Фарма кологія
За редакцією члена-кореспондента
НАН і НАМИ України,
професора І.

С. Чекмана

ФАРМАКОЛОГІЯ
Реком ендовано М іністерством освіти і науки України
як підручник для студентів м едичних ф акультетів
вищ их м едичних навчальних закладів III—IV рівнів акредитації

За редакцією
ч л е н а -к о р е с и о іід е н т а Н А Н і Н А М Н У країни,
п р о ф е с о р а І. С . Ч Е К М А Н А

В інниця
Н ова Книга
2011

УДК 615(075.8)
ББК 52.81 я73
Ф 24
Затверджено Міністерством освіти і науки України
як підручник для студентів медичних факультетів вищих медичних
навчальних закладів (лист №1-4/18-Г-32-1 від 09.01.2009 р.)
Колектив авторів:
Чекман І. С., Горчакова Н. О., Казак Л. 1., Беленічев І. Д., Бобирьов В. М.,
Висоцький 1. Ю., Годован В. В., Дев'яткіна Т. О.. Заморський І. 1., Звягінцева Т. В., Злеико О. Т., Єрмоленко Т. І., Кава Т. В., Кірочок Л. Т., Комісаров
І. В., Косуба Р. Б., Кресюн В. И., Лук'янчук В. Д.. Макаренко О. В.. Мамчур В Й, Опришко В І, ГІосохова К. А, Савченко Н. В., Сапегін 1. Д., Степанюк Г. І., Стопінчук О. В., Талалаєнко О. М., Торохтин О. іМ., Туманов В. А.
Рецензенти:
Т. А. Бухтіарова - доктор медичних наук, професор, директор ДУ "Інститут
фармакології та токсикології НАМН України";
О. Р. Піняжко - доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри фармаколо­
гії Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького.

Фармакологія. Підручник дія студентів медичних факультетів і
Ф 24 Чекман І. С., Горчакова Н. О., Казак Л. І. та ін. / Видання 2-ге - Вінни­
ця : Нова Книга, 2011. - 784 с.
18ВЫ 978-966-382-324-9
П ід р у ч н и к с к л ад ен о від п о в ід н о д о н ав ч а л ьн о ї п рограм и з ф ар м ако л о гії для
с ту ден тів м еди чн и х ф аку л ьтетів ви щ и х м еди чн и х н ав чал ьн и х за к л а д ів III—IV р ів ­
нів акр ед и тац ії. М атер іал п ід р у ч н и к а мас о п ти м а л ьн и й обсяг, р а ц іо н а л ь н у с т р у к ­
туру, ви р ізн я єть ся чіткістю , л о гіч н іс т ю , п о сл ід о в н іс т ю й л а к о н іч н іс т ю ви кладу
м атеріалу, з у р ах у ван н ям с у ч а сн и х д о с я гн е н ь ф ар м ак о л о гіч н о ї науки т а д о с в ід у
ви кл адан н я п р ед м ет а студентам .
У Д К 615(075.8)

Б Б К 5 2 .8 1я 7 3

ISBN 978-966-382-324-9

© Колектив авторів. 2011
© Нова Книга, 2011

ЗМІСТ
Передмова (член-кореспондент ПАН і НАМИ України, проф. І. С. Чекман).....................12
Перелік умовних скорочень..................................................................................................... 14
Вступ (член-кореспондент ПАН і ІІАМН України, проф. І. С. Чекман)..............................18
Історія лікознавсгва та фармакології
( член-кореспондент ПАН і ПАМІІ України, проф. І. С. Чекман) ......................................... 23
ЗАГАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ
(член-кореспондент ІІАП і ПАМП України, проф. І. С. Чекман) .................................... 32
Взаємодія лікарського засобу та організму .......................................................................32
Фактори, що зумовлені лікарським засобом..................................................................... 32
Чинники, що зумовлені організмом....................................................................................38
Вплив зовнішнього середовища на взаємодію організму і лікарських засобів...........45
Ф армакокінетика................................................................................................................... 46
Основні поняття і терміни фармакокінетики................................................................... 46
Шляхи введення лікарських речовин в організм ............................................................. 49
Вивільнення ліків з лікарської ф орм и................................................................................ 53
Всмоктування (абсорбція) лікарських речовин в організмі...........................................53
Зв’язування лікарських засобів з білками крові і тканин організму............................ 55
Розподіл лікарських засобів в органах і тканинах ........................................................... 55
Проникнення лікарських засобів крізь біологічні бар’є р и ..............................................55
Біотрансформація (метаболізм) лікарських засобів........................................................56
Виведення лікарських засобів з організму.........................................................................58
Фармакодинаміка...................................................................................................................59
Види дії лікарських засобів .................................................................................................. 60
Побічна дія л ік ів ..................................................................................................................... 61
Залежність фармакологічного ефекту від дози лікарського засобу.............................. 63
Залежність фармакологічного ефекту від лікарської ф о р м и ......................................... 65
Комбінована дія лікарських засобів....................................................................................65
Несумісність лікарських засобів ......................................................................................... 67
Види фармакотерапії............................................................................................................. 68
Молекулярні механізми фармакологічної реакції........................................................... 69
СПЕЦІАЛЬНА Ф А РМ А КО ЛО ГІЯ....................................................................................... 70
РО ЗДІЛ 1. Лікарські засоби, що впливають на
аферентну іннервацію (проф. Н. О. Горчакова, проф. В. Й. Мамчур)..................................71
1.1. Лікарські засоби для місцевої анестезії.......................................................................71
1.1.1. Складні ефіри бензойної кислоти та аміноспиртів............................................82
1.1.2. Складні ефіри параамінобензойної кислоти...................................................... 83
1.1.3. Заміщені аміди ацетаніліду................................................................................... 84
1.2. Адсорбуючі лікарські засоби .........................................................................................86
1.3. Обволікаючі лікарські засоби ....................................................................................... 88
1.4. Пом’якшуючі лікарські засоби ..................................................................................... 88

1.5. В’яжучі лікарські засоби ................................................................................................ 88
1.6. Подразнювальні лікарські засоби.................................................................................90
РО ЗД ІЛ 2. Лікарські засоби, які впливають на вегетативну нервову систему............93
2.1. Лікарські засоби, що впливають на холінергічні синапсп
(доц. II. В. Савченко)...............................................................................................................94
2.1.1. Холііюміметпчпі лікарські засоби ........................................................................95
2.1.1.1. Лікарські засоби, що стимулюють м- і н-холіиорсцепторп
(м-, н-холіноміметпкп) ..................................................................................95
2.1.1.2. Лікарські засоби, що стимулюють м-холінорецепторп
(м-холіноміметикп)........................................................................................ 98
2.1.1.3. Лікарські засоби, що стимулюють н-холінорецепторп
(н-холіноміметикп)...................................................................................... 101
2.1.2. Холіноблокуючі лікарські засоби........................................................................ 102
2.1.2.1. Лікарські засоби, що блокують м- та н-холінорецепторп
(м-, н-холіноблокатори) .............................................................................. 102
2.1.2.2. Лікарські засоби, що блокують м-холінорецепторп
(м-холіпоблокатори).....................................................................................103
2.1.2.3. Лікарські засоби, що блокують н-холінорецепторп
(н-холіноблокатори).....................................................................................107
2.1.2.3.1. Міорелаксанти периферичної дії (курареподібні засоби )
107
2.1.2.3.2. Гангліоблокатори.............................................................................. 109
2.2. Засоби, що впливають на адренергічні синапси
(член-кореспондент ІІЛІІ і НАМИ України,
проф. І. В. Комісаров, проф. О. М. Талалаєнко).......................................................... 111
2.2.1. Лікарські засоби, що стимулюють адренергічні синапси ..............................114
2.2.1.1. Адрепоміметпчні лікарські засоби прямої д ії..........................................114
2.2.1.1.1. а, р-адреноміметики.......................................................................... 115
2.2.1.1.2. а-Адреноміметики............................................................................. 116
2.2.1.1.3. р-Адреноміметики............................................................................. 117
2.2.1.2. Адреноміметичні лікарські засоби непрямої д і ї ..................................... 118
2.2.2. Лікарські засоби, що блокують адренергічні синапси (адреноблокатори
пресинаптичні і иостсинаптичні)...................................................................................... 119
2.2.2.1. Симпатолітпкп..............................................................................................119
2.2.2.2. Адреноблокатори.......................................................................................... 119
2.2.2.2.1. «-Адреноблокатори...........................................................................120
2.2.2.2.2. р-Адреноблокатори ..........................................................................120
2.3. Дофамінергічні лікарські засоби.................................................................................122
2.4. Гістамінсргічні лікарські засоби .................................................................................124
2.5. Серотонінергічні лікарські засоби ............................................................................. 124
Р О ЗД ІЛ 3. Лікарські засоби, що впливають на центральну нервову си стем у

126

3.1. Лікарські засоби для інгаляційного та неінгаляційного наркозу
(проф. В. Й. Мамчур) ..................................................................................................... 126
3.1.1. Лікарські засоби для інгаляційного наркозу..................................................... 132
3.1.2. Лікарські засоби для неінгаляційного наркозу ................................................. 136
4

3.1.3. Різні засоби, які використовують при загальній анестезії.............................. 140
3.2. Снодійні лікарські засоби ( член-кореспопдент Н А Н М України,
проф . В. И. К ресю н, проф . В. В. Іо д о в а н ) ..................................................................... 142
3.2.1. Похідні бензодіазепіну........................................................................................... 147
3.2.3. Барбітурати.............................................................................................................. 119
3.2.3. Снодійні різної хімічної структури...................................................................... 152
3.3. Спирт етиловий ( член-кореспондент Н А Н М України,
проф . В. ЇЇ. К ресю н, проф. В. В. Годован) ...................................................................... 155
3.4. Аиальгезуючі лікарські засоби

(член-кореспондент П А Н і Н А М И У країни , проф. І. С. Чекман,
проф . В. И. М ам чур, проф. II. О. Горчакова, доц. О. В. М а ка рен ко ) ........................162
3.4.1. Наркотичні анальгетичні лікарські засоби ........................................................165
3.4.2. Ненаркотичні анальгетичні лікарські засоби.................................................... 172
3.5. Психотропні препарати {член-кореспондент Н А Н М України,
проф . В. Й. К ресю н, проф. В. В. Г од ован ) ..................................................................... 180
3.5.1. Нейролептики (антппсихотичні засоби)........................................................... 181
3.5.2. Транквілізатори ...................................................................................................... 194
3.5.3. Седативні лікарські засоби .................................................................................. 206
3.6. Лікарські засоби, що стимулюють функцію центральної нервової системи
(проф . II. О. Горчакова, проф. І. Ф. Б е л єн іч е в ) ............................................................210
3.6.1. Психомоторні стимулятори .................................................................................210
3.6.2. Ноотропні лікарські засоби................................................................................. 213
3.6.3. Адаптогени ..............................................................................................................218
3.6.4. Актопротекторп..................................................................................................... 219
3.6.5. Аналептики .............................................................................................................220
3.6.6. Антидепресанти..................................................................................................... 221
3.7. Протисудомні лікарські засоби (проф. В. Й. Мамчур, доц. В. І. О приш ко)
226
3.7.1. Протпепілептичні лікарські засоби ....................................................................226
3.7.2.1Іротппаркінсонічні лікарські засоби ................................................................ 235
РО ЗДІЛ 4. Лікарські засоби, які впливають на функцію серцево-судинної системи
( член-кор.

Н А !І і Н А М И України, проф. 1. С. Чекман, проф. II. О. Горчакова,
д. мед.н., доц. Л. І. Казак, проф. В. А. Туманов, проф. І. Ф. Белєнічев, кмед.н. О. В. С т опінчук) ...237
4.1. Препарати, які впливають на серцево-судинну систему..................................... 237
4.1.1. Кардіотонічні лікарські засоби та інші препарати,
які призначають при серцевій недостатності....................................................237
4.1.1.1. Серцеві глікозиди (кардіостероїди)..........................................................239
4.1.1.2. Інші препарати, які призначають при серцевій недостатності............ 245
4.1.2. Антиангінальні лікарські засоби (засоби, що призначають
для лікування ішемічної хвороби серця.......................................................................247
4.1.2.1. Лікарські засоби, які знижують потребу міокарда в кисні
й поліпшують його кровопостачання ....................................................... 249
4.1.2.1.1. Органічні нітрати............................................................................. 249
4.1.2.1.2. Блокатори кальцієвих каналів (антагоністи кальцію).............. 252
4.1.2.1.3. Препарати різних хімічних груп.................................................... 255
4.1.2.2. Лікарські засоби, які знижують потребу міокарда в кисні,
р-адреноблокатори.........................................................................................256
5

4.1.2.3. Лікарські засоби, які підвищують транспорт кисню до міокарда .......257
4.1.2.4. Лікарські засоби, які підвищують стійкість міокарда до гіпоксії
(кардіопротектори)..................................................................................... 258
4.1.2.5. Лікарські засоби, які призначають хворим на інфаркт м іокарда
260
4.1.3. ІІротиаритмічні лікарські засоби ........................................................................262
4.1.3.1. Мембраностабілізатори............................................................................... 264
4.1.3.2. Р-Адреноблокаторп...................................................................................... 266
4.1.3.3. Влокатори калієвих кан ал ів.......................................................................267
4.1.3.4. Влокатори кальцієвих каналів (антагоністи кальцію ).......................... 267
4.1.3.5. Інші нротиарптмічні лікарські засоби ..................................................... 268
4.1.4. Гіполіпідемічні лікарські засоби......................................................................... 269
4.1.4.1. Секвестранти жовчних кислот .................................................................. 270
4.1.4.2. С татний.......................................................................................................... 270
4.1.4.3. Ф ібрати .......................................................................................................... 272
4.1.4.4. Препарати кислоти нікотинової................................................................ 273
4.1.4.5. Інші лікарські засоби, що знижують рівень холестерину
і тригліцеридів у сироватці к р о в і..............................................................273
4.1.5. Антпгіпертепзнвні лікарські засоби ................................................................... 274
4.1.5.1. Лікарські засоби, що впливають на водно-сольовий обм ін..................277
4.1.5.2. [З-Адреноблокатори...................................................................................... 278
4.1.5.3. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту.................................279
4.1.5.4. Влокатори рецепторів ангіотензину-ІІ.....................................................282
4.1.5.5. Антагоністи кальцію.................................................................................... 284
4.1.5.6. а-Адреноблокаторп...................................................................................... 285
4.1.5.7. Стимулятори центральних а.,-адренорсцепторів................................... 285
4.1.5.8. Стимулятори імідазолінових рецепторів.................................................287
4.1.5.9. Симпатолітичні лікарські засоби ..............................................................288
4.1.5.10. Гангліоблокуючі лікарські засо б и ...........................................................288
4.1.5.11. Інгібітори р ен ін у........................................................................................ 288
4.1.5.12. Периферичні судинорозширюючі лікарські засоби ............................ 288
4.1.5.13. Комбіновані антигіпертензивні лікарські засоби .................................290
4.1.5.14. Лікування гіпертонічного кри зу..............................................................291
4.1.6. Гіпертензивні лікарські засоби............................................................................ 293
4.1.7. Флеботропні лікарські засоби ............................................................................. 293
4.2. Лікарські засоби, що регулюють кровообіг головного м о зк у .............................297
РО ЗД ІЛ 5. Лікарські засоби, які впливають на функцію органів дихання
(член-кореспондент НАМ і НАМИ Україии, проф. І. С. Чекман,
проф. Н.О. Горчакова, доц. Н.В. Савчеико)............................................................................. 302
5.1. Лікарські засоби, які впливають на функцію органів дихання.......................... 302
5.1.1. Стимулятори дихання...........................................................................................302
5.1.2. Протикашльові лікарські засоби .........................................................................304
5.1.3. Відхаркувальні лікарські засоби......................................................................... 305
5.1.4. Лікарські засоби, які застосовують у випадках бронхіальної обструкції 309
5.1.4.1. Бронхорозширювальні (бронхолітичні) лікарські засоби.................. 310
5.1.4.1.1. Адреноміметичні лікарські засоби................................................310
5.1.4.1.2. м-Холіноблокатори ......................................................................... 311
5.1.4.1.3. Міотропні лікарські засоби ............................................................311
6

5.1.4.2. Протиалергічні, десенсибілізуючілікарськізасоби.............................. 312
5.1.4.2.1. Нестероїдні лікарські засоби ......................................................... 313
5.1.4.2.2. Стероїдні засоби - глюкокортикоїди........................................... 313
5.1.5. Лікарські засоби, які застосовують при набряку л еген ь............................. 314
РО ЗД ІЛ 6. Лікарські засоби, які виливають на функцію нирок
(проф. О. М. Торохтій, проф. Р. Б. Косуба)............................................................................. 316
6.1. Діуретичні лікарські засоби.........................................................................................316
6.1.1. Лікарські засоби, які діють на рівніклітин ниркових канальців ................... 318
6.1.1.1. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики .......................................................318
6.1.1.2. І Іетльові діуретики...................................................................................... 320
6.1.2. Каліизберігаючі діуретичні засоби .....................................................................323
6.1.3. Інгібітори карбоангідрази ....................................................................................327
6.1.4. Осмотичні діуретики ............................................................................................ 328
6.1.5. Кислотоутворюючі діуретики.............................................................................. 330
6.1.6. Опосередковані діуретики (засоби, що підвищують кровообіг н и р о к)
330
6.1.7. Принципи комбінованого застосування сечогінних
фармакологічних засобів...................................................................................... 331
6.1.8. Фітотерапевтичні сечогінні лікарські засоби................................................... 332
6.1.9. Урикозуричні препарати ...................................................................................... 333
РО ЗДІЛ 7. Лікарські засоби, які впливають на міометрій
{проф. О. Т. Зленко, доц. Н. В. Савченко)................................................................................335
7.1. Засоби, що впливають переважно на скоротливу активність міометрію............ 336
7.1.1. Засоби, що підсилюють переважно скоротливу активність міометрію........336
7.1.2. Засоби, що зменшують переважно скоротливу активність міометрію ........339
7.2. Засоби, що підвищують переважно тонус міометрію.............................................. 340
7.3. Засоби, що знижують тонус шийки матки................................................................ 342
РО ЗД ІЛ 8. Лікарські засоби, які впливають на функцію органів травної системи
{проф. Т. В. Звягінцева, доц. Т. І. Єрмоленко) ......................................................................... 343
8.1. Лікарські засоби, що впливають на шлунково-кишковий тр а к т ....................... 343
8.1.1. Лікарські засоби, які виливають на апетит....................................................... 343
8.1.2. Лікарські засоби, які впливають на секрецію залоз ш лунка..........................346
8.1.2.1. Лікарські засоби, що посилюють секрецію залоз ш лунка.....................347
8.1.2.2. Лікарські засоби, що знижують секрецію залоз ш лунка...................... 348
8.1.2.3. Антацидні лікарські засоби........................................................................ 351
8.1.2.4. Іастропротектори ......................................................................................... 353
8.1.3. Лікарські засоби, що впливають на моторику ш лун ка................................... 355
8.1.4. Лікарські засоби, що впливають на рухову функцію кишечнику.................355
8.1.5. Лікарські засоби, що впливають на тонус кишечнику.................................... 355
8.1.6. Антидіарейні лікарські засоби.....................................................................
360
8.1.7. Блювотні та протиблювотні лікарські засоби...................................................362
8.1.7.1. Блювотні лікарські засоби ......................................................................... 362
8.1.7.2. Протиблювотні лікарські засоби .............................................................. 364
8.1.8. Жовчогінні, генатопротекторні, холелі голітичні лікарські засоби .............. 365
8.1.9. Лікарські засоби, які впливають на зовнішньосекреторну
функцію підшлункової залози ....................................................................................... 372
7

РО ЗД ІЛ 9. Лікарські засоби, які впливають на систему крові
(проф. Г. І. Степанюк) ..............................................................................................................377
9.1. Лікарські засоби, що впливають на кровотворення................................................ 378
9.1.1. Стимулятори еритропоезу................................................................................... 378
9.1.2. Лікарські засоби, що пригнічують еритропоез.................................................384
9.1.3. Стимулятори ленкопоезу...................................................................................... 384
9.1.4. Лікарські засоби, що пригнічують лейкоиоез................................................... 385
9.2. Лікарські засоби, що впливають на згортання крові...............................................385
9.2.1. Лікарські засоби, що підвищують згортання крові (коагулянти).................385
9.2.2. Лікарські засоби, які знижують зсідання крові (антикоагулянти) .............. 387
9.2.2.1. Антикоагулянти прямої дії ........................................................................ 387
9.2.2.2. Антикоагулянти непрямої д і ї .....................................................................389
9.2.3. Лікарські засоби, що впливають на фібриноліз .............................................. 391
9.2.3.1. Фібринолітичні (тромболітичиі) засоби........................................................ 391
9.2.3.2. Лікарські засоби, що пригнічують фібриноліз .......................................392
9.2.4. Лікарські засоби, що впливають на агрегацію тромбоцитів .......................... 393
9.3. ІІлазмозамінні рідини...................................................................................................394
9.3.1. Сольові розчини.....................................................................................................394
9.3.2. Лужні розчини ....................................................................................................... 396
9.3.3. Препарати, що містять компоненти крові людини ......................................... 396
9.3.4. Синтетичні плазмозамінники..............................................................................397
9.3.5. Глюкоза....................................................................................................................398
Р О ЗД ІЛ 10. Вітамінні препарати
{проф. В. М. Бобирьов, проф. Т. О.Дев’яткіна, доц. Т. В. Кава)

..................................... 402

10.1. Вітамінні препарати ....................................................................................................402
10.2. Препарати жиророзчинних вітамінів...................................................................... 404
10.3. Препарати водорозчинних вітам інів....................................................................... 410
10.4. Полівітамінні препарати............................................................................................. 422
РО ЗД ІЛ 11. Ферментні препарати
(проф. В. М. Бобирьов, проф. Т. О.Дев’яткіна) ....................................................................425
11.1. Ферментні препарати ................................................................................................. 425
11.2. Коферменте ................................................................................................................. 431
11.3. Антиферменти (інгібітори ф ерментів)....................................................................431
РО ЗД ІЛ 12. Стреспротекторні препарати
(проф.Л. Т. Кірічок, проф. Т. О.Дев’ят кіна)......................................................................... 434
РО ЗД ІЛ 13. Гормональні препарати
(проф. Я. С. Гудивок, проф. І. Г. Купновицька)....................................................................... 441
13.1. Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи............... 441
13.1.1. Гормональні препарати гіпоталамуса і гіпофіза ......................................443
13.1.1.1. Неврогормони гіпоталамуса............................................................443
13.1.1.2. Гормональні препарати передньої частки гіпофіза .................... 444
13.1.1.3. Гормональні препарати задньої частки гіп оф іза.........................447
13.1.2. Гормональні препарати щитоподібної залози.
Антитиреоїдні засоби .................................................................................. 449
8

13.1.3. Гормональні препарати прищитоподібної зал о зи ................................... 451
13.1.4. Гормональні препарати підшлункової залози.
Препарати інсуліну ..................................................................................... 452
13.1.4.1. Синтетичні протндіабетпчні препарати........................................457
13.1.5. Гормональні препарати паднпрнпковпх залоз (кортикостероїди)
та їх інгібітори............................................................................................... 461
13.1.5.1. Глюкокортикоїди :..............................................................................462
13.1.5.2. Мінералокортпкоїдп........................................................................ 466
13.1.5.3. Антагоністи кортикостероїдів ........................................................467
13.1.6. Гормональні препарати статевих гормонів та їх антагоністи................467
13.1.6.1. Гормональні препарати жіночих статевих залоз.......................... 467
13.1.6.1.1. Естрогенні препарати та їх антагоністи......................... 468
13.1.6.1.2. Прогестини (гестагени) та їх антагоністи..................... 470
13.1.6.1.3. Протизаплідні (контрацептивні) засоби ...................... 472
13.1.6.2. Гормональні препарати чоловічих статевих залоз
та їх антагоністи................................................................................475
13.1.6.2.1. Анаболічні стероїди........................................................ 477
РО ЗД ІЛ 14. Протизапальні лікарські засоби

(член-кореспонд ент Н А М і Н А М И України, проф . І. С. Ч екман ) ........................................482
РО ЗД ІЛ 15. Лікарські засоби, які впливають на функцію імунної системи

(член-кореспонд ент Н А Н М України, проф . В. Й. К ресю н, проф. В. В. Годован) ............... 485
15.1. Імуномодулюючі лікарські засоби ........................................................................... 487
15.1.1. Лікарські засоби імуносупресивної д ії ............................................................ 490
15.1.2. Лікарські засоби імуиостимулюючої д і ї ..........................................................494
15.2. Протиалергічні лікарські засоби ..............................................................................501
15.2.1. Гістамінні, антигістамінні лікарські засоби.................................................... 505
15.2.1.1. Гістамін........................................................................................................ 505
15.2.1.2. Антигістамінні лікарські засоби.............................................................. 508
15.2.2. Функціональні антагоністи алергії...................................................................517
15.2.3. Медикаментозна алергія .................................................................................... 519
РО ЗД ІЛ 16. Кислоти і луги ( проф . Н. О. Г орчакова) ..........................................................522
РО ЗД ІЛ 17. Препарати лужних та лужноземельних металів
{проф . Н. О. Г о р ч а к о ва ) .............................................................................................................528
17.1. Препарати калію .......................................................................................................... 528
17.2. Препарати натрію ....................................................................................................... 530
17.3. Препарати м агнію ....................................................................................................... 531
17.4. Препарати кальцію ......................................................................................................540
17.5. Препарати фосфору ....................................................................................................542
17.6. Препарати ф то р у ......................................................................................................... 546
РО ЗД ІЛ 18. Протимікробні і протипаразитарні лікарські засоби
( член-кореспондент Н А Н і П А Ш І У країни, проф. І. С. Чекман,
проф. Н. О. Горчакова, проф. К. А . П осохова, проф . 1.1. Зам орській і,
проф. І. Ю. В исоцький, проф. І.Д . С апегін) ........................................................................... 548
9

18.1. Дсзінфікуючі та антисептичні засоби......................................................................548
18.1.1. Галогенвмісні сполуки ........................................................................................ 549
18.1.2. О кисники...............................................................................................................551
18.1.3. Кислоти та осн ови ............................................................................................... 552
18.1.4. Сполуки важких м еталів.................................................................................... 553
18.1.5. Група ф ен о л у ........................................................................................................ 554
18.1.6. Група формальдегіду......................................................................................:....555
18.1.7. Барвники................................................................................................................555
18.1.8. Група спиртів........................................................................................................ 556
18.1.9. Похідні нітрофураиу............................................................................................557
18.1.10. Катіонні детергенти ...........................................................................................557
18.1.11. Антибіотики для зовнішнього застосування ................................................558
18.1.12. Антисептики інших груп .................................................................................. 559
18.2. Антипротозойні препарати........................................................................................ 562
18.2.1. Протималярійні лікарські засоби .....................................................................562
18.2.2. Лікарські засоби для лікування ам ебіазу........................................................ 568
18.2.3. Лікарські засоби для лікування трихомонозу................................................570
18.2.4. Лікарські засоби для лікування лямбліозу..................................................... 570
18.2.5. Лікарські засоби для лікування токсоплазмозу............................................. 570
18.2.6. Лікарські засоби для лікування лейш маніозу................................................571
18.2.7. Лікарські засоби для лікування балантидіазу................................................571
18.2.8. Лікарські засоби для лікування трипаносомозу............................................ 571
18.2.9. Лікарські засоби для лікування хламідіозу..................................................... 572
18.3. Хіміотерапевтичні лікарські засоби. Антибіотики................................................573
18.3.1. (3-лактамні антибіотики........................................................................................ 576
18.3.1.1. Біосинтетичні пеніциліни........................................................................ 578
18.3.1.2. Напівсинтетичні пеніциліни....................................................................580
18.3.1.3. Амінопеніциліни........................................................................................581
18.3.1.4. Карбоксииеніциліни ................................................................................. 582
18.3.1.5. Уреїдопеніциліни.......................................................................................583
18.3.1.6. Амідинопеніциліни ................................................................................... 583
18.3.1.7. Комбіновані препарати..............................................................................583
18.3.2. Цефалоспорини....................................................................................................585
18.3.3. Карбапенеми (тієнаміцини)...............................................................................592
18.3.4. Моиобактами........................................................................................................ 593
18.3.5. Макроліди і азаліди............................................................................................. 594
18.3.6. Кетолідп, стрептограміни .................................................................................. 598
18.3.7. Лінкозамідп...........................................................................................................599
18.3.8. Тетрацикліни........................................................................................................ 601
18.3.9. Хлорамфеніколи (ф еніколи).............................................................................603
18.3.10. Аміноглікозиди ..................................................................................................605
18.3.11. Глікопептидні антибіотики..............................................................................609
18.3.12. Поліпептидні антибіотики...............................................................................610
18.3.13. Стероїдні антибіотики......................................................................................611
18.3.14. Рифаміцини......................................................................................................... 613
18.4. Сульфаніламіди...........................................................................................................616
10

18.5. Протигрибкові лікарські засоби ...............................................................................623
18.6. Противірусні лікарські засоби ..................................................................................629
18.7. Синтетичні протимікробні засоби різної хімічної структури .............................637
18.7.1. Похідні хінолону..................................................................................................637
18.7.2. Похідні фторхінолону.........................................................................................639
18.7.3. Оксазолідинонп....................................................................................................642
18.7.4. Похідні нітрофурану
:.................................................................................... 643
18.7.5. Похідні нафтиридпну..........................................................................................645
18.7.6. Похідні хіноксаліну............................................................................................. 645
18.7.7. Похідні імідазолу.................................................................................................646
18.8. Протисифілітичні лікарські засоби ......................................................................... 648
18.9. Протитуберкульозні лікарські засоби .....................................................................651
18.10. Протилепрозні лікарські засоби.............................................................................. 657
18.11. Антигельмінтні лікарські засоби............................................................................ 658
РО ЗД ІЛ 19. Протипухлинні (протибластомні) лікарські засоби
(проф. В. Д . Л у к ’я н ч у к ) .............................................................................................................665
19.1. Синтетичні лікарські засоби ..................................................................................... 667
19.1.1. Алкілуючі лікарські засоби ................................................................................667
19.1.2. Антиметаболіти....................................................................................................670
19.2. Природні засоби ..........................................................................................................672
19.2.1. Протипухлинні антибіотики..............................................................................672
19.2.2. Протипухлинні засоби рослинного походження........................................... 673
19.2.3. Ферментні препарати з протипухлинною активністю................................. 674
19.3. Гормональні препарати та їх антагоністи................................................................. 674
РО ЗД ІЛ 20. Основні принципи терапії гострих отруєнь
(проф. В. Д . Л у к ’я н ч у к ) .............................................................................................................677
РО ЗДІЛ 21. Антиоксидантні засоби
(проф. В. М . Бобирьов, проф . Т. О. Д е в ’я гпкіна) ....................................................................691
РО ЗДІЛ 22. Загальна рецептура (член-кореспондент П А Н і Н А М И України,
проф. І. С. Чекман, доц. Т. В. К а в а ) ..........................................................................................698
Д од атк и ...................................................................................................................................... 746
Л ітература..................................................................................................................................761
Предметний покажчик ............................................................................................................762
Покажчик препаратів ..............................................................................................................771

11

П ЕРЕ ДМ О В А

Підручник «Фармакологія» містить основи су­
часної фармакології з елементами фармакотерапії,
де викладені найважливіші розділи даної науки, не­
обхідні студентам медичного факультету для ліку­
вання різних захворювань. Фармакологія вивчає:
1. Зміни в організмі під виливом лікарських за­
собів (Л З ) (фармакодпнаміка), а також їх перетво­
рення в організмі (фармакокінетика).
2. Закономірності між хімічною будовою, фізико-хімічнимн та квантово-хімічними властивос­
тями і фармакологічною дією Л З (остання може
проявлятися лікувальними або токсичними ефек­
тами).
3. Застосування лікарських засобів для лікуван­
ня хворих та з профілактичною метою.
Сукупність процесів, що зумовлюють взаємо­
дію організму з Л З, позначають як систему "орга­
нізм - лікарський засіб - фармакологічний ефект”.
Вивчення цієї системи у взаємодії з навколишнім
середовищем є методологічною основою сучасної
фармакології.
Фармакологія, як медико-біологічна наука, має
зв'язки з іншими дисциилінимп. У першу чергу це стосується фармацевтичних наук:
із фармацевтичною хімією - наукою про хімічну будову і фізико-хімічні властивості
Л З; фармакогнозією - наукою про сировину рослинного і тваринного походжен­
ня для одержання лікарських засобів; технологією лікарських форм. При вивченні
різних механізмів дії медикаментів фармакологія опирається на досягнення інших
наук - біології, фізіології, біохімії, фізики, біофізики, фізичної хімії, квантової хімії,
наномедицини та ін. Крім того, досліджуючи вплив лікарських речовин на організм
хворої людини, фармакологія ґрунтується наданих патологічної анатомії і патоло­
гічної фізіології. Оскільки останнє слово щодо цінності лікарських засобів належить
клінічній медицині, виникла нова наука - клінічна фармакологія, яку викладають у
медичних вузах як самостійну дисципліну.

12

Таким чином, фармакологія в системі вищої медичної освіти є сполучною ланкою
між теоретичними та клінічними дисциплінами, знання якої допомагають лікареві
успішно використовувати можливості фармакотерапії у клінічній практиці.
Авторами підручника є викладачі кафедри фармакології та клінічної фармако­
логії вищих навчальних медичних закладів України, які мають досвід викладання
предмета студентам з урахуванням вимог кредитно-модульної системи. Книга міс­
тить короткий історичний огляд розвитку лікозиавства і фармакологічної науки,
загальну частину, де розглядаються основні закономірності взаємодії організму
людини і лікарських засобів; спеціальну частину, яка охоплює відомості про окремі
препарати і групи препаратів, а також список літератури (підручники, довідники,
монографії), якою можуть користуватися студенти; алфавітний покажчик препара­
тів і основних термінів.
У спеціальній частині підручника наведена класифікація лікарських засобів
з урахуванням їх фармакологічної дії, хімічної будови та клінічного застосування.
Підручник написаний відповідно до програми з фармакології для студен­
тів медичних факультетів вищих навчальних закладів III—IV рівнів акредитації.
Матеріал підготовлений з урахуванням Національного переліку основних лікар­
ських засобів і виробів медичного призначення (Постанова КМУ від 25.03.2009 р.
\о 333) та Державного формуляру України (Н аказ М О З України від 17.03.2009 р.
\о 173).
Під час підготовки такого складного за змістом і великого за обсягом підручника
не вдалося уникнути певних недоліків, тому автори із вдячністю приймуть заува­
ження та побажання щодо його вдосконалення.
Чекман /. С.
Член-кореспондент Н АН і Н АМ Н України, професор

13

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

A P U D -си стем и

Amine Precursor Uptake and Decarboxylation (поглинання
попередника аміну і його декарбоксилювания)

AS

ступінь передньо-заднього укорочення лівого шлуночка

AT

артеріальний тиск

AUC

area under curve (площа під кінетичною кривою "концентрація - час")

NK-клітини

природні (натуральні) клітини

NO

окснд азоту

а -Г Ф Д Г

а-гліцерофосфатдегідрогеназа

АДГ

антидіуретпчний гормон

АДФ

аденозиндифосфат

А КТГ

адренокортикотропний гормон

АЛГ

антнлімфоцитарний глобулін

АМФ

аденозинмонофосфат

АО

антиоксидант

АОС

антиоксидантна система

АПФ

ангіотензинперетворюючий фермент

АР

адренорецептори

AT

антитіла

АТГ

антитимоцитарний глобулін

АТ-ІІ

ангіотепзин II

АТФ

аденозинтрифосфат

АФК

активні форми кисню

АХ

ацетилхолін

АХЕ

ацетилхолінестераза

АЦФ

аденозинциклофосфат

БАР

біологічно активна речовина

БП

бензилпеніцилін

БЦЖ

бацила Кальметта - Жерена

ВООЗ

Всесвітня організація охорони здоров'я

Г-6-Ф ДГ

глюкозо-6-фосфатдегідрогеназа

ГАМК

у-аміпомасляна кислота

14

Перелік умовних скорочень

ггнс

гіпоталамо-гіпофізарно-надннрникова система

гдк

глутаматдекарбоксилаза

ГЕБ

гем атоен ііефал ічн 11іі бар’єр

ГІНК

гідразид ізонікотпнової кислоти

ГМГ-КоА

гідроксиметилглутарнл-коензим-А (редуктаза)

ГНТ

гіперчутливість негайного типу

ГОМК

у-оксимасляна кислота

ГУТ

гіперчутливість уповільненого типу

ДА

дофамін

ДНК

дезоксирибонуклеїнова кислота

ДО Ф А

діоксифенілаланін

ЕДТА

етилендіаміптетраацетат

ЕЕГ

електроенцефалограма

ЗПО

загальний периферичний опір

ІАПФ

інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту

ІЛ

інтерлейкін

ІТФ

інозитолтрифосфат

ІФ

інгібіторні фактори

ІХС

ішемічна хвороба серця

КДТ

кінцевий діастолічний тиск

к

клітини-кілери

комт

катехол-о-метилтрансфераза

Кет

константа стійкості

КФК

креатинфосфокіназа

ЛАК

лімфокін-активовані кілерні клітини

ЛДГ

лактатдегідрогеназа

лз

лікарський засіб

ЛП

ліпопротеїни

г .п в щ

ліпопротеїни високої щільності

г .п а н щ

ліпопротеїни дуже низької щільності

:п н щ

ліпопротеїни низької щільності

- п ід

ліпопротеїни проміжної щільності

_

лівий шлуночок
15

П ерелік умовних скорочень

МАК

мінімальна альвеолярна концентрація

МАО

м о ноам інокс идаза

МДА

мало новий діальдегід

мдг

малатдегідрогеназа

м-РНК

матрична рибонуклеїнова кислота

мх

медикаментозна хвороба

НА

норадреналін

НАД

н ікоти нам ідаден інд ину кл еотид

НАД + НАДФ

сума окислених нікотинамідних коферментів

НАД-Н + НАДФ-Н

сума відновлених нікотинамідних коферментів

НАД-Н

нікотинамідаденіндинуклеотид відновлений

НАДФ

нікотинамідаденіндинуклеотид фосфат

НАДФ-Н

нікотинамідаденіндинуклеотид фосфат відновлений

НМН

нікотинатмононуклеотид

НПЗЗ

нестероїдні протизапальні засоби

од

одиниця дії

ОП

опіоїдні пептиди

ПАБК

параамінобензойна кислота

ПАГК

парааміногіпурова кислота

пд

потенціал дії

ПЗБ

пеніцилінзв’язуючі білки

ПОЛ

перекисне окислення ліпідів

Р

максимальний тиск у лівому шлуночку

РААС

ренін-ангіотензип-альдостеронова система

РАС

ренін-ангіотензинова система

РГ

рилізинг-гормони

РІЛШ

робочий індекс лівого шлуночка

РНК

рибонуклеїнова кислота

РУІЛШ

робочий ударний індекс лівого шлуночка

САТ

системний артеріальний тиск

сдг

сукцинатдегідрогеназа

СІ

серцевий індекс

16

Перелік умовних скорочень

сн

серцева недостатність

сод

су 11е ро кс пд д 11сму таз а

СР

саркоплазматич нп й ретикулум

ссс

серцево-судин на снстема

ст

серотонін

стг

соматотропний гормон

ТБК

тіобарбітурова кислота

тг

три гліцериди

т-РНК

транспортна рибонуклеїнова кислота

ттг

тиреотропний гормон

УВЧ

ультрависока частота

УОК

ударний об'єм крові

ФА

фенілаланін

ФВЛШ

фракція викиду лівого шлуночка

ФЛ

фосфоліпіди

ФНБ

фактор надійної безпеки

ФОС

фосфорорганічні сполуки

ФПС

фаза повільного сну

ФШС

фаза швидкого сну

X

холестерин

хок

хвилинний об'єм крові

цАМФ

циклічний аденозинмонофосфат

цГМФ

циклічний гуанозинмонофосфат

цд
цнс

цукровий діабет

цог

циклооксигеназа

чмт

черепно-мозкова травма

чсс

частота серцевих скорочень

шкт

шлунково-кишковий тракт

центральна нервова система

17

ВСТУП

Ф А Р М А К О Л О Г ІЯ В С И С Т Е М І М Е Д И Ч Н И Х ,
Ф А Р М А Ц Е В Т И Ч Н И Х І Б ІО Л О Г ІЧ Н И Х Н А у К
Ф армакологія (віл грец. pharmakon - ліки, або отрута, і logos - наука) - наука, що
вивчає дію лікарських засобів та інших біологічно активних речовин на організм
людини і тварин. Видатний український вчений академік О. І. Черкес дав таке ви­
значення фармакології: «Фармакологія - це наука про фізіологічні і біохімічні ме­
ханізми дії ліків, про їх фізико-хімічні властивості, про шляхи введення в організм,
розподіл, виведення, дозування, про всі питання взаємодії організму і ліків».
Одне з важливих завдань фармакології - створення нових високоефективних лі­
карських засобів на основі продуктів хімічного і напівхімічного синтезу, сировини
природного походження (рослини, тканини, органи тварин, мінерали, продукти
життєдіяльності мікроорганізмів і грибів), на основі генноінженерних технологій,
нанотехнологій та квантово-фармакологічних досліджень, а також вивчення меха­
нізмів їхньої дії з наступним впровадженням у практичну медицину.
Фармакологія, як фундаментальна наука, вивчає основні закономірності взаємо­
дії хімічних (у тому числі лікарських) засобів з біологічними системами організму.
Фармакологічні дослідження проводяться на біологічних системах різної склад­
ності - на цілому організмі, на окремих органах або клітинах, субклітинних утворен­
нях, рецепторах, ферментах, компонентах біомембрани та ін. Зміни функціонування
біологічної системи є проявом біологічної дії (активності) хімічної або лікарської
речовин.
Природничо-наукова основа фармакології - це насамперед біологія, фізіологія
та біохімія, а також деякі хімічні, медичні і загальнобіологічні науки: патологічна
фізіологія, мікробіологія, фізична хімія, біофізика, квантова хімія, нанохімія та ін.
Без засвоєння цих дисциплін неможливо правильно орієнтуватися у тих складних
процесах, які відбуваються в організмі людини і тварин, а отже, призначати ті чи
інші лікарські засоби з лікувальною або профілактичною метою. У свою чергу, ф ар­
макологія є основою сучасної терапії, зокрема фармакотерапії.
Знання фармакології є безперечно важливим для лікаря будь-якої спеціальності.
Більшість лікарських засобів - це високоактивні речовини з чіткою спрямованіс­
тю дії, і найменша неточність у призначенні їх може спричинити значні порушен­
ня в організмі хворого. Якісні відмінності у фармакології ґрунтуються або на різній
кількості, або на різній хімічній будові лікарських засобів.
Часто перед лікарем стоїть складне завдання - вибрати з великого арсеналу лікар­
ських засобів не тільки найефективніший, а іі найменш токсичний препарат, а також
зменшити ризик прояву негативної дії. Це вимагає глибокого розуміння того, що
один і той же препарат за неоднакових умов (наприклад, різних доз, чинників зов­
нішнього середовища, станів організму тощо) може виявити ефект лікувальний або
18

Ф армакологія в системі медичних,ф армацевтичних і біологічних наук

токсичний. Так, атропін, морфін, дпгоксип у порівняно невеликих (терапевтичних)
дозах виявляють лікувальний ефект, але із збільшенням дози діють токсично.
Відомий з цього приводу вислів видатного лікаря і природознавця епохи Відро­
дження Парацельса «Dosa sola facit venenum» («Тільки доза робить речовину отруй­
ною»), проголошений ним ше у XVI ст., став постулатом у розвитку уявлення про
токсичну і терапевтичну дію лікарських засобів.
Фармакологія охоплює три основні розділи: теоретичну (загальну), експери­
ментальну і клінічну фармакологію.
Теоретична (загальна) фармакологія вивчає основні закономірності взаємодії
організму і лікарських речовин, обґрунтовує методи дослідження нових біологічно
активних сполук і раціональне застосування вже відомих лікарських речовин, а та­
кож створює теорії і концепції щодо механізмів дії і фармакологічної активності цих
речовин та медикаментів.
Експериментальна фармакологія вивчає вплив біологічно активних речовин
і лікарських засобів на організм тварин в умовах експерименту, виконує роль спо­
лучної ланки між теоретичною і клінічною фармакологією. Складовими частинами
її є фізіологічна, біохімічна, молекулярна, фізико-хімічна, квантова фармакологія,
а також нанофармакологія.
Фізіологічна фармакологія здійснює аналіз функціональних змін органів і систем,
що виникають під впливом лікарських речовин.
Біохімічна фармакологія з ’ясовує зміни в обміні речовин під впливом лікарських
засобів.
Молекулярна фармакологія аналізує особливості взаємодії лікарських засобів із
рецепторами1організму.
Фізико-хімічна фармакологія вивчає фізико-хімічні процеси (комплексоутворення, адсорбція, каталіз), що лежать в основі взаємодії лікарських засобів із ком­
понентами біомембранп.
Квантова фармакологія застосовує принципи теоретичної хімії, квантової ф ізи­
ки і квантової механіки та методи комп’ютерного моделювання для дослідження
молекулярної структури лікарських засобів, механізмів їх взаємодії з рецепторами
та іншими біомолекулами організму для встановлення первинної фармакологічної
реакції медикаментів, а також цілеспрямованого синтезу оригінальних препаратів
з метою раціонального застосування у клінічній практиці.
Нанофармакологія вивчає фізико-хімічні, фармакодинамічні, фармакокінетпчні
властивості розроблених на основі нанотехнологій нанопрепаратів, показання, про­
типоказання до їх застосування, можливі побічні ефекти.
Нанофармація досліджує технології розробки лікарських форм нанопрепаратів
для ефективного застосування у медичній практиці.
Важливим для експериментальної фармакології є вивчення дії лікарських ре­
човин на моделях патологічних станів або захворювань експериментальних
(лабораторних) тварин. Значний внесок у систематичне вивчення дії лікарських
1П ід р е ц е п то р а м и р о зу м ію т ь м о л е к у л я р н і с т р у к ту р и (н а п р и к л ад , н а к л іт и н н ій о б о л о н ц і), я к і х а р ак те р и зу ю тьс я
в и б ір к о в о ю сп о р ід н е н іс тю д о п ев н и х р е ч о ви н і зд а т н і в с т у п а т и з н и м и у взаєм одію .

19

ВСТУП

речовин при різних патологічних процесах зробили російські (М. П. Ніколаев.
С. В. Анічков, В. В. Закусов, М. В. Лазарєв, А. В. Вальдман, К. М. Лакін, М. Д. Машковський), українські (О. І. Черкес, Ф. В. Ковшар, М. С. Харченко, А. А. Гаврилюк, В. П. Баскакова, I. II. Фомочкін, Р. В. Рудий, Н. М. Дмптрієва, Г. О. Батрак,
М. М. Прокопович, С. І. Хрустальов, М. А. Ангарська, Я. І. Хаджай, С. М. Кіт, Ю. І.
Іванов, О. І. Бекетов) та інші вчені. Для визначення досліджень у ньому напрямі
ними було введено термін «патологічна фармакологія», «фармакологія патологіч­
них процесів». Сьогодні вивчення дії лікарських речовин у інтактних лабораторних
тварин і в умовах експериментальної патології проводиться за міжнародними стан­
дартами, що отримали назву GLP (good laboratory practicy).
Терапевтична дія лікарських засобів реалізується шляхом її впливу на ті чи інші
біоструктури організму. Розкриття суті цього впливу дозволяє уявити механізм
дії лікарських засобів і прогнозувати побічні ефекти. Для проведення досліджень
мри створенні нових або поглибленому вивченні відомих лікарських засобів сучас­
на фармакологія широко використовує різні методи: квантово-хімічні, біохімічні
(активність ферментів, стан обміну білків, вуглеводів, ліпідів); електрофізіологічні
(зміни біопотенціалу мембран вимірювання іонних струмів); морфологічні та гісто­
хімічні із застосуванням світлової іі електронної мікроскопії; фізико-хімічні (рНпотенціометрія, колориметрія, електронний парамагнітний і ядерний магнітний ре­
зонанс); імунорадіологічні; радіолігапдні; флуоресцентне зондування та ін. У свою
чергу фармакологічні методи широко використовуються в різних галузях медици­
ни, передусім у біохімії, фізіології та патологічній фізіології.
Успіхам сучасної фармакології сприяло застосування методів математичного
моделювання, які дають можливість провести об’єктивний аналіз отриманих екс­
периментальних даних, оцінити їх кількісно та якісно (питання фармакокінетики,
теорії рецепторів та ін.).
Останнім часом розроблено багато підходів до пошуку і створення лікарських засо­
бів, серед яких найпродуктивнішими слід вважати квантово-хімічний та скринінг (від
англ. screen - просіювати) та моделювання молекул фармакологічно активних сполук.
Результатом є створення ефективних лікарських засобів, близьких за будовою до ме­
діаторів, гормонів, метаболітів та інших біогенних регуляторів, і накопичення великої
кількості матеріалу про зв’язок між хімічною структурою і біологічною (фізіологіч­
ною) дією різних хімічних речовин. Принцип моделювання сполук з різною спрямо­
ваністю фармакологічної дії став значним кроком уперед порівняно з емпіричним (від
грец. етреігіа -дослід) шляхом пошуку лікарських засобів. Використовуючи сучасні
комп’ютерні методи та квантово-хімічні розрахунки, фармакологи у співдружності
з хіміками намагаються на основі накопичених відомостей про залежність "структура дія" створити принципово нові сполуки з заданими фармакологічними властивостями.
Експериментальні дослідження біологічно активної речовини (виявлення специ­
фічної активності порівняно з еталонними препаратами1, встановлення токсичної
1 Л ік а р с ьк і р еч о в и н и (ф ар м а к о л о гіч н і с т а н д а р ти а б о п р е п а р а т и п о р ів н я н н я ) з в ід о м и м и ф а р м а к о л о гіч н и м и або
то к с и к о л о гіч н и м и в л а с ти в о с т я м и , з я к и м и п о р ів н ю ю т ьс я р е ч о в и н и під час д о к л ін іч н и х і к л ін іч н и х д осл ідж ен ь.

20

Ф армакологія в системі медичних,ф армацевтичних і біологічних наук

дії) завершуються складанням попередньої програми (протоколу) клінічних дослід­
жень. Матеріали щодо фармакологічної активності, токсичності, канцерогенних, тератогеннпх і мутагенних властивостей досліджуваної речовини, економічна довід­
ка про її вартість і можливість виробництва, зразки препарату у лікарських формах
тощо надсилають в уповноважений Міністерством охорони здоров’я експертний ор­
ган. який після розгляду даних доклінічного вивчення речовини і позитивної оцінки
дає дозвіл на її клінічне випробування.
Клінічна фармакологія вивчає вплив лікарських речовин на організм людини.
Згідно з визначенням ВООЗ, клінічна фармакологія вивчає взаємодію ліків з орга­
нізмом людини в умовах патології. Цю галузь науки розвивали Ю. О. Петровський,
О. І. Черкес, Б. Є. Вотчал, К. М. Лакін, Я. Б. Максимович, М. ГІ. Скакун та інші.
Завданням клінічної фармакології є дослідження нових і переоцінка відомих препа­
ратів. удосконалення лікарської терапії, розроблення методів ефективнішого і без­
печнішого використання лікарських засобів.
Під час клінічного дослідження нової лікарської речовини для визначення її фармакотерапевтичної дії (виключення психогенного чинника) використовують плацебо (від лат. ріасео - подобаюсь), тобто фармакологічно індиферентну речовину,
яка зовнішнім виглядом та смаком імітує досліджувану. При цьому хворого не слід
інформувати про властивості речовини, яку він приймає. Такий метод досліджен­
ня називають сліпим. Лікувальну дію досліджуваної речовини вважають доведеною,
якщо вона істотно переважає ефект плацебо, який може бути у 2 5-30 % випадків.
Сьогодні більш адекватним вважають подвійний сліпий метод, коли у невідомій для
хворого і лікаря послідовності чергують введення лікарської речовини і плацебо.
Про застосування такого методу повідомляють третю особу (наприклад, керівника
дослідження). Такий підхід дозволяє нівелювати суб’єктивність оцінки як з боку
хворого, так і з боку лікаря в процесі клінічних випробувань.
У процесі розвитку фармакології і накопичення великої кількості матеріалу від
неї відокремились і набули самостійності деякі розділи (наприклад, токсикологія,
вітамінологія), сформувались нові наукові напрями.
Створення високоефективних знеболювальних, психотропних, протипухлинних,
гормональних, протимікробних лікарських засобів сприяло вдосконаленню анесте­
зіології. психіатрії, ендокринології, підвищенню рівня хіміотерапії при онкологіч­
них. інфекційних та інших захворюваннях.
Реакція організму на введення лікарських речовин не завжди однотипна і залежить
з ід генетичних чинників, які визначають характер метаболічних процесів. Спадко(типові й нетипові) реакції організму при взаємодії його з лікарськими засобами
вивчає фармакогенетика. Різні системи організму генетично детерміновані і скоор­
диновані з імунною системою. Тому застосування лікарських засобів може тією чи
лою мірою впливати на імунітет, сприяючи імуностимуляції чи імунодепресії. Це
: изело до виникнення в 60-х роках імунофармакології, яка вивчає вплив на імунітет
лікарських речовин, так і різних хімічних сполук (ксенобіотнків).
У міру становлення суміжних медико-біологічних наук фармакологія, збага- . чись їх досягненнями і ґрунтуючись на своєму досвіді, справляє істотний вплив
21

ВСТУП

на їх розвиток. Наприклад, завдяки успіхам ембріології, педіатрії, геронтології і ге­
ріатрії (від греп. geron - старий і iatreia - лікування) почали активно розробляти­
ся питання вікової фармакології, зокрема таких її галузей, як перинатальна фарма­
кологія (досліджує вплив лікарських засобів на плід від 24 тижнів до пологів і на
новонародженого до 4 тижнів); педіатрична фармакологія (вивчає особливості дії
лікарських засобів на дитячий організм); геріатрична фармакологія (вивчає особли­
вості дії лікарських засобів на організм у похилому та старечому віці, обгрунтовує
принципи їх застосування і дозування, веде пошук лікарських засобів, здатних запо­
бігти або зменшити передчасне старіння організму, а також займається лікуванням
і профілактикою хронічних захворювань в осіб похилого і старечого віку). Вікова
фармакологія має велике значення для розуміння основ взаємодії лікарських речо­
вин і організму.
Радіаційна фармакологія стала складовою частиною радіобіології і радіаційної ме­
дицини, яка поряд з вивченням дії відомих лікарських засобів на організм людини
і тварин при уражені іонізуючим випромінюванням проводить пошук нових висо­
коефективних радіопротекторів1та речовин, що сприяють виведенню радіонуклідів.
У процесі становлення космічної медицини виникла космічна фармакологія. Вия­
вилось, що в умовах невагомості може відбуватися перебудова обміну речовин (змі­
на мінерального складу кісткової тканини, водно-сольовий дисбаланс.) і нейрогу­
моральної регуляції, порушення функціонального стану серцево-судинної системи
та ін. Таким чином, завданням космічної фармакології є створення лікарських засо­
бів, призначених для профілактики і корекції несприятливого впливу на організм
людини космічних факторів, а також підвищення розумової і фізичної активності
космонавтів.
Фармакотерапія (від грец. pharmacon - ліки, отрута, зілля; therapeia - лікуван­
ня) - науково обгрунтоване застосування лікарських засобів для лікування кон­
кретного захворювання з урахуванням особливостей перебігу, тривалості хвороби,
форми і стадії патологічного процесу, патогенетичних механізмів розвитку хвороби,
супутніх захворювань. Фармакотерапія має на увазі лікування окремих захворю­
вань (інфаркт міокарда, виразкова хвороба), клінічна фармакологія віддає перевагу
характеристиці лікарського засобу (інсулін, гепарин).
У XX ст. відокремились нові розділи фармакологічної науки. Фітотерапія (від
грец. phytos - рослина) вивчає дію на організм фізіологічно активних речовин рос­
лин. Токсикологія (грец. toxicon - отрута, logos - наука) вивчає механізм токсичної
дії лікарських засобів і розробляє методи упередження та лікування отруєнь ліками
та інших ускладнень фармакотерапії. Хіміотерапія вивчає застосування «хіміотера­
певтичних засобів» для лікування і профілактики інфекційних, паразитарних, онко­
логічних та інших захворювань.

1Л ік а р с ь к і р е ч о ви н и , які п ід ви щ у ю ть с т ій к іс т ь о р ган ізм у д о іон ізую ч ого ви п р о м ін ю ван н я і за с то со в у ю тьс я для
п р о ф іл ак ти к и п р о м ен ево ї х вороб и.

22

Історія лікознавства і ф армакології

ІС Т О Р ІЯ Л І К О З Н А В С Т В А І Ф А Р М А К О Л О Г ІЇ
Історія застосування лікарських засобів така ж стародавня, як і історія людства.
Джерелами їх для первісної людини були рослини, мінерали та харчові продукти.
На жаль, до нас дійшло дуже мало відомостей про склад лікарських засобів давнини.
Проте відомо, наприклад, що неандертальці в період мустьєрської культури (близь­
ко 100-45 тис. років тому) використовували лікарські рослини (очевидно, ті, що їх
інстинктивно розпізнавали тварини), а також засоби тваринного походження (тва­
ринний жир, суміш його з попелом тощо). Є підстави припускати, що неандертальці
володіли деякими медичними навичками. Вони почали застосовувати для лікуван­
ня вогонь (обкурювання людей та одягу) і воду.
Історики вважають, що в цей період, у зв’язку із зародженням нових культур,
з'явилися перші ворожбити і чаклуни, які займалися також лікуванням. З розша­
руванням суспільства на класи, за часів рабовласницького ладу, лікувальна справа
відокремилась у самостійну професію. Стародавні медики залишили нащадкам ба­
гато рукописних праць, які тепер є джерелом відомостей про рівень лікознавства
тих часів. Лікарі стародавніх країн Єгипту, Індії, Китаю описали лікування хворих
різними засобами рослинного, тваринного та мінерального походження.
Чималі відомості про лікарські засоби були накопичені у стародавньому Єгип­
ті. Відомості про це дійшли до нас із папірусів. Найповнішим і найкраще збереже­
ним є папірус Еберса, названий за прізвищем німецького єгиптолога, який знай­
шов його в 1873 році під час розкопок у Фівах. Датовано цей папірус приблизно
XVII ст. до н.е. На 110 сторінках у ньому описано 250 захворювань і 874 способи їх
лікування, зокрема, застосування лікарських рослин (ялівцю, гранату, акації, кропу,
кмину, часнику, ромашки, полину, очерету, лотоса, блювотного горіха - чилібухи,
рицини та ін.). Із речовин природного походження згадано оцет, вино, терпентин;
з мінеральних речовин - сірку, селітру, сполуки сурми, натрію хлорид, малахіт, мідь,
алебастровий порошок, вугілля тощо; із засобів тваринного походження - молоко
кіз. мозок, печінку і кров тварин, бичачу жовч, мед.
Засоби боротьби проти хвороб описані також у Берлінському папірусі (назва за
місцем зберігання), який було знайдено серед руїн Мемфіса. На 21-й сторінці цьо­
го лікарського порадника наведено понад 170 рецептів лікарських засобів у різних
формах: примочок, пластирів, промивань, мазей, відварів, пілюль. Використовували
н складні лікарські засоби, що іноді складалися з десятків компонентів.
Найдавнішим джерелом вивчення медицини і лікознавства Індії є Аюрведа
(«знання життя») - додаток до священних книг віруючих індусів - вед. Відомо
три редакції Аюрведи: найдавніша належить лікареві Атрейї, пізніше тексти вед
об’єднали і склали до них коментарі лікарів Чарака і Сушрута. Аюрведу створено,
очевидно, в IX—III ст. до н.е., згодом її не раз доповнювали. В Аюрведі описано бага­
то хвороб і понад 1000 лікарських рослин, засобів тваринного походження (молоко,
сало, тестикули, кров, жовч, мозок ссавців, птахів, риб), мінеральних речовин (мідь,
залізо, миш’як, сурма). Велику славу серед давніх індійських лікарів мала ртуть, її
вважали засобом проти багатьох хвороб. «Лікар, обізнаний з цілющими властивос­
23

ВСТУП

тями коріння - людина; який знає силу молитов - пророк; а той, хто знає дію ртуті
- бог», -- записано в Аюрведі. Ртуть та її солі застосовували для лікування хворих на
сифіліс; парами ртуті знищували шкідливих комах. Ґрунтовно викладено в Аюрве­
ді способи лікування ран (за допомогою пов’язок, просякнутих оліями, заливанням
ран киплячими рідинами, припікання їх розпеченими предметами), а також вико­
ристання п’явок, проносних і блювотних засобів.
З а найдавніших часів зародилася китайська медицина. У пам’ятках давньоки­
тайської письменності є багато відомостей медичного характеру. У збірнику пісень
«Ш пцзін» (Х І-У І ст. до н.е.), «Трактаті про внутрішнє» («Нейпзіп», VI ст. до н.е.),
книзі «Чжоуські ритуали» (X I—VIІ ст. до п.е.) описано перебіг хвороб і способи їх
лікування. Здавна в Китаї застосовували голкотерапію та припікання; як лікарські
засоби використовували женьшень, опій, морські водорості, квітки камелії та пер­
сиків, папороть, лимонник, камфору, іпекакуану, кокони шовкопряда, печінку мор­
ських риб, сурму, ртуть, свинець, срібло, мідь та ін. Найдавнішою в світі своєрідною
фармакопеєю є «Трактат про коріння і трави» («Ш ень-нун», між XI і V ст. до н.е.),
де описано 365 лікарських рослин.
У медицині стародавнього Тибету асортимент лікарських засобів сягав 1000 назв.
Тибетські лікарі широко застосовували ревінь, валеріану, м’яту, солодку, мед, ку­
мис, вино, солі важких металів тощо.
Високорозвиненою була культура доколумбової Америки. Задовго до прибуття
сюди європейців індійці використовували кору хінного дерева для лікування хво­
рих на малярію, шанобливо називаючи її «кіна кіна» (кора гір), листя й кору дерева
родини черешневих при захворюванні на дизентерію (мабуть, лікувальний ефект
зумовлювався наявністю у рослині в’яжучої речовини - таніну), а також наперстян­
ку та багато інших рослин (1200 видів).
Великий внесок у лікарську справу зробили народи стародавніх Греції та Риму.
Давньогрецький історик Пліній твердив, що промивні (проносні) засоби і кровопус­
кання вперше почали застосовувати в Греції. Греки спостерігали проносний ефект
у кіз після поїдання чемериці, тож грецькі лікарі призначали цю рослину як про­
носний засіб.
Вперше спробу систематизувати відомості про лікарські засоби зробив славно­
звісний давньогрецький лікар, реформатор античної медицини Гіппократ (бл. 460—
377 рр. до н.е.).
Гіппократ вважав, що організм людини містить у собі чотири рідини: кров, слиз,
жовту і чорну жовч. Порушення рівноваги між цими рідинами призводить до хворо­
би. Це наївне з позицій сучасної науки уявлення для того часу було кроком уперед,
оскільки пояснювало лікування хворих не впливом надприродних сил, а лікарськи­
ми засобами.
У стародавньому Римі вчення Гіппократа розвинув видатний лікар, один із кла­
сиків античної медицини Клавдій Гален (близько 130-200 рр. н.е.). Він встановив,
що лікувальний ефект виявляє не сама рослина або її частина (листок, квітка, кора,
корінь та ін.), а наявні в ній активні речовини. Гален запропонував добувати їх з рос­
линної сировини шляхом настоювання на вині, оліях, оцті, розробив способи виго­
24

Історія лікознавства і ф армакології

товлення настойок, екстрактів, мазей, пластирів, порошків з рослин. Такі препарати
іі лосі називають галеновими.
Розглядаючи історію лікознавства, слід згадати ім’я лікаря і ботаніка І ст. н.с. Педанія Діоскорида, про якого Гален сказав: «Діоскорид... краще за всіх стародавніх
виклав вчення про лікувальні засоби». У книзі «Materia medica» Діоскорид описав
понад 500 видів рослин із зазначенням різними мовами їхніх назв, особливостей,
місць поширення. Він розробив класифікацію рослин за морфологічними (ботаніч­
ними) ознаками. Праці Діоскорида були посібниками для ботаніків і лікарів у серед­
ні віки і в пізніші часи.
Занепад античної культури, що прискорився падінням Римської імперії (476 p.),
негативно позначився на розвитку різних галузей науки, зокрема лікознавства. В епо­
ху середньовіччя поряд з лікарськими засобами широко використовувалися талісма­
ни, амулети, які, як вважалося, мали силу відвертати хвороби іі допомагати недужим.
Вчення про лікарські засоби розвинули середньовічні арабські лікарі. Високий
рівень медицини арабського Сходу значною мірою визначила багата на славні тра­
диції медицина народів Середньої Азії. У V III ст. Середню Азію завоювали араби
й вона увійшла в єдиний арабський халіфат. Найвизначнішими представниками
медицини народів Середньої Азії з часів середньовіччя були Абу Алі Ібн-Сіна ІбнАбдалаха (Авіценна) і Аль-Біруні. Авіценна (980-1037) відіграв величезну роль
у розвитку медицини, зокрема лікознавства. Його книгами протягом кількох сто­
річ широко користувалися лікарі Сходу і Заходу. У «Каноні лікарської науки», а
також у спеціальних працях з лікознавства («Книга про ліки при серцевих хворо­
бах», «Про властивості цикорію», «Про властивості оцту») вій висвітлив не тільки
властивості тих чи інших лікарських засобів, а іі способи застосування їх при різних
хворобах. У другій книзі «Канону лікарської науки» Авіценна подав відомості про
810 лікарських засобів, одержаних із рослин, мінералів, тканин тварин.
Серед праць іншого видатного вченого середньовічного Сходу Аль-Біруні (973—
бл. 1050) значний інтерес становить «Фармакогнозія», в якій описано понад 1000
лікарських засобів. Цінність цієї праці полягає в тому, що, крім опису лікарських
рослин та різних препаратів, у ній наведено їх назви кількома мовами. Це дає мож­
ливість точно встановити, про які саме лікарські рослини й речовини писав АльБіруні, а також скласти уявлення про асортимент лікарських засобів, що використо­
вувалися в той період у різних країнах.
Д о б р е розвиненим було лікознавство в Київській Русі, про що свідчать різнома­
н і т н і історичні джерела. Київська Русь мала широкі міжнародні зв’язки - із Захід­
н о ю Європою, Візантією, Сирією, Іраном, Індією, Китаєм, іншими країнами. Д ав­
н ь о р у с ь к і книжники були обізнані з медичними творами античних авторів, а також
в і з а н т і й ц і в , вірмен, сирійців. Відомості з лікознавства знаходимо в поширених у Ки­
ї в с ь к і й Русі перекладених і оригінальних лікарських порадниках, працях природни­
ч о г о характеру, літературних пам’ятках - патериках, «житіях», «словах», літопис­
них зведеннях, збірниках законоположень, «травниках», «зільниках» тощо.
Найдавніша збережена пам’ятка писемності Київської Русі - «Ізборник Свято­
с л а в а » . Цей збірник літературних творів складено в 1073 і 1076 pp. для великого
25

ВСТУП

князя київського Святослава Ярославовича. Другий «Ізборник» складено на осно­
ві тлумачних і оригінальних рукописів великокнязівської бібліотеки. Серед різно­
манітних повчань у ньому подано найзагальиіші відомості про розвиток і старіння
організму, причини захворювань, способи лікування. З тлумачних праць інтерес ви­
кликає «Ш естиднсв» Іоанна Болгарського (1263 р.), що містить короткі відомості
з анатомії та лікарської ботаніки за творами Діоскорида і Теофраста.
Велику увагу приділяли рослинним барвникам. Часто знавці секретів приго­
тування фарб - художники - відзначалися лікарським умінням. Так, талановитий
живописець, чернець Києво-Печерської лаври Алімпій (XI - початок XII ст.) був
відомий і як цілитель «прокажених» (під проказою розуміли найрізноманітніші
шкірні хвороби).
Арсенал лікарських форм, що їх застосовували лікарі за часів Київської Русі, був
досить багатим: порошки («иорохи»), мазі («масти», «мазуни»), настої і відвари
(«питие», «зелье»), «Лечьци» виготовляли «горошки» (прообраз пілюль), які слід
було класти хворому під язик. Використовували камені для припікання, призначали
ванни з різних трав. Лікарське «зелье» зберігали у спеціальних «погребах» (тогочас­
них аптеках). Більшість лікарських засобів призначали для вживання натще, рід­
ко - «всыть». Були призначення з «распростертием на 40 дни» і навіть на два місяці.
Одним із найвизначніших представників культури доби раннього Відродження
в Європі був лікар і хімік Філіп-Ауреол-Теофраст-Бомбаст фон Гогенгейм (1493—
1541), відомий як Парапельс (тобто більший за Цельса - уславленого вченого-медика
Стародавнього Риму). Для лікознавства діяльність Парацельса мала істотне значен­
ня в трьох аспектах. По-перше, вій почав широко застосовувати для лікування солі
важких металів і металоїдів: заліза, ртуті, сірки, миш’яку та ін.). По-друге, розвинув
вчення про дозування лікарських речовин: «Усе є отрута і ніщо не позбавлене отруй­
ності, тільки доза робить отруту непомітною», - вказував він. По-третє, виступаючи
проти схоластики в медицині, Парацельс брав за основу роботи лікаря спостережен­
ня і досвід: «Теорія лікаря - досвід, ніхто не може стати лікарем без науки й досвіду».
У Х У І-Х У П І ст. наукове лікознавство поповнилось низкою ефективних препа­
ратів рослинного походження з арсеналу народної медицини країн Європи, Азії та
Америки.
У другій половині XVIII ст. були видані грунтовні праці з лікознавства видатного
українського вченого Н. М. Амбодика-Максимовича, вихованця Києво-М огилянської Академії. Його книга «Врачебное веіцествословие, или описание целительных
растений» була присвячена лікарським рослинам, містила ботанічний атлас рослин.
Значні зміни в розвитку лікознавства відбулися на зламі ХУ’ІІІ-Х ІХ ст. У пер­
шій половині XIX ст. починається активне становлення фармакологічної науки, яка
набуває експериментальної бази і розвивається у співдружності з біологією, хімією
та фізіологією. В цей період були одержані в чистому вигляді рослинні алкалоїди:
морфін, стрихнін, хінін, кофеїн та ін. Тоді ж впроваджені деякі синтетичні хімічні
речовини, зокрема ефір (1846) і хлороформ (1847) як засоби для наркозу.
Перші роботи з експериментальної фармакології були виконані в Росії професором
Петербурзької медико-хірургічної академії О. П. Нелюбіним (1785-1858). У 1847 р.
26

Історія лікознавства і ф армакології

Р. Бухгейм (1820-1879) організував у Деритському (тепер Тарту) університеті
першу лабораторію експериментальної фармакології, де вивчали вплив лікарських
засобів, особливо солеіі металів, на організм тварин. Згодом експериментальний
метод дослідження був застосований в інших наукових і навчальних центрах. Ви­
кладач Казанського університету, згодом професор Московського університету
0 . А. Соколовський (1822-1891) у 1858 р. опублікував експериментальну працю
«Про дію різних засобів на нервову систему відносно теорії Дюбуа-Реймона щодо
заспокоєння і збудження нервів». У Київському університеті св. Володимира В. І.
Дпбковський (1830-1870) захистив у 1861 р. дисертацію «Фізіологічні дослідження
отрут, що специфічно впливають на серпе».
Значний внесок у розвиток експериментальної фармакології в Росії зробили
Є. В. Пелікан (1824-1884), І. М. Догель (1830-1916), В. К. Анреп (1852-1919).
У 1886-1890 рр. експериментальну лабораторію при терапевтичній клініці
С . П. Богкіна очолював молодий вчений фізіолог І. П. Павлов (1849-1936), який
виконав дослідження впливу препаратів адонісу, конвалії, строфанту, лобелії, чеме­
риці, препаратів калію, літію, цезію, рубідію тощо на роботу серця та інших органів.
Працюючи на посаді керівника кафедри фармакології Військово-медичної акаде­
мії, а також у фізіологічних лабораторіях Інституту експериментальної медицини,
1. ГІ. Павлов своїми дослідженнями сприяв розвитку фармакології, якій він нада­
вав дуже великого значення і про роль якої висловлювався так: «Фармакологія як
медична доктрина... річ надзвичайно важлива. Міркуючи взагалі, абстрагуючись
від деталей, слід визнати, що перший щодо універсальності лікувальний прийом уведення лікарських речовин у людський організм. Адже хоч який би був випадок,
навіть акушерський, хірургічний, майже ніколи не обходиться без того, щоб разом
із застосовуваними спеціальними заходами не було введено в організм ліків. Зрозу­
міло. що точне вивчення нього універсального інструмента лікаря має, або повинно
мати, величезне значення».
Основоположником фармакології в Росії був М. П. Кравков (1865-1924), який
багато зробив для вивчення лікарських засобів, що діють на нервову та серцевосудинну системи, ендокринні органи. У дослідну практику ним було впроваджено
метод ізольованих органів. Учні М. П. Кравкова - М. П. Ніколаєв (1893-1949),
М . І. Граменицький (1882-1942), Г. Л. Ш кавера (1884-1953), С. В. Анічков (1892—
1981 ) . В. В. Закусов (1903-1986) - стали відомими вченими. Значний внесок у роз­
виток фармакології зробили О. О. Лихачов (1866-1942), який вивчав вплив лікар­
ських засобів на теплообмін у людини, М. В. Вершинін (1867-1951) - досліджував
лікарські речовини рослинного походження і впровадив у медичну практику кам­
фору, добуту з ялицевої олії, О. П. Орєхов (1881-1039) і В. І. Скворцов (1879-1959),
чкі виділили з рослин і вивчили значну кількість алкалоїдів з вираженою фармако­
логічною активністю.
У другііі половині XIX ст. відбувався подальший розвиток фармакології як екс­
периментальної науки. У цей час у розвинених країнах Європи набуло значних
і-сштабів промислове виробництво лікарських засобів. Хіміки і фармакологи по-іл и інтенсивно працювати в галузі синтезу нових препаратів. Це збагатило ф ар­
27

ВСТУП

макологію новими класами лікарських речовин: снодійними, жарознижувальними,
лезінфікуючими тощо. Спрямованому синтезу нових лікарських засобів сприяло
розкриття хімічної структури алкалоїдів. Особливо великих успіхів на топ час дося­
гла фармакологія в Німеччині. Слід відзначити великі заслуги німецького вченого
О. Шмідеберга (1838-1921), яким уперше поставив завдання вивчити дію на орга­
нізм різних хімічних речовин, незалежно від їх лікувального впливу, п підкреслив
важливість вивчення особливостей взаємодії між ліками і тканинними структурами.
Осередками розвитку фармакології в Україні в XIX - на початку XX ст. були ка­
федри фармакології медичних факультетів університетів Харкова, Києва, Одеси,
Львова.
Співробітники кафедри фармакології Харківського університету Г. Г. Корітарі
(1805-1890), Є. С. Гордієнко (1812-1897), І. М. Станкевич (1832-1929), М. Л. Залеський (1827-1892), С. Я. Попов (1850-1914), Я. Я. Постоєв (1864-1929), М. С. Хар­
ченко (1906-1997) вивчали властивості речовин рослинного і тваринного походжен­
ня. Нині кафедра вивчає особливості .впливу лікарських засобів в умовах гіподинамії.
Кафедру фармакології Київського університету було організовано в 1841 р. Із 1868
по 1870 р. її очолював видатний вчений і педагог В. І. Дибковський (1836-1870), який
заклав основи фармакології серцево-судинної системи. Посібником для кількох по­
колінь студентів та лікарів були його «Лекції з фармакології». В них на високому на­
уковому рівні подано класифікацію лікарських засобів, обґрунтовано закономірності
взаємодії лікарських речовин і організму, охарактеризовано вплив різних препаратів
на ту чи іншу систему. В лекціях також розглянуто питання загальної фармакології,
зокрема залежність дії лікарських речовин від їх фізико-хімічних властивостей, від
стану організму. Учні В. І. Дибковського вивчали фармакодииаміку атропіну, апо­
морфіну, деяких органічних сполук, виконали оригінальні дослідження з загальної
фармакології.
Після В. І. Дибковського кафедрою фармакології у Києві завідували П. П. Сущинський, Е. Г. Гейбель. Останній видав курс лекцій з фармакології (1881), а та­
кож відредагував російський переклад «Підручника з фармакології» Р. Бухгейма.
У 1898 р. керівником кафедри був обраний Ю. П. Лауденбах. При ньому наукова
лабораторія кафедри збільшила обсяг наукових досліджень. У 1908 р. Ю. ГІ. Л ау­
денбах опублікував роботу «Про дію зміїної отрути й протизміїної сироватки на
серце і кровоносні судини». Він вивчав також вплив токсинів на кров і матку, про­
довжував розробку питань загальної фармакології.
У 1925 р. кафедру фармакології Київського медичного інституту очолив
Г. Л. Ш кавера (1884-1953), учень М. П. Кравкова, який вивчав фармакологію гормо­
нальних препаратів. З 1944 до 1971 р. кафедрою завідував О. І. Черкес (1894-1974),
який створив велику наукову школу фармакологів. Академік О. І. Черкес та його
учні вивчали фармакологію серцевих глікозидів, засобів, що впливають на вегета­
тивну нервову систему, знижують артеріальний тиск. Розроблений за його пропози­
цією препарат унітіол широко застосовують при отруєннях ртуттю, миш’яком, свинпем, препаратами серцевих глікозидів, а також при захворюваннях нервової системи.
Йому належать класичні монографії з питань токсичності отруйних речовин. Осно­
28

Історія лікознавства і ф армакології

вним напрямком наукової діяльності академіка О. І. Черкеса була біохімічна фарма­
кологія, основоположником якої він став не тільки в Україні, але іі у світі.
Кафедру фармакології Одеського університету організував V 1902 р. професор
П. Я. Борисов (1864-1916), який вивчав вплив грязей одеських лиманів і ропних
ванн на організм людини. З 1920 до 1928 р. кафедрою завідував Д. М. Лавров (18671929), а з 1928 до 1958 р. - С. В. Циганов (1890-1958). У неіі період на кафедрі
вивчали фармакологію органопрепаратів, кровозамінників, препаратів лікарських
рослин. Професор Я. Б. Максимович (1919-1985), завідувач кафедри з 1960 до
1985 р., розробив основні положення фармакології метаболітів, що сприяло вивчен­
ню вітамінних, гормональних препаратів, засобів з амінокислот.
Дослідження колективу кафедри фармакології у Львові були спрямовані на ви­
вчення препаратів, які використовують при захворюваннях органів травлення,
нервової системи, порушеннях обміну речовин, а також на питання фітотерапії
(В. Соберанськпй, 1860-1902; Л. Попельськпй, 1865-1920; Ю. О. ІІетровськпй,
1905-1957; А. А. Гаврилюк, 1901-1972; Р. В. Рудий, 1923-2002).
Розвитку нейрофармакології сприяли роботи українських учених Я. Б. М акси­
мовича (Одеса), Г. О. Батрака (Дніпропетровськ), колективів кафедр фармакології
медичних вузів Харкова і Донецька. Харківські фармакологи, крім того, успішно
вивчають питання тканинної терапії. Роботи науковців кафедри фармакології Іва­
но-Франківського медичного університету присвячені серцево-судинним засобам,
засобам, що впливають на вегетативну нервову систему (Ф . В. Ковшар, 1899-1968),
Буковинського медичного університету - снодійним (С. П. Закривидорога, 1898—
1970), діуретичним (Ю. І. Іванов, 1935-1998) засобам, Тернопільського (МЛІ. Ска­
кун, 1924-2005) - засобам, що впливають па функції печінки і органів травлення, та
Луганського медичного університетів (І. X. Пасічник) - антигіпоксичним та антидотним препаратам.
Традиційним напрямком наукових досліджень фармакологів України залиша­
ється вивчення серцево-судинних, протизапальних, протиаритмічних, аптидотпих
засобів (Вінницький, Запорізький медичні університети, медичні факультети Ужго­
родського та Сумського університетів).
На кафедрі фармакології Кримського медичного інституту протягом тривалого
часу вивчають протиалергічні засоби, сульфаніламідні препарати, препарати, що
впливають на мозковий кровообіг, лікарські рослини Криму (М. С. Шварсалон,
1894-1969, В. П. Баскакова, 1828-1998,1. П. Фомочкін, 1935-2006).
Важлива роль у розвитку фармакології в Україні належить науково-дослідним ін­
ститутам. У 1934 р. було створено науково-дослідну установу, якій згодом присвоє­
но назву Київський (з 1992 р. Український) науково-дослідний інститут фармаколо­
гії і токсикології НАМ Н України. У цьому інституті розроблено антидоти (унітіол,
алоксим тощо), ряд протизапальних і протипухлинних засобів (М. І. Луганський,
О. І. Черкес, П. В. Родіонов та ін.). Істотний внесок зробили колективи Харківського
науково-дослідного інституту хімії і технології лікарських форм (тепер Державний
центр лікарських засобів), де працювали фармакологи В. П. Тутаєв, М. А. Ангарська,
а також Харківського Національного фармацевтичного університету (Д. П. Сало).
29

ВСТУП

У XX ст. фармакологія досягла великих успіхів. Значного розвитку набула ф ар­
макотерапія, з ’явився новий розділ - хіміотерапія. Початок хіміотерапії було покла­
дено П. Ерліхом, який у 1909 р. запропонував сальварсан для лікування хворих па
сифіліс. М едицина на той час збагатилася синтетичними протималярійними (плаз­
мохін), протимікробними (сульфаніламіди), протитуберкульозними, антипротозойними засобами. Нову еру в розвитку фармакології відкрили антибіотики. Пер­
шим із них був пеніцилін. З ’ясування хімічної будови антибіотиків дало можливість
отримувати їх синтетичним шляхом. У першій половині XX ст. в медичну практику
впроваджено гормональні препарати гіпофіза, щитоподібної залози, статевих орга­
нів, кори надниркових залоз, а також інсулін.
Завдяки розвитку вчення про вітаміни арсенал лікарських засобів поповнився ві­
тамінними препаратами, які застосовуються з лікувальною та профілактичною ме­
тою. Вчення про медіатори, основу якого заклали англійський фізіолог і фармаколог
Г. Дейл і австрійський фізіолог О. Леві, сприяло створенню нових високоактивних
фармакологічних засобів, які діють на синапси. Поступово формувався і такий роз­
діл, як психофармакологія. Протягом останніх десятиріч онкологічна практика
збагатилась препаратами протипухлинної дії. Успіхам фармакології сприяла спів­
дружність із суміжними дисциплінами - синтетичною хімією, біохімією, фізичною
хімією, біофізикою, фізіологією, мікробіологією, патологією. Важливим завданням
сучасної фармакології є дослідження механізму дії фізіологічно активних речовин,
особливо вибіркового впливу їх на різні органи і системи. У сучасному фармаколо­
гічному дослідженні широко застосовуються фізіологічні, біохімічні, фізико-хімічні, гістохімічні методи, а також електронна осцилографія, електронна мікроскопія,
методи мічених (радіоактивних) атомів, ядерно-магнітного резонансу. Багато уваги
приділяється встановленню залежності між хімічною структурою і дією речовин
із потенційними лікувальними властивостями.
Нарис з історії лікознавства доцільно доповнити деякими відомостями про роз­
виток фармації. Ця галузь медичних і хімічних знань своїм корінням сягає у далеку
давнину. Згадки про застосування свіжих рослин для лікування хворих зустрічаємо
у творах Гіппократа, Діоскорида, Галена, Авіценни, Парацельса та інших.
У період середньовіччя значний вплив на розвиток фармації мала алхімія. Саме
алхіміки розробили методи, які й тепер застосовують для виготовлення лікарських
засобів (перегонка, фільтрування, кристалізація, дистиляція тощо).
Як самостійна наукова галузь фармація сформувалася у XVIII ст. Фармацевти
одержали з рослин морфін, вератрин, стрихнін, бруцин, хінін, кофеїн, кодеїн та бага­
то інших біологічно активних речовин.
Розвитку фармації в Україні сприяло утворення в Києві першого у Східній Єв­
ропі вищого навчального закладу - Києво-М огилянської академії, яка дала путівку
в життя цілій плеяді українських учених, що заклали основи для розвитку багатьох
галузей медицини взагалі і лікознавства, зокрема.
«Багато найліпших, найдійовіших ліків, так само як добра та здорова їжа, готуєть­
ся з рослин», - навчав своїх учнів професор, вихованець Києво-М огилянської ака­

30

Історія лікознавства і ф армакології

демії Нестор Максимович Амбодик-Максимович. Пізніше його учень, випускник
Києво-М огилянської академії Іван Лепехін повернувся після довготривалих ексиедппій до Академії з найбагатшою на той час колекцією лікарських рослин. І. Лепехін
детально описав не тільки ботанічні, а й лікувальні властивості кожної рослини.
У Росії збирання і культивування лікарських рослин у XVIII ст. проводив Ап­
текарський прпказ. Було закладено аптекарські городи в Петербурзі і в Лубнах.
У 80-х роках XVIII ст. аптекар Іван Геіітер відкрив у Києві першу аптеку. Аптекар
Т. Є. Ловіц (1757-1804) виявив абсорбційну властивість вугілля.
У XX ст. поряд із фармацією розвивається фармацевтична промисловість. В Ро­
сії та Україні проводяться дослідження з фармацевтичної хімії, фармакогнозії, тех­
нології лікарських форм. Істотний внесок у цю справу зробили українські вчені
М. О. Валяшко, П. О. Петюнін, Д. Г. Колесиіков, М. А. Ангарська, Д. П. Сало (Х ар­
ків), М. М. Туркевнч (Львів) та ін.
Центром, який координує дослідження в галузі фармакології, є Національна
академія наук України і Академія медичних наук України. До її складу входили
учені, відомі своїм внеском у створення і впровадження нових лікарських засобів
(О. В. Кірсанов, Г. І. Деркач, П. С. Пелькіс, О. В. Богатський, Б. Г. Болдирів,
В. М. Марковський, В. В. Фролькіс, П. Г. Костюк, М. О. Лозинський).
Характерною рисою наукових досліджень у галузі лікознавства стає намагання
використовувати природні ресурси України для забезпечення потреб населення
в лікарських засобах. Головні зусилля спрямовані на пошук нових лікарських препа­
ратів для боротьби з серцево-судинними захворюваннями, злоякісними пухлинами,
радіаційним ураженням організму. Особлива увага приділяється розвитку вікової
фармакології з урахуванням особливостей дії лікарських засобів на організм хворих
дитячого та старечого віку.
Лікарський засіб (син.: медикамент, препарат) - це фармакологічний засіб при­
родного, синтетичного або напівсинтетичного походження, що має властивість по­
переджати виникнення патологічного пронесу або викликати лікувальний ефект
при захворюваннях та офіційно дозволений до застосування для лікування хворих
уповноваженим на те органом держави (в Україні - Державний експертний центр
М ОЗ України).
Лікарський препарат - це лікарський засіб у вигляді певної лікарської форми
(таблетка, драже, ампула, паста тощо).
Лікарська форма - це наданий лікарському засобу зручний для застосування
стан, з якого досягається лікувальний ефект.
Лікарська речовина (син.: сполука) - це окрема хімічна сполука чи біологічно ак­
тивна речовина природного, синтетичного або напівсинтетичного походження, що
має лікувальні властивості, але офіційно не дозволена до застосування для ліку­
вання хворих уповноваженим на те органом держави.
Фармакологія поділяється на 2 частини: загальна та спеціальна.

31

В З А Є М О Д І Я Л ІК А Р С Ь К О Г О З А С О Б У Т А О Р Г А Н ІЗ М У
Зміни функції та в обміні речовин клітин, органів або систем організму, що виника­
ють під впливом лікарського засобу, називаються фармакологічним ефектом.
Фармакологічний ефект є наслідком взаємодії лікарського засобу з різними еле­
ментами клітин (компонентами біомембрани, цитоплазми та ін.). Така взаємодія
називається первинною фармакологічною реакцією. Її характер визначається низ­
кою чинників з боку самої лікарської речовини: джерелом отримання, фізичними,
фізико-хімічними, квантово-хімічними та нанофармакологічними властивостями,
хімічною структурою, дозою (концентрацією), способом застосування (лікарською
формою), а також фармакокінетичними і фармакодинамічними параметрами.
Разом з тим, первинна фармакологічна реакція на будь-яку речовину може бути
змінена в той чи інший бік внаслідок особливостей організму і середовища, в якому
відбувається дія даного лікарського засобу. Таким чином, визначити характер ф ар­
макологічного ефекту лікарського засобу можна тільки після комплексної оцінки
взаємодії даного медикаменту з організмом та впливу на цей процес факторів зов­
нішнього середовища (клімат, сонячна активність, продукти харчування тощо).
Ф актори, щ о зум ов л ен і лікарським засобом
Д ж ерела от римання. Лікарські засоби добувають з природної сировини: лікар­
ські рослини (настойка валеріани), продукти надр землі (вазелін), органи тварин
(наратиреоїдин), шляхом хімічного синтезу (лідокаїн), напівхімічного синтезу (ам ­
піцилін), з мікроорганізмів (граміцидин) та грибів (бензилпеніцилін). В останні
роки ліки отримують також за допомогою гениоінженерних технологій (інсулін) та
нанотехнологій (наносрібло).

33

ЗАГАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

Ф ізичні, ф ізико-хім ічні, квант ово-хім ічні та наноф арм акологічні в ла с т и ­
вості. Фізичні властивості (агрегатний стан, ступінь подрібнення або леткості, мо­
лекулярна маса, розчинність у воді та ліпідах, ступінь дисоціації) визначають харак­
тер, силу і швидкість дії лікарського засобу. Наприклад, срібла нітрат мас виражену
протимікробну дію, тому що ця сполука легко дисоціює в організмі з утворенням
іонів срібла та азотної кислоти. Цинку оксид слабо дисоціює, тому протимікробні
властивості його менш виражені. Саме від фізичних властивостей речовини за­
лежать не тільки специфічність фармакологічного ефекту, а й лікарська форма
і шлях введення її в організм.
Важливе значення має властивість речовини розчинятися в різних середовищах.
Ця властивість зумовлена, з одного боку, поляризацією молекули речовини, з дру­
гого - природою розчинника. Відомо, що неполярні сполуки добре розчиняються
в неполярних або малонолярних розчинниках (хлороформ, ефір, етанол, ліпіди)
і погано розчиняються у воді. Навпаки, полярні сполуки добре розчинні у воді.
Якщо неполярна сполука здатна перетворюватися в організмі на полярну, напри­
клад, шляхом утворення в молекулі ОН- або СООН-груп, вона набуває добру роз­
чинність у воді. Розчинність речовини поліпшується також при іонізації її в кисло­
му середовищі шлунка (алкалоїди), в лужному середовищі кишок (барбітурати) або
в умовах фізіологічного значення рН крові (алкалоїди).
Фармакологічна активність полярних і неполярних сполук різна. Неполярні
речовини добре розчиняються в ліпідах і тому легко проходять крізь фізіологічні
бар’єри: шкіру, слизову оболонку, гематоенцефалічний бар’єр, багату на ліпіди ци­
топлазматичну мембрану та ін. (наприклад, фенол, формальдегід).
Полярні сполуки недостатньо іонізовані, погано проникають крізь фізіологічні
бар’єри. Вони можуть не проникати в кров, через шкіру або слизову оболонку, а вве­
дені безпосередньо в кров - погано або взагалі не надходити в деякі тканини, напри­
клад, у мозкову. Такі речовини часто виявляють меншу активність і токсичність при
резорбтивній дії, ніж неполярні сполуки.
Таку залежність можна показати на прикладі деяких серцевих глікозидів. У трав­
ному каналі добре всмоктуються малополярні та ліпофільні (відповідно, погано роз­
чинні у воді) дигітоксин (9 0 -9 5 %) і дигоксин (5 0 -8 0 %); навпаки, погано всмок­
тується (2 -5 %) високополярний (водорозчинний) строфантин. Тому ентерально
доцільно вводити дигітоксин і дигоксин, а парентерально - строфантин, корглікон.
З розчинністю у воді і ліпідах пов’язані, ймовірно, і особливості метаболізму та ви­
ведення глікозидів. М алополярні ліпофільні речовини (дигітоксин) переважно
піддаються метаболізму (кон’югації) в печінці і виводяться з жовчю у вигляді ме­
таболітів, а полярні речовини (строфантин) виділяються нирками практично в незміненому вигляді.
Леткі речовини, що потрапляють у легені під час дихання, виявляють дуже корот­
ку дію і, як правило, тим самим шляхом швидко виділяються з організму, майже не
зазнавши змін (закис азоту).
Знання особливостей розчинності та інших фізико-хімічних властивостей лікар­
ських речовин має, таким чином, велике практичне значення для правильного ви­
34

Взаємодія лікарського засобу та організму

бору лікарської форми, шляху введення і дози препарату, а також дозволяє уникати
деяких побічних ефектів, наприклад, кумуляції тих чи інших засобів у випадках за­
хворювання гіечіпкп і нирок.
За останні роки встановлено, що наноструктурного розміру (0,1-100 нм) матері­
али виявляють інші властивості, ніж речовини звичайного розміру. Так, показано,
що оксид наносрібла значно перевищує протимікробну активність срібла нітрату.
Золото - інертний метал, тоді як нанозолото є каталізатором багатьох біохімічних
реакцій. Вуглецеві нанотрубки за міцністю значно перевищують сталь. Досліджен­
ня продуктів папотехнологій активно впроваджуються в різні галузі народного гос­
подарства, медичну практику.
Х ім ічна ст рукт ура. Дія лікарських речовин на організм значною мірою зале­
жить від їхньої хімічної будови, фізико-хімічних та квантово-хімічних властивос­
тей - наявності функціонально активних груп, електронної структури, форми і роз­
міру молекул.
Речовини, близькі за хімічною будовою, мають, як правило, схожі фармакологіч­
ні властивості. Наприклад, різні похідні бензодіазепіну (діазегіам, феназепам) ви­
кликають пригнічення центральної нервової системи, застосовуються як снодійні
засоби. Проте однакова дія може бути властива речовинам різної хімічної будови
(наприклад, морфін і промедол). Інколи подібні за структурою речовини мають різ­
ні фармакологічні властивості. Наприклад, похідні стеролу: кортикостероїди, холе­
стерин, препарати чоловічих гормонів.
Квантово-хімічні властивості лікарських засобів (величина зарядів на атомах, по­
слідовність атомів у молекулі, наявності і положення в ній функціонально активних
радикалів та інші). Заміна навіть одного атома в молекулі фармакологічно активної
речовини може супроводжуватися суттєвими змінами активності. Так, заміна од­
нієї етильної групи в молекулі новокаїнаміду на бензольне кільце значно збільшує,
а заміна обох метильних груп на ізоироиільний радикал - знижує протиаритмічну
активність препарату.
Фармакологічна активність речовин залежить не тільки від характеру і послідов­
ності атомів, а й від їх просторового розташування в молекулі, тобто від просторо­
вої ізомерії (стереоізомерії) молекул - оптичної, геометричної і конформаційної. За
останні роки активно розвивається хіральиа фармакологія.
Для взаємодії фармакологічної лікарських засобів з рецепторами клітинних
мембран дуже важливою є просторова відповідність функціональних груп молекул
хімічної сполуки функціональним групам макромолекул рецептора, тобто наявність
комплементарності. Чим більша комплементарність, тим більшу спорідненість має
лікарський засіб з відповідними рецепторами і тим більшою може бути її фарма­
кологічна активність. Цей факт підтверджується різною активністю стереоізомерів
однієї і тієї самої речовини. Так, за впливом на артеріальний тиск лівообертальний
ізомер адреналіну значно активніший, ніж правообертальний.
Доза. Кількість лікарського засобу, що виражена в одиницях маси (міліграм,
грам), об’єму (мілілітр) або біологічної активності (одиниці дії), називається до­
зою, а ступінь розведення медикаменту в біологічних середовищах організму або в
35

ЗАГАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

розчиннику - концентрацією (%, спів­
відношення об’ємів 1:100 або 1:1000
чи маси (10,0-500 мл). Кількість вве­
деного в організм лікарського засобу
є одним із важливих чинників, що ви­
значають швидкість, характер, силу і
тривалість дії медикаменту. Від дози
залежить концентрація речовини в
крові та міжклітинному просторі, де
препарат може вступити в первинну
фармакологічну реакцію. Ймовірність
взаємодії молекул лікарської речовини
з рецепторами тим більша, чим вища
концентрація її навколо рецепторів.
Фармакологічний ефект не завжди
прямо залежить від концентрації або
дози. Така залежність властива тільки
Рис. 1.1. Зал еж н ість м іж д о зо ю л ікарської р еч о ­
деяким речовинам. В інших випадках
вин и та її ф ар м ак о л о гіч н и м еф ектом :
спостерігається гіпер- або параболічна,
А - гіп е р б о л іч н а (м о р ф ін ); Б - п р я м а (е ф ір
д л я н а р к о з у ); В - с и гм о п о д іб н а , а б о 8 -п о дібн а
а найчастіше - сигмоїдна (S -подібна)
(н о р а д р ен а л ін , а ц е т и л х о л ін ); Г - п ар а б о л іч н а
залежність між дозою і фармакологіч­
(су л ьф а н іл ам ід и )
ним ефектом (рис, 1.1).
У медичній практиці розрізняють такі
види доз: разову, добову, курсову. У свою чергу разова доза може бути мінімальною
(пороговою), середньою й вищою. Крім того, в клінічній і особливо в експеримен­
тальній практиці велике значення мають токсичні дози: мінімальна токсична, серед­
ня смертельна (DL-0), (що викчикає за певний фіксований час загибель 50 % експе­
риментальних тварин), абсолютно смертельна (що викликає за певний час загибель
99 % експериментальних тварин).
Дозу виражають у грамах або частках грама. Для точнішого дозування кількість
речовини розраховують на 1 кг маси тіла (наприклад, 1 мг/кг, 1 мкг/кг). В окремих
випадках надають перевагу дозуванню речовини, виходячи з площі поверхні тіла
(на 1 м2) або з розрахунку на рік життя (у дитячій практиці). Для препарату, який
вводять інгаляційно (наприклад, газоподібні або леткі засоби, для наркозу), основне
значення має концентрація речовини у вдихуваній суміші (позначається у відсотках
об’ємної частки). Деякі лікарські засоби (антибіотики, гормони тощо) прийнято до­
зувати в одиницях дії.
Разова доза (dosis pro dosi) - це кількість лікарського засобу на один прийом.
Із разових доз складається добова доза ( dosis pro die). Інколи вказують дозу на курс
лікування - курсова доза (dosispro cursu). Це дуже важливо при застосуванні проти­
мікробних, зокрема, хіміотерапевтичних засобів (антибіотики).
Найменшу кількість лікарського засобу, що викликає певний (початковий) лі­
кувальний ефект, позначають як мінімальну (порогову). Порогова доза (dosis
36

Взаємодія лікарського засобу та організму

therapeutica minima) - це кількість лікарського засобу, яка викликає специфічніш,
характерний для даного препарату ефект (рис. 1.2).
Найчастіше в практичній медицині використовують середню терапевтичну
дозу {сіоsis therapeutica media), в якій медикамент виявляє оптимальну фармакотерапевтпчну дію. Якщо ефект недостатньо виражений, дозу підвищують до вищої
терапевтичної (dosis therapeutica maxima), яка є разовою граничнодопустимою (dosis
therapeutica pro dosi maxima). Крім того, виділяють вищу добову дозу ( dosis pro die
maxima). Для отруйних (Venena, група А) і сильнодіючих (Негоіса, група В) засобів
вищі разові й добові дози наведені у Фармакопеї. Ці дози не повинні бути перевище­
ні (крім особливих випадків). У клініці вищі дози використовують рідко, оскільки
при цьому часто виникають токсичні ефекти. Доза, яка починає викликати токсичні
явища, називається мінімальною токсичною (dosis toxica minima). Кількість меди­
каменту, що викликає загибель біологічного об’єкта, називається смертельною, або
летальною дозою ( dosis letalis). Ефективність препарату залежить від концентрації
лікарського засобу (рис. 1.3).
Зупинка дихання
Кома
Наркоз
Отруєння
Атаксія
Протисудомна дія
Седативний ефект
Мінімальні

Максимальні
Дози

Рис. 1.2. Д озозалеж н и й еф ект с п и р ту ети лового, барбіту р атів і похідних бензодіазепіну

Максимальна
концентрація

Токсичний
рівень

Мінімальна
ефективна
концентрація

Введення
лікарсь­
кого за­
собу

Початок
Дії

Тривалість
Дії

Закінчення
Дії

Рис. 1.3. Залеж ність дії л ікарської р еч о в и н и від її к о н ц ен тр ац ії у п лазм і крові

37

ЗАГАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Діапазон між мінімальною терапевтичною та мінімальною токсичною дозами на­
зивається широтою терапевтичної дії лікарської речовини. Чим вона більша, тим
більшу терапевтичну цінність має лікарський засіб, оскільки полегшується підбір
оптимальної дози для конкретного хворого і зменшується ризик розвитку токсич­
них явищ.
У таких випадках, коли є потреба швидко створити високу концентрацію лікар­
ської речовини в організмі, перша доза (ударна) має перевищувати наступні (під­
тримуючі).
Л ікарська форма. Серед чинників, що впливають па дію лікарського засобу, пев­
не значення має лікарська форма, яка створюється за допомогою різних допоміжних,
коригуючих і формоутворювальних речовин. Слід враховувати, що ці речовини мо­
жуть впливати на характер взаємодії лікарського засобу і організму: вступати в ре­
акцію з лікарськими інгредієнтами і змінювати їх активність, порушувати процеси
всмоктування та розподілу діючих речовин в організмі та їх елімінацію. Наприклад,
для виготовлення очних мазей як основу найчастіше використовують суміш вазелі­
ну з ланоліном у співвідношенні 9 :1 . Вазелін забезпечує дію лікарських речовин на
поверхні тканин, ланолін сприяє їх всмоктуванню. Якщо використовувати тільки
вазелін, лікарські речовини будуть діяти поверхнево, не проникаючи у внутрішні се­
редовища ока. Чистий ланолін, поглинаючи вологу, може викликати підсушування
слизової оболонки ока.
Інколи лікарські речовини вміщують у капсули, з яких вони повільно вивільня­
ються, що забезпечує поступову і тривалу терапевтичну дію, а також захищає лікар­
ську речовину від руйнівної дії хлористоводневої кислоти і ферментів шлунка.
Особливі лікарські форми використовують, щоб запобігти небажаним ефектам
з боку лікарської речовини. Наприклад, препарати заліза приймають у капсулах або
драже з покриттям, щоб уникнути взаємодії заліза з сірководнем у порожнині рота
і тим самим запобігти утворенню сульфіду заліза і осіданню його на емалі зубів (за­
барвленням емалі в чорний колір).
Таким чином, лікарську форму слід розглядати як складний комплекс
взаємозв’язаних компонентів, що сукупно впливають на ефективність лікарського
засобу.
Ч и н н и к и , щ о зу м ов л ен і орган ізм ом
Характер дії лікарських засобів залежить від індивідуальних особливостей ор­
ганізму. Інтегральна відповідь організму на лікарський засіб визначається низкою
чинників: видовими відмінностями, спадковістю, рівнем розвитку, функціональним
станом тощо. Серед фізіологічних факторів традиційно виділяють стать, вік і масу
тіла. Певне значення, крім функціональних особливостей, надається різним патоло­
гічним станам організму.
Видові особливост і. Чутливість живих організмів до лікарських засобів має ви­
дові особливості, що визначається відмінностями біохімічного (ферментного) стану,
рівнем розвитку нервової системи тощо. Це може бути проілюстровано такими при­
38

Взаємодія лікарського засобу та організму

кладами: середня летальна доза хінідину для мишей у 2 рази вища, ніж для кроликів;
миші, шурі, кролики менш чутливі до серцевих глікозидів, ніж жаои, коти, собаки.
М аса тіла. У більшості випадків доза лікарської речовини (в межах терапевтич­
ної дії) прямо залежить від маси тіла хворого; її визначають у міліграмах на 1 кг маси
тіла.
Стать. Відмінності реакції на лікарські речовини у представників різної статі
невеликі. Однак при певних станах чутливість жіночого організму до деяких л і­
карських речовин може змінюватися. Відомо, шо в період вагітності деякі лікарські
речовини викликають спотворені реакції (наприклад, відхаркувальні засоби - блю­
вання), під час менструації підвищується чутливість до капіляроактпвних речовин
(миш'як, ртуть). Жіночнії організм більше, ніж чоловічий, чутливий до нікотину,
снодійних засобів, але стійкіший до морфіну, кокаїну, солей свинцю, алкоголю та ін.
Враховуючи меншу масу тіла жінок і підвищену чутливість їх до деяких лікарських
речовин, фармакотерапію їм треба проводити з більшою обережністю. Особливо
слід мати на увазі, що деякі лікарські засоби можуть виявляти негативний вплив па
розвиток плода (ембріотоксична дія) і бути причиною вроджених вад органів (тератогенна дія).
Побічна дія лікарських засобів на плід може проявлятися такими негативними
ефектами:
1. Доімплантаційною загибеллю зародка - ефект, який розвивається у 2 - 3 тиж­
ні вагітності. Ембріотоксичність виникає внаслідок надходження ліків у матковий
секрет, яким живиться ембріон до імплантації. Ембріотоксичні властивості можуть
виявляти протипухлинні засоби: антагоністи фолієвої кислоти (метотрексат), алкілуючі сполуки (сарколізин, хлорбутин, циклофосфан, тіофосфамід та ін.), сечогінні
засоби (діакарб, гідрохлортіазид, фуросемід).
2. Аномаліями розвитку плода - тератогенна дія, що розвивається з 3 до 10 тижнів
вагітності, коли відбувається формування органів і тканин і призводить до пору­
шень диференціації і розвитку тканин ембріона.
За ступенем небезпеки для ембріона лікарські засоби умовно поділяють на групи.
Перша група - найбільш небезпечні ліки з високим ступенем ризику, тератогенного ефекту. До таких препаратів належать цитостатики (метотрексат, циклофосфамід, вінкристин), імунодепресанти (азатіоприн, імуран), протипухлинні анти­
біотики (актиноміцин, рубоміцин, доксорубіцин), триметаприм (складова частина
бісептолу), андрогени, талідомід.
Друга група - препарати, що мають менше виражений тератогенний ефект для
ембріонів. Численними клінічними спостереженнями встановлено, що протиепілептичні (дифенін, фенобарбітал, вальпроат натрію, карбамазепін), діакарб, протидіабетичні засоби - похідні сульфонілсечовини (глібенкламід, гліпізид), непрямі
антикоагулянти, солі літію, спирт етиловий, мерказоліл, йодиди мають підвищений
ризик викликати аномалії розвитку плода.
До третьої групи слід віднести препарати, які порівняно мало небезпечні для пло­
да. і відсутні відомості про відсоток тератогенної дії, яку вони викликають. Але ці
39

ЗАГАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

препарати широко застосовуються в медичній практиці і можуть бути застосовані
вагітними жінками. До цих засобів належить велика кількість препаратів різних
фармакологічних груп: нейролептики (аміназин, галоперидол), транквілізатори
(хлордіазепоксид, діазепам), наркотичні анальгетики (морфін, промедол), ненаркотичні анальгетики (індометацпн, парацетамол), вітаміни (ретинол, токоферол,
ергокальциферол, нікотинова кислота, ціанокобаламін), непрямі антикоагулянти
(неодикумарин, фенілін), сульфаніламіди (сульфадиметоксин, бактрим), пітрофурани (фурадоиін, фуразолідон), антибіотики (стрептоміцин, неоміцин, левоміцетин,
тетрацикліни, гентаміцин, рифампіцин), трихопол, пероральпі протизаплідні засо­
би, теофілін та ін.
Ці засоби не слід застосовувати під час вагітності. Якщо вагітність настала, то слід
вирішувати питання доцільності її в кожному конкретному випадку.
3.
Функціонально-структурні порушення формування органів плода, які розвива­
ються під впливом медикаментів у III триместрі вагітності - фетотоксичний ефект.
Ці порушення зумовлені особливостями фармакодинаміки і фармакокінетики л і­
карських засобів, що здатні проходити крізь плаценту.
Антигігіертензивні засоби призначають при гіпертонічній формі нефропатії, при
гіпертонічній хворобі. Клінічними спостереженнями встановлено, що тератогенну
дію можуть спричиняти апресин, (3-адреноблокатори (анаприлііі, падолол, талінолол, гііндолол), клофелін, резерпін, ніфедипін, каптоприл, гангліоблокаторн (бензогексоній, пентамін), натрію нітропрусид.
Під час вагітності знижена антитоксична функція печінки. Ліки довше за­
тримуються в організмі, повільніше виводяться, тобто можливе їх накопичення. До
деяких ліків, особливо тих, що впливають на міометрій, спостерігається підвищена
чутливість (хінін, окситоцин).
Рівень р о зви т к у організм у і вік. Організм дитини, особливо раннього віку, пере­
буває в стадії формування, більшість захисних і пристосувальних механізмів роз­
винуті недостатньо. Знижена активність ферментних систем, що беруть участь у
метаболізмі лікарських речовин. Рецептори також мають ряд відмінностей. Усі види
обміну речовин, функції органів і систем зазнають кількісних та якісних змін, що
відображається на дії лікарських речовин.
У дітей раннього віку спостерігається підвищена чутливість до морфіну, тому ді­
тям до року морфін не призначають. У той же час до атропіну і препаратів беладони
діти стійкіші, ніж дорослі, тому клінічні прояви отруєння цими препаратами у дорос­
лих набагато тяжчі. У дітей знижена антитоксична функція печінки. Знижена функ­
ція виведення ліків через нирки, тому в ряді випадків спостерігається триваліша дія.
Найчутливіші до пошкоджуючої дії лікарських засобів плід в останньому триместрі
вагітності і новонароджений (дитина першого місяця життя). Особливості впливу л і­
карських речовин на плід від 24 тижнів до пологів і на новонародженого (до 4-х тиж­
нів життя) вивчає спеціальний розділ фармакології - перинатальна фармакологія.
Для дитячого віку важко вивести загальний критерії! дозування, тому, призна­
чаючи дитині лікарські препарати, користуються спеціальними таблицями вищих
40

Взаємодія лікарського засобу та організму

разових і добових доз отруйних і сильнодіючих речовин, що наведені в довідкових
посібниках. Дози інших лікарських препаратів прийнято розраховувати, виходячи
із 1/20 дози для дорослого на кожний рік життя дитини.
Рекомендується також користуватись емпіричними формулами, які дозволяють
за дозою медикаменту для дорослого розрахувати дозу для дитини:
а
X = D ----------- або
а+\2

X =D

а
20

де X - доза для дитини; D - доза для дорослого; а - вік дитини в роках.
Особливості дії лікарських засобів у похилому віці вивчає геріатрична фармако­
логія. Враховуючи те, що в похилому і старечому віці відбуваються суттєві зміни
в першу чергу метаболізму і екскреції речовин, рекомендується зменшувати на '/ 3' / 2 дозування більшості препаратів хворим після 60 років. Деякі лікарські засоби
(наприклад, адреиоміметики, що здатні значно підвищувати артеріальний тиск на
фоні атеросклерозу) особам похилого віку протипоказані.
Спадкові чинники. При спадкових захворюваннях (генетичних дефектах) дія
лікарських засобів може значно посилюватись або, навпаки, майже не виявлятися
(спадкова толерантність). Крім того, можуть виникати атипові реакції як у вигляді
різкого підвищення токсичності препаратів, так і загострення спадкового захворю­
вання, що було в стадії ремісії (провокуюча дія).
Суттєве зростання фармакологічної дії і токсичності окремих лікарських засобів
спостерігається при таких спадкових захворюваннях, як фенілкетонурія, сімейна
вегетативна дисфункція (синдром Райлі - Дея), у осіб з генетичною ферментопатією (недостатність сироваткової бутирилхоліиестерази, гідроксилази та ін.). Напри­
клад, при спадковій недостатності гідроксилаз змішаного типу знижується інтен­
сивність та змінюється характер метаболізму дифеніну, неодикумарину.
Індивід уальна чут ливіст ь. До деяких лікарських засобів існує підвищена інди­
відуальна чутливість, часто алергічної природи. У таких випадках навіть невелика
доза лікарської речовини викликає гіперемію, набряк, висипання на шкірі, підви­
щення температури тіла, бронхоспазм та інші прояви, аж до значної інтоксикації або
анафілактичного шоку.
Підвищення чутливості та спотворювання реакції на харчові продукти, лікарські
речовини та інші ксенобіотики (від грец. xenos - чужий, bios - життя), зумовлене
спадковими (генетичними) ферментопатіями, називається ідіосинкразією (від грец.
idios - своєрідний, synkrasis - поєднання) і є предметом вивчення фармакогенетики.
Стан організму. Характер дії лікарських засобів на організм значною мірою зале­
жить від його функціонального стану. Як правило, кожне захворювання по-своєму
моделює фармакологічний ефект. Деякі лікарські засоби проявляють дію тільки
у разі порушення функцій організму. Наприклад, жарознижувальний ефект ненаркотичних анальгетиків спостерігається тільки в умовах гарячки.
41

ЗАГАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

При захворюваннях нирок активність і токсичність багатьох лікарських речовин
посилюється внаслідок зниження видільної та антитоксичної функцій нирок в орга­
нізмі: атропін, наркотичні та ненаркотпчні анальгетпки, снодійні засоби (фенобар­
бітал), препарати наперстянки, гіпотензивні засоби, діуретики, антибіотики (стреп­
томіцин, тетрацикліни), сульфаніламіди та іи.
Порушення функції печінки супроводжується зменшенням активності мікросомних ферментів органа, що викликає гальмування метаболізму лікарських речовин
та підвищення їх токсичності. У таких випадках найиебезнечнішимп є солі важких
металів, антибіотики, протитуберкульозні засоби, гормональні препарати стероїд­
ної будови, барбітурати тощо.
Реакція організм у на повт орне введення л ік а р с ьк и х засобів. Повторне введен­
ня лікарських речовин може супроводжуватись зниженням або підвищенням реак­
ції організму на ліки. Знижена реакція організму на лікарські засоби (гіпореактивпість) носить назву звикання, що проявляється толерантністю або тахіфілаксією.
Підвищена реакція організму (гіиерреактивність) проявляється алергією, сенсибі­
лізацією та ідіосинкразією. При повторному введенні ліків можуть виникати осо­
бливі стани - медикаментозна залежність і кумуляція.
Звикання (син:, толерантність, від лат. ґоіетпйа - терплячість) - це зниження
чутливості до препарату після його повторного вживання, що вимагає збільшення
дози для того, щоб викликати ефект тієї самої інтенсивності. Звикання - часткова
або повна втрата терапевтичного (лікувального) ефекту при тривалому застосуван­
ні ліків без явищ лікарської залежності, тобто розвитку пристрасті. При призначен­
ні проносних засобів рослинного походження, що містять антраглікозиди (коріння
ревеню, кора крушини), через декілька тижнів відбувається зменшення послаблюю­
чого ефекту. Звикання є загальнобіологічною властивістю, що може спостерігатися
і у мікроорганізмів після призначення малих доз хіміотерапевтичних засобів. По­
долати звикання можна як збільшенням (у допустимих межах) дози, так і заміною
препарату або припиненням на деякий час його приймання.
Ш видке ослаблення лікувального ефекту після повторного застосування, що роз­
вивається протягом від кількох хвилин до однієї доби, має назву тахіфілаксії (від
грец. Ьаскцї, - швидкий, рИцІахія - захист). Прикладом тахіфілаксії може бути зни­
ження гіпертензивної дії адреналіну: на перше введення препарату відбувається чіт­
ке підвищення артеріального тиску; після повторних 2 -3 ін’єкцій, зроблених з інтер­
валом 2 0 -3 0 хв., спостерігається значне зменшення судинозвужувального ефекту.
Значно частіше толерантність до лікарських речовин розвивається повільно, про­
тягом кількох тижнів постійного приймання. Властивість викликати толерантність
мають транквілізатори, ненаркотичні анальгетпки, протигістамінні, проносні засоби
та ін. Механізми толерантності різні. Ш ироко відомий факт арсснофагії - здатності
“тренованих” тварин приймати всередину велику кількість препаратів миш’яку без
згубних наслідків. Звикання в цьому випадку зумовлене розвитком запальних про­
цесів у слизовій оболонці травного каналу та зменшенням внаслідок цього всмок­
тування отрути. Проте, якщ о ввести такій тварині миш’яку оксид парентерально,
42

Взаємодія лікарського засобу та організму

смертельною виявляється навіть мінімальна доза. Ущільненням альвеолярно-тема­
тичного бар’єра пояснюється професійне звикання в осіб, що контактують з азоту
оксидом і промисловими газами.
Однією з найчастіших причин толерантності є індукція препаратом мікросомних
ферментів печінки і прискорення його власного метаболізму. Цей механізм перева­
жає в розвитку звикання до барбітуратів. Толерантність до фосфорорганічних спо­
лук зумовлена зниженням чутливості холінорепепторів до ацетилхоліну.
Залеж ніст ь від ліків (медикаментозна залежність) та інших речовин. Згідно з
висновком Комітету експертів ВО О З, медикаментозна залежність - “стан психіч­
ний, іноді також фізичний, що є результатом взаємодії між живим організмом і пре­
паратом і характеризується поведінковпми та іншими реакціями, які завжди містять
бажання приймати препарат постійно чи періодично, для того щоб уникнути дис­
комфорту, який виникає без приймання препарату. Людина може відчувати залеж­
ність більше ніж до одного препарату”.
При лікарській залежності має місце пристрасть. Пристрасть - це сильне, інколи
непереборне прагнення до систематичного вживання деяких лікарських засобів та
інших речовин, що викликають ейфорію (від грец. еи - гарно, приємно,рігего - пере­
носити), для підвищення настрою, поліпшення самопочуття, а також усунення не­
приємних переживань та відчуттів, що виникають при відміні цих препаратів.
Речовини, що викликають залежність, поділяють на такі групи: алкогольно-барбітуратного типу (спирг етиловий, фенобарбітал); типу канабісу (марихуана, гашиш);
типу фенаміну (група амфетамінів); типу кокаїну; типу ефірних розчинників (толу­
ол, ацетон, тетрахлорметан); речовин, що викликають галюцинації (галюциногени
ЛСД, мескалін, псилобіцпн); речовини, що отримані з опію (морфін, кодеїн), та їх
синтетичні замінники.
Можлива залежність від кількох речовин одночасно. Розрізняють психічну і ф і­
зичну залежність від лікарських речовин.
Згідно з визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, психічна залеж­
ність - це “стан, при якому лікарський засіб викликає почуття задоволення та пси­
хічного піднесення1, яке потребує періодично відновлюваного або постійного вве­
дення лікарського засобу, щоб відчути задоволення або уникнути дискомфорту”;
фізична залежність - “адаптивний стан, що виявляється інтенсивними фізичними
розладами після припинення прийому певного лікарського засобу. Ці розлади, тоб­
то синдром абстиненції, є комплексом специфічних симптомів та ознак психічних і
фізичних порушень, характерним для кожного виду наркотику”.
Механізм цього явища складний. Внаслідок систематичного введення речовини
стає постійним залучення її до біохімічних процесів, що відбуваються в ткани­
нах. У результаті метаболізм та функціонування тканин змінюються. До цієї умо­
ви організм поступово адаптується, створюється новий, відмінний від звичайного,
метаболічний гомеостаз. Припинення надходження речовин порушує рівновагу

1 Ін ш и м и с л о в а м и , с тан ейф о р ії.

