЬізіогіск^ XIV, 1950, 66.
43
палеолітичних стоянок, виявлених А. Формозовим у 1957 р. обабіч р. Псе-
купс, між м. Горячий Ключ та Вочепший.”’ і
Існування другого транскавказького палеолітичного шляху засвідчено
групою з п’ятьох стоянок того ж старопалеолітичного типу при шляху, що
тепер як Воєнно-Грузинська дорога веде з м. Тбілісі через Хрестовий пере-
вал (2979 м.) до м. Орджонікідзе (Владикавказу). Біля цього міста була
також виявлена одна стоянка мустьєрського часу.
Цими природними шляхами — самим берегом Чорного моря, попри
доволі стрімкі схили Кавказу та через Хрестовий перевал перші людські гурти
могли перейти з Малої Азії в південну Україну і далі в Подністровя.
Ашельська доба
Рання фаза ангельської доби, наступної по шельській, припадає на
перші початки дніпровського (Віза) зледеніння. Воно, правда, ще тільки
наближалося до українських земель, але підсоння вже змінювалося, з м’якого
і дуже вологого ставало поміркованим, сухішим. Звичайно, його зміна
впливала на тваринний і рослинний світ України. Зникають такі прикметні
тварини як південний слон, гіпопотам і махайрод, доживають віку старовинні
слони (ЕІерИаа апНдииз) та носорожці (ВИіпосегоз Мегскіі), на їх місце
з’являються мамут і волохатий носорожець, краще пристосовані до холодні-
Печерний ведмідь.
шого підсоня, а далі печерні леви, лосі, олені, дикі бики та коні. На зміну
листковим деревам, які ростуть ще в ранній ашельській добі, приходять
шпилькові, а холодні північні вітри приносять з могутніх чолових морен на-
ступаючого льодовика багато пилу, що осідає на півдні України і дає початок
лесові.
Зі зміною підсоння та природного середовища змінився також спосіб
життя людини. На початку ашелю вона не різнилася ще багато від шельської,
одначе пізніше, з погіршанням підсоння, людина шукає собі печер та скель-
них нависів (аЬгіз), де навколо вогнів-ватрищ зосереджується все її життя.
Це були справжні таборища мисливців на великих травоїдних тварин і на
таких хижаків, як печерний ведмідь. Туди зносили вони всю здобич з ловів,
там здирали та пристосовували до вжитку шкіри, відділяли м’ясо від костей, *
л* А. Формозов, Исследования памятников каменного вена на Северном Кавказе
в 1957 году, КСИИМК, 78, 1960, 13 - 16, з картою.
44
що були головним паливом, готували на вогнищах їжу, виробляли крем’яне
та дерев’яне знаряддя. Мабуть також там розповідали, вигукуючи та жести-
кулюючи, мисливські пригоди і, можливо, плянували наступні виправи.
У ділянці техніки виробництва знаряддя ашельська доба — це пере-
ходова доба між теплою шельською з її грубими ручними клинами та
холодною мустьєрською із зовсім відмінною технікою виробництва. Йде
повільне, безупинне вдосконалювання ручного клина. Давніше його форма
в значній мірі залежала від форми валуна, з якого він був вироблений, тепер
помітна уважливіша обрібка, тонші відлупи, неначе обтісується валун, на-
дається знарядові правильнішої, доцільнішої форми. Він стає менш масивний,
пласкіший, має гострі краї для різання, змінюється також його основна
мигдалувата форма на овальну, видовжену трикутну або майже круглу.
Разом із ручними клинами подибується багато грубих крем’яних відлупів,
призначених для різного вжитку.
Печерний лев.
Шерстистий носорожець.
Про духове життя ашельських людей годі навіть щось здогадне ска-
зати, бо нема сліду поховань, а тому невідомі їх похоронні обряди і можливо
існуючі вже перші початки віри в позагробове життя.
Пам’ятки ашельської доби відомі в західній та центральній Европі,
Англії, Бельгії, Франції, Німеччині та Польщі, на східніх берегах Чорного
і Каспійського морів27 28 та у Вірменії.
На українських землях сліди стоянок ашельських ловців мамутів
виявлено досі у сімох місцевостях Подніпров’я та Подністров’я. Найстаріші
з них знайдено у великому коліні Дніпра в обриві землі на березі р. Цибуль-
ника, біля с. Григорівни. Н. Карлов здобув звідтіля кості фоссильних тварин
і між ними кілька примітивних крем’яних виробів, які він визнав за ранньо-
ашельські.2’ З пізнішого часу походить стоянка Ненаситець на лівому березі
Дніпра біля с. Василівни на південь від Дніпропетровського. Там А. Волин-
ський викопав з-під грубого шару лесу на грубині 3.5 м. кілька аморфних,
грубооброблених крем’яних знарядів пізнішої ашельської доби.”
Наймолодшими в тій групі стоянок є Кіїк-Коба в Криму, Круглик над
Дніпром та Велика Буримка над р. Сулою. Печеру Кіїк-Кобу в долині р. Зуї,
*' А. Л. Моигайт, Археология в СССР, 1955, 58.
28 Н. Н. Карлов, О некоторьіх мустьерских и ашельских охотничьіх стоянках
Среднего Приднепровья в связи с вопросом их датировки, Бюллетень Комиссин по
нзузению четвертинного периода, ч. 17, 1953.
” А. В. Волинський, Памятники палеолитического времени на Днепре, в районе
оз. Ленина, КСИА АН УРСР, І, 1952.
45
за 25 км. на схід від Симферополя, найбільш цікаву і важливу, виявив у
1924 р. дослідник кримського палеоліту Г. Бонч-Осмоловський.30 Вона від-
крита на південь, неглибока, недалеко від неї є природне джерело. Це
корисне положення печери привабило групу найдавнішого населення України,
яка поселилась там під кінець ашельської доби і залишила по собі у спідній
верстві печерного наносу, безпосередньо на скельному дні печери, сліди
перебування у вигляді залишків вугілля,
розколених тваринних кісток та крем’я-
ного знаряддя. Кістки були з вовка, ве-
личезного оленя, антилопи-сайги, дикого
коня, осла та зайця. Доволі аморфне
крем’яне знаряддя було виготовлене з
неправильних відлупів, які за допомогою
ретуші, тобто відбивання дрібних платі-
вок з робочого кінця та країв, загостре-
но, пристосовано до різання. Наявність
Тарпан. вугілля вказує на вищий від шельського
ступінь розвитку домашнього господар-
ства, коли пралюдина вміла вже сама здобувати й застосовувати для практич-
ного вжитку вогонь як джерело штучного, не
гу в готуванні їжі.
Другу кінцево-ашельську стоянку від-
крив В. Даниленко в 1946 р. в урочищі
Круглик біля с. Федорівки на високій при-
бережній терасі порожистої частини Дніп-
ра.31 Більшість матеріялів знайдено на по-
верхні терену, частину викопано з сіро-зе-
леного прошарку шутру-ріні. Всі вони були
вже переміщені, без супровідних тваринних
кісток. Більшість з них зроблено з кварци-
ту. Основну масу інвентаря творили малі
відлупи з незначною відретушованою пло-
щинкою відбивання і вже без архаїчних о-
знак шельських відлупів. Загальний харак-
тер техніки виробництва ще не встановле-
ний, доволі аморфний, обробка робочих
країв ще груба, одначе виразний уже дея-
кий поступ у розколюванні кременю. Біль-
шість ядрищ мала форму диска, справжніх
ручних клинів не знайдено.
соняпіного, тепла і як допомо-
Крем'яие знаряддя ашельського
типу з долішнього шару в печері
Кіїк-Коба на Криму.
(за Г. Бонч-Осмоловським)
30 Г. А. Боич-Осмоловский, Грот Киик-Коба, Палеолит Крьіма, І, М.-Л. 1940.
31 Порожистою частиною Дніпра або великим коліном Дніпра називається від-
тинок тієї ріки приблизно від м. Катеринослава-Диіпропетровського до м. Запоріжжя.
На цьому відтинку Дніпро перетинає виходи т. зв. українського кристалічного
щита, що й зумовлює тут формацію порожистої частини. На протязі .90 км. Дніпро
спадає там на 33 м. і творить на цій відстані 9 порогів, 91 забору і 120 більших
скель та окремих каменів (М. Міллер, Палеоліт Надпоріжжя, Авґсбурґ 1948, 3.).
16
Значний науковий інтерес становить також виявлена в 1954 р.
стоянка біля с. Велика Бурімка, Черкаської области, де оброблені кістки
тварин і кремені залягали в шарі піску, шутру і ріні на глибині 4 м. від
сучасної поверхні правого берега р. Сули.82
0 5сн
। ।___।____і --—і
Ручні клини ашельсьхого типу з Пуки Врублівецьхої над Дністром,
(за П. Борнсковським)
Про ужиткове призначення крем’яного знаряддя з печери Кіїк-Коба,
з Круглика та Великої Бурімки не багато можна сказати. Правдоподібно ним
виробляли дерев’яне приладдя та різали м’ясо забитих тварин.
82 І. Шовкопляс, Палеолитическая зкспедиция 1954 г., КСИА, 5, К. 1955.
47
Близька подібність культурних залишків Круглика з долішнім шаром
печери Кіїк-Коба та з іншими одночасними стоянками поза межами України,
як також відсутність у крем’яному інвентарі Круглика архаїчних шельських
ознак змушують датувати всі три названі пізньо-ашельські стоянки часом,
який безпосередньо передував наступній по ашельській мустьєрській добі.
Над Дністром, у с. Лука Врублівецька, на віддалі 1 км. від шельської
стоянки, знайшов П. Борисковський у 1947 р. на прибережній терасі декілька
доцільно розлупаних кременів і з ними один невеликий ручний клин доволі
правильної форми, що його він датує умовно пізньою ашельською або ран-
ньою мустьєрською добою.” У 1880-их рр. викопано з алювіяльних шарів
землі біля с. Чистопади Брідського району, Львівської области, масивний
крем’яний відлуп, що його французький археолог-палеолітик А. Мортільє
визнав за ашельський.’* Ще далі на північ, на терені м. Крем’янця, П. Мінор-
ський знайшов у 1939 р. кілька примітивних крем’яних знарядів на горі
Святий Дух та на Гострій Горі, які за означенням варшавських археологів
походять з ашельської доби.3'
Згадані знахідки, покищо тільки крем’яного знаряддя, слід вважати
за ознаки повільного проникання подністровської групи найдавнішого на-
селення України шляхом через західне Поділля на терен сучасної південної
Волині. Найближчими їх сусідами у західньому напрямку були печерні люди-
троглодити, мабуть, західнього походження, які займали декілька печер
(Сіетпа, Май Саіозка, Окіеппік) в околицях Кракова.”
До премустьєрської доби, переходової між ашельською та мустьєр-
ською, можна віднести стоянки Кодак над Дніпром та Вихватинці над Дні-
стром. Першу з них виявив у 1932 р. А. Добровольський на правому березі
Дніпра біля с. Старий Кодак, недалеко Дніпропетровського. Разом з кістьми
степових тварин (північний олень, зубр, кінь) та вугіллям з берези й верби
викопано декілька десятків знарядів із кременю, кварцу та пісковику, між
якими знайдено вже перші зразки мустьєрського типу — трикутні гостряки
й скребла та грубі загострені платівки, схожі на ножі.17
Інший характер мала стоянка біля с. Вихватинець над Дністром, на
південь від м. Рибниці. Премустьєрські мисливці примістились там у невеличкій
(3x4 м.) печері і на площинці перед нею. В культурній верстві, яка виявилась
на глибині 1 м., не було жадних слідів вогню, з чого виходило б, що це було
тільки переходове ловецьке стойбище. Між упольованими тваринами були
мамути, волохаті носорожці, північні олені, бізони, коні, печерні ведмеді,
леви, гієни та ін. Усі мамути були молоді, видно, їх легше було вбити як
старих і досвідчених. Наявність останків мамута (Еіерйаз Іго^опіегіі ргі-
ті^епіиз), волохатого носорожця та північного оленя вказує на доволі хо-
лодну добу, на час відступу дніпровського льодовика або на початок вюрмсь- * 31 * 33
“ П. Борисковский, Палеолит Украиньї, 1953, 40.
31 А. сіє МогііІІеІ, І/іпЛивігіе асЬеиІееппе еп Саіісіе, Ь,Нотте ргеЬізіогічие,
1909, N0. 8.
Л. Чикаленко, Палеоліт, ЕУ, І, 371.
33 Ь. Кохіошзкі, Зіагзга ерока катіеппа мі Роїзсе, Рогпап 1922; 1ЛЛ Апіопіе-
шісх, Агскеоіойіа Роїзкі, ЇУагзгаміа 1928, 4 - 6 ; 5. Кгмкошвкі, РаїеоїН Роїзкі, Кга-
коїу 1939.
37 М. Міллер, як вище, 5 - 6.
48
КАРТА І.
ПАМ’ЯТКИ РАННЬОГО ПАЛЕОЛІТУ
1 — Мар'янівка,- 2 — Новий Двір,- 3 — Липа; 4 — Кремянець,- 5 — Малі Вікиинн,-
6 — Листопади,- 7 — Янів; 8 — Буківна,- 9 — Заліщики; 10 — Вільне Золоте,-
11 — Касперівці,- 12 — Сокіл,- 13-14 — Лука Врублівецька,- 15 — Хотии,- 16 —
Бабки, 17 — Молодова,- 18 — Ожево,- 19 — Суботівка,- 20 — Куконешти,- 21 —
Германи-Думени; 22 — Ільїнка,- 23 — Григорівна,- 24 — Кодак,- 25 — Никольське,-
26 — Ненаситець; 27 — Військове,- 28 — Вовніги,- 29 — Круглик,- ЗО — Вовнянське,-
31 — Чулатово ПІ; 32 — Араповичі,- 33 — Язви; 34 — Оріховий Лог,- 35 —
Підболоття,- 36 — Деркул,- 37 — Червоний Яр,- 38 — Новоклинівка,- 39 — Біло-
яківка,- 40 — Успенка; 41 — Міток,- 42 — Вихватииці,- 43 — Велика Бурімка,-
44 — Чокурча,- 45 — Вовчий Грот; 46 — Шайтан-Коба,- 47 — Старосілля,- 48 —
Кіік-Коба,- 49 — Шубне; 50 — Вочепшнй,- 51 — Бакинська,• 52 — Розвилка; 53 —
Горячий Ключ,- 54 — Ільська станиця; 55 — Смоленська стан.,- 56 — Дахівська
стан.,- 57 — Бахчисарай.
кого зледеніння. Серед здобутого з культурного шару крем’яного знаряддя
було найбільше відлупів з легкою, ще не систематичною ретушшю по краях,
тільки три невеличкі, обабіч обтесані ручні клини і один уже типовий мус-
тьєрський гостряк. Дослідження стоянки у Вихватинпях ще не закінчені.
Мустьєрська доба
Мустьєрська доба припадає на початок вюрмського зледеніння (^Уіігт
І.). Тодішнє населення Европи ще жило у вільних стоянках-таборах, і тільки
виїмково займало печери та скельні нависи, якщо такі були на його терені.
Головним зайняттям мустьєрпів було — як і раніше — полювання на великих
тварин, мамутів, північних оленів, печерних ведмедів, бізонів, вівцебиків. Ці
тварини треба було, мабуть, заганяти зорганізованою нагінкою взимі у гли-
бокі сніги або багна влітку, як це й досі водиться на Сибіру, або у “вовчі
доли” та ущелини. Головною зброєю мисливців був, мабуть, дерев’яний за-
Лови на мамутів з нагінкою. (реконструкція).
(за П. Борисковським)
гострений спис, подібний до сучасного тасманського списа. Мустєрський ми-
сливець міг знати вже й ремінну пращу, бо відповідно обтесані камені для
кидання належать до типового інвентаря мустьєрських стоянок.
Коли йде про крем’яне знаряддя, його форму та техніку виробництва,
яка з необхідности є головною провідною ниткою для встановлення процесу
розвитку матеріяльної культури палеолітичних людей, то в мустьєрській добі
видно тут уже куди більшу складність та вдосконалення супроти попередніх
епох.
49
Вихідною формою є нуклеус, тобто згрубша обтесане, звичайно в
формі диска, ядриіце. Від нього сильними ударами каменю відбивали грубі,
широкі, часто трикутні відлупи, що мали тонкі, гострі, як скло, краї, вжи-
вані як різаки. Ці краї при сильному натиску легко вищерблювалися і тому
постала потреба в грубших, одначе
гострих краях. Це привело до винай-
дення згаданої вище ретуші, — голов-
ної різниці між мустьєрською та дав-
нішою технікою виробництва крем’я-
ного знаряддя. Типово мустьєрськими
є дві закінчені форми знарядів — гос-
тряк у вигляді видовженого трикутни-
ка чи радше листка з ретушованими
двома довшими боками та скребло з
широкого відлупу із вістрям на одному
з довгих боків. Є здогад, що мустьєр-
ський гостряк був переважно вжива-
Бізои. ний чоловіками як ніж, а скребло жін-
ками, теж як ніж, і що виникнення цих
двох форм зв’язане з поділом прані між статями.” Подибується також знаряд-
дя, виготовлене з кварциту.
Череп неандертальської людини.
(за К. Шухардом)
Прикметним для мустьєрських стоянок є велике нагромадження тва-
ринних кісток, які походили з багатої мисливської здобичі, бо значення
” П. П. Ефименио, Первобьітное общество, 1938, 261.
50
мисливства в здобуванні засобів прожитку тоді сильно зросло. Кістки мали
практичне застосування в хатньому господарстві як добре паливо, яке не
скоро згоряло і давало сильний жар.™ З етнографічних досліджень виходить,
що найдавнішим способом добування вогню було тертя одного кусня сухого
дерева об другий, і треба думати, що саме цього способу вживали вже мус-
гьєрці. Тоді також, мабуть, стало формуватися відношення людини до вогню
як до могутньої і водночас грізної та корисної сили, яке згодом перейшло
в почитання вогню.
Значне похолодіння викликало потребу в одежі. Нею напевно були
шкіри убитих тварин, очищені від спідньої верстви товщу і добре вим’яті.
Неандертальська людина.
(реконструкція М. Герасимова)
Мустьєрське приладдя: кругле яд-
рище, гостроконечник і шкребачка
з Деркульської, Вільияиської і Чо-
курчниської стоянок.
(за І. Шовкоплясом)
Підперезана ременями, така шкіра правила за кожух, який охороняв людину
від надмірного холоду.
У мустьєрську добу в Західній Европі, Азії й Африці жила людина
неандертальського типу (Ното Хеапйегійаіепзіз)." Неандерталець був
невеликий на зріст (155 - 160 см.), мав пряму ходу і сильно розвинені м’язи,
як вказують на це його масивні кості. Лоб у нього був низький, похилений
назад, тому лицева частина виступала вперед. Надбрівні дуги були дуже
розвинені, щелепи, як і у гейдельберзької людини, без підборідного виступу.
Обсяг черепа неандертальця наближався до обсягу черепа сучасної люди-
38 Кістками тварин палили скити в Україні ще в V ст. до Хр., як подає грець-
кий історик Геродот, кн. IV.
“ Назва від місцевостн Неандерталь біля Дюссельдорфу над р. Райном, де
у 1856 р. вперше викопано череп та кілька довгих кісток мустьєрської людини.
51
ни, але мозкові звої були менше розвинені. Звичайно, фізичним рисам цієї
примітивної людини (Фото ргіті^епіиз) цілком відповідав її низький куль-
турний рівень.
Мустьєрське населення України було, мабуть, побільшене новим при-
пливом ранньо-палеолітичної людности, чи то просто з Малої Азії кавказь-
кими ущелинами, чи шляхом через Балкани, де найдавніші сліди заселення
належать, власне, до мустьєрської доби.41 На це вказує доволі значне число
стоянок (понад ЗО), виявлених у басейнах Дніпра, Десни, Дінця, Дністра,
в Приозів’ї та в Криму.
У басейні Дніпра, крім згаданої вже стоянки Кодак, з мустьєрської
доби походять стоянки Ненаситець II - III, Вовниги і Вовнянське, де на поверхні
Мустьєрська крем'яна шкребачка з Кодака.
(за П. Борнсковським)
землі А. Бодянський знайшов
крем’яне знаряддя мустьєрсь-
кого типу, в тому числі го-
стряки.42
У долині р. Десни декілька
мустьєрських стоянок розко-
пав В. Громов на Новгород-Сі-
верщині. З них найбільше ма-
теріялів дала стоянка Чулато-
во III (Зарівська Круча) на
правому березі Десненки, до-
пливу р. Десни. З поверхні те-
рену та з алювіяльних суглин-
ків М. Воєводський здобув 180
оброблених кременів, одначе
їх характер мало виразний і
більшість з них уже переміще-
на водами танучого льодови-
3 сімох кримських стоянок безперечно найцікавішою є печерна сто-
янка Кії-Коба. В її горішньому культурному шарі (спідній належить до
ашельської доби) Г. Бонч-Осмоловський виявив залишки заглибленого вог-
нища з кістковим вугіллям, значну кількість типового для мустьєрської доби
крем’яного знаряддя - гостряків та шкребе.т, а також багато кісток викопаних * 48
41 1. ЗкиГіІ, Ь’оссираііоп 1а ріиз апсіеппе сіє 1е репіпвиїе Ьаісапіцие, АШ сієї
І Соп§ге88о Іпіегпаііопаїе сіі Ргеізіогіа е Ргоіоізіогіа Месіііеггапеа, Гігепхе-Нароіі-
Котпа 1950, Игепге 1952, 66.
и А. Б. Бодяиськнй, Археологічні дослідження в межах порожистої частини
Дніпра в 1947 - 1948 рр., АП. УРСР. IV, 1952.
48 В. И. Громов, Палеонтологнческое и археологическое обоснование страти-
графии континентальних отложений четвертинного периода на територии СССР,
1948, 145; О. Н. Мельниковская, Памятннки палеолита Новгород-Северского районе,
КСИИМК, XXXI, 1950,- М. В. Воеводский, Находки раннего палеолита в бассейие р.
Десиьі, СА, XII, 1950,- його ж, Ранний палеолит Русской равнниьі, Сбориик "Иско-
паемьій человек и его культура на террнторин СССР", Ученьїе записки Московского
уииверситета, 158, 1952.
іварнн. Це все свідчить про тривале заселення печери та про мисливський
спосіб життя її мешканців.
Близько дна печери Бонч-Осмоловський знайшов кістяк немовляти
без черепа, а приблизно посередині печери, у заглибині на її дні, залишки
другого людського поховання (кістки гомілок та стіп), здебільше знищеного
Крем'яне приладдя мустьєрсьиого типу із стоянки Кабази
в Криму.
(за А. Формозовим)
вогнем костирища, пізніше розкладеного над ним. Загальна масивність кісток,
їх пропорції і коротка широка стопа вказують на неандертальську расову
приналежність похованої в печері людини/4
До кінця мустьєрської доби належить виявлена А. Формозовим у
1953 р. печерна стоянка Старосілля в околиці Бахчисарая в Криму. Серед
великої кількості! крем’яного знаряддя мустьєрського типу є там також
крем’яні вироби, прикметні вже для наступного періоду, пізнього палеоліту.
Найважливішим є те, що в Старосільській печері під час розкопів виявлено
рештки дитячого поховання мустьєрської доби, яке — за визначенням ан-
тропологів — належить людині переходового типу від неадертальця до пізньо-
“ Г. А. Боич-Осмоловский, Грот Киик-Коба, Палеолит Крьіма, І, М.-Л. 1940.
53
палеолітичної людини кроманьонського типу.15 Найближче до України старо-
палеолітичне поховання виявлено в печері Бордул-Маре в Семигороді, разом
з крем’яним знаряддям мустьєрського типу. Усі ці поховання вказують уже
на існування первісних релігійних уявлень — віри в позагробове життя.
Мустьєрська печерна стоянка Вовчий Грот в Криму,
(за О. Бадером)
У районі Донбасу, над Дінцем, дві поверхневі мустьєрські стоянки
виявили II. Єфименко (Деркул)м та С. Локтюшев (Красний Яр.*7 На південь
від них, у Приозов’ї, сліди трьох стоянок цього ж часу виявив П. Борисковсь-
кий у 1950 р. на правому березі р. Кринки.40 * * 43
Багато мустьєрських стоянок (13) знайдено на Подністров’ї на
просторі приблизно 250 км. між Товмачем та Могилевом Подільським. Най-
важливіші з них — Касперівці біля Залішик та Молодова біля Хотина. Перша
з них, з пізньої мустьєрської доби, примістилась була під скельним нависом
(аЬгіз) на березі р. Серету. Навису тепер уже немає, а культурна верства,
колись на первісному чорноземі, вкрита шаром лесу та сучасним чорноземом.
У ній Ю. Полянський знайшов кістки мамута, сибірського носорожця, зубра,
оленя, коня і вовка. За виїмком грубих кісток мамута, всі вони були роз-
40 А. А. Формозов, Стоянка Староселье близ Бахчисарая-место находки иско-
паемого человека, Советская Етнография, 1954, І.
40 П. П. Ефимеико, Находка остатков мустьерского времени на р. Деркул,
ИГАИМК, 118', Л. 1935,-С. Н. Замятиии, Заметки о палеолите Донбасе и Прназовья,
Сборннк Музея антропологии и етнографин, XIV, 1953.
47 С. А. Поктюшев, Следьі палеолнта в бассейне р. Донца, БКЧП, 6 - 7, М.-Л. 1940.
С. Н. Замятннн, Заметки о палеолите Донбасса и Прназовья, Сбориик Музея антро-
пологии н етнографни, XIV, М.-Л. 1953, 231-239.
43 П. И. Борисковский, Работа Амвросиевского отряда в 1950 г., КСИИМК, 48,
1952, 42 -50.
54
колені вже мустьєрськими мисливцями, які добували з них кістковий мозок.
На деяких кістках мамута видко сліди ударів та різання — їх очевидно
вживали як підклад при виробництві знаряддя, яке знайдено разом з ними:
широкі відлупи, подовгасті платівки, ножі, інкребачки — усе зроблене з
кварциту."
Стоянка мустьерських мисливців у Молодовій біля Хотина була за-
кладена у захисній балці на правому березі Дністра. її залишки виявлено
Долоня неандертальця з печери Кіїк-Коба в Криму (реконструкція — ліворуч) та
рентгенограма долоні нинішньої людини (для порівняння — праворуч).
(за А. Монґайтом)
на глибині 850 см. під сучасним тереном. Разом з прошарком вугілля та
кістками знайдене типове мустьєрське крем’яне знаряддя, прикметні відлупи,
скребла та гостряки з ретушованими краями.™
Інші мустьєрські стоянки Подністров’я, виявлені головно Ю. Полян-
ським, а деякі О. Чернишем, дали лише окремі крем’яні вироби, знайдені
" 6. Роїапькуі, ВегісЬІ йЬег (іиагіагіогзсіїипбеп іп Росіоііеп суаЬгепсі без 8ош-
шегз 1927, 8іІгип§8ЬегісЬІе, Не££ VIII, 1928, 5; його ж, Нові археологічні знахідки
з Галичини, Записки НТШ, 149, 1928, 21; його ж, Подільські етюди, Збірник матем.-
природн.-лікар, секції НТШ, XX, 1929, 24, 49 - 53, 106.
“ X Воіех, Ьаіе раіеоіііісе репіги 8Іга£і£га£іа Іоеззиіиі іп погсіиі ВазагаЬіеі,
Висигезіі 1931; N. Могоьап, Ье ріеізіосепе е£ 1е раїеоІіІЬідие сіє 1а Коишапіе сій
Хогсі-Езі, Аппиагиі Іпзіііиіиіиі Сео1о£іс аі Котапіеі, XIX, Висигезіі 1938, 95 - 96;
С. 5. Місоїаеьси-РІірьог, Ье раІбоІіїЬідие еп Коишапіе, Васіа У-УІ, Висигезіі 1938;
55
просто на поверхні землі. Кварцитове знаряддя виявлено, поза Касперівцями,
тільки у трьох місцевостях: Більче Золоте, Заліщики та Янів, де, мабуть,
не було свого часу під рукою кременю.
Єдину досі на західній Волині мустьєрську стоянку виявив Л. Са-
віцький 1928 р. на Кам’яній Горі біля с. Мар’янівки, Рівенської области,
де разом з типовими крем’яними вістрями мустьєрського типу знайдено
також оріньяцьке знаряддя.01 Окреме знаряддя мустьєрського типу вико-
пано в Липі біля Дубна02 та в Малих Вікнинах на Крем’янеччині.03 Дотепе-
рішня сукупість старопалеолітичних знахідок на Волині могла б вказувати
на те, що доріччя Бугу тоді не сприяло ще густішому заселенню.
Оце й усе, що можна сказати на сьогодні про ранньопалеолітичні
пам”ятки України. Дослідженнями встановлено, що, починаючи з шельської
Крем'яне приладдя мустьєрського типу з Касперівців біля Заліщик.
(за Л. Козловським)
доби, південні райони України, долішнє Придніпров’я, ІІриозів’я, Донбас,
Крим та Придністров’я, були заселені групами первісних людей з їх ще
дуже примітивними формами господарства, суспільної організації та культури.
В Азії знахідки мустьєрської доби були донедавна цілком невідомі, і тільки
в 1938 р. А. Окладников виявив у печері Тешік-Таш в Узбекістані коло
200 штук крем’яного та кварцитового приладдя мустьєрського типу і по-
ховання неандертальського хлопця (8 - 9 років). Це покищо єдина старо-
палеолітична знахідка на терені цілої Азії.04
А. П. Черньїш, Мустьерские местонахождеиия Среднего Поднестровья, КСИИМК, 48,
1952, 57.
31 Ь. Зашіскі, Зіапоіуізко 8Іаг82е£о раїеоіііи па іегепіе роІисіпіо\уе£о Роїезіа,
ХОДУ, ПІ, 1928, 12; Т ра1ео§ео§гаїіі і ргеЬізІогіі іуоіємс \уоіуп8кіе§о, Хіетпіа, 1932,
N0. 4.
02 Л. Чнкалеико, Палеоліт, ЕУ, 1934, 394.
03 У збірках Природничого музею НТШ у Львові, ч. іив. 115.
04 А. П. Окладников, Тешик-Таш, Палеолнтический человек, М. 1949, А. Л. Мон-
гайт, Археология в СССР, М. 1955, 61 - 64.
56
б) ГОРІШНІЙ ПАЛЕОЛІТ
Горішньопалеолітнчна доба, що її початок припадає на час після
першого вюрмського зледеніння, позначена великими змінами так в самій
тогочасній людині, як і в її господарстві, виробництві, техніці та побуті.
Передусім — закінчився процес формування фізичного вигляду лю-
дини (Ното варіепз їоззіїіз), що був зумовлений зміною природного се-
редовища, а через те й способу життя, з добування їжі і невпинними новими
проблемами, які змушували пралюдину інтенсивно думати, досліджувати,
вигадувати. Услід за тим розвивався її мозок та його приміщення — череп.
На зміну примітивній неандертальській людині (Ното пеапдегПтаІепвіз)
прийшла т. зв. кроманьонська (Сго-Ма^поп) або оріньяцька, вже дуже
Череп оріиьяцької людини.
(за К. Шухардом)
подібна до сучасної людини. Високоросла з подовгастим черепом, широким
чолом без вистаючих надбрівних дуг та з уже дещо випнутим наперед під-
боріддям, здібними до різноманітних рухів руками та прямою ходою. В
Україні досі не виявлено ще ні одного поховання кроманьонської людини,
і тільки окремі частини кістяків розкопано з оріиьяцької доби в Пушкарях,
Грем’яцького району, Чернігівської області! (зуб дитини), у Валяві, Пе-
ремиського району, Львівської области (спідня щелепа) та з мадленської
доби в Мулатові, Новгород-Сіверського району, Чернігівської области (фра-
гмент черепа) і в Новгороді-Сіверському (фрагмент черепа). Одначе майже
“ І. Г. Підоплічка, Дослідження палеоліту в УРСР, Київ 1941, 18.
57
до прикрас голови. Кістяк був накрити
Жіноча кістяна фігурка з палеолітичної
стоянки Костенки І.
(за П. Єфименком)
повна відсутність людських останків є характеристичною ознакою горішньо-
палеолітичних стоянок на землях України. Палеонтолог І. Підоплічка пояс-
нює це способом поховання, при якому останки людини не зберігаються.85
А проте, причиною того може бути також недостатнє число розкопаних
стоянок та їх довкілля, вкрите часто грубезною верствою лесу (11 м. в Го-
родку на Волині).
Кілька поховань горішньопалеолітичної доби розкопано на північно-
східній перефирії України, на Дону, в околицях Воронежа. Одно з них було
розкопане в Костенках, на південь від Воронежа, на стоянці XV. В невеликій
могильній ямі лежав кістяк 4 - 5-літньої дитини. Дно могили було посилане
червоною охрою, призначеною, можливо, для татуовання на “тому світі”,
або тому, що червоний колір був символом вогню, крови в організмі. Біля
кістяка лежала лопатка з ручкою, мабуть іграшка,- вирізьблена з кістки ма-
мута, кістяне лощило, кістяна голка з вушком, кілька крем’яних скребачок
та коло 150 просвердлених зубців песця (уиірез Іа^ориз), що належали
й лопаткою мамута.
У цих же Костенках, на стоянці
II, ГІ. Борисковський розкопав біля
житлової споруди овальне місце
(4x1.5 м.), обведене черепами та
великими мамутовими кістками, в
середині якого був похований, у си-
дячій поставі чоловік років на 50. На
Покровському Лугу біля Костенок,
оподалік житлових споруд, А. Рога-
чів розкопав того ж року горішньо-
палеолітичне поховання хлопця при-
близно 11 років, кістяк якого був
прикритий мамутовими кістками,и а
ще одно поховання відкрив Г. Бонч-
Осмоловський в Таврії.
На горішньопалеолітичних стоян-
ках у Костенках розкопано також
43 жіночі фігурки, цілі та в улам-
ках, вирізьблені з мамутових кісток
і з м’якого каменю. II. Єфименко вважає, що їх навмисне порозбивано під час
ворожого нападу, щоб знищити “опікунів” житла.5’ Племена кроманьонської
(оріньяцької) раси довгі роки жили в Україні, поширюючи звідси майже
на цілу Европу свої расові прикмети та культуру, і саме їх слід вважати за
найдавніших предків пізніших праслов’янських племен східньої і південної
Европи.58
У горішньому палеоліті з’явилися вже тривкі житлові споруди, ви-
никнення яких пов’язане з початками осілого способу життя. Були це зде- * 57
и А. Л. Моигайт, Археология в СССР, М. 1955, 76.
57 П. П. Ефнмеико, Первобьітное общество, 1938, 454.
“ д. Я. Телегін, Нові дані про людину кам'яного віку на Україні, Вісник АН
УРСР, 1957, ч. 4, 54.
58
більша невеликі круглі (5 - 6 м. у поперечнику) або прямокутні (3 - 6 м.)
наземні або частково (пересічно на півметра) заглиблені в землі житла,
їх горішня частина мала вигляд подібної до шатра споруди з дерев’яних
жердин, похило встромлених у землю по краях долівки, і зв’язаних зверху
над серединою споруди. Вкриті вони були шкірами мамутів та інших вели-
ких тварин. Наземні частини жител були скріплені вкопаними довкола кіст-
ками великих тварин, головно черепами, іклами та довгими кістками маму-
тів, рідше кам’яними плитами, поставленими руба. Дещо заглиблені вогнища,
заповнені тепер кістковим вугіллям та попелом, були приміщені всередині
жител, іноді побіч них.™
Після того, як мешканці залишили житло, або під час його руйну-
вання, кістки тварин, покладені при будові житла на його похилі стіни,
щоб їх скріпити та забезпечити від сильних вітрів, упали всередину спору-
ди, утворивши ті “великі купи кісток”, виявлені розкопами. У переважній
більшості випадків ці скупчення кісток вважали раніше запасом палива чи
сировинного матеріялу для різних кістяних виробів, і тільки згодом, у 1930-их
рр., дослідники розпізнали їх справжнє значення як залишків житлових
споруд.
Примітивне господарство неандертальців прибрало інших, розвине-
ніших форм у людей оріньяцької раси. Головну ролю в здобуванні поживи
грало тепер полювання, передусім на мамутів та зубрів. Збирання овочів
та коріння, за здогадом дослідників (П. Єфименко, П. Борисковський), ві-
дійшло на друге місце. Судячи по знахідках, ще менше, майже ніяке зна-
чення в харчуванні мала риболовля. Риб’ячі кістки знайдено покищо, тільки
на одній стоянці (Сюрень І) в Криму.
Зміна господарських форм привела також до зміни основних форм
знаряддя та техніки його виробництва. Воно було виготовлюване тепер не
з ядрищ, як у старшому палеоліті, а з подовгастих відщепів - лямель,” під-
правлюваних за допомогою ретуші.
Найприкметнішим для ранньої пори горішнього палеоліту було так
зване оріньяцьке вістря, яке розвинулося, мабуть, з мустьєрського гостряка.
Один його, більше вигнений край був затуплений дрібною ретушшю, щоб
можна було натискати на нього пальцем під час роботи (тип СЬаіеІреггоп).
Цим воно було вже подібне до сучасного ножа. Пізніше оріньяцьке вістря
звужується (тип СггауеЦе) і перетворюється у маленьке, тонке вістря, при-
датне для різних тонких робіт.
Другим важливим приладом у руках горішньопалеолітичної людини
був рилець, зроблений з короткої платівки і загострений двома ударами від-
бивача на одному кінці. Це був неначе один зубець великої пили, придатний
для обрібки таких твердих матеріялів як кість, камінь та дерево.’1
Далі, необхідним — якщо судити з кількости знахідок — знарядом
у тодішньому господарстві була шкребачка у вигляді лямелі з одним луку-
“ І. Г. Шовкоппяс, До питання про характер жител пізнього палеоліту, Вісник АН
УРСР, 1958, ч. 2, 38 - 49; П. И. Борисковский, Изучение палеолитических жилищ в Со-
ветском Союзе, СА, 1958, ки. 1, 3 - 19.
“ Бате, Іатеїіе французьких археологів, з того й назва лямелі в українській
археології.
в1 Ь. РїеіНег, Віє АУегкгеи^е без Зїеіпгеіі-Мепзсіїеп, Депа 1920.
59
вато вигненим та ретушшю загостреним кінцем. Цим жіночим — як його II.
Єфимснко називає — знарядом праці можна було не тільки обшкрябувати з
шкіри товщевий виворіт, з кістки м’ясо чи з дерева кору, але й різати м’якші
матеріяли. Крім того, в домашньому господарстві застосовано різне дрібне
крем’яне знаряддя з малих лямель, із затупленою дрібними ударами спинкою.
Його могли вживати, наприклад, тодішні “кушнірі”, щоб прикроювати та
шити шкіряну примітивну одежу.
У горішньому палеоліті не перевелося ще зовсім приладдя, виготов-
лене з крем’яних ядрищ, але воно зійшло тепер щодо кількості на другий
план у порівнянні із знаряддям з відщепів-лямель. Воно значно менше від
колишніх масивних, мігдалуватих ручних клинів, має вигляд круглої, дво-
опуклої сочки 5 - 6 см. у промірі. Вставлений у відповідне топорище, такий
крем’яний кружок-диск був єдиним на ті часи приладом рубати дерево чи
кістки, необхідним при будові горішньопалеолітичних споруд. Ями для жител
та вогнищ копали такими приладами із слонової кости, подібними до сучас-
ного кайла-джагана.
Нарешті прикметними для горішнього палеоліту є перші прояви ма-
лярського мистецтва та перші культові уявлення з магічним підґрунтям. Це
— пластичні жіночі фігурки, 5 - 10 см. заввишки, з м’якого каменю або із
слонової кости, виконані у чисто реалістичній манері. Вони всі голі, опасисті,
стоячі, голова їх потрактована схематично, без зазначеного обличчя, прикри-
та, мабуть, шапочкою з нашитими концентрично мушлями чи іншими дріб-
ними просвердленими предметами. Руки непропорційно малі, тонкі, зложені
звичайно на грудях або на животі. В мистецтві оріньяцько-солютрейської доби
ці зображення жінок займають зовсім окреме місце. Це, за словами II.
Єфименка, центральний сюжет у цій ранній добі мистецтва, що аж ніяк не
є виразом тільки мистецьких емоцій талановитих ловців мамутів.” Появу
цих фігурок треба ставити — каже він, — у зв’язок з окремим положенням
жінки в добі горішнього палеоліту, де був уже поділ праці між чоловіками-
мисливцями та жінками-господинями. Тут були вже початки родо-племінної
організації на матірній основі, початки матріярхату. Тому горішньопалеолі-
тичні фігурки слід вважати за зображення жінок-прародительок, які були
символом об’єднання осілих груп мисливців. Вони могли мати також зна-
чення фетиша-опікуна цілого роду під час магічних обрядів, завданням
яких було приворожувати добрий успіх перед кожними ловами. З корінних
українських земель таких фігурок ще нема, вони відомі тільки з північно-
східньої периферії України, з Вороніжчини (Костенки та Ґагаріно на Дону).
У горішньому палеоліті, нарешті, можна говорити про дальший роз-
виток релігійних уявлень та вірувань. їх найдавнішими формами були тоте-
мізм, магія та анімізм. Суть тотемізму полягала в уявленні, що кожна родова
група мала свого спільного предка у вигляді тварини або рослини, якого
вона вважала за свого родоначальника та опікуна. Така тварина або рослина
була тотемом для роду (звідсіля - - тотемізм) і предметом культового шану-
вання для всіх членів роду. На честь тотема влаштовувано урочистості-свята
з різноманітними обрядами, приношенням жертв та ін. Тотемізм був поширений
між усіми племенами Европи. і разом з першими праісторичними поселенцями
перейшов у Новий Світ, де донедавна зберігався між індіянськими племенами.
112 П. П. Ефимеико, Первобьітное общество, 1938, 413.
60
В основі магії лежала віра первісних людей у те, що шляхом різних
заклинань та обрядів можна таємничим способом впливати в бажаному на-
прямі на хід явищ і подій у довкільному світі, наприклад, забезпечити успіх
під час полювання чи полегшити боротьбу з ворогом.
Первісні люди вірили також у те, що в людини, у тварин, рослин і на-
віть у неживих предметів є двійняки-душі, які заселюють довкільний неви-
димий світ духів і впливають на життя людей. Таке релігійне вірування
дістало в науці назву анімізму (від латинського слова (апіта - душа). На
основі анімізму виникають пізніше і широко розповсюджуються в первісному
суспільстві культ померлих предків, що зберігся донині навіть у висококуль-
турних народів (японці), і віра в позагробове життя.
Оріньяцька доба
Територія, заселена горішньопалеолітичними племенами України, знач-
но побільшилася в порівнянні з раннім палеолітом. Просуваючись у теплі-
шу міжльодовикову добу вюрмського зледеніння вздовж річок на північ,
горішньопалеолітична людність України досягнула більшими скупченнями
лінії Рівне - Овруч Новгород Сіверський • - Вороніж.
За картою П. Борисковського" в центральних та східніх областях
України стоянки горішньопалеолітичного населення зрідка розкинені вздовж
Дніпра, Десни й Дінця, при чому помічається два їхні скупчення: одно у
великому коліні Дніпра біля Дніпропетровського, друге над Десною, на пів-
ніч від Новгороду Сіверського, в околиці села Пушкарі. Горішньопалео-
літичні стоянки є також у Криму. З усіх стоянок до чисто оріньяцької доби
можна віднести тільки три з них: Радомишль, Пушкарі І, Сюрень І.
Найдавнішою з них є Радимишльська стоянка над р. Тетеревом на
Житомирщині, розкопи якої почав у 1957 р. І. Шовкопляс.” Залишки цієї
стоянки виявлено на невеликому підвищенні правого берега стародавньої
балки, яка переходить з лівого боку в долину р. Тетерева в околиці м. Радо-
мишля. Культурний шар стоянки залягає в глеюватому суглинку і склада-
ється із значної кількости тваринних кісток та крем’яних виробів. Велика
кількість ядриіц та відщепів різної величини, знайдена попри вже готове
знаряддя, свідчить, що виготовляли його на місці самої стоянки. Біля одного
з жител виявлено місце обробки кременю. Численні мамутові кістки на
розкопаній площі залягали у вигляді п’ятьох виразно окреслених скупчень,
-— залишків наземних жител шатрового типу. Поряд з житлами на стоянці
розкопано також яму, заповнену кістками мамутів, типову господарську
споруду, прикметну для багатьох горішньопалеолітичних стоянок. На деяких
кістках були сліди використання їх людиною, наприклад, були розщеплені
на платівки.
Житлові споруди та яма-сховище, розташовані півколом недалеко
одна від одної, творили незабудований внутрішній простір, своєрідне подвір’я,
на якому-в кількох місцях знайдено невеликі скупчення кісткового вугілля
— залишки вогнищ. Вони були також під скупченнями кісток на долівці
всіх житлових споруд.
" П. И. Борисковский, Палеолит Украиньї, 1953, рис. 2.
“ І. Г. Шовкоппяс, Археологічні дослідження 1917 - 1957, 38 - 39.
61
Серед знаряддя праці з кременю переважають ще доволі примітивні
горішньопалеолітичні форми, є також приладдя ще мустьєрського типу.
Це дає підставу віднести стоянку до самого початку горішнього палеоліту
в Україні.
Наукове значення розкопів на радомишльській стоянці полягає в
тому, що вони вперше дали можливість скласти виразне уявлення про вла-
штування не тільки окремих житлових споруд оріньяцької доби, але й
поселення в цілому. Відкриття стоянки має значну наукову вартість ще й
тому, що вона є досі (1960) першою і єдиною стоянкою в тому низовинному
й брлотняному районі правобережного Полісся і свідчить про доволі раннє
його заселення.05
Другою також дуже важливою стоянкою з ранньої доби горішнього пале-
оліту є стоянка І біля с. Пушкарі, Грем’яцького району на Чернігівщині,
Реконструкція палеолітичного житла, в Пушкарях І на Чернігівщині,
(за В. Запоріжською)
досліджувана М. Рудинським та II. Борисковським у 1930-их роках. Залишки
стоянки залягають на невеликій глибині в шарі суглинку на правому високому
березі р. Десни і свідчать про існування там великого, тривкого селища
первісних мисливців. В культурному шарі знайдено багато крем’яного зна-
ряддя ранніх форм та кілька виробів з кости. Виявлені залишки житла мали
вигляд западини 4x12 м. завбільшки, заповненої великими кістками тварин,
переважно мамутів (65). На долівці житла в однаковій віддалі одне від
одного були залишки трьох круглих, заглиблених вогнищ з кістковим та
деревним вугіллям. Дослідник пуіикарівського житла П. Борисковський вва-
жав, що це одна велика колективна житлова споруда, яка відзеркалює
тодішній суспільний лад.0" Правдоподібніший здогад І. Шовкопляса, що
пушкарівське “велике житло” — це в дійсності три невеликі житла, розта-
шовані одне коло одного.07
№ І. Г. Шовкопляс, як вище, 55.
м П. И. Борисковский, Пушкаревское палеолитическое жилище, КСИИМК, VII,
1940, 84 і рис. 23.
*’ І. Г. Шовкопляс, До питання про характер жител пізнього палеоліту, Вісник
АН УРСР, 1958, ч. 2, 40, 49.
62
Іншого типу стоянка оріиьяцької доби була виявлена біля с. Сюрень
в Криму. У вапнякових скелях є там дві печері, чи радше два великі нависи,
ввернені отвором на південь в сторону р. Бельбеку. В одній з них (Сюрень
1) розкопками К. Мережковського і Г. Бонч-Осмоловського у 1930-их рр.
виявлено один над одним три культурні шари: два горішні з типовим середньо-
оріньяцьким знаряддям - - спідній ранньо-оріньяцький з кількома крем’яними
виробами мустьєрського типу. Разом з кістяним та крем’яним інвентарем
знайдено обгорілі кістки здебільша полярних тварин та деревне вугілля.
По тих залишках фавни і фльори можна думати, що в оріньяцькій добі гориста
частина Криму мала зовсім інший вигляд, як нині. Його схили були вкриті
альпійськими полонинами і тундровою рослинністю з переважно листковими,
лісами, в яких жили тундрові тварини. Тоді підсоння Криму було, очевидно,
холодніше і тому люди поселялися в печерах, що мали вхід з півдня, щоб
захистити себе від північних вітрів.88
Горішнє та середнє Подністров’я і басейн горішнього Прута в орі-
пьяцькій добі були густо заселені. Причиною цього був, мабуть, дуже добрий
кремінь у мезозейських крей-
дових покладах над Дністром
і Прутом. Перші сліди орінь-
яцької культури на західньо-
українських землях відкрив Т.
Вішньовський у с. Глинянах,
Перемишлянського району,
Львівської области. Головна
маса оріньяцьких стоянок бу-
ла виявлена в 1920-их рр. Ю.
Полянським (46), Н. Мороша-
ном (23) та Ч. Амброжевичем
(8). Після другої війни інші
стоянки цього типу виявили у
Подністров’ї М. Рудинський
(12), П. Борисковський (6),
Крем'яне знаряддя оріньяцького типу з с. Довге
біля м. Товмача. (1, 2, 5 — шхребачки; 3, 7, 8, 9 —
рильці,- 4 — вістря типу "ґравет"; 6 — обабіч ре-
тушований відщипок).
(за Л. Козловським)
О. Черниш (4), Б. Тимощук
(3) та С. Бібіков (3). З усіх
цих 105 стоянок тільки дві —
Новосідка Костюкова та Замі-
сти •—• були досі повністю опу-
бліковані, і тому можна лише
загально говорити про характер
та Басарабії.
залишків оріньяцького типу в Подністров’ї
Оріньянькі стоянки Подністров’я знаходяться майже всі на відкритих
місцях, бо печери тих околиць (Космирин, Ісаків, Кривчик, Нагіряни, Бако-
та, Студениця) дуже мало придатні для постійного мешкання з огляду на
вологість та небезпеку завалення. Між цими стоянками можна вирізнити три
різні типи:
88 Г. А. Боич-Осмоловскин, Итоги изучеиия крьімского палеолита, Трудьі II Меж
дународной конференции АИЧПЕ, V, 1934.
63
а) стоянки, на яких дана група населення перебувала довший час,
може цілий мисливський сезон. Вони — найбільші, багаті на культурні за-
лишки, але таких стоянок дуже мало. Звичайно, у деяких з них могли мешка-
ти по кілька разів різні групи людей, бо тільки так могла, наприклад, сто-
янка в Рожневі, Чортківського р-ну, поширитися на 10.000 кв. м. площі;’9
б) тимчасові мисливські таборища, дуже малі, з залишками вогнищ,
деяким крем’яним знаряддям та з малою кількістю тваринних кісток. Цього
типу стоянок є багато, зокрема на західньому Поділлі;
в) майстерні крем’яного знаряддя, де у великій масі крем’яних по-
кидьків трапляються недокінчені або ушкоджені вироби.
На деяких стоянках можна іноді бачити окремі господарські місця:
склад ікловини та рогів, житлове місце, вогнище, майстерня, крем’яні по-
кидьки. Це вказує вже на пляномірний розподіл місця довший час заселених
стоянок. Зрідка подибується червона вохра (Біла, Лисичники), яку орінь-
яцька людина вживала для ближче невідомих культово-магічних церемоній,
може для розмальовування обличчя під час ритуальних танців.
Приблизно третина оріньяцьких стоянок була розташована у річко-
вих долинах, а решта на підвищеннях, головно на їх хребтах. Першенство у
виборі місць на поселення мали огрівані сонцем терени. Відвернені від сон-
ця схили та вузькі, глибокі долини були зовсім незаселені.
Другою важливою умовиною була близькість доброї питної води.
Тому мало є таких стоянок -- вони головно в долинах річок, - - мешканці
яких були змушені пити воду з ріки.
Прикметною для оріньяцьких стоянок Подністров’я була їх залежність
від крем’яних родовищ. Уся західньо-подільська група постала на туронсь-
ких родовищах кременю та на їх секундарних зложищах — шутровищах
(ріняках) Дністра і Серету. її органічне продовження — східньоподільська
група стоянок, а також сумежна північнобасарабська група — виросло на
сеноманських зложищах. Мешканці північнобуковинської групи здобували
кремінь для своїх виробів тільки із секундарних зложищ у дністрових шут-
ровищах.
Кісткові матеріяли із стоянок свідчать про багатство горішньопалео-
літичної фавни Подністров’я, яка забезпечувала м’ясом оріньяцьких людей.
На подільських стоянках виявлено кістки мамута (Еіерїтаз ргіші^епіиз),
носорожця (Кйіпосегоз Нсїтоггітіпиз), коня (Едиия саЬаІІиз їоззіїіз —
лісова й степова порода), оленя (Сегуия іагапсіиз), зубра (Воз ргішІ£е-
піиз), вовка (Сапіз Іириз), борсука (Меіея Іахиз), зайця (Ьериз), бабака
(Магтоіа ЬоЬас) та сліпця (Зраіах кі&апіеиз). Отже була це фавна арк-
тичного степу, змішана з тундровими та лісовими творинами в наслідок пе-
ріодичних мандрівок мисливців у дальші околиці краю.
Коли йде про рослинність оріньяцької доби, то вражає факт, що на
стоянках описуваного терену, навіть на тих найбільших, лише дуже зрідка
подивуються залишки деревного вугілля. Це, можливо, тому, що легкі вуг-
линки розвіяв вітер або змив дощ, а передусім тому, що добування матеріялу
на паливо було зв’язане з великими труднощами. На вогнищах оріньяцьких
" Ю. Поляисьхий, Реконструкція географічного середовища молодшого палео-
літу подільсько-басарабської провінції, Праці географічної комісії НТШ, І, Львів 1935,
64
людей горіла, мабуть, суха трава та степові кущі, які не залишають вугілля.
На західньому Поділлі тільки двічі (Новосілка Костюкова, Рожнів) можна
було знайти вугілля дуба й ялини, на Буковині також двічі (Замістя, При-
липче) — вугілля в’яза, бука, граба, клена, ялини та сосни. Цих кілька зна-
хідок стверджують думку Ю. Клеопова, що під час вюрмського зледеніння,
коли укладався молодший лес, лісова рослинність знайшла собі місце в до-
линах рік.™
Найдавніші оріньяцькі чи радше преоріньяцькі стоянки Подністров’я
виявив Ю. Полянський у Новосілці Костюковій (Заліщицького району)* 71 72 і бі-
ля Перемишля над р. Сяном у горішній верстві молодшого лесу І і на споді
молодшого лесу II.'' На дуже ранній вік тих стоянок, старіших від західньо-
европейського оріньяку, вказують мустьєроїдні типи шкребачок, ножів, ві-
стер, а далі прототипи пізнішого типово оріньяцького знаряддя. З кістяного
та рогового знаряддя були при тому: кинджал з ручкою, оздоблений рити-
ми рисками, вістря на спис, примітивні шила та багато знаряддя, якому нема
подібного в західньоевропейському горішньому палеоліті.
Інші ж стоянки того типу належали до середньої та пізньої оріньяць-
кої доби. Найбагатша з них, в Лисичниках, мала три культурні шари, один
над одним.73 З того самого часу походить велика майстерня крем’яного зна-
ряддя в Рожневі біля Товмача, що займає площу 10.000 кв. м.7*
Важлива палео-антропологічна знахідка оріньяцької доби походить з
с. Валяви біля Перемишля. З ділювіяльних покладів останнього інтегляціялу
на правому березі р. Сяну вода вимила в 1926 р. спідню щелепу людини
(Ното АигІ£пасіеп8І8) разом з двома черепними зубами мамута. Щелепа
виявляє високий ступінь фоссилізації, і так сильно імпрегнована окисами
заліза, що затверділа, немов камінь, і має шоколядно-брунатний колір.7’
За яких 100 км. на південний схід від Черновець над р. Прутом, на
південь від м. Липкан, знаходиться територільно покищо відокремлена група
з 22 верхньопалеолітичних стоянок, виявлених Н. Морошаном в період між
двома світовими війнами.™ Вони походять з різного часу. Між тими з них, що
належать до оріньяцької доби (12), найбільш важлива для науки, з огляду
на її стратиграфію, печерна стоянка біля с. Ріпічени, на якій у 1938 р. Н.
Морошан виявив чотири культурні шари, один над одним. У двох спідніх
шарах знайдено різні типи раннього та пізнього оріньяцького знаряддя, кі-
стяні вістря і вироби з оленячого рогу. Третій, молодший шар мав, крім тих са-
Ю. Д. Клеопов, До історії рослинного вкриття України, Четвертинний період,
1 - 2, Київ 1931.
71 6. Роїапїку — 5. Кгокошзкі, Віє егзіе РаІаоІШізіаііоп МоАУОзіїка Козішкохуа,
Збірник матем.-природи.-лікар. секції НТШ, XXV, 1926, 1 - 22.
72 2О\У, VII, 1932, 75; X, 1935, 21.
,3 Ю. Полянський, Нові археологічні знахідки з Галичини, Записки НТШ, 149,
1928, 27.
71 6. Роїапзкуі, Кекопзігикііоп бег §ео§гарйІ8сйеп Уегйа1іпІ88Є без Зип§ра-
ІаоІШіікшпз бег робоїізсй-ЬеззагаЬізсйеп Ргоуіпг, Праці географічної комісії НТШ,
вип. І, Львів 1935, 15.
73 6. Роїапзкуі, Ното заріепз Го88І1І8 айв ІУаІама, Зіігип^зЬегісйІе, Не£1 V,
1927, 1 -4.
™ N. Могозап, Ье ріеізіосепе еі 1е раїеоііііппие, 1937-
65
со
мих типів знаряддя, те й крем’яні вістря на спис солютрейського типу. Куль-
турні залишки у горішньому шарі походили з мадленської доби."
За дослідами Ю. Полянського, доріччя Пруту творило разом з Подні-
стров’ям та Поділлям однопільну подільсько-басарабську провінцію під ог-
лядом техніки виробництва, форм господарства та загального образу культу-
ри.™
Північну периферію цієї провінції творило кілька стоянок на західній
Волині. Ранньооріньяцьку стоянку у Городку біля м. Рівного виявив Л. Чика-
ленко, а досліджував Л. Савицький (1923-29). Під 11-метровим шаром лесу
знайдено там кілька вогнищ з крем’яним знаряддям, кістками впольованих
тварин та залишки намиста з просвердлених мушель. Збоку виявлено багато
крем’яного знаряддя, яке творило іноді окремі гнізда, — місця праці окремих
членів гурту.
На ранній вік городецької стоянки вказує примітивне крем’яне зна-
ряддя і прикметні для раннього оріньяку стрункі вістря з лукувато защерб-
люваним хребтом типу Сітаїеіреггоп. Разом з кістками тварин відкопано до-
лішню частину ноги, яку Савицький вважав за людську.™
Крім того невеликі скупчення оріньяцького крем’яного знаряддя, які
вказують на існування крем’янярських майстерень, знайшов М. Островський
у селах Липі® та Острові77 * * 80 81 * біля Дубна. Форми рильців (кутові, ядруваті) тут
дещо різняться від подністровських, і тому липський оріньяк можна б назва-
ти окремою, периферійною липською культурою.
Цим закінчуємо перегляд культурних залишків України з оріньяць-
кої доби. Слід ще тільки згадати, що проблема походження оріньянсієну бу-
ла гаряче дискутована в Західній та Центральній Европі, і між тамошніми
дослідниками палеоліту ще й досі немає єдности у розв’язці цього питання.
Прабатьківщину населення з цією культурою шукали на південному заході,
у зв’язку з північноафриканським капсієном, В. Антонєвич, Л. Савицький, Ю.
Андре та Біклер; у Західній Европі В. Осборн, М. Беркіт, Й. Гіллебрандт, ра-
ніше також Г. Брей та Л. Козловський. Інші дослідники, як С. Рейнах, Й. Ва-
єр, О. Менгін, Г. Обермаєр, Г. Зегер, Ґ. Гаррод та Л. Цоц вважали, що за-
хідній оріньясієн є східньоевропейського, тобто українського походження.
До цієї думки приєднався пізніше Г. Брей. І інші дослідники вважали й вва-
жають Україну прабатьківщиною оріньясієну. Між ними вже М. Будь твер-
див про походження оріньяцької раси й культури з України.83 Таку саму,
ще навіть упевненішу думку висловив К). Полянський після того, як відкрив
нову, подільсько-басарабську горішньо-палеолітичну провінцію.83 П. Єфимен-
77 N. Могозап, Ьа зіаііоп раїеоііііііцие сіє §гоііе сіє Зіапса Кірісепі, Васіа, V-
VI, Висигезіі 1938.
™ 6. Роїапїкуі, Кекопаігикііоп, 16 - 17.
7“ 1_. Зашіскі, Зіапохуізко т1о<І87Є§о раїеоіііи па ІУоІупіи, 2іетіа, 1927, N0. З,
36 - 42; 2О\У, II, 1927, 32: 2 гадасіпіеп ргейізіогіі сіі.іи'ууіаіпеі Міоіупіа, Косгпік мю-
Іупзкі, ПІ, Ко\упе 1933.
80 Л. Чнкаленко, ЕУ, І, 1934, 394.
81 20\У, XI, 1936, 17.
83 Без йоттез Іоззіїез, РагІ8 1923, 352.
ю 6. Роїапзкуі, Віє Іігііеітаї без Аигійпасіепз, 8іІ2ип§зЬегісІіІе, Неї! XXV,
1937.
67
ко, а з ним і інші совєтські палеолітики переконані в місцевому українсько-
му розвитку оріньясієну з мустьєрської культури.81 А. Юра вважає, що орінь-
яцькі племена вийшли на захід з південної України приблизно з околиць
гирла Дунаю.1” Л. Козловський під враженням відкрить Ю. Полянського
твердив, що оріньяцька культура розвинулася самостійно в Галичині і вияв-
ляє цілий ряд цікавих різниць у порівнянні з західньоевропейськими знахід-
ками.м Нарешті Ф. Ганчар дошукувався коріння оріньясієну в пізніх мусть-
єрських стоянках Подоння.* * * 87
Ми вважаємо, що у горішньому палеоліті українська оріньяцька про-
вінція, периферійні впливи якої сягали південної Московщини, Білоруси,
Польщі, Моравії і Семигороду, не була єдиною в Европі. Крім неї був на-
певно французький центр оріньясієну, впливи якого слідні в західній Поль-
щі,88 а третій центр, якщо судити з карти В. Любіна, мусів бути в Малій
Азії і взагалі на Близькому Сході і міг мати також зв’язок з південною Ук-
раїною через кавказькі перевали.8" Звичайно, нові археологічні відкриття змо-
жуть де в чому змінити цей образ, одначе в основному його головні риси
вже доволі устійнені.
Солютрейська доба
Ще в той час, як на півночі і на сході від Карпат жили носії оріньяць-
кої культури, напівдні за Карпатами, у дунайській улоговині витворився
центр ранньої солютрейської культури,” племена якої жили подібним жит-
тям. Знахідки в терені указують на те, що центр знаходився у сучасній схід-
ній Словаччині і в сумежних частинах північно-західньої Угорщини. Його
південну границю творили Буківські гори, Матра та ріка Дунай на відтинку
між Пряшевом і Вацовом, а східню — гори Соляні та Гегеляйські.
Кістки тварин, знайдені на стоянках солютрейської доби, виразно вка-
зують на те, що люди того часу все ще вели рухливе, кочівниче життя, до-
буваючи собі їжу полюванням на мамутів, які відступали за танучим льодо-
виком на північ, на північних оленів та диких коней, що великими табунами
паслися на степових рівнинах Европи. Зменшилося збирання корінняків та
диких овочів, бо в холоднішому підсонні серед тундрової рослинности були
тільки ягоди — журавина, черниці та ін.
Відповідно до складніших умовин добування їжі людина змушена була
розвинути техніку виробництва потрібного їй знаряддя. Це видно по крем’я-
них, у формі лаврового листка, списах, що вже цілком заслуговують на наз-
ву мистецьких виробів. Це дуже правильна ретуш, спершу тільки довкола
по краях, а пізніше по цілій поверхні. Крім “лаврових листків”, в інвентарі
солютрейських стоянок є звичайні ядрища, вміло відколені платівки, рильці
м П. П. Ефимеико, Первобьітное общество, 1938, 355.
“ А. .Іига, Вав Аигі§пасіеп іп Роїеп, С^иагіаг, І, Вегііп 1938, 73, АЬЬ. І.
Ь. Кохіошвкі, /агу в ргабгіезоху Роївкі ро1ис1піо\Уо-\У8сйос1піеі, 1939, 6.
87 Е. Напсаг, РгоЬІете (Іег зііп§егеп АИвіеіпгеіі Овіеигорав, С^иагіаг, IV, Вегііп
1942, 178 - 185.
“ А. ВбНтегз, Віє Аигі§пасіеп§гирре, Вегііп 1942, 7 -9.
“ В. П. Пюбии, Палеолит Турции, СА, XXVII, 1957.
ИІ Назва від місцевости 8оІЦІГЄЄ у Франції.
68
Карта палеоліту Надпоріжжя (за М. Міллером).
69
кількох типів, шкребачки на одному або обох кінцях платівок і платівки з
затупленою спинкою, відомі вже з оріньяцьких стоянок.
У центральних та східніх областях України чисто солютрейські сто-
янки угорського типу досі ще невідомі і тільки окремі вістря форми лавро-
вого листка здобуто розкопами на чотирьох стоянках, що їх дослідники да-
тують ранньосолютрейською добою. II. Єфименко знайшов кілька вістер у
формі листка примітивного солютрейського типу на стоянці І у Костенках
та кілька типових солютрейських “лаврових листків” на Тельманській сто-
янці у тій же місцевості. Дослідження В. Городкова на Ільській стоянці (Ку-
банщина) виявили кілька типових солютрейських вістер у формі листка.
У Ковальській балці біля Кривого Рогу О. Поль відкрив у 1880-их рр.
горішньопалеолітичну стоянку і зібрав на поверхні коло двох десятків кре-
м’яних знарядів з типовими лавролистими вістрями.”1
На Тельманській та Ільській стоянках знайдено також мустьєрські
гостряки. На ній підставі II. Єфименко прийшов до далекойдучого висновку,
що солютрейська техніка розвинулася на місці в Україні із старопалеолітич-
ної мустьєрської техніки, і що та солютрейська автохтонна техніка є найдав-
нішою технікою обробки кременю у горішньому палеоліті України.” Одначе
таке ставлення справи не відповідає сучасному станові досліджень горішньо-
го палеоліту Европи. Йому суперечать уже самі пізніші розкопи О. Рогачо-
ва на тій же Тельманській стоянці, який у 1949 р. виявив під шаром з кіль-
кома солютрейськими вістрями давніший горішньопалеолітичний шар з кре-
м’яним знаряддям без будь-яких слідів солютрейської ретуші.”3
З твердженням П. Єфименка не погоджується його учень П. Борисков-
ський, одначе і його здогад мало переконливий. “Можна висловити припу-
щення, — каже він, — що в окремих груп людей, які дещо відстали в сво-
єму розвитку і дожили з мустьєрською технікою до часу, коли інші групи
людей уже перейшли від оріиьяцької техніки до солютрейської, міг відбу-
тися під впливом цих сусідів прямий і безпосередній перехід від мустьєрсь-
кої техніки до солютрейської.”1 Обидва автори, II. Єфименко і II. Борисков-
ський, спирають свою думку ще на стадіяльності розвитку за “вченням” Я-
Марра, хоч воно було офіційно відкинене в СССР після 1952 р.
Розкопи на всіх українських землях не виявили досі ні в одному ви-
падку фактичним матеріялом зафіксованого ступневого розвитку солютрей-
ської техніки обробки кременю з мустьєрської або оріиьяцької техніки. На
сьогодні появу солютрейських “лаврових листків” на горішньопалеолітичних
стоянках України слід ставити на рахунок далеких мандрівок мисливських
гуртів, а може й виникаючого товарообміну. На велику можливість, навіть
майже певність цього другого (товарообміну) вказують деякі знахідки на
стоянці в Мізині, про що мова буде далі.
81 К. Мельннк, Каталог коллекций древностей А. Н. Поль в Екатерииославе,
Київ, 1893: П. П. Ефнменко - Н. А. Береговая, Палеолитические местоиахождеиия СССР
МИА, 2 М.-Л. 1941.
”" П. П. Ефнменко, як вище, 355.
”’ А. М. Рогачев, О нажнем слое культурних остатков Тельманской стоянки в
Костенках, КСИИМК, XXXVII, 1951.
01 П. И. Борисковскин, Палеолит Украиньї, 96.
70
В західніх областях України найдавнішою пам’яткою солютрейської
лоби є стоянка, відкрита у 1932 р. в цегольні біля Перемишля. На глибині 12
м. виявлено там у верстві темного мергелю дуже ранній, пресолютрейський
культурний шар, у якому знайдено багато крем’яного знаряддя з кістками
мамутів, носорожнів та диких коней і приладдя з мамутових кісток і оленя-
чих рогів.”5 Крім перемиської стоянки в Галичині, на Волині та Буковині досі
не виявлено ше ні одної справжньої солютрейської стоянки угорського ти-
пу. А проте, угорська солютрейська культура залишила виразні сліди своїх
впливів на інвентар кількох галицьких стоянок оріньяцької доби, де разом
з пізньооріньяцьким крем’яним знаряддям знайдено типові солютрейські “лав-
Крем'яне знаряддя солютренського типу із печери Ріпічені
над горішнім Прутом.
(за Н. Морошаиом)
рові листки” з півкруглою базою та прикметною пласкою ретушшю на всій
горішній, а також частинно спідній поверхні. Такі стоянки відкрив Ю. Во-
линський в Усті Зеленому (Бучач), Торському (Залішики), Ганусівцях (Ста-
ниславів), Олешеві (Товмач) та Долині (Товмач). Для прикладу: стоянка в
Усті Зеленому, на лівому березі Дністра, дала понад 60 оріньяцьких рету-
“1 ЛоіУЄ іуукораіівка, 2О\¥, VII, 1932, 75; X, 1935, 21;Я. Пастернак, Нові архео-
логічні нахідки, "Діло" з 19. IX. 1932, Львів.
71
шованих лямель, шкребачок, рильців, відщипів, ядрищ і мікролітичний фраг-
мент типу СтауеНе, при тому один фрагмент солютрейського “лаврового
листка” і другий кре.м’яного знаряду з типовою солютрейською ретушшю.*1
Окремі “лаврові листки” знайдено на
оріньяцьких стоянках у Незвиськах
(Городенка), в Конюшках (Рогатин)
та в Городниці (Городенка).
Крем'яне знаряддя солютренського типу
із Ріпічені.
(за Н. Морошаном)
Усі названі місцевості знаходяться
в південній частині Галичини, на Под-
ністрові’ї, і тому можна думати, то
вже в горішньому палеоліті існував
якийсь зв’язок із Закарпаттям, а через
нього з угорським солютрейським цен-
тром. На цей зв’язок вказували б три
пізньооріньяцькі стоянки у с. Красна
Надвірна) та ближче неозначена го-
рішньопалеолітична стоянка у с. Май-
дані (Надвірна).. Обидві місцевості вже
біля підніжжя Карпат, над р. Прутом,
при шляху до татарівського перевалу.
Одначе, по південному боці Карпат не-
ма ще жадних солютрейських знахідок
на шляху до того перевалу, і тому про-
блема транскарпатської комунікації між
Галичиною і Закарпаттям уже у горіш-
ньому палеоліті залишається нерозв’я-
заною.117
У північній Басарабії виявлено досі
тільки одну солютрейську стоянку в
Бабині II (Хотин) над Дністром та чо-
тири інші в Кукенештах І-ІІ (Більці),
Стройцях, (Ботошани) над р. Прутом.
Зв’язок населення цих стоянок із со-
лютрсйськими тубільцями Угорщини,
аналогічний із здогадним транскарпат-
ським, міг відбуватися через Ойтош-
ський перевал. На таку можливість
вказували б солютрейські стоянки по
румунському боці в • комітаті Нипуасі
Природничий музей НТШ у Львові, ч. інв. 298 - 360, иепубліковане.
Єдині досі на Закарпатті палеолітичні стоянки, що їх Й. Скутіль (РаїеоІІІІкит
Зіоуепзка а Ройкаграізке Ниві, Зрізу йізіогіскеїю ойЬоги Маїісе Зіоуепзкеі, 4, Тигс.
ЗУ. Магііп 1938) вважає оріньяцько-солютрейськнми, лежать на терені м. Мукачева
та Берегова, приблизно за 150 км. на захід від цього перевалу.
72
(Сіосіоуіпа, Оііауа, Волог) і в околицях Брашова (Вигеиі, Агйеіеал). Про
можливий зв’язок надвірнянської групи стоянок (Красна, Майдан) з околи-
цею Хотина у північній Бесарабії можна думати на підставі кусків делятині-
ту (делятинський бурштин), знайдених на стоянці у Бабині над Дністром.
Мадленська доба
Мадленська доба, назва якої походить від місцевості! Ьа Майеіеіле
в центральній Франції, припадає на час останньої, вже теплішої фази вюрм-
ського зледеніння. На це вказують залишки фавни і фльори на стоянках то-
го часу та їхня геологічна ситуація. Головним предметом полювання мад-
ленських мисливців був північний олень. За підрахунком західньоевропейсь-
ких дослідників, його кістки на стоянках становлять 75-80% кісток усіх впо-
льованих тварин. Про багатство здобичі свідчить факт, що, наприклад, у пе-
чері Гурдан в Піренеях виявлено о-
станки коло 3.000 північних оленів.
Подібний образ дають розкопи пізньо-
палеолітичних стоянок в Австрії, Че-
хо-Словаччині та південній Німеччи-
ні.06
На таку міру ведене полювання му-
сіло, очевидно, мати великий вплив на
життя людей мадленської доби. Відо-
мо, що північний олень — це кочівна
тварина. Втікаючи від мух, комарів та
головно овадів-гедзів, які складають
яєчка під шкіру оленів, як також у
розшуках пасовищ з мохом, вони кож-
ного року приходять З НИЗОВИН у гори Північний олень,
і з лісових околиць на відкрите морське
узбережжя. Шлях тих періодичних перекочовувань можна міряти тисячами
кілометрів впродовж одного року. Тому мадленські мисливці були змушені
достосуватися до такого способу життя ренів, і те саме роблять ще й нині
північно-канадійські ескімоси. Одначе, вони не ходили постійно за своєю здо-
биччю, а тільки в певній порі року чекали на неї у визначених місцях.
Важливе значення у здобуванні поживи в мадленській добі мало також
рибальство. На стоянках того часу частіше подибуються риб’ячі кістки, го-
ловно лосося, який залюбки живе в холодній воді, а також коропа і щуки.
Тому це не випадково, що в мистецтві мадленської доби часто зустрічаються
зображення риб, напр., у Тимонівці над Десною та в Єлисеєвичах над р. Су-
достю.
Головною прикметною рисою мадленської доби є розвиток виробниц-
тва з кости і рогу. Між матеріялами, що їх тогочасна людина вживала для
виробництва свого знаряддя, вони стоять на першому місці. А проте, для рі-
зання, пиляння, обстругування та просвердлювання цих виробів, як і для
обробки дерева та шкір, людині таки необхідний був кремінь з огляду на
його твердість та гостре лезо. Тому крем’яне знаряддя було вживане й далі
як технічне приладдя, з цілим рядом нових форм.
“ УУ. ЗоегдеІ, Віе Ла§(1 (Іег Уоггеіі, Іепа 1922.
73
Другою прикметною рисою мадленської доби, в ділянці її духової
культури є розвиток мистецтва в кількох видах: рисунок, пластика та ко-
льоровий розпис. Усі вони є важливим джерелом пізнання умовин життя
мадленських людей, їх вірувань та культових обрядів. Тут зустрічаємо зде-
більша зображення тварин, на які полював тодішній мисливець — північного
оленя, бізона, бика, також серну, антильопу-сайгу, ведмедя, печерного лева
та вовка. Світову славу здобули поліхромові зображення бізонів у печері
Альтаміра в Кантабрійських горах (Еспанія).'* Серед дослідників палеолітич-
ного мистецтва панує цілковита однозгідність в тому, що всі ці малюнки й
рисунки, виконані переважно на стінах печер (Еспанія, Франція), мали ма-
гічне призначення. Мабуть в усіх часах мисливські племена виконували пе-
ред виходом на лови магічні церемонії, в супроводі заклинань, приворожу-
вань, ритуальних танців, співів та вигуків, щоб забезпечити собі багату здо-
бич. У настінні зображення тварин кидали дерев’яними списами з крем’яним
вістрям, і сліди таких ударів збереглися донині. На таких зображеннях і ма-
лювали списи, які власне влучають тварину.
З тією самою метою примітивні племена Австралії ще й досі малюють
на стінах своїх печер різні магічні знаки, а деякі муринські племена Африки
рисують перед ловами на землі в перебільшених розмірах тварину, яку хо-
чуть уполювати, виконують- ритуальні танці довкола зображення цієї тва-
рини і кидають у неї списами. Ескімос вірить, що він напевно вполює тюле-
ня, якщо перед ловами вирізьбить з кости маленького тюленя.
Звичайно, наші здогади про магічні церемонії людей мадленської до-
би, — це тільки умовне, приблизне відтворення пребагатого світу уяви, ідей
і фантастичних культових та обрядових вірувань тогочасних людей. З пере-
ходом до післяпалеолітичної (азильської) доби дальший розвиток мадлен-
ського мистецтва раптово вривається, а там, де воно ще триває, його харак-
тер цілком змінюється. Про здогадну причину цього явища буде мова далі.
Образ жінки в мадленській добі являється далі в різьбі, рисунку і ма-
люнку. Він схематизується, упрошується, голова і ноги не зазначені, є тільки
виступець в середній частині тіла.100
Справжньої мадленської культури, такої, якою вона з’являється на
стоянках кінця палеоліту в Західній Европі, головно у Франції, на українсь-
ких землях немає, а є там тільки одночасна східньоевропейська культура,
похідна з пізньооріньяцької і пов’язана тільки деякими названими вище ви-
явами у ділянці матеріяльної (кістяне виробництво) та духової (мистецтво)
культури із загальним рівнем культури населення Европи у мадленській до-
бі. Тож тільки про місцеву культуру модленської доби, а не про мадленську
культуру в Україні може бути тут мова.
У центральних та східніх областях України краще дослідженими сто-
янками мадленської доби є Пушкарівські, Мулатів І та Мізинська над Дес-
ною в Чернігівщині, Кирилівська (спідній шар) у Києві, Гонці (спідній шар),
над р. Удаєм на Полтавщині, Добранічівська над р. Супоєм (Черкащина),
Студеницька над Дністром та Амвросіївська в Донбасі.
““ їх виявив у 1879 р. еспанський археолог 8епог йе Запіиоіа (М. АІтадго, Агіе
ргеЬівІогісо, Майгій 1947).
"" 3. А. Абрамова, К вопросу о женених изображеииях в мадленскую епоху,
КСИИМК, 76, 1959, 107.
74
Кількістю і характером знахідок, розкопаний площею та загальним
науковим значенням найважливішою з них є стоянка в с. Мізині, Понорниць-
кого району, Чернігівської области, відкрита Хв. Вовком у 1908 р. та розко-
пувана П. Єфименком і Хв. Вовком (1909) та М. Рудннськи.м (1912 - 14,
1916, 1930, 1932, 1954 - 57). Вона була розташована на схилі глибокого
яру, що виходить у долину р. Десни, і добре захищена високим берегом
цього яру від холодних північних вітрів.
На значній частині стоянки, на глибині 3-6 м., відкрито добре заці-
лілий культурний шар і залишки кількох великих житлових споруд, на бу-
дову яких були використані великі кості тварин. Там же знайдено заглиблені
вогнища, ями-сховища, заповнені тваринними кістками і скупчення різно-
Залишки житла иа Мізннській столиці,
{за І. Шовкоплясом)
манітних виробів з кременю, кости та рогу. Найцікавішим виявився централь-
ний, найбільший розмірами будівельний комплекс. Колись це була доволі
висока, стіжкувата споруда, основна конструкція (кістяк) якої складалася
з дерев’яних жердин, похило вкопаних у землю по краю долівки і звернених
одна до одної над її серединою. Зверху ця споруда була вкрита шкірами
мамутів та інших великих тварин. Стіни житла були скріплені кістками тварин,
на яких полювали мешканці стоянки. Під час розкопів виявилося, що житло
було кругле (коло 6 м. у промірі). На ньому знайдено скупчення великих
кісток мамута та рогів оленя, розміщених у виразному порядку. З зовнішнього
краю скупчення лежали одна біля одної найбільші кості — 15 черепів і кілька
довгих та мискових костей мамута, - - творячи суцільну огорожу, яка з пів-
75
денного боку мала вхід до житла. Після усунення кісток, на місці житла була
виявлена досить рівна долівка, а на ній по боках залишки трьох вогнищ.
Найбільший науковий інтерес становлять здобуті в Мізині з культур-
ного шару вироби із мамутових ікловин у мистецькому оформленні: дві
Скупчення кісток на місці житла (вгорі) і деталь огорожі з черепів та кісток мамута
(внизу) на палеолітичній стоянці в Мізнні над р. Десною.
(за І. Шовкоплясом)
пари браслетів, декілька фігурок тварин (пес, сова) і понад десять фігурок
невиразного характеру — пташки, фалюси та ніби здегенеровані жіночі
фігурки, все це здебільша прикрашене ритими меандрами. Водночас викопано
дві різьблені з кости фігурки нерозгаданих сидячих тварин, які були, можливо,
76
дармовисами, фетишами при намистах. Обидві пари браслетів та фігурки
пташок — єдині на всю Европу знахідки цього типу й часу. Вони були
описані багатьома своїми та чужими дослідниками і здобули собі міжнародну
славу.101
Невідомі ще загально найновіші подібні знахідки з останніх розкопів
(1954 - 57) у Мізині. Це - - велика лопатка і дві спідні щелепи мамута,
оздоблені мистецьким розписом, виконаним червоною охрою. Рисунок на
Житло на Мізннській стоянці (реконструкція),
(за І. Шовкоплясом)
лопатці складається з багатьох (коло 20) ламаних ліній, розташованих
паралельно одна до одної, які творять доволі виразний геометричний орна-
мент, подібний до згаданих вище унікальних в європейському горішньому
палеоліті меандрів. Розпис фарбою на кістках мамута, виявлений у Мізині,
101 Хв. Вовк, Палеолітичні знахідки в с. Мізині на Чернігівщині, Записки Укр.
Наук. Тов-ва, IV, Київ 1909,- його ж, Палеолитическая стоянка в с. Мезине, Чернигов-
ской губ., Трудьі XIV археол. сьезда, III, М. 1911/ його ж, Палеолит в Европейской
России, н стоянка в с. Мезене, Черннговской губ., ЗОРСА IX, С. Петерб. 1913, 299 -
306, його ж, Отчет о раскопках Мезинской палеолит. стоянки в 1912 и 1913 гг., Архив
ИЙМК, ф. І, д. 366, 1913,ТЬ. Уоікоу, ЬІоиуеІІев бесоимегіез сіапв 1а віаііоп раїеоіііііідие
сіє Мегіпе, Соп£ге8 Іпіегпаїіопаї б’АпІІігороІойіе еі <ГАгсІіео1о£іе Ргеківіогіцие,
XIV 8Є8ІОП, І, СгЄПЄУЄ 1913:П. П. Ефнменко, Каменньїе орудия палеолит. стоянки в
с. Мезине, Черннговской губ., Ежегодник Русского Антрополог. Об-ва прн С. Петер-
бургском уннверситете, IV, 1913; його ж, Первобьітное общество, 1938, 499 - 507,- А. А.
Спнцьін, Русский палеолит, ЗАОРСА, XI, С. Петерб. 1915; 154 - 158; М. Рудннськнй,
Мізнн, К. 1931; И. Г. Пидопличка, Итогн изучения фавньї Мезенской палеолитической
стоянки, Природа, ч. З, 1935; П. И. Борисковский, Палеолит Украиньї, 1953, 237 - 286.
3. А. Абрамова, К гопросу о женских изображениях в мадленскую зпоху, КСИИМК,
76, 1959, 103 - 107.
77
Три палеолітичні стилізовані фігурки з ікловннн з Мізиня на Чернігівщині,
(за П. Єфнменком)
78
є першою такого роду знахідкою на сході Европи, а за площею, зайнятою
рисунками, і цільністю композиції він не має собі рівного в цілому світі.102
Крім мізинських зразків пізньопалеолітичного мистецтва України, треба
згадати риту на кусневі ікловини голову північного оленя з Колодяжного
над р. Случею (Волинь) і важкий для розгадання рисунок (черепаха?) на
ікловині з Кирилівської стоянки в Києві. Рисунок мамута на ікловині з
Озаринець коло Кам’янця Подільського виявився фальсифікатом.103 104
Серед речових знахідок на Мізинській стоянці на особливу увагу
заслуговують понад 600 чорноморських мушель і кусні бурштину прибал-
тійського походження. Майже всі мушлі просвердлені, і з них було зроблене,
Два браслети з ікловини і заготовка для третього з палеолітичної стоянки в с. Мізині
на Чернігівщині.
(за І. Шовкоплясом)
мабуть, намисто або якась інша прикраса. Виявлення цих черепашок на
Мізинській стоянці, за кілька сотень кілометрів від Чорного моря, і прибал-
тійський бурштин, знайдений аж над Десною, свідчать про певні зв’язки її
мешканців з тими далекими околицями.10*
На мізинській стоянці розкопано також багато крем’яного знаряддя
та виробів з кісток і рогу, головно шила й голки, потрібні при виготовленні
шкіряного одягу. Між ними є ще й вістря до списів, розкішно вирізьблені
з мамутової ікловини.
Визначною пам’яткою пізнього палеоліту в степовому Приозів’ї є
Амвросіївська стоянка, досліджувана В. Євсеєвим (1935) та П. Борисковсь-
И. Г. Шовкопляс, Некоторьіе итоги исследования Мезинской поздне-палео-
литической стоянки в 1954 - 1956 гг., СА, 1957, кн. 4.
Ш’С. М. Бібіков, Зображення тварини на кістяній пластинці з с. Озаринців (По-
ділля), Археологія, V, К. 1951.
104 І. Шов коплкс, Вивчення стародавнього кам'яного віку на Україні, Вісник АН
УРСР, 1957, кн. 12, 58.
79
ким, І. Підоплічкою (1949). Вона розташована на схилі балки, то впадає в
ріку Кринку, коло м. Амвросіївки і визначалася великою кількістю кістяних
вістер до списів і своєрідними шкребачками у формі човників. Біля неї
виявлено величезне скупчення кісток зубрів (коло 1000 тварин), забитих
мешканцями стоянки, ЗО м. довжиною, 6 м. шириною та близько 1 м. грубиною.
Воно заповнювало ярок, що його високий берег очевидно використовувалось
при полюванні з нагінкою. Між тваринними кістками знайдено тут також
багато веретенуватих вістер до списів 20 - ЗО см. завдовжки, які були основ-
ною зброєю мисливців того часу.105
На стоянці в с. Добранічівка, Шрамківського району, Черкаської области
виявлено також залишки житлової споруди. Її мешканці вживали, поряд з
Рисунок на ікловині з Кирилівської стоянки у Києві,
(за В. Хвойком)
кременем, гірський кришталь для виготовлення знаряддя праці. З бурштину
робили намиста. Найбільші родовища гірського кришталю знаходяться в
районі с. Сміли, за 150 км. від с. Добранічівки, а бурштин походить, мабуть,
(згідно з хемічною аналізою) із берегів Дніпра в околицях Києва, за 120 км.
від стоянки. Наявність обох цих матеріялів вказує на зв’язки мешканців
добранічівської стоянки з розмірно віддаленими районами, в яких вони
бували під час своїх мисливських мандрівок.™
В. М. Євсеєв, Палеолітична стоянка Амвросіївка, Палеоліт і неоліт України,
І, К. 1941, 265 - 282,- Е. Рудннська, V наукова конференція Інституту археології АН
УРСР, Археологія, II, К. 1948; П. И. Борисковский, Раскопки в Амвросиевке и проблема
палеолитических культовьіх мест, КСИИМК, XXXVII, 1951, його ж, Палеолітичне
місцезнаходження біля м. Амвросіївки, Археологія, V, К. 1951,- його ж, Работьі Амвро-
сиевского отряда в 1950 г., КСИИМК, 48, 1952, 42 - 50, И. Г. Пидопличко, Амвросиев-
ская палеолитнческая стоянка и ее особениости, КСИА, 2, К. 1953,- М. А. Мнллер, Дон
и Приазовье в древности, Мюнхен 1957, 36 - 37.
П. П. Єфімеико, Про періодизацію пізнього палеоліту Східної Европи, Архе-
ологія, X, 1957.
80
Пізпьопалеолітичпі житла, подібні своєю побудовою до Мізинського
іа Добранічівського, виявлено також у Пушкарях І, Мулатові, Тимонівці та
Супоневі над Десною, на Кирилівській стоянці в Києві та в Гонцях над р.
Удаєм. Одну подібну житлову споруду розкопали на Білорусі, в с. Бердижі
над р. Сожем біля Гомеля.
У Подніпров’ї до ранньої мадленської доби слід віднести стоянки:
Студениця (Біла Гора), Китайгород (І - II) та Мар’янівка (І) в районі
Кам’янця Подільського. Стоянку на Білій Горі відкрив В. Антонович ще в
1883 р., але досліджував М. Рудинський тільки в 1929 р. Це ніби захисний
острів, відрізаний від високорівні лівого берега Дністра кількома балками.
На його поверхні знайдено ввесь крем’яний інвентар стоянки. В ньому багато
більше цілого знаряддя з платівок та відлупів як покидьків. Видно, заготів-
Залишки наземного палеолітичного житла біля с. Добранічівки
на Черкащині.
(за І. Шовкоплясом)
ля знаряддя відбувалася в іншому місці, а на стоянку приносили тільки го-
тове знаряддя.'"7 Китайгородські стоянки розташовані високо на лівому бе-
резі р. Тарнави, допливу Дністра. Мар’янівська стоянка розташована на низь-
кій, похилій терасі над Дністром. Вони дали тільки поверхневий, наземний
матеріял. Для цієї групи стоянок прикметні атипові, часто нуклевидні і мно-
гогранні різаки з грубих відщепів та багато нуклевидного знаряддя.
З середньої мадленської доби походять у середньому Подністров’ї
стоянки Сокіл І, на південь від Кам’янця Подільського та Вороновиця, (Бар-
107 В. Антонович, О скальиьіх пещерах на берегу Днестра в Подольской губ.,
Трудьі VI, археол.. сьезда, І, Одеса 1886,- Н. И. Крнштафовнч, О геологическом ис-
следовании пвлєолитических стоянок в Европейской Россни летом 1904 г., Древиости,
Трудьі Московского археолог, обіг.ества, XXI, вип. 2, М. 1907, 174 - 183; А. А. Спнцьіи,
Русский палеолит, ЗОРСА, XI, С. Петерб. 1915: М. Я. Рудинський, 3 матеріалів до вив-
чення передісторії Поділля, Антропологія, II, К. 1929, Е. Сіцінськнн, Нариси з історії
Поділля, І, Винниця 1927, 32; П. П. Ефнменко, Первобьітиое общество, 1938, 545 - 546,-
С. М. Бібіков, Вєрхньопалеолітичні зиаходнща на Середньому Подністров'ї, АП, II,
К. 1949; П. И. Борнсковский, Палеолит Украиньї, 1953, 113 - 117.
81
війська Гора), Бабин III (Магазія) і Оселівка (Кіжля Неджімова) у північній
Басарабії. Вони розташовані або на високому березі Дністра (Сокіл І), Во-
роновиця, Бабин ПІ), звідкіля їх мешканці мали широкий вид на меандрову
долину ріки або на похилих нижчих терасах над рікою (Оселівка). Всі ці
Крем'яне приладдя з долішнього шару палеолітичної стоянки
Вороновнця І на Буковині
(за О. Чернншем)
стоянки об’єднує наявність типових мадленських шкребачок із коротких
одламків платівок або з невеликих круглявих відщепів, коротких подвійних
шкребачок і вістер, подібних до леза ножа.’08 Всі вони походять з поверхневих,
108 П. И. Борисковскин, як попереднє, 124.
82
вис гавлених на атмосферичне діяння знахідок і тому їх вкриває блакитна,
іноді густа біла поволока.
До пізньої мадленської доби належать, за 10. Волинським,100 у серед-
ньому Подністров’ї північно-басарабські стоянки Мар’янівка II і Димшин,
також з крем’яним інвентарем на поверхні сучасного терену, та горішній
шар стоянки в с. Молодова і стоянка
Наславча II. На першій з тих сто-
янок (Молодова V) викопано в рр.
1953 - 1954 предмети великого куль-
турно-історичного значення, а саме
дві флейти з рогів північного оленя.
Це найдавніші на українських зем-
лях і вже дуже складні музичні ін-
струменти, датовані кінцем мадлен-
ської доби.”" Одночасні стоянки є
над Прутом, — в місцевостях Ло-
ііатник, Куконешти III, Бадраги, Мі-
ток ля Морі та Ріпічеяі III, на пів-
денний захід від Могилева Поділь-
ського. Одначе, К. Ніколаєску -
Плопшор згадує між стоянками мад-
ленської доби над Прутом одну тіль-
ки стоянку в с. Ріпічені (ПІ), де
Н. Морошан знайшов у горішньому
шарі, разом з кістками коня (Едішв
саЬаІІив їоввіїів)”1 багато платівок,
кілька довгих рильців на платівках
та уламки платівок типу “Іатев а
С0СІ1Є8.”
В західніх областях України з ве-
ликої кількости пізньопалеолітичннх
знахідок можна віднести до мадлен-
ської доби лише декілька. У с. Поча-
пах (Золочів), на зарослій пісковій
надмі “Дубина”, знайдено три дуже
сильно патиновані відщепи, частинно
обточені у воді, з яких два мають по
боках пласку, неправильну, проти-
ставну ретуш. У Звенигороді (Бібр-
ка) розкопано 2 шкребачки та 1 рилець. На * 110
Рогова флейта з Молодової V,
у північній Буковині
(за О. Чернншем)
Скляній Горі” у Мишкові (Залі-
іцики) виявлено досить велику стоянку на правому березі безіменного допливу
"* О- Роїапзкуі, Кекопвігикііоп, 21.
110 А. П. Черньїш, Флейта палеолитнчесиого временн, КСИИМК, 59, 1955, 129 -130,
його ж, Новьіе находкн нз раснопок стоянки Молодова 5 на Диестре, КСИИМК, 63,
1956, 150 - 151.
И1’ С. ИісоІаезсм-РІорзог, Ье раїеоїШіідие еп Ноитапіе, Пасіа У-УІ, Висигевіі
1938, 42-63.
83
ріки Серету, нижче якої є велике джерело. В чорноземі і під ним залягав
культурний шар із значною кількістю крем’яного, іноді й кварцитового
знаряддя, головно рильців та шкребачок. Бракувало зовсім маленьких, вузь-
ких платівок. Знахідки з Почапів і Звенигороду, частинно й Мишкова, Ю.
Способи вживання
мікролітів в добі
епіпалеоліту.
за П. Борисковським
Полянський відносить до мадленської доби.1'2 З Волині,
Полісся, Підляшшя, Холміцини та Буковини досі нема
ще палеолітичних знахідок із мадленської доби, невідомі
вони й з Карпатської України.
Остання фаза палеоліту має в науці назву епіпа-
леоліту1" і датується часом з-перед 13000-8000 ро-
ків. В Европі та Азії настало помітне потепління, льодо-
вики ступнево почали танути, зменшуватися в розмірах,
“відступати” на північ. У висліді зникнення льодовиків
на всій території Східньої Европи поступово встанови-
лись кліматичні умови і краєвид, близькі до сучасних:
тундра на півночі, степ на півдні, а на величезних про-
сторах між ними багато шпилькових і листкових лісів.
Сильні західні вітри несли з собою багато піску з висуше-
них спідніх та чолових морен і укладали їх в параболіч-
ні надми-дюни, на яких радо поселялися люди того часу.
Тварини, які пристосувалися до життя в умовах холод-
ного клімату, були у великій мірі винищені групами го-
рішньопалеолітичних мисливців, і рештки їх тепер час-
тково вимирають, а частково переходять на північ у тун-
дру. В лісах і степах появляються сучасні види тварин.
У зв’язку з переходом до майже сучасних кліматич-
них умов відбувалися значні зміни в характері господар-
ської діяльности людей. Замість полювати на великих
стадних тварин льодовикової доби, вони полюють на
рухливих, нестадних лісових та степових тварин і птахів.
Це викликало потребу в новому і досконалішому мис-
ливському приладді, і саме тоді людина винайшла лук
і стріли. Це був епохальний технічний винахід, перший
етап у розвитку далекострільної зброї, що тривав в Евро-
пі аж до винаходу стрільного пороху. Тому на всіх по-
селеннях того часу, крім звичайного пізньопалеолітич-
ного крем’яного знаряддя, подибається багато крем’я-
них вістер до стріл.
Зміна зайшла також у приміщенні стоянок та влаш-
туванні жител епіпалеолітичного часу. Стоянки мали
тимчасовий характер та легкі будівлі у вигляді куренів
і розташовувались переважно понад берегами річок, озер
та по невисоких піщаних терасах і надмах. їх залишки складаються здебільша з
невеликої кількости тваринних та пташиних кісток, риб’ячих кісток та луски,
112 6. Роїапїкуі, Кекопвігикііоп, 19 - 20.
113 Приставка "епі" означає по-грецькому "після", тим то епіпалеоліт — доба
після палеоліту.
84
обробленого кременю, кісіяних виробі», попелу та кусків охри. Очевидно люди
для полювання на тварин та для риболовлі, яка була важливою в їх житті,
періодично поверталися на давні місця. На це вказують стоянки з кількома
тонкими культурними шарами, розмішеними один над одним. Великою допо-
Крем'яне знаряддя: а) епіпалеолітичного типу із См'ячкн XIV на Новгород-Сіверщині
(1 - 7)і 6) тарденуазького типу з Охтирки на Харківщині (8 • 18); в) кампінського типу
з Гаїв Левятииськнх (19, 21, 22) та із Сапанова (20, 23) на Крем'янеччині.
(за М. Рудннськнм і Я. Бриком)
могою людині в полюванні став приручений у той час пес. Спочатку його
приручили, як живий запас м’ясної їжі, про що свідчать надрізи на кістках
псів у печерних стоянках Криму, а згодом він став товаришем людини під
час полювань.
85
Змінилася також техніка виробництва крем’яного знаряддя. На всіх
епіпалеолітичних стоянках, крім знаного досі знаряддя та стрілок, з’явля-
ється знаряддя дуже малих розмірів та геометричних форм — так звані
мікроліти від грецьких слів “мікрос” - малий і “літос” - камінь). Виготовлені
вони здебільше з додатково оброблених уламків платівок і мають вигляд
трикутників, трапез, сегментів. їх застосування—переважно як вкладні (леза)
в кістяні або дерев’яні оправи гарпунів, у вістря списів, у великі ножі, та-
кож як стрілки.
Епіпалеолітичні люди, озброєні модерною на той час зброєю - -
луком та стрілами, і досконалим знаряддям для рибальства — кістяними
гарпунами, ступнево заселюють всю територію Европи аж до північних її
окраїн. Тоді заселюється Північна Азія, Америка та Австралія.
У центральних та східних областях України найраніша, азильська
фаза епіпалеоліту репрезентована знахідками зі Смячки XIV біля Новгороду
Печера Шан-Коба в Криму.
Сіверського. Стоянка розміщена на високому плято, на віддалі 600 м. від
річки Смячки, правого допливу Десни. Культурні залишки залягають у
горішньому глинястому шарі. Крім доволі численних крем’яних уламків та
ядрищ знайдено тут понад 50 готових різного типу знарядів. Це, звичайно,
сліди тимчасового стойбища нечисленної і переважно мисливської групи
людей. На жаль, на Смячківській стоянці, як і на багатьох інших з того часу,
через особливі умови залягання, кістки впольованих тварин та зловлених
риб не збереглися.11*
Однією з найкраще вивчених епіпалеолітичних стоянок в Україні є
114 Е. Ю. Кричевський, Ранній неоліт і походження трипільської культури. Па-
леоліт і неоліт України, І, К. 1941, 324.
86
Журавська стоянка, розташована на надзаплавній терасі лівого берега р.
Удаю в селі Журавці, Варвинського району, Чернігівської области, дослі-
джувана М. Рудинським у 1927 - ЗО рр. Культурні залишки (кістки тварин,
розколені кремені та вироби з нього, попіл і червона охра) виявлено тут
Родовий могильник Василівна III.
(за Д. Телегіиом)
у вигляді невеликих темних плям, які відповідали стародавнім житлам-
куреням. Крем’яний інвентар стоянки добре відбиває зміни, які відбулися
в характері полювання та в техніці виробництва. Це в основному маленькі
платівки та гостряки, вживані також як вістря до стріл.115 З тваринних кісток,
115 М. Я. Рудинський та А. Вороний, 3 приводу знахідки в м. Журавці на При-
луччииі, Антропологія, І, 1928; М. Я. Рудинський, Досліди в Журавці, Антрополо-
гія, ПІ, К. 1930; Г. І. Підоплічка, Гризуни та хижаки з розкопин у с. Журавці, Антро-
пологія, III, 1930; В. І. Крокос, Умови залягання палеоліту в м. Журавці на Прилуч-
чииі, Антропологія, II, 1929, 135 - 139; В. Різниченко, Геологічні та геоморфологічні
умовинн Журавськоі палеолітичної стації, Антропологія, IV, К. 1931; П. П. Ефнменко,
Первобьітное общество, 1938, 596 - 597,- П. И. Борисковскнй, Палеолит Украиньї, 1953,
385 - 392.
87
розкопаних на стоянці, довідуємося, що тодішнє степове населення України
живилося здебільша м’ясом таких великих гризунів як бабак (Магтоіа
ЬоЬас), ховрах (Сііеііиз гиїеасепа), та сліпець (8ра1ах тісгорМаїтиз).
Полювання на ті тварини звичайно з луками. В північних районах України
предметом ловів були тоді головно бізони, дикі коні, вовки та зайці.
Інакше харчувалося в азильській (епіпалеолітичній) добі населення
Криму, яке все ще жило в печерах. (Мурзак-Коба, Шан-Коба, Фатьма-Коба).
Ці троглодити також знали вже луки, бо крем’яні стрілки доволі часто по-
дивуються біля їхніх вогнищ. Одначе лови не були тут головним засобом
добування їжі. В культурних шарах кримських печер виявлено чимраз більше
риб’ячих кісток та цілі шари мушель з устриць (Неііх), як напр. у печері
Шан-Коба.Вперше їх було виявлено на Огрінському півострові в Надпо-
Печера біля с. Бапамутівкн на Буковині,
(за О. Чериншем)
ріжжі. Такі великі скупчення мушель з їстивних м’якунів подибаються май-
же на всіх морських берегах північної Европи і мають данську назву Кбкеп-
тос1с1іп£ег кухонні покидьки. З цього можна судити, що тодішні жит-
тьові відносини приморської північної Европи були цілком подібні до при-
чорноморських в Криму. Звичайно, ці харчі доповнювано овочами, ягодами,
їстивним корінням та медом диких бджіл.
До епіпалеоліту слід віднести також стоянку Бугурок біля с. Пушка-
рів над р. Десною. Культурний шар залягає тут на глибині 135 см. і мі-
стить у собі багато готового крем’яного знаряддя і робочих покидьків,
кісток мамута і мускусного вівцебика. Між готовим знаряддям перше місце
займають бічні різаки та шкребачки, між ними й мікролітичні типи.117
Нові археологічні дослідження в південній Україні розкрили ще одну-
нову сторінку з життя епіпалеолітичного населення України — це дальший
П. П. Ефименко, Первобьітное общество, 619.
М. Д. Гвоздовер, Палеолитическая стоянка Бугорок, КСИИМК, XV, 1947.
88
розвиток родового ладу, який знайшов свій вираз у появі нового типу
пам’яток — групових родових могильників:,. їх виявлено покищо тільки в
одному районі України в дніпровському Надпоріжжі. В попередній,
мадленській добі були тільки окремі поховання. Очевидно, почування ро-
дової приналежности-спільноти було тоді ще слабо розвинене.
Епіпалеолітичиі зображення людей і тварин на стінах
печери біля с. Баламутівни.
(за О. Чернншем)
Один з таких могильників дослідив Д. Я. Телігін у с. Василівні, Си-
нельниківського району, Дніпропетровської области."8 Під час розкопів 1955
р. на ньому виявлено 44 поховання, в тому числі 37 скорчених, при яких
знайдено вістря до стріл та кістяні вістря до списів з крем’яними вкладними
18 Д. Я. Телегин, Третій Васильевский могильник, КСИА, 7, К .1957.
89
обабіч. Цікаво відзначити, що деякі вістря до стріл та списів стриміли в
кістках людей і були напевно причиною їх смерти.
Другий могильник того ж типу виявив Д. я. Телігін там же у 1957 р.,
третій у с. Волоському Дніпропетровського району над Дніпром.’” Тут дуже
важливе те, що, за антропологічними дослідженнями, всі черепи волоського
Епіпалеолітичиі зображення людей та рослин на стінах
печери біля с. Баламутівки.
(за О. Чернишем)
могильника належать особам південно-середземноморського походження з
австралоїдними (негроїдними) рисами.”” Це були люди порівняно низького
зросту, кремезні, з широким носом і дещо вперед висуненими, прогнатичними
щелепами. Проблема появи расово чужої, негроїдної групи людей в пів-
денній Україні в добі епіпалеоліту ще не вияснена. Можливо, це є сліди
В. Н. Даиилеико, Волошскнн зпипалеолитический могильник, Советская зтно-
графия, 1955, кн. 3.
120 Ф. Г. Дебец, Черепа из зпнпалеолитического могильника у с. Волошского,
там же.
90
міграції північно-африканських племен з культурою капського типу121 у
північному напрямі. Одно є певне, що у Василівському могильнику виявлено
найдавніші сліди ворожнечі між окремими групами людей, найдавніші на
сучасних українських землях сліди оборони рідної землі від наїзника.
З великою правдоподібністю можна здогадуватися, що після остан-
нього зледеніння велика частина пізньомадленського населення
і Волині перейшла вслід за зимнолюб-
ішмн тваринами на північ і поширила
таким чином свою на оріньяцькій ба-
зі угрунтовану епіпалеолітичну куль-
туру на терени сучасної Польщі, де
дістала назву свідерської від місце-
вости Зхуійгу МЧеІкіе біля Варша-
ви.В наслідок цього горішнє По-
дністров’я спорожніло на якийсь час,
бо стоянки з крем’яною індустрією
епіпалеолітичного (свідерського) ти-
пу відомі тільки в Надбужанщині
(Сокальщина, Крем’янеччина, Холм-
щина, Підляшшя).
З терену Сокальщини є лише кіль-
ка десятків мікролітичних знарядів,
зібраних принагідно в кількох місце-
востях, без подання умов залягання,
так то про епіпалеоліт Галичини ще
дуже мало відомо.
Сліди епіпалеоліту на Волині вия-
вив Я. Брик у Гаях Левятинських, Са-
панові та Берізцях на Крем’янеччині.
Він ствердив там три роди техніки,
застосовувані для виробництва кре-
м’яного знаряддя: поверхнева, ще со-
лютрейська ретуш, пласка мушлева
ретуш та стрімка бічна ретуш. Між
знаряддям знайдено вже новий, епіпа-
леолітичний тип стрілки з примітивним
Галичини
Кістяне "жезло начальника” з рисунком
людської постаті і гарпун із стоянки
Молодова 5 на Буковині,
(за О. Чернишем)
черешком для вбивання в деревце стріли. Він має часто форму вербового
листка. Поряд з тим були мікролітичні пластівки типу СгауеіФе та різного
роду шкребачкн і рильці.123
На Холмщині виявлено досі тільки одну епіпалеолітичну стоянку в
с. Мельниках, Любомльського району над Бугом. Крем’яне знаряддя заля-
гало в гніздах, на місці житлових споруд і окремо.12* Раніше виявили там
151 Назва від причілку-місцевости Кап у північній Африці.
1-'3 1А/. Апіопіешісх, Агсйеоіо&іа Роїзкі, ХУагягам’а 1928, 23.
ІИ 3. Вгук, Киїіигу ерокі катіеппез па \уу<1тас1і гасйосіпіеї сг?зсі роїибпіо-
\уе£о ХУоІупіа, 1928, 4 - 13.
1г‘ М. Огешко, Зргамюгсіапіа г сгуппозсі рап8І\уо\уе£о копяепуаіога гаЬуіко\у
рггесИііяіогусгпусй па окг?£ ІиЬеІзкі, УУіасі. Агск. X, 1929, 284.
91
скупчення крем’яного сирівцю, з чого виходить, що на тому місці була
також кременярська майстерня. Далі на північ, на Підляшші, епіпалеолітич-
ні стоянки знайдено на піскових надмах між Дорогичиним та Берестям у
селах Доброніж, Галачево, Колодно, Козарівка, Маркевичі, Мельник, Стан-
ковичі, Шумаки та Слохи Аннопільські. В цій останній місцевості, на полі
Червоний Бірок, 3. Шміт виявив кількадесят скупчень крем’яного знаряддя
різного часу, в тому числі десять епіпалеолітичних на кількох сполучених
між собою надмах. Знаряддя було виготовлене здебільїпа з довгих тонких
платівок із ератичного балтійського сирівцю, головні типи — шкребачки,
рильці, вістря типу Еопі КоЬегі та півспинкові ножики. 125
Окрему групу епіпалеолітичних стоянок виявлено в рр. 1935 - 37
на північ від горішньої Прип’яті в селах: Ветли (Камінь Коширський), Боро-
вики, Носки, Новодвірці (Пружана), Береза Картузька та Гривда (Косів).
За термінологією польських археологів це — “нижовий палеоліт” з пізньо-
мадленськими формами знаряддя.1''” На Поліссі кілька вістер до стріл з че-
решком та одне вістря з тесаним краєм знайдено біля Лелева, Радомишль-
ського р-ну, на правому, підвищеному березі р. Прип’яті.127
На Буковині єдиною того рода пам’яткою, яку сьогодні зараховують
до епіпалеоліту, є настінні малюнки в гіпсовій печері біля с. Баламутівки
(р-н Заставна) над берегом Дністра. Вони антропоморфні, зооморфні та
лінійно-геометричні. Крім того, на деяких з них, можливо, зображені ро-
слини. Всі малюнки зроблені сажею.
Наявність у Баламутівській печері ряду зображень людей з рогами
й хвостами, мабуть шаманів, та тварин каже здогадуватися, що в ній відбу-
валися культові церемонії, пов’язані з мисливською магією. Це підтверджу-
ється фактом, що в печері не виявлено слідів замешкання у вигляді куль-
турного шару.128
Найближчою аналогією до Баламутівської знахідки є теж настінні
малюнки, мабуть, тарденуазького часу, виявлені румунським археологом
К. Ніколяєску-Пльопш.ор в Малій Волощині.* 120 Можливо, це вказувало би иа
культурну, якщо вже не племінну спорідненість людності по цей бік Семи-
городських Альп в кінцевих фазах палеоліту. Слідів епіпалеолітичних сто-
янок на терені Буковини досі не виявлено. Можливо, це треба ставити у
зв’язок з відсутністю там піскових надм. Те саме приходиться сказати про
Закарпаття.
’я 2. 5ітіГ, Вабапіа озасіпісісуа ерокі катіеппе] па РосПазіи, ІУЇасі. Агей., X,
1929, 44 - 49.
120 ХОІУ, X, 1935, 26; XII, 1937, 110. Непубліковані матеріяли з Горбів (Косів)
зберігаються у музеї в м. Пінську.
’2* М. К. Якнмович, Дюнньїе стоянки неолитической зпохи в Радомьісльском
уезде, Киевской губ. АЛЮР, 1903, 161 - 172.
1'4* О. П. Черииш, Нова пам'ятка первісного мистецтва, МДАПВ, 2, К. 1953, 2
рис. і XI табл.
129 І. Мезїог, 22 ВегісЬІ сіег КотійсЬ-^егтапізсЬеп Ко'ттіззіоп, РгапкІигі а/М,
1933, 29 - ЗО-
92
У північній Басарабії з доби епіпалеоліту походить горішній шар стоянки
Молодова 5, розташованої на правому березі Дністра. Здобутий з нього
кістяний гарпун з двома рядами зазубнів засвідчує високий рівень обробки
рогового й кістяного приладдя в тих часах.™
А. П. Черимш, Новьіе находки из раскопок стоянки Молодова 5 на Днестре,
КСИИМК, 63, 1956, 151 - 152 і рис. 70 (2).
93
РОЗДІЛ
II.
Мезоліт
Ця фаза розвитку людської культури припадає геологічно на початок
доби після остаточного відступу льодовика з Европи. Згідно з численням
шведського геолога Це Сеег, льодовик відступав тоді на північ із швид-
кістю 160 м. річно, а з часу, коли він цілком залишив Европу, минуло вже
12.400 років.1
Звільнення Балтійського моря від льодових мас, які його вкривали,
було причиною різних змін у його вигляді та хемічному складі його води.
На тих змінах спирається тепер європейська хронологія мезолітичної та
протонеолітичної доби. Протягом наступних 8.000 років Балтійське море
проходило такі фази свого розвитку: 1) Балтійське море з солодкою водою,
2) Йольдієве море з солоною водою, в якій жив рід м’якунів Лоїсііа агсііса,
3) Анцилове море, знову з солодкою водою та м’якунами роду Апсуіия
ПиуіаШіз, 4) Літоринове море з солоною водою та м’якунами роду
ЬіНогіпа Іііогеа.
Застосування пилкової аналізи та детальне дослідження заплавних
теренів на північно-європейських ріках привели також до реконструкції
історії підсоння балтійських та сумежних країв. Виявлено шість його роз-
воєвих фаз:
1) арктична доба з холодним підсонням та арктичною дріясовою або
тундровою рослинністю;
2) субарктична доба з холодним сухим підсонням і сосновими лісами
(обидві ці доби припадають на час Йольдієвого моря);
3) бореальна доба з сухим теплим підсонням та першими дубовими
лісами (час Анцилового моря);
4) атлантійська доба з вологим теплим підсонням і листяними лісами
(час раннього Літоринового моря і найкращого підсоння —• ор-
Нтитп);
1 6. сіє Оеег, Сйгопоіоеіе бег ІеШеп 12000 ІаЬге, СеоІО£І8сЬе КипсівсНаи,
ІП, 1912.
94
Крем'яне знаряддя свідерського типу
з Побужжя.
(за Л. Козповським)
Крем'яне знаряддя тарденуазького типу
з Побужжя.
(за Л. Козловським)
95
5) суббореальна доба з сухим теллим підсонням і мішаними листя-
ними лісами (час пізнього Літоринового моря);
6) субатлантійська доба з вологим та дещо холоднішим підсонням
і мішаним смерековим, сосновим та березовим лісом.
Тепле підсоння післяльодовикової доби було причиною дальших
мандрівок зимнолюбних тварин на північ і водночас пересунень різних гур-
тів мезолітичних мисливців вслід за ними на нові, звільнені частинно від
мадленського населення терени. У нових кліматичних, господарських та
житлових умовинах творилася нова техніка виробництва, а з нею й нові
форми матеріяльної культури, яка в археології має назву тарденуазької,
від місцевости Ееге-еп-Тагйепоіз у Франції.
Носії тарденуазької культури жили приблизно життям сучасних пів-
денно-африканських бушменів. Вони займалися мисливством, рибальством
та збиранням овочів. Виробництво мисливського знаряддя привело до даль-
шої мікролітизації крем’яного знаряддя. П. Єфименко і Е. Кричевський
ставлять розвиток мікролітизації крем’яного знаряддя у зв’язок з перевагою
рибальства в хатньому господарстві. Мікролітизація кременю виявляє дві
фази розвитку. У старшій з них типовими є мікроліти геометричних форм,
між якими переважають трикутні вістря до стріл. Разом з ними виступають
ножики з затупленою спинкою (Сгауеііе), різного роду шкребачки і зрідка
рильці. Не так дбайливо виробляли знаряддя в пізнішій фазі. Поруч давні-
ших трикутників, тепер дещо стрункіших стрілок, часто з’являються стрілки
долотцюватого типу ((ЗиегясИпеісІег німецьких археологів) з поламаних
платівок, при тому різного роду шкребачки, шила і зрідка рильці.
Долотцюваті стрілки найчастіше були вживані не одинцем, а по де-
кілька разом як вкладні до кістяних списів та гарпунів. їх складали у від-
повідні рильцем видовбані рівчаки і закріпляли смолою. Таке складне ми-
сливське і рибальське приладдя знайдено вже у кількох місцевостях України.
Під технологічним оглядом вони - - найважливіші знахідки нашого мезоліту.
Стоянки тарденуазьких мисливців були розташовані, майже без ви-
їмків, на піскових надмах. Найбільш правдоподібно складалися вони з груп
легких житлових споруд, у вигляді шатрів, бо ніде не виявлено слідів жи-
тлових споруд, напр., мадленського типу.
Мезолітичних поховань на піскових надмах Східньої Европи досі ще
не виявлено. Горішні шари піску понад ними могли бути легко знесені ві-
тром або змиті дощами, і тоді трупи мерців ставали здобиччю хижаків та
атмосферних діянь. Можливо, в деяких околицях був інший спосіб похован-
ня, наприклад, на деревах, і тоді довкола них могли лежати в безладі тіль-
ки окремі кістки. Єдине комплектне мезолітичне поховання знайдено не-
далеко північно-західніх границь України на пісковій надмі в с. Яніслави-
цях, між Варшавою і Лодзю. Міцно збудований вузьколобий чоловік був
там похований у сидячій поставі, біля нього лежало багато мікролітів тар-
денуазького типу, - вкладнів у дерев’яному або кістяному знарядді, по-
кладеному біля його рук та ніг. При тому було кілька крем’яних відлуп-
ків, ядрищ та масивних приладів з кісток тура й бізона та примітивний кі-
стяний гачок на рибу. На грудях його лежало намисто з просвердлених
оленячих зубів. Усе це приладдя та прикраси, дані покійникові в могилу
Ой
ПАМ’ЯТКИ СВІДЕРСЬКОГО (•) І ТАРДЕНУАСЬКОГО (Д) ТИПУ
В ПОБУЖЖІ.
1 — Козарівка,- 2 — Спохи Аннопіпьські, 3 — Новодвірці; 4 — Носки;
5 — Боровики, 6 — Береза Картузька; 7 — Грнвда; 8 — Станковичі;
9 — Доброніж; 10 — Галачево; 11 — Колодно; 12 — Шумакн; 13 —
Мельник; 14 — Мельники; 15 — Сокаль; 16 — Гаї Левятниські; 17 —
Березці; 18 — Сапаиів; 19 — Заячиикн; 20 — Слохн-Огородннки; 21
— Велика Турия; 22 — Люботин; 23 — Одрижин; 24 — Невір; 25 —
Тростянець, 26 — Гребенне, 27 — Михайлівна; 28 — Гора; 29 — Сі-
лець Белзькнй; ЗО — Павлів; 31 — Дерев’яин; 32 — ЗвенигороД; 33
— Хнльчиці; 34 — Почали; 35 — Ожево; 36 — Кам'яне; 37 — Ланчнн.
97
для вжитку на “тому світі”, вказують на віру в позагробове, ще зовсім фізиче
життя.
Багато європейських дослідників вважають, що не можна заперечити
зв’язків тарденуазької культури з пізньою капсійською (Сарзіеп) куль-
турою північно-африканського походження. Між ними Й. Костшевський ви-
словив думку, що тарденуазька культура могла прийти в Україну з Єгипту
через малу Азію і кавказькі перевали, звідтіля далі на захід в Польщу.”
Одначе, Е. Кричевський, на підставі детальної аналізи розвитку мезолітич-
ного крем’яного знаряддя, доказав, що то був поступовий відхід від тра-
Крем'яне знаряддя тардеиуазького типу з Охтирки на Харківщині.
(за М. Рудииським)
диції горішньопалеолітичної техніки та .місцевий автохтонний перехід в ній
до свідерської, а там тарденуазької стадії мезолітичної крем’яної техніки
на землях України.'* 3 4
Майже одночасно, але незалежно від Е. Кричевського, німецький
археолог Е. Меике висловив думку, що все ж таки нема ще ніяких доказів
міграції африканського населення з капсійською культурою до Еспанії, і
що треба вірити в самочинний розвиток мезолітичних мікролітів з епіпалео-
літичної кременярської техніки в різних незалежних одна від одної околи-
цях.4 У зв’язку з тим слід пригадати, що у 1928 р. Г. Обермаєр встановив
“ Козігхешзкі, Ргасігіеіе Роїзкі, 1949, 23.
3 Е. Ю. Кричевський, Ранній неоліт і походження трипільської культури, Па-
леоліт і неоліт України, І, К. 1941, 328.
4 Е. Мепске, 2иг АИегвїгаяе сіев Сарвіеп, (^иагіаг, IV, 1942, 245.
'98
був два центри поширення тарденуазієну: західній і подунайський.8 Неза-
баром після того Л. Цоц міг додати до того третій, східньонімецько-польський
центр.6 За сучасним станом досліджень в Европі мусимо прийняти ще й
четвертий, український центр. Все це тільки скріплює твердження Е. Кри-
чевського та Е. Менке.
М. Рудинський, найкращий знавець мезоліту України, вирізнив у
центральних та східніх областях дві окремі провінції мезолітичного мікро-
літичного промислу: одну доволі різноманітну на північному заході і другу
одноманітнішу на південному сході, над середнім Дінцем на Харківщині.7 8
Надмові стоянки північно-західньої провінції, яка в загальному тяжить до
заходу, мають мішаний характер у наслідок впливів балтійського мезоліту
та культури свідерського типу. Носії чистої тарденуазької культури при-
Кам'яна Могила біля с. Терпіння на Мелітопільщнні.
(за О. Бадером)
були туди досить рано, обминаючи великі прип’ятські багна від південного
заходу. Чисті форми їхнього кременярського інвентаря виступають тільки
в північній Київщині та в сумежній частині волинського Полісся, на піско-
вих надмах уздовж річок Тетерева, Прип’яті, Уші й Десни. Південна частина
північно-західньої провінції (Чернігівщина), щоправда, ще тісно пов’язана
з північною частиною, одначе лежить уже в сфері східніх та південно-
східніх впливів.
Інший характер культури виявляє південно-східня, Доненька про-
вінція з її промислом “поламаної платівки” та симетричних форм. її авто-
хтонне епіпалеолітичне походження, а саме ступневий перехід від епіпа-
леоліту до тарденуазієну, можна докладно простежити на крем’яному ін-
вентарі надмових стоянок біля с. Охтирки.8 Цей здогад висловив уже Л.
Козловський, кажучи, що мезолітична культура східніх областей України
має своє коріння ще в пізньому оріньясієні мадленської доби.” Безперечним
6 М. ЕЬегі’в Неаііехікоп £ііг Уог^евсИісИїе, ХІП, 1928, 178.
” І— 2оіі, КиНиг^гирреп дек Тагдепоікіеп • іп Міїіеіеигора, РгайікїогіксИе 2еіі-
ксіігіїї, 23, Вегііп 1932, 19 • 45; ЕогксИип^еп ипд ЕогІксИгіКе, X, 1934, 390 - 391.
М. Я. Рудннськнй, Деякі підсумки та ближчі завдання палеолітичних вивчень
в межах УРСР, Антропологія, IV, К. 1931, 153 - 165.
8 М. Я. Рудннськнй, як попереднє, 156, Е. Ю. Крнчевський, як вище, 329.
” Ь. Кохіотеакі, Зіокипек гіоботеасеп бо теебгбтеек киїіиг раІеоІИусгпусй і
гогтеоіи су кіоте киїїиготеусЬ те раїеоіісіе Еигору, Ьий, П, 1924, 159.
99
є також факт, що крем’яне виробництво цієї другої мезолітичної провін-
ції східніх областей України творить генетичне підґрунтя ранньонеолітич-
них культур.
Важливою технологічною знахідкою другої, Донецької провінції є
виявлене у Дронівці 1939 р. кістяне вістря з рівчаком уздовж одного боку,
в якому ще збереглася смола, що нею були прикріплені мікролітичні вкладні.
Уламок другого подібного вістря, ще з кількома мікролітами прикріпленими
Рисунки з Кам'яної Могили: 1 — кінь; 2 — мамут (?);
З — бики.
(за О. Бадером)
живицею був видобутий з р. Дінця біля Ізюму, і тому його вважають за
рибальський прилад."’ В цьому видно дальший розвиток техніки, коли лю-
дина вміла вже виробляти доволі складне вжиткове приладдя. Слід сказати,
що в тій самій провінції, на Полтавщині та Харківщині, подивується на
мезолітичних стоянках мікролітичне знаряддя з вульканічного скла-обси-
П. І. Борисковський, Людина кам'яного віку на Україні, К. 1940, 101 і рис. 69.
100
діяну, іцо вказує на існування товарообмінних зв’язків населення України
з Кавказом уже в мезолітичній добі.
Важливою культурно-історичною знахідкою, єдиною досі в Україні,
є досліджувані в 1936 - 38 рр. О. Бадером петрогліфи Кам’яної Могили над
р. Молошною біля с. Терпіння, Мелітопільського р-ну, Запорізької области.
Знахідка являє собою надзвичайно рідкий для тих районів геологічний утвір
з масивних плит сарматського пісковику, під якими знаходиться кілька пе-
чер з настінними рисунками тварин (мамут, бики, кінь, вовк, пес). Техніку
зображення можна назвати продряпуванням або точніше протиранням, яке
печерна людина робила вузьким міцним каменем по поверхні пісковику.
Частина зображень була пофарбована яскравочервоною охрою.
Найважливіші щодо свого призначення рисунки виявлено в “печері ма-
мута”, вся стеля якої ними вкрита. Перше місце .між цими рисунками займає
група з чотирьох биків, під якою зображено тварину, що її О. Бадер назвав
мамутом. На тілі мамута і деяких биків пороблено круглі ямки і прорізи, які
зображують, можливо завдані тваринам рани або застромлену в їхньому тілі
мисливську зброю. Довгі списи можна вбачати і в прямих лініях, прямовисних
до спини мамута і биків. Довкола мамута та більшости рисунків інших тварин
у тій печері є багато ямок — слідів численних ударів якимсь міцним і досить
гострим знаряддям, найбільш правдоподібно списом з крем’яним вістрям. Не-
має сумніву, що це - сліди магічних дій-обрядів, які відбувалися в печері
перед ловами. Мезолітичні мисливці перед відходом на лови кидали списами
у зображення тварин з вірою, що вони будуть так само влучати в живі тва-
рини. Крім цих зображень у Кам’яній Могилі є також багато лінійно-геомет-
ричних рисунків у вигляді рядів насічок по вистаючих краях скелі, граток,
круглих ямок та простих і зігнутих, рівнобіжних і перехресних ліній. При цьо-
му геометричні рисунки ніде не порушують зображень тварин, і через це тре-
ба думати, що ті й ті являють собою одну композиційну, ще не розгадану ці-
лість.
У спробі датувань зображень-петрогліфів Кам’яної Могили О. Бадер'1
вважає за найдавніші зображення в “печері мамута” і відносить їх до кінця
палеоліту, приблизно часу пізнього мадлену Франції, а інші зображення —
до мезоліту, неоліту та бронзової доби. Одначе, пізніші дослідники сумніва-
ються в палеолітичному походженні частини петрогліфів. М. Рудинський” та
II. Борисковський'3 відносять найдавніші з них до часів мезоліту, за Шовкопля-
сом" частини з них (найдавніша - - Я. II.) можливо належить до неолітичної
епохи. А. Добровольський та 1. Канівець1" датують петрогліфи Кам’яної Мо-
гили періодом від неоліту до кінця бронзового віку, а М. Міллер” вважає, що
більшість їх походить з бронзової доби. Останній зібрав давніші відомості
про.різні рисунки на каменях над Дінцем (Ровеньки), його допливом Ка- * 12
" О. Бадер, Петрогліфи Кам'яної могили, Палеоліт і неоліт України, І, 1941,
307 - 309.
12 М. Рудинский, Каменная Могила, КСИА, І, К. 1952.
” П. И. Борисковский, Палеолит Украиньї, 1953, 370.
'* І. Шовкопляс, Археологічні дослідження, 7.
А. Добровольський, — І. Нанівець, Пізній бронзовий вік в Нижньому Подні-
пров'ї, Нариси стародавньої історії, 104.
М. А. Миллер, Дон и Приазовье в древности, І, Мюнхен 1958, 48.
101
Литвою (Олексієво-Городищенський хутір), у Приозів’ї (хутір Гусельщи-
кова) біля м. Сімферополя в Криму.'7 Тому що жадна з тих знахідок не була
фахово досліджена і час виконання тих рисунків невідомий, ми вправі вважати
петрогліфи Кам’яної Могили за другу після Баламутівки пам’ятку наскель-
ного мистецтва України, яка пов’язує її з таким же мистецтвом Західньої
Европи.
У Галичині стоянки з мікролітами тардеиуазького типу відомі досі тіль-
ки з піскових теренів над річками Бугом і Радою, тобто на просторах, зайня-
тих раніше епіпалеолітичним населенням. Виявив їх Я. Брик на піскових над-
мах у Хильчицях, Сільці Белзькому, Павлові, Михайлівці, Дерев’янах та Гребін-
ному. Він зібрав там багато поверхневого, типового тардеиуазького матерія-
Рисунки з печери в Кам'яній Могнпі на Мелітошльщнні.
(за Є. Петровою)
лу (долотцюваті стрілки-вкладні, різачки, шкребачки, рильці, кілька вістер
до стріл з черешками і тільки одне шило). На одній стоянці в Сільці Белзько-
му Я. Брик знайшов з кремінням також нетипові керамічні фрагменти, але во-
ни, мабуть, уже ранньонеолітичного походження. В с. Хильчицях, Золочів-
ського району, на трьох стоянках виявлено взагалі мішаний мезолітично-нео-
літичний інвентар.78
На Волині стоянки з кремінням тардеиуазького типу відомі тільки з
Крем’янеччини, Володнмирщини та Рівенщини. Деякі з них (Камінне та Ор-
жево, Рівенського району) належать до молодшого тарденуаз’єну.1”
У Підляському Побужжі, на південь від Біловежської пущі, стоянки
з типовим крем’яним інвентарем виявив Ю. Полянський в Люботині і Одрижи-
17 як попереднє, 47 - 48.
“ 1- Вгук, Озагіу ерокі катіеппе] па и/усітасй пайЬигапвкісЬ, \Уіас1. Агей.
IX, 1924, 58.
’• УУ. АпГопіешісх, Агсйеоіойа Роївкі, 1928, 32.
102
ні, Дорогичинського району та в с. Невірі, Камінь-Коширського району,10 а
3. Шміт у Слохах Аннопільськнх, Слохах-Огородниках, Великій Турні і За-
ячниках, Дорогичинського району. Стоянки у двох останніх місцевостях, за-
селені протягом довшого часу, мали вже мішаний, свідерсько-тарденуазький
інвентар.21
Подібний мішаний інвентар дала стоянка на пісковій надмі в с. Гривді,
Косівського району на Підляшші. Чисто тарденуазького типу стоянки вияв-
лено на надмах біля с. Келпіння, Соколівського району.
На терені Буковини та Бесарабії досі не виявлено мезолітичних стоя-
нок. їх знайшли в сумежній частині східнього Поділля, на лівому березі Дні-
стра, в околиці Могилева Подільського. Майбутні дослідження відкриють там,
мабуть, льокальннй центр своєрідних кременярськнх виробів з вузьких, струн-
ких платівок.
На південь від Карпат, у Закарпатті, Словаччині й Румунії досі не
знайдено ще тарденуазького типу знаряддя. Можливо тому, що там нема піс-
кових надм, на яких залюбки поселялися люди того часу.
Поховання у печері Мурзак-Коба в Криму,
(за С. Бібіковим)
Поховання мезолітичної доби виявлено в кримських печерах Фатьма-
Коба та Мурзак-Коба. У першій з них знайдено добре збережений чоловічий
кістяк, обрядово скорчений,а в другій С. Бібіков розкопав у 1936 р. пари-
сте (подвійне) поховання з того ж часу.53 Судячи по кістяках, мезолітичне
населення тих печер належало до високорослої, добре збудованої раси з доб-
ре сформованим черепом, досить близько посвояченої з кроманьонським ти-
пом горішнього палеоліту. * 2
=“ 2О\¥, X, 1935, 26.
2. Бітіт, Вадапіа овайпісітеа ерокі катіеппеі па Родіавіи, \Уіа<і. Агей. X,
1929, 44 - 49.
Г. А. Бонч-Осмоловскин, Итоги изучения крьімского палеолита, Трудьі II,
Международной конфереицин АИЧПЕ, V, 1934; С. Н. Бибнков, Раскопки в навесе
Фатьма-Коба 1956 г., КСИА, 8, 1958.
С. Н. Бнбиков» Мурзак-Коба, новая поздиепалеолитическая стоянка в Крьіму,
СА, V, 1940; Е. В. Жнров, Костяки из грота Мурзак-Коба, там же.
103
Пізня мезолітична, радше вже протонеолітична культура має в архео-
логії назву кампінської (назва від м. Сатрапу у Франції). Вона поширила-
ся в Европі під кінець анцилової доби, і дійшла до буйного розквіту в літо-
риновій добі. За австрійськими (О. Менгін), мадярськими (Б. Гіллебранд) та
польськими (В. Антонєвич, Л. Козловський) дослідниками, цю культуру за-
несли були-зайди з Балканів. Е. Крнчевський виявив її місцевий розвиток в
Україні, як наслідок пристосування населення до нових форм та вимог гос-
подарства/*
Носії кампінської культури уміли вже обробляти землю за допомогою
мотики, їжу здобували мисливством та рибальством, одначе не гордили й річ-
ковими та морськими м’якунами. З наявности керамічних уламків на їхніх сто-
янках можна думати, що вміли вже вони й варити страву. Свійських тварин у
них ще не було, приручений був тільки пес.
Крем’яне знаряддя кампінського типу дуже різниться від епіпалеолі-
гичного та мезолітичного. Воно вироблене вже не із струнких платівок, а з
великих, грубих відщепів. Поруч приладдя, що служило для обробки дерева,
кости та шкіри, як шкребачки, ножі та шила, з’являються перші овальні, по-
шліфовані крем’яні сокири як межовий знак між палеолітом і неолітом, а далі
літоринові сокири (ріс), мабуть, для викопування корінняків, та схожі на до-
лото знаряди (ігапсйе), якими відкривали, можливо, черепашки водних м’я-
кунів. Зовсім нема вістер до стріл. Поруч крем’яного приладдя вживано та-
кож виробів з кости і рогу, напр., мотики з оленячих рогів та рибальське зна-
ряддя. Стоянки кампінського типу виступають звичайно в місцевостях, де є
природні зложища доброго крем’яного сирівцю, яким на Волині був знаме-
нитий кремінь з крейдяних верств.
У центральних та східніх областях України знахідки кампінського ча-
су згруповані головно в трьох місцях: біля Кам’янця Подільського, над р.
Смячкою на Чернігівщині та на Донеччині. Одночасні сліди стоянок подибу-
ється також у південно-східній частині Полтавщини/5 Подільська група стоя-
нок має найбільш типовий кампінський характер крем’яного виробництва,2”
а на стоянці Смичка XVI Е. Крнчевський дослідив місцеве виникнення кампін-
ської техніки на основі дальшого розвитку свідерсько-тарденуазької техні-
ки/’7 За найважливішу передумову для виникнення техніки виробництва по-
дібних до сокири знарядів кампінієну він вважає поширення нуклеоподібних
форм при переході від мезоліту до раннього неоліту. Це найкраще ілюструє
крем’яний інвентар стоянки Смичка УЧИ, в якому багато нуклеусів та масив-
ного нуклеоподібного знаряддя. Зокрема нуклеоподібні різці не тільки функ-
цією, але й формою, явні попередники сокири. На тій же стоянці є й справжні
прототипи сокир, видовжено-прямокутні, овальні або трапезуваті, оброблені
з обох боків і приблизно симетрично опуклі в перекрої. Одна сокира має вже
й сліди шліфування. Назагал комплекс крем’яного знаряддя зі Смячки VIII
дає важливі матеріяли для розв’язки питання про походження і дальший роз-
24 Е. Ю. Крнчевський, Ранній неоліт, 344 - 351.
"" О. Тахтай, Передісторичні розшуки в межах Полтавської округи в рр. 1926
1928, Антропологія II, 1928, 254.
” М. Я. Рудинський, Антропологія, IV, К. 1931, 165.
27 Е. Ю. Крнчевський, Ранній неоліт, 337 - 338.
104
ниток ранньонеолітичної (кампінської) кременярської техніки і взагалі в
історичному аспекті культури на території України.
Кампінські стоянки в долині р. Уші в околицях Коростеня (у північній
частині Житомирської області!) розташовані частинно на горішніх терасах,
а частинно зовсім близько ріки. В першому випадку це вказує на перевагу
мотикового хліборобства, в другому - на перевагу рибальства в хатньому
господарстві. Прикметними для мотикового хліборобства є тут два крем’яні
прилади довге вістря мотики для першого перекопування землі і широке
пласке вістря цього ж найпримітивнішого хліборобського знаряду розбивати
грудки землі та безпосередньо підготовляти її під засів/'8
У районі р. Дінця П. Єфименко'” і М. Сібільов" виявили багато кампін-
ських комплексів з прикметним для них макролітичним крем’яним знаряддям
(назва його походить від грецьких слів такгоз-великий, у протиставленні до
тікгоз-малий, і ІіНіоз-камінь). Це велике, понад ЗО см. завдовжки, рубаль-
не знаряддя використовувано насамперед для обробки дерева, як ручні руби-
ла, сокири і тесла. Разом з тим ідуть у Донеччині доволі великі трикутні вістря
з двобічною відтискною обробкою і дрібніше мікролітичне знаряддя гео-
метричних форм.
Важливою знахідкою є ранньокерамічний шар стоянки, яку досліджу-
вав О. Бадер у 1938 р. біля підніжжя “Кам'яної Могили” на березі Красного
озера в Мелітопільщині. Якщо датування цього шару “мезолітом” або, інак-
ше кажучи, “раннім неолітом" правильне, тоді це єдина досі знахідка мезолі-
тичної кераміки в Україні. Тут слід згадати, що на думку французького ар-
хеолога Л. Р. Нужьє сильний культурний струмінь саме з України заніс най-
ранішу кераміку аж у північну Европу, де вона нодибується на стоянках тину
Ма#1етозе і Еіптагкіеп." Мезолітична кераміка відома також з різних око-
лиць центральної Европи, Азії та Африки, і тому американський археолог
Г. Й. Грут вважає, що кераміка появилася вперше взагалі вже в мезоліті.32
В західніх областях України Галичина є тільки південною периферією
західньоукраїнської кампінської ойкумени. Досі знаємо з тих теренів лише
кілька мотик з оленячих рогів (Тучапи біля Ярослава, Сокаль) та костей (Те-
ребовля) і одну сокиру з оленячого рогу (Вовче біля Перемишля). Далі на
північ надмові стоянки з кампінським знаряддям виявлено на Волині (Дере-
вене біля Володимира Волинського, Гаї Лев’ятинські та Сапанів біля Кре-
~я Е. Ю. Кричевський, як попереднє, 353.
П. Ефимеико, Стоянка камеиного века в окрестностях Изюма, Старовинності
Ізюмщини, III.
м М. Сибилев, Старовинності Ізюмщини, II, Ізюм 1926, 7, його мі, Підсумки
досліджень палеолітичних і неолітичних стоянок басейну р. Донця, Наукові За-
писки Інституту історії і археології України, II, К. 1946.
Ьоміз-Яепе Мочдіег, Ьса сіуііізаііопз сатрі§піеппе8 еп Еигоре оссійепіаіе,
Ье Мапв, 1950.
“Іп еасЬ о£ П1Є8Є ІЬгее йгоирз о£ тезоІіІЬіс сиііигев: тісгоііііііс (Ахіїіап,
Тагйепоізіап), 8Іопе-ахе (Сатрі^піап, СиЬапіап іп А£гіса апй Вазсопіап-Еаві Аяіа),
апсі Ьопе (Кипсіа іп Базі Ваіііс Ке^іоп апсі 8Ьі§іг іп МогІЬ Ви88Іа апй 8іЬігіа) іі
сап Ье (іетопзігаїей Іііаі роїіегу, а£гіси11иге, 8Іопе ро1І8Іііп£, апй апітаї Ьгеейіп^
Пасі ІЬеіг £іг8і Йеуеіортепі” (6. ОгооІ, ТЬе РгеЬізІогу о£ 5арап, Хе\у Уогк 1951,
26).
105
м’янця), на Поліссі (Лагішин, Нобель біля Пінська) і на Підляшші (Носки біля
Пружани). Стоянки з чисто кампінським інвентарем на Буковині досі невідо-
мі. Одначе, в сумежній північній Бесарабії Н. Морошан і І. Нестор виявили
таке знаряддя в цілому ряді залягань у районах Сорока і Хотин. Воно макро-
літичне, як і в інших околицях України, при чому попри вироби нормальної
величини подибуються й величезні примірники, призначені, мабуть, для важ-
кої роботи. Таке знаряддя виявлено біля с. Наславча і в кількох інших міс-
цевостях.
З Закарпаття крем’яних виробів кампінського типу ще нема. їх вияв-
лено далі на південь, у Семигороді, де мадярський дослідник М. Рошка вва-
жав їх помилково за палеолітичні.
106
РОЗДІЛ
III.
Неоліт
Молодша кам’яна, неолітична доба (від грецьких слів пеоз-новий і
ИІЬоз-камінь) належить геологічно до другої половини четвертинної доби
(квартеру), до т. зв. алювію, або простіше — до геологічної сучасности.
Після сухого бореального підсоння мезолітичної доби почався довший пе-
ріод сильних опадів, який приніс із собою вологе, тепле атлантійське підсон-
ня, а з ним поширення лісів та багон, і вищий рівень води в ріках. Ці великі
зміни в природному оточенні сильно обмежили свободу рухів здебільша ко-
чуючих мезолітиків і примусили їх змінити спосіб життя, хатнього госпо-
дарства та здобування їжі.
З новими формами життя заходили важливі зміни в ділянці духової і
матеріяльної культури. Неолітична людина творить перші форми осілого гро-
мадського життя, гуртує свої землянки або хати по кільканадцять і кілька-
десят разом у малі селища, і закладає біля них перші погребища з устійне-
ним похоронним обрядом. На врожайних лесових теренах вона є хліборобом
і скотарем, а крім того займається полюванням, рибальством і збиранням ово-
чів. У степовій частині України хліборобство й скотарство з’являються, і то
дуже зрідка, багато пізніше, в енеоліті; засвідчені вони овечими кістками та
звуглілими зернами проса в похованнях з ямною культурою.
Хліборобство доби неоліту було ще дуже примітивне, первісне. Сіяли
просо, ячмінь та пшеницю, якої було кілька родів: Тгііісит топососсит,
Тг. сотрасіит і Тг. зреііа. Землю підготовляли під засів за допомогою за-
гострених палиць і мотик з кам’яними, можливо й кістяними, вістрями. Спо-
чатку цими вістрями були грубо оббиті макроліти, а потім — кам’яне шліфо-
ване знаряддя з одним боком пласким, щоб краще приставало до держака, а
з другим опуклим. Збіжжя жали крем’яними серпами або дерев’яними з кре-
м’яними вкладними. Зерно розтирали на муку на кам’яних зернотерках, з лі-
нійним (вперед і назад) рухом верхнього каменя. Одначе, працюючи самими
лише примітивними мотиками, можна було обробити тільки невелику ділянку
землі. Вона нагадувала скорше город, як ниву, і неолітичне хліборобство
правильніше було б називати городництвом. А проте й це було справжньою
революцією в житті первісної людини. Із збирача готових овочів вона стає
їх продуцентом, може робити вже запаси харчів, а плекаючи свійську худобу
107
не дбає вже так дуже про вислід полювання. В одному й другому випадку нео-
літична людина стає сильнішою економічно, унезалежнює себе, по змозі, від
природи, від довкільного тваринного й рослинного світу.
З новими формами господарства були тісно пов’язані також нові фор-
ми неолітичної техніки у житловій архітектурі та обробці кременю і винахід
ганчарства й ткацтва.
Замість легких, подібних до шатра споруд з доби мезоліту з’являють-
ся тепер землянки — - тривкі житлові споруди, які творять головну ознаку
осілого способу життя, прив’язання до одного місця. Долішню частину зем-
лянки вкопувано на 1-2 м. в землю (від того її назва), а горішню по-давньому
роблено з дерев’яних дрючків або гілля, злученого вгорі та вкритого дерни-
ною, а зсередини вимащеного жовтою глиною. Куски тої глини, випаленої
жаром вогнища, подибуються іноді під час розкопів. Угорі землянки був от-
вір на дим, прототип сучасного димаря. В стіні прикриття в одному місці був
вхід у землянку. Всередині її горіло вогнище, на якому пекли й варили їжу,
біля якого грілися в холодній порі року. Довкола вогнища попід стіною бу-
ла вирубана в глині лава для відпочинку і сну. Біля землянок звичайно ко-
пали господарські ями на зерно, рибу та інші харчі. Всякі кухонні й вироб-
ничі покидьки, ушкоджені предмети тощо розкидали навколо землянок, і з
того постали т. зв. культурні шари на поселеннях цього й пізніших часів.
Цими покидьками наповнені також господарські ями, як виявляють археоло-
гічні розкопи, одначе їх скидали туди, очевидно, тільки після частинного об-
валу ям, коли вони були вже непридатні для господарського вжитку.
У неолітичній техніці виробництва, мабуть, найбільшим досягненням
людини було вміння ліпити горщики з глини, поширені по всіх теренах нео-
літичної ойкумени. Глиняний посуд-кераміка (назва від грецького слова “ке-
ратоз”-глина) - найважливіший показник осілости праісторичної людини.
Її не було в палеоліті і (з дуже рідкими виїмками) в мезоліті, бо при кочів-
ничому способі життя крихкий глиняний посуд легко розбивався. Його не
мають і сучасні кочівничі мисливці-збирачі, напр., австралійці, в яких функ-
ції глиняного посуду виконують чаші з дерева та кори і торби з тваринних
шкір.
Кераміка була спочатку груба й примітивна. Посудини були грубо-
стінні з гострим або круглим дном, їх вкопували в долівку землянки або ста-
вили поміж каменями. В повному неоліті з’являється кераміка з пласким дном.
Це вказує вже на наявність стола в домашній обстанові, який тісніше об’єд-
нував мешканців землянки під час їжі та дозвілля, головно взимку. Посуди-
ни були різних розмірів, залежно від їх призначення. Більші, до півметра
заввишки, служили ймовірно для зберігання запасів їжі. Менші вживалися
для варення страв. Цікаво, що згару чи кіптяви звичайно не зустрічається в
них на зовнішній поверхні, їх видно тільки всередині посудини. Значить, ті
посудини ніколи не ставили на вогонь, бо тоді сліди його залишилися б на
їх зовнішній поверхні. Як думає Борисковський, їжу в них варили первісним
способом: посудину наливали водою, а опісля кидали в неї розпечені камені.’
Звичайно, така їжа не була чистою, одначе подібний спосіб варення відомий
і серед сучасних примітивних племен.
І. Борисковський, Людина кам'яного віку на Україні, К. 1940, 107.
108
Ганчарського кола в неоліті іце не знали. Посуд ліпили вільноруч, так
знаним стрічковим способом. З глини робили довгі валочки, завгрубшки з
палець, які потім накладали по спіралі один на одного. В процесі ліплення
валочки сплощувалися, а проміжки між ними замазувалися. При розкопах
стоянок знаходять інколи черепки, які розпалися на окремі валки-стрічки.
Іноді й на цілій посудині можна завважити проміжки між стрічками.
Виліплений посуд випалювали на вогні, а щоб під час випалювання
він не розколювався, в глину додавали товчених черепашок або піску.
В дослідах над ранньою історією ганчарства несподівано велику при-
слугу зробила археологам дактилоскопія — вивчення відбитків пальців. На
стінках деяких посудин, власне, збереглися відбитки пальців первісних лю-
дей. Спеціялісти-дактилоскопи визначили, що ті відбитки належать жіночим
рукам. Цей цікавий висновок до деякої міри відкриває ролю жінки в праісто-
ричних часах, зокрема в неоліті.
Поверхня неолітичного посуду звичайно вкрита орнаментом у вигляді
ямок або ритих ліній, що творять різні взори. Орнамент наносилось на по-
верхню ще мокрої посудини, перед її випалюванням. Для того вживали го-
стрих кістяних і дерев’яних поличок, іноді скам’янілих м’якунів-белемнітів
(г. зв. громові стрілки або чортові пальці), також спеціяльних з мушлі роб-
лених штампів, подібних до гребеня з короткими зубцями (Надпоріжжя, Ма-
ріюпіль). Орнаментація кераміки була одним з найважливіших видів неолі-
тичного мистецтва. Людина свідомо прикрашала посуд, щоб дати вияв своїм
вродженим мистецьким, естетичним почуттям. Одначе, П. Борисковський вва-
жає, що орнамент міг мати й певне змістове значення, міг бути також пов’я-
заний з культовою магією.
Посуд у неоліті виготовляло кожне плем’я тільки для своїх потреб,
міжплемінного обміну ним не було.2 При цьому кожне плем’я давало окремий,
відмінний характер орнаменту, інші форми й типи. Глиняний посуд — одна
з пайнрикметніших речових пам’яток неолітичної доби. За його племінними
формами та орнаментикою визначаємо окремі неолітичні культури, їхню хро-
нологію, міжплемінні впливи, спорідненість. І Іравильно зазначав півсторіччя
тому (1899) М. Біляшівський, що для науки важливий кожний черепок, і
часто він куди цікавіший за якийнебудь предмет із золота або срібла. Водно-
час В. Городцов підкреслював на XI археологічному з’їзді в Києві (1899)
необхідність опрацювання термінології й системи опису праісторичної ке-
раміки.
У ділянці обробки кременю важливим досягненням було винайдене
ще під кінець мезоліту, а в неоліті загальновживане шліфування знарядів
шляхом тертя їх об мокрі пісковикові плитки-шліфувадла. З огляду на твер-
дість кременю праця йшла дуже повільно, одначе користь із шліфованого зна-
ряддя в новому господарстві була велика. Знаряди мали рівне гостре лезо і
гладку поверхню, що облегшувало рубання, головно дерева, потрібного
для будови землянок та виробництво дерев’яного знаряддя.
За Й. Костшевським праісторична кераміка, вже неолітична, в рідких ви-
падках була також предметом товарообміну, одначе це були тільки гарно орна-
ментовані й формовані посудини Ц. Ковіггем'вкі, Сгу сегатіка рггесИїіяіогусгпа
Ьуіа ргхесітіоіет Ьапсіїи? РАР, VIII, госжпік 24, 1948, 1 5).
109
У неоліті винайдено також ткацтво, одначе нечисленні археологічні
матеріяли, які є в нашому розпорядженні, мало висвітлюють це питання. Про
вміння ткати говорять передусім глиняні пряслички від веретен, що раз-у-
раз подибуються на поселеннях, а також глиняні тягарці від примітивних
ткацьких варстатів сторчового (вертикального) типу, якого ще й досі вжи-
вають різні примітивні племена. Нарешті до доби неоліту слід віднести по-
датки гірництва у вигляді копалень крем’яного сирівцю і торгівлі, чи радше
товарообміну навіть з далекими краями.
На основі порівняння побуту населення Европи під час неоліту з по-
бутом сучасних племен, які стоять на примітивному ступні культури, можна
вважати, що жило воно великими родовими групами, об’єднаними особою
жінки, матері, бабки, пращурки, бо діти через відсутність паристих шлюбів
не знали батька. Матріархат, як його звуть етнологи, знайшов своє віддзер-
калення також в культі жінки-матері, доказом чого є багато жіночих фігу-
рок-ідолів.
Неолітична доба тривала від кінця мезоліту (коло 5000 р. до Хр.)
аж до появи перших виробів з бронзи (коло 1800 р. до Хр.). В археології
ділять її на дві частини: чистий неоліт, ще без уміння обробляти перші ме-
тали, і мідяна доба, або радше енеоліт, коли, поруч крем’яного, вживали та-
кож кам’яне та перше металеве (мідяне) знаряддя. Точну границю поміж
цими двома частинами неоліту годі встановити. В одних краях мідь відома
була раніше, в інших пізніше, і тільки формально вважаємо половину III ти-
сячоріччя до Хр. за початок енеолітичної доби. За іншим поділом, що його
встановив спершу О. Монтеліюс для північної Европи, вирізняємо в західніх
областях України та в сумежній Польщі чотири неолітичні доби. Перші три
з них (неоліт І, II, III) - - це чистий неоліт, четверта (неоліт IV) - - енеоліт.
Цей поділ мало придатний для східньої Европи.
Неолітичних селищ, погребищ та окремих знахідок знаємо вже дуже
багато, більше як палеолітичних та мезолітичних. Це дозволяє нам уже ку-
ди краще дослідити антропогеографічні умовини в неолітичній Европі. Мо-
жемо відрізняти вже постійно заселені околиці від незаселених лісистих або
таких, що їх неолітичні люди лише зрідка відвідували. Застосування карто-
графічного методу дає змогу стежити за переселенчими рухами різних нео-
літичних племен, які шукали щораз кращих полів для хліборобства та ско-
тарства, кращих теренів для полювання, і реконструювати найдавніші кому-
нікаційно-торговельні шляхи, які злебільша йшли вздовж річок або безліс-
ними місцевостями.
Приступаючи до опису неолітичної доби в Україні, слід зразу ж за-
значити, що справа ця доволі важка. Розвоєві фази палеолітичної доби були
ще дуже подібні своїми культурними виявами на широких просторах терену.
Вже дещо більше зрізничковані були мезолітичні культури, а неолітичні у
кожному краю інші, багато в чому між собою відмінні. Це треба вважати на-
слідком того, що населення було вже тоді численніше, отже й розмах у роз-
витку культури був ширший. Тому в неоліті України знайдемо багато тери-
торіальних, місцевих культур, своїх і чужих, і тільки основний перегляд їх
усіх по черзі може дати приблизний образ населення України та його куль-
турних виявів у тій добі. Описуючи окремі культури, головну увагу будемо
звертати на їх кераміку як на найбільш помічну для їх племінного і часово-
го визначення.
110
Крем'яне знаряддя ранньої неолітичної доби із
стоянки на Кам'яній Могилі
(Мелітопільїцнна).
(за М. Рудинським)
Над вивченням неоліту в Україні працювало досі коло тридцятьох фа-
хових дослідників, між ними передусім М. Воєводський, В. Козловська, Л.
Козловський, Е. Кричевський, П. Курінний, І. Левицький, Т. Пассек, В. Хвой-
ка та В. Щербаківський.
В центральних і східніх областях України в ранньому неоліті були до-
волі істотні відміни в характері культури населення степових просторів пів-
111
Неолітичне кістяне знаряддя із Сурського
і Вовчок островів в Надпоріжжі: 1 — гар-
пун; 2 — рибальський гачок; 3 — кинджал;
4 — вістря списа з крем'яними вкладами;
5 — шило.
на північ, у порожистій частині Дніпра
вий і Супський остповиі та нат Лінпем
дня та північних заліснених теренів.
Важливою пам’яткою з того часу на
півдні України є поселення біля “Ка-
м’яної Могили” недалеко Мелітопо-
ля. У нашаруваннях долішньої те-
раси р. Молочної виявлено кілька
культурних поземів, які свідчать
про те, що люди не раз вертались на
не пригоже для поселення місце. В
тих долішніх поземах, що залягають
на глибині до 4 м., О. Бадер розкрив
залишки численних вогнищ, а дов-
кола них дрібне крем’яне знаряддя,
тваринні кістки та скупчення чере-
пашок річкового м’якуна перловиці
і риб’ячих кісток. Між знайденим
там крем’яним знаряддям визначне
місце займає приладдя, головно різ-
ці для обробки кісток. Там же ви-
явлено кістяні вістря з крем’яними
вкладними та кістяний стриженець
складаного рибальського гачка. Де-
які аналогії з цим інвентарем вияв-
лено у горішніх шарах кримських
печерних стоянок Шан-Коба й Ат-
Баш.3
Ранньонеолітичні стоянки з подіб-
ним інвентарем подивується й далі
(Огрінь, Василівка, Привільне, Кізле-
(Дробишеве І). В крем’яному інвен-
тарі тих стоянок значне місце займають мікролітичні трапезуваті вироби, що
були, мабуть, вкладними для кістяних гарпунів або й вістрями стріл/
Найважливішими для дослідження раннього неоліту є 14 стоянок, що
їх відкрив М. Міллер на Огрінському (Ігрінському) півострові в Надпоріж-
жі, а пізніше досліджував А. Добровольський. Одна з них (ч. 8) багатоша-
рова, при чому окремі шари належать до різних етапів розвитку надпорізь-
кого неоліту. В найдавнішому з них виявлено рештки спалених круглих шат-
руватих жител, невеличку кількість крем’яних виробів і тваринні кістки. Ри-
б’ячі кістки, мабуть, не збереглися. Три верхні шари належать до початку
середнього неоліту. Знахідки в них ідентичні і залишені, мабуть, одною гру-
пою людей, що тричі через певні проміжки часу поверталася в мисливсько- * 4
8 О. Н. Бадер, Очерк работ Азово-Черноморской зкспедиции, КСИИМК, XXXI,
1950/ В. М. Даниленко, Приазовська експедиція 1947 р., АП, IV, 1952.
4 О. В. Бодянськнй, Розкопки Мар'ївського та Федорівського могильників у Над
поріжжі, АП, VI, 1956, 180 - 181.
112
КАРТА II.
ПАМ’ЯТКИ РАННЬОГО НЕОЛІТУ
Неолітичне крем'яне знаряддя із селища Бондариха на Дінці.
(за Д. Телегіном)
рибальському сезоні на те саме місце. До того ж часу належать і окремі по-
ховання з випростаними кістяками, без слідів червоної охри?
Нижньо-Шилівська стоянка ранньої неолітичної доби в р-ні Адлера у
Південній Кубанщині, над Чорним морем, має серію дрібного крем’яного зна-
ряддя геометричних форм. Близькі типи такого знаряддя були у натуфійців
М. А. Мнллер, Памятники родового общества иа Игренском полуострове,
ПИДО 1935, ч. 9 - 10; А. В. Добровольський, Восьма Ігрінська неолітична стоянка,
АП, II, 1949,- О. В. Волинський, Археологічні дослідження в межах порожистої части-
ни Дніпра в 1947 - 1948 рр., АП, IV, 1952.
113
Крем'яне знаряддя з неолітичних стоянок на Карабі — Яйла в Криму.
(за Ю. Колосовим)
і це може вказувати на ранні зв’язки Кавказу з Передньою Азією.5,'
Інакше складалася рання неолітична культура Лівобережної України
та Полісся. Переважно низовинний характер цієї частини українських зе-
мель, багатих на ріки, озера, багна та ліси, впливав на розвиток господар-
ського життя місцевих племен. Основними його видами в ранньому неоліті і
пізніше були рибальство, мисливство та збиральництво.
Цінні матеріяли для вивчення життя й культури тогочасного населен-
ня залісненої частини України дали розкопи багатошарового поселення в
урочищі “Піщане” біля Народичів на Житомирщині. Воно було розташова-
не на невеликому, з природи забезпеченому піскуватому підвищенні серед
багнистої низовини, біля місця, де зливаються річки Уша і Жерев. На цьо-
му місці виявлено залишки близько ЗО вогнищ у двох шарах, які належать
до ранньонеолітичного часу. В інвентарі було тільки дрібне крем’яне зна-
" А. Формозов: Исследования памятников каменного века на Северном Кав-
казе в 1957 г., КСИИМК, 78, 1960, 18.
114
ряддя, в тому числі стрілки у вигляді вербового листка." Стоянки мисливців,
іцо користувалися луком і стрілами, відомі на Поліссі і в північній частині
лісостепового Лівобережжя України. Вони розташовані доволі високо над
водою, як, напр., стоянка біля Дніпровської водогінної станції під Києвом.
Інші виявлено на схилах річкових терас, напр., Смячка XIV у середній течії
Десни або Манівський Яр на Дінці, де досліджувано велику групу пізньонео-
літичних стоянок в околиці Ізюма. В їхньому інвентарі є багато великого кре-
м’яного знаряддя і ліпного глиняного посуду, прикрашеного на поверхні від-
битками різних штампів, шнурка і наліпленими валками.’
Своєрідність шляхів культурного розвитку південноукраїнських сте-
пів та заліснених північних частин України виявляється і в кременярській тех-
ніці. На півдні -виготовляли шліфовані тесла з кристалічних порід, на півночі
крем’яні сокири типу “транше”.
Деяка різниця була також у формі господарства. Ранньонеолітичні
мисливці степів були озброєні луками та списами з міцним кістяним вістрям
із крем’яними вкладними. Вони полювали на турів, диких коней та водяну
птицю, доповнюючи свою їжу рибальством та збиранням річкових м’якунів
і рослинної поживи. Населення північних областей України займалося полю-
ванням на водяну птицю і лісових тварин, рибальством, а також збиранням
продуктів лісу — грибів, ягід, диких овочів, меду та деревного соку.
В процесі історичного розвитку населення півдня дещо випередило
своїх північних сусідів. Це пояснюється сусідством південних областей Укра-
їни з вогнищами найдавнішої культури Близького Сходу, а також сприятли-
вішими природними умовами. Одначе, мешканці північної України охоче
сприймали культурний вплив племен південних областей. Власне цим слід
пояснити, між іншим, поширення стріл з трапезуватим вістрям серед лісових
мисливців, озброєних спершу стрілами з вістрям свідерського типу у вигляді
вербового листка.
В добу повного, розвиненого неоліту, у IV і в першій половині III ти-
сячоріччя до Хр. на центральних і східніх землях України вирізняються вже
три основні групи племен: рибальсько-скотарські племена степової півден-
ної частини, мисливсько-рибальські племена північної частини та хлібороб-
сько-скотарські племена середньої частини, на Правобережжі. Дві перші гру-
пи формувалися на підставі описаних вище спільнот ранньопалеолітичного
населення України, генеза третої, правобережної ще й досі є предметом дис-
кусії.
Населення степової частини України гуртувалося, за сучасним ста-
ном знання, в дніпровському Надпоріжжі. Його вабила туди сприятлива для
рибальства природа, скелясті береги та пороги й окремі групи каміння серед
води, до яких можна було дістатися з берега видовбаними з дерев човнами.
У певні пори року морська риба підходила Дніпром до порогів нерестувати,
і тоді ловля її набирала особливої інтенсивности. Робили це з допомогою
метальних приладів з кістяними вістрями, які мали крем’яні вкладні, та кістя-
них рибальських гачків. Напевно були й інші способи риболовлі за допомо-
гою різних загород, сітей та саків-ятерів. І мабуть саме такі сіті й ятері слід
“ І. ф. Левицький, Стадія в урочищі Піщаному біля Народич, Антропологія IV,
К. 1931, Е. Ю. Крнчевський, Ранній неоліт, 326.
Н. В. Снбнлев, Старовинності Ізюмщини, І - IV, Ізюм 1926 - 1930.
115
бачити в деяких зображеннях, ритих на кістяному вістрі, що його викопано
на місці неолітичної стоянки на Сурському острові.
Численні сліди тогочасних поселень майже на всіх островах і узбе-
режжях Надпоріжжя, від Хортиці і аж до Дніпропетровського, виявила Дні-
прельстанівська археологічна експедиція Народного Комісаріяту Освіти Укра-
їни, що працювала там у рр. 1927-32, спершу під керівництвом Д. Яворниць-
Крем'яне знаряддя із пізиьонеолітичиих стоянок на р. Дінці: 1, 4 — з Ізюму; 2, 5 —
із Студенка; 3 — з Петрівської.
(за Д. Телегіном)
кого, а потім М. Міллера. Це були в основному сезонові рибальські збирацькі
стації. У них вперше на всю східню Европу відкрито купи кухонних покидь-
ків т. зв. “кбккеп-тбййіп^ег”. В тих купах виявлено крем’яне знаряддя,
розколені та обгорілі кістки тварин, посмалене каміння з кабиць-вогнищ і
уламки глиняного посуду, прикрашеного відтисками зубців дерев’яного або
кістяного гребеня (гребінцева кераміка). В культурних шарах біля кухонних
покидьків був такий же матеріял, а також кістки диких птахів, лушпини від
яєць, щитики черепах та багато кістяного приладдя, головно рибальських
гарпунів. Знайдено також чимало неолітичних поховань, часто з могильними
дарами. В деяких місцях, як на Огрінському острові, вони творили ціле погре-
бище. На людських черепах з тих поховань виявлено доволі виразні неандер-
116
іальські риси. На думку М. Міллера, це вказує на особливу доарійську расу,
яка заселяла в ті часи Надпоріжжя.5 * * 8 * 10
Серед пам’яток повного неоліту порожистої частини Дніпра дуже ці-
каві залишки поселення виявила Дніпрельстанівська експедиція на бурсько-
му острові біля с. Волоського. Там розкопано сліди, мабуть, жител і споруд
для зберігання харчових припасів. В одній з них виявлено багато риб’ячих
кісток. Можливо, там зберігали сушену рибу. Друга споруда була призначе-
на, мабуть, для обробки дерева, бо в ній знайшли кам’яне знаряддя для ру-
бання." Таке знаряддя було в неоліті необхідне при будові житлових і госпо-
дарських приміщень, різних огорож тощо. Для виготовлення його — тесел,
сокир та клинів - користувались у південній Україні кристалічними поро-
дами каменю, шліфованого на пласких плитах берегових гранітних масивів.
Такі шліфувадла виявлено також недалеко неолітичної стоянки біля Кам’я-
ної Могили.
Неолітична посудина з Мостви на
Житомирщині.
Кам'яна посудина з Сурського
острова на Дніпрі.
Серед неолітичного господарського обладнання в Надпоріжжі нови-
ною є кам’яні посудини різних форм — гостроденні, у вигляді конуса та ви-
сокі з пласким дном, виготовлені з місцевих лупакових порід. Можливо, в
них товкли тверді плоди, коріння й насіння, чого не можна робити в крихко-
му глиняному посуді.”
Найприкметнішим для неолітичного виробництва у порожистій частині
Дніпра є глиняний посуд. Має він тільки одну форму — порівняно великий
горщик з гострим дном і широким горлом, виготовлений з глини із домішкою
5 М. Міллер, Дніпрельстанівська археологічна експедиція Наркомосу України
1927 - 1932, Наук. Збірник УВУ, VI, Мюнхен 1956, 11. Людські черепи з неандерталоїд-
ними рисами відомі також з ямних поховань в південній Україні, а також по всьому
східньому Середземномор'ю і в Малій Азії.
’ В. М. Даииленко, До питання про ранній неоліт Південної Наддніпрянщини,
Археологія III, К. 1950.
10 В. М. Даниленко, Середній і пізній неоліт: Риболовсько-скотарські племена
степового півдня, Нариси 1957, 42 і рис. на стор. 43.
117
товчених черепашок. Внутрішня і особливо зовнішня поверхня таких горщи-
ків добре вигладжена. Вони здебільша неорнаментовані, але іноді прикрашені
у горішній частині ямками, лінійно-геометричним узором та своєрідним орна-
ментом у вигляді ламаної лінії. Кераміка такого типу подибується і на су-
межних з Надпоріжжям теренах, а споріднену з нею виявлено на стоянці біля
Кам’яної Могили і в Криму.
Значні зміни в господарстві та виробництві неолітиків південної Укра-
їни відбуваються на початку III тисячоріччя до Хр. З того часу походять чис-
ленні поселення типу Середній Стіг І біля Дніпрельстану, Собачки біля с.
Привільного, Стрільча Скеля в околиці с. Волоського біля Дніпропетровського.
Поселення такого типу часто розташовані так само як і давніші, одна-
че вони займають іноді більшу площу і мають грубший культурний шар, що
свідчить про більшу осілість населення, довше перебування на одному місці.
Значна кількість останків свійських тварин у ньому вказує на важливу ролю
скотарства в житті неолітиків. Приручені тоді були вже •— крім пса — бик
і свиня, а також почали приручувати овець та кіз. На прибережних ділянках
надзаплавної тераси Дніпра виникли вже початки хліборобства.
З розвитком скотарства відійшло на друге місце мисливство і рибаль-
ство, і це власне викликало зміни у знарядді праці. Майже зовсім зникають
вістря метальних (призначених до метання) приладів з крем’яними вкладни-
ми, стає менше кістяного рибальського приладдя. Замість цього з’являються
нові типи виробничого інвентаря. Поруч кам’яних шліфованих сокир із кри-
сталічних порід, виготовляють тепер велике знаряддя з кременю — ножі,
шкребки, вістря до списів.
На поселеннях пізнього неоліту південної України з винайденням сто-
ла з’являється також новий рід посуду — пласкоденний з добре сформова-
ними вінцями, який може стояти на рівному столі чи камені. Його ліпили з
глини, змішаної з товченим кварцом, і добре випалювали. Змінюється також
орнамент на посуді: замість лінійного з’являється штамповий, гребінцевий і
з трикутних відбиток. Причину цього слід добачати в припливі нової ЛЮД-
НОСТІ! з північних околиць (про це далі мова). Своєрідний також спосіб п о-
ховання степового населення України в неолітичній добі. Померлих ховали
одинцем, іноді у спільних родових могилах, що вказує на скріплення родо-
вих зв’язків та відчуття родової приналежности і на бажання жити й на “то-
му світі” у родовій спільноті. Такий могильник був відкритий і досліджений
М. Макаренком у 1930 р. біля Маріюполя на лівому березі р. Кальміюса. В
могильнику було 122 поховання, розміщені кількома шарами одне над одним
у довгій ямі, засипаній червоною охристою глиною. Цю глину, очевидно,
звідкись привезли, бо кругом могильника її немає. Всі кістяки лежали випро-
стані, на спині, між жінками була одна з дитиною на руках. На покійниках
виявлено дуже багато прикрас, нашитих колись на одежі, іноді від стіп до
голови. Були це кістяні й кам’яні намистини, платівки з розколених ікловин
кабана, вирізьблені з кости фігурки тварин (мабуть, свині або бики) та дар-
мовиси з просвердлених зубів оленя й хижаків. Біля покійників було також
знаряддя праці: великі крем’яні ножі, шкребачки, сокири, зрідка крем’яні
вістря до списів і стріл, а також кам’яні хрещаті навершники булав, можливо,
118
Багате поховання та його внряд з могильника біля Маріюполя на Мелітопільщині.
нашивні пластинки з іклів кабана, кістяні н кам'яні намистини, ніж, сокнрка
і шкребачка з кременю, кістяні рурочкн та кам'яний иаверіпннк
начальницької булави.
(за М. Макаренком)
119
відзнаки влади голови роду. Такі самі “начальницькі знаки” знайдено на По-
бужжі (с. Людавка біля Вінниці) та на Київщині.”
Антропометичні дослідження на кістяках виявили, що населення сте-
пових районів України у пізню неолітичну добу належало до європеоїдів.
Очевидно, у південній Україні, заселеній під кінець палеоліту людьми серед-
земноморської раси з австрало- чи негроїдними рисами, відбувається з ран-
нього неоліту зміна людности за рахунок проникнення сюди з більш північних
і північно-західніх областей Східньої Европи високорослих людей іншої, кро-
маньонської раси.”' Звичайно, до уваги тут можна брати тільки більш північні
(Подніпров’я) і північно-західні (Побужжя, Подністров’я) області України,
бо з теренів Московщини жадної еміграції у південну Україну в праісторич-
них часах не було. Нема на це археологічних доказів. Точніше кажучи, імі-
грація могла прийти з теренів, зайнятих носіями трипільської культури, про
яку мова буде далі.
На західньому пограниччі степової України, над середнім Богом кра-
ще дослідженою неолітичною пам’яткою є поселення в урочищі Мельнична
Круча біля с. Сабатинівки, Грушківського району. Там знайдено, поруч кре-
м’яного і кістяного знаряддя, мікролітичні вкладні та глиняний посуд, при-
крашений замкненими колами і ламаною лінією.’3 Неолітичне поселення з май-
стернею крем’яного знаряддя виявлено у 1920 рр. біля с. Северинівки, Літин-
ського району. Збірка крем’яних сокир і вістер до стріл звідтіля збереглася
в Кам’янець-Подільському музеї. Інші одночасні стоянки розкопано біля сс.
Серватинці та Івахнівці на західньому Поділлі.
Тут слід відзначити, що в західніх областях України і на східньому
Поділлі селяни вірять у чудодійну силу неолітичного крем’яного та кам’я-
ного знаряддя і зберігають його у себе.’4
Іншими шляхами відбувався розвиток культури неолітичного населен-
ня північних областей України, лісостепового Лівобережжя та Полісся. Сто-
янки тут розташовані в певній закономірності по берегах річок. Полювання
і рибальство були ще провідними галузями господарства, головно на Поліссі.
Інший склад тваринного світу та інше лісове довкілля привели до інших, особ-
ливих способів полювання. Тоді, треба думати, виникли різного роду заго-
рожі на протоптаних тваринами стежках до водопою та замасковані ями —
“вовчі доли” на них. Цим, мабуть, слід пояснювати перевагу кісток лося,
шляхетного оленя й тура на неолітичних стоянках лісової смуги України в
Чернігівщині, напр., у Погорілівці та Оболонні над Десною.
Близько с. Погорілівки, Кролевецького району, Сумської області!, під
час дослідження неолітичної стоянки, поруч нечисленного крем’янного зна-
ряддя, знайдено цілу серію дуже цікавих виробів з кісток і рога. Були це гач-
ки ловити рибу, кістяне лощило, шило, вістря стріли з жолобками, щоб встав-
ляти крем’яні мікроліти, а далі долотцюватий прилад з оленячого рога. Увесь
цей інвентар трохи нагадує комплекси кістяного і рогового знаряддя із сто-
” Ю. Сіцінськнй, Нариси з історії Поділля, 1, Вінниця 1927, 36.
Д. Я. Телегін, Третин Васнлевский могильник, КСИА, 7, 1957, 53.
13 В. М. Даниленко/ Дослідження неолітичних пам'яток на Бозі в 1949 р., Архе-
ологія, X, К. 1957.
14 І. Фраико, Неолітичні знахідки в околицях Нагуєвнч і їх сучасне вживання
Записки НТШ, 1911, кн. ПІ; Ю. Сіцінськнй, як вище, 36 - 37.
120
янок північноевропейської культури Маї'лемозе, відомої також у Польщі.1"
В цьому ж районі біля с. Вишенька та Оболоння над Десною разом з масив-
ними роговими клинами-теслами, вістряними рогатин та численним іншим кі-
стяним знаряддям, знайдено гарпуни з широкими зубцями, прикметні для нео-
літичних рибальських племен.
Характеристичною для неолітичної культури північних областей Ук-
раїни є кераміка- гостродениі горщики з широким горлом і слабо зазначе-
ним вінцем. Звичайно вони суцільно орнаментовані відбитками зубців гребе-
ня, дерев’яного або кістяного, рядами наколів приблизно трикутної форми
або прокресленими (ритими) лініями, які іноді творять кососітчасті компо-
зиції. Звідси й назва її в археології г р е б і н ц е в о-н а к о л ю в а на кера-
міка. Вона гостроденна, і цим нагадує кераміку пізніх неолітичних стоянок
південної України. Видно, неолітичне населення північної, лісами вкритої ча-
стини України також не знало ще стола, який вимагає посуду з пласким дном.
Ця кераміка подивується і на Підляпшіі (Носки, р-н Пружана, Колпинець, р-н
Соколів на Поліссі, Ветли, р-н Камінь-Ксширський, Проход, р-н Ковель, і на
Холмщині (Городок па Грубешівщині). Є відомості про виявлення гребінце-
во-наколюваної кераміки на піскових надмах біля Ряшева, на Золочівщині та
Сокальщині, що вказує на мисливські мандрівки її носіїв з необхідним для
харчування посудом на південь у Побужжя.
Великої досконалості! досягає техніка виготовлення крем’яного ру-
бального знаряддя, призначеного для обробки дерева на будівельні цілі та
виробництво хатнього приладдя. Ранньонеолітичпі сокири типу “транше” за-
мінено сокирами -- різаками, виготовленими з подовгастих пласких уламків
кременю, обидва боки яких обтісувано відбиванням, та іноді шліфуванням.
Племена з культурою гребінцево-наколюваної кераміки заселяли всю
територію лівобережного Лісостепу і значну частину Полісся. їх поселення
виявлено на середній течії Дінця, над Ворсклом, Сулою, Пслом та Сеймом,
над Дніпром в околицях Києва і в північно-східній Волині.10
Останнім часом (1958) А. Гардавський, досліджуючи залишки гребін-
цево-наколюваної кераміки на теренах Польщі й України, прийшов до вис-
новку, що в Польщі вона є східнього, українського походження. В її роз-
витку він вирізнив три фази, виявлені в Україні на пізньонеолітичних посе-
леннях у сс. Погорілівка (Кролевецького району, Сумської области), Бонда-
риха (біля Ізюми) та на поселеннях ранньої бронзової доби в Підгірцях
(Обухівського району, на Київщині) і Бортничах (на Лівобережжі, проти
Києва).
Для цього посуду прикметними є згрубілі, скісно зрізані вінця і --
як прикраса — відбитки шнурка з вузликами, обвиненого довкола тонкої па-
лички. Він не має нічого спільного з ямково-гребінцевою керамікою на Мос-
ковщині та в північній Европі. Залишили його по собі скотарсько-пастуші пле-
мена, яких культура ранньої бронзової доби на терені Люблинщини дістала
в археології назву тшцінєцької культури від поселення в с. Тшцінєц, повіт
Любартів.
М. Я. Рудниський, Деякі підсумки і ближчі завдання (як вище), 175 - 176 і
табл. XIV,- Е. Ю. Кричевськнй, Ранній неоліт, 375.
” Д. Я. Телегін, Неолітичні пам'ятки лісостепового Лівобережжя і Полісся Укра-
їни, Вісник АН УРСР, 1954, ч. 8.
121
Поселення з цією гребінцево-наколюваною керамікою зустрічаються
на великому просторі від Десни та Дніпра на сході по горішню Лабу на за-
ході, в цілій Польщі за виїмком західньогалицького Підкарпаття. Тому А.
Ґардавський пропонує для цієї культури нову, географічну назву — дніпров-
сько-полабська культура.17
Приблизно на початку III тисячоріччя до Хр. на північному сході Ук-
раїни з’являються з півночі праугрофінські племена, прабатьківщиною яких
були балтійські краї та північна і центральна Московщина. Вони просува-
лися тільки по середній і горішній течії Дінця та інших названих вище річок,
одначе не зайшли далі на південний схід від лінії Чернігів-Прилуки-Полтава-
Слов’янське.
Праугрофінські племена принесли з собою своєрідну кераміку, з якої
власне й пізнати їхні стоянки. їх посуд був ліплений вільноруч з глини, змі-
шаної з кварцовим піском, і мав добре вигладжену поверхню. Реконструю-
вати цей посуд неможливо, бо на стоянках знаходяться тільки дрібні його
уламки. Здогадно горщики мали яйцювату форму із звушеним заокругленим
дном і широким вгорі отвором. Стінки, ще до випалу, були прикрашені ряд-
ками ямок, відтисками зубців приладу, подібного до гребеня, і патичка, об-
виненого шнурком, з чого й пішла в археології її назва — ямково-гребінце-
ва кераміка. Всі відтиски, укладені в ламані лінії, трикутники та ромби, тво-
рили поземі пасма, відділені одне від одного рядками ямок, і вкривали, ма-
буть, більшу частину поверхні посудини.
Про ямково-гребінцеву кераміку Е. Крнчевський сказав, що вона “з’яв-
ляється як результат і вираз заснованої на рибальстві осілости”, і що “ри-
бальський шлях виникнення неолітичной культури створює на кампінській
основі культури ямково-гребінцевої кераміки північної і лівобережної Укра-
їни”.” Це твердження викликає деякі сумніви. Поперше, техніка виконуван-
ня орнаменту і його взори тут дуже мало залежать від рибальства і осілости
населення. Подруге, цс твердження сперте на зобов’язуючому ще тоді (1941)
совєтських археологів “ученні” Я. Марра про автохтонний місцевий розви-
ток усіх без виїмку племен та їхніх культур, які в праісторичних часах мали
місце в Україні. Тепер балтійсько-московське походження ямково-гребінце-
вої кераміки визнають всі європейські археологи.” Твердження Е. Кричев-
ського про виникнення такого роду кераміки на протонеолітичній (кампін-
ській) базі в неолітиків, які жили з рибальства, може стосуватися тільки до
її прабатьківщини.
На південь від теренів праугрофінських племен були землі, густо за-
селені хліборобськими племенами. Культура тих племен має в археології наз-
ву трипільської.
Київський археолог В. Хвойка, ведучи в 1890-их рр. розкопи на “Ки-
рилівських Висотах” у Києві і на терені с. Трипілля біля Києва, виявив неспо-
дівано уламки праісторичної кераміки, вкритої розписним (мальованим) ор-
наментом, глиняні фігурки та крем’яне й кістяне приладдя. Ці знахідки незна-
17 А. Сагсіаууікі, 2а§ас1піепіе киїїигу “сегатікі йгхеЬукои’еі” ху Роїасе, УУіасІ.
АгсЬ. XXV, 1958, 287 - 313-
Е. Ю. Крнчевськнй, Ранній неоліт, 376, 378.
111 В останньому часі 1. Козігіеу/зкі, Ргабхіеіе Роївкі, 1949, 46.
122
ного досі типу були зовсім неподібні до інших пам’яток старовини в Подні-
пров’ї. В Хвойка провів систематичні дослідження нових поселень і відкрив
широко відому тепер в археології Европи трипільську культуру. Після того
її досліджувало багато своїх і чужих археологів як М. Біляшівський, Е.
Штерн, М. Макаренко, В. Данилевич, В. Щербаківський, О. Гамченко, В. Коз-
ловська, П. Курінний, М. Болтенко, Е. Кричевський, Т. Пассек, О. Лагодов-
ська, О. Кандиба, С. Бібіков, В. Деметрикевич, Р. Кайндль, К. Гадачек, Л. Коз-
ловський, К. Маєвський, Е. Гімнер і ін. У висліді їх розкопів і теренових роз-
шуків відомо вже коло 500 поселень трипільського типу і відтворено доволі
повний образ матеріяльної і духової культури трипільців неолітичної, енео-
літичної і бронзової доби.
Поширення трипільської культури в ранньому і пізному періоді,
(за Т. Пассек)
В історії трипільських племен і їхньої культури виявлено вже три ета-
пи розвитку — ранній, середній і пізній. Поселення раннього етапу виявлено
у верхів’ях р. Прута (Витилівка б. Черновець), над середнім Дніпром на схід
від Кам’янця Подільського (Лука Врублівецька, Берново-Лука, Ленківці, По-
ливанів Яр) і далі на південь аж до злиття р. Реуту з Дністром, в околиці м.
Балти (Саврань) і над середнім Богом (Данилова Балка, Сабатинівка, Гребе-
нівка). Племена середнього етапу були розселені майже на всій території
Правобережжя, крім — можливо — найбільш південних районів. На сході
трипільські племена перейшли в околицях Києва через Дніпро на Лівобереж-
жя, і найдалі на схід висунені їхні поселення досліджено в селах Євминка і
Дукаті. Найдалі на захід висунені поселення трипільського типу виявлено
123
в с. Лежниці біля Володимира Волинського і в с. Соколі біля Крилоса, Стани-
славівської области. Пізні трипільські поселення розкопано у горішньому і
середньому Подністров’ї й далі на північ у верхів’ях Случі, Горині і Стиру
на горішній і середній течії Бугу і в південній частині волинського Полісся.
Трипільські племена не осілі хлібороби, які вже плекали пшеницю,
ячмінь, жито й просо. Зерно цих господарських рослин знайдено у слабо ви-
паленій глиняній обмазці трипільських хат-ліплянок. Примітивне хлібороб-
ство було головною галуззю в господарстві трипільців. Для обробітку поля
служили їм мотики із лосячого або оленячого рогу з отвором на держак та
однобічно опуклі клини-мотики з м’якого каменю, прив’язувані пласким бо-
ком до держака. Для жнив служили кістяні серпи або дерев’яні з крем’яними
вкладними. Спосіб молочення невідомий. Можливо, що колосся просто роз-
Трипіпьськнй кістяний серп з Коломийщиии біля с. Хапеп'я.
(за Т. Пассек)
тиради поміж долонями або розтоптували ногами, як це й досі роблять деякі
примітивні племена. Зерно мололи на зернотерках з граніту, гнайсу або піс-
ковику, які складалися з двох частин — більшої спідньої і меншої горішньої.
Спідня, що лежала на землі, мала вигляд пласкої подовгастої плити з вигла-
дженою, злегка вгнутою поверхнею. Горішня, яку брали в руки і якою роз-
тирали зерно, мала кулясту або близьку до призми форму з одною або кіль-
кома робітними площинами.
Крім хліборобства, трипільські племена займалися скотарством, ри-
бальством, менше полюванням. Згідно з дослідженнями В. І. Громової, вони
плекали дві породи рогатої худоби: одну дрібну, тонконогу з короткими ро-
гами і другу велику, що своїми розмірами дорівнювала сучасному черкасько-
му бикові, іноді турові. Крім того трипільці плекали вівці, кози й свині. Ко-
ней було дуже мало, і досі ще не вирішено, чи вони були дикі, чи вже приру-
чені. Псів було багато, і їхні кістки подивуються майже на всіх поселеннях.
Своєрідне, високо, як ніде в неолітичній Европі, розвинене було жит-
лове будівництво трипільських племен. Археологічні залишки його, т. зв. пло-
щинки або точки, здавна привертали до себе увагу дослідників трипільської
культури і були предметом довгих жвавих дискусій. Одні вважали їх місця-
ми спалювання померлих (Хвойка, Данилевич, Штерн, Оссовський, Деметри-
124
кевич, Еберт, Мінс, Менгін, Вільке, Козловський), інші вбачали в них залиш-
ки житлових споруд (Біляшівський, Макаренко, К. Мельник-Антонович, Гам-
ченко, Городцов, Спінин, Кайндль, Гадачек, Коссінна, Шухард, Чайльд, Ма-
євський, Нестор), те інші визнавали частину площинок залишками хат, а
решту залишками “домів померлих” (Козловська, Курінний). Таку саму
думку висловив був кілька років раніше (1923) В. Щербаківський, який ска-
зав: “точки могли бути різного походження і для різної цілі. Насамперед точ-
ки могли бути місцем молочення хліба ціпами, це могли бути й долівки хат,
але могли бути також точки, на яких спалювали покійників”.31 Тепер майже
загально прийнялася думка, що ці прикметні для трипільської культури спо-
руди це просто залишки хат.
Трипільське поселення в урочищі "Коломийщина" біля с. Халеп'я на Київщині.
(реконструкція)
Ранньотрипільські поселення були розташовані на низьких надзаплав-
них терасах рік, іноді й вище на берегах. Вони складалися звичайно з 8-10
круглих півземлянок із господарськими біля них ямами. Були також довгі
житла з 2-3 примішень-комор. Таке житло в с. Лука Врублівецька, вкопане
неглибоко в землю, мало 45 м. довжини, 3 м. ширини і поділене було на три
приміщення. По всій довжині всередині житла було 11 вогнищ, розміщених
на однаковій віддалі одне від одного.* 21 Подібне житло у с. Поливанів Яр, Чер-
новецької области, мало 26 м. завдовжки і 3 м. завширшки.22 Треба думати,
31 В. Щербаківський, Тілопальні точки і мальована кераміка, Трипільська куль-
тура на Україні, І, К. 1926, 119 - 138.
21 С. Н. Бибиков, Поселенне Лука-Врублевецкая и его значение для нстории
раннеземледельческих племен юга, СА, XI, 1947, 127 - 150,- його ж, Жнлища ранне-
земледельческого поселення в Луке Врублевецкой на Днестре, КСИИМК XXXV, 1950;
його ж, Раннетрнпольское поселенеє Лука Врублевецкая на Днестре, МИА, 38, 1953.
Т. С. Пассек, Трнпольское поселенне Поливанов Яр, КСИИМК, XXXVII, 1951.
125
що в таких будинках жила одна велика родина. Крім півземлянок, у ранній
трипільській добі були й наземні хати-ліплянки. їх виявлено в Ленківцях, По-
ливановому Ярі і Витилівці у північній Буковині та Сабатинівці, Улянівсько-
го р-ну, Кіровоградської області!. Про те, як були розташовані житла в та-
ких поселеннях, сказати щось певне ще не можна. їхні дослідники тільки здо-
гадуються, що вони були уставлені в один ряд, тісно одне біля одного, але
цей здогад мало обгрунтований.
Краще досліджене житлове будівництво середнього, розвиненого ета-
пу трипільської культури. Поселення того часу відрізнялися від давніших
своїм положенням і розташуванням. їх закладали на значній віддалі від вели-
ких рік, над малими річками, на підвищених, догідних для оборони місцях,
оточених глибокими балками або ярами. Так було, наприклад, розташоване
Залишки хати ч. 23 на трипільському поселенні ''Коломийщииа".
(за Є. Крнчевським)
поселення в урочищі “Коломийщииа” біля с. Халеп’я, Обухівського району,
Київської области, досліджуване Київською експедицією Інституту Археоло-
гії Наук УРСР в рр. 1934-1938. Воно займало доволі велику площу, а житла
його були розташовані двома концентричними колами: зовнішнє 170x200 м.
і внутрішнє 50 х 60 м. у промірі. Всі вони були звернені досередини поселен-
ня. Вільна площа в центрі поселення була призначена, мабуть, як загін для
худоби. Таке розташування мало на меті збільшити оборонність поселення.
В подібний спосіб і з тією самою метою уставляли свій обоз пізніше козаки
перед боєм і чумаки на відпочинку в степу.
У трипільському селищі в с. Поливановому Ярі, Кельминецького р-ну,
Черновецької области розкопами Т. Пассек в рр. 1948-51 був виявлений рів
завглибшки 2 м., який відділював високий виступ терену від прилеглої висо-
126
Реконструкція трипільської хати на поселенні Коломннщина І.
(за Т. Пассек)
корівні (плито). Його завданням було захищати свійські тварини від хижа-
ків.23 Конструкція площинок-точків була докладно досліджена під час розко-
пів на “Коломийщині”. За словами Т. Пассек, на приготованому під майбут-
ню хату місці клали поміст з широких дерев’яних колод, а на нього впоперек
-— ряди глиняних валків. Після цього розкладали на валках вогонь, щоб їх
випалити. Вогонь випалював до цегляного кольору горішню сторону валків,
а спідня з відтисками дерев’яного помосту залишалася сірувато-чорною.21 На
випалених валках, які разом з дерев’яним помостом під ними творили міцний
фундамент хати, укладали глиняну долівку і різні підвищення біля і проти
печі з 4-5 шарів добре випалених плиток пересічно 20-25 см. завдовшки і
3-15 см. завгрубшки, які не мали правильних геометричних форм. З кількох
шарів грубших плиток укладали черінь печі, який був значно вищий від до-
лівки. Багатошаровість і твердість фундаменту забезпечувала житло від во-
логости та гризунів і давала змогу тримати хату в чистоті.
За дослідженнями Е. Кричевського, були й простіші способи будови
фундаментів трипільських хат. їх робили також з кількох шарів випалених
плиток або з глиняних валків на дерев’яному помості, без горішніх плиток.
Це, можливо, залежало від числа мешканців майбутньої хати, від кількості!
робітних рук, від маєткового стану. Останній рід конструкції без плиток ві-
домий тільки на Побожжі та Подністров’ї.
Коли йде про хронологію описаних тут фундаментів, то в ранніх три-
пільських поселеннях їх ще не було. Свого розквіту досягають вони в розви-
неній середній фазі трипільської культури, а в пізній та в найпізнішій фазі
справжніх тришарових фундаментів (дерев’яний поміст, валки, плити) вже
нема. В хаті буває тільки звичайна глиняна долівка, яка в південній Україні
вся або частинно виложена кам’яними плитками.
На міцній основі площинок були побудовані наземні хати у вигляді
ліплянок. Стіни цих ліплянок були плетені з хмизу, обмазаного обабіч гли-
ною, мали наріжні дерев’яні стовпи, які піддержували всю конструкцію, і
були вкриті покрівлею, мабуть, солом’яною. Всередині трипільські хати бу-
ли поділені на два, три, а то й більше приміщень-комор. Перегородки між ни-
ми встановлювано на основі з глиняних валків, на них ставлено й зовнішні
23 Т. С. Пассек ,як попереднє.
2* Т. Пассек, Трипільска культура, І, К. 1941, 31 - 32.
127
Реконструкція печі з трипільської землянки иа Кирилівських
висотах у Києві.
(за П. Курінним)
стіни хати. Багатокоморні хати досягали розмірів 7-21 м. У хатній обста-
нові головне місце займала піч, яка була в кожній коморі. «Вона мала прямо-
кутну, вгорі склепінчасту, заокруглену форму і стояла на підвищеній основі
з глиняних валків.23
Чітке уявлення про вигляд і внутрішнє обладнання трипільської хати
дають глиняні моделі однокоморних хат, виявлені в різних часах розкопами
на поселенні у с. Сушківці, Уманського району на Київщині (один цілий,
більша частина другого і кільканадцять дрібніших уломків). Також у с. По-
лудні, цього ж району (два моделі), у с. Володимирівні, цього ж району
(сильно пошкоджений модель) та в урочищі “Коломийщина ІГ біля Хале-
п’я (уломки двох покрівель моделів). Питання, що саме являють собою ці
моделі, було свого часу живо дискутоване дослідниками трипільської куль-
тури. Тому, що вони стоять на чотирьох маленьких стовпчнках-ніжках, Е.
Маєвський2" та Л. Козловський27 вважали їх за моделі паляфітичних або те-
2" Е. Ю. Крнчевський, Доклад о "трипольських площадках" 1939 р. в Києві,
КСИИМК, II, 1939, 38,- його ж, Трипольские площадки, СА, VI, 1940, 33 - 44.
“ Е. Маіешькі, НаЬііаііоп Ишпаіпе (епсіоз) зиг рііоііз сіє 1а Ріп би пеоІШіідие,
ВиїеШпз еі тетоігез де 1а Зосіеіе д’АпіЬгороІофе де Рагіз, зеапсе ди 3 аугії 1913;
Міпіаіига пеоіііусгпа зіедгіЬу рггедЬізіогусгпеі г Роридпі, §ууіа1охуіі, XI, 1913,
77 - 79, іаЬІ. VI - VIII; Хаізіагзга ха^года па раїасії г когіса пеоіііи, Зргамюгдапіа г
розіедгегі Тоуу-ууа Хтаико\уе§о УУагзгауузкіе§о, дгіаі апігороіофсгпу, 1913, гезг. 1.
27 Ь. Коїіоуузкі, Видоууіе киїіигу сегатікі таїоууапеу 1930, 23 25.
128
Глиняний модель трипільської хати з Сушківки.
(за В. Козловською)
рамарних хат на палях. В. Козловська23 * * * * 28 і В. Щербаківський28 мали їх за .мо-
делі землянок без покрівель, а Й. Аіліо” - - за дитячу іграшку. Дискутоване
було також призначення моделів. Л. Козловський вбачав у них могильні да-
ри, що їх давали померлому в символічній формі як його власність,” В. Анто-
нович добачав у них житло домашнього опікунчого божка, що його шану-
вали мешканці хати,’2 а В. Козловська, відкинувши думку, що моделі — це
дитячі іграшки, здогадувалася, що вони грали ще нероз’яснену ролю в до-
машньому важливому культі.”
Останнім часом клясичний археолог Ф. Ельман (Бонн) висловив но-
ву думку в справі призначення моделів трипільських хат. Він вважає їх за
неолітичні урни у вигляді хат (Наизигпеп), в яких складано жертви.” Цей
здогад мало правдоподібний і міг би стосуватися, може, тільки до західньо-
українських моделів, але з них відомі тільки уламки покрівель. У моделях
23 В. Козловська, Розкопки 1916 р. біля с. Сушківки, Уманського повіту на Ки-
ївщині, Записки Істор. і фіпопог. секції Укр. наук, тов-ва у Києві, XVII, 1918, 51-68,
її ж, Точки трипільської культури біля с. Сушківки на Гуманщині, Трипільська куль-
тура на Україні, І, К. 1926, 43 - 66.
“ V. $2егЬакіу$ку, Цкгаііпвке пеоїйИіске “ріібйагіку” а оЬГагі враІоуЛпі, ОЬгог
ргеЬівіогіск^, П, РгаЬа 1923, 112 -113.
80 1. Аіііо, Гга§еп йег гиввівскеп Біеіпгеіі, НеІ8Іп£Їог8 1922, 93.
” Ь. Котіомгзкі, ВийоМе, ЗО.
82 IV. Апіопіемгіст, АгсЬеоІовіа Роївкі, 1928, 70.
” В. Козловська, Точкн трипільської культури, 56.
” Е. Оеігпап: “ісЬ тбсЬіе бав 8ійск (упамок покрівлі з Незвиськ) аіз еіп, \уєпп
аисії пісЬі вапг вевісЬегІев Веівріеі пеоІііЬівсЬег “Наизигоеп”, йіе хит АиІЬапвеп
Ьевіітті хуагеп, тії апГйЬгеп. Аи£ Сгипй убІкегкипйІісЬеп Апаїо^іеп Ьаііе ісЬ
Йіеве Агі уоп Наивитеп Гііг ОрГегЬеЬаІіег” (Сегтапіа, 33, 1955, 98 та в листі до
нас з 14. XI. 1956).
9
129
Реконструкція глиняної моделі трипільської хати з Коломийщиии
(за Т. Пассек)
типу Попудні й Сушківки нема куди класти жертв, всередині в них піч, лав-
ка і жертівник.
Модель хати, що його розкопала В. Козловська 1916 р. в с. Суіпківпі,
має 20-26 см. в плині і 11,5 см. висоти. Зберігається в Київському історич-
ному музеї. Вхід до моделю спереду через великий поріг. Праворуч входу
в кутку, при самій стіні, стоїть квадратна склепінчаста піч. Її верх звуже-
ний і витягнений вгору ніби комин-димар, але без отвору. Місце між дима-
рем і стіною “хати” (моделю) могло в оригіналі правити за лежанку для
старих людей або дітей в зимову пору, як це буває й досі в старих селян-
ських хатах по всій Україні. Проти входу в стіні зроблене було мале кругле
віконце, яке й тепер можна бачити в сінях сільських хат з видом на садок
130
®'6
N
Сліди стовпів трипільської хати в с. Незвиськах (внизу) та її реконструкція
(вгорі).
(за Л. Козловським)
131
позаду хати. Під ним на долівці збереглися залишки підвищення, яке могло
бути жертівником. Ліворуч входу, на невеличкому підвищенні, яке йшло
вздовж стіни всередині моделі, стояли колись чотири малесенькі посудини
(збереглися тільки дві), а біля них, ближче до лівого боку моделю, на то-
му ж підвищенні стоїть навколішках жінка, похилившись над зернотеркою,
яку покладено в спеціяльну заглибину. Сущківський модель хати стоїть на
чотирьох ніжках-стовпчиках, дві з яких відбиті.
Модель хати викопаний Е. Гімнером у с. Полудні, Манастирищен-
ського району, Вінницької области, майже тотожній, тільки в ньому сидить
ще одна жінка біля печі. Фрагменти моделів хат, виявлені на трипільському
поселенні на “Коломийщині”, ясно вказують на те, що покрівлі трипільських
хат, прямокутні в основі й сперті на дерев’яних кроквах, були вкриті в’язан-
ками соломи, подібними до сучасних кичок або снопків.
Трипільські площинки-точки відомі також з археологічних дослі-
джень у Галичині й Буковині, одначе їхня структура ще не досліджена до-
сить детально. А проте, Л. Козловський міг у кількох випадках реконструю-
вати вигляд цілої хати.
В с. Незвиська (в совєтських виданнях назва перекручена на Нез-
вишки), Городенського р-ну, Станиславівської области, на горішньому по-
селенні (лан “над ксьондзом”) він виявив на глибині 20 см. у верстві гуму-
су сліди стовпів прямокутної хати, подібної в пляні до грецького мегарону,
500-620 см. завбільшки. Всередині хата була переділена впоперек на дві не-
рівні частини — більшу житлову, 360 см. завширшки і меншу передню (гол),
260 см. завширшки. Знадвору біля східньої стіни була ще мала прямокутна
(125x 155 см.) прибудівка. Вхід, 125 см. завширшки, був у північній стіні
голу, а проти нього такий самий широкий вхід провадив у житлову частину.
Стіни хати були плетені з хмизу й обмазані глиною, повала-стеля складалася
з півкруглих тісно одна біля одної покладених дерев’яних бальків-лат та-
кож обмазаних глиною. Долівка зовсім не була випалена, не виявлено й слі-
дів печі. Фрагмент покривлі, глиняного моделю хати, знайдений між уламка-
ми глиняного посуду на терені хати, вказував на те, що трипільські хати в
Незвиськах були вкриті соломою на зразок сучасних селянських хат.ю
Провідною, характеристичною прикметою трипільської культури, по-
біч площинок-точків, є ї ї кераміка. Воїна технічно досконала, зроблена, за
малими виїмками, з добре відмуленої глини, ретельно випалена і цілком за-
слуговує на ім’я праісторичної української теракоти. Тому з нею обходи-
лися дбайливо і в разі пошкодження “зшивали”, можливо, грубими нитка-
ми, просвердлюючи для того паристі дірочки обабіч розколин. Посуд був
ліплений руками без ганчарського кола, грубина дна звичайно перевищує
грубину стінок, які бувають іноді, в малих кухликів, надзвичайно тонкі. На
внутрішній поверхні стінок помітні сліди згладжування, яке робили широ-
ким ребром з заокругленим краєм (Більче Золоте). Часом видно відбитки
пальців жінки-ганчаря.
Багатство форм трипільської кераміки дуже велике в порівнянні з
неолітичною керамікою інших частин Европи. Звичайно, воно було викли-
кане складнішими формами хатнього господарства, яке вимагало іншого по-
Ь. КоіІо^$кі, Висі (майє, 39, оЬг. 8
132
Неолітична трипільська кераміка з Крутобородииець (1-3 монохромна, 4 - 6 полі-
хромна) та з Незвиськ (7 - 9 поліхромна),
(за Т. Пассек та Л. Козловським)
суду зберігати припаси (зерно, муку, овочі), іншого тримати рідину, іншого
варити, а ще іншого для столового вжитку.
Л. Козловським, дослідник західньоукраїнських трипільських селищ
і їхньої кераміки, вирізнив три розвоєві фази форм трипільського глиняного
посуду на підставі своїх розкопів у Незвиськах, Більчу Золотому та Коши-
лівцях. Для першого ступня (Незвиська) прикметні такі форми: 1) груш-
куваті опуклі амфори з дуже низькою вузькою шийкою, 2) кухлики до пит-
тя з заокругленою спідньою частиною, овальні в поперечному перекрої з
короткою циліндричною шийкою і, іноді, з двома проколеними наліпленими
гудзиками під вінцями один проти одного, 3) доволі глибокі конусуваті мис-
ки, 4) такої ж форми кухлики до пиття на порожній ніжці та 5) великі пок-
ришки на посуд у вигляді плескуватої півкулі з лійкувато розхиленими він-
133
Жіноча глиняна фігурка з ранньо-трипільського поселення біля
с. Пука Врублівецька иа Дністрі.
(за С. Бібіковим)
цями. їх подібність до військових сталевих шоломів придбала їм в археоло-
гічній літературі назву “шведські шоломи”.30
Форми другого ступня (Більче Золоте) і третього (Кошилівці) на-
лежать уже до бронзової доби, і про них мова далі.
Європейської слави здобула трипільській кераміці її мальована
орнаментаці я,3' і тому в західніх областях України трипільську куль-
туру раніше називали в археологічних публікаціях культурою мальованої ке-
раміки.
30 І_. Кохіошвкі, Загув ргасІ7Ісіо\у, 1939, 22 - 24 і іаЬІ. 7.
*' В. Козповська, Кераміка культури "А", Трипільська культура на Україні, І,
140, 164, Л. Чнкапеико,-Нарис розвитку української неолітичної мальованої кераміки,
там же, 113 - 118,- Л. А. Диицес, Прочерченньїй орнамент трипольской культури,
Аспирантский Сборник ГАИМК, І, Л. 1929,- Т. Развек, Ба сегашілие ігіроііеппе,
ИГАИМК, 122, Л. 1935.
134
Трипільська кераміка із заглибленим орнаментом (с. Веремя на Київщині)
(за В. Козповською)
У мальованій трипільській кераміці виділяються посудини з багато-
барвним (поліхромним) або однобарвним (монохромним) орнаментом. їхня
поверхня рівна, добре вигладжена і перед розписом вкривалась червоним
135
Трипільська кераміка
монохромного типу з
та Петреиів (4 6).
(за Т. Пассек)
Володимирівни (1 3, 7)
фарбовим обличкованням (еп£оЬе). Після того поліхромний розпис нано-
силось на тому червоному тлі двома фарбами, чорною і білою. Чорна, іноді
темногніда і червона фарба — це пряжена довший або коротший час на вог-
ні залізиста охра, а біла — це каолін, здобуваний із місцевих глинястих ша-
рів (Трипілля, Кадіївці, Кудринці та ін.). Монохромний розпис виконува-
лось одною, чорною або темногнідою фарбою і часом обводилось тонкою
білою або червоною лінією (Василькове, Полудня, Томашівка та ін.).
Крім мальованого орнаменту, був ще на посуді орнамент прокресле-
ний (ритий) або жолобкований і “продряпаний”. Перший з них подивується
136
Уламки розписних посудин із зображеннями пса (1 - 5)
та бика (6) з трипільського селища в Петреиах (Басарабія).
(за Є. Штерном)
найчастіше на поселеннях раннього етапу Трипілля, на посуді та на глиня-
них жіночих фігурках (Лука Врублівецька, Сабатинівка), одначе вживається
він також у ранній стадії середнього етапу (Трипілля, Кадіївці, Поливанів
Яр). За дослідженнями М. Артамонова в околиці Вінниці та Брацлаву, жо-
лобкований орнамент був просто в моді головно на Підністров’ї,38 але висту-
пає також на кераміці Подніпров’я (Коломийгцина). Совєтські археологи від-
різняють жолобкований орнамент від ритого, проте це однакові мотиви, ви-
конані гострішим, тупішим чи заокругленим на кінці приладом.
“Продряпаний” орнамент робилося кістяним або дерев’яним прила-
дом з дрібними зубцями і іноді він вкривав цілу поверхню посудини у вигляді
прямовисного “рискування”. Вживаний був тільки на кухонному посуді, а
М. Артамонов, ВДИ, 1948, кн. 2, 154.
137
Розписна амфора з трипільського поселення в Крутобородиицях: 1 — вигляд збоку;
2 — вигляд зверху; зображення козла (3); кози (4); пса (5) та оленя (6).
(за В. Хвойною)
тому можна думати, що й призначення його було практичне: рапава поверх-
ня горщика з гарячою стравою менше пече в руки як гладка.
Обидва роди розпису, поліхромний і монохромний, уживано так на
ранньому, як і на пізньому, розвиненому етапі трипільської культури. Різ-
ниця між ними була, мабуть, тільки в територіяльному поширенні. Провідні
мотиви розпису трипільської кераміки, цього найкращого вияву мистецького
духа й замилування в красі й декоративності тогочасних мешканців' України
і взагалі цілої Европи — це спіралі і волюти. Багатство їхніх форм і сміли-
вість фантастичних узорів зробили трипільську кераміку найкращим мистець-
ким феноменом неолітичної доби. Зокрема прикметні подвійні спіралі, які
нагадують латинську літеру 8 і спіральний меандер (безконечник або “ци-
ганська дорога” в українських вишивках), що йшов довкола посудини. У
більшості випадків, головно на великих амфорах, мальований орнамент вкри-
вав лише горішню частину, плечі посудини, і тільки горщики менших роз-
мірів мали розпис по всій поверхні.
Декоративна снага трипільських майстрів не обмежувалася геомет-
ричними взорами. На їх мальованому посуді подивуються часто й фігуральні
мотиви у вигляді свійських тварин. На деяких посудинах із селища в Петре-
нах (Басарабія) намальовані чорною фарбою фантастичні постаті биків і
псів з великими пазурами. Деякі з них каблукувато вигнуті, і це привело Л.
Чикаленка на думку, що вони являють собою кінцеву фазу деяких орнамен-
тів, в якій абстрактна волюта набрала форм конкретної тварини (вівіфіка-
138
Уламки розписних посудин із зображеннями людини
з трипільського поселення у Ржнщеві.
(за В. Хвойною)
ціонізм.™ На одній великій амфорі з Крутобородпнець біля Летичева, Він-
ницької області!, є фігура з чотирьох творин -- цапа, кози, пса і серни.
Окремі фігури.псів та биків намальовані на кількох амфорах із Шипинців
(Буковина), Кошилівців, Товстенського р-ну, і Більча Золотого, Борщів-
ського р-ну, Тернопільської области.
Людські постаті лише зрідка з’являються на трипільській кераміці як
декоративний мотив. Досі тільки В. Хвойка виявив їх під час розкопів у
Ржищеві біля с. Трипілля над Дніпром. Треба думати, що цей рід орнамен-
ту не був випадковий, і людські та тваринні постаті мали своє магічне зна-
чення. Німецький археолог В. Бутлер'0 вважав, що навіть спіральний мотив,
дослідженню якого присвятив окрему працю О. Кандиба,* 41 був для трипіль-
ського мистця символом безупинного руху (спіральний меандер довкола по-
судини), можливо й символом самого життя.
Дослідження високомистецького геометричного і фігурального орна-
менту на трипільській кераміці ясно говорить, що це не була робота самих
ганчарів. Це окремі групи малярів і декораторів обмірковували їх, добирали
30 Л. Чикалеико, Вівіфікаціонізм, Прага 1938 (відбитка).
“ VI/. ВиІІег, Вег сіопаиіапсііїсйе ипсі сіег \\'Є8ІІ8с1іе Киїїигкгеіз сіег }йп§егеп
Зіеіпхеіі, Вегііп 1938-
41 О. КапсіуЬа, Віє Іогіїаиіепсіе Зрігаїе іп сіег Ьапйкегатізсйеп ОгпатеЩік.
А £ А, XXIII, Неї! 4, Вгаип8сй\уеі§ 1937.
139
кольори, надавали рисункові глибшого змісту і самі їх виконували. їх слід
вважати за перших основоположників українського народного мистецтва.
Варіянти цих праісторичних декоративних мотивів ще й досі можна бачити
на народних вишивках, килимах, великодніх писанках та народній кераміці.
У центральній та західній Европі неолітичну кераміку прикрашувано
тільки ритим чи жолобкованим орнаментом. Єдиний виїмок творила, може
саме під впливом Трипілля, найпізніша неолітична кераміка Чехії, орнамен-
тована, і то лише іноді, спіралями та трикутниками, виведеними темною
смолою.
Пишно розмальовану трипільську кераміку вважали за предтечу
грецьких мальованих ваз (Е. Штерн). Праісторичний Кріт, що вів перед у
культурному житті егейського світу, досягнув рівний ступінь мистецької
спроможності! пізніше, в енеоліті, наприкінці ранньомінойської і на почат-
ку середньомінойської доби (коло 2000-1850 до Хр.). Тому могли здогаду-
ватися, що це сталося до деякої міри під впливом трипільської культури.
Походження самої ідеї розпису трипільської кераміки — проблема,
яка кілька десятків років є предметом дискусії між дослідниками європей-
ського неоліту. За малоазійське чи месопотамське походження цієї техніки
прикрашування посуду висловились Й. Морган,'2 О. Менгін,1'1 Г. Шроллер,”
В. Антонєвич,"3 В Щербаківський/" Л. Домонкос, Л. Франц17 іа В. Єнни.’8
Заперечили цей здогад Е. Штерн,’” Й. Аіліо,°° П. Райнеке3' і В. Чайльд.* 31 32 33 * * * Інші
дослідники, як Г. Шмідт,“ Л. Козловський31 і Ф. Томпа," виводять ідею роз-
мальовування трипільської кераміки із Семигороду, з чим, напр., не пого-
джується Г. Шроллер,3" а К. Шухард37 думав навіть про Судетські краї як
про батьківщину трипільського розписуй В. Чайльд38 припускав можливість
існування в Україні секундарного, а можливо й терцієрного вогнища орієн-
тальної культури. До його думки прилучився румунський археолог І. Не-
стор.“”
сіє Могдап, Цеіееаііоп єн Регзе, Мешоігез VII, (138-
1:1 О. МепдЬіп, ІІг£е8с1іісШе <іег Ьіібепбеп Кипаї, ХУіеп 1925, Апйап§, 784-
“ Н. ЗсИгоІІег, МАСАУ, 1927, 8і£хип§8ЬегісІі£е, 154.
,= V/. Апіопієу/ісх, Агскео1о§Іа Роїзкі, ХУагзгахуа 1928, 68-
V. ЗіегЬакІУїкуі, ІІкгаііпвке пеоІШііске ріозсайку, ОЬгог ргекізіогіску, II,
Ргака 1923, 118.
Ь. Оотопкоь - Ь. Ргапх, 1УР2, XII, 1926, 94.
*' V/. А. Іеппу, МАСАУ, 1928, ЬУШ.
*" Е. уоп 5іегп, М. ЕЬегі’з Кеаііехікоп, XIII, 1928, 36.
ш Л. Аіііо, Гга§еп <іег ги88Ізскеп Зіеіпгеіі, НеІ8ІпбГог8, 1922, 99-
31 Р. Кеіпеске, Цег Ьауегізске 11г§е8скісІіІ8£геип<І, VII, 17.
и V. О. СЬіїсІе, Тке Ваті о£ Еигореап Сіуііізаііоп, Ох£ог<1 1927, 68.
И Н. $сЬтісІ£, 2еіІ8СІігі£і £йг Е£1іпо1о§іе, 1907, 121.
Ь. Кохіоууккі, Міобзха ерока катіеппа XV Роїзсе, 1924, 120.
33 Р. Тотра, Агскеа1о§іа Нип^агіса, V. - VI, ВийарезІ 1926, 53, 59.
Н. ЗсИгоІІег, 2еіІ8с1ігі££ £йг Е1йпо1о§іе, 62, 1930, 251.
37 Н. ЗсИисИИагсН, АИеигора, Вегііп 1944, 191.
V. О. СИіїсІе, Тйе ВапиЬу іп Ргейізіогу, Ох£ог<1 1929, 110.
І. Ме$£ог, 22 Вегісйі сіег гот. §егт. Коттіззіоп, 1932, 41.
140
Глиняна фігурка жінки з дитиною з три-
пільського поселення біля Сушківки.
(за К. Маєвським)
На нашу думку, ідея прикрашу-
вати глиняний посуд мальованим
орнаментом могла зродитися спон-
танно, в різних місцях, у висліді
однакових життьових, культурних
і творчих умовин. Вона могла ви-
ринути на місці в Україні, можли-
во, на базі те палеолітичного та-
туювання-
Другим виявом трипільського ми-
стецтва була п л а етика - ску -
л ь п т у р а — - людські й тваринні
глиняні фігурки. Такі фігурки бу-
ли прикметні для цілої групи нео-
літичних хліборобських культур на
Подунав’ї. їх викопали також на
Кріті та в Трої, одначе в трипіль-
ських поселеннях їх зустрічається
більше, там вони різноманітніші і
мають своє окреме значення. Люд-
ські фігурки бувають сидячі або
стоячі. Перші з Них вироблені
більш реалістично і часто сидять
на стільцях. Дві фігурки із Суш-
ківки, Бабанського району, Чер-
каської области, і з Криничок, Крижопільського р-ну, Вінницької области,
являють собою матір з пригрудною дитиною. На думку К. Маєвського, до-
слідника трипільської пластики, викопана в Сушківці фігурка матері, яка
похилила голову над дитиною — це найкраще зображення материнства з
неолітичної доби Европи.”0 Деякі фігурки сидять просто на землі, з простяг-
неними ногами. Стоячі фігурки потрактовані схематичніше, їх горішня ча-
стина пласка, з двома короткими виступцями замість рук, долішня має фор-
му стовпчика, внизу звуженого або злегка розширеного, з одною стопою.
В обох родах фігурок буває темною фарбою зазначене намисто, пояс, спада-
юче на плечі волосся, татуювання. На ганчарському селищі в Кошилівцях
знайдено фігурку з пластично зазначеним доволі високим взуттям.’1
Призначення цих фігурок не всім дослідникам було ясне. Одні доба-
чували в них зображення ідеалу праісторичної краси (Гернес), на думку
інших (Козловський), це були символи жінок і служниць, що їх мали спа-
лювати разом із померлим чоловіком. Ще інші (В. Щербаківський) вважа-
“ К. Маіешзкі, Ріазїука Іеггакоіом'а киїїигу сегатікі таїшуапеї уу хЬіогасЬ
ІууоуувкісЬ, Йууіаіоууіі, XVII, 1938, 67 - 70.
“ К. Насіасхек, Овасіа рггетуяіоууа V/ Коягуклусаск, 1914, 44.
141
Гпнняна фігурка жінки з дитиною на руках, з трипільського поселення
я с. Кринички иа^ Поділлі.
(за М. Макаренком)
ли, що не - зображення родоначальниць у матріярхальній родині. Нарешті,
розкопи цілого селища на “Коломийщині” біля с. Халеп’я на Київщині по-
твердили здогад деяких українських дослідників, що трипільські фігурки
мають глибоке культове значення. їх часто знаходять на колишніх вогнищах
або разом з посудом, у якому є перепалені тваринні кістки. Тому правиль-
ніший буде здогад, що це - - вияв культу родючости трипільських племен,
які магічним шляхом намагалися впливати на плодючість тварин, урожай на
полі і добробут дому.
Аналогічний культ богині родючости (Мартіа Маіег, Моіііег-Сосі-
сіев) був поширений у неолітичній добі в Єгипті, Західній Індії, Ірані, Месо-
потамії, Малій Азії, Греції, Македонії і на островах Кіклядах. Сербський до-
слідник неоліту В. Мільойчіч вважає, що культ цей був занесений з Месо-
потамії і Малої Азії на Балкани і далі в центральну Европу двома наворотя-
ми. За першим разом у IV і на початку III тисячоріччя до Хр. реалістичні
142
Трипільські глиняні фігурки тварин: 1 — бик (Кошнлівці); 2 —
уламок посудини з головою бика (Трипілля) 3; — голова коня (Суш-
ківка); 4 — корова (Сушківка); 5 — свиня (П'янишкове);
6 — бик (Сушківка).
(за Т. Пассек)
зображення “богині .матері”, за другим разом (III тисячоріччя) схематизо-
вані зображення богині, глиняні фігурки тварин та зоо- й антропоморфічні
посудини, відомі в цілому східньоегейському культурному світі.“ До цього ж
егейського культурного кола належала в неоліті й Україна.
“2 V. Мііоі^іс, Сйгопоіофе бет зйпдегеп Зіеіпгеіі МіНеі-ипсІ Зіісіозіеигораз,
Вегііп 1949, 108.
143
Зооморфна трипільська посудина із Зазупинець
біля Заліщнк.
(за К. Маєвським)
Чоловічі трипільські фігурки всі стоячі. Між ними помітна головка з
шоломом (Кошилівці), який нагадує мателеві первовзори. Деякі фігурки ма-
ють надряпану стрічку, що звисає з одного плеча навскіс через груди. Не-
відомо, чоловіча чи жіноча була викопана в Кошилівцях права стопа глиня-
ної постаті, яка за обчисленням К. Гадачка мала коло 1 м. заввишки.
Між глиняними фігурками тварин найчастіше подивуються фігурки
биків, рідше коней, овець, свиней, псів та птахів. Фігурки волів з Кошило-
вець часто вкриті розписом, напр., ціла фігурка червона, перед голови і кінці
рогів білі, з карку вздовж передніх ніг ідуть темні лінії. Інша фігурка вся
вкрита дрібними ритими каблучками, що являють собою, очевидно, вовну,
ще інші фігурки мають вище ратиць дірки, можливо, щоб ставити їх на ко-
ліщатка. В Кошилівцях знайдено також маленьку кістяну табличку з рисун-
ком бичачої голови із двома великими рогами. Всі ці знахідки виразно вка-
зують на те, що культ бика, як символу сили, спільний усім племенам довкола
Середземного моря в II тисячоріччі до Хр., мав своє місце з кінцем неоліту
також серед трипільських племен в Україні.
Окреме місце в трипільській пластиці творять антропоморфні і
зооморфні посудини. Перші з них мають ноги людської форми (Го-
родниця, Кошилівці, Шипинці”), другі — тваринні голівки й ніжки (Кошилів-
ці, Зозулинці, Кринички, П’янишкове®1). їхній зв’язок з культовими обрядами
безсумнівний. Культовими виробами трипільських пластиків були й описані ви-
ще глиняні моделі хат, які з реалістичною вірністю зображують внутрішню
обстанову житла і є найдавнішим джерелом досліджень над етнографією та
побутом України.
” №и$іирпу, МеоІіІЬіске апІИгоротогітіі пасІоЬку, ОЬхог ргеЬівІогіску, IX,
РгаЬа 1930/1931, 86 - 105; К. Маіешькі, РІавіука іеггакоіоїта, 80; Т. Г. Мовша, К во-
просу о развитии трипольской антропоморфной пластики, КСИА, 2, 1953.
“ К. Насіасхек, Озасіа рггетувіоіуа V/ Ковгуїоіусасй, 1914, 35 - 36; Н. СеКак,
Ріавіука епеоіііусгпе] киїіигу сегатікі таїоіуапеі у/ Роївсе, §іУІаіоіУІІ, XIV, 1935,
210; К. Маіешзкі, Ріавіука іеггакоіоіуа, 79 - 80; М. Макаренко, Етюди □ обсягу три-
пільської культури, Трипільська культура иа Україні, І, 176 - 177.
144
Трипільська посудина і жіноча фігурка з Володимирівни в Побожжі.
Уламок посудини трипільського типу з Кудринець в Побожжі.
Відбитка тканини на днищі трипільської посудини
з Назвиськ.
Виробом трипільських ганчарів були, нарешті, глиняні пряслички до
веретен і тягарці до ткацьких варстатів. їх наявність вказує на поширення
ткацтва серед трипільських племен. Відтиски тканин на дні трипільських по-
судин ще до їх випалу (Більче Золоте, Борщівського району, Стіни, Біло-
церківського р-ну, Поливанів Яр, Кельминецького р-ну, Буковина, Вовчи-нці,
Бесарабія) виявили існування у трипільців двох родів тканин — дуже тон-
кої роботи, що нагадує льняне полотно, і другого, - грубшого, подібного до
сучасної ряднини сільського виробу.’5
Високого розвитку досягло також кременярське виробництво. Ранні
трипільці вживали вкладнів для серпів, шкребків для обробки шкіри, платі-
вок у вигляді ножів, свердел, вістер до стріл та сокир. Прикметними для того
часу були шліфовані сокири, долота й мотики з ясносірого глинястого лупа-
ку. З тваринних кісток роблено шила, з трубчастих кісток — намиста й аму-
лети, які імітують просвердлені оленячі зуби.
На середньому етапі трипільської культури кремінь іде на виготовлен-
ня великих ножів-платівок, вкладнів до серпів, вістер до списів і стріл, вдос-
коналюється процес шліфування. Головним джерелом постачання кременю
для центральних областей України була околиця с. Студениці біля Кам’янця
М. Боптенко, Кераміка з Усатова, Трипільська культура на Україні, І, 1926,
11,- Н. Л. Кордиш, До питання про ткацтво в трипільській культурі, IV наукова кон-
ференція Ін-ту археології АН УРСР, 29. І. — 1. 2. 1941 в Києві,- її ж. Зразки плетінь
з Усатівського селища. Науково-літературний збірник "Світання", 1948, ч. 2, 56 - 59,-
М. Новнцька, До питання про текстиль трипільської культури, Археологія, II, К.
1948: Т. С. Пассек, Раскопки трипопьских поселений на Среднем Диестре, КСИИМК,
51, 1953. 58, рис. 25,
І п
145
Подільського, де виявлено його “копальні”, використовувані, .мабуть, упро-
довж тисячоріч. На кінцевому етапі видатне місце займає зброя: бойові ка-
м’яні топірці і крем’яні вістря до списів та стріл.
Трипільським племенам слід, нарешті, приписати першість у вживанні
металевих — мідяних виробів. Мідяні рибальські гачки згадують київські
археологи вже на ранньому етапі трипілля.00 Звичайно, вони були не місцеві,
а імпортовані з Семигороду, бо в Україні мідяної руди тоді ще не знали. А
проте, на середньому, енеолітичному етапі помітне вже власне виробництво
мідяних предметів з імпортованої сировини. Це були невеличкі пласкі сокир-
ки, прямокутні у поперечному перекрої, -знайдені, напр., у с. Верем’я на Ки-
ївщині, що їх відливали у найпростіших глиняних формочках. Очевидно,
водночас із сировиною прийшли в Україну також уміння топити руду і ли-
царство.
Біля поселень трипільського типу, зокрема більших (“Коломийщина”
на Київщині, Володимирівна, Підвисоцького р-ну, Кіровоградської области),
можна сподіватися могильників, одначе їх ще не виявлено, і взагалі спосіб
поховання у трипільських племен є не досить ще виясненою проблемою
української археології. Про здогадне загальне спалювання померлих була
вже вище згадка, коли обговорювано значення трипільських площинок-точ-
ків. При докладнішому розгляді звідомлень з розкопів заходить можливість
існування двоякого способу поховання. Дослідники трипільської культури
на Придніпров’ї, В. Хвойка і В. Доманицький, писали, що вони знайшли на
деяких точках попільниці-урни з перепаленими кістками (Верем’я, Обухів-
ського р-ну Київської обл., Кононча на Київщині, Крутобородинці біля Ле-
тичева на Поділлі, Колодисте, Звенигородського р-ну, Київської обл.), а на
інших трупокладення з скорченими кістяками (Чернихів на Київщині), або
випростаними (Щербанівка, Колодисте на Київщині).
Сліди подібного біритуалізму завважено також на горішньому Подні-
стров’ї. Перепалені людські кістки знайшов Ґ. Оссовський на трипільському
поселенні у Васильківцях біля Гусятина. А кістякове погребище з мальова-
ною керамікою досліджували А. Кіркор, Ґ. Оссовський, В. Деметрикевич і
О. Кандиба у красовій підземній печері “Вертеба” у Більчу Золотому, Бор-
щівського р-ну, і Ю. Полянський в с. Підгіряни біля Теребовлі.
Добре збережений кістяк трипільця з черепом арменоїдного типу та
з трипільською посудиною виявили в культурному шарі з трипільською ке-
рамікою на багатошаровому поселенні в с. Незвиськах, Обертинського р-ну,
Станиславівської области. Інші кістяки трипільців відкопано на їхніх посе-
леннях у Луці Врублівецькій над середнім Дністром та в Солонченах у Мол-
давії.” Одначе перепалених кісток з Васильковець, мабуть, ніхто не дослі-
джував, і в тому лежить тільки здогадність біритуалізму трипільців Подні-
стров’я. Осторогою може бути тут подібна знахідка Т. Пассек на “Коло-
мийщині", яка виявила у посудинах перепалені кістки, що, після докладно-
го дослідження зоологами, визначено як тваринні останки, слід якогось жерт-
00 В. М. Данилеико, Мідний вік, Нариси стародавньої історії, 1957, 57.
’т К. Черниш, Результати досліджень нижніх шарів Незвнського поселення.
МДАПВ, К. 1959, 84 - 85.
146
Трипільське поховання з с. Незвиськ біля Городеики.
(за К. Черннш)
воприношення.08 Отже, справа форми поховань трипільських племен досі ще
не вияснена. І. Шовкопляс каже: “Є підстави вважати, що трупи померлих
родичів спалювали, а їх попіл, можливо, зберігали в будинках, в спеціяльних
урнах. Разом з тим існували поховання дітей в будинках під долівкою.” Це
твердження дуже нагадує пізніший грецький та римський звичай, відомий
також із знахідок в Україні, і тому воно радше ретроспективне, необгрунто-
ване археологічними знахідками. Спираючись на вірогідних, кількома дослід-
никами потверджених знахідках у печері “Вертеба”, ми схильні думати, що
існував кістяковий спосіб ховання померлих трипільців, передусім на Подні-
стров’ї.
Хронологія трипільської культури має також свою історію. Першу
спробу її часового визначення зробив сам її відкривець В. Хвойка,” що по-
ділив її кераміку на дві групи: старшу із жолобкованим або монохромним
орнаментом і молодшу з поліхромним розписом. Одначе, молодшу групу, яка
лежала зверху в знахідках, він назвав культурою А, а старшу, що лежала на
споді, культурою В, замість в часовому порядку навпаки. Це стало прито-
кою пізніших непорозумінь, напр., у працях В. Чайльда™ і О. Менгіна.” На
цьому першому поділі спиралися в загальному й дальші спроби Е. Штерна",
О. Менгіна", Л. Козловського" та О. Кандиби,” які брали під увагу тільки
релятивну хронологію знахідок.
Першу спробу абсолютної хронології трипільської культури дав
” Т. Пассек, Трипільська культура, 1941, 79.
” В. Хвойка, Камеииьій век среднего Приднепровья, 1899, М. 1901.
™ Еаві Еигореап геїаііопв, 1922, 264.
71 ОвІЬапйкегапіІвсЬе Киїіигеп, Ювілейний збірник М. Грушевського, К. 1928, 4.
™ Е. Штерн, Доисторическая греческая культура на юге Росснн, Трудьі ХПІ
археол. сьезда, 1905, І, М. 1906.
73 \Уе1І8Є8сЬісЬ1е йег 8ІЄІП7ЄІІ, \Уіеп 1931, 56.
7‘ Міойвга ерока кашіеппа \у Роївсе, 1924, 106 - 152; 2агув ргайгіеібіу, 1939,
22 - 37.
73 Віє їогіїаиїепйе 8ріга1е іп сіег ЬапдкегатіясЬе Огпатепіік, А І А, ХХШ,
НеЙ 4, Вгаип8сЬм'еІ£ 1935.
147
П. Курінний.7" Він ділить її на п’ять ступнів:
І. Найраніший ступінь (3500-3000 до Хр.)* 77 * *
Київські селища на “Кирилівських висотах” і долішні поземи в садибах Свя-
тославського і чч. 59-61. Нові розкопи ГІ. Курінного у 1938-39 рр. доказали,
що виявлені тут В. Хвойкою “землянки” — це вогнища наземних житлових
споруд. Т. Пассек і Е. Крнчевський, за Ф. Шмідтом, вважають це селище
енеолітичним.
II. Ранній ступінь культури В (3000-2500 до Хр.)
а) Селища типу Жуківці — Халеп’є — Коломийщина, навколо с. Трипілля,”
б) селища типу Томашівки між річками Россю, Виссю і Синюхою,”
в) селища типу Більче Золоте І;80 поширення: Полудня — Незвиська (го-
рішнє селище) — Вишнівець — Шипинці.
III. Пізніший ступінь культури В (2500-2000 до Хр.)
Селища типу Володимирівна - Петрени, між Дніпром і Карпатами (Київ —
Дніпропетровське — Бучач — Петрени).8'
IV. Культура “А”, з міддю (2000-1500 до Хр.)
Селища типу Верем’я, між Дніпром і Россю.82
V. Найпізніший ступінь (1500-1000 до Хр.)
Селища типу Борисівна - - Райки - - Усатово, вже з бронзової доби.
Пізніше у своїй доповіді на тему “Періодизація трипільської культу-
ри в Україні”83 П. Курінний поширив часові рямці першого, найранішого ступ-
ня трипільської культури, почавши його вже половиною 5 тисячоріччя до Хр.
Посереднє місце між релятивною і абсолютною хронологією займає
Т. Пассек8* своїм поділом найголовніших поселень трипільської культури на
три ступні: А (неоліт), В (енеоліт) і С (енеоліт-бронзова доба). Цього поді-
лу додержуються тепер совєтські археологи, ділячи час тривання трипіль-
ської культури на раннє, середнє й пізнє трипілля.
Справа походження трипільських племен досі ще не вирішена і дис-
кутується в археологічній літературі як,основна проблема етногенези укра-
їнського народу. Сам відкривець трипільської культури В. Хвойка вважав їх
В приватному листі до нас з Києва, з 5. 12. 1940 р.
77 В. Хвойка, Камеииьій век, Хв. Вовк, Матеріяли до укр. етнології, 1, 1899,
16 - 20.
В. Хвойка, Каменньїй век, Трипільська культура, І, 1940.
70 Розкопки П. Курінного (ВУАК, Коротке звідомлення за 1925, К. 1926).
В. Козловська, Розкопки 1916 р. біля с. Сушківки, Записки Українського наук,
товариства, XVII, К. 1918, V. 6. СЬіІЗе, Зсйірепііг, 1923; М. Нітпег, Зхуіаіохуіі, XIV;
О. КапЗуЬа, ЗсЬірепііг, ХУіеп 1937.
81 В. Хвойка, як вище, Е. Штери, як вище.
ь" В. Хвойка, як вище,- В. Козловська, Кераміка культури "А", Трипільська куль-
тура иа Україні, І, 1926, 140 - 164.
83 Доповідь була прочитана в Ашаффенбурґу (Німеччина) 13. 8. 1947 в рямцях
ПІ Наукової Конференції групи перед-і ранньої історії УВАН.
81 Трипільська культура, К. 1941, табл. 2 на стор. 20,- Периодизация трипольских
поселений, 1949, 6.
148
за праслов’ян, місцеве населення. Думку про автохтонність трипільців підтри-
мували пізніше Г. Шмідт,85 * 87 М. Тальґрен,80 В. МільойчічЛ. Козловський88 * * * * * * * * * * * і К.
Маєвський.80 Деякі інші дослідники висунули твердження, у зв’язку з проб-
лемою мальованої кераміки, що трипільські племена прийшли в Україну з
західнього Ірану через Малу Азію (В. Городцов,”0 В. Щербаківський”1), а В.
Чайльд’2 і за ним пізніше В. Щербаківський"3 виводять трипільські племена з
Подунав’я. І тільки Е. Кричевський після детальної аналізи крем’яного зна-
ряддя трипільців намагався встановити безперервну еволюцію його форм від
оріньяку через мезоліт та ранній неоліт аж до трипілля і тим доказати міс-
цеве походження трипільської культури та відвічний автохтонізм її носіїв-
хліборобських трипільських племен.
До того самого висновку прийшов у той же час німецький археолог
Я. Цоц, який досліджував крем’яне виробництво трипільських поселенців на
колонізованому ними семигородському терені в Кукутенах.01 В останньому
часі К. Черниш висловила думку, що в слабо покищо досліджених неалітич-
них пам’ятках Побожжя типу Мельнична Круча, Довгань і Гард треба шука-
ти ту ранішу місцеву культуру, з якої в цьому районі пізніше розвинулась
трипільська культура.”’
Одначе у Е. Кричевського й тут не обійшлося без помилки, що вини-
кає з недостатнього знання'західньо-европейських археологічних матеріялів.
Він пов’язав між собою дві різні речі — культуру трипільську і культуру
центральноєвропейської лінійно-стрічкової (волютової кераміки). Зведений
подібністю орнаментаційних мотивів (волюти), він вважав, що перша з них
(трипільська) є тільки найбільш розвиненим варіянтом другої (волютової).
А втім, про таке взаємовідношення обох цих культур і мови не може бути.
Здогадне переродження одної культури в другу могло статися тільки на за-
хідньоукраїнських землях, де взаємно перетинаються території обох цих
культур, а там нема жадних слідів такої зміни. Цьому суперечить також хро-
нологія обох цих культур,” і тому С. Бібіков вважає, що погляд Е. Кричев-
ського вже перестарів.” Від себе він подає іншу розв’язку цієї проблеми, а
“ РгаЬівіогізсЬез айв Озіазіеп, ХеДзсйгіИ £ііг Еіііпоіобіе, 56, Вегііп 1924, 141.
м Зибгивзіапсі, Меоіііііікит, М. ЕЬегі’з Кеаііехікоп, XIII, 1929, 37.
87 Сйгопо1о8іе сіег аипеегеп Зіеіпгеіі МіИеІ-ипсІ Зіісіозіеигораз, Вегііп 1949,
106.
2агуз ргасігіеібху Роїзкі роїисіпіохуо-хузсіїосіпіеі, 1939, 22.
“ Агсіїеоіобіа, II, ІУагзгахуа 1948, 172.
Броизовьій век на территории СССР, Большая совет. знциклопедия, 7, 1927,
610.
” Формація української нації, Прага 1941, 41.
ю Тйе Пахуп ої Еигореап Сіуііізаііоп, Ьопсіоп 1947, 145
ю Кам'яна доба в Україні, Мюнхен 1947, 56.
Ь. Іоіі, ІУіепег ргайізіогізсіїе 2еіІ8СІігіїІ, 28, 1941, 10.
К. К. Черниш, Раиньотрипільське поселення Ленківці на середньому Дністрі,
К. 1959
" Докладніше про це у Я. Пастериака, До проблеми поширення й хронології
лінійно-стрічкової кераміки в Европі, Авґсбурґ, 1948, 11 - 12.
” Культовьіе жеиские изображения племен юго-восточной Европьі, СА, XV,
1951, 138; додержується його ще тільки К. Черниш, Вісник АН УРСР, 1956, 78.
149
саме: трипільська культура виникла через асиміляцію місцевого мисливсько-
го населення із племенами з півдня, з Балкан. Місцевими були при п)ьому:
важливість мисливства, півземлянки і архаїчна обробка кременю, а південни-
ми: хліборобство, скотарство, кераміка, культ родючости і мідь.08 За важли-
вий доказ цього він вважає факт, що давніші трипільські поселення, розта-
шовані в основному на Подністров’ї, вирізняються досконалішим глиняним
посудом, складнішим розписом і більшою різноманітністю фарб. Чим далі від
Пруту і Дністра на північний схід, тим простішими й примітивнішими стають
глиняний посуд і кольоровий на ньому розпис.™ Думка не ноіва, бо вже В.
Хвойка звернув на це увагу.””
Одначе залишки трипільської культури Подністров’я старші за семи-
городські та балканські, і тому треба думати, що племена з мальованою ке-
рамікою пересувалися в протилежному напрямку, з півночі на південь. При-
чиною цієї міграції не могло бути шукання кращих умовин життя, бо за
археологічними дослідженнями Д. Козловського* 101 102 власне вже під час триван-
ня трипільської культури почав витворюватися дуже сприятливий для хлібо-
робства ґрунт - - український чорнозем. Судячи з величезної кількості! міс-
цевостей в Україні із залишками трипільського типу, треба думати, що при-
чиною поширювання трипільської території на захід і на південь було свого
роду перелюднення густо заселеного краю. Тоді одна частина трипільських
племен перейшла в південно-західньому напрямку через середній Дністер та
Прут і розвинула в Молдавії культуру з мальованою керамікою типу Петре-
нию — Кукутени103 104 * * 107 - - Ізвор”" з поліхромною (Кукутени А) та монохромною
(Кукутени В) керамікою. Спіральний орнамент на ній, часто розриваний в
окремі волюти, петлі та есуваті (з) мотиви, виконаний білою фарбою на чер-
воному тлі та обведений темною лінією. Шукаючи міді, ця група трипільців
дісталася через Семигородські Альпи в Семигород, де витворила культуру,
відому найкраще із селища в Агіизй (Егбзй).”’3 Прикметним для неї, крім
мальованої кераміки, мідяних виробів і глиняних печаток для витискування
орнаменту, є глиняні ложки лійкуватої форми з пласкими держаками, прикра-
шені широкими червоними пружками. Такі ложки знайдено на багатому три-
пільському селищі в Заліщиках над Дністром'08 як наявний доказ товарооб-
мінних зв’язів його мешканців із семигородськими трипільцями. Другим до-
казом торгівлі з ще дальшими краями (Єгіпет?) є дармовиси із слоневої ко-
сти, знайдені на селищі в Агіизй-Егбзй.”" Інші трипільські еміґранти-коло-
ністи подалися були вгору Дунаєм на північні Балкани і поселилися на лесо-
88 Раииетрипольское поселеиие Лука-Врублевецкая, МИА, 38, 1953.
™ І. Шовкопляс, Середнє трипілля, Археол. дослідження, 1957, 104.
Раскопки площадок в с. Крутобородинцах, Древиостн, 21, 1910, 21.
101 2агу8 ргасіхіеібіу, 29.
102 Е. Штерн, Доисторнческая греческая культура на юге России, М. 1907.
,<я Н. ЗсЬтісИ, 2еіІ8сЬгі£і Ніг ЕіЬпо1о§іе, 1911; Сисиіепі іп сіег оЬегеп Моїсіаи,
1932.
104 V. Оитіїгезси, Ьа сгопоіоеіа беїіа сегатіса біріпіа ДеІГ Еигора Огіепіаіе,
ЕрЬетегіз Пасоготапа, Кота 1930, IV, 257 - 308.
Е. Цазхіо, Ьев Іурез Де уавев реіпіз б’Агіивб, Пасіа, І, 1924, 1 - 27.
108 Матеріали із збірки М. Панаса в м. Заліщиках в Музею НТШ у Львові
107 Ь. Кохіоімккі, Міосізга ерока катіеппа, 1924, 120.
150
Глибока миска (вгорі) та глиияиа ложка (внизу) з
трипільського поселення в Заліщиках.
вих теренах сучасної південної Сербії й Банату. Там вони витворили і зали-
шили по собі культуру типу Ґумельніца, що дістала свою назву від місцево-
сті! Ситеїпііа в Банаті.108
Найкращий вияв трипільського керамічного виробництва і оздобниц-
тва на Подністров’ї, супроти вище сказаного, ніяк не може бути доказом йо-
го балканського походження. Ми вважаємо це за вказівку, що саме там, на
Подністров’ї, в найраніше заселеній частині українських земель слід шукати
первісної батьківщини трипільських племен і їхнього декоративного мистец-
тва. Водночас цим збивається твердження деяких згаданих дослідників про
їх малоазійське походження, бо на Лівобережжі, далі від Дніпра та ближче
кавказьких, ще палеолітичних воріт, знахідок трипільського типу досі зовсім
немає.
В західніх областях України, зокрема в Галичині й на В о-
л и н і, у І неолітичній добі піскові надми горішнього Побужжя все ше засе-
лені нащадками носіїв кампінської культури, які живуть давнім життям, збе-
рігають неолітичні виробничі традиції, одначе вже переймають нові форми
знаряддя. Поруч крем’яного знаряддя, виробленого кампінською технікою,
з’являються нові типи, в тому числі високі трикутні стрілки і рильці з платі-
1,18 V. О. Сйіїсіе, Тйе ІіапиЬу іп РгеЬівіогу, 1929, 67; X Иевіог, Бег Зіапй сіег
Уог8Є5сЬісЬ1.5£ог8сЬип8 іп Вишапіеп, 22 ВегісЬі сіег готівсІі-£егтап. Коттіввіоп,
1932; V. МіІоіііб, Сйгопоіо^іе Йег ійпяегеп Зіеіпгеіі, 1949, 60 - 64; Я. Пастернак,
Складові елементи праісторичної культури України, 1956 (рукопис).
151
1
Раииьоиеолітичне крем'яне знаряддя для обробки дерева
із Сокільця (1 - траише), Хоиьківців (2 - пік) і Ярншова (З
- струг) иа середньому Дністрі.
(за І. Шовкоплясом)
вок, чужі кампінській культурі. Змінює також свою форму кампінська сокир-
ка (ріс). Подовгастий, грубо оформлений макроліт перетворюється в овальну,
краще оформлену сокиру з вузьким лезом, перекрій якої має вигляд грубої
сочки. Поруч з більшим знаряддям трапляється ще доволі багато мікролітів
тардеиуазького типу. Тому виправданою для цієї початкової стадії неоліту
в Надбужанщині є назва м ікро л іти ч ний неолі т.10“
В ІІ-Ш добі західньоукраїнського неоліту населення Надбужжя роз-
виває свою дотеперішню культуру “мікролітичного неоліту” у справжню нео-
літичну культуру, яка в археології має назву “надбузької культури”. Стоян-
ки і села надбузьких неолітиків подибується на широких просторах від го-
рішнього Побужжя на півдні аж по Прип’ять на півночі. На західній Волині,
на Здолбунівщині, Крем’янеччині, на Володимирщині та на Ковельщині вони
зустрічаються на піскових надмах, також і на Підляшші в околицях Дороги-
чина. У районі Дубна, Рівного і Луцька волинські неолітики поселялися на
врожайних лесових землях. Усі перелічені стоянки ще мало досліджені. На
них трапляються дрібні уламки глиняного посуду, дрібне, мало типове кре-
м’яне знаряддя, часом більші вироби — сокирки, серпи, вістря до списів то-
109 Я. Пастернак, Коротка археологія західноукраїнських земель, Львів 1932, 6.
152
що. З Холмщини, крім дрібних крем’яних виробів, на окрему увагу заслуго-
вують дві цілі, ще неонубліковані глиняні посудини, викопані в с. Чернятині,
Красноставського району.
У Галичині залишки селищ Надбузького типу також мало вивчені.
Початок був зроблений тільки у 1924 р. в с. Тарнавиці біля Яворова, де Я.
Шептицька знайшла піскову надму, оточену мочаруватими долинами і розко-
пала на ній чотири землянки, 150-180 см. глибини, наповнені чорноземом. У
ньому виявлено куски випаленої обмазки колишньої покрівлі, чотири крем’яні
знаряди, в тому числі круглу шкребачку та багато уламків глиняного посу-
ду, прикрашеного відтисками пальців, дірками попід вінцями, круглими ґу-
дзками та простими й хвилястими наліпленими листівками з відтисками паль-
ців.”0
В мочаруватій долині річки Верешиці, на захід від Львова, виявлено
в захищеному місці на полі “Острівець” серед колишнього багна і на ставу
в с. Мшана, Городецького р-ну, сліди неолітичного селища і кременярської
майстерні. Поруч керамічних уламків, знайдено там багато крем’яного зна-
ряддя.”1 На ставу в с. Бовдури, Брідського р-ну, біля нерозкопуваних зем-
лянок знайдено вогнища, дві грубі двостінні сокирки, два камені розтирати
зерно і кілька менших крем’яних знарядів.”2
Тільки у виїмкових випадках надбужанці поселялися в печерах, напр.,
в Єзуполі біля Станиславова, Космирині біля Бучача та Бущі біля Дубна. Є
також давні неперевірені відомості про виявлення залишків селищ типу па-
лафітів”3 у с. Лежайську над Сяном і у Висоцьку, Рівенського району.
Ще менше як селища досліджені поховання неолітичних надбу-
жанців. Є тільки відомості з Галичини про крем’яне знаряддя, знайдене біля
кістяків у Сокальщині (Переводів, Старгород, Острів, Тудорковичі), та з Во-
лині про невеличкі могили з крем’яним та кам’яним знаряддям (Мощаниця
біля Дубна), про скорченого кістяка (Одеради біля Луцька) і про погреби-
ще з керамікою і крем’яними сокирками (Новостав біля Горохова). Такі по-
ховання фахово досліджено тільки в одній місцевості на західньому Поділлі.
В с. Остап’є, Скалатського р-ну, Я. Брик розкопав у 1929 р. могилу з трьома
неолітичними похованнями. Сильно струхлявілі кістяки лежали скорчені на
правому боці, обернені головою на південний захід, на кам’янім вимощенні.
Біля всіх трьох кістяків знайдено могильний виряд “на той світ”. Біля одно-
го лежали крем’яна шкребачка і трикутне вістря до стріли, біля другого ікло
кабана (можливо амулет), біля третого ретушований відлупок і трикутна
110 3. Згеріуска, Зргахуогбапіе г ровгикіхуап ху Тагпохуісу XV роху. )ахуогохувкіт,
хуоієху. Іхуохувкіе, РАР, ПІ, 1927, 213 - 215.
111 Непубліиоваиі матеріали зі збірки о. Я. Єлиїва в Музеї НТШ у Львові.
112 20ХУ, VIII, 1933, 47; Ь. Когіохмвкі, Міосївга ерока катіеппа ху Роївсе, 1924,
184.
113 Палафітами називають у західиьоевропейській археології праісторичні ха-
ти на стовпах, будовані на озерах та ріках. Проте, докладні дослідження О. Парета
виявили, що йде тут про поселення на мочаруватих берегах, які після того, як під-
соння Погіршало і рівень води піднісся, були залиті водою. Тому залишки зна-
ходяться тепер досить далеко від берега даного озера чи ріки (О. Рагеї, Пав пеие
Віїб сіег Уог§евс1ііс1ііе, 81и1і§агі 1946, 13 - 83).
153
премяи, сокири иадбузького типу, двостінні грубі (4 5) і тонкі (1 2» та
із стятими боками (31 і п„ <» 1 ' Т0ИКІ Iі» 2) та двостіниа
7" ' ’• ! ~ ПавЛ,в <Холм>' 2 - Хлолятия (Сокаль), 3 - Глубічок
(Тернопіль), 4, 5 - Желехів (Каміика Струмилова).
(за Л. Козловським)
154
с грілка. При тому жадного глиняного посуду.114 Мабуть, у ранньому неоліті
був він високо цінений, і тільки згодом стали давати в ньому страву в могилу.
Найкраще дослідженим виявом культури неолітичних надбужанців є
їхнє кременярське виробництво. З-поміж прикметнішого приладдя пер-
ше місце займають тут сокирки, типологічний розвиток яких є досі єдиною
хронологічною підставою часової клясифікації знахідок.
Найдавнішою розвоєвою формою надбузьких крем’яних сокирок є зга-
дані вже вище овальні сокирки з гладженим (шліфованим) лезом. Це т. зв.
двостінні грубі сокирки, які знайдено в Желехові (район Камінка Струмило-
ва) і в Салашах (Рава Руська). В той самий час у північній Европі виготов-
лювано подібні крем’яні сокирки, одначе круглі в поперечному перекрої,
вальцюваті. Одну з таких сокирок знайдено на західньому Поділлі (Товсте,
р-н Скалат), і це є досі єдиний імпортований ранньонеолітичний предмет в
Україні з далекої півночі.115
Двостінна груба сокирка, в своєму дальшому розвитку впродовж II
неолітичної доби, стає чимраз тоншою, лезо її ширшає і від леза вгору ви-
гладжена вона дбайливіше. Це є двостінна тонка сокирка.
Поширення двостінних сокирок обох типів вказує на величину тере-
нів, заселених надбужанцями в І-ІІ неолітичній добі, при чому їх окраїни
могли бути тільки зрідка заселені. Південна границя цієї території доходила
до південного підніжжя Карпат, приблизно по лінії Городенка — Долина —
Старий Самбір. Західню границю творили р. Сян в околиці Перемишля і за-
хідні частини районів Яворів і Рава Руська. Багато важче визначити північ-
ну границю через недостачу археологічних матеріялів і досліджень Волині.
Найбільше згущення знахідок виявляють північно-галицькі райони Сокаль
та Броди, і тому можна думати, що там був центр надбузького населення в
ранньонеолітичній добі. Далі на північ подибуються вже тільки дуже широко
розкинуті знахідки двостінних сокирок на Томашівщині, Грубешівщині,
Остріжщині і навіть над р. Прип’ятю (Цмєнь, Посеничі). Східня границя по-
ширення цих сокирок була, мабуть, аж над Дніпром, бо їх знаходять так на
східньому Поділлі, як і на Київщині. Чи надбузькі неолітики бували також
у північній Буковині, цього не можна ще нині сказати з браку знахідок.
Пізніше, приблизно в III неолітичній добі, кременярські майстри сти-
нають обидва гострі боки двостінних тонких сокирок, і вони стають прямо-
кутними в поперечному перекрої, із злегка опуклими ширшими боками. Ще
пізніше обидва ширші боки випростуються, стають пласкими. Одначе ця
остання розвоєва форма належить уже до енеоліту і ранньої бронзової доби.
З дрібнішого крем’яного знаряддя надбузького неоліту помітні шкре-
бачки, ножі та три типи вістер до стріл — трикутні, з видовженим черешком
та викроєним біля підстави коротким черешком.
Для повного надбузького неоліту прикметною є високорозвинена
кременярськатехніка. Кременярські майстерні, часто значних розмірів,
напр., у Старих Залізцях (Броди), Новосілках (Перемишляни), Марковій
(Підгайці), Скоморохах (Тернопіль), Стриганцях (Товмач), Городку і Пе-
ресопниці (Рівне), Сапанові (Крем’янець) та Половлі (Сарни), постали на
п* X Вгук, Ьшіаїом/ії, XVI, 1939, 120 - 121.
1,5 IV. Апіопіем/ісг, АгсНеоіо^їа Роїзкі, 1928, 72, гув- 18.
155
Неолітичне крем'яне знаряддя надбузького типу із Сокальщннн (1-3 — шкребачкн,
4-5 — обшкробувачі, 6-7 — пилки, 8-9 — ножі, 10-11 — проверткн, 12 — валочок,
13 — провертка, 14 — овальна пилка, 15-32 — стрілки різних типів.
(за Л. Козловським)
волинсько-галицьких зложищах кременю, який подивується в сенонській
крейді у вигляді численних валунів, іноді доволі великих, чорного або сірого
кольору. Від тих валунів-ядрищ відколювано скалки до 20 см. завдовжки, що
саме вказує на їх надбузьке походження. З них виробляли різне хатнє при-
ладдя та вістря до стріл, що вказують на велику ролю мисливства в житті
надбузьких неолітиків.
156
Названі крем’яні скалки зустрічаються іноді по кільканадцять, кіль-
кадесят, а то й більше штук разом. У с. Лудині на Володимирщині викопали
їх до двох пудів (32 кг.) вагою.1'” Такі “крем’яні скарби” свідчать, що неолі-
тичне кременярське виробництво Побужжя було поставлене на торговельну
базу, і майстерні працювали не тільки на власний ринок збуту, але й на
експорт, у доріччя Дніпра, Пруту і в Прибалтику. Зазначені на карті місця
виявлення крем’яних скарбів показують шляхи, якими вони розходилися в
ближчі й дальші околиці. Всіми цими шляхами ширилися культурні впливи
України, нові технічні здобутки кременярського виробництва, нав’язувались
міжплемінні взаємини у неолітичного населення українських земель.
Поруч знаряддя із волинського темного або сірого кременю, подиву-
ються в Надбужжі також вироби з чужих порід кременю. Це був смугастий
кремінь, імпортований з Радомської области (Кшемйонки, р-н Опатів), тем-
ний з білими цятками з околиць Люблина (Рахів, р-н Янів) та темнобрунат-
ного кольору з околиць м. Кельне в Польщі. Нефрит спроваджувано, мабуть,
із Шлезьку. Місцевого походження е деякі сокирки з кристалічної породи.
На Костопільщині (Дюксин) знайдено сокирку з кварциту.
Залишки кераміки надбузької культури відомі вже з 35 місцево-
стей, з того дві третини з надмових стоянок. Це все тільки дрібні уламки, з
яких годі відтворити цілість, що дала б уявлення про надбузькі керамічні
форми. Посуд вироблений досить грубо, з недбало очищеної глини, зміша-
ної іноді з гранітовим піском, здебільша неорнаментований. Колір іззовні
червоно-гнідий або брудиожовтий, всередині сіро-чорний. Частіше вжива-
ними орнаментами були карбовані вінця посудини та маленькі дірки під він-
цями. Дірки були або наскрізьні, щоб під час варення з горщика виходила
пара, або тільки частинно зроблені зсередини, а іззовні закриті маленькими
глиняними гудзками. Під цими дірками часто зустрічається наліплений гли-
няний валок з відтисками пальців. Дуже рідко подивуються риті рівнобіжні
лінії. Виявлені фрагменти дна виразно вказують на те, що воно було пласке,
отже надбузькі племена, очевидно, мали вже стіл. На підставі багатьох опук-
лих уламків можна думати, що в надбузькій кераміці переважав посуд куля-
стих форм. Під час першої світової війни (1916 р.) командант одного з по-
льових німецьких шпиталів знайшов, а можливо й викопав, на пісковій надмі
в с. Почали, Золочівського р-ну, три цілі посудини з пальцевим, листвува-
тим та півкульковим орнаментом. Рисунків їх не опубліковано, і тільки з опи-
су орнаменту можна здогадуватися, що посудини були вироблені надбузь-
кими ганчарами неолітичної доби. Зрідка подивуються на надбузьких стоян-
ках уламки глиняних цідилок з дірками 3-4 мм. в промірі, що вказує на існу-
вання молочного господарства. На існування ткацтва вказують глиняні пряс-
лички різних форм, двостіжкові, вальцюваті або у вигляді плескатої кульоч-
ки. Між ними є також кругло обкроєні уламки посуду з діркою посередині
(Почали).
Комплекс матеріяльних виявів культури надбузьких племен неолітич-
ної доби, зокрема її кременярське виробництво, вказує понад усякий сумнів
на місцеве автохтонне походження. Цілком безпідставною була спершу думка
О. Циикаловський, Матеріали до археології Володимирського повіту на
Волині, Записки НТШ, 154, 1937, 238.
157
Л. Козловського про її спорідненість з т. зв. культурою скринькових гробів,
про які мова буде далі, а пізніше про її малоазійське походження шляхом
через Туркестан та східні області України.
Неолітична культура Закарпаття ще мало досліджена. Північну
Угорщину, східню Словаччину, горішнє Потисся і південні частини Закар-
паття заселяли тоді племена, споріднені з неолітичним населенням Судет-
ських країв, північно-східню границю яких творив Бескид. їхню культуру
вперше досліджували мадярські археологи в північній Угорщині, в р-ні Бу-
кових гір (Віікк-СеЬіг^е, Викоуе рокоті) біля Мишківця (Мізкоісг), і з
того пішла її назва буківської культури. Прикметні для неї лупакові знаря-
ди-мотики, що своєю формою нагадують шевські правила (копита), знахо-
дяться одинцем на названому терені і вказують на хліборобський спосіб жит-
тя населення. Інші форми крем’яного та кам’яного виробництва ще невідомі.
Дещо більше відомостей про кераміку буківської культури. У 1933 р.
Я. Бем (Прага) досліджував три селища на “Малій Горі” в Мукачеві і на гор-
бах “Гомполог” і “Товар” у с. Дедя біля м. Берегова. Викопана на тих сели-
щах кераміка прикрашена здебільша лінійним орнаментом у вигляді граня-
стих спіраль, які нагадують розірвані меандри, та рівнобіжними лініями, ча-
сто заломаними під кутом. Рідше зустрічається орнамент з хвилястих груп
ліній, які іноді творять звисаючі півкола або спіралі. Орнамент кераміки бу-
ківського типу настільки прикметний, що вона дістала від свого дослідника
назву горішньопотиської волютової кераміки.117
Духове життя племен з буківською культурою ще зовсім не дослідже-
не на терені Закарпаття. В Буківських горах, у печері Ізіаііозкб, А. Саад
знайшов в культурному шарі неолітичної доби сліди людоїдства - - роз-
колені та обгорілі людські кости, з яких видобували кістковий мозок. Мож-
ливо канібалізм стосовано тільки при деяких обрядах і він мав глибше зна-
чення, напр., щоб сила й відвага вбитого перейшла містичним способом на
його переможців.”"
”7 Р. Тотра, Агсйаеоіоиіа Нип§агіса, IV, Вибареві 1929, 20.
118 .1. ВоЬт, Робкаграізкй Вив V ргаубки, ГШюгосІ 1933, 2; 3. Еіїпєг, Віє уог-
ипсі £гий§е8сЬіскШске ЕогзсЬип§ аи£ бет СеЬіеІе сіег Зіоуакеі ипб сіег екетаіійеп
Каграіепикгаіпе іп сіеп ЗаИгеп 1918 - 1938, 8йбО8І-Еог8СІіип§еп, VI, Ьеіргія 1942,
358. ,
159
РОЗДІЛ
IV.
Енеоліт
У фаховій археологічній літературі завважується тенденція не відді-
ляти кінцевої фрази неоліту, т. зв. енеоліту від цілого неоліту. Ця тенденція
була б до деякої міри виправдана, бо розвиток неолітичних культур України
непомітно і без будь-якого зламу переходить в енеоліт, і не було б підстави
штучно розділяти обидві ці частини новокам’яної доби. Та все. ж під її кі-
нець на українські землі приходять із заходу й півночі нові племена, поява
яких має своє значення для їх історії і культурного розвитку. Тому, поки
приступити до розгляду цих племен і їхньої культури, необхідно подати міс-
цеве культурно-історичне тло, на якому з’являються нові іміґранти.
З усіх трипільських поселень енеолітичної доби в Україні най-
більш просторе і найбільш важливе для історії розвитку праісторичних посе-
лень є селище біля Володимирівки, Підвисоцького району, Кіровоградської
области. Розташоване на високому правому березі р. Синюхи, допливі Богу,
воно було відкрите Б. Безвенглінським і досліджуване Т. Пассек у рр. 1940-
1946. Розкопами виявлено там понад 200 житлових споруд-хат, уставлених
п’ятьма концентричними колами. Майже всі хати, наземні й півземлянкові,
мали по два приміщення. У Володимирівському поселенні, що займало про- ,
стір коло 1 кв. км., жило приблизно 1500-2000 мешканців. Можна думати, що
там, на південному Побожжі, був організаційний центр трипільських племен
на переломі ІП/ІІ тисячоріччя до Хр.
За підрахунком дослідників Володимирівки, щоб прохарчувати її меш-
канців, треба було зерна з багатьох сотень гектарів, а таку площу годі було
обробити ручним способом, самими тільки мотиками. Тому в енеолітичній до-
бі, до якої належить Володимирівське велике селище, могли виникнути вже
перші форми орного хліборобства за допомогою примітивного рала з запря-
женими биками.
Найприкметнішими для володимирівських хат були хрещаті жертів-
ники в обох приміщеннях житла, виліплені з добре очищеної глини і старан- •
но вигладжені на поверхні, стояли вони на підвищенні до 25 см. висотою і
мали заокруглені кінці, прикрашені неглибокими жолобками у вигляді кон-
160
КАРТА ПІ.
НЕОЛІТИЧНІ ПАМ’ЯТКИ НАДБУЗЬКОГО ТИПУ
1 — Люботин, 2 — Одружин, 3 — Слохн Аннопі льські, 4 — Адамчуки, 5 — Віль-
шанка,- 6 — Мельники, 7 — Вижва, 8 — Шкроби, 9 — Чериятин, 10 — Амбуків,
11 — Вигадаика,- 12 — Марія-Воля, 13 — Маркостав, 14 — Тростянець, 15 — Микуличі
Великі, 16 — Гірка Попонна, 17 — Луцьк, 18 — Одеради, 19 — Мстишин, 20 — Лаго-
дівка, 21 — Чудви, 22 — Оржів, 23 — Поиебель, 24 — Стубло, 25 — Городок, 26 —
Дроздів, 27 — Пересопниця, 28 — Волиця, 29 — Будераж, ЗО — Святе, 31 — Радимин,
32 — Воловин, 33 — Гора, 34 — Городище василіанське, 35 — Острів, 36 — Переводів,
37 — Прусинів, 38 — Скоморохи, 39 — Старгород, 40 — Теляж, 41 — Тудорковичі,
42 — Ульвівок, 43 — Бодяки, 44 — Буща, 45 — Липа, 46 — Листвии, 47 —Мирогоща,
48 — Мощаниця, 49 — Майдан, 50 — Нараїв, 51 — Острів, 52 — Антонівці, 53 —
Гаї Левятниські, 54 — Сапаиів, 55 — Новостав, 56 — Лежайськ, 57 — Тарнавиця, 58
— Тростянець, 59 — Львів-Левандівка, 60 — Липина, 61 — Любеля, 62 — Радехів, 63 —
Станін, 64 — Бовдури, 65 — Лопатин, 66 — Почали, 67 — Хильчиці, 68 — Борщів,
69 — Глиняни, 70 — Скоморохи, 71 — Остапе, 72 — Мшана, 73 — Ступниця, 74 —
Космирнн, 75 — Переволока, 76 — Єзупіль, 77 — Стригаиці.
Плян трипільського поселення біля с. Володимирівки на Київщині.
(Розкопані житла назначені повними пунктами/ нерозкопані порожнимн, хати нині-
шнього с. Володимирівни прямокутниками).
(за Т. Пассек)
центричних кол. Т. Пассек добачає схожість між тими жертівниками й круг-
лими жертівниками на острові Кріті (Маллія), де вони датуються III тисячо-
річчям до Хр.
Серед виявленого тут інвентаря заслуговують на увагу кам’яні зерно-
терки, крем’яні ножі та мотики з оленячих рогів. Глиняний посуд прикраше-
ний жолобкованим, поліхромним та монохромним орнаментом. Особливо ці-
кавий 'згаданий вище глиняний модель хати, поверхня якого суцільно вкрита
чорною, червоною та білою фарбами.1
’ В. Безвенгл ииский, Т. Пассек, Новьіе открьітия Трипольской археологической
зкспедиции в 1939 г., ВДИ, 1939, ки. 4; Т. С. Пассек, Трипольское поселение у Вла-
димировки, ВДИ, 1941, кн. І,- її ж, Розкопки трипільського поселення коло с. Воло-
димирівки в 1946 р„ АП, II, 1949,- її ж, Трипольское поселение у Владимировки в
свете новьіх исследоваиий, КСИИМК, XXI, 1947,- її ж, Трипольское поселение Влади-
мировка, КСИИМК, XXVI, 1949,- її ж, Периодизация трнпольских поселений, МИА,
10, 1949, 79 - 102.
11
161
Залишки трипільської хати ч. З на поселенні біля с. Володимирівни та її реконструкція,
(за Т. Пассек)
Крім Володимирівського поселення, в доріччі Богу з енеолітичної до-
би походять поселення в сс. П’янншковому, Криничках, Данилові!) Балці і
дещо молодші в Сушківці, Томашівці та інших місцевостях.
З трипільських селищ Подніпров’я до енеолітичної доби належать се-
лища в Трипіллі і далі в селах Верем’я, Халеп’я, Щербанівка на Київщині та
найкраще досліджене урочище “Коломийіцина” біля с. Халеп’я. Про “Коло-
мийщину” була вже вище мова, одначе слід додати, що висліди розкопів на
ній важливі для вивчення харчування не тільки її мешканців, але взагалі три-
пільських племен. Отож, серед кусків випаленої глини з долівки і стін хат
на “Коломийщині” виявлено багато таких, на яких дуже виразно збереглися
162
Трипільські еиеолітичиі амфори з Красноставкн
на Київщині.
(за Д. Біланівською)
відбитки зерен пшениці, яч-
меню, проса та дубового
жолуддя. Між керамічними
матеріялами значну перева-
гу має посуд із заглибленим
орнаментом — в тому числі
подибується мотив смерічки
— трапляється також посуд
із загладжуваною смугами
поверхнею і найбільше є
мальованого монохромного
посуду.
Згідно з аналізою тварин-
них кісток, що її провів І.
Підоплічка, трипільські меш-
канці селища “Коломийщи-
иа” їли м’ясо свійської ро-
гатої худоби та диких тва-
рин, але вживали також че-
репах і риби.2
Цікаві спостереження щодо культових вірувань енеолітичних трипіль-
ців зробила В. Козловська під час своїх розкопів у 1926 р. на селищі у с. Ве-
рем’ї.3 Між тваринним кістками вона лише зрідка знаходила бичачі кістки. Це
вказує — на її думку - - на занепад культу бика у трипільців в енеолітичній
добі, тоді як він яскраво виявляється в неоліті. На еволюцію культових віру-
вань може вказувати також помітне зменшення числа жіночих фігурок, якщо
не йде тут про зміну мистецького виразу трипільських енеолітичних ганчарів.
Енеолітичний похоронний обряд трипільців можна було добре
дослідити під час розкопів на поселенні у Верем’ї. Крім одної попільниці-
урни з перепаленими людськими кістками, В. Козловська розкопала на одному
точку розбитий людський череп, ключицю і два зуби, а на другому —- люд-
ський череп, біля нього мідяну сокирку і просвердлений кам’яний молот.4
Подібні безсумнівні сліди тілопалення знайшов В. Хвойка у Трипіллі.0 Там,
крім урн з перепаленими людськими кістками, на чотирьох різних точках він
розкопав на одному значних розмірів урну з виразно людськими кістками
(частини чолової кістки, рук і ніг), засипаними шматками випаленої глини.
Па тім самім точку знайдено також горішні частини двох людських черепів,
всунені одна на одну. Ці знахідки, датовані мідяною сокиркою і просвердле-
ним кам’яним молотом безсумнівно до енеоліту, вказують на зміну похорон-
ного обряду з кістякового (трупопокладного) на тілопальний.
У зв’язок з тілопаленням та його культовим обрядом В. Козловська
ставить окремий тип невеликих точків, здебільшого побілених білою глиною-
2 Т. Пассек, Периоднзация, 140.
3 В. Козловська, Кераміка культури "А", Трипільська культура на Україні, І,
4 Як попереднє, 144.
0 Камеииьій век, 44, 45, 48, 59, 60.
1926, 143.
163
каоліном,” що мали скраю наче пірамідку до 62 см. заввишки, складену іноді
з 24 каменів. Під нею в ямі лежала звичайно гарно вироблена невеличка ка-
м’яна кулька. Біля пірамідок на побіленім точку стояли вряд три біноклеві по-
судини (виходить — культового призначення), за ними дві зернотерки, коло
них дві амфори і далі ще дві зернотерки. Тут же стояли три глиняні миски —
одна прикрита пласким каменем, а з другого боку ще група з 9 посудин. В
одній із них знайдено дві перепалені кісточки. Рідко серед таких точків трап-
лялися залишки споруд виразно житлового характеру. Всі перелічені посу-
дини біля кам’яної пірамідки слід вважати за багатий виряд покійника в до-
рогу на “той світ” — такий багатий, якого не знали в західній Европі до ран-
ньої залізної доби. Він свідчить не тільки про матеріяльний добробут та со-
ціальну позицію, але й про розвиток духового життя, нові ідеї, винахідли-
Трипіпьське поселення в Заліщиках в захисному меандрі Дністра.
вість, за якими йшли матеріальні вияви. До того парадні похоронні церемо-
нії засвідчували розвиток похоронного обряду та безперервного зв’язку з
духами предків.
