Author: Кирилюк Г.В.  

Tags: художня література   українська література   повість  

Year: 1985

Similar

Це було так! Біблія і сучасна наука про походження Всесвіту

Типові навчальні плани та програми для курсового професійно-технічного навчання робітників (підготовка та підвищення кваліфікації). Професія: Кабельник-спаювальник

До перспектив нашої політики

Сніжний місяць березень: Оповідання та повість

Text 
                    ГРИГО,РІИ КИРИЛІОК


:z: .
S:! .
~
::11:
Q,.
::11:
:z: '
·=-=
Q,.
С)
L...
::11:
Q,.
L...
rrи ОРІМ НИРИЛІОН


і
ГРИГОРІЙ RИРИЛЮН
ГРАНІТНИЙ
АRОРД


ГРИГОРІЙ КИРИЛЮК
Повість
Ужгород
Вндавннц тво
,, Карпати"
1985


-У2
К43
Б цептре новой повести украипсного про-
3аина и3 Пр~шарпатья - личность снульп­
тора М. Бринсного, одного И3 первь~х
со3датеJrей обра3а Б . И. Ленипа в иsобра-
3ительпом ис1,усстіІе.
Рецен3еnт Б. Б. Нанівець
4702590200-058
К М215(04)-85 52 -85
© Видавництво
«Карпатю>, 1985


НАД МОРСЬКИМ OROM
Вітерець :куйовдить густий чуб молодого
с:кульптора, надуває сіру, з цуп:кого льняного
полотна, сороч:ку, оголюючи засмаглі широ:кі
груди, м'язисті, мов у вантажни:ка, руни з за­
су:каними до лі:ктів ру:кавами, жилаву шию.
Вишнев і ношені штани в ялин:ку, стерті обча­
си 1 свідчать, що студенту другого :курсу Віден­
сь:кої ш:коли художніх ремесел при А:кадемії
мистецтв байдуже до вбрання - усім: своїм
єств ом він віддався праці. Настрішені русяві
брови зійшлися над переніссям. В доброму, від­
вертому обличчі відсвічується задума і зосеред­
женість - Михайло Бринсь:кий :карбує гранітну
брилу, схожу на фортечну 6-.раму, ЯІ{ОЮ неви­
димі дужа:ки запирають па ніч долину П'яти
Ставів .
Пригадує розмову в :конторі туристичного то­
вариства імені Станіслава Сташиця в 3а:копа­
ному.
-
Карбуйте гураля, оленя, орла! ..
-
пропо­
нував за:коханий у природу вже літній урядо,­
nець.- Але, маестро, зробіть щось ю{зотичне,
манливе для о:ка.
Бринсь:кий обрав постать організатора і І{ерів­
ни:ка антифеодального повстання польсь:ких та
у:країнсь:ких селян 1651 р. у Підгаллі - Rост:ку
Наперсь:кого.
1 І{аблуrш.
5


І ось по І{ільв:ох днях праці з І{ам'яної брили
проступИJШ мужня постать .месниl\а 1 • Грізно
нах.мурені брови озброєного ватажl\а, здається,
ось-ось скинуться, розсунуть запону над гордим
поглядом великих очей, заворушаться губи, і
І{остка Наперський розповість Михайлові Фе­
доровичу дивовижні легенди та бувальщини
Татр. Про Козиний Верх, Жовту Турію, таєм­
ниче Дубрависько, Явірницьку долину і про
отого гостро зубого Монаха. А ще - про П'ять
Ставів, Білий і Чорний Дунаєць та Пороніно,
Закопане, Новий Тарг... Наслухається митець
і про Морське Око. Дар.ма, що скульптор вчащає
до нього ось уже котре літо. Ватажок Коспш
сходив уздовж і впоперен: усе це скелясте Під­
галля ще за три з лишком століття до появи
тут першого туристичного схронісна ~.
Цоr{-цок ... цон-цок. . . цок ... -
вистукує молото­
чоІ{ по зубилі. С1{ульптор стежить за начерком
ліній на валуні. І цієї миті замахнувся моло­
точком, але так і не стукнув. Михайло Федоро­
вич дивиться вже не на apr{ym альбома, а на
рудого, довгомордого , клаповухого пса. Розумні
очі кудлача ніби вивіряють: що кине йому лю­
Т(ина - шматочок тшвбаси чи каменюr{у? Адже
пес тюш занюхав у рюІ{ЗаІ{У суху, нопчену rщв­
басу. Скульптор ще не встиг подумати, чий це
сабана, як здаля долинув лагідний жіночий
голос:
.
-
Жулик, Жулин, не чіпай! Іди до мене.
Бринський оглянувся. Стежиною, що жовта­
вою стрічкою звивалася над Морсь1шм Оном,
1 Розсипи та обвали поховалп цей пачерr, постаті
Носттш Наперсьr,ого.
2 Схропісно (п о JI ь с r, к) - пристанище, турбаза.
6


простувала група :мандр1вників. За жінкою,
одягнутою в світло-сірий костюм, ішов чоловік
старший за двадцятидев'ятилітнього Бринсько ­
го, вищий, з упевненим виразом на притомлено­
му обличчі. За ним слід у слід ступав нижчий
на зріст :мужчина в чорному костюмі і жилетці
.та
солом'яному брилі. -У правій руці він ніс
бартr{у - топірець на довгому держаку. Хоч бу­
ло під полудень і проміння щедро засипало гря­
ду Татр, цей мандрівник так і не розв'язав
галстука під рудуватою борідкою. Не розстебнув
він і жодного гудзика на жилетці.
<<Вправний ходак!>>-,- подумав Бринський.
Пес навіть голови не повернув на поклик.
Довірливими очима немов благав: <<Чи тобі шко­
да кавалка ковбаси? Хіба не бачиш, як я вто­
мився? Біжу аж з Пороніна!>>
«Чи не цього песина бачив я на східцях ве­
ранди поета Яна ... >>
-
Бринський осікся.
Бо останнім у групі :мандрівників йшов сам
Ян Rаспрович.
Втомлений і спітнілий, поет з великим зусил ­
лям переставляв ноги, кволо помахуючи капе­
шохо:м, наганяв собі прохолоду.
Бринський двічі навідувався до оселі, що
притулилася в затишку с:мере~{ і беріз над бис­
троводною Закопанкою поблизу Пороніна з на­
міром зробити в похідному альбомі замальовку
поета. Можливо, й спробувати виліпити скульп ­
турний портрет. Та :молодому :митцеві бракува­
ло сміливості: бувало, побачить на заскленій
веранді поета в товаристві знаних на Підгаллі
людей - і не наважується зайти . Отак ні з чим
і повертається до Закопаного.
Та влітку дев'ятсот восьмого року під час
відпусТІ{И таки приїхав до поета аж із Станіс-
7


лава 1. Твердо вирішив зд1иснити сши задум,
та не застав Яна І{аспровича вдома. Той від­
щ>чивав в І талії, у сонячному Сорренто.
Аж через .п'ять років, після закінчення Віден­
ської школи художніх ремесел при Академії
мистецтв Михайло Федорович ще раз навідався
до Закопаного. Назустріч Бринському вийшла
молода дружина Яна Каспровича. Він назвав
своє ім'я і професію й попросив, аби її чоловік
прийняв його.
-
О, пане Міха:йлє, заходьте. Янек бардзо
буде вам радий. Наше гнєздо не минають ні
літератори, ні художнини, ні ботаніки. Поро­
діно є «літньою столицею митців».
Пані Маруся намагалася говорити польською
мовою, але в ній явно вчувався російський ак­
цент.
Поет одразу зацікавився дорожнім альбомом
Бринського. Від душі сміявся, розглядаючи фо­
то скульптури - «Хлопчин з гускою>>, довго і
вдумливо вдивлявся в спартанські риси проле­
таря . Мовчки вивчав <<Головку селянки». Мож­
ливо, порівнював зі своєю матір'ю, теж селян­
RОЮ. Побачивши в альбомі фотографію фрон­
тону української гімназії, балкони якої підтри­
мували фігурки рабів з рознритими від нрику
ротами, поет запитав:
-
Ви із Станіслава, пане Михайле?
-
Працював там у будівельній фірмі <<Сера-
фіні>> до від'їзду у Відень на навчання.
-
Я бачив цю будову на Липовій вулиці.
Як їхав зі Львова у 3аJІіщики на відпочинок,
завітав і до Станіслава - навідати композито­
ра Січинського, яний збирався створити музику
1 Нині Івано-Франківськ.
8


на мої <<Гімню>, а.ле не зас'гав живого ... Ну,
що ж, :машойте, колего, ліпіть. Бачу, хист :ма­
єте, - мовив Каспрович, повер:гаючи БринсьRо­
му дорожній альбом.- Спеціально позувати не
буду, а теж працюватиму: дещо переписувати­
му, викреслюватиму і,- усміхнувся,- кидатиму
до RОШИRа. А ви ЩОСЬ кидаєте до КОШИRа, пане
Михайле?
Так Глину, гіпс, камінь - все, що зай-
ве ...
Тоді влаштовуйтеся. Таки тут, на веранді.
І{аспрович, поринувши в роботу, забув про
. скульптора. · · У
татранській тиші навіть кам'я­
ниста Закопанка смиренно плинула з гір. На
випаленій сонцем вулиці не з'являвся жоден
подорожній чи гуральська фіра. Десь на вер­
хів'ях Татр відпочивав вітер.
По годині - другій поет стиха звернувся до
Бринського:
-
А ви влучно слазали, •Михайле, що глину,
гіпс, ~<амінь - усе зайве
-
до кошика,- і, по­
мовчавши, додав: - Маю вж-е п'ятдесят три, а
·як~був·у
вашому віці, то й мені Іван Франко
настійно радив кидати до кошика ... Правда, не
глину, не гіпс і не намінь, а що б ви думали? ..
Михайло звів брови.
-
Примар. Абстранцію. • Де1<аденство. Делі­
І{атну плутанину. Холодну байдужість. Ой,
правду~правдоньку радив ...
-
Ви особисто зналися з Іваном Франком? -
промовив · Бринсьний, повний приємного здиву­
вання від зустрічі з майстром слова, яний слу­
хав поради самого Каменяра.
-
Ми товаришували у реданції <<Кур'єра
Львівсьного>>. Не раз їздили рибалити. Бував
я і в його Нагуєвичах. Завдяки Івану Яновичу
9


rtоанайомився а у1{раЇнськоіо· поеаією, аокрема
а Тарасом Шевченлом, котрого читав у виданні
Драгоманова ... А ви, Михайле, що читали Фран­
І{ове?
-
Його книжечку <<3 вершин і ниаию>. Таки
в рідному селі Долині потрапила до ру1{. <<Віч­
ного революціонера>> вивчив напам'ять і <<Каме ­
нярі>>, й <<Товаришам 3 тюрми» ...
-
Щирого вам почуття від Фраю{ової пое-
· ··1
3 11.
Бринський мав намір прийти до поета й нас ­
тупного дня. Але саме уклав угоду а товарист ­
вом імен і Станіслава Сташиця на оформлення
туристичних :маршрутів і негайно приступив до
праці.
І ось 'І'аІ{а несподіванка. Бринський чує ана­
йомий голос поета:
-
О -о-о, пан Михайло! Ви не алякалися на­
шого Жулика? Цей пес і підстреленої 1шчки не
аачепить. То він явно щось аашохав.
-
Я вже адогадуюсь, пане Яне, - стверджує
Бринський, н ію{овіючи, що не аайшов до пое ­
та.- А псів я не боюся. Ріс між псами... І не
такими симпатичними, як ваш Л{улик.
-
Гм-гм ... Ви чуєте, Яне Петровичу? Відпо­
в ідь по суті,- аауважив мандрівник у солом'я­
ному брилі. - Виходить, ми аустрілися 3 :моло­
дим чоловіко м не а лякливого десятка.
-
-Уявіть, Володимире Іллічу, що й мені до ­
велося рости між псами,- сідаіочи абоку на ка­
мінь, говорить Каспрович.- А кусали ж прусьиі
пси! :КільІ{а рааів мене виганяли з гімнааії аа
те, що пишався своїм польсьІ{ИМ походженням .
Ще й вили, мов шакали на :місяць ...
-
От-от. Інакше б ви, Яне Петровичу, не
написали <<Книги убогих>>. Надюша читала мені
10


її по-польсьни . - Володимир Ілліч зацінавився
роботою Бринсьного, націливши бартку, запи­
тав : - Кня:зь? Воєвода? Цісар?!
-
Ні,- твердо заперечив митець.- Кня:зів,
воєвод, цісарів я: не зображую .
-
А кого? - спитав Улья:нов.
-
Героїв з народу. Як-от ... Костку Наперсь-
1щго. Ватажна народного повстання: у тисяча
шістсот п'ятд есятих роках. Це - легенда рний
герой, я:к у нас в Галичині Олекса Довбуш чи
в Росії - Степан Разін ...
Гм. Виходить, вам до душі народні герої?
-
Навіть дуже .
.
-
й мені народні- герої до душі. Так, так.
Думаю, цілком гідна особа для увічнення: її
в граніті. А як на вашу думну, Яне Петровичу,
Сергію Устиновичу? Надюша?
-
Цілком, Володимире Іллічу,- І{оротко за
всіх відповів Каспрович.- Але ж ...
-
Але ж,- винувато розвів руками Багаць­
кий, - Надія Ностянтинівна украй втомилася: .
-
І ви, і ви, Сергію Устиновичу. Не запере­
чуйте!
-
Вірите, Яне Петровичу, я на десять років
молодший від Володимира Ілліча,- зізнає ться
Багоць1шй,- а ... вдесятеро гірший пішоходець
від нього.
-
•Так он уже й схроніско недалек о, пано ­
ве! - Бринський показав зубильцем на східний
обрис берега Морсь1шго Ока.- Відпочинете, а
потім ...
-
А потім - на Рись! Підете з нами, това­
ришу? - запитав "}/ льянов.
-
Ось ... завершу торс.
-
Не будемо заважати,- радить лас1,аво На-
дія: Костянтинівна.
fІ


-
До зустр1ч1 в схронісr{у, nаие Михайле,­
прощається Ян Петрович, встаючи з rш меня.
Михайло Бринський ще не знав, хто і що за
один цей росіянин Володимир Ілліч. Але СІ{а­
зане ним щире <<товаришу» теплом відізвалося
йому в грудях .
Літній день добігав до кінця.
'Ульянов, Багоцький і Каспрович відпочива­
ли на тесаній лаві недалеко від схроніска пані
Бурової 1. Біля ніг Каспровича лежав Жулик .
Володимир Ілліч згадав про Бринського.
-
А скульптор твердоrшм'яний, га? Ви чули,
як відповів: <<Князів, воєвод і цісарів не зобра­
жую!>> Та-а-к... Характер.
-
То - галицький у1,раїн ець, Володимире
Іллічу, - сказав Каспрович.- Досить здібний.
Закінчив Віденську школу художніх ремесел
при Академії мистецтв. Вихованець професора
Артура Штрассера. Та ось він і сам іде до нас.
• Пора і нам чаювати. Он уже Надія Костянти­
нівна встала.
Надія Костянтинівна сиділа на лавочці біля
будинку .з немолодою вдовою Буровою, слухаю­
чи її невеселу оповідь . про жіночу самотність.
Запримітивши гостей, що пря;мували на спочи­
нок, гуралька жваво підвелася, принесла домот­
кану скатертину і накрила нею стіл. За хвилину
на таці парував емальований чайник. На таріл­
ках лежали бутерброди з маслом і ковбасою,
принесеною Бринським.
Іли неквапливо, обмінюючись враженнями
дня. Думками ж - з усім світом. Михайло Фе ­
дорович поглядав на Морське Око, яке смараг-
1 Приватне схронісl(О Бурової в 1930 р. розібране.
12


довою барвою поверхні вабило до себе, інколи
затримував зір на високому чoJr i, рухливих ру­
ках Володимира Ілліча і думав: <<Його добре
було б ліпитю>. За звичкою простягнув рун:у
до рюкзака - по альбом . Rортіло наrшнути
1,ілька характерних рис. -Ульянов помітив жест
снульптора, відсунув чашку з недопитим: чаєм .
-
Е, батечку, викладайте, що там у вас
ще є...
То, пане -Ульянов ...
-
Товаришу -Ульянов! ..
_
-
Даруйте, товаришу -Ульянов. То мій до-
рожній альбоі~.
-
Гм. Але чому ви; Михайле Федоровичу, від
мене його ховаєте? •Надюша, вмов товариша.
-
-У музеї революції 1848 рону в Парижі
Володимир Ілліч оглюіув ножну річ, кожний
11-rалюнок,- мовила Надія Rостянтинівна .
...Ескізний
м:алюнон, а нижче й фото вирізьб­
леної «Жіночої руни» недовго затримував ува­
гу Володимира Ілліча. Тільки мимовільний рух
брів відсвітив невисловлену думу. За своє жит­
тя бачив не одну тану, як оця, жилаву, ·мозо­
листу, руку пролетаря.
-
Ніякої ф_альші! Вірю і бачу чия рука,~
мовив по паузі.
Довше вдивлявся він в образ Rостки Напер­
ського.
Фото декоративної с1,ульптури для фонтана
у Biд:fli <<Хлопчиr, з гускою>> до сліз розсмішило
Володимира Ілліча . -
-
Надюшо, ти поглянь! Який милий хлопчи­
на. Як він випнув животика, а гуску ян любов­
но обняв! Такого л бачив хіба що на ілюстрації
до книги Гаррієт Бічер-Стоу <<Хатина дядька
Тома» . - І до Бринського.- А ви, товаришу


Михайле, любили 1шиги в дитинстві? Рано
пішли до школи?
-
Н.ниги я любив. Навіть дуже. Особливо
з кольоровими малюнками. А вчився більше
самотужки.
Володимир Ілліч низько нахилився на д аль­
бомом скульптора, розглядаючи фото простого,
але вражаючого гранітного пам'ятника: прой­
нятий скорботою, мускулястий робітник спира­
ється на кам'яну плиту з іменами жертв по ­
леглих під час демонстрації 17 вересня 1911
року.
-Ульянов різко підвів голову й схвильовано
заговорив:
-
Ось вам зразок австрійсьн:ої демократії .
Полюбуйтесь,- Володимир Ілліч передав аль ­
бом Надії Костянтинівні.- Пролетарі Росії в
дев'ятсот п'ятім, страйкарі Відня в одинадця­
тім показали, на що вони здатні. lЦо ж, прапор
піднесено, і не звалити його капіталові!
-
Я бачив демонстрацію страйкарів Відня...
її ро зстр іл.
-
Цілком досить, щоб відобразити таку по­
дію в мистецькому творі. І ви його створили .
Так, Михайле Федоровичу, ви створили чудовий
пам'ятник! - і, вже звертаючись до Ба гацько­
го та Каспровича, додав: - Виходить, ми з На­
дюшею недарма викроїли днину-другу для
прогуляюш? Стрічаємося з цікавими людьми!
-
Так, так, цікавими.
Ян Петрович вдоволено підтакнув:
-
3 Морського Ока, Володимире Іллічу,
п'ють воду та натхнення поети, композитори,
художники, скульптори не лише із Західної
Галичини чи Підгалля. От і ви потрапили до
нас аж із Парижа ...
f4


-
З Росії! І, я:к знаєте, не належу до згада­
них вами фахівців.
-
Дозвольте вас запитати, товаришу Улья­
нов, хто. ж ви за фахом? - Не втримався Брян­
ський.- Розумієтеся на творах мистецтва. Мо-
•
?
же, шженер.
-
Гм-гм. Ну, як, Надюша? А ви що скажете,
Сергію Устиновичу? Схожий я на інженера?
Припустимо ... -
ухильно одказав Багоць-
ІШЙ.
Вважайте ваші слова за істину. Але .. . -
поглянувши на кишеньковий годинник, Воло­
димир Ілліч занепокоївся. - Пора. Пора.
Ранком прощалися біля барельєфа Костки
Наперського . Бринський запросив:
-
Приїжджайте ще в Татри, товаришу Уль­
янов. Тут спокій ...
Згодом Брянський згадував:
<<Ні, Михайле Федоровичу, я більше, мабуть,
сюди не приїду. До побачення в Росії ...
TJ ому ж не приїдете?
Я від'їжджаю.
Далеr<о?
У Швейцарію, а потім і в Росію,- і пов­
торив: - До побачення в Росії.
Росія велин:а, я:к я вас q,най:ду?
-
По газетах.
-
Подам у газету, що шуr<аю інженера Уль-
пнова?
-
Який там інженер! Робітню<! - відповів
Ульянов і пішов за своїми супутниками. Це,
думаю собі, не буде звичайний інженер. Пев­
но, має щось спільне з політикою, :коли їде
у Швейцарію, а потім у Росію)>.
15


IOHAR НЕ 3 ЛЯКЛИВОГО РОДУ
Після прощання · з мандрівниками вразлива
пам'ять Бринського ще довго не давала йому
спокою. <<Дивний ... Не велить називати паном,
а товаришем Ульяновим. І йому народні герої
до душі. А ЯІ{ упевнено сказав: прапор підне­
сено, і не звалити :його капіталові!>> Від цієї
згадки Михайло Федорович аж розправив плечі
й з добрим настроєм узявся до праці.
Карб · за карбом на камені. Карб за карбом
у пам'яті. Таки не помилився інженер Ульянов,
він, Бринський, дійсно не з лякливого роду.
Ще прадід Михайла - Северин Бринський,­
аби не кріпачити у графа Потоцького, стягнув­
ся на гарбу та вола і став :мандрівним кушні­
ром. Обшивав і родину Устина Кармелюка та
його побратимів. Коли ж :можновладці в остан­
ній раз заточили нашого Карме;JJя до катівні
Кам'янець-Подільської фортеці, иушнір · Севе­
рин з родиною помандрував у Галичину, облю­
бував затишне село Долину над голубою затокою
Дністра та й поселився там назавжди. Не раз,
було, нагадував своєму старшому синові Савці:
<<А пам'ятаєш, Савцю? Тобі ж бо виповнилося
тоді десять років, як не стало Усти:ма Кар­
мелюка. А він же ходив у пошитому і гап­
тованому моїми руками кожусі!>> Савцьо бачив
гарні-прегарні кожухи на подолянах, і всі зда­
валися йому Кар:мелю1{ами. І Сава був · знатним
:кушніром. І його старший син Федір.
Михайло народився у Долині. Бувало, дідусь
Сава підведе малого Михася до Дністра, зади­
виться на течію ріки, на скелю з червоного
граніту, па зелений вінок лісів, на половіючі
жита, на рясні сади і скаже:
16


-
ЯRа гарна наша зе:мля, Михасю! Наче
:мальована, га?
-
Мальована,- захоплено повторює Ми­
хась.- І я буду :малювати, діду . Еге ж?
-
То :малюй, Михасю. Всю нашу зе:млю роз­
:малюй, таR, ЛІ{ щедрий :май її :малює .
ШRода. Дідусь Сава не діждався :малюю,ів
онуRа. А Михай:лиR ріс і пропадав на березі
Дністра то зі старши:м брато:м МиRолою, то з
:м:еншеньRи:м ВасильRо:м чи сестричRою Софій­
Rою. Збирали вапняR, стирали до плитоR і хо­
вали у дупло верби. Поті:м бігли до худорляво­
го і ВИСОRОГО :майстра-різьбяра, ЯRОГО в селі
1шиRали Довги:м, та все придивлялись, ЯR він
хвацько орудує різце:м, долотце~І, ножиRо:м,
знімає на точильному верстакові з грубого
втинRа орішини в'юнисту стружечку. Непоси­
дющий: Миколка подивиться на верт1шй різець,
поRліпає білуватими віями і біжить геть. А Ми­
хайлик очей не зводить, дивується, ЯІ{і гарні
речі виходять з-під твердих --і чутливих пучок
майстра. Вуй:1{0 Довгий хараRтером славився
добрим, лагідним, Михайлика не проганяв, а
заохочував до різьби. Якось подарував хлопчи­
ні старенького різачRа, купив ножичка аж у
Тлумачі, показав, яR корис-~:уватися інстру:мен­
том, аби руку не поранити. Михайлик того дня
примчав додому й почав різьбити фігурRи з
дерева.
За сміття в хаті діставалося від матері.
-
Йди пасти овець! Отам і сміти,- Rа­
зала.
МихайлиR гнав овечок на берег, діставав із
вербового дупла заготовлені плитRи, сідав над
водою і починав Rарбувати. Незабаром йо­
го дерев'яні та різьблені на вапнякові чи
2 730-5
17