43

ЗАГАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

біохімічних процесів, що встановилися. Виникає тяжкий стан (абстиненція)1, що
виявляється різноманітними і часто серйозними соматичними порушеннями, аж до
смертельного наслідку, і ліквідується тільки новим введенням речовини.
Залежність викликають частіше речовини, що впливають на центральну нервову
систему: наркотичні анальгетики, препарати психотропної дії, снодійні, нікотин, ал­
коголь та іп. Систематичне вживання наркотичних речовин у зв’язку з розвитком
залежності називають наркоманією. Таким чином, якщо причиною виникнення за­
лежності (наркоманії, пристрасті) є ейфорія, то подальшою руховою силою цього
згубного процесу є синдром абстиненції. Виникає порочне коло, розірвати яке над­
звичайно важко.
К ум уляц ія. Кумуляція (лат. ситиіайо - нагромадження) може бути викликана
накопиченням в організмі активної речовини (матеріальна кумуляція) або сумацією
її ефектів (функціональна кумуляція).
Матеріальна кумуляція виникає після повторного введення лікарських речо­
вин, що повільно елімінуються2. Повільно виводяться з організму внаслідок міцно­
го зв’язку з білками плазми крові деякі серцеві глікозиди (наприклад, дигітоксин),
препарати йоду, брому, миш’яку. Функціональна кумуляція характерна головним чи­
ном для сильнодіючих психотропних речовин. Самі ці речовини виводяться з орга­
нізму досить швидко, але викликані ними функціональні зміни не зникають до часу
повторного прийому. На цьому фоні наступна доза посилює ефект. Класичним при­
кладом наслідків функціональної кумуляції є порушення психіки та прогресуюча
деградація особистості у хворих на хронічний алкоголізм. Сам спирт етиловий є високометаболічною речовиною, швидко окислюється і в тканинах не затримується,
сумується лише його нейротропна дія.
Інколи явище кумуляції використовують, щоб досягти терапевтичного ефекту л і­
карських речовин (антибіотиків, протитуберкульозних засобів, серцевих глікозидів
тощо). У таких випадках лікарську речовину призначають спочатку в ударній дозі
для накопичення її та створення повної терапевтичної концентрації в крові (ткани­
нах). Потім досягнуту концентрацію зберігають призначенням підтримуючої дози.
Частота прийомів і разова доза визначаються швидкістю (коефіцієнтом) елімінації
(виділення) речовини.
Кумуляція частіше має не терапевтичне, а токсикологічне значення. Особливо
легко інтоксикація лікарськими речовинами виникає при недостатності функції пе­
чінки та нирок. Слід пам’ятати, що у дітей функції цих органів недосконалі, тому
явище кумуляції в дитячому віці становить більшу небезпеку, ніж у дорослих.
Сенсибілізація (від лат. 5епяіЬіІія - чутливий) також є однією з причин якісної змі­
ни ефекту (підвищення чутливості) при повторному введенні лікарського засобу.
Частіше сенсибілізацію викликають антибіотики, сульфаніламідні препарати, анти­
депресанти, нейролептики фенотіазпнового ряду.

1 Від лат. аЬіНпепНа - с т р и м а н н я ; син: си н д р о м в ід н я т т я, п о зб а в л е н н я .
2 В ід лат. еііт іпсігіо - в и н ес е н н я за поріг, ви дален н я.

44

Взаємодія лікарського засобу та організму

В плив зов н іш н ь ого сер едови щ а на взаєм одію орган ізм у
і лікарських засобів
Чинники, що впливають на систему "організм - лікарський засіб", умовно поді­
ляють на зовнішні та внутрішні. До зовнішніх чинпнків відносять коливання при­
родних та соціальних параметрів (температура, вологість, склад повітря, іонізуюче
випромінювання, забруднення грунту і води, характер харчування, вживання алко­
голю та тютюну, нервово-психічне навантаження тощо) у момент або незадовго до
застосування лікарських засобів. Внутрішні чинники - це складні компенсаторні
реакції організму у відповідь на зміну навколишнього середовища.
У природних умовах спостерігаються, як правило, коливання багатьох параметрів.
Наприклад, при підійманні вгору поряд із зменшенням вмісту кисню в повітрі підви­
щується рівень іонізуючого випромінювання, знижується атмосферний тиск і темпе­
ратура, змінюється вологість повітря тощо. Тригодинна вібрація не тільки підвищує
чутливість організму деяких тварин (щурів, собак) до ефірного наркозу, а й зумовлює
тривалі зміни умовнорефлекторної діяльності після пробудження. Проблеми освоєн­
ня людиною космосу, гірських вершин і глибин світового океану тісно пов’язані з пи­
таннями модуляції дії лікарських речовин у гіпо- і гіпербаричних умовах.
У клінічній практиці важливо враховувати вплив температурного чинника па
фармакодинаміку лікарських засобів. Наприклад, введення атропіну або інших
м-холіноблокаторів у жарку пору року може призвести до значного перегрівання
організму, оскільки ці речовини порушують периферичну терморегуляцію, пригні­
чуючи функцію потових залоз.
Під впливом іонізуючого випромінювання змінюються генетичні, обмінні про­
цеси, затримується гідроксилювання стероїдів, наслідком чого нерідко є зміни
фармакодинаміки та фармакокінетики лікарських речовин. Прикладом може бути
спотворення дії кофеїну після курсу рентгенотерапії, і, навпаки, ефективність про­
типухлинних засобів потенціюється. Це зумовлено тим, що під впливом іонізуючого
випромінювання змінюються генетичні, обмінні процеси, функція імунної системи,
пригнічується гідроксилювання стероїдів, десульфація глютатіону, утворення пар­
них сполук.
Останнім часом усе більшу увагу приділяють вивченню особливостей функці­
онального стану організму людини і тварин у зв’язку із змінами магнітного поля
Землі та періодів сонячної активності. Зі зростанням енергії магнітного поля і три­
валості його впливу збільшується реакція організму на такі медіатори, як адреналін
та ацетилхолін. Прийнято виділяти також циркадні (добові) ритми - циклічні коли­
вання біологічних процесів в інтервалі 20-28 год.
Дослідженнями залежності фармакологічного ефекту від добової періодичності,
а також впливу самих лікарських засобів на фазу і амплітуду добового ритму орга­
нізму займається хронофармакологія. Вона охоплює два розділи - хронофармакодинаміку і хронофармакокінетику. Як правило, найбільш виражений ефект лікарських
засобів визначається в період максимальної активності (у людей - вдень, у нічних
тварин - у темний період доби). Так, у людини наркотичні, знеболювальні засоби
45

ЗАГАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

ефективніші на початку другої половини дня, ніж вранці або вночі. Однак для деяких
лікарських засобів (сиодіііні, сечогінні, деякі серцеві глікозиди) пік терапевтичної
активності, навпаки, припадає на вечірнііі час. Враховуючи фізіологічні коливання
рівня гормонів кори наднирників в організмі людини, 2Д добової дози глюкокортикоїдівслід призначати вранці, а решту - вдень. Антигіпертензпвні засоби доцільніше
призначати один раз на добу в 15-17 годин, враховуючи можливий підйом артері­
ального тиску в 18-20 годин. Протигістамінні засоби призначають в 7 годин, і ефект
триває 14-16 годин, а при прийманні в 19 годин ефект зменшується до 6 -7 годин.
До важливих чинників, що виявляють як прямий, так і непрямий вплив на вза­
ємодію організму і лікарських засобів, належать характер і режим харчування. До
того ж, речовини швидше всмоктуються натще і повільніше після їди. Призначення
деяких препаратів, наприклад, парацетамолу, до їди протипоказано у зв’язку з по­
дразливою дією його на слизову оболонку.
Фізіологічний чи патологічний стан організму відбивається на фармакологічній ак­
тивності медикаментів. Кофеїн спричиняє збудливу дію на функцію центральної нер­
вової системи тільки при наявності втоми (пригнічення). Хворі з хронічними захворю­
ваннями легень і підвищеним внутрішньочерепним тиском дуже чутливі до морфіну.

Ф А Р М А К О К ІН Е Т И К А
Фармакокінетика (від грец. pharmakon - ліки, отрута, зілля, kinetikos - те, що сто­
сується руху) - розділ фармакології, який вивчає надходження (шляхи введення),
всмоктування (адсорбцію), розділ, перетворення (біотрансформацію) лікарських
засобів в організмі, виведення (екскрецію, елімінацію) їх з організму, а також ефек­
тивність і переносимість препаратів залежно від цих процесів.
Для визначення фармакокінетичних параметрів реєструють кількість медика­
менту в крові, приймаючи до уваги, що в більшості випадків існує залежність між
концентрацією речовини в крові та її кількістю в ділянці рецептора. На основі одер­
жаних даних будують графік - фармакокінетпчну криву, де на осі ординат відзна­
чають концентрацію речовини в плазмі крові, а на осі абсцис - термін дослідження.
О сн овн і пон я ття і т е р м ін и ф ар м ак ок ін ети к и
Камера - умовне поняття в фармакокінетиці, під яким розуміють простір, що має
певний об’єм і концентрацію ліків у цьому просторі. Поняття "камера" не відобра­
жає якийсь анатомічний простір. Це одиниця формалізованої фармакокінетичної
системи, що прийнята у світі для математичного моделювання процесів, які відбу­
ваються в організмі при взаємодії ліків з організмом.
Вирізняють центральну камеру, за яку приймають кров і органи, що мають силь­
не кровопостачання: серце, нирки, легені, ендокринні органи, печінка, кишечник. До
периферичної камери відносять органи, які мають менш інтенсивне кровопостачан­
ня: шкіра, підшкірна клітковина, м’язи, жирова тканина тощо.
46

Фармакокінетика

Умовно найпростіша модель взаємодії лікарської речовини з організмом розгля­
дається як однокамерна або багатокамерна модель і характеризується концентраці­
єю ліків (С .) та об’ємом розподілу (У (1).
Концентрація ліків (С () - кількість препарату в певному об’ємі крові в.конкретний
момент після введення ліків в організм. Концентрацію ліків в організмі визначають
спектрофотометричним, хроматографічним, ферментним, радіоімунним та іншими
методами і виражають в м г/л, мкг/мл, м м /л або в %.
Динаміка концентрації ліків в організмі залежить від шляху введення, дози, фізико-хімічних, квантово-хімічних властивостей, тривалості дії препарату та ін. Н ай­
простіша фармакокінетична модель - однокамерна модель, де організм представля­
ється у вигляді гомогенної єдиної камери. Однокамерну модель застосовують для
визначення концентрації ліків у крові, плазмі та сироватці, а також у сечі.
Фармакокіиетичиі процеси в найбільшій мірі відповідають процесам в організмі
у випадках дво- та трикамерної моделі.
О б’єм розподілу (V ,) (уявний гіпотетичний об’єм розподілу препарату) - умов­
ний об’єм рідини, необхідний для рівномірного розподілу (розчину) введеної дози
ліків до концентрації, що визначається в крові в момент дослідження (літрів на кі­
лограм маси тіла - л /к г).
О б’єм розподілу ліків у певній мірі характеризує ступінь проникнення ліків із
плазми крові і позаклітинної рідини в тканини і створення депо лікарського пре­
парату в органах. Наприклад, для антибіотиків групи аміноглікозидів, які мало
розчинні в ліпідах, об’єм розподілу близький до об єму позаклітинної рідини,
а для добре розчинних в ліпідах тетрациклінів - значно вищий. Якщо препарат
активно проникає в органи і тканини, це свідчить про високе значення об’єму
розподілу. Об’єм розподілу залежить від шляхів введення, дози, фізико-хімічних
властивостей ліків (розчинність в ліпідах і воді, ступінь іонізації і полярності, мо­
лекулярна маса), а також віку, статі, кількості рідини в організмі, патологічного
стану організму (захворювань печінки, нирок, серцево-судинної системи, киш еч­
нику).
Однокамерна модель може бути використана для визначення концентрації лікар­
ських засобів у таких середовищах організму, як цільна кров (або сироватка, плаз­
ма) і сеча. Слід зазначити, що сеча може бути застосована для дослідження речовин,
здатних швидко розподілятися між різними середовищами (рідинами і тканинами)
організму. Суть даної моделі в тому, що вона передбачає однотипну динаміку змін
концентрації речовин у плазмі і тканинах, а також швидше встановлення рівноваги
між процесами надходження і виведення їх з організму.
Насправді, для більшості препаратів характерним є повільне всмоктування і ви­
ведення з тканин. До того ж, згідно з прийнятою концепцією щодо однокамерної
моделі, швидкість елімінації лікарських засобів постійна. Але швидкість елімінації
багатьох речовин прямо залежить від їх концентрації в крові. Через те одержані ві­
домості при дослідженнях із застосуванням однокамерної моделі для більшості ре­
човин є некоректними.
47

ЗАГАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

Площа під кінетичною кривою "концентрація - час" (a re a u n d e r c u rv e , A U C ) .
A U G при лінійній кінетичній кривій (лінійній залежності) пропорційна кількості
ліків, що знаходяться в системному кровотоку.
Біодоступність (F) визначається відносною кількістю ліків, що виділяється з лікар­
ської форми, інактивується в печінці при першому проходженні, надходить у загальне
коло кровообігу і взаємодіє з тканинними рецепторами. Біодоступність виражають у %.
Біодоступність залежить від хімічної будови речовини, технології виготовлення
лікарської форми та від ступеня абсорбції ліків у кров із системи травлення при ентсральному введенні, біогрансформації при першому пасажі крізь печінку, швидко­
сті розсмоктування при парентеральному введенні препарату. Біодоступність ліків
гіри введенні безпосередньо в кров приймають за 100 % і при інших шляхах введен­
ня - виражають в %.
Біоеквівалентність (порівняльна біодоступність) - співвідношення кількості л і­
ків, що надходить у кров при застосуванні в тій чи іншій лікарській формі або в
лікарських препаратах, які випускають різні фірми. Вивчення біоеквівалентності
дозволяє порівнювати препарати в клінічній практиці, що дуже важливо для ви­
значення ефективності медикаментів різних виробників.
Біофаза - ділянка безпосередньої взаємодії ліків з рецептором або тканинною
структурою, включаючи клітинну оболонку і зовнішню, мітохондріальну, ендо­
плазматичну, лізосомальну, рибосомальну мембрани.
Загальний кліренс - умовний об’єм плазми чи крові, що звільняється ("очища­
ється") від лікарського засобу за одиницю часу; виражають в об’ємних одиницях ( л /
хв., м л/хв.). Нирковий кліренс (С І,) відображає елімінацію препарату з організму.
Період напіввиведення - Т, , (період напівелімінації) - фармакокінетичнпй по­
казник терміну, за який кількість медикаменту в теоретичній камері або його кон­
центрація в досліджуваній тканині, а саме в крові, зменшується на 50 %. Вважається,
що за один період иапіввиведеиия виводиться 50 % введеного медикаменту, за два
періоди - 75 %, за три - 90 %.
Константа елімінації (Kd) - відсоток зменшення концентрації ліків у крові за оди­
ницю часу. Чим більша Кс1, тим швидше лікарський засіб видаляється з крові.
Ф армакокінетичнпй процес лікарських засобів можна уявити в вигляді наступних
взаємопов’язаних етапів.
1. Ш ляхи введення (надходження) препаратів в організм.
2. Вивільнення ліків із лікарської форми.
3. Абсорбція лікарського засобу - проникнення крізь біологічні мембрани
в судинне русло і в тканини до специфічного клітинного рецептора.
4. Розподіл лікарського засобу в біологічних рідинах, органах і тканинах.
5. Біотрансформація (перетворення) лікарських засобів - це біохімічні проце­
си перетворення (метаболізму) лікарських засобів із зміною їх фармакологічних
властивостей і утворенням метаболітів, які можуть виводитись з організму.
6. Виведення (екскреція, елімінація) лікарського засобу або його метаболітів
з організму.
48

Фармакокінетика

Ш ляхи введен н я лікарських р еч о в и н в організм
Лікарські засоби можна вволити природним шляхом (інгаляційним, ентеральним,
нашкірним) і за допомогою технічних засобів. У першому випадку транспортування
їх у внутрішні середовища організму забезпечується фізіологічною всмоктувальною
здатністю слизової оболонки і шкіри, у другому відбувається насильно.
Раціонально поділяти шляхи введення лікарських засобів на ентеральнпй, пар­
ентеральний та інгаляційний.
Ентеральний ш лях передбачає введення лікарських засобів через різні відділи
травного каналу. При сублінгвальному (введення медикаментів під язик) і суббукальному (введення медикаментів на слизову щоки) шляхах уведення всмоктування
починається досить швидко, препарати виявляють загальну дію, обминають печін­
ковий бар’єр, не вступають у контакт з хлористоводневою кислотою шлунка і ф ер­
ментами травного каналу. Сублінгвально призначають швидкодіючі препарати з ви­
сокою активністю (нітрогліцерин), доза яких досить мала, а також лікарські засоби,
що погано всмоктуються або руйнуються у травному каналі. Препарат має перебу­
вати в порожнині рота до повного розсмоктування. Проковтування його зі слиною
знижує переваги цього шляху введення. Часте застосування лікарських засобів суб­
лінгвально може призвести до подразнення слизової оболонки порожнини рота.
Псроральний шлях введення передбачає проковтування лікарського засобу з по­
дальшим проходженням його травним каналом. Цей шлях найпростіший і найзруч­
ніший для хворого, не вимагає умов стерильності. Однак лише незначна частина
лікарських засобів починає всмоктуватися вже у шлунку. Д ля більшості лікарських
засобів найсприятливішим для всмоктування є слаболужне середовище тонкої киш­
ки, тому при пероральному введенні фармакологічний ефект настає тільки через
3 5-45 хвилин.
Прийняті всередину лікарські засоби піддаються впливу травних соків і можуть
втрачати свою активність. Прикладом може бути руйнування протеолітичними ф ер­
ментами інсуліну та інших медикаментів білкової природи. Деякі препарати зазна­
ють впливу хлористоводневої кислоти шлунка і лужного вмісту кишок. Крім того,
речовини, що всмоктуються зі шлунка і кишок, потрапляють через систему ворітної
вени в печінку, де починають інактивуватися ферментами. Цей процес одержав наз­
ву ефекту первинного проходження. Саме тому, а не внаслідок поганої абсорбції,
дози деяких препаратів (наркотичні анальгетики, антагоністи кальцію) у разі засто­
сування їх всередину мають бути значно більшими, ніж при введенні у вену. Біотрансформацію речовини при первинному проходженні через печінку називають
досистемним метаболізмом. Інтенсивність його залежить від швидкості кровообігу
в печінці. Рекомендується приймати лікарські засоби всередину за ЗО хвилин до їди.
Всередину вводять лікарські засоби у формі розчинів, порошків, таблеток, кап­
сул, гранул тощо. Щоб запобігти руйнуванню деяких лікарських речовин у кисло­
му середовищі шлунка, використовують таблетки, вкриті оболонкою, стійкою до дії
шлункового соку, але розчинною у лужному середовищі кишок. Існують лікарські
форми (таблетки з багатошаровим покриттям, капсули тощо), які забезпечують по­
49

ЗАГАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

ступове всмоктування діючої речовини, що дозволяє пролонгувати терапевтичну
дію препарату (ретардні форми препаратів).
Слід пам’ятати, що у хворих (особливо похилого віку) з порушеною пери­
стальтикою стравоходу або в тих, які довго перебувають у горизонтальному поло­
женні, таблетки і капсули можуть затримуватися у стравоході, утворюючи в ньому
виразки. Д ля профілактики цього ускладнення рекомендують таблетки і капсули
запивати значною кількістю води (не менше 200 мл). Зменшення подразнювальної
дії лікарських засобів на слизову оболонку шлунка можна досягти виготовленням їх
у вигляді мікстур з додаванням слизу. В разі значного подразнювального (або ульцерогенного) ефекту препарати, особливо ті, що потребують тривалого курсового
застосування (наприклад, дпклофенак натрію) доцільно приймати після їди.
Введення лікарських засобів через рот неможливе або утруднене під час блю­
вання, під час судом, у стані непритомності.
Інколи лікарські засоби вводять дуоденально (через зонд у дванадцятипалу киш­
ку), що дає можливість швидко створити високу концентрацію речовини в кишці.
Так вводять, наприклад, магнію сульфат (щоб досягти жовчогінного ефекту або
з діагностичною метою).
Ректально (у пряму кишку) лікарські засоби вводять у вигляді супозиторіїв (сві­
чок) або клізм (дорослим - об’ємом не більше 50-100 мл). Ректальне введення до­
зволяє уникати подразнювальної дії речовин на слизову шлунка, а також дає мож­
ливість застосувати їх у тих випадках, коли утруднене або неможливе застосування
перорально (нудота, блювання, спазм або непрохідність стравоходу). Всмоктуючись
із просвіту прямої кишки, лікарські засоби потрапляють у кров не через ворітну
вену, а системою нижньої порожнистої вени, минаючи таким чином печінку. Тому
сила фармакологічної дії лікарських засобів і точність дозування у разі ректального
способу застосування вищі, ніж перорального, що дозволяє вводити лікарські засо­
би не тільки переважно місцевої дії (місцевоанестезуючі, протизапальні, дезінфікуючі), а й загальної дії (снодійні, анальгетики, антибіотики, серцеві глікозиди тощо).
Парентеральний шлях (минаючи травний канал). Усі види парентерального вве­
дення переслідують одну й ту саму мету - швидше і без втрат доставити діючу речо­
вину лікарського засобу у внутрішні середовища організму або безпосередньо у па­
тологічне вогнище.
Інгаляційний ш лях є найбільш фізіологічним із природних шляхів введення лікар­
ських речовин. У вигляді аерозолів речовини призначають переважно для одержан­
ня місцевого ефекту (при бронхіальній астмі, запальних процесах дихальних ш ля­
хів), хоча більшість речовин (адреналін, ментол, більшість антибіотиків), введених
таким шляхом, всмоктуються і виявляють також резорбтивну (загальну) дію. Вди­
хання газоподібних або дрібнодиспергованих твердих і рідких лікарських засобів
(аерозолів) забезпечує майже таке саме швидке потрапляння їх у кров, як і введен­
ня у вену, не супроводжується травмуванням від ін’єкційної голки, що є важливим
стосовно дітей, осіб похилого віку і виснажених хворих. Ефектом легко керувати,
змінюючи концентрацію речовини у вдихуваному повітрі. Ш видкість всмоктуван­
ня залежить від об’єму дихання, площі активної поверхні альвеол, їх проникності,
50

Ф армакокінетика

розчинності речовин у ліпідах, іонізації молекул лікарської речовини, інтенсивності
кровообігу тощо.
Щоб полегшити інгаляційне застосування нелетких розчинів, використовують
спеціальні розпилювачі (інгалятори), а введення і дозування газоподібних речовин
(закис азоту) і летких рідин (ефір для наркозу) здійснюють за допомогою апаратів
(наркозних) штучної вентиляції легень.
Нашкірний ш лях широко використовується в дерматології для безпосереднього
впливу на патологічний процес. Деякі речовини мають високу ліпофільність, мо­
жуть частково проникати через шкіру, всмоктуватись у кров і виявляти загальну
дію. Втирання у шкіру мазей і лініментів сприяє глибшому проникненню лікарських
речовин і всмоктуванню їх у кров. Із мазевих основ ланолін, спермацет і свинячий
жир забезпечують глибше проникнення лікарських речовин у шкіру, ніж вазелін,
оскільки вони ближчі за складом до ліпідів організму.
Останнім часом розроблено спеціальні фармакотерапевтичні системи для черезшкірного надходження лікарської речовини (наприклад, нітрогліцерину) в систем­
ний кровообіг. Це особливі лікарські форми, які фіксуються клейкою речовиною на
шкірі і забезпечують повільне всмоктування лікарської речовини, за рахунок чого
подовжуються її ефекти.
Введення лікарських речовин у кон’юнктивальний мішок, зовнішній слуховий
прохід, у порожнину носа найчастіше передбачає місцевий вплив на патологічний
процес у відповідних органах (кон’юнктивіт, отит, риніт). Деякі препарати для
місцевого застосування мають властивість виявляти резорбтивну дію (наприклад,
м-холіноблокуючі та антихолінестеразні засоби при глаукомі).
Введення лікарських речовин у порожнини організму застосовується нечасто.
У черевну порожнину вводять, як правило, антибіотики під час хірургічних опера­
цій. Введення у порожнини суглобів, плеври доцільне для ліквідації запальних про­
цесів (артрит, плеврит).
Серед парентеральних шляхів введення лікарських засобів найпоширенішим є
ін’єкційний: у шкіру, під шкіру, у м’яз, у вену, в артерію, субарахноїдальний, субдуральний, субокципітальний, внутрішньокістковий та ін.
Введення у шкіру використовують переважно з діагностичною метою (наприклад,
проба на підвищену індивідуальну чутливість до антибіотиків і місцевих анестети­
ків), а також при вакцинації.
Часто лікарські засоби вводять під шкіру і внутрішньом’язово. Ці способи ви­
користовують у разі неможливості введення речовин через рот або в вену, а також
для подовження фармакотерапевтичного ефекту. Повільне всмоктування лікарської
речовини (особливо олійних розчинів) дозволяє створити в підшкірній клітковині
або м’язах депо, з якого вона поступово потрапляє в кров і перебуває там у потрібній
концентрації. Під шкіру і в м’яз не слід вводити речовини, які мають значну місцевоподразнювальну дію, оскільки це може спричинити запальні реакції, утворення
інфільтратів і навіть некроз.
Введення у вену зберігає час, потрібний для всмоктування медикаментів при ін­
ших шляхах введення, дає можливість швидко створити в організмі максимальну їх
51

ЗАГАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

концентрацію і одержати чіткий лікувальний ефект, що дуже важливо у випадках
надання невідкладної допомоги.
У вену вводять тільки водні стерильні розчини лікарських засобів; категорично
забороняється введення суспензій і олійних розчинів (щоб запобігти емболії судин
життєво важливих органів), а також речовин, що викликають інтенсивне згущення
крові і гемоліз (граміцидин).
Лікарські засоби можна вводити у вену швидко, повільно струминно і повільно
крапельно. Частіше вводять повільно (особливо дітям), оскільки багато лікарських
засобів мають властивість викликати ефект надто швидко (строфантин, гаигліоблокатори, плазмозамінні рідини та ін.), що не завжди бажано і може бути небезпечним
для життя. Найраціональнішим є крапельне введення розчинів, починають звичай­
но з 10-15 крапель за 1 хв. і поступово збільшують швидкість; максимальна швид­
кість введення - 80-100 крапель за 1 хв.
Медикамент, який вводять у вену, розчиняють в ізотонічному розчині (0,9 %)
КаСІ або 5 % розчині глюкози. Розведення в гіпертонічних розчинах (наприклад,
40 % розчині глюкози), крім окремих випадків, менш доцільне внаслідок можливого
ушкодження ендотелію судин.
Останнім часом використовують швидке (протягом 3 -5 хв.) введення у вену лі­
карських засобів у вигляді болюса (грец. Ьоіов - грудка). Дозу визначають у мілігра­
мах препарату або в мілілітрах певної концентрації речовини в розчині.
Введення в артерію дозволяє створити в ділянці кровопостачання даною артері­
єю високу концентрацію лікарського засобу. Таким шляхом інколи вводять проти­
пухлинні засоби. Для зменшення їх загальної токсичної дії течія крові може бути
штучно сповільнена (стискання вен). В артерію вводять також рентгеноконтрастні
речовини для уточнення локалізації пухлини, тромбу, аневризми та ін.
Лікарські засоби, які погано проникають через гематоенцефалічний бар’єр, мо­
жуть бути введені під оболонки мозку - субарахноїдально, субдурально, субокципітально. Так, наприклад, застосовують деякі антибіотики у випадках інфекційного
ураження тканин і оболонок головного мозку.
Внутрішньокісткові ін’єкції використовують, якщо технічно неможливе введення
у вену (дітям, особам похилого віку), а також іноді для введення великої кількості
плазмозамінних рідин (в губчасту речовину п’яткової кістки).
Переваги парентеральних шляхів введення ліків:
1. Ф армакологічний ефект розвивається швидко (магнію сульфат знижує арте­
ріальний тиск при гіпертонічному кризі).
2. Висока точність дозування (можна розрахувати м г/кг маси тіла).
3. М ожливість введення ліків, що руйнуються при ентеральному шляху (інсу­
лін, гепарин).
4. Ліки можна вводити хворим у непритомному стані (інсулін при діабетичній
комі).
Недоліки парентеральних шляхів введення ліків:
1. Необхідна стерильність лікарського засобу.
2. Потрібне устаткування, вміння медичного персоналу.
52

Ф армакокінетика

3. Небезпека інфекції.
4. Введення ліків часто викликає біль.
Електрофорез часто називають безкровною ін’єкцією. Аніони і катіони іонізова­
них лікарських засобів здатні під впливом електричного поля проникати в організм
через неушкоджену шкіру (протоками потових і сальних залоз) і слизову оболонку.
Частково вони затримуються у тканинах, зв’язуються з білками клітин і міжклітин­
ної рідини, а частково всмоктуються далі і потрапляють в загальний кровообіг.
В и в іл ь н ен н я л ік ів з лік ар сь к ої ф о р м и
М едикаменти відрізняються технологією виготовлення препаратів. Вивільнення
може коливатись у значній мірі. Це зумовлено різними інгредієнтами, що входять в
лікарську форму. Залежно від лікарської форми препарати мають різну біодоступність. Біодоступпість визначається відносною кількістю лікарського засобу, який
вивільнюється з лікарської форми, надходить у загальне коло кровообігу і взаємодіє
з тканинними рецепторами, вираженою у відсотках.
Після вивільнення з лікарської форми лікарський засіб у діючій (активній) формі надходить у біофазу. Попаданню медикаменту в біофазу передує його розчинення
у біологічній рідині: в шлунковому, кишечному соку при ентеральному шляху введен­
ня, у плазмі крові при парентеральному введенні, в жирі (поті) при нанесенні на шкіру.
Розчинена діюча речовина дифундує до мембран епітеліальних клітин слизо­
вої оболонки шлунка, ротової порожнини, альвеолоцптів, епітелію носа, глотки,
кон’юнктиви і т. д., де відбувається абсорбція медикаменту.
Після вивільнення лікарських засобів з лікарських форм утворюються аніони та ка­
тіони слабких кислот і лугів, які суттєво впливають на фармакокінетику медикаментів.
В см октування (абсорбція) лік арськ и х р еч о в и н в орган ізм і
А бсорбція лікарського засобу - проникнення крізь біологічні мембрани в су­
дини і тканини до специфічного клітинного рецептора. При всіх шляхах введення
лікарські засоби повипиі проникнути крізь різні біологічні мембрани.
Процес всмоктування лікарських засобів залежить від способу проникнення
(транспорту) їх з місця введення у внутрішнє середовище організму, відокремлене
бар’єрними мембранами.
Незважаючи на різноманітність цих біологічних структур, принцип проникнення
через них подібний. В основі його лежать такі механізми: пасивна дифузія, полегше­
на дифузія, фільтрація, активний транспорт, піиоцитоз.
П асивна диф узія відбувається без витрат енергії і можлива у двох протилежних
напрямах - всередину клітин і назовні. Напрям і швидкість пасивної дифузії визна­
чаються різницею концентрацій речовини ио обидва боки мембрани. Пасивна ди­
фузія відбувається у напрямі від вищої до нижчої концентрації лікарської речовини
(за градієнтом концентрації) і триває до повного вирівнювання концентрації по оби­
два боки мембрани, тобто досягнення термодинамічної рівноваги. Таким шляхом
всмоктуються ліпофільні (головним чином неполярні) речовини. Чим вища ліпо53

ЗАГАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

фільність речовини, тим легше вона проникає через клітинну мембрану. Але значна
кількість лікарських речовин є або слабкими основами, або слабкими кислотами,
схильними до іонізації.
Ш ляхом пасивної дифузії проникають електроліти (калій, натрій), слабкі орга­
нічні кислоти (бензойна), органічні неелектроліти (спирт етиловий).
Нейтральні молекули внаслідок більшої ліпофільності легше дифундують через
мембрану, ніж іони і полярні молекули.
П олегш ена диф узія - це транспорт лікарських засобів через біологічні мембрани
за участю молекул специфічних носіїв. Як і при пасивній дифузії, перенесення ре­
човин відбувається за градієнтом концентрації і не пов’язане з затратою енергії, але
швидкість його значно вища. Прикладом надходження речовин за механізмом по­
легшеної дифузії може бути транспорт у клітину глюкози, гліцерину, амінокислот,
вітамінів та ін. Прикладом полегшеної дифузії є також абсорбція на поверхні епіте­
лію тонкої кишки ціанокобаламіну (вітаміну В 12) за участю спеціального транспорт­
ного білка - гастромукопротеїду (внутрішній фактор Касла).
Ф ільт рація. Речовини нерозчинні в ліпідах, погано дифундують через біологічні
мембрани і можуть частково проникати всередину клітини шляхом фільтрації через
пори клітинної оболонки. Діаметр йор у мембранах епітелію кишок не перевищує
1 нм1, тому через них проникають тільки вода, деякі іони ( № +, Кх), а також дрібні
гідрофільні молекули (наприклад, сечовина). Інтенсивність фільтрації залежить від
гідростатичного й осмотичного тиску.
А кт ивний т ранспорт - це перенесення молекул лікарських засобів через біо­
логічні мембрани. Активний транспорт має такі характеристики:
1. Транспорт медикаменту проти градієнта його концентрації (транспорт “дого­
ри”).
2. Перенесення медикаменту за допомогою спеціальних транспортних систем
(молекул-носіїв).
3. Транспорт медикаменту пов’язаний із затратою енергії.
За допомогою активного транспорту здійснюється абсорбція у травному каналі
низькомолекулярних катіонів К а+, К+, амінокислот, серцевих глікозидів, вітамінів
групи В, кортикостероїдів тощо.
Піноцит оз (від грє н ріпо - пити, поглинати, суіиз - клітина) - це корпускулярна
абсорбція, яка здійснюється шляхом втягування (інвагінації) поверхні мембрани
з наступним утворенням везикули (вакуолі) навколо речовини, що транспортується
як при фагоцитозі. Ш ляхом піноцитозу клітини можуть захоплювати макромолеку­
ли (білки і нуклеїнові кислоти з діаметром частинок до 750 нм), а також жирні кис­
лоти і жиророзчинні вітаміни. Викликає інтерес можливість надходження всереди­
ну клітин ліпосом - нової перспективної лікарської форми у вигляді фосфоліпідних
міхурців з уміщеними в їх порожнину лікарськими й іншими біологічно активними
речовинами. Ліпосоми захищають ці речовини від руйнування ферментами організ­
му, що значно подовжує їх дію.
1 1 н м (н а н о м е т р ) = 1 х 10'9м

54

Фармакокінетика

З в'язуван н я лікарських засобів з біл к ам и крові і ткан и н орган ізм у
У крові лікарський засіб зв’язується переважно з альбумінами, які переносять ме­
дикаменти безпосередньо до тканин. Ця фармакологічна властивість медикаментів
має значення в таких аспектах:
1. Стійкість комплексу медикамент + альбумін впливає на швидкість розвитку
лікувального ефекту. Наприклад, дигітокспн утворює стійкі комплекси з аль­
буміном, тому підвищення скоротливої активності міокарда розвивається по­
ступово, а зі строфантином - нестійкі, тому ефект розвивається швидко.
2. Зниження концентрації білка в крові (гіпопротеїнемія) може супроводжува­
тися посиленням специфічної активності й токсичності лікарських речовин
внаслідок збільшення їх ефективної концентрації в організмі (наприклад, при
тяжких формах вірусного або токсичного гепатиту).
3. Лікарські засоби конкурують між собою за зв’язування з білками плазми: одна
з них може витісняти зі зв’язаної фракції іншу. Наприклад, пероральні протидіабетичні сульфаніламіди (глібенкламід, гліклазид), конкуруючи за фракції
альбуміну, посилюють лікувальний ефект.
Р озп оділ лікарських засобів в органах і тканинах
Розподіл ліків в організмі може бути рівномірним і нерівномірним. Істотне зна­
чення в розподілі лікарських засобів має їхня властивість розчинятися у воді або
в ліпідах. Поряд з речовинами, що відносно рівномірно розподіляються в тканинах
(спирт етиловий, сечовина, иентоксифілін), є такі, що вибірково накопичуються
в жировій тканині, наприклад, тіопентал-натрій, аміназин. Якщо в організмі людини
надзвичайно велика кількість нейтрального жиру (ожиріння з надлишком маси тіла
до 50 %), важливим фармакологічним чинником є депонування лікарських речовин
у ліпоцитах. Це може зменшувати ефективність лікування.
Лікарські засоби можуть накопичуватися у сполучній тканині (бензогексоній),
у кістковій (тетрациклін). Місце накопичення і переважний вплив на даний орган
не завжди співпадають. Так, аміназин переважно накопичується в легенях, а діє го­
ловним чином на центральну нервову систему, де його вміст значно менший. Серце­
ві глікозиди накопичуються в надниркових залозах, а основний ефект їх полягає у
стимуляції міокарда.
П р он и к н ен н я лікарських засобів крізь б іо л о г іч н і бар'єри
Істотну роль у розподілі лікарських засобів в органах і тканинах відіграють різні
біологічні бар’єри: стінка капілярів, оболонка клітин, гематоенцефалічний, плацен­
тарний та інші бар’єри.
Через стінку капілярів більшість лікарських засобів проходить досить легко. Ви­
нятком є білки плазми та їх комплекси з лікарськими речовинами. Гідрофільні та
ліпофільні сполуки також добре проходять через ендотелій капілярів і клітинні
мембрани.
55

ЗАГАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Проникаючи через гематоенцефалічний бар’єр (із крові в головний мозок чи цереброспінальну рідину), лікарські засоби проходять крізь ендотеліальні клітини
кровоносних судин і павутинної оболонки. ІІрн цьому проникати можуть тільки
ті речовини, що перебувають у вільній формі, тобто не зв’язані з білками плазми.
Чим вища розчинність речовин у ліпідах, тим швидше вони проникають крізь ге­
матоенцефалічний бар’єр. Проникнення речовин через гематоенцефалічний бар’єр
залежить також від його стану. Так, наприклад, при запаленні мозкових оболонок
воно посилюється. У дитячому віці, коли гематоенцефалічний бар’єр недостатньо
розвинутий, проникність його значно вища, ніж у дорослих. Тому центральна нерво­
ва система дитячого організму більш чутлива до лікарських засобів, особливо тих,
яким властива нейротроппа дія (нейролептики, транквілізатори, снодійні тощо).
Проникнення лікарських засобів через плацентарний бар’єр здійснюється ш ля­
хом дифузії, піноцитозу й активного транспорту і залежить від розмірів і конфігу­
рації молекул речовини. Для лікарських засобів з малою молекулярною масою (до
400) плацента легко проникна, із збільшенням молекулярної маси (до 1000 і більше)
проникнення утруднене або практично неможливе. На проникність речовин крізь
плацентарний бар’єр впливають розчинність їх у ліпідах, ступінь іонізації, здатність
зв’язуватися з білками плазми.
Важливу роль у проникненні речовин крізь плаценту відіграє активність її ф ер­
ментів, здатних біотрансформувати (окислювати) ці речовини, а також термін ва­
гітності (до 3 2 -3 5 тижнів вагітності проникність плаценти зростає), загальний стан
організму (ендокринний дисбаланс, захворювання, що супроводжуються гіпоксією,
токсикоз вагітних та інші патологічні стани) сприяють підвищенню проникності.
В останні роки встановлено, що більшість медикаментів проникають крізь плаценту
і можуть негативно впливати на плід (наприклад, тетрацикліни).
Б іотр ан сф ор м ац ія (м етаболізм ) лікарських засобів
Метаболізм лікарських засобів здійснюється за двома напрямками: зі зменшенням
фармакологічної активності та токсичності і з підвищенням фармакологічної ак­
тивності та токсичності. В організмі більшість лікарських засобів піддається мета­
болічним (фізико-хімічним, біохімічним) перетворенням, або біотрансформації,
з утворенням полярних, тобто водорозчинних, сполук (метаболітів), здатних досить
легко виводитися з організму. Ці сполуки, як правило, втрачають фармакологічну
активність і стають менш токсичними. Наприклад, місцевий анестетик - новокаїн
гідролізується естеразами з утворенням діетиламіноетанолу і параамінобензойної
кислоти. Ці сполуки не мають місцевознеболюючої активності. Утворені метаболі­
ти можуть бути активнішими, ніж введені речовини. Так, антидепресант амітриптилін у процесі біотрансформації перетворюється в нортриптилін, який відрізняється
вищою фармакологічною активністю. Спирт етиловий перетворюється в організмі
в етиловий альдегід, що значно токсичніший.
Лікарські засоби, в тому числі різні хімічні сполуки (ксенобіотики), підлягають
біотрансформації в різних органах і тканинах організму, але найактивніше - в печін­
ці (особливо якщо препарати вводять через травний канал), яка виконує дезінток56

Фармакокінетика

сикаційну, бар’єрну, екскреторну та інші функції. Біотрансформація відбувається
також у нирках, стінці кишечнику та ін.
Розрізняють 3 основні шляхи біотрансформації лікарських засобів в організмі:
1. Мікросомне окислення.
2. Немікросомне окислення.
3. Реакції кон’югації (утворення парних сполук з метаболітами організму) лі­
карських засобів.
М ікросомне окислення
Ферментативні реакції біотрансформації переважно відбуваються в ендоплазма­
тичному ретикулумі клітин печінки - геиатопитах. Метаболізм лікарських засобів
у мембранах ендоплазматичного ретикулуму гепатоцитів відбувається за допомо­
гою поліферментної системи окисно-відновних ферментів, тобто мікросомних окспдаз змішаної функції. Основне значення в цих реакціях має цитохром Р-450, а також
нікотинамідні коферменте, флавопротеїди, цитохром В. та ін. Ііазва ферментної
системи пов’язана з тим, що при диференціальному центрифугуванні тканинних го­
могенатів печінки елементи ендоплазматичного ретикулуму гепатоцитів (чи інших
клітин), що мають вказану ферментативну активність, виділяють у вигляді так зва­
ної мікросомної фракції.
В останні роки проведено дослідження з вивчення реакції цих ферментів на ек­
зогенні хімічні впливи. Встановлено, що багато лікарських засобів і серед них біо­
логічно активні сполуки, а також токсичні речовини, канцерогени, пестициди та ін.,
сприяють підвищенню активності мікросомного окислення шляхом стимуляції ін­
дуктивного синтезу цитохрому Р-450 та інших компонентів мікросомного дихаль­
ного ланцюга. Відомо багато хімічних речовин, що викликають збільшення швидко­
сті біотрансформації лікарських засобів і інших ксенобіотиків шляхом індуктивного
синтезу компонентів ланцюга окисного гідроксилювання. Індуктори цитохрому
Р-450: фенобарбітал, дифенін, нікотинамід, карбамазепін, димедрол, суирастин,
кордіамін, пероральні протидіабетичні засоби, стероїдні гормональні препарати
та ін. При застосуванні цих лікарських засобів буде зменшуватись ефективність тих
препаратів, біотрансформація яких відбувається за участі цитохрому Р-450.
До інгібіторів цитохрому Р-450 належ ать солі важких металів (ртуті, кадмію,
свинцю), алопуринол, левоміцетин, метронідазол, олеандоміцин, еритроміцин та ін.
Функціональний стан системи мікросомного окислення залежить від віку, статі,
гормонального статусу, а також супутніх захворювань, при яких порушується мета­
болізм ксенобіотиків. У новонароджених активність системи мікросомних оксидаз
низька і збільшується лише на 6 -8 тижні після народження. Знижується активність
ферментів мікросомного окислення і метаболізму при старінні.
Немікросомне окислення
Така біотрансформація ліків відбувається шляхами:
1. Реакції гідролізу (новокаїн, атропіну сульфат).
57

ЗАГАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

2. Реакції окисного дезамінування (катехоламіни окисшоються моноаміноокспдазами мітохондрій у відповідні альдегіди).
3. Реакції окислення спиртів. Окислення багатьох спиртів і альдегідів каталі­
зує фермент розчинної фракції (пптозолю) клітини -- алкогольдегідрогеназа
(окислення спирту етилового до ацетальдегіду).
Реакції кон'ю гації (комплексоутворення)
Реакції кон’югації (комплексоутворення) - це біосинтетпчні процеси, в яких ме­
дикаменти чи їх метаболіти взаємодіють з метаболітами організму (ендогенними
субстратами), такими як глюкуронова кислота, гліцин, сульфати, глутатіон та ін.
і утворюють коп’югатп (комплекси). Утворені сполуки виводяться з організму ш ля­
хом екскреції.
Реакції кон’югації:
1. Глюкуронування. В реакції приймає участь активна форма глюкуронової кис­
лоти - уридиндифосфатглюкуронова кислота. Крім ліків (левоміцетин) та
інших ксенобіотиків, глюкуронуванню підлягають такі метаболіти, як тирок­
син, естрон, тестостерон.
2. Гліцинова кон’югація відбувається з утворенням гіпурових кислот. Ароматич­
ні карбонові кислоти - бензойна, саліцилова, нікотинова - утворюють гліцинову кон’югацію.
3. Ацетилювання -- основний шлях біотрансформації сульфаніламідів, гідрази­
дів ізонікотинової кислоти, аніліну та інших ароматичних амінів.
В и в ед ен н я лікарських засобів з організм у
Завершальним етапом взаємодії лікарського засобу і організму є виведення (екс­
креція) препарату (або його метаболітів) різними органами і тканинами: нирками,
печінкою, легенями, слизовою оболонкою травного каналу, сльозовими, потовими,
молочними (під час лактації) залозами та ін. Основним шляхом виведення багатьох
лікарських засобів і їх метаболітів з організму є ниркова екскреція (канальцева сек­
реція і реабсорбція) та фільтрація у ниркових клубочках.
Процеси ниркової екскреції залежать від віку і наявності патологічних змін. У ді­
тей, особливо першого року життя, та осіб похилого віку видільна функція нирок,
як правило, знижена, що може призвести до затримки клубочкової фільтрації л і­
карських речовин. При запальних ураженнях нирок (наприклад, гломерулонефрит)
екскреція речовин знижується, внаслідок чого можлива кумуляція їх з розвитком
токсичних ефектів.
Виведення лікарських засобів слинними залозами може відбуватися шляхом
дифузії і активної секреції. Через слизову оболонку шлунка у просвіт його з кро­
ві виділяються алкалоїди, які в кишках можуть частково піддаватися зворотному
всмоктуванню. Печінкою з жовчю у просвіт дванадцятипалої кишки виділяються
лікарські засоби і їх метаболіти шляхом фільтрації або активної секреції. Через киш ­
ки виводяться речовини, що не всмокталися з їх просвіту (де-нол), а також виділені
58

Фармакодинаміка

печінкою (з жовчю) і слизовою оболонкою кишок. Легенями виводяться з організму
леткі (ефір для наркозу, етанол) і газоподібні (азоту закис) речовини. Цей процес
здійснюється переважно шляхом пасивної дифузії і залежить від глибини і частоти
дихання. Сльозовими залозами екскретуються деякі антибіотики, сульфаніламіди,
що використовуються у випадках бактеріального ураження очей.
Через потові залози виділяються саліцилати, барбітурати та інші лікарські за­
соби. При цьому можливі небажані ефекти: подразнення шкіри (виділення сполук
брому і йоду), дефіцит в організмі вітамінів і мікроелементів.
Молочними залозами в період лактації шляхом пасивної дифузії виділяються
різноманітні речовини (антикоагулянти, транквілізатори, цитостатики та ін.) у не­
великій кількості. Але концентрація речовин, які мають властивості слабких основ,
у молоці матері може сягати значних величин, небезпечних для здоров’я немовляти.
Це зумовлено тим, що реакція молока дещо кисліша (рН 6 ,4 -7 ) порівняно з реакці­
єю плазми крові (рН 7,4), що призводить до підвищення іонізації основ і екскреції
їх у процесі лактації.
Виведення ліків та їх метаболітів через різні системи є заключним етапом фармакокінетичного процесу, що призводить до повної елімінації препаратів з організму.

Ф А Р М А К О Д И Н А М ІК А
Фармакодинаміка (грец. ркагтасоп - ліки, отрута, зілля; ііупатів -си л а ) являє
собою комплекс змін в організмі під впливом лікарських засобів. Головне завдання
фармакодинаміки - вивчення механізму дії ліків, і в першу чергу - первинної ф ар­
макологічної реакції. Ф армакологічний ефект - це результат взаємодії між медика­
ментами і організмом, який починається з впливу лікарської речовини на мішені або
рецептори клітини. Далі відбуваються зміни по типу гальмування (пригнічення)
або збудження (стимуляції) функції і обміну речовин в тканинах і органах. При роз­
гляді взаємодії ліків і організму необхідно визначити поняття первинної фармако­
логічної реакції, механізм якої базується на підсиленні чи пригніченні біофізичних,
хімічних, біохімічних і фізіологічних процесів у клітинах. Д ля фармакологічного
ефекту лікарська речовина повинна вступити у зв’язок з біомолекулами клітин ор­
ганізму. Такий вплив визначає механізм дії ліків.
В основі первинної фармакологічної реакції є перенесення протонів і електронів
з одної речовини на іншу, що здійснюється кількома типами хімічних зв’язків.
Найбільш універсальний тип зв’язків - ван-дер-ваальсові, які виникають між
будь-якими двома атомами, що входять у препарат і біомолекулу, коли останні зна­
ходяться на дуже близькій відстані (не більше 0.2 нм). Водневі зв’язки мають най­
важливіше значення в дії фармакологічних засобів і виникають тільки в тому ви­
падку, коли атом, що приймає участь в їх утворенні, розміщенні! на одній прямій з
групою -О Н або ->Щ і на відстані не більше 0,3 нм.
Важливу роль у фармакологічних і біохімічних реакціях відіграє іон-дипольний
зв’язок, що орієнтує молекули препарату відносно функціонально активної групи
59

ЗАГАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

ферменту або рецептора. Для багатьох неіонізованих молекул лікарських засобів ха­
рактерним є дипольний момент. Деякі атоми мають частковий позитивний або не­
гативний заряд. Таким чином виникає полярність молекул. Дпполь-дипольні зв’язки
беруть участь у фіксації лікарської речовини на функціональній групі рецептора.
Найміцнішим зв’язком є ковалентний, що утворюється між двома атомами за
рахунок загальної пари електронів. Власне до резонансу електронів між атомами
відносять енергію ковалентного зв’язку, яка виникає при взаємодії миш’яку з БНвмісними ферментами, фосфорорганічних речовин з холінестеразою, бісмуту та ін­
ших важких металів з білками.
Першочерговим етапом реакції між ліками і тканинами організму є абсорбція,
в основі якої є утворення ван-дер-ваальсовнх, або водневих, або іонних, або д и ­
польних зв’язків. Певно, медикамент притягується рецептором, потім відбувається
орієнтація його молекули і, нарешті, фіксація на рецепторному полі. Таким чином,
специфічна, характерна відповідь клітини органа або організму в цілому розвива­
ється слідом за абсорбцією на рецепторі. Якщо за абсорбцією відбувається утворен­
ня ковалентних зв’язків, то має місце досить міцна фіксація речовини на рецепторі,
видалити яку фізіологічним розчином практично неможливо.
В и ди д ії лікарських засобів
Розрізняють пререзорбт ивну (м ісцеву) і резорбт ивну дію лікарських засобів.
Під пререзорбтивною дією розуміють комплекс ефектів, що виникають на місці за­
стосування лікарського засобу. Місцево діють речовини, які застосовують у вигляді
присипок, мазей, наст, лініментів, розчинів. Багато лікарських засобів при місцево­
му застосуванні можуть всмоктуватись у кров (лідокаїи, ультракаїн).
Резорбтивною називають дію лікарських засобів після всмоктування їх і по­
трапляння в кров. Так діє більшість лікарських засобів. Наприклад, аміназин спри­
чиняє дію переважно па нервову систему, а дигоксин - на серцево-судинну. Резорбтивна дія є прямою, коли ефект зумовлений безпосереднім впливом речовини на
орган-мішень. Наприклад, строфантин підвищує скоротливу здатність серцевого
м’яза безпосереднім впливом на міокард. Непряма (опосередкована) дія зумовле­
на зміною функції іншого органа під впливом препарату. Наприклад, строфантин
зменшує задишку і ціаноз тканин у хворих із серцевою недостатністю. Це зумовлено
збільшенням насосної функції серцевого м’яза, а не впливом на органи дихання.
П рям а і непрям а дія можуть бути протилежно спрямовані. Наприклад, кофеїн
викликає тахікардію за рахунок прямого стимулюючого впливу на кардіоміоцити і
брадикардію внаслідок центрального збуджуючого впливу на блукаючий нерв. Од­
нією з різновидностей непрямої дії є рефлекторна, коли при подразненні лікарською
речовиною рецепторів (рефлексогенних зон) одних органів кінцеві ефекти визна­
чаються з боку інших органів, пов’язаних з першими складними рефлекторними ме­
ханізмами. Наприклад, при сублінгвальному застосуванні валідолу подразнюються
рецептори порожнини рота, а рефлекторно розширюються вінцеві судини. Подраз­
нення рецепторів шкіри гірчичниками викликає розширення її судин і, рефлектор­
но, судин внутрішніх органів, зокрема бронхів і легень.
60

Фармакодинаміка

Дія лікарських речовин може бути загальною (неспециф ічною ) або вибірковою
(специф ічною ). Про загальну дію говорять, коли фармакологічний агент виявляє
вплив па більшість органів і тканин організму (наприклад, анаболічні гормональні
препарати, біогенні стимулятори). Якщо ефект виявляється з боку точно визначених
структур або органів - це вибіркова дія. Так, серцеві глікозиди вибірково впливають
на серцевий м’яз, аналептпкп - на дихальний і судиноруховий центри довгастого моз­
ку. Зрозуміло, що такий поділ умовний. Правильніше говорити про переважну дію.
Переважна дія не завжди пов'язана з накопиченням лікарського засобу у певних
органах чи тканинах. Наприклад, серцеві глікозиди накопичуються в надниркових
залозах (понад 90 %), але практично не впливають на них, проте малі концентрації,
зосереджені в міокарді, зумовлюють терапевтичний ефект.
О сновна (головна) дія - не фармакологічний ефект препарату, який зумовлює
лікувальну дію. Наприклад, клофелін знижує артеріальний тиск (основна дія) і од­
ночасно викликає сухість слизової оболонки ротової порожнини, носа (побічна дія).
Розрізняють оборотну і необорот ну дію лікарських засобів. У першому випадку
функція клітин і тканин відновлюється через певний проміжок часу. Так діють міс­
цеві анестетики, снодійні, анальгетпчні засоби та ін. Необоротна дія ліків зумовлена
деструкцією ферментів, клітин і тканин. Таку дію мають фосфорорганічні інгібіто­
ри холінестерази (фосфакол, хлорофос), які викликають необоротні (деструктивні)
зміни ферменту. Необоротний ефект дії мають препарати проти бородавок, мозолів,
пухлин.
Важливою характеристикою фармакодинаміки є вибірковіст ь, або селект ив­
ність дії. Коли говорять про дію ліків, то мають на увазі основний ефект. Напри­
клад, морфін - болезаспокійливий засіб; крім того, цей препарат пригнічує дихаль­
ний і кашльовий центри, викликає сонливість, ейфорію, запор, звуження зіниць
тощо, тому правильніше говорити про фармакологічний спектр дії медикаменту.
П обічна дія ліків
Для позначення ускладнення лікарської терапії застосовують різні терміни: “по­
бічна дія ліків”, “медикаментозна хвороба”, “непереносимість ліків”, “медикаментоз­
на алергія”, “хвороби від ліків", “медикаментозна патологія”, “велика медикаментоз­
на хвороба” та ін. Побічні реакції, які викликають лікарські засоби, слід об’єднати
під збірним поняттям - “ускладнена фармакотерапія” (або “побічна дія ліків”).
У клініко-фармакологічному аспекті їх доцільно поділити на 7 груп.
1. А лергічні реакції негайного і сповільненого т ипу - зміни тонусу і проникності
стінки судин, артрити, астматичні напади, кропив’янка, дерматоміозит та інші
колагенози, фотосенсибілізація, риніт, кон’юнктивіт, зміни крові (еозинофілія, лейкопенія, лейкоцитоз та ін.), вісцерити (міокардит, нефрит, енцефаліт),
виразково-некротичні ураження стінки травного каналу, імуноалергічні реак­
ції (гемолітична анемія), анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк. Такі
ускладнення найчастіше викликають препарати золота, пеніциліни, протитубер­
кульозні засоби, иротисудомиі препарати, сульфаніламіди, броміди, препарати
йоду, цефалоспорини, місцеві анестетики, вітамінні та інші препарати.
61

ЗАГАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

2. Ф арм акот оксичні р е а к ц ії, що зумовлені абсолютним або відносним пе­
редозуванням лікарських засобів. Ці ускладнення проявляються симпто­
мами. що характеризують фармакодпнамічні властивості речовин (сухість
у порожнині рота під час лікування атропіном або нейролептичний ефект
резерпіну у хворих на гіпертонічну хворобу). До фармакологічних впливів
ліків на організм належать виразкові ураження слизової оболонки травної
системи, зміна кількості формених елементів крові, порушення функцій па­
ренхіматозних органів, серцево-судинної системи, розвиток пухлин, вплив на
слуховий нерв, на плід. До цієї групи слід віднести неврогенні і психоген­
ні реакції (гіперреактивність, парадоксальні емоційні психози, галюцинації
тощо), неспецифічні властивості медикаменту: вилив на плід при вагітності
(ембріотокспчність, тератогенний ефект, фетотокспчність), а також канцеро­
генна, мутагенна дія.
3. Зм іна ім унобіологічних власт ивост ей організм у (ослаблення імунних реак­
ції!, що проявляється суперінфекцією, почастішанням рецидивів інфекційних
захворювань, дисбактеріозом, кандидомікозом, стафілококовим ураженням
шкіри та інших органів). Такі ускладнення фармакотерапії викликають анти­
біотики, сульфаніламіди, імунодепресанти, протипухлинні препарати.
4. Ускладнення, зумовлені генет ичними ензим опат іями. При генетичних ензимопатіях ефективність медикаментів може суттєво змінюватись. Н апри­
клад. значною мірою пролонгується курареподібна дія дитиліну при генетич­
но обумовленій недостатності бутирилхолінестерази, що викликає гідроліз
молекули релаксанту.
5. Синдром відміни, який спостерігається при тривалому застосуванні і раптовій
відміні кортикостероїдів, інсуліну, антикоагулянтів, трициклічних антидепре­
сантів, нейролептиків, барбітуратів, блокаторів різних рецепторів. Наприклад,
Р-адреноблокатори (анаприлін, метопролол, атенолол та ін.) застосовують для
лікування артеріальної гіпертонії. При раптовії! відміні цих препаратів може
значно підвищитись артеріальний тиск з розвитком гіпертонічного кризу.
Для попередження синдрому відміни такі медикаменти відміняють поступово
або розробляють нові препарати, позбавлені цього ускладнення. До цієї гру­
пи ускладнень відносять також явища медикаментозної залежності (морфін,
алкоголь, транквілізатори).
Кортикостероїди (преднізолон, триамцинолон та ін.) при тривалому застосу­
ванні для лікування бронхіальної астми, ревматизму та інших колагенозів ви­
кликають атрофію наднирників внаслідок пригнічення виділення природного
стимулятора наднирників - адренокортикотропного гормону. Д ля уперед­
ження атрофії наднирників при проведенні фармакотерапії глюкокортикоїдами вводять кортикотропін або застосовують глюкокортикоїди з мінімальною
резорбтивною активністю.
6. Побічні ефекти хроноф арм акологічного генезу, а саме: значне підвищення
або зменшення ефективності препарату протягом доби, місяця, сезону, року.
Глюкокортикоїди доцільно призначати вранці, коли потреба в гормонах збіль­
шується, а після обіду - не призначати. Блокатори Н.,-гістамінових рецепторів
62

Фармакодинаміка

(ранітидин, фамотидин) застосовують на ніч, коли спостерігається активація
діяльності залоз шлунка.
7. Ускладнення, ідо виникають внаслідок ф ізико-хім ічної (реакції між меди­
каментами у водних розчинах, у біологічних рідинах) та ф арм акологічної
взаєм одії ліків. Наприклад, препарати кальцію (кальцію хлорид, кальцію
глюконат, кальцію гліцерофосфат) утворюють у кишечнику важкорозчинні
комплекси з тетрациклінами і тим самим значною мірою зменшують хіміоте­
рапевтичний ефект антибіотиків.
Перебіг ускладнень може бути гострим і хронічним, форма - легкою, середньої
тяжкості і тяжкою. Зараз класифікують побічні реакції на серйозні, несерйозні, пе­
редбачені, непередбачені. Крім того, виділяють побічні реакції, які залежать чи не
залежать від дози, залежать від тривалості дії і адаптивних реакцій та відстрочені.
Профілактика побічної дії ліків один із способів подальшого підвищення ефек­
тивності медикаментозної терапії. За умови дотримання належної обережності і
всебічного врахування дії лікарських засобів 7 0-80 % ускладнень фармакотерапії
можна уникнути чи звести до мінімуму. Для профілактики ускладнень фармакоте­
рапії потрібно дотримуватись таких правил:
1. Обов’язково з ’ясувати у кожного хворого медикаментозний анамнез (переносимість лікарських засобів), а в разі потреби проводити спеціальні дослідження
для встановлення можливої підвищеної чутливості до призначеного препарату.
2. Лікарські засоби слід призначати тільки за показаннями, в оптимальних дозах,
краще per os, по можливості уникати ін'єкцій.
3. Не слід застосовувати одночасно декілька лікарських засобів з однаковим ме­
ханізмом дії, тому що поліпрагмазія підвищує ризик виникнення побічних
ефектів комбінованої медикаментозної терапії. Використання кількох медика­
ментів однакової дії можливе тільки в умовах попереднього встановлення ха­
рактеру фізико-хімічної та фармакологічної взаємодії одночасно призначува­
них хворому препаратів.
4. Складати обґрунтовану схему - план медикаментозного лікування для кож­
ного хворого. При легких формах захворювання посилена фармакотерапія не­
допустима.
5. Антибіотики і сульфаніламіди, які найбільше застосовують останнім часом
у клінічній практиці і які часто викликають побічні ефекти, слід призначати з
урахуванням етіології хвороби, виду і властивостей мікроорганізмів, а також
їх чутливості до протимікробного препарату.
6. Ш ироко застосовувати метод “прикриття” побічної дії лікарських засобів ін­
шими препаратами. Наприклад, використовувати унітіол і препарати калію для зменшення токсичної дії серцевих глікозидів.
З ал еж н ість ф ар м ак ол огіч н ого еф ек ту від д о з и лікарського засобу
Для кількісної і якісної характеристики дії медикаментів застосовують такі по­
няття, як максимальний лікувальний ефект, його варіабельність і вибірковість. Дію
лікарського засобу в часі можна поділити на латентний період, час максимального
63

ЗАГАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

лікувального ефекту та його тривалість. Кожний з етапів зумовлений певними фізико-хімічними, фізіологічними і біохімічними процесами в клітинах і органах.
Так, латентний період визначається в основному шляхом введення, швидкістю
всмоктування і розподілу ліків в органах і тканинах, і в меншій мірі - швидкістю
біотрансформації і екскреції. Тривалість дії зумовлена переважно особливостями
депонування, швидкістю виведення медикаменту з організму.
Певна доза (або концентрація) лікарського засобу викликає в організмі фарма­
кологічний ефект, який вимірюється кількісно. Відоме правило доз: малі дози збу­
джують функції органів, середні - посилюють їх, великі - пригнічують і надмірні паралізують.
Ефект дії ліків залежить від їх дози. В ряді випадків існує пряма залежність між
дозою, концентрацією і ефектом. Однак на практиці пряма залежність між концен­
трацією речовини в сироватці і величиною ефекту спостерігається не часто у зв’язку
з тим, що на лікувальну дію впливає багато факторів з боку ліків і організму. Так,
зниження або підвищення артеріального тиску може бути результатом не тільки
дози, шляхів введення, фармакокінетичних параметрів, механізму дії, а й зміною
серцевої діяльності, тонусу судин, об’єму циркулюючої крові і нервової регуляції,
рівня артеріального тиску, а також одночасних чи послідовних їх поєднань.
Ефект, викликаний певною дозою лікарської речовини, залежить також від: кіль­
кості метаболітів, що утворюються в процесі біотрансформації, частки активних ізо­
мерів і швидкості їх метаболізму в печінці, реактивності відповідних рецепторів, ха­
рактеру захворювання та ін. У зв’язку з цим крива "доза - ефект" може бути прямою,
зігнутою догори або вниз, сигмоподібного типу. Якщо вичленити якийсь один ком­
понент, то крива "доза - ефект" набуває певного характеру з параметрами, що відо­
бражають силу і максимальну ефективність. У багатьох біологічних системах із збіль­
шенням дози ефект зростає до певної величини (“стелі”), подальше збільшення дози
вже не викликає наростання ефекту, а нерідко, навпаки, зменшує його. В інших ви­
падках певна доза діє за принципом “все або нічого" (наприклад, судоми, анестезія).
Залежно від характеристики кривої "доза - ефект" (розміщення, кут нахилу, форма
кривої) можна судити про силу дії ліків, фармакокінетичні показники (всмоктуван­
ня, розподіл, перетворення і виведення), а також про спорідненість ліків з рецептора­
ми. Д ля порівняння сили дії двох і більше засобів використовують відносну силу їх­
ньої дії - визначення еквіефективних (еквівалентних) доз. Характер підйому кривої
"доза - ефект" характеризує механізм дії ліків, а максимальний ефект - внутрішню
активність препарату. Аналіз кривих "доза - ефект" морфіну і бутадіону показує, що
морфін має достатню внутрішню активність, щоб зняти сильний і слабкий біль, тоді
як бутадіон навіть у максимальних дозах здатний без виявлення токсичних проявів
зняти лише больовий синдром середньої важкості неврологічного походження.
У зв’язку з існуванням індивідуальних відмінностей фармакологічні досліджен­
ня проводять на великих популяціях біологічних об’єктів. Звичайно при вивченні
кількісної залежності "доза —>ефект —» відповідь" визначають ту дозу, яка викликає
ефект у 50 % представників певної популяції. Це середня доза, яка залежно від до­
сліджуваного ефекту може бути ефективною (ДЕ-0). Порівнюючи ефективну і ле­
64

Ф армакодинаміка

тальну лози, можна визначити небезпечність даного препарату за допомогою тера­
певтичного індексу (7’):

де Т - терап евти чн и й індекс,

- доза р ечо ви н и , щ о в и к л и к ає загибель п олови ни піддо­

слідних твари н , Г)НЬо - доза, щ о в и к л и к ає еф ект у 50 % випадків. Ці результати одерж ую ть
у дослідах на твари н ах, п отім екстраполю ю ть на хворого.

У разі зміни дози (концентрації) лікарської речовини змінюється не тільки ефект,
а й швидкість його досягнення. Таким чином, доза визначає не тільки кількісні,
а й якісні зміни фармакологічного ефекту.
З ал еж н ість ф ар м ак ол огіч н ого еф ек ту в ід лікарської ф ор м и
У медичній практиці препарати призначають у вигляді певних лікарських форм
(пасти, мазі, гелі, розчини, таблетки, супозиторії тощо), що може суттєво відбивати­
ся н ад ії активної речовини. Останнім часом розроблено нові лікарські форми (мікрокапсули, мікродраже та ін.), які забезпечують рівномірний і тривалий терапев­
тичний ефект. Наприклад, сустак є мікрокапсульовапою формою нітрогліцерину,
яка сприяє подовженню ефекту препарату. Захисні оболонки, які використовують
для виготовлення цих форм, можуть бути підібрані таким чином, щоб активна речо­
вина вивільнювалася в різних ділянках травного каналу. Такі лікарські форми мас­
кують неприємний смак лікарської форми медикаменту, забезпечують тривалість
ефекту, можливість комбінації несумісних компонентів, збереження їх стабільності
у разі чутливості до вологи, світла та інших чинників.
Між лікарськими речовинами і основами таких лікарських форм, як мазі, пасти,
супозиторії тощо, існують складні взаємозв’язки. У деяких випадках основа втра­
чає свою індиферентність і перетворюється на важливу складову частину лікарської
форми, що значною мірою визначає ефект лікарського засобу. Наприклад, силікони,
порівняно з іншими мазьовими основами, найкраще зберігають активність пеніци­
ліну, а саліцилова кислота виявляє більшу кератолітичну дію і краще всмоктується
при використанні гідрофільно-емульсійних основ.
К ом бін ован а д ія лікарських засобів
Для посилення терапевтичного ефекту, скорочення терміну лікування і запобі­
гання ускладненням застосовують різні комбінації лікарських засобів. При цьому
вибирають засоби, які впливають на етіологічні чинники, патофізіологічні процеси,
регуляторні механізми індивідуально для кожного хворого. Хворим на гіпертоніч­
ну хворобу призначають засоби, що виливають на кору великого мозку, підкоркові
структури, судиноруховий центр, периферичні ганглії, м’язи стінки судин чи її ре­
цептори, ренін-ангіотензинову систему, скоротливість міокарда, а також засоби, що
65

ЗАГАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

зменшують об’єм позаклітинної рідини (діуретини) та ін. Раціональне поєднання
засобів цих груп дає можливість швидше знизити артеріальний тиск і підтримувати
його стабільність, уникнути токсичних ефектів.
Іноді лікарські засоби комбінують для послаблення небажаних ефектів самої
фармакотерапії або запобігання їм. Так, при тривалому застосуванні тіазидних сечо­
гінних засобів, щоб відновити втрати калію, призначають відповідні препарати (на­
приклад, панангін) або комбінують тіазиди з калійзберігаючими діуретинами.
У разі комбінованого застосування лікарських засобів основні ефекти їх. як пра­
вило, змінюються. Це відбувається за рахунок взаємодії засобів на рівні фармакокінетичнпх процесів (всмоктування, розподіл, перетворення і виділення) або сумації
їхньої дії, тобто на рівні фармакодинамічних реакцій.
Якщо дві речовини діють в одному напрямі, то такс явище називають синергізмом
(від грец. synergos - діючий разом; syn - разом, ergo - працюю). ГІри цьому кінцевий
ефект може бути простою сумою ефектів кожної речовини окремо. У такому випад­
ку говорять про сумарну, або адитивну (від лат. additio - додавання) дію.
Якщо речовини, що комбінуються, позначити буквами А і Б, а їх дію (умовно) -1 ,
то сумарний ефект можна виразити так:
(А + Б) = (А) + (Б ), або А 1/2 + Б 1/2 = 1
Адитивна дія спостерігається переважно при прямому синергізмі, коли лікарські
речовини діють на одні й ті самі рецептори (наприклад, адреналін і норадреналін;
місцеві анестетики).
Якщо кінцевий результат застосування двох лікарських засобів більший від суми
ефектів кожної речовини окремо, то має місце потенціювання (від англ. potentiate посилювати), або суперадитивпа дія:
(А + Б ) < (А) + (Б ), або А 1/2 + Б 1/2 > 1
Звичайно ефект потенціювання характерний для непрямого синергізму, коли ре­
човини мають неоднаковий механізм дії, впливаючи на різні рецептори. Цеіі ефект
часто використовують у клінічній практиці, наприклад, під час проведення деяких
видів знеболювання (нейролептапальгезії), коли застосовують дроперидол з фентанілом.
Синергізм, особливо суперадитивпа дія, дає змогу одержувати значний лікуваль­
ний ефект від застосування лікарських засобів у менших дозах. Разом з тим він може
бути причиною токсичних ефектів. Наприклад, одночасне призначення серцевих
глікозидів і препаратів кальцію може різко підвищити токсичність перших. Тому
лікар має бути дуже обережним, призначаючи лікарські засоби для комбінованого
лікування.
Якщо внаслідок взаємодії двох речовин ефект однієї з них (чи обох) зменшується
або втрачається, то таке явище називають антагонізмом (від грец. anti - протилеж­
ний, agon - боротьба, протиборство). У цьому випадку (А, .,) + (Б, ) < 1.
Явище антагонізму широко використовують для усунення негативної дії лікар­
ських речовин, а також для лікування при отруєннях.
66

Фармакодинаміка

Розрізняють антагонізм фізичний, хімічний і фізіологічний (функціональніш).
Ф ізичний антагонізм спостерігається при адсорбції різних токсичних речовин
сорбентами. Цей принцип лежить і в основі деяких методів очищення крові - гемо­
сорбції, плазмаферезу та ін.
Хімічний антагонізм характеризується тим, що між речовинами відбуваються хі­
мічні реакції з утворенням неактивних сполук. Хімічні антагоністи - антпдотп (від
грец. antidotos - даний проти чого-небудь) мають важливе значення у токсикології.
Наприклад, антагоністами солей важких металів є упітіол.
Фізіологічний антагонізм реалізується тільки через функціональні системи ор­
ганізму, тобто опосередковується біосубстратом. Залежно від характеру біосубстрату, з яким відбувається взаємодія, антагонізм може бути прямий і непрямий.
Прямий фізіологічний антагонізм виникає тоді, коли лікарські речовини діють на
одні її ті самі клітинні елементи (рецептори), але у прямо протилежному напрямку
(ацетилхолін та атропін).
Антагоністичні відношення між сполуками, які мають подібні структури (пере­
дусім, просторову конфігурацію), називають конкурентним прямим антагонізмом.
Таким речовинам властиво конкурувати між собою за ті чи інші рецептори. Н апри­
клад, конкурентний антагонізм існує між вікасолом і непрямими антикоагулянтами
(неодикумарпн, фенілін).
Неконкурентиий прямий антагонізм можливий між речовинами, які впливають
на різні ділянки рецептора. При цьому антагоніст діє поза активним центром рецеп­
тора - алостерично (від грец. alios - інший, stereos - просторовий).
Непрямим фізіологічним антагонізмом називають однотипну дію кількох ре­
човин на різні рецепторні структури, що виконують протилежні функції. Наприклад,
спазм непосмугованнх м’язів бронхів під час приступу бронхіальної астми, виклика­
ний стимулюючим впливом біологічно активних речовин (гістамін, серотонін та ін.)
на відповідні рецептори, можна зняти застосуванням адреноміметпчнпх засобів, що
збуджують переважно р2-адренорецептори.
Отже, коли лікар одночасно призначає два чи більше лікарських засоби, він по­
винен чітко уявляти собі кінцевий результат такого лікування. При цьому слід уни­
кати надмірних призначень (комбінувань) лікарських засобів.
Н есум існість лікарських засобів
Комбіноване використання лікарських засобів може дати кількісні та якіс­
ні зміни кінцевого ефекту внаслідок несумісності цих речовин (;incompatibilitas
medicamentorum). При цьому лікувального ефекту або немає, або він послабленні!
чи спотворений. Можливе також посилення токсичних ефектів.
Розрізняють фармацевтичну і фармакологічну несумісність лікарських речовин.
Причиною фармацевтичної несумісності може бути фізична, хімічна або фізикохімічна взаємодія речовин у процесі виготовлення і зберігання лікарських форм. Ф і­
зична несумісність проявляється нерозчинністю, зміною агрегатного стану та інши­
ми перетвореннями продуктів взаємодії. У результаті змінюються зовнішній вигляд
і лікувальні властивості препарату, порушується дозування. Хімічна несумісність
є наслідком хімічних реакцій лікарських речовин. Вона нерідко призводить до втра­
67

ЗАГАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

ти лікувальних властивостей препарату, спотворення ефекту або розвитку токсичної
дії внаслідок утворення нерозчинних продуктів хімічних реакцій, або нових сполук,
що мають інші властивості. Ці перетворення найчастіше зумовлені реакціями окис­
лення, відновлення, гідролізу, нейтралізації та ін. (наприклад, кислоти і луги).
Разом з тим, хімічну несумісність іноді використовують з лікувальною метою, зо­
крема в токсикології (антидотна терапія). Наприклад, при отруєнні кислотами за­
стосовують слабкі розчини лугів.
Фармакологічна несумісність може виявлятися на рівні транспорту, розподілу,
біотрансформації та виведення лікарських речовин - фармакокінетична несуміс­
ність, або на рівні специфічного ефекту - фармакодинамічна несумісність.
Фармакологічна несумісність може бути прямою, або істинною (наприклад,
при взаємодії мускарину і атропіну, які виявляють прямо протилежний вплив на
м-холінорецептори: перший збуджує, другий - пригнічує), і непрямою (наприклад,
стрихнін у токсичних дозах пригнічує активність вставних нейронів передніх рогів
спинного мозку з розвитком тонічних судом); цей ефект блокується м’язовими ре­
лаксантами, зокрема пінекуронію бромідом, який перериває проведення нервових
імпульсів на рівні нервово-м’язових синагісів.
Вивчення механізмів взаємодії лікарських речовин є одним із шляхів підвищення
ефективності фармакотерапії та профілактики її ускладнень.

В И Д И Ф А Р М А К О Т Е Р А П ІЇ
Найефективніший шлях боротьби з захворюваннями полягає в тому, щоб не
допустити їх розвитку або припинити прогресування. Тому вивчення механізмів
саногенезу (від лат. sanus - здоровий, грец. genesis - походження, розвиток) і роз­
роблення запобіжних заходів є одним із найважливіших завдань медичної науки.
Такий підхід визначає профілактичне використання лікарських засобів, спрямоване
як на запобігання окремим захворюванням або їх рецидивам, так і на профілактику
ускладнень медикаментозного лікування. Прикладом може бути призначення про­
тималярійних засобів.
Якщо захворювання вже розвинулося, то лікування має здійснюватися за кількома
принципами. Найраціоиальнішим є етіотропне (від грец. aitia - причина, tropos - на­
прям) лікування, тобто ліквідація причини патологічного стану. Цеіі вид лікування
є найбільш успішним у клініці інфекційних захворювань (застосування протимі­
кробних засобів). Через те що етіологія багатьох патологічних станів недостатньо ви­
вчена, часто основним стає патогенетичне лікування. Отже, патогенетичне лікування
полягає в застосуванні лікарських засобів, які впливають на різні ланки механізму
розвитку захворювання (застосування ліприлу при артеріальній гіпертензії).
Кожне захворювання характеризується иевною симптоматикою. Деякі симптоми
(біль, гарячка, судоми та ін.) хворі переносять дуже важко. У таких випадках використо­
вують симптоматичне лікування (застосування диклофенаку натрію при зубному болі).
Ліквідація симптомів може полегшити стан хворого і перебіг захворювання, але не може
68

Види ф армакотерапії

усунути його причини. Тому такий вил лікування є паліативним (франн. palliatij - віл
лат. pallio - прикривати, згладжувати) і не може розцінюватися як основний.
Часто захворювання супроводжується недостатньою функцією втягнутих у пато­
логічний процес органів і систем. У таких випадках застосовують замісне лікування.
Наприклад,.атрофічний гастрит характеризується зниженням секреторної функції
шлунка, що вимагає призначення препаратів шлункового соку. Для доповнення не­
достатньої функції залоз внутрішньої секреції при деяких ендокринних захворю­
ваннях призначають відповідні гормональні препарати (наприклад, при цукровому
діабеті - інсулін).
У медичній практиці частіше використовують кілька лікарських засобів, що спря­
мовані на усунення причини хвороби, механізмів її розвитку, ліквідацію основних
симптомів, доповнення недостатньої функції окремих органів. Наприклад, при за­
паленні легень використовують антибактеріальні засоби (етіотропне лікування),
дезінтоксикаційні, протизапальні, відхаркувальні (патогенетичне лікування), зне­
болювальні (симптоматичне лікування). Таке комплексне використання лікарських
засобів дає можливість значно скоротити термін лікування і уникнути ускладнень.
Не слід вдаватися до надмірних призначень, оскільки це збільшує ризик ви­
никнення небажаних ефектів. Поліпрагмазія (від грец. polus - багато, pragma - дія)
може бути причиною побічної дії медикаментів.
Вибір лікарського засобу і схеми призначення вимагають індивідуального підхо­
ду. тобто урахування конкретних етіологічних чинників, механізмів розвитку хво­
роби і стану хворого.
Принцип індивідуалізованого лікування є обов’язковим у сучасній фармакотерапії.
М ол ек ул я р н і м ехан ізм и ф ар м ак ол огіч н ої реак ц ії
Реакція медикаменту з біологічним субстратом - лігандом формує фармаколо­
гічну дію, яка проявляється лікувальним ефектом. На своєрідність ( “фізіономію”)
останнього впливають наступні чинники:
1. Фізичні, хімічні, фізико-хімічні, квантово-фармакологічні та нанофармакологічні властивості, наявність ізомерії фізіологічно активної речовини препара­
ту. Фармакологічні властивості пентокспфіліну зумовлені наявністю в моле­
кулі 7 функціонально активних груп.
2. Середовище (наявність білка, органічних кислот, біометалів, pH, температури
та ін.), де відбувається взаємодія між ліками і тканинами організму.
3. Фізіологічні та біохімічні властивості клітинних структур (рецептори біомембрани, амінокислоти, ліпіди, вуглеводи, аденілові пуклеотиди, пікотинамідні коферменти, біометали), а також внутрішньоклітинної води.
4. Фізіологічний, патологічний стан організму та особливості обміну речовин
в організмі.
5. Механізм фармакологічної реакції (лікувальна або токсична дія) медикаменту
являє собою перенос електронів і протонів з лікарського засобу на тканинні
структури (рецептори, ферменти та ін.), а також із рецепторів па фізіологічно
активну речовину препарату.
69

РОЗДІЛ 1

Засоби, що діють у ділянці закінчень аферентних (чутливих) нервів, поділяють на
дві групи:
1. Засоби, що знижують чутливість закінчень аферентних нервів або захищають
їх від подразливого виливу різних агентів: а) засоби для місцевої анестезії;
б) адсорбуючі; в) обволікаючі; г) пом’якшувальні; д) в’яжучі.
2. Засоби, що стимулюють закінчення аферентних нервів: а) подразнюючі;
б) гіркоти; в) блювотні; г) проносні; д) відхаркувальні.
За ступенем посилення здатності пригнічувати збудливість закінчень аферентних
нервів засоби першої групи можна розташувати у певній послідовності: адсорбуючі,
обволікаючі, пом’якшувальні, в’яжучі, засоби для місцевої анестезії.

1.1. Л ІК А Р С Ь К І З А С О Б И Д Л Я М ІС Ц Е В О Ї А Н Е С Т Е З ІЇ
Іст орія вивчення м ісцевоанест езую чих засобів. Проблема уникнення болю
завжди турбувала пацієнтів та лікарів різних спеціальностей. У давнині населення
Південної Америки помітило, що під час жування листя Erythroxylon Coca виникає
оніміння та відсутність чутливості у ротовій порожнині. Але перші офіційні публіка­
ції використання засобів для місцевого знеболювання з ’явилися з XIX століття. Так,
у 1845 p. F. Rynd опублікував концепцію місцевого застосування лікарських препа­
ратів. що вводяться для знеболювання в область периферичних нервів, у 1855 р. ні­
мецький хімік Goedcke виділив з листя рослини coca перший природний місцевий
анестетик кокаїн. Вперше місцеву анестезію кокаїном запропонував російський лікар
В. К. Анреп, який у 1879 р. спостерігав властивості кокаїну як в експериментах, так і
на собі. Офтальмолог Carl Koller (1884 р.) використав екстракт із листя рослини кока
(кокаїн) як місцевий анестезуючий засіб для офтальмології та заслужив загальне ви­
знання як “батько місцевої анестезії”. У тому ж році W. В. Burke використав кокаїн для
провідникової блокади нервів на ліктьовому суглобі. William Halsted (1884 р.) впер71

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ

me використав кокаїн для блокади нижнього альвеолярного нерва, a James Corning
(1885 р.) продемонстрував використання джгута для уповільнення всмоктування
кокаїну. У 1899 р. німецький хірург A. Bier застосував кокаїн інтратекальпо у пацієн­
тів при операціях на нижніх кінцівках. А Heinrich Braun (1901 р.) вперше застосував
адреналін (епінефрин) для уповільнення всмоктування з місця ін’єкції та зниження
токсичності місцевого анестетику. Дані дослідження започаткували застосування міс­
цевої анестезії в стоматології, офтальмології та для проведення регіопарної анестезії
при різних видах оперативних втручань. Через кілька років у практиці вітчизняної
анестезіології перші хірургічні операції із застосуванням кокаїну проводили І. Н. Кацауров, А. І. Лукашевпч, С. П. Коломнін, В. Ф. Войно-Ясенецький, О. В. Вишневський
та інші. Проте недостатнє знання токсичності й дозування при використанні кокаїну
для анестезії стало причиною тяжких ускладнень, зокрема, несприятливої дії на сер­
цево-судинну систему та небезпеки звикання, а в деяких випадках і загибелі хворих.
У 1904 р. німецький хімік Alfred Einhorn отримав перший синтезований місцевий
анестетик прокаїн (Procaine, Novocaine), який проявляв набагато менше побічних
ефектів, і запропонував його для використання у стоматологічній практиці (з 1905 p.).
1943 p. Nils Lofgren запропонував лідокаїн (Lidocaine, Xylocaine) - синтетичний
анестетик, що давав значно менше алергічних реакцій і характеризувався швидшим
початком дії, який використовується у клінічній практиці з 1948 р. У 1940-1950 ро­
ках були синтезовані також найбільш поширені місцеві анестетики бупівакаїн, тетракаїн та хлорпрокаїп, які широко застосовувалися анестезіологами до 90-х років.
Проте вже з 1979 р. повідомлялося про перші спостереження шлуночкових арпгмій
у поєднанні з важкими судомами після випадкового внутрішньосудинного введення
бупівакаїну. У 1983 p. G. Albright заявив в Управління по контролю лікарських за­
собів і продуктів харчування СШ А (US FDA) інформацію про 49 випадків кардіотоксичних ефектів, пов’язаних із застосуванням бупівакаїну, що включали 21 смер­
тельний результат. Дані факти стали початком спеціальних розробок для створення
нових місцевих анестетиків сильної та тривалої дії із меншою кардіо- і нейротоксичністю, до яких належать артикаїн (1970-1980 pp.) та ропівакаїпу гідрохлорид
(1985 p.). Проте пошук “ідеального” місцевого анестетика, який відповідає усім по­
требам анестезіологів, досі триває.
Засоби для місцевої анестезії (місцевоанестезуючі засоби, місцеві анестетики) (від
ірец. an - заперечення і esthesis - чутливість) - це група лікарських засобів рослинного
походження та синтетичних препаратів, що викликають оборотну втрату больової та
інших видів чутливості внаслідок прямого контакту з електрозбудлпвою мембраною
нервових клітин, зокрема їх відростків, а також синапсів при збереженні свідомості.
Вимоги до місцевоанестезуючих засобів:
1. Висока вибірковість дії.
2. Відсутність негативного (подразнювального та ін.) впливу на нервові елемен­
ти і тканини.
3. Короткий латентний період.
4. Висока ефективність при різних видах анестезії.
5. Здатність звужувати або не розширювати кровоносні судини.
72

1.1. Лікарські засоби для м ісцевої анестезії

В. К. А нрєп

І. Н. К адауров

С. ГІ. К оломнін

О. В. В иш невський

Карл Кьоллер

В. Ф. В ойио-Я сснецький

73

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Сучасна класиф ікація м ісцевих анест ет иків. Відповідно до хімічної природи
(наявності ефірного або амідного зв’язку), засоби для місцевої анестезії класифі­
кують на наступні функціональні групи: складні ефіри, заміщені аміди кислот та
комбіновані засоби (рис. 1.1).