Енеолітичні селища трипільського населення горішнього По-
дністров’я найкраще репрезентовані селищем на терені цегельні в Заліщи-
ках, що його досліджували Ю. Волинський (1927), О. Кандиба (1929), Т.
Сулімірський (1930) і Й. Журовський (1935). Мешканці цього селища жили
в наземних хатах типу площинок та в землянках, в чому можна добачати со-
ціяльні різниці. Основними керамічними формами є тут горщики з есува-
тим (а) профілем, амфори, миски, “шведські шоломи” та кухлики з оваль-
ними вінцями для пиття. Унікатною знахідкою на заліщицькому селищі є гли-
няний, всередині порожній валень-циліндер з широко у вигляді мисочки роз-
хиленими вінцями на обох кінцях та з двома маленькими протилежними вуш-
Її використовують селяни й сьогодні замість крейди, щоб білити хати.
164
Енеопітнчннй трипільський пооуд із Заліщнк.
(за збірками Музею НТШ у Львові)
Барабан-"монокпь" (ліворуч) та прнпасова посудина з багатьома вушкамн (праворуч)
з трипільського поселення і Заліщнках.
(Музей НТШ у Львові)
ками під вінцями горішньої “мисочки”, на які, мабуть, напиналось болону.’
Перед нами, дуже можливо, барабан такого типу, якого ще й досі вживають
мешканці Індії у своїх оркестрах. Це — один з найдавніших виявлених на
землях України музичних інструментів кінця III тисячоріччя до Хр.
Заліщицький мальований посуд прикрашений спіралями, петлями та
звисаючими півколами, виведеними звичайно одною чорною, темно-черво-
ною, яскравочервоною або рожевою фарбою на ясному тлі. Рідше подиву-
ється поліхромний розпис, а також немальовані глибокі лійкуваті миски сі-
рого кольору. З пластичних виробів знайдено фігурки жінок, тварин, птахів
і одну зооморфну, подібну до тварини, мисочку. Серед хатнього крем’яного
приладдя є багато пласких мотик з менілітового лупаку у формі “шевського
копита” та просвердлених мотик з кристалічного лупаку. Є також зернотер-
ки з пісковику, шліфувадла з вапняку та кулясті кременярські відбивачі. Тут
виявлено вже й деякі дрібні мідяні предмети — шило, перстень і бляшану
рурочку. Разом з кістками свійських і лісових тварин викопано в Залішиках
кістки тура (Вов Іаигив ргіті^ешив).
У південній, степовій частині України, зокрема в Надпоріжжі, до енео-
літу слід віднести ряд родових могильників, які де в чому нагадують Марію-
пільський могильник. Найбільші між ними два біля с. Вовніги, один на лівому
березі Дніпра (31 поховання), другий на правому березі (130 поховань* 8). Лі-
‘ Матеріяли з усіх цих розкопів досі не публіковані. Частина їх, Ю. Полян-
ського та О. Канднби, зберігалася в Музеї НТШ у Львові.
8 М. Рудннськин, Перший Вовннзькнй пізньонеопітичний могильник, АП, VI,
1956, 151 - 161.
166
Неолітичний родовий могильник біля с. Вовиігів в Надпоріжжі.
(за М. Рудинським)
побережний, уже до половини знищений водою, мав вигляд квадратової
(2x2 м.) ями, заповненої кістяками, покладеними у випростаному положенні
один біля одного та посиланими червоною охрою. Докладне обслідування ви-
явило, що та масова могила утворилася в наслідок багатьох поховань. Ями
окремих поховань, наскільки їх можна було простежити, мали форму човна.
Всі покійники були звернені обличчям до ріки, до Дніпра, що може свідчити
про існування релігійних вірувань, зв’язаних з культом могутньої ріки.”
Могильний інвентар бідніший від Маріюпільського. Замість цілих посу-
дин знайдено лише декілька черепків та крем’яних виробів мікролітичного
типу. Більше було прикрас — понад 400 зубів риби вирізу ба, які правили за
намисто або й нашивалися, можливо, на одяг, кілька дармовисів з оленячих
зубів та одна кістяна намистина. Під культовим оглядом цікаве було одно по-
ховання в центральній частині цього могильника, де кістяк високої людини
не мав черепа. Це може вказувати на поширений у первісному суспільстві
звичай зберігати в пошані черепи родоначальників, з чого зродився пізніше
культ предків.
На Л і в о б е р е ж н і й Україні, на середньому І Іодніпров’ї, та над
Дінцем совєтські археологи дослідили в останніх десятиліттях цілий ряд сто-
янок і поховань, які слід віднести до раннього періоду енеоліту або мідяної
доби. Більшість з них ще не опублікована і мало відома.* 10 З могильників того
часу, виявлених у Надпоріжжі та на долішньому Дніпрі, важливіші є на Ви-
“ М. Бондар, Цінна праця з історії археологічної науки на Україні, Вісник АН
УРСР, 1958, ч. 5, 78.
10 Звіти зберігаються в Архіві Інституту археології АН УРСР.
167
ноградному острові, на Огрійсь кому пів острові, біля с.
Федорівни, Запорізької области, та в с. О с о к о р і в ц і, Нововоронцівсько-
го р-ну, Херсонської области.11 * До того ж часу належали окремі поховання
описаного вище Маріюпільського могильника, супроводжені, крім інших ви-
робів, дротяними мідяними браслетами та могильника в с. Чаплях проти
Дніпропетровського, що були в кам’яних спорудах разом з крем’яними но-
жами, поясами з черепашок і мідяними спіральними браслетами та дармови-
сами.”
Дослідження на терені поселень, до яких належали названі могиль-
ники, виявили, що лісові і частина лісостепових лівобережних племен енео-
літичної (мідяної) доби знали вже розвинене скотарське господарство з по-
знаками хліборобства. До них належать м. ін. поселення Середній СтігІІ
(середній позем), Стрільча Скеля біля с. Волоського та Огрінь в Надпо-
ріжжі'3 14 і в урочищі М о л ю х і в Бугор біля с. Новоселиці над р. Тясмином.”
На перших двох знайдено уламки мальованого трипільського посуду. Це свід-
чить про зв’язки степових племен України з трипільським населенням серед-
нього Подніпров’я, якому вони завдячували знання хліборобства. На посе-
ленні Молюхів Бугор, розташованому на піщаному підвищенні над р.
Тясмином, уже на Правобережжі, виявлено залишки півземлянкового житла,
прямокутного в пляні, і багато уламків посуду, виготовленого із глини з до-
мішкою товчених черепашок. Були це ще гостроденні горщики із прямими
або дещо відігнутими вінцями, прикрашені комбінаціями гребінчастого та гу-
сільничого (псевдошнуркового) орнаменту. З інших речей виявлено кістки
бика й коня, рогову мотику і ніж з ікловини дикого кабана.
Дещо пізнішими від описаних ранньоенеолітичних пам’яток Лівобе-
режної України є могили скотарсько-хліборобських племен, кістяки в яких
присипані червоною охрою. Перший досліджував їх В. Городцов,15 16 а пізніше,
на XI археологічному з’їзді у 1899 р. в Києві доповідали про них Н. Бран-
денбург, Д. Яворницький, Ю. Кулаковський, Лелієв, Я. Якимович, А. Спіцин
та Н. Весоловський.” З пізніших дослідників цієї культури слід згадати К.
Антонович-Мельник,17 Б. Варнеке,18 С. Шестакова,1’ Биковського,20 * М. Рудин-
” А. В. Добровольський, Матеріали до археологічної карти дніпровського Над-
поріжжя в межах Запорізької області, Археологія, VII, К. 1952.
13 А. В. Добровольський, Могильник в с. Чаплі, Археологія, IX, 1954,- його ж,
Чаплииський могильник, КСИА, 2, 1953/ А. Д. Столяр, Мариупольский могильник
как нсторический источиик, СА, XXIII, 1955.
13 А. В. Добровольський, як вище.
14 В. Н. Даннпенко, Археологнческие исследования 1956 г. в Чигиринском райо-
не, КСИА, 8, 1958.
16 Трудьі VIII археол. сьезда 1890 та XII сьезда 1902.
” Трудьі XI археол. сьезда, К. 1899; АЛЮР, І, 1899, 209 - 212,- II, 1900, 42,- ЗИРАО,
XI, 1 - 2, 1899, 53.
17 Трудьі XI археол. сьезда, Харків 1902.
18 Журнал науково-дослідної катедри 1924, 10 - 11, 125 - 129.
” Кіммерійці в археології України, Ювілейний збірник Д. Багалія, 1927, 302-
309.
л Известия ГАИМК, VIII, 1930.
168
ського,21 І. Борковського,22 О. Кривцову-Гракову,23 В. Щербаківського,24 Т.
Попову25 * і О. Тереножкіна.20
З-поміж німецьких археологів культурою цих могил (“Оскег£гаЬег”)
займались передусім М. Еберт,27 * * II. Рау,23 О. Менгін,20 з фінських М. Таль-
і рен,3" Й. Аіліо,3' А. Айрепее,32, згадує про неї теж В. Чайльд.33 * * * Розвиток куль-
тури тих “охрових могил”, як називав їх А. Спіцин, найкраще можна дослі-
дити за формами могильних споруд. їх було три, наступні одна по одній —
ямні, катакомбні і зрубні поховання. З них перший тип належить до енеолі-
ту, другий до ранішої, а третій до пізної частини бронзової доби.
Могили з найранішими ямними похованнями розташовані го-
ловно між долішнім бігом Дніпра і Волги в степовій смузі України, одначе
вони відомі також на Київщині. Досліджували їх: В. Городцов у районі Ізю-
му й Бахмуту над р. Дінцем та А. Бидловський, В. Городцов і Ґ. Оссовський
у районі Звенигородки,31 Василькова,33 Києва30 й Липівцях на Київщині.37 38 По-
суваючись вгору Дністром, нарід “охрових могил” дістався на західньоукра-
їнські землі. Через Кузьмин (Рибниця*), Качківку (Ямпіль30), Завадинці (Ка-
21 Досліди на Полтавщині, ВУАК, Коротке звідомления за 1926 р.
~ Зїїигоуа кегатіка па Цкгаііпе, ОЬгог ргеЬівіогіскУ, IX, РгаЬа 1930/1931;
X, 1932.
23 Генетическая связь ямной и катакомбной культур, Трудьі ГАИМК, VIII, 1938.
2‘ Формація української нації, Прага 1941, 46 - 48,- Кам’яна доба в Україні, Мюн-
хен 1947, 41 -42.
23 Етапьі развития и локальньїе вариантьі катакомбной культурьі, СА, XXII,
1955, 21 - 60.
20 Раскопки курганов в долине р. Молочной в 1952 г., КСИИМК, 63, 1956, 70-
75.
27 8и0ги88Іап0 іт АНегіит, Вопп 1921, 45 - 48.
23 НоскегйгаЬег Оег 1Уо1§а8Іерре, Рокготек 1928; Х’еие Еипсіс айв Носкег-
ВгаЬегп «іев ІУоІваОеиізсйеп СеЬіеів, Неіаіпкі 1929 (Е8А, IV).
20 \¥е11§Є8сЬісЬ(;е <іег 8іеіпгеіі, 1931-
30 2єіі8СйгШ їіїг ПппівсЬс А1іегіит88Є8е1І8скаП;, ХХУ, 1911, 87; Ьа РопііОе
ргсзсуіЬічие, Неівіпкі 1926.
21 Ега§еп <іег ги88І8сйеп 8іеіпгеіі, Неівіпкі 1922, 101 - 104.
22 ІІЬег <ііе 81геііахіки1іигеп іп КиввІапф НеІвіпкі 1933.
32 ТЬе ПапиЬу іп РгеЬівіогу, 1929, 148 - 152, 207 - 208; ТЬе Оаіуп о£ Еигореап
Сіуіііваііоп, 1950; ТЬе Сйгопоіо^ісаі Розіііоп о£ (Ье 8ои1й Кивзіап зіерре §гауев
іп Еигореап РгеЬівіогу, Мап 1831, N0. 135.
31 Кобринова, Рижаиівка (О. О88ОіУ8кі, 21УАК, ХП, 1888)-
30 Лосятин, Стаииславка, Стретівка (О. ОеЗОЧ'бкІ, XIV АК, ХПІД889); ф. Вовк,
Звістки і листи, Матеріяли до української етнології, III, Львів 1910.
30 Гатие, В. Городцов, ЗИРАО, XI, 1899.
3' Яцковнця, Новосілка, Івахнн, Підвисоке А. Вусіїотзкі, ЙдуіаІоіУІІ, VI, 1905;
І. Вогкоузку, ОЬгог ргейівіогіскУ IX, 1936; Т. Зоїітігзкі, Оіе 8СЙпигкегатІ8СЙеп
Киїіигеп, 1933).
38 Розкопи Н. Бранденбурга (1900),- АЛЮР, II, 1900, 181,- Е. Сіцінськнн, Нариси
з історії Поділля, І, 1927, 55.
30 Е. Сіцінськнн, як попереднє, його ж, Археолог, карта Подольской губ., 85.
169
м’янець Под.‘°) та Крилос-Підгороддя (Станиславів") він зайшов аж у го-
рішнє Подністров’я. Перші його поховання виявив там Т. Сулімірський у
Колпці (Дрогобич4”), а ми в Кульчицях (Самбір") у 1932-33 рр. Одну могилу
цього ж типу виявили також у північній Буковині, в с. Веренчанка біля Кіц-
маня.“
Слідів переходу народу “охрових могил” з горішнього Подністров’я
через Карпати на Угорщину досі ще немає. Одначе, він переправився через
долішній Дністер і перебував якийсь час у Бесарабії, де залишив по собі прик-
метні поховання в районі Сеіаіеа АІЬа.40 41 * 43 44 * * Далі перейшов на південь у Воло-
шину’" та Болгарію47 і на захід через Семигородські Альпи в Семигород. На
це вказують енеолітичні “охрові могили” напр. у Весеа Мигеяиіиі.48 * * 51 З Се-
мигороду частина переселенців добилася аж у середнє Потисся, комітати
Гайду та Бекеш.4”
На широких просторах, зайнятих племенами “охрових могил”, їхні най-
давніші ямні поховання (з цього назва ямної культури) не всюди однакові.
В них помітні різні льокальні варіянти. Найвиразніша Яцковицька група мо-
гил, Липовецького р-ну на Київщині, та Полтавкинська (с. Полтавка) в ра-
йоні колишньої республіки німців Надволжя.
Ямні поховання звичайно прямокутні в пляиі з заокругленими кутами,
їх дно здебільша присипане червоною охрою, іноді вапном або вугіллям. Во-
ни прикриті звичайно шаром грубих дубових (?) колод, колотих чи обтеса-
них згрубша кам’яним знаряддям, іноді обгорілих. Тут не легко погодитися з
поясненням О. Лагодовської, що дерев’яне прикриття могильної ями “під-
палювали потім, і це звичайно було пов’язане з культом очисної сили вог-
ню”.7’" Якщо так, тоді цей звичай був би більш загальний, не виїмковий. Прав-
доподібніше був це тільки спрощений спосіб обробки дерева, передусім усу-
нення з нього дрібнішого гілля.’"
Майже всі покійники в ямних похованнях скорчені, чоловіки лежать
на правому або лівому боці, жінки майже завжди на лівому боці. Іноді покій-
ники лежать на спині з підібганими ногами (могильник над р. Молочною біля
40 Розкопи К. Пуласького (1888); К. РіЯазкі, 21УАК, XIV, 1890; Е. Сіцінськнй,
Нариси, 55 - 56.
41 Наші розкопи в лісі "Діброва", (2О1У, XI, 1936, 132) та в урочищі "На углє-
риськах" (непубліковаиі матеріяли в Музеї НТШ у Львові, ч. інв. 30400).
4= 2О1У, 1935, 22.
43 Записки НТШ, 1937, 251.
44 Непубліковаиі матеріяли в Українському музеї ім. Федьковича в Чернівцях.
43 АГА, XXVII, 1902, 29.
48 І. МевТог, Вег Зіапсі сіег Vо^§е8сйіс^1^8£о^8с^1ип§ іп Китапісп, 1932, 67
та пізніші розкопи Ніколаєску-Плопшор в районі Доль.
4‘ Известия, VI, 1930/1931, 89.
48 Матеріяли, в тому числі мідяне приладдя, в музеї в Кпюжі - Клявзенбурґу
(V. С. СЬіїсіе, ТІїе Вадуп о£ Еигореап СіуіІізаііоп, 1925, 177; 3. Ваппег, Во1§огаіок,
III, 1927, 59 -122; N. АЬегд, Віє ЬгопгегеіШсйе ип<1 ГгіійеівепгеіиісЬе Сйгопо1о§іе,
ПІ, 1932, 40 - 41; І. Мезіог, як вище.
" V. С. СЬіїсіе, Тйе ВапиЬу іп Ргейівіогу, 1929, 206.
м О. Ф. Лагодовська, Ямно-катакомбна культура, Нариси стародавньої історії,
1957, 75.
51 Такого способу вживають ще й сьогодні примітивні племена.
170
Кістяні прикраси та молотошпнлька з ямного поховання
біля с. Кут на Дніпропетровщині.
Мелітополя,32 в Нервом а їв ці на Херсонщині,13 в районі Нікопо-
ля3* та в с. Куті на Дніпропетровщині33 34). Зрідка подивуються випростані
кістяки молодих осіб. Майже всі вони звернені головами на схід або північ-
ний схід (Ізюм). Покійників, поклавши у могильну яму, присипали червоною
охрою і після того висипали над ними могили. Пізніше, після розкладу тіла,
охра осідала на кістках і забарвлювала їх на червоно (“фарбовані кістяки”).
Про причину присипання покійників охрою можна ще дискутувати.
В. Данилевич33 пояснював це так: Червоної охри вживали при похоронному
обряді на Київщині ще до появи там охрових могил. Кусок її клали в моги-
лу, прикривали черепком, і вона мала символізувати вогонь у позагробовому
житті і домашнє вогнище. Племена ямної культури, які прийшли на Київщи-
ну, перейняли цей звичай від місцевої людности, одначе не розуміли його
значення і присипали охрою цілого покійника.
32 А. И. Тереножкнн, Раскопки кургаиов в долине р. Молочиой в 1952 г.,
КСИИМК, 63, 1956, 70.
33 В. И. Канивець, Курган раннего бронзового вена у с. Первомаевки на Хер-
сонщине, КСИА, 5, 1955.
34 Б. Н. Граков, Археологические раскопки близ Никополя, ВДИ, 1939, кн. І,
Л. Д. Дмнтров, Археологічне вивчення Нікопільщини в 1935 - 1936 роках, Наукові
записки Ін-ту історії і археології України, II, К. 1946.
3” Д. Т. Березовець, Раскопки курганов у с. Кут, Днепропетровской области,
КСИА, 4, 1955.
30 Археологічна минувшина Київщини, К. 1925, 64 - 66.
171
Кам'яна антропоморфна стела з
ямного поховання біля села
Первомаївка.
(за Г. Титенко)
Інакше пояснював наявність червоної
охри в ямних похованнях німецький ар-
хеолог І'. Вільке. Він вважав, що поси-
панням покійника охрою мали надати
кольору його блідому обличчю і життє-
дайної сили його крови, щоб уможливити
йому існування як “живого” покійника.
Це пояснення доволі сумнівне, бо ще й
досі серед примітивних людей панує вла-
сне страх перед живим покійником-упи-
рем. Тим більше такий страх відчували
люди в глибоку давнину, і тому важко
думати, щоб первісна людина мала ще
допомагати покійникові стати “живим
мерцем”. Найбільш ймовірний здогад ви-
сунув був В. І'ородцов ще на XIII архео-
логічному з’їзді у 1905 р. в Катерино-
славі, а саме, що червона охра символізує
очисний вогонь. Ми думаємо, що вона
мала служити покійникам також для та-
туювання на “тому світі”, для обрядових
магічних церемоній. Одно й друге мало б
зв’язок з культовими віруваннями праіс-
торичної людини/7
Могили з ямними похованнями “фарбованих кістяків” в загальному
одноманітні щодо похоронного обряду та могильного виряду. Це свідчить
про етнічну, господарську і культурну спільність степового населення Укра-
їни енеолітичної доби. А проте, бувають виїмки із загальновстановленого
звичаю, які слід пояснювати, можливо, вищою соціяльною позицією покій-
ника в його племені. Наприклад, одно поховання над р. Молочною, в Запо-
різькій області, було прикрите великою кам’яною плитою з плоскорізьбле-
ним зазначенням людської голови та рук, зложених долонями на грудях/8
Подібні антропоморфні плити виявлено під двома могильними насипами над
ямними похованнями в с. Перво маївці, Верхньорогачицького р-ну, Хер-
сонської области/0 Ці важливі знахідки розв’язали спірне питання про час
появи антропоморфних надгробних плит в степовій Україні, де їх досі пов’я-
зували з початком останнього тисячоріччя до Хр.
Ще іншою особливістю “охрових могил" дніпровського Надпоріжжя,
були т. зв. кам’яні закладки. Вони служили замість могильних наси-
пів, прикметних для інших степових районів. Це були шари дрібного каміння
ь‘ В. А. Городцов, Результати археологических исследоваиий в Бахмутском
уєзде, Екатеринославской губ. в 1903 г. ТАС, XIII, М. 1907.
А. И. Тереножкнн, Археол. исследовання в 1951 г. на территории строитель-
ства Молочанского водохранилища, КСИА, І, 1952.
Г. Т. Тнтенко, Каменная стела из с. Первомаевки, КСИА, 5, 1955.
172
над похованнями в могильних ямах, часом один великий шар над кількома
одне біля одного розташованими похованнями. Були також закладки без по-
ховань. Вони мали переважно вигляд кромлехів, і клали їх, можливо, в па-
м’ять членів роду, які загинули десь в інших місцях."0
В могильному інвентарі ямних поховань на першому місці, як завжди,
виступає глиняний посуд. Єдина тут форма - яйцювата розширена
посудина із заокругленим дном, яка виникла ще в неоліті. Обабіч отвору-
горловини бувають дві дірки, щоб завішувати горщик над вогнем або в зем-
лянці, що вказує на відсутність стола і кухонної печі у племен ямної куль-
тури. На розширеній горішній частині посудини бувають сліди вигладжуван-
ня, ще до випалу, віхтем трави або соломи. Плечі посудини прикрашені дов-
кола звисаючими зарискованими трикутниками, рідше ламаною лінією — усе
складене з відтисків шнурка. Кількома рядками прямовисних відтисків шнур-
ка прикрашена також низька шийка посудини. Вони роблені тонкою полич-
кою, обвиненою грубою ниткою, що у висліді дає відтиски, подібні до корот-
ких гусільниць. Ця своєрідна східня техніка виконування псевдошнуркового
орнаменту на кераміці ямових поховань України (^УіскеІзсИпигогпатепІ) є
її найприкметнішою ознакою.
На Ізюмщині в ямових похованнях знайдено два мідяні шила і ніж."1
З м’ясної їжі на “той світ” виявлено біля самих покійників кістки тварин і
птахів. Слідів вогню і тваринних кісток у могильному насипі над покійника-
ми, що вказували б на похоронну тризну, не знайдено.
Залишки поселень степових племен з ямними похованнями дослі-
джували В. Козловська,ю М. Біляшівський,"3 О. Федоровський,” М. Якимович,“
А. Добровольський™ та В. Даниленко."7 З чужих дослідників присвятили їм
значну увагу Й. Аіліо"8 і А. Тальгрен.™ Найдавніші з тих поселень сягають
ще неолітичних часів (долішні поземи поселень Середній Стіг II і Стрільча
Скеля в Надпоріжжі та біля с. Михайлівни на долішньому Дніпрі). Це вказує
на автохтонність племен з “охровими могилами” в степовій частині України.
Деякі археологічні знахідки вказують на відношення степового насе-
лення України до його північних трипільських сусідів. Спочатку воно було
"" О. Ф. Лагодовська, Кам'яні закладки Надпоріжжя, АП, II, 1949; А. В. Добро-
вольськнй, Кам'яні закладки в околицях Тавільжаного острова, (там же),- А. Иессен,
Раскопки курганов на Дону в 1951 г., КСИИМК, 53, 1953, 72 - 73; М. А. Мнллер, Дон
н Приазовье в древностн, Мюнхен 1958, 121.
01 В. Городцов, Трудьі XII археол. с-ьезда, 220.
"= Дюнная стоянка неолит. зпохи по оз. Буромке, Черниговской губ., Известия
Таврнческой ученой архивной комиссии, 47, 1910.
Кіевская Старина, 1891, 435.
Інструкція та програми, 1927, 8 - 9.
“ Дюнньїе стоянки неолит. зпохи в Радомьішльском уезде Киевской губ.,
АЛЮР, 1903, 167.
"" В складі Диіпрельстанівської археологічної експедиції 1927 - 1932 рр.
О ранних звеньях степньїх восточноевропейских культур шиуровой кера-
мнки, КСИА, 4, К. 1955.
“ Рга§еп сіег ги88І8сІіеп Зіеіпгеіі, 1922, 32 - 34.
•’ Ьа Ропіісіе ргезеуіЬіціїе, 1926.
163
Посудина з ямного поховання біля
с. Михайлівни на Херсонщині.
миряє. На подніпровських поселеннях се-
редини III тисячоріччя до Хр. подивують-
ся уламки мальованої кераміки (Середній
Стіг, II, Стрільча Скеля), а в Сірійському
могильнику біля Дніпропетровського
розкопано поховання жінки з дитиною,
в якому виявлено трипільську мальовану
посудину. Одно й друге свідчить про то-
варообмінні зв’язки між обома групами
племен. Одначе, в другій половині III ти-
сячоріччя до Хр. степові племена почи-
нають просуватись на захід, на Право-
бережжя, підкорюють мирне хлібороб-
ське населення трипільців і обертають
його ниви на пасовища. Взаємовідносини
погіршуються. На це вказує ряд ямних
могильників на Київщині (Я ц к о в и ц я,
Колодисте) та вздовж рр. Тясмину й Росави. Іноді, за свідченням В. Коз-
ловської і Т. Пассек, такі могили висипали просто на трипільських поселен-
нях (Володимирівна, Сушківка). Трипільські племена зазнали по-
разки, і це був початок занепаду їхнього добробуту і матеріяльної культури.
Нарешті слід згадати два поселення пізньої енеолітичної доби в ра-
йоні м. Путивля Сумської области, досліджувані М. Рудинським (с. М а р ’ я-
н і в к а™) та С. Березанською (урочище Городок біля с. Волинцевог о* 71 * *).
Кераміка макітруватих форм цих поселень має пласке дно, що вказує на пе-
рехід від енеоліту до бронзової доби, одначе характером орнаменту вона має
багато спільних рис з посудом енеолітичних поселень цього ж поліського ра-
йону. п
Біля с. Мужичі (Лугове) на терені Чечено-Інгушської АССР (північ-
ний Кавказ) В. Марковин досліджував у 1957 р. енеологічне поселення, яке
своїми матеріалами пов’язує Підкавказзя з Закавказзям, Дагестаном і Кабар-
дино-Балкарією.”
В з а х і д н і х областях України надбузькі племена виготов-
ляли в своїх кременярських майстернях74 прегарне знаряддя, що його зразки
можна вважати за шедеври енеолітичної кременярської техніки. Це кинджа-
ли, вістря до списів і стріл, серпи, пилки та закривлені ножі, дбайливо вкриті
обабіч поверхневою ретушшю. Шляхом товарообміну вони доходили у схід-
ньому напрямку аж до Київщини, у північному — в прибалтійські краї, у пів-
денному — до схилів Карпат і навіть через карпатські перевали в Закарпат-
тя. їх міняли за харчові продукти, балтійський бурштин на намиста та
за за-
Марянівська стадія, Археологія, ПІ, К. 1930.
71 Исследование поселений, КСИА, 4, 1955.
С. С. Березанская, Исследование поселений зпохн бронзьі и раннего железа
на Сейме, КСИА, 4, 1955.
Е. Крупиов, Новьіе источиики по древней и средневековой истории Север-
ного Кавказа, КСИИМК, 78, 1960, 107- 110.
Одну з инх виявив К. Яжджевський, біля с. Сапанова на Крем’янеччині,
2О1У, XI, 1936. 93.
174
Енеолітнчні крем'яні серпи (1-3) та списи (4-8) надбузького типу: 1 — Пустоммти
(Львів), 2 — Ліски (Камінна Струмнлова), 3 — Желехів (Камінна Струмнлова), 4 —
Ориатовичі (Грубешів), 5 — Брідщниа, 6 — Новин Двір (Сонапь), 7 — Липина
(Чесаиів), 8 — Собішни (Ярослав).
карпатський обсидіян (вульканічне скло), з якого виробляли гострі ножики.
Датування названих кременярських виробів утруднене тнм, що вони
подивуються звичайно одинцем. Проте, в кількох похованнях на Волині" і
в Галичині" їх знайдено разом із шнуровою керамікою, і власне це дозволяє
відносити їх до енеоліту і навіть до ранньої бронзової доби.” Про трипільські
Єнєолітичні пам’ятки горішнього Подністров’я вище вже згадано.
л Острожець (Дубно), Сокнринці і Томатів (Остріг).
Ременів (Львів), Вишнів (Рогатнн), Вирів (Камінна Струмнлова), Городенка.
" V/. Апіопіешісх, Й\уіа(о\уі1, XVI, 1936, 153.
175
Енеолітнчна кераміка Бодроґ-Керестурського типу,
{за Гіллебрандом-Беллю)
На південь від Карпат населення західньої периферії Закарпаття
підпадає в енеоліті під вплив культури типу Бодрогкерестур, яка розвинула-
ся над горішньою Тисою і належала до групи культур із стрічковою керамі-
кою.73 В похованнях того часу біля скорчених кістяків знайдено доволі бага-
то глиняного посуду, колись із стравою в дорогу “на той світ”. Типовими
його формами є амфора з розширеною долішньою і циліндричною горішньою
частиною, з чотнрьома вушками прн насаді. Посуд прикрашений ритим крат-
ковим меандром. Іншою формою є миска на прорізуваній іноді ніжці, що пра-
вила, можливо, за “кадильницю" при культових обрядах,7’ і пукаті посудини,
іноді з рядами малих вушок над собою.
Багату літературу до цієї культури подав 3. Еіапег, 81оуепзко V ргауеки,
Вгаїіаіауа 1933, 39- Місцевість Бордоґкерестур на схід від Мнціківця (Мімкоїс)
біля м. Токаю.
і. Разіегпак, Кикке Каграіу V агс1іео1о£іі, Ргаїїа 1928, 23. 76.
176
Крім прикметної кераміки, в чоловічих могилах виявлювано обсидія-
иові ножі, завжди біля голови покійника. Це привело англійського археоло-
га В. Чайльда на думку, що їх носили заткнутими у волосся.80 В жіночих по-
хованнях виявлено шнури з кам’яними намистами довкола пояса. Зрідка по-
дивуються золоті прикраси у вигляді маленьких бляшаних конусів, які да-
тують ті поховання на самий кінець енеоліту (2000 до Хр.) або й пізніше.8'
Дещо іншу культуру, але одночасну з Бодроґкерестурською, репре-
зентує енеолітичне селище та тілопальне погребище в с. Лучки біля Ужго-
роду. На селищі знайдено уламки посуду бодроґкерестурського типу, мідя-
ну двобоку сокиру та слід стоплювання міді в кількох посудинах. На інших
посудинах лишились тонкі смужки, роблені білою фарбою. В одну посудину
з дірками в стінках, клали, мабуть, розжарене вугілля — можливо це був
огрівач у зимовий час.82
У тілопальних могилках під невеликим насипом знаходили звичайно
4-10 глиняних посудин, між ними попільниці-урни, а також приставки, що мі-
стили колись харчі. Біля них лежали обсидіянове та крем’яне знаряддя і ка-
м’яні мотики у вигляді шевського копита/3 *
Другий енеолітичний тілопальний могильник цього ж населення був
досліджуваний нами у 1924 р. в с. Переч и ні, Ужгородської области. Він,
мабуть, не мав могильних насипів. Урни, числом 25, стояли доволі правиль-
ними рядами на віддалі 50-100 см. одна від одної. Крім перепалених кісток,
в них не було ніяких могильних дарів; на всьому погребищі знайдено тільки
обсидіяновий ножик. Біля трьох урн лежало по одній меншій посудині. Гру-
бої роботи урни нагадували вазони на кімнатні рослини і мали сліди сму-
жок, мальованих білою фарбою. Деякі ззовні були вкриті тоненькою вер-
ствою червоної глини, інші мали під вінцями малі стіжкуваті або подовгасті
гудзки.81
Можливо, що той самий нарід залишив по собі тілопальну могилу в
с. С і м і р і біля Перечина, в якій виявлено дев’ять глиняних посудин, шлі-
фовану крем’яну сокирку і кілька ножиків з обсидіяну.88
У районі м. Мукачева на Малій Горі місцеве хліборобське насе-
лення залишило по собі багато енеолітичних землянок, які досліджував Т.
Легоцький у 1890-их рр.м Вони мали кілька метрів ширини і півтора-два мет-
ри глибини. Внизу вздовж стін мали вирізану в землі лавку і були вкриті ша-
тровою покрівлею з галуззя, обмащеного обабіч глиною. В культурному ша-
рі знайдено в них кам’яне і обсидіянове знаряддя, зернотерки, глиняні тягарці
8,1 ТЬе ПапиЬу іп РгеЬізіогу, 1929, 86.
” О. МепдЬіп, ІУеІійезсЬісЬІе бег Зіеіпгеіі, ІУіеп 1931, 59: СЬгопо!о£іе без
ХеоІіІНІкитз іп беп Ьапбегп ап бег ипіегеп Вопаи.
82 3. НатреІ, А Ьгопгког етіекеі та§уагЬопЬап, І, Вибарезі 1886, ЬХХУПІД
м А. Зііагау, АгсЬеоІофаі Егіезііб, XIV, Вибарезі 1880; І, 1881, 272 - 275;
V. 6. СНіїсІе, ТЬе Вамчі о£ Еигореап СІУІІізаііоп, 1925, 177; 3- Еізпег, Зіоуепзко V
ргауеки, 1932, 40 - 42; 3. Разіетак, Визке Каграіу V агсЬеоІофі, 1928, 160; 3- ВоНт,
Робкаграізка Низ V ргауеки, ШЬогоб 1933, 4.
81 3. Разіегпак, Робкаграізкй Низ у тіабзі боЬе катеппе, Мїебигіиу зЬогпік.
РгаЬа 1925, 145.
К Ф. Пессен, Правек Подкарпатскон Руси, Ужгород 1922, 21.
” Т. ЬеНосіку, АЕ, IV, 1894, 278; XV, 1895, 315-317; XVI, 1896, 304 - 305.
12
177
для примітивних ткацьких варстатів і багато уламків глиняного посуду, при-
крашеного ритим та біло інкрустованим орнаментом.
В енеолітичній добі на Закарпатті з’являється вже перше мідяне
знаряддя — сокирки або долота та двобокі джагани,87 вироблені з місцевої
Енеолітнчне мідяне приладдя з околиць Ужгороду (однобокий і двобокнй топорі,
сокира з дучкою на держак та плоска сокирка).
(за Т. Легоцьким)
мідяної руди, яка подивується по всьому Закарпатті від Спіжу по Марма-
рош.88 Сприятливі природні умовкни дозволили опісля розвинутися на Закар-
патті та північній Угорщині окремому центрові культури бронзової доби.
Звичайно, допомогли в цьому також культурні впливи, які поширювалися з
південної України вгору Дунаєм.
ЧУЖІ ПЛЕМЕНА В УКРАЇНІ
Антропогеографічні відносини в Україні, головно в її західній части-
ні, значно змінюються в енеоліті. Закінчується спокійне життя місцевих
автохтонів-хліборобів. Починається переселення різних племен з централь-
ної і північної Европи на схід в пошукуванні кращого прожитку. Приваблює
їх український чорнозем і багаті на траву степи. В Галичині й центральній
Україні з’являються чужі племена з прикметними їм культурами, які в біль-
шій або меншій мірі впливають на дальший розвиток місцевої, автохтонної
культури.
Судетські краї, Шлезьк і Польща по Внслу були в неоліті досить гу-
сто заселені хліборобськими племенами з т. зв. лінійно-стрічковою керамі-
кою, походження яких і досі є предметом дискусії між дослідниками євро-
пейського неоліту. Німецькі археологи М. Гернес,88 А. Шліц,8" Е. Вільке,81
87 .1. Раьіегпак, Робкаграізка. Низ V шіабзі сІоЬе катеппе, 165.
88 .1. Віедегтапп, Віє ип§агІ8сЬеп КиіЬепеп, І, 1862, 34-54.
“ М. Ноегпез, ЗаЬгЬисЬ (Іег к. к. Хепігаїкоттіззіоп гиг ЕгНаІіипа ипб Ег-
1ог8сЬип£ сіег Ваибепктаїег, ПІ, \¥іеп 1905.
м А. 5сНІНх, РгаЬІ8ІогІ8сЬе 2еіІ8сЬгіП, Вегііп, 1910.
81 Е. ІАЛІке, АІА, Вгаипзсішеіі’, VII.
178
чеські А. 11іч,“’ А. Стоцький,” та польські Л. Козловським,*' В. Антонєвич,”
1'1. Журовський,’" тепер також Й. Костшевськнй,”7 були тої думки, що на
південному сході Европи, включаючи долішнє Подунав’я, жила в неоліті ве-
лика група племен із спіральним орнаментом кераміки, до якої належали н
трипільці. З цієї спільної прабатьківщини угорська частина тих племен по-
ширювала свою територію у північному напрямі, дійшла до Карпат, зайняла
Судетські краї і через “Моравську Браму” добилася в південну Польщу.
З появою монографії мадярського неолітика Ф. Томпи про цю кера-
міку на Угорщині,” який власне виводить її з Судетських країв, настав пе-
релім у поглядах на цю проблему. Тепер багато археологів вважають, що
племена з лінійно-стрічковою керамікою є автохтонними в Судетських краях,
зокрема в Моравії. Цієї думки були й німецькі та австрійські археологи В.
Бутлер,” Ф. Мац™ та К. Вільфонседер.’0' Також за новими дослідженнями
сербського знавця неоліту В. Мільойчіча”'8 й мови не може бути про здогадну
прабатьківщину племен з лінійно-стрічковою керамікою на Балканах. З їх-
ньою матеріальною культурою ми мали змогу докладно зазнайомитися, сту-
діюючи збірки Народнього Музею і Державного Археологічного Інституту
в Празі та під час розкопів у Чехії й Моравії. Матеріяли виявили, що з-по-
між усіх європейських країв, де зустрічається нині лінійно-стрічкова кера-
міка, в Чехії і на Моравії, вона має типологічно найпримітивніші форми по-
суду та прикметного спірального орнаменту. Бутмірський варіянт з-над до-
лішнього Дунаю є її пізнішою, а не ранішоїо розвоєвого фазою. Тому, на
сьогодні, проблему прабатьківщини племен з лінійно-стрічковою (волюто-
вою) керамікою слід вважати розв’язаною в користь Судетських країв.™
Судетські племена з лінійно-стрічковою керамікою були першими за-
хідніми переселенцями, які із своєї прабатьківщини, точніше - - зі Шлезьку,
перейшли були в енеоліті на західньоукраїнські землі. Вони пробиралися на
схід двома шляхами. Один із них ішов з околиць Кракова, крізь праліси, про-
стуючи на схід аж до великого коліна р. Сяну біля м. Перемишля. Звідси він
проходив у горішнє Подністров’я і вздовж північного берега Дністра прова-
див далі на південний схід, доходячи — за сучасними знахідками — на пів- * 14
м А. Ріс, Сесйу рГ-ебНізіогіске, І, РгаЬа 1899.
А. 51оску, СееНу V сІоЬе катеппе, Ргайа 1924, 11.
14 Ь. КохІошБкі, 81ап і гасіапіа Ьасіап пасі ерока катіеппа V/ Роїзсе, 1¥їа<1. АгсЬ.
VI, 1921, 38; Міосізга ерока катіеппа, 1924, 44.
V/. Апіспіежіст, Агсйео1о§іа Роїзкі, 1928, 39.
“ а. їигожзкі, РгоЬІет киїїигу сегатікі рготіепізіеу
117 а. Козїгтежзкі, Ргадгіеіе Роїзкі, 1949, 29.
Р. Тотра, Віє Вапгікегатік іп ІІпкагп, Висіарезі 1929, Агс1іео1о£іа Нип£а-
гіса IV.
” Вег ДопаиІапсІізсЬе ипсі сіег \УЄ8ІІ8СЙЄ Киїіигкгеіз, 1938.
"" Віє £гйЬкгеіізсЬеп 8іе§е1, Вег1іп-Ьеіргі§, 233.
101 2ит 8іапс1 ипсі Аи£§аЬепкгеіз сіег Vо^£е8с^пск^8£огзс^1ип£ іп сіег 81оуакеі,
1¥їеп, 1944.
В дискусії з нами у Відні 1944 р. та в праці: СЙГОПОІО§ІЄ СІЄГ }ІІП£Є-
геп 81еіпгеіІ Міііеі-ипсі Зйсіозіеигораз, Вегііп 1949.
™ Я. Пастернак, До проблеми поширення й хронології лінійно-стрічкової ке-
раміки в Европі, Авгсбурґ 1948, 6.
179
день від м. Ясів (Періени) в Басарабії.1"* Другий шлях ішов вздовж Висли до
м. Сандомйра, а звідтіля знов просто на схід через верхній біг Бугу, Стиру
й Горині і закінчився, за останніми відомостями, на р. Случі, біля гирла р.
Корчика (Устя, Костопільського р-ну).’“
Т. Пассек, СА., 1958, ч. І, 35.
"в Я. Пастернак, До проблеми, 7 і карта.
180
Іншу думку на лінійно-стрічкову кераміку в західніх областях Украї-
ни мають совєтські археологи. Вона виникає передусім з маррівських псев-
донаукових “теорій” про стадіяльність та автохтонізм усіх культур на терені
СССР. Е. Кричевський вважав, що племена з лінійно-стрічковою керамікою
є автохтонами в Західній Україні і їхня культура оформилася там, де тепер
подивуються її залишки.1"8 Т. Пассек каже, що та кераміка виникла в захід-
ніх областях України під час переходу автохтонного ранньонеолітичного на-
селення від мисливства й рибальства до хліборобства й скотарства під куль-
турним впливом східнього Середземномор’я.’”7 С. Бібіков добачає органічні
зв’язки між культурою трипільською та лінійно-стрічкової кераміки.108 На-
решті І. Свєшніков в окремій статті, присвяченій тій кераміці у горішньому
Подністров’ї,’"" відкидає, щоправда, думку про її місцевий розвиток, одначе
далі вірить у найбільшу старовинність дунайських поселень, тобто в поши-
рювання обговорюваних тут племен з Подунав’я на північ. У висліді він по-
дає від себе розв’язку проблеми, окремо для волинської і подністровської
групи.”8 Щодо першої з них він переконаний, що вже в ІУ-ПІ тисячоріччі до
Хр. басейни Висли, Дністра і Стиру були заселені племенами, пов’язаними
спільним походженням, які підтримували між собою культурні зв’язки. Дум-
ка про спільне походження надбузьких і судетських неолітиків нічим не об-
грунтована, навпаки є підстави вірити, що вони належать до двох різних
(східньо-праслов’янської і західньо-праслов’янської) племінних груп, і до
часу приходу західніх емігрантів на схід між ними, як свідчать археологічні
знахідки, не було жодних культурних зв’язків.
Відносно подністровської групи І. Свєшніков прийшов до висновку,
що виникнення культури лінійно-стрічкової кераміки над горішнім Дністром
слід пояснити розвитком місцевих ранньонеолітичних племен і деяким поши-
ренням у північному напрямі племен з Дунайського басейну. Остання обста-
вина (поширення) і розвиток продуктивних сил були причиною зміни мате-
ріяльної культури племен Подністров’я і появи на тій території культури
стрічкової кераміки. Тут автор пов’язав відкинений ним раніше автохтонізм
з Дунайською територією і додав маррівське “переростання” двох зовсім чу-
жих одна одній культур. Супроти вище сказаного всі перелічені тут погляди
совєтських археологів не відповідають фактичному станові і тільки заплуту-
ють справу.
На західньоукраїнських землях селища поселенців з лінійно-стрічко-
вою керамікою, прапредків західніх слов’ян (чехів і поляків), були закладені
на соняшннх узбіччях урожайних лесових теренів. Нарід жив у землянках,
займався хліборобством, свою кераміку, переважно кулястих форм, прикра-
шав у неоліті ритими волютами, що їх творять дві рівнобіжні лінії, часом з
1118 Е. Ю. Крнчевскнй, Древнєє население Западиой Укранньї в зпоху неолита,
КСИИМК, ПІ, 1940, 3 - 9.
’87 Т. Пассек, Изискаиия по трипольской культура, КСИИМК, ХШ, 1946, 174 -
176.
С. Бнбнков, Некоторьіе итогн изучеиия раннетрнпольского поселення Лука-
Врублевецкая, СА, XX, 1954, 105.
И. Свешннков, Культура лннейно-ленточной керамнки в Верхнем Подне-
стровье, СА, XX, 1954, 100 - 130.
”° Як вище, стор. 121.
181
третьою посередині,111 а в енеоліті — ритими звисаючими трикутниками й
півколами та ямками. Виходить, що розвиток керамічної декорації в напрямі
геометризації був у тих племен такий самий, як і в споріднених расово з ни-
ми трипільців. Поховання носіїв культури лінійно-стрічкової кераміки зна-
ходяться звичайно в сусідстві землянок. Скорчені покійники лежать на ліво-
му боці, без орієнтації на сторони світу. Нераз зустрічаються поховання в
землянках, мабуть, уже покинених.
На західньоукраїнських землях залишки селищ шлезьких емігрантів
виступають у двох групах, волинській та галицькій, і розташовані рядком
уздовж згаданих вище двох шляхів. Це були, власне, свого роду проспекто-
ри, не групи населення, що точно додержувалися одного шляху, не запуска-
ючись далі від нього в глибину краю. Віддаль між обома групами становить
приблизно 200 км., значить, зв’язку між ними на новому терені, мабуть, не
було.
Залишки селищ волинської групи відомі з околиць Луцька (Баїв,
Валентинів, Гнидава, Городок, Сеймарки), Дубна (Яловичі), Рівного (Горо-
док, Мізоч), Костополя (Устя) і з Острога.112 113 Розкопи Й. Фіцке в 1930-их рр.
на деяких із тих селищ (Валентинів, Гнидава) виявили рештки круглих в
лляні землянок з убогим керамічним інвентарем. У двох місцевостях (Баїв і
Сеймарки) відкопано також кістякові (трупокладні) поховання тих посе-
ленців. До їх могильного виряду належала кераміка, крем’яні ножі та одна
велика мотика з зеленого лупаку в формі шевського копита (коруіпаіу кііп,
ЗсЬиЬІеізіепкеіІ). Посудини були здебільша сіро-жовтого кольору з добре
вигладженою поверхнею. На увагу заслуговують фрагменти посудин, які на-
лежать до інших культур. У Сеймарках знайдено частину посудини морав-
ської мальованої кераміки, а у Валентинові — кілька уламків мальованого
посуду трипільського типу і частину мисочки на високій ніжці пінезького
типу.
Селища шлезьких поселенців та окремі вживані ними предмети відомі
на Подністров’ї з 26 місцевостей на просторі між м. Ярославом і с. Періенами
в Басарабії,"” в тому числі сліди 16 поселень і 10 окремих знахідок. З по-
селень тільки три були систематично досліджувані. Одно з них в с. Торське,
Заліщицького р-ну, над Дністром було випадково розкрите військовими око-
пами в 1918 р. і досліджуване В. Антонєвичем у 1921 р”‘ Він виявив тут за-
лишки трьох землянок овальних та прямокутних в лляні. Знайдено в них ке-
рамічні уламки походили з двох родів кулястого посуду. Один з них, кухон-
ного вжитку, був зроблений з глини, перемішаної з піском, мав грубші стін-
ки, рапаву поверхню жовто-червоного кольору, був орнаментований рядка-
ми відтисків пальців (нігтів) і мав пластичні гудзки довкола вінців. Другий
рід посудин столового вжитку був зроблений з добре очищеної (відмуле-
111 3 цієї форми орнаменту й пішла назва лінійно-стрічкової кераміки (8ріга1-
таапбег Кегатік, Вапбкегатік авторів німецьких, Уоіиіоуа сегатіка чеських,
ГУ8ІЄ£0\Уа польських, линейно-ленточная московських).
У статті І. Свєшнікова (як вище) пропущені місцевості: Сеймарки (Луцьк),
Яловичі (Дубно), Городок (Рівне), Устя (Костопіль).
113 У статті І. Свєшнікова (як вище) названо тільки сім місцевостей.
V/. АгИопіежіст, Озасіа пеоіііусгпа г зіагзга. сегатіка хузї^охуа. Тогзкіет
ро\у. гаїевгсгускіт, 1¥їа<1. АгсЬ. VI, 1921, 79 - 91.
182
Плянн і вертикальні перекрої двох землянок культури лінійно-стрічкової кераміки
біля с. Котовання в горішньому Подністров'ю.
ної) глини, краще випалений і мав тонкі стінки, вкриті іззовні поволокою
(еп#оЬе) з яснішої глини. Його орнамент складався з ритих прямих ліній,
складених у поземі бинди і звисаючі трикутники, прн чому лінії були часто
попереривані ямочками (“нотні лінії”). З крем’яних виробів знайдено в Тор-
ському тільки малі ножики й шкребачки та круглу не просвердлену ще плит-
183
ку з кристалічного пісковику, яка, можливо, мала бути головкою шпильки.* 110 * * * * 115
Друге селище пінезьких емігрантів з лінійно-стрічковою керамікою
було досліджуване нами в 1942 р. у с. Котованя, Самбірського р-ну.110 Воно
розташоване на розлогій височині “Запуст” (на карті кота — тріангуляцій-
ний пункт 351 м. над рівнем моря), займає площу в кілька тисяч квадрато-
вих метрів і забезпечене із заходу природним проваллям, а з півночі доволі
стрімким схилом.1'7 Два другі схили легше доступні. Тут виявили ми сліди
двох житлових споруд, на віддалі 5 м. одна від одної, у вигляді коритуватих
заглибин з неправильними обрисами, 400 і 980 см. довжиною. Сліди від стов-
пів в обох землянках, досить неправильно розміщених, вказують на те, що
прикриття землянок лежало одним довшим боком просто на землі, а другий,
піднесений над землею, лежав на дерев’яному сволоку, підпертому стовпа-
ми. У більшій землянці на половині її довжини посередині між обома стіна-
ми був слід невеличкого вогнища. Подібний слід другого вогнища знайдено
назовні, побіч землянки.
Керамічні уламки із селища в Нотовані походять, як і в Торському, з
двох родів посуду, кращого й гіршого, з подібним орнаментом. Доволі ба-
гатий був кам’яний і крем’яний інвентар. Важливою знахідкою були дрібні
вироби з обсидіяну і одно ядрище з цього ж матеріялу.
Третє селище цього ж типу було досліджуване львівськими й ленін-
градськими археологами у 1950-их рр. біля с. Незвиська, Обертинського ра-
йону, Стаинславівської области. На цьому поселенні виявили десять куль-
турних шарів. З них спідній містив в собі пам’ятки культури лінійно-стріч-
кової кераміки у вигляді напівземлянки, останків наземного житла-ліплян-
ки та тілопального поховання, де біля перепалених кісток стояли горщики
з обвугленими зернами пшениці й гороху.
В цьому ж культурному шарі знайдено дві глиняні фігурки тварин.
Вони вказують на близьке сусідство західніх поселенців з подністровськи-
ми “трипільцями”, які пізніше витіснили їх з нього місця і самі поселились
на ньому. На це вказує наступний, другий з низу культурний шар цього по-
селення з пам’ятками та кістковим похованням трипільського типу.118
Сліди четвертого селища з лінійно-стрічковою керамікою виявили ми
в 1936 р. на терені м. Комарна. Воно було розташоване на пагорбах “на діб-
рові”. Здобутий розкопами інвентар складався з керамічних уламків, при-
крашених ритими звисаючими трикутниками, типового крем’яного знаряд-
11” Подібні шпильки племен з лінійно-стрічковою керамікою подибується на
стоянках у Долішній Австрії. (О. 8ее\уа1<1, \УР2, XXVI, 1939, 113 - 116).
110 Здобуті нами матеріяли з с. Котовання та плани двох землянок залишилися
в Держ. Істор. Музеї у Львові. їх опублікував тепер І. Свєшніков (як вище), звичай-
но, без подання іменн автора розкопів. Із зразків лінійно-стрічкової кераміки, пода-
них ним на табл. V, один (ч. 3) з Котовання походить з ранньої княжої доби, другий
(ч. 4) з Берізця належить до кераміки т. зв. йордансмільського типу (назва від місце-
вости ІогсіапвтиНІ на Шлезьку).
1,1 Опис селища та знахідок на ньому подаємо за збереженим у нас щоденни-
ком розкопів у Котованні, проведених у вересні та жовтні 1942 р.
118 К. Черннш, Результати досліджень нижніх шарів Незвиського поселення,
МДАПВ, 2, К. 1959, 73 - 86.
184
Кераміка та лупакова мотика культури лінійно-стрічкової кераміки з поховання
в с. Незвнськах на Покутті.
(за К. Черниш)
ця, уламків крем’яних сокирок, кам’яних зернотерок та одної мотики тину
‘шевського копита”. При цьому був також обсидіяновий відлунок.””
11в Я. Пастернак, Нові археологічні набутий Музею НТШ у Львові за 1933 - 1936
рр., Записки НТШ, 155, 1937. 357.
185
Інші сліди селищ цього тішу дали тільки окремі уламки глиняного
посуду з прикметним ритим орнаментом, а між окремими знахідками перше
місце займають лупакові мотики. Значне їх поширення в терені аж до око-
лиць Жовкни (Крехів), Сокаля і Теребовлі (Янів) вказує на те, що місцеве
населення з надбузького культурою вимінювало їх у шлезьких емігрантів за
свої кременярські вироби. Це головно шліфовані сокирки, яких нові прихідці
у своїй Судетській прабатьківщині зовсім не знали.’"'’
Час появи перших західніх переселенців-гуртів з лінійно-стрічковою
керамікою визначається передусім її ритим орнаментом, який в Судетських
краях з’являється в енеоліті. З того самого часу походять також виявлені па
їхніх селищах уламки мальованої кераміки трипільського типу (Валентинів),
моравської мальованої кераміки (Сеймарки), посуду йордансмільського
(шлезького) типу та обсидіянове знаряддя (Комарно, Котованя, Посада Хи-
рівська), яке було експортоване в енеоліті закарпатськими племенами з бу-
ківською культурою Ужоцьким перевалом у горішнє Подністров’я. Там вони
міняли його за лупакові мотики, які знайдено тепер у кількох місцевостях
Берегівського р-ну (Ардово, Мужієво, Станово, Чинадієво) на Закарпатті.’21
Окремі уламки лінійно-стрічкової кераміки виявлено на енеолітичних сели-
щах трипільського типу в Незвиськах та Бучачі.’22
Всі ці знахідки вказують на те, що шлезькі племена з лінійно-стріч-
ковою керамікою прийшли на західньоукраїнські землі в енеолітичній добі
(2500-1800 до Хр.). Тому не можна погодитися з І. Свєшніковим, який да-
тує подністровські селища цих племен початком ПІ тисячоріччя до Хр.21 122 * *
Незабаром після приходу племен із стрічковою керамікою з’явилися
на західньоукраїнських землях н о р д і й с ь к і племена, вже іншого похо-
дження. Для їхньої матеріяльної культури були прикметні т. зв. лійкуваті
пугарі (кубки).121 Совєтські археологи признають, що ця культура не витво-
рилась на території України, але все ж змінили її загальноприйняту в Европі
назву культури лійкуватих пуга рів (киИига Іезкотуаіуск ри-
Ьагочу, киДига паІеукоуДуск рикати, ТгісМегЬесІїегкиДиг) на місцеву
назву “грпбовицька культура”, за селищем цього типу в с. Малі Грибовичі
біля Львова. Покидаючи свою прабатьківщину в Данії, ці племена поступово
зайняли частину Швеції та великі простори Голландії, Німеччини, Судетських
країв та Польщі. В дальшому переході на південний схід вони дісталися на
Волинь та в Галичину. Одну їхню могилу з типово прикрашеною посудиною
знайдено аж на Київщині (Новосілка, Липовецького р-ну),125 а кам’яний мо-
лоток їхнього виробу з розширеним обухом дістався товарообмінним шля-
хом у Полтавщину (Сокілка, Кобеляцького р-ну).’20
І21’ Я. Пастернак, До проблеми поширення й хронології, 9.
ЗапкоуІсЬ, Ройкаграізка Низ V ргеЬівІогіі, МикадеУО 1931, ІаЬІ. П, 1 - 5.
Я. Пастернак, як попереднє, 10 - 11.
12,1 И. Свешннков, СА, XX, 1954.
Більшу монографію присвятив цій культурі К. Заісііем/зкі, Киїіига риЬагбіУ
1е]ко\уаїусЬ, Рогпагі 1936.
125 Музей в Умані (6. N6001311, Уог§е5сЬісЬШсЬе 81и<ііеп іп икгаіпізсЬеп
Мизееп, Пег 8раіеп£ог8сЬег, VII, Зепа 1942, 24 та рис 21 на стор. 27).
Музей у Полтаві (М. Рудннськнй, Археологічні збірки Полтавського Дер-
жавного Історичного Музею, Полтава 1928, табл. II, 33).
186
Моравська мальована кераміка із Звеннгороду (1 - 5, 8 - 12) та з Кукизова (6 -7, 13 - 14)
на Львівщині (1 — рогова мотика, 2 — уламок бронзової глиці, 3 — крем'яний ретушер,
4 — крем’яний відщепок-лямеля, 5 - 8, 12 - 14 — глиняний посуд, 10-11 — вироби з кості,
(за І. Свєшиіковим)
Нові переселенці йшли шляхами своїх попередників з лінійно-стріч-
ковою керамікою, одначе вони знайшли також новий шлях для своєї манд-
рівки, а саме вздовж Бугу. Цей шлях провадив з густо заселеної ними око-
лиці Варшави в околицю Володимира Волинського і далі в Галичину, в Со-
кальщину і Кам’янеччину. Тим самим шляхом ішли пізніше інші нордійські,
прагерманські емігранти.
Східню границю цієї першої мандрівки нордійських племен на укра-
їнські землі, яка була початком донині триваючого германського “Вгап£
пасії Оаіеп", творили між Прип’яттю та Дністром р. Збруч і середній біг рі-
чок Турії й Горині.
187
Найдалі на північ, на Поліссі, сліди селищ цих переселенців знайдено
в Цетилії (Берестя н/Б), Невірі, Бульці Качинській, Бульці Щитинській (Ка-
мінь Коширський) та в Гридках і Сераховичах (Ковель).127 їхні кам’яні бо-
йові сокирки відкопано в Деревному (Кобринь) та Горбові (Косів Полі-
ський).’28 Сліди тих селищ виявлено здебільша на піскових надмах, і це ви-
разно вказує на те, що ті нордійські племена жили на вбогих піскових про-
сторах Помор’я, Східньої Прусії та в околицях Варшави й Лодзі переважно
з мисливства.
Інакше були розташовані селища племен з лійкуватими пугарями на
півдні, де поруч надмових поселень подивуються також поселення на вро-
жайних лесових землях. Перші з них відомі головно на Побужжі, в околиці
Ковля (Ковель, Гридки), Володимира Волинського (Млиниська, Владино-
піль)12” та Белза (Гора, Монастирище),’3" одначе зустрічаються й на захід від
Побужжя, в околиці Львова (Лисиничі)1” і Любачева (Руда Рожанецька).
На лесових просторах нові поселенці не почували себе безпечними серед чу-
жоплемінного хліборобського населення, і тому закладали свої оселі на під-
вищених, догідних для оборони місцях, на яких у пізніших, історичних ча-
сах, бувало, розташовувалися городища. В Галичині такі оселі перших
нордійських поселенців виявлено в Грибовичах’32 і Винниках біля Львова та
в Потеличі біля Рави Руської. На Волині вони відомі передусім з найближ-
чої околиці Володимира Волинського (Іжів, Лежниця, Літовиж, Зимне)’” та
з Грубешівщини (Городок). На поселенні, розташованому на “Малій Горі”
в Грибовичах, М. Смішко розкопав залишки енеолітичних земляних валів,
які можуть виявитися також на інших селищах цих поселенців, напр., на го-
родищі “Чуб” у с. Лежнині. Оці укріплені поселення племен з лійкуватими
пугарями - - найдавніші городища на західньоукраїиських землях. На рівни-
нах нордійські поселенці вибирали захисні місця на островах серед мочарів
(Монастирище біля Белзу).’31 Основною формою їхньої житлової споруди
були землянки. Залишки їх виявлено в Грибовичах (Львів), Горі (Со-
каль) та в Городку (Грубешів), одначе в археологічній літературі доклад-
них звідомлень про це немає. Відомо лише, що декілька землянок, розкопа-
них на Грибовицькому поселенні, були приблизно прямокутні в пляні, із за-
округленими кутами і мали сліди вогнищ посередині. Біля них були дві гос-
подарські ями з великою кількістю керамічних уламків.’33
У 1935 р. на пісковій надмі “Щирець” біля Белзу досліджували ми
культурний шар, позначений нордійською керамікою. На одному місці ви-
явили також вогнище з багатьма дрібними крем’яними виробами та уламка-
121 Керамічні матеріали з цих місцевостей зберігаються у Держ. Археол. Му-
зеї у Варшаві.
1"8 Знахідки зберігаються в музеї у м. Пінську.
ІЛ’ Волинські матеріяли зібрані О. Цинкаловським (Крем'янець).
1 ,і<' 3 наших розкопів у 1935 р.
131 3 наших розкопів у 1942 р.
132 Розкопи М. Смішка в 1933 - 1934 рр. (ХЬІізка і гЦаІека, І, 1933, N0. 8); К.
^ісіхежзкі, як вище, 451; Ь. Кохіо^зкі, Хагуз, 21, ІаЬІ. VI).
133 Матеріяли, зібрані О. Цинкаловським, зберігались в Музеї НТШ у Львові.
134 За нашими дослідженнями у 1938 р.
М. Смішко, як вище, 224 • 225-.
188
ми грубостінного глиняного посуду.Форму житлової споруди годі було
визначити в сипкому піску. На пісковій надмі біля Ковля М. Шульце виявив
виразні сліди стовпів житлової споруди.
Для поховань нордійських племен у Польщі прикметне те, що покій-
ники лежать випростані на спині у прямокутних могильних ямах, звихайно
головами на схід. Могильний інвентар вбогий. На західньоукраїнських зем-
лях їх поховання ще мало досліджені. Є, наприклад, відомості в літературі
про дві такі знахідки на захід від Бугу (Суловець біля Замістя і Кулаковичі
на Грубешівіцині),137 одначе без опису. В м. Рівному над р. Гориню розко-
пано кам’яний скриньковий гріб, у якому біля кістяка стояв лійкуватий пу-
гар,13" а в с. Караєвичі, цього ж р-ну, під час земляних робіт знищено кістя-
кове поховання з орнаментованою посудиною нордійського типу.138
З Галичини нема опису поховання в с. Собішині біля Ярослава,1*0 роз-
копана М. Смішком у Грибовичах кістякова могила також досі неопубліко-
вана. В 1928 р. виявлено і знищено кістякове погребище з керамікою на піс-
ковій надмі “Песя Гірка” біля Белзу. Воно належало, мабуть, нордійським
поселенцям, бо в тій місцевості ми виявили пізніше у трьох різних МІСЦЯХ
сліди їхніх поселень. Єдине поховання, опис якого ми могли пізніше приблиз-
но реконструювати, виявлено випадково в с. Кукизові біля Львова. Під мо-
гильним насипом лежав кістяк у невідомій позиції, біля нього були крем’яна
шкребачка, молоток з оленячого рогу, кістяне шило, два крем’яні ножі, кре-
м’яна провертка і кілька тваринних кісток. Біля голови, мабуть, стояли ряд-
ком три посудини: найбільша, опукла з трьома маленькими майже кулясти-
ми кухликами всередині, менша амфора з прикметно заломанимп вушками і
ще менша лійкуватої форми."'
Надзвичайно рідко трапляються тілопальні поховання в нордійських
племен з лійкуватим посудом. Одно з них відоме К. Яжджевському на До-
лішньому Шлезьку,"3 друге досліджували ми 1937 р. в урочищі “ГІідгора”
біля м. Теребовлі. Покійника спалили в іншому місці, в могильну яму покла-
ли тільки грубші уламки кісток, присипали їх вугликами і прикинули чере-
п’ям посудин після похоронної тризни. Усе поховання вкрили могильним на-
сипом. Жадних могильних дарів при тому не було."" Згадана тілопальна мо-
гила не була, мабуть, єдиною, виявленою в Галичині. У с. Міжинці (Пере-
мишль) знайдено нордійську посудину, мабуть, разом з перепаленими кістка-
ми.1**
Кераміка нордійських поселенців дуже різноманітна, що вказує на
розвинене хатнє господарство. Найприкметніші її форми: 1) згадані вже
’3" Непубліковані матеріяли зберігалися в Музеї НТШ у Львові.
ІЯ: К. Заісііе^зкі, Киїіига рийагогу Іезкосуаіусії, 449, N0. 682; 450, N0. 694.
“2іетіа”, ХУагзхагуа 1911, 472. 550 - 551; І-. Коїіожзкі, Міосізга ерока ка-
тіеппа, 64.
Ц 5а«іскі, ІУіасі. Агск. X, 1929, 289.
"" К. Набасгек, Рггесуосіпік ро Мигеит БгіесіизгускісЬ, 1907, 99; Ь. Коїіоугзкі,
2агуз, іаЬІ. VI, 12, 18.
’*’ Матеріяли, досі ие публіковані, були передані до Музею НТШ у Львові.
Зсітіезіепз Уоггеіі іп IV оті гіпсі ВІН, N. Е. VII, 64.
За збереженим у нас щоденником розкопів.
'** N. АЬегд, Раз погсіізсіїе КиІіигкеЬіеі іп Міііеіеигора, 1918, 202.
190
Еиеолітична нордінська кераміка з Малих Грибовичів біля Львова,
(за М. Смішком)
вище лійкуваті пугарі, досить стрункі посудини з високою лійкуватою шиєю,
2) “пляшки з коміром” із пластичною розширеною наліпкою на вузькій ший-
ці, 3) дзбанки з великим вухом, верх якого сформований у вигляді півміся-
ця (апаа Іипаїа) та 4) значних розмірів припасові посудини двостіжконого
профілю -- останні прикрашені на вінцях фризом з “романських аркад".
Виробом нордійських ганчарів є також глиняні пряслички до веретен
і глиняні шпульки для намотування ниток. Вони вказують на існування
ткацтва в нордійських племен.
Нордійська кераміка Галичини і Волині виготовлена з очищеної гли-
ни, добре випалена, з вигладженою, часто блискучою поверхнею. Білої оз-
добної інкрустації, вживаної в Польщі, в Україні досі не знайдено.
Крім своєрідних, незнаних на сході керамічних форм, нордійські по-
селенці принесли з собою перші бойові кам’яні с о к и р к и-т опірні,
невідомі мирним хліборобським племенам України. Це була, мабуть, перша
воєнна інвазія на землях України, і окупанти мусіли зводити бої з автохто-
191
нами, які боронили свою землю і своє майно. їхні сокирки мають прикметно
розширений і півкулясто закінчений обух (КпаиПіаттегахІ). Вони відомі
досі з 16 місцевостей Галичини й Волині, здебільша як окремі знахідки. Ве-
ликою рідкістю є два фрагменти глиняних мініятюрних сокирок, викопані у
Грибовичах.11'' Це, можливо, слід культу бойової сокири, який свідчить про
войовничу вдачу прагерманських нордійців. До кам’яного знаряддя хатнього
вжитку належали робочі сокирки звичайно мигдалуватої форми булави
у вигляді плескуватої кулі з просвердленою дірою на держак і непро-
свердлені молоти у вигляді кулі з пісковику або кварциту (Переводів,
Сокаль) з двома жолобками обабіч, щоб прикріплювати їх до держака.
Кам'яні бойові топірці нордійського типу (ліворуч) із Львова та балтійського типу
(праворуч) з Вербівчнка б. Бродів.
(за Л. Козловським)
Доволі різноманітне також крем’яне знаряддя нордійців, ви-
роблене більшістю з місцевої волинської темносірої, смугастої сировини.
Західньоукраїнські нордійські знахідки вбогі на рогове і кістяне зна-
ряддя. Його знаємо досі тільки із згаданої вище могили в с. Кукизові, Львів-
ського району.
З перегляду знахідок нордійського типу виявляється, шо на західньо-
українських землях є дуже мало доказів хліборобського способу життя нор-
дійських поселенців. Можливо, що вони займалися переважно скотарством.
Дещо більше можна сказати про товарообмінні зв’язки цих племен. Вони
здобували сировину на свої крем’яні вироби з копальні в Кшемьонках біля
Опатова, а також з околиць Дюблина (Рахів, Янівського р-ну). Від сусідніх
трипільських племен з Подністров’я нордійці діставали семигородські мідяні
вироби. На рахунок цих зв’язків можна класти пласку мідяну сокирку, ви-
1И М. Зтізтко, Ойкгусіа ргхесіЬізІогусгпе росі Ілуочует, 2Ь1ізка і хйаіека, І,
1933, 224; Ь. Котіочузкі, 2агуз ргайгіеібчу Рокчкі роїисІпіочуо-чузсЬойпіеі, 1939, ІаЬІ.
VI, 16.
192
КАРТА IV.
ЕНЕОЛІТИЧНІ СКРИНЬКОВІ ГРОБИ
1 — Старосільці,- 2 — Браниця Суховольська,- 3 — Овалів,- 4 — Головно,- 5 —
Вигнанці,- 6 — Літовнж,- 7 — Молників; 8 — Караєвнчі; 9 — Городок,- 10 —
Стадники,- 11 — Верхів,- 12 — Новомалин,- 13 — Межиріччя,- 14 — Вікнини,-
15 — Ляхів,- 16 — Крем'янець,- 17 — Лепесівка; 18 — Раднмни,- 19 — Анета,- 20
— Кикова,- 21 — Суємці,- 22 — Остріжок; 23 — Колодяжне,- 24 — Старий Ми-
ропіль,- 25 — Войцєхівка,- 26 — Довгнничі; 27 — Збранки,- 28 — Давндівка,- 29
— Сколобів,- ЗО — Володарське,- 31 — Псище,- 32 — Сербннівка,- 33 — Високе;
34 — Глнниця,- 35 — Кам'яний Брід,- 36 — Виціевичі; 37 — Ульвівок,- 38 —
Миколаїв,- 39 — Мости Великі; 40 — Дубляни; 41 — Лани,- 42 — Задеревач;
43 — Лавочне,- 44 — Юськовичі; 45 — Підлнпці; 46 — Фащівка; 47 — Лошнів,-
48 — Могильниця; 49 — Підгайчики Юстинові,- 50 Семенів; 51 — Теребовля,-
52 — Ладнчин; 53 — Застави,- 54 — Вндубів; 55 — Борщів; 56 — Капустинці,-
57 — Дуліби,- 58 -- Губин; 59 — Хомяківка; 60 — Улашківці; 61 ------ ЗвИИЯЧ;
62 — Хоростків,- 63 — Чорнокіиці,- 64 — Коцюбинці; 65 — Увнсла,- 66 — Зар-
ВаЙИЦЯ; 67 — Берем'янн; 68 — Цапівці,- 69 — Голігради; 70 — Кошилівці,-
71 — Слобідка Кошнловецька,- 72 — Братншів,- 73 — Чорні Води; 74 — Кеп-
тинці; 75 — Велика Мукша,- 76 — Завадииці,- 77 — Токарівка; 78 — Тартак.
копану на Янівській вулиці у Львові,110 та мідяну намистину, викопану М.
Смішком у Грибовичах.147 На терені Волині зв’язки нордійців з трипільцями
доказані уламками пізньотрипільського мальованого посуду, знайденими на
нордійському поселенні в с. Зимному, досліджуваному в 1951-52 рр.148 І нав-
паки, на трипільських поселеннях в с. Бодаки1" та Нова Чартория, Лихвар-
ського р-ну, Житомирської области знайдено кераміку і знаряддя нордій-
ського типу.
Вслід за першою нордійською міграційною хвилею незабаром прийш-
ла друга, нарід якої ховав своїх покійників у кам’яних скринькових
гробах і був споріднений з попередніми поселенцями. Перший опис куль-
іури цього народу дав краківський археолог А. Кіркор,160 який виявив його
скринькові гроби вперше на західньому Поділлі. Досліджуванням цих споруд
займалися пізніше В. Антонович,161 В. Щербаківський,163 В. Данилевич,163 Ю.
Сіцінський,’64 * І. Левицький,166 * Я. Пастернак,168 Ґ. Оссовський,157 К. Хамєц,158
Е. Маєвський,16” В. Деметрикевич,100 Б. Януш,1"1 Л. Козловський,162 В. Антонє-
вич103 і 3. Подковінська.104 Перші німецькі огляди тих пам’яток в Україні зро-
били Г. Коссінна106 і Е. Вале.100 Про кам’яні скринькові гроби та їх кераміку
писали в Чехії Л. Нідерле107 і Л. Червінка.103
Археологічний Інститут Львівського університету (Ь- Коїіоадзкі, 2агуз, 20).
147 Природничий Музей (археологічний відділ) у Відні, ч. інв. 13926 (К. МмсЬ,
Кирїеггеіі іп Еигора, 1887, 45; В. Залозі, 2 ргабгіеібуу гіеті Ііуоіузкіеі, 1913, 80:
.1. Разіегпак, Кизке Каграіу V агсЬео1о§іі, 1928, 120).
148 Ю. Н. Захарук, Поселенне знеолитического времени в с. Зимне, Вольїнской
обл. КСИА, 4, 1955, ного ж, До питання про співвідношення і зв'язки між культурою
лійчастого посуду та трипільською культурою, МДАПВ, 2, К. 1959
143 За інформацією О. Цннкаловського.
О §гоЬасЬ катіеппусЬ па Робоїи §а1ісу)зкіт, 21УАК, І, 1877, 17 35.
161 Раскопки в стране деревлян, 1893.
1'’3 Кам'яна доба в Україні, Мюнхен 1947, 32 - 35.
163 Археологічна минувшина Київщини, 1925.
164 Нариси з історії Поділля, І, Вінниця 1926, 42 - 47.
163 Пам'ятки мегалітичної культури на Волині, Антропологія, II, 1928, 192 - 222.
1““ Коротка археологія західньоукраїнськнх земель, 1932 ,32 - 35.
137 О сегатісе бото\уе] IV окгезіе §гоЬ6\у катіеппусй зкгхупкоіуусй, ХУіабо-
тозсі питІ7таІуС2ПО-агсЬео1о£іс7Пе, Кгакбіу 1891.
168 ХУзгбб зіербіу і іагбіу, ВіЬІіоіека ІУаг.адаи’зка, IV, 1900, N0. 2 3.
по “8\уіаІо\уіІ”, ХУагзхаїуа 1900.
РгхебЬізіогусхпа сегатіка, Кгакбху 1901.
ІМ Киїіига рггебйізіогусгпа Робоїа §а1ісу)зкіе§о, 1919.
”2 СгоЬу те§а1і(;ус2пе па \узсЬбб об Обгу, Ргасе і таїегіаіу ап(горо1о§ісгпо-
агсЬео1о§ісхпе і еіпо§гайс2пе, П, Кгакош 1921, 25 - 26, 39 - 40. 2агуз, 1939, 27.
їм АгсЬео1о§да Роїзкі, 1928, 52 - 54.
СгбЬ зкггупкоіуу пеоіііусхпу іу Ропіаібіусе, ро\у. сйеїтзкі, Йтаїоіуіі, XVI,
1934/1935, 79 - 96.
Вег ІТгзргип® бег ІТгІіппеп ипб Цгіпбо^егтаппеп ипб іЬге АизЬгеііип®
пасЬ Озіеп, Маппиз, II, Вегііп 1910, 86 - 106.
ОзІбеиІзсЬІапб іп іип§пео!іІЬізсЬег 2еіІ, МаппизЬіЬІіоіЬек, 15, 1918.
’"7 АгсЬеоІо^іскУ у’к’дуоі 2акаграіі об пеоіііи ро боЬи їїтзкои, Зіоуапзке 81а-
Г02ІІП08ІІ, І, 2, РгаЬа 1906, 447 - 448.
О кегатісе зеуегзке, Ргаубк, VII, РгаЬа 1911, 18 - 31,
13
193
Нордійські племена з кам’яними скриньковими гробами мігрували з
убогих піскових околиць Прибалтики (східне Пором’я і північна частина за-
хідньої Пру сії) вгору Вислою на південь і задержалися біля гирла рік
Бугу та Вкри. Звідтіль менша частина племен переселилася вздовж ріки
Нарви в околицю Ломжі та Сувалок, а головна їх група попростувала поміж
Бугом і Вепром далі на південь. Дійшовши до сучасної північної границі Га-
личини у горішній течії Бугу, нові нордійські поселенці поділилися на дві
частини. Одна з них взяла напрям просто на схід і дісталася шляхом давніх
емігрантів з лінійно-стрічковою керамікою на Волинь, займаючи там усе
горішнє доріччя Горині, Случі, Тетерева, Ірші та Норині. Друга части-
на подалася далі на південь і зупинилась на врожайному західньому Поділлі.
Так витворилися на західньоукраїнських землях дві головні групи нордій-
Скриньковнй гріб з Увисли.
(за Ґ. Оссовським)
194
Пам'ятки з кам'яних скрииькових гробів на Західиьому Поділлі: 1 — пляи скрииько-
вого гробу з Увислн, 2-3 — кістяні пряжки до поясів (Увисла), 4 — уламок кістяної
пряжки (Чорнокіиці), 5 — бурштинова підвіска (Коцюбииці), 6 — крем'яна сокирка
(Чорнокіиці), 7 — крем'яна сокирка (Чорні Води), 8 — куляста амфорка (Чорні Води),
9 — амфора (Коцюбииці), 11, 12 — амфора та горщик (Улашківці).
(за Л, Козловським)
195
ських поселенців з кам’яними скринькови.ми гробами: північна волинська
та південна подільська. Третя частина нордійців попрямувала з верхів’їв
Бугу вгору рікою Ратою на захід, а далі на південь і дійшла через горішнє
Подністров’я аж до воріт Верецького перевалу в Карпатах. Ще одна частина
галицької групи переправилася через Дністер на південь, уздовж нього ді-
сталася в низовинну східшо частину Буковини і зупинилась аж в горішньо-
му бігу Сучави. Як бачимо, нові нордійські поселенці були дуже рухливі, за-
повзятливі, справжні проспектори і до деякії міри загарбники чужих земель.
Скринькові гроби нордійців дбайливо зложені з кам’яних плит, з де-
якими льокальними відхиленнями в конструкції. Це треба пояснювати більш
розвиненим культом померлих, докладнішим оформленням культових уяв-
лень, посиленою вірою в позагробове життя та містичну опіку предків у важ-
ливих хвилинах життя. Вони не вкопані глибоко в землю, і тому їх легко від-
кривають при земляних роботах.
Поховання нордійців були поодинокі або родинні, по кілька осіб ра-
зом, чоловіків, жінок та дітей. У Застав’!' біля Тернополя”’" знайдено разом
сім кістяків, у Беремянах біля Заліщик п’ять.’70 При додаткових пізніших по-
хованнях кості попереднього покійника відсувано разом з могильними дара-
ми і на його місце кладено нового покійника. В Увислі біля Гусятина лежа-
ла в кам’яній домовині жінка, а в її ногах зложені на купу кістяки чоловіка й
жінки з їхнім вирядом. Були також поховання більшої кількости осіб водно-
час. Це вказує на патріярхальний родовий лад, в якому тоді жило багато
племен Европи.
Для кераміки в тих похованнях прикметні амфори з широким горлом
і дном, прикрашені поземими рядками краткованих трикутників (“вовчі зу-
би”), які нагадують риб’ячу луску. їхні форми дуже подібні до кераміки
скринькових гробів у центральній Німеччині і в північній Польщі. Тому не
можна погодитися з думкою Л. Козловського, що нові нордійські поселенці
прийшли із сходу, з центральної України, а не з північного заходу.’71 Прик-
метними для цих поховань є кістяні пряжки до ременів та бурштинові нами-
стини. Можна думати, що нордійські переселенці підтримували зв’язки із
своєю батьківщиною і передавали туди відомості про умовини прожитку на
нових землях. Цей здогад потверджується тим, що під кінець неоліту, при-
близно в половині ПІ тисячоріччя до Хр., прийшла в Україну друга їх хвиля.
Ті люди виробляли прикметні глиняні амфори кулястої форми і своїх покій-
ників ховали у кам’яних скриньках. Вони творили також дві територіально
доволі виразно відокремлені групи, волинську і галицько-подільську.
Монографічний опис північної, волинської групи кам’яних
скринькових гробів з кулястими амфорами зробив І. Левицький. Вона налі-
чує 33 місцевости: в горішньому бігу Буга 4, Горині 11, Случі 7, Норині 2,
Ірші 3 і середньому Тетереві 6. Всі вони розташовані на південноволинсько-
му лесовому масиві. Друга, галицька група цих пам’яток значно менша. З
Побужжя відомі досі тільки чотири скринькові гроби з кулястими амфорами
і з західнього Поділля — два. * 171
В. Іапозі, Киїіига рггесПііаіогусгпа Росіоіа §а1ісу)8кіе§о, 1914, 68-70.
’7“ В. Іапозі, ХаЬуікі рггесПіізіогусгпе Оаіісуі тесіюсіпіеі, 1918, 256.
171 Ь Ко2Іо\у5кі, Міосівга ерока катіеппа, 1924, 97 98
196
В будові інших, пізніших скринькових гробів є деякі відміни від дав-
ніших споруд. Деякі з них мають передсінок, прибудований від входу. Дія
прикладу згадаємо типове патріярхальне поховання у Войцєхівці біля м. По-
денного: посередині виявлено чоловіка в сидячій поставі, обабіч нього по
одній жінпі в скорченій лежачій позиції, біля них по двоє дітей 3-9 років,
Кам'яний скриньковнй гріб з Войцєхівкн на Волині,
(за І. Левицьким)
в ногах двоє старших дітей; в передсіпку лежав слуга, звернений лицем до
входу. Черепи всіх покійників у могильній коморі були довгоголові, нордій-
ські, череп слуги був круглоголовий. Очевидно, він був рабом місцевого во-
линського походження. Могильний виряд складався з 7 посудин, кільканад-
цятьох крем’яних виробів та уламку кістяної глиці для спинання одежі.
У кількох скринькових гробах на Волині (Кикова,773 Сколобів,17* Висо-
ке175) знайдено тіл о пальні поховання, в яких виявлено урни-попіль-
ниці з перепаленими кістками покійників, а біля них приставки-горщики, ми-
сочки та крем’яне знаряддя. Це вказує на еволюцію уявлення про позагро-
бове життя, шо могло розвинутися під впливом сусідства з трипільськими
племенами на новому місці поселення. Власне тоді, в енеоліті вони стали пе-
реходити від кістякового до тілопального способу ховання своїх покійників.
Поруч кулястих амфор трапляються в похованнях амфори з пласким
дном. Поверхня цих посудин, ліплених з грубозернистої глини, вкрита то-
ненькою верствою чистої глини, іноді на темно фарбована. Після того її на-
1,2 І. Ф. Левицькнй, Пам'ятки мегалітичної культури на Волині, Антропологія
II, 1929, 194 - 196.
1,3 Як попереднє, 201 - 202.
1,4 Як попереднє, 199 - 200.
Як попереднє, 199.
197
іирали смолою і вигладжували аж до полиску. Випал посуду середньої яко-
сти. Дуже мало відомо про їжу, яку давали покійникам в могилу. В звідом-
леннях з розкопів згадується тільки кістки свині.
Селища нордійських поселенців з молодшими скриньковими гробами
ще дуже мало досліджені. Сліди одного з них виявлено в с. Ульвівку біля
Сокаля.'7" Із західнього Поділля нові нордійські емігранти дісталися у горіш-
нє доріччя Богу (Нова Сінява, Літинського району),* 177 * * на Київщину (Лося-
тин, Васильківського району)’7” та аж на Харківщину.1™ А. Тальґрен доба-
чав вплив центральноєвропейських кулястих амфор навіть на кераміці вели-
ких кубанських могил (Майкоп), одначе тут, мабуть, випадкова подібність
форм.
Нордійські емігранти не були відпорні на асиміляцію. Вони доволі
рано були абсорбовані місцевим трипільським населенням і не залишили по
собі жадних слідів у його культурі. По них залишились тільки деякі расові
нордійські елементи, які увійшли в склад панівного тепер в Україні динар-
ського расового типу.
Після нордійських племен з кам’яними скриньковими гробами прийш-
ла із заходу в Україну під кінець неоліту ще одна хвиля переселенців, на
селищах і в похованнях яких подивується прикметна т. зв. шнурова ке-
раміка. Назву її у фаховій археологічній літературі (Согдей Х¥аге,
сзсіїпигкегатік; зпигоуа кегаптіка) прийнято від відтисків шнурка, що ни-
ми ще перед випалюванням прикрашувано глиняний посуд цих племен.Хоч
цей рід кераміки часто зустрічається в Україні, вона не має ще й досі моно-
графічного опрацювання, і тільки статті про неї та згадки в підручниках з’я-
вилися з-під пера В. Даниловича,’81 1. Борковського,182 Я. ІІастернака,183 * 185 * М.
Смішка18' та В. Щербаківського.18" З польських дослідників писали про шну-
рову кераміку в Україні Ґ. Оссовський,180 В. Деметрикевич,187 Л. Козловський,188
В. Антонович,’8" Й. Костшевський,’90 Я. Брик191 * і Т. Сулімірський.1112 А проте,
17,1 В. Іапмзт, ІУіасІотовсі. Копзегхуаіогзкіе, 1925, 134.
177 Меитап, Х'УУ’АК, ХШ, 1889, 42 - 44; І. Ь. Сегуіпка, Ргауек, VII, 1911, 26.
1,8 6. О$$ом/$кі, 21УАК, ХШ, 1889, 12; І. Левицький, Домовина кінця неолітич-
ної доби на побережжі середньої течії р. Случі, Записки ВУАК, І, 1931, 176.
’* І. Левицький, Пам'ятки мегалітичної культури на Волині, Антропологія, II,
209, табл. ІП, 2 і IV, 10.
180 Назву "шнурова кераміка" (8сііпигкегатік) придумав німецький археолог
КІорПеізсЬ у 1880-их рр. (СЬагакІегізІік ипсі 2еі(Іо1£е сіег Кегатік МіаеЙеиізсй-
Іапсів, Уогйєвсііісііііісііє АИегіитег сіег Ргоуіпх Засіївеп, І - II, Наїїе, 1883 - 1884).
181 Археологічна минувшина Київщини, К. 1925.
182 Зйигоуа. кегатіка V ІІкга)іпе, ОЬгог РгеііівІогіскУ, IX, РгаЬа 1930/1931.
Перша бронзова доба в Галичині в світлі нових розкопок, Записки НТШ,
152, 1953, 63 - 112.
181 Овасіу Іисігкіе грггесі 3600 Іаі IV окоіісу Ідуохуа, 2Ь1івка і гйаіека, 1934.
185 Кам'яна доба в Україні, Мюнхен 1947, 45 - 48.
188 Зргахуогсіапіе сіги^іе 7 хуусіесгкі раїеопіоіоеісгпс], 2ХУАК, 1891.
187 Кигіїапу XV Рггетузкіеш і ВгоЬоЬускіет, 1897.
188 Міойвга ерока катіеппа XV Роївсе, 1924, 98 -105.
18" Агсйео1о§іа Роївкі, 1928, 62-68-
,м Ргайгіезе гіет роїзкісЬ, 1928-
1,1 Меоіііусгпе кигіїапу XV Касгапбхусе, 1931.
,м Віє зсЬпигкегатізсЬеп Киїіигеп ипсі сіав іпдоеигораізсЬе РгоЬІет, 1933-
198
походження племен із шнуровою керамікою є дискутованою проблемою єв-
ропейської археології. Для України з’актуалізували це питання праці І. Бор-
ковського і Т. Сулімірськото.
Серед європейських дослідників переважає думка, що батьківщиною
племен із шнуровою керамікою була центральна Европа, власне Саксонія і
Тюрінгія, звідкіля вони поширювалися у східньому напрямі аж в Україну.
Цього ж переконання були І'. Коссіна,1™ М. Еберт,’”* Л. Козловський,”0 В.
Данилевич,К. Шухгардт,'07 Е. Шпрокгоф,1”8 Бремер,199 Ектолм,200 Керн,201 В.
Антонєвич,202 * * А. Европеус,1™ К. Яжджевський,201 О. Менгін,205 Поассон,206 Б.
Ріхттофен,2"7 * * * Г. Зегер,2"’’ Шпехт,2"" В. Щербаківський,2'0 Я. Пастернак211 212 213 * і М.
1’і.мбутас.2'1*
Діяметрально протилежну думку, а саме, що “шнуровики” були ав-
тохтонами у східній Европі і мігрували звідтіля на захід, висловили, мабуть,
перші Л. Чикаленко2'2 та В. Чайльд.2” До них приєднався І. Борковський,2"
опісля Гофштеттер-ІІетерс,2'5 Г. Розенберґ,2'0 Е. Вале,217 Й. Е. Форссандер,21'
,м Маппиз, II, Вегііп 1910, 61.
”* Зйбгиззіапсі іш Аііегіиш, Вопп 1921, 43.
Міосізга ерока катіеппа, 1924, 34.
Археологічна минувшина Київщини, 1925 69.
127 Акеигора, 1926, 135.
Віє Киїіигеп сіег іип£егеп Віеіпгеіі, 1926.
М. ЕЬегі’з Кеаііехікоп, VIII, 1927, 239; XI, 304.
а" М. ЕЬегі’з Кеаііехікоп, IX, 1927, 46.
201 ВіаттЬаит ипсі АгіЬіїсІ сіег ВеиізсЬеп, 1927, 171.
ж Агсйеоіойїа Роїзкі, 1928, 62; Йадіаіоадіі, XVII, 1938, 372.
2,13 ВЬег сііе 81геіІахіки1іигеп, 1933, 150.
а” Киїіига риііагбіу Іеікоадаіусії, 1936, 318.
яа ХУеІібезсЬіскіе Йег 81еіпгеіі, 1931, 419.
а“ Ьез Агуепз, Рагіз 1934, 99.
ж УогйезсЬісіїіе Йег МепзсЬкеіІ, 1935, 57.
2”" Уог£езсйісіі1з£ог8сііип£ ипсі ІпсІобегтапепргоЬІет, ЕезІзсЬгіГІ Н. Нігі, І,
1936, 22-28.
200 Віє Іігйеітаі сіег Іпсіобегтапеп.
'0 Кам'яна доба в Україні, 1947, 46.
211 Перша бронзова доба в Галичині, 38.
2,1 * М. ОітЬіИаз, ТЬе РгеЬізіогу оі Еазіегп Еигоре, СатЬгісІбе 1956, 128-
212 Доповідь иа засіданні Історично-філософічної секції Укр. Наук. Т-ва у
Празі у 1927 р.
2,3 ТІїе Вахуп оі Еигореап СІУІІізаііоп, 1927, 234.
214 ййигоуй, кегашіка V ІІкгаЛпб, ОЬгог ргейізІогіскУ, IX, 1930/1931.
213 ЗасітбгіегЬисй сіег Веиізсйкипсіе, І, Ьеіргіб 1930, 418.
Киїіигзігбшипбеп іп Еигора гиг Зіеіпгеіі, 1931, 166.
2,7 ВеиІзсЬе Уоггеіі, Ьеіргі® 1932, 68.
•” Віє зсй\Уес1І8сЬе Вооіахікиїіиг, Ьипсі 1933, 152, 176.
199
Маєрс,213 В. Шмідт,* 220 Нерінг,221 Я. Айзнер222 і останнім часом Г. Кюн223 * * * 227 * та К.
Бекерс.223*
Спробу компромісу між обома поглядами зробив був Т. Сулімірський,КІ
приймаючи дві різні мандрівки “шнуровиків”: ранішу з охровими могилами
із сходу на захід і пізнішу, поворотну з керамікою саксонсько-тюрінгського
типу із заходу на схід. Така угодова розв’язка проблеми виникла у нього
після виявлення ним у Колпці (Дрогобич) і нами в Крилосі (Станиславів)
в 1932 р. перших охрових могил на Подністров’ї. Згодом Т. Сулімірський
облишив цю теорію. Одначе з нею можна до деякії міри погодитися, бо в Га-
личині є справді сліди перебування племен з двома різними родами шнуро-
вої керамікисхідніх, які, просуваючись на захід, зайшли у горішнє Подні-
стров’я, і західніх, які в поході на схід дісталися аж до Лівобережжя. А про-
те, це були дві різні, неспоріднені групи.
Ця пожвавлена дискусія над походженням племен із шнуровою кера-
мікою має лінгвістично-політичне підгрунтя. В першому випадку йде про те,
що ті племена вважаються найранішими індогерманцями, які індогерманізу-
вали всі інші племена в Европі, і тепер питання, кому — Заходові чи Сходові
-— належить роля прабатька сучасних панівних мов Европи. В другому ви-
падку німецькі прихильники західнього походження шнуровиків вважають
їх за праґерманців і цим намагаються довести свої “споконвічні” права на
Схід, головно на українські землі.
Еспанський археолог Борш-Гімпера223 поставив у 1927 р. запит: чи
шнуровий орнамент не має різних місць походження в Европі? Тепер можна
дати позитивну відповідь на це питання. Крім середньоєвропейського центру,
місцеве коріння якого сягає, за новішими дослідженнями, мабуть, ще мезо-
літичної доби,22' і другого, еспансько-французького центру, був безсумнівно
ще третій, український центр, де спонтанно, без жадних сторонніх впливів
зродилася в праісторичних часах ідея прикрашати глиняний посуд відтиска-
ми шнура. Можливо, були ще й інші аналогічні центри цієї керамічної деко-
рації. На це вказує факт, що ще й досі серед кераміки тубільців Нової Гві-
неї2'-''’ часто подивуються форми посуду із шнурковим орнаментом, які хіба
не могли бути занесені ще в неоліті аж до Австралії. Відтиски шнурка як
декоративний мотив були також на кераміці переддинастичного Єгіпту (IV
тисячоріччя до Хр.). І ясно, що в усіх тих центрах не міг бути той самий на-
21” Еигореап Сіуіііваііоп, ОхГогсІ 1934, І, 233.
ми Назве ипй Гоїк, 140-
221 Зіисііеп гиг іпйо^егшапівсіїеп Киїіиг, 1936, 43.
~ №ко1ік ріесіпавек, 1936, 9.
223 Пег АиГвііе^ сіег МепвсіїЬеіі, Ггапкїигі а/М, 1955, 171-
--3’ С. 3. Вескег, АагЬодег, 1947.
Піе зсйпигкегашівсйеп Киїіигеп, 1933.
Я. Пастернак, Перша бронзова доба, 102.
22Л Зсйпигкегатік, М. ЕЬегГз Кеаііехікоп XI, 1927/1928, 309.
227 Н. Зедег, ЕезівсйгіГІ Н. Нігі, І, 1936, 22.
223 Кераміка в збірках етнографічного музею (Мигеиш Гйг Убікегкипсіе)
¥ Відні.
200
рід,'"” здогадно індоєвропейці, так як не могли бути будовані тим самим на-
родом мегалітичні споруди в різних краях Европи.'30 Відтиск шнурка на во-
логій глиняній посудині слід вважати за декоративний прамотив, який спон-
танно з’явився в різних часах та краях і не мусів ходити з одною етнічною
групою. Доказом цього є засадничі відміни між західньою і східньою (укра-
їнською) шнуровою керамікою у техніці виконування її орнаменту. Неолі-
тичні ганчарі центральної Европи і Еспанії для цієї роботи тісно обвивали
самий шнурок довкола ще вологої шийки посудини або притискали його ко-
роткі куски до її вичеревка. В Україні шнуровий орнамент наносили на не-
випалену те посудину за допомогою шнурка, обвиненого довкола тонкої
палички. У висліді це давало, як сказано вище, відтиски, подібні до гусіль-
ниці (“псевдошворка” А. Добровольського), — орнаментаційний мотив ціл-
ком невідомий у центральній і західній Европі. Він прикметний тільки для
енеоліту.
Звичайно, на питання, який це був шнурок і з чого його виготовляли,
годі дати задовільну відповідь. Дуже можливо, що роблений він був з воло-
кон диких рослин (кропива). Його існування засвідчене вже в неоліті саме
згаданими тут відтисками і пластичними гудзками з малою діркою на біль-
ших посудинах, щоб завішувати їх на шнурку під час переношення або в
хаті-землянці.
Зовсім інші думки про походження племен із шнуровим орнаментом
мають совєтські археологи. Додержуючись маррівського “вчення”” про міс-
цевий стадіальний розвиток усіх племен, Е. Кричевський3" у своїй статті, на-
писаній з приводу першої окупації західньоукраїнських земель совєтською
владою, заперечує міграційні хвилі, що їх виявили західньоевропейські ар-
хеологи, називає кераміку лійкуватих пугарів, кулястих амфор та шнурову
кераміку “штучними абстракціями” і по-своєму пояснює їх генезу. Він ка-
же: “з маси варварських хліборобських племен із т. зв. культурою стрічко-
вої кераміки виділялися скотарські племена, які засвоювали заливні луги річ-
кових долин і сумежні дюни. У тих племен розвивалися нові форми ганчар-
ського мистецтва. В одному випадку кераміка кулястих амфор, в другому
шнурова кераміка, а в третьому різна їх мішанина”. Це псевдонаукове пояс-
нення складних культурно-історичних процесів і повна елімінація перемі-
щень дуже рухливих праісторичних племен цілком викривлює образ історич-
ної правди і тенденційно інтерпретує відкриті вже факти.
Іншу генезу племен із шнуровою керамікою придумали А. Доброволь-
ський та І. Нанівець у 1954 р. На їх думку, “у радянській археологічній науці
поширена теорія, за якою спільність племен шнурової кераміки цен-
тральної Европи і середнього Подністров’я склалися на основі місцевого
населення мідного віку, наприклад племен з культурою мегалітів".* 230 231 * 233 Тут,
3 Антрополог Р. Єидик вважає центральноєвропейські племена із шнуровою
керамікою за предків слов'ян, балтів, кельтів та іллірів (Еайгепкго^’в Еигораз Ое-
8СЙІСЇ1ІЄ аів КазвепзсЬіскзаІ, 228).
230 Н. 8е§ег, Гє8і8Сйгі£і Н. Нігі, І, 9.
231 Древнєє населеиие Западной Украиньї в зпоху неолита и раиней броизьі,
КСИИМК, ІП, 1940, 3 - 13.
333 Культура шнурової кераміки, Нариси стародавньої історії, 1957, 88.
201
крім маррівської “теорії”, очевидне в авторів також виключно на літературі
уґрунтоване знання західньоевропейської праісторії і недостатня ознайом-
леність із західньоукраїнськими археологічними матеріялами. І. Шовкопляс
вважає племена з шнуровою керамікою “одними з попередників слов’ян, в
тому числі східніх”.!В“ У праці А. Монгайта1'”1 проблема шнурової кераміки чо-
мусь цілком поминена.
За дослідженнями польських археологів,племена з шнуровою кера-
мікою прийшли з півночі, з-над долішньої Одри, і утворили на терені Поль-
щі п’ять льокальних груп: західньопольську, поморську (Жуцево), шлезьку,
мєхівську (Мєхув) і злотську (Злота). Звідтіля вони пересунулися далі на
схід, і за шосту групу слід вважати племена шнуровиків на західньоукраїн-
ських землях. До таких висновків вони дійшли по детальних дослідженнях
археологічних матеріялів, і це задовільно розв’язує дискутовану проблему.
Сліди перебування племен із шнуровою керамікою тепер уже доволі
густо виступають на терені західньоукраїнських земель. Західню їх грани-
цю творить Сян, південну Карпатське підгір’я. Північна границя прохо-
дить через середній біг Бугу, Стиру й Горині. Шлях, яким шнуровики прийш-
ли в Україну, був той самий, яким мандрували їхні нордійські попередники.
Це — найдавніший комунікаційний шлях між пізнішими українськими і поль-
ськими землями.
Один лише погляд на карту поширення шнуровиків у Галичині й на
Волині доказує, то вони не держалися самих тільки доріг уздовж рік. Ши-
рокі терени між горішнім бігом Дністра й Бугу і на захід від горішнього бігу
Стиру, Горині й Збруча виявляють доволі густе, в поземеллі безладно роз-
кинене заселення, що вже свідчить про окупацію краю, не тільки його шля-
хів. Досі відомі знахідки не виявляють ще будь-яких спроб перейти через
Карпати на південь у Подунав’я або Потисся.
Культуру зайшлих племен із шнуровою керамікою вивчаємо в Укра-
їні майже виключно на підставі могил, бо їхні селища мало відомі. Покійни-
ків клали вони, мабуть, здебільша на поверхні землі, але бувало і в могильні
ями. Чи була яка різниця в часі між цими двома типами поховань, покищо
невідомо. Ховаючи покійників, не додержували ніяких ритуальних звичаїв.
Вони лежали скорчені на лівому або правому боці, іноді на спині або й на
животі, головами звернені в різні сторони світу. В одному випадку (Соки-
ринці) це була мати з малою дитиною на руках. В могилі на Волині О. Цин-
каловський відкопав кілька скорчених кістяків, які лежали головами в про-
тилежні сторони. Можливо в такий спосіб зазначувано соціяльну різницю
між похованими. Такий звичай був у прабатьківщині шнуровиків в Тюрінгії."”
Над похованими майже завжди висипали м о г и л у, а де могили тепер
нема, там вона напевно вже розорана. Будова могильних споруд не завжди
була однакова. Одні могили мали тільки глиняний насип, у других кругом по-
кійника лежало коло з польових каменів, треті були вкриті шаром дрібного * * *
мз І. Шовкопляс, Середній період епохи міді-бронзи, Археологічні дослі-
дженння, 88.
Археология в СССР, М. 1955.
“ В останньому часі Л Ко$ІгіЄ99$кі, Ргасігіеіе Роївкі, 1949, 50-53.
А. МбІІег, Еіп 8сйпигкегаші8сйе8 ЗіррепегаЬ, Вег Зраіепїогвсйег, І, Зепа
1936, 25 - 38.
202
каміння (Качанівка, Скалатського р-ну). В с. Остап’ю, цього ж р-ну, Я. Брик
виявив патріярхальне паристе поховання, в якому кістяки були вкриті ка-
м’яними плитами і обведені колом з каміння. Під могильним насипом у с. Хо-
росткові кістяк був накритий шаром вапнякових плит. Провідним мотивом
усіх тих кам’яних конструкцій був страх перед поворотом покійника між живі
люди. За археологічними і етнографічними дослідженнями цей страх відчу-
вали всі народи в усіх часах. Каміння безпосередньо на покійнику чи на мо-
гильному насипі мало своїм тягарем не дати йому змоги повернутися з того
світу і перешкоджати родині в її земному житті. А кам’яне коло кругом мо-
гили, напевно ще й заворожене, мало бути тією магічною границею, якої не
міг би переступити покійник, якщо хотів би вийти з неї. За іншими здогада-
ми це був вияв культу сонця.237
Цікавий місцевий звичай, поза тим ніде не відомий, виявив Люба-Ра-
дзімінський у південній Волині, на західньому березі Горині (Коритно, Пе-
реросле, Плужне, Сокиринці на Остріжчині). На покійників клали впоперек
тіла кілька валків із жовтої глини і після того присипали їх землею. В одно-
му випадку (Радзимин І) кілька таких глиняних валків лежало також під го-
ловою покійника.238 239
Могильний виряд клали звичайно біля покійників, іноді його кидали
в землю під час висипання могили. Була це персональна їх власність.
Глиняний посуд зустрічається в могилах поодинці, рідше пара-
ми: в південній Волині він стоїть звичайно біля голови, на західньому По-
діллі біля ніг покійника. У Коритні і в Залужу на Остріжчині були в них ще
залишки страви (зерна ячменю і проса), яку в горщиках дали покійникові.
Для цього посуду прикметні чотири форми — два роди амфор, пугар з ци-
ліндричною шийкою і малий кулястий кухлик-черпак.
Орнаментика шнурової кераміки складається передусім з відтисків
шнурка, рідше із звичайних ритих ліній і смерічкових мотивів. Часом з’явля-
ється карбована плястична листівка (Новосілки Ліські) або ямочки довкола
на верху вінців (Завишня). Прикрашена звичайно тільки горішня частина по-
судини, при чому орнамент має виразно тектонічний характер. В цілості орна-
ментом вкриті лише зовсім малі посудини-кухлики.
Друге місце у могильному виряді “шнуровиків” має крем’яне
знаряддя, частини зброї і хатнє приладдя. Його клали звичайно біля по-
кійника і лише зрідка кидали в могильний насип. Усі сокирки прямокутні в
перекрої, вигладжені по всій поверхні.
Третю групу в могильному виряді творять кам’яні б ойо в і со-
кирки різних типів,2” виготовлені здебільша з кристалічних порід (діорит,
діябаз, граніт, серпентин, а також сієніт, порфір, нефрит, рідше трахіт, амфі-
боліт і роговик, при чому нефрит міг походити зі Шлезьку210 або з Сибіру та
231 В. Городцов, Результатьі археологических исспедований в Бахмутском уезде
Екатеринославской губ. в 1903 г., Трудьі ХІП, археол. с-ьезда, І, М. 1907,- М. Миллер,
Дон н Приазовье в древиости, І, 1958, 60.
238 2ХУАК, II, III.
239 Добру класифікацію їх дав Ь. Коі1о99$кі, МІосізга ерока катіеппа, 98 - 102.
ио X Апсігее, Паз паііігіісйе Уогкоттеп уоп МерЬгіі ипсі Дасіеіі іп Еигора,
МаппизЬіЬІіоійек 25, 1922; Р. безсНшепсіІ, Вег зсЬІезізсйе Мерйгіі. ипсі зеіпе Уег-
У7еп<іип§ іп уог§е8СЙіейШс1іег 2еіі, АИзсІїїезіеп, 10, 1941, 26 - 44.
203
Провідні форми шнурової кераміки західнього типу: 1 — Кошнлівці (Заліщнкн),
2 — Діднлів (Камінна Струмилова), 3 — Ульвівок (Сокаль), 4 — Кульчиці (Самбір),
5 — Новосілки Піські (Каміика Струмилова), 6 - 7 — Собішнн (Ярослав),
8 — Балнчі (Мостнська).
Байкалу, шляхом через Подністров’я).2,1 Прикметними для західноукраїн-
ських знахідок є бойові сокирки балтійського типу із звуженим обухом та
пластичним ребром довкола найширшого місця біля діри на топорище. Де-
які, доволі рідкі знахідки212 вказують на те, що сокирки з відбитим обухом
були направлені місцевими майстрами, які просвердлили нову діру на топо-
рище ближче леза. Цей факт, а також те, що деякі сокирки тільки розпочаті
були в роботі, засвідчує існування власного місцевого виробництва кам’яної
зброї в Україні. Значить, не вся вона була принесена “шнуровиками” на По-
бужжя і Подністров’я. Вони, мабуть, тільки допомагали місцевому населен-
ню в торговельних зв’язках із північчю, на що вказує ціла серія просвердле-
" П. П. Окладннков, Неолит и бронзовий век Прибайкалля, М. 1950, 373.
'2 Багновате (Турка), Белзець (Золочів), Коростятин (Бучач), Рип'янка (Калуш).
204
них сокирок чисто українського типу серед археологічних знахідок у східньо-
балтійських краях/'1'’1
Для могил “шнуровиків” прикметне ще й те, що не було в них прий-
нятим звичаєм давати покійникові м’ясо “на той світ”. Досі тільки у двох
їхніх могилах (Климківці і Дисичинці біля Збаража) виявлено кістки барана
і неозначеної ближче тварини/44
Селища племен із шнуровою керамікою на західньоукраїнських
землях менше досліджені, як їх поховання. На них стали звертати увагу тіль-
ки під кінець 1920-их рр. Перед тим думали, що поховання з шнуровою ке-
рамікою належать до селищ із лінійно-стрічковою керамікою (Л. Козлов-
ський),245 або з нордійськими лійкуватими пугарями (Й. Журовський).24’
Перші з них, на піскових н а д м а х, виявлено досі тільки на го-
рішньому Побужжі, і систематично їх ще не досліджували. На тих місцях
знайдено тільки уламки прикметно орнаментованого глиняного посуду та
дрібне крем’яне знаряддя. Слідів житлових споруд на відкритих піскових над-
мах не завважено, і тільки в районі Рокитнянських болот, на зарослому піско-
вому острові колишнього озера біля Майдана Моквинського (Костопіль) Т.
Сулімірський розкопав залишки трапезуватої хати на 7 м. довжини. Її стіни
спиралися на сімох дерев’яних стовпах, посередині було вільне вогнище з
чотирма меншими стовпцями довкола.247
Селища “шнуровиків” на лесових теренах виявлено на горіш-
ньому Погоринні і в околиці м. Любліна, де їх тільки частинно досліджували.
Багато їхніх житлових ям-землянок розкопав Л. Савіцький у с. Городок на
Рівенщині. В одній з них знайдено кусок мідяного шила як хронологічну вка-
зівку.248 Кілька овальних у пляні землянок з убогим інвентарем досліджував
Я. Фіпке на терені с. Городок біля Луцька.2'2 Багате селище, також, мабуть,
поселенців із шнуровою керамікою, виявили ще в 1877 р. 3. Ґльоґер і Люба-
Радзімінський біля могильника “шнуровиків” у с. Радзимині (Остріг), одна-
че про це була тільки коротка згадка в літературі.200
Спосіб життя племен із шнуровою керамікою також ще недостатньо
досліджений. Не можна цілком погодитися з думкою Е. Петерсена, що “нор-
дійські неолітики (племена з лійкуватими пугарями і з шнуровою керамікою)
виросли на хліборобській основі і не могли бути кочівничими пастущими пле-
менами, як про них раніше думали”.251 Годі цілком прихилитися й до думки
А. Емгорам$, Е. М. 31, 1924, 54; V. С. СНіїсІе, Тйе РапиЬе іп Ргейіяіогу,
ОхГогсі 1929, 159.
2" Т. Зиіітігікі, 8ргахуог<1апіе РАТІ, 47, 1937, 226.
г'-’ ВаОапіа агсйеоіоеісгпе па §6г7е “КИп” XV Іхуапохуісасй, 1917, 23.
2,0 ТУіай. Агей., IX, 1925, 335.
2,7 Т. Зиіітігікі, О роїезкіез ргаоїсгугпіе Зіохуіап, 2ОУ7, XIV, 1939, 3 - 38.
=,,! І_. Зажіскі, 20ТУ, І, 1926, 16- 15: II, 1927, 62; І. Завіска, РАР, IX, 1927,
206 - 207.
3. Еіііке, ЗхуіаТомЖ, XVII, 1936/1937, 337 - 339.
2УУАК. І, 1877, 9.
ет Е. РеІег$еп, Зсйіезіеп уоп <1ег Еізхеіі Ьіз іпз МіИеІаИег, Вегііп-Ьеіргі^,
1935, 46.
205
деяких польських (Т. Сулімірський,252 Т. Вага,252 Л. Козловський251), чеських
(Й. Схраніль2”) і німецьких (Л. Цоц”") та латиських (Е. Штурме257) дослід-
ників, що, навпаки, шнуровики були мандрівними скотарями, мисливцями й
бойовиками. За сучасним станом досліджень правда лежить, мабуть, посе-
редині.
Незаперечним фактом є, іцо племена з шнуровою керамікою були пе-
рейняті бойовим духом і йшли здобувати нові землі. На це вказують численні
бойові сокирки і зайняті їх носіями величезні простори від Балтійського мо-
ря аж до Дніпра, куди вони дісталися у бронзовій добі. А проте, слід дума-
ти, що життя тих людей ішло іншим шляхом на незарослих піскових надмах,
де вони були мисливцями й рибалками, і інакше на врожайних лесових про-
сторах, придатних для хліборобства, як на це вказують залишки збіжжя,
кістки свійських тварин, глиняні пряслички і покищо одна тільки знайдена
зернотерка (Городок біля Луцька). Одначе, тому, що тепер знаємо більше
надмових стоянок, як лесових поселень, можна здогадуватись, що мислив-
ство й рибальство було в житті “шнуровиків" важливіше, як хліборобство.2"’
Під етнічним оглядом племена з шнуровою керамікою - це індоєвро-
пейці. 2И Злившися з нордійськими носіями культури лійкуватих пугарів, вони
стали предками пізніших германців,200 а перемішавшись на сучасних поль-
ських землях з місцевим населенням із стрічковою керамікою, витворили у
бронзовій добі західньо-праслов’янську, т. зв. лужицьку культуру.”1
Сумежні краї. У північній частині Польщі мешкали в енеоліті
далі племена з мегалітичною культурою. їхні селища ще дуже мало вивчені,
великі родинні гроби цих племен мали трапезову або трикутну форму, по-
кійники лежали в них у скорченій позиції. З-над долішньої Одри прийшли
тоді “шнуровики", які широко розбрелися по краю, витворивши декілька
окремих місцевих виявів своєї культури. Один з них, т. зв. злоцька культу-
ра, розвинувся над Вислою, на Сандомирщині, на західній периферії укра-
їнських земель, де “шнуровики” змішалися з давнішими нордійськими при-
шельцями. Південні окраїни Польщі заселяли нащадки іплезьких поселенців,
які прикрашали тепер свою кераміку геометричними узорами, складеними з
дрібних уколень.
Енеолітична культура Румунії, на теренах сучасної Волощини і
Семигороду, має назву культури Ґліна або Шнекенберґ. її носії мусіли ма- * 258
“’2 Віє 8сЬпигкегаті8сЬеп Киїіигеп, 1933, 17.
2М Ротогге XV сгазасЬ рггес1Ьі8ІогусгпусІі, Тогип, 1934, 15 - 26, 106
г,‘ 2агу8 ргасігіезоху, 1939, 37.
225 Уог§е8сЬісЬіе ВбЬтепз ип<1 МаЬгепз, 1928, 71.
“’“1 Уоп <1еп Маттиііаеегп ги <1еп УУЇкіп£егп, 1944, 40.
Сегтапіа, Апгеі§ег, XXX, Вегііп 1952, Неї! 1, 13 - 20.
258 Тої ж думки також X Ко5Ігіех«$кі ІУіеІкороІзка XV сгазасЬ рггейЬізіогусг-
пусЬ, Рогпап 1923, 18) і В. НісНіНоІеп, (Ре8І8сЬгі£і Н. 8е§ег, 1934, 86).
Серед українських археологів підкреслив це головно В. Щербаківський,
Формація української нації, 1941, 46 - 50.
®" V/. Кгамзе, Віє НегкипП йег Сегтапеп, ДаЬгЬ. <1ег СбШп§ег Акасіетіе сіег
1УІ88еп8СІіа££іеп, 1940/1941, 18; І_. 2оіі, Уоп сіеп Маттиііа§егп ги сіеп ІУікіпЯегп,
1944, 63.
X Ко5Ігіех«$кі, Ргабгіеіе Роїзкі, 1949, 50 - 88.
206
ти якийсь контакт з нордійськими пришельцями, бо на цих теренах з’явля-
ються тепер незнані досі кам’яні скринькові гроби із скорченими кістяками
та першими мідяними виробами. Новою керамічною формою, запозиченою
з Подунав’я, є двовухі дзбанки з високою шиєю.
На Московщині старе неолітичне населення розвивало далі свою
культуру з ямково-гребінцевою керамікою. Воно жило в півземлянках, спо-
лучених між собою ровами-переходами, і вживало вже мідяних кинджалів,
шил і гачків на рибу. Найкраще досліджені досі поселення біля Астраханце-
ва над р. Камою і Калмацький Брід біля Свердловська на Уралі.
207
РОЗДІЛ
V.
Бронзова доба
(1800 — 800 до Хр.)
Наступний після енеоліту етап розвитку праісторичних культур ді-
став назву бронзової доби від нового матеріялу — бронзи, з якого тоді по-
чали виробляти господарське, хатнє та виробниче приладдя і частини зброї.
Мідь, найдавніший культурний метал, була, як згодом виявилося в практиці,
занадто м’яка і тому мало придатна для виробництва твердого й гострого
знаряддя, головно сокир та кинджалів. Крім того висока температура (1056 Ц.),
потрібна для стоплювання міді, значно ускладнювала виготовлення предме-
тів з неї.
Стан покращав, коли людина виявила, мабуть випадково, що стоп міді
з іншими металами, наприклад, з оловом, антимоном, цинком або циною,
значно твердіший, міцніший і перетоплюється вже при 730-900 Ц. Таким чи-
ном був винайдений новий металевий матеріял — бронза, найкращий сорт
якої мав 84-92% міді і 8-16% цини. Новий метал швидко заволодів усім ви-
робництвом, промислом і протягом довгих віків (коло 1000 років) вирішаль-
но впливав на розвиток матеріяльної культури людства, передусім в Африці
(Єгіпет), Европі і Азії. Одначе, не зважаючи на високу якість бронзових ви-
робів, вони не мали загального вжитку, бо були дорогі, переважно імпорто-
вані в Україні. Поруч з ними широко вживалося кам’яне знаряддя, яке в той
час досягає найбільшої досконалости. Часто воно навіть імітує бронзові ви-
роби формою і шліфуванням, доведеним до дзеркального блиску.
Велике запотребування на метали, необхідні для виробництва бронзи,
спричинило розвиток гірництва в Европі та Азії. З’явилися копальні їх. На
українських землях такі копальні виявлено покищо в Донецькому басейні
біля хутора Калинівський. Досягали вони глибини ЗО м., і в одній з них знай-
дено крем’яне гірниче приладдя та бронзові сокири, залишені рудокопами.’
Найбільше міді видобували в Семигороді, в доріччі горішньої Ольти і Ара-
ньоша,* 2 де її витоплювали з руди, а потім експортували у вигляді зливків
А. Добровольський, В. Нанівець, Бронзовий вік, Нариси стародавньої історії
1957, 85 - 86.
2 ЯеНтап, Каграіу орізапе росі хуг^і^сіет £ігус2по-£ео£га£іс2пут, Гдубху 1895,
574, 630.
208
КАРТА V.
ПАМ’ЯТКИ КУЛЬТУРИ ЗАХІДНЬОЇ ШНУРОВОЇ КЕРАМІКИ
(Ф поселення, поховання. /\ окремі знаходи)
1 — Зимне; 2 — Михалє; 3 — Стожариці,- 4 — Ставок; 5 — Гірка Полонна,-
6 — Городок,- 7 — Чудви,- 8 — Білево,- 9 — Бронники,- 10 — Вільгор,-
11 -- Городок; 12 --- ЗдобнЦЯ; 13 --- ОстрІГ; 14 -- ГІЄрЄрОСЛЄ; 15 --
Плужне,- 16 — Сокирннці; 17 — Стадники,- 18 — Томашів,- 19 — Юзь-
ківці,- 20 — Завишня,- 21—Острів,- 22 — Ульвівок,- 23 — Гребенне,- 24 —
Синьківці,- 25 — Острожець,- 26 — Вуглів,• 27 — Ставки; 28 —- Гдешичі;
29 — Грушатичі; ЗО — Новосілки; 31 — Оріхівці,- 32 — Мостиська,-
33 — Бруховичі,- 34 — Грибовичі Малі; — 35 — Чижиків; 36 — Звеии-
ГОрОД; 37 — Новосілки ЛІСЬКІ; 38 — Якторів,- 39 — Колоколин; 40 —
Застіноче,- 41 — Климківці; 42 — Лисичники; 43 — Коропець,- 44 — Остапе;
45 — Постолівка,-'46 — Раківкут,- 47 — Увисла; 48 — Хоростків,- 49 —
Мельниця,- 50 — Лотатники; 51 — Вацовичі,- 52 — Кавсько,- 53 — Ріпнів;
54 — Попівці; 55 — Дубляни-Кранцберґ,- 56 — Кульчиці; 57 — Ози-
мина; 58 — Комарно,- 59 — Коропуж,- 60 — Ляшки Завязані,- 61 — Кре-
мндів,- 62 — Жежава,- 63 — Гвоздець.
різного вигляду. Багато їх у вигляді брусків, незамкнених кілець (коліщат)
і кружал знайдено на Закарпатті, що було переходовим етапом торговців
між Семигородом і сучасними українськими землями по північному і схід-
ньому боці Карпат. Імпортовану мідяну руду топили в грубостінних глиня-
них тиглях з домішкою згаданих вище металів, а потім наливали глиняними
ложками в Ливарні матриці, виготовлені з пісковику, лупаку або глини. Сто-
пи мідяної руди із знаряддям семигородського типу, часто в уламках у ви-
гляді скарбів, закопаних в землі у горщиках, відомі в басейні Дніпра, а окре-
мі знахідки до р. Дінця (за інформацією М. Міллера).
З розвитком бронзівництва з’явилася в первісному суспільстві нова
категорія ремісників — бронзівники. Не зовсім правильною є думка совєт-
ських дослідників бронзової доби, що це був перший рід ремісників, який ви-
ділився в ділянці виробництва з скотарів і хліборобів, бо до того часу “ви-
готовленням глиняного посуду, тканин та іншими видами хатнього ремесла
могла займатися кожна сім’я’’.8 В праісторичних часах — треба думати —
на поселенні, і то не кожному — був лише один, два або кілька кременярів,
ганчарів, та ткачів, що робили потрібне приладдя для цілого населення, мі-
няючи свої вироби за харчові продукти хліборобів, скотарів, мисливців та
рибалок. Не кожна трипільська родина могла також займатися мистецьким
розмальовуванням посуду. Для того, безсумнівно, існували окремі мистці-
декоратори, графіки за сучасною термінологією, і їх, звичайно, не було ба-
гато на одному поселенні. Фахового теслярського знання вимагала також
будова трипільських хат такого типу, який був виявлений, наприклад, у с.
Незвиська, Городенського р-ну.‘ Тому не має ніяких підстав погляд, що брон-
зівники були першими фаховими ремісниками в бронзовій добі.
Крім усякого роду ремесла, основним зайняттям населення України
в бронзовій добі було хліборобство і скотарство. Перше з них стало багато
продуктивнішим при широкому застосуванні дерев’яного плуга і тяглової
сили свійських тварин, друге залишилося провідною ділянкою господарства 3 *
Знахідки єгипетських -фаянсових перед в Україні,
(за Й. Стовном)
3 А. Добровольський, В. Нанівець, як вище, 86.
* Ь. Кстіоу/зкі, 2агу8, ЗО, Гід 3.
14
209
у степовій частині України. Мисливство і рибальство втратило своє первісне
значення, відійшли на другий плян. Інтенсивно розвивається торгівля, голов-
но бронзовими виробами, імпортованими зі Шлезьку, Семигороду і Кавказу.
Доказом нього є т. зв. бронзові скарби, тобто значна кількість, іноді десят-
ки бронзових предметів, розкопуваних вздовж праісторичних шляхів, біля
річок і гірських перевалів. Це спричинило появу нової категорії людей, зва-
них торгівцями-міняйлами. Для них конечним було бодай теоретичне знання
бронзоливарної справи, добре ознайомлення з комунікаційними можливостя-
ми і розселенням у терені та по змозі знання мови своїх покупців. Предме-
том товарообміну був також балтійський бурштин та єгипетські фаянсові
перли.
Наведені факти викликали також значні зміни в організаційній і со-
ціяльній структурі праісторичного населення України. Вдосконалення хат-
нього та виробничого знаряддя, поліпшення обробітку землі, розвиток ско-
тарства і різного роду ремесла переростали вже сили жінки-керівниці родо-
вого господарства. Тепер був уже потрібний фізично сильний, енергійний
чоловік, і це викликало заміну матріярхального ладу патріярхальним, з більш
індивідуальним господарством і приватною, не родовою спільною власністю.
Колишні роди організуються в окремі племена, які не завжди були в мирних
відносинах між собою. Міжплемінні сутички і потреба оборони своїх селищ,
пасовищ і взагалі племінної власности викликали потребу великої кількости
доброї бронзової зброї, зокрема нового невідомого досі типу •—• довгого ме-
ча, якого не можна було зробити з кременю.
Усе це засвідчене численними знахідками на всьому просторі україн-
ських земель.
Хронологію бронзової доби в Україні опрацювали свої і чужинні до-
слідники, з яких слід відзначити В. Антонєвича,5 * Л. Козловського,’ В. Чайль-
да,7 М. Артамонова,8 * А. Добровольського,8 М. Міллера10 і Я. Пастернака.” їх-
ній часовий розподіл цієї доби зображує наступна таблиця, при чому хро-
нологія М. Артамонова, А. Добровольського та М. Міллера знаходить краще
застосування для центральних і східніх земель, а В. Антонєвича, Л. Козлов-
ського й наша - - для західніх земель.
Основною етнічною групою України в бронзовій добі залишилися й
далі хліборобські племена з культурою трипільського типу, яка тоді зазнає
різних змін і переходить у стадію свого присмерку. Дослідження над нею про-
5 Агсі.еоіобіа Роїзкі, 1928, 280.
" ІУсгезпа, зіагзга і згосікохуа ерока Ьгопхи XV Роїзсе, 1928, 125; Хагуз, 43.
7 V. О. СНіМе, ТЬе Вахуп ої Еигореап СІУІІізаііоп, ЬопОоп 1950, 331.
Автор називає окремі доби ие за часовим принципом (рання, середня, пізня), а за
панівними тоді культурами.
8 Бронзовьій век на территории СССР, БСЗ, VI, 1951, 154 - 157.
8 Як вище, 87.
10 Дон и Приазовье в древности, І, 1958, 92.
” Археологія України, ЕУ, II, 1955, 66.
210
Хронологія бронзової доби в Україні.
водили: Т. Білановська,11 12 М. Болтенко,13 * * * С. Га.мченко,1* В. Даниленко," Ю. За-
харчуй," В. Козловська,17 Е. Кричевський," П. Курінний," О. Лагодовська,”
Пізньотрипіпьське поселення біля с. Бортничів, АП, VI, 1956, 115 - 117; Поз-
днетрипольское поселение у г. Трояиова, КСИА, 8, 1958.
” Раскопки Усатово-Большекуяльницкого поля культуриьіх остатков, ВОКК,
2-3, Одеса 1925: Кераміка з Усатова, Трипільська культура на Україні, І, К. 1926,
8 - ЗО.
11 Звідомлення з його розкопів у Т. Пассек, Периодизация трипольских посе-
лений, МИА, 10, 1949, 171 - 176.
" Червонохутірський могильник мідного віку з трупоспалениям, АП, VI, 1956,
92 - 98; публікація спільна з М. Макаревичем.
" Софіівський тілопальиий могильник, АП, IV, 1952; Поселення Софіівського
типу в околицях Києва, АП, VI, 1956, 111 - 114; Пізньотрипіпьське поселення у вер-
хів'ях р. Случі, там же, 130 - 133.
17 Розшуки та розкопки на правому березі Дніпра між м. Ржищевим та с. Ба-
лики, ВУАК, Коротке звідомлення за 1926, 40 - 44; Неолітичні та трипільські знахідки
иа Чернігівщині, Чернігів і Північне Лівобережжя, К. 1928.
211
В. Нанівець,18 * 20 21 М. Макаревич,22 * М. Макаренко,22 Т. ІІассек,24 В. Петров,25 І.
Самойловський,2" В. Щербаківський27 і Д. Щербаківський.28
За їхніми дослідженнями пізні трипільські пам’ятки творять у терені
чотири доволі відокремлені групи, які можна приписувати, мабуть, різним
племенам тієї ж етнічної групи. Одна з тих груп, волинська, займає район
горішнього бігу річок Тетерева, Случі і Роставиці на східній Волині (Жито-
мирщина), друга розташована на Київщині обабіч Дніпра, третя в Причор-
номор’ї, в районі Одеси, четверта в Подністров’ї.
Волинська група заступлена досі тільки поселеннями, які -були роз-
ташовані здебільша в захисних місцях на підвищеннях, оточених балками та
ярами. В археології найбільше відоме серед них поселення в с. Городську,
Коростишівського .р-ну, Житомирської области, розташоване на виступі ви-
сокого лівого берега р. Тетерева, на т. зв. “Червоній Горі”. Від нього ціла
група дістала назву “городських пам’яток” (розкопи В. Петрова, Е. Кричев-
ського, М. Макаревича і Т. Білановської в рр. 1936-37, 1939-40). Житлові
споруди мають вигляд прямокутних глинобитних будинків, іноді й півземля-
нок, при чому обидва типи жител походять з одного часу і не різняться між
собою культурним інвентарем. У наземних житлах є виразні відміни в архі-
тектурі від будинків середнього трипілля. Вони тут менші, їх конструкція
не така дбайлива. В одному з тих жител у с. Городське, розміром 7,5 х 3,6 м.
була ще глинобитна долівка, одначе вона, в порівнянні з багатошаровими
площинками середнього трипілля, мала тільки один тонкий шар глиняних пли- '
ток і займала лише ту частину житла, де стояла глинобитна піч. В такий спо-
сіб були побудовані хати й на інших пізньотрипільських поселеннях (Райки,
Троянів). На поселенні в с. Паволочі, Попільнянського р-ну, глиняний шар
долівки був зроблений, ще давнім звичаєм, на помості з лупаних дерев’яних
брусів.®
18 Поселення в Городську, розвідкові розкопки 1937 р., Трипільська культура
І, К. 1941.
18 Раєцька могила на Бердичівщині, ВУАК, Коротке звідомления за 1926, К.
1927, 71 - 78.
20 Проблема усатівськоі культури, Наукові записки Ін-ту історії і археології
АН УРСР, І, Уфа 1943,- Розкопки усатівського Кургана, там же, II, К. 1946; Усатів-
ська експедиція 1946 р., АП, II, 1949; Усатівська експедиція 1948 р., там же, IV, 1952;
Вонцеховское поздиетрипольское поселеиие, КСИА, 3, 1954,- Пізиьотрнпільське по-
селення у с. Сандраках, АП, VI, 1956, 118 -129.
21 Могильник епохи міді біля с. Чериина на Київщині, АП, VI, 1956, 99 - 110.
Трипільське поселення біля с. Паволочі. АП, IV, 1952; Червонохутірський
могильник мідного віку з трупоспалениям, АП, VI, 1956, 92 - 98; публікація спільна
з В. Даниленком.
22 Досліди на Остерщині, ВУАК, Коротке звідомлеиня за 1925, К. 1926; Евмиика,
там же, за 1926 р., К. 1927, 84 - 87.
21 Периодизация трипольских поселений, МИА, 10, 1949, 157 - 176.
Поселення в Городську, Трипільська культура, І, К. 1941.
28 Тілопальний могильник коло с. Софіївкн, АП, IV, 1952.
27 Мальована неолітична кераміка на Полтавщині, Прага 1923.
28 Раскопки курганов на пограничье Херсонской и Киевской губ., АЛЮР, 1905.
22 М. Макаревич, Трипільське поселення біля с. Паволочі, АП, IV, 1952.
212
Між виробничими залишками на поселеннях городського типу пере-'
дове місце займає кераміка, яка є тут двоякого роду. Один з ннх фор-
мою і орнаментом цілком пов’язаний з мальованою керамікою середнього
трипілля, другий під тим же оглядом вказує иа своє споріднення з централь-
ноєвропейською шнуровою керамікою. Перший рід посуду зроблений із гли-
ни, змішаної з дрібнозернистим піском, добре випалений і має жовтаво-ро-
жевий або жовтогарячий колір. Розпис зроблений одною чорного, темнобру-
натною або темночервоною фарбою. Прикметні для нього взори — це прості
й вигнуті скісні биндочки з двох-трьох ліній, іноді із зубцями обабіч, які де
в чому нагадують спіральний орнамент кінцевої стадії розчленування на окре-
мі фраґментн, і сітка, що нею заповнені більші поля.™
Другий рід городського посуду зроблений з глини, густо перемішаної
з грубозернистим піском, товченими мушлями і товченим лосняком-мікою.
Він гірше випалений, поверхня його сіра або червоно-гніда, часом вкрита
Пам’ятки городської культури: 1 — кам’яний молоток; 2 — мідяний топірець; 3-7,
10-12 — кераміка; 8 — глиняна прясличка; 9 — глиняна жіноча фігурка; (1, 4, 7, 8,
12 — Городське; 2, 6, 9 — Колодяжне; 3, 5, 11 — Євмннка; 10 — Київ).
(за Т. Пассек)
червоно-рожевою фарбою (Наволоч). Його форми похідні від грушкуватих
трипільських амфор. Деякі посудини неорнаментовані, часом трапляються на
них сліди згладжування перед випалом, інші прикрашені різними ямками; зу-
стрічаються теж на них наліплені валочки глини. Ще інші мають на собі від-
тиски шнура у вигляді поземих ліній довкола цілої посудини, коротких стор-
чових або скісних ліній поміж ними, широкої сітки та рядків окремих півмі-
™ Т. Пассек, Периодизация трипольских поселений, 1949, 164 - 166.
213
сячиків.31 Відтиски виконані центральноєвропейською технікою — самим
тільки скрученим шнурком. Тому немає сумніву, що ці пізньотрипільські ган-
чарі вже затратили по довгих сторіччях прадідівську мистецьку традицію.
Вони замінили повний фантазії спіральний орнамент простішим геометрич-
ним і перейняли від західніх емігрантів-наїзників, як модерну новинку, шну-
ровий орнамент, мабуть, для простішого сорту посуду. Твердження совєт-
ських археологів, що таке співіснування керамічних комплексів (мальовано-
го трипільського і шнурового), характеристичне для поселень пізнього етапу
трипілля, вказує- на “поступове переростання трипільської культури в різні
культури епохи міді-бронзи, основою розвитку яких було переважно ско-
тарське господарство”,32 — йде далі по лінії маррійського “вчення” про ста-
діяльний розвиток праісторичних культур і народів України, яке не має нау-
кового обгрунтування і є тенденційним викривлюванням історичних фактів
та фальшивою інтерпретацією археологічних матеріялів.
На поселеннях городського типу разом з мальованою керамікою по-
дивуються глиняні жіночі фігурки, які вказують на дальше існування культу
богині-матері, богині родючости у трипільських племен бронзової доби. В
Городському та Колодяжному, Держинського р-ну на Житомирщині, вони
приблизно натуралістичні.Зустрічаються також глиняні фігурки тварин.
Всуміш з уламками глиняного посуду на тих поселеннях подивують-
ся численні глиняні пряслички, іноді з ритими на них зображеннями людей та
птахів,34 35 * і тягарці від ткацьких варстатів. На поселенні в Троянові на Жито-
мирщині знайдено також відбитки тканин на денцях глиняного посуду. На
поселенні в Городську викопано багато крем’яних сокир для вирубування лі-
су на будівельний та виробничий матеріял, а можливо й розчищання місця
під посів збіжжя. Кам’яні сокирки з дірою на топорище могли мати таке саме
господарське застосування або служили як зброя разом з крем’яними вістря-
ми до списів і стріл. Для обробітку поля вживали кістяних і горових мотик
з круглими отворами на держаки. Металевого знаряддя праці ще дуже мало.
На поселенні в Колодяжному викопано пласку мідяну сокирку,33 на Сирці на
Київщині — мідяні прикраси.30
Деякі познаки для характеристики способу життя пізньотрипільського
населення на селищах городського типу дають викопані там тваринні кістки.
Перевага між ними кінських свідчить про розвинене плекання коней для гос-
подарського вжитку і верхової їзди бойовиків — колишніх “шнуровиків”.
Обгрунтоване цим фактом твердження совєтських археологів, що “можливо
частина їх (городських племен) вела вже напівкочове життя”,37 * має на меті
далі доказувати місцеве перероджування трипільських хліборобів у скотарів
31 Т. Пассек, як вище, рис. 82.
33 І. Шовкопляс, Археологічні дослідження, 1957, 111.
33 Т. Пассек, Периодизация, рис. 90, 96.
34 Т. Пассек, як попереднє, рнс. 86.
35 Як попереднє, рис. 89, ч. 12.
30 Ю. М. Захар ук, Поселення софіївського типу в околицях Києва, АП, VI,
1956, 111.
37 С. Бібіков, В. Даннленко, Пізній етап трипільської культури, Нариси 1957,
65.
214
і тим самим заперечувати факт приходу туди чужих скотарів і завойовників
із Заходу.
Відокремленим у терені, хоч найближчим до волинської групи, є піз-
ньотрипільське поселення в с. Сандраки, Хмільницького р-ну, Вінниць-
кої области, досліджуване О. Лагодовською в 1949-1950 рр.38 Це поселення,
розташоване також на оборонному місці, на високорівні між долиною Богу
та яром безіменного струмка, мало тільки наземні хати і ями господарського
призначення, заповнені різними побутовими рештками. Глиняний посуд за-
ступлений тут теж двома основними групами — мальованою і з відтисками
шнурка керамікою. На денцях деяких посудин залишилися відбитки тканини.
Серед крем’яних виробів знайдено крем’яні вкладні до дерев’яного або кістя-
ного серпа і своєрідний “скарб” з вісьмох великих платівок у формі ножа,
призначених для дальшої обробки.3” Було там також кістяне приладдя гос-
подарського вжитку.
Середньодніпровська група пізньотрипільських пам’яток на Київщині
представлена тільки поселеннями. Вислід розкопів на них, небагатий на нові
матеріяли й спостереження, виявив тільки їхню культурну і часову єдність з
поселеннями на Житомирщині. Тут і там різко відрізнялися ті самі сорти по-
суду. В архітектурі переважають житлові споруди півземлянкового типу з
вогнищами посередині і господарські ями, в яких ще лише зрідка подивують-
ся металеві предмети. Залишки легких наземних будівель, здогадно типу ку-
ренів, виявила В. Козловська в урочищі “Гарди” біля с. Баликів.'0
Між середньодніпровськими пам’ятками, що їх залишили пізньотри-
пі.тьські племена, особливе місце займають виявлені в останніх роках на Лі-
вобережжі на південь від Києва групові тілопальні могильники. Один з них
був відкритий і досліджений у 1947-1948 рр. І. Самойловським біля с. С о-
ф і ї в к а, Бориспільського р-ну на пісковому підвищенні надзаплавної те-
раси лівого берега Дніпра. Тут виявлено 145 тілопальних поховань у глиня-
них попільницях-урнах або просто в землі у невеликих ямах без могильних
насипів. Покійників спалювали на іншому місці, а в поховання клали здебіль-
ша уламки перепалених рурчастих кісток, іноді й куски черепа, завжди звер-
ху інших кісток.'1
Тільки частина поховань мала звичайний виряд — кераміку, зброю,
прикраси та знаряддя праці. Цілих посудин було доволі багато, і це облегшує
дослідження розвитку їхніх форм з давнього трипільського посуду типу,
напр., Володимирівки. Інші дуже нагадують опуклі амфори шнурової кера-
міки сасько-тюрінгського типу. Вони прикрашені різноманітним орнаментом:
мальованим, однобарвним, шнурковим, рельєфним, штампованим і дірчастим.
Цілість справляє враження, що той посуд не мав практичного застосування
і виготовляли його тільки для похоронного обряду. Прикметна для могиль-
ника значна кількість металевих виробів, як пласкі сокирки, ножі, шила та * 41
” Пізиьотрипільське поселення у с. Саидраках, АП, VI, 1956, 118 - 129.
” О. Лагодовська, як попереднє, 123 і рис. 6 - 7.
'“ Розкопки в урочищі Гарди біля с. Балики, ВУАК, Коротке звідомлення за
1926, К. 1927, 43.
41 І. М. Самонловськнн, Тілопальиий могильник коло с. Софіївки, АП, IV, 1952;
Ю. М. Захарук, Софіївський тілопальиий могильник, там же.
215
дрібні прикраси (намистини і коліщатка з дроту), все це з міді. Були також
намистини з бронзи, мармурового вапняку, бурштину та інших порід каменю.
Другий могильник софіївського типу був досліджуваний І. Канівцем
у 1950 р. біля с. Чернина, Вищедубечанського р-ну. Він містив 94 подіб-
ні формою та могильним інвентарем тілопальні поховання і знаходився
теж на давній пісковій надмі, займаючи оформлену прямокутну площу (ко-
ло 90 м. кв.). Також чимало інших поховань містили в собі значну кількість
посуду, зброї та прикрас.
Нарешті, третій, найбільший і найбагатший на виряд могильник цьо-
го ж типу досліджували В. Даниленко та М. Макаренко в 1951 р. біля Чер-
воного Хутора, Дарницького р-ну.*2 Цей могильник знаходився також
на прибережній пісковій надмі і налічував 195 поховань, розміщених дуже
густо на чотирикутній площі розміром 70 кв. м. Ця обставина викликала у
дослідників здогад, що, можливо, цілий могильник спочатку знаходився в
якійсь спеціяльно для нього спорудженій будівлі.*3 Інвентар його де в чому
різниться від попередніх. Серед кераміки виявлено тут прикметні великі бань-
куваті посудини і маленькі посудинки з покришками, серед мідяних виробів
з’являються кинджали, ромбуваті вістря до списів і браслети. Привертає ува-
гу факт, що більшість знахідок не мала на собі слідів вогню, тобто вони не
були на вогнищі разом із покійником, і їх поклали в поховання непошкодже-
ними для вжитку на “тому світі”.
За Ю. Захаруком** описані тут пізньотрипільські поселення київської
групи і лівобережні тілопальні могильники софіївського типу належать до
одного племени і творять в археології разом культуру софіївського типу.
Ця теза, одначе, потребує підтвердження в дальших польових дослідженнях,
зокрема вимагає відповіді на такі питання: 1) чому такий різкий розподіл
між пам’ятками — - поселення тільки на Правобережжі, поховання на Лівобе-
режжі? 2) чому поховання приписується войовничим скотарям, а спалюван-
ня радше хліборобам, які вирубували ліс, розчищаючи площі під засів (І.
Шовкопляс)? 3) на якій підставі приписується поховання, “уже безперечно
патріярхальним родовим колективам”, коли тут нема паристих кі-
стякових поховань, властивих добі патріархату, а є тільки, окремі тілопальні
поховання?
Третя, причорноморська група пізньотрипільських пам’яток
в Україні представлена поселеннями і могильниками. Найбільш прикметним
для цієї групи є поселення і могильники біля с. У с а т о в а, на високому бе-
резі Велико-Куяльннцького лиману. Тамошнім каменоломом була знищена
велика частина поселення раніше, як з рамені Одеського Історичного Музею
стали досліджувати його М. Болтенко, а потім О. Лагодовська (1921, 1926,
1928-33, 1936-1940, 1945-1946).
Форма житлових споруд, не зважаючи на довготривалі розкопи, не
досліджена достатньо. В 1933 р. виявлено залишки прямокутних будинків з
великих плит місцевого вапняку, поставлених руба. Це - - найдавніші свідки
*2 Червонохутірський могильник мідного віку з трупоспалениям, АП, VI,
1956, 92 - 98.
13 І. Шовкопляс, Пізнє трипілля, Археол. дослідження, 121.
** Поселення софіївського типу в околицях Києва, АП, VI, 1956, 114.
216
кам’яного будівництва в Україні, що їх можна відносити приблиз-
но до половини II тисячоріччя до Хр. Архітектурними залишками є й виру-
бані у грубих шарах пісковику коридори-хідники на 1,5 - 2 м. глибини та
1-1,5 м. ширини з заокругленими кутами, всі звернені в сторону лиману.
Вони вщерть виповнені давніми господарськими покидьками, і тому годі ду-
мати, що це каменоломні ями.*5 Можливо, вони були основою оборонного ча-
стоколу або тину, як здогадується І. Шовкопляс, або були зумовлені якоюсь
іншою важливою потребою.
Керамічні матеріали усатівського поселення, як звичайно, становлять
головну частину побутового інвентаря. За формою і декорацією їх можна
поділити на чотири групи
До одної з них належать посудини з доволі міцними тонкими стінка-
ми та блідорожевою або жовтавою поверхнею, прикрашені геометричним
розписом, виконаним чорною фарбою (прості й вигнуті паски з двох ліній).
Посуд трьох інших груп вироблений із глини з домішкою піску і прикраше-
ний відтисками шнурка.
Совєтські археологи за партійним наказом просто ігнорують прихід
етнічно й культурно чужих племен в Україну в праісторичних часах і заяв-
ляють, що усатівські посудини з шнуровим орнаментом “наочно свідчать
про переростання трипільської культури в одну із степових культур епохи
міді-бронзи північного Причорномор’я”.'7 Це твердження тільки частинно
виправдане. Усатівський посуд, головно амфори, прикрашені шнуровим орна-
ментом", цілком чужі трипільцям, вони не є продуктом їхньої ганчарської
традиції, одначе, справа тут не в “переростанні”, а в цілком чужому їх по-
ходженні. Перевага посуду з шнуровим орнаментом західнього типу в уса-
тівській кераміці є доказом великої переваги, якої набули в українських сте-
пах зайшлі з центральної Европи шляхом через Західню Україну та Київщи-
ну войовничі напівкочові скотарі з шнуровою керамікою (про них буде мова
далі) над периферійною групою трипільців, які далеко відбилися від свого
середньодніпровського центру. Ці останні зберегли в матеріяльній культурі
ще тільки деякі керамічні форми і їхній затікаючий уже розпис. В духовій
культурі залишився ще засвідчений глиняними стоячими й сидячими фігур-
ками культ богині родючості!, одначе й вони прикрашені вже відтисками
шнурка. Зокрема, прикметними для Усатова є дуже схематизовані жіночі
стоячі фігурки з підставою у вигляді дещо звуженого вгорі кубика.'3
На усатівському поселенні М. Болтенко знайшов, разом з уламками
кераміки, глиняні пряслички до веретен та цікаві орнаментовані скісним хре-
стом глиняні кубики, які, за його здогадом, служили шаманам-жерцям для
вороження. Знайдено їх разом з фігурками біля жертівника і місця, де у вап-
няковій скелі була виявлена заглибина у вигляді голови бика.
В сусідстві з усатівськнм поселенням досліджувано три одночасні з
ним могильники: два з могильними насипами і один плаский без могильних
‘3 Т. Пассек, Периодизация, 190.
“ М. Болтенко, Кераміка з Усатова, Трипільська культура иа Україні, І, 1926,
8, Т. Пассек, Периоднзацня, 191 • 193;
І. Шовкопляс, як вище, 117.
43 Т. Пассек, Периодизация, рис. 97, ліворуч.
217
насипів. Дослідження виявили той самий прикметний звичай “шнуровиків”,
який ми відзначили вже на західньому Поділлі, а саме обводження могил
подвійним або поодиноким вінцем-огорожею з кам’яних плит, поставлених
руба, з метою створити кругом поховання магічне коло, якого не міг би пе-
реступити дух покійника, і, можливо, для того, щоб забезпечити могилу від
розмивання її дощами. Чи був у тих кам’яних колах-кромлехах який вихід і
чи був він звернений на схід, нам невідомо. Якщо так, тоді вони, крім прак-
тичного застосування, мали б культове значення, пов’язувалися з шануван-
ням сонця. Під могильним насипом посередині є яма, в якій у скорченому по-
ложенні похований родоначальник з могильним вирядом, а біля ями, на пер-
вісному поземі терену — одночасні поховання його жінки або слуги. Цен-
тральна могильна яма буває іноді подвійна, і тоді в одній коморі знаходиться
чоловіче, а в другій жіноче поховання. Всі поховання прикриті плитами міс-
цевого вапняку. Крім центральних поховань, бувають також порожні могильні
ями, приготовані, як думає О. Лагодовська, для відсутніх членів родової ор-
ганізації. Бувають ще й інші жертовні ями навколо центрального поховання.
В одній із таких ям, прикритій камінням, знайдено глиняну жіночу фігурку
і дві глиняні посудини з жертовною стравою, в другій -- кілька жіночих
сильно стилізованих фігурок, в третій - - голову бика, в четвертій —- бичачу
голову, вирізьблену з вапняку і прикриту кам’яною плитою. Ці голови і зга-
дана вище голова на усатівському поселенні вказують на існування культу
бика у мешканців усатівського поселення.” Цей культ був поширений в усьо-
му східньо.му Середземномор’ї, в егейському світі, Єгіпті, на Близькому Сході
та в Палестині. Джерела його слід шукати у вірі, що в тваринах можуть жи-
ти дуті померлих предків, і в пошануванні деяких тварин як опікунів ро-
дів чи племен. До того ще бик вважався уособленням сили, могутньости та
ГІДНОСТІ! у хліборобських племен південного сходу.
Могильний інвентар усатівського поховання складається із таких
предметів: двоякого роду кераміки (як і на поселенні), з мальованим одно-
барвним і шнуровим орнаментом, мідяних кинджалів з дірками, щоб прикріп-
лювати держаки, з пласких сокир і тил, иівторазвоєвих ковтків з мідяного
або срібного дроту, намиста з кістяних намистин, рогових мотик і глиняних
прясличок. В одній могилі кістяк мав на долішній частині обох ніг намиста з.
просвердлених вовчих зубів.
Для прикладу опишемо могилу ч. З з самого Усатова (розкопи М. Бол-
тенка у 1929 р. і О. Лагодовської у 1937 р.). Невисока вже могила, 36 м. в
поперечнику, була обведена колом з вапнякових плит, поставлених руба. На
одній із них глнбокоритими лініями було зображення голови людини з рога-
ми та півмісяцем над нею і чотирьох тварин — оленя і, мабуть, трьох коней.
За здогадом С. Бібікова і В. Даниленка, “тут цілком імовірно зображено Ар-
теміду або точніше її праобраз — богиню місяця, покровительку стад і вро-
жаю”.50
Під насипом цієї могили посередині знайдено яму з виробленими до
неї східцями із похованням начальника племені (?). Вона була прикрита де-
рев’яними кругляками, вимащеними зверху випаленою пізніше глиною, як то
” Як попереднє, 193 - 200.
“ С. Бібіков, В. Даниленко, Поховання, Нариси 71 - 72.
218
Пам'ятки усатівської культури: 13 — топірець; 14 — шило; 15-16 — кілочка; 17 —
кинджал; 20 — топірець: (все з міді); 18, 19, 21, 23 - 26 — кераміка; 22 — срібна
спіралька; 27 - 28 — схематизовані глиняні фігурки (13 -, 25 - 27 — Усатове, поселення;
16, 21 — Усатове, другий могильник; 17, 20, 23 — Усатове, перший могильник; 18 —
Білозерна,- 19 — Тернівка; 22 — Суклея,- 24 — Паркани; 28 — Красногірка).
(за Т. Пассек)
робилося в долівках трипільських хат. Під цим накриттям лежав на спині
скорчений кістяк з мідяним кинджалом у лівій руці, а біля його голови —
пласка мідяна сокира, досить велика посудина, прикрашена шнуровим орна-
ментом та глибока миска-чаша з монохромним розписом іззовні і всередині.
Біля центрального поховання знайдено два скорчені кістяки, один на пер-
вісному терені, а другий у неглибокій ямі, і коло них по дві посудини, — ма-
льовану і з шнуровим орнаментом. В усій могилі не знайдено жадного кре-
м’яного або кам’яного предмету.61
Виявлені зображення людини і тварин примусили дослідників доклад-
ніше дослідити плити кромлехів. Після цього в могилі ч. 9 (1939) О. Лаго-
довська знайшла голову тварини (бика), примітивно і схематично вирізьбле-
ну з кам’яної плити, яка входила в склад кола — кромлеху. Ще одно зобра-
ження тварини — пса, який, можливо, мав стерегти місце вічного спочинку
свого власника, виявлено в могилі ч. 11 (1940). В ній знайдено також жіно-
че поховання з досить багатим вирядом: дві посудини — одну з мальованим,
“ Т. Пассек, як вище, 195 - 196.
219
другу з шнуровим орнаментом, два півторазвоєві ковтки із срібного дроту,
велике мідяне шило та намисто з кістяних і чорних кам’яних намистин.112
Більшість усатівського населення ховала своїх покійників без могиль-
них насипів та великих кам’яних кромлехів, лише прикриваючи могильну яму
кам’яною плитою. Інвентар пласких поховань аналогічний з могильним, одна-
че далеко бідніший. Звичайно, в обох могильниках ховали племінну й родову
верхівку, а в пласкому, погребищі - рядове населення.
Нарешті, слід відзначити, що верхівка усатівського поселення підтри-
мувала товарообмінні зв’язки з ближчими й дальшими сусідами. Мідяні пред-
мети імпортовано з Семигороду, кусок антимоніту прийшов з Малої Азії,
бурштинові перли надбалтійського походження принесли з собою “шнуро-
вики”, а фаянсова перла, знайдена в могилі ч. II, є єгипетського походження/2*
Серед інших пізньотрипільських могильників усатівського типу най-
важливіший могильник знаходиться біля с. С е р е з л и ї в к н кол. Єлисавет-
градського р-ну на Херсонщині, досліджуваний Д. Щербаківським.м Тут мо-
гильні насипи також обведені кам’яними кромлехами в два, а то й три ряди,
одначе скорчені кістяки присипані в могильних ямах уже червоною охрою,
в чому слід добачати вплив степової катакомбної культури. Кераміка і тут
двояка: мальованого трипільського і шнурового типу. В одній з могил знай-
дено сильно стилізовану глиняну жіночу фігурку усатівського типу, прикра-
шену відтисками шнурка.
Цей самий дослідник розкопав групу могил з кромлехами біля с. Віль-
шанки, цього ж р-ну,г” одначе тут не всі кістяки мали на собі сліди охри.
Одне поховання було паристе, засипане землею і прикрите зверху дубовими
брусами.
Могили з кромлехами і інвентарем досліджували І. Стемпковський па
Подністров’ї в околицях Тирасполя (Паркани, Тернівка, Тираспіль, Пласке,
Суклея, Красногірка) і Д. Самоквасов біля с. Шалабат, на долішньому Дністрі.
Окреме місце поміж пізньотрипільськими пам’ятками має могильник,
досліджуваний В. Доманицьким (1899) біля с. Кол одне того, Звениго-
родського р-ну на Київщині. Кромлехи на ньому і похоронний обряд чисто
усатівські, при чому кістяки присипані охрою, одначе глиняний посуд з по-
ховань аналогічний із керамікою типу Городське-Колодисте. Така сполука
двох окремих елементів виправдана географічним положенням с. Колодисто-
го на половині дороги між Городським та Усатовим.
Хронологію пізньотрипільських поселень і могильників городського
та усатівського типу на Подністров’ї визначила Т. Пассек, датуючи їх часом
2000-1700 до ХрЛ Це часове визначення погоджується з опрацьованими на-
ми знахідками шнурової кераміки разом з унєтицькими бронзовими вироба- * II,
О. Ф. Лагодовська,. Розкопки Усатівського Кургана І - II, Наукові записки,
II, К. 1946, 50.
“• Р. 8. 5ІОПЄ, ТЬе ІІ8е ап<і ВівІгіЬиІіоп о£ Раіепсе іп Ійе Апсіепі Базі ап<1
РгсИізІогіс Еигоре, Ргосеейіп^ о£ Ніе ргейівіогіс Зосіеіу £ог 1956, СатЬгіф?е, пе\у
8егіе8, уоі, XXII, 37 - 84.
я АЛЮР, 1905.
Як попереднє, 15 - 16.
“ Т. Пассек, Периодизация, 208.
220
ми“ та знахідками ранньобронзової доби з Румунії і східнього Середземно-
мор’я.
З цією хронологією можна в загальному погодитися, але вже ніяк не
можна погодитися з кінцевими висновками заслуженої дослідниці, яка каже
(подаємо в перекладі на українську мову): “Беручи під увагу нові матерія-
ли, можна говорити про те, що кераміка кулястих амфор і зв’язана з нею
шнурова кераміка закономірно з’являється у висліді дальшого розвитку ган-
чарного мистецтва примітивно-хліборобських трипільських племен на пізньо-
му етапі (С)П — 8(11). Чимраз більша в господарстві роля скотарства спри-
чиняє виділення, особливо в Причорномор’ї, скотарських племен, зміну ро-
динно-родових відносин (перехід до патріярхату); змінюються архітектурні
форми, зникають великі глинобитні наземні численні будинки і з’являються
розмірно невеликі житла типу напівземлянок. Нарешті, змінюється ввесь ін-
вентар, і, замість спірально-стрічкової, з поглибленою та мальованою орна-
ментацією, з’являється кераміка з шнуровим орнаментом”.07 Тут знову про-
сувається ніякими археологічними фактами не обґрунтоване маррівсько-
марксистське “вчення” про “переростання” одної культури в другу і одно-
го, хліборобського племені в друге, скотарське.
Трипільські поселення ранньої бронзової доби на горішньому
Подністров’ї найкраще заступлені селищами в Більчі Золотому,
Борщівського р-ну, та в с. Кошилівцях, Заліщицького р-ну, Тернопіль-
ської области. їх хронологію визначив О. Кандиба.08
У першій з цих місцевостей, розташованій над р. Серетом, в другій
половині минулого сторіччя виявлено три окремі трипільські селища — одно
підземне в печері “Вертеба”, два інші в околиці поміщицької садиби. У пер-
Пес, намальований на трипільській амфорі
з Більча Золотого.
“* Я. Пастернак, Перша бронзова доба, в Галичині, Записки НТШ, 152, 1933,
63 - 112.
Т. Пассек, як вище, 215.
“ ЯсЬірепііх, 1937, 126; Піе іогіїаиіепсіе Зрігаїе, 299.
221
Трипільська пластика з Більча Золотого (жіноча фігурка —
ліворуч) і з Кошнловець (чоловічі головка в "шоломі" та фігурка — праворуч),
(за К. Гадачком)
йому з них, в крутих хідниках величезної печери красового типу, які ведуть
понад півкілометра в одному напрямку і творять підземний лябіринт, дослід-
ники А. Кіркор (1876-1878),5" Ґ. Оссовський (1889-1892),”° В. Деметрикевич
(1898-1904, 1907),“ Я. Чекановський (1914)“ і О. -Кандиба (1928-29-34)“
виявили в багатьох місцях сліди вогнищ, вкриті намулом скупчення уламків
“ 2\УАК, II, 1878, 16; 1879, III, 20, 34-37; В. Залом, ХаЬуікі, 49-55.
2\УАК, 1891, XV, 4, 52 -68, 83; 1895, XVIII, 1-28.
Vог§е8сЬісЬіе СаІігіепБ, 1898, 118; Еипб айв Овійаіігіеп, ЗаЬгевЬеНе (Іев
бвіеггеісйІБсЬеп АгсйаоІОЕІвсЬеп ІпвШиів, ІУіеп 1904, VII, 152.
Експедиція Львівського університету 1914 р., в якій брали участь Я. Чека-
новськнй (антрополог), Е. Лот (анатом) та студенти археології В. Гребеияк і Я. Пастер-
нак.
Досліди иа галицькому Поділлі в рр. 1928 - 1929, Записки НТШ, 154, 1937,
1 - 14.
222
і цілі посудини з розписом, кістякові поховання і тваринні кістки. На двох
інших селищах знайдено залишки трипільських хат у вигляді “площинок” з
випаленими на цеглу шарами глини, що їх Ґ. Оссовський назвав “цегляними
гробами”. Під одною з них виявлено давніше трипільське тілопальне похо-
вання.
Трипільське селище в Кошилівцях, в урочищі “Обоз”,’1 було роз-
ташоване на соняшному, з природи захищеному підвищенні в закруті потоку
Джурина. Дослідження К. Гадачка (1908-1912),110 Л. Козловського з В. Чайль-
дом (1923)” і Г. Бакстона (1927)’7 виявили на ньому наземні хати на палях,
т. зв. іеггатаге,® господарські ями та кільканадцять ганчарських і кухонних
печей. Вони були круглі, банясті, запущені цілком в землю, так що назовні
виднів тільки отвір, яким мав виходити дим.
У кераміці з ганчарського селища в Кошилівцях переважають давні,
вже устійнені форми, одначе посуд стає ширший, опукліший. З’являється но-
ва форма — т. зв. “біноклі”. Це два невеличкі глиняні циліндри-вальці, по-
рожні всередині, з’єднані між собою зверху, посередині і внизу. Обидва їх
кінці, як і в заліщицькому “моноклі”, розширені у формі мисочки без дна.
Якщо на горішні мисочки напиналось болону, тоді це були малі подвійні ба-
рабанчики. Одначе, можна думати, що трипільські “біноклі” мали своє, не-
розгадане ще призначення, можливо, для домашнього культового обряду.”
Слід також відзначити, що вуха амфор іноді були заступлені плястпч-
но виробленою голівкою тварини -— бика, барана або цапа. На одному улам-
ку з Кошилівців™ вухо у вигляді півмісяця має на обох вгору звернених ріж-
ках маленькі собачі (?) голівки -- можливо, вияв вигадливої фантазії три-
пільських ганчарів.
Розпис кошилівецького і більчанського трипільського посуду полі-
хромний (многобарвний), виведений брунатною (бронзовою), білою і чер-
воною фарбою. В його тематиці цілком заникає подвійна меандрова спіраля,
що давніше оббігала цілу посудину довкола. Тепер вона розривається на
окремі волюти або скручені лінії, нарешті перемагає простолінійний геоме-
тричний орнамент у прямокутних полях. Творча фантазія трипільського
мистця, в пошукуванні нових форм, звертається тепер до геометризації взо-
рів, їх спрощення, “заспокоєння”. Поруч мальованої столової кераміки по-
дибується гірше випалений посуд для кухонного вжитку, прикрашений дря-
” Це селище виявив А. Шиайдер у 1878 р.: він вважав його місцем колишнього
римського табору, а знайдену там жіночу глиняну фігурку — зображенням римської
богині Фльори (Вм'иіуйосіпік пайкову, Кгакб\у 1878, І, 328).
“ К. НаНасхек, Озасіа рггетузіом'а \у Ко8ху1о\усас1і, Ьм'бм' 1914.
“ Ь- Коїіоугзкі, Міобзха ерока катіеппа, 1923, 136-138; V. 6. СЬіїсіе, ТІїе
Базі Еигореап геїаііопз о£ (Фе Цітіпі Сиїїиге.
’ Н. 3. Вихїоп, (книга рефератів І конгресу археологів в Лондоні, 1932, Лон-
дон 1934, 209).
м Ь. Кохіоу/зкі, Міобзха ерока катіеппа, 131 -132; Виболіє киїіигу сегатікі
таїом'апе], 1930, 4-26.
Совєтські археологи не досліджують ближче цього питання. Бібіков - Да-
ниленко згадують лише мимохідь появу біиокпевндних виробів ритуального
призначення" (Нариси, 62).
™ К. НаНасіек, Овасіа рг7етув1о\уа \у Ко82у1о\усас1і, 37.
223
паним орнаментом і ямочками. Він чужий трипільцям, запозичений від сте-
пових племен південної України.
Плястичне ганчарське мистецтво на поселеннях Кошилівецького та
Більчанського типу все ще стоїть на високому рівні. Масово виробляють жі-
ночі й тваринні фігурки. На багатьох жіночих фігурках темною фарбою за-
значено розпущене на плечах волосся, частини одягу (запаска), нашийники
та взуття. Сюди належать і культові посудини на людських ніжках.
Подивуються також зразки трипільської різьби з кости. В печері “Вер-
теба” в Більчі Золотому викопано стилізовану голову бика, вирізьблену ра-
зом з парою широко розхилених рогів із кістяної дощинки. П’ять дірок нав-
коло неї вказують на те, що її пришивали до якоїсь одежі. Посередині тієї
голови дрібними уколами схематично зображена жіноча фігурка з високо
піднесеними руками.71 Думаємо, що це була нагрудна відзнака шамана-жер-
ця культу бика і зв’язаного з ним шанування богині плодючосте. Там же ви-
копано й другу подібну стилізовану голову бика з відламаними рогами, з дір-
ками навколо для нашивання, а ще іншу здобуто на селищі в Кошилівцях,
разом з уламком кістяної людської фігурки того ж типу, що й глиняні.72
Обидва описані тут поселення, в Більчі і в Кошилівцях, були датовані
до бронзової доби відповідними бронзовими знахідками.” На першому з них
викопано з бронзи: листкувате лезо кинджала, серпувато вигнуту бритву,
дві руркуваті намистини і доволі довгий кусок мідяного гранчастого дроту.
На другому — два шила, малу намистину і уламок срібної спіральки.
До того самого часу слід віднести й трипільські поселення в Бучачі
(Л. Козловський), Добрівлянах і Кулаківцях, Заліщицького р-ну (Т. Сулі-
мірський), в Звинячі (Б. Януш) і Росохачі (Ю. Полянський), Чортківського
р-ну, датовані мідяними й бронзовими предметами. Далі в Городниці, Горо-
денського р-ну (М. Смішко),71 в Корничі, Коломийського р-ну (Я. Пастер-
нак) і в Красному, Золочівського р-ну (П. Курінний), де при повній відсут-
ності розпису залишилися вже тільки трипільська форма посуду, матеріял і
техніка виготовлення.
Дуже можливо, що до трипільської культури належить унікатна в
Україні знахідка з Бучачу, а саме мініятюрний (на 183 мм. довжини) мідя-
ний крокодил (?), імпортований із Семигороду, де він витворився під єгіпет-
ським впливом на початку II тисячоріччя до Хр.
Бронзова доба — це час занепаду в Україні прастарої трипільської
культури. Причину цього занепаду старалися пояснити різні дослідники.
“Трипільська культура впала, мабуть, жертвою центральноєвропейської екс-
пансії бойових сокирок” (“пшуровиків”), здогадується фінський археолог А.
Аугараа (Еигореиа).” За М. Ебертом ця культура впала жертвою кочовн-
К. НаНасіек, як попереднє, 15 і табл. IV, 6.
'2 Як попереднє, 14-15.
Як попереднє, 15.
Дві землянки, розкопувані М. Смішком у 1938 р. на городищі в Городниці,
належать иа його думку до закарпатської надтисянської культури (Зргамюхсіапіа
РАІ7, 44, Кгако\у 1939, N0. 1, 38-40), на думку П. Курінного (усна інформація з 1940
р.) — до пізньої трипільської культури, що думаємо — є правильне.
” ІЇЬег біе ЯігеііахікиИигеп іп Ни.чяіапсі, 1933, 149.
221
КАРТА VI.
ПАМ’ЯТКИ ЯМНОЇ ТА КАТАКОМБНОЇ КУЛЬТУР
ків із сходу, тобто племен з охровими могилами.* 7'’ А. Брюсов доводить, що иа
початку II тисячоріччя до Хр. племена катакомбної культури витиснули три-
пільців з їхньої території.77 З польських археологів Й. Костшевський твер-
див, що племена мальованої, трипільської кераміки “покинули свої північні
оселі і перейшли на Балканський півострів” на початку бронзової доби.7’ За
В. Антонєвичем, племена з шнуровою керамікою “масово витиснули населен-
ня з мальованою керамікою через Буковину над Чорне море, а можливо та-
кож до Румунії і Добруджі”.7" Нарешті, Л. Козловський дійшов до висновку,
що “вже з кінцем неоліту, коло 2000 тисяч років до Хр., культура мальова-
ної кераміки залишила Україну в схїдньому напрямі”.” Пізніше він дещо змі-
нив свою думку, кажучи, що сталося це під натиском “шнуровиків”, і що на
початку бронзової доби трипільці “зникли” з Подністров’я.”
Сучасний стан археологічних досліджень не підтверджує повністю ні
одної з цих теорій, і тому треба шукати ще іншої розв’язки проблеми. На
нашу думку, трипільська культура, як кожна інша стара культура в світі,
наприклад, китайська, індійська, арабська та єгіпетська, після приблизно
3000-річного існування почала втрачати живлющі сили і творчий мистець-
Поховання пізного трипільського часу з с, Внхва-
тниців біля м. Рибниці,
(за Т. Пассек)
кий дух, стала завмирати, дегенеруватися, спрощуватися в усіх своїх виявах
і підпадати під чужі, сторонні впливи. Змінювалася культура, перевелися
пишний, найкращий в нео- і енеолітичній добі Европи мальований посуд і
скомпліковане будівництво справжніх дерев’яних хат, одначе не змінилося
само населення. Хлібороби не покидають легко своєї землі, до того ще вро-
жайного чорнозему, що почав витворюватися в Україні вже в часах Трипіл-
75 Зйсігиввіапсі іт АИегіит, 1921, 37.
А. Брюсов, Очерки по истории Европейской части СССР в неолнтнческую
зпоху, МИА, 1952, 247 - 248.
” РІ8Ш0 оЬгахко\уе, хпакі угіавповсі сху вутЬоІе ге1і§цпе, РАР, II - III, 1921,130.
7’ АгсЬео1о§за Роккі, 1928, 77.
м МІосівха ерока катіеппа XV Роїзсе, 1924, 152.
“ Хагу.8, 38, 42.
15
225
ля. Вони залишаються на місці, хоч під чужою, скитською окупацією в на-
ступній добі. Так було б може найближче до правди.
Тут слід згадати ще одну проблему трипільської культури, до деякої
міри пов’язану із справою “зникнення” трипільців з України. Маємо на думці
праісторичну мальовану кераміку, що її несподівано виявив у 1921 р. швед-
ський археолог Андерсон в печерах провінції Канзу, в північному Китаї.8’’
Цей особливий у Китаї рід кераміки, зокрема його грушкувату форму і прик-
метний мальований орнамент у вигляді подвійної спіралі, досліджували опіс-
ля європейські археологи Г. Шмідт,* 83 * * * Т. Арне,81 Г. Кіон,“ Г. Франкфорт,80 О.
Менгін,87 88 Л. Бахгофер,8’ а також Ф. Дрейк,8” професор університету в Гонґ-
Конґу (східній Китай). Всі вони погоджуються в тому, що найближчі анало-
гії з мальованою китайською керамікою щодо орнаменту і форми має одна
тільки трипільська культура України.
За хронологією Пальмгрена,”0 мальована кераміка з Канзу прикметна
для пізньонеолітичного (в північному Китаї) ступня Янґ-Шао (2200-1700
до Хр.) і виготовлювано її там також у наступному Ма-Чанг ступні (1700-
1300 до Хр.). О. Менгін” цілком певний, що спіральний орнамент пізнішого
східньоіндійського мальованого посуду з провінції Аннам слід виводити з
мальованого посуду провінції Канзу. Того самого китайського походження
є також спіральний орнамент навколо розмальованих посудин у Японії піз-
нішого стилю Йомон з останнього тисячоріччя до Хр.,02 як і глиняні жіночі
фігурки,”3 прикметні для трипільської культури. Таким чином ідея мальова-
ного посуду так східньоіндійського, як і японського, була б, посередньо че-
рез північний Китай, трипільського походження.
Намагаючись пояснити це інтригуюче явище, Л. Капітан зразу (1928)
припускав “з великою правдоподібністю", згадуючи при цьому спіральний
32 .). 6. АпНег55оп, ТЬе Сауе Перовії аі 8Ьа Т’ип іп Ееп§1іеп, (Ра1аеопІо1о§іа
Зіпіса, В, І, £авс. І, Рекіп§ 1923); Ргеїітіпагу Керогі о£ агсЬае1о§. КевеагсЬ іп Капай
(Метоіг. 5, 8ЄГІЄ8 А, Сео1о§. 8игуеу о£ СЬіпа, Рекіп§ 1925); Вег ііЬег біе
Зіерреп (Виїїеііп о£ Еаг Еавіегп Апіідиіііев, І, ЗІоскЬоїт 1929); Ап Еагіу СЬіпеве
Сиїїиге (Виїїеііп 5, І, Сео1о§іса1 8игуеу о£ СЬіпа, Рекіпп 1932); КеаеагсЬеа іпіо ІЬе
РгеЬівІогу о£ ІЬе СЬіпезе (ТЬе Мивеит о£ Еаг Еавіегп Апііциіііез, Виїїеііп 15,
ЗІоскЬоїт 1943).
83 РгаЬІ8іогІ8сЬе8 айв Овіавіеп, 2еіІ8сЬгі£1 £иг Е£Ьпо1о§іе, 56, Вегііп 1924.
“* Раіпіеб 81опе А§е Роїіегу £гот ІЬе Ргоуіпсе о£ Нопап, СЬіпа (Ра1аеоп1о1о§іа
8іпіса, В, І, 2, Рекіп§ 1925).
33 Віє ВегіеЬип§еп гмпвсЬеп Міііеіеигора ипсі СЬіпа іт ХеоІіІЬісит ипсі іп
сіег Вгопхехеіі, Ірек, Ьеіргі§ 1927.
м 8ІШІІЄ8 іп ІЬе Еагіу Роїіегу о£ ІЬе Меаг Еааі, II, Ьопбоп 1927.
87 2иг Зіеіпгеіі Оаіааіепа, Ее8І8сЬгі££ Р. IV. 8сЬті<И, ІУіеп 1928.
88 Вег 2и§ пасЬ бет Озіеп, 8іпіса, 1935.
80 Кеіаііоп ЬеІ\уееп ІЬе Раіпіеб Роїіегу апб ВІаск Роїіегу Сиііигев о£ МогІЬ
СЬіпа, ТЬе ЕоигІЬ Еаг-Еааіегп РгеЬіаІогу Соп§ге88 іп Мапііа, 1952.
™ Капай тогіиагу игпз о£ ІЬе Рап 8Ьап апсі Ма СЬап§ £гоирв, Ра1аеоп1о1о§іа
8іпіса, В, III, 1, Реіріп§ 1934; Алсієгббоп, Ке8еагсЬе8, 124 - 126-
” 1Уе1І£Є8сЬісЬІе сіег 81еіпгеі£, 295-
“ 6. 6. СгооІ, ТЬе РгеЬівІогу о£ Зарап, Ме\у ¥огк 1951.
03 В. 5. Кгаої, Ап оиіііпе о£ Зарап’8 ргеЬІ8Іогіс сиііигев, 8а1£ Ьаке Сіїу, 1953.
226
орнамент трипільської кераміки, що в неоліті єдина велика етнічна група
простягалася з Азії через Сірію в егейський світ, Італію і центральну Євро-
пу."* Це просто нереальне, нічим не обґрунтоване пояснення. Недавно Г. Кюн
беззастережно заявив, що північнокитайська мальована кераміка є відногою
трипільської, яка була занесена на Далекий Схід якоюсь хвилею переселен-
ців."" А проте, перше як прийнятті гіпотетично таку можливість, треба доклад-
но переглянути археологічні матеріяли, шукаючи серед них вказівок на
можливість існування такого трансконтинентального шляху з України в пів-
нічний Китай.
Перші сліди зв’язків трипільського населення з Азією виявив був ще
В. Хвойка на енеолітичному поселенні в с. Верем’я, Обухівського р-ну на
Київщині, у вигляді черепа та інших кісток верблюда."" Пізніше С. Магура
на цій підставі здогадувався, що “трипільська людність мала стосунки з кра-
їнами, де розводили верблюдів і використовували їх при взаємовідносинах”."7
Теперішні дослідження А. Окладнікова і С. Кісельова виявили, що су-
часні українські землі мали постійний зв’язок з Прибайкаллям у південному
Сибіру в часі, приблизно, 3000-1300 до Хр. На самих уже початках афана-
сіївської культури над Єнісеєм (перша половина III тисячоріччя до Хр.), ка-
же С. Кісельов,"" помітні далекі, головно західні зв’язки, які доходили з По-
волжя, а можливо й Причорномор’я. Глиняний посуд афанасіївського типу
своєю формою і орнаментикою спеціяльно близький до кераміки енеолітич-
них “ямних” поховань у степах Причорномор’я. Афанасіївські прикметні гли-
няні “курильниці” на стіжкуватій ніжці дуже близькі до таких же посудин
з північнокавказьких катакомбних поховань."" Що ця схожість не випадкова,
підкреслюють і інші аналогії -- кам’яні товчки та “колотівки”, мідяні малі
кинджали й листкуваті ножі та мушлі согЬісиїа Питіпаїіз, теж прикметні
для могильного інвентаря катакомбних поховань. З наступної, андронівської
фази сибірської бронзової доби (1700-1200 до Хр.) походить Алексіївське
поселення над р. Тоболою, де Кісельов знайшов багато глиняних посудин
банькуватої форми, найближчі аналогії з якими є у похованнях зрубного ти-
пу в сточищі Дону й Дінця.
Поселення кітойського типу над горішньою Ангарою й Леною (дру-
га половина III тисячоріччя і початок II тисячоріччя) мають також близьку,
не випадкову схожість в інвентарі з Маріюпільським могильником у півден-
Сотрагаізоп йе 1а сегатіцие йев РиеЬІов ауес Іев сегатіциев епеоШЬіциев
йи уіеих топйе, Кота 1928.
"= Н. КііЬп, Вег АиЇ8ііе§ йег МепвсЬЬеіі, ЕгапкГигі а/М, 1955, 138, 141.
В. Хвойна, Каменньїй вен среднего Придиепровья, ТАС, XI, 1899, І, 786.
С. Магура, Питання побуту на підставі залишків трипільської культури,
Трипільська культура на Україні, І, К. 1926, 104, Н. Егапкїогі, 8Н1ЙІЄ8 ІП їй Є Еагіу
Роїіегу о£ ІЬе Меаг Базі, Бопйоп 1927.
К вопросу о культура древиейшего европеидиого населення Сибнри, ВДИ,
М. 1948, кн. І, 169 - 170, 177; Древняя история южной Сибнри, М. 1951, 34, 42, 43. Цієї ж
думки також А. Окладников, Неолит и бронзовьій век Прибайкалля, 1950, 140.
” “Курильниці" знайдено в останніх часах також на Дону і на Дніпрі. їх ви-
копав у 1900-их рр. Д. Самоквасов в Безчасиій могилі (за інформацією М. Міллера).
Т. Попова, К вопросу о курильницах Северо-Кавказского типа, СА, 1951, кн. І.
227
ній Україні - каже їхній дослідник, А. Окладніков.100 Це випростані кі-
стяки, присипані охрою, ікла дикого кабана й марала, масивні намистини з
мушель, кам’яні випростувані стріл і клини та кістяні рурочки з поперечни-
ми оздобними нарізами. У пізніших похованнях (1700-1300 до Хр.) глазков-
ського типу в тій же околиці А. Окладніков знаходив такі прикметні для них
предмети як перламутрові намистини у вигляді кружалець з діркою посере-
дині,1"1 які зустрічав В. Ґородцов у катакомбних похованнях в Україні.10'’
А далі, в північному Китаї, в долині р. Тао на пагорбах Пан-Шан у
могилах з доби Ян-Шао знайдено нефритові браслети дуже подібні до ґлаз-
ковських,,,п а типові для маріюпільського могильника кулясті намистини з
просвердленими збоку дірками виявлено в печері Ха-Куо-Тун у північному
Китаї разом з мальованою керамікою та мармуровими браслетами.101 *
Думки дослідників ідуть ще далі, через Тихий океан до Мехіко і його
мальованої кераміки часу розквіту держави інків і маїв. Вказують на можли-
вість транспацифічних зв’язків Китаю і Індії з Новим Світом уже в праісто-
ричних часах103 і дошукуються коріння індіанської мальованої кераміки цен-
тральної Америки в імпортованій з Китаю (можливо, власне з України через
Китай) мальованій кераміці доби Ян-Шао з II тисячоріччя до Хр.
Звичайно, всі ці міркування є більше теоретичного характеру, бо за-
багато ще є прогалин у часі і просторі між окремими групами згаданих тут
знахідок; може тут тільки конвергенція, а проте й такі міркування корисні
як поштовх до дальших досліджень над культурним променюванням України
в праісторичних часах, ще в добі повного розквіту трипільської культури.
Повертаючись з довшого екскурсу до головної теми, бачимо в горіш-
ньому доріччі Богу та на середньому ІІодністрові’ї у ранній бронзовій добі зай-
шлі із заходу племена з шнуровою керамікою центральноєвропейського типу.
Із західньоукраїнських земель вони подалися були далі на південний схід,
через лісисті околиці Житомирщини, на горішнє Побожжя. Цей шлях позна-
чений амфорою з відтисками шнурка, яку знайдено в с. Мінінах, Радомишль-
ського р-ну,1™ і групою могил в с. Новосілпі і Яцковиці, Липопецького р-ну,
Як попереднє, 134.
1,11 Як попереднє, 129.
Результати археолог, исследоваиий в Изюмском, у., ТАС, XII, 1902, І, 195, 197.
1,п 6. АпНегззоп, КевеагсЬев, 1943, 124 - 126.
"" 6. АпНегззоп, ТЬе Сауе берові!, рі. VIII, £і§. 1 - 5.
Н. ЗріпсІеп, Огі§іп о£ Сіуіііхаііопв іп Сепігаї Атегіса апб Мехісо, Атегісап
АЬогі§іпев, Тогопіо 1933; О. ОауісІзоп, ТЬе Апіідиііу о£ Мап іп Расі£іс ап(1 ІЬе
диевііоп о£ Ігапв-РасИіс ті§гаііоп8, Еагіу Мап, РЬіІабеїрЬіа 1937; 6. ЕкЬоїт, ТЬе
РгоЬІетв о£ Авіаііс-Атегісап Сиііигаї Кеіаііопвііір, Еавіегп Зіаіев АгсЬео1о§. Ге-
бегаііоп, Виїїеііп 10, НаггівЬиг^ 1951; К. Неіпе-Оеісіегп, 6. ЕкЬоїт, 8і§пі£ісап£
рага11еІ8 іп ІЬе вутЬоІіс агІ8 о£ ЗоиІЬегп Авіа апсі Міббіе Атегіса, ТЬе Сіуіііхаїіопв
о£ Апсіеп! Атегіса, СЬіса§о 1951; С. 5сЬив£ег, А роввіЬІе Іпбех о£ Сиііигаї Сопіас!
Ьеііуееп Атегіса, Осеапіа, апсі ІЬе Еаг Еаві, Кіпіпкіцк Іпвіііии! уоог сіє Тгореп,
Мебебе1іп§ 94, Атвіегбат 1951; 6. Сагіег, Ріапів асго88 ІЬе Расі£іс, Авіа апсі МогіЬ
Атегіса ІгапврасіНс сопіасів, 8аИ Ьаке Сіїу, 1953.
100 Т. Пассек, Периодизация трипольских поселений, МИА, 10, 1949, 220; В. Го-
родцов, Отчет Росс. Истор. Музея за 1911 г., 52 - 53 і рнс. 12.
228
які досліджував А. Бидловський на початку цього сторіччя.’1” Могили були
кістякові й тілопальні, кераміка в них (пугарі й кухлики) прикрашена захід-
німи мотивами: шнуровим орнаментом, смерічками, рисками, ламаною лінією
та карбуванням вінців.
Разом з цією керамікою знайдено в могилах яцковицької групи со-
кирки з сіро-жовтавого галицького кременю та кам’яні бойові сокирки ютланд-
ського типу. З прикрас — кістяні глиці спинати одежу з головкою у вигляді
двобокого молота (молотошпильки), просвердлені ікла кабанів, кістяні на-
мистини, бронзові трикутні кинджалики, бронзові спіральки й мідяні овальні
спіральки з пласкими кінцями. Останні подивуються між бронзовими прикра-
сами племен з унєтицькою культурою в ранній бронзовій добі на Угорщині
та в егейському світі (Троя II).1"”
Пам’ятки яцковицького типу назвав В. Ґородцов “ с е р е д н ь о д н і-
провською культурою”, яка - - на його думку — - “є неначе коло-
нією одної з середньоєвропейських культур”.1'” Назва цієї культури прийня-
лася в совєтській археології, але генеза її насвітлюється ще в дусі маррів-
ського “вчення” про стадіяльний, автохтонний розвиток усіх праісторичних
культур України. В окремій статті про середньодніпровську культуру' Т.
Пассек каже, що в добі пізнього трипілля (тобто в бронзовій добі) з хлібо-
робських місцевих племен “утворилися” хліборобсько-скотарські племена, і
одним з таких “утворів” є середньодніпровська культура”0 як нововідкрита
цією дослідницею найдавніша східньопраслов’янська культура в районах Бі-
лої Церкви, Канева і Липовця. Авторка не бере до уваги прибуття чужопле-
мінних колоністів на Київщину, відкидає твердження західньоевропейських
дослідників про переселення племен із шнуровою керамікою з центральної
Европи на схід. Не хоче бачити, що “середньодніпровська культура” — це
етнічно й територіяльно зовсім чужа Україні культура, яка підпала під пе-
реможний вплив вищої за неї місцевої трипільської культури та культури
“охрових могил”. Праслов’янською культурою в генетичному розумінні її
назвати не можна. Насправді це тільки один з чужих елементів, засимільова-
них місцевими, справді праслов’янськими племенами України.
Перейшовши з Побожжя в басейн Дніпра, “шнуровики” поселилися
на просторі між річками Сожжю і Россю. їхніх жител ще не виявлено, і відо-
мості про них базуються тільки на досліджуванні їхніх поховань та окремих
керамічних знахідок. Вирізняються дві часово різні групи -- раніша (Стре-
тівка, Грищинці, Шандра) і пізніша (Гатне, Івахнн, Новосілка, Підвисоке,
Медин, Шулаки).'” В обох цих групах покійників ховали під могильними
насипами, одначе в першій з цих груп, стретівській, зберігся чистіший вияв
культури “шнуровиків” у кераміці і в похоронному обряді (тілопалення).
Друга група, гатненська, пов’язується своїми трупокладеннями вже з ям-
ними похованнями степової України. Проте, виразних відмежувань між
107 Мо§іІу Момюзіоісе і Іаскохуісу \у ром\ Ьірохуіескіт §иЬ. КцоїУвкіеі, 8\уіа-
іозуіі, V, ІУагвхазуа 1904; VI, 1905-
1,18 М. ЕЬегІ, 8йс1ги88Іап<і іт АИегіит, 1921, 42.
100 Бронзовьій век на территории СССР, БСЗ, VII, 1927, 616 - 617.
К вопросу о средне-днепровской культура, КСИИМК, XVI, 1947, 34 - 51.
’” Т. П. Попова, Племена катакомбной культурьі, М. 1955, 125.
229
Кераміка (1 -13), кам'яні молотки (14 15) і крем'яна сокира (16) середньодніпровської
культури: 1, 3, 15 — Стретівка,* 2, 6 — Брасово,- 4 — Стовпники; 5 — Київщина; 7, 14
— Гатив; 8, 10 — Яцковнця; 9, 13 — Меднн; 11, 16 — Янковичі.
(за Т. Пассек)
230
ними не було, і принесений із заходу обряд схрещувався іноді в одному
могильнику з запозиченим на новому місці поселення. Виявили це дослі-
дження В. Хвойки у 1897 р. в с. Стретівці, Васильківського р-ну на Київ-
щині. Він розкопав там чотири могили. В трьох із них були скорчені кістяки
з крем’яним вирядом, без кераміки, четверта була тілопальна. Перепалені
кістки лежали просто на первісному терені, довкола них було сім глиняних
посудин дзвонуватих форм, прикрашених прямовисними зиґзаками і позе-
мими групами рядків відтисків шнурка. Далі були три кам’яні бойові со-
кири і дві сокирки з кременю та вістря до стріли.113 Тут вражає велика
різниця у випосаженні покійників, в чому слід добачати соціяльне розша-
рування.
На схід від Дніпра колоністи із шнуровою керамікою розійшлися
трьома шляхами, на північ, південь та південний схід. На першому з них,
що йшов через доріччя Десни,113 вони дісталися аж у горішній біг р. Оки
на схід від Москви, як про це свідчать два кухлі з Чуркіно, Ґорьківської
(Нижнє-Новгородської)114 области, і доволі ще типова шнурова амфора сась-
ко-тюрінгського типу з тілопального поховання (?) біля с. Річиці, Брян-
ського р-ну Орловської области.115 Згодом вони злилися там з місцевими
племенами і разом з ними витворили т. зв. фатянівську культуру
у верхів’ях Волги, Сури, Москви, Угри й Жиздри.116 Цієї думки є фінські
археологи М. Тальгрен та А. Европеус і англійський археолог В. Чайльд,117
не заперечують її й совєтські археологи С. Кісельов118 та А. Монґайт.
Останній виводить походження “фатянівців” Волго-Клязьминсьжого межи-
річчя з-над середнього Дніпра.11"
Особливо прикметні для цієї культури кам’яні бойові сокири, які
просто імітують бронзові первовзори. Цей їх небуденний вигляд, був, ма-
буть, причиною того, що вони, як модерна новинка, стали предметом жвавої
торгівлі між горішнім Поволжям і західньоукраїнськими землями, де їх
знайдено досі 22 в Галичині на терені, зайнятому племенами із шнуровою
керамікою, і кілька на Волині11® та Поліссю.131
113 Хв. Вовк, Знахідки у могилах між Верем'ям та Стретівкою і біля Трипілля,
МУРЕ, 111, 1900, І - II/ В. Городцов, Отчет Истор. Музея за 1914 г., М. 1915, А. Еогораов,
Е8А, VIII, 1933, 124; Т. Пассек, Периодизация (як вище).
113 Кулясті посудини із шнуровим орнаментом знайшов М. Воєводський (1947)
на Очкииській стоянці над р. Десною, ВДИ, 1948, кн. 2, 151.
114 А. Еигораив (А. Аугараа), Е8А, VIII, Еі§. 98, 100.
115 Трудьі секцин археологии РАНИОН, IV, 374 і табл. ХХП.
118 Назва від с. Фатяново біля м. Ярославля на Московщині, де в 1875 р. був
виявлений і пізніше В. Городцовнм досліджуваний могильник бронзової доби.
117 ТЬе Вамчі о£ Еигореап Сіуіііваііоп, Ьопсіоп 1950, 83. На дуже близьке спо-
ріднення форми кам'яних фатянівських сокирок із шлезькимн сокирками шнурової
кераміки маршвіцького типу (назва від місцевости Маршвіце), саме тієї, що була
занесена в Україну, звернув увагу вже О. МепдНіп, 1¥е1і§Є8сЬісЬіе (іег Зіеіпхеіі, ІУіеп,
1930, 420.
118 ВДИ, 1948, ки. 4, 122.
110 Археология в СССР, М. 1955, 134 - 135.
’л> Теремно (Луцьк), Деревене (Дубно), Коритно і Красиосілка (Остріг).
Денисковичі (Лунннець), Нечатів (Пінськ).
231
Надзвичайно прикметною для фатянівської культури є її кераміка
кулястих форм, прикрашена відтисками шнурка або геометричними взорами,
які широкими смугами спадають від вінців униз до половини вичеревка.
Давніше А. Тальтрен приписував їй західньоев'ропейське походження і ста-
рався доказати її генетичний зв’язок з північноевропейською гребінцевою
керамікою.3” За Й. Аіліо частина цієї кераміки походить від середньоєвро-
пейської кераміки, частина вказує на зв’язки з Кубанщиною (геометричний
орнамент), а частина, мабуть, на зв’язки з трипільськими племенами.323
Другий, південний чи радше Дніпровський шлях “шнуровиків” про-
вадив уздовж лівого берега Дніпра до Криму. Він позначений знахідками
в с. Гречаниках, Переяславського р-ну,331 та в Керчі,133 на східній віднозі
Кримського півострова. Третій, південно-східній шлях ішов уздовж Дінця
в напрямі Кавказу. На ньому знайдено прикметну для центральної Европи
шнурову кераміку в районі м. Ромна на Сумщині,330 в с. Кирикові на Хар-
ківщині,137 біля станиці Усть-Лабинської на Кубанщині338 та в Константинівці
і Трьох Каменях, П’ятигорського р-ну, на Підкавказзі.33” Там біля стіп Кав-
казу шнурова кераміка західнього типу була, мабуть, ще дуже довго в
ужитку, бо посуд, прикрашений прикметними для неї відтисками шнурка,
відомий з могильника біля Кумбулта, найпізніші поховання якого сягають
часів великого переселення народів.123 124 125 * 127 * * 130 131
В загальному ця центрально-європейська міграційна хвиля розплива-
ється на протязі бронзової доби між автохтонним трипільським населенням
України, яке асимілює нових колоністів та їх культуру, і це є проречистим
доказом високого культурного рівня трипільських племен у порівнянні з
кочовими скотарями-шнуровиками. Те саме явище асиміляції “шнуровиків"
з місцевим населенням під кінець ранньої бронзової доби відзначив А.
Гардавський на терені центральної Польщі.331
У дніпровському Надпоріжжі, на долішньому Дніпрі та на Кубанщині
до ранньої бронзової доби слід відносити вже цілий ряд поховань та по-
селень пізньої культури ямного типу. З досліджених досі систематично по-
селень найбільше значення має розпокуване у 1952 - 55 рр. поселення
біля с. Михайлівни, Ново-Воронцівського р-ну на Херсонщині, загальною
площею понад 1 гектар, розташоване на трьох сумежних підвищеннях на
березі р. Підпільної. Для історії архітектури в Україні воно важливе тим,
що тут після усатівських пам’яток, дуже рано був застосований місцевий
вапняк для житлових та господарських споруд і оборонних мурів. Будівлі
123 Біе Киріег — ипсі Вгопгегеіі іп Могсі — иші Озі’ВиззІапсІ, Нєібіпйіогз, 8, 12.
123 Ега§еп сіег гиазІБсЬеп Зіеіпгеіі, НеІ5Іп§£ог8 1922, 83 - 84.
124 М. Рудннськнй, Археологічні збірки Полтавського музею, Полтава 1928, табл.
125 Соїіесііоп СЬапепко, II, 1899, табл. XXXIV, 672, Археологічний музей Поль-
ської Академії Наук у Кракові.
120 Соїіесііоп СЬапепко, (як попереднє).
127 Р. Сгітт, ЬІогсІівсЬе Еипйе йег Йип§5іеіп2еіі айв йег Цкгаіпе, Сегтапеп-
егЬе, VII, 1942, 144 - 145; 3. Ко$Ігіе«$кі, ХОМІ, XV, 1946, 28-
328 Отчет ИАК, 1903, 67, рис. 126,- А. Аугараа, Е8А, 124, Еі§. 126.
120 А. Аугараа, Е8А, VIII, 125.
320 Материальї по археологни Кавказа, VIII, табл. СХІХ, 6; А. Аугараа, як вище.
131 МГіай. Агей., ХУШ, 1951, 51.
232
Кераміка (1-5) та мідяне (6-8, 11-12) і крем'яне (9-10) знаряддя з поселення ранньої
бронзової доби біля с. Михайлівни иа Херсонщині.
(за О. Лагодовською)
233
мали кам’яні фундаменти та глинобитні стіни і складалися з кількох прямо-
кутних приміщень, об’єднаних в один житловий комплекс. У тих житлах
стояли також глинобитні печі, в черінь яких були вмазані камені. Ціле
поселення було огороджене дцома мурами, 40 та 50 м. довжиною. Будівельна
техніка, укладання каменів на глиняному розчині, в’язання швів-кутів та
копання ровів під фундаменти все це вказує вже на значний досвід у
будівельній справі.1311
1 Іа Михайлівському поселенні виявлено багато побутових речей з
кременю, каменю, рогу, кости та міді. Кераміка з цього поселення має зде-
більша яйцювату форму з високими прямими або трохи відігненими назовні
вінцями. Вона прикрашена відтисками шнурка, гребінцевого штампу, паль-
цевими вдавленнями та защнпами. На терені поселення виявлено також
одно поховання ямного типу з гостроденним (яйцюватим) горщиком біля
покійника.,га
Аналогічне з Михайлівським поселення досліджував В. Даниленко
в урочищі Скеля-Каменоломня біля с. Волоського на Дніпропетровщині.13'
Розкопки виявили там залишки кам’яної огорожі-муру та ряду кам’яних
фундаментів житлових будівель, розташованих рівнобіжно до нього. Були
також сліди майстерні бойових сокирок-молотів з місцевої кристалічної по-
роди, в різних стадіях обробки. Знайдено уламки посуду з ямково-гребін-
цевим орнаментом, прикметним для енеолітичних стоянок лівобережного
Полісся, які свідчать про зв’язки між степовими скотарськими та поліськими
мисливсько-рибальськими племенами східньої України.132 133 Залишки наземних
житлових споруд з кам’яними фундаментами із місцевого вапняку виявив
Л. Славін у 1951 - 52 рр. на поселеннях, досліджуваних ним у Миколаївській
області (Снігурівка, Ново-Кандакове, Афанасіївка).
Важливі під культурно-історичним оглядом пам’ятки виявлено у двох
ямних похованнях над р. Молочною і в “Сторожовій Могилі” біля старого
Кодака на Дніпропетровщині. Це — залишки дерев’яних коліс 48 см. у
поперечнику від двоколісного воза-гарби, виготовлених із суцільного стов-
бура. Вони свідчать про наявність транспортових засобів і про застосування
тяглової сили тварин у степових племен України вже в III тисячоріччі
до Хр.1м
В другому похованні над р. Молочною, між Мелітополем і Великим
Токмаком, Запорізької области, під великим могильним написом, замість
звичайної могильної ями, стояла на первісній поверхні землі довга скриня
з кам’яних плит, оточена колом з каменів-кромлехом. У декількох місцях
навколо цієї скрині, на давньому терені, виявлено ями з бичачими кістками,
132 Е. Ф. Лагодовская, Михайловское поселение, КСИА, 4, 1955.
133 Е. ф. Лагодовская, М. Л. Макаревич, О. Г. Шапошннкова, Раскопки Михайлов-
ского поселення в 1954 г., КСИА, 5, 1955.
13< В. Н. Даниленко, О ранних звеньях, (як вище).
13” В. Н. Даниленко, як попереднє.
133 КСИИМК, XXXVII, 1951, 117,- А. Тереножкін, Курган Сторожова могила, Ар-
хеологія, V, К. 1951, 183-188,- його ж, Раскопки курганов в долине р. Молочной, 71;
V. О. СЬіїсіе, ТІїе Оа\уп о£ Еигореап Сіуіііваїіоп, Ьопбоп 1957, 151.
234
”> 6 7 8 9 10 11 12 13 14
Частина крем’яного скарбу із с. Ганчарівки біля м. Ізюма, на Харківщині (1-5 ядрища,
6-14 стрілки, внизу відщипки-лямелі).
(за С. Одинцевою)
що можливо, свідчать про значну кількість харчів, даних племінному вож-
деві “на той світ”.137
Багате поховання ямного типу виявили в останньому часі (1960)
біля с. Микольського, Солонянського р-ну, на Дніпропетровщині. На дні
1,7 А. И. Тереножкин, Раскопкн курганов в долине р. Молочной в 1952 г.,
КСИИМК, 63, 1956, 70.
235
могильної ями, посиланім червоною охрою, знайшлися біля кісток різні
прикраси з сердоліку, ляпіс лязулі, гірського кришталю та чистої міді. Осо-
бливо пінна знахідка - кам’яна булава колишнього племінного вождя та
золота підвіска.137*
До недавнього часу вважали, що південноукраїнські степові племена,
які залишили по собі ямні поховання з фарбованими кістяками, стояли на
низькому рівні господарського розвитку і жили переважно з мисливства
та риболовства. Тепер, головно після розкопів на Михайлівському селищі,
треба вважати, що у них було добре розвинене скотарство. Про не свідчить
велика кількість кісток свійських тварин на поселеннях та поява гарби-воза
на двох колесах, необхідної в умовах пастушого життя. Визначну ролю в
господарстві степових племен пізньої енеолітичної доби мало також хлібо-
робство. Це засвідчують численні кам’яні зернотерки, розтирачі, товкачі
та крем’яні вкладні до серпів з Михайлівського поселення.
У цих племен була розвинена техніка виробництва різного приладдя.
На поселеннях порожистої частини Дніпра (Каменоломня, Перун, Дурна
Скеля, Стрільча Скеля) виявлено місця виробництва кам’яних сокирок для
власної потреби, а то й на обмін. На можливість цього другого вказує кре-
м’яний скарб — 166 платівок у формі ножа і 18 вістер до списів, відкопаний
у с. Ганчарівці на Харківщині, а також наявність мідяних виробів, імпор-
тованих з північного Кавказу. Пряслиці, зроблені з просвердлених уламків
посудин, свідчать про існування ткацтва.
Найціннішими пам’ятками, що їх залишили ио собі степові племена з
ямною культурою, є могили до 11 м. висоти на Кубанщині з надзвичайно
багатим інвентарем, який дорівнює інвентареві найбагатших поховань скит-
ських царів.'33 У могилі біля м. М а й к о п у, розкопуваній Н. Веселовським
у 1897 р.,'3” виявлено велику могильну яму, в яку колись була вставлена
дерев’яна комора, поділена перегородками на три частини. У найбільшій
з них лежав на спині з підігнутими ногами чоловічий кістяк, пофарбований
червоною охрою. На ньому й біля нього було багато золотих, срібних та
інших предметів, два золоті діядеми-чільця, намисто з золотих, сердолікових,
бірюзових, лазуритових (півшляхетне каміння) та з морської піни намис-
тин, золоті ковтки з грубого дроту та прикраси й частини балдахіну, що
вкривав покійника. З балдахіну залишлося 68 штампованих бляшок із
зображенням левів, 19 — із зображенням биків і 38 кілечок, усе з золота.
Крім того 4 срібні із золотими кінцями рурки 1 м. завдовжки з масивними
фігурами биків із золота та срібла, а також срібні рурки без фігурок.
Уздовж стіни могильної комори стояло 17 посудин: 2 золоті, 14
срібних та одна кам’яна. Всі приблизно кулястої форми. Найбільше уваги * 13
”7* "Зміна", ч. 6, 1960.
138 Карта розположення великих кубанських могил у М. Міллера, Дон и При-
азовье, І.
13” Н. Веселовскій, Отчет ИАК за 1897 г., С. Петерб. 1900,- Б. Фармаковскин, Архаи-
ческин период в России, С. Петерб. 1914; М. козіошхеш, Ь’а§е <3е сиіуге йапв 1а Саи-
саве зеріепігіопаї еі Іев сіуіііваііопз йе Зоитег еі йе ГЕ§уріе ргоіойупавНдие, Кеуие
агс1іео1о§ідие, П, 1920; І- Вогкоузкг/, Каїег V Маікори а іейо іпіегргеіасе, ОЬхог
ргеїіівіогіску, X, Ргайа 1937, 246 - 259.
236
привертає до себе срібний кухоль з ритими зображеннями довкола: вгорі
краєвид, під ним у двох рядах фігури різних тварин і птахів. На краєвиді
представлено кілька гір, два дерева, ведмідь і дві ріки, що вливаються в
море. Рисунок у своїй основі натуралістичний. Це, з усією очевидністю,
кавказькі гори Ельбрус, Казбек та Узбек, ріки Терек і Кубань, Чорне море
і Каспійське озеро. Отже, найдавніше графічне зображення Кавказу і водно-
час наявний доказ, що ця посудина, а з нею й деякі інші посудини та пред-
Княже поховання у великій Майкопській могилі,
(за Реріхом)
237
Символічна сцена на срібній вазі з Майкопу.
(за Б. Фармаковським)
мети є місцевого, підкавказького виробу.1'" Інші дісталися на Кубанщину
шляхом товарообміну з Малої Азії. Імпортовані були також півшляхетні
камені — сердолік і бірюза з Ірану, лазурит - - з Центральної Азії, а мор-
ська піна * з Малої Азії. Напевно малоазійського походження були й мі-
дяні вироби, знайдені в головній могильній коморі. У двох менших коморах
були поховані жінки племінного вождя, також з дорогими особистими при-
красами. Майкопську “царську” могилу датують половиною II тисячоріччя
до Хр. ’*•
Розкопками А. Круглова, Е. Кричевського та Г. Підгаєцького в 1930
- 1933 рр. виявлено на високій терасі р. Нальчика біля м. Долин ська
поселення цього ж часу на просторі коло 1 1/2 км. довжиною. Воно скла-
далося з окремих груп житлових споруд у вигляді хат-ліплянок з глиняною
долівкою та вогнищем у глибоких ямах. Біля хат розкопано ями на харчові
продукти. Знайдені на поселенні кам’яні мотики, зернотерки та крем’яні
вкладні до серпів вказують, що населення долинського селища було хлібо-
робське.’*2
140 М. ЕЬегІ, ЗййгивБІапй іт АИегіит, Вопп 1921, 50 - 54; І. Борковськнй, Зна-
чіння деяких предметів, знайдених в майкопській могилі, Прага 1937, В. Щербаків-
ський. Кам'яна доба в Україні, Мюнхен 1947, 75 - 77.
141 А. А. Иессен, К хронологии "больших кубанских курганов", СА, XII, 1950,
157-200, V. С. СНіІсІе, ТЬе Ватуй о£ Еигореап Сіуіііваііоп, 1950, 331: М. А. Миппер,
Дон и Приазовье в древиостн, 1958, 117.
142 А. П. Круглов, Г. В. Подгаецкий, Долинское поселение у г. Нальчикг, МИА,
З, 1941, 147 - 201.
238
ВЕЛИКІ КУБАНСЬКІ МОГИЛИ:
1 __ Тнмошівська стан.; 2 — аул Атазгукол; 3 — Саратівська стан.; 4 — Ульськийаул; 5 — Каменомостнська стан.; 6 — Майкопська
могила; 7 — Царська стан.; 8 — Петропавлівська стан.; 9 — Костромська стан.; 10 — Костянтннівська стан.; 11 — Андрюжівсьжа стан.;
12 — Псебайська стан.; 13 — Літннцьке; 14 — Воздвнженське.
(за М. Міллером)
До цього ж рашіьобронзоного часу відноситься й скарб у срібній
посудині, викопаний в 1897 р. біля станиці Старо мишастівської
на Кубанщині. * 444 445 * 447 448 * * * В ній були срібна фігурка антилопи, золота головка лева,
золоті розетки та кілечка і дуже багато намистин із золота, срібла, сердоліку
й лазуриту, як доказ товарообмінних зв’язків Кубаншини з названими вище
південними краями.
У середній бронзовій добі на широких просторах між Дніпром і
Волгою, вздовж правого берега Дніпра від Києва по береги Чорного моря
бачимо пам’ятки населення з т. зв. катакомбною культурою, початкова ста-
дія якої одночасна з пізнішим трипіллям. Перші дослідження цієї культури
провели В. Хвойко,141 К. Мельник-Антонович,145, і В. Г'ородцов,’4’ а після них
М. Артамонов,447 А. Бобринський,448 А. Добровольський,,4“ С. Замятнін,ІЯ О.
Кривцова-ГраковаД' П. Ліберов,’52 * С. Локтюшов,’1’ І. Луцкевич,454 А. Ман-
цевич,1'" М. Макаренко,’Т. Пассек,’’7 Т. Попова,кл Д. Самоквасов,”® А. Сте-
фанів’"1’ і М. Фосс.4"4
Катакомбна культура дістала свою назву від могильних споруд-
катакомб, що являли собою бічні ніші-комори, вириті в одній із стін могиль-
ної ями. Вхід з ями до катакомби закривався в донецьких могилах колодою
або кам’яними плитами. Поховання бувають основні, у яких катакомба ви-
рита в материку, і впускні з катакомбами, виритими (впущеними) у давніші
могили, звичайно з ямними похованнями. Катакомбних поховань мабуть,
більше, як ямних, і могильний інвентар у них куди багатший. Це вказує
’4!1 М. А. ТаІІдгеп, Ьа Ропіійе ргевсуііііцие, Е8А, II, НеІ8Іп§Ї0Г8 1926.
444 Раскопки в 1899 г., АЛЮР, II, 1900, 8.
445 Раскопки курганов в Харьковской губ. 1900 - 1901 гг., ТАС, ХП, 1905, І.
’4’ Результати археол. исследований в Изюмском уезде Харьковской губ. в 1901
г., ТАС, ХП, 1905, І; Результати археол. исследований в Бахмутском уезде Екатери-
нославской губ. в 1902 г., ТАС, ХШ, 1907, І; Бнтовая археология, М. 1910.
447 Раскопки кургаиов в долине р. Манича, СА, IV, 1937, XI, 1949.
448 Отчет о раскопках, Отчет ИАК за 1901, 97/ ИАК, IV, 1902, 24 - 50.
448 Поселение бронзового века Бабино III, КСИА, 7, 1957.
,'л Непубліковаиі матеріяли у Воронізькому музею.
4,1 Алексеевское поселение и могильник, ТГИМ, XXIII, 1948, Поселение брон-
зового века на Белозерском лимане, КСИИМК,- XXVI, 1949.
4'‘8 Кургани у села Константиновки, КСИИМК, XXXVII, 1949.
1М Среднедонецкне курганние погребения бронзовой епохи з оригинальной би-
товой индустрией, Збірник матеріялів вивчення басейну Донця, І, Луганське 1928.
4,4 Матеріяли з розкопів 1928 р. були в Харківському музеї.
4И Непубліковаиі матеріяли з розкопків 1951 р. в Інституті археології АН
у Києві.
4И Отчет об археол. исследованиях в Полтавской губ., ИАК, 22, 1907.
457 Селення опохн бронзи в районах г. Каиева, КСИИМК, XXV, 1949.
458 Етапи развития и локальнне варнанти катакомбной культури, СА, XXII,
1955, 21 - 60.
4 8 Могили Русской земли, М. 1908.
Раскопки курганов по Северному Донцу в окрестностях хутора Хрящев-
ского, Записки Северокавказского общества археологни, нсторни и зтнографии,
кн. І, вмп. 5 - 6.
1П Раскопки стоянок на р. Осколе, ТГИМ, XII, 1941.
240
КАРТА VII,
ПАМ’ЯТКИ ЗРУБНОЇ КУЛЬТУРИ
Бронзове виробництво Цеитрапьиих і
Східній Земель: а — рання бронзова
доба: 1 — списовидний ніж; 2 — струг,-
б — пізня бронзова доба: 3 — серп, 4
— ніж, 5, 6, 12 — сокири, 7, 10 — списи,
8 — зубепа, 9 — псапії, 11 — цепьт, 13,
14 — мечі.
(за М. Міллером)
Гаичарне виробництво Центральних і Схід-
иіх Земель (1-2 — енеопітнчна доба; 3 —
кістяна молотошпипька; 4-5 — рання брон-
зова доба,- 6-8 — середня бронзова доба;
9-11 — пізня бронзова доба),
(за М. Міллером)
на зростання числа скотарської людности степової України і багатство її
верхівки. Рідкі паристі поховання вказують на існування патріярхального
ладу, коли разом із померлими чоловіками повинні були йти “добровільно”
в могилу і їхні жінки. Ще рідше подивуються поховання з цілою родиною,
4-7 кістяків.
Кістяки в похованнях обрядово скорчені і густо присипані червоною
охрою. Біля них лежить глиняний пласкоденний посуд кулястих форм з
коротким прямим горлом, прикрашений відтисками шнурка, поодинокого
і подвійного (сплетеного в косу), у вигляді кругів, спіраль, півкол, скісно
шрафованих трикутників, сітки і зигзагів.’”2 Зрідка подибується й південно-
український шнуровий орнамент у вигляді коротких відбиток палички, об-
виненої шнурком.,ш Зустрічається також прямолінійний орнамент із пластич-
них валочків глини з численними пальцевими відтисками.
Крім кераміки, до могильного виряду належать ще бронзові ножі, шила,
шпильки й ковтки, кам’яні сокири й булави, крем’яні ножі й вістря до спи-
сів та стріл, кістяне знаряддя, прикраси і кістки свійських тварин з покла-
деного у могилу м’яса в дорогу “на той світ”. Трапляються зерна проса.
1М Т. Попова, Етапьі развития (як вище), рис. 8, схематичні типи орнаменту.
Т. Попова, як попереднє, рис. 2 (2, 10), 6 (2, 89), 7 (2, 3, 5, 6). Цей рід орнаменту
не поданий на схематичній таблиці, рис. 8.
16
241
Особливо прикметними для інвентаря катакомбних поховань є мо-
лотошпильки спинати одежу у вигляді двобічного молоточка із злегка роз-
ширеним обухом і діркою на шнурочок у центрі голівки. Первовзорів цих
шпильок шукали в мікенській культурі,’81 в Італії,163 Угорщині,’88 Малій
Азії’87 та Чехії.’88 Тепер Т. Попова вважає їх за місцевий витвір населення
з катакомбною культурою,’™ М. Міллер -- за первовзори підкавказьких брон-
зових молотошпильок, що їх в кості повторювало бідніше населення. Дру-
гим прикметним місцевим виробом є півторазвоєві спіральні завушниці з
бронзового дроту.
Крім значної кількосте катакомбних поховань, виявлено і досліджено
який десяток поселень цього ж населення. Всі вони належать до пізньо-
катакомбного часу. Одно з них розташоване на березі р. Конки, на доліш-
ньому Дніпрі біля с. Бабине, Верхньо-Рогачицького р-ну, Херсонської об-
ласти, досліджував у 1954 р. А. Добровольський. Тут виявлено залишки
наземного і півземлянкового житла. Перше з них було прямокутне (8 X
3.3 м.), його глиняні стіни трималися дерев’яних стовпів, на глиняній до-
лівці були вогнища. Довкола житла знайдено багато побутових залишків.
Кам’яні сокнри-топірці виготовлялося на місці житла, на що вказували чи-
сленні вивертки з їхніх дір та пошкоджені й тому недокінчені примірники.
Знайдено також кістки свійських та диких творин.1™
Інше поселення носіїв катакомбної культури, кераміка якого має
багато спільного з керамікою, викопаною на поселенні Бабине III, дослі-
джувано 1953 р. в урочищі Городок біля с. Волинцевого, Путивль-
ського р-ну, в долині р. Сейму. Ще інше в тій самій околиці, в урочищі
Попова Левада, де знайдено декілька кварцитових сокирок і матрицю для
відливання мідної сокири, -— вказівку на місцеве виробництво цього зна-
ряддя.1'1 Ряд таких же поселень виявлено на терені м. К а н е в а (Пилипен-
кова Гора, Московська) і в сусідніх селах: Грищинці, Зарубинці,
Пекарі, Трехтемирів, урочище Княжа Гора. Крім кераміки і
кам’яних бойових сокирок, знайдено там окремі вироби з бронзи.’72
Поширення катакомбної культури в терені детально дослідила в ос-
танньому часі Т. Попова, встановивши, головно на підставі кераміки, декіль-
ка льокальних її варіантів.’73 Один з них знаходиться на долішньому
Дніпрі вздовж обох його берегів з центром у Надпоріжжі. На ранньому
етапі (поселення Вовчок і Собачки)’7* поховання робилося давнім * 183 * * * 187
”* Е. Маіешзкі, О сйагакіегхе зіагзгусії кигйапбіу, Ймчаїомчі, IV, 1905.
183 В. Городцов, Культури бронзовой зпохи в Средией Росин, Отчет истор. музея
за 1914, М. 1915.
Івв ст
Як попереднє.
187 V. 6. СЬіїсіе, Тііе Паїуп о£ Еигореап Сіуіііхаїіоп, Ьопсіоп 1950.
103 4. 5сЬгапіІ, РгаЬа.
СА, XXII, 24.
’ ° А. Добровопьскнй, Поселение бронзового века Бабино III, КСИА, 7, 1957.
171 І. Шовкоппяс, Археол. дослідження, 136.
173 Т. Пассек, Пороська археологічна експедиція, І, 45 р., АП, І, 1949.
173 Етапи развнтия, СА, XXII, 1955, 21 - 60, з картою.
’'* Дослідження А. Добровопьського.
242
івичаєм ще в ямах без бічних каїако.мб, пізніше (в околицях Нікополя)’'"
з’являються малі катакомби ще не зовсім устійненого вигляду, одначе по-
кійників у них ще не ховають, а кладуть туди іноді тільки їхній могильний
виряд. Прикметними для цієї групи є також поховання в культурних шарах
давніших поселень (острів Виноградний)1'* і під верствою каміння
(район Тавілжаного острова).1” В кераміці помітні зв’язки з Північним
Кавказом і дуже виразні з пізнішим варіянтом усатівської культури у вигляді
серпуватих відбиток шнурового орнаменту та поховань у кам’яних скриньках.
Другий варіянт, середньодніпровський - - на Правобережжі,
понад річками Россю, Росавою і Тясмином з центром на Канівщині, і на Лі-
вобережжі, понад Сулою й Пслом на Полтавщині (розкопи Н. Бранденбурга,
Д. Са.моквасова, В. Ляскоронського, М. Макаренка, А. Бобринського, В.
Кераміка з поховань катакомбних (1 - 3) та ранньої залізної доби (4) біля радгоспу
"Аккерман” в долині р. Молочної.
(за О. Тереножкіиом)
1711 Дослідження Б. Тракова і І. Костючеика.
™ Дослідження А. Добровольського у 1929 - 1930 рр.
1,7 А. Добровольський, Кам'яні заклади в околицях Тавілжаного острова, АП,
II, 1949.
243
Хвойка, Т. Пассек). У III тисячоріччі до Хр. ця територія була зайнята пле-
менами ямної культури, що їх відтиснули пізніше на схід бойові зайди із
шнуровою керамікою, окупуючи на переломі ІІ1/1І тисячоріччя до Хр. право-
бережну Київщину та асимілюючи частину племен ямної культури. Одначе
вже у II тисячоріччі з півдня по Дніпру починають пересуватися племена з
катакомбною культурою, які на середньому Дніпрі переходять на Правобе-
режжя. Поступово все Лівобережжя було,зайняте племенами катакомбної
культури, які доходять аж до Новгороду Сіверського, де тепер знаходиться
кераміка із серпуватими відтисками шнурка. І в тій групі, як і в долішньо-
дніпровській, нема ще катакомб у стінках могильних ям, вони тільки прикриті
дерев’яним помостом.’78
Третій варіянт, північно-приозівський, займає околиці р.
Молочної і північну, степову частину Криму. Він відомий майже виключно
з могильників, при чому катакомбні поховання з’являються тут уже напри-
кінці III тисячоріччя до Хр. Тут прикметне те, що ті самі катакомби вжито
двічі, при чому кості ранішого поховання були відсунені набік, щоб очистити
місце другому покійникові.
Для орнаментики глиняних посудин цього варіянту прикметні ром-
би між трикутниками, зарисковані відбитками шнурка, ламані лінії й смеріч-
ки, виконані зубчастим приладом.
Четвертий варіянт, середиьодонецький на долішньому й се-
редньому бігу Дінця не район клясичної катакомбної культури. Похо-
Кераміка середньодонецького варіанту катакомбних поховань.
(за Т. Поповою)
вання всі в катакомбах. Покійник лежить скорчений на правому боці, головою
на схід, частинно спалений, вхід в катакомбу старанно закритий дерев’яними
колодами. Посуд прикметно орнаментований: вся його поверхня вкрита від-
битками шнурка у вигляді півкулястих звисаючих фестонів, місця між ними
теж густо заповнені. Пізніше фестони переходять у кола. В інвентарі помітно
тісний зв’язок з Підкавказзям. Відомі також поселення.
Т. Попова, як вище, 49. Тут неясно, чому авторка зараховує обидва ці ва-
ріанти до катакомбної культури, коли в них зовсім немає катакомбних поховань.
244
П’ятий варіант, харківсько-воронізький у горішньому бігу
Дінця, його допливів (Мож, Мерефа, Уди) та у цілому бігу ріки Оскола. По-
ховання тут здебільша катакомбні, одначе подивуються і ямні. Вхід з ями-
шахти в катакомбу має неначе двері - - два стовпи обабіч, між ними плетін-
ка, обмазана глиною. Стіни катакомби обкладені пруттям або трощею і об-
мазані зверху глиною.1™ Одне й друге для того, щоб надати могильній спо-
Кераміка харківсько-вороніського варіянту катакомбних поховань з с. Воронцівкн
(1 - 3) біля м. Харкова.
(за Т. Поповою)
руді, як “домові померлого”, житлового вигляду. В порівнянні з попереднім
варіянтом тут більше поховань у ямах, дно яких здебільша теж вимащене
глиною, а стеля зроблена з розколотих колод, укритих тростиною і обма-
щених глиною. Скорчені покійники лежать не на правому боці, як над
середнім Дінцем, а на лівому. Глиняний посуд в похованнях стрункіший,
вінця злегка розхилені, вся поверхня вкрита орнаментом з відтисків шнур-
ка, зубчастого штампу, нарізки або наліпки, розподіл якого строго зональ-
ний. Прикметне те, що фестони або трикутники не звисають униз, а звер-
нені вгору.
На схід від середньодоненького варіянту і на північ від терену май-
копської та північнокавказької культур на Кубаншині, в низів’ях Дону, по
цілому Маннчу, в астраханських степах аж до Волги знаходиться волго-
м а н н ч с ь к и й в а р і я н т катакомбної культури. Його сумежними ра-
йонами слід вважати більш північні частини Підкавказзя та все степове лі-
вобережжя р. Тереку.150 Могили містять тут 8 - 25 поховань, при чому впус-
кні поховання часто бувають у могилах з давніми ямними похованнями.
Крім скорчених, трапляються й сидячі кістяки. Подивуються також здефор-
1‘* К. Мепьинк-Антоновнч, Раскопки курганов в Харьковской губ., 725.
180 Е. И. Крупиов, Новьіе данньїе по археологии севериого Кавказа, СА, 1958,
ки. З, стор. 109.
245
мовані черепи."’1 Причиною виникнення звичаю деформувати черепи були,
мабуть, своєрідні уявлення азійських племен про красу голови і намаган-
ня підкреслити природні її особливості. В інвентарі поховань, крім типових
предметів катакомбної культури (кістяні перстені, намистини та глиці спи-
нати одежу) є вироби північнокавказького типу: бронзові малі кинджали,
ковтки із заложеними один в одного кінцями, типово кавказькі дармовиси
з бронзового дроту, обвиненого тоненьким дротиком, долішній кінець яких
закінчується кулькою, а верхній зігнутий для завішування, грушувата бу-
лава з кавказького серпентину-змійовика та ін.
Могильна кераміка доволі різноманітна щодо форми і орнаменту.
Особливо прикметні тут підкавказькі “курильниці” з хрещатою ніжкою,
вживані, можливо, при похоронних обрядах, і “ріпчатий” посуд. Поселень
тут ще не виявлено.
Останнім часом А. Єрусалимська виділила ще один, передньокавказь-
кий варіянт на терені північного Підкавказзя. Для нього прикметне широке
використання каменю в конструкції могил, посилення культу вогню і часте
деформування черепів у покійників.181 182
В розвитку катакомбної культури Т. Попова відзначила три різні
етапи, виходячи з форм і орнаменту кераміки.183 На ранньому етапі (2000
- 1750 до Хр.) вся поверхня посуду іззовні і зсередини загладжена дрібним
зубчастим штампом. Орнамент, головно смерічковий, нанесений нарізкою
або паличкою, обмотаною тонким шнурочком, також трикутники й відтиски
нігтя. Для цього етапу прикметні кістяні моготошпильки та намиста з кістя-
них намистин із спіральними нарізками докола і з просвердлених тваринних
зубів.
На другому етапі (1750 - 1500 до Хр.) орнамент кераміки чимраз
складніший, з’являється “ріпчата” кераміка і наліплені на ній глиняні ва-
лочки з пальцевим (нігтевим) орнаментом.
Третій етап (1500 - 1250 до Хр.) — час узагальнювання форм і ор-
наменту кераміки. Зростає різноманітність взорів наліплених валочків (“ба-
гатовалкова кераміка”), у виконанні орнаменту помітне щораз виразніше
відхилення й неточності.
Археологічні матеріяли виявляють міжплемінні зв’язки південно-
українського населення з катакомбною культурою. Найтісніші і знахідками
найкраще документовані зв’язки сполучали його з племенами північного
Підкавказзя. Через них воно запізналося з металом-бронзою, навчилося
видобувати та обробляти його і виготовляло подібні до підкавказьких форм
приладдя. Ці зв’язки зародилися ще наприкінці III тисячоріччя до Хр. і три-
181 М. Артамоиов, Раскопки курганов в долине р. Маиьіча в 1935 г., СА, IV, 1937,
рис. 21 і 47. Пор. теж Д. Аиучии, О древних искусственио-деформироваиьіх черепах,
найдениьіх в предепах России, М. 1887. Про це явище писав уже грецький природник
Гіппократ в IV ст. до Хр., мабуть, на підставі знахідок в Криму та на Підкавказзі.
182 А. А. Иерусапимская, О передкавказском вариаите катакомбной культурні,
СА, 1958, кн. 2, 34 - 48. Пор. теж: А. М. ТаІІдгеп, Еіийез зиг 1е Саисазе Йи Могй, Е8А,
IV, 1929; Р. Напсаг, Кгеихіогтіие КаисІїегвсЬаІеп айв Йет Таїе Йев Мапуй, 8М.Т,
ХЬУ, 1945.
183 Т. Попова, як вище, 25 - 27.
246
вали дуже довго. І навпаки, північнокавказькі племена перейняли від ката-
комбних деякі форми виробів, як кістяні молотошпильки, кам’яні випросту-
вані стріл та шнуровий орнамент.
Багато спільного з катакомбною культурою мають Полтавкинська
культура Поволжя та пізня трипільська культура городського типу.
Деякі зв’язки існували між племенами середньодніпровського варі-
янту катакомбної культури (Гатненська група) і племенами Лівобережжя.
Зовсім незначні зв’язки існували між племенами катакомбної культури
і лісовими племенами фатянівської культури. Засвідчують це тільки одна
кістяна молотошпилька і кілька кам’яних випростувачів стріл.181
Деяке пов’язання просиджується також між племенами катакомбної
культури над Дінцем і нордійськими зайдами з кулястими амфорами. Дока-
зом цього є кулясті амфори, знайдені в одному з катакомбних поховань на
Харківщині.'83 Одночасну появу катакомбних поховань у племен із т. зв.
Злотською культурою18" слід вважати за вплив культури тодішнього насе-
лення степової України, що йшов із півдня на північний захід.
Важливою проблемою в археологічному дослідженні південної Укра-
їни є походження племен з катакомбною культурою. Совєтські археологи,
вірні маррівському “вченню”, вважають їх за автохтонів у степовій частині
України, за нащадків носіїв ямної культури.’8' Зовсім іншого погляду на
це питання М. Міллер, який вважає, що на початку бронзової доби сталася
повна зміна населення і культури в причорноморських степах.’88 “Нарід,
що приніс в Україну бронзову культуру на початку II тисячоліття до Хр.,
каже він в іншому місці, пройшов, очевидно, понад Чорним морем
через Кавказ і приніс з собою взагалі високу культуру. Вся ця культура
цілком тотожня з тогочасною культурою Егейського басейну. Тому більшість
дослідників і вважає, що носії цієї культури перейшли в Україну аж з остро-
вів та узбережжя східньої частини Середземного моря. Сталося це під
тиском великого пересування народів у басейні Середземного моря, що
саме відбувалося в ті часи.18" Автор покликається при цьому на давніші
спостереження В. Городкова,11"1 і його твердження, думаємо правильне.
Кінцевий етап катакомбної культури є одночасний з появою на східніх
землях України племен із т. зв. зрубною культурою, що свою
назву дістала від звичаю ховати покійників у дерев’яних коморах-зрубах,
вкритих могильним написом. Ці східні племена, які жили спершу над Волгою,
на просторі приблизно від Симбірська до Царицина (Сталінграда), в поло- * 185 * * 188
181 Т. Б. Попова, Племена катакомбиой культури, 1955, 93 - 136.
185 А. Еогореоь (Агараа), Е8А, VIII, 121-
ІМ Назва від с. Злота біля Саидомира, над Вислою.
’к О. А. Кривцова-Гракова, Геиетическая связь ямной и катакомбиой куль-
тури, Трудьі ГИМ, VIII, М. 1938,- Т. Б. Попова, Племена катакомбиой купьтурьі, там
же, 24, М. 1955,- О. Лагодовська, Ямно-катакомбна культура, Нариси стародавньої
історії УРСР, 1957, 75.
188 М. Миппер, Дон и Приазовье в древиости, І, 1958, 109.
188 М. Міллер, Кубанщина — частина України, Нові Дні, Торонто 1955, ч. 67,
стор. 11 — 12 .
В. А. Городцов, Материальї археологических исследоваиий иа берегах р.
Донца, Изюмского уезда, Харьковской губ., ТАС, XII, т. І, 1902, 226 - 340.
247
вині II тисячоріччя до Хр. стали просуватися у північному напрямку в до-
річчя Ками та Оки; в західньому зайняли вони спершу Иодоння й басейн
Дінця, а далі й ціле степове Лівобережжя від Озівського моря аж до р.
Ворскла, переходячи подекуди (Олександропіль на Дніпропетровщині, Єм-
чиха під Каневом) на правий берег Дніпра. Монографічне опрацювання
зрубної культури дала останнім часом О. Кривцова-Гракова.1"1
Основним зайняттям носіїв зрубної культури було скотарство, при
чому своє значення мало й хліборобство. В догідних місцях уздовж степових
річок вони закладали свої поселення. Одно з них було досліджуване біля
с. Зливки над Дінцем,розташоване на відкритому положистому березі
озера, без будь-яких укріплень. Матеріальні залишки в культурному шарі
виявили різні роди зайнять його мешканців. На скотарство вказували кістки,
переважно биків, а далі коней, овець та свиней, на хліборобство — кам’яні
зернотерки, сокири-молоти і спалені зерна проса, на ткацтво — глиняні
пряслички до веретен, на металюргію й ковальство — жужіль, яка зали-
шилася після стоплювання мідяної руди, та мідяні шила. Обробка металу
займала важливе місце у виробництві племен зрубної культури і в цій ділянці
вони досягли значних успіхів, побільшуючи набір знаряддя і зброї. Поряд
із сокирами, топірцями, кинджалами, ножами, шилами та різними прикрасами
з міді й бронзи, виготовляли вони також бронзові серпи і втулчасті вістря
до списів.
Біля с. Н о в о - II а в л і в к и, над р. Кальміюсом у Приозів’ї, знай-
дено скарб, який складався з кількох металевих зливків півкулястої форми
загальною вагою 4 кг., двох уламків вживаних уже серпів та куска брон-
зової плескатої сокирки. Це був запас сировини і предмети, призначені на
перетоплення, при чому півкулясті зливки вказують на форму глиняних
тиглів, у яких стоплювали метал.1™
Ганчарське виробництво зрубних племен стояло на доволі низькому
рівні. Кераміка, одноманітна, заступлена єдиною лише формою горщиків з
гострим профілем — “гострореберна”, свідчить про примітивність хатнього
господарства. Орнамент, також невибагливий у техніці й рисунку, склада-
ється з відбитків зубчастого штампу і ритих ліній у формі ромбів, трикут-
ників та меандрів. Цей останній орнаментаційний мотив вказує на міжпле-
мінні зв’язки “зрубних племен” із сусідніми від сходу степовими північно-
каспійськими племенами андронівської культури (1700 - 1200 до Хр.), у
яких меандровий орнамент є найкращим, можливо символічним декоратив-
ним мотивом на кераміці.”1
Могильники з насипами племен зрубної культури розташовані гру-
пами на підвищеннях над ріками або недалеко них в степу. Зруби під могилами,
відомі лише з Дінця, зроблені з дубових, соснових та березових колод-
відземків, цілих або розлупаних навпіл, добре одна до одної допасованих
і пов’язаних між собою в кутах. При цьому подивуються вже дошки, тесані
1И Степное Поволжье и Причериоморье в зпоху поздией броизьі, МИА, 46,
1955.
’ю А. Добровольський, І. Нанівець, Зрубна культура, Нариси, 77.
193 гг
Як попереднє.
С. Кнселев, Древняя история южиой Сибири, М. 1951, табл. VIII і стор. 85.
248
9 8 7 г? >'
Кераміка з пізних зрубних поховань в Первомаївці (1), Маряиівському (2,6),
Нижньому Рогачику (3), Бабиному (4), радгосп. Аккермані (5, 7, 8, 10)
та Мерефі (9, 11) в південній Україні,
(за В. Іпьіиською)
тонкими та гострими бронзовими сокирами. Цілість такого “дому мертвих”
дає докладне уявлення про техніку житлового будівництва. В інших місцях
поховання зрубної культури зруба не мають, одначе назва в літературі
залишається.
Поховання в могилі зрубного типу
із Стратнпівки (середнє Подоння)
(за А. Спіцином)
Дно могильного зрубу посилане
вапном або попелом, покійник лежить
на ньому у скорченій позиції, іноді
присипаний червоною охрою. В по-
хоронному обряді особливе місце зай-
мав огонь, бо під могильним насипом
біля дерев'яного зрубу зустрічаються
сліди вогнищ, які горіли під час по-
хоронної церемонії або тризни.
Як зразок, подаємо тут опис зру-
бного поховання, дослідженого біля
с. Велика Комишева на Хар-
ківіцині.1"1 Під могилою у прямокутній
ямі 2.1 X 1-5 м. ширини виявлено де-
рев’яний зруб із двоспадистою по-
А. Добровольський, І. Нанівець, як вище, 98.
249
крівлею з гілля та шувару, гребінь якої спирався на два стовпи, вкопані
обабіч споруди. В зрубі лежав скорчений кістяк з намистом із бронзових
намистин на шиї. Перед його обличчям стояла глиняна посудина, колись
з їжею, біля грудної клітки лежала частина бичачого хребта, на якій було
колись найменше м’яса. Поза зрубом бичачі кістки знайдено в усіх чоти-
рьох кутах могильної ями. Біля східньої стіни виявлено череп бика і гли-
няний горщик, три перекинуті догори дном посудини на покрівлі і ще одну
на краю ями. В могильному насипі над зрубом лишилися сліди тризни: попіл,
другий череп бика, ще один горщик і камінь гострити бронзове приладдя.
Не зважаючи на вбогий інвентар, описане поховання належало знатному в
роді покійникові, на що вказує складна будова зрубу і велика кількість їжі
(аж два бики), спожитої під час тризни. На Ігрінському півострові М. Міл-
лер досліджував родовий цвинтар зрубної культури під одним спільним
насипом, в якому виявилося коло 10 бичачих черепів (за особистою інфор-
мацією).
Час тривання зрубної культури ще точно не встановлений. За А.
Мошайтом'"" вона одночасна з андронівською культурою Південного При-
уралля (1700 - 1200 до Хр. за Кісельовим). Т. Попова1" визначає початок
зрубної культури над Доном на половину II тисячоріччя до Хр., а останнім
часом А. Добровольський і В. Канівець1*8 твердять, що приблизно в XV - XII
стор. до Хр. майже на цілому просторі степової зони встановилося панування
племен зрубної культури. І. Шовкопляс""1 зрубним часом називає кінець
II і початок І тисячоріччя до Хр. Найближчим до правди, думаємо буде да-
тування зрубної культури в Україні другою половиною II тисячоріччя до Хр.
З кінця бронзової доби (приблизно 1200 - 800 до Хр.) походять в
південній Україні пам’ятки, які можна вже приписати першим історичним
племенам - кіммерійцям, що, як оповідає грецький історик Геродот
(V ст. до Хр.), жили там до приходу скитів. Пам’ятки по них виявлено на
лівому березі долішнього бігу Дністра в доріччі Богу, на Подніпров’ї між
Дніпропетровським і Чорним морем, на Харківщині і в північній частині
Криму (Сімферопіль, Уч-Баш).
Дослідження їх провадили С. 11. Шестаков,290 В. Городцов,”" О. Крив-
цова-Гракова,198 199 * 201 202 203, В. Даниленко,®” Д. Березовець (1951), А. Добровольський,
198 Археология в СССР, 1955, 140.
191 Зтапьі развнтия катакомбион культурьі, 29.
198 А. Добровольський, І. Нанівець, як вище, 97.
199 Археологічні дослідження, 140.
Кіммерійці в археології України, Записки істор.-філол. відділу АН УРСР,
ч. 51, К. 1927.
201 К вопросу о киммерийской культуре, ТСА РАНИОН, II, М. 1928.
209 Поселение бронзового века на Белозерском лимане, КСИИМК, XXVI, 1949.
203 До кіммерійської проблеми, Археологія, V, К. 1951.
201 Перше Сабатинівське поселення, АП, IV, 1952.
250
О. Волинський,Ю. Крушкол,’100 Д. Телегін (1954), А. Бураков206 207 та В.
Ільїнська.288
З кіммерійського часу збереглися поселення, могильники, бронзові
скарби головно на долішньому Подніпров’ї і Побожжі. Одно з тих посе-
лень, розташоване біля Кам’янки Дніпровської на північному бе-
резі Білозерського лиману, досліджувала в 1947 р. О. Кривцова-Гракова.
Розкопами виявлено там залишки півземлянкового великого житла 11 м.
ширини і значно більшої довжини з кількома вогнищами із каменю по його
довгій осі. Залишки вогнищ виявлено й поза межами житла; побіч його зна-
ходилося велике попелище.
В культурному інвентарі на місці житла було багато уламків глиняного
посуду, виробів із каменю й бронзи та кісток свійських тварин. Найбільше
керамічних уламків походило з банькуватих горщиків із відігнутими назовні
краями. Вони були прикрашені зарискованими трикутниками, відтисками
шнурка й зубчастих штампів. Кінці поземо наліплених валків не сходяться
докупи, а декоративно спущені вниз.
Виробів з бронзи знайдено чимало на Білозерському поселенні. Були
там одно- і дволезі ножі, ковані після відлиття в однобічних ливарняних фор-
мах, та чотиригранчасті шила ковальської роботи. Були також уламки зер-
нотерок, камені гострити бронзові вироби, крем’яні вістря до стріл.208 * 210
Подібні поселення досліджувано в декількох інших місцях долішнього
Подніпров’я, напр. у с. Н и ж н ь о м у Рогачику, Унікальні і Ба-
бин о м у, Верхньорогачського р-ну, також у с. Змії ці, Бериславського
р-ну Херсонської области, на березі Дніпра.
Останнє з названих поселень займало площу близько 4 гектарів і
було прикметне тим, що його доволі великі прямокутні хати, побудовані з
дерева й глини, стояли на фундаментах із трьох-чотирьох шарів каміння,
до 60 см. заввишки. Всередині жител і біля них були вогнища, зроблені з
каміння та глини. Судячи з величини поселення і солідної будови хат, перед
нами залишки великого як на ті часи села, можливо організаційного центру
населення долішнього Подніпров’я наприкінці бронзової доби.
Па хліборобсько-скотарський спосіб життя мешканців Зміївського
поселення вказують кам’яні зернотерки, відбитки зерен проса на глиняних
посудинах (кухонні горщики, чаші, тонкостінні добре вигладжені кубки)
та кістки свійських тварин, головно бика й коня. При тому — невеликі
бронзові ножі з черенком для насаджування колодки, шпильки, шила і ка-
м’яні молоти.2,0
206 Археологічні дослідження в межах порожистої частини Дніпра в 1947 -
1948 рр., АП, IV, 1952; Розкопки Мар'івського та Федорівського могильників у Над-
поріжжі, АП, VI, 1956, 179 - 182.
20” К вопросу о кнммерийцах, Археология и история Босфора, І, Снмферопіль
1952.
Раскопки в с. Змеевке, Херсонской обл., КСИА, IV, 1955.
2,18 Поселение времени позднен бронзи у с. Бабино, КСИА, V, 1955.
208 О. А. Кривцова-Гракова, Поселение бронзового века иа Белозерском лима-
не, КСИИМК, XXVI, 1949.
210 А. В. Бураков, Раскопки в с. Змеевке, Херсонской обл., КСИА, 4, 1955.
251
Спосіб розташування хат у менших поселеннях на берегах Дніпра
виявили дослідження невеликого родового поселення біля гирла р. Сури,
допливу Дніпра, та в гирлі Дзвонецької балки. На першому з ннх було де-
в’ять жител, на кам’яних фундаментах, розташованих в один ряд уздовж
берега ріки, на другому 18 жител, розмішених двома рівнобіжними рядами
на схилі берега. Це найдавніші в Україні зразки “села-вулицівки” з єдиною
вулицею поміж двома довгими рядами хат, типу який донині зберігся в
І Іричорномор’ї.2”
Поселення кіммерійського часу виявлено також на середньому ІІо-
божжі. Це, наприклад, родове поселення біля с. С а б а т и н і в к и, Улянів-
ського р-ну, Кіровоградської области, що складалося з вісьмох досить
великих глинобитних жител з інвентарем, дуже подібним до подніпров-
ського.* 212 * *
У пізній бронзовій добі на переломі ІІ/І тисячоріч до Хр. населення
долішнього Подніпров’я зберігало ше давні похоронні традиції. Покійників
все ще ховали в кам’яних скриньках, прикритих могильними насипами або
кам’яними закладками. Могильник такого типу досліджував О. Бодянський
у 1946 - 49 рр. в Надпоріжжі коло с. Федорівни, Верхньо-Хортицького
р-ну, Запорізької области. Кістяки лежали в скорченому або випростаному
положенні. Біля них стояв глиняний посуд-черпаки з високими ручками
вже гальштатського типу та горщики різних форм із загладженою поверх-
нею і ритим орнаментом у вигляді смужок і трикутників. Він має багато
спільних рис з керамікою, що подивується на одночасних поселеннях (Во-
лоське, Сабатннівка). В одному з поховань виявлено сім бляшок із низько-
пробного срібла, які прикрашували колись шкіряний пояс покійника.2"'
На Херсонщині одну могилу пізньої бронзової доби виявлено при-
нагідно біля хутора Лук’янівки. Під насипом у ямі з дерев’яним на-
криттям лежала жінка. На шиї в неї було намисто, побіч бронзова фібуля
спинати одежу та глиняний горщик.
Окрему групу пам’яток пізньої бронзової доби становлять залишки
б ро нзівнич и х майстерень, як свідки широкорозвиненого місце-
вого металюргійного виробництва над долішнім Дніпром та в Причорномор’ї.
На поселенні біля с. Волоського, коло Дніпропетровського викопали
10 матриць-форм з талькового лупаку для відливання кинджалів, вістер
до списів різного типу, втулчастих сокир-кельтів із двома вушками, щоб
прикріпляти сокири до колінчасто зігненого держака, плескатих сокир-теслів,
серпів, ножів та ін.2" Біля с. К а р д а ш и н к н, на Херсонщині215 * в гирлі
Дніпра, знайдено скарб, що складався з кам’яних формочок відливати брон-
зові одно- і двовухі сокирки-цельти,2” долота, плескаті кинджали і глиці
для застібування одежі. Багато таких матриць знаходили колись на піску-
2" ЕУ, І, 1949, 179.
212 А. Б. Добровольський, Перше Сабатинівське поселення, АП, IV, 1952.
О. Бодянський, Розкопки Мар'ївського та Федорівського могильників, 181-
182.
2" О. Бодянський, АП, IV, 1952.
2,5 Исторня СССР, І, 1939, 126.
Теслами вважає їх М. Міллер (за особистою інформацією).
252
ватих надмах біля с. М а л і К о п а п і, Дніпропетровського р-ну на Хер-
сонщині.г'7 Подібні сліди бропзівничих майстерень виявлено над долішнім
Дніпром біля с. Н о в о о л е к с а н д р і в к и на Херсонщині, біля с. К о б-
л е в а на Миколаївщині і в долішньому Подністров’ї біля м. Красні О к-
н а, Одеської области.'”’
Такі самі матрипі-формочки знайдено і в середньому Подніпров’ї на
Київщині. Скарб з Дерев’яної, Обухівського р-ну, складався з вісь-
мох матриць відливати бронзові сокири з двома вушками, плескаті (без
втулки на держак) вістря до списів, серпи, долота і ножі. Три формочки
відливати сокирки, кинджали і вістря до списів знайдено в с. Заріччі
Васильківського р-ну.2”
Усі ці формочки вказують на існування в пізній бронзовій добі двох,
на сьогодні, центрів місцевого бронзівничого виробництва у східніх об-
ластях України одного, більшого на півдні і другого, меншого на Київ-
щині, де виготовлювано частини зброї, господарське приладдя та особисті
прикраси. Звичайно, свої бронзівники-ливарники створили цілий ряд своє-
рідних місцевих форм. Сировину для виготовлення тих предметів збудували,
треба думати, з Підкавказзя, де був окремий центр бронзівничого виробниц-
іва,22" з Донецького басейну, де залишилися сліди (Бахмут) видобування
мідяної руди та існування металюргійного промислу в бронзовій добі,217 * * * 221 і
нарешті з Семигороду, багатого на потрібні для виготовлення бронзи ме-
тали і водночас могутнього середньоєвропейського центру бронзівничого
виробництва у бронзовій і ранньозалізній добі.222
Крім скарбів, що складаються з ливарських матриць знайдено досі в
східних областях України понад ЗО скарбів готових бронзових виробів та
сировини для їх виробництва. Ті з них, що є західнього, семигородського
походження, доходять в східньому напрямку аж до басейну р. Дінця.223
Скарб із с. Княже-Григорівки на Херсонщині складався з 50 бронзових со-
кир,'"4 скарб із Штеткова з 11 серпів і 7 сокир, з Новогригор’ївська на
Херсонщині з десятьох браслетів, чотирьох сокир-кельтів, ножа і дро-
217 АЛЮР, II, 1900, 23 -24.
212 А. Добровольський, Новоолександрівська знахідка, Літопис Херсонського
музею, ч. 9, 1927 - 1928, 29 - 32,- його ж, Талькові ливарні матриці бронзової доби з
Херсонщини, Археологія, IV, 1950.
2” История СССР, І, 1939, 125.
22,1 А. А. Иессен, К вопросу о древнейшей металлургии меди на Кавказе, Из
вестия ГАИМК, 120, 1935, 83-84, Производство медиьіх и бронзовьіх изделнй в при-
черноморских и приводжених степях и вопрос об источниках снабжения материалом,
реферат на IV науковій конференції в Києві 1941 р.
221 А. Федоровский, Доисторические разработкн медньїх руд и металлургия брон-
зового века в Донецком басейне, Воронежскнй историко-археологический вестник,
Вороніж 1921, ч. 2.
222 НіІІеЬгапсІ-ВеІІа, Ах озког етЬеге Є8 киІІигАіА, Видарекі 1921; С. Оаісоуісіи,
8іеЬепЬйг£еп іт АКегіит, Висагеві 1943.
М. Міллер, ЕУ, І, 1949, 384. (бронзова доба південної України).
"* Найбільший, знаний нам з автопсії бронзовий скарб, вагою 2000 кг., знай-
дений у 1912 р. в с. ІЛоага біля Аіисі, комітат АІЬа, зберігається в Музеї старовини
(МііхенІ сіє АпІісЬііаІі) в м. Клюжі (Січі) в Семигороді.
253
тяної спіралі, а скарб з Борислава на Херсонщині з сімох серпів, сімох
сокир і бронзових зливків загальною вагою 24 кг.
Усі ці скарби, так ливарських .матриць, як і готових бронзових ви-
робів, указують передусім на широке засвоєння майстрами бронзівничого
ремесла і розвиток металюргії в центральних і східніх областях України.
Вони вказують також на широкорозгалужений міжплемінний товарообмін,
а деякі з них дають картину далекосяглих культурних зв’язків, що їх мало
населення України із Середземномор’ям, Дунайським басейном та Кавказом.
Це найкраще засвідчує скарб, знайдений у 1912 р. біля с. Бородіна
в Басарабії, що складається з таких предметів:
1) чотири кам’яні сокири, одна з прозорого зеленого нефриту, три
інші із серпентину(?). Своїм дорогим матеріялом, блискучою технікою
виконання і елегантністю форм, головно передньої частини з лезом та се-
редньої з пластичним перстенем, вони нагадують відомі в археології па-
радні троянські сокири, подібні до яких подивуються на Подунав’ї;
2) три б у л а в и з вапняку із діркою на держак, з них дві кулясті,
злегка плескаті, прикрашені посередині поземим пластичним перстенем, тре-
Сиарб з Бородіно в Басарабії.
(за Е. Штериом)
тя видовжена з чотирма видовжено-півкулястими ґудзиками довкола на
половині висоти. З огляду на свої малі розміри (4 - 5 см.) вони не могли
бути булавами, а були тільки верхніми закінченнями держака булави або
бойової сокири. Подібні має, наприклад, гетитський бог війни на своїй
254
бойовій сокирі на внутрішній стороні міської брами у Ботазкой (М. Азія)/2"
Бронзові і кам’яні шпильки такого типу відомі з Кавказу й Угорщини;
3) два срібні вістря до списів і втулка з третього — це досі єдині
відомі списи з цього металу. їхні втулки прикрашені ритими трикутниками
та спіралями і золотою бляшкою, всі три іншими взорами, кожна з них
іншим способом прикріплювалась до держака списа. Подібні формою списи
відомі, як подає М. Еберт, з Угорщини, з Московщини (Музей у Томську)
та з Сибіру;
4) срібний кинджал із грубим ребром уздовж посередині, прикрашеним
взористою золотою інкрустацією і з трьома дірками на насаді, щоб при-
кріпляти ручку. Своєю формою він подібний до егейських (мікенських)
знахідок І пізньомінойської доби;
5) срібні глиця 31 см. довжини спинати одежу. її плеската ромбувата
головка, що займає більше як третину всієї довжини, виложена золотом
і прикрашена ритим орнаментом (трикутники і подібні до окулярів подвійні
каблучкою злучені спіралі), який має свої дуже близькі аналогії з брон-
зовими виробами на Подуна’ї. Поверх головки срібна кулька з діркою, щоб
прикріпляти глицю до одежі тонким шнурочком.
Бородинський скарб складається, як видно, з парадних частин зброї
та коштовної глиці і тому міг належати тільки племінному вождеві. Звичай-
ним купецьким товаром він не був.2"0 В датуванні скарбу є між його дослід-
никами значні розходження. Давніше О. Кривнова-Гракова клала його до
ХІУ-ХП ст. до Хр., сьогодні М. Ґімбутас правильно вважає його старшим і
датує його точніше, на підставі кавказьких аналогій, часом 1450-1350 до Хр.22"*
Проблемою в археології було свого часу походження бронзових спи-
сів з двома великими півкулястими вирізками в лезі обабіч стрижня, які знай-
дено в Україні. За А. Тальгреном225 * 227 вони походять з британських островів і
були привезені в Україну фенікійськими купцями-мореплавиями, а звідтіля
дісталися на Московщину. В. Щербаківський228 знав їх тільки чотири з укра-
їнських земель, усі знайдені на Київщині,229 і тому здогадувався, що шлях,
яким ті списи з вирізками дісталися в Україну, йшов у зворотному напрямі
— з Британських островів не через Середземне море й Україну в Приурал-
ля, а, навпаки, через Балтійське море і далі пізнішим шляхом “із варяг у гре-
ки” в Приуралля, де був головний центр їх збуту, і тільки звідтіля у Подні-
225 Я. Пастернак, Гетити та їхня культура, Богословія, XIII, Львів 1935, 245.
220 Е. Штерн, Бессарабская находка древностей, 1912 г., МИА, 34, 1914,- А. Спнцин,
Сборник П. Уваровой, 1916,- М. ЕЬегі, 8іі<1ги88Іап<1 іт Аііегіит, Вопп 1921, 67-70;
23’* М. ОітЬиГаз, Вогобіпо, 8еіта ап<1 (Ьеіг сопіетрогагіев: кеу вііев Гог Ніе
Вгопге А§е сйгопоіоиу ої Еавіегп Еигоре, Ргосее<3іп§в о£ ІЬе Ргеїіівіогіс 8осіе1у їог
1956, СатЬгісЗяе, пеху вегіев, ХХП, 144 - 148.
Віє Ьгопгепеп Зреегвріігеп Овігиввіапсів, Оризсиїа агсйаео1о£іса Овсаго Моп-
іеііо (іесіісаіа, 115 - 123; Віє КирГег- ипсі Вгопхегеіі Киввіапсів, І; Ьа Ропііде рге-
всуіЬічие, їі§. 108; УУ. Огеепу/еІІ, ТЬе ОгІ£Іп, Еуоіиііоп, ап<1 Сіаввіїісаііоп оГ №е
Вгопге 8реаг-Ьеа<1 іп Сгеаі-Вгііаіп ап<1 Ігеїапсі, Агсйаеоіоиіа, ЬХІ, 439 - 472.
228 Бронзові списи з вирізками иа листі на території України й иа Приураллі,
Збірник Українського наук, інституту в Празі, 1929, 531 - 540.
220 Один з них зберігався в Музеї НТШ у Львові, другий в Британському Музеї
в Лондоні.
255
пров’я. Списів такого типу є вже багато у південноукраїнських музеях. В
Дніпропетровському музеї зберігаються матриці для їх відливання, а тому
їх місцеве походження не викликає вже сумніву. Саме вони прикметні для
останньої розвоєвої фази бронзової культури в південній Україні (М. Міл-
лер).
Тут слід згадати ще одно джерело, звідкіля бронзові вироби прихо-
дили під кінець бронзової доби в Подніпров’я. Було це західне доріччя Бу-
гу, де жили тоді поселенці з лужицькою культурою. Поміж відомими досі
бронзовими виробами з того часу на Подніпров’ї є сокира-цельт, знайдена
на терені Єлецького монастиря в Ч е р н і г о в і,и° і масивний бронзовий на-
раменник із двома спіралями на кінцях з Овруччин и.И1
Населення степової смуги України, яке жило в кіммерій-
ській добі на Донеччині і Приозів’ї, займалося скотарством у степах і хлібо-
робством вздовж річкових долин. Воно мешкало здебільша в землянках, рід-
ше в наземних хатах з дерева й глини. За відсутністю потрібного будівель-
ного матеріялу, кам’яної підмурівки в тих хатах не було.
Одно із селищ цього населення досліджувано біля м. М е р е ф и на
Харківщині. Воно було розташоване на пісковій надмі біля р. Мжі. Тут вияв-
лено залишки прямокутних землянок, а біля них кам’яні зернотерки та кістки
свійських тварин. Бронзова зброя і господарське знаряддя були добре відомі
цьому населенню, як свідчать про це кілька бронзових скарбів, знайдених
на тому терені. В одному з них, у с. Р а й г о р о д к у, Слов’янського р-ну,
крім звичайних втулчастих сокирок і серпів, були уламки меча й булави.
Горішнє Подністров’я й Побужжя. На формування куль-
тури ранньої бронзової доби на західніх українських землях мали свій ви-
рішальний вплив два важливі чинники різного характеру. Першим із них був
прихід нордійських і центральноєвропейських, переважно кочових племен,
те в енеоліті, а другим — зміна суббореального клімату на засушливий. Це
зрушило з місця автохтонне хліборобське населення і привело його до зубо-
жіння. Надбузькі племена просуваються на північ в сторону Полісся, а їх
місце займають у ранній бронзовій добі нордійські кочовики та племена із
шнуровою керамікою. Згадана вите нордійська оселя в Малих Грибовичах
була замешкана ще на початку бронзової доби, як вказують на це дрібні за-
лишки бронзових прикрас в одній із розкопаних М. Смішком могил і дуже
старанно вигладжена поверхня посудин, позбавлена всякого орнаменту.533
Цей заник орнаменту, такого багатого в неоліті, прикметний для ранньої
бронзової доби майже в цілій Европі, і його пояснюють бажанням ганчарів
імітувати рівну блискучу поверхню металевого посуду. Цього пояснення не
можна, одначе, застосувати до кераміки степової частини України, бо там
бляшаний посуд цілком невідомий.
На горішньому Подністров’ї в ранній бронзовій добі жи-
вуть ше племена з шнуровою керамікою, які зливаються поволі з культурно
вищим хліборобським населенням. Мабуть, під впливом трипільських племен
’яо Історичний музей в Москві, (Т. Зиіітігзкі, 2а§а(іпіепіе екзрапзф киїіигу
Іиіускіез па ГГкгаіпіе, ХУіад. Агей. XIV, 1936, 44).
Волинський музей у Житомирі (Т. Виїітігзкі, як попереднє).
2Ь1ікка і міаіека, І, 1933, 225.
256
КАРТА VIII.
ПАМ’ЯТКИ ПО КІММЕРІЙЦЯХ
вони змінюють іноді похоронний обряд, починають налити покійників на вог-
нищах, а в .могили ставлять в урнах-попільницях тільки їх перепалені кістки.
У цьому слід вбачати зміну поглядів на потойбічне життя, перші початки віри
в невмирущість самого тільки духа, визволеного із своєї земної форми-тіла.
Тілопальні могили з того часу, все ще під невеликими могилами-насипами,
досліджувано в околиці Перемишля (Грушатичі, І'дешичі),® Рудок
(Комарно)” Дрогобича (Вацовичі)™ і Галича (Викторів).''” В
них знайдено сліди тілопалення у вигляді попелища, перемішаного з пере-
паленими людськими кістками або з вибраними з вогнища кістками, уламки
посуду із шнуровим орнаментом, крем’яне знаряддя, кам’яні сокирки І кістяні
шила.
Друга частина емігрантів із шнуровою керамікою додержувалася ще
й далі прадідівського звичаю ховати цілі тіла покійників. їхні кістякові мо-
гили, що збереглися у північній частині Галичини, датовані до ранньої брон-
зової доби бронзовими виробами у не тиць кого типу (назва від місце-
вості! Цпеіісе в Чехії), імпортованими з Шлезьку. Один із таких могильни-
ків ми досліджували у 1932 р. в лісі “Яворина” біля с. Якторова, Пере-
мишлянського р-ну, розкопуючи три могили з невеликими вже могильними
насипами.* 1 * *®7 У найбільшій з них виявлено сліди вогнища, присипаного тонким
шаром землі, на якому лежав на правому боці жіночий скорчений кістяк, го-
ловою на схід. Цікавим з антропологічного погляду був його череп, що ви-
являв деякі неандерталоїдні ознаки в сильно розвинених надбрівних дугах і
в низькому, поданому назад чолі. Як єдиний дар, кістяк мав на середньому
пальці правої руки добре збережений перстень із бронзового дроту з подов-
гастим спіральним щитиком того типу, що в німецькій археологічній літера-
турі має назву “Моррепгіп#”.
У другій могилі без жадного сліду могильної ями та кістяка, знайде-
но малий, сильно ушкоджений глиняний кухлик із шнуровим орнаментом.
Не було ніяких слідів поховання і в третій могилі, тільки на колишньому пер-
вісному терені виявлено широке вогнище і на ньому малий глиняний кухлик
з відтисками шнурка і біля нього крем’яну шкребачку.
Другий могильник того ж часу розкопував А. Кіццоля в 1902 р. на
терені с. Б а л и ч, Мостиського р-ну. Тут у п’ятьох могилах знайшов він біля
випростаних кістяків кераміку, прикрашену відтисками шнурка.238 В одній з
них, багатій на дари, виявлено також бронзові вироби унєтицького типу, а да-
лі олов’яний перстень на лівій руці і фрагмент другого, неорнаментовану шну-
™ УУ. Оетеїгукіечлсх, МААЕ, II, 1897, 123 - 124; Т. Зиіітігзкі, Віє всЬпиг-
кегатізсЬеп Киїіигеп, 1933, 3; Я. Пастернак, Перша бронзова доба, 1933, 73.
“ 3. Раїїегпак, 20УУ, XII, 1937, 109.
УУ. Оетеігукіемлсх, як вище, Т. Зиіітігзкі, як вище.
®|" КоЬп-МеЬІіз, Маіегіаііеп хиг Уог§е8сЬісМе <ієб МепзсЬеп іт бзШсЬеп Еигора,
Іепа 1879, II, 324: І. Зхагапіеигісх, О гехиИаіасЬ ровгикіхуап агсЬеоІо^ісхпусЬ IV окоіі-
су Наїісха, 1886, 70 - 84;Т. Хіетіескі, 2УУАК, 1887, XI, 53-55; Т. 5иІітігзкі, 2ОУУ, X,
1935, 22.
1®’ Я. Пастернак, Перша бронзова доба в Галичині у світлі нових розкопок,
Записки НТШ, 152, 1933, 67 - 70.
як А. СИіххоїа, РгаЬІ8ІогІ8сЬе Гипсіе аи8 5Уе8І£а1І2Іеп: діє пеоШЬізсЬе СгаЬ-
17
257
рову амфору і мисочку на ніжні, найближчі аналогії з якою подивуються в
кераміці т. зв. йордансмільського типу на Шлезьку.2’"
Третій могильник ранньої бронзової доби розкопували ми в 1932 р.
на просторій пісковій надмі біля с. Почали, Золочівського р-ну. Досліджу-
вані три поховання не мали, як це буває на сипкому піску, жадного могиль-
ного насипу. Кістяки в них, доволі сильно скорчені, лежали головами на за-
хід. У всіх трьох похованнях були тільки бронзові вироби унєтицького типу,
без кераміки.2"
В археологічній літературі є згадки про могили з унєтицькими брон-
зовими виробами, розкопувані перемиським єпископом І. Ступницьким в с.
Ґдешичах, Перемиського р-ну, в 1888 р.,241 В. Пшибиславським у с. Пе-
Бронзові прикраси (діядема, підвіска і ковток) зі скарбу 1905 р. в Києві,
(за Т. Мовшою)
зіаііе Ьеі Ваіісе, Д2К, І, 1903, 141 - 149; 6. Коззіппа, Пег ІІгзргипи <3ег ИгПппеп ипб
ІІгіп<Іо§егтапеп ипб іЬге АизЬгеіІип§ пасії Озіеп, Маппиз, II, Вегііп 1910, 105;
В. Запивх, ХаЬуікі, 174; Кохіошакі, Міосізга ерока катіеппа, 102, 103, 105, 182, 189;
.1. РазТегпак, Визке Каграіу V агсЬеоІо^іі, 1928, 109; 1/У. Апіопіемлсі, АгсЬео1о§іа
Роїзкі, 1928, 76- 77; І-. Кохіо^зкі, 2агуз, 1939, іаЬІ. XII - ХШ.
И” В. КісЬіЬоїеп, Аііеге Вгопхегеіі іп 8сЬ1езіеп, Вегііп 1926, Таї. І. а; ХШ, а.
2,0 Я. Пастернак, Перша бронзова доба, 64 - 66.
241 С. О55о«5кі, 21УАК, IV, 1890, 25; V/. Оетеїгукіе^ісх, МААЕ, II, 1897, 124;
В.Запиах, 2аЬуІкі, 1918, 181, N0. 369; Я. Пастернак, Перша бронзова доба, 73.
258
р е д і в а н є, Городснського р-ну,242 і Т. Сулімірським у с. Сороки, Боб-
рецького р-ну.21:1 Мабуть, з могили походить бронзова глиця, знайдена в с.
Путятинці, Золочівського р-ну.244 245 * * У кількох місцевостях знайдено окремі
бронзові предмети унєтицького типу.
Між бронзовими виробами цього типу, знайденими на Подністров’ї
та Побужжі, є дві форми, прикметні тільки для унєтицької культури.244 ’
Одною з них є заушниця з гранчастого дроту, розклепаного до половини
своєї довжини на подовгасту бляшку. Таку заушницю знайдено тільки в По-
чала х. Місцеві майстри-бронзівники перестилізували її так, іцо бляшана
частина має вигляд широкого вербового листка. (П е р е д і в а н є, Почали,
Хлопи). Десять заушниць нього нового типу виявлено в бронзовому скар-
бі в с. Сту бло біля Дубна на Волині,243 другий подібний скарб розкопано
в районі К и є в а.2‘“
Другою прикметною унєтицькою формою є дротяний перстень з по-
довгастим спіральним щитиком. Менш прикметні — дротяні кільця придер-
жувати волосся, відкриті та спіральні браслети, кинджали, вістря до стріл та
плескаті сокири з опукло розширеним лезом.
Типологічна аналіза названих тут бронзових предметів дозволяє ви-
різнити нову групу пам’яток ранньої бронзової доби на горішньому Подні-
стров’ї та Побужжі, яку з великою правдоподібністю можна вважати за пе-
риферійне відгалуження унєтицької культури шлезько-моравського типу.2,1
Спосіб, яким ці бронзові вироби дісталися на західньоукраїнські землі, міг
бути двоякий: їх .могли принести з собою шлезькі емігранти, або вони могли
дістатися із Шлезьку на схід шляхом товарообміну з галицькими “шнурови-
ками”. Нарешті могло мати місце одно й друге, і це, мабуть, найбільш прав-
доподібне.
Дещо відмінна від галицької кераміка, але також разом з бронзови-
ми виробами унєтицького типу, зустрічається у волинських могильниках
“шнуровиків” ранньої бронзової доби. Дотепер найбільший з них досліджу-
вав Я- Фінке у 1937 р. в с. Тор ч и н і біля Луцька.248 Інші могильники во-
линських “шнуровиків" ранньої бронзової доби досліджувано в с. Город-
242 І. Корегпіскі, 21УАК, VIII, 1884, 28; УУ. РгтуЬузІа«зкі, Керогіогуит гаЬуікомг
рггедЬізіогусгпусЬ 16 роїуіаібху Саіісуі хузсЬодпіез, 1906. 28-29; .1. Козігтеї/узкі,
РАР, X, 1928, 9; УУ. Апіопіемосх, АгсЬео1о§]а Роїккі, 1928, 77;
Я. Пастернак, Перша бронзова доба, 1933, 73 - 74.
242 20УУ, X, 1935, 22.
_44 3. Козіггеугзкі, РАР, II, 1923, 191; Я. Пастернак, як вище, 74.
"44* Я. Пастернак, як попереднє, табл. І, II, IV.
245 УУ. Апіопіеугіст, Вег іп 81иЬ1о іп ІУоПіупіеп аи£§е£ипсІепе ВгопгезсЬаІх, Е8А,
IV, 1930, 135 - 148.
4’ Т. Мовша, Медиьіе украшеиия из Києва, КСИИМК, 70, 1957, 94 - 98.
” Я. Пастернак, Перша бронзова доба, 94.
2,8 20УУ, XIII, 1938, 22; Зргахуогбапіа РАИ, ХЬШ, 1938, N0. 1, 26. Рукопис пов-
ного опрацювання Торчииського могильника загубився під час другої світової вій-
ни, після смертн його автора. Знахідки зберігаються в Луцькому музеї.
259
ку біля Рівного (М. Древко, 1935)=‘" та в с. Корінні біля Острога (А.
Бреза і Н. Рупневський, 1876, 1878).2Я’
Половина цих могильників не має могильних насипів, кістяки в них
здебільша скорчені, звернені головами на захід і лежать на лівому боні, що
слід пов’язувати з якимось культовим уявленням. Могильний виряд доволі
скромний і відбиває маїеріяльний стан населення. Кераміки мало, вона одно-
манітна (амфори й кухлики), прикрашена відтисками шнурка і рядками стор-
чових рисок. Доволі багато кам’яної зброї, яка засвідчує бойові настрої
“шнуровиків” та їх оборонну поставу супроти місцевої людности. Вістря до
списів і кинджали мають 1-3 пари прикметних бічних зазубців біля насади
ручки, щоб міцніше тримався дерев’яний держак.”'1 На серцюватих стрілках
є сліди почорнілої живині, вжитої для тієї ж цілі.
Важливою хронологічною вказівкою для датування волинських мо-
гильників ранньою бронзовою добою є бронзові заушниці почапського та
стублівського типу і кам’яна бойова сокирка фатянівського типу, що шля-
хом товарообміну дісталась на Волинь з Московщини.
Із поселень, приналежних до того ж населення, досліджувано одно
в с. Городку біля Рівного. Його культурний інвентар такий, як і на близь-
кому до нього могильнику.
Далі на північ, на волинському Поліссі Т. Сулімірський досліджував
у 1938 р. на піскуватому “Острівці” біля Майдану Моквинського
(Костопільщина) хату, а радше великий курінь “шнуровиків", що посели-
лись були тут серед багон на березі нині висохлого вже озера.232
Над Прип’яттю, в околиці Турова, білоруські археологи досліджу-
вали поселення “шнуровиків”.213 Племена із шнуровою керамікою йшли ще
далі на північ, на землі Білоруси, де їхню кераміку виявлено в могильнику
біля Столбців, між Барановичами і Мєнськом.25*
Ці племена жили в ранній бронзовій добі також на Холмщині. їхні два
селища із землянками і трьома кістяковими похованнями досліджувала 3.
Подковінська у 1935 р. в с. Стрижеві, Грубешівського р-ну.2“
У південній частині Волині ( А м б у к і в, Володимир - Волинського
р-ну, Валентинів, Луцького р-ну) і в сумежній з нею Сокальщині (с.
Гора біля Белзу) є ще одна група пам’яток, які хронологічно треба відне-
2” М. Огешко, ХУіасІ. Агей., XIII, 1935, 295.
-'о 21УАК, І, 8; III, 64; І_. Кохіошзкі, Мкхівга ерока катіеппа, 1924, 190-191;
V/. Апіопієууісх, "Масі. Агей. IX, 1925, 239; А. Емгореоз, Е8А, VIII, 1933, 20.
Крем'яне вістря списа з подібними двома зазубцямн знайшов В. Смирнов
на поселенні прафіиської культури (північно-європейський неоліт) на Молочній
фармі біля Архангельська, Предварительное сообщение о стояике на р. Кузнечихе,
СА, VI, 1940, 289, рис І.
"’= О роїевкіеі ргаозегугпіе 81оууіап, 2О\¥, XIV, 1939, 36 - 38;
Працьі археол. комісії II, Минск, 1930, 345 і табл. II.
Працьі секцьії археольогіі Інституте гісторіі Беларуской АН, II, 1930, 401
402 і табл. V, 13, III, 1932, 10, 50, табл. 15, 1-2.
2. Росіко«,іп5ка, Озасіа рггесійізіогусгпа уу Зіггугоууіе уу роуу. йгиЬіезгоуувкіт,
2О\¥, XI, 1936, 52; ХУукораІівка уу Зіггугоууіе, рггергоууайгопе уу Іесіе 1935 г., 2О\¥,
1936, 72-77; ЬГоусе гпаїегіяка уу Зіггугоууіе, уу роуу. йгиЬіезгоуувкіт, 2О\¥, XI, 1936, 160
260
Кераміка з поховань ранньої бронзової доби на західній Волині (1-3 Валентинів,
4*9 Ляхів, 10 - 12 Новнн Двір, 13 — Яловичі).
(за І. Свєшніковнм)
261
сти до ранньої бронзової доби. Це - пласкі кістякові поховання, тільки з
керамікою, серед якої подивуються неорнаментовані амфори, що для них,
до часу докладнішого дослідження цього комплексу, пропонуємо назву “ам-
фор волинського типу”. Форма їх посередня між гарбузовою і кулястою, ве-
личина середня (15-23 см. заввишки), біля вінців вони мають два прикметні
малі вушка. Подібні форми з так само приміщеними вушками є в моравській
мальованій кераміці, впливи якої доходили вздовж Висли через околиці Мє-
хова2'"* і Сандомира2™ на сусідню з Моравією Словаччину2’7 і далі на Волинь.