пісковикові фігурки залюбки ходили по руках
<;>дносельців.
На Дністрових берегах Михайлик випасав і
своїх, і сусідських овець. В обідню пору пас­
тушок швиденько заганяв худобу до обори, в
хліви, а сам мчав на Дністер. Накупавmись,
обідав сиром і молоком, потім умощував своїх
братиків та сестричок десь під скелею або в
затінку розлогої верби і показував, як вирізьб­
лювати <<святих>>. Та діти впізнавали у Михай­
ликових витворах то самих себе, то скорботних,
натружених сусідів, ба навіть матусю:
То неня наша, Михайлику?
Ага.
А це вуйко Довгий?
Він. -
А хіба він святий, Михайлику,- запитує
старшенька з сестричок.
-
У нього руки святі, Настусю.
А якось на втин:ку піс:кови:ка вкарбував гру­
бого чоловіка в австрійсь1иму шоломі, в галі­
фе і чоботях з високими халявами. Чоловін
стояв на схилі горба, притиснувшись до всох­
лої груші, і погрожував :комусь арапни:ком.
Обличчя розлючене, надуте, верхня губа при­
кушена високими зубами нижньої щелепи, очі
банькуваті, груди й черево випнуті. Долиняни
відразу впізнали сільського дідича Семергу. То
вже було сміху...
А напровесні, :коли на правому березі Дніс­
тра розтав сніг, біля верби зібрався гурт селян.
Вони збуджено гомоніли. Підійшов жандарм.
-
Хто? - показав шаблюкою на вербу.
-
То, пане mандар, Тарас Шевченко,- не-
сміливо озвався хтось із гурту.- Кобзар Ук­
раїни.
18


-
Нема України, є Галіція! Нема Шевченка,
є бунтар. Я питаю, хто вирізьбив?
Селяни мовчки розводили руками і почали
розходитися. Вони догадувалися, що Тараса
Шевченка вирізьбив на вербовій корі син куш­
ніра ...
А на великдень тринадцятирічний Михайли~<
в оточенні босоногих ровесників хвалився свої­
ми новими витворами: барвистими писанками
і череп'яною файкою - люлькою, на якій не-
.
чистий роззявив пащеку, вилупив очиська, на­
ставив роги і жде вогню. Замість мундштука
курцеві доведеться затискати губами чортячий
хвіст: чорний, покручений, гудзуватий. Навіть
долинянський парох із затаєним острахом і
здивуванням роздивлявся файку.
Чий ти будеш? - запитав Михайлика.
-
Федора Бринського, отче.
-
Пхе-пхе. Отого кушніра, муляра і гонча-
ра? Що ж це ти? Нині паска господня, паска
христова, паска нам днесь шжазалась у квітах,
крашанках, писанках, а ти, прости господи,
поруч із святощами образину нечистої сили
тримаєш ... -
хвилину подумавши,
додав: -
Ліпше буде, якщо ти цю файку продаси мені.
Недостойно в отрочеських _руках тримати дия­
вола.
-
Візьміть собі цю файку даремно, отче.
-
О! Істину речеш, отроче. Позбавляю те-
бе від гріха.- Парох ПОІШапливо засунув файку
до глибокої кишені своєї довгої ряси.- А чи
не зміг би ти для мене виліпити ангелочка,
га?
-
Отче! - аж підстрибнув на одній нозі Ми­
хайлик.- Я можу виліпити навіть самого бога!
Е-е-е ... бога не треба. Ангелочка б ...
2*
19


А невдовзі до хати Федора Бринського за­
йшов :місцевий учитель ІОстин Михайловсь­
І{ИЙ.
-
У вас дуже здібний син, Федоре. Раджу
віддати його до науки.
Під осінь учитель зайшов за Михайликом і
одвів його у Тлумач до інспентора ШІ{іл пана
Мошори. Вислухавши Михайловського, Мошо­
ра кинув:
-
Беру хлопця до себе. За прислужнина.
Спатиме на кухні. Ходитиме до :міської школи,
але іспит вчиню!
Терплячий і турботливий Юстин Михайлов­
ський три дні жив у Тлумачі, очікуючи наслід­
ків іспиту, і нарешті повіз Бринським добру
вістку.
Мошора вчив Михайлика своїм методо:м: по­
силав до крамниці по горілку, змушував руба­
ти дрова, стерегти ді:м. Набігавшись за день,
Михайлик деревиною падав на тапчан у кухні.
Вранці схоплювався, кидав у рот, що було, і біг
до школи, аби до початку навчання . ви:мести
сміття, натопити печі... Так чи сяк, а Ми­
хайлик учився добре і, напевне, скінчив б~ по­
чаткову школу, коли б не ранній прояв дитя­
чої дружби з донькою інспектора. По третьо:му
році навчання довелося змінити учнівську тор­
бину на торбу листоноші. Бувало, рознесе
листи та газети і... різьбить •для власнинів
крамниць печатки з гербами та мечами. Одного
разу виготовив печатІ{У для місцевого адво­
r-шта.
-
Маєш, хлопче! - вигукнув він і дав коро­
ну 1.- Не
одному ж цісареві її носити. Будь
царем у мистецтві!
1 Австрійсьні гроші.
20


Наступного дня адвонат пон:линав листоношу
і відрекомендував його інженерові Волєвичу.
Дідич на трьох селах, власник цунроварні, по­
ляк із Познанщини хоч і крутив носом перед
хлопами, але розумівся на мистецтві і вважав
себе покровителем талантів.
Пан Волєвич прискіпливо подивився в хлоп­
цеве обличчя вицвілими голубими очима, сіп­
нув правим плечем:
-
Бачив я твої, Міхальс, штучки. Маєш та­
лант ...
-
Я, пане, хочу вчитися,--:- з надією в го­
лосі зізнався Михайло.
Попрацюй цієї осені у мене на цукровар­
ні, а там ...
-
Як постараєшся, то пан інженер поре~{о­
мендує тебе в художньо-промислову школу у
містечку Закопаному в Татрах! - сказав адво­
кат.
На цу1{роварні пана Волєвича Михайло за­
робляв лише на харчі та одяг. Додому не міг
викроїти й 1,рони. Не досипав ночей, не про­
сипав побудки. Але й інженер Волєвич дотри­
мав слова. По закінченні сезону цукроваріння
покликав Бринського й мовив:
-
Збирайся, Міхальс, до батьків і скажи, що
їдеш до Закопаного. На навчання!
Удома зібрали раду. Прийшов і вчитель Юс­
тин Михайловський. Ніхто з них не бачив
Татр, не бував на Гуральщині у Закопаному.
Батька підкупала назва школи.
-
Ну, пана з тебе, Михайле, не буде, але
1,оли школа промислова, то робітник з тебе
вийде,- мовив, погоджуючись.- Іди. Ти самоук,
але досвід юшйсь маєш. Покладайся на божу
ласку та щедру долю. Може, й поталанu:ть.
21


Поцілував батька й матір, обняв братиків та
сестричоІ{ і вийшов за ворота. Ішов не огля­
даючись. Аж із висо:кого берега Дністра :кинув
прощальний погляд на село і ... завмер. На зви­
вистій стежці побачив білу постать в полотня­
ній сорочці і штанах. То поспішав бать:ко. Він
махав солом'яним брилем, подаючи зна:к, щоб
зупинитися .
Бать:ко спершу пе міг вимовити й слова.
Втомл ений, присів на :камені, витер ру:кавом
спітнілий лоб і простяг ру:ку, ледь чутно мо­
вивши:
-
Візьми, Михайли:ку... то мати звеліла . . .
Двадцять корон .
На п'ятому році навчання в художньо-про­
мисловій ш1юлі в За:копаному Михайло Брив­
ський по:клав на стіл перед атестаційною :ко­
місією <<Жіночу ру:ку>> . Ту саму, про я:ку інже­
нер -Ульянов та:к упевнено с:казав: «Нія:кої
фальші! Вірю і бачу, чия це ру:ка>>. То була
ру:ка матері Тетяни.
ФІРМА <1СЕРАФІНІ>►
Сеньйор Джованні звів густі чорні брови
над вуглистими очима . Власни:к фірми <<Шту:ка­
терії і опоряджування :кам 'яниць>> у:край роз­
гублено дивиться на низьІ<орослого в благе_нь­
кому одязі юна:ка. Сеньйор Сарда:к, як його
жартома називають штукатури, вагається: від­
мовити - втратить :кваліфікованого, хоч і мо­
лодого фахівця, прийняти - яку ж йому робо­
ту визначити? І тут погляд підприємця впав
на грубуваті, широкі руки хлопця. Напевне,
22


вони викликали довір'я, бо з надією в голосі
мовив:
-
Karino Michal 1, ти любиш голубів?
Ошелешений запитанням Михайло Бринсь­
кий, наслідуючи тон сеньйора Серафіні, :відпо­
вів:
Навіть дуже, пане Джованні.
Тоді приймаю. Будеш оформляти фасади
І{ам'яниць. Зарплату визначу по роботі. Де
квартируєш? - Михайло знизав плечима.- Ма­
тимеш і помешкання!
Сеньйор Джованні Серафіні привів Михайла
до оселі городника Літанюка, який жив на
робітничій околиці Станіслава. Над високою
голуб'ятнею то злітали, то сідали, трепетно
туркотіли голуби.
Запримітивши Літанюка на городі за пра­
цею, Серафіні вигукнув:
-
Веду тобі молодого фахівця. На повне
утримання . А ти мені ...
-
Хочете, пане Серафіні, пару якобінів чи
бельгійських?
-
Аж тепер збагнув Михайло, чому в нього за­
питувалось про голубів. Задоволений тим, що
працюватиме в Станіславі, відкіля й до рідної
домівки недалеко, має кімнатку з віконцем на
голуб'ятник, Бринський наступного ·ж дня по­
чав оздоблювати карнизи нового будинку. Тво­
рити гіпсову конвалію, тюльпан чи троянду
він умів ще до вступу в художньо-промислову
школу в Закопаному. А через місяць уже ста­
вив над вікнами й дверима аристократичних
особняків амурів, схожих на ангелочка, виліп­
леного для пароха у Долині. Сеньйор Серафіні
1 Шановний Михайле.
23


особисто приймав роботу від Михайла і жодно­
го разу не забракував. Але платив стільки, що
молодому скульпторові ледве вистачало на ї,ну,
сякий-такий одяг та оплату за квартиру .
Зрідка, на великі свята, Бринський приїздив
у Долину до рідних. Його брали в полон брати
й сестрички, розпитуючи про Підrалля, казко­
ві Татри, робітників Кракова, яні навчили Ми­
хайла співати <<Варшав'янку>>.
-
А що то за люди, Михайлику, тоті гура -
лі? - пораючись біля печі, запитувала й ма­
ти.- Чи такі вони, ян і ми?
-
Так, мамо . І одяг тюшй же носять. Тіль­
ки ножушки коротенькі. Це взимку. А влітку
ще коротші і без рукавів. Штани у чоловіків
на стегнах гаптовані. А над п'ятками вовняні
пацьорки нависають .
-
А говорять же ю<?
-
Трішки інакше, ніж ми. Та я їх, мамо,
все розумів.
-
Наука - грунт!
-
повагом додає з поро­
га батько Федір. Двері відчинені, і дим з його
люльни вивалюється на сонячне подвір'я. Вліт­
І{У батько не шиє кожухів . Ходить хати буду­
вати, підмурни мурувати то в своєму селі, то
в сусідніх. -У душі радіє за сина, хоч і поду­
мує : «Ой, не вийде пана з Івана>>. -Уголос обі­
цяє: - Колись приїду з мамою до Станіслава
та побачу, що ти там твориш ...
-
Приїдьте, тату.
Мати Тетяна ставить па стіл їжу і все по­
глядає на Михайла. Йому двадцять третій рік -
парубок. Кругловидий, високочолий, ніс рівний,
пишненькі, не грубі губи. І чорний вус уже
намітився . А обличчя сповнене довіри і доб­
розичливості. От лише ростом не вдався.
24


Сіли їсти.
-
Медаль і диплом я бачила, Михайлику,­
не втерпіла мати.- А де ти мою руку лишив?
Під Татрами, мамо.
-
Та й навіщо ж?
-
Щоб кортіло частіше там бувати,- і вже
серйозно: - Взяли її професори до музею. По­
клали на видному місці, щоб люди дивилися та
дивувались, яка у мене роботяща та щедра
неня.
-
Отю{е-є ... -
Мати аж ложку відю1ала, зди­
вована, - чи я графиня, цариця яна?!
-
А чим же, мамо, ваші руки гірші? Вони
плекають життя і оцю землю тримають, яка
нас годує.
-
О, чуєш, Тетяно?! - батьно підняв ложку,
паче І{ельму при муруванні,- я кажу, що на­
у1{а - грунт усьому!
З бесагами, наповненими, чим бог послав,
Михайло повертався до Станіслава . Тлумач йо­
го більше не вабив: інспектор шкіл Мошора
згорів від перепою. Його донька Зося вийшла
заміж за припорошеного сивиною адвоката,
який напророчив листоноші Міську носити ко ­
рону митця. Школа відштовхувала своїм І{Орч­
ма р ським виглядом.
3адощила осінь. Штунатури, мулярі, а з ни­
ми і скульптор Михайло Бринський опоряджу­
вали переважно внутрішні покої будинків:
оправляли ст іни, ставили печі з нольорового
кахеля, відливали з гіпсу фігурні нарнизи, фор­
мували східці . Михайло від ранку до сутінків
не покидав майстерні. В одному кутку підси­
хав мускулистий Атлант до фасаду модерного
будию<у. В іншому стояла недовершена Діана
на путовий котедж. Гіпсові амури, козулі,
25


орли, герби, створені Михайлом, очікували теп­
ла і своїх <<гнізд>> на кам'яницях.
Пізнього грудневого вечора повернувся Ми­
хайло Бринський з майстерні до своєї комір­
чини з краєвидом на голуб'ятник і застав там
чоловіка, що чекав на нього .
-
Василь Коцький. "Учитель малювання пер­
ших - восьмих 1шасів у1,раїнської гімназії,­
відрекомендувався незнайомець.
-
Тієї, що на Липовій вулиці?
-
Так, чоловічої. Дозвольте, Михайле, нази-
вати вас товаришем?
-
Прошу. Ми приблизно одного віку.
•-
Мені - двадцять дев'ять . До вас привела
• мене одна турбота: в березні річниця від дня
народження Тараса Шевченка. Є у пас 1,онфе­
ренц-зал, сцена, а декорацій немає. Про вас
стільки розповідають робітники фірми «Сера­
фіпі» ! Та й ті, хто бачив виготовлені вами оз­
доби до будівель. Чи не погодилися б, товари­
шу Михайле, розмалювати нам сцену. Чим
зможу, допомагатиму, га?!
-
Згода, Василю. Вечори ранні, ночі довгі,
і працюю я в сеньйора Серафіні відрядно .
-
От і добре . Чекатиму вас завтра.
Наступні вечори в с1чльптурній майстерні
зовсім рано гасло світло, зате допізна горіло
на сцені конференц-залу чоловічої гімназії.
Пензлі, фарба, грунтовапе полотно Василь
Коцький приготував заздалегідь. Та й пад ес­
кізами не варто було довго роздумувати. Перед
художником і скульптором лежав розгорнений
<<Кобзар>> і досить вдалий підбір репродукцій
з картин Т . Шевченка, І. Рєпіна, Ф . Красиць­
кого, М. Пимоненка, О. Сластіона, І. Труша ...
Ось на горбі вітряк, копиця сіна . Батько Ка-
26


терпни склав свої натруджені руки. Він схожий
на Михайлового батька . Навіть солом'яний
бриль такий же. Он і вдовина хата. Подібні
Михайло бачив і над Дністром, рікою його ди­
тинства. Недарма ж так легко піддається пенз­
леві течія . І скеля, на якій прикуто Прометея,
нагадує ту, що неподалік від батьківської ха­
ти. Над водою - похилі верби, човен. -Удали­
ні - високі тополі. Вся маJ1ьована і гноблена
-Україна.
-
Даруй, Василю, що цікавлюся,- і скульп-
тор, і вчитель малювання майже одразу пере­
йшли на «тю>.- Адже я навіть на порозі гім­
назії не стояв. Тяжка праця, а ще добрі люди
допомогли мені здобути фах. За ці декорації
оплати не візьму. Скажи, чому тут навчають
дітей?
-
Любові до рідного краю й народу, поша­
ни до великих діячів його. Але, Михайле, наш
заклад дотримується планів класичної гімназії
давнього типу. Все молимося ...
По новому році, пакидаючи останні мазки до
<<Гайдамаків>>, Брипський мовив:
Бачиш, Василю, який порив! Дух захоп-
лює!
І ми не гірші від наших предків, Ми­
хайле.
:Коцький дістав невелику книжечку. Поба­
чивши па ній прізвище Івана Франка, Брив­
ський попросив дати почитати додому.
-
Візьми ще й оцю, Михайле,- запропону­
вав учитель малювання, подаючи <<Мужицькі
ідилії>> Дмитра Макогона.- Це вірші учителя
з Буковини . Почитай, знатимеш, що то за іди­
лії.
27


Сонячні дні травня частенько змінювалися
дощовими, саме тоді Михайло працював у
майстерні. <<Русалку>> він таки довершив (дов­
го не вдавався хвіст). <<Атлантю> висохли. Жод­
ної тріщини на них не було.
НЕ БУДЕ ПАНА 3 ІВАНА,
А 3 МИХАЙЛА АРТИСТА
Вифранчений сеньйор Серафіні пішов прий­
мати компліменти від високої знаті, що мала
оглянути зроблене Михайлом Бринським. Са­
мого ж скульптора, звичайно, не покликав.
'Тільки пообіді, переодягнувшись, зайшов до
майстерні, стримано похвалив Михайла і ви­
платив грубі, як тоді казали, гроші. -Увечері
Бринський уперше зайшов . до кав'ярні. Та:м
уже сиділо кілька знайомих робітників фірми
<<Серафіні>>. Побачивши Михайла, вони покли­
кали його до свого столика. Пригощав Брин­
сь:кий.
-
Ти, Михасю, не знаєш, як пан Сардак ви­
хвалявся нині тобою перед радником та пол­
І<овником? Ні? Ну, то знай. Ми раді тnоє:му
успіхові. В ітаємо. Але- е-е ... вип'ємо лише тоді,
як щось заспіваєш. І н і яких відмов. Ми чули,
як ти в :майстерні підспівував чи то Діані, чи
Русалці.
-
Прямо тут? Що ж ва:м заспівати? - роз ­
губився Бринський?
-
А хоч і <<Варшав'янку>>! - підr<азав один
із робітників.
-
Е, даруйте,- похитав головою Михайло,­
я ще розуму не пропив,- і 1,ивнув на вікно,
за яким стояв поліцейсь:кий.
28


-
То співай нашої! - наполягали шту:ка­
тури.
Бринсьиий заспівав: <<Повій, вітре, на Вираї­
ну ... >>
Оираса наповнених sвуиів молодого сильно­
го голосу змусила примовинути всіх, хто сидів
у иав'ярні. Навіть захмелілі повідставляли ие­
лихи, заслухалися. І{оли ж Михайло взяв: <<Яи
заплачуть иарі очі - вертай, вітре, опівно­
чі ... » - s-sa одного is столииів підхопився ін­
телігентно одягнений чоловіи роиів п'ятдесяти
is хвацьио закрученими вусами. Підійшовши
до . Михайла, він гаряче обняв його і виrуи­
нув:
-
Спасибі, спасибі, 1,оsаче! Щаслива ти зна­
хідна для мене!
-
А я не губився, пане ...
-
Мииола. МииоJІа Карпович. Садовсьии:й.
Режисер наддніпрянсьного уираїнського драма­
тичного театру. А тебе ли звати, иоsаче?
МихайJІом ... -
трішии нвдовірливо й щас­
ливо одиаsув Бринський.
-
А чи не зміг би ти, Михайле, завтра sран-
1,у зайти до нашого т еатру?
-
Чому ж, зайду ...
-У неділю рано Михайло Бринський вийшов
на сцену в супроводі аитора Коссаиа, Садов­
сьиого і ще одного літнього чолові1,а в пенсне.
Коссаи сів sa рояJІь. Чоловіи у пенсне - відда­
ліи у крісло. Садовський став за спиною піа­
ніста. Домовилися, що Михайло Бринсьиий за­
співав: «Засвистали иоsаченьRи».
-У залі - один сJІухач.
Як тільии МихайJІо закінчив співати, Микола
Карпович радісно вигукнув:
-
Наш! Ти вже наш! - І, звертаючись до
29


чоловіка в пенсне, запитав: ..:. . . То як, Денисе
Володимировичу, вийде з Михася співак?
-
Музику сприймав досить грамотно,­
ствердив той зі знанням професіонала.- Але
я попросив би вас, Михайле, заспівати ще якусь
пісню, що припала до душі з дитинства. На
ваш вибір .
Бринський заспівав про Устима Кармелюка:
За Сибіром сонце сходить.. .
Звідки ти, Михасю, знаєш цю пісню? -
запитав Садовський.
-
Дід Савка мене навчив . Коли йому було
десять років, ходив зі своїм батьком Северином
шити кожухи до Головчинців, де народився і
жив Устим Кармелюк. Там, напевне, й почув
її.
Михайла Бринського було вирішено записати
до складу театру і послати до Львова учитись.
Останнє доручили хореографові Промисловсь­
кому, котрий сидів у залі.
Через шість тижнів Брянський повернувся
зі Львова вельми невдоволений.
-
Там мені геть знищать природній голос,
а викують театральний,--, поскаржився Садов­
ському.
-
Гаразд. Лишайся з нами.
Сеньйор Джованні Серафіні був украй зди­
вовании 1 розгніваний вчинком -скульптора. За­
мовлення на СІ{ульптурне оформлення кам'я­
ниць надходили й надходили, а хто ж би їх
виконав краще, ніж Бринський?
Михайло ж повністю віддався новому життю.
Він побував з театром у Стрию, Самборі, Дро­
гобичі, Коломиї, Калуші та багатьох містечках
Львівщини. Грав малого хлопчину в драмі Бо-
30


риса Грінченка <<Серед бурі>>, Матюшку в <<Су­
єті>> Марка Кропивниць1,ого. Ролі йо:м:у вдава­
лися. Особливо, комічні. Артист1,а Кривецьна
навіть просила, щоб не грав так смішно, бо
вона не може на сцені втриматися від с:м:іху.
Розстався Михайло Бринський з театром: у
Перемишлі. І ось з якої причини. Перед вис­
тавою у нього розболівся зуб. Колега напівжар­
тома порадив полікуватися горілкою. Випив
чарку. Ні, каверзний зуб болить. Попросив
другу. Не вгамовується. За третьою ніби затерп­
ло, але відчув, що захмелів. Повернувся до те­
атру і ... заснув на дивані. Прибіг сердитий ад­
міністратор, термосить, умовляє. Зайшов .сам
дире1,тор, будить. А Михайло ледь язиком по­
вертає:
-
Ге-еть... ге-еть... Яремо! герш-ту, хамів
си-ину? Пі-і-іди но-обилу приведи, Подай па­
тинки господині. Та принеси мені во-о-ди 1 •••
Дирентор Стадник зблід. Адже його і:м:'я Яре­
ма ... П'єсу зіграли без БринсьІ{ого, утримали
з його заробітку п'ять норон за те, що не з'я­
вився на репетицію, а директор Стадник ще
п'ять за неявку на виставу .
... На
третій день після розладу в театрі Ми­
хайло Бринський уже пив воду з Дунаю і сні­
дав у їдальні Академії миётецтв у Відні. Тут
віддався 1шигам та замальовкам снульптурних
витворів: в музеях, на вулиці, в майстернях
митців. Він готувався до вступних екзаменів.
Коли ж відчув, що зможе їх скласти, подав
заяву зі своїми творами у Віденську школу
художніх ремесел при Академії мистецтв. Тіль­
ки тоді повернувся до Станіслава.
1 Рядки з поеми Т. Ш е в чен 1, а <<Гайдамаки».
31


-
Ну, ХТО так робить, К:аrіпо Michal, ар­
тистом вам не бути,- до1юряв сеньйор Сера­
фіні, але одразу ж пішов на примирення: -
Ставайте завтра до праці. Будете оформляти
кам'яницю-люкс місцевим Ротшільдам із ак­
ціонерного товариства «Галіцію>. Майте на
увазі, kariпo Michal, <<Галіція» · хоч і недавно
створена, але вже має капіталу чотирнадцять
мільйонів німець1шх марок й шістнадцять міль­
йонів - швейцарСЬІ{ИХ фрюшів . Грошовий Ве­
зувій! Заплатять, СІ{іЛЬІ{И призначу. Продумай­
те, ЯІ{і б фігури вмурувати під балІ{онами ...
<<І цей тієї ж,- подумав БринсьІ{иЙ,- батько
завжди казав, що не вийде пана з Івана, а
Сардак - що артиста .. . >> ·
Оселитися знову в комірчині ЛітанюІ{а не
вдалося. Коли вже прощалися, повнолиця й
жаліслива господиня Марта заклопотано мо­
вила:
Сьогодні по х орони, Михайле . Підете?
-
А І{ОГО ховають?
-
Композитора Січинсьн:ого, - відповів за
дружину ЛітанюІ{. - Я вже приготував пару
якобінів, візьму з собою. Як опусІ{атимуть тру­
ну - випущу. Най люди відають, що дух його
ще довго літатиме над нашим !{раєм.
Дивно. Двадцятишестилітній Михайло Брин­
ський дещо знав про звичаї свого народу, поль­
ського, німецького, але, щоб випускати голубів
при похоронах... <<То, напевне, вигадка самого
Літанюка>>,- подумав. Але виявилося, що то
була реклама . Бо нічиї голуби в місті не ви­
творяли в небі таких фігур та вивертів, як го­
родникові якобіни .
Похорони завжди сумні. Похорони ж органі­
затора і диригента співацьких товариств «Бо-
32