МІСЦЕВІ АНЕСТЕТИКИ

С кл а д н і е ф іри

З а м іщ е н і
а м ід и а ц е т а н іл ід у

К о м б ін о в а н і за с о б и

Рис. 1.1. К ласиф ікац ія м ісцеви х ан естетиків

Хімічна с т р у к т у р а м іс ц е в о а н е с т е зу ю ч и х за со б ів. Структурною спільністю місце­
вих анестетиків є ароматичний радикал або гетероциклічний радикал, що володіє
ліпофільними властивостями, і аміногрупа, яка забезпечує гідрофільність молеку­
ли (рис. 1.2). Аміногрупа третинна, сполучена з ліпофільним радикалом вуглеце­
вого ланцюжка. Зв'язок між аміногрупами та ароматичним радикалом може бути
ефірним (як у новокаїну) або амідним (як у лідокаїну). Ароматичні і гетероцикліч­
ні елементи в молекулі значною мірою
визначають ліпофільність анестетика,
А)
здатність проникати через біологічні
С — О—
мембрани і зв’язуватися з рецептором
ефірний
за
допомогою пековалентного зв’язку.
Б)
Довжина ланцюжка визначає ефектив­
V
N1-1 — С —
ність і токсичність препаратів.
а м ід н и й
Розчин місцевого анестетику містить
рівноважну
суміш іонізованої (катіол іп о ф іл ь н а
гід р о ф іл ь н а
частина
ч а с ти н а
нової) солі і неіонізованої лужної час­
тини. Існування іонізованої і неіонізо­
ваної форм у поєднанні з ліпофільною
Рис. 1.2. Х імічна структура
м ісцевоанестезую чих засобів
і гідрофільними частинами початково-

у

74

1.1. Лікарські засоби для місцевої анестезії

го з ’єднання забезпечує можливість проходження крізь гідрофільні та ліпофільні
мембрани. Це є основною властивістю, яка дозволяє проникати цим сполукам крізь
оболонку нервової клітини і викликати анестезію. Ефірний або амідний зв’язок між
двома частинами сполуки визначає інтенсивність метаболізму і опосередковану
дію, що виявляється у специфічній токсичності речовин. Для оптимальної актив­
ності потрібен баланс між гідрофільними і ліиофільнимп групами. Оскільки ефірні
зв’язки гідролізуються легше, ніж амідні (як у прокаїну), ефіри, як правило, мають
коротшу дію.
Місцеві анестетики є слабкими основами. Для клінічного застосування вони за­
звичай випускаються у вигляді солей, оскільки це покращує розчинність і підвищує
стабільність розчинів. У середовищах організму вони існують або у вигляді неіонізованої основи, або у вигляді катіона. Співвідношення цих двох форм залежить від
р їі середовища. Чим нижчий рН, тим більша частина місцевого анестетика пере­
буває в іонізованому катіонному стані. Рецептори для місцевих анестетиків, з яки ­
ми найактивніше зв’язується катіонна форма, розташовані на внутрішній стороні
поверхні клітинної мембрани. З в ’язавшись з рецептором, катіони важко покидають
закриті канали. Проте для трансмембранного перенесення препаратів необхідна неіонізована форма. Оскільки у зоні запалення понижений рН до 5,0-6,0 і дуже мала
частка неіонізованого місцевого анестетику, що проникає в клітину, анестезуюча ак­
тивність знижується. Це пояснює значно меншу ефективність місцевих анестетиків
при запальних процесах у тканинах.
У практичному плані ефірний або амідний зв’язок молекули анестетику визна­
чає швидкість метаболічного розпаду, тривалість дії і токсичність засобу. Тому між
двома класами місцевих анестетиків існують важливі відмінності. Ефіри відносно
нестабільні у розчині і швидко гідролізуються в організмі псевдохолінестеразою
плазми, забезпечуючи таким чином короткочасний знеболюючий ефект. Одним
з основних продуктів їх розпаду є параамінобензоат, що викликає алергічні реакції
і реакції підвищеної чутливості. Аміди, навпаки, відносно стабільні у розчині, по­
вільно метаболізуються амідазами печінки, тому реакції гіперчутлпвості на амідні
місцеві анестетики виникають порівняно рідко. Крім того, місцеві анестетики амідного типу працюють на рівні натрієвих каналів мембрани нервового волокна, мають
краще проникнення у тканини в ділянці ін’єкції, діють швидше і активно взаємоді­
ють з тканинами, що перешкоджає надходженню місцевого анестетику в кров’яне
русло. Для амідної групи характерні більш оптимальні показники розчинності в л і­
підах, сили дії, тривалості дії і константи іонізації.
Амідні сполуки набагато краще витримують зниження рН, що виникає при за­
паленні, мають вищий ступінь проникнення у тканини і забезпечують ефективніше
знеболення. Таким чином, у загальному випадку застосування амідів є переважним,
і в сучасній клінічній практиці аміди призначаються частіше.
Ф арм акокінет ика основних місцевоанестезуючих засобів. Серед основних па­
раметрів фармакокінетики відзначена позитивна кореляція між здатністю препара­
тів зв’язуватися з білками плазми, періодом папіввиведення і тривалістю знеболю­
ючого ефекту.
75

СПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

Місцеві анестетики зазвичай вволять ін’єкційно в область нервових волокон для
блокади проведення нервового імпульсу. При такому шляху введення абсорбція і
розподіл не мають такого значення для часу початку ефекту, як для терміну закін­
чення анестезії та можливого розвитку токсичної дії на центральну нервову систе­
му (Ц Н С ) і серцево-судинну систему (С С С ). У разі локальної аплікації місцевих
анестетиків, початок і закінчення анестезії визначаються здатністю препарату до
дифузії.
Абсорбція. Системна постін’єкційна абсорбція місцевих анестетиків з місця вве­
дення залежить від дози, місця введення, зв’язку препарату із тканинами, присут­
ності вазоконстрикторів та від фізико-хімічних властивостей засобу. Аплікації міс­
цевих анестетиків на ділянки з багатим кровопостачанням, наприклад, на слизову
трахеї, призводять до дуже швидкої абсорбції і вищого рівня препарату в крові, ніж
після ін’єкції місцевого анестетику в зони менш активного кровопостачання, напри­
клад, у сухожилля. При регіональній анестезії (провідниковій блокаді великих нер­
вів) максимальні рівні місцевого анестетику в крові знижуються залежно від місця
введення в наступному порядку: міжреберне > корінцеве > епідуральне > у плечове
сплетення > в ділянку сідничного нерва.
Абсорбцію (резорбцію) місцевих анестетиків можна сповільнити за допомогою
судинозвужувальних засобів тину адреналіну, які зменшують системну абсорбцію
з депо (місця ін’єкції), знижуючи в ньому кровообіг. Це особливо виражено для пре­
паратів середньої і короткої дії, наприклад, прокаїну (новокаїну), лідокаїну та мепівакаїну. Зниження локального кровообігу збільшує місцеву концентрацію препара­
ту і захоплення його нервом. Крім того, на фоні вазоконстрикторів загальні токсичні
ефекти зменшуються внаслідок зниження концентрації анестетика в периферичній
крові практично в 3 рази. Поєднання зниження системної абсорбції та підвищення
захоплення препарату нервом призводять до пролонгації дії місцевого анестетику
на 50 %. Даний ефект вазоконстрикторів спостерігається у меншій мірі при застосу­
ванні жиророзчинних місцевих анестетиків тривалої дії (бупівакаїн), мабуть, тому,
що їх молекули міцно зв’язуються з тканинами. До того ж, катехоламіни можуть
таким чином змінювати функцію нейронів, що анальгезія продовжується, особливо
при дії на спинний мозок (регіопарна анестезія). Винятком є кокаїн у зв’язку з його
симпатоміметичпою активністю.
Розподіл. Амідні місцеві анестетики широко розподіляються в організмі після
внутрішньовенного болюсного введення. Відомо, що в деяких тканинах, наприклад,
жировій, відбувається їх секвестрація. У початкову фазу швидкого розподілу препа­
рат найшвидше накопичується в добре перфузованих тканинах, насамперед у мозку,
печінці, нирках і серці. Далі настає повільна фаза розподілу в тканинах із меншим
кровопостачанням: м’язах і жировій тканині.
М ет аболізм і виведення. У печінці і в плазмі крові місцеві анестетики набувають
значної гідрофільності і виводяться з сечею. Оскільки в незмінній формі вони добре
проникають через ліпідні шари, то в цьому вигляді майже не потрапляють у сечу. Кис­
ліша реакція сечі викликає іонізацію третинних основ до форм, більше розчинних у
воді. Останні легше виводяться з сечею, оскільки їх реабсорбція погіршена.
76

1.1. Лікарські засоби для місцевої анестезії

Ефірні місцеві анестетики, зокрема нрокаїн (новокаїн), дуже швидко гідролізу­
ються в крові бутирилхолінестеразою (псевдохолінестеразою), тому період їх напіввиведення у плазмі зазвичай дуже короткий - менше хвилини.
Амідний зв’язок місцевих анестетиків гідролізується мікросомальнпмп фермен­
тами печінки. Ш видкість метаболізму різних препаратів варіабельна: лідокаїн > мепівакаїн > бупівакаїн. Внаслідок цього амідні місцеві анестетики частіше дають ток­
сичні ефекти у хворих з порушеннями функції печінки. Наприклад, середній період
напіввиведення лідокаїну може бути збільшеипіі від 1,8 годин у звичайних пацієн­
тів до 6 годин і більше у пацієнтів з важкими пошкодженнями печінки. У хворих
із зменшеним печінковим кровообігом також слід чекати уповільнення інактивації
місцевих анестетиків. Деякі лікарські засоби (пропранолол, галотан) продовжують
період напіввиведення амідних місцевих анестетиків, що може бути пов’язано зі
зниженням печінкового кровотоку та викликаною галотаном депресією мікросомального окислення в печінці.
М еха н ізм дії та ф арм акодинам іка м ісцевих анестетиків. В основі анесте­
зуючої дії лежить пригнічення здатності мембрани генерувати потенціал дії, спо­
вільнення транспорту йоиів і проведення імпульсу нервовими волокнами, а також
гальмування аксонального транспорту білків. Основою нейрофізіологічного меха­
нізму дії місцевих анестетиків є здатність до зниження проникності електрозбудливої мембрани для іонів натрію. Цілісність клітини та її метаболізм не змінюються,
проте, коли концентрація анестетика в розчині досягає певного рівня, проведення
електричного імпульсу у відповідь на електричну стимуляцію (деполяризація) не
відбувається. Виникає блокада проникнення натрію в клітину, що зумовлює процес
деполяризації в нормальних умовах. На процес реполяризації, пов’язаний з транс­
портом калію через особливі калієві канали, дія не виявляється. Ф ізична блокада,
або конформаційні зміни в натрієвих каналах, викликані катіонною формою міс­
цевих анестетиків, призводять до їх тимчасової дисфункції. Дія на зовнішній отвір
натрієвого каналу не виявляється. Знаходження анестетика в безпосередній близь­
кості до зовнішнього отвору натрієвого каналу саме по собі не викликає порушення
провідності, як було продемонстровано в експериментах з постійним зрошуванням
нервового волокна іонізованими молекулами лідокаїну. Ця іонізована (катіонна)
форма місцевого анестетика не може проникнути через ліпідний шар мембрани клі­
тини або увійти до каналу безпосередньо через його зовнішній отвір. Неіонізовапа
(жиророзчинна) основна форма молекули повинна спочатку проникнути крізь обо­
лонку клітини і досягти аксоплазми.
Гіпотеза модульованої спорідненості рецептора пояснює механізм дії місце­
вих анестетиків на підставі різниці генерації електричної активності в нормальній
і анормальній тканині. Вона включає відмінності в потенціалі спокою у формі і три­
валості потенціалу дії, в часі, необхідному для відновлення збудливості після за­
кінчення потенціалу дії. Встановлено, що незаряджені третинні місцеві анестетики
проникають через ліпідний матрикс всередину аксона і безпосередньо взаємодіють з
натрієвими каналами, оборотно блокують комірний механізм, який регулює роботу
каналу. Катіонна група місцевого анестетика зв’язується з аніонними рецепторами
77

СПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

гирла каналів. Надалі, після зв’язування місцевого анестетика з рецепторами натрі­
євих каналів, відбувається розбухання клітинної мембрани з подальшою блокадою
каналів для проходження іонів натрію.
Встановлено, що місцеві анестетики блокують не тільки натрієву, але іі кальціє­
ву проникність мембрани; взаємодіючи з рецепторами натрієвих каналів мембран
нервових клітин, конкурують за місця зв’язування з кальцієм, а також пригнічують
активність кальційзалежної АТФ-ази, фосфоліпаз, пригнічують поверхневий натяг
мембрани, енергетичне забезпечення іонних каналів.
Місцем реалізації фармакологічних ефектів місцевих анестетиків є клітинна
мембрана нервового волокна. Вони блокують проведення імпульсів у нервових
волокнах, проте чутливість до анестетику залежить від діаметра і типу нервового
волокна. Мієлінізовані А-волокна більш чутливі до дії місцевих анестетиків, ніж пемієлінізовані С-волокна, а В-волокна займають проміжне положення. Цим поясню­
ються симптоми розвитку місцевої анестезії: в першу чергу виникає втрата больової
чутливості, а потім моторної і тактильної, нри цьому вибірковість впливу на А- і
С-волокна залежить від хімічної структури місцевоанестезуючого засобу. Існує за­
лежність місцевоапестезуючого ефекту від хімічної структури, типу нервового во­
локна, але іі чутливості нервового волокна до конкретного анестетику.
Разом із дією на аксональпу мембрану, місцеві анестетики блокують нервову про­
відність на синаптосомальному рівні, викликаючи гальмування вивільнення нейромедіаторів і передачу нервових імпульсів через спнаиси. На біохімічному рівні
місцевоанестезуючі засоби порушують окисно-відновні пронеси в цитозолі, пригні­
чуючи активність цитохромоксидаз, дегідрогеназ, цитохрому С.
Потрапляючи до кровообігу, місцеві анестетики впливають на функціональний
стан серцево-судинної і нервової систем і мікроциркуляторний кровообіг, причому
цей вплив реалізується через ендотелійзалежну систему регуляції тонусу судинної
стінки, до яких відносяться простагландини, простациклін, тромбоксан і лейкотрієни.
Місцеві анестетики залежно від препарату можуть викликати збудження і при­
гнічення нервової системи, знижувати збудливість і уповільнювати провідність
у міокарді, викликати артеріальну гіпотензію. Крім того, місцеві анестетики можуть
викликати спазмолітичний ефект у зв’язку з впливом на гладенькі м’язи, а в значних
дозах навіть викликати нервово-м’язовий блок.
Встановлено пригнічуючий вплив місцевих анестетиків (бупівакаїну, лідокаїну)
на фосфолігіазу-А і фосфоліпазу-С. Ступінь пригнічення має позитивну кореляцій­
ну залежність від ліпофільності анестетику і проявляється у вазоконстрнкторному
або вазодилатуючому ефекті - залежно від дози анестетику. Відзначено також, що
місцеві анестетики сприяють поліпшенню властивостей реології крові, викликаючи
зниження агрегації тромбоцитів.
Види м ісцевої анестезії. Залежно від способу і мети застосування анестетиків
розрізняють наступні види місцевого знеболення.
1.
Поверхнева, або термінальна анестезія (переважно використовуються дикаїн, анес­
тезин, лідокаїн) - забезпечується нанесенням місцевоанестезуючого препарату безпосе­
редньо на поверхню шкіри або слизових оболонок. Даний метод широко застосовується
в офтальмології, урології, при лікуванні виразок, опіків, захворювань вуха, горла, носа.

1.1. Лікарські засоби для місцевої анестезії

2. Провідникова, або регіонарпа анестезія здійснюється шляхом блокади анесте­
тиком крупного нервового стовбура, що іннервує певну ділянку тіла або регіон. Ви­
користовується (переважно ультракаїн, новокаїн, трпмекаїн, бупівакаїн, лідокаїн)
хірургічних втручаннях і з терапевтичною метою (при невралгіях).
Різновидами регіоиарного знеболювання є:
а) епідуральна (перидуральна) анестезія, яка здійснюється шляхом одноразо­
вого або багаторазового введення препарату в епідуральний простір над (н а­
вколо) твердою оболонкою спинного мозку. Для епідуральної анестезії, крім
вищезазначених препаратів, широко застосовують ропівакаїн (наропін);
б)субарахноїдальна (спинномозкова) анестезія, основана на підведенні місцево­
го анестетику в субарахноїдальипіі простір під павутинну оболонку спинного
мозку, що блокує передачу збудження в чутливих, а потім і рухових корінцях
спинномозкових нервів і в ш напсах задніх рогів спинного мозку. Даний спо­
сіб знеболення досить розповсюджений завдяки хорошому знеболенню і малій
системній токсичності. Від 20 % до 60 % операцій і маніпуляцій проводиться
з використанням анестезіологами і хірургами цих видів регіонарної анестезії.
3. Інфільтраційна анестезія (використовують переважно новокаїн, лідокаїн, уль­
тракаїн, бупівакаїн, трпмекаїн) - здійснюється при пошаровому насиченні тканин
слабким розчином місцевого анестетику. Даний метод вимагає порівняно великої
кількості препарату, що підвищує ризик виникнення системної токсичності.
У деяких випадках анестезуючі засоби можна вводити в кістку (внутрішньокісткова анестезія) або безпосередньо в судини. Внутрішньовенна анестезія про­
водиться при введенні місцевоанестезуючого засобу у вену кінцівки дистальніше
накладеного жгута. У даний час фармацевтична промисловість пропонує достатньо
широкий ряд місцевих анестетиків, що дає можливість вибрати для знеболення най­
більш ефективний і безпечний препарат.
Вибір препаратів для конкретного виду анестезії визначається їх здатністю прони­
кати в тканини, силою і тривалістю місцевої анестезуючої дії та токсичністю (табл. і. і).
Т аблиц я 1.1

П о р ів н я л ь н а х а р а к т е р и с т и к а а к т и в н о с т і м іс ц е в и х а н е с т е т и к ів
п р и р ізн и х в и д а х а н е с т е з ії
А н естезую чи й
засіб

А к ти в н ість при а н е сте зії
п оверхн евій

ін ф іл ь тр а ­
ційній

провідниковій

Т о к си ч н ість

Кокаїн

1

3,5

1,9

Новокаїн

0,1

1

1

1

Трим екаїн

0,4

3 -3 ,5

2 ,5 -3 ,5

1,2-1,4

Лідокаїн

0,5

2 -4

2 -3

1,5 -2

Ультракаїн

0,5

3 -5

3 -5

1

3,5

Примітка. Порівняльну активність і токсичність подано в умовних одиницях.
79

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ

П оказання до призначення м ісцевоанест езую чих засобів. Проведення локаль­
ної або рсгіонарної анестезії на різних ділянках при виконанні:
- лікувальних маніпуляцій (оперативні втручання в хірургічній практиці, стома­
тології, оторпноларпнгології, урології, акушерсько-гінекологічній практиці);
- діагностичних маніпуляцій, що викликають больовий синдром (інструмен­
тальні дослідження);
- ліквідування больового синдрому при деяких патологічних етапах (ішіалгія,
люмбаго, травма, свербіння шкіри);
- ліквідування больового синдрому під час пологів;
- терапія порушень серцевого ритму (лідокаїн).
Побічні ефект и і прот ипоказання до заст осування. Місцеві анестетики, особ­
ливо ті, що мають тривалу і виражену місцевоанестезуючу дію (бупівакаїн, дикаїн),
є досить токсичними сполуками, що значною мірою визначається місцем застосу­
вання препарату і концентрацією використаного розчину (при збільшенні концен­
трації місцевого анестетику зростає токсичність). Токсичні ефекти найчастіше мо­
жуть виявлятися у вигляді таких медикаментозних реакцій, як алергія, тканинна
пейротокспчність і системна токсичність, та зустрічаються при проведенні різних
видів рсгіонарної анестезії.
Алергія. Алергія на препарати зустрічається рідко і майже завжди пов’язана з аміно-ефірнпми препаратами. Реакції дійсної підвищеної чутливості на аміно-аміди
зустрічаються дуже рідко. При алергії на аміноефіри не було виявлено перехрес­
них реакцій на аміно-амідні препарати. Аміди можуть безпечно застосовуватися
у пацієнтів з істинними алергічними реакціями на аміно-ефірні місцеві анестетики
в анамнезі (кропив’янка, бронхоспазм, гіпотонія). Відповідальною за алергічні реак­
ції вважається параамінобепзойна кислота (РАВА), яка вивільняється при гідролізі
аміно-ефірних анестетиків. У пацієнтів із відомою алергією до сонцезахисних кре­
мів, що містять РАВА, бажане застосування аміно-амідних препаратів.
Тканинна нейротоксичність. Виникнення місцевої тканинної нейротоксичності можливе при ін’єкції будь-якого препарату. Після ін’єкції місцевих анестетиків
може виникати пошкодження м’язів, проте зазвичай воно не є вираженим, само­
стійно розрішується і виникає рідко. Найчастішими ускладненнями, пов’язаними з
ін’єкціями, є травмування нерва голкою та інтраневральна ін'єкція. Високі концен­
трації місцевих анестетиків і додавання до розчину епінефрииу при інтраневральному введенні препарату спричиняє пошкодження нервового стовбура. Розчином
місцевого анестетику, який містить потенційно небезпечну концентрацію, є 5 % р-н
лідокаїну, який використовують для спинномозкової анестезії. Явища місцевої ток­
сичності можуть бути пояснені також іншими чинниками. До початку анестезії зав­
жди необхідно пам’ятати про можливу наявність пошкодження нервів. Розчинен­
ня кристалів при приготуванні розчину може призвести до токсичної концентрації
препарату. Потрапляння в розчин місцевого анестетику засобів для стерилізації і
обробки шкіри є іншою можливою причиною нейротоксичності.
Системна токсичність. Системна токсичність виявляється при дії на централь­
ну нервову систему і виникає внаслідок надмірної кількості місцевого анестетику

1.1. Лікарські засоби для місцевої анестезії

в крові. Це найбільш серйозне ускладнення, що часто зустрічається при використан­
ні препаратів даної групи. Найчастіше до токсичного рівня призводить ненавмисна
внутрішньовенна або внутрішпьоартеріальна ін’єкція. Токсичність може виникну­
ти також в результаті повільної абсорбції препарату після периферичної ін’єкції.
Встановлено, що пригнічення місцевими анестетиками адрено- і холінореактпвних
структур різних відділів головного мозку призводить до зниження спнаптичної про­
відності і підсилює гальмівні процеси в головному мозку. У зв’язку з цим токсичні
ефекти місцевих анестетиків проявляються симптомами стимуляції центральної
нервової системи (Ц Н С ) у вигляді неспокою, тремору (до появи клонічних і тоніко-клонічнпх судом), надалі спостерігаються симптоми пригнічення ЦНС. Судоми
при застосуванні місцевих анестетиків найчастіше виникали при внутрішньовенно­
му введенні при проведенні епідуральної анестезії (частота 1 %). Основним ризиком
для пацієнта в період судом і коми є мозкова гіпоксія. Причому гіпоксемія розви­
вається вкрай швидко, оскільки виражені порушення скорочення м’язів призво­
дять до апное. Також швидко розвиваються ацидоз і гіперкаліємія. Рівні судомної
активності різні для кожного препарату, проте оскільки токсико-терапевтичне спів­
відношення для ЦН С є схожим для всіх місцевих анестетиків, не можна виділити
який-небудь препарат, більше чи менше схильний до індукції судом у нормальних
клінічних дозах. Значними чинниками, що впливають на рівень судомної актив­
ності, є індивідуальні особливості. Будь-який чинник, який знижує кліренс плаз­
ми, сприятиме значному підвищенню очікуваної токсичності (такий як порушення
функції печінки для аміно-амідних препаратів або дефіцит псевдохолінестерази в
плазмі для аміно-ефірних препаратів). Гіперкапнія і метаболічний ацидоз можуть
знижувати рівень судомного порогу всіх місцевих анестетиків.
Симптоми ураження ЦНС. Легкий ступінь: легкий головний біль, запаморочення,
сонливість, загальмованість, дзвін у вухах, порушена чутливість, порушення смаку.
Часто пацієнт самостійно не може дати інформації про ці симптоми, поки його не за­
питають. Необхідно ретельно опитувати хворого про його відчуття під час введення
препарату. Будь-яка підозра на седацію хворого повинна звернути увагу лікаря на
можливість інтоксикації і вимагає припинити подальше введення.
Важкий ступінь: тоніко-клопічні судоми, що супроводжуються непритомністю,
комою, зупинкою дихання. Залежно від препарату і швидкості його всмоктування
пацієнти можуть переходити до стану судом за дуже короткий час.
Симптоми ураження ССС. Легкий ступінь: тахікардія і підвищення артеріального
тиску, особливо при додаванні до анестетика адреналіну. Якщо адреналін не дода­
вався, то спостерігатимуться брадикардія і гіпотонія.
Важкий ступінь: зазвичай необхідно до 4 -7 судомних доз, щоб виник судинний
колапс. Він розвивається через прямий депресивний вплив на міокард. Бупівакаїн
є більш кардіотоксичним препаратом, ніж лідокаїн. Важка аритмія може виникнути
при випадковому внутрішньовенному введенні.
Гостра інтоксикація місцевими анестетиками виникає при швидкому підвищенні
концентрації в крові, тому швидке введення навіть малих об’ємів може викликати
отруєння. Токсичність місцевих анестетиків підсумовується як у препаратів одного
81

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

класу, так і при комбінації аміпо-ефірнпх препаратів з аміно-амідними. Зокрема це
означає, що, використовуючи максимально рекомендовану дозу аміно-амідного пре­
парату, при необхідності додавання аміно-ефірного препарату можливість розвитку
токсичної дії підвищується. Не є вирішеним натепер також питання про “безпеч­
ний" інтервал між введенням великих доз препаратів.
Вплив токсичних доз на серцево-судинну систему виявляється у зниженні елек­
трозбудливості, швидкості проведення і силі скорочення міокарда. Бупівакаїн при
внутрішньовенному введенні знижує коронарний кровообіг, зменшує опір коронар­
них судин, зменшує ударний об’єм і тиск у легеневій артерії. Зниження периферич­
ного опору зумовлене прямою дією на гладенькі м’язи судин і їх тривалою релак­
сацією. До проявів токсичної дії місцевих анестетиків слід віднести і їх можливу
аритмогенну та кардіодеиреспвну дію.
П рот ипоказання до застосування місцевих анестетиків:
- важка форма серцевої недостатності;
- слабкість синусового вузла, АВ-блокада, брадикардія, гіпотонія;
- кардіогенний шок;
- важкі захворювання печінки;
- закритокутова глаукома;
- вагітність, лактація;
- наявність судом в анамнезі;
- бронхіальна астма;
- підвищена чутливість до препаратів.
1.1.1. С к ладні е ф ір и б е н зо й н о ї к и сл оти та ам іноспир тів
Кокаїн - перший засіб, який було використано для місцевої анестезії. У медич­
ній практиці застосовували кокаїну гідрохлорид. Це гідрохлорид метилового ефіру
бензойної кислоти і метилекгоніну, за хімічним складом належить до групи тропану
(як і атропін, скополамін).
Кокаїн викликав термінальну та інші види анестезії, місцево звужував судини,
у високих концентраціях пошкоджував ендотелій. Місцевоанестезуюча дія триває
до 1 год. Внутрішньоочнпй тиск звичайно понижував, у деяких підвищував. При
тривалому гірсрезорбтивному застосуванні спостерігалися виразки епітелію рогівки.
При підвищенні дози можливе пригнічення Ц Н С, зупинка дихання. Кокаїн під­
вищує артеріальний тиск внаслідок збудження судинозвужуючого центру та поси­
лення адренергічної іннервації.
Препарат викликає медикаментозну (переважно психічну) залежність, механізм
розвитку якої пов’язують із порушенням транспорту дофаміну.
Крім значної місцевоанестезуючої дії, кокаїну гідрохлорид стимулює центральну
нервову систему, розширює зіниці, викликає гіперглікемію, підвищує рівень арте­
ріального тиску. Кокаїну гідрохлорид має властивості непрямого адреноміметика
і потенціює ефект адреналіну, призводить до ейфорії, усуває відчуття втоми і голоду.
82

1.1. Лікарські засоби для місцевої анестезії

Хронічна інтоксикація кокаїном супроводжується анорексією (зниженням апе­
титу), виснаженням, тремором, галюцинаціями. Крім того, порушуються чутливість
і емоційна сфера. Залежність від кокаїну має нараноїдну форму і характеризується
схильністю до насильства.
У випадках гострої інтоксикації причиною смерті є судоми, рідше - недостатність
серця і дихання.
При гострій інтоксикації кокаїном вводять діазснам. симптоматичні засоби.
У зв’язку із значною токсичністю і здатністю викликати залежність (кокаїнізм)
кокаїну гідрохлорид у медичній практиці не застосовують.
1.1.2. С к л адн і е ф ір и п а р а а м ін о б ен зо й н о ї кислоти
Відкриття анестезіофорної групи в молекулі кокаїну дало змогу синтезувати про­
стіші за будовою місцевоанестезуючі речовини - ефіри параамінобензойної кисло­
ти. Перевага цих сполук полягає в тому, що вони не викликають медикаментозної
залежності, толерантності і, за винятком дикаїну, менш токсичні, ніж кокаїн.
Анестезин (етиламінобензоат) - найменш активний серед місцевоанестезуючнх
засобів, погано розчиняється у воді (слабка основа, не утворює з кислотами стійких
розчинних солей).
Використовується місцево у мазях, пастах, присипках при захворюваннях шкіри,
які супроводжуються свербінням, для знеболювання ран і виразок, у вигляді супо­
зиторіїв при захворюваннях прямої кишки (тріщини, геморой), а також рідко все­
редину в порошках або таблетках при захворюваннях шлунка, інколи - у випадках
плювання вагітних, захптування (морської або повітряної хвороби). Входить з ново­
каїном до складу меновазпну для лікування артралгії, радикуліту, ішіасу.
Прокаїну гідрохлорид (новокаїн) широко використовують для провідникової та
інфільтраційної анестезії, тривалість якої становить 30-60 хв. Великою перевагою
новокаїну є низька токсичність. Це стосується і його метаболітів - параамінобензой­
ної кислоти і діетпламіноетанолу, що утворюються внаслідок гідролізу естеразами
(головним чином псевдохолінестеразою) і виводяться нирками у вигляді кон’югагів
з гліцином і глюкуроновою кислотою.
При реабсорбції або безпосередньому введенні у кров новокаїн чинить загальний
вплив на організм: зменшує утворення ацетилхоліну і вивільнення норадреналіну
(пресинаптпчний ефект), блокує автономні вузли, зменшує спазм гладеньких м'язів
внутрішніх органів, пригнічує секрецію залоз травного каналу, розширює судини,
що спричиняє зниження артеріального тиску, збудливості міокарда (протиаритмічнпй ефект) і нервових клітин головного мозку. Новокаїн пригнічує вісцеральні реф ­
лекси і соматичні полісинаптпчні спінальні рефлекси.
Передозування новокаїну викликає рухове збудження, судоми, сповільнення ди­
хання, колапс. У післяопераційному періоді можливі вторинна гіперемія і крово­
теча як наслідок застосування адреноміметичних засобів у комбінації з місцевими
анестетиками. У хворих, а також у медичного персоналу можлива алергія до новока­
їну та спостерігається ідіосинкразія, яка проявляється запамороченням, загальною
83

С ПЕЦІАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ

слабкістю, блюванням, зниженням артеріального тиску, тахікардією, в деяких ви­
падках судомами, колапсом, шоком, набряком Квінке, стоматитами, дерматитами.
ГІрп зборі анамнезу необхідно визначити наявність ідіосинкразії, можливе прове­
дення відповідної проби. При симптомах отруєння вводять фезам, тіопеитал натрію,
кардіотонічні, судинозвужувальні засоби, підключають апарат штучного дихання.
Тетракаїну гідрохлорид (дикаїн) як анестезуючий засіб у 10 разів активніший за
кокаїн, але й у 2 -5 разів токсичніший за нього.
Препарат місцево розширює судини, його обов’язково застосовують з адреналіном.
Висока токсичність дикаїну не дає змоги застосовувати його при інших видах міс­
цевої анестезії, крім поверхневої. Дикаїн не викликає звикання, його анестезуючий
ефект не зменшується після повторного застосування. Через виражені побічні ефек­
ти дикаїн в останні роки застосовують рідко.
Застосовують переважно в офтальмології, оториноларингології.
1.1.3. З а м іщ ен і ам ід и ац етан іл іду
Лідокаїну гідрохлорид у клінічній практиці застосовують частіше, ніж інші пре­
парати цієї групи, для всіх видів анестезії. Препарат у 4 рази ефективніший, але в 2
рази токсичніший, ніж новокаїн.
Лідокаїн інтенсивно проникає у тканини і швидко діє. В однакових за інтенсив­
ністю дії дозах виявляє таку саму токсичність, як і інші місцевоанестезуючі засоби.
Практично не впливає на тонус судин, при резорбтивній дії виявляє антиаритмічний та заспокійливий ефект.
Показаний для проведення усіх видів анестезії - термінальної, провідникової,
інфільтраційної, епідуральної та субарахноїдальної (спинномозкової), особливо у
випадках підвищеної чутливості до новокаїну та інших анестетиків з групи склад­
них ефірів. Призначають в хірургії, офтальмології, оториноларингології, стома­
тології, акушерстві і гінекології, дерматології. В кардіологічній практиці препарат
показаний для лікування і профілактики шлуночкових аритмій (екстрасистолія,
пароксизмальна тахікардія, тріпотіння, ф ібриляція), в тому числі в гострий період
інфаркту міокарда, при імплантації штучного водія ритму, глікозидній інтоксика­
ції, наркозі.
Побічна дія: тремор, нудота, сонливість, дзвін у вухах, збудження, рідко судоми,
блідість, зниження артеріального тиску, брадикардія.
Тримекаїн (тримекаїну гідрохлорид). За хімічною структурою і фармакологіч­
ними особливостями близький до лідокаїну гідрохлориду.
Препарат у 2 -3 рази активніший за новокаїн, проте в кілька разів токсичніший
за нього. Тримекаїн викликає швидку, глибоку і тривалу (2 -4 год) анестезію. Ін­
фільтраційна і провідникова анестезія тримекаїном істотно не впливає на функцію
серцево-судинної системи, дихання, кровотворення. При надходженні у системний
кровообіг препарат виявляє седативну, снодійну і протисудомиу активність, здат­
ний впливати на ритм серця (протиарптмічна дія).

1.1. Лікарські засоби для місцевої анестезії

Передозування може спричинити клоиічні судоми, блідість, головний біль, зане­
покоєння, нудоту, кропив’янку.
Бупівакаїну гідрохлорид (маркаїн) за хімічною будовою також схожий на лідокаїн, у 6 -1 6 разів активніший, у 7 -1 8 разів токспчнішпй за новокаїн.
Препарат має апальгетичний вплив, що триває після припинення анестезії.
Є одним із найбільш активних і тривалодіючпх місцевих анестетиків. Викорис­
товується для інфільтраційної, провідникової, епідуральної та сакральної (каудаль­
ної) анестезії. При провідниковій анестезії дія триває до 5,5 годин, при інфільтра­
ційній 8-12 годпн.
При передозуванні можливі судоми, пригнічення серцевої діяльності, втрата сві­
домості, зупинка дихання, нудота, блювання. При застосуванні з окситоцином мож­
ливе підвищення артеріального тиску та виникнення інсульту.
Артикаїну гідрохлорид (ультракаїн) має швидку і відносно тривалу місцевоапестезуючу дію. Знеболення настає через 1 -2 хвилини, триває 1 -3 години. Пре­
парат не проникає через гематоенцефалічний бар’єр, не зв’язується міцно з білка­
ми. Препарат вибору для вагітних, матерів-годувальппць. Має низьку токсичність.
Використовують у стоматологічній практиці в комбінації з адреналіну гідрохлоридом.
Ропівакаїн - найбільш активний і найменш токсичний місцевий анестетик, який
часто застосовують для епідуральної анестезії при нестерпному післяопераційно­
му болі. Використовується для інфільтраційної, провідникової, субарахноїдальної
(спинномозкової) та люмбальної анестезії.
Побічна дія: головний біль, диплопія, алергічні реакції, ступор, втрата свідомості,
зниження артеріального тиску, тремор, порушення дихання, нудота, блювання.

П р е п а р а ти
Н азва
А н естези н
А п а е з ІЇїе з іп и т

Лідокаїну
гід р о хл о ­
рид
Ш о с а іп і
ЬусігосЬІогісіит

Ф орма випуску

Д озування

П орош ок. Входить до складу ком бінованих
табл еток “ Б еластезин", ректальних свічок
“Анестезол", препарату “М еновазин”

У середину 0,3 г; на ш кіру, виразкову і ранову по­
верхню - 1-10 % мазь, паста, присипки; ректаль­
но -0 ,0 5 -0 ,1 г

А ерозол ь 10 % у ф лаконі - для анестезії
сли зо вої оболонки
В ам пулах по 2 і 10 мл 2 % розчину, по 2 мл
10 % розчину; гель 2 % по ЗО г у тубах.

Для інф ільтраційної а н е с т е з ії-н е більш е 1000 мл
0,25 % розчину аб о 500 мл 0,5 % розчину; д ля
провід никової ан е сте зії - д о 50 мл 2 % розчину;
для поверхневої анестезії - не більш е 20 мл 2 %
розчину (рідш е 5 % розчину), як протиаритм ічний за сіб - внутріш ньовенно спо чатку стр ум и н ­
но 0,05-0,1 г протягом 3 -4 хв, потім крапельно
з ро зр ахунку 0,002 г за 1 хв або спо чатку вну­
тріш ньовенно струм и нно 0,08 г і од ночасно вну­
тріш ньовенно крапельно 0,04 г - 0,4 г (4 мл 10 %
розчину), потім у м ’язи через кожні 3 год 0 ,2-0,4 г
(2-4 мл 10 % розчину)

85

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Назва

Новокаїн
М о уо са іп и т

Ультра каїн
Ш г а с а іп и т

Б уп івакаїн у гідрохлори д
Виріуасаіпі
ИусігосИІсігісіит

Форма ви пуску

Д озування

П орош ок; в ам пул ах по 1, 2. 5, 10,
20 мл 0.25 і 0 ,5 % розчину і по 1. 2. 5 .1 0 мл
1 -2 % розчину; у ф лаконах по 200 і 400 мл
стерильного 0 .2 5 -0 ,5 % розчину; м азь 5 і
10 %; ректальні супозиторії (0,1 г).

Д ля інф ільтра цій ної анестезії 0,25-0,5 % розчин;
д ля провід нико вої - 1 -2 % розчин; д ля перидуральної - 2 % розчин (2 0 -2 5 мл); для спинном оз­
кової - 5 % розчин (2 -3 мл)

В ам пулах по 2 мл 4 % розчину.

Д ля інф іл ь тра ц ій н ої а не стезії в стом атол огії по
0 .5 -2 ,5 мл 1 -2 % розчину; д ля провідникової ане с­
т е з ії - по 0 .5 -3 ,5 мл 4 % розчину

В ам пулах по 4 мл 0,5 % розчину; у ф лако­
нах по 20 мл 0 .2 5 -0 ,5 % розчину

Д ля спинном озкової анестезії - в ампулах; д ля ін­
ф ільтраційної та провідникової анестезії - у ф ла­
конах

1.2. А Д С О Р Б У Ю Ч І Л ІК А Р С Ь К І З А С О Б И
Адсорбую чі лікарські засоби (адсорбенти, сорбенти) - цс препарати з високою
поверхневою активністю, що поглинають (адсорбують) різні хімічні сполуки, запо­
бігаючи подразненню нервових закінчень. Адсорбенти - це досить подрібнені речо­
вини, що набувають корпускулярної будови. Ефект адсорбції зумовлений фіксацією
молекул різних речовин на поверхні сорбенту. До адсорбуючих засобів належать дві
групи: нейтральні сорбенти (вугілля активоване, енгеросгель, сил ікс, сорбекс, смекта)
і спеціальні - іонообмінні смоли (іоніти різного походження). Адсорбуючі властивості
мають також сферичне азотовмісне вугілля - сферичний карбоніт, коксове активова­
не вугілля, сферичний вуглецевий сорбент, активовані вуглецеві волокна. Спеціальні
сорбенти використовують для видалення токсичних речовин із крові (гемосорбція),
лімфи (лімфосорбція), плазми крові (плазмосорбція) та інших рідин організму. Поряд
з гемосорбцією використовують адсорбенти для ентеросорбпії, тобто введення сорбен­
ту у травний канал забезпечує дезінтоксикацію ксенобіотиків та ендогенних токсинів.
Вугілля активоване адсорбує токсичні речовини, уповільнює або ириппняєїх всмок­
тування, зменшує небезпеку гострого отруєння, знижує активність лікарських засобів
при одночасному застосуванні. П о казан н я: отруєння хімічними речовинами, метео­
ризм, для послаблення дії хлористоводневої кислоти хворим на гіперацидний гастрит.
Із кремнеземних сполук як сорбенти застосовують силікс, ентеросгель. Силікс та
силард II - це порошки нанокремнію діоксиду, т о застосовуються у вигляді суспен­
зії всередину при токсикозах, отруєннях.
Силікс має високу гідрофільність, виражену білоксорбуючу активність, здатність
зв’язувати віруси, мікроорганізми, мікробні токсини, взаємодіяти з низькомолеку­
лярними сполуками. Призначення: лікування гострих отруєнь, дпебіозу кишечни­
ку, гнійно-запальних процесів, інфекційних діарей, вірусних гепатитів та ін.
86

1.2. Адсорбуючі лікарські засоби

Сорбскс мас детоксикуючий ефект, знижує метаболічні навантаження на системи
організму, сприяє підновленню. Активна речовина сорбексу - активоване вугілля
рослинного походження, що в процесі обробки одержує значну сорбнійну поверх­
ню; активно зв’язує токсичні речовини різного походження, в тому числі токсичні
метаболіти організму, сприяє їх виведенню. Сорбекс стимулює моторику, посилює
кровообіг кишечнику.
Показання: отруєння побутовими і промисловими отрутами, харчовими продук­
тами, лікарськими засобами, алкоголем і наркотичними речовинами, захворювання
травного каналу, харчові токепкоінфекції. інфекційні захворювання (з діарейнпм
синдромом), гострі і хронічні вірусні гепатити, сепсис, ботулізм, дифтерія, інші ві­
русні, бактеріальні інфекції, гострі і хронічні хвороби нирок, печінки, легенів, сер­
цево-судинної, нервової систем, захворювання, що супроводжуються ендогенною
інтоксикацією, алергічні, імунні, аутоімупиі захворювання, онкологічні захворю­
вання, інтоксикації при опіках, гнійно-септичні захворювання, гінерхолестерпнемія, передчасне старіння.
Побічна дія: порушення функції кишечнику (діарея, запор), при тривалому вве­
денні - гіповітаміноз, зменшення надходження жирів, білків, зниження рівня гор­
монів.
Ентеросгель - це гідрогель метилкремнієвої кислоти, ентеросорбент. Препарат
ефективно адсорбує з кишечнику і крові та екскретує з організму середиьомолекулярні
токсичні речовини, продукти незавершеного метаболізму, інкорпоровані радіонуклі­
ди. Препарат усуває прояви токсикозу, дисбактеріозу, нормалізує метаболічні процеси
та показники лабораторних досліджень крові, сечі, захищає слизову оболонку шлунка
і кишечнику від агресивних впливів, від виникнення ерозивно-виразкових процесів,
опіків, поліпшує імунний статус. Препарат нормалізує мікрофлору кишечнику при
дисбактеріозі, інфекційних ускладненнях, запобігає розвитку гнійних процесів, має
опосередковану протимікробну, регенераторну, гепагопротекторну активність. Пре­
парат показаний для детоксикації при захворюваннях нирок, при токсикоіифекціях,
захворюваннях печінки, гастроентероколіті, діареї, алкогольній, наркотичнії! інтоксикаціях, при опіковій та променевій хворобі, гнійно-септичних процесах, дисбактеріозі.
Смекта - лікарський засіб природного походження, що ефективно адсорбує та ви­
водить з організму патогенні бактерії, токсини, кишкові гази і солі жовчних кислот.
Крім сорбційної дії, має обволікаючу властивість по відношенню до слизової обо­
лонки, попереджає втрати у травному каналі рідини і електролітів, взаємодіє з глікопротеїнами слизу. Смекта посилює бар’єрну функцію слизової оболонки травного
каналу, захищає від негативного впливу хлористоводневої кислоти, жовчних кис­
лот, кишкових мікроорганізмів.
Призначення: симптоматичне лікування гострої і хронічної діареї, допоміжний
засіб для лікування запальних процесів шлунка, кишечнику.
Побічна дія: закрепи.
Дуже дрібні порошки (тальк, біла глина) захищають від механічних подразнень
ушкоджені ділянки шкіри (попрілість, запальні процеси), адсорбують секрет пото­
вих залоз; підсушують шкіру, запобігають подразненню.
87

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

1.3. О Б В О Л ІК А Ю Ч І Л ІК А Р С Ь К І З А С О Б И
Обволікаючі лікарські засоби - це внсокомолекулярні сполуки, що утворюють
у воді колоїдні розчини. Покриваючи тонким шаром поверхню шкіри і слизові обо­
лонки, такі препарати захищають нервові закінчення від подразнюючих речовин.
Більшість обволікаючих лікарських засобів мають адсорбуючі властивості, внаслі­
док чого запобігають контакту шкідливого агента з нервовими закінченнями.
При запальних процесах травного каналу обволікаючі лікарські засоби через усу­
нення подразнень слизової оболонки сприяють послабленню больового синдрому,
рефлекторної дисфагії, нудоти, блювання, печії, діареї. Сповільнюючи абсорбцію
(всмоктування) токсичних речовин, дані медикаменти виявляють дсзінтокспкаиійний ефект. Як обволікаючі лікарські засоби використовують слиз крохмалю, який
готують із різної сировини (зерен кукурудзи, пшениці, рису, бульб картоплі). Н а­
сіння льону застосовують у вигляді слизу. Крохмаль та білу глину використовують
також для приготування паст. Обволікаючі речовини містяться в багатьох лікар­
ських рослинах: алтеї лікарській, гравілаті річковому, різних видах зозулинця, вівсі
посівному, перстачі прямостоячому, солодці голій тощо.

1.4. П О М 'Я К Ш У Ю Ч І Л ІК А Р С Ь К І З А С О Б И
До пом’якшуючих лікарських засобів належать ліпіди, які покривають тонким
шаром поверхню шкіри чи слизової оболонки і захищають рецептори від подраз­
нень. При цьому вони надають тканинам еластичності. Ці лікарські засоби, до яких
належать вазелін, ланолін, свинячий жир, лляна та оливкова олії тощо, використо­
вують також як основу для виготовлення мазей, паст, лініментів. Деякі пом’якшуючі
лікарські засоби (свинячий жир, ланолін) легко проникають у глибокі шари шкіри,
і їх використовують для полегшення резорбтпвної дії лікарських речовин; вазелін
у глибокі шари шкіри не проникає, тому виявляє місцеву дію.

1.5. В 'Я Ж У Ч І Л ІК А Р С Ь К І З А С О Б И
До групи в’яжучих засобів належать речовини, які реагують із тканинними біл­
ками (ексудати клітинних мембран, слиз) і, утворюючи альбумінати, викликають
перетворення золю на гель і часткову коагуляцію білка. Альбумінати, які у вигляді
плівки покривають поверхню шкіри чи слизової оболонки, захищають нервові за­
кінчення від подразнень, зменшуючи патологічну імпульсацію, в тому числі больо­
вого (ноцпцептивного) характеру. Крім того, еластична плівка механічно стискує
судини, внаслідок чого зменшується проникність їх стінок і сповільнюється про­
цес ексудації. Реалізується протизапальна, дезодоруюча, незначна знеболююча та
гемостатична дія. При прийомі препарату всередину має місце протипроносний,
у деяких випадках і дезінтоксикаційний ефект. При цьому пригнічується активність

1.5. В'яжучі лікарські засоби

ферментів і утворення медіаторів запалення. Таким чином, місцева дія в’яжучих за­
собів спрямована на зменшення запального процесу.
В’яжучі лікарські засоби поділяють на дві групи: неорганічного і органічного по­
ходження. До в’яжучих лікарських засобів неорганічного походження належать солі
деяких металів (вісмуту нітрат основний, свинцю ацетат, міді сульфат, цинку суль­
фат, срібла нітрат тощо у малих концентраціях).
Вісмуту нітрат основний призначають у мазях, пастах, лініментах, завдяки проти­
мікробній і протизапальній дії. Препарат входить до складу комплексних антацид­
них препаратів (вікалін, вікаїр), які призначають при виразковій хворобі.
При запальних захворюваннях шкіри і слизових оболонок (дерматити, виразки,
екземи) у вигляді прпсппок, мазей застосовують також дерматол (вісмуту субгалат),
ксероформ (трибромфенолят вісмуту основний), які мають в’яжучу та антисептич­
ну дію.
Фармакологія інших неорганічних в’яжучих засобів (див. Антисептичні та дезінфікуючі засоби).
Ефект неорганічних в’яжучих засобів нетривалий.
Побічна дія (нудота, блювання, диспепсія) може спостерігатися при тривалому
застосуванні засобів, що містять метали, або при індивідуальній непереносимості.
В’яжучі речовини органічного походження отримують з лікарської рослинної си­
ровини. Вони містяться в екстрактах з кори дуба звичайного, коріння дягелю лі­
карського, трави споришу звичайного, вовчуга польового, звіробою, квіток цмину
піскового, трави та коріння чистотілу звичайного, листя скумпії, брусниці, суцвіть
ромашки лікарської, листя та незрілих плодів горіха волоського, плодів ялівцю зви­
чайного, чорниці, листя і плодУ^каштана, кореневища перстача прямостоячого, змі­
йовика та ін. Хоча хімічний с к л а д і каре ьких рослин різний, більшість з них містять
дубильні речовини, які мають в’яжучі властивості. Особливо широко лікарські рос­
лини застосовують у народній медицині, проте деякі препарати (кора дуба, листя
шавлії, суцвіття ромашки лікарської та іи.) входять до арсеналу лікарських засобів
офіційної медицини.
Кору дуба застосовують у вигляді відвару для полоскання при запальних про­
цесах у горлі і порожнині рота та внутрішньо при колітах і проносах. Настій з листя
шавлії і препарат сальвій, а також настойку з трави звіробою прпзнаЩШть для ясен
і полоскання горла і порожнини рота при гінгівітах і стоматитах, декубітальних ви­
разках слизової оболонки порожнини рота. Квітки ромашки призначують для по­
лоскання у вигляді настою чи відвару, а відомі препарати з цієї рослини - ромазулан,
ротокан - при запальних процесах у порожнині рота. Ротоканом, ромазулаиом, азуланом лікують запальні захворювання слизової оболонки горла і ротової порожни­
ни. При гастритах, ентеритах застосовують усередину, при колітах у вигляді клізм
настої і відвари рослин (трави звіробою, листя шавлії, квітки ромашки, кореневища
змійовика, лапчатки тощо).
Препарат шавлії сальвін призначають для полоскання горла та ротової порожни­
ни. Як в’яжучі у відварі для полоскання горла і ротової порожнини можна приготу­
вати відвари з кореневища лапчатки, квітів лабазника в’язолистого.

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Танін - дуоильна кислота з чорнильних горішків (нарости на дубі, на деяких ін­
ших рослинах). У розчинах залежно під концентрації препарат призначають для
полоскання ротової порожнини при запальних процесах горла 1-2 % розчин, при
опіках, виразках обробляють 3 -1 0 % розчином. Розчином таніну 0,5 % промивають
шлунок у випадках отруєння солями алкалоїдів і важких металів (із цими речовина­
ми танін утворює нерозчинні сполуки, які маііже не абсорбуються).
Із деякими алкалоїдами (морфін, кокаїн, атропін, нікотин) танін також утворює
нестійкі сполуки, що потребує їх швидкого виведення.
В’яжучі лікарські засоби застосовують місцево при запальних процесах різної ло­
калізації (стоматит, гінгівіт, риніт, кон'юнктивіт, цистит, вагініт, дерматит, ентерит),
призначають хворим на виразкову хворобу шлунка (вісмуту субцптрат у препаратах
де-пол та гастро-норм, вісмуту нітрат основний - у вікаліні та вікаїрі).

1.6. П О Д Р А З Н Ю В А Л Ь Н І Л ІК А Р С Ь К І З А С О Б И
До групи подразнювальних належать лікарські засоби, що збуджують закінчення
чутливих нервів. При цьому виникають рефлекси, змінюється функція різних відді­
лів нервової системи як сегментарного апарату, так і центрів довгастого мозку (ди­
хального, судинорухового). М ожливо також, що подразнювальні лікарські засоби
стимулюють біологічно активні точки шкіри і рефлекторно впливають на гіпотала­
мус, де починають утворюватися енкефаліни, які знижують інтенсивність больового
відчуття.
Препарати мають:
1. Місцеву подразнювальну дію, що пов’язана з вивільненням гістаміну та інших
біологічно активних речовин, розширенням судин, ексудацією, поліпшенням
мікроциркуляції.
2. Анестезуючу дію. Знеболююча дія подразнювальних засобів, з одного боку,
пояснюється тим, що в сегментах спинного мозку виникає інтерференція бо­
льових імпульсів із ураженого органа та місця нанесення подразнення, що лік­
відує домінантне вогнище, яке підтримує патологічний процес, гіперальгезію,
напругу м’язів. Крім того, після всмоктування біологічно активних речовин
із зони подразнення шкіри, впливу на головний мозок потоку висхідних афе­
рентних імпульсів змінюється обмін медіаторів, вивільнюються антииоцицептивні фактори ((3-ендорфін, енкефаліни, анандамід-2-арахідонілгліцерол),
зменшується виділення медіаторів болю (субстанція Р, соматостатпи, холецистокінін), зростає секреція рилізинг-гормонів гіпоталамуса, адренокортикотропного і тиреотропного гормонів, підвищується секреція глюкокортикоїдів, пригнічується запальна реакція. Больові імпульси із зони подразнення
шкіри надходять у задні роги сегментів спинного мозку, переключаються на
бокові роги цих сегментів, збуджують ядра ирегангліонарних волокон симпа­
тичних нервів. Симпатична імпульсація поліпшує кровопостачання легенів,
скелетних м’язів, послаблює запалення.
90

1.6. П одразню вальні лікарські засоби

3. С т и м у л я ц ію ж и т т єво в а ж л и в и х ц ен т рів. Загальна рефлекторна дія спрямо­
вана на підвищення тонусу дихального і судинорухового центрів. При цьому
спостерігається поглиблення дихання, зростання артеріального тиску.
4. В ід х а р к у в а л ь н у дію . Деякі олії, що мають відхаркувальний вплив, виділяються
залозами бронхів і сприяють видаленню мокротиння.
5. П р о т и в ір у с н у т а ім у н о м о д е л ю ю ч у дію , тому що місцеве застосування подраз­
нювальних засобів сприяє синтезу інтерферону.
За фармакологічними властивостями подразнювальні засоби відрізняються.
Подразнюючі властивості мають різні лікарські засоби рослинного походження.
Поширеним подразнюючим засобом є гірчичники - папір, покритий знежиреним
порошком насіння гірчиці. Випускають також гірчпчникп-пакетп (гірчичники-мішечки). Гірчиця містить глікозид синегрин, який під впливом ферменту мірозпну,
що активується в теплій воді (40 °С), розкладається з утворенням ефірної гірчичної
олії, тіоціаналілу, а також глюкози і калію дисульфату. Ефірна гірчична олія доб­
ре розчиняється в ліпідах, тому легко проникає у шкіру, подразнюючи закінчення
периферичних нервів. Особливо широко використовують дію гірчичників на сег­
ментарний апарат. Наприклад, подразнення певних ділянок шкіри грудей збуджує
центри симпатичної нервової системи у спинному мозку, завдяки чому посилюється
трофічний вплив на легені і поліпшується їх функція.
Призначають гірчичний папір при захворюваннях верхніх дихальних шляхів, іно­
ді прикладають на потилицю для зниження артеріального тиску, а в ділянку серця при стенокардії.
Значна кількість ефірних олій є похідними терпену (гідроароматична сполука).
Так, у терпентиновій олії (скипидар) міститься пінен, який зумовлює подразливі
властивості цього препарату. Лініменти і мазі з терпентиновою олією призначають
при невралгіях, міалгіях, використовують також для інгаляцій при бронхітах як від­
харкувальне.
Близьким до пінену є ментол, який вибірково подразнює холодові рецептори, що
викликає місцевий судинозвужуючий рефлекс і зниження збудливості больових
рецепторів. Використовують місцево (при невралгії, міалгії, артралгії), а також під
язик у складі валідолу, корвалдину, валокордину, корвалолу. Дія ментолу на слизо­
ву оболонку порожнини рота рефлекторно сприяє усуненню спазму вінцевих судин.
Ментол входить до складу багатьох мазей і лініментів: “Бен-Гей”, “Бом-Бенге”,
“Фаст Реліф ”, “Дип Риліф ”.
До засобів, що впливають переважно на центри довгастого мозку, належить р о з­
чин аміаку (нашатирний спирт). Вдихання його викликає інтенсивне подразнення
закінчень трійчастого нерва, наслідком чого є збудження сітчастого утвору, підви­
щення тонусу судин, стимуляція дихання. У розчинах препарат може застосовува­
тися місцево як луг для обробки рук хірурга.
Із подразнюючих лікарських засобів широко застосовують перцевий пластир прп
невралгії, радикуліті, міалгії.
Плоди стручкового перцю, який містить капсаїцин і подібно медіаторам канабіноїдам є агоністом ванілоїдних циторецепторів (VII, в ЦН С), що зумовлює місцевопо91

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМАКОЛОГІЯ

дразнювальну дію. Настіііка з перцю стручкового має апальгезуючу дію прп больо­
вому синдромі на фоні порушень опорно-рухового апарату, посилює кровообіг та
гіперемію тканин, сприяє виділенню ендорфінів і енкефалінів.
Показання: міозит, невралгія, артралгія, ішіас, люмбаго, алоиеція, всередину для
підвищення апетиту. Стручковий перець є у складі перцево-камфорного лініменту,
есполу, нікофлексу.
Олію евкаліптову призначають для інгаляцій при захворюваннях дихальних
шляхів. Вона входить до складу інгаліпту, препарату для інгаляцій при бронхітах,
ефкамопу, який застосовують місцево при радикулітах, міозитах. Бальзам “Золота
зірка", до якого входять олія гвоздики, кориця, призначають при головному болі,
укусах комах.

П р е п а р а ти
Н азва

Ф орм и випуску

Д о зування

Т а нін
Тапіпит

П орош ок

Д ля полоскання ротової порожни­
ни 1 -2 % ; для пром ивання шлунка
0 ,5 -1 %

В ід в а р ко р и д уб а
Dec. cort. Q uercus

ех 2 0 ,0 -2 0 0 мл

Д ля полоскання

Н астій л и с т я ш а в л ії
Inf. fol. Salviae

ех 2 0 ,0 -2 0 0 мл

Д ля полоскання

Н а с тій т р а в и з в ір о б о ю
Inf. herbae H yperici

ех 2 0 ,0 -2 0 0 мл, ех 50,0 - 200 мл

Д л я полоскання

О л ія т е р п е н т и н о в а о чи щ е н а
Oleum Tereblnthinae rectifi catum

ф лакони 50 мл;
мазь 20 %, лінім ент 40 %

В інгаляціях
зовніш ньо

М ентол
M entholum

24 % -3 0 % розчин м ентолу у м ен­
тил овом у еф ірі ізовалеріанової
кислоти (валідол)

Зовніш ньо 0 ,5 -2 % спиртовий роз­
чин, 1 % мазь, 10 % олійна завись

Р о зч и н а м іа ку
Sol. A m m on ii causticі

ф лакони 4 0 ,1 0 0 мл

Для вдихання 5 -1 0 крапель
всередину; 25 мл на 5 л води для
м иття рук

Г ір ч и ч н і м іш е ч ки
S inapism us

№ 10

Зовніш ньо

С ли з к р о х м а л ь н и й
Мис. Ат уІІ

В сере д и н у,ре ктал ьно

С л и з н а с ін н я л ь о н у
Мис. sem . U n i

Всередину

В у гіл л я а к ти в о в а н е
Carbo activatus

таблетки 0,25 г

Всередину при м етеоризмі 1 -2
таблетки, при отруєнні 2 0 -3 0 г

Е н те р о с ге л ь
E nterosgelum

порош ок, паста 135; 270; 405 г

Всередину 45 г

92

РОЗДІЛ 2
ЛІКАРСЬКІ РЕЧОВИНИ, ЯКІ
ВПЛИВАЮТЬ НА ВЕГЕТАТИВНУ
НЕРВОВУ СИСТЕМУ #
І II»

Серед лікарських засобів, що регулюють функції периферичного відділу нервової
системи, виокремлюють препарати, що впливають на еферентну (відцентрову) ін­
нервацію, дія яких спрямована на проведення збудження від ЦНС до органів і тка­
нин по еферентній ланці рефлекторної дуги.
Еферентний відділ нервової системи представленні! двома типами нервових во­
локон:
1. Вегетативні (автономні) нерви, що несуть інформацію до внутрішніх органів,
кровоносних судин, залоз зовнішньої секреції;
2. Рухові (соматичні) нервові волокна, що іннервують скелетні м’язи.
Вегетативні нерви перериваються і складаються з двох нейронів (прегапгліонарі і о г о та ностгангліонарного) та двох сннапсів (гангліонарпого і постгангліонарного).
Еферентні первп та синагісп діляться на холінергічні та адренергічні - залежно від
того, який медіатор синтезується у закінченнях і виділяється у синаптичну щілину.
Прегангліонарні волокна виділяють ацетилхолін, за допомогою якого і здійснюєть­
ся синаптнчна передача в гангліях вегетативної нервової системи, і саме тому гангліонарпі спнанси симпатичного та парасимпатичного відділів периферичної нервової
системи є холінергічннмп. Постгангліонарні нервові закінчення парасимпатичної
нервової системи виділяють ацетилхолін, і у сннапсах, утворених цими закінчення­
ми та клітинами виконавчих органів, медіатором є ацетилхолін. Тобто, постгангліо­
нарні спнанси парасимпатичної нервової системи є холінергічннмп. У сннапсах, що
утворені нервовими закінченим и симпатичної нервової системи, передача здійсню­
ється за рахунок медіаторів норадреналіну та адреналіну, і відповідно даний спнапс
називають адренергічним.
Дія фармакологічних засобів, які впливають на еферентну іннервацію, спрямова­
на на передачу інформації в сннапсах. Саме тому ці препарати називають засобами
синаптпчного або медіаторного типу дії, і принцип їх дії, незалежно від хімічної бу­
дови трансмітера, полягає в порушенні перебігу основних етапів медіаторної переда­
чі. Засоби, що впливають на еферентну іннервацію, можуть діяти наступним чином:
93

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ

1. Змінювати кількість і структуру медіатора, що синтезується.
2. Порушувати депонування та вивільнення медіатора.
3. Взаємодіяти з рецептором.
4. Змінювати чутливість рецептора до медіатора і характер їх взаємодії.
5. Порушувати ензиматичне руйнування медіатора.
6. Змінювати зворотний захват медіатора преспнаптичнимп закінченнями.
Препарати, що виливають на передачу імпульсу в сннапсах, де медіатором є аце­
тилхолін, називаються холінергічиимп, а де норадреналін - адренергічними. Препа­
рати, що посилюють проведення у спнапсах, називаються міметпчнпмп (міметпкп),
а послаблюючі або перериваючі - блокуючі (блокатори). Препарати можуть здійс­
нювати пряму міметичну або блокуючу дію, впливаючи безпосередньо на рецептор.
Зменшуючи або збільшуючи кількість медіатора, препарати здійснюють непряму
(опосередковану) міметичну або блокуючу дію.

2.1. Л ІК А Р С Ь К І З А С О Б И , Я К І В П Л И В А Ю Т Ь
Н А Х О Л ІН Е Р Г ІЧ Н І С И Н А П С И
Ацетилхолін-складний ефір четвертинного аміноспирту холіну та оцтової кислоти.
Ацетилхолін зв’язується з холінорецепторамп иостсинаптичної мембрани і гідролізу­
ється внутрішньосинаптичною апетилхолінестеразою (справжньою холінестеразою).
У плазмі крові міститься інша холінестераза - несправжня, або псевдохолінестераза
(бутирилхолінестераза). Вона утворюється в печінці і, надходячп у кров, легко руйнує
сполуки, які є низькомолекулярними складними ефірами, у тому числі ацетилхолін
та деякі ліки, наприклад, новокаїн, дикаїн, дптилін, атропін та ін. Взаємодія ацетил­
холіну з холінорецепторамп змінює проникність постсинаптичних мембран для іонів.
Іони натрію входять у клітину, а іони калію виходять з неї, мембранний потенціал
знижується (деполяризація), клітина збуджується. У нейроні збудження у вигляді
потенціалу дії поширюється по аксону. Майже одночасно ацетилхолін руйнується
і рецептори вивільняються, полярність мембрани відновлюється (реноляризація),
і нормалізується вміст натрію та кальцію - за рахунок функції натрієво-калієвого на­
соса надмірна кількість натрію виводиться з клітини в обмін на калій.
Холінорецептори неоднорідні, вони проявляють неоднакову чутливість до різних
речовин. Виділяють холінорецептори, які реагують на мускарин (алкалоїд отруй­
них грибів - мухоморів), - їх називають м-холінорецепторамп (мускариночутливі),
і н-холінорецептори (нікотиночутливі), вони збуджуються малими дозами нікотину
(алкалоїду листків тютюну).
м-Холінорецепторп локалізовані у мембранах:
1 )клітин, які іннервуються постгангліонарнимп парасимпатичними волокнами
(провідна система серця, залози зовнішньої секреції, непосмуговані (гладком’язові) клітини бронхів, травного каналу, сечовидільних шляхів, судин, ока);
2) клітин потових залоз, які іннервуються постгангліонарнимп симпатичними
волокнами холіпергічного типу;
94

2.1. Лікарські засоби, які впливаю ть на холінергічні синапси

3) нейронів деяких відділів Ц Н С (кора великого мозку, ретикулярна формація).
н-Холінореисптори локалізовані у:
1)нейронах симпатичних і парасимпатичних гангліїв;
2) синокаротиднпх клубочках (локалізуються вділянні галуження сонних артерій);
3)хромафінних клітинах мозкової речовини надниркових залоз;
4) клітинах скелетних м’язів;
5) нейронах деяких відділів ЦНС.
Лікарські речовини, які діють подібно до ацетилхоліну, називають холіноміметиками (із грецьк. т іт е їіс т - тоіі, що наслідує) і поділяються на: м-холіноміметикп
(ті, що збуджують тільки м-холіиореценторн); и-холіиоміметпки (ті, що збуджу­
ють тільки н-холінорецептори); м-, н-холіноміметики (ті, які збуджують м- та
п-холінорецептори).
Лікарські засоби, що блокують холінорецептори, називають холіиоблокаторами, або холіиолітиками (з грецьк. Іугісоя - той, що руйнує), вони включають:
м -холіноблокатори-ті, щ облокуютьтільким-холінорецеитори;н-холіноблокаториті, що блокують тільки н-холінорецептори; та м-, н-холіноблокатори - ті, що блоку­
ють м- та н-холінорецентори.
Більшість холінергічіїих засобів має подібну до ацетилхоліну хімічну структуру.
Саме тому вони зв’язуються з холінорецептором. Ці засоби є основами, ефірами
і містять третинні та четвертинні атоми азоту. Сполуки третинного азоту не дисо­
ціюють, добре розчинні у жирах, легко всмоктуються у травному каналі, проника­
ють через гематоенцефалічнпй бар’єр і тому можуть впливати на ЦНС. Четвертинні
азотовмісні сполуки містять пятивалентпий азот, у якого чотири валентності міцно
зв’язані, а п'ята може утворювати іонний зв’язок з аніонами кислот. Такі сполуки
погано розчинні у жирах і у воді, практично не всмоктуються у травному каналі, гематоенцефалічний бар’єр не проходять, отже, не впливають на головний і спинний
мозок. Для них характерні переважно прямі периферичні ефекти.
2.1.1. Х ол ін ом ім ети ч н і лікарські засоби

К л а с и ф ік а ц ія за м е х а н ізм о м дії:
I. м-,н-Холіпоміметичні засоби (збуджують як м-, так і н-холінорецентори):
1. Прямого типу дії: ацетилхолін, карбахолін;
2. Непрямого типу дії (антихоліпестеразні засоби): ирозерин, галантаміиу гідробромід, фізостигміну саліцилат, пірндостигміну бромід та ін.
II. м-Холіноміметичні засоби (збуджують м-холінорецепторп): мускарин, піло­
карпіну гідрохлорпд, ацеклідин.
III. н-Холіноміметичні засоби (збуджують н-холінорецептори): нікотин, цититон.
2.1.1.1. Засоби, що стимулюють м- і н-холінорецептори
(м-, н-холіноміметики)
До цієї групи начежать препарати прямого типу дії - ацетилхолін і карбахолін (оцто­
вий і карбаміновий ефіри холіну) і непрямого типу дії - антихоліпестеразні засоби.
95

С ПЕЦІАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ

При введені в організм м-, н-холіноміметнків переважають ефекти, пов’язані із
збудженням парасимпатичної нервової системи. У медичній практиці застосову­
ються обмежено. Ацетилхоліну хлорид дуже швидко руйнується холінестеразою
і як лікарський засіб практично не використовується. Даний засіб переважно засто­
совується в експериментальній фармакології. На відміну від ацетилхоліну, карбахолін не гідролізується справжньою холінестеразою і виявляє більш тривалу дію. Пре­
парат призначають в офтальмологічній практиці для зниження внутрішньоочного
тиску при глаукомі.
На відміну від прямих, непрямі м-, н-холіномімстпкп, більше відомі під назвою
"антихолінестеразні засоби", широко застосовують у медичній практиці.
Виходячи з назви даної групи, механізм дії препаратів полягає у блокаді холінестеразп - ферменту, що руіінує ацетилхолін. Структурно подібні до ацетилхоліну, ці
препарати зв’язуються з холінестеразою. В результаті в холінергічних синапсах на­
копичується медіатор, що призводить до розвитку хол і ном і метичп ої дії. Збудження
м-холінорецепторів призводить до звуження зіниці, зниження внутрішньоочного
тиску, спазму акомодації, підвищення скоротливої функції непосмугованої (гла­
денької) м’язової тканини травного каналу, бронхів, матки, сечового міхура, збіль­
шення секреції залоз (слинних, травних, потових та ін.), зниження частоти серцевих
скорочень. Пониження артеріального тиску відбувається внаслідок утворення окси­
ду азоту. Збудження п-холінорецепторів полегшує проведення нервового імпульсу
до скелетних м’язів і сприяє посиленню їх скоротливої здатності.
Силу й тривалість дії аитихолінестеразних засобів визначає стійкість їхнього
комплексу з ферментом. Речовини, які при взаємодії з холінестеразою утворюють
комплекс, що повільно дисоціює, викликають тимчасове, відносно нетривале, обо­
ротне пригнічення активності ферменту. Після закінчення дії препаратів активність
холінестерази відновлюється. При застосуванні речовин, що утворюють з фермен­
том комплекс, пе здатний до дисоціації (необоротне інгібування), самостійний про­
цес гідролізу ацетилхоліну розпочинається після біосинтезу нової холінестерази,
а активність заблокованої холінестерази може відновитися лише за умов викорис­
тання спеціальних реактиваторів. Відповідно до вищезазначеного, антихолінесте­
разні препарати поділяють на дві групи: оборотної і необоротної дії.
До антихол іі іестеразн их засобів оборотної дії належать фізостигміну саліцилат,
галантаміну гідробромід, ривастигмін (сполуки третинного азоту), які добре всмок­
туються у травному каналі, проникають через гематоепцефалічнпй бар’єр і діють на
ЦНС, а також неостигмін (прозерпн), піридостигміну бромід, дистигміну бромід
(четвертинні азотовмісні речовини), які погано всмоктуються при ентеральному
введенні, пе перетинають гематоенцефалічний бар’єр, практично не змінюють ф унк­
ції холінергічних синапсів внутрішніх органів і вегетативних гангліїв, проте значно
поліпшують нервово-м’язову передачу.
Антихолінестеразні засоби оборотної дії призначають для лікування:
1) глаукоми (крім галантаміну, який чинить місцеву подразливу дію);
2) післяопераційної атонії кишок і сечового міхура (з цією метою доцільно за­
стосовувати четвертинні аміни, які не проникають у ЦНС);
96

2.1. Лікарські засоби, які впливають на холінергічні синапси

3 ) міастенії (слабкість скелетних і мімічних м’язів у зв’язку з порушенням
нервово-м’язової передачі імпульсу);
4 ) захворювань периферичної нервової системи (в'ялого паралічу, парезів, нев­
ритів, поліневритів);
5) м’язового паралічу, пов’язаного з порушенням функції головного і спинного
мозку (після травм, інсульту, поліомієліту) використовують третинний амін,
галантаміну гідробромід, який проникає у ЦНС;
6) передозування антидеполярпзуючпх (недеполяризуючпх) міорелаксантів
найчастіше застосовують прозерпн - як препарат периферичної і короткочас­
ної дії;
7 )у стоматологічній практиці - сухості порожнини рота (ксеростомії) та неври­
ту лицевого нерва (галантаміну гідробромід, прозерпн).
Фізостигміну саліцилат є першим представником природних антихолінестеразнпх засобів оборотної дії - сіллю головного алкалоїда калабарських бобів (насіння
західноафриканської рослини, Physostigma venenosum, родини бобових, Fabaceae).
В останні роки застосовую ть переважно в експериментальній фармакології.
Галантаміну гідробромід (нівалін) - сіль алкалоїда, виділеного із бульб підсніжників Воронова і звичайного (G alanthus woronowii і Galanthus nivalis, із родини ама­
рилісових, Amaryllidaceae). Добре абсорбується в травному каналі і з підшкірних
тканин, легко проникає через гематоенцефалічний бар’єр. Діє подібно до фізостиг­
міну, проте його мускарииові та нікотинові ефекти вираженіші й тривають довше.
Полегшує проведення збудження і нервово-м’язову провідність. Впливає безпосе­
редньо на м’язи. Використовують галантаміну гідробромід при міастенії, прогресу­
ючій м’язовій дистрофії, рухових і чутливих порушеннях, пов’язаних із невритами,
поліневритами, радикулітами, при залишкових явищах після порушення мозково­
го кровообігу, у відновлювальному періоді гострого поліомієліту, при дитячих це­
ребральних паралічах. Галантаміну гідробромід можна використовувати при атонії
кишечнику і сечового міхура. Є антагоністом міорелаксантів антидеполяризуючої
дії. При введенні розчину галантаміну гідроброміду в кон’юнктивальну порожнину
може спостерігатися тимчасовий набряк кон’юнктиви.
Прозерин є синтетичною четвертинною амонієвою речовиною з вираженою обо­
ротною антихолінестеразною активністю, що проявляється в м- та н- холінергічних
синапсах. При иероральному застосуванні погано абсорбується у травному каналі
(біодоступність близько 2 %). Не проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр. Метаболізується, головним чином, мікросомними ферментами печінки. При внутрішньом’язовому введенні 67 % введеної дози виводиться нирками в незміненому вигляді.
За периферичними ефектами близький до фізостигміну і галантаміну, але, на від­
міну від цих препаратів, не діє на центральні холінергічні синапси. Використову­
ється для діагностики та лікування у випадках тяжкої міастенії (myasthenia gravis),
післяопераційної атонії кишок і сечового міхура, як антагоніст м-холіноблокаторів
та міорелаксантів антидеполяризуючої дії і у хворих на глаукому. Іноді прозерии
призначають при слабкості пологової діяльності.
97

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Піридостигміну бромід (калімін) - антихолінестеразний засіб оборотної дії, за
хімічною будовою близький до попереднього препарату. За дією на нервово-м’язову
передачу, моторику травного каналу, тонус сечового міхура та бронхів поступається
прозсрпну, але діє довше. Викликає брадикардію.
Більшість антпхолінестеразипх засобів необоротної дії є фосфорорганічними спо­
луками (Ф О С ). Речовини здатні стійко фосфорувати естеразні ділянки активних
каталітичних центрів ацетилхолінестеразп і викликають їх необоротну неконформаційпу трансформацію. Ф О С добре розчпияються в ліпідах, швидко проникають
крізь неушкоджену шкіру та слизові оболонки і дуже легко - у центральну нервову
систему.
До лікарських препаратів, що є ФОС, відносяться армій та фосфакол. В якості
лікарських засобів ФОС застосовують тількі місцево при глаукомі, тому що вони
є токсичними для організму сполуками. У побуті і на виробництві досить часто зу­
стрічаються випадки отруєння ФОС (інсектициди, пестициди).
У разі передозування антихолінестеразних засобів (отруєння Ф О С ) розвивають­
ся міоз, гіпотензія, блювання, бронхоспазм, гіперсекреція залоз, брадикардія, діарея,
можуть виникнути клонічні судоми, які змінюються періодами тремору, коматоз­
ний стан. При передозуванні антихолінестеразних засобів призначають функціо­
нальні антагоністи - м-холіноблокатори (атропін вводять у вену по 2 -4 мл 0,1 %
розчину). У випадку отруєння Ф О С , крім м-холіноблокаторів, призначають реактиватори холінестерази (оксими). Практично пінними реактпваторами холінестерази оксимної групи є алоксим і ізонітрозин (добре проникають крізь гематоенцефалічний бар’єр), які схожі за механізмом реактивування холінестерази, активністю,
способом застосування і ефективністю. Механізм їх дії пов’язаний з фізичними та
хімічними властивостями реактиваторів, що сприяє оптимальній орієнтації їх мо­
лекул на молекулах ацетилхолінестеразп і зв’язуванню з аніонними ділянками ак­
тивних каталітичних центрів цього ферменту. У подальшому нуклеофільні центри
оксимів атакують фосфоровані ФОС-естеразиі центри, внаслідок чого відбуваєть­
ся фосфорування оксиму, відщеплення утвореного таким чином комплексу від хо­
лінестерази і відновлення її ферментативної активності. Препарати мають слабку
м-холіноблокуючу дію, відновлюють енергетичні ресурси.
2.І.І.2. Лікарські засоби, що стимулюють м-холінорецептори
(м-холіноміметики)
До м-холіноміметичних засобів відносяться сполуки третинного азоту пілокарпі­
ну гідрохлорид, ацеклідин.
Фармакодинаміка. Механізм дії препаратів даної групи зумовлений вибірковим
збудженням м-холінорецепторів нейронів і клітин ефекторних органів і тканин
(серця, ока, непосмугованої м’язової тканини бронхів, кишок, екскреторних залоз,
у тому числі потових). м-Холіноміметики імітують парасимпатичну імпульсацію,
стимулюють функцію потових залоз (симпатична іннервація).
м-Холіноміметичні препарати виявляють місцеву і резорбтивну дії.
98

2.1. Лікарські засоби, які впливаю ть на холінергічні синапси

В п л и в н а око зумовлений дією препаратів на м-холіноренеитори колового та ві­
йкового м'язів. Збудження рецепторів колового м’яза ока призводить до його ско­
рочення, і зіниця звужується (міоз). Звуження зіниці і сплощення райдужної
оболонки сприяють розкриттю кутів передньої камери ока і поліпшенню відтоку
внутрішньоочпої рідини (через фонтанові простори і шлеммів канал, які беруть по­
чаток у кутах передньої камери), внаслідок чого знижується внутрішньоочний тиск.
м-Холіноміметпкп змінюють кривизну кришталика, зумовлюючи спазм акомода­
ції: збудження м-холінорецепторів війкового м’яза призводить до його скорочення,
а отже, і розслаблення цпннової зв’язки - кришталик набуває більш опуклої форми,
око встановлюється на близьке бачення (короткозорість).
В п л и в на серце. м-Холіноміметпки сповільнюють (аналогічно ефекту збудження
кардіальних гілок блукаючого нерва) ритм серця (брадикардія), тобто пригнічують
проведення імпульсів провідною системою серця.
В п л и в на за ло зи зо вн іш н ь о ї секрец ії. Посилюються секреція слинних залоз, залоз
травного каналу, слизу в бронхах, сльозотеча, потовиділення.
В п л и в н а н еп о с м у го ва н у ( гла вк о м я з о в у ) т к а н и н у . м-Холіноміметики стимулю­
ють скорочення циркулярної непосмугованої м’язової тканини бронхів (тонус під­
вищується до бронхоспазму), травного каналу (посилюється перистальтика), жовч­
ного і сечового міхурів, матки, колового м’яза зіниці, а тонус сфінктерів травного
каналу та сечового міхура, навпаки, у цьому разі знижується.
Периферичні ефекти м-холіноміметиків
Д ія

Еф екти

П ригнічення зб уд л ивості й п ровід ­
ності; зм енш ення ам плітуди с ко р о ­
чень

Брадикардія після початкової (реф ­
лекторної) тахікардії, передсерднош луночкова блокада, зм енш ення
систолічного (ударного) і хвилинного
об’єму крові, можлива зупинка серця

судин

Зниження тонусу

Зм енш ення п ери ф е ри чного опору
судин, зниження артеріального тиску

ока

С корочення війкового м'яза і м ’язазвужувача

С пазм аком одації, короткозорість
(міопія), звуження зіниць (міоз), зни­
ження внутріш ньоочного тиску

бронхів

Звуження

Задиш ка (диспное)

шлунка

П ідвищ ення м оторики й тонусу, роз­
слаблення сф інктерів

С пазм, прискорення евакуації вмісту

кишок

Зростання тонусу поздовжніх м'язів,
збільш ення частоти й ам плітуди пе­
ристальтичних х виль,розсл аб л ення
сф інктерів

К ол ькопод ібний біль, прискорення
проходження вмісту, пронос

О рган, си с те м а

Серце

Г л а д е н ь к і м 'я зи

99

СПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

О рган, си с те м а

Д ія

Е ф екти

Розш ирення судин нирок, спазм се­
човодів, розслабл ення сф інктерів,
скорочення м'яза - випорожню вача
міхура

Збільш ення діурезу, еякуляції

Слинні залози

С тимуляція

С линотеча; секрет водянистий
з низьким вмістом білка

С льозові і потові залози

Стимуляція

С льозотеча, збільш ення потовиді­
лення (діаф орез)

Залози ш лунка

С тимуляція

Збільш ення виділення пепсину
і хлороводневої кислоти

П ідш лункова залоза

С тимуляція зовніш ньої секреції

Збільш ення виділення трипсину,
ліпази, амілази

Н иркові канальці

Пригнічення реабсорбції N8*

Збільш ення виділення електролітів

Слизові залози бронхів, ш лунка,
киш ок

С тимуляція

Збільш ення утворення лужнореагуючого муцину

сечостатевої системи

С е к р е то р н і о р га н и

Показання. Глаукома, атонія органів травного каналу, матки, сечового міхура, ксеростомія.
Протипоказання. Бронхіальна астма, порушення провідності в міокарді, важкі ор­
ганічні захворювання серця, вагітність.
Пілокарпіну гідрохлорид - сіль алкалоїду рослини РіІосагриБ ріппаїі/оііш
шЬогап(Іі (Південна Америка, Бразилія). Ш ироко використовується в офтальмоло­
гічній практиці в очних краплях для зниження внутрішньоочного тиску при гла­
укомі (симптоматична терапія), а також у стоматології для лікування ксеростомії
(сухості порожнини рота), що виникає після видалення мигдаликів, при неврозі,
у клімактеричний період та при захворюваннях слинних залоз.
Ацеклідин підвищує тонус з одночасним розслабленням сфінктерів кишечнику,
сечового міхура, матки, посилює скорочення (перистальтику), сприяючи їх випо­
рожненню. В останні роки препарат застосовують в експериментальній фармаколо­
гії як м-холіноміметик.
У разі передозування і отруєння м-холіноміметиками, а також грибом мухомором
(діюча речовина - мускарин) виникають виражена брадикардія, бронхосназм, бо­
лісне посилення перистальтики (діарея), різке потовиділення, слинотеча, звуження
зіниць і спазм акомодації, можливі судоми, набряк легень. Перша допомога передба­
чає промивання шлунка і введення фізіологічних антагоністів - м-холіноблокуючих
засобів (атропіну сульфат).
100

2.1. Лікарські засоби, які впливають на холінергічні синапси

2.1.1.З. Лікарські засоби, що стимулюють н-холінорецептори
(н-холіноміметики)
У медичній практиці використовують цптитон (0,15 % розчин цитизину - алка­
лоїду трави термопсису).
Фармакодинаміка. и-Холіноміметикп спричинюють рефлекторне збудження
дихального центру довгастого мозку через активацію н-холінорецепторів синокаротидної зони. Ці препарати також підвищують артеріальний тиск за рахунок реф­
лекторного збудження судинорухового центру, а також збудження клітин мозкової
речовини надниркових залоз і симпатичних гангліїв (збільшується викид адрена­
ліну та норадреналіну в кров). Аналептпкп рефлекторної дії ефективні лише при
збереженні рефлекторної збудливості дихального центру.
В останні роки в клінічній практиці застосовують рідко, частіше - в експеримен­
тальній фармакології. Застосовують також у складі препаратів для боротьби з палін­
ням (лобесил, табекс).
Препарати
Н азва п реп а рата

Ф орм а випуску

С п о с іб в и к о р и с т а н н я

М -, Н -х о л ін о м ім е т и к и
К а р б а х о л ін
C arbacholinum

Флак. 0,5 %, 1 % 5 ,1 0 мл
(очні краплі)

По 1 -2 краплі у порожнину кон’юнктиви 4 рази
на день

М -х о л ін о м ім е т и к и
П іл о к а р п ін у гід р о х л о р и д
Рііосагріпі hydrochloridum

Флак.1 % , 2 % 5 ,1 0 мл

Краплі і мазь у порожнину кон’юнктиви 2 -4
рази на день

Н -х о л ін о м ім е ти к и
Ц и ти то н
Cytitonum

Амп. 1 мл

Вводити у вену по 0,5 мл

А н т и х о л ін е с т е р а з н і за со б и
П р о зе р и н
Proserinum
Г а л а н та м ін у гід р о б р о м ід
G aiantham ini hydrobrom idum
П ір и д о с т и гм ін у б р о м ід
Pyridostigm ini brom idum
Ф о с ф а ко л
Phosphacolum

Амп. 0,05 % 1 мл

В порожнину кон’ю нктиви по 1 -2 краплі 2 -4
рази на день у вигляді 0,05 % розчину
Під ш кіру 0,0005 (1 мл) 1 -2 рази на день

Амп. 0,1 % ; 0,25 % ,0,5 % і
1 % 1 мл

П ідш кірно 0,0025-0,01 г 1 -2 рази на день

Драж. 0,06 г
Амп, 0,1 % 1мл

Всередину по 0,06 г 2 -4 рази на день. Під­
ш кірно, у м 'яз або у вену по 0,005 г

Флак. 0 ,0 1 3 % і 0 ,0 2 % 10 мл

У порожнину кон'ю нктиви по 1 -2 краплі 2 -4
рази на д ень

Р е а кти в а то р и х о л ін е с те р а з и
А л о кс и м
Alloxim um

А м п. 0,075 г

У вену, в м'язи по 0,075 г, попередньо розвівши
в 1 мл води для ін'єкцій

101

С ПЕЦІАЛЬН А ФАРМАКОЛОГІЯ

2.1.2. Х ол ін обл ок ую ч і засоби
Холіноблокуючі засоби зменшують вплив холінергічної іннервації на внутрішні ор­
гани і системи організму (екскреторні залози, серцево-судинну і нервову системи тощо).
Холіноблокатори (холінолітики) вибірково блокують хол і поре це итори, тому що
вони є антагоністами медіатора ацетилхоліну і холіномімстиків. Холіноблокуючі
препарати класифікуються у відповідності до дії на типи холінорепепторів:

К л а с и ф ік а ц ія х о л іи о б л о к у ю ч и х за со б ів
I. м-Холіиоблокатори: атропіну сульфат, екстракт беладони, платпфіліну гідротартрат, скополаміну гідробромід, скополаміну бутплбромід, гоматропіи, іпратропію бромід, нірензепін.
II. н - Хол і нобло катори.
1. Гангліоблокатори - н-холіноблокатори із вибірковою дією на вегетативні ган­
глії: бензогексоній, пірилеи, пеитамін, гігронііі.
2. Міорелаксантн - н-холіноблокатори із вибірковою дією в області закінчень
рухових нервів: тубокурарину хлорид, суксаметонію йодид (дитилін), піпекуронію бромід (ардуан).
III. м-, н-Холіноблокатори (центральні холіноблокатори): амізил, трпгексифенідилу гідрохлорид (ииклодол).
2.1.2.1 Засоби, щ о блокують м- та н-холінорецептори
(центральні м-, н-холіноблокатори)
До засобів, що блокують м- і н-холінорецептори, належить ряд сполук, для яких
характерна блокуюча дія не тільки на периферичні, але іі на центральні холінорецептори. У зв’язку з їх властивістю блокувати м- і н-холінорецептори Ц Н С такі ре­
човини називають центральними холіиоблокаторами. До них відносяться: циклодол, амізил.
Циклодол пригнічує центральні і периферичні м- і н-холінорецептори.
П о к а за н н я . Препарат призначають при хворобі Паркінсона та інших патологіч­
них станах, пов’язаних із ураженням екстрапірамідної системи. Циклодол ефектив­
ний при явищах паркінсонізму, що розвинулись на фоні фармакотерапії антипсихотичними засобами. Д ля зменшення слинотечі при хворобі Паркінсона.
П о б іч н і еф ект и. Сухість у роті, серцебиття, порушення акомодації.
П р о т и п о к а за н н я . Глаукома, затримка сечовипускання, фібриляція передсердь.
Амізил має виражену седативну і анксіолітичну дію, яка пояснюється пригнічен­
ням м-холіноренепторів ретикулярної формації головного мозку. Амізил посилює
дію речовин наркотичного типу і наркотичних анальгетиків. Має протисудомну ак­
тивність, пригнічує кашльовий рефлекс. Для нього також характерна периферична
м-холіноблокуюча дія (зменшує спазм гладеньких м’язів, розширює зіниці, пригні­
чує секрецію залоз). Крім того, у амізилу є анестезуючі, протигістамінні і антисеротонінові властивості.
П о к а з а н н я . Препарат використовують при неврозах і неврозоподібних станах, для
премедикації.
102

2.1. Лікарські засоби, які впливають на холінергічні синапси

Побічні ефекти пов’язані з іюго атропіноиодібною дією.
Препарат протипоказаний при глаукомі.
2.1.2.2. Засоби, що блокують м-холінорецептори (м-холіноблокатори)
До речовин, які мають переважно м-холіноблокуючу активність, належать:
а) алкалоїди рослинного походження - атропіну сульфат (алкалоїди блекоти,
беладони, дурману та ін.), скополаміну гідробромід, платпфіліну гідротартрат. екс­
тракт красавки сухий) -- похідні третинного азоту (добре проникають через гематоенцефалічний бар’єр, впливають на периферичні і центральні м-холінорепептори);
б) синтетичні препарати - іпратропію бромід (атровент), пірензепін (гастропепін) - четвертинні аміни (не проникають через гематоенпефалічний бар’єр і
блокують тільки периферичні м-холіноренептори).
Фармакодинаміка. Структурною особливістю м-холіноблокаторів є наявність
у катіонній та аніонній частинах їхніх молекул комплементарних ділянок мускарннових холіпорецепторів, що сприяє зв’язуванню м-холіноблокаторів із цими ре­
цепторами, блокуванню їх, а також блокуванню взаємодії ацетилхоліну та інших
м-холіноміметиків з м-холіиорецепторами і утворенню агоніст-рецепторнпх комп­
лексів, які ініціюють реакцію ефекторів. Блокуючи м-холінорецептори, дані препа­
рати призупиняють ефекти збудження парасимпатичної частини вегетативної нер­
вової системи (ацетилхоліну), тому починають переважати симпатичні впливи.
Периферичні ефекти м-холіноблокаторів
О рган , си с те м а

Д ія

Е ф е кти

Серце

Гальмування впливу блукаю чого
нерва на збудливість і провідність

ока

Розслаблення війкового м'яза
і сф інктера райдужки

П араліч акомодації, далекозорість (гіперм етро­
пія), розш ирення зіниць (м ідріаз), світлобоязнь
(ф отоф обія), підвищ ення внутріш ньоочного тиску

бронхів

Розш ирення

Зняття спазму, гальм ування рухів війок війкового
епітелію

ш лунка, киш ок

Зниження тонусу і рухової активності

Зняття спазм ів, зумовлених підвищ енням тонусу
холінергічних нервів, сповільнення евакуації
вмісту шлунка

сечової системи

Зниження тонусу, розслаблення
м ’яза, що випорожню є сечовий міхур

Зняття спазму, атонія сечового міхура

Слинні, потові
залози

Зниження секреції

С ухість у роті (ксеростомія), сухість шкіри

Шлунок

Зниження секреції

Знижене виділення хлороводневої кислоти
і пепсину

Бронхи, кишки

Зниження секреції слизових залоз

Пригнічення надм ірної секреції

С корочення часу проведення імпульсів від перед­
сердь д о ш луночків

Г л а д е н ь к і м ’язи

С е кр е то р н і о р га н и

103

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ

м-Холіноблокатори зумовлюють наступні ефекти:
1. В плив на око. Розширюється зінпня (мідріаз), підвищується внутрішньоочнпй
тиск, виникає параліч акомодації. Зіниця розширюється внаслідок розслаб­
лення м’яза-звужувача зіниці. При цьому райдужна оболонка потовщується,
кути передньої камери ока закриваються, утруднюється відтік внутрішньоочної рідини і внутрішньоочнпй тиск підвищується, тому м-холіноблокаторн
протипоказані при глаукомі - підвищеному внутрішньоочному тиску. Пара­
ліч акомодації пов’язаний із розслабленням війкового м’яза, зумовлює розтяг­
нення щ и то в о ї зв’язки і сплощення кришталика. Заломлююча (відбиваюча)
здатність його зменшується, око встановлюється на далеку точку бачення (да­
лекозорість). Людина погано бачить близько розташовані предмети і неспро­
можна читати й писати.
2. В плив на залози зовніш ньої секреції. Пригнічується секреторна активність
залоз зовнішньої секреції: слинних, бронхіальних, потових, шлункових та
кишкових. Проявляється сухістю в роті і утрудненим ковтанням, сухістю шкі­
ри, зниженням секреції шлункового соку, зменшенням продукції бронхіаль­
ного слизу. Зниження потовиділення може призвести до підвищення темпе­
ратури тіла (гіпертермія).
3. В плив на серце. Прискорюється пульс (тахікардія) - як наслідок ослаблення
(припинення) вагусних впливів на серце і переважання симпатичної імгіульсації, покращується атріовентрикулярна провідність.
4. В п ли в на непосм уговану (гла д к о м ‘язо ву) т канину. Розслаблення непосмугованої м’язової тканини внутрішніх органів (спазмолітична дія). Оскільки
блукаючий нерв зумовлює тонус і скорочення непосмугованої м’язової ткани­
ни, м-холіноблокатори створюють умови, за яких клітини втрачають здатність
сприймати вагусну імпульсацію, що призводить до розслаблення волокон да­
ної м’язової тканини і ліквідації м’язового спазму (травного каналу, бронхів,
сечоводів і сечового міхура, жовчного міхура і жовчних проток). Тому препа­
рати цієї групи в поєднанні зі знеболюючими засобами широко застосовують
при кишковій, печінковій та нирковій кольках. Платифіліну гідротартрат має
найпотужнішу спазмолітичну дію, тому що, крім м-холіноблокади, здійснює
прямий спазмолітичний вплив. Він також може пригнічувати судиноруховий
центр та знижувати артеріальний тиск.
5. П роявляєт ься дія на Ц Н С у препаратів, які проникають через гематоенцефалічний бар’єр. Атропіну сульфат проявляє двофазну дію на функцію ЦНС.
У першу фазу - збуджує ЦНС і, у разі передозування, зумовлює занепоко­
єння, рухове і мовне збудження, психоз (затьмарення свідомості, галюцина­
ції, марення). У другу фазу - пригнічує функцію ЦНС, що супроводжується
снодійним ефектом. Скополаміну гідробромід, навпаки, переважно пригнічує
ЦНС, ослаблює вестибулярні розлади (запаморочення, порушення рівнова­
ги), значно гальмує передачу збудження з пірамідних шляхів на мотонейрони
спинного мозку.
104

2.1. Лікарські засоби, які впливаю ть на холінергічні синапси

Еталонним м-холіноблокатором є атропін - рацемічна суміш ліво- і правообер­
тальних оптичних ізомерів алкалоїду гіосціаміну - складного ефіру циклічного амі­
носпирту тропіну та ароматичної тропової кислоти.
Атропіну сульфат швидко абсорбується з травного каналу, повільніше з кон’юнктивального мішка і шкіри. Близько 50 % прийнятої дози зв’язується з біл­
ками плазми крові. Проникає крізь плаценту. Виявляється в секретах залоз (пото­
вих, молочних). Час розподілу атропіну в організмі близько 6 год, а Т | - від 13 до
38 год. Після внутрішньом’язової ін’єкції близько 80 % препарату виводиться з се­
чею протягом доби, причому 50 % у формі метаболітів, а решта в незміненому ви­
гляді. Біотрансформується в печінці.
Платифіліну гідротартрат - сіль алкалоїду жовтозілля широколистого, діє подіб­
но до атропіну. Добре абсорбується у травному каналі. Після закапування в око
1-2 % розчину платифіліну гідротартрату через 15-20 хв виникає мідріаз, що
триває 9 -1 2 год. Спазмолітична дія платифіліну зумовлена не тільки блокадою
м-холіпорецепторів непосмугованих м'язів, а й додатковою прямою папавериноподібною міотропною дією препарату. На відміну від атропіну, платифілін активніше
блокує гангліонарні н-холінорепептори, проте слабше впливає на функцію секре­
торних органів і серця. Застосовують переважно як спазмолітик у випадках кишко­
вої, печінкової і ниркової кольки.
Необхідність у замінниках атропіну виникла у зв’язку з тим, що в алкалоїдів бела­
дони відсутня висока вибірковість дії по відношенню до м-холінорецепторів різних
органів. Наприклад, доза атропіну, необхідна для лікування органів шлунково-киш­
кового тракту, завжди викликає небажані реакції з боку серцево-судинної системи
і ЦНС. Тому були синтезовані ліки з більшою вибірковістю дії.
Четвертинна похідна атропіну - іпратропію бромід (атровент) - здійснює антихолінергічиу дію, блокуючи переважно м-холінорецептори бронхів. Використо­
вують його у вигляді аерозолю при хронічних обструктивних бронхітах та інших
бронхоспастичпих станах, пов’язаних із підвищеною збудливістю блукаючого не­
рва. При необхідності препарат можна використовувати у поєднанні з іншими бронхорозшпрюючими засобами.
Пірензепін (гастроценін) є представником нової підгрупи антихолінергічних речовин - специфічних блокаторів м^холінорецепторів. На відміну від
“типових" м-холіноблокаторів (атропіну та ін.) пірензепін вибірково пригні­
чує секрецію залозами ш лунка соляної кислоти і пепсиногену, не впливаючи на
м-холінорецептори слинних залоз. Дія пірензепіну па шлункову секрецію зум ов­
лена блокадою м,-холінорецепторів на рівні інтрамуральних гангліїв і виклю чен­
ням стимулюючого впливу блукаючого нерва на шлункову секрецію. Додатково
пепарат виявляє гастроцитопротекторну дію (захищ ає слизову оболонку ш лун­
ка). Препарат не проявляє центральної холінолітичної дії. Використовують пі­
рензепін для лікування гострих і хронічних виразок шлунка і дванадцятипалої
кишки, гастритів із підвищеною кислотністю шлункового соку. Доцільно призна­
чати препарат у сполученні із блокаторами Н,-гістамінових рецепторів та антацидними засобими.
105

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ

Показання до застосування м-холіноблокуючих препаратів:
1. Спазм нспосмуговапої м’язової тканини кишечнику, ниркова і печінкова коль­
ки. Найчастіше використовують атропін, илатифілін.
2. Бронхіальна астма. У період між нападами частіше призначають іпратропію
бромід інгаляиіііно, бо вій практично не всмоктується з просвіту бронхів і тому
побічні ефекти, властиві атропіну (підвищення внутрішньоочного тиску, тахі­
кардія, атонія кишечнику, порушення функції ЦН С), проявляються значно
рідше. Інколи для лікування бронхіальної астми використовують платпфіліну
гідротартрат. Атропіну сульфат не можна застосовувати для лікування брон­
хіальної астми, оскільки він сприяє накопиченню у бронхах густого тягучого
секрету.
3. Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, гіперацидні стани. Пре­
парати знижують секрецію залоз шлунка та кишок, пригнічують скорочення
непосмугованої м’язової тканини, сприяють зменшенню больового синдрому.
Застосовують платпфіліну гідротартрат (діє слабше, ніж атропін, але у нього
меншою мірою виражені побічні ефекти - тахікардія, сухість у роті, параліч
акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску) та пірензепін (гастроцепін). Препарат блокує м,-холінорецептори інтрамуральних гангліїв шлунка
і знімає стимулюючий вплив блукаючого нерва на секрецію, пригнічує секре­
цію хлористоводневої кислоти і пепсиногену, знижуючи загальну активність
шлункового соку.
4. В анестезіологічній практиці ці препарати вводять перед наркозом для знят­
тя побічних впливів, зумовлених збудженням блукаючого нерва (посилення
секреції слинних і бронхіальних залоз, ларинго- та бронхоспазм, рефлекторна
брадикардія). Призначають головним чином атропіну сульфат.
5. Оскільки м-холіноблокатори розширюють зіницю (мідріаз) і паралізують
акомодацію, їх використовують з метою дослідження очного дна і під час під­
бирання окулярів. Призначають препарати короткочасної дії - тропікамід (мідріацил). Навпаки, при гострому запаленні (ірит, іридоцикліт та ін.) і травмах
ока застосовують атропін, який на тривалий час розширює зіннцю і створює
функціональний спокій її м’язам - ’’іммобілізуюча пов’язка". Природно, що
у разі підвищеного внутрішньоочного тиску (глаукома) ці препарати не при­
значають (протипоказані).
6. Вестибулярні розлади (запаморочення, нудота, порушення рівноваги), синдром
Меньєра, морська хвороба. Призначають скополаміну гідробромід і таблетки
“Аерон”, що також містять гіосціамін (лівообертальний ізомер атропіну).
7. Отруєння м-холіноміметиками та антихолінестеразними засобами. Призна­
чають атропіну сульфат у великих дозах.
8. Брадиаритмії та атріовентрикулярні блокади.
9. У стоматологічній практиці м-холіиоблокатори (атропіну сульфат) викорис­
товують при операціях для зниження секреції слинних залоз, з метою запо­
бігання ларингоспазму, нудоті та іншим побічним ефектам, спричиненим збу­
дженням блукаючого нерва.
106

2.1. Лікарські засоби, які впливаю ть на холінергічні синапси

У разі передозування м -хол інобл окаторі в (отруєння) відзначаються сухість і
гіперемія шкіри, гіпертермія, сухість у порожнині рота і глотки (утруднюються
ковтання, мова), порушується акомодація (хворий погано бачить), максимально
розширюються зіниці, з ’являється світлобоязнь, різко прискорюється пульс (тахі­
кардія), сповільнюється перистальтика (закреп). У випадку отруєння атропіном або
рослинами, що ііого містять (блекота, беладона, дурман), до перерахованих симпто­
мів додаються рухове і мовне збудження, психоз, а у тяжких випадках - судоми і ко­
матозний стан. Смерть настає від паралічу дихального центру. У випадку отруєння
атропіну сульфатом внутрішньовенно вводять галантаміну гідробромід (антихолінестеразппй засіб), який добре проникає в ЦНС. Цей засіб знімає психічні розлади,
нормалізує дихання і серцевий ритм. В інших випадках лікування проводять від­
повідно до загальних принципів боротьби з отруєннями (видалення отрути, яка не
всмоктується, з місця її введення; стимуляція елімінації отрути; підтримання жит­
тєво важливих функцій; штучна вентиляція легень; форсований діурез; очищення
крові за допомогою спеціальних сорбентів).
2.І.2.З. Засоби, щ о блокують н-холінорецептори
(н-холіноблокатори, н-холінолітики)
н-Холіноблокаторп включають дві групи: 1) гангліоблокатори - засоби, які бло­
кують н-холінорецептори симпатичних та парасимпатичних гангліїв; 2) курарепо­
дібні засоби, або міорелаксанти периферичної дії, які блокують н-холінорецептори
нервово-м’язових синапсів.
2.1.2.3.1. М іорелаксант и периф еричної д ії (курареподібні засоби)
Міорелаксантами (курареподібними засобами) називають речовини, які призво­
дять до тимчасового оборотного розслаблення або паралічу скелетних м’язів.
Кураре - екстракт із соку південноамериканської рослини, виду Бігусітоз, який
використовували як отруту для стріл, що паралізує тварин. Параліч при дії кураре
зумовлений припиненням передачі збудження з рухових нервів на скелетні м’язи.
Основна діюча речовина кураре - алкалоїд сі-тубокурарин. Нині відомо багато ін­
ших курареподібних препаратів. Механізм дії цих засобів полягає в утворенні комп­
лексу з н-холінорецепторною ділянкою мембрани м’язового волокна (постсинаптична мембрана). Залежно від функціональних властивостей утвореного комплексу
міорелаксанти діляться на 2 групи: 1) засоби антидеполяризуючої (недеполяризуючої) дії; 2) засоби деполяризуючої дії.
Антидеполяризуючі (недеполяризуючі) засоби - піпекуронію бромід (ардуан),
векуронію бромід (норкурон), рокуронію бромід (есмерон). Ці препарати (бісчетвертинні амонієві сполуки) гіри внутрішньовенному введенні зумовлюють швид­
ке розслаблення скелетних м’язів, яке триває 30-60 хв. Спочатку розслабляються
м’язи голови та шиї, а потім кінцівок, голосових зв’язок, тулуба і в останню чергу
(при великих дозах) дихальні (міжреберні і м’язи діафрагми), що призводить до
зупинки дихання. На ЦНС четвертинні амонієві сполуки не впливають, оскільки
107

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ

вони погано проникають через гематоенцефалічний бар’єр. Із антидеполярпзуючпх
міорелаксантів третинної будови раніше використовували меліктип, який застосо­
вували при підвищеному тонусі скелетних м’язів. Антидеполяризуючі міорелак­
санти, зв’язуючись із н-холінорецептором, “прикривають” (екранують) його від дії
синаптичиого ацетилхоліну, Внаслідок нього нервовий імпульс не спричиняє депо­
ляризації мембрани м’язового волокна (тому препарати називаються антпдеполяризуючими). Ці сполуки конкурують (конкурентні міорелаксанти) з ацетилхоліном за
н-холінорецептори постсинаптичної мембрани: у разі збільшення кількості ацетил­
холіну в синапсі (наприклад, при введенні антихолінестеразнпх засобів) медіатор
витісняє міорелаксант із зв’язку з мембраною і сам утворює комплекс з рецептором,
зумовлюючи деполяризацію.
Антидеполяризуючі препарати можуть спричинити зниження артеріального тис­
ку, блокуючи н-холінорецептори гангліїв та сприяючи вивільненню гістаміну. Гі­
потензивний ефект більше виражений у тубокурарину хлориду, ніж у піпекуронію
броміду та ін. М іорелаксантний ефект посилюється деякими засобами для наркозу
(фторотан та ін.). Антагоністами антидеполярпзуючпх (конкурентних) міорелак­
сантів є антихолінестеразні засоби (прозерин), які інгібують синаптичну холінестеразу (фермент, який руйнує ацетилхолін) і сприяють накопиченню ацетилхолі­
ну. Антидеполяризуючі міорелаксанти застосовують під час об’ємних оперативних
втручань для тривалого розслаблення м’язів. Крім того, їх використовують для усу­
нення судом у хворих на правець.
Деполяризуючий міорелаксант суксаметонію йодид (дитилін), який широко
застосовують у медичній практиці, є дихоліновим ефіром бурштинової кислоти
(сукцинілхолін) і завдяки великій структурній подібності до ацетилхоліну не лише
зв’язує н-холінорецептор скелетних м’язів (за аналогією з тубокурарином), але й
збуджує його, зумовлюючи деполяризацію постсинаитичної мембрани (подібно до
ацетилхоліну). На відміну від ацетилхоліну, який негайно руйнується холінестеразою, дитилін дає стійку деполяризацію і, після короткочасного (1 0 -1 5 с) скорочен­
ня, м’язове волокно розслаблюється, а його н-холінорецептори втрачають чутли­
вість до медіатора. Закінчується дія дитиліну через 3 -1 0 хв, і протягом цього часу
він вимивається з синапса й гідролізується псевдохолінестеразою. Природно, що
антихолінестеразні засоби, сприяючи накопиченню ацетилхоліну, подовжують і по­
силюють дію деполяризуючих міорелаксантів. Застосовують дитилін для коротко­
часної міорелаксації при інтубації трахеї, вправленні вивихів, репозиції кісток при
переломах, проведенні бронхоскопії тощо.
Можливі такі ускладнення: 1) післяопераційний біль у м’язах (на початку деполя­
ризації з ’являються фібриляторні скорочення м’язів, посмикування, які стають при­
чиною післяопераційного болю в м’язах); 2) підвищення внутрішньоочного тиску;
3) порушення серцевої діяльності. У випадку передозування дитиліну застосовують
штучне дихання, переливають свіжу кров з високою активністю гісевдохолінестерази і коригують електролітні порушення. Міорелаксанти застосовують у стоматоло­
гічній анестезіології.
108

2.1. Лікарські засоби, які впливаю ть на холінергічні синапси

2.1.2.3.2. Гангліоблокат ори
Гапгліоблокатори - це лікарські препарати, які блокують гангліонарні н-холінорецепторп периферичної нервової системи, що призводить до зупинки проведення
імпульсів крізь вегетативні ганглії.
Фармакокінетика. Гангліоблокатори є похідними четвертинного (бензогексоній,
иентамін, гігроній) або третинного (пірилен) аміну. Усі четвертинні аміни погано
всмоктуються у травному каналі, не проникають у ЦІІС, а третинні - легко резорбуються в кишечнику і проникають через гематоеннефалічний бар’єр.
За тривалістю дії гангліоблокатори поділяють па препарати короткої, середньої
та тривалої дії.
К ласиф ікація за т риваліст ю дії
1. Препарати середньої тривалості дії (1 -4 год): бензогексоній, пентамін.
2. Препарати короткочасної дії (15-20 хв): гігроній (нині застосовують рідко).
Фармакодинаміка. Гангліоблокатори за хімічною структурою нагадують ацетил­
холін. В результаті конкурентного антагонізму із ним за н-холінорецептори гангліонарних нейронів дані препарати блокують ці рецептори і переривають проведення
нервового імпульсу крізь ганглії, хоча ацетилхолін продовжує виділятися на прегангліонарних ділянках парасимпатичних і симпатичних нервів. Блокуюча дія гангліоблокаторів розповсюджується і на н-холінорецептори каротидних клубочків,
наднирників, ЦНС, але у значно меншому ступені, ніж на ганглії.
В результаті блокади гангліїв судинозвужуючих симпатичних нервів виникає
розширення судин і пониження артеріаіьного тиску. Падінню артеріального тиску
сприяє і те, що препарати блокують і н-холінорецептори мозкового шару наднирни­
ків, в результаті зменшується вихід адреналіну, і вміст його в крові падає. Гангліо­
блокатори розширюють периферичні судини, поліпшують кровопостачання і мікроциркуляцію судин кінцівок і тому застосовуються при спазмах периферичних судин.
Гангліоблокуючі засоби попереджують проведення збудження і крізь парасимпа­
тичні ганглії, тому викликають в организмі фармакологічні ефекти, аналогічні ефек­
там холіноблокаторів. Блокуючи ганглії блукаючого нерва, препарати зменшують
секрецію шлункового соку, послаблюють моторику і тонус органів шлунково-киш­
кового тракту, здійснюють бронхорозширюючу і спазмолітичну дію, нормалізують
порушену трофіку тканин. З тієї самої причини прискорюються скорочення серця,
розвивається параліч акомодації.
П оказання до заст осування
1. Гіпертонічний криз (пентамін, бензогексоній).
2. Набряк легень і мозку на фоні підвищеного артеріального тиску (пентамін,
бензогексоній).
3. Керована гіпотензія (гігроній). Штучну гіпотензію використовують для зне­
кровлення операційного поля під час хірургічних втручань на серці, судинах
мозку (зменшується небезпека його набряку), органах таза, а також під час
стоматологічних операцій (на тканинах з хорошим кровопостачанням). Для
керованої гіпотензії застосовують переважно препарати короткої дії, напри­
клад, гігроній, який вводять внутрішньовенно крапельно.
109

СПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

4. Рідко для лікування спазму периферичних судин (ендартеріїт, хвороба Рейно).
Введення у практику вегетотропних препаратів вибіркового тішу дії суттєво об­
межило ооласть використання гангліоблокуючих засобів. Можливе призначення
гангліоолокаторів для лікування виразкової хвороби і бронхіальної астми в тепе­
рішній час не проводиться.
П о о іч н а дія:ортостатпчний колаптоїднпй стан (різке зниження артеріального тис­
ку під час переходу з горизонтального положення у вертикальне), атонія кишечнику
(аж до непрохідності) і сечового міхура, порушення моторної і секреторної функції
травного каналу, закреп, затримка сечі, світлобоязнь (розширення зіниці), порушен­
ня функції органа зору (параліч акомодації), сухість у порожнині рота, тахікардія.
Д ля занооігання ортостатнчному колапсу, одному з типових видів побічної дії ган­
гліоолокаторів, хворим необхідно лежати впродовж 2 год після введення препарату.
1Іри передозуванні гангліоблокаторів застосовують аналептики, антнхолінестеразні
засоби (гірозерин), а-адреноміметики (норадреналін, мезатон), м-холіноміметикп
(карбахолін, ацеклідин).
Гексаметонію бромід (бензогексоній).
Ф а р м а к о к ін е т и к а . У травному каналі абсорбується повільно і лише частково,
тому застосовується переважно парентерально. Не проникає крізь гематоенцефалічний та плацентарний бар’єри. Після внутрішньовенного введення впродовж пер­
шої доби з сечею виводиться близько 90 % прийнятої дози препарату. Бензогексоній
належить до гангліоблокаторів тривалої дії (3 -4 год). Після повторного застосуван­
ня ефективність його зменшується. Препарат має здатність до кумуляції.
П о к а за н н я до за ст о сув а н н я . Найбільш практично цінним ефектом препарату
є зниження артеріального тиску. Застосовується при гіпертензивній хворобі І і II
ступеня, облітеруючому ендартеріїті і спазмі периферичних судин, при кишковій,
печінковій і нирковій кольці, бронхіальній астмі, набряку легень, для керованої ар­
теріальної гіпотензії.
П о б іч н і еф ект и. Найсерйознішим ускладненням може бути ортостатичний колапс.
Пентамін за хімічною будовою і фармакологічною дією подібний до бензогексонію.
Ф а р м а к о к ін е т и к а . За активністю і тривалістю ефекту дещо поступається бензо­
гексонію. Як біс-четвертинна амонієва сполука, погано абсорбується у травному ка­
налі та не проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр.
П о к а з а н н я до за с т о с у в а н н я нентаміну такі самі, як для бензогексонію.
Препарати
Н азва п р е п а р а ту

Ф орм а випуску

С п о с іб в и к о р и с т а н н я

М -х о л ін о б л о к а т о р и

А т р о п ін у с у л ь ф а т
A tropini sulfas

110

Порош ок
Амп. 0,1 % 1 мл,
Очні краплі 1 %

Під ш кіру, в м ’язи, у вену по
0 ,0 0 0 2 5 -0 ,0 0 0 5 г (0 ,2 5 -0 ,5 мл)
У порож нину кон'ю нктиви по 1 -2 краплі
0,5 -1 % розчину 1 -2 рази на день

2.2. Засоби, що впливають на адренергічні синапси

Н азва п р е п а р а ту

Ф орм а ви п уску

С п о с іб в и к о р и с т а н н я

Е к с т р а кт б е л а д о н и с у х и й
Ехії. ВеІІабоппае Б Ісси т

П орош ок

Всередину і ректально по 0 ,0 2 -0 ,0 4 г

П л а ти ф іл ін у гід р о та р тр а т
РІаІурЬуІІіпі ііусігоіагігаз

Порош ок
Амп. 0,2 % 1 мл

П ід ш кіру по 0 ,0 0 2 -0 ,0 0 4 г
У порожнину кон'ю нктиви по 1 -2 краплі
1 -2 % розчину

Іп р а т р о п ію б р о м ід
іргаїгоріі Ь го т іс іи т

Флак. 15 мл

А ерозоль для інгаляцій
(1 інгаляція - 0 ,0 0 0 2 г)

П ір е н зе п ін
Р іге п ге р іп и т

Табл. 0,025 г
А м п. 0,5 % 2 мл

Всередину по 0,025 г
у м'яз, у вену (повільно) по 0,01 г (2 мл)

Н -х о л ін о б л о ка то р и
Б е н зо ге к с о н ій
В е п го Ь е хо п іи т

Амп. 2,5 % 1 мл

під ш кіру, у м ’язи по 0,025 г (1 мл)
(повільно)

П ентам ін
Р е п їа т іп и т

Амп. 5 % 1 мл

у м ’язи по 0,05-0 ,1 г (1 -2 мл)
у вену по 0 ,025 -0,1 г (0 ,5 -2 мл) (повільно)

Порош ок
А м п. 2 % 5 мл

У вену по 0,0 0 1 5 -0 ,0 0 2 г/кг

Д и т и л ін

О іїЬ уІіпит

М, Н -х о л ін о б л о ка то р и
Ц и кл о д о л
С усіо сіо іи т

Т абл.0,002 г

Всередину по 0 ,0 0 1 -0 ,0 0 2 г 2 -3 рази на
день

А м ізи л
А т іг у їи т

Порош ок
Табл. 0,001, 0,002 г

Всередину по 0 ,0 0 1 -0 ,0 0 2 г 2-А рази на
день

2.2. З А С О Б И , Щ О В П Л И В А Ю Т Ь Н А А Д Р Е Н Е Р Г ІЧ Н І С И Н А П С И
Адренергічна іннервація виконавчих органів здійснюється постгапгліонарними
симпатичними нейронами, хімічним передавачем (медіатором) яких є норадреналін. Аксони цих нейронів мають множинні варикозні розширення (рис. 2.1), що
утворюють синапси з клітинами органів, які вони іннервують.
В адренергічному синапсі, як і в будь-якому іншому, розрізняю ть пресинаптичну (тут - варикоза терміналі) і постсинаптичну ч асти н у (іннервована
клітина: м’язова, нервова, секреторна, інкреторна), що розділені синаптичною
щілиною. О стання є частиною м іж клітинного простору, обмеженого пре- і постсинаптичною мембранами. У пресинаптичній частині заверш ується синтез ме­
діатора норадреналіну. Він синтезується в 4 стадії за участю чотирьох ферментів.