Дешо стрункіші амфори, також із двома вушками, прикметні для ранньої
бронзової доби північної Угорщини (РизгІаізІУапЬага)/"8
Сьогоднішній совєтський дослідник неоліту західньоукраїнських зе-
мель 1. Свєшніков, ще необізнаний з новими йому матеріялами, неправильно
назвав “волинські амфори” південно-моравського типу місцевим пізним вия-
вом лінійно-стрічкової кераміки.1™
На Подністров’ї племена із шнуровою керамікою зазнали інших куль-
турних впливів, які йшли з багатого на мідь Семигороду. Того походження
є всі двобічні мідяні джагани з одним сторчовим, а другим поземим лезом.
На думку румунських (Е. Вульпе,2’’1’ І. Нестор,”1 Д. Берчю222) та мадярських
(М. Рошка2”2) археологів, це було знаряддя гірників, яке розвинулося на
місці, у Дакії - Семигороді в енеолітичній добі і перейшло пізніше в куль-
турний інвентар ранньої бронзи.Хронологічною вказівкою для цих джага-
нїв є факт, що в Е г о 8 сі (Агіизсі) у Семигороді один з них знайдено в куль-
турному шарі, де посуд не мав уже трипільського розпису, а був прикраше-
ний відтисками шнурка. В Таг^и - Оспа у Молдавії М. Рошка знайшов
три такі джагани під 'культурним шаром з трипільською мальованою керамі-
кою молодшого типу?'1’ Па Волині в Стублівському скарбі вони датовані брон-
зовими заушницями почапського типу. З місця свого виробництва вони були
експортовані в Україну, Югославію, Австрію, Чехію, Моравію і Шлезьк.
Багато мідяних двобічних джаганів виявлено в Карпатській Україні.
Вони відомі з села Д р а ч и н, Свалявського р-ну,3" з гір Г а т біля Берего- * 201 202 * 204 * *
РАР, VI, 1938/1939, 307, ІІ£. 18.
2Я 201¥, III, 1928, 69.
27,7 А. 2аипег, Ратйіку Агсйеоіоціске, ХХХХ, 1934 • 1935, 98, (Когагоусе).
ж І. НіІІеЬгапб, У/Р2, XIII, 1926, 27-42; N. АЬегд, Вгопгегеіііісйе ипсі
ІгййеізепгеіШсІїе Скгопо1о£Іе, III, 1932, 40.
И. К. Свешннков, Культура линейно-ленточной керамнкн на террнторин
Верхнего Поднестровья н Западной Вольїнн, СА, XX, 1954, 112 - 119.
аю 8иІГогІ£Іпе е Геуоіигіопе сіеііс всигі сіі гате саграіосіапиЬіапе, ЕрИетегіз
Расоготапа, IV, 181.
201 НасИе єн сиіуге а боиЬІе ігапсйапі, ігоиуее еп Уаіасйіе, Расіа, У-УІ,
Висигевіі 1938, 135 -137.
202 МР2, 1943, 68.
2И Ріе 8ігаіі§гарйІ8сйе Ьа§е сіег РорреІЬеіІе тії йекгеигіеп Зсйпеійеп аиз
Коїкиріег іп 8іеЬепЬйг£еп, АЕ, ХЬП, Вибарезі 1928, 305 - 306.
204 3. Еіапег, 81оуепзко V ргауеки, 1933, 48.
2,13 М. Возка, АЕ, ХЬП, 1928, 306.
2,10 Р. РиІ5іку, Ма£уагогзга£ агскае1о£іаій, І, 1897, 82.
262
ва,207 п’ять примірників походить з невідомої місцевості! біля Ужгород уГ
а один знайдено в Земплинській області над р. Бодрогом.''" Однак, на підставі
їх розміщення в терені годі ще сказати, чи вони дісталися на Подністров’я
через Ужоцький чи Верецький перевал, бо місця виявлення аналогічних пред-
метів по той бік Карпат доволі далеко віддалені від тих перевалів. Це — - Г е р-
маківка (Борщів),270 В о з и л і в (Бучач),271 Городниця (Городенка),272 * * 275 * * * * 280 *
Кортів (Коломия)’"' і невідома місцевість на західньому Поділлі."’71 Тому
не виключено, що семигородські мідяні джаґани прийшли на Подністров’я
через Буковину, де їх знайдено у М і л е й о в і (Вижниця)"75 і в Давидів-
цях (Кіцмань).270
Дещо подібні двобічні мідяні юпірці прийшли на Кавказ з Малої Азії.
Ними працювали, мабуть, гірники: коротшим, гострим кінцем розбивали ру-
ду, а довшим, плескатим вибирали її.2" Звідтіля вони були експортовані в
середнє Подністров’я (Верем’я, на Київщині) та в Семигород (Егбзсі)?78
Семигородського походження в Україні також мідяні сокирки з одним
дещо вниз спущеним лезом, які доходять аж берегів Дніпра на Київщині
(Верем’я, Канів) і плескаті мідяні сокирки без отвору на топорище.
З цих останніх, найбільш примітивних, що імітують ще крем’яні форми, де-
які можна віднести до енеоліту, до кінця ПІ тисячоріччя до Хр.
Семигородським виробом була напевно й мідяна гривня - нашийник,
уламок якої знайдено на шиї скорченого кістяка в могилі, яку ми розкопали
в 1936 р. на терені с. Крил о су біля Галича.270 Біля покійника лежали, крім
того, дві маленькі олив’яні спіральки-ковтки, діоритова бойова сокирка, кре-
м'яна, прямокутна в перекрої сокирка, три крем’яні вістря до стріл і посуди-
на, приналежна до пізньої шнурової кераміки з ритими сторчовими зиґзаґа-
ми на циліндричній шийні. Цей прикметний ритий, не шнуровий орнамент зу-
стрічається доволі часто на пізній шнуровій кераміці в Саксонії240 і Чехії,281
Музей ім. Легоцького в Мукачеві.
З. ЗапкоуісИ, Робкаграізка Кия V ргеЬізіогіі, Микасеуо 1931, 19, ІаЬІ. III
Покої Суоіа, АЙ, 1911, XXI, 80.
"° Приватна власність, відомість від Т. Сулімірського.
Наша картотека знахідок.
272 УУ. РгхуЬузїашзкі, Керегіогуит, ІаЬІ. IV, 5.
Як попереднє, 41.
271 УУ- Апіопіемлсі, Агсйеоіобїа Роїзкі, ІаЬІ. XIV, 17.
275 Л. Козґгхешзкі, РАР, V, 1923, 188.
Музей НТШ (тепер Держ. Історичний Музей) у Львові.
Б. А. Куфтин, К вопросу о древнейших корнях грузннской культурьі на
Кавказе, Вестиик госуд. музея Грузин, XII, 1944, 300 - 301.
Т. С. Пассек, Периодизация, 209, рис. 100, чч. 7 - 8.
270 Я. Пастернак, "Настасина могила" у Крилосі, Літопис Національного Музею
у Львові за 1936 р., Львів 1937, 14 - 18.
280 К. Н. ЗасоЬ-Ргіезеп, ЕіпНійгипй іп діє Міесіегзасйзепз ІТгйезсІїісйіе, Ьеір-
гі§ 1939, АЬЬ. 79.
24 А. 5іоскг, Сесйу V боЬе катеппе, РгаЬа 1924, ІаЬІ. XX, 3 (НоІиЬісе), XXI,
4 (Коисіпісе), XXV, 5 (РгайаДбпойгасіу).
263
і то тільки на кухликах, так як у Крилосі і на Шлезьку.282 * * 285 * 287 288 Дві подібно орна-
ментовані посудини знайдено також між могильними дарами великого погре-
бища в Комарові, Галицького р-ну,253 що про нього буде мова далі, і в
с. Г а т н о м у біля Києва.281 Семигородського походження були й дрібні брон-
зові прикраси (перстень, уламок нараменника), що їх здобув Т. Зємєнцький
з тілопальних могил в лісі між Викторовом і Крилосом,2'"’ як також мідяний
гачок на рибу, викопаний О. Чоловським у 1885 р. в печері нижче церкви
св. Миколая у с. В и к т о р о в і.2'”
На ще дальші, звичайно, посередні зв’язки “шнуровиків” горішнього
1 Іобужжя вказує їхня могила, вже без кераміки, досліджувана Я. Бриком у
с. Р у силові, Золочівського р-ну.24' Біля скорченого кістяка знайдено тут
пошкоджений бронзовий ковток ірляндського типу28" із золотою плиткою,
кам’яну сокирку, крем’яне вістря до списа, уламок серпа, рилець, три вістря
до стріл та декілька неорнаментованих, мало типових уламків глиняного по-
суду.
З археологічних матеріялів Закарпаття до ранньої бронзової до-
би, крім згаданих уже мідяних двобічних джаганів, можна віднести ще тільки
золоті ковтки із заложеними один за одного кінцями, що їх знайшли один-
цем у с. Становому, Бережського р-ну, і в самому м. Берегові, а цілий скарб
яких розкопано в м. Мармарошському Сиготі.28” Слідів поселень та поховань
з того часу ще не виявлено.
У середній бронзовій добі (1500-1200 до Хр.) починається
експансія г раків у північному напрямі через Карпати. Це була найближча
до південної України група чужомовних племен, прабатьківщину якої архео-
логи, історики і мовознавці визначають на теренах обабіч Семигородських
Альп між р. Тисою і долішнім Дунаєм. Причиною їх зрушення в північному
напрямі була, мабуть, потреба соли з підкарпатських солярень. Тоді на го-
рішньому Подністров’ї, на землях, зайнятих племенами із шнуровою керамі-
кою, витворюється мішана шнурово-трацька комарівська культура, а на за-
хідньому Поділлі і сумежному Подністров’ї, на землях трипільців з інфіль-
трацією “шнуровиків”, мабуть, дещо пізніше, білопотоцька (назва від села
Білий Потік біля Чорткова) група спорідненого типу.
Комарівська культура, яка свою назву дістала від могиль-
ника в с. Комарові, Галицького р-ну, Станиславівської области, досі ві-
дома на західньоукраїнських землях майже виключно з поховань, що їх до-
282 Вгеііепаи (Е. Рєієгієп, БсЬІезіеп уоп <1ег Еіагеіі Ьіз іпв Міііеіакег, Вегііп
1935, 57, АЬЬ, 85); АкзсЬІевіеп, V, 1934, ТаЬ. XII.
В збірках Інституту Археології Львівського університету,-
Б. Кохіошзкі, 2агуз, ІаЬІ- XIV, 13.
281 Ь. Міесіегіе, Біоуапзке Зіагогкпозіі, І, 2, 1925, 449, оЬг. 2, N0. 10.
285 2\УАК, XI, 1887, 53 - 55.
2,0 V/. Апіопіеилсі, \УР2, 1920/1921, УП/УШ, 23.
287 3. Вгук, 20\У, IV, 1930, 90.
288 Ь. Коїіошзкі, 2агуз, 43 і ІаЬІ- XIII, 13.
280 3. Натре), АЙ, 1879, XIII, 195; 1898, XVIII, 374; 1906, XXVI, 78; Т. ЬеЬосхку,
Асіаіок йагапк агс!іаео1о§і<4ій.1іО2, II, Мипкасз 1912, 17, 25; 3. Разіегпак, Кизке Каг-
раїу у агс1іео1о£іі, Ргаїїа 1928, 166.
264
Пам'ятки бронзової доби із Західній Земель: а) Комарівська культура: 1 — ваза з
Комарова, 2 — ваза з Городниці; б) Унєтнцька культура: І — прикраси з гробу в
Почапах,- в) Лужицька культура: 4-5 — попільниці з Сокільинк б. устя Сяну, 6-9 —
бронзовий нараменинк, щнйна гривня, глиця до одежі та спнс із Заршнна; г) При-
візні угорські бронзи: 10 — меч з Коропця, 11 — меч із Галича, 12 — меч із Язлівця,
13 — сокирка з Галича, 14 — сокирка з Залізців, 15 — ніж із Боріцович, 16 — серп із
Городниці, 17 — серп із Жабокруків, 18 — серп із Олешова.
сліджувалн Т. Зємєнцький (1886),3,1 Й. Ґрабовський (1934 - 35)/“ Т. Сулі-
мірський (1934 - 36)’”2 і Я. Пастернак (1935).аиз Комарівський могильник роз-
8рга\У07с1апіе г ууусіесгкі агс!іео1о§ісгпез, 21УАК, XI, 1887, 55-56.
я” 2Х¥О, X, 1935, 70; XI, 1936, 16.
-"2 Степіаггузко кигйапоіуе іу Котагоіуіе коїо Наїісга і киїіига котагоіузка,
Зргаууогсіапіа РАИ, ХЬІ, 1936, N0. 9, 273 • 277.
=м Моіе Ьайапіа іегепо^е \у 1935 г-, 2 ОIV, XI, 1936, 134; \у 1937 г„ 2О1У, XII,
1937, 109; Записки НТШ, 154, 1937, 253.
265
ташований між річками Луквою і Лімницею на великому просторі від с. Кри-
лосу через села Комарів, Сапогів і Бринь до с. Боднарова. На ньому дослі-
джено 65 могил, які часово належать до енеолітичної, бронзової і гальтат-
ської доби, тобто могильник був вживаний впродовж яких 1000 років.
Майже половина розкопаних могил походила з енеолітичної доби. Во-
ни були кістякові і тілопальні, найпізніші з них датовано фатянівськими ка-
м’яними сокирками на початок бронзової доби. З-поміж могильних дарів бу-
ла шнурова кераміка і крем’яне знаряддя.
Серед комарівських могил бронзової доби більше було кістякових як
тілопальних. У перших з них покійників клали звичайно на поверхні землі,
обкладали дубовими колодами або дошками, обставляли глиняним посудом
з харчами і опісля кидали довкола або й на самих покійників декілька при-
горщів вугілля з кострищ, які запалювали під час похоронних церемоній-триз-
нн або жертвоприношення. Після того висипали над похованнями могили,
які ще й досі мають 1-3 м. висоти. Рідко коли копали для покійника яму,
над якою потім висипали могилу. Ні в одному похованні не збереглося цілого
кістяка, всі вони роз’їджені гумусовими кислотами, і залишились тільки ча-
стини черепа та зуби. Декілька могил у комарівському могильнику було ті-
лопальних. В обряді тілопалення покійника клали на невеликий костир, ста-
вили довкола горщики з стравою і після спалення тіла висипали на згарищі
могилу. В таких могилах виявлено недогорілі кістки.1 2®'
У могильному інвентарі комарівських поховань найбільш прикметною
є кераміка, в якій вирізняються дві групи: одна виводиться з шнурової кера-
міки, друга — з прикметними двовухими вазами - - закарпатського походжен-
ня. Кухлики прикрашені невиданим досі орнаментом: витисканими з середини
ґудзками на вичеревку (4,5 або 7 на однаковій висоті довкола посудини),
які обведені навколо концентричними жолобками. Один рід посуду вказує
на існування молочного господарства “комарівців” — це глиняні цідилки,
якими користувалися, виробляючи сир.
Лише в декількох могилах у Комарові знайдено бронзові предмети.
У найбагатшій з них, де був, можливо, похований вождь племени, виявлено
бронзову глицю для застібування одежі, нашийник, браслет, дві пари персте-
нів (?) з подвійними спіральними щитнкамн та дві заушниці з золотими при-
красами у вигляді подвійного човника. Всі ці предмети лежали в дубовій
скриньці, з якої збереглися незначні частини.1®3 В другій могилі біля кістяка
лежав бронзовий кинджал, ще в іншій могилі знайдено перстень шлезького
типу із зігненого вдвоє і скрученого в півтори спіралі золотого дроту."®0 На
підставі аналізи бронзового могильного інвентаря, початок комарівської куль-
тури, за хронологією Л. Козловського, слід відносити до II бронзової доби,
1700 - 1500 до Хр/®7
На одному з ланів у Комарові Т. Сулімірськнй виявив сліди великого
селища, до якого належав описаний тут могильник. Дослідив він тільки малу
частину цього селища, відкривши залишки 20 хат. Всі вони були наземні,
Т. Зиіітігзкі, Кигйапу котаго\сзкіе, 21оіу згіак, IV, Станиславів 1939, 6.
=”= О. 5еісІІ, ІУіасІ. Агей. XIV, 1936, 97.
м 20ХУ, X, 1935, 22.
2” 2агуз, 48.
266
збудовані на дубових підвалинах, під якими лежали великі камені, і мали по
одній коморі приблизно 4-5 м. розмірами. Стіни були дерев’яні, долівка з
утрамбованої глини, в одному куті стояла глиняна вариста піч. Попід стіна-
ми виявлено великі посудини, мабуть, на збіжжя та борошно, вкопані ча-
стинно в землю. З хатнього інвентаря залишилось багато керамічних уламків
та дрібного крем’яного приладдя, крем’яні сокирки, менілітові (лупакові) мо-
тики та кам’яні сокирки.
Етнічну приналежність дослідженої частини комарівського поселення
допомагає визначити кераміка, яка у своїх формах має виразний трипіль-
ський характер. Від типової трипільської кераміки вона різниться лише від-
сутністю розпису і якістю матеріялу (зроблена з неочищеної, невідмуленої
глини, а тому досить крихка). Її тісний зв’язок з трипільською культурою по-
тверджується, крім того, знайденням кількох типово трипільських глиняних
жіночих фігурок?'1"’ Виходить, тут мешкало трипільське населення, яке після
приходу колоністів-“шнуровиків” зубожіло, втратило добрих ганчарських
майстрів, але зберегло ше прадідівську віру — культ богині родючости.
Останки другого селища “комарівців” ранньої бронзової доби дослі-
джувала Г. Смирнова у 1950-их рр. на багатошаровому поселенні в с. Нез-
виськах на Станиславівщині. Крім типової кераміки там знайшовся браслет
з бронзового дроту та кістяний прилад з зубцями, мабуть, для чесання пря-
дива.20’
Племена з керамікою комарівського типу займали на горішньому По-
дністров’ї територію, північно-західньою границею якої була б нині лінія
Львів — Самбір, а північно-східньою лінія Львів — Підгайці -- Коломия.
Найдалі на південь, у сторону Підкарпаття висуненими могильниками цієї
групи є могильники в с. Городищі (Самбір), Д а ш а в і (Стрий), Б р а т-
ківцях (Станиславів) та Стопчатові (Коломия).
Поза цією територією могильник комарівського типу досліджували
С. Гамченко (19.24) та О. Лагодовська і Ю. Захарук (1949) біля с. Коло-
сівки (колишньої Войцєхівки), Полонського р-ну, Хмельницької области,
на лівому березі р. Случі.* 300 301 Він налічував кілька груп невисоких могил, зав-
більшки комарівських, але тут обряд поховання був інший як у подністров-
ському. Передусім — виявлено тільки трупокладения, окремі та паристі.
Могильний інвентар не багатий. На шість досліджених могил в одній
тільки біля 5 поховань лежали три глиняні посудини. В двох інших могилах
було тільки по одній посудині, ще в інших тільки уламки кераміки. Орнамент
посуду заглиблений, рівчакуватнй, як і в Комарові.
208 Т. Зиіітігзкі, Степіаггувко кигЬапои’е IV Котагоше, 274.
2М Г. І. Смнрнова, Підсумки досліджень верхніх шарів Незвнського поселення,
МДАПВ, 2, К. 1959, 87 - 89 і рис. І.
300 Т. Зиіітігакі, Кигйапу котагои’зкіе, 1939, карта на стор. 8. Могили в Го-
родищі, Даваші та Стопчатові досліджував Т. Сулімірськнй (1932 - 1933), у Братківцях
Я. Пастернак (1935).
301 О. Лагодовська, Войцехівський могильник бронзової доби на Волині, Архео-
логія, II, 1948, О. Лагодовська і Ю. Захарук, Нові дослідження Войцехівського мо-
гильника, АП, VI, 1956, 69 - 74.
267
З бронзових виробів знайдено в колосівському могильнику тільки
жіночі й чоловічі прикраси, аналогічні з комарівськими. Біля зубів одного
жіночого поховання виявлено маленький кусник золотої бляшки.307 В двох
чоловічих похованнях знайдено крем’яні вістря до стріл. Під ногами одного
покійника виявлено велику пляму червоної охри, що може вказувати на де-
які зв’язки з південноукраїнськими племенами “охрових могил”.3™
На підставі аналогічного похоронного обряду та наявності! бронзових
прикрас, хоча без супровідної кераміки, до поховань комарівського типу й
часу слід залічити також волинські могили, що їх досліджував Я. Фіцке у
1938 р. в сс. Великому Б о р а т и н і та Ш е п е л я х, Луцького р-ну.301
У першій з цих місцевостей під могильним насипом виявлено почвірнс
поховання, в якому одна пара кістяків лежала на лівому боці, а друга, звер-
нена головами в протилежну сторону, на правому боці. Мабуть, одна пара
була чоловіча, друга жіноча, але цього у звіті з розкопів не зазначено. Якщо
так, тоді причиною зворотного укладу покійників могла б бути соціяльна
різниця між ними. Біля кістяків знайдено дрібні бронзові прикраси і пояс з
бронзової бляхи на кільканадцять сантиметрів довжини. В с. Шепелях
під могилою виявлено паристе поховання в скорченій позиції, з неназванн-
ми ближче бронзовими прикрасами.
Прикметним для могил в обох місцевостях є факт, що так на первісно-
му терені під кістяками, як і трохи вище над ними відкрито шар деревного
вугілля. З цього можна уявити собі похоронний обряд. На призначеному для
поховання місці спершу розпалили вогнище, яке горіло під час церемонії,
можливо обрядового танцю довкола нього, що мав відігнати злих духів від
покійника в позагробовому житті. Після того, як вогонь погас, покійника
поклали на згарище, присипали фаром землі, і тоді ще раз розклали на ньому
вогонь для похоронної тризни.
За словами совєтських археологів, “населення комарівської культури
займало майже ту саму територію, що й група племен, яка йому передувала,
тобто верхнє Подністров’я, лісостепове й лісове Правобережжя і почасти Лі-
вобережжя Дніпра”.306 Така генералізація культурно-демографічних умовин
України в середній бронзовій добі не обґрунтована доказовими археологіч-
ними матеріялами і не відповідає дійсності. Комарівська культура - - це куль-
тура племен із шнуровою керамікою центральноєвропейського типу, які в
середній бронзовій добі підпали на горішньому Подністров’ї під сильні куль-
турні впливи північно-трацької культури Угорського Низу (Е#уек, Тбзгеи)
та тшцінєпької культури300 центральної і східньої Польщі. З енеолітичної
та ранньобронзової культури “шнуровиків” залишилося в комарівській куль-
турі багато керамічних форм, які різняться від давніших тільки орнаментом.
Трапькі впливи виявилися головно в металевому інвентарі,”7 а тшцінєнькі в 107 * * * * *
107 О. Лагодовська і Ю. Захарук, як попереднє, 70-71.
Як попереднє, 71.
Те§огосгпе Ьабапіа агсйео1о£ісгпе па УУоІупіи, 20\¥, ХНІ, 1938, 128, гуз. 2
А. Добровольський і І. Нанівець, Культура шнурової кераміки, Нариси, 89.
Назва від с. Тггсіпіес в околиці, де р. Вепр впадає у Внслу.
я"7 Т. Виїітігзкі, Степіаггузко кигИапо'Л'е » Котаготе, 275-
268
кераміці, з якої походять комарівські тюльпануваті посудини, скісно зрізані
вінця інших керамічних форм та жолобкований, не шнуровий орнамент.
Тшцінецьку культуру створили прафінські племена на лісостеповому
й лісовому Правобережжі після того, як змішалися з колоністами-" шнурови-
ками”. Вона стала пізніше одним із складників західньо-праслов’яиської лу-
жицької культури.*1" Її кераміку називає В. Антонєвич “пасмовою", за своє-
рідною орнаментикою у вигляді поземих та сторчових груп смуг ритих
ліній?"
Дослідник тшцінєцької культури А. Ґардавський ділить її носіїв у
Польщі на кілька територіяльних груп — лубенську, сандомірсько-люблінську,
підлясько-мазовецьку’10 та східню.”1 З цих груп, шляхом через Хол.мщину”3
та Волинь,’1- названі запозичення дісталися на горішнє Подністров’я, иа те-
рени комарівської культури.
Дуже зближеною до комарівської культури під оглядом могильного
виряду, власне майже тотожною з нею, є група могил б і л о п о т о ц ь к о-
г о’11 типу на західньому Поділлі, в доріччі Серету й Стрипи і сумежної ча-
стини Подністров’я. Керамічний інвентар цієї групи дуже подібний до кома-
рівського, в основі іншою є тільки форма могильних споруд. У комарівській
групі поховань панівною формою є могила, в білопотоцькій — кам’яні скринь-
кові гроби і поховання без могил. З цього можна зробити висновок, що міс-
цевим етнічним субстратом білопотоцької групи були нащадки нордійських
поселенців із скриньковими гробами. На них діяли у бронзовій добі ті самі
сторонні впливи, що й на сусідніх із заходу “комарівців” з додатком семиго-
родських впливів у кераміці та бронзових виробах. Прикметними для білопо-
тоцької групи є також малі вази з двома пасмовими, понад вінця вистаючими
вушками, разом з якими йдуть малі, подібні до мисок черпаки з одним вухом.
Парадним посудом були, мабуть, двовухі вази, бо тільки вони мають орна-
мент на горішній частині вичеревка, іноді й на шийці (Городниця), у
вигляді скісно зарисованих ромбів або трикутників. Крім глиняного посуду,
знайдено в скринькових похованнях бронзові ковтки (Черне лиця), кре-
м’яну сокирку (Білий Потік) і крем’яну серцювату стрілку (Г о род-
ії и ц я).
Між обома етнічними групами, “шнуровиками” і нащадками нордій-
ців, були деякі зв’язки, на що вказує інвентар декількох могил, досліджува-
них Я. Бриком у 1929 р. в с. О ст а п’є му, Скалатського р-ну."'’' Біля кістя- * **
Коз1гіе«/зкі, Ргасігіеіе РоЕкі, 1949, 81.
** Агсйеоіойїа Роккі, 1928, 80.
У цій групі сліди поселення з керамікою тшціиєцького типу виявлено не-
щодавно в с. Бужка, пов. Сільце-Сєдльце (Р. Котогоіяізкі, ІІУіасі. Агей. XXII, 1955,
372).
А. Оагсіашзкі, ІУіасі. Агей- XVIII. 1951, 77 і карта 49. Це приблизно по-
годжується з давнішим поділом (2О\¥, V, 1930, 26 - 27).
Стрижів иа Грубешівщині, (20ХУ, XI, 1936, 52).
”'1 Гнидава (кераміка у музеї в Луцьку) та Заборолля, Луцького р-иу (2О\¥,
XIII, 1938, 32.
311 Назва від с. Білий Потік, Чортківського р-ну, де Й. Костшевськнй в 1925 р.
вперше виявив поховання цього типу.
3. Вгук, Вайапіа агсйеоіойісгпе \у Окіаріи па Росіоіи, XVI, 1935.
269
ків під могильними насипами знайдено дуже пізню шнурову кераміку, в то-
му числі кухоль з високою циліндричною шиєю, прикрашеною відтисками
шнурка, і двовуху вазу, чисто білопотоцького типу, одначе з шнуровим орна-
ментом. При цьому були також кусок бронзової бляшки круглавої форми і
два уламки бронзового грубого дроту приблизно трикутного в перекрої.
Закарпаття: У південній частині західноукраїнських земель, на
Закарпатті, жило далі автохтонне дацьке населення, що займало цілий Се-
мигород — пізнішу Дакію. З ранньої бронзової доби знаємо з закарпатських
теренів тільки окремі знахідки — золоті ковтки, проте з одночасної ситуації
в більш південних районах у горішньому Потиссі можна висновувати, що й
тут розвивалася на давньому місцевому підложжі своєрідна культура з прик-
метною керамікою, мідяними двобічними чаканами (околиця Ужгороду,
Драчини біля Сваляви) і ще дуже малою кількістю бронзових виробів.
У середній бронзовій добі Закарпаття творило вже разом із Східньою
Словаччиною і горішнім Потиссям одну культурну провінцію, яку словацький
археолог Я. Айзнер називає пілінською культурою/’"’ а чеський археолог Я.
Бем - - культурою тілопальних могил північного Потисся.3'7 Носії цієї куль-
тури були хліборобами й скотарями. Вони мали тілопальний похоронний об-
ряд, при чому спіральний ритий, іноді на біло інкрустований орнамент та де-
які форми їхньої могильної кераміки дуже нагадують трипільську кераміку.
Тому треба думати, що одне й друге було перейняте місцевим населенням
від семигородської групи трипільців з мальованою керамікою типу ЕгоясІ.
Посуд цього типу виявлено в околи-
ці Мукачева (Старе Давидко-
в о, Німецька Кучова), Бе-
регова (Гані в ці, Ділово) і Сев-
люша (Д яково). В Мукачеві
знайдено в посудині із спіральним ор-
наментом бронзовий невеликий скарб
з 11 предметами бронзової доби. Слі-
дів поселень з цією керамікою досі ще
не виявлено.
Прикметним для цієї доби є надзви-
чайний розвиток бронзівничого вироб-
ництва на Закарпатті, не тільки для
своїх потреб, але й для масового екс-
порту через Карпати в убоге на влас-
ну металеву сировину Подністров’я.
Почався той експорт ще в ранній брон-
зовій добі пересиланням золотих ковт-
ків до великого селища в Комарові,
Закарпатська кераміка бронзової доби ШЛЯХОМ, Мабуть, Через ЯблОНИЦЬКИЙ
із Станового б. Берегова,
(за Я. Бемом)
перевал. Пізніше, протягом цілої брон-
зової доби, могутній культурний струм
3” Назва від місцевости Піліни, Новоградського комітету в Угорщині
Ц. Єіїпег, Біоуепзко V ргауеки, Вгаіізіауа 1933, 295).
3,7 3. Вбйт, Ройкаграізкй Киз у ргауеки, “Кок”, РгаЬа 1933, 6.
270
проходив через Карпати в Подністров’я. Тогочасні торговельні зв’язки Гали-
чини з Закарпаттям засвідчені багатьма бронзовими скарбами, в склад яких
входить зброя, господарське приладдя, прикраси одежі й тіла. Ці знахідки,
зазначені на карті, виявляють праісторичні шляхи через Карпати, якими про-
ходили дако-трацькі торгівці, міняючи свої бронзові вироби за сіль та хар-
чові продукти.3'8 На терені сучасної Лемківщини шлях ішов Попрадським пе-
ревалом, а далі переходив у долину р. Дунайця. На південному боці Карпат
він засвідчений декількома бронзовими скарбами у Спіжській області (Швед-
ляр, Матєйовце, Нова Лєсна),3’" по північному боці бронзовим скарбом з с.
Липя (Новий Санч), в якому, крім бронзових предметів, були також скляні
коралики єгіпетського походження,* 320 і скарбами з Лонцка321 та Марцінковіц,823
того ж р-ну, з Лукавиці (Ліманова)323 324 * * і з Завади Лянцкоронської (Бжеско).301
Другий шлях у бронзовій добі йшов Ужоцьким перевалом, який
сполучає долини річок Ужа і Сяну. На ньому знайдено по південному боні
Карпат бронзові скарби в Радванц і323 та Н е в і ц ь к о м у,320 Ужгородської
области, і бронзовий меч в м. У ж о к у.327 По північному боці Карпат Ужоць-
кий шлях розгалужувався. Західня віднога вела вгору Сяном аж до Висли,
де лучилася з першим, Папрадським шляхом і продовжувалась далі Вислою
у Прибалтійські краї. Вона позначена бронзовими скарбами в долині р. Ся-
ну, виявленими у місцевостях: Стефкова (Лісько),”8 * П е р е м и ш л ь.322
Радими о (Ярослав).330 Найдавніший з них - скарб із Стефкової, що доз-
воляє визначити першу появу угорських бронзових виробів у Подністров’ї
на початок середньої бронзової доби за хронологією Л. Козловського,331 тоб-
то коло 1700 до Хр.
Друга, східня віднога Ужоцького шляху вела долиною р. Стрия (скарб
із с. К о м а р н и к, Турецького р-ну)332 у горішнє Подністров’я і далі пра-
Цим шляхам ми присвятили окремі праці: Вивке Каграіу V агсЬео1о§іі,
РгаЬа 1928; Еоіа рггеїесгу каграізкісй \у агсйеоіо^і, 1936, Львів, рукопис.
31“ Давніша література про закарпатскі знахідки подана в праці —
Вивке Каграіу у агсЬео1о§іі.
320 3. Козігіешзкі, 2 ЬаДап пай овайпісіуует уусгезпез і згосікоууеі ерокі Ьгоп-
го\уе] па гіетіасЬ роїзкісЬ РАР, II, 2, 1923, 182. Голубі скляні намистини знаходили
В. Ґородцов і С. Локтюшов у катакомбних похованнях Донеччини.
321 3. Іогоу/зкі, Озасіпісіїуо ргеЬізіогусгпе, Восгпік РАТІ, 1933 -1934, 48, 52.
322 Т Іогоуувкі, УУіай. Агей. XIII, 1935, 286.
323 3. 2игоуу$кі, Ргасе і таіегіаіу, IV, 1, 1927, 47-48.
Як попереднє.
323 3. Разіегпак, Вивке Каграіу V агсйео1о§іі, 1928, 168.
32,1 Як вище, 31, 170.
327 5іепсігеі, АЕ, 1885, V, XIV; 3. Равіегпак, Вивке Каграіу, 168.
324 3. КовГгіеуувкі, 1УР2, X 1,60 - 166.
320 Т. Зиіітігзкі, Вгопгу Маїороївкі згосікоіуеу 1929, 14, 45-47.
330 К. Набастек, Рггеууосіпік ро Мигеит Вгіейивгускіск, 1907, 99; Т. Зоїітіг-
вкі, Вгопгу, 12-13.
331 2агув, 43, 48.
33" М. Грушевський, Бронзові мечі з Турецького повіту, Записки НТШ, ХХХШ,
1900, 1 - 4 і іаЬІ.; УУ. АпГопієууісх, Міесге Ьгопго\уе, гпаїегіопе су Ь. Саіісіі РАР, І,
1919, 37-38, £і£. 8-9.
271
давнім Дністровим шляхом у напрямі земель, заселених' племенами з кома-
рівсько-білопотоцькою культурою, де бронзові скарби виявлено досі в міс-
цевостях: Самбі р,*я Б а л и ч і (Жидачів),”1 В и т в и ц я (Долина),*1" Г а -
лич (Станиславів),1™ О л е ш і в (Товмач),*17 X оце мир (Товмач),”’ Жа-
бокруки (Городенка),338 К а м і н к а Велика,’" Корнич (Коломия)/"
К у ни с і в ці/1'' Поточиська (Городенка),3'3 Г о л і г р а д и3“ і Дунай-
ська (Заліщики).* 31" На західньому Поділлі: Руда (Рогатин)31’ на Гнилій
Липі і Литвинів (Підгайці) на Золотій Липі.317
Третій шлях ішов з околиць Мукачева долиною ріки Ляториці до В е-
рецького перевалу в доріччя р. Стрия. Він засвідчений численними скар-
бами на терені областей Бережської (Брестово, Драчини, Не.іипи-
н о, Підполоззя, Поляна, Свалява) та Ужгородської (Медве-
ж а).318 По галицькому боці не виявлено ще жадних бронзових скарбів близь-
ко цього перевалу в долинах річок Стрия та Опору, одначе є підстави дума-
ти, що більшість угорських бронзових виробів горішнього Подністров’я прийш-
ла саме Верецьким перевалом. Далі вони поширились між місцевим населен-
ням у північному напрямку вздовж заселеного доріччя Гнилої і Золотої Ли-
пи, Стрипи й Серету і на Покутті між Дністром та Прутом.
В. Кобільиик, 3 археології Бойківщини, Літопис Бойківщинн, 1931, 3-5 і
табл. II.
“ Я. Головацкій, ТАС, І, 1871, 224, А. Уваров, Сборник мелких трудов, М. 1910, 32,
І.. Кохіочузкі, 2агу8, 53 -55, ІаЬІ. XV, 8, 15, 17, 25, 33.
33“ ІО. Полянський, Записки НТШ, 149, 1928, 11 - 12, Я. Пастернак, Записки НТШ,
152, 1933, 125.
,г“ А. Петрушевич, Бестинк Народного Дома, Львів 1883, ч. 4, 33, 1884, 216,
В. Запизх, 2аЬуікі, 214.
”т УУ. РгхуЬузІау/зкі, Керегіогуит, 47, ТаЬІ. II, V; Т. Зиіітігзкі, Киїіига мту-
зоска, 182.
КоНп-МеНІІз, Маіегіаііеп гиг УогйевсНісИїе, І, 262, АЬЬ. 117-118; Т. 5иІі-
тігвкі, Вгопгу, 32.
А. Уваров, як вище, II, табл. XXIV, 19, табл. 25, 82 - 84, Т. Зиіітігзкі, як
вище 32.
31" УУ. РгхуЬузІачувкі, Керегіогуит, 39; Т. Зиіітігз!- і, ЗкагЬу Ьгопгоіуе г Ка-
тіопкі ІУіеІкіеї м' ролу, коїотуізкіт і 2 Роіосгузк \у роуу. Ьогойегізкіт, Кзі?§а
ратіа.ікоіуа IV. Ветеігукіеіуісга, Кгакоіу 1930, 177 -186.
111 Скарб знайдений у 1900 р. і не публікований. В ньому мало бути 18 втул-
частих сокирок-кєльтів, деякі з двома вушками, з них збереглася тільки одна в Музеї
Народного Дому в Коломиї.
’*2 УУ. РгхуЬузІауувкі, ЗкагЬ Ьгопгоіуу, Тека копзепуаіогзка Саіісуі іУЗсЬойпіеі,
1892, 30-40; Т. Зиіітігзкі, Вгагоіуу зкагЬ 2 Хіейгіеіізк, Йхуіаіомь’іі, XVII, 1938, 275.
"" Т. Зиіітігзкі, ЗкагЬу Ьгопгохуе, Кві^§а ратіаікоіуа IV. ВетеігукіеіУІсга,
179 - 180.
111 Скарб ие публікований, складається з прикрас до кінської упряжі (Держ.
Історичний Музей у Львові).
’*= І_. Кохіо^зкі, 2агуз, 51-53, ІаЬІ. XV, 29.
Т. Хіетіескі, 2УУАК, 1887, XI, 56-57 і ІаЬІ. 9.
347 В. Запизх, 2аЬуікі, 178.
і. Равіетак, Визке Каграіу V агсЬе0І0§іі, 167 (Драчнна, Підполоззя), 168
(Медвежа), 170 (Брестово, Нелипиио, Поляна, Свалява).
272
КАРТА IX.
ПАМ’ЯТКИ КОМАРІВСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
Нарешті четвертий черезкарпатський шлях ішов, мабуть, вздовж лі-
вого берега горішньої Тиси й Вишової на схід до IIр и с л оп с ьк о го пе-
ревалу, а ним у південну Буковину. На його існування вказував би бронзо-
вий скарб із с. Довгого, Мармароської области, золоті браслети з М а р-
мароського Сиготу й околиці і бронзовий бойовий джаґан з Р о н а-
ш е к у, цієї ж области.'"" На Буковині виявлено досі чотири бронзові скарби:
в сс. Прилипчому (Заставна),™ Бурдеї (Чернівці),301 Преси каре-
нах (Сторожинець)3” і в Кіцмані.353 Одначе всі вони в північній частині
краю, далеко від Прислопського перевалу, і тому треба думати, що ці скарби
занесено туди шляхом через Покуття вздовж р. Пруту. На цей шлях вказу-
вали б бронзовий джаган, знайдений у с. Заболотові (Снятин),3"'* і зна-
хідки з Вашковецького р-ну: бронзовий джаган і ніж з с. Г.тиницГ та
бронзова сокирка з вушком із С т а нівців.’”
У східньому напрямі, в Побожжя і Подністров’я, угорські бронзові ви-
роби експортовано через семигородські перевали і долиною Дунаю.
З Подністров’я трацькі торгівці бронзою йшли вгору Серетом на Во-
линь у доріччя Турії, Стиру і Горині, куди також імпортували зброю, госпо-
дарське приладдя і особисті прикраси, а то й вістря до списів (О н и ш к івц і
на Крем’янеччині,* 334 * * 337 Верба на Дубинщині),8'’8 вістря до стріл (Ковель)™
і скарб з Жаврова на Остріжчині,3" втулчасті сокирки-кельти (Липа, Лу-
бенського р-ну’,3'" Рівне,8” Збранки і Народичі, Овруцького райо-
ну)3"3 та нашийні гривни і браслети (Ігнатопіль, Овруцького р-ну).3"*
Імпортовані угорські бронзові вироби подибуються іце далі на північ аж на
Литві.ж’
Тут треба зазначити, що не всі бронзові предмети, знайдені в скар-
бах або поодинці, були угорського походження. Детальна аналіза виявила
серед них і такі, що їх принесли із заходу племена з т. зв. лужицькою
Як попереднє, 167 (Довге, Мармароський Сигіт, Ронашек).
за> М2К, VIII, 1882, р. СХП; XVI, 1891, 258; ЗаЬгЬисЬ без Викочйпег Ьапбез-
тихеитз, І, 1893, 48 - 49; М. ТаІІдгееп, Ьа Ропіісіе ргезсуіЬічие, £• 100.
Скарб зберігається у Крайовому Музеї в Чернівцях (1903, ч. іив. І, 603а).
Скарб був знайдений 1885 р. у бронзовому казані (М2К, XI, 1885, р. СХП;
XVI, 1891, 258; ЗаЬгЬисй без Викоіуіпег Ьапбезтигеитз, І, 1893, 51, 62.
353 3. ЗтотЬаіЬу, Викоіуіпа, 54, Віє 6зіеггеісЬІ8сИ-ип§агІ8сЬе МопагсЬіе іп
ІУогі ипб ВІН: Викоіуіпа, ІУіеп 1899.
334 к. Коїіочузкі, ІУсгезпа, зіагзга і ягосікоу-’а ерока Ьгаги \у Роїзсе, 1928, 54,
129 1 іаЬІ. ХШ, 18.
333 М2К, 1889, 54.
ЗИ Роггег, Апіічиа, 1885, 11 и. Та£. XXXIII, 6; IV. Оетеїгукіеууісі, 8рга\уо-
гбапіа г розіесігеп РАІТ, 1916, XXI, 6.
337 В. Антонович, Археол. карта Вольїнской губ., 93.
333 Житиискій, ТАС, XI, І, 714.
353 В. Антонович, як вище.
*” Як попереднє,- IV. Апіопієууісі, Агсйео1о£іа Роїзкі, 99-
331 2О1У, XI, 1936, 17.
333 В. Антонович, ТАС, XI, І, 39.
333 Як попереднє.
331 IV. Апіопієууісі, Агсйео1о§іа Роїзкі, 99.
За матеріялами археологічного музею у Бильні.
18
273
культурою."“ Нові західні емігранти були хліборобами, вони сіяли вже
пшеницю, жито, овес, ячмінь і плекали свійську худобу. Сліди їхнього пере-
бування подивуються раз-у-раз на врожайних землях, ніколи серед пісків і
лісів. У половині бронзової доби (1300 - 1200 до Хр.) вони густо заселяли
Чехію, Моравію, Шлезьк і Польщу. Звідтіля, в наслідок перелюднення та за-
сушливого, суббореального клімату, вони стали переселятися на схід, на укра-
їнські землі.
Під кінець бронзової доби (IV- V) вони перейшли через Вислу і до-
лішній біг Сяну на Холмщину, де залишили по собі тілопальні погребища в
с. Топірниці (Замістя)307 і в Безку (Холм),“’ та в Сокальщину, де зу-
стрілися з місцевим населенням, нащадками надбузьких неолітичних племен.
Доказом цього є погребище з кінця бронзової доби в с. Ульві в ку (Со-
каль), що його досліджували Й. Нікорович,300 Б. Януш,3™ Т. Сулімірський* 370 371 *
і Й. І'лосік.373 * * * Місцевого походження на ньому є трупокладення з випроста-
ними кістяками та деякі керамічні форми. Лужицькими є декілька тілопаль-
них поховань, глиняний посуд із скісним жолобкованням, часто закінчений,
рідкісні бронзові прикраси (браслети, наголінники, “кнеміди” і один перстень
на великому пальці лівої ноги). На зв’язки ульвівецької групи населення з
Холмщиною вказує кістякове поховання з керамікою ульвівецького типу, ви-
явлене в с. Стрижові на Грубешівщині,373 та кухлики ульвівецького типу,
знайдені на тілопальному лужицькому погребищі в с. Топірниці (Замі-
сти).37* Слідів поселень лужицьких емігрантів на західньоукраїнських землях
досі ще не виявлено.
Ґенези лужицької культури ще не встановлено остаточно. Совєтський
археолог В. Нанівець вважає, що “приблизно в XIII ст. до н. е. в результаті
покищо невідомих історичних подій тшінєцьке і передлужицьке населення
об’єдналось у велику групу племен з лужицькою культурою”.373 Польські ар-
хеологи виводять її то з надодранської шнурової кераміки,37’1 то з культури
тшцінєцької (на Повислі й Побужжі),377 а дехто з культури передлужицької
при сильній співучасті тшцінєцької культури.378 Пінезький археолог Е. Пе-
Назва від землі лужицьких сербів, де ця культура була вперше виявлена.
:>|7 2О1У, X, 1935, 69.
К. Закітомпсх, Лоутє бале о м/зсЬойпіт хааіейи киїіигу Іигускіеі, II 2]агй
ргеЬізіогукбуу роїзкісЬ уу Кгакоууіе, 1935.
В. Запизх, Зргаугогсіапіе раП8і\у. копзегм/аіога хаЬуікбуу рггесНііаіог. окге-
Яи 1\уо\¥8кіе§о га гок 1923, УУіай. Агей. IX, 1925-352.
370 Як попереднє, його ж: Зргаууохсіапіе га гок 1924, ІУіасІ. Агей. X, 1929, 259.
371 Т. Зиіітігзкі, Киїіига ууузоска, Кгакбуу 1931, 109-112, 160-162.
373 3. СІозік, 2 ргоЬІетаіукі киїіигу Іигускіеі па уу8сЬ6(і ой згосікоугеї ІУізІу,
АгсЬеоІойіске гохЬІесіу, РгаЬа 1957, 698-710.
373 А. Кіеіііпзка, СгбЬ згкеїеіоууу \у Зіггугоууіе уу роуу. ЬгиЬіезгоуузкіт, 201У,
XII, 1937, 8-11 і £і§. 1-2.
3'* Як попереднє, рис. 4 - 5 на стор. 10.
Комарівська культура, Нариси стародавньої історії, 92.
373 Т. М/ада, Ротогге уу сгазаеЬ рггейЬізіогусгпусЬ, Тогип 1934. 34.
377 А. Сагйауузкі, Ліекібге га§абпіепіа киїіигу іггсіпіескіеі, ІУіасі. АгсЬ., XVIII,
1951, 82.
378 3. Козігхеїмзкі, Ргабгіеіе Роїакі, 1949, 84.
274
терсен вбачає коріння лужицької культури в культурі унєтицькій та в її орга-
нічному продовженні - - культурі передлужицькій.37’
Важливою, вже кількадесять років гаряче дискутованою проблемою є
етнічна приналежність племен з лужицькою культурою. Чеські археологи
приписували її спершу беззастережно праслов’янам (Й. Піч,380 К. Бухтеля,381
Л. Червінка),883 пізніше висловились проти цього Й. Схраніль383 та Л. Нідер-
ле,381 нині Я. Філіп383 вважає лужицьку культуру знову праслов’янською, а сло-
вацький археолог Й. Повлік388 твердить, що лужицька культура не є слов’ян-
ська, а є тільки одночасна з появою найдавніших слов’ян по північному боні
Карпат.
Польські археологи (Л. Козловський,387 Т. Сулімірський,388 К. Яжджев-
ський,34’ Т. Вага,3”" Й. Костшевський* 300 301 302 і А. Ґардавський 391 ’ приписують лужи-
цьку культуру праслов’янам. їх підтримують антропологи Р. Єндик3"2 та
К. Стояновський,3"3 Я. Чекановський3’4 старається вирішити це питання ком-
промісово: він припускає можливість, що лужицька культура була спільною
для всіх північних індоєвропейців після того, як від них відділились праґер-
манські племена.
Німецькі археологи, нераді бачити східню Німеччину прабатьківщиною
західніх слов’ян, приписували лужицьку культуру по черзі германцям (Р.
Вірхов, Г. Єнч, А. Фосс, Р. Бельц, Л. Фаєрабенд, Г. Шуман, І'. Коссінна і вос-
таннє К. Шухгардт),303 * 305 кельтам (Ґ. Коссінна 1895), карподакам (Ґ. Коссінна
1902),'',м тракам (Ґ. Коссінна 1912, А. Ґеце, Г. Шмідт), нарешті іллірам (Ґ.
Коссінна),3"7 і цього погляду додержується тепер, більшість німецьких архео-
37“ Е. Реіегзеп, Всйіезіеп уоп сіег Еізгеіі Ьіз ІП8 Міїїеіаііег, 1935, 74.
Зїагогіїпозіі гете сезке, І, 55; II, 215.
381 Ьаизіїгег ипй зскіезізсйеп Вгапс1§гаЬег іп Войтеп, М2К, 1906, 42.
382 Киїіига роїі рореіпісоуі'сй па Могауе, Вгпо 1911.
383 Уог§е8сйісйїе Войтепз ипсі Майгепз, 1928, 22.224.
381 Кикоуеі’ зіоуапзке агсйео1о§іе, Ргайа 1931, 19-20.
383 Роеаїку зіоуапзкейо озісіїепі у Сезкозіоуепзки, Ргайа 1946.
383 Доповідь на археол. сесії 1954 р. в Москві, Вопросьі исторнн, 1954, 8, 165.
®” 2агу8, 56. (лужицька культура належить ще не зрізничкованим слов'янам).
Маізіагзге йгіеіе пагойи ро1зкіе§о, Напоіуег 1945, 22.
341 АІІаз іо Ійе ргейізїогу о£ ійе 81ауз, Еойі 1949.
300 Ротогге \у сгазасй рггеййізїогусгпусй, 1934, 34.
301 Ргайгіеіе Роїзкі, 1949, 83.
301 * А. СагНау/зкі, Ріетіопа киКигу Іггсіпіескіеі \у Роїзсе, ІУагзгаууа, 1959.
302 РаНгепкгод, Еигораз Сезсйісйїе аіз Ваззепзсйіскзаі, 230.
303 Козтоз, 49, Львів 1925, 660-766.
3,14 Зргаїуогйапіа РАЧ, ХЬ, 1935, 67.
305 Аііеигора, Вегііп 1941.
3“ Іпйо§егтапІ8сйе Ега§е агсйео1о§І8сй Ьеапііуогіеі, 2£Е, 1902, 211.
81,7 Маппиз, IV, 179, 183, 287,
275
догів школи Г. Коссінни (В. Ля Бавм,”” О. Менгін,”* Е. Петерсен,4” Б. Ріхтго-
фен,4М Ф. Альтгайм,4'® Л. Цоц).4'“
З інших дослідників румунський археолог В. Парван”' вважає лужиць-
ку культуру ілліро-трацькою, англійський археолог В. Чайльд — трацькою,* 400 401 402 403 * 405 *
югославський археолог В. Мільойчіч приписує її іллірійським венетам і пра-
слов’янським вендам та дошукується її прабатьківщини в північній Угорщині
(комітат Гевеш) і на Словаччині,40" ленінградський археолог М. Артамонов
приписує лужицьку культуру люгіям,4"7 яких згадують античні історики Та-
ціт та Страбон. Серед українських дослідників М. Міллер схиляється до дум-
ки, що лужицька культура не є ні прагерманською, ні праслов’янською, а на-
лежить до тієї стадії розвитку індоєвропейської раси, коли цього розподілу
ще не було.
На нашу думку, племена з лужицькою культурою, які в двох остан-
ніх тисячоріччях до Хр. займали майже всі сучасні польські та чеські землі,
а також частину Саксонії й Бранденбурґії аж по Берлін, були переважно на-
щадками індоєвропейських племен із шнуровою керамікою, і їх треба, знай-
більшою правдоподібністю, вважати за предків західніх слов’ян.40’
До повного їх визнання яко праслов’ян все ще стоїть на перешкоді прірва
в тяглості археологічних пам’яток між тілопальною лужицькою культурою
бронзової й ранньої залізної доби і такою ж культурою ранніх слов’ян IV -
VI ст. по Хр. Зусилля Й. Костшевського заповнити цю прірву переконливими
матеріялами-знахідками досі були безуспішними.
Пізня бронзова доба. Кінець бронзової доби в Україні, що
припадає на перші сторіччя останнього тисячоріччя до Хр., — це, за виїм-
ком степової України, вже перехід до ранньої залізної доби, яка тоді вже
розпочалася в центральній Европі. Вплив її позначився передусім на кераміці,
яку - - на західній зразок — стали тепер закінчувати в диму і вигладжувати
аж до металічного блиску. Перші зразки цієї нової ганчарської техніки чи
моди з’явилися, в сусідстві з Україною, на трацькій території, в Семигороді
і звідтіля перейняли її ганчарі Побужжя, Подніпров’я та Подністров’я. Ра-
зом з цією чорною блискучою керамікою раннього гальштатського типу з’я-
вився в Україні, також за виїмком її степової частини, бронзовий бляшаний
посуд, імпортований з Подунав’я.
В південній Україні впливам нових, західніх культурних течій підпало
в першу чергу населення Побожжя. Його тогочасна культура має в архео-
Сегтапеп ипсі Аіізіауеп іп ВеиїзсЬІапсІ, АИргеизвізсйе Еог8сїіип§еп, II,
1925, 5.
1УР2, XVI, 1925, 124, 126.
400 Иеие ЕгйеЬпіззе йЬег £гиЬ§егтапізсЬе Киїіиг іп ЗсЬІезіеп, А118сЬ1е8іеп,
Вгезіаи 1929, II, Ней 3, 235.
401 Віє ІІгЬеітаі Йег Зіауеп, II Міесігупагосіоууу гзагсі 8Іа\УІ8Іб\у, ІУагзгаууа 1934.
402 Сегтапіеп 14, 1942, 197.
402 Уоп Деп Матти1за§егп ги Деп ДУЇкіп^еі-п, 1944, 51.
404 Сеііса, 193-194.
403 Тйе Вгопге А§е, Ьопсіоп 1930, 245.
400 2иг Егаде Йег “Ьаивіігег ІУапсіегипд”, Сегтапіа XXX, 1952, 319, 323.
40, Спорньїе вопроси древнейшей исторни славян и Руси, КСИИМК, VI, 1940, 5.
403 Я. Пастернак, Бронзова доба, ЕУ, І, 384.
276
логії назву білогрудівської культури - - від Білогрудівського лі-
су біля м. Умані, де вперше виявлено пам’ятку нього типу. Досліджували їх
її. Курінний (1918 - 1923, 1925 - 1926),109 Б. Безвенглінський (1926),”“ О. Те-
реножкін (1949),4,1 О. Лагодовська (1949 - 1950),4,3 С. Березанська й Г. Ти-
тенко (1951 - 52)* 410 411 * 413 та Б. Граков і О. Тереножкін (1955 р.).41‘
Носії білогрудівської культури залишили по собі два роди пам’яток
— подібні до могил попелища і багато побутових залишків на місцях свого
поселення. їх поховань ще не вивчено.
Білогрудівські попелища - - це підвищення-насипи з попелу та різних
побуювих залишків. Одні з дослідників (II. Курінний, Т. Пассек) вважаюсь їх
за тілопальні могили, інші (О. Тереножкін) вбачають у них побутові залиш-
ки на місці довгочасних поселень, і їхній погляд, думаємо, правильніший, бо
ніяких слідів поховань у попелищах досі не виявлено.
В одному з попелищ у Б і л о г р у д і в с ь к о м у лісі, в насипу із
чорнозему, попелу та побутових залишків П. Курінний зібрав: сім великих
вкладнів до серпів, кам’яне долото, уламок крем’яної шліфованої сокири, ба-
гато відлупів кременю, кістяне шило й долото, понад півтори тисячі уламків
різного глиняного посуду, багато прясличок та інших глиняних виробів, ви-
паленої обмазки стін, дрібних камінців та кісток свійських і диких тварин.415
Дещо ясніший образ дали розкопи попелищ в С и н и ц ь к о м у лісі
біля с. Краснопілки, Уманського р-ну. Під серединою насипу О. Тере-
ножкін знайшов на невеликому підвищенні три вогнища, і це дало йому під-
ставу вважати попелище за залишки житла, а його насип — за румовище йо-
го стін.4'”
Серед кераміки білогрудівських попелищ є горщики, вази, миски, кухлі
з вухами і банькуваті міньятюрні посудники. Окрему групу становить чо р-
н и й лощений посуд, прикрашений відбитками зубчастого штампу. Крім ке-
раміки трапляються в попелищах кам’яні сокири-молоти з дірою на топори-
щі, кам’яні зернотерки і глиняні формочки відливати бронзові предмети.
Поселення носіїв білогрудівської культури досліджувано біля сс. Соб-
к і в к и й Краснопілки, Уманського р-ну, і біля с. С а н д р а к і в, Хміль-
ницького р-ну. До того часу належить також спідня частина культурного ша-
ру городища в с. Суботові, Чигиринського р-ну.
Найбільше з цих поселень, площею до 10 гектарів, знайшли С. Бере-
занська і Г. Титенко на відкритому березі потоку біля с. С о б к і в к и. Воно
складалося з багатьох глинобитних хат, в яких і біля яких виявлено вогнища,
4"“ Дослідження Білогрудівського могильника, ВУАК, Коротке звідомления за
1925, К. 1926; Розкопки білогрудівських могилоподібних горбів, ВУАК, Коротке зві-
домления за 1926, К. 1927, 79 - 83.
410 Могила ч. ХП Білогрудівського могильника біль м. Тумані, ВУАК, Корот-
ке звідомления за 1926, К. 1927, 173.
411 Поселення білогрудівського типу біля Умані, Археологія, V, 1951.
4,3 Поселення часу пізньої бронзи в с. Сандраки, Археологія IX, 1954.
413 Поселение предскифского времени в с. Собкова, КСИА, І, 1952,- їх же, Нові
розкопки пам'яток білогрудівського типу, Археологія, IX, 1954.
414 Звідомления з розкопів авторами ще не публіковане.
415 П. Куріииий, Дослідження білогрудівського могильника (як вище).
4|" О. І. Тереножкін, Поселення білогрудівського типу біля Умані (як вище).
277
кераміку, кам’яні зернотерки, крем’яні серпи, глиняні пряслички до веретен
і кістки свійський тварин/” У більш забезпеченому, як виходить з розкопів
О. ,'Іагодовської, місці було розташоване поселення біля с. Сандраків. Во-
но стояло на підвищенні, захищеному з двох боків крутими схилами, а з тре-
тього, приступного, був викопаний рів і насипаний оборонний вал. У госпо-
дарських ямах на цьому поселенні, як також і на поселенні біля с. Красно-
пілки, знайдено багато крем’яного приладдя, яке вказує на хліборобське
зайняття їхнього населення, бронзові вироби і найбільше уламків глиняного
посуду. Цей останній мав форму високих банькуватих і тюльпануватих 'гор-
щиків з валковим орнаментом і іноді з низкою витиснених зсередини гОрбоч-
ків-горошинок довкола вінців, та мисок
чування поверхнею.4"'
Глиняна посудина із Суботівського
городища.
(за Б. Траковим)
Багатші на висліди були розко-
пи Б. Тракова й О. Тереножкіна на
Суботівському городищі. Вони
виявили там залишки кількох півзем-
лянкових жител з вогнищами посереди-
ні, покрівля яких була підперта вкопа-
ними в землю стовпами. Культурна й ча-
сова єдність цього поселення з назва-
ними вище зазначена аналогічними фор-
мами посуду, крем’яними вкладними до
серпів, кам’яними сокирами з отвором
на топорище, кістяними шилами та мо-
тиками з оленячих рогів. Там знайдено
теж плескатий бронзовий браслет. На
із загладженою й лощеною без закіп-
Броизовин браслет і цельт та залізна
сокира із скарбу на Суботівському
городищі.
(за Б. Траковим)
“’С. С. Березаиская и Г. Т. Титеико, Поселение предсифского времени в с.
Собкова (як вище).
4,8 О. Ф. Лагодовська, Поселення часу пізньої бронзи в с. Саидраки (як вище).
278
зв’язки з долішнім Подніпров’ям вказують уламки глиняних ринок-жарівень,
прикметних для тамошніх поселень. Невідомою досі з білогрудівських посе-
лень знахідкою є викопане тут кістяне черепкове вістря до стріли і вироблені
з костн зовнішні частини (псалії) кінських вуднл.41” Аналогію з тими псалія-
ми знайдено раніше в м. Б е л з і біля м. Сокаля, над Бугом, як імпорт з
трако-кіммерійських земель.4”
На терені племен з білогрудівською культурою П. Курінний знайшов
ще один рід пам’яток, що їх, треба думати, золишили по собі ті самі племена.
Це — б і л о г р у д і в с ь к і кам’яні плити-стелн,®1 видобуті в 1915
ропі із землі в Білогрудівському лісі. Одна з тих стель, що найкраще зберег-
лася, — це плита з пісковику на 103 см. висоти і 10 см. грубини. На однім її
боці вирізьблені металевим знаряддям ознаки людської постаті. Голову пред-
ставляє низький прямокутний (35 х 84 мм.) виступець, нижче технікою пла-
ского рельєфу зазначені обрис обличчя, очі, ніс, ще нижче дві піднесені вго-
ру руки, долонями звернені до тулуба, з широко розставленими пальцями
(поза оранти), біля долонь маленькими горбочками зазначені груди. Нижче
рук, рівнобіжно з ними, двома скісними листвами поперечних валочків зобра-
жені, мабуть, тороки обшивки верхньої частини одежі,’” а гладким широким
поясом на висоті колін обшивка нижньої частини одягу. Під нею двома дозе-
мимн пасмами зазначені ноги, а двома кружальцями стопи. По другому боці
плити-стели рівчаком від спини аж до нижньої листви зазначений стіб одягу.
В другій стелі голова відбита, на висоті рамен легким скосом зазна-
чена палиця з загнутою горішньою частиною, нижче дві стопи на зразок пер-
ших. Разом з цими стелями знайдено ще два кам’яні прямокутні в перекрої
стовпці.
Сліди селищ білогрудівського типу виявлено також у 20 місцевостях
горішнього Подністров’я і в північній Буковині, одначе вони ще докладно не
досліджені. Єдині систематичні розкопи були переведені у 1955 р. І'. Смир-
новою біля с. Магали, Садигорського р-ну, Черновецької области,* 423 * * * 427 а роз-
відкові розкопи Р. Кнітлем у с. Касперівцях (1909),421 Т. Сулімірським
в с. Гол іг радах (1931),“ нами в с. Корничі (1936)'” і Т. Сулімір-
ським і нами в с. Ново сіл ці Костюковій (1931).437 Кераміку цього ж
типу ми виявили також у трьох місцях на терені княжого Галича в с. Кри-
л о с і, Галицького р-ну, Станиславівської областн.
Поселення біля с. Магали, розташоване на високому лівому березі р.
Пруту, двошарове. Долішній, ранішин шар належить до кінця бронзової до-
би (X - IX ст. до Хр.), горішній — до ранньої залізної доби (VIII-VII ст. до
І. Шовкоппяс, Пізній період епохн міді-бронзн, Археологічні дослідження, 146.
УУ. Апіопіешісх, Агс1іео1о§іа Роїзкі, 134 і їі§. 25, N0. 18; Т. Зоїітігзкі, 1УР2,
XXV, 1938, 130, 143, АЬЬ. 7; Ь. Кохіожакі, 2агуз, 73 і ІаЬІ. XX, 7.
431 П. Курінний, Білогрудівські кам'яні стели, Записки ВУАК, І, 1931, 189- 220.
42а За здогадом М. Міппера це є пояси з просвердлених ікол кабана.
423 Поселение культурьі фракнйского гальштата на Буковнне, КСИА, 7, 1957.
4:4 Одна посудина з цих розкопів зберігається у Природничому Музеї у Відні
(ч. інв. 49807).
4=0 2О1У, X, 1935, 23; 1УР2, 1938, карта на стор. 130.
2О1У, XII, 1937, 109. Непубліковаиі матеріяли в музеї “Гуцульщина" в Коломн.ї
427 2О1У, VI, 1931, 87; X, 1935, 23.
279
Кераміка білогрудівсьного типу з Городниці біля Городенки.
(за збірками Музею НТШ у Львові)
Хр.). Перші мешканці поселення жили всі в наземних хатах, і не мали ще за-
лізного приладдя та чорної лощеної кераміки. Інші будували поруч назем-
них хат півземлянки, були хліборобами й скотарями, а їхні ганчарі виробля-
ли посуд — корчаги, миски, черпаки, грубі горщики з вухами для варення.
Вони знали вже як закінчувати, дощити та прикрашати канелюрою парадний
посуд, головно малі вазочки. Вживали, звичайно, й металевих виробів, зем-
лю обробляли кістяними мотиками, збіжжя жали серпами з крем’яними вклад-
ними.
Найбільші розвідкові, непубліковані ще розкопи на частині поселення
в Ново сіл ці Костюковій виявили залишки житлових споруд, багато
уламків глиняного посуду, знаряддя з кварциту й Кости та останки кісток
свійських і лісових тварин. Важливою хронологічною вказівкою є дві фібулі
типу РезсЬіега з бронзового дроту без гачка на кінці крученої (тордованої)
каблучки Л*
На терені с. Крил осу під т. зв. “Галичиною Могилою” на Качкові
ми виявили в 1934 р. землянку з слідами вогнища, а в її насипі чорні блис-
кучі уламки кераміки і кілька тваринних кісток. Другу землянку з такою ж
керамікою, датовану бронзовою глицею, ми досліджували на узгір’ї біля с.
Корнича (Коломия).
В кераміці з усіх названих розкопів і окремих знахідок вирізняється
п’ять головних типів: 1) амфори з півкулястою та стіжкуватою горішньою
частиною, злегка розхиленими вінцями і двома вушками. Колір тих амфор
завжди чорний, блискучий, орнамент жолобкований. Формою вони дуже на-
гадують італійські ранньогальштатські вази типу Уіііапоуа. 2) миски ши-
,2а Непубліковані матеріали в Музеї НТШ (Держ. істор. музей) у Львові. Рису-
нок одної миски в ЕУ, І, 385, мал. 294, ч. 1.
280
Дві бронзові «мальовані фібули
VI - VIII ст. з Борзнн на Черні-
гівщині (внизу) і золотий ема-
льований ковток XII ст. з кня-
жого Гапичв-Крипоса (вгорі).
роко розхилені, тільки всередині чорні, блискучі, прикрашені звисаючими від
вінців концентричними жолобкованими або ритими півколами. Верх вінців
інколи буває карбований, на дні всередині хрест з двох пар жолобків. Про-
стіші миски не чорнені і не орнаментовані. 3) низькі вази у вигляді плеска-
тої кулі із злегка розхиленим горлом та чотирма великими, зсередини витис-
неними ґудзками довкола вичеревка, які обведені знизу концентричними жо-
лобкованими півколами. 4) горщики у вигляді стрункого вазонка з паль-
цевим орнаментом угорі вінців. 5) ч е р п а к и - к у х л і, низькі, вальшоваті
із злегка вгнутими боками і дуже великим, високо понад край посудини ви-
стаючим вухом, що закінчується невеличким ріжком. Аналогічні форми є тіль-
ки в кераміці т. зв. “скитів-орачів" на західньому Поділлі,*“ а їхніх прото-
типів слід шукати в іллірійському культурному крузі.’30 Крім поселень з ке-
рамікою білогрудівського типу, на Подністров’ї відомі й могили з посудом
такого ж типу. Одну з таких могил розкопав Я. Брик у 1931 р. в с. Буків-
н і й, Товмацького р-ну.*31 Вона була тілопальна, біля спалених кісток знай-
дено кілька глиняних посудин. Другу тілопальну могилу з насипом розкопа-
ли ми в 1937 р. у с. Під горі біля Теребовлі, здобувши з неї багато улам-
ків чорненої посудини.432
Третю досліджували ми в лісі “Іванівське” на терені с. Підгороддя
біля Крилосу, Галицького р-ну. В могильному насипі виявлено уламки чор-
неної кераміки і гальштатську скляну жовту намистину з голубими ґудзка-
аіи із білою обвідкою. Під насипом була могильна яма (100 х 190 см.), лише
25 см. глибини, виповнена ясносивою смугастою глиною, неначе з верства-
ми очищеного від вугликів попелу, або з останками роз’їдженого вже гуму-
совими кислотами кістяка. Жадних могильних дарів не знайдено.
У с. В пня тиннях (Заліщики) знайшли, мабуть в могилі, дві ци-
ліндричні неорнаментовані посудини і вазу з широким горлом і злегка роз-
хиленими вінцями, прикрашену двома поземими рядками ритих, потрійних
хвилястих ліній, що нагадують подібний орнамент княжої доби.*33 Цей своє-
рідний орнамент виявлено також на уламках посуду з НовосілкиКо-
стюково ї біля Заліщик, і тому його слід залічити до репертуару орна-
ментаційних мотивів білогрудівського типу.
Пам’ятки білогрудівського типу в доріччі Богу та на горішньому По-
дністров’ї цілковито відповідають одні одним. їх залишило по собі те саме
місцеве хліборобсько-скотарське населення, нащадки давніх трипільців з до-
мішкою “шнуровиків”. Шляхом товарообмінних зв’язків із Закарпаттям це
населення відчуло подих нових культурних течій з альпійських країв і, між
іншим, засвоїло собі нову моду чорного лощеного посуду в ганчарському ви-
робництві. Тому всі пам’ятки по цьому населенню, в сполученні з часом їх 420
420 Т. Зиіітігзкі, йсуіохеіе па хасіюсіпіет Росіоіи, 1936, ІаЬІ. ХШ.
430 УУ. Апіопіеулсі, Агс1іео1о§1а Роївкі, 135; Ь. Міесіегіе, Кегатіка харадпісЬ
вкуівкУсІї тойуі, Ргайа 1926.
431 7(Ж, X, 1935, 23.
432 Непублікований матеріял в Музеї НТШ (Держ. істор. музей) у Львові.
433 Матеріяли були в приватному посіданні в м. Заліщиках.
281
Кераміка та бронзова глиця X - IX ст. до Хр. з поселення біля с. Магали
иа Буковині (долішній шар).
(за Г. Смнрновою)
282
появи у ранній га.іьштатській добі, можна об’єднати одною спільною назвою
українського г а я ьштат у.431
У горішньому доріччі Бугу, на терені давніх неолітичних надбужан-
дів, з кінця бронзової доби походить велике пласке погребище, що його роз-
копував у 1952 р. неназваний дослідник біля с. Ганчарі вки (Белзець),
Золочівського р-ну, Львівської области. Воно налічує сотні поховань, зде-
більша кістякових. У могильному інвентарі змішані елементи двох культур —
лужицької (пугарі з рельєфним орнаментом, бронзові браслети) та комарів-
ської (тюльпануваті посудини).Докладної аналізи цієї важливої пам’ятки,
що мала б бути початковим виявом пізнішої висоцької культури, провести
ще не можна за відсутністю джерельної публікації з ілюстративним матерія-
лом.
До самого кінця бронзової доби слід віднести бронзовий б я я ш а -
н и й п о с у д, знайдений у кількох місцевостях Подністров’я. Цілий скарб
цього роду був викопаний принагідно в с. Кунисівцях, Городенського
р-ну, Станиславівської области. Він складається з п’ятьох півкулястих казан-
ків із подвійними каблуками-вухами, з яких один прикрашений тисненими
зсередини лебединими шийками.316 Близькі аналогії з ними виявлено на Угор-
щині137 та в Баварії434 * * * 438 як імпорт з терену ранньої гальштатської культури ти-
пу Уіііапоуа в Італії. Частини двох подібних казанків знайдено також у с.
Озерянах (Товмач),4” крім того в бронзових посудинах виявлено брон-
зові скарби з сс. Руди (Рогатин) і Корнича (Коломия), які тим самим
датовані на кінець бронзової доби. Уламки посудини з бронзової бляхи і
бронзову фібулю застібувати одежу, викопано в печері “Петрунячка” біля
с. Жабокруків (Городенка).440 * 442
На підставі нанесених на карту знахідок цього типу в Дунайській уло-
говині румунський археолог К. Вульпе"1 реконструювала цілі сітку торго-
вельних шляхів, якими італійський посуд з бронзової бляхи в добі Беначчі
І - II (пізня бронзова доба в Україні) поширювався по центральній Европі.
З них тільки два прямували на північ, в напрямі горішнього Потисся413 і Кар-
434 Цієї нової назви ми вжили вперше у нашому габілітацінному викладі у
1934 р. в Українському Вільному Університеті в Празі.
43'* О. І. Тереножкіи, Кінець бронзового віку, Нариси, 203.
4М МЛ РгіуЬузІауузкі, ЗкагЬ Ьгопгохуу, Тека §гопа копзегіуаіогбіу Оаіісуі хузсіюсі-
піеф 1892, 30-40; В. Іапизі, ХаЬуІкІ, 124-125. Скарб зберігається в Природничому
Музеї у Відні.
137 Р. Кеіпеске, АЕ, 1899, XIX, 319, Таї. І, 2; 327, Таї. IV, 5.
438 Р. Кеіпеске, Аііегіііпіег ипзегег ЬеісІпізсЬеп Уогяеіі, V, Таї. ТУІ, 1032.
4™ IV. РгхуЬу$4аус$кі, Тека §гопа копзегм'аіогбху, 1892, 38.
440 А. Сгизіескі, О іазкіпіасЬ, ВіЬІіоіека угатахузка, 1878, 342; В. Іапизт, 2а-
Ьуікі, 129.
411 К. Уиіре, Ь’езрапзіопе сіеііе сіуіііа ііаІісЬе, Еріїетегіз Васоготапа, III, Кота
1925; інакше представив шляхи цих впливів N. АЬегд, ВгопгеяеіШсЬе ипсі ІгйЬеІзеп-
геііІісЬе СЬгопоІофе, II, 1931, 65.
442 Про знахідки бляшаного посуду в Потиссі писав сербський археолог
М. СгЬіс, Ргесігітзке Ьгопгоуе п&сіоЬу па игеті 08В, Ратаіку агсЬеоІо£іске, XXXV,
РгаЬа 1927, 370-387.
283
Кераміка пізно! еиеолітнчиої доби мар'янівського (1 - 4) типу та пізно! бронзової доби
мапобудківського (5-9) і боидарихіиського (10 -16) типів.
(за В. Ільїнською)
284
лат. Вони виходили з Роеіоуіиш на схід в сторону Вереііького і Яблониць-
кого перевалів.
Лівобережжя. Інші племена залишили по собі пам’ятки кінця
бронзової доби за Дніпром, на Лівобережжі. Це — поселення над річ-
ками Дінцем, Сулою, Ворсклом та Осколом, досліджувані Д. Телегіним,44’
В. Ільїнською444 і Г. Ковпаненко.* 4*'’’ З них найважливіші поселення в урочи-
щі “Бондариха” на лівому березі Дінця, проти Ізюму на Харківщині, і
в с. X у х р а х, Охтирського р-ну, Сумської области, на лівому березі р.
Ворскла. На першому з них виявлено аналогічні з білогрудівськими крем’яні
вкладні до сернів, кам’яні зернотерки, кістяне приладдя для обробки шкір,
уламки глиняного посуду і тваринні кістки. Важливою хронологічною вказів-
кою є знайдені там кам’яні матриці-формочки відливати шестигранчасті брон-
зові сокирки-кельти і залізне шило. Серед кераміки переважають брунатні
або темні горщики з слідами лощення, прикрашені ямочками (трикутник,
овал, коло), відбитками нігтів і наліпленими валками з пальцевим орнамен-
том. Вінця посудин прикрашені рідкою насічкою.44’
На поселенні в с. X у х р а х виявлено залишки півземлянкового жит-
ла і культурний інвентар аналогічний з бондарихським. Серед керамічних ма-
теріялів знайдено посудину чисто білогрудівського тину, що вказує на .між-
племінні зв’язки через Дніпро. Це — тюльпануватий горщик, прикрашений
валком, кінці якого спущені вниз. Над валком і під ним є смужка наколів.447
Одночасне поселення досліджувала В. Ільїнська в Малих Будках,
Недрнгайлівського р-ну.
Кримські пам’ятки кінця бронзової доби досліджували Г. Бонч-
Осмоловський,44' О. Дашевська,44" X. Крис,43" І. Кругликова,4’1 В. Веселов457 і
А. Круглов.4® Тамошні племена, предки пізнішого таврського населення Кри-
му, залишили по собі численні невеликі поселення і поховання в кам’яних
скриньках, охоплені в археології спільною назваю кизил-кобинської куль-
тури (назва від печери Кизил-Коба біля Бахчисараю).
4“' Дослідження поселень доби бронзи на Дінці, АП, VI, 1956, 75 - 84.
444 Нові дані про пам'ятки епохи бронзи в Лівобережному лісостепу, Архео-
логія, X, 1957.
44'' Поселення періоду пізньої бронзи і раннього заліза поблизу Охтирки,
Археологія, XI, 1957, 105 - 113.
44’ Д. Я. Телегіи, Дослідження поселень (як вище).
44‘ Г. Ковпаненко, Поселення періоду пізньої бронзи (як вище).
444 Донсторнческие культурьі Крьіма, "Крьім", 1926, ч. 2.
440 Раскопки симферопольского поселення кизил-кобнискон культури, КСИИМК,
39, 151.
430 Раскопки раннетаврского поселення на Инкермане, КСИИМК, 58, 1955,-
Разведки иа поселений зпохи поздней бронзьі и раннего железа в балке Ашлама
близ Бахчисарая, СА, XXIV, 1955.
4'и Поселення зпохьт поздней бронзьі и раннего железа в Восточном Крьіму,
СА, XXIV, 1955, 74 - 92.
4”“ Стоянки зпохи бронзьі на Керчеиском полуострове близ поселков Ка-
менка, Глейкн и Маяк, История и археология древнего Крьіма, К. 1957, 35 - 39.
4"‘ Археологнческие рабстві на северном Кавказе, КСИИМК, V, 1940, 65 -
69, рис, 12.
285
Основні типи могильної кераміки з долини р. Салгіра иа Криму (1-4 ямннй, 5-8
катакомбний, 9 - 12 кавказький, 13 - 17 Кизил-Кобинський).
(за П. Шульцом)
Сфера к у л ь т оних у я в л е в ь племен бронзової доби дослідже-
на ще дуже мало. Одначе всі дослідники погоджуються в тому, іцо тоді прий-
шов від малоазійських геттітів культ сонця в Україну/'4 У якомусь зв’язку з
ним були т. зв. лябіринти, кромлехи і менгіри, що набули найбільшого роз-
витку в Надпоріжжі. Це, мабуть, тому, що там е необмежена кількість гра-
нітного каменю на будову таких культових споруджень. В.
В. Щербаківський, Основні елементи орнаментації українських писанок
і їхнє походження, Прага 1945 р. відбитка,- М. Міллер, Бронзова доба південної
України, ЕУ, І, 383, його ж, Дон и Приазовье в древности, Мюнхен 1958 р. 60.
286
Л я б і р и н т и - - це викладки у вигляді невисокого тину з кількох
рядів каменю, які творять лінії дуже складної, фантастичної форми, без
будь-якої послідовности в рисунку. В деяких місцях ці лябіринти простя-
галися на кілька кілометрів, стикаючись один з одним своїми кінцями. По-
середині лябіринту звичайно є невеличка забрукована площа, під нею по-
ховання, а довкола ніби залишки тризни. Більшість дослідників схиляється
до думки, що це були родові жертвовища.
Кромлехи - - кола з гранітних брил, поставлених сторч і впритул
одна до одної - - були будовані окремо біля поселень або навколо могил,
і тоді завжди мали вихід на схід сонця. їх призначення, пов’язане з культом
сонця, не викликає вже жадного сумніву.
Менгіри — кам’яні обтесані стовпи, встановлювані в могилі, в
головах покійників або зверху на самій могилі. їх призначення також пов’я-
зане з культом сонця; греки називали їх гномами.
Найдавніші відомості про менгірів в Україні подала К. Мельник-Анто-
нович;* 45" найбільшу їх кількість, часто орнаментованих або в грубо-антро-
поморфній формі, виявив В. Міллер на північному Кавказі.457
Мало є виявів мистецьких н а с н а ж е нь племен бронзової до-
би. Єдиними зразками різьбарського мистецтва того часу є кам’яні намо-
гильні стели. Білогрудівські стели вище вже описані. Одну краще опрацьо-
вану видобули у 1862 р. з могили в с. Наталівці, біля Запоріжжя. Зображен-
ня людської голови на ній незначно виступає понад поверхнею, руки зігнуті
в ліктях і піднесені до висоти грудей; одна з них тримає лук (?), друга бо-
йовий молот. На плечах зазначена шкіра якоїсь тварини із звисаючим хво-
стом. 45,4
П’ять інших кам’яних стел виявлено на просторі між долішнім Дні-
пром і Озівським морем,150 три — біля Тірітаки на Керченському півострові.4""
За всіми технічними ознаками, вони мали бути встановлені на могилах, і в
такому випадку, думаємо, являють собою не якесь божество, а самого по-
мерлого, як це видно з реалістичних деталів одежі (Білогрудівка).
4“" М. Міллер, Дніпрельстанівська археологічна експедиція Наркомосу України
(1927 - 1932), Науковий Збірник УВУ, VI, Мюнхен 1956, 12 - 13.
4СМ Следьі мегалнтнческнх сооруженнй в некоторьіх местах Росснн, ТАС, VI,
т. І, 1886, 107.
4" В. Миллер, Археологнческне наблюдения в области чеченцев, МАК, І, М.
1886, пор. теж: А. С. Уваров, Мегалитнческие памятннкн в Росснн, Древности, VI
вип. З, М. 1876, 269 - 290.
4М О. В. Феиіи, Археологія, V, К. 1951, 222 і рис. 3.
45“ А. И. Тереиожкии, Археологическне нсследовання в 1951 г. на террнторнн
строительства Молочанского водохраннлнща, КСИА, І, 1952, Г. Т. Титеико, Каменная
стела нз с. Первомаевки, КСИА, 5, 1955, В. И. Канивець, Курган раниего бронзового
века у с. Первомаевки на Херсонщина КСИА, 5, 1955, Е. А. Симоиович, Погребенне
кнммерннского временн на Тилнгульском лимане (Капустино) КСИА, 3, 1954, 81 -
85; Л. Д. Дмитров, Археологічне вивчення Нікопільщнни в 1935 - 1936 рр., Наукові
записки Інституту історії і археології України, II, К. 1946, 460.
Т. Н. Кииповнч н Л. М. Славим, Раскопки югозападнон части Тнрнтакн,
МИА, ч. 4, 1941, рис. 50-5; А. Моигайт, Археология в СССР, М. 1955, 200, рис.
287
Кіммерійські нагробні стели з Наталівкн
Казанків (вни
На окрему увагу заслуговує
кам’яна стела, виявлена у 1956
р. біля с. Казанків, Бахчисарай-
ського р-ну, в Криму. В неї ниж-
че пояса є рельєфне зображення
пари людей у танковій позі. Це
очевидно зафіксований момент з
ритуального танцю навколо не-
біжчика, культовим зображенням
якого є та стела.И1
(вгорі), з Тірітаки (внизу,ліворуч) та з
р, праворуч)
А. А. Щепиискнй, Новак антропоморфная стела опохи бронзьі в Крьіму, СА,
1958, кн. 2, 143 - 148.
288
КАРТА X
СКАРБИ БРОНЗОВИХ ВИРОБІВ У ГАЛИЧИНІ, НА ВОЛИНІ Й ЗАКАРПАТТІ
До мистецьких,виявів належить також наймолодша частина наскель-
них зображень тварин, які збереглися на стінах печер згадуваної вище К а-
м’яної Могили в долині р. Молочної на Мелітопільщині, Запорізької
области. Вони були темою останніх праць М. Рудинського.4"3
Підсумки. Згадані тут розкопи і знахідки дають уже доволі ви-
разне уявлення про загальний стан матеріяльної й духової культури в Укра-
їні в бронзовій добі. В центральній частині краю населення займалося го-
ловно хліборобством, уже за допомогою дерев’яного плуга, а в північній,
лісовій і південній степовій • головно скотарством. У ділянці техніки за-
роджується і щораз сильніше розвивається бронзівництво, з’являються нові
ремісники-бронзівники і пов’язане з цим нове зайняття - - гірництво. Зро-
стає внутрішня і експортова торгівля, що дає першії поштовх до нівелізації
племінних культурних відмін. Сприяє цьому нововинайдений віз. Розвива-
ється будівництво наземних хат, з’являються перші укріплені поселення-
городища.
В соціяльній структурі матріярхат поступово замінюється чолові-
чою владою-патріярхатом, що засвідчують поховання жінок і дітей разом
з чоловіками. Помітне також соціяльне розшарування. Культові уявлення ма-
ють свій вираз у тотемістичних віруваннях і шануванні богині родючости (гли-
няні фігурки).4”
С у м е ж н і землі. На північ від України, на Московщині, в
бронзовій добі жили над горішньою Волгою, Клязьмою і Окою племена з так
званою а башівс ькою культурою (назва від села Абашево у північній
частині Чуваської области),404 і згаданою вже вище фатянівською культурою.4"3
Ці люди займалися головно скотарством, менше хліборобством. Вживали мі-
дяного й бронзового приладдя, ховали покійників перші під могильними на-
сипами, другі — в могильниках без насипів. Уся північна частина Московщи-
ни була заселена мисливсько-рибальськими племенами, з прикметною кера-
мікою, прикрашеною відтисками гребінця. Бронзові предмети подивуються
зрідка. Поховання ще не виявлені, а тому можна думати, що в північній лі-
совій частині Европи був тоді звичай виносити покійників на дерево або про-
сто залишати їх відкритими у віддалених місцях на поживу лісовим звірам.
Такий звичай добре відомий етнологам.
Культура бронзової доби в Польщі розвивалася під впливом імпор-
тів, які йшли з півночі із прибалтійських країв і з півдня із Семигороду, бо
на місці не було природних покладів обох необхідних для виробництва брон-
зи металів — міді та цинку. Одначе з готовими виробами у Польщу імпорту-
валось також сировину, і тому доволі рано розвинулося там власне бронзів- * 40
400 М. Рудинський, К вопросу о наскальньїх изображеннях Каменной Могнльї,
КСИА, 7, 1957, 20 - 31.
403 Стаття І. К. Свєшнікова п. н. Підсумки дослідження культур бронзової доби
Прикарпаття і західнього Поділля (Львів 1958) була нам недоступна.
431 В. Смолии, Абашевський могильник в Чувашской республике, Чебоксарьі
1928.
40“ О. Кривцова - Тракова, Хронологня памятинков фатьяновской культурьі,
КСИИМК, XVI, 1947, 22 - 23,0. Бадер, Фатьяновские могильники северного Подмо-
сковья, МИА, 13, 1950, 70 - 89.
19
289
ництво. Місцеве хліборобське населення витворює в той час відому вже нам
лужицьку культуру. В наслідок еволюції, уявлень про позагробове життя во-
но переходить поступово від кістякових до тілопальних поховань.
Сумежну з південною Україною Румунію заселяли в бронзовій
добі різні племена, яким античні історики дали спільну назву траків. Гори-
стий край не давав змоги розвинутися жвавішим міжплемінним взаєминам,
і тому матеріяльні залишки вказують на одночасне існування кількох куль-
турою доволі відмінних груп населення. Декотрі з них вже укріплювали свої
поселення, мабуть, від східніх степових кочовиків. Не зважаючи на природне
мінеральне багатство Семнгороду, бронзове знаряддя досить рідко трапля-
ється на поселеннях. Тож можна припускати, що трацькі бронзівничі май-
стерні працювали головно на експорт в обмін за збіжжя, якого не міг у до-
статній кількості продукувати власний гористий край.
290
РОЗДІЛ
VI.
Скито* сарматська доба
(800 — 0 до Хр.)
Перший у виробництві широко застосований метал-бронза, який дав
назву окремій, понад тисячолітній добі розвитку цивілізації, згодом
так поширився, що став необхідним у щоденному житті, господарстві, в полі
і в бою. Гірники, які працювали примітивним способом, неспроможні були
в достатній кількості постачати бронзівникам потрібної для виробництва си-
ровини, і тому бронзові предмети зростали в ціні. Міняйли-торгівці збирали
старі ушкоджені речі на перетоплення (вони знаходяться у скарбах разом з
новими), одначе й це не розв’язувало проблеми. Виникла потреба в іншому,
дешевшому, практичнішому й поширеннішому в природних рудах металі. Ним
стало залізо.
Податки витоплювання заліза з руди і його першої обробки закриті
заслоною глибокої, сивої давнини. Де цей новий метал, необхідний нині для
людства, вперше був виявлений, і коли це сталося — мабуть, назавжди за-
лишиться таємницею. Одне тільки відомо, що вже більше як 2000 років до
Хр. в Месопотамії і в Малій Азії почали робити прикраси та різні дрібні пред-
мети хатнього вжитку спершу з метеоритного заліза, а пізніше із добутої
з землі залізної руди. Перші згадки про залізо в писаних джерелах з’явля-
ються у XIV ст. в листуванні єгіпетського фараона Аменемготепа IV з гет-
тітським царем Хаттушілем.
Звідкіля прийшло знання обробки заліза в Україну, про це говорить
грецький античний переказ, за яким перші навчились обробляти залізо ха-
ліби. Це плем’я, що його згадує Геродот, мешкало на західніх берегах Кас-
пійського озера, в сучасному Дагестані, і виробляло найдавніше крицю. То-
му можна думати, що саме звідтіля прийшло залізо в Україну, а не від ма-
лоазійських геттітів, як здогадуються західньоевропейські дослідники, між
ними й чеський археолог А. Стоцький.1
Залізо в Україні з’являється під час приходу скитів, і тому греки змі-
шували їх з халібами й називали винахідниками заліза.
1 А. $Госк.і/ СесЬу V с!оЬ<’; іеіегпе, РгаЬа 1933, 5.
291
І справді, в Україні, на її північно-східній периферії, найдавніші сліди
місцевого виробництва заліза —- гамарства походять уже з другої половини
II тисячоріччя до Хр. Вони були виявлені на поселенні того часу біля м. В о-
р о н е ж а у вигляді залізного шлаку і залізного шила ковальської роботи.
Під кінець того ж тисячоріччя окремі залізні предмети зрідка трапляються
уже в степовій частині України, у племен із зрубними похованнями.2
Приблизно в той же час знання виробництва залізних предметів прийш-
ло також до Греції, з XI ст. воно почало ширитися в Італії, а в центральну
Европу дісталося приблизно на сто років пізніше. Там, на горішньому Поду-
нав’ї і в сумежних краях, швидко витворився могутній виробничий і дуже
експансивний центр, культура якого дістала в археології назву гал ьштат-
с ь к о ї. Прикметний для неї чорний (графітований) посуд з металічним по-
лиском припав до вподоби в Европі, і нова “мода” поширилася по всіх части-
нах континенту, в Україні аж по Кавказ.
Видобувати залізну руду, головно в лісистих околицях, було легше,
як мідяну. Для цього довгий час не треба було окремих справжніх копалень:
вистачало збирати на поверхні землі куски так званої болотняної руди або
тільки копати невеличкі ями. Біля таких місць звичайно й витоплювали залізо.
У природі залізна руда знаходиться частіше як мідяна і цинова — в
Україні її дуже багато — одначе, не випадково залізну руду почали опра-
цьовувати багато пізніше як мідяну. Справа в тому, то мідяна руда топить-
ся вже при температурі 1084° С2, і таку температуру можна було витворю-
вати в бронзовій добі, а залізо потребує для перетоплений приблизно 1530° С.
Такої високої температури не можна було досягти в звичайному горні, і тому
для витоплювання залізної руди придумано спеціяльне горно, якого й досі
вживають деякі примітивні племена. Це була кам’яна скринька з двома мали-
ми отворами на протилежних стінках. Туди насипали болотняну руду, пере-
кладаючи її прошарками жевріючого вугілля, потім ущільнювали горно гли-
няною обмазкою, в залишені два отвори вкладали глиняні рурки від коваль-
ських міхів, і тими міхами вдували всередину ненагріте, “сире” повітря, ки-
сень з якого, спалюючись, підвищував і підтримував високу температуру в
горні. Такий спосіб витоплювання заліза з руди зветься в археології сиро-
дутним або кричним способом. Важкі частини заліза осідали при цьому на
дно і творили там зливок доволі чистого заліза, т. зв. крицю, яку потім очи-
щали куванням в кузнях. В тому й була засаднича різниця між міддю і залі-
зом, що мідь одержувалося в плинному стані і її можна було наливати у мат-
риці-формочки, а залізо виходило з горна тверде, і з нього можна було ви-
готовляти предмети тільки шляхом кування. Це й породило новий рід вироб-
ничої техніки і новий рід ремісників — ковалів. Вони були всюди у великій
пошані, і бог-коваль подибується в мітології багатьох старовинних народів.
Таким був мітичний Табулкаїн, український Сварог, грецький Гефайст, гер-
манський Вілянд, етруський Сефляй і фінський Ільмарінен.
Виробництво кращого, твердішого й гострішого знаряддя значно при-
скорило розвиток різних ділянок виробничої техніки, стало дуже помічним
у хліборобській праці (винахід коси) і в хатньому господарстві. Одначе, во-
Б. Н. Граков, Старейшие находки жепезинх вещей в европейской части террн
тории СССР, СА, 1958, кн. 4, 3-9.
292
но принесло також багато шкоди людству сильнішою і різноманітнішою збро-
єю, яка заохочувала до частіших воєн. В цілій Европі помітно тоді вирівнян-
ня, універсальність у різних виявах матеріяльної культури. Це можна пояс-
нити великою життєздатністю “залізної” культури й живими торговельними
зв’язками, які поширювали нові винаходи по найдальших закутинах конти-
ненту. Звичайно, у висліді скріплювався патріярхальний лад.
Залізна доба глибоко позначилася також у ділянці духової культури
людства, зокрема у сфері культово-філософічних уявлень. Це була доба твор-
ців нових світових релігій. На Далекому Сході жив і проповідував тоді вели-
кий мудрець К он фу цій (550 - 478 рр. до Хр.), засновник національно-
державної релігії Китаю, в якій не існувало ще поняття Бога і згадувалось
ближче неокреслене небо, а вся етика базувалася на родинному житті.
В Індії великий учитель народу Ґватама-Будда (приблизно 560-
480 рр. до Хр.) заснував першу універсальну релігію в Азії, яка виходила
з міркувань про ціль людського життя і обіцяла по смерті нірвану, як звіль-
нення від усіх терпінь.
В Ірані діяв у VII ст. пророк 3 о р о а с т р, який закликав богів і лю-
дей боротися із злом. Його вчення панувало в Ірані аж до VII ст. по Хр.
В Европі можна тільки одного Пітагора порівняти з названими трьо-
ма азійськими мудрецями залізної доби. Цей грецький мислитель жив при-
близно між 570 і 500 р. до Хр., перший назвав себе філософом і вважав ма-
тематику за втілення живої гармонії світу. Він перший у Греції проповідував
безсмертність і мандрівку душ.
На майже одночасну появу названих мислителів (троє з них жило в
VI ст. до Хр.) звернув увагу латиський археолог В. Станка. Він висловив гі-
потезу, що, можливо, причиною цього синхронізму було винайдення заліза
і великий вплив, який мало нове, краще від давнішого, значно дешевше й
тому доступніше залізне знаряддя на господарство, ремесло й соціяльний
устрій людства в залізній добі.3 Гіпотеза ця дуже оригінальна, одначе мало
переконлива, бо - - як правильно завважує М. Міллер - - філософи з’явля-
ються в наслідок розвитку цивілізації, культури та письма, а не від самого
заліза.
Залізна доба поділяється в європейській археології на два періоди:
раніший переходовий від бронзи до заліза — це гальштатсьа доба
(назва від м. Гальштату у долішній Австрії) і пізніший вже чисто залізний —
лятенська доба (назва від мілини Ля Тен у Найшательському озері в
Швайцарії). Як межу між ними кладуть звичайно половину останнього тися-
чоріччя до Хр. Цей поділ можна в Україні застосувати тільки до західніх зе-
мель, де є більше пам’яток гальштатського і лятенського типу, занесених ту-
ди новими зайдами — венедами, поморськими праслов’янами, кельтами, тра-
ками і племенами з лужицькою культурою. Для залізної доби в центральній,
східній і південній Україні краще підходить її поділ на передскитську, скит-
ську та сарматську доби з їхніми пам’ятками по місцевому хліборобському
населенню, по чорноморських грецьких колоністах та по ранніх азійських ко-
човиках — кіммерійцях, скитах і сарматах. Одначе й туди, далеко на схід, до-
3 V. 5Гапса, ТІїе Сгеаі А§е о£ ІУогІсі Нізіогу, РгоЬІетз апсі Візсиззіопз, Ваіііс
ІГпіуегзіІу, НатЬигя 1946, N0. 1
293
ходять впливи панівної в Европі гальштатської культури. Вони цілком ви-
разні в басейні середнього Дніпра і на його Правобережжі, де зустрічається
не тільки чорний лощений посуд, але й металеві прикраси та частини зброї
мають гальштатський характер. Далі, на Лівобережжі, гальштатська керамі-
ка і зрідка інші предмети подивуються на городищах та похованнях місцево-
го населення. Вони доходять аж у Приозів’я (Ростов) і на Підкавказзя,
де М. Міллер знайшов у 1935 р. великий дзбанок-ковшун гальштатського
типу біля скорченого кістяка в похованні коло м. Моздоку.' Також інші
археологи знаходили чимало гальштатської чорнолощеної кераміки першої
половини VI ст. до Хр. у великому могильнику біля м. Моздоку в долині р.
Тереку/
Правобережна Україна. Початок залізної доби на Подніпро-
в’ї дістав в археології назву передскитської доби, яка передувала першій на-
валі азійських кочовиків. Її перші вияви дали себе швидко відчути в лісосте-
повій смузі України, і тоді виникають там укріплені поселення, обведені ва-
лом і ровом. З’являються на тих теренах перші городища, спочатку невеликі,
побудовані окремими родами, а дедалі дуже великі, для цілих племен і їхніх
стад на випадок небезпеки. Поряд з ними існують і неукріплені поселення
давнього типу.
Найбільш відомими і найкраще дослідженими передскитськими па-
м’ятками Правобережної України є городища т. зв. ч о р н о л і с ь к о г о
типу, що їх досліджували М. Третяков,” О. Тереножкін,4 * * 7 Б. Граков з О. Те-
реножкіннм,8 * Е. Покровська і Г. Ковпаненко,0 Е. Максимів і Е. Петровська10
та В. Даниленко.11
Назва городищ цього типу походить від Чорноліського городища на
правому березі р. Чорноліски, біля с. Хирів ки, Знам’янського р-ну, Кіро-
воградської области, досліджуваного О. Тереножкіним у 1949 р. Воно роз-
ташоване на високому виступі між глибокими ярами і має потрійну систему
укріплень із земляних ровів та валів. Розкопи на ньому виявили, що первісне
городище було дуже мале, коло 60 м. у поперечнику і тільки згодом, в міру
того, як приростало населення, було двічі значно поширене і за кожним ра-
4 М. А. Миплер, Отчет о работах археологической зкспедицин ГИМК в Моздоке
ь 1935 г., Археологнческне исследоваиия в РСФСР в 1934- 1936 гг., ИИМК, М.-Л.
1941, 240 і табл. XXXIX, І,- його ж, Дои и Приазовье в древности, II, Мюнхен 1958,
12— 13.
А. Иессен н Б. Пнотровскнй, Моздокский могильник, Л. 1940.
” Звіт про археологічні дослідження 1946 р. в басейні річок Росі і Тясмину,
АП, І, 1949.
Розвідки і розкопки 1949 р. в північній частині Кіровоградської області, Ар-
хеологія, VII, К. 1952; Археологические исследоваиия близ Смельї в 1952 г., КСИА,
З, 1954; Поселення и городища в бассейне р. Тясмин, КСИИМК, 43, 1952,- Комплекс-
ная зкспедицня на Кремеичугской ГЕС и раскопки у Ново-Георгневска, КСИА, 8, 1958.
8 Дослідження 1951 р. на Суботівському городищі, І. Шовкопляс, Археологічні
дослідження, 154.
’ Раскопки около сел Калантаева и Стецовки иа Тясмине в 1956 г., КСИА, 8, 1958.
Археологические памятникн в окрестностях с. Большая Андрусовка, Ново-
Георгневского р-иа, КСИА, 8, 1958.
11 Археолог, исследоваиия 1956 г. в Чигиринском районе, КСИА, 8, 1958.
294
Городище передскитської доби в Чорному лісі
на Кіровоградщині.
(за О. Тереножкіном)
зом укріплене могутнім палом, 12 - 15 м. завширшки в основі і ще й досі 2 м.
заввишки.
Між первісним городищем і першим із пізніших валів є кілька підви-
щень у вигляді могил, відомих уже з опису пам’яток бронзової доби попе-
лищ, які виявилися скупченнями великої КІЛЬКОСТІ! попелу і різних побуто-
вих предметів, головно уламків глиняного посуду. їх постання пояснюється
звичайно довготривалим заселенням одного місця, одначе І. Шовкопляс здо-
гадується, що попелища могли мати також зв’язок із деякими релігійними
уявленнями, зокрема з культом вогню.” Місцем, пов’язаним із культом до-
машнього вогнища й родини, вважає їх також М. Міллер.”
Здобуті з чорноліських попелищ уламки глиняного посуду походять
із високих горщиків, великих двостіжкових посудив, мисок і мініятюрних по-
судинок різної форми. Менші з них мають рапаву поверхню, а високогорлі
двостіжкові посудини закіпчені й залощені до полиску. Рапаві горщики ча-
сто прикрашені пластичним валком з пальцівкою і мають у стінках наскрізні
дірки попід вінцями. Цим вони дуже схожі з посудинами аналогічної форми
18 І. Шовкоппяс, Передскіфськнй період, Археологічні дослідження, 151.
18 М. А. Милпер, Дон н Прназовье, 16.
295
й орнаменту висоцької культури. Прикметні, також лощені парадні кухлики
з кулястим корпусом і високим горлом, прикрашені відбитками зубчастого
штампу.1' Городища чорноліського типу досліджувано також коло сс. Лубен-
ців, Залевок, Головятина і Полудневського, Смілянського р-ну і села Субо-
това та Іванівки (раніше Янич), Чигиринського р-ну, Черкаської области.13
Найважливішим під архітектурним оглядом було городище в с. Калантаєві,
Ново-Георгіївського р-ну, Кіровоградської области, досліджуване в 1956 -
1957 рр. Є. ГІокровською і Г. Ковпаненком.10 Воно розташоване на правому
березі р. Тясмину, природно забезпечене з двох боків глибокими ярами і
укріплене земляними валами з доступного боку та понад схилами обох ярів.
Головний вал від плято мав, як на ті часи, дуже складну конструкцію. Перед
його висипанням, на призначеному місці був побудований з дубових колод
ряд пов’язаних між собою рублених комор, 2.5 м. завширшки, які потім ви-
повнено глиною, можливо й камінням, і присипано землею, вибранням якої
утворено по зовнішньому боці валу рів, іце й досі 4 м. завглибшки. Це пер-
ший в Україні свідок існування вже в ранній залізній добі такої складної
конструкції валів, що стала пізніше прикметною для княжих городищ Київ-
щини (Б і л г о р о д к а). Сліди такої ж конструкції валів виявили Е. Макси-
мів і Е. Петровська на городищі біля с. Великої А н д р у с і в к и, Ново-
Георгіївського р-ну, Кіровоградської области.14 * * 17
Наземні будинки-хати на городищах чорноліського типу були побу-
довані з дерева й глини і розміщені вздовж внутрішньої сторони валів (К а-
л а н т а ї в, Л у б е н ц і). Таке положення під охороною вищого від них валу
давало їхнім мешканцям кращу забезпеку під час ворожого нападу. Цен-
тральна частина городища була незабудована, щоб дати захист мешканцям
довкільних неукріплених поселень на випадок загрози. На місцях колишніх
хат виявлено кам’яні або глинобитні вимощення долівок і поруйновані вогни-
ща, а біля них господарські ями та багато різноманітних речових знахідок.18
Перше місце між знахідками має кераміка того самого типу, що й на
Чорноліському городищі. Чорний лощений посуд буває іноді білоінкрустова-
ний, а миски мають жолобковий орнамент.
Серед інших знахідок подибується багато виробів з каменю, кости й
бронзи. Кам’яні вироби вказують на хліборобський спосіб життя мешканців
городищ. Між кістяними виробами помітні частини кінської вузди —- платів-
ки й зубила (Су ботів).
Окрему групу знахідок становлять бронзові вироби. Цілий їх скарб
був викопаний на городищі в с. З а л е в к а х. В ньому були кінські вудила,
широкий браслет із пластичним спіральним орнаментом, тягарці, позолочені
14 О. І. Тереножкін, Розвідки і розкопки 1949 р. в північній частині Кірово-
градської області, Археологія, VII, К. 1952.
Б. Н. Граков — А. И. Тереножкин, Субботовское городище, СА, 1958, ки. 2,
164 - 178.
18 Е. Ф. Покровская и Г. Т. Ковпаненко, Раскопки около сел Калаитаєва и Сте-
цовки иа Тясмиие в 1956 г., КСИА, 8, 1958.
17 Е. В. Максимов и Е. А. Петровская, Археологические памятиики в окрестно-
стях с. Большая Аидрусовка, Ново-Георгиевского р-на, КСИА, 8, К. 1958.
18 Е. Ф. Покровская и Г. Т. Ковпаненко, як вище.
296
Бронзовий скарб VIII - VII ст. до Хр. з городища біля с. Залевків над р. Тясмином
(за П. Третьяковим)
трапезуваті дармовиси, зливок бронзи і кілька скляних намистин.1’ Про місце-
ве бронзівництво свідчать викопані на городищі біля с. Лубенців глиняні
ливарські форми-матриці для браслетів і уламки тигля.* 20 На інших городи-
щах знайдено бронзові втулчасті сокирки-кельти, браслети, жіночі дрібні
прикраси, кінські вудила і голки з вушком. На городищі в с. Суботові
викопано також залізну сокиру-тесло.
На підставі всіх цих знахідок городища чорноліського типу датується
VIII і початком VII ст. до Хр.21 їх будували й мешкали в них нащадки носіїв
культури білогрудівського типу, тобто нащадки давнього автохтонного на-
селення. Пишна мальована кераміка вийшла вже давно в них з ужитку, за-
лишилася тільки далека ремінісценція фігуральної пластики у вигляді гли-
няних фігурок тварин, виявлених розкопами на городищах у Чорному
Лісі і с. Суботові.
В басейні Дністра городищ чорноліського типу досі не виявле-
но, і залишки матеріяльної культури того часу збереглися тільки на неукріп-
лених селищах і в могильниках. Із селищ досліджувано три: біля с. Луки
Врублівецької (Кам’янець Подільський),22 біля с. Ленківців, Кель-
10 М. Третьяков, АП, І, К. 1949.
20 О. Тереиожкин, КСИА, З, К. 1954,- КСИИМК, 43, М. Л. 1952.
21 О. І. Тереножкін, Розвідки і розкопки 1949 р. (як вище).
22 І. Шовкопляс, Середньодністровоька експедиція 1949 - 1951 рр., АП, VI, 1956,
29 - 37.
297
минецького р-ну, Чернівецької области,23 і в с. Яругах (Могилів Поділь-
ський).=‘ Найцікавішим у висліді було перше з них, розташоване на схилі ви-
сокого лівого берега Дністра між двома глибокими бічними ярами, які про-
різують берег ріки і виходять у його долину. В 1951 р. І. Шовкопляс виявив
на тому селищі залишки двох наземних будівель — ліплянок, ставлених “на
стовп”. Вони загинули від пожежі, і тому відбитки лози добре збереглися на
випаленій обмазці стін. У кожній з них на долівці була колись піч. її черінь
творила верства пласких каменів, вимащених грубим шаром глини, яка добре
випалилася довгим уживанням печі.
На невеличкій віддалі від залишків обох хат-ліплянок виявлено кілька
господарських ям на різні речові залишки, якими був також насичений куль-
турний шар. У кераміці серед цих залишків переважають грубостінні кухонні
горщики з рапавою поверхнею та дірками, може для виходу пари, попід він-
цями, прикрашені пластичними наліпленими валками. Тонкостінних неорна-
ментованих горщиків з лощеною поверхнею багато менше. Далі є півкулясті
черпаки з високим вухом, тонкостінні миски з білоінкрустованими відтиска-
ми шнурка західнього типу і гребінчастого штампу. Парадніший посуд сто-
лового вжитку, прикрашений заглибленим орнаментом, що вже тільки штам-
пованими подвійними спіральками у вигляді поземої латинської літери 8 на-
гадує колишню трипільську орнаментику в Подністров’ї, здебільша білоін-
крустований.25
Разом з уламками глиняного посуду на поселенні в Луці Врублівенькій
знайдено пряслички з глини і просвердлених уламків посуду, кістяні шила,
шліфований кам’яний молоток з невикінченим отвором для ручки і кістки
свійських тварин, що вказують на розвинене скотарство. Мисливство засвід-
чене кістками малих польових тварин. Дослідник поселення І. Шовкопляс да-
тує його, за аналізою керамічних матеріялів, VIII — початком VII ст. до Хр.2"
Кераміка того самого типу визначає також хронологію поселень біля
с. Л е н к і в ц і в у північній Буковині, де між іншими знахідками були кре-
м’яні серпи і кістяне вістря до стріли, та в с. Яругах на східньому Поділлі.
До поселення в Луці Врублівецькій належав, дуже можливо, могиль-
ник з 8 могил, відкритий у 1945 р. і досліджуваний І. Шовкоплясом у 1947
і 1949 - 1951 рр. на лівому березі Дністра. Тут передусім виявлено дуже со-
лідну побудову могильних насипів. Вони були обведені при підошві колом
із великих каменів, на які були покладені менші камінці так, що вкривали
цілу поверхню могили. Потім усе це було присипане шаром землі. Всередині
могили різнилися одна від одної формою могильних споруд, влаштуванням
поховань і похоронним обрядом. Поховання знаходилося просто в земляних
ямах або ямах, вимощених кам’яними плитами. Вони були поодинокі або гру-
пові, кістякові (завжди скорчені) або тілопальні, при чому в одній могилі
виявлено різного типу могильні ями і похоронний ритуал. * 21
23 А. Мелюкова, Памятиики скифского времени на среднем Днестре, КСИИМК,
51, 1953, 60 - 73.
21 М. Артамоиов, Археологические исследования в Южной Подолии в 1952 - 1953
гг., КСИИМК, 59, 1955.
І. Шовкопляс, Середньодиістровська експедиція 1949 - 1951 рр., АП, VI, 1956,
табл. II на стор. 36, чч. 13, 17.
Як попереднє, стор. 34.
298
У найбільшій з могил, що займала в могильнику центральне місце,
виявлено шість кістякових поховань, з того п’ять групових. Могильна яма
одного з групових поховань 275- 130 см. величиною і 60 см. глибиною, ма-
ла дно і стіни викладені добре припасованими кам’яними плитами і містила
п’ять кістяків у два ряди один над одним. Чотири з них лежали скорчені на
правому боці, п’ятий був у сидячій поставі.
Поховання передскитського часу з Луки Врубпівецької.
(за І. Шовкоплясом)
В іншій могилі було десять скорчених кістяків разом на кам’яному ви-
мощенні, поодиноке поховання в ямі без кам’яної обставн і тілопальне похо-
вання. Останнє цікаве тим, що тюльпанувата попільниця, наповнена перепа-
леними кістками, стояла в ньому догори дном на кам’яній плитні, а друга
плитка лежала зверху, на дні попільниці. Можливо, це мало утруднювати
навіть спаленому вже покійникові поворот “з того світу”.
Під час дослідження групових поховань складалось враження, що всі
покійники були поховані не одночасно, а поступово, бо при одночасному по-
хованні 5-10 покійників не можна було розмістити їх на такому невеличко-
му місці, яке займали їхні кістяки у могилі. Це ясно, що викладені камінням
ями з груповими похованнями були родинними гробницями, куди в різний час
ховали померлих членів родини, кладучи тіла новопомерлих на кістяки рані-
ше похованих. На це вказує факт, що в одному з групових поховань (моги-
ла ч. 3) з кістяків подекуди утворився шар кісток до ЗО см. завгрубшки, а
їхні черепи, переміщені при пізніших похованнях, лежали в різних місцях.
Вражає надзвичайна вбогість могильного інвентаря описуваного мо-
гильника. У всіх вісьмох могилах знайдено разом уламок гранітної сокири-
молота, бронзове кільце з платівки, половину литого браслету, голку з вуш-
ком і два кам’яні гострильні бруски з діркою для підвішування. Причиною
299
цього може бути не тільки погане економічне положення населення, але в
однаковій мірі й деяка зміна у поглядах на позагробове життя і зв’язана з
тим необхідність могильного виряду.17
Племена з передскитської доби, що залишили по собі раніші пам’ятки
білогрудівського й пізніші чорноліського типу на Подніпров’ї та неукріплені
селища й могильники на Подністров’ї, слід вважати за нащадків три-
пільських племен неолітичної, енеолітичної і бронзової доби, за ко-
рінне хліборобське населення українських земель.
Лівобережжя України. Місцеве хліборобсько-скотарське на-
селення східніх областей України передскитської доби було в першу чергу
загрожене азійськими кочовиками і будувало вже перші городища для обо-
рони від них. Досліджували їх О. Федоровський і М. Фукс в другій половині
1920-их рр. на Харківщині над горішнім Дінцем, головно під оглядом побу-
дови укріплень.
Характеристичною рисою розташування цих городищ є їх тяжіння до
малих річок і мокрих ярів, подиктоване вимогами стратегічними й господар-
ськими. Вони займають доволі малу площу (8000 - 24000 кв. м.) і мають свої
пригороддя, які часто захищають доступ до води. Входів на городище у ви-
гляді проміжків поміж валами звичайно кілька. Коло них обабіч часто є ями,
мабуть рештки укріплених воріт. Городища здебільша поросли лісом, і то-
му розкопи на них дуже утруднені. В ямах, що їх понакопували шукачі скар-
бів, подивуються уламки місцевого посуду з ямками на вінцях і девізного,
чорно-блискучого, гальштатського типу.'’8 За відсутністю систематичних роз-
копів хронологія донецьких городищ як слід не з’ясована. М. Фукс визнавав
їх скитськими, тепер М. Міллер відносить їх до праскитської доби.3'
По ранніх кочовиках залишилися на Дону, з природи речі, не посе-
лення, а передусім доволі багато окремих знахідок у вигляді бронзових стрі-
лок і частин кінських вудил, що показують їхній завойовний шлях у Подон-
ня й Приозів’я. Такі самі вироби знайдено в могилі VIII ст. до Хр. біля ста-
ниці Чернишевської та у похованні в околицях м. Ростова. Цілий
скарб того ж часу, що складався з бронзових частин кінських вудил, бойо-
вої сокири і мідяної матриці відливати вістря до стріл, був відкопаний у 1939
році біля м. Новочеркаського, Ростовської области.30
У музейних збірках цього ж міста і Ростова над Доном М. Міллер
виявив деякі знахідки, що вказують на товарообмінні зв’язки праскитських
кочових племен Подоння з північним Підкавказзям. Це — бронзові бойові
сокирки і кинджали т. зв. кобанського типу, який дістав свою назву від с.
Верхній Кобан у Північній Осетії. Племена з культурою кобанського
типу заселяли схили гір та підгір’я центральної частини Підкавказзя, зай- * 78
71 І. Шовкопляс, Курганний могильник передскіфського часу на середньому
Дністрі, АП, IV, 1952, І. Шовкопляс — Е. Максимів, Дослідження курганного могиль-
ника передскіфського часу на середньому Дністрі, Археологія, VII, 1952; І. Шовко-
ппяс, Середньодністровська експедиція (як вище, 34 - 37).
78 М. Фукс, Про городища скитської доби на Харківщині, Записки ВУАК, І,
К. 1930, 91 - 112.
м М. А. Мнллер, Дон и Приазовья в древиости, II, 1958, 8.
30 А. А. Иессен, К вопросу о памятниках 8 - 7 вв. на юге Европейской части
СССР, СА, XVIII, 1953, 49 - ПО.
300
Бойова сокира кобаиського типу,
(за М. Міллером)
малися скотарством і витворили у себе окремий бронзівничий центр пізньої
бронзової і ранньозалізної доби. Прикметними виробами цього центру були
оригінальні бойові сокири, вузькі, довгі й вигнуті, мідяні казани, склепувані
з окремих частин, широкі бляшані пояси і різні прикраси. Вони поширюва-
лися шляхом товарообміну на Харківщині, Полтавщині і дісталися аж у Ки-
ївщину (м. Канів).'41 Велике родове поселення з пам’ятками кобаиського
гину було досліджуване Д. Деопіком у 1957 р. в районі Змієвської станиці
в Північній Осетії, над р. Тереком.”*
На пізньому етапі розвитку кобанської культури (VIII-VI ст. до Хр.)
вирізняються три її льокальні варіянти: 1) західній (Кабардино-П’ятигір’я,
до верхів’їв р. Кубані), 2) центральний (Північна Осетія і сумежні з нею ра-
йони) і 3) східній (Чечено-Інгушська АССР). Вони відповідають трьом спо-
рідненим між собою племінним групам.”
Південну смугу України займали в праскитській добі кіммерійці,
іранські кочовики-скотарі, що на переломі ІІ/І тисячоріч до Хр. прийшли
шляхом через Кавказ і розбрелися по причорноморських степах. Там вони
кочували приблизно два сторіччя, користуючись бронзовим приладдям пів-
нічнокавказького (кобаиського) виробничого центру, аж поки він зовсім не
припинив своєї праці в другій половині VII ст. до Хр. Совєтські археологи
і тут застосовують марксистсько-маррівське “вчення” про переростання пле-
мен та їх культур і заявляють, що “за найновішими даними (якими?) носії
кіммерійської культури походять від племен-носіїв т. зв. зрубної культури”.”
Матеріяльна культура кіммерійців ще не вивчена як слід. На Причор-
номор’ї і Приозів’ї, особливо над долішнім Дніпром, виявлено поселення і
могильні поховання кінця II і початку 1 тисячоріччя до Хр., що належали,
мабуть, кіммерійцям. Скитські кістяні вістря до стріл давнього типу і відсут-
ність молодших пам’яток вказують на те, що життя на тих поселеннях при-
пинилося на самому кінці VII ст. до Хр. з приходом скитів.
” М. А. Миллер, як попереднє, стор. 10.
”* Е. Крупно®, Новьіе источники по древней и средневековой истории Север-
ного Кавказа, КСИИМК, 78, 1960, 110 - 112.
Е. И. Крупиов, Новьіе данньїе по археологии Северного Кавказа, СА, 1958,
кн. З, ПО.
В. Іпьїнська й О. Тереножкіи, Кіммерійці, Нариси, 114.
ЗОЇ
Крім поселень відомі вже також кіммерійські поховання із збережен-
ням давніх похоронних традицій у вигляді кам’яних вимощень під похован-
нями, кам’яних обстав навколо покійників та могильних насипів. Цікаве кім-
мерійське поховання з самого кінця бронзової доби виявлено біля хутора
Лук’янівки на Херсонщині. Під могилою, в ямі під дерев’яним перекрит-
тям, була похована жінка з намистом із бурштинових та блакитних скляних
намистин, бронзовою фібулою, невеликими дармовисами і глиняною посуди-
ною. В “Широкій Могилі” біля с. Малої Лепетихи, Великолепетиського
р-ну на Херсонщині, у складній дерев’яній споруді виявлено поховання кім-
мерійського вождя. Два прегарної роботи кинджали, — один цілий бронзо-
вий, другий залізний з бронзовим руків’ям, датують могилу ранньою заліз-
ною, праскитською добою.м‘
Пізні кіммерійські могили з 750 - 650-их рр. до Хр. дуже мало різ-
няться від поховань ранньої скитської доби. Покійники лежать у них іце
давнім звичаєм скорчені, одначе біля них стоїть уже лощений посуд.
Пам’ятками по кіммерійцях є також ті бронзові предмети із скарбів
і окремих знахідок, що їх можна з певністю віднести до перших сторіч остан-
нього тисячоріччя до Хр. Сюди належать частини зброї і господарське при-
ладдя, які свідчать про високий рівень кіммерійського бронзівничого вироб-
ництва. ” Для кіммерійської культури пізнього часу прикметні ще горщики
з валками, прикрашені пальцівкою і лощені пугарі та черпаки, які дісталися
туди від західніх сусідів.
У старовинній історії України кіммерійці займають окреме місце то-
му, що вони є тією частиною її найдавнішого населення, історична назва
якої збереглася до нашого часу. Сталося це завдяки напівлегендарному Го-
мерові і грецьким історикам Скімнові, Гекатаєві, Евстатієві і головно Геро-
дотові з Галікарнасу.
Кіммерійці - “етнос гісторіайс гностон" (нарід, знаний історіям, тоб-
то історикам) - - каже Евстатій, грецький коментатор Гомерової поеми “Оди-
сея”. За Гомером вони були мешканцями найбільш на північ віддаленої кра-
їни, до якої прибився у своїх подорожах легендарний Одісей. В уяві грець-
ких колоністів Причорномор’я та грецьких істориків кіммерійці були первіс-
ними мешканцями “Скити” -- України. Про це говорить Геродот так: “Ски-
ти — кочовики, що мешкали в Азії, кинулися під натиском масагетів через
р. Аракс (правий доплив р. Кури) на країну кіммерійців. Бо те, що нині ски-
ти займають, було раніше, згідно з переказом, краєм кіммерійців” (IV, 11).
На вістку про зближення великого війська скитів — каже далі Геродот —
кіммерійці вирішили доброхіть залишити свої землі, але їхні царі-вожді рі-
шили звести бій з ворогом. З цього виникла суперечка, а далі й бій, в якому
всі царі полягли. Кіммерійці поховали їх біля р. Тірасу, де ще й досі видно
їхню могилу, і після того стали виходити з краю. Пізніше прийшли скити і
забрали порожні землі”. (IV, 11). І далі додає Геродот: “Ще й нині є в Ски-
тії кіммерійське укріплення (Кіммерікон) та брід-переправа кіммерійська, є
М. ЕЬегІ, Веаііехікоп XII, 181.
31 В. Ільїиська й О. Тереиожкіи, як попереднє, 113.
302
ще й край, що зветься Кі.ммеріею і також так званий Кіммерійський Боснор.
1 видно, що скити прогнали кіммерйців до Азії” (IV, 12).“
Кіммерійці мали бути добре організованим, сильним союзом племен,
коли їхні кінні загони робили походи аж до Малої Азії. Під назвою Ґімірра
їх згадується від половини VIII ст. до Хр. в асирійських клинописних текстах
як нову загрозу з півночі. Пізніше, впродовж майже цілого VII ст. до Хр.
асирійським царям довелося вести затяжні боротьби з кіммерійцями. Під наз-
вою 1'омер вони знані також у Біблії. Проблему кіммерійців в Україні вису-
нув останнім часом (1951) американський археолог Р. Гайие-Ґельдерн. Про-
вівши стилістичну аналізу бронзових знахідок з Середньої Монголії, Китаю
та південно-східньої Азії, він прийшов до висновку, що багато з тих пред-
метів виявляють західні культурні впливи, які йшли в передскитських часах
з Подунав’я, Причорномор’я та Кавказу. Подібність цих східньоазійських
форм із західніми автор ніяк не вважає наслідком самих тільки торговельних
зв’язків. Це мусіло бути — на його думку — переселення племен, яке відбу-
лося в IX -VIII ст. до Хр. Подібних знахідок немає досі в добре досліджено-
му районі Мінусінська у горішньому доріччі Єнісею на Сибіру, і тому вихо-
дило б, що не переселення відбувалося не через південний Сибір, а більше
на південь, через Джунґарську браму, або від Фергани (на схід від Ташкен-
ту) через гірські перевали в улоговину Паміру. Це погоджується з китай-
ськими історичними джерелами, за якими на прикінці IX і на початку VIII ст.
до Хр. західні та північно-західні народи, передусім Нзіеп - уйп, нападали
на китайську державу СИои, аж в 771 р. до Хр. здобули її столицю Нао в
сучасній провінції 8Иеп - зі.
Дослідник не подає навіть здогадної причини цього переселення чи
мандрівки, а тільки натякає на її мілітарний, тобто завойовний характер під
проводом кіммерійців.
Участь в названому переселенні східньоевропейських племен на Да-
лекий Схід брали, за Р. Гайне-Ґельдерном, з великою правдоподібністю, кім-
мерійці, тохари, траки, кавказькі племена та іллірійці або племена, що були
під сильним культурним впливом іллірійців. Провідну ролю мусіли мати кім-
мерійці, бо були, мабуть, найсильнішою тоді політичною та мілітарною по-
тугою серед згаданих племен і жили в сусідстві траків та кавказців. Усе пе-
реселення називає автор понтійською мандрівкою, бо його учас-
ники жили на північ, схід та захід від Понту - - Чорного моря.
Культури, що витворилися в Східній Азії під впливом цієї мандрівки,
мали великий вплив на культуру Індонезії, Мелянезії, Нової Зеляндії і на-
віть через Тихий океан на культуру Америки. Виявила не археологічна ви-
ставка з нагоди Міжнароднього Конгресу Американістів у вересні 1949 р. в
Природничому Музеї в Нью-Йорку.30
“Понтійська мандрівка” - одною чи більше хвилями - і попередня,
що занесла трипільську мальовану кераміку в північний Китай всі вони
йшли із заходу на схід і несли з собою багато здобутків у ділянці матеріяль-
3" В. Латьішев, Известия древ. писателей о Скифии и Кавказе, ВДИ, 1947, 260-
261 (передрук з 1893 р.).
” В. Неіпе-Сеїсіегп, Ваз ТосИагегргоЬІет ипсі Діє РопіізсИе УУапсІегипй, 8еа-
сиіит, II, МііпеЬеп 1951, 225-255.
303
ної та духової культури. Одначе на переломі VIII --VII ст. до Хр. зовсім змі-
нився напрям переселень народів в євразійському просторі. Орди азійських
кочовиків, зрушені зі своїх місць довготриваючою посухою чи потребою ве-
ликих степових просторів для кочового скотарства, одна по одній пересува-
лися на захід, в трав’янисті степи Причорномор’я, несучи з собою знищення,
жах, пожежі та підкорення місцевої хліборобської людности.
Почалося із скитів, кочового іранського народу.''” Наприкінці VII ст.
до Хр. він перейшов з Азії, з північного Ірану, через Дон в Україну, прогнав
із степів у Малу Азію попередніх кочовиків-кіммерійців, розбив східню гру-
пу трацьких племен і змусив частину їх - - агатирсів — перейти через Кар-
пати в Семигород.
Згідно з марксистсько-маррівським “ученням””, совєтські археологи
вважали скитів спершу за автохтонів в Україні, нащадків трипільців, які “ста-
діяльним шляхом” перетворилися в кочовиків і стали предками хліборобів-
слов’ян.* 30 * * * * * * * 38 * І тільки після появи антимаррівської брошури Сталіна” тверджен-
ня про генетичне споріднення слов’ян із скитами було відкинене на науковій
конференції 1952 р. в Москві по доповідях Б. Тракова, М. Артамонова, П.
Шульца та О. Тереножкіна.40 А проте, щоб не викреслити скитів зовсім із
списка праісторичних автохтонних племен України, совєтські археологи вва-
жають тепер скитів за нащадків місцевих, південноукраїнських племен із
зрубною культурою.” Таке твердження не підперте достатніми історичними
та археологічними даними, а деякі західні дослідники (Е. Мінне,42 В. Чайльд,43
В. Щербаківський'*) вважали скитів навіть за монголів.
Важливий аргумент в нашу користь подали останнім часом, мимоволі,
самі совєтські археологи - - В. Ільїнська й О. Тереножкін в уступі про скит-
ський звіриний стиль. “Дуже істотно, -- пишуть вони, що на півдні Схід-
ньої Европи немає пам’яток скіфського звіриного стилю, які за своєю дав-
ністю були б старіші від знахідок на Темір-горі (друга половина VII ст. до
Іранськими кочовиками вважають "царських скитів" М. Ростовцем, Л. Ні-
дерле, М. Міллер, В. Щербаківський, А. Спіцин, Б. Граков, І. Шовкопляс і багато
інших дослідників, останнім часом Б. Граков і А. Мелюкова (Об зтнических и купь-
турньїх различнях в степньїх и лесостепньїх областях европейской части СССР в
скифекое время, Вопросьі скифо-сарматской археологии, 1952, 93.).
зд А. Мишулин, Источники о скифах и изучение культурьі дославянского насе-
лення в истории СССР, ВДИ, 1947, кн. І, 256 - 262,- С. Семеиов - Зусер, Скифская про-
блема в отечественной науке, Харків 1947.
30 Марксизм и вопросьі язьїкознания, М. 1950.
40 А. Удапьцов — Е. Крупиов, Деятельность ИИМК АН СССР, Вопросьі истории,
1954, кн. XI, 169.
41 А. Тереиожкни, К вопросу об зтнической принадлежности лесостепньїх пле-
мен Северного Причерноморья в скифекое время, СА, XXIV, 1955, 22; В. Ильниская,
О происхождении культур раннежелезного века на Левобережье ереднего Днепра,
КСИИМК, 70, 1957, 27.
42 ЗсуІЬіапа апй Сгеека, СатЬгісІяе 1913.
43 Тйе Агуапв, Ьопсіоп 1926.
44 Формація української нації, Прага 1941, 91.
304
КАРТА XI.
ПАМ’ЯТКИ БІЛОГРУДІВСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
п. є/7')... Виробів цього роду немає в комплексах, які походять з найдавні-
ших скіфських та кіммерійських могил, немає їх і на поселеннях сте-
пової смуги пізньої зрубної культури (розрядка наша) і в па-
м’ятках VIII - VII ст. до н. е. на Північному Кавказі. Те саме можна сказати й
про поховання та поселення кінця бронзового — початку залізного віку на
дніпровському Правобережжі (пам’ятки білогрудівського і чорноліського ти-
пів). Отже, археологічно точно фіксується, що вироби у скіфському стилі
на півдні європейської частини СРСР виникають не раніше VII ст. до н. е.
(розрядка наша). Очевидно, вони з’являються тут разом із скіфськими пле-
менами в епоху їх просування на захід (розрядка наша)”/' Значить:
скити не виникли “стадіяльним порядком” на місці в південноукраїнських
степах, а перекочували (“просунулися”) із сходу і принесли з собою най-
давніші зразки звіринної орнаментики, чужої племенам із зрубними похован-
нями.
Походження звіринної орнаментики також не чисто скитське. Її дже-
рел шукали на Далекому Сході або в сибірських степах Мінусінську (Е.
Мінне,*7 С. Кісельов* 48), в Ірані, Китаї або в центральній Азії (М. Ростовцев*9),
в Туркестані (С. Райнах,50 51 А. Тальгрен7'), в Приураллі або в північній Азії
(Г. Боровка,52 К. Шухгардт,53 54 Г. Шмідти) та в Малій Азії (В. Щербаків-
ський50). А втім, найближчою до правди є, мабуть, думка М. Еберта, що в най-
давніших зразках цієї орнаментики помітні асирійсько-перські елементи, а
вирішальний вплив на її остаточне формування мали грецькі (йонійські)
ювеліри в колоніяльних майстернях південної України. Вони, працюючи на
замовлення скитської верхівки, давали в своїх виробах синтезу її естетич-
них уподобань та релігійних уявлень і старого йонійського мистецького сма-
ку. Тому М. Еберт каже, що “колиска скитського стилю стояла в йонійській
південній Росії
На інше питання, а саме звідкіля взялося в скитів уподобання в зобра-
женнях хижих звірів та птахів, старався відповісти в останній своїй статті
В. Щербаківський. “Тут у Понтіді, - - писав він, — ці речі були орнаменто-
вані звірами не в залежності від естетичних (стильових) вимог, а тому, що
*” У розкопаній там могилі знайдено головки грифів, різьблені з кости.
(О. І. Тереножкін, Звірииний стиль, Нариси, 173).
*" Як попереднє, стор. 174.
4Т ЗсуНііапз апсі Сгеекв, 1913, 270; 8та11 Вгопхез £гот МогїЬегп Азіа, Тіїе
Апїічиагіев Лоигпаї, X, 1 - 23.
48 Древная история южной Сибнри, М. 1951, 240, 250, 268.
*” Ігапіапз апсі Сгеекз іп 8ои£Ь Кизвіа, 1922; ТЬе Апітаї 8іу1е іп 8ои£Ь Киззіа
апсі СЬіпа, Ргіпсеіоп 1929; Ье Сепіге сіє ГАзіе, 1а Киззіе, 1а СЬіпе еі 1е віуіе апітаї,
8су£Ьіса І, 1929.
“ Кеуие АгсЬео1о§ічие, 1901, 42.
51 Соїіесііоп Тоуозііпе, 1917.
83 АгсЬеоІойівсЬег Апгещег, 41, 1926, 369 ££.; 8су£Ьіап Агі, Ьопсіоп 1928.
“ Кипвілуапсіегег, 1919, N0. 1, 3.
54 АгсЬеоІойізсЬег Ап2еі£ег, 1920; ВекепЬег£ег ЕезІзсЬгіЙ, 1921.
Формація української нації, 1941, 101,
58 Зіісігиззіапсі іт АИегІит, 1921, 169; Зіісігиззіапсі, Веаііехікоп сіег Уог-
дезсЬісЬіе, ХНІ, 1928, 79.
20
305
ніби ні звірі на речах мали відвертати вроки, вплив “поганого ока’’ і т. п.
Тому то ці звірячі апотропейони (чортогони) вживалися в як можна біль-
шій кількості, особливо на різних родах зброї, бо зброя вживалася там, де
йшло про людське життя”.57
Найбільше відомостей про скитів завдячуємо Геродотові. Він, мало-
азійський грек дорійського походження (народжений коло 490 до Хр., по-
мер між 425 - 420 рр. до Хр.), був високо як на ті часи освічений і під впли-
вом свого дядька, епічного поета Паніязіса, відбував подорожі до Греції, Тра-
кії, Македонії та Єгіпту, а в половині V ст. до Хр. — у Причорномор’я, до
грецької колонії Ольвії над Бозьким лиманом.™ Він сам бачив край і розві-
дував між мешканцями та приїжджими грецькими купцями про “Скитію”, як
тоді греки називали південну Україну, її історію, звичаї та релігійні віру-
вання.
На підставі власних спостережень та багатьох критично розглянутих
розповідей Геродот у IV книзі своєї історії (Геродоту гісторіон логой) дав
докладний опис краю, клімату, річок, тваринного світу, різних племен, їхніх
звичаїв, національного характеру, способу ведення війни, релігійних віру-
вань, історії та невдалого походу перського царя Дарія на скитів між рр. 513 -
505 до Хр. Цей опис “Скитії” Геродота залишився на довгі сторіччя голов-
ним джерелом історичного пізнання України і взагалі Східньої Европи.™
Крім Геродота, до найдавніших історичних джерел України належать
мітичні оповідання про аргонавтів і Медею, про Одісея, Прометея, Іфігенію,
Ахілла на Білому острові (Левке), гіпербореїв, арімаспів та амазонок, які
впродовж цілого часу тривання античної культури давали грекам приблизне
уявлення про північне Причорномор’я і сумежний Кавказ.™ Майже повну
збірку тих оповідань зладив Б. Латишев,” а ще раніше Укерт.“
Геродот знав три роди скитів — царських скитів (скітай базілейой),
скитів-кочовиків (скітай номадес) та скитів-орачів (скітай аротерес) або ски-
тів-хліборобів (скітай георгой). Перші й другі були справжніми скитами,
азійськими номадами, а іменем “скитів-орачів” та хліборобів Геродот назвав
підкорене скитами місцеве хліборобське населення, нащадків трипільців і
пізніших носіїв білогрудівської й чорноліської культури. На північ віл Ольвії
жило мішане греко-скитське плем’я калліпідів, а на північ від них плем’я ала-
зонів, одні й другі хлібороби, що плекали пшеницю, цибулю, часник, соче-
вицю й просо. Від них на північ жили “скити-хлібороби”, які торгували збіж-
с‘ В. Щербаківський, Про скитів та їхнє мистецтво, Визвольний Шлях, Лондон
1956, кн. IX, 1063.
“ А. ЗсНоІІ, Без Негойоіоз СезсЬісЬіе, 81иІІ§агІ; 1855, 3 - 56;
Т. Мищенко, Бьіл-ли Геродот в пределах Южиой Россіи, Кіевская Старина, 1886.
™ Український переклад IV книги Геродота (Скитія) зладив о. Т. Коструба
ЧСВВ, у Львові 1933 р.
“ М. Возіоуссєу/, ЗкуіЬіеп ипсі Возрогиз, І, 1931, 3.
В. ЬаіузНеу, ЗсуІЬіса еі Саисазіса, е уеІегіЬиз зсгірІогіЬиз Сгаесіз еі Ьаііпіз
соПееіІ є! сшп уегзіопе гиззіса ейідіі, І, Зсгіріогез Сгаесі, 1893; П, Зсгіріогез ЬаНпі,
1906, Петроград. Цю збірку можна сьогодні доповнити з Р. ІасоЬу, Ргабтепіе бег
ЙґіесЬізсЬеп Нізіогікег.
"2 Р. ПскеН, Сео§гарЬіе сіег Сгіесіїеп ипсі Вотег, ПІ, 2; ЗсуІЬіеп ипсі баз Ьапс!
бег Пеіеп обег Бакег пасії сіеп АпзісШеп сіег СгіесЬеп ипсі Вбтег, ІУеітаг, 1816.
306
жям, а далі від них неври (IV, 17). Навколо Геродотової Скитії жили ага-
тирси, андрофаги (людожери), меланхлайни, будини, гелони і савромати.
Етнічна приналежність перелічених племен не завжди певна. Неврів
тепер доволі загально ототожнюють з праслов’янами, носіями висоцької
культури. Агатирсів В. Щербаківський вважав за праслов’ян, предків гуцу-
лів та подоляків, а ,Л. Нідер.іе за траків. Андрофаги і меланхлайни — фінські
307
або сарматські племена, будинів В. Щербаківський мав за кочовиків, Л. Ні-
дерле за праслов’ян, предків росіян, М. Артамонов також за праслов’ян.'”
Про гелонів говорив Геродот (IV, 108 - 109), що це були прогнані з при-
чорноморських емпорій греки, які поселилися між будинами і вживали грець-
кої й скитської мови. Цієї ж думки був Л. Нідерле.” М. Артамонов вважає
їх безпідставно за траків, що принесли в український лісостеп культуру
трацького гальштатуЛ’’
Для археологічних досліджень міста Гелоносу, осідку гелонів у
землі будинів, важливі вказівки дає Геродот (IV, 108). “У них є, каже
він, — укріплене місто з дерева, а ім’я міста Гелонос, і мур (стіна) з кожно-
го боку на сто стадій довжини і високий і ввесь з дерева, так, як з дерева
також їхні хати й святині. Бо там є святині грецьких богів, на грецький лад
побудовані із святими статуями, вівтарями та дерев’яними храмами. Вони
відбувають також свята з оргіями на честь Діоніса щодва роки”.
Жваво дискутованою проблемою географічних відомостей Геродота
була свого часу справа льокалізації в терені міста Гелоносу, що його зруй-
нували скити під час походу на них перського царя Дарія у 512-му р. до Хр.
Давні історики (І. Шараневнч,” І. Забєлін,6’ А. Лаппо-Данилевський,,м Е. Бан-
бери,"’ Равлінсон,” В. Томашек* 70 71) визначали його місце над р. Волгою біля
Саратова або Царицина, не шукаючи археологічного підтвердження для цьо-
го, на терені Великого Новгороду (Сенковський’2 *), Києва (Надеждин,” Л.
Нідерле,74 75 * 77 І. Прашек”), між річками Калміюсом, Міюсом і Самарою (Ф. Брунм)
або над р. Дінцем (Ф. Лінднер"). Тільки В. Щербаківський, спираючись на
археологічних матеріялах, правильно примістив старовинне грецьке місто
Гелонос на городищі біля с. Більського, Зіньківського р-ну на Полтав-
“ Зтиический состав населення Скифии, Докладьі VI иаучиой коиференции
Ииститута Археологии АН УРСР, 1952, 117.
Зіоуапзке ЗіагоЕіІпойІі, І, 1925, 286.
Як вище.
м КгіїізсЬе Вііске іп Діє СезсЬісЬіе Дег Каграіепуоікег, 1871, 25 - 26.
“ История русской жизни, І, М. 1876.
” Скифския древности, ЗОРСА, IV, 1887, 32.
“ Е. ВмпЬмгу, Нізіогу оґ апсіепі £ео£гар1іу атоп£ Віє Сгеекз апсі Потап.ч,
ЬопДоп 1883.
70 НегоДоіиз, III, тар о£ ЗсуіЬіа.
71 IV. ТотаасЬек, Кгіїік Дег аііевїеп МасЬгісЬІеп йЬег Деп вкуІЬізЬеп МогДеп,
ЗіІхип^вЬегісЬІе Дег каізегі. АкаДетіе Дег ХУізвепзсЬаІІеп. Всі. 116-117, ХУіеп.
Библіотека для чтеиия, XXVII, 1838, 103.
,3 Геродотова Скифія, об-ьяснениая чрез слнчеиіе с местиостями, ЗООИД, І,
1844, 93.
74 81оуапвке Зїагогіїпозіі, І, 287.
75 3. Раїек, НегоДої а ргауіазі 81оуапи, Сезке Мивеит Еі1о1о§іске, VII, Рга-
Ьа, 1901, 47.
7" Опьіт соглашенія противоположеииьіх миеиій о Геродотовой Скифіи, Древ-
ности Геродотовой Скифіи, II, 1869, стор. XXII.
77 8куІЬіеп ипсі Діє 8ку11іеп Де.ч НегоДої ипД веіпе Аизіе^ег, ЗіиНйагі 1841, 71.
308
Плян Більського городища (Гелонос) на р. Ворсклі,
(за В. Ґородцовим)
шині, розташованому високо над р. Ворсклом.78 До думки В. Щербаківського
прилучився тепер М. Артамонов.™
Археологічні матеріяли не дають жадних відомостей про організацію
життя та господарства с ки ті в - к очо ви кі в, і тільки грецький природо-
знавець Гіппократ, що жив у V ст. до Хр., подає реалістичний опис побуту
скитів у своєму творі “Про повітря, води і місцевості”. “Скитську пустелю”,
тобто їхні кочовища в південноукраїнських степах, він описує як “рівнину,
багату на траву, але позбавлену дерев і помірно зрошувану. По ній течуть
великі ріки, які відводять воду із степів. Тут то й живуть скити. Вони звуться
кочовиками (номадами), бо не мають будинків, а живуть у шатрах (возах),
з яких найменші чотириколісні, а інші шестиколісні. Вони навколо закриті
повстю і влаштовані подібно до будинків, одні з двома, інші з трьома пере-
ділами: крізь них не проходить ні вода (дощ), ні світло, ні вітер. У таких * 70
™ Ьа вііиаііоп §ео§гаркіцие сіє Іа уіііе сіє Сеіопе й’Негойоіе, Квіе^а ратіа-
ко\уа IV. Петеїгукіем'ісга, Рогпап 1930, 265-286.
70 СА, XXIV, 1955, 10.
309
повозах приміщуються жінки, а чоловіки їздять верхи на конях. В ті повози
запрягають по дві й по три пари безрогих волів. За ними йдуть цілі стада
овець та корів і табун коней. На одному місці вони залишаються доти, доки
вистачає трави для стад, а коли її бракне, переходять в іншу місцевість”.60
Цей опис життя скитів-кочовиків, поданий грецьким дослідником, напевно
з автопсії, цілком погоджується з дотеперішніми археологічними досліджен-
нями, за якими в причорноморських степах не виявлено досі ніяких залишків
укріплених чи відкритих поселень VI - V ст. до Хр.
Глиняний модель скитського воза з Керчі,
(за П. Шульцом)
Серед свійських тварин, що їх розводили скити-кочовики, грецькі
автори називають велику рогату худобу, коней і овець. І справді, багато кі-
сток цих тварин знаходять тепер у степових скитських похованнях. М’ясо
з них варили у бронзових казанах, які мали вигляд глибокої чаші на високій
ніжці. Свиней і кіз скити не тримали, бо вони непридатні для перекочовувань.
На велику ролю молока в харчуванні скитів вказують епітети “молокоїди”
та “доярі кобил”, що ними їх наділяють Гомер та Гесіод. Були відомі також
молочні продукти — сир з кобилячого молока і масло.
Античні історики подають багато відомостей про вдачу скитів-кочо-
виків та їхній зовнішній вигляд. Дуже жорстоко вони поводилися з воєнно-
полоненими — відтинали їм голови, скальпували, осліплювали, кастрували,
приносили в жертву богам, з їхніх черепів робили чаші, а їхні шкіри вербу-
вали. Також пили кров убитих ворогів і стріляли в них затруєними стрілами.”
Відомості істориків і зображення скитів на грецьких мальованих ва-
зах (Кульобській, Чортомлицькій, Воронізькій) та гребені з Солохи дають
добре уявлення про зовнішній вигляд і вбрання скитів. Вони мали довге во-
лосся, що спадало на плечі, бороду і довгі вуса. Верхній одяг складався з
короткого підперезаного в поясі кожуха та вузьких шкіряних штанів або ши-
роких шараварів із вовняної тканини. Голови вкривали гостроверхим шкі-
ряним або повстяним башликом, на ногах мали шкіряні полуботки, прикріп-
лювані ременем довкола гомілки.
Жіноче вбрання складалося з довгої широкої одежі, зібраної біля
шиї і на руках та підперезаної в поясі, на яку зверху був накинений наче * 81
60 В. Патьішев, ВДИ, 1947, кн. 2, 296.
81 І.. Міегіегіе, Зіоуапвке ЗіагоИіповіі, І, 244.
310
плащ-халат з довгими вузькими рукавами. На голову вбирали кінчасту шап-
ку або шапку з плескатим верхом, що розширялася вгору, прикрашена в обох
випадках золотими бляшками.
Чоловіче й жіноче вбрання скитів було нашиване великою кількістю
золотих бляшок з різними штампованими зображеннями. Золотарськими при-
красами були масивні нашийні обручі-гривні в чоловіків і жінок, намиста,
браслети, ковтки та дармовиси біля вух — усе те із золота.82
Бойовий виряд скитів складався з коротких залізних мечів (акіпакез)
чи радше довгих кинджалів із серцюватою насадою, ратищ (дротиків) та лу-
ків. Стріли були двогранчасті, залізні, частіше бронзові, і носили їх у шкі-
ряних або дерев’яних шкірою обшитих сагайдаках. Знатні скити мали сагай-
даки (торити — &огу1оз), особливі футрали на луки та стріли разом.83 До
захисного узброєння багатих скитів належали панцери з бронзових або ду-
же рідко залізних лусок, іноді підперезані широким шкіряним поясом-чере-
сом, до якого підвішували сагайдак, меч і кам’яний гострильний брусок.
Бронзові шоломи були грецької або місцевої роботи. Носили скити брон-
зові наголінники та малі щити з ременів, лози або дерева, обтягнені шкірою.
Звичайно, у скитів, які більшу частину життя проводили як вершни-
ки, мусіли бути вигідні, м’які сідла, але за знахідками в могилах вони відомі
тільки з IV - 111 ст. до Хр. Стремен у той час ще не було.
Під суспільно-соціальним оглядом скити-кочовики являли собою союз
племен, кожне з яких мало свого вождя і могло іноді діяти цілком самостій-
но. Згодом влада окремих вождів послабла, і в IV ст. до Хр. вона зосереди-
лася в руках одного тільки царя-деспота Атея з “царських скитів”, що, як
свідчить історик Страбон, “панував над більшістю тутешніх варварів”.
Кочові скити мали багато своїх ремісників, які виробляли потрібне
для хатнього господарства знаряддя і предмети особистого вжитку. Перше
місце між ними займали ковалі, які виготовляли частини зброї, кінського за-
прягу і бляшаний посуд. З часом малі похідні (таборові) кузні не могли вже
задовольнити щораз більшого запотребування на зброю і знаряддя для ре-
місничої та хатньої прані. Виникла потреба у великому постійному центрі
ковальського виробництва, і так постало наприкінці V ст. до Хр. недалеко
Криворізького басейну добре укріплене селище, по якому залишилося тепер
К а м ’ я н с ь к е городище. Воно розташоване на лівому Дніпровому березі,
в місці, захищеному водами Дніпра, Конки та Білозерського лиману, а від
степу — великим валом. Його досліджували В. Соколов (1892),81 Д. Сер- В.
™ Е. Мігша, ЗсуІЬіапз агні Сгеекз, СатЬгій§е 1913, 44-45;
В. Ільїнська, Одяг скіфів, Нарис», 142 - 143.
"3 Е. Виїапда, Во^еп ипй Р£еі1 Ьеі Йеп Убікегп (ІС8 АИегІитв, АЬкапсПип^еп
Йе8 агсЬеоІ. ері§га£. Зетіпагз, 15, УЧеп 1913;
Б. Фармаковскій, Золотьія оббивки налучій (горитов) из чортомльїцкаго Кургана и
из Кургана в м. Ильинцах, Сбориик археол. статей А. Бобринскому, СПетерб. 1911,
44 - 118.
84 Белозерское городище на Днепре, Кіевская Старина, 1892, XXXVIII, 225-245.
311
Скитська залізна зброя старшого (VI ст. до Хр.) та молодшого (У-ІУ* ст. до Хр.)
типу з могил Середнього Подніпров'я.
312
дюков (1899 - 1900),85 * Ф. Кіранов (1929),80 А. Дмитрів (1935 - 1936),87 Б.
Граков (1937 - 1940, 1944 - 1946, 1949 - 1950),м О. Кривцова-Гракова 1949)"’
та Н. Погребова (1952),"° які виявили на його терені у спідніх шарах сліди
поселення носіїв ямної культури та невелике поселення праскитської доби.
Після того, по 400-річній перерві, на тому місці поселилися скити, розбуду-
вали поселення до нинішніх розмірів (коло 12 кв. км.),'" і укріпили його ва-
лом, щоб забезпечити себе від своїх же таки одноплемінців.
Кам’янське городище стало водночас організаційним центром скитів-
кочовиків у південній Україні, столицею їхньої держави між Дністром і До-
ном, яка була під владою деспотів з орди “царських скитів”. Про це свідчить
наявність на ньому акрополю — додаткового укріплення на найвищому місці
з високим валом (5 м.) та глибоким ровом, царські мешканці якого прожи-
вали в мурованих будинках і вживали багато імпортованого грецького посуду.
Поза акрополем, що був прототипом пізнішого “дітинця” на городи-
щах княжих часів, виявлено багато залишків наземних хат, ліплянок та пів-
землянкових житлових споруд, які водночас були житлами та майстернями
ремісників-металюргів. Вони були побудовані з дерева “на стовп”, а стіни їх
були плетені з лози, хмизу і вимащені обабіч глиною. При будові застосо-
вувано вже цвяхи і скоби. Біля житлових будинків були господарські ями,
печі і сиродутні горна витоплювати залізо з криворізької руди. Досліджен-
нями виявлено відсутність поділу прані між ремісниками-металюрґами. Вони
були водночас ковалями, що мали діло з залізом, і ливарниками-бронзівника-
ми, що виготовляли вістря до стріл та різні прикраси з міді й бронзи. Розко-
пами здобуто багато їхнього ремісничого знаряддя (молотки, пробійники,
зубила) та виробів (сокири, серпи, ножі, шила, цвяхи, скоби), а також куски
залізної руди та витопленого вже (кричного) сирового заліза.
Слідів хліборобства на Камянському городищі дуже мало, а тому тре-
ба думати, що тамошні ремісники вимінювали зерно за свої вироби у сусід-
ніх хліборобських племен. Дещо більше доказів є па плекання худоби. Кі-
сток псів знайдено на городищі дуже мало, мабуть, вони здебільша жили на
степу біля стада. Мисливством і рибальством мешканні городища зовсім не
займалися, і тільки на акрополі виявлено декілька кісток оленя та бобра.
Ховали мешканців Кам’янського городища на терені городища, видно,
воно не було густо залюднене. Поховання ще мало досліджені. В одному
місці Б. Граков розкрив поховання підлітка з 13 бронзовими вістрями до
стріл У/ІУ ст. до Хр., в другому — пограбовану скитську катакомбу з ля-
тенськими предметами II ст. до Хр."’ Обидва ці поховання, разом з іншими
** Раскопки в Камеике, Отчет ИАК за 1899, 28 - 37 та за 1900, 33 • 36.
м Диевник розкопів ие публікований, МИА, 36, 1954, 39 - 40.
Археологічне вивчення Нікопільщини в 1935-1936 рр., Археологія, ІП, 1950,
151 - 156.
м Каменское городище на Днепре, МИА, 36, 1954, 240.
*“ Поселение бронзового века иа Белозерском лимане, КСИИМК, XXVI, 1949.
90 Н. Н. Погребова, Позднескифские городища иа нижием Днепре, МИА, 64, 1957.
01 Таку величину городища подає Б. Гранов (як вище, стор. 42). За І. Шовко-
плясом (Археол. дослідження, 186) його загальна площа досягає 1200 гектарів, за
В. Ільїнською та О. Тереиожкіннм (Нариси, 155) воно вдвоє менше (600 гектарів).
Б. Граков, як вище, стор. 56 - 57.
313
Кераміка з Йєменського городища IV ст. до Хр.
знахідками, визначають хронологічні границі тривання Кам’янського горо-
дища.
Під час свого існування Кам’янське городище мало велике торговель-
не значення. Його мешканці вели торгівлю з кількома грецькими колоніями
в південній Україні (Ольвія, Херсон, Пантікапей, Тіра), з Евбеєю, Македо-
нією, Істрією та з римськими провінціями, монети яких знайдено в різних
часах на городищі.10 Другим не менше важливим доказом цього є уламки ба-
Як попереднє, стор. 146 - 147.
314
гатьох гостроденних амфор, головно босфорських і херсонських, у яких ім-
портовано на городище вино і олію з оливок.
Упродовж IV -111 ст. до Хр. загал скитів цілковито винародовився під
впливом місцевих хліборобських племен,14 не було вже виразних ознак дер-
жавної організації.”5 Зі сходу почала наступати нова азійська орда — сар-
мати, і це було причиною, що “царські скити” наприкінці III ст. до Хр. пе-
ренесли центр своєї послабленої держави у Неапіль скитський в Криму, щоб
рятувати свої етнічні залишки від повного розпливу в чужому їм прасло-
в’янському морі. Кам’янське городище після того поступово занепало.
Основою господарства скитів-кочовиків було скотарство, а формою
організаційних клітин — великі родові групи. В оповіданні грецького пись-
менника Лукіяна з Самосати “Токсаріс або дружба”,”'' нема жадного натяку
на якісь особливі органи центральної влади. Справами роду завідували “най-
старші”. Всі чоловіки були узброєні, крім щоденних зайнять, приборкували
степових коней, боролися, стріляли з луків. Жінки дбали за харчі та одежу,
про то свідчать зернотерки, пряслички до веретен, голки і шила в їхніх по-
хованнях.
Багато цікавих відомостей про скитських богів та релігійні обряди
подає Геродот, називаючи водночас їхніх відповідників у грецькому пан-
теоні. “З богів вони шанують, - - каже він, - тільки таких: передусім Ге-
стію, до того Зевса й Землю, при чому Земля в них вважається за дружину
Зевса, після того Аполлона та небесну Афродіту, Геракла й Ареса. Цих ша-
нують усі скити, а так звані «царські скити» приносять жертви ще й Посей-
донові. Гестія по-скитському зветься Табіті, а Зевс — по-моєму цілком пра-
вильно”7 — Папа, Земля — Апі, Аполлон -- Ойтосірос, небесна Афродіта -—
Артімпаза, а Посейдон - - Тамімасадас. Проте, статуй богів, вівтарів у них
нема, за виїмком одного Ареса •— для нього вони є” (IV, 59).”“
Далі Геродот описує різні звичаї скитів, з яких для нас найважливі-
ший, бо археологічними знахідками підтверджений, царський похоронний
обряд. Після смерти царя “царські скити”, на знак жалоби, відтинали собі
кусок вуха, обстригали довге волосся, ранили ножами руки, роздряпували
чоло й ніс та прострілювали ліву долоню. Тіло паря бальзамували, вкривали
воском, клали на віз і обвозили по всіх йому підвладних племенах, які в жа-
лобі робили тс саме, що й “царські скити”. Після нього покійника везли до
найбільш віддаленого племени Геррів над Бористеном-Дніпром, де й було
царське погребище. Там клали тіло на рогожу, по боках застромлювали в
землю списи, з’єднували їх вгорі жердками і переплітали хмизом. В іншій
частині могили ховали перед тим задушену одну з царських наложниць, та-
кож виночерпія (підчашого), кухаря, конюшного, особистого слугу та джу-
ру і нарешті коні, різні пожертви та золоті чаші. Після того наввипередки
М. ВозіоуієН, ЗкуІЬіеп ипсі Воьрііогиз, Вегііп 1931, 534; А. Оаісоуісіи,
8іеЬепЬиг§еп іш Аііегішп, 1943, 39.
О. Тереножкін, Нариси, 157.
и В. Латьішев, ВДИ, 1948, кн. І, 309.
Очевидно, Геродот думав, що у скитів, як і у греків, папа — батько.
С. Жебелев, Геродот и скифские божества, Известия Таврического обще-
ства, истории, архиологии и зтнографии, І, Симферопіль 1927.
315
висипали над похованням якнайбільшу могилу. Через рік забивали 50 най-
більш довірених царських слуг — уроджених скитів, не невільників — і 50
найкращих коней, укріпляли тіла на конях за допомогою дерев’яних стояків
і уставляли тих мертвих їздців навколо могили (Геродот, IV, 71 -72).
Яскравіше за Геродота розповідають про цей жорстокий похоронний
звичай азійських кочовиків і надзвичайно багатий могильний інвентар самі
могили. Таких “царських” і інших скитських могил дуже багато на південь
від Дніпрових порогів біля Нікополя і Маріюполя, навколо Ольвії, обабіч
Кіммерійського Боспору, біля Керчі, на півострові Тамані та на Кубанщині.
Чимало з них тричі й більше разів пограбовано, бо, помітні здалеку й багато
виряджені, вони завжди збуджували жадобу “шукачів скарбів”. Та не завжди
тим шукачам щастило. В одній скитській могилі біля Керчі в Криму виявлено
кістяки двох таких негідників, що їх під час грабування засипало землею.
Біля них лежали дві лопати та кілька бронзових монет з часів боспорського
царя Мітрідата VI, Евпатора (111 - - 63 до Хр.).”' А в Подніпров’ї І. Забєлін
знайшов в одній “царській” могилі кістяк грабіжника, що також загинув від
обвалу землі. Біля нього лежало знаряддя для копання землі з І ст. по Хр.3'"’
Багато цікавих і цінних відомостей про це зібрав останнім часом М. Міллер.* 300 301
Дослідження скитських могил дають багатий матеріял для вивчення
їхньої матеріяльної культури, звичаїв, вірувань, соціяльного ладу та дже-
рел їхнього складного мистецького стилю. Зокрема вони свідчать про вели-
чезні скарби, нагромаджені скитськими царями в наслідок грабежів і торгівлі
з грецькими колоніями. Найдавніші з них, з початку VI ст. до Хр., розкопано
па Кубанщині і над долішнім Дніпром.
На Кубанщині біля Майкопу, відомого в археології з великих мо-
гил енеолітнчної доби, розкопали в рр. 1903 - 1904 біля Келермеської ста-
ниці декілька могил з багатим інвентарем.302 В одній із могил був похований
знатний вояк у бронзовому шоломі, прикрашеному золотою стрічкою в фор-
мі діядеми, на якій були налютовані розети, квітки та птахи. Крім того була
ще друга золота діядема з витисканим рослинним орнаментом. Біля правої
руки покійника лежав залізний короткий меч (акінакес) із золотим держа-
ком і піхвою, що були прикрашені карбованими зображеннями страховищ-
примарів і геніїв в урартійському стилі (назва від держави Урарту, що існувала
у Вірменії в IX - VI вв. до Хр.), далі бойова залізна сокира з обкладеною зо-
лотом ручкою, прикрашеною у скитському тваринному стилі, та обухом із
рисунками в стародавньому східньому стилі. Ці прикраси цікаві також з тех-
нічного боку. Вони рельєфно вирізьблені в дереві і після того витиснені на
покладеній на нього золотій платівці. Крім того знайшли в тій могилі велику
золоту прикрасу щита у вигляді стилізованої пантери, 32 см. довжиною, за-
лізні вістря до списів, луски панцера, ніж, бронзові вістря до стріл та золоті
гудзики.
“ М. ЕЬегі, Зіісігиззіапсі іш АИегіиш, 1921, 110-111.
300 М. Міллер, як вище, 10.
301 М. Міллер, Археология в СССР, Мюнхен 1954, 10 - 19.
103 Отчет ИАК за 1904, 100, за 1905, 58, І. Зтігпоу, Ь’агдепіегіе огіепіаіе, 1909;
.і. Зіпудоуузкі, Аііаі-Ігап. 1917, 140, 213, 274; Е. Мігша, ЗсуіЬіапз апсі Огеекз, 1913,
222; М. ЕЬегІ, Кеаііехікоп Ніг Уог§езсЬісЬіе, ХШ, 82.
316
Золоті прикраси з могили біля Келермес: а — частина окуття сагайдаку; в — діядема;
с — бляха у вигляді хижака.
(за Г. Боровкою)
317
В іншій келермеській могилі, розкопанііі II. Веселонськ'И.м у 1904 р„
було паристе поховання. Біля чоловіка лежав золотом кований сагайдак-ґо-
рит, прикрашений оленями, що стоять навколішки, і двома рядами пантер, та
срібний ріг-ритон із зображеннями азійської Артеміди та кентаврів. Жінка
мала на собі прегарної роботи пояс із зооморфними золотими, бурштином
викладаними прикрасами, золоту діядему-чільце з головкою грифа посере-
дині, з обруча якої звисали на ланцюжках вкриті голубим емалем квітки і
баранячі головки. Біля неї лежало срібне, золотою бляшкою із зворотної сто-
рони вкрите дзеркало з витисненими на ній групами кентаврів, примар, тва-
рин та богинею володаркою звірів (роіпіа Ніегоп). Ритон і дзеркало грецької
(йонійської) роботи, діядема-чільпе .має персько-грецький характер, а пояс
і торит скитського походження.103
Одночасний з келермеськими могилами нефахово був розкопаний у
1763 р. царським генералом О. Мельґуновим біля Єлисаветграду на Херсон-
щині, у верхів’ях р. Інгульця, “Литий курган”.* 101 З частин виявленого
інвентаря привертає до себе увагу держак меча, прикрашений тисненими в
золотій блясі пальметами, стилізованими “деревами життя”, лежачими цапа-
ми та залишки піхви. Внизу були на ній зображення двох левів та чотири-
ногих крилатих примар із людськими, лев’ячими й орлиними головами, що
стріляють з луків. Вгорі були на них зображені два крилаті генії біля “дере-
ва життя”, в коротких туніках, з мітрами на голові, з однією рукою, піднесе-
ною вгору ніби для молитви, і з паличкою в другій руці, спущеній додолу.
З цієї ж могили походить золота діядема-чільце майстерної роботи,
що складається з трьох рівнобіжних ланцюжків, злучених дев’ятьма розет-
ками і зірками, які первісно були прикрашені, мабуть, емалем та самоцвіта-
ми, пружок золотої бляхи з тисненим на ньому візерунками тварин: сидяча
.мавпа, два струсі (?) та гуска. Було там ще сімнадцять пташок із грубої зо-
лотої бляхи з вушками з другого боку, які служили прикрасою шкіряного
пояса, сім срібних позолочених частин окуття, мабуть, дерев’яного катафаль-
ка, сорок бронзових вістер до стріл, 23 залізні цвяхи з головкою у вигляді
восьмилистої розетки та бронзова золотою бляшкою вкрита паличка, що за-
кінчувалась обабіч лев’ячими головками.
В описаних тут золотих предметах з “Литого кургану” асирійські,
персько-скитські та грецькі (йонійські) мистецькі мотиви й форми поєдну-
ються так тісно, що важко вгадати місце їх виробництва. Це мусіло бути там,
де ті всі елементи схрещувалися між собою в першій половині VI ст. до Хр.
У великому скитському могильнику біля Єлисаветинського городища
в пизів’ях Дону є п’ять великих могил, відомих у літературі під назвою “П’ять
братів”. В одному з них, що його розкопав у 1901 р. І. Ушаков, виявлено
поховання з амфорами на вино і мечем, держак і піхва якого були вкриті ор-
наментованою золотою бляхою. Знахідки датують могилу VI ст. до Хр.101
ІЮ №. ЕЬегІ, 8іі<1ги88ІапД іт АІІегїит, 1921, 116-118.
101 Е. Придих, МИА, 31, 1911,- Роиїїеп, Вег ОгіегН ипсі сііе £ги!і§гіес1іІ8с1іе
Кипзі, 1912, 70; №. КозіоухєН, Оризсиїа О. Мопіеііо сіеДісаїа, 1913, 231; №. ЕЬегІ,
Зіісігиззіапй, 112-115.
100 Отчєт ИАК за 1901 р., Петерб. 1903, 150, №. ЕЬегІ, Кеаііехікоп сіег Уог-
ЙЄ8СЙІСІ1ЇЄ, ХП, 1929, 36-38 (11§акоу£ипй); М. Миппер, Дон н Приазовье в древности,
П, 1958, 20 - 21.
318
Ручка скитського меча з "Литого Кургана": а — стан збереження; в — реконструкція;
с — золоте окуття ручки; д — прикраса "грушки".
(за Е. Прідіком)
319
Біля хутора Кургани, близько Єлисаветинського городища, нещодав-
но розкопано другу могилу з групи “П’ятьох братів”. В ній виявлено багате
скитське поховання царського типу.'"*'
До старіших могил скитської верхівки належить ще група могил не-
далеко гирла р. Кубані, відома в археології під назвою “Сім братів” то-
му, що в жадній з розкопаних сімох могилах не виявлено жіночого кістяка.
Дослідження проводив Тізенгавзен у рр. 1875 - 1876.’07
В одній із цих могил виявлено кам’яну комору, більша частина якої
була заповнена кістяками 13 коней в багато прикрашеній збруї, і тільки в
одному куті мале місце було залишене для покійника в залізному або брон-
зовому позолоченому панцері. Біля нього лежав запасний залізний панцер
із срібною прикрасою на грудях, на якій були зображені рогата самиця оле-
ня, що годує телятко, та хижа птиця в льоті. На шиї в покійника були золота
гривня-обруч і два інші нашийники, одежа його була нашивана багатьма зо-
лотими платівками у вигляді тварин. Біля покійника знайдено залишки дуже
довгого й важкого залізного меча, вістря до списа, ріг-ритон, що закінчу-
вався лев’ячою головкою, срібну чарку з фризом із бородатих масок, інші
чарки, ложки, цідилка, вази, срібну позолочену чарку із зображенням Бел-
лерофонта та Химери. Помітне золоте окуття долішнього кінця сагайдака з
тисненим зображенням крилатої пантери, що вчепилася зубами в хребет
прикляклого цапа.
В другій могилі з групи “Сімох братів” поховання було вже частинно
пограбоване. В ньому знайдено ще два золоті роги-ритони, що закінчува-
лись один лев’ячою головкою, а другий передньою частиною пса, золотий
ритон з погруддям рогатого цапа, п’ять частин окуття сагайдака, срібну дво-
вуху чарку з ритованою позолоченою богинею перемоги (Міке), три амуле-
ти в золотій оправі і золотий нараменник.
В окремому приміщенні лежав шкіряний каптан з прикрашеним брон-
зою коміром, з бронзовим зображенням Ґоргони на грудях і бронзовими лу-
сками, поруч стояли свічник і бронзовий казан на залізному триніжку, а в
ньому залишки хутра, якоїсь тканини і ручка ложки у вигляді фігурки Гер-
меса. В похованні був також кінь з бронзовими вудилами і прикрасами збруї
в звіринному стилі. Обидві описані могили, найдавніші в групі “Сім братів”,
походять за стилістичною аналізою знахідок з V ст. до Хр.
Дещо пізніші поховання з IV ст. до Хр. виявлено у третій, грабіжни-
ками непорушеній, могилі. Кам’яна комора була розділена кам’яними тонки-
ми стінками на чотири частини. В одній із них лежав покійник у дерев’яній
домовині. Килим, яким вона була вкрита, був уже довгий час перед похоро-
ном вживаний, як на це вказували численні направи. Він був доволі недбало
розмальований в стилі грецьких червонофігурних ваз і мав грецькі написи:
Ніке, Еріс, Атенайе, Йокасте, Іолеос, Гіппомедон, Мопсос, Евлімене, Актаіе,
Файдре.1™ Біля покійника виявлено панцер з лусок, залишки хутра, взуття й
За інформацією М. Міллера.
107 Отчет ИАК за 1875 - 1877, Копсіакоу ТоІзГоі - Веіпасй, Апіідиііез сіє 1а Киккіе
тегісііопаїе, Рагік 1891, 206; М. ЕЬегІ, 8й<1ги88Іап<1 іт Акегіит, 122 -125.
108 Отчет ИАК за 1877, табл. IV.
320
РТА ХП.
ПАМ’ЯТКИ ПЕРЕДСКИТСЬКОГО І СКИТСЬКОГО ЧАСУ
Басейн нижнього Дніпра і Приазов’я:
І — Олександропільський і Краснокутський кургани; 2—Кичкаські кургани, Томаків-
ський курган; 3 — Нікопольські кургани, курган Чортомлик; 4 — Кутяпська курганна
група, кургани Баби і Розкопана Могила; 5 — Золотобалківське, Гаврплівське і Дуд-
чанське городища, курган Козел; 6—Кам’янське городище, курган Солоха; 7—Широ-
кий курган; Я — кургани Цимбалка, Чмирів; 9— кургани Огуз, Діїв; 10 — Мордвинов-
ський курган; 11— Любимівське городище, Лук’янівський курган; 12—Костянтииів-
ський, Мелітопольський і Шульговський кургани; 13— курган біля м. Ногайська.
Північне Причорномор’я:
14 — Роксоляиське городище; 15—острів Березань; 16 — Банківський курган; /7—Вар-
варівське поселення, городище Дідова Хата; 13—поселення Широка Балка, Сарп-
Комиші (Дніпровське). Закисова Балка, Козирка, Пітухівська курганна група; 19 —
поселення Лупарева Балка, Олександрівське, городище Станіславське; 20 — Білозер-
ське городище, Рожнівський курган.
Крим:
21— Акмеїстський курган; 22 - городище Кара-Тобе; 23 — городища Неаполь скіф-
ський, Кер.менкир, Золотий курган; 24 — поселення на р. Салгирі; 25—поселення Уч-
Баш, Альминське городище: 26 — Байдарський могильник; 27 — укріплення Кошка і
Харакс; 28 — курган Куль-Оба.
Закарпаття і басейн Дністра:
29—Кургани біля сіл Куштановиць і Білок; ЗО — Арданівське городище; 31— Неді-
лиськівський скарб; 3'2 — Висоцький і Луганський (Чехи) могильники; 33 — Ладичинські
кургани; 34 — Братишівські кургани; 35 — Сапоговські кургани; 36—Івахновецькі кур-
гани; 37 — Кургани і поселення біля сіл Луки-ВрублІвецької, Нагоряй і Ленківців;
38 — Михалківський скарб; 39— Нижчеольчедаївське і Григорівське городища; 40—
Мервинецькі кургани; 41— Сахарпянське і Солонченське поселення; 42 — Внхвати-
нецьке городище; 43 — Бутученське городище.
Волинь і басейн Південного Бугу:
44 — 1 -Іетішииськс поселення і Могиляпський могильник; 45—Ворошнловське посаіен-
ия; 46— городище Сандраки; 47 — городище і кургани Переорки; 48— Северинівське
городище; 49- Немирівське городище. Ілліпецький і Липовецькнй кургани; 50—Но-
воселицькі кургани.
’ Дніпровське Правобережжя:
51— Ладижицькі кургани; 52 — курган Котельня; 53—Боярське поселення. Хотівське
городище, Глевахівськнй купган: 54 — Підгірцівське поселення і скарб; 55 — Трипіль-
ські кургани; 56— курган Переп’ятиха; 57 — Трахтемпрівське городище: 58 — Спняв-
ська, Береснязька, Грпшинська і Бобгшцька курганні групи: 59 — Скіфське городище.
Яблунівські кургани; 60—Рижанівські кургани; 61 — Шполянські кургани; 62 — Мош-
нівські кургани; 63 — Костянтинівська, Малостаросільська і Сокирська курганні групи;
64 — Залевківське і Голов’ятинське городища, Гуляіі-Гоподоцька, іенетинська курганні
групи; 65 — Жаботипські поселення і кургани, Лубепецьке городшцс: 66 — Матроннн-
ське. Суботівське, Нолуднівське та Іванівське (Япич) гоподища: 67 — Тяемпнське і Ка-
лаптаївське городища; 68—Пастирське, Шарпівське, Макіївське і Була-Макіївське ю-
родшца, Журавські, Туріянські, Оситнязькі кургани; 69 — Мартоноськиїі курган;
70 — Чорноліське городище, Мельгуновський курган.
Басейни Десни і Сейму:
71 — городища Пушкарівськс і Пісочний Рів; 72 — Юхнівське і Гірківсі-ке городища;
73 — Шабалинівське городище; 74 — городище Червоний Ранок; 7,1 -- Шнряівеьке го-
родище.
Басейни Сули і Псла:
76 — Басівське городище, Вовківська, Всликобудківська і Оксютищька курганні гру-
пи; 77 — Герасимівська, Попівська, Плавпнищівська курганні групи: 78—Глпнське го-
родище, Сурмачівська, Ярмолинська, Чеберяківська курганні групи; 79—Клепачівське.
Хитцівське, Сухоносівське городища. Тишківська і Постав-Муківська курганні групи;
80 — Книшівське городище і кургани.
Басейн Ворскли:
8! — Більськс городище і кургани; 82 — Хухрянське поселення; 83— кургани Бітова
Могила, Опішлянка; 81— поселення Мачухи, Пожарка Балка.
Басейн Сіверського Дінця:
85 — городище Царкунп і кургани біля с. Великої Данилівни; 86 — Остроперхівське по-
селення і кургани; 87 — Гомульшинське городище; 88 — Чорногоріврькніі курган; 89-
Комишуватський курган.
Басейн Дону і Кубані:
90 - Воронезькі кургани; 91 — Мастіогінські кургани; 92 — Келермеські ьуічани..
Золоте окуття сагайдаку з могили І. "Сімох братів",
(за М. Ебертом)
плаща, намистини, золоті оздобні платівки та амулет із гірського кришталю
з фігуркою свинки.
В двох інших частинах комори лежав могильний виряд покійника —
в одній бронзове дзеркало, декілька золотих ґудзиків, срібна чаша з побуто-
вою сценою, червонофігурна ваза із зображенням юнаків-ефебів і уламки
двох амфор; в другій — залишки дерев’яної скрині з орнаментованими при-
красами із слоневої кости, кілька бронзових ваз, глиняний посуд і частини
плетеного коша. В четвертій частині — кістяки сімох коней з бронзовими при-
красами збруї і вудилами.
Чотири інші могили з групи “Сімох Братів” були вже сильно погра-
бовані. Одна була майже порожня, в двох інших залишилися тільки кінські
поховання з частинами виряду, в четвертій — кільканадцять коней у двох
групах і з могильного виряду покійника держак меча, бурштинові намистини
та уламки срібного, алябастрового та глиняного посуду з IV ст. до Хр.
Найбільше розкопаних скитських “царських” могил походить з IV - III
ст. до Хр. Вони зосереджені на долішньому Подніпров’ї, в околиці Нікополя,
і це дає підставу думати, що, можливо, саме там була земля племені Ґеррів,
де — як оповідає Геродот - - ховали скитських царів.
21
321
Найбагатшими з них, найцікавішими під мистецьким оглядом і найкра-
ще збереженими є могили Солоха й Чортомлик на долішньому Подніпров’ї,
Мелітопіль у Приозів’ї, Карагодеваш на Кубанщині і Куль Оба в Криму.
Могила Солоха, що знаходиться на південь від с. Велика Зна-
м’янка на Мелітопільшині, була досліджена в рр. 1912-1913 Н. Веселов-
ським.10’’ Вона мала висоту 18 метрів. Основне її поховання було пограбова-
не, впускне з У/ІУ ст. повністю збереглося.”0
Основне поховання виявлено в банястій коморі, вхід до якої йшов
через неглибоку яму. Комора була розділена материковою (глиняною) стін-
кою на дві частини. В одній з них, пограбованій, знайдено розкидані кістки
покійника, грецьку амфору, колись з вином, декілька бронзових вістер до
стріл, золоті бляшки, золоту голку і золоту оббивку дерев’яної чаші. В дру-
гій частині, не займаній грабіжниками, були глиняні посудини, колись із
стравами, мідяний казан з воловим та баранячим м’ясом, з якого залишилися
кістки, дерев’яний черпак, залізні вилки вибирати м’ясо, три грецькі амфо-
ри на вино та бронзовий візок на чотирьох коліщатах розвозити варене м’ясо.
Поруч могильної комори була яма з кістяками двох коней із золотими при-
красами збруї у вигляді риб та пташиних крил.
Пізніше, впускне поховання Солохи мало складнішу конструкцію, і
тому, можливо, грабіжники його
не знайшли. Для нього була ви-
копана в могильному насипі на
5 м. завглибшки яма, від якої під-
земний хідник на 10 м. завдов-
жки провадив у могильну комо-
ру з трьома нішами. В кінці хід-
ника-коридору, перед входом у
комору, лежав кістяк юнака-слу-
ги, біля нього два залізні ві-
стря до списів, бронзові вістря до
стріл та овечі астрагали — граль-
ні кістки. Обабіч його в стінах
коридору були вижолоблені дві
ніші, де в глиняних посудинах зна-
ходились харчі. Це був, можливо,
підча'ший-'виночерпій, а другий
слуга, джура-зброєносець був по-
хований у бічній ніші самої мо-
гильної комори. Біля нього лежа-
ли з одного боку меч, а з другого
три вістря до списів і сагайдак
із стрілами.
Золотий гребінь із Солохи.
(за С. Половцевою)
,0° Отчет ИАК за 1913-1915 гг., 5. Роіоусоу, Агсйеоіояівсйег Апгещег, 1913,
217; 1914, 260; Нєупє агсНеоІо^ічие, ХХШ, 1914, 164; М. ЕЬегі, Неаііехікоп Ніг
Уог£Є8скісМе, ХШ.
А. Маицевич, О датировке Кургана Солоха, Сообщения Государств. Зрми-
тажа, З, Л. 1945.
322
Покійний цар лежав випростаний, головою на захід. Біля його голови
знайдено бронзовий шолом греко-скитської роботи, а збоку золотий гре-
бінь, шедевр грецького золотарського мистецтва. 19 довгих зубців цього
гребеня злучені вгорі поперечкою, на якій рядком лежать п’ять мініятюрних
левиків. На них укріплена друга поперечка - ручка гребеня, що творить
підставу для скитської бойової сцени. Центральне місце в цій сцені займає
скитський вельможа, можливо князь, на коні, в шоломі, панцері, наголінни-
ках, із щитом і сагайдаком, що списом замірився на свого пішого супротив-
ника, важко поранений кінь якого лежить навзник. Той, також можливо князь,
у шоломі й панцері, борониться щитом і мечем. З другого боку надбігає скит
без шолома і панцера, можливо, княжий джура, узброєний коротким мечем,
щитом і сагайдаком-горитом.111
На шиї в покійного царя була золота гривня-нашийник, прикрашена
лев’ячими головками, на правій руці три, а на лівій два золоті браслети. Біля
шиї лежало золоте намисто з бляшок у вигляді звіра, що згорнувся в кіль-
це, з дармовисів і намистин. У ногах знайдено густо розсипані золоті нашивні
бляшки із зображеннями грифів, левів, скитів, що братаються (запивають
побратимство) та геометричними взорами. Цими бляшками були, мабуть,
обшиті штани покійника або якесь накриття долішньої частини його тіла.
Біля правої руки стояло шість срібних посудин грецької роботи, де-
рев’яна посудина місцевого виробу, оббита золотими платівками із зобра-
женням риб, і грецька теракотова, чорнолякована посудина -- кілік. Біля
правої ноги лежали меч з кістяним держаком, шкіряний пояс з бронзовим
набором і вістря до стріл, а зліва від голови — панцер із залізних лусок.
Багато цінних предметів знайдено в різних нішах. У маленькій ніші
в північній стінці стояла масивна золота чаша, прикрашена людськими фі-
Срібиа ваза із Солохи.
(за С. Половцевою)
ш М. ЕЬегІ, 8й<1ги851ап<1 іт Аііегіит, 177 - 178, АЬЬ. 54; А. Манцевнч, Гре-
бань' и фиапа из кургане Солоха, СА, XIII, 1950.
323
турами і групами тварин, иа якій поверх ранішого грецького напису ДОХО
вирізьблений був пізніше ЕІеиНтегіа Негтоп АпНзНтепеі -- та частини
срібного окуття горита з рельєфними зображеннями піших молодих і старих
кінних скитів у бою.112
У східній ніші біля юнака-підчашого стояли три бронзові казани. В
найбільшому з них були кінські кістки, залізний загострений стрижінь вий-
мати м’ясо з казана, бронзовий черпак, велика амфора, срібне окуття від ро-
гового ритону та мідяне ситко з ручкою, яка закінчувалася пташиною голов-
кою. В протилежній ніші стояло десять грецьких амфор на вино.113
По західньому боці входової ями були поховані п’ять царських коней
в збруї, прикрашеній золотом, сріблом і бронзою, а біля них конюх із заліз-
ним мечем і бронзовими вістрями до стріл.
Ще багатшою виявилася ч о р т о м л и ц ь к а м о г и л а з IV ст. до Хр.,
розташована за 20 км. на північний-захід від Нікополя. В 1862 р., коли її
розкопував І. Забєлін, вона була обложена довкола вапняковими плитами до
висоти 19 м. На верху насипу колись стояла “кам’яна баба”, а від східньої
сторони могили вела давніше на півтора кілометра довжини дорога в степ,
обставлена обабіч кількома рядами каменів. Одначе й ця могила була вже
пограбована, і земля присипала одного з грабіжників. Тому ще збереглося
в ній так багато цінних предметів.114
В насипі на глибині 6 м. знайдено частини похоронного катафалька
із залізним окуттям коліс, золоті та бронзові прикраси кінської упряжі, по-
над 250 залізних вудил, 267 вістер до стріл, дві пари бронзових навершників
із зображеннями оленя й птаха, бронзову шийну гривню і багато інших пред-
метів.
В центральну могильну споруду вела прямокутна яма-іпахта 12 м.
завглибшки і 7 х 15 стіп у промірі, з усіх чотирьох кутів якої розходилися
біля дна навхрест ніші-печери. У південно-західній ніші лежав кістяк царя
головою на захід. Навколо його голови знайдено 29 золотих бляшок, якими
був колись обшитий башлик. На шиї мав цар доволі знищену часом золоту
гривню з кінцями у вигляді лев’ячих фігурок. Покійник був підперезаний
поясом з бронзовими прикрасами, а біля лівого його боку лежав залізний
меч із золотим держаком, який закінчувався відверненими одна від одної го-
ловками биків. Далі були залишки шкіряного сагайдака з багатьма вістрями
до стріл, золоті спіральні стрічки та рурочки, мабуть з ременів від нагайки.
На руках у покійного царя були широкі золоті браслети, на пальцях
гладкі перстені, на ногах бронзові грецькі наголінники (кнеміди). Зліва від
112 Б. Фармаковский, Горит из Кургана Солохн, Известия ГАИМК, II, 1922,
А. Манцевнч, як попереднє, С. Половцова, О&ьясненіе «зображеній на драгоцен-
ньіх вещах из Солохи проф. Свороносом, ИИАК, 65, 1918, 25-44, М. Ростовцев, Уче-
ньія фантазій, там же, 72 - 78.
113 А. Манцевнч, Амфорьі Кургана Солоха, Сообщення Государств. Зрмитра-
жа, 4, 1947.
114 Апііциііез сіе 1а Зсуііііе сІ’НегосІоіе, П, 1873, 77; Копсіакоу - Тоїзіоі - ЯеіпасН,
Апііциііез сіє 1а Киззіе тегісііопаїе, Рагіз 1892, 257; Б. Фармаковскій, Золотьія обив-
ки иалучій-горнтов нз Чортомльїцкаго Кургана и нз Кургана в м. Ильинцах, Сбор-
ник статей А. Бобрннскому, 1911, 46, Е. Міппз, Бсуійіапз ап<і Сгеекз, 1913, 155.
324
Срібне окуття скитського сагайдака із зображенням бою скитів, із Солохи.
(за Н. Беселовсьхим)
голови стояли срібна посудинка і бронзова чаша, дещо осторонь лежало
шість вістер до списів та ратищ. Праворуч лежав кістяк царського прислуж-
ника з мечем, сагайдаком повним стріл та ножем, із золотою гривнею на шиї,
срібним браслетом і золотим перстенем.
У північно-західній ніші центральної могильної споруди в розмальо-
ваному дерев’яному саркофагу, з якого збереглися невеличкі частини, була
похована, мабуть, цариця в розкішному вбранні. У неї було стіжкувате на-
криття голови, обшите золотими бляшками, золоте чільце з дармовисами,1’"
на шиї золота гривня з фігурками левів, на руках золоті браслети і дев’ять
перстенів, біля правої руки бронзове дзеркало.1”
З північної сторони, головою до цариці, лежав кістяк її узброєного
прислужника з бронзовим і залізним браслетами, залізним ножем та купкою
бронзових вістер до стріл. Біля нього стояло 13 грецьких амфор. Під стінкою
нижче стояла величезна срібна таца з ручками, прикрашена галузками й жі-
ночими погруддями. На ній лежав срібний черпак з ручкою у вигляді соба-
чої головки.
У двох інших нішах знайдено дорогоцінне вбрання царя і цариці, з
якого збереглися тільки золоті нашивні біляшки, дармовиси, намистини й
Реконструкція убору жіночої голови.
пронизки. Тут лежали також
бронзовий казан, шість ножів,
кілька стріл, з яких залишили-
ся вістря і кілька глиняних ам-
фор. Біля входу в одній з ніш
лежав кістяк сторожа всього
цього добра з бронзовою грив-
нею на шиї, золотим дротяним
перстенем на пальці та одним
золотим дармовисом біля го-
лови. Якщо той дармовис '.мож-
на було якимось способом при-
кріпити до долішньої частини
вуха, то тоді це був би найдав-
ніший слід звичаю чоловіків в
Україні носити ковток в одно-
му вусі, так, як це робив ще
у X ст. київський князь Свято-
слав Завойовник за словами оче-
видця, візантійського літописця
116 Г. И. Боровка, Женскне головньїе уборьі Чертомльїцкого Кургана, Известия
ГАИМК, І, 1921.
118 Про поховання "чортомлицької цариці" немає згадки у М. Еберта (8ІІ<І-
гиааіапй іт АИегіит, 1921, 148).
326
X в. Лева Диякона.117 Біля лівого боку
кістяка знайдено залишки сагайдака
з вістрями до стріл та залізний ніж.
З приміщення цариці короткий ко-
ридор чи радше пролім у стіні про-!
вадив у велике підземелля, яке було,
іак знищене, що годі сказати, чи його
все чи тільки частинно вижолобили гра-
біжники, один з яких був на місці при-
сипаний обвалом землі. В цьому під-
земеллі знайдено найцінніші речі, мож-
ливо, забрані грабіжниками з централь-
ної могильної споруди, і тому зай-
вим буде описувати їх положення. Це
передусім дорогоцінна, в науковому
світі добре відома срібна “Чортомлиць-
ка ваза”, шедевр етнографічного реа-
лізму ранньо-геленістичного торевтич-
ного мистецтва.1"' На плечах V неї зоб-
ражена сцена приборкування й дресу-
рн степових коней, що їх скити на зра-
зок персів, за оповіданнями грецьких
істориків Ксенофонта і Гіппарха, при-
вчали приклякати на передні ноги, щоб
улегшити їздцеві сідання.11” Поверх
того фризу йде довкола вази низка гри-
фів, шо роздирають серну або оленя.
Уся долішня частина вази прикрашена
тонко виконаними пальметами, квіта-
Срібна ваза з Чортомлицької могили.
{за Б. Фармаковським)
Тресура коней скитами иа срібній вазі з Чортомлика.
(за Кондаковим-Толстоєм)
1,7 Ьео ВІасОП, IX, 11 — він автор “Історії" в 10 книгах за час від 959- 975 р.
Звичай цей зберігся досі в су меж них з Україною румунських землях. М. Міллер
пам'ятає, що старі діди в Україні носили в усі срібну сережку у формі півмісяця з
хрестом (пережиток "люнупі" княжої доби? — Я. П_), мовляв, вона обороняє від
трясці-пихомаики.
1,8 Ваза зберігається в Ленінграді, в Ермітажі.
318 У зв'язку з цією сценою виникла думка, що ця ваза була призначена на
кумис — кобиляче квасне молоко, національний напій скитів (М. ЕЬегі, 8ййги88-
Іапд, 173).
327
ми аканту та калюсу, на яких колихаються бузьки-лелеки, гуси та інші пта-
хи, — ідилічний казково-фантастичний мотив, прикметний для раннього ге-
ленізму.
Поруч описаної вази знайдено в зруйнованій коморі ще золоте окут-
тя ториту, на якому зображено снену з грецької мітології,130 меч з обкладе-
ним золотом держаком та піхвою, другий меч-акінак із золотим держаком
перської роботи із зображеннями грифів та інших тварин і три мечі з золо-
тими держаками. В одному місці стояв величезний бронзовий казан з кінськи-
ми кістками, прикрашений на вінцях фігурками цапів, а в ньому залізний чер-
пак. В другому місці лежало бронзове дзеркало, залишки зотлілої тканини
або шкіри з сотнями золотих нашивних прикрас. Крім того по всьому підзе-
меллю були розкидані золоті бляшки-прикраси та уламки золотих виробів.
В одному кутку стояв бронзовий каганець із шістьма носиками.
По східньому боці зруйнованого підземелля було поховано в трьох
квадратових ямах 11 коней в збруї із золотими, срібними та бронзовими при-
красами, а збоку в двох ямах — двох конюхів, одного із золотою, а другого
із срібного гривнею на шиї. Біля кожного з них лежали залишки шкіряного
сагайдака з вістрями до стріл.
За стилістичною аналізою наймолодших типів могильного виряду Чор-
томлицьку могилу треба відносити до часу коло 300-их років до Хр. Найдав-
нішим типом, можливо, старою родинною пам’яткою є акінак з перським дер-
жаком,120 121 що походить з V ст. до Хр.’22
Цінні під мистецьким оглядом предмети знайдено в багатій, одначе
також уже пограбованій .могилі, досліджуваній О. Тереножкіним123 124 та Е. По-
кровською121 у 1954 р. на терені м. Мелітополя в Приозів’ї. Розкопами
виявлено два окремі поховання, жіноче й чоловіче. Жіноче було дещо рані-
ше і над ним могила була обведена ровом. Близько неї поховали чоловіка, і
тоді закрили обидва поховання одною спільною високою могилою.
Вхід до жіночого поховання провадив через яму 6.5 м. завглибшки і
коридор 10 м. завдовжки, на кінці якого були дві ніші з похованнями. В одній
із них лежала багата жінка (“цариця”) в широкій дерев’яній домовині, зби-
тій залізними цвяхами та скобами. Ця частина катакомби колись в давнину
обвалилась, і тому грабіжники могли забрати лише такі предмети як посуд,
шийні гривні та браслети. При цьому вони розкидали більшу частину кістя-
ка, а з ним і багато дрібних золотих прикрас убрання та взуття похованої,
їх зібрано близько 3500 в усій катакомбі, між ними золоті обручі-діядеми,
золоті платівки із зображеннями чоловічих та жіночих голів, різних людських
масок, бородатої голови з короною, голови Атенп в лев’ячому шоломі, го-
ловок різних тварин, лежачого лева, лева й пантери, павука, бджоли та ро-
слин. Також багато різноманітих намистин-коралів, золотих, скляних та ка-
м’яних різного кольору, золоті ковтки, дармовиси й перстені. На стопах ніг
120 Б. В. Фармаковскій, Золотьія обивки налучій-горитов из чертомльїцкаго кур
гана в м. Ильинцах, Сборник статтей А. Бобрннскому, 1911, 45-118.
121 М. ЕЬегї, Кеаііехікоп їііг Уог£е8сйіс1і1е, ХШ, 1928, Таї. 37, А,а.
122 М. ЕЬегї, Кеаііехікоп, 90.
123 Скифский курган в г. Мелитополе, КСИА, 5, К. 1955.
124 Мелнтопольскнй скифский курган, ВДИ, 1955, кн. 2.
328
золоті прикраси були непорушені, і з цього виходить, що взуття “цариці”
спереду було вкрите нашитими золотими розетками.
Праворуч від похованої, в трьох маленьких зотлілих коробках знай-
дено коралики-намистини з різнокольорового скла, прикрашені темними віч-
ками у білій обвідці та білими ґудзиками..’" Між ними виявлено перстень-пе-
чатку з гемою, дармовис у вигляді птаха з кольорового скла та амулет-зуб фо-
сильної (викопаної) риби-пажера. Крім того біля кістяка лежали грецька
чорнолякована посудина (кілік), покришка червонофігурної посудини-лека-
ну із зображенням чотирьох жіночих головок, кістяні шпильки, залізні шила
й цвяхи.
У коридорі, де не було цінних предметів, грабіжники нічого не взяли.
Там лежав на дерев’яному помості кістяк служниці-рабині з убогими особи-
стими прикрасами: двома бронзовими позолоченими ковтками, намистом із
скляних кораликів та з дармовисів із ракових клешень, бронзовим і залізним
браслетом та наручниками того ж типу, що й намисто. Поруч знайдено дві
глиняні пряслички від веретен, залізні голки і маленьку грецьку теракотову
чашечку червоного кольору. Довкола кістяка стояло 11 амфор, колись із ви-
ном, і бронзовий півкулястий казан з двома вушками, на малій ніжці, з кістка-
ми цілого, мабуть, печеного барана. Тут лежали також залишки повоза, на
якому привезли “царицю” до гробниці -- ярмо, дишель, залізні ободи коліс
і чотирьох маточин, сворені та цвяхи.
Вхід у центральну катакомбу з чоловічим похованням мав вигляд гли-
бокої ями-криниці, заваленої на всю глибину (12 м.) кам’яними плитами і
морською травою. Сама катакомба мала вигляд малої печерки у західній стінці
входової ями. Вхід до неї був закладений великою кам’яною плитою і ста-
ранно замаскований. Одначе, не зважаючи на це, грабіжники дісталися під-
копом збоку в гробницю і цілковито її пограбували. Забрали все, що мало
матеріяльну вартість, розкидали кістяк покійника, кістки жертовних тварин,
частини залізного панцера, залізні, бронзові й кістяні вістря до стріл та дріб-
ні уламки забраних золотих предметів. Жорстокість скитського похоронного
обряду засвідчена в тій могилі кістяком 5-8-літньої дитини, яку задушили й
поклали впоперек входу до гробниці, очевидно з метою магічним способом
захистити її від грабіжників.
Розкопами виявлено таємний сховок на дні гробниці, не помічений
грабіжниками, в якому лежав сагайдак, вкритий суцільною золотою бляхою-
оббивкою, цілком тотожний із сагайдакм з Чортомлицької могили. Оббивка
на всій поверхні прикрашена тисненими зображеннями сцен із Гомерового
оповідання про Ахілла, героя Троянської війни, фризами із зображеннями
левів, пантер, баранів, биків та грифів, що роздирають пантеру, з пальмет-
ками та рослинним орнаментом по боках. У сагайдаку було до 70 стріл із
бронзовими вістрями, прути яких були помальовані червоною фарбою. На са-
гайдаку лежало 50 золотих бляшок із зображеннями сидячої скитської бо-
гині з дзеркалом в руках, перед якою стоїть скит з непокритою, довговоло-
сою головою і п’є з ритона. Очевидно, цими бляшками була колись прикра-
шена перев’язь сагайдака-горита. Тут же знайдено і бронзовий бойовий пояс,
на якому висіла колись та коштовна частина узброєння скитського царя.
Такі намистини скити імпортували з Китаю (Т. 5иІітіг$кі, 8суІО\УІе па 2а.
сйобпіет Робоїи, 27).
329
Золоте окуття скитського сагайдака із сценами з міту про Ахілля, з Мелітопільської могили,
(за Е. Покровською)
Поруч входової ями, що вела до центрального поховання, розкопами
виявлено другу, теж закладену кам'яними плитами, в якій лежали кістяки
двох коней з рештками вуздечок і сідла, розкішно оздоблених бронзовими
бляшками.
Після заповнення камінням обох входових ям, їх спершу прикрили
шаром висушених на сонці глиняних валків та морської трави, і тільки тоді
насипали над обома похованнями спільну могилу.
Розкопи Мелітопільської могили виявили також, скільки праці бага-
тьох людей, звичайно — рабів, вимагало поховання скитського вельможі —
царя. Одні з них мали викопати глибокі ями-криниці та катакомби, другі на-
ламати каміння в природних зложищах біля сучасного села Шульгівки за
12 км. від місця поховання, треті зібрати величезну кількість мірської трави
(камки) за 40 - 50 км. на узбережжі Озівського моря, четверті приготувати,
висушити на березі р. Молочної глиняні валки і привезти їх за 5 км. до місця
могили!
На Кубанщині найбагатшою “царською” могилою була могила К а -
рагодеваш біля станиці Кримської на березі Агадуму, лівого допливу
р. Кубані. Досліджував її місцевий археолог Феліцин у 1888 р. з доручення
Імператорської Археологічної Комісії.1ИІ Тут конструкція могили була від-
мінна від описаних вище. Поховання лежали не в підземних катакомбах, а в
могильному насипі, що підносився на 220 см. понад первісним тереном, в чо-
тирьох рядом поставлених коморах із вапнякових бльоків, разом 21 м. дов-
жиною, мабуть, з пласким перекриттям.
У першій з тих комор біля самого входу знайдено залишки похорон-
ного повоза і кістки двох коней, що привезли його. Ліворуч під стіною ле-
жав випростаний кістяк молодої жінки з золотими прикрасами, а довкола
нього рештки дерев’яного саркофага.
Друга комора була зовсім порожня. В третій лежав кінський кістяк
із бронзовими та залізними прикрасами запрягу, а в четвертій біля стіни стояв
дерев’яний, уже зовсім зотлілий саркофаг з головним покійником, його збро-
єю і дорогоцінними прикрасами. Під другою стіною лежав срібний, мідяний
та глиняний посуд, в цьому срібний ритон із зображеннями скитських верш-
ників.
Могила Карагодеваш, цікава тим, що в ній виявлено залишки стінного
мальовання. Перша комора з похованням жінки була, мабуть, скромніше при-
крашена. В третій коморі, з чоловічим кістяком, стіни були вкриті тиньком,
а долівка залита вапном. “На збереженім тиньку на стінах галерії (тобто пе-
редсінку перед коморою з чоловічим похованням), — пише М. Ростовцев,
-— виявлено в кількох місцях сліди фрескового орнаменту, яким, неначе бор-
дюрою у сторчові смужки були обведені горішні й долішні краї стін та вхо-
дові двері. По правому боці безпосередньо після розкопів можна було бачи-
ти ще оленя з похиленою вниз головою та великими кріслатими рогами”.127
На жаль, з розмальованого тиньку збереглося лише кілька уламків, і навіть
1М Лаппо-Даиилевский — Мальмберг, МАР, 13, 1894; М. ЕЬегІ, Бййгиззіаші ІП1
Аііегіит, 139 - 143.
1'* 1' М. Ростовцев, Античная декоративная живописе иа юге Россіи, СПетерб.
1913, 87.
331
Срібне окуття ритому з могили Караґодеваш.
(за Лаппо-Даннлевським)
точно невідомо, з якого місця на стіні вони походять. Докладних описів, ри-
сунків чи фотографій Феліцин не залишив. Могила Кара&одеваш - найрані-
ша могильна споруда в Україні, де для декорації стін, крім мальованого ор-
наменту, вжито й фігуральних мотивів. Одне й друге, запозичене від грець-
ких колоністів, може вказувати на ступінь геленізації покійника.
За стилістичною аналізою мистецьких торевтичних виробів кубанська
“царська” могила Карагодеваш була побудована наприкінці IV ст. або на по-
чатку 111 ст. до Хр.
Багато бідніша, одначе своєю конструкцією надзвичайно цікава моги-
ла була досліджувана Н. Веселовським у 1890-их рр. біля станиці К о с т р о м-
с ь к о ї на Кубанщині.128 Могильна споруда мала вигляд прямокутної будівлі
із стовпів, стіни якої були вимащені глиною та випалені для скріплення об-
мазки. Довкола будівлі лежали, головами назовні, 22 коні. Всередині “дому
померлого” поклали покійника, 13 убитих рабів, можливо полонених, та
скромний могильний виряд. Кількістю вбитих коней перевищує її тільки мо-
гила біля У л ь с ь к о г о а в у л у на Кубанщині, де в жертву покійникові був
принесений цілий табун коней, понад 400 голів.
128 Отчет ИАК, 1897, П; О. Зсйгайег, КеаІІехікоп йег іпйо£егіпапІ8с1іеп АИег-
іитзкипйе, 1917, 114; М. ЕЬегІ, Бййгиззіапй іт АИегіит, 137-139, АЬЬ. 57; 8іій-
гивзіапй, КеаІІехікоп ХШ, 80, Та£. 27, В,а.
332
Скитська могила біля Костромської станиці,
(за Н. Веселовськнм)
В Криму біля Керчі до багатих скитських могил належать К у л ь-0 б а
(гора-попелище), Царська могила, Мелек-Чесме могила та Ал-
тин-Оба (золота гора). В них усіх знайшли вічний спочинок представни-
ки місцевої пантікапейської землевласницької аристократії. Форма їхніх мо-
гильних споруд чотирикутна або кругла, кам’яна комора-толос із східчастим
склепінням та коротшим або довшим передсінком-дромосом нагадує пізні мі-
кенські банясті гроби, а техніка мурування чисто грецька.
Найбагатшою з названих могил виявилась Ку л ь - О б а, досліджува-
на Дюбрюксом (ВиЬгих) у 1830 р.,л Він знайшов у ній поховання “царя” із
5. НеіпасН, Апііциііез би Возріюге Сіттегіеп, Рагіз 1892, 6; Е. Міппз,
8суі1ііап8 апсі Сгеекз, СатЬгіб§е 1913, 194; Копсіакоу - Тоїзіоі. КеіпасЬ, Апіі-
циііез Йе 1а Киззіе тегібіопаїе, Рагіз 1891, 232; О. Тереножкін, Кургани скіфської
знаті, Нарнсн, 169 - 170.
333
Золоті прикраси з Куль-Оби: а — олень,- в— нашийник; с-е — зображення скитів,
(за П. Степановим)
334
скитської геленізованої аристократії і його дружини, а також раба й коня,
які .мали супроводити його “на той світ”.
Чоловічий кістяк лежав у кіпарисовому саркофагу, то був переділе-
ний низькою перегородою на дві частини, одну для нього самого, а другу
для його зброї та надзвичайно багатого могильного виряду. В ньому вияв-
лено срібні вази з грецькими написами, а на шиї “царя” золоту гривню 460 гр.
вагою із зображеннями скитських вершників по обох кінцях. Крім того на
долівці погребної комори “царя” лежало дуже багато золотих оздобних бля-
шок з його одежі, кілька золотих фляконів, кількасот бронзових вістер до
стріл і розсипані частини дерев’яного саркофага. Вони зроблені із слонової
кости і вкриті прегарними пласкорізьбами грецької роботи, що зображують
суд Паріса, викрадення дочок Левкіпа, приготування до двобою між Ойно-
маом і Пелопом та ін. Не менше розкішним виявилися поховання “цариці”.
Кістяк її лежав на дерев’яному ложі, інкрустованому слоновою кістю. На го-
лові була електронова діядема, золоті ковтки, далі браслети, побіч бронзове
дзеркало із золотою ручкою. Між ногами стояла куляста золота ваза, довко-
Золота ваза з Куль-Оби
(за С. Райнахом)
ла горішньої частини якої зображено побутові сцени з життя скитів: звідом-
лення джури вождеві, напинання тятиви лука, лікування зуба та бандажу-
вання ноги.
Одначе й ця Куль-Обська могила не залишилась незайманою грабіж-
никами. Під час розкопів Дюбрюкса обвалилася земля, і це спричинило пе-
рерву в дослідженнях. Поки обвал був усунений, грабіжники вспіли погра-
бувати недосліджену ще частину могильної споруди, відкрити під її долів-
335
кою ще одно поховання і сплюндрувати його, загубивши в поспіху бронзову
золотою бляхою вкриту нашийну гривню з емальованою лев’ячою головкою
на обох кінцях та золоту плитку у формі лежачого оленя з ритим грецьким
написом ГАЇ, шо колись була прикріплена на щиті, можливо, як племінна від-
знака.
Крім описаних тут найвизначніших щодо інвентаря скитських “цар-
ських” могил, досліджено багато інших поховань скитів-кочовиків із золоти-
ми та срібними могильними дарами на Київщині в селах Рижанівка (Зве-
нигородка),1” Іллінці (Липовець)130 131 та Жу рівка (Чигирин),132 на Пол-
тавщині в О к с то т и н ц я х,133 * * * Вовківцях“ та Полівці (Ромен),133 та-
кож над долішнім Дніпром — Цимбалова могила на Мелітопільщині,13”
“Товста Могила” біля Краснокутського.137 Далі скитськими могилами
“Лугова Могила” біля Олександрополя на Дніпропетровщині,133 одна з “Р я с-
и и х м о г и л” біля м. Воронежа,13” “Золота могила’ біля м. Симферо-
поля"" і Велика Б лизни ця біля Фанагорії в Криму."1
Найбільш відомою в археологічній літературі є одна з “Рясних
могил” (“Частьіе курганьї”), досліджувана членами Воронізької Ученої
Архівної Комісії в 1940-их рр. Кістяк скитського вельможі був прикритий
великою плахтою, прикрашеною нашитими на неї золотими бляшками. Біля
нього знайдено багато зброї, бронзові і срібні бляхи від кінської збруї, брон-
зові казани, залишки дерев’яного посуду, окутого золотою бляхою, глиня-
ний посуд тощо. Найціннішою з культурно-історичного погляду частиною
цього багатого могильного виряду є срібна куляста ваза грецької роботи,
прикрашена ритими сценами з життя скитів у трьох групах, в кожній по два
бойовики.
130 3., Раскопка Кургана близ с. Рьіжановки, Звеиигород. уезда, Кіев. губ.,
Кіевская Старина, VIII, 1885 , 6. Оззоуузкі, 'УУіеІкі кигЬап Кугапо\Увкі іуейіие Ьайап
йокопапусЬ ау ІаіасЬ 1884-1887, 2АУАК, XII, 1888; А. Бобриискій, Смела, II, 1889, 137,-
М. ЕЬегІ, Зййгиззіапй іт Аііегішп, 150 -151.
131 ИИАК, III, 1902, додаток, 51,- Агсйао1о£І8сЬег Апхеі§ег, 1903, 83; М. ЕЬегІ,
йийгиввіапй іт АИегіит, 146.
133 М. ЕЬегі, Зййгиззіапй, КеаІІехікоп Ійг УогйезсЬіскіе XIV, 551.
А. Бобриискій, Смела, II, 1889, 101;
131 Б. И. Ханеико, Древности Приднепровья, II, 1899, табл. II, 6,- А. Бобриискій,
Смела, III, 1902, 82.
113 А. Бобриискій, Смела, II, 1889, 168,- М. ЕЬегі, КеаІІехікоп XIII, 97.
1М Отчет ИАК, 1867, стор. XXI; 1868, XIX,- КопйакоУ -Тоіїіоі • КеіпасН, Апіі-
диііея 1891, 268; М. ЕЬегІ, Зіійгиззіапй іт АИегішп, 145.
И. Забелии, Древиости Геродотовой Скифіи, II, СПетербург 1873, 44;
Копйакоу - Тоїзіоі. КеіпасН, Апіідиііез, 1891, 254; М. ЕЬегі, Зййгиззіапй іт Аііег-
Іит, 144 - 145.
1,м И. Забелии, Древности Геродотовой Скифіи, І, 1866, 22;
Копйакоу - Тоїзіоі - ЯеіпасН, Апіідиііез, 238; М. ЕЬегІ, КеаІІехікоп, XIII, 87-88.
130 М. ЕЬегІ. КеаІІехікоп, XIV, 218; С. Н. Замитими, Скифский могильник "Ча-
стьіе кургаиьі" под Воронежем СА, VIII, 1946, 9 - 50.
"" Н. Веселовский, МАР, 37, 1918. М. ЕЬегІ, КеаІІехікоп, XIV, 544-555.
М. Ростовцев, Античная декоративная живопись, І, 1913, табл. ІУ-ХІ.
336
КАРТА XIII.
СКИТІЯ ЗА ГЕРОДОТОМ ТА АРХЕОЛОГІЧНИМИ ДАНИМИ
Льокальні групи лісостепної культури скитського часу (за О. Тереиожкіиом):
1 — лужицька,- 2 — куштановицька,- 3 — висоцька; — 4 — милоградська,- 5 —
юхнівська,- 6 — молдавська; 7 — волинська,- 8 — західньо-подільська, 9 —
східньо-подільська,- 10 — подніпровська; 11 — ворсклинська,- 12 — посульська;
13 — харківська,- 14 — сейминська,- 15 — вороніжська.
Срібна ваза з "Рясної могили" біля Вороніжа,
(за М. Ебертом)
У першій з них узброєний списом і щитом скит-розвідач стоїть на ко-
лінах, оглядаючись на свого товариша, що, сидячи на камені, дає йому якийсь
знак. В другій групі нараджуються два бойовики: один з них, сидячи на ка-
мені, креслить нагайкою щось на землі, можливо плян бою, а другий, спер-
шись рукою на бойову сокиру, дивиться на не замислено. В третій групі бо-
йовики сидять на камінні, при чому старший з них із сагайдаком при боці та
луком у витягненій вперед руці, очевидно, вчить стріляти молодшого безбо-
родого.”2 “Ситуація тут цілком ясна, — каже М. Еберт, — це сцени в скит-
ському таборовому обозі перед боєм. Трьома групами зазначені три підго-
товчі дії: підглядання ворога, обговорювання бойового пляну та останні вка-
зівки молодим бойовикам як уживати зброї”.1'3
Інші поховання в “Рясних могилах” досліджували в 1927 р. В. Ґород-
цов’*' та в 1954 р. II. Ліберов”3 і члени експедиції ИИМК. В одному з них
знайдено литого із золота орла і золоті прикраси з тваринними зображення-
ми.1'" Усі воронізькі могили походять з V - II ст. до Хр., а в тих часових ме-
жах головно з IV ст. до Хр.
У “Рижанівській могилі” Г. Оссовський виявив багате похован-
ня молодої жінки в золотій тіярі із зображеннями танцюючих менад та з вісь-
мома золотими перстенями на руках. Вона спочивала в напівсидячій поставі
на моху, вкритому вовняною тканиною. Могила в Іллінцях була пограбо-
вана, при чому одного із грабіжників присипало обвалом землі. Найціннішою
знахідкою був тут горит із золотою прикрашеною оббивкою, цілком анало-
гічний з чортомлицьким.1*7 Із Журівської могили походить між іншим срібний
столовий посуд грецької роботи і червонолякована посудина (кілік) з грець-
ким написом іеїго БеІрИіпіо хіпе, що відноситься до ольвійського культу
1,2 М. Ростовцев, Воронежскій серебряньїй сосуд, МАР, 34, 1914, 79 - 93.
115 М. ЕЬегІ, ЗйЦгиааІапсІ іт Аііегіит, 175 - 176.
1и Раскопка "Частьіх курганов" блнз г. Воронежа в 1927 г., СА, IX, 1947.
115 Звіт з його розкопів в КСИИМК, 66, 1956, 129 (М. Мнлпер, Дон и Приазовье
в древности, 17).
М. Миплер, як попереднє, 17.
1,7 Б. В. Фармаковскін, Золотьія обивки налучій-горитов (як вище), 45-118.
337
22
Золота бляха з оленем із скитської могили в Оксютиицях.
(за О. Бобринським)
Аполлона.344' З Оксютинецької могили походить золота оббивка са-
гайдака-горита з тисненим зображенням прикляклого оленя, з Вовковець-
к о ї — залишки похоронного повоза. У могилі в Полівці виявлено шкіря-
ний панцер з 210 роговими лусками, на зразок того, що його бачив грецький
історик Павзаній (І, 25, 5) у святині Єскулзпа в Атенах. У пограбованій
Глиняна посудина і металеві предмети з могили Мала Цнмбалка VIII -VII ст.
до Хр. на нижньому Дніпрі.
(за О. Тереиожкїном)
ИИАК, XIV, 44.
338
Цим бал овій могилі незайманим залишилось поховання шістьох коней
із золотими та срібними прикрасами голів. В Олександропільській “Луго-
вій могилі” знайдено тільки прикраси кінських голів, вуздечок, сідел та
збруї, як у кожній іншій скитській могилі, в тому числі багато золотих, сріб-
них і бронзових частин у здегенерованому йонсько-перському стилі. У Ве-
ликій Близниці розкопами 1864 - 1884 рр. виявлено в трьох кам’яних комо-
Теракотові фігурки жінок з Великої Близниці.
(за А. Передольською)
рах із східчастим склепінням багаті поховання знатних боспорців кінця IV —
початку ПІ ст. до Хр. Одна з комор була прикрашена стінним мальованням.149
В різних частинах степової України досліджено багато могил, в яких
були поховані небагаті с к и ти - к о ч о вики. В усіх тих могилах знай-
дено бронзові й кістяні вістря до стріл, бронзові вудила з бронзовими й кі-
стяними псаліями та окремі прикраси з кости і бронзи. Одно з найдавніших
між ними, відкрите біля Тамір-гори поблизу Керчі, датоване з поміччю грець-
кого імпортованого посуду другою половиною VII ст. до Хр.’“ Молодші по-
ховання, які можна віднести до IV - III ст. до Хр., досліджували члени Дні-
прельстанівської археологічної експедиції Наркомосу України в 1927 - 1932
рр. (М. Міллер, П. Смолич, С. Гамченко, М. Рудинський, В. Грінченко, Т. Кі-
ранів, Г. Мартене) в Кічкасі біля с. Башмачки та нижче Старого Кодака. По- 140 * * *
140 Отчєтьі ИАК за 1865 - 1869, Петерб. 1866 - 1871; Толстой - Коидаков, Русские
древности в памятниках искусства, І, Петерб. 1889; В. Ф. Гандукевнч, Боспорское
царство, М.-Л. 1949.
1'л В. А. Ільїнська, Пам'ятки кочових скіфів, Нариси, 162.
339
ховання, виявлені в Кічкасі, творили цілий цвинтар з могильними насипами,
в Старому Кодаку вони не мали таких насипів.151 152 153 *
Могили рядових скитів і багато їхніх впускних поховань у насипах
старіших могил досліджувано в рр. 1932- 1938 на території м. Нікополя
над долішнім Дніпром. Своєю конструкцією і вирядом вони дуже різнилися
від “царських” могил. Випростані кістяки покійників і тут лежали в катаком-
бах, але вхід до них не був завалений камінням, а був закритий лише дере-
в’яними колодами або кам’яною плитою. Причина цього, мабуть, в тому, то
рядові скити мали багато менше робітних рук, і вбогий виряд їхніх поховань
не приваблював грабіжників.
До супровідного інвентаря чоловічих поховань належали залізні кин-
джали, списи із залізними вістрями та залізним окуттям долішньої частини
держака, бронзовими чи радше залізними тригранчастими втулчастими ві-
стрями до стріл, іноді по кількадесят в одному похованні. Самі стріли були
дерев’яні і часто пофарбовані начорно. В могилах скитів-бойовиків подиву-
ються також кінські кістки й вудила, що мали, очевидно, заступати в похо-
ванні цілого коня. їжа в дорогу “на той світ” складася з волового, кінського
та овечого м’яса, завжди при тому був залізний ніж.
У жіночих похованнях виявлювано передусім особисті прикраси -—
скляні грецькі намистини, зрідка золоті намистини й дармовиси, бронзові
ковтки і браслети, також круглі бронзові дзеркала з кістяними ручками та
деяке господарське приладдя.
В похованнях подивувалися також уламки грецького імпортованого
посуду та амфор, які датують нікопільські грецькі могили IV - III ст. до Хр.’а
З того самого часу походить могильник біля с. Кут, Апостолівського р-ну,
Дніпропетровської области, досліджуваний Д. Березівцем у 1951 - 1953 рр.,151
і в сусідньому селі Грушівці.151 Поховання в обох могильниках були переваж-
но впускні в насипах раніших могил бронзової доби і мали характер ката-
комб. Окремі скитські могили та впускні скитські поховання розкопував О.
Тереножкін в 1951 - 1952 рр. в долині р. Молочної на північ від м. Меліто-
поля.155
Над р. Інгулом, біля с. Калинівки є могильник скитської доби. Одну
могилу з нього розкопав Б. Н. Граков у 1956 р. У насипі виявлено впускне
поховання IV - III ст. до Хр. датоване грецькою чорнолякованою посудиною-
кантаром, під ним у катакомбі основне поховання чоловіка, жінки і дитини,
П. І. Смолічев, Археологічні розкопки на терені Дніпрельстану в с. Кічкасі,
Запорізької округи в 1927 р., Збірник Дніпропетровського краєвого історико-архео-
логічного музею, І, Дніпропетровське 1929; М. Міллер, Дніпрельстанівська архео-
логічна експедиція Наркомосу України 1926 - 1932 рр., Науковий Збірник УВУ, VI,
Мюнхен 1957, 13.
152 Б. Н. Граков, Археологические раскопки близ Никополя, ВДИ, 1939, ки. І,-
Л. Д. Дмитров, Археологічне вивчення Нікопольщиин в 1935 - 1936 рр., Наукові за-
писки Інституту історії і археології України, К. 1946, кн. II.
153 Д. Т. Березовец, Раскопки курганов у с. Кут, Днепропетровской обпасти,
КСИА, 4, 1955.
151 І. Шовкопляс, Археологічні дослідження, 195 - 196.
155 А. И. Тереиожкии, Археологические исследования на р. Мопочной, КСИА,
І, 1952.
340
сильно пограбоване, з того ж часу. Могильна яма обведена на поверхні тс-
рену кам’яним кругом-кромлехом.10’
Багато пізніших пам’яток по скитах знайдено також над долішнім До-
ном та на Приозів’ї. Біля гирла Дону А, Міллер та П. Леонтьєв досліджува-
ли великий могильник в сусідстві Єлисаветівського городиша, інші
могильники III - II ст. до Хр. розкопував М. Міллер на північному березі Озів-
ського моря біля Біглицької та Петрушиної коси. На підставі
своїх розкопів і багатого скитського відділу в заснованому ним Новочерка-
ському музеї, М. Міллер прийшов до висновку, шо пам’ятки по скитах по-
ширені в усьому басейні Дону та в Приозів’ї, і що скити-кочовики мали зви-
чай ховати своїх покійників на підвищених місцях у межиріччях.10’
Описані тут скитські могили, зокрема “царські”, дають надзвичайно
багатий студійний матеріял для археологів, істориків, етнологів, соціологів,
мистецтвознавців і, зокрема, дослідників культових вірувань. Вони наочно
відображують господарство, побут, звичаї, жадобу матеріальних дібр та ре-
лігійні вірування цих азійських кочовиків на українських землях. Джерелом
їх справді царського добробуту, засвідченого дуже багатим могильним ви-
рядом, була торгівля воєннополоненими, яких вони продавали в неволю гре-
кам, а далі худобою, рибою, воском та медом. Розвинене кочове скотарство,
а також данина з підвладних племен забезпечували кочовим скитам надлиш-
ки продуктів. Це дозволяло їм вступати в обмінні зносини з іншими племе-
нами й народами. Жорстокі похоронні звичаї їхньої верхівки, можливо, зро-
дилися до деякої міри з правних понять про приватну власність, яка розтя-
галася поза матеріяльними добрами і зброєю також на жінок, рабів і коней.
Решта була виправдана азійським кочовим походженням цих наїзників.
Скити в Криму. Після перенесення свого організаційного центру
з Кам’янського городища в Крим, скити були змушені перейти від кочового
способу життя до осілого і засновувати постійні поселення. їх знаємо вже
понад 50 у центральній частині півострова і на його західньому узбережжі.
Новий центр — Хеароііз зсуНтіса античних авторів — був заснований ними
біля сучасного Симферополя на лівому скелястому березі р. Салгіру.
Найбільшої могутності! досягло кримське скитське володіння в II ст.
до Хр. за царя Скілура, який намагався підкорити в Криму автономні грецькі
міста, заволодів Ольвією над Бозьким лиманом, але, наступаючи на Херсо-
нес та Боспор, зустрівся з запеклим опором греків і понтійського царя Мітрі-
дата VI Евпатора. Для вивчення культури кримських скитів, яким підлягала
також частина долішнього Подніпров’я і степи аж до Бозького лиману, особ-
км Н. Г. Єлагниа - Н. Н. Погребова, Археологнческая разведка по берегам Ингула
КСИИМК, 77, 1959, 28 - 31.
І'“7 Т. Киипович, Опьіт характеристики городища у стан. Єлисаветовской по
находам експедиции ГАИМК 1928 г., ИГАИМК, 104, Л. 1934; М. Мнллер, Некрополь
у Беглицкой коси, Ростов н/Д, 1929.
341
ливе значення мають розкопи Н. Ернста,”3 ГІ. Шульца,’м А. Карасева’” і В.
Головкіної”1 на городищі Керменчик, до 20 гектарів площею, що залишилося
на місці колишнього скитського Неаполя. Цими розкопами були виявлені за-
лишки могутніх оборонних мурів 8.40 м. ширини. Обидва їх лиця муровані
в долішній частині з дикого каменю на глиняному розчині, а в горішній із
сушеної на сонці цегли. Вільний простір між ними заповнений дрібним ка-
мінням та глиною. Біля воріт, підсилених оборонною вежею, на утрамбова-
ній дрібним вапняком площі, виявлено залишки царського палацу, а можли-
во громадського будинку з покрівлею, вкритою грецькою дахівкою. Стіни
будинку були вкриті мальованим тиньком червоного, жовтого й зеленого
кольору. До нього прилягало широке подвір’я з численними зерновими ямами.
У підвалі цього багатого будинку, крім місцевого посуду, знайдено
багато уламків грецьких посудин із знаками (ганчарськими штампами) остро-
вів Родоса й Кнідоса і міст Пантікапею та Херсонесу, синопської дахівки
(назва від м. Синопу на південному березі Чорного моря) з знаками, мегар-
ських чаш (назва від м. Мегари, там же), пізніх чорнолякованих посудин і
теракотові статуетки. Ці довізні предмети свідчать про жваву торгівлю на-
селення скитського Неаполя з грецькими островами східнього Середземно-
мор’я та з причорноморськими грецькими колоніями. З місцевих виробів у
цьому й інших будинках знайдено ліплений вільноруч і точений на ганчар-
ському колі глиняний посуд, залізне, кам’яне й кістяне приладдя, різні прик-
раси тощо.
Важливими для характеристики економічного життя скитського Неа-
поля е кілька десятків великих грушкуватих зернових ям, видовбаних у скелі
й вимащених всередині глиною, які закривалися кам’яними плитами. Це були
державні шпихліри-зерносховища, які вказують на великий розвиток хлібо-
робства в Криму. На неапільському городищі розвивалися також різні ре-
месла, зокрема виробництво глиняного посуду для місцевої потреби й на
експорт.’"9
Другий важливий рід пам’яток старовини скитського Неаполя — це
його похоронні споруди, досліджувані II. Шульцом, Н. Погребовою та В. Ба-
бенчиковим. Перше місце між ними займає монументальний мавзолей,* 102 103 май-
же квадратовий у пляні, збудований з тесаного каменю і перекритий дере-
в’яними брусами та сушеною цеглою.
І>|3 Неаполь скифскин, збірник "Вторая конференция археологов СССР в Херсо-
несе", Севастопіль 1927.
Раскопки Неаполя скнфского, КСИИМК, XXI, 1947, його ж, Розкопки Неаполя
скіфського в 1946 р., АП, II, 1949, його ж, Тавроскифская зкспеднцня, Известия АН
СССР, серня нсторин н философии, IV, 3, 1947. Див. також ВДИ, 1948, кн. 4, 130.
Раскопки Неаполя скифского в 1948 г., ВДИ, 1950, кн. 4, 179- 187, його ж,
Раскопки Неаполя скифского, КСИИМК, XXXVII, 1951, його ж, Раскопки Неаполя
скифского в 1950 г., КСИИМК, ХЬІХ, 1953.
161 Хеароііз Зсуііііса, По следам древних культур, М.-Л. 1951, 143 - 168.
102 П. Н. Шульц, Тавро-скифская експедиция, (як вище), 1947.
103 Н. Погребова, Мавзолей Неаполя скифского, КСИИМК, XXI, 1947, В. Бабеи-
чиков, Новьій участок некрополя Неаполя скифского, ВДИ, 1949, кн. І, його ж, Не-
крополь Неаполя скнфского, История н археологня древнего Крьіма, К. 1957, П.
Шульц, Мавзолей Неаполя скифского, М. 1953.
342
Розкопами встановлено, то в тому мавзолеї було кількадесяти похо-
вань чоловіків, жінок і дітей у дерев’яних трунах, поставлених вздовж стін
у кілька рядів один над одним. Кістяки були випростані, біля них знайдено
кераміку, здебільша грецьку девізну, зброю, прикраси та кістки з м’ясної
їжі. Доволі значна кількість коштовних предметів, головно золотих прикрас,
змушує здогадуватися, що в мавзолеї були поховані передусім представни-
ки панівної верхівки скитського Неаполя.
Реконструкція дерев'яного саркофагу з мавзолею в Неаполі скитському,
(за П. Шульцом)
Тут було також місце вічного спочинку двох членів скитської цар-
ської родини. Гробниця царя була частково вирубана в скелі, а частково
складена з великих, добре обтесаних вапнякових плит. Біля випростаного
кістяка лежали три мечі (один із срібним держаком), три вістря до списів
із позолоченими втулками-насадами, залізний шолом з бронзовими прикра-
сами і горит-сагайдак, прикрашений великою золотою платівкою. Одяг по-
кійника мав 800 золотих нашивних платівок грецької й скитської роботи101
101 П. Шульц не подає в своєму звіті з розкопів, чим відрізнялися між собою
золоті бпяшкн грецької і скитської роботи. Можливо, одні були дбайливіше ви-
готовлені, інші "варварнзовані":
343
і три круглі золоті медальйони із зображеннями сонця, В гробниці знайдено,
крім того, багато золотих прикрас у вигляді бджіл, зірок, листків, краплин
та ін. і різноманітних золотих намистин та пронизок від одягу.
Жіноче поховання, — здогадно цариці, — було в дерев’яному позо-
лоченому саркофазі, розмальованому блакитною та рожевою фарбами і при-
крашеному пласкорізьбленими сфінксами, крилатими левами та рослинним
орнаментом. Цариця мала дуже багатий виряд, з якого залишились, після
давнього пограбування, тільки окремі медальйони, нашивні золоті платівки,
золота голка, золоті намистини й пронизки.
Золоті бляшки на очі й уста з поховання ІІ-І ст. до Хр. иа Камянському акрополі,
(за Н. Погребовою)
За стилістичною аналізою коштовних предметів, поховання царя да-
тується II ст. до Хр., поховання цариці — І ст. до Хр.
Велику наукову вартість для вивчення пізньоскитської культури в
Криму має також н е к р о п і л ь-погребище Неаполя скитського, розташо-
ваний біля городища (зі сторони сучасного Симферополя). На ньому до-
сліджено вже кількадесят поховань, багатших у кам’яних склепах-коморах
і бідніших у ґрунтових ямах з катакомбами. У п’ятьох з них виявлено за-
лишки настінного мальовання — нового роду мистецького вияву перейня-
того від греків. Найбільше прикрас такого роду знайдено в одній похорон-
ній, вирубаній у скелі коморі з кількома невеликими нішами в стінах, обра-
мованими орнаментом, виконаним червоною й жовтою охрою та сажею. Дов-
кола комори під стелею є вирізьблений і тими фарбами розмальований фриз
з трикутників, зигзагів та стріл у вигляді мережаної завіски. Орнаментом з
ромбів прикрашені також чотири пілястри з різьбленими капітелями, які імі-
тують дерев’яні підпори. В одному з тих ромбів зображений півень. Малюн-
344
ки виконані безпосередньо на скелі. На одній із стін, проти входу, є складна
композиція, в якій зображені півень, вершник, бородатий скит з лірою в ру-
ках, сцена полювання, на якій два пси кидаються на пораненого кабана, та
килим у вигляді шахівниці з темними й білими квадратиками, обведеної чер-
воними стрілами.’03
Цікаві зображення були і в нішах цієї комори. В одній із них угорі,
наче на причілку будинку, червоною фарбою зображені голови двох виріза-
них з дошки коней, друга ніша нагадує курінь, також прикрашений подіб-
ними кінськими головами.
Цікавою особливістю поховань у мавзолеї скитського Неаполя є тон-
кі золоті овальні бляшки, іноді із звуженими кінцями, якими прикривали очі
та уста покійників. Цей звичай малоазійського або східньосередземномор-
ського походження мав, мабуть, на меті зачинити злим духам доступ до “ду-
ші” покійника.’1"' В інших похоронних коморах намальовані зображення скит-
ських вояків, лучника, коня та геометризовані картини.
Виряд поховань неаполітанського некрополя складався із скитського
ліпного і точеного на ганчарському колі посуду, девізної грецької керамі-
ки, зброї і різноманітних прикрас, які дають виразне уявлення про маєтко-
вий стан мешканців Неаполя та їхні торговельні зв’язки з грецькими коло-
ніями.’07
Друге щодо величини городище кримських скитів досліджували А.
Маркевич (1889),100 Н. Ернест (1929),* 107 108 109 П. Шульц (1945),™ О. Домбров-
ський (1945),171 Н. Погребова (1950™ і О. Дашевська (1951)™ на терені ко-
лишнього села Сарай ла-Кіять (тепер радгосп “Красний”). В архео-
логічній літературі воно відоме також під назвою Кермен-Ки р.’74
Городище розташоване в захисному з природи місці між двома яра-
ми-балками і займає площу коло 4 гектарів. З приступної сторони воно за-
безпечене кам’яним муром та ровом. Також другим муром і ровом всередині
городища окремо забезпечений його акропіль-дітинець. Техніка будови обох
’“3 І. Шовкопляс, Археологічні дослідження, кольорова таблиця між стор.
192 і 193.
’"°Н. Н. Погребова, Золотьіе лицевьіе пластнньї нз погребеиий мавзолея Неаполя
Скитского, История н археология древнего Крьіма, К. 1957, 142 - 154.
107 В. П. Бабенчнков, Некрополь Неаполя скифского (як вище), 1957.
108 Кермеи-Кьір, древнєє укрепление вблизи Симферополя, ИТУАК, ч. 8, 1889,
114 - 115.
Летопись археологических раскопок и разведок в Крьіму за 10 лет (1921 - 1930),
ИТОИАЕ, IV, 1930, 89,- ного ж, Предварительиьш отчет о разведках на городище
Сарайльї-Кият у Симферополя в 1929 г., Архив ЛОИИМК, ч. 143, 1930.
170 Тавро-скифская археологическая зкспедиция в Крьіму, Советский Крьім,
1946, ч. 2, 111 - 112.
’71 Керамическая печ на скифском городище "Красиое", збірник "История и
археология древнего Крьіма", К. 1957, 199.
1,2 Архів ИИМК, ч. 494 (КСИИМК, 70, 1957, 113, прим. 10).
1,3 Скифские городища Крьіма, М. 1954, 7 - 9; Скифское городище Красное (Кер-
мен-Кьір), КСИИМК, 70, 1957, 108 - 117.
1,4 Першу згадку про нього подав П. Кеппеи, О древностях южного берега
Крьхма и гор Таврических, Крьімский Сбориик, СПетерб. 1837, 334 - 335.
345
Ппян городища Красного (Кермен-Кнр) на Криму,
(за О. Дашевською)
мурів така сама як у Неаполі скитському, зовнішній мур скріплений прямо-
кутними баштами. Головною твердинею був акропіль величиною коло 1 гек-
тара. Ширина його оборонного муру становила 7.25 м., а другий, зовнішній
мур мав тільки півтора метра.
Про дослідження на акрополі городища в Кермен-Кирі не знаходимо
вісток в літературі. На другій його частині (прнгородді), ще не зовсім роз-
копаній, виявлено залишки кам’яного будинку без фундаменту (5x4 м.) з
цікавою конструкцією долівки. На вирівняному глиняному материку лежав
шар чистого попелу 35 см. завгрубшки, прикритий шаром глиняної вимазки,
що творила долівку. Попіл мав тримати долівку сухою і теплою.
Біля кам’яного будинку виявлено кілька ям також незвичайної будо-
ви. їх спідня частина, вирита в материку, не мала ніякого обличковання, а
горішня, вже в гумусі й культурній верстві, була обложена трьома рядами
каміння, що скріплювали її береги. Ями, призначені первісно на зерно, зго-
346
дом стали- місцем для господарських покидьків і навіть подохлих псів, як на
це вказують їхні кістяки (яма ч. 1).
Кераміка, знайдена в господарських ямах та в культурному шарі, по-
дібна до неапільської. Грецької тонкостінної кераміки небагато, більше є
уламків амфор на вино й оливу з островів Родосу, Косу і Кнідосу з іменни-
ми штампами грецьких ганчарських майстрів, Артемідора, Бедромія і Герак-
лейта.
За археологічними матеріялами городище Кермен-Кир (Красне) було
засноване у III ст. до Хр., інші кримські одночасні або пізніші.175 Всі вони
обведені кам’яними оборонними мурами з тесаних кам’яних плит. їхня вели-
чина — від 44 х 45 до 90 х 120 м.17"
З того ж часу походить неукріплене поселення біля Євпаторії, що
його досліджував ГІ. Шульц у 1938 р. Він відкрив на ньому одно житло у
вигляді круглої півземлянки 3.60 м. в поперечнику, прикритої дерев’яним
дахом. В її центрі на втоптаній долівці було вогнище, викладене пласкими
каменями, а побіч нього — яма на збіжжя.
Долішнє Подніпров’я. Крім Кримського півострова, до піз-
нього скитського царства належав також район долішнього Подні-
пров’я, де постав ряд кам’яними мурами добре укріплених і неукріплених
поселень обабіч Дніпра між Нікополем і Херсоном.177 178 * З них найкраще дослі-
джені городища Гаврилівське, Знам’янське, Любимівське і біля Золотої Балки.
Перше з них, розташоване біля с. Гаврилівни, Нововоронцов-
ського р-ну, Херсонської области, на правому березі допливу Дніпра — р.
Підпільної, досліджували К. Бреде177 і Н. Погребова17’ в 1951 - 1954 рр. Цен-
тральна частина, акропіль, була укріплена потужним кам’яним муром 5 м.
заввишки і 4 м. завгрубшки та ровом близько 7 м. завширшки і 2 м. завглибш-
ки. Це було первісне городище, яке згодом значно поширено й забезпече-
но від відкритої польової сторони двома кам’яними мурами 2 м. заввишки
і ровами завширшки 4.5 м.
Житлові споруди були тут багатші, кам’яні, і бідніші, типу хат-ліпля-
нок з дерева й лози, обмащених глиною, стіни яких внизу були обкладені
кам’яними плитами, ставленими руба. Кам’яні будинки на акрополі-дітинці
розташовані вздовж побіч оборонного муру для більшої безпеки в разі во-
рожого нападу. Внутрішня частина акрополя, куди долітали ворожі стріли,
була вільна. Стіни цих будинків, до пів метра завгрубшки, мурували з роз-
лупаних каменів на глиняному розчині. Печі мали також кам’яне склепіння,
а вогнища бували вимощені камінням, одначе долівка була глиняна.
Серед речових матеріялів, здобутих розкопами на Гаврилівському го-
родищі, переважає місцева й довізна кераміка. Місцева кераміка була дво-
1,5 Н. Зрнст, Летопись археологических раскопок, Симферопіль 1930, П. Шульц,
О работах Звпаторийской зкспедиции, СА, ІП, 1937, 252 - 254; його ж, Археологичес-
кие исследования в РСФСР 1934 - 1936 гг., М.-Л. 1941, 265 - 277.
170 О. Дашевская, Скифские городища Крьіма, М. 1954.
177 В. Гошкевнч, Древние городища по берегам низового Диепра, ИИАК, 47,
117-145,- Б. Граков, Камеиское городище иа Диепре, МИА, 36, 1954, 151 - 165: Мальїе
городища и селения скифского времени на иижнем Днепре.
178 Раскопки 1951 г. на Гавриловском городище, КСИА, 6, 1956.
17“ Работьі Скифской степной зкспедиции на ннжнем Диепре, КСИА, 4, 1955.
347
якого типу —- ліпна і точена на ганчарському колі. Перша представлена пе-
реважно горщиками з нігтьовим орнаментом, різноманітними глечиками та
мисками, близькими формою до мисок зарубинецько-корчуватівського типу.
Друга, кружальна кераміка з чорним лошенням нагадує посуд з поселень та
поховань черняхівського типу. Наявність зарубинецько-корчуватівського по-
суду, про який далі буде мова, засвідчує початок колонізації степового По-
дніпров’я ранніми слов’янами.
Серед залишків девізного грецького посуду виявлено найбільше улам-
ків різноманітних античних амфор і теракотових посудин, які разом з інши-
ми матеріялами датують Гаврилівське городище часом з ІП ст. до Хр. до 111
ст. по Хр.
Знам’янське городище, досліджуване Б. Траковим у 1940-1945 рр.,
було засноване в V ст. до Хр. як акропіль описаного вище Кам’янського го-
родища. Після переходу організаційного центру кочових скитів до Криму і
занепаду Кам’янського городища, його перетворено в укріплене поселення
міського типу, подібне до Гаврилівського й інших городищ того часу.180
В с. Любимівці, Кахівського р-ну, Херсонської области, на ви-
сокому лівому березі допливу Дніпра — р. Конки велике городище дослі-
джували І. Фабриціюс (1920),181 Б. Граков (1940), Н. Погребова (1950), А.
Добровольський (1951 - 1952)182 183 * та Л. Дмитров (1950).’“ Воно було укріп-
лене високим земляним валом, кам’яним муром на ньому і глибоким ровом.
Мешканці його жили в мурованих будинках та в ліплянках з дерева й гли-
ни, з покрівлею на стовпах. В одному з будинків, що мав декілька кімнат,
знайдено декілька пар жорен, які вказують на його господарське призначен-
ня. Наявність попелищ на Любимівському городиші наближає його до лісо-
степових городищ середнього Подніпров’я. За речовими знахідками воно по-
стало в III ст. до Хр. і існувало як укріплене поселення до ПІ ст. по Хр.
До того самого часу належить також розташоване на правому березі
Дніпра поселення біля с. Золота Балка, Нововоронцовського р-ну, Хер-
сонської области, досліджуване А. Добровольським,18* М. Вязьмітіною185 та А.
Фурманською.180 Воно є найповніше дослідженим і найдалі на північ висуне-
ння поселенням такого типу в Подніпров’ї. Довголітніми розкопами (1951 -
1957) виявлено на ньому багато кам’яних та дерев’яних споруд житлового,
господарського та культового призначення, поставлених уздовж вулиць, які
перетиналися під прямим кутом. Будинки тут були муровані з неотесаних
кусків місцевого вапняку на глиняному розчині. Вони мали по дві й більше
комор та глинобитні вогнища з кам’яною обставою. Дерев’яні хати мали ви-
гляд ліплянок із дерева й глини.
180 Б. Граков, Камеиское городище на Диепре, МИА, 36, 1954, місцями і рис. 3:
схематическин план Зиаменского городка, по Вертильяку, всередиие XIX в.,- Н.
Погребова, Скифская крепость, “Ударник", Каменка-Днепровская, 1952, ч. 46.
181 Любимівське городище, ВОКК, 4 - 5, Одеса 1930.
182 Б. Граков, як вище, стор. 153 - 154.
183 Раскопки Любнмовского городища, КСИА, 4, 1955.
181 Золотобалковское поселение, КСИА, 4, 1955.
180 Поселення біля с. Золота Балка, Археологія, XI, 1957.
188 М. Вязьмитина и А. Фурмаиская, Раскопки поселення у с. Золотая Балка в
1953 и 1954 гг., КСИА, 5, 1955.
348
Фундаменти великого культового будинку з III ст. до Хр. — III ст. по Хр.
із Золотої Балкн
(за А. Добровольським)
Серед житлових будинків були великі купецькі склади-магазини для
товарів, імпортованих з грецьких причорноморських міст (Ольвія, Херсонес
і ін.) та експортованих до тих міст. Вони не мали, як у житлових будинках,
вогнищ і іншого хатнього устаткування. Велика кам’яна, можливо, централь-
на культова споруда, також без слідів замепікання, мала прибудовані з фрон-
ту дві менші комори і ряд дерев’яних стовпів перед ними, з яких залишилися
круглі камені з дірою посередині, як бази стовпів.
Звичайно, частина споруд мала виробниче призначення: в них працю-
вали м. ін. ганчарі, які виготовляли ліпний посуд місцевого лощеного (кор-
чуватівського) та сірого кружального (черняхівського) типу, глиняні тягарці
до ткацьких стоячих рамових варстатів та рибальських сітей і пряслички до
веретен. На поселенні знайдено залізний шлак, як слід добування заліза з
руди сиродутним способом.
Велика кількість уламків грецького девізного посуду свідчить про
жваву торгівлю мешканців давнього поселення Золотої Балки з причорно-
морськими грецькими колоніями. А проте, головним його зайняттям було хлі-
боробство.
Подібне до “Золотої Балки” своєю архітектурою та відсутністю обо-
ронних споруд поселення досліджувала Е. Махно у 1952- 1953 рр. біля м.
Б е р и с л а в а, Херсонської области. За речовими матеріялами, зокрема до-
візшім посудом з римських колоній, воно існувало в перших сторіччях по Хр.””
У долішньодніпровських малих городищах та неукріплених поселен-
нях мешкали головно скити з домішкою місцевої ЛЮДНОСТИ, ЩО політично
були пов’язані із скитським організаційним центром в Криму. В наслідок осі-
лого способу життя змінився ввесь характер їхньої культури. В ній зберегли-
ся тільки деякі пережитки, як напр. прадідівський звичай ховати покійників
у катакомбах, форма простої кухонної кераміки, одначе вже сильно позна-
чаються риси іншого, міського життя. Великий вплив на це мали безперервні
торговельні зв’язки з Причорномор’ям.
Раскопки Бериславского поселення и могильника в 1952 - 1953 гг., КСИА,
4, 1955.
349
З ц
Монети з іменами царів Малої Скнтії:
З переходом осідку влади “Ве-
ликої Скнтії” з Кам’янського городища
в Крим, на західній периферії скитсь-
ких володінь у Добруджі, між долішнім
Дунаєм і Чорним морем, постав регіо-
нальний політичний новотвір — Мала
С к и т і я, що її згадує грецький істо-
рик Старбон (VII, 4-5).188 Як римські
скити, так і скити в Добруджі, прагну-
ли підкорити для матеріальних кори-
стей античні колонії північно-західньо-*
го Причорномор’я і здобути вільний
доступ до чорноморських пристаней.
В грецьких колоніях Томі і Одесі вони
били монети з іменами своїх царів Ап-
роси, Єлія, Каніта, Сарії, Тануси та Хо-
рапса і взагалі підпали під сильний
вплив грецької культури. Могутність
царів Малої Скнтії була підірвана на-
прикінці II ст. до Хр. бастарнами, гетами
та походами римських легіонів на за-
хідній берег Чорного моря. Назва краю
збереглася ще довгий час, і місто Томі
(Констанца) було осідком окремої
скитської єпархії.
Місцеві племена. Зовсім
відмінний образ матеріяльної і духо-
вої культури дають пам’ятки по м і с-
цевому хліборобському на-
селенню скитської доби. Відомості
античних авторів про нього доволі
цікаві, одначе дуже неповні. Основним
джерелом вивчення їхньої історії та
культури є матеріяли, здобуті археоло-
гічними розкопами. Городища й не-
укріплені поселення цих підкорених
скитами племен, бори стен і в Ге-
родота, в степовій частині України до-
сліджено головно на долішньому По-
дніпров’ї, між Дніпром і Дністром, зокрема в районі Миколаєва, Ольвії й
Одеси, та вздовж узбережжя Чорного моря. Багато з них засновано щойно
в кінці V ст. до Хр., а переважно в IV - III ст. до Хр. Найстаріші з них мо-
жуть бути датовані другою половиною VI і початком V ст. до Хр.
1-2 — Саріяк; 3-4 — Каніт; 5 — Тану-
сак; 6 — Акросак; 7-8 Айліс.
(за Л. Тарасюком)
До цих останніх належить поселення в урочищі “Широка Балка”
на правому березі Бозького лиману в околицях Ольвії, досліджуване Б. Ра-
V. ЬаІузЬеу, Бсуійіса еі Саисавіса, І, 1890, 168.
350
Скарабей із зображенням скита
з мавзолею Неаполя Скитського.
Девізні амфори на вино
бичкіним у 1949 р. Розкопами виявлено там
залишки кількох прямокутних, дещо заглиб-
лених у землю жител з кам’яними стінами
та глинобитними підлогами й печами, а та-
кож бідніших жител без кам’яних стін, з та-
кими ж печами. В одному з жител знайдено
залишки великої прямокутної печі із су-
шеної на сонці цегли. Вона складалася з
трьох відділів і мала якесь виробниче при-
значення.
В культурному шарі поселення най-
більше було уламків місцевої і девізної ке-
раміки. Посуд місцевого виробництва, точе-
ний на ганчарському колі (сірі й цеглясті
глечики, горщики, миски, чаші) та ліплений
вільноруч, банькуватий, відігнуті вінця яко-
го прикрашені защипами, ямками та косою-
насічкою, а плечі наліпленими валками. Де-
які посудини мають наскрізь дірки довкола
попід вінцями, у ліплених глибоких мисок
поверхня лощена, а краї загнуті всередину,
й оливу розмальовані були поясками нанесе-
ними червоною, чорною й гнідою фарбами. Імпортований з Ольвії був та-
кож парадний грецький столовий посуд, прикрашений ляком, пурпуром, різь-
бленням та білою накладаною фарбою.
З інших предметів знайдено на поселенні в Широкій Балці глиняні
пряслиці від веретен, кам’яні тягарці для рибальських сітей, залізний ніж з
кістяною колодкою, а з мистецьких виробів бронзову прикрасу кінської
збруї у вигляді лев’ячої голови з роззявленою пащею?89
Друге поселення, на два сторіччя пізніше (IV-III ст. до Хр.), багато
примітивніше, більш сільського характеру, розташоване в с. Варварівпі
біля м. Миколаєва на високому правому березі Бозького лиману, досліджу-
вали М. Синицин (1938 р.)"” і II. Шульц (1939 р.)?и Його мешканці жили
ще в землянках у вигляді круглих, розширених внизу ям, 3 м. завглибшки,
які бували сполучені по декілька разом підземними переходами?98 Деякі з
них мали вирізані в глині печі з димарями і черінню, викладеною кам’яними
плитами або ріняками. Покрівля їх була, мабуть, плеската, бо розкопи не ви-
явили довкола них жадних слідів жердин або кілків, що ними підпертий
був би шатровий дах. * 199
189 Б. Н. Рабнчкнн, Поселение у Шнрокой Балки, КСИИМК, 40, 1951.
199 До питання про населення південно-західного Чорномор'я в IV - III вв. н. е.
Наукові записки ОДПІ, ІП, Одеса 1947.
1,1 Ямьі-жнлнща в скифском поселений близ г. Николаева, КСИИМК, V, 1940,
71 - 75.
199 Як попереднє, рнс. 14 на стор. 73.
351
Крім житлових, було багато господарських ям, між якими вирізнялися
ями, наповнені попелом і щільно прикриті вапняковими плитами. В одній із
них М. Синицин знайшов у попелі людський кістяк, припертий до стіни. Його
кістки мали на собі сліди вогню, а ноги були привалені камінням, мабуть із
страху перед “живим покійником”. На поселенні були й залишки кількох,
можливо, громадських будинків із кам’яними стінами. Власна на 11 м. глиби-
ни криниця постачала населенню питну воду.
У засипі житлових і господарських ям (усіх досліджено 70) і в куль-
турному шарі довкола них знайдено передусім багато уламків глиняного по-
суду - місцевого ліпного й точеного та девізного грецького (амфори, чор-
ноляковані кіліки й кантари). Були там також кам’яні зернотерки, тягарці
для рибальських сітей, виготовлені з просвердлених пламків амфор, гостриль-
ні камені, кістки свійських тварин та риб. Ці знахідки вказують на те, що
мешканці поселення займалися скотарством, рибальством і до деякої міри
хліборобством. Про торговельні зв’язки з Ольвією говорять, крім імпортова-
ної грецької кераміки, кілька знайдених на поселенні грецьких монет і те-
ракотова фігурка богині Деметери місцевої ольвійської роботи.
Одночасне з Широкою Балкою поселення, на якому широко був ви-
користаний камінь для спорудження житлових і господарських будинків, до-
сліджувано останнім часом в урочищі Закисова Балка, дещо на південь
від неї. Невеликі розкопи та теренові обслідування проводилися й на бага-
тьох інших городищах та поселеннях скитського часу по берегах Бозького
лиману від Миколаєва до його гирла, також по берегах Чорного моря, зокре-
ма в районі Одеси.”3
Для поховань цього населення характеристичні шахти або катакомби
з могильними насипами, іноді закриті деревом. Зброя в них трапляється рід-
ше як у похованнях скитів-кочовиків, але їхній виряд, в тому числі багато
грецьких амфор та інших предметів ольвійського виробництва, свідчить про
заможність населення.
Городища, неукріплені поселення та могили на Бозькому лимані со-
вєтські археологи приписують калліпідам Геродота,’"4 яких він називає ще
міксгеленами, тобто греками, змішаними з місцевою людністю.
Племена з дещо іншою матеріяльною культурою жили на захід від
калліпідів, за Дністром у Басарабії. їхні городища були укріплені не тільки
земляними валами, але й мурами, невідомими на інших теренах “Скитії”. Такі
городища досліджувано біля с. Бутучени, Сусленського р-ну, і в сс. С о-
лончени та Вихватинці, Резинського р-ну, Молдавської РСР. Були
й відкриті неукріплені поселення біля с. Солончени. Покійників ховали в пла-
ских могильниках і під могилами в кам’яних скриньках або серед кам’яних
крсмлехів. Поховання були кістякові або тілопальні.
1”3 М. Синицин, Дослідження скіфо-сарматських памяток під Одесою в 1946 р.,
АП, П, 1949,- його ж, Городище у хутора Петуховки, Очаковского р-на по раскопкам
1940, 1949 и 1950 гг., ВДИ, 1952, кн. 2,- його ж, Карта поселень і городнщ між гирлами
Дністра і Південного Бугу скіфсько-сарматського часу, Наукові записки ОДПІ, X,
К. 1955,- И. Фабрнцнус, Археологическая карта Прнчериоморья УССР, І, К. 1951;
І. Шовкопляс, Пам'ятки скіфських степових племен, Археол. дослідження, 193 - 194.
”* О. Тероножкіи, Землеробські племена Скіфії, Нариси, 176,
352
Кераміка молдавських поселень і поховань представлена головно чор-
ним та жовтим лощеним посудом, у якому зовсім немає малих черпаків з ви-
сокими вухами. Немає також дірок довкола попід вінцями. Орнамент, спер-
шу ритий і штампований, заміняється пізніше наліпленими колами та півко-
лами. Бронзові вироби подібні до гальштатських у басейні Дунаю. Скитськи-
ми є тільки бронзові вістря до стріл з руркуватою насадкою-втулкою. Мол-
давські пам’ятки скитської доби датуються УІІ-ІП ст. до Хр.’”" їх можна
приписати, думаємо, раннім предкам літописного племені тиверців.
Племена Правобережного Лісостепу. Просторі землі між
Дніпром і Дністром, від північної границі степів аж по лінію Житомир - Київ
були заселені в скитській добі місцевими хліборобськими племенами, що їх
Геродот називав скитами-орачами. Були це праслов’янські племена,’”
безпосередні нащадки носіїв білогрудівської і чорноліської культур. Зали-
шили вони по собі особливо багато пам’яток, зокрема великих городищ, що
були засновані наприкінці VII ст. до Хр. з огляду на небезпеку, яка загро-
жувала їм від справжніх скитів-кочовиків.
На правому березі Дніпра найстарішою пам’яткою того часу було по-
селення на Тарасовій горі біля с. Жа б от и на, Кам’янського р-ну, Черкаської
области, досліджуване М. Вязьмітіною та Е. Покровською в 1950, 1951, 1953
і 1957 рр.’”7 Воно було розташоване на високому з природи оборонному горбі
і тому не було ще, мабуть, штучно укріплене. Розкопи виявили на ньому на-
земні та півземлянкові житла-ліплянки, з великими глинобитними печами.
Одно з них, розміром 10x12 м., складалося з двох частин, глиняна долівка
яких не була на однаковій глибині. Його стіни, плетені з хмизу і вкриті з
обох боків грубим шаром глиняної обмазки, мали загладжену й побілену по-
верхню, місцями помальовану червоною фарбою за давнім трипільським зви-
чаєм. Для внутрішнього оформлення хати було вжито плитки з добре від-
муленої глини, прикрашені рельєфними геометричними орнаментами. Під за-
валом колишніх стін знайдено дуже багато уламків різноманітного глиняного
добірного посуду, прикрашеного складними врізними рисунками із зариско-
ваних трикутників, ламаних ліній та квадратів, розставлених у шахівницю,
деколи білоінкрустованих. У житлі, крім декількох глиняних прясличок та
шпульок на нитки не було іншого знаряддя хатнього вжитку. Уламків гру-
бого ліпного посуду було дуже мало, і тільки в одному місці виявлено 56
гральних кісток-астрагалів. Можливо, житло належало представникові ви-
щої верстви або голові цілого поселення, або нарешті воно поєднувало в собі,
крім житлового, ще й культове призначення.’””
З металевих виробів знайдено на терені житла бронзову глицю з
петельчастою головкою та невеликий залізний ніж. Виявлені там же кістки
О. Тереножкін, як попереднє, 177 - 178.
’м А. Тереножкнн, К вопросу об зтническон прннадлежностн лесостепньїх пле-
мен северного Причерноморья в скифское время, СА, XXIV, 1955, 28.
М. Вязьмнтнна, Памятиики раннего железного века в окрестностях с. Жа-
ботина, Кирнвоградской области, КСИА, І, 1952, 59,- Е. Покровська, Поселення 8-6 ст.
до н. е. на Тясмині, Археологія, VII, 1952, 55,- її ж, Раскопки поселення раннескиф-
ского времени у с. Жаботин, Черкасской области, КСИА, 4, 1955; М. Вязьмітіна і Е.
Покровська, Поселення 7-6 ст. до н. е. в околицях с. Жаботина, АП, VI, 1956, 38 - 47.
М. Вязьмітіна і Е. Покровська, як попереднє, 45.
23
353
належали тільки свійським тваринам. В інших місцях поселення виявлено ши-
рокогорлі двовухі амфори кавказької роботи, клепані з бронзової бляхи. Ці
останні, як також аналогічний з жаботинським геометричний врізний орна-
мент на Подонні, Кавказі та в Криму з часів догрецької колонізації, свідчать
про жваві зв’язки середнього Подніпров’я з населенням Кавказу, Криму та
Подоння в VII - VI ст. до Хр.
Найважливішими з культурно-історичного погляду пам’ятки лісосте-
пових племен скитської доби є, безперечно, великі укріплені городи-
щ а. Розкопами виявлено, що багато з них мають доволі значну площу, хоч
місце, зайняте житловими будинками і майстернями, здебільша невеличке.
Тому можна думати, що незабудована частина городища була призначена
як пристановище для довкільної людности на випадок ворожого нападу.
На Подніпров’ї великі городища (Мотронинське, Пастир-
ське, Плискачівське, Шарпівське) скупчені над річками Тясмн-
ном і Ташликом, ближче південної частини лісостепу, де небезпека від сте-
пових кочовиків була більша. Найбільше на північ висунені городища (Хо-
д о с і в с ь к е, Хотів ське і Т р а хт е м и р і в с ь к е) виявлені в Києво-
Святошинському р-ні, на південь від Києва.
На одній висоті з тясминськими городищами є й одночасні городища
над Богом — Неми рів сь ке, С е в е р и н і в с ь к е, А л ч е д а ї в с ь к е, Ма-
терське, Дереші в ське, Пересоцьке іін. Характером матеріяль-
ної культури вони ближчі до Подністров’я, як до Подніпров’я.”"’
У кожного з названих городищ були свої особливості в розташуванні
й деталях будови, але вони мають також декілька спільних рис. Всі вони при-
міщувались осторонь великих рік на горбуватому, ярами прорізуваному, ви-
гідному для оборони місці. Іноді в систему городища була включена частина
річки, щоб забезпечити мешканців водою на випадок облоги. Наприклад, че-
рез Немирівське городище протікала р. Мирка, через Пастирське - р. Су-
хий Ташлик, через Трахтемирівське - - невеличкий струмок.
У межах Черкаської области найбільш відомими є Пастирське і Шар-
півське городища, розташовані над річкою Сухий Ташлик.
Пастирське городище біля с. Пастирського, Златопільсько-
го р-ну, досліджували В. Хвойка (1898 р.)9” та М. Брайчевський (1949).9"
Воно переділене річкою Сухий Ташлик на дві частини, обведене глибоким
ровом і валом заввишки 4 м., поверхня якого обмащена глиною і випалена.
Крім того вал був скріплений дерев’яною огорожею з поземних колод і сторч
поставлених стовпів. На городищі виявлено залишки наземних жител-ліпля-
нок і житлових землянок з вогнищами, багато господарських ям і прикметні
попелища, які складаються з прошарків попелу (звідсіля й назва), вугілля
та обгорілої глини.
"* М. Артамонов, Археологические исследования в Подолии, Вестиик ЛГУ, 1947,
ч. 12; його ж, Археологические исследования в Южной Подолии, Вестник ЛГУ, 1948,
ч. її,- його ж, Південноподільська експедиція, АП, І, 1949.
3,1 АЛЮР, І, 1899, 9 - 10.
9,1 Рабстві на Пастьірском городище, КСИИМК, XXXVI, 1951, 154 - 164; його ж,
Пастирське городище, Вісник АН УРСР, 1952, ч. 10, 66- 73,- Т. Тітенко, Розкопки па-
м'яток скіфського часу на Пастирському городищі, АП, VI, 1956, 52 - 53.
354
Основна маса знахідок па городищі — не уламки глиняного посуду
з нелощеною й лощеною поверхнею. Нелощений, кухонний посуд ліплений
із глини з домішкою кварцового піску і нерівномірно випалений. Це горщи-
ки й банькуваті посудини, прикрашені короткими наліпленими валками або
зовсім без прикрас, і миски з загнутими всередину краями. Серед лощеного,
столового посуду трапляються миски різної форми і глибокі черпаки чорного
кольору з нарізним або інкрустованим геометричним орнаментом. Девізний
грецький посуд представлений амфорами та уламками родоських (з острова
Родос) чорнолякованих посудин з брунатним мальованням. З інших глиня-
них виробів знайдено на городищі пряслички у вигляді зрізаного стіжка та
уламки “хлібців”. В одній землянці виявлено глиняну фігурку бика, можливо
коня, як далекий відгомон трипільської теракотової пластики.
Шарпівське городище, завбільшки Пастирського (16 гекта-
рів) і теж біля с. Пастирського, забезпечене з двох сторін ярами, валом і ро-
вом понад їх схилами, а з третьої, доступної сторони двома рівнобіжними
валами й ровами. Розкопами на тому городищі, що провадилися в 1938 - 1940
і 1946 - 1947 рр.,203 була докладно обслідувана конструкція тих валів. В їх
основі знайдено потужний шар на цеглу перепаленої глини, що був своєрід-
ним фундаментом валів, який утруднював ворожий підкоп попід валами. Ча-
сом та перепалена глина була додатково зміцнена з двох боків утрамбова-
ною, гливкуватою глиною (мулом), яка, висихаючи, досягала значної твер-
дости.
Розкопи на Шарпівському городищі виявили також, що заселена людь-
ми була тільки його одна частина. На другій частині культурного шару не
знайдено, і тому можна думати, що там був загін для худоби, а під час напа-
ду кочових скитів — пристановище для довкільної людности.
Житлові й господарські споруди були типу ліплянок, з дерева й гли-
ни. На їх місці залишилися скупчення обгорілої глиняної обмазки стін (пе-
чини) і рештки поруйнованих печей. Між ними була одна невелика витоплю-
вати залізо з руди сиродутним способом.
Керамічні матеріяли, яких було найбільше в культурному шарі, пред-
ставлені уламками з місцевого та довізного ольвійського посуду. Обидва ро-
ди посуду подібні до тих, що їх здобули розкопами на Пастирському горо-
дищі. Не було тут тільки черпаків з нарізним, білоінкрустованим орнаментом.
З інших речових знахідок, зібраних під час розкопів на Шарпівсько-
му городищі, слід відзначити бронзові тригранчасті вістря до стріл та глиці
з широкими головками спинати одежу, залізні ножі, кістяні шила і ножі, гли-
няні фігурки тварин на зразок колишніх трипільських, пряслички від вере-
тен, одну золоту платівку місцевого виробу із штампом у вигляді півмісяця
та багато кісток свійських і диких тварин. Ці останні вказують на велике зна-
чення скотарства і мисливства в господарстві мешканців Шарпівського го-
родища.
Подібне, одначе вдвоє більше (31 гектар) городище з того самого
часу досліджувала Е. Покровська в 1948 р. біля с. X от о в а, Києво-Свято-
шинського р-ну, Київської области. Воно є найдалі на північ висуненим го-
І. Фабрнціюс, Тясминська експедиція, АП, П, 1949,- її ж, Тясминська експе-
диція 1947 р., АП, IV, 1952.
355
родищем скитської доби, а тому зв’язки його населення з Причорномор’ям
були дуже незначні. Про це свідчить лише мала кількість уламків грецького
довізного посуду.5™
Описані тут городища припиняють своє існування майже рівночасно.
Життя завмирає на них у IV ст. до Хр., і причину цього слід бачити в нищів-
ній експансії кочових скитів на північ. Замість них постає декілька нових
городищ, між ними одно біля с. Плиска чівки, Смілянського р-ну, Чер-
каської области. Одначе, невелика кількість знахідок на ньому свідчить про
те, що це було радше пристановище (геГи^іит) на випадок ворожого на-
паду, як тривке поселення.е"‘
Над Богом досліджувано кілька разів3’’' городище біля м. Немирова,
Вінницької области, одно з найбільших городищ скитської доби в Україні,
що займає 1000 гектарів площі, обведеної земляним, ще й нині 9 м. заввиш-
ки валом. Одначе, заселена була тільки одна, укріплена його частина (“Зам-
чисько"), а решта площі була призначена на господарські потреби, як за-
гін для худоби та пристановище для довкільної людностн під час воєнної за-
грози.
На “Замчиську” М. Артамонов розкопав у 1947 р. круглу землянку
7 м. у поперечнику із слідами центрального стовпа, що підтримував покрів-
лю та стіни з сторч поставлених дерев’яних колод. Посередині були два ви-
кладані каменями вогнища з двох різних часів замешкання житла. Виявлені
інші землянки були сполучені між собою довгими, вузькими, колись, мож-
ливо, критими ровами-переходами. Біля них були зернові ями і попелища.31"
Водночас досліджено внутрішню конструкцію частини валу, що був
збудований в такий спосіб: на кам’яному підкладі поклали грубі дерев’яні
колоди і присипали їх грубим шаром глини. Після того колоди спалили, в на-
слідок чого глина на них переварилась на цеглу і місцями навіть прибрала
склисту поверхню; потім на цьому твердому підкладі насипали вал до пов-
ної висоти.
Серед керамічного місцевого і довізного матеріялу для хронології Не-
мирівського городища важливі уламки найдавніших у Лісостепу зразків ро-
досько-мілетського посуду, що змушують відносити час його заснування
на кінець VII ст. до Хр.
Подібну ситуацію виявив М. Артамонов у 1952 - 1953 рр. на городищі
біля с. Григорівна, Могилів-Подільського р-ну, Вінницької области.
Тут також центральна частина була окремо укріплена, одначе її вали збудо-
вано із землі й каміння, місцями тільки з каміння, і тому дуже добре збере-
глися до наших днів. Житлові споруди були наземні й підземлянкові — ці
останні також із центральним стовпом, що підтримував покрівлю. Речові зна-
хідки з цього городища, зокрема уламки кухонного й столового посуду, за-
свідчують його побудову наприкінці VII ст. до Хр. та існування до V - IV
ст. до Хр. А проте, культурний шар на ньому доволі незначний, і це вказує * 311
““ Е. Покровська, Хотівське городище, АП, IV, 1952.
311 В. Іпьїнська, Скіфи-кочівники, Нариси, 138.
Вперше, мабуть, згадує про це А. Спіцнн, ИИАК, 65, 1918, 141 - 143.
М. К. Артамонов, ВДИ, 1948, кн. 2, 154.
356
урни гальштатського типу і прикрашена була колись на стіжкуватій шиї
кількома рядами втиснених у неї ще до випалу трикутних золотих (?) бля-
шок, сліди від яких добре збереглися. Між цими черепками виявлено: дві зо-
лоті намистини, одну скляну намистину, залізне кілечко, дві бронзові хре-
щаті бляшки від кінської вузди та кілька залізних і кістяних стриженців-про-
тичок.
Біля жіночого кістяка знайдено 25 дрібних білих намистин із скляної
пасти і прикметний бронзовий ковток у вигляді зігнутого цвяха з широкою
головкою. Крім того в могильному насипі виявлено бронзове вістря до стріли.
Особливо старанна побудова “хати померлого”, можливо, багатий ко-
лись могильний виряд і величина насипу вказують на те, що в могилі біля
с. Глевахи був похований, мабуть, родоначальник або хтось із верхівки, ра-
зом з рабинею. За аналізою речових знахідок, поховання відбулося в поло-
вині VI ст. до Хр №
Подібну дерев’яну конструкцію погребної комори виявила Е. Покров-
ська в одній із могил з IV - III ст. до Хр. біля с. Макіївки, Ротмистрів-
ського р-ну, Черкаської области. Різниця була тільки в тому, що на накрит-
ті-стелі комори з дубових дощок на поперечних колодах не було покрівлі,
а підлога була вистелена корою з дерева. В коморі була похована жінка. Її
кістяк лежав на спині, а ноги, зігнуті первісно колінами вгору, похилилися на-
бік. Серед могильного інвентаря найбільше було особистих прикрас: дві зо-
лоті трикутні бляшки, дві залізні глиці з широкими головками, багато нами-
стин із золота, сердоліку та скляної блакитної, жовтої й зеленої пасти з бла-
китними вічками. Була також глиняна прясличка від веретена, одна ліпна і
дві точені на ганчарському колі посудини з сірої глини, залізний ніж з кі-
стяною колодкою, кістки з волового м’яса і декілька круглих камінців.
Ще інший могильник з IV ст. до Хр. із похованнями в стовпових ко-
морах, звичайно у великій ямі, рідше на поверхні землі, досліджував М. Арта-
монов у 1947 р. біля великого городища в с. Переорці, біля м. Вінниці.
На могилах розкладали тут, як і на Київщині (Глеваха), велике вогнище,
жар якого проходив іноді у саму могилу.2"’
Могильні поховання місцевого населення скитської доби творять іноді
великі могильники. Над р. Тясмином, між селами Гуляй-Городок і Чубівка,
було декілька груп могильників, при чому в одному з них налічували до 400
могил. В могильнику біля с. Костянтинівни, Смілянського р-ну, Чер-
каської области, було понад 300 могил, а над р. Тенетинкою, на шляху із
Сміли до Кам’янки, коло 200 могил стояли суцільним колом, вільна площа се-
ред якого була, мабуть, місцем загальних тризн.208 209 210 211 Менші могильники дослі-
джували О. Тереножкін у Чорному Лісі, Знам’янського р-ну, Кіровоград-
208 О. Тереножкін, Курган біля с. Глеваха, Археологія, IX, 1954.
209 Е. Покровська, Розкопки коло с. Макіївки, АП, II, 1949. Дев'ять могил, зде-
більша пограбованих, з цього ж могильника розкопав М. Бранденбург у 1899 р.
(АЛЮР, II, 19000, 180).
210 ВДИ, 1948, кн. 2, 154.
211 О. Тереножкін, Племена правобережного лісостепу, Нариси, 181.
358
Кераміка з могильника біля Малих Будок на Роменщнні.
(за І. Ляпушкіном)
ської области,та О. Лагодовська біля с. Кур плівки, Хмільницького
р-ну, Вінницької области.213
У середній течії Богу поховання раннього скитського періоду не-
відомі. Серед розкопаних тут могил з IV — III ст. до Хр. одна могила
біля с. Новоселці (Новосілки), Монастирищенського р-ну, Вінницької об-
ласти, вирізняється багатством золотих прикрас і великою кількістю девіз-
ного грецького посуду.'*
а,а Розвідки і розкопки 1949 р. в північній частині Кіровоградської области,
АП, IV, 1952.