яю>, автори опери <<Роксолана», хорів та роман­
сів на слова Тараса Шевченка та Івана Франка
справили на молодого скульптора гнітюче вра­
ження. Ідучи від цвинтарної брами до могили
композитора, Бринський бачиn майже одних
жебракіn та калік і прихильників його :музики,
що :маленькою жмень1юю йшли за труною.
Вранці біля дверей с1,ульптурної :майстерні
фірми «Серафіні>> Михайлові зустрівся знайо­
мий Мар'ян Цвик.
-
Ну, що, Михайле, маєш уже роботу?
-
Маю. Пан Сардак доручає ставити фігури
під балконом якогось фінансиста .
:_ А-а - а, відаю. Це па Липовій. Ангелочків,
амурчиків, павичів? - з неприхованим докором
у голосі :мовив Цвик.
-
Не вгадали, вуйну Мар'яне. Ходіть, пока­
жу.
Зайшли до майстерні. Бринський розгорнув
перед Цвиком ескізний малюнок. l\tlap'ян роз­
глядає довго і, судячи по рухливих м'язах на
обличчі, не байдуже. Нарешті виніс присуд:
-
Отакою є уся наша Галичина, Михасю.
У постатях я :міг і помилитись, у тобі - ні!
Нуждар, поневолений став на праве коліно,
рукою обперся на жюшве стегно. Ребристі гру­
ди запали. Вилиці випнуті ; рот розкритий на
таку широчінь, що видніється прохід у горлі.
Постать раба волає до світу: <<Подивіться, який
я тримаю тягар! Як мені важко! Як мене ви­
снажують непосильною працею!>>
-
Як для кам'яниці фінансистів ... -
мовив
Бринський.
-
Найкращий свідок,- підхопив Цвик.­
Видно, з кого вони багатіють. Пропонуй Сар­
даку, я підтримаю.
3 730-5
33


І все ж того дня Михайло Бринський сюи
начерк раба сеньйору Серафіні не показав.
Підготовляв гіпс, глину, формочки . Вююнував
сяку-таку роботу, аби власпиR фірми бачиu,
що він товчеть~;:я у майстерні. -Увечері пішов
до вчителя малювання уRраїнсьRої гімназії .
КоцьRий подивився на замальовRу БрипсьRого
і за серце схопився:
-
Хто тобі, Михайле, позував? Звідки це?!
-
З жебраRів нашого міста. Бачив їх, Ва-
силю, па цвинтарі, коли ховали Rомпозитора
СічипсьRого.
-
Став! - твердо радить учитель,- і саме
па Rам'яницю цих ...
-
Фінансистів-упирів!
Вранці, розглядаючи есRізний малюноR
скульптора, сеньйор Серафіні зводив брови,
приглядався випуклими очима, щось міркував
і нарешті мовив:
-
Ця постать нагадує мені задимлений ліх­
тар, Rоли в ньому вигорить олива. Але Rожний
будиноR мусить бути оригінальним. Ліпіть.
Минув червень, липень, аж на початRу серп­
ня шестеро фігур були виготовлені. Мулярі й
штуRатури дуже потішалися, Rоли ставили їх
під балRони иам'яниці фінансиста. Бринсьиий
лише подекуди заливав спеціальним розчином,
наглядав ... За цією роботою і застав його бать­
ко. Присів на порожню з-під _ розчину бочку,
зняв бесаги, сумовито мовив:
. :_ _ Мати нездужав. Хоче тебе бачити, Михай­
ле. Приїдеш?
-
Приїду, тату, але ненадовго. Повідом­
лення з Відня маю,- Михайло показав бать­
кові конверт з маркою Марії-Терезії, проштем­
пельований вишневою фарбою.
34


-
До війсьна 1шичуть. Я тан і знав ... -
і гли­
боно зітхнув.- Не буде з Іт1ана пана, а з иай­
:мита артиста.
-
Та ні, тату. Це виюrин з Анадемії мис­
тецтв на навчання. Мене зарахували до шноли
художніх ремесел. Ще й стипендію призначи­
ли - шістдесят норон місячно. Але ви правду
н:ажете, тату, з Івана пана не буде.
Було це напринінці липня. А через нільна
днів вибухнула перша світова війна. Михайла
односельці впросили стати до праці в нузні,
бо попереднього новаля забрали до австрійсь­
дого війсьна. Бринсьного, ян студента, пони що
не чіпали.
Оглянувши нопита обозних І{оней, Михайло
підправив піднови, иільиом підиував нові й сів
перепочити.
Біля санітарного фургона поралася сестра
милосердя. До неї підійшли селянин з Сухо­
долу.
-
Сестричио, - звернулася та, що в иепта­
рииу, - візьми для поранених п'ятірна яєчш-. .
Най закропляться.
-
А я 1шслого молочrш принесла, - говорить
жіниа зі жбаниом.
Третя подала пучои зеленої цибулі.
Під'їхала важиувата селянсьиа фіра з До­
лини.
Сивоголовий з суворим обличчям наддністря­
нець підійшов до санітара, що с~идів за яиимись
паперами біля похідної Rухні, і гуюrув:
-
Гей, мосналю, приймай-но випечений на­
шими газдинями хліб! Повна фіра! •Приймай
СІ{оріше, поки вражих яропланів у небі немає.
-
Маріє Іллінічно, хліб у першу чергу для
поранених.
з•-
35


-
А обід, Олександре Серафимовичу, с1юро
буде готовий?
-
-Уже скоро,- відповів санітар.
Сестра милосердя покликала кількох їздових,
почала розносити хліб.
Несподівано примчав польовий роз'їзд із п'я-
ти вершників.
_
-
Ви сестра милосердя Ульянова? - хриплу­
ва то запитав фельдфебель.
-
Так.
-
Вам наш:~.зано не повертатися з фургоном
до Тисмениці, а негайно переправлятися на
східний берег Дністра. Санітарно-харчовий за­
гін уже прямує на Нижнів. Мене призначено
старшим обозу.
А рано-вранці Федір сказав дружині:
-
Не буди, Тетяно, Михася до 1чзні. Ії nже
немає.
-
Я1{ то - немає?
-
Німецький снаряд нлучив.
Не чекаючи долі попереднього коналя, Ми­
хайло Бринський поклав до торбини з харчами
свій дорожній альбом, сумно-сумно попрощався
з рідними, сусідами, друзями та й подався до
Відня. Сподівався продовжити навчання.
А В1ІДЕІ-ІЬ У ЧАДУ ...
Трепетно ступає вояка в австр1ись1юму мун­
дирі на сірі, вичовгані плити вестибюля Ака­
демії образотворчих мистецтв у Відні. На каш­
кеті у нього - жовта трояндочка та ініціали
<<ФЙ-1>> 1. Обличчя кругле, повне, брови густі,
1 Франц-йосиф Перший.
36


ніс рівний і підпертий чорним три:кутни:ком
малих вусиків. Відвідувач несе невеликий, але
важненький предмет, ніби пшільний глобус,
дбайливо загорнений у ШlІfат соJщатсьн:ої ши­
нелі чи су1шяної :ковдри.
Надворі - ясний березневий день.
-У приміщенні таємничі сутію,и. Та все ж
на стінах вестибюля і :коридорів можна роз ­
гледіти барельєфи, гравюри, :картини. Сніль:ки
разів цьому воїнові спирали дихання яс1,раві,
повні динамічної напруги й звабливості твори
геніїв різця... Ось відомий << Чолові~~ з переби •
тим носом:>> Родена. Обличчя - самі тільни нар ­
би- зморш1<и. А он знамените <<Розп'яттю> Ге ...
Дарма. На фронті цей воя:ка бачив страшніше:
солдатів з перебитими носами, відірваними ру­
нами й ногами, розтрощеними головами, жах­
ливо спотворені тіла. <<Тих, що в уніформі,­
вбивають, а в цивільному - розпинають,- мір­
н:ує несподіваний відвідувач Академії.- Я:ке
щастя, що в цьому храмі духовних с1<арбів не
стріляють, ні1юго не вбивають, не :калічать фі­
зично... Тут усе залишилося так, як два рони
тому, коли мене з волі цісаря переодягли в
мундир і погнали на війну>>.
Справді, все на своєму місці.
Зір призвичаївся і тепер стало видніше,
довнола посвітліло. Гість не почув, коли до
нього підійшов літній служитель у м'юшх
повстяних 1,апцях.
Мій боже, гер Бринсь1шй?!
-
Маю честь, гер :Кальмар. -Упізнали?
-
Мій боже! Вас мені не пізнати! - при
цих словах :Кальмар занліпав зволоженими ві­
ями. Важко було догадатись, чого він так роз­
хвилювався: чи від патріотичного спалаху
37


перед цісарсьним вояною, ЧІІ ' перед талантом
митця.- ТільІ{И справжній снульптор тан дбай­
J1иво пригортав до грудей свов творіння, ян ви.
Мій боже, я ще не відаю, що у вас, але ... ві­
рю, вірю, що принесли щось видатне!
-
Проведіть мене, гер Кальмар, до майс­
терні . Там і понажу, ноли вже тан вірите у мій
талант.
Була субота, післяобідня пора. -У нласах­
аудиторіях, майстерні, норидорах стояла свята
тиша. Частину вихованців забрала війна. Тіль­
ни гіпсові, бронзові, мармурові статуї розмов­
ляли між собою нечутною мовою. Обережно
поставивши на стіл свою ношу, вояна жбурнув
на нанапу нашнет і, обнявши за похилі плечі
служителя, заговорив:
-
Не сподівався я, гер Кальмар, поверну­
тися з фронту живим. І саме в стіни Анадемії.
Ні, ні ...
І{альмар остаточно просльозився. Він був лю­
диною вельми емоційної вдачі, шанувальнином
мистецьних скарбів і благоговів перед талано­
витими вихованцями. Професорів він обожню­
вав. Коли Михайло Бринсьний творив у цій
майстерні <<Хлопчика з гус1шю», то Кальмар
ніяк не міг второпати: чого в хлопчика такий
велиний живіт? Михайло Федорович поясню­
вав, що у сільсьних дітей завжди великі жи­
воти, бо вони не їдять вдосталь хліба, масла,
м'яса, а споживають картоплю, їдять печену
чи варену нуRурудзу, зелений горох, ягоди,
гриби, нислиці та всіляку ярину. Щоб тільки
наповнити шлунон, вгамувати голод. Кальмар
дивився на скульптора незрозумілим поглядом:
<<Мій боже! І вони не мруть?>> - <<Мруть, гер
Кальмар. Мруть ... >>
38


Цього разу Бринський лише з поваги до ста­
рого розгорнув перед ним свою ношу, і слу­
житель, стуливши безкровні губи, довго дивив­
ся на гіпсове погруддя, вольове і добре облич­
чя, високий під вихрастим чубом лоб. Коли ж
увагу служителя привернули капітанські зіроч­
н:и на комірі, він, прицмокнувши, спитав:
Герой цісаря?
-
Ні.
-
А хто, гер лейтенант? Не можете ж ви
ліпити не героїв!
-
Чому, гер Кальмар? Коли траплялася
нагода, я й на фронті ліпив рядових солдатів.
А це - рятівнин: мого життя і добрий батьио
своїх діточок.
Михайло Федорович помітив, що старіючому
Кальмару важко зрозуміти гуманність солдата
австрійської імперії, змінив тему розмови, стш­
зав:
-
Ой, засумував же я, гер Кальмар, за ва­
шими ароматами. Можу заприсягнутися свя­
тим Стефаном ...
-
Мій боже! - заметушився хранитель.­
Ви не забули запаху моєї медової есенції?
-
Що ви, гер Кальмар!
-
Ні кавової, ні цитронової, ані абрикосо-
вої? Тоді зайдімо до мене ї" я вас пригощу... -
Чим гер Кальмар хотів почастувати лейтенан­
та, того не сказав. Він лише склав сердечком
губи і прицмокнув <ще-це-це ... >> -У крихітній
І{імнатці при Академії, де він жив самотньо
після смерті своєї дружини, Кальмар налив
скляночку содової води, капнув до неї якоїсь
вишневої рідини, похвалився: - Ромова, гер
лейтенант! Вона нагадує мою офіцерську мо­
лодість, як-от вашу.
39


Бринський вгамував спрагу.
Служитель гордовито зізнався:
-
Маю ще флююнчик есенції <<Дюшес>> ...
О, мій боже! Що то за напій ! Але скажу вам
по се1,рету: «Дюшес» із воюючої проти Австрі'і
країни... аж із Парижа . Лле-е-е, гер ...
-
Що ви, що ви, гер Кальмар. Ваші на­
пої ... Слово честі, ангельські ...
-
А в Рос-сії... -
нахилився до самого вуха
Кальмар і розвів руками, шепочучи: - Мій
боже, динас -стію Романових скинули ...
-
От про це я на фронті не чув!
-
У лютому, гер Бринський. В лютому.
Знайома монашка мені розповіла... І вручила
ось цю листівку...
Михайло Федорович відставив скляночку, ви­
тер губи і почав читати витиснуті на обгорт­
rювому папері слова: <<Jederh Rнss ein SchllsS>> 1.
А далі - запевнення длл солдатів: <<Ми
-
по­
слушниці Христові - закупили дшr вас, воїнів
королівсь1юї армії, кілька вагонів з порошком
від бліх. Незабаром вишлемо на фронт ... >>
Скульптор перевів гнівний погляд з листівки
на служителя, з докором подумав: <<Що з те­
бе візьмеш?.. Коли б ти знав, що мені ще в
Татрах товариш -Ульянов сказав! Коли б ти
знав ... >>
Пристукнувши 1шблу1{ами, Бринський зали­
шив приміщення хранителя скарбів і ароматів.
Він лише на кілька хnилип забіг до фрау Гус ­
ти, де мешкав на квартирі, переодягся і від­
разу ж подався до свого друга -галичанина Ан­
тона Феданка. Не вабив митця аристократич-
1 Кожного росіянина вбий.
40


ний, :метушливий пвартал Альзергрунд, ані
бульвар йозефштадт. Малолюдними й затиш­
ними вуличками скульптор вийшов ш1. Газен­
ляйтенгассе 1 . БіJrя синьої емальованої таблич­
ки з білим числом <<4в>> покалатав у дзвінок .
Вартовий біля брами <щісарсько-r{Оролівсьного
шпиталю No 6>>, довідавшись, чого треба цивіль ­
ному, попросив заченати. Не минуло й п'яти
хвилин, ЛІ{ з брами, наче сrшнутий з лопати,
виСІ{Очив вояна-брюнет середнього зросту з ра ­
дісним блиСІ{ОМ в очах.
-
Михайле! - вигуннув він і кинувся обій­
мати скульптора.- Л{ивий?!
-
Та живий, але... не звали мене в оцю
мокроту, Антоне. Поченай ... -
благав Михайло
Федорович.- Снажи спершу, що ти тут робиш?
Я злякався, отримавши від тебе листа. Думав,
ва;юю поранений.
-
Ні, ні . .Кулі мене обминають. Ніби зна­
ють, що історика не можна вбивати. Бо хто ж
тоді опише ... Тес... Відійдімо далі . Он до того
пролому в паркані. Там є лавочка, сядемо на
сонечку.
Відійшли на таку відстань, що вартовий не
міг їх бачити, ані підслухати розмову.
-
То чим ти тут займаєшся, Антоне?
-
Навчаю неписьменних вояків. І з найкра -
щими наслідками, як атестує мене начальст­
во.- Історик луr<аво підморгнув скульпторові
і завбачливо застеріг.- Тес... чуєш? Співають
мої вихованці. Гімн цісареві ...
З - за муру в пролом / тиснулася сумовита, ЛІ{
над труною покійника, мелодія коломийки й
ледь розбірливі слова:
1 Заяча вулиця.
41


Ми у бога ласни просим:
Дарувать нам віну,
А ще впустить в райсь~,у браму
Вмерлого 1шліІ(у.
Рановсксі 1, Рановсно,
Чось тана не мила?
Бодай тебе, Раrювсrю,
Громовиця вбила!
Михайло Федорович зажурено схилив голо­
ву, витер рукавом лоб, спитав:
-
Твоя наука? Розумію. Вже в Росії скину­
ли династію Романових. Там - революція, Ан­
тоне. А що чути тут, у столиці? •
-
А ти приходь до клубу <<Родина>>. Сьо­
годні відбудеться: вечір, на якому сам голова
ради Коша~, прочитає реферат на тему: <<Друж­
ба Тараса Шевченка з негритянським трагіком
Айрою Олдріджом». Там новин начуєшся: чи­
мало.
-
Неодмінно. І ти ж будеш, Антоне?
-
Якщо не випаде чергування:. Багато по-
ранених прибуває. Дуже .. . Поранені з фронту,
живі - на фронт. Вагони обклеєні листівками­
зюшиками вбивати росіянина, француза, сер­
ба ... черниці роздають солдатам образки, мо­
литовники, і все іменем бога ...
-
Війна грабіжницька, виснажлива ... -
ніби
сам до себе, півголосом вимовив Бринський.­
Вірні слова мені сказав, Антоне, один росіянин
ще в Татрах, коли я передостан_нього літа був
там на канікулах. Маєш часинку? Я давно не
бачив Дунаю. Чи вже знесло кригу?
-
Ходімо! - і, взявши під руку скульптора­
земляка, історик неголосно проспівав: - Ой,
там за Дунаєм, та й за тихим Дунаєм ...
1 Рю,овс1ю - тю, називали Австрію .
42


-
І не тихим, друже, і 1,озю, не гуляє, а
су:м:ує.
Облюбували сонячний пагорбоR, присіJІи на
звалено:му стовбурі старої верби. Михайло Фе­
дорович, ян зачарований, дивився на лівий бе­
рег Дунаю, на схід і, ніби не помічаючи друга,
:м:овив:
Написати б у Росію, а чи дійде? Війна ж ...
-
Та ти про r,ого, Михайле?
-
Згадав племінницю Олю .. . Давно їй листа
не писав.
-
Але ж вона не в Росії.
-
Твоя правда, Антоне. Не в Росії. А я дум-
Rа:ми там .. . з інженером Ульянови:м.
-
У Росії монархії Rапут, Михайле, там ре­
волюція.
-
Може, й Ульянов об'явиться? СRажи, Ан­
тоне, яr, істориR: це дуже поширене прізвище
в Росії - Ульянов?
-
А що таr,е?
-
Розумієш, ноли я ще бУ._в дома, в Долині,
у червні п'ятнадцятого poRy, то працював RО­
вале:м ...
-
Отаr,ої?!
-
Нічого тут, брате, дивного немає. Сюшй-
таний зарібоR мав . TaR от, у нашому селі сто­
яв обоз росіян. Я підRовував і їх Rоней. Дещо
біля возів справляв. Був там і санітарний фур­
гон. Біля поранених ходила сестра :милосер­
дя - Марія Ульянова. І по-батьRові, ЯR отого
російсьrшго інженера, Уль янова. - Помовчав­
ши, Михайло запитав: - Антоне, а Rлуб <<Ро­
дина>> отримує <<Arbeiter Zeitung>> 1?
-
Аякже! Начитаєшся ще ...
1 «Робітнича газета>>.
43


Не доказав Федаш;о. Заслухавсл. Мовчав і
Бринсь1шй. Віденсь1tий. ліс весняним подихом
вітру · награвав їм ваJ1ьс Йоганна Штрауса, Ду­
най витанцьовував крижинами вздовж берегів,
історик і скульптор думами були далеко-дале ­
І{О, в рідній Галичині, за Дністром, за Збру­
чем ...
-У 1шубі <<Родина>> Н.ошак ще на порозі чи­
тальні запримітив Михайла Бринського, пома­
хав до нього рукою, але підійти не зміг. Зал
був переповнений. Всі місця зайняті : Та СІ{ульп­
тор з істориком таки протиснулися до стола
голови. Кошак довго тиснув руку Бринсь1{0му.
-
А Максим Коробчук вже не прийде до
нас нін:оли,- скорботно мовив Кошак.- Не
прийде ...
-
А то ж чому? - злякано запитав Ми­
хайло.
-
Поліг ... у Південному Тіролі. Повідомлен­
ня прийшло в Академію. й ... Адама, отого дов­
гоногого гураля із Закопаного, що з тобою ра­
зом закінчив художньо-промислову школу...
Ну, ну,- Кошак згадував прізвище,- ну, та
Адама Фесіва, гураля!
І ... його?!
-
Десь аж на сербсь1{ім ...
-
Який жаль. Адамеrt звів мене з такими
людьми! Я вперше почув від них про Марксо­
ву науку, соціалізм.- Михайло Федорович на
мить заплющив очі. Його надзвичайно вразли­
ва натура кожне слово-тривогу сприймала з бо­
лем. -У пам'яті ж зринули картина останньої
перед його від'їздом до Відня атаки австрійсь­
ких солдат на позиції французів. Зараз вона
здалася митцеві неймовірною давниною, а все ж
44


ряди живих шинелей, однаково блідих, при­
речених облич, скривавлених :кулями та шра­
пнеллю, ще ворушилися перед ним . Мабуть,
ота:к поліг і Адаме:к, подумалось. :Коша:к трус­
нув чубом, сказав:
-
Що там фронт, Михайле. Тобі відомо,
дру,-ке, с1,іль:ки нині галицького люду в Талер­
гофсь:кому таборі нидіє?
-
Звідки ж мені знати на фронті?
-
То знай: тридцять тисяч. І це лише за
приблизними підрахунками, а там ... -
він рішу­
че махнув ру:кою, запросив сідати.- Я почи­
наю свій реферат.
Михайло Брянський дерев'янів від цієї но­
вини. Його і без неї болюче вражали втрати
на фронті. А тут без бою мордують тисячі! ..
Дивився незворушно на стендову стіну, на я:кій
виставляють твори молодих вихованців Акаде­
мії мистецтв: скульптурні портрети, різьба,
живопис, а та:кож нові видання пісень соловія
Буковини ІОрія Федьновича,- памфлети Осипа
Мановея, проза Ольги :Кобилянсьної, новели
<<Понутсьної трійці>> - Василя Стефанина, Ле­
ся Мартовича, Мар1,а Черемшини, вогниста
поезія Лесі -Українни та Івана Фрюша ... Цьо­
го ж вечора <<стендівна>> яр_илася побільшеною
нопією нартини Л. Пастернана 1 <<Т. Г. Шевчен­
но та А. Олдрідж>>.
<< Чорний трагін і син -України! Диво віну.
Я не бачив цієї нартини ... -
нартав себе снульп­
тор. - Айру Олдріджа, мальованого Тарасом
Шевченном, бачив, а цієї ... >> Обпалене тропіч­
ним сонцем лице Айри випромінювало непри­
ховану пристрасть, а велині очі над.{І.вали
1 Російсьний худолши1,.