111

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Стадії, іцо ведуть до утворення доф ам іну, здійсню ються в цитоплазмі адренер­
гічних нейронів, але утворений дофамін активно транспортується в синагітичні пухирці (везикули), де дофамін-р-оксидаза перетворює його в норадреналін.
Синтезований норадреналін запасається у везикулах у формі комплексів з біл­
ком і АТФ. Ємність внутрівезикулярного депо норадреналіну обмежена і, коли
везикули насичую ться медіатором, частина його дифундує в цитоплазму, утво­
рюючи позавезнкулярне депо, де норадреналін знаходиться теж у комплексі з
білками, але менш міцному. При надмірному синтезі медіатора і насиченні всіх
місць його депонування надлиш ок норадреналіну, що утворю ється, руйнується
моноаміноксидазою (М Л О ) - ферментом, що здійсню є окисне дезамінування
норадреналіну.

но
Рис. 2.1. М о р ф о ф у н к ц іо н ал ьн а о р ган ізац ія адрен ергічного сина псу,
утво р ен о го вар и к о зо ю аксона (А) і кл іти н о ю викон авч ого органа (Б)

При досягненні терміналей адренергічних аксонів, нервові імпульси (потен­
ціали дії) вивільняю ть ш ляхом екзоцитозу у присутності Са2~ медіатор, яки й
зн аход и ться у везикулах. Кожен імпульс вивільняє в синаптичну щ ілину вміст
декількох пухирців (везикул). Кількість везикул, що спорожнюються, у зна­
чній мірі залеж ить від того, як швидко концентрація норадреналіну в синаптичній щілині досягає межі, гіри якій медіатор може активувати пресинаптичні
а2-адренорецептори в терміналях адренергічних аксонів, що за механізмом нега­
тивного зворотного зв’язку зменшує імпульсне вивільнення медіатору норадре­
наліну.
112

2.2. Засоби, що впливають на адренергічні синапси

Локалізація адренергічних рецепторів у клітинах різних органів
та ефекти, що виникають при збудженні
К л іти н и , о р га н и

Тип і п ід ти п адрено р е ц е п то р ів

рі

Р*

Рз

Р еа кції, щ о в и н и к а ю т ь у в ід п о в ід ь на
з б у д ж е н н я р е ц е п т о р ів

Гладенькі м 'язи судин (артерій, вен) ш кіри,
внутріш ніх органів черевної порожнини (брижові
судини), серця (вінцеві судини).

Звуження судин

Гладенькі м ’язи трабекул селезінки, сім'явиносних проток, матки (людини), бронхів

С корочення м ’язів

М 'яз-звужувач (розш ирю вач) зіниці

Звуження (розш ирення) зіниці

М іокард (ш луночки)

Збільш ення сили скорочень

Гепатоцити

Гіперглікемія

С келетні м'язи (кінцеві сегм енти аксонів мотонейронів)

П осилення ім пульсного звільнення
ацетилхоліну, поліпш ення нервовом 'язової передачі імпульсів

Гладенькі м ’язи стінки судин

Звуження судин

Гладенькі м ’язи стінки шлунка

Розслаблення м'язів

Кінцеві сегменти адренергічних аксонів
(пресинаптичні адренорецептори)

Зм енш ення ім пульсного вивільнення
медіатора

Панкреатичні острівці

Зм енш ення інкреції інсуліну

Ж ирові клітини

П ригнічення ліполізу

Тромбоцити

П осилення агрегації

Серце (передсердя, ш луночки)

Підвищ ення автом атизму, збудливості,
провідності, сили скорочень

Гладенькі м ’язи стінки вінцевих артерій

Розслаблення м'язів

Гладенькі м ’язи стінок кишок

Розслаблення м ’язів

Ю кстаглом ерулярні клітини нирок

Збільш ення інкреції реніну

Гепатоцити

Гіперглікемія

Гладенькі м 'язи стінки артеріол скелетних м’язів

Розслаблення м'язів

Гладенькі м 'язи стінки вінцевих артерій

Розслаблення м'язів

Гладенькі м ’язи бронхів

Розслаблення м ’язів

Міометрій

Розслаблення (пригнічення скорочень
матки під час вагітності)

Скелетні м ’язи

Глікогеноліз, лактацидем ія, збільш ення
сили і ш видкості скорочень ш видкоскоротливих м'язів

Панкреатичні острівці

Збільш ення інкреції інсуліну

Базоф ільні гранулоцити сполучної тканини
(опасисті /"тучні"/ клітини)

Гальмування дегрануляції, зменш ення
викиду медіаторів алергії негайного типу

Ж ирові клітини

П осилення ліполізу

113

СПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

Запасений у позавезикулярному депо норадреналін не вивільняється нервовим
імпульсом і може служити джерелом поповнення запасів медіатору для новоутво­
рених (замість використаних) синаптичнпх везикул. Ш видкість синтезу і кількість
запасеного в терміналях норадреналіну забезпечує передачу нервових імпульсів без
помітного виснаження запасів медіатору протягом декількох годин навіть при висо­
ких частотах подразнення симпатичного нерва. Це забезпечується не тільки синте­
зом, але й процесом зворотного захоплення (повернення) медіатора. Суть процесу
в тім, що близько 80 % впвільиенного нервовим імпульсом норадреналіну перено­
ситься із сипаптпчної щілини за допомогою транслокази норадреналіну, що знахо­
диться у преспнаптичній мембрані.
Вивільнений із синаптичнпх пухирців норадреналін, дифундуючи в синаптичній
щілині, досягає поверхні постспнаптичної мембрани, де частина його інактивується
катехол-О-метил-трансферазою (КО М Т), але інша частина молекул медіатору вза­
ємодіє з а- і Р-адренорецепторамп, що супроводжується їх активацією.
Активація адренорепепторів відомими шляхами (див. загальну фармакологію)
перетворюється у кінцеву зміну функцій клітин робочих органів: скорочення чи
розслаблення м’язів, зміна секреції і т.гі.
Білкові молекули адренорепепторів, вмонтовані в постсинаптичні мембрани
клітин різних виконавчих органів, що одержують адренергічну іннервацію, розріз­
няються структурою, молекулярною масою і здатністю утворювати потрійні комп­
лекси з різними в-білкам и, активуючи аденілатциклазу, фосфоліпазу С або іонні
канали. У зв’язку з цим адренорецептори підрозділяють на кілька різновидів. Кліти­
ни різних виконавчих органів, що одержують адренергічну іннервацію, можуть мати
кілька підтипів адренорепепторів чи тільки один їх різновид.
Рецепція й інші процеси, що мають місце у синапсах, - синтез, депонування,
імпульсне вивільнення, зворотне захоплення і ензиматична інактивація медіато­
ру - піддаються лікарській регуляції, що дозволяє підсилювати чи послаблювати
функціональну активність адренергічних синапсів. Відповідно речовини, що діють
на адренергічну іннервацію органів, підрозділяються на адренопозитпвні й адренонегатпвні засоби.
2.2.1. Л ікарські засоби, щ о сти м ул ю ю ть адр ен ер гіч н і синапси
Ш ироко використовуваними засобами є адрепоміметики. Це речовини, що іміту­
ють вплив (прямі адреноміметики) чи підсилюють вплив (непрямі адрепоміметики)
адренергічних нервів на виконавчі органи.
2.2.І.І. А дреном ім етичні лікарські засоби прямої дії
Прямими адреноміметиками є катехоламіни і найближчі їхні структурні аналоги
(мезатон, орпипреналін, фенотерол), а також деякі похідні аралкілімідазоліну: клофелін, ксилометазолін, нафтизин.
Здатні прямо активувати адренорецептори (А Р) клітин виконавчих органів,
тобто діючи постсинаитично подібно медіатору норадреналіну, пі речовини іміту­
ють вплив симпатичних (адренергічних) нервів на органи, викликаючи властиві їм
114

2.2. Засоби, що впливаю ть на адренергічні синапси

ефекти незалежно від того, функціонують адренергічні нейрони, чи функція їх при­
гнічена.
Залежно від особливостей хімічної будови адреноміметики прямої дії активують
тільки чи переважно сх-АР, або (З-АР, або обидва їх типи. Оскільки в клітинах деяких
органів можуть бути присутні винятково чи переважно АР сх-тппу, а в клітинах ін­
ших органів -- р-тппу, різні адреноміметики викликають неоднозначні ефекти і від­
повідно застосовуються за різними показаннями. У зв’язку з цим прямі адреноміме­
тики підрозділяють на а-, (3- і змішаного типу адреноміметики.
2.2.1Л.1. а, р-Адреноміметики
До групи а. р-адрепоміметиків відносяться норепінефрин (норадреналіну тартрат)
та епінефрин (адреналіну гідрохлорид). В умовах цілісного організму норадреналіну
тартрат проявляє головним чином ефекти збудження а-адренорецепторів.
Адреналін є природним гормоном хромафінних клітин наднирннків. Він вили­
ває на а- і р-АР. Активуючи а-АР, адреналін викликає властиві катехоламінам
а-міметичні ефекти: звужує артеріоли і венули, підвищує системний артеріальний
і центральний венозний тиск, розширює зіницю, але знижує внутрішньоочний тиск
нормальних і глаукоматозних очей; скорочує гладенькі м’язи селезінки, матки.
Адреналін пригнічує перистальтику кишечнику і розслаблює м’язи шлунка, збіль­
шуючи ІС-проникність мембран гладеньких м'язів цих органів (сц-ефект), але під­
вищує тонус м’язів пілоричного сфінктера, ілеоцекальної заслінки, сфінктера Одді і
сфінктера сечового міхура (а,-ефекти).
Системний артеріальний тиск адреналін підвищує не тільки в результаті зрос­
тання ЗП О судин, але й тому, що збільшує серцевий викид (Х О К). Це зумовлено
активацією р,-АР серця, що веде до збільшення сили і частоти серцевих скорочень,
а також прискорення внутрісерцевої провідності і підвищення збудливості міокар­
да. У зв’язку з підвищенням збудливості й автоматизму серця адреналін може про­
вокувати чи викликати тахіаритмії. Він ефективно розширює бронхи (Р,-ефект).
Значною мірою адреналін впливає на метаболізм вуглеводів і жирів. Він активує
а,- і р,-АР печінкових клітин, що супроводжується посиленням розпаду глікогену до
гексозо-1-фосфату, перетворенням останнього в глюкозу, що надходить у кровотік,
і гіперглікемією.
Крім цього, адреналін зменшує інкрецію інсуліну р-клітинами підшлункової за­
лози (а,-ефект), що теж веде до гіперглікемії. У скелетних м’язах викликане адре­
наліном посилення глікогенолізу супроводжується утворенням молочної кислоти
і лактацидемією (р,-ефект). У серці за посередництвом р,, а в клітинах жирової тка­
нини за допомогою активації Р,-АР адреналін стимулює ліполіз, внаслідок чого в
крові зростає вміст вільних жирних кислот.
Фармакокінетика. Дія адреналіну гідрохлориду при підшкірному введенні в дозі
1 мг (дорослому) триває до 15 хвилин; триваліші метаболічні ефекти адреналіну
спостерігаються до ЗО хв і більше.
Показання до застосування. Усунення бронхосиазму, при алергійних реакціях не­
гайного типу, у тому числі в комплексній терапії анафілактичного шоку, при інсулі­
115

СПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

новій гіпоглікемії, а також як місцевий гемостатик і засіб, що пролонгує інфільтра­
ційну анестезію.
Норадреналіну тартрат діє на а (, аР ^адрен орец еп торп . При прийомі всередину
в кров не всмоктується, тому що інактпвується в стінці кишечнику. При підшкірно­
му та внутрішньом’язовому введеннях всмоктування норадреналіну утруднене вна­
слідок звуження судин, тому вводять переважно внутрішньовенно крапельно, роз­
чинивши 1 мл ампульного розчину у 100-125 мл фізіологічного розчину. Головний
ефект препарату - виражене, але короткочасне підвищення артеріального
посилення сили скорочення міокарда та підвищення ударного об’єму серця. Препа­
рат не впливає на тонус м’язів бронхів, не впливає на функцію ЦНС, у меншій мірі
впливає на метаболізм.
Показання до застосування, колапс, шок, гіпотензія.
Побічна дія\ тахікардія, можлива гіпертензія.
т и с к у

2.2.І.І.2. а-А дреном ім етики
До а-адреноміметиків варто віднести фенілефрин (мезатон) (а ,> а 2>р), нафазоліну нітрат (нафтизин), ксилометазолін (а2> а,). Активуючи а-адренорецептори гла­
деньких м'язів судин, вони викликають їх скорочення і звуження артеріол і венул,
особливо шкіри і внутрішніх органів черевної порожнини (мезентеріальних судин).
Звуження артеріальних судин супроводжується підвищенням їх загального перифе­
ричного опору (ЗП О ), кров витискається з артеріол і венул у великі магістральні су­
дини, і системний артеріальний тиск (CAT) зростає. Така централізація кровообігу
може бути корисною при колапсі, коли через падіння CAT погіршує кровопостачання
життєво важливих органів: мозку, серця, нирок. Підвищуючи системний артеріальний
тиск, знижений при колапсі (до 80-70 мм рт. ст.), мезатон нормалізує кровопостачан­
ня мозку і серця, але не нирок, артеріоли яких звужуються цим адреноміметиком.
Активуючи а,-А Р міокардіоцитів шлуночків серця, мезатон збільшує силу його
скорочень. Мезатон, через майже повну відсутність впливу на р-АР і викликувану
ним рефлекторну брадикардію, не збільшує серцевого викиду (ХОК). Збільшення
частоти серцевих скорочень при впливі цієї речовини можна спостерігати па ізо­
льованому серці, але введення мезатону в організм супроводжується зниженням
частоти скорочень серця. Брадикардія зумовлена підвищенням CAT, що веде до збу­
дження барорецепторів дуги аорти і рефлекторного підвищення активності центрів
блукаючого нерва (аорто-кардіальний рефлекс).
У зв язку зі скороченням радіального м’яза райдужки мезатон (при системному
введенні і інстиляції його розчину в кон’юнктивальний мішок ока) викликає роз­
ширення зіниці. Препарат підсилює також скорочення вагітної матки і викликає
скорочення траоекул селезінки. Депоновані в селезінці формені елементи крові над­
ходять при цьому в загальний кровотік.
Мезатон, ксилометазолін і нафтизин не піддаються захопленню й інактивації
КОМТ, але швидко інактивуються в печінці; тривалість їхньої дії - 1,5-2 години.
Застосовують а-адреноміметнк мезатон при гострій судинній недостатності (ко­
лапс) ортостатичної, інфекційної чи токсичної природи. При інших видах шоку
116

2.2. Засоби, що впливаю ть на адренергічні синапси

(геморагічному, травматичному) їх застосування протипоказане через погіршення
мікроциркуляції в органах і тканинах. Мезатон може застосовуватися для профі­
лактики колапсу, наприклад, пов’язаного з внутрішньовенним уведенням новокаїнаміду. Нафтнзин та ксилометазолін звичайно використовують місцево при носових
кровотечах і ринітах.
2.2.І.І.З. р-Адреноміметики
р-Адреиоміметпкамп є орципреналіну сульфат (р2 > Р(), сальбутамол і фенотерол (р, > р,), а також добутамін (р, » р,) Через відсутність якого-небудь значного
впливу (спорідненості) на а-АР ці речовини не викликають властивих иорадреналіну а-міметичних ефектів. Вони не підвищують артеріального тиску, не викликають
мідріазу, скорочення селезінки чи гладеньких м'язів матки. Активуючи Р,-АР пе­
редсердь і шлуночків серця, речовини збільшують ритм серцевих скорочень, підви­
щують силу скорочень, прискорюють атріовентрикулярну провідність. Збільшення
частоти і сили скорочень серця супроводжується зростанням хвилинного обсягу
кровотоку (ХОК, серцевого викиду). Таке збільшення виконуваної серцем роботи
веде до зростання споживання серцевим м’язом кисню і підвищеної потреби в ньому.
Кисень використовується серцевим м’язом для посиленого окислювання субстра­
тів, що утворюються в серцевому м’язі в результаті глікогенолізу, гліколізу і ліполізу. Посилення цих процесів p-адреноміметиками є наслідком активації р,-АР серця,
підвищення внутрішньоклітинної концентрації цАМ Ф і активації цАМ Ф-залежних
протеїнкіназ. Це веде до підвищення каталітичної активності фосфорилази і ліпаз,
що відповідно забезпечують глікогеноліз і катаболізм жирів. Додатково утворена
енергія витрачається на забезпечення посилених скорочень міокарда. Посилення
скорочень серця також пов’язане з підвищенням концентрації цАМФ у міокардіоцитах, тому що це полегшує функціонування потенціалозалежних Са2+-каналів у
мембранах цих клітин, збільшує надходження Са2' усередину міокардіоцитів і по­
легшує актоміозинову взаємодію. Підвищення концентрації цАМФ у міокардіоцитах приводить також до посиленого поглинання іонів Са2" саркоплазматичним
ретикулумом і повнішого розслаблення міокарда у фазу діастоли. Згідно з законом
Старлінга, сила наступного скорочення при цьому зросте.
Описана кардіостимулююча дія p-адреноміметиків іноді використовується у ви­
падках гострої серцевої недостатності, що спостерігається при шоках. Однак при кардіогенному шоку, в основі якого лежить ішемія міокарда, здатність р-адреноміметиків
різко збільшувати потребу серця в кисні збільшує ішемію і є вкрай небажаною.
Хоча орципреналін збільшує серцевий викид (р,-ефект), підвищення CAT не спо­
стерігається, тому що одночасно розширює судини скелетних м’язів (р,--ефект). Д о­
бутамін (2,5-10 м к г/кг/х в ) збільшує ХОК, істотно не впливаючи на частоту сер­
цевих скорочень і ЗП О судин. Сальбутамол і фенотерол звичайно трохи знижують
CAT, оскільки їхній вплив на Р^адренорецегітори серця, а отже, і кардіостимулююча
дія, виражені значно слабше, ніж вплив на р,-адренорецептори м’язів судин. Саль­
бутамол і фенотерол у дозах, що майже не впливають на функцію серця, ефективно
117

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ

розширюють бронхи ((3,-ефект). Ця обставина, а також здатність пригнічувати дегрануляпію базофільних лейкоцитів і тучних клітин, перешкоджаючи вивільненню
депонованих у них гістаміну і повільнодіючої субстанції алергії, робить ці засоби
найбільш придатними для лікування бронхоспастичнпх станів, особливо алергійної
природи (бронхіальна астма).
Ориппреналін, сальбутамол і фенотерол ефективно пригнічують ритміч­
ні скорочення вагітної матки (токолітпчппй ефект) у результаті активації (3,адренореценторів гладеньких м'язів цього органа і розслаблюють шийку матки.
Надходження всіх трьох речовин, прийнятих усередину, у систему кровообігу
ненадійне, оскільки вони легко інактивуються МЛО печінки. ГІрп інгаляційному
та ін’єкційному способах введення вони швидко всмоктуються, їх ефекти розви­
ваються протягом 3 -1 0 хв. Речовини не піддаються захопленню адренергічними
аксонами. Орцигіреналін діє 4 -5 , сальбутамол і фенотерол - 6 -7 годин. Застосо­
вуються (3-адреноміметики насамперед як бронхорозширювальні й антпалергічні
засоби для усунення приступів і лікування бронхіальної астми, хронічних астма­
тичних бронхітів, а також в якості токолітичних засобів при загрозі пізнього аборту
і передчасних пологів. Орципреналін застосовують при атріовентрикулярній бло­
каді і для профілактики приступів Морганьї - Адамса - Стокса. Через виражену
кардіостимулюючу дію добутамін застосовують при гострій серцевііі недостатнос­
ті, зумовленій хірургічним втручанням на серці, і при деяких формах хронічної не­
достатності.
2.2.І.2. А дреном ім етичні засоби непрям ої дії
До них належать ефедрин і фенамін. У звязку з тим, що до ефедрину та фенаміну
розвивається залежність, в останні роки ці препарати у практичнії! медицині не за­
стосовують.
Препарати
Н азва п р е п а р а ту
А д р е н а л ін у
гід р о х л о р и д
Асігепаїіпі
Иусігосіїїогісіїїт

Ф орм а випуску

С п о с іб з а с т о с у в а н н я

В ам пулах по 1 мл 0,18 % розчину

Ін'єкційно по 0 ,3 -1 мл; при гострій зупинці
серця - внутріш ньосерцево

М езатон
М еэаЬ пит

В ам пулах по 1 мл 1 % розчину

Вводиться (0,3-1 мл) підш кірно: для
внутріш ньовенного краплинного введення
1 мл розводять у 2 50 мл 5 % -го розчину
глюкози; місцево 0,25-1 % розчини у ви­
гляді очних та носових крапель

Н о р а д р е н а л ін у
та р тр а т
№ габгепаІіпі
Иусігоіагігаз

В ам пулах по 1 мл 0,2 % розчину

Для внутріш ньовенної інф узії вміст
ам пули розводять у 125 мл ізотонічного
розчину глюкози чи хлориду натрію

118

2.2. Засоби, що впливають на адренергічні синапси

Н азва п р е п а р а ту

Ф орм а ви п уску

С п о с іб за с т о с у в а н н я

С а л ь б у та м о л
Salbutam olum

В інгаляторах, щ о м істять аерозоль (200 доз
Інгаляційно при нападах бронхоспазм у
по 0,1 мг).

Ф е н о те р о л
Fenoterolum

Інгаляційно при нападах бронхоспазму;
Випускається в інгаляторах, що містять аеро­
усер ед и н у по 5 м г кожні 2 - 3 години до
золь (300 д оз по 0,2 мг), і під назвою Partusisten
20 мг
у таблетках і свічах по 0,005)
на добу в акуш ерській практиці

Д о б у та м ін
D obutam inum

В ам пулах по 5 мл 5 % розчину

В нутріш ньовенно крапельно (розчин у кон­
центрації 0,25; 0,5 або 1,0 /л)

2.2.2. Л ікарські засоби, щ о блок ую ть адр ен ер гіч н і синапси
(адр ен обл ок атор и п р еси н а п ти ч н і і постсинап тич ні)
Цією назвою об’єднують речовини, що пригнічують функцію адренергічних ней­
ронів чи усувають вплив симпатичних нервів на виконавчі органи. Адренонегативна
дія перших зумовлена виливом на пресииапс, других - на иостсинапс. Відповідно їх
підрозділяють на симиатолітичні і адреноблокуючі засоби.
2.2.2.1. Симпатолітики
Симпатолітиками є резерпін і а-метилдофа. Усі вони пригнічують функцію
адренергічних нейронів, роблячи неможливим імпульсне вивільнення медіатора
норадреналіну аксонними терміналями. Конкретні механізми, за допомогою яких
речовини порушують імпульсне вивільнення медіатору адренергічними аксонами,
різні в симпатолітиків, що належать до різних класів хімічних речовин.
Резерпін інгібує системи транспорту дофаміну і норадреналіну через мембрану
спнаптичних везикул. Через неможливість надходження дофаміну у везикули по­
рушується синтез норадреналіну в них. Запаси медіатору у везикулах не можуть
поповнюватися ні з позавезикулярних його депо, ні тим норадреналіном, що повер­
тається в аксони із синаптичної щілини. Якийсь час адренергічні нейрони ще функ­
ціонують за рахунок наповнених медіатором везикул, але знову утворені синаптичні
пухирці ие накопичують медіатор. Через 8 -1 8 годин після прийому резерпіну функ­
ція адренергічних нейронів знижується, розвивається гіпотензивний ефект.
В останні роки резерпін рідко застосовується у медичній практиці у зв’язку з тим,
що препарат підвищує ризик виникнення злоякісних пухлин молочної залози та
пригнічує ЦНС.
2.2.2.2. Адреноблокатори
Ці засоби блокують адренорецепторп, і клітини виконавчих органів втрачають
чутливість до впливу медіатору адренергічних нейронів, а отже і до впливу симпа­
тичних нервів.
Існують речовини, що блокують обидва типи адренорецепторів (карведилол), але
більшість адреноблокаторів конкурентно блокують або а-, або (3-адренорецептори.
У зв’язку з цим адреноблокатори підрозділяють на а- і (3-адреноблокуючі засоби.
119

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМАКОЛОГІЯ

2.2.2.2.1. а-Адреноблокат ори
Група а-адреноблокуючих засобів представлена деякими природними алкалої­
дами, їх напівсинтетичними (дигідрованими) похідними (дигідроерготаміп) і чис­
ленними синтетичними засобами, з яких найбільше використовують празозин.
а-Адреноблокуючі властивості притаманні деяким речовинам, що відносяться до
інших фармакологічних груп. Наприклад, нейролептики аміназин і дроперпдол
є потужними а-адреноблокаторамп.
Не впливаючи на функцію адренергічних нейронів, але конкурентно блокуючи
постсннаптпчні а-АР гладеньких м'язів судин, а-блокатори зменшують або повніс­
тю усувають судинозвужувальний вплив симпатичних нервів, що іннервують суди­
ни. Унаслідок зменшення впливу судинозвужувальної імпульсапії гладенькі м’язи
артерій, артеріол, венул і вен розслаблюються, знижується загальний периферич­
ний опір судин і системний артеріальний (переважно діастолічний) тиск, а також
центральний венозний тиск. а-Адреноблокатори зменшують вплив симпатичних
нервів і адреналіну на гладенькі м’язи селезінки, матки, радіального м’яза райдужки,
але не змінюють їхнього впливу на клітини, що мають р-АР: міокардіоцити, гладень­
кі м’язи трахеї, бронхів, клітини печінки, жирової тканини.
Празозин швидко і добре всмоктується в шлунково-кишковому тракті, але швидко
метаболізусться в печінці, утворюючи кон’югати (глюкуроніди) чи ацетиляти. Близь­
ко 90 % празозину виділяється з калом. Час його напівелімінації близько 3 годин.
Застосовують празозин для лікування гіпертонічної хвороби і нри порушеннях
периферичного кровопостачання (ендартеріїт, хвороба Рейно). У зв’язку з розши­
ренням вен, що викликається празозином, зменшенням венозного повернення і
навантаження на серце його використовують при лікуванні застійної серцевої не­
достатності. Празозин застосовують також при затримці сечовипускання у хворих
аденомою (гіпертрофією) передміхурової залози. Ефект зумовлений усуненням
спазмуючого впливу симпатичних нервів на м’язи сфінктера сечового міхура, що
реалізується за допомогою с^-адренорецепторів.
На відміну від дигідроєрготаміну, до якого швидко розвивається звикання через
здатність блокувати не тільки постсинаптичні, але й пресинаптичні а,-АР терміналі
адренергічних нейронів, празозин є блокатором винятково а,-А Р і тому його суди­
норозширювальні ефекти не зменшуються нри тривалому повторному застосуванні.
Як антигіпертензивпий засіб празозин призначають усередину. Його початкові дози
складають 0,5-1 мг 1-2 рази на день, далі призначають в дозах 6 -1 6 мг/доба (у 3 -4
прийоми). У людей похилого віку добові дози ие повинні перевищувати 2 -4 мг.
2.2.2.2.2. р-Адреноблокат ори
Блокатори р-адренорецепторів можуть блокувати переважно р1 (атенолол, метопролол) або обидва підтипи цих рецепторів (анаприлін). За ступенем вибірковості
дії на р(- і р2-адренорецептори розрізняють три покоління р-адреноблокаторів: ана­
прилін і піндолол, для яких відношення спорідненості до рур^-адренорецепторів
складає 1,9; атенолол і метопролол, р ,/р л яких відповідно складає’ 15 і 25, і небіволол
120

2.2. Засоби, що впливаю ть на адренергічні синапси

(небілет), спорідненість якого до р,-АР у 288 разів вища, ніж до р,. Небіволол, метопролол, атенолол, які здатні блокувати переважно Р^адренорепептори, називають­
ся кардіоселективпимп па відміну від невибірково діючих, наприклад, анапрпліну
(пропранололу гідрохлорид).
Конкурентно блокуючи Р^адренорецепторп м’язових клітин серця, анаприліп чи
кардіоселективиі блокаторп усувають вплив симпатичних нервів і циркулюючого
в крові гормону адреналіну на міокард. Зменшення симпатоадреналових впливів
веде до уповільнення ритму і зниження сили серцевих скорочень, зменшення серце­
вого викиду і, як наслідок, - зменшення потреби серця в кисні. Одночасно спостері­
гається зниження збудливості й уповільнення внутрісерцевої провідності.
Знижуючи потребу серцевого м’яза в кисні, р-адреиоблокаторп зменшують гі­
поксію міокарда. Тому вони ефективні при ішемічній хворобі серця: стенокардії,
інфаркті міокарда, незважаючи на те, що вінцеві судини невибірково діючий анаприлін трохи звужує. Він знижує також кровотік у судинах мозку, нирок, скелетних
м’язів, підвищує тонус гладеньких м'язів бронхів. Ці ефекти відсутні при призна­
ченні кардіоселсктивних атенололу чи метопрололу, що блокують переважно р,-АР.
Оскільки р-адреноблокатори в результаті зменшення симпатичних впливів на
серце знижують силу і частоту його скорочень, вони зменшують ХОК і при досить
тривалому застосуванні знижують системний артеріальний тиск. Антигіпертензивній дії р-адреноблокаторів сприяє блокада р, -АР юкстагломерулярних клітин нирок,
у результаті чого знижується надходження в кров реніну й утворення ангіотензинуII - могутнього пресорного гуморального фактора. На відміну від анапрпліну і де­
яких кардіоселектпвних p-адреноблокаторів, небіволол не підвищує ЗП О і навіть
поліпшує периферичний кровотік. Це зумовлено його здатністю підвищувати син­
тез і надходження в кровообіг оксиду азоту ( N 0 ) - продукованого ендотеліальнпми
клітинами фактора розслаблення (E R F) гладеньких м'язів судин. Зменшення небівололом постнавантаження на серце сприяє зростанню фракції викиду лівого шлу­
ночка і підвищенню ХОК.
Властивість Р-адреноблокаторів знижувати збудливість і автоматизм серцевого
м’яза використовується при лікуванні серцевих аритмій: синусової і передсердної тахі­
кардії, тріпотіння і мерехтіння передсердь, передсердної і шлуночкової екстрасистолії.
р-Блокада знижує фосфорилазну активність печінки. Тому у хворих діабетом спри­
чинена інсуліном гіпоглікемія підсилюється і пролонгується р-адреноблокаторами.
Одночасно пригнічується мобілізація глікогену в скелетних м’язах і жирних кислот
із жирових депо.
Анаприлін і метопролол всмоктуються в шлунково-кишковому тракті; їх біодоступність складає відповідно ЗО і 40 %, а період напівелімінації - 6 і 4 години. Пік концен­
трації в крові створюється через 3 -4 години. При ньому значна частина речовин ви­
являється зв’язаною з білком (до ЗО %). Анаприлін на 95 % метаболізується в печінці.
Р-Адреноблокатори застосовують для лікування ішемічної хвороби серця (стено­
кардії, інфаркту міокарда), хронічної серцевої недостатності. В останньому випад­
ку їх варто застосовувати з обережністю через пригнічення скорочувальної функції
серця, що при інфаркті вже знижена. Гарний тераневтичиий ефект досягається за­
121

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ

стосуванням (3-адреноблокаторів при тахіарптміях. Вони використовуються в комп­
лексній терапії гіпертонічної хвороби. їх не слід призначати хворим із спнусовою
брадикардією, явищами атріовентрпкулярної блокади, при вираженій серцевій не­
достатності, схильності до бронхоспазму, при порушеннях периферичного крово­
обігу і цукровому діабеті з кетоацидозом. Однак кардіоселективні р-блокаторп, на
відміну від анаприліиу, не провокують бронхоспазм і спазм периферичних судин,
а небіволол менше від інших пригнічує серцеву діяльність.
Препарати
Н азва п р е п а р а ту

Ф орм а випуску

С п о с іб за с т о с у в а н н я

П р а зо з и н у гід р о х л о р и д
Prazosini hydrochloridum

В таблетках по 0,001

По 1 мг 3 -4 рази на добу

А н а п р и л ін
Anaprilinum

В таблетках по 0,01 і 0,04

По 2 0 -4 0 мг 3 -4 рази на д об у всередину

А т е н о л о л Atenololum

В таблетках по 0,05 і 0,1

По 100 мг на д об у за один прийом

М е то п р л о л
M etoprololum

В таблетках по 0,1 і 0,05 і в
ам пулах по 5 мл 1 % розчину

По 10 0 -2 0 0 мг 2 -3 рази на день всередину.
Внутріш ньовенно до 1 0 -1 5 мг

Н е б ів о л о л Nebivololum

В таблетках по 0,0025 і 0,005

По 2 ,5 -5 мг на добу одноразово

2.3. Д О Ф А М І Н Е Р Г І Ч Н І Л І К А Р С Ь К І З А С О Б И
Дофамін формально може бути віднесений до змішаних адреиоміметиків, з пере­
важним впливом на а, і меншою спорідненістю до (3,-адренорецепторів. Однак його
специфічною властивістю є здатність активувати дофамінові рецептори (О, і О,).
О,-рецептори за посередництвом вз-білка позитивно сполучені з аденілатциклазою;
їх активація призводить до накопичення цАМ Ф і росту активності протеїнкінази А.
Е)2-рецептори через Сі-білок пригнічують активність аденілатцпклазп, або через Собілок регулюють проникність клітинних мембран для Са2' і К*. Дофамінові рецепто­
ри локалізуються головним чином у нервових клітинах мозку, але розташовані також
у постсинаптичних мембранах гладком’язових клітин мезентеріальних і ниркових су­
дин, судин серця і мозку, у гладеньких м’язах сфінктерів шлунково-кишкового тракту.
Через високу спорідненість дофаміну до дофамінових рецепторів (Г)]> а |-А Р>р(АР) його внутрішньовенне краплинне введення зі швидкістю 2 -5 м кг/кг/хв супро­
воджується в першу чергу активацією цих рецепторів. Тому дофамін у зазначених
дозах розширює ниркові, кишкові, брижові, серцеві судини, поліпшуючи кровообіг
у цих органах. За посередництвом а,-А Р він підвищує скоротливу здатність серця
і збільшує ударний і хвилинний його обсяг (Х О К ), не змінюючи частоти скорочень
і погреби міокарда в кисні (кардіотонічний ефект). Оскільки дофамін збільшує сер­
цевий викид, але одночасно знижує ЗП О (за рахунок розширення мезентеріальних
122

2.3. Доф амінергічні лікарські засоби

і ниркових судин), він підвищує тільки систолічний артеріальний тиск; післянавантаження на серце не змінюється. Поєднання цих ефектів дозволяє використовувати
дофамін нри кардіогенному та інших (септичному, опіковому, травматичному) шо­
ках, тому що прогресуючий їх перебіг багато в чому зумовлений порушенням мікроциркуляції в системі мезентеріальних судин і затримкою в організмі іонів натрію
через погіршення ниркового кровотоку. Застосовується також при гострій серцевій
недостатності, що виникає нри хірургічних втручаннях на серці.
У високих дозах дофамін активує і (3,-АР серця і збільшує частоту серцевих скоро­
чень, а також підвищує ЗП О і системний артеріальний тиск у значній мірі тому, що
вивільняє норадреналін з варикоз адренергічних нейронів (ефедриноиодібна дія).
Дофамін не всмоктується зі шлунково-кишкового тракту і вводиться виключно
внутрішньовенно. Через швидку інактивацію КОМ Т і МАО (печінки) дія його ко­
роткочасна. Як і інші катехоламіни, дофамін не проникає в мозок через гематоенцефалічний бар’єр і тому нри внутрішньовенному введенні не впливає на ЦНС.
До числа дофамінопозитивних засобів, крім дофаміну, відносять його попередник
у процесі біосинтезу - леводопу (L -ДОФА), яку використовують для лікування
паркінсонізму (див. протипаркінсонічні засоби), напівсинтетичний алкалоїд матко­
вих ріжків бромкриптин (парлодел) і апоморфін.
Секреція лактогенного гормону гіпофіза, рівень якого в крові визначає інтенсив­
ність лактації, регулюється туберо-інфундибулярними дофамінергічними нейрона­
ми. Дофамін, що вивільняється з їх аксонних терміналей, за посередництвом дофамінових рецепторів мембран клітин аденогінофіза гальмує секрецію лактогенного
гормону. Якщо виникає необхідність припинення лактації, використовують дофаміноміметик бромкриптин, що пригнічує секрецію і зменшує вміст у крові лактогенного
гормону, активуючи 0.,-дофамінові рецептори клітин аденогінофіза. Цеіі же препарат
використовують і для лікування паркінсонізму. У Ш КТ бромкриптин всмоктується
частково (до ЗО %), час папівелімінації складає біля б годин. Побічні ефекти: нудота,
блювання, запори, постуральна гіпотензія, головний біль, набряк слизових оболонок.
У якості лікарського засобу, що викликає блювоту, використовують апоморфіну
гідрохлорид. Цей дофаміноміметик легко проникає через гематоенцефалічний бар’єр,
активує дофамінові (D,) рецептори нейронів тригерної зони блювотного центру, ви­
кликаючи через 3 -5 хв після підшкірного введення стан передблювоти (nausea: ну­
дота, слинотеча, частішання подиху тощо). Через 5 -1 0 хв спостерігаються одно- чи
багаторазові акти блювання. Апоморфін часто використовується для лікування хро­
нічного алкоголізму з метою вироблення умовнорефлекторної реакції відрази до за­
паху алкоголю. Це допомагає деяким хворим позбутися потягу до алкоголю.
У якості дофамінонегативних засобів використовують нейролептики і протиблювотний засіб метоклоирамід.
Препарати
Н азва п р е п а р а ту
Д о ф а м ін у гід р о х л о р и д
Dofam ini hydrochloridum

Ф орм а випуску
В ам пулах 0,5 % і 4 % розчину
по 5 мл (25 і 200 мг в ампулі)

С п о с іб за с т о с у в а н н я
Д ля в/в інф узії 25 мг і 200 мг доф ам іну розводять
у 125 мл чи 400 мл 5 % розчину глюкози

123

СПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

Н азва п р е п а р а ту
Б р о м к р и п ти н
В го т с г ір ііп и т

Ф орм а випуску
В таблетках по 0,0025

С п о с іб за с т о с у в а н н я
По 2,5 м г 2 -3 рази на добу

2 .4 . Г І С Т А М І Н Е Р Г І Ч Н І Л І К А Р С Ь К І З А С О Б И
Гістамін виявляється практично у всіх тканинах, але найвищий його рівень у ле­
генях, шкірі і ШКТ. Утворюється в тканинних базофілах (тучні клітини), базофілах
крові і нейронах у результаті декарбоксилювання амінокислоти гістидину при участі
піридоксалевого ферменту гістидиндекарбоксплазп. Зберігається у везикулах в комп­
лексі з аніонними білками і гепарином. У ЦН С виконує функцію медіатора/модуля­
тора, регулює функції гіпоталамічних і кортикальних нейронів, бере участь у регуля­
ції циклу "сон - неспання". У периферичних тканинах вивільняється з тучних клітин і
базофілів бактеріальними токсинами, при охолодженні і травматичних ушкодженнях
тканин, а також при повторному впливі антигенів на сенсибілізований організм.
Гістамін, що вивільняється в позаклітинні простори взаємодіє з трьома типами Н,,
Н 2 і Н3-гістамінових рецепторів. Усі типи гістамінових рецепторів - метаботропні, з
7-ма спіралізованими трансмембранними доменами. Н^гістамінові рецептори локалі­
зовані в ЦНС, у залозах слизової носа і бронхів, у гладеньких м’язах артеріол, шлунка,
кишок, бронхів, у капілярах, у закінченнях чуттєвих нервів. Н -гістамінові рецептори за
посередництвом Єц-білка пов’язані з фосфоліпазою С, їх активація супроводжується
утворенням інозитолтрифосфату (ІТ Ф ), підвищенням внутрішньоклітинної концен­
трації Са2* і посиленням секреції, підвищенням тонусу гладеньких м'язів, розширен­
ням капілярів і підвищенням їх проникності. Активація Н,-гістамінових рецепторів у
закінченнях чутливих нервів супроводжується сверблячкою чи болем. Н 2-гістамінові
рецептори за посередництвом Сб білка активують аденілатциклазу, сприяють накопи­
ченню цАМФ і активують протеїнкіназу А. Локалізовані в мембранах міокардіоцитів
і клітин слизової шлунка. При активації цієї популяції рецепторів зростає скоротли­
вість і автоматизм серця і секреція соляної кислоти в шлунку. Н,-гістамінові рецептори
при участі во-білка керують провідністю мембран для Са2і і К*. У ЦНС і на периферії
мають пресинаптичну локалізацію і регулюють вивільнення медіаторів.
Гістамінопозитивні засоби не знаходять широкого практичного застосування.
У практичній медицині використовують засоби, що послабляють чи перешкоджа­
ють впливу гістаміну на виконавчі органи (див. протиалергійні засоби і засоби, що
виливають на секреторну функцію шлунка).

2 .5 . С Е Р О Т О Н І Н Е Р Г І Ч Н І Л І К А Р С Ь К І З А С О Б И
Серотонін (5-гідрокситриптамін) виявляється в різних органах і тканинах, у тому
числі в ЦНС, шлунково-кишковому тракті, тромбоцитах, клітинах мозкової речовини
124

2.5. Серотонінергічні лікарські засоби

надшірників. Утворюється в нейронах, ентерохромафінних і тучних клітинах з аміно­
кислоти Ь-тршітофану в результаті гідроксилювання і наступного декарбоксилювання
при участі ферментів тршітофангідроксилазн і декарбоксилази. У ЦНС виконує функ­
цію медіатора/модулятора, у периферичних тканинах є гуморальним регулятором.
Молекулярна мішень дії серотоніну - серо гоніпові рецептори. Серотоніпові рецептори
1 типу (БИ Т,) мають кілька механізмів трансдукції: через Єі-білок негативно пов’язані
з аденілатцпклазою, а через Со-білок керують Са2' і К~ провідністю мембран. Основна
їх локалізація - ЦНС. БНТ., при участі Ос[-білка зв’язані з фосфоліпазою С, і їх актива­
ція супроводжується накопиченням ІТФ і нідвпщеиням внутрішньоклітинної концен­
трації Са2'. 5НТ.; виявлені в гладеньких м’язах судин, бронхів, шлунково-кишкового
тракту, у мембранах тромбоцитів. БНТ^ є рецепторами канального типу, подібними до
п-холінорецепторів. їх активація супроводжується підвищенням катіонної провідності
і деполяризацією клітинних мембран. Локалізовані в ЦНС і периферичних тканинах;
описана їх локалізація в закінченнях постгангліонарних парасимпатичних і симпатич­
них нервів, де вони регулюють процеси пресинаитичного вивільнення медіаторів.
Серотонін ЦНС бере участь у регуляції когиітивнпх і емоційних процесів, циклу
"соп - неспання", апетиту, у розвитку нудоти і блювоти. Периферична дія серотоні­
ну виявляється підвищенням тонусу гладеньких м'язів судин, кишок, бронхів, мат­
ки. Серотонін підсилює процес агрегації тромбоцитів і укорочує час кровотечі. Н а­
копичуються данні про інші типи (5 Н Т І - БН Т.) серотонінових рецепторів.
Агоніст
суматриптан використовують для лікування мігрені. Основний симп­
том мігрені - нападоподібний головний біль, що може супроводжуватися нудотою,
блювотою і світлобоязню. Біль при мігрені пов’язують з розширенням судин м’якої
мозкової оболонки. Збільшення об’єму останньої приводить до стиснення і збудження
тригемінальних чутливих закінчень. За механізмом аксон-рефлексу відбувається ви­
вільнення речовини Р, АТФ і ін., що викликають вторинну вазодилатацію і розвиток
локальної запальної реакції в м'якій мозковій оболонці. Суматриптан є селективним
агоніс гом одного з підтипів БНТ,. Активація цих рецепторів викликає звуження менінгеальних судин, запобігає збудженню чуттєвих нервів і вивільненню з них вазодилататорнпх речовин. Крім суматриитану, для лікування мігрені використовують препарат,
що містить алкалоїди маткових ріжків, - дигідроерготамін, що є неселективним агоністом БНТ,. При системному введенні суматриитану спостерігаються запаморочення, со­
нливість; алкалоїди маткових ріжків можуть викликати спазм судин кінцівок, психози.
Серотонінонегативні засоби використовують як нейролептики, антидепресанти
і протитривожні засоби (див. гісихофармакологічні засоби). Крім цього, блокатори
5НТ.}використовують як протиблювотні засоби.
Препарати
Н азва п р е п а р а ту
С ум а тр и п та н Б и т а ^ а п и т

Ф орм а ви п уску
В таблетках по 0,1 і 0,05, дозо­
ваний назальний спрей по 0,02.

С п о с іб з а с т о с у в а н н я
По 0,05-0 ,1 під час приступу

125

ґ% П тт т ?т д

р о з д іл

з

ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ, ЩО
ВПЛИВАЮТЬ НА ЦЕНТРАЛЬНУ
НЕРВОВУ СИСТЕМУ

3 .1 . Л І К А Р С Ь К І З А С О Б И Д Л Я І Н Г А Л Я Ц І Й Н О Г О Т А
Н Е ІН Г А Л Я Ц ІЙ Н О Г О Н А Р К О З У
Засоби д ля наркозу - це лікарські речовини органічної та неорганічної природи, які
гіри взаємодії з нервовими клітинами мозку викликають стан наркозу. Наркоз (грец.
пагке - присипляти, заціпеніти), або загальна анестезія (грец. а, ап - негативна част­
ка; яй£/?е5й - відчуття) - це оборотне, тимчасове гальмування функцій центральної
нервової системи (Ц Н С ), яке виявляється відсутністю свідомості, втратою больової
та інших видів чутливості, зниженням рефлекторної збудливості і розслабленням
скелетних м’язів при збереженні життєво важливих функцій - дихання і кровообігу.
Історія сучасного хірургічного наркозу починається з 16 жовтня 1846 р. У цей
день за пропозицією Мортона (зубний лікар) і Джексона (хімік) відомий хірург
професор Уоррен у присутності великої кількості студентів та лікарів Масачусетського головного госпіталю (СШ А ) провів хірургічну операцію видалення пухлини
з використанням ефіру як засобу для наркозу. Результати цієї успішної демонстрації
після короткого періоду сумнівів і перешкод сприяли швидкому введенню загальної
анестезії в хірургію.
Першу операцію під наркозом ефіром у Росії було проведено вже 7 лютого 1847 р.
у Москві професором Ф. І. Іноземцевим. А 14 лютого в Петербурзі М. І. Пирогов
цілком безболісно протягом 1- 2 хв ампутував у жінки молочну залозу, уражену пух­
линою. Майже одночасно ефір під час операцій застосували Т. Л. Ванцетті в Харкові
(12 і 14 лютого 1847 р.) і В. А. Караваєв у Києві (18 лютого 1847 р.). Результати
спостережень були обнадійливими настільки, що стали основою для створення ме­
дичної ради при Міністерстві внутрішніх справ для організації досліджень наркозу
в Росії. М. І. Пирогов і О. М. Філомафітський (ректор Московського університету)
спільно дослідили дію ефіру і відкритого в 1847 р. хлороформу на головний, спин­
ний мозок і периферичні нерви.
126

3.1. Лікарські засоби для інгаляційного та неінгаляційного наркозу

З часу першого успішного використання ефіру і хлороформу наркозну дію було
виявлено у сотень хімічних речовин, однак тільки деякі з них витримали випробу­
вання часом і знайшли застосування в анестезіології.
К ласиф ікація. Засоби для наркозу належать до різних класів хімічних сполук
(органічні й неорганічні, ациклічні, гетероциклічні, ароматичні, аліфатичні). Серед
них є гази й рідини, тверді речовини.
,3 точки зору практичного застосування засоби для наркозу поділяють на групи
залежно від шляху їх введення в організм.
1. Засоби для інгаляційного наркозу.
1.1. Рідкі леткі речовини (ефір для наркозу, фторотан, ізофлуран, севофлурап).
1.2. Газоподібні речовини (діазоту оксид).
2. Засоби для неінгаляційного наркозу (тіопентал-натрій, иропанідид, натрію
окспбутират, кетамін, мідазолам, пропофол).
Ф еном енологія наркозу. Згідно з відомим висловлюванням С. ГІ. Федорова, “ко­
жен із нас, потрапляючи на операційний стіл, має повне право вимагати нічого не
бачити, нічого не відчувати і нічого не знати про те, що з ним роблять”. Усі засоби
для наркозу, незважаючи на істотні відмінності за хімічною структурою, фізико-хімічними властивостями і незалежно від шляху їх уведення викликають якісно по­
внії, своєрідний стан організму, якому властивий комплекс обов’язкових клінічних
ознак: відсутність свідомості (наркозний сон), анальгезія, гіпорефлексія, міорелаксація, післянаркозна амнезія. Проте стан наркозу, коли стає можливим проведення
хірургічних втручань різного ступеня складності іі тривалості, розвивається не від­
разу, а має кілька етапів. Така послідовність стадій наркозу справедлива лише як
загальна схема. Стан наркозу має чотири стадії, або фази: анальгезії, збудження, хі­
рургічного наркозу, пробудження (рис. 3.1).
I. С т а д ія а н а л ь ге зії (приглушення). Зниження больової чутливості, сплутаність
свідомості, порушення координації рухів; тонус скелетних м’язів, рефлекси, дотико­
ва (тактильна) і температурна чутливість збережені.
II. С т а д ія зб у д ж ен н я проявляється тільки при використанні повільно діючих за­
собів для наркозу і пояснюється зменшенням гальмівних процесів. При цьому спо­
стерігається мовне збудження (хворий може говорити, навіть співати). Рухове збу­
дження супроводжується значними коливаннями артеріального і венозного тиску,
ритму дихання, розширенням зіниць, тахікардією.
Спостерігається салівація, іноді блювання. Можлива рефлекторна зупинка ди­
хання, асистолія.
III. Стадія хірургічного наркозу. Втрата свідомості, больової, тактильної та ін­
ших видів чутливості, міорелаксація. Втрата реакції рогівки на дотик, кругового
руху очей свідчать про досягнення тієї глибини наркозу, коли можна починати опе­
рацію.
У стадії хірургічного наркозу виділяють глибину наркозу чотирьох рівнів.
1. П о ве р х н е в и й н а р к о з (II 1 1) - розпізнається за пригніченням ковтального реф­
лексу. Зіниці звужені, але реагують на світло, рогівковий рефлекс і рухи очеіі
збережені. Дихання стає правильним і глибоким, розслаблення скелетних
127

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ

Рис. 3.1. С тадії та клін ічні о зн аки наркозу

м’язів ще не настає. Рефлекси подразнення очеревини, стискача (сфінктера)
відхідника збережені. На електроенцефалограмі (ЕЕГ) - змішаний ритм.
2. Л егк и й н а р к о з (Ш 2 ) - розпізнається за відсутністю рогівкового рефлексу і ре­
акції зіниць на світло; центральне положення очеіі. Вегетативні функції орга­
нізму стабілізуються. Зникають рефлекси з очеревини. Тонус м’язів частково
зберігається. На ЕЕГ відзначаються повільні хвилі з частотою 1-3 Гц.
3. Г либокий н а р к о з ( Ш 3 ) ~ це рівень розширення зіниць і вираженого розслаблен­
ня скелетної мускулатури. Властиве ослаблення грудного і переважання діафрагмального дихання на фоні прискорення дихальних рухів. Пульс частішає,
артеріальний тиск знижується. На цьому рівні в и т р и ва ліст ь о р га н ізм у р ізк о
зн и ж уєт ься (15 хв життя на рівні I I I відповідає 2 год життя на рівні І І І 2 ) .
4. Н а д гл и б о к и й н а р ко з (ІІІ 4 ) - рівень діафрагмального дихання. Об’єм венти­
ляції легень зменшується, артеріальний тиск знижується, зростає дихальна
128

3.1. Лікарські засоби для інгаляційного та неінгаляційного наркозу

і циркуляторна гіпоксія тканин, насамперед - мозку і серця. З ’являється ці­
аноз шкіри. На цьому рівні наркозу організм перебуває на межі між життям
і смертю. На ЕЕГ з ’являються зони “елект ричною мовчання". Цей рівень є к р и ­
тичним. Якщо не припинити наркоз, на цьому рівні може настати агоиальпа
стадія, тобто стадія паралічу ЦНС із зупинкою дихання і смертю.
IV.
Після припинення введення засобів для наркозу настає стадія пробудження відновлення всіх функцій організму, але у зворотному порядку: з ’являються реф­
лекси, відновлюється тонус м’язів, відновлюється дотикова і больова чутливість, по­
вертається свідомість. Порушення вищої нервової діяльності можуть спостерігатись
протягом 7 -2 5 днів після наркозу.
Аналогічно французькому “Dire adieu, c’est mouir un peu” можна сказати: “Бути
під наркозом - це як трішки померти”. Яка ж природа наркозу, якими є механізми
дії засобів для наркозу?
Ф армакодинаміка. Суть біологічної дії засобів для наркозу слід розглядати з ура­
хуванням різних структурно-функціональних рівнів організації живої матерії. Тако­
му підходу у викладенні матеріалу значною мірою можуть сприяти гіпотези і теорії
наркозу, які з ’явилися в різний час і намагались пояснити механізм загальної анес­
тезії простою фізичною або фізико-хімічною взаємодією засобів для наркозу і мо­
лекул або структур клітини (коагуляційна, протеїнова, ліпоїдна, адсорбційна теорії,
гіпотези суміжного потягу і водневих мікрокристалів, теорії порушення окисних
процесів і термодинаміки руйнування мікротрубочок і лабілізації лінідно-білкової
взаємодії). Однак відносно вищих тварин і людини з ’ясування природи наркозу має
визначатися практичним його використанням - знати суть наркозу для того, щоб
керувати цим станом.
Щоб викликати стан наркозу, потрібні дві умови: засіб для наркозу повинен по­
трапити у кров і вступити в контакт з клітинами ЦНС.
Перша з цих умов досягається інгаляційним і неінгаляційним шляхами. Потрап­
ляючи у кров, наркотична речовина частково зв'язується з ліпопротеїнами, клітина­
ми крові. Залиш ок циркулює, розчиняючись у плазмі крові. Засоби для наркозу по­
трапляють переважно у тканини, багаті на ліпіди, - у мозок і жирову тканину. Саме
ліпідотропністю пояснюється здатність засобів для наркозу проникати крізь гематоенцефалічний бар’єр і вступати в контакт з нервовими клітинами. Сила наркотичної
дії пропорційна їх ліиідорозчинності.
Місцем первинного фармакологічного ефекту наркотичних речовин є електрозбудлива клітинна мембрана. У мембрані молекули наркотичної речовини можуть
проникати у фосфоліпідний подвійний шар, а також у гідрофобні зони мембрани
(білків). Відомо, що при активації натрієвих каналів частина фосфоліпіду перехо­
дить із високооб’ємної рідкої фази в низькооб’ємиу тверду. Наркотична речовина
утруднює фазовий перехід, розріджуючи фосфоліпіди, і при досягненні певної її
концентрації процес активації натрієвих каналів стає енергетично неможливим. Ка­
лієвий струм не змінюється. Однак активація натрієвої провідності перешкоджає
генерації потенціалу дії. Крім того, взаємодія засобу для наркозу з гідрофобним
шаром “вивільняє” молекули води, а також змінює конформацію і функціональ­
129

СПЕЦІАЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

ну активність мембранних білків. Зокрема, протеїн кіназа, каталізуючи зворотне
фосфорування кальцієвих каналів, пригнічується, а кальцієві канали блокуються.
Зменшується надходження кальцію усередину клітини. Відомо, що збільшення
рівня клітинного кальцію у нервовому закінченні є сигналом до початку секреції
медіаторів. Цим пояснюється здатність засобів для наркозу порушувати виділення
медіаторів із гіресинаптичних пухирців у синаптпчну щілину, а отже, пригнічувати
с и на 11т и ч 11у 11е р ед а ч у.
Спнапси є найчутлпвішпми до дії засобів для наркозу порівняно з іншими час­
тинами невронів. На сьогодні мембранна, а точніше, синаптична теорія механізму
дії засобів для наркозу є найбільш науково обґрунтованою. Проте вона не до кінця
з’ясовує всі питання механізму їх дії.
Засоби для наркозу в анестетичнпх концентраціях ослаблюють пресинаптичне ви­
ділення. зворотне захоплення і швидкість кругообігу ацетилхоліну (АХ), норадреналіну (НА), серотоніну (СТ), меншою мірою - дофаміну (ДА), у-аміпомасляної кисло­
ти (ГАМК) і оиіоїдних пептидів (ОГІ). Поряд з цим, зміна гіресинаптичних механізмів
зворотного захоплення і швидкості обміну медіаторів викликає збільшення рівня АХ,
НА, СТ, ГАМК, зниження концентрації ДА і ОП у нервовій тканині. Однак ні показ­
ники не дозволяють ще думати про напрям функціонування міжневронної передачі
підчас наркозу. Анестетичні речовини конкурентно блокують м- і н-холінорепспторп,
а- і р-адренорсцепторп, рецептори ДА, М-метпласпартату і глютамату. При цьому збу­
джуються опіатні, а.,-адренергічні, ГАМК- і бензодіазепіпові рецептори.
Засоби для наркозу в цілому порушують адренергічну, посилюють ГАМК- і опіатну передачу нервових імпульсів. При цьому пригнічуються холіно-, дофаміно- і
активізуються серотопінсргічні медіаторні процеси (рис. 3.2). Засоби блокують ре­
цептори збуджуючих медіаторних амінокислот (глутамат, аспартат) і активують гальмуючих (гліцин, таурин).
Синаптичні утворення центральної нервової системи мають неоднакову чутли­
вість до засобів для наркозу. Це може бути зумовлено багатьма причинами, зокрема
поліморфізмом клітин нервової тканини, різноманітністю фосфоліпідів у мембра­
нах, ступенем їх змін під впливом наркотичних засобів, різною чутливістю хімічних
синапсів на різних рівнях головного і спинного мозку тощо.
Однією з найбільш аргументованих теорій наркозу, що пояснює механізми послі­
довної зміни ііого стадій (ф аз) вибірковою чутливістю окремих утворень нервової
системи до наркотичних речовин, є еволюційна теорія (Г. О. Батрак, С. І. Хрустальов). Використання еволюційного методу для оцінки впливу засобів для наркозу
на різні відділи ЦПС дало змогу постулювати положення, згідно з яким “під час
наркозу понад усе пригнічуються більш давні малолабільні утворення підкіркової
ділянки і зберігається функція філогенетично молодших утворень, таких як кора
великого мозку і дихальний центр, які забезпечують корелятивні функції і життя
організму як цілого’’ (рис. 3.3).
Первинне активне гальмування еволюційно давнішого сітчастого утвору стовбура
головного мозку викликає, з одного боку, зменшення аферентної стимуляції кори
великого мозку, зниження її тонусу і відображу вальної функції, в результаті 130

3.1. Лікарські засоби для інгаляційного та неінгаляційного наркозу

ГА М К

О п іо їд н і
п е п ти д и

С е р о то н ін

А ц е ти л хо л ін

Н о р а д р е н а л ін

Рис. 3.2. Роль м едіато р н и х систем у р о зв и тк у наркозу:
сп риятлива ( і ); н есп р и ятл и ва (-)

Стадія
анальгезії

Стадія
збудження

Стадія хірургічного
наркозу

Клінічна
смерть

Реакція зіниць

®
П ервинне
гальм ування

О
Б ольове

В торинне

т

гальм уван н я

Збудж ення

п о д р азн ен н я

Зорове

С лухове

П о д р азн ен н я сл и зо во ї оболонки

п о д разн ен н я

п од разн ен н я

д и х а л ь н и х ш л я х ів п а р а м и з а с о б у
д л я н ар к о зу

Рис. 3.3. М ехан ізм п ослідо вн о ї зм ін и стадій н аркозу за еволю ц ій ною теорією

131

С ПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

втрату свідомості, з другого - деаферентація кори великого мозку розгальмо­
вує структури підкіркової ділянки. В експерименті виявляється короткочасне
високочастотне зрушення домінуючого ритму біоелектричної активності V
мигдалику, морському конику, хвостатому ядрі. Ііри поширенні на кіркові та інші
структури мозку, високоамплітудна швидка активність формує теленпефалічну,
а інколи іі генералізоваиу фазу судомного збудження. Клінічно вона виявляється
гірп використанні засобів для наркозу, що діють повільно і мають подразнювальні
властивості (наприклад, ефір для наркозу). У механізмах наступного розслаблення
скелетних м’язів лежить пригнічення вищих рухових центрів середнього мозку і
мозочка, а також субордпнаційне гальмування сегментарних рефлексів у поєднанні
з прямою дією засобів для наркозу на чутливі елементи спинного мозку.
Необхідно відзначити, що до засобів для наркозу висуваються певні вимоги. На­
самперед, наркоз при їх використанні повинен наставати швидко і при можливос­
ті без стадії збудження. Також необхідна достатня глибина наркозу, що забезпечує
найсприятливіші умови для оперативного втручання. Важливим моментом повинна
бути добра керованість глибиною наркозу в процесі використання засобів для нар­
козу. Для кращого проведення післянаркозного періоду бажано, щоб вихід з наркозу
був швидким і без наслідків.
Суттєвою характеристикою засобів для наркозу є наркотична широта - діапа­
зон між концентрацією препарату, при якій виникає наркоз, та його мінімальною
токсичною концентрацією, при якій виникає пригнічення життєво важливих цен­
трів довгастого мозку. Наркотичну широту засобів для інгаляційного наркозу ви­
значають по їх концентрації у вдпхуваному повітрі, а засобів для неінгаляційного
наркозу - по введених дозах. Чим більша наркотична широта, тим безпечнішим є
препарат. Побічні ефекти повинні бути відсутніми або мінімальними.
Бажано, щоб застосування засобів для наркозу було технічно достатньо простим.
Дані препарати не повинні горіти та вибухати. Синтез препаратів, а також їх вартість
повинні бути економічно доступними для виготовлення у промислових масштабах.
Особливості фармакодинаміки і фармакокінетики окремих засобів для наркозу
наводяться нижче. Вибір засобу потребує детального аналізу індивідуальних особ­
ливостей організму хворого.
3.1.1. Лікарські засоби д л я ін гал я ц ій н ого нар к озу
Викликати стан загальної анестезії можна вдиханням засобів для наркозу - летких
рідин, які легко переходять у пароподібний стан, а також інгаляцією газоподібних
речовин. Використання засобів для наркозу дає змогу' створювати у вдпхуваному
повітрі потрібну регульовану їх концентрацію. Потрапляючи в альвеоли, анестетична речовина проникає у кров і одночасно виділяється через легені. Ш видкість на­
стання наркозу і виведення з нього залежить від розчинності анестетичної речовини
в крові, а також від рівня апаратури.
Чим менший коефіцієнт розподілу кров/газ, тим швидше настає стан наркозу (діазоту оксид, ізофлуран, фторотан), і навпаки (ефір для наркозу). Із крові анестетична
речовина надходить у тканини відповідно до коефіцієнта кров/тканина (табл. 3.1).
132

3.1. Лікарські засоби для інгаляційного та неінгаляційного наркозу

Таблиця 3.1
Коефіцієнт розчинності засобів для інгаляційного наркозу
К о е ф іц іє н т р о з ч и н н о с т і
З а сіб д л я н а р ко з у

М А К, об. ч а с тка (% )

К р о в /га з

О л ія/газ

К р о в /тка н и н а

Еф ір д ля наркозу

12,1

65

1,14 - мозок
1,20 - легені

1,92

Фторотан

2,3

224

2,6 - мозок
3,5 - м'язи
60 - жирова

9,76

Ізоф луран

13

825

1 ,7 0 - м о з о к
1,34 - м’язи

0,16

0,47

1,4

1,06 - мозок
1,13 - м ’язи

101

Д іазо ту оксид

Примітка. МАК - мінімальна альвеолярна концентрація засобу для інгаляційного нар­
козу (визначається кількістю препарату у вднхуваному повітрі), при якій у половині випад­
ків втрачається больова чутливість на розріз шкіри.
Сьогодні жоден із використовуваних засобів для інгаляційного наркозу не є “іде­
альним”.
Вважають, що засоби для наркозу повинні мати приємний запах, не ушкоджу­
вати клітинні структури, не порушувати гомеостаз, ие викликати ускладнень, мати
достатню розчинність у крові і тканинах, забезпечувати швидке введення в наркоз
і пробудження, тобто викликати легко керований наркоз достатньої глибини і три­
валості.
Ефір для наркозу (діетиловий ефір) - летка, із своєрідним специфічним запахом,
пекуча на смак, легкозаймиста рідина з температурою кипіння 3 4-35 °С; 1 мл рідко­
го ефіру під час випаровування утворює 230 мл пари.
С і-.,НЭ .-0 -С ,Н
.
1
Фармакокінетика. Позитивною якістю ефіру для наркозу є велика широта тера­
певтичної (наркотичної) дії (від 0,4 до 2 г/л у крові), швидке виведення з організ­
му при достатній вентиляції легень і пов’язане з цим порівняно просте керування
глибиною наркозу. В організмі розподіляється нерівномірно, більше - у тканинах
мозку. Не піддається біотрансформації: 90 % виділяється в незміненому вигляді ле­
генями, решта - через нирки, шкіру, травний канал. Подача об’ємної частки 2 -3 %
парів ефіру для наркозу в періоді підтримання викликає анальгезію, 3 -4 % - по­
верхневий наркоз, 5 -6 % - виражений (глибокий) наркоз (ІІІ2- Ш 3). При цьому для
хірургічного наркозу потрібно мати вміст ефіру в крові 1100-1300' мг/л.
Фармакодинаміка. Препарат проявляє виражену анальгезуючу дію, яка зберіга­
ється і в післянаркозному періоді. Це пов’язано з депресією міжнейронної передачі
133

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМАКОЛОГІЯ

збудження в аферентних шляхах та зниженням функціональної активності кори го­
ловного мозку. Під впливом ефіру для наркозу артеріальний тиск змінюється мало,
частота скорочень серця зростає. У стадії глибокого наркозу нригнічувальна дія
на міокард компенсується посиленням продукції адреналіну і норадреналіну, про­
те чутливість серця до катехоламінів не змінюється. Ефір не має різкого ушкоджу­
вального впливу на паренхіматозні органи, сприяє розслабленню скелетних м язів,
а також підсилює та пролонгує депрпмуючнй вплив на нервово-м’язову передачу
нервових імпульсів курареподібних засобів.
Побічна дія. Недоліком ефіру для наркозу є неприємне для хворого і тривале (1 5 20 хв) введення в наркоз з вираженим збудженням. Останнє зумовлено підвищен­
ням активності підкоркових утворень (в основному середнього мозку). Це пов’язано
головним чином з пригніченням кори головного мозку та виключенням субординаційних механізмів, що контролюють стан нижчерозташованих центрів. Подраз­
нювальна дія ефіру для наркозу на слизові оболонки може викликати блювання,
а в післянаркозний період - сприяти виникненню бронхопневмонії. Ефір пригнічує
функцію нирок (протеїнурія). Може спостерігатися ацидоз, кетонемія. Для попе­
редження рефлекторного (з верхніх дихальних шляхів) зниження частоти дихання
та ритму серцевих скорочень до апное та зупинки серцевої діяльності використову­
ється попереднє введення атропіну сульфату. Вибухонебезпечний.
Галотан (фторотан - 1,1,1-трифтор-2-хлор-2-брометан) - летка прозора без­
барвна рідина зі специфічним запахом, солодка на смак. Температура кипіння
50 °С. Фторотан і суміш його парів з повітрям, киснем, діазоту оксидом, ефіром для
наркозу (до 13 %) не займаються і не вибухають.
Фармакокінетика. Фторотан активніший за ефір для наркозу в 4 рази, за діазоту
оксид - у 50 разів. Після вдихання об’ємної частки 2 -3 % фторотану через 1-3 хв
хворий втрачає свідомість, а через 3 - 5 хв настає глибокий наркоз. Наркотична ши­
рота препарату аналогічна ефіру для наркозу.
Пробудження - через 5 -1 5 хв. Післянаркозна депресія продовжується 3 0 -6 0 хв.
Близько 60-80 % фторотапу виводиться через легені в незміненому вигляді протя­
гом 24 год, 15 % затримується в організмі, насамперед у печінці, де відбувається його
дехлорування і дебромування.
Фармакодинаміка. Фторотан не подразнює дихальних шляхів, гальмує секрецію
бронхіальних залоз і розширює бронхи, пригнічує гортанний і ковтальний рефлекси,
розслаблює жувальну мускулатуру, пригнічує салівацію. При поглибленні наркозу
зменшується об’єм вдиху, що компенсується (у початковій стадії) прискоренням ди­
хання. Загальна анестезія супроводжується задовільним м’язовим розслабленням
(у меншій мірі, ніж при застосуванні ефіру). Крім цього, препарат потенціює міопаралітичну дію антидеполяризуючих міорелаксантів. Також характерними для ф то­
ротану, на відміну від діетилового ефіру, є слабка анальгетична активність.
Побічна дія. Фторотан пригнічує функцію серцево-судинної системи. Кардіодепресивиа дія проявляється негативним впливом на міокард і зменшенням хвилин­
ного об’єму крові (серцевого викиду). Внаслідок підвищення тонусу блукаючого
нерва сповільнюються передсердно-шлуночкова провідність і пульс. Зниж уєть­
134

3.1. Лікарські засоби для інгаляційного та неінгаляційного наркозу

ся тонус симпатичного і підвищується тонус парасимпатичного відділу нервової
системи. Депресія симпатичного судинорухового центру, зниження хвилинного
об’єму крові, блокада автономних вузлів і зменшення периферичного судинно­
го опору є причинами арт еріальної гіпотензії - одного з тяжких ускладнень нар­
козу фторотаном. Для корекції артеріального тиску використовуються синтетич­
ні с^-адреноміметики, зокрема мезатон. Циркуляторна гіпоксія, яка виникає при
цьому, посилюється гіперадреналінеміею і підвищенням чутливості серця до катехоламінів. Поряд з ним відбувається пригнічення дихального центру і зменшення
вентиляції легень, у результаті - поглиблення гіпоксії мозку. На фоні цпркуляторної
і гіпоксичиої гіпоксії пряма дія фторотану на клітини кори великого мозку супро­
воджується зниженням їх енергообміну, що призводить до виснаження їх функціо­
нальної активності.
Фторотан метаболізується в печінці з утворенням 3-фторхлоретаиу і днфторхлоретилену, з якими пов’язана його гепатотоксична дія. Частота фторотанового
гепатиту становить 1 : 2500 - 1 : 10 000, причому фторотанового гепатоцелюлярного некрозу - у 3 0-50 % хворих, що проявляється через 5 -2 0 днів після наркозу.
Серед найімовірніших механізмів гепатотоксичності фторотану слід назвати два.
По-перше, ушкодження гснатоцптів виникає внаслідок ковалентного зв'язування
реактивних проміжних продуктів біотрансформації фторотану з молекулами ліпопротеїнів і білками, що змінює їх третинну структуру і функціональну цілісність.
По-друге, порушення кровотоку печінки внаслідок прямої ушкоджувальної дії пре­
парату і особливо його метаболітів на ендотелій судин. Геиатотоксичну дію фторотапу поглиблює гіпоксія.
Нефротоксичний ефект може виявлятися тимчасовою олігурією, що пов’язано
із зменшенням кровотоку нирок. Фторотан сприяє розслабленню міометрію, легко
проникає крізь плацентарний бар’єр. Може використовуватися в комплексі з ефі­
ром для наркозу (азеотропна суміш), діазоту оксидом, наркотичними анальгети­
ками, щоб забезпечити умови для проведення операції.
До рідких галогенізоваипх летких засобів для наркозу, які за багатьма параметра­
ми фармакодпнаміки і фармакокінетики схожі з фторотаном, належить також ізофлуран. Він менш токсичний, особливо якщо виникає потреба повторного наркозу.
Ізофлуран менше, ніж інші галоїдовмісні засоби, сенсибілізує міокард до катехоламінів.
Серед нових фторвміснпх сполук до найдосконаліших препаратів відноситься
севофлуран (севоран). Він викликає швидкий розвиток наркозу, характеризується
легкою керованістю ефекту і відповідно швидким виходом з наркозу. Крім того, се­
вофлуран не подразнює слизові оболонки дихальних шляхів, чинить незначну дію
на функцію внутрішніх органів, серцево-судинну систему, в тому числі і мозковий
кровообіг, а також дихання. Хімічно препарат є стабільним, має приємний запах, по­
жежо- та вибухобезпечний. Використовується в клінічній та амбулаторній практиці.
Діазоту оксид (М20 ; закис азоту - заст ар.) - газ без кольору і запаху, солодкуватий
на смак, не горить, але підтримує горіння.
135

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ

Фармакокінетика. В організмі не змінюється, ніяких снолук з гемоглобіном не
утворює, не розкладається, швидко (через 2 -5 хв після надходження) в незміненому вигляді виділяється через легені. Основним недоліком цього засобу є його низь­
ка наркотична активність. При концентрації об’ємна частка 3 0-40 % у вдихуваній
суміші викликає анальгезію. 60-80 % - втрату свідомості. Подальше збільшення
концентрації супроводжується гіпоксією. Наркоз не досягає достатньої глибини.
В кращому випадку ефект досягає початкового рівня стадії хірургічного наркозу.
У зв’язку з цим діазоту оксид зазвичай поєднують з іншими, активнішими препара­
тами (наприклад, з фторотаном). Зупинка інгаляції препарату приводить до швид­
кого пробудження без явищ післядії.
Фармакодинаміка. Діазоту оксид є найбезпечнішим засобом для наркозу. Ного вплив
на систему кровообіг}', дихальну систему, печінку і нирки незначний. Функцію симнатико-адреналової системи стимулює незначно. Препарат не проявляє подразнюючих
властивостей. Релаксація скелетної мускулатури недостатня. Для отримання необхід­
ної релаксації скелетної мускулатури діазоту оксид комбінують з курареподібними за­
собами. Характерною ознакою є наявність виражених анальгетичних властивостей.
У разі тривалого наркозу може підвищитись рівень вуглецю діоксиду, внаслідок
чого розвивається гіпоксія, особливо якщо під час наркозу було введено міорелаксанти. У випадках тривалого використання діазоту оксиду (2 -4 дні) виникає при­
гнічення функції кісткового мозку і зменшується кількість лейкоцитів. Тому не слід
використовувати його для анальгезії тривалий час.
Застосовують діазоту оксид не тільки для інгаляційного наркозу при хірургічних
втручаннях, але й при інфаркті міокарда та інших станах, що супроводжуються ін­
тенсивним болем. Як правило, препарат застосовують як компонент комбінованого
знеболювання. Препарат не горить, однак підтримує горіння.
3.1.2. Л ікарські засоби д л я н еін гал я ц ій н ого нарк озу
Неінгаляційний наркоз досягається парентеральним, рідше ентеральиим введен­
ням засобів для наркозу.
Уперше неінгаляційний наркоз був запроваджений у 1847 р. М. І. Пироговим,
який запропонував ректальний метод наркозу ефірно-масляною сумішшю. У 1902 р.
М. П. Кравков запропонував внутрішньовенно вводити гедонал. Неінгаляційний
наркоз набув значного поширення після введення у практику похідних барбітуро­
вої кислоти, стероїдів, позбавлених гормональних ефектів, і особливо після синтезу
кетаміну й аналогів природних метаболітів.
Із парентеральних шляхів введення засобів для наркозу найбільше поширення
має внутрішньовенний.
Перевагами неінгаляційного (внутрішньовенного) наркозу є швидке настан­
ня наркотичного сну слабко виражена стадія збудження, як правило, відсутність
нудоти і блювання, а також безпечність для оточуючих: ці препарати не є вибу­
хонебезпечними, не забруднюють повітря операційної, їх можна ширше використо­
вувати для комбінованого наркозу.
136

3.1. Лікарські засоби для інгаляційного та неінгаляційного наркозу

Недоліком неінгаляційного наркозу є утруднення контролю за його глибиною
1тривалістю.
К ласиф ікація. Препарати для неінгаляційного (внутрішньовенного) наркозу за
т р и в а л іст ю д ії після одноразово введеної дози поділяють на засоби:
а) короткочасної дії (до 10-15 хв) - кетаміну гідрохлорид, пропанідпд, пропофол;
б)середньої тривалості (2 0 -5 0 хв) - тіопентал-натрій, гексенал;
в) тривалої дії (60 хв і більше) - натрію оксибутират.
Кетаміну гідрохлорид (каліпсол) - препарат феніллідинового ряду.
Ф а р м а к о к ін е т и к а . При внутрішньовенному введенні (2 -3 мг/'кг) ефект настає
через 2 0-60 с. і триває 5 -1 0 хв, а при впутрішиьом’язовому - через 2 - 6 хв і триває
15-30 хв. Для підтримання анестезії вводять 1 /2 -1 /4 початкової дози. Біотрансформація препарату відбувається в печінці. Виводиться з організму нирками (9 1 96 %) у вигляді чотирьох малоактивних метаболітів уже в першу добу. Т, близько
2 год.
Ф а р м а к о д и н а м ік а . Після введення одноразової дози розвивається загальна
анальгезія, легкий снодійний ефект з неповною втратою свідомості у поєднанні
3 амнезією (стан, подібний до нейролептанальгезії). Хірургічний наркоз під впли­
вом кетаміну не настає. Під час введення у наркоз і виходу з нього можуть виникати
марення, галюцинації і неприємні сновидіння. Анальгезія після наркозу спостері­
гається протягом 6 - 8 год. Така клінічна картина наркозу кетаміну гідрохлоридом
інколи позначається терміном “д и с о ц іа т и в н а а н е с т е з ія ”. Це означає, що речови­
ни, подібні до нього, пригнічують одні утворення мозку (сітчастий утвір середньо­
го і проміжного мозку) і збуджують інші (лімбічна система, кора великого мозку).
Міорелаксація при використанні кетаміну виражена слабо, також можуть спосте­
рігатись мимовільні рухи кінцівок. Ковтальний, гортанний, кашльовий рефлекси
зберігаються і навіть посилюються. Препарат дещо підвищує артеріальний тиск,
збільшує кількість серцевих скорочень. Може спостерігатись салівація. Підвищу­
ється внутрішньоочний і внутрішньочерепний тиск. Ритм дихальних рухів і просвіт
бронхіол не змінюються.
М е х а н ізм о с н о в н и х к л ін іч н и х п р о я в ів дії кетаміну такий:
1. А н а л ь ге зу ю ч а д ія кетаміну визначається властивостями його як агоніста
(і-опіатних рецепторів утворень таламуса, агоніста к-опіатних рецепторів
спинного мозку, агоніста рецепторів серотоніну переважно центральної сірої
речовини середнього мозку, таламуса і кори великого мозку.
2. Г іп н о ген н а д ія , що викликає розвиток наркотичного сну і післянаркозної ам­
незії, зумовлена холіноблокуючими властивостями на різних рівнях нервової
системи: ГАМК-міметичні ефекти переважно на рівнях стовбурових струк­
тур мозку, властивості антагоністів - рецепторів збуджуючих амінокислот М -метил-Б-аспартату і глютамату.
3. З б уд ж ен н я си ст ем и кр о во о б ігу - викликається переважно центральними не­
прямими і периферичними а-адреноміметичними властивостями.
4. П с и хо т о м ім ет и ч н а д ія зумовлена здатністю кетаміну активізувати нігростріарну, мезолімбічну і мезокортикальну дофамінергічні системи мозку, вияв137

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

ляти властивості агоніста ст-опіатних і серотопінових рецепторів переважно
структур лімбічиої системи і кори великого мозку.
П о к а за н н я : короткочасні операції, що не потребують релаксації м’язів. (При опе­
раціях тривалістю помад 10-15 хв слід застосовувати м'язові релаксанти; під час
тривалих операцій потрібно комбінувати з іншими засобами для наркозу).
Побічну дію кетаміну можна зменшити введенням бензодіазепіновпх тран­
квілізаторів, барбітуратів, невролептиків і агоніста пресинаптичипх гальмівних а,адренорецепторів - клофеліну.
Пропанідид (сомбревін) - пропіловпй ефір фенілоцтової кислоти.
Ф а р м а к о к ін е т и к а . При внутрішньовенному введенні дозою 4 -1 0 м г/кг викликає
через 10-30 с глибокиіі сон і короткочасну анальгезію; пробудження - через 3 - 5 хв.
Для продовження наркозу можна повторно вводити 2 /3 - 3 /4 початкової дози. В ор­
ганізмі швидко метаболізується шляхом гідролізу холіпестеразою плазми крові на
неактивні сполуки. Виводиться головним чином нирками і не кумулює. Післянаркозної депресії Ц Н С не спостерігається.
Ф а р м а к о д и н а м ік а . Викликає наркоз короткочасної дії (10-15 хв). Стадія хірур­
гічного наркозу продовжується до 3 хвилин і ще через 2 -3 хвилини відновлюєть­
ся свідомість. Після введення пропаиідиду можуть спостерігатись мимовільні рухи
(посмикування, тремор), деяке зниження артеріального тиску, тахікардія, ларпнгоспазм, короткочасне тахіпное з наступним короткочасним аппое. На паренхіматозні
органи не впливає.
П о к а за н н я : короткотривалі операції в амбулаторних умовах, діагностичні дослід­
ження, репозиція уламків кісток, зняття швів.
П р о т и п о к а за н н я : ураження нирок, печінки, шок.
П о б іч н а дія. Можуть спостерігатися нудота, блювання, біль голови, посилена салі­
вація, подразнення вен (флебіт, тромбофлебіт). Пропанідид є гістамінолібератором,
що може бути причиною розвитку анафілактичного шоку.
Пропофол (диприван, рекофол) - 2,6-диізопропілфенол, викликає стан наркозу
через ЗО с після внутрішньовенного введення.
Ф а р м а к о к ін е т и к а . Рівномірно розподіляється у тканинах організму. Біотрансформується переважно печінкою з утворенням неактивних сполук. Виводиться пе­
реважно нирками.
Ф а р м а к о д и н а м ік а . Механізм дії пов’язаний з неспецифічною дією на ліпіди мемб­
ран невронів ЦНС, внаслідок чого порушується функція натрієвих каналів. Крім
того, під його впливом активізуються ГАМК-ергічні процеси в мозку. Практично не
має апальгезуючої дії; поновлення функцій після його впливу відбувається швидко.
Тривалість ефекту при одноразовому застосуванні залежно від дози складає від 3 до
10 хв. У дозі, в 2 -5 разів меншій від наркотичної, інколи використовується як седа­
тивний засіб при штучній вентиляції легень, інтенсивній терапії та інших подібних
станах. Пропофол не акумулює. Проявляє протиблювотну активність.
П о б іч н а дія: брадикардія, помірна артеріальна гіпотензія, короткочасне апное, при­
гнічення мозкового кровообігу, алергічні реакції та подразнення в місці введення.
138

3.1. Лікарські засоби для інгаляційного та неінгаляційного наркозу

Тіопентал-натрій є похідним барбітурової кислоти, що має чітку наркозну дію із
слабкою анальгезією, натрієва сіль розчинна у воді, але розчин через 2 -4 год гідро­
лізується, тому його готують безпосередньо перед введенням хворому.
Фармакокінетика. Ш видке настання наркозу зумовлюється високою ліпідотропністю барбітуратів і здатністю легко проникати крізь гематоеннефалічнпй бар’єр.
Короткочасність наркотичної дії тіопенталу-натрію (2 0 -4 0 хв) зумовлена швидким
руйнуванням його у печінці. Біотрансформація барбітуратів здійснюється з утво­
ренням оксп-, кето- і карбокспбарбітуровпх сполук, а також деалкілуванням або
руйнуванням барбітурового кільця. Повільне вивільнення із ліпідовміспих тканин
депонованих барбітуратів у плазму крові є причиною тривалої сонливості після ви­
ходу із стану наркозу.
Фармакодинаміка. Наркоз настає протягом 1-2 хв після дрімоти і глибокого сну.
Спочатку втрачається свідомість, потім знижується рефлекторна дія і м’язовий то­
нус. Рефлекс із рогівки зберігається до стадії глибокого хірургічного наркозу. Зни­
жується швидкість метаболізму в тканинах мозку, мозковий кровообіг, внутрішньо­
черепний тиск, зменшується потреба тканин у кисні.
Активне гальмування барбітуратами сітчастого утвору середнього мозку викли­
кає вторинну деаферентацію утворів мозку, розташованих вище, і насамперед кори
великого мозку, що веде до пригнічення свідомості. Барбітурати пригнічують центр
дихання, внаслідок чого він стає менш чутливим до дії вуглецю діоксиду - ендо­
генного стимулятора інспіраторних невронів дихального центру. Тіопентал-натрій
пригнічує також судиноруховий центр і серце, але сенсибілізації міокарда до катехоламінів не викликає. Ш видке введення препарату може призвести до значної ар­
теріальної гіпотензії та аритмії, через те його слід застосовувати обережно у хворих
із патологією серця. Анестезія із застосуванням барбітуратів протипоказана хворим
з недостатністю печінки і нирок, у стані шоку, хворим з бронхіальною астмою. Ці за­
соби не можна застосовувати, якщ о немає апаратури для штучної вентиляції легень.
Значне місце в механізмі невротропної наркотичної дії похідних барбітурової
кислоти займають медіаторні ефекти. У ділянці синапсів барбітурати посилюють
ГАМК- і меншою мірою бензодіазепін- і серотонінергічну передачу нервових ім­
пульсів, але порушують адренергічну і дофамінергічну передачу. Барбітурати є
агоністами рецепторів гальмівних (гліцин, таурин), антагоністами збуджуваль­
них (глутамат, асгіартат) медіаторних амінокислот. Медіаторні ефекти барбітура­
тів такі. Засинання після введення барбітуратів може визначатись властивостями
агоніста рецепторів ГАМК типу В, антагоніста а-адренорецепторів, наркотичний
сон - а2-адреноміметичними і (3-адреноблокуючими, а також властивостями агоніс­
та опіатних рецепторів; анальгезія - а,-адреноміметичними, (3-серотонін-, адреноі опіатблокуючими властивостями; післянаркозна амнезія - властивостями холіноблокатора, ГАМК- і сц-адреноміметика.
Для тіопентал-натрію властива певна місцевоподразнююча дія. Використовують
його для введення в наркоз або при короткочасових хірургічних втручаннях.
Натрію оксибутират - у-оксимасляної кислоти (ГО М К) натрієва сіль. Є синте­
тичним аналогом природного метаболіту, виявленого у тканинах мозку.
139

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

О
ОН —

С Н „—

С Н 0—

С Н „—

С

/
\

0№

Фармакокінетика. Активність натрію оксибутпрату як засобу для наркозу є не­
достатньою, тому його вводять у великих дозах. Легко проникає через гематоенцефалічний бар’єр, малотоксичний, може знижувати рівень АТ. На паренхіматозні
органи пе впливає. Інколи спричинює гіиокаліємію. Виявляє також гіпотермічну,
протисудомну дію, підвищує стійкість до йонізуючого випромінювання, голоду, гі­
пербаричного кисню. Утилізується в організмі як метаболічний субстрат, 98 % виді­
ляється через легені у вигляді вуглекислого газу.
Фармакодинаміка. Має седативну, снодійну, наркозну та антигіпоксичу дію. Слаб­
кий анальгетик, активний міорелаксант. При поєднанні з іншими засобами для нар­
козу підвищує їх активність, однак не впливає на токсичність. Підвищує стійкість
тканин міокарда та мозку до гіпоксії. Наркотична активність у даного препарату
невелика, і тому його вводять у великих дозах. Зазвичай стадія збудження не вини­
кає. При швидкій інфузії можливе психоемоційне збудження та судомні скорочення
м’язів. Стадія хірургічного наркозу настає через 3 0-40 хв після внутрішньовенної
інфузії і триває 1,5-3 години.
Також натрію оксибутират можна застосовувати всередину. Він добре всмокту­
ється у тонкому кишечнику і через 3 0-40 хв викликає наркоз, тривалість якого
складає 1,5-2,5 год. Основним місцем дії натрію оксибутпрату є тканинний ме­
таболізм, у першу чергу вуглеводний обмін. Цей позасинаптичний механізм невротропних ефектів доповнюється синаптичним медіаторним компонентом дії.
Натрію оксибутират у гіпнотичній і наркотичній дозі підвищує концентрацію
ацетилхоліну і дофаміну, знижує - серотоніну, не знижує кількість адреналіну, норадреналіну, опіоїдних пептидів, ГАМК і глутамату у тканинах мозку. Препарат
порушує виділення біогенних амінів внаслідок безпосередньої блокади пресинаптичних н-холіно-, ГАМК типу А і збудження гальмівних а-адренорецепторів, бло­
кує постсинаптичні адрено-, дофаміно-, м-холінорецептори і збуджує конкурентно
рецептори ГАМК.
Побічна дія: можливе блювання, іноді розвивається гіпокаліємія. При передозу­
ванні може спостерігатися пригнічення дихального центру.
Використовується препарат для ввідного та базисного наркозу, для знеболювання
пологів, при гіпоксичному ураженні головного мозку (в т.ч. набряк), як протишоко­
вий засіб, з метою отримання заспокійливого та снодійного ефектів.
3.1.3. Р ізн і засоби , я к і викор истовую ть п р и загальній ан естезії
Однією з основних умов для ефективного проведення оперативного втручання
є адекватний анестезіологічний захист організму хворого від операційної травми,
забезпечений мінімальною дією лікарських засобів із арсеналу засобів для наркозу.
140

3.1. Лікарські засоби для інгаляційного та неінгаляційного наркозу

Перевагою комбінованого наркозу є те, що концентрації (дози) компонентів сумі­
ші нижчі, ніж нри використанні для наркозу одного засобу, тому вдається зменшити
їх токсичність та знизити частоту небажаних ефектів.
Потреба у розробленні, вивченні і впровадженні нових видів загальної анестезії
визначається насамперед індивідуальною чутливістю організму хворого, а також
недоліками й ускладненнями, зумовленими застосуванням лікарських засобів для
анестезіологічного забезпечення операцій. Крім моноиаркозу і комбінованого нар­
козу, все частіше використовують інші види загального знеболювання (див. схему).
Т р а н квіла н ест езія, т р а н к в и а н а л ь г е з ія (а т а р а л ь г е зія ) - багатокомпонентне зба­
лансоване загальне знеболювання, що грунтується на використанні транквілізато­
рів переважно бензодіазепінового ряду в поєднанні з засобами для наркозу або нар­
котичними анальгетиками.
Для індукції в наркоз (іноді для премедикації та підтримки наркозу) використо­
вується мідазолам (фульсед) - один із можливих компонентів для проведення ком­
бінованого наркозу. Препарат добре розчинний у воді і вводиться внутрішньовенно
або внутрішньом’язово. Є високоактивним агоністом бензодіазепінових рецепторів.
Препарат виявляє седативну та снодійну дію, а також здатний викликати амнезію
(яка може зберігатися до 6 год). Болетамуючими властивостями мідазолам не воло­
діє. Хірургічного наркозу не викликає. Снодійний ефект спостерігається через 2 хв
після ін’єкції. Діє короткочасно. При внутрішньовенному введенні може викликати
апное тривалістю до 2 хв. Метаболізується мідазолам у печінці. Виводиться нирками.
Н е в р о л е п т а н а л ь ге зія , н е в р о л е п т а н е с т е зія - ґрунтується на спільному вико­
ристанні невролептиків переважно бутирофенонового ряду (стан невролепсії) і нар­
котичних анальгетиків або засобів для наркозу. Прикладом є комбінація дроперидол
+ фентаніл. Це призводить до розвитку загального знеболення, пригнічення веге­
тативних реакцій, гальмування психічних реакцій, а в значних дозах - і до втрати
свідомості.
Ц е н т р а л ь н а а н а л ь ге зія - досягається введенням переважно наркотичних аналь­
гетиків у великих дозах з обов’язковою штучною вентиляцією легень.
Т от альна вн у т р іш н ь о в е н н а а н е ст езія - досягається введенням неінгаляційних за­
собів для наркозу з препаратами, що забезпечують надійний рівень вегетативного
захисту: невролегітпками, транквілізаторами, наркотичними і ненаркотичними
анальгетиками.
Препарати
Н азва

Ф о р м и в и п у с к у , с е р е д н і те р а п е в т и ч н і д о з и , с п о с о б и з а с т о с у в а н н я

Е ф ір д л я н а р ко зу
A ether pro narcosi

У ф лаконах по140 мл
Для інгаляцій

Ізо ф л ур а н
Isofluranum

Розчин 100 мл або по 2 50 мл у пляш ках
Для інгаляцій

Д іа з о т у о к с и д
Nitrogenium oxydulatum

Газ у м еталевих балонах
Д л я інгаляцій у сум іш і з киснем (7 0 -8 0 % д іазоту о ксиду і 2 0 -3 0 % кисню) за допо­
могою наркозних апаратів

141

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ

Н азва

Ф о р м и в и п у с к у , с е р е д н і те р а п е в т и ч н і д о зи , с п о с о б и з а с т о с у в а н н я

Т іо п е н та л -н а тр ій
Т Ь іо р е п ІЬ а Іи т-п а їгіи т

У ф лаконах по 0,5 і 1,0 г
Внутріш ньовенно по 2 0 -3 0 мл 2 % розчину (повільно, 1 мл/хв)

К етам іну гід р о хл о р и д
К е іа т іп і ЬусігосЬІогісіит

Розчин для ін'єкцій 5 % 'по 2 ,1 0 мл в ампулах
Вводять внутріш ньовенно або внутріш ньом 'язово по 4 -8 м г/кг маси тіла

П ропоф ол
Р г о р о ^ Іи т

У ф лаконах по 20 мл та ам пулах по 10, 20, 5 0 ,1 0 0 мл 1 % (1 мл - 10 мг) і п оЮ мл 5 %
розчину (1 мл - 50 мг).
Внутріш ньовенно по 2 м г/кг протягом 60 с, внутріш ньом ’язово - д о 6 -1 0 мг/кг

Н а т р ію о к с и б у т и р а т
№ 1гіі о хуЬ ^уга э

Випускається у розчині для ін'єкцій, 200 м г/мл по 2 мл в ам пулах № 10; по 5 мл або по
10 мл в ам пулах № 5, № 10.
Вводять внутріш ньовенно

3.2. С Н О Д І Й Н І Л І К А Р С Ь К І З А С О Б И
До снодійних належать різноманітні за хімічною структурою лікарські засоби, які
пригнічують функцію ЦН С і викликають сон, що наближається до фізіологічного.
Історія застосування снодійних засобів умовно поділяється на 4 етапи. Перший
етап, пов’язаний із застосуванням рослинних і хімічних (органічних) речовин, спи­
рався на народний досвід і спостереження лікарів. Ефективність засобів, що вико­
ристовувались у цей період, невелика; об’єктивного аналізу їхньої дії практично не
було. Другий етап пов’язаний із впровадженням барбітуратів, які за ефективністю
і силою дії залишаються найнадійнішими снодійними засобами. Барбітурати при­
мушують спати невтомлену людину навіть удень. Після того як у 1903 р. було отри­
мано перший барбітурат - веронал (барбітал), хіміко-фармацевтична промисловість
запропонувала сотні нових сполук, із них у практику ввійшло близько 60, а утрима­
лось лише 5. Ці цифри свідчать про незадовільний характер їхньої дії. Ускладнен­
ня внаслідок застосування барбітуратів (толерантність і потреба у зв’язку з цим у
збільшенні дози, фаза післядії і порушення фази сну, медикаментозна залежність
тощо) стали серйозною перешкодою на шляху їх широкого використання при по­
рушеннях сну - інсомнії, або диссомнії.
Наступні етапи зумовлені розвитком психофармакології, сомнологічного вчення
і нейрофізіологічних методів дослідження. У 50-х роках з ’явились перші психотроп­
ні засоби (аміназин, мепротан), які поряд із специфічною психотропною активніс­
тю (нейролептичною, транквілізуючою) мали і снодійний ефект. Водночас у 1953 р.
було відкрито фазу швидкого сну (Ф Ш С ), або фазу “швидкого руху очей під опуще­
ними повіками”, що істотно змінює уяву про нейрофізіологію сну. Електрофізіоло­
гічні дослідження (реєстрація електроенцефалограми, електроокулограми, електро­
міограми тощо), які використовуються для вивчення нічного сну, виявились єдино
об’єктивними методами не тільки діагностики порушень сну, а й оцінки ефектив­
ності снодійних засобів. Полісомнографічні методи дослідження дали змогу встано142