О. Ф. Лагодовська, Р. І. Виєзжев, Ф. Б. Копилов, Кургани скіфського часу в
с. Курилівці, АП, VI, 1956, 17 - 20.
2,4 О. Тереножкін, Нариси, 182.
359
Хліборобські племена лівобережного Лісостепу.
Лівобережна частина середнього Подніпров’я в ранній залізній добі була густо
заселена місцевими хліборобськими племенами, які залишили по собі численні
городища, селища й могильники з насипами в басейнах рік Сейму, Сули, Псла і
Дінця. Пі племена, нащадки носіїв мар’янівської культури бронзової доби,
відрізнялися від одночасних правобережних племен деякими місцевими особ-
ливостями матеріяльної культури, а також похоронним обрядом.
Передусім іншими, простими й невибагливими, були в лівобережних
племен форми ліпленого вільноруч глиняного посуду. Це були горщики з
розширеною середущою частиною корпусу і злегка розхиленими вінцями,
а далі миски на високому дні із злегка опуклими боками та звуженими він-
цями, більших розмірів припасові посудини з есуватим профілем, малі без-
вухі горщики, іноді з носиком, щоб краще наливати рідину, дещо більші
черпаки з петельчастими вухами. Новою формою є невеличкі лійкуваті чар-
ки на розширеній ніжці, які нагадують подібні посудини йордансмільського
(пінезького) та бодрог-керестурського (закарпатського) типу енеолітичної
доби. Описаний посуд, переважно більших форм, лише зрідка орнаментований
відтисками пальців або скісно покладеної палички на верху вінців та на скрі-
зними дірками під вінцями. Горщики з пластичним валковим орнаментом, а та-
кож чорний лощений посуд подивуються дуже рідко/15
На Лівібережжі найкраще досліджені під археологічним оглядом ба-
сейн р. Сули, головно у горішній і середній течіях, та околиці м. Харкова.
Організаційний центр посульських племен знаходився в околиці теперіш-
нього міста Ромна біля с. Басівки, де збереглося найбільше над р. Сулою го-
родище скитської доби, досліджуване В. Ільїнською в 1947 р."1"
Басівське городище розташоване на трьох відногах високорівпі, роз-
ділених ярами і забезпечених окремими валами та ровами. Збоку поля при-
лягає до них площа-пригороддя, оточена окремим валом і ровом. Ядро цих
валів, як і на Шарпівському городищі, творили скупчення сильно перепале-
ної глини.
У долішніх, давніших шарах городища відкрито круглу землянку,
близько 9 м. у поперечнику і 1 м. завглибшки з вогнищем по середині і ря-
дом предметів ранньої скитської доби біля нього : бронзовою бляхою від
кінської збруї з двійчастою орлиною голівкою, архаїчним бронзовим віст-
рям до стріли, залізним ножем і глиняними прясличками від веретен.
У горішніх, пізніших шарах городища виявлено скупчення перепале-
ної глиняної обмазки стін дерев’яних наземних ліплянок, рештки глинобит-
них печей і багато господарських ям. У тих шарах знайдено численні пред-
мети з глини, каменю, кісток і заліза.
Серед керамічних матеріялів переважають уламки місцевого ліпного
посуду описаних вище типів. Значну групу становлять уламки грецького
довізного посуду, які засвідчують зв’язки населення Посулля з північним
Причорномор’ям, зокрема з Ольвією. Чорного лощеного посуду з білою ін-
крустацією на Басівському городищі немає-
В. Ильннская, О пройсхождении культур раннежелезного века на Левобе-
режье среднего Днепра, КСИИМК, 70, 1957, 14 - 15 і рис. 3.
2|“ Верхньосульська експедиція 1947 р., АП, IV, 1952.
360
Археологічною розвідкою 1946 р. в басейні р. Сули виявлено і час-
тинно досліджено городища скитської доби також в інших місцевостях —
— - Великі Будки (Недригайлівського р-ну), Глинське (районо-
вий центр в Сумській области), Клепачі, X и щ і, Малий В’язівок
(Лубенського р-ну) і Сухоносівка (Чорнухинського р-ну, Полтавсь-
кої области).21’
У басейні Сули досліджено досі понад 400 могил, здебільша в групах.
Найбільше їх зосереджено біля сіл Великі Будки, Вовківні, Ок-
сютинці, та Б а с і в к а, при чому в кожній з тих груп є по кількасот
могильних насипів. Могили, розкопані І. Линниченком та С. Мазаракі (Ве-
ликі Будки, Вовківні,217 218 М. Бранденбургом і В. Хвойкою (Оксютинці),2” В.
Ільїнською (Басівка),220 виявили деякі особливості в похоронному обряді та
конструкції могил. Знатних людей ховали тут, як і на Правобережжі, в де-
рев’яних коморах з колод, одначе без стовпів, що підтримували покрівлю,
і без входових коридорів. Спалені “хати для померлих’’, як у могилі біля
с. Глевахи, трапляються на Посуллі дуже рідко. Замість цього над перекрит-
тям могили запалювали похоронне вогнище і влаштовували тризну. Дно в
багатьох могилах присилували червоною охрою, попелом та вапном з вірою
в очищаючу силу вогню. Померлих клали на спину у випростованому поло-
женні, головою на південь. їх могильний виряд складався з посудин із їжею,
зброї, прикрас та кінської збруї, одначе кінських кісток у посульських по-
хованнях досі не знайдено. Звичайних, рядових членів племени ховали в
прямокутних ямах з дерев’яним перекриттям.
Найбагатше вирядом поховання племінного вождя з IV • III ст. до Хр.
виявлено у Вовківській групі могил біля хутора НІ у м е й к о. Своїми роз-
мірами (висота 19 м.) воно не поступалося перед царськими могилами сте-
пових скитів-кочовиків. На покійникові було дороге вбрання та золоті при-
краси — масивна гривня на шиї, браслет, застібка й бляшки, якими обшита
була одежа. Могильний бойовий виряд складався з панцера, бронзового
шолому, залізної бойової сокири, дев’ятьох вістер до списів, трьох вістер
до ратищ, сагайдака із стрілами, прикрашеного золотими бляшками і шіс-
тьох вуздечок із золотими, срібними та бронзовими бляшками. Дещо осто-
ронь знайдено чотири бронзові навершники прапорів (?), увінчані головками
тварин, птахів та фігурками оленя, грецьку амфору на вино, дві теракотові
посудний, бронзовий казан і глиняний посуд місцевого виробу.221
Друге поховання лісостепового племінного вождя було виявлене І.
Линниченком, В. Завітневичом та С. Мазаракі в “Старшій Могилі”
(VI ст. до Хр.) біля с. Оксютинців на Роменщині. Під величезним
насипом (21 м. висоти), у просторій дерев’яній коморі біля кістяка лежали
два залізні мечі, три залізні бойові сокири, чотири вістря до списів, сагай-
217 В. Ільїнська, Розвідка пам'яток скіфського часу на Посуллі 1946 р., АП,
II, 1949.
2,8 АЛЮР, І, 1899, 47 - 48, 115 - 116.
2,2 АЛЮР, II, 1900, 119.
220 АП, IV, 1952.
22ІВ. Ільїнська, Пам'ятки скіфського часу на Посуллі, Археологія, IV, 1950.
362
дак із стрілами, панцер із залізних лусок та кільканадцять бронзових і за-
лізних вудил з бронзовими й кістяними псалійми та бляшками.228
В посульських могилах виявлено, крім того, чимало поховань добре
узброєних вояків, багаті на виряд жіночі поховання і вбогі поховання прос-
толюддя. Останні досліджував В. Щербаківський у 1918 р. біля м. Городища,
Лохвицького р-ну. Прикметною місцевою рисою виряду цих поховань є ве-
лика кількість залізних сокир та широко використані кості для виробництва.
Місцевою особливістю є ручні й ножані бронзові браслети, прикрашені го-
ловками вухатого хижака. В керамічному інвентарі могил часто подивуються
грубо виготовлені горщики з наскрізними дірками попід вінцями, невідомі
в могильному виряді інших лісостепових племен.
У басейні р. Псла досліджувано могильники біля сс. Броварків
й Д у ч и н ц і в, Галицького р-ну, і городище біля с. К н и ш і в к н, цьо-
го ж р-ну. Розкопи виявили повну культурну єдність населення басейнів
р. Сули й Псла, а великий могильник біля с. Броварків змушує здогадува-
тись, що власне там у скитській добі був організаційний центр над р. Пслом.
У басейні Дінця на Харківщині тереновою розвідкою наприкінці
1920-их рр. виявлено 15 городищ скитської доби.883 Особливо цікаві висліди
дали розкопи Б. Шрамка у 1954-1955 рр. на одному з них, що біля хутора
Кара в а на поблизу міста Люботина.22* Воно розташоване на підвищеному
виступі у верхів’ях р. Мерефи і забезпечене з трьох сторін глибокими ярами,
а з приступної сторони — земляним ровом і валом. Постійно заселеною була
тільки одна його частина, обведена окремим валом і ровом, а решта площі
була призначена як загін для худоби і як пристановище під час небезпеки.
Мешканці городища жили в наземних хатах-ліплянках, зроблених із дерева
й глини.
Серед речових знахідок з городища є уламки місцевого чорнолощено-
го посуду й девізних грецьких амфор та сліди витоплювання заліза з руди.
Для історії релігійних культів дуже важливим є виявлення на городищі Ка-
раван культового місця з жертівником і попелищем. Глиняний жертівник
сильно обгорілий і вкритий шаром попелу. З одного боку він обведений ду-
гуватим валом з обпаленої глини, біля якого знайдено три лійкуваті ями.
Біля жертівника виявлено різні предмети, вживані при виконуванні культо-
вих церемоній, як напр., мініятюрні глиняні посудини, уламок глиняної фі-
гурки із зображенням людини, глиняні “хлібочки” та 170 мініятюрних гли-
няних моделів зерен різного роду збіжжя. З поміччю хє'.мічної аналізи ствер-
джено, що ці моделі різняться між собою не тільки зовнішнім виглядом, але
й складом глини, з якої вони виготовлені. Моделі збіжжя змішані з борошном
відповідного роду збіжжя. Це свідчить про хліборобський характер культу,
предмети якого виявлено на Караванському городищі, що може бути дато-
ване часом від кінця V до початку II ст. до Хр.
288 Д. Самоквасов, Могильї русской земли, М. 1908, 96,- М. Рудннськнй, Архео-
логічні збірки Полтавського Державного Музею, Полтава 1928, 4,- В. Іпьїнська, Кур-
ган Старша Могила — пам'ятка архаїчної Скіфії, Археологія, V, 1951.
283 М. Фукс, Про городища скитської доби на Харківщині, Записки ВУАК, І,
1931, 91 - 112.
"4 Городище скифского времени у с. Караван на Харьковщине, КСИА, 7, 1957.
363
Городища скитської доби на Харківщині, в басейні Дінця, досліджу-
вано також біля сіл Велика Г о м і л ь ш а, Зміївського р-ну,'"'’ та Ц и р -
к у н и, Харківського р-ну.'*” Там же розкопувано й вільні не укріплені посе-
лення в с. Ш м а р і в ц і, Харківського р-ну, та біля с. Гостро в ерхів-
к а, Зміївського р-ну. На другому з них Б. Шрамко виявив 37 попелищ, які
постали з попелу, вигрібаного з хатніх вогнищ протягом довгого часу. Речо-
ві знахідки в попелищах такі ж, як і в наземних житлах поселення і в його
культурному шарі. Серед багатьох уламків глиняного посуду траплялися та-
кож фігурки тварин колишнього трипільського типу. Знайдено й докази міс-
цевого металюргійного виробництва з бронзи і заліза. За характером зібра-
них на городищі матеріялів воно було засноване не пізніше як у V ст. до Хр.’'”'
Селище скитської доби, на якому зустрічаються типові горщики з карбова-
ною пластичною наліпкою під вінцями, досліджувано біля с. Пришибів,
Куп’янського р-ну, над р. Осколом.'"8
Могильники місцевого населення скитської доби мало досліджені в до-
річчі Дінця. Один з них виявлено біля Гостроверхівського го-
родища.
Окрему групу пам’яток скитської доби становлять городища, вільні
поселення й могили в басейні р. Ворскла. Своїми речовими пам’ятка-
ми вони дуже близькі до аналогічних пам’яток у правобережному Лісостепу,
над р. Тясмином і в Пороссі. Для ворсклинської і правобережної культури
ранньої залізної доби прикметний чорнолощений посуд (черпаки, кухлики)
з круглим корпусом, циліндричною шийкою та з ритим білоінкрустованим
орнаментом. Також миски й високі горщики, прикрашені попід вінцями на-
скрізними дірками й наліпним валком із защипами. Виглядає так, начебто в
басейні р. Ворскла правобережна західня культура вклинювалася в другий
порівняно однорідний щодо культури масив племен Лівобережжя. Це явище
пояснював М. Рудинський тим, що, маючи осередок своєї культури на ки-
ївському Правобережжі, це населення почало колонізацію лісостепового Лі-
вобережжя в глибокій старовині і зіткнулося з азійськими прихідцями (ски-
тами — Я. П.) на межі лісостепової смуги. Його пам’ятки позначені много-
могильними погребищами. Немає жадних сумнівів у тому, що це населення
було здавна зв’язане із Заходом.Думка М. Рудинського цілком потверди-
лася пізнішими розкопами у 1950-их рр.
Найдавніші пам’ятки скитської доби над р. Ворсклом належать до кін-
ця VII -- першої половини VI ст. до Хр. До них відносяться відкриті посе-
лення біля сіл Мачуха і По ж ар на Балка, Полтавського р-ну.
На площі першого з цих поселень М. Рудинський досліджував у 1946
р. групу подібних до могил попелищ з досить багатим речовим інвентарем.
Серед керамічного матеріялу переважають тут уламки великих у формі ма-
Дослідження С. Семенова-Зусера у 1949 - 1950 рр.
Б. Шрамко, Курган и городище у с. Циркуньї, КСИИМК, 63, 1956.
Б. Шрамко, Новое песеление и жилища скифского времени в бассейне Се-
верного Донца, КСИИМК, 54, 1954/ ного ж. Селище та могильник ранньої залізної
доби біля с. Островерхівки, АП, VI, 1956, 56- 68.
228 Т. 5иІітіг$кі, Киїіига Іигуска а всуіодуіе, \Уіасі. АгсЬ. XVI, 1940, 93 —
за матеріалами Історичного музею в Москві, ч. інв. 44849.
Археологічні збірки Полтавського Державного Музею, Полтава, 1928, 22.
364
кітри посудин з наліпними валками й наскрізними дірками попід вінцями та
лощених мисок і черпаків з ритим білоінкрустованим орнаментом. З інших
глиняних виробів знайдено на поселенні фігурки тварин і різні предмети хат-
нього вжитку. Були тут також кістяні ножі виправляти шкіру і шила, а з ме-
талевих виробів декілька залізних ножів, бронзове тригранчасте вістря до
стріли і бронзова глиця з широкою головкою.8®1
Друге поселення скитської доби із попелищами досліджував І. Ляпуш-
кін у 1946 р. біля с. Пожарко! Балки, Полтавського р-ну. Ос-
новним об’єктом дослідження були попелища висотою до півтора метра. їх
культурний інвентар був цілком аналогічний з інвентарем Мачухського посе-
лення, і тільки один уламок кістяної побічниці від вуздечки був прикрашений
головкою грифа з баранячими рогами. Під одним із попелищ виявлено за-
лишки вогнища з наземного житла та давніші від попелища господарські ями.
Поселення датується VI - початком V ст. до Хр.831
До того самого часу належить горішній ранньоскитський культурний
шар на поселенні біля с. Хухри, Охтирського р-ну, Сумської области, з
півземлянковими житлами та численними господарськими ямами. На глино-
битній долівці жител виявлено сліди стовпів, які підпирали покрівлю, а се-
ред речових знахідок були й тут глиняні фігурки тварин.832
На початку VI ст. до Хр. неукріплені поселення занепадають і з’яв-
ляються укріплені поселення-городиша. Причиною цієї зміни була поява у
степовій смузі ворожих хліборобам кочових скитів. З цих городищ особливо
відоме Більське, найбільше з усіх городищ Геродотової Скитії. Воно
розташоване на великому підвищеному виступі між правим берегом р. Вор-
скла і її допливом Сухою Грунню. Його загальна площа — 4400 гектарів, а
довжина величезних валів і ровів, якими воно обведене, досягає ЗО км.
В систему Більського городища входять три невеликі городища - За-
хідне, Східне і на північ від них Куземинське. Очевидно, воно відігравало ве-
лику ролю у житті племен над р. Ворсклом. Розкопами на ньому в 1906 р.
В. Ґородцов виявив дуже багато попелу із спалених дерев’яних укріплень і
будинків, вугілля з овочевих дерев, кістки тварин, риб і — головно — бага-
то уламків із двох родів кераміки, місцевого виробництва та імпортованої
грецької (чорнофігурні вази мілетського типу), яку він датував VI ст. до Хр.
Найпізніші знахідки на Більському городищі походять з III ст. до Хр. Тоді
життя на ньому заникло.8” Про нього як залишки Гелоносу була вище мова.
Дніпровська лівобережна археологічна експедиція під керівництвом II.
Третякова й І. Ляпушкіна виявила в 1940-их рр. уздовж р. Ворскла, на трасі
близько 300 км. 50 поселень скитської доби з часу між VII — II ст. до Хр.
За здогадом іншого дослідника, не число треба значно збільшити, бо, зви- 230 231 232 * *
230 М. Рудинський, Мачухська експедиція Інституту археології АН УРСР, 1946 р.,
АП, II, 1949.
231 И. Ляпушкнн, Поселение скифского времени блнз дер. Пожарная Балка,
Полтавской области, КСИИМК, XXXVII, 1951.
232 Г. Ковпаненко, Поселення періоду пізньої бронзи та раннього заліза по-
близу Охтирки, Археологія, XI, 1957, 95 - 105.
833 В. Городцов, Исследоваине Бельского городища, ТАС, XIV, 1908, 92 - 161.
365
чайно, не псі поселення цього типу над Ворсклом виявлено, а деякі з них
могли бути безслідно знищені.234
Крім поселень скитської доби, в доріччі р. Ворскла досліджувано та-
кож могильники з того часу. Розкопувати їх почали ще Ф. Камінський, К.
Скаржинська, І. Заріпький та А. Щербачов у 1880-их та 1890-их рр., а про-
довжували М. Рудинський і ін.
Найдавніші '.могильні поховання над Ворсклом походять, мабуть, з кін-
ця VII ст. до Хр. Скорчених ще покійників клали в звичайні ями, які пере-
кривали дерев’яними колодами. Починаючи з VI ст. до Хр., конструкція по-
гребних споруд поступово ускладнюється, і встановлюється, можливо під
впливом Заходу, новий похоронний ритуал. Дно могильних ям прикривають
дерев’яним помостом, стіни, мабуть, також обкладають деревом, і покійників
кладуть вже у випростованій позиції на спині. Звичай кочовиків класти в
могилу коней і ховати з покійними чоловіками їхніх жінок та рабів, очевидно,
не прийнявся у місцевого хліборобського населення.
Найціннішими могильними знахідками з кінця VI -- початку V ст. до
Хр. є сагайдаки з бронзовими вістрями до стріл, багато прикрашені золотими
бляшками в звіринному стилі, здобуті з 'могил Бітова Могила й
О п і ш л я н к а.“
Одним із найкраще досліджених могильників над Ворсклом є великий
могильник (160 насипів) в урочищі Таранів Яр біля м. Мачухи, Пол-
тавського р-ну, розкопуваний М. Рудинським у 1923-1924 рр. Цей могильник,
очевидно, був вживаний протягом кількох сторіч, бо на ньому виявлено різні
форми поховань і глиняного посуду, від скорчених поховань з архаїчним
посудом та уламками залізних предметів, до випростаних поховань з прості-
шим посудом та бронзовими виробами, як ціле дзеркало і прикраси у формі
головок хижого птаха із загнутим дзьобом та головок хижого звіря.я"
З інших могильників скитської доби над р. Ворсклом слід згадати
своєрідний своїм розташуванням могильник біля Більського городища, так
званий Скоробор. Могили в ньому розміщені п’ятьма правильними ря-
дами, по вісім насипів у кожному, а перед цілою групою на найвищому місці
стоїть величезна, колись в давнину зруйнована могила.
Племена скитської доби, що заселяли доріччя Прип’яті і простір між
Дніпром і Десною, займалися головно хліборобством, крім того ткацтвом та
обробкою заліза й бронзи для власної потреби. Вони мешкали в укріплених
поселеннях на берегах і долинах річок, у наземних хатах та в півземлянкових
житлах із кам’яними вогнищами. Вживаний ними глиняний посуд мав кулясту
і яйцювату форму і був прикрашений відтисками пальців. З заліза було хат-
нє й господарське знаряддя, з бронзи робили прикраси і вістря до стріл та
списів. Глиняні фігурки тварин, можливо, були дитячими-іграшками. Своїх
покійників прип’ятські племена спалювали, а їхні кістки клали в урни-попіль-
ниці. Пам’ятки по них — це городища та могильники, що мають в археології
назву пам’яток милоградського типу від с. Мил о граду, Рі-
м* И. Ляпушкин, Из истории Левобережной Украииьі в епоху железа, СА, XI,
1949, 388.
и" І. Тереножкін, Племена правобережного Лісостепу, Нариси, 188.
М. Рудинський, Археологічні збірки Полтавського державного музею, Пол-
тава 1928, 19 - 22.
366
Кераміка мнлоградського тнпу VII *
III ст. до Хр. з північного Полісся.
(за О. Мельниковською)
чицького р-ну, Гомельської области, за північними межами Чернігівщини. їх
датують VI ПІ ст. до Хр.н;
У Чернігівському Поліссі окрему групу пам’яток скитської доби станов-
лять невеликі городища над середньою течією р. Десни між гирлом р. Сейму та
О. Мельинковская, Памятники раннего железиого вена Верхнего Поднепро-
пья, КСИА, 7, 1957.
367
м. Брянськом, досліджувані М. Рудинським,"8 М. Воєводським,°3’ А. Ллиховою,3"’
та В- Левенком.3" Ці городища в археології дістали назву ю х н і в с ь к и х, від
городища в с. Ю х н о в е, Новгород-Сіверського р-ну, Чернігівської области.
Вони здебільща розташовані на вузьких виступах високого правого берега
Десни, забезпечених часто глибокими бічними ярами. З приступної сторони від
поля, вони, як і всі інші городища, відмежовані валами та ровами, висота й гли-
бина яких досягають 5хг. Вал Канівського городища, досліджуваного ще в XIX
ст. і вдруге в 1940 р., був зверху додатково укріплений дерев’яною конструк-
цією, від якої залишилося обгоріле під час пожежі дерево.
Юхнівські городища були густо заселені на всій своїй площі, і життя
на них тривало довгий час, бо грубина культурного шару досягає іноді 2-3 м.
Наземні житла-ліплянки мали в пляні подовгасто-овальну форму, 5x3 м.
площею, добре утрамбовану глиною долівку і на ній камінням викладені вог-
нища. На городищі біля с. Вщижа, Жуківського р-ну, Брянської области,
виявлено залишки великої дерев’яної, своєрідно обладнанної споруди, здо-
гадно культового місця-
Юхнівська кераміка значно різниться від кераміки доріччя Сули,Псла
і Ворскла. Вона вся ліпна. Переважають високі горщики і баньки, прикрашені
у горішній частині одним або двома рядами невибагливого заглибленого орна-
менту у вигляді зашипів, насічок, ямок тощо. Трапляються посудини побілені
крейдою.
Особливо прикметні для юхнівських городищ масивні глиняні вироби
у формі цеглини, з двома виступами на кінцях, т. зв. рогаті цеглини, можливо
зв’язані з культом домашнього вогнища, і велика кількість глиняних стіжку-
ватих та циліндричних тягарців від ткацьких варстатів, що вказують на вели
ке значення ткацтва в хатньому господарстві населення юхнівських горо
дищ. Обгоріле збіжжя та велика кількість кісток свійських тварин засвідчуюті
його хліборобсько-скотарський спосіб життя. Необхідними для цього бул
кістяні й рогові мотики, ножі обробляти шкіру, шила й голки.
З металевих виробів на юхнівських городищах подивуються бронзот
тригранчасті вістря до стріл пізнього скитського типу, бронзові бляшки, щ>
прикрашали кінську збрую в “скитському стилі’’ V ст. до Хр., бронзові брас
лети сарматської доби і глиці спинати одежу з головкою в формі петлі. До
візної грецької кераміки (мальований посуд, амфори) на них городища-
зовсім нема, і в цьому, власне, видно господарську замкненість, обмеженіст
товарообміну та відносну вбогість юхнівських племен. Названі тут металев
предмети практичного вжитку вони, мабуть, здобували від сусідніх лісосте-
пових племен, а люксусова грецька кераміка та вино не знаходили попиту на-
віть у їхньої верхівки.
За речовими знахідками, городища канівського типу існували від по-
ловини останнього тисячоліття до Хр. до перших сторіч по Хр. ІІриналеж-
них до них могильників ще не виявлено. За О. Тереножкиним та В. Ільїн-
ською населення цих городищ було споріднене з угро-фінськими племена- * 211
ак Передісторичні розшуки у північно-східній Чернігівщині, ВУАК, Коротке
звідомления за 1925, К. 1926, 32.
2311 Городища верхней Десньї, КСИИМК, XXIV, 1949.
І0 К вопросу о датнровке двух городищ у с. Юхново, КСИИМК, 65, 1956.
211 Городища юхновской культурьі, КСИА, 7, 1957.
368
Культурний інвентар канівських городищ на Чернігівщині. Городища: Трубчевсьне
(1, 2, 7, 13, 17, 20, 2»), Квітунське (з, 9), Теменське (4, 5, 28), Торфель (6), Красне (8),
Волжииське (10), Новгород-Сіверське (11). Макча (12), Городецьке (14, 15), Радутииське
(16), Любожичське (19, 21), Чубарівське (22), Сілецьке (23, 24), Домоткаиівське (25) та
Кудлаївське (26, 27).
(за В. Левенком)
24
369
'.ми, що будували городища т. зв. дяківського типу (назва від с. Дя-
ково біля Москви). їх прийнято вважати мелалхлайнами Геродота.2'2
Вони зустрічалися з лісостеповими племенами над р. Сеймом, де від-
крито ряд городищ і могил скитського часу.
Одне з них, Ш и р я ї в с ь к е городище, досліджувала В. Ільїнська в
1950 р. Воно розташоване на високому правому березі р. Сейму недалеко
м. Путивля, Сумської области. Основа його оборонного валу була складена
з утрамбованої та перепаленої глини. В одному місці розкопано залишки
великого (8x8 м.) наземного житла з глиняною утрамбованою долівкою, яма-
ми від дерев’яних стовпів на .місці стін та двома розваленими кухонними пе-
чами з каменю й глини. Біля житла виявлено кілька господарських ям різної
величини.
В культурному шарі на городищі найбільше було уламків грубостін-
ного глиняного посуду — горщиків, мисок та глибоких чаш (останні з чор-
ною лощеною поверхнею) і різне господарське та рибальське приладдя з
бронзи й заліза. Велика кількість кісток свійських тварин та риб’яча луска
свідчать про значну ролю скотарства та рибальства побіч хліборобства в
господарстві мешканців городища.2*2
Поховання городищ ширяївського типу досліджувані в могилах біля
Соснин і, районового центру Чернігівської области. Одні й другі, горо-
дища й поховання, належать до V — IV ст. до Хр.2“
Далі иа південь, над долішньою течією Десни і в районі Києва та Ка-
нева жили в скитській добі інші племена, які займалися переважно скотар-
ством та обробкою металів. Вони залишили по собі неукріплені поселення,
здебільша на піскових надмах серед багон, з яких одно досліджував у 1950
р. В. Даниленко біля с. Під гір ці в, Обухівського р-ну, Київської об-
ласти. Сліди житлових споруд і господарські ями виступали темними пляма-
ми на ясному піску. Керамічні матеріали в культурному шарі представлені
уламками горщиків з пласким дном, часто закінчених від вогню, та мисками,
вінця яких загнуті всередину. Прикметний орнамент — внутрішні протики,
які дають опуклості на зовнішній поверхні. Подивуються також малі гостро-
денні тиглі розтоплювати й розливати бронзу, з якої виробляли прикраси і
тригранчасті вістря до стріл. Залізо вживалося для виробництва господарсь-
кого й хатнього знаряддя та ромбоватих вістер до стріл.
Мешканці Підгірцівського поселення не спалювали своїх покійників,
їхні поховання в грунтових ямах легко пізнати з прикметного набору брон-
зових прикрас, головно трикутних, ажурних та подібних до мініятюрної
пляшки або пелюстки, ковтків і різного роду дармовисів.2*2
'2 В. Ильинская, О происхождении культур раннежелезного века на Левобе-
режье Среднего Днепра, КСИИМК, 70, 1957, 14 - 27.
В. Ільїнська, Городище скіфського часу на р. Сеймі, Археологія, VIII, 1953.
'** В. Даниленко, Памятинкн ранней порьі железного века в южной части По-
лесья УССР, Доклади VI научной коиференции Института археології АН УРСР
К. 1953.
В. Даниленко, Дослідження пам'яток підгірського та бобрнцького типів на
Київщині в 1950 р., АП, VI, 1956, 5 - 16,
370
Етнічна приналежність сарматів визначена доволі виразно. Спираю-
чись на античних істориках, можна говорити про їх безперечно іранське по-
ходження і близьку спорідненість із сколота.ми (властивими скитами), мас-
сагетами та саками. їхня мова, за оповіданням Геродота, була скитською,
очевидно, з певними діалектичними відхиленнями. Аналіза стародавніх напи-
сів, розкопаних в Ольвії, Тірі і Пантікапеї, виявила іранську основу сар-
матської мови та її спорідненість із сучасною мовою кавказьких осетинів.
На підставі археологічних матеріалів встановлюється генетичний зв’язок
стародавнього сарматського населення Заволжя з носіями т. зв. андронівсь-
кої культури, що в бронзовій добі жили в західньому Казахстані/'’
Щодо часу приходу сарматів у причорноморські степи думки дослід-
ників були довгий час поділені. До II ст. до Хр. відносив появу сарматів в
південній Україні Бурачков,ет до III ст. до Хр. Т. Рейнах,911 до V — IV ст. до
Хр. В. Латишеві за В. Міллером““ вони були вже в IV ст. до Хр. біля Дону,
а М. Грушевський25* виводив з античних відомостей, що, “вже почавши з
другої половини цього віку (V ст. до Хр.), можна помітити, що скитська ор-
да відступає під натиском на неї зі сходу. Цей натиск виявляється в повіль-
нім розпросторенні савроматських орд на захід...” З цього виходить, що
вже в IV ст. скити були витиснені із своїх східніх країв.
Причина приходу сарматської орди у південно-українські степи ще
не вияснена. М. Грушевський здогадувався, що “сей новий натиск
іранських орд був наслідком переворотів у передній Азії, які дали себе зна-
ти заразом і в землях на південь від Каспійського озера”,2'" М. Еберт припус-
кав, що сталося це в наслідок натиску інших іранських орд із сходу,2" М.
Вязьмітіна добачає в тому соціяльно-економічиі причини - зріст населення
і збільшення стад,2'" а 1. Шовкопляс, крім економічних причин, також наслідок
міжплемінної боротьби в середовищі приуральських та прикаспійських сар-
матів.2"“
Під кінець II ст. до Хр. сармати перейняли були вже владу від скитів у
південній Україні і тримали її протягом кількох століть. Тому їхнє ім’я ста-
ло пізніше в устах римлян збірною назвою для всього “варварського” на-
селення степової України, подібно як колись для греків збірним поняттям
було ім’я скитів. З того часу найбільш відомими стали племена язигів, рок-
соланів і аланів. Про їхні пам’ятки буде мова в наступному розділі, якому
вони надали своє ім’я (сармато-римська доба).
Грецькі колонії в південній Україні. Надзвичайно
цікава і чи не найкраще досліджена група археологічних пам’яток в Україні
М. Вязьмітіна, Сарматські племена, Нариси, 216.
Записки общества исторіи н древностей, Одесса, IX, 18, 97.
ТЬ. ЯеіпасЬ, МііЬгібаіев Еираіог, Ьеіргі&, 1895, 53.
Исследоваиия об нсторнн Ольвін, 89.
Осетинскіе зтюдьі, М. 1886, III, 84.
Історія Українн-Русн, І, 1913, 119-120.
—’ Як попереднє, стор. 121, згідно з Мілленгофом (ВеиівсЬе АИегіитакипсіе,
III, 41).
Зйсігиззіапсі іт Акегіит, 1921, 340.
і" Як вище, 216.
І. Шовкопляс, Пам'ятки сарматських племен, Археол. дослідження, 208.
372
— не залишки античних грецьких колоній-місг у північному Причорномор’ю
та Криму. Заснуванню їх передували торговельні подорожі фінікійців, се-
мітського племени з узбережжя Сирії, що під кінець II тисячоліття до Хр.
перейняли торгівлю на Середземному морі, користаючи з занепаду геттіт-
ської держави в Малій Азії та слабости Єгипту. Вони заснували численні
торговельні факторії иа берегах Середземного моря, зокрема на Кіпрі, в пів-
нічній Африці та південній Еспанії.
Після фінікійців великі морські торговельні подорожі, починаючи з
VIII ст. і протягом VII ст. до Хр., відбували греки,які — за новими розко-
пами (1948-1951) в Старій Смірні (західня Туреччина) — почали вже коло
1000 р. до Хр. поселятися в Малій Азії.'”'
Одною з найважливіших причин розвитку грецької заморської торгів-
лі та заснування заморських колоній була .майже повна відсутність свого
хліба в матірньому краю. В гористій і кам’янистій Греції було дуже мало
долин по сточищах рік, придатних для хліборобства, і тому греки вже віддав-
на, каже М. Міллер, перейшли до інтенсивного плекання олійних дерев та
винограду, а за тим до виробництва олії та вина.
Грецькі колонії в південній Україні заснували в VI — V ст. до Хр. ви-
хідці з малоазійських колоній, головно з Мілету, який з цієї причини уже
в старовину називали “матір’ю багатьох великих міст у І Іонтіді та Єгипті”.
До цих великих міст належали передусім Ольвія, Тіра (Тірас) і Танаіс, за-
сновані на початку VI ст. до Хр., і не багато молодші Теодосія і “мати бос-
порських міст” --- Пантікапей.
Римський історик Пліній подає, що місто Мілет заснувало понад 90
колоній у VIII - VII ст. до Хр.“' Звичайно, кількість перших мешканців таких
колоній не була велика, а проте самого населення матірного міста, як би
воно не процвітало, для того не вистачало. Тому, треба думати, серед коло-
ністів було доволі багато чужинців-купців, моряків, ремісників та шукачів
пригод, переважно греків, які на вістку про проектоване заснування нової
“заморської” колонії збиралися в Мілеті з різних околиць Малої Азії та
Східнього Середземномор’я. Така колонія була спершу прибережним складом
імпортованих товарів, що провадив товарообмін з найближчою місцевою
людністю. Ступнево вона розвивалась в торговельну факторію, в постійне
торговельно-промислове місто з .мурованими будинками, прямими вулицями
і суверенною місько-державною демократичною організацією.
Головною спонукою для заснування нових колоній, вирішальною для
управи Мілету, Гераклеї та інших “матірніх міст”, були прнманлнві госпо-
дарсько-торговельні, економічні перспективи збуту надміру власної вироб-
ничої продукції та одержання взаміну надвишки “заморських”'"" продуктів,
4. М. Соок, ТЬе Шивігаіесі Ьопсіоп МеіУв, 28. 2. 1952, 328.
Т. Кннповнч, К вопросу о торгових сношеннях греков с областью роки Та-
наиса в VIII - V вв. до н. з., ИГАИМК, внп. 104, Л. 1935.
Нівіогіа паїигаїі», V, 112.
аа Про грецький шлях через Чорне море писала М. Максимова (Кратний путь
через Чорное море и время его освоєння греческнмн мореходамн, МИА, 33, 1954),
В. УУ. ЬаЬагее (Носу іЬе Сгеекк ааііесі іпіо ІЬе Віаск 8еа, Атегісап Доигпаї оі
АгсЬаеоІо^у, 1957, N0. 1, 29-33, з картою), та Д. Я. Беренбейм, О пути греков через
Черное море, СА, 1958, кн. З, 201 - 203.
373
Карта грецьких колоній в античній добі,
(за Л. Славіном)
374
яких не було в Греції. Одначе, цю причину совєтські дослідники вважають
за другорядну. На перше місце вони ставлять, звичайно, “жорстоку клясову
боротьбу” в матірньому місті, спираючись при цьому «а цитати з статті Мар-
кса “Вимушена еміграція”.
Греки засновували свої колонії над гирлами великих рік, одначе дещо
в глибині краю. Так були засновані Тірас над Дністром, Ольвія над Дніпро-
Бозьким лиманом, Танаїс над Доном, там, де великі торговельні шляхи су-
часних українських земель доходили до моря. Найкращий опис одного з
цих шляхів, центрально-азійського, подали Арістей (Арімаспи) і з подиву-
гідною докладністю Геродот (IV, 21, 108, 123). Шлях цей вів з Танаїсу
(біля теперішнього Ростова) 15 днів (кінної їзди) через сарматські степи
та вгору Волгою до багатого на хутра краю будинів, де була найдалі на північ
висунена грецька колонія Гелонос. Звідтіля було сім днів дороги у північно-
східньому напрямку через Урал до тіссагетів та їрків і далі на схід до бере-
гів Іртиша, де проживала ще частина “царських” скитів. Ще далі шлях про-
вадив через Алтайські гори, Тянь-Шань та Джунгарську браму в Центральну
Азію. Біля підніжжя високих гір, оповідає Геродот, — живуть люди,
лисі вже змалку, чоловіки й жінки, вони мають плескаті носи й широкі ви-
лиці, говорять власною мовою, одначе вдягаються як скити. Це — агрі-
пейці. Туди приходять скити, від яких можна про це довідатися, як і греки з
Ольвії та інших торговельних місцевостей над ІІонтом. Проте, скити, які до
них приходять, потребують для своїх справ сімох товмачів у сімох мовах”
(Геродот IV, 22-27)/“
На схід від агріпейців живуть ісседони,3" а від них на північ у багатих
на золото Алтайських горах “живуть, кажуть ісседони, одноокі люди, і гри-
фи, що стережуть золото”. Це - арімаспи. Ця легенда ясно говорить, чому
скити і греки переходили величезні простори від Чорного моря аж до Цен-
тральної Азії, через пустелі, степи, праліси та гори. Йшло їм про золото
з Алтаю, Тібету та Монголії, на яке такі багаті були могили “царських”
скитів.
Другий торговельний шлях пов’язував Індію з басейном Чорного мо-
ря. Він виходив з околиць сучасного м. Иешавару, входив через Хівінський
перевал та долиною ріки Кабулу на територію сучасного Афганістану, далі
йшов перевалами в гірському пасмі Гіндукушу в долину р. Оксу (Аму-Дар’ї)
і через Каспійське море та сарматські степи досягав Танаїсу біля гирла
Дону.®’
Очевидно, далекосхідня торгівля не була єдиною причиною закла-
дання грецьких колоній у Причорномор’ї. Головним завданням грецьких ко-
лоністів була експлуатація природних багатств української землі, і для тієї
мети служили передусім шляхи, які йшли вздовж Дніпра, Богу і Дністра.
Це були ті головні комунікаційні артерії, що сполучали південну й цент-
ральну Україну з причорноморськими грецькими торговельними центрами.
ои Б. Граков, Чн мала Ольвія торговельні зносини з Поволжям і Приураллям
в архаїчну та класичну епохи?, Археологія, І, К. 1947.
В. Неппіпд, НегодоЬ Нап<1е8тге§ ги <1еп аіЬігіасЬеп Іваебопеп, Кііо, 28,
1935, 242-259.
Е. Меуег, СевеЬісЬіе <3ез АПегІита, ПІ, 1912, 103; М. ЕЬегІ, Зйбгиваїаші
іт АПегіит, 1921, 190 -192.
375
Головним предметом грецького експорту з України була пшениця.
За часів Демостена вивозили її з Боспору до грецької пристані Пірею кож-
ного року 400.000 медимнів (коло 236.000 гектолітрів або 651.000 бутлів).
За часів боспорського царя Левкона І (387-347 до Хр.) одна тільки колонія
Теодосія доставила до Атен 2,100.000 медимнів пшениці. Під час великої
дорожнечі в 351 р. до Хр. Левкон вислав до Атен так багато пшениці, що
не тільки забезпечив нею всю Аттіку, але місто могло продати ще надвишку
її за 15 талантів срібла (коло 18.750 долярів). Атени платили за збіжжя в
першу чергу цінними матеріялами, які забезпечували боспорським царям
можливість бити власну монету та утримувати наймане грецьке військо, а
також керамікою з мистецьким’ розписом та іншими люксусовими предмета-
ми хатнього й особистого вжитку.207 Не тільки Атени, але й інші місцевості
живилися українським хлібом. Перський пар Ксеркс, переправляючись через
Гелеспонт (Дарданели) зустрів понтійські кораблі із збіжжям для острова
Егіни і Пелопонесу.
Другим щодо важливості! предметом експорту з України була солена,
вуджена й сушена риба,208 що її ловили в гирлах великих рік, а головно в
Озівському морі. Далі йшла худоба, шкіри, сіль, віск та мед (Геродот V, 10),
лікувальне зілля (Пліній, Нізіогіа Каіигаїіз XXVII, 2(1), 45 (28), 128
(105); Амміян Марцелін XXII, 8, 28) та раби, якими торгували добре відомі
Страбонові (XI, 495) розбійничі племена ахаїв, зигів та геніохів на ринках
Пантікапею, Фанагорії та Діоскурії,“°
Грецькі купці імпортували оливкову олію, зброю, кераміку,27" тканини27'
та предмети мистецького й ремісничого виробництва, які були необхідні міс-
цевій і чужій верхівці на вищій життьовій стопі. Ці предмети виготовлювано в
Греції, Малій Азії та Александрії- Олія йшла головно з Аттики, а вино з Гіо-
нії, з грецьких островів та з південного трапького узбережжя.
Політичні і с о ц і я л ь н і відносини в південноукраїнських
грецьких колоніях були, очевидно, копією таких же відносин у їхньому матір-
6. РеггоТ, Кеуие Ьівіогідие, IV, 1877; Е. Зреск, НашіеІ8§Є8сЬісЬІе <ІЄ8 Аііег-
Ішла, І - П, 1900-1901; Ргетегаїеіп, АІЬепівсЬе Мі1іеі1ип§еп, 36, 1911, 73;
М. ЕЬегІ, 8й(1ги88Іап<І, 192-193. М. Грушевськнй, Історія України-Руси, І, 1913, 102.
20, Торгівля Аттіки з Південною Україною докладно описана в праці Ф. Ми-
щенко Торговьіе сношения Афинской республнки с царями Боспора, Университ.
Известия, К. 1878, ч. 7.
Н. КоеВІег, Мешоігев Де ГАсасіетіе <ІЄ8 всіепсез сіє 81. Реіег8Ьоиг§,
серія VI, том І, 1832, 347,- М. Турпасов, Очерки по истории посола рьібьі в древний
период, Рьібиое хозяйство СССР, 1935, ч. 4,- В. Мартн, Новьіе данньїе о рьібном про-
мьісле в Боспоре Кнммерийском по раскопкам Тирнтаки и Мирмикия, СА, VII,
1941; С. Семенов-Зусер, Рьібное хозяйство и рьінки на юге СССР в древности, Хар-
ків 1947; його ж, Рьібиьій рьінок в Херсонесе, ВДИ, 1947, ч. 2.
-о» в Гольдерберг, Северное Прнчериоморье как рьінок рабов для Средиземно-
морского мира, ВДИ, 1953, кн. І.
2,0 Е. Штерн, Значенне керамических находок на юге Россіи для вьіяснения
культурной исторіи черноморской колонизации, ЗООИД, XXII, 1900; його ж, Феодо-
сня и ея керамика, 1906.
І-. ЗіерВапі, СК, 1878 - 1879, 40; Е. ВизсНог, Веіігайе зиг СевсЬісЬіе Дег
§гіесЬІ8сЬеп ТехШкипБІ, МйпсЬепег ПівбєгШіопєп, 1912.
376
ньому місті. Якоїсь політичної залежності! між ними і тим містом не було. Во-
ни були цілком суверенні, з власного монетою,272 їх зв’язувало тільки почуття
пієтизму, як дочки до матері, та родинні й особисті зв’язки між колоністами й
земляками в “старому краю”. Матірне місто завжди було для них зразком всіх
громадських установ, звичаїв і вірувань, звідтіля вони привезли свою рідну
мову і віру у своїх богів — культ Зевса, Аполлона, Діоніса, опікуна лікарів
Асклепія, Ахілла, Ерота і богинь Афродіти, Атени, Кібели й Артеміди. Всі вони
підлягали Зевсові, громовладному богові неба і погоди. їм будували святині,
ставили кам’яні статуї, вони уособлювалися в роблених з глини фігурах для до-
машніх культових обрядів. Звичайною формою жертви був бенкет, спільний для
богів і людей. Очевидно, з переїздом колоністів у нове середовище, в сферу
зовсім чужих релігійних вірувань, їхня релігія з часом зазнала різних змін, ви-
творилося свого рода двоєвір’я. Після походів Александра Великого на схід,
греки перейняли також багато елементів орієнтальних релігій, культові місте-
рії яких сильно діяли на емоційність релігійних уявлень, обіцяючи своїм вір-
ним краще потойбічне життя по смерті.
Новозасноване місто мало свою демократичну раду, своє народне віче
та своїх екзекутивних архонтів з першим архонтом на чолі. Молоді люди перед
тим, як одержати повні громадянські права, складали (за Ксенофонтом, ІУ, 4,
6) урочисту присягу на вірність колонії та її законам. Текст цієї присяги був
вирізьблений на кам'яній плиті, і одну таку мармурову плиту з III ст. до Хр.
що була заставлена вже як будівельний матеріял в підлогу одної з візантій-
ських церков, виявлено в 1890 р. під час дослідження залишків середньовіч-
ного Херсонесу. “Я присягаю на Зевса, Таю (Землю), І'еліоса (сонце), на Діву
(Партенос), на олімпійських богів та богинь і на всіх героїв, що опікуються
містом, краєм і твердинями херсонеситів” - - так починався текст присяги.273
До місцевого населення греки ставилися прихильно. Вони були цілко-
вито здані на нього як на доставців потрібних їм товарів і на покупців-спожи-
вачів імпортованої ними продукції. Скитські князі мешкали в грецьких містах,
брали участь в культових церемоніях греків (Анахарзіс, Скіляс) і одружува-
лись з грекинями. Визначні греки в матірньому краю (Платон, Ісократ, Ерато-
стен) були проти поділу людей на геленів і варварів в колоніях, мовляв, назва
"геллен” означає радше ступінь освіти як походження.
Назагал грецькі колоністи були дуже консервативні так в ділянці релі-
гії, як і в приватному та громадському житті і навіть у формі одягу. Вона змі-
нюється лише в пізній гелленістичній добі, приблизно в II ст. до Хр., як це ви-
дно із зображень на кам’яних нагробних плитах-стелах, і краще достосовується
до місцевого клімату та до вимог частих купецьких подорожей на північ-
Найбільше хронологічних вказівок для датування археологічних ком-
плексів і для історії грецької понтійської торгівлі взагалі, дають знахідки грець-
кої імпортної кераміки, яка, не зважаючи на свою крихкість, доходила до най-
дальших країн античного світу. Найдавнішою в Україні є м і л е з і й с ь к а
272 Досліджуванням монет грецьких причорноморських колоній займалися П.
Бурачков (1880-ті рр.), А. Орзшииков (1921 - 1926), А. Зограф (1922 - 1957), А. Тахтай
(1940 - 1948), Д. Шелов (з 1949 р.) та кільканадцять інших нумізматиків.
к’ 3. Хіпдегіе, 2шп ВигяегеіД Дег СЬег8Опе8Ііеп, Кііо, II, НеЙ 1, 1926.
377
кераміка з VII і початку VI ст. до Хр., яку знайдено на острові Березані, в
Ольвії, Фанагорії, на Дніпропетровщині, в басейні р. Дону та на східньому
Поділлі.271 * * 274 Дещо молодші були клязом енські вази, які виготовляли також
у Мілеті.275 За посередництвом цього міста дісталися в Україну також вази з
Навкратісу, мілезійської колонії біля дельти Нілу в Єгіпті, і не був початок
торговельних зв’язків причорноморських грецьких колоній з Єгіптом. Не багато
молодшими від мілезійських вази, імпортовані з островів Самосу та Лесбосу,
і вази протокорінтського й корінтського типу.
На початку VI ст. до Хр. починається розквіт керамічної індустрії в
Атенах, яка на прикінці того ж сторіччя заволоділа світовим ринком. З’явля-
ються чорнофігурні, далі червонофігурні вази з розписом у т. зв. “вільному
стилі”. Першою половиною IV ст. до Хр. датовані керченські лекани-миски, у
яких жінки місцевої верхівки мили руки в парфумованій воді. Ці миски прикра-
шені сценами з життя в жіночих кімнатах, з забав і танків. У перших десяти-
річчях III ст. до Хр. видно вже виразний занепад червонофігурного розпису
ваз. І Іротягом трьох сторіч покупці вже, мабуть, наситилися видом різноко-
льорових фігур, і заможніші верстви населення воліють блискучий металевий
посуд. В половині того ж сторіччя з’являються на причорноморських ринках
каленська рельєфна кераміка, спроваджувана через Родос з Александрії, піз-
ніше мегарські півкулясті кухлі, також з рельєфним орнаментом, нарешті, з
II ст. до Хр. теракотова “іеїта 8І#і11аіа” з таким же орнаментом, імпортова-
на з Малої Азії або з острова Самосу. Одначе, це вже час занепаду грець-
кої торгівлі українським збіжжям. Сарматські кочові орди залляли південні
землі, перегородили шляхи на північ і з’явилися під самими мурами грецьких
міст. І тільки за часів римської окупації, в перших сторіччях по Хр., настав
час відносного спокою та торговельних можливостей.27”
Археологічні дослідження причорноморських грецьких
колоній почалися ще на прикінці XVIII ст. В 1790 р. генерал-інженер Сухтелін
провів перші розкопи на місці давньої Ольвії. В той час дослідження залишків
грецьких міст в Криму розпочав також ГІ. Сумароков.277 У першій половині
XIX ст. цією справою зайнялися французькі емігранти-археологи II. Дю-
брюкс, Сабатьє та голляндець Блярамберг. До 1826 р. в Керчі назбиралося
вже стільки пам’яток з тих розкопів, що в тому році зорганізовано перший
в Україні (і взагалі в Росії) Керченський музей, директором якого був при-
значений Блярамберг. На самому початку 1850-их рр. залишки Херсонесу
розкопував О. Уваров, в 1852 р. П. Леонтьєв розшукував залишки Танаїсу,
а в 1860 рр. О. Уваров почав досліджувати Ольвію/'8
271 Р. Роиїзеп, Біе £гиЬ§гіесЬІ5сЬе Кипїі, 1912, 87;
Б. Фармаковский, Мнлетские вазьі з Россіи, Древностн, 25, Москва 1914/ Т. Книпович,
К вопросу о торговьіх сношениях аитичньїх колонен Северного Причерноморья в
зпоху зллеиизма, СА, XI, 1949, 271 - 284.
Б. Фармаковский, ИИАК, 13, 1906, 215.
2711 М. ЕЬегІ, 8й<1ги58Іаші ігп Аііегіит, 196 - 216-
Досуги крьімского судьи или второе путешествие в Тавриду Павла Сумаро-
кова, СПетерб,. І, 1803; П, 1805.
2'‘ М. Мнллер, Археология в СССР, Мюнхен 1954, 20.
378
Острів Березань
Найдавніша грецька колонія в північному Причорномор’ї розташува-
лась була на малому острові Березань коло сучасного міста Очакова. Ар-
хеологічні дослідження Р. Пренделя в 1880 рр-,’™ Г. Скадовського (1900-
1901),Е. Штерна (1904, 1909, 1913),/" М. Болтенка (1927-1931 та
1946), ““ Л. Славіна1*3 виявили, що ще до приходу греків цей острів був засе-
лений місцевими кіммерійськими рибалками, які жили у вирубаних в вапня-
ковому грунті ямах грушкуватої, ширшої вгорі як внизу, форми. Одну з них
виявив М. Болтенко в 1931 р.; вона мала 2 м. глибини і 3,4 м. внизу в попе-
речнику. Входили до неї по драбині. Вогнище розкладалось просто на ка-
м’яній долівці. В стінах були дві заглибини для господарського вжитку. Дов-
кола ями залишилися сліди стовпів, які підтримували перекриття житла, а
недалеко була вирубана в тому ж вапняковому ґрунті криниця, глибиною
10 м. Залишків подібних ям було багато, і всі вони, а з ними й невеличка
пристань-затока, були забезпечені масивним глинобитним .муром, приблизно
з перелому УП-УІ ст. до Хр.ет‘
З кінця VII ст. до Хр. походить знайдена поруч півземлянка грецького
колоніста, в засипі якої виявлено уламки родоського мальованого посуду
із зображенням гірського цапа, грубостінних амфор на вино, кіліка кінця
VII ст. до Хр. з написом, залізні ножі, кам’яні тягарці для рибальських сітей,
кістки риб (сома, судака, сули, осетра), свійських тварин (бика, вівці, свині,
пса), лиса, зайця, качки та черепашки морських м’якунів.
Пізніше грецька колонія на острові розбудувалась і зайняла його пів-
нічну й східню частину біля пристані. Дво-і трикамерні хати, які стояли часто
впритул одна до одної, здебільша були муровані з грубого лупаного каменю
і сушеної на сонці цегли. Вузькі вулиці між ними йшли з півночі на південь.
Збіжжя та інші харчові продукти зберігалися в ямах, виритих у землі.
Березанський могильник знаходився в західній частині острова. Ос-
новним обрядом поховання було трупокладення, одначе часто зустрічається
також і трупоспалення. Більшість поховань була в ямах, інші в кам’яних
скриньках. Покійників спалювали в окремих ямах-крематоріях.
Після заснування недалекої Ольвії більшість '.мешканців перейшли ту-
ди. Життя на Березані поступово завмирає, і в IV ст. до Хр. там було вже
тільки невеличке селище, що належало до Ольвії.1*5
ЇПІ Археологические расследования на острове Березани, ТАС, VI, 1886, І, 216.
Матеріали з тнх розкопів не публіковані.
Отчетьі ИАК за 1904 - 1910, його ж, Отчет о раскопках на острове Березани
летом 1913 г., Одеса 1914, його ж, АгсЬаоІояівсЬе ЗаЬгЬіісЬег, 29, 1914.
Розкопки на острові Березані в 1946 р., АП, II, 1949. Попередні розкопи ав-
тором ие публіковані.
Древньогрецьке поселення на острові Березані, Наукові записки КДИ, XV,
вип. VI, 1956.
О. Артамонова, Древнейшие поселение на острове Березани, КСИИМК, V,
1940, 51 - 54.
Л. Славіи, Поселення иа острові Березань, Нариси, 246 - 247.
379
Ольвія.
Одною з найважливіших та найбільше і найдовше відомих грецьких
колоній-міст на півдні України була Ольвія (“щаслива”), заснована, за Єн-
севієм, у 647/646 р. до Хр. Свою славу, колишню й сучасну, вона завдячує
не тільки згадці про неї в Геродота, її описові у Діона Хризостома та сво-
єму передовому 'місцю в понтійській торгівлі, але й численним написам на
її мармурових плитах” та надзвичайно багатому могильному вирядові свого
некрополю, який довгими десятками років був грабований різними шукача-
ми скарбів без ніяких перепон від царського уряду.
Вістки клясичних авторів про Ольвію дуже скупі, а тому археологічні
матеріяли, передусім епіграфічні (написи), є основним джерелом для ре-
конструкції історії міста. Не зважаючи на довголітні розкопи, більша частина
території Ольвії ще не обслідувана і багато важливих проблем ще не вирі-
шено.
Ольвію заснували вихідці з Мілету над Бозьким лиманом, на його
правобережній терасі, захищеній від північних степових вітрів високими па-
горбами. Залишки її збереглися у віддалі півтора кілометра на південь від
Пляи Ольвії (за Е. Паві)
*** Останнім часом писали про них А. А. Бєлецький, О собствеиньїх нменах
в новонайденьїх ольвийскнх надписах, СА, XXVIII, 1958, 72 - 82; М. ф. Болтенко,
Канкит ольвийского декрете в честь Протогена, там же 107-109,- П. Крншиовскнй,
З^терянная надпись, там же, 151 - 161 і Т. Н. Книповнч, Зпиграфическне находкн нз
раскопок Ольвии 1920 - 1954 гг. там же, 162 - 177.
380
Судячи з розкопаних написів, майдани і нейтральні вулиці міста були
прикрашені статуями богів, і героїв, різьбленими в камені портретами заслу-
жених громадян та мармуровими плитами з декретами-постановами Ольвійсь-
кої держави. У написах згадується еклезіястерій - будинок народніх зборів,
гімназія—школа гімнастичних вправ та гіподром •— місце кінних перегонів.
В Ольвії був театр, кілька ринків (два з них рибні), крамниці і майстерні.
Історія Ольвії в ранній період її існування поділяється на два етапи.
Відразу після заснування й заселення міста настала пора розквіту, час най-
більшого розвитку всіх галузей господарства й культури, що тривав до Ш
ст. до Хр. З кінця того ж сторіччя настає криза, що закінчується розгро-
мом Ольвії гетами в середині І ст. до Хр. Яскраву картину тогочасної Ольвії
дає декрет (псефізма), виданий у III ст. або на початку II ст. до Хр. ольвій-
ською радою і народніми зборами на честь багатого купця Протогена, який
в матеріяльно важких часах допомагав містові своїми грішми/”
У горішньому місті розкопами 1926-1940 і 1946-1951 рр. виявлено
дуже цікаву дільницю з І\/-ІІ ст. до Хр. її головна вулиця, завширшки 10 м.,
була призначена для двобічного пішого й возового руху. Но обох боках
цієї вулиці стояло багато житлових домів з господарськими прибудівками,
між ними й доми заможних громадян. Вони були більших розмірів і мали
прегарні стіни з тесаного каменю. Доми біднішого населення були побудовані
інакше, деякі з них мали з каміння тільки підвалини, а стіни були збудовані
із сушеної цегли. Головну вулицю перетинав ряд вузьких вуличок, завширш-
ки 2-3 м. Вулиці були вимощені кам’яними плитами, покрівлі домів укриті
дахівкою. В багатьох домах були малі центральні подвір’я.
У напрямі із заходу на схід, в сторону долішнього міста, йшла вулиця,
один з домів якої заслуговує на докладний опис. Він мав форму прямокут-
ника і складався з 11 приміщень і трьох внутрішних подвір’їв, з яких був
вихід на вулицю. Кам’яне вимоіцення цих подвір’їв мало схил для стікання
дощової води, в одному з них для цієї мети був навіть улаштований водо-
стік. У ряді приміщень виявлено залишки вогнищ, під чотирма приміщеннями
були підвали. В кількох приміщеннях на стінах збереглися куски тиньку із
слідами мальовання, переважно блакитною фарбою. За характером знахідок,
виявлених в тому будинку, він був житловою спорудою, частина якої мала
Амфорні ручки з клеймами ольвійських розкопів 1926 р., Записки ВУАК, І, К. 1931,
113 - 126.
2“' Отчет о раскопках в Ольвии в 1935 - 1936 гг., збірник "Ольвія”, І, К. 1940,-
його ж, Ольвийские городские квартальї северо-восточной части Верхнего города,
СА, VII, 1941,- його ж, Ольвія як міське поселення, ювілейний збірник АН УРСР, І,
1944,- його ж, Основні підсумки вивчення Ольвії за радянський період, Наукові за-
писки ПА, кн. І, Уфа 1943; його ж, Розкопки Ольвії в 1949 - 1951 рр., АП, V, 1955, 95 -
110; його ж, Древиий город Ольвия, К. 1951,- його ж, Раскопки Ольвии в 1955 г.,
КСИА, 6, 1956.
Некрополь в северо-восточной части Ольвийского городища, СА, VI, 1940,
92 - 106; її ж, Итоги работ Ольвийской археологической зкспедиции, КСИИМК, 51,
1953, 112 - 121; її ж, Художествениая керамика в городах Северного Причерноморья,
АГ, І, М.-Л. 1955,- її ж, Зпиграфические иаходки из раскопок Ольвии 1920 - 1954 гг.,
СА, XXVIII, 1957.
Яі" V. І-аІузйеу, Іпвсгірііопея апііциае огае 8еріепігіопа1і8 Ропіі Еихіпі, І,
1885, N0. 32; Воеск, Согриз іпвсгірїіопит Сгаесагит, Вегііп 1825, II, 2058.
382
Грецька кераміка з Ольвії (два горішні ряди) і з Керчі (долішній ряд),
(за Т. Кніповнч)
виробниче призначення. У підвалі другого будинку знайдено 60 рядами по-
кладених амфор на вино, гераклійського походження з гончарськими тавра-
ми-штампами на ручках.
У центральній частині горішнього міста розкопано міський ринок
(агора), першу гакого роду античну пам’ятку, виявлено в південній Україні.
На ньому стояв 7-коморний громадський будинок, призначений, очевидно,
для культових обрядів та сходин купецької організації-гільди, на що вка-
зують знайдені там коло 700 монет, уламки статуй, мармурових плит, деко-
383
Ольвійські монети IV ст. до Хр.
(за П Кришковським)
ративних ваз і ін. Визначними пам’ятками ольвійської архітектури є виявлені
в 1952 р. монументальний вівтар і велике водоймище, стіни якого складені
“насухо” із щільно припасованих тесаних каменів, без вапняного розчину.
Дослідження виявили, що воно було складовою частиною великої гідротех-
нічної споруди, яка підземними проводами постачала воду різним дільницям
центральної частини міста.004
Цінними епіграфічними документами з агори є кільканадцять написів,
вирізьблених на кам’яних плитах. Для прикладу подаємо один декрет ольвіо-
політів на честь синів херсонесня Аполлонія, що свого часу також допоміг
багато містові.
“Е6о§е ромАгр каі 5г]цам оі стомеброї ситам» єттеі5г| ’Атг(оААсоміо$) Еікрромео;
Хераомг]стітг]5 поААа'каі цеуаАа ейеру(етг]ке тру) пбАїм опер о 6г)цо$, апобі-
8005 х&ріУ еікомі каі таГ($ аААац) тіцац естте<рамсокем айтом, оі' те оеГ$ оі екеї-
моо ’Атг(оААб5соро5) каі ’АтгоААсоміо; каі Еофрбмф 6іа5е§ацбмо(і пара том па-
тро$) проаірестім пастам еомоіам еї; та стоц<реро(мта тої брцсої) стпоЗеїкммцемої
ЗіатеАоостім каі д<реі(Аоцемом йпб тф поАесо; /ростим тріст/іАіим, ом$ д патрр
сто(цРерАг]ке...........................................................)
апо5бстеа>5 та§еі$ £пог)стато, тоо........................................
кастім тф поАеі том 6е катаАеіпо(цемнм....................................
Хромом^ каі 5іа тру коімґ]М аст0ем(еіам...................................
5ґ]м стомтетауцемої еісті * 5ебох6(аі рооАф каі 8г]цсоі епаїместаї) той$ ’АпоААимі-
оо 0ЄЇ5 каі стте(<рамнстаі абтоо$ хро^мі сттесрамні ) том 6е сттєсрамом амауорео-
9г|(маі опд тоо крроко;.................................................ем )
тф ек(к)Аґ]аїаі амаууеАбгімаї 5(е . . . тої; Діомостіоо;(?)ем том) 0єат)роі, о-
п05 5е каі р апб5ост(і5.................................................)
. . .мг]таі опокеГст0аі аб(т..............................................
......ст)а це(м). . . (о)Рю)о.............................................
Переклад.
“Рада і нарід ухвалили, синедри запротоколували. Тому, що Аполло-
ній, син Евфрона, херсонесит, вчинив багато важливих послуг містові, нарід з
вдячности нагородив його вінцем, статуєю й іншими почестями, а його сини
Аполлодор, Аполлоній і Евфрон, які перейняли по батькові спосіб поведінки,
поступово виявляють схильність для всього корисного народові і позичення
містові 3000 червінців, які батько призначив (і) визначив реченець зворо-
ту.... Хай ухвалить рада і нарід звеличати синів Аполлонія і увінчати золо-
тим вінцем, а нагороду проголосити через оповісника.... на народніх зборах...
проголосити.... (в часі Діонісій ?) в театрі...”
Та частина тексту, в якій згадується про 3000 червінців, не зовсім
ясна. Тут іде, очевидно, про суму, яку визичив містові батько. Включення
її в похвалу синам свідчить про те, що місто також і їм у якійсь мірі завдя-
чувало одержання цієї суми, можливо продовження реченця сплати або
анулювання того боргу.001
204 А. Н. Карасев - Е. И. Леви, Ольвнйская агора, СА, 1958, 127-143.
Е. И. Леви, Ольвнйская агора, МИА, 50, 1956, 95 - 96.
25
385
По північній стороні аі'ори-ринку в 1902-1903 рр. Б. Фармаковський
виявив мозаїчне вимощеним подвір’я багатого ольвійського будинку з ПІ-ІІ ст.
до Хр., зроблене з темносиніх, ясножовтих та червонобурих камінців. У цент-
рі було коло в квадраті. Зображення в колі не збереглося. По боках кола в
квадраті були зображені тварини — крилаті леви та пантери, що парами
стояли одна проти одної, а між ними стилізовані пальмети.31”
У долішньому місті розкопано частину оборонного муру та ряд жит-
лових і виробничих споруд. До внутрішнього лиця того муру впритул одне
Кам'яна плита з Ольвії з грецьким написом
та двома знаками-монограмами.
(за Е. Соломоннком)
до одного прилягало шість житло-
вих приміщень. В іншому місці
виявлено велику пекарню з шість-
ма приміщеннями і трьома вели-
кими печами в них. За оборонним
муром, по його зовнішньому бо-
ці, була ганчарська дільниця, в
якій досліджено дві великі печі
для випалювання посуду та да-
хівки і дві малі для випалювання
кухонного та столового посуду.
Викопано також залишки вина-
рень. Розкопами в 1955-56 рр. на
ольвійському ринку (агора) ви-
явлено водоймище біля руїн хра-
му Аполлона Дельфійського, а в
його засипі багато теракотових
культових статуеток, які вкинуті
туди в II ст. до Хр. Ця багата ко-
лекція може бути важливим дже-
релом вивчення гелленістичних
культів міста. Зокрема підкресле-
не значення культу Кібелі, мало-
азійської богині природи, якій по-
клонялися головно в лісах та го-
рах. Разом із статуетками у во-
доймищі знайдено форми для їх
виготовлення. Вони дають тепер
багатий матеріял для дослідження
мистецького ремесла Ольвії.317
У південно-західній частині до-
лішнього міста на окрему увагу
заслуговує вперше в Ольвії від-
крита частина вулиці-сходів, ран-
ньогелленістичного часу (IV - II
“* Б. А. Фармаковский, Ольвия, М. 1915.
А. И. Вощиинна, Статузтка девочки из Ольвии, СА, XXVIII, 1958, 117 - 122|
Е. И. Леви, Терракотьі из цнстериьі ольвнйской агорьі, КСИИМК, 74, 1959, 19.
386
сголітія до Христа), що сполучала горішню й долішню частини міста.
Були не кам’яні сходи, 2 м. завширшки, покладені по утрамбованій землі
і оточені з обох сторін невисоким кам’яним бар’єром. Попри сходи, поза
бар’єром, був прокладений водопровід з трьох каналів, який постачав питну
воду для долішнього міста.3*
Між дрібними знахідками цього району найцікавішою є жовтоглиняна
посудина місцевого виробу з медальйоном, що зображує людську голову в
профіль, з назвою міста, написаною по-грецьки ОЛВІО. Знахідка датується
V ст. до Хр.
Найбільшу групу знахідок у житлових дільницях Ольвії становлять,
звичайно, керамічні матеріяли місцевого виробу та імпортовані. Майже
ввесь 'місцевий посуд виготовлений на ганчарському колі і має доволі високу
якість. Глина, з якої зроблено кухонний посуд, має домішку товченого квар-
цу, вапняку і лосняку; столовий зроблено з чистої глини. Форми кухонного
посуду — миски з сторчовими ручками й покришками, різноманітні горщики
та низькі ринки-жарівні з пласким дном і ручками. До столового посуду на-
лежать головно тонкостінні глечики з круглим корпусом на кільцюватій під-
ставці або високій ніжці. Трапляються також уламки сіроглиняного посуду,
вкритого сірим ляком або обмазкою. Частина місцевих посудин (жарівні)
прикрашена лінійним лощеним орнаментом, інші посудини вкриті червоним
і чорним ляком, розмальовані жовтими й білими пасками і прикрашені рос-
линним орнаментом, виконаним червоною фарбою. Серед місцевого посуду є
також горщики, ліплені вільноруч із погано вимішаної глини з домішкою
Теракотова пластика V ст. до Хр. з Ольвії,
(за В. Скудновою)
кварцу. Це переважно горщики з пласким дном, прикрашені нігтьовим орна-
ментом та защипами на плечах і вінцях. До місцевих ганчарських виробів
належать також каганці з поземим вухом-ручкою, відкриті зверху або закри-
ті щитиком.”"
ж А. Карасев, К вопросу о водоснабженни Ольвин, СА, VII, 1941.
=и> Т. Книповнч, Керамнка местного пронзводства кз раскопа "И", збірник
“Ольвія", І, К. 1951.
387
Мешканці Ольвії мали дуже багато грецького довізного посуду. Ар-
хаїчний посуд (Ч'ЧІ-УІ ст. до Хр.) представлений уламками корінтських, на-
вкратійських та родосько-мілетських чорнофігурних посудин, класичний пе-
ріод (V — перша половина IV ст. до Хр.) — уламками аттіцьких червонофі-
гурних посудин і чорнолякованих посудин із штампованим і заглибленим ор-
наментом. Гелленістичний період (IV-!! ст. до Хр.) залишив уламки пергам-
ського чорнолякованого посуду, прикрашеного білим мальованням і різь-
бою, та уламками мегарських чаш. Знайдено також багато уламків великих
припасових посудин-пітосів та гостроденних амфор на вино з родоськими,
ефіопськими, херсонеськими, тазозькими, кнідськими й іншими таврами на
ручках, що свідчить про широкі торговельні зв’язки Ольвії з багатьма міста-
ми метрополії та егейських островів. На деяких чорнолякованих посудинах
зустрічаються надряпані написи (графіті) — імена власників або присвяти
богам.
Окрему цікаву групу серед глиняних виробів творить теракотова
п л я с т и к а - - фігурки грецьких богів, значна частина яких виготовлена
в самій Ольвії, і вівтарики. Трапляються також мармурові імпортовані фі-
гурки.
Серед м е т а л е в и х знахідок в Ольвії, різноманітністю тематики та
її мистецьким виконанням, на першому місці стоять монети, штампи для яких
виготовляли вправні місцеві різьбарі. На них зображувалося шанованих оль-
віополітами богів і героїв та емблему міста - орла на дельфіні.3"0 Інші мета-
леві — - залізні, бронзові, мідяні та олов’яні вироби представлені ножами,
цвяхами, посудинами, дармовисами та різноманітними прикрасами. Знайдено
також серію глиняних формочок відливати бронзові й мідяні прикраси. Серед
тваринних кісток переважали кістки свійських тварин і риб.
На терені просторого ольвійського некрополя розкопано бага-
то могил і встановлено три типи поховань. Найдавнішими з них були похо-
вання в звичайних прямокутних ямах. Пізніше в одній із довших стінок ви-
жолоблювали нішу-катакомбу, куди клали покійників з їхнім могильним ви-
рядом на “той світ”. Третім типом були глиняні або муровані комори, що
складалися звичайно з двох приміщень -— передсінку (дромос) і погребної
комори.
Ольвійська людність місцевого походження виявляла великий консер-
ватизм у похоронному обряді, ховаючи своїх покійників часто в скорченому
положенні. Малих дітей ховали в УІІ-УІ ст. до Хр. у великих глиняних ам-
форах.30’ Цей звичай не спалювати малих дітей був тоді прийнятий у всіх
В. А. Гопубцов, Монетьі Ольвии по раскопкам 1905 - 1908 гг. ИАК, 51, 1914,
А. В. Орешкиков, Дополиеиия к иумизматике Ольвии, Херсоиеса и Понта, Нумиз-
матнческий сбориик, III, М. 1915, А. Н. Зограф, К вопросу об изображеннях стрель-
бьі нз лука иа монетах Херсоиеса и Ольвии, сбориик статей в честь С. А. Жебелева,
Л. 1926, його ж, Монетьі из раскопок в Ольвии в 1935 н 1936 гг., зб. "Ольвия", І. К.
1940,- його ж, Находки понтийских монет мифрадатовского времеии в Ольвии, там же.
Е. Штерк, Из истории детей в греческих колоииях иа побережье Черного
моря, Сбориик археологических статей, поднесенньїй А. А. Бобринскому, Петерб.
1911, 17-18,- Т. Кинловнч, Архаический некрополь иа территории Ольвии, КСИИМК,
X, 1941.
388
Дитяче поховання VI ст. до Хр. в амфорі з
(за Т. Киіпович)
Ольвійського городища.
народів вздовж північного Середземномор’я, в Еспанії,3"2 Італії,* 303 Гре-
ції,“°1, Сирії, Палестині333 і на Кріті,3"0 а насильне втискання маленьких покій-
ників у посудину-амфору крізь вибитий збоку отвір, мало на меті унемож-
ливити поворот їхньої душі з “того світу”?'7
У 1926 р. Б. Фармаковський виявив дуже цікаве поховання У-ІУ ст. до
Хр. в некрополі на захід від міста. Були це залишки вогнища з останками
перепалених людських кісток, оточені великим колом (11 м. у поперечнику)
з покладених на землю гостроденних амфор.3"8 Під час нищення грабарями мо-
гил у Кічкасі Г. Мартене дослідив скитське поховання в центрі кола з по-
кладених на боку амфор. Взагалі тілопальних поховань в урнах виявлено ду-
же мало, і то тільки з архаїчної доби.
Над багатими могилами ставили пам’ятники у вигляді кам’яних фі-
гур або плит з рельєфним зображенням і написом.
Крім Ольвії, археологічно досліджувано також найближчі околиці
міста, де — за Геродотом — перебували калліпіди. Вони постачали Ольвії
харчові продукти і водночас були покупцями грецьких товарів, зокрема про-
31,3 За розкопками в Е1 Аг§аг, ОгіЬиеІа.
303 За розкопами Дітеріха в ОгУІЄЙО (Миііег Егсіе, 1905). Згадують цей звичай
також класичні письменники: РІіпіоз, Нівіогіа паїигаїів, VII, 72 (Ьотіпет ргіив диат
Йепііо сіепіе сгетагі шов Іютіпит поп еві — немає у людей звичаю спалювати
людину, поки їй виколеться перший зуб) та •Іичепаїіз, XV, 140 (іегга сіаидііиг іп-
їапв еі тІПОГ І§ПЄ ГО£І — землею вкривають дитину, замалу ще на вогнище).
3,11 За розкопами в Кевкіо, КасЬтапі, АрЬійпа, ТЬогіков, Каїатів, Тігупв.
За розкопами Селліна в Тель-Неаннекі (5еІІіп, ВепквсЙГІЙеп (ІЄГ ХУІепеГ
Акасіетіе сіег ХУіввепвсЬаІіеп, Ь, IV, 1904, 36).
За розкопами в Сигіпа, МосЬІов (Еіттеп).
О. IV і І ке. Віє Кеіійіоп Дег Іпйо£егтапеп, МаппивЬіЬІ. 31, 1923, 59.
3,К Б. Фармаковський, Розкопування Ольвії 1926 р., Одеса 1929.
389
дукції ольвійського ремісничого виробництва, яка вгору Дністром доходила
на західне Поділля й Волинь.
Розкопи в Ольвії тривають і, очевидно, не скоро будуть закінчені.
Крім звітів з поодиноких розкопів, їм присвячені окремі збірники - - Ольвія
І (1940) і II (1958).
Тіра.
На південному березі Дністровського лиману, на терені сучасного м.
Білгороду Дністровського (Аккерман), вихідці з Мілету заснували колонію-
місто Тіру (Тірас), мабуть, наприкінці VI ст. до Хр. Це було найдалі на
захід висунене грецьке селище Геродотової “Скитії”, що, як каже Пліній,
мало також назву Офіюсса. Цієї Офіюсси-Тіри шукали давніше на місці ни-
нішнього м. Тирасполя, названого так у зв'язку з тим припущенням, і тільки
розкопи Е. Штерна,’"" Л. Дмитрова”" та А. Фурманської"1 виявили, що вона
проіснувала повне тисячоліття і переросла поступово в ранньослов’янське
місто Білгород. Тому культурні залишки найдавніших часів існування Тіри
дуже пошкоджені й перемішані земляними та будівельними роботами в піз-
ніших, уже історичних часах. А проте, дослідженнями можна було встанови-
ти, що комплекси тамошніх будівель гелленістичної доби свідчать про до- * * 310 311
Теракотовий орел з Ольвії (за Р. Ветштайном) і кам'яна голова в шоломі
з Пантікапею (за В. Блаватським).
ЗООИД, 23, 1901, 33,- 31, 1913, з, його ж, О8ІеггеісЬІ8сЬе ІаЬгевІїеїІе, 7,
1904, 197.
310 Білгород-Дністровська археологічна експедиція, АП, II, 1949; його ж, Роз-
копки в Білгороді-Дністровському в 1947 р., АП, IV, 1952; його ж. Основні підсумки
Ізмаїльської археологічної експедиції 1949 - 1950 рр., АП, V, 1955.
311 Раскопки в Белгороде-Днестровском, КСИА, 4, 1955.
390
волі високу будівельну техніку. Стіни будинків складені були із старанно
тесаних кам’яних плит, окремі будинки мали підвальні приміщення-сутерени.
На південь від Тіри, за дельтою Дунаю, знаходилась мала грецька
колонія Істр (Істрос, Істрія), звідкіля скитський князь Аріяпейт узяв собі
за жінку грекиню. Була це визначна мілетська колонія в Добруджі, яка ще
в VI ст. по Хр. мала своє значення. Розкопи на її терені веде румунський
археолог Кондуракі, який протягом кількох років виявив там руїни двох
храмів, V і III ст. до Хр., оборонний 'мур IV ст. до Хр. та декілька домів гел-
леністичної доби.812
Далі на південь, на місці сучасного міста Констанци була колонія
Томі, де перебував на засланні римський поет Овідій Назо, який у своїх по-
емах не раз згадував про неї. Він вивчив там мову 'місцевої людности —
праслов’янських гетів і цією мовою написав вірш про чорноморських риб.
Херсонес
Найважливішою грецькою колонією в Криму був Херсонес (по грець-
ки — півострів), заснований вихідцями з дорійської малоазійської колонії
Гераклеї в місці, обмеженому із заходу Пісочною, а зі сходу Карантинною
бухтами-затоками та захищеному від моря стрімкими берегами, а від сухо-
долу ярами-балками. Географічне положення міста було дуже догідне, бо
до малоазійських берегів воно лежало ближче, як колонії в південній Ук-
раїні. Коли грецькі кораблі на початку IV ст. до Хр. стали перепливати Чор-
не море навпростець, в херсонеській пристані затримувалися всі кораблі, що
йшли від берегів Малої Азії. Історія Херсонесу охоплює майже два тисячо-
річчя, з V ст. до Хр. до XIV ст. по Хр. і поділяється на три доби — гел-
леністичну, римську й середньовічну.
У гелленістичній добі розквіт і добробут міста виходив із пожвавле-
ної торгівлі з античним світом та з місцевою людністю, також з розвиненого
сільського господарства родючої кримської рівнини та з ремісничого ви-
робництва. В околицях Херсонесу високого розвитку досягли виноградар-
ство, виробництво славних кримських вин, в самому місті рибний промисл,
ганчарство, ткацтво та обробка металів.
На переломі IV — ПІ ст. до Хр. до міста-держави Херсонесу належа-
ли, за Страбоном (VII, 4, 6,), дві менші колонії - Каркінітіс (тепер Евпа-
торія) і Калос-Лімен (прекрасна гавань, сучасне Чорноморське). Здогадно
Херсонес мав 10 — 15 тисяч населення, а в цілій Херсонській державі, в
містах і хліборобських околицях налічувалось 25 — 35.000 людей.
Археологічні дослідження Херсонесу почалися ще у 1827 р. В рр.
1876 1885 їх провадило “Одесское общество истории и древностей”, в рр.
Е. СопсіигасЬі, Івігіа, Висагевіі 1954; Е. Кондуракн, Румьіиская археология
в 1956 г„ СА, 1958, кн. І, 102, Г. Штефан, СА, XXIX - XXX, 1959, 289 - 290.
391
1888 — 1914 “Императорская Археологнческая Комиссия”,”® а з 1920 р.
керують ними Е. Гриневич3'4 та Г. Бєлов,3'5 при співучасті Е. Максимова, Н.
Пятишевої, С. Стржелецького та А. Тахтая. Вони виявили, що в V IV ст.
до Хр. Херсонес був ще невеликим селищем на березі Карантинної затоки,
і тільки протягом IV — Ш ст. до Хр розрісся до природної границі — до
Пісочної затоки. Тоді він був обведений основною лінією оборонних мурів
грубиною до 4 м. та висотою до 10 м. з півкруглими вежами через кожні
ЗО — 60 м. Обидві сторони мурів були обличковані старанно обтесаними
вапняковими плитами, покладеними насухо, без '.мулярського розчину, і об-
ведені “рустикою”, тобто довкола них йшла гладка доріжка-бордюра, а не-
отесана середина виставала вперед. Простір між ними був заповнений камін-
ням і глиною.
Ворота в оборонних мурах Херсонесу.
(за Д. Шеловим)
3,3 В. КоеЬпе, ВсіІга£с гиг СевсійсНіе ипб АгсНеоІо^іе гоп СЬєгвопсбов іп
Таигіеп, 1848; А. А. Бертье-Делагард, ЗООИД, 14, 1886, 166,- В. К. Мальмберг, Опи-
санне класснческих древностей, найдениьіх в Херсонесе в 1888 и 1889 гг., МАР, 7,
1892; Е. Штери, ЗООИД, 22, 1900; К. К. Косцюшко-Валюжинич, Раскопки в Херсонесе
Таврическом в 1900 г., ИАК, 2, Петерб. 1902, 18-26; А. Л. Бертье-Делагард, О Херсо-
несе, ИАК, 21, додаток ПІ, Петерб. 1907,- Е. Зіегп, АгсЬао1о§І8СЬег Апгеі£ег, 1912, 349.
314 Отчет о херсонесскнх раскопках 1926 г. в связи с раскопкамн 1907 - 1910 гг.,
Херсоиесскнй Сборннк, П, Севастопіль 1927; його ж, Раскопки в Херсонесе Таврн-
ческом в 1927 -1, 28 гг., журнал "Крим", 1929, ч. 9; Материальї по археологин юго-за-
падного Крьіма, МИА, 34, 1953.
315 Отчетьі о раскопках Херсонеса в 1931 - 1933 гг., МИА, 4, 1941; його ж, Рас-
копкн Херсонеса в 1934 г., Симферопіль 1936; його ж, Отчет о раскопках Херсоиеса
за 1935 - 1936 гг., Симферопіль 1938; Музей и раскопки Херсонеса, Симферопіль
1936,- його ж, Херсонес Таврический, Л. 1948.
392
Місто мало прямокутне ллянування ~ декілька повздовжних вулиць
і до 20 поперечних, що перетиналися під прямим кутом, замикаючи собою
окремі квартали, по 2 — 4 житлові будинки в кожному. Вулиці мали 4 - - 6
м. ширини і були вимощені утрамбованою жорствою, морською рінню та
уламками трубостінних амфор. Вздовж вулиць проходили водостоки, видов-
бані у кам’яних плитах.
Головна вулиця Херсонесу йшла майже рівнобіжно до берега моря.
На ній і на нейтральному майдані, через який вона проходила, стояли гро-
мадські будинки, будинок народньої ради і народніх зборів, храми, гімна-
зії (школи фізичного виховання) та монетарня. Тут же були розміщені ста-
туї богів та визначних громадян міста і вирізьблені на мармурових плитах
почесні декрети. Центральна частина міста була водночас його акрополем.
Приватні житлові й господарські будинки були звичайно невеликі.
Вони були розташовані довкола внутрішніх, вимощених камінням подвір’їв,
де був колодязь або цистерна на дощову воду, іноді обидві споруди разом.
Мури будинків, завгрубшки півметра, стояли на вирівняній скелі або на ка-
м’яних фундаментах і були зроблені з тесаного каміння на глиняному розчині.
Вони були витинькувані сумішкою вапна з піском, іноді розмальовані. До-
лівка була з утрамбованої землі, вимащеної зверху глиною, як в сучасних
селянських хатах. Будинки були прикрашені колонами й орнаментальними
ґзнмсами, піро що свідчать уламки колон, їхніх баз і капітелів, плит з ре-
льєфним орнаментом і інших архітектурних деталів.”"
В одному приміщенні, що було, мабуть, лазнею, розкопано мозаїчну
підлогу з білих, жовтих, темносиніх і червоних камінців із зображенням
двох роздягнених жінок, які миються біля великої чаші-умивальні. За своєю
мальовничістю іі майстерною композицією ця мозаїка є визначною пам’ят-
кою місцевого мистецтва з першої половини II ст. до Хр.зп
Одним із найважливіших досягнень в археологічному вивченні антич-
ного Херсонесу є виявлення - - уперше В 'Грецьких колоніях південної Ук-
раїни -- залишків театру, дослідження яких провадиться з 1954 р. Він
був побудований у ПІ ст. до Хр. і в наступних сторіччях зазнав не раз пере-
будови. Розкопами вже відкрито частину оркестри (сцени) з бар’єром, ам-
фітеатру з кам’яними лавами для перших рядів, кам’яні сходи-перехід і пів-
нічну частину зовнішньої огорожі театру.3 4 * * *’8 В цьому театрі ставили драми
й комедії і відбувалися прилюдні рецитації літературних творів. Зберігся
напис на честь історика Сіріска, нагородженого золотим вінцем і почесним
декретом за працю з історії Херсонесу.
Подібно, як і в інших містах античного світу, в Херсонесі була ви-
соко розвинена фізична культура. Під час розкопів там часто подибується
спортове приладдя — арабілі і стригілі.”* Перші з них — це кулясті глиняні
посудини на олію, якою натирали тіло перед вправами, а другі — серпувато
вигнуті залізні або бронзові шкребки, якими знімали олію й пісок з тіла піс-
Г. Белов, Зллинистический квартал в Херсонесе, ВДИ, 1956, ч. 3.
4,‘ Г. Белов, Зллинистическая мозаика, МИА, 34, 1953.
314 О. Домбровськнй, Розкопки античного театру в Херсонесі, Археологія,
X, 1957.
С. Семенов-Зусер, Физическая культура и зрелища в древиегреческнх коло-
ииях Северного Причерноморья, Харків 1940.
393
ля вправ-змагань. Херсонеські спортовпі виступали не тільки в рідному місті,
— розкопами виявлено вази-иагороди за перемоги, здобуті на змаганнях у
Г ренії.
Високо розвинене було місцеве виробництво теракот (іегга соїіа),
тобто фігурок і посуду з добре очищеної та випаленої глини, звичайно цег-
лястого кольору. В місті було декілька ганчарських майстерень, у яких знай-
дено не тільки викінчені вже фігурки, але й формочки для них. Виготовлені
за цими формочками (“типосами”) головки Афродіти, Атени, Ніоби, маски
Діонісія і Сіленів, група Геракла й Омфалі відзначаються високомистецьким
виконанням.
У рр. 1955 57 В. Борисова розкопала залишки цих майстерень у
північній частині міста, датовані III ст. до Хр. В одній з випалювальних печей
добре збереглася спідня комора, де горів вогонь, і перекриття між нею та
горішньою випалювальною коморою.3”
В економічному житті Херсонесу, поруч торгівлі, важливе місце за-
ймали виноградарство, садівництво і хліборобство. Поля для тієї потреби, зі-
брані в комплекси, т. зв. клери, були звичайно поза межами міста, на Гера-
клейському півострові. Досліджувані тепер С. Стржелецьким клери являють
собою руїни житлового будинку і кам’яних стін, якими було розмежоване
поле на багато ( в одному випадку 39) ділянок, по 12 гектарів кожна. Впо-
перек ділянок проходили підпірні мури, які затримували дощову воду і на-
давали ділянкам характеру терасок. Сади були розташовані на північ від ви-
ноградників, щоб захистити їх високи-
ми деревами від холодних вітрів. При
розкопах руїн садиби й руїн клеру здо-
буто багато предметів, серед них ка-
м’яні плити, щоб вичавлювати сік з ви-
нограду, і спеціяльні ножі, які датують
клер IV — III ст. до Хр.згі
Н е к р о п і л ь античного Херсо-
несу стояв на березі моря, на північ
від міста, одначе пізніше поширився в
тому ж напрямі. Терен некрополя був
забудований великими кам’яними дома-
ми, фундаменти й підвали яких пони-
щили багато поховань, так що досі мож-
на було виявити тільки 150 найдав-
ніших. Більшість із них кістякові по-
ховання, при чому греки клали своїх
покійників в могилу у випростаній по-
зиції, а місцева людність (таври) — в
скорченій. Одні й другі вкладали по-
кійників у дерев’яні труни або тільки
0 5 Юк
Плян садиби II. ст. до Хр. на клері 25
біля Херсонесу,
(за С. Стржелецьким)
В. В. Борисова, Гончариьіе мастерские Херсоиеса, СА, 1958, кн. 4, 144-153.
,гІ С. Стржелецкий, Клер Херсоиеса Таврического, ВДИ, 1951, ки. 3; його ж,
Пять клеров Херсоиеса Таврического, СА, 1957, кн. З,- Усадьбьт клеров Херсоиеса,
СА, 1958, кн. 4, 168.
394
обкладали їх кам’яними плитками
та дрібним камінням. Багато було
дитячих поховань у великих гли-
няних амфорах, куди малі тіла
вкладалось крізь отвір, пробитий
у бічній стінці посудини.
В могильному інвентарі вияв-
лено найбільше кераміки, чорно-
лякованих кантарів і лекітів, чер-
вонофігурних лекітів і маленьких
посудин місцевої роботи. Багато
зустрічається також золотарських
прикрас. Трапляються монети IV
ст. до Хр. Одначе, більшість по-
ховань зовсім не має інвентаря,
що свідчить про зміну поглядів на
потойбічне життя, а можливо про
перемогу купецької ощадливості!
над традицією.322 На окрему увагу
заслуговує родинна гробниця, ви-
довбана в скелястому ґрунті під
оборонним муром біля міської
брами. Дозвіл зробити її в такому
забезпеченому від пограбування
місці міг дістати від міської упра-
ви тільки багатий громадянин,
що своїм коштом вибудував цей
мур. Виявлені в похованнях золо-
ті прикраси, зокрема надзвичай-
но майстерно .виконані ковтки -
це неперевершені шедеври грець-
кого золотарського ремесла, які
зберігаються в Ермітажі, в Ле-
нінграді.323
Під археологічним оглядом до-
сліджувано також обидва прина-
лежні в IV - III ст. до Хр. до Херсо-
Золотий ковток IV ст. до Хр. з Херсонесу,
(за збірками Ермітажу)
несу малі міста Каркінітіс і Калос-
Лімен — Прекрасна гавань. Розкопами встановлено, що Каркінітіс був за-
снований на переломі VI — V ст. до Хр. на місці давнішого таврського по-
селення. Виявлені залишки кам’яних житлових і громадських споруд, некро-
піль VI — ПІ ст. до Хр. та власні місцеві монети свідчать, що це місто мало
деякий ступінь самостійности супроти свого зверхника-опікуна Херсонесу.
322 Г. Бепов, Некрополь Херсонеса класснческой зпохи, СА, ХШ, 1950.
323 ИИАК, І, 1901, 2,- V. МаІтЬегд, Сотріек гепдив би сопбгеа іпіегпаііопаї
а’АіЬепеа, 1905, 306.
395
Залишки дому з підвалом VI - III ст. до Хр.
з Каркінітіс.
(за М. Наливкиною)
На початку II ст. до Хр. Каркі-
нітіс був захоплений кримськи-
ми скитами і перестав існувати
як античне місто.021
К а л о с Л і м е н (Прекра-
сна гавань) лежало на півден-
ному березі Перекопської за-
токи. На його місці збереглися
залишки оборонних мурів, башт
і брами та значний культур-
ний шар, а поруч некропіль з
могильними похованнями гре-
цьких та скито-сарматських ме-
шканців міста."'’0
Боспорське царство.
Керченська протока, що ве-
де з Чорного моря в Озівське
море і свою назву дістала від
м. Керчі по її західньому бо-
ці, була здавна добре відома
грецьким купцям і морякам як
важливий водний шлях у При-
кубання та Підкавказзя. Вони
називали її Кіммерійським Бос-
пором,’2' часто відвідували і ско-
ро стали закладати обабіч неї
свої факторії, а пізніше міста,
які існували вже в VI ст. по
Хр. У V ст. до Хр. кримські ко-
лонії мали вже таке велике жит-
тьове значення для Греції, особливо в постачанні хліба і риби, що у 440 р.
до Хр. ввесь атенський уряд, на чолі з Періклом і з усією атенською флотою
урочисто виїздив до кримських грецьких міст-держав з дипломатичною мі-
сією.02Г * 10
024 Ромаиеико (розкопи К. Думберга), ЗИРАО, 8, 1895, 219, його ж, ИИАК, 25,
1907, 172, Е. 5Тегп, Негтев, 52, 1917, 9; М. Наливкина, Северо-западное побережье
Крьіма в зпоху ант. цивнлнзацни, Проблеми истории докапиталнет. общест, ч. 9 -
10, Л. 1933, її ж, Основньїе нтоги работ Евпаторийского отряда, КСИИМК, 45, 1952,
її ж, Раскопки в Евпаторни, КСИИМК, 58, 1955.
К. Грниевнч, Городище "Прекрасная гавань" в свете новейшнх данньїх,
ВДИ, 1949, ч. І, Н. Наливкина, Раскопки Керкннитидьі и Калос-Лнмена 1948- 1952 гг.
История н археологи» древнего Крьіма, К. 1957.
02,1 Протоку між Чорним морем і Мармуровим морем назвали тоді трацькнм
Боспором.
022 М. Міллер, Деякі моменти з історії Криму, Нові Дні, VI, Торонто, 1955, ч.
61, стор. 19.
396
За археологічними дослідженнями по західньому, кримському боці
Боспору розташувались міста Пантікапей, Теодосія, Пімфей, Тірітака, Мірме-
кій, Партеній, Патрей, Портмій, Акра, Кітей і Кіммерик. По протилежному
боці Боспору, на Таманському півострові була заснована Фанагорія, а далі
Горгіпія, Кепі, Гермонасса, Ахіллій і Корокондама.
З повідомлення Діодора Сіцілійського виходить, що коло 480 р. до
Хр. з колоній обабіч Кіммерійського Боспору зорганізовано Боспорське цар-
ство, до якого належали спершу Пантікапей, Тірітака, Мірмікей, Фанагорія,
Германосса, Кепі, Корокондама і Патрей. Царством управляла спершу ди-
настія Археанактидів, мабуть мілетського визначного роду, а з 438 р. до Хр.
династія Спартокідів трацького походження, аж доки у 107 р. до Хр. не пе-
рейняв владу в Боспорському царстві понтійський цар Мітридат VI Евпа-
тор.*®
Найбільше значення серед названих колоній-міст уже з самого почат-
ку мав Пантікапей (по-грецьки — Пантікапайон), що його історик Амміян
Марцелін назвав “метрополією всіх мілетських колоній Кіммерійського Бос-
пора”. В. Абаєв пояснив назву “Пантікапей” з санскритсько-іранської
мови як панті — шлях і капі — риба, отже: Пантікапей - - рибний шлях
(Осетинский язьік и фольклор, М. 1949).
Населення боспорських міст було мішане. В них жили греки, таври,
скити, та місцеві синди, меоти, праслов’яни, одначе місцева людність неза-
баром переважила грецьку. Її культура не була притлумлена грецькою, на-
впаки, вона розвивалася і в перших сторіччях по Хр. надавала вже основно-
го кольориту навіть культурі столичного міста Пантікапею.
П а н т і к а п е й.
Систематичне археологічне дослідження античних пам’яток Бос-
порського царства почалося в половині XIX ст. розкопами на терені його
колишньої столиці Пантікапей, що була на місці сучасного міста Керчі.’1”
Центром Пантікапею була гора Мітрідата, на схилах якої, сплянованих у фор-
мі терас, були розташовані міські квартали — будинки та вулиці між ними,
які — іноді — мали вигляд сходів із кам’яних плит.”"
Розкопами на горі Мітрідата виявлено в одному місці сліди невеликої
грецької факторії з кінця VII ст. до Хр., яка існувала там ще до заснування
Пантікапею в першій половині VI ст. до Хр. Були там залишки невеликого од-
нокоморного будинку із сушеної на сонні цегли на кам’яному цоколі, в гли-
нобитній долівці якого виявлено три ями, виповнені різними господарськи-
ми покидьками. В другому '.місці розкопано залишки великого кам’яного бу-
Воіе, Ое, Вез гоіз сій ВозрЬоге Сіттегіеп, Метоігез йе ГАсасіетіе сіев
іпзсгірііопз еі Ьеііез Іеіігез, VI, Рагів 1729; ЗоисіеІ, Нізіоіге сЬгопоІойічие сіез гоІ8
сій Возріюге Сіттегіеп, Рагів 1737; Сагу, Нізіоіге сіез гоіз сіє іЬгасе еі йе сеих йи
ВозрЬоге Сіттегіеп, есіаігсіе раг Іез тейаіііез, Рагіз 1752;
Г. Спасений, Босфор Кіммерійский, М. 1846; С. А. Жебелев Боспорские зтюди: І. Обра-
зование Боспорского царства, Из истории Боспора, ИГАИМК, 104, 1935, 7-56, його ж,
Возиикиовеиие Боспорского государства, Северное Причерноморье, М. Л. 1953, 48-81.
“® Мас РКегзоп, АпїічиШез оі КегІеЬ, 1857.
В. Блаватский, Террасьі Паитикапея, КСИИМК, XXI, 1947, його ж, Раскопки
Пантикапея, КСИИМК, XXXVII, 1951. -...
397
Грецька кераміка VI - IV ст. до Хр. з Пантікапею.
(за В. Блаватським)
динку з VI — V ст. до Хр., в якому були чотири приміщення з великою кіль-
кістю різного припасового посуду, зокрема амфор на вино й олію. Оборонні
мури Пантікапею мали близько 5 м. грубими і були побудовані за загально
прийнятим тоді зразком; вони були обличковані великими кам’яними плита-
ми, простор між якими був виповнений (забутований) дрібним камінням.*”
кп В. Бпаватский, Раскопки Паитикапея, КСИИМК, ХХХПІ, 1950, XXXVII, 1951,
58, 1955; його ж, Исследоваиия города Паитикапея, Археопогия и история Боспора,
І, Симферопіль 1952.
398
Скарб опьвійських (1 -19) та паитікапейських (20 - 21) монет з Кам'янки
Дніпровської иа Дніпрі.
(за Н. Волчковою)
Античний Пантікапей прославився мистецькими виробами із золота й
срібла і їх стопу — електрону. В кінні IV ст. до Хр. там з’явився новий полі-
хромний стиль, що полягав у вкриванні поверхні золотих виробів кольоро-
399
ними камінчиками і вставками кольорового скла та емалі. Широко розвинене
було також ганчарство. З кінця IV ст. до Хр. починається масове виробницт-
во мальованих ваз, відомих під назвою акварельних або поліхромних.
Тіратака. Античне місто Тіратаку, засноване в половині VI ст. до
Хр. на місці давнішого поселення пізньої бронзової доби, досліджували В.
Гайдукевич.**2 і Л. Славін* 333 в рр. 1932 - 1952. Найбагатшими на дрібні
знахідки виявилися руїни трикімнатного архаїчного дому з другої половини
VI ст. до Хр., стіни якого внизу були кам’яні, а у горішній частині із сушеної
цегли. Стеля була дерев’яна, вимащена глиною. Вона згоріла, впала на до-
лівку і під її залишками знайдено тепер дуже багато глиняного посуду і те-
ракотових фігурок, з яких три зображають богиню, що сидить на троні.
Ванни для засолювання риби в Тірітаці.
(за Д. Шеловом)
Виявлена в другому місці у 1946 р. винярня ПІ II ст. до Хр. являла
собою доволі простору кам’яну споруду. Її північно-західню частину займав
майданчик (525x270 см.) з дрібного каміння, вкритий верствою ясного муляр-
ського розчину. На ньому раби вичавлювали сік з винограду кам’яними плита-
ми — тарапанами, а також ногами. Сік опливав з майданчика до прямокутного
в землю впущеного резервуару (200x175x155 см.), стіни якого були щільно
обличковані кам’яними плитами і вкриті тиньком з вапна й піску. Резервуар
міг помістити 5000 літрів виноградного соку, який потім розливали в ам-
фори та великі глиняні посудини — пітоси.
333 Боспорские города Тиритака и Мирмекий на Керченском полуострове, по
раскопкам 1932 - 1936 гг., ВДИ, 1937, кн. І,- Раскопки Мирмекия и Тиритаки, архео-
логические разведки на Керчеиском полуострове в 1937 - 1939 гг., ВДИ, 1940, ки.
3-4,- Итоги последиих раскопок древией Тиритаки, КСИИМК, IV, 1940, 54 -58,- XXI,
1947; Раскопки Тиритаки и Мирмекия в 1946- 1952 гг., МИА, 53, 1957.
333 т Киипович и Л. Славки, Раскопки юго-западной части Тиритаки, МИА,
4, 1941.
400
В останньому сторіччі до Хр. людність Тірікаки стала займатися також
рибним промислом, зокрема засолюванням риби, який пізніше набув значен-
ня в усьому Боспорському царстві.
Мірмекій.™ Водночас із Тірітакою В. Гайдукевич““ і польська ар-
хеологічна експедиція™ досліджували в рр. 1934 — 1938, 1946 — 1950, 1956
Дерев'яний дитячий саркофаг з могили IV ст. до
(реконструкція, за Ю. Марті)
Хр. біля Тірітаки.
— 1957 залишки другого невеликого боспорського міста — Мірмекію,
заснованого в VI ст. до Хр. за 4 кілометри на північний схід від Керчі. Місто
було укріплене муром такої самої конструкції, що й в Тірітаці. Вздовж
цього муру проходила вулиця, вимощена спершу уламками великих амфор
і дрібним камінням, а згодом кам’яними плитами. Вздовж вулиці стояв перший
ряд будинків. Глибоким зондуванням виявлено під ними залишки старших
конструкцій з VI ст. до Хр.
У Мірмекії дуже рано розвинулося виноробство і було багато вина-
рень. Одна з них, побудована на переломі ІП/ІІ ст. до Хр., мала вигляд ве-
ликої мурованої будівлі, поділеної на дві частини. В одній з них, вимощеній
кам’яними плитами, зберігалися грозна винограду, а в другій на цементованім
майданчику виготовлювали з них сік, що спливав до двох резервуарів. Коли
в гелленістичній і римській добі довіз вина з Греції і островів значно помен-
шав, головним доставцем вина для південної України стали Мірмекій, Тірі-
така й інші боспорські міста.
я“ Назва Мірмекіои-Мірмекій походить від грецького особового імеии Мір-
мекс (С. А. Жебелев, Откуда ведет своє происхождеиие название “Мирмекий", МИА,
ч. 4, 1941, 149- 152).
Археологическое изучение Мирмекия, МИА, 4, 1941, його ж, Раскопки Мир-
мекия в 1935 - 1938 гг., МИА, 25, 1952, К. Михайловский и В. Гайдукевич, Работьі сове-
тско-польской експедиции в восточиом Крьіму, М. 1957.
™ Каіаіо" \уу8Іа\уу хаЬуІкбіу х \уукора!ізк Мігшекі IV г. 1956, ІУатаїуа 1957.
26
401
Цім фей. Інше невелике босфорське місто - Ні.мфей, засноване в
VI ст. до Хр., досліджує М. Худяк з 1939 р.“7 Воно було розташоване на бе-
резі Керченської протоки, за 17 кілометрів на південний захід від Керчі, на
місці теперішнього села Героївки. Догідна пристань запевнила містові швид-
кий ріст і зробила його важливим торговельним пунктом Боспорського цар-
ства. Розкопи виявили в ньому залишки оборонного муру, ряду значних му-
рованих будівель, зокрема храму Деметери, грецької хліборобської богині
родючости, який існував з VI III ст. до Хр. Серед його руїн і біля колиш-
нього вівтаря знайдено багато теракотових жіночих фігурок культового при-
значення”* 8 * * II, — зображення Деметери, дівчат з амфорами, наповненими водою,
та дівчат, які виконують обрядові танці. Дослідженнями встановлено також,
що місцеве виробництво мальованої грецької кераміки постало в Німфею
раніше як в інших античних містах північного Причорномор’я.330 На німфейсь-
ких монетах V ст. до Хр. зображене гроно винограду, що вказує на важли-
вість виноробства в господарстві.
На південь від Німфею на березі Керченської протоки були ще три
колонії-міста: Акра, Кітей, Портмій і на південному заході від них Кіммерик.
Розкопи першого з них, Акри, що їх провадив у 1920-их рр. Ю. Марті, нічим
особливим не помітні і в оглядовій праці І. Шовкопляса (Археологічні до-
слідження 1917 - 1957) зовсім не згадуються.
Кітей. Тотожність досліджуваного на південь від Акри городища з
античним Кітеєм безсумнівно потверджена кам’яною плитою з написом, яка у
1918 р. випала з його культурного шару на берег моря. Напис говорить, що
храм, на столі якого лежала плита, був побудований мешканцями Кітею і
присвячений “гримучому богові”. Розкопами у 1927 — 1929 рр. Ю. Марії
розкрив могутні мури з баштами й колишні склади збіжжя, що зберігалося
в ямах і великих пітосах. Він виявив також великі родинні гробниці міської
верхівки із слідами мальовання на стінах, що були вирубані в скелі на схилі
гори Четир-тав.84"
Портмій, городище якого розташоване на березі Керченської про-
токи, на північний захід від Керчі, досліджував Е. Кастанаян у 1953 р., був
невеличким, одначе жвавим торговельним пунктам у місці переправи з крим-
ського берега Керчі на азійській, на важливому торговельному шляху з Ев-
ропи в Азію. Водночас він був форпостом у системі оборонних споруд дер-
жави Спартокідів, який захищав доступ до їхньої столиці — Пантікапею.
Работьі Нимфейской зкспедиции Государственного Зрмитажа в 1939 - 1941
гг., КСИИМК, XIII, 119; його ж, Раскопки святилища Нимфея, СА, XVI, 1952, 232 -281;
його ж, Предварительньїе итоги раскопок последних лет в Нимфее, Археология и
и история Боспора, І, Симферопіль 1952, 75 - 87.
А. А. Передольская, Терракотовая статузтка жеищини из святилища Афро-
дитьі в Нимфее, СА, 1958, кн. 2, 251-254.
В. Скуднова, Расписная керамнка местного производства Нимфея VI ст, до
н. з., КСИА, 7, 1957.
340 Ю. Марти, О результатах работ зкспедиции Керченского музея по обсле-
дованию городищ Киммерика, Кнтея и Акрьі на Керченском попуострове летом
1927 г., Вторая конференцня археологов СССР, в Херсонесе, Севастопіль 1927; його ж,
Городища Боспорского царства к югу от Керчи (Киммерик, Китей, Акра), ИТОИАЕ,
II, Симферопіль 1928.
402
Грецька кераміка V - IV ст. до Хр. з Німфек.
(за В. Скудновою)
403
Портмій, назва якого походять від грецького слова рогітеіоп місце пе-
реправи, був заснований під кінець VI ст. і заник на початку І ст. до Хр.
Розкопами в 1953 р. була виявлена частина оборонного муру III — II ст. до
Хр., залишки п’ятьох домів та вулиця 165 см. шириною, вимощена дрібними
уламками гераклейських, родоських і синопських амфор, морським шутром та
дрібного жорствою. Важливою хронологічною вказівкою є велика кількість
(104) монет, головно пантікапейськнх з III — 1 ст. до Хр., які були здобуті з
вимощення цієї вулички/'"
Уламок кам'яної плити із зображенням грифа IV ст. до Хр. з Керчі.
(за В. Веселовим}
Кіммерик. Дослідження й розкопи вели Ю. Марті,1. Зеест”4 і
І. Кругликова3" також на місці південного грецького міста в Керченській про-
тоці — Кіммерику, біля гори Онук, що, як вказує сама назва, постало на місці
давнішого кіммерійського поселення. Воно було засноване в VI ст. до Хр.,
і з того часу походить дім, виявлений розкопами у 1950 р. Своїм розпляну-
вання'М він є унікатною пам’яткою архаїчної архітектури в Боспорському
царстві. Побудований з нетесаного каміння, він складався з трьох ізольова-
них одне від одного приміщень, прибудованих рядком до задньої стіни. Кож-
не з них мало свій окремий вхід і перед ним вимощене камінням місце -—
подвір’я.
Акропіль Кіммерика стояв на пагорбі західнього схилу гори Онук, а
укріплення його і міста замикали південний кінець валу і рову, які перетинали
Е. Г. Кастяиаяи, Раскопки Порфмия в 1953 г. СА, 1958, ки. З, 203 - 207.
3,5 Як попереднє.
3,3 Раскопки Киммерика в 1947 - 1948 гг., ВДИ, 1949, кн. З, Разведочиьіе работьі
в Киммерике, КСИИМК, XXVII, 1949; Киммерикская мукомольиая мастерская и зер-
новеє хозяйство Боспора, КСИИМК, XXXIII, 1950,- Жипьіе дома древнего Киммернка,
КСИИМК, XXXVII, 1951.
"* Глиняньїй штамп из Киммерика, КСИИМК, 43, 1952; Раскопки древнего
Киммерика, Археология и история Боспора, І, 1952, 55 -74; Раскопки Киммернка,
КСИИМК, 51, 1953, 1957.
404
Керченський півострів з півночі на південь, захищаючи ту найгустіше залюд-
нену частину Боспорського царства від нападів із заходу.
Великим конкурентом Боспору в хлібній торгівлі була Теодосія,
заснована вихідцями з Мілету в другій половині VI ст. до Хр. і насильно при-
єднана до Боспорського парства Левконом І у половині IV ст. до Хр. як важли-
вий виробничий центр і портове місто. Археологічними дослідженнями вияв-
лено там залишки пристані й керамічних майстерень.’15
Фанагорія. По східньому боні Керченської протоки, на Таманському
півострові, заселеному місцевим племенем синдів, перше щодо значення місце
займала тоді грецька колонія Фанагорія, єдине не-мілезійське місто Боспор-
ського царства, засноване Фанагором з малоазійського '.міста Теосу в VI ст.
до Хр. Його городище знаходиться на південному березі Таманської затоки,
за 3 км. на південний захід від с. Сінного і займає тепер площу 35 гектарів.
Археологічне дослідження Фанагорії почалося під кінець XIX ст.’,я З
1936 р. його провадив В- Блаватський,3'7 а після другої світової війни М. Ко-
биліна.’” Терен розкопів зменшений тим, що береги Таманського півострова
від античних часів обнизилися, і море прикрило всю північну частину міста,
разом з частиною могутнього оборонного муру, що його тепер видно під во-
дою. Дослідженнями на суходолі виявлено залишки великих господарських і
менших приватних житлових будівель. Останні мали завжди внутрішнє
подвір’я, а в одному з них виявлено мозаїчне вимощення із зеленавих мор-
ських камінців. Внутрішні стіни багатих житлових домів були вкриті мальо-
ваним тиньком або обличковані різнокольоровими мармуровими плитками.
Першорядні зразки такого оформлення виявив В. Блаватський у 1939-4Орр.’‘“
В могутній культурній верстві у Фанагорії знайдено залишки різних
майстерень — ганчарських, де виготовляли посуд, дахівку,350 та теракотові
фігурки, і металюргійних, де виробляли знаряддя та прикраси. Численні
уламки довізного чорно- й червонофіґурного посуду та амфор із таврами
на вухах-ручках351 виявили, що місто вело жваву торгівлю з Атікою, містами
західнього узбережжя Малої Азії, Хіосом, Делосом, Родосом, Херсонесом та
Гераклеєю Понтійською.
Серед керамічних знахідок з Фанагорії окрему увагу привертає до
себе теракотова головка сатира, надзвичайно тонкої роботи, порожня все-
редині, яка була, мабуть, частиною фігурної вази, не фігурки. Так можна
думати, порівнюючи її з подібною знахідкою із Керчі1” За стилістичною
аналізою головка була формована під впливом пергамської різьбарської шко-
ли, і звідтіля, з Малої Азії, такі фігурні посудини могли бути привезені на
Боспор.353
Е. Р. Штерн, Феодосия и ее керамика, Одеса 1906.
310 К. Герц, Археологическая топография Таманского полуострова, СПетерб.
1898, його ж, Историческое обозрение археологнческих исследований и открьітий
на Таманском полуострове, СПетерб. 1898.
311 Отчет о раскопках Фанагории в 1936 - 1937 гг., ТГИМ, XVI, 57, його ж, Рас-
копки в Фанагории в 1938 - 1939 гг., ВДИ, 1940, кн. З, 298 - 300, його ж Раскопки в
Фанагории в 1940 г., ВДИ, 1941, кн. І, 220, 223, його ж, О строительном деле Фанаго-
рин, Докладьі и сообщения Исторического факультета МГУ, кн. 9, 1950, його ж, Ма-
405
Г е р м о н а с с а. Другою що-
до значення після Фанагорії
грецькою колонією на Тамансь-
кому півострові була Гермонасса,
що стояла на березі Таманської
затоки, на схід від Фанагорії, на
місці середньовічного княжого
міста Тмуторокані і сучасної ста-
ниці Таманської. Першими розвід-
ковими розкопами на тому місці
в 1930-1931 рр. була виявлена
частина добре вимощеної вулиці
або майдану в прибережній час-
тині городища.
В місті був також храм Афро-
діти, прикрашений, мабуть, зоб-
раженням боротьби Геракла з гі-
гантами, фрагменти якого, ви-
різьблені в мармуровій плиті, зна-
йшли тепер підчас розкопів. У
Теракотова топова сатира з Фанагорії. рр. 1938 — 1940 досліджувано
(за Н. Лосевою) некропіль Гермонасси, з 1952 р.
систематичні дослідження на її
терені веде Б. Рибаков, який ствердив, що грубина її античного культурного
шару становить 6,5 м.
В античних джерелах згадуються ще декілька менших грецьких ко-
лоній у північній частині Таманського півострова, одначе льокалізація їх в
терені досі не дала бажаних успіхів. Є тільки здогад, що одно з тамошніх го-
родищ — це залишки колонії П а т р е ю, заснованої, за розвідковими роз-
копами, в VI ст. до Хр.35*
Найбільше віддаленою від Керченської протоки колонією на північ-
но-східньому березі Чорного моря була Горгіпія, на місці якої стоїть
тепер м. Анапа. Археологічних розкопів на тому місці досі ще не було і тіль-
териальї по археологии Северного Причерноморья в античную зпоху, І, МИА, 19,
1951 — Пантикапей, Фанагория, Харакс.
318 М. М. Кобьіпииа, Памятники искусства Боспора из раскопок ҐМИИ, 2, М.
1947,- її ж, МИА, 57, Фанагория, 1956, 5 -101.
313 В. Д. Бпаватскнй, Фаиагорийская стениая роспись, МИА, 57, 1956, 168 - 170.
зм Н. П. Сорокниа, Архитектурная терракота из Фаиагории, МИА, 57, 1956,
171 - 175.
351 Д. Б. Шепов, Керамические клейма из раскопок Фанагории, МИА, 57, 1956,
128 - 153.
31,2 В. В. Фармаковский, Обломки статузтки сатира из Керни, ЗООИД, XXX,
1912, табл. І, рис. 1-6, 8.
3=3 Н. М. Лосева, Терракотовая головка сатира из Фанагории, МИА, 57, 1956,
176 - 179.
361 Н. П. Розанова, Зллинская надпись из раскопок Патрея 1949 г., СА, XXVIII,
1958, 262-265.
406
кн під час різних будівельних та земляних робіт знаходять там уламки антич-
них різьб, написів,“* кераміки і грецькі монети.”*
До Боспорського царства належало також розташоване на північ
від Горгіпії і засноване у VI ст. до Хр. невідомої назви місто місцевого меото-
сарматського племени синдів, городище якого, з огляду на сусідство з гру-
пою скитських могил “Сім Братів” біля гирла Кубані, назвав його дослідник
Н. Анфимов “Семибратним городищем”. Його розкопи (1938-1940, 1948)
Вхід в камеру Царської могили IV ст. до Хр. біля м. Керчі,
(за Д. Шеловом)
336 А. И. Болтунова, Надпись под статуей из Горгиппии, СА, XXVIII, 1958, 106-110.
Т. В. Влаватская, Горгиппийская маиумиссия, 67, г. и. з., там же 91 - 96.
838 В. Латьішев, ИИАК, 23, 1907, 46, його ж, Понтіка, 1909.
407
виявили потужний оборонний мур, великий житловий дім (22.5 х 19.5 м.)
з приміщенням довкола центрального подвір’я, з колодязем посередині, та
сліди хліборобства, рибальства, різних ремесл і торговельних зв’язків.”5’
Окрема група греко-сарматських поселень розташована була в низів’ях
Дону. її досліджувала в 1923-1933 рр- археологічна експедиція ГАИМК під
керуванням А. Міллера, а в 1930-их рр. М. Міллера.**
Залишки найдавнішого грецького поселення в північному Приозів’ї
виявлено принагідно біля м. Таганрогу, на морському узбережжі. Під
час земляних робіт видобули там із землі десятки уламків грецького тонко-
стінного посуду з чорно-та червонолякованим мальованням і бронзове вістря
до стріли раннього скитського типу. Ці знахідки датують виявлені залишки
колонії половиною VI ст. до Хр. Глибші розкопи неможливі з огляду на на-
плив грунтової морської води до шурфів “
Молодшою від Таганрізького поселення була колонія, по якій зали-
шилося Єлисаветинське городище, знайдене II. Леонтьєвим у
1853 р. біля станиці Єлисаветииської в гирлах Дону і досліджуване А. Міл-
лером в рр. 1908-1929. Формою воно подібне до трапезу, до довшого його
муру прилягає окремо укріплений акропіль. Докладний його плян зняв А.
Міллер ще в 1929 р., одначе тільки у 1946 р. він був уперше опублікований
М. Міллером.”00
Головна частина городища, акропіль, була вкрита мурованими будів-
лями міського типу, стіни яких були з тесаного або лупаного каміння. Деякі
були обмазані глиною і побілені крейдою, часом помальовані червоною охрою
і синькою. Покрівлі на деяких будинках були вкриті грецькою плоскою да-
хівкою. Решта городища і східне передпілля, досить далеко поза валами, бу-
ли густо вкриті хатами сільського типу, маленькими ліп’янками з очеретяною
стріхою. Посередині глиняної домівки було викладене камінням вогнище, дим
з якого виходив крізь двері- Кістки свійських тварин і дуже багато риб’ячих
вказують на те, що бідніша, місцева частина населення городища займалась
рибальством і скотарством.
Серед матеріялів, знайдених у різні часи на городищі і в розкопува-
них А. Міллером могилах місцевої людности, переважає - як завжди - кера-
міка довізна (амфори з таврами на ручках, тонкостінний, часто чориоля-
кований посуд, одна тільки панатенейська мальована ваза), і місцевого гру-
бого виробу. Із зброї траплялися короткі залізні мечі-акінаки, з яких три
мали обкладені золотою бляхою держаки, а зовнішня сторона їх піхов при-
крашена була орнаментами та сценами боротьби звірів. Далі знайдено багато
бронзових вістер до стріл скитського типу, залізні списи і бронзова луска з
панцерів. З дорогоцінних предметів і прикрас треба згадати ритон, оббитий
угорі золотою бляхою із зображенням дельфінів, гладку золоту нашийну
гривню вагою 1.2 кг., браслети, ковтки (іноді срібні) і дуже багато скляних. * 358
Н. Анфнмов, Новьіе данньїе к истории Азиатского Боспора, Семибратное
городище, СА, VII, 1941, 258 - 268.
358 Студії з ранньої історії Прнозов'я, II: антична колонізація Приозов'я, 1946,
5-17, з двома картами.
М. Міллер, як вище, 7 - 8.
1 Як попереднє, табл. між стор. 9 і 10.
408
часто інкрустованих намистин. В одній могилі знайдено кам’яну фігуру гру-
бої роботи, ию зображувала узброєного скитського вояка.”1
А. Міллер знайшов був також місце грецького некрополя, одначе не
встиг його розкопати до часу свого заслання на Сибір у 1935 р. Відносно
хронології Єлисаветинського городища він довів, що воно було засноване
під кінець V ст. до Хр. Колонія розвивалася протягом IV ст. до Хр., в III ст. до
Хр. почала занепадати і остаточно заникла в половині того ж сторіччя. Вона
не була зруйнована, просто мешканці покинули її тому, що протоку-пристань,
до якої прилягав акропіль, ступнево повністю замулило.
На городищі не знайдено ніяких інскрипцій, які вказували б на назву
цього міста. Тому деякі дослідники висувають гіпотезу, що воно звалося
Танаїсом і було попередником справжнього Т а н а ї с у, античними автора-
ми часто згадуваної грецької колонії з греко-варварським населенням, яка
була найдалі на північ висунення містом Боспорського царства. Одначе пев-
них доказів на не покищо немає ні в літературі, ні з археологічних дослі-
джень.”2
Залишки Танаїсу знайшов А. Стемпковський у 1823 р. на правому
високому березі р. Мертвого Дінця, поблизу хутора Недвигівки. Безладні
розкопи провели там П. Леонтьєв (1853),"“ В- Тізенгавзен (1867)”* П. Хн-
цунов (1870),3,13 і II. Веселовський (1908-1909),3<м Пізніше городище відві-
дали А. Міллер,3"7 і Т. Кніпович,3"'1 першу фахову розвідку зробив М. Міллер,
У 1950-их рр. працювала там Нижньо-Донська експедиція.3” Цей видатний
пам’ятник Подоння до того зруйнований, особливо місцевими мешканцями,
які видобували звідтіля камінь на будівництво протягом 150 років, що для
науки він вже загинув.
З найвидатніших знахідок в руїнах Танаїсу слід згадати велику кіль-
кість мармурових стел-теламонів і плит з написами, 80 цілих і до 1000 улам-
ків.371 Вони виявили картину національного, економічного й соціального
устрою цієї найбільш віддаленої і зварваризованої грецької ко юнії, її гро-
мадське й духове життя і організацію. Серед теламонів слід відзначити один
чотириграччастий із зображенням угорі царя на коні перед жертівником, що
стоїть під деревом. Унизу в написі сказано, що цей те іамон поставлений на
честь божества ріки Танаїсу-Дону. * 308
3“І М. Міллер, як попереднє, 8 - 9.
”а М. Міллер, Скільки було Танаісів, Чорноморський збірник, IX, 1947.
Пропилен, 4, 1854, 387.
“ СК, 1867, XIX, ТАС, VI, 1888, II, 24.
303 СК, 1870-1871, XXIII; 228.
3,10 Негшез, 1909, N0. 6, 246.
М7 Агс1іао1о§ізс1іег Апгеі§ег, 1909, 140; 1912, 347; його ж, ИИАК, 35, 1910, 86.
308 Танаис, М.-Л. 1949.
м“ Танаис, Госиздат, Ростів н/Д, його ж, До історії Таиаіса, Чорноморський
збірник, VII, 1946, його ж, Студії з ранньої історії Приозів’я, II: Антична колонізація
Приозів'я, Український морський інститут, вип. 37, 1946, 12 - 13/ його ж, Від давнього
Танаїсу до сучасного Ростова, Мюнхен 1957.
3,0 Т. М. Арсеиьева, Местная керамика из Таиаиса, СА, 1958, кн. З, 207-211.
371 V. ЬаІузЬеу, ІРЕ, II, 1890, 225.
409
На початку XX сторіччя випадково знайдено два поховання з бага-
тими золотими прикрасами, між якими були вінок-діядема і важка нашийна
гривня. Наступними розкопами на тому місці Н. Веселовський виявив грець-
кий античний некропіль Танаїсу, майже зовсім пограбований шукачами
скарбів.
Здобуті розкопами матеріяли і знахідки однозгідно вказують на те,
що Танаїс постав у другій половині ПІ ст. до Хр. як крайнє східне грецьке
селище того часу на північному березі Озівського моря. Водночас заникло
Єлисаветинське городище, і тому А. Міллер припускав, що Танаїс був за-
снований уперше переселенцями з Єлисаветинського городища. У І ст. до
Хр. з причин покищо недостатньо виявлених, поселення озівського узбе-
режжя заникаїоть, одначе постає низка поселень над Мертвим Дінцем і До-
ном вглиб суходолу, для яких Танаїс стає осередком і відносно яких займає
крайнє на захід положення. Дальша доля Танаїсу припадає вже на римську
добу.
Два інші скитські поселення виявив М. Міллер розвідкою в рр-1926-
1929 на північному узбережжі Озівського моря, на захід від м. Таганрогу.
Одне з них розташоване біля гирла р. Міюса під Біглинькою косою, друге
біля Петрушиної коси. В обох місцях поселення вже знищені в наслідок об-
валу підмитих водою берегів у море, і тільки залишки їхніх могильників дали
типовий інвентар — амфори, дрібний глиняний посуд, багато вістер до скит-
ських стріл та ін. Ганчарські тавра на ручках амфор походять з IV — II ст. до
Хр.’73
В загальних висновках про економіку Боспорського царства можна
сказати, що вона мала переважно хліборобський характер. Засвід-
чує це історик Страбон (VII, 4, 6) своєю розповіддю про данину, яку збирав
боспорський цар Мітрідат VI Евпатор від населення Криму та підлеглих йому
частин сумежної азійської території. Ця данина приносила йому 180.000 ме-
димнів (коло 295.000 бушлів) збіжжя від селян і 200 таланів срібла (коло
250.000 долярів) від міського населення, купців та ремісників.
На другому місці в господарстві Боспору було ремесло.’7” Ма-
буть головним його видом була обробка дерева. У своєму описі Пантікапею
Страбон говорить, що в східній частині міста були пристань і доки для по-
стою приблизно ЗО кораблів. Очевидно, праця в них вимагала кількох сотень
робітних рук. Це засвідчує також грецький напис “Сіса навпеге, хайре” ('про-
щавай, Сісо, корабельний майстре) на кам’яній плиті, яка колись лежала на
гробі цього Сіси.’7‘ Біля його імени немає імени його батька, видно, він був
чужинець, відпущений на волю раб, і поховала його не родина, а товариші
з його робітничого загону.
Обробкою дерева займалися також столярі й теслі. Дерева
було на місці доволі, його навіть вивозили з Пантікапею, як каже історик
Теофраст.87’ * 42
3,3 М. Міллер, Антична колонізація Приозів'я, 11 - 12.
3,3 В. Блаватскнн, О боспорском ремесле IV -1 вв. до н. з., СА, XXIX - XXX, 1959,
42 - 57.
3,< В. Шкорпнл, Навонайденньїе боспорские надписи, ИАК, вип. 63, стор. 115
- 116 ч. 7.
373 ТЬеорЬгаз+ез, Це рІапііЬиз, IV, 5, 3.
410
Серед керамічних виробів було багато девізних, одначе добре розви-
нене було й місцеве ганчарство. Окрема група майстрів виробляла дахівку.
Велика частина її має грецькі знаки-тавра “Базиліке” або “базилікос”, тоб-
то штампи боспорських майстерень, які були царською власністю.”’ Свої
власні ганчарські майстерні мали високі урядовці міста. У Херсонесі знайде-
но уламки амфор з тавром “Істронос ту Апполоніда астіномунтос””7 (Істро-
на, сина Аполлоніда, астинома).
Багато боспорських робітників працювало в каменоломах, обтісуючи
та обробляючи камінь, потрібний для будівництва.
Визначне місце в господарстві боспорського царства займала обробка
металів.8™ Найвище тут цінилося роботу золотарів, які працювали головно
для вищих шарів населення, боспорських і скитських кочовиків, а далі вироби
зброярів-бронників.
Мало відомостей збереглося про ткацтво. На його існування вказу-
ють, між іншим, клапті тканин у багатих похованнях Пантікапею і азійського
Боспору. Вони здебільша вовняні, одначе ткачі вживали й конопляних ни-
ток. Тканини фарбувалось стилізованими рослинними мотивами.
Менше ясний образ дає дослідження чинбарства та інших промислів,
як обробка кости, гутництво, кошикарство, виготовлення гіпсових архітек-
турних прикрас та ін.
Археологічні матеріяли дають, нарешті, деякі вказівки на організацію
ремісничого виробництва у Боспорському царстві. В VI — V ст. до Хр. існу-
вав переважно дрібний домашній промисл. З IV ст. до Хр. організуються не-
великі виробні, а в III - - II ст. до Хр. працювали вже великі фабрики, що
виробляли дахівку. Цей дахівковий промисл став, мабуть, царським монопо-
лем.’™ Відносини у промислі й торгівлі значно погіршали з появою нової
кочової орди — сарматів.
Таври.
Гірську частину Криму займали в скитських часах таври, і тому
Крим названо Таврідою, Таврійським півостровом. їх етнічна приналежність
ще не з’ясована. Можливо, це була частина кіммерійців, що після приходу
скитів в українські степи схоронилася в кримських горах, бо, як свідчить
Страбон, один з гірських хребтів Криму звався Кіммерієм.
Першу спробу класифікації таврських пам’яток зробив М. Рєпніков
наприкінці 1920-их рр.,”' і тепер таврам приписують уже до сотні поселень
і могильників т. зв. к и з и л - к о б и н с ь к о ї культури, яка свою назву
дістала від поселення того типу, виявленого вперше С. Забніним у 1914 —
370 Б. Граков, Зтниграфические документьі царского черепичного завода в
Пантикапее, ИГАИМК, вип. 104, 1935, 207.
3,1 В. Борисова, Гончарньїе маотерокие Херсонеса, СА, 1958, кн. 4, 152.
3,3 И. Марченко, Матернальї по металообработке н металургии Паитикапея,
МИА, 56, 1957.
373 В. Блаватскнн, О боспорском ремесле IV -1 вв. до н. з., СА, XXIX - XXX,
1959, 57.
330 Предполагаемьіе древности тавров, ИТОИАЕ, І, Симферопіль 1927.
411
1916 рр. в печері Кизил-Коба біля Симферополя і досліджуваного потім Г.
Бонч-Осмоловським.*”
Таври займалися головно хліборобством, також скотарством і мор-
ським рибальством. Під час розкопів на їхніх поселеннях знайдено багато
звуглілих зерен пшениці, ячменю, гороху й квасолі, а також кам’яні мотики,
зернотерки й кремяні вкладні до серпів. У великій кількості подивуються кіст-
ки свійських тварин, а також морських риб і дельфінів.
Крім Кизил-Кобинського печерного поселення, залишки таврських по-
селень і їхні могильники виявлено в околицях Симферополя,* 382 Бахчиса-
раю,“8! в південно-західньому Криму,381 в Інкерманській долині,383 384 * * * в південному
Криму і на Гераклейському півострові.388
Геракль — релєф із Симферополя, (за М. Наливкиною)
881 Донсторические культури Крьіма, журнал "Крим", 1926, ч. 2.
382 П. Шульц, Тавро-скифская зкспедиции в 1947 г., КСИИМК, XXVII, 1949,-
О. Дашевская, Раскопки Симферопольского поселення кизил-кобинской культури
КСИИМК, XXXIX, 1951.
383 X. Крис, Поселение кизил-кобинской культури в балке Ашлама-Дере, збір-
ник "История и археология древиего Крьіма", К. 1957.
384 Д. Крайнов, Стоянка Таш-Аир в Криму, збірник "Археологическая сессия
ученого совета РИМ 19-20 марта 1941 р.’’, М. 1941.
С. Стржелецкий, Раскопки в Инкермане в 1940 г., СА, IX, 1947,- Е. Веймари,
Раскопки Инкерманского могильника в 1948 г., зб. "История н археология древиего
412
Поселення таврів займали площу 1 — 2 і 5 гектарів. Для вивчення
їх важливе значення .мають розкопи на горі Кішка біля Сімеїзу в пів-
денному Криму, проведені П. Шульцом у 1950 і 1955 рр. Тамошнє поселен-
ня (близько 1.5 гектара) займало доволі рівний майдан на верху гори. Зі
заходу й сходу він був захищений високими скелями та стрімкими схилами. В
місцях зручнішого доступу на цей майдан були споруджені кам’яні стіни,
вимуровані “насухо” з лупаного каменю - обидві сторони з великих, поде-
куди притесаних брил, простір між ними виповнений дрібним камінням. Гру-
бина стін досягає 2 м., висота понад 3 м., з півночі були в них дві башти.
У підсипі під стінами виявлено керамічні уламки з другої половини остан-
нього тисячоріччя до Хр.
Розкопами встановлено, що ще далеко перед спорудженням оборон-
них мурів - можливо для охорони від сарматів це місце було вже залюд-
нене, на що вказують насамперед знайдені керамічні матеріяли з VII — IV ст.
до Хр. Місцевий посуд представлений горщиками з пласким дном, мисками з
увігнутими всередину вінцями, лощеними черпаками з заглибленим орнамен-
том-канелюрою. Довізними були тільки гостроденні амфори на вино й оливу.
Подивуються також глиняні пряслички для веретен, кам’яні тягарці, зерно-
терки, кістяні шила й голки та ін. Кістки походять із свійських і диких тва-
рин."* 7
Недалеко поселення на горі Кішка знайдено приналежний до нього
могильник у кам’яних скриньках. Могильники такого типу були досліджувані
в різних частинах Кримського півострова: в його гірських районах,384 у Бай-
дарській долині,"” в Еске-Кермені,304 в південному Криму,”1 на терені Херсо-
несу”' і в інших околицях.
Горішнє Подністров’я і доріччя Бугу.
У той час, коли в Подніпров’ї і на Поділлі в залізній добі жили хлі-
боробські нащадки трипільських племен, в степовій Україні скотарсько-
номадське життя вели азійські кочовики-скити, а в Причорномор’ї торго-
вельні факторії закладали й перші міста творили грецькі колоністи з Малої
Азії — великий вплив на населення західньоукраїнських земель мали дві
центрально-європейські культури, які різними шляхами й способами про-
сякали у Східню Европу.
Крьіма", К. 1957,- X. Крнс, Раскопки раннетаврского поселення в Инкермане в 1950
г., КСИИМК, 58, 1954, його ж, Раннетаврское поселение в Инкермане, зб. “История и
археология древнего Крьіма", К. 1957; А. Шепннский, Новьіе памятники кизил-кобин-
ской культурні в Крьіму, КСИИМК, 67, 1957.
С. Стржелецкий, Очерки истории Гераклейского полуострова и его округи
в епоху бронзьі и раннего железа, М. 1954.
П. Н. Шульц, Таврское укрепленное поселение на горе Кошка, КСИА, 7, 1957.
|'"і С. Семеиов-Зусер, О раскопках каменньїх ящнков в горном Криму, СГАИМК,
7, 1931, Таврські мегаліти, Наукові записки Харківського педінституту, X, Харків 1940.
Дослідження М. Рєпнікова в 1926 р.
*°° Дослідження М. Рєпнікова в 1929 р.
Н. Репников, Археологические памятники, збірник "Археологические ра-
бстві Академии на новостройках в 1932 - 1933 гг., М.-Л. 1935.
Г. Белов, Раскопки в Херсонесе в 1935 - 1936 гг., Симферопіль 1938.
413
Одна з них, га.іьштатська культура, прикметна для переходо-
вої доби від бронзи до заліза, дістала свою назву від великого іллірійського
погребища в місті Гальштат над оточеним горами Гальштатським озером у
Долішній Австрії, де вже в 1846 — 1864 рр. Е. Сакен, директор цісарського
Кабінету старовини у Відні розкопав 993 кістяково-тілопальні поховання з
6000 предметами ранньої залізної доби. Альпійський культурний центр, ба-
гатство якого спиралося на видобуванні соли в самому таки Гальштаті і на
торгівлі нею в сумежних краях, вобмін за скляний посуд, бронзовий посуд
з фігуральними прикрасами і виробами з бурштину, мав великий вплив на
розвиток культури Европи в ранній залізній добі. Звідтіля, з альпійських
іллірійськими племенами заселених країв, нові модерні форми та ідеї різних
ділянок матеріяльної культури поширювалися по цілій Европі.
Була це, між іншим, чорна від закінчування й блискуча від вигладжу-
вання кераміка — зокрема вази-амфори так званого віляновського типу3” з
видутою спідньою частиною та стіжкуватою високою шиєю, бронзовий бля-
шаний посуд, бронзові фібулі типу РеясИіега і нарешті поворот від тілопа-
лення до прадавнього похоронного обряду трупокладення. Усе це допома-
гає датувати археологічні знахідки поза межами іллірійських теренів.
Пізня фаза залізної доби, що припадає на другу половину ос-
таннього тисячоріччя до Хр. — це час найбільшого поширення кельтійських
племен, які тоді займали сучасну Францію, Чехію, Моравію, Шлеськ, півден-
ну частину Польщі, Словаччину і в своїх воєнних походах заходили аж до
Греції та Малої Азії, Під кінець гальштатської доби вони зазнали сильних
культурних впливів Греції, які йшли до них з фінікійської колонії Массалії
(тепер Марсель). Після цього вони витворили власну високу культуру, впли-
ви якої поширилися під час воєнних походів і купецькими шляхами по ши-
роких просторах Европи. В наслідок цього майже в усій центральній і пів-
нічній Европі розвинувся своєрідний ступінь праісторичної культури, назва-
ної лятен ською від мілини Ьа Тепе у Найшательському озері в
ІПвайцарії.
Лятенська доба прикметна масовим виробництвом залізних предметів,
головно зброї та рільничого знаряддя, винайденням лемеша до плуга, коси,
ножиць, острогів і поширенням посуду, виготовленого на ганчарському колі.
В Україні це був час бурхливого розвитку хліборобства, торгівлі збіжжям із
Грецією й промислу, час помітного зростання людности й дальшого поглуб-
лювання соціяльних різниць.
У доріччі Бугу в ранній г а л ьштатській добі мешкали по-
селенці з лужицькою культурою. З того часу походять залишки
їхніх тілопальних погребищ (“полів поховань”) на Сокальщині (Бендюха,
Городище Варязьке), Радехівщині (Павлів), Грубешівщині (Маличі) і біля
Томашова Любельського (Возючин). Для цих поховань прикметна кераміка
з жолобкованим орнаментом грубешівського типу, репрезентованого посудом
з Малич і Городища Варязького.8"*
Пересуваючись з горішнього Побужжя на захід, носії лужицької куль-
тури входять на терен львівсько-то.машівського розточчя, де одно їхнє по-
303 Назва від місцевостн УІПапоУа в північній Італії, де досліджено погребище
ранньої залізної доби.
881 Т. Зиіітігзкі, Киїіига суузоска, Кгакосу 1931, 183.
414
гребище виявлено в с. Скваряві (Жовква),”'' а друге розкопували ми в 1942
р. на пісковій надмі в с. Лисіпіичах біля Львова.”'" У розкритих там чотирьох
похованнях були самі тільки попільниці з частинно недопаленими кістками,
без окремого посуду з стравою. В одній з них знайдено 20 см. довжини брон-
зову глицю з великою спіральною головкою і дві малі трикутні бляшки з
діркою в одному розі.
Племена лужицької культури переступають тепер лінію Бугу і за-
ймають вузьку прибережну смугу по його східньому боці, де знайдено сліди
їхніх селищ на піскових надмах біля с. Головні (Любомль)307 і Кульчина
(Луцьк),”'1 тілопальні погребища в Млиниськах (Володимир Волинський)”*
і Дружкополі (Горохів),*" здобуті, мабуть з тілопального гробу дві пізні
лужицькі посудини в с. Колодні (Крем’янець)"" і окрему посудину лужиць-
Лужицька кераміка з тілопального погребища в с. Млиниськах біля Володимира
Волинського.
(за збірками Музею НТШ у Львові)
УУ. АґИопіешісх, Степіаггувко сіаіораіпе г копса ерокі Ьгопгом'е] \у 8коІ-
пікасИ роб Кгаком'ет, Ргасе і таіегіаіу апІгороІовісгпо-агсЬеоІояісгпе і еіпо-
Егаїїсхпе, І, Кгак6\у 1920, 90.
м“ Непубліковані керамічні матеріялн в Музеї НТШ (тепер Держ. істор. музеї)
у Львові, бронзові предмети знищені війною.
ак І. Зашіска, Роговіаіовсі віебгіЬу Ьйускіеі па віапом'івки ууубтоуует роб
415
Далі на схід експансія західніх племен з лужицькою культурою не до-
сягала, нема ще доказів на це у вигляді залишків їхніх селищ і поховань у
Подніпров’ї. А проте Т. Сулімірський старався доказати таку “експансію”
окремими бронзовими, на його думку, лужицькими виробами, які він знайшов
1934 р. в українських музеях, по одному з Овруччини (околиця міста), Жи-
томирщини (околиця міста), Канівщини (Пекарі), Золотоніщини (Келебер-
да), Черкащини (Бабичі, Сміла), Одещини (Коблево, в скарбі) і Полтавщи-
ни (Петрівка).”' Були це браслети, глиці, нараменник, сокира-ке.іьт і вістря
до списа. Вони то, вважають за Т. Сулімірським К. Яжджевський'"' і Т. Лєр-
Сплавінський1"" - - мали б бути наявними доказами окупації і слав’янізапії
Подніпров’я західніми праслов’янами, носіями лужицької культури. Ці до-
кази науково дуже мало переконливі, і думаємо, що цілком слушно відкинув
їх інший польський археолог, В. Гензель,400 * * 403 404 * * а в останньому часі також со-
вєтські археологи А. Тереножкін,407 * * * * А Добровольський і В. Нанівець.4"4
Фінський археолог А. Тальгрен правильно вказав на те, що довгі й
вузькі сокирки-кельти з кількома рядками смерічкового орнаменту вздовж
втулки і з одним вушком є безсумнівно місцевим українським виробом, а не
лужицьким імпортом,4"” і в цьому погоджується з ним також К. Журовський.41"
За дослідженнями А. Тереножкіна вони є виробом місцевих племен з культу-
рою чорноліського типу, про яку мова буде далі, і походять з часу приблиз-
но між кінцем IX ст. і першою половиною VII ст. до Хр.4'1
Якщо інші з перелічених Т. Сулімірським знахідок є справді лужиць-
кого походження, тоді їх можна вважати тільки як слід товарообміну “лу-
жичан” з Подніпров’ям.
хузіа Ноіохупо рохуіесїе ІиЬогпеївкіт, Кзіейа ратіа.ікохуа \У. Ветеігукіехуіега,
Рогпап 1930, 225-240.
2О1У, XI, 1936, 161.
Дослідження О. Цинкаловського з Кременця, Записки НТШ, 154, 1937, 187.
"" 4. Ріііке, Осікгусіа агс1іео1о§іс2пе па УУоІупіи XV 1938 г., Пивігохуапу Кигуег
содгіеппу, Кгакоху 1939, піебгіеіпу додаіек N0. 18.
"" Т. Зиіітігзкі, 2а§абпіепіе екврапвіі киїіигу Іигускіеі па Іїкгаіпе, УУіаб.
Агей. XIV, ІУагзгахуа 1936, 41, 44 і іаЬІ. XII, 6-7.
201У, XI, 1936, 92.
403 Т. Зиіітігзкі, ІУіасІ. Агей., XIV, 1936.
104 Аііав іо ійе Ргеїіівіогу о£ 81аУ8, Еосіг 1949.
УУвроІпоіа іегукохуа Ьаііо-віохуіапвка а ргоЬІет еіпо^епегу 81о\уіап, 81а-
уіа Апііциа, IV, Рогпап 1953, 10-11; Новая попьітка освящения проблемні происхо-
ждения славян, Вопросьі язьїкознания, 1955, вьш. І, 152.
•м 35 Іаі паикохуеі бгіаіаіповсі 3. Ковіггеїувкіеео, 81ауіа Апііциа, І, Рогпап
1948, 22 - 23.
4"7 КСИИМК, 67, М. 1957, 7.
404 Пізній бронзовий вік в нижньому Подніпров'ї, Нариси, 105.
4044 Ба Ропіібе ргбвсуіііічие арге Гіпігойисііоп сіев теіеаих, Е8А, II, Неі-
віпкі 1926, 182 - 184.
4,0 2аЬуікі Ьгагохуе г тіосізге) ерокі Ьгаги і \Усге8пе§о окгеви геїага г догге-
сга §6гпе£0 Впіевіги, РАР, VIII, 1949, 181.
Культура предскифского временн в Среднем Поднепровье, Вопросьі скифо-
сарматской археологии, М. 1954, 94,• його ж, Лужицкая культура и культурні среднего
Поднепровья, КСИИМК, 67, М. 1957, 6.
416
Знайдені на Київщині сокирки, які знає Л. Тальгрен, прикрашені вже
у ливарській матриці, кількома повздовжними, навпереміну скісно парафова-
ними пластичними лініями. Виявлено їх найбільше на Київщині (20 примір-
ників) і по одній — на Полтавщині, Чернігівщині, Вінниччині (Селище), Чер-
кащині (Хмільна), Канівщині (Лука) і в м. Умані.
З Київщини ці сокирки були експортовані в західньоукраїнські землі,
де їх знайдено на Сокальщині (Бендюха, Сілець Белзький), і в с. Блюдники,
Галицького р-ну, Станиславівської области.
В своїй експансії на схід племена лужицької культури зустрічаються з
місцевою людністю, нащадками давніх надбузьких племен, і ці останні ви-
творюють мішану культуру, яка від могильника в с. Висоцьку біля Бродів
дістала в археології назву висоцької культури. Досліджували її
І . Оссовський (1890),* 414 415 * І. Шараневич (1895 — 1898),4,3 М Грушевський
( 1895),4,4 К. Гадачек (1904),'"= Б. Януш (1923),41,1 Я. Брик (1924, 1930),417 * * 420 421
Т. Сулімірський (1929 — 1930),4” 1. Канівець (1951)4'8 і М. Смішко ( 1955).44"
Племена з висоцькою культурою займали, за теперішнім станом до-
сліджень, долішній біг р. Рати, горішній біг Бугу, Стиру, Ікви та Горині, а
на південь від цих районів горішній біг Білого Потоку, Свіржу, Гнилої й Золо-
лотої Липи, Стриши й Серету і цілий біг східнього допливу Серету р.
Гнізни. Відокремлено від цього корінного терену знайдено кераміку висонь-
кого типу на півночі, на Підляшші в с. Кодні над Бугом і в с. Лучній біля м.
Любартова над р.Вепром, і також на півдні у Подністров’ї в с. Колодні і Ку-
рилівці, Ушицького р-ну.
На густоту населення цих теренів вказують виявлені досі чотири ве-
ликі могильники без насипів в сс. Висоцько, Чехи (тепер — Лугове), Ясенів,
Смільне — всі Брідського р-ну, а далі десять менших погребищ і окремих
поховань, одно печерне поховання (Куликів на Крем’янеччині), одно групове
поховання (Красне, Золочівського р-ну), п’ятнадцять окремих знахідок ке-
раміки, можливо з поховань, сім знахідок бронзових виробів і сліди п’ятьох
селищ.
Найбільше згуртування знахідок помітне в околиці між Золочевом і
Бродами. Цей терен багатий на воду й ліси, має дуже врожайну землю, і тому
створював догідні умовини для хліборобства та густого заселення. Тут, оче-
видно, мусів бути й організаційно-культурний центр племен з висоцькою
культурою. Ним 'могло бути не виявлене ще селище на місці сучасного с. Че-
хи-Лугове, “поле поховань” якого й досі найбагатше на знахідки.4'41
112 2УУАК, XV, 27-37, 43-48.
4,3 Степіагхузка рггесІЬізіогусгпе XV Сгесіїасй і ІУузоски, Тека копяегхуаіогвка,
II, Ьхуоху 1900.
414 Записки НТШ, XXXI-XXXII, Львів 1899.
415 МААЕ, VIII, 1906, 8Іг. IX; Рггехуойпік ро Мигеит Вгіесіивгускісії, 1907, 95.
4,“ ЇУіаа. АгсЬ. IX, 351-353.
1,7 ЇУіаа. АгсЬ. IX, 65 і ІаЬІ. III, 4-7; 2О5У, 1930, V, N0. 6.
4” КиІІига хуузоска, Кгакоху 1931.
410 Отчет о раскопках Вьісоцкого могильника в 1951 г., рукопис в архіві Ін-
ституту археології АН УРСР у Львові — І. Шовкопляс, Археологічні дослідження, 161.
420 Погребения раииежелезного века в с. Могиляньї, Ровенской обл., КСИА, 7,
1957, 54 - 57.
421 Т. Зоїітігзкі, КиИига хуузоска, 146.
27
417
ПАМ'ЯТКИ ВИСОЦЬКОЇ КУЛЬТУРИ:
1 — Вишів; 2 — Станін; 3 — Неслухів; 4 — Звеннгород; 5 — Переволочив; 6 — Белзець;
7 — Хнльчнці; 8 — Почали; 9 — Красне; 10 — Віцннь; 11 — Внсоцьке; 12 — Чехи;
13 — Ясенів; 14 — Смільне; 15 — Броди; 16 — Старі Вроди; 17 — Залізці; 18 — Рома-
нівна; 19 — Кути; 20 — Беремівці; 21 — Глубічок Великий; 22 — Тернопіль, 23 — Біла;
24 — Смнківці; 25 — Біркн Великі; 26 — Лошиів; 27 — Теребовля; 28 — Раківкут;
29 — Увисла; ЗО — Бережани; 31 — Котів; 32 — Божнків; 33 — Перемншлянн;
34 — Свірж; 35 — Лнпівці.
418
Для похоронного обряду племен з висопькою культурою прикметним
є біритуалізм трупокладення і трупоспалення. Близько 90 відсотків по-
ховань першого типу, просто в могильній ямі, без ніякої обстави камінням
або деревом. Мабуть, під впливом гальштатської культури, що йшла з пів-
дня, всі покійники лежать випростані, головами на південь і мають на собі
всі прикраси, яких вживали за життя. На шиї в них часто бронзові або за-
лізні нашийники чи намиста з багатьох намистин, біля вух, звичайно правого,
металеві ковтки, в жіночих похованнях біля вух ще й бронзові кілечка-дар-
мовиси. Верхня одежа — плащ — була застібнута по правій стороні грудей
різного роду бронзовими та залізними глицями. На руках покійників були
браслети, на пальцях правої руки бронзові перстені. У дорогу на “той світ”
давали покійникам їжу в кількох посудинах (не більше як у шістьох) і па-
лянички, що виглядають тепер неначе плескаті шматки живиці. Хемічною
аналізою виявлено в посудинах сліди товщу і відсутність соли в паланичках.
У деяких посудинах знайдено недопалені кістки коня і свині. Для вжитку
в позагробово>му житті давали покійникам залізні ножики, кам’яні сокирки
та молоти, крем’яні серпи й вістря до стріл. У дитячих похованнях подиву-
ються глиняні іграшки, тарахкальця та пташки.4"2
Між кістяковими похованнями зустрічаються іноді паристі поховання
з кістяками чоловіка й жінки, похованими одночасно. Такі патріархальні по-
ховання мають завжди багатший виряд, і належали вони знатнішим особам.425
Появу нечисленних тілопальних поховань деякі польські археологи
приписують західнім лужицьким впливам, одначе це може бути також і пра-
давній трипільський звичай, що зберігся у подністровських трипільських на-
щадків, т. зв. “комарівців”. У тих похованнях кістки, дбайливо очищені від
залишків вогнища, були всипані в урну-попільницю або просто в невелику
яму, а біля них лежав могильний виряд. В одній урні, розкопаній М. Сміш-
ком на тілопальному погребищі в с. Могилянах біля Острога на Волині,
знайдено перепалені кістки дитини, розташовані в анатомічному порядку, при
чому зверху лежав добре збережений череп, прикритий дном невеликої по-
судини.42*
Розлогі погребища “надбужанців” ранньої залізної доби вказують на
осілий, хліборобський спосіб життя населення, за що промовляє також майже
повна відсутність зброї в похованнях. їхній могильний інвентар складався
переважно з кераміки, з бронзових, залізних, кістяних і кам’яних виробів.
У ньому видно багато ще неолітичних пережитків. Постійно зустрічається
крем’яне знаряддя (вістря до стріл і списів, серпи) давнього надбузького
типу, кам’яні сокирки неолітичних форм, а в кераміці панівні тюльпануваті
форми з низкою дірок під вінцями.
Оті цікаві ремінісценції надбузьких ганчарів і кременярських майстрів,
які виявляють справжню місцеву традицію, привели Л. Козловського на здо-
гад, що носії неолітичної надбузької культури перейшли під кінець неоліту,
з огляду на засушливий клімат, на Полісся, де тоді було багато менше багон
і земля краще надавалася на заселення. І справді, крім численних епіпалеолі- * 423 424
Ь. Кохіожзкі, 2агуз, 60.
423 Т. 5иІітіг$кі, КиІІига хуузоска, 147.
424 М. Ю. Смншко, Погребения раннежелезного века в с. Могиляньї, Ровенской
обл., КСИА, 7, 1957.
419
Кераміка висоцької культури з с. Чехів (1 -9, 24, 26, 28, 31 - 32), Ясенова (10 -12, 14, 16 • 23,
25, 27, ЗО), Смільного (13, 29) та Висоцького (15).
(за П. Козловським)
420
тичних і кампінськкого типу стоянок відомо з теренів сучасного Полісся ба-
гато залишків надбузьких селищ.
На Поліссі надбузькі племена, зіндоевропеїзова'ні сусідніми “шнурови-
ками”, перебули засушливу добу, а як тільки в ранній залізній добі клімат
знову погіршав, став холодніший і вологий, повернулися на південь, зайняли
західню Волинь і давні землі своїх неолітичних предків у північно-східній
Галичині.426 Звичайно, треба ще багато польових досліджень, щоб вповні по-
твердити цей здогад, одначе сьогодні можна прийняти йото як робочу гіпо-
тезу.
Серед кераміки висоцького типу найчастіше подивуються тюльпану-
ваті, вищі від усіх інших, посудини з прикметною нивкою дірок під вінцями.
Вичеревок цих посудин прикрашений поземою низкою відтисків пальця або
плястичним валком з такими ж відтисками.
Іншими формами висоцької кераміки є середньої величини двостіжкові
посудини з гострим заломом на вичеревку, формою зближені, одначе менші
від них кухлі, ще менші кухлики, різної форми черпаки з великим вухом,
щоб набирати рідину, і миски, звичайно із загнутими всередину вінцями,
також з дірками в дні для проціджування. Орнаментовані ці посудини ко-
роткими рисками, які творять поземі або скісні рядки, ламані лінії й смеріч-
ки в різних комбінаціях, часто інкрустовані білою масою з живиці і товчених
перепалених кісток.4'20 Зрідка подивуються на них схематичні зображення
тварин.427
Великим поступом у споживанні рідини була поява глиняних ложок
стіжкуватої, рідше півкулястої форми з коротким, круглим, на кінці загостре-
ним держаком. Цікавими, від “лужичан” перейнятими формами є маленькі по-
двійні і потрійні посудини (двоячки й троячки) і дитячі іграшки — глиняні
тарахкальця у вигляді мініятюрних посудин і птахи на високій ніжці-стовп-
чику. Ганчарськими виробами є також глиняні пряслички різної форми.
Серед металевих виробів на перший плян висуваються бронзові й за-
лізні глиці різних типів для спинання одежі, головка яких іноді буває розкле-
пана і скручена в маленьке вушко або звинена у доволі велику спіралю, часом
масивна у вигляді маленького стіжка або кульки. Далі йдуть в ній групі зна-
хідок бронзові й залізні нашийники з шрубувато скрученого круглого чи
плескатого дроту, намиста з маленьких бронзових рурочок і глиняних, білих
каолінових і скляних (іноді з жовтими гудзиками) 428 намистин, між якими трап-
лялися просвердлені мушельки, куски бурштину та зуби диких кабанів. Крім
того бронзові й залізні браслети із заложеними один за одного кінцями, мен-
ші за них прикраси для волосся, що звисають на скронях, і півкулясті гудзи- * 127
Ь. Короткі, 2агув, 59-60. За Т. Супімірським СУУІасІ. АгсЬ. XIV, 1936, 46)
панівну ролю у висоцькій культурі відіграє також старе культурне підложжя, яким
були "волинські культури".
120 Серед сторонніх археологів перший звернув на це увагу —Т. УУозіпзку,
Віє іпкгизііегіе Кегатік, Вигіареві, 1904, 144 -145.
127 Т. Зиіітігзкі, Киїїига тгувоска, ІаЬІ. ХШ, 19.
|2’’ За хронологією скляних намистин, що її подав Р. Кеіпеске (Аііегійтег ип-
вегег Йеісіпівсіїеп Уоггеіі, V, 60), скляні намистини з ґудзиками вироблювані під
кінець VI ст. до Хр. Пор. теж 3- Іигоизкі, 8кагЬу Ьаівхіаскіеяо окгеви г Йоііпу Ви-
паіса, Ргасе і таіегіаіу агсЬеоІофсхпе, IV, Кгакбу/ 1927, 72.
421
Бронзові вироби внсоцької культури,
(за Л. Козловським)
ки з вушком для пришивання на одежу. Чужим типом є малі ковтки у вигляді
скрученого в коло короткого цвяха з широкою головкою. Вони запозичені від
західньоподільських т.зв. “ скитів-орачів” і на терені, зайнятому “царськими
скитами”, не зустрічаються.
З ужиткового знаряддя подивуються в похованнях залізні, доволі довгі
ножі, топірці-сокирки з граніту й діориту, малі вапнякові молотки, бруски
гострити металеве знаряддя, кремяні ножі, шкребачки та рильці ще зовсім
неолітичного типу. До рідкісних знахідок належать бронзові бритви (Белзець,
Лошнів), бронзовий серп з бічним гудзиком, щоб прикріпляти держак (Ясе-
нів), бронзові стрілки, одна залізна і кремяні вістря до стріл, з яких одно було
вбите у стегнову кість покійника (Висоцько). Нарешті в похованнях висоць-
кого типу подивується ще один рід невідомих досі знахідок. Це куски грубих
тваринних кісток з прямокутною дірою на дерев’яну палицю. Т- Сулімірський
вважає їх милицями для калік,<м але це могли бути й молоти, здогадно, для
вичинювання шкіри.
“ Т. $оІітіг5кі, Киїїига хуузоска, 141-142.
422
Поселення племен висоцької культури майже зовсім не досліджені.
Сліди їх виявлено досі тільки на піскових надмах у Золочівщині (Хильчиці,
Почали, Тростянець Малий), Радехівіцині (Станін), Жовківщині (Мости Ве-
ликі) та Крем’янеччині (Млинівці). На поселенні біля Хильчиць, що його від-
крив Дайбеле в 1917 р.,”° ми розкопали в 1931 р. овальну землянку (255х
130 см), поділену на дві майже рівні частини, дно яких не було на однаковій
глибині. Перша частина, ближча до входу, була вища, а друга на 22 см. від неї
нижча і вкрита грубим (5 см.) шаром сильно утрамбованого темного піску,
без помітних слідів вогнища. В засипі землянки виявлено уламки грубого по-
суду, кілька тваринних кісток і кістяне шило. Терен довкола землянки був гу-
сто засіяний дрібними керамічними уламками, дрібні вуглики подивувалися
ще на глибині півтора метра.”' На тій же надмі Я. Брик знайшов у 1924 р. ма-
лий глиняний черпак з вухом і дрібні керамічні матеріяли/32
На терені сусіднього с. П о ч а п і в, на тій самій пісковій надмі, є сліди
великого селища племени з висоцькою культурою.. Від нього залишилося на
розвіяній вітрами поверхні надми надзвичайно багато уламків глиняного по-
суду (зустрічаються й цілі посудини малих розмірів) і дрібних виробів з бронзи
й заліза. Деяке уявлення про культурний інвентар мешканців почапського
поселення дає збірка наземного (поверхневого) матеріялу з тієї надми, в
якій є господарські вироби з бронзи і заліза, в тому числі трираменні “ості”
для риболовлі. Також знайдено там половину кам’яної формочки — матриці
відливати втулчасті сокирки і матрицю відливати грудну прикрасу у вигляді
кружальця з 7 променями і 13 меншими кружальцями/33 Видно, що на посе-
ленні була своя бронзівнича, а може й ковальська майстерня. Тут же дослі-
джував у 1930-их рр. Т. Сулімірський залишки хати, датованої залізною гли-
цею висоцького типу/3* *
В лятенській фазі залізної доби висоцька культура виявляє по-
мітне зубожіння, мабуть в наслідок боїв з новоприбулими “скнтами-хлібо-
робами”- Кераміка з поховань уже не так старанно виготовлена і гірше випа-
лена. Ганчарі часто вживають звичайного чорнозему, який не надається для
того, і тільки зверху обмазують посуд тонким шаром глини. Орнамент посуду
майже цілком заникає, а якщо він і подибується, то повторюються здегенеро-
вані давніші форми. Могильний інвентар виявляє більше вирівняння. Похован-
ня без кераміки належать до рідких виїмків, більшість їх має 3-4 посудини.
Далеко менше при тому металевих виробів.
Під кінець лятенської доби металевих предметів у похованнях висоць-
ких племен майже зовсім немає, кераміка заступлена маленькими й погано
випаленими посудниками, а далі приходить повний занепад висоцької культури.
1УР2, 1918, V, 72.
*31 Розкопи в Почапах, Золочівське Слово, 1932, ч. І з пляиом землянки,
20АУ, X, 1935, 23.
432 АУіаб. Агей. IX, 65, Іі£. З і іаЬІ. III, 4-7.
433 Збірку, що була в приватних руках у м. Золочеві, передав власник 1931 р.
до Музею НТШ у Львові. Бронзову прикрасу, обведену подібними маленькими кі-
лечками знайдено в бронзовому скарбі гальштатської доби в с. Свиднику (Новий
Соич) у долині р. Дуиайця (З. Іигоизкі, Зкагйу йаІ87Іаскіе£0 окгеви, Іайі. VI, 1).
АУіаб. Агей. XVI, 1940, 93, 80.
423
Хронологію висоцької культури на всьому терені її поширення вста-
новив Т. Сулімірський, автор її монографічного опрацювання. Він відзначив її
чотири розвоєві фази, вживаючи при тому термінології П. Райнеке (Наїї-
вГаІД С - Наїїзіаіі Ц - Ьа Тепе).433 За цим поділом перша розвоєва фаза ви-
соцької культури, що припадає на час (НаїїзІаЦ С 800-650 до Хр.) - це час
кристалізації цієї культури, друга фаза (Наїїз'Ьа'Ь'Ь В, 650-500 до Хр.) — час
буйного її розвитку. Після того, мабуть, з причин воєнного лихоліття, як
здогадується автор, починається зубожіння і нарешті занепад, що пов’язує-
ться з третьою й четвертою фазою в лятенській добі, (500-0 до Хр).
Іншу хронологію висоцької культури подають, за В. Канівцем,43" совєт-
ські археологи О. Тереножкін і В. Ільїнська. “До недавнього часу помилково
вважали, — кажуть вони, — що висопька культура існувала з VIII до І ст.
до н.е. Тепер встановлено, що розвиток її припиняється в VI ст. до н.е., коли
на територію західніх областей УРСР широкою хвилею просуваються із сходу,
очевидно з Богу і Середнього Подніпров’я, землеробські племена з скіфопо-
дібноіо культурою”-* * 437 438 * 440 * Таке твердження ніяк не випливає із згаданих нами ви-
ще археологічних матеріялів.
Не підтверджена археологічними матеріялами також та частина хроно-
логії, встановленої совєтськими дослідниками, в якій говориться про причину
занепаду висоцької культури. Крім самих лише ковтків скитського типу, що
як новинка зайшли до інвентаря висоцькнх особистих прикрас, і тригранчас-
тих вістер до стріл, набутих шляхом товарообміну, можливо, після деяких
приграничних сутичок, нема на- всьому терені висоцькнх племен ніяких знахі-
док, які вказували б на ворожу інвазію зі сходу, на значні її впливи на куль-
туру чи насильно накинену зміну похоронного обряду. Племена висоцької
культури займали свої землі ще в останньому сторіччі до Хр. і були доволі
сильні, бо войовничі венеди, що прибули тоді із заходу, оминули ті землі,
посуваючись у Подністров’я вздовж їх південних окраїн. Тим то причини за-
непаду й зміни матеріяльної культури висоцькнх племен не слід шукати в
скитському “нападі” VI ст. до Хр.
Проблема етнічної при на лежности племен висоцької куль-
тури пов’язана з народністю і льокалізацією в терені одного з племен, що за
відомостями, які мав грецький історик Геродот (приблизно 485-425 до Хр.),
перебували, в його “Скитії”. Цим племенем були неврн, яких він приміщував
на північ від джерел Дністра і від племени алізонів над Дністром і горішнім
Бугом, тобто приблизно на визначеній археологічними знахідками території
племен з висоцькою культурою. За праслов’янське плем’я вважав неврів уже
чеський історик П. Шафарик,434 а далі І. Барсов,43” Т- Маретіч,410 Т. Бравн,44'
Р. Кеіпеске, АИегШтег ипзегег ЬеійпізсЬеп Уоггеіі, V, 1911.
133 В. И. Каннвец, Вопросьі хронологии вьісоцкой культурьі, КСИА, 4, 1955.
4,‘ Племена горішнього Подністров'я, Нариси, 205.
438 ХІЬег діє АЬкипП дег 81ауеп, О£еп 1828.
430 Очерки русской исторической географія, Варшава 1885, 252.
440 81ауепі и йаупіпі, 2а§геЬ 1889, 7.
4" Разьіскаиія в области готославянских отношеиій, І, СПетерб. 1899, 82.
424
М. Грушевський,"’ Л.НІдерлє,* 443 Т. Сулімірський,444 * * * Л. Козловський,443 і в
останньому часі, М. Артамонов,448 * * * * * 454 Т. Лер-Сплавінський,44Т та І. Тереножкін.4,5
Не пов’язував племен висоцької культури з неврами В. Щербаківський419 і не
робить цього тепер В- Гензель.430 А проте, позитивна настанова до проблеми
тотожности неврів і волинсько-галицьких племен висоцької культури допо-
могла б, можливо1, розв’язати загадку занепаду висоцької культури.
Геродот (книга IV, розділ 105) подає, що за кількадесять років перед
походом перського царя Дарія проти скитів, тобто приблизно в половині VI
ст. до Хр., неври “мусіли покинути свої землі з огляду на силу-силенну гадюк,
бо хоч їх багато було в їхньому краю й до того часу, все ж із пустель їх при-
йшло ще більше, так що неври покинули свою батьківщину супроти такого
нападу і поселилися біля будинів”. Тут, очевидно, збережена традиція пере-
селення ПЛЄ.МЄНИ неврів, що його в різний спосіб пояснювали історики і архео-
логи. Раніше І. Забєлін44'4 пов’язував не переселення з літописним переходом
в’ятичів і радимичів над р. Оку і Сож. Т. Бравн4Ю бачив у тому наступ кельтій-
ських бастарнів на Подністров’я і Подніпров’я, Л. Нідерлє433 вірив у справжніх
гадюк, а Л. Козловський434 вважав за найбільш правдоподібне, що після зміни
клімату Полісся, прабатьківщина “волинської культури”, до якої він зарахо-
вує культуру висоцьку, в наслідок забагнення стало неможливим для засе-
лення. Тоді племена волинських культур мусіли залишити свою землю, пода-
лися на південь та південний схід і дійшли аж до Дніпра, де зустріли плем’я
будинів- Одначе така інтерпретація пересунення носіїв висоцької кильтури,
яке мусіло відбуватися сточищем Дністра, не знаходить ніякого потверджен-
ня в археологічних матеріялах. Зовсім інакше пояснює це переселення тепер
О. Тереножкін. “Очевидно, — неври були втиснені із своєї первісної терито-
рії ворожими племенами, тотемом яких була змія”.411’ Таке пояснення супере-
чить занотованому в Геродота фактові, що ще до переселення неврів у їхньо-
му краю було багато гадюк. Проблема — як виходить — досі не розв’язана.
До неї не можна підходити з одним тільки історични.м, кліматологічним чи
етнографчіним методом, тут слід переглянути всі культурні комплекси на те-
ренах між ріками Бугом та Дніпром і виявити льокальну групу, культура
якої мала б найбільше схожости з висоцькою культурою і була пізніша за неї.
Терен цієї групи буде й тереном переселення носіїв висоцької культури, і
4,! Історія Україии-Руси, І, 1913.
443 88, І, Ргайа 1925, 268.
4,1 Киїіига мгувоека, 1931, 172.
443 2агуз ргасігіеібм', 1939, 67-
4'“ Венедьі, иеврьі и будьіньї в славянском етногенезе, Вестиик ЛГУ, 1946, ки. 2.
44Т Роїувіапіе, ГО7ГО81 і гограб хузроіпоіу ргазіомйапвкіе), Ргге§1а<1 гаейосіпі,
VII, 1951, 370.
448 Лісостепові племена Скіфії, Нарнсн, 133.
448 Формація української нації, Прага 1941, 70.
430 РосЬодгепіе зіомчап, УУіаб. АгсЬ. XX, 1954, 214, 19.
4'1' Исторія русскон жизни, І, М. 1876, 222, 233.
4"’-’ Разьісканія, 1899, 105, 246.
43 и Міесіегіе, 88, І, 1925, 295-296.
454 2агув, 67.
*” Лісостепові племена Скіфії, Нариси, 129.
425
місцем, де вона, обірвана в своєму надбузькому розвитку, далі розвивати-
меться в останніх сторіччях до Хр.
Такою групою археологічних пам’яток можна було б, думаємо, визнати
городища племен “культури попелищ” в доріччі Сейму. їхня кераміка-горщики
і миски — має повні аналогії в кераміці висоцького типу.*5 *" Вона, невідома там
раніше, з’являється в IV ст. до Хр., без попередніх розвоєвих форм на місці,
і є в уживанні приблизно впродовж трьох сторічч- Перешкодою у повному ви-
знанні цих пам’яток за кінцеву фазу висопької культури є тільки факт, що
вони подивуються в доріччі Сейму на городищах, невідомих племенам з ви-
соцькою культурою в доріччі Бугу. Дослідник “культури попелищ” І. Ляпуш-
кін виводить населення посеймських городищ з південної частини лівобереж-
ного Лісостепу, де пам’ятки по них заникають у ПІ ст. до Хр.*'7 Одначе, в його
здогаді є така сама перешкода: південні племена “культури попелищ” жили
також у відкритих поселеннях, не будували городищ.
Населення горішнього Подністров’я в ранній залізній добі продовжує
розвивати свою колишню ко марійську культуру, знану тепер тільки з
могильних поховань. Похоронний обряд зберігся той самий, і тільки могильна
кераміка вказує на молодший вік могил. Вона має тепер грубші стінки, краще
випалена, і тому сильніша. Прикметна давніша орнаментика заникає, посуд
здебільша неприкрашений або має тільки жолобки, які викликають враження
“заглибленого” пластичного орнаменту. З’являється також багато посудин з
лискучою чорною поверхнею.
Похоронний обряд “комарівців” гальштатської доби добре ілюструє
тілоиальна могила, яку розкопав у 1932 р. В. Кобі.тьник на терені с.. Г о р о-
д и щ а, Самбірського р-ну. На половині висоти могильного насипу він виявив
доволі грубий шар вугілля, як слід похоронної тризни, 10 см. нижче широко
розсипані перепалені кістки, а на первісному терені вогнище 1 м. у попереч-
нику, обведене колом з дев’ятьох великих піскових кругляків. З одного боку
на вогнищі лежали два бронзові не орнаментовані браслети з заложеними
один за одного кінцями, залізна глиця, дві каолінові намистини та уламки
двох глиняних посудин. В могильному насипі, оподалік центру могили знай-
дено попільницю із спаленими кістками другої людини.*и
Комарівська культура розвивалась безупинно аж до ранніх скитських
часів, як на не вказують розкопані в с. Комарові дві могили з посудом
закарпатського типу. Одну з них розкопали ми в 1938 р. В сильно розорано-
му насипі були уламки глиняного посуду та розсипані перепалені кістки, вни-
зу на первісному терені виявлено залишки вогнища, на якому спалили покій-
ника, дві попільниці з перепаленими кістками і біля них вісім посудин, колись
з харчами, три миски із загнутими всередину вінцями, чотири черпаки з висо-
кими вухами і один горщик грубілої роботи. Багато перепалених кісток ле-
жало також на землі біля одної з мисок, і між ними теж знайдено перепале-
ний вогнем уламок крем’яної, вживанням добре вишліфуваної пилки або
*" И. Ляпушкнн, Поселення зольиичиой культурні (скифов-пахарей) в севериой
части Диепровского лесостепиого Левобережья, СА, ХП, 1950, 57.
*“' Як попереднє, стор. 62.
*“8 В. Кобільннк, Літопис Бойківщиии, ПІ, 32 - 38, 2О1У, УП, 1932; VIII, 1933,
24; X, 1935, 23; Ь. Кохіоизкі, 2агув, 74.
426
вкладня до серпа. В одній із попільниць між кістками лежав уламок заліз-
ного, сильно поржавілого кілечка. З цієї ж могили давніше вибрано бронзо-
ві кінські вудила.*0’
Другу могилу досліджував Т. Сулімірський у 1936 р. і знайшов в її
інвентарі також прикметний посуд куштановицького типу, що про нього
буде мова далі.*™
Інвентар обох могил вказує на ранні скитські часи. Тому, що молодші
могили комарівської культури досі невідомі, треба відносити її кінець при-
близно на VI ст. до Хр. Причина її заникнення невідома. Не був нею, мабуть,
прихід т. зв. “скитів-орачів”, бо слідів їхнього перебування на терені кома-
рівськнх племен досі не виявлено.
На західньому Поділлі є група пам’яток ранньої залізної доби, куль-
тура яких не виросла- на давньому місцевому підложжі. Це могил и т. зв.
"скитів орачів”, що їх досліджували в терені А. Кіркор (1876-1878, 1881 -
1883),*” В. Пшибиславський (1879),*™ В. Федорович (1884),*™ Ґ. Оссов-
ський (1890),*“* Й. Сомбати (1895),’“ Ф. Пуласький (1900),*™ М. Грохов-
ський (1902),“7 Я. Брик (1928),*“' і Т. Сулімірський (1932, 1934, 1935).*”
Писали про них, крім того, П. Райнеке,*'0 В. Гребеняк,*'* А. Спіцин,*'2 Б.
Януш,*73 Л. Нідерле,*7* Е. Сіцінський,*73 В. Антонєвич,*70 Й. Костшевський,*77
І. Райхль,*78 О. Сайдль,*70 А. Мелюкова,*30 та О. Тереножкін.481
Західні подільські “скитські” могили розташовані -на колишній тери-
торії носіїв білогрудівської культури. Північнозахідню границю зайнятої
території творить приблизно лінія Товмач-Теребовля-Скалат, південну - -
Дністер на просторі між гирлом Золотої Липи і Смотрича. На південь від
Дністра могили такого типу виявлено у Братишеві, (Товмач), Городниці
(Городенка), і на Буковині в Сатульмаре (Радівці) та в Ленківцях біля Чер-
нівець. На півночі могили т. зв. “скитів-орачів” знайдено відокремлено у го-
рішньому Погорннні (Сивки й Сокирниці на Остріжчині). * **
*™ Неопубліковані матеріали в Музеї НТШ (тепер Держ. історичний музей) у
Львові.
*™ Матеріали мали бути публіковані в праці “Киїіига кошаго\¥8ка”, запові-
дженій автором у 1939 р.
*” КІО8У, XXIV, УУагвгахуа 1877, 337; 2\УАК, П, 1878, 16; ПІ, 1879, 34; VI,
1882, 24; VIII, 1884, 9.
*“ Керогіогушп /аЬуікои', ідуоіу 1906, 46, 53, 56.
Когкорка товіїу и 8І6р Сог МіосІоЬогвкісїі, РггеДасІ Агсйсоїодісгпу, IV,
ілуоіу, 1888.
*“* Зргам'огйапіе Дгиеіе г іуусіесгкі раїеоеіпоіоеісгпеі ро Саіісуі іу г. 1890,
21УАК, XV, 1891.
*“ 3. ЗхотЬаіЬу, 21УЄІІЄ Кесо§по8гіегип§8Іоиг іп Діє Викошпа, ІакгЬисЬ сіе.8
Викотпег ЬапдевтивеитБ, III, Тсїієгппусі 1895, 22; IV, 1896, 134.
**м Мо^йу о павуріе катіеппут іу рошесіе катіепіескіт, Йшаіоіуіі, IV,
ІУагвхаїуа 1902.
*“7 ІУукораІівка г Кгаеіеі пай 2Ьгисгет, “Туйгіеп, ідуоіу 1904, N0. 17 -18.
*“ Зсуіуівкі кигйап V КасгапоіУсе, “ЬисГ, X, ідуоіу 1932, 190.
*™ Зсуіоміе па гасїюсіпіет Робоїи, ідуоіу 1936, 45-70, 85-88.
<ТІ’ 8куІЬІ8сїіе АИегіїїитег іп Дег Викомапа, ЗаїїгЬисЬ 6е8 Викоіуіпег Ьапдев-
427
Могили т. зв. “скитів-орачів” західного Поділля розташовані завжди
на підвищених місцях і ніколи всуміш з могилами іншого типу. В цьому слід
добачати відсутність тяглости традиції. Від давніших місцевих могил вони
різняться великою кількістю каміння, вжитого на їх будову, при чому одні
з них мають дбайливу конструкцію, а інші являють собою просто накидану
купу каміння під могильним насипом.
У першому випадку, на первісному терені кругле місце 8-10 м. у по-
перечнику було обведене доволі правильним муром з кам’яних плит, 100-
200 см. заввишки і 100-150 цм. завширшки. По середині цього кола прямо-
кутне місце величиною приблизно 4 х 6 м. було присипане шаром дрібного
чорнозему, близько 20 см. завгрубшки, і обведене кількома рядами каміння-
ріняків, часом ще викладене дрібним камінням і вимащене глиною. На при-
готованому в такий спосіб місці клали скорченого покійника, іноді разом з
усіма його прикрасами, а біля голови ставили посуд з їжею та його зброю.
Разом з покійником ніколи не ховали звичаєм скитів-кочовиків його коня, і
тільки в с. Новосілці Грималівській, в могилі А (Скалат), Дуплиськах (Залі-
щики) та Івахнівцях (Кам’янець Падільський) лежали біля покійників брон-
зові та залізні кінські вудила, як це було звичаєм у скитів на Полтавщині.
Після того перекривали могильну споруду якоюсь кам’яною конструкцією
без дерева і присипали її землею, густо перемішаною з кусками вапняку.
Могильний насип у Братишеві (могила V!) був обведений ще кам’яним ко-
лом, щоб забезпечити її від розсування. Уся могила мала звичайно 20 м. в
поперечнику і коло 2 м. заввишки.'82
Другий рід могил мав прямокутну могильну яму коло 1. 5 м. завглиб-
шки, стіни якої були обкладені камінням різної величини, часто на вапня-
ному розчині. Після того, як покійника туди поклали, яму прикривали дубо-
вими колодами, обводили кам’яним муром і аж тоді робили насип з каміння
й землі.
Поруч з трупокладенням у західньоподільськнх ‘‘скитських” моги-
лах доволі часто подивуються трупоспалення. Спалені кістки покійника за-
лишали звичайно на місці і вкривали насипом (Шидлівці) або клали їх в по-
пільницю-урну (Качанівка, Скалатського р-ну, і Постолівка, Копичинепь- * * * * 473 474 * * 477 478 * 480 481 482
шіівеитв, IV, 1896, 40 - 46; Піс вкуійівсіїеп АИегійтег іт тіШегеп Еигора, 2ГЕ,
XXVIII, 1896, 1-43.
Сліди скитської культури в Галичині, Записки НТШ, 117-118, 1914, 9-23.
1,2 Кургаиьі скифов-пахарей, ИАК, 65, 1918, 87 - 143, з картою.
473 2аЬуікі, раввіт.
474 Кегатіка гарасіпіск вкуійвкусй току І, Весиеіі N. Р. Копйакоу, Ргайа 1926.
Нариси з історії Поділля, І, Вінниця 1927, 60 - 62.
470 Агсйеоіоеіа Роївкі, 1928, 134 -135.
477 Зкуійеп — Овіроіеп, М. ЕЬегі’в КеаІІехікоп, ХП, 1928.
478 2тегсіас11а ройоївкіеі киїіигу всуіуівкіеі, Зсуіоіуіе па гасЬобпіет Робо-
іи, 1936, 139-162.
470 1Уе§1е і бгеїупа г робоївкісЬ кигкапб^ всуіуївкісй,
ЗК попереднє, 163 - 178.
480 Памятиики скифского времени на среднем Диестре, КСИИМК, 51, 1951, 60-64.
481 Племена правобережного лісостепу, Нариси, 182 - 183.
482 Т. Виїітігзкі, Зсуіоиче па гасйосіпіет Ройоїи, 5-7.
428
кого р-ну).4" Останнє, можливо, під впливом сусідніх племен З ВИСОЦЬКОІО
культурою.
Нарешті слід згадати своєрідний тип ямок (“кринички”) довкола по-
ховання на первісному терені. їх буває декілька, 50-60 см. у поперечнику і
коло 60 см. завглибшки, виповнених самим чорноземом або камінням. Такі
самі ямки виявили ми в досліджуваній нами найдалі на захід висуненій тіло-
пальній могилі такого типу в с. Якторові (Перемишляни).44' Такі ж ямки ви-
явила й А. Мелюкова у могилі в с. Ленкіцях біля Чернівець на Буковині.4’’
За Т. Сулімірським вони були, мабуть, пов’язані з віруванням у посмертну
мандрівку душі покійника.4" А проте, однаково добре не могли бути ущіль-
нені камінням ями від стовпів дерев’яної конструкції.
Єдиним виїмком від описаної тут могильної архітектури є сперті на
давній білопотоцькій традиції два скринькові гроби, досліджувані Ґ. Оссов-
ським у Раковому Куті (Копичинці).”’7 В одному з них виявлено патріяр-
хальне паристе поховання, в другому кістки двох давніших поховань були
згорнені разом з їхніми дарами в один кут кам’яної скрині. На головному
місці лежав скорчений кістяк з одним бронзовим ковтком і залізним вістрям
до списа.
Серед керамічних виробів західньо-подільських “скитських” могил
найприкметніші і розмірами найбільші амфори віляновського типу, часто з
чорноблискучою поверхнею.
Ця мода дісталася з їхньої північноіталійської батьківщини посту-
пово через Подунав’я та Семигород в Україну. Тут вони виступають також
у кераміці висоцького типу та на Київщині і Полтавщині, одначе західньо-
подільські формою більше зближені до гальштатських первовзорів.* 484 * * 487 488
Поруч описаних вище амфор виступають черпаки з високим вухом,
також здебільша чорноблискучі, миски із загнутими всередину вінцями,
горщики різної величини, завжди не вигладжені, кухлики і характеристичні
кам’яні миски невідомого призначення.4"
У металевому інвентарі описуваних могил найбільш прикметними є
бронзові дзеркала, тригранчасті вістря до стріл і ковтки у вигляді скруче-
них коротких цвяхів із широкими головками. Перші з них, бронзові дзер-
кала, відомі в одинадцятьох примірниках, і мабуть теж були “модні” впро-
довж усього часу тривання “скитської” культури на західньому Поділлі.
За стилістичною аналізою 1. Райхль форма цих дзеркал запозичена з при-
чорноморських грецьких колоній, потім була імітована своїми місцевими
бронзівниками, і це привело до їх примітивізації. Вони складаються із ло-
щеного кружальця з грубої бронзової бляхи, кільканадцятьох сантиметрів
у поперечнику з листівкою і з плескатої ручки такої ж довжини.
4,3 .1. Вгук, їдкі, X, 190; В. Гребенях, Записки НТШ, 122, 1915, 15.
484 Разіегпак, Моіе Ьасіапіа іегепочге XV 1936 г., 2О\У, XII, 1937, 109.
48" А. Мелюкова, Памятники скифского времени на среднем Днестре, КСИИМК,
51, 1951, 60 - 64.
4М Зсуіохуіе па гасЬойпіет Ройоїи, 8.
487 2УУАК, XV, 891, 27, 104.
*“ Т. Зиіітігзкі, Зсуіохуіе, 11.
480 Е. Мінне вважає ці миски західньоскитським типом (ЗсуІЬіапв апсі Сгеекк,
СатЬгійй'е 1913, 82).
429
Давніші між ними і найбільше зближені до первовзорів є дещо більші
дзеркала з прикметною ручкою. З них найкраще збережене і найраніше ви-
роблене, напевно, грецьким майстром-бронзівником в Ольвії в VI ст. до Хр.,
знайдено в могилі ч. II. у Братишеві (Товмач). Горішній кінець ручки дзер-
кала прикрашений різьбленим йонійським капітелем, квітками, концентри-
чними колами і зарисковани.ми ромбами, долішній закінчується плястичною
головкою барана.'1"1 Дещо менші дзеркала з неорнаментованою ручкою ви-
готовлені не так дбайливо вже власними майстрами.
До металевих виробів, знайдених у тих могилах, належать ще залізні
вістря до списів, ножі, малі сокирки (відзнаки влади), панцерна луска, глиці
спинати одежу, кінські вудила, бронзові нашийники, браслети, глиці і теж
кінські вудила.
При металевих вістрях до стріл збереглися дрібні залишки зотлілого
дерева. Докладна їх аналіза виявила, що ті стріли були роблені з ліщини
(Братишів, могила II). Вугілля з дерев, спалюваних на вогнищах у тіло-
пальних могилах, вказує на те, що походили вони з мішаних лісів із перева-
гою дуба, які зростали в теплому континентальному підсонні.'91
В розгляді особистих прикрас звертає увагу майже повна відсутність
намист із значною кількістю намистин. В одному тільки скриньковому гро-
бі виявлено намисто з малих каолінових кружалець, і його слід вважати за
імпорт від носіїв висоцької культурне Звичайно намистини подивувались
тільки одинцем, вони скляні, однобарвні (білі, жовті) або многобарвні з жов-
тими вічками, рідше бурштинові. Один тільки раз (Ладичин) знайдено ве-
лику білу порцелянову намистину з голубими ґудзиками у чорній обвідці.
Кільканадцять дуже подібних намистин викопали, мабуть, на передскитсь-
кому погребищі в с. Гребенах на Остерщині."2 Всі вони далекосхіднього по-
ходження і вказують на посередні торговельні зв’язки України з Китаєм у
ранній залізній добі. Імпортом з Подніпров’я були на західньому Поділлі
кістяні валочки і стіжкуваті ґудзики, які знайдено в Новосілці Грималівській.
Найпізніші могили “скитів-орачів” на західньому Поділлі походять
з лятенської доби. їх досліджувано в сс. С а п о г о в і, Борщівського р-ну
(А. Кіркор, 1877),’“ у Новосілці, Скалатського р-ну (могила В, Ґ. Оссов-
ський, 1890)/"* * в Братншові, Товмацького р-ну (могила V, Т. Сулімірський
1932),*9а в Городку, Заліщицького р-ну (могила 1, Т. Сулімірський, 1934)*“
і в Серватинцях, Кам’янець-Подільського р-ну (могила 1, Ф. Пуласький
1890).*к Вони всі датовані бронзовими дзеркалами (ІУ-ІІ ст. до Хр.)*98 і точе-
ною на ганчарському колі посудиною (Новосілка, 300-150 до Хр.).
У братишівській могилі був похований, мабуть, родоначальник або
бойовик. Вона мала 25 м. у поперечнику і ще тепер має два метри висоти.
'“ І. КеісНІ, 2\уіегсіа<11а асуіуіакіе, Зсуіоиче, 140-141, і ІаЬІ. VI-VII.
*91 О. 5еісІІ, \Уе£Іе і <1ге\¥па, Зсуіоийе, 167, 170.
*°‘ Матеріали в Музеї НТШ (тепер Держ. історичний музей) у Львові.
*““ 8рга\уогйапіа ч'убгіаіи Іі1о1о§. РАЙ. 1877, VI.
*9* 2ЇУАК, 1891, XV, 70-73.
8суіо\уіе па гаскобпіеш Робоїи, 1936, 55 - 59.
*“ Як попереднє, 67- 70.
‘9: Ровгикшапіа агсЬеоІойісгпе па Росіоіи гозуізкіеш, 21УАК, XIV, 1890.
<98 І. КеісЬІ, 2\уіегсіасйа зсуіуізкіе, 147.
430
Простір коло 8 м. у поперечнику був обведений муром яких 2 м. завгрубшки
і 1.5 м. заввишки, дбайливо складеним з куснів місцевого вапняку. Посереди-
ні цієї огорожі було прямокутне місце, обведене камінням-кругляками, яке
мало по північній стороні дві “кринички”, виповнені грубими ріняками. В
північній частині могили лежали один, а можливо й два кістяки дуже роз’ї-
джені гумусовими кислотами, а біля них могильні дари — спис, стріли, ніж,
дзеркало і кілька посудин.
Подібним способом побудована й випосажена була могила 1 в Го-
ро д к у над Дністром. Багато простіша була конструкція тілопальної ново-
сілепької могили з дуже вбогим інвентарем.
Західньоподільські т. зв. “скити-орачі” підтримували торговельні
зв’язки з грецькими колоніями в Причорномор’ї, головно з Ольвією. Цим
шляхом дісталися на північ грецькі монети, які знайдено в Жеребках (Ска-
лат),4Ю Теребовлі/'” Торгановичах (Самбір),™1 Заріччі (Ярослав)502 і в око-
лиці м. Луцька.508 Збірка грецьких монет з Крем’янеччини була в музеї кре-
менецької гімназії (ліцею).501 Того самого походження малий чорний дзба-
нок-ковшуник грецького виробу, прикрашений темночервоною пальметкою,
викопано у с. Бурканові (Підгайці),505 і мозаїчну грецьку намистину із зо-
браженням чотирьох людських облич, знайдено в Баличах (Мостиська).50”
Хронологію західньоподільських “скитських могил” допомагають вста-
новити виявлювані в них імпортовані предмети. На місці розораної “скит-
ської” могили в с. Заліссі (Чортків) між керамічними уламками гальштат-
ського типу, знайдено уламок червонофігурної грецької посудини на висо-
кій ніжці з кінця VII ст. до Хр.507 Цей уламок разом із згаданим вище грець-
ким дзеркалом з Братишева і деякими запозиченнями в ділянці ганчарського
виробництва від племен з висоцькою культурою, змушують відносити най-
давніші з тих могил до перелому VIII-VI ст. до Хр. Точені на ганчарському
колі опуклі горщики кельтійського типу з поземо розхиленими вінцями, знай-
дені в кількох могилах, датують їх молодшим, лятенським періодом за-
лізної доби. Про них мова буде далі.
Загалом аналіза описуваного тут могильного інвентаря вказує на тіс-
ні звязки, що їх мали західньоподільські т. зв. “скити” із своїми хлібороб-
ськими одноплемінними на Київщині та Полтавщині і з сусіднім місцевим на-
селенням з висоцькою культурою. Водночас були в них добросусідські зв’яз-
т Ь. Ріо»го\*ісі, \Уіабото8сі питігтаіусгпоагсЬеоІойісгпе, XIV, Кгакбм/
1931/1932, 124.
000 Т. Зиіітігзкі, БсуіоіУІе, 40.
Літопис Бойиівщини, Самбір 1934, ч. 4, 12.
“а Косгпік РАИ, 1935/1936.
м Т. Зоїітігзкі, Зсуіоіуіе, 40.
“* Т. 5іескі, \Уо1уп роб іугбіебет віаіувіусгпут, Ьівіогусгпут і агскеоіойісг-
пут, II, ІЛУОІУ 1871, 160; пор. також: Ю. Купаковскин, Прошлое Тавридьі, К. 1906, 13.
Т. Боїітігзкі, Киііига іуувоска, 170 і ІаЬІ. XXX, N0. 2,
С. Оввожзкі, Зргаїуогбапіе г іуусіесгкі раїеоеіпоіобісгпеі ро Саіісуі іу г.
1889, 2УУАК, XIV, 1890, 36, 65-66.
507 Інститут археології Львівського державного університету ім. Франка (не-
публіковане).
431
кн із Закарпаттям, що також підпало під вплив скитської інвазії, і з причор-
номорською грецькою колонією Ольвією.
Дослідження совєтських археологів у рр. 1949-1951 в північній Буко-
вині виявили кільканадцять селищ УІІ-У ст. до Хр., кераміка яких дуже по-
дібна до кераміки описаних тут “скитських” могил.На цій підставі їх мож-
на приписати тій самій людності, яка залишила по собі названі могили.
У питанні етнічної п р и н а ліе ж н о с т и західньоподільських
т. зв. “скитів” думки дослідників поділяються. Т. Сулімірський, який присвя-
тив їхнім могилам найбільше уваги, не старався відгадати, котрому з Геро-
дотових племен вони могли належати і вважає їх нарід за скитську верхівку
на терені місцевого трацького населення.™ Ближче підійшов до справи Л. Ко-
зловський, який ідентифікував алазонів Геродота з подільською групою
“скитської” культури.010 Одначе, найближче правди, треба думати, був Л. Ні-
дерлє, який приписував “скитські” могили на Поділлі й Київщині місцевому
хліборобському населенню, нащадкам трипільців, яких Геродот назвав “ски-
тами-хліборобами”.011 В цьому запевняє нас факт, що в західньоподільських
могилах нема поховань з кіньми, які є прикметні для справжніх скитів-кочо-
виків. А коли йде про історичне ім’я тих псевдоскитів, то це могли бути а га-
ти р с и, що їх В. Щербаківський вміщував на Київщині, Поділлі, Галичині й
Буковині,* 510 * 512 саме на прадавній трипільській території.
Найпізнішою із західньоподільських “скитських” могил є на сьогодні
могила в Сапогові, датована бронзовим дзеркалом сарматського типу на II ст.
до Хр. В той час, під кінець II ст. або на початку І ст. до Хр. уривається даль-
ший розвиток цієї культури. Причину цього вбачали Т. Сулімірський”’ і Л.
Козловський’"1 в інвазії венедів, а В. Антоневич010 - в інвазії кельтів на
захілньоукраїнські землі.
Венеди.
За римським істориком Тацітом численні племена венедів займали в
його часах землі від р. Одри на заході аж по край сарматів (Україну) на схо-
ді. їхню культуру німецькі археологи тенденційно пов’язують з прагерман-
ськи.ми племенами вандалів, а всі слов’янські археологи однозгідно визнають
венедів за праслов’ян, предків західніх слов’ян. Останнім часом прихилився
до цієї думки молодий німецький археолог К. Нарр.’"’
Культура венедів дістала в археології назву п е р е в о р с ь к о ї куль-
тури від великого тілопального погребища біля м. Переворська в до-
лішньому доріччі р. Вислока, західнього допливу Сяну. Його досліджував К.
150 А. Мелюкова, КСИИМК, 69, стор. 73.
Т. Зоїітігзкі, 8суіом4е, 44.
510 Ь. Кохіожзкі, 2агу8, 68.
5,1 Ь. Міесіегіе, 88, І, 2, 1925, 500.
512 Формація української нації, Прага 1941, 66.
Т. Зоїітігзкі, 8суІо\уіе, 43.
Ь. Коїіожакі, 2агув, 79.
\А/. АпТопіежісі, АгсЬео1о§іа Роївкі, 1928, 135.
010 К. Иагг, АЬгінз бег УогеезсЬісЬіе (Уогбегавіеп, Могбаїгіка, Еигора), Мііп-
сііеп, 1957.
432
Гадачек на початку цього сторіччя.0'7 Монографічно опрацював пам'ятки пе-
реворської культури М. Смішко/’' Першу появу венедських емігрантів-посе-
ленців у Галичині М. Смішко відносить до останнього сторіччя до Хр/” 3 то-
го часу і взагалі з пізньої лятенської доби маємо вже доволі багато пам’яток,
що вказують на їх перебування в Галичині і на Волині. Це сліди їхніх селищ
у с. Зимному (Володимир Волинський),'7" в Дорогим ині над Бугом02'
і на полі “Вигошів” ус. Голіградах, (Заліщики)/” горна витоплювати
залізо в с. Міла новинах (Ковель),021 тілопальні поховання в м. Д о р о-
гичині над Бугом,и‘ у с. Бендюсі (Сокаль),020 в с. Лучці (Тернопіль)“
та в с. Липи ці Горішній (Рогатин)027 і багато попільниць, горщиків
і печей, виявлених принагідно в с. Су х остав і (Копичинці) які, за оз-
наченням Л. Козловського, походять з кельтійської доби.028
Житлова архітектура венедських поселенців з лятенської доби ще
дуже мало вивчена. Досі відомо тільки, що в с. Голіградах Т. Сулімірський
розкопав залишки наземної хати, яка була прямокутна в пляні і мала стіни,
плетені з хмизу-лози й вимазані глиною.
Дещо краще відомий похоронний обряд з того часу. Тілопальне по-
ховання в с. Л учні знайдено в невеликий попільниці-урні, яка була при-
крита залізним у.мбом від щита/'* 2" Між перепаленими кістками в попільниці
лежали уламки бронзової піхви, тричі зігнуте залізне вістря до списа, дві
залізні остроги, дві залізні пряжки до ременя і дві бронзові фібулі спинати
одежу/" В Л и п и ц і Горішній над Бугом у попільниці разом із пе-
репаленими кістками лежали залізне вістря до списа і залізна фібули ля-
тенського типу.
Іншого типу були венедські тілопальні поховання з пізньої лятенської
доби, що їх досліджував 3. Шміт на “Козарівці” біля м. Дорогичина над
Бугом, на Підляпіші. Перепалені людські кістки знайдено в ямах, без по-
017 К. НаОасхек, Степіаггузко сіаіораіпе коїо Рггеїуогвка, Тека копвепуаіогвка,
ПІ, 1луо\у 1909; АІЬшп ргге<ітіоід\у \уукорапусИ па степіаггувки сіаіораіпет
коїо Рггеїуогвка, ілуоіу 1909.
518 М. зтівхко, Киїіигу \усгевпе§о окгеви ерокі севаг8І\уа ггутнкіейо XV Ма-
Іороївсе хузсИойпіє], Ьлуоху 1932, 3-26, 69-111.
Як попереднє, 106.
’,2“ Я. Пастернак, Нові археологічні набуткн Музею НТШ за 1933 1936 рр.,
Записки НТШ, 154, 1937, 258.
521 2. 5хтіі, Степіагг Іаіепзко-ггутвкі “КогагбмЖа” XV ВгоЬісгупіе п/Ви£іет,
\УіаО. АгсЬ. VIII, 1923, 152.
Т. Зоїітігзкі, Тггу сЬаіу рггссІЬікІогусгпс, Ргасе ІЛ¥0ХУ8кіс£0 іохуаггузіхуа
рг2ебЬІ8Іогусгпе8о, N0. 1, 1934, 33-38, їі§. 1.
РггейЬізіогусгпе Ииіу па ХУоІупіи, 2ОМ^, IX, 1934, 18 -19.
2. 5хтіі, Степіагг Іаіегівко-ггутвкі, 153-175.
023 К. Насіасхек, Степіаггувко сіаіораіпе коїо Рггехуогвка, 1909, 19; М. Зтізхко,
Киїіигу \усге8пе§о окгеви, 106.
™ А. Схоїошзкі - В. Запизх, Рггевгіовс і гаЬуікі хуоіехтосігіхуа ТагпороІ8кіе£о, 11.
Я. Пастернак, як вище.
028 Мохує хуукораіівка па Робоїи, ХУіасі. АгсЬ. VII, 1922, 154.
Умбо — півкулясте горішнє прикриття отвору посеред щнта, в якому зі-
споду була прикріплена ручка щнта.
020 М. 5ті$хко, Киїіигу хусге8пе§о окгеви, 18-20.
28 433
пільниць. При цьому було багато уламків ліпного посуду, прикрашеного
ямочками, нарізами, зірками та подвійними лініями у формі меандру і свасти-
ки. Частин зброї в похованнях не було, в розкопаних 13 ямах виявлено
тільки два залізні ножі. Мало було також прикрас дві залізні фібули се-
редньолятенського типу і два куски перетопленого скла.
Коли порівняти галицькі і підляські поховання венедів, то видно між
ними єдність в одному лише обряді тілопалення. На обох теренах покійників
спалювали разом з прикрасами і могильними дарами. Цей звичай постав,
мабуть, з бажання очистити від усього земного самого покійника та ввесь
його виряд і облегшити йому перехід у потойбічне життя. Різниця була у
виряді і в способі поховання. Венеди, що прийшли у горішнє Побужжя і
Подністров’я, ховали своїх покійників з більшою пошаною і давали їм в мо-
гилу зброю, яка горіла з ними разом на вогнищі. Після того згинали її, щоб
зробити нездатною до вжитку. Думка була, мабуть, та, що коли душа зали-
шить після спалення тіло, то й зброя втратить можливість “дальшого жит-
тя” — - практичного вжитку. Підляські венеди мали інший звичай: вони не
давали своїм покійникам зброї і ховали їх недбало, згортаючи їхні останки з
вогнища просто в ґрунтові ями;
Завважені тут різниці випливали, в першу чергу, із неоднаковості! пог-
лядів на позамогильне життя. Вони можуть вказувати також на приналеж-
ність одних і других венедських прихідців до двох різних племінних груп,
одна з яких просувалася на нові терени поселення вздовж Висли й Сяну,
а друга вздовж Бугу. Ці різниці можуть вказувати, нарешті, на дещо відмін-
ний, більш войовничий або більш хліборобський, спосіб життя племен, роз-
ташованих на широкому просторі сучасної, колись слов’янської, східньої
І іімеччини.
За венедські окремі знахідки з лятенської доби, слід вважати залізні
вістря до списів з сс. Д р о г и ч і в к и (Заліщики)531 і Марково ї (Під-
гайці),““ уламок багато орнаментованої бронзової посудини з м, Лежай-
ська (Ланьцут),'“ середньолятенську бронзову фібулю, залізне пізньо-
лягенське умбо з м. Тичина (Ряшів)531 і два бронзові нашийники •— з
сс. Ульвівка (Сокаль)™ та Залісся (Борщів).™
Зокрема цікаві й рідкісні обидві останні знахідки. Нашийники такого
типу складаються з двох частин, злучених між собою завісками-шарнірами,
і мають зверху 20—ЗО зубців, що роблять їх подібними до корон. М. Брай-
чевський неправильно називає їх прикрасами для голови,бо вони відкрива-
ються, щоб вішати їх на шию. Прабатьківщиною цих нашийників є північні
краї, Данія і Ютляндія, звідкіля вони могли двома шляхами дістатися на пів-
денний схід. Один з них, західній, міг вести з моря і Східньої І Ірусії вздовж
” М. їтівхко, Киїіигу \усге8пе&о окгези, 7, 80, 106, 109
Як попереднє, 20.
“ \А/. РгхуЬувІа^вкі, Керогіогуит, 1906, 71; .)• Ковіпем/вкі, РАР, 1919, І, 21.
М. ЗаЬп, Віє ВеіУаЙпипй <1ег Сегтапеп, Вгезіаи 1916, 232;
Равіетак, Ціе Кгопепйаізгіпае іт Озіеп, ІакгЬисІї Ніг УогяевсЬісМе,
І, Розеп 1943. Знахідка була в приватних руках у м. Сокалі.
““ ЬиЬотігвкі, ХУіасІ. Агей., І, 1873, 24; \А/. Апіопіежісі, Агсіїеоіо&іа Роїзкі,
1928, 145 і ІаЬІ. XXXV, 19.
Стародавні східні слов'яни, Нариси, 316.
•134
Одри на Шлезьк, звідтіля вздовж лівого берега Висли в околиці гирла Сяну,
де такий нашийник знайдено в с. Д віко з ах, Сандомирського р-ну,“* і
далі в Подністров’я (Залісся). Цим шляхом ішли перші венедські переселенці,
і вони могли принести з собою корони-нашийники, як власний виріб, на за-
хідньоукраїнські землі. Другий шлях, східній, міг іти з Познанщини™ вздовж
Висли,я° Бугу (Ульвівок) і далі прямо на схід у Подніпров’я, де один такий
нашийник знайдено в урочищі Губин біля Дашева, Липовецького р-ну, на
Київщині,другий, мабуть, в районі Києва,5'” а третій ус. Л іс к а х, Мен-
ського р-ну, Чернігівської області.™ Цим шляхом нашийники з Ульвівка, Да-
шева, Києва і Лісок могли бути принесені праслов’янськими торгівцями-мі-
няйла.ми з Помор’я. їхній шлях був позначений у гальштатській добі тіло-
пз.іьними скриньковими гробами, а тепер тілопальними підкльошовими гро-
бами. Назва цих гробів походить від того, що попільниця з перепаленими
кістками покійника в них прикрита догори дном оберненою посудиною, не-
наче кльошем або дзвоном (звідси їх німецька назва Шоскеп^гаЬег). Такі
виявлено в с. Плоско в і (Сільце) на Підляшші,5'* в Ульвівку,5*’ Зве-
ли городі (Бібрка)5"1 і в Дублянах біля Львова.5*7
Повертаючись до причини обірвання культури “скитів-орачів” на за-
хідньому Поділлі в II ст. до Хр., слід сказати, що поява войовничого племени
венедів у Галичині, добре доказана названими вище знахідками, могла справді
бути причиною примусового відходу “скитів-орачів” назад у Подніпров’я.
Кельти.
Західньоевропейські племена кельтів мали б прийти в середній лятен-
ській добі (300 — 150 р. до Хр.) через Подунав’я у долішнє Подністров’я,
звідтіля вгору рікою на західне Поділля і зупинитися над р. Стрипою. Так
3. Ріеігаахем/зкі, 2па1егІ8ко г окгевн 1аіеп8кіе§о хее 1У8І Оіуікогу, ДУіад.
Агей. IX, 1924/1925, 122-124, «8. 4.
=“ .1. Коїіпем/зкі, Віє 08І8егтапі8сЬе Киїіиг бег Зраііаіепегеіі, Маппиз-
ВіЬІіойїек, 18, Ьеіргій 1919, 76; \Уіе1короІ8ка V сгавасЬ рггесІЬівіогусгпуеЬ, Ро-
гпап 1923, 144 -145; IV. Оетеігукіе\*ісх, Коропу Ьгопгоіуе рггесНп8Іогусгпе, МААЕ,
IV, 1900, 76 - 78.
И® І.. Йиікомузкі, Вгопгоіуе пагатіеппікі, оЬгесге і когопа, гпаїегіопе IV Кіи-
сгеїуіе, IV ро\у. Ріопвкіт, \Уїа6. АгсЬ. VI. 1921, 132 -134.
511 Н. Петров, Альбом достопримечательностей церковно-археологического му-
зея при Императ. Кіевской Духовной Академій, 1915, табл. VII, рис. 10. В поясненнях
до таблиць (стор. 13) знахід означений як "готський ручний боєвнй браслет".
За приватною інформацією з Києва. Його місце зберігання нам не відоме.
М. Брайчевськнй, Стародавні східні слов'яни, Нариси, 316.
IV. Одопожзкі, Степіаггувко рггебЬівіогусгпе XV РІовкохуіе па Родіавіи, роху.
Зіейісе, хузсЬой., 20ХУ, XIII, 1938, 153-156.
из В. Запоьх, Бргахуогсіапіе коп8егхуаіога 1хуоіУ8кіе§о га г. 1923, ІУіай. АгсЬ.
IX, 1925, 351; М. КогНиЬа, §таіохуіі XV, 1933, 183-
IV. Апіопіежісі, АгсЬео1о§іа РоІ8кі, 1928, 142 і ІаЬІ. XXXIV, 12.
и’ Т. Зміітігакі, Моіаікі агсЬеоІоеісгпе г Маїороізкі м’зсЬосІпіеі, ІУіаб. АгсЬ.
XIV, 1936, 193-195 і ІаЬІ. ХЬІУ
435
думає В. Антоневич,51' одначе це твердження не уґрунтоване достатніми ар-
хеологічними матеріалами. Прихід значного числа кельтів був би засвідче-
ний їхніми кістяковими похованнями в супроводі кельтійських предметів. Та-
ких певних поховань у східній Галичині досі не виявлено, і тільки два мож-
на здогадно вважати за кельтійські. Одне з них було принагідно відкрите
в 1885 р. у могилі в Ст и н я в і Нижній, Стрийського р-ну.51' Біля кістя-
ка лежали один меч цілий і частина другого, стремено, вудило і дві посудини
з сірої глини. Одначе, доля цієї знахідки невідома і провести її аналізу не-
можливо. Датувати її можна тільки на підставі кельтійських поховань лятен-
ської доби на Словаччині, де з’являються тоді кістякові поховання з рівними
залізними мечами і іноді з двома посудинами, точеними на ганчарському колі,
(напр., у с. Дамаші пов. Железовці).“° Якщо наш здогад правильний, тоді по-
хований у Стиняві кельтійський бойовик прийшов Верепьким перевалом із
Закарпаття, і це був би єдиний слід транскарпатської комунікації лятенської
доби в східніх Карпатах.
Друге подібне поховання досліджували в с. К о л о к о л и н і (Рога-
тин) у 1935 р. Т. Сулімірський, а після того М. Смішко. Біля кістяка (впускне
поховання у давнішій могилі) знайдено багатий виряд — чотири бронзові
фібулі, п’ять частин бронзових прикрас ременя, що зберігся в кількох кусках,
чотири срібні, роздвоєні вгорі вуха до відра, срібні бляшки з цього ж відра,
масивне бронзове вухо дзбанка з масками божка Пана, бронзову пальметку,
кілька уламків бронзових бляшаних посудин і залишки дерев’яних дощинок
із слідами бронзового окуття. За здогадом М. Смішка, покійник належав, ма-
буть, до кельтійської верхівки, хоч типово кельтійських виробів, напр., ля-
тенських фібуль, біля нього не виявлено."' Дві маски І Іана на масивному
бронзовому вусі дзбанка є, за стилістичною аналізою К. Маєвського, мистець-
кими шедеврами кінця II або 1 ст. до Хр.* 551 * 553 554 * * * 558 Бронзові фібулі датують колоко-
линське поховання початком 1 ст. по Хр.
Крім цих двох здогадно кельтійських поховань, є ще кілька дрібних
окремих знахідок кельтійського типу в Галичині, а саме бронзові й залізні
фібулі середньої пізнолятенської доби (Кам’яниця, Ярославського р-ну,'"'
Галич, Станиславівського р-ну,“‘ Городниця, Городенського р-ну).
На Буковині середньолятенську фібулю знайдено разом із скляним
браслетом у с. Стефанівці (Заставна).'"' Мініятюрну срібну головку бика ви-
515 IV. Апіопіешісі, АгсЬео1о§іа Роївкі, 143 і £і§. ЗО; 3. Яозеп, 2аЬуікі сеііускіе
па гіетіасй роївкісй, 8рга\уог<1апіа г ровіейгеп Тоху-хуа паико^е^о ууагвга^вкіейо,
XXV, 1933, 4.
IV. Оетеїгукіежісі, МААЕ, VI, 1903, 71; В. Залозі, ЯаЬуІкі, 224.
3. Еізпег, Зіоуепвко V ргауеки, 1933, 170.
551 М. їтізіко, Масі. Агей. ХШ, 1935, 155 - 159 і ІаЬІ. ХЬПІ - ХЬУ; XIV,
128 - 130.
553 М. зтізіко, УУіай. Агей. ХШ, 1935, 165 -170 і ІаЬІ. ХНУ, 3 - 5.
хл К. Насіасіек, Степіаггувко сіаіораіпе коіо Ргге^огвка, 1909, 11, 4.
554 М. зтівхко, 8іап і роіггеЬу Ьасіап пай окгевет севагві^а ггутбкіе§о \у ро-
1и<1піо\уо-\У8сйос1піе) Роївсе, \Уіай. Агей., XIV, 1936, 129.
0=3 IV. Оетеїгукіежісі, МААЕ, III, 1898, 108.
3. ЗютЬаІйу, Викомппа, 1899, 55-56; 3. РазТетак, Кивке Каграіу V агейео-
Іоеіі, 1928, 60.
436
добуто з р. Сяну,“т великий бронзовий нараменник із кільканадцятьма пляс-
тнчними кульочками на ньому — з невідомої місцевості! Східньої Галичини?"
Мабуть єдиний в Україні скарб срібних і золотих кельтійських монет (наслі-
дування тетрадрахм Пилипа П Македонського) — із с. Скоморохів, Сокаль-
ського р-ну,™ дві золоті імітації монет Пилипа Македонського (359 - 336
до Хр.) — із Сокаля,’"’ і срібну імітацію таких же монет — із с. Литовців
(ГІеремишляни).'”1
Пам'ятки лятенської доби: 1 — срібна кельтійська монета з Липовець (Перемншляии);
2 — срібна голова бика з р. Сяну; 3 — попільинця-урна з Гринева (Бібрка);
4 — бронзовий нашийник з Залісся (Борщів).
А проте, всі перелічені тут знахідки ніяк не вказують на довше пере-
бування кельтів у Побужжі, Подністров’ю й на Поділлі і тим самим не можуть
мати ніякого відношення до обриву культури “скитів-орачів” на західньому
Поділлі. Крім того вони є не південно-східнього, а західнього походження.
К. Насіасхек, Степіаггузко сіаіораіпе, 18, Іі§. 5.
М. 5ті$хко, 81ап і роїггеЬу Ьайап, 129. Аналогічні нараменннкн найшлися
в с. Обергофі біля Вроцлава на Шлеську (Е. Реіегзеп, 8сИІЄЗІЄП УОП (ІЄГ ЕІ82ЄІІ ЬІ8
ІП8 МІІІеІаІІег, Вегііп 1935, АЬЬ. 268) та в с. Кошді (Козй) Новгородського комітету
на Угорщині (Во1§огаІок, IX, 8ге£е<1 1933, 115, Рі£. 8, N0. 1).
VI. Оетеїгукіемпсх, ХУукораІізка \у Іасіохупікаск Мокгусії і Соггозуіе, МААЕ,
ІП, 1898, 106; 2. 2акгхемг$кі, О топеіасії сеІІускісЬ, гпаійозуапусЬ \у Роїзсе, РАР,
IX, 1927, 220. Подібний скарб знайдено в Ґожові, Хшанівського пов., в місці, де р.
Сола впадає у Вислу (V/. Оетеїгукіемлсх, як вище); Н. КоЬІііх, 1УР2, XVIII, 1931, 2-3.
“““ Монети зберігалися в приватній збірці О. Чоловського у Львові. Про знай-
дення кельтійськнх монет в Сокалі була згадка в 2ОМГ, V, 1930, 7.
И1 М. МосЬ, Аїіаз уог£Є8сЬісЬШсЬег Еипде, Та£. ХСІ, АЬЬ. 28; 2. 2акгхемгекі,
як вище, 217.
437
За Е. Петерсеном кельтійські племена прийшли з Чехії (Воі) і з Мо-
равії (Уоісае Тесіоаа^еа) на Шлезьк і злилися там з місцевим іллірійським
населенням.302 Згодом вони перейшли частинно в сусідню Малопольшу,’*' де
залишили по собі сліди перебування на пісковій надмі в Я н к о в і ц а х
(Хшанів тілопальні поховання в с. 1 в а н о в і ц а х (Мєхів),3® Т а р ґ о -
в і ску (Бохня)30" і Ядовніках Мокрих (Домброва).307 Окремі зна-
хідки це залізний меч ус. Слупі (Ліманова),’’’ вістря до списа у В і т-
ковіпах (Краків),300 золота монета в Кракові37" і монета Олександра
Великого (336 - 323 до Хр.) в Я с л і.* 371
Розташування окремих кельтійських знахідок у Галичині вказує на те,
що з Малопольші, з Краківської землі, кельтійські торгівці-міняйла йшли
давнім неолітичним шляхом уздовж Висли до гирла Сяну, і тут їхні дороги
розходилися. Одна, частіше вживана, вела вгору Сяном у Подністров'я і в
північну Буковину, друга йшла на схід в напрямі Сокаля і звідтам вгору Бу-
гом переходила в доріччя Гнилої Липи (Колоколин). Не уґрунтоване архео-
логічними знахідками твердження румунського археолога В. Нарвана, шо
кельти дісталися із Судетських країв на схід шляхом вздовж Карпат
у Молдавію (Басарабія) і далі вздовж Дністра в Україну.372
Поморяни.
Крім венедів, з’являються на західньоукраїнських землях в залізній
добі ще прихідпі з півночі. Вони залишили по собі декілька тілопальних по-
ховань у попільницях (Став на Холмщині,’7” Увисла біля Копичинець)”* і де-
кілька глиняних посудин (Белз,373 * * * Камінка Струмилова,370 Жуличі біля Золо-
чена),377 мабуть також попільниць. Усі ці предмети того типу, який є прик-
метний для тілопальних скринькових гробів гальштатської доби на Помор’ю
і в І Іольщі. Це — стрункі, безвухі посудини з вигладженою шиєю і рапавим
вичеревком, іноді з чорною блискучою поверхнею (Камінка Струмилова) або
також закопчені й загладжені ковшуни-дзбанки з довгим вухом (Белз) без
я,= Е. Реіегзеп, Бсйіезіеп, 132-138.
м Апіопіемгісх, АгсЬеоІоеІа Роїзкі, 142 -143.
В. Схаркіемгісх, Зргам'огдапіе г розгикі\уагі агсйео1о£ісгпусй 2асйойпіеі
Маїороізсе, \Уіа<1. Агей., УШ. 1923, 103.
Апіопіежісх, Агсіїеоіойіа Роїзкі, 143.
5. Ио$ек, Катрапіа м-укораіізкоіуа кгако\узкіе£о озгойка ргеЬізіогусхіїсйо
М- г. 1938, 2ОМ7, XIV, 1934, 24.
’"7 VI. Оетеїгукіешісх, ІУукораІізка Іагіоіупікасй, 93-101 і ІаЬІ. XI.
Як попереднє, стор. 107.
Я. .Іатка, Ргайгіезе Кгаком'а, Кигуег Ііісгаско-паикоіуу, Кгаком' 1934, N0. 41.
37и Мо\уе м'укораіізка, 2О1У, XI, 1936, 16.
371 Восгпік РАТІ, 1935/1936-
373 V. Рагуап, Сеііса, о ргоіоізіогіе а Пасіеі, Висигезіі 1936, 789.
373 VI. ОІесЬпоууісх, Розгикі\уапіа агсЬео1о§ісгпе £иЬ. ЬиЬеІзкіеі, МАЛЕ, II,
1897, 51-52, їі§. 4-5.
371 6. Оззоуузкі, 21УАК, XV, 44 і ІаЬІ. ПІ.
7,73 Каіа1о£ Мигеит ІдіЬотігзкісІї, 1889, N0. 859; .). Козігхешзкі, РАР, 1922,
47, N0. 49.
370 КаІа1о§ Мигеит ІдіЬотігзкісІї, 23; Ь. Кохіоуузкі, 2агуз, ІаЬІ. XXII, 10.
377 Ь. Кох4оуу$кі, 2агуз, ІаЬІ. XXII, 7.
438
супровідного могильного виряду. Одну попільницю цього ж типу викопано
в околиці м. Тарнобжегу біля гирла Сяну.578 Поховань з керамікою такого ти-
пу в кам'яних скриньках досі не виявлено в доріччі Бугу.
Проблемі етнічної приналежності! племен із скриньковими гробами
ранньої залізної доби і характеру міграції на південь присвятили багато
уваги німецькі й польські археологи. Перші з них вважали ці племена за пра-
германські, а саме за предків вандалів (Ґ. Коссінна),"78 за готів (Кравзе,Флі-
іер) або бастарнів (Петерсен?” Такенберг)."" Думки польських археологів в
цій справі поділяються. В. Антонович приписує гальштатські скринькові гро-
бі! германським бастарнам,58’’ Т. Сулімірський — східнім германам, з виклю-
ченням бастарнів. яких він вважає за кельтів,а Й. Костіпевський спершу,"8'
а за ним Т. Вага"8" — за поморських балтів, то саме тоді почали виділятися
з первісної балтослов’янської спільноти, тобто за не-слов’ян. До думки Т.
Сулімірського прихилився був М. Кордуба, підкидаючи водночас твердження
Й. Костшевського щодо балтів?’1 Тепер Й. Костіпевський називає культуру
скринькових гальштатських гробів поморською культурою, яка виросла на
базі кашубської групи лужицької культури і приписує її слов’янським пле-
менам поморян, оботритів і велетів.”87 Така розв’язка проблеми, думаємо, ба-
гато ближча правди, як твердження німецьких археологів із школи Коссінни.
Неправильним було також пояснення німецькими і польськими архео-
логами характеру експансії цих предків західніх слов’ян в напрямі українсь-
ких земель, За Е. Петерсеном і К. Такенбергом, які намагаються уґрунтувати
німецькі “старі права” на українські землі, поморські скринькові гроби в
Побужжі є доказом великого переселення германських бастарнів, що в галь-
штатській добі зайняли всю східню Галичину і після того дійшли аж над Чор-
не море. У нічим не угрунтованій інтерпретації Т. Ваги його балти в поході
на південь також зайняли всю “Червону Русь”."88 А втім, нанесені М. Корду-
бою на карту названі вите місця поховань і окремих знахідок поморського
типу виразно зрідко розставлені на одній тільки лінії, яка йде вгору Бугом аж
до його джерел, переходить у південно-східньому напрямі в долину Збруча
і вздовж цієї ріки досягає Дністра.’8" Таке їх розміщення в просторі можна
вважати тільки слідом балтійсько-подністровського торговельного шляху, а
не переселенням групи племен. В жадному випадку не є це доказ окупації * 585
г,и УУ. Апіопіежісх, АгсЬсо1о§іа Роїзкі, 132 і ІаЬІ. XXXII, 26.
,7“ О. Коззіппа, Вег ІІгзргипе бег ІЛТіппеп иші игіпбо§егтапеп иші іЬге
ЛизЬгеіІип^ пасЬ Озіеп, Маппиз, II, Вегііп 1910, 86-106.
Ии Віє ІгйЬ^егтапізсИс Киїіиг іп ОзібеиІзсЬІапб ипб Роіеп, 1929.
Г|"' 2и беп УУапбегип§еп бег Озі^егтапеп, Маппиз, XXII, 1930.
'= АгсЬео1о§1а Роїзкі, 131, 142.
'*’ Віє Кізіеп - ипб <ііе СІоскепегаЬегкиІІиг іп Біібозіроіеп, Нтаіоті, XV,
1933, 169-178.
рггупаїегпозс еіпісгпа киїіигу £гоЬо\у зкггупкохуусЬ уусгезпеі ерокі геїаг-
ПСЇ, 2О1¥, III, 1928, 11.
585 Ротогге XV сгазасЬ рг/.ебЬізІогусгпусЬ, Тогип 1934, 56.
М. КогбиЬа, Віє озі^егтапізсЬеп Напбе1з\уе£е бигск діє ІІкгаіпе ит біс
Мі Не без егзіеп баЬгіаизепбз уог СЬг. СеЬ., 8\уіаіо\уИ, XV, 1933, 185, 189.
187 1. Козігхешзкі, Ргабгіеіе Роїзкі, 1949, 145, 153.
'ч’ Т. №ада, як вище, 62.
М. КогсіиЬа, як вище, 188.
439
Побужжя й горішнього Подністров’я чужими наїздниками. Не можна думати
й про будь-які впливи культури поморських торгівців-міняйлів на культуру
висоцьких племен. Навпаки, вони здобували для себе від тих племен деякі
керамічні вироби, свідком чого є черпак висоцького виробу в поморській по-
пільниці у Жуличах.6”
Торговельні зв’язки горішнього Подністров’я і доріччя Бугу з
сумежними краями, які досяглії високого розвитку вже у бронзовій добі,
тривали і в залізній добі. Найдавнішим доказом нього є великий скарб з Не-
ділиськ, Перемишлянського р-ну, де поруч бронзових предметів (фраг-
менти бляшаного посуду, сокирки, ножі, серпи, кілечка, уламок фібулі), є
також залізні, як плеската сокирка, частина ковадла, уламки браслетів угор-
ського, висоцького і лужицького походження з 900 — 700 рр. до Хр.1""
Десь коло 700-их рр. до Хр. настає деяка зміна. Помітно вривається
довіз бронзового посуду із східньоальпійських країв і бронзових виробів з
Угорського Низу. На їх місце з’являються предмети, імпортовані з Семиго-
роду, з Подніпров’я і з закарпатських земель, заселених траками.
Семигородський імпорт представлений головно серпами з бічним ґу-
дзиком, щоб прикріплювати ручку (скарби з Олешова, Товмацького р-ну,'"'2
і з Заліщик)/™ сокирками-кельтами з одним вушком і глипями з гудзиками у
горішній частині. Центром виробництва цих предметів був Семигород, одначе
матриці для їх місцевого виготовлення знаходять також у різних місцях По-
дніпров’я, переважно південного, і тому цілком відповідала б їм назва “семи-
городсько-понтійських” типів/”*
З південного Подніпров’я походить ціла серія сокирок-кельтів, які
різняться від семигородських своїми пропорціями. Цього ж походження ма-
лий бронзовий меч з Рожубович (Перемишль) із розщепленим держаком’”' і
бронзове вістря до списа з плескатим черенком замість втулки з Орельця
(Снятин)/”'
На чолі трацько-кіммерійської групи, в якій є вироби закарпатських
даків, стоять два золоті скарби з Михалкова (Бортів), знайдені в 1878 і 1897
рр. Вони творили колись одну цілість вагою 7 кг. чистого золота, закопану
в землю в двох місцях. Більшість цих предметів переховувалася до 1939 р.
в одному з львівських банків як власність Музею Дідушицьких у Львові. В
1940 р. їх вивезено до Москви. До скарбу належали: одна княжа корона ціла
і друга менша, пошкоджена, невелика миска-чара із витисненими зсередини
овальними ґудзиками, чотири браслети різних типів, дванадцять різних фі-
буль (в тому числі чотири у вигляді тварин), гладкий відкритий нашийник,
Г,И| Т. Зиіітігзкі, 8\уіаіо\уіі, XIV - XV, 1933, ІІ£. 2-3.
Т. Зиіітігзкі, Вгагогуу зкагЬ г Кіесігіеіівк, рои\ Ргхетувіапу, Йиіаіоті,
XVII, 1938, 255-282.
а® 1А1. РгхуЬузІамгзкі, Керегіогуит, 47 і ІаЬІ. II, V; Ь. Кохіошзкі, 2агуз, ІаЬІ. 5-7.
Зберігається ТІЛЬКИ ОДИН серп в Дерти. істор. музеї у Львові.
Т. Зиіітігзкі, Віє ІЬгако-кіттегівсЬе Регіоне іп Зйсіозіроіеп, 1УР2, XXV,
1938, 136.
585 1А1. Апіопіешісх, РАР, І, 38-39.
а® Український національний музей у, Львові.
440
Львівська частина золотого скарбу з Михапкова.
(за Л. Козловським)
441
прикраса у формі чотирилистої конюшинки з ґудзиком посередині, п’ять
круглих оздобних бляшок з вушком ізнизу, дві прикраси руків’я кинджала
і 505 різних бляшаних намистин.'”7
Друга частина золотого Михалківського скарбу зберігалася в При-
родничому Музеї у Відні. Це: одна мисочка-чара ціла і два уламки другої,
манжетовий браслет, звій тонкого дроту, 207 намистин, великий дармовис у
вигляді тригранчастої оберненої пірамідки з кулькою внизу, одна бляшана
прикраса ціла й три уламки другої.’''' Решта скарбу попала в руки кількох
приватних осіб.
Усі предмети цього величезного скарбу були вироблені із семигород-
ського золота тамошніми трацькими золотарями,’"” і, мабуть, недалеким від
правди буде здогад, то не був державний скарб одного з трацьких князів,
який під час нападу скитів на Семигород та Подунав’я подався з ним через
Карпати на північ до одноплемінній у горішньому Подністров’ї. Тут зако-
пав його задля безпеки в землю десь між 600 — 550-ми рр. до Хр. За сти-
лістичною аналізою, саме з того часу походять найпізніше виготовлені пред-
мети цього скарбу.
Між трацькими імпортованими предметами, виготовленими з бронзи,
головне місце займають частини кінської збруї та прикраси для її ременів.
Цілий скарб їх багатий на форми знайдено у 1937 р. в Голіградах
(Заліщики).’"' Окремі прикраси виявлено в Медині (Калуш),*1' Під-
садках Львів),*’2 Белзі (Сокаль).*'" Трацького походження також бронзо-
ві головки булав-буждиганів із чотирма пірамідками по боках (Городниця
біля Городенки, Тартаків біля Сокаля) і бронзові кілечка з дармовисами
(Кудринці біля Борщева, Віпинь біля Золочена).*11
Подібні до голіградськнх бронзові частини кінської збруї знайдено в
багатьох місцевостях на Словаччині,*15 в останнє біля випростаних кістяків
А. Петрушевич, Михалково-Дн'Ьстряньскій клад, Слово, Львів, 1878, чч. 93, 94, 98,
IV. РгхуЬузІаумкі, В\уа гіоіе зкагЬу те МісЬаІкозуіе, Тека копзегхуаіогзка, П,
Львів 1900, 31 - 43, М. Біляшівський, АЛЮР, II, К. 1900, 20-22, К. Насіасхек, 2І0ІЄ
зкагЬу МісЬаїкоуузкіе, Кгак6\у 1904; М. Ноегпез, 32К, IV, ІУіеп 1906, 71-92; V. Рагуап,
(теііса, табл. XV, 1-5, С. П. Шестаков, Кіммерійці в археології України, Збірник
Д. Баталія, К. 1927, 306, Я. Пастернак, Коротка археологія західно-українських зе-
мель, Львів 1932, 31 і табл. VIII, 2, Ь. Кохіошзкі, 2агуз, 75 і ІаЬІ. XXI.
ОД
Список за нашою автопсією.
“* Р. Кеіпеске, Сегтапіа, IX, 1925, 13; В. КісЬІЬоїеп, АЕ, ХЬУ, 1921, 352;
IV. Апіопіемлсх, АгсЬеоІОйїа, 124; Я. Пастернак, Коротка археологія, 1932, 31,
.1. Мезіог, 1УР2, XXI, 1934, 127-129; Т. Зиіітігзкі, Віє іЬгако-кіттегізсЬс Регіосіе,
143.
т Непублікований скарб в Музеї НТШ у Львові, ч. інв. 28232 - 28240.
* ” В. Кобіпьник, 3 археології Бойківіцинн, Літопис Бойківщннн, Самбір 1931, 5,
А. Уваров, Сбориик мелких трудов, II, М. 1910, 32 рис. 2.
“= В. Запизх, 2 рга<І7.іеі6\у гіеті Ізуохузкіеі, 1913, 59 - 60, Тій- 6.
* л Т. Зоїітігзкі, МТ2, ХХУ, 1938, 130, 143, АЬЬ. 7.
* ’* І.. Кохіомгзкі, 2агуз, ІаЬІ. XVI, 8.
* й 5. баїїиз - Р. Ногчаі, ІЛі реиріе сауаііег ргезсуіЬідие еп Ноп§гіе, Віззеп-
іаііопез Раппопісае, II, Вибарезі 1939, 9.
442
ши
Трацький бронзовий скарб з Гопіградів.
(за збірками Музею НТШ у Львові)
443
у могильнику ранньої залізної доби, досліджуваному 1942 р. в м. Сеніца.*"’
Такі самі предмети викопано в кількох місцевостях на Пінезьку,1 * З. * * *”7 в Чехії,1”8 *
Австрії,Семигороді,’10 і навіть у Славонії.*11 * * * * Окремі студії цьому родові
знахідок присвятили І. Нестор"18 і Ф. Гольсте.™ Останній вважає навіть, що
“поява трацько-кіммерійських бронзових виробів визначає початок розвине-
ної гальпітатської доби."11 Згадує їх також з-поміж імпортованих “понтійсь-
кою мандрівкою” на Схід предметів американський археолог Р. Гайне-І'ель-
дерн."'1’ А проте, дослідники не призадумуються над причиною повної від-
сутності) описаних тут “трацько-кіммерійських” знахідок у Подніпров’ї, зо-
крема в південній Україні, заселеній у гальштатській добі кіммерійськими
племенами. Цей факт змушує нас перевірити доцільність їхньої прийнятої в
археології назви і приписування знаходжених теж в Західній Україні брон-
зових частин кінської збруї самим тільки тракам, що їх мадярські дослідники
С. І’аллюс і Ф. Горват назвали “передскитськими вершниками”. Тут треба
відзначити, що спільною назвою траків були охоплені й даки, які заселяли
Закарпаття в останньому тисячоріччі до Хр.
У гальштатській добі, за дослідженнями мадярського археолога Ф.
Томпи, північно-західню частину Угорського Низу займали іллірійці, войов-
ничі племена, які стали будувати там перші міста, як новий соціяльний ви-
твір. Східню частину Подунав’я, в тому числі Закарпаття й Семигород, за-
селювали давні автохтони даки, які жили в добробуті аж до приходу скитів
у Подунав’я. На це вказує швидкий розвиток бронзівництва для власного
вжитку і на експорт по цей бік Карпат, численні вироби із золота не тільки
імпортованого з Семигороду, але й добуваного із своїх рік.”" Ці даки, зви-
чайно, у великій мірі причинилися до поширення своїх дако-трацьких ви-
робів по всій центральній Европі, при чому в деяких випадках (Словаччина,
Шлезьк, горішнє Подністров’я) діяла не тільки торгівля, але й деяка етніч-
на інфільтрація. Доказом цього на західньоукраїнських землях виявлені тру-
покладні поховання з випростаними кістяками із дако-трацькою керамікою
в Янчині (Перемишляни), Під горі (Теребовля) і Дубні (Во-
линь).
К. №іііуоп$єсієг, 2ит 81апд ипд АиІ§аЬепкгеіз <1ег Уог§е8СІііс1іІ8Іог8СІіипй
іп <1ег 81оуакеі, 81оуакізсЬе КипйзсЬаи, V, 1944.
“и7 8сЬ1е8Іеп8 Уоггсіі іп Вії сі ип<1 8сЬгі£і, VII, Вгезіаи 1899, 197; Хеис РоІ£е,
III, 1904, 43, 45; IV, 1907, 33; АИзсЬІезіеп, V, Вгезіаи 1934, 213.
З. Рііір, Рореіпісоуа роїе а робаїку геїегпе <1оЬу V СескасЬ, РгаЬа 1937.
К. №іііуоп$єсієг, Еіп Вероііипі аиз 81і11£гіес1 а/МагсИ, АУР2, XIX, 1932, 25, 38.
’10 Р. Тотра, 25 ЗаЬге иг£е8с1іісЬі8£оГ8сЬип£ іп 11п§агп (1912-1936), 24-25
ВсгісЬі бет КотІ8сЬ-£егтапІ8СІісп Коттівзіоп, 1934/1935.
011 Рорів агкео1о§іско£а осідеіа Маг. 2ет. Мигеіа и 2а£геЬи, 1889.
“|а 3. Мевіог, 2и сіеп РІеггіе§е8сЬіггЬгопгеп айв 81іШгіесі а/МагсЬ, 1УР2, XXI,
1934, 108-130.
013 Р. Ноізіе, 2иг ВеіеиІип§ ипсі 2еіі8Іе11ип£ сіег 80§епаппіеп “Ііігако-
кіттегізсЬеп” Р£егс1е§е8сЬіггЬгопгеп, АУР2, XXVII, 1940, 7 - 32.
Р. Ноізіе, 2иг Весіеиіип^ ипсі 2еіІ8Іе11ип£, 30.
0,5 Я. Неіпе-Оеісіегп, Вав ТосЬагегргоЬІет ипсі діє Ропіівске \Уапс1егип£,
8аеси1ит, II, МйпсЬеп 1951, 229 - 230.
Р. Тотра, як вище.
444
У першій з названих місцевостей, в присілку “Яблонів”, знайшли ми
1935 р. під розораним могильним насипом паристе поховання, чоловіче й жі-
ноче. Обидва кістяки були випростані, лежали на підсипі з глини, на віддалі
півтора метра один від одного, головами на захід. В ногах чоловічого кістяка
стояв півкулястий черпак, з одного боку закінчений, біля голови жіночого
кістяка — мала неорнаментована амфора. Обидві посудини були виготовлені
з неочищеної глини, без слідів загладжування.”7 Близькі аналогії знайшли ми
в Археологічному Інституті віденського університету, в Природничому музеї
у Відні, в міських музеях Гальштату і в Стільфріді (Австрія), в кількох місце-
востях Австрії, Угорщини і Югославії. Всі аналогії з гальштатської доби,
приблизно з 800 - - 600-их рр. до Хр., і до того часу треба відносити Ябло-
нівську могилу. На дако-трацьку етнічну приналежність похованих у ній по-
кійників вказує могильний насип, а не плаский гріб, земляний підсип під ними,
їхня випростана позиція і нарешті паристе поховання. Про цей патріярхаль-
ний похоронний звичай у траків пише грецький історик Геродот (V, 5): “Як
помре в них чоловік, то його жінки справді сваряться між собою, котру з них
він найбільше любив. Оту, котра кінець-кінцем переможе в тій сварці, вби-
вають найближчі її свояки над трупом чоловіка під оклики на її честь, і хо-
вають разом з ним. Інші жінки виявляють великий смуток, іцо їх спіткала
така ганьба.”
Про дако-трацькі могили в Підгорі (Теребовля)”8 і в м. Дубні
(Волинь)”” відомо тільки те, що вони були кістякові і в них знайдено двову-
хі посудини семигородсько-понтійського типу.’™
Південні узбіччя Карпат і простори у горішньому доріччі Тиси в галь-
штатській добі все ще були заселені автохтонними індоєвропейськими дако-
траками, спосіб життя яких і поселення ще як слід не досліджені. Археоло-
гічні знахідки виявили тільки високорозвинене бронзівниче виробництво.
Прикметними для того часу є листуваті мечі з грубим ребром вздовж посере-
дині із маленькою мисочкою, т. зв. липтавський тип,”’’ або антенами (всереди-
ну загнутими “вусиками”) на кінці руків’я, далі довгі сокири (“чакани”) з
гострим кільцем на круглому обуху і новий тип есувато вигнутих серпів, що,
як імпорт зі Се.мигороду, часто зустрічаються в Подніпров’ї.’”
Закарпатські бронзові вироби дацьких майстрів-ливарників здебіль-
ше були експортовані через Карпати в Подністров’я. Це доказують численні
бронзові скарби, виявлені на давніх торговельних шляхах біля кар-
патських перевалів. Західнім шляхом уздовж р. І Іопраду діставалися закар-
патські бронзові вироби у західню Лемківщину і далі вздовж р. Дунайпя в
Повисли. Тим самим шляхом, одначе у зворотному напрямі, прийшли з око-
лиць Кракова на Словаччину, в долину р. Вагу, носії лужицької культури,
їх головним зайняттям було, мабуть, бронзівництво. Під іхнім впливом прий-
017 Я. Пастернак, Перші археологічні розкопи з рамені гр.-кат. Богословської
Академії у Львові, Богословія, XIV, Львів 1936, кн. 2 - 3, 165 - 179.
013 VI. Оетеігукіеууісх, Ровгикізуапіа агс1іео1о§ісгпе зу розу. ігетЬозуеІвкіт,
МААЕ, IV, 1900, 100-101.
VI. РгхуЬу$4а«у$кі, Керегіогуит, 73.
Т. 5иІітіг$кі, Піе Пігако-кіттегівсіїе Регіобе, 144.
Назва від м. Лнптова на південь від Татрів.
НіІІеЬгапсІ-ВеІІа, Ах бзког етЬеге ев киїіигаіа, Вибарезі 1921, 244-260.
445
Бронзові нараменникн
гальштатської доби із За-
карпаття.
(за Й. Гампелем)
нявся ііо південному боці Карпат звичай закінчувати й .юшити кераміку до
металевого блиску, при чому зовсім вийшов з ужитку давний спіральний
орнамент. Сама етнічна експансія племен з лужицькою культурою, не дій-
шовши до Карпатської України, зупинилася в середній Словаччині над го-
рішнім бігом р. Гернаду.
На шляху через Ужоцький перевал, доволі часто вживаному в
бронзовій добі, по південному боці Карпат нема ще жодних знахідок з галь-
штатської доби. Бронзові скарби, які знайдено в сс. Ч і ч а р о в ц я х і П а в-
л і в ц я х, в колишній ужгородській столиці, доволі далеко від ужоцького
перевалу, в куті між долішнім бігом Ужу та Ляторчею."22 По північному боці
Карпат на цьому шляху знайдено бронзовий меч липтавського типу в м. Ліську
на правому березі горішнього Сяну."21 В куті між долішнім бігом Сяну і Вис-
лові в с. 1 ожинах (Тарнобжеі) виявлено на горбі вогнище з слідами спа-
леного зерна жита, пшениці, проса, гороху й бобів, а також уламки ушко-
дженого вогнем бронзового бляшаного казанка староітальського типу.1125
Знахідка засвідчує, мабуть, тільки тимчасовий по-
стій трацьких торгівців у безпечному місці і ви-
являє продукти, якими годувала їх місцева хлі-
боробська людність.
За сучасним станом досліджень, найбільше
вживаний був шлях, який ішов долиною ріки Ля-
торчі до Верецького (Климецького) перевалу.
На це вказують бронзові скарби, знайдені на пів-
денному берегу р. Ляторчі, біля самого Верецько-
го перевалу,2"'1 По північному боці Карпат на тому ж
шляху виявлено 12 бронзових мечів у с. Комар-
ни ках (Турка), на лівому березі р. Стрия, і один
окремий меч далі на північ у м. Тур ці, по цьо-
му ж боці р. Стрия. Доволі одноманітний інвентар
усів цих скарбів показує, на які саме імпортовані
речі був найбільший попит у Подністров’ї. Це була
передусім зброя (мечі й списи), що можна пояс-
нювати непевними часами, які настали на захід-
ньому Поділлі після приходу туди “скитів-орачів”,
крім того різні бронзові оздобні кілечка.
Окреме скупчення знахідок гальштатської до-
би помітне на горішньому бігу р. Тиси в околиці
М а р м а р о с ь к о г о С и г о т у. Це бронзові скар-
би з сс. Калин, Р о н а ш е к у і Долішньо ї
А п пі і, великий золотий скарб вагою до 9 кг. із с.
С а р в а с с о та окремі бронзові мечі, знайдені у
.і. Разіегпак, Кизке Каграіу V агсйео1о§іі, 1928, 171, 176.
Т. Зиіітігзкі, Віє иітако-кіттегізске Регіоне, 144.
““ А. Кігког, 21УАК, І, 1877, 40-41; \7. Оетеїгукіемпсі, МААЕ, II, 1897, 149.
.1. Разіегпак, Кизке Каграіу, 49 - 50, 171 -173.
446
м. М а р м а р о с ь к о м у С и г о т і, с. Р о н а ш е к у і с. С о л от в и н і.
Нема ще досі одночасних знахідок з долини р. Вишової, і тому годі сказати,
чи перелічені знахідки засвідчують торговельний шлях у південну Буковину,
чи, можливо, стоять у якомусь зв’язку з групою солеварів, які працювали у
відомих вже тоді мармароських солеварнях.622
Закарпаття
Нормальне й мирне життя населення східньої частини Дунайської
улоговини в VI ст. до Хр. було стурбоване інвазією кочових скитських пле-
мен з України, які вдерлися тоді в Семигород і звідтам у Потисся. Ця інва-
зія не була надто численна, і невідомо навіть, чи вона досягла теренів Закар-
паття, бо залізний скитський кинджал, знайдений в Арданові (Мукачів),62’
і грецька посудина-гідрія з Б е н е (Берегів)’29 могли дістатися торговельним
шляхом з Потисся. Скитський вплив на культуру автохтонів видно передусім
в інвентарі тілопальних поховань. Могильник у с. Куш тановинах (Бе-
регів) досліджували Т. Легоцький (1891),мо Її. Янковіч (1931)ЮІ і Я. Бем
1932).“2 Могильні насипи цього могильника мали 1-6 м. заввишки, при чому
величина їх і виряд залежали, треба думати, від становища покійника і', пле-
мені. Поховання в менших могилах виявлено на давній поверхні тереиу, у
великих могилах - - на земляному підсипі 80 см. заввишки. Усі вони були
тілопальні, при чому перепалені кістки були зсипані в попільницю і прикри-
ті мискою, або просто скинені на купку. Біля попільниць і над ними, вже в
могильному насипі, у великих могилах було багато (до 20) посудин-при-
ставок з їжею в дорогу на “той світ”, одначе дуже мало знайдено металевих
предметів. У кількох могилах виявлено великі вогнища, як сліди похоронної
тризни на присипаному вже похованні."”
Могильна куштановицька кераміка, добре представлена збірками Му-
качівського музею,доволі різноманітна і в деяких формах нагадує кераміку
західньоподільських скитських могил. Це великі вази і вазонуваті горщики,
ковтуни-дзбанки з великим вгору витягненим вухом, черпаки з високим ву-
хом, два роди мисок і плескаті тарілки. Вся кераміка лише зрідка орнаменто-
вана.
На одній мисці є свастика-хрест, що мав символічне значення, мож-
ливо, як знак всесвіту.Тут треба згадати, що цей знак подивується уперше
па? .1. Рааіегпак, Кизке Каграіу, 50. Сіль, найважливішу корисну копалину
Карпатської України, видобувають тепер із солоних джерел коло Мукачева, Негрова,
Довгого, Берегова й Солотвиии та з покладів соли в Солотвині, Круглій, Нересниці,
Новоселиці, Ґаиичах, Тереблі та Шаидрові (С. Пастернак, Корисні копалини та про-
мнсл Карпатської України, збірник "Карпатська Україна", Львів 1939, 61).
Т. ЬеЬосхку, Абаіок Ьагапк агсНеоІо^і^І^Иог, II Мипкасз, 1912, 42.
"і9 V. Рагуап, СеЦса, Висигезіі, 1926, табл. XVIII,
“ Т. ЬеЬосхку, АЕ, XVIII, 1898, 90.
“ 3. ЗапкоуісЬ, Ройкаграізкй. Низ V ргеИізіогіі, Микабеуо 1931, ІаЬ. XVI, 1-2.
№ 3. ВЗЬт-З. ЗапкоуісН, ЗкуНюуе па Робкаграізке Низі, І; МоЬуІоуе ро-
Ьї’еЬізіб у КизіапоуісісЬ, “СаграіЬіса”, РгаЬа, 1936.
““ Як попереднє.
“‘Опис з автопсії в цьому ж музеї.
““ Н. КиНп, Вег Аиїзііее бет МепзсЬКеіІ, Ггапкіигі а/Маііі, 1955, 83.
447
в Месопотамії, вже в половині IV тисячоріччя до Хр. Він добре відомий також
праісторичним племенам Азії, і тому його ніяк не можна вважати знаком
індоєвропейців, як це твердили свого часу німецькі дослідники.
Крім кераміки, знайдено в могильному куштановицькому виряді за-
лізні ножики, золотарські прикраси та декілька цікавих кістяних виробів,
можливо вершків берла, у вигляді валочка з двома розхиленими гострими
кінцями, які закінчуються мініятюрними ромбиками.
Дещо відмінний похоронний обряд виявив Й. Янковіч на досліджува-
них ним у 1932 р. двох тілопальних могильниках біля с. Колодного (Іршава),
на схід від Мукачева. Кістки спалених покійників лише виїмково виявлено в
попільницях, прикритих великими мисками, здебільша ж були вони зсипані
просто на землю або у випалені начервоно невеликі ями, які мали заступати
попільниці у вбогої підгірської людности."'”
Третій тілопальний могильник з керамікою куштановицького типу
розкопував Й. Янковіч у 1933 р. в с. Білках (Іршава). В одній з могил знай-
шов він бронзовий ковток скитського типу, подібний до скрученого цвяха,
але без головки, вкритий електроновою бляшкою." Додаткові розкопи на
цьому могильнику провів у 1949 р. М. Смішко та виявив урнові і ямні похо-
вання з трупоспаленням. Спираючись на виявлення бронзового скарбу по-
руч з Білківським могильником та на матіріяли з могильника в с. Куштано-
вииях він пройшов до висновку, що куштановицьку культуру в цілому треба
відносити до УШ-ІІІ ст. до Хр. Вона належить давньому місцевому населен-
ню.'1'’'
Крім того тілопальні могили гальштатської доби того типу досліджу-
вали Т. Легоцький у сс. Завидові, Кучовій, Лацканові (Мукачів) і Дубрівці
(Ужгород)" та В. Будавар у с. Войнатині (Собранці), на захід від Ужгороду."'"
Іншого типу могили досліджував Я. Бем у 1932 р. на “Малій Горі” в
Мукачеві. В них не знайдено ані залишків трупоспалення, ані кістяка,і тому
це могли бути відомі також з інших земель України кенотафії - пропам’ят-
ні могили на честь померлого поза межами селища члена племени.
Після того ще Й. і Е. Затлукалі розкопували тілопальні могили в око-
лицях Мукачева. Шукаючи водночас приналежних до могильників селищ,
вони ствердили, що деякі городища Карпатської України одночасні з моги-
лами куштановицького типу."'" Більше про поселення того часу в Карпат-
ській Україні ще невідомо.
"м За усною інформацією Й. Янковіча та матеріалами Мукачівського музею.
Як попереднє.
М. Ю. Смішко, Курганний могильник ранньозалізного часу в с. Білках,
Закарпатської області, АП, VI, К. 1956, 24-28.
ю” Т. 1-еКосхку, АЕ, 1870, 44, 130-131; 1875, 18-20; X Еізпег, 81оуепзко V рга-
уеки, 1933, 162 -163.
4. Еізпег, Віє уог-ипгі ігйІц’езскісйШсйе Еог8с1іип£ аи£ (ієні СеЬіеіе Зет
81оуакеі ипсі сіег екета1і§еп Каграіепикгаіпе іп Сеп ЗаЬгеп 1918 -1938, ЗіісіобЬ
Гогзскипееп, VI, Мипскеп 1940, 370.
3. Еізпег, як вище.
3. ХаМикаІ ез Е. 2аіІикаІ, Асіаіок Росікаграізгка Кизг ргеЬІ8Іогійій.1іо2,
Мипкасз 1937, 66-73.
448
Кераміка куштановнцького
типу з тілопального
могильника в Білках (Іршава)
иа Закарпаттю.
(за збірками Музею ім. Легоцького в Мукачеві)
У зв’язку з приходом скитів в Подунав’я виринає проблема шляху
чи шляхів, якими вони діставалися туди з Подніпров’я. Румунський архео-
лог В. Парван вважає, шо вони — як і пізніше татари - - йшли на захід трьо-
ма шляхами: 1. через Поділля й Галичину до Бранденбургії (УеНегзГеїде)
і через східньословацькі Карпати на Словаччину, 2. через Молдавію і Ойтош-
ський перевал до Семигороду, 3. через басарабські і волоські степи і Добру-
джу в Малу Волошину, Банат і Болгарію.”3 В закарпатському випадку до
уваги можна брати тільки перший з названих шляхів, одначе тут зразу ж
слід зазначити, що це були спорадичні й грабіжницькі походи, в чому ми
”3 V. Рагуап, Сеііса, Висигеаіі 1926, 728.
29
449
цілком погоджуємося з М. Ебертом,”' І . Чайльдом”1’ і М. Ростовцевим.'”'' Це
не були міграційні хвилі, бо такі мали б у висліді довше панування або хоч
тимчасове заселення загарбаних теренів. Виїмок в цьому творили західньо-
подільські т. зв. скити”, бо це не були азійські кочовики. Звичайно, багато
скитських пам’яток могло дістатися на захід шляхом товарообміну.
Переходовим тереном названого першого шляху було, очевидно, за-
хідне Поділля. Звідтіля скитські пам’ятки діставалися в долину р. Ляторчі,
мабуть, через Верецький перевал, як слушно здогадувався вже Т. Легоць-
кий,а тепер Й. Айзнер.’15 По північному боці Карпат скити дісталися у
Малопольщу,”*" на Шлезьк”"0 і в Судетські краї,’51 а звідтіля в одному напрямку
в західню Німеччину,”" в другому через Моравську Браму в Долішню Авс-
трію, “ в долину р. Вагу (Угзаске РойИгайіе) і західню Угорщину.”3*
Відносно другого шляху В. Парвана (через Молдавію і Ойтошський
перевал у Семигород) Ґ. Чайльд звертає увагу на те, що скитські могили в
Семигороді розташовані понад р. Марошем, тобто вздовж шляху з Причорно-
мор’я в сторону золотовмісних семигородських теренів.”33 * Це погоджувало-
ся б з оповіданням Геродота про вбогих скитських агатирсів, які, перейшов-
ши в долину р. Марошу, забагатіли і стали панівною верхівкою в Даки.03" М.
Ростовцев здогадувався, що скити прийшли в Семигород через Буковину,”''7
одначе цей здогад ще не підкріплений археологічними матеріялами. Румун-
ські археологи в Семигороді вважають, що скити дісталися туди кількома
шляхами.”35
Хронологія скитських наїздів в карпатську влоговину ще неустій-
нена, а проте в загальному можна їх відносити до молодшої фази гальштат-
ської доби, при чому деякі знахідки промовляють за те, що вони тривали
ще й у старшій фазі наступної, лятенської доби."'" Одним із доказів цього
є тригранчасті скитські вістря до стріл, знайдені в М о н а ї, Абауйської сто-
лиці, разом з залізним ножем старолятенського типу.""”
”'* М. ЕЬегІ, Зіісігивзіапсі іт Аііегіит, Вопп 1921, 352.
"*'• О. V. СЬіїсіе, Тйе Ваписіу іп РгеЬізіогу, Охіогсі 1929, 394 - 395
М. Козіоусєу, ЗкуІЬіеп ипсі Возрогиз, І, Вегііп 1931, 487 ипсі Кагіе р. 222.
”*7 Т. ЬеЬосхку, Асіаіок Ьагапк агсйеоіойі^аіюг, II, Мипкасз 1912, 42-43;
.1. Разіегпак, Кизке Каграіу, 48-49.
•*“ .1. Еізпег, Зіоуепзко V ргауеки, 1933, 164.
К. .Іатка, РгаСгіеіе Кракова, Кигуег Шегаско-паикснуу, Кгак6\у 1934, N0. 41.
,И> М.ІаЬп, Аіізсіїїезіеп, IV, Вгевіаи 1932, 10.
Н. РгеісІеІ, АИзсИІезіеп, V, 1934, 215-219.
А. Ригімсапдіег, 2£Е, 1883, 129, 286, 487.
,ет К. УУіІіуопзєсієг, \¥Р2, XIX, 1¥іеп 1932, 36.
К. Мізке, Ргакізіогізсйе 2еіІ8сИгі£(; XVII, Вегііп 1926, 96; ВагІаАМІІІУопз-
есіег, Зисіеіа, 1934, 19.
853 О. V. СЬіїсіе, як вище, 395.
Підкреслив цю згідність також V. Рагуап, Сеііса, 729-730.
в37 М. Козіоусєу, Зкуійіеп ипсі Воврогиз, 488.
За усною інформацією В. Думітреску (Букарешт) та К. Дайковіча (Клюж).
Найважливіші погляди на цю проблему зібрав 1. Еізпег, Зіоуепзко V рга-
уеки, 164, прим. 3.
яо Р. Яеіпеске, АЕ, 1897, 24; С. Ха§у, АЕ, 1906, 407.
450
Інша інвазія чужих племен відбулася в лятеиській добі па Закарпаття
із заходу. Це були кельти. В останніх сторіччях до Хр. вони завоювали
були Словаччину, не тільки під оглядом культури, але мабуть також і
збройною силою."'1' Важливим доказом тривалого перебування їх на Сло-
ваччині вже в V ст. до Хр. є їхнє кістякове погребище в С т у п а в і (Бра-
тіслава).'"1" Воно вказує відночас на шлях уздовж Дунаю, яким кельти прий-
шли з Судетських країв на Словаччину. Там вони розійшлися по південно-
словацькій низовині і наприкінці V ст. до Хр., можливо дещо пізніше діста-
лися в доріччя горішньої Тиси і в Закарпаття, де сучасний Мукачів, в само-
му центрі землі північних сетів, став тоді важливим осередком залізного про-
мислу кельтійського племени теврісків. Просуваючись звідтіля далі вздовж
Карпат, кельти прийшли в Семигород і, мабуть, Ойтошським перевалом в
Молдавію, де - як раніше скити - витворили панівну верхівку над автохтон-
ними гета.ми. Це було десь коло 300-го р. до Хр.'“‘
Найдавніші сліди заселення ужгородської области кельтами у вигляді
кістякових поховань виявлено в с. Мочолі (Берегів) і в М у к а ч е в і. В
першій з цих місцевостей Й. Янковіч розкопав у 1933 р. поховання, де біля
покійника лежали глиняна ваза, глибока мисочка і скляний браслет, прикра-
шений трьома поземими рядками ґудзиків.'"’1 На терені м. Мукачева, на схилі
горба І алліш, виявили у 1844 р. ви-
простованого кістяка в скрині з ка-
м’яних плит, а біля нього коло ЗО
срібних монет з часів Пилипа II Ма-
кедонського і Олександра Велико-
го, які датують поховання IV ст.
до Хр.”* * 4 5
Після того в археологічних мате-
ріялах постає перерва, і наступні
походять аж з пізньої лятенської
доби. Це — селище в М у к а ч е в і,
поховання з випростаними кістяка-
ми, виявлені в А р д а н о в і та
С в а л я в і (Берегів) і окремі зна-
хідки зброї та монет. На селищі в
Мукачеві, розташованому на пагор-
бах Новачка і Галліш, Т. Легоцький
розкопав у рр. 1896 - 1907 24 жи-
Кельтійські залізні вироби (меч, ножиці,
наральник і ковальські кліщі) з Мукачева.
(за Т. Легоцькнм)
4. Еізпег, Ьаіепзке ратМку па 81оуепзки а у Робкаграізке Ризі, Сазоріз
Зроіебпозіі рї’аіеі зіагоШпозіі сзі. у Ргаге, XXXVIII, 1930, 1-8.
4. Еізпег, 81оуепзко, 168.
"и І. Мезіог, Оег 8іапб бег Уог§Є8СІііс1іІ8£ог8СІіип§ іп Китапіеп, XXII ВегісІН
бег К6тІ8СІі-8егтапІ8СІіеп Коттіззіоп, 152.
За матеріалами Крайового музею ім. Т. Легоцького в Мукачеві. Скляний
браслет репродукований у праці І. Нииуабу, Г)іе КеІІеп ігп КаграіепЬескеп, ПІ8-
зегіаііопез Раппопісае, II, 18, Вибарезї 1942, Таї. XXXII, 2.
““ Т. ЬеИосіку, Абаіок кахапк агскеоіоеійійііог, II, 1912, 72-74.
151
тлові ями, всі з кам’яними й глиною вимащеними вогнищами. В кількох
ямах лежав біля вогнища великий плоский камінь, що служив, можливо, ко-
лись за стіл, і майже в кожній з них знайдено крем’яні кресала розкладати
вогонь. Культурний інвентар ям виявив сліди справжньої виробні залізної
зброї і різного господарського та ремісничого знаряддя, першої такого роду
на західньоукраїнських землях, де майстрами були --- треба думати — кель-
ти, а робітною силою автохтони-гети. Залізну руду видобували у поблизь-
кому селі Лавці, і виробляли з криці зброю та господарське знаряддя.®”
Ці предмети, часто вже сучасної форми, виготовлювано для місцевого вжит-
ку і товарообміну, як на це вказує скарб (коси, серп), викопаний у с.
Брестові (Мукачів).®17
На Мукачівському селищі викопано також матриці-формочкн відли-
вати бронзові предмети, графітовий тигель і бронзовий стоп, одначе бронзо-
вих предметів знайдено дуже мало, в порівнянні із залізними виробами. Ба-
гато було також кам’яних зернотерок, як доказ, що частина мешканців се-
лища займалася хліборобством, щоб виживити своїх ремісників. Кераміка бу-
ла вже здебільша точена на ганчарському колі і добре випалена. З ювелір-
них прикрас виявлено на селищі лише окремі скляні намистини, переважно
чорні з білим зигзагом довкруги або білими й жовтими вічками. На одній з
них зображено людське обличчя.
Кельти принесли на Закарпаття перші монети, звані тепер “варвар-
ськими”. Окрему працю присвятив їм Й. Айзнер, який нараховує 14 їх видів
на терені Словаччини і Ужгородської области.®” Найбільше знайдено сріб-
них імітацій тетрадрахм®'” Пилипа II Македонського (359-336 рр. до Хр.), що
їх почали копіювати кельти коло 300-го р. до Хр. Вони увігнуті, не пласкі
як сучасні, мають звичайно на опуклому боці голову в шоломі, а на увігну-
тому вершника на коні. З інших родів монет знайдено тільки окремі примір-
ники, напр. тип “квадський” (Берегів), “котинський” (Юнчад на Марма-
рощині) і “койстобоцький” (Дерцен, Мезе-Тарпа), горішньопотиський
(Угорня) - всі місцевісті в Берегівському р-ні - і авдолеонтський (Мукачів).’70
Пам’ятки лятенської доби розкинені по всій Ужгородській області і
сусідній українській частині східньої Словаччини, одначе виразно запримі-
чується два їх скупчення - одне в околиці Мукачева між Ляторчою і Тисою,
друге між горішнім бігом Попраду й Гернаду. Це й є залюднені долини двох
давніх торговельних шляхів попрадським і верецьким перевалом, де концен-
трувалися майже всі товарообмінні зв’язки Закарпаття з Підкарпаттям. На
третьому шляху, який ішов уздовж р. Ізи в південну Буковину, виявлено
скарб з ЗО срібних імітацій пилипівських тетрадрахм у Розавлі”71 і окремі мо-
*” Т. Легоцькнн публікував свої розкопки в журналі АЕ за рр. 1897-1899 і 1906-
1908; пор. також І. Нопуасіу, як вище, табл. 29, 33-37, 42, 47, 52-55.
®” Непубліковаиі матеріяли в Крайовому музею ім Т. Легоцького в Мукачеві.
1188 Міпсе і. гу. ЬагЬагвке па Зіоуепвки а V Росікаграївке Ниві, Митівтаїіску
баворів дві. Ргаїїа 1927. Про хелтійсьхі монети иа сході писав також К. Ріпк, ВІЄ
Мипхрга£ип§ дег Овікеїіеп ипсі ііігег ИасІїЬагп дег Вакеп, Вибареві 1939.
Назва від грецьких слів: Іеіга — чотири і Йгасіїте — монетна одиниця.
*7“ 4. Разіегпак, Кивке Каграіу, 181-183.
871 баїосву, Мигпіипаїікаі Кбхібпу, XVI, Вибареві 1915, 71.
452
непі в Севлюші і ІОнчаді. Відсутність скарбів залізних предметів на цих шля-
хах не дозволяє, одначе, сказати, чи вживали їх торгівці також і в лятен-
ській добі.
На Буковині виявлено досі дуже мало пам’яток з того часу. Крім
згаданих уже знахідок із Стефанівки, дві кельтійські монети знайдено в
Кіцмані*” і селище розкрито в Лужанах (Кіцмань)."”
С у м е ж н і краї.
У тому періоді, коли на півдні України виникають скитські городища,
з'являються малі укріплені селища також на півночі, в Московщині, у
лісистих околицях на горішній, частинно й середній течії рік Волги та Оки.
Це городища т. зв. дяківського типу, які дістали свою назву від с.
Дякова біля Москви. Вони розташовані здебільша на підвищених виступах
терену, іноді на островах серед багна.
Мешканці дяківських городищ мали патріярхальний лад, жили в зем-
лянках, яких є пересічно 25 на одному городищі, займалися скотарством, бо
понад 80 відсотків викопуваних там тепер кісток походить із свійських тва-
рин. Перше щодо кількости місце в стадах займали коні, яких плекали перед-
усім задля їх м’яса. Кам’яні зернотеркн і залізні серпи вказують на існуван-
ня хліборобства, кістяні вістря до стріл - на мисливство, а глиняні пряслич-
ки - на ткацтво. Добре розвинене було кістяне виробництво.
Зокрема прикметною для дяківських городищ є їхня кераміка. На
місце “гребінцевої” кераміки, прикрашеної відбитками зубчастого штампу-
гребінця, з’являється “текстильна кераміка”, поверхня якої вкрита відбит-
кою доволі грубої тканини або рогожі. Правдоподібний здогад, що цей по-
суд формували в полотняних мішках, а опісля ставили на дошку, в наслідок
чого у нього витворювалось пласке днище."'1
Зрідка подивуються на дяківських городищах зразки образотворчо-
го мистецтва. Помітна між ними кістяна головка тварини (ведмедя) із за-
лізними очима, викопана В. Ґородцовим у 1920-их рр. на городищі біля м.
К а ш и р о в а, Московської области."75
Поховання мешканців дяківських городищ ще не виявлено. Можливо,
що покійникам не давали в могилу ніяких дарів, і тому такі поховання годі
тепер часово визначити. Можливо, їх спалювали, а урни-попільниці не за-
копували в землю, і вони з часом повністю знищувались; а можливо був
звичай ховати покійників на деревах, про що вже вище була згадка.
Совєтські археологи приписують городища дяківського типу старо-
давнім угро-фінським племенам і виявляють їх дуже довгий безперервний
розвиток від половини І тисячоріччя до Хр. до половини І тисячоріччя по Хр.
.ІаІігЬисЬ «іеа Викомйпег Ьапсіезтивеитв, II, Сгегпомйіг 1894, 14.
кз .). Міікожісх, М2К, 1911, 550.
0,1 В. И. Сизов, Дьяиово городище бпиз Мосивьі, ТАС, IX, 1893, т. II; А. А. Спи-
цьіи, Городища Дьяиова типа, ЗОРСА, V, 1903; А. В. Арцнховсний, Дьяиово и Аиа-
ньино, Введение в археологию, М. 1940, 76-79,- П. Н. Третьяков, Древнейшие городища
Верхнего Повопжья, СА, IX, 1947.
В. А. Городцов, Старшеє Каширсиое городище, ИГАИМК, 85, 1934
453
Інша група тих самих племен залишила по собі городецькі
городища, названі так від с. Городця, Тульської области. Вони роз-
міщені над середньою течією р. Оки і в західньому Поволжі, в басейнах рі-
чок Цни і Мокші, різняться від дяківських тільки орнаментом кераміки і да-
туються VII-!V ст. до Хр.””
На схід від дяківських і городецьких городищ, в доріччі Ками, з VII-
II ст. до Хр. походить багато городищ та поховань т. зв. ананьїнсько-
г о типу, назва яких походить від с. А н а н ь ї н а біля м. Єлабуги, Татар-
ської АРСР. їхня людність займалася більше скотарством як хліборобством
і жила на вищому культурному ступні, будувала наземні хати-ліплянки і
сама виробляла потрібне бронзове й залізне приладдя. їхні кістякові й тіло-
пальні поховання мають багато зброї.’77 Можливо, не ті самі племена, що їх
Геродот (IV, XVIII) назвав тіссаґетами.
Археологічні знахідки не виявляють ніякого впливу гальштатської
або лятенської культури на культуру племен з городищами дяківського, го-
родецького та ананьїнського типу. З цього ясно виходить, що їхні това-
рообмінні зв’язки з Подніпров'ям були тоді дуже незначні, а може і ніякі.
У Польщі переживалася в ранній залізній добі ще лужицька куль-
тура бронзової доби, і тільки починаючи з середньої залізної доби, коло
600-го р. до Хр., стало доходити у Повисля стільки впливів з гальштатсько-
го культурного кола, що вже й там можна говорити про справжню залізну
добу. Посередниками в переношенні нових культурних здобутків з альпій-
ських країн були ілліри. Водночас у висліді погіршання підсоння в сканді-
навських краях чимраз більше германців стало пересилятися на південне
узбережжя Балтійського моря, загрожуючи місцевим хліборобським пра-
слов’янським племенам з лужицькою культурою, яка безперервно розвива-
лася, приймаючи різні новинки в ділянці металюрґії і ганчарства. У них ви-
никла потреба укріплювати свої поселення проти напасників з півночі, за-
свідчена тепер великим числом городищ з добре побудованими дерев’яни-
ми хатами.
Визначною і добре дослідженою під керуванням Й. Костшевського
пам’яткою того часу є укріплене поселення на півострові озера біля с. Біс-
купіна (Великопольща). Серед валів, побудованих з дерева й глини, сто-
яло коло сотні хат з дерев’яними підлогами вздовж кількох рівнобіжних до-
ріг, викладених деревом з огляду на багнистий терен. Одні й другі, підлоги і
дороги, були вкриті шаром утрамбованої глини для забезпечення від вогню.078
*" В. А. Городцов, Результати археолог, исследованій 1898 г. на берегах р. Оки,
в пределах Рязансхой губ., Археол. нзвестія и заметхи, 1899, 6-7.
А. В. Шмидт, Очерки по истории Северо-Востоха Европи в зпоху родового
общества, Из истории родового общества на территории СССР, ИГАИМК, 106,- А. В.
Збруева, Происхожденне ананьинсхой культури, КСИИМК, IX, 1941.
678 1. Ко$ігхе№кі, Візкиріп і іе§о киїїига, Паїупа зхіика, І, хезх. З, Ілуд\у 1938;
5. Кгикоуузкі, Ргекізіогіа гіет роїнкіск, КгакбіУ 1948, 217. 2. Яаіежзкі, 10 000 Іаі Ві-
зкиріпа і 1е£о окоііс, ІУагзга'Л’а 1958; Р. Папа - Т. Ріеіка, 8ргамч>г<іапі.е г Ьабап \у
1957 г. озабпісім'а Іиіускіеео іл> Візкиріпіе, роил 2піп, ІУіасІ. Агей., XXV, 1958, 202-
211; І. Яаіеу/$кі, Ве£езІі§іе ипб о££епе ЗіесІІипйеп бег Ьаизіїхег Киїїиг іп Вівкиріп
ипб ІТт£еЬип£, Еіііпобгаріїіксй-агскаоїойізске ГогвсНип^еп, VI, Вегііп 1959, 84-101.