йому виразу відваги й мужності . Постава пра­
вої руки - і в ній білий ар11уш, певно, з офор­
том Шевченка,- нагадувала ствердний жест
трибуна. Промовив би Айра в цю мить зі стіни,
і в клубі <<Родина» пролунав би заклик до волі
й братерства... Адже недарма Айра лівою ру­
кою, немов ланцюгом, обняв гпівного й сумо­
витого, але повного любові й щирості Кобзаря
"України . В розбурханій рефератом уяві скульп­
тора постає далекий холодний Петроград. Пів­
нічний грудень заморозив бурунисті води Не­
ви, пінисті хвилі Фінсь11ої затоки, скрижанив
Балтійське море. Вулиці засипані снігом . Тіль­
ки несамовиті білі вітриська приперлись з по­
люса і кружляють, колючою хурделицею спа-
-
дають над Мідним вершником, над Адмірал­
тейською вежею, на Двірцевій площі . Тільки
Маріїнський театр непідвладний заметілям пів­
ночі: на сцені в ролі короля Ліра виступає син
Чорної Африки Айра Олдрідж . І сіє він лас­
кавим відсонням рідної землі , зігріває душі
щирих прихильників високого мистецтва, ят­
рить їх серця, промовля є до всіх: «Плачте, як­
що ви хочете при:мусити плакати інших>>. Чор­
ний трагік виростає на в е летня , і вже не
голосом, а полум ' ям гніву кидає до слухачів і
глядачів столиці білого самодержавця .. .
<<От сиджу я одного разу у Маріїнському
театрі - ні живий ні мертвий; . Олдрідж грав
rшролл Ліра і скінчив. Театр мовчав, приго ­
ломшений враженням. Не пам'ятаючи себе від
жалю, що стиснув серце і горло, не знаючи як,
опинився на сцені, за лаштунками і відчинив
двері до кімнати трагіка . Картина, яку я по­
бачив, вразила мене: в широкому кріслі, роз­
кинувщись !Зід утоми, напівлежав король Лір,
46


а на ньому, буквально на ньому, знаходився
Тарас Григорович; сльози градом н:отились з
його очей, уривчасті, палкі СJІова лайки і лас.ни
здавленим го Jюсом, шепотінням вимовJ1яв він,
вкриваючи поцілунками розмальоване олійною
фарбою обличчя, руки й плечі великого акто­
ра ... Бачачи, що я тут зайвий, я квапливо при­
чинив двері, не забувши й сам добре виплака­
тись, ставши за темні лаштунки» 1.
А який же то нині Петроград? -У березні
1917 року ... -
знову лине думками Михайло
Бринський.- Петроград без царя ... революцій­
ний... І вже ДО митця в зал клубу <<Родина»
долинають слова пітерсь1шх робітників: <<Зем ­
ля - селянам, заводи
-
робітникам, мир - на­
родам!>> Руйнується старий і твориться новий
уклад життя... палають панські фільварки ...
робітники взялися за зброю ... формується Чер­
вона гвардія, але ще козаки гарцюють на ко­
нях з нагай1<ами та шаблюками, погрожуючи
пролетарям. А в Швейцарії Ленін пише до тру­
дарів Росії: <<Ви проявили чудеса пролетарсь­
кого героїзму вчора, скидаючи царсь1<у монар­
хію. Вам неминуче доведеться в більш-менш
близькому :майбутньому... знову проявити чуде­
са такого ж героїзму для повалення влади по-
міщиків і напіталістів ... >> 1 •
<<Хто ж такий Ленін,- ламає собі голову Ми­
хайло Бринськи:й, слухаючи реферат про друж­
бу Айри Олдріджа з Тарасом Шевченком, який
раз по разу доповнюється подіями в Росії сім-
1 Спогад Михайла МИRеmина.- Див. у кн.: Г. М ар­
ш а л л, М. Ст о к. <<Айра Олдрідж», К.: Мистецтво,
1966, с. 178.
1 Л е ні н В. І. Листи з далека.- Повне зібр. тво­
рів; т. 31, с. 36.
47


падцятого року.- О, знову про Маріїнський
театр ... Петроград слухав Шаляпіна .. . >>
Роїлися думи в митця: << Чи довго втримаєть­
ся монархія в Австрії? Де та сила, що її зіпх­
не в прірву? Був би тут нині інженер -Улья­
нов ... » Якраз Rошюі скінчив свій реферат.
Слухачі не розходилися. Вони притихло погля­
дали на доповідача, на картину Л. Пастерна­
ка. Тільки Феданко заметушився:
-
Однак, Михайле, я запізнююся до шпи­
талю ... Там, напевне, вже привезли поранених .
-
Е, ні, Антоне. Зайдемо до мене і я тобі
щось понажу ...
-
Створив? На фронті?!
-
Створив -таки ... -
і не донінчив, бо шд1-
йшла фрау Густа, знайома скульптора, яка за­
говорила м'юшм віденсь1шм діалектом :
-
Говоріть, говоріть, гер Бринський·. Це зі
мною мій чоловік. Хіба не впізнали? Щоправда,
тріш1ш посивів відтоді, ян ви разом пам'ятнии
будували на Оттокрінгу.
-
О, гер Йоганн Ландер, я радий бачитися
з вами. - І до Антона.- Це муляр! Соціал-де­
мократ ...
-
Не перехваліть,- замахав руками Лан­
дер. - Ліпше зайдемо до мене, повечеряємо ра­
зом. Прошу, прошу, гер Бринський, та й вас,
геноссе Антон.
За пію{варталу від клубу <<Родина>> Густа
сна.зала:
-
А ось ми вже й дома. Просимо на чашку
нави.
Густа поставила на стіл пляшку вина з ети­
кеткою <<Шампань». По1шала по два бутербро­
ди з шинною і сиром кожному на тарілочку
і подала чашни з кавою. Цокнувшись чароч-
48


Rами, випили, а тоді вже Михайло Федорович
поцікавився:
Гер Ландер, а де отой · ледащо ... ну, Адо­
льф чи як, якого ви штрикнули квачем по
лобі, зазеленили фарбою чуба і нумедні вуси­
ни? Пам'ятаєте, він фарбував ...
-
О, гер БринсьRий. Того неробу знають усі
мешRа~щі містечка Браунау, що на самому
австрійсьио-німецькому Rордоні. Я звідти ро­
дом. То - син Алоїза ШіRльгрубера... е-е, да­
руйте на слові, байстрюRа, яRий привласнив
прізвище своєї Rоханни. Справжнє прізвище
його батьRа - Алоїз Гітлер. Але син, ЯR і
батьRо, пройдисвіт. Він вступав до Кунстгеверб­
шуле і на першому еRзамені провалився. То
бродяга. Наймався чорноробом, вибивав кили­
ми, спав у нічліж1{ах. Жахливий шовініст. Не­
обачно я пожалів його, взяв до своєї бригади
мулярів, а він ні Rельми, ані щітRи в pyRax
не вміє тримати... І вчитися не хоче. Грубі­
янив! Довелося вигнати.
-
Прямо з иладовища? - питає Антон і щиро
регоче.
Щоб не заважав мертвим,- додав Лан-
дер.
От і я... від мертвих, гер Ландер. І сам ...
Що ви . 1шжете, гер Бринсьиий,- переля­
Rано мовила Густа.- Там стріляють? ЯRий
жах!
Стріляють, фрау Ландер.
Я не голосував! Я виступав проти асиг­
нувань уряду Франца-Йосифа на війну, гер
БринсьRий. Я старий соціал-демоRрат і поки
що вірю настановам Віктора Адлера. Він при­
хильник Леніна ... -
нвапливо заговорив му­
Jrя р.
4 730-5
4!)


-
А хто такий Ленін, гер Ландер? - спи ­
тав Бринський .
-
Як! Ви не знаєте, хто такий Ленін!
-
Не знаю . Даруйте, але я не вельми обіз-
наний у політиці. А ще ... воюю .. . -
щиро приз ­
нався Михайло Федорович.
-
Це російський марксист! Це ... -
гер Лан­
дер добирав слів, епітетів і, не знайшовши най­
влучніших, заходив по кімнаті . - А ви знаєте,
гер Брянський, Ленін був у Відні . Ми, австрій­
ські робітники, пишаємося тим, що визволили
Леніна, коли його • заарештувало наше мініс ­
терство внутрішніх справ. Так, так ... Иого за­
арештували ... Сидів у Новім Таргу.
-
У Новім Таргу? Біля Пороніна?! - Брив ­
ський аж вихлюпнув каву з чашеч1ш, почув ­
ши назву знайомої місцевості на R'раківщині .
-
Який із себе, гер Ландер?
-
Середній на зріст, кремезний. Високоло-
бий, ходить швидко і впевнено . Трішечки гар­
кавить. Справжнє його прізвище Ульянов!
А що, гер Брянський? Можливо ...
-
Ульянов? Гаркавить ... але ж то інженер.
Російський інженер. Я з ним зустрічався біля
Морського Ока в Татрах . Саме за рік до по­
чатку війни ...
-
А де вас, гер Брянський, застала війна?
-
У рідному селі. В Галичині, гер Ландер.
Я бачив прихід російсь1шх солдатів. Пережив
воєнне літо, осінь, зиму ... А по відході росіян
прибув до Відня. Мене й мобілізували. Ось уже
незабаром два роки па фронті ...
-
Як же вам пощастило, гер Брянський,
вернутися до Відня? Вийти з-під пострілів? -
поцікавилася Густа. Вона, мабуть, хотіла ска­
зати «втектю>, але запнулась .
50


Однак Михайло Федорович не збентежився
цим, коротко оповів:
-
Мій командир роти - син шевця. 3 ве­
ликим зусиллям здобув вищу освіту. Вчителю­
вав таки в Галичині. -Українець. Можу назвати
його рятівником мого життя. От і каже він
якось до мене: <<Слухай-но, Михайле, нас тут
французи переб'ють, як куріпою>. <<Що ж, ка­
жу, пане капітане, вояцьке життя - як свічка
в ліхтарі. Доки горить, доти й світить». А він:
<<Але ж заради чого ми отут ' будемо скапува­
тися свічками? - Я вчитель, ти
-
скульптор.
І нема чого нам убивати таких же синів Фран­
цн, Росії чи маленької Бельгії. Бери оцей
бюст, що ти виліпив, і, поки я маю владу над
тобою, їдь до Відня. Видам документи, як про­
відникові поранених. Бюст виллєш у бронзу
і... коли мене вб'ють, то нехай рідним зали­
шиться пам'ять. Ось тобі адреса і гроші на
витрати ... >> От я у Відні. Але ж, гер Лапдер,
ви не сказали, за віщо арештували Леніна?
І як австрійські соціал-дёмократи виручили
його з-під арешту, де він тепер?
-
О! Ленін тепер, мабуть, уже в дорозі ...
до Росії.
-
До Росії ... -
і згадалося: <<Росія ж вели­
ка, як я вас... >>
-
Іхав -Ульянов через Відень у Швейцарію.
Наш уряд не хотів пропускати... -
Ландер
жестом руки, наче помахом кельми з розчином,
показав кудись на захід, вів далі: - Міністр
внутрішніх справ Австрії сумнівався в непри­
язні Леніна до російського царя. Він суворо
спитав пана Адлера, коли той прийшов кло­
потатися за нього: <<Чи упевнені ви, що -Улья­
нов - ворог царського уряду?»
-
<<0, так. Беи-
4*
51


nеречно!>> - відповів Адлер.-,- <<А браунінг? У
рапорті вахмістра, що робив обшук на квартирі
-Ульянова в Поро ніно, точно зазнатrено, що він
виявив браунінг!» - «О, иаше превосходитель­
стио, Ульянои і стріляти не вм:і.є. Якось, ще
в Сибіру па засланні, цілиися в лисицю, але не
вбив ... >>
-
<<Чом:у? Чом:у не вбив?>> - заінтри­
гований, питає міністр.- <<Лисиця виявилася
дуже гарною, ваше превосходительство. А бра ­
унінг виявився несправним:. Та й жодного на­
бою до нього вахмістр не знайшоВ>> .-
«А бом:­
ба ?» - ще суворіше питає міністр.- <<0, ваше
преиосходительство. То вигадка. То вигадка са ­
мого вахмістра, який люшв понятого банкою
клею!>> - <<А колонr{и чисел у зошиті? Напев­
но координати для російської артилерії!>> -
<<0, безперечно, але ... аграрної
-
для удару по
російському цареві>>.- <<Виходить, м:ожна бу­
ти впеиненим, що -Ульянов ворог царського
уряду?>> - <<0, безперечно! Більш запеклий во­
рог, ніж иаше превосходительство!>>
Михайло й Антон щиро сміялися . Густа роз­
водила руками. Мовляв, і з чого тут сміятися?
Лихо сталось, а вони... Скульптор винувато
замовк, почав збиратися з другом додому.
Спитав :
-
Отже, -Ульянова відпустили з в'язниці?
-
Так, - одказав муляр.
Опівночі розпрощалися .
... Михайлу
Бринськом:у тю{ і не пощастило
вилити в бронзі бюст капітана. -У Південному
Тіролі спалахнули запеклі бої. Авс1·рійська
армія зазнавала поразки за поразкою. Фрон­
товики, які перебували у Відні в тих чи інших
справах, негайно спроваджувались до бойових
частин. Н і в Роверетті, ані в Боцані :Михайло
52


Федорович не відшуиав свого доброго І{апіта­
на. Поранений, той лікувався в тиловому шпи­
талі містечка Лавісі і з пам'яті малював бе­
рези з понівеченою корою та пагорбок із
поруділою травою, на шшй упав французький
снаряд. Осколном його відірвало ндпітанові
шматок галіфе, а заодно і живого тіла.
Весну і літо ЯІ{ОСЬ ще протрималися австрій­
ські частини в Південному Тіролі, а восени
вони потрапили в шалений хаос.
ШАЛЕНИЙ: ХАОС
3 Південного Тіролю до Інсбрука і далі аж
до Бреr-шерпасу звивається порепана, подзьо­
бана снарядами дорога. У долині ріни Адіджа
рудою ниткою пролягає залізнична колія. Як
і на дорозі, так і на залізниці панує нечуваний
хаос. І людина в цьому xaocj - на ім'я Михай­
ло Бринський - квапливо відступає з військом,
до складу якого входять представниrш різних
народів Австрії. Одночасно тягнутьс я самороз­
І{онвойовані сербсьні, румунсь1{і та російсьні
полонені .
Пекельна машина пере:ІзтомJrеної, згорьова­
ної, переважно беззбройної солдатні пістрявою
навалою просувається на північ. Ні офіцери,
ні рядові вою{и вже не мають ніяких відзrшr{
звання чи доблесті: зірки з номірів поsривапі,
медалі поховані або викинуті.
Стояла середина сухого вітряного листопада
1918 роІ{у. Захмарений день застав посіріле від
пилюни й скорботи цісарське воїнство в міс­
течку Лавісі. На його головній вулиці несподі­
вано почулися ритмічні нроки сотні солдатів
53


у новісіньRому обмундируванні. Ними Rоманду­
вав старший офіцер . Це було для всіх, хто пе­
режив пеRло над Піявою, таRою дивовижею,
що Rожний зорив на цю сотню витрішRувати­
ми очима.
Сотня Rарбувала RpoR у напрямRу залізничної
станції . Позаду неї RОТИЛИСЯ два віЙСЬRОВИХ
фургони. Іх тягли незаїжджені, відгодовані
гривасті Rоні. За ними погупувала шинами па
вибоїнах важRа Rухня. Чи варилося, чи дом­
лівало щось у її Rазані - того Михайло Брин­
сьRий не відав. Але вже сам дим від неї шпи­
гав у ніздрі зголоднілому сRульпторові, що він
аж поточився . Хтось підтримав за ліRоть . А по­
заду таRи впав один солдат. Його підняли два
товариші, яRі ще мали силу, повели попід
руRи. <<Еней рятує батьRа>>, - шепнув сам до
себе БрипсьRий . TaR він назвав свою нову
СRульптурну Rомпозицію, ЯRУ виготовив у нав­
чальному п'ятнадцятому і шістнадцятому році
у ВіденсьRій шRолі художніх ремесел при АRа­
демії мистецтв. Жюрі фаRультету присудило
йому премію за цей твір . Та сRульптора все ж
погнали на війну. Не допомогло й свідоцтво
АRадемії . "У Тлумачі перша черга ще обійшла
його, а у Відні не пощастило . Не треба міфів.
Ось вона, дійсність.
Охлялий і підупалий на силі Михайло Фе­
дорович таRи зважився наблизитися до фурго­
на і зло подивився на їздового, що попихRував
добірною офіцерсьRою сигаретою. На солдатові,
що правив Rіньми, були нові юхтові черевиRи,
добротний мундир, плащ і шапRа. 3 усіх приR­
мет БринсьRий сRлав собі думRу, що перед ним
проходить один із Rращих підрозділів армії RО­
наючої австрійсьRої імперії. І ще він довідав-


ся - тав:и від їздового,- що сотня св:ладаєтьсл
з самих чехів і що нею в:омандує полковник.
Бринсьв:ий вирішив пристати до цієї сотні, а
там ... буде видно. Михайло не кинув карабін на
дорогу, як це зробили інші. До того ж і їздо­
вий з фургона гукнув :
Ти чех? Іди з нами, вояче!
-
А як же з Австрією?
-
Погано, вояче . Бачиш сам, як вона роsва-
люється... -
І сторожко спитав: - Ти чех?
Ні, українець!
Звати як?
Михайлом!
Давай руку, Михайле, і стрибай до ме­
не на фургон! - вмостившись поруч українця,
чех подав йому цигарку, мовив: - Зви мене
Іржі. Я учитель, а мій двоюрідний брат Фран­
тішек Пржітель - скульптор у Празі .
Ой-га! - вигукнув Михайло.- Виходить,
доля не так уже й збиткується наді мною ...
Ано, ано?
-
Прізвище моє Бринський. Я - різьбар і
скульптор . З Галичини.
-
Сенсація!!! - вигукнув їздовий, ляскаю­
чи по плечі Бринського . - Михайле, їдь з на­
ми до Праги. Австрії ~ кінець. А в Росії ре­
волюція . Царям - капут . Ну, їдеш?
-
З умовою, що ти мене, Іржі, познайомиш
зі своїм братом.
-
Добре, добре!
Ось і станція. На рейках стоїть ешелон,
вщерть набитий солдатнею. "У класних вагонах
сит~:ять генерали, полковники, майори з респек­
табельними дамами. Дехто з дам тримає в
пухнастих муфточках очманілих песиків. На
55


дахах вагонів розташувалися полонені . ПоJІ­
ковник-чех гаркнув на начальника станції:
-
Чому досі не відправили ешелон?
-
Багато вагонів, пан е полковнику,- вип-
равдувався залізнични к, - на перегоні підйом.
Один локомотив не витягне. Другого на під­
могу нема .. .
-
То відчепіть кілька вагонів!
-
Не дають ... погрожують зброєю .
Полковник догадливо 1швнув головою і, за­
гадково посміхнувшись, сказав: -
-
Я вам зараз допоможу...
Він підклю{ ав молодших офіцерів, щось по­
говорив з ними і віддав наказ вишикувати
сотню вздовж ешелону. 3а другим нюшзом сол­
дати скинули гвинтівки « на руку». Полновнин
сповістив:
-
Чехи можуть лишатись у вагонах. Всім
іншим вийти на перон . Даю десять хвилин!
Михайло з Іржі, спостерігаючи цю сцену, з
ус.іх сил взялися закочув ати фургони на це­
ментний перон, завбачливо приготувавши
зброю.
Минуло десять хвилин. Ніхто з вагонів не
виходив.
Лікар з чеської сотні кількома мовами пов­
торив наказ полковника, нагадавши, що втре­
тє вже повторяти не буде. Але й це застере­
ження не вплинуло. Тоді полковню{ скоман­
дував:
-
Батальйон! Застережливим залпом - во­
гонь!
Сотня дружно бабахнула з 1шрабінів. Роз­
люченими осами продзижчали кулі над дахами
вагонів. Стрілянина нагнала страху: з дахів як
вітром здуло полонених, спорожніли теплушки.
56


3 дверей і вікон 1шасних вагонів притьмом ви­
штовхувались офіцери. Кілька муфт з песика­
ми полетіло над головами панікерів. Дами
МЛІЛИ ...
Коли ешелон спорожнів, полковник ню,азав
розташуватися солдатам чеської сотні. Сідали
всі: озброєні і ті, що приєдналися по дорозі на
станцію. Іржі з Михайлом та кількома солда­
тами закотили кухню в теплушку, квапливо
перенесли з фургонів провіант. Все робилося
жваво й старанно. Полковню, подбав про по­
лонених, дозволивши їм розміститись у задніх
-теплушках. Начальникові станції звелів відче­
пити зайві вагони. Після всього він подав ма­
шиністові сигнал до від'їзду. Поїзд рушив ...
Один з полишених на пероні генералів, по­
лю,, дивлячись на цей поїзд, крикнув ще зліс­
но навздогін чехам: «Єдзьцє, псякрев, алє на
зламанє карну!»
Генерал не втримався й істерично зареготав.
-У відповідь йому Михайло задзвонив ложкою
об казанок і проспівав коломийку:
Ой, служив я у цісаря,
Заслужив я ласну:
Через плечі два ремені,
І на лобі бляшну!
-
Ти артист, Михайле! Комедіант! Серед
• цього хаосу генерала розсмішив! - радів Іржі.
-
Але що мене очікує в Празі, Іржі?
-
Республіка, Михайле! В Росії - ревоJІЮ-
ція! В Росії - Ленін!!! В -Угорщині
-
револю­
ція! В Галичині - Народна Республіка!
<<В Галичині Народна Республіка»,- солод­
кий щем розлився в змучених грудях Михайла
Бринського.- Ні, я в Празі довго не затрима­
юся. Скоріше додому ... >>
57


. .. Десь
далеко-далеко за Rар~атами лишилася
вируюча Прага . Над Дунаєм - збентежений
Відень.
А ось тут, над Дністром, на підгір'ї, як і
раніше <<Лежать нужденні села невеселі, мов
старці обвішані торбамю>, - згадалися рядки_
з вірша Івана Франн:а . На третій день після
прибуття в рідне село Долину Михайла Брин­
ського покликали до Тлумача, вручили призна­
чення <<як хорунжому війська ЗУНР>>. У ви­
вішеному на <<Дошці оповіщень» <<Посланні
уряду ЗУНР до президента США Вільсона>>
новопризначений хорунжий прочитав: <<Проха­
ємо, пане президенте, прийняти воскресіння
нашої держави до ласкавого відома і взяти де­
мекратичний народ України під свою могутню
опіку>>.
-
Нічого собі ... Ярмо Вільсона не легше ці­
сарського! Але я їм наслужу ... -
міркував
Бринський.- Проб'юсь за Збруч, на схід, до
товариша -Ульянова!
Не пробився. Але й не служив зунрівцям.
Повернувся до Праги.
ДО ПРАГИ
-
Слухай, інтерклас! - гримів Микола Мо ­
роз. Він володів гучним басом дніпровця з ки­
ївського Подолу . В клубі українських студен­
тів Академії образотворчих мистецтв у Празі,
а відтак і серед організаторів читальні <<Шев ­
ченківка>> киянин виділявся своєю нескореніс­
тю і ... статурою . В міру повні й рухливі губи
над міцними й рівними зубами фіксували то
смуток, то нестримний сарказм. Припліскуючи
58


широченною долонею вантажника сторінку ре­
акційної <<Богемії>>, Микола вигукував : - Ого!
Слухай, інтерклас! Михайле, Василю, Пейчо,
Славеку, Йоганне , Джованно! Пани-соціалісти
вже не пишуть, що комуністи на Україні їдять
своїх дітей, ходять голими і сплять під однією
ковдрою покотом . А це вже дещо значить. Але
слухайте, слухайте далі: «Після вересневого
ярмарку-виставки, влаштованого Україною в
Празі 1922 року, Чехословаччина збільшила
закупки в совєтів шкіри, льону, прядива, вов­
ни... >> Га-га-га! - реготав від душі Мороз і за­
вершував читання приповідкою: - Більше льо­
ну, більше вовни, аби була кишка повна ... Чо­
тирьомстам сорока тисячам безробітних треба ж
дати працю . Ой, <<Богемію>, ну й <<Богемію>!
Раптом обличчя Мороза хмурніє, він відки­
дає газету :
-
Лізуть же... без запрошення з порадами
до товариша Леніна! Мовляв, як добре було б,
щоб непман і куркуль вросли в соціалізм . Ха!
Ні, панове. Ленін і без вашої поради знає, що
з буржуями робити . ~ Відхиливши назад низь­
ко підстрижену лобату голову, Микола закін­
чує: - Володимир Ілліч знає, що йому робити
і без ваших порад, панове! .
І цієї миті його карим очам не бракує блис­
ку, мрійливості й гострого погляду художника.
Студенти інтеркласу прой_маються його настро­
єм, притишено слухають. А Микола - до Ми­
хайла й Василя :
-
Ви мене слухаєте, гаспиди галицькі?
-
Слухаємо, Миколо, і щиро заздримо,- од-
казує Василь Касіян, якого доля привела до .
Праги аж із Покуття. - Заздримо, що ти,
59


Миколо, вже з вільної Укр,аїни в посJІанцем
партії Леніна, а ми ...
-
І ви!..
-
при цих словах Мороз брав під
руки Василя й Михайла або обіймав їх за дужі
плечі і впевнено говорив: - І ви ж, добрі ле­
гені, не в підданими ... даруйте на СJІові, 1юли
скажу ясніше,- не лакузи пана президента
Томаша Масарика? Чи не так?
-
Так воно, так. Але ж ...
-
Побачите: Пілсудський довго не втримав
ГаJшчини... Ну, досить політнавчаннл. Ходімо
до <<Шевченківкю>. Сьогодні Олександр Олесь
читатиме свої нові вірші та переклади із Ста­
ніслава Костки.
До . читальні прийшли всім інтеркласом.
У приміщенні буJІо душно. ОJІександр Іванович
веJІьми хвиJІювався. Він . щоразу поправляв на
переніссі горбате пенсне, витираючи смугастою
хусточкою зашарілий, без зморщок лоб. У руці
тримав аркушик паперу. Червоні губи завору­
шились, і в заJІ поJІинув півтон ніжного, зворуш­
JІивого, з набутим ще на піщаній СJІобожанщи­
ні і майже завжди сумовитим наспівом голосу
ОJІеся. МихайJІо до болю стиснув губи, ворух­
нулись щелепи Мороза. Ясно, він щось у собі
гамує, пригJІушув. МожJІиво, бурхливий наплив
емоцій. Звівши густі брови над здивованими
очима, ВасиJІЬ, здається:, прислухається до по­
віву бурі, а в уяві таки виникав естамп - «Бу­
рю> Олени Кульчицької. На малюнку - вог­
ненний небокрай, густі натовпи хмар, що від­
пливають на захід. Іх жене вітер з України.
Бурю спирають високі · Карпати. Вона згинав
стрімкі смереки, розтріпує гілля і лине поверх
них, над Європою ...
Олександр ОJІесь відкладав на край стола па-
60