3.2. Снодійні лікарські засоби

нити неспроможність барбітуратів як регуляторів структури сну і водночас виявили
переваги похідних 1,4-бензодіазепіну (типових транквілізаторів) з вираженим седа­
тивним і снодійним ефектами, які представили групу снодійних засобів третьою
покоління і стали основними снодійними препаратами. Порівняно з барбітуратами,
вони меншою мірою деформують профіль сну, відрізняються нижчою токсичністю.
Однак бензодіазепінові снодійні не позбавлені ряду недоліків (міорелаксуючпй
ефект, постгіпнотпчіппі синдром, розвиток залежності при тривалому прийманні
тощо).
Новим кроком у розвитку фармакології снодійних засобів стало впровадження
в практику препаратів четвертою покоління , які мають високу ефективність при
тяжких розладах засипання і прискорений період виведення, у зв’язку з чим при їх
використанні практично немає постгіпнотичної фази. До їх числа належать похідні
різних хімічних класів (небензодіазепінові) - циклопіролонів (зопіклон), імідазопіридинів (золпідем), піразолопірпмідинів (залеплон) тощо. Особливе зацікавлення
викликають ендогенні сполуки, виділені з мозку, що мають моделюючий і програ­
муючий вплив на сон (мелатонін, пептид дельта-сну, субстанція Р, ендорфіни тощо).
Більшість сомногенних пептидів не можуть сьогодні бути застосовані як снодійні
засоби, оскільки швидко руйнуються пептидазами. Проте їх використовують як
прототипи для створення принципово нового класу снодійних засобів - фізіологіч­
них регуляторів сну пептидної природи.
К ласиф ікація снодійних засобів ґрунтується на їхній хімічній будові і має
З основних групи:
1. Похідні бензодіазепіну (транквілізатори) - нітразепам, діазепам, феназепам,
флунітразепам, тріазолам та ііі.
2. Похідні барбіт урової кислоти (барбітурати) - фенобарбітал (бафетал), релалорм (циклобарбітал+діазепам).
3. Похідні р із н и х х ім іч н и х груп:
- циклопіролонів - зопіклон (імован);
- імідазопіридинів - золпідем (золсана);
- піразолопірпмідинів - залеплон (анданте);
- етаноламінів - доксиламін (донорміл);
- тіазолів - клометіазол (геміневрин);
- аліфатичного ряду - хлоралгідрат, бромізовал.
Крім перелічених симптоматичних снодійних засобів, для коригування порушень
сну за спеціальними показаннями можна використовувати окремі препарати з ін­
ших фармакологічних груп. Це передусім психоседативні засоби (броміди, препа­
рати валеріани, иустирника, синюхи блакитної та ін.), в малих дозах нейролептики
(аміназин, хлорпротиксен тощо), антидепресанти з вираженим седативним ефектом
(амітриптилін, фторацизин), ноотрогіні засоби —похідні ГАМК (натрію оксибутират. фенібут), протигістамінні засоби (димедрол, дипразин, сугірастин), агоністи ре­
цепторів мелатоніну (мелатонін), а також комбіновані препарати (андипал, белата­
мінал, палюфін, глюферал, паглюферал) та ін.
143

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Незважаючи на численність снодійних засобів, сон, який більшість з них викли­
кають, не е фізіологічним.
Фізіологічний сон (sommis, hypnos) людини має циклічну організацію. У лю­
дини тривалість одного циклу складає приблизно 1,5 години, і протягом ночі спо­
стерігається 4 -6 циклів. Кожний цикл має фазу повіїьного (синхронізованого,
ортодоксального, передньомозкового, NREM ) і швидкого (десннхропізованого, па­
радоксального, задньомозкового, REM -сон
швидким рухом очей) сну (рис. 3.4).
Ф аза повільного сну (Ф П С ) складає 75-80 % загальної тривалості сну. В цю фазу
відзначаються м’язові посмикування, переважання п. vagus (зменшуються частота
серцебиття, дихання тощо). Ф П С включає 4 стадії, протягом яких сон поглиблю­
ється і поступово сповільнюються ритми ЕЕГ. Перша стадія (засинання) характери­
зується зникненням a-ритму, який є ознакою спокійного, розслабленого неспання.
Друга стадія Ф ПС (поверхневий сон) проявляється ритмом “сонних веретен”. Тре­
тя (сон середньої глибини) і четверта стадії (глибокий сон) складають так званий
дельта-сон (повільної ритміки). У третій стадії дельта-хвилі поєднуються з “сонни­
ми веретенами”, у четвертій - дельта-ритм домінує. Ф аза швидкого сну (Ф Ш С )
складає 2 0-25 % загальної тривалості сну. Глибина сну в цій фазі збільшується, хоч
на ЕЕГ реєструється картина, властива періоду неспання. Саме тому Ф Ш С назива­
ють парадоксальною. Це період сновидінь і активної переробки інформації. ФШ С
характеризується швидкими рухими очних яблук, глибоким розслабленням м’язів,
активізацією симпатичної іннервації (збільшенням AT, ЧСС, дихання тощо). Таким
чином, кожна фаза і стадія характеризуються певною електричною активністю мозку,
різною активністю психічної сфери, обмінних процесів і рівнем гормонального фону.
і з

Н еспання
а -р и т м

ß -р и т м

І с та д ія Ф П С
Q -р и т м
.і

К -к о м п л е к с

II с та д ія Ф П С

1«

С е ку н д и
0

1

2

3

4

5

III с та д ія Ф П С
ö -р и т м
IV с т а д ія Ф П С

ФШ С
З -р и т м

р -р и т м

Рис. 3.4. Е лектроф ізіологічн а кар ти н а ф а з і стадій ф ізіо л о гічн о го сну

1 44

3.2. Снодійні лікарські засоби

Порушення нічного сну - інсом нія - характеризуються кількісними і якісними
змінами структури і формули сну. Дефіцит Ф П С викликає почуття хронічної втоми,
пригніченості, тривоги, соматичного дискомфорту, зниження розумової працездат­
ності, рухову неврівноваженість. Зменшення Ф Ш С супроводжується збудженням,
психозами.
За етіопатогенезом інсомнії умовно поділяються на такі типи:
- ем о ц ій н а (юнацька) - порушений процес засинання (стрес, перевтома);
- стареча - короткочасний сон (2 -5 год), після чого хворий не може заснути;
частіше це є наслідком склерозу судин головного мозку;
- патологічна - порушені фази і стадії сну (внаслідок больового приступу, не­
врозу тощо).
В даний час змінюється загальний погляд на терапію і і і с о м н і й , який в цілому
ґрунтується на концепції лікування перш за все основного захворювання, що є пато­
генетичною основою порушень сну, тобто на підході до інсомнії як до синдрому, що
супроводжує ту чи іншу форму патології. Це особливо стосується т. зв. патологічної
інсомнії. При стрес-індукованій інсомнії тактика її терапії інша. Це в першу чер­
гу застосування немедикаментозних (гігієнічних, фізичних, психотерапевтичних
тощо) методів лікування для ліквідації стресогенного фактора, а вже при необхід­
ності уникнення клінічних проявів конкретного стресзалежного захворювання при­
значення оптимального відповідного снодійного.
Специфіка фармакотерапії інсомній полягає в тому, що ефект снодійного препа­
рату в ідеалі повинен починатися відразу ж після прийому, тривати лише протягом
сну і припинятися після пробудження. Тому як крит ерії ідеального снодійного можна
виділити такі:
- здатність швидко викликати сон, близький до фізіологічного, без порушень
його структури і нічних пробуджень;
- збереження бадьорості і доброго самопочуття протягом дня (відсутність ефек­
ту післядії і кумуляції);
- відсутність толерантності (зниження ефекту при повторному застосуванні)
і медикаментозної залежності;
- низька токсичність самого снодійного, в тому числі відсутність негативно­
го впливу на рухову активність, пам’ять, соматичні функції, репродуктивні
функції;
- відсутність небажаних взаємодій з іншими препаратами;
- добрі органолептичні властивості (відсутність неприємного запаху, смаку
і подразливого впливу на слизові оболонки тощо).
Однак, на одностайну думку вчених, сформувалось таке уявлення про фармако­
логію снодійних засобів (А. М. Вейн, К. Хехт, 1989), що більшість з них при постій­
ному використанні не можуть відновити нормального профілю сну:
1. Снодійні засоби шляхом редукції Ф Ш С, а також дельта-сну, викликають по­
рушення циклів сну.
2. Припинення прийому снодійних призводить до зростання тривалості Ф Ш С
(феномен віддачі). Оскільки під час Ф Ш С підвищуються вегетативні і гормо­
145

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

нальні функції організму, в цей час зростає небезпека виникнення інсульту та
інфаркту міокарда.
3. ГІрп постійному застосуванні снодійних засобів подовжуються періоди заси­
нання і нічного пробудження. Отже, загальна тривалість неспання стає значно
більшою і навіть перевищує її у хворих, які снодійних не приймають.
4. Як правило, ефект снодійних засобів втрачається через 2 тижні. З цієї причи­
ни пацієнти часто самостійно збільшують дозу, приймають додаткові засоби
або посилюють вплив снодійних за допомогою алкогольних напоїв, що різко
збільшує ризик тяжких ускладнень.
5. У разі тривалого (багаторічного) приймання снодійних засобів виникає меди­
каментозна залежність.
6. Деякі снодійні засоби, насамперед барбітурати, повільно виводяться з організ­
му При повторному застосуванні відбувається накопичення їх або їхніх мета­
болітів. Ризик медикаментозної інтоксикації з віком збільшується внаслідок
уповільнення біотрансформації ліків, в зв’язку з чим застосування барбітура­
тів після 60 років протипоказане.
7. Усі снодійні засоби мають побічну дію, яка є індивідуально різноманітною
і зростає при постійному прийманні.
8. Більшість снодійних засобів має побічну дію вже наступного ранку - ефект
післядії: втома, розбитість, зниження працездатності тощо.
9. Особливо обережно повинні приймати снодійні засоби водії. Кумулятивні
властивості препаратів спричинюють зниження реактивності і збільшують
небезпеку виникнення нещасних випадків.
10. Оскільки ефект снодійних засобів посилюється алкоголем, під час прийман­
ня цих препаратів вживання алкогольних напоїв протипоказане.
Таким чином, накопичений досвід щодо ефектів снодійних засобів дає змогу
зробити висновок, що призначення снодійних засобів при інсомнії може бути ви­
правдане лиш е в тих випадках, коли етіотропне лікування неможливе або неефек­
тивне, а також тоді, коли всі інші немедикаментозі способи лікування повністю
вичерпані.
Необхідність призначення взагалі і вибір снодійного засобу є важливим питанням
фармакотерапії інсомній і повинні ґрунтуватися на диференціальній діагностиці по­
рушення сну, індивідуальних особливостях пацієнта з обов’язковим урахуванням
його віку, супутніх захворювань, професії, типу вищої нервової діяльності, зловжи­
вання алкоголем, наркотичними речовинами та ін. При цьому в разі порушення
процесу засинання вибирають препарат з найкоротшим (менше 5 год) періодом напіввиведепня з організму (транквілізатори короткої дії, залеплон), а при нестабіль­
ності сну (часті нічні пробудження, передчасне закінчення сну) підходять снодійні
середньої тривалості дії. Нижче наводиться коротка характеристика класичних сно­
дійних засобів. (Властивості інших препаратів, що мають снодійний ефект, описані
у відповідних розділах підручника.)
146

3.2. С нодійні лікарські засоби

3.2.1. П охідн і б е н зо д іа зе п ін у
Транквілізатори с ефективними засобами при порушеннях сну, насамперед
пов’язаних з емоційною напругою, стресом, тривожними станами. Особливо широ­
ко як снодійні використовують транквілізатори бензодіазеп інового ряду (типові),
які поряд з п роти тривожною дією мають виражені седативний і снодійний ефекти.
За силою впраженості цих ефектів їх розподіляють на “денні” і “нічні”. До "денних”
належить гідазепам, який мало впливає на стан неспання і не перешкоджає будьякому виду активної діяльності. До “нічних” транквілізаторів, які мають виражений
гіпнотичний ефект і використовуються як снодійні, належать нітразепам (радедорм), флуразепам, феназепам, діазепам (сибазон, реліум), лоразепам, оксазепам (тазепам), тріазолам та ін.
Фармакокінетика. Похідні бензодіазепіну досить повно абсорбуються у дванад­
цятипалій кишці (наприклад, біодоступність діазепаму при пероральному прийомі
близько 75 %), максимальний рівень у плазмі крові досягається через 0,5-4 год. Похід­
ні бензодіазепіну в крові на 60-95 % зв’язуються з білками плазми. Легко проникають
крізь біологічні бар’єри. Швидкість і особливості метаболізму у печінці дещо розріз­
няються у різних препаратів. Більшість бензодіазепінів підлягають мікросомальному
окисленню (реакції фази І), включаючи К-деалкілування і аліфатичне гідроксилювання з утворенням активних метаболітів, що продовжують дію самого препарату (на­
приклад, із діазепаму таким шляхом утворюється оксазепам). Потім, сполучаючись
з глюкуроновою кислотою (реакції фази II), вони перетворюються на фізіологічно не­
активні сполуки, які виводяться з сечею. Ряд препаратів підлягають тільки кон’югації
з утворенням неактивних глюкуронідів. Характер елімінації визначає тривалість дії
препаратів, що й зумовило розподіл їх на коротко-, середньо- і тривалодіючі. Перші
мають Т |/2 менше 6 год (тріазолам, мідазолам), другі - 6-24 год (лоразепам, оксазе­
пам, алпрозолам, флунітразепам), треті - 24-40 год і більше (нітразепам, діазепам,
феназепам, флуразепам). Ці фармакокінетичні особливості похідних бензодіазепіну
дуже важливі при їх використанні як снодійних, оскільки снодійні засоби повинні
швидко викликати міцний сон, не залишаючи післядії. Саме препаратам короткої дії
віддають перевагу при інсомнії, особливо якщо є потреба тривалого лікування.
Першим снодійним засобом із групи бензодіазепінів був впроваджений у ме­
дичну практику нітразепам - препарат із снодійним ефектом 6 -8 год, Т ,/2 близько
25 год. Нітразепам залишає після пробудження типовий синдром післядії: млявість, сон­
ливість, зниження настрою, працездатності, м’язову слабкість тощо. Аналогічні власти­
вості мають усі похідні бензодіазепіну тривалої дії. Наявність фази післядії обмежує їх
застосування як снодійних, особливо у водіїв транспорту іі осіб подібних професій.
Фармакодинаміка. Похідні бензодіазепіну мають широкий спектр фармакологіч­
ної дії. Вони мають анксіолітичну (протитривожну), седативну, снодійну, міорелаксуючу, протисудомну, вегетостабілізуючу, а також амнестичну дії; потенціюють дію
алкоголю та інших речовин, які гальмують ЦНС. Детально властивості похідних
бензодіазепіну подано у розділі “Транквілізатори”. У цьому розділі розглянуто тіль­
ки їх снодійний ефект.
147

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Похідні бензодіазсніну впливають на структуру сну таким чином: скорочують
процес засинання; збільшують загальну тривалість сну; збільшують долю Ф П С за
рахунок пригнічення Ф ІІІС; у частці Ф П С переважає II (неглибока) стадія за ра­
хунок скорочення І, III і IV; разом з тим вони зменшують частоту і повноту про­
буджень.
Під впливом похідних бензодіазепіну передусім зникають розлади засинання,
властиві для різноманітних невротичних і неврозоподібних станів. Внаслідок за­
гального заспокоєння швидше настає сон, хоча власне снодійного ефекту, подібного
до ефекту барбітуратів, коли сон має ніби насильницький характер, більшість похід­
них бензодіазепіну не мають. Тільки окремим представникам цього класу - нітразепаму, феназепаму, лоразегіаму - властивий власне снодійний ефект. При їх засто­
суванні не тільки прискорюється засинання, а й збільшується тривалість і глибина
сну практично при всіх неврозах, неврозоподібних станах, психогіатіях, а також со­
матичних захворюваннях з порушеннями сну. За ступенем зниження терапевтич­
ного ефекту при розладах сну похідні бензодіазепіну можна умовно розташувати
в такому порядку: феназепам —>нітразепам —>лоразепам —> флуразепам —»діазепам
—> оксазепам. Деякі дослідники зазначають, що нітразепам за снодійним ефектом
перевищує барбітурати.
Точками впливу транквілізаторів є лімбічна система, кора великих півкуль, гіпо­
таламус та інші структури головного мозку, які беруть участь у регуляції емоційної
сфери людини. Засинання настає внаслідок зниження емоційної реактивності, яка
може бути причиною порушення сну.
У якості прямих неселективних агоністів бензодіазепінових рецепторів1 комп­
лексу "ГАМК^-рецептор - хлоріонний канал", бензодіазепіни зв’язуються з ними і
тим самим підвищують афінітет ГАМК до ГАМК-рецепторів. Відбувається частіше
відкриття асоційованих з ГАМК-рецепторами хлоріонних каналів, підвищується
надходження іонів хлору всередину нейрона, що призводить до збільшення гальму­
ючого постсинаптичного потенціалу. Таким чином, бензодіазепіни підсилюють галь­
мівний вплив ГАМК у ЦНС, зменшується нейрональна активність певних ділянок
головного мозку з максимальним збудженням (лімбічна система та ін.). Снодійна
дія бензодіазенінів реалізується через посилення ГАМК-передачі у таламусі і рети­
кулярнії! формації. З активацією ендогенної ГАМК пов’язують також інші ефекти
похідних бензодіазепіну - анксіолітичний, протисудомний і міорелаксуючий.
Бензодіазепіни вважаються найбільш оптимальними препаратами для застосу­
вання як снодійні засоби. Сон, який викликають транквілізатори, ближчий за струк­
турою до фізіологічного. Вони менше, ніж барбітурати, порушують ритміку циклів
сну, пригнічують Ф ІІІС і дельта-сон. Сон більш поверхневий, ніж при прийомі бар­
бітуратів, зменшується вірогідність апное та інших ускладнень; менше виражена ін­
дукція мікросомальних ферментів печінки. Феномен віддачі (компенсаторне збіль­
шення тривалості швидкого сну) після відміни транквілізаторів менш виражений,
але може зберігатися протягом 5 тижнів.
1С ьо го д н і від о м о дек іл ьк а п ід ти п ів б е н зо д іа зе п ін о в и х рец еп то р ів , я к і п о зн а ч аю тьс я : В 2 Г В 2,, Б Z } а б о ш ,, со„ Ш,.

148

3.2. Снодійні лікарські засоби

Призначаючи похідні бензодіазепіну як снодійні засоби, у пацієнтів потрібно ви­
значати чутливість до них і обережно підбирати дози. Снодійний ефект одного і того
самого препарату може бути різним і навіть парадоксальним у різних хворих. Відомі
випадки, коли замість очікуваного седативного і снодійного ефектів у хворих ви­
никали пригніченість, неспокій, тривога і поглиблення розладів сну. У цьому плані
більшою мірою, ніж інші похідні бензодіазепіну, феназепам і флуразепам “перекри­
вають” індивідуальну чутливість і створюють стабільний снодійний ефект.
Снодійний ефект бензодіазепіновпх транквілізаторів розвивається і досягає свого
максимуму вже в перші 5 днів. Якщо на 10-й день сон не нормалізується, продовжува­
ти лікування немає сенсу. Після 5 -1 0 днів лікування спостерігається лише стабіліза­
ція досягнутого раніше ефекту. Тому лікування похідними бензодіазепіну не повинне
перевищувати 7 -1 4 днів. Довше їх приймати недоцільно, оскільки через 2 -3 тижні
до них розвивається толерантність, тобто встановлена доза стає непридатною для до­
сягнення снодійного ефекту. Збільшення дози в таких випадках, навіть за нетривалих
курсів і певних умов (успадкована схильність, критичні життєві обставини, власти­
вості особистості), підвищують небезпеку виникнення медикаментозної залежності.
У разі раптового припинення приймання похідних бензодіазепіну розвивається
феномен віддачі, що характеризується розладами сну. Зростає вираженість сно­
видінь, зокрема жахливих, збільшується кількість швидких рухів очей (Ф Ш С реакція). Д ля профілактики цих ускладнень слід обмежувати курс лікування по­
хідними бензодіазепіну, поступово знижуючи дози. При застосуванні похідних
бензодіазепіну короткої і середньої дії (тріазолам, оксазепам та ін.) можливість
ускладнень мінімальна.
Антидотом бензодіазепіновпх транквілізаторів є антагоніст бензодіазепіновпх ре­
цепторів - флумазеніл.
3.2.2. Барбітурати
Барбітурати є похідними барбітурової кислоти - сполуки двоосновної малонової кислоти із сечовиною (назва “барбітурова" дана в честь дня Св. Барбари, коли
в 1863 р. ця сполука була синтезована німецьким хіміком Адольфом фон Байєром).
Сама барбітурова кислота не є снодійною, але її похідні, отримані заміщенням двох
атомів водню при вуглецевому атомі у п’ятому положенні на різноманітні органічні
радикали (фенільні, алкільні, галоїдалкільні, арильні тощо), є ефективними снодій­
ними засобами. Загальна формула барбітуратів така:
н

\
N =

О

С 2

С

Н
5

О

н

н
149

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Сьогодні з барбітуратів як снодійні рідко застосовують похідну тривалої дії (6 10 год) - фенобарбітал (бафетал).
Барбітурати у вигляді основ погано розчинні у воді. Добру розчинність мають .
натрієві солі.
Ф а р м а к о к ін е т и к а . Як слабкі кислоти, барбітурати добре абсорбуються у шлунк;.
(абсорбція фенобарбіталу становить 80 %). Однак біодоступність залежить від н а ­
явності захворювань печінки. У крові вони частково (5 -7 5 %) з ’єднуються з а л ь ­
бумінами плазми крові. Як високоліпофільні речовини, добре проникають к р із ь
гематоенцефалічний і плацентарний бар’єри. Снодійний ефект розвивається в ж е
через 2 0 -4 0 хв. Фенобарбітал швидко перерозподіляється з мозку спочатку в орга­
ни, які добре кровопостачаються (скелетні м’язи), потім у погано васкуляризован:
органи (ж ирова тканина), що знижує швидкість їх елімінації. Біотрансформується
фенобарбітал у печінці окисленням бічних ланцюгів до неактивних кислот, к є т о н і е
спиртів, які у вигляді глюкуронідів виділяються з сечею. Він є с и л ь н и м індукт ором
ф е р м е н т ів м ік р о с о м а льн о го о к и с л е н н я печінки (цитохрому Р-450 і кон’югуючих ен­
зимів), і при повторному прийомі снодійна дія знижується, що призводить до ви­
никнення т о лер а н т н о ст і. Прискорюється також біотрансформація інших ліків, щ о
слід враховувати при комбінованій терапії з іншими препаратами (антикоагулян­
тами групи кумарину, кортикостероїдами, пероральними контрацептивами, протиепілептичними засобами, ергокальциферолом тощо). Ш видкість біотрансформації
залежить від структури барбітуратів і значною мірою визначає тривалість їх дії. Ф е­
нобарбітал порівняно повільно метаболізується і виділяється з організму: снотвор­
на дія триває близько 8 год. Внаслідок низької швидкості елімінації фенобарбітал
має виражений пост гіп н о т и ч н и й еф ект , а бо еф ект п іс л я д ії (зниження працездат­
ності, настрою, запаморочення, слабкість, непевна хода, недоладне мовлення, ну­
дота тощо), а при повторному прийомі протягом декількох діб легко к ум ул ю є . Хво­
роби печінки та нирок сприяють кумуляції. Виведення фенобарбіталу прискорює
підлужування сечі.
Ф а р м а к о д и н а м ік а . Снодійний ефект фенобарбіталу полягає у прискореному
засипанні й тяжкому пробудженні. Фенобарбітал діє на пацієнтів як за наявності
порушень сну, так і без них. Він істотно порушує ритмічність циклів сну і змінює
структуру сну: збільшує частку повільного сну, викликаючи дефіцит швидкого сну;
у Ф П С переважає II і III стадії за рахунок скорочення І і IV; зменшує частоту і пов­
ноту пробуджень.
Приймаючи фенобарбітал, внаслідок пригнічення Ф Ш С, відповідального за мо­
дуляцію інтелектуально-мнестичних і емоційних процесів, хворі відзначають по­
гіршення запам’ятовування, втрату гостроти сприймання, гнучкості і рухливості
психічних процесів. До того ж, навіть після одноразового прийому фенобарбіталу
спостерігається постгіпнотичний ефект, який посилюється при повторному засто­
суванні. Після безсонної ночі хворий робить менше помилок, ніж після ночі з при­
йманням фенобарбіталу перед сном.
Снодійний ефект фенобарбіталу зумовлений його впливом на проведення збу­
дження в різноманітних структурах мозку. Точками впливу є кора великого мозку,
150

3.2. Снодійні лікарські засоби

сітчастий утвір, гіпоталамус, лімбічиа система, таламус. Доведено існування специ­
фічних барбітуратнпх рецепторів (вважають, що вони, як і бензодіазепінові рецеп­
тори, входять до комплексу ГАМК^-рецептор - хлоріоннпй канал), стимуляція яких
підвищує чутливість ГАМК-рецепторів. Це забезпечує триваліше відкриття хлоріонних каналів. Таким чином, підвищується гальмівний, ефект ГАМК. Однак барбітура­
ти менш специфічні за механізмом дії, ніж бензодіазепіни, оскільки воші паралельно
з ГАМК-міметичною активністю пригнічують ефекти збуджуючих амінокислот (глю­
тамінової, аспарагінової), порушують функції позасинаптпчнпх мембран, інших іон­
них каналів тощо. Велика кількість точок прикладення фенобарбіталу пояснює його
виражений пригнічуючий ефект на центральну нервову систему, аж до стану наркозу.
На відміну від транквілізаторів, депримуюча дія фенобарбіталу, як і алкоголю,
залежить від його дози. Призначення доз нижчих за гіпнотичні ( 1 /3 - 1 /2 0 снодійної
дози) викликає с ед а т и в н и й ефект, що використовується у випадках комбінування
фенобарбіталу з іншими лікарськими засобами, наприклад, при вегетативно-судин­
ній дистонії, гіпертонічній і виразковій хворобах. У більших дозах фенобарбітал ви­
кликає наркоз (рис. 3.5). Крім того, йому властива п р о т и с у д о м н а дія. Фенобарбітал
є високоефективним протнепілептичним засобом.
З появою бензодіазепінів і препаратів інших хімічних класів (зогііклои, залеплои,
донорміл тощо) барбітурати втрачають значення як снодійні в силу своїх негативних
ефектів. Вони непридатні для лікування тривалої інсомнії. Це перш за все пов’язано
зі зн а ч н и м п о р у ш е н н я м с т р у к т у р и сну. Наслідком є ф ен о м ен “в ід д а ч і ” після від­
міни барбітурату, який приймали навіть протягом лише 5 -7 діб. Відміна супрово­
джується загостренням проявів інсомнії порівняно з долікувальним періодом: різке
збільшення ФШ С, переважання поверхневого сну, що створює у людини враження,
що вона взагалі не спала. Внаслідок дефіциту ФГІС вранці у людини відзначається
дратівливість, зниження настрою, працездатності тощо. Після 7 днів прийому бар­
бітуратів нормальна структура сну відновлюється протягом 5 - 6 тижнів. Крім цього,
як зазначалось, їм властиві виражений еф ект п ісляд ії, м а т е р іа л ь н а к у м у л я ц ія , т о л е ­
р а н т н іст ь . Вже через 2 тижні безперерв­
ного прийому барбітуратів спостерігаєть­
ся різке зниження його снодійного ефекту.
Це сприяє нераціональному прийому пре­
парату. Тривалий прийом, підвищення
дози, “боязнь заснути без таблетки” при­
зводять до формування медикаментозної
залежності (психічної і фізичної). Ш вид­
кість формування барбітуратиої наркома­
нії залежить від дози і препарату (ш вид­
ше викликають залежність барбітурати
середньої тривалості дії). При прийманні
високих доз тяжка медикаментозна за­
лежність може сформуватися через 1-2
Рис. 3.5. Залежність “доза - еф ект” для барбіту­
ратів та інших засобів, щ о депримують ЦНС
міс. С и м пт ом и абст иненції', дратівливість,
151

С ПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

агресивність, безсоння, тремор, втрата апетиту, порушення зору, ортостатична гіпо­
тензія, судоми. Необхідно відмітити, що поряд з барбітуровою наркоманією може
формуватися перехресна залежність з іншими речовинами (психостимуляторамі:
антидепресантами, алкоголем тощо).
При тривалому прийомі, а іноді іі разовому, особливо у дітей і літніх людей, бар­
бітурати можуть викликати різні со м а т и ч н і і н евр о ло гіч н і у с к л а д н е н н я (зниження
артеріального тиску і епізоди апное під час сну, нейротрофічне ураження суглобів,
алергічні реакції, депресії, порушення координації тощо).
Барбітурати, поряд з транквілізаторами, займають одне з провідних місць серед
засобів, які застосовуються з суїцидною метою. Т оксичні до зи барбітуратів (5 -1 0 г )
призводять до глибокого пригнічення ЦНС навіть до коми. Відзначається пригні­
чення центрів довгастого мозку, бронхорея, зниження артеріального тиску. Вини­
кають ацидоз, арефлексія, гіпотермія, міоз, потім мідріаз. Смерть настає внаслідок
паралічу дихального і судинорухового центрів. При цьому індивідуальні варіанти
надзвичайно великі - можна не врятувати людину після прийняття як 20,0 г, так і
1,5 г фенобарбіталу.
Лікування п р и го с т р и х о т р у є н н я х проводять за загальними принципами: запобі­
гання всмоктуванню і прискорене виведення отрути (промивання шлунка, призна­
чення адсорбентів, сольових послаблюючих, форсований діурез, введення лужних
розчинів, при необхідності - гемосорбція, гемодіаліз) і відновлення життєво важ­
ливих функцій - дихання, кровообігу (кисень, штучна вентиляція легень, дофамін
тощо). Аналептики (етимізол, кордіамін) призначають тільки при легких формах
отруєння: при тяжких формах вони можуть погіршити стан хворого. Результати лі­
кування, безсумнівно, залежать від прийнятої дози. Іноді 15-20-разова снодійна доза
може викликати необоротний стан. Як правило, прогноз сприятливий, якщо протягом
36 год від моменту отруєння вдається відновити стан, але ще протягом 4 днів після
отруєння барбітуратами життя хворого не можна вважати поза небезпекою.
3.2.3. С н о д ій н і р ізн о ї х ім іч н о ї структури
Пошук ідеального снодійного привів до появи достатньо великої групи гіпнотиків різної хімічної структури. За останні роки створено нові снодійні препарати, які
не відносяться за хімічною структурою до бензодіазепінів, однак мають тропність
до бензодіазепінових рецепторів (зопіклон, золпідем, залеплон). З появою нових
препаратів, здатних більш досконало нормалізувати сон, деякі снодійні засоби,
які раніше широко застосовувались у медичній практиці, втрачають своє значен­
ня і практично не призначаються при порушеннях сну (похідні аліфатичного ряду
та ін.). Однак відомості, що часто з’являються, про перевагу якого-небудь препарату
у зв’язку з його селективною дією на певні фази сну, недостовірні, оскільки ще не так
багато відомо про функції фаз сну. На жаль, нові, більш селективні снодійні мають
свої недоліки, що потребує також індивідуального підходу до їх призначення.
Зопіклон (імован) з ’явився у медичній практиці у 1987 році і належить до похід­
них циклопіролону. Відзначається високим рівнем спорідненості з ТАМК^-репеп152

3.2. С нодійні лікарські засоби

тор - хлоріонним комплексом", але має більшу, ніж бензодіазепіни, селективність
і зв’язується тільки з рецепторами ЦНС. Крім снодійного і седативного, також має
анксіолітичний, міорелаксантний, протпсудомний ефекти. Знижує латентний період
сну, тривалість І стадії, збільшує тривалість дельта-сну і Ф Ш С, якщо до лікування її
тривалість була знижена. Крім того, зопіклон не впливає на індекс апное під час сну.
Швидко всмоктується: ефект виявляється через 20-30 хв. Т, 2 3,5-6 год, пе кумулює в організмі. Частково метаболізується у печінці. Препарат та його метаболіти екскретуються з організму в основному нирками, а також із калом та через слинні залози.
Побічна дія: гіркий металевий присмак, диспепсичні прояви, алергічні реакції.
М ожливе порушення координації, психічні розлади, феномен віддачі. Для зменшен­
ня ймовірності розвитку толерантності і залежності, а також інших побічних явищ,
не слід приймати більше 2 тижнів.
Золпідем (золсана) є похідною імідазопіридипу. Селективно взаємодіє з бензодіазепіновими рецепторами першого підтипу
або \ у () , я к і локалізовані переважно
в корі головного мозку, а їх активація безпосередньо пов’язана з реалізацією снодій­
ного ефекту. Має виражений седативний, снодійний ефекти; в меншому ступені анксіолитичну, протисудомну, міорелаксантну, амнестичну активність. Зменшує трива­
лість засинання, кількість нічних прокидань, збільшує тривалість дельта-сну і ФІІІС..
Абсорбується швидко. Біодоступність біля 70%; максимальна концентрація
в крові через 0,5-2 год. Ш видко метаболізується у печінці і має Т, .б іл я 2 -4 год.
Виділяється в основному нирками. При порушеннях функції печінки і у людей по­
хилого віку рекомендується знижувати дози.
Побічна дія: алергічні реакції, гастроінтестинальні порушення, гіпотензія, збуд­
ження, галюцинації, ефект післядії. Феномен віддачі мало виражений. При тривало­
му прийомі можливий розвиток толерантності і залежності.
Залеплон (анданте) відноситься до похідних піразолопіримідину і нових снодій­
них останнього покоління. Селективно діє на бензодіазеиінові \\'1-рецептори ГАМКбензодіазепін-рецепторного комплексу, а також має здатність підвищувати вивіль­
нення мелатоніну - основного ендогенного регулятора циркадних ритмів в організмі.
Має виражений снодійний і седативний ефект: покращує якість сну за рахунок змен­
шення часу засинання, кількість пробуджень, збільшення тривалості дельта-сну.
Практично не виражені анксіолітичний, міорелаксантний, протпсудомний ефекти.
Ш видко абсорбується при пероральному прийомі. Тривалість максимального
рівня у плазмі крові складає 0,5-1 год. Має найменший, порівняно з іншими існу­
ючими снодійними, Т |/2(1 год). Таким чином, залеплон розглядається як препарат
вибору в терапії інсомній, що супроводжуються утрудненим засинанням.
Добре переноситься. В окремих випадках і при підвищенні дози більше рекомен­
дованої (10 мг однократно) можуть виникати такі небажані прояви, як ефект після­
дії, психомоторні порушення. Для людей літнього віку і при печінковій недостатнос­
ті доза знижується до 5 мг і виключається повторний прийом дози протягом однієї
ночі. Курс лікування не повинен перевищувати 2 тижні. Препарат протипоказаний
при важкій печінковііі і респіраторній недостатності, міастенії, синдромі апное уві
сні, а також у дітей і підлітків у віці молодше 18 років, у період вагітності і лактації.
153

СПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

Слід підкреслити, що сьогодні у світі популярність “ZZZ’’-ирепаратів, і зокрема
залеилону, неухильно зростає. Більшість лікарів і пацієнтів віддають перевагу саме
цим засобам, порівняно з бензодіазешнамн, і розглядають “ZZZ’’-прспарати як пренарати першої лінії в терапії різних форм інсомній. Однак, незважаючи на деякі пе­
реваги цих препаратів, на них розповсюджуються загальні принципи призначення
снодійних засобів (дозування, курс лікування, протипоказання тощо). ГІри передо­
зуванні цих препаратів як антагоніст використовують флумазеніл.
Снодійний сфекг станоламінів зумовлений блокадою ефектів гістаміну - од­
ного з провідних медіаторів пильнування. Препарати цієї групи є блокаторамн
Н ^гістаміпорецепторів. Єдиним препаратом з цієї групи, що д озволений до з а ­
ст осування як снодійний, є доксиламін (донорміл). Він скорочує час засинання,
підвищує якість і тривалість сну, не впливає практично на фази сну. Однак за сно­
дійним ефектом менш ефективний, ніж бензодіазепіни. Має ефект післядії за раху­
нок тривалого періоду напі вви ведення (8 -1 0 го д ). Побічна дія пов’язана з його цен­
тральними і периферичними гістаміноблокуючими, а також м-холіноблокуючими
ефектами (сухість у роті, порушення акомодації, обстппація, дизурія, гіпертермія,
седація тощо), що обмежує його показання до призначення.
До групи снодійних попередніх поколінь відносяться похідні аліфатичного ряду галоїдовмісні засоби (хлоралгідрат, бромізовал), які мають швидше історичний, ніж
практичний інтерес.
Хлоралгідрат - історично перший синтетичний снодійний засіб, запропонований
у 1869 р. Лібрейхом. В Україні не застосовують.
Останнім часом як ефективні коректори розладів сну застосовуються препарати,
які містять синтетичний аналог нейропептиду шишкоподібного тіла (епіфіза) мелатоніну - мелатонін, віта-мелатонін, мелаксен. Він гальмує секрецію гонадотропінів
і меншою мірою - інших гормонів аденогіпофіза; підвищує вміст ГАМК та серото­
ніну у середньому мозку і гіпоталамусі. Це приводить до нормалізації цпркадпих
ритмів, біологічної зміни сну і неспання, ритмічності гонадотропних ефектів і ста­
тевої функції тощо. Біологічні ефекти мелатоніну різноманітні: снодійний, гіпотер­
мічний, антиоксидантний, і му помодул ююч п й, протипухлинний, адаптогенний, син­
хронізуючий та іп. Проте в більшості випадків його використовують як снодійний
препарат і засіб для регуляції циркадного ритму. Мелатонін прискорює засинання
і нормалізує структуру циклу “сон - неспання”. При прийомі Віта-мелатоиіпу слід
уникати яскравого освітлення, оскільки мелатонін максимально синтезується в тем­
ряві - його вміст у плазмі крові людини вночі в 2 -4 рази вищий, ніж вдень.
Після перорального прийому піддається ефекту “першого проходження” через
печінку. Біодоступність становить 3 0-50 %. М аксимальна концентрація в сироватці
крові досягається иа 20 хв. Т І/2 - 45 хв. Виводиться з організму із сечею. У пацієнтів
з цирозом печінки елімінація уповільнена.
П о б іч н а дія. М ожливий головний біль, ранкова сонливість у перший тиждень
терапії, порушення травлення, алергія, зниження концентрації уваги, порушення
сексуальної сфери, контрацептивна дія. Протипоказаннями є індивідуальна непереносимість, аутоімунні захворювання, лімфогранулематоз, лейкоз, лімфома, мієлома,
154

3.3. Спирт етиловий

епілепсія, цукровим діабет, вагітність, лактація, дитячий і підлітковий вік, одночас­
не лікування інгібіторами моноаміноксидази, кортикостероїдами, циклоспорином.
При передозуванні (одномоментнпй прнііом 24-30 мг) можуть розвиватися дезо­
рієнтація, тривалий соп, втрата пам’яті на попередні події. Терапія симптоматична.
Препарати
Н азва п р е п а р а ту

Ф орма випуску

С п о с іб з а с т о с у в а н н я

Н ітр азеп ам
Nitrazepam um

Таблетки по 0,005 г

Я к снодійний засіб по 1 -2 табл. за ЗО хв до сну.

Т р іа з о л а м Triazolam

Таблетки по 0 ,0 2 5 г і по 0,005 г

Усеред ину по 1 -2 табл. за ЗО хв до сну

З о л п ід е м Zolpidem

Таблетки по 0,01 г

Усередину по 1 табл. за ЗО хв до сну

З о п ік л о н Zopiclon

Таблетки по 0,0075 г

Усередину по 1 -2 табл. за ЗО хв д о сну

З а л е п л о н Zaieplon

Таблетки по 0,005 і 0,01 г

У середину по 1 -2 табл. за 20 хв д о сну

Д о кс и л а м ін
D oxylam inum

Таблетки по 0,015 г

Усеред ину по 1 табл. за ЗО хв до сну

М е л а то н ін M elatonin

Таблетки по 0,003 г

Усеред ину по 1 -2 табл. за 3 0 -4 0 хв до сну

3.3. С П И Р Т Е Т И Л О В И Й
Спирт етиловий, або етанол (С.;Н -О Н ), - речовина, що має загальний нригнічувальний вплив на центральну нервову систему (нагадує ефект засобів для наркозу).
Спирт етиловий має широкий спектр місцевої, рефлекторної і резорбтивної дії.
При місцевому застосуванні йому властиві б а к т ер и ц и д н и й , в'я ж уч и й , п о д р а з н ю ­
ю чий, д у б и л ь н и й , п р и п ік а ю ч и й , а н е с т е зу ю ч и й т а а н а л ь ге зу ю ч и й ефекти. Механізм
виникнення цих ефектів малоспецифічний і в основному зумовлений згортанням
білків і дегідратацією тканин. Бактерицидна дія розвивається досить швидко: від­
бувається денатурація білків цитоплазми мікроорганізмів. Звикання до спирту
етилового у мікробів не виникає. Протимікробна дія збільшується при підвищенні
його концентрації від 10 до 70 %. Тому у концентраціях до 70 % застосовується як
антисептик для обробки рук, операційного поля, лікування гнійних уражень шкіри.
У концентраціях 7 0 -9 6 % снирт етиловий використовується тільки для дезінфекції
інструментів, шовного матеріалу, тому що у концентраціях понад 70 % на поверхні
шкіри утворюється плівка (дубильна дія), його всмоктування припиняється, проти­
мікробна дія зменшується. Проявами в’яжучої, дубильної дії є зниження чутливості
шкіри, больового відчуття, свербіння, потовиділення, що використовується при л і­
куванні опіків, для профілактики пролежнів.
Місцевоподразнювальна дія спирту реалізується як за рахунок подразнення чут­
ливих нервових закінчень шкіри, так і через механізм сегментарних трофічних реф ­
лексів, що замикаються в симпатичних центрах спинного мозку Внаслідок подраз­
155

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

ливої дії етанолу змінюється регіонарна гемодинаміка, відзначається рефлекторний
анальгезуючий ефект. Це дозволяє використовувати його 20-40 % водні розчини
у вигляді “зігріваючих" компресів, розтирань тощо. Внаслідок здатності знижува­
ти поверхневий натяг рідин етиловий спирт також використовується як иіногасник
при набряку легенів (парами 3 0-40 % розчину).
Резорбтпвна дія спирту етилового реалізується при пероральному і внутрішньо­
венному введенні. У невеликих кількостях per os він підвищує апетит і використо­
вується з даною метою у вигляді 8 -1 2 % розчинів. Внаслідок його високої калорій­
ності (100 г - 700 ккал) може застосовуватися для парентерального годування при
кахексії (5 0 -7 0 г на добу) Однак пі калорії не мають поживної цінності, і тому він не
служить пластичним матеріалом для формування тканин. Спирт етиловий є антидотом при отруєнні метиловим спиртом, етиленгліколем (ЗО % розчин 50-100 мл все­
редину, кожні 2 год по 50 мл і 5 % розчин внутрішньовенно краплинно 100-400 мл
до 1 м л/кг/добу).
У фармації спирт етиловий як екстрагент, розчинник і консервант застосовують
для приготування настоянок, екстрактів тощо.
Спирт етиловий сьогодні в медицині має обмежене застосування. Однак нерідко
лікареві будь-якого профілю доводитися боротися з алкогольними отруєннями різ­
ного ступеня, тому необхідно знати особливості його фармакокінетики, токсичної
дії на організм людини, принципи надання невідкладної допомоги.
Фармакокінетика. При застосуванні всередину спирт етиловий швидко абсор­
бується вже слизовою оболонкою порожнини рота. Близько 20 % абсорбується
у шлунку, 80 % у тонкій кишці. Через 5 хв після застосування всередину спирт ети­
ловий можна виявити у плазмі крові. У концентрації 10-20 % абсорбується краще,
ніж 3 0 -4 0 % (внаслідок дубильної дії та місцевого звуж ення судин). Теплі роз­
чини і розчини, що містять С О „ також абсорбуються краще. Знижують абсорбцію
снирту високі концентрації алкоголю, цукру, дубильні речовини, жир, вуглеводи.
При пероральному прийомі рівних доз концентрація спирту в крові жінок істотно
вища, ніж у чоловіків, оскільки у чоловіків є шлункова фракція алкогольдегідрогенази і деяка частина спирту метаболізується вже у шлунку.
Концентрацію етанолу в крові (у %о) можна розрахувати шляхом множення кіль­
кості (в мл) випитого спиртного (40 %) на коефіцієнт 0,0064. Навпаки, знаючи кон­
центрацію етанолу в крові (у %0), можна визначити кількість випитого спиртного
(в мл) при множенні на коефіцієнт 156.
Розподіл спирту етилового відбувається прямо пропорційно гідратації тканин
і обернено пропорційно вмісту ліпідів, за часом триває протягом 1-1,5 год. Спирту
етиловому властива органотропність, наприклад, у тканинах мозку (кора, лімбічна
система, мозочок) його міститься більше, ніж у крові, він також концентрується у
серці, легенях, печінці, секреті передміхурової залози, яєчках, сім’яній рідині, добре
проникає крізь плаценту.
Біотрансформація спирту етилового здійснюється шляхом окислення (90 %),
10 % виводиться у незміненому вигляді через легені, нирки, потові залози, 7 0-80 %
окислюється в печінці.
156

3.3. Спирт етиловий

Перший етап біотрансформації складає окислення спирту етилового до ацетальдегіду. Цеіі процес здійснюється трьома шляхами.
1. В гепатоцитах за допомогою алкогольдегідрогеназп - до ацетальдегіду (3 /4
об’єму). Це основний шлях у здорових людей.
а л к о го л ь д е гід р о ге н а за

С2Н . О Н + НАД-

----------------------------- >- С Н :іС І Ю + Н АД І Ї

Активність різних ізоформ алкогольдегідрогеназп генетично детермінована і має
чітко виражені відмінності у представників різних рас.
2. За допомогою мікросомальної етанолокислюючої системи (М Е О С ) печінки,
яка представлена неспецифічними оксидазами зі змішаною функцією, за участю цитохрому Р-450. При цьому замість НАД як кофактор використовується НАДФ-Н.
Ця система значно активізована у осіб, які зловживають алкогольними напоями.
МЕОС

С Д . О Н + н 20 2

------------------------------► с н р п о + 2 Н 20

3. За допомогою каталази, оксидаз і пероксидаз. Цим шляхом метаболізується
10-15 % спирту етилового, у хворих на алкоголізм - значно більше.

к а та л а за

С,Н5ОН + НА ДН + Н ' + О,

-------------► СН3СПО + ПАДФ++ 2Н20

Звикання до алкоголю зумовлене підвищенням активності детоксикації. При
тривалому вживанні спирту етилового відбувається індукція ферментів печінки,
що викликає зростання інактивації алкоголю. Суиерактивація ферментів нестійка,
толерантність змінюється підвищеною чутливістю організму до спирту етилового.
Другий етап біотрансформації - окислення ацетальдегіду (оцтового альдегіду)
в оцтову кислоту. Реакція каталізується НАД-залежною альдегіддегідрогеназою тканин.
а л ь д е гід д е гід р о ге н а з а

СН3СНО + НАД- + ІІ20

------------------------ ► СН3СООН + Н А ДІЇ + Н '

У подальшому оцтова кислота, перетворившись на ацетил-КоА, окислюється до
вуглекислого газу і води з утворенням енергії. Ацетил-КоА залучається до енерге­
тичного обміну (затримується окислення пірувату, розвивається лактацидемія, аци­
доз), синтезу жирних кислот (жирова дистрофія печінки тощо), холестерину.
При вмісті алкоголю в крові до 0,1 %о біотрансформація перебуває в прямій за­
лежності від концентрації; при вмісті етанолу в крові більше 0,1 %о із-за наси­
чення ферментних систем швидкість біотрансформації стає постійною і складає
10 г/год (кількість етанолу в ЗО мл горілки, кухлі пива, бокалі сухого вина). При
гострій інтоксикації відбувається інгібування печінкових мікросомальних фермен­
тів, а хронічне його застосування викликає стимулювання активності цих ензимів
157

С ПЕЦІАЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

і включення усіх ланцюгів біотрансформації, т о супроводжується підвищенням
швидкості метаболізму алкоголю і багатьох лікарських засобів. У осіб, які система­
тично і багато застосовують алкоголь (потатори), рівень біотрансформації спирту
підвищується в 1,5-2 рази.
Ф а р м а к о д и н а м ік а . Резорбтпвпа дія алкоголю передусім поширюється на цен­
тральну нервову систему, потім на серцево-судинну, дихальну, травну, впливає на
діурез, обмін речовин.
Механізм дії етилового спирту на молекулярному рівні багатогранний і складний
Найважливішими мішенями спирту етилового є клітинні мембрани і ферменти го­
ловного мозку. Дрібні органічні молекули, подібні до етанолу, можуть легко розчи­
нятися в ліпідному бішарі клітинних мембран, внаслідок чого він зменшує в’язкість,
збільшує текучість мембран багатьох типів клітин і навіть штучних систем типу ліпосом. Це викликає цілий ряд різних ефектів: зміна структури і функції рецепторів
до ряду медіаторів (дофаміпу, норадреналіну, опіоїдів та ін.), ферментних систем
( № '- К г-АТФ-ази, ацетилхолінестерази, адепілатциклази та ін.), рецепторзалежних
іонних каналів і транспортних молекул, асоційованих з клітинними мембранами
(збільшення кількості ГАМК-рецепторів, інгібування КМ ОА-рецепторів тощо).
Головний метаболіт етанолу - ацетальдегід відіграє провідну роль при гострій і
хронічній інтоксикації алкоголем і здійснює прямий шкідливий вплив на організм.
Він сприяє вивільненню катехоламінів із депо, накопиченню НАДН і НА ДФ Н, що
порушує обмін норадреналіну, дофаміпу, серотоніну. Це призводить до утворення
ряду “хибних” медіаторів - тетрагідроізохінолінів - високотоксичних речовин з галюциногеннимп властивостями, які вивільняють ендорфіни, прямо збуджують опіатні рецептори, що сприяє виникненню ейфорії, галюцинацій, психічних порушень.
Ацетальдегід здійснює токсичну дію і на інші органи і системи.
Щодо впливу спирту етилового н а ц е н т р а л ь н у н ер во ву си ст ем у розрізняють три
стадії:
I стадія - зб у д ж ен н я . Відбувається пригнічення процесів гальмування в головно­
му мозку, з ’являються ейфорія, самовпевненість, знижена реакція на навколишнє
середовище, неможливість виконувати точні дії, зменшення витривалості.
II стадія - п р и гн іч е н н я . Зменшується відчуття страху, помірна анальгезія, снодій­
ний ефект, наркотична дія. Спирт етиловий не використовують як засіб для наркозу
через малу наркотичну широту дії і тривалий період збудження.
III стадія - а гон а льн а.
Вже в малих дозах спирт етиловий здійснює капіляротоксичний ефект, підвищує
агрегацію тромбоцитів і еритроцитів, що призводить до порушення процесів мікроциркуляції в тканинах з найбільшою його концентрацією (мозок, серце). Такі симп­
томи похмілля, як головний біль, порушення мислення, координації руху пов’язують
з гіпоксією мозку, тромбозом капілярів, точковими крововиливами. При сильному
алкогольному сп’янінні можливе летальне порушення мозкового кровообігу.
Негативний вплив етанолу на м іо к а р д зумовлений не тільки капіляротоксичністю, але й прямою токсичною дією ацетальдегіду на обмін і скоротливість серця, по­
рушенням його нервово-ендокринної регуляції діяльності в результаті вивільнення
катехоламінів із надниркових залоз і симпатичних нервів. Це обумовлює і вплив на
158

3.3. Спирт етиловий

автономну нервову систему. У І стадію під впливом спирту етилового вивільнення катехоламінів викликає підвищення артеріального тиску, тахікардію, підвищення потре­
би міокарда в кисні, напади стенокардії. У II стадію артеріальний тиск знижується. Це
пов’язано з пригніченням судинорухового центру, а також з прямою розслаблюючою
дією на гладеньку мускулатуру судпн ацетальдегіду. У результаті розширення судин
кров перерозподіляється у судини черевної порожнини і кінцівок (особливо прп вер­
тикальному положенні тіла), що може викликати колаптоїднпй стан.
Пригнічення судинорухового центру викликає розширення судин шкіри, внаслі­
док чого збільшується т еп ло від д а ч а . Отже, на холоді етиловий спирт сприяє пере­
охолодженню, а не перешкоджає йому. Застосування етанолу як зігріваючого засо­
бу допустиме тільки після переохолодження і прп обов'язковііі умові перебування
людини в теплому приміщенні.
Спирт етиловий у малих дозах зб уд ж ує д и х а н н я , в більших - пригнічує, при тяж ­
кій інтоксикації настає параліч дихального центру.
Етиловий спирт має і виражений вплив н а т р а в н у си ст ем у організму. В резуль­
таті прямого, рефлекторного і психогенного впливу на слинні і шлункові залози
підсилюється їх секреція. При прямій дії спирт етиловий у концентрації до 4 % під­
вищує секреторну функцію шлунка, 20 % і вище - пригнічує секрецію, понад 50 % значною мірою подразнює, припікає слизову оболонку, викликає виділення великої
кількості слизу, пригнічує моторну активність шлунка, викликає спазм воротаря,
що затримує евакуацію вмісту шлунка у кишечник. Подразнююча дія провокує ну­
доту, блювання. У нотаторів блювотного рефлексу немає.
Етиловий спирт і ацетальдегід порушують функції п е ч ін к и , послідовно виклика­
ючи 3 форми (стадії) її алкогольного ураження: 1) жирову дистрофію; 2) гострий
і хронічний алкогольний гепатит; 3) алкогольний цироз. Ж інки чутливіші до дії ал­
коголю, що пов’язано з генетичною схильністю, основаною на НЕА-фенотипі.
В основі негативного впливу алкоголю на печінку лежить відразу декілька меха­
нізмів:
1. Пряма гепатотокспчна дія самого етанолу внаслідок деструкції мембран гепатоцитів і мітохондрій. Стимулювання здатності мітохондріями метаболізувати тригліцеридп призводить до виникнення жирової дистрофії печінки.
2. Токсична дія ацетальдегіду, який призводить до руйнування плазматичних
мембран шляхом деполімеризації білків і активації ПОЛ, а також активує
клітини, які синтезують колаген. Цим пояснюється розвиток фіброзу печінки
при алкогольній інтоксикації.
3. Пригнічення секреції з гепатоцитів знов синтезованих білків призводить до
накопичення білка, а вслід за цим і води, що частково пояснює розвиток гепатомегалії у хворих на алкоголізм.
4. Імунне ураження печінки.
Важливо відзначити оборотність алкогольного ураження печінки при повному
утриманні від вживання спиртних напоїв.
Під дією спирту виникають функціональні і структурні зміни у п ід ш лу н к о в ій з а ­
лозі, що є найчастішою причиною розвитку гострого і хронічного панкреатиту. При
159

СПЕЦІАЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

цьому, підшлункова залоза чутливіша до алкоголю, ніж печінка: небезпечним вва­
жається прийом 4 0-80 г етилового спирту на добу і дуже небезпечним - більше 80 :
При середньодобовому вживанні 135,0 г спирту до клінічних проявів хронічного
панкреатиту проходить для чоловіків 18+11 років, для жінок 11+8 років.
Спирт етиловий збільшує діурез за рахунок зниження продукції АДГ. Негативно
впливає на репродуктивну функцію за рахунок впливу на статеві органи. Зменшу­
ється кількість утворення сперматозоїдів та їх функціональна активність. Здійснює
токолітичиу дію (пригнічення скорочень вагітної матки) внаслідок власної міорелаксантної дії і зниження вироблення окситоцпну. Має імупосупресивну дію.
Таким чином, алкоголь здійснює руйнівну дію на організм. 1 перш за все це по­
значається на психічній сфері людини: знижується самокритичність, вольові якос і і.
здатність приймати рішення, моральні якості тощо. Понад 80 % злочинів, суїцидів.
автокатастроф припадає на людей у стані алкогольного сп яніння.
С т уп інь ін т о к си к а ц ії спиртом етиловим зумовлена його вмістом у крові людини
(1 -2 г/л - сп’яніння; 3 -4 г/л - середній ступінь інтоксикації; 5-8 г/л є, як правило,
смертельною концентрацією), швидкістю підйому рівня алкоголю і часу, протягом
якого зберігається його підвищений рівень у крові. Летальна доза алкоголю широко
коливається залежно від характеру споживання, ступеня толерантності, стану слизової
оболонки шлунково-кишкового тракту, прийому лікарських засобів, продуктів тощо.
При гострій інтоксикації спиртом етиловим розвиваються типові ефекти передо­
зування речовинами, які пригнічують ЦНС, тобто депрпмуючими засобами, поряд
із серцево-судинними розладами (вазодилатація, тахікардія) і подразненням ш лун­
ково-кишкового тракту. Сопорозний стан змінюється комою з порушеннями ф унк­
ції теплового центру гіпоталамуса і життєво важливих центрів довгастого мозку:
гіпотермія, пригнічення дихання, падіння АТ, розширення судин шкіри тощо. Роз­
вивається метаболічний ацидоз внаслідок накопичення продуктів біотрансформації
алкоголю. Це, у спою чергу, сприяє розвитку набряку легенів. Часто розвиваються
гіпоглікемія і гіпокальпіємія, що призводить до розвитку судом. Смерть настає від
паралічу дихального центру.
Л ік ува н н я при гост рому отруєнні. Запобігання подальшого всмоктування: ви­
кликання блювання, промивання шлунка (алкоголь може виділятись слизовою обо­
лонкою шлунка). Внаслідок того, що при високих концентраціях алкоголю відзнача­
ється зниження моторики шлунка, його промивання проводять і через 24 год після
останнього прийому спирту. Потім проводять заходи, спрямовані на прискорення
метаболізму і виведення алкоголю та його метаболітів: введення сорбентів, сольо­
вих послаблюючих. Специф ічним засобом, я к и й прискорю є біотрансфоочашю ал­
коголю удвічі, єфруетоза (внутрішньовенно 10 %розчин або 120 г перорально) Д ія
усунення метаболічного ацидозу внутрішньовенно крапельно вводять 4 % розчин
натрію гідрокарбонату; при гіпоглікемії - розчин глюкози з ін с у л Г м Важшшич
Д° МПр>И ШТ0ксикаш1 алкоголем є вітамінізація (вітаміни С, Е, групи В) Також
роводять заходи для стимуляції дихання, кровообігу, зігрівання тіла
Х ронічна інт оксикація (алкоголізм) розвивається V випадках регулярного вжи
вання алкоголю. Розвивається психічна і фізична залежність з в и р а ж е н и й Х и нентним синдромом. Порушується психічна діяльність, знижується інтелект, розу­
160

3.3. Спирт етиловий

мові здібності, уражуються периферичні нерви, відбувається руйнівний вплив на
внутрішні органи. Розвивається психічна і фізична деградація особи.
Л ік ува н н я алкогольної нарком анії проводять у спеціалізованих закладах лікарями-наркологамн. Показані загальноприйняті у таких випадках методи лікування:
психотерапевтичні (психотерапія, гіпноз) і медикаментозні (дезінтоксикаційна, загальнозміпшоюча терапія, корекція метаболізму). Найбільш ефективною є сенси­
білізуюча терапія, при якііі застосовують класичний інгібітор альдегіддегідрогенази - дисульфірам (тетурам, еспераль), під виливом якого порушується другиіі етап
окислення спирту етилового - утворення оцтової кислоти з ацетальдегіду з його на­
копиченням в організмі. Так, прийом алкоголю на фоні тетураму супроводжується
підвищенням рівня ацетальдегіду у 5 -Ю разів. Це характеризується гіперемією об­
личчя, груднини, пульсуючим болем, слинотечею, нудотою, блюванням, задишкою,
болем в ділянці серця, ортостатичним колапсом, страхом смерті, судомами. Вплив
тетураму зберігається протягом 14 діб. У результаті формується негативний умов­
ний рефлекс на алкоголь. Тетурам пролонгованої дії (еспераль) підшивають під шкі­
ру живота. Тривалість ефекту 4 - 6 міс. Є й інші препарати з дисульфірамоподібним
(тетурамоподібним) ефектом: метронідазол, апоморфін, нітрофурани, цефалоспорипп, похідні сульфонілсечовини тощо. Вони також включаються у схеми фармако­
терапії хворих па алкоголізм. Даний ефект необхідно враховувати при призначенні
таких препаратів за основними показаннями: пацієнти за 24 год до і 48 год після
прийому препарату не повинні вживати алкоголь. Успіх сенсибілізуючої терапії за­
лежить від волі пацієнта, у звязку з чим потрібно пам’ятати, що лікарські засоби
тільки допомагають перенести абстинентний синдром.
Лікування абст инентного синдром у спрямоване на попередження судом, делі­
рію, арнтмій. В тяжких випадках фармакотерапія основана на двох принципах: за­
міна алкоголю тривалодіючим депресантом Ц Н С (частіше бензодіазепіном) і посту­
пово зменшення його дози. Однак це не запобігає рецидивам алкоголізму.
Взаєм одія з лікарським и засобам и. З клінічної точки зору, дуже важливим
є знання взаємодії лікарських засобів зі спиртом етиловим (табл. 3.2).
Таблиця 3.2
Взаємодія алкоголю з деякими лікарськими засобами
при їх одночасному застосуванні
П ре па рати

В за є м о д ія

Засоби, які пригнічують ЦНС (снодійні, нейролептики, транквілізатори, психоседативні, наркотичні, ненаркотичні анальгетики тощо)

| пригнічую чої д ії на ЦНС

Індуктори м ікросом альних ф ерм ентів печінки (барбітурати, диф енін,
глю кокортикоїди та ін.)

Розвиток перехресної толерантності

Антидепресанти - інгібітори МАО

Розвиток гіпертонічного кризу

В азодилататори (нітрати, спазм олітики та ін.)

| вазодилататорного еф екту,
колаптоїдний стан

161

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ

П ре па рати

В за є м о д ія

Калійнезберігаю чі діуретики

| гіпокалієм ії

Н епрямі антикоагулянти

| їх дії (кровотеча, кро вов ил и ви ).

П ероральні контрацептиви

| еф ективності контрацептивів

Парацетамол

Т його гепатотоксичної д ії

Кислота ацетилсаліцилова

Р ізке | її антиагрегантної д ії, ульцєрогенності

М етронідазол, ф уразолідон, цеф алоспорини, гіпоглікем ічні засоби,
похідні сульф онілсечовини

Д исульф ірам оподібна д ія - значне
‘ токсичності етанолу (за рахунок |
альдегіддегідрогенази)

Тіам іну хлорид, аскорбінова кислота, метіонін,
антиоксиданти, унітіол, ацетилцистеїн

і токсичного впливу спирту

Спирт етиловий і засоби, які призначають хворим на алкоголізм
Н азва п р е п а р а ту

Ф орм а випуску (основні)

С п о с іб з а с т о с у в а н н я (о с н о в н и й )

С пирт етиловий
Spiritus aethylicus

Суміш спирту з водою 95,
90, 7 0 ,4 0 %

М ісцево: як д езінф ікую чий засіб - 9 0 -9 5 %; як антисептик 4 0 -7 0 % ; як подразню вальний засіб для обтирань, ком пре­
сів - 3 0 -4 0 %; д ля внутріш ньовенного введення: 2 0 -3 3 %
розчин у стерил ьном у ізотонічном у розчині натрію хлориду

Т е тур ам
Teturam um

Таблетки по 0,15 і 0,25 г.

У середину 0,5 г щ одня 1 тиждень, поступово зм енш ую чи
дозу до 0,15-0 ,1 г на добу

3.4. А Н А Л Ь Г Е Зу Ю Ч І Л ІК А РС ЬК І ЗА С О БИ
А нальгет ики (болстамуючі засоби: грец. an - заперечення, algos - біль) - лікар­
ські засоби, які усувають або зменшують відчуття болю і негативні зміни у діяльнос­
ті органів, викликані больовим подразненням. Під впливом анальгетиків вибірково
пригнічуються больові реакції при збереженні функції органів відчуття, свідомості
і координації рухової діяльності ЦНС.
Біль сприймають спеціалізовані закінчення тонких аферентних нервових волокон ноцицептори (больові рецептори), які розміщені в усіх тканинах внутрішніх органів.
Існують 2 види ноцицепторів: механоноцицептори і хемоноцицептори. Перші збуджу­
ються під впливом механічних впливів, в результаті яких підвищується проникність
мембрани закінчень для іонів натрію: це призводить до деполяризації (рецепторний
потенціал), що викликає генерацію потенціалів дії в аферентному волокні. Хемоноцицегітори реагують на хімічні речовини, в тому числі на надлишок водневих іонів, іонів
калію, а також на впливи брадикініну, гістаміну, соматостатину, речовини Р.
Імгіульсація від ноцицепторів йде по специфічних провідних шляхах, що почи­
наються нервовими волокнами типу А-дельта і С. Волокна типу А-дельта прово­
162

3.4. Анальгезую чі лікарські засоби

дять збудження зі швидкістю 4 -3 0 м /с, а волокна типу С - зі швидкістю 0,4-2 м/с.
Тому у відповідь на больове подразнення людина спочатку відчуває: миттєвий го­
стрий точно локалізований біль, а в подальшому - тупий без чіткої локалізації біль.
Отже, перше відчуття виникає у відповідь на імпульсанію по швидких волокнах
(А-дельта), а друге - по повільних.
У спинному мозку відбувається переключення імпульсації на нейрони, що дають
початок спіноталамічному шляху ( передиьобоковий шлях). Ці нейрони лежать у V
прошарку (за Рекседом), тому їх часто називають нейронами V пластини або про­
сто - нейрони V. Ці нейрони дають аксони, що, перейшовши на контрлатеральну
ділянку спинного мозку, йдуть транзитом через довгастий і середнііі мозок і дохо­
дять до таламуса - до його специфічних ядер, зокрема, до вентробазального ядра,
тобто до того ж ядра, до якого приходять імпульси від тактильних рецепторів шкіри
і від пропріорецепторів. Від специфічних ядер імнульсація надходить у соматосенсорну кору - у первинну —S -1 і у вторинну проекційну соматосенсорну кору S-2.
Ці ділянки знаходяться відповідно в ділянці постцентральної звивини і в глибині
сільвієвої борозни. В цих ділянках мозку відбувається аналіз імпульсної активності,
усвідомлення болю. Але остаточне відношення до болю виникає за участю нейронів
лобної ділянки кори. Завдяки цим нейронам навіть надмірний потік імпульсації від
ноцпцепторів може сприйматися як слабкий подразник, і навпаки. Одночасно потік
імпульсації від ноцпцепторів на рівні довгастого і середнього мозку відходить по
колатералях у ретикулярну формацію, від неї - до неспецифічних ядер таламуса, від
них - до всіх ділянок кори (дифузна активація нейронів усіх ділянок кори), а також
досягає нейронів лімбічної системи. Завдяки цій інформації больова імнульсація
набуває емоційного забарвлення - у відповідь па больову імпульсанію виникають
почуття страху та інші емоції.
У 1965 році Р. Мелзак запропонував гіпотезу “механізму воріт”: вона пояснюва­
ла появу больових відчуттів як реакцію мозку на потік імпульсів, що йдуть по спе­
цифічних шляхах від иоцицептивнпх рецепторів, за умови, що цей потік перевищує
деякий критичний рівень. У цій гіпотезі постульовано, що на рівні спинного мозку
(а в сучасних концепціях - і у таламусі) є спеціальний “механізм воріт”, що регулює
проходження імпульсів від ноцпцепторів до вищих відділів мозку. Р. Мелзак скорис­
тався даними морфологів про наявність у спинному мозку драглистої субстанції скупчення нейронів, що знаходяться в 2-й і 3-й пластинах (за Рекседом). Ці нейрони
є гальмівними: вони впливають на передачу ноцицептивиих імпульсів, що йдуть від
аферентного нейрона (спинномозкового ганглія) до нейронів спинного мозку, що дає
початок спіноталамічному шляху. Коли нейрони 2 -3 збуджуються, вони гальмують
передачу поцпцептивних імпульсів і тому знижують інтенсивність потоку цих імпуль­
сні до мозку. Якщо цей потік зберігається достатньо високим, то людина відчуває біль.
Таким чином, “воротами" служать нейрони драглистої субстанції. їх активність
як гальмівних структур може підтримуватися принаймні 3 способами:
- за рахунок імпульсів, що йдуть від механорецепторів шкіри: коли збуджують­
ся рецептори тиску, дотику (швидкості) і вібрації, то частина імпульсів від
них, по шляху в довгастий мозок, надходить до нейронів драглистої субстан­
163

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

ції і активує їх. В результаті гальмівна активність цих нейронів зростає і тим
самим блокується проведення больових сигналів від ноцицепторів. Саме цей
механізм лежить в основі ефективності трансшкірної електростимуляції (ви­
користання нейростимуляторів) і механічного подразнення шкіри (іплікатори
Кузнєцова) як засіб знеболювання;
- активність цих нейронів може також підвищуватися під впливом супраспінальних структур. При подразненні багатьох структур мозку може відбува­
тися гальмування проведення ноцицептивної інформації через "ворота”. Так.
лобна частка, хвостате ядро, ядра таламуса, нейрони мозочка, гіпоталамічпі
центри, ряд скупчень середнього мозку, в тому числі (не найбільше актив­
не місце) - центральна сіра навколоводопровідна речовина (Ц С Н Р ), чорна
субстанція, структури довгастого мозку - велике клітинне, гігантоклітинне
і парагігантоклітпнне ядра ретикулярної формації. Ці структури активують
нейрони 2 - 3 драглистої субстанції і тим самим гальмують проведення ноцицептивпої інформації. Крім того, у цих же структурах може зростати актив­
ність клітин, що продукують ряд речовин (див. нижче), які через кров і ліквор
можуть гальмувати ноцицептивне проведення в області “воріт”;
- до таких речовин відносяться ендогенні пептиди (ендогенні опіати), що ви­
кликають яскраво виражений знеболюючий ефект - це ендорфінн (а-, р-.
у-, але найбільш активний із них р-ендорфіп), енкефаліни (вони теж неод­
норідні), динорфіни. Ендогенні опіати взаємодіють зі специфічними рецеп­
торами - опіатними рецепторами - і здіііснюють свій вплив або на нейрони
2 - 3 драглистої субстанції, або блокують передачу ноцицептивних імпульсів в
інших точках ноцицептивної системи.
Максимальна кількість оиіатних рецепторів знаходиться у лімбічній системі, скро­
невії! частці, супраорбітальній звивині, парагіпокампі, фронтальнііі зоні кори голов­
ного мозку. У стовбурі мозку найбільша кількість опіатппх рецепторів локалізована в
ядрах tractus solitaries, які містять вісцеральні сенсорні волокна від блукаючого нерва.
Висока щільність опіатних рецепторів відзначена у гіпоталамусі, гіпофізі. Оче­
видно, що цей шлях може мати значення для регуляції біосинтезу або дії ендорфіпів,
які синтезуються у заднііі частці гіпофіза.
У спинному мозку опіатні рецептори знайдені у сииапсах тонких мієлінових во­
локон, які відповідають за проведення сенсорної інформації.
Відомо кілька тинів та підтипів опіатппх рецепторів, які відповідають за виявлен­
ня різних процесів в організмі:
Т и п (п ід ти п ) о п іа т н о го
р е ц е п то р а
V,
V2
к
0
5

164

Е ф ект
С упраспінальна анальгезія
Ф ізична залежність, ейф орія, пригнічення дихання
С пінальна анальгезія, седативна дія, міоз
Д исф орія, галю цинації, стимуляція травлення та серцево-судинної системи
П ідвищ ення артеріального тиску, тахікардія

3.4. Анальгезую чі лікарські засоби

Встановлено, що морфін є агоністом мю-рецепторів, енкефалін - агоніст дельтарененторів, кетоциклозацнн - агоніст каппа-рецепторів, Р-ендорфін - агоніст епсілон-рецепторів.
Для кожного тину рецепторів є “типовпіі" агоніст, який має щодо нього більш ви­
ражену специфічну спорідненість, ніж до іншого тину. Слід зазначити, що в ряді ви­
падків типовими агоністами є оніати, а не опіоїдні пептиди. Водночас немає лігандів
опіатних рецепторів з абсолютною специфічністю.
Оніатні рецептори різних ділянок ЦНС мають неоднакову чутливість до еидорфінів та енкефалінів. Клітини гіпофіза мають приблизно у 40 разів більшу спорідне­
ність з р-ендорфінами, ніж з енкефалінами, тоді як клітини головного мозку мають
більшу спорідненість з енкефалінами.
3.4.1. Н арк оти чн і ан альгети ч н і лікарські засоби
Н аркот ичні анальгет ики - це лікарські засоби природного (рослинного і тва­
ринного), напівсинтетичного і синтетичного походження, що мають значний боле­
заспокійливий ефект із переважним впливом на ЦНС, а також здатність викликати
психічну і фізичну залежність (наркоманію).
Класифікація засобів цієї групи визначається характером їхньої дії. Воші поді­
ляються на агоністи, тобто болезаспокійливі засоби, їх антагоністи і синергоантагоністи (часткові антагоністи), їх також можна систематизувати залежно від джерел
отримання: рослинні, тваринні, синтетичні.
К ласиф ікація наркот ичних анальгет иків

А го н іст и
1. Р осли нного п о хо д ж ен н я :
a) неогаленові препарати (омнопон);
b ) алкалоїди опію (морфіну гідрохлорид, кодеїну фосфат).
2. Т ва ри н н ого п охо д ж ен н я (похідні енкефалінів, ендорфінів).
3. С и н т ет и ч н і і н а п івс и н т е т и ч н і (промедол, фентаніл, трамадол, гііритрамід).
С и н ер го а н т а го н іст и (пентазоцпну гідрохлорид і лактат, налорфіну гідрохлорид,
бу пре н орф ін, буторфа \іо л ).
П р е п а р а т и п о д війн о го м е х а н ізм у д ії (трамадол).
А н т а го н іст и (налоксону гідрохлорид, налтрексон).
П риміт ка. Н а л о р ф ін у гід р о х л о р и д п о єд н у є в л а ст и в о ст і я к а го-

н іст а н а р к о т и ч н и х а н а л ь ге т и к ів (у с у н е н н я б о л ю ), т а к і а н т а ­
го н іст а (п ід в и щ е н н я а р т е р іа л ь н о го т и ск у, с т и м у л я ц ія д и х а н н я
т ощ о ).
За хімічною структурою наркотичні анальгетики і антагоністи
можна розподілити на похідні піперидинфенантрену (морфіну
гідрохлорид, кодеїну фосфат, налорфіну гідрохлорид); фенілпіперидину (промедол, фентаніл); бензоморфану (пентазоцпну гідро­
хлорид, лактат), циклогексанолу (трамадол), морфінану (бупренорфін, буторфанол, налоксону гідрохлорид, налтрексон).
165

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Еталоном групи наркотичних анальгетпків є морфіну гідрохлорид. Його отри­
мують з опію. Тому препарати цієї групи мають також назву оиіатів (що містяться
(і опіі) та опіоїдів (їх синтетичних аналогів). Наркотичні анальгетпкп іноді назива­
ють морфіноподібнпми засобами.
Опій (греп. 0р 0Б - сік) - не молочний сік з недостиглих коробочок снодійного
маку (Рарапег зотпі/етт), висушений на повітрі. Опій може містити до 10-20 %
морфіну. Деяка кількість його міститься у маковій соломці і, можливо, в інших ви­
дах маку.
Головними сполуками опію є алкалоїди. Це дугоподібні речовини, що містять
азот і можуть утворювати солі з кислотами. З опію отримано понад 20 алкалоїдів.
Алкалоїди (основи) - це неполярні сполуки, нерозчинні у воді; їхні солі набувають
полярних властивостей: розчиняються у воді і використовуються у рідкій лікар­
ськії! формі.
Новогаленовий препарат опію (очищений від баластних речовин) - омнопон. До
його складу входять усі алкалоїди опію у вигляді хлоридів. Його ефект, як і опію,
зумовлений вмістом морфіну (близько 50 %).
Усі алкалоїди опію за своєю хімічною будовою поділяються на дві групи: похідні
піперидинфенантрену (морфін, кодеїн, тебаїн) і бензилізохіноліну (папаверин, наркотин, носкапін, нарцеїн тощо).
Похідні фснантрену мають чітку невротрогіну дію, викликають зменшення від­
чуття болю, а також зумовлюють наркоманію. Алкалоїдам другої групи властива
спазмолітична активність, здатність усувати спазм гладеньких м’язів кишок, брон­
хів, судин, внаслідок цього їх застосовують при захворюваннях травної системи, ди­
хальної і системи кровообігу.
У 1806 році В. А. Сертюрнер встановив снодійний ефект морфіну і дав йому назву
за ім’ям бога сну Морфея.
Морфін - основний алкалоїд опію - призначають у вигляді препарату морфіну
гідрохлориду.
Фармакокінетика. Ш видкість та інтенсивність дії
морфіну залежать від шляху введення. Введення всере­
дину викликає недостатню анальгезію у зв’язку з низь­
кою біодостуиністю, підшкірно - ефект настає через
15-20 хв і триває протягом 4 - 5 год, внутрішньовенно ефект настає відразу, але тривалість ііого зменшуєть­
ся до 1,5-2 год. У крові морфін частково зв’язується з
білками плазми, порогова концентрація його становить
ЗО нг/мл. Накопичується у різних органах (легені, нир­
ки, печінка, селезінка), лише незначна частина (0,01 %)
надходить до головного мозку, що пов’язано з низькою
його ліпідофільністю.
Біотрансформація відбувається в печінці до утворенВ. А. Сертюрнер
ня глюкуронідів і деметилювання. Головний ш л я х елімі(1783-1841)
нації - через нирки. Протягом першої доби виділяється
166

3.4. А нальгезую чі лікарські засоби

90 % препарату, решта - через 48 гол; 7 -1 0 % початкової дози виділяється з жов­
чю і потім з калом. Невелика кількість морфіну виділяється нотовпми і молочни­
ми залозами, тому його не слід призначати жінкам у період лактації. Дуже важливо
пам'ятати про здатність морфіну виділятися залозами шлунка із крові. Тому при
отруєнні морфіном слід промивати шлунок незалежно від шляху і часу надходжен­
ня отрути.

М е х а н ізм б о л е т а м у в а л ь н о ї д ії т а ф а р м а к о д и н а м ік а
Основна дія морфіну - вибірковий болезаспокійливий ефект, який опосередко­
вується за рахунок:
- гальмування процесів міжпевронної передачі больових імпульсів у центральній
частині аферентного шляху;
- порушення с\уб’ектпвпо-емоційного сприйняття, оцінки болю та реакції на
нього.
Механізм знеболюючої дії морфіну зумовлений його взаємодією з ошатними ре­
цепторами (|і > к = б), р-рецепторп пов’язані з аденілатциклазою. Під впливом мор­
фіну відбувається пригнічення ферменту, одночасно може спостерігатись активація
гу ан і нов и х ну кл еот іїді в.
Велике значення в механізмі дії морфіну має йонізованпй кальцій. Внаслідок
взаємодії морфіну з оніатними рецепторами гальмується надходження кальцію в
клітини та його зв’язування з синаптичними мембранами. Одночасно активізуєть­
ся функція каналів калію, що викликає процес деполяризації. При дії на пресипаптичні опіатні рецептори не тільки відкриваються калієві та блокуються кальцієві
капали, але й гальмується викид медіаторів болю. Таким чином, механізм дії нар­
котичних анальгетиків подібний впливу нейропеитидів (енкефалінів, еидорфінів,
динорфінів).
Головною дією є вплив на ІЩ С . Якщо при застосуванні засобів для наркозу біль
зникає лише в стадії глибокого наркозу, то морфін знижує больові відчуття при
повному збереженні свідомості. М орфін вибірково пригнічує центри кори голов­
ного мозку і підкірки, яким належить провідна роль у сприйманні і відтворенні
больових відчуттів, змінюючи структуру фосфоліиідів, мембран нейронів, Щ О є
рецепторами морфінонодібних сполук. М орфін усуває негативні психічні емоції
(страх, переживання, пригніченість), послаблює відчуття голоду, спраги, втоми,
холоду. З цими ефектами пов’язане виникнення морфінної ейфорії - відчуття ф і­
зичного і душевного комфорту. Після введення морфіну спостерігається загаль­
не заспокоєння людини, послаблюється увага, виникає апатія, байдужість, зникає
бажання працювати фізично чи розумово, знижується рухова активність, настає
сонливість.
Морфін і його аналоги пригнічують кашльовий центр довгастого мозку, тому
ііого призначають у деяких екстремальних ситуаціях (під час легеневої кровотечі,
прп травмах грудної клітки).
Морфін уже в малих дозах вибірково пригнічує центр дихання, завдяки чому
зменшується частота дихання. Дихання стає нерівномірним, своєрідно переривчас­
тим (т а к зв а н е д и х а н н я Ч еіїна - С т о кса ) (рис. 3.6):
167

СПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

Рис. 3.6. Т ипове чей н -стоксове д и х ан н я у лю дини після м о р ф ін у (за М. П. Н іколаєвим )

Причина пригнічення дихання пов’язана зі зниженням чутливості інсніраторних
невронів до вуглекислоти та аферентних подразнень через вплив на ц-рецептори.
Морфін звужує зіниці ока, що пояснюється збудженням центрів окорухових не­
рвів, знижує збудливість кашльового центру.
Під впливом морфіну скорочуються сфінктери, внаслідок чого затримується про­
ходження хімусу по кишечнику, сповільнюється виділення жовчі і панкреатичного
соку, сечовиділення стає нечастим.
Морфін підвищує тонус блукаючого нерва і тому сповільнює частоту серцевих
скорочень. Викликає розширення судин головного мозку, внаслідок чого підви­
щується тиск цереброспінальної рідини. Тому застосування морфіну при травмах
голови не рекомендують. Введення морфіну відображається на стані ендокринної
системи. Він підвищує виділення вазопресину в надзоровому ядрі гіпоталамуса, що
призводить до зниження діурезу. Пригнічується виділення кортикотропіну та гонадотропінів передньої частки гіпофіза. Знижується вміст у плазмі крові та мозку
17-гідрокортикостероїдів, але чутливість органів до дії цих гормонів не порушу­
ється. Морфіну властива універсальна антистресова дія. Під впливом морфіну на
структури стовбура мозку виникає центральна гіперглікемія.
О сн о в н а д ія м о р ф ін у
С т и м у л ю ю ч і еф екти

Г а л ь м ів н і еф екти
Ц ент ральні

Ейф орія
С тимуляція центрів окорухових нервів (міоз)
С тимуляція центрів блукаю чих нервів
П ідвищ ення продукції пролактину та АДГ
М ожлива стимуляція рецепторів пускової зони
блю вотного центру

П ригнічення болю
С ед ативний і снодійний еф екти
Депресія центру дихання
П ригнічення каш льового центру
П ригнічення центру терм орегуляції
О слаблення секре ції гонадотропних гормонів

П ериф еричні
П ригнічення м оторики ш лунка і пропульсивної
перистальтики киш ечнику
П ригнічення секреції залоз ш лунка, підш лункової за­
л ози, киш ечнику
П ригнічення полісинаптичних реф лексів

168

П ідвищ ення тонусу сф інктерів Ш КТ
П ідвищ ення тонусу м 'язів киш ечнику
П ідвищ ення тонусу сф інктера Одці
П ідвищ ення тонусу бронхіальних м ’язів
П ідвищ ення тонусу сф інктерів сечового міхура
П осилення м оносинаптичних реф лексів

3.4. Анальгезую чі лікарські засоби

Одноразове введення морфіну в сонну артерію призводить до блокування спон­
танних розрядів. Це блокування є наслідком підвищення дофамінергічної активнос­
ті (блокатори дофамінергічної активності запобігають такій дії). Підвищення доф а­
мінергічної активності при введенні морфіну може бути результатом збільшення
біосинтезу дофаміну (збільшення його вивільнення і зниження зворотного погли­
нання). При введенні морфіну підвищується швидкість обміну дофаміну у мозку.
Одночасно з дофаміном у механізмі дії опіатів включається іі інший представник
катехоламінів - норадреналін. Показано, що морфінна анальгезія супроводжуєть­
ся значним зниженням рівня норадреналіну у стовбурі мозку на фоні попереднього
введення блокатора синтезу катехоламінів із тирозину.
Одноразове введення морфіну призводить до підвищення поглинання холіну синагітосомами смугастого тіла. Це є прямим доказом збільшення рівня холінергічної
активності. Паралельно підвищенню поглинання холіну відбувається значне зни­
ження вивільнення ацетилхоліну із клітин кори головного мозку.
Збільшення активності нейронів головного і спинного мозку, які містять серото­
нін, супроводжується анальгезією і підвищенням антиноцицептивної активності ре­
човин, в той час як зниження активності цих нейронів корелюється з гіперальгезією
і зменшенням анальгетичної активності фармакологічних препаратів.
Одноразове введення морфіну викликає значне підвищення вмісту ГАМК у тка­
нинах головного мозку. Тривале введення морфіну призводить до зниження як кон­
центрації ГАМК у мозку, так і активності глутаматдекарбоксилази.
Вміст гістаміну у гіпоталамусі, ніжках мозку, корі головного мозку не змінюєть­
ся після одноразового введення морфіну у великих дозах, тоді як тривале введення
морфіну служить причиною зниження концентрації ендогенного гістаміну, збіль­
шується його вивільнення, що є причиною алергічних реакцій.
Таким чином, одноразове введення морфіну і його аналогів підвищує дофамінергічну активність, посилює швидкість кругообігу норадреналіну, сприяє зміні ви­
вільнення ацетилхоліну із клітин мозку, збільшенню активності нейронів головного
і спинного мозку, які містять серотонін, спонукає до активації ГАМК-ергічиої сис­
теми різних відділів мозку.
Серед похідних фенілпіперидину найбільшої уваги заслуговують промедол (меперидин) і фентаніл.
П р о м е д о л як анальгетик у 4 рази слабший за морфін, але менше пригнічує ди­
хальний центр. Препарат менше тонізує гладенькі м’язи жовчовивідних шляхів та
шлунково-кишкового тракту, понижує тонус бронхів, сечоводів, розслаблює м’язи
шийки матки. Промедол більш активний при спастичних, ніж при травматичних
болях. Його можна використовувати в акушерській практиці для знеболення і при­
скорення пологів, тому що промедол також посилює скорочення тіла матки. До про­
медолу швидко розвивається пристрасть. Промедол несумісний з антигістамінними
засобами, тубокурарином.
Ф е н т а н і л - препарат короткочасної дії (40-60 хвилин), але з більш вираженим
анальгезуючим виливом. Активніший за морфін у 100 разів і більш токсичний. Д и­
хальний центр пригнічує як і морфін, викликає ригідність скелетних м’язів. Разом із
169

С ПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

дроперидолом використовують ддя отримання ефекту иейролеитанальгезії, а з діазепамом - атаральгезії. Використовують при інфаркті міокарда, травматичних болях.
О м н о п о н - новогаленовпй препарат опію. Вміст морфіну в омнопоні складає
50 %. Оскільки в омнопон входять, крім алкалоїдів фенаптренового ряду, і алкалоїди
ізохі йолі нової природи, то він, на відміну від. морфіну, на гладенькі м’язи внутрішніх
органів чинить менший спастичний вплив. Тому при болях, викликаних спазмом
гладеньких м’язів кишечнику, жовчовивідних та сечовивідних шляхів, має перевагу
над морфіном.
Т р а м а д о л ( т р а м а л , т р а м а д о л у г ід р о х л о р и д ) володіє сильною анальгезуючою ак­
тивністю, діє швидко і тривало. Разом з тим, препарат за активністю поступається
морфіну. Трамадол має подвійний механізм дії: збуджує опіатні рецептори та впли­
ває на активність моноамінергічнпх систем (гальмує зворотне захоплення серотоні­
ну і норадреналіну). При парентеральному введенні ефект розвивається через 5-10
хвилин, при прийомі всередину - через ЗО хвилин. Тривалість дії 3 -5 годин. Парен­
теральне введення трамадолу несумісне з розчином сибазону, нітрогліцерину.
Значний інтерес викликає група спнергоантагоністів, часткових антагоністів мор­
фіну, що застосовують у медичній практиці. До спнергоантагоністів належать такі
перспективні лікарські засоби, як пентазоцпн, бупренорфін, налбуфін. буторфанол.
П е н т а з о ц и н ( л е к с и р , ф о р т р а л ) - сильний анальгетик, діє переважно на капгіарецептори. Володіє невисокою здатністю до звикання, не викликає ейфорії. Добре
всмоктується у шлунково-кишковому тракті, прямій кишці. Порівняно з морфі­
ном він у 3 - 4 рази слабкіший, менш токсичний, мало впливає на моторику шлунково-кишкового тракту, має здатність підвищувати артеріальний тиск, викликати
тахікардію, тому ііого не призначають при інфаркті міокарда. Тривалість дії при
внутрішньом’язовому введенні - 2 години.
Б у п р е н о р ф ін ( е д н о к , т р а н с т е к ) має високий афінітет до ц - та к-опіатннх рецеп­
торів, вважається частковим агоністом, у 20-30 разів активніший за морфін. Н аяв­
ність бутильного радикалу в положенні С-7 надає йому схожості з енкефалінами.
Має досить тривалу болезаспокійливу дію. Сила анальгетпчної дії наближається
до фентанілу. Менше пригнічує дихання, менше викликає звикання, спостерігають
іноді нудоту, блювання, сонливість.
Б у т о р ф а н о л ( с т а д о л ) . Належить до групи агоністів-антагоністів. Стимулює к- і бло­
кує р-рецептори. За інтенсивністю і тривалістю анальгетпчної дії подібний до морфіну,
перевищує в 3 -5 разів за активністю, але меншою мірою пригнічує дихання, має мен­
ший наркогенний потенціал. Може підвищувати артеріальний тиск, викликати тахі­
кардію; не призначають при інфаркті міокарда, застосовують для нейролептанальгезії.
К о д е ї н у ф о с ф а т вигідно відрізняється від морфіну низькою токсичністю (вдвоє
менше, ніж у морфіну), меншою наркотичною дією (в 20 разів менше, ніж у морфі­
ну) і незначним пригніченням дихального центру; рідко викликає звикання та ме­
дикаментозну залежність, не викликає міоз, менше впливає на кишечник, обмінні
процеси. Кодеїну фосфат призначають як протикашльовий засіб.
Н а л о к с о н у г ід р о х л о р и д є чистим опіатипм антагоністом конкурентного типу. Не
володіє морфіноподібною активністю. При тривалому введенні не спостерігається
170

3.4. Анальгезую чі лікарські засоби

розвитку толерантності до нього. Зменшує важкість абстинентного синдрому (вво­
дять нри відміні морфіну). Є препаратом вибору при лікуванні отруєнь наркотични­
ми анальгетиками. ГІри внутрішньовенному введенні 1 мл налоксону конкурентно
знімаються ефекти 5 мг морфіну. Тривалість дії налоксону 3 -4 години.
Н а л т р е к с о н - aurai оніст оніатних рецепторів, який діє триваліше від налоксону
гідрохлорпду і який прпіімають всередину для лікування опійної наркоманії та ал­
коголізму.
Н а л о р ф ін у г ід р о х л о р и д - напівсинтетична сполука, похідна морфіну. У людей,
які не отримували попередньо морфін, налорфін у терапевтичних дозах викликає
анальгетичнпй ефект, схожий з ефектом морфіну. На відміну від морфіну, не викли­
кає лікарської залежності. При введенні налорфіну на фоні лікування морфіном або
його аналогами, налорфін швидко знімає провоковані ними ейфорію, сонливість,
пригнічення дихання, міоз, порушення координації, блювання. Механізм антагоніз­
му налорфіну з морфіном полягає в тому, що налорфін діє як частковий агоніст викликає анальгезію і пригнічення дихання, витісняє морфін із зв’язку з опіатнпми
рецепторами (конкурентний антагонізм) у ЦНС.
Вибір оптимального для кожної особи засобу визначається його фармакодинамікою, фармакокінетикою, а також обов’язковим урахуванням особливостей організму.
Показання. Внаслідок значних побічних ефектів показання до призначення мор­
фіну та його аналогів досить обмежені. Це інтенсивний біль, пов’язаний з тяжкими
травмами, хірургічним втручанням, неоперабельною злоякісною пухлиною, гострим
інфарктом міокарда (крім буторфанолу та пентазоцину); їх також призначають для
премедикації перед наркозом, особливо в кардіальній хірургії. Морфін застосову­
ють також як протишоковий засіб.
Кодеїн застосовують головним чином як протикашльовий і болетамуючий засіб при
плевриті. Крім того, його застосовують при кератитах у вигляді очних кранель (про­
являє анестезуючу дію, сприяє розсмоктуванню ексудату при запальних процесах).
Протипоказання: черепно-мозкова травма (підвищує внутрішньочерепний тиск);
у педіатричній практиці: висока токсичність (вводять промедол, фентаніл, пентазоцин).
Побічна дія. Негативний вплив морфіну на дихання, травний канал, артеріальний
тиск обмежує в деяких випадках його застосування як анальгетика.
Гостре от руєння м орф іном характеризується наростаючим пригніченням ди­
хання, ціанозом. Токсичний ефект морфіну настає при парентеральних дозах, що
перевищують 120 мг. Зростання концентрації морфіну в крові призводить до спе­
цифічного морфінового сну, що має поверховий характер і характеризується наяв­
ністю яскравих сновидінь. Може розвинутися морфінова кома, що є характерним
симптомом гострого отруєння, спостерігається підвищення сухожильних рефлексів
(ліктьового, колінного, ахіллового).
У високих дозах морфій має пряму дію на центри спинного мозку, а саме - на
драглисту речовину задніх стовпів. Пригнічення дихального центру виявляється
патологічним періодичним диханням Чейна - Стокса. Знижується артеріальний
тиск, розвивається брадикардія, гіпотермія, анурія, міоз. Смерть наступає від пара­
лічу дихального центру.
171

СПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

Н евідкладна допомога. При лікуванні гострого отруєння морфіном необхідне
якомога швидше ввести його антагоніст - налоксону гідрохлорид, зробити штучне
дихання. Незалежно від шляхів і часу введення морфіну необхідно промити шлунок
0,05 % розчином калію перманганату, оскільки морфін частково виділяється у шлу­
нок. Калію перманганат переводить (окисляє) морфін у неактивну форму - окспморфін. Повторно вводять атропіну сульфат для зниження тонусу парасимпатичної
нервової системи і підвищення збудливості дихального центру. Ефективним антидотом при гострому отруєнні морфіном є також частковий антагоніст налорфіну
гідрохлорид.

Препарати
Н азва п р е п а р а ту

Ф орм и випуску

С пособи застосування

М о р ф ін у гід р о х л о р и д
M orphini hydrochloridum

Розчин 1 % в ам пулах

Під ш кіру, внутріш ньом 'язово 1 мл
1 % р-ну; в/в по1 мл 1 % р-ну

Промедол
Prom edolum

Розчин 2 % в ам пулах по 1 мл

Під ш кіру, в/м 1 мл 2% р-ну

Н а л о к с о н у гід р о х л о р и д
Naloxoni hydrochloridum

Розчин 0,04 % в ам пулах по 1 мл

Під шкіру, внутріш ньом ’язово,
у вену 0 ,0 0 0 4 -0 ,0 0 8 г

Буторф анол
Butorphanolum

Розчин в ам пулах, ш приц-тю бику 0,2 % 1 мл

0 ,5 -1 мл 0,2 % р-ну в/м, в/в

3.4.2. Ненаркотичні анальгетичні лікарські засоби
Першими пенаркотичнимп анальгетиками були саліцилати. Назву саліцилова
кислота отримала від саліцину - глікозиду, що міститься в різних видах лози (salix)
у квітах, в кущах spiraea ulmaria і траві viola tricolor. Першим природним аналогом
сучасних нестероїдних протизапальних та ненаркотичних анальгетиків вважають
саліцилат натрію, який виділили з екстракту кори верби і застосовували понад
200 років. Перший синтетичний препарат - аспірин (кислота ацетилсаліцилова)
з ’явився на межі Х ІХ -Х Х сторіч і до відкриття глюкокортикоїдів був єдиним про­
тизапальним засобом. Його синтезував хімік Гофман в 1897 р. і застосував для ліку­
вання батька, який страждав на біль у суглобах.
Ці препарати за силою анальгетичної дії значно поступаються перед наркотич­
ними знеболювальними засобами, їх дія проявляється головним чином при болях
неврологічного та запального характеру (артрит, міозит, невралгія) та гіри болях,
що формуються в органах малого таза, а при травматичному або післяопераційно­
му болі вони малоефективні. Ненаркотичні анальгетики не пригнічують дихання,
не пригнічують кашльовий центр. Вони не зумовлюють ейфорії, толерантності та
медикаментозної залежності, не мають снодійного ефекту. У препаратів цієї групи
чітко виражені протизапальний та жарознижуючий ефекти, а у деяких - антиагре172

3.4. Анальгезую чі лікарські засоби

гантний, яких немає у наркотичних анальгетиків. Вони доступні для амбулаторного
лікування і не потребують участі медичного персоналу.

К л а с и ф ік а ц ія з а хім іч н о ю ст р ук т у р о ю :
1. Похідні саліцилової кислоти (кислота саліцилова, кислота ацетилсаліцилова,
ацелізпн).
2. Похідні іидолоцтової кислоти (іидометацпн).
3. Похідні фенілоцтової кислоти (диклофенак натрію, ацеклофенак).
4. Похідні пропіонової кислоти (ібупрофен, напроксен, кетопрофен, дексалгін).
5. Похідна антранілової кислоти (кислота мефенамінова).
6. Похідні піразолону (анальгін).
7. Окснками (піроксикам, мелоксикам).
8. Похідні сульфопамідів (німесулід).
9. Похідна аніліну (парацетамол).
10. Похідна ізонікотинової кислоти (амізон).
11. Коксиби (целекоксиб, рофекоксиб).
12. Похідні інших хімічних сполук (кеторолак).