454
У південній Польщі, на захід від Кракова, іллірійських переселенців
швидко засимілювали місцеві лужицькі племена. На це вказують їхні кістя-
кові поховання всуміш з тілопальними похованнями тубільців,напр. у с.
Квачалі (Хшанів)."™ Могильний виряд одних і других цілком однаковий.
На схід від них, у Сандомиріцині, проти гирла Сяну лужицькі племе-
на жили більш мирним життям. Від нащадків неолітичних надбузьких племен
що займали ті землі в гальштатській добі, вони перейняли деякі технічні здо-
бутки, між іншим практичні дірки попід вінцями кухонного посуду.
Значна зміна в життьових умовииах лужицьких племен наступила в
пізній гальштатській добі. Прагерманські племена, скіри і бастарни, за німе-
цькими археологами, проломили оборонну лінію їхніх городищ, просунули-
ся над р. Одру і нарешті просякли в усі лужицькі землі. Зі собою принесли
вони прикметний звичай ховати своїх спалених покійників у родових гроб-
ницях, які мали вигляд великих кам’яних скринь. У таких гробницях галь-
штатської доби буває іноді до ЗО урн-попільниць. їх форма й вигляд дуже
характеристичні і на інших теренах не повторюються. Попільниця у формі
вази з високою вузькою шийкою і стіжкуватою покришкою, має під нею,
ніби під капелюхом, пластично зазначені деталі обличчя — ніс, очі, іноді
вуха із справжніми в них ковтками. Це “ітуагготуе игпу” польських архео-
логів, “СгезісМзигпеп” в німецькій фаховій літературі.
Окреме культурно-історичне значення мають на цих праі'ерманських
урнах нарисовані дво-і чотириколісні вози з кіньми і візником, мисливські
сцени і ряди людей. Ці рисунки дають виразне уявлення про конструкцію
возів, узброєння бойовиків та мисливців і вживання коней як тяглової сили
або для їзди верхи. Людські фігури стилізовані в манері південногальштат-
ського мистецтва.
У лятенській добі давне лужицьке населення Польщі творить
уже тільки численні етнічні острови серед прагерманської заплави. Його
селищ ще не виявлено, тілопальні поховання творять далі цілі “поля похо-
вань”. Германські наїзники залишили по собі два роди тілопальних похо-
вань — кам’яні скринькові гроби, відомі з попередньої, гальштатської доби,
одначе вже без “лицевих попільниць”, і підкльошові поховання, де попіль-
ниця, часто закінчена й лощена, вкрита оберненою глибокою мискою, ніби
дзвоном - кльошом. Поселень цих племен також ще не досліджено.
Кілька поховань і скарб золотих монет, викопаний у Ґ о ж о в і (Хша-
нів), залишили по собі кельтійські купці. Польські філологи, виходячи з
назв деяких рік (Раба, Ропа, Мроі'а, Сян, Ніда), твердять, що південно-за-
хідня частина Польщі була довгий час заселена кельтами. Одначе, це твер-
дження не скріплене ще археологічними матеріалами.
Під кінець лятенської доби з’являється в північній Польщі нове гер-
манське племя-бургунди, з їхніми тілопальними “ямними гробами” без по-
в7° А. Кігког, Когргаїл'у ууусігіаіи П1.-ИІ8І. РАІІ, І, 1874; 11пс1$е1, Ваз егзіе Аи£-
Ігеіеп без Еізепз іп Могбеигора, 1882, 109; V/. Апіопіеилсі, Степіаггузко сіаіораіпе
г копса ерокі Ьгопгодае] \у Зкоіпікасії роб Кгакохтет, Ргасе і таІеЦаІу апігороіо-
8ісгпо-агс1іео1о§ісгпе і еіпойгаїісгпе РАИ, І, 1920, 90; Л. Іигожзкі, Ргасе і таіегіаіу,
IV, 1927, 73.
455
пільниць. На зайнятій ними території вони творили тільки панівну верхівку
над місцевою лужицькою людністю.
Суміжна з південною Україною Р у м у н і я, відділена від старовин-
ної Греції могутнім річищем Дунаю і гірським масивом північних Балкан,
не виявляє в гальштатській добі ще ніяких впливів грецької класичної куль-
тури. За археологічними знахідками її трацька людність не мала також то-
варообмінних зв’язків із грецькими колоніями-містами в північному При-
чорномор’ї. Єдиний досі виїмок - це масивний золотий шолом із Правової
в Семигороді, що був атракцією міжнародньої виставки 1935 р. в Брюсселі."8"
Він був, очевидно, виготовлений в одній із грецьких причорноморських
майстерень і принесенні! аґатирсами Геродота, які під кінець VI ст. до
Хр. перейшли з України на захід, у Семнгород, і поселилися над горішнім
бігом р. Марошу.
Золотий шолом південноукраїнської грецької роботи з околиці
м. Прагової в Семигороді.
(за А. Ціґара-Самуркашом)
Місцева трацька людність Румунії, більше хліборобська як скотар-
ська, далі займалася бронзівництвом, хоча знала вже, як виробляти крицю,
а з неї залізне знаряддя. Змінилися тільки релігійні уявлення, що дістало
свій вияв у заведенні тілопального способу поховання.
вм Ьа Коитапіе а Гехроаіііоп сіє Вгихеїіез, 1935, Іпаи^игаНоп сій рауіііоп 1е
Маі 1935, Рівсоига сій Ргоіеззеиг А1. Тгі§ага-8атигса8, 6, 3
456
РОЗДІЛ
VII.
Сармато * Римська доба.
У той час, коли на українських землях переживалася вже культура
сарматської і лятенської доби, на півдні Европи відбувалися в останніх
десятиріччях до Хр. змагання Риму за владу в тодішньому відомому
світі. Вони закінчилися для центральної Европи саме на переломі нової і
старої ери, при чому переможцем вийшов Рим із своїми славнозвісними ле-
гіонами. Цим був покладений кінець кельтійській політично-купецькій екс-
пансії, і після організації нових римських провінцій здобуто нові терени
збуту для римського промислу й торгівлі. Впливи клясичної і провінційно-
римської культури поширилися до найдальших закутків новоздобутих земель
та близьких і дальших сумежних країв. Вони вирівнювали поволі культурні
різниці у “варварській” центральній Европі, краще як попередні впливи
південних культур, і захоплені ними народи радо засвоювали імпортовані
римські вироби, зокрема в ділянці узброєння. На початку І ст. по Хр. цей
процес на загал був уже готовий. Тоді й Україна дістала деяку відбитку
провінційно-римської культури, наслідком пожвавлення торгівлі із сусідні-
ми римськими провінціями - Дакією в Семигороді й Долішньою Мезією на
нижньому Дунаї - і зайнятими Римом грецькими причорноморськими містами
Ольвією та Хараксом. Ся відбитка виразнішою була на західніх українських
землях, і тому перші чотири століття по Хр. дістали там в археології назву
римської доби. На центральних і східніх українських землях слабкі впливи
римської культури помітні передусім у Причорномор'ї, де час їх тривання
совєтські археологи називають римським періодом у житті тамошніх антич-
них міст. Тому перші століття по Хр. - це радше сарматська доба в Подні-
пров’ї та на Лівобережжі, а на всіх українських землях сармато-римська
доба. До грецьких історичних джерел долучилися тепер римські (Пліній,
Таціт, Овідій) і їхні відомості, доповнені археологічними дослідженнями,
допомагають роз’яснювати ті ранньоісторичні часи України під оглядом істо-
рично-політичним, етнічним і культурним. Тут також можна вперше конкре-
тно говорити про праслов’янські племена.
457
Подніпров’я.
Нащадки давніх автохтонних хліборобських племен на переломі ери
і в перших сторіччях по Хр. далі заселяли Подніпров’я з центром на Київ-
щині. їхні селища, виявлені тільки в 1950-их рр., розташовані здебільша
на високих берегах рік і, як правило, забезпечені з двох або й трьох сторін
високими стрімкими схилами. Добрим прикладом може бути поселення на
Пилипенковій горі в Каневі,1 * де розкопано залишки наземних хат-ліп-
лянок із стінами, плетеними з хмизу-лози і обмащеними глиною. Вони до-
волі великі (одна з них займала близько 36 кв. м.), розташовані двома ря-
дами вздовж вулиці, на віддалі яких 10 м. одна від одної. Подібні поселен-
ня виявлено і в інших '.місцевостях, у самому К и є в і, на горі Киселівці,’ і
на південь від нього в сс. Бортничах (Бориспіль), Великих Дми-
тровичах (Обухів), Пирогові (Святошин),3 4 * Сахнівці (Корсунь-
Шевченківського р-ну),‘ а також у Прип’ятському Поліссі.6
Краще відомі і раніше виявлені розлогі могильники без насипів,
величина яких вказує на те, що населення перебувало тут довгий час на
одному місці, вело осілий спосіб життя. На поверхні землі вони нічим не по-
мітні, і тому перший їх дослідник В. Хвойка назвав їх “полями поховань”.
Найраніші з них (II ст. до Хр. -- II ст. по Хр.) виявили й досліджували
В. Хвойко," І. Самойловський,7 В. Петров8 та Е. Махно’ в Зарубинцях,
Переяслав-Хмельницького р-ну, і в К орчу ватом у на Київщині. З них
повніше вивчений Корчуватський могильник, розташований у південній око-
лиці Києва і досліджуваний в 1940-1946 рр. З розкопаних там І. Самойлов-
ським 103 поховань 80 було тілопальних (одні в урнах, інші просто в негли-
боких ямках у землі), в кістякових здебільша були самі черепи. Виявлено
також кілька урн без перепалених кісток. Були це, мабуть, кенотафи, пос-
тавлені в пам’ять осіб, що померли далеко від свого селища. В могильни-
ку переважали поодинокі поховання, одначе були й паристі, і навіть окремі
групові поховання.
1 В. А. Богусевич, Канівська археологічна експедиція, АП, ПІ, 1952.
а Розкопки в Києві на горі Кисілівці в 1940 р., Археологія, І, 1947.
3 Е. Махио, Розкопки пам'яток культури "полів поховань" в селах Пирогові та
Великих Дмитровичах, АП, V, 1955, 190, її ж, Раакопки зарубннецких поселений в
Киевском Прнднепровье в 1950 г., МИА, 70, 1957.
4 Розкопи В. Довженка і Н. Пінки в 1949 р.
6 Ю. В. Кухаренко, Некоторьіе нтогн археологического изучения Припятского
Полесья, КСИА, 7, 1957.
’ Поля погребеннй в Среднем Прнднепровье, ЗИРАО, XII, 1901, вьш. 1-2;
Р. кеіпеске, Маіпгег 2еіІзсЬгіН, І, 1906, 42; М. ЕЬегІ, КеаІІехікоп Дег Уог£Є8сЬісЬіе,
XIII, 112.
І. Самойловський, Корчоватськнй могильник, Археологія, І, К. 1947, його ж,
Корчоватовский могильник, МИА, 70, 1957.
8 В. П. Петров, Зарубннецкнй могильник по матерналам раскопок В. В. Хвойки
в 1899 г., МИА, 70, 1957.
’ Е. Махно, Корчеватовские памятникн в Среднем Поднепровье, КСИА, 2,
1953,- її ж, Раскопки зарубинецкнх поселений в Киевском Прнднепровье в 1950 г.,
МИА, 70, 1957; Е. Махио - И. Самойловский, Зарубинецкие памятникн в лесном По-
днепровье (Матернальї к археологической карте), МИА, 70, 1957.
458
Інвентар Корчуватського могильника, крім попільниць, складався з
решток їжі, прикрас і інших дарів, покладених у могили. Кераміка була ліп-
на двох типів - лощена з чорною поверхнею і рапава, грубостінна (кухон-
ний посуд) червонявого або сіруватого кольору. Більше було посудин пер-
шого типу, іноді прикрашених наліпленими півмісяцями, зверненими ріжка-
ми вниз. Крім них трапилося доволі багато. кісток свійських тварин, а далі
бронзові й залізні фібулі та інші дрібні прикраси й предмети хатнього вжитку.
Наступний етап історичного і культурного розвитку ранньо-слов’ян-
ських племен Подніпров’я представлений - можна прийняти - поселеннями
і приналежними до них “полями поховань” черняхівського типу
(назва від с. Черняхова на Київщині), що генетично пов’язані з зару-
бинецько-корчуватівськими пам'ятками. Досліджували їх В. Хвойко,” М.
Брайчевський,11 Е. Махно,12 Е. Симинович,13 * 15 * * 18також В. Гончаров,” І. Луцкевич,13
І. Л я п у ш к і н,‘“ І. С а м о й л о в с ь к и й,ІТ М. Ти хан ова” і багато інших.
Тут слід пригадати, що назва “культура полів поховань” (полей по-
гребений) була створена первісно для придніпрянських тілопальних погре-
бищ без могильних насипів початку І тисячоріччя по Хр. і опісля неправиль-
но поширена совєтськими археологами на всі одночасні з ними тілопальні
могильники цілої Европи. Тому непорозуміння вносить тут твердження А. П.
Смирнова, що культура похоронних урн - явище складне й суперечливе.
Пам’ятки її розкидано на широких просторах Европи і зустрічаються, так
10 В. В. Хвойно, Поля погребеннй в среднем Прнднепровье, ЗИРАО, ХП, 1901,
вьш. 1-2 і окремою відбнткою; його ж, Древнне обнтателн среднего Прндиепро-
вья„ ТАС, XII, 1902, І.
“ М. Брайчевский, Осиовньїе вопросьі археологнческого нзучеиня аитов (куль-
тура полей погребеннй), Докладьі VI научной коифереицни Института Археологии
АН УРСР, К. 1953; його ж, Про етнічну приналежність черияхівської культури, Ар-
хеологія, X, К. 1957.
12 Е. Махио, Памятиики культурьі полей погребеннй в междуречье Рос-Тетерев,
К. 1949; її ж, Вивчення культури полів поховань, Археологія, І, 1947; її ж, Пам'ятки
культури полів поховань черняхівського типу, Археологія, IV, 1955; її ж. Поселення
культури "полів поховань" иа північно-західному Правобережжі (розкопи 1945 -
1946 рр.), АП, І, 1949.
” Е. Симоиович, Про культуру полів поховань на Поділлі, Археологія, V, 1951;
його ж, Памятннки черияховской культурьі иа ннжием Диепре, КСИА, 4, 1955;
його ж, Памятники черияховской культури степного Подиепровья, СА, XXIV, 1955,
282 - 316; його ж, Пам'ятки черияхівської культури Нижнього Побожжя, Археоло-
гія, X, 1957.
“ В. Гончаров, Могильник культури полей погребеннй у г. Переяслава-Хмель-
ннцкого, КСИА, 4, 1956.
15 І. Луцкевич, Матеріали до карти поширення пам'яток культури полів по-
ховань на території Харківської області, Археологія, II, 1948.
” И. Ляпушкии, Памятиики культури полей погребеннй Левобережья Диепра,
КСИИМК, XXXIII, 1950; його ж, Памятникн культури "полей погребеннй" первой
половини І тьісячелетня н. з. днепровского лесостепиого Левобережья, СА, XIII, 1950.
11 І. Самойловський, Пам'ятки культури полів поховань у Києві, Археологія,
VII, 1952.
18 М. Тихаиова, Раскопки поселення первьіх веков и. з. в Луке-Врублевецкой,
КСИИМК, XXVII, 1949; її ж, Поселение культури полей погребеннй в Луке-Врубле-
459
на сході, як на заході.18 Під культурою загально розуміється не тільки одно
її явище - тут похоронний обряд, а всі її явища, передусім матеріальні: жит-
лове будівництво, господарське знаряддя, особисті прикраси, кераміка з її
прикметними формами, орнаментом тощо, які виступають разом. Тут цього
немає, і тому “культура похоронних урн” А. II. Смирнова - це не одна “куль-
тура полів поховань”, а багато різних культур, які 'мали загальноприйнятий
у перших сторіччях по Хр. звичай спалювати покійників і ховати їх на по-
гребищах без могильних насипів. Звідтіля і його “складне суперечне явище”.
Поселень черняхівського типу відомо вже понад 600 на землях Укра-
їни, що вказує на густу залюдненість краю як на ті часи, одначе тільки час-
тина з них була археологічно досліджувана. Важливіші з них виявлено біля
сс. Ж у к о в е ц ь на Київщині,* 20 - Привільного21 і Микіл ьськог о22 * *
над долішнім Дніпром, Л е с ь к і в на Черкащині2’ та І в а н к і в ц і в над се-
реднім Дністром.
Племена з культурою черняхівського типу вибирали на свої поселен-
ня низькі, положисті береги рік та ярів-балок і не укріплювали їх валами і
ровами. їхні житла були спершу заглиблені в землю і мали вогнище на під-
вищенні, пізніше будували вони наземні хати-ліплянки, які в Жуківцях, Обу-
ХІ'ВСЬКОГО р-ну, були розміщені в двох і трьох рядах уздовж схилу. Від них
збереглися великі розвали обгорілої обмазки стін з круглими відбитками
хмизу, ямки від стовпів, які підтримували стіни її покрівлю, залишки відкри-
тих вогнищ і невеликих глинобитних печей та численний побутовий інвен-
тар. Це в першу чергу уламки глиняного, ліпного і кружального посуду.
Перший з них грубої роботи і бідний формами. Тепер поступово витискає-
ться майстерно виробленим кружальним посудом, в якому також виділяють-
ся вже два сорти. Один з них кращий, столовий посуд сірого або чорного
кольору, старанно вироблений з відмуленої глини, з добре лощеною поверх-
нею, прикрашений лініями у вигляді сітки або хвилі. Другий сорт гірший,
кухонний, виготовлений із глини з домішкою грубого піску і товченого квар-
цу. Перед випалом його часто обкачували ще в піску або обмазували гли-
ною, змішаною з піском, при чому пісок краще розпікався як глина і довше
гримав тепло. Горщики вкриті часто відтисками нігтів, защипамн і сторчо-
вими невпорядкованими нарізами. Зрідка подивується орнамент, прикмет-
ний для пізнішої, вже ранньосередньовічної кераміки.
Окрему групу посуду становлять корчаги на збіжжя, які досягають
іноді великих розмірів.
вецкой, Хмельиицкой области, КСИА, 4, 1955,- її ж, Локальньїе вариантьі черняхов-
ской культури, СА, 1957, кн. 4.
10 А. П. Смнрнов, К вопросу об истоках Приазовской Руси, СА, 1958, кн. 2, 270.
20 Е. Махио, Поселення культури "полів поховань" на північно-західному Пра-
вобережжі (розкопки 1945 - 1946 рр.), АП, І, 1949.
Ю. В. Кухаренко, Поселение н могильник полей погребеннй в селе Приволь-
ном (по матерналам Днепростроевской археологической зкспедиции), СА, ХХП, 1955.
22 А. Т. Брайчевська, Поселення черняхівського типу в с. Микольське на Дні-
прі, АП, V, 1955, 86-92.
22 А. Брайчевская - М. Брайчевский, Раскопки в с. Лески на Днепре, КСИА, 8, 1959.
460
З металевих виробів подивується на поселеннях черняхівського типу
хліборобське знаряддя, інструменти обробляти дерево та інші предмети хат-
нього вжитку. Нерідко зустрічаються при розкопах предмети особистого
користування, як кістяні гребінці з півкруглою орнаментованою спинкою,
щипчики виривати волоски, фібулі, пряжки, дармовиси і намистини різної
форми та кольору. Нарешті до інвентаря черняхівських поселень належать
ще гострильні камені, уламки жорен, глиняні пряслички та тягарці до ткаць-
ких кросен.2' Звичайно є поміж тим багато тваринних кісток. На поселенні в
с. Ж у к і в ц я х знайдено залізне вістря до списа.
Житла на поселенні біля с. Привільного, Верхньохортицького
р-ну, Запорізької области, досліджувані в 1929 р. Дніпрельстанівською екс-
педицією під керуванням М. Міллера, були трохи заглиблені в землю і мали
по два приміщення, сполучені переходом. Долівка в них була вимащена гли-
ною, в кожній ліплянці-хаті була глинобитна піч. Житла загинули від пожежі,
бо в їх руїнах виявлено багато обгорілого дерева.
Півземлянкові житла і господарські ями біля них виявлено також на
поселенні біля с. М и к і л ь с ь к о г о, Солонянського р-ну, Дніпропетров-
ської области, біля с. Л е с ь к і в, Черкаського р ну, і а біля с Л у к и В р у б-
лівецької, над середнім Дністром. В останній з названих місцевостей
розкопано також залишки наземних хат з печами і вогнищами, викладеними
камінням, і печі з кам’яних плит поза межами жител.
М о г и л ь н и к н черняхівського типу відомі також з багатьох міс-
цевостей Подніпров’я і Подністров’я. Вони тілопальні і кістякові. Первісним
похоронним обрядом у людности з культурою черняхівського типу було
майже загально тоді прийняте тілопалення, при чому перепалені кістки по-
кійників зісипалося в урну або згорталось на купку і урною прикривалось.
Звичай ховати неспалених покійників принесли сюди сар.мати, які клали їх
головами на північ.25 * 27
Пізніше під сарматським впливом у ІІ-ІУ ст. трупокладення починає
брати верх над тілопаленням, і тоді перепалені кістки вже просто зсипають
в яму, часто з перепаленими вогнем уламками горщиків. У пізніх черняхів-
ських похованнях покійники лежать головами на захід, майже без ніякого
виряду і значно глибше, як у раніших похованнях. У самому Черняхові В.
Хвойка розкопав близько 250 поховань ІІІ-ІУ ст. В них виявлено у значній
кількості глиняний посуд (урни та посуд з їжею) того самого типу, що й на
поселеннях, і багато золотарських прикрас.“ Аналогічний черняхівському
за характером інвентаря могильник досліджував П. Смоличів (1926) у с.
М а с л о в і , Златопільського р-ну, на Черкащині. В ньому знайдено улам-
ки скляного девізного посуду і того ж походження скляні намистини, брон-
зові фібулі й пряжки." Довізшій скляний посуд, а з ним і золоті бляшки до
21 М. Брайчевський, Черняхівська культура, Нариси, 352 - 353.
23 Г. Б. Федоров, О двух обрядах погребения черняховской культури, СА, 1958,
Кн. З, 143.
20 В. Хвойка, Поля погребєний, як вище.
27 П. І. Смолічев, Археологічні досліди в околицях містечка Златополя на
Черкащині року 1926, Коротке звідомлення ВУАК за 1926, К. 1927, 154 - 166; його ж.
Новіші розкопки пам'яток доби римських впливів на території України, Хроніка
археології та мистецтва, ч. 2, К. 1930.
461
одягу знайдено також на терені .могильника біля с. К а н т е м и р і в к и, Чу-
тівського р-ну, Полтавської области, що його досліджував М. Рудинський
(1924)'” і Е. Махно (1948)/’" В орнаментиці тамошнього кружального посу-
ду треба відзначити подвійні волюти, виконані зубчатим коліщатком, і окре-
мі штампи-печатки, наприклад коло з вписаним хрестом. Своєю формою де-
які посудини нагадують уже прикметні для ранньої доби горщики в формі
ваз. Похоронним обрядом Кантемирівський могильник відрізняється від одно-
часних могильників на Київщині. М. Рудинський виявив на ньому два кістя-
кові поховання в ямах з підбоя.ми-катакомбами, з прикметним інвентарем
черняхівського типу. На них, як на кількох інших похованнях, були великі
могильні насипи.28 * 30 31’
В околиці м. Переяслава - Хмельницького на Київщині
В. Гончаров” та Е. Махно,32 досліджуючи в рр. 1952-1954 могильник черня-
хівського типу, виявили 21 тілопальне поховання, 19 кістякових і 2 кенота-
фи, при чому всі тілопальні поховання були ямні, не попільницеві. Серед ба-
гатіших поховань одно, в дуже глибокій (3.5 м.) ямі, мало такий могильний
виряд: глиняний посуд, скляну чашу, кістяний гребінь, частини золотої пар-
чі, бронзову фібулю-застібку, залізні остроги, вістря до стріли, ніж, буршти-
нові намистини, а також скляні шахові фігурки. їх було 22, 11 білих
і 11 чорних у вигляді опуклих зверху півкулястих кружалець коло 1 см. в по-
перечнику. Вони лежали у дерев’янім пуделку, від якого збереглися тільки
сліди дерева, бронзові скоби від окуття і дужка від покришки. Ця знахідка
важлива тим, що вказує на існування гри в шахи на Київщині ще в перших
сторіччях по Хр. (могильник датується ІІ-ІУ ст.), тоді як найдавніші істо-
ричні відомості про цю гру подав перський поет Фірдоусі в своїй “Книзі
царів” на початку XI ст.
У Басарабії, на терені Молдавської РСР, виявлено вже сотні селиш
і 12 могильників з культурою черняхівського типу, всі з двояким, тілопаль-
ним і трупокладним похоронним обрядом. Цікаве те, що всі поховання бойо-
виків із залізними частинами щитів були тілопальні. Вони, мабуть, належали
місцевим гетам. Крім них жили тут сармати, які зберегли свій похоронний
обряд - скорчені кістяки в катакомбах, а також римляни й готи. Могильний,
іноді досить багатий виряд добре характеризує матеріальну культуру насе-
лення на просторах сучасної Молдавії в ІІ-У ст.
На краю могильників є звичайно кілька ям, виповнених побитими
горщиками із слідами варення, кістками тварин, вугіллям і попелом. Це, оче-
видно, залишки похоронних ритуальних тризн, закопані у приготовлених
спеціально для того ямах.”
28 М. Рудинський, Кантемирівські могили римської доби, Записки ВУАК, І,
1931, 127 - 155.
“ Е. Махио, Кантемирівське поселення та могильник культури полів поховань,
АП, III, 1952.
30 М. Рудинський, як вище, рис. З і 9 на стор. 139.
31 В. Гончаров, Могильник культурьі полей погребеннй у г. Переяслава-Хмель-
ницкого, КСИА, 4, 1955.
32 В. К. Гончаров - Е. В. Махио, Могильник черняхівського типу біля Переяслава-
Хмельннцького, Археологія XI, 1957.
“ Г. Б. Федоров, як вище, 235 - 236.
462
Кераміка черняхівського типу з могильника у Переяславі-Хмельницькім.
(за В. Гончаровом)
Для хронології культури черняхівського типу важливе те, шо під час
розкопування могильника такого типу в с. Ромашках, Рокитнянського
р-ну, Київської области, знайдено кілька бронзових фібуль, прикрашених
виїмчастим емаллем, датованих У-УІ ст.а<
Пам’ятки черняхівського типу приписується загально антам - ве-
ликій групі східньослов’янських, праукраїнських племен, добре відомих ан-
тичним історикам. А. Поґодін знайшов ім’я антів, як чоловіче ім’я, на декіль-
кох написах - одному грецькому, III ст. в ГІ а н т і к а п е ю, з часів правління
боспорського царя Тейрана, і кількох латинських з Угорщини.”
Основні відомості про антів подані в творах візантійських істориків
VI-VII ст., зокрема в готського історика Йордана, який жив в VI ст. у Візан-
84 М. Бранчевськин, Черняхівська культура, Нариси, 324.
” А. Погодии, Зпиграфическіе слєдьі славянства, Сборник статей по археологіи
и зтнограшіи, СПетерб. 1902, 163.
463
тії,3” і в Прокопів Кесарійського, цей останній говорить про незчисленні пле-
мена антів (етне та Антон а.метра).”
У південній Україні в перших сторіччях по Хр. доживали свого віку
рештки скитських кочових племен, які тепер уже повністю пере-
йшли на осілий, хліборобський спосіб життя. їхня столиця Н е а п і л ь в Кри-
му, заснована наприкінці IV ст. до Хр., пережила кілька періодів свого бур-
хливого розвитку і, зазнавши від сарматів багатьох нападів та руйнувань,
припинила своє існування в І1І-ІУ ст. по Хр. В той час перестала існувати
також цікава група скитських городищ, відкритих П. Шульцом у 1934-35
рр. на західньому узбережжі Криму біля сіл Д ж а н-Б аба, Тарпанчі,
К у л ь ч у к а, Б е л я у с а, Полівки, Я й р ч і і Кара - Т о б е. Всі вони,
за виїмком останнього, мали круглу форму і були обведені мурами з нете-
саного каменю. Найбільше з них, Кульчукське городище можна, мабуть,
утотожнювати з скито-сарматським містом Т а м і р а к о ю, зазначеним на
карті Птолемея. Кераміка цих городищ ліпна і кружальна.3’
На правому березі долішнього Дніпра є десять невеликих городищ
біля сс. П о н я т і в к и, Т я г и н к и, Козацького, В е р б і в к и, Мило во-
г о, К а ч к а р і в к и, Г а н н і в к и, Г а в р и л і в к и, Золотої Балки,
радгоспу “Червоний М а я к”, і на лівому березі чотири городища - бі-
ля сс. Любимівки, Горностаївки, Великої Лепетихи
і Великої 3 н а м’ я н к и. Вони добре укріплені мурами і мають окремо
укріплений акропіль. Розкопи на п’ятьох з них, описані вище, виявили, що
вони теж існували ще в перших сторіччях по Хр. і припинили своє існуван-
ня в ІІІ-іУст., майже одночасно із скитським царством в Криму наслідком
навали нових войовничих племен у добі великого переселення народів.
Багато поселень ІІ-ІУ ст. є в степовій полосі України - на Богу, Ін-
гульці, Дніпрі та вздоівж побережжя Чорного Моря від Одеси до Бозького
лиману. Одночасні з ними і дуже близькі за керамічними матеріялами є лі-
состепні поселення черняхівської культури.
В цих степових поселеннях виділяються дві окремі групи. Одна з
них, з легкими наземними хатами-ліплянками, повязується з прибулим на-
селенням, друга, з кам’яною архітектурою, - з місцевим населенням. Обі ті
групи перестають існувати в IV ст., понищені гунами.
Кераміка на цих поселеннях вже майже вся сіроглиняна, точена на
гончарському колі. За якістю виготовлення^ ній помітні два роди: грубі гор-
щики з кварцовим піском в глині та миски й дзбанки-ковшуни з добре від-
чищеної сірої глини, з лощеною поверхнею. Орнамент на них з лощених
ліній, відтисків зубчатого штампу та концентричних кіл.* 30
Сарматські памятки. Для визначення місць перебування сар-
матів у перших сторіччях по Хр. в Україні особливо цінним джерелом є опис
30 Сеііса, 34, 35.
37 Веііит Соїіеит, IV, 4 (Прокопий из Кесарнн, Война с готами, 1950, вид.
АН СССР).
” П. Н. Шульц, О работах Евпаторийской зкспедиции, СА, ПІ, 1937, 253; Архео-
логическне исследования в РСФСР, 1934 - 1936 гг., М.-Л. 1941, 270 - 271.
30 Н. Г. Елагииа - Н. Н. Погребова, Археологическая разведка по берегам .Ингу-
ла, КСИИМК, 77, 1959, 31 - 34.
464
КАРТА XIV.
ПАМ’ЯТКИ КУЛЬТУРИ ПОЛІВ ПОХОВАНЬ
Важливіші місцевості: 1 — Чєрняхів; 2 — Жуківці; 3 — Ромашки; 4 — Дідівщина;
5 — Ягнятнн; 6 — Бистрин; 7 — Райки; 8 — Пражів,- 9 — Масловв; 10 — Лепесів-
ка,- 11 — Городище,- 12 — Олевськ; 13 — Вікнини Великі; 14 — КостянецЬ; 15 ---
Дерев'яне; 16 — Волиця Страклівська; 17 — Неслухів,- 18 — Данилова Балка;
19 — Сабатинівка,- 20 — Ново-Олександрівка; 21 — Микольське; 22 — Башмачка;
23 — Єрківці; 24 — Переяслав-Хмельницький; 25 — Коровиці; 26 — Гурбинці,
27 — Лохвиця; 28 — Писарівна; 29 — Пересічне; ЗО — Лукашівка; 31 — Будешти;
32 — Лука Врублівецька; 33 — Турія; 34 — Кут,- 35 — Грушівка; 36 — Кам'янка;
37 — Гаврилівна; 38 — Теребовля; 39 — Блищанка; 40 — Жовтанці; 41 — Че-
репин; 42 — Іза,- 43 — Котятичі-Голинь; 44 — Городниця; 45 — Перерісль.
Сарматії Плінія (І ст. по Хр.),'" зроблений на основі карти Аґріппи (І ст. до
Хр.) і доповнений Помпонієм Мелою." Не менш цінним географічним дже-
релом є карти Клавдія Птолемея. Замість давньої назви “Скитія” ці автори
вводять нову назву “Сарматія”, одначе в багато ширшому географічному
значені.
Географічна праця Клавдія Птолемея, александрійського географа,
астронома і математика II ст. по Хр. п. н. Сіаидіи Ріоіетаіи яео#гарІііке ИірЬе-
£Є8І8 збереглася в кількох кодексах-копіях, з яких більшість ПОХОДИТЬ з XIV-
XV ст. До них подані три роди карт: 1) карта світу, 2) чотири карти кон-
тинентів і 3) 26 малих детальних карт/' На тих картах “Сарматія” простяга-
ється від Висли на заході і Балтійського моря на півночі по Волгу й Каспій-
Західия частина Сарматії иа карті Птолемея, ватопедського рукопису,
(за Л. Нідерлем)
“ РІіпімк, Нівіогіа паіигаїів.
“ Ротропіиа Меіа, римський письменник пол. І ст. по Хр., автор географії Ое
сйогоетайа, ІіЬгі ПІ.
“ Тисіеег, Коше Марв аііаскей іо Ріоіету’в Сео£гарЬу, Неівіпкі, 1926.
ЗО 465
ське озеро на сході та Малі Карпати, північний Семигород-Дакію і Чорне
море на півдні. В іих широких границях Пто.іемей ділить “Сарматію” на
європейську і азійську, розмежовані Озівським морем і Доном. За тією кар-
тою вздовж західнього берега Озівського моря жили язиги й роксоляни, иа
північ від них, ближче Танаїсу-Дону - алани, на Угорщині між Дунаєм і
Тисою - язиги-метанасти.” Очевидно, в “Сарматії”, і то не в усій, сармати
були тільки окупантською верхівкою, а корінна маса місцевої людности
була праслов’янською.
Передовим загоном, який очолив рух сарматських племен на пере-
ломі ери, були язиги. Вони мали прекрасну кінноту і нераз воювали з
римлянами, які вважали їх за серйозних противників. Римський історик Та-
цит каже: коли вони з’являються кінними загонами, навряд чи який стрій
може чинити їм опір (І, 79). Близько кінця II ст. до Хр. Страбон вміщував їх
на схід від долішнього Дунаю, а Овідій бачив їх на початку І ст. по Хр. на
берегах Істру-Дунаю, коли вони на своїх прудких конях переправлялись
“по твердому хребті скутої кригою ріки.” Ближче середини І ст. по Хр., як
повідомляє Пліній, язиги оселилися вже В ДОЛИНІ р. Тиси, “між Дунаєм і
Гірканським хребтом, до Паннонських стоянок в Карнунті і до ланів та рів-
нин германців, що жили там в сусідстві”. Там вони дістали назву “метана-
стів”, тобто переселенців.” їхні поховання з ІІ-ІУ ст. досліджують тепер
мадярські археологи. В одному з них, з III ст. по Хр., розкопаному біля
Тазг - АІзо - Згепі; - Субг^у, під могильним насипом знайдено дерев’яну
“хату померлого”, побудовану за скитським звичаєм з грубих колод. У ній
лежав сарматський князь із своїми скарбами, погребним возом та кіньми.
В трьох інших сумежних могилах були його дружинники: в одній чотири
бойовики з відтятими головами, в другій бойовик із щитом, а у третій
два бойовики.'" Великі сарматські могильники виявлено в околиці Дебречи-
ну, біля Кечкемету, і в комітатах Чонград, Торонталь, Бекеш, і Сольнок."
Слідом за язигами вступили в Причорноморя роксолани, які
стали союзниками кримських скитів у їхній боротьбі проти боспорського
царя Мітрідата VI Евпатора. їхній рух в напрямі долішнього Дунаю спини-
ли були на деякий час гети, які в 62-му р. до Хр. напали на Ольвію, одначе
в половині І ст. по Хр. роксолани займали вже простори між Дніпром та Ду-
наєм і непокоїли провінцію Мезію в Добруджі. В писаних джерелах згаду-
ється їх в останнє у ПІ-ІУ ст.
Найпізніше з усіх сарматських племен у половині І ст. по Хр. прийшли
з Азії в Україну алани, які зайняли спершу Приозівя й Підкавказзя. В II
ст. вони обєдналися в могутній союз племен, створили сильну військову
організацію і зайняли панівне становище серед інших сарматських племен.
За словами Амміяна Марцеліна, “вони постійними перемогами знесилили
“ Ь. Міесіегіе, 88, І, 1925, 342-435 і карта Птолемеєвої європейської Сарматії.
“ Р. Оуісііив Иаво, Ерізіиіае ех Ропіо, 1, 2; IV, 7 (ВДИ, 1949, кн. І, 235-236,
240); С. В. Кьісилев, Древная нстория южной Снбири, 1951, 321.
43 С. Ріоіетаіов, VII, 10, 2 (ВДИ, 1948, кн. 2, 256).
“ АЕ, 1901, 120; А. АНоІсіі, Пег ІТпіег§ап§ Оег Кбтегйеггзсйай іп Раппопіеп.
II, 1926, 7; АЕ, 41, 1927, 138.
47 М. Ко$1оу*сєу*, ЗкуіЬіеп ипсі Возроги», І, 1931, 498-499.
466
сусідні народи і поширили на них назву своєї людности”.* 4" Частина їх за-
лишилась на місці і стала предками літописних ясів і сучасного кавказького
племени осетинів, а друга частина перейшла в Подунав’я і брала там участь
в маркоманських війнах.4'
Пам'ятки сарматських племен: 1 — Гиипівська, Кобякове, 2 — Новочеркаськ, 3 —
Воронцівка, 4 — Нижня Дуванка, Сватове, 5 — Нещеретове, Старобільськ, і — Буна-
кове, Балаклія, Роздільне; 7 — Мечебнлове, Сулнмівка, 8 — Слов'янськ, Черевківка,
Перелесие, 9 — Радіонівка, Переїзне, Піски, 10 — Таганрог, 11 — долина р. Кальміюсу
і Калки, 12 — Мелітопіль, Ново-Пнлнпівка, Аккермань, 13 — Долина; 14 — Великий
Токмак; 15 — Лнхачівка, 16 — Кантемнрівка, 17 — Богодарівка, 18 — Нове Запоріжжя,
19 — Ново-Грнгорівка; 20 — Кам'янка, 21 — Кам'янка Дніпровська, 22 — Велика
Лепетиха; 23 — Горностаївка, 24 — Любнмівка, 25 — Цюрупинськ, Козачі Лагері,
Раденськ, 26 — Великі Копані, Малі Копані; 27 — Усть-Кам'янка, Мар’янське, Грушівка;
28 — Золота Балка, Гаврилівна, 29 — Ганиівка, Сабліківка, Мнлове, ЗО — Червоний
Маяк, Вербівка, Бернслав, 31 — Козацьке, Тягннка,, Понятівка, 32 — Білозерна; 33 —
Ружнчеве, 34 — Кривий Ріг, 35 — Коротяк, 36 — Нова Петрівка; 37 — Трояки, 38 —
Миколаїв, 39 — Парутнне, Козирка, Пітухівка; 40 — Іллінка, Киселеве, 41 — Коблеве,
Кошари, 42 — Суклея, Слободзея, 43 — Чобручі; 44 — Пуркарі; 45 — Шаболат,
Каторга, 46 — Гороховатка, Краснопілка, Кагарлик; 47 — Ємчнха, Канів, 48 — Лнпо-
вець, Карапннй, 49 — Звеннгородка, 50 — Райгород, Яблунівка, Журівка, 51 —
Запевни, Сміла; 52 — Тенетника, Стара Осота, Цвітне.
(за М. Вязьмітіиою)
Аттіапиь Магсеїіпоб, XXI, 2, 13 (ВДИ, 1949, кн. З, 303).
4“ Ю. Кулаковскій, Алаиьі по сведеніям класснческнх н внзантійских пнсате-
лей, К. 1899.
467
За античними джерелами сармаїи в основній своїй масі були кочо-
виками-скотарями. “Вони йдуть за своїми стадами - пише римський історик
Страбон - вибираючи завжди місця з добрими пасовищами.... коні тут дріб-
ні, а вівці великі”. В деяких околицях, особливо на Дону, Кубанщині і в При-
озівю вони займалися також хліборобством і товарообміном. Предметом ви-
возу були головно зерно і солона риба, які йшли для римських легіонів на
південних берегах Чорного Моря і в Малій Азії. На берегах Озівського Мо-
ря, каже Страбон, була безліч пунктів для засолювання риби. Крім того сар-
мати займалися також полюванням, в якому брали участь також жінки .
Житла сарматів, описані Страбоном на переломі ери, нічим не різни-
лися від скитських. У кочових сарматів були вози-кибитки, у напівосілих
хліборобів повстяні шатра, якими вони під час походу на інше місце вкри-
вали свої вози. Зображення такого житла, до якого підїздить вершник, знай-
дено серед фресок одної з керченських катакомб - у похованні Антестерія з
І ст. по Хр.
Фізичний вигляд сарматів римської доби, їхній одяг і узброєння добре
відомі з опису античних авторів, різьб, фресок та інших пам’яток. Овідій,
описуючи юрбу узброєних сарматів, що снувалися вулицями м. Томі (тепер
Констанца), відзначав їх лютий вигляд, бородаті обличчя, довге волосся,яке
вони ніколи не стригли.™ Доповнює цей опис аланів римський історик з Антіохії
кінця IV ст., Амміян Марцелін. Майже всі вони, - каже він, - високі на зріст
і гарні, з помірно білявим волоссям; вони наганяють жах грізним поглядом
своїх очей, дуже рухливі завдяки легкості узброєння.51 *
Чоловіки вдягали, як і перси, широкі штани, і ввесь їхній одяг був
широкий, фалдистий. Звичайною застібкою чоловічого і жіночого одягу на
рамені або на грудях були фібулі кількох типів - круглі або овальні, інші у
вигляді подвійної шпильки пізньолатенського або місцевого (з підвязаною
ніжкою) походження.
Жіночий одяг менше відомий. Очевидно, це була довга сорочка, об-
шита на рукавах, внизу, іноді й біля пояса дрібними голубими або зеленими
намистинами, в багатших - дрібними позолоченими бляшками, звичайно гео-
метричної форми. Голова була вкрита хустиною, яка спадала на плечі і була
по краях теж обшита. У басейні північного Дінця виявлено в могилах залиш-
ки вовняної тканини з спіральним орнаментом золотою ниткою та шовко-
вої тканини малинового кольору, обшитої золотими бляшками, На м’яке жі-
ноче взуття нашивано коралики й золоті бляшки.
Дуже різноманітні були жіночі золотарські прикраси: діядеми, чільця,
намиста, шийні гривні, ковтки, завушниці, браслети, перстені, медальйони,
амулети та ін. Коралики в намистах були з бурштину, агату, півшляхетного
каміння, єгіпетської голубої пасти та позолоченого й різнокольорового
скла. Великою різноманітністю відзначалися також дармовиси і пронизки з
єгіпетської пасти у вигляді гілок винограду, скарабеїв, фігурок і символіч-
них знаків. Подивуються також коралеві намистини середземноморського
та індійського походження.53
“ Р. ОуісНої N850, ТгіаііНае, V, 7 (ВДИ, 1949, кн. І, 234).
51 Аттіапи5 Магсеїіпиа, XXX, 2, 21 (ВДИ, 1949, кн. З, 304 -305).
53 В. Вязьмітіна, Сарматські племена, господарство і побут, Нариси, 230-231.
468
Своїм узброєнням сармати не багато різнилися від скитів. їх кіннота
мала довгі панцирі із залізних або рогових лусок. Історик Навзаній (II ст.)
розповідає, то сармати, за недостачею заліза, дуже майстерно виробляли
свої панцирі з плиток, нарізаних із кінських копит, і з тієї ж. причини виго-
товляли кістяні вістря до списів та стріл. Точний опис одного такого панци-
ра із святині Асклепія в Атенах зробив Павзаній (І, 21, 1).
Майже повний перелік сарматського узброєння дає Страбон: “вони
носять шоломи і панцирі з сирової бичачої шкіри і сплетені з лози щити, а
зачіпною зброєю служать їм списи, лук і меч”.и В історичних спогадах рим-
ського письменника 1 ст. Валерія Флякка, автора праці Еасіогит еі сіісїо-
гит тетогаЬіІіит ІіЬгі IX6’ згадується серед узброєннх загонів різних
народів і “сармат, що кидає величезного списа”. Зображення сарматських
вояків перших сторіч по Хр., і піхотинців, збереглися на тріюмфальному
стовпі Траяна на форумі м. Риму,” на тріюмфальній арці Валерія в Салоні-
ках," на стінах катакомби, розкопаної в Керчі 1872 р.,” на мурованій плиті
з рельєфним зображенням Тріфона з Танаїсу,* 64 65 * * 68 на ритоні з Кубанщини,™
керченських глиняних фігурах,*1 на теламоні, присвяченому культові р. Та-
наїса, на нагробних стелах з Пантікапея і ін.
До охоронного узброєння сар.матів, головно в перших сторіччях по
Хр., належав залізний шолом стіжкуватої форми, прототип пізніших гер-
манських шоломів. Тут слід пригадати, що для скитів шоломи назагал були
чужі. Це не була частина їхньої, так би мовити, національної зброї. Вони
подивуються тільки в дуже багатих скитських похованнях, і завжди як гре-
цький виріб. Є здогад, що сармати перейняли це бойове накриття голови
від сусіднього іранського племені! партів, які жили на схід від Каспійського
озера, у південній частині сучасного Туркменістану, в 247 р. до Хр. органі-
зували свою державу і були загрозливими противниками римлян."’ Звичай-
но, сармати мали також щит.
У бойовому наступі сармати вживали зброї дещо відмінної від скит-
ської. В них були ще довгі списи й луки, одначе на місці короткої рукопаш-
ної зброї - акінаки, з’явилася вже довга рубальна зброя-меч, яким можна
було атакувати ворога, сидячи на коні. Мабуть, найдавніше зображення
сарматів, які воюють цією зброєю проти греків, знайдено на уламках сріб-
ного ритона з часу коло 300 до Хр., викопаного біля м. Керчі. Один сармат -
піхотинець у каптані підперезаному шкіряним (?) поясом, в штанах, запу-
“ VII, З, 17 (ВДИ, 1947, кн. 4, 201).
64 VI, 160 (ВДИ, 1949, кн. 2, 349).
53 Е. Реіегьеп, Тгаіапз ВакізсЬе Кгіе§е пасії Зет 8аи1епге1іе£, І-ІІ, Ьеіргій 1899-
1903; С. СісНогіоя, Віє Ке1іе£з сіег Тгаіапзаиіе, Вегііп 1896-1900; Р. Зіисіпісхка, Тго-
раеит Тгаіапі, Ьеіргі§ 1905.
И К. Р. КіпсЬ, Ь’агс сіе ІгіошрЬе Де Заіопіцие, 1890.
- М. Ростовцев, Античная декоративная живописе иа юге Россіи, СПетерб. 1913,
II, табл. 64; М. ЕЬегї, ЗііДгиззІапД іт АИегІит, 335, АЬЬ. 115.
65 М. Ростовцев, як вище, І, 330; II, табл. ЬХХХІУ, 3.
“ ЗООИД, 1912, 167, н. н.
м М. Вязмітіиа, Сарматські племена, Нариси, табл. між стор. 224 і 225.
” 8о1і Ьотіпит РагіЬі аДуегзиз рориіит Котапит Иовіііе потеп ЬаиД ип-
Чиат сопІетпепДит §е88егип1, Ргопіо, Ргіпсір. Ьізі., 315, еД. Маі.
469
щених у м’які полуботки, та в короткій, вільній накидці, застібнутій круг-
лою фібулею під бородою, має в руках довгий спис. Другий, кіннотчик, від
якого збереглися тільки малі горішня й долішня частини, замірився довгим
мечем на грецького вояка."2 Сарматський меч мав півиеречку при насаді дер-
жака, який звичайно закінчувався півмісяцем.
Із зміною узброєння сарматського бойовика змінився також і виряд йо-
го коня. Немає вже багатого набору скитської кінської вузди з начільником,
нащічниками та різноманітними псаліями. З’являються зручніші кільчасті
вудила, іноді з бронзовими псаліями. Новою прикрасою були круглі, опуклі
золоті або позолочені бляхи-фалари із зображенням тварин, людських фігур
і самих тільки голов та листяних розеток, прикріплюваних до вуздечки або
посередині щита.
Взагалі в сарматському мистецтві й далі існує скитська звіринна орна-
ментика, яка є ще одним доказом їхньої споріднености. Дуже поширені зо-
браження лева, пантери, оленя, дикого кабана, коня, зайця, зрідка верблю-
да, зміїв, риб, сцени полювання й боротьби звірів. Подивуються сцени, за-
позичені з грецької мітології, фантастичні смоки-дракони, півлюди-півзві-
рі поруч зображень справжніх людей, бородатих “варварів”, бойовиків та
жінок з посудинами в руках і нарешті уосіблення явищ природи.”
Новинкою в сарматському мистецтві є поліхромна інкрустація золо-
тих і срібних предметів різнокольоровим півшляхетним камінням і склом, що
було, без сумніву, винаходом Сходу.
Головним предметом культу в сарматів був, як і в скитів, меч як уо-
сіблення бога війни. “Вони варварським звичаєм - говорить історик Амміян
Марцелін - застромлюють у землю голий меч і поклоняються йому як Мар-
сові”. Велике значення мала також велика богиня-матір, персоніфікація ро-
дючих сил природи, що згадується в одному написі ІП-ІІ ст. до Хр. під іме-
нем Астарти, поруч з богом Санергом. З інших пам’яток відомі божества:
“страшна для звірів” Екаерга, її сестра Опіс і опікун домашнього вогнища
Утофарн.
Ремінісценцією колишніх тотемних уявлень були,треба думати, час-
ті зображення оленя, власне на дорогоцінних предметах, як напр. золота ін-
крустована діядема з Новочеркаського скарбу. В особливому значенні оле-
ня переконує нас аналіза сарматських племінних назов та окремих імен, скла-
довою частиною яких є назва оленя. Нарешті в похоронному обряді сарматів,
як і давніше у скитів, помітна віра в очищаючу силу вогню у вигляді залиш-
ків погребних вогнищ і присилування могили гарячим вугіллям."1
Організація в сарматів римської доби була ще родова, при чому ро-
довими знаками були різноманітні тавра-тамги,” які були також знаками влас-
ності:. Подібними знаками кочовики таврували худобу.™ В перших сторіччях
“ М. ЕЬегі, Зййгиавіапа іт Аііегіит, 1921, 345-346.
” В. Вязьмітіна, Сарматські племена, мистецтво, Нариси, 238-239.
В. Вязьмітіна, Сарматські племена, вірування, 235-238.
°° Тамга — тавро, клейно, знак власностн у сарматських, монгольських та
тюркських племен.
“ Е. И. Соломоник, О тавренни скота в Северном Причерноморье, ИАДК,
Н. 1957.
470
Тамгоподібні знаки на стіні могильної комори в Керчі.
по Хр. їх часто вживали на Боспорі і частинно на Прикубанні, та й сьогодні
те подивуються нони там на предметах побутового значення, нагробних
стелах, різьбах і кам’яних плитах.."7 їх знайдено також на стінах катакомби
з 130-го р. по Хр. в Керчі'1' і на трьох кам’яних левах в Ольвії.0”
Проблему значення них знаків довгий час дискутовано. їх вважали
за слов’янські руна,70 символи грому і блискавиці (А. Шу.мовський) за апо-
трапаїчні знаки (М. Еберт), таємниче письмо (Рошінгер), і тільки В. Анто-
нович, який присвятив цим знакам окрему працю, визнав їх слушно знака-
ми власности, що їх потім перейняли готи і в своїх поворотних мандрівках
принесли в центральну Европу.”
07 Е. М. Штаерман, О "загадочних знаках" Северного Прнчерноморья, ВДИ,
1950, кн. І; Н. А. Коистантииов, Скифо-сарматские знаки на памятниках Причерно-
морья, альманах "Крьім", - Севастопіль 1951; Е. І. Соломоиік, Деякі пам’ятки пів-
нічного Прнчорном’я із знаками, Археологія, X, 1957, його ж, Скифо-сарматские
знаки Северного Прнчерноморья, К. 1958; його ж, О двух загадочньїх знаках на
стеле из Ольвии, КСИА, 6, 1956.
™ УУ. Зіаззоу/, СйатЬге вериісгаїе ауес Ггезчиез, йесоиуегіе еп 1872 ргез сіє
КегІсЬ, СК, 1875, 328, рі. XVI; П. Бурачков, О памятниках с руническнмн надписа-
ми, находящихся на юге Россіи, ЗООИД, 1875, IX, 191-199, табл. XIV.
ЗООИД, 1853, ІП, 247, табл. VI; УУ. Зіаззоу/, як поперед. табл. XVII; Е. Н. Міппз,
ЗсуІИіапз апсі Сгеекв, 1913, 317, їщ. 227.
70 3- Ьесіеіеу/зкі, Кипу і гипісгпе ротпікі зіохтіапзкіе, Ім’бу; 1906.
Ап1опіе«ісі, геїагпе овгсгеру іпкгивіоіуапе г Катіепісу, РАР, І, 3-4,
1919, 99-111.
471
В античних джерелах немає жадних вказівок на існування домаш-
нього ремесла в сарматів. А проте, розкопи дають змогу встановити, що в
них були свої ганчарі, ткачі, ковалі та інші ремісники.
Археологічні памятки сарматських племен мають багато дослідни-
ків, головно після другої світової війни. Зі старших до них належать Н. Ве-
селовський,72 А. Спіцин,73 * М. Ростовцев,71 В. Ґородцов,73 з нових М. Рудин-
ський,™ П. Рау,77 78 * П. Риков,73 В. Гінтерс,7” М. Еберт,80 М. Сібільов81 * * 84 * * М. Міллер,'7
Б. Граков,“ В. Даниленко (1934 - 1935), К. Смирнов,81 М. Синицин,“ І. Сини-
цин,м Т. Мінаєва87 Т. Оболдуєва,88 І. Луцкевич,87 В. Вязьмітіна,1" К. Махно,”
Е. Костинаян,"2 К. Скалон,” Н. Анфимов” т *а М. Маркевич.75
Сарматські поселення вивчені дуже мало і , крім деяких їхніх слідів
у долині р. Молочної, вони майже невідомі. Причина цього в тому, що вони,
як кочовики із сильно розвиненим скотарством, були змушені часто зміняти
пасовища для великих стад своєї худоби. Одначе можливо, що в останніх
72 ТАС, XII, 1902, І, 341.
” Скнфо-сарматские курганьї Крьімской степи, ИТУАК, 54, Симферопіль 1918.
71 Ігапіапз апй Сгеекз іп 8оиій Виааіа, 1923.
’* Дако-сарматскне религнозньїе злементьі в русском народном творчестве,
ТГИМ, І, М. 1926.
77 Досліди 1926 р. ВУАК, Коротке звідомления за 1926, К. 1927, 7-16.
77 Р. На о, Нй§е1§гаЬег гбтізсйег 2еіІ ап йег ипіегеп ІУоїйа, Рокгозузк 1928.
78 М. Миплер, Дон и Прназовье в древностн, II, 1958, 105, 157.
77 V/. Оіпїегї, Раз ЗсЬіуєгі бет Бкуійеп ипсі 8аппаіеп Зйсігиззіапсі, Вегііп 1928.
87 Зкуіію-загтаіівсіїе Регіосіе, Веаііехікоп Дег Уогеезсіїісйіе, XIII, 1928, 98-114.
81 Фалари Ізюмщинн, ХАМ, 2, К. 1930.
87 М. Миплер, Работьі Волго-Донской зкспедиции ГАИМК в 1934 г., Археолог,
исследоваиия в РСФСР в 1934-1936 гг., М.-Л. 1941, 180-187; його ж, Дон и Прназовье
в древностн, II, 103-104.
38 Техннка нзготовления металлнческих наконечннков стрел у скнфов н сар
матов, Техннка обработки камня н метала, М. 1930; його ж, Пережитки матриархата
у сарматов, ВДИ, 1947, ч. 3; його ж, Очередньїе задачи археологии в изученнн скифо-
сарматского периода, КСИИМК, XXXIV, 1950. Про його дослідження в рр. 1938-1939
писав М. Воєводський, Обзор полевьіх археологичеокнх исследований в 1939 г.,
ВДИ, 1940, ч. 2.
84 О погребеннях роксолан, ВДИ, 1948, ч. І; його ж, Вопросьі изучения сармат
ских племен н нх культури в советской археологии, Вопросьі скифо-сарматской
археологин, М. 1954, 195-219.
88 Дослідження скіфо-сарматських пам'яток під Одесою в 1946 р., АП, II, 1949,
його ж, Следьі древннх поселений скифо-сарматской зпохн между устьями Дне-
стра н Южиого Буга, Наукові записки ОДПІ, IX, Одеса 1950; його ж, Карта поселень
і городищ між гирлами Дністра і Південного Бугу скіфо-сарматського часу, там же,
X, К. 1955.
м И. В. Сииицьін, К матерналам по сарматской культуре иа территорин Ниж-
иего Поволжья, СА, VIII, 1936.
87 А. Л. Моигайт, Археология в СССР, М. 1955, 157.
88 Сарматські кургани біля м. Мелітополя, АП, IV, 1952.
87 Сарматські кургани в с. Нещеретове, Ворошиловградської області, Археоло-
гія, VII, 1952.
70 Изученне сарматскнх племен степной Украниьі, КСИА, 2, 1953; її ж, Вив-
чення сарматів на території УРСР, Археологія, VIII, 1953,- її ж, Сарматскне погре-
472
сторіччях до Хр. і в перших по Хр. в городищах і неукріплених поселеннях
долішнього Подоння і Подніпров’я жила також деяка частина сарматів.
Похоронні па.мятки сарматів виявила вперше в Україні Дніпрельста-
нівська експедиція під керуванням М. Міллера на високому лівому березі,
на майдані “А”, призначеному для побудови низки металюрґійних заводів.
Він виявив там два поховання, одно впускне у великій могилі, друге діяго-
нальне.
Два інші подібні поховання досліджував К. Смирнов у 1930 р. біля
Запоріжжя. Одно з них виявлено у квадратовій, на півтора метра глибини
ямі, де випростаний покійник лежав по діягоналі, головою на південь. Біля
нього знайдено довгий залізний меч з кілечком на кінці держака, залізні три-
лопатеві черенкові вістря стріл, залізні й бронзові пряжки, місцевий сіроло-
шений та грецький червоноглиняний дзбанок і ін.
Боспорський їздець в боротьбі з тавром (настінна фреска з катакомби 1872 р. в Керчі).
Дещо пізніший могильник з глибокими катакомбами досліджувала
К. Махно у 1951 р. біля с. У с т ь - К а м ’ я н к и, Апостолівського р-ну, Дні-
пропетровської области, у зв’язку з археологічними дослідженнями в райо-
ні будівництва Кахівської гідроелектрівні. На розкопаних 31 похованні тіль-
ки два були паристі. Покійники лежали випростані на спині з різною орієнта-
цією голови. Могильний виряд складався із залізних ножів, трилопатевих
черенкових і втулчастих вістер до стріл і пряжок до ременів, бронзових
браслетів і пряжок, дзеркал, різноманітних особистих прикрас та ліпного
бення у с. Ново Фнлипповка, Вопросьі скифо-сарматскон археологии, М. 1954, і! ж,
Раскопки сарматських могнльннков на юге УССР, КСИА, 4, 1955.
” Сарматскнй могильник у с. Усть-Каменка„ КСИА, 2, 1953.
Сарматскне сосудьі нз Тиритаки с ручками в виде жнвотньїх, СА, XV, 1951,
247-255, його ж, Сарматская гончарная керамика мальїх городов Боспора, МИА,
53, 1957.
м Изображенне животньїх на керамике сарматского периода, ТОИПК, І, Л. 1941.
“ Земляньїе склепьі сарматского времени в грунтовьіх могильниках Прику-
банья, КСИИМК, XVI, 1947.
* Поховання сарматського та салтівського типу на Сіверському Дінці, Архео-
логія, X, 1957.
473
(місцевого) і кружального (грецького) посуду, імпортованого головно з
Ольвії.
Аналогічний з Усть-Кам’янським речовий могильний інвентар знай-
шов Б. Граков у 1938-1939 рр. над долішнім Дніпром у могилах Нікопіль-
ського р-ну. Сарматські поховання з таким самим вирядом у насипах дав-
ніших могил досліджувала В. Вязьмітіна біля сіл Марийського і Грушівки
та біля хутора Хмельницького, Апостолівського р-ну, Дніпропетровської
области.
Значних розмірів сарматські могильники виявлено в с. Н е ш е р е т о-
і> о м у, Білокуракинського р-ну, Ворошилоградської области,™ біля с. Н о в о-
ІІи.типівки, Ново-Василівського р-ну, Запорізької области,’’ біля с.
У с т ь - К а м ’ я н к и, Апостолівського р-ну, Дніпропетровської области,™
над р. М о л о ч н о ю біля Мелітополя та Нікополя і в інших місцевостях.™
Всі вони кістякові.
У кожній з могил II е іц е р е ті в с ь ко г о могильника було тільки
одно поховання. Черепи похованих мали сліди штучної деформації,шо е ха-
рактерестичною ознакою саме аланських поховань і добре вивчена в їхніх
могильниках північного ІІрикаспію, південного Уралу і Поволжя. Деформо-
вані черепи подивуються також у Черняхові й Ромашках,100 в Таврії, а на Ку-
баншині вони з’явилися вперше вже в ранній бронзовій добі.’01 Поховані ма-
ли досить багато могильного виряду, зокрема ліпної і кружальної кераміки.
Великий могильник, досліджуваний біля с. Н о в о-П и л и п і в к и, по-
мітний конструкцією могильних споруд. Це ями прямокутної, овальної або
квадратової в плині форми, часто з дерев’яними конструкціями, а також ями
з підбоями. Дно їх іноді вистелене морською травою, очеретом або навіть
повстю. Кістяки лежать випростані на спині, з руками вздовж тіла. Біля них
залишки їжі “на той світ” у вигляді овечого м’яса, з якого збереглися кіст-
ки, часто разом із залізним ножем.
У багатих похованнях є доволі глиняного ліпного і кружального по-
суду, в бідніших подивуються тільки одна - дві посудини грубої роботи.
Окрему групу становить довізний червоноглиняний і червонолякований по-
суд з Ольвії, Боспору, а можливо й з Танаїсу, то знаходиться тільки в ба-
гатих могилах.
Могильний виряд сарматів дуже різноманітний. У чоловічих похо-
ваннях найбільше зброї, жіночі поховання багаті на вибагливий посуд і осо-
бисті прикраси. У похоронному ритуалі різних племен були свої прикметні
особливості. Вивчення їх допомагає тепер виявити первісні місця перебу-
™ І. Луцкевич, Сарматські кургани у с. Нещеретові, Ворошнловградськоі об-
ласті, Археологія, VII, К. 1952.
Розкопи В. Даииленка (1934-1935) та Т. Оболдуєвої (1947, 1951) — Сарматські
кургани біля м. Мелітополя, АП, IV, 1952,- М. И. Вязьмнтина, Сарматскне погребения
у с. Ново-Фнлнпповка, збірник "Вопросьі скифо-сарматской археологнн, М. 1954.
” Розкопи Е. Махио.
** М. И. Вязьмнтина, Раскопки сарматских могнльннков иа юге УССР, КСИА,
4, 1955.
М. ЕЬегГ, Зіісігиззіапсі, КеаІІехікоп, XIII, 109.
101 М. Миллер, Дон и Приазовье в древиости І, Мюнхен 1958, 121.
474
Деталь розпису могили 1872 р. в Керчі.
(за Б. Фармаковським)
ванни цих племен на їхній батьківщині за Доном і простежити шляхи їх пе-
ресування на захід в українські степи. Поховання у квадратових ямах при-
писують тепер роксоланам, а в глибоких катакомбах аланам.
Ґ о т и.
В перших сторіччях по Хр. закінчується переселення різних північ-
но- та центральноєвропейських племен, що з тамошніх піскуватих обширів
переходили в південносхідньому напрямі на врожайні землі України. Остан-
нім з них було германське плем’я готів.
Вони вийшли із Скандинавії, де н до нині зберіг їхнє ім’я острів Ґот-
лянд, і разом з гепідами обсадили на початку нашої ери спершу простір над
гирлом Висли. Мабуть, на початку III ст. вони рушили в південно-східньому
напрямку, здогадно доріччям Прип’яті, і західня їх частина - Вестготи (ХУеві-
&оіеп) воювали вже в 214 р. у Дакії з римськими легіонами Каракаллі. Ост-
роґоти (Ов^о^еп) подалися далі на схід і, діставшись, можливо, шляхом
через Волинь у Подніпров’я, заснували там свій центр у місті Вапрагвіадіг
(Впірговіаді), яке за давніми здогадами мало бути на терені Києва. Так
думали Кунік, Брун, Будилович, В. Антонович, Ю. Кулаковський, Бравн,
Прашек, Халанський, Вігфусон і Л. Нідерле. Історики М. Дашкевич, О. Весо-
ловський і М. Грушевський дали основну критику цього здогаду, не скріп-
леного досі ніякими археологічними матеріалами ?<е Року 270-го готи здо-
’0= М. Грушевський, Історія України-Руси, І, 1913, 545-546.
475
були грецьку колонію Тіру, далі Пантікапей, і з того часу перейняли бага-
то елементів понгійського мистецтва до своїх металевих виробів, головно
фібул ь.
Боспорське царство
Політично-військова експансія римської імперії в східньому напря-
мі незабаром дала себе відчути на Боспорі. Від часів боротьби Мітрідатового
сина Фарнака з Римом за володіння в Малій Азії римляни1 почали щораз біль-
ше втручатись у внутрішньополітичне життя Боспору. А проте, Рим не міг
обернути його у свою провінцію. Боспор залишився самостійною державою
хоч під римським протекторатом, не платив Римові податків, не давав воя-
ків для римських легіонів. Крім великих просторів, що увійшли в склад Бос-
порського царства, за часів панування династії Спартокідів, під його про-
текторатом знаходився ще Херсонес, який у І ст. по Хр. був змушений ук-
ласти воєнно-оборонний союз з Боспором проти тавроскитів. Царем Боспору
був тоді Аспург, який назвав себе Рескупорісом, і з того часу це ім’я часто
повторюється в списку боспорських царів. Останнім з них був Рескупоріс VI,
що володів у рр. 311-343.
Господарство, промисл і торгівля Боспору переживають у перших
двох сторіччях по Хр. часи нового розвитку. Пожвавлюється хліборобство,
про що свідчать виявлені на тамошніх поселеннях у великій кількості руч-
ні жорна, зернотерки і зернові ями - сховища. З Азії було тоді імпортова-
не нове зерно - гречка. Найбільшого розвитку досягають виноградар-
ство і виробництво вина. Останнє особливо було розвинене в Т ір і т а ц і,
М ір м е к і ю, Пантікапею, Патреї і Німфеї. їхні винарні відріз-
нялися від давніших складнішою будовою. За знахідками в довкільному куль-
тирному шарі, вннарні перестали існувати, мабуть, в наслідок нападу гунів,
і тоді цистерни, в яких зберігали вичавлений виноградний сік під час його
ферментування, використано як саркофаги.103
У Тірітаці, головному центрі переробки риби в усьому Боспорсько-
му царстві, В. Гайдукевич розкопав понад 50 кам’яних кадобів для солення
риби. Вони були доволі глибокі, вкопані в землю і зроблені так, як цистер-
ни на виноградний сік, з тесаних кам’яних плит або з лупаного каменю на
вапняному розчині. Рнбосолильня біля південного оборонного муру Тірітаки
мала 16 кадобів у чотирьох рядах, де одночасно могло засолюватись до 200
тон риби. Поруч були два колодязі та приміщення, де обробляли рибу.’04
Можливо, що великі рибні підприємства Тірітаки належали боспорським
царям.
Особливого розвитку досягає в римській добі керамічне вироб-
ництво. Виготовлялося амфори, припасові пітоси, червоноглиняний та чер-
вонолякований столовий посуд і покрівельний матеріял - дахівку. Відкриті
в Пантікапею і Фанагорії ганчарські печі того часу, круглі в пляні, склада-
лися з двох комор, розміщених одна над одною. В долішній, вкопаній у землю, * 104
,м В. Д. Блаватский, Раскопки Паитикапея, КСИИМК, XXVII, 1949.
104 Ю. Ю. Марти, Городские крепостиьіе стеиьі Тиритаки и прилегающий ком-
плекс рьібозасолочиьіх ванн, МИА, 1941.
476
горів вогонь, жар якого проходив багатьма отворами у горішню, випалюва-
льну комору. Вона мала один отвір, щоби вкладати й виймати посуд, а дру-
гим отвором виходив з печі дим.
Деякий розвиток спостерігається в той час і в м е т а л ю р г і й н о м у
п р о м и ,с л і. Виготовляється у великій кількості залізні частини узброєння
і різноманітні залізні та бронзові предмети, золоті вінці, діядеми-чільця і
інші речі пов’язані з похоронним ритуалом.
Основними торговельними центрами Боспору в римській добі були
Пантікапей, Фанагорія, Г'орґіппія і Танаїс. Через Фанагорію і Ґорґіппію бу-
ли втягнені в торговельний обмін прикубанські племена, які на початку хри-
стіянської ери стали інтенсивно займатися хліборобством. На це вказує зро-
стання їх селищ і значна кількість імпортованих предметів боспорського
та грецького виробу в їхніх могильних похованнях. Через Танаїс ішла тор-
гівля з населенням північно-східньої частини ІІриозів’я. Через приволзькі та
каспійсько-приаральські степи проходив здавна відомий торговельний шлях
на схід. Його існування засвідчують боспорські монети з перших сторічч по
Хр., знайдені в Заволжі, Середній Азії та на Алтаї.
З 30-их рр. III ст. починається економічний і політичний занепад Бос-
порського царства, причиною якого, за совєтськими дослідниками, був пере-
житок рабовласницького ладу. Вкорочуються торговельні зв’язки, підупа-
дає продукція різних галузей виробництва, постають загальні фінансові труд-
нощі, починається занепад мілітарної сили й культури. Одначе держава не
перестала ще існувати. Боспорські царі у 50-их рр. IV ст. ставлять ще обо-
ронні мури, в 362 р. висилають посольство до східньо-римського імперато-
ра Юліяна в Царгород “з проханням, щоб дозволено їм спокійно жити в ме-
жах рідних країн, виплачуючи що року данину”.’" Остаточний розпад Бос-
иорської держави спричинила навала монгольської орди гунів у 370-их рр.,
що поруйнувала міста і винищила велику кількість людности.
Археологічні дослідження на просторах Боспорського царства вияви-
ли багато різноманітних пам’яток римської доби. На терені Пантікапею
розкопано, між іншим, зернові ями, які прикривалися кам’яними плитами.3"
Цікавою пам’яткою І ст. по Хр. є також кам’яна гробниця з могильним наси-
пом, досліджена В. Блаватським у 1948 р.’“
На терені Тірітаки, крім згаданих вище кадобів для солення ри-
би, В. Гайдукевнч розкопав залишки хліборобської садиби III - IV ст. по Хр.
Був це великий мурований будинок з кількома приміщеннями, згруповани-
ми довкола центрального подвір’я, загальною площею близько 300 кв. м.30’
Частина будинку мала другий поверх, до якого вели з подвір’я кам’яні сходи.
Стіни будинку були збудовані з груботесаних каменів, з яких декотрі похо-
дили з давніших будівель. Не бракувало тут і культового приміщення. Дім В. * *
,м М. Вязьмітіна, Економіка і політичне життя Боспору в римський період.
Нариси, 288-289.
1<л Аттіапих Магсеїіпих, XXII, 7, 10 (ВДИ, 1949, ки. З, 285).
107 В. Д. Блаватский, Раскопки Паитикапея в 1945 г., КСИИМК, XVII, 1947.
В. Д. Блаватсиий, Раскопки Паитикапея, КСИИМК, XXXIII, 1950.
"* В. Ф. Гайдукевнч, Некоторьіе итоги раскопок Тиритаки и Мирмекия, ВДИ,
1947, ки. 3.
477
Амфора з наф-
тою IV - V ст.
з Тірітаки біля
Керчі.
(за В. Гайдуке-
вичом)
був знищений пожежею, мабуть, спалений гунами, і його вже ніхто не від-
будовував, а на його звалищах лежало багато вугілля із спалених дерев’я-
них частин, головно покрівлі.
Унікатною знахідкою на терені Тірітаки була 58 см. висоти глиняна
амфора незвичайної циліндричної із злегка вгнутими боками форми з ІУ-У
ст., в якій виявлено 3.5 кг. густої нафти. Амфору затикали колись солом’яним
віхтем, який згодом просяк нафтою, наче смолою. Видно, що в містах Бос-
порського царства у пізній римській добі світили вже нафтою в каганцях.”0
У Мірмекію з перших ст. по Хр. виявлено дві
винарні з колодязем біля них і кам’яні кадоби солити ри-
бу,”1 в Німфею - багато керамічних матеріялів та зер-
нові ями.
Цілком до римської доби (І - ПІ ст.) належить місто
1 л у р а т, важливий укріплений пункт Боспорського цар-
ства, залишки якого знаходяться біля с. Іванівки на
південний захід від м. Керчі. Це було не приморське місто,
як Пантікапей, Мірмекій і Тірітака, а фортеця вглибині
Керченського півострова, що захищала від заходу вступ до
столиці Пантікапею. Розкопами, які ведуться з 1948 р.,
вже розкрито значну частину оборонних споруд і самого
міста, поділеного на бльоки-квартали сіткою вулиць і біч-
них провулків. Місто було укріплене двома окремими кон-
центричними мурами, збудованими в різний час, щільно
один біля одного, разом грубиною 6 м., і мурованими баш-
тами на них, які робили фортецю майже неприступною.
Кам’яні будинки мали житлові, культові з жертівниками і
господарські приміщення, розташовані, як і давніше, на-
вколо центральних подвір’їв. Деякі будинки мали другий
поверх, на який вели з подвір’я кам’яні сходи.
Вулиці Ілурату доволі вузькі (2.4-3 м.) і вимощені
переважно дрібним камінням - жорствою. По боках у них
кам’яні водостоки, які спроваджували дощову воду поза
місто або в окремі цистерни-водоймища.
В Ілураті мешкали військові поселенці, які займалися
хліборобством і були одночасно залогою фортеці. Розко-
пами встановлено, що місто було зруйноване і спалене. Про це засвідчують
багато виявлених тепер кістяків людей і свійських тварин, які загинули від
вогню.”2
Корінне скитське населення Ілурату було сильно геленізоване, а про-
те воно зберегло свою релігію й культуру. Поруч популярного в Боспорі
культу Афродіти, існував ще місцевий культ богині тваринного й рослин-
ного світу. На виявленому глиняному штампі з III ст. ця богиня зображена
”" В. Ф. Гайдукевич, Итоги последних раскопок древней Тиритаки, КСИИМК
IV, 1940, 54-58 і рис. 13 (амфора з нафтою). Після побудови Саркелу, туди довозили
чимало нафти в амфорах з Таманського півострова.
111 В. Ф. Гайдукевич, Раскопки Мирмекия в 1935-1938 гг., МИА, 25, 1952.
”' В. Ф. Гайдукевич, Боспорский город Илурат, СА, XIII, 1950.
478
V вигляді стоячої жінки з променистим німбом довкола голови і простягне-
ними руками, в одній з яких вона тримає гілку. Обабіч богині внизу дві кри-
латі тварини, біля її голови знак хреста, можливо птах в льоті.”’
Водночас з Ілуратом (І-Ш ст.) існував у Криму римський військо-
вий табір X а р а к с, розташований на високому береговому виступі А й-
Тодор за 10 км. на захід від м. Ялти, на місці давньої таврської фортеці.
Розкопами, що їх тут провів В. Блаватський у рр. 1931, 1932 і 1935, вияв-
лено залишки оборонних мурів, будинків, водопроводу, басейну-водойми-
ша і некропіль - погребище.”1
До боспорських міст, які існували ще в римській добі, належав також
Кіт ей на південний захід від Німфею. Унікатною знахідкою, що свідчить
про культурний рівень населення, є мармуровий соняшний годинник з II
ст. по Хр., з рельєфним зображенням голови бика.”’
У Боспорському місті К і м м е р и к у розкопи І. Зееста”' і І. Кругли-
кової”7 (1948-1950) виявили житлові муровані будинки перших сторічч по
Хр. і три надзвичайно цікаві своєю конструкцією величезні зернові ями,
однакової будови, більші від усіх дотеперішніх на Боспорі. їх глибина до-
сягала 6.5 м., в поперечнику мали вони 4.5 м. а отвір становив 0.5 м.
Ями мали грушкувату форму з видовженою шиєю, обкладеною камін-
ням до глибини 1.2-2 м., щілини між якими були залиті оловом. Отвір кож-
ної ями був закритий кам’яною плитою, навколо якої стояла кам’яна огоро-
жа до 75 см. заввишки. На цій огорожі спирався, можливо, дашок над ямою,
що охороняв її від доступу дощової води. В одній із горішніх кам’яних плит
була кругла дірка-продухвина, щоб свіжозасипане зерно не протухало. За-
тикали її круглим камяним чопом. Не дивно, що так побудовані зернові ями
могли служити довший час і збереглися в доброму стані донині.”’
На терені Фанагорії В. Блаватський розкопав кілька цінних на-
писів на кам’яних плитах з І-ПІ ст. по Хр., так званих манумісій, тобто юри-
дичних актів про відпущення рабів на волю. На окрему згадку заслуговує
плита з дрібнозернистого вапняку із рельєфним зображенням обабіч і на-
писом, знайдена 1947 р. Ось він:
’Ауа0р(і) Тохп(і) •
’Ауабооу оіоу 2оскХеоо$ ’0(р)т(о)к(а) той тгріу етгі тр$ урооо, тоу костцр(то)-
ра ттростОє хрбуоц афрурстацЕуоу той(у)р(ац)цатЕіоо каі цета тайта тгоХЕїтар-
Хру а(уаб)6у каі Аохаубу арісттоу’а 5іа тру йтгЕрР(а)Хойстау ейуоїау тгрб$ тоо5
коорїоо; РастіАец уеуоцеуоу, ’Ауа0ой$ р’тоу тгатЕра цурцр$ Х®Р* 111 ІУ ™ тй(і) ?°й'
етеі каі цруі Паурцоо а(і) .
113 А. Моигайт, Археология в СССР, 1955, рис. иа стор. 207.
111 В. Д. Блаватский, Раскопки Харакса, в 1931, 1932 і 1935 гг., ВДИ, 1938, ки. 2;
його ж, Харакс, МИА, 19, 1951.
А. Моигайт, як вище, 203-204.
И. Б. Зеест, Жильїе дома древнего Киммернка, КСИИМК, XXXVII, 191-195.
И. Т. Круглнкова, Раскопки Киммерика, КСИИМК, 51, 1953, 132-142; її ж,
Раскопки древнего Киммернка, Археология и история Боспора, І, Симферопіль
1952, 55 - 74.
”“ И. Т. Кругликова, КСИИМК, 51, рис. 55 на стор. 135.
479
П е р е к л а д :
“В добрий час! Агафа, сина колишнього начальника острова Саклея
Отрікова, що був косметом, а передніше начальником канцелярії і після то-
го добрим політархом і чудовим лохагом завдяки своїй визначній відданості
владикам - царям, батька свого (поставив) Агаф, син Агафа, на пам’ятку,
одинадцятого дня місяця Панема 476 року”.”’
Кам'яна стела Агафа з II ст.
з грецьким написом,
(за Т. Блаватською)
Це, як виходить з напису, пам’ятник, що його поставив у 179 р. по Хр.
громадянин Фанагорії, Агаф, у пам’ять свого батька й діда, високих уря-
довців міста. На різьбах зображена похоронна тризна і два чоловіки, очеви-
дно батько й дід Агафа.”"
”* Т. В. Блаватская, Надпись Агафа из Фаиагории, ВДИ, 1948, кн. 4, 79.
1а' А. Монгайт, як вище, 206.
480
На терені П а т р с ю А. Башкіров виявив велику винарню з II ст. по
Хр., подібну до мірмекійських і тірітакських, з кількома давильними майдан-
чиками і цистернами - кадобами. Розкопами в Г о р ґ і п і ї здобуті були ін-
скриїтції з манумісіями, як і в Фанагорії.12’
Приозів’я і Придоння.
У Приозів’ї і Придонні Танаїс стає в перших сторіччях по Хр. осе-
редком низки селищ, які на переломі ери виникли над Дінцем і Доном вгли-
бині суходолу. Він досягає тоді свого найвищого розквіту і входить, як чи-
мала одиниця, в торговельно-економічне й культурне коло Римської імперії.
Його імпортова гелленістична культура замінюється пізньогрецькою, на
ринку з’являються масові ремісничі вироби з сильними римськими впливами.
Виявлені інскрипції дають деяке уявлення про діяльність культових орга-
нізацій на терені Танаїсу, які, між іншим, почитали Артеміду - Агротеру, як
опікунку своєї пристані, та Аполлона Дельфійського, як опікуна -лікарів.
По греко-варварських укріплених факторіях, пов’язаних економіч-
но й культурно з Танаїсом, залишилися досліджувані А. і М. Міллерами го-
родища: Ч о л т и р с ь к е, в гирлі балки Сухий Чолтнр, Хапрівське,
близько станції Хопри, Нижньо - Гн плівсь ке, в гнрлі балки Куль-
бакової, всі на високому правому березі Мертвого Дінця, а далі Т е м е р-
ницьке та Ростовське, біля м. Ростова н. Д., Кизитерннське, в
гирлі Кизитеринки, Коб’я к о ве (Аксайське), на схід від м. Ростова, та
Підозівське, єдине досі відоме на лівому березі долішнього Дону.
Про археологічні дослідження вже була мова вище. Тут слід тільки
додати, що в Танаїсі знайдено широковідому мармурову плиту із зобра-
женням сарматського вершника з грецьким написом: “Трифон (син) Андро-
мена, поставив”, яка походить з часів Савромата II (174-5 - 210-11), що також
був часто зображуваний як важкоузброєний вершник. Час існування Чалтир-
ського, Темернинького та Кизитеринського городищ був визначений на під-
ставі поверхневого матеріялу на І-ІУ ст. Систематичні розкопи провів А.
Міллер (1923-1926) тільки на Коб’яковому городищі, розвідкові розкопи
А. і М. Міллери (1929-1939) - на Нижньо-Гнилівському городищі, В. Ґо-
родцов (1929-1930) - на Хопрівському городищі і А. Вязигіи (1938-1940) -
на Підозівському городищі.
Найбільшим виявилося поселення - факторія на Нижньо - Гнилів-
ському городищі, яке мало прямокутну форму і було густо забудоване жит-
ловими домами, в тому числі й мурованими будинками міського типу. Біля
нього знайдено дві сарматські некрополі. Не менше площею було поселен-
ня на Коб’яковому городищі. Жадних слідів фортеці на ньому тепер не вияв-
лено, тільки за свідченнями давніх аматорів старовини відомо, що мала вона
квадратову форму. Підозівське поселення мало окремо укріплений
акропіль та підгороддя - поділ навколо нього, а Чалтирська фортеця
була тільки великою круглою баштою. Некропіль Хопрівського го-
родища був знищений у 1902 р., коли будували там залізничну станцію. На
Ростовському городищі, на якому розбудувалося сучасне місто, ви-
121 Іп.чсгірНопез огае веріепігіопаїів Ропіі Еихіпі, П, N0. 52-54, 364, 400-401.
31 481
Мармурова лпоскорізьба Трифона з Таиаїса.
явлено тільки культурний шар давнього поселення з зерновими ямами і зіб-
рано керамічний та кістковий матеріал, аналогічний з матеріялами, зібрани-
ми на всіх інших танаїтських поселеннях - факторіях.’"’
Грецькі колонії в П р ич орном ор’ї.
З давніх грецьких міст - держав у південній Україні найвизначнішою
в перших сторіччях по Хр. була, як і раніше, О л ь в і я. її відбудова після
зруйнування гетами почалась, як вказують археологічні пам’ятки, через
кілька десятків років. Бористенітська промова Діона Хризостома з І ст. по
Хр. пояснює, що та відбудова відбувалася на бажання скитів (місцевої
людности), які мали потребу в торгівлі й відвідинах гелленів, то після збу-
рення міста перестали туди приїздити, бо не знаходили одноплемінній, які
могли б їх прийняти, а самі скити (кочовики) не хотіли й не вміли влашту-
вати їм торговельного місця за ге.членським (грецьким) зразком.
В існуванні сильної Ольвії було заінтересоване також скитське цар-
ство в Криму, бо в Ольвії карбовано монети тамошніх царів Фарзоя та Інісмея
в І-ІІ ст. по Хр., які в Криму були в обігу поряд з римськими динарами. В II
М. Міппер, Студії з ранньої історії Приозів’я, П, Антична колонізація При-
озів’я, 12-15.
,я Оіо СКгузозІотоз, Ога1іопе8, II, 48 (ВДИ, 1948, кн. І, 232).
482
сг. Ольвію почали непокоїти тавро - скши. На її прохання римський імпе-
ратор Антонім Пій (138-161) прислав свої легіони, які не дали знищити мі-
сто вдруге. З того постала залежність Ольвії від Риму і приділення її адміні-
стративно до римської провінції Долішньої Мезії (Моезіа іп£егіог) на те-
риторії долішнього Подунав’я.
Економічне життя Ольвії базувалося, як і раніше, на торгівлі, ремес-
лах і хліборобстві, проте тепер воно послабло. Археологічні розкопи вия-
вили, що після скитського знищення ольвіополіти змогли відбудувати тіль-
ки незначну частину міста, головно майстерні. В незалюдненій після гетсь-
кого нападу горішній частині міста побудовано тепер великі й добре облад-
нані ганчарські майстерні і такі самі майстерні в долішній, приморській час-
тині міста (на передмісті) безпосередньо за оборонним муром. Одні печі,
більші, були для випалювання великого посуду, амфор та дахівки, другі,
менші, для випалювання дрібніших предметів. В одній із них знайдено під
час розкопів покришки горщиків і пірамідальні тягарці до ткацьких варста-
тів. У тому самому місці, на колишньому головному майдані Ольвії, який
після гетського розгрому опинився поза межами частинно відбудованого
міста, виявлено також залишки винарні, великої пекарні і кадобу солити рибу.
У відбудові міста брали участь найзаможніші ольвійські мешканці,
що власним коштом відновлювали старі й будували нові храми, міські та гро-
мадські будівлі і оборонні мури. Вони разом з міською владою дбали також
про оздоблення нового міста статуями, різьбленими в камені портретами та
почесними й присвятними написами, в яких за короткий час згадується вже
не менше як два десятки таких пам’яток.121
Римська військова залога була приміщена на ольвійському акрополі-
цитаделі. На тому місці Б. Фармаковський виявив у 1924 р. залишки оборон-
ного муру римського часу, кількох мурованих будівель, багато кам’яних
бльоків, колон, гзимсів та інших архітектурних частин якоїсь монументальної
споруди. Разом із написами на честь Аполлона та уламками мармурових статуй
і чаш, глиняних посудин і інших культових предметів, вони змушують здо-
гадуватися, що на цитаделі стояв храм Аполлона в 1І-ІП ст. по Хр.12" Дальшу
частину могутнього оборонного муру ІІ-ІП ст. по Хр. на цитаделі досліджу-
вала Т. Кніпович.12" Ще пізніше Р. Ветштейн виявив там же підвальні частини
двох великих мурованих будинків, що загинули від пожежі. Особливе їх вла-
штування і знайдені в них велика теракотова фігура орла та частина чоло-
вічої статуї з мармуру піддають думку, що тут були казарми римської за-
логи.124 125 * 127
Мабуть, на вимогу тієї залоги побудовано в ІІ-ІП ст. нові оборонні
башти. Одна з них, перед оборонним муром безпосередньо над Золотою
Балкою, була призначена для вартової сторожі, складу зброї тощо. З неї
можна було бачити все. що діялося далеко в степу і на Бозькому лимані.
124 Л. Славіи, Ольвія, Нариси, 268.
125 Б. В. Фармаковский, Отчет о раскопках в Ольвии в 1924 г., СГАИМК, І, 1926.
120 Т. Книпович, Исследования территории римской цитадели в Ольвии,
КСИИМК, 63, 1956, 139-141.
127 Р. И. Ветштейи, Раскопки римской цитадели в Ольвии, КСИА, 7, 1957, 78-80.
483
На підставі промови Ліона - Хризостома можна скласти певне уяв-
лення про зовнішній вигляд греків - мешканців Ольвії в римській добі і про
їхнє відношення до римського окупаційного війська. Ольвіополіти, як вихо-
дить з тієї промови, носили вже скитський, переважно чорний одяг, як Геро-
дотові меланхлайни - короткий тонкий плат - хітон і шаравари - анаксириди.
Бороди не голили. Багато з них мали припоясані великі вершницькі мечі. Про
настрої ольвіополітів оповідає Діон таке: “Один тільки серед них був виго-
лений, і його всі ганьбили та ненавиділи. Казали, що він зробив це не з якої
іншої причини, як з бажання догодити римлянам і показати свою дружбу з
ними, так що на ньому можна було бачити всю ганьбу такого вчинку і край-
ню його непристойність для мужів”.’24
Археологи досліджували також ольвійську пери ф ері ю, на-
селення якої перебувало в тісних економічних і культурних взаєминах з Оль-
вією. Воно залишило по собі багато городищ, неукріплених селищ і похо-
вань, розташованих переважно по берегах Богу, Інгульця та кількох лима-
нів у місцях найбільш придатних для хліборобства і випасу худоби. Такі
селища рідко коли були обведені мурами або земляними валами на кам’яній
або цегляній (сушена цегла) підмурівпі. Так було забезпечене Пі ту хін-
ське городище над Бозьким лиманом і Козацьке (Миколаївка) над
долішнім Дніпром. Звичайно вони були неукріплені.
Поселення обох типів мали муровані будинки, які складалися з меш-
кальннх і господарських приміщень із глиняними долівками, забруковани-
ми подвір’ями, печами, вогнищами, засіками на зерно та зерновими ямами.
Є деякі познаки прямолінійного плянування поселень, так що їхні квартали -
бльокн іноді мало різнились від міських кварталів самої Ольвії.
Городище в с. Козирці, Очаківського р-ну, Миколаївської облас-
ти, що його досліджував А. Бураков у 1954-1955 рр., розташоване на пів-
ніч від Ольвії, на правому березі Бозького лиману, не мало оборонних мурів.
Розкопами на ньому виявлено мурований будинок з кількома приміщеннями
навколо центрального подвір’я, вимощеного кам’яними плитами. їхні стіни
були обличковані великими кам’яними плитами, а простір між обома лицями
був виповнений дрібним камінням. Внутрішні сторони стін були потинько-
вані і вкриті різнокольоровими фресками з геометричними й рослинними
узорами та прикрашені гіпсовими гзимсами з ліпними кольоровими оздобами.
Культурний шар городища вказує на хліборобсько - скотарський спосіб
життя його мешканців.’20
На деяких поселеннях виявлено залишки ковальського, ганчарського
й ткацького виробництва і вказівки на те, що торгівля була важливим чин-
ником у їхньому господарському житті. Експортовано в Ольвію головно
збіжжя та худобу, а імпортовано вино, оливу, тканини, скло, прикраси і кра-
щі сорти глиняного посуду.
Важливу групу серед пам’яток ольвійської периферії становлять по-
селення і могильники ІІ-ІV ст. над р. Богом та Інгульцем із сіроглиняним ло-
щеним посудом черняхівського типу лісостепового середнього Подніпров’я,
158 Оіо СЬгу5О5*ото5, ОгаііопеБ, П, 48 (ВДИ, 1948, ки. І, 232).
11л А. В. Бураков, Исследоваиия Козьірского городища в 1954-1955 гг., КСИА, 7,
1957, 81-82.
484
що його слід приписувати раннім слов'янам. Подібний посуд був у той час
відомий і в самій Ольвії, а також на городищах і поселеннях долішнього
Дніпра і над долішнім Дністром. У появі і поширенні в той час такого посу-
ду на півдні України, на Подніпров’ї, Побожжі і Подністров’ї можна вбачати
початок ранньо - слов’янської колонізації тих районів, яку пізніше припинило
велике переселення народів. Тенденційно розцінюють ці знахідки німецькі
археологи, напр,, М. Еберт, який розкопував могильник з керамікою такого
типу в М и к о л а ї в ц і над р. Козаком, і приписував його германському пле-
мені готів.”"
Рівним з Ольвією щодо значення був у Криму в сарматській добі
Херсонес. Після перемоги Риму над понтійським царем Мітрідатом VI
Евпатором він з іншими грецькими містами ввійшов у сферу впливів Рим-
ської держави, одначе г.же в 25-му р. до Хр. йому пощастило звільнитись
від тієї залежности. Проте, свобода не тривала довго. В І ст. по Хр., під час
облоги міста скитами й сармагами, херсонесцям прийшлося просити римлян
залишити свою військовії залогу в Херсонесі. Одначе, номінально він за-
лишився вільним містом, зберігав самоуправу і карбував власну монету.
Настав час економічного піднесення міста і відбудови поруйнованих вій-
нами його частин. Проте, наприкінці IV ст., після того, як римська залога
відійшла, Херсонес був знову зруйнований, цим разом гунами, які вдерли-
ся в Крим.
Археологічні дослідження на терені Херсонесу виявили багато па-
м'яток з перших сторіч по Хр. З житлових споруд розкопано залишки мону-
ментальних мурованих будівель із стінами завгрубшки до 1 м., з числен-
ними пілястрами та пільонами (стовпами), які підтримували арки-луки і
склепіння. Під римським впливом ці мешкання херсонесської аристократії
мали вже скляні вікна, винайдені тоді в Італії. З того самого часу походять
залишки великих терм - купалень.
Розкопами виявлено також багато свідків високорозвиненого в рим-
ській добі рибного, виноградного і ганчарського промислів, що працюва-
ли головно на експорт. Кадоби солити рибу, обсягом 20 - 60 м.,були ви-
рубані в материковій скелі і мали всередині кам’яні, добре витинькувані
стіни. Кожний кадіб вміщував 16 - 52 тони риби. Біля кадобів були вкопа-
ні величезні глиняні посудини - пітоси, в яких зберігалося вже засолену
рибу.”1
Звичайно, для ловлі і солення такої великої кількості! риби були
потрібні рибальські судна, сіті, гачки, тягарці і багато соли. Тому пов’я-
зані з рибальством галузі господарства - будування човнів - суден, плете-
ння сітей, виробництво залізних гачків, пітосів і видобування соли були
широко розвинені в Херсонесі. Для продажу рнби був в ньому окремий
рибний ринок.
Теперішніми дослідженнями виявлено також залишки винарень і
складів для зберігання винограду. Дві такі винарні досліджував Г. Бєлов у
130 М. ЕЬегї, Аи8§гаЬип§еп Ьеі бет “Согобок №ко1а]е\ука” ат Впіерг, Соиу.
С11ЄГ8ОП, РгайІБІогізсІїе 2еіІ8СІігіЙ, V, Вегііп 1913, 80-113.
131 Г. Д. Белов, Раскопки в северной части Херсонеса в 1931-1933 гг., МИА, 4,
1941.
485
1947 - 1948 рр. В одній з них розкрито чавильний майданчик (4x5 м.),
вкритий міцним шаром цем’янки, а поруч три цистерни - кадоби, розташо-
вані підряд у прямокутному вирубі в скелі, який раніше був підвалом од-
ного з будинків гелленістичної доби. Знайдені там уламки глиняних посу-
дин і монети датують винарню І - IV ст. Подібною до неї була друга винар-
ня в тій же приморській частині Херсонесу.
Побіч винарень були великі склади, де зберігали готове вино. Такі
вирубані в скелях склади знайдено також поза межами Херсонесу, зокре-
ма на північній стороні Севастополя. Все це свідчить про значний розви-
ток виноградсгва і виробництва відомих донині кримських вин в антично-
му Херсонесі впродовж багатьох сторіч.132 133
На терені Херсонесу виявлено багато поховань римської доби, мо-
гильний виряд яких складався з невибагливого глиняного посуду або й зов-
сім був відсутній. Поруч з ними на херсонеському некрополі знайдено ви-
рубані в скелі комори багатих родинних гробниць. Верхівку населення хо-
вали в мармурових, багато рельєфною різьбою (Геракл, Діоніс, Сілен, Са-
тири, менади, медузи, ероти, фігури померлих) прикрашених саркофагах і
давали туди багатий виряд з дорогоцінних металів і коштовних особистих
прикрас. У пізніших часах стінки цих саркофагів вживано як будівельний
матеріял. У 1935 р. під час розкопів християнської базиліки VI ст. знайде-
но мармурову плиту із зображенням подвигів Геракла, роботи II ст. по Хр.,
яка була вжита вже як вимощення в підлозі храму.
В римській добі населення Херсонесу стало більш різноманітним.
Крім греків, скитів і таврів, у місті перебувало багато чужинецьких куп-
ців і римських вояків, переважно трацького та еспанського походження.
Державною мовою залишилася мова засновників міста, греків, одначе в
культурному, головно релігійному житті зайшли значні зміни, пантеон міс-
цевих богів поширився введенням культів нових богов: Юпітера - найвищо-
го бога і опікуна Римської імперії, Афродітн - богині любови, Ніки - бо-
гині перемоги, Гермеса - бога торгівлі, Асклепія - опікуна лікарів, Гігієї -
богині здоров’я та Кібелі - фригійської (малоазійської) “матері богів”.
Дуже рано з’явилися в Херсонесі перші християни, - між римськими
купцями, вояками, колоністами, урядовцями та карними засланцями. Серед
останніх були в Херсонесі два римські папи, св. Климентій і Мартин. На пе-
реломі III - IV ст. існувало в південній Україні вже три єпархії - боспорсь-
ка, херсонська і готська.1” Це все майже за 700 років перед офіційним вве-
денням Христової віри в Україні. А грецькі автори Доротей Тірський, Ев-
севій Кесарійський, Епіфаній Кіпрський, Никифор Каліст і інші писали, що
вже апостол Андрій проповідував Слово Боже на Кубані й Криму. Очевид-
но, нова християнська релігія мала великий вплив на зміну світогляду, ети-
ки й моралі людности Криму і, певно, сумежної частини долішнього По-
дніпров’я. А проте, загал людности ще довго тримався старої віри, і так
витворилося д в о є в і р я, при якому офіційно молилися новому Богові, а
потайки приносили жертви прадідівським ідолам.
132 Г. Д. Белов, Херсонские вииодельии, ВДИ, 1952, ки. 2.
133 Я. Пастернак, Найстарші християнські пам'ятки в Україні, Логос, П, Во-
терфорд 1951, 43.
486
В культурному житті Херсонесу збереглися теж деякі давні традиції.
Розкопами та інскригщіями з них виявлено, що існував ще театр, проводили-
ся змагання музик, поетів і спортовців. Всьому цьому поклала кінець навала
азійської орди гунів.
Археологічними дослідженнями доведено, що в перших сторіччях по
Хр. існувала ще Т і р а, найдалі на захід висунена причорноморська колонія.
Вказують на це передусім керамічні матеріяли, серед яких є багато уламків
сіроглиняних лощених посудин, орнаментованих гладженими блискучими лі-
ніями, які іноді творять сітку, коло, зиґзаґи і інші геометричні фігури. За
формами це переважно миски і глечики, близькі до посуду черняхівського
типу, що їх залишили по собі нащадки місцевого ранньослов’янського пле-
мени ґетів.
В загальних підсумках можна сказати, що майже тисячорічне існу-
вання грецьких міст-держав у південній Україні і в Криму мало велике зна-
чення для історії цих частин українських земель. Завдяки пожвавленим тор-
говельним зв’язкам із східнім Середземномор’ям, північне Причорномор’я бу-
ло тісно пов’язане з історією античного світу, і само воно відіграло важли-
ву ролю в його економічному житті. Воно займало також видатне місце в по-
літичній історії того світу, головно під час боротьби Мітрідата Евпатора з
Римом.
Співіснування античної культури і культур місцевої людности та ко-
човиків-наїзників на північних берегах ІІонту привело до витворення гіб-
ридних культур, греко-скитської і греко-сарматської, цих наскрізь своєрід-
них варіянтів античної культури в північному Причорномор’ї, які дали по-
мітні зразки мистецького промислу і предметів побутового вжитку. Греки
принесли в північне Причорномор’я свої технічні здобутки, високе мистец-
тво в ділянці архітектури, промислу та золотарського виробництва. Багато
дечого перейняли з того місцеві майстри і ремісники, пристосували до свого
смаку і традицій, збагатили фантазію у технічному виконанні і мистецьких
формах. Експортування цих виробів в сумежні терени України і східнього
Середземномор’я дало поштовх для кращого розвитку місцевих культур да-
них країн і взагалі античного світу.™
Горішнє Подністров’я і доріччя Бугу.
Із західньоукраїнськими землями римські легіони ніколи не мали без-
посередніх зв’язків. А проте, римські купці доволі часто навідувалися у ті
сторони, на що вказує багато знахідок їхніх монет та імпортованих ними
римських товарів. Значить, мирним шляхом заволодів Рим сучасними укра-
їнськими землями обабіч Карпат і залишив на них сліди культури своїх про-
вінцій. Допоміжними при тому були чужі племена, які просувалися на укра-
їнські землі, приносячи з собою “зроманізовану” вже культуру.
На першому місці серед цих племен треба згадати венедів -- пред-
ків західніх слов’ян. Про це вже було сказано, що вони прийшли в остан-
ньому сторіччі до Хр. вздовж Бугу і Сяну в Подністров’я і на західне
Поділля. Тепер вони переправилися через Дністер, дісталися на Покуття, у
горішнє доріччя Пруту і на Буковину. Розкопана в Шипинчях (Кіцмань) ве- *
134 Д. Б. Шелов, Антнчньїй мир в севериом Причерноморье, М. 1956, 192-193.
487
недська попі.тьниця-урна з II ст. по Хр. є найдалі на південний схід висуне-
ною знахідкою такого типу.135
Культура венедів, названа в археології переворською,'3" відома у го-
рішньому Подністров’ї майже виключно з поховань. Залишки приналежних
до неї селищ виявлено у горішньому Повислі, в Кракові137 138 * * * * 143 та його околицях
(Воля Духацька,™ Подгуже'31'). Були це сліди прямокутних хат з вогнища-
ми, викладеними камінням, та величезна кількість уламків ліпленого вільно-
руч глиняного столового й кухонного посуду. При цьому знайдено також
бронзові фібулі, уламки скляного посуду і багато тваринних кісток.
На західньоукраїнських землях сліди, мабуть, венедських селищ ви-
явлено в Стрижові на Грубешівіцині,"" в Горках (Дорогичин),1" у Нивірі
(Камінь Коширський),”’ на Поліссі і в Зимному (Володимир Волинський).”3
Поховання венедів відомі вже з ЗО місцевостей, головно в Подністров’ї, всі
вони без виїмку тілопальні і згруповані часто в більші або менші погреби-
ща без могильних насипів, подібно як “поля поховань” у Подніпров’ї.
У венедському похоронному обряді покійника палили на вогнищі ра-
зом з його особистими прикрасами і зброєю, після чого вибирали із згари-
ща перепалені кістки без вугілля, зброю та прикраси, складали все це в по-
пільницю-урну і ставили її просто в землю, в яму 50-100 см. завглибшки.
Біля неї ставили в посудині їжу і клали ритуально позгинану зброю.
Венедські попільниці, всі ліплені вільноруч, мають спершу грушку-
вату форму і тільки згодом прибирають двостіжковий вигляд із злегка роз-
хиленими вінцями. їх горішня частина часто прикрашена меандром, іноді
східцевими мотивами або трикутниками. Поверхня чорна, блискуча. Поруч
з ними подивуються попільниці, ліплені з нечищеної глини, з рапавою по-
верхнею брудножовтого кольору, а інколи також попільниці кельтійського
походження, точені на ганчарському колі (м. Рудки, Львівської области, і
Камінка Велика, Коломийського р-ну).
Описуючи венедські попільниці, треба згадати цікавий звичай їхніх
ганчарів у III --IV ст. по Хр. вставляли уламки розбитого скляного посуду
у дно або стінки глиняних посудин. Таким чином постала прикметна венед-
ІЯ> К. ТаскепЬегд, 2и йеп ХУапйегип§еп йег Озібегтапеп, Маппив, XXII, 1930,
287, АЬЬ. 31; О. Коїїіппа, СегтапізсЬс Киїіиг, 1932, АЬЬ- 202.
™ Назва від м. Переворська між Сяном і Висловом, де виявлено велике тіло-
пальне погребище веиедів (К. Набасіек, Степіаггувко сіаіораіпе коїо Рггегуогзка,
Тека копвепуаіогвка, ПІ, 1909).
137 К. Затка, 1УХА, ХНІ, 1930, 100-101.
138 іигогузкі, 1УХА, 1925, 30-32; Зргагуогбапіа г сігіаіаіпозсі рапвігу. копзег.
гуаіога гаЬуІкбгу рггейЬіаіогусгпусЬ окгуеи гасйосіпіо-таїороізкіе^о і 8Ідвкіе§о га
Іаіа 1924-1926, Масі. АгсЬ., X, 1929, 223.
1311 3. Хигогузкі, ІУіад. АгсЬ., X. 1929, 223; К. Затка, Ргасігіеіе Кгакогуа, Кигуег
паикогуо-ИІегаскі, Кгакбгу 1934, N0. 41.
113 2. Робкошіпїка, Логує гпаїегівка гу Зіггугогуіе, гу рогу. ЬгиЬіевгогувкіт, 20X7,
XI, 1936, 160.
1,1 Я. Пастернак, Нові археологічні иабутки Музею НТШ за 1933-1936 рр., За-
писки НТШ, 154, 1937, 259.
112 Як попереднє, стор. 260.
143 Я. Пастернак, Нові археологічні набутки Музею НТШ у Львові за час від
1929-1932, Записки НТШ, 152, 1933, 126.
488
Пам'ятки по венедах: 1 — Кераміка з Бендюхи (1), Хотнмнра (2), Крнстннополя (4, 8),
Зарічя (5, 7), Гринева (6) і Рудок (10), 2 — залізні умба від щитів з Переводова (3)
і Частковець (9).
(за П. Козловським)
489
ська кераміка з “віконцями”, знайдена на Грубешівщині (Могильно, Ма-
лині).1,1
Венедські племена були добре узброєні, бо майже в усіх похованнях
зустрічаються залізні вістря до списів, мечі, ножі, остроги і умби від щитів,
усе це перепалене вогнем і покладене в попільницю або на неї. Луки не на-
лежали до зброї венедів, мечі були на зразок римських, двосічні, зрідка од-
носічні, держаки в них були дерев’яні, піхви теж дерев’яні або шкіряні, ви-
їмково з бронзової бляхи (Лучка біля Тернополя).
Охоронною частиною венедського узброєння були щити. Вони були
дерев’яні, обшиті шкірою і мали залізне окуття. Щоб догідніше було три-
мати щит у руні, в ньому посередині була вирізана кругла діра, під дірою, зни-
зу, був прикріплений подовгастий залізний держак, а зверху вона була при-
крита круглою бляшаною накривкою — умбом стіжкуватої форми. Венед-
Пам'ятки по венедах: з Грииева (фібули, 1-2), Звеингороду (фібула, 3), Іваия Золо-
того (фібула, 4), Добростанів (меч 5, держаки від щита 7-8, умба від щита 9, 11, спис
13, окуття ременю 14, пряжка до ременю 15, ніж 16), Петрилова (меч 6, острога 17)
і Перепельинк (умбо 10, спис 12).
(за Л. Козловським)
1,1 ,1. Ко5Ігте\№кі, Ргас1гіе)е Роккі, 1949, 207.
490
ські бойовики їздили на конях і вживали при ньому острогів — двох або
тільки одної. Ця частина узброєння була винаходом кельтів, і венеди засво-
їли її в пізній лятенській добі.145
Найбільшу вартість при датуванні венедських поховань мають брон-
зові та залізні фібулі спинати одежу. Спершу їх робили з одного куска, піз-
ніше з двох кусків металу. Найпомітніші форми серед них — т. зв. сильно
профільовані фібулі і фібулі з підгорненою ніжкою.
Крім названих частин зброї і фібуль, у венедських похованнях виявле-
но залізні окуття ременів, пряжки, ножі, рідше пряслички до веретен. Виїмково
в с. Г р и н е в і знайдено залізний ключ,’"4 у X о т и м и р і - ножиці11' того пру-
жиненого типу, яким тепер стрижуть овець, а в жіночому похованні біля м.
С о к а л я - голку з глиняною прясличкою. Дивним здається, що в жі-
ночих похованнях майже зовсім немає особистих прикрас. Унікатом в Гали-
Фібула сильно профільованого типу
із Звеингороду (Бібрка).
(Музей НТШ, Львів)
Спис з рунічним написом
з Сушнчиа біля Ковля.
1,5 М. ЗаНп, Оег Кеііегврогп, зеіпе ЕпІ8ІеЬип§ ипсі ІгйЬезІе Еп(луіск1ип§,
Маппив-ВіЬИоіЬек, 21, Ьеіргі§ 1921; рецензія Я. Пастериака, Ратйіку агскео1о£іске,
ХХХШ, РгаЬа 1923, 361-362.
1М М. Смішко, як вище, табл. Ш, 18.
І4‘ Як попереднє, табл. V, 6.
491
чині є пара залізних мініатюрних відерепь-дармовисів з Івани Золотого’*5 і
одно таке відерне з Лошнева."’ Декілька аналогічних дармовисів викопав 3.
ІП.міт у жіночому похованні в Дорогочнні над Бугом.’5*1 Вони, мабуть, сармат-
ського походження. Частіше подивуються скляні й бурштинові намистини.
Хронологічні дані, здобуті із стилістичної аналізи фібуль, острогів і
умбів, виявили, що венедська інвазія воєнного характеру почалася в остан-
ньому сторіччі до Хр. спершу з півночі, з Підляшшя вздовж Бугу. Венеди
йшли доволі широким фронтом, бо на Волині сліди їхнього перебування або
тільки переходу виявлено в Сушичні біля Ковеля (спис з рунічним написом
“Тілярідс” — той, що наступає, нападає),* 151 152 * * 155 * 157 в Радзимині біля м. Острога
(інкрустований золотом спис),'"2 в м. Рівному (круглий щит римського ти-
пу, прикрашений різьбленим зображенням тріюмфального походу),’"1 у Во-
лодимирі Волинському (уламок глиняної посудини),151 в Анноволі біля Ко-
стополя (два списи),”5 Дерев’яному біля Рівного (тілопальне поховання)”"
та Громівці біля Старого Костянтинова (тілопальне поховання з могильним
насипом).”7 До цих пам’яток М. Брайчевський неправильно зарахував кістя-
кове ґетське поховання, виявлене у Гірці-Полонці біля Луцька.”" З околиць
м. Сокаля венеди завернули у південно-східньому напрямі в доріччя Дністра
га його допливів Золотої Липи, Стрипи, Серету й Збруча. Окупація краю
відбувалася в доволі швидкому темпі, бо вже під кінець останнього століття
до Хр. дійшли до Тернопільщини (Лука). Найпізнішим венедським похован-
ням у Подністров’ї є тілопальне поховання з Іван я Золотого (Заліщи-
ки), датоване фібулею з підгорненою ніжкою на кінець III ст. по Хр.
Багато1 пізніше, тільки в 111 ст., прийшла друга хвиля венедської ін-
вазії із заходу, з Шлезьку вздовж Сяну. Вона залишила по собі тілопальні
поховання в Розвалові (Тарнобжег), у Добростанах (Городок), Комарні
(Рудки), Нередільниці (Добромиль) і Рудках, Тверджі (Мостиська). З цих
’*5 Як попереднє, табл. V, II.
Оетеїгукіе^ісх, Розгикігуапіа агсЬео1о§ісгпе гу рогу. ІгетЬогуеІзкіт,
МАЛЕ, IV, 121.
2. ЗхтіІ, Степіагг Іаіепзко-ггутзкі “Когагогука” гу ВгоЬісгупіе пасі Ви§іет,
ІУіасі. АгсЬ. VIII, 1923, 173, ЇІ£. 107, 109. Два такі самі відерця, лише мідяні, знай-
шов М. Міллер при дитячих похованнях у Долішньо-Гиилівському сарматському
некрополі (М. Миплер, Дон н Прназовье в древностн, II, 92), а таке ж залізне ві-
дерце здобув Фещеико на полі поховань у Надпоріжжі.
151 А. Зтотои/зкі, ІУіай. Агей. III, 1876, 49-61; 3. Шесіеіешакі, Кипу і гипісхпе
ротпікі зіогуіапзкіе, 1906, 60-61; О. Коззіппа, Сегтапізске Киїіиг, Вегііп 1932,
АЬЬ. 44; V/. Кгаизе, Вег 8реег уоп Когуєі, еіп гуіе<іег£е£ипс1епе8 Кипепйепктаї,
Сегтапіеп, Вегііп 1941, 450-464, 4 АЬЬ.
152 2. ЬиЬа-КасІїітіпзкі, 21УАК, III, 1879, 69.
1М В. Антонович, Археологнческая карта вольїнской губерній, ТАС, XI, К.
1899, І, 39.
Я. Пастернак, Нові археологічні иабутки Музею НТШ у Львові за 1933-
1936, Записки НТШ, 154, 1937, 258.
155 Т. Зиіітігзкі, О роїезкіез ргаоісгугпіе 81огуіап, 2О1У, XIV, 1939, 38.
1И 2. Ьезкі, Ргасе агсЬео1о£іС2пе па ІУоІупіи, 2О1У, XI, 1936, 61.
157 Сохіпакі, ІУМА, 1891, N0. 1; А. Кагріпака, КигЬапу г окгези гхутзкіебо,
1926, 31-33; К. ТаскепЬегд, Маппив, XXII, 1930, 288.
’И М. Брайчевський, Стародавні східні слов’яни, Нариси, 318.
492
поховань найпомітніше - Розвадівське, виявлене принагідно у 1932 р. В
ньому знайдено глиняну попільницю, три залізні вістря до списів, залізну
пряжку до ременя і залізну острогу. На одному зі списів є рунічний напис
(- КІЛІ8), що його М. Смішко вважає слідом дуже ранніх готських впли-
вів на культуру венедів.1''"
Вплив венедів на матеріяльну культуру людности західньоукраїн-
ських земель добре простежується на поселеннях II - ПІ ст. у Великих Вік-
нинах, Тернопільської области’™ та у с. Пражів,”’ Житомирської области.
Там було виявлене змішання елементів західнього, венедського і східнього,
черняхівського типів. Щодо дальшого розвитку місцевої культури орієн-
тують нас результати розкопів на поселенні III - V ст. в с. Костянець, Рі-
венської области”2 Його багаті керамічні матеріяли, за своїм характером,
близькі до матеріялів з інших поселень другої чверті І тисячліття по Хр.
на території українського лісостепу. Совєтські дослідники неправильно
вважають перелічені вище венедські пам’ятки переворського типу на Во-
лині за “місцевий варіянт пшеворської” культури, що веде свій початок
від пам’яток висоцького типу, які мають багато спільного з лужицькою
культурою.182
Поміж обидві групи венедських наїзників - бойовиків на переломі ери
клином увійшла вгору Дністром з південного-сходу інша, хліборобська
еміграція, яка досягла аж до околиць Львова. Були це праслов’янські пле-
мена південного походження, що їх античні історики (Геродот, Арріян,
Страбон) називали ге та ми зближеними до даків, а Теофілакт Сімокат-
та, візантійський історик VI ст. - просто слов’янами.1” Його думку прий-
няло пізніше багато істориків і славістів, зокрема М. Орбіні,’"7' Сенковський,’“
Д. Іловайський,107 Ф. Брун,1"4 Н. Леопардов,"2' Е. Богуславський,™ та В. Жун-
ковіч.1'1 Не угрунтоване жадним доказовим матеріялом твердження М. Брай-
чевського в дусі “стадіяльного розвитку”, що пам’ятки цих племен “пред- * * * * 121 * * * * * 127
1Я М. Смішко, Вістря на спис з рунічним написом з Розвадова, Пітопнс Бой-
ківщнни, 1933, V, 1 - 13; його ж, ХУіасІ. АгсЬ., XIV, 1936, 132, 140- 146 і ІаЬІ. XIX -XX.
М. Ю. Смішко, Селище доби полів поховань у Вікнинах Великих, Археоло-
гія, І, К. 1947, 111 - 122.
121 Е. В. Махно, Поселення культури "полів поховань" на північно-західиьому
Правобережжі, АП, І, К. 1947, 169-173.
М. Ю. Смішко, Дослідження пам'яток культури полів поховань в західних
областях УРСР у 1947 р., АП III, К. 1952, 365-377.
1Ю М. Брайчевський, як вище.
ТЬеорЬуІасІоз ЗітосаНа, Нізіогіае, есі К. сіє Воог, Ьеіргіб 1887.
М. ОгЬіпі, II ге^по Де Ді 81ауі, Резаго 1601, 7.
Сенковскій, Примечанія к Геродоту, Бібліотека для чтения, XXVII, 1838, 96.
127 Д. Иловайскій, Вопрос о народиости древинх Даков, Древности, III, 290.
Ф. Брун, О родстзе Гетов с Даками и сих последиих со Словяиами, Чер-
номоре, І, Одеса 1879, 265.
Н. Леопардов, О начале Славяно-Руси со стороиьі нсторико-археологичес-
кой, К. 1892.
170 Е. Водозіа^зкі, Еіп£йЬгип§ іп Діє СезсЬісЬіе сіег 81ауеп, Іепа 1904.
171 V. Хипкоуіс, ХУапп хуигсіе Міііеіеигора уоп сіеп Зіауеп ЬевіеДеІІ, Кгетзіег,
1905.
493
ставляють місцеву культуру.... (вони) залишені слов’янськими племена-
ми північного Прикарпаття”.172 *
За часів Геродота (V ст. до Хр.) племена гетів заселяли ще північ-
ну частину Балканського півострова між Дунаєм і Балканськнми горами, де
їх, “най.мужніших та найсправедливіших з усіх траків”, переміг був рані-
ше, у 520-их рр. до Хр. перський цар Дарій під час свого походу на Скитів.17’
Одначе від IV ст. до Хр. античні історики (Арріян, Страбон) знали вже си-
льну гетську державу по другому, північному боці Дунаю - Істру, де з ни-
ми воював О.іександер Великий в 335-му р. до Хр. Консолідував цю дер-
жаву в останньому сторіччі до Хр. і поширив її межі, мабуть, у горішнє
Потисся енергійний їхній король Бойребіста (Бурвіста), який часто непо-
коїв північні границі Римської імперії. Він, власне, знищив грецьку коло-
нію Ольвію коло 67-50 р. до Хр.17‘ Одначе вже в І ст. до Хр. Страбон нази-
ває край між долішнім Прутом і Дністром Ке іоп Сеіоп егетіа, тоб-
ю безлюдною пустелею. Причину цього вилюднення сучасної південної
Басарабії бачив Л. Нідерле в бойових діях кельтів, зокрема бастарнів,171
одначе теперішні археологічні дослідження в Подністров’ї ставлять проб-
лему в зовсім іншому світлі.
Причину вилюднення південно - західньої частини нинішніх укра-
їнських земель в останньому сторіччі до Хр. слід бачити - думаємо - в екс-
пансивній політиці згаданого вже Бойребісти, дако - гетська держава яко-
го, за дослідженнями румунського археолога В. Парвана, досягла найбіль-
шого свого розквіту в останньому сторіччі до Хр. і в першій половині І ст.
по Хр.170 Ця політика виявилася в археологічно доказаній колонізаційній
міграції одного з гетських племен перед початком християнської ери вгору
Дністром у північному напрямі на галицьке Подністров’я. Цим гетським пле-
менем могли- бути, як здогадується М. Смішко,177 костобоки, які, за
Птолемеєм, були найбільш на північ висуненим дако - гетським племенем,
а за Л. Нідерле були слов’янами.174 * * Вони жили на східніх схилах Карпат і
були підкорені десь коло 170-го р. по Хр. вандальськими гастинґами.17’
Матеріяльна культура гетських колоністів на західньоукраїнських зе-
млях дістала в археології назву липицької культури, від тілопально-
го погребища гетів, що його досліджував І. Коперніцький у рр. 1889-1890
на терені села Липиця Горішня, Рогатинського р-ну, Львівської области.1''"
Цілком аналогічні матеріяли здобули румунські й мадярські археологи в
Румунії і Семигороді, зокрема в місцевостях Пояна над р. Серетом, Краша-
1,1 Як вище, стор. 319.
178 НегоНоіоі, IV, 93.
’7* ЗігаЬо, Сео§гарЬіса, VII, 33, 11.
17 Ц. Міебегіе, 88, І, 1925, 320.
,7“ V. Рагуап, Сеііса, о ргоіоізіогіе Расіеі, Висигезіі 1926, 887.
177 М. зтіііко, Киїіигу іусгезпе§о окгези ерокі сезагзіїуа ггутзкіе^о, 179.
1,в Як вище, стор. 416.
,т” Ргетегзіеіп, Кііо, XII, 145; Ь. ЗсНтісН, ІІп§агізсЬе ЗаЬгЬйсЬег, V, К’еїі 1,
114.
18,1 Раз СгаЬегІеІсІ іп Ілріса Ьеі Койаіуп, М2К, 1898, 59 II.; К. Насіасіек, МААЕ,
XII, 1912, 23-3з; К. ТаскепЬегд, Маппиз, XXII, 1930, 283-287; М. Зтізіко, Киїіигу
іусгезпеяо окгези, 26-55.
494
ни і Тіносул над р. Яломіцею, Зимниця (Телеорман). У Семигороді в Оліє-
ні, Чепет, Шігішора і в багатьох інших місцевостях між Дунаєм і Карпата-
ми й між Тисою і Серетом.’81 Там власне слід, мабуть, шукати батьківщи-
ну носіїв липицької культури.
На західньоукраїнських землях вони залишили по собі неукріпле-
ні селища і поховання вздовж Дністра, здебільша по його лівому боці від
Чункова (Заставна)182 183 * * * на Буковині по Залізці (Бібрка)’"1 проти гирла р.
Стрия. В цьому місці південні гетські поселенці залишили дністровий шлях
і завернули на північ у напрямі сучасного Львова. На це вказують гетські
поховання в Гриневі'" й Звенигороді (Біврка)1"1 та сліди їхнього селища в
Малехові (Львів).””
Залишки гетських селищ, що їх синтетично опрацював М. Смішко,”7
виявлено у Незвиськах (Городенка),188 Гориглядах (Заліщики),188 Новосіл-
ці Костюковій (Заліщики),’”0 Залізцях (Бібрка), Малехові (Львів), Ясено-
ві Горішньому (Косів) та в Черепині (Винники).'”
У Незвиськах виявлено два роди житлових споруд - прямокутні хати-
ліплянки з передсінком (тип грецького мегарону) та двоспадовою покрів-
лею і овальні землянки. В Ясенові Горішньому виявлено тільки два вогни-
ща, а біля них уламки посуду липицького типу.
На поселенні П-ІУ ст. в Черепині біля Львова В. Баран виявив у 1954-
1955 рр. залишки трьох наземних і 10 півземлянкових жител, двох госпо-
дарських будівель і ряду господарських ям. Покрівлю підтримували стовпи,
всередині були глинобитні печі. Зібрані на поселенні керамічні уламки по-
Багато пам'яток цього типу подибували ми в музеях Румунії (Букарешт) та
Семигороду (Брашо-Кронштад, Клюж-Клявзеибурґ), немає їх одначе в Будапешті
(Народний Музей).
Керамічний матеріал в Українському музеї ім. Федьковнча в Чернівцях
(з автопсії у 1936 р.).
183 Матеріяли з наших розкопів у 1933 р. (Я. Пастернак, Перші археологічні
розкопи з рамені гр-кат. Богословської Академії у Львові, Богословія, XIV, Л. 1936,
165-179,- його ж, Нові археологічні иабутки Музею НТШ, Записки НТШ, 154, 1937).
”* Розкопи М. Смішка у 1930 р. (Киїіигу угсгезпеяо окгези, 55-64).
Я. Пастернак, Нові археологічні иабутки (як вище), 259.
Дослідження К. Гадачка у 1910 р. (Зргаїуогсіапіа Сгопа коп8епуаіогб^
Саіісуі \У8СЙосІпіеі, 1911, 9).
187 М. зтізіко, Озасіу киїіигу Ііріскіеі, Ргасе 1і¥о\У8кіе§о Іоіуаггувіїуа рге-
йІ8Іогусгпе§о, І, 1934, 2-11.
Розкопи Л. Козловського, Гачінзона й Престона у 1926 році,
(к. Коїіожзкі, СЬаіу киїіигу СгесЬу-ІУузоско (!) осікгуіе XV №е2\¥І8каск XV роху. Йо-
гоДепвкіт, К8іе§а ратіа.ікохуа IV. Ветеігукіехуісга, Рогпап 1930, 206-223; К. V/.
НиісЬіпзоп апб 3. Р. Ргєїіоп, Ехсауаііопв аі Ліегхуівка, Агсйеоіойу аші Апігоро-
1о£у, XVII, Ьопбоп, N0. 1-2.
Розкопи Т. Сулімірського у 1931 р. (Ргасе 11¥0ХУ8кІЄ80 ІОУТаггузІУГа рґЄЙІ8ІО-
гусгпе§о, І, 1934, зЗ - 38).
Розкопи Т. Сулімірського в 1931-1932 рр. (як попереднє, 31-43).
в" IV. Вег, Ровгикіхуапіа агсйеоіоеісгпе ху роху. козохузкіт, хуоієху. зіапізіа-
хуохувкіет, 201У, XI, 1936, 97-98.
1И В. Д. Баран, Поселение первьіх веков иашей зрьі в с. Черепин, КСИА, 7,
1957, 97 - 99.
495
ходили з сірого кружального та ліпного рапавого посуду місцевого виробу,
а також із довідних амфор і червонолякованих (теракотових ?) посудин.
Біля одної з печей була вкопана в долівку ліпна посудина 42 см. заввишки
иа зерно або інші припаси. Крім того знайдено багато дрібних предметів
господарського й особистого вжитку.
Похоронний обряд у гетів, носіїв липицької культури був
двоякий: кістяковий і тілопальиий. Поховання першого типу виявлено тіль-
ки у 1950-их рр. в Звенигороді (Бібрка) і в с. Болотному (Перемишляни).™
Випростані покійники лежали на спині в неглибоких ямах. У тілопальних по-
хованнях перепалені кістки, дбайливо очищені від вугілля, виявлено в по-
пільницях - урнах разом з дрібними прикрасами, які теж горіли на вогнищі,
та іншими дарами, в неглибоких ямах (ЗО - 80 см.); вони були прикриті ін-
шими глиняними посудинами і присипані землею без могильних насипів. В
одних і других похованнях могильний інвентар такий самий.
Найприкметнішою в липицькій культурі є кераміка. Вона двояка-
ліплена вільноруч і точена на ганчарському колі. Перший рід, виконаний ста-
рою технікою, виготовлялось з нечиїценої глини, часто з домішкою піску
або дрібних камінчиків. Орнамент посудин дуже вбогий: пластичні ґудзики
на зломі вичеревка та поземі листівки довкола підстави злегка розхилених
вінців. Точений на колі посуд виготовляли з очищеної й добре випаленої
глини і він має поверхню сірого кольору. Його форми похідні з кельтійсь-
кої кераміки лятенської доби в Румунії.
Крім глиняного посуду, до інвентаря липицької культури належать,
як могильні дари, різноманітні особисті прикраси та предмети побутового
вжитку. Важливими для історії хліборобства в Україні є уламки круглих жор-
нових каменів з дірою посередині, які знайдено в похованнях Звенигород-
ського могильника. Це - найдавніші залишки ручних ротаційних (оберто-
вих) жорен, що прийшли на зміну зернотеркам.
Крім венедських і гетських тілопальних поховань без могильних на-
сипів, у горішньому Подністров’ї подивуються ще тілопальні поховання під
могилами з перших сторіч по Хр. Такі поховання виявлено досі одинцем у
с. Кривенькому (Копичинці),”* Струтині Нижньому (Долина)”5 і в Тенет-
никах (Рогатин).™ Ця група поховань різниться від гетських (липицьких)
не тільки могильним насипом, але й тим, що в Струтині попільниця з нечи-
іценими перепаленими кістками була присипана залишками вогнища і біля
неї лежала ще друга посудина, також присипана в подібний спосіб. Обидві
посудини були точені на ганчарському колі, і це піддає думку, що згадані
могильні поховання належали, можливо, кельтійським купцям.
ІЮ Обидва могильники розкопав І. Свєшніков з рамені Державного історич-
ного музею у Львові в рр. 1953-1955 (Могильники липицкой культури в Львовской
области — КСИИМК, 68, 1957, 63-74).
]М .1. Раїґегпак, Вег Зіапсі сіег икгаіпізсЬеп агсЬаоІобізсЬеп Ког5сЬип§ іп
Озі-Саіігіеп іу’айгепб бет Іеігіеп 10 ІаЬгеп, Зіауізсіїе КипбзсЬаи, Рга§ 1929, І.
N0. 7, 542-544.
”= Розкопи і. Коперніцького у 1880-их рр. (Мо§І1а IV ЗїгиІупІи Хіхпупі, ІУІаб.
Агей. VIII, 194-197).
М. Зтізтко, Киїіигу \ус7екпе§о окгеви, 114, 181.
496
КАРТА XV,
СКАРБИ РИМСЬКИХ МОНЕТ
Пам'ятки липицької культури з Липиці горішньої: 1-10 — кераміка; 11, 14, 15 —
бронзові фібули; 12, 13 — залізні фібули; 16 — кресало; 17 — ніж; 18 — прясличка;
19 — теракотова намистина; 20 — глиняна намистина із скляними очками; 21 —
ключ,- 22 — шило; 23 — кістяна проколка.
(за Л. Козловським)
Крім гетів у перших сторіччях по Хр. горі Дністром просувалися теж
частини сарматів. Пам’ятки по них виявлені за останні роки на трьох неве-
ликих могильниках. На одному з них, біля с. Ленківців, Кельминецького р-ну,
Черновепької області, А. Мелюкова виявила в насипі могили скитського ча-
32
497
су 18 впускних кістякових поховань. В одному з них, жіночому, відрубана
долоня правої руки лежала біля лівої сторони черепа. У всіх похованнях
було багато намистин із скла і пасти, залізні підвіски у виді мініятурних ві-
дерець та багато кераміки; аналогії до цих знахідок відомі з сарматських по-
ховань у південній Україні та Угорщині.11'7 Другий сарматський могильник
був виявлений в с. Боканах над р. Прутом. Майже половина черепів в обох
могильниках штучно деформована.
Третій могильник з подібними похованннями та інвентарем досліджу-
вав М. Смішко біля с. Острівець на Станиславівщині. Тут знайшовся ще ко-
роткий залізний меч сарматського типу та дві бронзові фібули. Всі три мо-
гильники походять приблизно з II - 111 ст.1” Котрому саме сарматському пле-
мені вони належать, годі напевно сказати. А. Мелюкова має на думці язи-
іів, та ми думаємо, що часто краще тут підходять алани.
Крім венедських, гетських і сарматських поховань у Подністров’ї і
Побужжі, в північній частині західньоукраїнських земель є іце один рід мо-
гильників, де тілопальні поховання знаходяться не в урнах, а просто в не-
величких ямках. Такі ямні поховання виявлено вперше (1920, 1922) в
урочищі “Козарівка” біля Дорогичина (Підляшшя)1” і в 1929 р. в с. Іван-
чицях (Пінськ) на Поліссі/'"' На окрему увагу заслуговує те, що в одній
ямі (XXIX) в Дорогичині не було тілопального поховання, а тільки стояв
лощений темнобрунатний горщик без ніяких залишків у середині і біля
нього лежали горішня частина людського черепа і дві навхрест покладені
довгі кістки.1”1 Ця незрозуміла й рідкісна форма похорону була заприміче-
на також на Корчуватівському могильнику на Київщині. В 1950-их рр. мо-
гильники з ямними похованнями виявлено в двох інших місцевостях при-
п’ятського Полісся, біля сіл Велшмичів і Вороніна, а також у с. Могилянах,
Острізького р-ну, Рівенської области, над р. Горинню.1”2 В цих похованнях
знайдено ліпний глиняний посуд двостіжкових форм з чорною лощеною по-
верхнею, бронзові й залізні вироби.ж
Ямні поховання Підляшшя і Полісся, цілком аналогічні з поховання-
ми зарубинепько - корчуватівського типу на Київщині, засвідчують прося-
кання ранніх слов’ян Подніпров’я у ті околиці вже в часі коло нар. Христа.
Нарешті окремий ряд могильних пам’яток римської доби досліджу-
вав К. Яжджевський у 1938 р. на терені с. Кутової, р-ну Біла Підляська,
на Підляшші. Розкопана там могила мала кам’яний насип, цілком подібний
до такого ж насипу в прикарпатських ранньослов’янських могилах. Посе-
дині була могильна яма з кістяком без жадних дарів, а збоку - тілопальне
1ОТ А. И. Мелюкова, Памятникн скифского времени иа среднем Днестре,
КСИИМК, 51, 1953, 66-67.
М. Ю. Смішко, МДАПВ, 2, К. 1959, 21.
2. 5ітіг, СгоЬу г окгези Іаіепакіебо і тгутвкіедо па ст. “Когагбіука” IV
ПгоЬісгупіе пай Ви§іет, ІУЇаб. АгсЬ. VI, 1921, 61-70; Степіагг Іаіепзко-ггутзкі
“КогагоАука” ПгоЬісгупіе пай Ви§іет, ІУіасІ. АгсЬ., VIII, 1923, 153-169, 171-175.
200 2О1У, IV, 1929, 102.
201 ІУіаб. АгсЬ. VIII, 1923, 172, 182-184.
Дослідження М. Смішка в 1955 р.
203 Ю. Кухаренко, Некоторьіе итоги археологического изучения Припятского
Полесья, КСИА, 7, 1957, 91-93.
498
поховання рабині чи може дружини, зсипане просто в яму, без попільниці.
Могила датована кістяним гребенем, знайденим серед перепалених кісток,
уламків ліпної кераміки і довгої бронзової глиці. Такого самого типу мо-
гилу розкопував К. Яжджевський по північному боці Бугу біля с. Ростол-
тів (Білосток), над горішньою Нарвою. Дослідник приписує ці поховання
литовському племені ятвягів, які займалися на Підляшші витоплюванням
Кам'яний насип ятвязької могили в Ростолтах иа Підпяшшю.
(за К. Яжджевським)
заліза з руди. На це їхнє зайняття вказує багато залізного шлаку на полях
в сусідстві обох могил.30* Й. Костшевський бачить у кераміці досліджуваних
могил деякі пов’язання із зарубинецькою культурою України й Білоруси,
і теж думає, що поховані в них покійники, найбільшправдоподібно, ятвяги,
які змішалися з східніми слов’янами або піддалися впливам їхньої культури.30"
На окрему згадку заслуговує незвичайне поховання, яке виявив у
1918 р. В. Дроздовський в могилі біля с. Кругович (Луненець) на Поліссі.
Він здобув з неї глиняну посудину, багато бронзових бляшок, які зали-
шив на місці, і такі бронзові предмети, як фігурка людини кавказького типу,
грубо відлита, з шоломом на голові й кинджалом (?) з ХІП ст. до Хр., кру-
чена шпилька - глиця спинати одежу з голівкою лося, з того самого часу,
шаманська (?) прикраса у вигляді лилика - кажана, мабуть, з І ст. до Хр. та
вухо клясичного дзбанка александрійського (єгіпетського) виробу з рель-
єфним лицем медузи, мабуть, з І ст. по Хр. За здогадом С. Пшеворського,
який досліджував цю знахідку, це було впускне поховання. У давнішій мо-
гилі з бронзової доби, датованій кавказькою фігуркою, у ранній римській
добі був похований, здогадно, жрець - шаман з бронзовим дзбанком - ков-
шуном і в одежі, на якій був нашитий, як відзнака уряду, кажан і багато
бронзових бляшок.20"
Іншу важливу групу пам’яток перших століть по Хр. в українських
землях творять окремі предмети позамісцевого виробництва, ім порто-
“ К. Іахсіхемгекі, О кигЬапасй пай ебгпа і о Ьиіпікаск г рггей 17
и’іекоуу, гОІУ, XIV, 1939, 16-21 і й& 44, 62.
.1. Козігхемгекі, Ргабхіеіе Роккі, 1949, 218.
а» 51. Ргіемгог$кі, Ипаїехівко кгиЬо\уіескіе, йи’іаіои’й, ХШ, 1929, 32-6в.
499
пані торговельними шляхами з римських провінцій у Семигороді (Дакія),
над долішнім Дунаєм (долішня Мезія) і з зайнятих римлянами грецьких ко-
лоній Ольвії і Хараксу в північному Причорномор’ї. Місцева людність і хлі-
бороби - гети постачали римським купцям головно збіжжя, а далі шкіри,
хутра, коней, невільників, пір'я, защо діставали спершу заплату, здебільша
дзвінкою монетою, а пізніше міняли свій товар за глиняний, бронзовий і
скляний посуд, зброю, знаряддя, прикраси та різні предмети розкоші. Спер-
шу переважали в імпорті предмети розкоші, що їх набувала заможніша вер-
хівка. Згодом, коли римські купці вже краще зорієнтувалися в потребах мі-
сцевої людности, вони стали довозити більше знаряддя праці та речей що-
денного вжитку. А втім, незабаром почали з’являтися і місцеві імітації різ-
них девізних виробів, як на це вказує стилістична аналіза здобутих розко-
пами пам’яток перших століть по Хр/’07
Найчисленішу групу з поміж римських імпортованих предметів і вод-
ночас важливе історичне джерело творять римські, в переважній більшості
срібні монети-денари. їх знаємо досі з 1101 місцевосте цілої України, вклю-
чно з молдавською Басарабією.3" З того 777 знахідок припадає на централь-
ні й східні області, а 324 на західні області. В цьому числі є 137 скарбів мо-
нет, іноді дуже великих. Наприклад, скарб денарів з Борочиць біля Горохова
на Волині важив до 40 кг. (2.45 пуда).3"' Коли прийняти номінальну вагу од-
ного римського денара за 4.55 гр. і перерахувати вагу всього того скарбу
на денари, то їх було в ньому приблизно 8800 штук. В скарбі, викопаному
на Сінному майдані в Києві, що важив більше як пуд, могло бути 3500-4000
монет,5"’ у скарбі з Красієва біля м. Бучача було їх 2281 штука.™
Найдавніші, консулярні монети, з зубцями навколо, відомі тільки з
22 місцевостей. Також мало ще (24) знахідок з перших часів цісарства. Мо-
нети, карбовані від часу правління Нерона (54-68 рр.), трапляються вже зна-
чно частійше, але справді масове поширення їх починається тільки від часів
Траяна, (88-117 рр.) після завоювання ним Данії.
Посилення римської торгівлі, а з тим і впливів культури римських
провінцій помітне протягом усього II ст., одначе після смерте Коммода (192
р.) приплив римської валюти раптово спадає, що стверджено також і в об-
ширах далі на північ. Польські археологи пояснюють це явище переходом
грошової торгівлі на товарообмін, одначе не менший вплив на це мусів ма-
ти й натиск германських племен з півночі і бастарнських із сходу, а також
307 К. Маіехузкі, Ішрогіу ггутзкіе па гіетіасЬ «Іохуіапзкісй, ІУгосІаху 1949,
29 - 33.
3,8 М. Брайчевский, О распростраиеиии римских монет у древних восточиьіх
славян, ВДИ, 1954, кн.'І, 120; його ж, Римська монета на території України, К. 1959, 8.
3)0 4. Ріоігожзкі, 8кагЬ Ьогосгускі, роху. НогосЬоху па АУоІупіи, Ьху6ху 1929;
Я. Пастернак, Нові римські пам'ятки з Галичини і Волині: І. Тегга 8І§І11а1а із Зве-
нигорода,- II. Скарб в Борочицях на Волині, Записки НТШ, 151, 1931, 1 - 17. За М.
Тихановою (Борочицкий клад, СА, XXV, 1956, 301-317) це є найбільший з усіх досі
знаних скарбів римських монет в Україні.
510 М. Брайчевський, Римська монета, 73, 143 (ч. 261).
511 ОзіеггеісЬізсЬе Віаіїег їііг ЬШегаїиг ипб Кипзї, ІУіеп 1846, N0. 19, 146;
В. Іапизі, 2аЬуікі, N0. 115; К. бмтохузкі, Напсіеі гхутакі, СЬагізїегіа С. Могахузкі
оЬІаіа, Кгакбху 1922, 76; ТИ. Моттзеп, КбтізсЬез Мііпххуезеп, 772, 101.
500
повільний занепад римської могутности від часу смерти Александра Севе-
ра (223 р.). Відтоді римські монети дістаються в Україну куди рідше, а по-
за Карпати вже тільки принагідно й спорадично. Найпізніші з них - візан-
тійські монети доби римського цісарства (395 - 518 рр.).
Усі ці монети, а головно їх скарби, є певним доказом зв’язків наших
земель з римськими провінціями у перші сторіччя по Хр. В скарбах помітне
передусім те, що монети в них здебільша сильно стерті, отже довгий час були
в ужитку, а далі те, що разом з пізнішими монетами подибується багато мо-
нет на 100-150 років молодших, які, очевидно, мусіли бути в обігу водночас
із попередніми. Цікаве й те, що майже всі вони срібні, і лише дуже зрідка зу-
стрічаються всуміш із золотими. Вияснення цього явища знаходимо в описі
старовинної Германії Таціта, де сказано, що германські племена воліють у
торговельних зв’язках старі, добре відомі гроші,3,2 і приймають радше сріб-
ло як золото. Мабуть, такі самі вподобання були тоді і в гетів та венедів.
Розміщення скарбів римських монет у терені вказує насамперед на
торговельні шляхи - з над долішнього Дунаю і Чорного моря вгору Дніпром
у Київщину, вгору Дністром у Галичину і вздовж Бугу на Волинь, з малими
відхиленнями вже на місці призначення. Третій шлях ішов долиною ріки Пру-
та через північну Буковину на Покуття, а четвертий, мабуть, долиною р. Су-
чави в центральну Буковину.
В названих скарбах зустрічаються часто монети з двох-трьох різних
сторіч. Очевидно, римляни платили тільки новими монетами, які були у них
в обігу, а 100 - 200 - річної давности монети були вже тільки у внутрішньо-
му обігу на українських землях. Це понад всякий сумнів указує на існуван-
ня внутрішньої грошової торгівлі в Україні вже в перших сторіччях по Хр.* 214 215
Цінною знахідкою провінційно-римського походження в Подністров’ї
є уламки кільканацятьох теракотових посудин типу “іегга 8І&Шаіа”, вико-
паних у Звенигороді (Бібрка). На них є штампи двох майстрів з римської
провінції Галії - Сварада з КИеіпгаЬегп і Цінтузмуса з Вапаззас, що з них
перший працював між роками 69 - 96, а другий між 117-161 роками. Це по-
кищо єдина такого роду датована пам’ятка на західньоукраїнських землях,
яка, разом з іншими знахідками, вказує, що уже в римській добі княжий Зве-
нигород був відомою оселею, відповідним місцем збуту люксусових товарів
римських купців.211 У Подністров’я цей посуд прийшов далеким окружним
шляхом через Подунав’я й, мабуть, Ольвію вгору Дністром, а можливо ко-
ротшою дорогою з Подунав’я (Панонія) через Моравську Браму у горішній
біг Висли і далі вздовж Висли у горішнє Подністров’я (Звенигород). На цю
другу можливість вказує одна посудина такого типу, знайдена в Часткови-
чах (Ярослав).31’
’12 Зеггаіоз ЬІ£аІО8дис із зубцями кругом і з зображенням воєнного воза з
запряженими двома кіньми (Тасіїиз, Сегтапіа). М. 6итох«$кі, ІУіасІ. пит.-агсЬ.,
XII, 1928/1929, 39.
М. Брайчевський, Знахідки римських монет иа території УРСР, Археологія
ПІ, 1950, 93 - 101,- його ж, Римська монета иа території України, К. 1959, 58-70.
214 Я. Пастернак, як вище, Записки НТШ, 151, 1931.
215 М. $ті$хко, 8іап і роігхеЬу Ьасіап пай окгезет сезагзіхуа ггутзкіедо XV
роішіпіохуо-м'бсйосіпіеі РоІ8Се, ІУіасГ Агей. XIV, 1936, 132 і ІаЬІ. XVII, 4.
501
Уламки теракотового посуду (їегга зідіІІаТа) із Звеиигороду (Бібрка); иа одному
з них штамп майстра Ціитусмуса із східньої Ґалії.
(Музей НТШ, Львів)
Тим самим шляхом посередньо з Ольвії імпортовано в Подністров’я
й Посяння багато інших вибагливих та культових предметів із золота, брон-
зи, заліза й скла. Серед них були статуетки єгіпетської богині Ізіди (Жабинці,
Камінка Велика, Могильниця, Синьків)/1" 3 Подніпров’я були імпортовані фі-
булі зарубинецького і дзеркала сарматського типу.
З римського імпорту на Буковині помітний тільки золотий скарб з
Мерицею (Сучава), який складався з масивного браслету у вигляді вужа і
кількох фібуль.
Очевидно, сприймання нових технічних здобутків та чужих культів
вимагало відповідного рівня духового розвитку людности і її до цього на-
ставлення. Тому перелічені тут предмети імпорту вказують водночас на рі-
вень так матеріяльної, як і духової культури людности горішнього Подністро-
в’я в перших сторіччях по Хр.
Розкопи М. Смішка в останніх роках (1956 - 1957) виявили, що деякі
скляні речі виготовлювалися також на місці. Доказом того є безсумнівні слі-
ди виробництва скляного посуду на поселенні Щ ст. біля с. Комарова, Черно-
вецької области, на Дністрі. Це перше цього роду відкриття з римських ча-
сів на українських землях.2'7
Закарпаття.
Перші сторіччя по Хр. були для цієї землі вже початком історичних
часів. Воєнні дії римських легіонів у її найближчому сусідстві і торговельні
зв’язки з купцями наддунайських римських провінцій залишили по собі чи-
сленні сліди у творах античних істориків та в написах, і на їх підставі можна
К. Маіемькі, Ітрогіу г/утекіс па гіетіасЬ зіоіуіапзкісй, АУгосІаху 1949.
217 М. Ю. Смішко, МДАПВ, 2, К. 1959, 21.
502
вже Лати короткий нарис історично-політичних та еінічних відносин Закар-
паття і сумежних земель в добі впливів провінційно-римської культури.
Приблизно у першій половині І ст. до Хр. Закарпаття належало, прав-
доподібно, до великої Дапької держави, на чолі якої стояв вище згадуваний
Бойребіста-Бурвіста, що часто непокоїв північні границі Римської імперії.
Легати римських цезарів довгі десятки років із змінним щастям воювали з
ним і його наслідником Декебалом, і тільки Траянові вдалося після двох пе-
реможних походів (101- 102 і 105 - 106) підкорити даків цілковито і прилу-
чити більшу частину їхніх земель під назвою провінції Дакії до Римської
імперії.1'8 Земель сарматських язигів між Дунаєм і Тисою і Закарпаття він не
завоював. Щоб залюднити знищені й спустошені воєнними діями околиці,
Траян переселив туди “незмірні гурми колоністів з усього римського світу”.
Границі провінції Дакії визначає Птолемей у часах Марка Аврелія на
заході р. Темешем (ТіЬізсик), на півдні Дунаєм аж по гирло р. Серету (Ніе-
га«), на сході Серетом, на півночі горішнім бігом Дністра. Одначе, пі гра-
ниці не цілком відповідали правді. На півночі можна хіба тільки етнографіч-
ну границю класти на Дністер, бо там жили гети, ті самі, що й заселяли За-
карпаття, а політичний державний кордон не доходив навіть до Карпат. Остан-
ньою римською колонією в північній Дакії, за Т. Момзеном, було Рогоііззиш,
сучасний Мойград над середнім бігом р. Самоту, де був і прикордонний вал.
Карта римської провінції Дакії.
(за Т. Момзеном)
218 Реїегзеп, Тгаіапз Вакізсйе Кгіе§е, І - II, Ьеірхі§ 1899, 1903.
503
Па тій самій висоті він перелічує низку найбільш на північ висунених сазіга
готапа, які творили ланцюг фортифікації! від Великого Варадину на схід
аж до перевалу Борго.2”
Крім сказаного вище, на підставі історичних і епіграфічних даних мож-
на назвати також цілий ряд племен, які заселяли тоді Закарпаття та сумеж-
ну східню Словаччину, і подати дещо більше з їхньої історії. Для- нас тут
важливе ге, що автохтонним населенням сучасної Закарпатської области були
годі гети, найдалі на північ висунена група мешканців Дакії. їхні оселі ся-
гали на заході, в часі коло народження Христа до Дунаю і р. Моравії. В рр.
20 - 50-их по Хр. низовинні частини східньої Словаччини над Дунаєм обса-
дили сарматські язиги, які відсунули гетів далі на схід, у доріччя Тиси. В II
ст. по Хр. прийшли з Покуття або з лісних Карпат у Потисся костобоки, пі-
сля 170-го р. ще вандальські лякринґи,22" готські віктогали, зі сходу сармат-
ські алани й роксолани та кельтійські бастарни. Були це вже передвісники
великого переселення народів, а наслідок того був такий, що імператор Авре-
ліян мусів віддати Дакію в руки германських готів, гепідів, вандалів, марко-
манів, карпів і царистів.* 220 221
По південному та східньому боці Семигородських Альп, на терені
Добруджі й Великої Волощини (Мунтенії) була римська провінція Долішня
Мезія. Її північна границя проходила, за історичними джерелами, на висоті
дельти Дунаю, але окремі військові форпости чи радше тільки укріплені ку-
пецькі факторії сягали, мабуть, багато дальше на північ. На це вказували б
залишки недосліджених ближче будинків з негод римського типу в м. Сучаві
у південній Буковині"’1* та в с. Комарові (Кельминці) у північній Бесара-
бії.™ У першій з названих місцевостей знайшлося теж багато римських мо-
нет, у другій М. Смішко виявив теж залишки одної з найстаріших майстерень
скла в Україні. її організували треба думати — фахові гутники-склороби
з Долішньої Мезії. Про це була вже вище згадка.
В археологічних матеріялах Закарпаття римської доби ще важко зо-
рієнтуватися, бо вони належать багатьом племенам різного походження, які
часто переходили з одного місця в друге.
Селищ римської доби на Закарпатті досі ще не виявлено. З поховань
місцевої праслов’янської людности відомі тільки два тілопальні могильники
черняхівського типу з невеликими могильними насипами, що їх досліджував
М. Смішко в 1948 р. біля с. Ізи, Хустівського р-ну. Поховання були тілопаль-
ні в попільнипях-урнах або просто в землі. Іноді під одним насипом стояло
декілька урн. Кераміка була кружальна і ліпна. Інвентар поховань убогий
2” ТЬ. Моттаеп, Согриз Іпзсгірііопит Ьаііпагит, ПІ, 1873, N0. 827, ІаЬІ. II.
220 Вони зайняли були приблизно сучасну Бережську та Мармароську округу
(Оісиїезси, АУапгіаІеп ипсі Соїеп, Маппиз-ВіЬИоіЬек, 34, 1923, 7).
221 и ЬІіесіегІе, 88, II, 1906, 109.
НиНег, М2К, X, 1884, 36; XI, 1885, ра^ XIII; ІакгЬисЬ без Викомчпег
Ьапбез-Мизеитз, І, Схегпоіуііг 1893, 50.
М. Смішко, Археологічні дослідження в західних областях України за роки
радянської влади, МДАПВ, 2, К. 1959, 21, В. Рожаиківський, Українське художнє
скло, К. 1959, 12.
504
залізні фібулі, ніж, ключ до колодки, кістяний дармовис. У раніших похован-
нях (І - ПІ ст.) були ще здебільша ліпні посудини, в пізніших переважав уже
кружальний посуд.1™’
Венедські поховання з прикметною зброєю виявлено в Арданові (Му-
качів), Мукачеві, Сваляві та Остров’янах (Сабінів). На окрему увагу заслуго-
вують два багаті поховання, розкопані в Остров’янах ще у 1790 та 1865 рр.
В першому з них знайдено, як могильні дари, три фібулі, два перстені і ча-
шу-келих із золота, шляхетний камінь — оникс у золотій ажурній оправі, а
далі срібний кухлик з такою ж підставкою, ложку і уламки римського польо-
вого крісла. Це поховання відносять до 111 ст. по Хр. В другому похованні бу-
ли чотири срібні позолочені бляхи з тисненим орнаментом, жіночими погруд-
дями і бородатими сфінгами, дві шліфовані склянки, дерев’яне відро з брон-
зовим окуттям та вухом і дрібні прикраси з бронзи. Крім того античний пер-
стень з різаним каменем і, як хронологічна вказівка, монета (зоИйиз) Гере-
нії Етрусціллі (249 - 251 по Хр.).* 223 * * *
З окремих знахідок перших сторіч по Хр. на Закарпатті слід відзна-
чити залізні венедські мечі (Малі Лучки, Новоселиця на Мукачівщині), ве-
лику бронзову миску, вухо якої закінчувалось фігурками двох лебедів (око-
лиця м. Берегова) та з Бардієва (?) золотий браслет у вигляді вужа і кістя-
не намисто на золотому дроті. Сюди належать, очевидно, також римські мо-
нети, виявлені в 26 місцевостях. В одній із них (Берестів на горішній Лятор-
чі) викопали у 1880-их рр. 24 золоті монети з часів від Сабіни (117-138)
до Валенса І (364 - 379), що їх носили вже як намисто, бо половина з тих
монет має цілі або відламані вушка, а декілька просвердлених.221
У східній частині Закарпаття, на Мармарощині, виявлено численні слі-
ди старовинних солярень у Баранинцях, Мармароській Солотвині, Няговій,
Новоселиці і Тереблі. За здогадом Прайсіга223 і Бушмана,2” римляни видобу-
вали там сіль. У тамошніх міоценських верствах є значні (на смузі 300 км.)
поклади кам’яної соли,227 яку видобували тоді примітивним способом, копа-
ючи ями. Таких ям залишилося, в самій тільки Тереблі 18 великих і 111 ма-
лих. З солярень користали напевно й мешканці недалекої колонії Поролісса,
бо римські легіонери зупинилися були в тих місцях на р. Самошом. Одна-
че, їхні купці могли висилати свої каравани й поза ланцюг прикордонних
укріплень, користуючись досвідом спорадичних воєнних походів углиб кар-
патського підгір’я.
М. Смішко, Два курганні могильники в околицях с. Ізн, Закарпатської
області, АП, ПІ, К. 1952.
223 Обидва поховання, невідомо — кістякові чи тілопальні, мають багату лі-
тературу, з якої слід згадати: Непїіітап, Агсйаеіоеіаі Кбгіетепуек, V, Висіареаі
1865, 89-96; 5. НеіпасН, АЕ, 1894, 395-404; С. Коїїіппа, Маппиа, IV, ЕгеапгипезЬапб,
1925, 30-31; 1. Еізпег, 81оуеп8ко V ргауеки, 211, 212, 219-221; Тогок, Воіеогаіок, IX,
8гс£ес1 1933, 191-193.
ТН. ЬеНосхку, АЕ, 1892, 75-76.
223 Ргеівід, Сеасіїісіїіе без Магатагозег Вег§Ьаие8, Озіеггеіскізсіїе 2еіі-
асіїгіїі Ніг Ваи-ишІ НиНепіУЄ8ЄП, XXV, 1877, 301-323; 1. КгаІ, Росікаграібкй Ки8,
1924, 42.
ВизсИтапп, Паз 8а1г, І (Еигора), 1909, 344.
2=7 Р. Димінськнй, Солі и фосфати, ЕУ, І, 1949, 1080.
505
Сумежні краї.
Археологічні пам'ятки Московщини, одночасні з “полями похо-
вань" України, досліджені доволі слабо. На їх підставі годі скласти виразний
образ культури римської доби сумежних з Подніпров’ям північних земель.
Приходиться задовольнятись фрагментарним описом культури окремих пле-
мен, іноді далеких одне від одного.
У сточиїні горішньої Волги й Оки хліборобсько-скотарські племена
все ще жили в городищах дяківського типу, з якими запізналися ми вже
при описі тамошніх пам'яток з другої половини останнього тисячоріччя до
Хр. Дослідження цих городищ виявили, що культурний рівень ЇХНЬОЇ ЛЮДНО-
СТІ! мало змінився і в перших сторіччях по Хр.'"'
Найцікавіший вислід дали дослідження II. Третякова в 1934 - 1935 рр.
на одному з цих городищ біля с. Березняків, Ярославської области, на північ
від Москви. Воно було раптово спалене пожежею, гак що всі залишки при-
ладдя й устаткування залишилися на .місці, і власне це дає можливість уяви-
ти собі господарські й культурні умовини життя на городищі.
Усе селище складалося лише з шістьох дерев’яних хат, обведених ва-
лом з дерева й глини. Кожна з них була переділена на дві частини. Ліворуч
входу мешкали чоловіки, на що вказують знайдені там залізні сокири та ві-
стря до стріл, а праворуч жінки, які залишили гам кухонний посуд і пряслич-
ки від веретен.
Цей дивний звичай - ніяк не слов’янський, він, безперечно, азійсько-
го походження і дуже нагадує сучасні ірансько-турецькі побутові звичаї.
Крім того на городищі була кузня, в якій виробляли ще дуже примітивне хлі-
боробське знаряддя.
Під етнічним оглядом населення дяківських городищ не слов’янське.
Совєтські археологи шукають серед нього предків літописних племен мері,
муромн і інших угро-фінів."'
Над середнім бігом Оки, на південь від Москви, II. Єфименко дослі-
джував багато могильників, найдавніші з-поміж них з І - II ст.
У східній Московщині, в доріччі Ками, у перших сторіччях до Хр. жи-
ли чужі слов’янам, мабуть, також прафінські племена, що їх Геродот називав
тіссаґегами. їхня культура, давніше ананьїнська, має тепер назву п’яно-
б о р с ь к о ї, від могильника біля с. П’яного Бору. Розкопами виявле-
но, що їхні жінки обвішувались амулетами і чортогонами, щоб охоронити
себе від напасти злих духів.““ Вони засвідчують дуже примітивний духовий
рівень в порівнянні з висококультурним у тон час Подністров’ям, з яким не
мали ніякого пов’язання.
На землях Польщі основну масу людности творили у римській добі
нащадки хліборобських племен з лужицькою культурою, яких римський * * *
П. Н. Третьяков, К истории племен Верхнего Поволжья в І тьісячелетии н.
з. МИА, 5, 1941,- його ж, Древнейшее прошлое Верхнего Поволжья, Ярославль 1939.
22в А. Л. Монгайт, Археология в СССР, 1955, 316-317.
А. П. Смирнов, Очерки древней и средневековой нстории иародов Сред-
него Поволжья и Прнкамья, МИА, 28, 1952.
506
історик Таціт у своєму описі Германії (розділ 46) називає венедами.231
Таким ім’ям вони позначені й на карті Птолемея. їхніх селищ, на диво, досі
ще не виявлено, і пам’ятками по них є тільки тілопальні погребища, прик-
метні залізною зброєю для піхотинців і вершників у могильному виряді.232
Численний римський імпорт (посуд, прикраси, монети) вказує на торговельні
зв'язки із західніми римськими провінціями Талією і Паннонією.233
Перелюдненість землі і натиск північних племен змусили частину ве-
недів перейти в характері узбоєннх завойовників на західньоукраїнські землі.
Тими північними племенами, що вслід за венедами з’явилися у східній Евро-
пі, були готи, які пробилися далі аж у Подніпров’я, пізніше г е п і д и зу-
пинилися аж у Дакії (Семигород).23' Про це переселення була вже згадка
вище. Після відходу германських племен місцева людність західніх частин
Польщі стала жити власним життям, що виявляється між іншим у кераміці і
могильних насипах над похованнями. Могилу того часу розкопав у 1912 р.
Й. Костшевський на терені Сєдлєміна, і з того пішла назва сєдлемінського
типу для могил ПІ - IV ст. в західній і північній Польщі.23"
В Румунії з часів римського володіння залишилося передусім ба-
гато римських укріплених таборів (саяіеііит) у колишніх провінціях Дакії
(Семигород), Горішній Мезії (південна Румунія) і Долішній Мезії (східня
Румунія). Крім того збереглися залишки північних прикордонних укріплень
(Іітез готапиз), шляхів, мильові камені, дуже багато поховань і безліч
предметів щоденного вжитку. Всі вони засвідчують, що в окупованій рим-
ськими легіонерами частині Румунії вся культура і мова зазнали виразних
римських впливів. А проте, як виявили археологічні дослідження, місцеве
дако-траиьке населення після відходу колоністів у 275 р. швидко повернуло
до власного попереднього способу життя, звичаїв і релігійних вірувань. Ба-
гато римських елементів залишилося тільки в його мові.
231 Ь. Кохіожзкі, \Уепесіо\¥Іе XV хгосіїасії йіаіогусгпусй і \у зхміеііе кагіо£га1іі
ргейІБІогусгпеі, 1дуо\у 1937.
332 Л. Ко$1гіе»5кі, Киїіига ргароіака, Рогпап 1947.
222 К. Маіеткі, Ітрогіу ггутякіе па гіетіаск аІотапзкісЬ, \Угос1а\у 1949.
224 Л. Ко$ігіе»$кі, Сегтапіе рггесіїїіаіогусгпі \у Роїзсе, РАР, УП, 1946.
222 Л. КоБігіеткі, Кигкап г тіосізге] ерокі ггутзкіеі гу 8іе<1Іетіпіе, \у ро-
мйесіе іагосіпакіт \у ХУіеІкороІасе, МААЕ, ХІП, 1914, 50-55,
507
РОЗДІЛ
VIII.
Ранньо»слов’янська доба
Часи великого переселення народів
(375 - 800)
Так зване велике переселення народів було найважливішою історич-
ною подією в першій половині І тисячоріччя по Хр. Воно сильно змінило етно-
графічну карту центральної та східньої Европи і спричинило падіння світо-
вої Римської імперії.
Початок тому дали гуни — тюрко-монгольська орда, що з’явилася
в Европі у половині IV ст. Властиво була це етнічна маса в центральній Азії,
іцо складалася з різних кочових монгольських племен і дістала назву гунів
від панівного серед неї племенй. Про причину переходу їх в Европу розпо-
відає одне з тогочасних китайських літописних джерел. У рр. 68 - 67 до Хр.,
- сказано в ньому, -- настала така велика посуха в землі гунів, що близько
9/10 усієї людности та її худоби вигинула з голоду. Катастрофічна ситуація
вимагала негайного діяння. Шлях на схід був перегороджений великим ки-
тайським муром, побудованим у рр. 255 - 209 до Хр. саме для оборони проти
центрально-азійських номадів, і тому залишки гунів подалися через Джун-
гарську браму, повз Байкальське озеро на захід і зупинилися в киргизьких
степах по східньому боці Каспійського озера. В другій половині IV ст. вони
вже були настільки сильні, шо продерлися аж до берегів Дону і підкорили
там аланів. Через двадцять років після того (375 р.) гуни разом з аланами
напали на готів у Подністров’ї, де поклали кінець їхньому пануванню в Укра-
їні, перейшли згодом через семигородські перевали і вгору Дунаєм на Угор-
ський низ і зорганізували там між Дунаєм і Тисою своє князівство під керу-
ванням Аттіли (445 - 453). Поселень і поховань гунів в Україні досі ще не
виявлено, і тільки деякі окремі знахідки потверджують історичні відомості
античних авторів (Амміян Марцелін, Йордан, Саксон Граматик) про їхнє
там перебування.
Багато краще досліджені аланські пам’ятки старовини за знахід-
ками V - VII ст. на Кубанщині і Підкавказзі. Аланський вершник того часу
вдягав на себе залізну кольчугу-каптан з дротяних кілець замість давнього
508
панцера з лусок, і стіжкуватий шолом. Узброєний він був мечем, списом,
луком і бойовою сокирою. Вже в 111 ст. з’являється тверде дерев’яне сілдо і
залізні стремена, іцо запевняли догідніше сидження на коні, головно в кін-
ному бою з довгим списом.
Аланські городища розташовані були вздовж кавказького підгір’я для
доброї контролі гірських перевалів. Мешкали алани здебільша у хатах-ліп-
лянках, мабуть, ще без комина, і дим виходив крізь двері та вікна. У хаті не
було ще казана, завішеного на залізному ланцюгу над вогнищем, і їжу ва-
рили в горщиках просто на вогні. Хліб у вигляді плескатих паляниць пекли
на розпеченому камінні. Припаси зерна зберігали в ямах біля хат.
У другій половині 1 тисячоріччя по Хр. аланів підкорила нова орда —
хозар и, і з того часу походить аланський катакомбний могильник у Верх-
ньому Салтові, Старосалтівського р-ну, Харківської области, досліджу-
ваний В. Бабенком,1 О. Федоровським,2 Г. Тесленком,3 * * * С. Семеновим-Зусе-
ром,‘ Н. Мерпертом,3 та антропологом Г. Чучукалом." Писав про нього істо-
рик Ю. Ґотьє.7 Майже в кожній катакомбі цього могильника було три-чотири
Катакомба в могильнику у Верхньому Салтові на Харківщині,
(за В. Бабенком)
поховання, і тому могильний виряд був доволі багатий. В склад його входив
чорно- і сіролощений кружальний посуд, залізні мечі, бойові сокири, ножі,
металеві дзеркала, багато різноманітних прикрас із срібла, бронзи, олова,
намистин і навіть дармовиси із срібних арабських монет-диргемів 778 і 786 рр.
1 В. Бабенко, Что дали нового последиія раскопки в Верхием Салтове, ТАС,
XIII, 1905, 381-418; його ж, Розповсюдження стародавньої салтовської та схожих до
иеі культур в межах Східньої Европи, Харків 1926.
3 О. Федоровскій, Верхие-салтовскій камериьій могильник УПІ-Х в., Вестиик
Харковского истор.-филолог. общества, II, 1912.
3 Г. Тесленко, Розкопки Верхньо-Салтівського могильника 1920 р., Наукові
записки науково-дослідної катедрн історії української культури, 6, Харків 1927,
353 - 356.
1 С. Семенов-Зусер, Розкопки коло с. Верхнього Салтова 1946 р., АП, II, 1949.
3 Н. Мерперт, О генезисе Салтовской культурьі, КСИИМК, XXXVI, 1951.
" Г. Чучукало, Черепи із Верхнє-Салтівського могильника, Матеріали до ан-
тропології України, II, Харків 1926.
' Ю. Готьє, Кто бьіли обитатели Верхнего Салтова?, ИГАИМК, V, П. 1927, 65-84.
509
Поховання яванської верхівки з IV - V ст., виявлені в Керчі, в кам’я-
них гробницях, відзначаються дуже багатим могильним вирядом, який мало
чим поступається перед вирядом скитських царських могил. В одному з них
знайдено багато золотих і бронзових виробів, емальованих,8 інкрустованих
камінням, алмандином’ і різнокольоровим склом.
На початку VI ст. в степову частину України прийшла тюркська орда
болгари, відома під назвами утургурів, оногурів і кутургурів. Частина її
(чорні болгари)” спинилася в Приозів’ї і зорганізувала там> за візантійськи-
ми істориками, Стару або Велику Болгарію. Друга частина під проводом
Аспаруха перейшла причорноморськими степами далі на захід, перебула
якийсь час в куті між Дністром і Дунаєм, перейшла 679 р. в Добруджу і там
поселилася, підкоривши собі місцеву хліборобську людність.”
У половині VI ст. прийшли в Україну авари. В 558 р. вони були
вже біля долішнього Дунаю, потім перейшли на Угорський низ, розгроми-
ли германських гепідів і поселилися в Панонії. Після них на початку VII
ст. надійшла ше одна тюрко-татарська орда, хозари, яка підкорила надо-
зівських болгар, зайняла частину Криму з Пантікапеєм і зорганізувала на
тих землях свою державу. Вкінці, на переломі VIII/IX ст. прийшли угри-
м а д я р и.
На такому історичному тлі ранньослов’янські племена антів роз-
вивали в Україні свою політично-соціяльну організацію і культуру в добі
великого переселення народів.
Менше спустошеним азійськими кочовиками було Правобережжя, як
на це вказує більша кількість виявлених там поселень VII-VIII ст. Вони не-
укріплені, з наземними хатами-ліплянками та півземлянковими житлами з
глинобитними печами і кам’яними вогнищами, з великою кількістю грубо-
стінного, переважно, ліпного посуду і залізного знаряддя' праці. Біля по-
селень були тілопальні могильники з урновими похованнями. Поселення
такого типу знайдено на терені пізніших княжих городів Києва (гори
Киселівка та Старокиївська)” і Чернігова (Єлецький горб, Млиновище, те-
рен Спаського монастиря)” і в ряді інших місцевостей. У районі м. Канева
вони датовані керамікою на V1I1-IX ст.
В лісовій частині Правобережжя подивуються тепер пам’ятки, по-
селення (Запасіка біля Райковецького городища) та поховання (Корчак
9 Емальованим прикрасам алаиським і "варварським" в Україні окрему працю
присвятив А. Спнцьін, Предметьі с вьіемчатою змапью, ЗИРАО, V, І, 1903, 149-192,
табл. ХХУІ-ХХУІП, XXXII; його ж, Обозреиіе предметов с вьіемчастой змапью, най-
дениьіх в Россіи, АПЮР, II, 1900, 117.
9 Алмаидии, яким алани прикрашували свої вироби, походив з Індій
(и. Зігїудожзкі, АИаі-Ігап ипсі Уб1кепуап<1егип£, 276; Р. АНйеіт, Сегтапеп ип<1
Ігапіег, Сегтапіеп, 14, 1942, 242).
” М. Міллер, До історії чорних болгарів, "Нові Дні, VI, Торонто 1955, ч. 69,
стор. 16 - 20.
11 В. Н. Златарскн, История иа бьгарската дьжава през срединте векове, І, Со-
фія 1918, 36, 92, 123.
13 Розкопки в Києві иа горі Киселівці в 1940 р., Археологія, І, К. 1947.
” Б. А. Рьібаков, Древности Чериигова, МИА, XI, 1949/ В. Богусевич, Археоло-
гічні розкопки в Чернігові в 1949 та 1951 рр., АП, V, 1955, 5 - 11.
510
біля Житомира),’* 1 які ясно вказують на те, що в тих околицях у половині
І тисячоріччя по Хр. те переживалася зарубинепько-корчуватівська куль-
тура середнього Подніпров’я. Дальший розвиток цієї культури можна про-
стежити за такими поселеннями УП-УШ ст. як Лука Райковецька
біля с. Райків, Бердичівського р-ну, Житомирської области. Там розкопано
вісім півземлянкових жител, чотирикутних у плині з утрамбованою глиня-
ною долівкою і печами в правому куті, проти входу. Прямокутні печі скла-
дені із сторч поставлених тесаних гранітних каменів, їхні черені були ви-
мощені пласкими каменями або вимащені глиною. Стіни жител обкладалися
деревом, іноді при вході збереглися земляні східці, викладені пласкими
каменями.
На долівці жител і під залишками печей зібрано багато уламків гли-
няного посуду, ліпного й кружального з прямолінійним і гребінцевим хви-
лястим орнаментом. При цьому було багато кісток свійських і лісових
тварин. Поселення датується УІІ-ІХ ст.”' і може бути пов’язане з літопис-
ними деревлянами. До пізніх черняхівських пам’яток на східній Волині на-
лежать також поселення в с. Яготині, Ружинського р-ну, на Житомирщи-
ні, де знайдено амфору УІ-У1І ст.
Розкопи на горі Киселівці в Києві дали кераміку ліпного типу, при-
крашену пальцівкою на верху вінців, іноді хвилястим орнаментом. Таку са-
му кераміку виявлено на поселенні біля великого скитського городища в
районі Кане в а. Дуже рідко подибувався там кружальний посуд, і таке
саме взаємовідношення обох сортів кераміки завважено на поселеннях бі-
ля с. П е н ь к і в к и, Новогеоргіївського р-ну, Кіровоградської области, та
біля с. С т е ц і в к и, Чигиринського р-ну, Черкаської области. У першій
з цих місцевостей в кам’яній печі одного з півземлянкових жител виявлено
залізний скарб шість серпів, леміш-наральник, дві сокири, два долота,
три вістря до списів і дужки від деревл’яних відер.”
Окремі житлові й господарські комплекси у вигляді залишків пів-
землянкових жител з глинобитними й кам’яними печами та залишків сиро-
дутних горнів для витоплювання заліза, при тому дуже багато ліпного й
кружального посуду, виявлено також на городищі біля с. Григорівни,
Могилів-Подільського р-ну, Вінницької области” та біля м. Гайворона на
Кіровоградщині (розкопи В. Даниленка).
Дещо відмінним щодо характеру знахідок від загального типу є по-
селення на городищі в с. Пастирському, Златопільського р-ну, Чер-
каської области. Житла на ньому були також наземні й півземлянкові, пе-
чі теж були викладені гранітними каменями, одначе серед керамічного ма-
теріялу зустрічаються чорні й сірі лощені посудини кружального типу і
14 Ю. В. Кухаренко, Славкнскне древиости V - IX вв. на территории Припят-
ского Полесья, КСИИМК, 57, 1955, його ж, О памятниках раииеславяиского времени
иа Полесье УССР, КСИА, 4, 1955, 48.
“ В. К. Гоичаров, Посад і сільські поселення коло Райковецького городища, АП,
І, 1949; І. Шовкопляс, Археологічні дослідження 1917-1957, 275.
” Д. Березовец, Славяиские поселення в устье Тясмииа, КСИА, 8, 1958.
17 М. Артамонов, Археологические исследоваиия в Южион Подолии в 1952-1953
гг., КСИИМК, 59, 1955.
511
інші дуже подібні до посудин з Верхньо-Салтівського могильника. Тому
дуже можливо, що в поселенні мешкала серед ранніх слов’ян деяка кіль-
кість аланів.
Цікавою знахідкою на Пастирському городищі були залишки кузні
з повним комплектом приладдя. В другому місці розкопано зруйноване
сиродутне горно, що вказує на витоплювання заліза на самому таки по-
селенні.”
На східньому Поділлі надзвичайно важливою ранньослов’янською па-
м’яткою є поселення IV-VI ст. в с. І в а н к і в ц я х, Новоушицького р-ну,
Хмельницької области. В його західній частині виявлено три кам’яні ідоли
у вигляді чотиригранчастих стовпів, завершених зображеннями людської
голови. На двох із них голова з одним лицем має доволі виразно зазначені
очі, ніс, губи, бороду, волосся і вуха, на третій з трьох сторін заглиблени-
ми лініями і ямками зазначені тільки овал обличчя, очі й губи.
Біля них знайдено чотири ями, розташовані в одному ряді, з улам-
ками кераміки черняхівського типу. Навколо найбільшої з них виявлено
випалену глину і ями від чотирьох стовпів, а побіч прямокутне невелике
(140x60 см.) місце, дбайливо вимощене камінням. Мала споруда із стіна-
ми на стовпах мала, мабуть, культове призначення, а кам’яне в ній вимо-
щення правило за жертівник. Культове місце ранніх слов’ян, досліджуване
В. Довженком (1950)’“ і М. Брайчевським (1951)“ в Іванківцях над серед-
нім Дністром — це досі єдина такого роду пам’ятка на українських зем-
лях, яка роз’яснює також проблему збручанського ідола “Світовита”.
Найважливіші ранньослов’янські могильники на Правобережжі до-
сліджувано у великому коліні Дніпра біля с. Д а н и л о в о ї Балки, Ула-
нівського р-ну, Кіровоградської области, і над долішнім Дніпром біля с.
Гаврилівни, Нововороннівського р-ну, Херсонської области. В пер-
шому з них були тільки кістякові поховання в глибоких могильних ямах.
Біля одного з покійників стояло вісім глиняних кружальних посудин, які
вказують на велику кількість могильних харчів. Хемічною аналізою вста-
новлено, що в тих посудинах, зокрема в мисках, було їжа з борошна, мож-
ливо щось подібне до сучасного бойківського “чиру”. В ямі були також
тваринні кістки з м’ясної їжі.
В другому похованні знайдено намисто з просвердленою римською
монетою, яка датує його V ст.21
Гаврилів ський могильник мав кістякові й тілопальні похован-
ня. Інші з них були в сіроглиняннх кружальних урнах черняхівського типу
або в невеличких ямках. Біля покійників знайдено велику кількість сірогли-
18 В. Хвойка, Городища в Средием Приднепровье, ТАС, XII, І, 93-104/ П. Третья-
ков, Диепровская зкепедиция, КСИИМК, XX, 1947, 98-99; М. Брайчевский, Раскопки на
Пастирском городище в 1949 г., КСИИМК, XXXVI, 1951,- його ж, Нові розкопки на Па-
стирському городищі, АП, V, 1955, 67-76.
19 В. Довженко, Древнеславяиские язьіческне идольї из с. Иванковцьі в Подне-
стровье, КСИИМК, 48, 1952, 136-142.
99 М. Брайчевский, Древиеславяиское святилище в селе Иваиковцьі на Диестре,
КСИИМК, 52, 1953, 43-53.
21 Е. Сммонович, Погребення V - VI вв. иашей зри в с. Данилова Балка, КСИИМК,
48, 1952.
512
КАРТА XVI.
ПАМ’ЯТКИ ВЕНЕДСЬКОГО Й ЛИПИЦЬКОГО ТИПІВ
няного кружального посуду, прикрашеного сітчасто-ромбовим орнаментом,
кістяні гребені, бронзові пряжки від ременів, залізні ножі, кресала та різні
особисті прикраси. У раніїпих похованнях ІП-ІУ ст. подивувався ще скля-
ний девізний посуд, у пізніших У-УІ ст. його вже не було. Це вказує, ма-
буть, на те, що гуни вже перервали торговельні звязки Придніпров’я з
Причорномор’ям.22
Ранньослов’янські пам’ятки дніпровського Лівобережжя представле-
ні поселеннями у сс. Соснині і ПІестовині на Чернігівщині, у Волинцевому
та Харівці на Сумщині і в Ново-Покрівці на Харківщині, де виявлено та-
кож їхні могильники. На поселеннях у Соснин і23 і В о л и н ц е в б му‘*
житла були такі, як і на Правобережжі, прямокутні, півземлянкові, з вхо-
дом із півдня. Прямокутні глинобитні печі були звернені челюстями до
дверей, щоб улегшити вихід диму. На місці одного з волинцівських жител
збереглися обгорілі підвалини з чотирьох колод, обтесаних з внутрішньої
сторони. В іншому волинському
житлі виявлено три глинобитні, вог-
нем сильно випалені печі, а біля них
куски залізного шлаку і криці. Це
була гамарня, де добували залізо
з місцевої залізної руди.
Здобутий розкопами на тих посе-
леннях глиняний посуд був здебіль-
ша грубий, ліпний, менше його бу-
ло кружальної роботи. Орнамент
на посудинах гребінцевий, прямолі-
нійний і хвилястий. Поруч з улам-
ками кераміки подивуються залізні
наральники, які вказують на наяв-
ність плуга в хліборобстві, і дрібні
предмети побутового вжитку.
На Харківщині, на поселенні біля
с. Нової П о к р о в к и, Чугу-
ївського р-ну, кружальний глиня-
ний посуд має ознаки прикметні
для посуду салтівського типу. Це
вказує на деякі зв’язки місцевої
людности з сусідніми аланами.25
Усі могильники названих вище
місцевостей були тілопальні, без мо-
гильних насипів. Іноді в одному по-
хованні знаходили декілька урн-по-
Кераміка волинцівського типу VII-VIII ст.
з городища біля с. Китиці на Сумщині,
(за І. Ляпушкіном)
13 К. А. Бреде, Раскопки 1951 г. на Гавриловском городище, КСИА, 6, 1956, 33-35.
м Ю. Виноградский, Раинеславянские памятники в окрестностях г. Сосницьі,
КСИА, І, 1952.
м Д. Березовець, Дослідження на території Путивльського району. Сумської
області, АП, Ш, 1952,- його ж, Дослідження слов'янських пам'яток на сеймі в 1949-
1950 рр., АП, V, 1955, 49-66.
20 Ю. Кухаренко, Новопокровський могильник і поселення, Археологія, VI, 195.2
аз
513
ігільницьз перепаленими кістками, тобто поховання були групові (Волинцево,
Сосниця). Урни переважно грубі, ліпні, рідше кружальні. В похованнях
було доволі багато спалених вогнем предметів із бронзи, заліза, глини й
скла. В могильнику біля с. Нової Покровки перепалені кістки лежали про-
сто в невеликих ямах, без попільниць, що треба, мабуть, вважати за окре-
мий місцевий звичай.
Основною галуззю господарства антів було хліборобство. Візан-
тійські автори не раз згадують спустошення їхніх полів під час воєн з
кочовиками, а ІТсевдо-Маврікій пише про великі припаси пшениці, проса
та іншого роду збіжжя, які зберігалися в селищах антів. Хліборобський ха-
рактер їхнього господарства засвідчують також знайдені залізні нараль-
ники, серпи та ротаційні жорна. На поселенні між сс. Сабатинівкою
та Синицівкою, Грушківського р-ну, Одеської области, виявлено “руч-
ний млин” під піддашшям господарської будівлі.°* Жорна на окремій де-
рев’яній підставі вживається по селах України донині.
У сільське господарство антів входило також плекання худоби. На
це вказують викопувані на поселеннях кістки свійських тварин і залізні
ножиці стригти овечу вовну. Волів використовувано як тяглову силу під
час орання, а коней потребувала антська кіннота, про яку часто згадуєть-
ся у візантійських історичних джерелах.
З різних родів антських ремесел археологічними знахідками най-
краще засвідчені витоплювання й обробка заліза, ганчарство та золотар-
ство. Залізну сировину-крипю витоплювали анти сиродутним способом з
багатих місцевих покладів залізної руди. До речі найкращі щодо кілько-
сти і якости на сході Европи і одні з найкращих у світі покладів залізної
руди знаходяться в басейні Кривого Рогу над р. Інгульцем, допливом до-
лішнього Дніпра. Часті знахідки залізного шлаку на ранньослов’янських
поселеннях ми згадували вже.вище.
Велика кількість глиняного посуду виявляє сильний розвиток ган-
чарського ремесла. Посуд виготовлялось за допомогою ганчарського ко-
ла, яке прийшло до ранніх слов’ян не від римляїн, а від кельтів, посередньо
Ганчарська піч з Голння біля Калуша,
(за Б. Янушом)
м М. Брайчевський, Східнослов'янські племена, Нариси, 332.
514
через гетів — носіїв липицької культури. Готовий посуд випалювалося в
печах, залишки яких виявлено в Неслухові, Голині і в інших місцевостях.
Третьою найбільш репрезентативною галуззю ранньослов’янського
антського ремесла було ю в і л е р с т в о-золотарство, що досягло особли-
во високого розвитку в половині І ст. тисячоріччя по Хр. і в сторіччях
після того. Ювелірна продукція стає різноманітнішою і складнішою з за-
стосуванням таких технічних засобів, як оздоблювання виробів виїмчас-
тим емалем, сканню, зерню, амальгамою і т. п. Найкращими і найбільш своє-
рідними були предмети, оздоблені різнокольоровим емалем.
Техніка виїмчастого емалю полягала в тому, що на поверхні від-
литих з бронзи предметів залишали неглибокі виїм'ки-гнізда, в які наси-
пали кольоровий (червоний, голубий, жовтий, і білий) скляний порошок
і сильно його розігрівали. Коли цей порошок стоплювався, він укривав
виїмку тонким шаром яскравого емалю. Скань — орнамент з налютовано-
го на поверхню предмету тонісінького скрученого дроту, зернь — орнамент
із дуже дрібних кульочок срібла або золота, налютованих рядками або пі-
рамідками, амальгама — стоп золота і живого срібла. З предметів, оздоб-
лених виїмчастим емалем, найбільше поширені фібулі різних типів, круглі,
трикутні, ажурні, арбалетні,, пальчасті. Останні з вигадливими щитиками у
вигляді людських фігурок, головок тварин і птахів з подібними до пальців
виростками.
Окрему працю присвятив цим фібулям німець-
кий археолог Й. Вернер (Мюнхен), який вирізнив
між ними три групи: І. фібулі з людською маскою
на ніжці і похідні з них (Подніпров’я, Подунав’я,
Східня Прусія); II. фібулі кримського типу VII ст.;
ПІ. фібулі Дніпровського типу, срібні й золоті в
кількох варіянтах (Пастирське городище). Всі три
групи є одночасні і походять з другої половини VI
ст. і головно з VII ст. “Досі загально вважали, —
каже Й Вернер, — що вони всі є Готськими фібула-
ми, але... в усьому германському світі ніде немає
фібуль І і III групи, а фібуль ПІ групи взагалі ще
досі ніколи не знаходили поза Україною”. Тому,
продовжує автор, “немає жадного сумніву, що всі
три групи фібуль є окремими українськими форма-
ми VII ст. і були виготовлені в майстернях серед-
нього Подніпров’я”.27
Далеким відгомоном бронзових фібуль Київ-
щини з доби переселення народів, які експортовано
тоді на захід, є за В. Антонєвичем28 та Й.
Антська фібула VI ст.
27 .1. УУегпег, ЗІамчзсЬе ВіідеШЬеІп без 7 Дакгкипбегіз, Р. Реіпеске Еезі-
зскгій, 1950, 159-172. Такої самої думки Б. А. Рьібаков, Ремесло древней Русн, М.
1948, ного ж, Искусство древннх спавян, Исторня русского искусства, І, М. 1953.
28 УУ. Апіопіешісх, Меіаіохуе зріпкі дбгаїзкіе, Ргасе Котізіі еіпо£га£ісгпеі РАІТ,
Кгакбху 1928. Первовзори цих псевдофібул автор вважав за виріб Готський.
515
Цінціком1” - сучасні мосяжні псевдофібулі польського та словацького на-
селення західніх Карпат. Проте, твердження Й. Цінціка про середньодні-
провську прабатьківщину гуралів і словаків, базоване на самій лише по-
дібності фібуль без посередніх розвоєвих ланок і не підперте наявністю
поселень та поховань київського типу ІУ-УП ст. обабіч західніх Карпат,
не має ще реальних основ і не погоджується з прийнятим поглядом дослід-
ників на етногенезу західніх слов’ян.
Золотарські прикраси, оздоблені виїмчастим емелем, значно поши-
рилися шляхом торгівлі з України в Московщину, у верхів’я Дніпра, Оки
і Волги. Вони подивуються й на Литві. За А. Спіциним знання емалі на
Литві у УІ-УП ст. (Клайпедська культура) походить взагалі з України.’"
Торговельні зв’язки з Україною мала також Естонія.”
Великим центром ранньослов’янського золотарського ремесла було
в УП-УШ ст. Пастирське городище буля с. Пастирського, Черкаської об-
ласти, де знайдено сотні золотарських виробів того часу. Звідтіля похо-
дять і інші золоті та срібні прикраси, виявлені тепер у численних скарбах
на середньому Подніпров’ї. Ці скарби пов’язуються загально з антами, і
вони вказують на помітне маєткове розшарування серед людности, нагро-
мадження багатств в руках окремих осіб і родин, а водночас на необхід-
ність закопувати цінні предмети в землю у загрозливих часах. Багатий скарб
УП-УШ ст. з с. Малої Перетини на Полтавщині, в якому була тарілка УІ
ст. єпископа Патерна з м. Томі — - це пам’ятка грабіжницького походу, ма-
буть, аланів, на візантійські міста.’2
Подібного походження є й т. зв. К і ч к а с ь к и й скарб, викопа-
ний Дніпрельстанівською археологічною експедицією під керуванням М.
Міллера поблизу с. Вознесений на високій горі біля Кічкаського пе-
ревозу у великому коліні Дніпра. В ньому було понад 1500 золотих пред-
метів, головно орнаментованих блях та прикрас на зброю і ремені. Майже
всі вони були ушкоджені вогнем. Зберіглася срібна пластична фігура ор-
ла, ноги якого обкручувала гадюка, що головою підводилась до його гру-
дей і вгризалася в серце. На лівому крилі орла стояло візантійське тавро,
а на грудях вирізане ім’я ПЕТРОУ. За М. Міллером цей орел -- навершок
стяга (сігнум) якоїсь візантійської когорти. З другої пластичної фігури
залишилася тільки голова лева, решта була стоплена. Крім того в скарбі
знайдено чимало ушкодженого срібного культового літургічного начиння
— чаш, дискосів, кадильниць тощо, а також коло 50 залізних стремен, 20
залізних вудил, пряжок, кілець від кінської збруї і кілька пар стремен
та вудил із золотою й срібного інкрустацією. Всі ці предмети були про-
стромлені згори трьома шаблями, отже скарб був заворожений. Він, —
Сіпсік, Апсіепі аіоуак ГіЬиІав апсі рзеийо-НЬиІаа, С1тіса§о 1957-
30 А. Спицьін, Лнтовскія древностн, Таиіа іг 2ойі8, Ко\упо, 1925, 141.
” Р. Ваіосііз, Пеі аісівіа ЬеШапф Ііррзаіа, 1940, 92.
32 И. А. Зарецкін, Кпад, найденньїй при сепе Малая Перещепила, Константнно-
градского уезда, Полтавской губ., Трудьі полтавской ученой археолог, комнссіи,
IX, Полтава 1912.
516
Пам'ятки доби переселень народів: а) золотий скарб з Малої Перещелннн (Полтав-
щина): 1 — пряжка; 2 — браслет; З — перстень; 4 — пряжка; 5 — окуття ременю;
б) срібний скарб з Крилоса: 6 — шийна гривня; 7-10 — браслети; 11 — миска з
написом; 12-13 — кіпка; 14 — уламок бляшаної посудини, (за ЕУ, І).
як каже М. Міллер, — являє собою рештки поховання якогось князя, що
вертався з походу на Візантію.®
На Лівобережжі окрему групу раиньос.юв’янських пам’яток
творять городища р о м е н с ь к о г о типу, які дістали свою назву від го-
родища Мона стирище в м. Ромні на Сумщині.’1 Одночасні з ним на
Роменщині городища “Ведмеже”, в с. Ведмежому над р. Ромном, городи-
ще Вашкевича біля с. Москалівки над р. Сулою і “Замчище” в м. Глин-
ському над р. Сулою, досліджувані М. Макаренком у рр. 1901-1924.® Та-
33 М. Міллер, Кічкаськнй скарб, 1948; його ж, Дніпрепьстанівська археологічна
експедиція Наркомосу України 1927-1932, Науковий збірник УВУ, VI, Мюнхен 1956,
14-15; В. Грінченко, Пам’ятка VIII ст. копо с. Вознесенкн на Запоріжжі, Археологія,
III, 1950.
31 М. Мвкаренко, Городище Манастнрнще, Науковий Збірник історичної секції
УАН за 1924 р., XIX, 3-23.
® ИИАК, 22, 1907, ОИАК за 1912, Петерб. 1916’.
517
кого самого типу городище “Донецьке” біля Харкова над р. У дами,33
Боршівське біля с. Борщева на Вороніжчині,3’ біля озера Б у р і м к а, Сос-
ницького р-ну на Чернігівщині,3’ в с. Петрівському, Тростянецького
р-ну,3" і в хуторі Н о в о т р о ї ц ь к о м у, Лебединського р-ну,* * 37 38 * 40 * та в с.
В о л и н ц е в о м у, Путивельського р-ну на Сумщині," і в с. О п і ш н і,
районовому центрі на Полтавщині.42
Городища роменського типу розташовані переважно на виступах ви-
соких берегів або так званих косах річкових долин. На всіх тих горо-
дищах є залишки півземлянкових, хат-ліплянок, здебільша квадратових у
лляні, з печами, збудованими із глини або вирізаними в материку. На го-
родищі “Монастирище” деякі півземлянки сполучені між собою критими
переходами, біля них приміщувалися зернові та інші припасові ями. Це
помітив уже в VI ст. Псевдо-Маврикій, пишучи у своєму “Стратегіконі”,
що слов’янські житла мають “багато виходів”, і що свої продукти вони
“закопують у землю”.
В культурному шарі роменських городищ, що датуються43 УШ-Х ст.,
кількісно переважає типовий для всіх тих городищ глиняний ліпний грубо-
стінний посуд, прикрашений різними комбінаціями гребінцевого штампу
і защипами зверху вінців, а також кружальний посуд, орнаментований
прямолінійним і хвилястим орнаментом.4' У значній кількості знаходять там
також кістяні вироби, рідше залізні, дуже рідко особисті прикраси.
Населення роменських городищ залишило по собі також могиль-
ники, одначе вони не однорідні. На території поширення городищ ро-
менського типу виявлено два окремі райони - - східній і північно-західній,
кожний з особливим типом поховання.
Найбільше вирізняється східній район в частині басейну Десни, Сей-
му і горішньої течії Сули. Виявлені там у сс. Волинцевому, Малих Буд-
ках і Сосниці давніші могильники (VII-VIII ст.) без могильних насипів з
трупоспаленнями в урнах. Пізніші могильники (ІХ-Х ст.) мають уже мо-
гильний насип, а попільнипя-урна з перепаленими кістками покійника і
одною-двома приставками з їжею знаходиться у горішній частині насипу.
Могильний інвентар дуже вбогий, і тільки зрідка подивуються прикраси,
сильно ушкоджені вогнем. Кераміка ліпна, прикметна для роменських го-
родищ і теж кружальна, звичайна для Київської Руси.
м В. Городцов, Результати исспедоваиій, пронзведеиньїх научньїми зкскур-
сіями XII археолог, с-ьезда, І: Донецкое городище, ТАС, XII, І, 120.
37 ОИАК за 1905 г.
38 В. Козловська, Остаткн спавянского городища на озере Буромке, Сосницка-
го уезда, Черинговской губ., ИТУАК, 47.
П. Третьяков, Стародавні слов'янські городища у верхній течії Ворскла,
Археологія І, 1947.
Дослідження І. Пяпушкіна, (І. Шовкоппяс, Археол. дослідження, 287).
В. Довженок, Розкопки біля с. Вопинцевого, Сумської області, АП, III, 1952.
И. И. Ляпушкии, Матернапи к нзучению юго-восточньїх границ восточ:
иьіх спавян VIII - X вв., КСИИМК, XII, 1946.
И. И. Ляпушкни, О датнровке городищ, роменско-боршевской культури,
СА, IX, 1947.
М. Макаренко, Орнаментація керамічних виробів в культурі городищ ро-
менського типу, Міесіегіиу ЗЬогпік, РгаЬа 1925, 323-338.
518
Другий, північно-західній район займає басейн долішньої течії Дес-
ни і доходить майже до лівого берега Дніпра. Поховання тут тілопальні,
одначе без урн, останки спаленого на місці покійника просто вкривали
могильним насипом. Могильний інвентар різниться де в чому від попе-
редніх. Кераміка вся кружальна, часто трапляються залізні ножі та кре-
сала, рідше вістря до стріл, бронзові поясні бляшки та ін. Могильники
датуються ІХ-Х ст.“
Городища і могильники роменського типу залишили по собі літо-
писні сіверяни. В різноманітності похороного обряду слід найімовір-
ніше бачити пам'ятки двох складових частин того великого племени або,
можливо, племінного союзу, кожна з яких раніше існувала самостійно. На
його території, в м. Путивлі, А. Богусевич виявив в 1959 р. залишки му-
рованого палацу героя лицарського епосу “Слово о полку Ігоря” Нов-
город-Сіверського князя Ігоря Святославича.
Причорномо р’я
Сумна доля спіткала давні грецькі колонії-міста в Причорномор’ї
під час навали азійських кочовиків. Майже всі вони були знищені. Жит-
тя Ольвії ще жевріло в V ст. Амміян Марцелін у IV ст. і Йордан у VI
ст. згадують про Ольвію, як про існуюче місто. В Боспорському царстві
були знищені Мірмекій, Тірітака і інші міста. Пізніше, у VII-VПI
ст. на місці Тірітаки існувало невеличке середньовічне селище. Подібне
селище існувало у VIП-IX ст. також на місці Ілурату. Гуни, які вдер-
лися в Крим, зруйнували Танаїс і всі селища та фортифікації того часу
в Подонні і Приозів’ї.4’
Херсонес, завдяки оборонним заходам його населення, небага-
то потерпів, став швидко підноситися, і в ¥-\Т ст. він і Боспор стали
Апсида громадського будинку в Істрії VI ст.
(за Є. Кондуракі)
46 Д. Бліфельд, Древньоруські племена, Нариси, 361-362.
4,1 М. Міллер, Студії з ранньої історії Прнозів'я, II: Антична колонізація При-
озів'я, 1946, 13.
519
знову ремісничими центрами гірської частини Криму. Причинився до цьо-
го факт, що візантійська імперія, яка завжди намагалася стати твердою но-
гою на північних берегах Чорного моря, в 518-.му р. підкорила Боспор
і в половині VI сг. відбудувала його і Херсонеса оборонні споруди та
відновила морські шляхи між ними й Малою Азією, а імператор Юстин II для
поліпшення добросусідських взаємин у 575 р. звільнив Боспор і Херсо-
нес від морських повинностей.47 Велике значення Херсонесу в ранньо-
середньовічному Криму потверджується ще й тим, що до середини VII
ст. він карбував власну мідяну монету.
Господарсько-економічною базою Херсонесу були ремесла, промисл,
торгівля і хліборобство. Археологічні знахідки вказують на існування та-
ких ремесл як ковальство, ливарство, золотарство, ганчарство і будів-
ництво. Одним із головних зайнять була риболовля, яка мала важливе
місце у прохарчуванні населення міста. Про соляний промисл херсонес-
ців згадує в половині VII ст. у своїх листах папа Мартин. Звичайно пле-
кали також сади й виноградники.
Завдяки догідному географічному положенню Херсонес був важли-
вим вузлом транзитної торгівлі Візантійської імперії з південними укра-
їнськими землями. Визначне місце займав Херсонес і в культурному жит-
ті південно-західнього Криму у візантійських часах. Як зв’язуюча ланка
поміж місцевою людністю півострова, культурними центрами Візантії і пів-
денною Україною, він, власне, був пунктом, де схрещувалися культурні
традиції й нові течії, і це клало виразну печать на його культуру. Проте,
в основному Херсонес мав греко-візантійську культуру.
Розкопами на терені Херсону виявлено багато найдавніших пам’я-
ток Криму. Це - - зелишки мурованих каплиць і церков троякого типу:
хрещатих (“грецький хрест’’), подовгастих з апсидою від сходу (бази-
ліка римського типу) і посередньього типу, також з апсидою.
Найдавнішою будівлею серед них (IV-V ст.) є одна хрещата церква,
в якій знайдено високої мистецької роботи мозаїчну підлогу, а на сті-
нах фрески з грецькими й грузинськими написами. Найдавніша базиліка,
також прикрашена мозаїкою і фресками, була побудована в VII ст., а
залишки одної церкви посереднього типу походять з VI ст. Досліджен-
ня цих найстарших зразків християнського будівництва має велике зна-
чення для історії церковної архітектури в Україні.48
Головним джерелом вивчення бронзівничо-золотарського промислу
Боспору й Херсонесу в \'-¥ІІ ст. є матеріали, здобуті розкопами з того-
часних могильників у гірських районах Криму - Ескі-Кермен, С у-
у к-С у, Ч у ф у т-К а л е, Баштанівка, Верхоріччя, Узен-Баша і
ін. Провідне місце серед них займають фібулі з півкруглими вершками,
прикрашеними рядком пташиних стилізованих головок або кульочками (II
група Й. Вернера), або видовжено трикутні фібулі з Борзенського скарбу.”
Окрему своєрідну групу кримських пам’яток з доби великого пе-
реселення народів становлять залишки “печерних міст”, розташованих уз-
47 Е. Веймари, Крим у середні віки, Нариси, 581.
48 В. Січинськнй, Архітектура старокнязівської доби, Прага 1926, 8 і рис. 1 - 14.
М. Маиаренио, Борзенські емалі й старі емалі України взагалі, К. 1927, табл. І.
520
Плани старохристіяиських церков у Херсонесі IV—IX ст. (Е. Міппз) 1 Бааиліна
аил^наР^ттВА? ’ Збл ДмВ УІ1 СТ’ 1 Реставрована в X ст. — 2. Баптистерій коло 600 р. — 3. Ба-
—Мала церква XIII ст. збудована всередині фундаментів старшо! будови.
__«'^Яе,Редиї1 міста (св. Василя?). — 6. Базиліка. — 7. Церква посереднього"типу.
8. Баптистерій. — 9. Хрестовидна церква VI ст. — 10-11. Базиліки. ___ 12-13 Наттгпоґіиі
каплиці. 14. Хрестовидна церква кін. IV чи V ст.. найстарша в Херсонесі.
довж другого пасма Кримських гір, між Севастополем і Симферополем.1”
В таких укріплених містах і замках, на важко приступних гірських вер-
хах і скелях над річковими долинами, переважали не печерні, а наземні
житлові й господарські споруди. Вирубані в скелях печери мали здебіль-
ше господарське і військове призначення, або це були церкви й монасти-
рі грецького обряду, яких у той час в Криму було доволі багато. Замки,
що займали порівняно дуже малу площу (1.5-2 гектари), виявлено біля
місцевостей К а л а м і т а,°' Мангуп,” Сюрень,” Тепе-Кермен, Бак-
Капітель з церкви Іваив Предтечі V - VI ст. з Керчі,
(за В. Гайдукевичом)
ю В. Равдоникас, Пещериьіе города Крьіма и готовая проблема, Готский сбор-
ник ИГАИМК, ХП, 1932.
А. Л. Бертье-Делагард, Остаткн древиих сооружеиий в окрестиостях Сева-
стополя н пещерньїе города Крьіма, ЗООИД, XIV, 1886, 176-206; його ж, Каламита и
Феодоро, ИТУАК, ч. 55, 1918; Е. В. Веймари, О времеии возннкиовения средновеко-
вого Крьіма, М. 1958, 55-62.
Б‘ А. С. Уваров, Сбориик мелких трудов, Ш, М. 1910; Р. X. Лешіер, Археологи-
ческие исследоваиия в Мангупе в 1912 г., ИАК, 47, Петерб. 1913; Н. В. Малицкий,
Заметки по зпиграфнке Мангупа, ИГАИМК, 71, 1933; А. Л. Якобсон, О раиие-средие-
вековьіх крепостньїх стенах Мангупа, КСИИМК, XXIX, 1949; Е. В. Веймари, Развед-
кн обороннтельньїх стен и некрополя Мангупа, МИА, 34, 1953.
га Е. В. Веймари - Н. И. Репииков, Сюйреньское укрепление, ИГАИМК, 117, 1935.
522
л а. Міста з площею 10-15 гектарів і бульше досліджувано біля Ескі-Кер-
м е н у,“ К и з - К е р м е н у та Ч у ф у т - К а л е.
Городище Ескі-Кермен, розташоване на старому шляху з Хер-
сонесу в степи, займало площу до 40 гектарів. Житловим і господарським
будівлям була приділена на ньому тільки частина біля головного в’їзду,
а незабудована решта городища, відмежована окремим муром, могла пра-
вити як площа для базару-ринку, місце для загону худоби або врешті
пристановище для довкільної сільської людности на випадок небезпеки.
Н. Репников і Е. Веймарн досліджували оборонні мури городища з кіль-
кома баштами та чотирма брамами і з понад 300 печерами, зробленими в
скелях на самому городищі й на його схилах. Печери мали різне призна-
чення: одні з них правили за оборонні каземати з підсобними приміщен-
нями, в других були невеличкі церкви, дзвіниці, келії й поховання, а ще
інші використовувано для госпо-
дарських потреб. Ніяких слідів за-
мешкання в печерах-коморах не
виявлено. Вздовж 'внутрішнього
лиця оборонних мурів знайдено
дуже багато вирубаних у скеля-
стому грунті зернових ям, при-
критих кам’яними плитами. Місто
мало свій власний колодязь з пит-
ною водою і кілька великих
водоймищ для дощової води.
Розкопами доведено, що місто-
твердиню Ескі-Кермен боронили
каменометами, стрілометами, лука-
ми й камінням, киданим згори на
ворога. Твердиня існувала впро-
довж У-УПІ ст., мала тоді назву
Дорос і була столицею готського
князівства в Таврії. Після зруй-
нування її хозарами столицю пе-
ренесено до Мангупу, де вона ді-
стала назву Теодорос.“ У тій сто-
лиці після сплюндрування її тур-
ками в 1475 р. був убитий остан-
ній князь кримських готів Саїк
або Ісайко.
Приналежні до “печерних” міст
могильники мали тілопальні по-
ховання в глиняних урнах-попіль-
Амфора VII - VIII ст. з тереиу базиліки
в Тірітака.
(за В. Гайдукевичом)
м Н. И. Репииков, Зскн-Кермен в свете археологических разведок 1928-1929 гг.,
ИГАИМК, ХП, 1 - 8, 1932, 107-152, його ж, Раскопки Зски-Кермеиского могильника в
1928-1929 гг., там-же, 181-202,- його ж, Подгьемная дорога Зски-Кермеиа, ИГАИМК,
117, 1935, 18-42; Е. В. Веймари, Оборонитепьньїе сооружения Зски-Кермеиа, История
и археология средневекового Крьіма, М. 1955, 7 - 54.
“ Н. В. Малицкий, Заметки по зпиграфике Мангупа, ИГАИМК, 71, 1933.
523
ницях і кісткові в грунтових ямах, вирубаних у скелі, коморах і катакомбах.
Доволі багатий їхній виряд складався з кераміки, зброї і особистих прикрас.
Навколо замків та укріплених міст, в долинах, розташовувалися
сільські поселення й могильники, одначе досліджено їх ще недостатньо.
Окрему групу в “печерній” архитектурі Криму становлять монас-
тирі, іноді доволі великі, які виявлено в місцевостях Шулдан," К а-
л а м і т а,°г Мильте р-К о б а“ і Чуфу т-К а л е.“
Одні й другі монументальні релігійні пам’ятки в Криму, церкви й
монастирі, дають не тільки велику картину ранньохристиянського будів-
ництва, але водночас засвідчують величезний ріст і вітальність нової, Хри-
стової віри на півдні України за кількасот років до часу офіційного хре-
щення Руси-України.
Горішнє Подністров’я і доріччя Бугу
Селища і могильники ранньослов’янських племен виявлено також на
західньоукраїнських землях. Раннім д у л і б а м можна приписати переду-
сім заснування селища, яке розвинулося пізніше на місто Пліснеськ, те-
пер ІІліснесько біля с. Нідгорець, Золочівського р-ну, Львівської области.
Воно розташоване на пагорбі відноги південноволинських гір Вороняків
між двома глибокими ярами і зебезпечене, крім того, багнистим тереном.
Розкопи наші (1940)* *', І. Старчука 1946-1949),'“, В. Гончарова
(1953) та М. Кучери (1954)"' виявили, що Пліснеськ постав у VII ст.
Вже на початку він являв собою доволі велике неукріплене селище, яке
поступово розросталося і займало площу понад 10 гектарів. На ньому
виявлено досі 28 півземлянок з кухонними печами, складеними з вапняку.
Були там також надвірні печі, горішня частина яких мала форму широкої
глиняної миски для сушення зерна. Прикметне те, що ліпного посуду було
дуже мало, а майже вся кереміка була виготовлена на ганчарському колі.
На її денцях стояли ганчарські знаки, не виявлені ще досі на те-
рені північного Побужжя. До важливих знахідок УІІ-УПІ ст. на Пліснесь-
ку належать залізні частини зброї — вістря до списів, стріли та остроги.
З цього видно, що мешкали тут також вояки-вершники, а загал населен-
ня, згідно з іншими знахідками в культурному шарі, займався хліборобством.
и В. Бабенчнков, Пещерньтй комплекс Шулдана, ИГАИМК, 117, 1935.
А. Бертье-Делагард, ЗООИД, XIV, 1886.
“я І. Шовкопляс, Середньовічні пам'ятки Криму, Археологічні дослідження, 312.
“ О. Акчокракльї, Новое из истории Чуфут-Кале, ИТОИАЕ, II, Снмферопіль
1928,- О. Акчокракльї, У. Баданннскнй, Б. Засьіпкнн, Чуфут-Кале по матерналам
раскопок 1928-1929 гг., ИТОИАЕ, III, 1929.
* Я. Пастернак, Літописний город Пліснеськ і проблема варягів у Галичині,
Науковий збірник УВУ, V, Мюнхен 1948, 138-148.
” І. Старчук, Розкопки на городищі Плісиесько, АП, І, 1949,- його ж, Розкопки
городища Пліснеська в 1947-1948 рр., АП, III, 1952; його ж, Розкопки на городищі
Пліснесько в 1949 р., АП, V, 1955, 32-35.
М. П. Кучера, Раскопки городища Плнснеск, КСИА, 4, 1955, 16-17; його ж.
Древній Пліснеськ, Вісник АН УРСР, 1959, ч. 7, 30-34; його ж, Основні етапи розвит-
ку стародавнього Пліснеська, МДАПВ, 2, К. 1959, 132-145.
524
Назагал матеріяли з розкопів засвідчують, що в УП-УШ ст. посе-
лення на Пліснеську належало під культурно-історичним оглядом до пе-
редових ранньослов’янських поселень західніх українських земель.
Пам’яткою по ранніх дулібах є також горішній шар багато-шарового
поселення біля с. Зимного, Володимир-волинського р-ну. Він датований
керамікою УП-УШ ст."
Уламки ранньослов'яиської кераміки VII - VIII ст. з Пліснеська.
(з розкопів автора)
Б у ж а н а м належить тілопальний могильник, досліджуваний нами у
1935 р. в лісі біля с. Ново сіл ок Л і с ь к и х, поблизу Камінки Стру-
милової, Львівської области. Покійників спалювано на місці поховання і
там же прикривано могильним насипом, без будь-якого виряду та прикрас.
За керамічними, матеріялами могильник можна датувати IX ст.”‘ Цьому ж
племені слід приписати дві півземлянки (УП-УШ і УПІ-ІХ ст.), розкопані
Ю. Захаруком та О. Ратичем у 1950 р. на поселенні ранньої княжої
доби біля с. Ріпнева, Новомилятинського р-ну, Львівської области.*”
Пам’яткою по лучанах є городише-селище і могильник у Гни-
да в і й, передмісті м. Луцька. Звідтіля походить кілька ліпних посудин
видовженої двостіжкової та яйцюватої форми УПІ-ІХ ст.*’
Білим хорватам можна приписати в Подністров’ї покищо од-
но тільки невелике городище-пристановище, досліджуване нами в 1937 р.
в Струтині Нижньому, Долинського р-ну. На ньому не було жод-
них залишків житлових споруд. В одному тільки місці недалеко валу ви-
явлено велике вогнище (2.5x3 м.), вимощене великими, зверху обгоріли-
м М. Ю. Смішко, Археологічні дослідження в західних областях України
за роки радянської влади, МДАПВ, 2, К. 1959, 8.
“* Я. Пастернак, Нові археологічні набутки Музею НТШ в рр. 1933-1936, За-
писки НТШ, 154, 1937, 264.
“ Ю. М. Захарук і О. О. Ратнч, Слов'янське поселення біля с. Ріпнів, Львівської
області, АП, V, 1955, 40-46, В. В. Аулнх, Древиерусское поселение у с. Рнпиев, Львов-
ской области, КСИА, 7, 1957, 106-108.
“ За матеріялами міського музею в Луцьку.
525
ми ріняками. Численні дрібні уламки глиняного посуду датують горо-
дище ЇХ ст.”
На 3 а к а р п а т т і білим хорватам належить тілолальний могильник
у с. Зняцевому, Мукачівського р-ну. Покійників спалювали там на місці,
а їхні перепалені кістки збирали в попільниці, згортали в могильні ями
або присипали на тліючому вогнищі землею."* Такогож типу поховання
досліджував М. Смішко в 1948 р. біля с. Ізи на Закарпатті."”
Можливо, до того самого ранньослов’янського часу належить якась
частина багатьох (понад 300) городищ, селищ і могильників, що їх від-
крила археологічна експедиція АН УРСР на колишній території тиверців
між Дністром і Прутом.™
Кам'яний насип на ранньослов'янській могилі в Переріслі в. Надвірної,
(з розкопів автора)
Інше ранньослов’янське плем’я часів великого переселення народів
залишило по собі у горішньому Подністров’ї т. зв. підкарпатські тілопаль-
ні могили, виявлені у 1934 р. нами і Т. Сулімірським. Ми досліджували
їх у районі Надвірної, Долини, Коломиї, Стрия і Станиславова,* 71 * Т. Су-
лімірський у Коломийщині," а пізніше М. Смішко в районі Коломиї й До-
*' Я. Пастернак, Струтинське городище, Літопис Бойківщини, Самбір 1938,
ч. 10, 23-26, з пляиом та перекроєм.
Д. Бліфельд, Пам'ятки Правобережжя, Нариси, 365.
М. Ю. Смішко, Два курганні могильники в околицях с. Ізи, Закарпатської
області, АП, III, К. 1952, 315-336.
Г. Федоров, По местах древних славянскнх поселений, "Славяне", М. 1956,
ч. 5, 24-29.
71 Записки НТШ, 154, 1937, 259-261, 2О\У, IX, 1934, 75; X, 1935, 24; XI, 1936, 17,
132; XII, 1937, 109; ХШ, 1938, 105-106.
2О1У, X, 1935, 24.
526
лини3 і Т. Журовський в Товмаччині.” На Буковині Б. Тимощук розко-
пав кілька аналогічних могил у с. Глибока (Сторожинець) над р. Сере-
том.75 Разом розкопано сотні могил такого типу. Монографічне їх опра-
цювання приготовляв у 1941 р. М. Смішко, ми ж мали доповідь про цей
нововиявлений у Подністров’ї вид ранньослов’янських пам’яток на архе-
ологічному конгресі в 1939 р. у Берліні.73 Вони датуються ІІІ-У ст.
Похоронний обряд племени, що залишило ті могили, відбувався
шляхом ритуального спалювання покійників на місці поховання. Перепа-
лені кістки зсипали в невелику яму або попільницю, яку ставили на по-
° О
0 О
О о О о о
° °°О о°О О °
Ранньослов'янський могильник
в с. Переріслі.
(чорними пунктами зазначені могили,
розкопані автором)
пелищі або частіше в яму і засипували рештками вогнища. Часом на зем-
ляному насипі був ще доволі грубий шар каміння, вкритий тонким шаром
землі, а інколи й кам’яне коло кругом могили. Могильники бувають дово-
лі великі. Розкопуваний нами в Переріслі налічував 50 могил, а в с. Ка-
мінному --- 27. У кількох випадках виявилося, що покійників спалювали
поза могилою, і з них ховали тільки дещо очищених від згарища кісток
у могильній ямі.
Кераміка підкарпатських ранньослов’янських могил, так само як і
черняхівська, кружальна і ліпна. Деякі форми мають повні аналогії в ке-
раміці черняхівського типу. Деякі ліпні посудини своєю формою і орнамен-
том нагадують найдавнішу слов’янську кераміку. Могильний виряд на за-
гал убогий. В одній з могил у Переріслі знайдено декілька дрібних улам-
73 Матеріяли в археологічному кабінеті Львівського університету.
'* Як попереднє.
Б. Тнмощук, Подкарпатскне курганьї НІ - V веков нашей зрьі, КСИИМК, 52,
1953, 54 - 59.
7,1 Л Разіегпак, Віє зраігбтпізсіїеп Вгап<11ій§е1§гаЬег ат Иопігаші <1ег Каг-
раїеп.
1946 р., АП, І, К. 1949, 189-208. (до прим. 78)
527
кін римського довізного посуду (іеїта яіріїїаіа), які разом із залишками
стоплених скляних посудин вказують на торговельні зв’язки гіршнього
Подністров’я з Ольвією.
Куски стопленого вогнем скла зустрічав також Б. Тимощук в до-
сліджуваних ним ранньослов’янських могилах у с. Глибока на Буковині/* 7
Кераміка ранньослов’янських тілопальних могил з Переріспя.
(з розкопів автора)
Поселення з керамікою прикарпатських могил виявили К. Гадачек
в урочищі “Грабарка” біля Неслухова (Камінка Струмилова),7’ Т. Сулі-
мірський у Новосілці Костюковій (Заліщики) та в Грицівцях (Збараж)7’
і ми в Осівцях (Бучач).*’ Окрему ганчарську піч для такої ж кераміки
досліджував Б. Януш в Голині (Калуш).81 Господарські залишки на цих
поселеннях засвідчують хліборобство, як головне зайняття їхніх мешкан-
ців. Розвиненим було також ганчарство, а побічним було скотарство.
Льокальну або, можливо, пізнішу відміну становлять ранньослов’ян-
ські поховання в Басарабії. Вони без могильних насипів і в їхньому ви-
Б. Тимощук, як попереднє, стор. 56.
’’ К. Набасіек, Аи8§гаЬип§еп Ьеі Ніе8ІисЬ6\у іп Саііхіеп, МАСХУ, XVIII, 1899;
СгаЬагка ЬТіезІисЬохузка, Тека копзепуаіогбху Оаіісуі \У8СЙобпіеі, 1900,, 71-86;
М. Смішко, Звіт про дослідження селища періоду "полів поховань” в Неслухові в
7“ Т. Зиіітігзкі, 2€Л¥, VI, 1931, 87; Ргасе 1\У0\У8кіе80 Тохуаггувідуа ргейізіо-
гусгпе^о, І, 1934, 43; К. Мусткожзкі, Козсі гтегга.і 2 овасіу ерокі ггутзкіеі V/ N0-
\У08ІбІсе КО8Ііико\Уеі, іЬібет, 50-53.
“ 2О\У, XI, 1936, 132.
81 В. Запихі, Рг2Є(НіІ8Іогус2па ргасо\упіа йагпсагвка Ноіупіи роб Каїивгет,
Моїаікі копзепуаіогвкіе, 3,1924.
528
ряді є вже тільки кружальний посуд. Могильник того часу був дослід-
жуваний на півдні Бесарабії в с. Виртішкой біля Одобеїпти (Путна). Ке-
раміка виготовлена там також із сивої, добре чищеної глини, має гладже-
ну неорнаментовану поверхню, на всіх денцях є пластичні перстені. Ву-
ха ковшунів-дзбанків мають такий самий перекрій, як і в ковшунів з Пе-
реріслі. Могильник датований брозовими арбалетними фібулями з високою
п’ятою на пізню римську добу.4'’
Слов'яно-дністровська експедиція під керуванням Г. Федорова, зорга-
нізована ИИМК АН СССР, виявила в 1950 р. на терені Басарабії цілу низ-
ку селищ, кераміка яких, вся точена на ганчарському колі, прикрашена
гребінцевим орнаментом і вказує на їх приналежність до ранньослов’ясь-
ких могильників без насипів, одначе де в чому виявляє давні традиції чер-
няхівських ганчарів. Вона походить приблизно з УП-ІХ ст. і становить пе-
рехід від кераміки “полів поховань” до кераміки ранньої княжої доби.88
Стилістична аналіза інвентаря підкарпатських з насипами і басарабсь-
ких пласких могильників, як також приналежних до них селищ, приводить
до висновку, що їхня культура є безпосереднім продовженням ранньої
культури липицького типу, пов’язаної з ранньослов’янськими ґетами. Піз-
ніше вона генетично об’єднується з культурою ранньої княжої доби на
терені Басарабії, що її тоді заселювало літописне племя тиверців. Тому ге-
тів-носіїв липицької культури та їхніх нащадків з тим самим іменем (Тео-
філакт Сімокатта, VI ст.) слід вважати за безпосередніх, автохтонних пред-
ків тиверців, бо друге подністровське плем’я літописного часу (пол. XI ст.)
—уличі перейшли з Подніпров’я у Подністров’я тільки після 940-го р.
Цю правильну думку висловили водночас М. Смішко* 84 * * і Г. Федорів,“
а проте, важко погодитися беззастережно з іншим твердженням першого
з них, що пам’ятками пізнього етапу розвитку культури “полів поховань”,
яка розвинулася безпосередньо з липицької культури, є кістякові по-
ховання пізньої римської доби, виявлені в Городниці (Городенка),
Псарях (Рогатин) і Теребовлі.8" Німецькі археологи (К. Такенберґ,87 88 Ґ.
Коссіна)88 приписували їх германському племені гепідів, польські до-
слідники теж германським готам (В. Антонєвич),88 ґепідам (И. Костшевсь-
8‘ За матеріалами Історичного музею в Яссах (О. ТаігаІІ, Агіа ЗІ АгсЬе0І0£Іа
ПІ, З, 1929, III, 5 - 6, 1930).
88 Г. Федоров, Работа славяно-днестровской зкспедиции, КСИИМК, 44, 1952, 84.
84 М. Смішко, Раннеславяиская культура Поднестровя в свете новьіх археоло-
гических даиньїх, КСИИМК, 44, 1952, 82.
№ Г. Федоров, як вище, 85.
88 М. Смішко, як вище, 76. Відносно могильника в Псарях ту саму думку ви-
словив був уже К. Надасіек, Киїіига боггесга Впіезіги V/ еросе сезагзіїУа ггут-
зкіе^о, МААЕ, XII, 1912, 28.
87 К. ТаскепЬегд, 2и сіеп \Уапс1егип£еп сіег Озі^егтапеп, Маппиз, XXII,
1930, 294.
88 6. Коззіппа, СегтапізсИе Киїіиг іт І ЗаЬгіаизепсІ пасії СЬ. (Маппиз-
ВіЬІіоіНек, 50, Ьеіргі§ 1932, АЬЬ. 267.
88 УУ. Апіопієууісі, АгсЬеоІойіа Роїзкі, 1928, 180; Йіабу киїіигу &оскіе) па гіе.
тіасЬ зІоіуіапзкісЬ бо па)агби Нипбіу, ІУагзгаїуа 1934, 23.
529
34
Ранньослов'янська "сива кераміка" з Теребовлі.
(за збірками Музею НТШ у Львові)
кий),1" а .1. Козловський пов’язував багатші поховання з Готською або ге-
підською верхівкою, бідніші з місцевою людністю, яка перейняла від готів
кістяковий похоронний обряд і матеріальну культуру.” Така розв’зка про-
блеми, думаємо, сумнівна.
Пізньоримські кістякові поховання знаходяться не тільки одинцем.
Воші іноді творять цілі могильники, які, виявлено наприклад, у Псарях
ю .1. Ковігхешзкі, 2а§ас1піепіе іак хм’, киїіигу яоскіеі па гіетпіасЬ <1а\упеі
Роїзкі, Бргахуогсіапіа РАЙ, XXXVIII, 1923, N0. З, 30-33.
И Ь. Кохіомгекі, 2агуз, 96.
530
(Рогатин),” Теребовлі” і Пілгайчиках ІОстинових (Теребовля).'* Це вка-
зує на довший час перебування значної групи людей на одному місці, і
ті могильники не могли залишити готи або гепіди, що втекли від гунської
навали. Це тим більше, що за античними авторами (Амміян Марцелін,
Йордан) одну частину цих германських племен гуни прогнали на Балкани,
другі подалися через Карпати, Ойтошським або Телдєшським перевалом у
Семигород, а решта попрямувала на Крим, де готські селища існували бі-
ля Симферополя вже в першій половині Ш ст.
Поховання такого типу відомі вже з 15 місцевостей,“ розкинених
по західньому Поділлю аж по лінію Золочів-Рогатин на заході, і тільки в
одній місцевості (Городниця, Городенського р-ну)“ таке поховання знай-
дено по другому, правому боці Дністра, біля самого берега.
Посудина типу "терра иіґра" із кістякового
поховання в Терпилівці (Збараж).
Нові прихідпі (бо такими треба їх назвати з огляду на цілком від-
мінний, кістяковий похоронний обряд) очевидно, виминули розташоване
по південному боці Дністра Покуття, заселене носіями культури прикар-
патських тілопальних могил, значить, вони належали до іншого племени.
Кераміка західньоподільських кістякових поховань доби переселен-
ня народів дуже схожа на кружальний посуд. Також інші предмети могиль-
ного виряду вказують на середнє Подніпров’я, як на місце походження
02 К. Насіасхек, Киїіига сіоггесха Впіеаіги V еросе сеаагаіжа гхутзкіейо, МААЕ,
XII, 1912, 28-30 і ІаЬІ. IX-XII.
“ К. Насіасхек, МААЕ, IV, 1900, 92-98; XII, 1912, ЗО.
“* V/. Оетеігукіемгісх, МААЕ, IV, 1900, 116-118.
"" Одно з цих поховань ми досліджували в с. Терпилівці біля м. Збаражу (Я.
Пастернак, “Готський" гріб з Терпилівки, Богословія, XV, Львів 1937, 102-105 і табл.),
де серед могильних дарів був малий кухлик типу Іегта пІ£га. Аналогії з керамі-
кою із Терпилівки зберігаються в Музеї ім. Е. Маєвського у Варшаві з поховань в
сс. Скіпче та Завадинці иа східньому Поділлі.
“ VI. РггуЬузІаУ/зкі, ХЇУАК, II, 55-59
531
нової міграційної хвилі на західноукраїнських землях. Отже, були це не
нащадки носіїв липицької культури (М. Смішко), а інші ранньослов’янсь-
кі племена, які під натиском гунів подалися були частинно на захід, на
землі, зайняті колись їхніми предками, Геродотовими “скитами-орачами”.
На новому місці вони зберегли свій кістяково-тілопальний похоронний об-
ряд, бо, крім згаданих вище кістякових могильників та окремих поховань,
виявлено їхнє тілопальне “поле поховань” з керамікою черняхівського ти-
пу в Романовому Селі (Збараж)"7 і окреме поховання в бронзовій бляшаній
попільниці у Перемишлі на “Казанові”.” До свого похоронного обряду
вони перейняли на західньому Поділлі давній місцевий звичай ховати по-
кійників у кам’яних скриньках. Такі поховання виявлено в Увислі (Ко-
пичинці)," Глещаві (Теребовля)'"" і в Л а дичині (Тернопіль).101
Окрему проблему в дослідженні ранньослов’янської доби на захід-
ньоукраїнських землях становлять уламки сивого кружального посуду, зо-
крема великі припасові посудини з поземо розхиленими, наче зрізаними,
ВІНЦЯМИ (КгаЙ8ЄП£ЄІ’а88Є), оздоблені хвилястим орнаментом. Вони грубо-
стінні, дуже добре випалені, і тому подивуються в неушкодженому вигляді,
напр. у Теребовлі,102 * * * * Звинячі (Чортків),"” Добромилі (Самбір)101 і Межи-
броді (Сянок).11® Німецькі археологи пов’язували сиву кераміку в Україні
з гер.маннями-готами. За Т. Рейманом (1935) вся згадана тут сива кера-
міка, яка зустрічається також у південній і східній Польщі, ранньослов’ян-
ська, і її слід вважати за слід тих культурних впливів, які йшли з подні-
провських теренів “полів поховань” черняхівського типу через західне По-
ділля у Повисля.100 Пізніше М. Смішко (1940) приписав виробництво та-
ких посудин іншому ранньослов’янському племені, гетам, носіям липицької
культури.107
Можливо, їхні нащадки залишили по собі останки поселення в с.
Незвиськах, Обертинського р-ну з чотирикутними півземлянками та скла-
деними з каменю печами в них. Знайдена в них ліпна кераміка з примітив-
ним ще хвилястим орнаментом датує поселення VII ст. або навіть дещо
ранішим часом.108
07 Розкопи Т. Сулімірського і Г. Цегак, ІУІасІ. АгсЬ. XIV, 1936, 61-69 І ЇІ£. 5-19).
08 За матеріялами польського (в 1939 р.) музею в Перемишлі з розкопів К.
Осінського в 1932 р. ( 20І¥, VII, 75, X, 24).
” С. Оззо^зкі, 2УУАК, IV, 1890, 40-44.
100 УУ. Оетеігукіемлсх, МААЕ, IV, 122-125.
М. Світенький, Передісторичні гроби в Ладнчині, "Діло", Львів, з 17, 12. 1931.
10" Музей в Тернополі, ч. інв. 112.
108 Музей НТШ у Львові, ч. інв. 5585 (тепер Держ. історичний Музей).
101 Музей Перемнськоі Землі в Перемишлі.
10“ Музей "Лемківщнна" в Сяноці.
100 №. Зтізіко, Виге пасгупіа Ьапіааіе окгези ггутзкіе^о V/ Маїороївсе УУясЬод-
піеі, І¥іа<1. Агсії. XVI, 1940, 211-234.
107 Т. Кеутап, РгоЬІет еегатіку зіхуеі па коїе іосгопез па Не осікгус V/ §6г-
пет Доггесги ІУЇзіу (II 2іаг<1 ргеїлзіогукдху роїзкісЬ V/ Кгакоте, 1935).
108 Г. І. Смирнова, Підсумки досліджень верхніх шарів Незвиського поселен-
ня, МДАПВ, 2, К. 1959, 98-99 і рис. 10.
532
З доби великого переселення
народів виявлено ще одну цінну
пам’ятку в Подністров’ї -— срібний
скарб, виораний 1908 р. на полі
“За Дунайцем”, у Підгородді біля
Крилосу (Станиславів). Він скла-
дається з двох масивних брасле-
тів, уламку третього браслету, од-
ного гранчастого браслета, двох
менших гранчастих кілечок, вели-
кої тордованої (скрученої ніби
шнурок) дужки до відра і позоло-
ченої, місцями сильно ушкодженої
тарілки візантійської роботи з
грецьким знаком БІТАЛІОУ на
зовнішнім боці дна.’”"
Доброю хронологічною вказів-
кою при датуванні цього скарбу є
браслет із згрубілими, рівно стя-
тими гранчастими або круглими
кінцями, датовані в Подніпров’ї
VI ст."" Тому й срібний скарб з
Підгороддя слід датувати VI ст.
Він, безперечно, є слідом найдав- Прнпасова посуднна типу “КгацзепдеМзз"
ніших торговельних зв язків го- із Звиняча 6ІЛЯ Чорткова.
рішнього Подністров’я з Візантією,
ще дуже слабких в наслідок ін-
вазії азійських номадів у причорноморських степах.
Ранньослов’янське населення Волині, Полісся й 11 і д л я ш ш я
також залишило по собі селища з прикметним сивим кружальним посудом,
ї’х виявлено досі на Крем’янеччині (Вікнини,* 110 111 Орішківці),®’ Дубенщині
(Костинець, Нагаїв),11’ Рівенщині (Городок)111 та Костопільїцині (Майдан
Моквинський).110 З цього ж терену відомі кістякові поховання з керамікою
черняхівського типу, розкопані в с. Рудці110 і Шумську,”’ Кремянецького
10“ І. Свєиціцькнн, Ілюстрований провідник по Національному Музею у Львові,
1913, 11; Я. Пастернак, Коротка археологія, 56 і табл. XV.
110 За матеріялами Історичного музею в Києві.
111 Розкопи М. Смішка (Селище доби полів поховань у Вікнинах Великих,
Археологія, І, К. 1947, 111-122.
112 Я. Пастернак, Нові археологічні набутки Музею НТШ за 1933-1936 рр., За-
писки НТШ, 154, 1937, 260.
113 2ОІ¥, XI, 1936, 17.
,и М. Огешко, 8рга\уогйапіа г сгупповсі раїізіїуом'ейо копвепуаіога гаЬуі-
кб\у рггесІйІ8Іогус2пусЬ па окгей ІиЬеІякі га 1926 г., ІУіасІ. Агей. X, 1929, 285.
110 Дослідження Т. Сулімірського (О роїеякіеі ргаоісгугпіе 81о\уіап, 20\¥,
XIV, 1939, 38).
1,6 Ио\уе даукораіізка, 2О\У, XI, 1936, 143.
111 За матеріялами Держ. археологічного музею у Варшаві.
533
р-ну, в Колесниках118 та Новоставцях,1"' Рівенського р-ну, в Гірці-Полонці,
Луцького р-ну,'2” у Величковичах (Берестя)121 і в Дорогічині над Бу-
гом. 122 Дуже можливо, іцо з таких поховань походять сіро-глиняні посуди-
ни, окремо знайдені в с. Колках (Луцьк),123 124 * * кераміка і пізньоримські фі-
булі із Скорбичів (Берестя)'2' і деякі особисті прикраси з околиць м. Сто-
лина над горішньою Горинню.122' Вбоге погребище з часів великого пере-
селення народів розкопав Р. Якімович (1937) біля м. Давидгородка на
Поліссі.120
Окреме місце серед археологічних пам'яток Волині займає срібний
скарб, виораний на початку XIX ст. на полі біля с. Хонякова (Остріг). Він
складається з двох овальних мисок на ніжці, двох майже ідентичних рито-
иііі у вигляді голів антилопи та значної кількости перетопленого вже сріб-
ла. Обидва ритони є, за В. Антонєвичем,127 128 * * виробом грецьких причорномор-
ських золотарів, а за І. Бєньковським'28 вони вийшли в V ст. із центрально-
перських (сасанідських) майстерень. Другий із дослідників знайшов єди-
ні аналогії з хоняківськими ритонами в егейській культурі, і висловив за-
ключний здогад, що "мікенське мистецтво впливало на сасанідське, одначе
не безпосередньо, а через греко-скитське золотарське мистецтво, яке про-
цвітало на берегах Чорного моря і було згодом перещеплене вглиб кав-
казької і закаспійської Скитії, де, власне, була колиска династії Сасанідів.12"
Срібний скарб з Хонякова - перший вістун торгівлі Волині і вза-
галі західньоукраїнських земель з близьким Сходом. На жаль, його час-
тини розпорошені по приватних і державних збірках у Києві, Ленінграді,
Кракові, Нью-Йорку.
Тут слід ще згадати, що історики пов’язують з ранньослов’янськими
часами Волині та з добою великого переселення народів “примучування”
слов'янських дулібів аварами-обрами, записане в Київському літописі у
зв’язку з походом останніх на імператора Гера.клія в 626 р.13° Вже поль-
118 3. Ріїхке, Пизігозуапу Кигуег Собгіеппу, Кгакбуу 1939, недільний дода-
ток, ч. 18.
Розкопи Й. Фіцке 1938 р. (ХОІУ, ХШ, 1938, 127).
120 Розкопи Л. Козловського (ХО1У, VIII, 1933, 104).
1=1 3. Козігїеуузкі, Ха§асіпіспіа киїіигу §оскіеі, 16.
122 Як попереднє.
,И УУ. Апіопіемлсї, Зіомтіік зіагогуіповсі яіо'лїагівкісїі, гевгуі ргоЬпу, IV аг-
згазуа 1934, ІаЬІ. VII, 4 - 5.
124 Іадтіп, ІУіасІ. АгсЬ. IV, 99-108.
’2’’ За матеріялами міського музею в Пінську.
120 Хоч'е ууукораіізка, ХОІУ, XII, 1937, 136.
127 УУ. Апіопіемлсх, АгсЬео1о§іа Роїзкі, 1928, 135.
128 І. Віегікошзкі, 8кагЬ згеЬгпу 2 СЬопіакозуа па ІУоІупіи, Зргаууогйапіа РАІІ,
XXII, 1917, N0. 8-9; 1920, N0. 7; О зкагЬіе згеЬгпут і Скопіакозуа па УУоІупіи,
Йіуіаіоіуіі, XIII, 1929, 149-181 і ІаЬІ. І-VI.
122 І. Віеііко^зкі, РАР, VII, 1925, 64.
І:ю ”Сн же обри воеваху на словкнкх, и примучиша дулкбьг, сущая сло-
вкньї, и насилье творяху женамт, дулкбьским-ь: покхати будяше обьрину, не дадяше
вт>прячи коня ин вола, но веляше вт>прячн 3 лн, 4 лн, 5 лн жент, в телігу и по-
вести об’ьр’Ьна, и тако мучаху дулкбьі" (Повесть временньїх лет по Лаврентьевской
летопнси, М.-Л. 1950, 14.
534
ський історик А. Бєльовський131 * 133 * * * 137 138 звернув був увагу в своєму коментарі до
Нестора, що це оповідання однозгідне з розповіддю німецького літопис-
ця Фредегара"12 про насильство аварів над чехами. До його думки прилу-
чилися пізніше історики Вестберґ,’” А. Иресняков,’“4 археолог Р. Якімо-
вич'“ і ми,'3" розуміючи, то йде тут про чеських дулібів, бо за часів Ге-
раклія авари вже давно сиділи в Панонії, а на Волині й досі жодного слі-
ду по гунах та аварах нема в археологічних пам’ятках.
Закарпаття
На 3 а к а р п а т т і є ще дуже мало пам'яток з часів великого пере-
селення народів. У Берегові виявив Т. Легоцький ще в 1890-их рр.
дві зернові ями з того часу із кружальною керамікою та побутовими за-
лишками.107 Сліди одночасного селища знайшов він також на терені Мука-
ч е в а."1" Можливо, шо ці знахідки є пам’ятками по ранньослов’янському
населенню Закарпаття.
Найбагатшою пам’яткою з того часу є поховання, виявлене Т. Ле-
гоцьким у Косинові, Бережської столиці, де біля жіночого кістяка знай-
дено срібну фібулю, позолочені й посріблені пряжки, дзеркальця з сірого
металу, скляний пугар, глиняну прясличку і скляні та бурштинові намис-
тини. В могилі, яку датують V ст., була похована, мабуть, жінка германсь-
кого (готського) походження.
За імпорт з південної України слід вважати дві золоті фібулі V ст.,
оздоблені півшляхетними каменями-граната.ми, знайдені в Геленеші (Бере-
гів), і золотий перстень з вічком із скляної пасти (?) знайдений в Мука-
чеві. Жодних пам'яток не виявлено на Закарпатті по аварах, які залишили
свої кістякові погребища і окремі поховання в низовинній придунайсь-
кій частині західньої Словаччини та Австрії.
Етногенеза українського народу. При розгляді архео-
логічних пам’яток часу переселення народів виникає проблема походжен-
ня ранньослов’янських племен, предків українського народу. Це найваж-
ливіша, життьова проблема української історії.
Давніші дослідники цієї проблеми спиралися виключно на словах
київського начального літопису: “по мнозФхт> же кремені,х сФли суть сло-
131 А. Віеіоуузкі, Мопшпепіа йізіогіае роїопіса, І, 841.
Ргеведаг, Сйгопісоп, 48.
133 Вестберг, К аналнзу восточньїх источников о восточной Европе, ЖМНП,
XIII, 1908, 394-395.
А. Пресняков, Лекции по русской истории, І, М. 1938.
133 В. Закітоууісі, 8г1ак м'ургаууу кііоуузкіе] Воіезіаууа СйгоЬге§о уу зууієііє
агсйео1о§іі, Косгпік УУоіупзкі, III, Коуупє 1933, 11-12.
13,1 Я. Пастернак, Найстарші часи Волині, Волинознавство — праці Інституту
дослідів Волині, І: Волинь у боротьбі за волю України, Вінніпег 1952, ЗО.
137 ТЬ. ЬеЬосіку, АЕ, 1891, 250-253; 1896, 306-307; Айаіок кагапк агскаеоіо-
фаЩіог, II, Мипкасз 1912, 76-77.
138 ТЬ. ЬеЬосіку, АЕ, 1895, 423-424; 1896, 306.
ТЬ. ЬеЬосіку, АЕ, 1897, 32-40; Айаіок, II, 77-81; 3. НашреІ, АИегікитег
без їгйкеп Міііеіаііегз іп ІІп§агп, Вгаипзс1пуеі§ 1905, І, 805; II, 51-53; III, 44;
3. Разіегпак, Кизке Каграіу у агсйеоіофі, Ргаїїа 1928, 76, 189.
535
вФни по Дунаеви, гді, єсть ньіне Угорьска земля и Болгарьска. И оть тФх'ь
слов'Ьн'ь разидошася по землі и прозвашася именьї свои.ми”.143 Ці слова
прийняли буквально давні слов’янські історики й філологи, а з чільніших
згадати б югослава Копітара,"1 чеха ІІіча,"2 росіянина Арцибашева,143 поля-
ків Бєльовського"4 та Богуславського"3 і польських літописців Кадлубека,
Боґухвала і Длуґоша, в Україні Д. Самоквасова.1"' Проте, нині ця теорія,
не підперта наявними археологічними матеріялами, зовсім не має прихильни-
ків між дослідниками слов’янської старовини.
У XIX і на початку XX ст. виринуло було декілька теорій, за якими
найдавнішою прабатьківщиною слов’ян була то правобережна Україна (На-
деждін,"' Філевич,”’ Погодін),'" то багнисте доріччя Прип’яті й середнє
Подніпров'я (Фасмер),15" то землі за Дніпром і Німаном (Розвадовський),’31
то над Двиною й горішнім Німаном (Шахматов),* 131 132 то над середньою Вис-
лою, з повним виключенням Полісся й Волині (Чекановським),’33 то між
Вислою і Дніпром (Нідерле),13* то навіть Сибір (Флоринський)’33 або й Азія
(Богуш-Сестречевич,1'4 * *' Моїшінський)137 138 чи басейн р. Інду (В. Ламанський,
І. Срезневський) то нарешті північне узбережжя Адріятицького моря (За-
боровський).1”8 У кожній з цих теорій, за виїмком Нідерле, прабатьківщина
слов’ян займала доволі малу територію, була спільною для предків усіх
слов’ян, і з неї вони ступнево розходилися на свої історичні місця.
На зовсім нову базу поставили проблему слов’янської прабатьків-
щини археологи-слов’яни після першої світової війни, які свої твердження
виводили з конкретних матеріальних доказів. При цьому виринула й нова
справа - - проблема етногенези історичних слов’янських народів на ба-
зі безіменних праісторичних племен.
Повесть временньїх лет (як вище), 11.
141 В. Ягнч, Письма Добровскаго и Копитара, Петерб. 1885, 112, 119, 153.
,,а 3. Рі«, Ратаїку агсйеоіофске, XIV, 610; XV, 195; XVII, 365, 538.
143 Н. Арцибашев, Повествованіе о Россіи, М. 1838, І, 6.
1,4 А. Віеіожзкі, УУяіер кгуіусгпу бо йгіеїбч' роївкісй, Львів 1850, 432.
1К Е. Водиьіажькі, Нівіогуа віомйап, Кгакоіу-УУагвгаїуа, І-II, 1888-1899.
143 Д. Самоивасов, О происхожденіи русскнх н польских славян, ТАС, VIII,
1897, III.
147 Надеждни, Опьіт исторнческо-географическій русского міра, Бнбліотека
для чтенія, 1837, XXII.
148 И. Фнлевич, Исторія древнен Русн, І, Варшава 1896.
148 А. Погодки, Из исторіи славянскнх передвижеиій, Петерб. 1901.
М. Уазтег, ІІпіегвисІїипиеп йЬег (Не аііевіеп УУоНпвііге сіег 8Іауеп, Ьеіргій
1923.
131 3. Коїх/асіох/зкі, Кііка и\еа§ бо ргхесНіівІогусгпусІї віовипкбіу іувскобпіеі
Еигору, Косгпік віотапвкі, VI, 39, 58.
І,>2 Начальний Кіевскій летопнсньїй свод (збірник В. Міллера, М. 1900).
183 3. Сгекапошзкі, 1У8І?р бо йівіогіі віом’іап, Львів 1927.
154 Ь. КІіесІегІе, 88, І, 1925, 30.
Флорннснін, Первобьітньїе славяне, Томск 1894.
,м 5. ЗезІгесіех/ісі-Водиьг, Кесйегсіїея Нівіогічиев зиг Гогі§іпе без Загтаіез,
сіез Евсіауопв еі (1е8 81ауев, 81. РеіегЬ. 1812.
137 К. Мозхупзкі, Киїіига Іибоууа 81ом'іап, Кгакбіу 1939.
138 ХаЬогои/ькі, Без ЗІауев де гасе еі Іеигв огі§іпе8, Виїїеііпв 6’Апі1ігоро1о§іе,
Рагів 1900, 66-99.
536
Почалося з питання, поставленого дослідниками слов'янської старо-
вини (Грушевський, Шафарик, Нідерле, Брікнер, Костшевський): як да-
леко в глибину тисячоріч сягає коріння культури сучасних слов’ян. У від-
повідь на це питання археологи стали визнавати різні праісторичні культу-
ри за праслов’янські. Звичайно, нові думки викликали дискусію, а вже
просто запеклий спір виник між польськими й німецькими дослідниками
про етнічну приналежність носіїв т. зв. лужицької культури. Західньосло-
в’янські археологи майже однозгідно приписують тепер її праслов’янам,
при чому К. Яжджевський твердить, що племена з лужицькою культурою
славізували у ранній залізній добі в Подніпров’ї тамошнє, на його думку,
трацьке населення.’™ Твердження має посмак тенденційности, бо не можна,
наприклад, вважати появи тілопальних “полів поховань” у Придніпров’ї за
доказ славізації Сходу Заходом. Тілопалення, як це всім археологам відо-
мо, було в звичаї вже у трипільських племен, за довгі віки до появи лу-
жицьких торгівців-.міняйл з їхнім тілопальним похоронним обрядом в Ук-
раїні. Його відродження там на переломі ери і після цього сталося під
очевидним впливом чорноморських греків, пізніше римлян, з якими Подні-
пров’я мало вже торговельні вз’язки.
Серед совєтських археологів II. Третьяков, який займається дослід-
женням етногенези східніх слов’ян, також надрукував декілька праць на
цю тему.'*1 Дослідивши історію культури всіх праісторичних племен схід-
ньої Европи, він виділив з-поміж них дві групи, які вважає за праслов'ян-
ські. Одну на півдні, тобто в Україні, монолітнішу й краще розвинену під
оглядом соціяльно-економічним та культурним, і другу на півночі, в Мос-
ковщині, порівняно відсталішу.
Про першу групу він каже, що її культура розвивалася під впливом
старих середземноморських культур, а другій, північній прикметні були
примітивність і первобутність.
Тут цілком відповідає правді твердження II. Третьякова, що виділе-
ну ним південну групу племен, тобто трипільців і їхніх нащадків, слід вва-
жати за праслов’ян. З цим погоджується і М. Артамонов, у якого Придні-
пров’я - - це основне і найдавніше вогнище слов’янської етногенези у схід-
ній Европі.’111 Одначе, не можна погодитися з твердженням II. Третьякова,
що група праісторичних племен на Московщині, у верхів’ях Дніпра, Оки й
Волги — це також праслов’яни (1948). Адже сам автор висловився був
раніше (1939), що його північних ранньослов’янських племен не можна
генетично пов'язати з такими ж південними племенами. Далі, в археології
загальновідомим є факт, що вся територія лісистої частини східньої Евро-
К. ааісііех/зкі, Аііаз іо Ійе Ргекізіогу оі ІЬе ЗІаув, Еосіі 1949.
П. Н. Третьяков, Археологические памятники восточнославяиских племен
в связи с проблемой зтногенеза, КСИИМК, II, 1939, 3 - 5; його ж, Некоторьіе вопро-
сьі етногонии восточного славяиства, КСИИМК, V, 1940, 10 - 16; його ж, Восточносла-
вянскне племена, М. 1948; його ж, Некоторьіе вопросьі происхождения народов, ВИ,
1950, ч. 10; його ж, Восточнославянские племена н вопросьі происхождения славян,
М. 1951; його ж, О происхождении славян, "Славяне", 1952, ч. 7; його ж, О происхо-
ждении славян, ВИ, 1953, ч. II; його ж, Вопросьі пронсхождення славяи, Докладьі VI
научной конференцнн Института археологин АН УРСР, К. 1953.
Спорньїе вопросьі древнейшей нсторнн славян и Руси, КСИИМК, VI, 1940, 8.
537
пи, приблизно но лінію Прип’ять-Тамбов-Уляновськ (над Волгою) на пів-
дні, в неолітичній і в бронзовій добі була заселена прафінськими племена-
ми з так званою ямково-гребінцевою керамікою. В половині останнього
тисячоріччя до Хр. ці племена стали будувати там городища т. зв. дяків-
ського типу, і про матеріяльну культуру цих городищ В. Кісельов та М.
Артамонов кажуть, що по археологічним знахідкам можна простежити її
безперебійний розвиток від найдавніших часів. Нема,—кажуть вони—ні-
яких підстав думати, що населення цих городищ змінилося або що до
нього прилучився якийсь новий культурно-етнічний елемент. Виходить,
прафіни залишилися фінами, і тим самим не могли бути водночас прасло-
в’янами. Нарешті сам II. Третьяков признав під час обговорення його пра-
ці (1948) в Археологічному Інституті СССР, що нема ніякого сумніву в
тому, що в мисливсько-риболовських племенах лісистого північного сходу
Европи треба бачити передусім далеких предків угро-фінських племен і
народів. Московська вигадка про їх самочинне переродження у слов’ян
так і залишиться вигадкою, а історичним фактом є славізація цих угро-фін-
ських племен шляхом іміграції та культурних впливів новгородських сло-
в’ян і Київської Руси. В останньому часі А. II. Смирнов добавив, що культу-
ра руської людности Володимиро-Суздальського князівства носить наглядну
відбитку культури довкільного угро-фінського середавища і то само сере-
довище дає себе відчути у Великому Новгороді, зокрема на його периферії.”’
Нове оформлення проблеми етногенези слов’ян у світлі совєтської
науки подає Б. Рибаков.’"" Автор виходить з рівняння: венеди—венди—вен-
ти в’ти (з того в’ятичі) —анти, і на цій підставі приходить до висновку,
що західньо-слов’янські венеди були предками всіх слов’ян, і що культура
східньослов’янських антів є частиною їхньої культури. Проте, на думку М.
Фасмера,”* 1 нині найбільшого авторитета серед філологів у таких питаннях,
і Ю. Шеве.іьова’“ ототожнювання назв анти-венеди не має ніяких мовних
підстав.
Походження московського народу Б. Рибаков пояснює іншим фан-
тастичним твердженням, а саме, що з культурою антів можна пов’язати
не тільки “поля поховань” середнього Подніпров’я, але, мабуть, і більш
північні пам’ятки горішнього Подніпров’я, Подвиння та басейну Оки. Ми
вже вище зазначили, що ця лісиста частина північно-східньої Европи спо-
конвіку була заселена не-слов’янськими племенами, і тому під оглядом куль-
тури ніяк не можна поєднувати її з праукраїнськими землями антів.
Так польські й совєтські дослідники намагаються розв’язати склад-
не питання прабатьківщини й етногенези слов’ян, нагинаючи розв’зку у
свій національний бік.’°° Ми думаємо, що тут слід виходити з двох основ-
них заложень:
А. П. Смнрнов, СА, 1958, 2, 279.
іга Б. А. Рьібаков, Древние Русьі, СА, XVII, 1953, 44.
164 М. Уа$тег, Ки88І8СІіе8 е11іуто1о§І8СІіе8 УУогіегЬисІї, Неі<1е1Ьег§ 1950, 246,
В листі до нас з 19. 10. 1955 р. Про етимологію слова "анти" писали в
новішому часі Бубрих, Известия АН СССР, отделение язьїка и лнтературьт, V, 6,-
ОозІаІ, 81ауіа, 19, 1949; Уегпасіїку, .ТоигпаІ о£ Атегісап Огіепіаі Зосіеіу, 73, 1953.
І“ Цій проблемі був присвячений окремий збірник (Зтногенез восточньїх сла-
вян, І, МИА, 6, 1941) із статтями П. Третьякова, Я. Стаикевича, П. Сухова, Чернягина,
Н. Воронина, І. Ляпушкіна, М. Тихановоі.
538
1)не було єдиної невеликої простором прабатьківщини, в розуміні
давніх дослідників, СПІЛЬНОЇ для всіх словян, з якої вони ступнево розійш-
лися на свої історичні місця;
2) в розгляді етногенези всіх слов'ян треба сягати глибше, не тіль-
ки до бронзової доби чи до грецьких та римських часів. Ми цілком по-
годжуємося з Н. Державином, що протослов’яни, тобто слов’яни на ста-
дії дослов’янського етнографічного оформлення, такий самий прадавній на-
рід в Европі, як і протогерманці, протокельти та протофіни.’97
Спираючись на нових висновках східньо та західньослов’янських ар-
хеологів, ми приходимо до таких висновків:
1) так східні, як і західні слов’яни споконвічні автохтони на
своїх історичних землях, і не прийшли вони туди з-над Дунаю, з Полісся
чи з Азії. Доказом цього є здобуті розкопами археологічні матеріяли.
2) одні й другі, східні й західні слов’яни розвивалися на двох окре-
мих, одначе споріднених базах, початки яких сягають ще неолітичних, а
подекуди й раніших часів. Носії культури обох цих баз, східньої і захід-
ньої, творили в неоліті одну велику групу найдавніших хліборобських пле-
мен Европи, і вже на тому ступні їхнього розвитку, можливо, слід шука-
ти перших початків споріднення всіх слов’янських мов, зумовленого між
іншим однаковим способом фізичного й духового життя, безпосереднім
сусідством та живими культурно-торговельними зв’язками.
Для з а х і д н і х слов'ян такою етнічною базою були племена з т. зв.
лінійно-стрічковою керамікою, які в часі свого найбільшого поширення,
під кінець III тисячоріччя до Хр., заселяли простори від р. Райну на заході
по р. Вислу на сході і від сучасного м. Берліну на північ по горішній Ду-
най напівдні. Західньослов’янські археологи, головно Й. Костшевський, до-
казують здобутими з розкопів матеріялами ступневий розвиток культури
носіїв лінійно-стрічкової (волютової) кераміки і їхніх найраніших компо-
нентів - •- племен із шнуровою керамікою і лійкуватими пугарями, через
унєтицьку та лужицьку культуру в культуру римської і ранньослов’ян-
ської доби.
Д ія східніх слов'ян, для у к р а ї н ц і в, розвоєвою етнічною базою
були трипільські племена. Безпереривний, органічний розвиток їхньої куль-
тури, що з ходом тисячоліть не раз змінювала свій матеріяльний вияв, мож-
на добре простежити через культуру чорнолісько-білогрудівську ранньої
залізної доби, хліборобську т. зв. “скитів-орачів” Геродота, розвиненої
залізної доби та “полів поховань” римської доби198 аж до ранньослов’янсь-
ких та княжих часів. У Подністров’ї до складу цих племен зайшло одно з
південнослов'янських племен - - кети візантійських істориків, які стали
предками літописних тиверців.
Зовсім іншим шляхом, з іншого кореня, під впливом інших кліма-
тичних у.мовин та географічного положення йшов розвиток московсь-
кого народу. Його найдавнішою етнічною базою були праугро-фінські
бродячі племена звіроловів та збирачів, а прабатьківщиною балтійські краї
,<|7 Н. Державнн, Славяне в древности, М. 1946.
1,ІЯ Признає це також А. Тереножкін (Культура предскифского времеии в Сред-
нем Поднепровье, Вопросьі скифо-сарматской археологии, 1952, 109).
539
та північна й центральна Московщина.’” Терен цієї прабатьківщини, зок-
рема її південну границю, точно визначив, за археологічними матеріалами,
англійський археолог В. Чайльд,'™ а потвердив польський археолог Т. Су-
лімірський.* 171 Ця границя по всі праісторичні та ранньоісторичні часи відме-
жовувала, з незначним коливанням, предків українського й московського
народів. На північ від неї жили п р а у г р о-ф і н с ь к і племена, що були
славізовані тільки під впливом Київської Руси та літописного племени словенів
з над Ільменського озера. На південь від цієї відвічної етнічної границі жи-
ли з праісторичних та ранньоісторичних часів праслов’янські хлібо-
робські племена, що лягли в основу українського народу.
Археологічні матеріали виявили, що окремішність українського на-
роду від московського існувала по всі часи. Вона виявляється в окремому
стилі життя, в духовій та матеріяльній культурі, в психіці, духовій струк-
турі та і в глибоко відчутій національній індивідуальності. Цю окремішність
потверджують також чужинці, що вже з раннього середньовіччя відвідува-
ли східню Европу і мали змогу наочно переконатися в існуванні там двох
різних східньослов’янських народів.
Єдине угро-фінське плем'я, що десь у VIII ст. під впливом тюркських ко-
чових племен перейшло від бродячого до кочового способу життя й господарства
— це угри.
’70 V. 6. СЬіїсІе, Тйе Ваччі о£ Еигореап Сіуііізаііоп, бій ей., Ьопсіоп 1949,
тар. П.
171 Т. Зиіітігькі, 2 йгіейгіпу га§айпіеп еіпісгпусй, “Киїіига”, N0. 4/42, Ра-
гуг 1951, 42-43.
540
РОЗДІЛ
IX.
Київська Русь
(800- 1340)
На початку історії української державності! стоїть одна не розв’язана
ще остаточно проблема, спільна для української історії та археології. Араб-
ський географ Масуді (XI ст.) згадує плем’я валінана (варіянти: вель-
мана, валяна, валінбаба), яке “за давніх часів” мало владу над іншими сло-
в’янськими племенами, одначе пізніше той племінний союз розпався. Деякі
українські' й російські історики, йдучи за В. Ключевським, пов’язують це
плем’я з літописним плем’ям волинян і, підпираючи цей здогад літописною
вісткою про знущання аварів над дулібами в VII ст., приходять до висновку,
що на Волині в VII ст. була вже сильна племінна організація із столицею
в місті Волині над Гучвою, куди пересунувся центр антської держави після
її розгрому аварами в Подніпров’ї (В. Маняк). Вище ми вже старалися до-
вести, що “примучування” дулібів аварами-обрами мало місце на просто-
рах Чехії або Моравії, а тут додамо, що на Волині не виявлено досі ніяких
археологічних матеріялів, які мала б залишити по собі сильна антська дер-
жава VII ст. Утотожнювання племени валінана з літописними волинянами у
високій мірі правдоподібне, одначе надвладу волинян над іншими слов’ян-
ськими племенами, звичайно не над усіма, слід би тоді, за М. Грушевським, пе-
ренести на IX ст., бо з того часу є вже доволі багато пам’яток у вигляді
тілопальних поховань.
Кінець І і початок II тисячоріччя в історії України - - це княжа доба
або доба Київської Руси, в археології — доба городищ, за найбільш прик-
метними пам’ятками тих часів — городищами. В етнічному розумінні не чи-
сто слов’янська доба, бо в ній майже всі сучасні українські землі були вже
заселені слов’янськими племенами, предками українського народу. Відомо-
сті про них черпаємо вже з власного найдавнішого джерела — Київського
начального літопису “Повість временних літ”. Цей літопис був написаний
на підставі трьох давніших київських історичних записів (1037-1039, 1073,
1 Останнім часом волинський історик І. Левкович, Нарис історії Волинської
землі, Вінніпег 1953, 10.
541
Ь’МПН Мв і
І
Пі-О^ГГСМЛ Л4Л>^Ч
Препод. Теодосій Печорський пише Студнтський Устав,
(мініятура з Кеніґсберського літопису)
1093-1095)= і дійшов до нашого часу в кількох пізніших списках-коніях, у
версії українській (списки Іпатський, Хлібниківський, Погодінський, Єрмо-
лаєвський, Краківський) та московській (списки Лаврентіївський, Радиви-
.іівський. Троїцький).3 З цих літописних списків найважливіші два - Іііат-
ський і Радивилівський (Кенігсберзький). Перший з них дістав свою назву
від Іпатського монастиря, де він переховувався. Його важливість в тому, що
до нього долучений Галицько-Волинський літопис, який описує події ХПІ ст.
Другий, Радивилівський список був колись власністю литовського
князя Богуслава Радивила, який подарував його 1668 р. бібліотеці в Кенігс-
бергу (тепер Калінінград) на Помор’ї. В 1761 р. купила цей літопис Петро-
градська Академія Наук, і тепер він в Ленінграді. В історії він займає окре-
ме місце завдяки багатьом кольоровим мініятюрам, які могли б бути цін-
ним матеріялом для вивчення української архітектури, одягу і зброї кня-
жої доби, якщо б у них не відбивалися чужі впливи. Не всі мініятюри од-
ночасні, не всі роблені одною рукою й одною технікою. Давніші з них ро-
бив пером і брунатною фарбою новгородський мистень-графік наприкінці
XIV сг. або на початку XV ст. Пізніші виконав німецький мистець пензлем
і чорною фарбою. Зображення чужого типу подивуються вже в давніших
мініятюрах. У пізніших є їх, звичайно, багато більше, напр. зброя там пе-
реважно німецька ХУ ст., є вже машинові луки-арбалети, в яких тятива на-
пинається корбою, і вогнепальна зброя.'
~ А. Шахматов, Разьіскания о древнейшнх русских летописньїх сводах, 1908.
3 М. Грушевськин, Історія Українн-Руси, І, К. 1913, 579-580.
4 Радзнвиловская или Кенигсберская летопись, Петерб. 1902,- В. Сизов, Мініатюри
Кенигсберской летописи, Изв. русе, язьїка и слов., X, 1905, М. Артамонов, Мнниа-
турьі Кеиигсберского списка летописи, ИГАИМК, X, 1932, вип. І.
542
Київський літопис дає вже матеріяли для першої етнографічної кар-
ти України, яка усталилася була після великого переселення народів. За
тими відомостями й пізнішими історичними та археологічними дослідження-
ми, в правобережній лісостеповій частині між Прип’яттю, Горинню і Тетере-
вом жили д е р е в л я н и, назву яких літописець пояснює тим, що вони
.мешкали в лісах. На правому березі Дніпра між Ірпенем і Россю жили по-
ляни. На лівому березі Дніпра, над ріками Десною, Сеймом і Сулою, на
сучасній Чернігівщині й Полтавщині, жили сіверяни, мабуть, найбільше
літописне плем’я.
На схід від горішнього Сейму і Сули київський літопис уже не зга-
дує ніяких слов’янських племен, одначе до часу навали печенігів у другій
половині X ст., за візантійським істриком Прокопієм, кількома арабськими
істориками і географами (аль Баладурі, Табарі, ібн-аль Факіх, Масуді), По-
доння і ІІриозів'я були заселені “численним народом слов’янським”.
На захід від деревлян, на сучасній Волині та Холмщині і в північній
частині Галичини жили дул і би, які згодом прибрали окремі місцеві назви
б у ж а н (не від ріки Бугу, а від їхнього міста Бужська, тепер Буськ над
Бугом), в о л и н я н (від міста Волинь біля гирла р. Гучви) та л у ч а н (від
міста Лучеська, нині Луцька).
На південь від дулібів жили в Посянні, горішньому Подністров’ї і
на Закарпатті білі хорвати, на південний схід від них у середньому і
долішньому 1 Іодністров’ї т и в е р ц і, а далі на південь уличі, велике пле-
м’я, яке заселювало причорноморські землі між долішнім Богом і Дунаєм.
Полянам припала почесна роля даржавнотворчого ядра, безспірної
колиски першої української державности. Літописець виріз-
няє їх серед інших племен, називає “мужами мудрими і смисленними (кміт-
ливими)”, з скромними звичаями, успадкованими по предках. А проте, ру-
шійною силою, яка поставила їх на передове місце серед усіх інших літо-
писних племен, було їх географічне положення на великому Дніпровому
шляху, в місці, де вже від перших сторіч по Хр. знаходився важливий тор-
говельний пункт, засвідчений скарбами римських монет, виявленими на те-
рені сучасного Києва. В цьому ж місці з давен-давна зосереджувалася тор-
гівля України з норманами-варягами від півночі, з хозарами, а через них з
арабами від сходу, з Візантією, а через неї із середноморським культурним
світом від півдня, та з Німеччиною, Чехією і Польщею від заходу. Мала по-
лянська територія незабаром стала центром історичного й політичного жит-
тя України княжих часів і вихідною країною її першого імени — Киї в-
ська Русь.
Київська “Повість временних літ” називає ще низку інших слов’ян-
ських племен, які займали землі на північ від України. Були це дрегови-
ч і, що жили на північ від деревлян, почерез Прип’ять аж до західньої Дви-
ни, ради м и ч і на схід від дреговичів між Дніпром і Сожжю, кривичі-
на північ від радимичів над горішнім Дніпром і Західньою Двиною в околи-
ці Пскова, Узборська та Смоленська, споріднені з кривичами полочани
(Полоцьк) -- вздовж середнього бігу Західньої Двини на північ від дре-
говичів і радимичів, в’ятичі — над горішньою і середньою Окою, і на-
543
544
решті словени — довкола Ільменського озера і вздовж р. Волхова, з
містом Новгородом.5
Дреговичі, радимичі, кривичі, полочани й в’ятичі — це предки б і -
л о р у с ь к о г о народу." Окреме місце займають новгородські с л о в е-
н и, загальну, не спеціялізовану назву яких можна пояснити, мабуть, тим,
що не було крайнє північне слов’янське племя серед національно чужих
племен. Князями словенів були до часу князювання в Києві Володимир Ве-
ликий і Ярослав Мудрий, і з того, можливо, часу походять подібності між
новгородським і українським вокалізмом.
Після розпаду великої київської держави Ярослава Мудрого Новго-
род став окремою демократичною державою-республікою (“Господин Ве-
ликий Новгород”), яка втримувала торговельні зв’язки з Київською Рус-
сю, з Балтійським орденом, Данією, Німеччиною, Польщею, Полоцьком, а
після 1300 р. з малим ще тоді Московським князівством. В міру свого росту
новгородські словени і сусідні кривичі колонізували в басейні Волги фінсь-
кі племена весь, мерю та мурому, а далі мордвинів, черемісів і вотяків, сла-
візували казанських татар, і таким чином витворився з часом новий східньо-
слов’янський московський нарід.
Київський літописець розповідає, що в усіх названих ним племен бу-
ла своя влада, своє “князювання”: “у полян своє, у деревлян своє, у дре-
говичів своє”. На основі цієї племінної організації почала творитися Київсь-
ка держава. Цьому сприяли найбільше два чиники — війна й торгівля. Пер-
ший із них давав привід скупчувати сили для оборони й наступу, другий
об’єднував сусідні племена спільними матеріяльними справами. Ті самі чин-
ники з таким самим вислідом діяли й в інших частинах Европи наприкінці І
тисячоріччя, і тоді, поруч української Київської Держави, постали інші сло-
в’янські держави — польська, чеська та болгарська.
Далі літописець згадує про прихід норманів-варягів, про переможні
походи Олега, Ігоря й Святослава Завойовника на хозарів, Візантію і Бол-
гарію, часи експансії молодої держави, про її організацію за панування Во-
лодимира Великого і Ярослава Мудрого, офіційне прийняття християнської
віри. Ще далі — про розпад держави по смерті Ярослава й виникнення Га-
лицько-Волинської держави, про зруйнування Києва Андрієм Боголюбсь-
ким і нарешті про татарсько-монгольську руїнницьку навалу та занепад Ки-
ївської держави.
Стільки можна дізнатися з літопису про воєнно-політичні події пер-
ших українських князівств. Описи зроблені живо, ясно, з симпатією та
вдячністю для декотрих володарів. А проте, в справах культури, народнього
господарства та життя-буття широких шарів людности — за загальноприй-
нятим у февдальній середньовічній Европі звичаєм — літопис дуже мало-
5 Н. Барсов, Очерки русской исторической географія, Варшава 1885; А. Спи-
цьін, Разселеиіе древие-русских племен по археологическим даииьім, ЖМНП, VIII,
1898,- М. Грушевський, Історія Україии-Руси, І, К. 1913, 184-211; П. Третьяков, Рассе-
леиие русских племен по археологическим даииьім, СА, IV, 1937, 33-51.
’ V. 5егесН, РгоЬІешз іп ІЬе Гогтаїіоп о£ Веіогиззіап, Зирріетепі Іо “ІУогсГ,
ЇХ, Хе\У Уогк 1953; Я. В. Стаикевнч, Исследование памятииков первого тьісячелетия
нашей зрьі в верховьях Западиой Двнньї за 1949-1951 годьі, КСИИМК, 52, 1953, 60-
67 (кривичі)
35
545
мовний. І тут, власне, виявляється, яке важливе значення у вивченні історії
Київської Руси мають археологічні дослідження її пам’яток, безпосеред-
ніх наявних свідків життя і діяння наших предків у княжій добі. Вони над-
звичайно багаті й різноманітні своїм характером і часом, з якого походять.
Територія. Українські держави княжої доби — Київська Русь і
її наслідниця Галицько-Волинська держава тривали п’ят’ сторіч. За цей дов-
гий час викристалізувалися основні форми життя України в економічному й
соціяльному аспекті, в політичній організації і культурі.
Територія Київської держави під час її найвищого розквіту сягала
на півдні до Карпат, Чорного й Озівського морів і Кавказу, на захід і північ
по р. Вислок, Вислу, Німан, Фінляндську затоку і Ладозьке озеро, на схід
до Волги і Каспійського озера. Територіяльно і мілітарно це була найбільша
тержава в середньовічній Европі. Державні кордони в тих часах не були точно
визначені, границю часто творили широкі смуги лісів, степів та багон.7
Від степу київські князі намагалися позначити кордон земляними ва-
лами, одначе це було можливим тільки на невеликих просторах. Збереглася
з того часу ціла сітка “змієвих валів” між річками Тетеревом, Россю й Су-
пієм, допливом Дніпра на південь від Переяслава.8
Основна частина української державної території лежала над Дні-
пром. Тут сходилися степові й лісові обшири, розвивалися всі галузі про-
мислу, тут були головні джелера народнього багатства. Могутній Дніпро,
найбільша ріка України (2.285 км. довжини) творив головну комунікацій-
ну артерію, своїми допливами сполучав області в одну цілість. Довготривале
співжиття племен, спільні культурні й політичні цілі зміцнювали цей зв’язок.
Столиця держави К и ї в, розташована над Дніпром, була природним геог-
рафічним і економічним центром, з нею нерозривно був пов’язаний розви-
ток держави. Наддніпрянщина була життьовим ядром і політично-організацій-
ним осередком Української держави аж до її знищення монгольською на-
валою в половині ХШ.”