пірець, а замість нього підносить на рівень
грудей кишенькового формату книжечку. Слу­
хачі зачаровано дивляться на поета.
-
Дорогі земляки,- звертається він до ауди­
торії, - на закінчення я прочитаю вам кілька
віршів з нової збірки шобленого мною чеського
поета-трибуна Станіслава Н'остки Неймана.
А збірка називається << Червоні співю>.
І почав читати чеською мовою. А потім пов-
торив - у власному перекладі
-
українською.
Радянська Росіл
Мужніє!
Над світом, ю,ий у пащі
безжалісно душить трудящих,
правда свята
зоріє!
Люблю Олеся! - басовито сказав Мороз
першим встав, щоб потиснути руку поетові.
Шевченківці тіснилися в :колі Олександра
Івановича.
Та крізь · щільне оточення простяглась до
поета рука зовсім незнайомого слухача - се­
реднього на зріст, але кремезного.
-
Приходько. ПрацівНИІ{ радянського пов­
предства. Вірші сподобалися. Ваші й Нейма -
на,- говорив Приходько тоном голосу офіцій­
ної особи.- :Кращі з ваших творів гідні ви­
дання. Порекомендую в Харків. Шкодую, що
вони не встигнуть вийти до виставки радян­
ської ІШИГИ у Відні.
-
Наперед дякую,- збентежено відповів
Олесь.- Буду радий. Приємно з вами, але ж
мені аж у Подебради. Мушу квапитися.
Олександр Олесь залишив <<Шевчен:ківку».
Приходько, повернувшись обличчям до Миколи
Мороза, як до вже знайомого, запитав:
61


-
А хто, Миколо Карповичу, з українських
студентів ПразьІ{ ОЇ академії образотворчих мис­
тецтв зміг би створити скульптурний портрет
Володимира Ілліча Леніна для виставки ра­
дянської книги у Відні...
-
Скульптуру Володимира Ілліча ... -
проба­
сив Мороз.
Так. Товариша Леніна.
-
То це ж чудово! В капіталістичному світі!
-
Гаразд, Миколо. Вгамуйся. Про це в ін-
шому · місці. Товаришу Веретка,- звертається
Приходько до голови клубу, - у вас в онрема
кімната?
-
Зайдемо в бібліотеку,- пропонує голова.
У крихітній бібліотечній кімнатці Морозів
голос розпирає стіни. <<Хто б міг?! Хто б
міг?!» - сам себе запитує і тут таки відпові­
дає:
-
Як хто?! Ось Михайло Бринський. Талант.
-
Кинь жарти, Миколо,- зовсім злюшно
мовить Михайло Федорович.- Ліпити товари­
ша Леніна?! Ні-ні ...
-
А чому <<Ні-ні»? .. -
накидається на Брин­
ського гарячкуватий Мороз.
-
Мені треба його бачити як натуру!
-
Отаке! А в Татрах хіба ти з ним не ба-
чився? Над Морським Оком! Хто, як не ти, ось
уже _ третій рік навчання в Анадемії, розпові­
дає про нього.
-
Я, Миколо. Але то був просто російський
емігрант, що назвався інженером, а не вождь
російської соціалістичної революції Ленін!
-
Полишимо суперечку, - запропонував При­
ходько і виклав перед товаришами кілька га­
зетних вирізон та фотографій Володимира Іл­
ліча. Глянувши на них, Бринський розгублено
62


й зовсім стишено, ніби раптом сперло дихання,
промовив:
-
Не йму віри ...
-
Але ж чому? - запитує Приходько, і його
голос приводить до тями скульптора.
-
Щоб то був Ленін? Вождь! Схожість
уловлюю, але ж ... то таки був інженер Улья­
нов ...
-
Вірно, Михайле Федоровичу,-:- ствердив
Приходьиd : - Коли вимагали обставини, Ленін
бував і робітником Івановим . Ульянов же його
справжнє прізвище, Ленін - псевдонім .
Брипсьний перевів запитливий погляд з фо­
то.карток Леніна на Приходька, Мороза, Касі­
яна, Веретну, потім знову па фото.
-
То згода? - вигуюrув Мороз . - С1,ульпту­
РУ Володимира Ілліча ліпить мій друг Ми­
хайло! - і простягнув митцеві руку для по- •
тисну.
-
Згода, - мовив Михайло Федорович.
Розходилися, проводжаючи один одного. Са­
мотнім повертався на спочинок лише Михайло
Бринсьний.
НАОДИНЦІ 3 ГЕНІЄМ
Упираючись лі1,тями в І{онторІ{У біля висо­
кого, як у костьолі, вікна майстерні, митець,
мабуть, думав, що весь світ під оцими хмари­
нами і ранковим сонцем, памороззю і далекою
спекою, хоч і безмежний, а вже розламаний ,
навпіл: бо настав таний він, що народив Генія,
який своїм вченням струснув Земною нулею
і уми людства. І прийшов він на цю онаянну
планету, ЯR втіха, як винагорода гнобленим за
63


одвічне знущання над їх правдою, волею со­
вістю .
Інакше і не могло бути.
Цілком можJrиво, що скульптор думав і про
ту -Україну, до якої належав він , але на яній
поки що не знають творів митця, і діти там не
втішаються гіпсовим <<Хлопчиком з гускою>>,
не закохуються юнаки в бронзову «Дівчину з
рибою>>, а сивочолі арсенальці Києва не кла­
дуть запашних чорнобривців до постаменту ро­
бітника з французького граніту, який ось уже
десять рокі-в стоїть над братською могилою
розстріляних страйкарів Відня. Гранітний про­
летар не плаче. Він лише скорботно дивиться
на :мармурову плиту і рішуче показує на кар ­
бовані митцем імена полеглих, немов промовляє
до живих: <<Читайте, читайте, нащадки труда­
рів світу! Ми полягли за волю, правду, братер­
ство. Пам'ятайте про нас!>>
Так звеліли пролетарі. І їх волю виконав
скульптор Михайло Бринський. Бо 'rак йому
звеліло й серце.
-
А тепер - Геній !
«І всьому виною Микола Мороз>>,- :мовить
до себе Михайло Федорович . Похитуючись від
утоми, в ін повертається обличчям до створю­
ваного образу Леніна, прискіпливо озирає торс
скульптури . Виважує вартість своєї праці.
П'ятдесят діб він не сприймає для себе вдос­
таль сонця, вітру і іцемного подиху грудневих
приморозків . Осінні ночі довгі, а сон митця
короткий. Чужа майстерня каменярської фір­
ми <<Габрі єла і К0 >> - її власник Франтішек
Пржітель. За кам'яною огорожею - чужий світ.
Затерпли пальці. Пучки не відчувають доти­
ку металевого різця. Гіпс наче скам'янів .
64


Михайло Федорович простягав руни до він­
на, відчиняв його. Дихати стало легше. Насто­
яне за ніч на зів'ялому листі повітря залосно­
тало в грудях, прогнало дрімоту. <<Скульптура
Леніна мав увінчати першу в світі виставку
радянської книги у Відні>> - ще і ще раз на­
гадує собі Михайло Федорович.
Згадалося місто на Дунаї... Робітничий район
Оттонрінг. :Кладовище. Цісарсько-норолівський
шпиталь No 6. Добрий Антон Феданно. :Клуб
<<Родина>>. :Кошак. йоганн Ландер. Щаслива
ота англійка :Клер Шерідан. Вона ліпить образ
Леніна там.. . у кабінеті :Кремля, в Москві.
А я· - з пам'яті. Та ще з фото1~арток :Коли б
мені пощастило побачитись ...
Михайло Федорович ще раз повертається об­
личчям до Генія. 3 відстані гостріше помічав
недовершеність твору: то здається йому, що
він розсипав зайву нількість зморщон під очи­
ма вождя, то надто високо звів сократівсьне
чоло, то ширше вибрав чорні _ порожнини зі­
ниць, то надав неприродного руху рунам.
Бринський мовить до себе: <<Поїду до нього,
до товариша -Ульянова. І скажу йому: <<Я му­
сив побачити вас, Володимире Іллічу, ваше об­
личчя, насичене силою, запалом. В очах -муд­
рість>>.
Ленін прислухається до стишених слів снуль­
птора, нахилившись над кафедрою. Він наче
. спирається
на краєчок татринської скелі, під-
11юстивши під ліноть лівої руни товсті нниги.
Цей порух підсилює вираз обличчя, всього об­
разу, згусток роздуму і надав позі впевненос­
ті, спокою і віри в світлу ідею людства.
-У жесті відведеної правої руки назад вга­
дується маратівська динамічність, похід колон
5 730-5
65


ііетроградських че_рвоногвардНі:ц1в, момент у
бесіді з українськими та російськими ходаками.
<<Як же ти, Михайле Федоровичу, міг уяви­
ти, відібрати, створити саме таку композицію
мого образу? - крізь втому й дрімоту чує, вже
лежачи на тапчані, скульптор з апитання Генія:
«Ти ж мене не бачив на панцерникові Фінлянд­
ського вокзалу в Петербурзі?>> - <<Ні, не бачив,
товаришу Ульянов>>.- <<А в Розливі біля куре­
ня!» - <<Не бачив» .
Ленін ще нижче нахиляється з кафедри до
змореного працею, недоїданням і безсонням
митця, втретє запитує : <<І на трибуні в Смоль­
ному не бачив?>> - <<Ніколи я не був у Петро­
граді, товаришу Ульянов. Навіть Києва не
бачив. Я - галичанин з-над Дністра. 1/краї­
нець. Ви 1~же це знаєте з нашої бесіди над
Морським Оком . Я багато бачив на своєму ві1,у
різних людей, але такого росіянина, як ви, -
вперше. І ще посланця вашої партії Мю,олу
Мороза. Приніс мені Мю,ол а книги та й каже :
<<Оце Карла Маркса <<Капіташ>, а оце книга йо­
го побратима Фрідріха Енгельса - <<Діалекти­
ка природю> .. . Ці книги найлюбіші товаришу
Леніну . А оця - Володимира Ілліча: <<Держа ­
ва і революцію> . Ось вони лежать на моїй
конторці . Ні-ні ... не хвалюся. Такі книги пот­
рібно читати ціле життя, а не з а день чи тиж­
день. Даруйте, що заховав їх і вас у підпілля.
Але й для вас праця у підпіллі - не нови­
на».- <<Не новина, Михайле Федоровичу» . ­
«Ось лише одне мене непоноїть: чи пощастить
нам зустрітися? Вільно, по-братерськи, там, у
Союзі?>>
Важка, наче не своя пам'ять скульптора від­
мовляється сприймати чи відновлювати найваж-
66


ливіші події з nережитьго. Ру1ш вже самі опус~
~шлися, і він боявся зробити невірний 1шрб у
гіпсі, двічі підходив до вікна подихати, поки
не впав на тапчан. Лежить, розкинувши руки,
як косар. Гіпс стягує шкіру на його грубих,
коротких і по-робочому цупких пальцях.
ДО ЛЕНІНА
Хтось мимрить над головою Михайла Федо­
ровича так тихо й невиразно, що ні слів, ні
відтінку голосу неможливо розібрати. Тільки
чується кволе бриніння дротиків, наче обірва­
них струн. Дерев'яний простінок підсилює ці
звуки. Певно, у вітальні Франтішека Пржітеля
метушиться папуга Яро, розважаючись у за­
тишній неволі. Можливо, птах пробув на само­
ті поговорити, та йому бракує слів. 3 нудьги
він гачкуватим дзьобом сердито розхитує пру­
тики клітни, ніби вивіряючи їх пружність. По­
тім Яро перестав мимрити і чимось шерхотить,
немов з власного пір'я в'яже барвисті міте­
лочки.
Хоч нечітко, а все ж свідомість снульптора
фіксує застінну метушню дня: човгання ніг
клопітливої служниці, ЯІ{а, певно, прагне сво­
їм ХОДіННЯМ ДО ВИЛИСКУ натерти паркетну під­
логу, видзвони посуду, рипіння старих дверей,
1шекіт ручних двоколок за вікном, далекі гуд­
ІШ і близький скрегіт трамваїв, гамір семисот
тисяч пражан на вулицях, площах, фабринах,
заводах, торговищах.
-У безмежному просторі для митця з-над Дні­
стра всесвітнім центром в майстерня Франті­
шека Пржітелл, а в ній - не викінчений ще
5*
67


образ Генія. ІІоборовпіись з утомою 1 сном,
скульптор насилу розплющив 'Очі, усміхнувся
сам до себе: виявляється, він таки добрів на
світанку до пристойного людського житла.
Дарма, що не до своєї квартири. Кортіло по­
ділитися з Франтішеко:м своєю сміливою дум-
кою про поїздку в Союз. Але господар :майстер­
ні спав. Тільки служниця провела митця в ок­
рему кімнату, де він, бувало, й раніше спав
після нічної праці в майстерні. Служниця при­
готувала постіль, поставила на тумбочку чашку
холодної кави і побажала спокійного - вже
досвітнього - сну.
Рубцюватою долонею МихайJю Федорович
зсунув дрімоту з очей, підвівся з дивана. Він
догадується, що видзвін посуду - це пора дру­
гого снідання, і пунктуальна Слєчка, як лас­
каво називає служницю Франтішек, напевне
юне залила кавою чергову промову пана пре­
зидента Томаша Масарика в газеті <<Богемію>.
Коли за простінком нанривка цукорниці ще
раз :мелодійно задзвеніла, поріг кімнати пере­
ступив сам Франтішек Пржітель. Худорлявий,
дбайливо поголений стрункий чолові~, років
за сорок, у коричневому костюмі, що пасував
до його смаглявого лиця, не зачиняючи дверей,
вигукнув:
-
О! Добрий день, маестро Михайле! Ти вже
не спиш. Правильно. Мудреці і двірники мало
сплять!
Михайло Федорович відчув у словах •і топі
його голосу жартівливі нотки, а ще - бадьо­
рий настрій. Пржітель щоразу так підбадьо­
рював свого друга після виснажливої праці.
І все ж, цього ранку Франтішек приніс до кім­
нати силу новин. його карі, налиті слов'ян~
68


ською щедрістю очі, здавалося, ось-ось вихлюп­
нуть на Михайла Федоровича вельми приємну
вістку. Так і сталося. Плеснувши скульптора
по плечах обома долонями, Фр_антішек під­
ганяв:
-
Іди ж. бо, Михайл е, снідати. Жона Касі­
яна принесла ма . .. маккотр... ну, пк то є по­
українськи?
-
Що ти маєш па увазі?
-
О, свати Єжіж! Та їдло ... варепини в яку
посуду кладуть? Твій татічко виробляв ...
Михайло Федорович притиснув до своїх гру­
дей обидві руки Пржітеля і заливисто розсмі­
явсй, що з ним рідно траплялося. Віддихав ­
шись, МОВИВ:
-
Мабуть, повну МаІ{ітру?
-
Ано, ано, Михайле. Ма-ні-тру вареників
зі сметаною . О!
-
Тоді понваплюсь, іду, Франтішеку. Як ,-н:е
давно я не їв варепинів. І справді, зголоднів.
Ідемо.
_
-
Момент, соудругу Михайле. Дай сназати,
що ... я вже був у майстерні, оглядав твого Ге­
нія. І не один, а з соудругом Приходьном.­
Пржітель рухом професіонала змахнув руІ{ОЮ,
ніби відслоняв сіру запону над торсом створе­
ного Бринсь1шм образу Леніна , звів під висо-
1шм: лобом брови і завмер на мить. Потім ви­
рік:- Ленін! О , відборнє, зазрачнє! 1.
-
На жаль, друже, без живих рис . У нату­
рі він - Геній. У моєму ж вююпанні ... -
Ми­
хайло Федорович махнув руною.- Не створю
я його . Даремно поназував товаришеві При­
ходьку.
1 Відмінно, чудово!
69


-
Но, но, но! - палко заперечив Франті­
шек.- То є каскад енергії! Вихованець знаме­
нитого професора Яна Штурси надасть своєму
Генієві живих рис. Вище голову, Михайле!
Пржітель легенько взяв під руку Бринського,
поділився новиною:
-
А знаєш, Михайле , чий скульптурний
портрет нині творить професор Ян Штурса?
Не знаєш! І не догадуєшся?
-
Ні, друже. Адже я за останні п'ятдесят
діб лише вряди-годи появлявся в його класі ...
ото ж буде мені від професора нагінка.
-
Не турбуйся, Михайле. Він знає, над чим
ти працюєш.
-
Знає?! - аж зупинився Бринський .
-
Ано. Признався мені, що й він би... сам
професор Ян Штурса, взявся б за образ вождя
російської революції Леніна. Але, каже, не
докінчив ще скульптури ... -
Франтішек схилив­
ся до самого плеча Бринського і прошепотів
у вухо митцеві ім'я чеської письменниці, яка
своїми книгами закликає пролетаріат нраїни
па боротьбу за свої права, за соціалістичну
республіну без напіталістів і панів-президен­
тів ...
-
Професор Ян Штурса ліпить образ Боже­
пи Нємцової? - збентежено перепитав Брип­
ський .
-
Ано, ано! Та ходімо снідати, ..
Навіть цісарська страва не була б для Ми­
хайла Федоровича такою смачною, як приго­
товлені дружиною Василя Касіяна вареники з
сиром. Вони нагадали Бринському рідне село
Долину, матір Тетяну, її ласкаві й умілі руки.
Спогад обірвала поява неквапливої Слєчки,
ш,а принесла на таці чашечки з кавою і... лист
70


на ім'я Михайла БринсьRого зі штемпелем
представництва ~7 РСР у Празі.
Михайло Федорович відсунув чашечRу з Rа­
вою, взяв поRвапливо лист, розпечатав Rонверт.
Пробігши очима теRст, поділився змістом із
Пржі телем :
-
Повноважний представниR РадянсьRої
~Rраїни запрошує мене на аудієнцію. Іду. Не­
гайно йду!
-
В таRому Rостюмі, Михайле?!
-
На жаль,-Михайло Федорович розвів ру-
Rами, мовляв, ми ж студенти. На вбрання для
дипломатичних прийомів ще не спромоглися.­
Зрештою, іду я не до британсьного чи амери­
нансьRого посла, а .. .
-
Ні, ні, соудругу Михайле! - жваво запе­
речив Пржітель і, ЯR диригент, з розмахом
звів праву pyRy вгору. - Одягай мій вечірній
ностюм. Снидай свою сорочRу, чоботи. Он мої
ф•н·
"
ту Лl. 1, Hl.
О чотирнадцятій годині вихованець Празь­
Rо Ї анадемії образотворчих мистецтв, уRраїнсь­
ний різьбар і сRульптор Михайло БринсьRий
зайшов у Rабінет повноважного представню{а
~РСР. Перше, що впало в пильні очі митця,
це - повний вольової напруги й снаги портрет
Володимира Ілліча Леніна на одній стіні, на
другій - портрет роботи Крамсьного
-
Тарас
ШевченRо. Посланник за віRом міг бути ровес­
ниRом снульптора. 3 обличчя - робітню{, з
трішRи пабрянлими, мабуть, від безсоння, очи­
ма. Вийшовши з-за масивного стола назустріч
снульпторові, він жестом руRи запросив Ми­
хайла Федоровича сісти на найближчому до
стола Rріслі . Чемно вRлонившись, БрипсьRий
обережно присів, боячись пом'яти святRови:й
71


костюм доброго чеха. Капелюх . він поішав собі
на коліна, притримуючи його дрижачими паль­
цями.
Посланник запитав:
-
Ваше підданство, Михайле Федоровичу?
-
Вважаю себе громадянином Радянської
України. Родом, ви вже знаєте,- з Галичини,
нині окупованої Польщею.
-
Анексованої, Михайле Федоровичу. Цебто,
насильно прилученої до складу буржуазно-по­
міщицької держави.
-
Мене і моїх земляків це обурює. На знак
протесту я тимчасово залишив Галичину.
-
Мені доповіли, що ви творите сr<ульптур­
ний портрет Володимира Ілліча Леніна. І що
бажаєте з творчою метою поїхати до Радянсь­
кого Соrозу? - посланник не спускав погляду
з Михайла Федоровича.
-
Так, після розмови з товаришем Приходь­
І<ам, виниrша у мене така думка ... таке бажання.
-
Ви зустрічалися з Володимиром Іллічем?
-
~т Татрах. Над Морським Оком. Тоді -
з інженером Ульяновим. Товариш Ульянов за­
прошував мене приїхати в Росію. Я запитав
про адресу, а він спазав, що в газетах ...
-
Цілком вірно! - відповів, усміхаючись,
посланниrс-У газеті <<Правда>>, до речі, пра­
цює його рідна сестра Марія Іллінічна Улья­
нова. Тап: що Володимир Ілліч дав вам точну
адресу.
Бринський аж підвівся від здивування.
-
Але ж ... в Галичині я бачився з сестрою
милосердя Марією Іллінічною Ульяновою!
-
Цілком можливо, - знову ствердив по­
сланню<.- Марія Іллінічна була на фронті в
Галичині сестрою милосердя. А щодо поїзд-
72


ки у Мос1шу, до товариша Леніна, то раджу,
Михайле Федоровичу, напишіть спершу на
ім'я товариша Леніна особистого листа. Зви­
чайно, можете згадати і про зустріч у Татрах.
Працівник посольства труснув маленьким
дзвіночком. До кабінету зайшов уже знайомий
Бринсь1,ому Приходь1<0. Вислухавши розпоряд­
ження повпреда, він провів скульптора до
приймальні, посадив за окремий стіл і, по­
клавши перед ним кілька аркушів паперу,
ручну й чорнило, попросив:
-
Як заиінчите листа до товариша Леніна,
то передасте мені. Я зайду,- Приходьио по­
глянув на стінний годинник,- через тридцять
хвилин. Будемо сподіватися, що відповідь з
Масиви отримаєте тижнів за три-чотири. До
речі, про вашу поїздиу в Союз илопотався Мо­
роз. Ну, пишіть .
Приходьио пішов. Бринсь:кий схилився над
папером. Обдумував .
Михайло Федорович гранував пожну літеру,
наче ювелір :
(~Голові Ради Народпих Комісарів Союзу ... 1>
Не дописав. Згорнув чернетну. Ще подумав
вивів:
((Москва. Кроtль. •Товаришеві Володи:миру
Іллічу Ульяпову-Ле1-1,іпу1> .
Перечитав і відилав перо. Розглянувся. Дум­
ни розлетілися . <<Що ж писати далі? Постано­
вив: <<Опишу товаришеві Леніну своє життя .
Він зрозуміє.. .>>
Знадвору до приймальні увійшов вишукано
одягнений панон, уже підстарнуватий . Ма­
буть, його сюди не запрошували, бо ніхто з
працівників не вийшов йому назустріч. Пан
розсівся в одному з чотирьох нрісел, за кільиа
73


Rроків від стола, за яRим писав ,Вринсьний. На
вільне нрісло понлав свій вишневий з срібною
пряжкою кашнет і чорну палицю з баранячим
ріжном. Нижня губа одвисла, оголивши високі
золоті і поруділі натуральні зуби. Сивіючі бро­
ви підпирали масивну оправу модних окуля­
рів, за яними блякли зеленкуваті очі. Збону
глянути - панон нагадував землевласника. Чи
то від нервового збудження, чи від нудоти очі­
нування пан дригнув ногами, втягнув голову в
плечі і мовив:
-
-У цій установі легше повіситись або пус­
тити собі кулю в серце, ніж доченатися прийо­
му. І-і-і ніхто не кинеться тобі на поміч.- Пан
сназав по-чесьни з відчутним російським ак­
центом. - Щодня буваю тут, годинами бовва­
нію під дверима, не приймають. Мабуть, Ленін
прислав цього азіата в цивілізовану Європу
дивувати світ. Хо-хо ... нас не здивуєш. Свого
часу ми їх посилали пакетинами в Сибір, на
дно Лени, Обі, Єнісею ...
Бринсьни:й ще нижче схилив голову над ар­
нушем. Вдавав, що нічого не чує. Митець праг­
нув зосередитись, але панот{ заважав. Тоді Ми ­
хайло Федорович заплющив очі, щоб і не ди­
витись у його бін. Несподівано гримнула па­
лиця об підлогу. Снульптор розплющив очі. І ...
відсахнувся на спинну нрісла. Панок стояв
перед столом. Він очима пробігав каліграфіч­
ний заголовок листа, зирRаючи ·округленими,
ян у сови, зіницями, жовчно запитав:
-
Пишете Ленінові? - .панон вказівним
пальцем, немов пістолетом, націлився на ар ­
нуш,- гадаєте, він виплатить вам, не маю
честі знати, ян вас титулувати, ' валютою за на­
ціоналізований завод, фабрику, шахту? Хо-хо!
74