М е х а н ізм п р о т и б о ль о в о ї дії. Препарати пригнічують активність ферменту циклооксигенази (ЦОГ), під впливом якої в тканинах організму з ненасичених жирних
кислот утворюються простагландини, які беруть участь у процесах запалення, га­
рячки і виникнення болю. Так, діючи на нервові закінчення, простагландини під­
вищують їх чутливість до брадикініну - пептиду, що утворюється в тканинах при
запаленні одночасно з простагландинами і є стимулятором больових рецепторів.
Пригнічуючи синтез простагландинів, ненаркотичні аиальгетики знижують чутли­
вість нервових закінчень до брадикініну, гістаміну, серотоніну, зменшують набряк
тканин у вогнищі запалення, послаблюючи тим самим механічне стискання ноцицепторів у ньому. Зокрема, біль при пульпіті пов’язаний з накопиченням у судинній
тканині зуба простацикліну, який сприяє розширенню судин, появі набряку та за­
стійних явищ, стисканню ексудатом нервових закінчень.
Центральна протибольова дія ненаркотичнпх анальгетиків пов’язана з проник­
ненням препаратів через ГЕБ і блокадою синтезу простагландинів у центрах гіпо­
таламуса. Крім цього механізму, за рахунок блокування ЦОГ-1 і ЦОГ-2 зниж уєть­
ся передача больових імпульсів на рівнях дорзальних корінців гангліїв спинного
мозку.
М е х а н ізм ж а р о зн и ж ую чо ї д ії н е н а р к о т и ч н и х а н а льгет и к ів. Ненаркотичні анальгетики знижують температуру тіла тільки у разі її підвищення. При лихоманці иірогенні фактори стимулюють синтез простагландинів Е, у цереброспінальній рідині
та Е., у гіпоталамусі. Ненаркотичні аиальгетики зменшують вміст простагландинів
у спинномозковій рідині та гіпоталамусі і знижують активізуючий вплив пірогенів
на клітини гіпоталамуса. Це зумовлює збільшення тепловіддачі іі посилення пото­
виділення, внаслідок чого знижується температура тіла.
П р о т и за п а л ь н а дія. Препарати пригнічують активність ЦОГ. ЦОГ-1 забезпе­
чує синтез простагландинів, що регулюють нормальні фізіологічні функції клітин.
173

СПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

Пригнічення ЦОГ-1 є причиною виникнення основних побічних ефектів - вираз­
кового ураження шлунка і кишкового тракту, кровотеч, порушення функції нирок
Активність ЦОГ-2 підсилюється під впливом прозапальнпх стимулів, цей фермент
стимулює синтез простагландинів, що беруть участь у розвитку запальних реакцій.
В результаті зменшується синтез простагландинів, крім того, зменшується актив­
ність гістидиидекарбоксилази, трпптофапдекарбоксплази, зменшуючи утворення
гістаміну та серотоніну, що є ирозапальнимп факторами. Ненаркотпчні анальгетпки
стабілізують мембрани лізосом, зменшують вихід ферментів, гальмують утворення
ендоперекпсів, енергозабезпечення вогнища запалення, блокують активність гіалуронідази, мають антипроліфератпвну дію.
Десенсибілізуючий ефект пов’язаний із зниженням синтезу простагландинів Е
в осередку запалення, через що зменшується хемотаксис моноцитів і Т-лімфоцитів.
Відомо також, що простагландини Е., беруть участь у підготовні до поділу лімфоци­
тів та їх бласттрансформації; ненаркотичні анальгетики, блокуючи синтез проста­
гландинів Е, гальмують поділ лімфоцитів.
П о х ід н і с а л іц и л о в о ї ки слот и. Першим препаратом була к и с л о т а с а л іц и л о в а , що
призначається місцево в мазях, пастах, присипках, лініментах, має знеболюючу
і протизапальну дію; в малих концентраціях - кератопластичну, у великих - кера­
толітичну дію.
Препарат має протимікробну, протигрибкову дію, порушує структуру потових за­
лоз, зменшує потовиділення.
П о к а за н н я : рани, опіки, жириа себорея, вугри, хронічна екзема, іхтіоз.
Основним препаратом цієї групи є к и с л о т а а ц е т и л с а л іц и л о в а ( а с п і р и н ) .
Ф а р м а к о к ін е т и к а . Абсорбція кислоти ацетилсаліцилової у травному каналі від­
бувається швидко і повністю. М аксимальна концентрація в плазмі крові досягається
через 10-20 хвилин. Ступінь зв’язку з білками плазми крові складає 4 9 -7 0 %. Кис­
лота ацетилсаліцилова проникає через гематоенцефалічний бар’єр, на 50 % метаболізується при першому проходженні крізь печінку. Метаболітами є кислота саліци­
лова, гліцинкон’югат саліцилової кислоти, гентизинова кислота та її гліцинкон’югат.
Препарат екскретується у вигляді метаболітів переважно нирками, визначається в
грудному молоці, синовіальній рідині. Період напіввиведення кислоти ацетилсалі­
цилової складає біля 20 хвилин.
Ф а р м а к о д и н а м ік а . Кислота ацетилсаліцилова володіє переважно жарознижую­
чою, знеболюючою, протизапальною активністю, має антиагрегантну дію. Механізм
антиагрегантного ефекту пов’язаний зі здатністю знижувати агрегацію тромбоци­
тів за рахунок гальмування біосинтезу тромбоксану А2 - потужного агрегаційного
чинника. Кислота ацетилсаліцилова сприяє також вивільненню ендотелієм судин
простацикліну - потужного антиагреганту. Цей ефект виникає після прийому по­
рівняно невеликих доз кислоти ацетилсаліцилової, великі її дози можуть пригнічу­
вати вивільнення простацикліну. Отже, ефект кислоти ацетилсаліцилової стосовно
тромбоутворення залежить від співвідношення тромбоксану і простацикліну в орга­
нізмі людини.
174

3.4. Анальгезую чі лікарські засоби

При введенні у великих дозах кислота ацетилсаліцилова може стимулювати ди­
хання, безпосередньо діючи на дихальний центр і внаслідок утворення вугільної
кислоти, що може викликати респіраторний алкалоз. У великих дозах кислота аце­
тилсаліцилова сприяє виведенню сечової кислоти, посилює виділення жовчі, має
пряму судинорозширювальну дію, викликає гіиопротромбінемію, стимулює виді­
лення АКТГ, зменшує синтез, посилює розпад білків, жирних кислот. ГІрп цукрово­
му діабеті кислота ацетилсаліцилова може понизити вміст глюкози в крові.
П о к а за н н я : лихоманка, головний, зубний біль, міалгії, невралгії, інший невроло­
гічний біль, ревматичні захворювання. Використовують як аитиагрегантннй засіб
для запобігання утворення післяопераційних тромбів, при ішемічній хворобі серця,
порушенні мозкового кровообігу.
П о б іч н а дія: нудота, анорексія, біль в еиігастрії, ерозивно-виразкові ураження
травного каналу, прихована кровотеча, тромбоцитопенія, анемія, алергічні реакції,
броихоспазм, погіршення слуху, зору, синдром Рея (у дітей).
Ацелізин (суміш ацетилсаліцилату і лізину) володіє властивостями кислоти аце­
тилсаліцилової. Призначають внутрішньом’язово та внутрішньовенно як знеболю­
вальний, жарознижуювальний та антиагрегаційний засіб.
Із похідних піразолону в практичній медицині залишився метамізол натрію
(анальгін).
Ф а р м а к о к ін е т и к а . Анальгін швидко всмоктується у травному каналі. М акси­
мальна концентрація спостерігається через 1-2 години. У стінці кишечнику гідро­
лізується з утворенням активного метаболіту, 5 0-60 % якого зв’язується з білками
плазми крові. Препарат метаболізується в печінці, екскретується з сечею, проникає
в грудне молоко.
Ф а р м а к о д и н а м ік а . Метамізол натрію (анальгін) має значну знеболюючу, жаро­
знижуючу та слабку протизапальну дію. Анальгін добре розчиняється, діє швидко,
сильно і короткочасно.
П о к а за н н я : больові синдроми різного походження (головний біль, невралгія, ра­
дикуліт, міозит), лихоманка, післяопераційний біль, біль при ревматизмі.
П о б іч н а дія: лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, алергічні реакції, олігурія, анурія, протеїнурія, інтерстиціальпий нефрит, забарвлення сечі в червоний
колір, пониження артеріального тиску.
А цетамінофен (парацетамол, панадол) належить до ненаркотичиих анальгетиків центральної дії.
Ф ар м а к о кін ет и ка . Парацетамол добре абсорбується після прийому всередину.
З білками плазми зв’язується до 15 %. Максимальна концентрація в плазмі спостері­
гається через 20-30 хвилин, проникає через гематоенцефалічний бар’єр, менше 1 % в грудне молоко. Препарат метаболізується в печінці, 80 % вступає в реакцію кон’югації
з глюкуроновою кислотою і сульфатами з утворенням неактивних метаболітів, 17 %
підлягає гідроксилюванию з утворенням активних метаболітів, які потім вступають в
реакцію кон’югації з глутатіоном з утворенням неактивних метаболітів. Період напіввиведення 2 -3 години. Препарат екскретується нирками, 3 % в незміненому вигляді.
175

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Ф а р м а к о д и и а м ік а . Парацетамол (панадол) справляє переважно знеболюючий
та жарознижуючий вплив, подібно аспірину. На відміну від інших груп препаратів,
у парацетамолу слабко виражена протизапальна дія. Парацетамол не пошкоджує
слизову оболонку шлунка і тому може призначатися хворим з виразковою хворобою.
П о к а за н н я : неврологічний біль, зубний біль, головний біль, невралгія, міозит, ар­
тралгія, лихоманка.
П о б іч н а дія: алергічні реакції, гепато- і нефротоксична дія. Він рідко зумовлює
метгемоглобінемію. Внаслідок гемолізу препарат інколи сприяє розвитку анемії.
Спостерігаються випадки гострого отруєння з ураженням печінки та нирок вна­
слідок утворення М-ацетил-п-бензохіноліну. Лікування гострих отруєнь включає
промивання шлунка з активованим вугіллям, введення ацетилцистеїну, який під­
вищує рівень глутатіону, що інактивує токсичний метаболіт внаслідок кон’югації
з ним.
Еталонним препаратом за протизапальною активністю вважають метиндол (індометацин).
Ф а р м а к о к ін е т и к а . Після прийому всередину індометацин практично повністю
всмоктується у травному каналі. Біля 90 % препарату зв’язується з білками плазми
крові. М аксимальна концентрація в плазмі крові досягається через 2 години. Пре­
парат метаболізується в печінці. Екскретується з сечею, переважно у вигляді глюкуроніду, частково незміненим; певна частина з фекаліями.
Ф а р м а к о д и н а м ік а . Індометацин (похідна індолоцтової кислоти) - один із найсильніших протизапальних, має значну болезаспокійливу дію, жарознижуючу та
антиагрсгантну активність. Індометацин не набув широкого застосування як аналь­
гетик через високу токсичність.
П о к а за н н я : ревматизм та інші запальні процеси, гострий напад подагри, первинна
дисменорея.
П о б іч н і еф ект и : головний біль, запаморочення, депресія, галюцинації, порушен­
ня зору, сплутання свідомості, диспепсія, ульцерогенна дія, затримка солей і води
з тенденцією до периферичних набряків, в окремих випадках мієлосупресія, пору­
шення функції нирок та печінки.
Зараз створено менш токсичний препарат індотрил, який є комбінацією індометацину з тіотриазоліном.
Частіше в практичній медицині призначають диклофенак-натрій (вольтарен).
Ф а р м а к о к ін е т и к а . Диклофенак натрію швидко і повністю всмоктується в трав­
ному каналі, максимальна концентрація спостерігається в плазмі крові через 20-60
хвилин. Біля 50 % препарату метаболізується під час першого проходження крізь
печінку. З білками плазми зв’язується 99,7 % диклофенаку, проникає в синовіальну
рідину. Біотрансформація диклофенаку відбувається частково шляхом глюкуронізації та метоксилювання, коли метаболіти, що утворюються, також кон’югують з
глюкуроновою кислотою; два метаболіти активні. Період напіввиведення 1-2 год.
Біля 60 % препарату екскретується з сечею у вигляді метаболітів, в незміненому ви­
гляді - 1 %. Інша частина екскретується з жовчю і фекаліями.
176

3.4. Анальгезую чі лікарські засоби

Ф а р м а к о д и н а м ік а . Прийом дпклофенаку сприяє підвищенню об’єму рухів в ура­
жених суглобах, зменшенню болю в спокої та при рухах. Диклофенак-натрій (ортофен, вольтарен) за протизапальною активністю наближається до індометаппну, але
менш токсичний, краще переноситься хворими. Препарат має протибольову і по­
мірну жарознижуючу активність.
П о к а за н н я : остеоартроз, ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондиліт, інші за­
пальні захворювання суглобів і хребта, м'яких тканин. Короткочасно призначають
при тепдиніті, післяопераційному больовому синдромі, дисменореї.
П о б іч н а дія: нудота, анорексія, біль в епігастрії, метеоризм, закрепи, діарея. В окре­
мих випадках - ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки травного каналу
з кровотечею; головний біль, депресія, сонливість, гематурія, протеїиурія, иефротичн 11іі синдром, тромбоцитопенія, алергічні реакції. Побічну дію знижує прийом пре­
парату з інгібіторами протонної помпи та кверцетином.
Менш виражена побічна дія спостерігається у похідного фенілоцтової кислоти
ацеклоф енаку (аерталу).
З похідних кислоти антранілової широко застосовують кислоту мефенамінову.
Ф а р м а к о к ін е т и к а . Кислота мефенамінова швидко і добре всмоктується, частково
зв’язується з білками плазми. Перетворюється в печінці. З організму виділяється
головним чином нирками у вигляді метаболітів, частково в позміненому вигляді.
Ф а р м а к о д и н а м іка . Кислота мефенамінова за активністю поступається перед індометацином та диклофенаком натрію, має більш виражену анальгезуючу і протизапаль­
ну дію, ніж саліцилати, та аналогічну саліцилатам жарознижуючу дію. При місцевому
застосуванні у малих концентраціях поліпшує процеси регенерації, стимулює епітелі­
зацію пошкодженої слизової оболонки. Препарат стимулює утворення інтерферону.
П о к а з а н н я : ревматизм, ревматоїдний артрит, поліартрит інфекційного генезу, ос­
теоартроз, міалгія, невралгія, головний і зубний біль, лихоманка, вірусні захворю­
вання верхніх дихальних шляхів.
П о б іч н а дія: нудота, біль в ділянці шлунка, діарея, висипання, свербіж, анорексія,
слабкість.
Більше впроваджено похідних пропіонової кислоти: першим представником,
який і зараз широко призначається, є ібупрофен (нурофен).
Ф ар м а к о кін ет и ка . Після прийому всередину біля 80 % ібупрофену абсорбується
в кишечнику. Максимальна концентрація в крові досягається через 1-2 години. Пре­
парат зв’язується з білками плазми крові (90-99 %), метаболізується в печінці. Період
напіввиведення 2 -4 години. Екскретується з сечею, 50-60 % у вигляді метаболітів, біля
10 % - в незміненому вигляді. Повністю екскретується через 24 години після прийому.
Ф а р м а к о д и н а м ік а . Ібупрофен має виражену протизапальну, анальгезуючу, жа­
рознижуючу дію. При альгодисмеиореї знижує м’язовий тонус матки, усуває біль та
спазми, забезпечує усування таких симптомів, як головний біль, нудота, блювання.
П о к а за н н я : ревматизм, ревматоїдний артрит, периартрит, анкілозуючий спонди­
літ, остеоартроз, подагра, больовий синдром різної етіології, альгодисменорея, лихо­
манка різного генезу.
177

С ПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

П о б іч н і е ф е к т и : нудота, блювання, диспепсія, епігастральний біль, свербіж,

в;:

сипання, еритема.
Н а п р о к с е н ( н а л г е з ін ) , к е т о п р о ф е н ( к е т о н а л ) мають тривалішу дію порівняно

ібупрофеном та більш впраженпіі протизапальний ефект.
Д е к с к е т о п р о ф е н у т р о м е т а м о л ( д е к с а л г ін ) має найбільш виражену анальгезуючу активність серед похідних пропіонової кислоти, випускається для пероральног
і парентерального введення, вирізняється швидким ефектом.
Оксикамп - п ір о к с и к а м , л о р н о к с и к а м ( к с е ф о к а м ) , м е л о к с и к а м ( м о в а л іс , ревм о к с и к а м ) - володіють тривалою протизапальною, анальгезуючою, жарознижую­
чою активністю. Призначаються 1 раз па добу. Ж арознижуюча активність прояв­
ляється у високих дозах. П і р о к с и к а м т а л о р н о к с и к а м належать до неселективнпх
інгібіторів никлоокспгеназп.
П о к а за н н я : ревматичні та неревматичні захворювання суглобів.
П о б іч н а дія: диспепсія, біль в епігастрії, ураження слизової оболонки шлунка, ну­
дота, рідко - пригнічення функції печінки та нирок.
З групи оксикамів м е л о к с и к а м ( м о в а л іс ) переважно впливає на ЦОГ-2.
Ф а р м а к о к ін е т и к а . Мелоксикам добре абсорбується в травному каналі, абсолютна
біодоступиість - 89 %. Стабільна концентрація досягається на 3 -5 добу. Більше 99 %
зв’язується з білками плазми, препарат добре проникає в синовіальну рідину. Інтен­
сивно біотрансформується в печійці до 4 метаболічно інертних метаболітів, екскретується головним чином у вигляді метаболітів із сечею та фекаліями, менше 5 % ви­
діляється в незмінепому вигляді з фекаліями. Період напіввиведення 20 годин.
Ф а р м а к о д и н а м ік а . Препарат має протизапальну, анальгезуючу, антииіретичну
дію у зв’язку з тим, що мелоксикам переважно впливає на ЦОГ-2 і тому дає менше
негативних впливів на травний канал.
П о к а за н н я : застосовують при ревматоїдному артриті, анкілозуючому спондиліті,
остеоартриті, подагрі, больовому синдромі різного генезу.
П о б іч н і еф ект и : д и с п е п с ія , набряки гомілок, підвищення рівня трансаміназ та се­
човини у крові (менше виражені у мелоксикаму).
Н ім е с у л і д ( н і м і д , н ім е с и л ) - селективний інгібітор ЦОГ-2. Має виражену анальгетичну, протизапальну, жарознижуючу дію. Володіє здатністю пригнічувати утво­
рення вільних радикалів (без впливу на гемостаз та фагоцитоз).
П о к а за н н я : ревматоїдний артрит, остеоартроз, бурсит, тендииіт, больовий син­
дром різної етіології.
П о б іч н і е ф е к т и : печія, нудота, біль в епігастрії, головний біль, запаморочення,
алергічні реакції, сонливість; рідко - олігурія, мелена, петехії, пурпура, тромбоцито­
пенія, гепатит, пептична виразка, ниркова недостатність.
Ц е л е к о к с и б - препарат нового класу, специфічний інгібітор ЦОГ-2.
Ф а р м а к о к ін е т и к а . При прийомі всередину целекоксиб добре абсорбується в трав­
ному каналі, максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 2 години.
Добре проникає в тканини, через гематоенцефалічний бар’єр, плаценту. Ступінь
зв’язку з білками плазми 97 %. Целекоксиб метаболізується в печінці шляхом гідро178

3.4. Анальгезую чі лікарські засоби

ксилювання, окислення, частково глюкуронування. Екскретується головним чином
у вигляді метаболітів, в незміненому вигляді менше 1 %. При повторному введенні
період напіввпведеиня 8 -1 2 годин.
Виявляє значну анальгезуючу та протизапальну дію, не виливає на агрегацію тром­
боцитів. Має хондропротекторну дію, що обумовлює застосування препарату при
дистрофічних та запальних захворюваннях опорно-рухового апарату.
Побічні ефекти: біль в епігастрії, нудота, блювання, печія, анорексія. діарея, можливі
кровотечі, підвищення печінкових трансаміназ, головний біль, запаморочення, депре­
сії, пониження слуху, підвищення артеріального тиску, стійкості до інфекцій, тахікар­
дія, біль у горлі, кашель, задуха, бронхоспазм, ниркова недостатність, набряк слизових
оболонок, агранулоцитоз, лейкопенія, анемія, тромбоцитопенія, алергічні реакції.
Рофекоксиб (роф іка) у світі застосовується з обережністю. Незважаючи на вира­
жену анальгезуючу і болезаспокійливу дію та практичну нешкідливість щодо травного
каналу, препарат, крім побічних ефектів, які має целекоксиб, може викликати понижен­
ня артеріального тиску, підвищення рівня печінкових ферментів, погіршення перебігу'
серцевої недостатності, ішемічної хвороби серця, мозкового інсульту.
А м і з о н має анальгетичну, протизапальну, жарознижуючу дію. Крім того, амізон
сприяє утворенню інтерферону і через те йому властиві фармакологічні ефекти інтерфероногенний, противірусний, імуномодулюючий.
Показання: симптоматичне лікування захворювань, що супроводжуються запаль­
ною реакцією, гіпертермією та больовим синдромом, у тому числі - вірусної етіології.
Побічна дія: гіркота в ротовій порожнині, гігіерсалівація, слабкий набряк слизової
оболонки порожнини рота.
Кетолорак. Болезаспокійливий ефект препарату перевищує ефект кислоти аце­
тилсаліцилової, індометацину або напроксену. Виявляє високу ефективність в усу­
ненні болю, пов’язаного з великими абдомінальними, ортопедичними та гінеколо­
гічними операціями.
Показання: помірно та сильно виражений больовий синдром.
Побічна дія: нудота, біль у животі, занепокоєння, головний біль, пітливість, набряки,
біль у місці ін’єкції, діарея, закрегі, метеоризм, відчуття переповнення шлунка, блю­
вання, сухість у роті, стоматит, ульцерогенна дія, порушення функції печінки, міалгія,
парестезії, порушення концентрації уваги, депресія, ейфорія, порушення сну, запамо­
рочення, порушення дихання, напади задухи, иротеїнурія, олігурія, шкірний свербіж,
кропив'янка, еозинофілія, порушення смаку і зору.
Етодолак (етол форт) відрізняється наявністю ядра тетрагідропіраноіндолу, має про­
тизапальну анальгезуючу, жарознижуючу дію, помірну селективність стосовно ЦОГ-2.
Показання: ревматизм, ревматоїдний артрит, подагра, псоріатичний артрит, анкілозуючий спондилоартрит, остеоартрит, міозит, тендиніт.
Побічна дія: біль в епігастрії, метеоризм, ерозія на слизовій оболонці, порушен­
ня водно-електролітного обміну, гіпернатріємія, підвищення активності печінкових
трансаміназ, втомлюваність, алергічні реакції - висипи, свербіж, рідко набряк Квінке, синдром Лайєла, алергічний інтерстиційний артрит.
179

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Препарати
Н азва п р е п а р а т у

Ф орма випуску

Кисл ота ац етил сал іци л ова
A cid u m a cetylsalicylicu m

табл етки 0,075; 0,15; 0,5; 0,1; 0,325 г

По 1 -2 таб. 3 -4 рази. Як антиагрегант 7 5 -3 0 0 мг на добу

А н а л ь г ін
A n a lg in u m

порошок: таблетки 0,5 г; ампули 25 %,
50 % розчин 1 -2 мл.

По 1 -2 таб. 2 -3 рази на добу: в/м, в/в
струм инно 1 -2 мл 2 -3 рази на добу

П а р а ц е та м о л
P ara ce tam oium

порош ок; та бл етки 0,2; 0,325; 0.5 г;
ректальні супозиторії 0,05; 0,1 ; 0,25 г.

1 таб. 3 -4 рази на добу; ректально 1-2
супозиторії 1 -4 рази

Іб у п р о ф е н
Ibuprofenum

таблетки 0,2; 0,3 і 0,4 г; гель 5 % 50 г; крем 5 % - ЗО і 50 г

1 -2 таблетки 3 -4 рази на добу;
гель, крем - зовніш ньо

Д и к л о ф е н а к -н а т р ій
D iclofenac-N atrium

таблетки 0,025; 0,05; 0,1; ам пули
2,5 % розчин 3 м л; гель 1 % 40 г;
супозиторії по 0,025; 0,05; 0,1

5 0 -7 5 мг 3 рази; 25 мг 4 рази всередину;
в/м 75 мг 1 -2 рази;
гель - зовніш ньо

Ц е л е ко кс и б
Celecoxybum

капсули 0,1 ; 0,2 г

1 капсула 1 -2 рази

К е то р о л а к
Ketorolacum

таблетки 0,01 г; ампули 3 % 1 мл

1 таблетка кожні 4 - 6 год;
в/м 1 0 -6 0 мг (0,5 м г-2 мл).

С п о с іб за сто с ув а н н я

3.5. П С И Х О Т Р О П Н І П Р Е П А Р А Т И
П сихот ропні (грец. psyche - душа, свідомість, tropos - спорідненість) лікарські
засоби вибірково регулюють психічні функції, передусім емоції, мислення, пам’ять,
мотивацію поведінки, психомоторну активність, і призначені для застосування при
порушеннях психічних функцій, у тому числі при граничних станах. Ці засоби ши­
роко призначають також хворим терапевтичного, хірургічного, онкологічного та ін­
ших профілів. Сьогодні розрізняють такі класи психотропних засобів:
1. Н ейролепт ики (антиисихотики) - антипсихотичні засоби, що застосовують­
ся при шизофренії, психозах, галюцинаціях та інших розладах психіки.
2. Т ранквілізат ори (апксіолітики) - засоби, що знімають патологічний страх,
емоційне напруження, надмірне збудження.
3. П сихоседат ивні засоби - препарати, що здійснюють недиференційну заспо­
кійливу дію за рахунок зниження збудливості і реактивності ЦНС до різних
стимулів і концентрації гальмуючих процесів.
4. А нт идепресант и (психічні енергізатори, тнмолептики) - засоби, які покра­
щують патологічно змінений настрій, повертають оптимізм при депресіях,
підвищують продуктивність асоціативних процесів.
5. П сихом от орні ст им улят ори - засоби, що підвищують розумову і фізичну
працездатність, мобілізують енергетичні і функціональні ресурси організму.
6. Акт опрот ект ори - засоби, що стимулюють працездатність і підвищують ре­
зистентність організму в ускладнених умовах (гіпоксія, охолодження, гіпер­
термія тощо).
180

3.5. Психотропні препарати

7. Н орм от им іки - засоби, що мають антпманіакальну й антидепресивну дії прп
психозах, тобто мають бівалентну дію.
8. Ноот ропи (пснхометаболічні стимулятори) - засоби, які мають мнемотропну
дію (греп. тпете - пам’ять), покращують вищі інтегративні функції головного
мозку (пам’ять, увагу, навчання тощо).
9. Адапт огени - препарати природного походження, які мають неспецифічну
загальнотонізуючу дію на функції мозку, ендокринну регуляцію, обмінні про­
цеси і підвищують адаптацію організму до несприятливих умов, що сприяє
покращенню роботи ЦНС.
10. П сиходислепт ики (галюциногени, пспхозоміметпчні речовини). Як лікар­
ські засоби в цей час не застосовуються, проте деякі з них (наркотичні анальгетики) мають виражену знеболюючу активність і тому застосовуються у ме­
дичній практиці.
До засобів, що пригнічують функцію ЦНС, тобто депримуючих, належать пре­
парати перших 3-х груп. До засобів, що стимулюють функції ЦНС, належать пре­
парати 4 —9-ї груп.
3.5.1.

Нейролептики (антипсихотичні засоби)

Н ейролепт ичні (ант ипсихот ичні) засоби (греп. neuron - нерв, leptikos - здат­
ний взяти, сприйняти) - психотропні препарати, які пригнічують психічну (вищу)
нервову діяльність, емоційний стан, поведінку, усувають марення, галюцинації та
інші прояви психозу, але не порушують при цьому свідомості. Разом з цим, вони
суттєво пригнічують психомоторне збудження. Раніше їх називали нейроплегіками,
антишизофренічними засобами, великими транквілізаторами.
Початок 50-х років XX ст. був відзначений найбільшим відкриттям v психофарма­
кології - впровадженням у медичну практику психотропних лікарських засобів, з яки­
ми, за образним висловленням психіатрів, “поріг психіатричної клініки переступили
тиша і спокій”. Першим таким препаратом була похідна фенотіазину - хлориромазин
(аміназин), ефективність застосування якого для лікування психіатричних хворих
було встановлено J. Delay і P. Deniker. У 1957 р. вони ввели термін “нейролептики”,
визначили їх ознаки. Це стало початком синтезу нових препаратів та широкого засто­
сування їх не тільки у психіатричній практиці. Похідні фенотіазину були названі типо­
вими нейролептиками, всі похідні інших хімічних груп - атиповими. У 1958 р. синте­
зовано перший антипсихотичний нейролептик із групи бутирофепону - галоперидол;
у 1966 р. - родоначальник групи бензамідів сульпірид; у 1968 р. - перший атиповий
нейролептик - клозапін (відсутність екстрапірамідних розладів). Останнім часом у де­
яких країнах вважають за потрібне замінити назву “нейролептичні” на “антипсихотич­
ні" засоби, оскільки саме нейролептичний синдром (розлад функції екстрапірамідної
системи - явища паркінсонізму) є тяжким побічним, небажаним елементом дії цих за­
собів. Сьогодні у багатьох лабораторіях світу працюють над створенням антипсихотичнпх засобів, які б не мали згаданої побічної дії.
За J. Delay і P. Deniker, до н е й р о л е п т и к ів ( а п т и п си хо т и к ів ) відносяться лікарські
засоби, які мають 5 таких ознак:
181

СПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

- антипсихотична дія - редукують прояви психозів (галюцинації, марення
агресивність тощо);
- усувають психомоторне збудження різного генезу;
- переважно впливають на підкіркові структури мозку;
- можлива психодислептпчна дія без снодійного впливу;
- викликають характерні неврологічні і нейровегетативні реакції (З “ Г”): гіпо­
тензія, гіпотермія, гіподинамія.
К ла си ф ік а ц ія . Нейролептики за хімічною будовою поділяються на похідні (типові і
1) ф е н о т іа зи п у - аміназин, левомепромазин, трифтазин, перпціазнн (неулептил) та ін.;
2 )т іо к с а н т е н у - хлориротиксен, гіотиксен (наван);
3) б у т и р о ф е н о н у - галоперидол, дроперидол та ін.;
А )б е н за м ід у - сульпірид (еглоніл);
5) р із н и х х ім іч н и х к ла с ів (н е т и п о в і) - клозапін (азалептин), сертиндол та ін.
Ф ар .м а код ин а м іка . Механізм психотропної дії нейролептиків полягає у блокуван­
ні передусім дофаміно- і а-адренергічних систем головного мозку. Нейролептикам
різних хімічних груп у різній мірі властиві також такі ефекти: серотоніно- (5Н Т ).
м-холіно-, H j-гістаміноблокуючий, що зумовлює різноманітний спектр бажаної і не­
бажаної фармакологічної активності, причому центральна дія переважає над пери­
феричною. Інгібування певних медіаторних систем проходить за двома механізма­
ми (рис. 3.7): прямим (через конкурентну блокаду рецепторів) і опосередкованим
(через гальмування вивільнення медіатору у синаптичну щілину, посилення його
інактивації ферментами (MAO, КОМТ, AXÉ тощо). Поряд із рецепторами постсинаптичної мембрани блокуються пресинаптичні гальмуючі рецептори, через які
регулюється інтенсивність синаптичної передачі. Внаслідок цього прискорюється
синтез і обмін медіатору, збільшується виділення продуктів його інактивації з се­
чею, що може слугувати важливим кількісним тестом ефективності нейролептику.

Л окалізація д ії
Мезолімбічна і
мезокортикальна
системи
(антипсихотична дія,
депресія)
Гіпоталамус - гіпофіз
(гіпотермія,
| пролактину)

о

•

•

Екстрапірамідна
система (прояви
паркінсонізму)
Тригерна зона
блювотного центру
(протиблювотний
ефект)

Рис. 3.7. М еханізм дії нейролептиків

182

3.5. Психотропні препарати

Вважається, що нейролептична (седативна) активність, яка полягає у пригніченні
реакцііі на зовнішні стимули, ослабленні психомоторного збудження і афективного
напруження, пригніченні відчуття страху, зниженні агресивності, зумовлена цен­
тральним а-адреноблокуючпм і меншою мірою м-холіно- і Н^гістаміноблокуючимп
ефектами. З цими ефектами на гіерік|)ерії пов’язані і вегетативні порушення, які спо­
стерігаються при призначенні нейролептиків із вираженою седативною дією.
Незважаючи на значну деирпмуючу дію, снотворного ефекту в терапевтичних до­
зах нейролептики не мають, проте вони концентрують гальмівні процеси, що сприяє
сну або виникненню дрімотного стану. Важливою для нейролептиків є їх потенцію­
юча дія на снодійні, протпсудомпі, засоби для наркозу, анальгетики та інші засоби,
що пригнічують функції ЦНС, а також антагоністична - до гісихостпмуляторів (ко­
феїн, епдиокарб та ін.).
Психотропна дія препаратів цієї групи складається з двох варіантів активності:
нейролептичної (психоседативної) і антипсихотичної.
А н т и п с и х о т и ч н а д ія

Н е й р о л е п ти ч н а (се д а ти в н а ) д ія
• усунення м оторного збудж ення, різка моторна
загальмованість
• апатія, загальна психічна загальмованість,
сонливість
• ослаблення м отивацій, ініціативи, “ параліч" волі,
втрата інтересу д о оточення
• ця дія розвивається д осить ш видко
• вегетативні поруш ення (колаптоїдні реакції та ін.),
особ л иво на початку терапії

• усунення стійких зм ін особи і асоціальних рис
поведінки
• усунення галю цинацій, марення
• посилення мотивацій та ініціативи, інтересу до
оточення
• д ія розвивається через 1 -2 тижні
• екстрапірам ідні розлади (наростаю ть упродовж
терапії)

Від інших засобів, що пригнічують функцію ЦНС, зокрема транквілізаторів, ней­
ролептики суттєво відрізняються наявністю антипсихотичної дії, здатністю припи­
няти марення, галюцинації, автоматизм та інші психопатологічні синдроми, у зв’язку
з чим вони ефективні у хворих з тяжкою психопатологією (шизофренія, маніакаль­
но-депресивний психоз тощо). Основну роль у механізмі антипсихотичної дії нейро­
лептиків відіграє їх вплив на дофаміп- і частково серотонінергічні процеси.
Описано 5 основних дофамінергічиих шляхів: мезоліибічно-мезокортикальний (про­
екція нейронів від середнього мозку відповідно до лімбічної системи і кори лобної част­
ки; регулює мотивації, емоції, адекватну поведінку), нігростріатний (аксони нейронів
чорної субстанції середнього мозку, які утворюють сипапси у смугастому тілі; відпо­
відають за координацію руху), тубероінфундибулярний (проекція від гіпоталамуса до
гіпофіза; контролює секрецію пролактину, соматотропного гормону), а також медуляр­
но-перивентрикулярний та інцертогіпоталамічний, функції яких ще недостатньо відомі.
Антипсихотичну дію нейролептиків пов’язують з блокадою ефектів дофаміну
у мезолімбічио-мезокортикальній системі. При цьому всі ефективні нейролептики
селективно блокують ЕХ-гДофамінорецептори1*. Однак ступінь дії на різні підтипи
1 В ідом о 5 р ізн и х д о ф а м ін о в и х р е ц е п то р ів (О ^ 0 „ О ., П ,, О .).

183

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМАКОЛОГІЯ

як дофамінових, так і інших рецепторів варіює у різних нейролептиків: галоперидол - І), > 0 )= [) і > а, > 5НТ.;: аміназин - а > 5 Н Т ,3 О , > О г Необхідно зазначити,
що розподіл нейролептиків на седативні (дроперпдол > аміназин > левомепромазин
> хлорпротиксен > клозапін > неулептил) і антипсихотичпі (галоперидол > трифтазин > сульпірид) достатньо умовний (рис. 3.8), оскільки при збільшенні доз ус:
препарати здійснюють пригнічуючий ефект на психічну і моторну активність. Дані
препарати, особливо з вираженою седативною активністю, потенціюють дію інших
медикаментів, які пригнічують ЦНС (наркотичні анальгетики, транквілізатори, за­
соби для наркозу, алкоголь).

С е д а т и в н і:
д р о п ер и д о л >
ам ін ази н >
л е в о м е п р о м а зи н >
х л о р п р о т и к с ен >
к л о за п ін >
н еу л е п т и л >

і
!

і
і

ант ипсихот ична

^

А ііт и п с и х о т и к и :
гал о п е р и д о л >
п ім о зи д >
ф л у ш п ір и л е н >
тр и ф та зи н >
е т ап ер а зи н >
с у л ь п ір и д >

н е й р о ле п т и ч н а

Рис. 3.8. Види н ейролеп тиків

Внаслідок блокуючої дії на певні медіаторні системи нейролептики мають ши­
рокий фармакодинамічний спектр впливу на різні органи і системи. Основні ефек­
ти - це гіпотензія, гіпотермія, гіподинамія. О р т о с т а т и ч н а гіп о т ен зія розвивається
за рахунок центральної і периферичної а-адреноблокуючої дії нейролептиків. Г іп о ­
т ер м ія є результатом значного пригнічення теплового центру гіпоталамуса (блока­
да а-адрено- і серотонінових рецепторів), а також розширення судин шкіри (блока­
да а-адренорецепторів). Нейролептики знижують температуру тіла при лихоманці
і у здорових людей в умовах фізичного охолодження. Г іп о д и н а м ія є результатом
центральної (на рівні сітчастого утвору стовбура мозку) адреноблокуючої дії ней­
ролептиків. Однак вони не є істинними протисудомними засобами. При система­
тичному прийманні нейролептики викликають рухові розлади (паркінсонізм, гострі
дистонії, дискінезії).
Знижуючи збудливість В.,-дофамінорецепторів тригерної зони, нейролептики ді­
ють як засоби п р о т и н уд о т и і б л ю в а н н я (а н т и е м е т и ч н и й е ф е к т ) і ги ка вки . Є анта­
гоністами дофаміноміметика апоморфіну. Ефективні при екзогенних та ендогенних
інтоксикаціях (променева хвороба, злоякісні пухлини тошо). Для деяких похідних
характерним є п р и гн іч е н н я ка ш льо во го ц ен т р у.
Нейролептики пригнічують тканинне дихання і окисне фосфорилування, внаслі­
док чого знижується забезпечення тканин макроергічними фосфатами. Результатом
є морфофункціональні зміни клітинних мембран, у тому числі мітохондрій.
184

3.5. Психотропні препарати

Фармакокінетика. При пероральному прийманні більшість нейролептиків всмок­
тується швидко. Проте важливою їх особливістю є неиередбачувана біодостуиність
(приблизно 3 0-60 %), що виникає внаслідок иресистемного метаболізму (частко­
ва біотрансформація в печінці, кишечнику) і/або зменшення моторики шлунко­
во-кишкового тракту в результаті їх холінолітичної дії. При внутрішньом’язовому
введенні біодостуиність зростає у 10-40 разів, але також є непередбачуваною (пре­
ципітація у м’язі). З білками нейролептики зв’язуються на 9 0-95 %. Добре проника­
ють через гематоенцефалічнпй бар’єр, плаценту. Накопичуються в тканинах мозку,
легенів та інших добре васкуляризованпх органів. Біотрансформація нейролептиків
відбувається різними шляхами (окислення, кон'югація) не тільки в печінці, але і в
легенях, мозку, нирках і кишечнику з утворенням активних і неактивних метаболі­
тів. Вік, куріння, стать, маса тіла визначають швидкість метаболізму і об’єм розпо­
ділу. Виведення здійснюється нирками і з жовчю в основному у вигляді неактивних
метаболітів; Т, 2 у більшості препаратів складає 20-40 год. У зв’язку з цим створено
різні пролонговані форми - ф торф еназин-деканоат (модитен-депо), дія яких після
однократного прийому триває 7 -1 4 днів.
Основними показаннями до призначення нейролептиків є тяжка психоневроло­
гічна патологія: шизофренія, загострення ендогенних психозів із маренням, галюци­
націями, агресивністю; гострі психічні розлади (травми, інфекції, післяопераційний
період, психотравмуючі ситуації); делірій, абстинентиий синдром. При гострих пси­
хозах віддають перевагу нейролептикам з вираженою седативною дією (похідним
фенотіазину аліфатичного ряду) або галоперидолу. Терапія хронічних психозів вза­
галі проводиться за такими принципами: в гострому періоді - нейролептики седа­
тивної групи або великими дозами галоперидол вводять внутрішньовенно крапель­
но; після усунення гострих проявів (галюцинацій, психомоторного збудження тощо)
переходять на антипсихотики з активуючою компонентою; у фазі ремісії використо­
вують підтримуючу терапію за допомогою антипспхотиків пролонгованої дії.
Нейролептики застосовуються в анестезіологічній практиці для иремедикації, нейролептанальгезія (дроперидол сумісно з наркотичним анальгетиком фентанілом) і ре­
аніматології, особливо в екстремальних ситуаціях (інфаркт міокарда, травматичний і
опіковий шок тощо). Гіпотермічний ефект нейролептиків використовується в хірургії
для штучного охолодження організму при операціях на серці, головному мозку тощо
(у складі літичних сумішей з анальгетичними і антигістамінними препаратами).
Найчастіше в терапевтичній практиці нейролептики призначаються за такими
показаннями: вегетоневрозі! при ІХС, виразковій хворобі, клімаксі; гіпертонічні
кризи з проявами енцефалопатій; блювання центрального походження, гикавка
і променева хвороба, хіміотерапія онкохворих); гіпертермія (стійка до Н1ІЗЗ); нейродерматози; мігрень тощо.
Побічна дія. Різноманітні побічні ефекти нейролептиків пов’язані з їх блокуючою
дією на певні медіаторні системи організму і є продовженням їх фармакологічних
ефектів. В результаті депримуючої психотропної дії можуть виникати “поведінкові”
ефекти у вигляді “псевдодеиресії” (млявість, безініціативність, байдужість тощо).
Внаслідок периферичного м-холінолітичного ефекту відзначаються сухість в роті,
185

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМАКОЛОГІЯ

мідріаз, параліч акомодації, утруднення сечовипускання, обстипація га ін.: адрено.::
тпчиого - к о ла п т о їд н і р еа к ц ії. На ранніх етанах лікування неііролептпками б л о к ів
дофамінової передачі в нігростріатній системі призводить до таких екст р а п ір а м і
н и х р о зла д ів , як паркінсонізм (ригідність, тремор), акатпзія (безконтрольне моторизанепокоєння), гострі дистонії (спазм мускулатури язика, обличчя, шиї, спини). Д.~ лікування (або запобігання розвитку) нейролептичного паркінсонізму застосову­
ють нейтральні м-холіноблокаторп ( ц и к л о д о л ). Через місяці і роки на фоні тривале
терапії нейролептиками може спостерігатися пізня дискінезія (мигання, спазм п< вік, випадіння язика, хореоатетоз тощо): частіше відзначається у жінок. Комплек;
неврологічних ускладнень, які виникають під дією нейролептиків і проявляються
руховими порушеннями (у вигляді вишенаведенпх екстрапірамідних розладів і
об’єднують назвою “нейролептичний синдром”. У ряду пацієнтів може розвитися
тяжче ускладнення, шо являє загрозу життю, - зл о я к іс н и й н е й р о л е п т и ч н и й синдром
(ригідність м’язів, злоякісна гіпертермія, аритмія, кома).
Тривалий прийом нейролептиків значно змінює ендокринний статус, особливе
репродуктивну функцію. Внаслідок блокади дофамінорецеиторів порушується медіаторний контроль за секрецією ряду гормонів. У 10 разів і вище збільшується про­
дукція иролактину, знижується секреція гонадотропних гормонів і їх дія на статеві
залози. В результаті відзначається так званий “к а с т р у ю ч и й " ефект нейролептиків:
галакторея, гіпекомастія, аменорея у жінок, зниження лібідо, імпотенція у чолові­
ків. Нейролептики зменшують також секрецію СТГ, АКТГ, ТТГ, окситоцину, АДГ
стимулюють секрецію меланостимулюючого гормону. Деякі препарати викликають
помутніння рогівки і кришталика (у 2 0-30 % пацієнтів).
До інших небажаних ефектів нейролептиків відносяться токсичні (гепатокардіотоксичність), алергічні реакції (висип, гемоліз, агранулоцитоз), збільшення
апетиту, маси тіла, тератогенна дія, ембріо- і фетотоксичність.
Типові нейролептики практично не впливають на негативну симптоматику пси­
хозу, когнітивиі порушення, сприяють розвитку екстрапірамідних розладів внаслі­
док блокади І>,-рецспторів нігростріарної системи. Ці препарати усувають головним
чином позитивні симптоми психозу за рахунок блокади дофамінових О.,-рецепторів
у мезолімбічпій ділянці мозку.
П охідні ф енот іазину
До групи похідних фенотіазину належать сполуки, що містять:
1) при атомі азоту фенотіазинового ряду діалкіламіиоалкільпий ланцюг - а л і­
ф а т и ч н і п о х ід н і : аміназин (хлорпромазип), левомепромазии (тизерцин);
2) у бічному ланцюзі ядро піперазину - п о хід н і п іп е р а зи н у : трифтазин, фторфеиазин, тіопроперазин (мажегггил), метофепазат (фреиолон);
3) у бічному ланцюзі ядро піперидину - п о хід н і п іп е р и д и н у : тіоридазии (сонапакс), перпціазин (неулептил).

Ф а р м а к о д и п а м ік а . Усі похідні фенотіазину мають спільну дію, однотипні механіз­
ми. Однак, незважаючи на велику кількість загальних рис у дії похідних фенотіази­
ну, кожна група і препарат мають свої особливості.
186

3.5. Психотропні препарати

Препарати першої групи мають антписпхотичну дію з вираженим і іпноседативнпм
компонентом, що визначається суттєвим гальмівним компонентом: млявість, розу­
мова і фізична загальмованість, апатичність і пасивність. За силою седативної дії
воші перевершують препарати інших груп, проте їх побічні екстрапірамідні (рухові)
порушення відрізняються найбільшою вираженістю і проявляються загальмованістю і гіпокінезією, дуже близькою до акінетпчного синдрому (повної нерухомості).
Препарати другої групи також мають значний аптппспхотпчний вплив, проте він
супроводжується активізуючою компонентою (стимулююча дія), а екстрапірамідні
порушення набувають характеру гіпер- або дпскіпетичпих.
Препарати третьої групи мають незначну антписпхотичну активність і м'який
ппноеедатпвний ефект; рідко викликають екстрапірамідні порушення.
Типовим представником фенотіазинів аліфатичного ряду є х л о р п р о м а з и н у г ід р о х л о р и д ( а м ін а з и н , л а р г а к т и л ) - 2-хлор-10-(3-днметиламіноиропіл)-феиотіазину
гідрохлорид. Дуже легко розчинниіі у воді. Порошок і водні розчини темніють під
впливом світла. Розчини мають кислу реакцію.
СН — с н 2— с н 2 — N

Психотропна дія аміназину проявляється вираженим психоседативним (блокада
а-адренорецеїггорів ретикулярної формації стовбура головного мозку) і помірним
антипспхотичним (блокада 0.,-дофамінорецеиторів мезолімбічно-мезокортикальної системи) ефектами. Купірує різні види психомоторного збудження. Антипсихотичний ефект виявляється в усуненні продуктивної симптоматики психозів
(марення, галюцинацій). Седативний ефект характеризується пригніченням умов­
норефлекторної діяльності (в першу чергу, рухово-оборонних рефлексів), зменшен­
ням спонтанної рухової активності, розслабленням скелетної мускулатури (міорелаксантна дія), зниженням чутливості до ендогенних і екзогенних стимулів при
збереженій свідомості (у великих дозах виникає сон). У перші дні це проявляється
уповільненням мови, загальмованістю, сонливістю, зниженням моторної активнос­
ті. Курсовий прийом аміназину протягом тижня посилює ці явища і призводить до
емоційної монотонності, повної байдужості, поганого настрою. Протягом 2-го тижня
симптоматика стабілізується на певному рівні. При тривалому прийомі аміназину
розвиваються апатія і депресія. Ці прояви нейролептичного ефекту аміназину (зни­
ження швидкості перебігу психічних процесів, емоційна одноманітність і моторна
загальмованість) тяжко переносяться пацієнтами.
З нейролептичним ефектом безпосередньо пов’язана міорелаксантна дія амінази­
ну. що зумовлено не тільки зниженням рухової ініціативи, а й пригніченням ф унк­
цій низхідної активізуючої системи ретикулярної формації стовбура мозку. Цей
187

СПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

ефект використовують у клінічній практиці для премедикаиії в хірургії, у боротьбі
з судомами і ригідністю м’язів (під час інсульту тощо). Дія протисудомиих засобів
під впливом аміназину посилюється, але в окремих випадках він може викликати
судомні явища.
Загальне зниження активності мозку іі окремих його структур створює сприятли­
ві умови для прпгиічувального впливу інших лікарських засобів. На фоні аміназину
посилюються ефекти снодійних, транквілізаторів, наркотичних анальгетпків, алко­
голю та інших депрпмуючпх засобів. Аміназин потенціює дію міспевоаиестезуючпх
засобів, так як при місцевому застосуванні викликає подразнення іі анестезію.
Гіпотермічна дія аміназину пов’язана з пригніченням терморегуляторного центру,
що супроводжується збільшенням тепловіддачі. Зниженню температури тіла спри­
яє і його судинорозширювальний ефект, що реалізується на рівні судинної стінки.
З іншого боку, аміназин, пригнічуючи психомоторну активність і окисні процеси,
зменшує теплопродукцію. Кінцевий ефект залежить від температури навколишньо­
го середовища.
Протиблювотиий вплив аміназину зумовлений центральною (блокада дофамінорецепторів тригерної зони блювотного центру уділянні дна IV шлуночка) і перифе­
ричною (блокада блукаючого нерва у шлунково-кишковому тракті) дією. Ефектив­
ний проти гикавки.
Аміназин має виражений а-адреноблокуючий вплив і иа периферичні адреиореактпвні системи. На фоні застосування аміназину зменшується або повністю усу­
вається “пресорний” ефект адреналіну на судини. За рахунок пригнічення центрів
гіпоталамуса, а-адрепоблокуючої дії, а також власного спазмолітичного ефекту, амі­
назин викликає значне зниження артеріального тиску (систолічного і діастолічного), компенсаторну тахікардію.
Аміназин здійснює відносно слабкий вплив на м-холінорецептори, що проявля­
ється незначним зниженням секреції слинних, бронхіальних та інших залоз. Аміна­
зин має помірні протизапальні властивості, зменшує проникність капілярів, знижує
активність кіиінів і гіалуронідази. Здійснює слабкий протпгістамінний вплив.
Фармакокінетика. При парентеральному або ректальному введенні препарат
абсорбується краще, ніж при введенні всередину (ефект “першого проходження”).
Аміназин має виражену місцевоподразнюючу дію, тому його приймають усередину
після їди; внутрішньовенно вводять повільно протягом 5 хв. Максимальна концен­
трація в плазмі крові досягається через 2 -4 год. Має високий зв’язок з альбумінами
крові (9 2 -9 7 %). Ш ироко розподіляється в рідинах і тканинах організму, проникає
через гематоенцефалічппй бар’єр, плаценту. Аміназин підвищує проникність гематоенцефалічного бар’єра для інших речовин, зокрема для сполук фосфору.
Метаболізм похідних фенотіазипу відбувається здебільшого в печінці з утворен­
ням трьох визначених груп метаболітів: окислених (ЗО %), гідроксильованпх (ЗО %),
дезметильованих (20 %). Останні 20 % сполук поки що не ідентифіковані. Ф арма­
кологічну активність мають окислені й гідроксильовані метаболіти. їх інактивація
відбувається шляхом зв’язування з глюкуроновою кислотою або подальшим окис­
ленням з утворенням неактивних сульфоксидів. Ш видкість інактивації залежить
188

3.5. Психотропні препарати

віл індивідуальних особливостей організму, чим, можна пояснити велику різницю
в концентрації похідних фепотіазину в крові (перебросі^пальній рідині) у різних
хворих через однаковий інтервал часу після прийому однакових доз. З організму за
добу виводиться близько 20 % прийнятої дози; 6 % виводиться з сечею у незмінеиому вигляді. Т. в середньому становить 15-20 год, хоча можуть бути значні інди­
відуальні коливання (від 2 до 100 год). Сліди метаболітів можна визначити в сечі
через 12 місяців після припинення лікування.
Відсутня пряма кореляція між вмістом у плазмі аміназину, його метаболі­
тами і терапевтичним ефектом. Седативний ефект наступає через 15 хв після
внутрішньом’язового введення, через 2 год після перорального прийому, ще пізні­
ше - після ректального введення. Тривалість терапевтичної дії при одноразовому
введенні складає близько 6 год. При багаторазовому прийманні через тиждень може
виникнути толерантність до седативного і гіпотензивного ефектів. Антипсихотичнпй ефект розвивається на 4 -7 день після перорального прийому аміназину, коли
досягається стабільна концентрація препарату в плазмі.
Показання. У психіатрії застосовують аміназин як самостійно, так і в комплексі з
іншими психотропними препаратами (антидепресантами, похідними бутпрофенону
тощо), при різних станах психомоторного збудження у хворих па шизофренію, го­
стрих і хронічних параноїднпх і галюцинаторних станах, маніакальному збудженні у
хворих на маніакально-депресивний психоз, алкогольних психозах, психотнчних роз­
ладах у хворих на епілепсію, а також при інших психічних захворюваннях і тяжких не­
врозах, що супроводжуються збудженням, страхом, напругою. У неврології аміназин
призначають при захворюваннях, що супроводжуються підвищенням м’язового тону­
су (після мозкового інсульту тощо). У клініці внутрішніх хвороб аміназин як седатив­
ний засіб показаний хворим на гіпертонічну хворобу, інфаркт міокарда з вираженим
збудженням. Ефективне використання аміназину при стійкому болю, зокрема при
каузалгії (сумісно з анальгетикамп). Як протпблювотний засіб аміназин іноді засто­
совують при хворобі Меньєра, променевії! і хіміотерапії. У клініці шкірних хвороб він
може бути ефективний при дерматозах, які супроводжуються зудом. В анестезіології
аміназином раніше широко користувалися для премедпкації і потенційованого нарко­
зу. Для створення штучної гіпотермії аміназин застосовують сумісно з анальгетичними і протигістамінними препаратами у складі літичних сумішей.
Протипоказання: захворювання печінки й нирок, порушення функції шлунка, де­
компенсація серцево-судинної діяльності, виражена артеріальна гіпотензія, органіч­
ні ураження головного і спинного мозку, паркінсонізм, коматозний стан, вагітність.
Не призначається хворим під час їх виробничої діяльності, особливо коли вимага­
ється чітка координована робота (водії, оператори тощо).
Побічна дія аміназину пов'язана при місцевому застосуванні з вираженою по­
дразнюючою дією: при пероральному прийомі спостерігають диспепсичні прояви,
знутрішньом’язовому - біль, інфільтрати, внутрішньовенному - флебіти. При резорбтивному застосуванні побічна дія аміназину головним чином є результатом
:ого впливу на медіаторні системи організму. Блокада дофамінових рецепторів
екстрапірамідної системи зумовлює можливість розвитку нейролептичного син­
189

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

дрому, який на ранніх етапах лікування проявляється паркінсонізмом, акатизієь:
через тривалий час - пізньою дискінезією. Аміназин має виражену каталептогенн;.
дію (так звана “воскова гнучкість”, тобто патологічно тривале збереження надампози). М ожливий розвиток злоякісного нейролептичного синдрому.
Внаслідок а-адреноблокуючої дії аміназину (особливо при внутрішньовенному,
введенні) може спостерігатися різке зниження артеріального тиску, аж до розвпткч
ортостатичного колапсу.
Аміназин має виражену пролактогенну дію, пригнічує репродуктивну функцій
( “каструючий” ефект). Аміназин здійснює гепатотокспчну дію, що призводить дг
розвитку холестатичного гепатиту. Аміназин, як і інші похідні фепотіазину, може
викликати лейкопенію, агранулоцитоз за мієлотоксичиим типом. Алергічним про­
явом дії аміназину є ураження шкіри і слизових оболонок у вигляді еритематознопапульозного дерматиту, глоситу, набряку Квінке, фотосенсибілізації. Можуть від­
значатися офтальмологічні ускладнення (помутніння кришталика, сітківки).
Побічна дія розвивається залежно від фази дії препарату. Перша фаза триває 1012 год. Спостерігається різке прискорення пульсу, зниження артеріального тиску
дуже близько до ортостатичного колапсу, іноді гарячка, мимовільні рухи м’язів лиця
і верхніх кінцівок, диспепсичні явища. Друга фаза - адаптація організму, однак на
2-3-м у тижні може розвинутись друга хвиля небажаних явищ: виражені системні
ураження і малодиференційовані загальні явища (блукаючі больові відчуття і па­
рестезії, диспепсія, дизурія, тимчасове зниження або підвищення температури тіла,
порушення акомодації).
Психотропний спектр дії нейролептиків другої групи, що містять у своїй струк­
турі піперазинове кільце (трифтазин та ін.), є дещо іншим. Більшість представників
цієї групи не знімають психомоторного збудження, а здійснюють сильну аитипсихотичну дію з активуючим компонентом. З одного боку, вони усувають симптоматику
психозів (стійкі зміни особи, асоціальних рис поведінки, галюцинацій, марення), а з
іншого - при курсовому застосуванні (через 1-2 тижні) підвищують мотивацію, ін­
терес до життя, прагнення до діяльності, збільшують моторну активність. Тому вони
показані для тривалої терапії психічних захворювань, особливо тих, що перебіга­
ють з явищами загальмованості. Антипспхотичний ефект трифтазину є вибірковим:
пригнічення иараноїдального психозу.
Гіпотермічний ефект піперазинових фенотіазинів слабкий. Протиеметична ак­
тивність виражена, перевищує аміназин (етаперазин в 5 -1 0 разів, трифтазин у 1820 разів). Не викликають гіпотензії внаслідок слабкої а-адреноблокуючої дії. Прак­
тично не впливають на холіно- і гістаміиорецептори.
Екстрапірамідні розлади під дією цих антипсихотиків мають тяжчий характер,
ніж у препаратів з вираженою седативною активністю.
Похідні піперидипу, третьої групи, зокрема периціазин (неулентил), на відміну від
інших похідних фепотіазину, викликають не тільки адреноблокуючий, а й вираже­
ний загальний холіноблокуючий ефект. З цим пов’язують їх спазмолітичну дію і від­
сутність каталептогенного впливу. Протиблювотний ефект периціазину в 17 разів
активніший, ніж аміназину, гіпотермічний - у 2 рази. Похідні піперидипу різко ио190

3.5. Психотропні препарати

тенціюють дію речовин, що пригнічують ЦНС. Власне пспхотропіпііі ефект виражеииіі порівняно слабко і при неглибокому ураженні, тому препарати і застосовують
як “коректори поведінки", особливо ефективно у дитячій психіатрії.
П охідні тіоксантену
За будовою і фармакологічними властивостями до групи похідних фенотіазпну аліфатичного ряду близько стоять похідні тіоксантену, зокрема хлорпротиксен
(цпс-2-хлор-9-(3-дпметпламіііопропі.ііден)-тіоксантену гідрохлорид).
За аптипспхотпчпою дією хлорпротиксен поступається аліфатичним фенотіазнна.м. За механізмом дії препарат є помірним адреноблокуючпм і активним антихолінергічнпм засобом, має виражену седативну дію, протпблювотпиіі ефект, посилює
вплив снодійних і анальгетичних засобів, не викликає каталепсію, здійснює помірну
антидепресивну активність.
Показання. Застосовують при психозах і психоневротичпих станах з неспокоєм,
страхом, психомоторним збудженням, агресивністю, в тому числі у випадках депресивно-параноїдної і циркулярної шизофренії, гострого алкогольного психозу. В ма­
лих дозах застосовують при неврозах, порушеннях сну, шкірному свербінні.
Побічна дія. У деяких випадках розвивається сонливість, тахікардія, ортостатична гіпотензія, сухість у роті. Екстрапірамідні розлади трапляються рідко.
П охідні бутироф енону
Бутирофенони - це похідні масляної кислоти, в яких група -ОН замінена фенільним радикалом. Приєднання залишку бутирофенону до азоту піперидпнового ядра
або споріднених гетерониклів і введення в ядро положення фенільного ядра бути­
рофенону атома фтору зумовили отримання цілої низки високоактивних нейролеп­
тичних засобів (галоперидол, дроперидол, меторин тощо). Похідні бутирофенону є
активними антиисихотичиими засобами із стимулюючим компонентом. Н айактив­
нішими сучасними нейролептиками є галоперидол і дроперидол.
Галоперидол (сенорм) - випускається у вигляді лактату і декапоату (пролонго­
вана форма).
Фармакодинаміка. Механізм дії галоперпдолу - блокування центральних постсинаптичнпх дофамінергічнпх рецепторів мезолімбічпої системи (аитиисихотична
дія), гіпоталамуса (гіпотермічна дія і галакторея), тригерної зони блювотного цен­
тру, екстранірамідної системи; центральних а-адрено- і, в меншій мірі, серотонінорецепторів, а також порушення нейронального захоплення і депонування норадреналіну. Припускають також, що галоперидол вступає в конкурентні взаємозв’язки
з глутаміновою кислотою.
Висока аптипсихотпчна дія галоперпдолу виявляється вираженим антигалюцинаторним впливом і швидкою редукцією галюцинацііі. Дія препарату розвивається
настільки швидко іі ефективно, що може припинити психоз. За антипсихотнчною
дією галоперидол перевищує піперазпнові похідні фенотіазину і є своєрідним ангипсихотпчним засобом резерву, що застосовується у хворих, резистентних до інших
191

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

нейролептиків. Маючи помірний седативний вплив, галоиеридол потенціює дію
снодійних, особливо анальгетпків. До інших ефектів галоперпдолу належить його
протпблювотпа (у 50 разів більша, ніж аміназину), гіпотермічна і виражена міорелаксантна дія. Разом з тим вплив на периферичні вегетативні реакції слабкий. Не
має гангліоблокуючих властивостей, не впливає на частоту пульсу, секреторну і мо­
торну функції травного каналу, не викликає ортостатичних реакцій.
Фармакокінетика. ГІри пероральному прпі’юмі біодоступність складає 50-70
внаслідок преспстемного метаболізму (“поріг першого проходження") у печінні.
Білки плазми крові зв’язують близько 90 % галоперпдолу. М аксимальна концен­
трація у плазмі крові визначається через 2 - 6 год після прийому всередину і через
10-60 хв після внутрішньом'язової ін’єкції; залишається досить високою близько
3-х діб. Строгого взаємозв’язку між концентрацією в плазмі й ефектами не встанов­
лено. Після впутрішньом’язового введення дія настає через 3 0 -4 5 хв і триває 24 год.
після перорального - до 72 год.
Інтенсивно розподіляється в тканині, оскільки легко проходить скрізь гістогематичні бар’єри, включаючи гематоенпефалічннй. Проникність останнього для похід­
них бутирофеноиу з віком зменшується. Метаболізується в печінці, підлягає печін­
ковій рециркуляції. Виводиться нирками, кишечником, проникає у грудне молоко.
Екскреція уповільнена: за 5 діб нирки виділяють тільки 40 % введеної дози. Сліди
препарату виявляються у плазмі крові і в сечі через кілька тижнів після прийому од­
норазової дози. Т ! , у плазмі крові становить 13-40 год і коливається протягом доби:
вдень інтенсивність виділення більша, ніж уночі. Після внутрішньом’язового вве­
дення пролонгованої лікарської форми (галоперпдолу деканоат) відбувається по­
вільна абсорбція препарату за рахунок депонування у м'язі. Ного максимальна кон­
центрація у плазмі крові досягає піку через 6 днів після ін’єкції; Т 1/2 складає 3 тижні.
Показання. Галоперидол застосовують для припинення збудження, особливо
у випадках маніакального стану, гострого марення, алкогольного делірію із зорови­
ми галюцинаціями, шизофренії (галюцинаторно-параиоїдна форма), психомотор­
ного збудження, галюцинаторного і параноїдного синдромів, ажитованої депресії,
олігофренічного, інволюційного, епілептпформного психозу. Галоперидол засто­
совують у поєднанні зі снодійними, засобами для наркозу, анальгетиками і протигістамінними засобами для підготовки до операції і в післяопераційний період для
зменшення болю, під час шоку, при інфаркті міокарда, сильному блюванні, судомах.
Протипоказання: органічні захворювання ЦНС, порушення ритму серцевої ді­
яльності, недостатність нирок, вагітність, період лактації.
Побічна дія. У перші ЗО хв після введення спостерігається підвищення частоти пуль­
су, іноді нудота, рідко блювання. Можливі головний біль, безсоння або сонливість (осо­
бливо на початку лікування), збудження, стурбованість, ейфорія або депресія, летаргія,
напади судом, екзацербація психозу і галюцинації. При тривалому прийомі розвива­
ються неврологічні розлади у вигляді екстрапірамідпих порушень, у тому числі пізня
дискінезія, злоякісний нейролептичний синдром. Соматичні ускладнення трапляють­
ся рідко, можливе порушення зору, репродуктивної функції, токсикодермії тощо.
Дроперидол, на відміну від галоперпдолу, є нейролептиком з вираженою седа­
тивною дією. Здійснює протиблювотний, міорелаксаитний, протишоковий ефек­
192

3.5. Психотропні препарати

ти. При шоку зменшує вазоспазм в результаті зниження реактивності центральних
ланцюгів спмпатпкуса, периферичної а-адреноблокуючої активності, поліпшення
кровопостачання органів. Використовують для купірування психомоторного збу­
дження, судом, гіпертонічного кризу, блювоти, у комплексній терапії шоку. Ш ироко
застосовують в анестезіологічній практиці для потенціювання наркозу, нейролептанальгезії (у поєднанні з фентаиілом).
П охідні бензам іду
Сульгіірид (еглоніл) - похідна заміщених бензамідів. Поряд з антипсихотнчнпм,
має антидепресивний ефект, вибірково блокує О.-дофамінорецептори, однак при
цьому рідко викликає екстрапірамідні розлади. У зв’язку з цим препарат відносять
до групи “нетипових” нейролептиків. Має иротиблювотну дію, сприяє загоєнню ви­
разок шлунка і дванадцятипалої кишки. Показаний при шизофренії, депресіях, мі­
грені, порушеннях поведінки у дітей, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої
кишки. З небажаних ефектів відзначається ортостатична гіпотензія, розлади сну,
алергічні реакції.
До похідних бензаміду відноситься метоклопрамід (церукал), який є цен­
тральним і периферичним селективним Г)2-дофаміноблокатором і 5НТ.,-серотоніноблокатором. Однак у медичній практиці знайшов своє застосування як протиблювотиий засіб. Здійснює виражений антиеметичний ефект, заспокоює гикавку,
стимулює рухову активність верхнього відділу шлунково-кишкового тракту і нор­
малізує його моторну функцію, усуває дискінезію жовчного міхура (див. "Протиблювотні засоби).
П охідні різних хімічних класів
Атипові нейролептики рідше і в меншому ступені викликають екстрапірамідні
розлади та нейроендокринні порушення, пов’язані з блокадою 0.,-дофамінових ре­
цепторів, ефективні при лікуванні негативної симптоматики.
До похідних дибензодіазеиіну відноситься клозапін (азалептин), який
має виражену антипсихотичну дію за рахунок блокади ^ -д о ф ам ін о - і 5НТ.,серотонінорецепторів. Перевагою цього препарату є те, що він практично не ви­
кликає екстрапірамідні розлади. Має центральну м-холіно- і а-адренолітичну
активність. Седативний ефект нетривалий. Однак клозапін може викликати агра­
нулоцитоз, тому кожного тижня необхідно проводити аналіз крові. З препаратів цієї
групи також призначають оланзапін, кветіапін.
До похідних індолу передусім належать препарати раувольфії зміїної, основним
алкалоїдом якої є резерпін. Препарати раувольфії мають гіпноседативну, а також ви­
ражену гіпотензивну дію, у зв’язку з чим застосовуються для лікування хворих на
гіпертонічну хворобу. За механізмом дії резерпін є симпатолітиком - зменшує резерв
норадреналіну в пресинаптичній частині симпатичного волокна, що викликає одно­
часне зростання тонусу парасимпатичної частини автономної нервової системи. Як
нейролептик його практично не застосовують. Із похідних індолу на сучасному етапі
193

С ПЕЦІАЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

призначають сертиндол, зипразидон. Ш ироко призначають в останні роки похідн;.
бензоксазолу - рисперидон.

3.5.2. Транквілізатори (анксіолітики)
Транквілізат ори (лат. tranquillo(are) - заспокоювати, полегшувати), або анксіо­
літ ики (лат. auxins - тривожний, повний боязні, страху, грсц. lysis - розчинення,
зникнення) - група депримуючих психотропних лікарських засобів, які вибірково
знімають емоційну нестійкість, тривогу, страх (фобії), напруженість. Раніше ці пре­
парати ще називали атарактикамп (від грец. ataraxia - незворушність).
Транквілізатори, як і нейролептики, мають пригнічуючий вилив на ЦНС, проте
вони відрізняються за силою і, головне, за характером свого впливу. Транквілізато­
ри не мають вираженого антипсихотичиого ефекту, вони сприяють усуненню різ­
номанітних невротичних і неврозоподібних порушень, зменшуючи психоемоційне
забарвлення поведінки людини.
Коли вперше у 1954 р. у CLLIA було випущено перший транквілізатор мепробамат
(названий на відміну від нейролептиків малим транквілізатором), його споживання
лише за один рік нараховувало кілька мільярдів таблеток (близько ЗО таблеток на
одного мешканця). З ’явились повідомлення рекламного характеру, які вказували, що
нарешті винайдено лікарський засіб проти головної хвороби XX століття - стресу.
Появились інструкції, які в обов’язковому порядку призначали прийом транквіліза­
торів водіям, льотчикам, операторам тощо. Це призвело до появи значної кількості
побічних реакцій (порушення координації, руху, зниження працездатності тощо).
Водночас у ряді клінічних досліджень були виявлені анксіолітичні властивості у од­
ного з перших антагоністів Н -гістамінових рецепторів гідроксизину, центрального
холінолітику амізилу (бенактизину). Почався бурхливий розвиток психофармако­
логії, що сприяло створенню нового покоління “антистресових” препаратів. У 1957 р.
швейцарськими вченими синтезовано першу похідну 1,4-бензодіазепіну - хлордіазепоксид (еленіум), а в 1963 році впроваджено діазепам (реліум, сибазон). Бум за­
стосування транквілізаторів не зменшувався, і лише за останні кілька десятиліть
вироблено чітку стратегію і тактику їх клінічного застосування, а також розроблені
основи можливості корекції психіки здорової людини. Сьогодні налічується біля 100
препаратів, продовжується активна робота зі створення нових і вдосконалення вже
наявних засобів. Історично можна виділити 3 покоління транквілізат орів:
- першого - мепробамат, гідрсксизин (атаракс), амізил (бенактизин), мебікар та ін.:
- другого - препарати бензодіазенінового ряду;
- третього - буспірон та ін.
Нині сфера застосування транквілізаторів виходить далеко за рамки психіатрії,
охоплюючи багато соматичних захворювань, неврологію, хірургію, анестезіологію
(премедикація, атаральгезія1), онкологію, дерматологію, геронтологію, педіатрію,
акушерство і гінекологію, наркологію (для кунірування алкогольної абстиненції).
1 А т ар а л ьгезія (а т а р а к т и к и + грец. algesis - від ч у ття бол ю ) - стан п р и гн іч ен н я свід о м о сті і б о л ь о в о ї чутл и вості.
в и к л и к ан е п о єд н а н о ю дією т р а н к в іл іза т о р ів (д іазеп ам ) і н ар к о т и ч н и х ан ал ьгезу ю ч и х за с о б ів (ф ен тан іл ).

1 94

3.5. Психотропні препарати

ряд інших областей медицини. Ці препарати застосовуються також практично здо­
ровими людьми для зняття негативних наслідків емоційного стресу.
К ласиф ікації. Існує декілька класифікацій транквілізаторів (за хімічною структу­
рою, механізмом дії, фармакокінетичними та фармакодинамічними особливостями).
За хімічною будовою транквілізатори можна поділити на такі групи:
1) п о х ід н і 1,4-бензодіазепіну: хлордіазепоксид (хлозепід, еленіум), діазепам (спбазон, реланіум, валіум), феназепам, флуразепам, лоразепам, тріазолам, оксазепам (тазепам), мезанам (рудотель), гідазегіам та ін.;
2) різних хімічних груп: буспірон, мебікар та ін.
У клінічнііі практиці транквілізатори часто розподіляють на дві групи: типові
й атипові. До типових відносять похідні бензодіазепіну, враховуючи найбільшу ви­
вченість механізму їхньої дії, значне поширення і застосування: до атипових - похід­
ні інших хімічних класів. Крім того, значна кількість лікарських препаратів з інших
фармакологічних груп виявляють нротитривожні (власне гранквілізуючі) власти­
вості: деякі антидепресанти (иіразидол), нейролептики, ноотрони (фенібут, аміналон), центральні міорелаксанти (баклофен), засоби для наркозу (кетамін), нарко­
тичні анальгетики, центральні а.,-адреноміметикн (клонідин), р-адреноблокагори,
що добре проникають через гематоенцефалічний бар’єр (пропранолол, метопролол), блокатори кальцієвих каналів та ін. Більшість цих препаратів не призначаєть­
ся спеціально для корекції тривожно-фобічних станів, однак при їх індивідуальному
призначенні необхідно враховувати цей факт.
“Класичним” транквілізаторам, крім анксіолітичного, властивий також седатив­
ний, снодійний, міорелаксуючий, протисудомний, вегетостабілізуючий, амнестичний ефект (антероградна амнезія, тобто неможливість пригадати події під час дії
препарату). Позаяк найважливішою властивістю транквілізаторів є усунення тур­
боти, відчуття тривоги і страху, зменшення внутрішньої напруги, підвищеної дра­
тівливості, безсоння та інших проявів невротичних, неврозоподібних, психопатич­
них і психопатоподібних етапів, вегетативних дисфункцій, то головною мішенню їх
застосування є різні тривожно-фобічні синдроми непсихотичного рівня, які розви­
ваються в рамках так званих пограничних станів. Тому вдосконалення даної групи
здійснюється за напрямом створення препаратів із селективними анксіолітичними
властивостями (тобто вибірковий вплив на синдроми страху і тривоги) з метою мі­
німізації інших побічних небажаних ефектів. Так, седативна і снодійна дія транкві­
лізаторів призводить до млявості, сонливості, зниження розумової працездатності,
координації руху тощо. Міорелаксуюча дія важлива тільки при лікуванні нервових
захворювань, що супроводжуються підвищеним м’язовим тонусом, а також в анес­
тезіології; у пацієнтів з пограничними психічними розладами вона, як правило, не­
бажана. Щ о стосується амнестичного ефекту, то він практично завжди є проявом
небажаної дії.
У різних транквілізаторів виїцеперелічені властивості виражені в неоднаковій
мірі. З клінічної точки зору, їх поділяють па:
- седативні (сильні, “нічні”), які поряд зі швидкою і надійною протитривожною
дією мають седативно-гіпнотичну активність, що негативно впливає на швид­
195

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

кість і точність психомоторних реакцій, координацію руху, розумову діяль­
ність. До них в основному відносяться похідні бензодіазепіну;
- “денні”, які мають анксіоселективну (стреспротектпвну) дію і слабку седатив­
но-снодійну, протисудомну і міорелаксантну активність. Гіротитривожна дія
має активуючий компонент, тобто спостерігається поліпшення настрою, ува­
ги, з ’являються бадьорість, ініціатива, ліквідуються нсихоастенічні розлади
При цьому критика та об’єктивна оцінка ситуації зберігаються (на відміну від
алкоголю). Активуюча дія є наслідком усунення негативного впливу тривоги,
стресу, а не психостпмулюючої дії, тому виявляється тільки в умовах стресу
До “денних” транквілізаторів належать в основному препарати різної хімічної
структури (мебікар, буспірон) і деякі похідні бензодіазепіну (мезапам, гідазепам).
Дія транквілізаторів виявляється за рахунок зменшення збудливості підкіркових
областей головного мозку (лімбічна система, таламус, гіпоталамус), відповідальних
за здійснення емоційних реакцій, гальмування взаємодії цих структур з корою го­
ловного мозку, а також пригнічення иолісинаптичних спінальних рефлексів.
Переважання тих чи інших ефектів у різних транквілізаторів зумовлено їх від­
мінностями у нейрохімічних механізмах дії, відповідно до яких анксіолітики класи­
фікують на:
1. Агоністи бензодіазепіновпх рецепторів комплексу ГАМ Кх-рецептор - хлоріонний канал - похідні бензодіазепіну (діазепам, оксазепам, лоразепам та ін.).
2. Агоністи серотонінових рецепторів - буспірон.
3. Різного механізму дії - мебікар та ін.
Агоністи бензодіазепінових рецепторів - похідні бензодіазепіну
Похідні бензодіазепіну складають найпоширенішу групу анксіолітиків. Описано
понад 3000 фармакологічно активних похідних бензодіазепіну. Більшість із них - це
похідні 1,4-бензодіазепіну.

з

4

2

Основа хімічної структури бензодіазепінів складається з бензолового кільця,
з’єднаного з гетероциклічним кільцем, що містить два атоми азоту (діазепін) у пози­
ціях 1 і 4. Всі похідні бензодіазепіну мають також друге бензолове кільце, приєднане
196

3.5. П сихотропні препарати

до вуглецю у позиції 5. Для прояву активності суттєвою є наявність галогену або
нітрогрупи в 7 положенні.
Відповідно до замісників у діазепіновому кільці бензодіазепінп можна розподі­
лити на:
- 2 -к е т о -б е н зо д іа зе п ін и , що містять кетогрупу при атомі вуглецю у позиції 2
(діазепам, флуразепам та ін );
- 3 -гід р о к с и -б е и зо д іа зе п іп и , що містять гідроксигрупу при атомі вуглецю у по­
зиції 3 (оксазепам, лоразепам, темазепам).
Ф а р м а к о к ін ет и к а . Як слабкі луги, похідні беизодіазепіну найкраще всмоктують­
ся у дванадцятипалій кишці. Найшвидше абсорбуються тріозалам та діазепам, по­
вільніше - оксазепам. Час всмоктування деяких транквілізаторів (діазепам, хлордіазепокспд) при пероральному прийомі і внутрішньом’язовому введенні практично
однаковий, тому при екстремальних станах використовують внутрішньовенний
шлях їх введення. М аксимальна концентрація в плазмі крові досягається через
1-2 год. Рівноважна концентрація в крові при курсовому прийомі бензодіазепінів
звичайно досягається протягом декількох днів після початку терапії (для бензоді­
азепінів з коротким і середнім періодом наиіввиведення) або протягом 5 днів - 2
тижнів (для препаратів з тривалим періодом напіввиведення). З в ’язок з альбуміна­
ми плазми крові у різних похідних беизодіазепіну коливається від 60 до 95 %, тобто
досить суттєвий.
Як високоліпофільні сполуки, вони легко проникають крізь біологічні бар'єри,
в тому числі гематоенцефалічний і плацентарний. Особливо високі концентрації ви­
являються в корі великого мозку, мозочка, в середньому і спинному мозку. Мають
високу спорідненість із жировою тканиною.
Похідні беизодіазепіну метаболізуються в печінці двома основними шляхами.
Деякі препарати (лоразепам) піддаються кон’югації з утворенням водорозчинних
глюкуронідів, які виводяться з сечею (рис. 3.9). Однак більшість похідних бензодіазепіну біотрансформуються у дві фази: спочатку мікросомальним окисленням (фаза
І), включаючи К-деалкілування і аліфатичне гідроксилювання, а потім кон’югації
з глюкуроновою кислотою (ф аза II). Це має важливе значення, оскільки у фазу І
утворюються а к т и в н і м е т а б о л іт и . Вони пролонгують дію самого препарату. Так,
активним метаболітом діазепаму і ряду інших бензодіазепінів (хлордіазепоксиду,
празепаму) є дезметилдіазепам (нордіазепам), Т, 2 якого складає 40-200 год. Ве­
ликі періоди напіввиведення активних метаболітів призводять до небажаного над­
мірного пригнічення ЦНС, що виявляється еф ект о м шеляги (сонливість, зниження
настрою, уваги тощо), к у м у л я ц ії при повторному прийомі. З метою зменшення три­
валості дії деякі активні метаболіти (наприклад, метаболіт діазепаму - оксазепам)
застосовуються в клініці як самостійні препарати. Ці особливості біотрансформації
з успіхом використовують для створення так званих “проліків”, тобто препаратів,
фармакологічні ефекти яких пов’язані не з їх субстанцією, а з активними метаболіта­
ми, що утворюються внаслідок її метаболізму в організмі. До “проліків” відноситься
флуразепам, фармакологічна активність якого пов’язана з активним метаболітом.
1 97

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ
Ф а з а II кон' югація

Ф а з а І - м ікросомальне окислення
(И-деалкілування, аліф атичне гідроксилю вання)

Глюкуроніди

Екскреція
з сечею

Рис. 3.9. Н ай б іл ьш ти п о в і ш ляхи елім інації похідних бензодіазеиіну

Метаболіти, кон’югати і невеликі кількості незмінених бензодіазеиінів виділяються
в основному з сечею, частково - з калом', до складу якого вони потрапляють із жовчю.
Період напіввиведення похідних бензодіазепіну залежить від віку. Якшо Т, ,2 у но­
вонароджених становить 31 год, грудних дітей - 8-14, дорослих - 24-72, то в осіб
літнього віку сягає 100 год. На Т, , відбивається функціональний стан організму,
супутні захворювання. У випадках гострого гепатиту Т 1/2 у дорослих подовжується
до 2 -4 діб, цирозу печінки - подвоюється.
Деякі фармакокінетичні параметри похідних бензодіазепіну наведені у табл. 3.3.

Т аб ли ця 3.3
Фармакокінетичні параметри похідних бензодіазепіну
П ре па рат

З в ’я з у в а н н я з
б іл к а м и к р о в і, %

П е р іо д н а п ів в и ­
в е д е н н я , го д

О бсяг розпо­
д іл у , л /кг

П о в н и й к л і­
ре нс, м л /хв

Н а я в н іс т ь а к т и в ­
ни х м е та б о л ітів

Хлордіазепоксид
Діазепам
О ксазепам
Лоразепам
Клоназепам
Нітразелам
Ф еназепам

94
97
88
94
82
86
90

4 0 -5 0
2 5 -6 0
8 -2 0
10-16
1 0 -4 0
2 4 -3 0
144

0,4

ЗО
26
95
55
75
60

+
+

198

1,1
0,9
0,9
3,0
2,5
1,5

-

+
+
+

3.5. П сихотропні препарати

Виходячи з особливостей фармакокінетики, похідні бензодіазеиінів класифіку­
ють за тривалістю дії таким чином:
- короткої ( Т, до 6 год) - тріазолам, мідазолам;
- середньої (Т, = 6 —24 год) - лоразепам, оксазеиам та ін.;
- тривалої (Т ., = більше 24 год) - нітразепам, діазепам, феназепам, флуразепам та іи. У останніх двох иреиаратів-проліків період напіввпведення актив­
них метаболітів складає біля 100 год.
Час появи і тривалість ефектів для бензодіазепінових анксіолітнків не завжди
пов’язані з їх періодом напіввпведення, але при курсовому прийомі ці параметри
значною мірою корелюють.
Фармакодішаміка. Основним напрямом дії похідних бензодіазепіну є психічна
дезадаптація, коли переважають психопатологічні порушення невротичного рівня.
Сприяючи збалансуванню механізмів при порушенні психічної адаптації, тран­
квілізатори чинять універсальний вплив на різноманітні психопатологічні прояви
невротичного характеру. У процесі лікування транквілізаторами відбувається не
тільки редукція емоційних компонентів у структурі невротичних і неврозоподібних
порушень, а й зменшуються вегетативні дисфункції, неврастенічні порушення, роз­
лади сну та інші прояви, властиві для більшості суміжних форм психічних розладів.
Аналіз відомостей щодо дії транквілізаторів, наявність широкого індивідуального
спектра терапевтичної активності окремих препаратів дає змогу розділити їх клініч­
ні ефекти на дві групи: власне психотропну активність, яка має специфічну спрямо­
ваність щодо психопатологічних порушень, та ефекти, які не мають безпосередньо­
го відношення до психотропної дії, проте суттєво доповнюють її, мають насамперед
нейровегетотропиу спрямованість.
За механізмом дії бензодіазепіни є прямими агоністами бензодіазепінових рецеп­
торів комплексу ГАМК ^-рецептор - хлоріонний канал.
ГАМК-рецептори - група клітинних рецепторів у-аміномасляної кислоти, основ­
ного гальмового медіатора в нервовій системі хребетних. Виділяють три класи
ГАМК-рецепторів: іонотропні ГАМК Г А М К . і метаболітотропні ГАМ КВ. Модель
макромолекулярного комплексу ГАМ Кч-рецептор - хлоріонний канал наведена на
рис. 3.10. ГАМК^-рецептор - це пентаметричиий комплекс (гетероолігомерний гл і копротеїн), що є великою макромолекулою і складається з протеїнових субодиниць
(а, Ь, g, сі, е, р, с}) з різною здатністю формувати хлоріонний канал. Виявлено декілька
різних підтипів субодиниць (шість а, три Ь, три g, дві сі), кожний з яких має свою чут­
ливість до ГАМК, бензодіазеиінів, барбітуратів, засобів для наркозу, алкоголю. Б у ­
дова рецепторів у різних ділянках Ц Н С може бути різною (наприклад, а,, Р], g.) або
а,, р(, g.,), що визначає і різні фармакологічні властивості. ГАМК може зв ’язуватися
і з а-, і з (3-субодиницями і тим самим викликає відкриття хлоріонного каналу. Для
афінітету до бензодіазеиінів у рецепторі має бути g2-cyбoдиниця, тому передбача­
ють, що саме в цій області комплексу знаходиться бензодіазепіновий рецептор.
На сьогодні встановлено кілька підтипів бензодіазепінових рецепторів ( В 1 Г В2.„
В2.(або \у,,
\у3). Як ендогенні ліганди до них розглядається велика кількість фізіо­
логічно активних сполук: пептиди, пурини, нікотинамід, гіпоксантин, р-карболіни,
199

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ
сі

Б
Рис. 3.10. М одель ком плексу ГАМКд-р ец еи то р - хл о р іо н н и й канал
(А - в о б 'є м н о м у ви гл яд і; Б - у п р я м ій п л о щ и н н ій п р оекц ії.
а ,, р |, У2 т р а н с м е м б р а н н і с у б о д и н и ц і, які у т в о р ю ю т ь х л о р іо н н и й ка н а л ; ГАМК - д іл ян к а зв 'я зу в а н н я
ГАМК (аго н іст - ГАМ К, а н т а го н іст біку к у лін ); BZ - б е н з о д іа зе п ін о в и й р е ц е п т о р (а го н іс т и - б е н зо д іа зе п іи и ,
зо л п ідем , зо п ік л о н , за л е п л о н та ін ., а н т а го н іс т - ф л у м а зе н іл ); Б Р - б а р б іт у р а тн и й р ец е п то р

інгібітор зв'язування діазепаму (D B I - Diazepam binding inhibitor) та ін., проте оста­
точно природа ендогенного ліганду не з'ясована. Найбільша щільність бензодіазепінових рецепторів виявляється в корі мозку, гіпоталамусі, мозочку, гіпокампі, ню­
ховій цибулині, чорній субстанції і нижньому горбку; менша щільність виявлена в
смугастому тілі, нижній частині стовбура мозку і спинному мозку.
Бензодіазепін зв'язується з бензодіазегііновим рецептором, збільшується спорідне­
ність ГАМК до ГАМКл-рецептора, виділяється ГАМК, шо приводить до збільшення
частоти відкриття хлорних каналів і, відповідно, збільшення потоку хлору всередину
нейрона (рис. 3.11). Внаслідок нього відбувається гіперполяризація ностсинаитичної
мембрани, підсилюється ГАМК-передача і розвивається процес гальмування нейрональної активності певних ділянок ЦНС (передусім лімбічної системи, кори голов­
ного мозку, гіпоталамуса, таламуса, ретикулярної формації, спинного мозку та іи.).
Крім того, бензодіазепіни також мають незалежні від ГАМК механізми пригнічу­
ючої дії. Вони зменшують інактивацію гальмуючого медіатору аденозину, блокують
кальцієві і натрієві канали нейронів.
Все це обумовлює широкий спектр пригнічуючого впливу - як на емоційну сферу
(анксіолітичний, седативно-гіпнотичний, амнестичний), так і на рухові, вегетативні
системи організму (міорелаксація, купірування судом, вегетостабілізація).
Таким чином, транквілізаторам бензодіазепінового ряду в тій чи іншій мірі влас­
тиві такі ефекти: анксіолітичний, седативний, снодійний, амнестичний, міорелаксантний, протисудомний, вегетостабілізуючий.
200

3.5. Психотропні препарати

Р и с . 3 .1 1 . М е х а н із м д ії т р а н к в іл із а т о р ів б е н з о д іа з е п ін о в о г о р я д у

Вираженість цих ефектів у різних бензодіазепінів неоднакова. Наприклад, у нітразенаму і флуразеиаму переважає гіпнотичниіі ефект, тому вони застосовуються
тільки як снодійні засоби; у клоназепаму превалює протисудомна активність. Від­
мінності вираженості ефектів бензодіазепінів пов’язують з дією на різні підтипи
бензодіазепінових рецепторів у певних структурах ЦНС.
А п к с іо л іт и ч п а (п р о т и н есп о к о ю ) д ія бензодіазепінів зумовлена їх впливом пе­
редусім на лімбічну систему і, в меншій мірі, гіпоталамус, кору великих півкуль.
Гранквілізатори бензодіазепінового ряду перешкоджають формуванню осередку
негативних емоцій. У людини зменшується хвилювання, занепокоєння, усувається
страх ( а н т и ф о б іч н а д ія ), агресія, підвищується стійкість до стресу ( с т р есп р о т ек т о р н а д ія ), покращується адаптація в екстремальних і конфліктних ситуаціях. При­
чому, чим більше виражені тривожність і страх, тим скоріше і повніше виявляється
лікувальний ефект.
В результаті стабілізації емоційного фону нормалізується функціональна актив­
ність вегетативної нервової й ендокринної систем ( вегет о ст а б ілізую ч и й еф ект ).
Клінічно цей ефект може виражатися зменшенням вегетативних проявів тривоги
(нестабільність артеріального тиску, тахікардія, пітливість, порушення функції
шлунково-кишкового тракту тощо). Виражену вегетотрогіну дію мають діазепам,
гідазенам та ін.
С ед а т и вн и й і сн о д ій н и й еф ект транквілізаторів ’бензодіазепінового ряду поз язують з потенціюванням ГАМК-ергічного гальмування у таламусі і ретикулярній
формації. В результаті бензодіазепіни з вираженою седативно-гіпнотичною актив­
201

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

ністю швидко і надійно пригнічують симптоматику неврозу (іпохондрію, фобії),
створюють душевний комфорт при тяжких неврозах. Однак при їх прийомі відзна­
чається млявість, сонливість, зниження уваги, психічної та фізичної активності.
Може спостерігатися а н т е р о гр а д н и й а м н е с т и ч н и й ефект. Він виявляється переваж­
но при парентеральному застосуванні (діазепам, мідазолам та ін.). Механізм цього
ефекту поки що не ясний.
Депрнмуючадія на ЦН С бензодіазеиінів сприяє взаємному потенціюванню ефек­
тів інших речовин, що пригнічують ЦН С (засоби для наркозу, барбітурати, нейро­
лептики, алкоголь тощо).
М іо р е л а к с а н т и а дія бензодіазеиінів зумовлена пригніченням полісинаптичнпх
спінальних рефлексів і усуненням активуючого виливу ретикулярної формації на
спинний мозок (центральний міорелаксуючий ефект). В результаті зменшуються
тонус і сила скелетних м’язів, об’єм активних рухів. Даний ефект прямо пропорціональний дозі.
П р о т и суд о м н а 'дія бензодіазепіпових транквілізаторів є результатом посилення
процесів гальмування у лімбічпій системі і спинному мозку. Препарати з вираже­
ною протисудомною активністю ефективні при судомах різного гепезу (при епілеп­
сії, гіпоксії, нейроінфекціях, отруєнні отрутами та ін.). Позитивним є те, що їх протисудомиий ефект виявляється без значного пригнічення ЦНС, тобто зберігається
розумова і фізична діяльність. Тому дані препарати використовуються не тільки для
купірування, але й для профілактики судомних станів.
Різна вираженість і співвідношення ефектів у різних бензодіазеиінів обумовлює
особливості клінічного застосування окремих препаратів. За особливостями клініч­
ної дії похідні бензодіазеиінів можна розділити на такі групи:
• з ви р а ж ен о ю а н к сіо л іт и ч н о ю дією . Найсильніший ефект відзначається у феназепаму. Виражену дію мають діазепам, лоразепам та ін.: помірну - хлордіазепокепд, гідазеиам, оксазепам та ін. До “денних” бензодіазеиінів відносяться
медазегіам, гідазепам та ін.
• з ви р а ж ен и м сед а т и в н о -сн о д ій н и м в п л и во м - нітразепам, флуразегіам, феназепам, діазепам, лоразепам, хлордіазепоксид, оксазепам, мідазолам та ін.;
• з в и р а ж ен о ю п р о т и су д о м н о ю дією - клоназепам, діазепам, феназепам, лоразе­
пам, нітразепам;
• з вир аж ен ою м іо р е ла к с а н т н о ю дією - діазепам, хлордіазепоксид, лоразепам
та ін.
Ефекти бензодіазеиінів дозозалеж ні. Послідовність появи центральних ефектів
така: протисудомний ефект, анксіолітичний, легка седація. зменшення концентра­
ції уваги, інтелектуальне гальмування, амнезія, глибока седація, релаксація, сон.
Передбачається, що зв’язування бензодіазеиінового рецептора препаратом на 20 %
забезпечує протитривожний ефект, захват 3 0-50 % рецептора супроводжується седацієто, а для виключення свідомості потрібен захват > 60 % рецептора.
На вираженість ефектів транквілізаторів суттєво впливає ф а р м а к о ген ет и ч н и й
ф а к т о р (генетично зумовлений тип відповіді організму на емоційно-стресову дію).
Встановлено, що у астенічних пацієнтів з неврозами спостерігається транквіло-ак202

3.5. Психотропні препарати

тивуюча, а у стенічних (тобто людей з високою працезлатністю, стііікістю до різних
перешкод, здатністю до тривалої безперервної діяльності) - транквіло-седативна
дія бензодіазепінів. У здорових людей з високою результативністю операторської
діяльності в емоційно-стресовій обстановці бензодіазепіни викликають седацію, а у
разі негативного впливу стресу - підвищення показників діяльності, тобто спосте­
рігається бівалентна дія.
Показання. Основними показаннями до призначення похідних бензодіазепіну
є усі види тривожних розладів. Вони застосовуються як при лікуванні неврозів,
психопатії!, неврозоподібпнх і психопатоподібних станів, що супроводжуються
тривогою, страхом, підвищеною дратівливістю, емоційною напругою, так і для ко­
роткочасного усунення симптомів тривоги. Для купірування трпвожно-фобічнпх
розладів (панічні атаки та ін.) ефективні препарати з максимально вираженим анксіолітичним і антифобічним ефектом - феназепам, лоразепам. Деякі анксіолітики
бензодіазепінової структури мають додаткову антидепресивну активність і сумісно
з антидепресантами ефективні при лікуванні тривоги на фоні депресивних станів
різного генезу (лоразепам, оксазепам). Ряд бензодіазепінів (діазепам, феназепам
та ін.) застосовують у комплексній терапії синдрому неспокою при ендогенних пси­
хічних захворюваннях, зокрема прн шизофренії. “Денні” бензодіазепіни (медазепам,
гідазепам) призначають при неврозах з проявами тривоги, апатії і зниженої актив­
ності, за показаннями - прн стресі.
При гострих етапах (психомоторне збудження) ефективне внутрішньовенне вве­
дення діазепаму та ін. Бензодіазепінові транквілізатори застосовують у складі комп­
лексної терапії алкогольної абстиненції для полегшення її симптомів, а також для
профілактики розвитку делірію (діазепам, оксазепам, феназепам та ін.).
Транквілізатори ефективні при комплексному лікуванні терапевтичних захво­
рювань (стенокардія, інфаркт міокарда, гіпертонічна хвороба, виразкова хвороба
шлунка і дванадцятипалої кишки, холецистити, бронхіальна астма та ін.), у патоге­
незі яких провідним є нейрогенний фактор, а психоемоційний компонент є вторин­
ним. Транквілізатори призначаються поряд з основною терапією.
Бензодіазепіни з вираженою протисудомною дією ефективні при лікуванні епі­
лепсії, епілептичного статусу, судомах різного генезу, правці ( к л о н а з е п а м , д іа з е п а м
та ін.). Міорелаксантні властивості бензодіазепінів знайшли застосування при ліку­
ванні неврологічних порушень, які супроводжуються м’язовим гіпертонусом.
Транквілізатори використовують для премедикації перед оперативними втручан­
нями та ендоскопічними процедурами, для ввідного наркозу, прн атаральгезії в по­
єднанні з анальгетиками і в постопераційний період ( м ід а з о л а м , д іа з е п а м та ін.).
В акушерстві й гінекології використовується не тільки траиквілізуючий ефект
(зменшення страху, неспокою, напруження), а й здатність прискорювати розкриття
шийки матки під час пологів або абортів. Вони сприяють зняттю тяжких пережи­
вань під час клімаксу, особливо ускладненого, зменшують дратівливість, внутрішнє
напруження, вегетодистонічні розлади, порушення сну.
Застосування деяких анксіолітпків у здорових людей може бути виправдане при
гострих реактивних стресових станах в екстремальних ситуаціях. Тривога або на­
203

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ

пруження, пов’язані з повсякденним стресом, не с підставою до призначення бензодіазепінів.
П р о т и п о ка за н н я : індивідуальна гіперчутливість, гострі і хронічні захворювання
печінки, нирок, розлади дихання центрального походження, синдром нічного апное,
розлади свідомості (кома), міастенія, тяжкі розлади кровообігу зі значним знижен­
ням артеріального тиску, глаукома, виражені форми гіпертрофії передміхурової зало­
зи. Похідні бензодіазепіну протипоказані особам, що виконують роботу, яка потребує
швидких і точних психічних і фізичних реакцій; хворим з невротичними розладами
депресивного характеру; в період вагітності (особливо у перші 3 місяці), лактації, у ди­
тячому віці. За суворими показаннями використовують бензодіазепіни в період поло­
гової діяльності: у високих дозах вони можуть викликати у новонароджених порушен­
ня серцевого ритму, гіпотензію, напади задухи, м’язову слабкість, гіпотермію тощо.
П обічна дія. Внаслідок седативно-гіпнотичної і міорелаксантної дії при прийомі бензодіазепінів, особливо тривалої дії ( еф ект “п іс л я д ії'), відзначаються гіп ерседа ція (дозозалежна сонливість у денний час, легке запаморочення, підвищена втома, погіршен­
ня зосередженості, пам’яті), п о р уш ен н я ко о р д и н а ц ії р у х у (непевна хода, уповільнення
нервово-м’язової реакції, іноді атаксія). У літньому віці дані побічні ефекти частішають.
Похідні бензодіазепіну можуть викликати “п о в е д ін к о в і”р еакц ії: зниження пізна­
вальних і психомоторних процесів з порушенням орієнтації і просторової оцінки,
подовженням часу реакції, антероградну амнезію. Ці небажані прояви слід особливо
враховувати водіям, операторам та особам інших професій, які виконують складну
координовану роботу.
Незважаючи на депримуючий характер дії похідних бензодіазепіну, можливі “п а ­
р а д о к с а л ь н і” р еа кц ії: руховий неспокій, посмикування м’язів, кошмарні сновидіння,
підвищення збудливості, агресивності, неадекватна поведінка. Частіше виявляють­
ся у дітей, хворих старечого віку і психічно хворих пацієнтів. При виникненні пара­
доксальних реакцій препарат слід негайно відмінити.
Застосування бензодіазепінів може призводити до розвитку т о лер а н т н о ст і (зни­
ження ефекту при тривалому прийомі) із. м е д и к а м е н т о зн о ї за леж но ст і (психічної
і/або фізичної), прояви якої нагадують невротичну тривогу. Абстинентний синдром
при відміні бензодіазепінів зумовлений гіпофункцією ГАМК-ергічної системи, іно­
ді його тяжко диференціювати з ознаками неврозу. Ризик виникнення залежності
зростає при тривалому застосуванні (понад 6 місяців), особливо у високих дозах,
а також у пацієнтів з медикаментозною і алкогольною залежністю в анамнезі.
При різкій відміні препарату на фоні медикаментозної залежності може виникнути
си н др ом “в ід д а ч і” (підвищена пітливість, блювання,тремор, судоми), у важких випад­
ках - дезорієнтація, галюцинації, епілептичні припадки (різка відміна при епілепсії).
Тому для зниження ризику розвитку цих небажаних ефектів при застосуванні
транквілізаторів бензодіазепінового ряду слід д о т р и м ува т и ся р я д у правіш . При ліку­
ванні хворих на тривожні розлади, що потребує, як правило, тривалого прийому бен­
зодіазепінів, використовують принцип поступового підвищення дози до оптимальної.
У зв’язку з можливістю розвитку звикання і появою медикаментозної залежності не
рекомендується застосовувати препарати бензодіазепінового ряду безперервно більше
204

3.5. Психотропні препарати

2 -3 тижнів. При необхідності лікування протягом декількох місяців курс проводять
за методом “переривчастої” терапії, припиняючи прийом на декілька днів з подаль­
шим призначенням тієї ж індивідуально підібраної дози. Відміну проводять шляхом
поступового зниження дози, щоб зменшити ризик розвитку синдрому “віддачі”.
Бензодіазепіни у терапевтичних дозах звичайно не впливають на функцію дихан­
ня, не змінюють артеріальний тиск. Однак у хворих на обструктивні хвороби леге­
нів, а також при парентеральному введенні, особливо у пацієнтів літнього і старечого
віку, вони можуть викликати порушення дихання (апное), серцево-судинної систе­
ми (артеріальну гіпотензію, брадикардію). При прийомі бензодіазепінів можуть від­
значатися сухість у роті, диспепсія (нудота, блювання, діарея або обстипація), підви­
щення апетиту і споживання їжі, дизурія (розлади сечовипускання), гематологічні
зміни (лейкопенія, агранулоцитоз), порушення статевого потягу і потенції. Похідні
бензодіазепіну, які призначають вагітним жінкам, можуть викликати тератогенну,
ембріо- і фетотоксичну дії. Бензодіазепіни підвищують внутрішньоочний тиск, Тому
протипоказані при закритокутовій глаукомі. Алергічні реакції зустрічаються рідко.
Симптоми передозування бензодіазепінів є результатом пригнічення Ц Н С різного
ступеня вираженості (від сонливості до коми): виражені сонливість, млявість, слаб­
кість, зниження м’язового тонусу, атаксія, у важчих випадках - тривала сплутаність
свідомості, пригнічення рефлексів, кома, можливі також гіпотензія, пригнічення
дихання. При інтоксикації бензодіазепінами слід викликати блювоту, застосовують
активоване вугілля, промивання шлунка через зонд (якщо пацієнт без свідомості),
симптоматичну терапію життєво важливих функцій, посилення діурезу, при необ­
хідності - штучна вентиляція легенів. Гемодіаліз при передозуванні бензодіазеиінами малоефективний внаслідок високого ступеня їх зв’язку з білками крові.
Специфічним антагоністом бензодіазепіновпх рецепторів є ф л у м а з е н іл . Це похід­
на імідазобензодіазегііну, яка має високий афінітет до бензодіазепінових рецепторів
і конкурентно їх блокує. Тим самим флумазеніл зменшує вираженість центральних
ефектів агоністів цих рецепторів. Як специфічний аптидот, флумазеніл використову­
ють при передозуванні бензодіазепінами як додатковий, а не як єдиний засіб і тільки
в умовах стаціонару. При внутрішньовенному введенні він діє швидко, але нетривало,
так як дія бензодіазепінів-агоністів триває довше. Тому можливе повернення симп­
томів передозування. У хворих на епілепсію флумазеніл провокує судоми, при за­
лежності від бензодіазепінів - абстинентний синдром, при психозах - їх загострення.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Бензодіазепіни потенціюють ефекти
інших засобів, які пригнічують Ц Н С (засоби для наркозу, снодійні, нейролептики,
наркотичні анальгетики, аитигістамінні засоби з вираженим седативним ефектом,
алкоголь тощо), міорелаксантів та ін.
С еротонінергічні анксіолітики
Представником транквілізаторів третього покоління є б у с п ір о н .
Він є частковим агоністом серотонінових рецепторів, має високий афінітет до серотонінових рецепторів підтипу 5-Н Т 1х головного мозку Зменшує синтез і вивільнен­
205

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

н я серотоніну, активність серотонінергічннх нейронів, зокрема в дорсальному яд рі
шва. Крім того, він селективно блокує пре- і постсннаптнчні 0,-дофамінові рецепто­
ри і підвищує швидкість збудження дофамінових нейронів середнього мозку. Він не
взаємодіє з бензодіазепіновими рецепторами, не впливає на ГАМК-ергічну передачу
Буспірон має виражену анксіолітпчну дію, проте не здійснює седативного, сно­
дійного, міорелаксантного, протисудомного ефектів. Його анксіолітнчний ефект
розвивається поступово, виявляється через 7 -1 4 днів і досягає максимуму через 4
тижні. Тому буспірон застосовують тільки при загальних тривожних станах; при л і­
куванні панічних розладів він неефективний.
Буспірон швидко всмоктується, у печінці піддається вираженому пресистемному
метаболізму (біодоступність - приблизно 4 %). На 95 % зв’язується з білками крові.
Практично повністю метаболізується в печінці N -деалкілуванням і гідроксилуванням
з утворенням кількох активних метаболітів. Період напіввиведення складає 4 - 8 год.
На відміну від беизодіазепінів, буспірон не викликає толерантності, синдрому
“віддачі”, медикаментозної залежності, не потенціює дію депресантів Ц Н С (засобів
для наркозу, снодійних, нейролептиків, алкоголю та ін.). Із небажаних ефектів мо­
жуть відзначатися тахікардія, нервозність, диспепсія, парестезії тощо.

Транквілізатори з різним механізмом д ії
До цієї групи входять різні за хімічною будовою і механізмом дії сполуки, транквілізуючий ефект яких відрізняється за силою від типових транквілізаторів.
А м із и л ( б е н а к т и з и н ) є похідним дифенілметану, який відноситься до централь­
них м-холіноблокаторів. Він має обмежене застосування при неврозах і неврозоиодібних станах.
М е п р о б а м а т є похідним пропандіолу. Він менш ефективний, ніж бензодіазегііни,
і в даний час має обмежене застосування.
До “денних” транквілізаторів з цієї групи належить похідна октадіону - м е б ік а р .
Має слабку транквілізуючу здатність, не будучи при цьому міорелаксантом і не по­
рушуючи координації рухів, проте посилює ефект снодійних і нормалізує сон. Пока­
заний при неврозах і неврозоподібних станах, зумовлених як надмірною емоційною
збудливістю, тривогою і дратівливістю, так і соматичними (особливо судинними та
інволюційними) розладами.
Близьким до мебікару є триоксазин. Помірна транквілізуюча дія т р и о к с а з и н у
іноді поєднується з активізацією і підвищенням настрою без сонливості і загальмованості. Препарат не має міорелаксантної дії і майже не погіршує працездатності.
Він добре переноситься і застосовується як в амбулаторних, так і в стаціонарних
умовах при невротичних розладах гіпостенічного характеру.
3.5.3. С едативні лікарські засоби
Психоседативні засоби (лат. sedatum - заспокоювати) належать до групи засобів,
що пригнічують центральну нервову систему. Посилюючи процес гальмування або
206

3.5. Психотропні препарати

пригнічуючи збудження, препарати цієї групи мають регулюючий вплив на функції
центральної нервової системи. Силою своєї дії седативні засоби значно поступають­
ся перед нейролептиками і транквілізаторами. Вони не викликають міорелаксації,
атаксії, розбитості, сонливості і явищ залежності, широко застосовуються в амоулаторнііі практиці. Седативні засоби потенціюють ефект снодійних, ненаркотпчних
анальгетпків, нейролептиків і транквілізаторів, полегшують настання сну, осоолпво
при розладах невротичного характеру.
До седативних засобів належать солі брому і магнію, препарати валеріани лікар­
ської ( Valeriana L.), кропиви собачої, або пустирнпка (Leonums L ) , синюхи блакит­
ної (.Polemonium coeruleum L.). пасифлори, півонії (.Paeonia L.) і створені на іх основі
комбіновані препарати (валокормід, валоседан, корвалол, ново-пасит, збір заспокій­
ливий тощо).
Н а т р і ю б р о м ід . З моменту відкриття препаратів брому Баларом (1826) їх намага­
лися застосовувати при найрізноманітнішій патології. Проте справжнє місце серед
лікарських засобів йому було відведено І. 11. Павловим. Він вважав, що солі брому
є “...могутнім регулятором і відновлювачем порушеної нервової діяльності, але за
обов’язкової і суттєвої умови відповідного і точного дозування за типами і станами
нервової системи”.
Фармакокінетика. Бром є антагоністом хлору, витісняє його, хоч обидва вони
проходять в організмі однаковий шлях. Добре абсорбується слизовою оболонкою
травного каналу і вже через кілька хвилин потрапляє в сечу, слину та інші біологічні
рідини. Розподіляється переважно в рідинах, у тому числі в плазмі крові, тоді як у
клітинах його вміст незначний. Виводиться з організму (нирками, потовими залоза­
ми і через травний канал) повільно, кумулює. Період напіввиведення - близько 2-х
тижнів; у 1-шу добу виводиться близько 10 % прийнятої дози.
Фармакодинаміка. Броміди позитивно впливають на ЦНС при неврозах, збуджен­
ні, станах незадоволення і внутрішнього напруження. Полегшують усі види внутріш­
нього (умовного) гальмування, концентрують поширене гальмування в ділянках його
виникнення і перешкоджають поширенню до суміжних ділянок кори великого моз­
ку, усуваючи тим самим гіпнотизацію, що сприяє відновленню “мозаїчної” активності
кори. Сприяють відновленню умовнорефлекторної діяльності в тих випадках, коли
має місце патологічна інертність подразливого і недостатність гальмівного процесів.
Заспокійлива дія значною мірою пов’язана із здатністю бромідів викликати яви­
ща парабіозу. Задан им и Пенфілда, бром усуває розлади ритму мозку, підвищує по­
ріг його збудливості, чим можна пояснити його иротиепілептичний ефект. З іншого
боку, його ефективність пропорційна ступеню збудження і типу психічної (вищої
нервової) діяльності хворого.
Показання: неврози і неврозогюдібні стани, судоми, у тому числі при епілепсії,
хореї, спазмофілії, пілороспазмі, ларингоспазмі, при логоневрозах тощо.
Ш ироко застосовують у хворих із соматичними захворюваннями (початкові ста­
дії гіпертензивної та ішемічної хвороби серця, виразкової хвороби шлунка і дванад­
цятипалої кишки). Дозу підбирають залежно від характеру захворювання і типу
вищої нервової діяльності. При неможливості визначення останнього лікування
207

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

починають з малих доз, а якщо ефекту немає, дози поступово збільшують. Для по­
силення терапевтичного ефекту обмежують споживання солі.
П р о т и п о к а за н н я . Індивідуальна непереносимість бромідів, серцево-судинна не­
достатність, виражений атеросклероз, захворювання нирок, анемія, екзангематозний і бульозний висип на шкірі.
Побічна дія. У випадках тривалого застосування або ідіосинкразії до препарату
може розвиватися інтоксикація - бромізм. З ’являється загальна слабість, підвищена
стомлюваність, байдужість, погіршення пам’яті, слуху, зору, сонливість, уповільне­
не мовлення, атаксія, брадикардія. Особливі явища спостерігаються з боку шкіри
і слизових оболонок: можливі кон’юнктивіт, риніт, бронхіт, гастроентероколіт, багатоформна еритема, короподібпий або скарлатинозний висип тощо. У таких випад­
ках препарат відміняють і призначають залежно від тяжкості стану натрію хлорид у вигляді напою або парентерально. Паралельно - промивання шлунка, клізми,
полоскання ротової порожнини, обмивання шкіри.
К о р е н е в и щ е з к о р е н я м и в а л е р іа н и . Кореневища і корені культивованої і дико­
рослої багаторічної рослини валеріани лікарської містять ефірні олії, головну час­
тину яких утворює складний ефір борнеолу та ізовалеріанової кислоти; органічні
кислоти, в тому числі вільну кислоту валеріанову і борнеол; алкалоїди (валерин
і хітинін); дубильні, барвні речовини, цукри тощо. З валеріани готують настої, на­
стойки, екстракти, збори.
Препарати валеріани зменшують збудливість ЦНС, посилюють ефект снодійних,
мають спазмолітичну дію, їх застосовують як заспокійливі засоби при нервовому
збудженні, порушенні сну, неврозах серцево-судинної системи, спастичних станах
травного каналу, спазмі судин головного мозку та ін. Комбінують також з інши­
ми заспокійливими і серцевими засобами. Останніми дослідженнями встановлена
слабка адреноблокуюча дія валеріани, а також позитивний вплив на гіпоталамус.
Препарати валеріани досить ефективні при неврозах з вираженими вегетативними
порушеннями. У деяких хворих з підвищеною чутливістю або в разі передозування
препарату розвиваються сонливість, пригніченість. Протипоказань, за винятком ін­
дивідуальної непереносимості, не виявлено.
До препаратів валеріани близькі за характером дії препарати пустирнику, синюхи
блакитної. їх призначають у вигляді настоїв, настойок, часто разом з валеріаною,
мелісою і пасифлорою.
Препарати
Н азва п р е п а р а ту

Ф о рм а в и п ус ку

С п о с іб з а с т о с у в а н н я
Н ейролепт ики

А м ін а з и н
А т іп а г іп и т

208

Випускається в ам пулах
2,5 % 2 мл і в таблетках по
0,025, 0,05 і 0,1

У середину після їди по 0 ,0 2 5 -0 ,0 5 г 1 -3 рази на
день (за потреби д озу збільш ую ть до 0,6 г на добу;
внутріш ньом 'язово - 1 -5 мл 2,5 % розчину; при гостро­
му психічном у збудж енні внутріш ньовенно - 2 -3 мл
2,5 % розчину в 20 мл 40 % розчину глю кози

3.5. Психотропні препарати

Н азва п р е п а р а ту

Ф о рм а в и п у с ку

Т р и ф та зи н
Triphthazinum

Таблетки по 0,005 г; в ам пу­
лах по 1 мл 2 % розчину

Галоперидол
Haioperidolum

Таблетки по 0.0015. 0,005 г;
в ам пулах по 1 мл 0,5 % і
5 % розчину

Дроперидол
Droperidolum

К л о за п ін
C lozapinum

С у л ь п ір и д
Sulpiridum

В ам пулах по 2 і 5 мл 0,25 %
розчину

Таблетки по 0,025, 0,05 і
0,1 г для прийому всередину
у пакетах по 0,5 і 0,1 г
Таблетки по 0,2 г; капсули
по 0,05; 0,1 і 0,2 г; в ампулах
по 2 мл 5 % розчину

С п о с іб з а с т о с у в а н н я
Усередину по 0,005 г, послідовно підвищ ую чи дозу
в середньом у на 0,005 г на добу; внутріш ньом ’язово 1 -2 мл 2 % розчину.
У серед ину через ЗО хв після їди по 0,0 0 1 5 -0 ,0 0 3 г
3 рази на день, послідовно підвищ ую чи д озу на
0 ,0 0 0 5 -0 .0 0 2 г д о отрим ання терапевтичного еф екту;
при психом оторном у збудженні внутріш ньом ’язово по
1 -2 мл 0.5 % розчину.
Підшкірно, внутріш ньом'язово по 1 -2 мл 0,25 % розчину
разом з 1 -2 мл 0,005 % розчину ф ентанілу та
0,5 мл 0,1 % розчину атропіну (премедикація); внутріш ­
ньовенно по 2 -5 мл 0,25 % розчину разом з 6 -1 4 мл
фентанілу - для введення в наркоз
Усередину по 0 ,0 5 -0 ,2 г 2 -3 рази на д об у (після їди),
послідовно збільш ую чи д озу до 0 ,2 -0 ,4 г на добу; внут­
ріш ньом 'язово по 1 -2 мл 2,5 % розчину перед сном
У середину по 0 ,1 -0 ,2 г на добу при захворю ваннях вну­
тріш ніх органів. В нутріш ньом ’язово по 1 -2 мл 5 % р-ну

Т р а н к в іл із а т о р и
Усередину разова доза 0,005 -0,0 1 г (в окрем их ви­

Diazepam um

Таблетки по 0,005 г; в ам пу­
лах по 2 мл 0,5 % розчину.