Після того державну організацію втримувала ще одно сторіччя Гали-
цько-Волинська держава. Територія її була куди менша, — від Сяну по
Случ і від долішньої течії Дунаю й Карпат по Німан. Життьовими артеріями
були тут ріки Дністер і Буг, в доріччі яких лежали дві столиці,
Володимир Волинський і Галич. Ці землі були краще забезпечені проти сте-
пових орд, і тому оборонний вал (“траяновий вал”) на західньому Поділ-
лі був тільки один, уздовж західнього берега р. Збруча, між сс. Гермаків- * 5
7 М. Кордуба, Західне пограииччя Галицької держави між Карпатами та до-
лішнім Сяиом, Записки НТШ, 138-140, Львів 1935, Я. Пастернак, Кияжий город Львів,
збірник "Наш Львів", Нью Йорк 1953, 9.
5 И. Фундуклей, Обозрение могил, валов и городищ Киевской губернин, Київ
1848. В. Антонович, Зміевьі вальї в пределах Кіевской земли, Кіевская Старина, 1884,
кн. З,- його ж, О валах, иаходящихся на територій древияго Кіевскаго кияжества
ТАС, IV, 1884/ А. Белецкій, Змеевьій вал в Черннговской губ., Кіевская Старина, III,
1898, В. Пяскоронскій, О городищах, длинньїх (зміевьіх) валах и курганах в бассейие
р. Сульї, АЛЮР, І, 1898. В останньому часі карту "змієвих валів" подав І. Холмський,
Історія України, Нью-Йорк - Мюнхен 1949 (околиці Києва в XI - XIII ст.).
’ І. Холмський, як попереднє, стор. 86-87.
546
кою га Біліннями, Борщівського р-ну.’" Більш загрожені були західній і пів-
денний кордони, від Польщі та Угорщини, На ньому невеликому просторі
державна влада легкше могла справлятися з своїми завданнями, тут швидше
консолідувалися окремі племена.
В княжій добі Україна була залюднена дуже нерівномірно. Південна
границя густіше залюднених місцевостей доходила приблизно до сучасних
міст: Могилева Подільського, Брацлава, Канева і Полтави. Далі на південь
були вже тільки окремі групи селищ над річками, по ярах та балках. Це
були степові “промисловці”, які жили з мисливства, рибальства та скотар-
ства. Ще далі в степах кочували тюрко-татарські орди.
Про кількість людностн українських земель за часів Київської Руси
немає ніяких даних. У літописах є згадки про те, що князі деколи спису-
вали військо або людність свого князівства, одначе ті обчислення до нас
не дійшли. Наприклад, Волинський літопис подає, що після переходу татар
через Галичину в 1283 р. князь Лев наказав списати, скільки людей поляг-
ло в боях з татарами і скільки взяли вони в неволю. Тоді списано всього
12.500 осіб."
Людність. Людність України княжої доби була поділена за зай-
няттям і матеріальним станом на три соціяльні групи: упривілейованих бо-
яр, вільних селян та міщан і невільних осіб різних категорій. Це були не-
замкнені в собі кляси, як на заході Европи, а доволі пливкі шари, між якими
були можливі перехід і зміни.”
Назва бояр, спершу “боляр”, походить від “болій”—великий. Ця
група складалася з різних елементів. За найдавніших часів були в ній “луч-
чі люди”, “нарочиті мужі” та “старці градські” — аристократія слов’янсь-
ких родів і племен. Згодом перевагу здобула князівська дружина — спершу
наймані варяги, пізніше місцеві люди, які пішли на службу до князя. Чле-
нами дружини ставали також визначні землевласники і купці, а також лю-
ди з нижчих шарів людностн. Князь Володимир Великий зробив боярином
Кожом’яку—силача, що переміг у змаганнях велетня-печеніга.” В Галиць-
ко-Волинському літописі згадуються між боярами люди “з покоління смер-
дів” і “попові внуки”. Відношення боярина до князя засноване було на
вільній угоді: боярин міг залишити князя і перейти до іншого. Одначе, зде-
більша боярство було тісно пов’язане з своїм князем. Правни.м становищем
воно було зближене до західнього лицарства.
Другу групу творило вільне населення сіл і міст. Вільні селяни зва-
лися смердами. Походження назви неясне, виводять її з перської мови. Во-
ни жили на власних господарствах і займалися хліборобством, мали особи-
сті права і могли вдаватися із своїми справами до князівського суду. Насе-
10 Р. Зіагсіупзкі, Йіасіу хуаіи Тгаїапа XV кгаіаск гивкіск (рукопис бібліотеки
Оссолінських у Львові, ч. 495), А. Кігког, 2Л¥АК, III, 1879, 38-44, г тара В. Іапиїх,
ХаЬуІкі, 47-48.
11 І. Холмський, як вище, стор. 88.
” М. Грушевський, Історія Україии-Руси, І, Львів 1898, М. Кордуба, Суспільні
верстви та політичні партії в Галицькім князівстві до половини XIII ст., Записки
НТШ, XXXII, Львів 1899, І. Холмський, Історія України, Нью-Йорк-Мюихеи 1949,
Б. Д. Греков, Київська Русь, Київ 1951.
“ Повесть времеииьіх лет по Лаврентьевской летописи, 1950, 85 (рік 992).
547
лення міст, особливо менших, не' багато різнилося від селян своїм побутом
і правами. Окремий шар купців і промисловців творився тільки по більших
містах. До вільних людей належали також церковні люди — духовенство з
родинами, монахи й монахині, жебрущі старці, люди, які перебували в доб-
родійних закладах (лікарнях та “гостинницях”) і лікарі. Всі вони підлягали
церковному судові.
Третю соціяльну групу творила напіввільна й невільна людність, яка
перебувала під владою бояр. Було декілька ступенів поневолення. “З а к у-
п а м и’’ звалися селяни, шо позичили в боярина гроші або збіжжя. Вони ста-
вали вільними після того, як віддавали борг або відробляли його, одначе
втрачали свободу зовсім, коли не могли цього зробити. В подібному ста-
новищі були “рядовичі”, що увійшли в чиюсь залежність на основі “ряду-
угоди”, “закладники”, шо самі віддали себе в заклад, “задушні люди” або
‘прощеники”, які піддалися під опіку церкви, і нарешті “ізгої”, які з різ-
них причин випали із свого суспільного шару. Це могли бути князі, позбав-
лені свого уділу, купці, що заборгували, раби, що викупилися з піддан-
ства, і навіть поповичі, що не вчилися грамоти. Всі вони могли вносити скар-
гу до князівського суду.
Ніяких прав не мали раби, яких називали челяддю або холопами.
Цей шар людности складався з воєннополонених, покараних за втечу заку-
пів, проданих у неволю збанкрутованих купців, дітей від подружжя з ра-
бинею без застереження прав і т. д. Раби не могли вносити скарг до суду,
і їхні власники мали над ними необмежену владу. А проте, невільництво
в Київській Русі не було таке суворе, як в античних державах. Долю рабів
значно облегшило введення християнства, яке не визнавало невільництва. В
пізніших часах рабство заникає.”
Політичний устрій. Перші київські князі мали необмежену
владу, розпоряджали всіма засобами держави. Джерелом їх могутности бу-
ли единовладство і військова сила — князь ні з ким не ділився у проводі
держави. Та коли держава почала ділитися, князівська самовлада захиталася,
до голосу прийшов у деякій мірі нарід. Тоді другим органом влади стала
боярська рада, що складалася з старших дружинників, вищих представників
ліісцевої людности й духовенства, а третім органом стало віче. Зроджене
ще в родоплемінному ладі, воно вирішувало різні справи, головне про во-
єнні походи, для яких потрібне було народне рушення, часом займалося
також судовими справами. З переходом українських земель під владу Поль-
щі та Литви вічові збори, як орган державної влади, занепали. На українсь-
ких землях запанувала необмежена монархічна влада загарбників.
З часів Володимира Великого київські князі били власну монету
з їхнім родовим знаком — тризубом. Він став згодом державним гербом
України.
Земельна власність. У цій ділянці життя й господарства Ки-
ївської Руси панували, як загально тоді в Европі, февдальні відносини.
Прикметними для них була належність землі представникам вищих керів-
них шарів суспільства та особиста залежність селян від них, з чого зроди-
лися пізніше васальність та кріпацтво.
’* І. Холмський, Історія України, 1949, 92-94.
548
Найвищим власником усіх земель Київської Руси був великий князь,
одначе його особисте майно було порівняно невелике, охоплювало вузь-
кий простір навколо Київа з містами Вишгородом і Білгородом. Решту зе-
мель становили удільні князівства: Чернігівське, Переяславське, Полоцьке і
ін. Князі, що володіли ними удільними князівствами, вважалися васалями
Генеалогічна схема тризуба: 1. 2 — Володимира Сватославича (Великого); 3 — Яро-
слава Володнмнровича (Мудрого); 4 — Мстнслава Володимировича; 5 — Ізяслава
Ярославнча; 6 — Всеволода Ярославнча; 7 — Ярополка Ізяславнча; 8 — Святополка
Ізяславнча; 9 — Володимира Всеволодовнча (Мономана); 10 — Олега Святославича;
11 — Юрія Володимировича (Довгорукого); 12 — Всеволода Ольговича.
(за Б. Рибаковим)
великого князя. Одначе в їх безпосередноьму володінні була тільки частина
земель їхніх князівств, решта бла росподілена на кілька менших
князівств нижчого ступеня. До складу Чернігівського князівства в ХІ-ХП
ст. входили менші князівства: Новгород-Сіверське, Путивельське, Курсько-
549
Трубчевське, Білозерське та ін. Князі менших удільних князівств також
.мали своїх 'васалів, великих і малих бояр, яким на певних умовах віддава-
ли у володіння частину своїх земель, а ті віддавали її далі селянам. Звичай-
но, така система не постала раптово, а складалася поступово, протягом
віків.1”
Розміри сільського господарства в Київській Русі були невеликі. Се-
лянин-с.мерд жив у селі, його господарство складалося з житлових і госпо-
дарських будівель з господарським та побутовим інвентарем, який розко-
пами добувається тепер із землі. Він мав свого коня і ріллю, здогадно 8
гектарів площею.10
Реконструкція городища Новотроїцького на Сумщині і одного житла на ньому.
(За І. Ляпушкіном)
Ці малі господарства були основою економічного розвитку суспіль-
ства. Розуміли це навіть військові люди, і часто відстоювали інтереси се-
лян-смердів перед князями. Літопис згадує дискусію, яка відбулася у ПОЗ
р. на княжому з’їзді в Долобську біля Києва з приводу походу на половців
і участи в ньому смердів на своїх власних конях. Похід призначається на
весняний час, що позбавляло сільське господарство робітньої сили і тягла.
Тому військова дружина київського князя Святополка Ізяславнча була про-
ти походу в той час. “Не годно ньін'к весні; ити,— говорили дружинники,
10 М. Брайчевський, Про початкову форму феодальної експлуатації в Київській
Русі, Вісник АН УРСР, 1959, ч. 4, 59.
” В. Довженко, Про розміри селянського господарства в древній Русі домон-
гольського часу, Вісиик АН УРСР, 1959, ч. 2, 41.
550
—хочем погубити смердьі и ролью их"ь”. Одначе Володимир Мономах на-
стоював на поході, вказуючи на небезпеку половецьких нападів, що загро-
жували також і смердам. “Дивно ми, дружино, - - відповів він — оже ло-
піадий жалуєте, сю же кто ореть, а сего чему не помьіслите, оже то нач-
неть орати смерд"ь и при'Ьхав'ь половчанинт. ударить и стрілою, а лошадь
его поиметь, а в село его ’Ьхав'ь иметь жену его и дізти его, и все его
ихгЬнье? То лопіади жаль, а самого не жаль ли"?і; І державницька
точка зору князя перемогла, похід відбувся.
Житлові умови. Людність України княжої доби жила в ук-
ріплених містах і неукріплених селах довкола них. У тривалих змаганнях
опанувати свої просторі землі київські і всі інші князі мусілн думати пе-
редовсім про їх оборону проти частих нападів азійських кочовиків і зазіхань
сусідів. Тому найбільш прикметними нерухомими пам’ятками часів Київсь-
кої Руси є залишки їхніх укріплень-поселень, численні городи щ а. Є їх
дуже багато. Наприкінці 1940-их рр. налічували їх разом з городищами ро-
менського типу до 400 на Київщині, 350 на Волині, 250 на східньому По-
діллі, 150 на Чернігівщині, понад 140 у Галичині, 10 на Буковині і 5 на
Закарпатті. Скандінавці слушно називали Україну “країною міст” (Сагсіа-
гікі) у старих нордійських сагах.”
Призначення городищ було потрійне. Були це переважно княжі мі-
ста, осідки володарів окремих князівств, або стратегічні укріплення границь
держави, князівств, водних і суходільних шляхів або, нарешті пристанови-
ща (геГирра) для довкільної людности під час воєнної загрози. Щоб скрі-
пити оборонність городищ вибирали, звичайно, вже з природи оборонні міс-
ця, серед мочарів, у розтоці двох рік, на верхах крутих пагорбів або на
схилах хвилястого терену серед низовинної рівнини.
Відповідною до терену була й сама форма городищ. Перший тип се-
ред мочарів мав овальну або круглу форму і з тактичних причин був ук-
ріплений переважно тільки одним валом, щоб на низькому терені не засло-
няти вільного простору довкруги. І Іодібну форму мали також другий і тре-
тій типи, з тою, одначе, різницею, що легше приступна сторона, в якій,
звичайно, мусіла бути брама, була укріплена ще й другим, коротшим ва-
лом і ровом перед ним. Городища розташовані на розтоках рік були за-
безпечені з приступного від високорівні боку глибоким ровом і високим
валом. На схилах терену вали були менші, а ровів не було зовсім. Вали на
всіх городищах були укріплені зверху частоколами, а в середині зміцнені
іноді дерев’яною конструкцією різного типу."’
А проте, завдання городищ не обмежувалося обороною людносгн чи
місця. Можливо, важливішу ролю мали міста в творенні державної органі-
зації. Будування фортифікації вимагало спільної прані значної групи лю-
дей, кільканадцятьох і більше селищ. Громади, які спільно будували місто,
творили одну організацію, яка користувалася укріпленнями, дбала про їх
оборону, забезпечувала їх усякими засобами. З військовими потребами тіс-
но пов’язувалися господарські справи. Місто ставало осередком цілої око-
17 Лаврент. літопис, 1950, І, 183.
18 X Агпе, Ба Киесіе еі ГОгіепі, Цррваїа 1914, 7 -13.
Я. Пастернак, Коротка археологія, 59-61.
551
Реконструкція частини оборонної стіни Біпгороду.
(за В. Ґородцовим і Б. Рибаковнм)
лиці, вело провід у ній, мало вирішне слово в усіх справах. “Що старшини
рішать, на це пригороди (довкільні села) пристануть”, — каже літописець.
Деякі міста, розташовані особливо догідно, ставали центрами тор-
гівлі. До них напливала людність, купці, • ремісники. Найбільш розвинені мі-
ста ставали осередками всього племени. На основі племінної організації тво-
рилися пізніше держави.
Села княжої доби в Україні мало вивчені?’ Найдавнішим типом
були так звані круглиці,21 в яких хати розміщені ще за давнім трипільським
звичаєм, у велике коло, добре придатне для оборони. Такі села частіше по-
дивуються тепер у західніх слов’ян, одначе вони відомі і в Україні (напр., Па-
ланки біля Вороцова, Городецького р-ну, Львівської области.) їх наявність
в Україні в часах Київської Русн ще не підтверджена археологічними до-
слідженнями.
Другий старовинний тип українського села — це одновуличне село,
де хати розміщені звичайно обабіч єдиної в селі прямої дороги. Сліди та-
ких довгих рядів хат на краю височини виявив Л. Чачковськнй на пригородді
аі Дискусію на тему "О проблемах вивчення середньовічного села" зоргані-
зував у 1956 р. чеський Народній Музей в Празі. За секцію історичної археології
керував нею І. Борковський, (АгсЬео1о§іске го/ЬІебу, РгаЬа 1957, 274).
"Окоіпіса” у поляків, ‘‘киїохуас” у лужицьких сербів (О. Ваісег, СЬгопо1о§іа
па^БІагвгусЬ квгіаіібм' \убі віомпапакіе], Кхуагіаіпік Ьізіогусхпу, Ьм'бм' 1910, XXIV;
Ь. ЬІіесІегІе, 288, Ш, РгаЬа 1921, 187-191).
552
Реконструкція городу в Старих Безрадичах Обухівського р-ну, на Київщині.
княжого городу Бел за.2' На західній Волині в селі Городку біля м. Рів-
ного досліджувано в 1926 р. залишки, мабуть, такого типу села, яке скла-
далося з “ряду домів”. Були це півземлянки, вкопані на І м. в землю, будо-
вані, можливо, “на зруб”, квадратові й прямокутні в пляні. В кутку стояла
дещо підвищена глиняна піч у формі “ніби казана”. В деяких півземлянках
були ще й другі вогнища та господарські ями з попелом і різними побуто-
вими залишками.
Крім півземлянок, на Городецькому селищі виявлено на глибині 1.5
м. землянки з банястами печами, вирубаними в їхніх стінах. Одна з них ма-
ла сім печей, цілу пекарню.”
Одновулицеві села виступають тепер тільки на західньому Поліссі,
під білоруським впливом, рідко в чорноморській смузі.
Одяг. Основним джерелом вивчення одягу княжих часів є мініятю-
ри на рукописах і настінні фрески у церквах з тих часів. їх доповнюють ча-
сті згадки про окремі частини одягу в літописах і інших історичних перво-
джерелах.
Мініатюри із зображенням княжого, чоловічого й жіночого, одягу є
в збірнику київського князя Святослава Ярославнча з 1073 р., де зображе-
ний він, його дружина і п’ять синів,в “Житії князів Бориса й Гліба" з
12 П. Чачковський, Княжий Белз, Записки НТШ, 154, 1937, 9.
а‘ М. Огешко, Яргахуохбапіа г сгуппоасі рагі8ілуо\уе§о копвегтл'аіога гаЬуіком'
рггейііібіогусгпуск па окг?£ ЬиЬеІакі, гок 1926, ЇУіасІ. Агей., X, 1929, 284-285.
24 Пономарев, Памятникн древней русской церковной литературьі, ПІ, 1897,
253, Древности Россійского Государства, IV, табл. 2; Н. Кондаков, Изображенія рус-
ской княжеской семьн в миніатюрах XI в., Петерб. 1906, А. Арциховскнй, Одежда,
Исторня культурні древней Руси, І, М.-П. 1948, 259-260.
553
XI ст.25 * та в Трієрському Псалтирі з тото часу, в якому князь Ярополк Ізя-
славич і його дружина поклоняються св. Петрові.”
Багато матеріялу для цього дають мініятюри т. зв. Радивилівського
літопису. Вони, хоч виконані в XV ст., є копіями з оригіналів ХІІ-ХШ ст.
Фрески із зображеннями родини Ярослава Мудрого виявлено на сті-
нах київського Софійського Собору,1’7 * * а в Нередицькій церкві в Новгороді
зображенні! Ярослав Мудрий як фундатор тієї церкви.1'4 Уявлення про одяг
названих тут осіб дають залучені рисунки.
Ілюстрації одягу простолюддя не збереглися, воно, мабуть, не було
предметом зацікавлення мистців княжої доби. Тільки в одному церковному
рукописі XII ст. псковського походження є некольоровий рисунок, що зоб-
ражує селянина, який відпочиває під деревом. Біля нього дерев’яна лопата
з залізним окуттям, а вгорі напис: “Делатель трудися”.2"
Археологічні матеріяли з розкопів дуже мало доповнюють здобуті з
мініятюр і фресок відомості про одяг княжої доби. В похованнях того часу
подивуються тільки дрібні його залишки і частини взуття. Клаптики льня-
ного полотна, рідше вовняної матерії зустрічав В. Антонович у деревлянсь-
ких та полянських похованнях.30 Малі клаптики шовкового одягу, золотом
гаптованих комірів, нарукавників і чілець-златоглавів виявлено в багатьох
похованнях на Подніпров’ї, Подністров'ї та сумежному Побужжі. Знайдено
їх не тільки в княжих похованнях (Київ, Галич), але також у могилах пред-
ставників вищих шарів суспільсттва. До одягу належали металеві ґудзики
кулястої форми та різноманітні нашивки (перли тощо), які подивуються в
похованнях. їх виявив у значному числі Д. Самоквасов в могилах біля с.
Седнева на Чернігівщині.31 * 33 * * *
У могилах часів Київської Руси часто зустічаються залишки шкіря-
ного взуття. їх виявлено в саркофагах на терені Десятинної церкви в Киє-
ві,3" в могилі біля Липівця” і в ІПаргороді на Київщині,м біля Коцовщини на
Овруччині,® в с. Риканях (Дубно)3" і головно у волинських могилах, що
їх розкопувала К. Ме.іьник-Антонович.37 Це були залишки гостроносих чо-
И. Срезневскій, Древній изображенія св. князей Бориса н Глеба, Петерб. 1863.
Н. V. Баиегіапсі. А. НазеІоН, Пег Рваїїег ЕггЬівсЬоГ Е§ЬегІ8 уоп Тгіег, Тгіег
1901; Н. Кондаков, як вище,- А. Бобриискій, Кіевскія миніатюри XI века и портрет
князя Ярополка Изяславича в псалтьіре Згберта, ЗОРСА, XII, 1 - 2, 351-371.
О. Повстеико, Катедра св. Софії у Києві, Джерзі Ситі 1954, табл. 153-160.
33 А. Арциховский, як вище, 250.
” А. Арциховский, як попереднє, 234-235 і рнс. 146.
В. Антонович, Раскопки в стране древлян, МАР, XI, 1892, 15, Б. Хаиеико,
Древности Приднепровья, V, стор. 11.
31 Д. Самоквасов, Могильї русской земли, М. 1908, 201.
“ ИИАК, XXXI, додаток 73, 77.
33 ЗИРАО, XI, 292.
31 1_. КІІебегІе, 288, І, 2, 1913, 491 і оЬг. 64.
33 АЛЮР, 1904, 140, 163.
м В. Антонович, ТАС, XI, І, 134-140.
В. Антонович, Археолог, карта Вольїнской губ., ТАС, XI, І, 1899.
554
бітків із сап’яну, зложеного вдвоє або підшитого грубою підошвою. Залишки
взуття зберіглися також у дубових домовинах князів Ігоровичів у Давидго-
родку біля Пінська на Поліссі.35
На чоботах були залізні підкови, прикріплені на руб, які часто по-
дибували ми під час розкопів на городищах у Галичі-Крилосі, Белзі та Зве-
нигороді. Тут треба відзначити, що прадідівську традицію в цьому напрямі
зберегли шевці в м. Угнові (Рава Руська), які ще й тепер шиють чоботи з
такими ж підковами."”
Золотарські прикраси. Наприкінці І тисячоріччя помітний
повний занепад різних глиць і фібуль спинати одяг. Вони стали непрактич-
ними при грубих повстяних тканинах, що приходили в Україну з Візантії.
Круглими фібулями ще застібнуті на грудях плащі князів Бориса і Гліба у
‘Бесідах” Івана Золотоустого. Простолюддя вживало до одягу звичайних
металевих пряжок або гудзиків. Бронзові гудзики мали вигляд порожньої
кульки з прорізом до половини (Київ, Галич, Володимир Волинський, Звени-
город, Белз). Бронзові або залізні пряжки були прямокутні, овальні і у виг-
ляді відкритого кільця із відігнутими назовні кінцями (Галич). У волинських
.могилах В. Антонович подибував пряжки на комірах, одначе їх вживали та-
кож до ременів. Досить добре зберігся ремінь в одній із могил у с. Город-
ку (Луцьк) на Волині, разом з багатим окуттям, привезеним, мабуть, з
Києва.'”
Окрему групу творять жіночі прикраси голови, передусім чільця-ді-
ядеми. Найпарадніші з них це срібні бляшані обручі, обвішані по боках
колечками, спіральками, рурочками та мушлями. Одно таке чільце викопав
В. Хвойка в могилі біля с. Броварків на Полтавщині." Інші були з парчевої
биндечки, гаптованої золотими нитками (Крилос)," ще інші з орнамен-
тованих пасочків срібної бляхи або з дешевих тканин. Волинські чільця ви-
готовлювано часто з паска березової кори, обшитого вовняною або шовко-
вою тканиною.31
Як прикраси голови служили також різноманітні завушники, ковтки
га ковти. Перші з них запліталось у волосся або прикріплювалось по кіль-
ка разом до шкіряних або тканих пасочків, які звисали вниз перед вухами
або поза ними. Декілька доказів такого їх уживання дали між іншим наші
розкопи в 1939 р. могильника ранньої княжої доби в с. Валяві (Перемишль).4'
Завушники, один конець яких скручений у вигляді латиської літери “8”
(“есуваті колечка”), домінують у західніх слов'ян, чехів і поляків, одначе
подивуються доволі часто й на західньоукраїнських землях, а одинцем на
Подніпров'ї аж по Харківщину (Ніцаха). Це явище слід відносити на раху- 38 * * 41 * 43 44
38 В. Закітоімісі, Тутсгаво'Л'с крга'Л'огйапіе г ууукораііак уу Баиїй^гойки
(Ехігаіі йи Виїїеііп йе 1’Асайетіе Роїопаіве йек Зсіепсев еі йез Ьеіігез, Кгакдіу,
27. XI. 1937, 113).
3” Музей НТШ у Львові, ч. інв. 22412.
Апіопіеімісі, АгсЬео1о§)а Роївкі, 1928, 211 і їі§. 38, 1 -15.
41 В. Хвойка, Раскопки могил при с. Броварки, 4 (відбитка з "Древностн",
ТИМАО, А. Арциховский, Одежда, (як вище, стор. 242, рнс. 153).
43 Я. Пастернак, Старий Галнч, 1944, 124, 140.
43 К. Мельник-Антонович, Раскопки в земле Лучан, ТАС, XI, І, 492.
44 Я. Пастернак, Валявське погребище, Львів 1940 (рукопис).
555
Чільце на жіночому черепі з поховання в Броварках (Полтавщина).
нок українсько-польських торговельних взаємин, а ніяк не можна вважати
його за доказ польської колонізації на сході, як це твердив Р. ЯкимовичЛ
Заушниці місцевого українського виробу мали форму перстенів або
спіральок. Перші з них були поширені головно серед деревлян у прип’ятсь-
кому Поліссі, другі прикметні для сіверян над Десною і Сеймом.
Серед ковтків, що їх носили на сучасний лад у вушних мочках або
як завушниці на пасочку шкіри, найприкметніший так званий київський тип
у вигляді трьох прорізаних або гранульованих бляшаних, всередині порож-
ніх кульок, нанизаних на більше дротяне колечко. Вони звичайно срібні,
рідше бронзові.
Подібні до київських є білоруські ковтки, двоякого типу, які поди-
вуються також на західньоукраїнських землях. Одні з них вкриті зерню і
мають форму барильців (Галич-Крилос,‘“ Чолганшина біля Тернополя)," дру-
гі мають вигляд дротяних вузликів (Тепениця на Овруччині,40 Борухів біля
В. 1акіто\«ісі, ІУзсИосІпіа йгапіса озасіпісім'а таго\¥Іескіе§о «X і XI №.
г Зас\уіега і Кивід і гавідй коїопігасіі тагом'іескіеі па ІУвсйодгіе (Ратіеіпік VI роад-
ягесЬпе^о гїаггіи кікіогукомг роїзкіск XV ІУіІпіе 1935 г., Ьи'бмг 1935, 246-250).
“ Я. Пастернак, Старий Галич, 1944, табл. XV, І.
*' Розкопи А. Кіркора, (21УАК. VII, 1883, 63).
Я. Яроцкій, Могильники по среднему теченію р. Убортн, АЛЮР, 1904, 184-185.
556
Луцька,Старий Жуків біля Рівного,5" Валява біля Перемишля)/’' Ма-
буть, орієнтального походження оздобні філігранні ковтки викопано у с.
Бортівка біля Дубна, хоч у них є деякі західні аналогії/’2 Половцям припи-
сують відомі з Волині ковтки із нанизаною великою намистиною двостіжко-
вої форми. Подивуються також ковтки з одною круглою гранульованою на-
мистиною (Кулаківиі біля Заліщик)/®
Крім перелічених оздобних ковтків з нанизаними намистинами, зу-
стрічаються простіші, місцевої форми у вигляді півторазвоєвих спіраль із
срібного, бронзового, рідше олов’яного дроту. До рідкостей належать ков-
тки із скляними дармовисами у срібній філігранній оправі (Валява, похо-
вання ч. 69).
Окрему групу серед вискових прикрас становлять парадні ковти.
Вони золоті й срібні, круглі, всередині порожні, у формі мініатюрної колод-
ки з каблучкою вухом на завісах. Іноді мають зверху отвір, яким, здо-
гадно, вкладали всередину ковта клаптик тканини, насиченої парфумами.
Обидві сторони ковта були прикрашені штампованим, інколи тваринним ор-
наментом з фантастичною плетінкою довкола* 51 * 53 * 55 або вкриті різнокольоровим
емалем із зображенням Христа, святих, янголів, голубів (?)к або геометрич-
ними рисунками/'''
Іншу групу золотарських прикрас творять металеві гривні і зви-
чайні скляні н а м и с т а. Перші з них бувають скручені з 2-3 бронзових або
срібних дротиків (Бортівка біля Дубна). Вони мали двояке застосування -
як жіноча нашийна прикраса і як відзнака князів та знатних осіб, про шо
згадують писані джерела.
Популярними були намиста з великим багатством різноманітних
скляних намистин. Серед них привертають увагу намистини з різнобарвни-
ми довкола ґудзиками. Вони є візантійського походження і подибуються пе-
редусім у великих княжих містах. Зрідка знаходяться бурштинові та карнео-
леві намистини.
Золоті й срібні намиста і нашийні гривні носили жінки руських дру-
жинників уже в X ст. Арабський купець-подорожник Ібн - Фадлан пише:
‘‘на шиях у них (жінок) кілька рядків намиста із золота й срібла, бо як
чоловік має 10.000 диргемів, то він купує своїй жінці одне намисто (один
рядок), а як має 20.000, тоді справляє . їй два намиста, і таким чином кож-
" К. Мельннк-Аитоновнч, як вище, стор. 569.
121 Як попереднє, стор. 516, табл. VI, 9, 14.
51 Я. Пастернак, Валявське погребище.
“ Толстой-Кондаков, Русскія древности, V, 68, рис. 65-67,- Я. .Іакітом/ісї, О ро-
сНобгепіи огбоЬ кгеЬгпусЬ гпазйоууапусЬ уу зкагЬасЬ згесІпіоууіесгпусН, ХУіасІ. АгсЬ.
XII, 1933, ІаЬІ. XXIII.
53 В збірці проф. Шварца в Заліщиках.
'* Такі ковти знайдено в Святоозерському скарбі біля Чернігова, Б. А. Рьібаков,
Ремесло, Исторня культурьі древней Руси, І, 1951, 128 і наступна таблиця.
55 Такі ковти знаходяться в золотих скарбах у Києві та Чернігові (АЛЮР, ІП,
1901, 185-187,- 1903, 297-298).
и Єдиний досі на західньоукраїнських землях золотий ковт того типу вико-
пали ми у 1940 р. на “Золотому Току” в княжому Галнчі-Крилосі (Я. Пастернак, Ста-
рий Галич, 1944, 179, рис. 68а і окрема кольорова таблиця).
557
Знахідки, прикметні для княжої доби: 1 — шелом; 2 — горщик з ганчарськнм
клеймом на дні; 3 — ковток київського типу; 4 — ковток есоватий західнього типу;
5 — плетений перстень; 6 дармовис "люнуля"; 7 — меч; 8 спис; 9 — бляшаний
браслет; 10 — стріла; 11 — наральник; 12 — браслет з крученого скла; 13 — пря-
слнчка з рожевого лупану; 14 — пряжка до ременю; 15 — бойовий топір; 16 —
кістяний гребінь; 17 — дзеркало (відворот); 18 — кресало; 19 — коробка иа тоалетні
прибори; 20 — дерев'яне відро.
558
них 10.000, що в нього прибувають, збільшують число рядків-намиста в йо-
го жінки, так що на шиї деяких з них буває багато рядків намиста”. Київ-
ський літописець у вступі до “Начального Своду”, що передував “Повісті
временних літ”, хвалить скромність давніх княжих дружинників: “не кладяа-
ху на свои женьї золотих обручей, но хожааху женьї их в сребре”.5'
Найбільш дорогоцінні намиста знайдено на терені Києва. Одне з них
виявлене 1887 р. в районі Михайлівського монастиря, складалося з 20 зо-
лотих бляшок, на яких емалем були зображені голуби, стилізовані пальмет-
ки та чотирилистий орнамент.58 * У склад другого, викопаного 1901 р. на те-
рені “дітинця”, входило 8 медальйонів, 9 дармовисів і 9 намистин — усе з
позолочено срібла.™
В намистах подивуються між намистинами срібні й бронзові нівміся-
чики, (“лунниці”), які правили, мабуть, за амулети-обереги проти “лихого
ока”, хрестики, медалики, т. зв. змійовики із зображенням сплетених між со-
бою змій-гадюк, які були талісманами-оберегами проти недуг і смерти.60
Окремо слід згадати т. зв. барми, парадні срібні ланцюги з бляша-
ними круглими коробками-капторгами на парфуми чи амулети.61 * 63
Браслети виявляють меншу різноманітність форм і виступають
рідше, наприклад, у могилах давніх лучан їх зовсім не було. Найчастіше по-
дивуються уламки різнокольорових скляних браслетів, здебільша скручених-
гордованих, рідше гладких. Між кольоровими зустічаються найчастіше ясно-
кобальтові (темноблакитні), зелені й чорні, найрідше бурштиновожовті. Де-
які браслети мають на собі жовті пружки.
Скляні браслети були на західньоукраїнських землях київським ім-
портом, і тому подибуються головно на княжих городищах. Цілі примірники,
з огляду на крихкість матеріялу, трапляються дуже рідко.
Металеві браслети подибуються звичайно троякого типу: з паска
бронзової бляхи, прикрашеного ритим і штампованим орнаментом і скруче-
ні з подвійного або потрійного дроту.
Окремим типом є широкі платі в часті браслети на завісах,
цинові, посріблені і місцями позолочені. їх знайдено в скарбах у Києві,“
Чернігові,“ також між с. Молотовим і Демидовим біля м. Бібрки, Львівсь-
кої области.61 Виорано із землі браслет такого типу на малому городищі
67 Лаврент. літоп., II (коментар Д. Лихачова), 1950, 25.
68 АЛЮР, 1903, 298 (скарб тепер в Ермітажі).
" АЛЮР, ПІ, 1901, 185-187.
00 И. Толстой, О русских амулетах, назьіваемьіх змеевиками, Петерб. 1888/
Н. Петров, О некоторьіх змеевиках знколпионах, найденьїх в Кіевской губерній
(Арх. Изв. Зам. VI, 1898, 157).
61 Із срібного скарбу, знайденого в с. Вербові (Перемишлянн), що зберігався
в Музеї НТШ у Львові (ЕУ, І, рис. 298, ч. 24).
63 Отчет ИАК за 1893, 41-42; АЛЮР, III, 1901, 185-187, 1903, 258-259, 297-304 і табл.
XV - XVI.
63 Коидаков-Толстой, Русскія древностн в памятниках искусства, V, 1897, 115,
123, 157-158.
“* М. Грушевський, Молотівське срібло, Записки НТШ, XXV, 1898, 1 - 6 і табл.
13 - 14.
559
біля с. Вікторова, Галицького р-ну, Станіславівської области."’’ Па мологів-
ському браслеті є ніелльовою технікою (інкрустація оловом) виконані люд-
ські фігурки, які дуже рідко подивуються на таких прикрасах. Датований
він .монетами Івана Люксембурзького чеського на половину XIV ст. Вікто-
рівський браслет поділений на шість прямокутних полів з різьбленими зоб-
раженнями - навпереміну птахи і стилізований рослинний орнамент.
Більшу різноманітність форм виявляють перстені, виготовлені з
дроту, вузького бляшаного пасочка або скла. Перші з них мають звичайну
форму колечок, замкнених або відкритих, із заложеними один за одного кін-
цями. Такі перстені зустічаються передусім у похованнях біднішого населен-
ня. До рідкісних виїмків належать гладкі, дротяні перстені із скляним віч-
ком. Бляшані перстені майже завжди прикрашені різьбленим або стампова-
ним геометричним орнаментом, рідше зерню. Скляні перстені подивуються
головно в Києві, Вишгороді та недалеких від них городищах.
У горішньому Подністров’ї з’являються в XIV ст. гербові пер-
стені, в наслідок завоювання Галицько-Волинської держави Польщею та
Литвою і намагання старого княжого боярства забезпечити собі через нобі-
літацію всякі привілеї. Такі перстені мають звичайно широкий круглий щи-
тик із гербовим знаком посередині та ім’ям власника або його ініціялами.
Три перстені такого типу входили в склад срібного скарбу, знайденого між
Демидовим та Молотовим, Бобрецького р-ну, Львівської области. На всіх
трьох иа щитику є схематичний рисунок птаха, на одному з них побіч зна-
ку виритий кириличний напис “ПЕЧАТ - ВАНОВА”, на другому — “ПЕ-
ЧАТ - СКОЧКОВА”, на третьому літери напису нагадують глаголицю.*’
Харчування. Археологічні матеріяли дають дуже неповне уявлен-
ня про харчові продукти, якими живилася людність Київської Руси. За тва-
ринними кістками, знайденими під час розкопів, на першому місці було м’я-
со волів-корів, на другому свиней, на третьому овець. Подивуються також
кістки лісових тварин — оленів, зайців, кістки риб. В дуже рідкісних випад-
ках збереглися зерно, борошно і шматки звуглілого хліба. Необхідною при-
правою кожної їжі була сіль, яку видобували з підкарпатських соляних
джерел. До їжі вживали залізних ножів, які часто трапляються під час роз-
копів. Найбільш поширеним напоєм був питний мед; князі імпортували ви-
но в глиняних амфорах, уламки яких подивуються тільки на значніших кня-
жих городищах.
Здобуті розкопами відомості про їжу, напої та пекарські вироби у
княжій добі багато доповнюються письмовими джерелами, головно монастир-
ськими приписами (Патерик Печорський), бо там справа харчових заборон
у зв’язку з постами мала особливе значення.
Сільське господарство. Головним зайняттям населення
України ще з трипільських часів було хліборобство, яке давало еконо-
мічну основу суспільства, і в княжій добі досягло високого рівня розвитку.
До цього спричинився великою мірою український чорнозем, який належить
до найбільш урожайних грунтів Европи. Тому, не дивно, що Україну нази-
“ Я. Пастернак, Старий Галич, 1944, 57 і табл. XV, 2.
“ М. Грушевський, Записки НТШ, ХХХІ-ХХХП, 1899, 3 -4, В. Вагмипакі, 2е, 8Їга-
§і8(.укі гивкіеї, 1УКА, І, 1909, 11.
560
вають шпихліром-житницею Европи, з якого вже старовинні греки, римляни
й візантійці користали для харчування своєї людности і який донині хар-
чує народи СССР, передусім Московщину. Українським хлібом живилася в
добі Київської Руси також Литва.’7
Потвердженням того, що головною галуззю господарства княжої Ук-
раїни було хліборобство, знаходимо в літописній розповіді про війну кня-
гині Ольги з деревлянами в 945 р. Вона звернулася до мешканців обложе-
ного Іскоростя (Коростеня) з такими словами: “А вси гради ваши пре-
дашася мні,, и ялися по дань, ділають нивьі своя и землі, своя; а вьі
хочете из'ьмерети гладом”.1"
Що хліборобство було головним джерелом прожитку людности Украї-
ни, засвідчують також археологічні пам’ятки. На поселеннях роменсько-бо-
ршевського типу УПІ-Х ст. часто зустрічаються звуглілі зерна жита, пшени-
ці, проса, а також багато т. зв. житніх ям. Такі ями виявлено на городищі
Княжа гора біля с. Пекарів на Чернігівщині (княжий город Родня), М о-
настирище біля Ромена, Б о р ш ев с ь к оім у городищі біля м. Вороне-
жа, Опішнянському городищі на Полтавщині, В о л и н ц і в с ь к о м у
на Сумщині, а в Подністров’ї на городищі княжого Галич а-К р и л о с у,
Станиславівської области. Багато кілограмів звуглілої пшениці й жита знай-
дено у 1932 р. в залишках колишніх дерев’яних шпихлірів ХІ-ХП ст. на го-
Мідяна золочена пластинка з рнтим зображенням св. Теодора та рисунок на цеглі
з Нижньої церкви ХІ-ХП ст. на Замковій Горі в Городні.
(за Б. Рибаковим)
к Галицько-волинський літопис під 1279 р.
“ Лаврент. літопис, І, 42.
36
561
родищі “Замкова гора” в м. Городні"0 (тепер Білоруська ССР), в княжій
добі на далекій північно-західній периферії Київської держави.
Крім жита, пшениці й проса, сіяли овес, ячмінь, гречку, льон і мак,
звуглілі зерна яких виявлено в баргатьох “житніх ямах” на Донецькому го-
родищі біля с. Покотилівки на Харківщині.
Дальшим доказом переваги хліборобства в економіці України часів
Київської Руси є численні знахідки залізного хліборобського знаряддя. У
Чорній Могилі X ст. біля м. Чернігова знайдено 10 серпів, на городищі Кня-
жа гора — лемеші, наральники, серпи, коси, мотики тощо. Багато подібного
знаряддя здобули розкопами на городищі Дівич-Гора біля с. Сахнівки на Чер-
кащині і ще більше на спаленому татарами городищі в с. Райках на Житомир-
щині. Окремі знахідки хліборобського знаряддя відомі й з інших городищ.
Різноманітність названого тут знаряддя вказує на добре розвинуту
техніку обробітку землі і збирання стиглого збіжжя. В ужитку був уже тоді
дерев’яний плуг із залізним наральником, лемешем і череслом, а дерев’яна
соха-рало надавалася краще до обробітку ділянок, недавно очищених від лісу.
Врожай збирали за допомогою серпів, які часто подибуються в жіно-
чих похованнях, і кіс, які формою дещо різняться від сучасних. Снопи мо-
лотили ціпами,що складались з двох частин і що їх слов’яни перейняли
мабуть, від римлян. За Б. Ханенком такі ціпи знайдено в Подніпров’ї.* 70 71 Зерно
розтирали на борошно зернотерками давнього типу, рідше на круглих рота-
ційних жорнах. Такого типу жорнових каменів знайдено доволі багато під
час розкопів М. Каргера на терені Києва, вони були виявлені також в Город-
ську, Коростишівського р-ну на Житомирщині, на Донецькому городищі, у
Вжищі, Жуківського р-ну, Брянської области, і на інших городищах кня-
жого часу.72 Ми знайшли камені від ротаційних жорен під час розкопів на
королівському замку “Градчани” в Празі і на княжому дворі “Золотий Тік”
у ГаличіЖрилосі.73 Цей тоді модерний господарський прилад вживали тільки
по великих, багатих містах.
До сільськогосподарських зайнять у княжі часи належало також с а-
д і в н и цтв о. Його існування засвідчене звуглілими зернятами яблук і груш,
кістками черешень і слив, які виявлено на городищах у Києві, Галичі і Белзі.
Виноград плекали тільки біля княж-дворів, наприклад, на соняшному схилі
Криліської гори “під винницею” у старому Галичі.7*
Другою після хліборобства галуззю сільського господарства княжої
доби було скотарство. Був навіть окремий “скотій бог” Велес або Во-
лос, статуя якого стояла на київському княж-дворі.
“ .1. .ІоНкоУУзкІ, Сгосіпо М'С7Є8ПО8ГЄСІПІ0М'ІЄС7ПЄ, РГ2Є§ІДСІ ЙІ8ІОГУС2ПО- М'ОІ-
вкоіуу, VII, ХУагвхам'а 1934, 6, 8.
70 "Снопьі стелють головами, молотят чепьі (ціпами) харалужиьіми" (Слово о
полку Ігоря).
71 Б. Хаиенко, Древностн Приднепровья, V, 16.
п Б. А. Рьібаков, Ремесло древней Руси, М.-Л. 1948, 420, П. Н. Третьяков, Сель-
ское хозяйство н промьісльї, Исторня культурьі древией Руси, І, 1948, 65. М. Картер,
Древний Кнев, М.-Л. 1958, 472.
72 Я. Пастернак, Старий Галич, 1944, 174, 190.
’* Як попереднє, рис. 18.
562
Багато матеріальних доказів існування розвиненого скотарства в Ук-
раїні зібрали під час розкопів Д. Самоквасов, В. Антонович і К. Мельник-Ан-
тонович. Дослідження кісток рогатої худоби виявили, що у східній Европі
було її дві породи: старовинна сіра, низька на зріст, яка й тепер існує в По-
дніпров’ї і яку можна було бачити в Карпатах ще на початку цього сторіччя,
і дуга, пізніша, яка походить від прирученого тура." її також можна ще й
тепер пізнати по довгих рогах в дунайській улоговині. В середньовічних куль-
турних шарах подивується, одначе, значно більше кісток овець і свиней, як
рогатої худоби. З цього можна припускати, що волів і корів плекали біль-
ше як тяглову силу і задля молока, а не задля м’яса.
Допоміжною у сільському господарстві була годівля свійської птиці.
Арабський купець-подорожник Ібрагім-ібн-Якуб розповідає, що слов’яни не
їли курячого м’яса, мовляв, воно їм шкодило,™ проте курячі кістки трапля-
ються доволі часто в культурних шарах часів Київської Руси.
Важливе місце в житті людности княжої України і в її господарстві
займало мисливство. За археологічними знахідками полювали найбіль-
ше на турів, зубрів, оленів, лосів та ведмедів. У культурних шарах городищ
зустрічаються іноді цілі черепи турів і зубрів, що їх слід вважати за мислив-
ські трофеї.
На “Золотому Току” в старому Галичі-Крилосі ми викопали череп
зубра (Візоп Ьопазиз таіог) з обома рогами." Щодо означення цієї тва-
рини є деяка неясність, бо літопис згадує тільки турів, і тільки про них го-
ворить Мономах у своєму “Поученії дітям”, а за М. Грушевським галицькі
князі любили полювати на зубрів, і для цього приїздив до Ярослава Осьмо-
мисла візантійський наслідник престолу Андронік Комнен у 1154 р., бо та-
кої звірини там ніколи не було. Тогочасний візантійський історик писав з
цього приводу, що Андронік убивав на Русі “зумпрів — звірів більших, як
ведмідь і леопард.* 78
Ціль мисливства була різна. Нарід оберігав таким способом свої ни-
ви від польових шкідників, забезпечував себе м’ясною їжою і здобував шкі-
ри, з яких робили взуття, ремені, кінську збрую, щити й панцери і які та-
кож вивозили свої купці в Західню Европу, а арабські — на Близький Схід.
З іншою метою полювали князі й бояри. Полювання — це була для
них глибоко емоційна приємність, з чого й пішла московська назва “охота”,
воно давало нагоду виявити особисту відвагу, силу і певність руки та ока.
Наявним доказом цього є “Поученіе дітям” Володимира Мономаха, в якому
князь розповідає про свої мисливські пригоди: “А се в ЧерниговФ дФял'ь
есмт>: конь диких своими рукама связалт, есмг> вт> пущах 10 и 20 живьіх
конь, а кром’Ь того же по Роси Фздя има.ть есмт> своима рукама тФ же кони
дики+>. Тура мя 2 метала на розФх и с копем'ь, олень мя один"ь болт> (бодав),
а 2 лоси, одиігь ногами топталь а другьі рогома болг>, вепрь ми на бедрФ
те На західньому Поділлі (Уманщина) ще донедавна великих биків називали
турами (Н. В. Шарлемань, Реальиьш комментарий к "Слово о полку Игореве", Трудьі
ОДРЛ, VI, М.-Л. 1948, 116.
’• Цитата у !.. Міесіегіе, 288, І, 1, 1912, 174.
” Я. Пастернак, Старий Галич, 169 і рис. 164.
78 Н. В. Шарлемань, як вище, 116-117.
563
мечь оттяль, медвЬдь ми у ко.тЬна подьклада укуси.ть, лютий звФрь ско-
чи.ть ко мні. на бедрьі и конь со мною по>верже; и Бог неврежена .мя
сьблюде.7”
Не менш відважними були й інші володарі. Король Данило під час
воєнного походу убив коло Грубешева рогатиною*1 трьох диких кабанів.
Волинський князь Володимир “був ловець добрий, хоробрий, ніколи до
вепра, а то й до ведмедя не чекав на своїх слуг, щоб йому помогли, а ско-
ро сам убивав всякого звіря”. Біля деяких столиць були окремі звіринці з
рідкісною звіриною, як ось під Києвом, Переяславом.
Побіч мисливства досить важливе місце в народньому господарстві
займало рибальство. В археологічних матеріялах воно засвідчене ри-
бальськими гачками на малу рибу, остями (остенями) з одним, двома й трьо-
ма зубцями на велику рибу і кістками сома, щуки, осетра та ляща (чебак).
Витворилася окрема категорія рибалок, що займалися цим так би мовити,
професійно. Широко велася риболовля у гирлах Дніпра і Дунаю, куди ви-
правлялися також галицькі рибалки.
Для господарства Київської Руси прикметним було бджільниц-
тво (пасічництво). Бджоли тримали тоді в бортях • природних дуплах
або вирубаних у деревах дірах, далеко пізніше — в дерев’яних колодах,
які можна було перенести з місця на місце. Бортю називано всю пасіку і
ліс, де були місця на пасіку. Власники бортей давали їм свої знаки-знамена?'
Бортне пасічництво мало визначне місце в продукції й торгівлі і за-
кон ним особливо піклувався. В “Руській Правді” високі кари, до 12 гри-
вень, призначались “аще кто борть роззнаменуеть... иже борть подчтнеть...
аже пчели видереть”... — тобто, як хто знищить знамено на борті, підріже
дерево-борть або вибере бджоли.
Мед для виготовлення медового напою, який тримали в окремих ямах-
медушах, і віск на свічки належали до цінних продуктів, якими населення
сплачувало данину завойовникам та податки землевласникам і торгувало з
купцями. Наприклад, деревляни хотіли у 846 р. заплатити княгині Ользі да-
нину медом і воском, буртаси, череміси та мордва платили медом данину
Володимирові Великому, віск і мед згадує київський князь Святослав у 969
р. як важливий предмет торгівлі. На високу ціну воску в тих часах вказує
факт, що в 945 р. князь Ігор обдарував ним візантійських послів, які прийш-
ли просити його про мир," а Ігорева дружина Ольга обіцяла в 955 р. візан-
тійському цареві дати йому серед інших дарів бджоляний віск.”
Ремесло. Після селян, які становили в Україні до княжої і в кня-
жій добі найчисленнішу, основну групу людности, на другому місці стояли
ремісники, так сільські майстри, як і міські “хитреці”. Спільними зу-
силлями вони піднесли матеріяльну культуру Київської Руси до такого ви- * 31
Лаврент. летоп., 1950, 162.
80 Рогатина складалася з дерев'яного ратища і насадженого на нього двосічного
ножа ("пера"), під яким була ще дерев'яна поперечка, щоб рогатина не пройшла
звіря наскрізь.
31 Бортне бджільництво, по сприятливих місцях, існувало ще й на початку XX
ст. в Сосницькому р-ні на Чернігівщині та в Шншацькому на Полтавщині (М. Міллер).
3" Лаврент. летоп. І, 1950, 39.
м Лаврент. летоп. І, 1950, 45.
564
сокого рівня, що вона викликала подив у сучасників і приваблювала в Ук-
раїну купців і подорожників з різних країв Европи й Азії.
Найбільш поширеними видами ремісничого виробництва було ткацтво
та ганчарство, початки яких, як ми вшиє бачили, сягають ще неолітичної
доби.
Ткацтво. Головною домашньою сировиною, з якої виготовляли
нитки, були коноплі, льон і вовна. В “Руській Правді” визначено кару за
крадіж конопель і льону, а повісма чесаного льону були тоді навіть платним
засобом хліборобів. Археологічним доказом загального поширення ткац-
тва є численні пряслички, зокрема прикметні для княжої доби пряслички з
рожевого волинського лупаку. Між настінними мозаїками й фресками Київ-
ського Софійського Собору зображена навіть Богородиця з веретеном
в руці/1
Полотно ткали на стоячих кроснах, від яких часто трапляються на
городищах та селищах тягарці і з ними кістяні плескаті голки, що їх вжи-
вали ткачі. Куски тонкого полотна подибуються іноді у похованнях.
Ганчарство. Найбільш масовими виробами з глини був посуд, і
його виготовлення було, мабуть, найпоширенішим ремеслом у добі Київсь-
кої Руси. Спершу виготовлювано обидва види посуду, ліпний і кружальний,
а з X ст. починає переважати другий з них, роблений із нечищеної глини з
домішкою товченої міри (лосняк потасовий), на ручному ганчарському колі.
Засаднича його форма стрункий горщик із злегка звуженим горлом і де-
що розхиленими, ще не профільованими вінцями. Орнамент ритий, прямолі-
нійний і хвилястий, іноді штампований, як пережиток з доби переселення
народів. З’являються перші глиняні пляшки, мабуть, на конопляну та ма-
кову олію.
В пізнішій княжій добі (ХІ-ХІУ ст.) всю кераміку — робили вже на
ганчарському колі із знетовщеної, тобто змішаної з піском, глини. Випал
посуду добрий, стінки тонкі. Орнамент здебільше поземий, ритий, прикмет-
ним для нього є хвилястий мотив/ Повий тип посуду Х1І-Х11І ст., прикраше-
ного ритим орнаментом на фарбованому білому тлі, виявила В. Козловська у
1930 р. на городищі біля с. Буків на Білоцерківщині."
Для кераміки Київської Руси прикметними є ганчарські тавра-знаки
на дні посуду у формі кола, порожнього або з вписаним хрестиком, зіркою,
квадратом або свастикою, тризубів і двозубій тощо.’7 Ганчарі вирізблювали
ті знаки на маленьких дерев’яних кружалах, на яких формовано посуд на
ганчарському колі, і вони пізніше відтискалися пластично на дні посудини.
В тих знаках добачали раніше релігійні символи або декоративні мотиви, од-
“ О. Повстеико, Катедра св. Софії у Києві, Джерзі Ситі 1954, табл. 41 і 114.
80 За М. Міллером гребінцевий хвилястий орнамент на кераміці Київської
Руси був запозичений з візантійських амфор на вино (До історії Чорних Болгарів,
"Нові Дні”, VI, ч. 69, стор. 18, Торонто 1955).
“ ВУАК, Хроніка археології та мистецтва, ч. З, К. 1931, 84-85.
Тризуб як ганчарське тавро був знайдений у Києві (В. Козловська, Розкопи
1930 р. у Києві на горі Дітннці — ВУАК, Хроніка археології та мистецтва, (як по-
переднє), стор. 51, двозубн знайдено в Білгородці (Б. А. Рьібаков, Ремесло, Исторня
культурьі древней Руси, І, 1948, 140), свастика в Галичі-Крилосі (Я. Пастернак, Старий
Галич, 1944, 193, рис. 79).
565
Зразки гаичарських клейм иа диах посуду з Крилоса-Галича (1, 6), Ступииці (2),
Пліснеська (3, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 12) і Белза (9).
(за О. Ратичем)
566
наче тепер загальноприйнято між дослідниками, що це — особисті тавра
ганчарських майстрів. Вони подивуються передусім на великих княжих го-
родищах, але бувають і на малих провінційних городищах.88 Знаки на по-
судинах робили також ганчарі у Західній Европі.
Після формування й просушування посуд випалювали у спеціяльних
печах-горнах, значні залишки яких виявлено на городищах у Білгороді й
Вишгороді біля Києва, на Райковецькому й Донецькому городищах, у Вщи-
жі та Галичі-Крилосі (Юрівське). Вони були круглі або овальні, проміром
до 2 м., вкопані в землю, і мали спідню частину, де горів вогонь, і горішню,
де випалювався посуд. Обидві частини були відділені глиняною поземою пе-
регородою з дірами, крізь які проходив жар знизу вгору. В конструкції ган-
чарських горнів були деякі льокальні відміни.
Для дальшого розвитку форм і орнаменту столового й кухонного по-
суду княжої доби переломовим було XV ст. Тоді з’явилися В ЦІЙ ДІЛЯНЦІ
виробництва вже перші фабричні вироби, яких багато трапляється тепер
під час розкопів на пізніх середньовічних замчищах.
Для Києва, Галича, Переяслава, Чернігова, Звенигорода та інших кня-
жих міст прикметними є виявлені при розкопах уламки великих двовухих ам-
фор на вино із сильно звуженим, заокругленим дном, вкриті майже по всій
поверхні поземим прямолінійним орнаментом. На плечах у них подивуються
штамповані власницькі, ганчарські знаки і окремо нашкрябані літери.88 Під
час земляних робіт 1914 р. на Старому Городі в Києві здобуто з культурного
шару княжої доби горішню частину амфори з виритим довкола на плечах
написом “..нєша плона корчага си...”,"° який засвідчує, що в Київській Ру-
сі такі амфори називали корчагами.”
Ганчарськи.ми виробами є також глиняні свічники-ліхтарі, троякого ти-
пу,* 81 82 із слідами поливи, глиняні плитки для вимощування долівок з різноко-
льоровим полив’яним орнаментом, також глиняні “писанки”, а властиво, ма-
буть, тарахкальця з більшою кулькою всередині і маленькою діркою-отвором
на ширшому кінці. Всі вони вкриті кольоровою поливою з прикметним “ки-
ївським” орнаментом у вигляді сторч покладених тісно одна біля одної гі-
лок з вигнутими парами листків.88
88 В. Кобільник, Знаки на днах посудин княжої доби зі Ступннці, пов. Самбір,
Літопис Бойківщнни, VI, ч. 8, Самбір 1936.
88 Я. Пастернак, як вище, стор. 194, рис. 80.
88 Б. Рибаков доповнив пошкоджений напис так: "благодатнеша плона корчага
сия" (як вище, стор. 142, рис. 98). Ця унікатна пам'ятка зберігалася спершу в збірці
київського аматора-археолога Ертеля, потім загинула і від неї залишилась тільки
фотографія, репродукована В. Козловською на обкладинці "Хроніки археології та
мистецтва", ч. З, 1931.
81 Великі посудини з вузчим горлом і двома вухами називали в Подніпров'ї
ще недавно корчагами (М. Міллер).
82 Київський тип мав вигляд двох малих, круглих свічників, насаджених один
на одного, або маленького дзбаночка з вушком та півкруглнм отвором збоку, яким
вставляли свічку всередину (Б. А. Рьібаков, як вище, 141, рис. 97, ч. 10-11), галиць-
кий мав вигляд гранчастого стовпчика з розширеною підставою (Я. Пастернак, як
вище, 195, рис. 81, ч. 7.
88 Б. А. Рьібаков, як вище, 144, рис. 100, внизу праворуч.
567
Київські, галицькі та волинські ганчарі виробляли також глиняні іг-
рашки для дітей — вояка в шоломі,’4 вершника, коня, кентавра, барана, та
ін. Між цими фігурками найчастіше зустрічається зображення жінки в ши-
рокому кльошової форми одягу і особливо оздобленою ГОЛОВОЮ, З ДИТИ-
НОЮ на руках. За Л. Дінцесом,"0 з яким погоджується Б. Рибаков” і ми, в
цих фігурках можуть бути ремінісценції подібних трипільських фігурок, які
зображували велику богиню неолітичних хліборобських племен і були при-
кметними для доби матріяірхату.
Споріднене з ганчарським ремеслом було цегл яр ств о вироб-
ництво цегли на монументальні будівлі. В розвитку цього промислу Київ-
ської Руси важливу ролю мало впровадження християнства і снага кня-
зів ставити муровані Божі храми в своїх містах. Найдавніша київська цег-
ла, вживана для будови Десятинної церкви, була квадратова (30x30 см.)
і дуже тонка (2.5-3 см). Пізніше, в Х1-ХІІ ст. цегла стає грубша (до 5 см.)
і прямокутна (30x45 см., 32x36 см.).и
Цеглу на київські будівлі виробляли з київської глини, в якій дуже
мало заліза, і тому вона після випалу мала жовтий колір. її не виготовляли
в Галичині, де ставили кам’яні храми і вежі.
Ковальство. В добі Київської Руси ковалі працювали однако-
во по селах і містах, де тепер під час розкопів трапляється дуже багато
їхніх виробів. Сільські ковалі витоплювали сиродутним способом залізну
крицю із руди і за допомогою молотів, долот та кліщів виготовляли з неї
більшість відомого й нині господарського та іншого знаряддя. Ковач, куз-
ник, кузнець - це різні назви коваля у княжій добі. Користувався він
уже ковальським міхом. За славами Данила Заточника “не огнь творит
рлзжение железу, но надмение мешное”.
Міські ковалі працювали вже за- різними спеціяльностями. Серед
них були бранники, мечники, щитники і ін. Одні з них виробляли сталеву
(харалужну, булатну) зброю (“Слово о полку Ігоря”), інші різного роду
ремісниче знаряддя, шо інші предмети щоденного хатнього вжитку. Між
останніми були й різні слюсарські вироби. Тут слід відзначити велику трив-
кість деяких форм, напр. рурковаті колодки з рухомою каблучкою, що їх
Хойновський подибував під час розкопів на терені київського княж-двору,”
а ми в Галичі-Крилосі і Белзі,” ще донедавна служили при дверях старих
церков у Галичині (Потелнч).’""
’* Одну таку фігурку ми викопали на "Золотому Току” в Крилосі (Я. Пастернак,
Старий Галич, 202, рис. 85).
ю Л. Динцес, Русская глиняная нграшка, М. 1936.
м Б. А. Рьібаков, Ремесло древнен Руси, 1948, 355-356.
1,7 В. Січннськнй, Архітектура старокнязівської доби, Прага 1926, 20; Б. Швецов,
Строительньїй кирпич ХП в., М. 1930.
” Хойновскіїї, Раскопки велнкокняжеского двора, К. 1893, табл. XI, 140.
“ Я. Пастернак, Старий Галнч, 169, 183 і рис. 71, ч. І. В історичних музеях Києва
і Москви зберігаються такі колодкн з різних місцевостей Київщини, зокрема з
Княжої Гори та з Райків. Вони були знані в тих часах і на Литві (с. Сирайцє на
Жмуді — МААЕ, VI, 1903, табл. XVIII) та в Східній Німеччині (городище Санток —
Держ. Археол. музей в Берліні).
В. Січинський, Записки НТШ, 147, 1927, табл. IV, 8, д.
568
Деревні промисли. Ранній їх появі і значному розвиткові спри-
яло великою мірою те, що багаті ліси української землі постачали добрий
матеріял на всі господаські потреби та вироби. Одначе через нетривкість
цього ‘матеріялу дерев’яні вироби княжої доби до нашого часу не зберег-
лися, і про них знаємо тільки з технічного приладдя (столярські тесла, стру-
ги, свердлики, долота, пили, сокири, різці, скоби і ін.), яке подивується
під час розкопів, та літописних вісток про теслів, столярів, боднарів тощо.
Обробка кости. За технічними засобами обробка кости дово-
лі близька до обробки дерева, одначе кість як твердіший матеріял вимага-
ла від майстра прециїзнішої роботи й тоншого приладдя. Розкопи на горо-
дищах виявили, що кістяні вироби були дуже різноманітні. З нього матері-
ялу виготовляли ручки ножів, кинджалів і дзеркал, гребені, ґудзики, пла-
тівки для панцерів, оправи луків і сідел, іконки, гральні кістки, шахи, вістря
до стріл і т. ін.’01
Головним приладом для цієї праці був ніж. Зубці гребенів прорізу-
вали залізною пилкою, дірки для нют-заклепок робили спеціальним свер-
дликом. Круглі предмети, як фігурки шахів, виробляли на токарському
варстаті. їх виявлено під час розкопів у Києві. Найприкметнішим і найчас-
тіше стосованим орнаментальним мотивом кістяних виробів були “вічка” —
поодинокі або подвійні (концентричні) колечка з крапкою посередині,
роблені приладом із двома зубцями, що працював як циркуль. Складніший
орнамент мав вигляд каблучок, ромбиків, плетінки або стилізованих гілочок.
Майстерні кістяних виробів виявлено розкопами в Києві біля Деся-
тинної церкви (В. Хвойка), Білгороді, Шаргороді, на Княжій Горі (літо-
писний город Родня) біля с. Пекарів (Черкаси) і Витичеві (Київщина).’"3
За візантійськими джерелами XII ст. в Західній Европі вважали різьбу в
кості спеціяльно руським мистецтвом і називали її “різьбою русів’”””
Обробка скла. Розкопи В. Хвойки біля Десятинної церкви в Ки-
єві"” і наші в Галичі-Крилосі'“ дали наявний доказ того, що скляні предме-
ти виготовлялося на місці, у княжих містах, а не імпортувалось з Візантії
або Сирії, як думали раніше дослідники (ГІ. Кондаков). Це були головно
різнокольорові скляні бреслети, шо їх уламки масово зустрічаються на всіх
городищах, а нерідко і в могильниках біля більших міст. Рідше зустіча-
ються скляні перстені.
В культурних шарах городищ княжої доби часто знаходяться також
уламки скляних посудин лійкуватої форми з тонкими стінками і масивним
дном. У Вишгороді Б. Рибаков виявив у 1935 р. щось із сотню денець та-
ких склянок,’”’ ми знайшли одну розбиту в похованні молодої дівчини, ма-
’” О. О. Ратич, Древньоруські вироби з кості і рогу, знайдені на території Га-
лицької і Волинської земель, МДАПВ, 2, К. 1959, 119-131.
Б. А. Рьібаков, Ремесло древней Руси, 1948, 414 (там давніша література).
ІМ Н. П. Кондаков, Русскне кладьі, І, Петерб. 1896, 80.
104 В. Хвойка, Древние обитателн среднего Приднепровья, К. 1913.
105 Я. Пастернак, Старий Галич, 1944, 160 (монастирище "Юрівське").
Б. А. Рьібаков, Ремесло древней Руси, 1948, 398.
569
буть княжни, біля саркофага Ярослава Осьмомисла в Галичі-Крилосі.'”’
Склярі-гутники виробляли також шиби до вікон у багатших церквах.
Обробка шкірн. В цій ділянці працювали шевці, римарі, сідель-
ники та кожем’яки-гарбарі. Вони виготовляли чоботи, постоли й подібне
до них жіноче взуття, ремені, щити, сагайдаки, шапки, рукавиці, сідла тощо.
Дрібні залишки цих виробів, що збереглися в сприятливих умовинах, на-
приклад, у дубових домовинах, не раз подивуються під час розкопів. Із шев-
ського та римарського знаряддя трапляються ножиці і ножі різати шкіру.
Кожем’яки виробляли із сирових тваринних (волових, кінських та козячих)
шкір потрібний для виробів матеріал. Монастирський устав наказував ре-
місникам-монахам ощадно обходитися з шкіряним матеріалом: “Аще на пот-
ребу возмегь кожу или усние (рід шкіри) и не соблюдая режегь и не при-
лагает мФри сапожниФ, сухо (пісно, без натовщення) да ясть”107 108 *
Кравецтвом займалися, треба думати, чоловіки й жінки, які, мож-
ливо, мали для помочі окремих вишивальниць і гаптярок, що виготовляли
оздобні частини одягу. їхні голки та ножиці часто зустрічаються в куль-
турних шарах городищ і селищ.
Каменярство. Обробка каменю займала визначне місце у вироб-
ництві княжої доби, і треба думати, що в цій ділянці працювали вже різні
роди ремісників, наприклад, каменярі, різьбарі, токарі, шліфувальники та ін.
Перші з них (каменьници) виконували найгрубшу роботу, виготов-
ляюйи кам’яні прямокутні бльоки для спорудження мурів і ін. Вони робили
також кам’яні саркофаги, монолітні або з окремих плит, намогильні хрести,
плити для вимощення долівок та обличкування стін і жорнові камені. Різь-
барі різьбили статуї, виконували різноманітні архітектурні оздобні плоско—
різьби на стінах храмів, капітелях колон і на стінах саркофагів. Прегарні
зразки їхньої роботи збереглися на церквах Києва (Софійський собор),
Чернігова й старого Галича. Майстерня, де виготовляли різьблений деко-
ративний камінь, була виявлена при розкопах на терені Десятинної церкви
в Києві. Деякі майстри ставили написи на хрестах, відомих з археологічних
знахідок, і на пам’яткових каменях, напр. на Тьмутороканському камені.
Найдавнішим зразком фігурального каменярського мистецтва є кам’яний чо-
тирикутний ідол-бовван, т. зв. “Світовит”, видобутий 1848 р. з р. Збруча, а
найціннішим декортивним виробом — орнаментований саркофаг князя Яро-
слава Мудрого в храмі св. Софії у Києві. За матеріял для одних і других
служили різні породи каменю — вапняк, пісковик, лупак (шифер), мармур.
Для декоративних виробів уживали мармуру та рожевого овруцького
лупаку.’"“
Токарі й шліфувальники виготовляли дрібні предмети, що вимага-
ли тонкої, прецизної роботи. До них належало виробництво кам’яних на-
грудних хрестиків та іконок, намистин, ливарських формочок-матриць і на-
107 Я. Пастернак, як вище, стор. 140 і рис. 48; Б. Рнбаков (як попереднє) непра-
вильно подає, що викопана нами склянка була ціла і знайдена була в саркофагу
Ярослава Осьмомисла.
108 И. Срезиевскій, Материальї для словаря древиорусского язьїка, III, Петерб.
1902,- Б. А. Рьібаков, як вище, стор. 400.
1М Г. Оссовскій, Откуда прнвозился красивій шифер,, ТАС, III, К,- 1878.
570
решті прясличок. Всі ці вироби часто трапляються в культурних шарах кня-
жої доби. За матеріял служили тут овруцький рожевий лупак і дрібнозер-
нистий вапняк.
Великі виробні прясличок виявлено біля сс. Каменщизни та Копчев-
щизни на Овруччині.110 111
З о л о т а р с т в о-ю в е л і р с т в о. Традиція його сягає ще антських
часів, коли в Києві місцеві майстри-золотарі працювали над виробництвом
оздобних застібок-фібуль. У скарбах і похованнях того часу (VI-VII ст.),
поруч ювелірних виробів Візантії і сасанідського Ірану, часто зустічають-
ся ковані й литі прикраси місцевого виробу, оздоблені емалем і зерню.
Форми УП-УШ ст. переживаються щ:е в X ст., а в ХІ-ХП на старій базі
блискучо розвивається золотарство княжої доби, зокрема Київської Руси.
Про різні форми золотарських виробів того часу і різного роду тех-
ніки прикрашування найкраще говорять численні скарби дорогоцінних зо-
лотих і срібних виробів, що з них 51 знайдено на терені самого тільки
Києва. Більшість їх, розкопана в районі Десятинної церкви і Михайлівсь-
кого монастиря, була, очевидно, захована в землю під час облоги.*11
Срібний скарб ХІ-ХП ст. з Вербова (Пере-
мишляни); внизу парадини ланцюг-барма з
круглою капторгою.
(за збірками Музею НТШ у Львові)
110 АЛЮР, І, 1899, 32; В. Антонович, Археологическая карта Вольїиской губ.,
ТАС, XI, 1899, І, 17; Т. Тутковскій, Древняя промьппленность иа Вольїни, Трудьі Об-
щества изследователей Вольїии, XI, Житомир 1915.
111 Г. Ф. Корзухниа, Русские кладьі 13-ХІІІ вв. М. 1954.
571
Прикраси виготовлювано також із шляхетних і півшляхетних каме-
нів, як аметист, сафір, гірський кришталь, сердолік, альмандин, яшма-яспис
та бурштин.
Дуже рідкісною щодо комплектности збіркою зразків прикрас кня-
жої доби є скарб, що був викопаний 1900 р. на городищі “Дівича Гора”
були с. Сахнівки, Канівського р-ну, Київської области, і зберігався в збір-
ці Ханенка у Києві. Датований він золотою монетою візантійського імпе-
ратора Мануїла І Комнена (1143-1180)."2
Менші скарби із золотими та срібними виробами виявлено в с. Ста-
рих Будах, Звенигородського р-ну на Київщині,1,3 у с. Копіївці, Дашівсь-
кого р-ну на Вінниччині,1'* в с. Пекарях на Черкащині,110 у с. Війтівці на
Переяславщині,11" в с. Івахниках, Лохвипького р-ну, на Полтавщині113 * * * 117 і ос-
таннім часом (1958-1959) на терені м. Чернігова.
Названі тут знахідки є найкращим доказом того, яким поширени.м
і розвиненим ремеслом княжої доби було золотарство. Детальна аналіза
способу виготовлення виявляє також різноманітність і високий рівень тех-
нічних засобів, стосованих ювелірами-золотарями Київської Руси. Очевид-
но, деякі вироби могли бути імпортовані з Візантії.
Найбільш поширеним способом було відливання предметів у глиня-
них, пізніше кам’яних формах. Виготовлення їх забирало багато часу й
труду і могло виправдати себе тільки при масовій продукції, розрахованій
на широкий збут. Що такі умовкни, власне, були в Київській Русі, засвід-
чують скарби й численні окремі знахідки золотарських виробів на всіх
українських землях, а також потрібних до тієї продукції формочок.
По містах, зокрема більших, було поширене кування золота, сріб-
ла й міді, при чому з невеликої кількости сировини можна було виготови-
ти великі бляшані предмети як посуд, чільця, діядеми, браслети, а також
мідяні оздобні окуття до дверей та мідяні й олов’яні бляхи на покриття
дахів.
З X ст. почав розвиватися спосіб тиснення золота і срібла на снеці-
яльних штампах-матрицях для виготовлення різних прикрас. Широко зас-
тосовували мідяний, срібний та золотий дріт.
Різноманітними були також способи мистецької орнаментації золо-
тарських виробів. Для цього застосовували карбування, штанцування, ін-
крустацію іншими металами (золото, срібло, олово), платирування (вкри-
вання поверхні предметів золотою або срібною, дуже тонкою бляшкою-
лнстівкою), золочення, амальгамування (стоп із золота і живого срібла),
113 Н. Беляшевскій, АЛЮР, III, 1901, 3, 150-162.
"3 Отчет ИАК за 1908, 177-178 і рнс. 236-237 ( А. Спицьги, ЗИРАО, IX, 1913,
282-283.
111 Н. В. Ліика-Геппеиер, Копиївськнй скарб, Археологія, II, 1948.
110 АЛЮР, II, 1900, 88.
АЛЮР, III, 1901, 31-32.
117 Отчет ИАК за 1905, 96-97, рнс. 124-127.
572
філігрань, зернь,““ скань,* 110 чернь'0" і перегородчасту емаль, техніка якої,
дуже складна і вимагала великого вміння та досвіду. Зразком карбування
й платирування є оздобний шолом князя Ярослава Всеволодовича переяс-
лавського, кинутий ним на Липицькому побойовиші в 1216 р. і знайдений
у 1808 р. Він був викутий із залізної бляхи, платируваний срібними пла-
тівками і прикрашений карбованими платівками з християнським сюжетом
і написом “В'ьликьій архистратиже Гнь Михаиле помози рабу своєму
Теодору.”’21
Торгівля. Торговельні зв’язки Україна мала з Візантією, Ара-
вією, Московщиною, Білоруссю, Швецією, Прибалтикою, Польщею, Чехі-
єю, Німеччиною, Угорщиною та Сіцілією. За виїмком Сіцілії, вони сильно
відзеркалюються в археологічних знахідках і були головним чинником у
піднесенні її матеріяльної .й духової культури.
Головним торговельним центром України був К и ї в, який стояв на
середохресті великих міжнародніх шляхів. Це була передусім славна вод-
Торговельиі зв'язки України: 1 — Кельн; 2 — Гамбург; 3 — Реґеисбурґ; 4 — Прага;
5 — Краків; 6 — Будапешт; 7 — Дорогічнн; 8 — Рига; 9 — Ладога; 10 — Новгород;
11 — Галич; 12 — Царгород; 13 — Сииопа; 14 — Трапезуит; 15 — Дербент;
16 — Багдад.
118 Зернь — налютовані на поверхню предмету дрібні кульочкн цього ж металу.
110 Скань — налютовані кускн подвійного скрученого дроту.
'и Чернь — порошок із срібла, цини, міді, сірки, поташу, бури та соли, роз-
ведений водою, яким виповнювали заглиблені частини рисунку на срібних предме-
тах. Коли їх клали в жар, чернь міцно сполучалася із сріблом.
121 Толстой-Кондаков, Русскія древности, VI, 86.
573
на “путь от варяг в греки”, на якій виростала Київська держава. В Києві
цей шлях перетинався з другим міжнароднім комунікаційним шляхом, що
йшов із заходу на схід?22
На західньоукраїнських землях важливий комунікаційний вузол зна-
ходився в долині ріки Сяну, в Перемишл і,* 122 123 124 * * а в пізньому середньовіч-
чі комунікаційно-торговельним центром став заснований у половині XIII
ст. Львів.
У Києві були колонії чужинців-купців, з якими великі князі часто
вели переговори, і тому цілком можливим було, що Всеволод Ярославич,
батько Володимира Мономаха “дома седя изумияше (вивчав) п’ять язик”,
а Ярослав Мудрий знав також кілька мов, в тому числі шведську. У Цар-
городі бувало по кількасот руських купців нараз, а київський князь Олег
мав окремі торговельні договори з греками (907, 911), які є найдавнішою
пам’яткою міжнароднього торговельного права в східній Европі. Менше
корисний був договір князя Ігоря у 944 р. з греками. В Галичі і Холмі
жили німецькі та польські купці. Серед чужосторонніх купців у шлезько-
му місті Вроцлаві було в ХІІ-ХІУ ст. чимало людей, що називались “Киїепі”,
а в половині XIV ст. була там у самому середмісті “Руська вулиця” (Ріа-
іеа Виіепісаііз).12* Арабський географ Ідрізі дістав свої інформації про
княжу Україну від руських купців, які в половині XII ст. прибували на
двір Рогера II, короля Сіцілії.122 Припускають також, що Київська Русь
мала свої торговельні представництва й на Помор’ї. На це вказують, за
Т. Вагою, поховання жінок із прикрасами київського типу, виявлені ним
у Члухові, Калдусі та Ґручні на Помор’ї.120
З України вивозили головно хутра (бобрів, соболів, горностаїв, ви-
дер, лисів та куниць), овечу вовну, віск, мед і збіжжя, також пряслички з
рожевого овруцького лупаку. На підставі археологічних матеріялів, мож-
на говорити тільки про останні, бо лише вони зберіглися в землі до наших
днів. Попит на пряслички українського виробу був викликаний великим
розвитком ткацтва у середньовічних слов’ян. Ціна їх напевно не була ви-
сока з огляду на масову продукцію і велике запотребування на них в краю
та поза границями в Польщі,127 Московщині,128 надволзькій Болгарії129 * * та в
Криму.12"
К. Шероцкій, Кіев, путеводитель, 1917, 344; С. Томашівський, Вступ до істо-
рії церкви иа Україні, Записки ЧСВВ, IV, 1931, 65.
122 Я. Пастернак, Княжий город Перемишль (друкується в Перемнському збір-
нику в США).
124 А. В. Флоровский, Чехи и восточньїе славяие, Прага 1947.
136 5. ІпдІоІ, Нізіогіа вроіесгпа і йозросіагсга вгесіпіохуіесга, 1938, 154; Т. Ье-
хуіскі, Роїяка і кгаіе зазіесіпіе IV аіуіеііе “Кзіещ Колега” £ео§га£а агаЬакіе£о ХП
\у. а1-Мгігі-е£0 (РАТІ, Ргасе котівці огіепіаіівіусгпеф XXXIV, 1945, 143-144).
12“ Т. У7ада, Ротогхе XV сгааасй рггесНііаІогусгпусІї, Тогип 1934, 92.
1,7 Л Ковітхехувкі, Ьея огі§іпе8 сіє 1а сіуіііааііоп роїопаіве, РагІ8 1949, 376, Іі£.
214 (карта поширення).
128 Н. Сергеевская, ВИ, 1955, кн. 7, 179; Г. Федоров, жури. "Славяие", 1956, ч.
5, 27.
129 А. П. Смириов, Итоги исследоваиий в зоне строительства Куйбьішевской ГЗС,
КСИИМК, 50, 1953, 7, 13.
120 Б. Рьібаков, Ремесло древкей Руси, 466.
574
За границю експортовано також глиняні емальовані “писанки” ки-
ївського типу, залізні шоломи, оздоблені міддю, кольчуги, срібний посуд,
деякі срібні прикраси, ковтки київського типу, бронзові філігранні дочіп-
ки до намиста і скляні браслети. Ці предмети зустрічаються тепер під час
розкопів у Польщі, в прибалтійських краях і на Московщині.
У Судетські краї експортовано з Київської Руси нагрудні хрести-
ки-енколпіони київського типу,131 срібні філігранні намистини, ковтки, сріб-
ні кулясті орнаментовані ґудзики. Чеський археолог Й. Схраніль каже, що
Чехія і Моравія в ІХ-Х ст. мали взагалі культурну орієнтацію на схід, в
Україну, і тільки в ХІ-ХП ст. ступнево перемагають у них західні, роман-
ські впливи.
Поруч закордонної торгівлі існувала також жвава внутрішня, між-
племінна торгівля. Доказом цього є могильний виряд поховань на Підляш-
ші, де, крім місцевих виробів, зустрічаються київські вироби особистого
та господарського вжитку.’* 33 Про торгівлю підкарпатською сіллю з Под-
ніпров’ям вже була мова вище.134
В княжу добу імпортовано з Візантії в Україну шовкові тканини,
глиняний посуд, металеві вироби, золоті й срібні прикраси, вина, південні
овочі та коріння, з Персії (Ірану) зброю, тканини й прикраси, з півночі
від варягів зброю і металеві вироби, з Угорщини коні і метали, із захід-
ньої Европи металеві вироби та сукно, зокрема з Німеччини мечі з Кельну
(Солінген), Регенсбургу і Пассав, а з Італії (Медіолян, Бресція) також
мечі. У степових кочовиків купували коні, воли й вівці.
У середньовічній Европі велася також торгівля полоненими, якою
займалися майже виключно жиди. За арабськими джерелами ці торгівці
говорили багатьма мовами, відбували далекі подорожі та суходолом і мо-
рем торгували юнаками, дівчатами, шовком, хутром і зброєю.135
КУЛЬТУРА КНЯЖОЇ ДОБИ
Окрему групу археологічних пам’яток творять матеріяльні залишки
виявів духової культури княжої доби в Україні. Вона являє собою у ви-
сокій мірі самобутнє й багатогранне явище в мистецтві і літературі як ви-
слід довговіковного внутрішнього розвитку ранньоісторичних українських
племен.
Культура Київської Руси творилася в тривкому взаємозв’язку з куль-
турою інших європейських народів середньовіччя. Україна збагачувала їх
своїми надбаннями й ціннощами, а те, що переймала з культурних досяг-
181 Окрему статтю присвятив їм Епкоіріоп шбзізкеїю піизеа V Боипесії.
ІЧіесіегІиу ЗЬогпік, Ргайа 1925, 130-141.
188 Л. ЗсКгапіІ, Уог£езсйісйіе Вбйтепз ипсі Майгепз, 288-289, 298, 321; №ко1ік
ргізрбуки к рогпапі киїіигпісй ргоиби у хетісЬ безкусЬ V X а XI убки, ІЧіесІегІиу
ЗЬогпік, 179-193.
183 К. Мизіапомгісг, 2 ха^асіпіеп озасіпісіхуа іусхезпоііізіогусгпейо роме. 8око-
16IV робіазкі, ДУіаб. Агей. XVII, 1950/1951, 248.
134 Д. Абрамович, Києво-печерський Патерик, К. 1931, 151-152.
185 Н. 5едег, Віє зсйіезізсіїеп ЗіІЬегїипбе йег зраізіауізсйеп 2еіі, АИзсЬІезіеп,
II, Вгезіаи 1929, 161.
575
нень інших народів, зазнавало тут творчої переробки, достосовувалось до
українського духа та його потреб і ставало після того його невід’ємною
складовою частиною.
Українська культура княжої доби це культура февдального се-
редньовічного суспільства. Вона відображала ідеологію та ментальність
февдальної доби з усіма її позитивними і негативними сторонами. Її кра-
щі вияви — це великі пам’ятки передової частини суспільства часів Ки-
ївської Руси, які ще й досі викликають глибоку повагу до себе і подив
своїм високим рівнем.
Релігія. В ідеології середньовічного суспільства найважливіше
місце займала релігія. Вона заміняла поганські забобони і містику новою
християнською філософією і етикою, пронизувала всі ділянки духової куль-
тури і надавала їй специфічного характеру та забарвлення.
Поганська релігія часів Київської Руси була політеїстична, визна-
вала багато богів. Головних між ними перелічує київський літописець 980
р.: “И нача княжити Володимерь в'ь Киев'Ь єдинії, и постави кумири на
холму вігі; двора теремнаго: Перуна древяна, а главу его сребрену, а ус'ь
златі., и Х'ьрса, Дажьбота, и Стрибога и Симарьгла, и Мокопіь".”" З по-
рядку, в якому літописець називає Володимирових богів, виходить, що най-
головнішим з них був Перун, громовладний, космічний бог, після нього в
гієрархічному порядку йшли Хоре і Дажбог — боги сонця, а далі Стрибог
бог вітрів і грози-бурі та нерозгадані ще Симаргл (Ярило?) і Мокош
(богиня-пряха?).”7 В іншому місці, під 1114 р. літописець згадує бога
Сварога, з іменем якого пов’язує початок ковальства, кування зброї, а під
907 р. в договорі Олега з греками, говорить про клятьбу Перуном і Воло-
сом “скотьем богом”.
Для виконування культових обрядів і приношення жертв богам за-
кладано окремі жертвенні міспя-капища, які згадує митрополит Іларіон у
половині XI ст. в своєму “Слові о законі і благодаті” (“капища разруши-
шася и церкви поставляються”). Одно з них було розкопане у 1908 р. В.
Хвойкою на терені Десятинної церкви в Києві”4 і досліджуване 1937 р.
Київським Інститутом Археології АН УРСР.”°
Капище мало форму приблизно прямокутника із заокругленими ку-
тами та чотирма невеликими виступцями по сторонах світу і складалося
з одного шару досить недбало, “насухо” зложених, нетесаних кусків піс-
ковику і граніту. На ньому знайшов В. Хвойка багато кісток і черепів свій-
ських тварин і глину з прошарками попелу та вугілля, залишками прино-
шених жертв.’40
Лаврент. літоп., І, 1950, 56.
1,7 Н. Лавров, Религия и церков, История культурьі древней Руси, II, 1951, 66-69.
1М В. Хвойка, Древиие обитатели ередиего Придиепровья и нх культура в до-
исторические времеиа, К. 1913, 66.
М. Картер, Древний Киев, 1958, 109-111 і рис. 14.
““ Про київське капище писали також: І.. Міесіегіе, Киїїу ройапзке, 288, II, 1.
РгаЬа 1924, 191; К. Болсуиовскій, Жертвеииик Гермеса-Световида, К. 1909; В. Даии-
левич, По поводу одиой гипотезьі, 8егіа ВотузПіепіапа, 1911, 329; Н. Брунов, Бе-
ларуская архітектура ХІ-ХП ст., Зборнік артикулау, Мєиськ, 1928, 301-302; ТЬ. Раїт,
ХУешІІБСІїе КиИзШІеп, ІД1ПСІ 1937, 143-144; Л. Диицес, Дохристианские храмьі Руси
в свете памятников народного нскусства, СЗ, 1947, ки. 2, 75.
576
КАРТА XVII.
СКАРБИ КНЯЖОЇ ДОБИ
Можливо, залишком якогось капища або взагалі, дохристиянського
культового місця була споруда, яку розкопали ми в 1938 р. під Успенсь-
ким катедральним собором у княжому Галичі-Крилосі. Це була велика
(7.5x7.5 м.) квадратова яма завглибшки 80 см., стіни й дно якої були ви-
палені на цеглу. В засипі ями не виявлено жадних культурних залишків,
не було їх і довкола неї на поверхні терену. Цілком можливо, що в кня-
жому Галичі, як і в Києві (Десятинна церква) і, мабуть, у Чернігові (Спась-
кий собор), собор був побудований на місці поганського капища, щоб
відзначити саме в столичному місті перемогу нової християнської віри
над старою, поганською.141
Від дерев’яних поганських ідолів, звичайно, нічого не збереглося,
і лише кілька кам’яних ідолів-кумирів дають уявлення про їх зовнішній
вигляд. З них найкраще зберігся здобутий у 1848 р. із р. Збруча біля с.
Городниці, Копичинського р-ну, Тернопільської области.142 * Він має фор-
му чотиригранчастого стовпа з місцевого пісковику, 270 см. заввишки,
верхня частина якого зображує людську голову з чотирма обличчями,
вкриту круглою шапкою. Стовп прикрашений довкола барельєфами, що
представляють різні фігури і предмети, розташовані трьома шарами один
над одним.148
У горішньому шарі, який займає половину висоти стовпа, зобра-
жені чотири божества, два чоловічі й два жіночі, на що вказує будова їх
тіла. Одно чоловіче божество має почеплений до пояса великий меч, ниж-
че якого зображений кінь, друге не позначене жадними атрибутами. З жі-
ночих божеств одно тримає в руці туровий ріг, друге малу чарку.144 * * *
В середньому шарі зображені на стовпі чотири малі фігурки, які ні-
би в танці тримаються за руки, в долішньому шарі на трьох стінках пред-
ставлені вусаті постаті чоловіків, що стоять на колінах з піднесеними вго-
ру руками, ніби тримаючи щось над головою.
У деяких заглиблених місцях збереглася ще фарба - видно, ідол був
розмальований кількома кольорами.148 Детальною стилістичною аналізою ви-
явлено, що ідола вирізьблювала з каменя рука, яка звикла працювати доло-
том у дереві.148
141 Я. Пастернак, Старий Галич, 1944, 73-74 і рис. 28, ч. 5.
148 Я. Пастернак, Пам'ятки старовини села Городниці иа Поділлі (Городниця,
пропам'ятиа книга, Торонто 1958, 18-28).
148 Городницький (збручаиський) ідол зберігається в Музеї Академії Наук у
Кракові, його гіпсові відливи-муляжі знаходяться в Держ. істор. музеї у Львові,
в Природничому музеї у Відні та в Москві.
К. Насіасхек, Йшіаіом'іі, зхкіс агскеоіощсгпу, МААЕ, VI, 1903, 114-121;
П. Курінний, Святовіт, "Визвольний Шлях", VI, Лондон 1954, 57, М. Міллер, Поган-
ські боги в Україні, "Нові Дні", Торонто 1957, ч. 87.
148 V/. Оетеітукіемлсг, О вмйего обкгуіусЬ зіабасії роїіскготіі па ровами і. гіу.
“Йипаїошсіа”, Зргахуогбапіа РАТІ, XXXIV, 1929, N0. 6, 18.
148 К. Насіасхек, як вище.
37 577
Збручаиський (Городницький) ідол "Світовита".
(за Л. Нідерлем)
Перші дослідники городницького ідола (А. Петрушевич,147 Й. Леле-
вель,148 * * * Л. Сємєнський,4'” визнали його західньослов’янським божеством - Свя-
товитом. Пізніше К. Гадачек висунув думку, що ідея такого ідола могла зро-
дитися тільки на сході Европи, серед давніх слов’ян.1110 М. Міллер доводить,
що збручаиський ідол являє собою цілу космогонію давніх українських
слов’ян. Горішній шар - небо з небесними богами, середній шар - земля, на
якій люди ведуть ритуальний танок довкола свого ідола, а долішній - підзем-
не царство, пекло і його бог - Чорнобог.181
Розглядаючи ближче окремі фігури на ідолі, М. Міллер пояснює, що
постать з конем і мечем у горішньому шарі - це ймовірно старий українсь-
кий бог Род, який був патроном вояків і функції якого перенесено, після
прийняття християнства, на св. Юрія Переможця.
147 А. Петрушевич, Представляє! ли открьітьій истукан в русле р. Збруча в
восточиой Галиціи божка Святовита или Хорса (Вестиик, Відень 1851, ч. 106-111).
148 ЬеІешеІ, Сгезс ЬаІ'Л'осНм'аІсга Зіотеіап і Роїзкі, Рогпап 1857, 11.
Ь. Зіетіепзкі, Ргге£Іас! музіаіуу зіагогуіпозеі і гаЬуікбіУ згіикі, пггдсігопеі
Кгакоіуіе, 1858, 9.
160 К. Нагіасхек, як вище, 116-118.
1И М. Міллер, як вище,- ф. Д. Гуревич, Збручский идол, МИА, 1941, ч. 6, Н.
Павров, як вище, 415.
578
Богиня з туровим рогом в руці - це добре відома богиня всякого на-
родження, багатства, врожаю й розмноження худоби. Культ цієї богині ві-
домий в Україні, ще з часів матріярхату, вже у горішньому палеоліті і далі
в трипільській культурі. На її ролю вказує зображення немовлятка над пле-
чем жінки, що є під нею в середньому шарі. Ця богиня називалася у східніх
слов’ян Берегинею, раніше Рожаницею або Житньою Бабою. Значення
двох останніх богів ще не вияснене.
Малі фігури другого шару - це хоровід на зразок давніх колових ри-
туальних танців, а внизу, між вусатими чоловіками один, Чорнобог, тримає
на голові землю.’53
На місцеве, українське (не західньослов’янське) походження город-
ницького ідола, - каже далі М. Міллер, - вказують різні деталі на ньому. Це
передусім стіжкувата кругла шапка, обшита хутром внизу, така сама, як на
княжих портретах Х-ХІ ст., і поза межами України її ніде не носили; далі
туровий ріг з ромбом посередині, аналогічний із знайденим у “Чорній Моги-
лі” X ст. в Чернігові, прикметний для X ст. меч, і нарешті Чорнобог, вусатий,
як київський Перун. Усі ці деталі датують городницького ідола Х-им ст.
Збручанський чи пак городницький ідол не є єдиною такого роду
знахідкою в Україні. Коло 1850 р. витягли в с. Лопушна, Рогатинського р-ну,
Тернопільської области, з р. Липиці кам’яну фігуру з чотирма (?) облич-
чями й двома парами ніг, яку потім розбили як поганського божка, а на за-
цілілих ногах поставили хрест. Це знов, мабуть, як знак перемоги нової віри.163
У с. Хотимирі, Товмацького р-ну, Станиславівської области, біля
“Триглавої Гори” стояла давнішими часами статуя триголового божка, яку
розбила кам’яна брила, що скотилася з сусідньої гори.* 153 154
У 1875 р. знайдено біля м. Гусятина, теж над р. Збручем, другий по-
дібний до городницького кам’яний чотирикутний стовп із зображенням люд-
ської голови, коней і нерозгаданих фігур, одначе його місцева людність
знищила як пам’ятку поганських часів.155 Вище була вже згадка про три ка-
м’яні ідоли, дещо подібні до городницького, але на півтисячоліття старші, з
доби переселення народів, що їх досліджували у 1950 - 1954 рр. М. Брай-
чевський і В. Довженок в с. Іванківцях, Ново - Ушицького р-ну, Камянець
- Подільської области.
Всі згадані тут многоликі кам’яні ідоли виявлено на території, зай-
нятій колись літописним племенем тиверців, і власно цьому племені - дума-
ємо - треба їх приписувати. Не мав підстав В. Щербаківський, твердячи, що
збручанський Святовит - це чуже мистецтво.155
1И М. Міллер, як попереднє.
153 В. Щербаківський, Записки НТШ, т. 79, 1910; М. Грушевський, Лопушанський
"Святовид", Записки НТШ, том 98, 1910, 147-148; В. Іапизх, На 7ІЄШІ пазїе], ІЛУбмг
1911, N0. 12; V/. Апіопіешісх, ДУіасІ. АгсЬ. VI, 1921, 98-100; Ь. Міесіегіе, 288, Ш,
2, 1925, 663.
154 А. Кігког, 2аЬуікі Ьаїхуоеіім'аісге IV Саіісуі, “Кіозу”, 1879, 276; І. 5око-
Іошзка, ДУсгезпоИізіогусгпе розаф катіеппе осікгуіе па хіетіаск Роїзкі, Йшаіоіуіі,
ХП, ДУагзга'Л'а 1924-1928, 125, 151.
155 Ю. Сіцінськнй, ТАС, XI, І, 305.
155 В рецензії иа О. Повстеика, Історія українського мистецтва, І, Нюрнберг-
Фюрт, 1948 (Літер.-Наук. Вісник, XXXIII, Мюнхен 1949, 317).
579
Такого самого “збірного ідола” шанували також поляни, як на це
зказує ідол з чотирма обличчями, то до половини минулого сторіччя стояв
у с. Тіснівка на Київщині.’6’
Загибіль усім цим ідолам прийшла 988 р. після офіційного введення
християнства Володимиром Великим, якого Східня Церква визнала святим.
“Яко приде (Володимир з Корсуня у Київ) - - каже київський літописець - -
повел'Ь кумирьі испроврещи, овьі искщи, а другим огневи предати. Перуна
же пове.тк привязати коневи «т, хвосту и влещи с горьі по Боричеву на Ру-
чай, 12 мужа пристави тети жезльемт. Се же не яко древу чюющю, но на
поруганье бТсу .... великому же ему по Ручаю кт> Дніпру.......и привлекше,
вринуша и вт> Дніпрь”. На пагорбі, де стояв ідол Перуна, Володимир Вели-
кий поставив церкву св. Василія Великого, а другу, Десятинну побудував
на місці капища.’68
Введення християнської віри як державної релігії мало великий вплив
на духову й матеріяльну культуру людности України. Античний світогляд
еволюційно замінювався християнською філософією, новими етичними вар-
тостями. В руках князів християнство стало могутнім чинником для широко-
закроєних державницьких плянів і реформ, нова державна релігія тісно об’-
єднала всі українські племена, скріпила в їхніх очах позицію київського
князя як апостола нової віри, піднесла їх духовий рівень і поширенням осві-
ти зробила для України доступними всі культурні надбання клясичного й
західнього світу. Широку популяризацію нової релігії серед народу припи-
сують монастирям, головно Печерській Лаврі в Києві.
В матеріяльну культуру нова, християнська релігія внесла новий рід
архітектури - церковне й монастирське будівництво - та виробництво куль-
тових предметів (дзвони, хрести тощо) для церковного й особистого вжитку.
Про найдавніші церкви і монастирі, спершу в Криму, а далі в Укра-
їні, ми згадували вже вище в кінці розділу “Ранньослов’янська доба”. На
жаль, до наших часів збереглися залишки тільки мурованих, кам’яних і цег-
ляних церков, а з безлічі дерев’яних храмів слід назавжди загинув. Най-
старші з тих, які збереглися походять тільки з XVI ст.166
Окрему групу ранніх християнських архітектурних пам’яток Укра-
їни творять монастирі, вирубані в скелях та викопані в землі. Вони притя-
гають увагу туристів своїм романтичним положенням і створеними довкола
них легендами, а втім їх вартість для церкви і народу багато глибша. Це од-
ні з найдавніших пам’яток християнства і перші свідки повного аскетично-
го самовідречення в ім’я Христової віри в Україні.
Початки таких монастирів сягають часів переслідування християн у
Візантійському царстві в перших сторіччях по Хр. Східні монахи, переваж-
да УУ. Оетеїгукіешісх, Еі^игу катіеппе і. “ЬаЬ” XV Ахуі і Еигоріе і 8іо.
«ипек ісй бо тііо1о£іі зіоіуіайзкіеі, Зргахуогбапіа РАИ, XV, 1910, N0. 7, 9.
’" Так було також у інших иовохрещених народів, напр. у Німеччині (К.
Зітгоск, Веиізсйе МуНюІо^іе, 519; Р. Раиїзеп, Зіибіеп ги ЇТЇкіп£ег Киїіиг, Иеи-
тйпзіег 1933, 13) і в Норвегії (Е. 5. Епдеїзіасі, Ппіуегзііеіеіз Оібзакзатііпз АгЬок,
1928, Озіо 1929). Л. Диицес у названій вище статті повторює давні і вже загально-
прийняті відомості й твердження.
’“ В. Січииський, Дерев'яні дзвіниці й церкви Галицької України ХУІ-ХІХ ст.
Львів 1925. '
580
но василіяни, втікали тоді з Малої Азії в Крим і поселялися у зроблених ни-
ми скельних келіях, які зберіглися досі. Деякі з них переходили вгору Дні-
стром далі на північ. Зразком скельного монастиря над Дністром є монастир
у Бакоті біля Кам’янця Подільського.”0 Інші подібні скелі монастирі і окре-
мі келії були у горішньому Подністров’ї й Побужжі.
Найбільш відомий в Україні підземний монастир — це Печерська Лав-
ра в Києві, заснована в XI ст., де витворився з часом найбільший в Україні
культурний центр. Всі його печери (“вулиці”), взяті разом, мають кілька
кілометрів довжини. Престоли і жертівники-проскомідії в підземній церкві
Введення і в церкві у звіринецьких печерах вирубані в стіні.”1
Другий подібний підземний монастир, одначе багато менший, теж із
княжих часів, досліджували ми 1939 р. в с. Страдчі, біля Львова. Це довгий
підземний коридор з кількома відгалуженнями, вирубаний у широкому кам’я-
нистому пагорбі. В стінах коридорів були видовбані ніші-келії для монахів, в
одному місці стояла невеличка каплиця прямокутної (250 х 330 см.) форми,
252 см. заввишки, в другому найбільша келія (370 х 650 см.), яка, певно,
була спільною харчівнею-рефектаром монахів.”2
Вхід до печерного монастиря в с. Страдчу біля Львова,
(за старою гравюрою)
Освіта.
Перші початки освіти прийшли в Україну з грецькими колоністами
та римськими завойовниками, але тільки введення Христової віри поклало
міцні основи під загальну освіту, і перші християнські князі в Україні ста-
”° Е. Сецинскій, Раскопки древияго скальнаго монастиря в с. Бакоте, Ушицка-
го уезда, Подольскіе Епархіальніе Ведомости, 1891, ч. 46, 1213-1221, його ж, Раскопки
Бакотскаго моиастьіриіца в 1892 г., там же, 1892, ч. 39, 706-708.
1,1 К. Шероцкій, Кіев, путеводитель, 1917, 298, 307.
<<в Я. Пастернак, Найстарші християнські пам'ятки в Україні, Логос, II, кн. І,
Вотерфорд 1951, 50.
581
Азбука иа дерев'яній до-
щечці з Новгороду! з часів
володіння там Ярослава
Мудрого.
ралися поширити в народі грамотність та науку.
Про Володимира Великого каже літописець, що він
“пославь нача поймати чади у нарочитьіе (визнач-
них людей) д-Ьти, и даяти нача на ученье книжное.
Матере же чадь сихі> плакахуся по нихь, еще бо
не бяху ся утвердили ві.рою, но акьі по мертвеци
плакахся”. А його син Ярослав Мудрий, який “кни-
га М-Ь прилежа, и почитая е часто в нощи и в дне”,
зібрав у Новгороді серед старшин і попів 300 дітей
вчити грамоти. З того або дещо пізнішого часу
походить цікава знахідка, викопана в Новгороді:
невеличка дощечка з вирізьбленою на ній абеткою
— найдавніший буквар.
Перші школи засновано при єпископських ка-
гедрах і монастирях. Вчителями були священики і
дяки, які мали найбільше діла з книжками й освітою.
Талановиті юнаки здобували високу освіту в шко-
лах та індивідуальним навчанням реторики, грама-
тики та грецької мови. На західньоукраїнських зем-
лях вивчали також латинську і німецьку мови. Крім
мов, у програму навчання входили всесвітна історія,
яку подавали з візантійських хронік, грецьких
монахів Малали і Гамартола, теоретичне знання
з природи, перекладені з грецького підручника “Фі-
зіолог” (популярна зоологія) та “Шестоднев”, що
пояснював шість днів сотворення світу. Найновіші відомості з географії по-
давала “Космографія” візантійського вченого з VI ст. Косми Індікоплова. До-
повнювали її подорожні нотатки в “хожденіях” ігумена Данила й інших па-
ломників. У ділянці філософії були відомі витяги з листів грецьких філосо-
фів Сократа, Платона, Арістотеля та Бпікура.
Письменство. Особливе значення в духовому житті України
княжої доби мало письмо. Поширювалось воно у зв’язку із складним держав-
ним апаратом, широкими міжнародніми політичними,, культурними й торго-
вельними зв’язками та потребою в церковних книгах після прийняття христи-
янства.
Найдавнішими відомими документами українського письменства є пи-
сані староукраїнською і грецькою мовами договори князів Олега, Ігоря і Свя-
тослава з Візантією, укладені в 907, 911, 944 і 972 рр. В них згадується та-
кож грамоти, що їх давали київські князі послам і купцям. Археологічним
доказом грамоти того часу є фрагмент корчаги з Гніздова біля Смоленська
з написом “горухща”, який свідчить про те, що кирилиця почала просякати
разом з християнством в Україну і через неї в Московщину вже на початку
X ст.1ю
ч 193 Д. А. Авдусин и М. Н. Тихомиров, Древиейшая русская иадпись, Вестиик
АН СССР, 1950, ч. 4.
582
Найстаршими рукописами з часів Київської Руси є Остромирове Єван-
геліє, написане у 1056 — 1057 рр. в Києві для новгородського посадника
Остромира, два збірники князя Святослава Ярославича з 1073 і 1076 рр.,
“Слово о законі і благодаті” митрополита Іларіона з поч. XI ст, “Поучення
Володимира Мономаха дітям” з першої пол. XII ст та “Патерик” Києво-Пе-
черської Лаври з пол. XIII ст. У пізніших копіях — Лаврентіївській з 1377 р.
та Іпатській з початку XV ст. — зберігся Київський літопис Нестара та збір-
ник законів “Руська Правда”. Відомий лицарський епос “Слово о полку Іго-
ря”, написаний у 1185 р., був виданий друком в 1800 р. і в такий спосіб збе-
рігся, а самий рукопис згорів під час пожежі в Москві 1812 р.
БА-НЕ ІКЬ
ЙС ДІ. СЛОБІД Б і;
І
и, йіі »<і
‘•’лиі мітьУкті
< ь «- 1 > і ’ । ’Л ї, і
Б - Б V м Г г/ г> і Б і» 8 ь
Д НІМ?
•І7Н ГКМ11ККГН
ТЕС А НТЬМАНГО
а лт-Л'емг.т Ь,
1 і -. АП(г”А,М:і7.
'' л о \ 1 ”1 Л ч '. с V
* ЛН /1 т ЛІЧ’Д.
’Л Ь і Д * Ч А ь
І’ГБ- А АМ V Ті
Остромирова єваигепія (1056-1057).
У зв’язку з появою рукописних книг і документів постала потреба
зберігати їх у бібліотеках-архівах при катедральних соборах (Київ, можливо
Галич) і на княж-дворах (Чернігів). “Ярослав же сей, — каже літописець
про Ярослава Мудрого, •— любим бе книгом, многн написав положи в свя-
тей Софьи церкви, юже созда сам”.
583
Усі згадані тут книги і державні документи писані на пергамені. Для
загального вжитку у менше важливих справах за письмовий матеріял правила
в Україні, мабуть, березова кора, подібно як це було на Білорусі (Смоленськ)
і на Московщині (Новгород)
Письменність глибоко ввійшла в народний побут України княжих ча-
сів. Про це свідчать численні написи на прясличках з овруцького лупаку, на
глиняних посудинах-корчагах,1"5 на стінах мурованих церков1" тощо.
Малярське мистецтво. Основними видами малярського мис-
тецтва часів Київської Руси були монументальний живопис (мозаїка і фрес-
ки), ікони та мініятюрні оздобні початкові літери і заставки-орнаменти в
рукописних книгах. Очевидно, всі вони тісно пов’язані з новою' християнсь-
кою релігією і мають відповідну ідеологічну спрямованість.
Мозаїку і фрески широко застосовувалось у X — ХНІ ст. для оздоб-
Богородиця-Оранта, мозаїка XI ст. а консі
головної апсиди Софійського Собору
в Києві.
(за О. Повстенком)
лення кам’яних будівель - храмів
і княжих палаців. Пам’ятками світо-
вої слави є мозаїки Київського
Софійського Катедрального Собору,
що походять з XI ст. і добре збере-
глися. Розташування і розміри цих
мозаїк розраховані на сприймання
їх глядачем з віддалі. Коли увійти
в Собор головними західніми двери-
ма, зразу впадає в очі і викликає не-
забутнє враження імпозантне мону-
ментальне зображення Богородиці в
молитовній поставі (орнати) на скле-
пінні головного вівтаря. Під нею сим-
волічне зображення тайни євхари-
стії, де Христос, двічі зображений
по боках престолу, причащає апо-
столів, що підходять до нього з двох
сторін. Ше нижче — отці Церкви,
деякі з індивідуальним виразом об-
личчя. В центральній копулі мону-
ментальний образ Христа-Пантокра-
тора (Вседержителя) в круглому ме-
дальйоні, на східній парі централь-
них стовпів сцена Благовіщення.
Більша частина стін і склепінь Ки-
ївського Собору була первісно вкри-
та фресками, настінним мальовилом
голубого, жовтогарячого, гнідого
1М А. Арциховский - М. Тихомироа, Новгородские грамоти иа бересте, М.
1953, 1954.
В. Богусевич, Писемність, Нариси, 502.
Б. Рнбаков, Іменні написи ХП ст. в Київському Софійському Соборі, Архео-
логія, І, К. 1947.
584
та білого кольорів. На північній і південній стінах намальовані великі кар-
тини на євангельські теми, на західній зображена родина Ярослава Мудрого,
фундатора собору, при чому образ його самого з моделей собору в руках
не зберігся. Стіни і стовпи башт із сходами на хори розмальовані сценами
з різноманітною світською тематикою — полювання на ведмедів, оленів, ди-
ких коней, вивірок, а далі музиканти, танцюристи, скоморохи, акробати, сце-
ни на стадіоні-гіподромі і фантастичні звірі та птахи.’"’
Портрети дружини і дочок Ярослава Мудрого.
(фреска в Київськім Софійськім Соборі)
Мозаїки і фрески виявлено також на стінах інших церков Києва, Чер-
нігова й інших княжих міст, про які вже була мова.1"8
Станкове мистецтво часів Київської Руси представлене іконам и,
писаними на дерев’яних дошках. На них наклеювали полотно, що вкривалося
потім грунтом, по якому малювали мінеральними фарбами, розведеними на
квасі та яєчному жовтку.
В літописі згадуються ікони, привезені в Україну з Греції, напр., Во-
лодимиром Великим для Десятинної церкви в Києві, одначе переважну біль-
шість ікон - - треба думати — малювали місцеві майстри, напр., відомі ченці
XII ст. Олімпій і Григорій.
1,7 О. Повстеико, Катедра св. Софії у Києві, 1954, 220-236.
1М С. Гордииський, Найстарші пам'ятки українського релігійного малярства.
Логос, І, кн. І, Вотерфорд 1950, 60-64.
585
З ікон домонгольської доби близько 40 збереглося донині. Найваж-
ливіша і найдавніша серед них — Вишгородська ікона Богородиці з Дитятем,
царгородського походження, що її Андрій Бого.любський вивіз 1155 р. у Во-
лодимир над Клязмою, зві'дки и назва — Володимирська Богородиця, а пізні-
ше у 1395 р. її перевезено до Москви. Після грунтовної реконструкції ви-
явилося, що від першого образу залишилися тільки голови, Богородиці і ма-
лого Ісуса."™ З інших ікон на окрему увагу заслуговують: чудотворна ікона
Богородиці, вивезена у 1382 р. Володиславом ©польським з Белзу до Чен-
стохови (Польща), Смоленська Богоматір, давніша власність князя Всеволода
Ярославича Чернігівського, Холмська ікона, здогадна власність князя Воло-
димира Великого і короля Данила, та Ігорівська ікона XII ст. в Києво-Печер-
ській Лаврі.’™
Окремим видом малярства чи радше графіки були м і н і я т ю р и,
заставки та і н і ц і я л и, що ними оздоблювано рукописні книги кня-
жої доби. Наприклад, найдавніша, що збереглася, книга — Остромирове Єван-
геліє — має надзвичайно тонкої роботи мініятюри, які зображають єванге-
листів, декоративні заставки та мистецькі початкові літери-ініціяли.
В “Ізборнику” київського князя Святослава Ярославича з 1073 р. іс-
торичну вартість має груповий портрет його самого, дружини і п’ятьох си-
нів. Цікаве зображення трибанної церкви з групою святих і чотирма пави-
чами та 6 голубами по боках. На зацікавлення астрономією вказують підпи-
сані мистцем-графіком знаки зодіяка - діва і стрілець.
У латинському псалтирі, колишній власності Гертруди дружини кня-
зя Із’яслава, український мистець намалював в 1079 — 1087 рр. дві мініятюри
з портретами київського князя Ярополка і його дружини Ірини. На одній з
них Ярополк та Ірина в коронах зображені як “предстоящі” перед удвоє
більшим апостолом Петром, до ніг якого припадає Гертруда — мати Яро-
полка і дружина Із’яслава. Всі три фігури в пишній одежі, оздобленій доро-
гоцінними самоцвітами. На другій мініятюрі зображений Христос на троні,
який вінчає Ярополка та Ірину. Князя і його дружину ведуть до Божого тро-
ну апостол Петро і св. Ірина - - опікуни княжої родини.’71
Мстиславове євангеліє, написане в 1003 •— 1117 рр. для новгород-
ського князя Мстислава, оздоблене мініятюрними зображеннями євангелистів,
скопійованими, дуже можливо, з Остромирового євангелія.
Заставки, кінцівки та ініціяли, виконані часто в плетінково-тваринно-
му стилі, спершу копійовано з візантійських і болгарських рукописів, одначе
київські мистці-ілюстратори незабаром вводять свої місцеві мотиви тварин-
ної орнаментики, на які таке багате було мистецтво княжої України.* 170 171 172 173
Вийняткову вартість для історії не тільки малярства, але й побуту,
архітектури та одягу княжої доби мають понад 700 мініятюр уже згаданого
188 Оригінал Вишгородської чудотворної ікони Богоматері мн оглядали в Тре-
тьяковській картинній ґалерії в Москві. Копію її, цієї найславнішої і найбільш по-
читаної ікоии Божої Матері иа церковному слов'янському Сході, поміщено тепер у
французькій церкві ЬІОІге Рате <ІЄ Ргапсе в Лондоні.
170 В. Січииськин, Малярство княжої доби, ЕУ, І, 825.
171 П. Н. Кондаков, Изображення русской кияжеской семьн в мнннатюрах XI в.,
СПетерб. 1906.
173 М. К. Каргер, Живопись, История культурьі древней Русн, П, 1951, 357-358.
586
Деталь мініатюри Трієрського псалтиря: князь Ярополк і княгиня Ірина перед св.
Петром — внизу мати кн. Ярополка.
нами Радивилівського чи Кенігзберзького літопису. Це копії з оригіналів ХП
— XIII ст., виконані кількома особами у XV ст. їхній реалістичний стиль ду-
же різниться від стилізації іконопису, а багатство сюжетів надзвичайно ве-
лике.
Прикладне мистецтво. Зразки прикладного мистецтва, що
збереглося до наших часів, дають тільки частинний образ, неповне поняття
про все його багатство в різних шарах людностн України княжої доби. За-
лишилися нам зразки цього мистецтва на металевих, кістяних, кам’яних та
глиняних виробах, одначе з орнаментики на нетривких матеріялах — ткани-
нах, шкірі й дереві — збереглися в сприятливих умовинах тільки незначні
залишки. В них можна вичитати пов’язання давніших магічних елементів (охо-
рона від зла) з пізнішими, вже чисто естетичними елементами.
587
Зразки цього роду мистецтва на металевих, зокрема на золотих і сріб-
них виробах відомі головно із золотих та срібних скарбів. Друге джерело
пізнання цих виробів — предмети, здобуті під час розкопів із могильного ви-
ряду, теж виготовлені ювілерами.
Стилістична аналіза цих виробів дає можливості простежити розвиток
форм та стилів і вирізнити, що своє, народне, а що запозичене з чужих, кра-
щих зразків. З досліджень виходить, що тоді існували один поруч одного
три різні орнаментаційні стилі — рослинний, тваринний та геометричний, при
чому перші два іноді з’являються в поєднанні між собою.
Коли йде про походження цих трьох стилів, то найдавнішим орнамен-
том в Україні, як і в цілому світі, був геометричний, відомий ще з горіш-
нього палеоліту (Мізинь). Первісними елементами цього орнаменту були
меандер, хрест, свастика (ламаний хрест), коло, очевидно, символи безконеч-
носте, сонця. Ці мотиви майже в точному відтворенні і досі поширені в ук-
раїнському орнаменті, від крайнього заходу до крайнього сходу.
Рослинний орнамент — лотос, тюліпан, рожа — східнього походжен-
ня. Він зайшов в Україну з Візантії, куди дістався з Персїї-Ірану. Тваринний
орнамент — малі пташки та двоголові орли на рушниках — найменше поши-
рений в Україні. Він також занесений свого часу з Візантії.
Зразки ювелірного прикладного мистецтва половини X ст. є згадувані
вже срібні оправи турових рогів з Чорної могили в Чернігові. Одна з них,
прикрашена тонким плетінковим і рослинним орнаментом, нагадує іранські
зразки, одначе безумовно була зроблена в Україні українським майстром.
Оправа другого турового рогу була багатша. На ній зображена, мабуть, ле-
гендарна подія у сильно стилізованій формі з фантастичними звірами, птаха-
ми та людьми у найвигадливіших комбінаціях. В композиції реалістичне пе-
реплітається з легендарним та символічним і дає високомистецьку цілість.
Деякі дослідники дошукуються в цих фігурних зображеннях ілюстрації до
чернігівської легенди-биліни про молодого дружинника Івана Годиновича та
його суджену Настасю (Марію).173
Особливої досконалости досягли давні українські ювілери-золотарі в
мистецтві перегородчастого чи може ліможського емалю. Зразком роботи в
цій ділянці є золоті торбинкові ковти із скарбу, знайденого в Києві у 1849 р.
Щитики ковтів обведені сканним взором — налютованим скрученим дротиком
у вигляді колечка з густими променями. З одного боку зображення жіночих
голівок у круглих медальйонах. В одному з них на ясноблакитному тлі зобра-
жене різнобарвним емалем обличчя молодої жінки із зачіскою в чорних ку-
черях. На голові в неї золота діядема, оздоблена кольоровими каменями, по
боках медальйона розетки з голубого емалю. Тут вжито голубого, жовтого,
білого та червоного емалю в повній гармонії із золотим тлом щитиків. Другий
бік ковта оздоблений рослинним орнаментом у вигляді крещатої розетки в
медальйоні і чотирьох бічних закруток з голубого емалю.174 * Геометричний
орнамент цілком уступив тут місце фігурному й плетінковому.
173 Б. Рьібаков, Прикпадное искусство и скульптура, Исторня' культури древ-
нен Руси, II, 411-413 і рис. 199-200.
1,4 Б. Рьібаков, як попереднє, 421, рис. 205, 4.
588
Зовсім іншого типу орнаментом є оздоблений золотий торбинковий
ковт, викопаний нами на “Золотому Току” в княжому Галичі-Крилосі. Ри-
сунок на ньому різниться від київського, він чисто геометричний, скомпоно-
ваний із спіральок та безлічі мініятюрних хрестиків, виконаних сірим, голу-
бим та червоним емалем і обведених двома концентричними колами, створе-
ними з емальових зелених квадратиків. Золота мало, тоді як на київських
емаль накладено тільки окремими цятками на блискучому тлі.1” Всі ці пред-
мети виконували майстри-мистці, а набувала їх, очевидно, тільки княжа вер-
хівка.
Значного розвитку в Київській Русі досягло виробництво мистецьких
відливів. Між ними на першому місці стоїть бронзове панікадило (хо-
рос), викопане М. Карґером у Переяславі-Хмельницькому. Це велике ажур-
не (прорізане) коло з 18-ма на ньому ліхтариками, завішене на чотирьох
також ажурних ланцюгах з прикріпленими внизу до них чашечками-підстав-
ками під лямпочки з оливою. Разом з цим панікадилом-канделябром був ви-
копаний великий бронзовий ліхтар-свічник з оздобним капітелем, прикраше-
ним лев’ячими головками і листяними закрутками з виразними впливами ро-
манського мистецтва.1"
Окрему групу виявів прикладного мистецтва творить різьба в
камені. В київській архітектурі X — XI ст. вона мала характер плаского
рослинного або геометричного орнаменту. Пізніше, під кінець XI і на початку
XII ст., з’являються з декоративною метою барельєфи з фігурною тематикою.
До наших днів збереглися дві плити з овруцького лупаку. Одна із зображен-
ням боротьби Геракла з левом, друга представляє матір богів Кібелю, яка
їде на возі, запряженому двома левами. Ними був, мабуть, прикрашений
княжий двір-палац на Берестові біля Києва.1"
Двома подібними плитами був колись прикрашений і Золотоверхий Ми-
хайлівський монастир у Києві. На них зображено двох вершників, що їдуть
один одному на зустріч. Одна пара цих вершників здогадно представляє
Ярослава (хресним іменем Юрія) Мудрого і св. Юрія Переможця, друга —
Із’яслава (Димитрія) Ярославича і Димитрія Солунського, а можливо Мсти-
слава (Федора) Володимировича і Федора Стратилата.178
Українські майстри княжих часів вирізьблювали в камені також мі-
ніятюрні іконки, які знайдено в різних місцевостях України. Одну з них з
XI ст. із зображенням св. Гліба в княжій шапці та його ім’ям, виявлену в дав-
ній Тьмуторокані, пов’язують із князем Глібом Святославичем. На іншій не-
відомого походження зображені св. Микола і композиція з кількох релігійних
сцен.1™ Друге кам’яне зображення св. Миколи, XI — XII ст. знайдено біля
‘Княжої Гори” в с. Пекарях (Черкаси).180
Я. Пастернак, Старий Галич, 179 і кольорова таблиця з двома сторінками
того самого ковта, ие двома окремими ковтами (як думає Б. Рибаков, 422).
1те В. Богусевнч, Прикладне мистецтво, Нариси, 532-533 і рнс.
Б. Рьібаков, як вище, 440-441 і рис. 220.
іта Як попереднє, 442-443 і рис. 221.
178 Як попереднє, 448-449 і рис. 227.
180 АЛЮР, II, 1900, 204 (збірка Ханенка в Києві).
589
У 1936 р. на монастирищі “Клименщина” викопали ми біля княжого
міста Белзу (Сокаль) двобоку кам’яну іконку, вирізьблену в м’якому темно-
сірому лупаку.’”
Дрібні мініятюрні різьби застосовувано також на предметах некульто-
вого призначення. Високомистецьким зразком їх є уламок накривки шкатулки
з лупаку із зображенням лева, викопаний у 1951 р. на терені княжого Гали-
ча-Крилосу.181 182 183 * 185 186
Серед різьб цього ж мініатюрного типу в кості на перше місце
треба поставити частину триптиху із зображенням княжого дружинника-ли-
царя яку викопали ми на городищі “Пліснеськ” біля с. Підгірців (Золочів).188
Зразок норманського тваринно-плетінкового орнаменту на кості
зберігся на кістяних оббивках сідла з дружинного поховання в с. Шестовиці
біля Чернігова. У склад цього могильника входили також варязькі поховання,
і тому дуже можливо, що ця цікава пам’ятка є виробом варязького майстра-
косторіза.
Прикладне мистецтво княжої доби знайшло свій вияв і на глиняних
виробах того часу. Цікавішими в цій групі пам’яток є личкувальні керамічні
плитки, викопані нами (1938 — 1941)’84 та В. Гончаровим (1951)’88 на місці
колишнього княж-двора (“Золотий Тік”) у старому Галичі-Крилосі. Тут га-
лицькі цеглярі-керамісти і різьбарі в дереві перенесли на глиняні вироби тва-
ринну фантастичну орнаментику, яку вони бачили на оздобних предметах із
шляхетних металів і дорогих імпортованих тканинах.
Галицькі плитки, однакові розміром, мають квадратову форму (15x15
см.) з рельєфними відтисненими в центрі зображеннями грифів, павичів, во-
яків та рослинних орнаментів, вміщених у таких круглих медальйоах, як це
зустрічається на дорогих тканинах. Майстер, який різьбив дерев’яні форми-
матриці для цих фігурних плиток, дуже вдало передав кількома рисками ха-
рактеристичні особливості зображуваних фігур.
Совєтські археологи пов’язують тематику прикрас на галицьких плит-
ках з орнаментами володимиро-суздальських храмів та тканин і виводять з
того “культурну спільність цих віддалених частин стародавньої Руси, при
чому цілком замовчують українське (київське) походження цих декоратив-
них мотивів.’”
Разом з барельєфними личкувальними плитками подивуються на “Зо-
лотому Току” емальовані (полив’яні), з такими ж фантастичними фігурами,
одначе на цих плитках їх менше, і виконані вони недбайливо.187
Дати докладну хронологію названих тут пам’яток прикладного мистец-
тва часів Київської Руси доволі важко, бо більшість їх знайдено окремо, без
супровідних датованих предметів. Таке часове визначення найбільш можливе
181 Непубліковаиа знахідка зберігалася в Музеї НТШ у Львові (я. інв. 29376).
1Ч! В. Гончаров, Археол. дослідження в 1951 р., АП, V. 1955, 28, рис. 4.
183 Я. Пастернак, Літоп. город Пліснеськ, Наук. Збірник УВУ, V, 1948.
181 Я. Пастернак, Старий Галич, 1944, 196 і рис. 60, ч. 4.
185 В. Гончаров, Археологічні дослідження древнього Галича в 1951 р., АП,
V, 1955, 29-30 і табл. П.
186 В. Гончаров, як попереднє, ЗО.
187 Я. Пастернак, як вище, рис. 60, чч. 1 - 2.,
590.
в ділянці олов’яних звисних п е ч а т о к -молібдобуль і монет, ме-
талеві штанин для яких виготовили також майстри мініятюрної різьби. По-
ставивши їх у хронологічному порядку, можна простежити їх стилістичний
розвиток.
Печатки князів XI ст. Ярослава Мудрого, його синів Всеволода та Ізяс-
лава Тьмутороканського грубшої роботи, з невдало вирізьбленими обличчя-
ми й написами, що треба відносити на рахунок твердішого матеріялу (мета-
лу), з якого виконано для них штанци. Вийняток становлять тут срібні
монети Ярослава Мудрого, тоншої роботи.
Краще, а проте ще не задовільно виготовлено печатки Володимира
Мономаха. Більшу прецизність виявляє його золотий нашийний медальйон-
змійовик, якому можна закинути лише непропорційно велику голову св. Ми-
хаїла на лицевій стороні. На звороті зображено клубок зміїв, а довкруги
нього в двох концентричних колах напис-закляття проти зловорожих сил.
Розквіт мистецтва різьблених олов’яних звисних печаток починається
в половині XII ст. Це виразно помічається на печатках київських князів Во-
лодимира Олеговича (до 1146 р.), Ізяслава Мстиславича (до 1151 р.), Рос-
тислава Мстиславича (до 1167 р.) та громадян Києва (1146 р.). “Фігури
святих патронів, — каже знавець прикладного мистецтва Київської Руси Б.
Рибаков, — зображується тепер на ввесь зріст, різьбар дбайливо вирізняє
деталі одежі, атрибути, зброю. Рельєф стає вищий, пропорції фігур правиль-
ніші — голова займає вже не четвертину, а тільки 1/6 висоти тіла, написи
дуже виразні, каліграфічні”.388
Кінець розвиткові різьблення печаток, як і всім іншим галузям при-
кладного мистецтва княжої доби, принесла татарська навала 1240 — 1241
рр., в наслідок якої багатьох мистців винищено або заслано у золото-ор-
динські адміністраціїйні центри. Українські печатки того часу зовсім невідомі,
можливо їх і не було, а на печатках московського князя Олександра Невсь-
кого, виразно помітний занепад. Вони виконані грубо, незугарно, їх різь-
бив, очевидно, невишколений ремісник, що не мав щирого мистецького від-
чуття
Музика. Найдавнішим писаним свідченням існування музики у пов-
денносхідніх слов’ян є згадка візантійського історика першої половини VII ст.
Теофілакта Сімокатти про те, що греки (візантійці) у 583 р захопили трьох
слов’ян з музичними інструментами, які він називає лірами. Це повторив піз-
ніше, в VIII ст., літописець Теофан, називаючи ті інструменти гітарами. Про-
те, дослідники давньої музики вважають, що то були гуслі.1”
Найкращим археологічним джерелом для істориків давньої україн-
ської музики є знамениті фрески Софійського катедрального собору в Києві,
188 Б. Рьібаков, Прикладнеє искусство и скульптура, Исторня культури древ-
ней Русн, II, 1951, 445. Одна з давніших відомих досі звисних руських печаток —
перстень краківського воєводи Сешииа (коло 1100 р.). Посередині дві кириличні лі-
тери С. П., а навкруги напис латинкою (Рід і Знамено, 3, 1947, 41). З Києва та інших
місць відомі печатки з написом "От Ратібора", з Тмуторокані печатка з написом
"Мусалоніі архонтеси Русі" (за інформацією М. Міллера).
188 Б. Рьібаков, як попереднє, 446.
3” ТНеорЬуІасІоз ЗітосаНа, Нізіогіае, VI, 2; Ь. ІЧІесіегІе, 288, III, 2, 1925, 710;
В. М. Беляев, Музика, Исторня культури древней Руси, II, 1951, 492.
591
які зображують музик і танцюристів-скоморохів. На одній з них намальова-
но музику, який грає на струнному інструменті, схожому на скрипку. Далі
зображено групу музик і скоморохів, які грають і танцюють. Двоє з них
грають на дудах, подібних до гуцульських коротких трембіт, третій — на
флейті, четвертий вдаряє у бляшані тарілки, п’ятий грає на лютні або банду-
рі, шостий — на багатострунному інструменті, подібному до арфи.
Скоморохи — фрески иа стіні вежі Софійського Собору в Києві,
(за О. Повстеиком)
Софійські фрески, мініятюри Кенігсберзького (Радивилівського) літо-
пису та згадки в інших писаних джерелах про гуслі, дуди, бубни, сопілки й
тимпани дають приблизне уявлення, з яких інструментів складалася княжа
оркестра. В ній були інструменти струнні щипкові, струнні смичкові, духові
та ударні. Багатство й різноманітність музичних інструментів, які, на жаль, не
збереглися до наших часів, засвідчують високий рівень музичного мистецтва
Київської Руси.
Звичайно, з музикою були пов’язані спів і танець — “бісовское пініє
і плясаніє” давніх проповідників, та різні видовища у виконанні скоморохів,
які, мандруючи по Україні, виступали на народніх святах та торжищах і по-
ширювали таким чином вокально-театральне мистецтво серед народу. Ар-
хеологічних залишків цієї ділянки мистецтва немає, одначе далекі ремінісцен-
ції її живуть подекуди й досі в обрядовості, в усній творчості і фолкльорі
українського народу.
Поховання. Фізичне життя людини закінчується смертю, з якою
пов’язаний цикл обрядів, церемоній, вірувань і зівичаїв, що стоять уже на
границі між матеріяльною і духовою культурою народу. Похоронний обряд
княжої доби добре відомий не тільки з численних могил-поховань, але й з
літописних джерел. Цей обряд, у викінчених формах складний і різноманіт-
ний, далеко відійшов уже від первісних засадничих форм, спільних усім індо-
європейцям.
Від найдавніших часів залишився й досі страх перед покійником, щоб
він не повернувся назад і не шкодив живій рідні. З цього страху виникали
592
Ікона Вишгородської Богородиці XI ст.
різні похоронні форми, то входили в тривкий ритуал. Про давні його види
ми згадували у попередніх розділах, від світанку життя людини на землі по-
чавши, а тепер переходимо до похоронів княжого періоду.
Покійника виносили з хати не дверима, а навмисне зробленою дірою в
покрівлі, яку опісля негайно направляли, тільно затикали. На такий звичай,
навіть у княжих дворах, вказує літописна записка про смерть Володимира
Великого у 1015 р.: “Умре же на Брестовкм-ь и... ночью же межю двема кліт-
ин проймавше помость, обертавше в коверь и, ужи (ременями) с'ьвісиша на
землю; возложьше и на сани, везьте...”1’1
Тіпо Володимира Великого кладуть на сани,
(міиіятюра із Сказаній о Борисі и Глібі)
Виносячи покійника з хати, родина -прославляла його, жінки плакали,
дряпали собі руки й обличчя нігтями і ранили собі ножами тіло, що слід вва-
жати за приношення власної крови в жертву духові покійника. Подібний зви-
чай — роздряпувати обличчя, втинати частину вуха та проколювати руку
стрілою — був уже в скитів-кочовиків під час похорону їхніх царів. Проте,
пізніше, після Геродота римські, а далі й візантійські історики не згадують
про такий звичай в Україні. Тому треба думати, шо він не був перейнятий
місцевими слов’янськими племенами від скитів, а постав самостійно чи під
іншим стороннім впливом вже у ранніх слов’ян і зберігся до часів Київської
Руси. Так було, очевидно, за поганських часів, і тільки рідкісні випадки та-
кого звичаю залишалися ще в перших початках введення християнства в Ук-
раїні. На Московщині цей поганський ритуал зберігався значно довше. В
‘Житії” Константина Муромського, мабуть з XVI ст., читаємо, що коли він
181 Лаврент. літом. І, 1950, 89.
38
593
ховав свого сина за чисто християнським обрядом, люди дуже дивувалися,
кажучи: “ни ножекроенія не творитеся, ни лицедранія, ни плача безмернаго
и о том безумній ругахуся”.™2 У відсталих селах ще й досі голосять під час
похорону.
До часу прийняття християнства в Київській Руси палили покійника
на місці поховання, разом з одягом, особистими прикрасами і всім, що за
життя він носив при собі. Чужоземних варязьких дружинників палили разом
з їхніми жінками або рабинями, слугами, кіньми і псами. Просто драматичний
опис такого тілопального похорону подає Ібн-Фадлан, який бачив його в 922
р. десь над середньою Волгою?"*
В Україні найбагатіпим тілопальним похованням дружинника, можли-
во нехрещеного князя, в X ст. є Чорна Могила в Чернігові, досліджувана у
1870-их рр.. Тілопалення відбувалося на насипі заввишки 1,5 м. За характе-
ром могильних дарів і їх розміщення в могилі можна думати, що на вели-
чезному вогнищі спалено трьох покійників — князя, його зброєноспя і жінки.
Чоловіків спалено з усією їх зброєю, з мечами, списами і шаблею, в кольчу-
гах і шоломах. Біля жінки лежали 10 серпів і коров’ячі кістки. Поруч спалено
двох осідланих коней. В могильному насипі виявлено останки похоронної
гризни, залізний казан з кістками і два ножі.
Найціннішими знахідками в Чорній Могилі були два турові роги-ри-
тони, окуті срібного бляхою. Один з них мав рослинний орнамент, другий
складну композицію із страховищ-птахів і людей, що являє собою визначний
твір мистецтва княжої доби.* 1”5 Подібних, але не так багатих поховань дружин-
ників, звичайно з жінками, є в Україні чимало. Вони належать озброєній па-
нівній верхівці Київської Руси прикметному для ранньої февдальної доби
явищу в цілій Европі, підтвердженому археологічними матеріялами.
Осіб, які багато часу проводили в дорозі на кораблях або човнах, па-
лили в човнах. Так у човні княгиня Ольга поховала живцем своїх деревлянсь-
ких сватів, щоб помститися за смерть свого чоловіка, князя Ігоря. За слова-
ми “Сказаній о св. Борисі и Глібі”, князя Гліба по смерті “положиша в лесе
межи двема кладома под насадом (човном)”.’"" Цей звичай, мабуть, північ-
ного, прибалтійського (варязького) походження, можливо, зродився з уяв-
лення, що “потойбічний світ” лежить десь за морем, і 'душа померлого може
дістатися туди тільки в човні.
Літописець згадує також, як відвозили покійників на санях на місце
поховання (Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Гліб Володимирович, Із’яс-
лав Ярославич, Володимир Мономах, Святополк Із’яславич та ігумен Теодо-
’"2 Н. Костомаров, Памятиики старой русской литературьі, І, Петерб. 1860, 229.
І. Свєнціцький, Похоронні голосіння, Етнографічний Збірник НТШ, XXXI-
XXXII, 1912.
Опис, зберігся в словнику Якута “Ми джам аль-бульдан", вид. Вюстенфель-
да, Лнпськ 1866, І,- чеський переклад подає 1-. Міесіегіе, 288, І, 1, 1912, 377-379.
1Ж Д. Бпіфельд, .Утворення Київської Русі, Нариси, 384-385.
И. Срезневскій, Сказанія о св. Борисе и Глебе, Петерб. 1860, 93 і міиіятюра.
594
Поховання св. Гпіба під човном.
(мініятура із Сказаній о Борисі и Глібі)
сій Печерський). Цей звичай зберігся донині в гуцулів і бойків у гірських
закутинах.”'7
Після прийняття Христової віри Церква заборонила спалювати покій-
ників, з огляду на майбутнє воскресіння, і вже під кінець X ст. тілопальні
могили зустрічалися в Україні дуже рідко. У похованнях нового, християн-
ського типу, в трупокладеннях усі кістяки лежать головами на захід, щоб
звернені були лицем до сходу, як у церкві до престола. Руки здебільша ви-
простані вздовж тіла, рідше лежать на грудях. Покійників часто ховали в
дерев’яних трунах, від яких залишилися залізні цвяхи, часом рештки дощок.
Біля їхніх кістяків подивуються різні особисті прикраси та уламки глиняного
посуду. Немає вже цілого посуду з їжею.
За конструкцією могильних споруд можна вирізнити три їхні роди —
поховання з могильними насипами, пласкі поховання без насипів і поховання,
прикриті кам’яною плитою.
Перший рід поховань слід вважати за пережиток з дохристиянських
часів. Ті з них, у яких поховано в дерев’яних зрубах чоловіків з жінками,
кіньми та багатим вирядом, належать варязьким дружинникам, що були на
службі в українських князів. Такі могильні трупокладні поховання виявлено
в Києві, в Шестовиці біля Чернігова (урочище Берізки) та на городищі
“Пліснесько” біля с. Підгірків, Одеського р-ну, Львівської области.
Д. Аиучин, Сани, ладья и кони как прииадлежности похороннаго обряда,
Древности, XIV, М. 1890; М. Беляшевскій, Сани в похоронньїх обрядах, Кіевская
Старина, IV, 1893; ТЬ. Уоікоу, Ье ігаіпеаи (іапв Іев гііев їипегаігев Де ГЦкгаіпе,
Кєу. (гасі, рор., Рагів 1896; X. Ящуржиискій, Остатки язьіческих обрядов в малорус-
ском погребеиіи, ТАС, VII, II, прот. 64; Труворов, О погребньїх санях, Русская Ста-
рина, 1887, XII, 837; І-. ІЧіесіегІе, 288, І, 1, 1912, 269-273; В. Шухевич, Гуцульщина, III:
смерть і похорони, МУЕ, V, 1904. Цей звичай практикували ще в 1943 р. біля м.
Сколього в Карпатах. У Полтаві в 1920 р. ховали письменинка Панаса Мирного,
згідно з його заповітом иа санях (М. Міллер).
595
Варязькі поховання різняться від одночасних українських місцевих
не тільки обрядом (поховання з убитою жінкою або рабинею і конем), але
також конструкцією могили (дерев’яна комора з таким же перекриттям і ба-
гатим вирядом). Раніше всі кістякові поховання з варязькими мечами вважа-
лися за варязькі, і тільки пізніше, коли краще досліджено торговельні взає-
мини України з чужими краями, дослідники виявили, що не самі тільки мечі,
які кожний міг набути від варязьких купців, але цілий похоронний обряд,
головно паристе поховання в дерев’яному зрубі, рішає про варязьку етніч-
ну приналежність покійників.
У великому могильнику IX — - X ст. біля с. Шестовшіі на Чернігівщині,
поруч багатих тілопальних могил місцевої людности, знайдено могили ва-
рязького типу з паристими похованнями і конем.’08
В Чернігові Б. Бліфельд у 1952 р. досліджував тру покладні похован-
ня варязьких дружинників в урочищі Берізки. В одному з них багате паристе
поховання з двома кіньми знайдено у великій дерев’яній коморі, вкопаній
глибоко в материк. У могильному виряді переважала зброя і частини кінської
збруї. В інших могилах виявлено рештки похоронного вогнища, на якому
спалено дружинників разом із рабинями.* 100
Поодинокі поховання під могильними насипами з трупокладенням без
дерев’яних зрубів-комор і без коней належать місцевій українській людності.
Вони подивуються по всій Україні і розташовані групами різної величини.
Кістяки, головами завжди на захід, лежать здебільша на поверхні материку,
рідше в неглибоких ямах, і тоді в дерев’яних трунах. Іноді, можливо з сані-
тарних причин, на великих брилах вапна (Хотимир,000 Живачів,”" у горішньому
Подністров’ї) або на вимощенні з кам’яних плиток (Заболотні біля Бродів).800
На східній Волині, в землі деревлян В. Антонович знаходив у могилах також
дерев’яні комори, одначе без паристих поховань.808
Могильний тип поховань, прикметний для ранньої княжої доби (X —
XII ст.), найкраще досліджений наприкінці минулого сторіччя на Волині роз-
копами В. Антоновича і К. Мельник-Антонович. Тамошні поховання були
вбогі на дари в наслідок еволюції уявлень про позагробове життя після вве-
дення християнства. На 260 могил, розкопаних К. Мельник-Антонович в Лу-
бенському, Луцькому і Рівенському повітах, у 140 знайдено тільки залізні
цвяхи з дерев’яних трун. В інших були особисті прикраси, рештки взуття,
предмети хатнього побуту, дерев’яний та глиняний посуд, приладдя, потрібне
для деяких зайнять, і частини узброєння — бойові сокирки з хрестувато роз-
ширеним обухом, вістря до списів, остроги і ножі. Посуд на харчі виявлено
тільки у 27 могилах. В одній тільки могилі, в Пересопниці, знайдено шкара-
108 П. Смолічев, Подвійні поховання X ст. коло Шестовнці на Чернігівщині,
Записки Чернігівського Наукового Товариства, І, Чернігів 1931/ Я. Стаикевнч, Ше-
стовнцька археологічна експедиція, 1946 р., АП, І, 1949/ її ж, Шестовицкне курганьї,
КСИИМК, XXI, 1947; Д. І. Бліфельд, Дослідження в Шестовнцях, АП, ПІ, 1952.
100 Д. И. Бпифельд, Раскопки курганов в Чернигове, КСИА, 4, 1955.
500 А. Кігког. ЇУусіесгка па Росіоіе Саіісуівкіе, ‘'КІову”, 1877, 367.
а" А. Кігког, Зргаїуогдапіа мгусігіаіи Їі1о1о£ісгпе£о РАТІ, V, Кгакбіу 1876. 209.
“ С. Оїїо^їкі, 21УАК, XIV. 1890. 33, 44-46.
808 В. Антонович, Археологическая карта Вольтнской губ., 1901, 38.
596
лущу з яйця, яке дане покійникові як символ вічного життя.2”’ Цей звичай, по-
в’язаний з християнською вірою в позагробове життя, був поширений МІЖ
багатьма слов’янськими племенами княжої доби, бо шкаралущі з яєць знахо-
дять у похованнях того часу в Подніпров’ї (Старий Жуків),ж Моравії,00* Че-
хії2"' та в північній Угорщині.2"’’
На терені Київської Руси могильники з насипами ранньої княжої до-
би досліджувано на Правобережжі в Житомирщині (Нежиловичі, Радомишль-
ського р-ну,2"” Яроповичі, Андрушівського р-ну)2'" Бердичівщині (Рай-
ки),2" та Уманщині (Глубічок)* 211 212 213 * і на Лівобережжі в Чернігівщині (Богданів,
Глухівського р-ну,2,3 Новий Білоус, Табаївка, Чернігівського р-ну),211 Полтав-
щині (Ліплява, Золотоніського р-ну,2'5 Березова Рудка, Пирятинського
р-ну)2'“ і біля м. Переяслава.2'7
Найбільший з цих могильників — ліплявський, на якому В. Щербаківсь-
кий нарахував понад п’ятсот невеликих могил і розкопав з них 66. Похован-
ня здебільша були бідні, їхній виряд складався головно з залізних ножів та
бронзових і скляних прикрас. Одно тільки поховання було багатше на при-
краси із срібла, бронзи, скла і кости (гребінь). Одне намисто мало як до-
чіпку срібну монету Володимира Великого з тризубом, яка датує могильник
X — XI ст.218
Золота (ліворуч) та срібна (праворуч) монети Володимира Великого.
201 В. Антонович, як попереднє,- К. Мельник-Аитоиович, Раскопки в земле лу-
чан, ТАС, XI, І, 1901.
205 Там же, 504.
І. Ь. Сегуіпка, Могауа V ргауеки, Вгпо 1912, 320.
207 За нашими розкопами в с. Дябліцах.
3. НатреІ, АИегіитег ипкегег Ьеідпіксіїеп Уогхеіі, І, 80.
М. К. Якимович, АЛЮР, II, 1900, 201-203.
2‘0 П. А. Раппопорт, Заметки о датировке иекоторьіх тнпов городнщ Подне-
провья, КСИИМК, 48, 1952, 107-115.
211 Т. Мовчаиівський, Райковецьке городище ХІ-ХШ ст., Наукові записки ПМК,
5-6, К. 1935.
2,2 В. Домаиицький, АЛЮР, II, 1900, 181.
213 М. Біляшівськнй, АЛЮР, II, 1900, 146-148.
2,1 Д. І. Бліфельд, Деснянська археологічна експедиція 1949 р., АП, V, 1955, 12-21.
215 В. Щербаківський, Ліплявський могильник, МІедЄГІЦУ ЗЬоГПІк, РгаЬа 1925,
339-348, Р. И. Вьіезжев, Новьіе материальї из раскопок Леплявского могильника,
КСИА, 3, 1954.
210 І. П. Закревский, АЛЮР, II, 1900, 203.
=І' В. Щербаківський, як вище, 348.
218 В. Щербаківський, як вище, 344-347.
597
У горішньому Подністров’ї могильники з насипами ранньої княжої
доби досліджувано в Жежаві (ЗаліщикиГородниці (Городенка),1®" Хоти-
мирі (Товмач)"' Крилосі (Галич),'®2 Жнибродах (Бучач),"” на західному
Поділлі в Чолганщині (Тернопіль)"* і в Семенові (Теребовля ).* 221 222 223 * 225 * їхній мо-
гильний виряд убогий: декілька бронзових прикрас і різні намистини. Ковтки
київського типу знайдено в могилі у Вовківцях (Борщів),220 двічі виявлено
“есуваті” завушниці західньослов’янського типу (Чолганщина, Тернопільсь-
кого р-ну,"7 і Глубічок, Боріцівського р-ну."8 * 230
Деякі могили, які, можливо, належали видатним особам, мали складні-
шу конструкцію. Вони були обведені кам’яними колами-кромлехами (Жни-
броди біля Бучача,"'” Шилівці біля Копичинець).231’ Цей звичай міг бути при-
несений літописними тиверцями з південної України. Дерев’яні кромлехи
знайшов П. Єфименко в могильних насипах слов’янських поховань X ст. над
горішнім Доном.
Другу, молодшу групу поховань княжої доби становлять могильники
без насипів. Поховання розміщені тут рядами, як на сучасних цвинтарях, і
тому давніші дослідники називали їх “рядовими гробами”.
Великий могильник такого типу, розкопаний в цілості, був досліджу-
ваний нами 1939 р. в с. Валяві біля Перемишля. На просторі 75x50 м. ми роз-
копали там 88 чоловічих, жіночих і дитячих поховань. Вони були здебільша
в дерев’яних трунах, головами завжди на захід і на загал нічим не різнилися
від волинських поховань, що їх досліджувала К. Мельник-Антонович у зем-
лі лучан (Дубенський і Рівенський р-ни) в 1897 — 1898 рр. В одному ва-
лявському чоловічому похованні біля кістяка лежало залізне окуття дере-
в’яної лопати. Можливо, що це був сам гробокапач, якому дали у “потой-
бічний світ” знаряддя його праці. Такий звичай і досі поширений в Україні.
За стилістичною аналізою особистих прикрас Валявський могильник
слід датувати X — XI ст. Значна кількість західніх есуватих завушниць вка-
зує на те, що більшість поховань належить до X ст., коли Перемишль з око-
лицею, до походу Володимира Великого на Червенські городи, входив якийсь
час у склад чеського і польського князівств.231
В другій групі поховань на окрему увагу заслуговують поховання без
насипів досліджувані Г. Оссовським (1890) у с. Мишкові (Заліщики). Вони
були двоякого типу. Дані з них обведені колами з 5 — 6 великих кам’яних
плит, верхи яких були помітні на поверхні терену, другі не мали таких кол.
К. Насіасіек, Зргаи'огсіапіа Стопа копзегм'аіогби' Саіісуі и'зсіїосіпіе), 1909, 3.
“> І. Корегпіскі, 2\УАК, VIII, 1884, 28.
221 В. 4апо5і, 2аЬуікі, 236-237.
222 Т. 2іеті?скі, 2УУАК, VIII, 1884, 88-94; X, 1886, 15.
223 А. Кігког, 2\УАК, ПІ, 1879, 23-32.
А. Кігког, 2УУАК, VII, 1883, 63.
2“ А. Кігког, 2\УАК, І, 1877, 15, 16, 31.
2М УУ. Оетеїгукіем/ісі, Уог§Є8СЙісІііе Саіігіепз, ІУЇеп 1898, 132, 133.
227 А. Кігког, 2\УАК, VII, 1883, 63.
228 А. Кігког. 2УУАК, II, 1878, 10.
222 А. Кігког, 2УУАК, III, 1879, 23-32.
230 С. Оззом/зкі, 2УУАК, XV,' 1891, 73-80.
231 Я. Пастернак, Валявський могильник, Львів 1940 (рукопис).
598
У похованнях обох типів серед жіночих прикрас знайдено есуваті завушниці
західнього типу. Всі кістяки лежали головами на захід.* 230 * 232
Третю групу поховань княжої доби творять поховання теж без мо-
гильного насипу, прикриті кам’яними плитами, присипаними землею. Це т. зв.
під плито в і гроби. Покійники в них іноді, ще за прадідівським зви-
чаєм були скорчені (Застійна, Тернопільського р-ну).233 Зустрічаються також
родинні поховання: чоловік, жінка й дитина (Добрівляни, Заліщицького
р-ну).23* Біля них багато прикрас, в тому числі бронзові емальовані дармониси,
есуваті ковтки XI — ХП ст. і клаптики златоглаву. Єдиною свого рода знахід-
кою є емальований бронзовий ковток так званого кетляхського типу (назва
від місцевости Кеттлях в Долішній Австрії), знайдений у могилі в с. Звинячі,
Заліщицького р-ну.233 Часто подивуються в похованнях залишки дерев’яних
трун, і залізні цвяхи, якими вони були збиті.
Підплитові гроби відомі тільки з горішнього Подністров’я і західньо-
го Поділля. Два погребища з такими гробами досліджували А. Кіркор (1877),
В. Пшибиславськнй (1879) та І. Коперніцький (1882) на терені с. Городниці,
Городенського р-ну. З огляду на велике число поховань та клапті золотом
гаптованих тканин у кількох жіночих похованнях, можна думати, що на го-
родищі в Городниці був організаційний центр найбільш на північний за-
хід вцсуненої частини літописних тиверців.
Підплитові поховання XI — XII ст. виявив О. Ратич також на невели-
кому городищі біля с. Копачинпів (р-н Городенка) Станиславівської облас-
ги.="
Наші дослідження в сс. Остаповичах, Перемишлянського р-ну,232 і Де-
лієві, Товмацького р-ну,23' виявили, що звичай прикривати покійників кам’я-
ними плитами тривав на названому терені аж до XV ст. Пізніше, з XVI ст.
нагробних плит вже землею не присипали і ставили на них написи. Такі на-
гробні плити досліджували ми на старому монастирському цвинтариші в с.
Уневі біля Перемишлян.
Дрібних уламків глиняного посуду, побитого після похоронної триз-
ни, які завжди знаходяться в могильному насипі, немає вже в засипі пласких,
поховань без насипів та підплитових гробів. Видно, тризни вже не справля-
ли на свіжому гробі, і це вказує на молодший вік поховань.
До чужоплемінних могильних пам’яток належать в Україні, крім ва-
рязьких поховань, дві старомадярські могили X ст. із золотими прикрасами
та кінськими головами, досліджувані нами у 1935 р. на терені Підгороддя
232 С. Оззот/зкі, О §гоЬасЬ піесіаІораІпусЬ IV Мукгком'іе, 21УАК, XV, 1891, 89-98.
2=3 А. Кігког, 21УАК, II, 1878, 9-Ю.
Т. Зиіітігзкі, 8рга\уогдапіа РАІІ, 1931, XXXVI, N0. 2, ЗО.
233 V/. РгіуЬуї-іа^їкі, Рггусгупек до Ьізіогуі Ьгопгбмг етаїіомгапусії, Тека
Огопа копвегм'аіогби' Саіісуі іузсіюдпіе), 1900, 60-64.
230 А. А. Ратич, Древиерусскнй могильник в с. Копачннцьі, Станиславской об-
ласти, КСИА, 4, К. 1955, 25-26.
Я. Пастернак, Перші археологічні розкопи з рамені гр.-кат. Богословської
Академії у Львові, Богословія, XIV, Львів 1936, 170.
233 2О1У, VIII, 1933. 48; X, 1935, 25.
599
Підплитові гроби у горішньому Подністров'ї: 1 — Звенигород, 2 — Остаповичі,- І —
Костенів, 4 — Папшии, 5 — Підлипці, 6 — Плауна Велика, 7 — Почапннці, 8 —Гри-
цівці, 9 — Застійна, 10 — Скоморохи, 11 — Могильинця, 12 — Увнспа, 13 — Цві-
това, 14 — Депіїв, 15 — Хотимир, 16 — Маиастирок; 17 — Біпьче Золоте; 18 — Вер-
хияківці, 19 — Посяч, 20 — Турильче, 21 — Нівра, 22 — Іванків, 23 — Петрів, 24
— Городниця; 25 — Жежава, 26 — Звиняч, 27 — Добрівляни; 28 — Бедриківці, 29
— Писівці, ЗО — Городок, 31 — Новосілка Костюкова, 32 — Колодрібка.
біля КрилосуТалича,33" і багато могил монгольських кочовиків, печенігів, по-
ловців і татар. У тих могилах покійники лежать іноді в дерев’яних колодах,
головами на захід, часто з конем (чоловіки й жінки) і при повній зброї —
з кривими шаблями та стрілами з ромбуватими вістрями. Чоловічих прикрас
із золота, срібла й міді в тих похованнях мало, подибуються залишки ки-
тайських шовкових тканин і взуття, зрідка глиняний або дерев’яний посуд.
В жіночих похованнях залишки високого чепця з кори, вкритого шовком.
Окрему групу чужоплемінних пам’яток княжої доби становлять “ка-
м'яні баби” -— кам’яні людські подоби, зв’язані з культом предків, що зустрі-
238 и. Раїїегпак, Віє егкіеп а1іип§агі8СІіеп СгаЬїипбе погсіїісії йег Каграіеп,
Агсїіаеоіоща Нигщагіса, XXI, Висіарекі 1937 — 141 і 297-303, Таї. СХХХІУ-СХХХУП;
Я. Пастернак Старий Галич, 54-57 і рис. 20. Цими нашими дослідженнями вирішене
було важливе питання мадярської археології, яким саме шляхом літописні угри
перейшли з Подніпров'я на свою теперішню батьківщину в Подунав'ї.
600
чаються в степовій частині України.2" Від подібних азійських вони різняться
складнішим накриттям голови та різноманітністю деталів одежі і зброї. Крім
того в них майже завжди рельєфні маленькі ноги. Крім чоловічих є й жіночі
фігури, в руках у них звичайно невеличка посудина. На підставі свідчення
флямандського подорожника Рубріквіса, що в рр. 1253 — 1255 відбув подо-
рож у Монголію і бачив там кам’яні статуї на половецьких могилах, “кам’яні
баби” південної України вважаються звичайно теж половецькими."’11 Проте,
дехто приписує їх аланам, що під іменем ясів (осетинів) згадуються в літо-
писі в останнє під 1116 р. “В се же л+>то — каже літописець — посла Воло-
димерь сьіна своего Ярополка, а Давьідь сьіна своего Всеволода на Донь,
и взяша три градьі: Сугровт>, Шарукан'Ь, Балинт>. Тогда же Ярополкь приве-
де собі, жену красну велми, ясьскато князя дщерь полонив-ь”.2'2
Найпізніші монгольські могили в Україні - це «могили Золотої Орди
з XIV — XV ст.
2“ Ь. Міебегіе, 288, ІП, 2, 654-656 (там давніша література).
241 Половці — тюркомовний нарід, західня частина Кіпчацької орди, відомі в
Західній Европі під іменем куманів, займали в ХІ-ХПІ ст. українські степи, після
татарського нападу 1237 р. переселилися частинно в Угорщину й на Балкани, а
решта залишилася на місці.
2,2 Лаврент. літоп., І, 1950, 201.
601
РОЗДІЛ
х.
Княжі столичні городи.
Київ
Найдавніші відомості про київську старовину подав у літописі києво-
печерський монах-літописець Никон, який .в XI ст. згадує “Дирову могилу за
святою Ориною”, Олегову могилу, залишки давніх захисних ровів, палац Во-
лодимира Великого, привезені ним з Корсуня чотири «мідяні коні “иже и ниніз
стоять за святою Богородицею (Десятинною церквою)”, київські церкви
і княжі двори.
Розповідаючи про приїзд деревлянських послів на двір княгині Ольги,
літописець каже, що княжих дворів у Києві було два: “град же б'Із Києві
идеже єсть ньін’Ь двор Гордятині и Никифорові,... а двор княжь бяше в
городе, идеже ньіне двор Воротиславль и Чудин... и б+, вніз града дворі
другий, ид’Ьже єсть дворь Демьстикові за святою Богородицею; над горою,
дворь теремньїй, біз бо ту теремі камені”.”3 Під кінець X ст. літописець зга-
дує на княжому дворі, невідомо на котрому, гридницю, просторе при-
міщення внизу, де .мешкала особиста сторожа князя і відбувалися зібрання
та бенкети. В них дозволено було брати участь “боляром и гридем, и
сіцьскьім и десяцьким, и нарочитимі мужемі, при КНЯЗІ! и безь князя”.1''4
Княжий палац мав один поверх, на горі в ньому були житлові кімнати і зга-
дані в літопису під 1097 і 1185 рр. сіни -- просторе репрезентаційне
приміщення, де стояв княжий пресіл, відбувалася княжа дума-нарада з боя-
рами і приймали чужинних послів. У половині XII ст. з’являється нова назва
київського княж-двору •— “великий Ярославові дворі”,2" а під кінець того ж
сторіччя літопис згадує ще один княжий двір у Києві — “новий дворь”.3'0
Крім того літописець згадує двори інших князів та боярські двори в Києві.
243 Лаврент. літоп. під 945 р.
’м Лаврент. літоп. під 966 р.
Іпат. літоп. під 1146 і 1150 рр.
240 Іпат. літоп. під 1194 і 1197 рр., М. Картер, Древний Киев, М.-Л. 1958, 263-284.
602
Плян столичного княжого города Києва: 1 — палац Володимира Великого (?); 2 —
Десятинна ц-ва; 3 — ц-ва Васнлія; 4 — Батієві ворота; 5 — Київські ворота; 6 —
Михайлівські ворота; 7 — Софійський собор; 8 — ц-ва Ірини; 9 — ц-ва Юрія; 10 —
Золоті ворота; 11 — Львівські ворота; 12 — Лядські ворота; 13 — Михайлівський мо-
настир,- 14 — без'їменна ц-ва; 15 — палац Мстислава (?); 16 — кам'яний будинок X
ст.; 17 — ц-ва Федорівського монастиря; 18 — ц-ва Андріївського монастиря; 19
— Воздвнженська ц-ва; 20 — без'іменна ц-ва; 21 — кам'яний палац; 22 — ц-ва Дмн-
тріївського монастиря; 23 — кам'яна огорожа садиби Софійського собору; 24 —
Семенівська ц-ва; 25 — Іванівська ц-ва.
(за М. Каргером)
Перші археологічні розкопи на терені Києва провадив у 1633 р. ки-
ївський .митрополит Петро Могила, продовжував їх у 1820-их і 1830-их рр.
митрополит Євгеній Болховитин чи радше з його доручення К. Лохвицький,
далі у 1830 — 1840-их рр. А. Аннєнков, потім А. Ставровський (коло 1845
р.), Н. Іванішов (1845 р.), Я. Волошинський (1862 р.), В. Хвойка (1907 •—
1908), Д. Мілєєв під керуванням Б. Фармаковського (1908 — 1914), а після
революції В. Ляскоронськпй (1925), С. Гамченко (1926), В. Козловська
(1930), С. Магура (1932 — 1933) та М. Каргер (1939 — 1952). Висліди усіх
досліджень зібрані в праці М. Картера “Древний Києв”, перший том якої з’я-
вився 1958 р. в Москві-Ленінграді. Вони дали можливість висвітлити сторін-
603
Плям княжого города Білгорода біля Києва.
ки історії й культури прадавньої столиці України, розкрили час її постання
і характер цього державного центру, “матері городів руських”.
Теренові дослідження виявили, що в VIII - IX ст. на території сучас-
ного Києва були три укріплені селища: на Старокиївській горі, Киселівці і
Щекавиці, з чим пов’язують легенду про Кия, Щека і Хорива. Від об’єднан-
ня тих селищ у X ст. взяв свій початок княжий столичний город Київ. Тоді
заснований був перший Володимирів город, розташований на північно-захід-
ній частині Андріївської гори, захищений з півночі, заходу й півдня стрім-
ким схилом в сторону Подолу і Кожом’яків. Від доступного сходу захищали
його довгий вал і рів, сліди яких виявлено тепер за підвалинами північної сті-
ни Десятинної церкви.
Під кінець X ст. у старому київському городі стало вже надто тісно
жити, і тоді Володимир Великий засипав найраніший оборонний рів землею
з розкиданого валу, поширив город на цілу Андріївську гору і звелів Обвести
його новим земляним валом з мурованими баштами.
Після цього Ярослав Мудрий ще більше поширив київський город у
південному напрямку, обвів його валом, частину якого виявлено 1952 р. на
площі Калініна. Це був суцільний ряд дерев’яних комор-зрубів, кожний по-
ділений на 12 кліток, виповнених утрамбованою глиною завширшки приблиз-
но 18 м. і заввишки до 7 м. і присипаних землею у вигляді високого земля-
604
ного валу. На верху його стояла, напевно, висока дерев’яна стіна з прорізами
вгорі, щоб стріляти з луків/”. Подібну конструкцію валу виявив уперше В.
Хвойка в недалекій від Києва Білгородці. літописному Білгороді.2"
Дерев'яна конструкція валу в Білгороді.
(за В. Хвойною)
Під час земляних робіт у 1952 р. виявлено залишки київських оборон-
них споруд XI ст. Долішні частини них могутніх укріплень добре зберегли-
ся і являли собою систему великих дерев’яних кліток-зрубів, виповнених усе-
редині глиною, завширшки 18 м. і заввишки до 7 м. Вони були присипані
високим земляним валом, на верху якого стояла дерев’яна стіна.’2" Залишки
оборонного рову IX — X ст. на Старокиївській горі,* 200 кам’яні оборонні мури
на терені Софійського собору20’ і Києво-Печерської Лаври,*’2 руїни Золотих
Воріт досліджувано у 1927 і 1949 рр.133
217 М. Картер, Древний Кнев, 1958, 256-257 і рис. 50-51.
В. Хвойка, Древине обьітатели среднего Прнднепровья, 1913, 76 нн.
П. Єфіменко, В. Богусевнч, Кріпость Ярослава Мудрого в Києві, Вісник АН
УРСР, 1952, ч. 12.
200 М. Картер, К вопросу о Києве УШ-ІХ вв., КСИИМК, VI, 1940, 61-66.
Дослідження М. Картера в 1950 і 1952 рр.
203 В. Богусевнч, Ю. Асєєв, Воєнно-оборонні стінн XII в. в Києво-Печерській
Лаврі, Вісник АН УРСР, 1951, ч. 4.
~"1 В. Ляскоронський, Відчнт про розкопки Золотої Брамн у Києві 1927 р., Хро-
ніка археології та мистецтва, З, К. 1931; Е. Корж, Золоті Ворота в Києві, Архітек-
турні пам'ятники, К. 1950,- П. Єфіменко - В. Богусевич, як вище; П. Раппопорт, Очер-
ки по истории русского воєнного зодчества Х-ХШ вв., МИА, 52, 1956.
605
Золоті Ворота в Києві.
(за рисунком А. Вестерфельда з 1651 р.)
Залишки київського княжого палацу виявлено археологічними розко-
пами на високій, добре укріпленій Київській горі. За характером будівельно-
го матеріялу, він був збудований за княгині Ольги і добудований за Володи-
мира Великого, бо на його терені знайдено цеглу з геральдичним Володи-
мировичі знаком-тризубом. Палац мав один поверх, ззовні він був прикраше-
ний мармуром, а зсередини розписаний фресками і оздоблений мозаїкою.®*
Найвидатнішими пам’ятками Києва княжих часів є його монументаль-
ні Божі храми, то частинно збереглися до наших днів. Будувати муровані
храми почали в Україні тільки після введення Христової віри Володимиром
Великим у 989 році. Давніші дослідники шукали аналогій цієї архітектури
на півдні та на Близькому Сході і були переконані в її візантійському і час-
тинно вірменському та грузинському походженні.
Археологічні дослідження останніх десятиліть виявили багато залиш-
ків кам’яного місцевого будівництва давніших часів. Тепер ясно, що мону-
ментальні будівлі княжої доби в Україні ставив нарід, який мав свою давню
будівельну культуру, свої мистецькі традициї. Очевидно, муровані церкви
Київської Руси, як витвори тієї самої доби, мають якісь спільні риси із су-
сідніми краями, бо “жила Русь-Україна, — як каже В. Сочинський, — живи-
ми зв’язками з іншими культурними осередками, з іншими, сусідніми наро-
дами. Пишний розквіт староукраїнського будівельного мистецтва і його ори-
я‘ В. Хвойна, ИИАК, додаток до вип. ХХХП, 124, XXXIV, 169.
606
ґінальність, — каже він далі, — вказують, що творцями були місцеві майс-
три, котрі на протязі віків створили свій особливий стиль, способи будування,
техніку.”*’’'5
Татарська навала у 1240-их рр. знищила велику кількість храмів Ук-
раїни. Вони або назавжди зникли з поверхні землі, або залишки їх здобува-
ються археологічними розкопами, або збереглися донині в дуже зміненому
(в наслідок ремонту і добудовань) вигляді.
З церковного будівництва Володимира Великого відомі тільки фунда-
менти першої мурованої в Києві Десятинної церкви, побудованої
в 989 — 996 рр. Вона завалилась була під час нападу Батия на Київ у 1240
р. і стояла в руїнах до початку XVIII ст. Київський митрополит Петро Мо-
гила побудував на частині її руїн меншу церкву св. Миколи, яка простояла
до 1824 р.™ Після того за проектом В. Стасова побудували під кінець 1890-
их рр. нову церкву у псевдовізантійському стилі, яку зруйнувала1 совєтська
влада в половині 1930-их рр. у висліді антирелігійної політики. В 1938 —
1939 рр. проведено розкопи, які повністю розкрили фундаменти старої Де-
сятинної церкви та її мозаїкову підлогу з полив’яних глиняних плиток.
За тими розкопами первісна Десятинна церква була невеликим хра-
мом (22x31 м.) з шістьма колонами у два ряди, які підтримували покрівлю і
трьома півкруглими апсидами, що виступали із східньої стіни. Одначе вже
на початку XI ст. храм був значно поширений прибудованими з півночі, за-
ходу й півдня притворами, і тим досягнув монументальної величини 34.5x45
м. Розкопи Д. Мілєєва виявили, що довкола під кам’яними фундаментами до
1 м. завгрубшки цегляних мурів був поміст із двох шарів грубих дерев’яних
колод, покладених навхрест і збитих залізними цвяхами. Вільні місця між
ними були виповнені дрібними кусками жовтого пісковику і залиті зверху
вапном. Цей своєрідний спосіб закладання фундаментів під великі муровані
церкви, не виявлений досі на західньоукраїнських землях, вказує, на думку
С. Тимошенка — на місцевого будівничого-муляра, який, звикши будувати
на непевних, насичених водою грунтах, в такий спосіб хотів покласти тривкі
основи під першу київську муровану церкву. Пізніше цього технічного за-
собу широко вживали у X - - XI ст., ставлячи київські храми та інші вели-
кі будівлі.
Можливо, що добудовані до первісної церкви притвори були дещо
нижчі від її центральної частини, і це надавало Десятинній церкві ступін-
частого вигляду.
В 1939 р. М. Картер вів розкопи на терені Десятинної церкви і виявив
під її руїнами поховання княжого дружинника. В широкій дерев’яній коморі,
ставленій на зруб і вкритій колись дерев’яними колодами, від якої зберігся
тільки спідній вінець, він знайшов під стіною сильно ушкоджений кістяк чо-
ловіка. Біля нього лежали залізна бойова сокира і вістря до списа, а дещо
збоку залишки сагайдака з 15 стрілами, залізні кінські вудила, пара стремен
і багато кусків ременю з кінської збруї, із залізними і одною срібного оздоб-
ною пряжкою. Нижче лежало залізне окуття дерев’яного відра. Коня і жінки-
рабині не виявлено, одначе дуже можливо вони лежали у зруйнованій фун-
““ В. Січннськнй, Архітектура старокнязівської лоби, Прага 1926, 7.
=и Цієї другої церкви не згадує М. Каргер (Архнтектура — Исторня культури
древней Русн, П, 1951, 251).
607
даментами Десятинної церкви другій полонині комори. З кераміки знайдено
біля кістяка тільки частину посудини кружального типу.®7
Навколо Десятинної церкви стояли княжі і боярські, також муровані
палаци, що свідчать про багатство мурованої архітектури в княжому Києві.
Залишки їх виявив В. Хвойка в садибі М. Петровського.
Найбільшою і найбагатшою будовою княжої доби на всіх українських
землях, яка збереглася донині, є знаменитий наслідник Десятинної церкви,
катедральний митрополичий Собор св. Софії в Києві, збудований князем
Ярославом Мудрим на місці, де він переміг печенігів.87,8 Час закладин цього
собору датується звичайно роком 1017.'"'“
“Будували Софійську катедру, — каже О. Повстенко, - - найліпші,
добре обізнані з візантійським мистецтвом будівничі. Виконуючи таке відпові-
дальне завдання великого князя й застосовуючи в будуванні катедри свої
національні форми вже на той час високо розвиненого українського мистец-
тва, вони створили цю чудову споруду в сучасному для тієї доби українсько-
візантійському стилі”.’"0
Величезний храм св. Софії (Премудрости Божої) був катедрою мит-
рополитів всієї України-Руси. У ній з 1051 р. відправляв Богослужби перший
з українців митрополит Іларіон, там відбувалися церковні церемонії при всту-
пі українських князів на великокняжий престіл.
Первісна будова Софійського Собору мала п’ять нав із п’ятьма апси-
дами при східній стіні, один притвір від заходу та 12 колон-стовпів усереди-
ні. Розмір її плину з апсидами мав 39x34 м. Трансептів — поперечних нав бу-
ло три: один широкий, центральний і два вужчі в західній частині Собору.
На даху, на перехресті центрального трансепту і центральної нави підносила-
ся велика центральна баня-копуля, а навколо неї було 8, можливо й 12 мен-
ших бань.
З північного, західнього й південного боків основний, початковий п’я-
тинавний корпус Собору оточували дві галерії- кома р и : внутрішня одно-
поверхова і зовнішня партерова, відкрита, 3 північно-західньої сторони була
вежа із сходами на церковні хори та комари, друга, південно-західня вежа
була добудована, мабуть, у XII ст.
Стіни Софійського Собору були муровані так, що шари квадратової
або прямокутної цегли (35x36, 35x32, 35x26 см., 4,5 — 5 см. грубиною)
чергувалися з шарами каменю, переважно кварциту. Мулярський розчин
складався з вапна, змішаного з товченою цеглою. Його шари були здебільша
грубші за цеглу.
Давня катедра св. Софії не збереглася до наших часів у її первісному
вигляді. За дев’ять сторіч свого існування- вона зазнала чимало руйнацій і
257 М. Каргер, Погребение кневского дружинника X в., КСИИМК, V, 1940,
79-82 і рнс. 17-18.
Опис київського Софійського Собору полаємо за О. Повстенком, Катедра
св. Софії у Києві, Джерзі Ситі, 1954.
Так подає В. Січннськнй (як вище, 13) за Ф. Шмітом (Кіевскій Софійскій Со-
бор, М. 1913) та К. Шероцькнм (Кіев, путеводитель, К. 1918). О. Повстенко (як попе-
реднє, 167) схиляється до думки П. Пебедннцева (О св. Софіи Кіевской, ТАС, III, 1875),
що Собор був завожений в 1037 р.
О. Повстенко, як вище, 168.
608
Мозаїкова долівка Десятинної церкви X ст. в Києві.
Порівняльні схеми плинів і розрізів Десятинної церкви і Софійського Собору в Києві,
(за О. Повстенком)
грабунків, особливо під час нападу суздальського князя Андрія Боголюбсь-
кого в 1169 р. і татарської навали у 1240 •— 1241 рр. В XVI ст. Собор лежав
у руїнах, навіть без покрівлі. Реставрував його митрополит Петро Могила
коло 1638 р., а розбудував гетьман Іван Мазепа в 1690 — 1697 рр. Тоді Со-
бор став дев’ятинавим, значно ширшим (37,5x55 м.), і в цьому стані існує
він донині.
Внутрішня оздоба Софійського Собору ще й досі вражає своїм багат-
ством і красою. Архітектурна різьба на капітелях стовпів-колон, мозаїки та
фрески, все це живо нагадує первісну велич оздоблень собору. Пишноту со-
бору підсилювали також різнокольорові полив’яні цегляні плитки (круглі,
квадратові, трикутні), якими була вимощена підлога. В головній вівтарній
39
609
Катедральннй Софійський Собор у Києві,
(з малюнка 1840-их рр.)
апсиді розкопами І. Моргілевського у 1940 р. виявлено три підлоги такого
типу, покладені в різних часах одна на одну.
Найціннішою рухомою пам’яткою Київської Руси, яка збереглася в
Софійському Соборі, є білий мармуровий саркофаг з тлінними останками
Ярослава Мудрого та його дружини, княгині Інґіґерди-Орини. Його спідня
частина мая вигляд прямокутної монолітної скрині, а горішня (віко) подіб-
на до двоспадистого даху з чотирма наріжниками. Увесь саркофаг прикра-
шений символічною ранньохристиянською різьбою — двораменними хреста-
ми, стилізованими деревами, виноградною лозою, пальметами, голубами та
рибами. Вона типово візантійська, як і акротерії. А ііроте, О. Повстен-
к о вважає, що цей саркофаг місцевого виробу.®”
Після відкриття саркофага у 1936 — 1938 р. в ньому знайдено кіс-
тяки дорослого чоловіка віком 60 - 70 років і жінки коло 50 — 55 років. Де-
тальне їх дослідження у Ленінграді виявило, іцо чоловік мав звихнену в стег-
О. Повстеико, Катедра, 216, 218.
610
Мармуровий саркофаг Ярослава Мудрого в Київському Софійському Соборі,
(за О. Повстенком)
новому соглубі праву ногу і здеформований суглоб правого коліна, значить
був кульгавий за життя. Цей факт у зв’язку з літописною відомістю, шо
Ярослав Мудрий був кульгавий,ж і записом там же під 1045 р., що він був
похований “в раце мраморане в церкви святей Софья”, остаточно вирішили
питання про те, чиї останки знайдено в описаному саркофазі.™
Літопис згадує ще кільканадцять церков, що їх побудували великі
київські князі. Деякі з них цілком не зберіглися в поземеллі сучасного міста,
3,12 "Что придосте с хромьцемь симь" — передразнював воєвода Святополка
новгородців Ярослава, (Лаврент. літоп. під 1016 р.).
311 Д. Рахлии, Итоги анатомнческого и рентгеиологического изучения скелета
Ярослава Мудрого, КСИИМК, VII, 1940, 46-57. (Український переклад цієї статті подав
Я. Хмілевський у "Лікарському Віснику", Нью-Йорк, 1960, ч. 17, ст. 14-24).
ІІ11
Нутро мармурового саркофагу князя Ярослава Мудрого і його дружини Іиґіґерди.
інші збереглися у зміненому вигляді, як напр., Михайлівський “Золотовер-
хий Собор” та Михайлівська церква Видубецького монастиря. Деякі зруйно-
вано за совєтської влади — Успенський собор Печерської Лаври і Михайлів-
ський “Золотоверхий Собор”, а Печерську Лавру обернено в антирелігій-
ний музей.
У висліді дослідження київських церков доби Київської Руси встанов-
лено їх плини, техніку будування, склад і характер будівельних матеріялів,
виявлено багато мармурових і шиферних плит з мистецькою різьбою, за-
лишки фресок і мозаїки. Вони свідчать не тільки про багаті мистецькі при-
краси Божих храмів княжої України, але й про наснаження великих київ-
ських князів віддати належну честь єдиному, християнському Богові та по-
казати Його велич і красу Його почитання новонаверненим киянам.
Археологічними розкопами у найстаршій частині Києва, на терені
зруйнованого у 1930 рр. Михайлівського Собору, Десятинної церкви і на
горі Киселівці виявлено також багато спалених татарами півземлянкових жи-
тел рядової людности і ремісничих майстерень XI — ХШ ст. Подібні буді-
вельні залишки виявлено також на Подолі і на Печерському. В руїнах одної
з тих майстерень, розкопаних біля Михайлівського Собору, під грубшим ша-
ром звуглілого дерева й перепаленої глини із стін і даху знайдено знищену
вогнем хатню обстановку, включно з діжкою перегорілого борошна. Крім
того був там набір інструментів для обробки дерева, 14 маленьких горщиків
612
із залишками різнокольорової фарби, 650 гр. бурштину сировини та півфаб-
рикатін, хрестики, намистини, мідяна посуда та мідяний навершник булави.
Видно, господар цієї майстерні працював у кількох галузях ремесла.''"1
Інша київська майстерня XI — XII ст., виявлена у 1950 р. на Подолі,
була колись кількакімнатним наземним будинком з дерев’яними стінами, об-
мазаними глиною і побіленими вапном. Працював там токар, бо в одній з
кімнат знайдено багато дерев’яного посуду і інших предметів, виго-
товлених на токарському варстаті.203 Залишки склоробної майстерні-гути роз-
копано у 1951 р. на терені Києво-Печерської Лаври. В ній виготовляли ві-
конні шиби, скляний посуд та різнокольорову смальту для мозаїки.2 * * * *”
У терен старокняжого Києва включалися крім Старокиївської гори,”7
гори Киселівка”8 * * * й Дитинка.”” Розкопами на них, зокрема на Киселівці, ви-
явлено сліди майже безперервного заселення, починаючи з бронзової доби
по княжу, і залишки різних майстерень.
Найціннішими рухомими пам’ятками доби Київської Руси, здо-
бутими із землі на терені Києва, є згаданих вище 51 скарб золотих і срібних
ювелірських виробів. Три найцінніші з них виявлено в садибі Михайлівсь-
кого монастиря (1824, 1887, 1903). Для прикладу подаємо інвентар першого
з них, відомого тільки з опису митрополита Євгенія Болховитина, бо місце
ііого зберігання невідоме. В його склад входили: 1) срібна чаша з емальови-
ми зображеннями Спасителя, Богородиці, Івана Хрестителя й Івана Золото-
устого — всі з грецькими написами, 2) срібний дискос з Богородицею, теж з
грецьким написом, 3) два золоті медальйони з емальовими зображеннями
Христа і невідомого мученика, 4) дві пари золотих ковтів з емальовими гри-
фами й голубами, 5) пара ковтів іншого типу, 6) хрестик із серпентину-яспи-
су з золотими наріжниками і з емальови.м орнаментом, 7) 25 золотих дармо-
висів, 8) вісім золотих каблучок-дужок із шляхетним камінням, 9) 20 сріб-
них бляшок для нашивання на одежу, 10) золота трикутна бляшка, емальо-
вана, 11) срібний перстень із золотим щитиком, на якому вирізьблені кен-
іавр і сокіл.2™
Принагідно розкопано на терені Києва ще три золоті скарби з часів
Київської Руси (1938,271 1949,272 1955273 рр.). В цих скарбах знайдено також
“ М. Каргер, Землянка-мастерская киевского художника ХШ века, КСИИМК,
XI, 1945; І. Шовкопляс, Археологічні дослідження, 294-295.
В. Богусевнч, Археологічні розкопи в Києві на Подолі, Археологія, IX, 1954.
208 В. Богусевнч, Мастерские XI в. по изготовлению стекла н смальтьі в Києве,
КСИА, З, 1954.
С. Гамченко, Розкопи 1926 р. в Києві, Коротке звідомлення ВУАК за 1926 р.
К. 1927, 17-38.
Розкопки в Києві на горі Киселівці в 1940 р., Археологія І, 1947.
В. Козловська, Археологічні розкопки 1930 р. у Києві иа горі Дитинці, Хро-
ніка археології та мистецтва, ч. З, К. 1931, 49-52.
270 АЛЮР, V, 1903, 297-298.
І. М. Самойповський, Скарб часів Київської Русі, Археологія, II, 1948.
_72 І. М. Самойповський, Новий скарб часів Київської Русі, Археологія, IV, 1952.
'і3 І. Шовкопляс, Археологічні дослідження, таблиця між стор. 296 і 297.
613
Кістяки побитих татарами кисвпяи.
(за М. Картером)
золоті й срібні ковти, шийні гривні, намиста, ковтки київського типу, персте-
ні, медальйони, ґудзики, монетні гривні і візантійські монети X — XII ст. Уні-
катом в одному із золотих намист є золота дочіпка у вигляді мініятюрної
церковці з одною банею27* і дві золоті гривні?’75 До рідкостей належить сріб-
ний плескатий браслет з ритими фантастичними птахами?70 * 270
371 АЛЮР, V, 1903, 298.
275 АЛЮР, І, 1899, 144.
270 Отчет ИАК за 1893, 42.
614
Усі ці нерухомі архітектурні й рухомі ювелірні та різноманітні
інші пам’ятки високорозвиненого ремісничого виробництва допомагають пов-
ніше висвітлити окремі сторінки багатовікової історії столиці України, що
була одним з найзначніших і найбагатших міст середньовічної Европи.
Та кінець розвиткові й могутності Києва несподівано принесла та-
тарська навала1. У листопаді 1240 р. монгольські орди перейшли Дніпро й об-
лягли місто. Героїчно боронилося військо й населення проти хана Батия,
який “постави пороки (військові машини-тарани) городу, — каже літопи-
сець, — подж.тА прать Лядьскьіхт>, ту бо бтЬаху пришли дебри; порокомь
же безпрестани бьющим день и нощь, вьібиша сгЬньї, и возиидоша горожа-
ни на избьіть стАньї и ту біаша видити ломь коп’Ьйньї и щеть скйпание,
стр-Ьльї омрачиша світі поб’Ьженьїм'ь”.
Після здобуття гагарами оборонних мурів Києва, частина його обо-
ронців, захищаючи кожну п’ядь міської площі, відступила до Десятинної
церкви, але там “от тягости повалишася с ними ст’Ьньї церковньїя, и приять
бьіисть граді» сице воими”.
Археологічні розкопи на терені Києва свідчать про страшний погром,
учинений монголами в місті. В багатьох місцях виявлено великі скупчення
людських кісток, а біля Десятинної церкви розкопано братську могилу із
сотнями кістяків похованих там оборонців міста/77
У самій Десятинній церкві М. Каргер знайшов у 1939 р. підземний
тайник, а в його засипі уламок горішньої частини мармурового саркофага,
різьба якого дуже схожа з різьбою на саркофазі Ярослава Мудрого. На його
думку, це, власне, частина саркофага, в якому був похований Володимир
Великий.* 278 Під тим насипом лежали декілька чоловічих кістяків, меч, шо-
лом, частини багатих тканин, шість срібних медальйонів, багато інших при-
крас і 16 ливарських формочок з м’якого каменю. На дні тайника пробили
бічний коридор, і там знайшли дві дерев’яні лопати з залізним окуттям, со-
киру і дужку дерев’яного відра. Вся ця знахідка — наявний свідок жорсто-
кого сплюндрування Десятинної церкви під час татарського нападу на Ки-
їв узимку 1240 р. Декілька осіб, в тому числі майстер-ливарник із своїми
цінними формочками, сховалися тоді в церковному тайнику, що був, мабуть,
скарбницею храму, і там постигла їх смерть.27’
З Києва татари рушили на захід, руйнуючи по дорозі всі міста та се-
ла. Жертвою їх впали, між іншими, міста біля нинішнього с. Райків, Бердичів-
ського р-ну, Колодяжин на Житомирщині та Із’яславль у горішньому Побож-
жі. Розкопи Т. Мовчанівського і В. Гончарова на Райковецькому городищі
розкрили яскраву картину трагічної загибелі міста. Вся його площа була
вкрита кістяками людей, що лежали в таких позах, в яких їх убито. Предмети,
що збереглися від вогню — ремісниче й хліборобське знаряддя, вироби з
2,7 В. Довженки», Нариси, 576-577.
278 М. Каргер, К вопросу о саркофагах кн. Владимира и Анньї, КСИИМК, VII,
1940, 76 - 80.
270 М. Каргер, Тайник под розвалинами Десятинной церкви в Києве, КСИИМК,
X, 1941,- М. Міллер, Таємниці Десятинної церкви, "Наша Культура", Вінніпег 1952,
ч. 9/174, 19 -26.
615
Кістяки побитих татарами людей иа городищі біля с. Райків на Житомирщині,
(за Ф. Мовчанівським)
616
кости, дерева й скла та інші речі — розкинені по всьому городищі, доповню-
ють образ загального знищення?'8'1
Те саме виявлено розкопами В. Гончарова на місці Колодяжина в 1948
— 1952 рр. Тут розкопано залишки багатьох наземних і півземлянкових хат-
ліп’янок, ремісничих майстерень та інших господарських будівель, а під їх
руїнами різноманітні речі, що характеризують усі галузі господарства і по-
буту населення?81
Залишки Із’яславля виявив М. Каргер на місці нинішнього с. Город-
ка, Хмельницької области. На кожному кроці лежали там кістяки оборонців
міста, а біля башти, поблизу колишньої міської брами, знайдено кістяк во-
яка в шоломі і залізній кольчузі, а біля нього спис. Під руїнами виявлено
також багато залізного знаряддя, звуглені дерев’яні діжки на харчові при-
паси та інші речі господарського й ремісничого вжитку?82
Галич.
Княжий город Галич, заснований —- за нашими дослідженнями — на
переломі IX — X ст., став у 1141 р. столицею об’єднаних західньоукраїнсь-
ких князівств Перемиського, Звенигородського, Теребовельського та Галиць-
кого.
За часів князя Ярослава Осьмомисла (1151 - 1187) він могутньо
розбудувався і набрав великого значення як важливий торговельний осере-
док завдяки своєму догідному положенню близько Дністра, головної водної
артерії, що сполучала Галич з Чорним морем і посередньо з грецькими та
азійськими країнами.
Княжий Галич -— як виявили розкопи — було широко розташоване
місто, багате на муровані церкви, монастирі, боярські двори і доми купців,
ремісників та міщан. Широкі довкільні простори заселяли хлібороби. Чис-
ленні археологічні знахідки вказують на добробут і багатство в столично-
му місті.
На тому самому економічному й державно-політичному рівні тримав-
ся княжий Галич також за володіння Володимира Ярославича (1187 — 1199),
Романа Мстиславича (1199 —• 1205) та короля Данила Романовича (у 1230-
их рр.), коли він був уже столицею Галицько-Волинської держави.
Несподівано прийшла в Подністров’я монгольська навала. Після пе-
ченігів, торків та половців з’явилися в Україні татари, які у 1240 р. при-
несли велике знищення багатьом українським '.містам. “И приде (Батий) кт>
Володимерю, — каже про це літописець, — и взя и копьемт> изби и не щадя,
такоже и градт> Галичь, иньїи градьі многьі, имт> же н'Ьсть числа”.
Після того король Данило переніс свою столицю до Холма, а Галич
зійшов з історичного обрію. Його колишній центр став тільки резиденцією
280 Т. Мовчанівський, Райковецьке городище ХІ-ХШ ст., Наук. Зап. ПМК, кн.
5-6, К. 1935,- В. Гончаров, Райковецкое городище, К. 1950; його ж, Райковецьке фео-
дальне городище ХІ-ХШ ст., Вісник АН УРСР, 1948, ч. 7.
281 В. Гончаров, Древний Колодяжин, КСИИМК, ХЬі, 1951; його ж, Роботи Во-
линської експедиції 1948 р., АП, ПІ, 1952,- Р. Юра, Исследоваиия Колодяжннского го-
родища, КСИА, 4, К. 1955.
282 "Україна", К. 1960, ч. 14.
617
Ппян цілого терему княжого Галича.
(за Л. Чачковським і Я. Хмілевським, з доданим нами планом катедрального
Успенського Собору)
галицькго єпископа, пізніше митрополита і, як осідок його капітули-крилосу,
прибрав нову назву Крил ос. Стара назва Галич залишилась за північ-
ними околицями столиці, де біля пристані над Дністром та колишнього укріп-
леного двору боярського вельможі Судислава розбудовалося згодом нове,
сучасне місто Галич.
Поруйновані татарами церкви княжого Галича стали розбирати на бу-
дівельний матеріял, місто швидко підупало і до такої міри пішло в забуття, що
в другій половині XIX ст. визначення його місця в терені стало навіть пред-
метом гарячих дискусій між тодішніми дослідниками.
Одні з них твердили, що старий Галич стояв на місці сучасного Га-
лича (А. Петрушевич),8” інші приміщували його на Залуківській височині,
на захід від сучасного Галича (І. Шараневич),°8‘ ще інші схилялися до визна-
чення його на терені с. Крилоса, за 6 км. на південь від Галича (О. Чоловсь-
кий,®° Й. Пеленський).*'80
2,3 А. Петрушевнч, О соборной Богородичной церкве и святителях в Галиче,
Зоря Галицкая, Львів 1852, чч. 78-80, 84-90; 1853, чч. 6-19, 21, 24, 37-41/ 1854, чч. 2-14;
його ж, Критико-историческія разсужденія о иадднестрянском городе Галиче и его
достопамятностях, Вестиик Народного Дома, Львів 1882-1888.
’’* И. Шараневич, Староруский княжій город Галнч, Львів 880, 62.
О. Сгоїоу/зкі, О роїохепіи зіаге£о Наїісга, Ьіуоіу 1890.
1. Реіепвкі, Наїісг V/ сІгіеіасН згіикі згесіпіріуіесгпеі, Кгакбзу 1914.
618
Розшукування центру Галицько-Волинської держави, старого Гали-
ча, припинила перша світова війна, і тільки у 1925 р. відновив його Л. Чач-
ковський за допомогою Я. Хмілевського. Обидва вони систематично дослі-
джували в рр. 1925 — 1930 широку територію колишньої столиці і уклали
докладну карту всіх укріплень та церквищ, що збереглися на терені сіл Кри-
лосу, Підгороддя й Залукви, з супровідним текстом, закінченим у 1932 р.,
що після смерти Л. Чачковського (1933 р.) був виданий Я- Хмілевським ок-
ремою книжкою в 1938 р.287
Після того ми вели в рр. 1934 - - 1941 систематичні дослідження на
терені княжого Галича, які були завершені відкриттям у 1937 - 1938 рр.
фундаментів галицького катедрального собору Успенія Богородиці біля су-
часної церкви під тією самою назвою в с. Крилосі.284 Цим був остаточно вирі-
шений спір про льокалізацію княжого Галича.
В загальному виявилося, що центр його був розташований у природно
захищеному місці на т. зв. Крилоській горі, між р. Луквою і Мозоленим по-
током. Він був поділений на дві частини. В північній, на т. зв. “Золотому
Току”, знаходився княж-двір, дітинець з двірською Спаською церквою, яка бу-
ла сполучена “переходами” з княжим палацом. У південній частині стояли мо-
нументальний Успенський Собор, єпископський, пізніше митрополичий па-
лац і капітульний. монастир. Простір — долинка між обома частинами міста
зветься ще й досі “базаром”. За княжих часів там був — треба думати —
вільний майдан для купців і прочан, що прибували на державні й храмові свя-
та. Головною вулицею міста була та, що й нині перетинає с. Крилос. На пів-
день від катедрального собору розташоване було просторе пригороддя, те-
пер поле “Качків”, а по другому березі р. Лукви аж по р. Лімницю і Дніс-
тер просторе підгороддя-місто Галич, де мешкали купці, ремісники та ря-
дова міська людність, а в окремих дворах бояри. Тепер на цьому місці сто-
їть с. Підгороддя з його старовинною назвою та присілок Четверки.28”
У комплексі галицького княжого городу був цілий ряд монастирів і
церков на східньому, високому березі Мозоленого потоку, які захищали сто-
лицю від сходу. З них залишилися тільки топографічні назви: Прокаліїв сад
з фундаментами церкви пророка Іллі, Штепанівка, Юрівське, Воскресенське
з восьмикутним фундаментом, Данилівське, Гречище та Іванівське.
Від заходу боронили підступи до столиці кам’яні церкви вздовж р. Лім-
ниці: на Соколі, церква Кирила й Методів, під “Дібровою”, Полігон, Спаська * 288
Л. Чачковський - Я. Хмілевський, Княжий Галич, Стаииславів 1938 (2 вил.
Чікаґо 1959).
288 Я. Пастернак, Галицька катедра в Крилосі, Записки НТШ, 154, 1937, стор.
І-ХП; його ж Уог1аи£і£ег ВегісЬі ііЬег діє Аи8£гаЬип£еп іп Кгуїов, БІауівсЬе Випл-
ескай, IX, N0. 6, Рга£ 1937, 382-384; Каісбга кеіагаі ЬаІіскісЬ, Виск Зіохуіагізкі, N0.
11-12, Львів 1937, 205-209; Огікгусіе каіейгу Ьаііскіеі, Огіепв, ХІ-ХП, ІУагехахуа
1937, 182-183; Каіегіга Ьаііска XV Кгуїозіе, Віиіеіуп Ьіеіогіі міикі і киїіигу, VI,
УУагвгам'а 1938, 57-65; Оіе псиспШескіс тіііеіаііегіісіїе КаіЬейгаїе іп Кгуїов, Дайг-
ЬисЬег Ійг ОевсЬісЬіе Оеіеигораз, III, Вегііп 1938, 395-407; С. Щурат, На руїнах ка-
тедри Осьмомисла "Наша Батьківщина", Львів 1937, І, 9, стор. 181-187; В. Залозецький,
Розкопи в Крилосі, "Діло", Львів 1937, чч. 192-194; М. Голубець, Осьмомислова ка-
тедра в Крилосі, альманах "Нового Часу" на 1938, Львів, стор. 86-94; В. Січииський,
Яку будову найдено в Крилосі? Наша Батьківщина, II, чч. 7-8, Львів І, 38, 171-173.
Я. Пастернак, Старий Галич, Краків-Львів 1944, 41 і рис. 18.
619
Ситуаційний план княжого Галича в Крилосі: 1 — "Золотий Тік” (дітииець); 2 —
"Базар"; 3 — Успенський катедральиий Собор; 4 — Парохіяльиа Успенська ц-ва в
Крилосі; 5 — митрополича палата ("нові палаци"); б — перші вали; 7 — "Бороти-
ще"; 8 — оборонна вежа; 9 — Галичина могила; 10 — розкопаний старий вал; 11
— "другі вали”; 12 — три оборонні вежі; 13 — продовження "других валів” і тама
на Мозолевому потоці; 14 — Благовіщенська ц-ва; 15 — ц-ва пророка Іллі; 16 — Во-
скресеиська ц-ва; 17 — оборонна вежа. Чорними грубими лініями
зазначені оборонні вали.
(за Л. Чачковським і Я. Хмілевським, з доданим нами Успенським собором)
церква на горі “Карлиця” і св. Пантелеймон у місці, де Лімниця вливається
в Дністер.
Від півночі оборонну ролю виконували церкви на “Побережжі”, в
“Мниському саду” та Михайлівська в “Лавриново.му куті”, .монастир на го-
родищі в Пітричі і захищена пристань над Дністром.
Південна частина .міста була захищена головно системою підвійних і
потрійних валів, а Миколаївська церква, розташована над р. Лімницею, пра-
вила за “форпост”, висунений на 3 км. на південь від зовнішніх потрійних
валів пригороддя “Качкова”.3”
Город Галич, розміщений на Залуківській височині, від Дністра на пів-
ночі аж по гирло р. Луквиці, де вливається вона в р. Лукву на півдні, з цент-
ром-акрополем на Криліській горі, займав коло 40 кв. кілометрів простору
своїм княж-двором, осідком церковної влади, базаром, пригороддям і підго-
роддя.м, боярськими, купецькими та міщанськими дворищами, промисловими
Я. Пастернак, як вище, 41-42 і рис. 13.
620
дільницями, церквами й монастирями. Сучасний дослідник Галича В. Гонча-
ров каже: “У XII ст. Галич став одним з найбільших міст древньої Руси, а су-
дячи по величині збережених до наших днів оборонних споруд, він не мав собі
рівних серед древніх міст Подніпров’я і Подністров'я”.”1
Назагал виявлені нами фундаменти галицького катедрального собо-
ру доволі добре збереглися і мають форму квадрату (32,5x32,5 м.) з трьома
півкруглими апсидами при східній стіні. Середня, найбільша апсида видов-
жує фундаменти собору на 5 м., так, що з нею собор мав вимір 32,5 м. ши-
рини і 37,5м .довжини. Грубина зовнішніх обводових стін становила пересічно
2,25 м. Фундаменти й зацілілі частини наземних мурів ставлено з тесаного
каміння. Щоб скріпити обводові магістральні стіни собору і щоб вони рівно-
мірно осідали, вжито дерев’яних в’язів у формі грубих колод, вмурованих у
стіни (“в жолоб”). Цей охоронний засіб виявлено також у фундаментах Деся-
тинної церкви, де їх вважали спершу за водостоки,”2 і в турах Спаської церк-
ви XI ст. на Берестові в Києві,2М в мурах Старої Ладоги в новгородській зем-
лі,2”* в стінах- Успенського собору у Володимирі над Клязьмою2” і в фунда-
ментах романських храмів у Град-
чанському королівському замку в
Празі, що їх ми розкрили в 1925
1928 рр.
Головну частину галицького со-
бору творили три нави з трьома ап-
сидами із сходу і чотирма круглими
колонами посередині, які тримали на
собі велику центральну баню-копу-
лу храму. Цю центральну частину
замикали з півночі, заходу й півдня
притвори, які утворювали разом з
нею органічну цілість, єдиний могу-
тній квадратовий масив.””
У східньому кінці південного
притвору було мале квадратове при-
міщеиня-захристія, у західньому цьо-
го ж притвору був баптистерій, мі-
Пляи Успенського Катедрального Собору
княжого Галича в Крилосі: 1 — саркофаг
Ярослава Осьмомисла; 2 — поховання кня-
жни; 3 — мурована каплиця (остаток ста-
рого собору); 4 — останки кам'яної підлоги;
5 — яма (капище ?), старша від собору,-
6 — останки надземних стій собору.
сце, де хрестили дітей; там ми знай-
шли в румовищі спідню частину ви-
різьбленої з вапнякового бльоку
хрестильниці.
До баптистерія прилягала в то-
му притворі зі сходу каплиця з своєю * **
201 В. Гончаров, Древній Галич, Вісник АН УРСР, кн. І, за 1956 р.
202 К. Шероцкій, Кіев, путеводитель, К. 1917, 83.
ж К. Шероцкій, як попереднє, 255.
’“* Бранденбург, ЗОРСА, IV, 1887, 316.
2ТО И. Грабар, Исторія русскаго искусства, І, М. 1909, 111.
** Останнім часом вирниув здогад, що центральна частина Галицького Собору
621
власного апсидою, мабуть, присвячена якомусь святому. В XVI ст. коли роз-
бирали руїни собору 'на будову нової, сучасної церкви в Крилосі, її не ру-
шено, і вона збереглася донині.
На всіх трьох притворах галицького собору були “комари” — відкриті
назовні галерії з охоронним парапетом і з аркадами, останнє пристановище
в разі нападу ворога на місто. Це ясно виходить з літописної розповіді про
облогу Успенського собору княжого Галича у 1219 р. під час війни князя
Мстислава Пересопницького, тестя короля Данила, проти угорського воє-
води Филі, який здобув місто. “Филя же строяшеся на брань, - - каже літо-
писець, — созда граді, на церкви пречистое Владичиця нашея Богородица...
и поб'Ьдившу же Мьстиславу поиде к Галичю, бившем'Ь же ся ипгь о врата
градная, и нозбГгоша же на комарьі церковньїя и инии же ужи (шнурами)
возвлачися, а фарф (коні) ихт, поимаша: бі, бо граді, створені, на церкви;
он'Ьм'ь же стр'Ьляющим'ь и камение мещющим'Ь на гражанн, изнемогаху жа-
жею водною, не б'Ь бо водьі в нихт>; и приФхавппо же М'ьстиславу, и вдаша
ся ему, и сведени бьіша со церкви”.
По середині фронтового, західнього притвору ми виявили вкопаний у
землю, під колишньою підлогою собору, кам’яний неорнаїментованйй сарко-
фаг, вирубаний з одної брили вапняку і прикритий грубою плитою з того
самого матеріялу. В ньому лежав розкиданий і пограбований кістяк чоловіка
50 — 60 років.- Це було поховання князя Ярослава Осьмомисла, фундатора
Галицького собору, бо літописець згадує тільки його поховання, “в церкві
Богородиці”, і ніякого іншого чоловічого поховання на терені собору ми не
знайшли."1'7 Це наше визначення приймають сучасні дослідники княжого Га-
лича, не висуваючи від себе інших здогадів.
Кам'яний саркофаг з похованням Ярослава Осьмомисла в притворі Успенського
Собору княжого Галича в Крилосі.
давніша, а притвори-ґалерії добудовано до неї пізніше (О. Повстенко, Катедра св.
Софії в Києві, 1954, 45), але наші дослідження під час розкопів не виявили цього.
Вияснити цю проблему можна буде колись тільки детальним обслідуванням самих
мурів Собору на місці.
267 Я. Пастернак, Саркофаг Ярослава Осьмомисла, Старий Галич, 1944, 132-140.
622
Біля саркофага, в його ногах ми виявили поховання молодої дівчини,
колись у дерев’яній труні. На чолі в неї доволі добре збереглося золотими
нитками гаптоване чільне, а за головою стояла ро-збита скляночка тюльпа-
нової форми, первісно — можливо — із свяченою оливою.2"8 Покійниця була
безсумнівно, княжого роду, коли її із златоглавом на чолі тільки одну по-
ховали в соборі біля самого саркофага князя Ярослава Осьмомисла, що по-
мер раніше від неї (1187 р.).
Стилістична аналіза уламків архітектурних різьб та профілів пілястр
катедрального Успенського собору княжого Галича дозволила встановити
початок князювання Ярослава Осьмомисла (перші роки після 1153 р.), як
час спорудження цього собору. Проте, часу його існування не можна точно
визначити. Історичні джерела не дають для цього жадних підстав, і тільки
наші розкопи виявили, що наприкінці XIV або на початку XV ст. він мусів
бути вже в руїнах.
На початку XVI от. ці руїни розібрали і з їх тесаного каміння поста-
вили нову, сучасну крилоську церкву Успіння Богородиці, а решту руїн
вкрив з часом 3-метровий шар румавища з них та з пізніших будівель. У йо-
го спідній частині, що залягала прямо на фундаментах собору, ми знайшли
багато кусків тиньку із стін собору з слідами фрескового мальовання, куски
олив’яндї бляхи з прикриття бань собору, полив’яні плитки з його підлоги
та інші дрібні предмети з часів його існування. Багато уламків таких плиток
з підлоги з рельєфним звіринним і рослинним орнаментом виявив М. Каргер
у Т955 р. на захід від фундаментів Успенського собору
Аналіза виявлених нами архітектурних різьб та пляну Успенського
собору і інших, менших церков княжого Галича, розкопаних І. Шараневи-
чом і о. Л. Лаврецьким у 1882 — 1884 рр., виявила, що вони всі були побу-
довані в однаковому, прикметному для західньоукраїнських земель стилі.
Він поєднував східній українсько-візантійський і західний романський сти-
лі в одну гармонійну синтезу, що її Й. Пеленський назвав галицького архі-
тектурною школою.™’ Східнім був їілян церков, а західніми різьби в камені
та інші архітектурні елементи.
Відкриття залишків Галицького Собору розв’язало також питання
взаємних впливів княжого Галича і Володимиро-Суздальського князівства в
ділянці церковної архітектури. Дослідники цієї справи: Толстой-Кон-
д а к о в,”"' М. Грушевськи й,ж Д. Бережко в,™' Д. А й н а л о в,30*
Ф. Галле” та М. Каргер3"6 вважали, що архітектура володимиро-
суздальських церков була галицького походження. Леніградський же до-
Залишки посудин з тонкого скла знаходив Д. Мілссв у похованнях княжих
часів під час своїх розкопів 1909 р. на місці Десятинної церкви в Києві (А. Хойиов-
скій, Княжь - дворь в Кіеве, 1893, II, 125).
М. К. Каргер, Внов открьітьіе памятиики вольїнского зодчества ХП-ХІП вв.,
Ученьїе записки Ленинградского государствеииого университета, Л. 1958.
,мо Л Реіепзкі, Наїісг XV ОгіеіасЬ ягіикі згесіпіомчесгпеі, 1914.
501 Толстой-Кои даков, Русскія древностн, VI, 1899, 38.
302 М. Грушевський, Історія України-Руси, ІП, 1905, 430.
1,13 Трудьі Владимірской Ученой Коммисіи, V, 1903, 25.
301 ЗОРСА, IX, 1913, 331.
3(0 Р. НаІІе, Віє Ваиріаяіік уоп УУІайіптіг-ЗяияйаІ, Вегііп 1929, 50.
Зодчество Галпцго-Вольїнской земли в ХП-ХІП вв., КСИИМК, III, 1940,21..
623
спідник будівництва княжої доби Н. Воронін твердить, що не власне Галиць-
ка Русь діставала собі будівничих і каменярів з Володимиро-Суздальського
князівства. Коли тепер взяти до уваги, що галицький собор був побудований
у рр. 1154 — 1157, а за літописними даними Успенський собор у Володими-
рі над Клязмою в рр. 1158 — 1161, тоді стає цілком ясним, що це Ярослав
Осьмомисл міг вислати майстрів Андрієві Боголюбському, а не навпаки.
“Золотий Тік”, колишній дітинець княжого Галича, мав своє власне
укріплення. Щоб вал міцніше тримався, його підошва була обведена обабіч
невеличким муром до 40 см. заввишки й завширшки, складеним з грубих
ріняків та кусків мертелю, а схили .місцями вимощені ріняками.
На східній частині “Золотого Току” ми виявили кілька землянок з ран-
ньої залізної доби, датованих керамікою білогрудівського типу, а вище них
багато слідів замешкання “Золотого Току” від початку X ст. до 1241 р. у
вигляді залишків вогнищ, кухонних печей, зернових ям і наземних ліплянок.
В одному 'місці знайдемо залишки доволі великого дерев'яного будинку.
В другому місці виявлено сліди меншого дерев’яного будинку (178х
225 см.), біля нього круглу яму з кісткою ноги якоїсь птиці і в ній 20 гра-
мів живосрібла. Цю знахідку, якій немає ще аналогії в українських землях,
можна пояснювати двояко. Вона може бути доказом того, що на дворі Яро-
слава Осьмомисла, згідно із загально тоді поширеним звичаєм європейських
володарів, був свій альхемік, якому- живе срібло було потрібне для дослідів
над перетворенням нешляхетних металів у шляхетні,або - найбільш імо-
вірно його потребували для золочення.
У 1957 — 1958 рр. В. Гончаров розкопав на “Золотому Току” май-
стерню, в якій виготовляли керамічні плитки до підлоги, прикрашені зобра-
женнями у звіринному стилі. Вони можуть походити - думаємо • з двір-
ської Спаської церкви."*
Залишків княжого палацу на “Золотому Току” і двірської церкви
Спаса з похованням князя Володямирка, батька Ярослава Осьмомисла, ще
не виявлено. З опису смерти Володимирка в Іпатському літописі довідуємося,
що обидві ці будівлі були сполучені переходами — ґалерією, яка вела
з поверху княжого палацу на хори Спаської церкви.3'"' Літописець розповідає
під 1230 р., що галицькі бояри змовлялись підпалити княжий палац і вбити
князя Данила. З цього виходить, що палац був дерев’яний.
Рухомих пам’яток, виготовлених з різних матеріялів, знайдено на “Зо-
лотому Току” доволі багато. Найціннішими серед них є золотий полив’яний
ковт-ковток торбинкового типу, прикрашений стилізованим геометричним
орнаментом і дрібними двораменними хрестиками. Ковтки такого типу знахо-
дяться тільки на Київщині та Чернігівщині,’"1 а поза тим тереном один вияв-
лено власне на “Золотому Току” і другий у Володимирі над Клязьмою, оче-
видно привезений з України.
307 Я. Пастернак, Старий Галич, 1944, 178-179 і рис. 68, Б. І, 7.
308 В. Гончаров, Древній Галич, Вісник АН УРСР, 1956, ч. І.
Іпат. літоп., Петерб. 1871, 318-319.
Б. Рьібаков, Знаки собственностн в кияжеском хозяйстве Киевской. Руси,
СА, VI, 1940, 251.
624
Важливою знахідкою є половина приладу (штанци) витискати знаки
з пташкою на олов’яних купецьких пльомбах дорогочинського типу.511 * Це
вказує, що галицький князь пльомбував таким знаком товари, експортовані
з Галича.”13 *
Найдавніші керамічні матеріяли на “Золотому Току” походять з IX —
X ст. і вказують на час заснування дітинця княжого Галича. Пізніші (XI —
XIII ст.) мають часто ганчарські знаки на дні. В цій групі знахідок звертають
на себе увагу уламки амфор з імпортованого вина, орнаментовані покришки
з гудзиком зверху та полив’яні писанки київського типу. Одна невелика ку-
ляста банька була наповнена дьогтем з березової кори, якого вживали для
лікувальних цілей.’”
Окрему групу знахідок із “Золотого Току” творять середньовічні
угорські, чеські та німецькі монети. На терені княжого Галича трапляються
також часто олов’яні печатки — молібдобулі, що їх у княжій добі привішу-
вали до важливих документів, грамот і листів. Вони мають звичайно з одно-
го боку зображення Христа, Богородиці або якогось святого, а з другого
напис, що вказує на особу автора. Три з них мають грецький напис МЕТЕ'Р
ТЕУ СКЕПЕС МЕ КОСМ(АН) ГАЛЕТ(3)ЕС, тобто “Мати Божа, охороняй
мене, Косму (єпископа) галицького”. Одна грецькими літерами ім’я Теодо-
сія, а ще інша грецький напис СФРАПС ІЛАР. Е., тобто “печать Іларіона
єпископа” ”’* Для історії старого Галича важливі печатки Косми, першого
галицького єпископа, Згаданого в літописі під 1157 — 1165 рр.
Нерозгадані досі печатки з лицевим зображенням і з кириличним напи-
сом “Д'ьн'Г слово” на рубі. Знайдено їх у різних місцях України, в Подніпро-
в’ї (Переяслав,Кононча біля Черкас,5” Стеблів517 518) і в Галичині (Янчин бі-
ля Перемишлян,’18 Бел *з515). Дві печатки цього ж типу ми викопали на “Золо-
тому Току”. На одній з них на лицевому боці Христос, на звороті поданий
вище кириличний напис, а на другій на лиці Іван Предтеча з грецьким напи-
сом ІОН ПРОДРОМ, а на рубі кириличні літери змінені грецькими ДЕНЕ
СТЛ0В0.330 Напис на печатці з Янчина читав В. Гребеняк як “Данілово”.321
За даною нам у 1941 р. усною інформацією, Б. Рибаков (Москва) здогаду-
вався, що формулу “Дині слово” слід вважати, можливо, за вказівку на
приховану думку посиланої з такою печаткою грамоти або на її секретний
511 Я. Пастернак, як вище, рис. 70, ч. 21.
515 Повну аналогію з рисунком на цій штанці подав К. ВоНипомгзкі, Хпакі
зутЬоІісгпе па оіомчи, ІУагзгам'а 1903, ІаЬІ. V, 181.
515 У Київському Історичному Музею зберігається велика двовуха банька XII.
ст. з дьогтем із "Княжої Гори" біля Каиева.
”* Я. Пастернак, як вище, 196-200.
515 Кіевская Старина, 1888, липень, 133-135.
”* АЛЮР, І, 1899, 146-147.
517 Н. Петров, Альбом достопримечательностей Церковно-археолог. музея при
Имп. Кіевской Духовиой Академій, ІУ-У, 1915, 19.
518 В. Гребеняк, Нові археологічні нахідки на території Галичини, Записки
НТШ, СХХІІ, 1915, 27 і табл. IV, 7.
315 Музей НТШ у Львові, ч. інв. 26946.
320 Я. Пастернак, як вище, 200.
331 В. Гребеняк, як вище, 27.
40
625
характер. Цей здогад мало переконливий, і його розв’язка, мабуть, прості-
ша. В київському літописі під 1078 р. дітинець Чернігівського городу на-
званий “д'Ь'Н'Ьшний град”.333 Коли ж “д'ьн'Ьшний град” — це осідок князя,
тоді можна прийняти, що “д'ьніі(шнє) слово” — це слово, що його посилає
сам князь, не єпископ чи інший церковний або світський достойник. Тоді
також печатки-молібдобулі цього типу пов’язані не з одною тільки особою
невідомого Деніслава, а з різними осідками удільних князів — галицького,
переяславського, белзького і ін. Так можна пояснювати значення печаток з
написом “Д"ьні-Слово” у різних віддалених одна від одної місцевостях.
Після того, як татари знищили княжий Галич і столицю Галицько-Во-
линської держави перенесено до Холму, галицького дітинця на “Золотому
Току” ніхто вже не відбудовував. На ньому поселилося простолюддя зруйно-
ваного міста, яке заклало свій цвинтар на місці зруйнованої Спаської церкви.
Відновлено тільки осідок церковної влади біля Успенського катедрального
собору. Приблизно на переломі XIV — XV ст. на частині його фундаментів
залишилася тільки мурована каплиця з внутрішньою апсидою, про яку ви-
ще вже була мова. На початку XVI ст. власник Крилоса Марко Шумлянсь-
кий поставив з каміння старого собору нову церкву з трьома апсидами, на
спогад про його давній вигляд.*®
На монастирищі “Юрівське” ми виявили рештки промислових мона-
стирських будівель — ганчарської, золотарської, бронзівничої, бляхарської,
ковальської та склярської майстерень і житлових хат. Це був промисловий
комбінат, на руїнах якого після татарської навали, закладено цвинтар.321
Друга світова війна припинила наші дослідження на терені княжого
Галича-Крилосу, і тільки в 1951 р. В. Гончаров з рамені Інституту Археоло-
гії АН у Києві відновив розкопи на терені с. Підгороддя, колишнього Подо-
лу столиці, і на пригородді “Качкові”.
На Підгородді, в урочищах “Церквиська” і “Царинка” він виявив за-
лишки двоповерхових дерев’яних, мабуть, боярських садиб з різнокольоро-
вими шибками-вітражами (“Церквиська”) та уламок філігранної різьби в ка-
мені, мабуть покришки шкатулки з світлого м’якого лупаку із зображенням
лева з пишною кучерявою гривою і хвостом, стилізованим у вигляді пальмет-
ки (“Царинка”). Крім того розкопано залишки кількох.глинобитних печей
з колишніх наземних будинків, горна витоплювати мідь, сліди сиродутного
горна витоплювати залізо і бляхарської майстерні. Важливою для історії
галицького міста знахідкою є виявлені на “Церквиськах” уламки глиняного
посуду, близького до кераміки VIII — IX ст.
Розкопи велися тоді також на Крилоській горі. На “Золотому Току”,
в його західній частині, де за нашим здогадом повинні були стояти княжий
палац і двірська Спаська церква, В. Гончаров виявив скупчення декоратив-
них керамічних плиток з грифами й рослинним орнаментом для обличковуван-
ня стін, що потвердило наш здогад. В другому місці, не зазначеному на дода-
ній до звіту карті, в 1947 р. випадково викопано срібний скарб, що складав-
ся з трьох масивних нашийних гривень, трьох браслетів та 437 арабських
диргемів-монет з IX — X ст. в глиняній посудині. Під час розкопів В. Гон- * 331
3=2 Лаврент. літоп., І, 1950, 133.
323 Я. Пастернак, як вище, 125-126.
331 Як попереднє, 155-160.
626
чаров зібрав серед місцевої людности іце 668 диргемів і одну нашийну грив-
ню.’25
В. Гончаров, хоч і користується матеріялами та висновками нашими
і давніших дослідників Галича-Крилосу, чомусь згадує їх анонімово, вжива-
Декоративиі керамічні плитки із "Золотого
Току" в Крилосі.
(за В. Гончаровим)
торів, ні їх друкованих публікацій. Наукове значення його праці і висновків,
позбавлене підґрунтя, до деякої міри підважене такою неприйнятою в науко-
вому світі поведінкою, тим більше, що він з режимного наказу просто насиль-
но нав’язує нерозривний і панівний зв’язок між московським (володимиро-
суздальським) та західньоукраїнським мистецтвом, княжої доби, і тим надає
обом своїм статтям про Галич виразно тенденційного характеру.
З короткої згадки М. Каргера про Галич у його монументальній пра-
ці про княжий Київ довідуємося, що у 1955 р. він також провадив розкопи
в Крилосі і виявив там три добре збережені півземлянки X — XI ст. на “Зо-
лотому Току”.52” Звичайно, і він промовчує майже все, що досі було зроб-
лене і виявлене в дослідженнях княжого Галича.
Володимир Волинський.
Після своїх походів у Побужжя й Посяння Володимир Великий збуду-
вав над р. Лугом, допливом Бугу, нове місто — Володимир Волинський з ме-
тою закріпити ті землі за своєю державою. Новозасноване місто, згадане у
літописі вперше вже в 988 р. (“посадиша Всеволода Володимери”), незаба- 320
320 М. Каргер, Древиий Киев, М.-Л. 1958, 362.
““ В. Гончаров, Археологічні дослідження древнього Галича у 1951 р., АП, V,
22-31 і карта та рисунки.
627
ром стало не тільки оборонним, але й адміністративним, культурним та тор-
говельним центром Волині,"27 осідком волинського єпископа і столицею
спершу Володимирського князівства, а з 1300 р. Галицько-Волинської дер-
жави. Занепало це -місто після жахливого спустошення, заподіяного татарами
в 1240 р. Літописець каже, що король Данило, довідавшися про відступ мон-
гольської орди на схід, повернувся з братом Васильком у свою державу, од-
наче не міг дістатися до своєї столиці: “не возмогоста ити в поле смрада
ради и множьства избьеньїх, не 6Т> бо на Володимер’Ь не остал живьій; церква
святой Богородицьі исполнена трупья, иньїа церкви наполненьї бьіша тру-
пна и тЬлес -мертвьіх”.328 Не менше руїнницькими були й наступні татарські
напади на місто в 1260, 1491 і 1500 рр.
Не зважаючи на велике культурне й політичне значення, Володимир
Волинський досі тільки двічі, і то у великих промежутках часу, був археоло-
гами досліджуваний. Вперше А. Прахов у 1886 р., в урочищі “Стара Катед-
ра”, відкопав фундаменти колишнього катедрального собору, побудованого
Плян княжого города Володимира Волинського,
(за О. Цннкаловським)
коло 992 р. Мури були із квадратової цегли на рожевому мулярському роз-
чині. Південна нава, підмита р. Лугом, обсунулася вже в ріку. Підлога була
викладена полив’яними цегляними плитками.*’’
У 1955 — 1956 рр. М. Каргер виявив залишки двох храмів XII — ХІП
ст., один з яких був ротондою з восьмома стовпами всередині, шо підтри-
І. Левкович, Нарис історії волинської землі, Праці Інституту дослідів Во-
лині, ч. 2, Вінніпег 1953, 14.
Іпат. літоп. під 1240 р.
АЛЮР, І, 1899, 143; О. Циикаловський, Записки НТШ, 154, 1937, 201, 213; В.
Січииський, Архітектура старокнязівської доби, 1926, рис. 34.
628
мували копулу. В руїнах обох церков знайшлися уламки фрескового роз-
пису та полив’яні керамічні плитки з підлоги.330
Досі частинно збереглися тільки друга Володимиро-Волинська катедра
— Богородичний Успенський Собор Мстислава Ізяславича з 1160 р., рестав-
рований і дещо змінений у 1898 р. Тоді ж перенесено до нього мощі Воло-
димира Васильковича, який помер у 1289 р. Це була типова романська будів-
ля з двома квадратовими вежами й високим трикутним фронтоном поміж ни-
ми. В романському стилі виконано теж архітектурні різьби храму. За В. Сі-
чинським, Володимиро-Волинська катедра в стильовому відношенні є дуже
важливою переходовою ланкою між будівництвом чернігівським і галиць-
ким.331 * Інші церкви, як “П’ятницька” церква св. Параскевії, каплиця Якима
й Анни з 1289 р., церква Введенська, Михайлівська, Івана Золотоустого та
Івана Хрестителя безслідно загинули, і їхніх фундаментів ще не знайдено.
Одначе дуже можливо, що, власне, одними з них є руїни цегляного храму
XII ст., прикрашеного колись поліхромними полив’яними плитками київського
типу, що їх виявив М. Каргер розкопами в 1955 р.333
На терені деяких з тих церков знайдено в різних часах предмети цер-
ковної старовини, в тому числі складні нагрудні хрестики-енколпіони, які вбе-
рігалися в музеї місцевого православного братства.333 Хрестики такого типу
виявлено на передмісті “Поничів”, а також в культурному шарі княжої доби
в середмісті.
З інших окремих знахідок на терені Володимира Волинського треба
відзначити кам’яний саркофаг з жіночим похованням, викопаний в урочищі
“Лозівіцина” на острові серед болота, чоловіче поховання з конем,334 скарб
срібних гривень чернігівського типу у вигляді грубих зубів від борони з дво-
ма круглими ямками на кожній, олов’яну звисну печать-молібдобулю та улам-
ки корчаг-амфор на вино.333
Дуже рідкісною такого рода знахідкою є виявлені у середмісті кістяки,
черепи яких пробиті великими залізними цвяхами в тім’я або в скроню.3”"
Значення цього жорстокого звичаю невідоме, і тільки є здогад, що так за-
безпечували себе живі люди проти небіжчиків-упирів.
Укріплене земляними валами городище Володимира Волинського досі
не було систематично досліджуване. Довкола нього в неукріплених селах
мешкало рядове населення і сільські ремісники. Залишки житла-майстерні
одного з них відкопав у 1955 р. М. Каргер. Вони датовані X ст.
Чернігів.
Чернігів, столицю князівської династії Ольговичів на Сіверщині, за-
сновано під кінець IX ст. над р. Десною. Належить він до найстаріших міст
330 М. К. Каргер, Внов отрьітьіе памятникн вольїнского зодчества ХП-ХШ вв.,
Ученьїе записки Ленннградского государственного университета, Л. 1958.
331 В. Січинськнй, як попереднє, 25.
333 М. Каргер, як вище, 466.
333 Отчет ИАК за 1907, 115.
”* ІЧо\ує «укораіівка, 2О\У, X, 1935, 51.
333 О. Цннкаловськкй, як вище, 204-206, 212.
Як попереднє, 206-207. Два такі черепи зберігалися в Музеї НТШ у Львові,
ч. інв. 25137 - 25138.
629
України і згадується в літописнім переліку міст, які одержували данину з
Візантії за договором київського князя Олега в 907 р.
До складу стародавнього міста Чернігова входили, як і в інших кня-
жих містах, такі частини: осідок князя (дітинець), окольний город (пригород-
дя) з окремою частиною Третяком, підгороддя та поділ. їхні границі ви-
значив Б. Рибаков своїми тереновими дослідженнями в 1946 р. Місто було
прикрашене кам’яними церквами та монастирями і було також осідком єпи-
скопа.
З архітектурних пам’яток княжої доби залишилося в ньому п’ять
церков, катедральний собор Спаса і церкви Успенська, Іллінська, Борисогліб-
Пляи княжого города Чернігова,
(за Б. Рибаковим)
630
ська і ІГятницька. Порівнюючи з київськими церквами, чернігівські зберег-
лися значно краще, бо, крім своїх стін, задержали давні склепіння й пере-
криття бань, а подекуди навіть старовинні прикраси.337 338 * *
Дослідження цих церков мають свою історію. Розпочав їх у 1880-их
рр. Павлінов,”* продовжували II. Лашкарев™ і II. Добровольський.3" У зв’яз-
ку з XIV археологічним з’їздом у 1908 р. в Чернігові з’явилися праці Д.
Айналова,341 * 343 Н. Покровського,31’ Т. Горностаєва 3,3 й Г. 1 Іавлуцького,344 * * * після
революції дослідження Спаського собору провадили М. Макаренко34" та І.
Моргилевський.31’
Найкраще зберігся в Чернігові Спаський Собор, побудований на по-
чатку XI ст. Він має три нави з трьома апсидами, дві круглі башти обабіч
фронтової, західньої стіни та п’ять бань-копуль: велику центральну і чотири
менші, кутні. Біля південної башти М. Макаренко розкопав маленьку цер-
ковцю, теж княжої доби, апсиди якої були заглиблені із середини в грубінь
східньої стіни і не були помітні іззовні.317 Ці “внутрішні” апсиди, як і по-
дібна апсида в каплиці у південному притворі Галицького Успенського Собо-
ру є й досі єдиними такого роду архітектурними па-
м’ятками України княжих часів. Вони подибуються
найперше в церквах азійської Вірменії,348 і, можливо,
виправданим був би здогад, що цей архітектурний
деталь звідтіля прийшов в Україну.
Друга церква Чернігова, яка доволі добре
збереглася, це Успенська церква Єлецького мона-
стиря, побудована чернігівським князем Святославом
Ярославичем у 1060 р. і досліджувана П. Доброволь-
ським у 1900 р. Вона тринавна, з трьома апсидами
і має по західній стороні південного притвору ка-
плицю з вистаючою назовні апсидою.34’
План Спасо - Преобра-
жеиського Собору в
Чернігові з поч. XI ст.
337 В. Січннськнй, як вище, 18.
338 Спасо-Преображеискій собориьій храм в Черннгове, "Зодчій", VI, 1882.
333 Церкви Чернигбва и Новгорода-Северского, ТАС, XI, 1899, 11, М. 1902.
3,0 Черииговскій Єлецкій Успенскій первоклассньїй моиастьір, Чернігів 1900.
341 Архнтектура черииговскнх храмов, Трудьі Чернигов. предварнт. комнтета
XIV археол. с-ьезда, 1908; його ж, О иовьіх архитектурньтх иаходках в Черннгове,
ЗИРАО, IX, 1913, 330-331.
313 Памятники церковной старнньї в Черннгове, ТАС, XIV, 1908, 111.
313 Об архнтектуре древних храмов Чернигова домонгольскаго періоде, як
попереднє.
3,4 Древиейшіе храмьі Чернигова, як попереднє.
343 Досліди над Чернігівським Спасом, ВУАН, Записки істор.-філолог, відділу,
IV, К. 1924, 240-244; ного ж, Чернігівський Спас, там же, XX, К. 1928, 29-34, 69-72 і табл.
XIV; його ж, Біля Чернігівського Спаса, Чернігів і північне Лівобережжя, 1928, 184-196.
343 Про історично-архітектурний дослід иад Собором Спаса у Чернігові, ВУАН,
Записки, як вище, ІВ, 1924.
341 М. Макаренко, Чернігівський Спас, як вище.
348 Т. Мапкошзкі, 2е вїисіубху пай каіебга агтіапака хує Ьлуохуіє, Зргахуогйапіа
Тоху-суа паико\уе£о хує ілуохуіє, ХШ, 1933, 13.
343 В. Січниський, як вище, рис. 24.
631
Невеличка церква Іллі, побудована коло 1072 р., має тільки одну наву
з апсидою. З давніх мурів тринавної Борисоглібської церкви, нині з одною
апсидою, заложеної князем Давидом Святославичем, (1120 -- 1123), збе-
реглася тільки західня частина церкви і баня над перехрестям. Погано збе-
реглася “П’ятницька” церква ск. Параскевії, що стояла поза укріпленням
чернігівського городу. З її первісних мурів залишились тільки частини, решта
добудована пізніше.*’
У церковній архітектурі княжого Чернігова вже від половини XI ст.
стають помітними впливи західнього, романського будівництва. В Успенській
церкві Єлецького 'монастиря замість пілястрів були півколони, а під гзимсами
романський аркатурний фриз. У Борисоглібській церкві знайдено головку-
капітель колонки, прикрашену романським плетінковим орнаментом, а в
ІГятницькій церкві збереглися на апсидах висячі колонки-стовпчики, також
романського типу."01
Фундаменти ще одної, Благовіщенської церкви з 1186 р. виявив і до-
сліджував 1946 р. Б. Рибаков у північно-східній частині чернігівського ді-
тинця. Вони складені з каменів-валунів, а долішні частини стін, що зберегли-
ся, — з квадратової цегли на мулярському рожевому розчині з вапна і тов-
ченої цегли. В поземому пляні церква була прямокутна, триапсидна, з ші-
стьома стовпами всередині і мала з трьох сторін притвори-галерії. В ній
було багато мистецьких прикрас, як видно з уламків червоної та жовтої
орнаментаційної цегли і різьбленого білого каменю. Підлога була викладена
полив’яними глиняними плитками жовтого, зеленого й вишневого коьору. В
її центрі знаходилась мозаїка з різнокольорової смальти у вигляді геомет-
ричних фігур (кругів) і зображення павича, яке збереглося тільки частково.*1'
Дальшими дослідженнями В. Богусевича і II. Холостенка на чернігів-
ському дітинці були виявлені залишки кам’яного княжого палацу XI ст., пів-
землянкові житла IX — X ст. з уламками кружальної кераміки та оборонний
рів довкола дітинця з XI ст. На чернігівському посаді-пригородді, поза межа-
ми дітинця, знайдено також багато півземлянкових жител рядової людности
і ремісничих майстерень X — XI ст. з великою кількістю різноманітних пред-
метів. На Подолі-підгородді досі досліджувано залишки ранньослов’янських
селищ VII — IX ст., що були безпосередніми попередниками Чернігова.*3
Багаті на вислід були розкопи В. Богусевича в 1953 р. В центральній
частині старого міста, біля Спаського і Борисоглібського соборів, він виявив
залишки невеликої (8x8 м.) мурованої двоповерхової будівлі у вигляді двох
рівнобіжних цегляних стін завгрубшки 2,5 м. на кам’яних фундаментах та
півкулястого перекриття склепіння між першим і другим поверхами. Стіни
будівлі були прикрашені мозаїкою, фресками та кольоровими полив’яними
330 В. Січииський, як вище 18; Н. Холостеико, Архитектурио-археологические
исследования Пятинцкой церкви в г. Чериигове 1953-1954 гг., СА, XXVI, 1956.
331 В. Січинськнй, як вище, 18-19 і рнс. 24, 41, 47.
332 Б. Рибаков, Розкопки в Чернігівському дітннці в 1946 р., АП, І, 1949.
333 В. Богусевнч, Роботи Чернігівської експедиції, АП, III, 1952; його ж, Архео-
логічні розкопки в Чернігові в 1949 та 1951 рр., АП, V, 1953, 5 - 11; В. Богусевнч - Н.
Холостеико, Черннговские каменньїе дворцьі ХІ-ХП вв., КСИА, І, 1952.
632
плитками. Цегла мала на поверхні різні знаки. В руїнах будівлі і довкола неї
зібрано багато дрібних предметів, які датують будівлю на XII ст.3"
Чернігівські князі мали багато дружинників, яких вони наділяли се-
лами навколо міста. В тих селах розкопами виявлені поховання їх власників,
про що була мова в розділі “Поховання”.
Переяслав.
Переяслав, столичний город удільного князівства, волость Всеволода
Ярославича, довгий час зовсім не був досліджуваний. Літописець згадує під
1089 р. переяславський “кам’яний город”, церкви Андрія, Михаїла й Федора
і кам’яну лазню, а під 1098 р. княж-двір і кам’яну церкву Богородиці в ньо-
му. Розкопи Б. Рибакова в 1949 р. виявили залишки церкви св. Михаїла з
1089 р., від якої збереглися фундаменти і частинно мозаїчні підлоги?" М.
Каргер розкопав після того (1952, 1953, 1956) залишки двох мурованих хра-
мів XI і XII ст. Один з них, давніший, був невеликим храмом-усипальнею
(місцем поховання). Він був прикрашений фресковим розписом на стінах і
мав підлогу викладену різнокольоровими полив’яними плитками. Всередині
храму і на північ від нього виявлено стародавні поховання в мурованих гроб-
ницях і саркофагах з овруцького лупаку. Серед його руїн зібрано багато
бронзових предметів церковного вжитку — панікадило, свічник тощо, усе
високомистецької роботи.
Друга церква, з XII ст., залишки
якої розкопав М. Каргер у Пере-
яславі, була великою тринавною
будівлею з шістьма цегляними ко-
лонами, що підтримували скле-
піння. На значних площинах за-
лишків стін зберігся кольоровий
фресковий розпис. У південно-за-
хідній частині церкви було п’ять
глибоких ніш для поховань. Піз-
ніше виявлено залишки ще двох
невеликих церков.
У різних районах княжого Пе-
реяслава досліджувано також пів-
землянкові житла рядової людно-
сти та дерев’яно-земляні укріп-
лення часів Київської Руси.350
Частина підсвічника XI ст. з церкви св. Ми-
хайла в Переяславі-Хмельиицькім.
(за М. Картером)
351 В. Богусевнч, Раскопки в Чернигове, КСИА, 4, 1955.
““ Б. Рибаков, Розкопки в Переяславі-Хмельинцькому, АП, І, 1949.
”* М. Каргер, Археологічні розкопки в Переяславі-Хмельницькому в 1952 р.,
Вісник АН УРСР, 6, 1953, 43-50, його ж, Розкопки в Переяславі-Хмельиицькому в
1952-1953 рр., Археологія, IX, 1954, його ж, Раскопки в Переяславе-Хмельницком
в 1952-1953 гг., СА, XX, М. 1954, 5-30, його ж, Раскопки в г. Переяславе-Хмельниц-
ком, КСИА, 4, 1955, 6 - 8.
633
Біла Вежа.
Після першого бурхливого періоду великого переселення народів на-
стали в південній Україні в половині VIII ст. дещо спокійніші часи. В степах
північного Кавказу почала формуватися Хозарська держава з осередком над
долішньою Волгою (Ітіль). Згодом вона поширила своє панування на При-
озів’я, заселене тоді чорними болгарами, і нав’язала торгівлю з Візантією.
Щоб забезпечити шлях, яким та торгівля відбувалася, візантійський імпера-
тор Теофіл, на просьбу хозарів, побудував у 834 р. над Доном біля сучасної
станині Цимлянської твердиню Саркел, в якій перебувала залога з 300 во-
яків.
Археологічні розкопи виявили, що саркелських укріплень було два,
обабіч Дону. На правому березі ріки стояв оборонний замок-акропіль, а за
яких 6 км. вище на лівому березі Дону — місто Саркел, також із замком.
Одночасно з Саркелом побудовано ще кілька невеличких фортець над доліш-
нім Доном. Біля них були болгарсь-
кі, а пізніше слов'янські селища, які
правили за торговельні пункти і стан-
ції для кораблів на водному шляху.
Проте, всі ці засоби оборони
не допомогли хозарам. Київський
князь Святослав зруйнував Саркел
у 965 р. “В лето 6473, - каже про
це київський літописець, — йде Свя-
тославі на козарьі; сльїшавше же ко-
зари, изидоша противу сі княземі
своимі Каганомі, и сіступиша ся
битися, и бьівши брани, одол1> Свя-
тославі козаромі и граді ихі и БТ.-
лу Вежю взя”. Правобережний за-
мок був тоді геть зруйнований, а
саме місто на лівому березі Дону
було тільки сильно ушкоджене. Зни-
кло болгарське населення Саркелу,
на його місці з'явилося численне
слов’янське, яке відбудувало бага-
то будинків і за слов’янським зви-
чаєм обвело новий осідок валом і
ровом. Так постало вже цілком сло-
в’янське місто Біла Вежа.337
Бонова гнря з княжим знаком, з Білої Вежі,
(в збірках Ермітажу)
В часах свого розквіту Біла Ве-
жа була великим українським мі-
стом, висуненні! найдалі на схід, і
найбільшим промисловим та торго-
“7 М. Міллер, Третій центр Руси-Танія в світлі археологічних пам'яток, Нау-
ковий Збірник УВАН, І, Нью-Йорк 1952, 41-47.
634
вельним центром для всіх східніх окраїн Київської держави. Тут перехрещува-
лися великі торговельні шляхи з Візантії і Корсуня берегами Чорного та Озів-
ського морів, з Києва і Чернігова Дніпром і морем, а також Десною, Сеймом і
Дінцем. Зі сходу ж -—-із середньої Азії, Ірану і Кавказу долиною Тереку,
Хвалинським морем (Каспійським озером) та Волгою. Волгою також з півночі.
Ні шляхи сходились у Білій Вежі з суходільними шляхами з України на Кавказ
і далі. Одначе, кінець всьому поклали половці, що своїми грабіжницькими
нападами перетяли всі шляхи сполучення з Києвом, Візантією та Азією. Тоді
Біла Вежа втратила значення важливої економічної бази, і в 1117 р., як
подає Київський літопис, “придоша Беловеци в Русь”. Так закінчилась її
історія.““
Льокалізація Білої Вежі в терені була довгий час предметом дискусії
серед дослідників старовини, і тільки археологічна експедиція ГАИМК під
під керівництвом А. Міллера в 1927 р. остаточно визнала лівобережне городи-
ще біля станиці Цимлянської за місце, де на руїнах Саркелу була побудо-
вана Біла Вежа.339 В рр. 1933 — 1935 і 1949 —• 1950 розкопував її залишки
М. Артамонов,™’ а в 1939 р. І. Ляпушкін.* 300 301 Розкопами виявлено, що україн-
ське населення Білої Вежі жило з хліборобства й рибальства, займалося та-
кож різними ремеслами і торгівлею збіжжям, на що вказує велика кількість
зернових ям, виявлених розкопами.
Громадські будівлі Білої Вежі споруджені були з цегли, здобутої із
старих хозарських укріплень та будинків, з цієї ж цегли були й наземні ча-
стини землянок рядової людности.
Серед знахідок, що засвідчують різні роди ремесел, трапляються мо-
нети — Володимира Великого з тризубом, візантійські, корсунські та араб-
ські. На підставі цих монет та інших предметів можна скласти уявлення про
торговельні та культурні зв’язки Білої Вежі.
Біля Саркелу-Білої Вежі, поза валами в степу, досліджувано велике
погребище, яке складалося з вісьмох довгих насипів та багатьох окремих
могилок. Один з тих насипів, довжиною 50 м., шириною ЗО м. і висотою 3 м.,
ввесь був насичений християнськими українськими похованнями XI — XII
ст. із звичайним слов’янським інвентарем. Усіх поховань в тому насипі на-
раховано 231, при чому більше як половина було дитячих. Таким великим
став він тому, що його, очевидно, при кожному похованні досипували.302
Крім Білої Вежі були в південній Україні ще дві групи селищ княжої
доби, одна над долішнім Доном, друга обабіч великого коліна Дніпра. В
358 М. Міллер, Слов'янське місто Біла Вежа, "Київ", Філадельфія 1956, ч. 5, 208.
339 А. А. Миллер, Археологические работьі Северо-Кавказской зкспедицни
ГАИМК в 1926-1927 гг. Сообщеиия ГАИМК, II Л. 1929.
300 М. Артамонов, Средиевековьіе поселення иа Нижнем Дону, Л. 1935; його ж,
Станица Цимляиская, раскопки 1934-35, Археологические нсследования в РСФСР
в 1934-1936 гг., Л. 1941; його ж Саркел и иекоторьіе другие укреплеиия северо-запад-
ной Хазарин, СА, VI, 1940, 130-167; його ж: Новьіе раскопки Саркела-Белой Вежи,
ВИ, 1949, кн. 10; його ж: Белая Вежа — русская колонна в степах Подонья, КСИИМК,
41, 1951, 41-44; його ж: Раскопки Саркела-Белой Вежи в 1950 г. ВИ, 1952, 147-151.
301 И. Пяпушкнн, Раскопки правобережного Цимляиского городища, КСИИМК
IV, 1940, 58-62.
333 М. Міллер, Третій центр Руси-Таиія, 47.
635
Слов'янська цегляна піч з Білої Вежі.
(за М. Артамоиовом)
першій з них глибші розвідки з розкопами переведено на Долішньо-Гнилівсь-
кому городищі, розташованому на правому березі р. Мертвого Дінця (М.
Міллер, 1937 — 1939),®“ і на Кобяковому городищі на правому високому
березі Дону (А. Міллер, 1923 1927).®“ Вони правили під час небезпеки
за акропіль-пристановище для місцевої людности, яка -мешкала в дворищах,
розкинених широко по степу. На великому селищі міського типу біля м. Озо-
ва, мабуть, залишках відомого з візантійських 'джерел “Руського Порту”,
невеличкі розвідкові розкопи провів А. Вязігін у 1938 1940 рр.®'3 Сло-
в’янські поховання княжої доби досліджував М. Міллер у 1923 -- 1926 рр.
біля с. Голодаївки та хутора Скелянського. Вони одночасні з Білою Вежею
і мали типовий для Київської Руси інвентар.
Другу долішньо-дніпровську групу пам’яток княжої доби творять се-
лища Огрінське, Сурське і два кічкаські селища, досліджувані Дніпрельста-
нівською експедицією в 1927 р. під кервництвом М. Міллера. В них, мабуть,
слід бачити торговельні факторії та опорні пункти Київської Руси на “путі із
варяг у греки”. Вони занепали після татарської навали в половині XII ст.
383 М. Міллер, Студії з історії Приозів’я, V, досліди Н. Гниловського городи-
ща, Український Морський Інститут, ч. 4, 1946.
®“ Розкопи А. Міллера на Коб'яковому городищі публікував М. Артамонов,
Средиевековьіе поселення на Нижием Дону, Л. 1935.
С. Вязнгнн, Археологические разведки и раскопки у Азовского городского
кладбища в 1939 г. Известия Ростов. Обл. Музея Краеведения, 2, Ростов н/Д, 1946.
636
Тмуторокань.
Но східній стороні Боспорської протоки на Таманському півострові,
на руїнах грецької колонії Гермонасси, заснований був візантійський торго-
вельний порт, який під 'назвою Таматарха згадується вперше у VIII ст. в
переліку єпископій візантійського патріярхату. Князь Святослав, розгро-
мивши у 965 р. хозарів, зайняв і Таматархе-Тмуторокань. Князь Володимир
Великий віддав її в уділ своєму синові Мстиславу (987 — 1022). Пізніше
в Тмуторокані сиділи чернігівські князі, і Тмутороканське князівство, з окре-
мим єпископством, було уділом чернігівського престолу. Водночас там пере-
бували князі-ізгої, які не мали виглядів стати удільними князями, і ті, що на
них упав княжий гнів. До таких належав перший київський літописець Ни-
кон. У 1094 р. останній тмутороканський князь Олег залишив це місто і по-
вернувся до Чернігова. У зв’язку з тим, що половці відрізали Тмутороканське
князівство від Руси, руська людність на початку XII ст. залишила той край
і повернулася до Київської Руси.
Тмуторокань являла собою не тільки адміністративний осередок кня-
зівства, в яке входили Корчів, Біла Вежа і слов’янські городища та селища
над р. Кубанню і долішнім Доном, а була також значним транзитним торго-
вельним портом. Звідси візантійські та херсонські товари розходилися по уз-
бережжю Чорного моря, по басейну р. Кубані і до Білої Вежі.
Першу археологічну знахідку на Тамані виявив ще у 1792 р. вій-
ськовий суддя А. Головатий. Це був відомий тепер Тмутороканський камінь
з викарбуваним на ньому старослов’янськими літерами написом: “В лето 6576
(1068) индикта ь Глеб князь мирял море по леду од Тмутороканя до Крче-
ва 10.000 и 4.000 сажен”. Цей камінь протягом більше як ста років був єди-
ною пам’яткою слов’янської культури на Тамані і тому викликав пристрасну
полеміку про його автентичність.3"" Одначе за останні десятиріччя знайдено на
Таманському півострові так багато інших пам’яток, що цей камінь є тепер
ще тільки частиною великого комплексу археологічних матеріялів, які за-
лишилися там від української людности княжої доби. Окрему історичну вар-
тість серед них мають: 1) три монети князя Олега Святославича, 2) дві олив’я-
ні печатки з написом “от Ратибора”, який був чотири роки посадником у
Тмуторокані, 3) олив’яна печатка з написом: “Господи помози рабе Твоей
Теофании Мусалон архонтесси Руси” (дружині князя Олега Святославича),
4) кістяне налуччя з вирізьбленим на ньому тризубом князя Мстислава, та
5) кам’яна іконка з вирізьбленою на ній фігуркою і підписом “Давид-Гліб”.“т
Залишки Тмуторокані знайшла в 1930 р. на Таманському городищі Та-
манська експедиція ГАИМК під керівництвом А. Міллера, яка провела там
першу глибоку розвідку з розкопами. Тоді виявилося, що княжа Тмуторокань
А. Муснн-Пушкин, Исследоваиие о местоположении древиого Тмуторокан-
ского камня, Петерб. 1794, А. Оленин, Письмо к гр. А. Мусину-Пушкииу о камие
Тмутороканском, Петерб. 1806, Г. Спасский, Исследоваиие Тмуторокаиского камня,
Отечествениьіе записки, X, Петерб. 1844, А. Спнцьін, Тмутараканский камеиь, ЗРАО,
Петерб. 1915.
И. Репников, О древностях Тмуторокаии, Трудьі секцни археологии РАНИОН,
IV, М. 1928, М. Міллер, Третій центр Руси — Таиія в світлі археологічних пам'яток,
Науковий Збірник УВАН, І, Нью-Йорк 1952, 54-57.
637
Тмутороканськнн камінь.
(цілий і частина)
була селищем міського типу з великою кількістю скупчених кам’яних будин-
ків, збудованих із сірого граніту. Цей граніт довозили туди кораблями з
околиць Києва, які в поворотну дорогу завантажувались збіжжям і рибою.™
Дальші дослідження Тмуторокані (Таманського городища) припини-
лися після заслання А. Міллера в 1933 р., і продовжував їх Б. Рибаков тільки
в 1952 — 1953 рр.™ Його розкопи виявили основу могутнього оборонного
•МУРУ, який оточував місто з трьох боків від степу. Цей мур був збудований
із сирової, сушеної на сонні цегли, як то й досі роблять у степовій Україні.
З такої ж цегли складалися стіни житлових будинків, ставлені на кам’яних
фундаментах. З’ясований був також ситуаційний плян цілого міста та його
вулиць. Виявлено фундаменти двох мурованих церков з X і XI ст., а в їхніх
руїнах знайдено розрахункові квадрати давніх будівельних майстрів, крес-
лені на дахівці та кам’яних плитах, при чому з першої церкви (X ст.) у ві-
зантійських мірах, а з другої (XI ст.) в руських.
Поблизу городища розкопано слов’янське погребище (некропіль) з
похованнями, в яких знайдено звичайні для того часу предмети: мідяні завуш-
ниці, перстені, скляні браслети, каблучки, намиста й кераміку.
Крім залишків Тмуторокані на Таманському городищі, цілий ряд сло-
в’янських селищ княжої доби виявили В. Городцов, М. Покровський та Н. Ан-
А. А. Миплер, Таманская зкспедиции ГАИМК в 1930 г., СГАИМК, чч. З - 4,
5 -6, 7-8.
“* Б. Рьібаков, Славяне в Криму и на Тамани, Симферопіль 1952, його ж,
Древиая Тмуторокань и проблема славянской колонизации Прназовья, ВИ, 1954,
кн. 8, 163.
638
фімов у долині р. Кубані.’” Найважливіші серед них — Дворянське і І Іашків-
ське городища. Міцний середньовічний шар, '.мабуть, також слов’янської
культури виявлено в 1948 р. на городищі Патрей на Данайському півостро-
ві.871 На жаль, ніхто із згаданих дослідників не опублікував списка слов’янсь-
ких поселень на Кубані, і в дальшому їх не досліджувано.
Усі три групи поселень княжої доби в південній Україні, на Кубані,
Дону та у великому коліні Дніпра тісно пов’язані з питанням трьох частин
давньої Руси, що їх згадували арабські історики IX і X ст. (аль-Балхі, аль-
Істархі, Ібн-Хаукал)373 і повторив у XII ст. географ аль-Ідрісі.373 “Русі скла-
даються з трьох племен, — писав перший з них, — з яких одно ближче до
Булгару, а цар його живе в місті, званому Куяба, що більше за Булгар. Дру-
ге плем’я далі від першого, зветься Славія. Ще одно плем’я зветься Артанія,
а цар його живе в Арті”.
Щодо Куяби немасумніву, то тут мова про Київ, під Славією зви-
чайно розуміється навгородських слов’ян, а щодо Артанії, то є ціла низка
гіпотез. Наприклад, Вестберг шукав Артанії в Скандинавії,371 Б. Рибаков у
верхів’ях Дінця,375 Третяков у Пермі,3” Монгайт у Рязані377 А. Карасік37’ і Г.
І Іашкевіч87” взагалі відкидали думку, що Артанія — це справжня назва якоїсь
країни. Історики Д. Іловайський,38" С. Биковський,381 В. Пархоменко,3'8 В. Мав-
родин888 та М. Грушевський381 вважали Артанію чи ар-Танію за третій центр
Руси в Надозів’ї. Остання гіпотеза, що спирається лише не нечисленних дже-
дельних відомостях, була предметом довгих дискусій в історичній науці, і
тільки археологічні польові дослідження останніх десятиліть дали їй тверду
основу у вигляді згаданих вище багатьох селищ княжої доби в південній
Україні. На цій підставі М. Міллер визнав тепер південно-східні українські
землі третьою частиною Руси арабських істориків, і цим розв’язав остаточно
проблему Танії, третього центру давньої Руси.383
А проте, дискусія над льокалізацією Артані-Танії ведеться істориками
й далі. Останнім часом II. Грицак звернув увагу на південно-західні, тепер * 873 * * * * 878 * * 881 * 883 *
373 В. А. Городцов, Поездка на Дон и Кубань в 1930 г. Памятникн древности на
Дону, II, Ростов н/Д., 1940.
371 Городище Патрей, ВДИ, 1949, кн. 2. Археологические исследования 1948 г.
873 А. Гаркавк, Сказання мусульманскнх писателей о славянах и русских,
Петерб. 1870 під гаслом.
873 Б. Рьібанов, Русские землн по карте Идриси, КСИИМК, XIII, 1952, 3 - 44.
371 М. Грушевський, Історія України-Русн, І, 1913, 196.
3"’ Б. Рибаков, як вище.
378 П. Третьяков, Восточнославянскне племена, М. 1953, 301.
8,7 А. Моигайт, Старая Рязань, ВИ, 1947, кн. 4.
878 А. Карасик, К вопросу о третьем центре древней Руси, Истор. Записки 1950.
373 Н. Разїкіет/ісї, ТЬе ОгІ£Іп о£ Кизвіа, Кєіу ¥огк 1954. 162.
380 Д. Иловайский, Разискання о начале Руси.
881 С. Биковский, К вопросу о трех центрах древнейшен Руси.
8,2 В. Пархомеико, Третій центр Руси.
383 В. Мавродии, Славяно-русское население Нижнего Дона н Северного Кав-
каза, Ученьїе записки Лей. Пед. Иист. XI, Л. 1939.
881 М. Грушевський, як вище.
883 М. Міллер, Третій центр Руси — Танія в світлі археологічних пам'яток,
Науковий Збірник УВАН, І, Нью-Йорк, 1952, 37-60, з картою.
639
Карта поселень третього центру Русі-Танії.
(за М. Міллером)
західньоукраїнські землі, в яких, на його думку, слід бачити згадану араб-
ськими істориками третю частину давньої Руси. Він виходить із здогаду, що
“Артанія” означає руський термін “дань”, відповідно змінений в дусі араб-
ської фонетики, з додатком арабського префіксу “ар”. Він вважає, що Ар-
танія — це територія чи група племен, які платили комусь данину/8"
Цими племенами, каже II. Грицак, могли бути білі хорвати, дуліби й
тиверці, що платили данину, очевидно, Києву. Цей здогад і його філологіч-
не уґрунтованим мало переконливі, бо ж арабським історикам багато ближ-
че і краще відомою була південно-східня частина України, яка також пла-
тила данину, спершу хозарам, потім Києву, як далеке Посяння, По-
бужжя та горішнє Подністров’я. А далі, коли вже вдаватися до мовознавства
то, мабуть, з більшою правдоподібністю треба було б виводити назву “Ар-
танія”, чи без префіксу “Танія”, від старовинної назви Дону — “Танаїс”.
Це був би ще один доказ на користь наведеного вище твердження М. Міл-
лера. Проте, думка П. Грицака має все ж своє значення. Він власне, звернув
П. Грнцак, До питання про третій центр Руси, "Київ", Філадельфія, 1956,
ч. 2, 81-86.
640
КАРТА XVIII.
УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКЕ ПОГРАНИЧЧЯ МІЖ КАРПАТАМИ І ВИСЛОЮ У КНЯЖІЙ ДОБІ
Польські городища:
1—Краків,- 2 — Болєнь; 3 — Воля Духацька,- 4 — Могила, 5 — Кшишковиці; 6 — Величка,
7 — Біскупиці; 8 — Сєправа, 9 — Заклічин; 10 — Миклюшовиці,- 11 — Кракушовиці;
12 — Демблін, 13 — Буче,- 14 — Ядовниии Підгірні,- 15 — Бохня; 16 — Копалини,-
17 — Лапчиця,- 18 — Хшостава; 19 — Підясень,- 20 — Ярошівка,- 21 — Бонів,- 22 —
Слупя,- 23 — Познаховнці; 24 — Щириці,- 25 — Завада; 26 — Тарновець,- 27 — Вой-
иич; 28 — Завада Лянцкоронська; 29 — Свидини,- ЗО — Мартииковиці; 31 — Рдзьо-
стів; 32 — Холмець; 33 — Ростова; 34 — Старий Санч,- 35 — Насончовиці,- 36 — Тар-
нів; 37 — Зглобиці,- 38 — Велике Село; 39 — Ростова,- 40 — Мельштин,- 41 — Чхів,-
42 — Витричка,- 43 — Рожнів; 44 — Городок,- 45 — Підгороддя,- 46 — Машковичі,- 47 —
Шафляри,- 48 — Мушина. (Хрестиком назначені городища, побудовані пізніше Ка-
зимиром Великим для скріплення польської границі).
Українські городища:
49 — Городище,- 50 — Ланьцут,- 51 — Переворськ,- 52 — Ходаиівка,- 53 — Журавички;
54 — Городище,- 55 — Гусів,- 56 — Ярослав,- 57 — Мунина Велика; 58 — Хлопиці,- 59
— Валява; 60 — Перемишль; 61 — Чудець,- 62 — Любєня,- 63 — Тропя; 64 — Одри-
кінь,- 65 — Коросно,- 66 — Вєтшно-Бібрка; 67 --- МиМОНЬ; 68 — Павлокома,- 69 — Но-
здрець,- 70 — Темешів,- 71 — Страхотин,- 72 — Трепча; 73 --- СяНІК; 74 -- ГочІВ; 75 —
Звєжинь; 76 — Городок,- 77 — Любича королівська,- 78 — Потелнч,- 79 — Парипси;
80 — Любачів,- 81 — Старява,- 82 — Завадів,- 83 — Волостків; 84 — Яксманичі,- 85 —
Мислятичі,- 86 — Грабівниця,- 87 — Передільниця,- 88 — Комарівці,- 89 — Городище,-
90 — ґдешиці; 91 — Рудкн,- 92 — Лаврів,- 93 — Спас,- 94 — Старий Самбір; 95 —
Смільннця,- 96 — Лопушна,- 97 — Кружики,- 98 — Гординя; 99 — Дубляни,- 100 — Куль-
чнці; 101 — Городище,- 102 — Котованя; 103 — Ступниця; 104 — Пішня,- 105 — Дрогобич,-
106.— Лісневичі,- 107 — Братієва.
вагу на четверту, арабським історикам менше, а то може й зовсім не-
відому групу українських племен, що входили в склад населення України
княжих часів.
Перемишль.
Перемишль був столицею найдалі на захід висуненого українського
князівства, яке межувало з краківським князівством вислян. Між ними обома
простягався величезний праліс, залишки якого збереглися донині між доліш-
нім бігом Вислоку й Сяну, Вислою й Дунайцем. Ця на 80 — 100 км. ширини,
з кам’яної аж по княжу добу зовсім незаселена смуга землі, творила при-
родну границю України з Польщею на просторі між Вислою та Карпатами.
Ніякого вигіднішого шляху, крім, може, прорубаних доріг-просік, упоперек
цих пралісів не було і вся комунікація між перемиського і краківською зем-
лями та всі воєнні походи наших князів на Польщу і навпаки йшли окружною
дорогою вздовж Сяну й Висли, обходячи праліси від півночі.3®”
По українському боці природну границю Перемиського князівства,
висунену великим луком на захід, творила р. Вислок з цілою низкою горо-
дищ уздовж неї та в запіллі над р. Сяном. По польському боці границя Краків-
ського князівства, пізнішої Малопольщі, проходила над р. Дунайцем, долина
якого густо обсаджена городищами, зверненими чолом на схід, до пралісу.
Посередині між цими обома границями український “форпост” стояв над р.
Вислокою, біля нинішнього с. Братієвої, Ропчицького р-ну. Факт, що горо-
дище захищене від пралісу р. Вислокою, виразно вказує на його приналеж-
ність до Перемиського князівства. Інакше воно було б засноване по західньо-
му, польському боці ріки під її захистом.3®”’
В запіллі української границі, на шляху до Дуклянського перевалу,
був теж український город, біля нинішнього с. Вєтшно-Бібрка. Він не був
польський, як твердить краківський археолог А. Жакі, і не може бути дока-
зом існування там польської границі “усталеної — мовляв — Мєшком І і
Володимиром Великим”.3®”’’ Згідно з дослідженнями Р. Якимовича, це городище
походить з пізнішого часу (XI - XII ст.)383”” і мало зовсім інше завдання, а са-
ме охороняти перехід через Угорські Ворота Іпатського літопису.
Княжий город Перемишль завдячував своє стратегічне значення й
економічний розвиток сприятливому географічному положенню біля північ-
ного входу в широку долину р. Сяну, на перехресті прастарих торговельних
шляхів, які сполучали його з Подніпров’ям, Причорномор’ям, Угорщиною та
Шлезьком. Таке положення мало вирішне значення для пізнішого росту міста,
і цього власне шукав його засновник, найбільш правдоподібно один із чесь-
кої княжої династії Пшемислідів.
За панування цієї династії, чеське князівство зростаючи в силу, зайня-
ло спершу Краків. Після смерти київського князя Святослава Ігоревича
М. Кордуба, Західне пограниччя Галицької Держави між Карпатами та
долішнім Сяном, Записки НТШ, т. 138-140, 1935, Я. Пастернак, Літописний город
Перемишль і проблема Білих Хорватів, Перемнський Збірник, Філадельфія 1961.
"••• С. Ьепсгук, 20К, IX, 1934, 49.
з»... д 2акіг ]\]-а 82Іаки мукораіізк, “81омю РоіубхєсЬпє”, Кгакбіу, 18. 6. 1960.
“"•••• К. Закітоу/ісі, КіаФ АгсЬ. ХНІ, 1935, 173-174, ІаЬІ. ХЬУП-ХЬІХ.
41
641
(972 р.), чеські князі захопили під свою владу на короткий час Червенські
Городи. За час цього короткого панування чехів у Галичині один з їхніх
князів, ІІшемисл, заснував був у 970-их рр. для оборони новоздобутих зе-
мель місто-твердиню і назвав його своїм іменем.887 Історичні джерела не по-
дають, коли після того заволоділи Перемишлем краківські князі, і тільки під
981 р. літописець зазначає: “йде Володимер к ляхом и зая градьі их, Пере-
мишль, Червень и нньї градьі, иже суть и до сего дне под Русью”. В XI —
XII ст. Перемишль був осідком княжої родини Ростиславичів — Рюрика, Во-
лодаря та Володимирка. Останній з них переніс у 1141 р. свою столицю в
Галич.
Літописних вісток, що могли б бути вказівками для археологічних до-
сліджень топографії і пам’яток міста, зовсім мало, і вони дуже лаконічні.
Під 1097 р. згадується в літописі добре укріплене перемиське місто,
в якому “затворився” князь Володар Ростиславич під час наступу Ярослава
Святополковича і угрів.888
У пізнішій літописній вістці, з 1152 р., говориться про перемиський
княж-двір за містом (“загородний”), на лузі над р. Сяном, багатий на всякі
припаси. Це був, треба думати, не перемиський “дітинець”, а літній осідок
князя."81’
Нарешті під 1242 р. галицько-волинський літописець згадує те бага-
тий єпископський двір у Перемишлі.
Детальний опис укріплень перемнського міста подав у своїй хроні-
ці під 1071 р. краківський літописець Ян Длугош, який користав ще з за-
трачених пізніше черемиських літописних зводів — княжого, редагованого
десь коло 1100-го р., і єпископського з 1225 р. З його опису виходить, що
перемиське місто складалося, як і всі інші княжі городи, з двох частин —
дітинця та посаду. Воно було міцно укріплене високими валами, багатьма
вежами й глибокими ровами, а також р. Сяном.
Краківський князь Болеслав Сміливий не здобув би його, якби недо-
стача питної води не змусила оборонців піддатися.8”'’ Серед княжого замку
стояв величний катедральний собор Івана Хрестителя, побудований князем
Володарем Ростиславичем. Цей храм з подивом згадує Длугош у кількох
місцях своєї хроніки. Він був побудований з тесаного каменю (ех реіга
диасіга), і місто могло ним пишатись більше як будьчим іншим.8"1
887 В цьому погоджуються історики І. Дпугош, .ТоЬаппів Віи^оззіі Нівіогіае
Роїопісае ІіЬгі XII, Сгасоуіае, 1873, І, 52 (Дієш Ргхетівііа а Рггетівіао Іипсіаіа”),
С. Томашівський, Українська історія, І, Львів 1919, 66 ("Перемишль, мабуть із чесь-
ких часів"), М. Кордуба, Що кажуть назви осель?, "Рідна Мова", VII, Жовква 1939
986 ("Перемишль — город Перемнсла") та В. Пачовський, Історія Закарпаття, Мюн-
хен 1946, 31 ("з часу короткого володіння Перемнслідів у Галичині залишилась, ли-
бонь, одна пам'ятка — місто Перемишль над Сяном"). Див. теж: V. СЬаІоиреск?/,
Севкй Ьгапісе уусЬосіпі копсеш XI ві., Севку Саворів Нівіогіск?, ХХХП, РгаЬа 1926,
334-342.
888 Лаврент. літоп., І, 1950, 179.
888 Іпат. літоп. під 1152 р. (М. Грушевський, Історія Украіни-Руси, II, 1905, 462).
8“ ЗоЬаппіз ОІидовзіі, Нівіогіае Роїопісае ІіЬгі XII, 341-342.
"І,Г ЗУІ гт Т Еп
Як попереднє, І, 52.
642
У наступній згадці про перемиський собор Я. Длуґош описує вже сум-
ну долю, яка спіткала йото на початку XIV ст. Польський король Ягайло, —
каже він, — перебуваючи ,в Перемишлі 1412 р., віддав руську катедру ла-
тинникам-полякам, звелів викинути з поховань у ній руських покійників, в
тому числі, очевидно, теж тлінні останки князя Володаря Ростиславича, і
посвятити її на костел.’” У 1470 р. княжий собор св. Івана розібрано, кожний
камінь обмито в ріці Сяні “від схизми”, і з того каміння побудовано нинішню
польську катедру в Перемишлі.8”
Подібної долі зазнав і княжий замок-палац. Після зайняття Галичини
Польщею, в половині XIV ст., король Казимир наказав знищити його і на ру-
їнах поставити новий замок, ближче міста, який протягом наступних двох
сторіч кілька разів перебудовувано відповідно до вимог сучасних методів
воювання. Востаннє зробив це італійський архітект Ґалеаццо Аппіяні у 1630
р., і руїни цього замку, відновлені австрійською владою в половині XIX ст.,
збереглися донині.8"'
Археологічних пам’яток княжого Перемишля виявлено дуже мало, бо
за австрійського та польського панування не було там археологічних дослі-
джень. Перешкодою для цього був факт, що від 1873 р., коли побудовано
там австрійську фортецю, Перемишль разом із найближчими селами, зокрема
його “Високий Замок”, став важливим військовим об’єктом.
На терені цього Замку були переведені розкопи в рр. 1958 — 1960 під
керівництвом краківського археолога А. Жакі. Тоді виявлено фундамент круг-
лої кам’яної каплиці-ротонди з одною чи трьома апсидами від східньої сто-
рони, датованої різними дрібними знахідками ІХ-им чи половиною Х-го ст.
Біля каплиці, по її північному боці, відкопано фундаменти прямокутного
мурованого будинку, найбільш правдоподібно палацу перемиських володарів
з династії Ростиславичів, який був злучений “переходами” (як у княжому
Галичі) з каплицею як двірською церквою.
Майже посередині цього ж двірського майдану, на глибині 150-200 цм.,
виявлено мозаїчну підлогу (мабуть з глиняних полив’яних плиток — Я. П.)
будівлі, з якої не залишилося жадних фундаментів, а кругом неї 18 дубових
домовин. Дослідники здогадуються, що це залишки перемиського катедраль-
ного собору св. Івана, побудованого перемиським князем Володарем Рости-
славичем. Архітектурні декоративні різьби собору, уламки яких відкопано,
були виготовлені в романському стилі.8”
Як попереднє, IV, 148-149.
3,3 Шематизм гр.-кат. перемнської єпархії иа 1879 р./ С. Петрушевич, Истори-
ческое нзвестіе о церкви св. Пантелеймона в Галиче, Львів 1881, 24-25; М. Грушев-
ський, як вище; Сучасний перемиський катедральннй гр.-кат. собор — це присто-
сований до вимог східнього обряду кляшторний костел оо. кармелітів, збудований
у 1630 р. за плином італійського архітекта Ґалеаццо Аппіяні (єпп. Г. Лакота, Дві
престольні церкви перемнські, Перемишль 1937).
3°‘ Опис цього замку подав безіменний автор (Б. В.) у "Львівських Вістях",
ч. 220 з 26. 9. 1943 на підставі доступних йому в Перемишлі історичних джерел.
““ О. Волинець, Таємниця Замкової Горн, "Наша культура", літер, додаток
"Нашого Слова", Варшава 1960, ч. 11, А. Кипузх, Рггетуві 99С2Є8ПО(І2Іе)охуу, Кхе-
82б\9 1960; N3 82Іакц іуукораіівк, “81оіуо роутагесНпе”, 18. 6. 1960.
643
Названі деталі (“переходи”, мозаїчна підлога, романські різьби) ви-
разно вказують на культурну єдність перемиської монументальної архітек-
тури княжої доби з такою ж архітектурою всіх других частин Галицько-во-
линської держави і безсумнівно засвідчують українське походження пам’я-
ток старовини, виявлених тепер на перемиськім “Високім Замку”.
Фундаменти другої церкви княжої доби і біля них одночасні похо-
вання з бронзовими нагрудними хрестиками-енколпіонами виявлено принагід-
но ще у 1920-их рр. нижче “Високого Замку”, в колишньому городі-місті
Перемишлі. Всі названі тут будівлі були з тесаного каменю і це теж вказує
на їх органічне споріднення з галицьким білокам’яним, а не з краківським
цегляним будівництвом княжої доби.
На терені Перемишля розкопали також кілька окремих поховань ран-
ньої княжої доби. В одному з них, ще за патріархальним звичаєм, був по-
хований чоловік із жінкою. Груди чоловіка були пробиті стрілою, залізне
вістря якої лежало між кістками грудної клітки.3” В двох інших похованнях,
розкопаних на “Засянні”, кістяки були скорчені, що доволі рідко трапляється
в похоронному обряді княжої доби і є, мабуть, пережитком з доісторичних
часів, відомим також з інших українських земель (Київщина, Харківщина,
Волинь). За могильними дарами всі ці поховання можна віднести до X ст.
Знайдений принагідно на терені Перемишля скарб срібних арабських
(куфійських) монет-діргемів (понад 700 штук) з часу династії Саманідів
(874 — 998) є доказом торговельних зв’язків княжого Перемишля з Близь-
ким Сходом за посередництвом Києва. На жаль, тільки 46 монет з цього скар-
бу пощастило зберегти в 1849 р., решту перетоплено на срібло.3"7
Серед інших перемиських окремих знахідок княжої доби заслуговує
на увагу кам’яна матриця-формочка відливати бронзові образки релігійного
змісту, яка засвідчує існування бронзівництва в літописному Перемишлі.”’
Звенигород.
Княжий Звенигород, один із політичних центрів Галицько-Волинської
держави XII ст., згадується в літописі уперше під 1084 р. і востаннє під 1235
р. Після зруйнування татарами в 1240 р., він цілком утратив значення княжої
столиці. Ролю його перебрав на себе новозаснований Львів. Він був ще
якийсь час незначним містом, одначе незабаром перетворився в село Звени-
город, тепер у Бібрецькому р-ні, Львівської области.