Ви наївні! Пан президент МасарИІ{ - ось наша
надія! Він ще об'єднає цивілізовані :країни у
Велин:у Антанту, і тоді я вже напевне поверну
собі свої цу:крові заводи на Вінниччині . -У-у-у...
Я - Ворон! Ви
-· емігрант?
Ви мусите знати
Ворона! Барона Ворона! Ви, ви - емігрант?!
-
Помиляєтеся, пане Ворон,- з граничною
чемністю, на я:ку тіль:ки був здатний, відповів
Михайло Федорович.- Я не емігрант і ... цу1{­
рових заводів на -У:країні не полишив .. .
-
Не емігрант?!
-
Ні, добродію ... -
неголосно, але твердо
повторив Бринсь:кий
. .. :_ Боїтесь зізнатися! Леніну пишете , а про
емігранта Ворона і знати нічого не хочете .
Ох-хо-хо ... На що перевелась Рас- с-сєя.. . Не
емігрант . Пхо! Всі ми тут емігранти . Ворони!
Що? Тан: і не чули про мене - Ворона?!
-
Про вас, пане добродію, не чув. Про воро­
ну чув. Це - птах, що живиться падаллю.
-
Ви, ви... не маю честі зщtти, я:к вас титу­
лувати, ви на язю{ битий, але ви не вихова­
ний ... -
і, схопившись за бін:, простогнав : -- Ой,
І{оле , н:оле .. . н:лята н:уля. Допоможіть мені сіс­
ти ...
Михайло Федорович допоміг Ворону дійти
до його н:рісла. Цієї ж хвилини вийшов з н:а­
бінету Приходьн:о. Подаючи :кашн:ет і палицю
власни:кові відібраних Радянсь:кою владою на
-У:країні цу:крових заводів, владно с:казав:
-
Пане Ворон! Посланни:к звелів вас про-
вести. Прошу! - і по:казав на двері.- Прошу,
прошу. І щоб більше не з'являлись .
Лице Ворона в:крилося плямами. Воно було
схожим па лушпиння недозрілого :каштана . В
очах немічно гас вогни:к люті .
75


Скульптор спохмурнів. Він з , відразою поду­
мав: <<Невже я схожий на цукрозаводчика...
емігранта? І вмовив же мене Франтішек одяг­
ти на лихо оцей панахидний костюм... Пана Во­
рона єднає з Росією солодкий спогад. Дарма,
добродію. Цукор, хоч і солодкий, але розтане -
і нема. Отак, Вороне, і твоє домагання :ком­
пенсації, твої маячні мрії про Велику Антан­
ту з Масариком. А що ж мене єднає з -Укра­
їною, Росією, Союзом?>>
Дійсно, що єднає Михайла Бринського з Сою­
зом? Маєтності? Втрачені скарби? Авжеж!
Скарби! Але не втрачені. Бо носить їх у серці
з дитинства, відтоді, як йому наспівала мати:
Повішу я rюлисочну
Під вербою
Та посиджу, мій СИНОЧІ,у,
Із тобою.
Верба еоп
Нашепоче,
Вітер льон
Потолоче .
Голуб назну
Наворr,ує,
Дністер ласr,у
Подарує .
І сивий голуб наворкував :малому Михайли­
кові ще тридцять років тому вирізьбити на
отій вербі Кобзаря -У1{раїни, струни якого
дзвенять йому на всіх його плаях-дорогах.
Верба! Стоїть вона на правім березі Дністра,
постаріла, сукувата, з жилавим корінням. На
корі озем:ка вже зарубцювалися ще несміливі
карби образу бунтаря Тараса. Кучеряві пагінці
згустили тінь під нею, · а крона розвихрена й
нахилена бурею над бистриною ріки. І чується
скульпторові, що то не перо з папером шепоче,
76


а зелене віття тієї верби нашіптує:: <<Пиши, пи­
ши, пиши до Леніна!» І Михайло Федорович
пише: << ... Творити Ваш образ, Володимире Іллі­
чу, спонукала мене велика правда революції
в Росії, яка покінчила з деспотією царизму ...
Ваша правда, товаришу -Ульянов!»
Цими словами й закінчив свій лист скульп­
тор. А через три тижні у серце й думи Брин­
СЬІ{ого білою чайкою і чорним смутком влетіли
новини Мороза.
НОВИНИ МОРОЗА
СJІухай, інтер1шас, новину! - гримнув :Nl'и­
кола Мороз, щіJІьно причинивши за собою две­
рі майстерні Франтішека Пржітеля на каменяр­
ському заводі фірми <<Габріє:ла і Н.0 >> . О цій
веJІь111и ранковій порі в <<Класі>> киянин застав
з МихайJІом болгарина Пейчо, ЛІ{ий, наче ди­
тину при грудях, тримав паперовий згортоІ{,
напевне, з їжею для скульпто_ра. А Мороз ТаІ{
вигорбив плечі, як силач, що з великого розго­
ну збирається проломити стіну або вивернути
з норенем стоJ1ітнього дуба . Навала неясних
передчуттів опанувала Бринським.- О, тьма
тьмуща ! - простогнав Мороз.- Тан і не дога­
дуєтеся, що за новина?
-
Ні, Миколо. Сна-жи ...
-
Гаразд. Вгамую вашу тривогу і очей ви-
діння сумне, як сназав Данте Алігіє:рі, пере..:
буваючи в чистилищі. Щойно я зустрівся з
москвичем. Чуєш, Михайле?! Спеціально при­
був з Моснви товариш Дехтярьов Степан Мат­
війович ДJІЯ організації виставки радянської
1шиги у Відні! Чуєш, Михайле? -У Відні! Він
77


побуде у Празі, а потім поїде , У Відень. І ще
одна новина. Але ти, Михайле, якийсь та­
кий, ніби не снідав? Пейчо, дай же йому по­
їсти!
-
Потім, потім, Миколо. R'ажи далі, не
тягни ...
-
Віза на в'їзд у Союз Михайла Федоро­
вича Бринського повпредством ~1 РСР от-ри-ма­
на! - Микола Мороз обійняв скульптора і
владно додав.- Негайно збирайся в дорогу! До
Ле-ні-на! В Москву!!!
•
Бринський раптом відчув, що всією душею
і половиною свого життя він живе в майбут­
ньому. Він у,не бачив перед собою людину­
вождя, який повірив його листові, а митець -
у нього . У скульптора тремтіли руки, і він не
знав, куди їх подіти. На втомлене з ночі об­
личчя впав роздум і острах:
--
Я1{ же ж ... як же я зараз поїду, І{оли у
мене стільки грошей, як у ліхтаря без свіч1{и -
світла? Ну, порадь, Мю,оло. Що робити?
-
Не турбуйся, Михайле . У Василя Ілліча
є тю{і гравюри, за які видавець, твій же зем­
ляк Олексій Винничук, згодився виплатити
три тисячі крон! А це вже щось.
-
І я тобі дам, Михайле,- вигукнув Пей­
чо,- тисячу крон. Іди по візу. Зараз же ,
І все ж, підійшовши того раю{у до будинку
представництва УРСР в Празі, Бринський ні­
як не наважувався переступити: поріг. Пере­
силив вагання. Зайшов. Потім у Академії ска­
зав Морозу:
Відклав я свою поїздку, Миколо, в Союз.
-
Чому? - здивувався Мороз .
-
Вже вирішено. Посланник погодився а
моїми ;r~;оводами.
78


-
Але ж я не погодл,уюсь! - гаряч1<ував
Микола.- Хіба можна відкладати таку по­
їздку?
-
От викінчу пам'ятник для містечка Нім­
бурга ... Виконаю ще кілька замовлень на гроб­
ки,- виправдувався скульптор.- Зароблю гро­
шей і поїду в Союз.
-
Гробки, гробни! - не вгавав Мороз.- Все
життя гроб1ш.
Бринський не поїхав. Працював зранку до
вечора, прихоплював і ніч. Василь Касіян
приніс йому три тисячі крон, Пейчо - тисячу.
Та . Михайло боявся стати боржником.
3 Долини прийшов нарешті довгожданий
лист. Писав старший брат Минола. «.. Яланя­
ються тобі тато, Василько, Ілько, Варвара, Со­
фіj;'ша і я.. ,- прочитав скульптор і очима про­
біг увесь лист, думаючи, чого це не згадує
Микола про маму? Ага, ось: - Сповіщаємо то­
бі, дорогий Михайле, що наша неня так і не
діждалися пі твоєї дружини, - ані онуків своїх
та й померли ... »
Лист випав у Михайла з рук .
...3
посланником Михайло Бринський зус­
трівся аж через тиждень.
Двадцять другого січня .1924 року о 10-й
годині ранку. Він, Михаj;'шо, готовий їхати до
Москви. Чого ж посланник нічого не говорить?
Той мовчки подав скульпторові <<Відозву Цен­
трального Номітету партії до народу>>.
<<Умерла людина, під бойовим проводом якої
паша партія, оповита пороховим димом, влад­
ною рукою піднесла червоний прапор , Жовтня
по всій нраїні, змела опір ворогів, утвердила
міцно панування трудящих в колишній царсь1,ій
79


Росії. "Умер засновник І{омуністичного Інтер­
націоналу, вождь світового комунізму, любов
і гордість міжнародного пролетаріату, прапор
пригнобленого Сходу, глава робітничої дикта­
тури в Росії... » 1
-
Ось так, товариші... -
дуже тихо, щоб не
зірвати від жалю голос, мовив посланник Брин­
ському і Морозу, що увійшов услід за това­
ришем.- Залишив нас Володимир Ілліч. За­
ли-шив ...
-
Світ трударів не забуде його вчен­
ня, його імені, його образу,- сказав Бринсь­
кий і повільно, паче під тягарем, підвівся. На
прощання ще повторив: - Я не залишу! Я до­
кінчу образ Володимира Ілліча, товаришу
посланник. І відчуваю, що образ його лишить­
ся провідною темою для мене на все життя.
На сивому поводі туману день відвів скульп­
'l'Ора додому на Забегліце, де Мороз розшукав
для нього пристойніше житло. Не -хотілося ні
їсти, ні спати, ні працювати. Пригадалося:
<<Коли я один, я - з усім світом». Хотілося •
побути на самоті. Думалося: муляр запинаєть­
ся фартухом, металіст спецівкою, скульптор
халатом. А чим же запнутися від горя й жа­
шо? Хто придумав таку запону?
Душевна і фізична втома звалила Михайла
Федоровича в постіль. Біля грудей вмостився
ніт і замуркотів йому білу назку про далеку
засніжену країну, яку в світі називають Ро­
сією. І бачить Бринський велину-велину, за­
порошену снігом, Красну площу, а ще високий
і просторий палац із лискучими, наче з льоду
1 Лен ін В. І. Коротний біографічний нарис,
с. 208-209.
80


висіченими стовпами-колонами. Посеред пала­
цу поставлена труна з тілом Володимира Іл­
ліча. Удень і вночі, не зважаючи на лютий
мороз, ідуть до Леніна сотні тисяч трударів
світу, щоб віддати йому останню шану. Іде
серед них і Михайло Бринськи:й.
Ота~< ішов, марив, щемів болями Михайло
Федорович п'ять діб, підкріплюючись чорною
1,авою та бульйоном, який приносили :йому то
дружина Василя Ілліча, то Пейчо або Славко,
Джованно чи й сам Василь Касіян.
Двадцять сьомого січня провідав скульптора
Ми1<0ла Мороз. Він був похмурим, але від жва­
вої . ходи розчервонілим. Голосом не втраченої
мужності сказав:
-
Годі, Михайле Федоровичу, корчувати
власний корінь. Звалишся зовсім. Побережи
себе і запам'ятай, що у висо1юлетпого птаха
немає тіні. А ти наш високолетний птах!
-
Одна тінь, а не птах, Миколо.
-
Одягайся тепліше. Підемо на траурний
мітинг до каменярів. Весь інтернлас туди пі­
шов.
Міш сірими жолобнами, наменедробарнами,
стоеами готових плит та сходинок, статуй і
нетесаних брил пліч-о-пліч стояв мовчазний
натовп робітників. На їх пониклих чолах нар­
буваJrася суворість дум. Русявий І{арел Фах
підійшов до с1,ульптора і про щось із ним за­
говорив. Потім підн:лю<ав ще двох товаришів,
1101,азав на уламо1, гранітної брили, а сам пі­
шов за Михайлом Федоровичем. І{аменярі
дбайJrиво стерли з каменя порохняву. Піді­
йшла дівчина. Довгопола робоча нуртка і чорна
груба хустка не владні були ску1:,и її юну
принаду. Ні па ного не дивлячисr,, вона дістала
11~ G 7JO-a
81,


з-під полn червону намітRу , і ІІаRрила нею
граніт. Михайло БринсьRий і Карел Фах ви­
несли з майстерні запнену постать Генія . Ко­
ли поставили, MиROJia Мороз відслонив запо­
ну - і перед робітниRами постала постать
Володимира Ілліча Леніна на трибуні. <<В. І . Ле­
нін - учитель>> ласRавим поглядом дивився на
Rаменярів, ніби востаннє промовляв до них.
Дівчина поRлала віноR до Rаменю , розправив­
mи чорні стрічRи з білим написом . І Б цю
мить першими з аголосили в жалобі Височан­
сьRі заводи, а за ними вся Прага. Каменярі
посRидали mапRи . Коли замовRли гудRи,
СRульптор звернувся до дівчини :
ЯR тебе звати, юнRо?
-
АнєжRа, пане сохар 1.
-
Допоможи загорнути сRульптуру Леніна.
АнєжRа, Мороз, Пейчо і Карел Фах загор­
нули сRульптуру <<В . І. Ленін-учитель>> у цуп­
RУ матерію, віднесли Б майстерню .
Наступного дня в цій же майстерні зібралися
БринсьRий, Мороз, Пржітель, Дехтярьов і При­
ходьRо. Оглянули сRульптуру <<В . І . Ленін-учи­
тель>>, порадилися і Дехтярьов сназав:
-
Бюст Леніна, Михайле Федоровичу, пот­
рібний для виставRи радянсьної Rниги у Від­
ні, а згодом і в Празі . Варто зробити деяRі
Rомпозиційні зміни в нижній частині снульп­
тури. СRажімо, трибуну переробити на нафед­
РУ з ннигами, щоб Ленін у правій відведеній
назад руці тримав ннигу, БRлавши БRазівний
палець між сторінни . TaR назва <<В. І. Ленін­
учитель» більше відповідатиме змістові.
1 Скульптор .
І


-
Цілком згоден з вами, товаришу Дехтя ­
рьов. Яким буде термін допрацювання?
-
До тижня . Далі відтягувати не можна .
Складності пересилки ... Поки дійде до Відня . . .
Самі знаєте .
Та як не квапився Михайло Федорович, а
скульптура була завершена тільки сімнадцято­
го березня 1924 року. Торс впакували. Микола
Мороз подзвонив до пересильної фірми <<Rо­
цоурею>. П рибула машина, і скульптуру Воло­
димира Ілліча <<В . І . Ленін-учитель>> інтер ­
клас проводжав до Відня. Михайло Федорович
з почуттям виконаного обов'язку прийшов до
Академії на кафедру професора Яна Штурси.
-
Де ви були, пане Бринський? - запитав
професор, хоч уже знав, чим займався його
вихованець . -- Студенти говорили мені, що ви­
готовляли пластику Леніна?
-
Що ж з того? Що ж з того, пане профе­
соре, коли Леніна вже нема живого ...
-
•Ти
робив портрет Леніна? - якось по­
батьківськи перепитав Ян Штурса.- Роби ще!
І я буду робити. От лишень докінчу...
-
Полум'яну Вожену, пане професоре?
Замість відповіді Ян Штурса міцно потиснув
руку вихованцеві. Обидва вони і не підозрю­
вали, .що за кілька місяців uад Михайлом Фе­
доровичем, та й не тільки над ним, згуститься
чорна хмара.
ЧОРНА ХМАРА
Схід напнув червоні віжки і, прогуркотівmи
на Орлицьких горах, вкотив у Прагу. Набрунь­
кованими сокогонними вітами квітень посту­
кав у вікно Михайла Федоровича. А зайшов
1⁄26*
83


Микола Мороз. Він застав друr;а схиленим над
арrіушем ватмана - з а новими начерrіами
<<В. І. Ленін - вождь>>, <<В. І. Ленін
-
промо ­
вець>>, <<В. І. Ленін - мислитеJІЬ». Киянин від­
чув і зрозумів, що у Михайла визріває задум
власної Ленініани. Микола мовчrш поклав на
ватман конверт, на якому чітко виднівся чер­
вонавий штемпель повпредства -УРСР. Скульп­
тор глянув поверх бурої оправи онуляр j n па
Мороза.
-
Ідемо з Василем Ілліче:м навістити Оле­
ся в Под е брадах. ~т нього ж гість з -Уїїраїни,
Панас Саксаганськиїr,- сповістив Микола.
Голос Моро з а здався БринсЬІсому на дто спо­
кійним.
-
Саксага нсь кий гостює в Олеся? - роз­
різуючи ножичком 1шнверт, перепитав Брип­
ський.
-
Так, Михайле. -Учора я довідаnся в пов­
предстві. А тобі відоме це ім 'я?
-
Авжеж! Ще з дев'ятсот дев'ятого, І{ОJІИ я
малював декорації та грав статистом у театрі
Садовського в Станіславі. Світило-актор. :Мис­
тецьRа гордість ~і країпи ... -
Михайло пробіг
очима 1юротенький теrіст листа - враз поник
головою.
-
Що? Що з тобою, Михайле? - Мороз
потряс його за плечі.
Бринсьний 1шоло відсунув конверт. Мороз
схопив лист і почав читати: «Дипломатичне
представництво -УРСР сповіщає, що виготов­
лений Вами СRульптурний портрет <<В. І. Ле­
нін-учитель>> доставлений у Відень після за­
криття виставRи радянської книгю>.
-
О-о-о ! Rоцоурек мерзенний! - простогнав
Мороз.- О-о, пігмей з підворітні Тамашека! ..
84


Ось що, Михайле. Негайно сам піди до того
Коцоурека і nиnерни йому шкіру навиворіт!
У конторі фірми <<Коцоурею> Михайло Брин­
ськи:й зустрівся а уже знайомим Вороном.
-
Прошу, прошу, пане ... е - е-е, не маю честі
знати, як вас величати,- мовив Ворон.- Ма­
єте речі до пакування на відправку? В Бер­
лін? Париж? Відень? ..
-
Ві-день ... -
здригнувся голос скульпто­
ра . - Я, власне, до пана І{оцоуретш . Чи монша
s нии побачитися?
-
На жаль ... -
розвів довгими сухорлявими
рутшми Ворон.- Пан Коцоурек зараз на ау­
дієнції у шефа поліції.- І, пристуютувши об
підлогу палицею а баранячим ріжком, до­
дав: - Маємо ютопіт! 3 Відня повернули нам
об'єкт мистецтва, юшїr ми мусимо з,r~:ати під
парту поліції.
Бринський відчув, ю, його 1,идає в жар .
<< В. І. Ленін-учитель>> під вартою політ~і'і! Ні,
п і ... це маренню>.
-
Чи можете ви, пане,- Бринсьт,ий не хо ­
тів називати прізвища Ворона,- чи можете
пояснити, чому з таким запізненням фірма
доставила ту скульптуру у Відень? Ви пору­
ШИJІИ умову, і я :маю пі дставу не п.ттатити вам
аа послуги .
-
А ви, власне, хто будете? Е - е, не маю
честі знати ...
Яr, мене титулувати?
-
Саме так, пане.
-
Я скульптор Михайло Бринський. І об'єкт
мистецтва ...
-
О, пан Бринськи:й! Впізнаю, впізнаю вас ...
Ви, ви ... не емігрант? Ні ! То це ви у совєтсь­
кого посланника писали до Леніна?
85


-
Це вас не стосується,- ,суворо відказав
Михайло Федорович. Ворон зсунув окуляри на
середину носа. - А sa невиконання умови я на
фірму <<Rоцоурею> подам позов до суду. - І,
не вклонившись, залишив контору з важким
серцем.
Суд відбувся невдовзі. Митець стояв перед
суддями за три кроки від свого твору, право­
руч. <<В. І. Ленін-учитель>> - ліворуч . На вар­
ті біля нього бовванів поліцай s карабіном.
Високий суддя оголосив рішення:
-
Оскільки відповідач пан Бринський не
мав можливості оплатити витрати, то суд пос­
тановляє: <<об'єкт судового розгляду ... -
Суддя
не назвав <<В. І. Ленін-учитель>>, а лише по­
казав на скульптуру, - як предме т мистецтва,
продати s аукціону і виручену суму внести
фірмі <<Rоцоурек».
Дочекавшись свого адвоката, який теж ви­
йшов похмурим із приміщення суду, Бринсь­
кий запитав:
-
Ну, то де ж правда? Фірма <<Rоцоурек»
не виконала умови, а мені ще й розплачува­
тися?
-
А правда в тому, пане Бринський, що
об'вн:т судового розгляду вельми не сподобався
самому судді.
Кам'яними брилами лягли ці слова на збо­
лілі груди Бринського. <<0, боже! - простогнав
Михайло Федорович.- Тепер цей суддя про­
дасть Леніна... як Іуда... за тридцять срібня­
ків>>.
Але ні!
-
Три тисячі крон, р -раз ... -
співуче про­
тягнув старий, повнощокий, відомий на всю
Прагу оцінювач-аукціонер. - Три тисячі крон,
86


два ... -
f вдруге гримнув дерев;яним молотком
по столу.
Михайло Федорович аж здригнувся від цьо­
го стуку. Озирнувся, шукаrочи поглядом серед
присутніх Миколу Мороза. Але ні киянина,
ані Васи_ля Ілліча, ні доброго Пейчо - нікого
з друзів інтеркласу в приміщенні не було. <<Де,
де ж вони забарилися? Може, жаліють мене
і не бажають дивитися на моє горе?>> Знову
подивився на <<В. І. Леніна-учителю>. 'У зас­
тавленому важкими бронзовими підсвічниками
залі, на стінах якого висіли картини в позо­
лочених рамах з голими ситими жінками, Ми­
хайло Федорович побачив гарну копію з карти­
ни Фердінанда Максіміліана Брокоффа <<Сльоз­
лива жінка>>, створеної десь у першій половині
вісімнадцятого століття. Жінка сперлася лік­
тем на книгу, закрила натрудженою рукою очі
і плаче. <<А хто за мною заплаче,- подума­
лося. - Мати померла. Може, згадають тато,
брати і сестри, моя улюблена племінниця Оля.
Як давно я не бачив рідних ... >> Найближче до
Бринського висів кольоровий лубок «І{ішка>>
Вацлава Голлара. <<Схожа на мого Окомана.
Та й він десь сумує без мене». Лице скульп­
тора скривилося, коли він поглянув на фрес­
ку німця Отто Гутфрейндц <<Віолончеліст>>.
Твір нагадував викорчуваний пень дуба з обру­
баними відростками. Ні гравця, ні віолончелі не
впізнати. <<Мій <<:Кобзар>> привабливіший!>>,- не
без гордості подумав Бринський. Старі, грубі
підставки, рахітичні меблі, качалки для пара­
літиків тіснилися по один бік зали, за спи­
ною гологолового аукціонера та його двох по­
мічників. <<'Уламки світу старого»,- презирли­
во прошепотів до себе Михайло Федорович .
87


ГJІянувши на образ Леніна, ЯІ;{ИЙ стояв за r< а­
федрою, що підвищуваJІася над дубовим різьб­
JІеним комодом, над коJІом зацікавJІених роз­
зяв і спекуJІянтів, на поJІіцая, подумав: <<Мій
образ Генія страшний вам, панове . А страш­
ний! Бо це вже не привид комунізму, що бро­
дить по Європі, а творець першої в світі дер­
жави робітниніn і сеJІшІ, що йде його шJІяхо:11-1
до номунізму ... >>
•
<<Вірно, МихайJІе Федоровичу, думаєш! Вір­
но! - рішучим ПОГJІЯДОМ відповідає СІ<уJІЬПТО­
рові <<В. І. Ленін-учитеш,>>.- Ми вистояJІи і
nистоїмо проти всіх!»
-
Три тисячі ... -
нарт<ав оцінювач-аунціонер
і замахнувся третій раз моJІотном.
~1се принишкJІо: JІюди, бронзові статует1ш,
підсвічники, нартини, мебJІі. Ноги в Бринсь­
ного почаJІи дрижати. Янийсь спенуJІянт уже
витягнув з-під поJІи набухJІий гаманець, почав
відJІічувати м'ясистими паJІьцями паперові нро­
ни. Аутщіонер з піднятим ДJІЯ третього удару
MOJIOTI{OM І{ОСИВ па нього очима. Та в ЦЮ мить
із-за спини поJІіцая витягнуJІася довга, сухор ­
шша руна.
-
Е-е-е, не маю честі знати, ян вас пеJІи ­
чати, пане аунціонер. Даю три тиснчі сто нр01 1 І
3 умовою, що пан аунціонер передасть в мої
ру1ш і молоток. Він,- поназав на снульпту­
ру, .:__ у мене в Росії цут,рові заводи від-nід­
лід ...
Захлинаючись од шаті, по1,упець Ворон,
скульптор його nпізпав, таr, і не доказав, бо
цієї хвиJІини до залу втиснувся гурт шодей.
Михайло Федорович полегшено зітхнув. Він
побачиn знайомих наменярів заводу <<Габріє.па
і Н'°>>, а серед пих Мююлу Мороза, Пейчо,
88