Ф е назе п ам
Phenazepam um

Таблетки по 0,00025; 0,0005;
0,0025 і 0,001 г

У середину по 0,000 2 5 -0 ,0 0 0 5 г 2 -3 рази на день

Таблетки по 0,01 г

По 0,005 -0,0 1 г 2 -4 рази на день

Таблетки по 0,01 г

У середину по 0,01 г 1 -2 рази на день

Д іа зе п а м

Х л о р д іа з е п о к с и д
Chlordiazepoxidum
М езапам
M ezapam um

падках д о 0,02 г) 3 рази на добу; внутріш ньовенно,
внутріш ньом 'язово по 2 мл 0,5 % р-ну

П сихоседат ивні засоби
Н а т р ію б р о м ід
Natrii brom idum

П орош ок

Усередину по 0,1-1 г 3 -4 рази у складі мікстури

В а л е р іа н и к о р е н е в и ­
ще з ко р е н я м и
Rhizom a cum radicibus

По 50 г або по 100 г у пачках

У середину (6 -2 0 г кореню на 18 0-2 00 мл води) по 1 ст.

з внутріш нім пакетом

ложці 3 -4 рази на день

У ф лаконах по 25, ЗО і 40 мл

По 2 0 -3 0 крапель 3 -4 рази на день

Valerianae
Н астой ка в а л е р іа н и
Tinctura Valerianae

209

С ПЕЦІАЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

Н азва п р е п а р а ту

Ф о рм а в и п у с ку

С п о с іб з а с т о с у в а н н я

П у с ти р н и ка на с то й ка
Tinctura Leonuri

У ф лаконах по 25 мл

По 3 0 -5 0 крапель 3 -4 рази на добу

Корвалдин
C orvaldinum

Краплі для прийом у всере­
дину у ф лаконах по 25 мл

У середину по 3 0 -4 0 крапель 3 -4 рази на добу

3.6. Л ІК А Р С Ь К І З А С О Б И , Щ О С Т И М У Л Ю Ю Т Ь Ф У Н К Ц ІЮ
Ц ЕН ТРАЛЬНО Ї НЕРВОВОЇ СИСТЕМ И
3.6.1. П си хом оторн і сти м ул ятор и
Психомоторні стимулятори - це засоби, що підвищують фізичну и розумову пра­
цездатність, настрій, зменшують стомлення, потребу в їжі. їх класифікують за хіміч­
ною будовою:
1. Похідні пурину чи метилксантину (кофеїн-бензоат натрію).
2. Похідні фенілалкіламіну (фенамін) (в Україні не застосовують).
3. Похідні сидноніміну (сиднокарб).
4. Інші - сульбутіамін.
5. Похідні піперидину (меридил) - в Україні не застосовують.
Ці препарати покращують умовнорефлекторну діяльність організму, приско­
рюють проведення збудження у нейронах, підвищують процеси сумації, іррадіа­
ції імпульсів у ЦНС. Стимулюючий вплив препаратів на ЦНС, зокрема на центри
довгастого мозку, розвивається швидко, підвищується стійкість до фізичного наван­
таження. Препарати цієї групи зменшують гальмівні процеси.
Типовим представником психомоторних стимуляторів є к о ф е ї н , що належить
до похідних пурину, або ксантину (1 ,3 , 5-трпметилксантин). Кофеїн є алкалоїдом,
що міститься в листі чаю (Thea sinensis), насінні кави (C offea arabica), горіхах кола
(Cola acuminata) та інших рослинах. Диметилксантини (теофілін, теобромін) не ма­
ють вираженого впливу на ЦНС, але відомі як спазмолітики, бронхорозширювальні.
сечогінні та антигіпертензивні засоби.
Чудодійні властивості кофеїну стали відомі завдяки монаху з монастиря в Аравії.
Він дізнався від пастухів, що кози, які їдять плоди кави, стають збудженими, тіка­
ють в пустелю. З плодів монах приготував каву і давав пити іншим монахам під час
молитви. У 1819 р. вчений Руше виділив кофеїн, невдовзі були отримані теофілін
і теобромін. Кофеїн міститься в плодах кави, листках чаю, насінні коли.
Похідні фенілалкіламіну ( с и д н о к а р б ) містяться в листі катха. Батьківщина цих
кущів - Ефіопія, Сомалі, Аравія. З катха бедуїни готують арабський чай, що спри­
яє бадьорості. В 1887 році Еделеанео синтезував аналог цієї рослини - амфетамін.
Спочатку амфетамін застосовували як судинозвужуючий засіб при риніті й арте­
ріальній гіпотензії, потім виявили його психостимулюючі властивості. Амфетамін
приймали розвідники під час Другої світової війни для підвищення працездатності.
210

3.6. Лікарські засоби, що стимулю ють ф ункцію центральної нервової системи

Фармакокінетика. Кофеїн та його водорозчинні солі швидко всмоктуються в ки­
шечнику (в тому числі у товстому), створюючи максимальну концентрацію в крові
через 3 0-60 хвилин. Ш видко проникає крізь гематоенцефалічний та інші гістогематичні бар’єри. У печінці головна частина препарату диметилюється та окислюється,
утворюються три активні метаболіти - теобромін, теофілін, параксантин. Метабо­
літи та незміненпй кофеїн (10 % від прийнятого) екскрегуються нирками. Період
напіввпведення 3,5-5 годин, у деяких осіб 10 годин.
Фармакодинаміка. Кофеїн має психостимулюючпй та аналептпчнпй ефекти. Ме­
ханізм пспхостимулюючої дії полягає у блокаді фосфодіестеразп тканин мозку, на­
копиченні цАМ Ф та стимуляції глікогенолізу. Певне значення має антагонізм з аде­
нозином (конкуренція за аденозинові пуринергічні
та А.,-рецептори). Аденозин
пригнічує функцію центральної нервової системи. Під впливом кофеїну стимулю­
ється психічна діяльність, підвищується розумова і фізична працездатність, рухова
активність, скорочується тривалість відповіді на зовнішні подразнення. Стимулю­
ючий вплив залежить від типу нервової діяльності: для слабкого типу потрібні малі
дози кофеїну, для сильного - більші. Суттєве значення для фармакодинаміки ко­
феїну має доза. Кофеїн у малих дозах спричиняє переважно стимулюючий вплив, у
великих - пригнічуючий (внаслідок виснаження функції нервових клітин).
Аналеитична дія пов’язана із впливом на центри довгастого мозку - дихальний,
судиноруховий. Крім того, кофеїн збуджує центри блукаючого нерва. Частіше спо­
стерігається підвищення частоти й поглиблення дихання, але вплив на центри блу­
каючого нерва може змінити цей ефект. У великих дозах кофеїн посилює рефлекси
спинного мозку внаслідок полегшення міжнейронної передачі імпульсів. Неодно­
значно впливає на міокард, може спостерігатися позитивний інотропний ефект, а у
великих дозах - також позитивний хронотропний ефект внаслідок вивільнення
кальцію з депо ендоплазматичної сітки. Проте часте збудження центрів блукаючого
нерва може бути причиною брадикардії. Іноді кофеїн зовсім не впливає на функцію
серця.
У великих дозах кофеїн викликає тахікардію, іноді аритмію. Збільшення хвилин­
ного об’єму крові (серцевого викиду) може спостерігатися під впливом ксантинів і
без тахікардії. Підвищення сили скоротливості міокарда сприяє збільшенню хви­
линного об’єму крові і зумовлює зниження центрального венозного тиску. У здоро­
вих осіб зниження венозного тиску маскує кардіостимулюючий ефект, що викликає
зменшення хвилинного об’єму крові.
Центральний і периферичний компоненти дії кофеїну спостерігаються також від­
носно судинного тонусу. Коли кофеїн стимулює судиноруховий центр, тонус судин
підвищується. Безпосередній спазмолітичний вплив кофеїну на гладенькі м’язи стін­
ки судин деяких органів викликає зниження їх тонусу, що зменшує навантаження
на міокард. Однак судинорозширювальний вплив є короткочасним, тому препарат
не застосовують при захворюваннях периферичних судин. Кофеїн вибірково впли­
ває на різні судинні ділянки: розширює вінцеві судини (особливо коли підвищений
хвилинний об’єм крові, що прискорює вінцевий кровообіг), судини нирок, посму­
гованих м’язів, звужує судини черевної порожнини, шкіри. Судини мозку кофеїн
211

СПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

спочатку розширює, потім дещо тонізує. Центральний кровообіг і тиск церебросг.
пальної рідини знижується. Це пояснює ефективність кофеїну при нападах мігрен
Кофеїн і інші ксантипи (теобромін, теофілін) розширюють легеневі артеріол
знижуючи тиск у легеневій артерії. Цей ефект посилюється зниженням централь­
ного венозного тиску. Вилив кофеїну на артеріальний тиск пов’язаний з кардіотр :
ними та судинними ефектами. При артеріальній гіпотензії кофеїн підвищує (норма­
лізує) артеріальний тиск. Поєднане розширення периферичних судин і збільшенню
хвилинного об’єму крові зумовлює підвищення пульсового тиску, кровообігу, по­
ліпшення гемодинаміки.
Під впливом кофеїну підвищується секреція залоз шлунка (збільшується кислот­
ність шлункового соку і вміст пепсину в ньому). Кофеїн підвищує діурез, що є на­
слідком поліпшення ниркової гемодинаміки і пригнічення реабсорбції № ' й вол;
в ниркових канальцях. Під впливом кофеїну підвищується загальний обмін, потреба
в кисні, прискорюється глікогеноліз, ліполіз, виникає гіперглікемія. У великих до­
зах кофеїн викликає вивільнення адреналіну з мозкового шару надниркових зало:Кофеїн знижує агрегацію тромбоцитів, стимулює процеси дозрівання лімфоцитів
тимоцитів. Його застосовують для стимуляції психічної діяльності під час стомлен­
ня, мігрені, артеріальної гіпотензії. Кофеїн входить до складу комбінованих препа­
ратів, частіше у поєднанні з ненаркотичними анальгетиками ( ц и т р а м о н ) .
Побічна дія: нудота, блювання, неспокій, збудження, інсомнія, тахікардія, серцева
аритмія; при тривалому застосуванні розвивається звикання, може виникнути дея­
ка психічна залежність (теїзм).
До похідних фенілалкіламіну належить ф е н а м ін ( а м ф е т а м ін ) . За хімічною бу­
довою він наближається до ефедрину. У клінічній практиці не застосовується через
розвиток вираженої психічної залежності та значне підвищення артеріального тиску
Прийом фенаміну для поліпшення спортивних показників (допінг) заборонено.
Дія с и д н о к а р б у ( м е з о к а р б ) подібна до ефектів фенаміну, проте вплив розви­
вається поступово, зберігається довше, залежності не спостерігається, немає після
збудження пригнічуючого впливу на ЦНС, не підвищує артеріальний тиск. Сиднокарб застосовують рідко із-за побічних ефектів.
Окреме місце займає препарат с у л ь б у т і а м і н ( е н е р і о н ) , що за будовою схожий
з тіаміном, накопичується у клітинах ретикулярної формації, гіпокампа, в інших
відділах, підвищує стійкість структур мозку до аноксії і тому поліпшує стійкість
до фізичних навантажень, координацію рухів, сприяє лікуванню функціонально:
астенії.
Енеріон добре проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр, поліпшує здатність
кори головного мозку переносити хронічну гіпоксію (кисневе голодування), поліп­
шує увагу, здібність до запам’ятовування.
Показання: лікування фізичної та психічної астенії, що супроводжується апатією
зниженням активності.
Побічна дія: тремор, слабкість, головний біль, збудження, можливі шкірно-алер­
гічні реакції, нудота, блювання.

212

3.6. Лікарські засоби, що стимулю ють ф ункцію центральної нервової системи

3.6.2. Н оотр оп н і лік арськ і засоби
Ноотропні (лат. посе - розум і ґ/ігороя - споріднення) засоби завдяки сприят­
ливому виливу на метаболічні процеси мозку поліпшують психічну і розумову
діяльність, яка при патологічних станах порушена. Термін “ноотропні засоби”
запропоновано у 1972 р. К. Ж уржеа, автором ноотропного засобу пірсщетаму.
На здоровий організм ці засоби не впливають, не змінюють умовні рефлекси й
поведінку, біоелектричну та рухову активність. Ноотропні засоби поділяють на
такі групи:
1. Похідні піролідону (рацетамп): пірацетам, фепотропіл, прамірацетам, тіоцетам та ін.
2. Похідні ГАМК: аміналон, натрію оксибутират, пікамілон та ін.
3. Похідні інших амінокислот: кислота глутамінова, гліцисед та ін.
4. Нейропептиди та їх аналоги: семакс, ноогіент та ін.
5. Церебральні вазодилататори: віниоцетин, ніцерголін, вінкамін (оксибрал),
пентоксифілін та ін.
6. Антиоксиданти прямої та непрямої дії: мексидол, церебролізин, актовегін,
солкосерил, мелатонін, гінкго білоба та ін.
7. Холінергічні засоби:
7.2. Антихолінестеразні: галантаміну гідробромід та ін.
8. Антагоністи кальцію: німодипін, цинаризин та ін.
9. Препарати різних груп: ксантинолу нікотинат та ін.
Механізм дії ноотропів:
1. Збудження рецепторів глутамінової кислоти, які сприймають сигнали від пеп­
тидів пам’яті.
2. Підвищення синтезу, обороту АТФ, фосфатидилхоліну.
3. Активізація синтезу протеїнів та РНК.
4. Поліпшення утилізації глюкози.
5. Стимуляція аденілатциклази, накопичення цАМФ.
6. Активізація гліколізу, аеробного дихання.
7. Підвищення активності фосфоліпази А, пригнічення К а'-К '-А Т Ф -ази.
8. Пригнічення вільнорадикальних процесів, перекисного окислення ліпідів,
стабілізація мембран.
9. Посилення активності холінергічної системи.
10. Розширення мозкових судин, поліпшення мозкового кровообігу, реологіч­
них показників.
Властивості препаратів:
1) мають мнестичну дію, покращують пам’ять, здатність до навчання;
2) підвищують стійкість мозку до екстремальних впливів;
3) можуть мати психостимулюючу (кислота глютамінова) або седативну (транквілізуючу) дію (гліцин);
4) проявляють антиастенічну дію;

213

С П ЕЦ ІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

5) деякі препарати можуть мати антидепресивну, протиепілептичну, антппарк: сонічну, вазовегетатпвну, адаптогенну, стреспротекторну, карліопротскторн
дію, поліпшувати реологічні властивості крові.
Головним представником ноотропних засобів є п ір а ц е т а м ( н о о т р о п і л ) . За хім:-:
ною будовою він є циклічною сполукою ГАМК.
Фармакокінетика. Пірацетам добре всмоктується, не зв’язується з білками кров
проникає через гематоенпефалічний бар’єр, гематоилацентарний бар’єр, мембран;:
Препарат накопичується в тканинах кори головного мозку, мозочка, базальних ган­
гліях. Пірацетам не метаболізується в організмі, 8 0-90 % препарату екскретуетьснирками в незміпеному вигляді шляхом ниркової фільтрації.
Фармакодинаміка. Препарат поліпш ує розумову діяльність, пам ’ять, здатність
до навчання тощо. Інтегративні процеси, зумовлені пірацетамом та іншими н о
отропами, пов’язують з ііого впливом на глутаматні рецептори. А
дія зумовлена переважно впливом на енергетичний обмін. Пірацетам поліпшу-:
засвоєння глюкози, обмін аденозинтрифосфату, фосфатидилетаноламіну, фосфатидилхоліну, підвищує активність аденілатциклази, фосфоліпази А , стійкість
тканин до нестачі кисню, пригнічує активність нуклеозидфосфатази, стимулює
синтез РН К та кровообіг у тканинах мозку. Має антиоксидантний, антигіпоксичний вплив. Пірацетам малотоксичний, має адаптаційні властивості, протисудомну, кардіопротекторну дію, не має седативного ефекту, виявляє значну антидепре­
сивну дію.
Показання: зниження розумової функції, пов’язане з хронічними дегенератив­
ними ураженнями головного мозку (старечий вік, алкоголізм, геміплегія, інсульт
травми черепа, астенічний синдром), корекція побічної дії транквілізаторів при під­
готовці до операцій та інших маніпуляцій осіб з астенічним синдромом, осіб похило­
го віку, дітей. Пірацетам добре поєднується із серцево-судинними і психотропними
засобами, потенціює ефект антидепресантів, його комбінують із цинаризином і кис­
лотою оротовою.
Побічна дія: диспепсія, дратівливість, порушення сну.
П р а м ір а ц е т а м ( п р а м іс т а р ) на відміну від пірацетаму має високу спорідненість до
холіну і діє в холінергічних структурах головного мозку, не має седативного впливу,
але має виражену антидепресивну дію.
Ф е н о т р о п іл підвищує вміст норадреналіну, серотоніну, дофаміну в мозковій тка­
нині, не впливає на вміст ГАМК, не зв’язується з ГАМ КЛта ГАМКв-рецепторами,
стимулює окисно-відновні процеси, підвищує енергетичний потенціал за рахунок
утилізації глюкози, підвищує регіональний кровоток в ішемізованих ділянках моз­
ку. Фенотропіл має помірний вплив на посилення фізичної працездатності, володіє
антагонізмом до каталептичної дії нейролептиків. Помірно виражений психостимулюючий ефект сполучається з анксіолітичною активністю. Препарат поліпшує на­
стрій, має анальгезуючу, адаптогенну, стресопротекторну дію. ГІри прийманні фенотропілу підвищується гострота зору, препарат поліпшує кровопостачання нижніх
кінцівок, проявляє діуретичну дію. Препарат сприяє утворенню антитіл без розвит­
ку алергізуючої дії.
н т и т о к с и ч н і

214

3.6. Лікарські засоби, що стимулюють ф ункцію центральної нервової системи

А м ін а л о н є у-аміномасляною кислотою.

Аміналои (ГАМК), на відміну від попередніх препаратів, не проходить крізь гематоенцефалічниіі бар’єр, але поліпшує енергетичні процеси, утилізацію глюкози, спо­
живання кисню, поліпшує кровообіг, динаміку нервових процесів. Може викликати
брадикардію та гіпотензію.
Ф а р м а к о д и н а м ік а . Аміналон поліпшує кровообіг мозку, має протисудомні та антигіпоксичні властивості, внаслідок нормалізації рівня ГАМК знижується артері­
альний тиск, особливо в умовах артеріальної гіпертензії. Препарат викликає бра­
дикардію, проявляє м’який психостимулюючпй вплив, а у випадках підвищеного
вмісту глюкози в крові має гіпоглікемічну дію.
П о к а за н н я : зниження пам’яті після травм, інсульту, інфекційних захворювань, ар­
теріальна гіпертензія, паралічі, ускладнення атеросклерозу судин головного мозку,
порушення мозкового кровообігу, головний біль, інсомпія, запаморочення, полінев­
рит, затримка розумового розвитку у дітей.
П о б іч н а дія: диспепсія, розлади сну, відчуття жару, гіпотензія, брадикардія.
В ін п о ц е т и н ( к а в і н т о н ) - етиловий ефір кислоти аповінкамінової є напівсинте­
тичною похідною сполукою алкалоїду девінкану - алкалоїду барвінку білого.
Ф а р м а к о д и н а м ік а . Розширює мозкові та периферичні судини, стимулює мозко­
вий кровообіг, підвищує оксигенацію тканин мозку, засвоєння глюкози. Знижує
агрегацію тромбоцитів, пригнічує фосфодіестеразу, підвищує рівень цАМ Ф, моду­
лює іонні канали, впливає на метаболізм норадреналіну.
П о к а за н н я : неврологічні захворювання, пов’язані з порушеннями мозкового кро­
вообігу, порушення пам’яті, афазія, клімактеричний синдром, захворювання очей
(атеросклеротичні та ангіоснастичні зміни сітківки, судинної оболонки, вторинна
глаукома, дегенеративні захворювання ока); зниження слуху судинного або токсич­
ного походження; запаморочення.
П о бічн а дія: незначна артеріальна гіпотензія, екстрасистолія.
Н іц е р г о л ін ( с е р м і о н ) - належить до групи сх-адреноблокаторів.
Ф а р м а к о д и н а м ік а . Значно знижує тонус мозкових і периферичних судин, змен­
шує цереброваскулярннй опір, підвищує мозковий кровообіг, активізує обмін ре­
човин у мозковій тканині. Підвищує постачання тканин мозку киснем і глюкозою,
швидкість кровообігу в судинах кінцівок, знижує опір легеневих судин. Ніцерголін
викликає поступове зниження артеріального тиску у хворих з артеріальною гіпер­
тензією.
П о к а за н н я : атеросклероз мозкових судин, тромбоз і емболія судин головного моз­
ку, транзиторні порушення мозкового кровообігу, облітеруючий ендартеріїт, син­
дром Рейно, мігрень, гіпертензивний криз.
П о бічн а дія: запаморочення, сонливість, інсомнія, жар, приплив крові до лиця.
П е н т о к с и ф іл ін ( т р е н т а л ) є спазмолітичним засобом.
Ф а р м а к о д и н а м ік а . Блокує фосфодіестеразу, конкурує з аденозином за рецептори
і сприяє накопиченню цАМФ. Забезпечує тканини мозку киснем, поліпшує мікроциркуляцію та реологічні властивості крові, зменшує агрегацію тромбоцитів,
­
еластичність еритроцитів, блокує вивільнення Ц И Т О К І І І І В .
п і д в и

щ у є

215

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМАКОЛОГІЯ

Показання: захворювання мозку, в тому числі атеросклероз мозкових судин, не­
мічна хвороба серця, стан після інфаркту міокарда, діабетична міопатія, нсфроанг: патія; порушення периферичного кровообігу, судинна патологія очеіі (гостра і хро­
нічна недостатність кровопостачання сітківки і судинної оболонки), функціональн
порушення слуху.
Побічна дія: нудота, блювання, гастралгія, запаморочення, гіперемія шкіри облич­
чя, зниження артеріального тиску прп парентеральному введенні, свербіж шкірі!
кропив’янка.
Т іо ц е т а м , який містить тіотрпазолін і гііранетам, має ноотропні, протиішемічн:
антиоксидантні, мембраностабілізуючі властивості. Препарат окислює глюкозу в ре­
акціях аеробного та анаеробного окислення, нормалізує біоенергетичні процеси, рі­
вень АТФ, стабілізує інші види метаболізму, має антиоксидантну дію при ішемії, по­
ліпшує реологічні властивості крові за рахунок активації фібрииолітичпої системи
Тіоцетам підвищує інтенсивність роботи метаболічного ГАМК-шунта та концентра­
цію ГАМК в ішемізованих тканинах. Препарат поліпшує інтегративну та когнітивн'.
діяльність мозку, сприяє процесу навчання, усуває амнезію та наслідки стресу.
Показання: порушення мозкового кровообігу, які зумовлені атеросклерозом моз­
кових судин, порушенням обмінних процесів внаслідок черепно-мозкової травми
інтоксикації, діабетичної енцефалопатії.
Побічна дія: загальна слабкість, головний біль, неспокій, запаморочення, галюцина­
ції, нудота, блювання, біль в животі і підвищення маси тіла, алергічні реакції (висипи,
підвищення температури, анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, ядуха).
Ф е з а м ( о м а р о н ) містить пірацетам та пинаризин, поліпшує кровообіг, метабо­
лізм нейронів зорового і слухового аналізаторів, відновлює їх функцію.
О л а т р о п іл - сполука у-аміномасляної кислоти та пірацетаму, сприяє регуляції
між процесами збудження і гальмування завдяки вмісту ГАМК, регулює кровообіг,
метаболізм.
Н о о ф е н ( ф е н іб у т ) - похідна ГАМК та фенілетиламіиу. Головними ефектами
є антигіпоксична та антианамнестпчна дія. Препарат володіє транквілізуючою дією,
але стимулює пам’ять та процес навчання, усуває психоемоційну напругу, страх, не­
спокій.
Пікамілон, який є сполученням ГАМК з кислотою нікотиновою, добре проходить
крізь гематоенцефалічний бар’єр. Препарат має значну вазодилатуючу дію, поліп­
шує мозковий кровообіг і завдяки кислоті нікотиновій володіє гіполігіідемічним
ефектом, що може бути корисним при атеросклерозі судин мозку. Разом з тим піка­
мілон призначають з пересторогою особам, у яких підвищена чутливість до кислоти
нікотинової.
Т а н а к а н (рідкий екстракт рослини гінкгобілоба) - вазодилататор, вазорегулятор.
нейропротектор, антигіпоксант, антиагрегант.
Показання: енцефалогіатія, черепно-мозкова травма, зниження інтелекту.
Побічна дія: диспепсія, головний біль, алергічні реакції.
А к т о в е г і н - гемодериват з крові телят депротеїнізований, який містить фізіоло­
гічно активні речовини з молекулярною масою менше 5000 Да. Препарат сприяє
216

3.6. Лікарські засоби, що стимулю ють ф ункцію центральної нервової системи

зниженню утилізації кисню і глюкози мозковою тканиною, активує енергетичний
метаболізм і тому підвищує стііікість нейронів, а також інших тканин, до гіпоксії та
ішемії.
П о к а за н н я : метаболічні і циркуляторні порушення Ц Н С - ішемічний інсульт, за­
лишкові явища після геморагічного інсульту, черепно-мозкові травми, енцефалопатія, порушення периферичного кровообігу, опіки І-ІІІ ступеня, радіаційні пошкод­
ження шкіри, слизових оболонок, радіаційна непропатія.
П о б іч н і еф ект и : явища гінерчутливості (кропив'янка, приливи крові, підвищення
температури тіла, анафілактичний шок).
С о л к о с е р и л - стандартизований депротеїнізованпй діалізат з крові молочних те­
лят. Препарат активізує обмін речовин у тканинах, поліпшує трофіку, прискорює
регенерацію. Солкосерил впливає на аеробні процеси і окислювальне фосфорилювання, активує синтез колагену, проліферацію і міграцію клітин.
П о к а за н н я : порушення метаболізму і кровообігу головного мозку (ішемічний та
геморагічний інсульт, черепно-мозкові травми). Препарат можна призначати при
хронічній венозній недостатності з трофічними порушеннями у випадку їх трива­
лого перебігу.
П обічна дія: кропив’янка, підвищення температури тіла, гіперемія, набряк у місці
введення.
Ц е р е б р о л із и н - протеолітична фракція з мозку свиней, стимулює диференціацію,
поліпшує функцію нейронів, активує метаболічні процеси, зменшує об’єм інфаркту
мозкової тканини, набряк, стабілізує мікроциркуляцію, поліпшує когнітпвні функції.
П о к а за н н я : органічні, метаболічні порушення і нейродегенеративні захворювання
головного мозку, судинна деменція та хвороба Альцгеймера, травми головного моз­
ку. стан після оперативного нейрохірургічного втручання, інсульти, ускладнення
після інсульту, затримка розумового розвитку.
П о бічн а дія: явища гінерчутливості, рідко безсоння, депресія, збудження, запамо­
рочення, тремор, головний біль, судомні напади, коливання артеріального тиску, гі­
пертензія, гіпервентиляція, втрата апетиту, диспепсія, нудота, блювання.
Ц е р е б р о к у р и н - пептидний регулятор ЦНС, містить амінокислоти, пептиди
і низькомолекулярні продукти протеолізу білків головного мозку ембріонів рога­
тої худоби. Препарат активує білок-активуючу функцію нервових клітин, підви­
щує функціональну активність синаптпчного апарату нейронів, підвищує діаметр
та площу мітохондрій, відновлює мієлінові оболонки, поліпшує артеріальний та ве­
нозний мозковий кровообіг, володіє вазоактивним, нейронротекторним, гепатопротекторним, анаболічним впливом, стабілізує ноотропний ефект.
П о ка за н н я : захворювання ЦНС, вегетосудиина дисфункція, хронічні, ішемічні,
дисцпркуляторні і післятравматичні енцефалопатії, залишкові явища після інсульту.
П о бічн а дія: явища підвищеної чутливості до компонентів препарату.
Г л іц и с е д ( г л і ц и н ) - амінокислота, що є гальмівним нейромедіатором, має седа­
тивний ефект, поліпшує метаболічні процеси в тканинах мозку.
П о ка за н н я : у складі комплексної фармакотерапії при порушеннях мозкового кро=ообігу, зниження схильності до алкоголю, депресія, підвищена дратівливість.
217

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

П о б іч н а дія: явища гіперчутливості.
Н е й р о р у б ін (Вр В,.: В, ,) - полівітамінний препарат, що містить вітаміни групи В
регулює білковий, ліпідний, вуглеводний метаболізм, підтримує жит тєво важливі
функції.
П о к а за н н я : токсичні реакції при отруєнні алкоголем, гострий і хронічний неври­
ти, поліневропатія, токсичні ураження ЦНС, невротичний біль при невритах і по­
ліневритах, діабетична полінсйропатія.
П о б іч н а дія: явища гіперчутлпвості, можливий ангіоневротичнпй набряк.
М е к с и д о л - похідна оксппіридпну та сукнпнової кислоти. Має антиоксидант­
ну, антигіноксичну, мембраностабілізуючу, ноотропну, анксіолітпчпу дію, володіє
стреспротектпвним, протисудомнпм, гінолігіідемічнпм ефектом, попереджає пору­
шення навчання і пам’яті. Препарат стабілізує мембрани тромбоцитів, еритроцитів,
поліпшує реологічні властивості крові, кровопостачання головного мозку, мікроциркуляцію, активізує метаболізм. Препарат посилює активацію аеробного гліко­
лізу, окислювальні процеси в циклі Кребса при гіпоксії, підвищує рівень АТФ, креатинфосфату, енергетичну функцію мітохондрій, пригнічує перекисне окислення
ліпідів, модулює активність мембранозв’язаних ферментів (аденілатциклази та ін.).
рецепторних комплексів (бензодіазепінових та ін.), посилює зв’язок з лігандами,
поліпшує транспорт медіаторів, підвищує вміст дофаміну, понижує - холестерину,
ліпопротеїнів низької щільності. Підвищує резистентність організму до пошкоджу­
ючих факторів (інтоксикація алкоголем, нейролептиками), до гіпоксії, зменшує
прояви токсемії, ендогенної інтоксикації при гострому панкреатиті.
П о к а за н н я : гострі порушення мозкового кровообігу, дисциркуляторна енцефалопатія, вегетосудиниа дисфункція, когнітивні розлади атеросклеротичного генезу.
розлади неспокою при невротичних станах, абстинентний синдром при алкоголіз­
мі, гостра інтоксикація антипсихотичними засобами, гострий панкреатит, перитоніт
(у комплексній терапії).
П о б іч н а дія: нудота, сухість у ротовій порожнині, сонливість.
Н а ф т и д р о ф у р и л -- вазодилататор, знижує загальний периферичний судинний
опір, активує тканинний обмін, постачання тканини киснем, сприяє утилізації глю­
кози, підвищує утворення АТФ.
П о казан н я', ішемічний інсульт, пресенільні порушення, відновний період після
інсульту, травми, хвороба Меньєра, ішемічні ураження сітківки, порушення крово­
постачання внутрішнього вуха, біль у кінцівках, парестезії, діабетична нейропатія,
порушення загоєння ран тощо.
П о б іч н а дія: безсоння, висип, неспокій, запаморочення, головний біль, гіпотензія,
ортостатичний колапс, порушення ритму серця, гепатит.

3.6.3. А дап тоген и
А дапт огени - це препарати переважно рослинного походження, які мають загальнотонізуючу дію на основні функції і системи, а також підвищують опірність ор­
ганізму до несприятливих впливів. Типовими представниками цієї групи є настойка
218

3.6. Лікарські засоби, що стимулю ють ф ункцію центральної нервової системи

т а р ід к і е к с т р а к т и л и м о н н и к у , ж е н ь ш е н ю , з а м а н и х и в и с о к о ї, р о д іо л и р о ж е в о ї ( м а н ь ­
ч ж у р с ь к о ї ) , е л е у т е р о к о к у , л е в з е ї, е х ін а ц е ї, щ о з д а в н а і ш и р о к о в и к о р и с т о в у ю т ь с я
н а р о д н о ю м е д и ц и н о ю . Б іл ь ш іс т ь ц и х л ік а р с ь к и х р о с л и н р о с т у т ь у Є в р о п і ( з а м а н и х а
в и с о к а , е л е у т е р о к о к , е х ін а ц е я т а ін . ) . З а с т о с о в у ю т ь т а к о ж п р е п а р а т и с а п а р а л ( с у м а
а м о н ій н и х о с н о в с о л е й т р и т е р п е н о в и х г л ік о з и д ів з к о р е н ю а р а л ії в и с о к о ї ) і п а н т о ­
к р и н ( р і д к и й с п и р т о в и й е к с т р а к т із р о г ів м а р а л а , із ю б р а і п л я м и с т о г о о л е н я ) . М е х а ­
н із м д ії б іл ь ш о с т і а д а п т о г е н ів п о в ’я з у ю т ь із:
1 ) а к т и в із а ц іє ю с и н т е з у Р Н К і б іл к ів , в н а с л ід о к ч о г о с п о с т е р іг а ю т ь с я в ід н о в н і
процеси:
2 ) а н т и о к с и д а н т н о ю д іє ю ;
3 ) з м е н ш е н н я м б іо х ім іч н и х п о р у ш е н ь у в и п а д к а х с т р е с о в и х р е а к ц ій , н о р м а л із а ­
ц іє ю ф у н к ц ії г іп о ф із о - а д р е н а л о в о ї т а ім у н н о ї с и с т е м .

Фармакодиналііка адаптогенів:
• п ід в и щ е н н я ф із и ч н о ї і р о з у м о в о ї п р а ц е з д а т н о с т і, з м е н ш е н н я в т о м и , п о р у ш е н ь
а п е т и т у , в ід н о в л е н н я д о б о в о г о ц и к л у ф у н к ц і й о р г а н із м у ;
• п ід в и щ е н н я с т ій к о с т і о р г а н із м у д о в п л и в у ш к ід л и в и х ч и н н и к і в : в и с о к о ї т е м ­
п е р а т у р и п о в іт р я , о х о л о д ж е н н я , ін т о к с и к а ц і й п р о м и с л о в и м и о т р у т а м и , і о н і ­
з у ю ч о г о в и п р о м ін ю в а н н я т о щ о ;
• п ід в и щ е н н я с п е ц и ф іч н о г о і н е с п е ц и ф іч н о г о ім у н іт е т у ;
• п о л іп ш е н н я к р о в о о б іг у , д и х а н н я , з о р у і с л у х у , к а р д іо п р о т е к т о р н а і г е п а т о п р о т е к т о р н а д ія ;
• п ід в и щ е н н я г е м о н о е з у .
Показання: ф із и ч н е п е р е в а н т а ж е н н я , ф із и ч н е і р о з у м о в е п е р е в т о м л е н н я , а с т е н іч ­
н и й с и н д р о м , с т а н п іс л я ін ф е к ц і й н и х і с о м а т и ч н и х з а х в о р ю в а н ь т а в п л и в у р а д іа ц ії.
З а в д я к и а н т и о к с и д а н т н о м у в п л и в у в с т о м а т о л о г іч н ій п р а к т и ц і п р и з н а ч а ю т ь у в и ­
г л я д і а п л ік а ц ій п р и з а п а л ь н и х п р о ц е с а х .
Побічна дія: н а д м ір н е з б у д ж е н н я н е р в о в о ї і с е р ц е в о - с у д и н н о ї с и с т е м и , а р т е р іа л ь ­
н а г іп е р т е н з ія , г іп е р г л ік е м ія . П р е п а р а т и н е п р и з н а ч а ю т ь у в е ч ір н ій ч а с , а п а н т о к р и н ,
з о к р е м а , н е р е к о м е н д у ю т ь п р и а т е р о с к л е р о з і, о р г а н іч н и х з а х в о р ю в а н н я х с е р ц я , с т е ­
н о к а р д ії, п ід в и щ е н о м у з с ід а н н і к р о в і, т я ж к и х ф о р м а х г л о м е р у л о н е ф р и т у і д іа р е ї.
В о с т а н н і р о к и с т а л и в ід о м і т о н із у ю ч і в л а с т и в о с т і н а с т о й к и в ів с а .
П р и з н а ч а ю т ь к о м б ін о в а н і п р е п а р а т и т о н із у ю ч и х з а с о б ів , т а к і я к а л ф а г ін ( е к с т р а к т
с у х и й к о р е н я ж е н ь ш е н я , е л е у т е р о к о к у , с т е б л а л ю ц е р н и , п л о д ів е м б л ік и , н а с ін н я и а ш и т н и к у ) , а п іф іт о л ( н а с т о й к а к о р е н ів е х ін а ц е ї п у р п у р о в о ї т а к в і т к о в о г о п и л к у ) .

3.6.4. А к топ ротек тори
Акт опрот ект ори ( л а т . actus - р у х і protector - з а х и с н и к ) - ц е с т и м у л я т о р и
п р а ц е з д а т н о с т і, я к і п ід в и щ у ю т ь р е з и с т е н т н іс т ь о р г а н із м у д о :
1) го с т р о го к и с н е в о го го л о д у в а н н я ;
2 ) п ід в и щ е н н я т е м п е р а т у р и н а в к о л и ш н ь о г о с е р е д о в и щ а .
М е х а н із м ї х д ії п о в ’я з а н и й з п ід в и щ е н н я м в о р г а н із м і с п о л у ч е н н я п р о ц е с ів о к и с ­
л е н н я і ф о с ф о р и л ю в а н н я , п о с л а б л е н н я м в и с н а ж е н н я к а т е х о л а м ін ів п р и ф із и ч н и х
навантаж еннях.
219

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

До цієї групи належать вітамінні, інші метаболітні препарати, біогенні стимуля­
тори.
3.6.5. А н ал еп ти к и
А налепт ики (грец. analepticos - тоіі, що відновлює, піднімає, підкріплює) є стиму­
ляторами ЦНС загальної дії. Ці препарати класифікують за переважним впливом на
ту чи іншу ділянку центральної нервової системи, за типом дії та хімічною будовою
Класифікація аналептнків за переважним впливом на певну ділянку центральної
нервової системи:
1) на кору великого мозку (кофеїн);
2) на довгастий мозок (кордіамін, камфора, сульфокамфокаїн);
3) на спинний мозок (стрихніну нітрат застосовують в експериментальній фар­
макології).
За типом дії:
1) аналептики прямої дії (кофеїн);
2) аналептики рефлекторної дії (цититон, розчин аміаку);
3) аналептики змішаного типу дії (кордіамін, камфора, сульфокамфокаїн).
Н і к е т а м ід ( к о р д і а м і н ) - 25 % розчин діетиленаміду нікотинової кислоти.
Фармакодинаміка. Кордіамін збуджує центри довгастого мозку (дихальний, су­
диноруховий) прямо і рефлекторно (через зону сонної артерії). Підвищує загальний
периферичний опір судин, артеріальний тиск, кровообіг, амплітуду і частоту дихан­
ня. Механізм дії пов’язують із пригніченням ГАМ Кд-рецепторів. Прямого впливу
на серце кордіамін не має, проте відновлює процеси обміну в міокарді при патоло­
гічних станах. Збуджує центри спинного мозку і виявляє гепатопротекторну дію.
У зв’язку з тим, що кордіамін є похідною сполукою кислоти нікотинової, він має
слабку протипелагричну дію.
Показання: порушення функції серця, ослаблення дихання під час інфекційних
хвороб, шок, асфіксія під час хірургічних операцій та у післяопераційному періоді.
Побічна дія: клонічні судоми, гіперемія обличчя, біль при підшкірному та
внутрішньом’язовому введенні.
К а м ф о р а - біциклічний кетон терпенового ряду. Природну камфору отриму­
ють із камфорного лавру (Сіппатотит Camphora Sieb) або з камфорного базиліку
( Осіпіит Menthifolium Nochst), синтетичну - з ялиці.
Фармакодинаміка. Камфора стимулює судиноруховий і дихальний центри без­
посередньо і рефлекторно з синокаротидної зони і рецепторів шкіри, підвищує
скоротливу активність міокарда, поліпшує вінцевий кровообіг, мікроциркуляцію,
стимулює синтез інтерферону, не виснажує запасів глікогену, зменшує агрегацію
тромбоцитів, має відхаркувальний вплив. При місцевому застосуванні камфора має
подразливу, протимікробну дію.
Показання: гостра і хронічна недостатність серця, колапс, пригнічення дихання
при пневмонії та інших інфекційних захворюваннях, легкі інтоксикації снодійними
засобами.
220

3.6. Лікарські засоби, що стимулю ють ф ункцію центральної нервової системи

Побічна дія: інфільтрати в місці введення, алергічні реакції.
С у л ь ф о к а м ф о к а ї н - комплексна сполука кислоти сульфокамфорної і новокаї­
ну. Завдяки добрій розчинності у воді можна вводити внутрішньовенно, підшкірно,
внутрішньом’язово. Камфору і сульфокамфокаїн можна поєднувати із серцевими
глікозидами, сечогінними, хіміотерапевтичними засобами.
Показання, протипоказання: ті самі, що для камфори.
Побічна дія: алергічні реакції у разі індивідуальної непереноснмості.
3.6.6. А н ти деп р есан ти
А нт идепресант и - лікарські засоби для лікування депресій, субдс-пресій. Ан­
тидепресанти, що мають стимулюючий компонент у спектрі фармакологічної ак­
тивності і призначаються для лікування депресій з явищами стійкого пригнічення,
мають назву тимоеретики. Антидепресанти із седативним компонентом, що при­
значаються для лікування депресій з явищами збудливих процесів (ажитації), ма­
ють назву тимолептики.
В кінці 1940-х років Хафбігер та Ш индлер синтезували понад 40 похідних диф е­
ніламіну. Вважали, що їх можна застосовувати замість Н (-антигістамінних препа­
ратів, транквілізаторів, знеболюючих і гіротипаркінсонічних засобів. Однією з цих
речовин був дибензазепін, що відрізнявся від фенотіазину заміною атома сірки на
етиленовий місток та добре допомагав хворим на депресію. Препарат блокував зво­
ротне захоплення норадреналіну та серотоніну.
У 1970-х роках були синтезовані вибіркові інгібітори зворотного захоплення се­
ротоніну.
У 1951 році були синтезовані протитуберкульозні засоби ізоніазид та його похід­
на сполука іпроніазид, який підвищував настрій хворих. У 1952 році Зеллер та спів­
робітники встановили, що іпроніазид блокує моноаміноксидазу (М АО). В середині
1950-х років після дослідження Клайна та Крейна іпроніазид застосували для ліку­
вання депресій.
Механізм розвитку депресій пов’язують зі зниженим вмістом моноамінів норад­
реналіну та серотоніну в головному мозку, зміною чутливості рецепторів цих ме­
діаторів, кількістю післясинаптичних адренорецепторів, роллю білків-модуляторів
(О-білків).
Антидепресанти розрізняються за хімічною будовою та механізмом дії.
К ласиф ікація ант идепресант ів:
1. Інгібітори нейронального захоплення катехоламінів.
1.1. Невибіркові інгібітори (трициклічні антидепресанти) - амітриптилін (саротен), імігірамін (меліпрамін), кломіпрамін (анафраніл).
1.2. Селективні інгібітори зворотного нейронального захоплення серотоніну флувоксамін (феварин), флуоксетин (продеп, флуксен), пароксетин (паксил),
сертралін (золофт), циталопрам (цитагексал).
1.3. Селективні інгібітори нейронального зворотного захоплення норадреналі­
ну - мапротилін (людіоміл), доксепін.
221

С ПЕЦІАЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

2. Інгібітори МАО.
2.1. Неселективні інгібітори МАО (ніаламід - застосовують в ексгіерименталь
нііі фармакології).
2.2. Селективні інгібітори МАО-А - пірліндол (піразндол).
3. Препарати інших груп.
3.1. Зменшує зворотне захоплення катехоламінів, а-адреноблокатор, має антигістамінну дію - міансерин (лерпвон).
3.2. Підвищує норадренергічну, серотонінергічну передачу - міртазапін (ремерон і
3.3. Інгібітори зворотного захоплення норадреналіну, серотоніну (нетрициклічні антидепресанти без побічних ефектів на серцево-судинну систему) - венлафаксин (велаксин), дулоксетин (сімбалта), мілнацигірану гідрохлорид (іксел)
3.4. Мелатонінергічні агоністи - агомелатин (мелітор).
3.5. Антидепресант з анксіолітнчними властивостями - тіанептин (коаксил).
3.6. Стимулятор синтезу дофаміну - адеметіонін (гегітрал).
3.7. Препарати звіробою (запобігають порушенням нейротрансмітерної переда­
чі норадреналіну, серотоніну, інгібують МАО, КОМ Т, модулюють секрецію
інтерлейкіну-6 - гіперицин (геларіум гінерикум, деприм).
Більшість препаратів, що невибірково пригнічують захоплення катехоламі­
нів, є трициклічними антидепресантами. Фармакологічні ефекти антидепресантів
пов'язані передусім з тимолептичною дією (поліпшення настрою, усунення загальмованості, туги, пригніченості розумових процесів та відновлення цікавості до життя).
І м іп р а м і н ( м е л іп р а м ін ) - похідний продукт дибензоазепіну.
Фармакокінетика. При призначенні всередину препарат добре всмоктується у
травному каналі, біодоступність 2 9-77 %, швидко розподіляється в тканинах, легко
проникає крізь гематоенцефалічнпй бар'єр, вибірково накопичується в головному
мозку, нирках, печінці. М аксимальна концентрація в крові спостерігається через
1-2 години. З в ’язок з білками плазми крові 7 6-95 %. Препарат інтенсивно метаболізується в печінці. Протягом 24 годин до 40 % імінраміпу екскретується з сечею
у вигляді неактивних метаболітів, 1-2 % в незміненому вигляді, біля 20 % виводить­
ся з жовчю. Період напіввиведення 4 -2 4 години.
Фармакодинаміка. Іміпрамін володіє фармакологічними ефектами: антидепресив­
ним (помірним) - невибіркове гальмування зворотного захоплення катехоламінів.
психостимулюючим впливом, незначним седативним ефектом, м-холіноблокуючою
центральною і периферичною властивістю, міотропною спазмолітичною та слабкою
аитигістамінною дією.
Показання: ендогенна та екзогенна депресія, енурез.
Побічна дія: сухість у ротовііі порожнині, пітливість, слабкість, запаморочення,
ортостатична гіпотензія, головний біль, сонливість, тахікардія, порушення акомо­
дації, закреп, затримка сечі, занепокоєння, ажитація, безсоння, порушення гостро­
ти зору, тремор, фасцикулярні посіпування, парестезії, галюцинації, аритмія, зміни
лібідо, імпотенція, гінекомастія, галакторея, фотосенсибілізація.
До трициклічних антидепресантів належать а м іт р и п т и л ін , к л о м іп р а м ін та ін.
Найчастіше призначають а м іт р и п т и л ін ( с а р о т е н ) .
222

3.6. Лікарські засоби, що стимулю ю ть ф ункцію центральної нервової системи

Фармакокінетика. Після прийому всередину препарат добре абсорбується в трав­
ному каналі, біодоступність - біля 50 %. З білками плазми зв’язується більше 90 %
амітрпптпліну. Препарат метаболізується в печінці з утворенням фармакологічно
активних метаболітів - нортриптиліну та динітротриптиліну, екскретується пере­
важно у вигляді метаболітів із сечею. Період напіввиведення біля 24 годин.
Фармакодинаміка. Амітрпптилін має більш виражений антипсихотичний ефект
порівняно з іміпраміном, седативну дію, виражену центральну м-холіноблокуючу
дію, центральну протпгістаміпну дію.
Показання: ендогенні, екзогенні депресії, енурез, психогенна анорексія.
Побічна дія: сплутання свідомості, порушення концентрації уваги, головний біль,
запаморочення, розлади сну, неспокій, порушення координації рухів, тремор, су­
хість у ротовііі порожнині, пітливість, порушення зору, анорексія, нудота, діарея,
кропив’янка, набряки, алопеція, гепатит, паркінсонізм.
К л о м іп р а м ін ( а н а ф р а н іл ) має антидепресивну, седативну та психостимулюючу
дію, переважно блокує зворотне нейропальне захоплення серотоніну, блокує пери­
феричні с^-адренорецептори та м-холінорецептори.
Д о к с е и ін володіє анксіолітичною, седативною, антигістамінною, холіноблокуючою, с^-адреиоблокуючою дією.
В е н л а ф а к с и н ( в е л а к с и н ) одночасно блокує захоплення з синаптпчної щілини се­
ротоніну і норадреналіну, дофаміну. Дія викликана препаратом та ііого метаболітом.
Препарат не належить до трициклічних антидепресантів, є рацемічною сумішшю
двох активних енантіомерів.
Засоби вибіркової дії, що блокують захоплення нейронами серотоніну, - ф л у в о к с а м ін ( ф е в а р и н ) , ф л у о к с е т и н ( и р о д е н , ф л у к с е н ) , с е р т р а л ін ( з о л о ф т ) , п а р о к с е т и н ( п а к с и л ) , ц и т а л о п р а м ( ц и п р а м іл ) , е с ц и т а л о п р а м ( ц и п р а л е к с ) практично

не мають м-холіноблокуючого ефекту, а володіють незначною антигістамінною, (і!адреноблокуючою активністю, мають седативну дію і тривалий антидепресивний
ефект, а також менше побічних реакцій.
Ф л у в о к с а м ін має антидепресивну дію, незначний вплив на а- та (3-адренорецептори, м-холіпорецеитори, гістамінові, дофамінові, серотонінові рецептори.
Показання: депресивні стани різної етіології.
Побічна дія: нудота, блювання, закреп, анорексія, диспепсія, дискомфорт в еиігасгрії, сухість у ротовій порожнині, підвищення активності печінкових трансаміназ,
сонливість, запаморочення, головний біль, безсоння, підвищена збудливість, зане­
покоєння, тремор, пітливість, астенія.
У ф л у о к с е т и н у антидепресивний вплив поєднується з незначною дією на холіно- та
гістамінові рецептори. Препарат усуває жах, напругу, дискомфорт, поліпшує настрій.
Показання: екзогенні та ендогенні депресії, фобічні розлади, булімічний невроз
(для зниження апетиту і маси тіла).
Побічна дія: астенія, пітливість, нудота, діарея, анорексія, блювання, сухість в роті,
головниіі біль, запаморочення, підвищена збудливість, безсоння, тремор, судоми,
втомлюваність, марення, фарингіт, дисфагія, бронхіт, алергічні реакції, сексуальні
порушення, гіионагріємія.
223

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ
С е р т р а л ін ( з о л о ф т ) поряд з антидепресивною має седативну дію, не впливає периферичну іннерванію.
Ц и т а л о и р а м ( ц и т а г е к с а л , о р о п р а м ) селективно блокує зворотне захоплення о
ротоніну, незначно - м-холінорецептори, адренорецептори, цитохром Р-450, норма­
лізує емоційнпіі стан, підвищує рухову активність.
Е с ц и т а л о п р а м ( е з о п р а м , ц н п р а л е к с ) - S-ізомер рацемічного ипталоираму, усу­
ває депресію та страх.
П а р о к с е т и н ( п а р о к с и н , л ю к с о т и л ) - сильнодіючий впсокоселектпвний іигібіт
зворотного захоплення серотоніну, усуває депресію, нормалізує сон.
М а и р о т и л ін ( л ю д і о м і л ) - чотпрьохцпклічнпіі антидепресант, переважно гальм;,
зворотне захоплення норадреналіну, проявляє анксіолітпчну дію, помірпиіі седа­
тивний е(})ект, має а-адренергічну властивість, холіноблокуючу активність, антигктаміниу дію. Може змінювати функціональний статус нейроендокринної системи
а саме: впливати на гормон росту, мелатонін, ендоі)фіни, на систему нейромедіаторіь
ГАМК, серотоніну.
Показання: ендогенні, екзогенні депресії, депресивні порушення з неспокоєм
скарги психосоматичного характеру при занепокоєнні.
Побічна дія: сухість у роті, закрепи, пітливість, нечіткість зору, порушення ако­
модації, сечовиділення, стоматит, синусова тахікардія, аритмії, ортостатична гі­
потензія, нудота, блювання, дискомфорт у животі, діарея, підвищення активност:
грансаміназ, гепатит із жовтяницею, алергічні реакції, свербіж, набряки, еритема,
порушення лібідо, потенції, зору, смаку, закладеність носа, лейкопенія, агранулоци­
тоз, еозииофілія, тромбоцитопенія.
Інгібітори моноаміноксидази (М А О), зменшуючи руйнування моноамінів, спри­
яють їх накопиченню в головному мозку. Розрізняють МАО-А, що викликає окисне
дезамінування й інактивацію в основному норадреналіну й серотоніну, і МАО-В інактивацію дофаміну, фенілетиламіну. Серед інгібіторів МАО виділяють препара­
ти, які вибірково діють на один тип ферменту, і препарати “змішаного”, невпбіркового впливу. Крім того, інгібітори МАО можуть бути оборотної і необоротної дії.
коли фермент повністю руйнується і для ного відновлення треба 2 -3 тижні. Н іа л а м ід в Україні не призначають.
П ір л ін д о л ( п ір а з и д о л ) на відміну від ніаламіду є вибірковим інгібітором МАО-А.
також викликає гальмування нейронального захоплення катехоламінів і тому має
заспокійливий ефект при ажитації, збуджуючий - при пригніченні, не має холіно­
літичної дії.
Показання: маніакально-депресивний психоз, шизофренія з афективною симпто­
матикою, депресії з психомоторним гальмуванням, неспокоєм, маренням.
Побічна дія: сухість у ротовій порожнині, пітливість, запаморочення, тахікардія,
гіпертензія, безсоння, м’язова гіпотонія, дизурія.
А д е м е т іо н ін ( г е п т р а л ) бере участь у багатох процесах як донор метальних груп і
попередник тіолових сполук (цистеїну, таурину, глутатіону, коеизиму А та ін.) в ре­
акціях траисметилювання. Перенос метальних груп (траисметилювання) до гормо­
нів, нейромедіаторів, протеїнів, фосфоліпідів відіграє роль у метаболізмі катехола224

3.6. Лікарські засоби, що стимулю ють ф ункцію центральної нервової системи

міпів, індоламінів, гістаміну. Препарат етилює фосфо.'ііпіди та підтримує функцію
рецепторів.
А г о м е л а т и н ( м е л і т о р ) - мелатоніиергічнпіі агопіст М Т , - та М Т . , -рецепторів та
антагоніст 5 Н Т ., серотонінових рецепторів, підвищує вивільнення дофаміну та норадреналіну.специфічно в корі лобних часток. Препарат має анксіолітичпу, анти­
депресивну дію, сприяє сну.
Т іа н е п т и н ( к о а к с и л ) - антидепресант з анксіолітпчними властивостями, підви­
щує зворотне нейрональне захоплення серотоніну нейронами кори головного мозку
і гіпокампа, на обмін дофаміну і серотоніну діє слабко.
Зараз додатково призначають антидепресанти в комплексній терапії хронічних
захворювань (ішемічна хвороба, артеріальна гіпертензія тощо), в комплексному л і­
куванні клімактеричних розладів, у комплексному знеболюванні при неоперабель­
них злоякісних пухлинах, при хронічному щоденному головному болі, при хроніч­
ному болі в спині.
До препаратів інших груп належить м ір т а з а п ін ( р е м е р о н ) , який блокує централь­
ні пресинаптичні а2-адренорецепторп, стимулює серотонінові 5 Н Т -рецептори, асеротопіпові 5 Н Т , та 5 Н Т . , -рецептори блокує, має антидепресивну атипову дію і мета­
болічний препарат - г е п т р а л та рослинний (із звіробою) - н е г р у с т и н та ін.
До нормотиміків, що нормалізують настрій при манії та депресії, належить літію
карбонат, який блокує трансмембранниіі транспорт натрію.
Препарати
Н азва п р е п а р а ту

Ф орм а випуску

С п о с іб за с т о с у в а н н я

П ір а зи д о л Ругагібоїит

таблетки 0,025 і 0,05 г

1 -2 таб. 2 рази на д об у після їди

А м іт р и п т и л ін Ат іігіріуііпит

таблетки 0,025 г; ам пули 1 %
2 мл; драж е по 0,01 і 0,025

По 1 -3 таб, 3 рази на добу; 1 -2 мл 1 % р-ну
в/м 4 рази

Ф л у в о к с а м ін П иуохат іпит

таблетки 0,05 і 0,1 г

По 1 таб. 1 раз на добу

М а п р о ти л ін МаргоШіпит

ампули 0,5 % 5 мл

в/в крапельно 2 5 -1 0 0 мг на добу; інф узія
7 5 -1 0 0 мг

Л іт ію к а р б о н а т Ь Ш
сагЬопаз

таблетки 0,25 г; таблетки про­
лонгованої д ії по 0,4 г

По 1 -2 таб. 3 рази на д обу; таблетки про­
л онгованої д ії 2 рази

К о ф е їн у -н а т р ію бе н зо а т
СоИеіпі-паїгіі Ь е т оа э

таблетки 0,2 г; ам пули 10 %,
20 % 1 мл, 2 мл

В водити по 1 -2 мл 10 та 20 % р-ну п/ш;
по 1 -2 таб, 2 -3 рази

П іра це та м Ругасеїат ит

капсули 0,4 г; таблетки 0,2 г;
ам пули 20 % 5 мл

Всередину 0,4 г 3 рази на добу,
в/м, в/в 5 ,1 0 , 20 мл 20 % р-ну

Г іе н то кси ф іл ін
Оеп1охуїу\1іпит

таблетки, драж е 0,1 г; ампули
2 % 5 мл

В/в, в/м 5 ,1 0 , 20 мл 2 % р-ну.
Всередину 2 -3 таб, 3 -4 рази

В ін п о ц е ти н УіпросеНпит

таблетки 0,005 і 0,01 г; ампули
0,5 % 2 мл

В м іст 2 ам пул розводять в 500 мл ізо­
тонічного розчину вводять в/в крапельно.
Всередину по 1 таблетці 3 рази на добу

225

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Н азва п р е п а р а ту

Ф орма випуску

С п о с іб з а с т о с у в а н н я

Н а с то й ка ж е н ь ш е н ю
Tinctura G inseng

ф лакони 50 мл

По 1 5 -2 5 крапель 3 рази на добу

Н а с то й ка л и м о н н и к у
T-ra Shizandrae

ф лакони 50 мл

По 2 0 -3 0 крапель 3 рази на добу

Е кстр . е л е у т е р о ко к у р ід к и й
Extr. E leutheorococci fluidum

ф лакони 50 мл

По 2 0 -3 0 крапель 3 рази на добу

Е кстр . е х ін а ц е ї р ід ки й
Extr. Echinaceae fl uidum

ф лакони ЗО мл

По 2 0 -3 0 крапель 3 рази на добу

П а н то кр и н
P antocrinum

ф лакони 50 мл

По 2 0 -4 0 крапель 2 - 3 рази на добу;
в/м 1 -2 мл

К о р д іа м ін C ordiam inum

ампули 1 мл, 2 мл

П ідш кірно, в/м 1 -2 мл 1 -3 рази

С у л ь ф о ка м ф о ка їн
S ulfocam phocainum

ам пули 10 % 2 мл

П ідш кірно, в/м 2 мл 10 % 2 -3 рази на д обу

3.7. П Р О Т И С У Д О М Н І Л ІК А Р С Ь К І З А С О Б И
3.7.1. П р о т и еп іл еп т и ч н і лікарські засоби
Сучасний арсенал лікарських засобів досить великий, але недостатній для ліку­
вання всіх форм епілепсії. Броміди (калію бромід) були першими протисудомними
препаратами, введеними у фармакотерапію епілепсії ще в 1857 ропі Чарльзом Лококом. У 1938 р. був синтезований структурно близький до барбітуратів фенітоїн (дифенін), похідна гідантоїну. У подальшому були отримані численні протиепілептич­
ні засоби, але фенітоїн залишається засобом вибору за умови епілепсії з великими
судомними нападами. Історія виникнення вальпроатів як антиконвульсантів бере
свій початок у 1962 р., коли у цих сполук P. Eymard випадково виявив протисудомні
властивості. Разом з тим як хімічна сполука вальпроєва кислота була синтезована
на 80 років раніше - у 1882 р. Вигоп. Цю сполуку впродовж багатьох років викорис­
товували в лабораторній біохімічній та фармакологічній дослідницькій роботі як
ліпофільний агент для розчинення водонерозчинних сполук. На подив дослідників,
протисудомні властивості мала і сама вальпроєва кислота (W. Gosher). У теперіш­
ній час вальпроати залишаються однією з груп гіротисудомних препаратів, які ко­
ристуються значним попитом (мішенню для вальпроатів є первинно-генералізовані
напади - судомні абсанси та ідіопатична форма епілепсії) і використовуються як
базові препарати для монотерапії у хворих на епілепсію. В останні роки отримані
й знайшли своє застосування нові, достатньо безпечні препарати, такі як ламотриджин, топірамат, які використовуются поряд із препаратами, синтезованими раніше,
дуже часто як засоби комбінованої терапії.
П рот иепілепт ичні засоби - це лікарські препарати різноманітного походження,
які використовують для попередження чи зменшення (за інтенсивністю і частотою)
226

3.7. Протисудомні лікарські засоби

судом, відповідних їм еквівалентів (втрата або порушення свідомості, поведінкові
та вегетативні порушення та ін.), що спостерігаються при періодично виникаючих
приступах різних форм епілепсії.
Епілепсія є наслідком виникнення в корі великого мозку або підкіркових моз­
кових.центрах (чорна речовина, мигдалик та ін.) вогнища збудження, яке пере­
дасться на нервові та м’язові системи, що призводить до розвитку епілептичних
судомних нападів чи епілептичного стану. Причину епілепсії не з ’ясовано, тому
основні лікарські засоби спрямовані на усунення судомного нападу або його про­
філактику.
Головною клінічною ознакою епілепсії є раптовий напад клонічних або тетаніч­
них судом із втратою свідомості. Клонічним судомам властиве періодичне скоро­
чення і розслаблення м’язів, а тонічним, або тетанічним, - одночасне скорочення
м’язів-згиначів і розгиначів, що супроводжується напруженою позою з закинутою
головою, виділенням кров’янистої слини внаслідок прикушування язика. Такі су­
доми класифікують як великі напади (grand mal). Під час малих нападів (petit mal)
свідомість втрачається на дуже короткий час, інколи цього не встигає помітити на­
віть сама хвора людина. Дуже часті напади іноді переходять в епілептичний стан. Як
правило, ця патологія підтверджується характерними епілептичними хвилями-иіками (розрядами) на електроенцефалограмі (ЕЕГ), що дає змогу точніше визначити
локалізацію вогнища збудження. Під час судомного нападу лікарських засобів хво­
рому не вводять, а після його закінчення підбирають індивідуальну протирецидивну
фармакотерапію.
К ласиф ікація прот иепілепт ичних засобів
За хімічною структурою:
I. Барбітурати та їх похідні: фенобарбітал (бафетал); бензобарбітал (бензонал).
II. Похідні гідантоїну: фенітоїн (дифенін).
III. Похідні карбоксаміду: карбамазепін (тегретол, фінленсин).
IV. Похідні бензодіазепіну: феназепам; клоназепам; діазепам (сибазон, реліум); нітразепам (радедорм); мідазолам (фульсед).
V. Похідні жирних кислот:
5.1) кислоти вальпроєвої (енкорат, енкорат-хроно, конвулекс);
5.2)натрію вальпроату (депакін, депакін-ентерік);
5.3) комбіновані (кислоти вальпроєвої та натрію вальпроат); дегіакін-хроно.
VI. Різні протисудомні та антиспастичні препарати: ламотриджин (ламіктал); топірамат (топамакс); габапептин (нейралгін).
За механізмом дії:
1. Засоби, що пригнічують натрієві канали: фенітоїн; карбамазепін; кислота вальпроєва; натрію вальпроат; топірамат; ламотриджин.
2. Засоби, що пригнічують кальцієві канали (Т- ma L типу): триметин; натрію валь­
проат; габапентин.
3. Засоби, що активують ГАМК-ергічну систему:
З А ) постсинаптичноїдії: бензодіазепіни; барбітурати; габапентин;
3.2) пресинаптичної дії: натрію вальпроат; тіагабін;
227

С ПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

4. Засоби, що пригнічують глутаматергічну систему:
4.1 )постсинаптичноі дії: барбітурати; топірамат;
4.2) пресинаптичної дії: ламотриджпн.
За клінічними показаннями протиепілептичні засоби можна розділити на такі груп:-:
1. Засоби, що використовуються під час парціальних судом (психомоторні напа­
ди): карбамазепіп; натрію вальпроат; ламотриджпн; габапентпн; фенобарбітал; клс
назспам; дпфенін.
2. Засоби, що використовуються під час генералізованих судом:
2.1) великі судомні напади (grand mal): натрію вальпроат; карбамазепіп; ф е т •
барбітал; дпфенін; ламотриджпн;
2.2 )малі напади епілепсії - абсанс (petit mal): натрію вальпроат; ламотриджпн
клопазепам.
3. Засоби, що використовуються під час епілептичного статусу: діазепам; лоразепам; клопазепам; засоби для наркозу (натрію оксибутираг, тіопентал натрію).
Види дії прот иепілепт ичпих засобів на організм (ф арм акологічні еф ект и) :
• протисудомиий;
• седативний (фенобарбітал, магнію сульфат);
• снодійний (фенобарбітал, бензобарбітал, діазепам) (рис. 3.12);
• транквілізуючий (похідні вальпроєвої кислоти, діазепам) (рис. 3.13);
• міорелаксуючий (фенітоїн, клопазепам, діазепам) (рис. 3.14);
• ііереброї іротектн впий;
• анальгетичний (рис. 3.15).
А лгорит м м еха н ізм у дії протиепілептичпих засобів може бути зведений до двох
основних моментів:
1) пригнічення патологічної гіперактивності нервових клітин в епілептогенпому
вогнищі;
2 ) гальмування розповсюдження гіперактивності з епілептогепного вогнища на
інші нейрони, що запобігає генералізації збудження та виникненню нападів.
В узагальненій формі прийнято виділяти 3 основні механізми прот иепілепт ичної дії препаратів, зокрема:
1) полегшення ГАМК- та гліцинзалежної (інгібуючої) передачі;
2) пригнічення збуджуючої (глутамат- та аспартатергічної) передачі;
3) модифікація іонних струмів (насамперед блокада натрієвих каналів).
Показання: епілепсія: великі, фокальні, змішані (що включають великі та ф окаль­
ні) епілептичні напади. Крім того, больовий синдром переважно нейрогенного генезу, в т.ч. есенціальна невралгія трійчастого нерва, невралгія трійчастого нерва при
розсіяному склерозі, есенціальна глософарингеальна невралгія. Діабетична невро­
патія з больовим синдромом. Профілактика нападів при синдромі алкогольної аб­
стиненції. Афективні та шизоафективпі психози (як засіб профілактики). Нецукровий діабет центрального генезу, поліурія та полідипсія нейрогормональної природи.
Епілептичний статус, сомнамбулізм, різноманітні форми м’язового гіиертонусу.
порушення сну, психомоторне збудження. Судомний синдром гіри правці, екламп­
сії, отруєнні судомними отрутами.
228

3.7. Протисудомні лікарські засоби
С Н О Д ІЙ Н И Й ЕФ ЕКТ

ТРА Н КВІЛІЗУЮ ЧИЙ ЕФ ЕКТ

Б а р б іт у р а т и

Б е н з о д іа з е п ін и

\

\
Гал ьм ування а ктивую чо ї систем и
с іт ч а с т о ї ф а р м а ц ії с т о в б у р а м о з к у

I

П ослаблення аф ерентної
н е с п е ц и ф іч н о ї ім п у л ь с а ц ії
неокортексу

\

.З м е н ш е н н я ф у н к ц іо н а л ь н о ї
. а кти в н о с ті н е о ко р тексу,
м и г д а л и к а , г іп о т а л а м у с а , с т р іа т у м у ,
с іт ч а с т о ї ф а р м а ц ії

\
П о с л а б л е н н я с т а н у в н у т р іш н ь о г о
п с и х о е м о ц ій н о г о н а п р у ж е н н я ,
неспокою , стр а ху

П а с и в н е га л ь м у в а н н я ко р и ГМ

I

Рис. 3.13. Механізм транквілізуючої дії

В т р а т а с в ід о м о с т і ( в и н и к н е н н я с н у )

ЗН Е Б О Л Ю Ю Ч И Й ЕФ ЕКТ
Рис. 3.12. М еханізм с н о тво р н о ї дії

М ІО РЕ Л А КС УЮ Ч И Й ЕФ Е КТ
Б е н з о д іа з е п ін и

І
П р и г н іч е н н я п о л е г ш у ю ч о ї с іт ч а с т о с п ін а л ь н о ї с и с т е м и

М о д у л я ц ія г л у т а м а т е р г іч н о ї т а /ч и
Г А М К - е р г іч н о ї с и с т е м и

I
С т а б іл із а ц ія іо н н и х к а н а л ів м е м б р а н
д л я N 8 * і С а 2‘

І
З м е н ш е н н я з б у д л и в о с т і та
р е а к т и в н о с т і іо н н и х к а н а л ів

\

I

Гальм ування спинн ом озкових
р е ф л е к с ів

П о р у ш е н н я п е р е д а чі н о ц и ц е п ти в н о го
си гн а л у

І

I

Р е л а к с а ц ія с м у г а с т и х м ’я з ів

П р и г н іч е н н я з а с т ій н и х я в и щ
зб у д ж е н н я в м озку

Рис. 3.14. М еханізм
м іорелаксую чої дії

Рис. 3.15. М еханізм знеболю ю чої дії

Для невідкладної терапії гострих нападів судом; при правці. Як седативний засіб
для зменшення хвилювання, напруження, страху. Гіпербілірубінемія. Розлади пове­
дінки, пов’язані з епілепсією. Фебрильні судоми у дітей, дитячий тик. Синдром Веста.
Побічні ефект и прот иепілепт ичних засобів визначаються їх груповою належ­
ністю за механізмом дії. Так, препарати, які збільшують ГАМК-ергічне гальмування
частіше за інші, викликають у хворих порушення ловедінкових реакцій. Шкірні ре­
акції у вигляді висипу характерні в більшій мірі для препаратів, що впливають на на­
трієві канали мембран клітин. Крім того, побічні реакції можуть визначатися фарма­
кологічною мінливістю організму - ідіосинкразією. До ідіосинкратичних побічних
ефектів відносять печінкову недостатність, яка може розвитися під час використан­
ня фенітоїну, карбамазепіну, солей вальпроєвої кислоти; панкреатит може виник­
нути при прийомі вальпроату; агранулоцитоз - в результаті лікування фенітоїном,
229

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

фенобарбіталом, карбамазепіном, вальпроатом; апластична анемія іноді ускладню-:
лікування фенітоїном, фенобарбіталом, карбамазепіном; синдром Стівенса - Джонсона може виникнути при лікуванні фенітоїном, фенобарбіталом, карбамазепіном.
ламотриджином; алергічний дерматит та сироваткова хвороба зустрічаються при
використанні будь-якого із протиепілептичних препаратів; вовчакоподібний син­
дром найчастіше зустрічається при використанні фенітоїну, карбам азе пі ну. Ці реак­
ції не залежать від дози і можуть виникати на будь-якому етапі терапії.
Дозозалежпі побічні ефекти антиконвульсантів можна поділити на 3 великі групи:
1)з боку центральної нервової системи (фенобарбітал, фенітоїн, карбамазепін.
бензодіазепіни, топірамат);
2) гематологічні (вальироати, карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал);
3)які ведуть до порушення репродуктивного здоров’я (вальироати).
Дозозалежпі побічні ефекти з боку центральної нервової системи мають найваж­
ливіше клінічне значення. Фенітоїн та карбамазепін можуть викликати порушен­
ня функції стовбура та мозочка, з атаксією, дизартрією, ністагмом, іноді диплопією.
Тремор може бути дозозалежним стигматизуючим наслідком використання вальпроатів. Парадоксальне психомоторне збудження можливе у дітей, які приймають
бензодіазепіни і барбітурати. Концентрація бепзодіазепіну у сироватці, шо переви­
щує 20 мкг/мл, може призвести до вираженої дисфункції стовбура мозку і ступору.
Вже після початку виходу хворого із ступору можлива друга хвиля цього усклад­
нення, обумовлена утворенням великої кількості токсичних 10,11-епоксидних мета­
болітів. Когнітивні побічні ефекти можуть спостерігатися при терапії топіраматом,
головним чином у періоді титрування, при швидкому підвищенні дози препарату.
Ускладнення з боку органів кровотворення при використанні гіротисудомних за­
собів клінічно можуть проявлятися лейкопенією, нейтропенією, тромбоцитопенією,
а також складнішими - апластичною анемією, агранулоцитозами і мегалобластною
анемією. Може спостерігатися мегалобластна анемія при тривалому використанні
фенітоїну. Лікування фенітоїном, карбамазепіном може ускладнюватися аграну­
лоцитозом. Тромбоцитопенія характерна для фенітоїну, карбамазепіну і особливо
вальпроєвої кислоти, яка має пригнічуючу дію на агрегацію тромбоцитів і виснажує
запаси фібриногену, що може призводити до підвищення кровоточивості. Вальпроати викликають гіперандрогенізм у дівчат, що небезпечно під час статевого дозрі­
вання.
Деякі побічні реакції на протисудомні зісоби пов’язані з їх індукуючим впливом
на ферменти печінки. Цей ефект найбільш виражений у фенобарбіталу, карбамазе­
піну та фенітоїну. Індуктори ферментів можуть посилювати виведення препаратів,
які призначають одночасно з ними, особливо протисудомних засобів (таких як ламотриджин), кортикостероїдів, антикоагулянтів та деяких антибіотиків. Серйозні про­
блеми можуть виникнути у разі посилення метаболізму ендогенних речовин, напри­
клад, холекальциферолу (вітамін О.,), що веде до розвитку рахіту у дітей; порушення
метаболізму стероїдних і тиреоїдних гормонів; підвищення рівня с^-кислотного глікопротеїну, глобуліну, який зв’язує статеві гормони, у-глутамілтрансферази та луж ­
ної фосфатази, здатності викликати загострення порфірії.
230

3.7. Протисудомні лікарські засоби

П рот ипоказання до призначення протиенілентичних засобів: порушення ф унк­
ції печінки та підшлункової залози, геморагічний діатез, гострий та хронічний гепа­
тит; АУ-блокада, мієлодепресія, перемежована порфірія в анамнезі, одночасний при­
йом інгібіторів МАО та препаратів літію; міастенія: гострі отруєння препаратами,
які справляють пригнічуючий вплив на ЦНС, та алкоголем; медикаментозна залеж ­
ність, наркотична залежність; хронічний алкоголізм; гостра легенева недостатність,
пригнічення дихання. Синдром Адамса - Стокса, серцева недостатність, кахексія;
захворювання системи кровотворення; вагітність, лактація.
Н а т р і ю в а л ь п р о а т - натрієва сіль вальпроєвої (дипронілоцтової) кислоти.
Фармакокінетика. Після прийому перед їжею швидко і майже повністю (7 0 100 %) абсорбується у шлунку і тонкій кишці. У разі попереднього розчинення біодостуиність підвищується на 10-15 %>. Але не слід розчиняти таблетку в мінеральній
воді, оскільки може утворитись кислота вальпроєва, і розчин помутніє, хоча актив­
ність його при цьому не зменшується. Через 1-3 год досягається пік концентрації
у плазмі крові, де натрію вальпроат на 90 % зв’язується з білками, а 10 % його пере­
буває в іонізованій формі. Накопичується переважно у структурах ЦНС, де є велика
кількість ГАМК-трансамінази (мозочок та ін.). До інших рідин і тканин організму
проникає погано: у цереброснінальну рідину - 12 %; слину - 0,4-4,5 %; молоко го­
дувальниці - 5 -1 0 %.
Основна частина натрію вальпроату метаболізується в печінці до неактивних по­
хідних, які виводяться через нирки іі кишки. Т ( ,, близько 10 год. Тільки близько 3 %
залишає організм у вигляді кислоти пропіонової, яка може спричинити хибнопозитивні результати на кетонурію, а також на глюкозу сечі.
Фармакодинаміка. Механізм достатньо складний, до кінця не вивчений, повністю
не пояснює всього різноманіття клінічних ефектів, так як цей препарат має широкий
спектр дії і показаний практично при всіх видах нападів. Основним у механізмі дії
вальпроатів є здатність підвищувати вміст ГАМК (рис. 3.16) у ЦНС, що зумовлено:
а) гальмівним впливом на розпад ГАМК, за рахунок пригнічення ГАМКтрансамінази;
б) посилення виділення ГАМК у синаптичну щілину;
в) непрямого впливу на синтез і розпад ГАМК.
Гамма-аміномасляна трансаміназа (ГАМК-Т) забезпечує перетворення ГАМК
на янтарний (сукцинатний, бурштиновий) напівальдегід у циклі ГАМК, що тісно
пов’язаний з циклом Кребса. Внаслідок пригнічення цього ферменту накопичується
велика кількість гальмівного медіатора ГАМК, що призводить до зниження актив­
ності надмірно збуджених нервових клітин в епілептичному вогнищі. Натрію валь­
проат не знижує, а навіть підвищує пильність людини, в той час як барбітурати її
значно пригнічують. У хворих, схильних до депресивних реакцій, натрію вальпроат
підвищує настрій, покращує психічний стан, зменшує страхи, не викликаючи гіпногенного ефекту.
Крім цього, вальпроат проявляє помірно виражену н-холінолітичну дію, про що
свідчить попередження вальпроатом тонічних судом, які викликаються нікотином.
Показання: епілепсія, особливо у дітей.
231

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ

Рис. 3.16. Н ейром ед іаторн і п р о ф іл і дії натрію вальпроату.
ДА

П р и м іт к а : “ ь” - а к т и в а ц ія ;
- ін г іб іц ія , С е р
с е р о т о н ін , К -х р - н -х о л ін о р е ц е п т о р ,
д о ф а м ін , Н А - н о р а д р е н а л ін , Г А М К - у -а м ін о м а с л я н а к и с л о т а , Г А М К -Т - Г А М К -т р а н с а м ін а з а ,
Г Д К - г л у т а м а т д е к а р б о к с и л а з а , Б Д - д іл я н к а - б е н з о д іа з е п ін о в а д іл я н к а , Глу - г л у т а м а т

Протипоказання: вагітність, годування груддю, захворювання печінки, під­
шлункової залози, геморагічний діатез, підвищена чутливість до препарату, вживан­
ня алкоголю; не слід приймати препарат водіям та іншим особам, робота яких по­
требує підвищеної уваги.
Побічна дія: зменшення апетиту, нудота, біль у животі, блювання, діарея, іноді
порушення функції печінки, підшлункової залози (частіше через 2 -1 2 тижнів піс­
ля початку приймання препарату; не вимагає припинення лікування, але потребує
уважного спостереження за станом пацієнта); випадіння волосся (0,5 %); збільшен­
ня маси тіла; гостра гепатоенцефалопатія (виключно діти до 2 років за умов політерапії); геморагічно-некротичний панкреатит (вкрай рідко).
Взаємодія. Натрію вальпроату поєднанні з дифеніном і фенобарбіталом витісняє
зі зв’язку з білками обидва препарати і значно підвищує вміст їх вільних фракцій
у крові. У деяких випадках препарат на фоні іншого протиепілептичного засобу
може призводити до збудження організму.
Д и ф е н ін ( ф е н іт о ї н ) за хімічною структурою є похідною сполукою гідантоїну (су­
міш 5,5-дифенілгідантоїну і натрію гідрогенкарбонату). Основним механізмом дії
дифенілу є пригнічення не самого епілептичного вогнища в корі великого мозку або
в підкіркових структурах, а зменшення іррадіації епілептичних розрядів на інші моз­
кові центри і через еферентні нерви - на м’язову систему. Поряд з цим препарат змен­
шує збудливість нервових клітин і підвищує поріг для вторинних слідових розрядів,
232

3.7. Протисудомні лікарські засоби

які зумовлюють підтримання епілептичної активності у вогнищі. Ймовірно, такий
ефект зумовлений пригніченням НАДН-дегідрогеназної активності в мітохондріях
нервових клітин, значним зменшенням споживання кисню в них, а отже, недостатнім
енергетичним забезпеченням епілептичних розрядів. Не менше значення має зниже­
не проникнення кальцію в нервові клітини й іонізація його в клітинах, які продуку­
ють медіатори та гормони, спроможні провокувати розвиток епілептичних розрядів.
Дифенін ефективно пригнічує поширення епілептичних імпульсів, не змінюючи
при цьому нормальної функції нервових клітин. Препарат значно послаблює, а в
разі тривалого приймання може повністю запобігати розвитку великих нападів су­
дом у хворих з фокальною, або вогнищевою, епілепсією.
Показання: епілепсія різних форм (генералізовані тоніко-клонічні, прості та
комплексні парціальні психомоторні напади); профілактика судом після травм
і нейрохірургічних операцій на мозку.
Протипоказання: виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, тяжкі по­
рушення функцій печінки, нирок, декомпенсація серцевої діяльності, захворювання
кровотворної системи.
Побічна дія: тріада симптомів (ністагм, диплопія, атаксія), гіперплазія ясен.
К а р б а м а з е п ін , па відміну від дифеніну, який пригнічує поширення епілептичних
розрядів у мозку, діє переважно на нервові клітини спинного і довгастого мозку. Його
протисудомна активність менша від дифеніну майже в 3 рази. Карбамазепін норма­
лізує обмін речовин, активує холін- та адренергічну медіаторні системи, має високу
антидепресивну дію. Він значно пригнічує активність К ат, К'-АТФ-ази, знижує підви­
щений рівень цАМФ, що розглядається як основний механізм його протиепілептичпого ефекту. Після його прийому у хворих зростає мотивація до лікування, підви­
щується настрій, інтерес до навколишнього, зменшується депресія, страх, іпохондрія.
Показання: усі форми епілепсії, особливо “скронева” форма з аурою, міоклонічні
й тоніко-клонічні судоми м’язів обличчя.
Протипоказання: вагітність, бронхіальна астма, захворювання крові, порушення
функцій печінки, нирок.
Побічна дія. Звичайно побічні реакції з ’являються на першому тижні після почат­
ку лікування, частіше у людей похилого віку у вигляді нудоти, анорексії, блювання,
запаморочення, атаксії, алергічних реакцій. Іноді відбувається навіть посилення су­
дом, особливо у дітей. Рідко - жовтяниця, зміни картини крові (тромбоцитопенія,
агранулоцитоз, апластична анемія тощо), периферичний неврит.
Взаємодія. При поєднанні карбамазепіну з дифеніном може підвищуватись рівень
останнього в плазмі крові внаслідок затримки його метаболізму. Дифенін та фено­
барбітал зменшують рівень карбамазепіну в плазмі крові за рахунок прискорення
його біотрансформації.
Останнім часом з ’явилась група препаратів нового покоління, зокрема, ламотриджин, тіагабін та ін. Вони мають різний механізм дії, але кінцевий ефект полягає у
зниженні рівня збуджувальних (глутамінова кислота) чи накопичення гальмівних
медіаторів (ГАМК, гліцин) у ЦНС. Т іа г а б ін (габітрил) є, на відміну від необоротного
блокатора ГАМК, його функціональним блокатором.
233

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ

Л а м о т р и д ж и н блокує тривалий високочастотний розряд нейронів таким же спо­
собом, як депакін та карбамазенін. Припускають, що цей ефект опосередковується
пригнічуючою дією на потенціал залежні натрієві канали нейронів та подовженням
рефрактерного періоду клітини. Ламотриджин інгібує вивільнення збуджувальної
глутамінової кислоти, що вказує на можливий непронротекторний ефект цього пре­
парату. Ламотриджин добре всмоктується при прийомі всередину (як при прийомі їжею, так і без неї). ІІого біодоступність близька до 100 %. Концентрація в сироватці
досягає піку через 2 -3 год після прийому препарату. Ламотриджин метабол ізується в печінці, головним чином шляхом кон’югації з глюкуроновою кислотою. Його
основний метаболіт - 2-М-кон’югат глюкуронової кислоти - екскретується із сечею
Показання: резистентні до інших препаратів форми епілептичних нападів, в пер­
шу чергу парціальні, первинно- та вторинногенералізовані, абсанси, атонічні, син­
дром Леннокса - Гасго.
Побічна дія: алергічні реакції у вигляді шкірних висипань, ангіоневротичного на­
бряку, диплопія, погіршення зору, запаморочення, сонливість, головний біль, при
поєднанні з вальпроатами - сквамозний дерматит.
Взаємодія: дифенін, фенобарбітал та карбамазенін знижують концентрацію ламотриджину. Вальпроат збільшує (до 2 та більше разів) концентрацію ламотриджину, врахову­
ючи потенціюючий ефект взаємодії ламотриджину і вальпроату, рекомедовано для запо­
бігання розвитку побічних ефектів призначати дозу ламотриджину не вище 250 мг/добу.
Т о п ір а м а т добре всмоктується після прийому всередину (як з їжею, так і без неї).
Максимальна концентрація у сироватці досягається через 2 -4 год після прийому.
Приблизно 15 % препарату зв’язується з білками сироватки. Лише незначна кіль­
кість топірамату метаболізується в печінці, тоді як приблизно 80 % препарату виді­
ляється у незмінному вигляді з сечею.
Фармакодинаміка: Топірамат блокує залежні від напруги натрієві канали мемб­
рани, потенціює активність ГАМК в небензодіазепінових місцях рецепторів ГАМК.
Блокує відповідні типи глутаматних рецепторів постсинаптичиої мембрани.
Показання: епілепсія (великі тоніко-клонічні напади, астатичні (падіння) при
синдромі Леннокса - Гасто як додатковий препарат у резистентних до інших пре­
паратів випадках).
Побічна дія: атаксія, зниження концентрації, сплутаність свідомості, запаморо­
чення, втомлюваність, сонливість, парестезії, порушення мислення.

Препарати
Н азва

Ф орм а випуску

С п о с о б и за с т о с у в а н н я

Н атрію вальпроат
Natrium vaiproicum

Таблетки по 0,1, 0,2, 0,3, 0,5 г, капсули 0,15 г

По 1 табл. 1-2 рази на добу

Д иф енін Dipheninum

Таблетки по 0,117 г

По 1 табл. 1-2 рази на добу

Карбам азепін Carbamazepinum

Таблетки по 0,2, 0,4 г

По 1 табл. 1-3 рази на добу

Л ам отридж ин Lamotrigine

Таблетки по 0,025, 0,05, 0,1, 0,2

По 1 табл. 1-2 рази на добу

234

3.7. Протисудомні лікарські засоби

3.7.2. П р о ти п ар к ін сон іч н і лікарські засоби
У патогенезі паркінсонізму основним є порушення функцій двох основних сис­
тем мозку - холінергічної та дофамінергічної медіації, що призводить до розвитку
тонічних і фазних днскінезій. Виходячи з патогенезу паркінсонізму, головними гру­
пами препаратів для лікування хворих вважають засоби:
1. Що пригнічують функцію холінергічної системи (циклодол та ін.).
2. Що активізують функцію дофамінергічної системи:
2.1. Засоби-попередники дофаміну (леводона, наком).
2.2. Засоби, що блокують глутаматергічні рецептори та підвищують вміст дофа­
міну в синаптичиій щілині, пригнічують ііого зворотне захоплення (мідантан).
2.3. Дофаміноміметпки, агоністи дофаміну (бромокриптпн, праміпексол, пірибедил та ін.).
2.4. Інгібітори МАО-В (селегілін).
2.5. Засоби, що інгібують КОМ Т (ентакапон).
Засоби, що пригнічують функцію холінергічної системи, належать до групи м-,
н-холіноблокаторів. Еталонним засобом с т р и г е к с и ф е н ід и л ( ц и к л о д о л ) .
Фармакодинаміка. Препарат викликає центральну і периферичну холіноблокуючу дію. Зменшує м’язову ригідність, загальну скутість, відновлює здатність до коор­
динованих рухів. М ало впливає на тремор, але помітно зменшує слинотечу, меншою
мірою - потовиділення і сальність шкіри. Має стимулюючий ефект па ЦНС, що по­
легшує перебіг депресивних станів і, як правило, підвищує розумову здатність.
Показання: хвороба Паркінсона, особливо після енцефаліту, атеросклеротична та си­
філітична форми, хвороба Літтля, спастичний параліч, зумовлений ураженням екстрапірамідної та пірамідної систем, лікування і профілактика екстранірамідних порушень.
Побічна дія: сухість слизової оболонки ротової порожнини, тахікардія, порушен­
ня акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску, закрепи, паралітична непрохід­
ність кишок, затримка сечі, алергічні реакції при підвищеній чутливості до препара­
тів цієї групи (особливо після 60 років).
Л е в о д о п а входить до більшості схем лікування.
Фармакодинаміка. Після введення леводопи збільшується вміст катехоламінів, по­
силюється адренергічна медіація. Підвищується рухливість, збільшується об’єм рухів,
покращується перебіг психічних процесів, відновлюється здатність до концентрації
уваги. Дія препарату спостерігається через тиждень і досягає максимуму через місяць.
Показання: хвороба Паркінсона, симптоматичний паркінсонізм (за винятком пар­
кінсонізму, викликаного лікарськими засобами, зокрема нейролептиками), особливо акінезія, менше - м’язова ригідність. Меншою мірою піддаються корекції леводопи
тремтіння та інші гіперкінетичні явища паркінсонізму. Ефективний у випадках ідіопатичної та васкулопатичної форм паркінсонізму, функціональної статевої слабкості.
Побічна дія: втрата апетиту, нудота, блювання, підвищення збудливості нервової
системи або депресія, безсоння, мідріаз, посилення тремтіння. У випадках побічної
дії дозу препарату знижують і призначають у поєднанні з іншими протипаркінсонічними засобами. При одночасному застосуванні з інгібіторами МАО може виникиу235

С ПЕЦІАЛЬН А ФАРМАКОЛОГІЯ

ти різка артеріальна гіпертензія. Для гальмування надмірного декарбоксилування
дофаміиу в позамозкових тканинах та збільшення фракції леводопи, що проникає
в головний мозок, доцільно призначати препарат леводопа в поєднанні з інгібітора­
ми ДОФА-декарбоксилази (карбідопа, бенсерезпд, сибезид та ін.).
Н а к о м - комбінованпіі препарат, одна таблетка якого містить Ь-ДОФА (леводопу)
і карбідопу, швидше розвивається лікувальний ефект, менше виражені побічні реакції.
М а д о п а р містить леводопу та бенсерезпд, що призводить до значного підвищен­
ня рівня дофаміиу в мозку і зниження його в периферичних тканинах.
М ід а н т а н застосовують не так широко.
Фармакодинаміка. Препарат запропоновано як противірусний засіб. При пар­
кінсонізмі механізм його дії пояснюється блокадою глутаматергічних рецепторів і зрос­
танням вивільнення медіатора з нейрональних депо. Крім того, в механізмі дії мідантану має значення його холіноблокуючий ефект. Більше усуває гіпокінезію, ригідність.
Показання: хвороба Паркінсона, екстрапірамідпі порушення, що виникають вна­
слідок лікування хворих нейролептиками, симптоматичний паркінсонізм (післяенцефалітний, цереброваскулярний), особливо в тих випадках, коли леводопа має
протипоказання.
Побічна дія: диспепсичні явища, дратівливість, запаморочення, головний біль, інсомнія, при перевищенні дози - ортостатична артеріальна гіпотензія, галюцинації.
Агоністи дофамінових рецепторів бромкриптин, праміпексол, ропінірон мають
більшу спорідненість до Г>,-дофамінових рецепторів. П е р г о л ід - песелективний
агоніст Г^- та Б.,-дофамінових рецепторів. Б р о м к р и п т и н - напівсинтетичний алка­
лоїд маткових ріжків, що стимулює В,-дофамінові рецептори пеостріатуму. Він та­
кож зменшує вивільнення пролактину та гормону росту з передньої частки гіпофіза.
За тривалістю дії препарати перевищують леводопу.
С е л е г іл ін ( ю м е к с ) пригнічує процес інактивації дофаміиу, інгібує МАО-В; крім
того, препарат має нейропротекторну дію при ішемії мозку. Препарат призначають
при паркінсонізмі і хворобі Альцгеймера.
Е н т а к а п о н , т о л к а п о н попереджають гальмування дофаміну в спнаптичиій щі­
лині, блокуючи КОМТ. Призначають лише у комбінованій терапії.
Препарати
№

Н азва

Ф орм а випуску

С пособи застосування

1.

Л е в о д о п а (Levodopum )

таблетки, капсули 0,25; 0,5 г

По 1 табл. 2 рази на д обу

2.

М ід а н та н (M idantanum )

таблетки, драже 0,1

По 1 драж е 1 раз на д об у

3.

Ц и к л о д о л (Cyclodolum )

таблетки 0,002; 0,005 г

По 1 табл. 1 раз на добу

4.

Н а ко м (Nacom )

таблетки № 100

По 1 табл. 2 рази на добу

5.

М а д о п а р (M adopar)

таблетки № 100

По 1 табл. 3 -4 рази на добу

6.