Княже городище у Звенигороді донедавна не було досліджуване, бо
на ньому стояв замок Адама Сінявського, побудований у 1716 р., а пізніше
зайняв його місце поміщицький двір з усіми господарськими будівлями.
Наприкінці XVIII ст., коли розбирали звалища замку Сінявського,
знайшли на городищі велику кількість людських кісток (“сто возів”) і між ни-
ми мармурову плиту на 8,5 ліктя (коло 3,50 м.) завдовжки. Можна думати,
Я. Пастернак, Нові археологічні нахідки, "Діло" з 26. 9. 1932, ХОМ, VII,
1932, 75-76.
X О. 5еі<11, Веіігаде ги еіпег СЬгопік Дег агсЬаоІоніасйеп Кипсіе іп бег
бвіеггеісЬівсЬеп МопагсЬіе, АгсЬіу Ійг Кипсіе бвіеггеісЬівсЬег СевсЬісЬіїчиеІІеп,
VI, Міеп 1851, 233.
3,9 Я. Пастернак, Записки НТШ, 154, 1937, 264.
644
що після татарського нападу в 1241 р. зруйноване городище, головно терен
двірської церкви, правив довгі роки за Звенигородський цвинтар.3™
У парафіяльному протоколі в Звенигороді є згадка про те, що в по-
ловині XIX ст. в неозначеному ближче місці викопано кам’яний саркофаг. Що
з ним сталося — невідомо.4”
Л. Чачковський досліджував терен усього Звенигороду в 1932 р. і
залишив загальний нарис топографії колишнього міста.* 400 401
За цими дослідженнями, перевіреними спільно з нами, Звенигородський
дїгинець розташований був у природно забезпеченому місці на незначному
підвищенні, яке клином вганяється в багнистий терен, де кількадесят років то-
му ще стояли озера. Кінець цього клину-виступу був відрізаний широким і
глибоким ровом від решти високорівні і задля безпеки обведений приблизно
квадратовим валом. Ворота в дітинець були у східньому валі і вела до них
від сходу дорога крізь другі ворота у зовнішньому валі, яким був обведений
посад-місто, сучасна “Друга сторонка” в с. Звенигороді. Доми в посаді роз-
ташовані були двома рядами, між ними стояли, мабуть, три збудовані з те-
саного каміння церкви, від яких залишилися виразні сліди румовища і поли-
Плян княжого города Звеиигорода.
(за Л. Чачковським)
ж А. Зхпаісіег, Вім'іпойгбсі росі Ілуогует, йойаіек <іо ‘’Сахеіу Ілуом'вкіе;)”, 1872.
400 Я. Пастернак, Княжий Звенигород, літературно-науковий додаток "Нового
Часу”, Львів, 6. І. 1938.
401 Л. Чачковський, Княжий Звеннгород (рукопис в Держ. істор. музею у Льво-
ві). Пляи городу з цієї праці репрудокований тепер у О. Ратича, Древньоруські ар-
хеологічні пам'ятки на території західних областей УРСР, К. 1957, рис. З иа стор. 22.
645
в’ялі цегляні плитки з підлоги. Четверта церква, стояла на полі “Острови”,
серед давніх багнищ, яке було сполучене дерев’яною кладкою з посадом.
На цьому місці знайдено також багато полив’яних плиток з підлоги,
кілька нагрудних кам’яних хрестиків і бронзове “копіє” для причастя з кня-
жої доби.
У 1937 р., коли розбирали один з підвалів, що залишилися від колиш-
нього замку Сінявського, ми могли переконатися, що терен княжого дітинця
майже на 10 м. був нижчий від пізнішого замкового, і цілий шар насипу був
густо перемішаний з керамічними уламками та іншими дрібними пам’ятками
княжої доби. При цьому ми виявили сліди колишньої княжої церкви, від якої
залишились полив’яні цегляні плитки, а в іншому місці культурний шар XI - -
XII ст.“а
Бронзовий еиколпіои, кістяна татарська
фігурка і залізний бойовий топір із
Звеиигороду.
(за збірками Музею НТШ у Львові)
У 1953 — 1956 рр. І. Свєшніков
виявив на дитинці городища сліди пів-
землянки, залишки костерізної май-
стерні і сиродутного горна, кілька ям
господарського призначення та бага-
то керамічних матеріялів, в цьому по-
лив’яних плиток до підлоги.402 403 Останні
засвідчують існування в княжому го-
роді кам’яної будівлі, найбільш імо-
вірно двірської церкви.
На полі “Глинки” є великий мо-
гильник без насипів княжої доби, де
під час оранки селини знаходять різно-
манітні залишки старовини з могиль-
ного виряду. Другий подібний могиль-
ник розкопував І. Свєшніков в урочи-
щі “Ґоєва гора” і виявив 65 поховань
з дуже вбогим речовим інвентарем
XI — XII ст.404
Збірка дрібних знахідок із Звени-
городу з срібла, бронзи, олова, за-
ліза, кости, каменю та глини зберіга-
лися в музеї Наукового Товариства ім.
Шевченка та в Національному Музеї
у Львові. Монети, купецькі пльомби й
тягарці до ваги вказують на торговель-
ні зв’язки княжого Звеиигороду з Ки-
ївською Руссю. Унікатом є складна та-
тарська фігурка у вигляді двох кіс-
402 .1. РааГегпак, Мо)е Ьабапіа Іегепоіуе V/ 1937 г., 20ХУ, XIII, 1838, 106.
*“И. К. Свешииков, Исследования в с. Звеннгород, Львовской областн, КСИА,
4, К. 1955, 118; О. Ратич, Древньоруські археологічні пам'ятки иа території західиіх
областей УРСР, К. 1957, 23.
404 Як попереднє.
646
тяних плиток з вирізьбленою людською головкою.405 Важливе історичне зна-
чення мають також три олов’яні звисні печатки-молібдобулі з написом грець-
кою мовою, знайдені у Звенигороді. Одна з них із зображенням Богородиці та
з іменем київського митрополита Костянтина з кінця XII ст., дві інші безімен-
ні, з погруддям св. Василія Великого.* 400 3 цього виходить, що духовенство
княжого Звенигороду перебувало у XII ст. під зверхністю київських митро-
политів.
Белз.
Княжий город Белз, невідомо ким і коли заснований, згадується в
літописі вперше під 1030 р. (“Ярослав Белзи взял"). Він належав спершу
до Володимирського князівства, а від 1170 р. був столицею окремого Белзь-
кого князівства, яке король Данило прилучив був у 1234 р. до Галичини.
Город Белз розташувався серед надбузької низовини на незначному
підвищенні між річками Солокією і Річицею. ІІ.тян городу такий, як і інших
княжих міст. За топографічними дослідженнями белзького терену Л. Чачков-
ського у 1932 р. та нашими пізнішими розкопами, дітинець стояв на місці
сучасного белзького передмістя “Замочок”. Він мав приблизно прямокутну
Пляи княжого города Белза.
(за Л. Чачковським)
405 Фігурка зберігається в Держ. істор. музеї у Львові і є, мабуть, унікатом в
музеях України. Аналогію з нею знайшли ми в Ленінградському Ермітажі серед
татарської старовини ХІП-ХІУ ст. із Старого Сараю.
400 М. Грушевський, Печатка митрополита Коистантииа з Звенигорода, За-
писки НТШ, XXII, місцелляиеа, 1-2; Я. Пастернак, Привісні печатки княжої доби
на Україні, Рід і Знамено, 1947, ч. 4, 18.
647
форму, обведену з трьох сторін валом, а з четвертої, південної захищену
стрімким схилом в долину р. Солокії. Внутрішній поперечний вал ділив ді-
тинець на дві нерівні частини. Довкільний вал завершений був частоколом
і скріплений оборонними вежами.
У меншій, західній частині княжого городу містився дітинець і там же
була двірська церква, можливо на місці, де тепер на “Замочку” стоїть ла-
тинська Богородична каплиця. У тій, власне, Богородичній церкві була —
треба думати — як запрестольний образ, візантійська ікона Богородиці, що її
пізніше, в 1382 р., князь Володислав Опільський вивіз у м. Ченстохову і де
вона й досі знаходиться як чудотворна ікона/07
Розкопами у 1935 р. на белзькому дітинці408 ми виявили культурний
шар 3 м. завгрубшки, незначну горішню частину якого творили залишки
XV - XVII ст., а решта походила з княжих часів. Тут знайдено спідню
частину колишнього оборонного валу, на глибині 2,5 м. залишки дерев’яної
будівлі ставленої на зруб, з дерев’яною підлогою на підвалинах. Виявлені на
ній керамічні уламки, подекуди з ганчарськими знаками-таврами на дні по-
судин, датують цей будинок, можливо оборонну башту, першою половиною
XI ст.
В цьому ж місці викопали ми олов’яну звисну печатку із зображен-
ням Теодора Стратилата у військовому одягу з наголінниками, списом та
щитом, а обабіч нього грецькі літери ФДР-АГО, тобто “агіос Федір”. На ру-
бі в трьох рядках кириличний напис “Д’Ьнь слово”, тобто “днішнє”, з дніш-
нього граду (дітинця) княже слово.41" Хто саме був князь Федір, годі напевно
устійнити. Це міг бути київський князь Мстислав-Федір (1125 — 1132),
Олов'яне привісив печать-молібдобуяа із
зображенням св. Федора, з Белза. * 3
407 Історія чудотворної белзької, тепер ченстоховської ікони Богородиці була
друкована вперше латинською мовою (ОЬвідіо Сіагі Мопіів Сг§8ІосЬоУІеп8І8, Папгі£
1659) — переклад подала Г. Наконечна в "Українськім Самостійнику", ч. 12 з 18.
3. 1956. Переведене останнім часом детальне технологічне дослідження цієї ікоии
виявило, що первісний образ Богородиці з Дитятем був знищений у 1430 р. З нього
залишилися тільки золоті куски первісного полотна, на яких наклеїли пізніше
(коли?) копію ікони, намальовану західньоукраїнськнм малярем иа дворі короля
Ягайла. (Я. Кохіошзкі, Таіетпіса Яавпойбгвкіейо оЬгаги і іе§о копгепуасіі, 8рга-
іуогйапіа РАІТ, 53, 1952, 333-335; В. Мацяк, Ченстоховська Мадонна таки з України,
Український Самостійник, 1956, ч. 10).
40“ Згадуючи про ці розкопи, О. Ратич (як вище, 19) промовчує ім'я їх автора.
** Я. Пастернак, Привісні печатки княжої доби (як вище), 14 і табл. IV, 8.
648
найстарший син Володимира Мономаха, або переяславський князь Ярослав-
Федір (1190 - - 1216 р.).
У 1936 р. провели ми розкопи на “Кл и меящин і ”, видовженому
підвищенні серед мочарів біля м. Белза, на якому, за переказом, мала колись
стояти церква св. Климентія. Із документів виходить, що вона була дерев’я-
на і згоріла перед 1636 р. Тепер виявилося, що на найвищому місці “Кли-
менщини” стояв колись будинок, мабуть невеличкий монастир, бо в куль-
турному шарі грубиною 1 м. -- він з княжої доби — не знайдено жадних
слідів перебування жінок, напримір жіночих прикрас.
Побіч 'монастиря ми виявили доволі великий цвинтар з княжих часів —
37 поховань за східнім обрядом головами на захід. В одному з них голова по-
кійника, мабуть монаха, лежала на камені такої ж величини як голова. Та-
кий звичай був в оо. Василіян, бо в молитві “на сон грядущим” у їхньому
часослові сказано: “як знайдеш м’яку подушку, лиши її, а поклади камінь
під голову, Христа ради”/4 * * * * * 10 Звичай цей застосовували також для покійників
у княжій добі і в пізнішому середньовіччі. Цей звичай відкрили ми під час
наших розкопів у Крилосі-Галичі"1 і в крипті під катедральним собором св.
Юрія у Львові, біля якого довго існував монастир оо. Василіян.“
У 1938 р. досліджували ми також “Монастирище” —- піскуватий ост-
рів серед колишніх багнищ на північний захід від м. Белву. Тут, як і на
Середньовічне поховання монаха з каменем під головою иа "Климеищииі" в Белзі.
(з розкопів автора)
4” Внд. у ТКовкві 1910, 231, на цю молитву звернув нашу увагу пок. василіян-
ський історик о. Й. Скрутень ЧСВВ.
4,1 Я. Пастернак, Старий Галич, 67, 152 (з княжої доби і з XVI ст.).
413 Я. Пастернак, Звіт з археологічних дослідів у підземеллях катедрн св. Юрія
у Львові, Богословія, X, 1932, кн. 4. Ченці-покійннкн з цеглинами під головою, на
яких видряпані іхиі імена й дати смертн, подибуються досить часто на монастир-
ських цвннтарищах з пізнього середньовіччя у Молдавії (О. ЯозеІІі, 8араіигі1е аГсЬе-
о1о£ісе беїа $па£оу, РиЬІісаіііІе Мизеиіиі Мипісір., ВисигезН 1935, N0. 2, ЇІ£. 36, 37,
60, 61). Ці цеглини зберігаються в Муніципальному музеї в Букарешті.
649
“Клименщині”, знайдено великий цвинтар, на якому ми розкопали 34 похо-
вання за таким самим похоронним обрядом. Цвинтар служив уже для
загального вжитку, бо поховано в ньому також жінок і дітей. Монастир
стояв, мабуть,, збоку, на північний захід від цвинтаря, де ми вияви-
ли доволі багато уламків глиняного посуду княжої доби.4'"
В глибших шарах, під похованнями знайдено сліди заселення ще з до-
історичних часів.
Княжий город Белз у 1428 р.
(за старою грав’юрою)
Теребовля.
Княжий город Теребовля, осідок Василька Ростиславича (1097 —
1124), згадується в літописі уперше під 1097 р. словами: “а имже роздаял
Всеволод городьі: Давиду Володимерь, Ростиславичема Перемишль Володаре-
ви, Теребовль Василкови”.41* Город не був археологічно досліджуваний, і тіль-
ки в 1931 р. Л. Чачковський уклав карту залишків давніх укріплень в ра-
йоні польського старостинського замку, що був побудований в XV ст. на
пагорбі між р. Гнізною, допливом р. Серету, та річкою Печенією. На його
думку, теребовельський княжий дітинець та посад-пригороддя були цілком
знищені під час будови того замку, і по них залишилися тільки рештки зем-
ляних укріплень у вигляді двох рядів валів, які на віддалі 120 м. один від од-
ного захищали місто від півночі, тобто від приступної сторони.* 416
В тому ж 1931 р. польський музей у Теребовлі проводив деякі роз-
копи на терені звалищ замку, після яких ми мали змогу переконатися, що
найдавніший культурний шар у розкопаному місці походив з XV ст. Ніяких
слідів поселення в княжій добі в тому місці не було. Мабуть осідок тере-
бовельських князів знаходився не на сучасній “Замковій Горі”, а в іншому
413 Я. Пастернак, Праісторичні та княжі часи Белзькоі землі (як вище — друге
видання друкується в Записках ЧСББ в Римі).
414 Паврент. літоп. під 1097 р.
416 Л. Чачковський, Княжий город Теребовля, Життя і Знання, V, Львів 1932, 257-
259, з 3 рисунками.
650
місці, — на невеликому городищі в сусідньому с. Зеленчі над р. Серетом. В
цьому переконало нас декілька принагідно викопаних на тому місці корчаг-
амфор на вино, які звичайно трапляються тільки на визначних княжих горо-
дищах.'"6
У 1937 р. досліджували ми місце колишньої церкви св. П’ятниць з
XVI - XVIII ст., в урочищі “Попівщина” на терені Теребовлі і під підло-
гою знайшли культурний шар з XI — XII ст., датований бронзовим хрестиком-
енколпіоном. Церква була монастирська, бо біля неї серед інших могильних
хрестів знайдено один з іменем Антона Кулі, ігумена скита, що загинув “від
кулі” в 1659 р. За давнім місцевим переказом, через княжу Теребовлю про-
ходив шлях з Володимира Волинського в Галич.
Давидгородок.
Давидгородок, родинний осідок волинських Ігоревичів, був заснований
Давидом1 Ігоревичем, князем Володимир-Волинським, пізніше Погоринським,
який помер у 1112 р. Його городище, тепер найбільше в Поліссі, розташоване
на штучному насипі 4 — 5 м. висотою в захисному місці між річками При-
п’яттю й Горинню, досліджували Р. Якимович і частинно ми. Розкопи ви-
явили конструкцію валів, викладену деревом вулицю і залишки дерев’яних
хат, побудованих тісно одна біля одної, з глиняними присьпами довкола.
У північно-західньому куті досліджуваної частини городища вияв-
лено залишки дерев’яної двокоморної каплиці. Під її підлогою і біля неї
було кільканадцять дерев’яних домовин, старанно збитих з грубих дубових
колод і колодами прикритих. У них знайдено кістяки дорослих осіб і малих
дітей, усі без могильного вирвду, тільки із залишками різного взуття і тка-
нин-хусток на голову.
Між виявленими на Давидгородецькому городищі покійниками були,
за Р. Якимовичем, Давид Ігоревим, засновник міста і дреговицької (поліської)
княжої династії, його дружина, син Всеволодко “з Городка” (Давидогород-
ка) з дружиною Агапією Володимирівною і три внуки — Борис, Гліб і Мсти-
слав, мабуть, теж з їхніми дружинами/17
Спідній культурний шар під виявленими залишками дерев’яних бу-
динків походить за знахідками, з кінця XI або початку XII ст. і вказує
на час заснування міста. На ньому є три шари пізніших згарищ, які свід-
чать про те, що місто було кілька разів знищене вогнем. Культурний шар
з часу існування найпізніших, тепер досліджуваних будинків датовані числен-
ними уламками скляних браслетів, які тільки в XIII ст. з’являються на Поліссі,
і прясличками з рожевого овруцького лупаку. В цьому ж шарі збереглося
багато побутових залишків з дерева, кости, заліза й бронзи та уламків гли-
няного посуду з ганчарськими знаками на денцях. Знайдено також багато
кісток свійських і диких тварин.
Значення княжого міста Давидгородка, відомого в літописі під наз-
вою Городок, було дуже важливе. Місто лежало на перехресті двох водних *
Я. Пастернак, На теребовельськім замку, "Діло", 1931, ч. 202; його ж, На слі-
дах галицьких княж-дворів, Літературно-науковий додаток "Нового Часу" з 7. І. 1938.
417 К. Іакітои/іст, Тазетпісе Соту Хаткоіл-е] іу Ва\уі<1§г6<1ки, Кигуег Іііегас-
ко-паикохуу, Кгакбіу, 21. 12. 1936.
651
шляхів, що з них один ішов з Волині р. Горинню до р. Прип’яті і через неї
далі на північ річками Ланню і Случею до Клечеська-Клецька і білоруського
Мєнська, а другий з Берестя Литовського р. Прип’яттю в Київ. Тому, — ка-
же Р. Якимович, — з Давидгородком можна пов’язати історію князівства, на-
званого в літописі Городецьким або Городенським, а не з Городном, тепер
на Білорусі, розташованим серед майже неприступних багон та позбавле-
ним догідної комунікації з широким світом, тобто з іншими княжими міста-
ми Київської Руси.4,8
Пересопниця.
Місто Пересопниця, осідок князів Андрія і Гліба, синів Юрія Довгору-
кого, внуків Володимира Мономаха, стояло — за здогадом В. Антоновича —
на місці могутнього городища в с. Білові, 3 км. на північ від сучасного села
Пересопниці, Рівенського р-ну, Рівенської области.418 * 420 Обидва селища розта-
шовані над озерами, через які перепливає р. Стубла, один із західніх допли-
вів р. Горині. Проблема льокалізації княжого міста остаточно ще не розв’я-
зана, бо власне в сучасній Пересопниці є урочище цієї назви, на якому
виявлено понад 20 землянок княжої доби, розміщених на просторі 1 гектара.
В ньому розкопали теж кістякове поховання з медальйоном і хрестиком кня-
жої доби.428
На краю села Пересопниці є великий могильник з того часу — 170
могил, з яких у 1898 р. К. Мельник-Антонович розкопала 40. їхній могиль-
ний виряд нічим не різниться від інших поховань княжої доби, і тільки дві
з тих могил привертали увагу дослідниці. В одній із них був похований, ма-
буть, варязький купець, якому дали на “той світ” залізне пуделко з ку-
пецькою вагою і набором тягарців. В другій був похований майстер-золо-
тар, бо в його виряді знайдено штамп виготовляти завушниці (ковтки) во-
линського типу.421 422
В урочищі “Настовник” стоїть кам’яний хрест, встановлений на тому
місці, де колись був славний Пересопнинький монастир.423
Червень.
Старовинний город Червень згадується в літописі вперше під 981 р. в
зв’язку з походом князя Володимира Великого на західні українські землі
та на ляхів. “Йде Володимерь к ляхомт>, —каже літописець, — и зая градьі
их, Перемишль, Червень и иньї градьі, иже суть и до сего дне події Русью”.
418 Я. Іакітошісх, Тутсгавом’е Бргам’огсіапіе г мукораііак м’ Оамй<і§г6<іки,
Зргам’огсіапіа РАІТ, 42, 1937, 272-278; Вамїйдгосіек, Ріпак 1939; Я. Пастернак, Давнд-
.-ородецькі князі, "Діло", Львів, ч. 293 з ЗО. 12. 1936; його ж, Полісся в старовині, "Но-
вий Час", Львів, з 14. 3. 1938.
118 В. Антонович, О местоположеніи летописньїх городов Шумска и Пересопницьі,
ТАС, XI, І, 153-154; АЛЮР, І, 1899, 57-58.
420 О. Циикаловський, Наша Батьківщина, І, Львів 1937, 18.
421 К. Мельник-Аитонович, Раскопки в земле лучан, 506-511, 540-541; Г. Корзу-
хнна, О техиике тиснення н перегородчатой змалн в древней Руси Х-ХП вв., КСИИМК,
ХШ, 1946, 49.
422 О. Циикаловський, як вище, 17.
652
Другу й останню згадку про Червень зустрічаємо під 1097 р., коли його за-
йняв князь Давид Ігоревич з Володимира Волинського. Дальша історична
доля цього городу невідома.
Нині від дітинця-акрополя Червеня залишилось городище на лівому
березі р. Гучви, допливі Буга, а на терені колишнього міста розташувалося
с. Чермно, на віддалі 20 км. на південний захід від м. Грубешова. Городище
має овальну форму і збоку високий та широкий вал, який півмісяцем прикри-
ває східню його сторону, зокрема вхід до нього. Самого городища ніхто досі
не досліджував, а на верху великого валу, коло його середини, Л. Чикаленко
розкопав у 1940 р. глибоку соиду, з якої здобув багато керамічних улам-
ків княжої доби та цілих і пошкоджених виробів з кісток і оленячих рогів.
Між ними найцінніша під мистецьким оглядом кістяна шпилька, що закінчу-
ється голівкою орла.
На схід від городища, за р. Гучвою, на невеликій піскуватій надмі,
було міське цвинтарище. Під час оранки в цьому ..місці часто подибували
кістяки з хрестиками-енколпіонами й перстенями, з яких один був золотий.
Я. Чикаленко виявив там кілька поховань з ножами біля чоловіків та скляні
кольорові намистини (звичайно по одній) і кістяні глиці для в’язання сітей
біля жінок. В одному чоловічому похованні знайдено кінський кістяк.
У підніжжі надми з цвинтарищем Л. Чикаленко виявив залишки яки-
хось будівель, уламки кераміки і дуже багато побитих скляних кручених
браслетів. З того місця і з цвинтарища був доступ на городище через міст
на р. Гучві, від якого залишилося кільканадцять стовпів, глибоко вбитих в
дно рікиЛ"
На терені с. Черемна і довкола нього скрізь видно нерівності, випале-
ну глину-печину та уламки кераміки. Цілість, разом з городищем, дає уяв-
лення про великий княжий город, від якого сусідні менші городи й дістали
назву Червенських городів. Завданням майбутніх систематичних розкопів бу-
де устійнити хронологію Червеня, його культурно-історичне й господарське
значення та його місце серед інших городів Побужжя в раніій княжій добі.
X о л м .
Княжий город Холм, столиця князя Данила Романовича, перенесена з
Галича після татарського нападу в 1240 --- 1241 рр., досі ще не заторкнений
археологічними дослідженнями-розкопами. Дуже обмежені також відомості
про його церковне будівництво. За здогадом В. Січинського, там була ка-
тедра, заснована ще Володимиром Великим, і церкви, побудовані Данилом:
Івана Золотоустого, Кузьми та Дам’яна і велика церква Богородиці, одначе
й вона в пізніших часах безслідно зникла.
Цінні описові відомості про Холмські церкви подає Галицько-Волин-
ський літопис. Про церкву Івана Золотоустого сказано там під 1259 р., що
вона стояла на чотирьох стовпах (тринавна ?), капітелі яких були прикра-
шені людськими масками. Арка-лук вівтарної апсиди спиралася на колони,
витесані з каменя-моноліту. Підлога була викладена плитами з чистої міді та
,ю Я. Гр., Розкопи в Чермні, "Ілюстровані Вісті", Краків 1940, ч. 4/ Б. Ольхівсь-
кий, Де орли в землю вгрузли, "Наші Дні", Львів 1943, ч. 2,- Звіт з розкопів Л. Чнка-
пенка в листі до автора з 1. 9. 1960 р.
653
Вежа XII ст. в Столпю біля Холму.
(за фото з 1909 р.)
олова, три вівтарні вікна мали рим-
ське скло (вітражі). Порталі, голов-
ний і бічний, були викладені білим
галицьким і зеленим холмським ка-
мінням і прикрашені орнаментами,
що їх вирізьбив у камені “нікий хи-
трец Авдій”. Крім того над головним
порталем була фігурова поліхромна
різьба Христа, а над північним —
Івана Золотоустого. Церковні дзво-
ни спровадив Данило з Києва. Все
це, додає літописець, огонь попа-
лив.“*
З інших пам’яток Холму із іме-
нем Данила пов’язана криниця на
Святій Даннловій Горі, яка за пере-
казом мала 35 сажнів глибини, що
мало ймовірне для техніки того часу.
В 1942 р. її чистили.
У пізніших часах в Холмі побу-
довано кам’яний замок, що його в
1656 р. знищили шведи. Під тим зам-
ком були виявлені на початку цього
сторіччя підземні коридори-льохи.423
Львів.
Львів — наймолодша із княжих столиць Галицько-Волинської держа-
ви. Це місто було засноване королем Данилом, за деякими істориками його
сином Левом в догідному для поселення, з природи оборонному місці. Па-
горби Львівсько-Томашівського розточчя підходять там найближче до стрім-
кого західнього берега Поділля і долини р. Полтви, що врізується між ними,
утворюючи в тому місці захисну влоговину, місце сучасного Львова.
На рисунку італійського інженера Аврелія Пассаротті з початку XVII
ст. на терені Львова видніють три гори. Одна над Підзамчем, друга — Ви-
сокий Замок і третя — Піскова гора. Історики Львова, О. Чоловський‘м та
І. Крип’якевич* * * 427 вважали, що перший дітинепь княжого Львова стояв на
крайній західній горі над Підзамчем, де вона стрімко спадає до Замкової ву-
лиці. І тільки перші археологічні розкопи О. Ратича на Високому Замку в
1955 — 1956 рр. дали матеріяли, які заперечують цей погляд. На найвищо-
му, центральному пагорбі Високого Замку, на його схилах і на площі перед
“Кіпцем Люблинської Унії” виявлено знищений культурний шар XI — XIII
ст., багатий на археологічні пам’ятки. Деякі уламки глиняного посуду ще
Ь. Сочинський, Архітектура старокиязівськоі доби, Прага 1926, 27.
4Я біуіаіохуіі, IV, ІУагвхахуа 1902, 274.
128 О. Схоїочмзкі, ІУувокі 2атек, ілуоіу 1910.
427 І. Крнп’якевнч, Історичні проходи по Львові, Львів 1937.
654
старіші, прикрашені архаїчним орнаментом. Крім того знайдено сліди за-
людненим того місця наприкінці неолітичної доби.'"* 4 * * *
Розкопи засвідчують, що власне на найвищому місці львівських гір, на
переломі ПІ/П тисячоріч до Хр. поселилися були нордійські емігранти, ті самі,
що знайшли собі пристановище в сс. Грибовичі, Винники і Лисиничі біля
Львова. Після цього, можливо в IX — X ст., це з природи оборонне місце
зайняла група ранніх слов’ян, імовірно літописних білих хорватів, і побу-
дувала там невеликий город. Ще пізніше, в половині XIII ст. король Данило
або його син розбудували цю найдавнішу українську оселю на терені Львова,
відповідно укріпили її, назвали Львовом і примістили на самому верху гори
дітинець нового княжого городу. Біля підніжжя цієї гори і на західній горі
над Підзамчем розташувалось було пригороддя, а ще нижче, на сучасному
Підзамчі, город-місто Львів.
Даних, щоб точно встановити дату заснування Львова, немає, є тіль-
ки здогади, що сталося це незабаром після нищівного напа'ду татар, приблиз-
но 1255 р., бо з того часу є вже перша історична відомість про це місто.
Галицько-волинський літопис подає, що тоді погорів город Холм, „а по-
лум’я було таке, що з усієї землі бачили заграву, і зі Львова дивлячись видно
було по белзьких полях”.429
За відсутністю археологічних джерел невідомо, з якого матеріялу був
побудований перший львівський дітинець, і тільки львівський літописець-іс-
торик XVII ст. В. Зіморович подає у своїй “Хроніці міста Львова”, на основі
давніх переказів, що місто було дерев’яне і забезпечене міцним частоколом.
Далі він каже, що князь Лев тільки одну зиму пробував у цьому місті, бо
через гострі вітри мусів перенести свій осідок униз, на сучасне Підзамче,
де новий дітинець примістився, за переказом, на пагорбі вище від теперіш-
ньої церкви св. Миколая.
Город Львів розташувався навколо сучасного Старого Ринку. Кругом
нього аж під княж-двір стояли боярські, купецькі та міщанські двори, а між
ними церкви. Біля княж-двора була церква св. Миколая, єдина, що збе-
ріглася донині,43" нижче церква св. Теодора (тепер там майдан Теодора), далі
при Волинській (тепер Жовківській) дорозі церкви св. Параскевії, Воскресін-
ня й Спаса. Систематичних археологічних досліджень на всіх тих церквищах
ще не переводилось, і тільки історики І. Крип’якевич4” та М. Голубець4” здо-
гадуються, що названі церкви засновано в княжих часах.
У княжому Львові були два василіянські монастирі. Один з них, св.
Онуфрія, стояв біля княж-двора, а другий на теперішній святоюрській горі.
Останній, дерев’яний, в 1340 р. погорів під час нападу на Львів польського
короля Казимира. Цей факт потверджено під час наших археологічних до-
сліджень фундаментів сучасного катедрального собору св. Юрія у 1930 р.
4"’8 О. Ратнч, в збірнику "Нариси історії Львова", Львів 1956, 14-17, його ж,
Древньоруські археологічні пам'ятки на території західніх областей УРСР, К.
1957, 23.
4“ "Сицю же пламені бившу, якоже со все'Ь земл'Ь зарева внд'Ьтн, якоже н со
Львова зряще видати по полямт, белзьким’ь".
433 В. Січинський, Замкова церква св. Миколая у Львові, Львів 1936.
4,11 І. Крнп’якевич, Слідами княжого Львова, "Стара Україна", Львів 1924, 184-185.
433 М. Голубець, Львів, провідник, 1925.
655
В притворі розкопано тоді кам’яні фундаменти його попередника, заснова-
ного наприкінці XIV ст., а під ними обпалену великим вогнем глиняну під-
логу першої, дерев’яної василіянської каплиці та багато вугілля на ній.483
У старому Львові були також два костели латинського обряду. Один
з них, св. Івана Хрестителя, побудував, мабуть, князь Лев для своєї дружини
Констанції, що як дочка угорського короля була римо-католичкою, а другий,
Марії Сніжної, побудували перші німецькі колоністи у Львові.
Не було в інтересі польської влади у Західній Україні досліджувати
стародавній Львів, і тому не було дозволу на систематичні розкопи на його
терені, які могли б винести на денне світло пам’ятки старовини, могли б
засвідчити його українське походження, тоді як власне Львів призначений
був бути бастіоном на південному сході польських державних кордонів. Тіль-
ки принагідно, при різного роду земляних роботах відкривано фрагменти ар-
хітектурних і побутових пам’яток княжого Львова.
У 1830 — 1840 рр., коли міська управа закладала була на західній
львівській горі над Підзамчем парк-променаду, знято до значної глибини ці-
лий верх гори, при чому знищено весь культурний шар колишнього приго-
роддя-посаду княжого Львова. Велика кількість виявлених там пам’яток ста-
ровини потрапила у приватні збірки аматорів-збирачів, а пізніше опинилася
в польському музеї Любомирських і там загинула як небажаний свідок ук-
раїнського старого Львова.'31
У 1870 р. під час розбирання австрійською владою фундаментів поль-
ського “Високого Замку” виявлено під ним шар вугілля і попелу із спаленого
королем Казимиром у 1340 р. першого львівського дітинця.'35
У 1900 р. знайдено під час земляних робіт підземний хідник-коридор,
півтора метра шириною і висотою, який вів з колишнього посаду над Підзам-
чем упоперек Татарської і Жовківської вулиць до вулиці Бальонової. Одна-
че, археологічних досліджень його не проведено, і тому час його побудови
не устійнено. За нашим здогадом це міг бути підземний таємний перехід, по-
дібний до того, що ним Василько, брат короля Данила, втікав з матір’ю від
бояр з Володимира Волинського у 1206 р. Такий перехід, розкопав В. Хвой-
ка у Києві під валом, яким був обведений княж-двір часів Ольги і Володи-
мира Великого. Сліди такого ж підземного коридору розкопано принагідно
у 1920-их рр. нижче “Золотого Току” в Галичі-Крилосі, і тому з великою
правдоподібністю можна здогадуватись, що підземний перехід на терені ста-
рого Львова походить також з княжих часів.'зл
Пліснеськ.
Згаданий вже серед ранньослов’янських поселень город Пліснеськ по-
мітно зростав у ЇХ - X ст. Під кінець X ст. частину високорівні, на якій
він розташувався, укріплено валом і ровом, і Пліснеськ став осідком йо- * 433
433 Я. Пастернак, Княжни город Львів, "Наш Львів", збірник, Нью-Йорк 1953, 13.
484 4. Сіегкау/зкі, Коріес Ипіі і агсЬео1о§іа, Сгахеіа Хагосіом’а, Ьіубмг 1869,
N0. 213; В. 4апмїі, ХаЬуікі, 1918, 167.
438 Р. Іаи/огзкі, \Уукора1І8ка па \Уу8окіт 2аткц, Кигуег Ьм’ом’8кі, 1907, N0.
161; А. Схо4ош$кі, \Уу8окі 2атек, Ілуомг 1910.
433 Я. Пастернак, Княжий город Львів, 1953, 11 - 12.
656
го власника, мабуть, якогось княжого дружинника або боярина. Біля нього
було просторе пригороддя, де мешкали ремісники, купці та військова залога.
Першу історичну згадку про Пліснеськ подає ‘"Слово о полку Ігоря”
(1187 р.), яке переповідає події 1185-го року. Київський князь Святослав
Всеволодович, — сказано там, — мав перед нещасною битвою над р. Кая-
лою зловіщі сни. Між іншим снилося йому, що “всю нощь сг> вечера бусо-
ви врани в"ьзграяхуся, у П.тЬсньска на болони, б^ша дебрь кисани и не-
сошася кт> синему морю”."7
Вдруге згадується Пліснеськ їв Іпатському літописі під 1188 р. Після
здобуття Галича угорським королем Андрієм, волинський князь Роман Мсти-
славич задумав відібрати його для себе і послав уперед своїх “воїв”, щоб
зайняли спершу Пліснеськ як пограничну твердиню галицького князівства.
Вони так і зробили, одначе угри з галичанами “заїхали” їх у Пліснеську,
одних половили, а решта втекла.
Втретє і востаннє город Пліснеськ згадується в Галицько-волинському
іітописі під 1231 р. Тоді князь Данило Романович, після переможного бою
з угорським військом пішов походом на Пліснеськ і відібрав його від бояр
Арбузовичів, які не хотіли йому підкоритись.
Протягом XII — ХІП ст. місто Пліснеськ дійшло було до поважного
значення і дуже поширилось. Його твердиня (боярський осідок) разом з
посадом-городом і просторим пригороддям займали площу коло 160 гекта-
рів. Тоді завершена була також розвинена система оборонних споруд міста.
План боярського города Плісиеська.
(за І. Свєшніковнм)
437 Слово о полку Ігореві (за ред. Я. Гордииського), Філадельфія 1950, 27.
657
42
Розкопами нашими (1941) та І. Старчука (1947) встановлено, що головні
земляні вали, які відділяли твердиню від посаду, були обличковані іззовні •
задля більшої тривкості! — великими кам’яними плитами.. Населення міста
мешкало вже не у півземлянках, а в наземних хатах, ставлених на зруб або
“на стовп”.
За археологічними знахідками значне місце в економіці Пліснеська
займало хліборобство, одначе головним було ремесло — виробництво при-
крас та обробка заліза, кости й дерева. Розкопи виявили значне- збагачення
інвентаря в культурному шарі городища у порівнянні із залишками ранньо-
слов’янського часу. В ньому подивуються невідомі там раніше амфори на
вино, полив’яні глиняні плитки для оздоблення підлог та стін, уламки скля-
ного посуду і браслетів. Трапляються також частини зброї, мечі, остроги,
булави. Цим потверджуються літописні вістки про Пліснеськ як укріплене
місто.
Здобуті археологічними розкопами матеріяли дають уявлення про тор-
говельні та культурні зв’язки Пліснеська. Київського походження були гли-
няні амфори, скляний посуд, руркуваті колодки до дверей і глиняні полив’яні
“писанки”. З Овруччини імпортовано пряслички з рожевого лупаку, від за-
хідніх слов’ян '“есуваті” завушниці, ножі, остроги, угорського походження
були деякі мечі і частини кінської збруї.
Деякі з цих предметів уперше виявлено на західньоукраїнських зем-
лях. Це були полив’яні цегляні плитки для обличковування стін, з стилізова-
ним рослинним та геометричним орнаментом, виконаним жовтого кольору
поливою по брунатному теж полив’яному тлі. Одна плитка '.мала сіру поливу,
а по ній стилізовані квітки білою і жовтою поливою. Так орнаментовані плит-
ки знайдено, мабуть, тільки на городищі в Білгородці біля Києва, на калиш-
ньому шляху з Києва через Житомир у Галич/18 Унікатною знахідкою був ула-
мок синьої майолікової мисочки, імпортованої з Херсону або з Візантії. Такі
мисочки відомі з Болгару над р. Волгою і з Грузії, де їх датують XI — XIII
ст.*”
Та найціннішою з культурно-історичного та мистецького боку пам’ят-
кою, найденою нами в часі розкопів на Пліснеську 1940 р. є кістяна дощин-
ка, 65x27 мм. завбільшки і 3 мм. завгрубшки, з плоскорізьбою з одного боку.
Вона представляє українського (руського) лицаря XI — XII ст. в кольчузі,
з шоломом на голові, що звернений вправо стоїть за схематично нарисованим
оборонним муром з входовою брамою. Ліва рука в нього сперта на круглий
зверху щит, права піднесена вгору до висоти лиця та похилена трохи впе-
рід (молитовний рух). Є це частина кістяного нагрудного складня-іконки
(ліва половина верхніх дверцят) з останками бронзових чопиків-бігунів зго-
ри й знизу ліворуч та з подовжним заглибленням на обороті праворуч, яке
мало зверху примикати праву половину дверцят. Сьогодні цей “пліснеський
лицар” є унікатом серед пам’яток образотворчого мистецтва княжої доби в
Україні,4'0 і тільки у східній Німеччині (Галле над р. Саалі) викопали кістяну
колодку великого ножа з XII ст. із подібним зображенням середньовічного
438 За збірками Держ. історичного музею в Києві.
138 За збірками Історичного музею в Москві та Ермітажу в Леиіиґраді.
440 Я. Пастернак, Літописний город Пліснеськ і проблема варягів у Галичині,
Науковий Збірник УВУ, V, Мюнхен 1948, 143, з рис.
658
лицаря за замковим муром.Проте, пліснеський лицар має на голові типо-
во український шолом з щитком, що захищає ніс, а в німецького лицаря го-
лова вкрита тільки дротяною сіткою, з якої зроблена й ціла кольчуга. Мис-
тецьке оформлення і зображення двох різних типів узброєння заперечує ге-
нетичний зв’язок (копіювання) між цими двома пам’ятками.412
Шедевром костерізного ремесла на території Галицької і Волинської
земель правильно назвав Пліснеського лицаря-боярина О. Ратич, але він
неправильно вважає цю різьбу “кришкою малої скриньки”.443
Цікавими з культурно-історичного погляду виявилися могили, що їх
розкопував у 1889 р. Т. Зємєнцький. Це були паристі поховання варязьких
дружинників у дерев’яних коморах під могильними насипами. В одному з них,
біля монастиря оо. Василіян, обидва кістяки, чоловічий і жіночий, мали в
роті золоті бляшки, які первісно були, мабуть, покладені на закриті уста
покійників. Крізь закриті золотом уста — вірили тоді — душа не може по-
вернутися в тіло і зробити його живим мерцем-упирем. На грудях в обох кіс-
тяків лежали срібні хрестики, отже були це вже християни. Біля них вияв * * 442 443 444
лено різні особисті прикраси і за-
лишки двох дерев’яних відер, ко-
лись, мабуть, з харчами."4 Подібне
поховання, датоване варязьким ме-
чем X ст. знайдено і в другій мо-
гилі.443
Обидва поховання дають наявні
докази існування двоєвір’я у ранніх
християн України. В них поєднува-
лися давні культові елементи з но-
вими, поганський звичай давати хар-
чі в могилу, закривати уста золотом
і висипати могили — з християн-
ськими емблемами-хрестиками і т. п.
на шиї.
Після татарської навали місто
Пліснеськ занепало і людність ро-
зійшлася по довколишніх селах. На
це вказують сьогодні села Плісняни
і Гарбузів, розташовані в 20 — 25
км. на південний схід від городища,
які зберегли назву людности самого
міста — Пліснян та його власників
— бояр Арбузовичів.
Боярин-лнцар з Пліснеська, верхня частина
(дверцята) кістяної ікони,
з розкопів автора.
(реконструкція М. Левицького)
4И Е. К. Віскег, ЕгіуегЬип^еп сіег Ьапсіевапвіаіі йіг УоІкЬейвкипсІе іп Наїїе,
МасЬгісШепЬІаЙ їйг ДеиівсЬе Уогхеіі, ХУІП, 1942, НеЙ 1-2, Таї. 4.
442 Я. Пастернак, Княжий город Пліснеськ, Науковий збірник УВУ, V, 1948.
443 О. О. Ратич, Древньоруські вироби з кості і рогу, знайдені на території
Галицької і Волинської земель, МДАПВ, 2, К. 1959, 127 і табл. 111, 14.
444 Шлезький археолог К. Пянґенгайм здогадується, що звичай давати дерев'яні
відерця в могилу є східиьоґерманського походження. Його прийняли у свій похо-
659
Наслідником Пліснеська в тій околиці стало місто Одесько, Золочів-
ського р-ну, засноване,, мабуть, у половині ХПІ ст. Уперше згадується про
нього 1327 р.""
Закарпаття.
Археологічних пам’яток із княжої доби на Закарпатті ще досить мало.
Із старослов’янських, ще поганських часів походять тілопальні могили (Му-
качів, Стрибичів, Червенів, Королівський- Холмець), з дещо пізнішого часу
кістякові могили в Королівському Холмі й Оружині, датовані керамікою до
старшої княжої доби.
Для охорони перед кочовиками постав тоді вздовж південних схи-
лів Карпат цілий ряд городищ (Арданів, Підгір’яни, Дідове, Оборин, Древе-
ник). Найбільшого значення досягнув пізніше замок-твердиня у Варпа-
ланці-Паланках біля Мукачева, осідок князя Федора Коріятовича на пере-
ломі ХІУ-ХУ ст. З інших замків збереглися дотепер звалища в Невицькім-
Підгороддю, Великому Севлюші, Хусті, Вишкові, Утлії, Винному та Плавчі.
Єдиним зразком церковної княжої архітектури є кругла каплиця-ротонда в
Горянах біля Ужгороду з ХІ-ХП ст.
Закарпаття удержувало тоді живі зв’язки з Київською Руссю, а через
неї теж з Візантією та арабським Сходом. Вказують на це тепер знахідки
срібних та бронзових предметів київського й візантійського походження.
Замок Варпапанка в Мукачеві на початку XV ст.
роиний обряд варяги, а від них західні слов'яни в Тюрінгії, Польщі, на Шлезьку,
в Словаччині та Моравії (К. капдепЬеіт, Віє Вейеиіип§ сіег ХУікіп^ег £йг 8сЬ1е-
8ІЄП8 ГгйЬ^евсЬісЬіе, А1І8сЬ1Є8Іеп, VI, Вгевіаи 1936, 279-283).
Т. Хіетіескі, 2УУАК, VI, 1882, 58-61; VII, 1883, 41-50; VIII, 1884, 94-99; К.
Навасхек, Йргамчмйапіа Стопа коп8ег\уаїог6\у Саіісуі мтзсЬойпіеі, 1905, N0. ЗО, 9;
Я. Пастернак, Літописний город Пліснеськ і проблема варягів в Галичині, Науковий
збірник УВУ, V, Мюнхен 1948, 138-148. Аналогічне з пліснеськнм варязьке паристе
поховання виявлено в 1864 р. біля м. Коліна в Чехії (Ь. 2оГх, Уоп ЙЄП Маишііа^егп
хц йеп УУікіпвегп, Вгевіаи 1944, 96).
Зклупік еео§гаїїсгпу Ьу1е§о Кг61е\ув(\уа Роївкіе^о, VII, 465.
660
золоті візантійські монети та цілі скарби куфійських монет-діргемів, найдені
біля Хусту і Мукачева. Свідчить це про високий ступінь тодішньої україн-
ської культури на Закарпатті, яка мала спершу великий вплив на культуру
сумежньої Мадярщини, але згодом, стративши зв’язок з матірним пнем, ста-
ла поволі занепадати при боці нсдавних кочовиків.
Археологічні дослідження в княжих містах виявили численні пам’ят-
ки монументального, церковного й світського будівництва, поховання кня-
зів, дружинників і простолюддя, залишки княжих палаців, хат місцевої люд-
ности та майстерень різних ремісників.
Численні скарби золотих і срібних виробів, що їх знайдено багато на
терені княжих столиць, вказують на високий ступінь розвитку золотарського
мистецтва, на багатство людности й на торговельні зв’язки, що їх мала се-
редньовічна Україна з ближчими й дальшими краями. Найдавніші такі зв’яз-
ки виявлено для Києва, що уже в перших сторіччях по Хр. був важливим
торговельним пунктом на Дніпровому шляху, а на переломі УІ/УІІ ст. став
столицею напівлегендарного князя Кия, який надав йому своє ім’я.
Українська держава була найбільшою державою в середньовічній Ев-
ропі. Вона вела перед також у ділянці її духової й матеріяльної культури.
Боронячи свої землі від сусідніх народів, вона завжди виходила переможцем.
Тільки одного супротивника, степові орди, які щораз новими хвилями насу-
валися через азійську “браму народів”, несила вже було подолати. Україна
довгі сторіччя розбивала орду за ордою, захищала західній світ своїми ли-
царями, аж врешті, залишена сама на себе, упала під ударами монголів. І тіль-
ки здобуті археологічними розкопами пам’ятки та зацілілі нечисленні будівлі
свідчать тепер про її колишню велич і славу. На цьому закінчуються пра-
історичні та ранньоісторичні археологічні дослідження України, а далі до
слова приходить уже історична археологія.
"7 Я. Пастернак, Найстарші часи Карпатської України, Карпатська Україна, збір-
ник, Львів 1939, 86-87.
661
АРСНАЕОШБУ ОЕ ШККАІМЕ
Ьу Уагозіаг Разіегпак, РЬ. Б.
їогтегіу Ргоїеззог ої Ргекізіогіс Агскаео1о£у аі іке Икгаітап Ткеоіо-
&іса1 Асасіету апсі іке Іуап Ггапко-Зіаіе-Ііпіуегзііу ої Ьуіу, Іесіигег
іп Сепігаї апсі Еазіегп Еигореап Агскаео1о#у аі іке Ггіесігіск ЛУЇІ-
кеїтз Епіуегзііу іп Вопп, апсі Ргоїеззог аі іке Екгаіпіап Егее ІТпі-
уегзііу іп Мипіск.
ТЬе аіт ої іке “Агскаео1о#у ої Екгаіпе” із іо ргезепі, іп а гі^огоиз
апсі оЬдесііуе таппег, іке кізіогу ої сіеуеіортепі ої таіегіаі апсі зрігіі-
иаі сиііиге оі ІТкгаіпе \уіікіп ііз еікпо#гаркіс Ьогсіегв їгот рге-кізіогіс
ікгои^к еагіу кізіогіс апсі еагіу тейіеуаі іітез.
ТЬе Нізіогу ої Агскаеоіо^ісаі Кезеагск іп Икгаіпе
8оте агскаео1о£Іса1 гезеагск іп Іікгаіпе ссав зіагіей аз еагіу аз
1633 Ьу іке Кіеуап Меігороіііап Реіго Мокуіа іп іке &гоипсІ8 ої іке Бе-
зіаіуппа (Тііке) Скигск іп Кієу Ьиі їог тапу уеагз їо11о\уіп& іке Меіго-
роїііап’з іпіііаііуе іке опіу ЙІ&&ІП& ікаі чуаз сагіесі оп луаз тоііуаіесі
Ьу 1ооііп&. 8сіепііїіса11у огіепіесі ехсауаііоп сіісі поі гезите ипііі іке
зесопсі каИ оГ іке 18ік сепіигу апй зузіетаііс \уогк опіу Ье£ап аі іке
епсі о±' ікаі сепіигу іп соппесііоп луіік іке Сгеек соїопіез оп іке Віаск
8еа соазі оГ ІТкгаіпе.
Тке Гігзі агскаео1о£Ісаі тизеит \уаз Гоипйей іп 1809 іп Мукоіаіу
апй Іке їігзк агскаео1о#іса1 зосіеіу іп Ойезза іп 1839. Айег іке 1917 гєу-
оіиііоп ікеге ^аз ог^апігей іп Кієу іке АП-ІІкгаіпіап Агскаео1о#іса1
Соттіїіее (1922-1933) лукіск Іаіег луаз скап£есі іо Іке Іпзіііиіе о£ Ні-
зіогу ої Маіегіаі Сиііиге (1934-1938) апсі гепатесі іке Іпзіііиіе ої
Агскаео1о#у іп 1938. Оікег сепїгез ої агскаео1о£Іса1 гезеагск хуеге іп
Осіезза, Ккагкіу апсі ідйу.
Тке ЇІГ8Ї гезеагск герогіз оп іке агскаео1о£у ої Іікгаіпе ууеге
риЬІізкесі іп іке зесопсі сіесайе ої іке 19ік сепіигу, апсі Ьу 1854 ікезе
арреагесі іп аітозі а зсоге ої регіойісаіз риЬІізкесі іп Кієу, Осіезза, Ідпу
апсі оікег сіііез аз чуєіі аз іп регіосіісаіз іп Виззіа, Роїапсі, Воитапіа апй
Нип#агу. АЬоиї ікаї іігпе, іоо, іке їігзі Іаг^ег топо^гаркз оп іке зикіесі
тайе ікеіг арреагапсе.
663
ТЬе РЬузісаІ Сопйіііопз ої Ьіїе
Ьіуіп# сопйіііопв оі іке циаіегпагу регіой йіііегей іп уагіоив
рагів ої Еигоре. Ої іке іоиг еіасіаі віаеев, іке іігві (Сііпг) дій поі геаск
Еавіегп Еигоре. Тке зесопй віаде (Міпйеі) дій поі геаск іке погікегп
Ьогйегв ої ІІкгаіпе. Тке гип-оіі ргойисей Ьу іке теїііпе оі іке воиікегп
ей#е8 ої іке еіасіег сиі чуійє гіуєг Ьоііотв іп ІІкгаіпе чукеге іке зіітаіе
луав &епега11у тоге іетрегаіе ікап іі ів іойау.
Тке ікігй &1асіа1 віа^е (Візв) чуав іке тові ехіепвіуе апй іке
&1асіег тоуей а!оп& іке Впіерег аітові ав їаг воиік ав Впіергореігоувк.
8оиік ої іке &1асіег ікеге \уав аііегпаіе іипйга апй соїй зіерре луіік
івіапйв оі’ Ьігск і’огевів. Тке сіітаіе чуав йгу апй вкагріу сопііпепіаі.
Тке Іаві &Іасіаііоп (ІУіігт) йій поі геаск іке погікегп Ьогйегв оі
ІІкгаіпе. Сопйіііопв іог Іііе ітргоуей сопвійегаЬІу аііег іке Іазі діасіег
гесейей.
Тке Раїеоііікіс Регіой
Тке іігві арреагапсе оі тап іп ІІкгаіпе ів іпйепііііей чуіік іке
Скеїіеап регіой. Тке опіу какііаііоп вііе оі ікаі регіой чуав йівсоуєгєй
пеаг іке уі11а#е оі Ьика УгиЬІіуеівка, каїі луау йочуп іке Впіевіег гіуєг.
Іі ів уегу ргокакіе ікаі іке іігві китап Ьеіп£, оі іке НеійеІЬег# іуре,
сате і’гот іке агеа оі ргевепі-йау Тигкеу ог Агтепіа аіопд іке соаві
ЬєЬуєєп іке Саисавив апй іке Віаск 8еа. Накііаііопв оі Аскеиііап кипіегв
оі іке таттоік кауе Ьееп іп зеуеп ріасев аіоп# іке Впіерег, іке Впі-
евіег апй іп Сгітеа.
Вигіп# іке Моивіегіап регіой, лукіск соіпсі^Р^УІік іке Ье£Іппіп£
оі іке УУіігт &1асіаііоп, іке рориіаііоп оі ІІкгаіпе &гєчу зі#пііісапі1у, ав
луііпеввей Ьу тоге ікап ЗО каЬііаііоп вііев іп іке Ьавіпз оі іке Впіезіег,
іке Впіерег,. іке Вевпа, іке погікегп Вопеів, іп іке агеа оі іке 8еа оі
Ахоу, апй іп Сгітеа. Іп іке сауе й\уе11іп&8 оі Кіік-КоЬа апй Зіаговіїїа
ш Сгітеа ікеге луєгє йівсоуєгєй Ьигіаі ріасев оі китап Ьеіп#в оі іке
Меапйегікаї іуре лукіск іпйісаіе іке аррегеапсе оі іке іігві ві&пз оі
ге1і#іоив ікои^кі апй іта#іпаііоп атоп& іке іпкаЬііапів оі ІІкгаіпе.
Вигіп£ іке иррег раїеоііікіс регіой іке іеггііогу оі ІІкгаіпе \уав
і’аігіу йепзеїу зеіііей, іп іегтв оі іке сопйіііопв оі ікозе іітев, Ьу реоріе
оі іке Сго-Ма^поп іуре ууко ііуєй іп йигакіе, іепі-Ике зігисіигез \укове
арреагапсе ів іпйісаііуе оі іке Ье£іппіп£в оі регтапепі веіііетепіз.
Нипііп# іке таттоік апй іке Ьівоп сопііпией іо Ье іке ргітагу
\уау оі окіаіпіп£ іоой. А йізііпсі скапає сате іп іке іескпідие оі такте
іііпі іооІ8. Ткезе луеге по\у тайе ігот Іопе зрііпіегз оі іііпі вкагрепей
Ьу а геіоискіпе ргосевз.
Турісаі ої іке иррег раїеоііікіс регіой аге іігві ехатріез оі іке
рісіиге-такіпе агі апй іке арреагапсе оі сиіів чуіік ипйегіуіпе сопсеріз
оі та£Іс. Ткеве аге ехетрііііей Ьу ріавііс іі^игіпев оі іке іетаїе Ьойу
тайе оі воіі віопе ог еіеркапі іивкв ііпівкей чуіік егеаі геаіізііс йеіаіі.
Іі із ргокакіу а іаіг іпіегепсе ікаі ікеве рогігауей чуотап-іке-еіегпаї-
йіуег-оі-1ііе, апй аіво вегуей ав іеіівк-раігопв оі а \уко!е сіап йигіпе
та£Іс сегетопіев іпіепйей іо іпуоке виссевв іп іке кипі. Ткеге ів по
664
їгасе аз уеї ої зиск їі^игіпез іп ІТкгаіпе ргорег. Ткозе їкаї кауе Ьееп
ї'оипсі сате їгот ІЬе погїк еазїегп регіркегіез ої ІТкгаіпе пеаг Уогопегк
оп їке Воп (Козїепкі, Саяагіпо).
Вигіп£ їке иррег раїеоііїкіс регіосі їке зеїїіей їеггіїогіез ої ІТкга-
іпе іпсгеазед сопзійегакіу сотрагей луіїк їке еагііег раїеоііїкіс. Ьаг#ег
китап зеїїіетепїз геаскей їке Ііпе Воупо-Оугиск-Коукогой Зіуегзку-
Уогопегк. Бигіп# їке Аигі#пасіап-8о1иїгеап регіосі їке тозі йепзеїу
зеїїіей агеаз \уєгє їке иррег апсі тіййіе Впіезїег апсі їке Ьазіп ої їке ир-
рег Ргиї. Ткіз каз Іесі зоте гезеагскегз їо їке оріпіоп їкаї їке луєяїєгп
Аигі#пасіап із ої еазїегп Еигореап і. е. ІТкгаіпіап огі#іп. Тке аиїког із
ої їке оріпіоп їкаї йигіп^ їке иррег раїеоііїкіс регіосі їке ІТкгаіпіап
Аигі&пасіап ргоуіпсе, уукояе ехїгете Іітіїз ої іпїіиепсе геаскей зоиїк-
егп Мизсоуу, Віеіогиззіа, еазїегп Роїапй, Могауіа апсі Тгапзуїуапіа, \уаз
пої їке опіу опе іп Еигоре. Ткеге \уаз сегїаіпіу а Егепск Аигі#пасіап
сепїге сукозе іпіїиепсе Іеїї їгасез іп суезїегп Роіапй, апсі їке їкігсі
сепїге тизї кауе Ьееп іп Азіа Міпог апсі &епегаПу іп їке Міййіє Еазї.
Тке іпїіиепсе ої їке ВапиЬіап сепїге ої Зоїиїгеап сиїїиге аге
скагасїегігей Ьу зерагаїе Ьіайез іп їке їогт ої а Іаигеї Іеаї.
Ткеге аге по їгасез іп ІТкгаіпе ої їке їгиіу Ма^йаіепіап сиїїиге аз
її арреагей, їог іпзїапсе, іп Егапсе. Ткеге із, кочуеуег, а сопїетрогагу
еазїегп Еигореап сиїїиге чукіск £ге\у оиї ої їке Іаїе Аигі#пасіап апсі із
соппесїей їкгои^к Ьопе іпзїгитепїз апсі агї луіїк їке &епега! Іеуеі ої
Еигореап сиїїиге іп їке Ма^йаіепіап ега. Атоп£ їке асотріізктепїз ої
агї апсі сгаїїз ої їкаї регіой їке сагуесі теапйегіп^ йесогаїіопз оп
Ьгасеїеїз апсі їке кі^кіу зїуіігей їетаїе їі^игіпез їоипй іп а зеїїіетепї
іп їке уі11а#е ої Мігуп іп їке Скегпукіу йізїгісї ої ІТкгаіпе кауе полу
аїїаіпей луогісі їате. Зеуегаї аййіїіопаї Ьигіаі ^гоипйз їкаї геуеаіесі
зітіїаг сиїїигаї їгаіїз кауе Ьееп їоипй оп їке погїк-еазїегп регіркегіез
ої ІТкгаіпе іп їке агеа ої Уогопегк (Козїепкі).
Тке епсі ої їке ері-раіеоііїкіс рказе ої їке раїеоііїкіс ега із аізо
поїесі їог їке їатіїу &гоир Ьигіаі ріасез ої зоиїкегп ІТкгаіпе їоипй пеаг
їке уі11а#е ої Уазуїіука апсі Уоіозке іп їке Бпіргореїгоузк ОЬІазї, апсі
їке соїіесїіоп ої зкеїіз, зітіїаг їо їке погїкегп Еигореап “кбкеп-тбй-
<1іп£ег”, ехсауаїей іп їке Окгіпзку репіпзиіа іп їке Впіерег апсі іп їке
8кап-КоЬа сауе іп Сгітеа.
Мезоііікіс Регіой
Тке Мезоііїкіс рориіаїіоп ої ІТкгаіпе ііуєй сіигіпд їке тіїсі розї-
&1асіа1 регіосі апсі &аіпе(1 іїз ііуеіікоой Ьу кипїіп£, їізкіп£, апй соїіесїіоп
ої їгиії. Тке ргойисїіоп ої ітріетепїз зиіїей їо їкезе ригзиіїз Іей їо а
їигїкег тісгоііїкізаїіоп ої ЇІіпї їооіз изей аз Ьіайез іп Ьопе апй чуообеп
кагроопз апй зреагз- Зиск ітріетепїз чуєгє изей іп їке оійег Тагйепоізе-
ап рказе ої їке Мезоііїкіс регіосі. Тке какіїаїіопз ої Тагйепоізеап кипї-
егз суєгє аітозї чуіїкоиї ехсерїіоп Іосаїей оп ваші йипез. Мозї Іікеїу
їкеу сопзізїей ої а &гоир ої 1і#кї їепї-ііке зїгисїигез сукіск Іеїї по
їгасез. Ткеге кауе Ьееп по йізсоуегіез ої Мезоііїкіс Ьигіаі ріасез оп їке
запй сіипез.
665
1)игіп& ІЬе Іаїе тезоІіїЬіс, апсі регЬарз аз Іаїе аз ЇЬе ргоїо-пео-
ІіїЬіс сиїїиге \уЬісЬ із саііесі Сатрі^піап, ЇЬеге арреаг ЇЬе їігзї ехатріез
ої ипроІізЬей їііпї ахе-Ьеайз ої ЇЬе оуаі їуре, апй Іаїег, ЬаїсЬеїз ої ЇЬе
Ьіїїогіпа їуре аз ^еіі аз сЬізеї-Ііке іпзїгитепїз (їгапсЬе). ТЬеге аге по
8І&П8 ої аргото Ьеайз.
Ап ітрогїапї їіпй геїаїіп# їо ЇЬе сиїїигаї Ьізїогу ої зоиїЬегп
ЬІкгаіпе аге ЇЬе реїго#1урЙ8, йгачуіп&8 ої апітаїз іп ЇЬе сауез ої Кат-
іаппа МоЬуІа пеаг ЇЬе їочуп ої Меііїорії іп погїЬегп Таигіа. ТЬе оійезї
ої ЇЬезе &о Ьаск їо ЇЬе тезоІіїЬіс регіой. Мапу іпйепїаїіопз оп їЬезе
реїго^ІурЬз, зи££езїіп& зреаг ]'аЬз, їезїіїу їо та#іс гіїиаіз луЬісЬ їоок
ріасе іп ЇЬезе сауез іп ргерагаїіоп їог ЇЬе Ьипї. ЕдиаІІу ітрогїапї із ЇЬе
ЬаЬіїаїіоп пеаг Катіаппа МоЬуІа луіїЬ уегу еагіу пеоІіїЬіс сегатісз,
луЬісЬ із ЇЬе опіу опе ої іїз кіпй, їо#еїЬег чуіїЬ ЇЬе реїго^ІурЬз, йізсоу-
егесі іп ІТкгаіпе.
МеоііїЬіс Регіой
ТЬе пеоІіїЬіс рориіаїіоп ої ІТкгаіпе, аз тл/еіі аз ої Еигоре &епега1-
1у, сопзізїей таіпіу ої зеїїіесі апй геїаїіуеіу зїаЬІе соттипіїіез. Іп їЬозе
агеаз їЬаї луєгє їегїііе апй їогезїесі ЇЬе іпЬаЬіїапїз еп#а#ей таіпіу іп
а#гіси!їиге апй саїїіе гаізіп#. Іп ЇЬе зїерре агеа сегеа1-£гошп£ апй
саїїіе-гаізіп# сате сопзійегаЬІу Іаїег їЬап ЇЬе пеоІіїЬіс регіой апй еуеп
їЬеп ії луаз пої їурісаі ої зїерре Ііїе. Еигіп# їЬіз регіосі ЇЬе йеуеіортепї
ої ЇЬе сгаїї ої їііпї Їоо1-такіп& луаз їоііочуєй Ьу зисЬ йотезїіс сгаїїз
аз роїїегу-такіп# апй чуеауіп£.
ТЬе Ьапй-тоиїйей иїепзіїз луєгє йесогаїей тл/іїЬ Ііїїіе Ьоіез ог
Йергеззіопз ог тл/іїЬ сагуей Ііпез луЬісЬ сгеаїей еуеп раїїегпз ої аезїЬеїіс
ог сиїїигаї зі#піїісапсе. ЕасЬ сіап тасіе ЇЬезе иїепзіїз опіу їог іїз олуп
изе апсі еасЬ Ьасі іїз оит ипіцие їогтз апсі йесогаїіопз.
Іп ІТкгаіпе ЇЬеге суєгє еззепїіаі йіїїегепсез Ьєїлуєєп ЇЬе зоиїЬегп
зїеррез, ЇЬе сепїгаї апй погїЬегп їогезїесі агеаз, апй ЇЬе \уезїегп ге&іоп.
Еог апуопе іпїегезїесі іп тазїегіп# ЇЬе Ьізїогу ої ЇЬе Ііїе апй сиїїиге ої
ЇЬе пеоІіїЬіс рориіаїіоп ої зоиїЬегп ІТкгаіпе, ЇЬе тозї ітрогїапї зоигсе
таїегіаіз аге ЇЬе ехсауаїіопз ої зеїїіетепїз оп ЇЬе ОЬгіпзку репіпзиіа
аЬоуе ЇЬе гарісіз оп ЇЬе Впіерег, чуЬеге ЇЬеге аге їгасез ої їепї-Ике
зїгисїигез апй зкеїеїаі гетаіпз ЇЬаї іпсіісаїе ЇЬе изе ої гей осЬге- ТЬе
еагіу роїїегу Ьаз роіпїей Ьазез апй із йесогаїей чуіїЬ Ипе сагуіп^з апй
Іаїег їурез аге Їіаї-Ьоїїотей чуіїЬ сотЬ-їооїЬ тагкіп&з. ТЬе йеай луєгє
Ьигіей іп зіпріє £гауез.
ЬГогїЬ ої ЇЬе зїерре агеаз ої ІТкгаіпе ЇЬе у/ійє зїгеїсЬез Ьєїсуєєп
ЇЬе Впіезїег апсі ЇЬе угезїегп рагї ої Ройііііа суєгє йепзеїу зеїїіей Ьу а&гі-
сиіїигаї їгіЬез йигіп# ЇЬе пеоІіїЬіс регіосі чуЬозє сиїїиге із саііей Тгу-
рііііап. ТЬеу Ьасі а сЬагасїегізїіс Ьиі1<1іп£ зїуіе хуіїЬ їігесі сіау їіоогз.
Ргєзєгуєй сіау тойеіз ої Ьоизез &іуе а їаігіу йеїаііей ітргеззіоп ої
ууЬаї ЇЬе іпїегпаї аггап£етепїз \уеге Ике.
ТЬе тозї сЬагасїегізїіс їеаїиге ої ЇЬе ТгурШіап сиїїиге із ЇЬе
роїїегу. ТЬе гісЬпезз ої їогт, ЇЬе аисіасіїу ої іїз йесогаїіуе, Іаг#е1у
зрігаї, тоїіїз, сіопе іп опе ог ї\уо соїоигз (Ьплуп апсі луЬіїє) оп а гей
666
Ьаск^гоипй, аз ууєіі аз ііз кі#к іескпісаі ргоїісіепсу, таке іі іке їіпезі
ехатріе ої іке сегатіс агі ої іке уукоіе ої пеоііікіс Еигоре.
Апоікег ехатріе ої Тгуріїїіап сиііиге із ііз зсиїріиге ої їетаїе
їі#игез іп сіау їог іке сиіі ої іке &ойеез ої їегіііііу апсі ііз іапітаї їі&-
игез лукіск аге їоипй раіпіей оп сегіаіп кіпйз ої роііегу. Тке їипегаї
сегетопу ої іке ТгурШіапз ссаз Ьі-гііиаІ, сопзізііп£ ої сгетаііоп апсі
зкеїеіоп Ьигіаі- Атоп& іке ітріетепіз изей Ьу ТгурШіапз лує їіпй їігзі
ехатріез ої теіаі іооіз, соррег ахез, а\УІ8 апй їізк коокз. Егот іке йепз-
еіу рориіаіей Впіезіег Ьазіп іке Тгуріїїіап зргеасі оиі іпіо ВеззагаЬіа
(Реігепу), Тгапзуїуапіа (Егозй) апй іпіо іке Вапаі (Ситеїпііга).
Іп іке погікегп агеаз ої ІІкгаіпе іке пеоііікіс рориіаііоп ііуєсі
Ьу кипііп# апй їізкіп^. Іі изей роіпіей-Ьоііот роііегу йесогаіей луіік
ітргеззіопз ої сотЬ іееік апсі гохуз ої ігіап#и1аг ріп-роіпі іпйепіаііопз
(сотЬ-ргіскес! сегатісз).
Аі іке Ье&іппіп& ої іке ікігй тіїїепіит В. С. лує їіпй їігзі зі&пз
ої іке айуепі ої ргоіо-ІІ#го-Еіппіс ігіЬез іолуагйз іке погік-еазіегп
согпег ої ІІкгаіпе. Ткеіг огІ£ІпаІ коте луаз іке Ваіііс 8еа зкоге апсі
іке погікегп апсі сепігаї рагі ої тойегп Мизсоуу. Ткеіг ріасез ої каЬіі-
аііоп аге ійепііїіаЬІе Ьу ікеіг е^-зкарей роііегу йесогаіей луііЬ гочуз
ої Іііііе гоипй сіергеззіопз, сотЬ-іооік ітргеззіопз апй тагкз тайе луіік
а ре£ Ьоипй іп зігіп£ (ріііей роііегу).
Іп іке чуєзієгп рагіз ої ІІкгаіпе, зресіаііу Оаіісіа апй Уоікупіа,
ікеге чуаз йеуеіоріп# а пеоііікіс сиііиге ої іке Ви£ іуре ої лукіск іке
їііпі ітріетепіз кауе Ьееп ікгои&Ь1у зіийіей, Ьиі ІіШе із кпосуп аЬоиі
ііз зеіііетепіз апсі єуєп Іезз аЬоиі Ьигіаїз. IV е опіу кполу ікаі іке пео-
Ііікіс реоріе ої чуєзієгп ІІкгаіпе чуєгє а£гіси1іига1, Иуєй іп еагікеп
киіз апсі Ьигіесі ікеіг йеай іп а сгоискей розіііоп. Ткеіг роііегу чуаз
соагзеїу тоиїйей апй Їіаі-Ьоііотей.
Тке Епеоііікіс Регіой
Ткіз Іазі рказе ої іке пеоііікіс ега із скагасіегігей Ьу зіопе, Ьопе,
апсі угоойеп ітріетепіз іп аййіііоп іо а їєлу, уегу зсагсе, ітрогіей опез
іп соррег. Ої іке Тгуріїїеап зеіііетепіз ої ікіз ега іке Іаг^езі опе \уаз
їоипй пеаг іке УІІ1а#е ої Уоіойутугіука іп іке уаііеу ої іке зоиікегп
Ви#. Ехсауаііопз кауе ипсоуегесі тоге ікап 200 й^уєіііп^з, зоте аЬоуе
апй зоте рагіїу Ьєіолу іке £гоипй Іеуеі, аггап£ей іп 5 сопсепігіс сігсіез
і'ог £геаіег заїеіу, апй оссируіп# аЬоиі опе здиаге кііотеіег. Ткеу кай
ілуо гоотз луіік скагасіегізііс сгозз-зкарей засгіїісіаі зіапйз. Тке сіау
роііегу із йесогаіей луіік ігоидк-Ііке, топоскготаііс, апй роїускготаііс
огпатепіз. Тке Ьезі кполуп Тгуріїїіап зеіііетепі — Коїотеузкскіпа —
пеаг іке УІ11а£е ої Ккаїеріа іп іке Кієу гедіоп аізо кай коизез аггапд-
ей іп сопсепігіс сігсіез. Іп іке їипегаї гііез ої іке Тгуріїїіап ігіЬез ікеге
із еуійепсе ої ігапзіііоп їгот Ьигіаі іо сгетаііоп.
Іп іке зоиікегп зіерре ге#іопз ої ІІкгаіпе ікеге арреагей 1аг£е
ігіЬа! Ьигіаі ріасез (іке уі11а&е ої Уохупіку пеаг Магіирії). Оп іке Іеїі
Ьапк ої іке Впіерег пеаг іке гарійз апй пеаг іке Вопеіз ікеге кауе
Ьееп ипсоуегей тапу ЬаЬііаііопз апй Ьигіаі ріасез ої іке регіой зіііі
667
ййіЬ роіпіесі Ьоііот роііегу. 8отехуЬа£ Іаіег іЬеге аге єгауез хуііЬ
сгоисЬесі зкеїеіопз соуєгєсі ууііЬ гей осЬге хуЬісЬ тизі Ьауе зутЬоІігей
ригу£уіпє £іге ог хуаз іо Ье изесі £ог іаіооіпє іп іЬе “пехі хуогісі”. 8оте
зкеїеіопз аге соуєгєсі хуііЬ апіЬгоротогрЬіс зіопе зІаЬз. ТЬе роііегу іп
ЬЬезе Ьигіаі ріасез із еєЄ'вЬаресІ, сіесогаіесі угііЬ ітргеззіопз тасіе Ьу
а реє соуєгєсі хуііЬ £іпе зігіпє-
Іп ІЬе хуєзієгп геєіопз о£ Іікгаіпе іЬе іесЬпіцие о£ такіпє £1іпі
іооіз хуаз єгеаііу йеуеіорей апсі Іесі іо а ііуеіу ігасіе ууіЬИ ІЬе Кіеу агеа,
ІЬе Ваіііс геєіоп апсі ігапз-СаграіЬіа. Іп ІЬе ігапз-СаграіЬіап агеа ІЬе
епеоІііЬіс регіосі із ісіепііііесі ууіЬИ сгетаііоп о£ ІЬе сіеасі, апсі оЬзійіап
апсі ітрогіесі соррег агіісіез.
ТЬе еіЬпіс сЬагі о£ хуєзієгп Іікгаіпіап Іапсіз сЬапєес! рго£оипсИу
сіигіпє ІЬе епеоІііЬіс регіосі аз а гезиіі о£ ІЬе тієгаііоп о£ йі££егепі
ЬгіЬез £гот ІЬе Іезз £егіі1е агеаз о£ сепігаї апсі погіЬегп Еигоре. ТЬе
і'ігзі о£ іЬезе сате £гот ІЬе хуєзі апсі Ьгои^Ьі хуііЬ іЬет а ргітіііуе
зрЬегісаІ £огт о£ роііегу сіесогаіесі хуііЬ Ііпеаг-Ьапй огпатепіз. ТЬезе
хуєгє зооп £о11оууєсі Ьу зіоск-ЬгеесІіпє Когсііс ігіЬез хуііЬ £иппе1-зЬарес!
роііегу апсі ІЬе і'ігзі ехатріез о£ зіопе Ьаіііе ахез. ТЬіз чуаз ІЬе Ье&іп-
піпє о£ “Вгапє пасЬ Озіеп” хуЬісЬ Ьаз сопііпией іо іЬіз сіау.
А зиЬзесіиепі чуауе о£ Когсііс іттієгапіз, геїаіесі іо ІЬе £ігзі, Ьасі
ІЬе сизіот о£ Ьигуіпє ІЬеіг сіеасі іп зіопе сізі-єгауез. ТЬезе сате £гот
ЬЬе запсіу Ваіііс соазіаі агеаз апсі чуєпі аз £аг аз Викоуіпа. Ьаіег зіііі
апоіЬег єгоир о£ зеіііегз сате Ьу ІЬе зате гоиіе £гот сепігаї Еигоре
хуііЬ роііегу йесогаіей ууііЬ согсі ітргеззіопз (Согйєй УУаге). ТЬезе
зеіііегз тоуей аз £аг аз ІЬе Впіерег агеа.
ТЬе і'ігзі іЬгее єгоирз йій поі Іеауе апу ітргеззіопз ироп ІЬе
сиііиге о£ ІЬе УУезіегп ІІкгаіпе рориіаііоп Ьиі ІЬе Іазі опе ууііЬ іЬе
Согсіесі іУаге сопігіЬиіей іо іЬе йеуеіортепі о£ іхуо Іосаі сиііигаї уагі-
апіз іп іЬе еагіу рагі о£ іЬе зиЬзесріепі Ьгопхе регіосі.
Вгопге Регіосі
ТЬе Ьазіс еіЬпіс сотропепі о£ Іікгаіпе сопііпией іо Ье іЬе а^гі-
сиііигаї ТгурШіап ігіЬез, аІіЬоиєЬ ІЬеіг сиііиге Ьеєап іо хуапе. ТЬе
агсЬеоІоєіса! і'іпсіз о£ Тгуріїїіап гетаіпз арреаг іп £оиг зерагаіей агеаз,
іп еазіегп УоІЬупіа, іп Кіеу, іЬе Віаск 8еа соазі апсі іЬе Ьазіп о£ іЬе
Впіезіег. ТЬе УоІЬупіап єгоир із гергезепіесі Ьу іЬе ЬаЬііаііопз о£ ІЬе
Ьуре і'оипсі аі Ногойзке іп іЬе ХЬуіотіг агеа. ТЬе 1е£і Ьапк о£ іЬе Впіе-
рег аррагепііу Ьай зеіііетепіз хуЬісЬ ргасіісесі єгоир сгетаііоп апсі
опе зеіііетепі хуаз ипсоуегей пеаг 8о£іуіука іп іЬе Вогізрії ге^іоп. ТЬе
Віаск 8еа єгоир із Ьезі гергезепіесі Ьу а зеіііетепі хуііЬ гетаіпз о£
зіопе Ьиіійіпєз апсі Ьигіаі єгоипсіз зиїтоипсіесі Ьу сі’отІесЬз о£ ІЬе ІІза-
іоуо іуре пеаг Осіезза. Опе іуре о£ роііегу регіаіпіпє іо іЬіз ега хуаз
топо-сЬготаііс раіпіей апсі апоіЬег Ьасі согй ітргеззіоп йесогаііопз о£
іЬе хуезіегп іуре. Іп аййіііоп, іЬеге аге ехатріез о£ сіау £ета!е іи^игіпез
о£ іЬе Тгуріїїіап іуре аз хуєіі аз агіісіез тайе о£ соррег. ТЬе Впіезіег
Ьазіп єгоир о£ Тгуріїїіап гетаіпз о£ іЬе Ьгопзе регіосі із Ьезі гергезепіесі
Ьу а зеіііетепі о£ роііегз іп КозЬуІІУІзі пеаг іЬе іохуп о£ ХаїізЬсЬуку
апсі Ьу зкеїеіаі гетаіпз о£ а зиЬіеггапеап Ьигіаі єгоипсі іп а сауе аі
Хоіоіе ВіїсЬе пеаг ВогзЬсЬіу.
668
ЇУііЬ їіте ЇЬе ТгуріШап сиїїиге апй іїз сЬагасїегізїіс сегатісз
Ье#ап 1о сіізарреаг. ТЬе геазоп аррагепНу хуаз ЇЬаї а£іег 3000 уеагз о£
ехізіепсе іі Іозі іїз 1і£е-£огсе> апсі ІЬе £апїазу о£ ІЬе сгеаїіуе, агіізііс,
зрігії Ье#ап 1о йіе о££, йе£епегаіе апсі соте ипсіег £огеі#п іпііиепсе.
ТЬе таїегіаі ехргеззіоп о£ сиїїиге ипйегхуепї а сЬап&е, рагіісиїагіу
сіесогаіесі роїїегу апсі сотріісаіесі сопзігисііоп о£ хуоойєп Ьоизез раззей
ахуау; Ьиі ІЬе рориіаііоп гетаіпесі еззепііаііу ІЬе зате. ТЬе ТгуріШап
ІгіЬез хуєгє а^гісиИигізіз хуЬо йо поі Іеауе ІЬеіг Іапй еазіїу, езресіаііу
ІЬе Ьіаск еагІЬ ге#іоп хуЬісЬ Ье^ап 1о £огт іп ІТкгаіпе йигіп# ІЬе
Ьеі^ЬЇ оі' ЇЬе ТгуріШап сиїїиге. ТЬе реоріе гетаіпесі, Ьиі поху ипйег
ЇЬе £огеі#п ЗсуїЬіап оссираііоп оі ІЬе зиЬзесіиепї регіой.
Іп ІЬе еагіу Ьгопге регіой гергезепіаііуез о£ хуезїегп ІТкгаіпіап
ІгіЬез хуііЬ ІЬеіг Согйей УУаге Ье#ап іо репеігаіе іпіо ІЬе агеаз о£ ІЬе
сепігаї Опіерег апй о£ ІЬе зоиїЬегп Ви£- 8оте о£ ІЬет сопііпией іо
ргезегуе ІЬеіг охуп сиїїиге (ІЬе Зїгеїіука &гоир) апй оіЬегз £е11 ипйег
ІЬе сиїїигаї іпі'іиепсе о£ ІЬе Зїерре ІгіЬез хуЬо ргасіісей &гауе Ьигіаіз
(Наіпе &гоир). А£іег сгоззіп# ІЬе Опіерег опе зесііоп о£ ЇЬезе Согйей
УУаге реоріе іигпей погїЬхуагй, Ьіепйей хуііЬ ІЬе Іосаі ІгіЬез, апй іо-
яеїЬег і'огтей іп ЇЬе иррег геасЬез о£ ІЬе "Уоіеа а сиїїиге о£ ЇЬе Раїіа-
поуо їуре. АпоіЬег зесііоп тоуей а!оп& ІЬе 1е£і Ьапк о£ ІЬе Опіерег іп
ЇЬе йігесііоп о£ Сгітеа, ІЬе КиЬап, апй ІЬе погїЬегп Саисазіап агеа,
аз із іпйісаіей Ьу ІЬе йізсоуегу о£ согйей роїїегу о£ ЇЬе хуезїегп їуре
а1оп£ ЇЬезе гоиіез.
Сепегаїїу зреакіп# ІЬе сепігаї-Еигореап хуауе о£ ті£гаїогу согйей
роїїегу реоріе зргеай атоп& ІЬе аиіосЬіопоиз ТгуріШап рориіаііоп о£
ІТкгаіпе Йигіп# ЇЬе Ьгопге регіой. ТЬе паїіуе рориіаііоп аззітіїаіей ІЬе
пеху соїопізіз апй ІЬеіг сиїїиге, хуЬісЬ із ргоо£ епои#Ь о£ ІЬе Ьі#Ь ієуєі
о£ Йеуеіортепі о£ ЇЬе а&гіси1іига1 ТгуріШап ІгіЬез сотрагей хуііЬ ті^г-
аіогу саіі1е-Ьгеайіп£ Согйей УУаге реоріе.
ТЬе еагіу Ьгопяе регіой іп ЇЬе іохуєг Опіерег апй ІЬе КиЬап агеа
геуеаіз а хуЬоіє зегіез о£ зеіііетепіз апй &гауе-Ьигіа1 &гоипйз аз іур-
і£іей Ьу опе іп МісЬаіІіука іп ЇЬе КЬегзоп. ТЬе Ьиіійіп^з Ьай зіопе
і'оипйаііопз апй ЇЬе хуЬоіє зеіііетепі хуаз зиггоипйей Ьу іхуо зіопе
хуаііз. ТЬе сегатісз хуєгє йесогаїей хуііЬ ітргеззіопз тайе Ьу ІЬіп
зігіп# хуоипй агоипй а ре& апй хуєгє тоиїйей хуііЬ гоипй Ьоііотз. Іп ІЬе
іхуо Ьигіаі егоипйз іп ІЬе Опіергореігоузк агеа ЇЬеге хуєгє £оипй гетаіпз
о£ хуоойєп хуЬєєіз £гот іхуо хуЬееІ-сагіз хуЬісЬ аге ІЬе Ьезі єуійєпсє о£
ІЬе изе о£ апітаїз £ог йга£і ригрозез іп ІТкгаіпе аз еагіу аз ІЬе Згй
тіїїепішп Ье£оге СЬгізі.
ТЬе тозі уаІиаЬІе гетаіпз ЇЬаї ЇЬе зїерре ІгіЬез Ьауе 1е£і ЬеЬіпй
хуєгє ЇЬе'^геаі Ьигіаі &гоипйз о£ ігіЬа! сЬіе£з пеаг ІЬе сііу о£ Маікор іп
ІЬе КиЬап. ТЬезе &гауез хуєгє едиіррей хуііЬ &о!й апй зііуєг иїепзіїз.
Зітіїаг £гауез хуєгє £оипй аіоп# ІЬе хуЬоіє о£ ІЬе иррег геасЬез о£ ІЬе
КиЬап Кіуег.
Іп ЇЬе еагіу Ьгопзе ега а сЬап#е о£ рориіаііоп хуаз іакіп# ріасе
іп ЇЬе Зїерре агеа о£ ІТкгаіпе- ТЬе Ьгоай зігеісЬ о£ їеггіїогу Ьеїхуееп ЇЬе
ІІпіерег апй ЇЬе Уо1#а хуаз зеїїіей Ьу пєху ІгіЬез хуЬісЬ сате £гот ЇЬе
еазїегп Мейііеггапеап ге^іоп Ьу хуау о£ ЇЬе Саисазиз, апй Ьгои^Ьї хуііЬ
669
ікет іке сизіот ої Ьигуіп# ікеіг йеай іп ^гауез ууіііі саіасотЬз. Вез-
еагскегз кауе йіїїегепііаіей а питЬег ої іурез ої ікіз кіпй ої Ьигіаі оп
іке Ьазіз ої іке роїїегу їіпйз. Турісаі ої ікіз егоир аге Ьгопге апй Ьопе
каттег-кеайей ріпз їог с!оікіп&.
Тохуагйз іке епй ої іке ехізіепсе ої іке саїасотЬ сиїїиге ікеге
арреагей іп ІІкгаіпе пеху саіііе Ьгеейіпг ігіЬез хуЬо Ьигіесі ікеіг ип-
сгетаіей йеай іп хуоойєп киі-#гауе8. Тіїеу сате їгот іке агеа ої
іке Уо1&а апсі еуепіиаііу оссиріей іке хукоіе зіерре агеа оп ЇЬе Іеїі Ьапк
ої іке Впіерег. Ткеіг йотезііс ргасіісез хуєгє диііе ргітіііуе, аз іпйіс-
аіей Ьу іке сегатісз хукіск сопзізіей ої опіу опе зітріе іуре-
Тохуагй іке епсі ої іке Ьгопге ега (1200 іо 800 В. С.) іке їігзі
кізіогісаі ігіЬез, іке Сіттегіапз, тоуесі іпіо зоиікегп ІІкгаіпе. Ткеу
ууеге тозі Іікеїу йезсепйапіз ої іке саіасотЬ-сиїіиге ігіЬез. Ткеу іеїі
гетаіпз ої каЬііаііопз ууіік коизез рагіїу Ьєіоху апсі рагіїу акоуе іке
зигїасе ої іке &гоипй, сопзігисіесі оп зіопе їоипсіаііопз, апсі сізі-£гауез
апсі тоге ікап ЗО Ьгопге ігеазигез.
Іп іке иррег геаскез ої іке Впіезіег апсі іп хуезіегп Уоікупіа
гетпапіз ої іке согйей роііегу ігіЬез сопііпиесі іпіо іке еагіу Ьгопге
регіой. Іп іке тісісіїе Ьгопге регіой (1500 — 1200 В. С.) іке Ткгасіапз
Ье#ап іо ехрапй асгозз іке Саграікіапз іпіо іке иррег Впіезіег ге&іоп,
хукіск Іей іо іке і'огтаііоп ої іке тіхей сиііиге ої іке Котагіу іуре
(уіііа^е ої Котагіу пеаг Наїуск) ууіік зкеїеіаі апй сгетаііоп Ьигіаїз.
Іп іке ігапз-Саграікіап ге#іоп іке Іосаі Васіап рориіаііоп аііа-
іпей а кі&к ієуєі ої йеуеіортепі іп Ьгопге тапиїасіигіп& хукіск хуаз
йезііпей таіпіу і'ог ехрогі іпіо іке Впіезіег Ьазіп агеа.
Тохуагйз іке епй ої іке Ьгопге регіой пеху сиііигаї їогсез геаскей
ІІкгаіпе їгот іке хуєзі. ІІпйег ікеіг іпїіиепсе іке Іосаі аггісиїіигаї
рориіаііоп, іке йезсепйапіз ої іке Тгуріїїіап ігіЬез хуііЬ а зтаїї аййіі-
іоп ої іке согйей роііегу реоріе, сгеаіей іп іке Ьазіп ої іке зоиікегп Ви&
а сиііиге ої іке Віїокгийіука іуре (патей аїіег а їогезі іп іке ІІтап
агеа) хуіік іурісаі азк кеарз апй Ьіаск зтооікей сегатісз.
Іп іке гарійз агеа ої іке Впіерег ікеге аге йізсоуєгієз ої ІаЬуг-
іпікз іп іке їогт ої гохуз ої зіопе аггапяесі іп їапіазііс їогтз, соппесіей
хуіік іке зип хуогзкірріп# сиіі. Іп іке Сгітеа іке опіу гетіпйегз ої іке
їогеїаікегз ої іке Таигіапз аге Ьигіаі ріасез изіп& зіопе сгуріз апй
каЬііаііопз йезсгіЬей іп агскеоіо^у Ьу іке соттоп пате Кігії-КоЬа
сиііиге (іке Кігії-КоЬа сауе пеаг Зітїегорої).
8суіЬо-8агтаііап Регіой (ТЬе Ігоп А^е)
Тке хуезіегп апй сепігаї Еигореап йіуізіоп ої іке ігоп а#е іпіо іке
Наїїзіаіі (800 — 500 В. С.) апй іке Ьа Тепе (500 — 0 В. С.) регіойз із
сотріеіеіу ипзиііаЬІе їог еазіегп Еигоре, езресіаііу їог іке ІІкгаіпіап
іеггііогіез, ехсері регкарз їог іке хуезіегп ге#іоп хукіск хуєгє сіозег іо
іке Наїїзіаіі апй Ьа Тепе сиііигез. Аз їаг аз іке сепігаї апй еазіегп
агеаз ої ІІкгаіпе аге сопсегпей іі із Ьеііег іо йіуійє іке ігоп а&е
іпіо іке рге-8суікіап, іке Зсуікіап апй іке Загтаііап регіойз- Еуеп зо,
іке іпїіиепсез ої іке Наїїзіаіі сиііиге, хукіск хуаз йотіпапі іп Еигоре аі
670
іЬаі ііте, геасЬесі і’аг іпіо іЬе еазїегп іеггііогіез іп іЬе іогт оі Ьіаск
зтооіЬес! роііегу, теіаіііс йесогаііопз апсі сегіаіп іурез оі агтатепіз.
ТЬезе іпііиепсез аге оЬуіоиз іп ІЬе Ьазіп оі ІЬе тіскіїе Впіерег аіоп#
ііз гі&Ьі зЬоге, апсі £0 аз іаг аз ІЬе 8еа оі Азоу апсі ІЬе погіЬегп агеаз
оі' ІЬе Саисазиз.
ТЬе Ьезі кпоуп апсі ІЬе тозі іпуезііеаіесі рге-8суіЬіап гетаіпз
оі ІЬе гі&Ьі Ьапк ІІкгаіпе (а1оп& ІЬе гі^Ьі Ьапк оі ІЬе Впіерег) аге ІЬе
іогііііесі зеіііетепіз оі ІЬе зо-саііесі СЬогпоІізку іуре (патесі аііег ІЬе
гіуег СЬогпоіізка), чуЬісЬ йаіез іо ІЬе 81Ь апсі ІЬе Ье^іппіп# оі ІЬе 7іЬ
сепіигу В. С. ТЬеге аге ехатріез оі Ьіаск зтооіЬесІ роііегу Ьиі по зі^пз
оі агіісіез тасіе оі ігоп. Іп ІЬе Ьазіп оі ІЬе Впіезіег ІЬе рге-8суіЬіап
гетаіпз аге ехетрііііесі Ьу ипіогііііесі уіііа^ез апсі Ьигіаі ^гоипсіз Ике
ІЬе опе аі Ьика УгиЬИуеізка, зіііі уйіЬоиі апу їгасез оі ІЬе изе оі ігоп
і'ог сіотезііс ригрозез.
ТЬе а#гіси1іига1 апсі зіоск-гаізіп# рориіаііоп оі ІЬе іеіі Ьапк ІІкг-
аіпе, тепасесі Ьу ІЬе Азіаііс потасіз, Ьиііі ІЬеіг іігзі іогііііесі зеіііетепіз
іп ІЬе рге-8суіЬіап регіосі. Атоп^ ІЬеіг сиііигаї гетаіпз хує аізо ііпсі
ітрогіесі Ьіаск роііегу оі ІЬе Наїїзіаіі іуре. Аі ІЬе зате ііте, ІЬе зіоск-
гаізіп# рориіаііоп оі погіЬегп Саисазіа сгеаіесі а зерагаіе Ьгопге сепїге,
апсі іп ІЬе Іаіег Ьгопзе апсі ІЬе еагіу ігоп регіосі изесі агіііасіз хуЬісЬ
аге іурісаі оі ІЬе зо-саііесі КоЬап іуре (КоЬап іп погіЬегп Озеііа).
ТЬе зоиіЬегп зіерре ге&іопз оі ІІкгаіпе хуєгє оссиріесі Ьу ІЬе Сіт-
тегіапз сіигіп# ІЬе рге-8суіЬіап регіосі. ТЬеіг таіегіаі сиїїиге Ьаз поі
Ьееп зіисііесі асіедиаіеіу зо іаг апсі іі із опіу Ьу іпіегепсе ІЬаі ІЬе
зеіііетепіз апсі ІЬе Ьигіаі егоипсіз оі ІЬе іохуєг Впіерег апй оі ІЬе 8еа
оі Агоу аге азсгіЬесі іо ІЬет аі ІЬе тотепі.
Аі ІЬе епсі оі ІЬе 7іЬ сепіигу В. С. ІЬеге сате іпіо ІІкгаіпе ігот
Ігап, асгозз ІЬе Воп, а пеху потасііс Ьогсіе кпохуп аз ІЬе ЗсуіЬіапз, хуЬо
сігоує ІЬе іогтег Сіттегіап потасіз іпіо Азіа Міпог, зиЬсіиесі ІЬе еазі-
егп егоир оі ІЬе ТЬгасіап ІгіЬез, апсі іогсей опе &гоир оі ІЬет, ІЬе
А^аіЬугзі, іо сгозз ІЬе СаграіЬіапз іпіо Тгапзуїуапіа-
Оі іЬе ЬаЬііаііопз оі ІЬе потасііс ЗсуіЬіапз іЬе тозі іпуезіі^аіей
опе із а іогііііесі зеіііетепі пеаг ІЬе іохуп оі Катіапзке оп іЬе іохуєг
Впіерег, хуЬісЬ хуаз ІЬеіг тапиіасіигіп^ сепїге апсі ап ітрогіапі ігас1іп&
роіпі. ТЬе тозі ітрогіапі іпіогтаііоп аЬоиі ІЬе Іііе апсі іЬе зрігііиаі
апсі таіегіаі сиїїиге оі ІЬе ЗсуіЬіапз сотеє ігот ІЬе ехсауаііоп оі ІЬе
уегу гісЬ Ьигіаі Ьаггохуз оі ІЬе Воуаі ЗсуіЬіапз аі ЗоїокЬа, СЬогіотІук,
Меіііорії, Кага^осІеуазЬ, Киї-ОЬа апсі тапу оіЬегз. ТЬе гісЬезі ехатріез
соте ігот ІЬе іохуєг Впіерег іп ІЬе агеа оі ЬТікорої апсі іі із роззіЬІе
ІЬаі ІЬіз хуаз ІЬе агеа оі ІЬе Сеггоз ігіЬе хуЬеге, ассогсііпг іо Негосіоіиз,
ІЬе ЗсуіЬіап ігагз хуєгє Ьигіесі.
ІІпсіег ІЬе ргеззиге оі ІЬе пеху Ігапіап Ьогсіез оі Загтаііапз іо-
хуагсіз ІЬе епсі ої ІЬе Згсі сепіигу В. С., ІЬе ЗсуіЬіапз ігапзіеггесі ІЬеіг
ог&апІ2Єсі сепїге ігот ІЬе Катіапзке іогіііісаііоп іо Кеарої пеаг іо-
сіау’з 8ітіегоро1 іп Сгітеа- Ап ітрогіапі геїіс оі ІЬаі ііте із ІЬе їогі-
іііесі зеіііетепі саііесі ЗсуіЬіап Кеарої хуііЬ ііз топитепіаі таизоіеит
апсі ІЬе зеіііетепі оі Кегтеп-Куг. А зерегаіе роїііісаі сгеаііоп кпохуп
аз Іііііе ЗсуіЬіа ехізіесі аі ІЬаі ііте іп ВоЬгиф’а Ьеіхуееп ІЬе іохуєг Ва-
пиЬе апсі іЬе Віаск 8еа.
671
Тке Іосаі а?гіси1іига1 рориіаііоп, іке “Вогезікепізіз” о£ Негосіо-
іиз, 1е£і £ог агскео1о?іса! іпуезіі?аііоп £огіі£іесІ апсі ип£огіі£іесІ зеііі-
етепіз сіаііп? £гот іке бік іо іке Згсі сепіигу В. С. іп іке іохуєг агеаз
о£ іке Впіерег Ьеіхуееп іке Впіерег апсі іке Впіезіег, апсі ?епега11у
аіоп? іке зкогез о£ іке Віаск 8еа. Тке Ьгоасі іеггііогіез Ьеіхуееп іке
Впіерег апй Впіезіег £гот іке погікегп Ьогсіегз о£ іке Зіерре іо іке
Ііпе 2куіотіг-Кіеу, хуєгє зеіііесі Йигіп? іке Зсуікіап регіосі Ьу Іосаі
рге-зіауопіс а?гіси1іига1 ІгіЬез хукот Негосіоіиз сІезсгіЬес! аз “зсуікіапз-
ріохущеп”. Ткеу 1е£і тапу геїісз Ьекіпсі, езресіаііу 1аг?е £огііі£іе<і зеіііе-
тепіз хукіск сіаіе Ьаск іо іке 7ік сепіигу В. С. апсі хукіск хуєгє езіаЬ-
Іізкесі Ьесаизе о£ іке сІап?ег іо іке рориіаііоп ргезепіей Ьу іке геаі
Зсуікіап потасіз.
Тке 1е£і зкоге рагі о£ іке тісісіїе Впіерег агеа о£ іке еагіу Зсуіко-
Загтаііап регіосі (7ік іо бік сепіигу В. С.) хуаз аізо сіепзеїу зеіііей Ьу
а?гіси1іига1 ігіЬез хуко 1е£і Ьекіпсі уагіоиз £огіі£іесІ зеіііетепіз, уі11а?ез
апсі Ьигіаі ріасез хуіік тоипйз. Ткеу сіі££егесІ £гот сопіетрогагу гі?кі
Ьапк ІгіЬез Ьу сегіаіп іосаі ехатріез о£ таіегіаі сиііиге апсі Ьигіаі гііез.
Ткеіг соппесііоп хуіік Оіуіа із єуісієпі £гот £га?тепіагу гетаіпз о£ іт-
рогіесі Сгеек роііегу. Иитегоиз £огіі£іесІ зеіііетепіз іп іке Ьазіп о£ іке
гіуєг Уогзкіо зкоху а сотріеіе зітіїагііу іп таіегіаі сиііиге хуіік іке
ігіЬез о£ іке гі?кі Ьапк о£ іке Впіерег, хукіск іпйісаіез ікаі іке соїопі-
гаііоп о£ іке 1е£і зкогез о£ іке Впіерег хуаз саггіесі оп Ьу іке іпкаЬііапіз
о£ іке гі?кі зкоге. Іп сопігазі хуіік іке ип£огіі£іеЛ зеіііетепіз о£ іке
7ік сепіигу, ікеге арреаг £огіі£іесІ зеіііетепіз аі іке Ье?іппіп? о£ іке
бік сепіигу В. С. іп уієху о£ іке с!ап?ег о£ Зсуікіап аііаскз.
Іп іке Ргіріаі агеа о£ Роїеззіа ікеге із а зерагаіе ?гоир о£ гетаіпз
сопзізііп? о£ зтаїї £огіі£ісаііопз апсі Ьигіаі егоипсіз сіаііп? £гот іке бік
іо іке Згсі сепіигу В. С-, хуіік сгетаііоп аз а Ьигіаі гііе. Ткеу аге кпохуп
іп агскео1о?у Ьу іке пате о£ Мііокгасі сиііиге. Тке рориіаііоп хуаз ос-
сиріесі хуіік а?гіси1іиге апсі іке такій? о£ ігоп апсі Ьгопге агіі£асіз £ог
коте изе. Базі о£ ікет іп іке Скегпукіу Роїеззіа аіоп? іке тісісіїе о£
іке Везпа гіуєг ііуєсі ігіЬез о£ £ізкегтеп геїаіесі іо іке ІІ?го-Кіппіс
ігіЬез о£ Мизсоуу. Тке пате Меііапккііаупу о£ Негосіоіиз каз Ьееп
аррііесі іо ікет. Ткеу касі зтаїї £огіі£іес! зеіііетепіз о£ іке Уиккпоуе
іуре хукіск ехізіесі £гот іке 5ік сепіигу В. С. іо іке 2псІ ог Згсі сепіигу
А. В.
Кигікег іо іке зоиік, аіоп? іке іохуєг геаскез о£ іке Везпа апсі
іп іке ге?іоп о£ Кієу апсі Капіу, оікег рге-зіауопіс ІгіЬез ііуєсі іп іке 5ік
іо іке Згсі сепіигу В. С. хуко оссиріесі ікетзеїуез хуіік зіоск-ЬгеесІіп?
апсі іке хуогкіп? о£ теіаїз.
Загтаііап Кетаіпз
Тке Загтаііапз, хуко хуеге апоікег Ігапіап ігіЬе апсі сате а£іег
іке Зсуікіапз, аррагепііу тоуесі іп аз а гезиіі о£ іке ргеззиге о£ іке
оікег Ігапіап когсіез £гот іке вазі. Ргот іке епсі о£ іке 2псІ сепіигу
В. С. ікеу іоок оуєг сіотіпаііоп о£ іке зоиікегп ІІкгаіпіап зіерре
іеггііогу £гот іке Зсуікіапз апсі кеісі іі £ог оуєг а кипсігесі уеагз. Тке
Ьезі кпохуп ІгіЬез атоп? іке Загтаііапз хуєгє іке Уагі?з, Вохоїіапз апсі
672
ІЬе Аіапз. ТЬеге аге ієху агсЬаео1о&іса1 гетаіпз оі’ Загтаїіап зеїііетепіз
апй ІЬегеіоге Іііііе із кпохуп аЬоиі ІЬет. 8оте оі ІЬеіг Ьигіаі ягоипсіз
хуєгє дізсоуєгей таіпіу іп ІЬе Впіергореігоузк агеа.
(Ігеек Соїопіез іп ЗоиїЬегп ІІкгаіпе
ТЬе тозі ІЬогои^ЬІу іпуезііеаіесі &гоир оі агсЬаео1О£Іса1 гетаіп
іп ІІкгаіпе аге ІЬе опез оі ІЬе апсіепі Сгеек соїопіаі сіїіез оп ІЬе погїЬегп
Віаск 8еа соазі апсі іп Сгітеа- ТЬеу хуєгє езІаЬІізЬесІ Ьеїхуееп ІЬе 61Ь
апсі 51Ь сепіигу В. С. Ьу еті^гез ігот Сгеек соїопіез іп Азіа Міпог,
таіпіу ігот Мііеіиз. ТЬе ЬІ££езі атоп^ ІЬет хуєгє ОІЬіа, Тугаз, Тапаіз,
ТЬеосіозіа, СЬегзопезиз апсі Рапіісараеит. ТЬеу хуєгє еп^аеесі таіпіу
іп Ігасіе апсі ІЬеіг Ігасіе агіісіез іоііохуесі апсіепі гоиіез апсі геасЬей аз
іаг аз ІЬе Ваіііс 8еа, Сепігаї Азіа апсі Іпйіа.
ТЬе Сгеек соїопізіз Ьгои^ЬІ хуііЬ ІЬет ІЬеіг охуп Іап^иа^е, геїі-
&іоп, апсі і’огтз оі соттипііу огкапігаііоп. ТЬеіг аиіопотоиз сіїу зіаіез
гиіесі Ьу ІЬе АгсЬоп ипсІоиЬІесІІу ріауесі ап ітрогїапї гоїе іп ІЬе Ьізіогу
оі ІЬе сиїїигаї сіеуєіортепі оі ІЬе Іосаі рориіаііоп. ТЬе оісіезі Сгеек
соїопу іп зоиїЬегп ІІкгаіпе хуаз сгеаіесі оп ІЬе зтаїї ізіапсі оі Вегегап
пеаг ууЬаІ із Іосіау ІЬе сіїу оі ОсЬакоу. Опе оі тозі ітрогїапї апсі
Іаг^езі соїопіез хуаз ОІЬіа (“Гогіипаіе”) пеаг ІЬе тоиІЬ оі ІЬе зоиїЬегп
Ви&. 11 охуєз іїз гериіаііоп Іо питегоиз еріегарЬіс таїегіаіз апсі ап
ипизиаііу Іихигіоиз аггап^етепі іп іїз песгорої апсі іїз тагкеї ріасе
(А&ога), ІЬе їігзі оі зисЬ апіісрде гетаіпз іоипй іп зоиїЬегп ІІкгаіпе.
Оп ІЬе зоиїЬегп зЬогез оі ІЬе Опіерег езіиагу ІЬеге ехізіесі ІЬе
соїопу оі Тугаз апсі іп ІЬе Сгітеа ІЬе тозі ітрогїапї Сгеек соїопу хуаз
СЬегзопезиз. Мапу соїопіез хуєгє зіагіесі іп ІЬе еазіегп рагі оі Сгітеа
(Рапіісараеит, ТЬеосіозіа, МутрЬаеит апсі оІЬегз) апсі оп ІЬе оррозіїе
зЬогез оі ІЬе Возрогиз іп ІЬе Татап репіпзиіа ІЬеге хуєгє зисЬ іохупз аз
РЬапа^огіа апсі Негтопазза. ТЬезе хуєгє ог^апігесі іпіо а Возрогиз кіп&-
сіот аЬоиі 480 В. С. ТЬеу хуєгє іатоиз іог ІЬеіг тапиіасіиге оі з’ехуеі-
Іегу (Рапіісараеит), ІЬе ргойисііоп оі хуіпє, сегеаі &гаіп8 апсі іізЬ (Ті-
гііака пеаг Мігтекіоп) апсі сегатісз (Рапіісараеит, КутрЬаеит апсі
РЬапа^огіа). ТЬеге хуаз аізо а зерагаїе зеїііетепі оі Сгесо-8агта1іап
реоріез іп ІЬе іохуєг геасЬез оі ІЬе Ооп.
Оигіпг ІЬе ЗсуїЬіап Іітез ІЬе тоипіаіп ге&іопз оі Сгітеа хуєгє
оссиріей Ьу ІЬе Таигі, уегу Іікеїу а рагі оі ІЬе Сіттегіап &гоир хуЬо,
аііег ІЬе асіуапсе оі ІЬе ЗсуІЬіапз іпіо ІЬе ІІкгаіпіап зїерре, Ьісі іп ІЬе
Сгітеап тоипіаіпз. То ІЬет аге аззі^песі тапу зеШетепІ апсі Ьигіаі
ггоипсіз оі ІЬе аіогетепііопесі КізіІ-КоЬа сиїїиге.
ТЬе погїЬегп рагі оі еазіегп Саіісіа апсі ІЬе ас1]’оіпіп£- рагіз оі
УоІЬупіа хуєгє оссиріесі Ьу а^гісиИигаІ ІгіЬез кпохуп аз ІЬе Меигі Ьу Не-
госіоіиз апсі ІЬеіг Уузоізке сиїїиге (ІЬе уШа^е оі Уузоізке пеаг Вгойу)
хуаз іпііиепсесі зігпііісапііу Ьу ІЬе Наїїзіаіі апсі Ьа Тепе сиїїиге. ТЬеіг
Ьигіаі ргасіісез хуєгє поі диііе сіеаг Ьиі а ргесіотіпапі рагі хуаз ріауесі
Ьу зкеїеіаі Ьигіаі, хуіІЬоиІ &гауе тагкз, гаІЬег ІЬап сгетаїіоп- ТЬе
зеШетепІ оі ІЬе ІгіЬез хуііЬ ІЬе Уузоізке сиїїиге із ЬагсПу іпуезіі^аіесі
аі аіі. ТЬе Уузоізке сиїїиге Іазіесі ігот 800 В. С. Іа 0 А. О.
43
073
Вигіп£ іЬе Наїїзіаіі регіосі іЬе іеггііогіез оссиріесі Ьу іЬе Уузоіз-
ке ІгіЬез хуєгє Ьеіп& зіохуіу іпіііігаіесі Ьу УУезіегп рге-81ауопіс ІгіЬез
ігот асгозз ІЬе погіЬегп Ви# хуііЬ іЬе зо-саііесі Ьаизііг сиііиге. ТЬеу
іпіііаііу осиріесі а паггоху зігір оі іЬе еазіегп зЬоге Ііпе оі іЬе Ви& гіуєг.
ТЬеіг ехрапзіоп сіісі поі £0 Ьеуопсі ІЬаі роіпі Ьиі ІЬеіг Ьгопге ітріетепіз
репеігаіесі і’аг іпіо еазіегп УоІЬупіа оі ІЬе Впіерег агеа. ТЬіз сіоез поі
ргоуісіе а Ьазіз іог зиррогііп# ІЬе сопіепііоп ІЬаі ІЬе Впіерег агеа хуаз
зеіііесі Ьу хуєзієгп 81ауз.
Іп іЬе агеа оі’ ІЬе иррег Впіезіег Іосаі ігіЬез хуііЬ іЬе Котагіу
сиііиге ііуєсі сіигіп# ІЬе Наїїзіаіі регіосі. ТЬе опіу іЬіп& кпохуп аЬоиі
іЬет іосіау із ІЬаі іЬеу ргасіісесі сгетаііоп хуііЬ Ьаггоху &гауез. ТЬе
Іаіезі опез арреаг іо йаіе ігот іЬе 6іЬ сепіигу В. С.
А зерагаіе ^гоир оі кгсЬаео1о?іса1 гетаіпз оі ІЬе еагіу ігоп а^е
хуаз іп УУезіегп РосШІіа. ТЬезе аге зкеїеіаі апсі сгетаііоп ^гауез оі
ІЬе 6іЬ іо 2псі сепіигу В. С., хуЬісЬ ті^Ьі Ье азсгіЬесІ іо іЬе. А^аіЬугзі
тепііопей Ьу Негосіоіиз хуЬо хуєгє Йезсепсіапіз оі ІЬе Тгуріїїіап ІгіЬез
іп іЬе сепігаї ІІкгаіпіап іеггііогіез, хуЬогп Негосіоіиз сІезсгіЬес! аз іЬе
8суіЬіапз-р1охутеп.
Іп іЬе Іазі сепіигу Ьеіоге СЬгізі іЬе иррег Впіезіег агеа хуаз осси-
ріесі Ьу хуєП агтесі ті^гапіз Ье1оп£ІП£ іо іЬе У¥езі-81ауіс ігіЬез оі Уе-
песіі хуЬозє сиііиге хуаз саііесі ІЬе Регеуогзк сиііиге. ТЬеіг ргезепсе іп
іЬіз агеа із сіесіисесі таіпіу ігот сгетаііоп Ьигіаіз хуііЬоиі апу &гауе
Ьаггохуз. АпоіЬег &гоир оі хуєзієгп 81ау ті^гапіз, ог регЬарз тегсЬапіз,
Іеіі ЬеЬіпсІ ІЬет оп іЬе хуєзієгп ІІкгаіпе іеггііогіез зеуегаї сгетаііоп
Ьигіаіз хуііЬ зіопе сізіз оі іЬе РотоггЬе іуре- Зітиііапеоизіу, Сеіііс
ті^гапіз тоуесі іп ігот Зііезіа апсі ТЬгасіап тегсЬапіз ігот ігапз-
СаграіЬіа. ТЬе Іаііег Іеіі ЬеЬіпсІ тапу Ьгопге ігеазигез.
ТЬе Тгапз-СаграіЬіап ге^іоп хуаз зеіііесі іп іЬе Іазі тіїїепіит
Ьеіоге СЬгізі Ьу аггісиїіигаї ІгіЬез хуііЬ а сиііиге патесі аііег іЬе
уі11а#е оі КизЬіапоуусЬі пеаг ІЬе іохуп оі ВєгєЬіу. Вигіп£ іЬе Ьа Тепе
регіосі іЬеге хуаз ап іпііих оі Сеіііс ІгіЬез хуЬо сате Ьеге іЬгои^Ь 81оу-
акіа іп а тіїііагу-соттегсіаі ехрапзіоп.
Іп гепегаї, агсЬаео1о£Іса! гезеагсЬ Ьаз зЬохуп ІЬаі сіигіпя ІЬе
іазі тіїїепіит оі іЬе рге-СЬгізііап ега. іЬе Иіе оі іЬе Іосаі а^гісиї-
іигаї рориіаііоп оі аіі ІІкгаіпіап Іапсіз хуаз аіхуауз сІізіигЬесІ Ьу іп-
уазіопз оі Азіаііс потасіз (ЗсуіЬіапз, Загтаііапз) апсі хуєзієгп Еиго-
реап Сеііз, Уепесіі апсі Ротоггіапз, ог Ьу ІЬе сотіп& оі питегоиз Сгеек
зеіііегз ігот Азіа Міпог хуііЬ ІЬеіг агтесі, тегсЬапі сагауапз. УУііЬ іЬе
ехсерііоп оі ІЬе Сгеекз попе оі іЬет Ьасі апу зі^пііісапі іпііиепсе оп
іЬе сіеуеіортепі оі ІЬе зрігііиаі апсі таіегіаі сиііиге оі іЬе Іосаі рориіа-
ііоп.
ТЬе 8агтаіо-Котап Регіосі (І — IV А. В.)
Вигіп# іЬе іігзі сепіигіез оі іЬе СЬгізііап ега ІІкгаіпе езіаЬІізЬес!
зоте сопіасі хуііЬ іЬе ргоуіпсіаі Вотап сиііиге іЬгои^Ь ігасіе хуііЬ іЬе
пехуіу езіаЬІізЬес! Вотап ргоуіпсез оі Васіа апсі іохуєг Мезіа аз хуєіі
аз хуііЬ ОІЬіа апсі Таигіа (СЬагах) хуЬісЬ хуєгє оссиріесі Ьу ІЬе Вотап
ІЄ&І0П8. Сгеек Ьізіогісаі зоигсез, поху геіпіогсесі Ьу ІЬе Вотапз апсі
674
Гкеіг гесогйя, сотріетепіей Ьу агскаео1о#іса1 гевеагск еуійепсе, Ьеір ия
іо Ьеііег ехріаіп іке еагіу ківіогісаі регіой іп ІІкгаіпе. Аі ікіз роіпі хує
сап їігзі вреак сопсгеіеіу аЬоиі ргоіо-віауопіс ігіЬез.
ТЬе сепігаї ІІкгаіпіап іеггііогіез сопііпией іо Ье веіііей Ьу іке
сіезсепсіапіз оі’ іке аиіоскіопоиз а&гіси1іига1 ІгіЬез хуіік Кієу аз ікеіг
сепіге. Оі ікеіг агскаео1о?іса1 гетаіпз іке Ьезі гезеагскей аге іке Ьгоай
сетеіегіез хуіікоиі кі#к кеарз, іке зо саііей игп їіеійв. Ткеіг їипегаї
гііев хуєгє тіхей; аі їігзі таіпіу сгетаііоп (ХагиЬупізі іуре ої 200
В. С. іо 200 А. В.) апй Іаіег, ипйег іке іпїіиепсе ої іке Загтаііапз, тоге
оїіеп зкеїеіаі (Скегпіаккіу іуре 200 — 400 А. В.). Ткозе ої іке іаііег
іуре аге изиаііу азсгіЬей іо іке Апіі, а Іаг^е &гоир ої ргоіо-ІІкгаіпіап
ігіЬея хуєіі кпохуп іо іке кізіогіапз (йогйапіз, Ргокоріиз їгот Саезагеа).
Іп зоиікегп ІІкгаіпе іке гетпапіз ої Зсуікіап потайіс ігіЬез хуєгє
зіохуіу йізарреагіпг йигіп& іке їігзі їєху кипйгей уеагз ої іке Скгізііап
ега. Ву ікеп ікеу кай сотріеіеіу айоріей а зеіііей їогт ої Иїе апй заїе-
&иагйей ікеіг зеіііетепіз хуіік зіопе хуаііз а^аіпзі іке аііаскз ої іке
Загтаііапз.
Тке &геаі ті^гаііопз ої іке потайіс Загтаііап ігіЬез соіпсійей
хуіік іке їігзі сепіигіез ої іке Скгізііап ега. Тке Уагуку кай аігеайу
тоуей іпіо іке Ьазіп ої Туза гіуєг, іке Вохоїіапз осиріей іке іапй
Ьеіхуееп іке Впіерег апй іке ВапиЬе апй іп іке тіййіе ої іке їігзі
сепіигу А. В. іке Аіапз сате іпіо іке зіерре ге^іоп ої ІІкгаіпе- Тке
Загтаііап зеіііетепіз кауе поі Ьееп зіийіей зузіетаіісаііу аз уеі. Ткеіг
Ьигіаі ргасіісез, Ьохуєуєг, аге кпохуп іо кауе Ьееп зкеїеіаі, зотеіітез
хуіік агііїісіаііу йеїогтей зкиїїз, іп рііз, зотеіітез хуіік піскез, ипйег
кі&к тоипйз.
Аі іке Ье&іппіп£ ої іке Згй сепіигу А. В. іке Соікз тоуей іпіо
ІІкгаіпе їгот погікегп Еигоре. Ткеу їігзі йезігоуей зеуегаї Сгеек сої-
опіез апй ікеп ипйег іке Іеайегзкір ої Егтапагіс ог^апізей а 1аг&е
ігіЬаІ ипіоп аз а йеїепзіуе аіііапсе а^аіпзі іке Нипз.
Тке Возрогиз кіп^йот хуаз а Вотап ргоіесіогаіе апй хуаз гиіей
Ьу іке Кезсирогіз йупазіу. Ііз &епега1 кизЬапйгу, іпйизігу апй ігайе
кай а регіой ої геуіуаі хуіік сепігез іп Рапіісараешп, Ркапа^огіа апй
Тапаіз. Іп іке Азоу-Воп агеа ікеге арреагей а зегіез ої Сгесо-ЬагЬагіап
зеіііетепіз хуіік а сепіге аі Кузкпіе-Нпуііузке. Тапаіз хуаз іке сепіге
ої іке Загтаііап ІгіЬез іп іке іохуєг Воп.
Тке тозі ітрогіапі Сгеек сііу іп зоиікегп ІІкгаіпе йигіп& іке
їігзі їєху сепіигіез ої іке Скгізііап ега хуая іке сііу ої ОІЬіа Ьиі аїіег
ііз Йезігисііоп Ьу іке Сеікя опіу рагі ої іке сііу хуаз геЬиіІі. А сіозе
гіуаі ої ОІЬіа хуаз Скегзопезиз іп Сгітеа.
Літові а ікоивапй уеагв ої іке ехізіепсе ої Сгеек соїопіев оп
іке погікегп вкогев ої іке Віаск Зеа кай а ггеаі іпїіиепсе ироп іке
ківіогісаі йеуеіортепі ої зоиікегп ІІкгаіпе, апй ав а гевиїі ої іів сот-
тегсіаі соппесііопз іі ріауей ап ітрогіапі гоїе іп іке есопотіс Иїе ої іке
хуИоіє ої іке еазіегп Мейііеггапеап. Нукгій сиііигез ої Сгесо-Зсуікіап
апй Сгесо-Загтаііап огі#іп йеуеіорей іп ікіз рагі ої ІІкгаіпе. Ткеве
Іеїі Ьекіпй оиівіапйіпг ехатріев ої сгаїівтапзкір іп іке агіівііс їіеій
апй ргойисііоп ої агіісіез апй ітріетепіз ої йаііу иве.
675
ТЬе Вотап іе^іопз пєуєг Най йігесі соппесііопз хуііЬ ІЬе хуезїегп
ІІкгаіпіап Іеггіїогіез апй опіу Вотап Ігайегз £гедиеп11у хуєпі ир ІЬе
Впіезіег гіуєг, апй ті#гаІогу ІгіЬез шоуєй ІЬгои^Ь саггуіп# хуііЬ ІЬет
а Котапігей паїіуе сиїїиге. Мозі ітрогїапї атоп? ІЬет хуєгє ІЬе Уепейі,
ІЬе ІогеЬеагегз о£ ІЬе хуезїегп 81ауз. ТЬеіг Ьигіаі ягоипйз геуєаі ехатр-
Іез оі ІЬе гііиаі Ьепйіп& апй йізіогііоп оі’ хуеаропз хуЬісЬ іпйісаіе їЬаї
ІЬеу тизі Ьауе Ьееп хуаг-ііке реоріе-
АІ ІЬе Ьеріппіп# о£ ІЬе СЬгізІіап ега пеху ітті^гапіз £гот ІЬе
зоиїЬегп ргоІо-81ауопіс ІгіЬез сате ир ІЬе Впіезіег. ТЬеіг сиїїиге із
кпохуп іп агсЬаеоІогу аз ІЬе Ьуруїзіап. Апсіепі Ьізіогіапз саііей ІЬет
СеІЬз, геїаіей Іо ІЬе Васіапз, Ьиі ІЬе Вузапііпе Ьізіогіап ТЬеорЬіІасІиз
Зітокаїїа саііей ІЬет 81ауз.
ТЬе і'ігзі сепіигу £о11охуіп£ ІЬе СЬгізІіап ега тау Ье ге^агйей аз
Ьізіогісаі Іітез іп Тгапз-СаграІЬіа. Іп ІЬе £ігзІ сепіигу А. В. ІЬіз агеа
уегу іікеїу Ье1оп£ЄЙ Іо ІЬе ^геаі Васіап зіаіе о£ ВигеЬізІаз апй Іо Ьіз
зиссеззог ВесеЬаІиз Ьиі іі йій поі Ьесоте рагі о£ ІЬе Іаїег Вотап
ргоуіпсе о£ Васіа- ТЬе Іосаі аиІосЬІопоиз рориіаііоп хуаз СеІЬіс. Іп ІЬе
МагтагозЬ агеа тапу Ігасез Ьауе Ьееп ипсоуегей о£ оій заіі тіпез
хуЬісЬ хуєгє ргезитаЬІу йеуеіорей Ьу ІЬе Вотапз.
Ап ітрогїапї £гоир о£ агсЬаео1о&іса! гетаіпз о£ ІЬе І'ігзі сепіигу
А. В. сопзізіз о£ агіісіея ітрогіей £гот ІЬе Вотап ргоуіпсез. Мозі
питегоиз атоп& їЬезе аге Вотап йіпагз. ТЬезе Ігеазигез Іепй Іо
ійепіііу ІЬе ргіпсіраї гоиіез о£ ІЬозе йауз апй аге ап ітрогїапї зоигсе
о£ еуійепсе їЬаї тапу епіегей іпіо Ігайе іп ІІкгаіпе єуєп іп ІЬозе
еагіу Іітез.
ТЬе Еагіу 81ауопіс Ега (375 — 800 А. В.)
ТЬе еагіу 81ауопіс регіой іп ІЬе ІІкгаіпе соіпсійей хуііЬ ІЬе &геаІ
ті£га1іопз о£ реоріез. ТЬіз хуаз іпіііаіей Ьу ІЬе Тигко-Моп^оііап Ьогйе
о£ ІЬе Нипз хуЬо, іп 375 А. В., йе£еа1ей ІЬе ІгіЬаІ ипіоп о£ ІЬе СоІЬз
апй ипйег ІЬе ІеайегзЬір о£ АІШа тоуей іпіо ІЬе ВапиЬіап ге^іоп- ТЬеге
із по еуійепсе о£ ІЬеіг зеїііетепіз апй Ьигіаі ргасіісез апухуЬеге іп
ІІкгаіпе ир Іо ІЬіз тотепі.
ТЬе Аіап гетаіпз о£ £огіі£ієй зеїііетепіз аіоп^ ІЬе Саисазиз апй
ІЬе Аіап ргасіісе о£ Ьигуіп# іп саІасотЬз (УегкЬпу-8а11іу) апй іп зіопе
сгуріз (КегсЬ) Ьауе Ьееп £аіг1у ІЬогои^ЬІу Іпуез1і&а1ей.
АІ ІЬе Ье£іппіп& о£ ІЬе 61Ь сепіигу ІЬе Ауагз сате іпіо ІІкгаіпе
апй Іохуагйз ІЬе епй о£ їЬаї сепіигу сгоззей іпіо ІЬе Тгапз-ВапиЬіап
агеа апй зеІНей іп Рапопіа. ТЬеу Іоо Ьауе 1е£1 по агсЬаео1О£Іса1 гетаіпз
іп ІІкгаіпе. Еіпаїїу, аі ІЬе епй о£ ІЬе 81Ь апй Ье^іппіп^ о£ ІЬе 91Ь
сепіигу сате ІЬе Ма^уагз. ЕасЬ о£ їЬезе Ьогйез зргеай йеуазіаііоп
оуєг ІЬе соипігузійе, тоге зо оп ІЬе 1е£1 Ьапк о£ ІЬе Впіерег іп ІЬе
погїЬегп рагі о£ ІІкгаіпе ІЬап оп ІЬе гі^ЬІ зійе о£ ІЬе Впіерег.
ТЬіз хуаз ІЬе Ьізіогісаі Ьаск^гоипй а^аіпзі хуЬісЬ ІЬе еагіу 81ау-
опіс а^гісиїїигаї ІгіЬез о£ Апіу іп ІІкгаіпе йеуеіорей ІЬеіг зосіо-роіііісаі
ог^апігаїіоп апй сиїїиге. ТЬеіг зеїііетепіз хуєгє ип£ог1і£іей апй ІЬеіг
йтауез хуєгє £огтей аз игп £іе!йз. 8оте іпйісаііоп о£ ІЬеіг сиііз апй
676
гііиаіз із &іуєп Ьу іЬгее зіопе ійоїз ууИісИ Ьауе Ьееп ипсоуегей іп еазіегп
Ройііііа (Іуапкіуізі).
Базі оі ІЬе Впіерег апоіЬег &гоир оі еагіу Зіауопіс геїісз хуаз
і’оипсі іп іогііііей зеіііетепіз оі ІЬе Вотпу іуре. Турісаі оі ІЬезе із роі-
іегу хуііЬ зотеууііаі ргітіііуе хуауу огпатепіаііоп Йаііп& ігот ікіе 8іЬ
іо іЬе ЮіЬ сепіигу.
ТЬе апсіепі Віаск 8еа соїопіез оі ІЬе Сгеекз хуєгє аітозі сотріеі-
еіу сіезігоуесі апсі опіу ОІЬіа із тепііопесі аз Іаіе аз ІЬе 6іЬ сепіигу. Опіу
СЬегзопезиз іп ІЬе Сгітеа езсарей сотріеіе гиіп апй іі гергезепіесі ап
ітрогіапі соттегсіаі розі іог ІЬе Вухапііпе Етріге. 8еуега1 зіопе
сЬигсЬез йаііп& Ьеіхуееп ІЬе 4іЬ апсі 9іЬ сепіигу Ьауе Ьееп ипсоуегесі
аі іЬіз зііе. А зерагаіе &гоир оі гетпапіз іЬаі #о Ьаск іо ІЬе ті^гаііоп
оі паііопз аге ІЬе гетаіпз іп Сгітеа оі “сауе сіііез” апсі топазіегіез,
хуЬісЬ іпсіісаіе ІЬе &геаі уііаіііу оі ІЬе пеху СЬгізііап іаііЬ іп зоиіЬегп
ІІкгаіпе оуєг 100 уеагз Ьеіоге іі Оііісіаііу Ьесоте СЬгізііап.
ТЬе агеа оі ІЬе иррег Впіезіег (Викоуіпа апсі ВеззагаЬіа) Ьаз
Яіуєп из тапу ехатріез оі Ьигіаі Ьу сгетаііоп апсі оі зеіііетепіз ігот
іЬе Згсі іо ІЬе 5іЬ сепіигу. ТЬезе аге аіігіЬиіей іо іЬе сіезсепсіапіз оі
ІЬе СеіЬз хуЬо хуєгє ІЬе іогеЬеагз оі ІЬе Тіуегізіап ігіЬе тепііопесі іп
ІЬе СЬгопісІез. АпоіЬег еазіегп 81ах7опіс &гоир Іеіі ЬеЬіпсІ іі іп хуезіегп
ВосШІіа ехатріез оі зкеїеіаі Ьигіаіз хуііЬ роііегу оі ІЬе СЬегпіакЬіу
Іуре. АгсЬео1О£Іса1 таіегіаіз сіо поі зиррогі ІЬе сЬаг^е оі ІЬе СЬгопісІез
іЬаі іЬе УоІЬупіап ВиїіЬу хуєгє “іогіигей” Ьу іЬе Ауагз. ТЬе сопсегп
тизі Ье Ьеге хуііЬ ІЬе СзесЬ ВиїіЬу-
ТЬеге аге і'єху ігасез оі ІЬе еагіу Зіауопіс регіосі ипсоуегесі іо
іЬіз (іаіе іп ІЬе Тгапз-СаграіЬіап ге^іоп. Зерагаіе сіізсоуєгієз оі ііетз
оі дехуеіігу, сіесогаіесі хуііЬ зеті-ргесіоиз зіопез, іпсіісаіе соттегсіаі
сопіасіз хуііЬ ІЬе Впіерег агеа.
Ап ехатіпаііоп оі ІЬе агсЬаео1о#іса1 гетаіпз оі ІЬе еагіу Зіауопіс
регіосі гаізез а ргоЬІет оі ІЬе еіЬпо-йепезіз оі іЬе Зіауз гепегаїїу апй
оі ІЬе ІІкгаіпіап реоріе іп рагіісиїаг. ІУЬеп аіі ІЬе еуійепсе із іакеп
іпіо сопзісіегаііоп, аз хуєіі аз ІЬе гезеагсЬ іійіп^з оі еазіегп апй хуезіегп
Зіауопіс гезеагсЬегз, хує соте іо іЬезе сопсіизіопз:
1. ВоіЬ ІЬе еазіегп апй хуезіегп Зіауз аге ігиіу аиіосЬіопоиз реоріе
оп іЬеіг Ьізіогіс іеггііогіез.
2. ЕасЬ йеуеіорей оп ііз охуп зерагаіе, уеі сиііигаїїу геїаіей, Ьазез
&оіп& Ьаск іо уегу еагіу іітез.
3. Бог ІЬе хуезіегп Зіауз ІЬіз еіЬпіс Ьазе хуаз іЬе аегісиїіигаї ІгіЬез
хуііЬ іЬе зо-саііей зрігаї теапйег роііегу.
ТЬе еазіегп ог Вкгаіпіап Зіауз аізо йеуеіорей оп ап еіЬпіс Ьазе оі
а&гіси1іига1 ІгіЬез хуііЬ іЬе Тгуріїїіап сиііиге, хуЬііє іЬе Мизсоуііез
тезі оп а Ьазе оі патайіс рге ІІего-Еіппіс ІгіЬез хуЬо хуєгє ііпаїїу
Зіауісізей ипйег ІЬе іпііиепсе оі Кіеуап-Виз аз хуєіі аз іЬе Зіоуіпу
ігіЬе іп ІЬе агеа оі Ьаке Птеп геіеггей іо іп ІЬе СЬгопісІез.
Ассогйіп# іо агсЬаео!о£Іса1 йаіа, ІЬе Ьоипйагу Ьеіхуееп іЬезе іхуо
еазіегп 81ауопіс реоріез хуаз езіаЬІізЬей аз іаг Ьаск аз іЬе пеоІііЬіс
регіой, апй зресііісаііу іоііохуз ІЬе Ьоипйагу Ьеіхуееп ІЬе Ьіаск
677
еагік Ьеіі оі ІІкгаіпе апсі іке іогезі ге&іоп оі’ погік-еазіегп Еигоре
хуіік ієху сіеуіаііопз. Іі зерагаіей їке ІІкгаіпіап апсі іке Мизсоуііе
реоріе с1игіп& їке ргекізіогіс апсі їке еагіу кізіогіс іітез апсі хуіік
тіпог сіеуіаііоп сопііпиез Іо зерагаіе їке іхуо реоріез Іо ікіз Йау.
Ткіз зерагаііоп із ехетрііііей аізо іп їке апікгороіо^ісаі Іуре, іп
їоїк сиїїиге, іп їоік-іоге, аз хуєіі аз іп агї.
Кіеуап-Киз (800 — 1340 А. Б.)
Тке епсі оі іке іігзі апй їке Ье^іппіп# оі їке зесопй тіїїепіит оі
їке Скгізііап ега із а ригеїу 81ауіс ега іп ІІкгаіпе. Сегіаіп кізіогісаі
4аіа аЬоиі ікозе Іітез із аігеасіу ргоуійей Ьу Іке Кіеуап Скгопісіез оі
Іке Пік сепіигу. Оп Іке Ьазіз оі іке ІгіЬез тепііопей іп іке Скгопісіез
іі із роззіЬІе іо їогт а іепіаііуе еікпо^гаркіс тар оі іке тесііеуаі зіаіе
оі Кіеу. Ткіз іеггііогу, Йигіп^ іке кеі^кі оі ііз Йеуеіортепі, геаскей
ігот іке Саграікіап тоипіаіпз, іке Віаск 8еа апсі іке Саисазиз іп іке
зоиік, іо іке Оиіі оі Еіпіапй апсі Ьаке Ьайо^а іп іке погік, ігот іке
гіуєгз Уізіок апсі Уізіиіа іп Іке хуєзі іо Іке Уо1&а апсі Сазріап 8еа іп іке
еазі. Воїк іп Іегтз оі іеггііогу апсі тіїііагу рохуег, ікіз хуаз іке Іаг^езі
тесііеуаі зіаіе іп Еигоре-
Тке соге оі ІІкгаіпе ог іке Кіеуап зіаіе хуаз іке тісісПе Впіерег
агеа, Ьоік ^ео^гаркісаПу апсі есопотісаііу сепіегед аі Кіеу, апсі іі каз
гетаіпесі зо іо ікіз Йау. Тке Впіерег агеа хуаз іке сепїге оі роїііісаі
ог^апіхаїіоп оі іке ІІкгаіпіап зіаіе ипііі іке ііте оі ііз Йезігисііоп Ьу
іке Тагіагз іп іке тіййіе оі Іке ІЗік сепіигу, хукеп, іог апоікег 100
уеагз, іке сепїге оі зіаіе ог^апігаііоп тоуей іпіо іке Наїуск-Уоікупіа
кіп^сіот.
Тке Кіеуап зіаіе хуаз іеийаі іп ііз ог^апігаїіоп, аз хуєгє аіі іке
оікег Еигореап зіаіез оі їкаї ііте, іке рориіаііоп сопзізііп^ оі ргіуіі-
е&ес! Ьоуагз, ігее іпкаЬііапіз оі іке сіііез апсі уіііа^ез, апсі іке каїі ігее
апсі каїі зегуііе рориіаііоп ікаі сате ипсіег іке аиікогііу оі іке Ьоуагз.
Гке Вике, хуЬо хуаз іке кеай оі іке Зіаіе, таіпіаіпей кіз аиікогііу Ьу
іке зіоиі агт оі кіз коизекоїй-^иагйз (Вгигкіпа); Ьуі ке хуаз поі ап
аиіосгаі. Аі кіз зісіе хуаз іке Ьоуаг СоипсіІ іп сопзиііаііоп хуіік хукіск ке
іззиесі сіігесііуез апсі тасіе Іахуз. Тке іігзі сойііієй Іаху оі Кіеуап-Киз хуаз
іке ”Кизка Ргаусіа” хукіск Іаіег хуаз іпсогрогаіесі аз ап ехетріагу ріесе
ої Іаху іпіо іке Ьіікиапіап зіаіиіез оі іке Ьіікиапіап-Киз зіаіе ікаі
іоііохуей іке Тагіаг йеуазіаііоп. Іп ехсерііопаї сазез, зиск аз іке еіесііоп
оі а пеху Вике ог а тіїііагу ехрейіііоп, іке йєсізііує уоісе гезіей хуіік
а тее1іп£ оі іке хукоіе рориіаііоп.
Тке тозі ітрогіапі агскаео1о£Іса1 гетаіпз оі іке Ііте оі Кіеуап-
Киз аге іогііііесі зеіііетепіз оі хукіск аЬоиі 1300 кауе Ьееп ипсоуегей
іп ІІкгаіпе. 11 із регкарз іог ікіз геазоп ікаі іке Зсапсііпауіапз геіеггей
іо ІІкгаіпе іп ікеіг апсіепі погйіс за&аз аз іке “Іапй оі іогііііесі зеіііе-
тепіз” (Сагйагікі). Тке іогііііесі зеіііетепіз хуєгє зиггоипйей Ьу уііі-
а&ез хукозе рориіаііоп оссиріесі іізеїі таіпіу хуіік а^гісиИиге. Тке зесопй
тозі ітрогіапі ригзиіі хуаз зіоск гаізіпи, Ьиі кипііп^, іізкіп^ апсі Ьее-
кееріп£ аізо ріауесі ітрогіапі гоїез. Уагіоиз ігасіез хуєгє кі^кіу йеуеіор-
есі, езресіаііу іп іке сіііез, апсі ікгои^к іке сотЬіпесі еііогіз оі ікезе
678
сгаіТвтеп іке таїегіаі сиїїиге оі ІЬе Кіеуап-Кив регіосі хуаз гаізесі іо
зисії а Ьі^Ь Іеуеі їЬаї іі Ьгои^ЬІ ргаізе ігот сопіетрогагу іогеі^п
оЬзєгуєгз апсі аіігасіесі тегсЬапІв апсі Ігауеііегв ігот тапу соипігіез
оі’ Еигоре апсі Азіа. ТЬе Ігасііп£ сепіге оі ІІкгаіпе хуаз Кіеу Ьесаизе іі
Іау аі ііїе іпіегзесііоп оі а питЬег оі іпіегпаііопаї ігасіе гоиіез. Зітіїаг
сепігез іп хуезїегп ІІкгаіпе хуєгє Уоіосіутуг-Уоіупзку, РегетузЬІ апсі
іаїег Ьуіу.
ТЬе сиїїигаї сіеуеіортепі оі Кіеуап-Кив, ог ІІкгаіпе, ргосеесіесі іп
сіозе сопіасі хуііЬ ІЬе сиііигез оі ІЬе уагіоиз Еигореап реоріез оі їЬаї
Ііте. 11 тасіе іїз сопІгіЬиІіоп Іо оІЬег сиііигез, апсі хуЬаІеуег іі гесеіуесі
ігот ІЬе сиїїигаї асЬіеуетепІз оі оІЬег реоріез хуаз сгеаііуеіу асіаріесі
Іо ІЬе Іосаі зрігії апсі Іосаі пеесіз Іо Ьесоте ап іпзерагаЬІе рагі оі ІЬе
сиїїигаї хуЬоіє.
ТЬе ра&ап геїі^іоп оі Кіеуап-Киз хуаз роїуІЬеізІіс хуііЬ ІЬе Сосі
оі ТЬипсІег — Регип — аі ІЬе Ьеасі оі ІЬе рапІЬеоп. Зіаіиез апсі Іетріез
(КарузЬсЬе) таіпіу тасіе оі хуоосі, хуєгє сіесіісаіесі Іо ІЬе уагіоиз йосіз.
Аііег ІЬе оі’іісіаі ассеріапсе оі СЬгізІіапіІу іп 988 ІЬе ра&ап Іетріез
хуєгє сіезігоуей апсі геріасей Ьу сЬигсЬез (іог ехатріе ТіІЬе СЬигсЬ іп
Кіеу) апсі ІЬе зіаіиез оі ІЬе ійоїз хуєгє сазі іпіо ІЬе гіуегз. II хуаз
Ьесаизе оі ІЬіз їЬаї ІЬе зіопе зіаіие оі ІЬе іоиг-іасей &ос! Зуіаіоууі
хуаз гесоуегесі ігот ІЬе гіуєг ХЬгисЬ-
ТЬе іпігосіисііоп оі СЬгізІіапіІу Ьасі а &геаі еііесі оп ІЬе зрігіїиаі
апсі таїегіаі сиїїиге оі ІІкгаіпе. ТЬе апсіепі оиііоокз апй рЬіІозорЬіез
оі Іііе хуєгє зіохуіу тойіііей Ьу СЬгізІіап рЬіІозорЬу апсі Ьу пехуег еІЬіс-
аі уаіиез апсі сопсеріз. Іп ІЬе Ьапйз оі ІЬе Викез, СЬгізІіапіІу Ьесоте
а рохуегіиі і’огсе іог ІЬе ітріетепіаііоп оі зіаіе ріапз апй геіогтз, апсі
ІЬе пеху ге1І£Іоп Іепйей Іо Ьіпй ІЬе ІІкгаіпіап ІгіЬез тоге сіозеїу іпіо
а зіпріє паїіоп, гаізесі іп ІЬе рориіаг тіпй ІЬе розіїіоп оі ІЬе Кіеуап
Вике аз ІЬе арозіїе оі а пеху іаіІЬ, Ііііей ІЬе зрігіїиаі Іеуеі оі ІЬе паїіоп,
апсі ІЬгои^Ь ІЬе іпігосіисііоп оі ейисаііопаї іпзіііиііопз тасіе ауаіІаЬІе
іог ІІкгаіпе аіі ІЬе сиїїигаї Ігеазигез оі ІЬе сіаззісаі апсі ІЬе хуезїегп
ХУОГІСІ.
ТЬе Ье£Іппіп£8 оі ейисаііоп іп ІІкгаіпе &о Ьаск Іо ІЬе Сгеек
соїопізіз аз хуєіі аз ІЬе Котап Іе^іопагіез апсі соїопізіз, Ьиі іі хуаз опіу
ІЬгои^Ь ІЬе езІаЬІізЬтепІ оі ІЬе СЬгізІіап геїі^іоп їЬаї ІЬе іігзі зоїісі
іоипйаііопз іог рориіаг ейисаііоп хуєгє езІаЬІізЬей. ТЬе іігзі СЬгізІіап
Викез, Уоіосіутуг ІЬе Сгеаі апсі Уагозіау ІЬе ІУізе, йій а &геаІ сіеаі Іо
зргеасі Іііегасу атоп# ІЬе реоріе, апсі тозі оі ІЬе зсЬооіз хуєгє езІаЬІізЬесі
ипсіег ІЬе сопігої оі ІЬе сЬигсЬ аиІЬогіїіез. Арагі ігот Іап^иа^е апсі
ге1І£Іоп ІЬе рго^гатте оі іпзігисііоп іпсіисіесі Ьізіогу, £ео£гарЬу апсі
ІЬе ІЬеогеІісаІ сопсеріз оі паіигаї зсіепсез.
Ьііегаїиге Ьасі а зі^пііісапі рагі іп ІЬе зрігіїиаі Іііе оі тейіеуаі
ІІкгаіпе апсі іі Ье#ап іп ІЬе іогт оі Ігапзіаііопз ігот ІЬе Сгеек- ТЬе
оісіезі кпохуп сіоситепіз іпсіийе ІЬе ігеаіу Ьеїхуееп ІЬе Кіеуап Викез
ОІеЬ апсі ІЬог, апсі Вугапііит (907, 944 А. В.). ТЬе оійезі ргезегуей
тапизсгірі із ІЬе Озіготігоу ЬіЬІе (1056 — 1057), іхуо соїіесііопз оі.
ІЬе хугіїіпй оі Зуіаіозіау УагозІауісЬ (1073 — 1076), а соїіесііоп оі ІЬе
зіаіиіез оі ІЬе “Кивка Ргаусіа” іп ІЬе іогт оі а сору ігот ІЬе ІЗІЬ сеп-
679
іигу, ІЬе Кіеуап СЬгопісІе іп іЬе їогт оі а сору ігот іЬе 14іЬ сепіигу,
апй ІЬе Ьегоіс еріс “Зіоуо о Роїки ІЬогуа” а сору їгот ІЬе 18іЬ сепіигу.
Мапу іехіз оі’ ЬгіПіапі вегтопз Ьауе аізо Ьееп ргезегуей, іЬе Ьезі кпохуп
оі хуЬісЬ аге іЬе хуогкв оі’ Меігороіііап ІПагіоп “А ІУогй АЬоиі ІЬе
Ьаху апсі Сгасе” йаііп® ігот іЬе Пік сепіигу.
Іп іЬе і’іеій оі агі іЬе Бисаі регіой із зресіаііу поіей іог ііз
агсЬііесіиге оі а Вугапііпе-ІІкгаіпіап іуре хуііЬ зоте Вотап іпііиепсез
(Кіеу, СЬегпуЬіу апй НаїусЬ). ТЬе Ьезі гетаіпз оі іЬе топитепіа!
іуре оі агсЬііесіиге хуєгє іо Ье їоипй іп Кіеу апй СЬегпуЬіу, Ьиі аііег
іЬе Йевігисііуе хуогк оі іЬе Зоуіеі Соуегптепі їєху оі іЬет гетаіп
іойау. Моге поіаЬІе атоп& ІЬет аге ІЬе Зі. ЗорЬіа СаіЬейгаї (ЗорЬіап
ЗоЬог) іп Кіеу апй ІЬе СаіЬейгаї оі іЬе Зауіоиг іп СЬегпуЬіу. ТЬе 1аг£-
езі ріасе оі хуогзЬір іп іЬе хуезіегп іеггііогу оі ІІкгаіпе хуаз іЬе СаіЬейгаї
ої іЬе Аззитрііоп (ІІзрепзку) йаііп® ігот іЬе тісісіїе оі іЬе 12іЬ сепі-
игу іп іЬе гоуаі сііу оі НаїусЬ.
ТЬе тозі соттоп іогтз оі раіпііп® іп тейіеуаі ІІкгаіпе хуєгє
тозаісз, ігезсоз апй ісопз, апй тіпіаіигез аз іііитіпаііопз іо Ьапй-
хугіііеп Ьоокз. ТЬе тозаісз оі Зі. ЗорЬіа іп Кіеу аге ої хуогій гєпохуп
апй Йаіе Ьаск іо іЬе ПіЬ сепіигу. ТЬе тозі оиізіапйіп® гергезепіаііоп
атоп® іЬезе тозаісз із іЬе Уіг&іп МоіЬег (Огапіа). Ву їаг іЬе 1аг#езі
рагі оі’ іЬе хуаііз оі ІЬе ЗоЬог із соуегей хуііЬ ігезсоз, апй ігезсоз апсі
тозаісз йесогаіе ІЬе сЬигсЬез ої аіі ІЬе оіЬег 1аг&ег Бисаі зеаіз. Атоп£
іЬе ісопз оі іЬе тейіеуаі регіой, оі хуЬісЬ аЬоиі 400 Ьауе Ьееп ргезегуей
іо іЬіз йау, іЬе оійезі опе із ІЬе ісоп оі іЬе УузЬЬогой МоіЬег оі Сой
хуііЬ іЬе СЬіїй хуЬісЬ із іойау Іосаіей іп Мозсоху.
ТЬе Веіх ісоп оі іЬе МоіЬег оі Сой, хуЬісЬ із Ьізіогісаііу аззосіа-
іей хуііЬ тігасіез, із поху іп СгезіосЬохуа іп Роїапй. Ої зресіаі зі^піііс-
апсе іо іЬе Ьізіогу оі іііе, оі агсЬііесіиге апй оі сІоіЬіп®, аге 700
тіпіаіигез оі ІЬе КбпІ£зЬег£ СЬгопісІез хуЬісЬ ехізіз іп соріез оі іЬе
12іЬ апй ІЗІЬ сепіигу огі^іпаїз. Ехатріез оі ехсерііопаї агіізііс асЬіеу-
етепі Ьауе Ьееп ргезегуей іп теіаі сгаіі йесогаіей хуііЬ йіііегепі іесЬ-
піциез (“зкап”, “сЬегп”, “гет”, іШ^гее, епатеї) іп зіуіез йерісііп#
ріапі Иіе, апітаї Іііе, апй ^еотеігіс раііегпз. А зерагаіе ^гоир соп-
8ІЗІ8 оі сагуіп£8 іп зіопе апй Ьопе апй зіШ оіЬегз аге репйапі зеаіз
(МоїіЬйоЬиІа), іЬе теіаііс тоиїйз іог хуЬісЬ хуєгє ргерагей Ьу Ьі^ЬІу
зкіїїей сгаі’ізтеп оі тіпіаіиге сагуіпи-
Вигіаі Вііез
ІІр іо ІЬе айуепі оі СЬгізііапііу аіі іЬе йеай оі іЬе тейіеуаі
регіой хуєгє сгетаіей оп а їипегаї руге. ТЬеу хуєгє едиіррей їог іЬеіг
Іоигпеу іпіо “іЬе оіЬег хуогій” апй аЬоуе іЬеіг гетаіпз а Іаг^е Ьаггоху
хуаз Ьеарей ир. А йгатаііс йезсгірііоп оі іЬіз сгетаііоп їипегаї хуаз
&іуеп Ьу ІЬе АгаЬ Ьізіогіап, ІЬп-ЕайІап, хуЬо хуііпіззєй зисЬ а їипегаї
іп 922 А. Б. зотехуЬеге іп ІЬе тіййіе геасЬез оі ІЬе Уоі^а.
РегЬарз іЬе тозі еІаЬогаіе сгетаііоп їипегаї іп ІІкгаіпе, ргезит-
аЬІу іЬаі ої а Бике ої ІЬе ЮіЬ сепіигу, хуаз йівсоуєгєй аі іЬе СЬогпа
МоЬуІа іп СЬегпіЬіу. Аііег іЬе оїіісіаі ассеріапсе ої СЬгізііапііу іЬе
сЬигсЬ їогЬайе сгетаііоп іп уієху ої ІЬе сопсері ої гезиггесііоп, апй їгот
680
іЬеп оп ІЬе сіеасі хуєгє Ьигіей іп а зігесЬей розіііоп хуііЬ ІЬеіг Ьеайз іо
іЬе хуєзі. Аі і’ігзі іЬеу хуєгє соуєгєсі Ьу тоипйз оі еагіЬ Ьиі зооп іЬеге
арреагесі і’іаі &гауе8 хуііЬоиі тоипйз хуЬєгє іЬе йеай Іау зійе Ьу зійе
аз іп тогіегп йгауєуагсіз.
А іЬігсі апсі тозі гесепі ^гоир оі Ьигіаіз оі іЬе Висаі регіосі соп-
зізіз оі’ дгауез соуєгєсі іігзі Ьу зіопе ріаіез апсі іЬеп хуііЬ еагіЬ. ТЬезе
ехізіесі іп іЬе иррег геасЬез оі іЬе Впіезіег апсі іп хуєзієгп Росіііііа. аз
іаг аз із кпохуп, апсі іЬе Іаіезі оі іЬезе сіаіе ігот іЬе 15іЬ сепіигу.
ТЬе Сарііаі 8еаіз оі ТЬе Викез
Асітіпізігаііуе, соттегсіаі апсі сиііигаї сепігез оі іЬе уагіоиз
рагіз оі ІІкгаіпе хуєгє аі ІЬе зате ііте іЬе зеаіз оі іЬе уагіоиз аиіо-
потоиз Викесіотз ІЬаі охуєй аііе^іапсе іо іЬе Сгапй Вике іп Кіеу. ТЬеге
хуєгє зеуеп зисЬ сепігез аі ІЬаі ііте, іЬе сепігаї опе іп Кіеу, опе іп
СЬегпуЬіу, опе іп Регеуазіау оп іЬе Іеіі Ьапк оі іЬе Впіерег, іп Ттиіо-
гокап іп іЬе 8еа оі Агоу агеа, опе іп НаїусЬ, опе іп УоІЬупіа апсі опе іп
Гигоуоріпзк іп ІЬе ге^іоп оі ІЬе Ргіріаі Ьазіп.
АгсЬаеоІо^ісаІ ехсауаііопз іп іЬезе сарііаі зеаіз геуеаіесі топит-
епіаі ЬиіІсИп^з, сіисаі Ьигіаі ріасез апсі іЬе гетаіпз оі йисаі раїасез.
ЬаЬііаііопз ої іЬе Іосаі рориіаііоп апсі іЬе хуогкзЬорз ої ІЬе йіїїегепі
ігасіезтеп- ІЧитегоиз ігеазигез гергезепііп£ ІЬе хуогк ої ^оІсІзтііЬз,
ої хуЬісЬ 51 хуєгє йізсоуегей іп Кіеу аіопе, іпйісаіе іЬе хуеаІіЬ ої ІЬе
рориіаііоп апсі ІЬе Ьі®Ь Іосаі йеуеіортепі оі іЬе сгаїіз, аз хуєіі аз сот-
тегсіаі сопіасіз хуііЬ оіЬег соипігіез. ТЬезе соттегсіаі сопіасіз зеет
іо Ье тозі апсіепі іп Кіеу. Егот іЬе уегу Ьедіппіпд оі іЬе СЬгізііап
ега іі хуаз ап ітрогіапі соттегсіаі Ііпк оп ІЬе Впіерег гоиіе, апсі
Ьеіхуееп ІЬе 6іЬ апсі 7іЬ сепіигіез іі Ьесате іЬе зеаі ої Вике Кау
їуЬо &ауе іЬе сііу Ьіз пате. ТЬе Кіеуап зіаіе хуаз іп іЬе іогеїгопі оі іЬе
сіеуеіортепі оі зрігііиаі сиііиге оі сопіетрогагу Еигоре. Іп зрііе оі
сопзіапі ргеззиге ігот оиізійе зоигсез іі хуаз аЬІе іог а 1оп& ііте іо соте
оиі уісіогіоиз, Ьиі іп іЬе епсі ІЬе опе епету, іЬе Зіерре Ьогйез, ІЬаі
кері тоуіпд іп хуауе аііег хуауе асгозз іЬе Азіап “^аіехуау оі паііопз”
іїпаїїу сіезігоуей ІЬе зіаіе. Іп зрііе оі ІЬе іасі ІЬаі їог зеуегаї сепіигіез
ІІкгаіпе кері іЬезе Ьогйез аі Ьау апсі ргеуепіей іЬеіг репеігаііоп іпіо
хуєзієгп Еигоре, іі ііпаїїу іеіі аі іЬе Ьапйз оі ІЬе Моп^оіз. Тойау іі із
опіу іЬе сіізсоуегіез оі агсЬаео1о£у апсі іЬе ієху гетаіпіп# Ьиіійіп^з оі
ІЬаі регіосі ІЬаі Ьеаг хуііпєєз іо ііз &1оЛоиз разі. Апсі іЬиз хує соте іо
ІЬе епсі оі ІЬе ргеЬізіогіс апсі ІЬе еагіу Ьізіогіс іпуезііеаііопз іп ІІкгаіпе
апсі ігот Ьеге Ьізіогісаі агсЬаеоІо^у іакез оуєг.
681
АНСНАЕОШБІЕ оек ЬІККАІМЕ
уоп Вг. дагозіау Разїегпак
екет. Ргоїеззог сіег Іігзезсіїісіїїе дег Ьікгаіпізсіїеп Т1іео1О£І8СІіеп
Акадетіе ипд дег Іуап Егапко-Зіааїз-ипІуегзііаеї уоп Ьуіу (Ьет-
Ьегк), Сазїргоїеззог ап дег Вііеіпізсіїеп Егіедгіск-ІУіІІіеїтз-Ііпіуег-
зііаеї іп Вопп ипсі Ргоїеззог сіег Іікгаіпізсіїеп Ргеіеп Ііпіуегзіїаеї іп
Миепскеп.
АгсІіаео1о£Іе сіег ІІкгаіпе ИаЬ діє Аиї^аЬе, іп &едгаеП£Їег Еогт
зосуіє оЬ]екїіуег Ве1еис1і1ип£ аиї Сгипд агсіїаеоіо^ізсіїег Еипде діє
Епї\уіск1ип£ дег таїегіеііеп ипд &еізїі£еп Киїїиг дег ІІкгаіпе іппег-
ИаІЬ іЬгег еїІіпо£гар1іІ8СІіеп Сгепгеп іп дег иг^езсіїісіїііісіїеп, їгиеіі-
£езс1гіс1і11ісііеп зохуіє їгиеЬ-тіІІеІаІїегІісІїеп Еросіїе даггизїеііеп.
Віє СезсЬісЬіе сіег агсЬаеоІоеізсЬеп ІіпіегзисЬип^еп іп дег ІІкгаіпе
Віє агсіїаеоіойізсіїеп Впіегзискип^еп іп дег ІІкгаіпе Ье^апп дег
Кіеуег Меїгороііі Реїго Моїіуіа іт Іаііге 1633 аиї сіет СеЬіеі дег 2ек-
епікігсіїе іп Кіеу. Вагаиї Їо1&1е еіпе Іап^е 2еії аиззсіїїіеззіісіїег гаеи-
Ьегізсіїег СгаЬип^еп, Ьіз іп дег 2. Наеіїїе сіез 18. даіігкипдегіз хуіззєп-
зсИаїШсІїе ипїегзисішпйеп еіпзеїгїеп. Віє егзїеп зузїетаіізсіїеп Аиз-
£гаЬип£еп їапдеп іп деп згіескізскеп Зскхуаггтеегкоіопіеп £е£еп
Епйе сіез 18. Ьаіігіі. зїаН- 8іе паїїтеп ат Апїап# сіез 19. ^іігії. ап
ІІтїап£ ги.
Ваз аеіїезїе агеІіаео1о£І8СІіе Мизеит хуигйе іт Яакге 1809 іп
Мукоіару ипй Йіе егзіе агс1іаео1о£І8СІіе Сезеїізсіїаїї іт Яаііге 1839 іп
Осіезза £Є£гиепс1еІ. Хасії сіег Кеуоіиїіоп уоп 1917 зсішї тап Йаз А11-
икгаіпізсіїе Агсіїаеоіо^ізсіїе Котіїее — ІУІІАК, — (1922-1933) іп
Кіеу, йаз тап еілуаз зраеїег іп еіп Іпзііїиї йег Сезсіїіскіе йег Маїегіеі-
Іеп Киїїиг (1934-1938) ипй посії зраеїег іп еіп Агсіїаеоіойізсіїез Іпзїі-
їиї итїогтїе (зеії 1938). ІУеіїеге Міїіеірипкіе агскаеоіо^ізсіїег Еог-
зсішп^еп хуагеп Осіезза, Сііагкіу ипй ЬетЬег®.
АгЬеііеп, діє зісії аиї діє Агс1іаео1о£Іе дег ІІкгаіпе Ьехіеііеп,
суигдеп зеії 1820 иедгискї, уот дакге 1854 ап егзскіепеп зіе зсіїоп іп
еіпі£еп Виїгепдеп регіодізсіїег Аиз^аЬеп іп Кіеу, ЬетЬег® ипд апдег-
еп Зїаедїеп зохуіє іп уегзскіедепеп регіодізсіїеп Аиз^аЬеп Киззіапдз,
Роїепз, Китаепіепз ипд Ііпзагпз. 2и діезег 2еії Ье^апп тап аисИ тії
дег Негаиз#аЬе ргозяег Мопо#гар1ііеп.
683
РЬузізсЬе ЬеЬеп8Ье<1іп£ип£еп
Віє ЬеЬепзЬесІіп£ип£еп іп &агі2 Еигора У’агеп хуаеЬгепй сіег
«Зиагіаеггеіі пісЬІ йіезеІЬеп. Уоп іЬгеп уієг Еізгеііеп еггеісЬІе (Не ег-
зіе (Сиепг) Озіеигора иеЬегЬаирІ пісЬІ.
Віє гхуеііе (Міпйеі) кат Ьіз ап сііе Сгепгеп Йег икгаіпізсЬеп
СеЬіеІе. Віє ЗсЬтеїгхуаззег без зиейІісЬеп Теііез йіезез СНеІзсЬегз
ЬоеЬІіеп Ііеіе Еіиззіаеіег іп йег ІІкгаіпе аиз. Ваз Кііта хуаг тіїсіег аіз
баз Ьеиіі^е ипй ІеисЬІ.
Віє паесЬ8ІІоІ£еп(1е Еізгеіі (Кізз) хуаг сііе тахітаїе. Вег Сіеі-
зсЬег зсЬоЬ зісЬ иеЬег Неп Вп]ерг хуєіі пасії сієш Зиейеп Ьіз ке®еп
Впіргореігоузк уог. ЗиесШсЬ йауоп геіЬІе зісЬ йіе Типйга ап, иеЬег-
ЕєЬепсі іп йіе каїїе Зіерре ипсі іп Іпзеїп уоп Вігкепхуаеійегп. Ваз Кіі-
та хуаг Ігоскеп, зсЬагІ копііпепіаі.
Віє Іеігіе Еізгеіі (ІУиегт) еггеісЬІе Ьегеііз Йіе Когсікгепгеп
сіег ІІкгаіпе пісЬІ теЬг. Віє ЬеЬепзЬейіп^ип^еп уегЬеззегІеп зісЬ
Ьейеиіепй пасЬ йет епй^иеііізеп 2игиескІгеІеп сіез СНеІзсЬегз-
Віє АИзіеіпгеіі
Ваз егзітаїійе ЕгзсЬеіпеп еіпез МепзсЬеп іп Йег ІІкгаіпе ІаеІН
Ьегеііз іп (Не СЬе11ееп-2еіІ. Віє еіпгі^е аи£ ипз иеЬегкоттепе Зриг
еіпез ІУоЬпрІаІгез ]'епег ЕросЬе Ьеііпйеі зісЬ Ьеіт Вогіе Ьика Уги-
Ьііуеска ат тіІИегеп Впдезіг. Вег егзіе МепзсЬ уот НеійеІЬегеег Ту-
рив кат аііег ІУаЬгзсЬеіпІісЬкеіІ пасії аиз Йет СеЬіеІе Йег ЬеиІІ£еп
Тиегкеі ипсі Агтепіепз аи£ Непі ІУе^е гхуізсЬеп Каиказиз ипй ЗсЬхуаг-
гет Мееге.
ІУоЬпрІаеІге уоп Маттиізае^ет йег АсЬеи1ееп-2еіІ епійескіе
тап ап зіеЬеп Огіеп іп Неп СеЬіеІеп ат Впдерг, ат Впдезіг ипсі аиі
Йег Кгіт.
Іп йег Іоі^епсіеп МоизІегіеп-2еіІ, (Не аи£ Неп АпГап® сіег ІУи-
егт-ЕізгеіІ Іаеііі, уегтекгіе зісії (Не Веуоеікегип# сіег ІІкгаіпе, хуог-
аиі иеЬег ЗО Гипйріаеіге іп Неп ЕІиззЬескеп сіез Впзезіг, Нез Віуерг,
сіег Везпа ипй ат поегйіісіїеп Вопес, ат Азохузскеп Мееге ипсі іп Йег
Кгіт кіпхуеізеп. Іп Неп Нбкіепхуокпріаеігеп уоп Кіік-КоЬа ипй Зіаго-
зіііз’а аи£ Нег Кгіт Іапй тап (Не аеііезіеп ВезіаНип^еп уоп МепзсЬеп
йег Меапйегіїїаігаззе, (ііе Ьегеііз аиі баз ВезІеИеп егзіег геїі^іоезег
Уогзіеііип^еп Нег НатаП^еп Веуое1кегип£ сіег ІІкгаіпе Иітуеізеп.
Іт «Іип£-Ра1аео1і<;1іікит хуагеп (ііе НеиН^еп икгаіпізскеп СеЬіеІе
Іиег йіезе ЕросЬе зсЬоп гіетііск йісИІ тії МепзсЬеп Нег Сго- Ма^поп-
газзе Ьезіейеіі. Зіе хуоЬпіеп Ьегеііз іп йаиегЬаІіеп геїіаеЬпІісЬеп ІУоЬп-
Ьаиіеп, йегеп ЕпІзіеЬеп тії Неп Апіаеп^еп еіпег зеззЬаІІеп ЬеЬепз-
хуєізе уегЬипсІеп хуаг.
Віє егзіе Воііе іп Йег ХаЬгип^зуегзогв-ип^ зріеііе посЬ іттег
<ііе Яа^сі аи£ Маттиі ипй ІУізепІ. Еіпег йеиІІісЬеп АепНегип^ ипіег-
1а& (Не ТесЬпік Нег Негзіеііипз Йег Зіеіпхуегкгеи^е. Мап Ьепиігіе деігі
1аеп£ІісЬе АЬзрИеззе, (1іе тап тії НіІІе уоп ВапйЬезсЬІа^ УєгЬеззегІе.
СЬагакІегізІізсЬ Іиег баз <Тип®-Ра1аео1іІЬікит зіпсі ег8Іта1І£е
Аеиззегипйеп Нег ЬіМепсіеп Кипзі, ипсі егзіе киїїізсЬе ВагвІеПип^еп
тії та^ізсЬет Ніпіег^гипб. Віез зіпсі рІазІізсЬе хуєіЬіісЬє Еі^игеп
684
айв ууеіскет Зіеіп осіег ЕІГепЬеіп, іп геіп геаіізіізскег Мапіег аиз#е-
Ґиекгі. Мап капп зіе гіскії^ аіз Вагзіеііип® Йег хуеіЬІіскеп ІІг-СеЬае-
гіппеп аиІГаззеп, йіе пеЬепЬеі поск <ііе Вейеиіип^ еіпез зскиеігепйеп
Геїізскез Іиег Йаз &ап/е Уоїк хуакгепй та^ізскег Хегетопіеп каЬеп
коппіеп. Ікге Аи£#аЬе Іар сіагіп, £иІез Сеііп^еп Йег Йа^йеп апги-
гаиЬегп. Аиз Йеп игзгиеп£Ііскеп икгаіпізскеп Векіеіеп Ьезіїгеп хуіг
зоїске Еі^игеп піскі, зіе зіпй кеиіе пиг аиз йеп погйоезШскеп Регі-
ркегіеп йег ІІкгаіпе (Козіепку, Са^агіпо) Ьеі Уогопіг ат Воп
Ьекаппі.
Ваз уоп Лип#- раїаеоііікізскеп Зіаеттеп Ьезіейеііе Теггііогіит
йег ІІкгаіпе уегйгоеззегіе зіск Ьейеиіепй газскег іт Уег^іеіск тії
йет Йез Аііраіаеоііікікитз. Віє Веуоеікегип^ копгепігіегіе зіск іп
^гоеззегеп АпкаеиГип^еп аиі йег Ьіпіе Кіупе — Оугис — Моукогой
Зіуегзкуд — Уогопіг. Іп йег Ероске йез Аигі^пасіеп — Зоїиігееп Ье-
Іапйеп 8ІсИ Йіе ат йіскіезіеп Ьезіейеііеп СеЬіеіе ат оЬегеп ипй тії-
Иегеп Вп]Є8Іг ипй ат оЬегеп РгиікЬескеп; Йіез Ьгаскіе еіпі^е Еогзскег
аи£ йеп Сейапкеп, йазз йаз хуезШске Аигі^-пасіеп озіеигораеізскеп
(икгаіпізскеп) ІІгзргип^з зеі. Вег Аиіог з'ейоск ^ІаиЬІ, Йазз іт <Іип£-
Раїаеоііікікит Йаз икгаіпізске Аигі^пасіеп- Секіеі, Йеззеп Вгепгеіп-
Гіиеззе Зиейтозкоуіеп, ІУеіззгиІкепіеп, Озіроіеп, Маекгеп ипй Зіе-
ЬепЬиег^еп еггеіскіеп, піскі йаз еіпгі^е іп Еигора \уаг- Аиззег Йіезет
Ьезіапй зіскег йаз Ігапгоезізске Хепігит йез Аигі^пасіеп, йеззеп Еіп-
Ниеззе іп ІУезІроІеп ги уегіоі^еп зіпй. Еіп йгіНез 2еп1гит тиззіе іп
Кіеіпазіеп, иеЬегкаирі: іт пакеп Озіеп Ьезіапйеп ИаЬеп. Віє ЕіпВиез-
зе Йез Вопаитіїїеірипкіез йег Зоїиігеепкиїіиг хуєгйєп йигск Ьезоп-
йеге 1огЬеегЬ1аШоегті#е Зріігеп ^екеппгеіскпеї.
Еіпе аиз^езргоскепе Ма^йаіепіепкиїїиг, хуіє хуіг зіе г. В. іп
Егапкгеіск уег£о!&еп коеппеп, Ііпйеп хуіг аи£ Йеп икгаіпізскеп Теггі-
іогіеп піскі, ІУіг Ье£е#пеп кіег пиг йег йатаїі^еп озіеигораізскеп
Киїїиг, йіе аиз Йет зраеіеп Аигід-пасіеп кегуогкіпк ипй пиг Йигск йіе
Кипзі йег Веіпзскпіігегеі тії йет аіі^етеіпеп Киїіигпіуеаи Еигораз
іт Ма#йа1епіеп уегкипйеп \уаг. ІІпіег йеп йата1і#еп киепзііегізскеп
Аеиззегипкеп йег ІІкгаіпе еггеіскіеп Ьегеіїз йіе Агтгеііеп тії еіп^е-
гіігіеп Маеапйегп ипй йіе зіагк зіііізіегіеп хуеікііскеп Еі^игеп уот
Еипйріаіг Ьеіт Вогіе Мігуп іт Сегпукіуег СеЬіеі ІУеІІгикт. Еіпі#е
Ве&гаеЬпІ8р1аеІ2е йез «Іип^- Раїаеоііікікитз хуигйеп ап йег погйоезіїі-
скеп Сггепге йег ІІкгаіпе іп йег Се^епй уоп Уогопіг (Козіепкі) їгеі-
$ГЄІЄ£І.
Аиз йег еріраіаеоііікізскеп Епйрказе йез Раїаеоііікікитз Ііп-
йеп \уіг іп йег Зиейикгаіпе Ьеі йеп ВоегГегп Уазуїіусі ипй Уоіозке іт
Вегігк Впіргореігоузк Зірреп- СгаЬзІаеІІеп іп Сгирреп, еЬепзо еіпе
Апкаеиіип^ уоп Мизскеїп, апаїо® Йеп погйеигораеізскеп коекеп —
тоеййіп^ег, аи8£е®гаЬеп аи£ йег Іпзеї Окгіп ат Вп]ерг ипй іп йег
Ноекіе Зскап- КоЬа аи£ йег Кгіт.
МезоІііЬікит
Віє тезоііікізске Веуоеікегипй йег ІІкгаіпе ІеЬіе іп йег \уаг-
теп Каскеізгеіі, ЬезскаеШ^Іе зіск тії йа#й, Еізскегеі ипй йет Зат-
теїп уоп Ггиескіеп. Віє НегзіеПипй йег йаги поеііреп ІУегкгеи^е
685
їиекгїе гиг суєіїєгєп Мікгоііїкізаїіоп сіег зїеіпегпеп Еіпіа^еп іп Веіп-
ойег Ноігкагрипеп ипсі Зреегеп. Зоіске ІУегкгеи^е Ьепиїгїе тап аиї
сіег аеіїегеп Тагйепоівіеп- Зїиїе сіез Мевоііікікитв. Віє ІУокпрІаеїге
сіег Іаерег сіег Тагсіепоізіеп- Зїиїе суагеп їавї аизпактвіов аиї сіеп
Запййиепеп уегвїгеиї. АПег ІУакгвскеіпІісккеіІ паск Ьезіапсіеп зіе
аиз Сгирреп Іеіскїег 2е11їоегті#ег Ваиїеп, сііе кеіпе Зригеп кіпїег-
Ііеззеп. Лисії зіпй Ьіз кеиїе тезоііїкізске Вевіаїїип^еп аиї Запсісіие-
пеп поск піск епМескі хуогйєп.
Іп йег враеїтезоііїкізскеп, ойег уіеііеіскк Ьегеіїз іп сіег ргоїо-
пеоііїківскеп Сатрі^піеп- Киїїиг егзскеіпеп сііе егзїеп поск ип^е-
вскііїїепеп Ееиегвїеіпаехїе уоп оуаіег Еогт, суеіїегз Веііе уот Ьіїо-
гіпа-Турив (ріс) ипсі теіввеїаекпііске ІУегкгеи^е (ігапске). Рїеіізрі-
І2еп їекіеп уо11віаепсІІ£.
Еіп хуегкуоііег Еипсі уоп кикигкізіогізскег Вейеиїип^- іп сіег
Зиесіикгаіпе зіпй УУапсІтаїегеіеп уоп Тіегеп іп сіеп Ноекіеп уоп Кат-
з'апа Мокуіа Ьеі Меііїорої іп Могсііаигіеп. Віє аеіїевїеп ипїег ікпеп
зїаттеп суакгзскеіпііск поск аиз сієш Мезоііїкікит- Хакігеіске кіеіпе
Уегїіеїип^еп — сііе Еоі^е уот Зреепуегїеп-, зіпй Хеи^еп уоп тарі-
зскеп Хегетопіеп, сііе іп йег Ноекіе уог сіеп Яа^йеп зіаііїапсіеп. Еіп
піскї тіпсіег хуіскіі^ег Еипсі ізї сіег ІУокпрІаїг Ьеі Капцапа Мокуіа
тії тевоііїкізскег осіег зекг їгиекег пеоііікізскег Кегатік, сіег еіпгі-
£е Еипсі Йіезев Турив гизаттеп тії УУапсітаІегеіеп (Реїго^іуркеп)
іп сіег ІІкгаіпе.
№оііікікит
Віє пеоііїкізске Веуоеікегип^ сіег ІІкгаіпе, хуіє аиск Еигораз,
вскиї Ьегеііз сііе егзіеп Еогтеп еіпез зезвкаїїеп кетеіпвскаїїііскеп
ЬеЬепз. Іп сіеп їгискїЬагеп ЬоеззкеЬіеїеп Ьезскаеїїі^іе зіе зіск Ьевоп-
сіегз тії АскегЬаи ипсі Уіекгискї. Іп сіег Зіеррепгопе їгаїеп АскегЬаи
зохуіе Уіекгискї — ипсі Йіез зекг веіїеп — егзі зекг уіеі зраеїег аиї,
сі. і. іт Епеоііїкікит- Ез епідуіскеіп зіск сііе егзїеп Наиз&есуегЬе паск
сіег Еиегвїеіп-ВеагЬеіїип^, Тоерїегеі ипсі ІУеЬегеі. Віє уоіізіаепсііп^
їгеікаепсіі£ кег^езіеііїеп Сеїаезве хуигйеп тії СгиеЬскеп осіег еіп^е-
ГІЇ2ЇЄП Ьіпіеп УЄГ2ІЄГЇ, Йіє уегзскіесіепе Мизіег уоп аезікеїізскег осіег
киїіізскег Весіеиіип^ зскиїеп. Яейег Зїатт агЬеііеіе аііеіп їиег зеіпеп
еі^епеп Весіагї, ипсі з'ейег Зїатт Ьезазз зеіпе еі^епеп Еогтеп ипсі
Огпатепїе.
Аиї сіеп икгаіпізскеп Теггіїогіеп Ьезїапйеп гіетііск \уезепїііске
(Іпїегзскіейе ггуізскеп сіеп зиейііскеп Зіерреп£еЬіеїеп, сіеп гепїгаіеп
ипсі поегйііскеп ІУаісізеЬіеіеп ипсі йет ІУезїіапсі. 2иг ЕгтіШип^ сіез
ЬеЬепз ипсі сіег Киіїиг сіег пеоііїкізскеп Веуое1кегип& сіег Зиесіикгаіпе
віпсі сііе Еипйріаеїге аиї сіег НаїЬіпзеї Окгіп оЬегкаіЬ сіег Зїготвскпеї-
Іеп тії Зригеп уоп 2е11їоегті#еп Векаивип^еп ипсі ЗкеІеІЇЬезіаііип^еп
Ьегеіїв тії £егіп£ег Веі^аЬе уоп гоїет Оскег ат ууіскіі^зїеп. Віевег
Веуоеікегип^ ^екоегї сііе ЗріїгЬосіепкегатік ги, тії Ьіпіепогпатепїеп
уеггіегї, ипсі враеїег сііе ЕІаскЬосІепкегатік тії Еіпйгиескеп уоп
Каттгаекпеп. Віє УегвїогЬепеп Ьеегйі^їе тап еіпгеіп.
Іт Могсіеп сіег Зіеррепгопе сіег ІІкгаіпе гхуівскеп Впдерг ипсі
сієш хуезїііскеп Теіі Ройоїіепв хуагеп іт Хеоііїк хуєіїє Зїгескеп йіскї
686
Ьезіейеіі уоп аскегЬаиІгеіЬепйеп Зіаештеп, сіегеп Киїїиг іп сіег Аг-
сЬаео1о£Іе Йеп Хатеп Тгуріїїа- Киїїиг егЬіеІІ. Риег Йіезе Зіаетте \уаг
еіпе еі£епе ЗіейІип^зЬаихуеізе сЬагакІегізІізсЬ, Й. В. Ниеііеп аи£ %е-
Ьгаппіет ЬеЬтІиззЬойеп. Віє егЬаІІепеп Топтойеііе Йег Ниеііеп %е-
Ьеп ипз еіпе Газі &епаие Уогзіеііип^ іЬгег іппегеп ЕіпгісЬІип£.
Ваз сЬагакІегізІізсЬе Мегктаї Йег Тгуріїїа- Киїїиг ізі іііге Ке-
гатік: іЬг ВеісЬіит ап Еогтеп, йіе КиеЬпЬеіІ Йег йекогаїіуеп, теізі
зрігаїїоегті^еп Моїіуе, іп еіпег ойег 2\уєі ЕагЬеп — Ьгаип ипй хуєізз —
аи£ гоїет Сгипй аиз^еїиеЬгІ, зохуіє йіе ІесЬпізсЬе УоІІкоттепЬеіІ йег
АгЬеіІеп зіетреіп зіе гиг суєгіуоіізієп Кегатік йег ^езатіеп пеоІіІЬі-
зсЬеп ЕросЬе Еигораз.
Еіп 2\уєіієз Мегктаї йег Тгуріїїа- Киїїиг зіпсі ІЬге рІазІізсЬеп
\уеіЬ1ісЬеп Топіі^игеп Іиег йеп Киїї ит сііе Соеіііп йег ЕгисЬІЬагкеіІ,
зоу'іе аисії Тіегіі^игеп. АеЬпІісЬе Еі^игеп зіпй аисЬ аи£ еіпі^е Сеіаез-
зе ^етаїї. Ваз Ве^гаеЬпіз- ХегетопіеП йег ТгуріПег ЬегиЬІе аиі еіпет
Вігіїиаіізтиз — аи£ УегЬгеппип^ ипсі Веегйі^ип^. Ііпіег Йеп СеЬгаисЬз-
\уегк2еия,еп сіег ТгуріПег ЬеГапйеп зісЬ Ьегеііз йіе егзіеп Меіаііаг-
Ьеііеп: Киріегаехіе, Кайеіп ипй ЕізсЬЬакеп. Аиз сіет йісЬІ ЬєхуоЬпієп
Впз'езІг^еЬіеІ зіейеііеп йіе ТгуріПег пасЬ ВеззагаЬіеп (Реігепу), пасЬ
8іеЬепЬиег£еп (Егоезй) ипй бет Вапаї (Витеїпііга) ит.
Іп Йеп Когй^еЬіеІеп йег ІІкгаіпе ЬезсЬаеІІі^Іе зісЬ Йіе Веуоеі-
кегипе сіез КеоІіІЬікитз тії Йарй ипй ЕізсЬІап^ ипй Ьепиігіе Зріїг-
Ьойеп — Кегатік, уеггіегі тії ХаЬпаЬйгиескеп уоп Каеттеп ипй Веі-
Ьеп уоп йгеіескІ£-еп Еіпйгиескеп (Катт^гиеЬсЬеп-Кегатік).
Веі1аеиГІ£ ат Апіап^ йез III- йаЬгІаизепйз V. СЬг. егзсЬеіпеп іт
Могйозіеп йег ІІкгаіпе уот Могйеп Ьег ргаи^гоГіппізсЬе Зіаетте, йе-
геп ІІгЬеітаї йіе ЬаІІізсЬеп Ьапйе зохуіє Могй- ипй ХепІгаІ^еЬіеІе йез
Ьеиіі^еп МозкоУ'іеп Ьіїйеіе. ІЬге ІУоЬпрІаеІге сЬагакІегізіегІ йіе еі^еп-
ІиетІісЬе Кегатік іп Еііогт, уеггіегі тії еіпег ВеіЬе уоп СгиеЬсЬеп,
Еіпйгиескеп уоп КаттгаеЬпеп ипй еіпет зсЬпигитхуіскеІІеп ЗІаеЬ-
сЬеп (ВгиеЬсЬепкатт-Кегатік).
Іп йеп \УезІ£еЬіеІеп йег ІІкгаіпе, Ьезопйегз іп Саіігіеп ипй Уоі-
Ьупіеп, епіхуіскеїі зісЬ еіпе пеоІіІЬізсЬе Киїїиг уот Ви^іуриз- Віє
Ееиегз1еіпег2еи£піз8е зіпй еіп^еЬепй егІогзсЬІ, з'ейосЬ каит йіе ІЧіе-
йегіаззип^-еп ипй посЬ \уепі#ег йіе Везіаііип^еп. Ез ізі Ьіозз Ьекаппі,
йазз йіе зиейикгаіпізсЬеп ХеоІіІЬікег АскегЬаиегп хуагеп, іп ЕгйЬиеІ-
Іеп хуоЬпієп ипй ІЬге Тоїеп іп Носкегз1е11ип£ Ье^гиЬеп. Віє Кегатік
\уаг ргоЬ, ПасЬЬойі#.
Віє пеоІіІЬізсЬе Киїїиг Йез КаграІеп^еЬіеІез, йіе йеп Катеп
Виекк- Киїїиг Ігае^-1, ізі посЬ еЬепзохуепі^ егІогзсЬІ. СЬагакІегізІізсЬ
Гиег йіезе Киїїиг зіпй ЗсЬіеїег^е^епзІаепйе уоп ЗсЬиЬІеізІепкеіІІогт.
Віезе Кегатік ізі тії Ьіпіепогпатепіеп уоп ескі^еп Зрігаїеп уегзеЬеп,
йіе ап геггіззепе Маеапйег егіппет. Ваз £еіз1і&е ЬеЬеп йег Зіаетте
йег Виекк- Киїїиг ізі посЬ уоеііі^ ипЬекаппІ.
ЕпеоІИЬікит
Віезе Іеігіе РЬазе йез КеоІіІЬікитз хуігй йигсЬ Зіеіп-, Веіп- ипй
НоІ2£е&еп8Іаепйе сЬагакІегізіегІ, пеЬеп йеп егзіеп посЬ зеЬг зеїіепеп
їіпй аиззсЬІіззІісЬ еіпкеГиеЬгІеп КирГегеггеи^піззеп. Уоп йеп Тгурії-
687
1а- 8іей1ип&еп ізі йіе ягое88Іе йіе Ьеіш Вогіе Уоіойутугіука іт Вескеп
йез Вок £е1е£епе. Вигск Аиз^гаЬипйеп Іе^іе тап йогі текг аІ8 200
оЬегігйізске ипй каІЬипіегігйізске Ниеііеп Ггеі, йіе йег ^гоевзгеп Зіск-
егкеіі \уе&еп Гиепі копгепігізске Кгеізе Ьіїйеіеп ипй аппаекегпй еіпеп
Оиайгаікіїотеіег еіппактеп. Зіе каііеп іе гхуеі Каеите тії скагакіе-
гіяііяскеп кгеигіоегті^еп Оріегзіаеііеп. Віє Топ&еіае88е хуагеп тії
аиз^екоекііеп топоскготеп ойег роїускготеп Огпатепіеп уеггіегі-
Ат &гиепй1іск8іеп йигскіогзскі І8І йіе Тгуріїїа- Кіейег1а8зип& Коїо-
туізсупа Ьеіт Вогіе Скаїеріа іт Кієуєг СеЬіеі, йегеп Ниеііеп еЬепзо
іп копгепігізскеп Кгеізеп аиГ^езіеІІі 8Іпй. Іп йеп Везіаііип&8Ьгаеискеп
йег Тгуріїїазіаетте капп тап йеп ІТеЬег&ап& уоп йег ЗкеІеііЬезіаі-
іипя гиг ВгапйЬезіаііипй’ уегіо1&еп.
Іп йег зиейііскеп Зіеррепге^іоп йег ІТкгаіпе іапй тап Маззеп-
Зірреп^гаЬзіаеііеп (Вогі Уоупіку іп СеЬіеі йег Зіготзскпеїіеп, Ма-
гіиріі). Іп йег Ііпкзиігі^еп ІТкгаіпе іт СеЬіеі йег Впіерг-ЗіготзсЬпеІ-
Іеп зохуіе ат Вопес епійескіе тап уіеіе ^УоЬпрІаеіге ипй Ве8іаііип£еп
посЬ тіі ЗріігЬойепкегатік. Еіхуаз зраеіег 8екеп хуіг ЗсЬасЬі^гаеЬег
тії ап^екоскіеп Зкеїеііеп, тіі гоіет Оскег Ьезігеиі> йег хуакгзскеіп-
ІісЬ йа8 геіпі&епйе Ееиег ги 8утЬо1І8Іегеп ойег аЬег аиск гиг Таеіо-
\уіегип& іп йег “апйегеп ХУеІі” ги йіепеп Ьаііе. Еіпі&е йагипіег зіпй
тіі апіЬгоротогрЬеп Зіеіпріаііеп ги^ейескі. Віє Кегатік іп йіезеп
СгаеЬегп ізі еіїоегтіи, тіі Еіпйгиескеп еіпез тіі еіпег йиеппег ЗсЬпиг
итхуіскеїіеп ЗіаеЬсЬепз уеггіегі.
Іп йеп '\Уе8І£еЬіеіеп йег ІТкгаіпе зеЬеп хуіг еіпе коскепічуіскеїіе
ТесЬпік іп йег Нег8іе11ип£ уоп 8іеітуегкгеи&еп, йіе гит ^Уагепаиз-
ІаизсЬ тіі йет Кієуєг СеЬіеі, йеп Ьаіїізскеп Ьаепйегп ипй йет Каг-
раіеп&еЬіеі йіепіеп. Еиег йа8 ЕпеоІііЬікит йе8 КаграіепиеЬіеіез хуагеп
ВгапйЬе8іаііип&еп тіі ОЬзійіап — ипй Ьегеііз йеп егзіеп еіп^еіиекг-
іеп КирГег£еиеп8Іаепйеп сЬагакіегІ8іІ8сЬ.
Віє еіЬпізсЬе Кагіе йег \уе8іикгаіпІ8скеп СеЬіеіе аепйегі зіск
іт Епеоііікікит &е\уаіїі& іпіо1&е йег ІТт8Іей1ип£ уегзскіейепег Зіает-
те аиз хуепіиег ГгискіЬагеп Се&епйеп Хепігаї- ипй Когйеигораз паск
йет Озіеп. Віє егзіеп йіезег Зіаетте егзскіепеп уот ^Уезіеп кег ипй
Ьгаскіеп еіпе Кегатік уоп ргітіііуег КиреИогт, тіі скагакіегізіі-
зскеп ЬіпеагЬапйогпатепіеп уеггіегі. Ваїй паск йіезеп егзскіепеп
\уакг8скеіп1іск погйізске Нігіепзіаетте тіі еіпег еі^епеп Тгіскіег-
Ьескег- Кегатік ипй йеп егзіеп Зіеіпзігеііаехіеп. Віе8 Ьіійеіе йеп Ап-
Гап£ йез поск кеиіе апйаиегпйеп “Вгап^ез паск йет Озіеп.”
Віє паескзіе ХУеІІе погйізскег Еті&гапіеп, тіі йег егзіеп уег-
\уапйі, каііе йіе Сехуокпкеіі, ікге Тоіеп іп 8іеіпкІ8Іеп&гаеЬегп ги
Ьезіаііеп. Зіе егзскіеп аиз йег 8апйі&еп ІТт&еЬип& йез Ваіїікшпз ипй
2о& ЬІ8 паск йег Викохуіпа. Зраеіег катеп аиі йетзеІЬеп ^Уе^е аиз Міі-
іеіеигора хуєіієгє Зіейіег тіі еіпег тіі ЗскпигаЬйгиескеп уегзекепеп
Кегатік, йіе ЬІ8 іп йаз Впз'ерг^еЬіеі уогйгапиеп.
Віє егзіеп йгеі Сгирреп йег кіег аиі^егаекіїеп Зіаетте кіпіег-
1іез8еп кеіпегіеі Зригеп іп йег Ьойепзіаепйі^еп КиІЇиг йег хуезіикгаіпі-
зскеп Веуое1кегип&. Киг йіе Іеігіеп “Зскпигкегатікег” іги&еп гиг
Зскаііїипи гхуеіег Іокаїег Уагіапіеп йег Ьойепзіаепйі&еп КиІЇиг іп йег
Гої^епйеп Вгопгегеіі Ьеі.
688
ВгОП7Є7,ЄІІ
Віе каирізаескііске еікпізске Сгирре іп сіег ІТкгаіпе Ьіідеіеп
аиск хуеііегкіп сііе аскегЬаиепсІеп Тгуріїїа- Зіаеїшпе, сіегеп Киїїиг зіск
Ьегеііз іт ЬаиГе сіег Хеіі иеЬегІеЬІ каїїе ипд сіет Кіедег^апи уєг-
Гаїїеп \уаг.
Агскаеоіо^ізске Вепктаеіег уот Тгуріїїа-Турив Ігеїеп іп уіег
гіетііск ^езопдегіеп Сгирреп іт оезіїіскеп ^Уоікупіеп, іп дег Кієуєг
Се&епд, іт СеЬіеі сіез 8ск\уаг2еп Меегез ипд дез Впдезіг аиГ Віє ХУоІ-
купізске Сгирре ізі кеиіе пиг поск дигск діє Вепктаеіег дез Турив
уоп Ногодзке іт Йуіотугег СеЬіеі: уегігеїеп, уоп дег Сгирре іт Міі-
Іе1&еЬіеІ ат гескіеп ВгцергиГег зіпд пиг 8іед1ип&еп Ьекаппі, ат Ііпкеп
Шег уигдеп 8іед1ип&еп ипд Сгирреп- ВгапдЬезІаІІипиеп уот Турив
ЗоГііука аиі^едескі (Вогувріївкег Кгеіз). Еиег діє Сгирре ат 8ск\уаг-
хеп Меег ізі еіпе Веуое1кегип& тії: Кезіеп уоп ЗІеіпЬаиІеп ипд уоп
Кготіескз итяеЬепеп СгаЬкие&е1п уот ІТзаІоуо (Ьеі Одезза) Турив
скагакіегізіізск. Еіпе Са11ип& ікгег Кегатік іві; еіпГаегкік Ьетаїї, діє
гхуеііе Ігае^І ЗскпигаЬдгиеске &1еіск дет хуезіїіскеп Турив. ВапеЬеп
Гіпдеї тап хуеіЬІіске Еі&игеп аиз Топ уот Тгуріїїа- Турив вохуіє Кир-
£егег2еи&пІ88е. Віє Сгирре уоп Тгуріїїа- Вепктаеіегп дег Вгопгегеіі
іт Вп]езІг&еЬіеІ ізк ат Ьезіеп дигск діє Тоер£егвіед1ип& іп Козуїіусі
Ьеі Хаіізсуку ипд діє ЗкеІвИЬезІаИип^ іп дег ипіегігдізскеп (Кагзі-)
Ноекіе іп Віїсе 2о1оІе Ьеі дег 81адІ Вогзбіу скагакіегізіегі.
де зраеіег, дезіо текг &екІ діє Тгуріїїа-Киїїиг тії ікгег Ьетаї-
Іеп Кегатік дет уоііеп ІТпІег^апи епі^е^еп. Віє ІТгваске даіиег капп
тап \Уок1 дагіп векеп, давз зіе паск еіпет Ьеііаеиііи 3000 -іаекгі£еп
Везіекеп ікге ЬеЬепзкгаіТ вохуіє діє Еапіазіе еіпез зскаіїепдеп киепзі-
іегівскеп Сеізіез еіп#еЬие88І каїїе ипд пип аЬгизІегЬеп дгокіе, де^е-
пегіегіе ипд Ггетдеп, апдегзагіі^еп ЕіпГІиеввеп уегїїеі. Ев аепдегіе
зіск дег таїегіеііе Аивдгиск дег Киїїиг, ев уегвскхуапдеп діє ргаскіуоіі
Ьетаїїеп Сеіаевзе вохуіє діє котріігіегіе Ваихуеіве ікгег гіскіі^еп коеі-
гегпеп Ниеііеп — доск діє Веуое1кегип£ аіз зоіске ипіегіа^ кеіпег Уег-
аепдегипи. Віє АскегЬаиег — ипд діє ТгурШег Зіаетте суагеп Аскег-
Ьаиег — уєгіаззеп піскі зо Іеіскі ікге 8ско11е, ікге ГгискІЬаге 8ск\уагг-
егде, діє зіск Ьегеііз хуаекгепд дег Віиеіегеіі дег Тгуріїїа- Киїїиг іп
дег ІТкгаіпе ги Ьіідеп Ье&апп. Віє Веуое1кегип& ЬІеіЬІ ат Огіе, хуєпп
аиск іт паск£о1&епдеп ХеіїаЬвскпій ипіег дег Ігетдеп вкуїківскеп
Оккираііоп.
Іт тііТІегеп Вп]ергаЬвскпіі:і; вохуіє іт ХиПизз^еЬіеі; дез Вок
егвскеіпеп іп дег Ггиекеп Вгопгегеіі аиз деп икгаіпівскеп УгевІ£еЬіеІеп
Зіаттевіеііе тії Зскпигкегатік, діє гит Теіі аиск хуеііегкіп ікге Киї-
Іиг ЬеіЬекаїіеп (Зігеїіука-Сгирре), доск ієііхуєівє ипіег деп киїїигеї-
Іеп ЕіпГІивв уоп Зіеррепуоеікегп тії 8скаскІ&гаеЬегп иегаїеп (Наїпе-
Сгирре). Каск дет ІТеЬегдиегеп дез Вп]ерг Ье&аЬ зіск еіп Теіі дег
“Зскпигкегатікег” паск дет Могдеп, уегтівскіе зіск тії деп Ьодеп-
8Іаепді&еп Зіаеттеп ипд зскиї гизаттеп тії діезеп ап дег окегеп
Уо1&а діє Киїїиг уот Еаііапоуо- Турив. Вег гхуеііе Теіі дег “Зскпигке-
гатікег” го& ат Ііпкеп Шег дез Впдерг еп11ап& іп діє Кгіт, іпв КиЬап-
&еЬіеІ ипд паск Сівкаикавіеп, хуаз &евопдег1е Гипде уоп Зскпигкега-
тік дез хуевіїіскеп Турив аиГ діевет ^Уеие Ьехуеівеп.
44
689
Іт аііяетеіпеп реЬІ йіе гепІгаїеигораеізсЬе Мі£га1іопз\уе11е йег
“ЗсЬпигкегатікег” іт Уегіаиіе йег Вгопгегеіі іп йег аиІосЬІЬопеп
Веуоеікегипк йег ТгуріПег іп йег ІІкгаіпе аиі. Віє пеиеп Коїопізіеп
аззітіїіегеп зісЬ зохуіє ІЬге Киїїиг, ипсі йіезе капп аіз Ьегейіез 2еи&піз
Гиег Паз ЬоЬе Киїїигпіуеаи сіег аскегЬаиепйеп Тгуріїїа- Зіаетте іт
УегрІеісЬ тії Неп потайізіегепйеп Нігіеп- “ЗсЬпигкегатікегп” сііепеп.
Ат ипіегеп Впз’ерг ипсі іт КиЬап^еЬіеІ егЬіеІІеп зісЬ еіпе &апге
КеіЬе уоп Зіейіипиеп зосуіє зраеіег ЗсЬасЬІ£гаеЬег уот МусЬаіІіука-
Туриз (СЬегзоп&еЬіеІ) аиз йег ГгиеЬеп Вгопгегеіі. Віє СеЬаеийе Ье-
заззеп Ьіег Зіеіпіипйатепіе, йіе #апге Апзіейіип# \уаг уоп гчуеі
Зіеіптаиегп итяеЬеп. Віє Кегатік тік гипсіет Войеп \уаг тії Еіпйгие-
скеп еіпез тії еіпег йиеппеп ЗсЬпиг итсуіскеїіеп ЗІаеЬсЬепз уеггіегі.
Іп 2\уєі Вез1а11ип£еп іт СеЬіеІе уоп Впіргореігоузк £апй тап Кезіе
Ьоеігегпег Ваейег еіпез г\уеігаейгі£еп ІУа^епз, йіе Ьезіеп 2еи&еп £иег
Паз УогЬапсІепзеіп уоп 2и£Ііегеп іп сіег ІІкгаіпе зсЬоп іт III. уогсЬгізі-
ІісЬеп ЙаЬгІаизепй аЬ^еЬеп.
Віє хуегіуоіізіеп Вепктаеіег, йіе Зіеррепуоеікег тії СгиЬеп
(Йатпа)- киїїиг Ьіпіегііезеп, зіпй ягоззе СгаЬЬиереІ уоп Зіаттез-
ГиеЬгегп Ьеі Маікор іт КиЬап^еЬіеІ, зеЬг геісЬ тії &о1йепеп ипй зіІЬег-
пеп Сеиепзіаепйеп аиз^езіаііеі. АеЬпІісЬе ВгаЬЬие&е1 Гіпйеі тап ат
Еапхеп Міііеі- ипй ОЬегІаиГ йез КиЬап.
Іп йег ІгиеЬеп Вгопгегеіі еіТоІ£Іе еіпе Іітчуаеігип# іппегЬаІЬ
йег Веуое1кегип& йез ЗІеррреп^еЬіеІез йег ІІкгаіпе. ІУеіІе Ьаепйегеіеп
2\УІзсЬеп Вп]’ері' ипй Уо1&а Ьезіейеііеп пене Зіаетте йіе уот оезіїі-
сЬеп МіІІе1теег£еЬіеІ иеЬег йеп Каиказиз 20&еп ипй еіпе сЬагакІегіз-
ІізсЬе Агі, ІЬге Тоїеп іп #гиЬеп тії зеіІІісЬеп КаїакотЬеп ги Ье&гаЬеп,
тії зісЬ ЬгасЬІеп. Віє ЕогзсЬег ипІеі-зсЬеійеп аи£ Сгипй йег Кегатік
еіпі&е Іокаїе Уагіапіеп йіезег Везіаііип^еп. СЬагакІегізІізсЬ зіпй Вгоп-
ге- ипй Веіп- Наттегпайеіп Гиег йіе К1еійип&.
Ат Епйе йег КаїакотЬеп- Киїїиг егзсЬеіпеп пеие Нігіепуоеікег
іп йег ІІкгаіпе, йіе ІЬге ипуегЬгаппІеп Тоїеп іп Ьоеігегпеп ЗсЬасЬІ-
КаттегуегзсЬ1ае£еп Ьезіаііеіеп. Зіе катеп уоп йег Уо1&а Ьег ипй паЬ-
теп пасЬ ипй пасЬ йаз ^езатіе Ііпке Зіеррепиіег еіп. Віє НаизхуігІзсЬаГІ
\уаг гіетІісЬ ргітіїіу ипй ІЬге Кегатік йигсЬ еіпе еіпгіке Еогт уєг-
Ігеїеп.
Ат Епйе йег Вгопгегеіі (1200-800 V. СЬг.) ІеЬІеп іп йег ІІкгаіпе
Ьегеііз йіе егзіеп ЬізІогізсЬеп Зіаетте йег Кіттегіег, йіе чуаЬгзсЬеіп-
ІісЬ МасЬкоттеп йег Зіаетте тії КаїакотЬепкиїїиг хуагеп. Зіе Ьіп-
Іегііеззеп Зіейіипиеп тії ЬаІЬипІегігйізсЬеп кгоззеп Ваиіеп ипй оЬегіг-
йізсЬеп Ниеііеп аиі Зіеіпіипйатепіеп, СгаЬЬиереї тії Зіеіпкізіеп ипй
иеЬег ЗО аиі ипз иеЬегкоттепе Вгопге- Ногіїипйе.
Іт оЬегеп Вп]езІГ£еЬіеІ ипсі іп ІУезІхуоІЬупіеп ІеЬІеп іп йег
ГгиеЬеп Вгопгегеіі посЬ йіе МасЬкоттеп йег Зіаетте тії ЗсЬпигке-
гатік. Іп йег тіІНегеп Вгопгегеіі (1500-1200 у. СЬг.) Ье^іппі йіе Ех-
рапзіоп йег ТЬгакег иеЬег йіе Каграіеп іп йаз оЬеге Вп]езІГ£еЬіеІ, хуо
еіпе &етізсЬІе Киїїиг уот Котагіу-Турив (Вогі‘ Котагіу Ьеі Наїуб)
тії Зкеїеіі- ипй ВгапйЬезІаІІипргеп зісЬ Ьіїйеі.
690
Іп Сізкаграііеп епіууіскеїіе йіе Ьойепзіаепйіке йакізсЬе Вєуоєі-
кегип& зеіпе ЬаирІзаесЬІісЬ Іиег йеп Ехрогі йигсЬ йіе Каграіеп пасЬ
йет ВпіезІг&еЬіеІ Ьезііттіе Вгопгеіпйизігіе іп Ьейеиіепйет Аизтазз.
Се&еп йа8 Епйе йег Вгопгегеіі егзсЬеіпеп пеие киїїигеїіе Зігое-
тип&еп аиз йет ІУезІеп іп йег ІІкгаіпе. ІТпІег іЬгет ЕіпІІизз зсЬаіТІ
йіе Ьойепзіаепйі^е аскегЬаиепйе Веуое1кегип&, йіе МасЬкоттеп йег
Тгуріїїа- Зіаетте тії еіпег ВеітізсЬипи уоп “ЗсЬпигкегатікегп” іт
ВоЬЬескеп еіпе Киїїиг уот ВіїоЬгийіука- Турив (ВіїоЬгийІуег ІУаїй іт
ІТтап&еЬіеІ), тії йеп сЬагакІегізІізсЬеп АзсЬепЬаиГеп ипй зсЬууаггег
яеиіаеііеіег Кегатік. Аиз йет СеЬіеі йег Вп]'ерг- ЗІготзсЬпеІІеп зіат-
теп уот Епйе йег Вгопгегеіі тії йет Зоппепкиїї уегЬипйепе зо^епаппіе
ЬаЬугіпІЬе іп Сезіаіі уоп іп Іапіазіеуоііеп Еогтеп аиГ&е1е£Іеп Зіеіпеп.
Іп йег Кгіт уегЬІіеЬеп аіз Апйепкеп ап йіе АЬпеп йег Таигіег Везіаі-
Іил^еп іп Зіеіпкізіеп ипй Апзіейіип^еп, йіе іп йег АгсЬаеоІо^іе тії
йет &егпеіпзатеп Матеп Кігії- КоЬа- Киїїиг гизаттеп^еіаззі зіпй,
(НоеЬІе Кігії-КоЬа Ьеі Зутіегерої).
ЗкуіЬізсЬ-загтаіізсЬе ЕросЬе (Еізепгеіі)
Віє ууезІІісЬе ипй гепІгаїеигораеізсЬе Теі1ип& йег Еізепгеіі іп
йіе Наїїзіаіі — (800 - 500 у. СЬг.) ипй йіе Ьа Тепе- Регіойе (500-0 V.
СЬг.) ізі аи£ Озіеигора, Ьезопйегз з'ейосЬ аиГ йіе икгаіпізсЬеп Теггі-
Іогіеп аіз СезатІЬеіІ кеіпезГаїїз апууепйЬаг. Віезе Теііип# капп Ьіозз
аи£ йа8 ІУезІ^еЬіеІ ап&еууепйеІ ууегйеп, йа8 Іеггіїогіаі йеп Ьаепйегп
тії Наїїзіаіі- ипй Ьа Тепе- Киїїиг паеЬег 1а&. Еиег йіе гепігаїеп ипй
оезІІісЬеп СеЬіеІе йег ІТкгаіпе ізі Є8 уогІеіІЬаПег, йіезе 2еіІзраппе
іп еіпе уогзкуіЬізсЬе, зкуіЬізсЬе ипй загтаїізсЬе ЕросЬе еіпгиіеііеп.
ІТпй Ігоігйет тасЬеп зісЬ аисЬ Ьіег, зо хуєіі іт Озіеп. ЕіпІІиеззе йег
ги ]епег 2еіІ іп Еигора ЬеггзсЬепйеп Наїїзіаеііег Киїїиг іп Еогт уоп
8сЬууаггег &Є£ІаеІІеІег Кегатік, МеІаІІзсЬтиск ипй гит Теіі І¥а£-
£еп ЬетегкЬаг. Віезе ЕіпГІиеззе Ігеїеп &апг йеиІІісЬ іт тіШегеп
Вп]’ергЬескеп зоууіє зеіпет гесЬІеп ІТГег аи£ ипй ие1ап&еп ЬІ8 ап8
Азоуузсііє Меег ипй СІ8каика8Іеп.
Віє Ьекаппіезіеп ипй ат еіп&еЬепйзІеп егГогзсЬІеп уогзкуІЬі-
зсЬеп ЕипЙ8ІаеІІеп йег гесЬізиГгі^еп ІТкгаіпе зіпй йіе Виг^угаеПе йез
8О£. Согпоіізка- Турив йіе тії йет VIII. ипй йет АпГап£ йез VII. йаЬгЬ.
у. СЬг. йаііегі ууегйеп. ІТпІег іЬгет кегатізсЬеп Маїегіаі ЬеГіпйеІ зісЬ
зсЬууагге иеиіаеііеіе Кегатік, йосЬ посЬ кеіпе еізегпеп Секепзіаепйе.
Іт Вп]е8ІгЬескеп ууегйеп йіе уогзкуІЬізсЬеп Вепктаеіег йигсЬ
ипЬеГе8ІІ£Іе Міейегіаззип^еп ипй Ве^гаеЬпізрІаеІге уот Турив Ьика
УгиЬІіуеска, еЬепзо посЬ оЬпе АпгеісЬеп йег Уегууепйип& уоп Еізеп
Гиег йеп НаизкеЬгаисЬ, &екеппгеісЬпеІ.
Віє АскегЬаи ипй УіеЬгисЬІ ІгеіЬепйе Веуое1кегип£ йег Ііпкзи-
ГгІ£еп ІТкгаіпе, іп егзіег Ьіпіе уоп азіаІізсЬеп Мотайеп ЬейгоЬІ, Ьаиіе
іп уогзкуІЬізсЬег 2еіІ іЬге егзіеп Виг&ууае11е- Іп іЬгеп КиІІигзсЬісЬІеп
Гіпйеі тап и. а. еЬепзо еіп^еГиеЬгІе зсЬууагге &1аеп2епйе Кегатік уот
Наїїзіаеііег Турив. 2и &1еісЬег 2еіІ зсЬиГ йіе УіеЬгисЬІ ІгеіЬепйе Ве-
уоеікегип# йез поегйІісЬеп каиказізсЬеп СеЬіеІез еіп еі^епез ^езопйег-
Іез Вгопгегепігит Йег зраеіеп Вгопге- ипй ГгиеЬеп Еізепгеіі, Йегеп
691
Егзеиипіззе Гиег сііе Киїїиг сіез зо&. КоЬап- Турив (КоЬап іт поегсі-
Ііскеп Оззеїіеп) скагакіегізіізск зіпсі.
Ваз зиесіїіске ЗІеррепкеЬіеІ сіег ІІкгаіпе пактеп іп сіег уогзку-
Ікізскеп 2еіІ сііе Кіттегіег еіп. Ікге таїегіеііе Киїїиг ізі поск піскі
еіп&екепсІег егіогзскі ипсі пиг Уегтиіип^еп иетаезз зскгеікі тап
ікпеп 8іес11ип£еп ипсі Ве^гаеЬпізрІаеІзе йіезег 2еіІ ат ипіегеп Впдерг
ипсі іт АзочуиєЬієі зи.
Ат Епсіе сіез VII. Іакгк. V. Скг. егзскіеп аиз кет поегсіїіскеп
Ігап, иекеї- сіеп Воп паск сіег ІІкгаіпе коттепк, еіпе пеие зкуїкізске
Мотасіепкогсіе, сііе іп сіеп Зіерреп хуеііепкеп Ігиекегеп потакізіегепкеп
Кіттегіег паск Кіеіпазіеп уегігіек, сііе зиесіїіске Сгирре сіег Ікгакі-
зскеп Зіаетте зег8ск1и£ ипсі еіпеп Теіі сіауоп, сііе А&аІкугзеп, иекег
сііе Каграіеп паск 8іеЬепЬиег&еп зи хуапйегп з\уап£.
Уоп сіеп 8іесПип&еп сіег потакізіегепкеп Зкуікеп ізі ат еіп&е-
кеп<І8Іеп сіег Виг&\уа11 Ьеі Катіапзке ат ипіегеп Впз’ерг ипіегзискі,
\уо 8Іск сіаз 2еп1гшп ікгег капкхуегкііскеп Еггеи#пІ88е зохуіє еіп хуіскіі-
£ег Напкеїзрипкі ЬеГапкеп. Веппоск иеЬеп паекеге АиГк1аегип& иекег
Йа8 ЬеЬеп сіег Зкуікеп ипсі ікге &еІ8Іі&е зоу’іе таїегіеііе Киїїиг сііе ип-
Иетеіп геіскеп Еипйе іп сіеп СгаеЬегп сіег Зкуікепіиегзіеп (Зоїоска,
Согіотіук, Меіііорії, Кага^осіеуаз, Киї-ОЬа и. V. а.). Ат геіскзіеп зіпсі
зіе іп сіег Се£еп<1 ат ипіегеп Впіерг Ьеі Мікорії, ипсі ез ізі тое^Иск,
с1а88 сіогі сіаз СеЬіеі сіег Зіаетте сіег Сеггег зіск ЬеГапсІ, аиї йет Іаиі
Негойої сііе зкуїкізскеп Неггзскег Ьеегкі^І хуигсіеп.
Ііпіег кет Вгиск сіег пеиеп ігапізскеп Загтаїепкогсіе ат Епсіе
Йе8 III. Іакгк- у. Скг. уег1е&1еп сііе Зкуікеп ікг ог^апізаіогізскез 2еп-
Ігит уот Катіапзкег Виг&\уа11 паск кет зкуїкізскеп ІМеарої паке
кет кеи1і&еп Зітіегорої аиї сіег Кгіт. Вейеиіепйе Вепктаеіег сііезег
2еіІ зіпсі сіег Виг&чуа11 уот зкуїкізскеп ІМеароі тії зеіпет топитеп-
Іаіеп Маизоіешп, ипсі сіег Виг^хуаіі уоп Кегтеп- Куг. Еіпе Ьезопсіеге
ге&іопа1е роїііізске МеизскаГГип^ — Маїа Зкуїкіа (Кіеіп- Зкуїкіеп)
— Ьеіапсі зіск сіатаїз зхуізскеп кет ипіегеп Вопаи&еЬіеІ ипсі кет
Зскчуагзеп Меег, іп ВоЬгийзска.
Віе еіп£езе88епе асккегЬаиІгеіЬепс!е Веуое1кегип& — сііе “Вогі-
зікепііеп” Негосіоіз — кіпіегііеззеп Виг&чуае11е зочуіє ипЬеГезІі&Іе
8іес11ип£еп аиз кет VI. Ьіз зит III. Іакгк- V. Скг. іт ипіегеп Вп]ерг-
Иекіеі зчуізскеп Вгцерг ипсі Вгцезіг, зочуіє ап сіеп Киезіеп Лез Зскхуаг-
зеп Меегез епНап&.
Віе Ьаепсіегеіеп зхуізскеп Вгцерг ипсі Впіезіг хуагеп уоп сіег
поегсіїіскеп Сгепзе сіег Зїерре Ьіз зиг Ьіпіе Йуіотуг — Кіеу іп сіег зку-
їкізскеп Ероске уоп Ьо<1еп8іаепс1і£еп игзіасуізскеп аскегЬаиІгеіЬепкеп
Зіаеттеп Ьезіейеіі. Негосіоі паппіе зіе “аскегЬаиепсІе Зкуікеп.” Зіе
кіпіегііеззеп уіеіе Вепктаеіег, Ьезопсіегз ^гоззе Виг&чуае11е, сііе Епсіе
сіез VII. Іакгк. у. Скг. тії Киескзіскі аиї сііе СеГакг, сііе сіег Веуоеіке-
гип& зеііепз сіег ескіеп ЗкуІкеп-ІМотасІеп сігокіе, £е&гиепсІеІ хуогйєп
\уагеп.
Віе Се^епсі ат Ііпкеп Цїег сіез тіІИегеп Вп]Є8ІГ£еЬіеІез луаг
Ьегеііз іп сіег Ігиекеп зкуїкізск- загтаїізскеп Ероске (VII. - VI. Іакгк.
у. Скг.) уоп Ьосіепвіаепсііиеп аскегЬаиепсІеп Зіаетте сііскі Ьезіекеїі
сііе закігеіске Виг^хуаеііе, 8іесПип&зр1аеІзе зохуіє СгаеЬег тії ЕгкаиТ-
692
зсЬиїї Ьіпїегііеззеп. Уоп сіеп геії^епоеззізсЬеп гесЬїиітІ£ЄП Зїаепітеп
ипїегзсЬіейеп зіе зісЬ йигсЬ еіпІ£е Іокаїе Еі^епЬеіїеп іп сіег таїегіеііеп
Киїїиг ипсі іт ВеигаеЬпізкиїї. ІЬге УегЬіпйип£ тії ОІЬіеп Ьєхуєізєп
ВгисЬзїиеске еіпиеїиеЬгїег £ГІесЬізсЬег Кегатік- 2аЬ1геісЬе Виг^хуаеі-
1е іт Уогзкіа- Вескеп геіиеп уоііе СеЬегеіпзїіттип& сіег таїегіеііеп
Киїїиг тії сіеп Ьаепйегеіеп ат гесЬїеп Шег; йіез зеи^ї уоп сіег Коїо-
пізаїіоп йез Ііпкеп Вп]’ерг£еЬіеїез ЙигсЬ Зїаетте уот гесЬїеп Цїег.
Ап Зїеііе іЬгег ипЬеїе8Їі#їеп Міейегіаззип^еп аи8 сіет VII. ЙаЬгЬ. у. СЬг.
егзсЬеіпеп ат Апїапк сіез VI. ДаЬгЬ. ап&езісЬі8 сіег СеТаЬг зеіїепз сіег
ЗкуїЬеп Ьеїезїіие Виг&\уае11е.
Іп Роїеззіеп іт Ргуріаї&еЬіеї Ьіїйеп еіпе кезопйегїе Сгирре
уоп Вепктаеіегп кіеіпе Виг^аеПе ипсі ЕгіейЬоеїе (VI.-III. ЙаЬгЬ.
V. СЬг.) тії ВгапйЬезіаїїипкеп, йіе іп сіег АгсЬаеоІо^іе Неп Матеп
“МуІоЬгайег Вепктаеіег” (Вогї МуІоЬгай) їга&еп- Віє Веуое1кегип&
ЬезсЬаеїїі^їе зісЬ тії АскегЬаи ипсі йег ВеагЬеіїип& уоп Еізеп ипсі
Вгопге їиег Неп еі^епеп СеЬгаисЬ. ОезїІісЬ уоп сііезег Сгирре іт Сег-
піЬоуєг СеЬіеї Роїеззіепз ат Міїїеііаиї йег Везпа ІеЬїеп ^гоеззїепїеііз
ЕізсЬег, йіе тії Неп и^го- ПппізсЬеп Зїаеттеп аиз Мозкохуіеп уегчуапйї
\уагеп. Мап капп зіе аІ8 йіе МеІапсЬІапеп НегосІоЇ8 апзеЬеп. Зіе Ьаиїеп
кіеіпе Виг£\уае11е уот ЙисЬпоуе-Турив (Вогї ЙисЬпоуе), йіе уот V.
ЗаЬгЬ. у. СЬг. Ьіз ги Неп егзїеп ЙаЬгЬипЬегїеп п. СЬг. Ьезїапйеп.
МосЬ хуеіїег зиейІісЬ, ат ІТпїегІаиї сієї' Везпа зохуіє іп Неп Се-
Ьіеїеп уоп Кіеу ипсі Капіу ІеЬїеп уот V. - III. ЙаЬгЬ. у. СЬг. апйеге
игзІачуізсЬе Зїаетте, йіе 8ІсЬ ЬаирїзаесЬИсЬ тії УіеЬгисЬі ипсі йег
ВеагЬеіїипя уоп Меїаііеп ЬезсЬаеїїі^їеп.
ЗагтаїізсЬе Вепктаеіег
МасЬ Неп ЗкуїЬеп го^еп апйеге ігапізсЬе Зїаетте, йіе Загта-
їеп, дуаЬгзсЬеіпІісЬ ипіег сіет Вгиск апсіегег ігапізсЬег Ногсіеп аиз
Озїеп, еЬепїаІІз іп йіе зиейикгаіпізсЬе Зїерре. Се&еп Епйе йез II.
ІаЬгЬ. у- СЬг. иеЬегпаЬтеп 8Іе йогї Ьегеіїз йіе ЕиеЬгипк уоп йеп Зку-
їЬеп ипй ЬеЬіеІїеп зіе чуаеЬгепй еіпі^ег йаЬгЬипйегїе. Уоп іЬгеп
Зїаеттеп суагеп йіе Ьекаппїезїеп йіе йагу^еп, йіе Кохоїапеп ипй йіе
Аіапеп.
Уоп агсЬаео1о&І8сЬеп Вепктаеіегп йег загтаїізсЬеп Веуоеіке-
гип& зіпй зеЬг \уепі&е Ьекаппї ипй йезЬаІЬ \уєпі& еіТогзсЬї. Везїаї-
їип^еп зіпй Ьезопйегз аиз йет СеЬіеї Впіргореїгоузк Ьекаппї.
СгіесЬізсЬе Коїопіеп іп йег Зиейикгаіпе
Віє ЬезїегїогзсЬїе Сгирре йег агсЬаеоІо^ізсЬеп Вепктаеіег іп
йег ІІкгаіпе зіпй йіе ІТегЬеггезїе йег апїікеп &гіесЬізсЬеп Коїопіаі-
зїаейїе іт поегйІісЬеп ЗсЬугагятеегреЬіеї ипй іп йег Кгіт. Зіе хуигйеп
іт УІ.-У. йаЬгЬ. V. СЬг. аиз кіеіпазіаїізсЬеп ягіесЬізсЬеп Коїопіеп
£е£ґйпйеї, Ьезопйегз аиз Мііеї. Віє ^гоеззїеп ипїег іЬпеп ууагеп ОІЬіа,
Тугаз, Тапаіз, ТЬеойозіа, СЬегзопезоз ипй Рапїікараіоп. Віє СгіесЬеп
ЬезсЬаеїїіиїеп зісЬ теізїепз тії Напйеі ипй ІЬге ^Уагеп катеп аиї
игаїїеп \Уе&еп Ьіз гит ВаїїізсЬеп Меег, пасЬ 2епїга1азіеп ипй Іпйіеп.
693
Віє ^гіескізскеп Коїопізіеп ЬгасЬІеп ікге Миііегзргаске, ікгеп
СІаиЬеп ипсі діє Еогтеп ікгег зогіаіеп Ог^апізаііоп тіі: зіск. Ікге аи-
Іопотеп Зіадізіааіеп тіі: ікгеп Агскопіеп ап сіег Зріїге зріеііеп окпе
2іуєіГє1 еіпе ^е-л'іскііие Коїіе іп деі’ ^езскіскіїіскеп ипсі киїїигеїіеп Епі-
и-іскіипк сіег апзаеззіиеп Веуое1кегип&. Віє аеііезіе игіескізске Коїо-
піе іп йег Зиедикгаіпе луигде аиГ сіег кіеіпеп Іпзеї Вегегап паке сіег
кеиііиеп Зіаді Осакіу £е&гиепдеІ. Еіпе сіег хуіскіі^зіеп ипд Ьекаппіе-
зіеп \уаг ОІЬіа (“діє Сіиескііске”) ап дег Е1и8зтиепдип& дез Вок
&ЄІЄ&ЄП. Зіе уегдапкі ікгеп Кикт дет гакігеіскеп ері^гаркізскеп
Маїегіаі, дег аеиззегзі геіскеп Аи88ІаІІип& ікгег Мекгороіе ипд ікгез
Магкіез (А&ога), дет егзіеп апіікеп Вепктаї діезег Агї іп дег Зиед-
икгаіпе.
Ат ЗиедиГег дег Е1из8тиепдип& дез Впіезіг ЬеГапд 8ІсЬ діє
Коїопіаїзіаді Тугаз- Віє \УІскІі&8Іе ^гіескізске Коїопіе аиГ дег Кгіт
\уаг Скегзопезоз.
Уіеіе Коїопіеп ^гиепдеіе тап іт Озііеіі дег Кгіт (Рапііка-
раіоп, Ткеодозіа, Мутркаіоп, и.з.ху.) ипд аиі дег £Є£епиеЬег1іе&епдеп
Зеііе дез Возрогиз аиі дег НаІЬіпзеІ Татап (Ркапа^огіа, Негтопазза
и. а.). Аиз ікпеп Гогтіе тап &е&еп 480 V. Скг. даз Каізеггеіск ат
Возрогиз. Віезе Коїопіеп геіскпеїеп зіск дигск дилуеІіегагЬеіІеп (Рап-
іікараіоп), діє Ргодикііоп уоп УУеіп ипд Сеігеіде ипд дигск Еізскегеі
(Тігікаїа, Мігтекіоп) ипд дигсії Кегатік (Рапіікараіоп, Мутркаіоп,
Ркапа^огіа) аиз. Еіпе резопдегіе Огирре игіескізск- загтаїізскег
Зіедіипиеп ЬеГапд зіск ат тіїїіегеп Воп.
Віє СеЬіг£8£Є£епдеп дег Кгіт пактеп гиг 2еіІ дег Зкуікеп
діє Таигіег, хуакгзскеіпііск еіп Теіі деі* Кіттегіег еіп, діє паск дет
Еіпгии дег Зкуікеп іп діє икгаіпізскеп Зіерреп зіск іп діє Вег&е дег
Кгіт 2игиескго&еп. Ікпеп зскгеіЬІ тап еіп Еиеііе уоп 8іед1ип&еп ипд
ЕгіедкоеГеп дег Ьегеііз океп епуаекпіеп Кігії- КоЬа- Киїїиг ги.
Веп поегдііскеп Теіі Озі^аіігіепз ипд деп ап&геп2епдеп Теіі
\Уо1купіепз пактеп хуаекгепд дег Еіпііиеззе дег Наїїзіаеііег — ипд
дег Ьа Тепе — Киїїиг Ьодепзіаепді^е аскегЬаиепде Зіаетте еіп, паск
Негодо! діє ІМеигеп, тії дег зо&. Уузоске- Киїїиг (Вогі Уузоске Ьеі
Вгоду). Іп ікгеп £етІ8скІеп Везіаііип^згіїеп каї діє ЗкеїеІІЬІаІІипи
окпе ЕгдаиГзскиїї Ьедеиіепдез ІТеЬегиехуіскІ иеЬег діє ВгапдЬезІаІ-
Іип&. Віє 8іед1ип&еп дег Зіаетте тії Уузоске- Киїїиг зіпд Газі ипег-
Гогзскі. Віє Уузоске- Киїїиг Ьезіекі уоп 800-0 V. СЬг-
АиГ даз Теггіїогіит дег Зіаетте тії Уузоске- Киїїиг зскоЬеп
зіск хуаекгепд дег Наїїзіаеііег Ероске уот Ви& кег хуєзіїіске игзіа-
\уізске Зіаетте тії зо&. Ьаизіїгег Киїїиг уог ипд пактеп деп зскта-
Іеп ЬапдзІгеіГеп ап зеіпет Ііпкеп Шег еіп. ІМаск дет Озіеп ги геіскіе
ікге Ехрапзіоп піскі л’еііег ипд пиг ікге еіпгеїпе ВгопгеагЬеіІеп &е-
Іапиіеп аиГ дет А¥е&е дез Укігепаизіаизскез паск Озіхуоікупіеп ипд даз
Вп]ерг£еЬіеІ. ВезкаІЬ ізі ез уот хуіззепзскаПІіскеп Зіапдрипкі аиз
піскі иапг Ье^гиепдеї, діє 31аіуізіегип£ дез Впіерг&еЬіеІез дигск хуєзі-
Ііске ІТгзІаіУеп аііеіп дагаиГ ги зіиеігеп.
Іт оЬегеп Вп]езІг£еЬіеі ІеЬІеп іуаекгепд дег Наїїзіаіірегіоде
\уеіІег Ьодепзіаепдіие Зіаетте тії еіпег Киїїиг уот Котагіу- Турив,
694
кеи!е пиг Ьекапп! дигск ВгапдЬе8!а!!ип£еіі тії ЕгдаиГзски!!. Віе
Іиеп£з!еп шіїег іїіпеп віаттеп аиа дет VI. дакгк. V. Скг.
Еіпе £Є8опдег!е Сгирре уоп Вепктаеіегп аиз сіег Ігиекеп Еі-
аепзеі! ЬеГапд аіск іп \¥еа!родо1іеп. Віеа 8Іп<1 СгаЬкие£е1 тії 8ке!е!!- ипд
ВгапдЬез!а!!ип£еп аиз дет VI. - II. дакгк. у. Скг., діє тап деп
А^аїкугвеп дез Негодо! зивскгеіЬеп капп, д. її. деп Масккоттеп дег
Тгуріїїег, діє Негодо! аи! деп зеп!га1еп икгаіпізсіїеп СеЬіе!еп “аскег-
Ьаиепде 8ку!1іеп” папгіїе-
Іт 1е!з!еп Іакгкипдег! у. СІїг. катеп іпз оЬеге Вп]ез!ґ£еЬіе!
ри! Ьеіуа!£пе!е Еітуапдегег аиз дет \уея!з1а\уізс1іеп 8!атт дег Уе-
педег, дегеп Киїїиг тап кіег Регеуогвкег КиІЇиг (8!ад! Регеуогак)
Ьепапп!е. Ніг Аііїеііїкаї! іт Вп]езіг£еЬіе! лгігд Ьезопдегз дигсії
ВгапдЬе8Іа!іип&еп оііпе Ние£ЄІаиГаскиі! рекеппзеіскпе!. Еіпе зууєіїє
Сгирре іуеаіаіаіуіасіїег Еітуапдегег, тое£Ііскег\уеіае пиг КаиГ1еи!е,
кігіїегііеав аи! ууеа!икгаіпізскет СеЬіе! еіпІ£е ВгапдЬез!а!!ип£еп іп
8!еіпкІ8!еп£гаеЬегп уот Роттегп-Туриз. СМеісЬгеі!І£г катеп аиа
Зсіїїеаіеп кеіїіасіїе ипд аиа дет Кагра!еп&еЬіе! Ікгакізске Каи!1еи!е.
Веп 1е!з!егеп иекоегеп закігеіске Ьгопзепе НоііїГипде зи.
Ваз Кагра!епреЬіе! усаг іт 1е!з!еп Іакііїаизепд у. СІїг- уоп
аскегЬаиепдеп 8!аеттеп Ьеаіедеї! ті! еіпег Киіїиг уот Киз!апоуусі-
Туриз (ВогГ Киз!апоуусі Ьеі ВегеЬоуо). Іп дег Ьа Тепе-Ероске ка-
теп аи! іЬгеп кгіе£егіаск- ЬаепдІегізсЬеп Ехрапзіоп8зие£еп КеІЇеп
аиа дет \¥ез!еп иеЬег діє Зоусакеі пасії дет Оа!еп (Теугізкеп).
Іт а1І£етеіпеп зеі^Іеп діє агскаеоіо^ізскеп Еог8скип£еп, дааз
іт 1е!з!еп дакгіаивепд у. СІїг. ЬеЬеп дег апзаеазі^еп аскегЬаиепдеп
8!аетте аііег икгаіпізсЬеп Ьаепдегеіеп оі! дигск іттег пеие Іпуа-
зіопеп ааіа!ізсЬег Мотадеп (8ку!Ьеп, 8агта!еп) одег угез!еигораеі-
зсЬеп КеІЇеп, ІУепедег, Роттегегп, “Ьаиаіїгег,” одег аЬег дигск закі-
геіске кіеіп- ааіа!ізске Ко1опіз!еп кгіескіаскег АЬз!аттип& ипд ікге
ЬеууаНпе!еп ІУагепкагаууапеп £еа!оег! хсигде. АПе іедоск — аиа&е-
поттеп діє Сгіескеп- ка!!еп кеіпеп ргоеааегеп ЕіпЯиаа аіії діє Еп!ууіск-
1ип& дег &еіа!І£еп ипд та!егіе11еп КиІЇиг дег апааеазі^еп Веуое1кегип£.
8агта!о - гоетіяске Ероске (І. - IV. дакгк.)
Іп деп ега!еп Іакгкипдегіеп п. Скг. ег1еЬ!е діє ІТкгаіпе еіп £е-
іуіааез СеЬгаяе дег ргоуіпзіеіі- гоетізскеп КиІЇиг аіії дет ІУе£е дег
Напде1аЬе7Іекип&еп ті! деп пеи£е£гиепде!еп гоетіаскеп Ргоуіпзеп
Вакіеп ипд дет ипіегеп Мееаіеп, зоууіє дигск деп ІТт&ап£ ті! деп
гоетіаскеп Ье^іопеп іп ОІЬіа ипд Таигіеп (Скагака). Сгіескіасіїеп
кіа!огіаскеп Оиеііеп аскіоааеп віск пип гоетізске ап, ипд ікге Маск-
гіск!еп, ег^аепз! дигсії агскаео1о£Ізске Еогаскип^еп, кеіїеп діє Ггиек-
кіа!огіаскеп 2еі!еп дег ІТкгаіпе еіп^екепдег зи Ье1еиск!еп. Ваа £ІЬ!
ипз діє Мое£Іісккеі!, гит егз!еп Маїе уоп игаїаугіаскеп 8!аеттеп зи
зргескеп-
Ваа икгаіпіаске 2епігаІ£еЬіе! \уаг аиск ууеіїегкіп уоп деп
Масккоттеп дег аи!оск!1іопеп аскегЬаиепдеп 8!аетте ті! дет 2еп-
ігит іп Кіеуег СеЬіе! ЬезіедеІЇ. Ап Вепктаеіегп Ьеаіїзеп ууіг £гиепд-
Ііск ег£огаск!е, аиз£едекп!е ЕгіедкоеГе окпе АиГаски!!, зо£. ІТгпеп-
Геїдег. Вег ВекгаеЬпізгіїиз діеаег 8!аетте \уаг £етіаск!: апіап^з
695
иеЬегчуіе&і йіе ВгапйЬезіаііип& (ЗагиЬупсі- Турив, II. ЙаЬгЬ. V. СЬг.
— II. ЙаЬгЬ. п. СЬг.), зраеіег ипіег загтаіізсЬет Еіпііизз оеііегз
8ке1еііЬезіаііип£ (СегпіасЬіу-Турив, II. - IV. ЙаЬгЬ. п. СЬг.). Вепк-
таеіег уот СегпіасЬіу- Турив зсЬгеіЬі тап іт а11&етеіпеп йеп Апіеп
ги — еіпег ^говвеп Сгирре икгаіпізсЬег Зіаетте, йеп тіііеіаііегіі-
сЬеп Нівіогікегп ииі Ьекаппї (Логйап, Ргокоріиз уоп Саезагеа).
Іп йег Зиейикгаіпе егІеЬіеп іп йеп егзіеп йаЬгЬипйегіеп п.
СЬг- посЬ йіе Іеігіеп вкуіЬівсЬеп Мотайепвіаетте іЬгеп Міейег^апи.
Зіе &іп&еп пип &аепг1ісЬ ги еіпет зеввЬаііеп ЬеЬеп иеЬег ипй
зсЬиеігіеп іЬге Виг&\уае11е ЙигсЬ Зіеіптаиегп уог йеп Еіпіаеііеп йег
Загтаіеп.
Іт егзіеп пасЬсЬгівіїісЬеп йаЬгЬипйегі егіо1&і еіпе шп£ап&геі-
сЬе Ве\уе&ип& загтаіізсЬег потайізіегепйег Зіаетте. Віє йагі&еп \уа-
геп Ьегеіів Ьіз іп йіе ТЬеІ88£Є£ЄПЙЄП &ейгип£еп, йіе Кохоїапеп паЬ-
теп йіе СеЬіеіе гхуізсЬеп Вп]’ерг ипй Вопаи еіп, ипй Міііе йез І.
ІаЬгЬ. п. СЬг. егзсЬіепеп іп йег икгаіпізсЬеп Зіеррепгопе йіе Аіапеп.
Віє загтаіізсЬеп Зіейіипиеп зіпй Ьіз Ьеиіе посЬ пісЬІ зузіетаіізсЬ
егіогзсЬі. Віє Везіаііип&еп чуагеп ЗкеІеііЬевіаііип^еп, тапсЬтаї
тіі киепвіїісЬ йеіогтіегіеп ЗсЬаейеІп іп ЗсЬасЬі^гаеЬегп, аЬ ипй ги
тіі 8еііеп&гиЬе, тіі ЕгйаиізсЬиіі.
Аиз йет поегйІісЬеп Еигора егзсЬіепеп ат Апіап& йез III.
ІаЬгЬ. йіе Соіеп, йіе егзі еіпі&е £ГІесЬізсЬе Коїопіеп гегзіоегіеп ипй
зраеіег ипіег ЕиеЬгип& уоп НегтапагісЬ еіпеп &гоз8еп Зіаетте-
Ьипй, хуаЬгзсЬеіпІісЬ ЬаирізаесЬІісЬ гит ЗсЬиіг £е&еп йеп Вгиск
зеііепв йег Ниппеп, ог^апізіегіеп.
Ваз КаізеггеісЬ ат Возрогиз Ьеіапй зісЬ ипіег йет Ргоіекіо-
гаі Котз ипй ипіег йег ЕиеЬгип& йег Вупазііе йег Кевкирогійеп.
Зеіпе ІУігівсЬаіі, зеіпе Іпйизігіе ипй зеіп Напйеі иеЬегІеЬеп йіе 2еіі-
еп йез пеиеп Аиі8сЬчуип&8 тіі йеп Хепігеп Рапіікараіоп, РЬапа^огіа
ипй Тапаіз. Ат АзохузсЬєп Меег ипй іп йеп ВопиеЬіеіеп епізіеЬеп
еіпе АпгаЬІ ^гіесЬізсЬ-ЬагЬагізсЬег Апзіейіип^еп тіі йет Хепігит
іт ипіегеп Нпуііу- Виг^хуаіі. Вег Міііеірипкі йег загтаіізсЬеп Зіает-
те ат ипіегеп Воп \уаг Тапаіз.
Уоп йеп ІгиеЬеп игіесЬізсЬеп Зіаейіеп іп йег Зиейикгаіпе \уаг
іп йеп егзіеп йаЬгЬипйегіеп п. СЬг. йіе апегкаппіезіе ОІЬіа- КасЬ
іЬгег Хегзіоегипи йигсЬ йіе Сеіеп хуигйе пиг посЬ еіп ТеШ йег Зіайі
и'іейег аиі&еЬаиі. Вег Вейеиіип& ОІЬіа £ІеісЬ&езіе11і \уаг СЬегзопезоз
аиі йег Кгіт. Ваз іазі іаизепйїаеЬгі^е ВезіеЬеп йег &гіесЬізсЬеп Ко-
їопіеп іт зиейІісЬеп ЗсЬхуаггтеегиеЬіеі Ьаііе їиег йіе СезсЬісЬіе йіе-
зез Теііез йег ІІкгаіпе ^гоззе Вейеиіип&. Вапк йег НапйеІзуегЬіпйип-
&еп зріеііе зіе іт хуігізсЬаііІісЬеп ЬеЬеп йез оезіїісЬеп Міііеїтеег-
&еЬіеіез еіпе хуісЬііиє Коїіе. Аиї іЬгет Теггііогіит епізіапйеп йіе
КгіесЬізсЬ- зкуіЬізсЬе зохуіе йіе &гіесЬізсЬ- загтаіізсЬе НеЬгуйепкиїіиг,
йіе уогпеЬте Мизіегп уот КипзіЬапйхуегк ипй уоп Се^епзіаепйеп Гиег
йеп А11іа£8&еЬгаисЬ Ііеіегіеп.
Міі йеп \УезіикгаіпізсЬеп СеЬіеіеп Ьаііеп йіе гоетізсЬеп Ье-
&іопеп піетаїз иптіііеІЬаге Віпйип^еп ипй пиг гоетізсЬе КаиПеиіе
ЬезисЬіеп оіі йіезе Се&епйеп, иеЬег йеп оЬегеп Вп]езіг коттепй, ипй
Ггетйе Зіаетте, йіе зісЬ Ьіег уогзсЬоЬеп, ЬгасЬіеп ІЬге Ьегеііз
696
“готапізіегїе” Киїїиг тії. Ап егзїег Зїеііе ипїег іЬпеп зїапйеп сііе
Уепейег, йіе Ьегеііз оЬеп епуаеЬпїеп АЬпеп йег УУезїзІахуеп. Іп іЬгеп
Везїаїїип^еп їіпйеї тап уіеіе гіїиеіі уегЬоиепе ІУаїїеп, йіе йеп кгіе-
регізсЬеп Сеізї йег пеиапиекоттепеп Зіаетте Ьекипйеп.
Аиз йет Зиейозїеп катеп ит йеп АпЬгисЬ йез пеиеп 2еіїа1-
їегз Ьегит пеие Етіигапїеп аиз йеп Зиейзїаеттеп йег ІТгзІахуеп
йеп Вп]езїг Ьегаиї, йегеп Киїїиг іп йег АгсЬаео1о&іе йеп Катеп Ьу-
русіа- Киїїиг (Вогї ОЬег- Ьурусіа) егЬіеІЇ. Нізїогікег йег Апїіке
паппїеп йіезе Зїаетте Сеїеп, йеп Вакіегп паЬезїеЬепй, ипй йег Ву-
гапїіпег ТЬорЬіІакїиз Зітокаїїа ЬегеісЬпеїе 8Іе аІ8 Зіауеп.
Еиег йаз Каграїеп^еЬіеї &е1їеп йіе егзїеп йаЬгЬипйегїе п. Скг.
Ьегеіїз аІ8 Апїап& зеіпег ЬізїогізсЬеп ЕросЬе. Веііаеиїіи іп йег ег-
зїеп Наеіїїе йез І. йаЬгЬ. &еЬоегїе ез хуаЬгсЬеіпІісЬ гит &го88еп йа-
кізсЬеп Зїааї йез ВоігеЬізїа- Вигуізїа, йосЬ їгаї е8 зраеїегЬіп пісЬї
іп йеп УегЬапй йег гоетізсЬеп Ргоуіпг Вакіеп еіп. Віє Ьойепзїаепйі^е
аиїосЬїЬопе Веуое1кегип& \уаг иеїізсЬ- Іт МагтагозсЬ^еЬіеї їапй
тап гаЬІгеісЬе Зригеп аіїег 8а1гЬег£\уегке, йіе Воетег аиз йег Рго-
уіпг Вакіеп аизЬеиїеїеп.
Еіпе ие\УІсЬїі&е Сгирре уоп Вепктаеіегп аи8 йет егзїеп ІаЬг-
Ьипйегї п. СЬг. 8Їе11еп аиз йеп гоетізсЬеп Ргоуіпгеп ітрогїіегїе Се-
яепзїаепйе йаг, Ат гаЬІгеісЬзїеп їіпйеї тап гоетізсЬе Вепаге. Віє
Ногїїипйе епїЬиеІІеп йіе йатаїз ЬаирїзаесЬИсЬзїеп Напйе1з\уе&е ипй
Ьіїйеп еіпе \уісЬїі&е ЬІ8ЇогІ8сЬе Оиеііе їиег йеп КасЬхуеіз йез зсЬоп
іп зо їгиеЬег 2еії іп йег ІТкгаіпе ЬезїеЬепйеп СеІйЬапйеїз.
ЕгиеЬзіахуізсЬе ЕросЬе (375 - 800 п. СЬг.)
Віє їгиеЬзІахуізсЬе ЕросЬе іп йег ІТкгаіпе ізї йіе 2еії еіпег
&ГО88ЄП Уоеікегитзіейіипи. Веп Апзїозз йаги иаЬ йіе їиегкізсЬ- топ-
ЯОІізсЬе Ногйе йег Ниппеп, йіе іт йаЬге 375 йеп ЗїаттезуегЬапй
йег Соїеп 2ЄгЬзсЬ1и& ипй аиї йіезе ІУеізе ипїег ЕиеЬгип& Аїїііаз іп
йаз Вопаи&еЬіеї иегіеї. ІЬге 8іей1ип&еп ипй Везїаїїип^еп зіпй іп йег
ІТкі-аіпе посЬ пісЬї гиїаие иеїгеїеп.
2іет1ісЬ &епаи зіпй йіе аіапізсЬеп Виг&луае11е 1аеп&з йез каи-
казізсЬеп Уог£еЬіг&е8 ат Вопес ипй йіе КаїакотЬеп- Везїаїїип&еп
(ОЬег- Заїїіу) зохуіє йіе іп 8їеіп&гиеїїеп (КегїзсЬ) ипїегзисЬї.
2и Ве&іпп йезї VI. йаЬгЬ. егзсЬіепеп йіе Ауагеп іп йег ІТкгаі-
пе, йіе £е&еп Епйе йіезез йаЬгЬипйегїз іп йаз Вопаи^еЬіеї иеЬегзіе-
йеіїеп ипй зісЬ іп Раппопіеп піейегііеззеп. Зіе Йеззеп еЬепїаІІз кеіпегіеі
агсЬаео1О£ІзсЬе Вепктаеіег іп йег ІТкгаіпе гиі’иеск. ЕпйіісЬ егзсЬіепеп
ит йіе ІУепйе йез УІІГ./ІХ. йаЬгЬ. йіе Ма^уагеп. АПе йіезе Ногйеп
уегигзасЬїеп Уеі’Ьеегип&еп ипїег йег Ьойепзїаепйі^еп Веуое1кегип£-
ипй йіез теЬг іп йег 1іпкзиїгі£епеп ипй йег поейІісЬеп ІТкгаіпе, аіз іп
йег гесЬїзиїгіиеп.
Аиї йіезет &езсЬісЬї1ісЬеп Ніпїег&гипй епї^іскеїїеп йіе їгиеЬ-
зІахуізсЬеп аскегЬаиепйеп Зїаетте йег Апїеп ІЬге роїіїізсЬ-зогіаІе
Ог&апізаїіоп ипй Киїїиг. ІЬге Зіейіип^еп хуагеп пісЬї Ьеїезїі^ї, пеЬеп
іЬпеп Іаиеп ЕгіейЬоеїе уот ІТгпепїеІйег- Турив. Аиї йіе Киїїуогзїеі-
Іипиеп йег Апїеп хуєгїєп йгеі зїеіпегпе Соеїїегїі^игеп аиїкіаегепйез
ЬісЬї, йіе іп Озїройоїіеп (Іуапкіусі) £еїипйеп тігйеп.
697
Іп сіег Ііпквиїгіяеп ІІкгаіпе Ьіїйеп еіпе ^евопсіегіе Сгирре Ггиек-
віахуівскег Вепкшаеіег сііе Виг^хуаеПе уот Вотпу- Турив (8. Кот-
пу), Гиег сііе еіпе Кегатік тії посії ргітіїіует ІУеііепогпатепІ йев
VIII. - X. ІакігИ. сііагакіегівіівсії ізі.
Віе аііеп ягіесківскеп Зскхуаггтеегкоіопіеп чуагеп Гаві аііе іп
сіег Наирівасіїе уегпісіїїеі ипсі ОІЬа аііеіп ууігсі поск іт VI. Іаіігіі.
епуаекпі. Вег яаепхііскеп Vе^піск^ипя епідіпд аііеіп Скегвопевов аиГ
сіег Кгіт, еіп хуіскіідег Напсіеіврипкі Гиег Нав Ьухапііпівске Ітре-
гіит. Аиї веіпет Теггаіп іедіе тап сііе ііекеггевіе еіпідег Зіеіпкіг-
скеп айв сіет IV- - IX. Іакгк. Ггеі. Еіпе яевопсіегіе Сгирре уоп Вепк-
таеіегп аиз сіег 2еіІ сіег яговвеп Vое1ке^^^7апсіе^ипд віеііеп сііе Вевіе
уоп “Ноекіепвіаесіїеп” ипсі Кіоевіегп аиГ сіег Кгіт йаг, сііе уоп сіег
яговвеп Vі^а1і^ае^ сіез пеиеп скгівіїіскеп Сіаикепв іп сіег Зиесіикгаіпе
еіпіде Іакгкипйегіе уог сіег оГГіхіеПеп Скгівііапівіеі’ипд хеидеп.
АиГ сіеп хуевіикгаіпівскеп Секіеіеп ат окегеп Впі'евіг, іп сіег
Викохуіпа ипсі іп ВеввагаЬіеп Гапй тап еіпе Мепде ВгапйЬевІаІІипдв-
кие^еі ипсі Зіесіїипдеп айв йет III. - V. -Іакгк. Мап вскгеікі віе Неп
Масккоттеп сіег Сеіеп ги, сііе Акпеп сіег іп сіег Скгопік егугаекпіеп
Тіуеггеп хуагеп. Еіп апйегег виейвіахуівскег Зіатт кіпіегііевв іп
ІУевІросіоІіеп иіеіскзеііія ЗкеїеІІЬезІаІІипдеп тії Кегатік уот бег-
піаскіу- Турив. Віе Vе^Ьіпс^ипя сіег ІУоікупег Виіікеп тії сіег Егхаек-
Іипд іп сіег Скгопік уот “АЬдиаеІеп” сіег Виіікеп йигск сііе Ауагеп
Гіпсіеі іп Неп агскаеоіояівскеп Маїегіаііеп кеіпегіеі Вевіаеіідипд. Ніег
капйеіі ев віск аиеепвскеіпііск ит сііе Івскесківскеп Виіікеп. Іп сіег
Каграіепдеяепй егГогвскІе тап поск векг \уепі&е Вепктаеіег сіег
Ггиеквіахуівскеп Аега. Еіпхеїпе Кипсіе уоп СоісІвсктіесІеагЬеіІеп, тії
НаіЬесІеІвІеіпеп Ьевеїхі, хуеівеп аиї НапйеІЬегіекипдеп тії йет
Впз’ергяекіеі кіп.
Веі сіег Вигсквіскі сіег агскаеоіояівскеп Вепктаеіег сіег Ггиек-
віасуівскеп Ероске епівіекі Нав РгоЬІет сіег Еікподепеве сіег Зіахуеп іт
аііяетеіпеп ипсі сіез икгаіпівскеп Vо1ке8 іт Ьевопсіегеп. Аиї сііе Іеіх-
іеп ГогвскипявегяеЬпівве сіег зіахуівскеп оевіііскеп ипсі хуевіїіскеп
Еогвскег Ьезидпектепсі, коттеп хуіг ги Гоїдепсіеп Зскіиеввеп:
1) Віе оевіііскеп віпсі яіеіск Неп хуевіїіскеп Зіахуеп сііе иг-
аиіоскікопе Веуоеікегипд іп ікгеп ківіогівскеп Секіеіеп.
2) Віе егвіегеп хуіє сііе Іеігіегеп епідуіскеїіеп віск аиї ххуєі уєг-
вскіесіепеп, .іесіоск киііигеїі уепуапсіїеп Вавеп поск іп
Ігиекгег 2еіІ-
3) Гиег сііе М’евівіахуеп Ьіїйеіеп воіск еіпе еікпівске Вавів сііе
аскегЬаиепдеп Зіаетте тії сіег во&. Вапйкегатік. Гиег
сііе овіївахуівскеп ІІкгаіпег Зіеіііеп сііе епіхуіскіипдвіаекіде
еікпівске Вавів екепіаіїв аскегкаиепсіе Зіаетте тії ТгуріПа-
Киііиг йаг, Гиег Нав товкохуііівске Vо1к зесіоск иг-иягоГіппі-
вске Мотасіепвіаетте, сііе паск ипсі паск ипіег йет ЕіпГІивв
сіег Кієуєг Вив ипсі Неп іп Неп Скгопік епуаекпіеп віоуєпі-
вскеп Зіаеттеп ат Птепвее віахуівіегі хуигсіеп. Віе Сгепхе
ххуівскеп сііевеп Ьеійеп овівіауівскеп Аоеікегп, Гевідевеїхі
паск Еипйеп поск іт Кеоііікікит, екеп ап сіег Сгепхе хууі-
вскеп сіег 8ск\уаггегсіе сіег ІІкгаіпе ипсі Неп М^аеісіегп Когсі-
698
озіеигораз уегіаиіепй, Ігеппіе тії ипЬейеиІепйеп ЗсЬхуап-
кипдеп сііе АЬпеп йег икгаіпізсЬеп ипсі йег тозкохуіІізсЬеп
Уоеікег зи аііеп уогЬізІогізсЬеп ипсі ІгиеЬізІогізсЬеп 2еіІеп.
Міі кіеіпеп АЬхуеісЬипдеп итягепзі зіе йіе Ьеійеп Уоеікег
аисії посЬ Ьеиіе. ІЬге УегзсЬіейепЬеіІ Ігіїї аисЬ іт апІЬго-
роІодізсЬеп Туриз йег уоікзеіяепеп Киїїиг, йег Гоїкіоге зохуіє
йег Кипзі зиіаде.
Віе Кієуєг Низ (800 - 1340) (Виг&хуа11регіойе)
Баз Епйе йез І. ипй йег Апіапд йез II. йаЬгІаизепйз зіеііі іп
йег ІІкгаіпе Ьегеііз еіпе геіп зІахуізсЬе ЕросЬе йаг. Нізіогізсіїе Вегі-
сЬІе иЬег йіезе 2еіІ иеЬегтіїїеІІ ипз Ьегеііз йіе еідепе Кієуєг СЬго-
пік аиз йет XI. йаЬгЬ. Аиї (ігипй йег йагіп егхуаеЬпІеп Зіаетте ізі
тап ітзіапйе, йіе егзіе еІЬпо^гарЬізсЬе Кагіе йез тіїїеІаІІегІісЬеп
Кієуєг Зіааіез зизаттепзизіеііеп. Зеіп Теггіїогіит геісЬІе зиг 2еіІ
зеіпег ЬоесЬзІеп Віиеіе уоп йеп Каграіеп. йет ЗсЬхуагхеп Меег ипй
йет Каиказиз іт Зиейеп Ьіз зиг ГіппізсЬеп ВисЬІ ипй йет Ьайояазее
іт кГогйеп, уоп йеп Гіиеззеп Уузіока ипй ІУеісЬзеї іт ІУезІеп Ьіз зиг
\УоІ£а ипй йег КазрізсЬеп Зее іт Озіеп. Теггіїогіаі ипй тіїіІаегізсЬ
\уаг йіез йег дгоеззіе Зіааі іт тіІІеІаІІегІісЬеп Еигора.
Веп Наиріїеіі йез икгаіпізсЬеп Зіааїзіеггіїогіитз зіеіііе йіе
тіИІеге Впзергяеяепй йаг, йаз паїиегІісЬе деоягарЬізсЬе ипй хуігі-
зсЬаШісЬе 2еп1гит хуаг Кіеу ат Вщерг ипй ЬІіеЬ ез Ьіз Ьеиіе- Віе
ВпзергдеЬіеІе Ьіїйеіеп йеп ІеЬепйі^еп Кегприпкі ипй йеп роІіІізсЬ-
огдапізаІогізсЬеп Міііеірипкі йез икгаіпізсЬе Зіааіез Ьіз зи зеіпег
УегпісЬІипд ЙигсЬ йіе Таїагеп ит йіе Міііе йез XIII. йаЬгЬ. ВагпасЬ
Ьіеіі йег Наїіс- ІУоІЬупізсЬе Зіааі посЬ їиег еіп хуеііегез йаЬгЬипйегІ
йіе Зіааїзогдапізаііоп аиГгесЬІ.
Віе Зіааїзогйпипд іп йег ІІкгаіпе йег Гиегзіепхеіі хуаг —
еЬепзо суіє іп дапз Еигора — Геийаі. Віе Веуоеікегипд Іеіііе зісЬ іп
йіе Кіаззе йег ргіуі1е£іег1еп Во]агеп, іп йіе Ігеіе Веуоеікегипд йег
Зіаейіе ипй Воегіег зосуіє йіе ЬаІЬІгеіе Веуоеікегипд ипй йіе Зкіауеп
ипіег йег НеггзсЬаІІ йег Во.іагеп. Вег Еиегзі зіиеїхіе зеіпе Аиіогіїаеі
аиі йіе ЬесуаІІпеїе МасЬІ зеіпез Сеіоідез, йосЬ хуаг ег кеіп Аиіокгаї.
ІЬт зіапй йег Каі йег Во^агеп зиг Зеііе, тії йет ег Уегогйпипдеп ипй
Сезеїзіе уегїаззіе. ІЬг егзіег Койех хуаг йіе “Кизка Ргауйа,” йег зрае-
ІегЬіп йаз Мизіег зит Ьііаиег Зіаіиі іт икгаіпізсЬ- ИІиізсЬеп Зіааіе
аЬ^аЬ. Іп аиззегдехуоеЬпІісЬеп Еаеііеп (ІУаЬІ еіпез пеиеп Гиегзіеп,
Кгіеяззия) Ьаііе йіе Уоікзуегзаттіипя йіе епІзсЬеійепйе Зіітте.
Віе сЬагакІегізІізсЬезІеп агсЬаеоІояізсЬеп Вепктаеіег йіезез
СеЬіеІез аиз йег 2еіІ йег Кієуєг Киз зіпй заЬІгеісЬе Вигяхуаеііе, Ьіз
Ьеиіе ап 1300, аиі аііеп икгаіпізсЬеп СеЬіеІеп. ВезЬаІЬ паппіеп йіе
Зкапйіпауіег тії КесЬІ іп аііеп погйізсЬеп За^еп йіе ІІкгаіпе “йаз
Ьапй йег Вигяхуаеііе” (Сагйагікі). 11т йіе Виг^хуаеііе Ьаиіе тап
Воегіег, йегеп Веуоеікегипд зісЬ ЬаирІзаесЬІісЬ тії АскегЬаи Ьез-
сЬаеГІіяІе. Еіп зхуєіієг пеЬеп йет АскегЬаи ЬезІеЬепйег 2хуеід йег
ЬапйхуігІзсЬаИ іт МіШаІІег хуаг йіе УіеЬзисЬІ, еіпеп хуісЬІІ£єп Ріаїх
паЬтеп аисЬ Йаяй, ГізсЬГапк ипй ВіепепзисЬІ еіп.
699
Носк епіхуіскеїі, Ьезопйегз іп сіеп Зіаейіеп ууагеп уегзскіейепе
Агіеп уоп Напйхуегк- Вигск йіе уегеіпіеп КгаеІІе йег зіаейіізскеп
ипй Іаепйіісіїеп Меізіег еггеісіїїе йіе таїегіеііе Киїїиг йе§ Тгиекеп
Міііеіаііегз яоісіі еіп кокез Кіуеаи, йазз 8Іе йіе Вечуцпйегипя йег
2еі1еепо8зеп кегуоггіеГ ипй іп йіе ІІкгаіпе КаиНеиІе зо\уіє Кеізепйе
аиз уегзскіейепеп Ьаепйегп Еигораз ипй Азіепз гоя. Ваз Напйеїз-
гепігит йег ІІкгаіпе хуаг Кіеу, йаз ап йег Кгеигипя ягоззег іпіегпа-
Ііопаїег Зігаззеп 1а£. Іт хуезіїіскеп Теіі йег ІІкгаіпе зіеіііеп Уоіойу-
туг іп ^Уоікупіеп, Регетузі ипй зраеіег ЬетЬегя зоїске 2епІгеп йаг.
Віє Киїїиг йез Ігиекеп Міііеіаііегз епізіапй іп йег ІІкгаіпе
йигсії йеп апйаиегпйеп яеяепзеіііяеп Аизіаизск тії йеп геііяепоеззі-
зскеп Киїїигеп апйегег еигораеізскег Уоеікег. Віє ІІкгаіпе Ьегеіскег-
Іе зіе тії ікгеп еі^епеп Еггипяепзскаїїеп ипй аіі йаз, хуаз зіе аиз йеп
киїїигеїіеп Ьеізіипяеп апйегег Уоеікег иеЬегпоттеп каїїе, хуигйе
кіег зскоерТегізск ит£Є8Іа11еІ ипїег Апраззипя ап йеп икгаіпізскеп
Сеізї ипй веіпе ВейиегГпіззе, ит аиї йіезе АУеізе ги еіпет еі^епеп
Везіапйіеіі ікгег Киїїиг ги хуєгйєп.
Віє кеійпізске Кеііяіоп йег Кієуєг Низ хуаг роїуікеізіізск тії йет
ВоппегяоИ Регип ап йег Зріїге. Веп Соеііегп хуигйеп гит ягоеззіеп
Теіі коеігегпе Зіапйкіїйег еггіскіеі ипй Неіііяіиетег егкаиі. Каск йег
оНігіеІІеп Аппакте йез Скгізіепіитз іт йакге 988 хуигйеп йіе кеійпі-
зскеп Неіііяіиетег гегзіоегі ипй ап ікге Зіеііе Кігскеп яекаиі (2ек-
епікігске іп Кіеу) ипй йіе Зіапйкіїйег йег Ійоїе іп йеп Еіизз яєхуогієп.
АиГ йіезе У^еізе егкіеіі зіск йіе зіеіпегпе Зіаіие йез “Зуіаіоууі” тії 4
Сезіскіегп, йіе тап аиз йет ЗкгибГІизз кегаизїізскіе.
Віє ЕіпГиекгипя йез Скгізіепіитз каїїе ягоззеп Еіпііизз аиї йіе
яеівііяе ипй таїегіеііе Киїїиг йег икгаіпізскеп Веуоеікегипя. Віє аііе
ІУеІІапзскаипя уегхуапйеііе зіск паск ипй паск іп еіп Зузіет скгізіїі-
скег Ркіїозоркіе, йаз еікізске ІУегІе аиВуіез. Іп йеп Наепйеп йег
Еиегзіеп хуигйе йаз Скгізіепіит ги еіпет таескііяеп Гакіог Ьеі йег
ВигскГиекгипя ууеііяевіескіег Зіааізріаепе ипй Веіогтеп; йіе пеие
Кеііяіоп уегеіпіяіе аііе икгаіпізскеп Зіаетте ги еіпег еіпгіяеп икгаі-
пізскеп Хаііоп, кок іп ікгеп Аияеп йіе Зіеііипя йег Кієуєг Гиегзіеп
аІ8 Арозіеі йез пеиеп СІаиЬепз, егу'еііегіе аиск ікг яеізііяез Кіуеаи,
ипй йіе УегЬгеіІипя йег Віїйипя таскіе йег ІІкгаіпе аііе киїїигеїіеп
Еггипяепзскаїїеп йег кіаззізскеп ипй угезіїіскеп УУеІІ гияаепяііск.
Віє Сгипйіаяе Тиег еіпе аііяетеіпе Віїйипя іп йег ІІкгаіпе зски-
Іеп йіе ягіескізскеп Коїопізіеп, йіе гоетізскеп ЕгоЬегег тії ікгеп “Уег-
Ьаппіеп”; йоск егзі йіе ЕіпГиекгипя йег скгізіїіскеп Веііяіоп Ьіїйеіе
еіпе епізргескепйе Вазіз їиег йеп АиГЬаи еіпег аііяетеіпеп Аиікіаегипя.
Віє егзіеп Скгізіїіскеп Гиегзіеп, Уоіойутуг йег Сгоззе ипй
йагозіау йег \Уеізе егхуагкеп зіск Ьеаскіїіске Уегйіепзіе ит йіе Уег-
Ьгеііипя йег Зскгіїїкипйе ипй хуіззепзскаПІіскег Кеппіпіззе ипїег
йет Уоіке. Віє Зскиїеп Ьеіапйеп зіск гит Сгоззіеіі іп йеп Наепйеп
йег Кігске. Аиззег Зргаске ипй Веііяіоп зїапйеп поск аііяетеіпе Се-
зскіскіе, Сеоягаркіе ипй Ікеогеїізске Кеппіпіззе аиз йеп СеЬіеІеп йег
МаїипуіззепзскаГІеп аиї йет Ьекгріап.
Везопйеге Вейеиіипя іт яеівііяеп ЬеЬеп йег тіїїеіаііегііскеп
ІІкгаіпе каїїе йаз ЗскгіГНит, йаз зіск аиз ягіескізскеп ІІеЬегзеїгипяеп
700
г
епісуіскеїіе. Віе аеііезіеп Ьекаппіеп Вокитепіе зіпсі Діє Уегігаеуе
(Іег Кієуєг Риегзіеп Оіек ипсі Іког тії Вухапг (907,944). Віе аеііезіеп
егкаїіепеп НапДзскгіїіеп яіпД сіаз Озіготугег Еуап£е1іит (1056-
1057), 2луеі Заттеїууегке уоп Зудаіозіау Дагозіауус (1073- 1076),
Діє Сезеігеззаттіипя “Низка РгауДа” іп еіпег Коріе аиз Дет XIII.
ІаЬгЬ., Діє Кієуєг Скгопік іп еіпег Коріе аиз Дет XIV. Дакгк. ипсі
сіаз Віііегероз “Зіоуо о роїки Ікога” (ІяогІіеД) іп еіпег Коріе аиз Дет
XVIII. Дакгк. СІаепхепД епіу'іскеїіеп віск аиск Діє РгеДі^іеп сіег
икгаіпізскеп Ргіевіегвскаїі; ипіег сііезеп ізі “Зіоуо о хакопі і Ьіако-
сіаіі” Дез Меігороіііеп Пагіоп уот Апїапд сіез XI. Дакгк. аіз зскоепвіе
ги пеппеп.
Аиї Дет СеЬіеі сіег Кипзі каі іп сіег Киегзіепгеіі Діє іт ска-
гакіегізіізскеп Ьугапіізск-икгаіпізскеп Зііі тіі еіпі&еп готапізскеп
Еіпііиеззеп аизееіиекгіе Агскііекіиг Ьезопсіегез Сеупскі. (Кіеу, бег-
пукіу, Наїус). Віе теізіеп Вепктаеіег сіег Мопитепіаіагскііекіиг
ЬеїапДеп зіск іп Кіеу ипсі бегпукіу, іесіоск паск ікгег зузіетаіізскеп
2егзіоегип£ Дигск Діє Зоууіеітаскі егкіеіі зіск пиг еіп зекг яегіпдег
ТеіІ Ьіз аиї ипзеге Та&е. ІІпіег ікпеп сііе Ьетегкепзхуегіезіеп: Діє
Кієуєг ЗоркіепкаікеДгаїе, ипсі Діє ЕгІоезегкаікеДгаІе іп Сегпукіу.
Віе йгоеззіе Кігске іп сіеп ІУезікеЬіеіеп хуаг сіег Магіа- Ніттеїїакгіз-
сіот аиз сіет XII. Дакгк. іт Наїіс-
ВезопДеге ІУегке сіег ЬіІДепДеп Кипзі іп сіег тіііеіаііегііскеп
ІІкгаіпе \уагеп Мозаікеп, Ггезкеп, Ікопеп ипсі Міпіаіигеп іп НапД-
зскгіїіеп. Зскаеіге уоп УУеІігиї зіпсі Діє Мозаікеп сіег Кієуєг Зоркіеп-
каікеДгаїе аиз Дет XI. 4акгкипс1егі, Ьезопсіегз сіаз МопитепіаІЬіІД
сіег Соііезтиііег — Огапіа- Вег ягоеззіе ТеіІ сіег УУаепДе сііезег Ка-
ІкеДгаІе ізі тіі Ггезкеп ЬеДескі. Аиск Діє Кігскеп іп Деп апДегеп
.еггоеззегеп Гиегзіепзіаесііеп хуагеп іп Дег еіпеп одег апДегеп Агі уєг-
гіегі. 2\уізскеп Деп Ікопеп Дег їгиекеп Міііеіаііегз, уоп Депеп текг
аіз 400 Ьіз кеиіе егкаїіеп зіпД, ізі Діє аеііезіе Діє УузкогоДег Ікопе
Дег Соііезтиііег тіі Дет КіпД, кеиіе іп Мозкаи. Віе уоп Веіх У'ипДег-
іаеіі&е Миііегдоііез- Ікопе ЬеїіпДеі зіск кеиіе іп Схепзіоскоуга (Ро-
Іеп). Еіпеп аиязегяеугоекпііскеп ІУегі їиег Діє Зіііепяезскіскіе, Діє
Агскііекіиг ипД ВекІеіДипя какеп иекег 700 Міпіаіигеп Дег КоепідзЬег-
й’ЄГ Скгопік, Коріеп паск Огів’іпаїеп Дез XII. - XIII. Дакгк. Мизіег Дег
апдехуапДіеп Кипзі егкіеііеп зіск каирізаескііск іп Меіаііеггеияпіззеп
тіі Ніїїе уегзскіеДепег іескпізскег Міііеі Міеііо, Гіііягап, Етаіі и. а.
тіі Рїіапхеп-, Тіег- ипД кеотеігізскеп Огпатепіеп уегхіегі. Еіпе &е-
зопДегіе Сгирре ЬіІДеп Зкиїріигеп іп Зіеіп ипД Веіп ипД еіпе у^еііеге
Апкаеп&е8іе£е1 аиз Віеі — МоїіЬДоЬиІеп , Меіаіізіапгеп, ги Дегеп Нег-
зіеікшк тап аиск Меізіег Дег Міпіаіигзкиїріиг кегапхок.
Везіаііипкеп
Віз гиг 2еіі Дег ІІеЬегпакте Дез скгізіїіскеп СІаиЬепз уєг-
Ьгаппіе тап іт їгиекеп Міііеіаііег аііе УегзіогЬепеп аиї Зскеііег-
каиїеп, &аЬ ікпеп Діє дехуоекпііске Аизгиезіипя їиег “Діє апДеге ІУеІі”
тії, ипД зскиеііеіе ДагиеЬег Ниедеі аиї. Еіпе Дгатаіізске Везскгеі-
Ьипя зоїск еіпег ВгапДЬезіаііипя &іЬі ипз Дег агаЬізске Нізіогікег
ІЬп-РаДІап, Дег еіпе Дегагііяе Веаіаііипк іт Дакге 922 іг^єпДуго ат
Міііеііаиї Дег ІУоІрга ЬеоЬаскіеіе. Іп Дег ІІкгаіпе епіДескіе тап Діє
701
геісЬзІе ВгапйЬезІаІІипе утагзсЬеіпІісЬ еіпез Гиегзіеп аиз йет X.
•ІаЬгЬ. іп богпа МоЬуІа Ьеі СегпіЬіу. ХасЬ йег оГГігіеІІеп ІІеЬегпаЬгпе
сіез СЬгізІепІитз уегЬої йіе КігсЬе йіе УегЬгеппипе йег ЬеісЬеп іп
АпЬеІгасЬІ йег гикиепіііееп АиГегзІеЬипе, ипсі уоп йіезег 2еіІ ап Ье-
еапп тап, йіе ЬеісЬеп іп аизеезігескіег Ьаее тії йет Корі’ пасЬ ІУе-
зіеп ги Ьеегйіееп. Мап зсЬиеІІеІе посЬ пасЬ аііет ВгаисЬ Ниеееі аиі,
сіосЬ геіеіеп зісЬ Ьаїй еЬепе СгаЬзІаеІІеп оЬпе АиГзсЬиІІ, хуо йіе Уег-
зІогЬепеп іп ВеіЬеп пеЬепеіпапсіег хуіе аиГ йеп Ьеиііееп ЕгіейЬоеГеп
Іаееп- Еіпе йгіїїе ипсі йіе з’иепезіе Везіаііипеяагі йег Гиегзіепгеіі
зіеііеп йіе тії Зіеіпріаііеп Ьейескіеп СгаеЬег тії ЕгйаиГзсЬиІІ йаг.
Неиіе зіпй зіе аііеіп уот оЬегеп ВпдезІгееЬіеІ ипй 'ІУезІройоІіеп Ьег
Ьекаппї. Віе зраеіезіеп йіезег СгаеЬег зіаттеп аиз йет XV. йаЬгЬ.
ГиегзіІісЬе Кезійепхеп
Віе Уегхуаііипдз-, Напйеіз - - ипй Киїїиггепігеп йег яезопйег-
Іеп Теііе йег икгаіпізсЬеп ВеЬіеІе у/агеп еІеісЬгеіІіе йіе Наирізіаейіе
йег ТеіИиегзІепІиетег. Іт ГгиеЬеп Міііеіаііег еаЬ ез йегеп зіеЬеп:
йаз гепігаїе Кієуєг, йаз СєгпіЬоуєг ипй Регез’азіауег ат Ііпкеп ІІГег
йез Вп.іерг> йаз ТтиІогокапізсЬе ат АзохузсЬєп Меег> йаз яаІігізсЬе,
\УОІЬупізсЬе ипй йаз Тигоуо-Ріпзкег іт ХиНизздеЬіеІ уоп Вп^'езіг ипй
Виє ипй іт зиейІісЬеп Теіі йез Ргурз'аІЬескепз.