Джованно. Зачувши названу аукціонером суму,
з-поміж :каменярів вийшов :Карел Фах, ски­
нув з голови свою запорошену робочу кепку і
пішов по колу робітників .
-
Хто с:кіль:ки зможе, соудруги!
За якихось дві-три хвилини :Карел Фах під
присуд <<трю> і стук молотка поклав на стіл
аукціонера кепку з 3200 :кронами. Михайло
Федорович :кинув останній погляд на занімілий
зал, наблизився до Мороза. Той мовчки взяв
його під ру:ку, й обидва подалися до виходу.
ВОГНЯНА ГРОЗА
-
Ти, Ми:коло, так і не запросив гостя з -Ук­
раїни виступити в <<Шевчен:ківці>>? - якось уже
перед :канікулами в Академії спитав Михай­
ло Бринсь:кий Мороза.
Ні, Михайле.
-
Духу не вистачило?
-
Можливо. Ми просто не наважилися пе-
реривати їх мирну бесіду з Олесем.
-
Але ... ви хоч бачилися з ним?
Мороз почав :коротr{о розповідати .
До Подебрад вони прибули на другий сніда­
нок. Олександр Олесь і Панас Са:ксагансь:кий
сиділи за столом на веранді, роз:кор:кувавши
першу пляш:ку будварівсь:кого пива. <<Зайти чи
ні?>> - вагалися вихованці Академії мистецтв .
Вирішили присісти неподалік на лавочці під
:кущем жасмину, біля воріт садиби. :Кортіло
перепочити та все гаразд зважити. 3 веранди
їх не було видно. <<Нехай поснідають та по­
розмовляють»,- с:казав І{асіян. Жасмин зава­
жав стежити за ними , але цікавість брала верх
7 730-5
89


і вряди-годи то Мороз, то ВасИJrь Ілліч підво­
дилися з лавочки, щоб пересвідчитися, чи вони
вже поснідали. Панас Саксаганський мав ве­
личний вигляд: сповнене натхненням обличчя,
густі довгі брови, буйні вуса. Одягнений за
тогочасною модою: на ньому був темно-сірий
костюм з маленькими відворотами біля коміра,
широка пов'язка замість галстука, стоячий
комір білої сорочки. Про що вони розмовляли,
того ні Мороз, ні Касіян не чули. Відпочивши
якусь часинку, вони вирушили назад до Пра­
ги, так і не наважившись підійти.
Тим часом розмова між Олесем та Панасом
Саксаганським точилася навколо мистецького
життя на Радянській "Україні.
-
Я переживаю тут хворобливу зш~рвова­
ність, замість здорового національного почуття
і братерства,- мовив з болем Олесь.- Я не
маю зла до росіян, вірмен чи азіатів. Я пова­
жаю свою і чужу національну гідність. Та ...
кому повім печаль свою?
-
Ну, а тут білі й сині - як себе поводять?
-
3 огидою дивлюся на них.- Олесь почав
декламувати:
Пилати, дипломати,
Вся °УІ{раїна тут.
Вся сіль І{Ооперації,
ШаІ{али, зубосІ{али,­
Європа аж тріщить! ..
Наступала тепла, суха, з видзвоном бронзо­
вого листя осінь 1925 року. Зал читальні «Шев­
ченківка» лунав від оплесків. Там читали свої
вірші Павло Тичина, Олесь Досвітній, Вале­
ріан Поліщук. Посланці і живі свідки життя
на Радянській "Україні сіяли в пожадливі душі
слухачів золоті зерна правди Леніна. Та одні-
90


вю зустріччю були особJ1иво вдоволені МююJrа
Мороз, Василь Касіян, Михайло Бринсь­
кий. На ранок усі троє прийшли до кімнати
Павла Тичини в готель <<Прага>> . Під час роз­
мови вихованці Академії мистецтв зачудувалися
його майстерними перекладами з Рабіндраната
Тагора. В уяві Михайла Бринського вже малю­
валася далека й небачена Індія, непрохідні
джунглі, тисячолітні пам'ятники скульптури
на храмах Бомбея. А Павло Тичина читав:
Сидить в Бенгалії Рабіндранат,
-
Нема бунтарства в нас - людина а глини!
Регоче вітер а -У1,раїни,
Вітер а -Унраїни.
<<А чого ж він регоче? - питав себе Михай­
ло Федорович.- Авжеж, радів, що аж з Індії
вісімдесят бідаків у двадцятому році вируши­
ли до Леніна ... вчитися робити революцію. Не
всім пощастило пробитися до Володимира Іл­
ліча. Десять полягло в дорозі від рук басмачів,
але Рафік Ахмад поклявся то;ці Ленінові, що
він ще доживе і прийде до Леніна на п'ят­
десятиріччя Жовтня 1. Є чому радіти вітрові
з України. Та я Леніна не залишу. Він зі
МНОЮ ... >)
Віршем <<Плач Ярославни» закінчив Павло
Григорович свій поетичний ранок із студента­
ми Академії мистецтв.
А як від'їхали радянські поети на Україну,
Микола Мороз сказав до своїх друзів:
-
Я щойно повернувся від шефа поліції.
Пан шеф зачитав мені такий нюшз: за двад­
цять чотири години щоб мене не було в Празі!
1 Рафін Ахмад 1967 рону відвідав Моснву і Ленін­
град.
91


Скульптор зашмш. Від інтеркласу мусить
відійти сміливець, друг і посланець партії Ле­
ніна-вчителя.
-
Тепер я наче павич без хвоста,- іроні­
зував Мороз.- А що вдієш? Мій хліб - мій
камінь. Та в тюрму не бажаю. От лишень не
знаю, куди виїхати?
-
Як куди? - здивувався Михайло Бринсь­
кий.- На -Україну!
-
А дозвіл? Поки прийдуть з Москви до­
кументи... ет! Я не з тих, хто спалахне і гас­
не. Слово Леніна потрібне всім трударям сві­
ту. І де я не буду...
-
Ідь, Миколо Карповичу,- сумовитим го­
лосом сказав Василь Ілліч,- в Австрію або в
Швейцарію. Там ...
-
Там , Василю, немає такого робітничого
1-шасу, як у Франції . Було б у мене за що ...
Таки махнув би до Франції.
-
Буде! Я зараз віднесу до Винничука свої
гравюри. Не буду торгуватися. Візьму від
нього, що дасть.
3 трьома тисячами крон у кишені, свідоцт­
вом про незавершене навчання в Академії об­
разотворчих мистецтв у Празі та з оптимістич­
ною приповідкою на вустах про те, що «орли
не п'ють з калюж воду» Микола Мороз над­
вечір залишив <шайдемократичнішу>> республіку
Масарика . По трьох місяцях Мороз писав із
Парижа: <<Всім кланяюсь! Сповісти, Василю,
Михайла Бринського, що я надійно заховав
його скульптуру <<В. І. Ленін-учитель>> . Твір
його не загине>> .
Минули роки . Василь Касіян працював над
образами трударів на фоні пейзажів Радянсь-
92


RОЇ -УRраїни. -У далеRій Каринтії з білого мар­
муру висіІ{ав образ Джузеппе Гарібальді іта­
лівць Джованно. Робив ескізи пам'ятника ро­
сійським воїнам на Шипці болгарин Пейчо.
Творив на своїй Пряшівщині словак Славко .
Поспішив у Судети німець Йоганн . Михайло
Федорович створив другий оригінал образу Ге­
нія <<В . І. Ленін - учитель». Викінчував по­
стать <<В. І. Ленін - промовець>> . Ватман ква­
пив скульптора начерками <<В. І. Ленін -
вождь>>, <<В. І. Ленін - мислитель>>.
3 радянського повпредства повідомили про
:міжнародний кош,урс на проект спорудження
пам'ятника Тарасу Шевчеш{у на площі імені
Тевельова у :місті Харкові. Часу було обмаль.
Літо і осінь проминули за працею. А першого
січня 1931 року прийшла радісна звістка від
Василя Касіяна: робота Бринського отримала
другу премію. Першої не присуджували. Ра­
дості скульптора не було меж. його роботу
так високо оцінено. «Давно вже не був я на
рідній землі,- думав Михайло Федорович. ­
От діждуся літа ... >>
Та ні того літа, ні наступного побувати на
За1{арпатській -Україні Бринсько:му не довелося,
хоч листоноша тричі приносив запрошення з
Ясиня від учителів та вихованців різьбярської
школи. -У той час Михайло Федорович ство­
рював скульптурний портрет видатного чесь­
кого письменника Яна Неруди, 100-річчя від
дня народження якого мало незабаром відзна­
чатися. А як ліпив бюст славнозвісного україн­
ського біохіміка, гігівніста та епідеміолога,
колишнього професора, а потім ректора Чесь­
кого університету в Празі Івана Яковича Гор­
бачевського, прийшла звіспш: помер батьно.
93


Тієї сумної для БринсьRого днини зайшов
його давній друг Франтіше1{ Пржітель. Діз­
навшись про причину смутІ{У Михайда Федо­
ровича, ПржітеJrь запропонував:
-
А ти увіRовіч образ батьRа.
-
Ех, Франтішек ... У мене ж і фото1шртни
з батьRа немає.
-
Він селянин?
-
Селянин. І муляр, гончар, кушнір ... Всьо-
го життя навчило.
-
Так от. Длл будинку :міністерства сіль­
ського господарства у Празі л вирізьбив рель­
єф. Ти створиш композицію хлібороба. А в
ньому - образ батька. Риси, характер, стату­
ру пам'ятаєш?
Незабаром вони вже розглядали рельєф Фран­
тішека, а Бринсь1шй продумував власну ком­
позицію: пара волів тягнуть горбате рало. За
ралом іде в борозні орач. На ньому полотняні
штани й сорочка із закачаними рукавами. Се­
лянин- хлібороб іде рівно, пильно стежить за
ралом, за скибою і відчуває себе господарем
землі. Лице впевнене. Вітерець відгортає довге
волосся з чола. Підпис - <<Орання волами».
Вирізьбивши цю композицію з липового де­
рева, Бринський, поїхав до Ясіня. Відвідав
школу різьбарів.
-
Лишайтеся у нас вчителювати,- запро ­
понували йому там.- Звідси й додому буде
близько.
-
Дайте мені кільRа днів. Я так засумував
за горами ...
І, закинувши рюкзак за плечі, не відчува­
ючи своїх п'ятдесяти п'яти, Бринський поман­
дрував на Яблуницю, аби хоч із верховини
поглянути на Коломию ... Ніч на Яблуниці про-
94


вів під оборогом доброго л ісоруба . Від лезвич­
ни боліли ноги, все тіло , плечі, але думка: <<Я
на верховині, на поро з і Галичини!>> - підно­
сила настрій . Та осінній ранок тридцять вось­
мого року розбудив мандрівця лихою звісткою
про Мюнхенсьну угоду.
Не надивившись на р ідні Карпати, Бринсь­
rшй повернувся до Праги .
У Празі зустрівся йому уже знайомий лис­
тоноша.
-
Ви лишень послухайте, пане Бринсь­
кий! - обурювався старий вояка . - Наш Em-
brio 1 відмовився від допомоги Сов єтського Сва­
зу : Та я тільки побачив би на вулицях Праги
першого вошш Руде Армаде - сам би нинувся
за ним в атану.
Проклинала, хвилювалася, плаr{ала Прага.
Едуард Бенеш втін за кордон.
На 3абегліце між присілновими забудовами
Михайло Федорович розшунав занедбану ха­
тину одинокої вдови Єви Пріц_шової і з її згоди
переселився туди . Працювала Прішкова у при­
ватному ательє жіночого вбрання. Сама ж одя­
галася простеньно, але зі смаком. Привітне
обличчя мало кільна позначон давньої віспи.
Любила книги. Ії чоловік не повернувся із
заробітків аж із Франції.
Майже два роки прожили, ян у хиткому
човні серед розбурханого моря. А 14 червня
1940 року через фортечну браму, над якою зви­
сав прапор із чорною павучою свастикою, про­
вели есесівці академічного скульптора Михай-
1 3ародон. Тан листоноша зіронізував , перенрутив­
ши ім'я президента Едуарда Бенеша.
95


ла БринсьRого в табір <<Терезів». Не відразу
припровадили в Rатівню. Ні . А в <шансьRиЙ>>
дім, до Rоменданта Генріха ЙоRRеля. Перед
входом <шід шнур>> висаджені деRоративні Rу­
щі. "У Rабінеті Rоменданта на підвіRоннях -
Rвіти, яR у теплиці дбайливого RвітниRаря. За
столом - табірна еліта наглядачів. ДовRола
розRладені валізи, паRети, нова білизна, Rороб­
Rи з печивом, Rонсервами, цукром.
-
АRадемічний сRульптор гер БринсьRий?
Можеш не відповідати, - говорить ИоRRель.­
Ми знаємо. Ти ліпив Леніна ... писав до Лені­
на, мав дозвіл на в'їзд у Росію, в Союз. Ти
був лояльним до Rомуністів! А нам у таборі
потрібний сRульптор. ПоRажи свою лояльність
до фюрера, гер Бринський! - вже тоном наRа­
ву закінчив Rомендант і поRазав на велиRий
портрет Адольфа Гітлера.
Скульптор поглянув спідлоба, поправив оRу­
ляри на переніссі, вдивився в портрет. А пам'ять
розгортає одну сторінRу за другою з книги
його життя ще у Відні. І пригадується сміли­
вий австрієць Йоганн Ландер, ЯRИЙ Rвачем
зеленої фарби штриRнув по навислій гривці
ледачого маляра. <<Невже?! - жахається Ми­
хайло Федорович.- TaR, таR, це він! Адольф
ШіRльгрубер. Син байстрюRа Гітлера, бродяга,
нічліжниR... >>
-
Наш фюрер гідний того, щоб його звели­
чити! - додає хтось із наглядачів.- Ти вилі ­
пиш! Ти чув розпорядження Rоменданта?
-
Так, гер ... Але я, - Бринський розвів ру­
Rами,- ніRоли не бачив самого фюрера, яR
натуру.
-
І Леніна ти не бачив, яR натуру. А ви­
ліпив! "Уточнюю, ти бачився з інженером "Уль-
96


яновим. Хіба сам не розповідав про це в Ака­
демії? Отже, три дні на роздумування.
На третій день Михайло Бринський сказав
Йоккелю:
-
Ліпити фюрера не буду, гер комендант.
-У мене ревматизмом скрутило руки... -
і витяг-
нув перед комендантом спотворені власними
хитрощами кисті рук.
-
Гроскамера 35! - гаркнув йокнель.
Біля камери а одягом обійшлося без побоїв.
Але номірник Курт Вахголь був явно спанте­
личений: він не анав, яку форму видавати ук­
раїнцеві а Чехії? Для росіян Гіммлером визна­
чена форма - смугаста куртка і штани. На
куртці - червоне ноло а латинською літерою
<<R>>. <<А що ж дати академічному скульпторо­
ві?>> - завагався Курт Вахголь. Але німцеві
роздумувати не було часу, а тому й зачислив
митця до поляків, наказав одягти сіру куртку
а червоним колом на лівій полі і чорною літе­
рою «Р>>.
-
За покривало, простирадло, рушник, бля­
шану мис1,у і ложку відповідаєш головою!
Затямив?
Скульптор прямував під вартою до своєї
«гроскамери No 35>>. Бринський підвів очі: сон­
це заслоняли сірі-сірі рядна, смугасті матра­
ци ... все, що сіріло, рябіло, смугувалося на зем­
лі, те саме відбувалось і в хмарах. І на цьому
тлі, сірою півдугою над ворітьми, обрубками
чорних літер висів напис: <<Arbeit macht frei>> 1•
<<:Коли б через ці ворота прої1шов Данте,- по­
думав Михайло Федорович,- то й він жах­
нувся б від цих слів. Бо в сьомому нолі, коли
1 Праця робить людину вільною.
97


переходив через полум'я, тююго напису не ба­
чив ... >>
-
Хто скульптор? - гримнув біJІЯ <<гроска­
мери No 35>> наглядач Штернкопф.
-
Я, гер наглядач, - озвався Бринсьний.
-
Будеш у мене маляром! Добре працюва-
тимеш - не битиму. Втямив?
J1ночі до Бринсьного хтось заговорив: •
-
Штернкопф терпимо ставиться до в'яз ­
нів. Будеш з нами, товаришу Бринський. Серед
теслярів, мулярів, слюсарів. Я штукатур і муляр
Маланок. Ян Маланок із Старого Міста ... Вікна
моєї квартири якраз проти палаючого Яна Гу­
са. Тебе за яку провину сюди припровадили?
-
Я СІ{ульпто_р. Виліпив образ Леніна,­
признався Михайло Федорович, не ризикуючи
вже нічим. Адже 1шмендант і так усе про ньо­
го знає. То чому ж не зізнатися муляру.
-
Ти ліпив Леніна? - Ян аж підвівся на
нарах. - І ... де ж твій твір? Розбили есесівці?
-
Перший снульптурний портрет <<В. І. Ле­
нін - учитель>> купили на аукціоні робітнюш
1,аменярського заводу <<Габрієла і R 0 >>. Інші,
в меншій формі, дома . . Я1, буде обшук -
знищать ...
-
Розумію. Ти - наш. Тримайся майстрів .
У нас уже склалася своя група. Ми дізналися,
що Гітлер озброїв за. рахунок чеської інду­
стрії і арсеналів сімдесят своїх дивізій. Ясно,
що він їх пошле проти Радянського Союзу.
Отам і згине фашизм.
-
Вірю в це ...
Здружилися, і стало легше.
Поблякло і видихнулося дощами літо сороко­
вого рону. Провихрилася над концтабором зи­
ма. Весна сорон першого прогриміла ранніми
98


громами. <<То не на добро ... >>
-
стривожився Ян
Маланок. Грім на голі дерева, за його тлу11а­
ченням, знаменував ЗJІИВИ, гоJrод. Насправді ж
літо сорок першого умилося не зливами-доща­
ми, а першою кров'ю радянських воїнів на
Іtордонах СРСР.
"У таборі <<Терезію> Йою{ель створив російську
камеру No 21. Теслярі, які влаштовували у ній
дерев'яні нари, розповіли:
-
Бачилися з росіянами ... кажуть, що стоять
на смерть. Дуже здружилися з нами, чехами.
Незабаром у цьому переконався і сам Брин­
ський. Штернкопф призначив скульптора опо­
ряджувати офіцерську їдальню. Група радян­
ських військовополонених прокладала кам'яну
бру1{івку довкола приміщення. Михайло Федо­
рович придивився до середнього на зріст, жи­
лавого танкіста, якому було років під тридцять.
Діставши дозвіл наглядача, Бринський покли­
І{ав солдата притримувати трафаретну вирізІ{У
з картону. Наносячи фарбу, _ Михайло Федоро­
вич спитав коротко: <<Звідки?>> Танкіст одка­
зав: <<3 Харкова>>. Бринський, як ужалений,
відірвав пензель од трафарету. <<Німці вже
там?» - насилу вимовив оці три важких слова.
<<Не знаю. А тобі навіщо? Здався в полон?>>
Бринський мигцем зиркнув· на бранця, сказав:
<<Я не зрадник, товаришу... Я скульптор Брян­
ський з Галичини. "У Харкові є шматочок мого
серця і душі - пам'ятник Шевченку>>.- <<А ме­
не взяли контуженим під Брестом... Ти знай,
скульпторе, що там, де ми бились, земля і по­
піл будуть пишатися нами... »
Наглядач Штерююпф справді був винятком
серед катюг табору. Він якось сам проглянув
листа Михайла Федоровича до племінниці Олі
99


Павлюк у Долину, сказав <<гут!» і nоніс із со­
бою. Засніженої осені сороІ{ першого року Оля
отримала першу вісточ1,у від дядька Михай­
ла, який писав: «Рідна Олю, л ще живий . Хоч
і не було думки на життя. Мені давали полегшу.
Але я не пішов на зраду. Пришли мені, Олю,
_
сушених фруктів, бо у мене зуби випадають.
Твій дядько Михайло Б.>>
Через родичку Гелену Воллнську, що жила
на Познаньщині, Михайло Федорович перед
новим - сорок другим роком отримав першу
посилочку з Галичини. Розбиваючи волоські
горіхи, він несподівано вийняв із одного па­
перову кульку, яка вибухнула бомбою новин:
<<Німці під Мос1шою розбиті і відступають>>.
Горіхова кулька в лютому сорок третього
року сповістила:
«Під Сталінградом полягло або здалося в
полон 330 тисяч фашистів разом із фельдмар ­
шалом Паулюсом>>.
•На початку березня 1945 року Иоккель ви­
віз росіяд із <<Терезіна». А шостого травня
вже пакував власні чемодани і тікав через
<<Ворота смерті>>, але не втік. Смерть наздо­
гнала. Скульптора - пощадила . ..
СКУЛЬПТУРА
(<В. І. ЛЕНІН-УЧИТЕЛЬ>>
Вогонь повсталої Праги обминув білизну
Rаштанів. Очима воскреслого вдивлявся Ми­
хайло БринсьRий на парчеве їх суцвіття, на
зелені долоні листя. Він ішов мляво, але
вперто, опираючись об стіни будинків і ляк­
ливо відвертав голову од вибитих, випалених
100


пащ під'їздів, складів, крамниць... Важенні
танки з червоними зірками на броні гуркотіли
повз нього. Задимлені в порохняві, засмаглі
від сонця і вітру солдати тримали над баштою
танка червоне оксамитове знамено з образом
Леніна і написом: <<Гвардійська ордена ... >> Хі­
ба встигнеш прочитати?
Та ось одна машина пригальмувала. 3 люка
висунув голову командир екіпажу. Прислу­
хався. Попереду пострілів протитанкових гар­
мат не чути. Із танка виліз водій і взявся
нашвидку протирати запорошені щілини. Ко­
мандир екіпажу подав Бринському півбухан­
ця· солдатського хліба, запитав:
-
Скажи, батьr{у, то вже Прага?
-
Так, так, товаришу! - українською мо-
вою відказав Бринський.
Ти українець, батьку?
-
3 Дністра ...
-
А я з Дніпра . Ну, будь здоров!
Танк помчав далі.
Михайло Бринський просувався, сам не ві­
даючи якою вулицею. Але твердо знав, що йде
не додому, на Забегліце, а до каменярського
заводу «Габрієла і К0 >>. Дістався. А в цех не
вистачило сил увійти. Сперся на підвіконня
і почав жувати зболілими яснами шматок сол­
датського хліба. Скульптор задивився на чудом
збережені шибки заводського вікна. І най­
дорожче, що він тримав у руці - хліб, відняв
від рота і припав лицем до вікна. <<Не може
бути?! - вражено мовив до себе, побачивши
серед озброєних робітників Карела Фаха. Ще
пильніше вдивився у сутінки цеху і, не в змо­
зі відвести погляду, ствердив: - Так, це Ка­
рел Фах. Тільки Карел Фах може знати, де


заховано м1и твір <<В. І. Ленін-учитель>>. Цл:
думка додала йому сили. Видушив ліктем шиб­
ку, просунув у вікно голову, кволим голосом
гукнув:
-
Соудругу Карел! То л: ... сохар Бринський.
Що ви тут робите?
-
О! Михаїл?! Жівой!!!
Каменярі кинулися до Бринського, внесли
до цеху. Фах трясе його в обіймах:
-
Збираємося на Вацлав намєст вітати во­
їнів Руде Армаде. Підеш з нами?
-
Я завжди з вами, Карел.
Бринському налили горнятко кави із мідно­
го високого чайника, засипали запитаннями ...
Біля •руїн музею, де містилися колись ук­
раїнські експонати: одяг, картини, скульп­
тури, речі побутового вжитку. Бринський зу­
пинився. Наважився зайти під продірявлений
фашистською бомбою дах.
-
Що ти тут шунаєш, соудругу Міхаїл? -
стурбовано запитав Фах.
-
Свого Тараса Шевченка, Карел,- зі смут­
:ком відповів снульптор. - Тут зберігалася ко­
пія пам'ятнина, який стоїть у Харкові, на пло­
щі Тевельова.
Бринський таки знайшов деталі розбитих
фігур, але... їх вже не можна було реставру­
вати. Неподалік, під обпаленим каштаном
скульптор побачив юнана, який сидів на улам­
:кові мармурової І{апітелі, ніби на березовому
пні, і на ростовській гармошці награвав <<Осін­
ній вальс>> .
... Вацлавська
площа вирувала.
Каменярі ледве пробралися до цоколя На­
ціонального музею. Море народу, башти бойо­
вих машин, густі напливи радянських та че-