ВигсЬ агсЬаеоІойізсЬе ЕогзсЬипдеп іп йеп ГиегзІИсЬеп Кезі-
йепгзіаейіеп епійескіе тап Вепктаеіег йег топшпепіаіеп Ваикипзі,
ГиегзІІісЬе ипй апйеге Везіаііипдеп, ІІеЬеггезІе уоп Гиегзіепраіаезіеп,
Ниеііеп йег зІайІізсЬеп Веуоеікегипе ипй ^Уегкзіаеііеп уегзсЬіейепег
Напй\уегкег.
2аЬ1геісЬе Ногіїипйе еоїйепег ипй зіІЬегпег ЛихуеІіегагЬеіІеп
— 51 пиг аііеіп аиГ йет Кієуєг Теггаіп — геидеп уот ВеісЬІит йег
Веуоеікегипе, йет ЬоЬеп Хіуеиа йег ЬойепзІаепйІ£Єп ВоІйзсЬтіейе-
кипзі ипй йеп Напйе1зЬе2ІеЬип£Єп тії паеЬегеп ипй хуеііегеп Ггет-
йеп Ьаепйегп. Віе аеііезіеп УегЬіпйипееп хуєізі Кієу аиЬ ЗсЬоп іп
йеп егзіеп йаЬгЬппйегІеп п. СЬг. Ьіїйеіе ез еіпеп £єчуісЬіі&єп Кпоіеп-
рипкі ат Впз'ергхуеее ипй ап йег ІУепйе йез VI./VII. йаЬгЬипйегІз
суигйе ез 2ііг Везійепг йез Еиегзіеп Ку.і, йет йіе Зіайї іЬгеп Хатеп
уегйапкі.
Вег пкгаіпізсЬе Зіааі зріеііе іп йег йатаїіееп ееізііееп Киїїиг
Еигораз еіпе ІиеЬгепйе Коїіе. Аиз кгіеиегізсЬеп ІІпІегпеЬтипдеп, зеі-
пе Теггіїогіеп уог йеп АпдгіГГеп ЬепасЬЬагІег Зіаетте ипй Уоеікег
ги уег1еійі&еп, еіпе ег зіеіз зіеегеісЬ Ьегуог. Хиг еіпеп еіпгіееп Се-
епег, йіе ЗІеррепЬогйеп, йіе зісЬ іттег хуієйєг іп пеиеп ІУеІІеп йигсЬ
йаз азіаІізсЬе “Уоеікегіог” егеоззеп, \уаг тап пісЬІ теЬг ітзіапйе,
ги иеЬепуіпйеп- Ьапее йаЬгЬипйегІе зсЬІие йіе ІІкгаіпе йіезе Ногйеп
гпгиеск ипй зсЬиеІгІе йіе ууєзііісЬє ІУеІІ тії ІЬгеп Кгіееегп, Ьіз зіе
епйІісЬ, аиі зісЬ зеІЬзІ еезіеііі, йеп ЗсЬІаеееп йег Мопеоіеп егіае. їіпй
пиг йигсЬ агсЬаеоІоеізсЬе ГогзсЬипееп егзсЬІоззепе Еипйе ипй еіпе
кпарре АпгаЬІ егЬаІІепег Ваихуегке геиееп Ьеиіе уоп ІЬгег еіпзііееп
Сгоеззе ипй іЬгет Віапг.
Ватії епйеп йіе уогЬізІогізсЬеп ипй ГгиеЬЬізІогізсЬеп ЕогзсЬип-
ееп іп йег ІІкгаіпе. Ез кошті пип йіе ЬізІогізсЬе АгсЬаеоІоеіе гит
ІУогІ.
702
Список скорочень
АГ — Античньїе города Северного Причерноморья (очерки истории куль-
тури), І, М. -Л. 1955.
АИЧПЕ — Ассоциация по изучению четвертичного периода Европьі.
АЛЮР — Археологическая летопись Южной Роосіи, Київ.
АН — Академія Наук.
АП — Археологічні пам’ятки УРСР, Київ.
ВСЕ — Большая Совєтская Енциклопедия.
ВАН — Вісник Академії Наук, Київ.
ВДИ — Вестник древей истории.
ВИ — Вопросьі истории.
ВОКК — Вісник Одеської комісії краєзнавства, Одеса.
ВУАК — Всеукраїнський археологічний комітет, Київ.
ГАИМК — Государственная Академия истории материальной культури.
ГИМ — Государственньїй исторический музей.
ГМИИ — Государственньїй музей изобразительньїх искусств им. А. С. Пуш-
кина.
ЖМНП — Журнал Министерсгва народного просвещения, Москва.
ЗВОРАО — Записки Восточного отделения Русского археологического об-
щества, Петроград.
ЗИРАО — Записки Императорского русского археологического общества.
ЗІФВ — Записки історико-філологічного відділу АН УРСР, Київ.
ЗООИД — Записки Одескаго общества исторьіи и древностей, Одеса.
ЗОРСА — Записки отделенія русской и славянской археологии Император-
ского Русского археологического общества, Петроград.
ИАДК — История и археология древиего Крьіма.
ИГАИМК — Известия ГАИМК.
ИИАК — Известия Императорской археологической Камиссіи.
ИИМК — Институт истории материальной культури, Ленинград.
ИТОИАЕ' — Известия Таврического общества истории, археологии и етно-
графии.
ИТУАК — Известия Таврической ученой архивной комиссіи.
НА — Інститут історії і археології АН УРСР, Київ.
1ІМК — Інститут історії матеріяльної культури АН УРСР, Київ.
К. — Київ.
КДУ — Київський Державний Університет.
КС — Кіевская Старина.
КСИА — Краткие Сообщения Института археологии АН УРСР.
КСИИМК — Краткие сообщения института истории материальной культури.
Л. — Ленинград.
703
ЛГУ — Ленинградский государственний университет.
ЛОИИМК —• Ленинградское отделение НИМИ.
М. — Москва.
МАК — Материалн по археологи» Кавказа.
МАР •— Материальї по археологии Россіи.
МГУ — Московский государственний университет.
МДАІІВ — Матеріяли і дослідження з археології Прикарпаття і Волині, Київ.
МИА — Материяльї и исследования по археологии СССР.
МУРЕ — Матеріали до українсько-руської етнології, НТШ, Львів.
ОДПІ — Одеський державний педагогічний інститут.
ПИДО — Проблеми истории докапиталистических обществ.
РАНИОН — Российская ассоциация научно-исследовательних институтов об-
щества наук, Москва.
СА — Советская археология, Москва.
СГАИМК —- Сообщения ГАИМК.
ТАС — Труди археологических сьездов.
ТГИМ -- Труди Государственного исторического музея.
ТИМАО — Труди Императорского московского археологического общества.
ТКУ Трипільська культура на Україні, І, Київ.
ТОИПК — Трудьі отдела истории первобьітной культури Государственного
Ермитажа.
ТСА РАНИОН — Труди секции археологии РАНИОН.
ХАМ — Хроніка археології і мистецтва, Київ.
ЧОНЛ — Чтенія Общества Нестора летописца, Київ.
Бобринскій А., Смела — Кургани и случайння археологическія находки близ
м. Смели, І-ІП, Петербург 1887 — 1891.
Записки НТШ - Записки Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові.
Лаврент. летоп. — Повесть временньїх лет, по Лаврентьевской летописи 1377
г., М. -Л. 1950.
Нариси — Нариси стародавньої історії Української РСР, Київ 1957.
Отчет ИАК — Отчет Императорской археологической Коміссіи, Петербург.
Шовкопляс І., Археологічні дослідження — Археологічні дослідження на Ук-
раїні (1917 — 1957)
А£ — АгсЬаеоІоиіаі Егіезііб. ВиДарезі.
А£А — АгеЬіу їиг Апі1ігоро1о§іе, Вгаип8сЬ\уеі§.
ССН — Сезку базоріз ІіізіогіскУ, Ргайа.
СК — Сатріе гепДи Де 1а соттіззіоп ітрегіаіе агс1іео1о§ідие а РеіегзЬоиг§.
Е8А — Еигазіа зеріепігіопаїіз апііциа. Неїзіпкі.
ІРЕ — ІпзсгірНопез апііциае огае зеріепігіопаїіз Ропіі Еихіпі.
МААЕ — Маіегіаіу апігоро1о£Ісгпо-агс1іео1о£Ісгпе і еіпо§гаНегпе, Кгакогу.
МАОХУ — МіНеі1ип§еп Дег апНігоро1о§ізс1іеп СезеІІзсЬаЙ іп ХУіеп.
М2К — МіНеі1ип§еп Дег Хепігаїкоттіззіоп гиг Егїог8сЬип§ ипД Ег1іа1іип§ Дег
Кипзі-ипД ВаиДепктаІег, ХУіеп.
РАР — Ргге£ІдД Агс1іео1о§ісгпу, Рогпап.
РАТІ — Роїзка АкаДетда Нтіеіеіпозсі, Кгакбуу.
8СІУ — 8іиДіі зі сегсеіагі ізіогіе уесіїе, Висигезіі.
ХУіаД. АгсЬ. — ХУіаДотозсі Агс1іео1о§іс2пе, ХУагзгаууа. .
ХУКА — ХУіаДотозсі питігтаіусгпо-агс1іео1о§іс2пе, Кгакбуу.
ХУР2 — ХУіепег РгаЬізіогізсІїе 2еіізсІігіН.
704
— 2 оісійапі \уіеко\у, Рогпап.
2ХУАК — 2Ьіог шадотозсі до апігоро1о§іі кга]о\уеі, Кгакогу.
ЕЬегІ М., Кеаііехікоп — Кеаііехікоп дег Уог§е8с1ііс1ііе, XIII, Вегііп, 1928.
Дапизг В., 2аЬуікі — 2аЬуІкі рггедЬіаіогусгпе Саіісуі №с1іодпіеі, їлуоау 1918.
Когіохувкі Ь., 2агуз — 2агуз ргадгіеіоху Роївкі роїидпіом'о-м'зсіїодпіеі, Елуоау 1939.
Міедегіе Ь., 88 — Зіоуапвке ЗІагоШповІі, І - IV, РгаЬа 1901-1924.
Медегіе Ь., 288 — 2іуоі аІагусЬ зіоуапи, І-III, РгаЬа 1912-1925.
РггуЬу8Іа\У8кі IV., Керегіогуит — Керегіогуит гаЬуіко\¥ рггедЬізіогусгпусЬ па
оЬзгагхе зхезпааіи ро\уіа!6\у Саіісуі \У8сЬодпіе], Ьлуоху 1906.
Зіігип^зЬегісЬіе — 8іігип£8ЬегісЬіе дег таіЬетаіізсЬ-паіипуіззепзсЬаШісЬ-аггШ-
сЬеп Зекііоп дег ІІкгаіпізсЬеп 5е¥сепко-Се8ЄІІ8сЬаЙ дег ХУіззепзсЬаЙеп
іп ЬетЬег§.
БІБЛІОГРАФІЯ
ВИБРАНІ ОГЛЯДОВІ ПРАЦІ З АРХЕОЛОГІЇ УКРАЇНИ
І. Загальні праці.
Андріяшев А. — Очерк исторіи Вольгнской земли, К. 1887.
Антонович В. — Археологическая карта Киевской губерній, Древностн, ХУ,
М. 1895; — Археологическая карта Вольїнской губерній, ТАС,
XII, М. 1901.
Археологія — Енциклопедія Українознавства, І, 369 — 396.
Багалей Д. — Обіцій очерк древностей харьковіской губерній, Харьковскій
Сборник, 1890; — Обьяснительньїй текст к археологіческой
карте Харьковской губерній, ТАС XIV, т. І, М. 1905.
Башкиров А. — Доисторический че-ловек горного Крнма, ж. “Краеведение”,
1925, ч. І.
Беркович М. — Археологические памятиики Кировоградской области, Киро-
воград 1955.
Винокур І. — Археологічні пам’ятки Житомирщини, Житомир 1956.
Гамченко С. — Житомир за першоджерелами передісторичної археології, За-
писки ВУАК, І, 1931.
Гелах Т. — Крьім в археолотическом отношении, ж. “Научний работньїк”,
1930, ч. 1.
Городцов В. Археология, 1: Каменньїй период, М. - Л. 1923.
Готье Ю. — Очерки по истории материальной культури Восточной Европи,
Л. 1925.
Грушевський М. - Історія України-Руси, І, Львів 1913; — Київ та його око-
лиця в історії і пам’ятках, К. 1926.
Гульдман — Памятиики старини Подоліи, Подольскія губерн. Ведомости,1899.
Данилевич В. — Археологічна минувшина Київщини, ЗІФВ, ЗІ, К. 1925.
Жуковський А. — Археологія Буковини, Буковина, її минуле і сучасне, Па-
риж 1956.
Замятнин С. — Очерки по доистории Воронежского края, Воронеж 1922.
45
705
Крисін Ю. — Короткий історично-археологічний нарис Херсонщини, ВОКК,
4 — 5, 1930.
Курінний П. — 3 минулого Уманьщини, Умань 1918.
Лагута М. — Паїмятки матеріальної культури на Миколаївщині, Одеса 1927.
Локтюшев С. •— Доисторический очерк средней Донеччини, Луганск 1930.
Мавродин В. — Очерки истории Левобережной Украиньї, с древнейших Бре-
мен до XIV в., Л. 1940.
Миллер М. — Дон и Приазовье в древности, І — II, Мюнхен 1958.
Міллер М. — Студії з історії ГІриозівя, І — VIII, Мюнхен 1946 — 1947.
Моигайт А. — Археология в СССР, М. 1955.
Нариси стародавньої історії Української РСР, К. 1957.
Обозреніе некотрьіх губерній и областей Россіи в археологическом отноше-
ніи, ЗИРАО, XI, 1899.
Одинцова С. — Археологічні пам’ятки Ізюмщини, Археологія, І, К. 1947.
Пархоменко В. — Нарис передісторичних часів життя на Полтавщині, зб.
“Полтавщина”, ПІ, 1927.
Пастернак Я. — Коротка археологія західньоукраїнських земель, Львів 1932;
— Найстарші часи Карпатської України, “Карпатська Україна”,
Львів 1939.
Ростовцев М. — Давнє минуле нашого півдня, К. 1918.
Рудинський М. — Археологічне минуле Києва, К. 1930.
Самоквасов Д. — Вещественньїе памятникн древности в пределах Малорос-
сии, М. 1879.
Сібільов М. — Старовинності Ізюмщини, І — II, Ізюм 1926 — 1930.
Сецинскій Е. — Археологическая карта Подольской губерній, ТАС XI, М. 1901.
СіцінськИй Є. -— Нариси з історії Поділля, І. Вінниця 1927.
Смішко М. — Археологічні дослідження в західних областях України за роки
радянської влади, МДАПВ, 2, К. 1959.
Фабрициус И.— Археологическая карта Причерноморья УССР, І, К. 1951.
Федоровский А. — Доисторичеокое прошлое Харьковской губерній, Харків
1918.
Фундуклей И. — Обозренія Кіева и Кіевской губерній по отношенію к древ-
ностям, К. 1847.
Ханенко Б. И. и В. Н. — Древности Приднепровья, І — V, К. 1899 — 1902.
Циикаловський О. — Матеріяли до археології Володимирського повіту, За-
писки НТШ, 154, 1937.
Шовкопляс І. — Археологічні дослідження на Україні (1917 — 1957), К. 1957.
Щербаківський В. — Формація української нації, Прага 1941.
Ястребов В. — Опьіт топографического обозрения археологических памятни-
ников Херсонской губерній, ЗООИД, XVII, Одеса 1894.
Апіопіешісх УУ., Віе Уог§езс1ііс1іІ8Їог8е}іип8 іп Саіігіеп, МТ2, 1920/1921, VII-VIII.
Апіопіемлсі V/. — Агс1іео1о§іа Роїзкі, АУагзгаїуа 1928.
Васоп Е. — Ві§§іп§ їог йізіогу, Ьопсіоп 1960 (сгііідие: А. В. Ти8Іііп§1іат, СІоЬе
апсі Маіі, Тогопіо, 17. 2. 1961).
Сегска — Сйеїтзгсгугпа — гіетіа ‘Сгосіоху Схегсуіепзкісії”, 8шаі Зктіапзкі, І,
Кгакбіу 1913.
Ветеігукіем/ісі УУ. — Vо^§е8с11іс11іе Саіігіепз, ХУіеп 1898.
ЕЬегІ М. — 8й<іги88Іапс1 іт АИегіит, Вопп 1921.
ЕЬегІ М. — 8йс1ги88Іапс1, КеаІІехікоп Дег УогеезсІїісШе, XIII, Вегііп 1928.
706
Напсаг Е. — ІІг§евс1ііе}іІе Каиказіепз уоп сіеп Ап£ап§еп веіпег Ве8ІеД1ип§ ЬІ8 іп
Діє 2еіІ зеіпег Ігйііеп Меіаііигвіе, М’іеп-Ьеіргі£. 1937.
Непскеп Н. — ІпДо-Еигореап 1ап«иа§ев ап<1 аге1іаео1о§у. МепавИа, ХУЇзс., 1955.
.іапкоуісН 1. — РоДкаграІзкй. Кия V ргеИІ8Іогіі, Мукасеуо 1931.
•Іапизі В. — Киїіига рггеДІїізІогусгпа РоДоіа §а1ісузвкіево, ілуоху 1914.
.Іапизі В. — 2аЬуІкі рггесИпвіогусгпе Саіісуі \У8с1іоДпіе] Рлу6\у 1918.
КаіпДІ К. — СезсИісІїІе Дег Викоууіпа, І, Сгегпоуііг 1896.
Короткі І_. — 2агуз ргекізіог^і Роїзкі роІиДпіо\УО-\У8с1іоДпіеі, ілуо\у 1939.
ЬеИосхку Т. — АДаїок ііагйпк агс1іаео1о§ій.ійЬо2, І-1І, Мипкасг 1892, 1912.
ЬІіеДегІе Ь. — Агсйео1о§іск^ у'і’уо] 2акаграіі, 88, І, 2, РгаЬа 1906.
Ра$іегпак І. — Кивке Каграіу V агс1іео1о§іі, РгаЬа 1928.
2. Палеоліт.
Березин Н. — Справочник по палеолиту СССР, М. — Л. 1936.
Борисковский П. — Огляд історії вивчення палеоліту України, Археологія, І,
К. 1947; — Основнеє етапні розвитая верхнего палеолита Ук-
раиньї, СА, XV, 1951; -- Палеолит Украиньї, МИА, 40, 1953; —
Вопросьі периодизации палеолита, СА, XXI, 1954; — Очерки по
палеолиту Центральной и Юго-Восточной Европьі, СА, XXVII,
1957.
Воеводский М. — Ранний палеолит русской равниньї, Уч. зап. Моск. унив.
115, М. 1948.
Ефнменко. — Палеолит и неолит СССР, МИА, II, М. 1941; — Первобьітное
общество, К. 1953.
Окладников А. - - Некоторьіе вопросьі изучения верхнего палеолита СССР в
свете новейших исследований, СА, XXI, 1954.
Рогачев А. — Новьіе данньїе о стратиграфии верхнего палеолита восточно-
европейской равниньї, МИА, 39, М. — Л. 1953.
Спицьін А. — Руоский палеолит, ЗОРСА РАО, XI, 1915.
Шовкопляс І. — Стародавній кам’яний вік на Україні, К. 1955.
Щербаківський В. — Палеоліт — конспект лекцій читаних в УВУ, Прага, 1938.
АтЬгоіеуісі С. — Вег раїаоїіійізсіїе Мепзсії іп ВевзагаЬіеп, Вег ЕгДе Еізгеіі,
Вегііп 1927.
ОоІотзМок Е. — Тке О1Д 81опе А§е іп Еигореап Киввіа, Тгапзасііопз о£ Иіе
Атегіеап Рйііоворіїісаі Зосіеіу, п. 8., уоі. 29, рагі II, агіісіе III,
РЬіІаДеІрЬіа 1938.
Напсаг Е. — 81апД Дег Ра1ао1і11і£ог8с1іип§ іт Зсілуаггтееггашп, МАС1У, 81, 1953,
НеІІ 2-3.
НіІІеЬгапД 1. — Віє 1УапДегип§вгіс1ііип£ Дег Аигі^пасіепкиИиг іп Еигора, Маппиз
26, 1934.
Іига А. — Вав Аигі§пасіеп іп Роїеп, (Зиагіаг, І, Вегііп 1938.
Когіомікі Ь. — Віє аііеге Зіеіпгеіі іп Роїеп, Віє Еізгеіі, АУіеп 1925, І.
№гг К. — 2иг Ега§е аІІраІаоІШіізсІїег Киїіигкгеізе, АпНігоров, 48, 1953.
Роїапзкуі 6. — Кекопвігикііоп Дег £ео§гарііІ8СІіеп Уегйаііпіззе Дев Дип§ра1ао1і11іі-
китз Дег роДоІівск-ЬевзагаЬізскеп Ргоуіпг, ЬетЬег§ 1935.
5киііІ Д. — Раїеоіііікит 81оуепвка а РоДкаграІзкез Ниві, Тигс. 8уаіу Магііп, 1938.
707
З. Мезоліт.
Воеводский М. — Мезолитические культури Восточной Европи, КСИИМК,
XXX, 1950.
Рудинський М. — До питання про культури мезолітичної доби на Україні,
Антропологія, І, К. 1927.
Сибилев Н. — Итоги исслед’ования после-палеолитических стоянок бассейна
р. Донца, КСИИМК, ПІ, 1940.
Формозов А. — Периодизация мезолитических стоянок Европейской части
СССР, СА, XXI, 1954.
Кохіочузкі Ь. — Ь’ероцие тевоІШіідие еп Роїодпе, Ь’АпійгороІойіе, XXXVI, Рагів 1926.
МепдЬіп О. — Віе тевоіійіівсіїе Ки1іигепі\уіск1ип§ іп Еигора, 17 Вегіскі йег гот.
£егт. Коттіввіоп, КгапНигІ а/М, 1929.
УУоіешосІвку М. — ІІЬег бав Ігййе 8іайіит Йев Еріраіаоїіійікит іп Ові-Еигора, Тгапв.
о£ Піе II Іпіегп. СопІ. о£ Йіе Аввос. оп іііе 8іийу о£ Йіе (^иагіегп.
Регіой іп Еигоре, V, Ьепіп£гай 1936.
2о1х Ь. — КиІІиг£гирреп сіез Тагсіепоізіеп іп Міііеіеигора, Р2, Вегііп 1932, XXIII.
4. Н е о лі т .
Антонович В. — О каменном веке в Западной Вольїни, ТАС, XI, М. 1901.
Брюсов А. — Очерки по истории племен европейской части СССР в неоли-
тическую епоху, М. 1952.
Даниленко В. — До питання про ранній неоліт південної Наддніпрянщини,
Археологія, III, К. 1950.
Кричевский Е. — Древнєє население западной Украиньї в епоху неолита и ран-
ней бронзи, КСИИМК, III, 1940.
Люба-Радзиминскій — Памятки каменнаго века части западной Вольїни
ТАС, IX, II, М. 1897.
Оссовскій Г. — О некоторнх памятниках каменного века на Вольїни, ТАС,
III, К. 1873.
Спіцин А. — Південно-руський неоліт, Ювілейний Збірник Баталія, К. 1927.
Телегін Д. — Неолітичні пам’ятки лісостепового Лівобережжя і Полісся Ук-
раїни, ВАН, 1954, ч. 8; — Неолитические памятники среднего
течения Северного Донца, СА, XXIX — XXX, М. 1959.
Формозов А. — О датировке неолитических стоянок Черноморского побере-
жи Кавказа, КСИИМК, 67, М. 1957.
Якимович М. — Дюнння стоянки неолитической епохи в Радомнсльском уез-
де Кіевской губ., АЛЮР, 1903.
Вгук X — Овайу г ерокі катіеппеі па \ууйтасіі пайЬигапвкісй, ХУіай. Агей. IX, 1925.
Вгук Л — Киїіигу ерокі катіеппе] па \ууйтаск гаскойпіеі схезсі роіийпіо\уе§о
ХУоІупіа, ілуо\у 1928.
Оотопков Ь. - Ргапх Ь. — 2иг Вйккег Киіїиг, ХУР2, XII, 1925.
Еівпег З. — Ьа 81оуациіе еі 1а Киввіе 8иЬсаграі1іідие а 1’еродие пеоііійідие, Ра.
гіз 1926.
багавапіп М. — РгоЬІетев йи пеоііійідие йапиЬіеп еі икгаіпіеп а 1а Іитіеге Йе
поиуеаих гевиїїаів агсНеоІодідиев, СПавпік, п. 8. 8, 8агаіеуо 1953.
Кохіошвкі Ь. — Міойзха ерока катіеппа \у Роївсе, ідуо\у 1924.
МепдЬіп О. — ХУе1і§Є8СІііс1і(.е йег 8ІЄІП2ЄІІ, ХУіеп 1931.
708
МепдЬіп О. — Оіе зйп§еге Зіеіпгеіі Еигорав, НапсіЬисй Йег АгсЬао1о§іе, П, Мйп-
сЬеп 1950.
Равіегпак Л. — Росікаграівка Кив V тіасіві сіоЬе катеппе, Міесіегіиу ЗЬогпік,
Ргайа 1925.
5 . Енеоліт.
Захарук Ю. - О так назьіваемой вольїнской группе культурні линейно-лен-
точной керамики, СА, XXIX — XXX, М. 1959.
Пассек Т. — Новне открьітия на территории СССР и вопросьі поздненеоли-
тических культур дунайско-днестровского междуречья, СА,
1958, кн. І.
Пастернак Я. — До проблеми поширення і хронології лінійно-стрічкової ке-
раміки в Европі, Авгсбурґ 1948.
Рудинський М. — Кварцитові вироби в інвентарі пізньонеолітичних стацій
України, Ювілейний Збірник Баталія, К. 1927.
Свешников И. — Культура линейно-лентичной керамики на территории верх-
него Поднестровья и Западной Вольгни, СА, XX, М. 1954.
Оитіїгевси Н. — Аїіпііаіі іпіге сиііига “ТгісйіегЬесІїег” ві сиііига “Сисиїепі-
Тгіроііе, 8іи<1іі ві сегсеїагі сіє івіогіе уесйе, VI, Висигевіі 1955.
Коввіппа С. — Вег 11гвргип§ Йег ІІгііппеп ипсі ІІгіпс1о§егтапеп ипсі ІЬге АивЬгеііип§
пасЬ Овіеп, Маппив, П, 1910.
6. Трипільська культура.
Вовк Хв. — Вироби перед.мікенського типу у неолітичних становищах на Ук-
раїні, Матеріяли до українсько-руської етнології, VI, Львів,
1905.
Гамченко С. — Спостереження над даними дослідів трипільської культури
1909 — 1913 рр., ТКУ, І, 1926.
Гембарович М. — К вопросу о значений трипольских женских статуеток, СА,
XXV, 1956.
Городцов В. — Назначеніе глиняних площадок в доисторической культуре
трипольского типа, Археолог. Известія и заметки Имп. Моск.
Арх. Об-ва, 1899, чч. 11 — 12.
Динцес М. -— Прочерченньїй трипольский орнамент культури А., ГАИМК,
сборник І, Л. 1929.
Козловська В. — Кераміка культури “А”, ТКУ, І, 1926.
Кричевский Е. — Трипольские площадки, СА, VI, 1940; — Ранній неоліт і
походження трипільської культури, Палеоліт і неоліт України,
І, К. 1941; — О процессе исчезновения трипольской культури,
МИА, 2, 1941.
Курінний П. — Монументальні пам’ятки трипільської культури, ТКУ, І, 1926.
Лагодовська О. •— Проблеми Усатівської культури, Наукові записки інституту
історії і археології України, І, Уфа 1943.
Магура С. — Питання побуту на підставі залишків трипільської культури,
ТКУ, І, 1926.
Макареико М. — Етюди з обсягу трипільської культури, ТКУ, І, 1926.
709
Пассек Т. — Об итогах научной конференции Института археологии АН
УРСР, посвященной изучению трипольской культури, КСИИМК,
II, 1939; — Периодизация трипольских песелений, МИА, 10,
1940; — Новьіе данньїе о позднетрипольских поселеннях на
Днестре, Известия Молдавского филиала АН СССР, 5, Киши-
нев 1955. Трипільська культура, І, К. 1940.
Трипільська культура на Україні, І, К. 1926.
Хвойко В. — Каменньїй век средняго Приднепровья, ТАС, XI, І, М. 1901.
Древние обитатели среднего Приднепровья и их культура в
доисторичеокие времена, К. 1903.
Хилинский К. — О трипольской культуре, ТАС, XIV, М. 1911, II.
Щербаківський В. — Тілопальні точки і мальована кераміка, ТКУ, І, К. 1926;
— До питання про так зв. точки трипільської культури, Наук.
Збірник УВУ, ПІ, Прага 1942.
СеЬакошпа Н. — Ріазіука епеоіііусиїеі киїіигу сегашікі шаіохуапеі XV Роїзсе,
бмйаіоші, XIV, IV.
□итіігезси V. — Сгопо1о§іа сіеііе сегатіса сііріпіа йеІГЕигора Огіепіаіе, Ерйетегіз
Пасо-Кота, IV, Висигезіі 1930.
КапсІуЬа О. — 8-8ріга1 іп ійе Весогаііоп ої ійе Рпіезіго-ПапиЬіап І^еоІНІїіс Роііегу,
Атегісап Лоигпаї о£ АгсйаеІойУ, ХЬ, 1936, №. 2.
Маіешзкі К. — Сйгопоіодіа і зіуі ріазіукі Іідигаїпеі гасйойпіо-ігуріїзкіеі, Агсйео-
1о§іа, II, АУагзгаууа 1948.
Раззек Т. — Ьа сегатідие ігіроііеппе, Ьепіп§гасі 1935.
ЗбегЬакіузкуі V. — ІІкгаіпзке пеоііііске •‘ріозсайку” а оЬгай зраіоуапі, ОЬхог
Ргейізіогіску, II, Ргайа 1923.
5сегЬакІу$куі V. — 8оихііі Іійзіуа таїоуапе кегатіку а зкгбепусй окгоуусй ройгЬи,
ОЬгог Ргеїіізіогіску, 1930/1931, Ргайа 1932.
7. Бронзова доба
Антонович В. — О бронзовом веке в бассейне Днепра, ТАС, IX, М. 1897.
Артамонов М. - Тракова О. — Бронзовий век на территории СССР, Б. С. Е.,
VI, 1951.
Городцов В. — Бронзовий век на территории СССР, БСЕ, VII, 1927.
Кривцова-Гракова О. — Степное Поволжье и Причерноморье в епоху позд-
ней бронзи, МИА, 46, 1955.
Латинян Б. — О южннх границах ойкумени степньїх культур епохи брон-
зи, СА, 1958, кн. 3.
Пассек Т. — К вопросу о средне-днепровской культуре, КСИИМК, XVI, 1947.
Пастернак Я. Перша бронзова доба в Галичині в світлі нових розкопок,
Записки НТШ, 152, Я. 1933.
Попова Т. - Племена катакомбной культури, 1955.
Спицин А. - Кургани с окрашенними костяками, ЗИРАО, XI, 1899.
Спицин А. Карта бронзового века восточной Европи, Ленинград.
Тереножкин А. — - Лужицкая культура и культури Среднего Поднепровья,
КСИИМК, 67, 1957.
Шестаков С. — Кіммерійці в археології України, Записки історико-філолог,
відділу АН УРСР, 51, К. 1927.
Вогкоузку І. — Йпигоуа кегатіка па ІІкгаіпе, ОЬхог Ргеїіізіогіску, IX, Ргайа 1932.
710
ОітЬиіаз М. — Вогойіпо, 8еіта апй Иіеіг сопіетрогагіез: кеу зііез їог іке Вгопхе
А§с сйгопоіояу оі Еазіегп Еигоре, Ргосеейіпд ої іке РгеЬізіогіс
8осіеіу їог 1956, ХХП, СатЬгійяе.
НатреІ й. — АИегіитег йег Вгопгехеіі іп Пп§агп, Вийарезі 1890.
Козігіеууікі й. — 2 Ьайап пай озайпісілует \усгезпез і згойкоіуеі ерокі Ьгопго\уез
па хіетіасії роїзкісії, РАР, П, 1924.
Койошзкі Ц — ІУсгезпа, зіагзга і згойко\уа ерока Ьгопги V/ Роїзсе, Ь\уо\у 1928.
Разіетак й. — ОзШсІїе Регіїегіеп йег АипзеШхег Киіїиг, СопігіЬиііопз а І’Ьізіоіге
Йе ГІТкгаіпе аи VII Соп§гез ІпіегпаііопаІ йез 8сіепсез Ьізіогідиез
а Уагзоуіе 1933.
Зиіітігзкі Т. — Степіагхузко киг!іапо\уе \у Котаго\уіе, коїо Наїісга і киїїига ко-
таго\узка, Кгак6\у 1936.
Зиіітігзкі Т. — Віе Йігако-кіттегізсіїе Регіойе іп 8ййозі-РоІеп, МР2, XXV, 1938.
ТаІІдгеп А. — Ьа Ропіійе ргезсуйіідие аргез Гіпігойисііоп йез теіаих, Е8А, П,
Неїзіпкі 1926.
ТаІІдгеп А. — 2иг СЬгопоІо^іе йег озіеигораізскеп Вгопгегеіі, МАСНУ, 41, 1931.
ТаІІдгеп А. — 2и йег погйкаиказізсЬеп ІгйЬеп Вгопгегеіі, Е8А, VI, 1931.
8. Ск ито - с а р м а т с ьк а доба
Артамонова-Полтавцева С. — Культура северо-восточного Кавказа в скифский
период, СА, XIV.
Бабенко В. — Розповсюдження стародавньої Салтівської та схожих на неї
культур в межах східньої Европи, Харків 1926.
Вопросьі скифо-сарматской археологии, збірник, М. 1954.
Вязмитина М. Раскопки сарматских могильников на юге УРСР, КСИА,
IV, К. 1955.
Граков Б. — Скіфи, К. 1947.
Гребеняк В. — Сліди скитської культури в Галичині, Записки НТШ, СХУП-
СХУПІ, 1913.
Иессен А. — К вопросу о памятниках УПІ-УІІ вв. на юге Европейскої части
СССР, СА, 18, 1953.
Иессен А. —- Некоторьіе памятники VIII-VII вв. н. е. на Северном Кавказе,
Вопросьі Скифо-Сарматской археологии, М. 1954.
Ильинская В. — О происхождении культур раннежелезного века на Лево-
бережье Среднего Днепра, КСИИМК, 70, 1957.
Крупнов Е. — Новьіе данньїе по археологии северного Кавказа, СА, 1958,
кн. 3.
Кулаковский Ю. — Аланьї по сведениям классических и византийских пи-
сателей, К. 1899.
Кулаковский Ю. — Карта Европейской Сарматіи по Птолемею, К. 1899.
Лаппо-Данилевскій А. — Скифскія древносте, ЗОРСА, IV, 1887.
Латьішев В. — Известия древних писателей о Скифіи, І, Петерб. 1893.
Ляпушкин И. — Поселення зольничой культури в северной полосе Дне-
провского лесостепного Левобережья, СА, XII, 1950.
Мелюкова А. — Памятники скифского времени лесостепного Среднего По-
днестровья1, МИА, 64, 1958.
Мерперт Н. — О генезисе Салтовской культури, КСИИМК, XXXVI, 1951.
711
Пастернак Я. — Гальштатська культура Закарпаття в його природних межах,
Записки НТШ, 100, 1930.
Погребова Н. — Состояние проблем скифо-сарматской археологии к конфе-
ренции ИИМК АН СССР 1952 г., Вопросьі скифо-сарматской
археологии, 1954.
Ростовцев М. — Еллинство и иранство на юге Россіи, Петерб. 1918.
Ростовцев М. — Скифия и Боспор, Л. 1925.
Сем нов-Зусер С. — Скифская проблема в отечественной науке, Харків 1947.
Соломончук Е. — Сарматские знаки Северного Причерноморья, К. 1959.
Синицьін М. — Карта поселений и городищ между устья'.ми Днестра и Юж-
ного Буга скифско-сарматской епохи, Наукові Записки Одесь-
кого держ. Пред-інститута, X, 1955.
Славин Л. — Научная конференция археологов, изучающих исторію Укра-
йни в скифо-сарматскій период, ВДИ, 1940, кн. І.
Спицьін А. — Скити и Гальштат, Сборник А. Бобринскому, Петерб. 1911.
Гереножкин А. — Памятиики передскифского периода на Украине, КСИИМК,
XVII, 1952.
Тереножкин А. — Культура предскифского времени в среднем Поднепровье,
Вопросьі скифо-сарматской археологии, 1952.
Тереножкин А. — Об етнической принадлежности племен скифского времени
в Правобережной Лесостепи, КСИА, 4, К. 1955.
Тереножкин А. — Среднее Приднепровье в начале железного века, СА,
1957, кн. 2.
Фармаковский Б. — Архаический период на юге России, МАР, 34, 1914.
Федоров Г. — К вопросу о сарматской культуре .в Молдавии, Известия Мол-
давского филиалу АН СССР, 4, Кишенев 1956.
Хаиенко Б. и В. — Древностн Приднепровья, II: скифекие древностн, К. 1899.
Щербаківський В. — Про скитів та їхнє мистецтво, Визвольний Шлях, 1956.
АИбІсІі А. — Віє Кохоїапеп іп Дег ДУаІасЬеі, ВегісйіЬапД сіев VI Іпіегпаі. Копдгевзез
Ніг АгсЬаоІо§іе, Вегііп 1939.
Вогоука 6. — 8суЙііап Агі, ЬопДоп 1928.
Напбаг Р. — Наїїзіаіі-Каикавив. Еіп Веііга§ гиг К1агип§ Дез КіттегіегргоЬІетв,
Міііеіі. Дег СгЄ8. Ніг Апйігороіойіе, Ейтоіо^іе ипД Ргайізіогіе,
ХХІП-ХХУПІ, Міеп 1947.
Напбаг Р. — Віє 8куЙіеп аів ЕогвсйипйзргоЬІет, Веіпеске ЕезізсЬгіІі, Маіпг 1950.
НагтаНа Л. — 8іиДіез іп Йіе Нівіогу о£ Йіе Загтаііапв, Ма§уаг§бгб§ іапиїтапуок,
ЗО, ВиДареві 1950.
Ноегпеа М. — Віє НаІІвіаЙрегіоДе, АІА, N. Е. ПІ, ВгаипвсЬм'еіб 1905.
НипуаДі І. — Віє Кеііеп іт КаграіепЬескеп, ВіввегШіопев Раппопісае, II, 18,
ВиДареві 1942.
Когіожакі Ь. — Ерока \усгевпе£о геїаха IV Роївсе, ЗргаїУогДапіа Тоїу. Маик. че
Ілуомче, II, 1922.
Ьаіузіїеу V. — ЗсуЙііса еі Саисавіса, е уеіегіЬив всгіріогіЬив £гаесів еі Іаііпів соїіе-
§іі еі сит уєгвіопє говвіса еДіДіі..., 1890-1906.
Макагепко N. — Ьа сіуіііваііоп Дез 8суЙіев еі Наїївіаіі, Е8А, V, 1930.
Міппа Е. — 8суііііапв апД Сгеекз, СатЬгіДде 1913.
ЯісЬЖоїеп В. — Хиг Ьаіепегеіі іп Овіеигора, Маппиз XV, Вегііп 1923.
Ковеп-Ргхеугогака Л. — ХаЬуікі сеііускіе па гіетіаск Роївкі, Йхуіаіоіуіі, XIX, 1939.
КоаіоуіеН М. — Тке апітаї віуіе іп 8оиЙі Вивзіа апД СЬіпа, Ргіпсеіоп 1929.
712
ЯозіоухеН М. — Ігапіап® апй Сгеекз іп 8оиій Киззіа, Охіогй 1922.
ЯозіоухєН М. — ЗкуіЬіеп ипй <іег Возрйогиз, Вегііп 1931.
ЗсегЬакіуккуі V. — А ргороз йе 1а сиііиге Ііаіівіаіііеппе еп ІІкгаіпе, XVII Сопдгев
Іпіегпаі. й’Апійгоро1о§іе, Висигезіі 1937.
ЗсЬеіогб К. — Вег зкуіііізсіїе 8іі1 іп бййгиззіапй, Е8А, 12, 1937.
Зиіітігзкі Т. — Киїіига \уузоска, Кгакб\у 1931.
Зиіітігзкі Т. — 8суіо\уіе па гасіюйпіеш Ройоїи, Елу6\у 1936.
ТаІІдгеп А. — 2ит ІІГ8ргип88§еЬіеі без 8О§. зкуЙпвсЬеп Тіегзіііз, Асіа АгсЬаеоІо-
§іса, 4, 1933.
Уазтег М. — Віе Ігапіег іп 8ййгизз1апй, ІІпіег8исЬип§еп йЬег Йіе аііезіеп ІУоІіп-
8ІІ2Є Йег 81ауеп, І, 1923.
УодеІ ІЛ/. — Р11и§Ьаи-8куЙіеп ипй НаскЬаи-8куіЬеп, Ее8І8СЙгіЙ Е. НаЬп, 8іиН-
8агі 1917.
Грецькі колонії в південній Україні
Античньїе города Северного Причерноморья, І, М.-Л. 1955.
Ашик А. -- Боспорское царство с его палеографическими и надгробними
памятниками, Одеса 1848.
Блаватский В. — Античная архитектура в Северном Причерноморье, І, М.
1940.
Блаватский В. --- Искусство Северного Причерноморья античной епохи,
М. 1947.
Блаватский В. —- История античной расписной керамики, М. 1953.
Блаватский В. — Культура еллинизма, СА, XXII, 1955.
Блаватский В. — О Боспорском ремесле IV-! вв. до н. е., СА, ХХІХ-ХХХ, 1959.
Боспорские города, МИА, 25, 1952.
Гайдукевич В. — Боспорское царство, Л. 1949.
Древности Боспора Киммерийского, І - III, Петерб. 1854.
Дюбрюкс П. — Описание развалин и следов древних городов Боспора Ким-
мерического, ЗООИД, IV, 1858.
Жебелев С. •— Северное Причерноморье, М.-Л. 1953.
Жиль Ф. — Древности Босфора Киммерического, Петерб. 1854.
Иванова А. — Искусство античних городов Северного Причерноморья, Л.
1953.
Каллистов Д. — Очерки по истории Северного Причерноморья античной
епохи, Л. 1949.
Книпович Т. — Торговне сношения античних колоний Северного Причерно-
морья в епоху елинизма, СА, XI, 1949.
Материальї и исследования по археологии Северного Причерноморья в ан-
тичную епоху, І, МИА, 19, II, МИА, 33, 1954.
Паначовний — Стародавні грецькі колонії боспорські в межах тепер, ку-
банської области та суміжних з нею місць, Записки НТШ, II,
1893.
Ростовцев М. — Античная декоративная живопись на юге Россіи, Петерб.
1913.
Спасский Г. — Босфор Киммерійский, М. 1846.
Голстой-Кондаков — Русскія древности в памятниках искусства: І. класси-
ческія древности Южной Россіи, 1889.
713
Штери Е. — Значение керамических находок на юге Россіи для вияснення
культурной истории черноморской колонизации, ЗООИД, XXII,
1900.
ЬаІувсЬеу В. — Іпвсгірііопез апіідиае огае веріепігіопаїів Ропіі Еихіпі §гаесае
еі Іаііпае: І, 1885; II, 1890; III, 1901.
Мігша Е. — ЗсуЙііапв апй Сгеекв, СашЬгіййе 1913.
КовіоуієН М. — Ігапіапв апй Сгеекв іп 8оиІН Кизвіа, Охіогй 1922.
КаоиІ-КосЬеНе — Апіідиііев §гесдиев би Вовркоге Сіттегіеп, Рагів 1822.
9. С а р м а т о - р и м с ь к а доба
Брайчевський М. - Римська монета на території України, К. 1959.
Брайчевський М. — Основньїе вопросьі археологического изучения антов,
К. 1953.
Веселовский Н. Кургани Кубанской области в период римского владнчества
на Северном Кавказе, ТАС, XII, М. 1905, І.
Вязьмітіна М. - Вивчення сарматів на території Української РСР, Археоло-
гія, VII, 1953.
Голубева Л. — Совещание посвященное проблемам черняховской культури
и ее роли в ранней истории славян, СА, 1957, кн. 4.
Граков Б. — Пережитки матриархата у сарматов, ВДИ, 1947, кн. 3.
Данилевич В. — Карта монетних кладов и находок единичньїх монет Харь-
ковской губ., ТАС, XII, 1905.
Кропоткин В. - Топография римских и ранне-византийских монет на тер-
ритории СССР, ВДИ, 1954, кн. 3.
Кухаренко В. — Вольгнская группа полей погребений, СА, 1958, кн. 4.
Ляпушкин И. — Памятники культури “полей погребений” первой ПОЛОВИНЬ!
І тисячилетия н. е. днепровского лесостепного Левобережья,
СА, XIII, 1950.
Ляскоронскій В. Находки римских монет в области средняго Приднепровья,
ТАС, XI, 1899.
Махно Е. — Раннеславянские (зарубинецко-корчеватовские) памятники в
Среднем Приднепровье, СА, XXIII, 1955.
Махно Е. — Памятки культури полів поховань черняхівського типу, Архео-
логія, IV, К. 1950.
Памятники зарубинецкой культури, збірник, МИА, 70, 1959.
Смішко М. — Доба полів поховань в західних областях УРСР, Археологія,
II, К. 1948.
Сьімонович Е. — Памятники черняховской культури Степного Поднепровья,
СА, XXIV, 1955.
Сммонович Е. — Об единстве и различиях памятников черняховской куль-
тури, СА, XXIX-XXX, М. 1959.
Удальцов А. Племена Европейской Сарматии в II в. н. е., Сов. Етногр.,
1946, ч. 2.
Фенін О. — Знахідки римських монет у Прикарпатті, Археологія, V, К. 1931.
Хвойка В. Поля погребений в Среднем Приднепровье, ЗРАО, XII, 1901.
6ишоуу$кі М. — Напсіеі ггутвкі па гіетіасй роївкіск V/ І-ПІ м., СНагівіегіа С. Мо-
гахувкі веріиа§епагіо оЬІаіа, Кгакоху 1922.
Насіасхек К. — Киїіига сіогхесха Ппіезіги у/ еросе сезагзіхуа ггутвкіе§о, МААЕ,
XII, Кгакбху 1912.
714
Кохіочузкі Ь. — УУепесІоіуіе у/ ггосПаск кізіогусгпуск і у/ зшеііе кагІо§га£іі ргекі-
віогусгпеі, ілуо\у 1937.
КисПаЗек Л. — Киїіига рокгеЬпуск роїі бегпаскоувкеко іури V ІТкгаііпе а апізка
ргоЬІешаііка, Зіоуепвка Агскео1о§іа, V, 2, Вгаіівіауа 1957.
Ма{еуу$кі К. — Ішрогіу ггушвкіе па гіетіаск зклуіапвкіск, ІУгосІаіУ 1949.
ЛЛаіеуу$кі К. — Киїіига рої §Г2еЬа1пуск па ІТкгаіпіе, Агскео1о§іа, II, ІУагвгаїуа 1948.
Рагуап V. — Сеііса, о Ргоіоівіогіе а Васіеі, Висигезіі 1926.
5сегЬакІу$куі V. — А ргоров <1е Гагі ропіідие, XVI Соп§г. Іпіегп. <1’Апікгоро1о§іе,
ВгихеІІев 1935.
5ті$хко М. — Киїіигу \усге8пе§о окгези ерокі сезагзіїуа ггутзкіедо у/ Маїороізсе
\узскосіпіеі, ілуоуу 1932.
5ті$хко М. — Озасіу киїіигу Ііріскіеу, Ргасе 1луо\У8кіе£о Томмуа Ргекізі., І, 1934.
зтізхко М. — 8іап і роіггеЬу Ьабап пай окгевет сезагзіїуа ггутвкіебо XV роїи-
<1піо\уолУ8СІіосІпіез Роїзсе, ІУіасІ. АгсЬ., XIV, 1936.
Уазіїіеу А. — Тке СоІ8 іп іке Сгітеа, Моподгаркз о£ іке Мейіаеуаі Асасіету о£
Атегіса, XI, Саткгісійе 1936.
Уегпасізку С. — Соіеп ипсі Апіеп іп Зйсігивзіапсі, Зйсіозісіеиізске Гогвскипа, 3, 1938.
10. Ранньослов’янська доба
Айналов Д. — Памятиики христіанского Херсоиеса: І. Розвалиньї храмов,
М. 1905.
Андрусяк М. — Генеза і розвиток східньо-слов’янських народів, Гомін Укра-
їни, Торонто 1952, чч. 40, 41, 43.
Артамонов М. — К вопросу о происхождении восточньїх славян, ВИ, 1948,
кн. 9.
Артамонов М. - Третьяков П. — Происхождение Славян, История СССР,
II, Л. 1939.
Грушевський М. — Анти, Записки НТШ, XXI, Львів 1898.
Довженок В. — О дофеодальнім періоді в історії Русі, Археологія, VI, К. 1952.
Етногенез восточньїх славян, І, МИА, 6, 1941.
Єфименко П. — Раннеславянские поселення на среднем Дону, СГАИМК,
II, 1931.
Корзухииа Г. — К истории среднего Поднепровья в середине І тьісячелетия
н. е., СА, XXII, 1955.
Кухаренко Ю. — О памятниках раннесловянского времени на Полесе, УССР,
КСИА, 4, 1955.
Любомиров П. — Торговьіе связи древней Руси с Востоком в УПІ-ІХ вв,,
Ученьїе Записки Госуд. Саратов. Унив-та, І, 3, Саратов 1923.
Ляпушкин И. - Магериальї к изучению юго-восточньїх границ восточньїх
славян VIII - X вв. КСИИМК, XII, 1946.
Ляпушкин И. - К вопросу о памятниках вольїнцевского типа, СА, XXIX -
XXX, 1959.
Макаренко М. - Орнаментація керамічних виробів в культурі городищ ро-
менського типу, Міесіегіиу ЗЬогпік, Ргака 1925.
Міллер М. -- Пам’ятки давнього християнства в Україні, “На слідах”, II,
1956, ч. 3.
Петров В. — Походження українського народу, Реґенсбурґ 1947.
Рабинович М. - • Проблеми етногенези восточних славян в исследованиях со-
ветских археологов, Сов. Етнография, 1948, кн. 2.
715
Рьібаков Б. - Антьі и Киевская Русь, ВДИ, 1939, кн. І.
Рьібаков Б. — Ранняя культура восточньїх славян, Истор. Журнал, М. 1943,
ч. 11 - 12.
Рьібаков Б. - Древние Русьі, СА, XVII, 1953.
Русанова И. -— Археологические памятникн второй половини І тьісячелетия
н. е. на территории древлян, СА, 1958, кн. 4.
Смаль-Стоцький С. — Анти та їх споріднення з прочими слов’янами,
Січинський В. - - Ранньо-християнська архітектура на Україні, Записки
ЧСВВ, серія II, т. II, Рим 1956.
Смишко Ю. — Раннеславянская культура Поднестровья в свете новьіх ар-
хеологических данньїх, КСИИМК, 44, 1952.
Спицьін А. — Древности антов, Сборник А. Соболевского, Л. 1928.
Тимощук Б. -—• ГІодкарпатские кургани III - V веков н. е., КСИИМК, 52, 1953.
Удальцов А. - - Проблема1 происхождения славян в свете современной ерхе-
ологии, ВИ, 1949, кн. 2.
Щербаківський В. Концепція М. Грушевського про походження україн-
ського народу в світлі палеоетнології, Праці Укр. істор.-філо-
лог. Тов-ва в Празі, III, 1941.
Натре! .1. — АИегйійтег <1е8 ІгйЬеп Міііеіаііегв іп 11п§агп, І. III, ВгаипзсЬууеіб
1905.
Натре! Л. — А гедіЬЬ кбгерког ІУ-Х згавгасі етіекеі Ма§уагЬопЬап, І-II, ВиЗа-
реві 1894-1897.
НепаеІ УУ. — Еіпо^епега віснуіап, ІУагвгам'а 1956.
1_еЬг-5рІаууіп$кі Т. — О росЬойхепіи і ргаозсгугпіе 8Іо\уіап, Рогпап 1946.
Иіесіегіе Ь. — І. О риуосіпісії вісіїескі 8Іоуапи — II. О риуосіи 81оуапи, 88, І, Ргака
1925.
&сегЬакіу$куі V. — Аи ргоЬІете <ІЄ8 81ауез ргітіііуев, II Іпіегпаі. Соп§ге88 о£
РгеЬівІогіс апй Ргоіоківіогіс 8сіепсев, Овіо 1936.
Зиіітігвкі Т. — О роїезкіе] ргаоісгугпіе віомчап, 2ОМ\ XIV, Рохпагі 1939.
11. Доба Київської Русі
Айналов В. — К вопросу о строительной деяльности св. Владимира, Сборник
в па.мять святого равноапостольского князя Владимира, І, Пе-
терб. 1917.
Антонович В. - О погребальних обьічаях тиверцев и угличей, ТАС, V, 1881.
Антонович В. — Раскопки в стране древлян, МАР, XI, 1893.
Антонович В. — Раскопки курганов в Западной Вольїни, ТАС, XI, М. 1901.
Аристов Н. — Промьішленность древней Руси, Петерб. 1866.
Арциховский А. Древнерусские миниатюрьі как исторический источник,
М. 1934.
Безбородов М. — Стеклоделие в древней Руси, Минск 1956.
Березовець Д. -— Дослідження слов'янських пам’яток на Сеймі в 1949-1950
рр., АП УРСР, V, 1955.
Бернякович К. - Древнеславянские памятки Закарпатской области СССР,
Бутовский В. - История русского орнамента, Петерб. 1870.
Васильевскій В. — Древняя торговця Кіева с Регенсбургом, ЖМНП, іюль
1888, т. 258.
Воронин Н. Древнерусские города, М.-Л. 1954.
716
Греков Б. — Организация воєнних сил восточннх славян и Киевского го-
сударства, История русского воєнного искусства, І, М. 1943.
Греков Б. — Киевская Русь, 1953.
Грицак П. — До питання про третій центр Руси, “Київ”, VII, Філадельфія
1956, ч. 2.
Гущин А. — Памятники художественнаго ремесла древной Руси X - ХШ в.,
Л. 1936.
Довженок В. — К истории земледелия восточньїх славян в І тьісячелетии
н. е. в епоху Киевской Руси, Материальї по истории земледелия
СССР, І, М. 1952.
Ильии А. — Топография кладов древне-русских монет X - XI ст., Л. 1924.
История культури древней Руси, і - II, (під ред. Б. Трекова і М. Артамонова),
М. 1951.
История русского искусства, І, М. 1954.
Каргер М. - - Зодчество галицко-волннской землі! їв XII - ХШ вв., КСИИМК,
ПІ, 1940.
Каргер М. •—• Дреаний Киев, М.-Л. 1958.
Кондаков Н. — Русскіе клади. Изследованія древностей великокняжескаго
періода, І, Петерб. 1896.
Кондаков Н. — Изображенія русской княжеской семьи в миніятурах XI в.,
Петерб. 1906.
Кордуба М. — Західне пограниче Галицької Держави між Карпатами та до-
лішним Сяном, Записки НТШ, СХХХУШ - СХЬ, Л. 1925.
Корзухина Г. — Русские кладьі IX - ХШ вв., М.-Л. 1954.
Котляревский А. О погребальних обнчаях язьіческих славян, М. 1868.
Красковська Л. — Західні впливи в українській архітектурі X - ХШ ст.; Збір-
ник Укр. Наук. Ін-ту в Америці, 1939.
Крипякевич І. — - Середневічні монастирі в Галичині, Записки ЧСВВ, II, 1 - 2,
Жовква 1926.
Кулишер І. —• Очерк исторіи русской торговли, Петерб. 1923.
Лашкарев П. — Кіевская архитектура X - XII в., ТАС, III, 1874.
Лашкарев П. — Церковно-археологическіе очерки, статки и реферати, К.
1898.
Лонгинов А. Червенскіе города, историческій очерк в связи с етнографіей
и топографіей Червоной Руси, Варшава 1885.
Ляпушкин И. - Славяно-русские поселення 9 - 12 вв. на Дону и Тамани по
археологическим данним, КСИИМК, VI, 1940.
Ляпушкин И. - О датировке городищ роменско-боршевской культури, СА,
IX, 1947.
Ляскоронскій В. — Городища, кургани и змиевне вали, находящеися в бассей-
не р. Сули, ТАС, XI, т. 1, М. 1901.
Ляскоронскій В. К вопросу о курганах, городищах, майданах, ТАС, ХШ,
1905.
Ляскоронскій В. — Городища, кургани и длинние (змиевьіе) вальї по тече-
нию рр. Псла и Ворскли, ТАС, ХШ, 1905.
Макаренко Н. - Городища и кургани Полтавской губерній, Сборник топо-
графических сведеній, Полтава 1917.
Макаренко Н. - Скульптура й різьбярство Київської Руси перед монголь-
ських часів, Київські збірники історії й археології, І, К. 1931.
717
Материальї и исследоваиия по архитектуре древне-русских городов, МИА,
31, 1952.
Мельгунов П. — Очерки по истории русской торговли, Петерб. 1905.
Мельник-Антонович К. — Раскопки в земле лучан, ТАС, XI, 1901.
Мерперт Г. — Из истории оружия племен Восточной Европьі в раннем средно-
вековье, СА, XIII, 1955.
Михаловскій И. — Русское искусство в епоху Владиміра Святого, Петерб.
1916.
Міллер М. —• Третій центр Руси — Танія в світлі археологічних памяток,
Науковий Збірник У ВАН, І, Нью Йорк 1952.
Морозов Ю. — О городищах Харьковской губерній, Харьков 1902.
о. Нагачевський І. — Кирило-методіївське христіянство на Русі-Україні,
Мюнхен 1953.
о. Назарко І. — Київські монастирі домонгольської доби, “Логос”, ПІ, Во-
терфорд 1952.
Некрасов А. — Очерки декоративного искусства древней Руси, М. 1924.
Некрасов А. — Очерки по истории древнерусского зодчества ХІ-ХУІІ ст.
М. 1936.
Новицькій А. -— Исторія русскаго искусства с древнейших времен, І - II,
1899 - 1903.
Орешников А. Денежньїе знаки домонгольской Руси, Труди Госуд. Истор.
Музея, VI, М. 1936.
Оссовский Г. — Откуда привозился красньїй шифер, ТАС, III, К. 1878.
Очерки по истории русской деревни X - XIII вв. (под ред. Б. Рьібакова),
М. 1956.
Падалка Л. — О древньїх городках, городищах и насьіпньїх валах на терри-
тории ньінешней Полтавской губ., Трудьі Полт. ученой архивн.
комиссии, І, Полтава 1905.
Пастернак Я. — Привісні печатки княжої доби на Україні, Рід та Знамено,
4, 1947.
Пастернак Я. — Найстарші християнські пам’ятки в Україні, Логос, II, Вотер-
форд 1951.
Пачовський В. — Нарис історії мініятури по рукописям, Львів 1913.
Прахов А. — Кіевскіе памятиики византійско-русскаго искусства, Древностн,
XI, М. 1887.
Ратич О. — Древньоруські археологічні па.мятки на території західних обла-
стей УРСР, К. 1957.
Рьібаков Б. — Знаки собственности в княжеском хозяйстве Киевской Руси,
СА, VI, 1940.
Рьібаков Б. — Ремесло древней Руси, М. 1948.
Рьібаков Б. - - Древние русьі, СА, XVII, 1953.
Рожанківський В. — Українське художнє скло, К. 1959.
Самоквасов Д. — Историческое значение городищ, ТАС, III, К. 1878.
Січинський В. — Архітектура старокнязівської доби, Прага 1926.
Смирнов А. • К вопросу об истоках Приазовской Руси, СА, 1958, кн. 2.
Спицьш А. — Разселеніе древне-русских племен по археологическим данньїм,
ЖМНП, VIII, 1898. '
Спицьш А. —- Торговьіе пути Кіевской Руси, Сборник Платонову, Петерб.
1911.
718
Стассов В. - Славянский и восточньїй орнамент, Петерб. 1887.
Суслов В. — Памятники древняго русскаго зодчества, І - VII, Петерб. 1895-
1901.
Тихомиров М. — Древнерусские города, М. 1946.
Толстой И. — Древ'нейшие русские монети великого княжества Киевского,
Петерб. 1882.
Томашівський С. — Вступ до історії церкви на Україні, Записки ЧСВВ, IV,
1 - 2, Жовква 1932.
Федоров Г. — Тиверцн, ВДИ, 1952, ч. 2.
Шараневич И. — Изследованіе на поли отечественной географіи и исторіи,
Литерат. Сборник Галиііко-русской Матицн, Львів 1869.
Шміт Ф. — Мистецтво старої Руси-України, Харків 1919.
Аіпаїоу О. — СгЄзсііісіііє бег гиззізсЬеп Мопитепіаїкипзі бег уог-тозкоуііізсЬеп
2еіі, Вегііп 1932.
АпГопіешісх УУ. — АгсЬео1о£Іа Роїзкі, ДУагзгаууа 1928.
Агпе Т. — Ьа 8идбе еі ГОгіепі, Ііррзаіа 1914.
Еізпег 3. — Зіоуепзко а Робкаграізка Низ V боЬе Ьгабізіпі, Иіебегіиу ЗЬогпік,
РгаЬа 1925.
Неп5е! УУ. — Зіоууіагізгсгугпа уусгезпозгебпіоууіесгпа (хагуз киїіигу гпаіегіаіпеі),
Рохпагі 1953.
НоІІгідІ 3. — ТІп^агізсЬе Кегатік аиз бег 2еіі бег Аграсіеп, І, АЕ, ХЬГУ, 1930.
І.епсхук С. — Когтіезгсгепіе йгобгізк і гатсгузк уу ууо]єуу6сІ2іууіє ууоіугізкіет,
Зргаууогб. РАИ, ХЬП, Кгакбуу 1937.
Магз А. — Віе Кипзі без сЬгізіїісЬеп Озіепз іп бег роїпізсЬеп ууіззепзсЬаЙІісЬеп
Еіііегаіиг, ВугапііпізсЬе 2еіізсЬгіЙ, ХХХП, 2.
ЬІіебегІе І.. — 2іуоі зіагусЬ зіоуапи, І-III, РгаЬа 1912-1925.
ЬІіебегІе І.. — Росаіку Каграізке Низі, Иагобор. Уезіпік Сзі., 1922, с. 2.
Ьііебегіе І.. — Зіоуапзке Зіагоїііпозіі, IV: Риуоб а ройаіку Зіоуапи уусЬобпісЬ,
РгаЬа 1924.
ОпбгоисК V. — Робкаграізка Низ V боЬе Ьгабізіпі, Сазоріз Зроіебпозіі ргаіеі зіа-
гоЕііпозіі сзі. V Ргахе, 44, 1936, с. 1-2.
Реігоу А. — Кбу угпікіу гизке озабу па иЬегзке Воіпі хеті а уиЬес га Каграіу,
ССН, 1923.
УУібег В. — ДУігізсЬаЙІісЬе ВегіеЬип§еп гууізсЬеп ВеиізсЬІапб ипб бег Кієууєг Ки§,
ЕеіізсЬг. Йіг СгЄ8сЬісЬі8УУІ88ЄП8сЬа£і, 1954, НеЙ 1.
2аІохіеску УУ. — ВугапііпізсЬе Ваибепктаїег аиї бет СеЬіеі бег ІІкгаіпе, ЗаЬг-
ЬіісЬег Йіг Киіїиг ипб СезсЬіЬіе бег ЗІауеп, III, НеЙ 2, 1927.
12. Крим
Археологические исследования Крнмской АССР, Особ. Ком. по исслед. союзи,
и автоном. респ. АН СССР, ч. II, 1929.
Археологические памятники юго-западного Крьіма, МИА, 34, 1953.
Башкиров А. — Историко-археологический очерк Крьіма, Симферопіль 1914.
Бертье-Делагард А. — Остатки древньїх сооружений в окрестностях Сева-
стополя и пещерньїе города Крьіма, ЗООИД, XIV, 1886.
Бибиков С. - - К вопросу о неолите в Криму, КСИИМК, IV, 1940.
Бонч-Осмоловский Г. — Доисторическое прошлое Крнма, Симферопіль 1929.
Бонч-Осмоловский Г. — Итоги изучения Крнмского палеолита, Труди II кон-
ференции АИЧПЕ, V, 1934.
719
Бороздин И. - Новейшие археологические открьітия в Криму, М. 1925.
Веймарн Е. — “Пещерньїе города” Крнма в свете археологических иссле-
дований 1954-1955, гг., СА, 1958, кн. І.
Дашевская О. — Лепная керамика Неаполя и других скитских городов Крн-
ма, МИА, 64, 1958.
Ернст Н. — Летопись археологических раскопок и разведок в Криму за 10
лет (1921 - 1930), ИТОИАЕ, IV, 1930.
Зеест И. - Раскопки ГМИИ до Великой Отечественной войньї, “Памятникн
искусства”, бюлетень Госуд. Музея изобразит. искусств, 2,
1947.
Кондаков-Толстой — Христіанскія древности Крнма, Кавказа и Кіева, Рус-
скія древности, IV, 1891.
Кругликова И. — Новьіе данньїе об исторической географии крьімского по-
бережья Меотидн, СА, XXVIII, 1958.
Кругликова И. — Работьі восточно-крьімского отряда Причерноморской ек-
спедиции в 1957 г., КСИИМК, 78, 1960.
Кулаковский Ю. — Прошлое Тавриди, К. 1906.
Міллер М. — Деякі моменти з історії Криму, “Нові Дні”, VI, Торонто 1955,
чч. 60- 62, 1946.
Мосберг Г. - К изучению могильников римского времени юго-западного
Крьіма, СА, VIII, 1946.
Надинский П. -- Очерки по истории Крьіма, Симферопіль 1951.
Якобсон А. — Раннесредневековие гончарньїе печи в восточном Криму,
КСИИМК, 54, 1954.
Якобсон А. — Раннесредневековие поселення восточного Крьіма, МИА, 85,
1958.
Якобсон А. — Средневековие поселення в Байдарской долине, КСИИМК,
76, 195.
ЄЬегі М. — Зисігиззіапсі іт АИегіит, КеаІІехікоп <іег Уогйєбсйісіііє, XIII, 1928.
Ьоше — Ріе Кгіт§оіеп£га§е, Іпсіо^егтапізсЬе Е'огзсіїипі’еп, 13, 1902.
720
ПОКАЖЧИК ОСІБ ВМІЩЕНИХ У ТЕКСТІ
А
Абаєв В. -- 397
Айзнер Я. — 200, 270, 450
Айналов Д. — 623, 631
Айрепее А. — диви: Европеус А.
Аіліо Й. — 129, 140, 169, 173, 232
Алихова А. — 368
Альтгайм Ф. — 276
Амброжевич Ч. — 63
Андерсон Й. — 226
Андре Ю. — 33, 67
Аннєнков А. — 603
Антоневич В. — 67, 104, 129, 140,
179, 182, 193, 198, 199, 210,
225, 269, 427, 432, 436, 439,
515, 529, 534
Антонович В. — 18, 19, 21, 23, 25,
81, 193, 471, 475, 554, 555, 563,
596, 652
Анфімов Н. — 407, 472, 638
Арне Т. — 226
Артамонов М. — 137, 210, 240, 276,
304, 308, 309, 354, 356, 358,
425, 537, 538, 635
Артамонова О. — 380
Арцибашев Н. — 536
Аіпік А. — 18, 23
Б
Бабенко В. — 23, 509
Бабенчиков В. — 342
Баталій Д. — 22, 23
Бадер О. — 101, 112
Ваєр Й. — 33, 67
Бакстон Г. — 223
Банбери Е. — 308
Барна В. — 495
Баран-Бутович С. — 36
Барсов І. — 424
Бахгофер Л. — 226
Башкіров А. — 480
Безвенглгнський Б. — 160
Бекерс К. — 200
Бельц Р. — 275
Бем Я. — 159, 270, 447, 448
Бережков Д. — 623
Березанська С. — 174, 277
Березовець Д. - 250, 340
Беркіт М. — 67
Берлінський М. — 20
Берналь І. — 29
Берчю Д. — 262
Бєлов Г. — 392, 485
Бєльовський А. — 535, 536
Беньковський І. — 534
Бидловський А. — 169, 228
Биковський С. — 168, 639
Бібіков С. — 63, 103, 123, 149, 181,
218
Біклер — 67
Білановська Д. — 211, 212
Біленький А. — 380
Біляшевський М. — 21, 22, 109, 123,
125, 173
Блаватський В. — 397, 405, 477-479
Бларамберґ Ч. — 18, 379
Бліфельд Б. — 596
Бобринський О. — 21, 33, 240, 243
Богусевич В. — 519, 632
Богуш-Сестречевич С. — 536
Богуславський Е. — 493, 536
Волинський О. — 45, 52, 251, 252
Болтенко М. — 20, 22, 123, 211-218,
379, 280
Болховитин Е. митрополит — 20,
603
46
721
Бонч-Осмоловський Г. — 36, 46, 52,
53, 58, 63, 285, 412
Бонштеттен А. — 14
Боплян де Лєвассер В. — 17
Борисковський П. — 35, 36, 40, 48,
54, .58, 59, 61-63, 70, 79, 101
Борковський І. — 169, 198, 199
Боровка Г. —- 305
Бош-Ґімпера — 200
Бравн Т. — 424, 425, 475
Брайчевський М. — 354, 459, 492,
493, 512, 579
Бранденбург Н. — 168, 243, 358,
362
Бреде К. — 347
Бреза А. — 260
Брей Г. — 33, 67
Брейн — 33
Бремер — 199
Брик Я. — 25, 91, 102, 153, 198,
203, 269, 281, 417, 423, 427
Брікнер А. — 537
Брун Ф. — 308, 475, 493
Брунов Н. — 18
Брюсов А. — 225
Будавари В. — 448
Будилович — 475
Булянда К. — 24
Буль М. — 67
Бураков А. — 251, 484
Бурачков П. — 19, 372
Бутлер В. — 139, 179
Бухтеля К. — 275
Бушман — 505
В
Вага Т. — 205, 275, 439, 574
Вале Е. — 193, 199
Вальтерсторф Е. — 13
Варнеке Б. — 168
Веймарн Е. — 523
Венгжи'НО'вський Г. — 23
Вернер Й. — 515, 520
Веселов В. — 285
Веселовський Н. — 168, 236, 318,
322, 324, 332, 409, 410. 472
Весоловський О. — 475
Вестберґ Ф. — 535, 639
Вестерфельд А. — 17
Ветштейн Р. — 483
Виєзжев Р. — 359
Вігфусон —• 475
Вільке Ґ. — 125, 172, 178
Вільфонседер К. — 179
Вірхов Р. — 275
Вішньовський Т. — 63
Вовк Хв. — 19, 21, 36, 75
Воєводський М. — 53, 111, 368
Волошинський Я. — 603
Волинський — 25
Вороній Н. •— 624
Вульпе Е. — 262
Вульпе К. — 283
Вязиґін А. — 481, 636
Вязьмітіна М. — 348, 353, 472, 473
Г
Гадачек К. — 24, 123, 125, 223,
417, 433, 528, 578
Гайдукевич В. — 400, 401, 476
Гайне-Ґельдерн Р. — 303, 444
Галле Ф. — 623
Гамченко С. — 20-22, 123, 125, 211,
267, 339, 603
Ганчар Ф. — 68
Гензель В. — 416, 425
Гернес М. — 141, 178
Гіллебрандт Й. — 67, 104, 176
Гімнер Е. — 123, 132
Гірзелер Й. — 33
Головкіна В. — 342
Голубець М. — 655
Гольсте Ф. — 444
Гончаров В. — 459, 462, 524, 590,
615, 617, 621, 624, 626, 627
Горват Ф. — 444
Гордієв Д. — 22
Гофштеттер-Петерс — 199
Гошкевич В. — 20, 23, 347
Граков Б. — 294, 304, 313, 340,
347, 348, 472, 474
Гребеняк В. — 24, 427, 625
Гремяцький М. — 36
Гриневич Е. — 392
Грицак П. — 639, 640
Грінченко В. — 339
722
Громов В. — 53
Грут Г. — 105
Грушевський М. — 21, 24, 371, 372,
417, 425, 475, 537, 623, 639 541, 563,
Ґ Ґаллюс С. — 444 Ґардавський А. — 121, 122, 232,
269, 275 Ґаррод Ґ. — 67 Геце А. — 275 Ґімбутас М. -— 199, 255 Ґінтерс В. — 472 Просік Й. — 274 Ґльоґер 3. — 205 Ґорностаєв Т. — 631 Ґородцов В. — 70, 109, 125, 149,
168, 169, 172, 228, 240, 247,
250, 271, 337, 365, 453, 472,
481, 638 Ґотьє Ю. — 509 Ґрабовський Й. — 265 Ґроховський М. 427 д Дайбеле — 423 Данилевич В. — 21, 22, 123, 124,
171, 193, 198, 199 Даниленко В. — 46, 173, 2И, 212,
218, 234, 250, 294, 370, 472,
511
Дашевська О. — 285, 345-347
Дашкевич М. — 475
Деметрикевич В. — 24, 123, 124,
146, 193, 198, 222
Деопік Д. — ЗОЇ
Державин Н. — 539
Ді’нцес Л. — 568
Дложевський С. — 20, 381
Д.митров Л. — 313, 348, 390
Добровольський А. — 20, 22, 23,
25, 48, 101, 112, 173, 201, 210,
240, 242, 250, 348, 349, 416
Добровольський П. — 631
Довженок В. —- 512, 579
Доманицький В. — 146
Домбровський О. — 345
Домонкос Л. — 140
Древко М. — 26
Дрейк Ф. — 226
Дроздовський В. — 499
Дюбрюкс П. — 18, 379
Е
Еберт М. — 125, 169, 199, 224, 225,
305, 337, 372, 450, 471, 472,
485
Европеус (Айрепее) А. — 169, 199,
231
Екгольм — 199
о. Елиїв Я. — 153
Ельман Ф. — 129
Ернст Ф. -- 21, 22, 342, 345, 347
Є
Євсеев В. — 79
Єлагина Н. — 341
Єндик Р. — 275
Єнни В. — 140
Єнч Г. — 275
Єрусалимська А. — 246
Єфименко П. — 23, 33, 35, 36, 54,
59, 60, 67, 70, 75, 77, 96, 104,
105, 506, 598
Ж
Жакі А. — 641, 643
Житинський Л. — 25
Жунковіч В. — 493
Журонський Й. — 164, 179, 205
Журовський К. — 416
Журовський Т. — 527
З
Забєлін І. — 23, 308, 316, 324, 425
Забнін С. — 411
Заборовський — 536
Завітневич В. — 362
Закревський М. — 20
Замятнін С. — 36, 240
Заріцький І. — 366
Затлукаль Й. і Е. — 448
Захарук Ю. — 211, 216, 267, 525
Зеґер Г. — 67, 199
723
Зеест І. — 404, 479
Зєменцький Т. — 24, 264, 265, 659
Зноско-Боровський Е. — 23
И
Иессен А. — 238
І
Іванішов Н. — 603
Іловайський Д. — 639
Ільїнська В. — 251, 285, ЗОЇ, 356,
360, 362, 368, 370, 424
К
Кайндль Р. — 123, 125
Камінський Ф. — 366
Кандиба О. — 24, 123, 139, 146,
147, 164, 166, 221, 222
Нанівець В. — 101, 201, 212, 250,
274, 416, 417, 424
Капітан А. — 226
Карасев А. — 342
Карасік А. — 639
Каргер М. — 562, 589, 603, 607,
623, 627-629, 633
Карлов Н. — 45
Кастанаян Е. — 402, 472
Келлер — 18
Кеппен ГІ. — 18, 23, 345
Керн — 199
Ківер Ґ. — 13
Кіранов Т. — 313, 339
Кіркор А. — 24, 146, 193, 222, 427,
430, 599
Кісельов С. — 227, 231, 250, 305, 538
Клеопов Ю. — 65
Ключевський В. — 541
Кніпович Т. — 341, 378, 380, 381,
409, 483
Кніттель Р. -— 279
Кобиліна М. — 405
Кобільник В. — 426
Ковпаненко Г. — 285, 294, 296, 365
Козар П. — 22
Козловська В. — 21, 22, 111, 123,
125, 129, 130, 163, 173, 174,
211, 215, 432, 433, 565, 603
Козловський Л. — 24, 33, 67, 68, 99,
104, 111, 123, 124, 128, 129,
132, 133, 140, 141, 147, 149,
150, 159, 179, 193, 196, 198,
199, 205, 206, 210, 223-225,
266, 271, 275, 425, 530
Кондаков П. — 569
Кондуракі Е. — 391
Коперніцький І. — 494, 599
Копилов Ф. — 359
Копітар — 536
Кордуба М. — 439
Коссінна Ґ. — 125, 193, 199, 275,
276, 439, 529
Костіпевський Й. — 98, 179, 198,
225, 269, 275, 276, 427, 439,
545, 499, 507, 529, 537, 539
Косцюшко-Валюжинич К. — 392
Кравець В. — 25
Кравзе В. — 439
Крашевський Й. — 25
Кривцова-Гракова О. — 169, 240,
248, 250, 251, 255, 313
Крипякевич І. — 654, 655
Крис X. — 285
Кричевський Е. — 96, 98, 99, 104,
111, 122, 123, 127, 148, 149,
180, 181, 201, 211, 212, 238
Кришковський П. — 380
Кругликова І. — 285, 404, 479
Круглов А. — 238, 285
Круковський С. — 25, 33
Крупнов Е. — 175
Крушкол Ю. — 251
Кулаковський Ю. — 168, 475
Кундеревич Т. — 21
Кунік — 475
Курінний П. — 22, 24, 111, 123, 125,
148, 211, 224, 277, 279
Кухаренко Ю. — 26
Кучера М. — 524
Кюн Г. — 200, 226, 227
Л
о. Лаврецький Л. — 623
Лагодовська О. — 123, 170, 211,
215, 216, 218, 219, 247, 267,
279
Ламанський В. — 536
724
Лаппо-Данилевський А. — 308
Латишев В. — 306, 350, 372
Лашкарев П. — 631
Левенко В. — 368, 369
Левицький І. — 22, 36, 111, 193, 196
о. Левицький Н. — 23
Леві Е. — 378, 381
Легоцький Т. — 177, 447, 450, 451,
535
Лелевель Й. 578
Лелієв — 168
Леньчик Ґ. —- 25
Леонтьев ГІ. — 341, 379, 404
Леопардов Н. — 493
Лєр-Сплавінський Т. — 416, 425
Линниченко 1. — 23, 362
Ліберов П. — 240, 337
Ліндквіст С. — 13
Лінднер Ф. 308
Локтюшов С. 54, 240, 271
Лохвицький К. -- - 20, 603
Луцкевич 1. — 240, 459, 472
Люба-Радзімінський С. — 25, 203,
205
Любин В. — 43, 68
Ля Бавм В. — 276
Лягергайм Ґ. — 13
Ляпушкін І. — 359, 365, 366, 426,
459, 635
Ляскоронський В. — 243, 603
М
Мавродин В. — 639
Магура С. — 22, 227, 603
Маевський Е. — 125, 128, 193
Маєвський К. — 25, 123, 141, 149,
436
Маєрс — 200
Мазаракі С. — 362
Макаревич М. — 212
Макаренко М. - 21, 22, 118, 123,
125, 212, 240, 243, 517, 631
Максимів Е. — 294, 296, 392
Максимович М. •— 14, 20
Манастирський — 23
Манцевич А. — 240
Маретіч Т. — 424
Маркевич А. — 345, 472
Маркович В. — 174
Марр Я. — 28
Мартене Г. — 339, 389
Марті Ю. - 401, 402, 404
Масон Р. — 33
Махно Е. — 349, 458, 459, 462, 472,
473
Мац Ф. — 179
Мацяк В. — 541
Мелюкова А. — 427, 429, 497, 498
Мельгунов О. -- 17, 318
Мельник-Антонович К. —- 18, 21,
22, 25, 125, 168, 240, 287, 554,
563, 596, 598, 652
Мельниковська О. — 367
Менгін О. — 33, 67, 104, 125, 140,
147, 169, 199, 226, 276
Менке Е. - 98, 99
Мережковський К. — 63
Мерперт Н. — 509
Мі.іеєв Д. - 603, 607
Міллер А. — - 635-638 341, 408-410, 481,
Міллер М. — ! 22, 23, 101, 121, 116,
117, 200, 211, 242, 247, 250,
256, 276, 293-295, 300, 316,
327, 339, 341, 373, 379, 408,
410, 461, 472, 473, 481, 516,
517, 578, 579, 636, 639
Мільойчіч В. - - 142, 149, 179, 276
Мінаєва Т. — 472
Мінне Е. — 125, 304, 305
Мінорський П. — 48
Мовчанівський Т. — 615
Момзен Т. — 503
Моигайт А. — 202, 231, 250, 639
Монтеліюс О. — 14, 15, ПО
Морган Й. — 140
Моргілевський І. — 22, 610, 631
Морошан Н. — 33, 63, 65, 83, 106
Мортільє А. — 48
Мошинський К. — 536
Муравйов-Апостол І. — 381
Н
Надеждин Н. — 308, 536
Нарр К. — 432
Нерінг — 200
Нестор І. — 106, 125, 140, 262, 444
Нідерле Л. — 193, 275, 307, 308,
725
425, 427, 432, 475, 494, 536,
537
Ніколаєску-Плопшор К. — 83, 92
Нікорович Й. — 274
Нужьє Л. — 105
О
Обермаєр Г. — 29, 33, 67, 98
Оболдуєва Т. — 472
Окладников А. — 56, 204, 227, 228
Олехнович В. — 25
Орбіні М. — 493
Осборн Г. — 33, 67
Оссовський Ґ. — 24, 124, 146, 169,
193, 198, 222, 337, 417, 427,
429, 430, 598
Островський М. — 67
П
Павлінов — 631
ГІавлов А. — 29
Павлуцький Г. — 631
Пальмгрен — 226
Парван В. — 276, 438, 449, 450,
494
Пархоменко В. — 639
Пассаротті А. — 654
Пассек Т. — 22, 111, 126, 127, 148,
160, 161, 174, 181, 212, 220,
229, 240, 244
Пастернак Я. — 24-26, 193, 198, 199,
210, 224, 265, 267, 524-528,
535, 539, 619, 658
Пашкевіч Г. -— 639
Пеленський Й. — 618
Пенк А. — ЗО, 33
Петерсен Е. — 205, 274, 276, 438,
439
Петров В. — 22, 212, 458
Петровська Е. — 294, 296
о. Петрушевич А. — 23, 578, 618
Підгаєцький Г. 238
Підоплічка І. — 36, 58, 80
Піч Й. — 179, 275, 536
Поассон — 199
Повлік Й. — 275
Повстенко О. — 608, 610
Погребова Н. — 313, 341, 342, 344,
345, 347, 348
Погодін А. — 463, 536
ІІодковінська 3. — 25, 193, 260
Покровська Е. — 294, 296, 328, 353,
358
Покровський М. — 631, 638
Полянський Ю. — 24, 26, 33, 36, 54,
55, 63, 65-68, 71, 83, 84, 102,
146, 164, 166, 224
Поль О. — 18, 20, 23, 70
Попова Т. — 169, 227, 240, 242,
246, 250
Пост Л. — 13
Потоцький С. — 18
Прайсіґ — 505
Прахов А. — 628
Прашек І. — 308, 475
Прендель Р. — 379
Пресняков А. — 535
Пуласький Ф. — 427, 430
Пшеворський С. — 499
Пшибиславський В. — 258, 427, 599
Пятишева Н. — 392
Р
Рабичкін Б. — 350, 351
Равлінсон — 308
Райнеке П. — 140, 424, 427
Райхль І. — 427, 429
Ратич О. — 25, 525, 599, 654, 659
Рау П. — 169, 472
Рейман Т. — 532
Рейнах С. — 67, 305, 372
Рєпніков М. — 411, 523
Рибаков Б. — 406, 538, 568, 591,
625, 630, 632, 633, 638, 639,
Риков ГІ. — 472
Ріхтгофен Б. — 199, 276
Робінзон — 33
Рогачов О. — 36, 70
Розвадовський Й. — 536
Розенберґ Г. — 199
Ростовцев М. — 305, 331, 450, 472
Рошінґер — 471
Рошка М. — 626
Рудинський М. — 22, 36, 62, 63,
75, 81, 87, 99, 101, 168, 174,
726
289, 339, 363-366, 368, 462,
472
Румянцев —18
Рупнєвський Н. — 260
С
Саад А. — 159
Сабатье — 379
Савіцький Л. — 56, 67, 205
Сайдль О. — 427
Сакен Е. — 414
Самойлов — 20
Самойловський І. — 22, 212, 215,
458, 459
Самоквасов Д. — 220, 240, 243,
363, 536, 554, 563
Свєшніков І. — 25, 181, 186, 262,
646
Семенов-Зусер С. — 364, 393, 509
Сенковський — 308, 493
Сердюков Д. — 311, 313
Сємєнський Л. — 578
Симонович Е. — 459
Синицин І. — 472
Синицин М. — 351, 472
Синявський О. — 22
Сібільов М. — 105, 472
Сінявський А. — 644
Сіцінський Ю. — 21, 22, 193, 427
Січинський В. — 26, 606, 629, 653
Скадовський Г. •— 379
Скалон К. — 472
Скаржинська К. — 366
Славін Л. — 22, 234, 379-381, 400
Смирнов А. — 459, 460, 538
Смирнов К. — 472, 473
Смирнова Г. — 267, 279
Смішко М. — 24, 25, 188, 190, 193,
198, 224, 256, 417, 419, 433,
436, 448, 493-495, 498, 502, 504,
526, 527, 529, 532
Соколов В. — 311
Солнцев Ф. — 20
Сомбати Й. — 427
Спіцин А. — 125, 168, 169, 356, 427,
472, 516
Срезневський І. — 536
Ставровський А. — 603
Станка В. — 293
Старчук 1. — 25, 524, 658
Стасов В. — 607
Стемпковський А. — 18, 23, 220,
409
Стефані Л. — 23
Стефанів А. — 240
Столяр А. — 179, 291
Стояновський К. — 275
Стржелецький С. — 392, 394
Ступницький І. еп. — 258
Сулімірський Т. — 24, 25, 164, 170,
198-200, 205, 206, 224, 259,
260, 265-267, 274, 275, 279,
416, 417, 422-425, 427, 429,
430, 432, 433, 436, 439, 526,
528, 540
Сумароков П. — 379
Сухтелін, ген. — 379
Схраніль Й. — 206, 275, 575
Т
Такенберґ К. — 439, 529
Тальгрен А. — 149, 169, 173, 198,
231, 232, 255, 305, 416, 417
Таранущенко С. — 22
Тарновський В. — 21, 23
Тахтай А. — 392
Телегін Д. — 26, 89, 90, 251, 285
Тереиожкін О. — 169, 277, 278, 294,
ЗОЇ, 304, 328, 340, 352, 353,
357, 366, 368, 416, 424, 425,
427
Терещенко М. — 21
Тесленко Г. — 509
Тимошенко С. — 607
Тимощук Б. — 63, 527, 528
Титенко Г. — 277, 354
Тиханова М. — 459
Тихо’вський — 25
Тізенгавзен В. — 320, 409
Толстой - Кондаков — 623
Томашек В. — 308
Томпа Ф. — 140, 179, 444
Томсен X. — 13, 34
Третьяков П. — 294, 365, 506, 537,
538, 639
У
Уваров О. — 379, 381
727
Укерт — 306
Ушаков І. — 318
Ф
Фабриціюс 1. — 22, 348, 352, 355
Фаєрабенд Л. — 275,
Фармаковський Б. — 21, 22, 378,
381, 386, 389, 483, 603
Фасмер М. — 536, 538
Федорів Г. — 529
Федорович В. — 427
Федоровський О. — 173, 300, 509
Феліцин 331, 332
Філевич І. — 536
Філіп Я. — 275
Фіцке Я. — 182, 205, 259, 268
Флігер - - 439
Флоринський — 536
Фогель А. — 23
Формозов А. — 44, 53
Форссандер Й. — 199
Фосс М. — 240, 275
Франкфорт Г. — 226
Франц Л. — 140
Фукс М. — 300, 363
Фурманська А. — 348, 390
X
Халанський — 475
Хамєц К. — 193
Ханенко Б. — 19, 21, 562, 572
Хвойка В. — 19, 21, 111, 122-124,
139, 146-148, 150, 163, 227,
231, 240, 244, 354, 362, 458,
459, 461, 555, 569, 576, 603,
608, 656
Хицунов П. — 409
Хмілевський Я-. — 619
Холостеико Н. — 632
Худяк М. — 402
Ц
Циикаловський О. — 25, 193, 202,
Цінцік Й. — 515
Цоц Л. — 67, 99, 149, 206, 276
Ч
Чайльд В. — 125, 140, 147, 149,
169, 177, 199, 210, 223, 231,
276, 304, 450, 540
Чачковський Л. — 619, 647, 650
Чекановський Я. — 222, 275, 536
Червінка Л. — 193, 275
Черниш К. — 25, 147, 149
Черниш О. — 25, 55, 63
Чикаленко Л. — 24, 36, 67, 138,
199, 653
Чоловський О. — 264, 618, 654
Чучукало Г. — 509
ПІ
Шараневич І. - 24, 308, 417, 424,
618, 623
Шафарик Й. — 537
Шахматов - - 536
Шевельов Ю. — 538
Шевченко Т. — 20
Шелов Д. — 400, 406
Шептицька Я. — 153
Шестаков С. — 168, 250
Шліц А. — 178
Шмідт В. — 200
Шмідт Г. — 140, 149, 226, 275,
305
Шмідт Ф. — 148
Шміт 3. — 26, 92, 103, 433, 492
Шовкопляс І. — 42, 61, 62, 101, 147,
202, 217, 250, 295, 298, 345,
352, 402
Шпехт — 199
Шпрокгоф Е. — 199
Шрамко Б. — 363, 364
Шроллер Г. — 140
Штайнгел — 25
Штерн Е. — 19, 123, 124, 140, 147,
379, 390
Штурме Е. — 206
Шульц П. — 304, 342, 345, 347,
351, 413, 464
Шульце М. — 190
Шуман Г. -- 275
Шумовський А. — 471
Шумовський Ю. — 25
Шухгардт К. — 125, 140, 199, 305
щ
Щербаківський В. — 21, 22, 36, 111,
728
123, 125, 129, 140, 141, 149,
169, 193, 198, 199, 212, 220,
255, 304-309, 363, 425, 432,
579, 597
Щербаківський Д. - - 21, 22
Щербачов А. —• 366
Ю
Юра А. — 68
Юсті Ф. — 371
Яворський Д. - 20, 22, 116, 168
Яжджевський К. - 26, 190, 199,
275, 416, 498, 499, 537
Якимович М. - 173
Якимович Р. — 25, 26, 535, 556,
641, 651, 652
Якимович Я. — 168
Янковіч Й. — 447, 448, 451
Януш Б. — 24, 193, 224, 274, 417,
427, 528.
Інші імена
А
Авдій, хитрець-різьбар - - 654
Авреліян, імператор — 504
Агапія Володимирівна, княгиня —
651
Агаф, грек — 480
Агріппа, географ — 465
Александер Македонський, імператор
— 16
Александер Север, імператор — 501
аль-Балхі, арабський історик — 639
аль-Ідрізі, арабський географ — 639
аль-Ісархі, арабський історик — 639
Аменемготеп IV, фараон — 291
Амміян Марцелін, історик — 376,
397, 466, 468-470, 508, 519,
531
Анахарзіс, скитський князь - 377
Андрій, апостол - - 486
Андрій, мадярський король •—• 657
Андрій Боголюбський, князь — 545,
586, 609, 624
Андронік Комнен, князь — 563
Андрій Юрієвич, князь — 652
Антестерій, грек — 468
Антоній Пій, імператор — 483
Аполлон Дельфійський, грецький бог
481, 483
Аполлоній, херсонесит — 385
Аппіян Галеаццо, архітект — 643
Апроса, скитський цар — 350
Арбузовичі, бояри — 657, 659
Арістей, історик — 375
Аріяпейт, скитський князь — 391
Арріян, історик — 493, 494
Аргеміда, грецька богиня — 481
Артемідор, ганчар - 347
Археанактиди, боспорська династія
— 397
Аспарух, болгарський князь —- 510
Аспург, боспорський цар —476
Астарта, малоазійська богиня — 470
Атей, скитський цар --- 311
Апіла, князь гунів — 508
Б
Батий, хан — 615, 617
Бедромій, ганчар — 347
Берегиня, богиня — 579
Богухвал, літописець — 536
Бойребіста-Бурвіста, князь гетів —
494, 503
Болеслав Смілий, король — 642
Борис Всеволодович, князь — 651
Борис і Гліб, князі — 555
В
Валерій Флякк, письменник — 469
Валене І, імператор — 505
Василько Романович, князь — 628,
656
Василько Ростиславич, князь — 650
Велес-Волос, скотій бог — 562
Вілянд, бог-коваль — 292
Віталій, майстер-золотар — 533
Володар Ростиславич, князь 642,
643, 650
Володимир Васильковим, князь —
564, 629
Володимир Великий, князь — 545
564, 576, 580, 582, 585, 586,
593, 594, 597, 598, 604, 606,
607, 627, 635, 637, 641, 642,
652, 653, 656
729
Володимир Мономах, князь — 563,
564, 574, 583, 594, 601, 652
Володимир Олегович, князь — 591
Володимир Ростиславич, князь —
617
Володислав Опольський, князь —
586, 648
Всеволод Володимирович, князь —
627
Всеволод Давидович, князь — 601,
651
Всеволод Ярославич, князь — 574,
586, 591, 633, 650
Г
Гамартол, історик — 582
Геракл, грецький герой — 486
Гераклейт, ганчар — 347
Гераклій, імператор — 534
Гереннія Етрусцілля, дружина імпе-
ратора — 505
Геродот, історик — 12, 18, 51, 250,
302, 306-308, 315, 321, 350,
352, 353, 370-372, 375, 376,
380, 389, 424, 425, 432, 445,
450, 454, 493, 494, 539
Гертруда, княгиня — 586
Гесіод, історик — 310
Гефайст, бог-коваль — 292
Гіппократ, природник — 246, 309,
371
Гліб, князь — 637
Гліб Володимирович, князь — 594
Гліб Всеволодович, князь — 651
Гліб Святославич, князь — 17, 589,
594, 595
Гліб Юрієвич, князь — 652
Головатий А., суддя — 637
Григорій, чернець-маляр — 585
Гомер, поет — 302, 310
Ґ
Ґватама Будда, пророк — 293
д
Давид Ігоревим, князь — 650, 651,
653
Давид Святославич, князь — 601,
632
Данило Заточник — 568
Данило, ігумен — 582
Данило Романович, король — 564,
586, 617, 624, 628, 647, 653-
656
Дарій, цар — 306, 308, 425, 494
Декебал, гетський князь — 503
Деметера, грецька богиня — 352,
402
Діодор Сіцілійський, історик — 397
Діон Хризостом, історик — 397
Длугош Я., літописець — 536, 642,
643
Доротей Тірський, історик — 486
Е
Евсевій Кесарійський, історик —
380, 486
Евстатій, історик — 302
Екаерга, скитська богиня — 470
Елій-Айліс, скитський цар — 350
Епіфаній Кіпрський, історик — 486
З
Зіморович В., літописець — 655
Зороастр, пророк — 293
І
Ібн-Фадлан, арабський купець —
557, 594
Ібн-Хаукал, арабський історик —
639
Ібрагім-ібн-Якуб, арабський купець
— 563
Іван Годинович, дружинник — 588
Іван Люксембурський, король — 560
Ігор, князь — 564, 574, 582
Ігор Святославич, князь — 519, 545
Ігоревичі, князі — 555, 651
Ідрізі, арабський географ — 574
Ізида, грецька богиня — 502
Ізяслав, князь — 586
Ізяслав Мстиславич, князь — 591
Ізяслав Ярославич, князь — 589,
591
730
Іларіон, митрополит — 576, 583, 606
Ільмарінен, бог-коваль — 292
Інгігерда-Орина, княгиня —- 610-612
Інісмей, скитський цар — 482
Ірина, княгиня — 586, 587
Істрон, астином — 411
Й
Йордан, історик — 463, 508, 519,
531
К
Кадлубек, літописець — 536
Казимир, король — 643, 655, 656
Каїніт, скитський цар — 350
Кий, князь — 661
Кібеля, матір богів — 486, 589
Климентій, папа — 486
Коммод, імператор — 500
Константан Муромський — 593
Констанція, княгиня — 656
Конфуцій, пророк — 293
Косма, єпископ — 625
Косма Індікоплов, природник — 582
Костянтин, митрополит — 647
Ксенофонт, історик — 377
Куля А., ігумен ЧСВВ — 651
Л
Лев Данилович, князь — 547, 654
Лев Діякон, історик — 327
ЛевкоН І, боспорський цар — 376,
404
М
Мазепа Іван, гетьман — 609
Малала, літописець — 582
Мануїл І Комнен, імператор — 572
Мартин, папа — 486, 520
Масуді, арабський історик — 541
Мєшко І, король — 641
Мітридат VI Евпатор, цар — 341,
397, 410, 466, 485, 487
Могила Петро, митрополит —- 17,
603, 607, 609
Мстислав Володимирович, князь 589,
637, 648
Мстислав Всеволодович, князь —
651
Мстислав Ізяславич, князь — 629
Мстислав Пересопницький, князь —
622
Н
Нерон, імператор — 500
Нестор, літописець — 16, 17
Никифор Каліст, історик — 486
Никон, літописець — 602, 637
О
Овідій Назо, поет — 371, 391, 466,
468
Одісей, міітичний герой — 302
Олег, князь — 545, 574, 576, 582,
630
Олег Святославич, князь — 637
Олександер Великий, імператор —
438, 494
Олександер Невський, князь — 591
Олімцій, чернець-маляр — 585
Ольга, княгиня — 561, 564, 594,
606, 656
Ольговичі, княжа династія — 629
Опіс, скитська богиня — 470
Остромир, посадник — 583
П
Павзаній, історик — 338
Пан, грецький божок — 436
Патерн, єпископ — 516
Перун, бог — 579, 580
Пилип II Македонський, імператор
— 437, 451, 452
Пліній Молодший, історик •— 371,
373, 376, 390, 466
Полівій, історик — 371 .
Помпоній Меля, історик — 371, 465
Прокопій Кесарійський, історик —
463, 543
Протоген, купець — 382
Псевдо-Маврикій, історик — 514,
518
Птолемей Клявдій, географ — 18,
464-466, 494, 503, 507
731
Пшемисл, чеський князь — 642
Пшемисліди, княжа династія — 641
Р
Ратибор, посадник — 637
Рескупоріс VI, цар — 476
Рогер II, король — 574
Род, бог — 578
Рожаниця, богиня — 579
Роман Мстиславич, князь — 617, 657
Ростислав Мстиславич — князь — -
591
Ростиславичі, княжа династія — 643
Рубруквіс, подорожник — 601
Рюрик Ростиславич, князь — 642
С
Савромат II, цар — 481
Саїк-Ісайко, князь — 523
Саксон Граматик, історик — 508
Саманіди, царська династія — 644
Санерг, сарматський бог — 470
Сарія-Саріяк, скитський цар —350
Сварад, ганчар — 501
Сварог, бог-коваль — 292
Святополк Ізяславич, князь — 594
Святослав Всеволодович, князь —
657
Святослав Ігоревич, князь — 326,
545, 564, 582, 634, 637, 641
Святослав Ярославич, князь — 17,
631
Сефляй, бог-коваль — 292
Світовид, бог — 23, 512, 570, 577-
579
Сілен, грецький .божок — 486
Сіріск, історик — 393
Сіса, корабельний майстер — 410
Скілур, скитський цар — 341
Скілякс, історик — 371, 377
Скімнос, історик — 302, 371
Спартокіди, боспорська династія —
397, 402, 476
Страбон, історик — 18, 276, 311,
350, 376, 410, 411, 466, 468,
493, 494,
Т
Табулкаін, бог-коваль — 292
Тануса, скитський цар — 350
Таціт, історик — 276, 432, 466, 501,
507
Тейран, боспорський цар — 463
Теодозій Печерський, ігумен •—• 594-
595
Теодор Стратилат — 648
Теофанія Мусалон, архонтесса —
637
Теофіл, імператор — 634
Теофілакт Сімокатта, історик — 493,
529, 591
Теофраст, історик — 410
Траян, імператор — 500, 503
Тріфон з Танаїсу — 469, 481, 482
Утофарн, скитський бог — 470
Ф
Фарзой, скитський цар — 482
Фарнак, боспорський цар — 476
Федір Коріятович, князь — 660
Филя, мадярський воєвода — 622
Фірдоусі, перський поет — 462
Фредегар, літописець — 535
X
Хаттушіль, цар геттітів — 291
Хорапс, скитський цар — 350
Ц
Цінтузмус, ганчар — 501, 502
Ч
Чорнобог — 578
Ш
Шумлянський М., поміщик — 626
Ю
Юрій Довгорукий, князь — 652
Юстин II, імператор — 520
732
я
Ягайло, король — 643
Ярополк, князь — 586, 587
Ярополк Володимирович, князь —
601
Ярополк Ізяславич, князь — 554
Ярослав Всеволодович, князь — 573
Ярослав Мудрий, князь — 545, 554,
570, 574, 582-584, 589, 591,
594, 604, 611, 647
Ярослав Осьмомисл, князь — 563,
570, 617, 623, 624
Ярослав Святополкович, князь —
642
Ярослав-Федір, князь — 649
Аугараа А. (Еигореиз) — 224
Вгеиіі Н. — 34
Сіпіизтиз — 502
Ве Сеег — 94
Вои£Іа88 А. Е. — 15
ЕеЙісЬ N. — 27
Натреї 3. — 27
НіІІеЬгапд-ВеПа — 27
ЬіЬЬу IV. Е. — 15
МЄ8ПІ1 де С. д’АиІІ — 34
Могііііеі де О. — 34
Озі^оіеп — 475
РІіпіиз — 376
Риізгку Е. — 27
Киіоі — 35
Уаіегіиз Еіассиз — 469
\Уе8І8оіеп — 475
733
ПОКАЖЧИК МІСЦЕВОСТЕЙ
вміщених в тексті і на картах.
Біля місцевостей подані назви районів або областей,
(римськими числами позначені карти)
А
Адамчуки, Любомль — ПІ
Ай-Тодор, Крим — 479
Аккерман, Запорізької обл. — 243,
249, 467
Ак-Мечеть, Крим — XII
Акра, б. Керчі — 397, 402
Алтин-Оба могила, Крим — 333
Алчедаїв, Жмеринка — 354
Альминське городище, Бахчисарай
— XII
Амбукіїв, Володимир Волинський —
260, III
Амвросіївка, Сталінської обл. — 74,
79, 80
Анапа, Тамань — 405
Анастасівка, Володимир Вол., — XV
Андрюківська станиця, Кубань —
239
Анета, Новгород Вол. — IV
Анноволя, Костопіль — 492
Антонівка, Черкаської обл. —• XV
Антонівці, Крем’янець — III
Араповичі, Новгород Сівер. — І
Арданове, Мукачів — 447, 451, 505,
660, XII
Ардово, Берегів — 186
Атазгукол, Кубань — 239
Ат-Баш печера, Крим — 112, II
Афанасіївка, Миколаївської обл. —
234
Ашлама балка, Крим — 285
Б
Баби, могила б. Апостолового •— XII
Бабин, Хотин — 72, 73, 82, І
Бабине, Верхній Рогачик — 240, 242,
249, 251
Бабичі, Черкаси — 416
Багновате, Турка — 204
Бадраги, Басарабія — 83
Баїв, Луцьк — 180, 182
Байдарська долина, Крим — 413, XII
Бакінська станиця, Кубань — 42, І
Бакла, Крим — 522, 523
Бакота, Кам’янець Подільський —
63, 581, II
Балаклія, Харківської обл. — 467
Баламутівка, р-н Заставна — 89, 92,
102
Балики, Київської обл. — 211, 215
Баличі, Жидачів — 272, X
Баличі, Мостиська — 204, 257, 258,
431
Балін-Кош, Крим — II
Банилів, Вашківці —• XV
Баранинці, Мармарош — 505
Барвінська Гора б. Вороновиці, Ба-
сарабія — 82
Бардіїв, — Закарпаття — 505
Басарабія — 18, 72, 133, 145, 170,
180, 438, 352, 462, 494, 500,
504, 529
Басівка, Сміла — 360-362, XII
Бахмут, Дніпропетровської обл. -—
169, 253
Бахчисарай, Крим — 412, І
Башмачка, Солоне — 339, XIV
Баштанівка, Бахчисарай — 520
Бегень, Рівне — XV, XVII
Бедриківці , Заліщики — 600
Безко, Холм — 274
734
Белелуя, Сняти'н — 158
Белз, Сокаль — 158, 188-190, 279,
438, 442, 553, 566, 468, 586,
590, 647-650
Белзець, Золочів — 204, 418, 422
Беляус, Крим — 464
Бендюха, Сокаль — 414, 417, 433,
489, XVI
Бене, Берегів — 447
Берегів, Закарпаття — 72, 264, 452,
505, 535, XV
Бережани, Тернопільської обл. —
418
Береза Картузька, Косів Підляський
—92, 97
Березань, острів — 377, 379, 380,
XII
Березова Рудка, Пирятин — 597
Беремівці, Золочів — 418
Беремяни, Заліщики — 196, IV, XVI
Бересняги, Канів — 23, XII
Берестів, Берегів — 272, 452, 505,
X, XV
Берестове, Київ — 17, 589, 593, 621
Берестя Литовське, Підляшшя — 652
Берислав, Херсонської обл. — 254,
349, 467, VIII
Берізці, Кремянець — 91, 97
Берново-Лука, Кельминці — 123
Бистрин, Ружин — XIV
Біглицька коса, Приозівя — 341, 410
Біла, Спіж — X
Біла, Тернопіль — 418
Біла Вежа, Подоння — 634-636
Біла Гора б. Полтави — II
Біла Гора, Студениця — 81
Біла Церква, Київської обл. — 229
Білгород (Білгородка), Київ — 286,
552, 567, 568, 604, 605, 658
Білгород Дністровський, Одеса —
390
Білгородка, Заслав — XV
Білево, Рівне — V
Білий Потік, Чортків — 264, 269
Білів, Рівне — 652
Білівці, Борщів — 547
Білки, Закарпаття — XII
Білогрудівка, Умань -— 277, 287, XI
Білозерка, Херсонської обл. — 219,
467, VI, VIII, XII
Білопілля, Сумської обл. — 31, XV
Білоярівка, Амвросіївка — І
Більськ, Дорогичин — 26
Більськ, Опішня -— 365, XII
Більське, Зіньків — 308
Більче Золоте, Борщів — 56, 133,
134, 139, 145-148, 221, 222, 224,
600, І, XV
Бірки Великі, Тернопіль — 418
Блищанка, Заліщики — XI, XIV,
XVI
Блюдники, Галич — 417
Бобриця, Канів — 370, 371, XII
Бовдури, Броди — 153, III
Богданів, Глухів — 597
Богданівна, Доманівське — XV
Богодарівка, Покровськ — 467
Богухвала, Ряшів — 180
Бодаки, Любар — 193
Боднарів, Галич — 266
Бодяки, Дубно — III
Божиків, Підгайці — 418
Бокани, Басарабія —- 498
Болотне, Перемишляни — 496, XVI
Бондариха, Ізюм — 113, 121
Борзна, Чернігівської обл. — 520
Бориня, Турка — XV
Борисівна, Іллінці — 148
Боришківці, Борщів — XVI
Боровики, Пружана — 92, 97
Бородіно, Басарабія — 254, 255
Борочиці, Горохів — 500, XV
Бортничі, Бориспіль— 121, 211, 371,
458, VI, IX
Борухів, Луцьк — 556
Борша, Мармарощина — X
Борщево, Гремяче — 518, 561
Боршів, Перемишляни — III
Борщів, Тернопільської обл. — IV
Борщівка, Дубно — 557, XVII
Борщовичі, Львів — 265
Боспорська протока — 396, 637
Боярка, Киево-Святошин — XII
Бражівка, Ізюм — VII
Брани, Волинської обл. — XV
Браниця Суховольська, Підляшшя
— IV
735
Брасово, Київської обл."— 230
Братишів, Товмач — 427, 430, 431,
IV, XII
Братієва, Ропчиці — 641, XVIII
Братківці, Станиславів — 267, IX
Бринь, Галич — 266, IX
Броварки, Гадяч — 363, 555, 556
Броди, Тернопільської обл. — 155,
175, 418
Бронники, Рівне — V
Бруховичі, Львів — V
Вуглів, Кремянець, — V
Бугорок, Пушкарі — 88
Будераж, Здолбунів — III
Будешти, Басарабія — XIV
Буди Ланцуцькі, Ярослав — XVI
Будо-Макіївка, Златопіль — XII
Бужиська, Дорогичин н/Б —• XVII
Бужка, Сільце — 269
Буки, Біла Церква — 565
Буківна, Товмач — 180, 281, І, IX,
XI
Буковина — 106, 132, 139, 145, 155,
170, 196, 263, 273, 278, 282,
298, 429, 432, 436, 438, 450,
452, 453, 487, 495, 501, 502,
527
Бунакове, Петрівське — 467
Бурдей, Чернівці — 273
Бурімка озеро, Сосниця — 518
Бурканів, Підгайці — 431
Буськ, Камінка Струмилова — 543
Бутучени, Басарабія — 352, XII
Бучач, Тернопільської обл. -- 148,
180, 186, 224
Буїца, Дубно — 153, ІП
В
Валентинів, Луцьк — 180, 182, 186,
260, 261'
Валява, Перемишль — 57, 65, 180,
555, 557, 598, XVIII
Варварівка, Миколаївської обл. —
351, XII
Варниця, Басарабія — XV
Варпаланка-Паланки, Мукачів — 660
Василівка, Дніпропетровське — 45,
69, 89, 91, 112, 120
Васильків, Київської обл. — 169,
XV, Х/1І
Васильківці, Копичинці •— 146
Василькове, Побожжя — 136
Вацовичі, Дрогобич — 257, V
Ведмежа, Суми — 517
Велика Андрусівка, Ново-Георгієв-
ське —- 296, 339
Велика Близниця, могила б. Тамані
— 336, 339
Велика Бурімка, Чорнобаїв — 45,
47, І
Велика Вільшанка, Київської обл.
— XV
Велика Гомільша, Зміївка, — 364,
XII
Велика Данилівка, Харків — XII
Велика Знам’янка, Кам’янка Дніпров-
ська - 322, 348, 464
Велика Комишеваха, Петрівське —
249, VII
Велика Лепетиха, Херсонської обл.
- - 464, 467
Велика Мукша, Кам’янець Под. —
IV
Велика Турня, Підляшшя — 979, 103
Велика Хайча, Овруч — XVII
Великий Боратин, Луцьк — 268
Великий Севлюш, Закарпаття — 660
Великий Токмак, Запорізької обл.
— 234, 467, VI
Великі Будки, Ромен — 362, XII
Великі Вікнини, Тернопільської обл.
493
Великі Дмитровичі, Обухів — 458
Великі Копачі, Цюрупинськ — 467
Великоселицьке, Лубни — XVII
Велимичі, Полісся — 468
Величковичі, Берестя н/Б — 534
Верба, Дубно •—• 273
Вербів, Перемишляни — 571, XVII
Вербівка, Берислав — 464, 467
Вербівчик, Броди — 192
Вербовець, Теребовля — 158
Верем’я, Обухів — 135, 146, 148,
162, 163, 227, 231, 263
Веренчанка, Кіцмань — 170
Верхів, Остріг —- IV
736
Верхній Салтів, Старий Салтів — 23,
509, 512
Верхняківці, Борщів — 600
Верхньодніпровське, Дніпропетров-
ської обл. — ЗО
Верхоріччя, Крим — 520
Ветли, Камінь Коширський — 92,
121
Вєтшно-Бібрка, Кросно — 641, XVIII
Вигаданка, Володимир Вол. — III
Вигнанці, Холм — IV
Видубів, Бережани — IV
Вижва, Ковель — III
Викторів, Галич — 257, 264, 560, IX
Винне, Закарпаття — 660
Винники, Львів — 188, 189, 655
Виноградний острів, Надпоріжжя —
167, 168, 243
Винятинці, Борщів — 281, XI
Вирів, Камінка Струмнлова — 175
Виртішкой, Путна — 529
Високе, Радомишль — IV
Високе, Черняхів — 197
Висоцьке, Броди — 417, 418, 420,
422, XII
Висоцьке, Рівне — 153, XVII
Виспа, Рогатин — XV
Витвиця, Долина — 272
Витилівка, Чернівці — 123, 126
Витичів, Обухів — 569
Вихватинці, Рибниця — 48, 49, 225,
352, І, XII
Вишгород, Київ — 560, 567
Вишевичі, Радомишль — IV
Вишенька, Бориспіль — 121, IX
Витків, Мармарош -— 660, X
Вишнів, Рогатин — 175
Вишнівець, Поділля — 148
Військо, Дрогобицької обл. — XV
Військове, Надпоріжжя — 69, І
Війтівка, Переяслав — 572, XVII
Вікнини Великі, Тернопільської обл.
533, IV, XIV
Вікняни, Товмач — IX
Вільгор, Рівне — V
Вільхівець, Канів - XVII
Вільшаниця, Київської обл. — XV
Вільшанка, Єлисаветград — 220
Вільшанка, Любомль — III
Бітова Могила б. Лихачівки, Коте-
левське, 366, XII
Віцинь, Золочів - 189, 418, 442
Владинопіль, Володимир Вол. - 188,
189
Вовківні, Борщів — 598
Вовківні, Ромен — 336, 338, 362,
XII, XV
Вовніги, Солоне — 52, 69, 166, 167,
І, VIII
Вовнянське, Дніпропетровське —
52, І
Вовчий Грот, Крим — 36, 54, І
Вовче, Перемишль — 105
Вовчинці, Басарабія - - 145
Вовчок острів, Надпоріжжя — 112,
242
Воздвиженське, Кубань — 239
Возилів, Бучач — 263
Вознесенка, Запоріжжя — 516
Возючин, Томашів — 414
Войнатин, Собраниці - - 448
Войцєхівка, Полонне - 197, 212,
267, 268, IV
Волжинське городище, Чернігівської
обл. — 369
Волинцеве, Путивль — 174, 242,
513, 514, 518, 561
Волинь город на Холмщині — 543
Волиця — IX
Волиця Страклівська, Дубно — XIV
Волиця, Здолбунів — III
Володарське, Житомир — IV
Володимир Волинський — 157, 191,
492, 546, 555, 617, 627-629,
651, 653, 656
Володимирівна, Підвисоке — 128,
136, 146, 148, 160-162, 174, 215
Волостків, Мостиська — XVIII
Волоське, Дніпропетровське — 69,
90, 117, 118, 168, 252, VIII
Волсвин, Сокаль — ПІ
Вороніж, обл. центр — 292, XII
Воронізька могила б. Вороніжа —
310
Вороний, Надпоріжжя — 69
Вороній, Полісся — 498
Вороновиця, Кельминці —- 81, 82
47
737
Воронцівка, Купянськ — 245, 267,
VI, VII
Ворошилівка, Трояни •— IX, XII
Вочепший аівул, Кубань — 42, 44, І
Вулька Качинська, Камінь Кошир-
ський — 188, 189
Вулька Радванецька, Камінь Кошир-
ський — 189
Вулька Щитинська, Камінь Кошир-
ськи’й — 188, 189
Вщиж, Жуків — 368, 567
Г
Гаврилівна, Нововоронцівське —
347, 348, 464, 467, 512, XII, XIV
Гаї Левятинські, Крем’янець — 85,
91, 97, 105, II, III
Гайворон, Кіровоград —-511
Гайворонка, Рівенської обл. — XV
Гайсин, Вінницької обл. — 23
Галачево, Підляшшя — 92, 97
Галич-Крилос, Станиславівської обл.
— 23, 24, 189, 265, 272, 436,
546, 554, 555, 573, 574, 577,
583, 588-590, 617-627, 642, 643,
651, 653, 657, 658, X
Галич, сучасне місто — 618
Гднівці, Берегів — 270
Ганнівка-Ново-Воронцівське — 464,
467, XII
Ганусівці, Станиславів — 71
Ганчарівка-Белзець, Золочів — 283
Ганчарівка, Ізюм — 235, 236, VI
Гарбузів, Золочів — 659
Гард б. Богданівни, Одеської обл.
— 149
Гат, гори б. Берегова — 262
Гатне, Київ — 229, 230, 247, 263
Гать, Ярослав — XVI
Гвоздець, Коломия — V
Геленеш, Берегів — 535
Герасимівка, Ромен — XII
Гермаківка, Борщів — 546
Германи-Думени, Більці -— І
Героївка б. Керчі, Крим — 402
Гірка-Полонна, Луцьк —• 492, 534,
III, V
Гірки, Новгород Сіверський — XII
Главанешти, Яси — 180
Глеваха могила, Васильків — 357,
358, 362, XII
Глейки, Крим — 285
Глещава, Теребовля — 532
Глибока, Сторожинець — 527, 528
Глиниця, Вашківці — 273
Глиниця, Радомишль — IV
Глинське, Сумської обл. — 362, 517,
XII
Глиняни, Перемишляни — 63, III
Глубічок, Борщів — 598
Глубічок, Умань — 597
Глубічок Великий, Тернопіль — 154,
418
Гнидава, Луцьк— 180, 182, 269, 525
Гнилівська станиця б. Ростова н/Д
— 467
Голинь, Калуш — 514, 515, 528, XIV
XVI
Голігради, Заліщики — 272, 279, 433,
442, 443, IV, X, XI, XVI
Головківка, Черкаської обл. — XV
Головно, Радзин -- IV
Головня, Любомль — 415
Головятин, Сміла — 296, XII
Голодаївка над Доном — 636
Гонці, Полтавщина — 36, 74, 81
Гора б. Белза, Сокаль — 97, 188,
189, 260, 111
Горбів, Косів Поліський — 188
Гординя, Са.хгбір — XVIII
Горигляди, Заліщики — 495
Горішківка, Вінницької обл. — XV
Горки, Дорогічин н/Б — 488
Горностаївка, Херсонської обл. —
464, 467
Городенка, Станиславівської обл. —
155, 175
Городище, Добромиль — XVIII
Городище, Ланьцут — XVIII
Городище, Лохвиця — 363
Городище, Олександрія •—• XIV, XV
Городище Пустоварівське — XV
Городище, Самбір — 267, 426, XVIII
Городище, Ярослав — XVIII
Городище Варязьке, Сокаль — 414
Городище Василіянське, Сокаль —
III
738
Городниця, Городенка -- 72, 144,
224, 263, 265, 269, 280, 427,
436, 442, 529, 531, 598-600,
XI, XIV, XVI
Городок, Городенка — 600
Городок, Грубешів — 121, 188, 189
Городок, Заліщики — 430, 431
Городок, Лісько — XVIII
Городок, Луцьк — 180, 182, 205,
206, 555, V
Городок, Новий Санч — XVIII
Городок, Перемишль — XV
Городок, Путивль — 242
Городок-Давидгородок, Полісся —
651
Городок, Рівне — 25, 58, 67, 155,
180, 182, 189, 205, 259, 260,
260, 533, 553, III, IV, V, XVII
Городок, Чернігівської обл. — 369
Городське, Коростншів — 212-214,
562
Гороховатка, Кагарлик — 467
Горяни, Ужгород — 660
Горячий Ключ, Кубань — 42, 44, І
Гостроверхівка, Зміївка — 364
Гочів, Лісько — XVIII
Грабівниця, Добромиль — XVIII
Грабовець, Надвірна — XV, XVII
Гребени, Остер — 430
Гребенівка, Вінницької обл. — 123
Гребенне, Раїва руська — 97, 102,
V
Гречаники, Переяслав — 232
Грибовичі Малі, Львів — 188, 193,
655, V
Гривда, Косів — 92, 97, 103
Григорівна, Мотилів Под. — 45, 356,
357, 511, І, XII
Гридки, Ковель — 188, 189
Гринів, Бібрка — 437, 489-491, 495,
XVI
Грицівці, Збараж — 528, 600
Грищинці, Канів — 229, 242, XII
Громівка, Старий Константанів —
492
Грубешів, р-н центр — 155, 564,
653
Грушатичі, Перемишль — 257, V
Грушівка, Апостолове —- 340, 467,
474, XIV
Губин, Бучач — IV
Губин, Липовець — 435
Гуляй-Городок, Сміла — 358, XII
Гурбинці, Пирятин — XIV
Гусельщикова хутір, Приозів’я —
102
Гусів, Ланьцут — XVIII
Гусинне, Холм —-189
Гусятин, Копичинці — 579
Гущино, Чернігів - XVII
Ґ
Ґагаріно, Вороніж — 60
Гдешичі, Перемишль — 257, 258, V,
XVIII
Гермаківка, Борщів — 263
д
Давидгородок, Пінськ — 26, 534,
555, 651, 652
Давидівка, Житомир — IV
Давидівці, Кіцмань — 263
Далешова, Городенка — XI
Данилова Балка, Ульянів — 123, 162,
512, XIV
Дахівська станиця, Кубань — І
Дашава, Стрий — 267, IX
Дворянське городище, Кубань —
639
Дедя, Берегів — 159
Деліїв, Товмач — 599, 600
Демидів, Бібрка — 559, 560, XVII
Денис, Переяслав — XVII
Денисковичі, Лунинець — 231
Деревене, Дубно — 105, 231, II
Деревне, Кобринь — 188, 189
Дерев’яна, Обухів — 253, XI, XIV
Дерев’яне, Рівне — 492
Дерев’яни, Рава руська — 97, 102
Дерешів, Муровані Курилівці — 354
Деркул, Станично-Луганськ — 54, І
Дерцен, Берегів, 452
Джан-Баба, Крим — 464
Дзвонецька Балка, Солоне — 252,
VIII
739
Димшин, Басарабія -— 93
Дитинка гора, Київ — 613
Дівич Гора б. Сахнівки, Корсунь —
562, 572, XVII
Дідилів, Камінка Струмнлова — 204
Дідове, Берегів — 270, 660
Дідівщина, Фастів — XIV
Дідова Хата могила б. Варварівки —
XII
Діїва могила б. Нижніх Сірогозів —
XII
Дніпрова водогінна станція — 115,
II
Дніпровське, Очаків — XII
Добранічівка, Шрамків — 74, 80, 81
Добрівляни, Заліщики — 224, 599,
600
Добромиль, Самбір — 532
Доброніж, Підляшшя — 92, 97
Добростани, Городок — 490, 492,
XVI
Добруджа - 350, 449, 466, 504, 510
Довгань, Побожжя —- 149
Довге, Мармарош — 273, X
Довгиничі, Овруч —• IV
Долина, Великий Токмак — 467
Долина м. Львівської обл. — 71,
155, 526
Долинськ, Кубань — 238
Долішні Верецькі, Берегів — X
Долішня Апша, Марморош — 446
Долішньо-Гнилівське городище над
Дінцем — 636
Долобське, Київ — 550
Доманинка, Тернопільської обл. —
XV
Домонтове, Чорнобиль — IX
Домотканівське, Чернігівської обл.
— 369
Донецьке городище б. Харкова —
21, 518, 562, 567, 573
Дорогичин н/Б — 152, 433, 492,
498, 534, 573
Драчини, Берегів — 262, 270, 272,
X
Древеник, Закарпаття — 660
Дробишеве, Червоний Лиман — 112,
II
Дрогичівка, Заліщики — 434, XVI
Дрогобич м. — XVIII
Дроздів, Рівне — III
Дронівка, Подоння — 100
Дружкопіль, Горохів — 415
Дубки, Городенка -— XI
Дубляни, Львів —- 435, IV
Дубляни, Самбір — V, XVIII
Дубно, Віденської обл. -— 152, 444,
445
Дубова Балка, Надпоріжжя — 69
Дубовиця, Калуш — XV
Дубрівка, Ужгород —• 448
Дудчани, Ноїво-Воронцівське — XII
Дуліби, Бучач — IV
Дуплиська, Заліщики — 272, 428,
X
Дурна Скеля, Надпоріжжя —- 236,
VI
Дучинці, Гадяч — 363
Дюксин, Костопіль — 157
Дяково, Севлюш — 270
Е
Євпаторія, Крим — 347
Ескі-Кермен, Крим — 413, 520, 523
Є
Євминка, Остер — 123, 212, 213
Єзупіль, Станиславів — 153, III
Єлисаветград - Кіровоград — 17
Єлисаїветівська станиця, Приозів’я
— 341
Єлисаветівське городище, Приозів’я
318, 320, 341, 408-410
Ємчиха, Старченківське — 248, 467,
VII
Єрківці, Переяслав — XIV
Ж
Жабинці, Пробіжна — 502
Жабокруки, Городенка — 265, 272,
283, X
Жаботин, Кам’янське — 353, XII
Жаврів, Остріг — 273
Жван, Кам’янець Под. — II
Жежава, Заліщики — 598, 600, V
Желехів, Камінка Струмнлова — 154
155, 175
740
Жеребки, Скалат — 431
Живачів, Городенка — 596
Жигайлівка, Сумської обл. — XV
Жигулина Роща, Крим — VI
Житомир м. — ЗО, 658
Жниброди, Бучач — 598
Жовтанці, Жовква — XIV
Жуківці, Обухів — 148, 460, 461,
XIV
Жуличі, Золочів — 438, 440
Журавка, Барва — 87
Журавички, Ярослав — XVIII
Журівка, Златопіль — 467, XII
Журівка, Чигирин — 336, 337
Жучь, Надпоріжжя — 69
З
Заболотів, Снятин — 273, XV
Заболотні, Броди — 596
Забужжя, Вінниця — XV
Заівадинці, Кам’янець Под. — 169,
IV, XI
Завалів, Мостиська — XVIII
Завидів, Мукачів — 448
Завишня, Сокаль — 203, V
Задеревач, Долина — IV
Зазулинці, Борщів — 144, XI, XVI
Закарпаття — 84, 92, 103, 106, 159,
174, 176, 178, 186, 209, 264,
270, 271, 281, 432, 436, 444-
453, 502-505, 525, 535, 660-
661
Закисова Балка б. Ольвії — 352, XII
Закомарє, Золочів — 189
Залевки, Сміла — 296, 297, 467, XII
Залізці, Бібрка — 189, 495
Залізці, Броди — 265, 418, X
Залісці, Бережани —- 189, XVI
Залісся, Борщів — 434, 435, 437,
XVI
Залісся, Кам’янець Под. — XVII
Залісся, Чортків — 431, XVII
Заліщики м. Тернопільської обл. —
56, 144, 150, 151, 164-166, 440,
І, XI, XVI
Залуже, Остріг — 203
Залуква, Галич — 619, 620
Замістя, Вашківці — 63, 65
Запалів, Любачів — 189
Запасіка, Бердичів — 510
Запоріжжя, обл. центр — 19, 473
Зарваниця, Підгайці — IV
Заріччя, Васильків — 253
Заріччя, Станиславів — 489
Заріччя, Ярослав — 431, XVI
Зарубинці, Канів — 242
Зарубинці, Переяслав — 458
Заршин, Сянік — 265
Застави, Тернопіль — 196, IV
Застійна, Тернопіль — 599, 600
Застіноче, Теребовля —- V
Затока, Львівської обл. — IX
Заявники, Підляшшя — 97, 103
Збранки, Овруч — 273, IV, XVII
Звенигород, Бібрка--- 24, 83, 84, 97,
180, 187, 189, 418, 435, 490,
461, 495, 496, 501, 502, 555,
567, 600, 617, 644-647, V, IX,
XI, XVI
Звенигородка, Черкаської обл. •—•
169, 467
Звиняч, Заліщики — 599, 600
Звиняч, Чортків — 224, 532, 533, IV
Звиняче, Городенка — 180
Звонецьке, Солоне — 69
Здобиця, Рівне — V
Здолбунів, Рівенської обл. •—- XV
Зелений хутір, Старченківське — VI
Зелені Курилівці, Кам’янець под. —
II
Зеленче, Теребовля — 651, XVI
Зимне, Володимир Вол. — 158, 188,
193, 433, 488, 524, V
Зливки, Красний Лиман — 248, VII
Зміївка, Берислав — 251, ЗОЇ, VIII
Знам’янське городище, Кам’янське
— 348
Зняцеве, Мукачів — 526
Золота Балка, Ново-Воронцівське
— 348, 349, 464, 467, 483, XII
Золота Могила, Симферопіль — 336,
XII
Золотий Тік у Крилосі, Галич — 619,
624, 626, 627, 656
І
Іване Золоте, Заліщики — 490, 492,
XI, XVI
741
Іваничі, Володимир Вол. — 158
Іванівна б. Керчі — 478
Іванівка-Янич, Чигирин — 296, XII
Іванків, Борщів — 600
Іванківці, Нова Ушиця — 460, 512,
579
Іванчиці, Пінськ — 498
Івахни, Черкаської обл. — 229
Івахники, Лохвиця — 572, XVII
Івахнівці, Кам’янець Под. — 120,
428, XII
Ігнатопіль, Овруч — 273
Ігрінь, півострів на Дніпрі — 250
Іжів, Володимир Волинський — 188,
189
Іза, Хуст — 504, 526, XIV
Ізвор, Басарабія — 150
Ізюм, Харківської обл. — 100, 105,
115, 116, 169, 171
Іллінці, Липовець — 336, 337, XII
Ілурат, Керч —• 478, 479, 519
Ільїнка, Одеса — 467, І
Ільїнці, Вінницької обл. 311, 328
Ільковичі, Сокаль — 158
Ільська станиця, Кубань — 70, І
Інкерманська долина, Крим — 412
Ісаків, Городенка — 63, XI
Ісківщина, Канів — XVII
К
Кавказ, гори — 287
Кавсько, Стрий — V
Кагарлик, Київської обл. — 467
Кадіївці, Київської обл. — 136
Казанки, Крим — 288
Кайстрова Балка, Надпоріжжя — 69
Каламіта, Крим — 522, 524
Калантаїв, Ново-Георгієвське — 294,
296, XII
Калини, Мармарош — 446
Калинівка, Миколаївської обл. —
340
Калинівський хутір, Донбас — 208,
VII
Калос Лімен - Чорноморське, Крим
— 391, 395
Кальник, Вінницької обл. — XV
Каменка, Крим — 285
Каменомостиська станиця, Кубань
— 239
Каменщизна, Овруч — 571
Кам’яна Гора, б. Марянівки, Путивль
— 56
Кам’яна Могила, Мелітопіль — 99,
101, 102, 105, 112, 117, 118,
289, II
Кам’яне, Надвірна — 527
Кам’яне, Рівне — 97, 102
Кам’яний Брід, Радомишль — IV,
XVII
Кам’яниця, Ярослав — 436
Кам’янка, Ворошиловград. обл. —
VII
Кам’янка Велика, Коломия —- 272,
488, 502, X, XVI
Кам’янка Дніпровська, Запорізької
обл. — 251, 399, 467, XII, XIV
Кам’янка Струмилова, Львівської
обл. — 438, IX
Кам’янське городище, Кам’янка Дні-
провська — 311, 313, 314, 341,
344, 348, 350
Канів, Черкаси — 229, 240, 242,
263, ЗОЇ, 458, 467, 510, 511,
VI
Канора, Ужгород — X
Кантемирівка, Чутів — 462, 467
Капітонівка, Новий Айдар — VII
Капустянці, Збараж — IV, XVI
Карабі-Яйла, Крим — 114
Караван хутір б. Люботина, Харків-
ської обл. -— 363
Караґодеваш, могила, Кубань — 331, .
332
Караєвичі, Рівне — 189, 190, IV
Карапний, Старченківське —- 467
Кара-Тобе, Крим — 464, XII
Кардашинка, Голопристанське -—
252, VIII
Касперівці, Заліщики — 54-56, 279,
І, XI, XV
Катерин осла® (Дніпр опетровське)
-- 18, 21, 23, 69
Каторга-Вільне, Лиманськ — 467
Качанівка, Скалат — 198, 203, 428
Качкарівка, Берислав — 464
Качківка, Ямпіль — 169
742
Квітунське городище, Чернігівщина
— 369
Кежмарок, Спіж — X
Келебарда, Золотоноша — 416
Келермес могила, Краснодар —-316-
318, XII
Келпинець, Соколів — 103, 121
Келчев, Соколів — 26
Кептинці, Кам’янець Под. —- IV
Кермен-Кир (Красне), Симферопіль
- - 345-347, XII
Керменчик, Крим — 342
Керч, Крим — 18, 323, 310, 383,
396, 397, 401, 402, 404, 405,
469, 470, 473, 475, 510, 522
Киверці, Луцьк — XV
Кизил-Коба, Крим — 285, 412
Киз-Кермен, Крим — 523
Києво-Печерська Лавра •— 586, 605,
613
Київ, столичний город — 17, 18, 20,
21, 148, 169, 213, 258, 259, 308,
458, 475, 500, 510, 545, 554,
555, 559, 560, 564, 565, 567-
574, 576, 577, 583, 584, 588,
589, 591, 592, 595, 602-615,
635, 638, 644, 652, 654, 656,
658, 661, XV, XVII
Кикова, Новгород Волинський —
197, IV, XVII
Киреївка, Чернігівської обл. — XV
Кириків, Харківської обл. — 232
Кирилівські Висоти, Київ — 36, 74,
79-81, 122, 128, 148
Кириллени, Басарабія — XV
Киселеве, Одеса — 467
Киселівка гора, Київ — 510, 511,
604, 612, 613
Китайгород, Кам’янець Под. — 81
Кіжля Неджі'мова-Оселівка, Басара-
бія — 82
Кізлевий острів, Надпоріжжя — 112
Кіїк-коба печера, Крим — 45-48, 55,
І
Кіммерик б. Керчі — 397, 404, 479
Кіибурнська коса б. Дніпровського
лиману VI
Кіцмань, Чернівецької обл. — 273,
453
Кічкас, Надпоріжжя — 339, 340, 389,
516, 636, XII
Кішка гора, Крим — 413, XII
Клепачі, Лубни — 362, XII
Климківці, Збараж — 205, V
Ключників, Канів — XVII
Книшівка, Гадяч — 363, XII
Княжа Гора (Родня), Канів — 21,
242, 561, 562, 569, 589, XVII
Князь-Григорівка, Горностаївка —
253, VIII
Коблеве, Тилігуло-Березань — 253,
416, 467, VIII
Кобринова, Звенигородка — 169
Коб’якове городище б. Ростова н/Д
-- 467, 481, 636
Ковалівна, Ізюм — VI
Ковальська Балка, Кривий Ріг — 70
Ковель м. — ЗО, 188-190, 273
Ковтуни, Черкаської обл. — XV
Кодак, Надпоріжжя — 16, 48, 52, І
Кодня, Підляшшя — 417
Козарівка, Підляшшя — 92, 97
Козацьке, Берислав — 464, 467, 484
Козачі Лагері, Цюрупинськ — 467
Козел могила б. Ново-Олександрів-
ки — XX
Козирка, Очаків — 467, 484, XII
Козлин, Рівне — XVII
Колесники, Рівне — 534
Колки, Луцьк — 534
Колодисте, Звенигородка — 146,
174, 220, VI
Колодне, Іршава — 448
Колодниця, Стрий — 180
Колодно, Крем’янець — 415
Колодно, Підляшшя .— 92, 97
Колодно, Ушиця — 417
Колодрібка, Заліщики — 600, XV
Колодяжне, Полонне — 79, 213, 214,
615, 617, IV
Колоколин, Рогатин — 189, 436,
438, V, XVI
Коломийщииа б. Халепя, Обухів —
130, 132, 142, 146, 148, 162
Коломия м. Станиславівської обл.
— 526
Колосівка-Войцєхівка, Полонне —-
IX
743
Колпець, Дрогобич — 170, 200
Комарів, Галич — 263-268, 270, 426
Комарів, Кельминці — 502, 504
Комарівці, Добромиль — XVIII
Комарники, Турка — 271, 446, X
Комарно, Рудки — 180, 184, 186,
257, 492, V, XVI
Комишеваха, Ворошиловградської
обл. — VI, XII
Комінтерн, радгосп, Крим — VI
Комсомольське-Махнівка, Вінницької
обл. — XV
Кононча, Київ — 146
Конотопи, Сокаль - - 158
Конюшки, Рогатин — 72
Копачинці, Городенка — 599
Копіївка, Дашеве — 572, XVII
Копчевщизна, Овруч — 571
Коритне, Остріг — 203, 231, 260
Корнин, Житомирської обл. — XV
Корнич, Коломия — 224, 272, 279,
280, 283, XI
Корнів, Городенка — IX
Коровинці, Недригайлове — XIV, XV
Королівський Холмець, Закарпаття
660
Коропець, Бучач — 265, V
Коропуж, Рудки --V
Коросно м. — XVIII
Коростень, Житомирської обл. —
17, 105, 561, II
Коростятин, Бучач — 204
Коротяк, Кампаніївське — 467
Корчак, Житомир -— 510
Корчів, Тамань — 637
Корчувате, Київ — 458, 459, 498
Коршів, Коломия — 263
Косарі, Черкаської обл. — XV
Косинове, Берегів — 535
Космирин, Бучач - 63, 153, III
Костенів, Перемишляни — 600, XV
Костенки, Вороніж, 16, 58, 69, 70
Костромська станиця, Кубань— 239,
Костинець, Дубно — 533
332, 333
Костянець, Рівне — 493, IX, XIV
Костянтинівна, Мелітопіль — VI, XII
Костянтинівна, Сміла — 358, XII
Костянтинівна, П’ятигорське •—• 232,
239, 240
Котельня, Андрушів —• XII
Котів, Бережани — 418
Котовання, Самбір -—• 180, 183, 184,
186, XVIII
Котятичі, Калуш — XIV
Коцовщина, Овруч — 554
Коцюбинці, Копичинці — 195, IV
Коцюбинчики, Копичинці — 189
Кошари, Комінтерн — 467
Кошилівці, Заліщики — 133, 134,
139, 141, 143, 144, 204, 221-
224, IV
Краматорське, Сталінської обл. —
VI
Красів, Львів — ЇХ
Красіїв, Бучач — 500, XV
Красна, Надвірна — 72, 73
Красне, Золочів — 224, 417, 418,
XVI
Красне (Кермен-Кир), Крим — 345-
347
Красне, Чернігівської обл. — 369
Красний Колядин, Чернігівської обл.
— XV
Красний Яр, Донбас — 54
Красні Окни, Одеса —• 253, VIII
Красногірка, Тираспіль — 219, 220
Краснокутська могила, Сталіне — XII
Краснопілка, Кагарлик — 277, 278,
462, XI
Красносілка, Остріг -— 231
Красноставка, Київської обл. — 163
Кременчук, Полтавщина — XV
Кремидів — V
Крем’яна, Гусятин — XI
Крем’янець, Тернопільської обл. - -
17, 25, 48, І, IV
Крехів, Жовква — 186
Кречів, Володимир Вол. — II
Кривеньке, Копичинці — 496, XVI
Кривий Ріг, Новотроїцьке - - 467,
514
Кривчик печера над Дністром — 63
Крилів, Кіровоградської обл. — XV
Крилос-Галич, Станиславівської обл.
— 24, 170, 200, 263, 264, 266,
561, 562, 566-568, 570, 598,
744
600, 618, 619, 622, 626, 627,
279, 280, 517, 533, 555, 556,
649, 656, XI, XVII
Крим — 244, 285, 341-347, 350, 354,
373, 379, 410, 482, 510, 519-
524, 531, 574, 580, 581
Кримське, Ворошиловград — VII
Кринички, Крижопіль — 141, 142,
144, 162
Кристинопіль, Сокаль — 489, XVI
Круглик, Верхня Хортиця — 45-48,1
Круговині, Лунинець — 499
Кружики, Самбір — XVIII
Крутобородинці, Летичів — 133,
138, 139, 146, 150
Кубанщина -—• 238, 316, 639
Кудлаївка, Новгород Сіверський —
369, II
Кудринці, Борщів — 136, 442
Куземинське городище, Опішня —
365
Кузьмин, Рибниця — 169
Кукизів, Львів — 187, 189, 190, 192
Куконешти, Більці — 72, 83, І
Кукутени, Басарабія — 149, 150
Кулаківці, Заліщики — 224, 557,
XI, XVI
Кулаковичі, Грубешів — 189, 190
Куликів, Крем’янець — 417
Куль-Оба могила б. Керчі — 310,
333-336, XII
Кульчин, Луцьк — 415, XVIII
Кульчук, Крим — 464
Кумбулта, Підкавказзя — 232
Кульчиці, Самбір — 170, 204, V,
Кунашівка, Чернігівської обл. — XV
Кунисівці, Городенка — 272, 283, X
Куньє, Савинське — VI
Кургани хутір, Кубань — 320
Курилівка, Хмільник — 359, 417
Курилівка, Чернігівської обл. — XV
Кут, Апостолове — 171, 340, VI,
XII, XIV
Кути, Золочів — 418
Кутова, Біла Підляська — 26, 498
Кучова, Мукачів — 448
Куштановичі, Берегів — 447, 448,
XII
Л
Лавка, Мукачів — 452
Лавочне, Стрий — IV
Лаврів, Самбір — XVIII
Лагішин, Пінськ — 106, II
Лагодівка, Луцьк — III
Ладижичі, Чорнобиль — XII
Ладичин, Микулинці — 430, 532,
IV, XII
Лани, Бібрка — IV
Ланчин, Перемишляни — 97
Ланьцут м. — XVIII
Лапшин, Бережани — 600
Ласків, Володимир Вол. XV
Лежайськ, Ярослав — 153, 434, III
Лежахів, Ярослав — XVI
Лежниця, Володимир Вол. — 124,
188, 189
Лелів, Радомишль — 92
Лемкіївщина — 271, 272, 445
Ленківці, Кельминці— 123, 126, 149,
297, 398, 427, 429, 497, XII
Лепесівка, Крем’янець — IV, XIV
Леськи, Черкаси -— 460, 461
Липа, Дубно — 56, 67, 273, І, III
Липина, Жовква — III
Липина, Чесанів — 175
Липиця Горішня, Рогатин — 433,
494, 497, XVI
Липівка (Ляцьке шляхетське) — XV
Липівці, Перемишляни — 418, 437
Липовець, Вінницької обл. — 169,
229, 467, 554, XII, XV
Липя, Новий Санч — 271, X
Лисиничі, Львів — 188, 189, 415,
655
Лисичинці, Збараж — 205
Лисичники, Заліщики — 64, 65, V,
XI
Лисівці, Чортків — 600
Листвин, Дубно — III
Литвинів, Підгайці — 272, X
Литий курган б. Єлисавегграду —
318,319
Лихачівка, Котелевське — 467, XV
Ліплява, Золотоноша — 597
Ліски, Камінка Струмилова — 175
Ліски, Менськ — 435
Лісневичі, Городок — XVIII
745
Лісько м., Лемківщина — 446
Літницьке, Кубань —- 239
Літовиж, Володимир Вол. — 189, IV
Лі-шня, Дрогобич — XVIII
Лонцко, Новий Санч — 271, X
Лопатин, Броди — III
Лопатних, Басарабія — 83
Лопушна, Рогатин — 579
Лопушна, Самбір — XVIII
Лосятин, Васильків — 169, 198
Лосяч, Борщів — 600
Лотатники, Стрий — V
Лохвиця, Полтавської обл. — XIV
Лоцманська Кам’янка, Надпоріжжя
— 69
Лошнів, Теребовля — 158, 418, 422,
492, IV, XVI
Лубенці, Сміла — 296, 297, XII
Лугова Могила, Олександропіль —
336, 339
Лудин, Володимир Волин. — 157,
158
Лужани, Кіцмань — 453
Лука, Канів — 417
Лука, Тернопіль — 492
Лука Врублівецька, Кам’янець Под.
— 38-40, 47, 48, 123, 125, 134,
146, 150, 180, 297-299, 461, 1,
XII, XIV
Лука Райковецька, Бердичів — 511
Лукавиця, Ліманова — 271
Лукаші, Баришів — 123
Лукашівка, Оргеів — XIV
Лукищина, Полтавської обл. — XV
Лукянівка, Кахівка — 252, 302, VIII,
XII
Лупарева Балка, Білозерка — XII
Луцьк м., Волинської обл. — 152,
182, 415, 431, 543, ІП
Лучка, Тернопіль — 433, 490, XVI
Лучки, Ужгород — 177
Любачів м. — XVIII
Любеля, Жовква — III
Любєня, Ряшіїв — XVIII
Любимівка, Кахівка — 69, 205, 348,
464, 467, VI, XII
Любича королівська, Рава руська —
XVIII
Любожич, Чернігів — 369
Люботин, Соколів — 97, 102, III
Людавка, Вінниця — 120
Ляхів, Здолбунів — 261, IV
Ляшки зав’язані, Рудки — V
Львів м. — 17, 18, 23-25, 192, 193,
574, 644, 649, 654-656, ПІ, XVII
Льгів, Чернігів — XVII
М
Магазія, Бабин — 82
Магала, Садигора — 279, 282
Мазепинці, Київської обл. — XV
Майдан, Дубно •— III
Майдан, Надвірна — 72, 73
Майдан Моквинський-Костопіль —
205, 260, 533
Майкоп, Кубань — 198, 236-239,
316
Майорка, Надпоріжжя — 69
Макіївка, Ротмистрівка — 358, XII
Максимівна, Збараж — XV
Макча, Чернігів — 369
Мала Лепетиха, Велика Лепетиха —
302
Мала Перещепина, Новий Санджар
— 516, 517
Мала Цимбалка, Надпоріжжя — 338
Мале Старосілля, Сміла — XII
Малехів, Львів — 495, XVI
Малий Вязівок, Лубни — 362
Маличі, Грубешів — 414, 490
Малі Будки-, Недригайлове — 285,
359, 518
Малі Вікнини, Крем’янець — 56, І
Малі Грибовичі, Львів — 186, 256
Малі Копані, Дніпропетровське —
253
Малі Луки, Мукачів — 505
Мангуп, Крим — 522, 523
Манівський Яр, Ізюм — 115
Маріюпіль-Жданів, Сталінської обл.
— 22, 109, 118, 119, 166-168,
227, 228, VII
Марійське, Надпоріжжя — 69, 112,
251
Марія-Воля, Володимир Вол. — III
Маркова, Підгайці — 155, 434, XVI
Маркевичі, Підляшшя — 92
Маркостав, Володимир Вол. — III
746
Мармароська Солотвина, Мармарош
— 505
Мармароський Сигіт, Закарпаття —
264, 273, 447
Мартинівка, Канів — XVII
Мартинковичі, Новий Санч — 271,
X, XVIII
Мартоноша, Новий Миргород — XII
Марянівка, Путивль — 174
Марянівка, Рівне — 56, 81, 83, І
Марийське, Апостолове — 249, 467,
474
Маслове, Златопіль — 461, XIV
Мастюгіно, Воронізької обл. — XII
Матвіїв курган, Херсонської обл. —
35
Матвіївці, Спіж — 271, X
Матерське городище, Муровані Ку-
рилівці — 354
Мацьківка, Переворськ — X
Мачуха, Полтава — 364, 365, XII
Машів, Володимир Вол. — XV
Машковичі, Новий Санч — XVIII
Маяк, Крим — 285
Медвежа, Ужгород — 272, X
Медин, Збараж — 229, 230
Мединя, Калуш — 442
Межиріччя, Остріг — IV
Межибрід, Сянік — 532
Мезе-Тарпа, Берегів — 452
Мелек-Чесме, Крим — 333
Мелени, Коростень — II
Мелітопіль, Запорізької обл. — 171,
234, 328-331, 340, 467^ XII
Мельгунівська (Лита) Могила, Зна-
м’янка — XII
Мельник, Підляшшя -— 92, 97
Мельник, Любомль — 91, 97, 158,
III
Мельниця, Борщів -— V
Мельнична Круча. Грушківка — 120,
149
Мервинці, Вінницької обл. — XII
Мерефа, Харків — 249, 256, VII, VIII
Мерицей, Сучава — 502
Мечебилове, Крим — 467, VI
Микільське, Солоне — 69, 235, 460,
461
Миколаїв м., Побожжя — 18, 23, 350
467
Миколаїв, Дубно — IV
Миколаївка, Берислав — 485
Микольське, Солоне — XIV
Микуличі Великі, Володимир Вол.
— III
Милове, Берислав — 464, 467
Милоград, Річиця — 366, 367
Мимонь, Сянік — XVIII
Минівський Яр, Слов’янське — II
Мирогоща, Дубно — III
Миронівський хутір, Слов’янське —
XVII
Миропіль м. Житомирської обл. —
XVII
Мислятичі, Мостиська — XVIII
Михалє, Володимир Вол. — V
Михайлівна, Ново-Воронцівське -—
173, 174, 232-234, 236, VI
Михайлівна, Рава руська — 97, 102
Михайлова Гора б. Києва — 14
Михалків, Борщів — 440-442, XII
Мишин Горішній, Коломия •— XVI
Мишків, Заліщики — 83, 84, 598
Мишолівка, Київ — XVII
Мишурин Ріг, Лихівське — VI
Міжинець, Перемишль — 189, 190
Мізинь, Понорниця — 19, 70, 74-79,
81, 588
Мізоч, Рівне — 180, 182, XV
Мілановичі, Ковель — 433
Мілеїв, Вижниця — 263
Мінини, Радомишль — 228
Млиниська, Володимир Вол. — 188,
189, 415
Млинівці, Крем’янець — 423
Могиляни, Остріг — 419, 498, XII
Могильниця, Теребовля — 502, 600,
IV
Могильно, Грубешів — 490
Моздок, Підкавказзя — 294
Молників, Володимир Вол. — IV
Молодова, Хотин — 54, 55, 83, 93, І
Молотів, Бібрка — 559, 560
Молюхів Бугор б. Новоселиці, Мо-
настирище — 168
Молько хутір, Кубань — 42
Монай, Абауй — 450
747
ІЧонастирище, Белз — 188
Монастирище, Ромен — 511, 518,
561
Монастирок, Заліщики — 600
Мордвинівська могила б. Кахівки —
XII
Москалівна, Суми — 517
Моства, Житомир .— 117
Мости Великі, Жовква — 423, IV
Мостиська м. — V
Мотронинське городище, Чигирин
— 354, XII
Мочеради, Мостиська — XV
Мочола, Берегів — 451
Мощаниця, Дубно — 153, III
Мстишин, Луцьк — III
Мужичі, Лугове — 174
Мужієво, Берегів —-186
Мукачів м. Закарпаття — 72, 159,
177, 270, 272, .448, 451, 452,
505, 535, 660, 661, XV
Мукосіїв Беріг, Дубно — 25
Мунина Велика, Ярослав — XVIII
Мурзак-Коба, Крим — 88, 103
Мушина, Новий Санч — XVIII
Мшана, Городок — 153, III
Н
Нагаїв, Дубно — 533
Нагіряни, Кельминці — 63, XII
Надвірна м. Станиславівської обл.
— 526
Надпоріжжя, опис — 46
Нараїв, Дубно — III
Народичі, Овруч — 273, ЇХ
Наславча, Хотин — 83, 106, II
Насончовиці, Новий Санч — - XVIII
Наталівка, Запоріжжя — 287, 288
Невір, Камінь Коширський — 97,
103, 188, 189, 488
Невіцьке-ІІідгороддя, Закарпаття —
660
Недвигівка, Нодоння — 409
Неділиська, Перемишляни — 440,
XII
Нежиловичі, Радомишль — 597
Незвиська, Обертин — 13, 72, 131-
133, 145-148, 180, 184-186, 209,
267, 495, 532, IX, XVI
Нелипине, Берегів — 272, X
Немирів м. Вінницької обл. — 354-
357, XII
Ненаситець, Надпоріжжя — 45, 52,
69, І
Неслухів, Новий Милятин — 418,
515, 528, XIV
Нетішин, Славута — XII
Нехвороща, Полтавської обл. — XV
Нечатів, Пінськ — 231
Нещеретове, Білокуракіне — 467,
474
Нижні Сірогози, Херсонської обл.
— VI
Нижній Рогачик, Верхній Рогачик —
249, 251
Нижньогнилівське городище, Подон-
ня — 481
Нижньогорський м., Крим — VI
Нижньо-Шилівська станиця, Кубань
— 113
Нижня Дуванка, Волошиловград —
467
Нижний Олчедаїв, Яришів — XII
Никольське, Надпоріжжя -— І
Нівра, Борщів •—- 600
Ніжин м. Чернігівської обл. — XV
Нікопіль, Дніпропетровське — 171,
243, 340, VI, VIII, XII
Німецька Кучова, Мукачів — 270
Ніцаха, Харківської обл. — 555
Нобель, Пінськ -— II
Нова Лісна, Спіж — 271, X
Нова Олександрівна, Нововоронців-
ське — XIV
Нова Петрівка, Новобузьке — 467
Нова Покрівка, Чугуїв — 513, 514
Нова Сінява, Літин — 198
Нова Чартория, Любарт — 193
Новгород Волинський м. — XV
Новгород Сіверський, Сумської обл.
— 57, 244, 369, II
Нове Запоріжжя, Верхня Хортиця
— 467
Новий Білоус, Чернігів — 597
Новий Двір, Рівне —• І
Новий Двір, Сокаль — 175, 261, XVI
Ново-Г еоргіївськ, Кіровоградської
обл. — XV
748
Ново-Григорівка, Варварівка — 294,
467, VIII
Новогригоріївське, Херсонської обл.
— 253
Новодвірці, Пружана — 92, 97
Новоклинівка, Амвросіївка — І
Ново-Кондакове, Онігурівка — 234
Новомалин, Остріг — IV
Новоолександрівка, Нововоронцівсь-
ке — 253, VIII, XV
Новопавлівка, Межівське — 248, VII
Ново-Пилипівка, Новий Василів -—
467, 474, VI
Новоселиця, Мукачів — 505
Новосілка, Липовець — 186, 228,
229
Новосілка Грималівська, Скалат -—
428, 430
Новосілка Костюкова, Заліщики -—
63, 65, 279-281, 495, 528, 600,
XI, XVI
Новосілка Товстецька, Скалат — 430
Новосілки, Монастирище — 359, XII
Новосілки, Перемишляни — 155, V
Новосілки Ліські, Камінка Струмило-
ва — 203, 204, 525, V
Новостав, Горохів — 153
Новоставці, Рівне — 534
Новотроїцьке, Сумської обл. — 550
Новотроїцький хутір, — Лебедин —
518
Новочеркаськ, Подоння — 300, 467,
470
Ногайськ, Приморське — VII, XII
Ноздрець, Березів — XVIII
Носки, Пружана —- 92, 97, 106, 121,
II
Нягова, Мармарош — 505
О
Оболоння, Сумської обл. — 120, 121
Оборин, Закарпаття — 660
Оборотів, Радехів — 158
Обухів м. Київської обл. — XV,
’ XVII
Овруч м. Житомирської обл. — 17,
32
Овруччина — 256, 416, 658
Огрінь, Надпоріжжя — 112, 116,
168, 174, 636
Огуз могила б. Нижніх Сірогозів —
XII
Одеради, Луцьк — 153, III
Одеса м. — 18-21, 350, 352
Одрижин, Соколів — 97, 102, III
Одрикінь, Кросно — XVIII
Ожево, Басарабія — І
Озаринці, Кам’янець Под. — 79
Озерце — XVI
Озеряни, Товмач — 283
Озимина, Самбір — V
Озів м. — 636
Окалів, Радзин — IV
Оксютинці, Ромен — 336, 338, 362,
XII
Олевськ м. Житомирської обл. - -
XIV
Олександрівна, Білозерка — XII
Олександропіль, Дніпропетровське
— 248, VII, XII
Олексієво-Городищенський хутір —
162
Олексіївна, Надпоріжжя — 69
Одесько м. Золочівського р-ну —
660, XVII
Олеїнів, Товмач — 71, 265, 272, 440,
X, XVI
Онишківці, Крем’янець — 273
Опішлянка могила, Полтавщина —
366, XII
Опішня м. Полтавської обл. — 518,
561
Опук гора б. Керчі — 404
Оргеїв, Басарабія — XV
Орджонікідзе, Владикавказ — 44
Орелець, Снятин — 440
Оржево, Рівне — 97, 102, III
Оріхівці, Перемишль V
Оріховий Лог, Новгород Сіверський
І
Орнатовичі, Грубешів — 175
Оружин, Закарпаття — 660
Оселівка, Басарабія — 82
Осипенко м. Запорізької обл. -— VI
Оситняжка, Златопіль — XII
Осівці, Бучач — 528
Осокорівка, Херсонщина — 168
749
Остаповичі, Перемишляни — 599,
600
Остапе, Скалат — 153, 203, 269,
III, V
Остапове, Полтавської обл. •— XV
Остер м., Чернігівської обл. —- XV
Острів, Дубно — 67, III
Острів, Сокаль — 153, III, V
Острігм. Рівенської обл. — 155, 180
182, V, XV
Острівець, Станиславів — 498
Остріжок, Новгород Волинський —
IV
Островерхівка, Зміївське — XII
Остров’яни, Сабінів — 505
Острожець, Дубно — 175, V
Охтирка, Харківської обл. — 98, 99
Очаків м. Миколаївської обл. — 23
Очкінське, Чернігівської обл. — 231
П
Павлів, Радехів — 97, 102, 414
Павлів, Холм —-154
Павлівці, Ужгород — 446
Павлокома, Березів — XVIII
Паволоч, Попільня —- 212, 213
Парипси, Рава руська — XVIII
Паркани, Тираспіль — 219, 220
Пару тине, Очаків — 381, 467
Пастирське, Златопіль — 354, 355,
511, 512, 516, XII
Пацканів, Мукачів — 448
Пашківка, Чернігівської обл. —- XV
Пашківське городище, Кубань — 639
Пекарі, Канів — 23, 242, 416, 572
Пендик б. Боспору — 43
Пеньківка, Новогеоргієвське — 511
Первомаївка, Верхній Рогачик —
171, 172, 249, VI
Переводів, Сокаль — 153, 192, 489,
ПІ, XV, XVI
Переволока, Бучач — III
Переволочна, Золочів — 418,
Переворськ м. — XVIII
Передіванє, Городенка — 258, 259
Передільниця, Добромиль — 492,
XVI, XVIII
Переїзне, Ямське — 467
Перейма, Одеської обл. — XV
Перекоп, Харківської обл. — XV
Перелесне, Слов’янське — 467
Перемишль м. Львівської обл. —
17, ЗО, 65, 71, 155, 189, 271,
532, 574, 598, 617, 641-644,
650, 652, X, XVI, XVIII
Переможне — VII
Переорки, Вінницької обл. — 358,
359, XII, XV
Перепельники, Золочів — 490, XVI
Перепис, Чернігівської обл. — XV
Перепятиха, Фастів — XII
Перерісль, Надвірна — 526-529, XIV
Переросле, Остріг — 203, V
Пересічне, Дергачів — XIV
Пересопниця, Рівне — 155, 189,
596, 652, III, X
Пересоцьке городище, Побожжя —
354
Перечив, Ужгород — 177
Нерешори, Одеської обл. — XI
Переяслав-Хмельницький м. Київсь-
кої обл. 462, 463, 564, 567,
589, 597, 633, XIV, XVII
Перієни, Басарабія — 180, 182
Перотте, Голопристанське — VIII
Перун, Надпоріжжя — 236, VI
Петрени, Більці — 19, 136-138, 148,
150
ПетриліЬ, Товмач — 490, 600, XVI
Петрівка, Полтава — 416
Петрівське, Тростянка — 116, 518
Петрово-Свистунова, Надпоріжжя
— 69
Петропавловська станиця, Кубань —
239
Петрушина Коса, Приозів’я — 341,
410
Печерська Лавра, Київ — 581
Печора, Штоків -- XI
Пилипів, Надпоріжжя — 69
Пилява, Канів — XVII
Пиржолстани, Басарабія — XV
Пирогів, Києво-Святошин — 458,
XV
Писарівка, Новий Санджар — XIV
Пишки, Канів —• XVII
Пінці, Канів — XVII
Підболотя, Новгород Сіверський — І
750
Підвисоке, Київської обл. — 229
Підгайчики Юстинові, Теребовля —
531, IV
Підгірці, Обухів — 121, 370, 371,
XII
І Іідгір’яни, Закарпаття — 660
Підгорав Теребовля— 146, 189, 190,
281, 444, 445, XI
Підгороддя, Галич — 281, 533, 599,
619, 626, IX
Підгороддя, Новий Санч — XVIII
Підгородище, Бібрка — XVI
Підлипці, Золочів — 600, IV
Підляшшя — 26, 84, 91, 92, 103,
106, 121, 152, 433-435, 492,
498, 499, 533, 575
Підозівське городище, Подоння —
481
Підполоззя, Берегів — 272, X
Підсадки, Львів — 442
Піски, Ямське — 467
Пісочний Рів б. Рогівки, Новгород-
Сіверський — XII
Пітрич, Галич — 620
Пітухівка, Очаків — 352, 467, 484,
XII
Піщане урочище б. Народичів —-114
115, II
Плавинище, Ромен — XII
Плавча, Закарпаття — 660
Плауча Велика, Золочів — 600
Пласке, Тераспіль — 220
Плискачівка, Сміла — 354, 356
Пліснесько, Золочів — 524, 525,
566, 590, 595, 656-660
Плісняви, Золочів — 659
Плоска, Житомирської обл. — XV
Плоска, Чернівецької обл. — XV
Плосків, Сільце — 435
Плужие, Остріг — 203, V
Побережи б. Єзуполя — 620
Погориння — 205
Погоріла, Вінницької обл. — XV
Погорілівка, Суми — 120, 121
Пожарна Балка, Полтава — 364,
365, XII
Покровський Луг, Костенки — 58
Поливанів Яр, Кельминці — 123,
125, 126, 145
Полісся — 22, 26, 32, 62, 84, 92, 106,
114, 115, 120, 121, 188, 231,
256, 260, 421, 425, 458, 488,
498, 499, 533, 555, 556, 651
Половля, Сарни— 155
Полтава м. ЗО, XVII
Полудневське, Сміла — 296
Полуднівка, Чигирин — XII
Поляна, Берегів — 272, X
Полянка, Ужгород — X
Понебель, Рівне — III
Понятівка, Херсон -— 464, 467
Понятівка, Холм — 193
Полівка, Крим — 464
Попівка, Ромен — 336, 338, XII
Попівці, Броди — V
Попівці, Чортків — 180
Попова Левада б. Волинцевого, Пу-
тивль — 242
Полудня, Умань — 128, 130, 132,
136, 148
Посада Хирівська, Старий Самбір —
180, 186
Посеничі, Полісся —-155
Постав-Мука, Чорнуха — XII
Постолівка, Копичинці — 428, V
Потелич, Рава руська — 188, 189,
568, XVIII
Потік, Старченківське — VI
Поточиська, Городенка — 272, X, XI
Почали, Золочів — 83, 84, 97, 157,
258-260, 265, 418, 423, III
Почапинці, Тернопіль — 600
Пражів, Житомир — XIV, XV
Прекрасна гавань - Чорноморське,
Крим — 395
Пресикарени, Сторожинець — 273
Привільне, Верхня Хортиця — 112,
118, 461, II
Приката, Чернігівської обл. — XV
Прилипне, Заставна — 65, 273
Приозів’я — 54, 510
Припутні, Чернігівської обл. — XV
Прицепилівка, Кубань — 42
Пришиби, Купянськ — 364
Проход, Ковель — 121
Прусинів, Сокаль — ПІ
Псари, Рогатин — 529, 530
Псебайська станиця, Кубань — 239
751
ІІсище, Житомир -- IV
І Іуркарі, Олонеиїти — 467
Пустомити, Львів — 175
Путивль м. Сумської обл. — 370,
519
Путятинці, Золочів — 259
Пушкарі, Гремяче — 57, 62, 74, 81,
XII
Пянишкове, Побожжя — 143, 144,
162
П’ятидні, Волидимир Вол. — 189
“Пять братів", могила, Кубань —
318, 320
Р
Рава руська, Львівської обл. — 155,
191, 192
Радванка, Ужгород — 271, X
Раденськ, Цюрупинськ - - 467
Радехів м. Львівської обл. — III
Радзимин, Остріг — 203, 205, 492,
III, IV
Радимно, Ярослав — 271, X
РадіО'НІвка, Ямське — 467
Радомишль, Житомир — 61, 62
Радутан, Городок — 369
Райгород, Кам’янське — 467
Райгородок, Слов’янське — 256, VIII
Райки, Бердичів — 148, 212, 562,
567, 597, 615, 616, IX, XIV
Раківкут, Копичинці — 418, 428, V
Рахів, Янів — 157, 192
Рдзьостів, Новий Санч — XVIII
Реклинець, Рава руська — XVII
Ременів, Львів — 175
Репужинці, Городенка — XVI
Ржищів, Київської обл. — 139, 211
Рижанівка, Звенигородка — 169,
336, 337, XII
Рикані, Дубно - 554
Ринянка, Калуш — 204
Рівне м. 152, 189, 190, 273, 492
Ріпічени печера, півн. Басарабія - --
65, 72, 83
Рівнів, Новий Милятин - 525, V
Річиця, Брянськ — 231
Ровеньки, Донеччина — 101
Рогинці, Сумської обл. — XV
Родня — диви: Княжа гора
Рожнів, Новий Санч — XVIII
Рожнів, Чортків — 64, 65
Рожнівка, Херсон — XII
Рожубовичі, Перемишль — 440
Розавля, Мармарош — 452
Розвалів, Тарнобжеґ — 492, 493
Розвилка, Кубань — І
Роздільне, Старобешівське — 467
Розкопана могила б. Апостолового
— XII
Рокітниця, Ярослав — 180
Роксолани, Овідіопіль — XII
Романів, Перемишляни — 158
Романівна, Броди — 418
Романове Село, Збараж — 532
Ромашки, Рокитне — 463, 474, XIV
Ромен м. Сумської обл. — 22, 232,
517
Ронашек, Мармарош — 273, 446,
447
Росава, Старченківське — XV
Росохач, Чортків — 224, XI
Ростів н/Д — 22, 294, 300, 481
Ростока, Новий Санч — XVIII
Ростолти, Білосток — 499
Рублівка, Полтавської обл. — XV
Руда, Рогатин — 272, 283, X
Руда Рожанецька, Любачів — 188,
189
Рудка, Крем’янець — 533
Рудки м. Львівської обл. — 488,
489, 492, XVI, XVIII
Рудямки, Ржищів — 271
Ружичеве, Єлисаветград — 467
Русилів, Золочів — 264
Рясні могили, Вороніж — 336, 337
Ряшів м. — X
С
Сабатинівка, Грушка — 120, 123,
125, 250, 252, 514, VIII, XIV
Саблівка, Берислав — 467
Саврань, Балта — 123
Салаші, Рава руська 155
Салгир, Симферополь — XII
Самбір, Дрогобицької обл. — ЗО,
272, X
752
Сандраки, Хмільник — 212, 215,
277, 278, XI, XII
Сапанів, Крем’янець — 85, 91, 97,
105, 155, 158, 174, II, III
Сапогіїв, Борщів — 266, 430, 432,
XII
Саратовська станиця, Кубань — 42,
239
Сарайла-Кіять, Крим -- 345
Сарвассо, Мармарош — 446
Сарн-Комиші, Очаків — XII
Саска Домінікальна, Рудки — 180
Сатульмаре, Радівці — 427
Сахарна, Резинське — XII
Сахнівка, Корсунь — 458, XVII
Сахнівщина, Полтавської обл. -— II
Свалява, Берегів — 272, 451, 505, X
Сватове, Ворошиловградської обл.
— 467, VII
Свидник, Новий Санч — XVIII
Свистільники, Рогатин — XV
Свитазів, Сокаль — 158
Свірж, Перемишляни — 418
Святе, Здолбунів — III
Святе Озеро, Сосниця — XVII
Севастопіль, Крим — 522
Северинівка, Літин — 120, 354, XII
Севлюш, Берегів — 453
Седнів, Чернігів — 554
Сеймарки, Луцьк — 180, 182, 186
Селище, Вінниця — 417
Семенів, Теребовля — 598, IV
Семибратне городище, Кубань — 407
Сераховичі, Ковель — 188, 189, XV
Сербинівка, Житомир — IV
Серватинці, Кам’янець Под. — 120,
430
Середній Стіг, Надпоріжжя — 118,
168, 173, 174
Серезлиївка, Єлисаветград — 220
Сернки, Рогатин — IX, XV
Сивки, Остріг — 427
Симферопіль, Крим — 46, 250, 412,
522
Синицівка, Грушка — 514
Синицький ліс, Умань - - 277
Синя’ва, Ярослав — X
Синявка, Канів -— XII
Синьків, Заліщики — 180, 502
Синьківці, Рава руська — V
Сирець, Київ — 214
Сілець Белзький, Сокаль — 97, 102,
417
Сілецьке городище, Чернігівщина —
369
Сімеїз, Крим — 413
Сімір, Перечим — 177
Сінне, Тамань - - 405
Скварява, Жовква - - 415
Скеля-Каменоломня, Надпоріжжя —
234, 236, VI
Скелянський хутір над Доном —
636
Скитське городище б. Канева — XII
Сколобів, Я<итомир — 197, IV
Скоморохи, Сокаль — III
Скоморохи, Тернопіль — 155, 437,
600, III
Скорбичі, Берестя — 534
Скоробор б. Більська, Опішня —
366
Слобідка Кошиловецька, Заліщики
— IV
Слобідка пільна, Коломия — XVI
Слободзея, дол. Подністров’я — 467
Слов’янське, Сталінської обл. — 467
Слохи Аннопільські, Підляшшя —
92, 97, 103, III
Слохи-Огородники, Підляшшя — 438
Смиківці, Тернопіль — 418
Сміла, Черкаси — 417, 467, VI, XV
Смільне, Броди —- 417, 418, 420
Смільниця, Самбір — XVIII
Смоленська станиця, Кубань — І
Смячка, Новгород Сіверський — 85,
86, 104, 115, II
Снитків, Подніпров’я — 23
Снігурівка м. Миколаївської обл. —
234, VI, XV
Снятин м. Станиславівської обл. —
XI, XV
Собачки, Надпоріжжя — 118, 242
Собішин, Ярослав — 175, 180, 189,
190, 204
Собківка, Умань — 277, XI
Сокаль м. Львівської обл. — 97, 105,
155, 156, 180, 186, 192, 437,
491, II, XVI
48
753
Сокиринці, Остріг — 175, 202, 203,
427, V
Сокирне, Сміла — ХП
Сокіл, Галич — 124
Сокіл, Кам’янець Под. — 81, 82, І
Сокілець, Стара Ушиця — 152, XI
Сокілка, Кобеляки — 186
Сокільники, Ніско — 265
Солове, Славута — IX
Солончени, Басарабія — 146, 352,
XII
Солотвина, Мармарош — 447
Солоха могила б. Мелітополя — 322-
325, XII
Сорока м., півн. Басарабія —• II
Сороки, Бібрка — 259
Сороки, Бучач — XVI
Сосниця м. Чернігівської обл. — 370,
513, 514, 518, XV
Соснове, Людвипіль — XV
Софіївка, Бориспіль — 211, 212, 214,
215
Спас, Турка — XVIII
Спея, Басарабія — XV
Став, Холмщина — 438
Ставищами, Білогорське — IX
Ставки, Крем’янець — V
Ставок, Рівне — V
Стадники, Остріг — IV, V
Станки, Ржищів — XV
Станиславів м. — 526, XVI
Станиславка, Васильків — 169
Станівці, Вашківці -- 273
Станін, Радехів — 418, 423, III
Станіслав, Білозерка — XII
Станковичі, Підляшшя — 92, 97
Станове, Берегів —- 186, 264, 270
Стара Буда, Звенигородка — XVII
Стара Огрінь, Надпоріжжя — 69
Стара Осота, Олександрійське — 467
Стара Ушиця м. Вінницької обл. —
II
Старгород, Сокаль — 153, III
Старе Давидкове, Мукачів — 270
Старе Село, Любачів — 189
Старий Жуків, Рівне — 557, 597
Старий Збараж — XVII
Старий Кодак, Надпоріжжя — 48,
69, 339, 340
Старий Крим, Приморське — VII
Старий Миропіль, Полонне — IV
Старий Самбір, Дрогобицької обл.
- 155, XVIII
Старий Санч, Но>вий Санч — XVIII
Старі Броди, Броди — 418
Старі Буди, Звенигородка — 572
Старі Валки, Харківщина — XV
Старі Залізці, Броди — 155
Старобільськ, Ворошилівград — 467
Старокиївська гора, Київ —• 604,
606, 613
Старомишастівська станиця, Кубань
— 240
Старолісся, Вищедубечанськ — 371
Старосілля, Бахчисарай — 53, 54, І
Старосільці, Підляшшя — IV
Старуня, Богородчани 32
Старша Могила б. Оксютинців, Ро-
мен — 362
Старява, Перемишль — XVIII
Стебник, Богородчани — XV
Стефанівка, Заставна — 436, 453
Стефкова, Лісько — 271, X
Стецева, Снятин — XI
Стецівка, Чигирин — 294, 296, 511
Слинява нижня, Стрий — 436
Стільне, Чернігівської обл. — XV
Стіни, Біла Церква — 145
Стовпники, Київської обл. — 230
Стожариці, Володимир Вол. — V
Столбці, Барановичі — 260
Столин, Полісся — 534
Столпє, Холм — 654
Стопчатів, Коломия — 267, IX
Сторожова Могила, Старий Кодак
234, VI
Стоянівка, Рівенської обл. — XV
Страдче, Львів — 581
Стратилівка, Подоння — 249
Страхотин, Сянік — XVIII
Стретівка, Васильків — 169, 229,
230, 231
Стрибичів, Закарпаття — 660
Стриганці, Товмач — 155, III
Стрижів, Грубешів — 25, 260, 269,
274, 488
Стрий м. Львівської обл. — 526
754
Стрільча Скеля, Надпоріжжя — 118,
168, 173, 174, 236
Стройці, Ботошани — 72
Струтин нижній, Долина — 495, 525
Стубло, Дубно — 259, 260, 262, ІП
X
Студениця, Стара Ушиця — 36, 63,
74, 81, 145, II
Студенок, Красний Лиман — 116
Ступки, Костянтинівна — VI
Ступниця, Самбір — 566, III, XVIII
Суботів, Чигирин — 277, 278, 294,
296, 297, XI, XII
Суботівка, Мотилів Под. — І
Суємці, Новгород Вол. — IV
Суклея, Тираспіль — 219, 220, 467
Сулимівка, Слов’янське — 467
Суловець, Замісти — 189, 190
Суми м. обл. центр — ЗО
Супонево, Брянськ — 81
Сурмачівка, Глинське — XII
Сурський острів, Надпоріжжя — 112,
116, 117, 636
Суук-Су, Крим — 520
Сухоносівка, Чорнуха — 362, XII
Сухостав, Копичинці — 433
Сучава, Буковина — 504
Сушично, Ковель — 491, 492
Сушківка, Умань — 128-130, 132,
141, 143, 148, 162, 174
Сюрень, Крим -— 59, 63, 522
Сянік м., Лемківщина — XVIII
Сьомаки, Берездів — IX
Т
Табаївка, Чернігів — 597
Табак, совхоз, Кубань — 42
Тавілжаний острів, Надпоріжжя —
243
Таврида-Таврія, Крим — 23, 58, 411
Таганрог, Приозів’я — 408, 467
Таманський півострів — 17, 405
Таманське городище — 637, 638
Тамірака, Крим — 464
Таранів Яр б. Мачухи, Полтава —
366
Тарнавиця, Яворів — 153
Тарнів м. — XVIII
Тарнобжег м. — 439
Тарновець, Тарнів — XVIII
Тарпанча, Крим -- 464
Тар гак, Жмеринка —- IV
Тартаків, Сокаль — 442
Тверда, Мостиська — 492, XVI
Теляж, Сокаль — III
Тельманська стоянка, Костенки —
70
Теменське, Чернігів — 369
Темерницьке городище, Подоння —
481
Темешів, Сянік —• XVIII
ТемірТора могила б. Керчі — 304,
339
Тенетника, Черкаси — 467, XII
Тенетники, Рогатин — 496, IX
Теодосія м., Крим — 18, 373, 376,
397, 405
Тепе-Кермен, Крим — 522
Тепениця, Овруч - - 556
Тептіївка, Київської обл. — XV
Теребля, Мармарош — 505
Теребовля м. Тернопільської обл.
— 105, 158, 418, 431, 529, 531,
532, 617, 650, II, IV, XIV
Теремно, Луцьк — 231
Тернівка, Тираспіль — 219, 220, XV
Тернопіль м. обл. центр — 418
Терпилівка, Збараж — 531
Терпіння, Мелітопіль — 99, 101, VII
Тимонівка, Брянськ — 73, 81
Тимошівська станиця, Кубань —
239
Тираспіль м., Басарабія — 220, 390,
VIII
Тисове, Берегів — X
Тичин, Ряшів — 434
Тишки, Лубни — XII
Тмуторокань, Тамань — 406, 589
Тіснівка, Київ — 580
Товста Могила, Краснокутськ — 336
Товсте, Скалат — 155
Токарівка, Літин — IV
Томаківка, Дніпропетровщина — XII
Томашів, рай-центр — 155
Томашів, Остріг — 175, V
Томашівка, Побожжя — 136, 148,
162
Топірниця, Замістя — 274
755
Торгановичі, Самбір — 431
Торське, Заліщики — 71, 180, 182,
183, XVI
Торфель городище, Чернігів — 369
Торчин, Луцьк — 259
Трахтемирів, Переяслав — 242, 354,
XII
Трепча, Сянік — XVIII
Тресня, Підляшшя — XVI
Три Камені, П’ятигорське 232
Трипілля, Обухів — 122, 136, 143,
162, 163, 231, XII, XV
Троїцьке, Мелітополь — VI
Тропя, Стрижів — XVIII
Тростянець, Володимир Вол. — III
Тростянець, Яворів — 97, 189, III
Тростянець Малий, Золочів — 423
Трояни, Привільне — 467, XV
Троянів, Житомир — 212, 214
Трубчевськ, Чернігів —• 369
Тудорковичі, Сокаль — 153, III
Турильче, Борщів — 600
Турів, Полісся — 260
Турія, Златопіль — ХП, XIV, XV
Турка м. Дрогобицької обл. — 446
Тучапи, Ярослав — 105, II
Тягинка, Херсоїн — 464, 467
Тясминка, Ново-Георгієвськ — XII
У
Увисла, Копичинці — 194-196, 418,
438, 532, 600, IV, V
Углія, Закарпаття — 660
У гнів, Рава руська — 555
Угорня, Берегів — 452
Угорське урочище на Київщині —
16
Ужгород м., Закарпаття — 178, 263,
270
Ужок м. Дрогобицької обл. — 271
Узен-Баша, Крим •—• 520
Улашківці, Чортків — 195, IV
Ульвівок-Вільхове, Сокаль — 198,
204, 274, 434, 435, III, IV, V
Ульський авул, Кубань — 239, 332
Умань м., Київської обл. — 17, 417
Унів, Перемишляни — 549
Усатове, Одеса — 145, 148, 212,
216, 219, 220
Успенка, Амвросіївка — І
Усть-Кам’янка, Апостолове — 467,
473, 474
Усть-Лабунська станиця, Кубань —
232
Устя, Костопіль — 180, 182
Устя Зелене, Бучач — 71
Уч-Баш, Крим •— 250, XII
Ушкалка, Верхній Рогачик — 251,
VIII
Ушомир, Коростень — II
Ф
Фатьма-Коба, Крим — 88, 103
Фащівка, Скалат — IV
Федорівка, Надпоріжжя — 46, 112,
168, 251, VIII, XI
Флорешті, Басарабія — 180
X
Халепя, Обухів — 148, 162
Ханьківці, Могилів — II
Харівка, Путивль —• 513
Харків м. обл. центр — 21
Херсон м., Крим — 313, 658
Хильчиці, Золочів — 97, 102, 418,
423, III
Хирівка, Знам’янка —- 294
Хищі, Лубни — 362, XII
Хлопи, Рудки — 259
Хлопиці, Ярослав — XVIII
Хлопятин, Сокаль — 154
Хмелева, Заліщики -— XI, XV
Хмельницький хутір, Апостолове —
474
Хмільна, Черкаси — 417
Ходаківка, Переворськ — XVIII
Ходосів, Киево-Святошин — 354
Холм м. — 574, 617, 626, 653-655
Холмець, Новий Санч —- XVIII
Холмщина — 25, 84, 91, 121, 153,
260, 269, 274, 543
Хом’яківка, Товмач — IV
Хоняків, Остріг — 534
Хоньківці, Могилів Под. — 152
Хопрівське городище, Подоння —
481
Хоростків, Копичинці — 203, IV, V
756
Хотимир, Товмач — 272, 489, 491,
596, 598, 600, X, XVI
Хотин м. Чернівецької обл. — 73,
І, II, XV
Хотинь, Рівенської обл. — XV
Хотів, Києво-Святошин — 354-356,
XII
Хотянівка, Вищедубечанськ — IX
Хрестовий перевал, Кавказ — 44
Хрящуватий, Надпоріжжя — 69
Хухри, Охтирка — 285, 365, XII
Хуст, Закарпаття — 660, 661
Ц
Цапівці, Заліщики — IV
Царська могила, Крим — 333
Царська станиця, Кубань — 239
Цвітне, Єлисаветград — 467
Цвітова, Бучач — 600
Цетилія, Берестя н/Б — 188, 189
Цимбалка могила б. Великої Біло-
зерки — XII
Цимбалова могила, Мелітопіль —
336, 339
Цимлянська станиця, Подоння —
634, 635
Циркуни, Харків — 364, XII
Цмєнь, Полісся — 155
Цюрупинськ м. Херсонської обл.
— 467
Ч
Чалтирське городище, Подоння —
481
Чаплі, Надпоріжжя— 69, 168
Частковіші, Ярослав — 489, 501
Чеберяки, Глинське -— XII
Червенів, Закарпаття —• 660
Червенські городи — 598
Червоний Маяк, Берислав — 464,
467
Червоний Ранок, Кролевець — XII
Червоний Хутір, Дарниця — 211,
212, 216
Червоний Яр, Луганськ — І
Черевківка, Слов’янське — 467, VI
Черепин, Винники — 495, XIV, XVI
Чермно, Грубешів —• 653
Чернелиця, Городенка — 269
Чернин, Вищедубечанськ — 212,
269
Чернихів, Київської обл. — 146
Черниця, Житомир — XV
Чернишевська станиця, Кубань —
300
Черниші, Канів — XVII
Чернівці м., Буковина — XVII
Чернігів м. обл. центр — 21, 256,
510, 559, 563, 567, 570, 572,
577, 583, 584, 626, 629-633,
635, 637, XVII
Чернігівське князівство — 549-550
Черніїв, Станиславів — XV
Чернятин, Краоностав — 153, III
Черняхів, Кагарлик — 459-461, 474,
XIV
Четверки-Підгороддя, Галич — 619
Четир-Тав, гора б. Керчі — 402
Чехи-Лугове, Броди — 417, 418, 420,
XII
Чижиків, Львів — V, XVI
Чильтер-Коба, Крим — 524
Чинадієво, Берегів — 186
Чистопади, Броди — 36, 48, І
Чічаровці, Ужгород — 446
Чмирева могила б. Великої Білозер-
ки, Запорізької обл. — XII
Чобручі, Слободзея — 467
Чокурча, Крим — І
Чолганщина, Тернопіль — 556, 598
Чорна Могила, Чернігів — 588
Чорний Ліс, Знам’янка — 295, 297,
358
Чорні Води, Кам’янець' Под. — 195,
IV ...............
Чорнобиль, Радомишль — XVII
Чорногорівка, Сталінської обл.
VII, XII
Чорнокінці, Копичинці — 195,...IV
Чорноліське городище б. Богданівки,
Знам’янка — XII
Чорноморка, Одеса — VIII
Чортомлик могила б. Нікополя —
310, 324-328, XII
Чубарівка, Чернігів — 369
Чубівка, Сміла — 358
757
Чудви, Костопіль — III, V
Чудець, Стрижів — XVIII
Чулатів, Новгород Сіверський — 53,
57, 74, 81, І
Чунків, Заставна — 495
Чуфут-Кале, Крим — 520, 523, 524,
Ш
Шабалинів,Корейське — XII
Шайтан-Коба, Крим — І
Шандра, Васильків —• 229
Шан-Коба печера, Крим — 86, 88,
112, II
Шаргород, Київської обл. — 554,
569
Шарпівське городище, Златопіль —
354, 355, 360, XII
Шафляри, Новий Торг — XVIII
Шведляр, Спіж — X
Шепелі, Луцьк — 268
Шестовиця, Чернігів — 513, 590,
595, 596
Шилівці, Копичинці — 428, 598
Шипинці, Кіцмань — 24, 139, 144,
148, 221, 487
Широка Балка б. Парутиного, Мико-
лаївської обл. — 350, 352, XII
Широка могила б. Малої Лепетихи
Херсонської обл. — 302, XII
Ширяеве, Путивль — 370, XII
Шистів, Володимир Вол. — 158
Шкроби, Ковель — III
Шмарівка, Харків — 364
Шпаїнів, Рівне — 158
Шпилівка, Суми — XVII
Шпола м. Черкаської обл. — XII
Штетків, Подніпров’я — 253
Шубне, Новопокровське — І
Шулаки, Васильків — 229
Шулдан, Крим — 524
Шульгівка, Мелітопіль — XII
Шумаки, Підляшшя — 92, 97,
Шумейко хутір б. Вовківців, Ромен
— 362
Шумськ, Крем’янець — 533
щ
Щекавиця гора в Києві — 604
Щербанівка, Київської обл. —- 146,
162
Щириці, Ліманова - XVIII
Ю
ІОзьківці, Остріг — V
Юнчад, Мармарош — 452, 453
Юрівське б. Крилоса, Галич — 626
Юрківці, Липовець — XVII
Юськовичі, Золочів — IV
Юхнове, Новгород Сіверський —
368, XII
Я
Яблонів, Перемишляни — 445
Яблунів, Канів —- 467, XII
Яворів м. Львівської обл. — 155
Яготин, Ружин -511, XIV
Язи, Новгород Сіверський — І
Язлівець, Бучач — 265
Яйрча, Крим — 464
Яксманичі, Перемишль — XVIII
Якторів, Перемишляни --- 257, 429,
V
Яловичі, Дубно — 180, 182, 189,
261
Ямбург, Надпоріжжя — 69
Ямпіль, Красний Лиман — VII
Янів, Теребовля — 56, 186, І
Янковичі, Васильків — 230
Янчин, Перемишляни — 444, 625
Яришів, над середнім Дністром —
152
Ярмолинці, Ромен — XII
Яроповичі, Андрушівка — 597
Ярослав м. — XVIII
Яруги, Могилів Подільський — 298
Ясенів, Броди — 417, 418, 420, 422
Ясенів горішний, Косів — 495, XVI
Ясло м., Лемківщина — 438
Яцковиця, Липовець — 170, 174,
228-230, VI
Інші географічні назви
А
Абашево, Чубашської обл. — 289
Алексіївка, Сибір — 227, 240
758
Альтаміра, печера в Кантабрійських
горах — 74
Ананьїно, Єлабуга — 454
Анкара м., Туреччина — 43
Аннам, Індія — 226
Аравія — 573
Артанія, плем’я-край — 639, 640
Аракс р. — 302
Арті, слов’янське місто — 639
Астраханців, над Камою — 207
Ахіллій, Тамань — 397
Б
Багдад, Аравія — 573
Балин, ясський город — 601
Балкани — 15
Баччінельльо, Рим — 33
Беначчі, Італія — 283
Бердиж, Гомель — 81
Березняки, Московщина — 506
Біла Вежа м. — 637
Білорусь — 32, 68, 573, 652
Біскупін, Польща — 454
Біскупіце, Величка — XVIII
Боґазкой, Туреччина — 255
Бодрог-Керестур, Мадярщина — 176
177
Болгарія надволзька — 574, 658
Болєнь, Краків — XVIII
Вологда, Абауй — X
Борго, семигородський перевал —
504
Бордул-Маре печера, Семигород —
54
Боспор, протока — 43
Бохня м. — XVIII
Бочів, Добчиці — XVIII
Будапешт м. — 573
Букові Гори, Мадярщина — 68, 159
Бутмір, Босня — 179
Буче, Бжесько — XVIII
В
Велика Скитія — 350
Велике Село, Бжесько — XVIII
Великий Варадин, Семигород — 504
Великий Новгород, Московщина —
308
Величка м. — XVIII
Верхній Кобан, Осетія — 300
Витшичка, Бжесько — XVIII
Візантія — 533, 543, 572, 573, 588,
630, 634, 635, 658, 660
Вірменія — 631
Вітковіце, Краків — 438
Войнич, Тарнів — XVIII
Володимир над Клязьмою — 621,
624
Воля Духацька, Подґуже — 488,
XVIII
Вроцлав, Шлеськ — 574
Г
Галле, Німеччина — 658
Гальштат, Австрія — 414
Гамбург, Німеччина — 573
Гегеляйські гори, Мадярщина —- 68
Гелонос (Більськ), колонія — 308,
309, 365, 375
Гераклейський півострів, Крим —
412
Гераклея Понтійська, колонія — 405
Гермонасса, колонія — 405
Гніздово, Смоленськ — 582
Горгіппія, колонія — 397, 406, 477,
481
Городець, Московщина — 454
І ородецьке (Городенське) князів-
ство — 652
Городно, Білорусь — 561, 562, 652
Грузія — 658
Ґ
Гожиці, Тарнобжег — 446
Ґожів, Хшанів — 455
І'урдан, печера в Піренеях — 73
Д
Дакія, провінція — 270, 475, 500,
503, 504, 507
Дамаша, Словаччина — 436
Дарданелл}, протока — 43
Двікози, Польща — 435
Делос, острів — 405
Демблін, Бжесько — XVIII
Дербент, Прикаспій — 573
759
Джунгарська брама, Азія — 303,
375, 508
Діоскурія, колонія — 376
Дорос м., Таврія — 523
Дяково, Московщина — 370, 453
Е
Ереван м., Вірменія — 43
Естонія — 516
Є
Єгіпет — 15, 150
Єлисеєвичі, Московщина — 73
Ж
Жуцево, Помор’я — 202
З
Завада, Тарнів — XVIII
Завада Лянцкоронська, Бжесько —
271, XVIII
Закавказзя — 42, 43
Заклічин, Мислєніце — XVIII
Звєжинь, Сянік — XVIII
Зґлобіце, Тарнів — XVIII
Зимниця, Румунія — 495
Злота, Польща — 202, 247
І
Івановіце, Польща — 438
Із’яславль (Городок), Хмельник —
615, 617
Істрія, колонія — 519
Італія — 575
Ітіль, хозарське місто — 634
Й
Йомон, Японія — 226
4 К
Калмицький Брід, Московщина —
207
Каизу, Китай — 226
Каркінітіс, колонія — 391, 395, 396
Каширов, Московщина — 453
Квачала, Польща — 455
Кельн, Німеччина — 573, 575
Кельне, Польща — 157
Кенігсберг, Помор’я — 542
Кепі, колонія — 397
Кеттлях, Австрія — 599
Китай північний — 226
Кіммерій гори, Крим — 411
Кіммерійський Брід — 302
Кіммерікон, укріплення — 302
Кітей, колонія — 397, 402, 479
Клечеськ-Клецьк над Прип’ятю —
652
Кнідос, острів — 342, 347
Копаліни, Бохня — XVIII
Корокондама, Тамань — 397
Корсунь, Крим — 635
Кос, острів —- 347
Краків, Польща — 438, 573, 641,
XVIII
Кракушовиці, Бохня — XVIII
Крашани, Румунія — 494
Кріт, острів — 15, 140, 141
Куяба, Київ — 639
Кшемйонки, Польща — 157, 192
Кшишковиці, Велична — XVIII
Л
Ладога, Московщина — 16, 573
Лапчиця, Бохня — XVIII
Лесбос, острів — 378
Липицьке побойовище — 573
Литва — 273, 516, 561
Ліхвін, Московщина — ЗО
Лукавиця, Ліманова — X
Лучна, Польща — 417
Любєнь, Тичин — XVI
Лянцкоронська Завада, Бжесько —
X
м
Мала Азія - - 15, 581
Мала Скитія (Добруджа) — 350
Маллія, Кріт — 161
Мармурове море — 43
Маршвіце, Шлеськ — 231
Массалія, колонія — 414
Матра гори, Мадярщина — 68
760
Ма-Чанґ, Китай — 226
Мегара, колонія — 342
Мельштин, Бжесько — XVIII
Мезія, провінція — 466, 483, 500,
504, 507
Меотіс-Озівське море — 371
Месопотамія — 15, 448
Мехіко, центр. Америка — 228
Менськ, Білорусь — 652
Мєхув, Польща — 202
Мишківець - Міскольц, Мадярщина
— 159, 176
Міклюшовіце, Бохня — XVIII
Мілет, колонія — 365, 373, 378
Мірмекій, колонія — 397, 401, 476,
478, 519
Міток, Румунія — І
Мітридатова гора, Крим — 397
Могіла, Краків — XVIII
Молдавія • 28, 150, 352, 353, 575
Молочна фарма, Московщина — 260
^Монголія — 601
Моравія — 597
Москва — 583, 585
Московщина — 68, 120, 122, 260,
289, 505, 516, 537, 540, 561,
573-575, 582, 593
Н
Навкратіс, колонія — 378
Нандор печера, Семигород — 35
Неапіль Скитський, Крим — VII
Німеччина — 573, 575, 658
Німфей, колонія — 397, 402, 403
476, 478
Нова Гвінея, острів — 200
І Іовгород Великий, Московщина —
545, 554, 573, 582, 583
О
Олтені, Семигород — 495
Ольвія, колонія---19, 22, 306, 314,
341, 348-351, 360, 372, 373,
375, 377-390, 430-432, 457, 466,
474, 482-485, 494, 500-502, 519
Офіюсса-Тіра, колонія — 390
П
Панонія, провінція •— 535
Пантікапей, колонія — 313, 342,
372, 373, 376, 390, 397-400, 402,
410, 411, 463, 469, 476-478,
510
Партеній, колонія — 397
Нассав, Німеччина — 575
Патрей, колонія — 397, 406, 476,
639
Перм м., Московщина — 639
Персія-Іран — 575, 588
Піліни, Словаччина — 270
Погориння — 651
Подґуже, Польща — 488
Под’ясень, Добчице — XVIII
Познаховіце, Мисленіце — XVIII
Полтавка, Московщина —- 170
Польща — 573, 574
Помор’я — 574
Пороліссум, колонія — 505
Портмій, колонія — 397, 402, 404
Прага м., Чехія •— 562, 563, 621
Прагова, Семигород -— 456
Прибалтика — 573
Пшендзель, Ніско — X
П’яний Бор, Московщина — 505
Р
Регенсбурґ, Німеччина — 573, 575
Рига, Латвія — 573
Родня, диви: Княжа Гора
Радос, острів — 342, 347, 355, 379,
405
Ростока, Бжесько — XVIII
Румунія •— 290
Руський порт б. Озова — 636
Рязань, Московщина
Ряшів м., Польща — 121
С
Самос, острів — 378, 379
Саратів м., Московщина — 308
Саркел м. над Доном — 634, 635
Сатанадир, Вірменія -— 39
Семигород — 28, 140, 146, 150,
170, 289, 290, 440, 442, 444,
445, 449, 450, 494, 500, 531
761
Сеніца, Словаччина — 443
Сєдлємін, Польща — 507
Сєправ, Польща — XVIII
Синопа, Туреччина — 342, 573
Сіцілія — 573, 574
Скандинавія — 639
Скитія - Україна — 306
Слупя, Польща — XVIII
Славія новгородська — 639
Соляні гори, Мадярщина — 68
Стара (Велика) Болгарія — 510
Стара Ладога, Московщина — 622
Стара Смирна, Туреччина — 373
Ступава, Словаччина — 451
Сугров, ясський город —-601
Судетські краї — 140
Сухумі, Вірменія — 43
Т
Таматарха, Тамань — 637
Танаіс, колонія — 373, 375, 379,
409, 410, 474, 477, 481, 482,
519
Танаіс-Дон р. — 371, 409, 640
Танія-Артанія, край — 640
Тарговіско, Польща — 438
Теодорос м., Крим — 523
Тешік-Таш печера, Узбекістан — 56
Тіносул, Румунія — 495
Тіра-Тірас, колонія — 313, 372, 373,
375, 390, 391, 476, 487
Тірас-Дністер р. — 302
Тірітака, колонія — 287, 288, 397,
400, 401, 476-478, 519, 523
Тмуторокань м. -— 637, 638
Томі-Констанца, колонія — 350,
391, 468, 516
Трапезунт, Туреччина — 573
Траян, Румунія — 180
Тшцінєц, Любартів —- 121
Угорщина — 573, 575, 597
Урарту, Вірменія1--— 316
Фанагорія, колонія — 376, 377, 397,
405, 406, 476, 477, 479, 480
Фатяново, Московщина — 231
X
Харакс, колонія — 457, 479, 500,
XII
Хвалинське море — 635
Херсонес, колонія — 341, 342, 348,
349, 377, 379, 391-395, 405,
413, 476, 485-487, 519-521, 523
Хіос, острів — 405
Холмець Королівський, Словаччина
— X
Хшостава, Бох:<я — XVIII
Ц
Царгород м. — 573, 574
Царицин м. над Волгою — 308
Ч
Ченстохова, Польща — 586, 648
Чепет, Семигород — 495
Червенські городи — 642, 653
Червень м., Грубешів — 652-653
Чехія — 573, 575, 597
Чуркіно, Московщина — 231
Чхів, Бжесько — XVIII
Ш
Шарукан, ясський город — 601
Шведляр, Словаччина — 271
Швеція — 573
Шігішора, Семигород — 495
Штеркфонштайн печера, півд. Аф-
рика — 33
Я
Ядовнікі Мокре, Польща — 438
Ядовнікі подґурне, Польща — XVIII
Янґ-Шао, Китай — 226, 228
Яніславіце, Польща — 96
Янковіце, Польща — 438
Ярошівка, Польща — XVIII
Агсіеіеап, Вгавзо — 72
Агіизсі — 150
Вапаззас — 501
Вйкк-СеЬіг§е — 159
Викоуе роботі — 159
Вигеиі, Вгаззо — 72
Сашрі§пу — 104
Сеіаіеа АІЬа — 170
СЬаіеІреггоп — 59
Сіетпа — 48
762
Сіосіоуіпа, Нипуасі
Сго-Майпоп — 57
Напрагзіасііг — 475
Весеа Мигезиіиі — 170
Е§уек — 268
Егозсі — 150
Ееге-еп-Тагсіепоіз — 96
Еопі КоЬегі — 92
Сагсіагікі — 551
Ситеїпііа — 151
Сйпг — ЗО, 33
Наїізіаіі — 424
Ніегаз — 503
Ізіаііозко — 159
Зазг-АІзо-Згепі- Субг§у — 466
Ьа Тепе — 424
Ма§1ето8е — 105
Міпсіеі — ЗО, 33
Моезіа іпГегіог — 483
Масі Саіозкд — 48
Меароііз зеуНііеа — 341
Окауа, Нипуасі — 72
Окіеппік — 48
Резеіііега — 280
Роеіоуіит — 285
Ропог, Нипуасі — 72
Рогоііззит — 503
Ризгіаізіуапііага — 262
КііеіпгаЬегп — 501
Кізз — ЗО, 31, 33
Ксуісігу ХУіеІкіе — 91
Таг§и-Оспа — 262
ТіЬізсиз — 503
Т6зге§ — 268
Уеііегзіеісіе — 449
Уіііапоуа — 283
Угзаеке Росііігасііе — 450
ІУііггп — 30-32
763
ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК
А
Аббевільська доба — 34
авари-обри, орда — 534, 535, 510,
541
агріпейці, плем’я — 375
агатирси, плем’я — 304, 307, 432,
450, 456
азильська доба — 74, 86, 88
алазони, плем’я --- 306, 424, 432
алани-сармати,- плем’я — 371, 372,
466, 475, 498, 504, 508-513, 601
альхемік у Галичі — 624
амальгама, техніка — 515
андрофаги, плем’я — 307
анти, племена — 463, 564, 510-517,
538
антирелігійний музей — 612
анцилове море — 95
аорси-сармати, плем’я — 371
апсиди внутрішні в храмах — 631
араби, племена — 543
арабські історики — 543
арімаспи, плем’я — 375
археологія: конгреси — 527; окремі
роди — 11; сумежні науки —
11 - 12
ахаї, плем’я — 376
ашельська доба — 34-36, 44-49
Б
балти поморські, племена — 439
балтослов’янська спільнота — 439
баньки з дьогтем — 625
барми, парадні ланцюги — 559
бастарни, плем’я — 350, 425, 439,
455, 494, 500, 504
Белзька ікона Богородиці — 648
березова кора, письмовий матеріял
— 584
бджільництво — 564
білі хорвати, плем’я — 525, 526, 543,
640, 655
білоруський нарід — 545
боги дохристиянські — 143, 218,
224, 267, 377, 478, 479, 486
бої, плем’я — 438
бойки, плем’я — 595
болгари чорні, орда — 510, 634
Бондариха, могила — 285
бористени, плем’я — 350
Боспорське царство — 396-407, 476
519
боярські садиби — 626
“брама народів” азійська — 661
браслети княжої доби — 559, 560,
614
бритви бронзові — 422
будини, плем’я — 307, 308, 371, 375
425
бужани, плем’я — 525, 543
буквар найдавніший — 582
бурґунди, плем’я — 455
бурштин балтійський — 79, 174,
196, 210, 216, 220
бурштин з Київщини — 80
В
вага купецька — 652
вали, дерев’яна конструкція — 296,
368, 605
валінана, плем’я — 541
вандали, плем’я •—• 432, 439, 504
варяги, плем’я — 543, 590, 595, 596,
659
василіяни, монахи — 581
764
василіанська каплиця — 656
василіанські монастирі — 655, 569
велети, плем’я — 439
венеди, племена — 424, 432-435,
438, 487-493, 505, 507, 538
венети, іллірське плем’я — 276
верблюжі кістки — 227
взуття княжої доби — 554, 555, 651
винарський промисл •— 476, 486
Вишгородська ікона Богородиці —
586
відра дерев’яні — 659
віз похоронний — 289, 329, 331,
338
візок бронзовий — 322
віктотали, готське плем’я — 504
В'іляновські вази — 414
вірування-культи релігійні — 11, 40,
45, 51, 54, 60, 61, 74, 92, 98,
101, 109, ПО, 120, 196, 257,
341, 470, 597
віск бджоляний — 564
вітражі •— 654
вози скитські — 309, 310
“волинські амфори” — 262
волиняни, племена — 541, 543
володимиро-суздальська архітектура
— 623, 624
володимиро - суздальське мистецтво
— 627
вятичі, плем’я — 425, 538, 543, 545
Г
Гайдельберська людина — 33, 38
Галицько-волинська держава — 617,
618, 628, 654
Галицько-волинський літопис —
653, 655
гальштатські вироби — 300, 358
гамарня — 513
ганчарські знаки-тавра на днах —
565, 566, 648, 651
гастинґи, плем’я -— 494
гелони, мешканці Гелоносу — 307
геніохи, плем’я •— 376
гепіди, плем’я — 504, 507, 510
гербові перстені — 560
геттіти, племена — 286
гірництво, початки — ПО, 289, 291
годинник соняшний — 479
головні прикраси княжої доби —
555
городища найдавніші — 277, 278,
294, 296, 300
городища княжої доби, призначення
- 551
гральні кістки — 353
гребінцева кераміка — 121, 122,
232
грецькі колонії — 18, 372-411
грецька кераміка в колоніях — 377-
379, 388
гречка, нове зерно — 476
гривні нашийні — 311, 320, 323,
324, 326, 328, 334-336, 362,
408, 410, 557, 559
гридниця — 602
гробокопач, поховання — 598
гуни, племена — 476, 485, 487, 508,
513, 519, 531, 532, 535
гуслі, інструмент — 591
гуцули — 595
Ґ
генуезькі поселення — 19
гепіди, плем’я — 475, 529, 530
ґерри, плем’я — 315, 321
гети, плем’я — 350, 382, 451, 452,
462, 466, 482, 492-496, 500, 504
515, 529, 532, 539
гімірра-кіммерійці, плем’я — 303
гомер-кіммерійці, плем’я — 303
готи, плем’я — 19, 439, 475, 476,
485, 504, 507, 508, 529-531, 535
Д
даки, плем’я — 270, 444
дактилоскопія •— 109
дахівка грецька — 342, 405, 408,
411, 476, 483
двоевіря — 377, 486, 659
делятиніт, бурштин — 73
дендро-хронологія — 15
деревляни, плем’я — 511, 543, 554,
556, 561, 564
Десятинна церква — 607, 615
деформація черепів — 246, 474
765
дитячі поховання в амфорах — 395
дзеркала металеві — 318, 320, 326,
328, 335, 340, 366, 429-432,
502, 509, 535
“дім померлого” — 245, 249
діядеми скитські — 318, 328, 335
Дніпрельстан — 516
Дніпрельстанівська археологічна ек-
спедиція — 22, 116, 117, 636
доби: анцилова — 104; бронзова —
208-290; гальштатська — 292-
293; енеолітична —- 160-207;
еолітична — 35; епіпалеолітич-
на — 84-93; княжа — 541-
661; літоринова —- 104; лятен-
ська — 293, 423; мезолітична
— 94-106; мустєрська — 34,
35, 43, 49-56; неолітична - -
107-159; оріньяцька — 34, 35,
61-68, 99; палеолітична — 34-
93; передскитська — 293-303;
ранньо-сло’янська — 508-540;
сармато-римська — 457 - 507;
скитосарматська — 291 -456;
солютрейська 68-73; шельська
34-44.
договори з Візантією — 582
домовини дерев’яні — 320, 328, 651
дреговичі, плем’я — 543, 545, 651
дуліби, волинське плем’я — 524,
534, 541, 543, 640
дуліби, чеське плем’я — 535, 541
дяківські городища — 453, 454, 506,
538
д'ьнк-слово, печатка — 625, 626
експедиції комплексні — 28
Е
експорт закарпатських бронзів —
270
емаль,техніка — 515, 588
енколпіони-хрестики 651, 653
еобіонти — 29
єпархії в південній Україні — 350,
486
ери: археозойська, кайнозойська,
мезозойська, палеозойська —
29
есуваті завушниці — 555, 598, 599,
658
етногенеза народу українського —
21, 535-540; московського —-
537-540, 545; слов'ян — 28
етнографія, допоміжна наука — 12
Є
єгіпетські намистини — 271, 468
єпископство тмутороканське — 637
єпископський двір в Перемишлі —
642
Ж
жарівні-ринки — 279
жертвовища родові — 287
жертівник — 217, 363, 512
житлові споруди праісторичні — 58-
62, 75, 76, 81, 87, 91, 184, 188,
190, 205, 238, 251, 252, 256,
266, 267, 278, 279, 313
житлові умови княжої доби — 551
живий мерлець — 172
живосрібло — 624
Житіє князів Бориса і Гліба — 553
Житня Баба, богиня — 579
життя позагробове, початки віри —
11, 98, 196, 257, 268, 290, 341
жорна ротаційні •—• 496, 514, 562
журнали археологічні — 20, 21, 23,
24, 28
З
закладки кам’яні — 172, 173
залізо, винахід — 291, 363
заставки в рукописах — 586
збіжжя -- 107, 124, 241, 251, 274,
412, 446
збірки археологічні — 25
збірники Святослава Ярославича —
553, 583, 586
звіриний стиль скитів — 304-306,
316, 320
зв’язки міжплемінні — диви: торгівля
землянки — диви: житлове будів-
ництво
земельна власність в Київській Русі
— 548-551
766
зернотерки найдавніші — 107, 124
зернь, техніка — 515
зиги, плем’я — 376
з’їзди археологічні — 18, 24, 109
златоглави — 599
зледеніння — 30-32
зміевики-амулети — 559
змієві вали — 545
золоті бляшки на уста —- 344, 345,
659
золоті вироби — при описах культур
Золото-Ординські могили — 601
зубри — 563
І
іграшки дитячі — 129, 419, 568
ідоли поганські —- 512, 577-580
ізгої тмутороканські — 637
ікони княжої доби — 585, 586
ікони кам’яні — 589, 590, 637
ікони кістяні — 568, 658
ілліри, племена — 444, 454, 455
індоєвропейці — 200, 201, 206, 275,
276
ініціяли в рукописах — 586
ірландські ковтки — 264
ісседони, плем’я — 375
історичні джерела найдавніші — 306
ї
їрки, плем’я — 375
Й
йольдієве море — 94
йордансмільська кераміка — 184,
186, 258
К
каганець бронзовий — 328
казани скитські бронзові — 320, 322,
324, 326, 328, 329, 336, 362
казан залізний — 594
калліпіди, плем’я — 306, 352, 389
“кам’яна баба” — 324, 600, 601
кам’яна посудина — 236
кам’яне будівництво, початки — 217,
232, 233
капище, культова споруда — 576,
577, 580
каплиця дерев’яна — 651, 656
капторги — 559
карпи, плем’я — 504
картографічний метод — ПО
катафальок дерев’яний — 318, 324
квартер, епоха — 29, 33
кварцитове знаряддя — 46, 55, 56,
84
кельти, племена — 414, 432, 435-
438, 451, 455, 514
кераміка бондарихінська — 284; гре-
бінцева — 116, 289; малобуд-
ківська — 284; марянівська —
283; мезолітична — 104, 105;
текстильна — 543; шлеська —
182; ямково-гребінцева — 121,
122, 207, 234, 538; інші роди
при описах культур
кетляхські ковтки — 599
килим скитський — 320
китайська мальована кераміка —
226-228
кіммерійці, племена — 250, 301-305,
379, 444
кістки як паливо — 51, 59, 61, 62
клерк, комплекси полів —• 394
клязоменська кераміка — 378
клясична старовина, досліди — 18,
19
ковалі, поява — 292
ковтки княжої доби — 55-557, 624
колекціонерство — 16, 17, 21, 25
колеса дерев’яні — 236, 324
комари-галерії церковні — 622
копальня креміння — 42, 146
“копіє” до причастія — 646
корінтські вази — 378
корчаги-амфори — 567, 651
коса,винахід - - 292
костобоки, плем’я — 494, 504
крем’яне знаряддя — при описах
культур
кривичі, плем’я — 543, 545
кришталь гірський — 80
крокодил мідяний — 224
кромлехи, кам’яні кола — 203, 218-
220, 234, 286, 287, 298, 302,
341, 352, 426, 428, 431, 598
кузня — 512
767
культи праісторичні — 54, 60, 61,
ПО, 129, 142, 163, 167, 170,
172, 196, 203, 214, 217, 224,
246, 249, 286, 287, 289, 295,
368, 386, 600
культові вірування — 74, 163, 167,
176, 223, 260, 341, 363
культові споруди — 349, 353, 363,
368, 512
культура абашівська — 289
культура андронівська — 248, 250,
372
культура афанасіївська — 227
культура білогрудівська — 277-283,
285, 297, 300, 305, 306, 353,
427, 539, 624
культура білопотоцька — 264, 269,
272
культура бодроґ-керестурська —-
176, 177, 360
культура буківська — 186
культура висоцька — 24, 283, 296,
307, 417-426, 431, 440
культура гальштатська — 26, 294,
414, 419
культура городська — 212-214, 247
культура греко-сарматська — 487
культура греко-скитська — 487
культура грибовицька — нордійська
культура типу Ґліна — 206
культура дніпровсько-полабська —
122
культура егейська — 140, 534
культура зарубинецька — 19, 511
культура злоцька — 206, 247
культура зрубна — 247-250, ЗОЇ,
305
культура йордансмільська — 360
культура кампінська — 85, 104-106,
122, 151, 152, 420
культура капська (капсійська) —
— 91, 98
культура катакомбна — 225, 240-
247, 286
культура кизил-кобинська •—• 285,
286, 411
культура клейпедська — 516
культура кобанська — 300, ЗОЇ
культура комарівська — 264, 265,
269, 272, 283, 426
культура корчуватівська — 511
культура куштановицька — 427
культура липицька — 494-497, 515,
529, 532
культура липська (палеолітична) —
67
культура лійкуватих пугарів (нор-
дійська) —- 26, 186-193, 205,
206, 247, 539
культура лінійно-стрічкової керамі-
ки — 178-186, 201, 205, 206,
262, 539
культура лужицька — 26, 206, 256,
269, 273-276, 283, 290, 414-417,
439, 454, 455, 506, 537, 539
культура лятенська — 26, 414
культура Маґлемозе — 121
культура мадленська — 34-36, 73-
84
культура марянівська — 360
культура мегалітична — 206
культура мезолітична — 26
культура надбузька — 152-159, 186,
174, 175
культура нордійська — к. лійкуватих
пугарів
культура переворська — 432, 488
культура передлужицька — 275
культура прафінська — 260
культура пілінська — 270
культура пяноборська — 506
115
культура свідерська — 91, 97, 99,
культура середньо-дніпровська —
229, 230
культура скитська — диви: скити
культура скринькових гробів — 159,
193, 198
культура софіївська — 216
культура тарденуазька — 85, 96-
99, 102, 152
культура тілопальних могил Потисся
270
культура трацького гальштату —
308
768
культура трипільська — 19, 22, 24,
122-128, 210-217, 229, 262, 267-
269, 539
культура тшцінєцька — 121, 274
культура 260, унєтицька — 265, 275, 539 229, 257-
культура 220, усатівська — 243 212, 216-
культура 247, фатянівська — 260, 289 231, 232,
культура 463, черняхівська — 511 - 19, 459-
культура 306, чорноліська — 353, 539 300, 305,
культура типу Шнекенберґ — 206
культура шнурової кераміки — 175,
198-206, 213-218, 220, 221, 224,
225, 228, 229, 231, 232, 244,
256-259, 262-264, 267-270, 274,
539
культура ямна — 107, 236, 244, 247,
286, 313
Культурний шар, пояснення — 12,
108
купець варязький — 652
кури, годівля — 563
“курильниці” катакомбні — 227, 246
Л
“лавровий листок” — 35, 68, 70-72
лєс — жовта глина — 32, 44
Литий курган — 17
лицар-боярин з Пліснеська — 658,
659
лицеві попільниці — 455
літописи — 541-543, 554, 583, 587,
592, 642, 653, 655, 657
літоринове море — 94, 96
ложе дерев’яне — 335
ложки глиняні — 421
лужицькі племена — 445
лук, винайдення — 84
лунниці-півмісячики — 559
лучани, плем’я — 525, 543, 598
лютії, плем’я — 276
людність княжої доби — 547-548
людоїдство в Подунав’ю — 159
лабіринти в Надноріжжі — 286, 287
лякринґи, вандальське плем’я — 504
М
мавзолей скитський — 342-344
магічні обряди — 60, 64, 74, 92, 101,
172; диви теж: культи, віруван-
ня праісторичні.
мадяри, орда — 510, 599
майстерні ремісничі — 64, 92, 253,
290, 646
майолікова мисочка -- 658
макроліти — 105, 106, 107, 152
мальована кераміка індійська — 228
мальована кераміка японська — 226
мальовання стін -- 331, 332, 339,
342, 344, 345, 353, 402, 405,
408, 484; диви теж: фрески
малярство княжої доби — 584
манумісії-написи — 479
маркомани, плем’я — 504
массагети, плем’я — 302, 372
матеріяли археологічні — 12
матриці ливарські — 252-254, 256,
285, 297, 300, 370, 423, 440,
452, 570, 572, 615, 644
матріярхат 60, ПО, 210, 289
меандровий орнамент — 76, 248
мегарська кераміка — 379
мед — 88, 560, 564
меланхлайни, плем’я — 307, 370, 484
менгіри — 286, 287
меоти, плем’я — 371, 397
меря, плем’я — 506
методи археологічної праці — 13,
14
мечі бронзові — 445, 446
мечі залізні — 408
мистецтво, початки — 74, 76-79, 92,
101 (також при описі окремих
культур)
мідяні вироби — 168, 173, 177, 178,
192, 193, 205, 207-209, 229,
236, 238, 242, 262-264, 331
мікроліти — 36, 84, 85, 96, 152
мікенське мистецтво — 534
мііксгелени, плем’я — 352
мілезійська кераміка — 378
мініатюри — 553, 554, 586
могили: Аскольда — 16; Володимира
Вел. — 17; Дирова — 16, 602;
Ігоря — 16; Олега — 16, 17,
49
769
602; Святополка — 17; Сім
братів — 320, 321; Солоха —
310
могильники родові — 89, 96, 103,
107, 113, 116, 118, 153, 166,
167
моделі зерен збіжжя — 363
мозаїка — 393, 520, 584, 585, 632,
633, 644
молібдобулі-печатки — 591, 625,
629, 647, 648
молотошпильки — 229, 241, 242,
246, 247
молочне господарство, початки —
157, 266
монастирі — 522-524, 580, 581, 649,
650, 655
монгольські могили — 600
монети різні — 14, 16, 19, 388, 404,
431, 437, 452, 500, 505, 509,
625, 626, 635, 644, 661
монети з тризубом — 597, 635
моравська мальована кераміка —
182, 186, 187, 262
морени — 32, 84
мотики кам’яні — 159, 177, 182,
185, 186, 267
Мстиславове Євангеліє — 586
музеї — 18, 20, 23-25, 341, 379,
440
•музичні інструменти — 83, 166, 223,
591
мурома, плем’я — 506
Н
навершники булав — 118-120
навершники прапорів — 362
нависи скельні — 44, 54
надбузькі племена — 256, 283, 419,
455
намистини з різних матеріялів — 67,
79, 80, 96, 118, 119, 167, 177,
228, 340, 535, 557, 559, 597, ди-
ви теж: скляні намистини, фа-
янсові перли
намогильні стели — 287
наристи, плем’я — 504
натуфійці, плем’я — 113
нафта в амфорі — 478
770
нашийники зубаті (“корони”) —
434
неандертальська раса — 33, 50, 51,
53
неври, плем’я —• 307, 424, 425
негроїдні типи — 120
некропіль скитський — 344, 345
некропіль Херсонесу — 394
нефрит — 157, 203, 254
нижовий палеоліт — 92
німецькі колоністи — 656
нордійські кочовики — 256, 655
О
оботрити, плем’я — 439
обсидіан — 100, 175, 177, 184-186
одяг княжої доби — 553-555
олив’яна бляха з даху — 623
Ольмин двір — 16
освіта княжої доби — 581, 582
осетини, нащадки аланів — 372, 467
Остромирове Євангеліє — 583, 586
охра червона — 58, 87, 101, 113,
167, 168, 170-172, 220, 228,
236, 241, 249, 268, 362
охрові могили — 169, 170, 173, 225,
229, 268
П
палаци княжі у Києві — 602
паляфіти — 128, 153
панікадило — 589, 633
панцирі - 320, 323, 329, 338, 362,
363, 509
парти, плем’я — 469
Патерик Печорський — 5.60, 583
патріархат — 196, 210, 221, 241,
289, 293
пергамен — 584
перевали карпатські — 72, 186, 196,
263, 270-273, 285, 436, 445,
556, 449-452, 641
перевали семигородські — 273
переходи надземні-ґалерії — 624
переходи підземні —• 351, 518, 643,
644, 656
печерні житла — 44-49, 52-54, 63,
65, 71, 86, 88, 92, 112, 153
печерні міста в Криму — 520, 521,
523
пес, приручення — 85
пилкова аналіза — 13, 94
“писанки” глиняні київські —• 567,
575, 625, 658
письменство княжої доби — 582
підкльошові гроби — 435, 455
підплитові гроби — 599
підсоння — 14, 32, 36, 40, 44, 94,
96, 107, 256, 274
пітекантроп — 33
піскові надми — 84, 99, 102, 152,
153
племена — під їхніми назвами
плитки декоративні глиняні — 353,
590, 624, 626, 627, 629, 632,
633, 645, 646, 658
плуги 209, 513, 562
пльомби олив’яні купецькі — 625,
646
погребний віз — 466
подільсько-басарабська палеолітична
провінція — 67
політичний устрій Київської Руси
— 548
поліхромна інкрустація — 470
половці, орда — 557, 601, 637
полочани, плем’я — 543, 545
поля поховань — 458-460, 529, 532,
537, 539
поляни, плем’я — 543, 554
понтіїйська мандрівка -- 303, 444
понтійське мистецтво — 19, 21
помор’яни, плем’я — 438, 439
попелища, житлові останки — 295,
348, 364, 365, 426
посли німецькі в Києві — 17
посуд з різних матеріялів — при опи-
сах окремих культур
поховання різних типів — при опи-
сах окремих культур
поховання дітей в амфорах — 388,
389
поховання монахів — 649
похоронні звичаї скитів — 341
прафінські племена — 269
прикладне мистецтво княжої доби
— 587-591
протокорінтські вази — 378
пряслички з рожевого лупаку —
651, 658
“путь із варяг у греки” — 636
Р
радимичі, плем’я — 425, 543, 545
раси праісторичні — 54, 57-59, 65,
90, 103, 116, 117, 146, 120,
198, 257
релігії світові — 293
ремесла княжої доби — 564-573
рибний промисл греків — 376, 391,
396, 401, 476, 477, 478, 483,
485
ринок-аґора в Ольвії — 381, 383,
385
ритони-роги до пиття — 318, 320,
324, 329, 331, 332, 408, 594
розкопи автора — 177, 184, 188,
190, 222, 257, 258, 263, 279-
281, 423, 426, 429, 445, 524-
528, 555, 562, 563, 569, 577,
581, 590, 598, 599, 619-627,
646-651, 658
роксолани, сарматське плем’я — 371,
372, 466, 475, 504
романський стиль, впливи — 623,
629, 632, 643, 644
роменські городища — 517-519
ротонда-каплиця — 643, 660
рунічні написи — 492, 493
“рядові гроби” — 598
С
сагайдаки скитські — 318, 320-322,
324-330, 337, 338, 343, 362,
363, 366
саки, плем’я — 372
сани в похоронному обряді — 594
саркофаги — 321, 326, 331, 335,
343, 344, 401, 570, 610-612,
615, 622, 623, 629, 633, 645
сармати, племена — 307, 315, 371,
372, 464-475, 496
771
сасанідське мистецтво — 534
свастика, магічний знак — 447, 448
свічники-ліхтарі — 567
села княжої доби — 552, 553
село-вулицівка — 252
серпи різного типу — 107, 124
сєдлєм'інський тип могил — 507
синди, плем’я — 397, 405, 407
сиродутне добування заліза — 292,
348, 355, 511, 512, 514, 568,
626, 646
система трьох періодів — 14, 34
сівер’яни, плем’я — 519, 543, 556
сіль — 264, 271, 376, 414, 510, 575
сільське господарство княжої доби
-- 560
сінантроп - - 33
сіни-репрезентаційне приміщення - -
602
сіраки, сарматське плем’я — 371
скань, техніка — 515
скарби золоті — 264, 588
скарби срібні — 626, 629
скарби бронзові — 210, 248, 253,
254, 258, 259, 262, 270-273,
296, 297, 300, 302, 445, 448
скарби залізні — 511
скарби крем’яні — 157, 215, 235,
236
скарби мішані — 240
скарби княжої доби — 571-572,
613
скарби монет — 543, 644
скарбів шукання — 18
скельні монастирі — 581
скити кочовики — 302, 304-350
скити-орачі — 353, 427, 428, 431,
435, 437, 446, 532, 539
скити хлібороби — 423, 432
скити в Добруджі — 350
скити в Криму — 341-347
скитські боги — 315
скіри, плем’я — 455
скляний посуд — 513, 528, 613, 658
скляні браслети — 638, 651, 653,
658
скляні вікна — 485
скляні намистини —297, 302, 328-
340, 358, 421, 430, 452, 468,
492, 498, 535, 653
скляночка із свяченою оливою —
623
сколоти, скитське плем’я — 372
скоморохи — 592
скринькові гроби -- 269, 413, 429,
430, 435, 439, 455, 532
словени новгородські — 538, 540,
545
смальта для мозаїки —613
солярні римські на Закарпаттю —
505
соха-рало — 562
стадіяльний розвиток, маррівське
“вчення” — 70, 122
стели нагробні — 278, 409
стиль архітектурний княжої доби —•
623
стратиграфія — 13
Т
тавра-тамги сарматські — 470, 471
таври, плем’я — 285, 411-413
тавроскити, плем’я — 476
танці обрядові — 64, 74, 269, 592
татарська навала 1240-1241 рр. —
615
татарська фігурка — 646, 647
татарські поселення — 19
театр в Херсонесі — 393, 487
тевріски, плем’я — 451
теракотова грецька пластика — 387,
388, 394, 400, 405
територія княжої України — 546
терцієр, епоха — 29, 33
тиїверці, плем’я — 353, 526, 529,
539, 543, 598, 640
тісагети, плем’я — 375, 454, 506
тіяра золота — 337
тканини китайські — 600
ткацтво, початки — - 107, 110, 157,
178, 191
товариства археологічні — 19-22
торгівля, товарообмін — 109, 174,
210, 240, 246, 248, 271, 281,
285, 293, 300, ЗОЇ, 303, 314,
341, 342, 345, 349, 352, 368,
373, 375-377, 414, 430, 507,
772
513, 516, 528, 533, 537, 545,
556, 573-575, 613, 637, 644,
646, 658
торгівля полоненими — 341, 575
торгівля рабами — 376
тохари, плем’я — 303
траки, племена — 264, 290, 308
траяновий вал — 546
тризна похоронна — 266, 268, 599
тризуб — 548, 606
трипільська культура — 124, 125,
127-130, 132-147, 150, 151, 160,
161, 163, 164, 166, 181, 182,
184, 186, 192, 193, 212-218,
220-228, 267, 270, 298, 303,
355, 447, 568
трипільські племена — 148-150, 198,
209, 232, 281, 300, 306, 413,
419, 432
Трієрський псалтир — 554, 586, 587
тур — 563
турецькі поселення — 19
Тмутороканський камінь — 17, 570,
637, 638
У
Угорські ворота, перевал — 641
угро-фінські племена — 122, 368,
453, 506, 538-540
український гальштат — 283
уличі, плем’я — 529, 543
упир-живий мерлець — 659
Ф
фатянівські топірці — 266
фаянсові перли — 209, 210, 220
фенікійці, семітське плем’я — 255,
373
фігурки глиняні — диви: трипільська
культура
флейти палеолітичні — 83
фрески — 520, 554, 584, 585, 591,
592, 623, 629, 632, 633
X
халіби, плем’я — 291
“хата померлого” — 357, 358, 362
хати гетів — 495
хліборобство орне, початки — 160
“хлібочки” глиняні — 363
хозари, орда — 509, 510, 543, 634,
635, 637, 640
Холмська ікона Богородиці — 586
християни перші — 486
хронологія абсолютна — 15
хронологія релятивна — 14
хустки-тканини — 651
Ц
царські могили скитів — 341
цегла княжої доби — 608, 633, 635
цегла сушена на сонці — 638
цеглини рогаті — 368
церкви найраніші в Криму — 522,
523
ціпи до молочення збіжжя — 562
Ч
черепи з цв’яхами — 629
чернігівська архітектура — 629
чир бойківський — 512
чільця-діядеми — 555
Чорна могила в Чернігові — 562,
579, 594
чорнозем — 150, 560
чорноліські городища — 294-297
Ш
шаблі монгольські — 600
шамани-жреці — 92, 217, 224, 499
шахові фігурки — 462
школи княжої доби — 582
шліфувадла кам’яного знаряддя —
117
шляхи торговельні — 14, 72, 110,
157, 202, 271, 273, 371, 375,
402, 445, 477, 501, 543, 635,
641, 652, 661
шляхи через Кавказ — 43, 44, 52,
68, 98, 151
“шнуровики”, племена — 276
шоломи бронзові — 323, 343, 362,
509
шпилька кістяна з головкою орла —
653
штанци для купецьких пломб — 625
773
я
язиги, сарматське плем'я — 371,
372, 466, 498, 504
яйця в похованнях — 597
яси-осетини, сарматське плем’я —
467, 601
ягв'яги, плем’я — 499
АсЬеиІееп — 34
акіпакез — 311
апсуіиз НиуіаШіз — 94
апза Іипаїа — 191
Лигізпасіеп — 34
Ьоз Іаигиз ргіті^епіиз — 64, 166
сапів Іириз — 64
Сарзіеп — 98
сазіеііит — 507
СЬеІІееп 34
сегуиз Іагапсіиз — 64
сіїеііиз гиіезсепз — 88
согЬісиїа Питіпаїіз — 227
согсіссілуагс — 198
еіарйиз тедасегоз — 36
еіерказ апіідииз — 36, 44
еіерказ Ігі^опіегіі ргіті§епіиз — 48,
64
ецииз саЬаІІиз Іоззіїіз — 64
Гіптагкіеп — 105
СезісШзигпеп — 455
еогуїоз — 311
Сгауеііе — 59, 91
Паизигпеп — 1'29
ііеііх — 88
Ьірророіатиз — 36
Іюто Аигі§пасіепзІ8 — 65
Ното Неійе1Ьег£епзІ8 — 33
Ното КеапсІегОіаІепзіз — 33, 51, 57
Іюто ргіті£епіиз — 52
Ното заріепз Іоззіїіз — 57
ЮІсІіа агсііса — 94
кокептосІсІіп£ег — 88, 116
коруіпаіу кііп — 182
КпаиЙіаттегахі — 192
киїіига іезкохуаіусії риііагбху — 186
киііига паїеукоуііусб риііаги — 186
Іериз Іітібиз — 64
Іітез готапиз — 507
Ііііогіпа Иіогеа — 94
Ма§па Маїег — 142
тагтоіа ЬоЬас — 64, 88
теїез Іахиз — 64
МоИіег-Соййез — 142
Моизіегіеп — 34
Мке — 320
Г^оррепгіп£ — 257
Оскег£гаЬег — 169
реіга циасіга — 642
ріюіозупіііезіз — 29
РііИесапІйгориз егесіиз — 33
Роііепапаїузіз — 13
роіпіа іііегоп — 318
геГидіа — 551
гйіпосегоз Мегскіі еігизсиз — 36, 44
гйіпосегоз іісИоггІйпиз — 64
ЗсИпигкегатік — 198
Зіпапійгориз рекіпепзіз — 33
зпигоуа кегатіка — 198
зраіах £І£апіеиз — 64
зраіах тісгорЬІаїтиз — 88
іегга зі£і11аІа — 378, 501, 528
ТгісЬіегЬесіїегкиІІиг — 186
ігіїісит сотрасіит — 107
ігіїісит топососсит — 107
Ігіїісит зреііа — 107
игпу Іхуагхохуе — 455
’ІУіскеІзсіїпигогпатепІ — 173
774
СПИСОК ІЛЮСТРАЦІЙ
стор.
Портрети українських археологів (21) ..................................... 18-24
Межі четвертинних зледенінь у Східній Европі (карта) ........................ 31
Старовинний слон ............................................................ 37
Щелепа Гайдельберзької людини ............................................... 38
Шельський ручний клин з Луки Врублівецької .................................. 38
Шельське приладдя з Луки Врублівецької ...................................... 39
Шельські та ашельські знахідки на Закавказзю і в Малій Азії (карта) ......... 41
Шлях з Малої Азії в Підкавказзя у старшій палеолітичній добі (карта) ........ 42
Мамут і печерний ведмідь .................................................... 44
Печерний лев і шерстистий носорожець ........................................ 45
Тарпан ...................................................................... 46
Крем'яне знаряддя ашельського типу з долішнього шару в печері Кіік-Коба
на Криму .................................................................... 46
Ручні клини ашельського типу з Луки Врублівецької над Дністром .............. 47
Лови на мамутів з нагінкою (реконструкція) .................................. 49
Бізон ....................................................................... 50
Череп неандертальської людини ............................................... 50
Неандертальська людина (реконструкція) ...................................... 51
Мустьєрське приладдя з Деркульської, Вільнянської і Чокурчинської стоянок ... 51
Мустьєрська крем’яна шкребачка з Кодака ..._................................. 52
Крем'яне приладдя мустьєрського типу із стоянки Кабази в Криму .............. 53
Мустьєрська печерна стоянка Вовчий Грот в Криму ............................. 54
Долоня неандертальця з печери Кіїк-Коба в Криму (реконструкція) та рентге-
нограма долоні нинішньої людини (для порівняння) ............................ 55
Крем'яне приладдя мустьєрського типу з Касперівців біля Заліщик ............. 56
Череп оріньяцької людини .................................................... 57
Жіноча кістяна фігурка з палеолітичної стоянки Костенки І ................... 58
Реконструкція палеолітичного житла в Пушкарях І на Чернігівщині ... ... 62
Крем'яне знаряддя оріньяцького типу з с. Довге біля м. Товмача .............. 63
Карта молодопалеолітичних селищ Подільсько-басарабської провінції 66
Карта палеоліту Надпоріжжя ................................................. 69
Крем'яне знаряддя солютрейського типу із печери Ріпічені над горішнім
Прутом ...................................................................... 71
Крем'яне знаряддя солютрейського типу із Ріпічені ........................... 72
Північний олень ............................................................. 73
Залишки житла на Мізннській стоянці ....................................... 75
Скупчення кісток на місці житла і деталь огорожі з черепів та кісток
мамута на палеолітичній стоянці в Мізині над р. Десною ...................... 76
Житло на Мізинській стоянці (реконструкція) ................................ 77
775
Три палеолітичні стилізовані фігурки з ікловини з Мізиня на Чернігівщині ... 78
Два браслети з ікловини і заготовка для третього з палеолітичної стоянки в
с. Мізииі на Чернігівщині ................................................ 79
Рисунок на ікловині з Кирилівської стоянки у Києві ......................... 80
Залишки наземного палеолітичного житла біля с. Добранічівкн на Черкащині 81
Крем'яне приладдя з долішнього шару палеолітичної стоянки Вороновиця І
на Буковині .................................................. 82
Рогова флейта з Молодової V у північній Буковині 83
Способи вживання мікролітів в добі епіпалеоліту 84
Крем'яне знаряддя: а) епіпалеолітичного типу із Смячкн XIV на Новгород-
Сіверщнні,- б) тарденуазького типу з Охтнрки на Харківщині;
в) кампінського типу з Гаїв Левятинських та із Сапанова на
Крем'янеччині ................................................ 85
Печера Шаи-Коба в Криму................................................... 86
Печера біля с. Баламутівки на Буковині ..................................... 88
Епіпалеолітнчні зображення людей і тварин на стінах печери біля с. Баламутівки 89
Епіпалеолітичні зображення людей та рослин на стінах печери біля с.
Баламутівки .................... 90
Кістяне "жезло начальника” з рисунком людської постаті і гарпун із стоянки
Молодова V на Буковині 91
Крем’яне знаряддя свідерського типу з Побужжя 95
Крем'яне знаряддя тарденуазького типу з Побужжя 95
Пам'ятки свідерського і тарденуазького типів в Побужжі 97
Крем'яне знаряддя тарденуазького типу з Охтирки на Харківщині ........ 98
Кам’яна Могила біля с. Терпіння на Мелітопільщині .......................... 99
Рисунки з Кам'яної Могили: кінь - мамут - бики ............................ 100
Рисунки з печери в Кам’яній Могилі иа Мелітопільщині ...................... 102
Поховання в печері Мурзак-Коба в Криму .................................... 103
Крем'яне знаряддя ранньої неолітичної доби із стоянки на Кам'яній Могилі
(Мелітопільщина) .......................................................... 111
Неолітичне кістяне знаряддя із Сурського і Вовчок островів в Надпоріжжі ... 112
Неолітичне крем'яне знаряддя із селища Бондариха на Дінці ................. 113
Крем'яне знаряддя з неолітичних стоянок иа Карабі-Яйла в Криму ............ 114
Крем'яне знаряддя із пізньонеолітичних стоянок на р. Дінці .............. 116
Неолітична посудина з Моствн на Житомирщині ............................. 117
Кам'яна посудина з Сурського острова на Дніпрі ............................ 117
Багате поховання та його виряд з могильника біля Маріюполя на
Мелітопільщині ............................................................ 119
Землі трипільських племен в ранньому, середньому та пізному періоді ....... 123
Трипільський кістяний серп з Коломийщнни біля с. Халеп'я .................. 124
Трипільське поселення в урочищі "Коломийщнна" біля с. Халеп’я на Київщині 125
Залишки хати ч. 23 на трипільському поселенні "Коломийщнна” ............... 126
Реконструкція трипільської хати на поселенні "Коломийщнна" І .............. 127
Реконструкція печі з трипільської землянки на Кирилівських висотах у Києві .... 128
Глиняна модель трипільської хати з Сушківки .............................. 129
Глиняна модель хати з Попудні на Уманщині ................................. 130
Реконструкція трипільської хати иа поселенні "Коломийщнна" І .............. 127
Сліди стовпів трипільської хати в с. Незвнська та її реконструкція ........ 131
Неолітична трипільська кераміка з Крутобородннець та з Незвнськ 133
776
Жіноча глиняна фігурка з ранньотрнпільського поселення біля с. Лука
Врублівецька на Дністрі ..................................................... 134
Трипільська кераміка із заглибленим орнаментом (с. Верем'я на Київщині) .... 135
Трипільська кераміка монохромного типу з Володимирівки та Петренів ......... 136
Уламки розписних посудин із зображеннями пса та бика з трипільського
селища в Петренах (Басарабія) ............................................... 137
Розписна амфора з трипільського поселення в Крутобородинцях ................ 138
Уламки розписних посудин із зображеннями людини з трипільського посе-
лення у Ржищеві ............................................................. 139
Глиняна фігурка жінки з дитиною з трипільського поселення біля Сушківки .... 141
Глиняна фігурка жінки з дитиною на руках, з трипільського поселення в
с. Кринички на Поділлі ...................................................... 142
Трипільські глиняні фігурки тварин ......................................... 143
Зооморфна трипільська посудина із Зазулннець біля Заліщик .................. 144
Відбитка тканини на днищі трипільської посудини з Незвнськ ................. 145
Трипільське поховання з с. Незвнськ біля Городенкн ......................... 147
Глибока миска та глиняна ложка з трипільського поселення в Заліщиках ....... 151
Ранньоиеолітнчие крем'яне знаряддя для обробки дерева із Сокільця,
Хоньківців і Ярншова на середньому Дністрі .................................. 152
Крем'яні сокири надбузького типу ........................................... 154
Неолітичне крем'яне знаряддя надбузького типу із Сокальщини ................ 156
Крем'яні скарби надбузькі (карта) .......................................... 158
Плян трипільського поселення біля с. Володимирівки на Київщині ............. 161
Залишки трипільської хати ч. З на поселенні біля с. Володимирівки та її
реконструкція ............................................................... 162
Трипільські енеолітичні амфори з Красноставки на Київщині .................. 163
Трипільське поселення Заліщики в меандрі Дністра ........................... 164
Енеолітичний трипільський посуд із Заліщик 165
Барабан - "монокль" та припасова посудина з трипільського поселення в
Заліщиках ................................................................... 166
Неолітичний родовий могильник біля с. Вогнів в Надпоріжжі .................. 167
Кістяні прикраси та молотошпнлька з ямного поховання біля с. Кут на
Дніпропетровщині ............................................................ 171
Кам'яна антропоморфна стела з ямного поховання біля села Первомаівка ....... 172
Посудина з ямного поховання біля с. Михайлівни на Херсонщині ............... 174
Енеолітичні крем'яні серпи та списи надбузького типу ....................... 175
Еиеолітична кераміка Бодроґ-Керестурського типу ............................ 176
Енеолітичне мідяне’ приладдя з околиць Ужгороду ............................ 178
Пам'ятки культури лінійно-стрічкової кераміки (карта) ...................... 180
Пляни і вертикальні перекрої двох землянок культури лінійно-стрічкової
кераміки біля с. Котовання в горішньому Подністров'ю ........................ 183
Кераміка та лупакова мотика культури лінійно-стрічкової кераміки з похо-
вання в с. Незвиськах на Покутті ............................................ 185
Моравська мальована кераміка із Звеннгороду та з Кукизова на Львівщині ..... 187
Пам'ятки культури лійкуватого посуду (карта) ............................... 189
Енеолітична нордійська кераміка з Малих Грнбовичів біля Львова ............. 191
Кам'яні бойові топірці нордійського типу із Львова та балтійського типу з
Вербівчнка б. Бродів ....................................................... 192
Скриньковий гріб з Увисли .................................................. 194
777
Пам'ятки з кам’яних скринькових гробів на Західньому Поділлі ............... 195
Кам'яний скрнньковий гріб з Войцєхівки на Волині ........................... 197
Провідні форми шнурової кераміки західного типу ............................ 204
Знахідки єгипетських фаянсових перел в Україні (карта) ..................... 209
Хронологія бронзової доби в Україні (табеля) ............................... 211
Пам'ятки городської культури ............................................... 213
Пам'ятки усатівської культури .............................................. 219
Пес, намальований на трипільській амфорі з Вільна Золотого ................. 221
Трипільська плястика з Вільна Золотого і з Кошиловець ...................... 222
Поховання пізного трипільського часу з с. Вихватинців біля м. Рибниці ...... 225
Кераміка, кам'яні молотки і крем'яна сокира середньо-дніпровської культури 230
Кераміка та мідяне і крем’яне знаряддя з поселення ранньої бронзової
доби біля Михайлівни на Херсонщині ......................................... 233
Частина крем'яного скарбу із с. Ганчарівки біля м. Ізюма на Харківщині ..... 235
Княже поховання у великій Майкопській могилі ............................. 237
Символічна сцена на срібній вазі з Майкопу ................................. 238
Великі кубанські могили (карта) ............................................ 239
Бронзове та ганчарне виробництво Центральних і Східних Земель .............. 241
Кераміка з поховань катакомбних та ранньої залізної доби біля радгоспу
"Аккерман" в долині р. Молочної ............................................ 243
Кераміка середньодонецького варіянту катакомбних поховань .................. 244
Кераміка харківсько-воронізького варіянту катакомбних поховань з с.
Воронцівки біля м. Харкова .................................. 245
Кераміка з пізннх зрубних поховань в південній Україні ..................... 249
Поховання в могилі зрубного типу із Стратилівкн (середнє Подония) .......... 249
Скарб з Бородіно в Бесарабії ............................................... 254
Бронзові прикраси зі скарбу 1905 р. в Києві ................................ 258
Кераміка з поховань ранньої бронзової доби на західній Волині .............. 261
Пам'ятки бронзової доби із Західніх Земель ................................. 265
Закарпатська кераміка бронзової доби із Станового б. Берегова .............. 270
Глиняна посудина із Суботівського городища ................................. 278
Бронзовий браслет і цельт та залізна сокира із скарбу на Суботівському
городищі ................................................................... 278
Кераміка білогрудівського типу з Городниці б. Городенки .................... 280
Кераміка та бронзова глиця Х-ІХ ст. до Хр. з поселення біля с. Магали на
Буковині .................................................... 282
Кераміка пізньої енеолітичної доби мар’янівського типу та пізньої бронзової
доби малобудківського і бондарихінського типів ............................. 284
Основні типи могильної кераміки з долини р. Салгіра на Криму ............... 286
Кіммерійські нагробні стели з Наталівки, з Тірітаки та з Казанків .......... 288
Городище передскнтської доби в Чорному лісі на Кіровоградщнні .............. 295
Бронзовий скарб VIII - VII ст. до Хр. з городища біля с. Залевків иад р.
Тясмином ............................................................... 297
Поховання передскитського часу з Луки Врублівецької ........................ 299
Бойова сокира кобанського типу ............................................. ЗОЇ
Реконструкція карти Скнтії в уяві Геродота ................................. 307
Плян Більського городища (Гелонос) иа р. Ворсклі ........................... 309
Глиняна модель скитського воза з Керчі ..................................... 310
778
Скитська залізна зброя старшого та молодшого типу з могнл Середнього
Подніпров'я .............................................................. 312
Кераміка IV ст. до Хр. з Каменського городища ............................... 314
Золоті прикраси з могили біля Келермес ...................................... 317
Ручка скитського меча з "Литого Кургана" .................................... 319
Золоте окуття сагайдаку з могнлн І "Сімох братів" ........................... 321
Золотий гребінь із Солохи ................................................... 322
Срібна ваза із Солохи ....................................................... 323
Срібне окуття скитського сагайдака із зображенням бою скитів, із Солохи ..... 325
Реконструкція убору жіночої голови .......................................... 326
Срібна ваза з Чортомлнцької могили ......................................... 327
Тресура коней скитами на срібній вазі з Чортомлика .......................... 327
Золоте окуття скитського сагайдака із сценами з міту про Ахілля, з Меліто-
пільської могили ......................................................... 330
Срібне окуття рнтону з могили Караґодеваш ................................... 332
Скитська могила біля Костромської станиці ................................... 333
Золоті прикраси з Куль-Оби .................................................. 334
Золота ваза з Куль-Оби ...................................................... 335
Срібна ваза з "Рясної могили" біля Вороніжа ................................. 337
Золота бляха з оленем із скитської могили в Оксютинцях ...................... 338
Глиняна посудина і металеві предмети з могнлн Мала Цнмбалка УПІ-УП ст.
до Хр. на нижньому Дніпрі .............................. 338
Теракотові фігурки жінок з Великої Блнзннці .............................. 339
Реконструкція дерев'яного саркофагу з мавзолею в Неаполі скитському ....... 343
Золоті бляшки на очі й уста з поховання ІІ-І ст. до Хр. на Кам'янському
акрополі ................................................................. 344
Плян городища Красного (Кремен-Кир) на Криму ................................ 346
Фундаменти культ, будинку з ПІ ст. до Хр. — III ст. по Хр. із Золотої Балки . 349
Монети з іменами царів Малої Скитії ......................................... 350
Скарабей із зображенням скнта з мавзолею Неаполя Скитського ................. 351
Велика скитська могила біля с. Глевахи на Київщині .......................... 357
Кераміка з могильника біля Малих Будок на Роменщнні ......................... 359
Кераміка посульсько-донецького типу УІ-ІУ ст. до Хр. на Лівобережжі ......... 361
Кераміка милоградського типу УП-ПІ ст. до Хр. з північного Полісся .......... 367
Культурний інвентар юхнівських городищ на Чернігівщині ...................... 369
Глиняні лнварські тиглі з поселення підгірцівського типу у Бортиичах ........ 371
Карта грецьких колоній в античній добі ...................................... 374
Плян Ольвії ................................................................. 380
Уламок грецького напису з Ольвійської аґори-ринку ........................... 381
Грецька кераміка з Ольвії і з Керчі ......................................... 383
Ольвійські монети IV ст. до Хр............................................... 384
Кам'яна плита з Ольвії з грецьким написом та двома знакамн-монограмами .... 386
Теракотова плястика V ст. до Хр. з Ольвії ................................... 387
Дитяче поховання VI ст. до Хр. в амфорі з Ольвійського городища ............. 389
Теракотовий орел з Ольвії і кам'яна голова в шоломі з Пантікапею ............ 390
Ворота в оборонних мурах Херсонесу .......................................... 392
Плян садиби II ст. до Хр. на клері 25 біля Херсонесу ........................ 394
Золотий ковток IV ст. до Хр. з Херсонесу .................................... 395
Залишки дому з підвалом УІ-ПІ ст. до Хр. з Каркінітіс ....................... 396
779
Грецька кераміка УІ-ІУ ст. до Хр. з Пантікапею ............................. 398
Скарб ольвійських та пантікапейськнх монет з Кам'янки Дніпровської ......... 399
Ванни для засолювання риби в Тірітаці ...................................... 400
Дерев'яний дитячий саркофаг з могили IV ст. до Хр. біля Тірітаки ........... 401
Грецька кераміка У-ІУ ст. до Хр. з Німфею .................................. 403
Уламок кам'яної плнтн із зображенням грифа IV ст. до Хр. з Керчі ........... 404
Теракотова голова сатира з Фанагорії ....................................... 406
Вхід в камеру Царської могили IV ст. до Хр. біля м. Керчі .................. 407
Геракль, релєф із Симферополя .............................................. 412
Лужицька кераміка з тілопального погребища в с. Млиниськах біля Воло-
димира Волинського ......................................................... 415
Пам’ятки висоцької культури (карта) ....................................... 418
Кераміка висоцької культури з с. Чехів, Ясенова, Смільного та Внсоцького ... 420
Бронзові вироби висоцької культури ........................................ 422
Пам'ятки лятенської доби .................................................. 437
Львівська частина золотого скарбу з Мнхалкова .............................. 441
Грецький бронзовий скарб з Голіградів ...................................... 443
Бронзові нараменники гальштатської доби із Закарпаття ...................... 446
Кераміка куштановицького типу з тілопального могильника в Білках на
Закарпаттю ................................................................. 449
Кельтійські залізні вироби з Мукачеве ..................................... 451
Золотий шолом південноукраїнської грецької роботи з околиці м. Прагової
в Семигороді .............................................. 456
Кераміка черняхівського типу з могильника в Переяславі-Хмельннцькім ........ 463
Західня частина Сарматії на карті Птолемея, ватопедського рукопису ......... 465
Пам'ятки сарматських племен (карта) ........................................ 467
Тамгоподібиі знаки на стіні могильної комори в Керчі ....................... 471
Боспорський їздець в боротьбі з тавром (настінна фреска з катакомби 1872 р.
в Керчі) .................................................................. 473
Деталь розпису катакомби 1872 р. в Керчі ................................... 475
Амфора з нафтою ІУ-У ст. з Тірітаки біля Керчі ............................. 478
Кам'яна стела Агафа з II ст. з грецьким написом ............................ 480
Мармурова плоскорізьба Трифона з Танаіса ................................... 482
Пам'ятки по веиедах — кераміка й залізні умба від щитів .................... 489
Пам'ятки по венедах — фібули, зброя і др.................................... 490
Фібула сильно профільованого типу із Звенигороду ........................... 491
Спис з рунічним написом з Сушична біля Ковля ............................... 491
Пам'ятки липицької культури з Липиці горішньої ............................. 497
Кам'яний насип ятв’язької могили в Ростолтах на Підляшші ................... 499
Уламки теракотового посуду (Іегга 8І§і11аІа) із Звенигороду (Бібрка) ....... 502
Карта римської провінції Дакії ............................................. 503
Катакомба в могильнику у Верхньому Салтові на Харківщині ................... 509
Кераміка волннцівського типу УП-УШ ст. з городища біля с. Бишнці на
Сумщині .................................................................... 513
Ганчарська піч з Голиня біля Калуша ........................................ 514
Антська фібула VI ст...................................................... 515
Пам'ятки доби переселень народів: а) золотий скарб з Малої Перещепинн,
б) срібний скарб з Крилоса ................................. 517
Апсида громадського будинку в Істрії VI ст.................................. 519
780
Плани старохристиянських церков ІУ-ІХ ст. у Херсонесі ...................... 521
Капітель з церкви Івана Предтечі У-УІ ст. з Керчі .......................... 522
Амфора УП-УПІ ст. з терену базиліки в Тірітака ............................. 523
Уламки ранньослов'яиської кераміки УП-УШ ст. з Пліснеська .................. 525
Кам'яний насип на ранньослов'янській могилі в Переріслі б. Надвірної ....... 526
Ранньослов'янський могильник в с. Переріслі ................................ 527
Кераміка ранньослов’янських тілопальних могил з Перерісля .................. 528
Ранньослов'янська "сива кераміка" з Теребовлі .............................. 530
Посудина типу "терра ніґра" із кістякового поховання в Терпилівці (Збараж) 531
Припасова посудина типу “Кгаи8ЄП§е£а88” із Звиняча біля Чорткова ........... 533
Препод. Теодосій Печорський пише Студитський Устав ......................... 542
Племена і народи Східної Европи ІХ-Х ст. (карта) ........................... 544
Генеалогічна схема тризуба ................................................. 549
Реконструкція городища Новотроїцького на Сумщині і одного житла на ньому 550
Реконструкція частини оборонньої стіни Білгороду ........................... 552
Реконструкція городу в Старих Безрадичах, Обухівського р-ну, на Київщині . . 553
Чільце на жіночому черепі з поховання в Броварках (Полтавщина) ............. 556
Знахідки прикметні для кияжої доби (зразки) ................................ 558
Мідяна золочена пластинка з ритим зображенням св. Теодора та рисунок на
цеглі з Нижньої церкви ХІ-ХП ст. на Замковій Горі в Городні .. . 561
Зразки ганчарських клейм на днах посуду з Крилоса-Галича, Ступниці,
Пліснеська і Белза ......................................................... 566
Срібний скарб ХІ-ХП ст. з Вербова (Перемишляни); внизу парадний ланцюг-
барма з круглою капторгою .................................................. 571
Торговельні зв'язки України (карта) ........................................ 573
Збручанський (Городницький) ідол "Святовита" ............................... 578
Вхід до печерного монастиря в с. Страдчу біля Львова ....................... 581
Азбука на дерев'яній дощечці з Новгороду, з часів володіння там князя
Ярослава Мудрого ........................................................... 582
Остромирова євангелія (1056-1057) ........................................ 583
Богородиця-Оранта, мозаїка XI ст. в консі головної апсиди Софійського
Собору в Києві ............................................................. 584
Портрети дружини і дочки князя Ярослава Мудрого (фреска) ................... 585
Деталь мініатюри Трієрського псалтиря: князь Ярополк і княгиня Ірина
перед св. Петром — внизу мати ки. Ярополка ................................. 587
Скоморохи — фрески на стіні вежі Софійського Собору в Києві ................ 592
Тіло Володимира Великого кладуть на сани мініятюра) ........................ 593
Поховання св. Гліба під човном (мініатюра) ................................. 595
Золота та срібна монети Володимира Великого ................................ 597
Підплитові гроби у горішньому Подністров'ї (карта) ......................... 600
Плян столичного княжого города Києва ...................................... 603
Плян княжого города Білгорода біля Києва ................................... 604
Дерев'яна конструкція валу в Білгороді ..................................... 605
Золоті Ворота в Києві ...................................................... 606
Порівняльні схеми плянів і розрізів Десятинної церкви і Софійського Собору
в Києві .................................................................... 609
Катедральний Софійський Собор у Києві (1840-их рр.) ........................ 610
Мармуровий саркофаг Ярослава Мудрого в Київському Софійському Соборі 611
781
Нутро мармурового саркофагу князя Ярослава Мудрого і його дружини
Інґіґерди ............................................................... 612
Кістяки побитих татарами києвлян .......................................... 614
Кістяки побитих татарами людей на городищі біля с. Райків на Житомирщині 616
Плян цілого терену княжого Галича ......................................... 618
Ситуаційний плян княжого Галича в Крнлосі ................................. 620
Плян Успенського Катедрального Собору княжого Галича в Крилосі ............ 621
Кам'яний саркофаг з похованням Ярослава Осьмомисла в притворі Успен-
ського Собору княжого Галича в Крилосі ................................ 622
Декоративні керамічні плитки із "Золотого Току" в Крилосі ................. 627
Плян княжого города Володимира Волинського ................................ 628
Плян княжого города Чернігова . ................................... 630
Плян Спасо-Преображенського Собору в Чернігові з поч. XI ст................ 631
Частина підсвічника XI ст. з церкви св. Михайла в Переяславі-Хмельницькім .... 633
Бойова гиря з княжим знаком, з Білої Вежі ................................. 634
Слов'янська цегляна піч з Білої Вежі .................................... 636
Тмутороканський камінь (цілий і частина) .......... 638
Карта Таніі за археологічними матеріялами ..............640
Плян княжого города Звенигорода ........................................... 645
Бронзовий енколпіон, кістяна татарська фігурка і залізний бойовий топір
із Звенигороду ........................................................ 646
Плян княжого города Белза ................................................. 647
Олов'яна привісна печать - молібдобула із зображенням св. Федора, з Белза . 648
Середньовічне поховання монаха з каменем під головою на "Клименщині"
в Белзі ................................................................. 649
Княжий город Белз у 1428 р................................................. 650
Вежа XII ст. в Столпю біля Холму .......................................... 654
Плян боярського города Пліснеська ......................................... 657
Боярнн-лнцар з Пліснеська, верхня частина (дверцята) кістяної ікони ....... 659
Замок Варпалаика в Мукачеві на початку XV ст............................... 660
782
СПИСОК ВКЛЕЄНИХ КАРТ
І. — Пам'ятки раннього палеоліту.
II. — Пам'ятки раннього неоліту.
III. — Неолітичні пам'ятки надбузького типу.
IV. — Енеолітнчні скрннькові гроби.
V. — Пам'ятки культури західньої шнурової кераміки.
VI. — Пам'ятки ямної та катакомбної культур.
VII. — Пам'ятки зрубної культури.
VIII. — Пам'ятки по кіммерійцях.
IX. — Пам'ятки комарівської культури.
X. — Скарби бронзових виробів у Галичині, на Волині й Закарпатті.
XI. — Пам'ятки білогрудівської культури.
XII. — Пам'ятки передскнтського і скитського часу.
XIII. — Скнтія за Геродотом та археологічними даними.
XIV. — Пам'ятки культури полів поховань.
XV. — Скарби римських монет.
XVI. — Пам'ятки венедського й липнцького типів.
XVII. — Скарби княжої доби.
XVIII. — Українсько-польське пограннччя між Карпатами і Вислою у княжій добі.
СПИСОК КОЛЬОРОВИХ ТАБЛИЦЬ
І. — Трипільська посудина і жіноча фігурка з Володнмнрівки в Побожжі (вгорі) та
уламок посудини трипільського типу з Кудринець в Побожжі (внизу).
II. — Дві бронзові емальовані фібули VI — VIII ст. з Борзни на Чернігівщині (внизу)
і золотий емальований ковток XII ст. з княжого Галича-Крилоса (вгорі).
III. — Ікона Вншгородської Богородиці XI. ст.
IV. — Мозаїкова долівка Десятинної церкви X ст. в Києві.
783
ЗМІСТ
Переднє слово Проф. Д-р Михайла Міллера ........................... 7
Від автора ........................................................ 9
ВСТУП
Археологія — історична наука .......... 11
Матеріяли та методи праці, хронологія ............................ 12
Історія археологічних досліджень в Україні ......................... 16
Історія життя на землі ............................................. 28
РОЗДІЛ І
ПАЛЕОЛІТ
Загальна характеристика ............................................ 34
а) Долішній палеоліт
Шельська доба ...................................................... 36
Ашельська доба ... 44
Мустьєрська доба 49
б) Горішній палеоліт
Загальна характеристика .......................................... 57
Оріньяцьке доба 61
Солютрейська доба . ... ............. 68
Мадленська доба ....................................... 73
Епіпалеоліт ........................................... 84
РОЗДІЛ II
МЕЗОЛІТ
Загальна характеристика ............................................ ^4
Тарденуазька культура ................................. 96
Кампінська культура .................................. 104
784
РОЗДІЛ III
НЕОЛІТ
Загальна характеристика ............................................. 107
Центральні і східні області
Ранній неоліт ....................................................... 111
Розвинений неоліт ....................................... 115
Трипільська культура (у всіх областях) .............................. 122
Західні області
Мікролітичний неоліт ................................................ 151
Надбузька культура ...................................... 152
Буківська культура ...................................... 159
РОЗДІЛ IV
ЕНЕОЛІТ
Трипільська культура (у всіх областях) 160
Центральні і східні області
Могильники маріюпільського типу ....................... 166
Культура ямних поховань ................................. 168
Західні області
Надбузька культура .................................................. 174
Бодроґ-Керестурська культура ............................ 176
Тілопальні могильники Закарпаття ....................... 177
Чужі племена в Україні
Шлеські поселенці з лінійно-стрічковою керамікою .................... 178
Нордійські поселенці з лійкуватими пугарами ............. 186
Нордійці з кам'яними скриньковими гробами .............. 193
Центрально-європейські поселенці із шнуровою керамікою 198
Сумежні краї (Польща, Румунія, Московщина) .......................... 206
РОЗДІЛ V
БРОНЗОВА ДОБА
а) Рання бронзова доба
Загальна характеристика, хронологія ................................. 208
Трипільська культура (у всіх областях) .............................. 210
Городськнй тип .......................................... 212
Софіївськнй тип.......................................... 215
Усатівськнй тип ......................................... 216
50
785
Кошиловецький тип ........................................ 221
Проблема занепаду трипільської культури .................. 224
Мальована кераміка в північному Китаї ................... 226
Центральні і східні області
Середньодніпровська культура .......................................... 228
Фатянівська культура ..................................... 231
Пізна ямиа культура, Манкоп .............................. 232
Катакомбна культура ...................................... 240
Зрубна культура .......................................... 247
Кіммерійська культура .................................... 250
Бронзівничі майстерні і скарби 252
Горішнє Подністров'я й Побужжя
Поховання "шнуровиків" ................................................ 256
Бронзи унєтицького типу .................................. 257
Поховання з моравською керамікою ......................... 261
Імпортовані мідяні вироби ................................ 262
Закарпаття ........................................................... 264
б) Середня бронзова доба
Комарівська культура .................................................. 264
Білопотоцька культура .................................... 269
Пілінська культура Закарпаття ........................... 270
Розвиток бронзівництва, шляхи експорту ................... 270
Лужицька культура ........................................ 273
в) Пізня бронзова доба
Білогрудівська культура .............................................. 276
Бондарихінська культура .................................. 285
Кримські пам'ятки ........................................ 285
Культові уявлення 286
Мистецькі наснаження ................................... 287
Підсумки ................................................. 289
Сумежні краї (Московщина, Польща, Румунія) ........................... 289
РОЗДІЛ VI
СКИТО-САРМАТСЬКА ДОБА
Загальна характеристика, поділ ..............................ч........ 291
Правобережна Україна
Чорноліська культура ..................................... 294
Лівобережжя України
Праскитська культура кочовиків 300
Кобанська культура ...................................... 300
786
Південна Україна
Кіммерійська культура .................................................. ЗОЇ
Понтійська мандрівка ...................................... ЗОЇ
Скити ..................................................... 304
Скити в Криму, долішнє Подніпров'я, Мала Скитія в Добруджі . .. 341
Хліборобські племена південної України .................... 350
"Скити-орачі" правобережного лісостепу .................... 353
Хліборобські племена лівобережного лісостепу .............. 360
Юхнівські городища Чернігівщини ........................... 368
Сарматські пам'ятки ....................................... 371
Грецькі колонії в південній Україні
Загальна характеристика ................................................ 372
Острів Березань, Ольвія, Тіра, Херсонес ................... 376
Боспорське царство
Загальна характеристика ................................................ 396
Пантікапей, Тірітака, Мірмекій ............................ 397
Німфей, Кітей, Портмій .................................... 402
Кіммерик, Фанагорія, Гермонасса, Патрей, Горгіпія ......... 404
Єлнсаветинське городище, Танаіс ........................... 408
Економіка Боспорського царства, Таври ..................... 409
Горішнє Подністров’я і доріччя Бугу
Загальна характеристика ............................................... 413
Лужицька культура ......................................... 414
Висоцька культура ......................................... 417
Комарівська культура ...................................... 426
Могили "скитів-орачів" .................................... 427
Венеди ................................................... 432
Кельти ................................................... 435
Помор'яни — скринькові гробн ............................. 438
Торговельні зв'язки з Закарпаттям ........................ 440
Закарпаття ............................................................. 447
Буковина ............................................................... 453
Сумежиі краї (Московщина, Польща, Румунія) ......... ........'.......... 453
РОЗДІЛ VII
САРМАТО-РИМСЬКА ДОБА
Загальна характеристика ................................................ 457
Подніпров'я
Зарубинецько-корчуватівська культура ................................... 458
Черняхівська культура .................................... 459
Скити, сармати, ґоти ..................................... 464
787
Боспорське царство
Загальна характеристика ............................................. 476
Пантікапей, Тірітака, Мірмекій, Німфей, Ілурат .......... 477
Харакс, Кітей, Кіммернк, Фанагорія ...................... 479
Прнозів'я і Подоння
Танаіс, греко-варварські факторії 481
Грецькі колонії в Причорномор'ї
Ольвія, Херсонес, Тіра ............................................ 482
Горішнє Подністров'я і Побужжя
Венеди, ґети, поховання подніпровського типу ........................ 487
Сарматн, ятв’яги, ямні поховання Підляшшя ............... 497
Римські імпорти...... 499
Закарпаття ........................................................ 502
Сумежні краї (Московщина, Польща, Румунія) .......................... 506
РОЗДІЛ VIII
РАННЬОСЛОВ'ЯНСЬКА ДОБА
Подніпров’я
Гуни, аланн, хозари, болгари, авари 508
Причорномор'я, Боспорське царство, Херсонес 519
Крим .............................................................. 520
Горішнє Подністров'я і Побужжя
Дулібн, бужани, лучани, білі хорвати 524
Тнверці, кістякові поховання антів 526
Волинь, Полісся й Підляшшя .......................................... 533
Закарпаття .......................................................... 535
Етногенезе східніх і західніх слов'ян ............................... 535
РОЗДІЛ IX
КИЇВСЬКА РУСЬ
Загальна характеристика, літописи, племена 541
Територія, людність, політичний устрій .............................. 546
Земельна власність, житлові умови (городища, села) .................. 550
Одяг і прикраси, харчування ......................................... 553
Економіка
Хліборобство, скотарство ............................................ 560
Мисливство, бджільництво ............................... 562
788
Ремесло
Ткацтво, ганчарство, цеглярство ........................... 565
Ковальство, дерев'яні промисли ............................ 568
Обробка костн, скла, шкіри, кравецтво ..................... 569
Каменярство, золотарство .................................. 570
Торгівля ................................................................ 573
Культура княжої доби
Релігія, освіта, письменство .............................. 576
Малярство, прикладне мистецтво, музика .................... 584
Поховання, чужоплемінні могильні пам'ятки ............................. 592
РОЗДІЛ X
КНЯЖІ СТОЛИЧНІ ГОРОДИ
Кнів ............... 602 Белз ..................... . 647
Галнч............. ............... 617 Теребовля ....................... 650
Володимир Волинський ............ 627 Давидгородок .................... 651
Чернігів . . ................... 629 Пересопннця ..................... 652
Переяслав ... . ............... 633 Червень........................ 652
Біла Вежа......... ... 634 Холм ............................ 653
Тмуторокань ................... 637 Львів ........................... 654
Перемишль ......... .......... 641 Пліснеськ (боярський) ........... 656
Звеннгород ...................... 644 Закарпаття ...................... 660
Резюме в англійській мові ............................................... 663
Резюме в німецькій мові ................................................. 683
Список скорочень частіше цитованих публікацій ........................... 703
Бібліографія — вибрані праці з археології України ....................... 705
Покажчик осіб вміщених у тексті ......................................... 721
Покажчик місцевостей в тексті і на картах ............................... 734
Предметний покажчик ................................................... 764
Список ілюстрацій в тексті .............................................. 775
Список вклеєних карт і кольорових таблиць ............................... 783
Ргіпіеа Ьу КІЕУ РКІМТЕК5 ІІМІТЕО, 686 КісЬтопб 5». V/., Тогопіо, Оп»., Сапала
ВАЖЛИВІШІ ПРАЦІ ТОГО САМОГО АВТОРА
Антропометричні досліди в Жовківщині, Львів 1919
Ройкаграізка Киз V тіайзі йоЬе катеппе, РгаЬа 1925
Ривке Каграіу V агсЬео1о§іі, РгаЬа 1928
Звичаї та вірування в с. Зіболках, Жовківського повіту, Львів 1929
Вег 8іапй йег икгаіпізсЬеп агсЬао!о§ізсЬеп ЕогзсЬип§ іп Озі-Саіігіеп іуаЬгепй йег
Іеігіеп 10 йаЬге, Рга§ 1929
Гальштатська культура Закарпаття, Львів 1930
Нововідкриті римські пам'ятки Галичини й Волині, Львів 1931
Коротка археологія західньо-украінськнх земель, Львів 1932
Перша бронзова доба в Галичині, Львів 1933
бзіїісЬе РегірЬегіеп йег Аипіеііігег Киїїиг, ЬешЬеге 1933
Археологічні розкопи на терені катедри св. Юрія у Львові, Львів 1935
Праісторія України, Українська Загальна Енциклопедія, Львів 1935
Перші археологічні розкопи з рамени Гр. кат. Богословської Академії у Львові,
Львів 1936
Ргауеке зіуку Ройкаграізке Кизі а Наїійе, Вгаїізіаса 1936
Галицька катедра в Крилосі, Львів 1937
Віе егзіеп а1іип§агізсЬеп СгаЬіипйе пбгйІісЬ йег Каграіеп, Вийарезі 1937
Каіейга Ьаііска іу Кгуїозіе, ІУагзгаїуа 1938
Вгагохуу зкагЬ Ьаізгіаскі 2 Кіеісгеїуа, ІУагзгаїуа 1938
Віе пеиепійескіе тіііеІаІіегІісЬе КаіЬейгаІе іп Кгуіоз, Вегііп 1938
Перші розкопи на “Золотому Тоці" в Крнлосі, Львів 1939
Найстарші часи Карпатської України, Львів 1939
Старий Галич, монографія, Львів 1944
Віе ОзіаизЬгеііип£ йег Ипеагкегатізсіїеп Киїїиг, ІУіеп 1945
Привісні печатки княжої доби в Україні, Німеччина 1947
До проблеми поширення й хронології лінійно-стрічкової кераміки в Европі,
Авґсбурґ 1948
Літописний город Пліснеськ і проблема варягів у Галичині, Мюнхен 1948
Археологія України (західньо-українські землі), Енциклопедія Українознавства,
Мюнхен 1950
Питання позагробового життя в світлі археології і етнології, Вотерфорд 1950
Найстарші християнські пам'ятки в Україні, Вотерфорд 1951
ТЬе Тгуріїїуап Сиііиге іп ІІкгаіпе, ІЧєіу Уогк 1951
Найстарші часи Волині, Вінніпег 1952
Княжий город Львів, Нью-Йорк 1953
Ваднм Щербаківський — археолог-дослідннк, Філадельфія 1957
РегеїпузЬІ оі Иїе СЬгопісІез апй ІЬе Теггііогу о£ АУЬііе Сгоаіз, Рагіз 1957
Пам’ятки старовини с. Городниці на Поділлі, Торонто 1958
Княжий город Перемишль і проблема Білнх Хорватів, Філадельфія 1961
Угнівщнна у безодні віків, Нью-Йорк 1961
Етногенезе слов'ян за новими археологічними дослідами, Мюнхен 1961