хословацьких прапорів мерехтіли перед очи­
ма. Михайло Федорович незчувся, як йому під
лікоть просунулася жіноча рука.
-
Єва?!
-
Я,- припала до його плеча.- Здогаду-
валася, що ти прийдеш сюди, Михайле. Я так
і зн·ала... Адже всі живі пражани прийшли на
Вацлав намєст!
Втішена і заплакана, подруга до останніх
його днів подалася роками журби і самотності,
але ще зібрала сили, щоб прийти на Вацлав­
ську площу.
На 3абегліце, переступивши поріг дому, Ми­
хайло Федорович важко присів на стареньке
І{рісло. Пожартував:
-
Євонько, я ж обмок, як вовк, обкис, як
лис, змерз, як пес, не їв грибів, а вже не маю
зубів. Але - живий!
Відпочивав недовго. Днів через три Єва ді­
стала із потаємного підвальчика дорожній
альбом Михайла Федоровича, с;:татуї <<В. І. Ле­
нін-учитель», <<В. І. Ленін-промовецЬ», «В. І. Ле­
нін-вождь», скомпоновані скульптором ще пе­
ред війною для закритого приміщення.
-
А де твій перший образ <<В. І. Ленін­
учитель>>, Михайле,- запитала Єва.
-
Карел Фах говорить, що не може від­
найти. А ті каменярі, що сховали бюст, ще не
повернулися з концтаборів, партизанських за­
гонів, а, можливо, й загинули ...
-
Так і твір твій загинув? - питав стурбо­
вано Єва.
-
Я витворю ще образ товариша Леніна,­
упевнено сназав Бринський.
Перейшов працювати до ательє на вулицю
Чехова - прагнув зустрічей з чеськими скульп-
103


торами. А жив, як і раніше, на Забегліце.
У цьому ж ательє і появився у нього <<Хло­
пець з гармошкою>>. І Тарас Шевченко у ново­
му моделюванні, з чітко вираженим внутріш­
нім настроєм: образ поета-революціонера ди­
хає впевненістю, піднесенням, гордістю й
зневагою до тих, проти кого він усе своє жит­
тя боровся. Важко далася ця робота скульпто ­
рові. Перед очима стояJrи руїни українського
музею. Сподівався: за працею забудеться, вга­
мується біль. Але той, як сова, стежить за ним.
По дорозі в Забегліце Михайло Федорович
втрачає свідомість. Його підбирає машина
швидкої допомоги, приймає за мертвого і від­
возить у морг.
Вранці санітарка зчинила крик:
-
У марниці I мрець ожив! Води просить!!!
Півроку Михайла Федоровича не виписува-
ли з лікарні. Але здоров'я поправили. Він уже
помаленьку ходив, міг проїхатися на трамваї,
з цікавістю слухав радіопередачі.
-
Пражани! Виходьте на мітинг зміцнення
єдності народу! Демонструйте свою волю на
підтримку заходів Комуністичної партії Чехо­
словаччини! - закликало празьне радіо.
-
Ходімо й ми, Євочко, - промовив Брин ­
ський .
-
Тобі ~-н:, Михайле, ще не можна багато
ходити! Немічний,- захвилювал_ася Єва.
-
А будемо їхати! - твердо сказав Михайло
Федорович і встав.
І поїхали трамваєм. На площі Яна Гуса
Бринський подумав: <<Котрі ж то вікна муляра
Маланка»?
1 Марниця - морг.
104


-
Зайдімо, Євочко, до товариша Малан­
ка,- сказав.- Пам'ятаєш, я тобі розповідав
про <<Терезію>?
-
Так ... несподівано, Михайле?
-
Що ж, вибачимося.
Квартира у Маланка була замкнена. Повер­
нулися на Старомістську площу. Тут лунала
знайома мелодія <<Варшав'янки». Пражани че­
кають відкриття мітингу. Нарешті площу ско­
лихнули вітальні вигуки вождеві КПЧ Кле­
менту Готвальду. Та ось встановлюється тиша,
і чути лише його голос, підсилений мікрофо­
нами:
-
Громадяни Праги! Ви взяли в свої руки
зброю ...
Запальне, надихаюче слово комуніста, який
закликав відстояти здобуту перемогу над си­
лами реакції, що намагалися вчинити контр­
революційний переворот, заволоділо серцями
усіх. Скульптор вдивляється в обличчя, жес­
ти, постать промовця, сповненого сили й на­
снаги.
-
За ним і птахи полетять,- говорить по­
шепки Бринський.
-
Ано, ано, Михайле,- погоджується Єва.
-
3 Радянським Союзом на вічні часи і не
інакше! - западають глибоко· в свідомість за­
ключні слова промови.
З того ж таки лютневого вечора 1948 року
на вулицях Праги почали патрулювати озбро­
єні робітники.
... Серце
у Бринського ще поболювало. Але
духом він зміцнів.
-
Тепер я, Євочко, таки розшукаю свого
Генія,- говорив упевнено.- Ось уже й тепло
8 730-5
105


настало. Пройдуся до свого ательє на Чехова.
Зустрінуся з товаришами ... -
Одного дня до скульптора зайшов інженер
Байлик. Перекинувшись кількома словами про
здоров'я та новини, сказав:
-
Бачив я вашого Генія, Михайле Федоро­
вичу. Таки перший скульптурний портрет
<<В. І. Ленін-учитель».
Бринський приліг на подушку.
Лише не хвилюйтеся так, Михайле.
-
Швидше кажіть - де бачили?
-
У вітрині партійного видавництва <<Сво-
бода>>.
<<В. І. Ленін-учитель>>? 1924 року?!
-
Ано, аво, соудругу Бринсьний.
-
То чого ж ти, друже, так далеко сидиш
від мене? - у Михайла Федоровича на очах
зблиснули сльози.- Підійди ближче, дай-но
я тебе розцілую .
Єва, що саме внесла каву, від несподіваної
картини мало не впустила чашечки на підлогу.
-
Євонько,- поділився радістю Брин-
ський,- мій Геній промовляє до пражан з віт­
рини видавництва <<Свобода»!
-
Сам бачив , - підтвердив інженер Бай­
лик.- Скажу більше: скульптуру тиражує ви­
давничий відділ Центрального Комітету Ко­
муністичної партії Чехословаччини . Але ... не
може знайти автора.
-
Євонько, який я щасливий! Розшукай ме­
ні ескізи, фотографії... все-все, що стосуєть­
ся роботи над скульптурою «В. І . Ленін-учи­
телЬ». Зараз же підемо в ЦК. Коли ж упаду
на вулиці, - пожартував, - то знай, що від
радості.
Ви, соудругу Бринський, автор скульп-
106


тури <<В. І. Ленін-учитель?>> - запитав один із
працівників.
-
Так, соудругу...
-
Кодічек моє прізвище. Цю скульптуру
нам подарували воїни Руде Армаде ...
-
Цілком можливо, соудругу Кодічек. А ви
не поцікавилися: хто супроводжував радянсь­
ких танкістів до Народного дому?
-
Командир танка Ян Доубрава, танкісти
Алоїз Каmпарек і Карел Немастил. Усі вони
загинули. Смертельно поранило в бою й робіт­
ника-повстанця Йозефа Порта . Він три роки
перебував у нацистських застінках і того дня
•
.
,..
.
повертався до с1м 1, до трьохр1чного сина, якого
так і не побачив ...
-
І все ж, - промовив Михайло Федоро­
вич, - хтось із повстанців таки довів радян­
ських танкістів до Народного дому. Можливо,
хтось із робітників І{аменярської фірми <<Габ­
рієла і К0 >>.
Згодом працівники музею ім. В. І. Леніна
встановлять прізвище робітника Іржі Гавле­
на - пражанина, який і став у нагоді радян­
ським танкістам.
Бринський передав Кодічеку кілька фотогра­
фій з карбованим на гіпсі написом: «Прага
17. ІІІ. 1924.», угоду з радянським повпред­
ством, кілька графічних ескізів майже пів­
вікової давності.
-
0,- зрадів Кодічек. його покликали до
телефону. Переговоривши, він вибачився і ви­
йшов:
Одна з працівниць приготувала для всіх ка­
ву. Скульпторові розповіли, що до видавничо­
го відділу ЦК КПЧ надходять і надходять
замовлення на виготовлення улюбленої скульп-
в•
1'17


тури <<В. І . Ленін-учитель>>. Навіть приїжд­
жають делегації з периферійних комітетів
кпч.
-Увійшов Кодічек і сказав Брянському, що
його просить зайти голова КПЧ Клемент Гот­
вальд.
-У кабінеті Клемент Готвальд вийшов скульп­
торові назустріч, провів до столу. Розпитав­
ши Михайла Федоровича про здоров'я, обста­
вини життя, творчі задуми, сказав Кодічеку,
що теж був присутній, зюшючити договір з
Бринським, щоб наступні репродукції виготов­
лялися під авторським наглядом, а також по­
дбати про його матеріальне забезпечення .
ЛЕНІНІАНА БРИНСЬІЮГО
Повернувшись додому, на 3абегліце, радіс­
ний і окрилений Бринсьв:ий засів за ескізи до
скульптур: <<В. І. Ленін-мислитель>>, «В. І. Ле­
нін-промовець», <<В . І. Ленін-вождь». Мріяв
побільшити їх. А ще задумав викінчити на­
стільний скульптурний портрет В . І. Леніна .
Для себе . Ще не усвідомлював, що вже ви­
творює власну Ленініану.
Єву турбувало його здоров'я. Було, присяде
поруч і тихенько мовить:
-
Пройдемося, Михайле, на нашу річечку.
Михайло Федорович здогадується, чого Єва
кличе його на Ботіч. Там є синя-синя в соняч­
ну погоду затока, берег у пахучій м'яті. Все
близЬІ{е і рідне скульпторові, таке ж, яв: і над
Дністром, у далекій Долині . Тут він відпочи­
ває душею, мріє, набирається сили. І вже не
відчувається, що літа перепливають за шіст-
108


десят п'ятий рубіж. Бринський іде в ательє на
Чехівську, де застає то студентів різьбарсь­
кої школи із Ясінів, то когось із молодих
слухачів Празької Академії мистецтв, а найчас­
тіше - друга по табору <<Терезію> муляра Ма­
ланка. Вони таки знайшли один одного. День
у день навідується Бринський і до майстрів,
які відливають нові й нові копії скульптури
«В. І. Ленін-учитель>>. Видавничий відділ ЦК
КПЧ тиражує її ось уже другий рік після об­
рання президентом Клемента Готвальда .
... Червень 1949 року в Празі видався гаря­
чим і грозовим. Михайло Федорович продив­
лявся газету біля відчиненого вікна. Після до­
щу легко дихалося. Єва подала вечерю.
-
Слухай, Євцю, нове ім'я з'явилось у твор­
чому світі - художник Степан Гапак, зовсім
молодий випускник нашої Академії. Перша
виставка творів ... Підемо неодмінно.
Наступного дня, оглянувши картини моло­
дого художника, Михайло Федорович піді­
йшов привітати його, познайомитися. Бринсько­
му сподобався мовчазний, зосереджений, не
хвальковитий Степан. Виявилось, що він із
Закарпаття, буває в Татрах. Он яких натво­
рив краєвидів!
-
Картини подобаються, Степане,- щиро
сказав скульптор.- Я бачив ці краєвиди і в
натурі. Сам сходив Татри. А хто тобі до кар­
тин рамочки виготовляв? Даруй, що цікавлюся,
але це для мене важливо.
-
Сам, Михайле Федоровичу. Навіть оці
лавки - моя робота.
-
Тоді приходь до мене в ательє. На Чехо­
ва, 27. Розуміється, не лавки і не рамки роби­
ти. А творити.
109


Відтоді молодий художник і вже літній
скульптор потоваришували.
Працюючи над новими картинами в ательє
Бринського, Степан Гапак якось мовив:
-
Заздрю вам, Михайле Федоровичу.. .
-
Чому? - не відриваючись від роботи, за-
питав скульптор .
-
Вашому хистові, а ще ЯІ{ людині, котра
вміє так щедро ділитися ним з усіма .
-
Не з усіма, Степане .. .
Замовк . Не сказав, як відмовив колись Иок­
келю увіковічнити Гітлера . А та листівка, де
він, Бринський, писав про це, таки дійшла до
племінниці Олі .
Наприкінці січня 1950 року Михайла Федо ­
ровича запросили зайти у видавничий відділ
ЦR RПЧ . Делегація з Лавосіце просила виго­
товити статую В. І . Леніна до 350 роковин
заснування їхнього міста. Членам делегації
подобався уже знайомий твір <<В. І. Ленін­
учитель>>.
-
Цю скульптуру я виготовив для закрито­
го приміщення, - пояснив скульптор. - Мож­
ливо, для вашого міста підійде якийсь з моїх
нових ескізів.
Михайло Федорович поклав на стіл числен­
ні замальовки, кілька фотографій скульптур
В . І. Леніна в малому виконанні. Зупинились
на двох варіантах: <<В . І. Ленін-промовець>> та
«В. І. Ленін-мислитель>>.
,,
Бринський погодився . Повертаючись додому,
з гордістю думав : <<Наш Ленін крокує по міс­
тах Чехословаччини . А пройде він по усій пла­
.,
HeTl.,) ) .
У грудні 1951 року Михайла Федоровича
збила вантажна машина і поламала праву ру-
но


ну. До забинтованого, на підв'язках скульптора
щодня навідувалась печальна Єва. Приносила
варене й печене і лагідно умовляла:
-
Іж та поправляйся: . Єжиш Марія, який
немочний!
-
Старі кістки, Євцю, довго зростаються, ­
віджартовувався. А Степану Гапаку казав: -
Тепер я, Степанку, не скульптор, а дратенік.
-
Ну, ремонтувати горщики є кому і без
вас, - заперечував той.- Ось про ваше здо­
ров'я допитується скульптор Вацлав Шар . Його
земляки просять створити пам'ятник гірни­
кам, полеглим на замінованій німцями шахті .
Одужуйте і спільними силами візьмемось.
-
Хіба порадою, Степанку, бо у мислях ще
портрет Володимира -Ульянова ...
Чому він сказав «-Ульянова», Степанові не
пояснив. Можливо, згадалося, як у віці Гапака
оформляв туристичні маршрути в Татрах і
слухав мудрі слова інженера -Ульянова .
-У лікарні Бринський пролежав усю зиму.
А коли зійшла потрощена крига і брудна піна
з Влтави, його виписали. І вчасно - Шар із
Гапаном у забегліцькій майстерні саме обмір­
ковували проект пам'ятника полеглим шах­
тарям. Рука в Михайла Фед.оровича ще болі­
ла, однак робота над пам'ятником посувалася.
Викінчував Бринсьrшй і «Портрет В. І. Лені­
на>>. По-доброму заздрив Степанові, який уліт­
ку мав їхати на Закарпаття.
-
Знав би ти, Степанку, як мені хочеться
додому, в рідне село . Я вже почав клопотати­
ся в посольстві СРСР про переїзд. Лишень
Єва була б здоровою, а то й вона хворіє. Ото б
я був щасливий! На -Україні враз одужав
би й тілом і душею.
111


-
Я й сам мрію створити скульптурний образ
Володимира Ілліча Леніна.
Степан Гапак у 1969 році відтворить образ
В. І . Леніна у гіпсі, потім у 1972 ще один у
бронзі, як подарунок XV з'їзду RПЧ. Того ж
року рельєф <<В . І. Ленін у жовтні>>, <<В . І. Ле­
нін - означає мир» і ще один рельєф із за­
повітом В. І. Леніна <<-Учитись, учитись, учи­
тись».
А напередодні двадцять дев'ятої річниці
пам'яті В. І . Леніна скульптор Бринський був
запрошений па відкриття музею імені В. І. Ле­
ніна, де мав бути виставлений і <<В. І. Ленін­
учитель>>.
Біля Народного дому зібралося багато пра­
жан. При вході па другий поверх увагу Михай­
ла Федоровича привернули два . чоловіки, ціл­
ком можливо, трохи молодші від нього. Один
у в'язаній шапці, короткій куртці та в штанах
із грубого чорного сукна. Обличчя старанно
поголене, все у рубцях - чи від опіків, а чи
від поранень. Другий - у сірому пальті ко­
гось нагадує Михайлові Федоровичу. Иому чу­
ти їхню розмову.
-
Так ви кажете, соудругу Гавлен, що ще
в двадцятому році у · Народному домі друкува­
лася газета <<Руде право?>>
-
Апо, ано, соудругу Рудольф. Мені було
п'ятнадцять, коли я розносив · її. А під час
війни тут переховували скульптуру Леніна ...
-
Леніна?! - Рудольф повільно підняв пра­
ву руку і зсунув з голови свою в'язану шап­
ку. - І фашисти не знищили скульптуру?!
-
Ім і на думку не спало ритися в ста­
рих газетних підшивках та ще й у себе під
носом .
112


3 другого поверху збіг Кодічек. Помітивши
Михайла Федоровича, взяв його під руку,
підвів до Іржі Гавлена, робітника-повстанця
Праги, і ·Рудольфа Шимачека, бійця інтербрига­
ди в Іспанії, команд1;1ра Червоної Армії, коваля,
і сказав:
-
Прошу йти за мною. Зараз будемо почи­
нати.
Вхід до першого залу, названого <<Осново­
положники марксизму-ленінізму>>, перетинала
стрічка. Крізь відчинені двері Михайло Федо­
рович побачив бюсти Карла Маркса, Фрідрі­
ха Енгельса і свій твір <<В. І. Ленін-учитель».
Запропонувавши роздягнутися у службовій кім­
наті, Кодічек підвів їх до групи почесних
гостей. Сюди підійшли й члени ЦК КПЧ. Ми­
хайло Федорович одразу впізнав між ними J\ле­
мента Готвальда. Скульптора пройняло хви­
лювання. Живучи стільки років далеко від
рідного Прикарпаття, врятований радянськими
воїнами з фашистського концтабору, він, Брин­
ський, став потрібним для братньої респуб­
ліки і нині є свідком тріумфу ідей великої
людини, відтвореної ним у мистецтві, лю­
дини, без якої вже не мислив свого життя і
праці. І Михайло Федорович складав у пам'­
яті листа до Василя Касіяна в Київ: «... Чую
в собі сили для виздоровлення і незалежно від
мого віку я міг би і хотів би передати свій
багаторічний досвід скульптора молодому по­
колінню в одному з державних художніх ін­
ститутів 'України. Так міг би я сплатити борг
мій народові, з якого я вийшов і до якого ба­
жаю повернутись>>. Його мудрість, як і сивина,
були на виду. І мислі світилися в очах, спа­
лахували радістю, ЛІ{ іскри від полум'я, що
113


біжить по стеблинці. Високий •лоб ще більше
оголився, лягли спокійні зморшки на шию.
Тільки губи ще не врівноважились. Вони, зда­
валось, ось-ось вимовлять крилате речення:
<<Користуйтесь миром, як юністю!>>
Думкам скульптора співзвучні слова, якими
Rлемент Готвальд закінчує свою промову:
-
Празький музей Леніна повинен стати
школою комунізму для мільйонів людей, цен­
тром пропаганди торжества ленінського вчен­
ня, пам'ятником дружби з радянським наро­
дом - на віки вічні!
І в цю мить усе сколихнула музика . В її
урочисто-натхненне звучання вливався гра­
нітний акорд академічного скульптора Михай­
ла Федоровича Бринського.
Прага - Пряшів
-
Івано-Франківськ - За­
копане.
1969-1984 рр.


ВІД АВТОРА
На долю українського академічного скульп­
тора Михайла Федоровича Вринського випали
найтяжчі випробування ХХ віку: жорстокий
режим австро-угорської монархії, бої на іта­
лійському Тіролі під час першої світової війни,
зрадницька націоналістична політика правите­
лів ЗУНР, окупація західноукраїнських земель
буржуазно- по;міщицькою Польщею, прогітле­
рівська поведінка президентів Чехословаччини
Т. Масарика і Е. Бенеша, муки фашистського
концтабору (!Терезін)J, особиста трагедія у зв'яз­
ку з втратою здоров'я, смертю рідпих. І ось
попри все те пе зійти з обраного шляху, лиши­
тися вірним правді В. І. Леніна, за пайнебез­
печніших обставин творити перший в Європі
скульптурний образ во'ждя соціалістичної ре­
волюції в Росії, а поступово - власну Леніні­
апу - хіба це не приклад вірного служіпня сво­
їй Вітчизні, рідному краю, народові?
Після відкриття музею ім. В . І. Леніна в
Празі М. Ф. Врипський отри:мав офіційне за­
прошенпя а с. Долиnи na Прикарпатті, оформ­
ляв радянський паспорт і збирався виїхати па
Україну, але захворіла його дружина. Від'їзд
довелося відкласти . Сподівався па краще, та
Єва померла. Михайла Федоровича прикував
до ліжка правостороnпій параліч. У тяжкому
етапі його відвозять до лікарпі. Майже рік
б' ється пад иим медицина. 3'явилася надія
Н5


на одужання. Його відвідуе парадний худож­
ник СРСР Василь R асіяп. Вопи разом склада­
ють автобіографію Врипського, каталог його
творів, мріють про перевезення їх до Івано­
Франківського краезнавчого музею та до с. До­
лини.
У грудпі 1956 року М. Ф. Врипський сонним
зсунувся з ліжка на холодпу підлогу і дуже
простудився. Відвідували його художник і
скульптор Степап Дмитрович Гапак, родина
Вайлюків . Заходами Ольги Вайлюк був скла­
депий заповіт, на якому замість підпису
М. Ф. Врипський поставив три хрестики, бо вже
не володів рукою. Ранком 10 січня 1957 року
перестало битися серце митця.
Мій низький уклін і пам'ять В. І. Rасіяпу,
і пипі працюючому •професорові :малюваппя і ·
скульптури Пряшівського упіверситету ім. Ша­
фарика С. Д. Гапаку, керівпика.,,t Празької
Академії мистецтв, працівпикам музею ім.
В. І. Лепіпа та ім. R. Готвальда у Празі, му­
зею ім. В. І. Лепіпа в Поропіпо, музею ім .
Каспровича в Гарепді, родипі гуралів
К. і М. 'Мордулов-Галов, капдидату філологіч­
пих паук Івапо-Фрапківського державпого пе­
дагогічпого іпституту бібліографу В. Полеку,
великій родипі Врипських із с. Долипи.
Мистецька спадщипа М. Ф. Врипського .е
гідпим впеском у скарбпицю чеського і укра­
іпського реалістичпого мистецтва.


ЗМІСТ
Над Морським О1шм .
5
Юнак не 3 ЛЯІШИВОГО роду
16
Фірма <<Серафіні>>
22
Не буде пана з Івана, а з Михайла
артиста
28
А Відень у чаду
36
Шалений хаос
53
До Праги
58
Наодинці з Генієм
63
До Леніна
67
Новини Мороза
77
Чорна хмара
83
Вогняна гроза
89-
Скульптура «В. І. Ленін ~ учитель>> 1UO
Ленініана Бринського
108
Від автора
115


Гриrорий Васильевич Rирилю11
ГРАНИТНЬІй ARROPД
Повесть
(На унраинс1<ом язьше)
Ужгород, издательство <<RарпатЬІ>>
Реда1<тор В. Т. Дзьоба
Худож. оформлення В. І . Сави
Худож. редантор В. О. Томашевсью1й
Техн. редантор М. Р. Черкашина
Rорентор Л. В . Вароді
ІВ N, 1512
Здано до с1<лад. 23. 04 . 85.
Підписано до друну 26. 07 . 85. ВБ 02507.
Формат 70Х90 1/з,, Папір друк No 1.
Звичайна гарнітура. Висоний друн.
Умов. друн. ар1< . 4,39. Умов. ф.-відб. 4,97.
Облі1<.-вид. ар1<. 4,29. Тираж 15 ООО пр.
Зам. No 730-5. Ціна 50 н.
Видавництво <<Rарпа1'И>> .
294000, Ужгород, пл. Радянсьна, з.
Львівсьна нниж1<ова фабрина «Атлас».
290005, Львів-5, зелена, 20.


}{43
Кирилюк Г. В.
Гранітний акорд:
Карпати, 1985.-1 20
~~
Повість.- 'Ужгород:С'
с.
У центрі нової повісті украінського проааУка Із
Прикарпаття - постать снульптора М. Бринського,
одного а перших творців образу В. І . Леніна в об•
разотворчому мистецтві .
4702590200-058
R М215(04)-85 52•85
У2


ШАНОВНІ ЧИТАЧІ!
Кпиги видавпицтва 11KapnaTUІ)
Jttoжna придбати в Jttaгaзunax
кпиготоргів і спож~.в•tої кооперації,
• в кіосках 11Соювдруку11.
Відгуки па паші кпиги
проси.1110 падсилати па адресу:
294000, м. Ужгород, пл . Радяпська, J.
Видавпицтво 11Карпатu)і.


50 к.
:::r::
Sii:i!
с:::;
=-=
а..
=-=
:::r::