С е л е гіл ін (Selegilinum )

таблетки 0,005 і 0,01 г

236

По 1 табл. 1 раз на добу

РОЗДІЛ 4
ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ
НА ФУНКЦІЮ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ
СИСТЕМИ

4.1. П Р Е П А Р А Т И , Я К І В П Л И В А Ю Т Ь
Н А С Е Р Ц Е В О -С У Д И Н Н У С И С Т Е М У

4.1.1. К а р д іо т о н іч н і л ік арськ і засоби та ін ш і п репар ати,
як і при зн ач аю ть п р и сер ц ев ій недостатності
Кардіотонічними (позитивними інотропнимп) лікарськими засобами називають
препарати, які підсилюють скоротливу активність міокарда і усувають явища сер­
цевої недостатності. Серцеву недостатність можна визначити як систолічну і (або)
діастолічну дисфункцію міокарда, яка веде до ремоделювання серця і судин, пору­
шення гемодинаміки і гомеостазу. У клініці більше поширена серцева недостатність,
зумовлена систолічною дисфункцією лівого шлуночка, коли знижується серцевий
викид, росте передпавантаження, частота серцевих скорочень, об’єм циркулюючої
крові, може виникнути вазоконстрикція, гіпертрофія, ремоделювання міокарда.
При цьому розвивається дисбаланс нейрогуморальних факторів (зростає секреція
вазопресину, норадреналіну, адреналіну, ендотеліну-1, реніну, питокінів, зменшу­
ється секреція оксиду азоту, простацикліну, ендотеліального гіперполяризуючого
фактора). У клінічній практиці розділяють препарати, які призначають при систо­
лічній чи діастолічній серцевій недостатності, а також при гострій або хронічній сер­
цевій недостатності. Фармакологічна класифікація кардіотонічних засобів поділяє
препарати на лікарські засоби прямої і непрямої дії.
І.
Кардіотонічні лікарські засоби прямої дії (препарати, які безпосередньо впли­
вають на функцію і метаболізм міокарда), тобто беруть участь у реалізації скорот­
ливого акту:
• Стероїдні кардіотонічні препарати (серцеві глікозиди).
• Нестероїдні кардіотонічні препарати (дофамін, добутамін та ін.)
237

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

II. Кардіотонічні лікарські засоби непрямої дії (лікарські препарати, які полег­
шують роботу серця, зменшуючи перед- і иіслянавантаження на міокард, на­
лежать до антпгіпертензпвних, антиангінальних і діуретичних засобів).
• Інгібітори АПФ: каптоприл, еналаприл, лізинопрпл, периндопрпл, раміпрпл, фозинопрпл, квінаприл.
• Діуретики, крім осмотичних: тіазидні (гідрохлортіазид), петльові (фуросемід), калійзберігаючі (спіронолактон та ін.)
• (3,-адреноблокатори: метопрололу сукпинат, бісопролол, небіволол.
• а-(3-адреноблокаторп: карведилол.
• Периферичні вазодилататори:
- артеріальні: апресин;
- венозні: органічні нітрати (нітрогліцерин, ізосорбіду мононітрат і динітр ат)та ін;
- артеріальні і венозні: натрію нітропрусид і ін.
• Блокатори рецепторів ангіотензину-ІІ: лозартан, валсартан, кандесартан.
• Антагоністи кальцію: амлодипін, фелодипін.
За клінічною класифікацією цю групу препаратів переважно призначають хво­
рим з хронічною серцевою недостатністю та систолічною дисфункцією лівого шлу­
ночка. Антигіпертензивні препарати знижують артеріальний систолічний тиск,
сприяють повнішому спорожненню лівого шлуночка в систолі, підвищують його
наповнення в ранню фазу діастоли, викликають зворотний розвиток гіпертрофії
лівого шлуночка. Аптиангінальні препарати (вазодилататори груп органічних ніт­
ратів, (3-адреноблокатори, антагоністи кальцію) покращують діастолічиу функцію
лівого шлуночка, особливо коли порушена функція, пов’язана з ішемією міокар­
да. Діуретики і вазодилататори, зменшуючи переднавантаження, знижують тиск у
правому шлуночку, тиск на міжшлуночкову перетинку і опосередковано - на лівий
шлуночок.
Інгібітори АПФ зменшують вміст вазоконстрикторів (ангіотензину-ІІ, ендотеліну-1, вазопресину, альдостерону), катехоламінів, збільшують вміст судинороз­
ширювальних чинників (брадикініну, оксиду азоту, простацикліну), уповільнюють
прогресування серцевої недостатності, гіпертрофії міокарда, знижують смертність,
збільшують рівень виживання.
Основні нейрогуморальні і клітинні механізми дії [3-адреноблокаторів при серце­
вій недостатності полягають у наступному:
• гальмування небажаних ефектів нейроендокринної регуляції;
• зниження енергоспоживання і підвищення ефективності роботи серця внаслі­
док зниження частоти серцевих скорочень;
• зменшення споживання кисню і виділення лактату;
• збільшення парасимпатичного тонусу, що у свою чергу запобігає загрозливим
для життя аритміям, зокрема фібриляції шлуночків;
• кардіопротекція (попередження підйому рівня цАМ Ф і перевантаження
кальцієм).
238

4.1. Препарати, які впливаю ть на серцево-судинну систему

С импт оми серцевої недост ат ност і
залиш аю т ься

С и м п т о м ів с е р ц е в о і н е д о с т а т н о с т і
нем ає

Схема п р и зн ач ен н я л ікар ськи х засо б ів п р и хр о н іч н ій серц евій н едостатн ості з систолічною
д и сф ун к ц ією лівого ш луночка (р еком ен дац ії У країнської асоц іац ії кардіологів, 2009)

4.11.1. Серцеві глікозиди (кардіостероїди)
Серцеві глікозиди - складні безазотисті лікарські засоби рослинного походжен­
ня, які володіють вибірковим кардіотонічним ефектом.
Лікувальні властивості рослин, що містять серцеві глікозиди, відомі здавна. За
1600 років до п.е. морську цибулю застосовували як блювотний, проносний, про­
тизапальний засіб. Призначення серцевих глікозидів у науковій медицині поча­
лося в кінці XVIII сторіччя. У 1785 році вийшла монографія англійського лікаря
Уільяма Уайтеринга (повідомлення про наперстянку та деякі лікувальні сторони
її дії: примітки з практики при лікуванні набряків та деяких інших захворювань).
Уайтеринг встановив, що наперстянка посилює серцеві скорочення, а її сечогін­
ний ефект при набряках є вторинним. Уайтеринг також заклав основи дигіталізації, тобто призначення наперстянки до виникнення нудоти, блювання. У 1875 році
239

СПЕЦІАЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

Освальд Шмідеберг виділив глікозид наперстянки дигітоксин. В Росії вивчення
наперстянки як серцевого засобу почалося в XIX сторіччі хірургом С. А. Рейхом і
терапевтом С. П. Боткіним, який розробив схему дозування наперстянки, органі­
зував лабораторію в клініці, де фізіолог І. ГІ. Павлов встановив дію наперстянки на
ЦНС, Н. А. Бубнов вивчив фармакодинаміку горицвіту весняного. В XIX сторіччі
Д. Лівінгстон і Д. Кірк описали брадикардитпчну дію африканської стрільної отрути
з насіння строфанту. Професор Петербурзької медико-хірургічпої академії токси­
колог Е. В. Пелікан встановив специфічну дію строфанту на серце жаби. В Україні
академік М. Д. Стражеско (К иїв) обґрунтував принцип внутрішньовенного введен­
ня строфантину, академік О. І. Черкес у 1949 році встановив сприятливий вплив
серцевих глікозидів на трофіку міокарда при серцевій недостатності.
Відомі напівсинтетичні препарати глікозидів: метилазид, адедоксин, строфантидину ацетат, які застосовують обмежено в деяких країнах. Існує дві класифікації
серцевих глікозидів - за походженням та за фармакокінетичними властивостями.
Класифікація серцевих глікозидів за походженням:
I. Препарати групи наперстянки (Digitalis):
Пурпурової ('purpurea) - дигітоксин (в останні роки не застосовують);
Ш ерстистої (lanata) - дигоксин, ланатозид (целанід).
II. Препарати групи строфанту (Strophanthus):
Strophantinus Kombe - строфаитин-К;
Strophantinus gratus - строфантпн-G.
III. Препарати конвалії травневої ( Convallaria majalis) - корглікон, настоянка конвалії.
IV. Препарати горицвіту весняного (Adonis vemalis) - настій трави горицвіту.
За фармакокінетичними властивостями їх також поділяють на:
Неполярні (дигітоксин), який повністю всмоктується у травному каналі
(9 5 -9 7 %), міцно зв’язується з білками плазми, біотрансформується в печінці, під­
лягає ентерогепатичній циркуляції, потім екскретується з сечею, фекаліями, кумулює. Ефект наступає через 1,5-2 год, повністю елімінується через 14-21 день.
Помірно полярні (дигоксин, целанід, настій трави горицвіту). Біодоступність дигоксину 7 0-80 %, з білками плазми зв’язується 2 0-30 %. Біодоступність целаніду
4 0-60 %. Препарати частково перетворюються в печінці, переважно екскретуються
із сечею, менше ніж дигітоксин кумулюють. Початок дії через 30-120 хв. при пероральному введенні, 5 -3 0 хвилин - при внутрішньовенному. Повна елімінація спо­
стерігається через 5 -7 днів.
Полярні (строфантин, корглікон) вводять головним чином внутрішньовенно (іс­
нують таблетки, вкриті оболонкою, що всмоктуються в кишечнику (для обмежених
категорій хворих), ири прийомі всередину практично не всмоктуються, незначно
зв язуються з білками, не біотрансформуються в печінці, не кумулюють, екскрету­
ються з сечею. Початок дії 5 -1 0 хвилин, повна елімінація - 1 -3 дні.
Визначення біологічної активності серцевих глікозидів (стандартизацію) прово­
дять на жабах, кішках, голубах, встановлюючи кількість препарату, яка викликає
зупинку серця в систолі у жаб і в діастолі у кішок і голубів певної маси.
240

4.1. Препарати, які впливають на серцево-судинну систему

У рослинах містяться первинні (генуїнні) глікозиди, в процесі сушки і зберігання
утворюються вторинні серцеві глікозиди.
При гідролізі серцеві глікозиди розпадаються па цукристу частину (глікон) і нецукрнсту (аглікон). Глікон представлений специфічними (дпгітоксоза іі ін.) і неспе­
цифічними (глюкоза іі ін.) цукрами (може бути від одного до чотирьох) і визначає
фармакокінетику серцевих глікозидів (розчинність у воді, ліпідах, кислотах, лугах,
проходження через клітинні мембрани, швидкість всмоктування у травному каналі,
спорідненість до рецептора, міцність зв’язку з білками плазми). Аглікон представ­
лений стероїдним кільцем і лактонною 6- або 5-членною групою, т о визначає хіміч­
ну назву (буфадієноліди або карденоліди) і фармакодинаміку серцевих глікозидів.
Фармакодпнаміка серцевих глікозидів головним чином пов’язана з їх впливом на
серцево-судинну, сечовидільну і нервову системи. Головні фармакологічні ефекти
серцевих глікозидів при впливі на міокард:
• П озит ивна інот ропна дія (збільшення сили скорочень і вкорочення систоли,
внаслідок чого зростає серцевий викид), на електрокардіограмі визначається
підвищенням амплітуди зубця Я, звуженням комплексу (Ж Б, згладжуванням
або інверсією зубця Т.
• Н егат ивна хронот ропна дія (подовження діастоли і уповільнення частоти
серцевих скорочень) на електрокардіограмі визначається подовженням інтер­
валу 11-1^. При цьому створюються сприятливі умови для відновлення енер­
гетичних ресурсів міокарда.
• Н егат ивна дром от ропна дія (уповільнення проведення імпульсів по провід­
ній системі серця) сповільнення швидкості проведення збудження від синусового до атріовентрикулярного вузла. При уповільненні проведення збудження
через атріовентрикулярний вузол можливе виникнення атріовентрикулярних
блокад. На електрокардіограмі визначається подовження інтервалу Р().
У малих дозах серцеві глікозиди можуть викликати негативну батмотропну дію,
у великих - позитивну батмотропну дію. Остання характеризується підвищен­
ням збудливості міокардіальних і спеціалізованих клітин міокарда (автоматизм).
На електрокардіограмі при цьому помічено появу екстрасистол.
Головна дія серцевих глікозидів при серцевій недостатності пов’язана з гемодинамічними ефектами:
• Посиленням і укороченням тривалості систоли.
• Збільшенням хвилинного, ударного об’єму (збільшують силу скорочень і лік­
відують гіпосистолію у хворих із серцевою недостатністю), серцевого індексу,
індексу ударної роботи лівого шлуночка, фракції викиду, незважаючи на лікві­
дацію тахікардії.
• Подовженням діастоли.
• Зменшенням частоти серцевих скорочень (серцеві глікозиди одночасно ви­
кликають брадикардію).
• Наближенням до норми розмірів серця.
• Наближенням до норми (зменшенням) венозного тиску.
• Наближенням до норми (збільшенням) артеріального тиску.
241

С ПЕЦІАЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

• Підвищенням кровопостачання серця (поліпшують субендокардіальний кро­
вообіг, швидкість кровообігу, поліпшують реологічні властивості крові).
• Зменшенням об’єму циркулюючої крові, остаточного об’єму крові, її діастолічного тиску в шлуночках, потреби міокарда в кисні.
• Зниженням тиску крові в судинах малого кола кровообігу, що зменшує ризик
набряку легенів, поліпшує газообмін та насичення крові киснем (щезає ціаноз,
задуха, гіпоксія, метаболічний ацидоз).
• Зменшенням набряків.
• Підвищенням діурезу (підвищують кровообіг у нирках, фільтрацію первинної
сечі, пригнічують секрецію альдостерону, реніну, вазопресину і реабсорбцію
йонів натрію і води і зберігають в організмі йюни калію).
Специфічним рецептором серцевих глікозидів вважають К Ж а +-АТФ-азу. Ме­
ханізм реалізації позитивного інотропного ефекту можна представити як результат
збільшення вмісту іонізованого кальцію в кардіоміоциті внаслідок:
• Блокади К+- \ та+-АТФ -ази (полегшується при взаємодії з магнієм) в результа­
ті взаємодії з БН-групами АТФ-ази, зменшенням вмісту внутріклітинного К
збільшенням концентрації К а+, що веде до деполяризації мембран, відкриття
потепціалзалежних кальцієвих каналів стимуляції К а+- Саі+ обміну.
• Посилення трансмембранного потоку кальцію і звільнення кальцію із саркоплазматичного ретикулуму внаслідок комплексоутворення серцевих глікози­
дів з Са2* і елементами біомембран, що усуває тропоміозинову депресію акто­
міозину та активує АТФ-азу міозину.
• Звільнення катехоламінів з лабільних депо і стимуляції аденілатциклази
(цАМ Ф -залежних механізмів).
• Зміни фізико-хімічних властивостей і конформації скоротливих білків, що
полегшує їх взаємодію з кальцієм, підвищення АТФ-азної активності міозину
із вивільненням енергії, необхідної для скорочення.
• Звільнення ендогенного дігиталісоподібного чинника, який має подібний до
серцевих глікозидів вплив н а К а +-К ‘-АТФ-азу.
• Реалізації трофічної дії серцевих глікозидів (відновлення показників енерге­
тичного, пластичного, ліпідного обмінів і електролітного балансу), зниження
потреби міокарда в кисні і витрати енергії, стабілізації мембран лізосом.
Серцеві глікозиди мають також брадикардичний ефект. Зменшення частоти сер­
цевих скорочень пов’язане із:
І. Негативним хронотропним (діастолічним) ефектом:
• Стимулюючим впливом сильнішої ударної хвилі крові, що викидається з сер­
ця па барорецептори гирла аорти і каротидного синуса, з яких імпульси над­
ходять до центру блукаючого нерва. Неполярні серцеві глікозиди можуть оезпосередньо проникати через ГЕБ і стимулювати ядро блукаючого нерва.
• Посиленням звільнення ацетилхоліну з нервових закінчень, гальмуванням
активності холінестерази.
• Підвищенням чутливості м-холінорецепторів до ацетилхоліну.
242

4.1. Препарати, які впливаю ть на серцево-судинну систему

• Усуненням рефлексу Бейнбриджа, підвищенням повернення венозної крові
до серця.
II. З негативною дромотропною дією:
• Уповільненням проведення імпульсів з підвищенням впливу блукаючого нер­
ва та прямим подовженням рефрактерного періоду.
• Зниженням частоти шлуночкових скорочень при тахісистолічній формі ф іб­
риляції передсердь, подовженням діастоли, поліпшенням внутрішньосерцевої
та системної гемодинаміки.
Серцеві глікозиди підсилюють діурез внаслідок пригнічення активності К а+-К 'АТФ-ази канальцевого епітелію, зменшення реабсорбції натрію, прискорення мета­
болізму і зменшення синтезу альдостерону, поліпшення гемодинаміки (підвищення
ниркового кровотоку і клубочкової фільтрації, зниження гідрофільності інтерстицію, збільшення резорбції міжтканинної рідини). На центральну нервову систему
серцеві глікозиди діють заспокійливо, пригнічуючи активність К ат-К '-А ТФ -ази
нейронів. Серцеві глікозиди покращують функцію печінки, травного каналу й інших
органів. Препарати наперстянки можуть підвищувати здатність крові згущуватися.
Показання до застосування:
• Гостра (головним чином корглікон, строфантин, можливо дигоксин) і хро­
нічна серцева недостатність, зумовлена порушенням скоротливої активності.
В останні роки серцеві глікозиди головним чином призначають при застійній
хронічній серцевій недостатності другого, третього або четвертого функціо­
нального класу.
• Пароксизмальна тахікардія.
• М иготлива аритмія (тріпотіння передсердь).
Серцеві глікозиди рекомендовані як засіб першого вибору хворим із дисфункцією
систоли серця, незалежно від ступеня вираженості останньої у випадку тахісистолічної форми фібриляції передсердь. При лікуванні хронічної серцевої недостатнос­
ті серцеві глікозиди призначають в режимі повільної дигіталізації. При гострій сер­
цевій недостатності можливе призначення в режимі швидкої дигіталізації.
Еталонним препаратом вважають д и г о к с и н . Дигоксин - препарат наперстянки
шерстистої, еталонний медикамент групи серцевих глікозидів. Виражена систоліч­
на, діастолічна дія, діуретичний ефект. Швидше, ніж дигітоксии, виводиться з орга­
нізму. Починає діяти швидше дигітоксину, але поступається строфантину і корглікону. Тривалість ефекту менша, ніж у дигітоксину, але більша, ніж у строфантину
і корглікону.
Фармакокінетика. При внутрішньому застосуванні швидко і практично повніс­
тю всмоктується в травному каналі. Біодоступність залежно від лікарської форми
складає 6 0-85 % (одночасний прийом з їжею понижує швидкість абсорбції). Те­
рапевтична концентрація в сироватці крові спостерігається через 1 годину, макси­
мальна через 1,5 годин. Початок дії препарату після перорального введення ЗО хви­
лин - 2 години, після внутрішньовенного 5 -3 0 хвилин. Терапевтична концентрація
в крові 0,5-2 нг/мл, зв’язок з білками крові 20-25 %. Період напіввиведення складає
в середньому 58 годин, залежить від віку і статі (у осіб молодого віку 36 годин, по­
243

С П ЕЦ ІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

хилого - 68 годин), при анурії підвищується до кількох діб. Тривалість дії близьк
6 діб. Препарат незначно біотрансформується в печінці, 5 0-70 % екскретується :■
сечею в пезміпеному вигляді. У деяких хворих препарат перетворюється в товстом;.
кишечнику під дією кишечної мікрофлори та екскретується з фекаліями. У хворих
з хронічною серцевою недостатністю нирковий кліренс днгоксину понижується.
Застосовують дигоксин частіше від інших серцевих глікозидів при застійній хро­
нічній серцевій недостатності, систолічній дисфункції і арптміях (фібриляції перед­
сердь, суправентрикулярній пароксизмальиіп тахікардії, тріпотінні передсердь),
є повідомлення про застосування при набряку легенів. Ного дозування прп хроніч­
ній серцевій недостатності проводиться в режимі повільної дигіталізації. Побічні
ефекти: шлунково-кишкові (диспепсія, нудота, порушення апетиту). Кардіологічні
(порушення ритму і провідності: брадикардія, політогіна екстрасистолія, бігемінія.
тригемінія, частковий або повний передсердно-шлуночковий блок). Неврологічні
(головний біль, стомлюваність, занепокоєння, порушення зору, зокрема кольорово­
го). Рідше відзначають порушення водного балансу (зменшення діурезу, збільшен­
ня маси тіла), гінекомастію, алергію (шкірні висипання), гострі психози, депресію
тромбоцитопенію, еозинофіл ію.
Призначення препаратів кальцію зменшує всмоктування дигоксину, підвищує
ризик виникнення арптмій. Проаритмічна дія спостерігається при сумісному при­
значенні з лікарськими засобами, які понижують концентрацію калію в крові (гіазидні та петльові діуретики, глюкокортикоїди, солі літію, амфотерицин В). Верапаміл, хінідин сприяють підвищенню концентрації дигоксину в крові і небезпеці
виникнення іитоксикацій. Рпфампіцин, сульфасалазнн зменшують концентрацію
дигоксину в крові.
У с т р о ф а н т и н у - К , с т р о ф а н т и н у - Є , к о р г л і к о н у більше виражена систолічна дія
ніж діастолічна, порівняно з препаратами наперстянки. Ефект строфантину і кор­
глікону наступає швидше, ніж препаратів наперстянки, але тривалість його менша.
Корглікон (новогаленовий препарат) менш токсичний за строфантин, має більше
виражений заспокійливий вплив на ЦНС. Строфантин і корглікон частіше призна­
чають для лікування гострої серцевої недостатності, при набряку легенів. У данин
час випускають у таблетках, покритих оболонкою, для всмоктування в кишечни­
ку. Входять до складу комплексних таблетованих препаратів, покритих оболонкою
(хомвіокорин-М та ін.).
Ц е л а н ід діє на серце подібно іншим препаратам наперстянки, проте порівняно
з дигоксином ефект наступає швидше, кумуляція незначна. У порівнянні зі стро­
фантином у препарату встановлена сильніша брадикардитична дія. Застосовують
целанід для лікування гострої і хронічної недостатності кровообігу.
Н а с т ій т р а в и г о р и ц в іт у містить глікозиди, найактивніший із яких - а д о н із и д . За
характером дії глікозиди горицвіту близькі до глікозидів наперстянки, проте менш
активні по дії на систолу, менше виражений діастолічний ефект, менше впливають
на тонус блукаючого нерва. Глікозиди горицвіту дають більший заспокійливий ефект
на ЦНС, ніж глікозиди наперстянки. Разом з тим, препарати горицвіту володіють
значним подразнюючим впливом на травний канал. Застосовують препарати гори­
244

4.1. Препарати, які впливаю ть на серцево-судинну систему

цвіту головним чином як седативні при вегетоневрозах, дистоніях та ін. Настііі трави
горицвіту з натрію бромідом і кодеїну фосфатом входить до складу мікстури Бехте­
рева. Витяг з трави горицвіту входить до складу препаратів кардіофіт, кардіолін.
Методи терапії синдрому передозування серцевими глікозидами (глікозидної ін­
токсикації) включають: промивання шлунка з активованим вугіллям (іншими еитеросорбептамп), атропіну сульфат, краплі Зеленіна - при брадикардії, антиаритмічні, що
не знижують атріовентрпкулярну провідність (дифеиін, лідокаїн) - при шлуиочкових
арптміях, препарати калію (паиангін, аспаркам, калію хлорид і ін.), донатори сульфгід­
рильних груп (унітіол, ацетилцистеїн та ін.) - для хімічної інактивації, комплексони
(ІЧаЕДТА), препарати вітамінів групи В і Е. Додатково метаболітні препарати - рибок­
син, иеотон, питохром С та ін., антитіла до дигоксину, очищені від глобулінів - ЕАВфрагменти (дигітод, дигібід та ін), антидпгоксинова сироватка - для хімічної інактива­
ції призначають в інших країнах. Для зниження арнтмогенної дії можливе призначення
р-адреноблокаторів, але з урахуванням можливого брадикардитичпого ефекту. Електроімпульсна терапія призначається при неефективності медикаментозного лікування.
Препарати, рекомендовані для лікування хронічної серцевої недостатності
(Рекомендації Української асоціації кардіологів, 2009)
Клас

П ре па рати

Інгібітори АП Ф

еналаприл, каптоприл, лізиноприл, раміприл

Р-Адреноблокатори

бісопролол, карведилол, м етопролол сукцинат, небіволол

Діуретики

ф уросем ід, торасем ід, гідрохлортіазид, індапамід

Б локатори рецепторів ангіотензину-ІІ

кандесартан, валсартан

С ерцеві глікозиди

дигоксин

Нітрати

ізосорбіду д инітрат, ізосорбіду м ононітрат

Н еглікозидні ізотропні засоби

д оф ам ін, добутам ін, левосим ендан

С татини

сим вастатин, правастатин, ф лувастатин, аторвастатин, розувастатин

А нтитром ботичні засоби

варф арин

4.І.І.2. Інш і препарати, які призначаю ть при серцевій недостатності
Головні неглікозидні кардіотоніки, які є резервними засобами і застосовуються
в країнах С Н Д , представлені у класифікації.
Симпатоміметичні лікарські засоби (агоністп р,-адренорецепторів) - добутамін,
дофаміп, адреналіну гідрохлорпд, норадреналіпу тартрат.
Інгібітори фосфодіестерази - мілринон, амринон.
Препарати, що підвищують чутливість скоротливих білків до йоиів кальцію (сен­
сибілізатори кальцію) - левосимендан.
Д о б у т а м ін - синтетичний р,-адреноміметик, що має два ізомери і переважно
стимулює р-адренорецептори за рахунок (+ ) ізомера. Вплив на а-адренорецептори,
245

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

що пов’язаний з ( - ) ізомером, не проявляється, тому що (+ ) ізомер блокує ці ре­
цептори.
Фармакокінетика. Після внутрішньовенного введення ефект добутаміну спосте­
рігається через одну-дві хвилини, максимальна дія - через десять хвилин. Препарат
швидко метаболізується катехол-О-метилтрансферазою та глюкуронізується. Пері­
од напіввиведення препарату - біля двох хвилин. Екскретується добутамін голо­
вним чином із сечею у вигляді метаболітів.
Препарат підвищує серцевий викид внаслідок посилення скоротливості міокарда
має незначну позитивну хронотронну дію, в середніх терапевтичних дозах не під­
вищує артеріальний тиск, знижує опір судин малого кола кровообігу. Призначають
препарат при гострій та важкій хронічній серцевій недостатності, в тому числі гострій
фазі інфаркту міокарда, хірургічному втручанні, передозуванні (3-адреноблокаторів
Гострий фармакологічний тест із добутаміном призначають при діагностиці ішеміч­
ної хвороби серця. Побічні ефекти - тахікардія, екстрасистолія, підвищення артері­
ального тиску, диспепсичні розлади.
Галогенвмісні лікарські засоби для інгаляційного наркозу підвищують ризик роз­
витку шлуночкових аритмій при введенні добутаміну й інших симпатоміметиків
а блокатори р-адренорецепторів послабляють позитивну інотропну дію добутаміну
Симпатоміметики, що входять до складу місцевих анестетиків, можуть призвести де
виникнення гіпертонічного кризу.
Д о ф а м ін - стимулює залежно від дози дофамінові О,- та 0 2-рецептори, (^-(3, та а адренорецептори. Препарат проявляє позитивну інотропну дію, при тривалому вве­
денні веде до підвищення частоти серцевих скорочень, загального периферичного
судинного опору. Завдяки стимуляції дофамінових рецепторів підвищує нирковий
мезентеріальний, мозковий кровообіг, при цьому можливе зниження загального пе­
риферичного судинного опору. Показаний при артеріальній гіпотензії, кардіогенному шоку, серцевій недостатності, гострій нирковій недостатності. Побічні ефекти
- тахікардія, підвищення артеріального тиску, нудота, блювання, головний біль, тре­
мор. Не слід призначати дофамін з галогенвмісними засобами для наркозу у зв’язк;.
з загрозою аритмій, а також місцевими анестетиками, що містять адреналін, норадреналін, мезатон, через загрозу гіпертонічного кризу.
М іл р и н о н - блокує фосфодіестеразу III, що активує транспорт кальцію у філаменті саркоплазматичного ретикулуму. У великих дозах препарат знижує активність ци­
топлазматичних ізоферментів фосфодіестерази та посилює транспорт кальцію чере:сарколему. Головні ефекти - позитивний інотропний та вазодилатуючий, зменшення
перед- і післянавантажения. Препарат стимулює ліполіз, гальмує агрегацію тромбоци­
тів. У значних дозах підвищує частоту серцевих скорочень, потребу в кисні, проявляє
аритмогенну дію. Вводять препарат усередину і в вену. Показання - терапія важке,
гострої та декомпенсованої хронічної рефрактерної до серцевих глікозидів серцеве:
недостатності. Побічні ефекти: гіпотензія, аритмія, біль в ділянці серця, гіпокаліємія
Л е в о с и м е н д а н має позитивну інотропну дію, тому що зв’язується з тропон:ном С у присутності кальцію, стабілізує структуру тропоніну, підвищуючи спо­
246

4.1. Препарати, які впливаю ть на серцево-судинну систему

рідненість тропоніну до йонів кальцію. Це полегшує взаємодію актину з м іози­
ном. Крім того, препарат посилює вивільнення кальцію із саркоплазматпчного
ретикулуму і видалення його в це депо. Він також пригнічує фосфодіестеразу,
сприяє відкриттю А ТФ -залеж них калієвих каналів периферичних судин, що веде
до їх розш ирення.
Показання: декомпенсація хронічної серцевої недостатності та серцева недостат­
ність при інфаркті міокарда.
Побічні ефекти: гіпотензія, головний біль, екстрасистолія, фібриляція, тахікардія
передсердь.
Згідно з рекомендаціями Української асоціації кардіологів для лікування хронічної
серцевої недостатності рекомендують прямі та непрямі кардіотоніки.

Препарати
Н азва п р е п а р а ту

Ф орм а випуску

С п о с іб з а с т о с у в а н н я

Д и го к с и н
О ід о х іп и т

таблетки 0,00025;
ам пули 0,025 % 1 мл

В середину: добова доза 0 ,0 0 0 12 5-0,000 37 5 г. У вену
по 1 -2 м л в 10—20мл 0,9 % розчину натрію хлориду

С тр о ф а н ти н
ЗІгорЬапІЇІпит

ам пули 0,025 % 1 мл;

У вену 0,5 мл в 1 0 -20 м л 0,9 % розчину натрію
хлориду.

К о р гл ік о н
Согдіусопит

ам пули 0,06 % 1 мл;
таблетки по 0,0006

У вену по 1 -2 м л в 1 0 -20 м л 0,9 % розчину натрію
хлориду.

Н а с тій т р а в и го р и ц в іт у
в е с н я н о го Іпіиьит ЬегЬае
А бо пібіз уетаНв

ех 6 , 0 - 180 мл

По одній столовій лож ці 3 -5 разів на день

Д о ф а м ін
О орЬат іпит

ампули 0,5 % 5 мл;
4 % 5 мл.

П риготувати розчин в 125 або 400 мл 5 % розчину
глю кози або 0,9 % розчину натрію хлориду вводять
у вену крапельно з певною ш видкістю

Д о б у та м ін
О оЬиіат іпит

А м пули, ф лакони
по 0,5; 0,25 сухої
речовини

П риготувати розчин в 500 або ЮООмл 5 % розчину
глюкози або 0,9 % розчину натрію хлориду
вводять у вену крапельно з певною ш видкістю

Л евосим ендан

концентрат для інфузій
0,0025 г/мл у флаконах
на 5 мл

П риготувати розчин в 500 мл 5 % розчину глю кози
або 0,9 % розчину натрію хлорид у вводять у вену
крапельно з певною ш видкістю

, Levosim endаnum

4.1.2. А н ти ан гін ал ь н і лік арськ і засоби (засоби, щ о п р и зн ач аю ть д л я
л ік ув ан н я іш е м іч н о ї хв ор оби серця)
ІХС - захворювання серцевого м’яза, зумовлене порушенням рівноваги між ко­
ронарним кровообігом і метаболічною потребою. ІХС виникає внаслідок звуження
коронарних судин (оклюзія атеросклеротичними бляшками, тромбоутворення в
коронарних судинах), коронароспазму, змін реологічних властивостей крові з на­
хилом до тромбоутворення. ІХС може проявлятися у вигляді стенокардії (хронічна
форма) або інфаркту міокарда - ІМ (гостра форма). Стенокардія (angina pectoris)
247

СПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

характеризується сильним болем в ділянці серця за грудниною, що іррадіює в ліву
руку і ліву половину тіла. Виділяють стабільну стенокардію (стенокардію напру­
ги), коли напади виникають під час фізичної та емоційної напруги. Д ля лікування
стабільної стенокардії призначають антиангінальні засоби. Вазоспастнчна (варі­
антна стенокардія, стенокардія Прінцметала) характеризується коронароспазмом
що виникає спонтанно без провокуючих факторів (при звичайному фізичному на­
вантаженні, уві сні), її виникнення пов’язують зі зниженням синтезу ендотеліпре*
лаксуючого фактора і для її лікування ефективними є антиангінальні засоби. Не­
стабільна стенокардія характеризується порушенням трофіки міокарда внаслідок
тромбоутворення в коронарних судинах. Напад стенокардитичного болю виникає
в спокої. Стенокардія потребує призначення лікарських засобів, які попереджають
тромбоутворення в комбінації з антиангінальнпми препаратами. Інфаркт міокар­
да являє собою ішемічний некроз, що виникає при невідповідності коронарного
кровообігу потребам міокарда. Існують схеми патогенетичного лікування інфаркту
міокарда.
Для лікування хворих на ІХС застосовують препарати різного механізму дії та
хімічних груп. Особливої уваги надають засобам, які поліпшують постачання міо­
карда кров’ю та киснем, зменшують потребу його в кисні, а також регулюють обмін
речовин у кардіоміоцитах. Ці препарати мають назву антиангінальних засобів.
Класифікація антиангінальних засобів:
I. Засоби, що знижують потребу міокарда в кисні й поліпшують його кровопоста­
чання:
• органічні нітрати (нітрогліцерин, сустак, нітронг, ізосорбіду динітрат, ізосорбіду мононітрат та ін.);
• блокатори кальцієвих каналів або антагоністи кальцію (ніфедипін, верапаміл.
амлодипіп, дилтіазем та ін.);
• препарати різних хімічних груп (аміодарон, молсидомін та ін.).
II. Засоби, що знижують потребу міокарда в кисні:
• р-адреноблокатори (анаприлін, атенолол, метопролол, талінолол та ін.);
• брадикардитичні засоби (івабрадин).
III. Засоби, які підвищують постачання міокарда киснем:
• вінцєворозширювальні засоби міотрогіної дії (папаверину гідрохлорид, дротаверин (но-шпа), пентоксифіліи та ін.);
• засоби рефлекторної дії, що усувають спазм вінцевих артерій (валідол);
• антиагреганти (кислота ацетилсаліцилова, дипіридамол, клопідогрель та ін.).
IV. Засоби, що підвищують стійкість міокарда до гіпоксії та ішемії:
• енергозабезпечувальні засоби (триметазидин, неотон, кислота глутамінова,
мілдронат та ін.);
• електронакцептори (кислота аскорбінова, рибофлавін, убіхінон та ін.);
• антиоксиданти (токоферолу ацетат, тіотриазолін, есенціале, кверцетин та ін.):
• анаболічні засоби: стероїдні (ретаболіл, неробол) і нестероїдні (калію оротат,
рибоксин та ін.).
248

4.1. Препарати, які впливаю ть на серцево-судинну систему

Зараз застосовують для лікування ішемічної хвороби серця інгібітори АГІФ (еналаприл та ін.), статний (симвастатин га ін.), нікорандил.
4.1.2Д. Лікарські засоби, які зниж ую ть потребу міокарда в кисні
й поліпш ую ть його кровопостачання
4.2.2.1.2. О р га н іч н і н іт р а т и
До цієї групи антиантіпальних засобів належать органічні нітрати: нітрогліцерин,
препарати нітрогліцерину подовженої дії, а також нітрати тривалої дії. Еталоном антиаигінальних засобів вважають нітрогліцерин (гліцерину тринітрат). Синтез його
оуло здійснено у 1846 р. Солберо. В 1847 р. Hering запропонував рідку форму нітро­
гліцерину для лікування “грудної жаби”. Препарат був уперше застосований у клі­
ніках американським лікарем Т. Brunton у 1860 p., через рік створено сублінгвальну
дозовану лікарську форму. У 1867 р. Г. Brunton описав застосування амілнітригу
в інгаляційній формі при стенокардії. У 1879 р. доктор W. M urrel опублікував в ж ур­
налі “Lancet” результати застосування нітрогліцерину на собі і на хворих зі стено­
кардією. У 1925 p. H. Vaguls ввів у клініку капсули з нітрогліцерином. У кінці 60-х
років з ’явилися нітрати пролонгованої дії. В 70-х роках створено мазі з нітрогліце­
рином. У кінці 70-х років K. Goldstain (1974), Т. Flaherty (1975) стали застосовувати
розчин нітрогліцерину внутрішньовенно. В 1979 р. були створені суббукальні плас­
тини з нітрогліцерином. В 1981 р. синтезували ізосорбіду динітрат, а пізніше, у 80-х
роках, - ізосорбіду мононітрат.
М еханізм д ії нітровазодилататорів
Фармакокінетика. Нітрогліцерин швидко і повністю абсорбується з поверхні
слизових оболонок і через шкіру. При прийомі всередину біодоступність складає не
більше десяти відсотків порівняно з нітрогліцерином, який вводять сублінгвально
(ефект первинного проходження через печінку). При сублінгвальному, букальному, внутрішньовенному введенні виключається пресистемний метаболізм і препа­
рат безпосередньо надходить у системний кровообіг. При сублінгвальному прийомі
біодоступність складає практично 100 %, максимальна концентрація в плазмі крові
відзначена через п ’ять хвилин. З білками плазми крові зв’язується до 60 % нітроглі­
церину. Препарат швидко метаболізується в організмі. Метаболізм нітрогліцерину
здійснюється переважно в печінці. Нітрогліцерин екскретується з сечею у вигляді
метаоолітів. Загальний кліренс складає 25-30 л/хв, період напіввиведення при суб­
лінгвальному прийомі 4 -5 хвилин, при внутрішньовенному введенні 1-3 хвилини.
При введенні під язик препарат починає діяти через 1-2 хвилини.
Фармакодинаміка. Механізм дії нітрогліцерину (рис. 4.1) зумовлений взаємоді­
єю із сульфгідрильними групами ендогенних нітратних рецепторів, утворенням нітрозотіолів, що вивільнюють спочатку N0.,, який перетворюється па N 0 . Останній
активує гуанілатциклазу, накопичує цГМФ, зменшує вміст Са2’, можливий фер249

СПЕЦІАЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

МЕХАНІЗМ ДІЇ НІТРОВАЗОДИЛАТАТОРІВ (ОРГАНІЧНИХ НІТРАТІВ)

Ізосорбіду динітрат,
Ізосорбіду мононітрат
R-0.N 0,)

Молсидомін

С-ББ-С

БІИ-І

51Ы-1А

Н-ЫО,

N0

р о зв и т о к т ол е р а нт но ст і в н а сл ід о к де ф іци т у
ци ст еїн у

відсут ніст ь т ол ерант ност і, оскіл ьки дія
не в ід бува єт ься через Б Н -групи

Гуанілатциклаза

ГТФ

цГМФ

Зниження концентрації іонів С а 2* у цитоплазмі м'язових клітин

І

Розслаблення гладеньких м’язів судин, зниження артеріального тиску, зменшення болю
Рис. 4.1. М еханізм дії н ітр о в азо д и л ататор ів (о р ган ічн и х нітратів)

ментативний шлях утворення N 0 . Внаслідок цього стимулюється гуанілатзалежна
протеїнкіназа, що веде до змін фосфорилювання протеїнів у клітинах гладеньких
мязів, дефосфорилювання легких ланцюжків міозину та пониження контрактильності. Нітрогліцерин також стимулює утворення судинорозширювальних простациклінів у стінці судин. Крім того, нітрогліцерин рефлекторно стимулює виділення
катехоламінів, які підвищують активність адренорецепторів ЦНС, що сприяє збіль­
шенню потоку гальмівних імпульсів до судинорухового центру (клофеліноподібний
механізм). Нітрогліцерин знижує тонус переважно венозних судин міокарда, мозку,
внутрішніх органів, сітківки, бронхів тощо, а також тонус системних артерій. Пре­
парат знижує артеріальний тиск, розширює вінцеві судини, а також зменшує післяі переднавантаження на серце. При цьому зменшується об’єм циркулюючої крові
(О Ц К ), кінцевий діастолічний тиск, поліпшується кровопостачання субендокардіальних шарів міокарда, зменшується робота серця і потреба його в кисні, нормалізу­
ється обмін речовин (особливо енергетичний) у міокарді й судинах. Препарат роз­
слаблює гладенькі м’язи внутрішніх органів та бронхів.
250

4.1. Препарати, які впливають на серцево-судинну систему

Показання: таблетки під’язикові, капсули нітрогліцерину і спрей застосовують
для зняття нападу стенокардії. Таблетки, капсули пролонгованої дії, пластини з ніт­
рогліцерином, пластирі (транспортні трансдермальні системи) показані для попе­
редження нападів. Призначають у водних розчинах внутрішньосудпнно крапельно
при інфаркті міокарда (за умови моніторингу дії), гострій серцевій недостатності.
Препарат сприяє зменшенню зон інфаркту внаслідок зниження лівошлуночкового
тиску, усуненню застою в легенях при недостатності серця.
Побічна дія: запаморочення, головний біль, гіперемія шкіри, відчуття жару, зни­
ження артеріального тиску, рідко - ортостатичнпй колапс, ціаноз, відчуття сухості
в ротовій порожнині, нудота, блювання, біль у животі, контактний дерматит, загаль­
на слабкість, гіпотермія, нечіткість зору, метгемоглобінемія. Рідко спостерігається
ексфоліативний дерматит, блідість, підвищене потовиділення, посилення нападів
стенокардії. Головний біль можна зменшити поєднаним застосуванням 1 % розчину
нітрогліцерину з 3 % спиртовим розчином ментолу (1: 9), кислотою ацетилсаліцило­
вою або шляхом зниження дози, а метгемоглобінемію - введенням метиленового си­
нього, аскорбінової кислоти, оксигенотерапією, гемодіалізом та переливанням крові.
Форми нітрогліцерину подовженої дії застосовують для профілактики нападів
стенокардії. До них відносять сустак, який виготовляють методом мікрокапсулювання шляхом адсорбції нітрогліцерину на сорбентах. Частина таблетки швидко аб­
сорбується, ефект розвивається через 10-15 хв і триває 4 - 6 год. Нітромак - мікрокапсульований препарат, що містить 2,5 і 5,4 мг нітрогліцерину в капсулі. Нітропг
має тривалу (до 8 годин) дію. Нітродерм є трансдермальною системою і забезпечує
подовжену дію нітрогліцерину (близько 24 год).
Із довгодіючих нітратів першим був п е н т а е р и т р и л т е т р а н іт р а т ( е р и н і т ) , який за­
раз практично не застосовують. Найбільш поширеними нітратами тривалої дії є і з о с о р б ід у д и н іт р а т ( н іт р о с о р б ід , і з о к е т , к а р д і к е т ) та із о с о р б і д у м о н о н іт р а т ( м о н о н іт р о с и д , о л ік а р д ) .

Початок ефекту нітросорбіду проявляється через ЗО хв, максимальний ефект роз­
вивається протягом першої години, триває 3 - 5 год. Один із метаболітів нітросорбі­
ду - ізосорбід-5-мононітрат - має високий ступінь активності. Ізосорбіду мононі­
трат повністю абсорбується, незалежно від рН, біодоступність його становить 100 %.
Препарат не біотрансформується в печінці. Ефект настає через 3 0-45 хв, триває
8 -1 2 год. Обидва препарати в таблетках (звичайних та пролонгованої дії) застосо­
вують для профілактики нападів стенокардії, а також для лікування недостатнос­
ті серця. Існують таблетки ізосорбіду динітрату для під’язикового призначення та
аерозоль для купірування нападу стенокардії, розчин в ампулах, який призначають
у випадках інфаркту міокарда та гострої серцевої недостатності, а також трансдермальна терапевтична система у вигляді пластирів для профілактики нападів стено­
кардії.
При тривалому застосуванні органічних нітратів (понад два тижні) може розви­
нутися толерантність до всіх нітратів. Це зумовлено дефіцитом сульфгідрильних
груп, рефлекторним підвищенням активності ренін-ангіотензинової системи, нако­
пиченням вільних радикалів, змінами активності ферментів, які беруть участь у пе­
251

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

ретворенні нітратів, а також пониженням активності гуанілатциклази, збільшенням
об’єму циркулюючої крові, порушенням відновлюваності нітратів внаслідок висна­
ження ресурсів відновленого глутатіону. Нітрати доцільно призначати з донаторами
сульфгідрильних груп, антиоксидантами, проводити переривчасті курси призначен­
ня, а також комбінувати з [3-адреноблокаторамн, молендоміном, інгібіторами АПФ
іншими лікарськими засобами.
4.1.2.1.2. Б л о к а т о р и к а л ь ц іє в и х к а н а л і в (а н т а го н іст и кальцію )

Блокують кальцієвий трансмембранний іонний потік у потепціалзалежнпх по­
вільних кальцієвих каналах Ь-тппу, тобто зменшують надходження до клітини Са-’\
Потенпіалзалежні кальцієві канали відкриваються при деполяризації клітинної
мембрани, вони розташовані в кардіоміоцитах, ангіоміоцитах (клітинах гладеньких
м’язів) резистивних судин. Вони складаються з а,, а,, р і у-субодиниць. Саме а, є потенціалчутливим сенсором, який блокують лікарські засоби.
За хімічною будовою антагоністи кальцію поділяють на:
• Похідні фенілалкіламіну (верапаміл).
• Похідні дигідропіридину (ніфедипін, амлодипін).
• Похідні бензотіазепіну (дилтіазем).
• Похідні дифенілалкіламіну (цинаризин).
Кальцієві канали серця і судин проявляють різну чутливість до фенілалкіламінів,
дигідрогіірпдинів, бензотіазепінів. Похідні фенілалкіламінів більше діють на серце,
дигідропірпдинів - на судини, бензотіазепінів - на серце і судини.
Для клініцистів має значення класифікація препаратів залежно від переважного
впливу антагоністів кальцію на кальцієві канали серця та гладеньких м’язів артерій:
• Блокатори відкритих кальцієвих каналів серця - похідні фенілалкіламіну.
• Блокатори інактивованих кальцієвих каналів гладеньких м’язів - похідні ди­
гідропіридину.
• Блокатори кальцієвих каналів обох локалізацій - похідні бензотіазепіну.
З а специфічністю дії (ступенем пригнічення повільного потоку Са2'):
• Високоспецифічні антагоністи кальцію, що пригнічують трансмембранний
потік кальцію (верапаміл, ніфедипін, дилтіазем).
• Менш специфічні антагоністи кальцію, які блокують натрієві й кальцієві ка­
нали і деякою мірою - надходження магнію через мембрани (цинаризин).
• Неспецифічні антагоністи кальцію - антагонізм із кальцієм є побічним ефек­
том (аміодарон).
Залежно від етапу впровадження в медичну практику антагоністи кальцію поді­
ляють на препарати:
• Першого покоління (верапаміл, ніфедипін, дилтіазем).
• Другого покоління - препарати з повільним вивільненням діючої речовини з
лікарської форми (верапаміл-БК, ніфедипін-ФС-ретард та ін).
• Третього покоління - препарати нової хімічної структури (амлодипін, фелодипін).
252

4.1. Препарати, які впливаю ть на серцево-судинну систему

Антагоністи кальцію (похідні фенілалкіламіну та бензотіазепіну) мають антиангінальпу, антпаритмічну та антигіпертензпвну дію, а дигідроніридинп - антиаритмічною дією не володіють. Механізм дії пов'язаний у першу чергу з блокадою транс­
мембранного потоку повільних кальцієвих каналів Ь-типу (змінюють мікров’язкість
ліпідного шару мембрани та її конформацію, а також гальмують вивільнення каль­
цію з ендоплазматичної сітки міокардіоцитів). Похідні фенілалкіламіну та бензо­
тіазепіну блокують надходження Са2' в клітину пейсмейкера, активність ектопіч­
них вогнищ у міокарді та зворотний вхід Са2 через повільні канали. Завдяки цьому
вони пригнічують здатність кальцію зменшувати активність внутрішньоклітинних
АТФ-аз, при ішемії, некрозі міокарда запобігають небажаному накопиченню Са2'
у мітохондріях, розвитку артеріального кальцинозу (атеросклерозу) і втраті макроергічнпх фосфатів. Діапазон дії антагоністів кальцію значно ширший, ніж тіль­
ки блокада кальцієвих каналів: безпосередній вплив на кальмодулін, пригнічення
активності фосфодіестерази, вивільнення кальцію з внутрішньоклітинних депо та
агрегації тромбоцитів. Препарати знижують тонус гладеньких м’язів стінки судин,
у тому числі вінцевих, усувають спонтанні скорочення та спазм судин і мають протиатеросклеротичпу дію, оскільки стенозуючий атеросклеротичний процес часті­
ше виявляється саме в цих відділах вінцевих артерііі. У зв’язку з цим антагоністи
кальцію мають перевагу перед іншими судинорозширювальними засобами при
лікуванні хворих на ішемічну хворобу серця. Препарати зменшують збудження і
скоротливість міокарда і потребу його в кисні, пригнічують автоматизм синусовопередсердного вузла та передсердно-шлуночкове проведення. Вони сприяють ощад­
ливому розподілу кисню та кардіопротекторній дії у поєднанні з тривалим розш и­
ренням вінцевих артерій, навіть у випадках стенокардії з вираженим спастичним
компонентом, запобігають розвиткові некрозу міокарда.
В е р а п а м іл ( і з о и т и н ) - має широкий спектр фармакологічної активності.
Фармакокінетика. Після прийому всередину легко і повільно всмоктується і над­
ходить у системний кровообіг, зв’язується з білками плазми крові (більше 90 %).
Препарат метаболізується переважно в печінці, внаслідок інтенсивного метаболізму
при першому проходженні через портальну систему печінки біодоступність скла­
дає 2 0-35 %. М аксимальна концентрація верапамілу в плазмі крові спостерігається
через 1-2 години після прийому. Період напіввиведення 2,8-7,4 години після пер­
шого прийому та 4,5-12 годин на фоні тривалого прийому. У пацієнтів похилого
віку період напіввиведення пролонгується. У пацієнтів з печінковою недостатністю
метаболізм препарату уповільнюється, об’єм розподілу підвищується, період напів­
виведення пролонгується до 14-16 годин. Препарат екскретується переважно нир­
ками (70 %), частково через кишечник. Верапаміл проникає крізь плаценту та екс­
кретується в грудне молоко. Дія верапамілу після прийому всередину починається
через 1 годину, досягає максимуму через 2 години, триває 8 -1 0 годин.
Фармакодинаміка. Верапаміл має виражену антиангінальну, антигіпертензивну, протиаритмічну активність. Уповільнює спонтанну діастолічну деполяризацію
клітин, але не зменшує максимальної швидкості проведення збудження, підвищує
толерантність до фізичних навантажень. Частота і сила скорочень серия під впли­
253

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

вом верапамілу зменшуються. Однак у відповідь на зниження артеріального тис:-:
відбувається рефлекторне збудження симпато-адреналової системи, що запобігав
розвитку брадикардії. Розширює вінцеві артерії, знижує вінцевий кровообіг завдя­
ки зниженню тонусу гладеньких м'язів периферичних судин та внутрішніх органів,
пригнічує скоротливу активність матки, має антиагрегантну активність та седатив­
ний вплив на ЦНС.
Показання: артеріальна гіпертензія, вазоспастична стенокардія, парокспзмальна
тахікардія, профілактика нападів стенокардії напруги.
Побічна дія: гіпотензія, брадикардія, атріовентрикуляриа блокада, нудота, блю­
вання, запаморочення, втомлюваність, периферичні набряки, алергічні реакції, ато­
нічний запор.
Н іф е д и п ін ( ф а р м а д и п ін , к о р и н ф а р , ф е н і г і д и н ) - перший препарат дигідропіридинів.
Ф армакокінетика. Після прийому всередину ніфедипін швидко і майже повніс­
тю всмоктується (90-100 %). При сублінгвальному прийомі ефект спостерігається
через 5 -1 5 хвилин, при прийомі всередину - через 10 хвилин, максимальний ефект
проявляється через 3 0 -9 0 хвилин після прийому всередину, зберігається протягом
4 - 6 годин. Біодоступність складає 5 0-70 % (високий ефект першого проходження
крізь печінку). Зв’язок з білками плазми біля 95 %, у печінці ніфедипін майже пов­
ністю метаболізується внаслідок окислювальних та гідролітичних процесів, метабо­
літи неактивні. У вигляді метаболітів екскретується переважно нирками (6 0 -8 0 %).
інші метаболіти - з фекаліями. Період напіввпведення 5-11 годин.
Ф армакодинаміка. За судинорозширювальною здатністю перевищує верапаміл,
однак не має значної кардіодепресивної дії і не проявляє антиаритмічного впливу.
У відповідь на зниження артеріального тиску, загального периферичного опору збу­
джуються барорецептори, що супроводжується рефлекторним збудженням симиатикоадреналової системи і (3,-адренорецепторів серця, рефлекторним підвищенням
частоти скорочень серця, скоротливості міофібрил, розвитком гіпоксії міокарда.
Показання: препарати короткочасної дії призначають у таблетках під язик і в
розчині у краплях під назвою фармадипін. Д ля зняття гіпертензивного кризу, іно­
ді в комплексній фармакотерапії для лікування, для профілактики і зняття нападу
вазоспастичної стенокардії; препарати подовженої дії - при артеріальній гіпертензії,
для профілактики стабільної стенокардії.
Побічна дія: артеріальна гіпотензія, блювання, запор, набряки нижніх кінцівок,
тахікардія, головний біль, гіперемія обличчя, при тривалому прийомі може виника­
ти так званий ніфедипіновий медикаментозний гінгівіт.
А м л о д и п ін ( н о р в а с к , т е н о к с ) є препаратом подовженої дії.
Ф армакокінетика. Амлодипін добре всмоктується у травному каналі, максималь­
на концентрація спостерігається через 6-12 годин. Біодоступність складає 64-84 %,
період напіввпведення - приблизно 3 5 -5 0 годин, що дозволяє призначати препарат
один раз на добу. Амлодипін метаболізується в печінці з утворенням неактивних
метаболітів, 10 % незміненого препарату і 60 % метаболітів екскретується з сечею.
254

4.1. Препарати, які впливаю ть на серцево-судинну систему

Фармакодинаміка. £фект амлодипіну розвивається поступово, препарат прак­
тично не викликає тахікардії, має антпангінальні, антпгіпертензивні властивості.
Викликає вазодилатацію, зниження загального периферичного судинного опору,
перед- та післянавантаження па серце, потреби в кисні, гіпертрофії, чому сприяє
утворенню оксиду азоту.
Показання. Препарат може бути застосований для лікування стенокардії, недо­
статності серця, артеріальної гіпертензії.
Побічна дія. Головний біль, периферичні набряки, втома, сонливість, нудота, біль
в животі, приливи, серцебиття, запаморочення, рідко - закреп, артралгія, міалгія,
диспепсія, підвищення частоти сечовиділення, сухість в ротовій порожнині, тром­
боцитопенія.
Блокатори кальцієвих каналів (амлодипін, лацидипін, фелодипін, лерканідипін)
мають також протнатеросклеротичний вплив: знижують надходження холестерину
в макрофаги, гальмують проліферацію гладеньких м’язів та їх міграцію в субендотеліальну тканину. Інгібують перекисне окислення ліпідів у судинній стінці, стиму­
люють синтез ліпопротеїнів високих щільностей, гальмують зростання атероскле­
ротичних бляшок, підвищують їх стабільність, але не сприяють розсмоктуванню.
Антиагрегантна дія проявляється у значних дозах.
Д и л т іа з е м є похідною речовиною бензотіазепіну. За активністю близький до ніфедипіну, хоча менше впливає на гладенькі м’язи судин, проте він порушує про­
ведення збудження по провідній системі серця (протиаритмічна дія). Дилтіазем
знижує тонус і загальний периферичний опір судин при есенціальній артеріальній
гіпертензії. Препарат розширює вінцеві артерії, знижує венозне повернення крові,
потребу в кисні, поліпшує кровопостачання міокарда.
Показання: артеріальна гіпертензія, профілактика нападів стенокардії, надшлуночкова аритмія тощо.
4.І.2.І.З. П р е п а р а т и р ізн и х х ім іч н и х гр уп
А м іо д а р о н ( к о р д а р о н ) , крім антиангінальної, має протиаритмічну дію (див. про-

тиаритмічні засоби).
М о л с и д о м ін ( с и д н о ф а р м ) - антиангінальний препарат групи сиднонімінів.

Фармакокінетика. Після прийому всередину молсидомін практично повністю аб­
сорбується з травного каналу. Біодоступність складає 6 0-70 %. Дія препарату по­
чинається через 20 хвилин після прийому. М аксимальний ефект досягається через
30-60 хвилин, тривалість дії складає 4 - 6 годин. Біля 3 0-40 % молсидоміну метаболізується в печінці, перетворюється в фармакологічно активну сполуку SIN -1, з якої
неферментативним шляхом утворюється нестійка речовина SIN-1 А, що безпосеред­
ньо виділяє оксид азоту та перетворюється в крові і тканинах до фармакологічно
неактивного SIN-1 С. При цьому утворюється ряд інших метаболітів. М інімаль­
но діюча концентрація молсидоміну в плазмі крові 3 -5 нг/мл. Діюча речовина не
зв'язується з білками плазми крові. Молсидомін у вигляді метаболітів екскретується з сечею (90 %) та фекаліями (9 %), остання кількість виводиться в незміненому
вигляді. Період напіввиведення молсидоміну 0,85-2,35 години.
255

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМАКОЛОГІЯ

Фармакодитміка. Молсидомін виявляє антиангінальний ефект, механізм реалі­
зації якого подібний до механізму дії нітрогліцерину, але до молспдоміну не розви­
вається толерантність, оскільки для реалізації антпангінального ефекту не потрібна
взаємодія з 8Н-групами білків. В організмі він поступово перетворюється наКО . щ о
і зумовлює антиангінальний ефект. Зменшує навантаження на серце внаслідок зни­
ження периферичного венозного та артеріального опору судин, діастолічного тиск\
у лівому шлуночку, навантаження на стінки міокарда. Внаслідок цього знижується
потреба в кисні. Паралельно молсидомін підвищує вінцевий колатеральний крово­
обіг, чинить антиангінальний: вплив, зменшує агрегацію тромбоцитів і підвищує то­
лерантність до фізичних навантажень.
Показання: профілактика і зняття нападів стенокардії, лікування хворих з недо­
статністю серця.
Побічна дія: артеріальна гіпотензія, можливий колапс, головний біль, запаморо­
чення, нудота, алергічні реакції.
4.1.2.2. Лікарські засоби, які зниж ую ть потребу міокарда в кисні.
Р-Адреноблокатори
Антиангінальна дія р-адреноблокаторів (рис. 4.2) досягається завдяки усуненню
симпато-адреналових впливів на міокард, що зумовлює зменшення роботи серця
(зниження сили й частоти скорочень). р-Адреноблокатори завдяки негативній інотропній дії сприяють зменшенню потреби міокарда в кисні. Позитивне значення має
брадикардія, яку викликають деякі препарати цієї групи.

Рис. 4.2. М еханізм а н ти ан гін ал ь н о ї дії Р -адреноблокаторів

256

4.1. Препарати, які впливаю ть на серцево-судинну систему
П р о п р а н о л о л ( а н а и р и л ін ) - неселективний р-адреноблокатор без симпатоміметичної активності з вираженою мембраностабілізуючою (хінідиноподібною) дією,
знижує потребу міокарда в кисні. Пропранолол може перерозподілити коронарний
кровообіг на користь ішемізованої ділянки. При блокаді (3.,-адренореиепторів під­
вищується тонус не уражених атеросклерозом коронарних судин (просвіт судин у
ділянці бляшки не змінюється).
До селективних [3-адреноблокаторів без спмпатоміметичної активності належать
мстопролол (корвітол), атенолол (атенова, тенолол), бісопролол (комкор), бетаксолол (локреп), иебіволол (иебілет) га ін.
М е т о п р о л о л має аптиангінальну, антпгіпертеизпвну, антиарптмічну дію. Селек­
тивна блокада адренорецеиторів зменшує ризик побічних ефектів, особливо у хворих
з бронхіальною астмою і цукровим діабетом. А т е н о л о л порівняно з метопрололом
має тривалішу дію, більше порушує метаболічні процеси. Атенолол - гідрофільний
препарат, практично не проникає крізь ГЕБ, не порушує сон, емоційну сферу.
Пролонговану аптиангінальну дію мають селективні (3,-адреноблокатори - б і с о ­
п р о л о л , б е т а к с о л о л , а також н е б ів о л о л , який сприяє утворенню оксиду азоту, що
викликає вазодилатацію; їх призначають при стенокардії напруги, вторинній про­
філактиці інфаркту міокарда.
Р-Адреноблокатори комбінують з нітратами, тому що вони усувають рефлекторну
тахікардію, яку викликають нітрати.
До брадикардитпчпих засобів належить препарат ів а б р а д и н ( к о р а к с а н ) . М еха­
нізм його брадикардитичної дії пов’язаний з блокадою 1-каналів клітин синусового
вузла, що веде до пролонгації спонтанної діастолічної деполяризації, пригнічення
автоматизму синусового вузла, уповільнення частоти серцевих скорочень. Бради­
кардія не супроводжується суттєвим впливом на скоротливість міокарда, знижен­
ням провідності та артеріального тиску. Підвищення тривалості діастоли веде до
зростання магістрального і колатерального кровообігу.
Показання: хронічна стабільна стенокардія у хворих з нормальним синусовим
ритмом або обмеженнями до застосування Р-адреноблокаторів.
Побічна дія: фотопсія (зміни сприйняття світла), брадикардія, шлуночкові екс­
трасистолії, атріовентрикулярна блокада І ступеня; рідко - нудота, запор або діарея,
головний біль, запаморочення, еозинофілія, підвищення рівня сечової кислоти та
креатиніиу в плазмі крові.

4.1.2.3. Лікарські засоби, які підвищ ую ть транспорт кисню до міокарда
Засоби, що підвищують транспорт кисню до міокарда, поділяються на:
- вінцеворозшпрюючі засоби міотропної дії (папаверину гідрохлорид та ін.);
- засоби рефлекторної дії, що усувають спазм вінцевих артерій (валідол та ін.);
- антиагреганти (кислота ацетилсаліцилова, дипіридамол та ін.).
Раніше широко застосовували також алкалоїд опію ізохінолінового ряду п а п а ­
в е р и н у г ід р о х л о р и д , хоча антпангінальна активність ііого незначна через коротко­
часну дію. Препарат належить до спазмолітиків. Папаверину гідрохлорид викликає
помірне розширення вінцевих судин, пригнічує фосфодіестеразу, підвищує рівень
257

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

цАМФ, знижує вміст кальцію у кардіоміоцитах. Незначною мірою пригнічує зво­
ротне захоплення аденозину. Розширення вінцевих судин супроводжується неспри­
ятливим ефектом - підвищенням потреби міокарда в кпсні. Папаверину гідрох.к рид знижує тонус великих судин та артеріол, у тому числі судин мозку.
З а хімічною будовою до папаверину наближається спазмолітичний препарат нош п а ( д р о г а в е р и н ) . Проте розширювальна дія но-шпп відносно вінцевих судин ви­
ражені ша і триваліша. Рідко призначають як протнангінальний засіб. Подібну лік
має вітчизняний спазмолітичний лікарський засіб в ін б о р о н .
В а л ід о л ( к о р в а л м е ї г г ) - розчин ментолу в ментоловому ефірі ізовалеріанової кис­
лоти. Препарат діє заспокійливо на ЦНС. Подразнюючи холодові рецептори слизо­
вої оболонки порожнини рота, рефлекторно викликає розширення вінцевих судин.
Показання: кардіалгії, легкі початкові форми стенокардії.
В окремих випадках може викликати сльозотечу, запаморочення.
К и с л о т а а ц е т и л с а л іц и л о в а , к л о п ід о г р е л ь - див. засоби антиагрегантної дії.
Д и п ір и д а м о л ( к у р а н т и л ) : має здатність підвищувати кровопостачання міокарда.
Пригнічує аденозиндезаміназу, що іпактивує аденозин, який бере участь в ауторегуляції вінцевого кровообігу. Поліпшує колатеральний кровообіг, але викликає син­
дром обкрадання, тобто зменшує кровопостачання ішемічних ділянок. Дипіридамол
гальмує агрегацію тромбоцитів, стимулюючи синтез простацикліну та інгібуючи
синтез тромбоксану, що сприяє поліпшенню мікроциркуляції в міокарді. Препарат
знижує загальний периферичний опір, дещо знижує артеріальний тиск.
Показання: як антнагрегант гіри ішемічній хворобі серця.
Побічна дія: короткочасна гіперемія обличчя, гіпотонія, тахікардія, головний біль,
алергічний висип на шкірі. Його не можна приймати при вираженому атеросклерозі
вінцевих артерій.
4.І.2.4. Лікарські засоби, які підвищ ую ть стійкість міокарда до гіпоксії
(кардіопротектори)
До антиангінальних засобів, що підвищують стійкість міокарда до гіпоксії та іше­
мії, належать: енергозабезпечувальні та анаболічні засоби, електронакцептори, ан­
тиоксиданти, які призначають у складі комплексної фармакотерапії.
Серед енергозабезпечувальних засобів раніше виділяли натрію а д е н о з и н т р и ф о с ф а т ( А Т Ф ) . Показано, що препарат стабілізує структуру кардіоміоцитів, нор­
малізує обмін речовин у випадках гіпоксії, підвищує толерантність організму до
фізичних навантажень, виявляє антпаритмічну дію, покращує вінцевий і мозковий
кровообіг. Показання: міокардіодистрофія, спазми периферичних судин, надшлуночкова тахікардія.
Застосування кислоти адеиозинтрифосфорної як джерела енергозабезпечення
при недостатності кровообігу проблематичне у зв’язку з неможливістю проник­
нення її через клітинні мембрани. А Т Ф - л о н г (АТФ -форте) є координаційною спо­
лукою з гістидином, калієм, магнієм, може проникати всередину кардіоміопптів.
зберігає енергетичні ресурси, пригнічує перекисне окислення ліпідів, попереджає
пошкодження мембрани, нормалізує діяльність мембранних насосів. В умовах іше­
258

4.1. Препарати, які впливаю ть на серцево-судинну систему

мії препарат зменшує потребу міокарда в кисні, нормалізує синусовий ритм, тобто
забезпечує антиішемічну, антиаритмічну дію. Можна застосовувати при ішемічній
хворобі серця інші активатори енергозабезпечення - к р е а т и н ф о с ф а т ( н е о т о н ) .
Т р и м е т а з и д и н ( п р е д у к т а л ) інгібує мітохондріальний фермент р-окислення
жирних кислот - 3-кетоапил-коензим А-тіолазу, що сприяє переключенню еиергопродукції в мітохондріях від р-окислення жирних кислот на окислення глюкози.
В результаті знижується потреба міокарда в кисні, краще використовується кисень,
росте утворення і накопичення АТФ та креатиифосфату, тобто препарат нормалізує
енергетичний обмін та електроліти пі і баланс, нормалізуються трансмембранні йонні токи, а також концентрація йонів калію, зменшується перевантаження натрієм і
кальцієм, що сприяє поліпшенню скоротливості міокарда. Активація аеробного глі­
колізу зменшує явище ацидозу, а пригнічення окислення жирних кислот понижує
накопичення вільних радикалів і веде до цитопротективної дії. Кровообіг і загальна
гемодинаміка при цьому не змінюються.
Показання: ішемічна хвороба серця, стабільна стенокардія (значно зменшує по­
требу в прийомі нітратів).
Побігша дія: біль в епігастрії, диспепсія, иудота, блювання, астенія, головний біль,
запаморочення, висипи, свербіж, кропив’янка.
Т іо т р и а з о л ін - синтетичний кардіо- і гепатопротектор, антиоксидант, має протиішемічні, мембраностабілізуючі, імуномодулюючі ефекти, знижує чутливість серця
до катехоламінів, поліпшує реологічні властивості крові, зменшує розміри зони не­
крозу при ішемії.
Паказапня: стенокардія, післяінфарктний кардіосклероз, гострий інфаркт міокар­
да, гепатит, цироз печінки.
Побічна дія: алергічні реакції, диспепсичні розлади.
М іл д р о н а т ефективний при ішемічній хворобі міокарда, що ускладнена недо­
статністю серця. Він також пригнічує окислення жирних кислот за рахунок інгібіції
ферменту бутиробетаїнгідроксилази та активує важливі ферменти циклу аеробного
окислення глюкози (гексокіназу, иіруватдегідрогеназу).
Показання: ішемічна хвороба серця, серцева недостатність, порушення церебраль­
ного кровообігу, для підвищення працездатності у спортсменів.
Побічна дія: свербіж, диспепсія, тахікардія, збудження, гіпотензія. Позитивну дію
в комплексній фармакотерапії ішемічної хвороби серця мають препарати метаболіч­
ної фармакотерапії, у яких провідним є антиоксидантний вплив природного (квер­
цетин, корвітин та ін.) та синтетичного (тіотриазолін, мексидол, мексикор та ін.) по­
ходження.
К в е р ц е т и н - біофлавоноїд, капіляростабілізатор, корвітин - його розчинна ф ор­
ма, ліпофлавон - ліпосомальна форма. Кверцетин може моделювати активність
різних ферментів, які приймають участь в деградації фосфоліпідів, впливають на
вільнорадикальне окислення, синтез оксиду азоту. Препарат може блокувати 5-ліпооксигеиазу, синтез лейкотрієнів, прозапальних цитокінів, володіє протизапаль­
ною, імономодулюючою дією, має кардіопротекторний вплив.
259

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Показання: призначають у комплексній терапії стенокардії, а в лікарських формах
для внутрішньовенного введення при гострому інфаркті міокарда, порушеннях моз­
кового кровообігу, для лікування хворих з облітеруючим атеросклерозом черевне :
аорти і периферичних судин.
Побічна дія; алергічні реакції, при внутрішньовенному введенні - гіпотензія.
У комплексній фармакотерапії іноді як антиангінальні застосовують стероїди:
( р е т а б о л іл , н е р о б о л ) і частіше нестероїдні ( р и б о к с и н , к а л ію о р о т а т , м а г н е р о т
анаболічні засоби для підвищення енергозабезпечення серця і частково для стиму­
ляції вінцевого кровообігу. Кардіотропний ефект анаболічннх стероїдів зумовлений
підвищенням синтезу коензиму А, глікогену, креатину, кислот аденозпнтрифосфорної та нуклеїнових у міокарді, а також підвищенням внутрішньоклітинного вмісту
калію. Антиангіпальний вплив нестероїдних анаболічннх засобів пояснюють поси­
ленням синтезу білка в кардіоміоцитах, поліпшенням енергетичного обміну.
К о р а р г і н - крім рибоксину, містить Ь-аргінін, має додаткову судинорозширю­
вальну дію завдяки участі в утворенні оксиду азоту.
Показання: стенокардія напруження і спокою (в комплексі з іншими антиангінальними засобами). Призначають за цими показаннями також т ів о р т ін , який міс­
тить Ь-аргінін та кислоту аспарагінову, та к а р д і о а р г і н і н - З д о р о в ’ я , що містить аргі­
ніну аспарагінат, діаргініну сукцинат, магнію аспарагінат, калію аспарагінат.
4.1.2.5. Засоби, які призначаю ть хворим на інфаркт міокарда
При інфаркті міокарда призначають цілий комплекс лікувальних засобів, що ма­
ють патогенетичну та симптоматичну дію. В першу чергу для усунення больового
синдрому призначають наркотичні анальгетпки та нітрати. Позитивний вплив ні­
трогліцерину пов’язаний з вазодилатуючими, гемодинамічними, антитромбоцитарними ефектами. Препарат приймають у вигляді під’язикових таблеток або спрею з
інтервалом 3 - 5 хвилин. Коли больовий синдром або ознаки ішемії на ЕКГ після при­
йому 3 таблеток зберігаються, переходять па внутрішньовенне крапельне введення.
Препарат вводять пацієнтам, коли у них системний артеріальний тиск не нижче
90 мм рг. ст., при відсутності брадикардії і коли вони не приймали силденафіл про­
тягом 24 годин (небезпека гіпотензії). Замість нітрогліцерину можна застосовувати
ізосорбіду дпнітрат внутрішньовенно. Коли больовий синдром не усувається нітра­
тами призначають наркотичні анальгетпки (морфіну гідрохлорид, промедол, омнопон, фентаніл, трамадол) та ненаркотичні анальгетпки (анальгін). Препаратом ви­
бору є морфіну гідрохлорид, що поєднує значну анальгезуючу дію зі сприятливими
гемодинамічними ефектами (дилятація вен, артеріол, пониження перед-, післянавантаження на міокард, уповільнення ЧСС), що сприяє зниженню потреби міокарда
в кисні. З метою пригнічення агрегації тромбоцитів застосовують антиагрегантну
терапію кислотою ацетилсаліциловою, частіше в комбінації з клопідогрелем. Для
профілактики тромбоутворення застосовують антикоагулянти (гепарин та низько­
молекулярні гепарини - фраксипарин, еноксанарпн та ін.). Пацієнтам з невисоким
ризиком до 65 років призначають фондапаринукс (арикстра), що є синтетичним се260

4.1. Препарати, які впливають на серцево-судинну систему

лектпвним інгібітором фактора Ха, опосередкованого антитромбіном III. Признача­
ють також прямі інгібітори тромбину внутрішньовенно (бівалірудин та ін.), а також
антагоністи тромбоцитарних рецепторів ( тР11Ь/111 а (абциксимаб, інтегрилін). Еле­
вація сегмента БТ у хворого обумовлює при гострому коронарному синдромі наяв­
ність оклюзійного тромбу в коронарних артеріях. При цьому проводять тромболізис,
балонну ангіопластику або стентування, ургентне аорто-коронарне шунтування, вво­
дять фібрпнолітпчні (тромболітичні) засоби (стрептокіназа, актнлізе, тенектеплаза),
антиагрегантні препарати (кислота ацетилсаліцилова, клопідогрель, тиклопідин, ін­
тегрилін). Проводять черезшкірну транслюмінальпу коронарну ангіопластику або
коронарне стентування. При цьому може виникнути значна артеріальна гіпотензія.
Для зниження ризику раптової смерті призначають (3-адреиоблокатори (метопролол, есмолол, пропраполол), інгібітори АПФ (каптоприл, еналаприл та ін.), блокатори рецепторів ангіотензину-ІІ (лазартаи та ін.) при відсутності гіпотензії та порушення ЧСС. р-Адреноблокаторн мають антиішемічну дію, обмежують зону некрозу.
Інгібітори АПФ, блокаторп рецепторів ангіотензину II зменшують післяінфарктне
ремоделюваиня. За наявності показань призначають також: кортикостероїди, сечо­
гінні, антиаритмічиі засоби (аміодарон, лідокаїн), серцеві глікозиди, гіполіпідемічні
засоби, глюкозо-іпсуліно-калієво-магнієву суміш, седативні засоби.
Препарат
Н азва п р е п а р а т у

Ф орм и випуску

С п о с іб з а с т о с у в а н н я

Н ітр о гл іц е р и н
N itroglycerinum

таблетки по 0,0005 г; ф л акони по 5 мл 1 % спир­
тового розчину, ампули 0,1 % 10 мл; спрей (1доза
- 0 , 4 мг нітрогліцерину), концентрат для інф узій 1 мл
ам пула 0,001 і 0,01 г нітрогліцерину

По 1 -2 таблетки під язик, по 1 -2
д ози спрею. для внутріш ньовенного
крапельного введення розвести вміст
ам пули в 500 мл 5 % розчину глю кози

С ус та к Sustac

таблетки 2,6 мг (сустак-міте); 6,4 мг (сустак-ф орте).

По 1 -2 таблетки 2 -3 рази на д ень

В а л ід о л Validoium

таблетки по 0,06 г; капсули по 0,1 г

По 1 -2 таблетки або капсули під язик

Н о-ш па No-Spa

таблетки 0,04; ампули 2 % 2 мл

По 1 -2 таблетки 3 рази на день,
2 мл підш кірно

Н іф е д и п ін
N iphedipinum

таблетки (драже) по 0,01 г; таблетки пролонгованої
д ії по 0,02 і 0,04. Розчин д ля інф узій 0,01 % 50 мл
у ф лаконах (адалат)

По 1 -2 таблетки 3 рази на день

М о л с и д о м ін
M olsidom inum

таблетки 0.002; 0,004

По 1 -2 таблетки 3 рази на день

Із о с о р б ід у д и н ітрат Isosorbidi
і dinitras

таблетки 0,005; 0,01; 0,02; ам пули 0,1 % 10 мл

По 1 -2 таблетки 3 рази на день.
10 мл внутріш ньовенно

Т р и м е т а зи д и н
! Trim etazidinum

таблетки 0,02; таблетки пролонгованої д ії по 0,06;
таблетки з м одиф ікованим вивільненням по 0,035

По 1 -2 таблетки 3 рази на день.
По 1 таблетці 2 рази на день

таблетки, драже 0,04; 0,08; ам пули 0,25 % 2 мл

По 1 -2 таблетки 3 рази на день. Розвес­
ти 2 мл в 10 мл ізотонічного розчину на­
трію хлориду. Вводити внутрішньовенно

В ер ап ам іл
Verapamilum

2 61

СПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

Н азва п р е п а р а ту

Ф орм и випуску

С п о с іб за с т о с у в а н н я

А м л о д и п ін
Am lodipinum

таблетки 0,005: 0,01.

По 1 таблетці 1 раз на день

Д и л тіа зе м
D iltiazem um

таблетки 0.06; 0,09; 0,12; 0.18

По 1 -2 таблетки 3 рази на день

А н а п р и л ін
Апаргіїіпит

таблетки 0,01; 0,04 г

По 1 -2 таблетки 3 рази на день

М е то п р о л о л
M etoprololum

таблетки 0,05, 0,1; з повільним виділенням
таблетки по 0,2

По 1 -2 таблетки 3 рази на день

Р и б о кс и н
R iboxinum

таблетки 0,2 г; ам пули 2 % 5 мл, 10 мл

По 1 -2 таблетки 3 рази на день. Вво­
д ити внутріш ньом 'язово по 5 -1 0 мл

4.1.3. П р оти ар и тм іч н і лікарські засоби
Протиаритмічні засоби нормалізують ритм серця або запобігають його порушен­
ню. Історія відкриття протиаритмічних засобів почалася з 1749 року, коли визна­
чили, що протиаритмічним ефектом при “постійному серцебитті” володіє проти­
малярійний засіб, алкалоїд хінного дерева, хінін. У 1912 році до Карла Фрідріха
Венкенбаха, відомого німецького кардіолога, звернувся купець, який самостійно
усунув напад миготливої аритмії, прийнявши 1 г хініну. Вивчення Венкенбахом по­
хідних хініну привело до відкриття протиаритмічних властивостей у правооберталь­
ного ізомеру хініну - хінідину, який за рекомендацією вченого було впроваджено у
1918 році в медичну практику. Аритмія не є самостійним захворюванням - це симп­
том порушення ритму серця при різних патологічних станах, а також одне з усклад­
нень після операцій на серці й великих судинах. Виникнення аритмії зумовлене
головним чином змінами збудливості, автоматизму та провідності серця. Аритмії
класифікують за локалізацією на надшлуночкові (суправентрикулярні), шлуночко­
ві (вентрикуляриі). За впливом на частоту серцевих скорочень - на брадисистолічні
(ті, що понижують частоту серцевих скорочень), тахісистолічні (ті, що підвищують
частоту серцевих скорочень); за механізмом розвитку на блокади (розвиваються
внаслідок пониження провідності), екстрасистолії (розвиваються внаслідок підви­
щеного автоматизму), аритмії повторного входу ( “ге-епіп/-аритмії”) - ті, що розви­
ваються внаслідок порушення провідності. Блокади провідної системи зазвичай від­
буваються в брадиаритмічній формі, екстрасистолії та аритмії повторного входу - в
тахіаритмічній формі.
У клітин організму існує різниця електричних потенціалів між вмістом і зовніш­
ньою поверхнею, тобто мембранний потенціал. Відповідні стимули змінюють влас­
тивості клітинних мембран і після проходження йонів виникає потенціал дії, який
поширюється па сусідні клітини, досягає м’язових клітин, обумовлює їх скорочення.
У стані спокою вміст клітини несе позитивний заряд. Іонні зміни потенціалу дії ве­
дуть до перерозподілу іонів, виникнення позитивного потенціалу всередині клітин
262

4.1. Препарати, які впливають на серцево-судинну систему

(деполяризація). Наступні і більш повільні потоки іонів відновлюють потенціал спо­
кою (реполярпзація). У структурі мембранного потенціалу виділяють кілька фаз.
Ф аза 0 - це швидка деполяризація (швидкий вхід і іон і в натрію через натрієві
канали).
Ф аза 1 - період ранньої уповільненої ренолярпзації, головним чином за рахунок
виходу з клітини іонів калію.
Ф аза 2 - період повільної реполярнзації за рахунок повільного надходження
іонів кальцію з позаклітинного простору через кальцієві канали.
Ф аза 3 - період заключної реполярнзації, внаслідок якої іони калію виходять
з клітин.
Ф аза 4 - спонтанна повільна діастолічна деполяризація (вхід йонів натрію і ка­
лію).
Лікарські засоби для фармакологічної корекції аритмії серця поділяють на дві
групи:
I. Засоби для корекції брадпаритмії:
• м-холіноблокаторн, або група атропіну (атропіну сульфат, настойка красавкп,
краплі Зелен і на);
• адреноміметичні засоби (адреналіну гідрохлорид, норадреналіну тартрат,
орципреналіну сульфат);
• глюкагон.
II. Засоби для корекції тахіаритмії класифікують за Vaugham W illiams Е„ 1972,
Singh В. V ., 1972, Harrison І). С., 1979. Головними способами терапії при тахіаритміях, екстрасистоліях вважають пригнічення автоматизму, провідності, пролонгацію
ефективного рефрактерного періоду.
Клас 1. М ембраностабілізаторп (блокують натрієві канали):
• клас 1А: хінідин, новокаїнамід - блокують відкриті натрієві канали, подовжу­
ють потенціал дії, швидкість деполяризації, підвищують ефективний рефрактерний період і тривалість реполярнзації, знижують автоматизм, уповільню­
ють провідність;
• клас 1В: лідокаїн, тримекаїн, дифенін - блокують інактпвовані натрієві ка­
нали, скорочують потенціал дії, незначно ефективний рефрактерний період,
тривалість реполярнзації, не впливають або незначно уповільнюють швид­
кість деполяризації, знижують автоматизм, незначно впливають на провід­
ність;
• клас 1C: етанизин, прогіафенон та ін. - блокують відкриті й інактпвовані нат­
рієві канали більше від інших мембраностабілізуючих засобів, значно упо­
вільнюють швидкість деполяризації, не впливають або незначно впливають
на тривалість потенціалу дії та реполяризацію.
Клас 2. р -Адреноблокатори (анаприлін, атенолол, метопролол та ін.).
Клас 3. Засоои, які пролонгують реполяризацію, підвищують тривалість потенці­
алу дії та ефективний рефрактерний період, знижують автоматизм, уповільнюють
провідність, збільшують ефективний рефрактерний період (блокують калієві кана­
ли): аміодарон, соталол.
263

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Клас 4. Блокатори кальцієвих каналів Ь-типу (верапаміл, дилтіазем) знижують
автоматизм, значно понижують проникність, підвищують ефективний рефрактерний період в атріовентрикулярному вузлі.
Інші протиаритмічні засоби (серцеві глікозиди наперстянки (дигокснн), препа­
рати калію і магнію (калію хлорид, панангін, аспаркам, ритмокор, магне-В6); метаболітні препарати (аденозин, рпбоксин, АТФ-лонг); препарати лікарських рослин рідкий екстракт глоду колючого, настойка кропиви собачої тощо).
4.І.З.І. М ембраностабілізатори
Лікарським засобам підгрупи 1А (хінідин, новокаїнамід та ін.) властиве змен­
шення проникності крізь мембрану Ма" та Са ” при деполяризації і К' при реполяризації, уповільнення деполяризації та реполяризації. Пригнічується автоматизм
спнусово-гіередссрдного вузла й ектопічного водія ритму; знижується збудливість
міокарда і реактивність мембран (мембранодепресивний ефект); збільшується три­
валість потенціалу дії та ефективного рефрактерпого періоду, пригнічуються швид­
кості проведення збудження. Речовини підгрупи 1а здатні знижувати артеріальний
тиск і хвилинний об’єм крові (серцевий викид) - кардіодепресивна дія.
Хінідин - алкалоїд, що міститься у корі хінного дерева, правообертальний ізомер
хініну. У медичній практиці застосовують хінідину сульфат.
Ф а р м а к о к ін е т и к а . Хінідину сульфат швидко всмоктується з травного каналу,
біодоступність складає 70-80 %, максимальна концентрація препарату в крові до­
сягається через 2 -3 години, зв’язок з білками плазми 60-80 %. Хінідин метаболізується в печінці, екскретується з сечею (біля 20 % в незміненому вигляді). Період
напіввиведепня 6 -7 годин. Препарат починає діяти через 1-3 години, максимальна
дія через 3 -4 години, тривалість дії 6 -8 годин.
Ф а р м а к о д и н а м іка . Хінідин знижує збудливість, зменшує швидкість проведення
імпульсу і скоротливість міокарда, пригнічує ектопічну імпульсацію й автоматизм
(більше атріовентрикулярпого, менше синусового вузла), збільшує ефективний
рефрактерний період більшою мірою у передсердях, ніж у шлуночках. Хінідин має
м-холіноблокуючу (ваголітпчну) дію, пригнічує передачу збудження з блукаючого не­
рва на серце. Впливаючи безпосередньо на гладенькі м’язи, хінідин зменшує тонус пе­
риферичних судин. Препарат також має місцевоподразнювальну дію. Резорбтивпа дія
хінідину - пригнічення функції центральної нервової системи (анальгезуючий і жаро­
знижуючий ефекти), підвищення тонусу міометрію, посилення його скоротливості.
П о к а за н н я : шлуночкові і надшлуночкові порушення ритму, иередсердні пору­
шення ритму (фібриляція передсердь); екстрасистолія, профілактика нападів пароксизмальної тахікардії.
П о б іч н а дія: диспепсичні явища, запаморочення, порушення зору, слуху, артері­
альна гіпотензія, серцева недостатність, атріовентрикулярний блок, тромбоцитопенічна пурпура, можлива ідіосинкразія до хінідину.
Прокаїнамід (новокаїнамід) - синтетичний препарат, який є похідним новокаїну.
Ф а р м а к о к ін ет и к а . При прийомі всередину новокаїнамід всмоктується швидше хі­
нідину, біодоступність 75-95 %. Препарат незначно зв’язується з білками крові (1 5 264

4.1. Препарати, які впливаю ть на серцево-судинну систему

20 %), метаболізується в печінці з утворенням метаболіту -- К-ацетилновокаїнаміду.
За швидкістю метаболізму розрізняють швидкі і повільні ацетилятори, тому трива­
лість дії препарату у пацієнтів різна. Новокаїнамід екскретується нирками в иезміпеному вигляді, у вигляді метаболітів. Активний метаболіт екскретується швидпіе,
ніж препарат, при порушенні функції нирок може кумулювати в організмі. М акси­
мальна концентрація в крові досягається через одну годину після введення, період
напіввиведення 3,5-4 години.
Фармакодинаміка. Новокаїнамід, як і хінідин, знижує автоматизм і збудливість
міокарда, подовжує ефективний рефрактерний період передсердь і шлуночків, упо­
вільнює провідність на рівні передсердь, передсердно-шлуночкового вузла і шлу­
ночків. Кальцієві канали блокуються новокаїнамідом меншою мірою, ніж хінідином.
Тому препарат менше пригнічує скоротливість міокарда. Має судинорозширюваль­
ну (знижує артеріальний тиск) та меншу, ніж хінідин, антихолінергічну дію, в тому
числі гангліоблокуючу. Є конкурентним антагоністом сульфаніламідів.
Показання: пароксизмальна шлуночкова тахікардія, нароксизми фібриляції пе­
редсердь, шлуночкова екстрасистолія.
Побічна дія; алергічні реакції, нудота, блювання, безсоння, збудження, головний біль,
артеріальна гіпотензія, судоми, порушення провідності серця, тріпотіння лілуночків.
Препарати підгрупи 1В (лідокаїну гідрохлорид, тримекаїн, дифеніл, мексилетин)
менліе блокують натрієві канали, зменшують проникність мембран кардіоміоцитів
для К а'. Підвищують проникність мембран для входу і знижують для виходу К",
скорочують потенціал дії. Не змінюють автоматизм і збудливість волоком провідної
системи. Пригнічують ектопічні вогнища провідності.
Лідокаїну гідрохлорид (екокаїн, версатіс) - змінює електродинамічні та елек­
трофізіологічні властивості лілуночків серця, має місцевоанестезуючу дію. Викли­
кає виражену, але короткочасну антиаритмічну, а також незначну коронаророзширюючу та калійзберігаючу дії, не зменшує скорочення міокарда. Застосовується при
екстрасистолії шлуночків, тахікардії, профілактиці фібриляції шлуночків, особливо
в гострій фазі інфаркту міокарда, а також при імплантації штучного водія ритму,
глікозидній інтоксикації, наркозі.
Тримекаїн має подібну дію. Дифенін часто призначають при аритмії, іцо виникає
при передозуванні серцевих глікозидів. Мексилетин на відміну від лідокаїну є стій­
кою сполукою, ефективною при пероральному застосуванні, добре абсорбується.
Застосовують при нілуночковій екстрасистолії. Препарат може викликати нудоту,
блювання, гикавку, діарею, атаксію, тремор, ністагм, порушення акомодації, проаритмогенний вплив.
Засоби підгрупи 1С (етацизин, проиафенон та ін.) більше, ніж інші мембраностабілізатори, блокують К а+, оскільки мають низьку кінетику зв’язування. Знижують збуд­
ження в низьких концентраціях. Менліе впливають на реполяризацію і потенціал дії.
Етацизин за хімічною будовою є похідною сполукою фенотіазилу.
Фармакокінетика. При прийомі всередину етацизин швидко всмоктується, ви­
значається в крові через 3 0-60 хвилин. М аксимальна концентрація етацизину в
265

СПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

плазмі крові досягається через 2,5-3 голини, період напіввпведення складає в серед­
ньому 2,5 години. Етаппзин інтенсивно метаболізується при первинному проход­
женні крізь печінку. Деякі метаболіти мають аптпарптмічну активність. Препарат
екскретується з сечею переважно у вигляді метаболітів.
Ф а р м а к о д и н а м ік а . За силою дії і тривалістю значно перевищує етмознн. Препа­
рат блокує швидкі натрієві і повільні кальцієві канали, має помірну ваголітпчну дію.
Пригнічує вогнища ектопічного автоматизму в міокарді передсердь і шлуночків та
уповільнює проведення збудження. Є високоефективним протпаритмічпим засо­
бом при порушеннях ритму шлуночків серпя.
П о к а за н н я : шлуночкова та надшлуночкова екстрасистолія і тахікардія, пароксиз­
мі! миготливої аритмії, синдром передчасного збудження шлуночків.
П о б іч н а дія: пониження скоротливості міокарда, порушення ритму серця, акомо­
дації, запаморочення, нудота.
Пропафенон (ритмонорм) - похідна сполука фенілпропіонфенону.
Ф а р м а к о к ін ет и к а . При прийомі всередину препарат практично повністю всмок­
тується, біодоступність 5 -2 5 %, період напіввпведення 6 годин. Початок дії пропафенопу - 1 година, максимальна дія - 2 -3 години, тривалість ефекту - 8-12 годин.
Метаболізується пропафенон переважно в печінні при першому проходженні (біо­
доступність варіює від 4 до 40 %), екскретується з фекаліями.
Ф а р м а к о д и н а м ік а . Пропафенон має властивості мембраностабілізатора,
р-адреноблокатора та антагоніста йонів кальцію. Сильніше від препаратів підгруп
1А і 1В блокує натрієвий струм, не впливає па реполяризацію. Препарат пригнічує
автоматизм синусово-передсердного вузла й ектопічних вузлів. Знижує провідність
у передсердно-шлуночковому вузлі, передсердях, шлуночках, подовжує ефектив­
ний рефрактерний період у передсердно-шлуночковому вузлі й шлуночках.
П о к а за н н я : шлуночкова аритмія при неефективності інших засобів.
П о б іч н а дія: нудота, блювання, гастроентерит, запор, анорексія, бронхоспазм, за­
паморочення, безсоння, неспокій, пониження гостроти зору, агранулоцитоз, анемія,
лейкопенія.
До цієї групи належить також флекаїнід, що значно пригнічує провідність в атріовентрикулярному вузлі, пучку Гіса, волокнах Пуркіньє. Препарат призначають при
шлуночкових аритміях.
4.І.З.2. р-Адреноблокатори
Як протпаритмічні засоби, р-адреноблокатори (анапрплін, атенолол, метопролол
та ін.) реалізують свою дію менше за рахунок мембраностабілізуючого ефекту, яким
володіють окремі препарати (анапрплін, оксгіреналол, піндолол), більше - за рахунок
порушення та усунення впливу катехоламінів на серце. Мембраностабілізуюча дія
пов’язана з порушенням надходження всередину кардіоміопитів К а'. Відбувається
уповільнення спонтанної деполяризації та наростання потенціалу дії, збільшення рефрактерного періоду і зниження швидкості проведення імпульсів. Р-Адреноблокаторп
ефективні при суправентрикулярних та шлуночкових тахіаритміях.
266

4.1. Препарати, які впливаю ть на серцево-судинну систему

4.1.3.3. Блокатори калієвих каналів
А м іо д а р о н , похідна бснзофурану, містить 37 % йоду, синтезований в 1960 році у
Бельгії як вазоднлататор, аитиарптмічиі властивості визначені на початку 1970 року.
Фармакокінетика. Препарат всмоктується повільно і не повністю (2 0 -5 0 %), біодоступність - 40 %, зв’язок 3 білками плазми - 96 %, в крові визначається в незнач­
нії! концентрації (0,5 мкг/м л). Терапевтичний ефект розвивається повільно, макси­
мальна дія спостерігається через кілька тижнів. Препарат метаболізується в печінці
з утворенням активного метаболіту Х-дезетиламінодорону. Препарат екскретується
головним чином з фекаліями, повільно, період напіввпведення в середньому 28 днів.
Фармакодинаміка. Аміодарон переважно блокує калієві канали, менше - натріє­
ві й кальцієві, блокує а-р-адрено- та глюкагонові рецептори, суттєво подовжує по­
тенціал дії, ефективний рефрактерний період передсердь, шлуночків, иередсердношлуночкового вузла, знижує автоматизм, уповільнює провідність. Антиаритмічний
ефект реалізується завдяки зменшенню адренергічного впливу па міокард, а також
антитиреоїдній дії. Препарат розширює вінцеві судини, підвищує вінцевий крово­
обіг, дещо знижує загальниіі периферичний судинний опір та діастолічний артері­
альний тиск і тому має антиангінальну дію.
Показання: профілактика і лікування пароксизмальних порушень ритму серця, екс­
трасистолії, профілактика нападів стенокардії, у пацієнтів з порушенням ритму серця.
Побічна дія: диспепсія, брадикардія, передсердно-шлуночкова блокада, відкла­
дання ліпофусцину в рогівці, пігментація шкіри, фотодерматит, дисфункція щито­
подібної залози (містить йод, впливає на рецептори тиреоїдних гормонів), артері­
альна гіпотензія, порушення функції печінки, м’язова слабкість.
Д р о н е д а р о н ( м у л ь т а к ) має подібну фармакодинаміку, але не містить йоду і не
порушує функцію щитоподібної залози.
С о т а л о л , крім пригнічення потоку К \ має також властивості р-адреноблокаторів
невибіркової дії, але за електрофізіологічними властивостями належить до препара­
тів 3-ї групи, підвищує потенціал дії, ефективний рефрактерний період передсердь,
атріовентрикулярного вузла шлуночків. Має виражену антиангінальну дію.

4.1.3.4. Блокатори кальцієвих каналів (антагоністи кальцію)
До антиаритмічних препаратів з антагоністів кальцію належать похідні фенілалкіламіну - верапаміл та бепзотіазепіну - дилтіазем.
Блокатори кальцієвих каналів, зокрема верапаміл, дилтіазем, гальмують транс­
мембранний потік Са2' через повільні кальцієві канали Ь-типу всередину кардіоміоцитів. Не впливають на швидкість деполяризації та реполяризації, потенціалу дії у
передсердях, шлуночках та провідниковій системі, знижують спонтанну активність
синусово-передсердиого вузла і тому впливають на механізм ге-епЬгу (зворотного
збудження). Блокатори кальцієвих каналів ефективні при надшлуночкових аритміях, тому що водії ритму генерують кальцієві потенціали дії. Блокада кальцієвих
каналів веде до зниження автоматизму і провідності, ефективного рефрактерного
періоду переважно в вузлах провідної системи. Блокада кальцієвих каналів кардіо267

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМАКОЛОГІЯ

міоцитів шлуночків викликає зменшення скоротливості міокарда, що вважають по­
бічним ефектом препаратів.
4.І.З.5. Інш і протиаритмічні лікарські засоби
До протиаритмічних засобів відносять також препарати калію (калію хлорид, папангін - аспаркам, ритмокор). Відомо, що при аритмії розвивається гіпокаліемія.
Призначення препаратів калію нормалізує його рівень у клітинах, веде до наступ­
них ефектів:
- знижується швидкість спонтанної деполяризації у клітинах провідної системи,
в тому числі клітинах синусового вузла, що гальмує його автоматичну діяльність,
нормалізує рівень скорочень серця;
- нормалізується тривалість фази 0 потенціалу дії, що узгоджується із провідніс­
тю через волокна провідної системи;
- зростає амплітуда потенціалу дії в усіх елементах міокарда, що підвищує про­
відну роль синусово-гіередсердного вузла, поліпшується провідність і скоротливість
кардіоміоцитів.
Побічна дія: подразливий вплив на слизову оболонку травного каналу (не при­
ймати до їди), парестезії, нудота, блювання, діарея.
А с п а р к а м - препарат, що містить калій, магній та аспарагінову кислоту. Р и т м о ­
к о р - препарат, що містить калій, магній та глюконову кислоту. Вони відновлюють
електролітний та енергетичний метаболізм міокарда, призначаються для лікування
аритмій, що супроводжуються гіпокаліємією. Уповільнювати ритм можуть також
препарати магнію, вміст якого понижується в кардіоміоцитах. Магнію сульфат та
магне-В6 призначають для лікування шлуночкових аритмій, шлуночкової пароксизмальної тахікардії, фібриляції шлуночків.
Із метаболічних препаратів аденозин (адснокор) впливає на водія ритму та об­
мін серця. Ш видке внутрішньовенне введення уповільнює передсердио-шлуночкову провідність, що зумовлює відновлення нормального синусного ритму. Препарат
призначають при пароксизмальній надшлуночковій тахіаритмії.
АТФ-лонг містить аденозин-5-трифосфат, гістидин, солі магнію і калію, являє со­
бою координаційну сполуку, має антиаритмічну дію при пароксизмальній надшлу­
ночковій та суправентрикулярній тахікардії.
Із рослинних препаратів протиаритмічну дію мають серцеві глікозиди (дигоксин), препарати лікарських рослин (глоду колючого та ін.). Препарати глоду ко­
лючого знижують збудливість серцевого м’яза, підвищують його скоротливість
і чутливість до дії серцевих глікозидів. Протиаритмічна дія може підвищуватися
внаслідок зниження збудливості центральної нервової системи. Крім того, препа­
рати глоду колючого посилюють кровопостачання вінцевих судин серця і судин
мозку, нормалізують артеріальний тиск, поліпшують сон, самопочуття. Мають
спазмолітичну, антиангінальну, діуретичну, гіпохолестеринемічну, антиоксидантну
дію внаслідок наявності ненасичених жирних кислот; знижують у крові рівень хо­
лестерину.
268

4.1. Препарати, які впливаю ть на серцево-судинну систему

П о к а за н н я : фібриляція передсердь, пароксизмальна тахікардія, функціональні
розлади серця, артеріальна гіпертензія, ангіоневроз.
Препарати
Н азва п р е п а р а ту

Ф орм а випуску

С п о с іб з а с т о с у в а н н я

Н о в о ка їн а м ід
N ovocainam idum

таблетки 0,25 г; ампу­
ли 10 % 5 мл

По 1 -4 таблетки, потім по 1 -2 таблетки кожні 3 -6 годин.
В/в, в/м 5 -1 0 мл.

Л ід о ка їн Lidocainum

ампули 10 % 2 мл;
2 % 2 і 10 мл

В/в в 1 0 -2 0 мл 5 % глюкози, в/в крапельно в 2 5 0 -5 0 0 мл 5 %
глю кози або ізотонічного розчину натрію хлориду

Е та ц и зи н A ethacizinum

таблетки 0,05 г

По одній таблетці 3 -4 рази,
при необхідності по 2 таблетки 3 -4 рази

П р о п а ф е н о н у гід р о х п о р и д Propafenoni
hydrochloridum

таблетки 0,15; 0,3 г

По одній таблетці 3 -4 рази на добу

А м іо д а р о н
A m iodaronum

таблетки 0,2 г; ампули
5 % 3 мл.

По 1 таблетці 2 -3 рази на добу, потім по 1 таблетці 1 -2 рази.
В нутріш ньовенно - крапельно в 250 мл 5 % розчину глю кози

К а л ію х л о р и д
K alii chloridum

таблетки пролонгова­
ної д ії по 1,0; 0,75 і 0,6

По 1 т. 2 -3 рази на д об у після їди

А с па р ка м
A sparkam um

драже, ампули
5 м л ,10 мл

По 1 т. 3 -4 рази на добу. В/в в 10 мл 5 % розчину глюкози
або ізотонічного розчину натрію хлориду

4.1.4. Гіполіпідемічні лікарські засоби
Гіполіпідем ічні (прот иат еросклерот ичні) засоби - лікарські засоби, які, зни­
жуючи вміст атерогеннпх ліпопротеїнів у плазмі крові, запобігають розвитку або
сприяють регресії атероматозного процесу.
Основними ліпідами плазми крові є неестерифіковані (вільні) жирні кислоти,
тригліцериди (ТГ), холестерин (X), фосфоліпіди (Ф Л ). В основі розвитку атеро­
склерозу - порушення ліпідного обміну, головним чином X і ТГ. У плазмі крові X
і ТГ сполучаються з білками, утворюючи ліпопротеїни (Л П ), які забезпечують їхній
транспорт і проникнення у внутрішню оболонку стінки артерій.
Розрізняють 5 видів ліпопротеїнів:
1) хіломікрони, які транспортують Т Гїж і до місць їх утилізації;
2) ліпопротеїни дуже низької щільності (ЛГІДНЩ або пре-(3-ЛП), що містять пе­
реважно ендогенні ТГ;
3) ліпопротеїни проміжної щільності (Л П П Щ ), що містять ТГ і X приблизно по­
рівну;
4) Л П низької щільності (Л П Н ІЦ або р-ЛГІ), що містять значну кількість X;
5) ЛП високої щільності (Л П В Щ або а-ЛП), що містять більшість протеїну.
Щ ільність Л П залежить від ліпідного компонента. Чим більший вміст ліпідів
у ЛП, тим менша їх щільність. Атерогенну дію мають ЛГІДНЩ , Л П П Щ , Л П Н Щ ,
які мають значну кількість ТГ і X.
269

С ПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

При взаємодії з ЛП-реиепторами печінки, судин від атерогенних ЛП відокрем­
люється X. У вигляді складних ефірів він осідає у внутрішній оболонці судин, що
сприяє атерогенезу. У тоіі же час підвищення рівня Л П В Щ запобігає атеросклеро­
тичному ураженню судин за рахунок вилучення X зі стінки артерій.
За переважним впливом на рівень X і ТГ в плазмі крові гіиоліпідемічні засоби
поділяються на:
I Засоби, що переваж но зниж ую т ь р івень X (ЛПНЩ )
1. Статини (інгібітори синтезу X) - ловастатин, сп.мвастатин, флувастатпн, правастатин, аторвастатин, розувастатин;
2. Інгібітори абсорбції X з кишечнику (езетиміб).
3. Секвсстранти жовчних кислот (сприяють виведенню жовчних кислот і X) холестирамін, колестипол.
I I Засоби, що переваж но зниж ую т ь р івень ТГ (ЛП ДН Щ ) - фібрати (фенофібрат, гемфіброзил).
III. Засоби, що зниж ую т ь рівень X і ТГ (ЛП ДН Щ ) (кислота нікотинова).
4.1.4.1. Секвестранти ж овчних кислот
До цієї групи належать йоиообміниі смоли: х о л е с т и р а м ін , х о л е с т и п о л . Препара­
ти різні за хімічною структурою, але мають подібні механізми дії, що полягає у бло­
куванні нормальної рециркуляції жовчних кислот, збагачених холестерином.
Дані медикаменти в кишечнику вступають в обмінну реакцію з жовчними кисло­
тами, утворюючи з ними комплекси, що не абсорбуються і виводяться з екскремен­
тами. Тому такі комплекси мають назву ссквестрантів жовчних кислот. Це зумовлює
підвищення виведення жовчних кислот і зменшення абсорбції холестерину. Не­
зважаючи на те, що біосинтез холестерину в печінці компенсаторно підвищується,
одночасно посилюється його катаболізм. Опосередковано підвищується кількість
рецепторів до Л П Н Щ , знижується рівень Л П Д Н Щ , загального холестерину, атерогенних ліпопротеїнів. Вміст Л П В Щ підвищується.
У зв’язку з можливістю виникнення в організмі дефіциту жиророзчинних віта­
мінів у випадках тривалого застосування цих препаратів слід призначати вітамінні
препарати. При одночасному призначенні всередину інших лікарських засобів їх на­
лежить приймати за 1-2 год. до прийому секвестрантів або через 4 год після їх при­
йому, щоб запобігти порушенню їх абсорбції.
Показання: гіперліпідопротеїнемія II типу.
Побічна дія: інколи підвищена втомлюваність, свербіння шкіри, гіпергідроз, втра­
та апетиту.
4.1.4.2. Статини
Статини - це основна і найбільш ефективна група препаратів для лікування дислігіідемій, до якої входять: л о в а с т а т и н , с и м в а с т а т и н , які перетворюються в печінці
на активні метаболіти, а також г ір а в а с т а т и н , ф л у в а с т а т и н , а т о р в а с т а т и н , що є ак­
тивними сполуками.
270

4.1. Препарати, які впливаю ть на серцево-судинну систему

Фармакокінетика. Після абсорбції препарати активно захоплюються печінкою
прп першому проходженні, що особливо важливо для препаратів, які є пролікарськими засобами. У плазмі крові зв’язуються з білками плазми крові. Елімінація
здійснюється головним чином з жовчю. Гіполіпідемічний ефект визначається через
З дні, максимальний - через 2 - 6 тижнів.
Фармакодинаміка. Статний частково оборотно пригнічують активність ферменту
гідрокспметилглютарил-КоА-редуктази (ГМГ-КоА) і зменшують внутрішньоклі­
тинний синтез X на етапі утворення кислоти мевалопової. Як наслідок - зменшення
X в печінці (рис. 4.3)

Рис. 4.3. М еханізм д ії стати нів

Фармакокінетичні властивості статинів
О сно вні властиво сті

Л о в а с т а ти н

С и м в а ста ти н

П р а ва с та ти н

Ф л у в а с та ти н

Абсорбція, %

ЗО

85

34

М айж е 100

Б іодоступність, %

<5

<5

18

низька

8 0 -8 5

6 0 -8 0

66

70

Час д осягнення м аксим альної
концентрації в плазм і крові, г

2 -4

1-2

0 ,9 -1 ,6

0,5-1

Комплексація з білками плазми крові, %

>95

>95

4 3 -4 8

>98

П еріод напіврозпаду (Т |у2), год

2,9

2 -3

1,3-2,8

0 ,5 -2 ,3

Виведення з жовчю в киш ечник, %

83

60

70

95

Захоплення печінкою при перш ому
проходженні препарату, %

За принципом зворотного зв’язку у відповідь на зниження X підвищується утво­
рення рецепторів до Л П Н Щ , які захоплюють ЛГІНЩ, Л ПП Щ , Л П Д Н ІД з крові.
У плазмі крові знижується рівень загального X і X в Л П Н ІД , Л П Д Н ІД. Дещо зни­
жується вміст ТГ і підвищується рівень X в Л ІІВЩ . Найбільше гіполіпідемічний
ефект виражений у розувастатину.
2 71

С ПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

Крім гальмування атерогенезу за рахунок гіполіпідемічної дії, статний також ре­
алізують свою протекторну дію через нормалізацію функції ендотелію. Ці ліпідонезалежні ефекти статпнів пов’язані з поліпшенням функції ендотелію, вивільненням
оксиду азоту, зменшенням процесів запалення в атеросклеротичній бляшці, агрега­
ції тромбоцитів, підвищенням фібринолітичної активності крові.
П о к а за н н я : гіперхолсстеринемія при відсутності ефекту від дієтотерапії, комбіно­
вана гіиерхолестеринемія і тригліцеридемія, ішемічна хвороба серця, атеросклероз.
П о б іч н а д ія: диспепсичні явища, міалгія, міопатія, рабдоміоліз, гепатотоксичність.
фоточутл п вість.
До інгібіторів абсорбції X з кишечнику належить е з е т и м іб .
Ф а р м а к о к ін е т и к а . Препарат добре абсорбується і накопичується в ентеронитах.
де більша ііого частина перетворюється в глюкуронід, який за активностю майже не
відрізняється від езетиміду. Максимальний ефект розвивається через 2 тижні.
Ф а р м а к о д и н а м ік а . Езетиміб блокує транспорт X в ентеронитах, що призводить до
зниження процесу всмоктування X в кишечнику і зменшенню його рівня в плазмі
крові.
П о к а за н н я : зазвичай призначається зі статинами за їх показаннями.
П о б іч н а дія: диспепсичні явища, головний біль, алергічні реакції.
4.І.4.З. Ф ібрати
Із препаратів цієї групи найбільше поширення мають г е м ф іб р о з и л , ф е н о ф іб р а т ,
ц и п р о ф іб р а т .

Ф а р м а к о кін ет и ка . Г е м ф іб р о з и л при прийомі всередину добре всмоктується з трав­
ного каналу, його біодоступність складає 97 %, максимальна концентрація в плазмі до­
сягається через 1-2 години, метаболізується в печінці, період напіввиведення 1,5 го­
дини. Препарат екскретується нирками 70 % (більша частина в незміненому вигляді).
Ф е н о ф іб р а т - проліки, які в тканинах перетворюються на кислоту фенофіброєву.
Максимальна концентрація в крові досягається через 5 годин після прийому. Екскре­
тується переважно нирками у вигляді метаболітів, період напіввиведення біля 20 годин.
Ц и п р о ф іб р а т характеризується довшим періодом напіввиведення (48-120 годин).
Ф а р м а к о д и н а м ік а . Незважаючи на деяку різницю у фармакокінетиці, препара­
ти фібратів мають подібний механізм дії. Дані препарати впливають на рецептори
(РРАГІа) - група ядерних рецепторів, що функціонують як регулятори активнос­
ті генів і взаємодіють з жовчними кислотами, фібратами, ейкозаноїдами. РРАИб
стимулюють проліферацію пероксисом - органоїдів епітеліальних клітин печінки
і нирок, які містять каталазу і гідролітичні ферменти та беруть участь в обміні перекисних сполук. Проліферація пероксисом стимулює активність ліпопротеїнліпази в
печінці та м’язах, яка проявляє виражену дію на гідроліз тригліцеридів, хіломікронів та Л П Д Н Щ . Фібрати збільшують кількість ліпопротеїнових рецепторів і стиму­
люють еидоцитоз Л П Н Щ печінкою, частково блокують синтез холестерину в печін­
ці (на рівні утворення кислоти меланової). Це призводить до зменшення у плазмі
крові вмісту тригліцеридів Л П Д Н Щ , підвищення вмісту ЛПВЩ .
272

4.1. Препарати, які впливаю ть на серцево-судинну систему

Таким чином, фібрати підвищують рецепторне і нерецепторпе захоплення
Л П Д Н Щ та Л П Н Щ . Крім того, фібрати мають протизапальний ефект (зменшення
рівня С-реактпвного білка). У фенофібрату виражена урикозурична дія.
Показання: гіперліпідемії По - V типів.
Побічна дія: диспепсичні явища, міальгія, міозит, розлад статевої потенції, внутрішньоиечіпковпй холестаз, холелітіаз, висипи, аритмії.
4.1.4.4. П репарати кислоти нікотинової
Гіполіпідемічпий ефект к и с л о т и н ік о т и н о в о ї зумовлений активацією фосфодіестерази, що сприяє зменшенню вмісту цАМ Ф і пригніченню ліиолізу в жирових
клітинах. Крім того, кислота нікотинова пригнічує тригліцеридліиазу в адииоцитах,
що веде до пониження в жировій тканині утворення вільних жирних кислот. Вна­
слідок зменшення концентрації вільних жирних кислот у плазмі крові і проникнен­
ня їх у печінку насамперед пригнічується біосинтез Л П Д Н Щ , що містять значну
кількість тригліцеридів. Далі гальмується біосинтез і вміст у плазмі крові Л П Н Щ
і Л П П Щ , до складу яких входить переважно холестерин. Вміст антиатерогенних
Л П В Щ зростає.
Показання: гіперліпідемії І І - У типів. Як гіполіпідемічпий засіб кислоту нікотино­
ву застосовують у дозах, які значно перевищують профілактичну дозу її як вітаміну.
Побічна дія: гіперемія лиця і верхньої частини тулуба, приплив крові до голови,
диспепсичні явища, дисфункція печінки, запаморочення. Щоб запобігти наслідкам
розширення судин, пропонується починати лікування з менших доз, поступово
збільшуючи дозу і кількість прийомів. Гіперемія шкіри зменшується після прийому
кислоти ацетилсаліцилової.
Для лікування гіперліпідемій застосовується е н д у р а ц и н - препарат кислоти ні­
котинової подовженої дії.
4.1.4.5. Інш і лікарські засоби, щ о зниж ую ть рівень холестерину і тригліце­
ридів у сироватці крові
Засобами, що активізують метаболізм атерогенних ліпідів, є препарати ненасичеппих жирних кислот, які утворюють ефіри з холестерином, перешкоджаючи про­
никненню його у внутрішню оболонку стінки судин. Одночасно вони активують
катаболізм холестерину в печінці, підвищують виведення його з жовчю та екскре­
ментами. Завдяки антиоксидантній дії вони зменшують перекисне окислення ліпопротеїнів і пригнічують утворення пінистих клітин в інтимі судин. До препаратів
цієї групи відносяться о м а к о р , е п а д о л , е с е н ц іа л е .
О м а к о р містить ейкозапентанову, декозагексаєнову кислоти та а-токоферол.
Е н а д о л - суміш ефірів омега-3 поліненасичених жирних кислот, а також пальмі­
тинової, ліноленової, олеїнової, стеаринової та інших ненаспчених жирних кислот.
Е с е н ц іа л е - ліпотропний комплексний засіб, що містить ненасичені жирні кис­
лоти, холінфосфоліпіди (есенціальні фосфоліпіди), вітаміни: тіамін, рибофлавін,
піридоксин, ціанокобаламін, токоферол, нікотинамід.
273

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Показання: застосовуються у комплексній терапії гіперліпопротеїнемії II—V типів,
ішемічної хвороби серця, постінфарктного кардіосклерозу, діабетичної ангіопатії.
Побічна дія: в окремих випадках відзначаються алергічні реакції, диспепсичні явища.
Певне значення у профілактиці атеросклерозу займають антиоксиданти (токо­
ф е р о л у а ц е т а т , к и с л о т а а с к о р б ін о в а , к в е р ц е т и н та ін.), які пригнічують вільнорадикальне окислення ліпідів.
Препарати
Н азва п р е п а р а ту

Ф орм а випуску

Ф е н о ф іб р а т ГепоПЬгаЮт

капсули по 0,145; 0,2 і 0,25

По 1 капсулі на добу

Ц и п р о ф іб р а т СіргоїіЬгаІит

капсули 0,1 г

По 1 капсулі на добу

Л овастатин І о іЗ а й ш л і

таблетки по 0,01; 0,02 і 0,04

По 1 -2 т. 1 раз на добу на ніч

С и м в а ста ти н Бігт азІаНпит

таблетки 0,005; 0,01; 0,02; 0,04 г

По 1 -2 т. 1 раз на добу на ніч

А то р в а с т а ти н А іо гу а зїа ііп и т

таблетки 0,01; 0,02 г

По 1 -2 т. 1 раз на добу на ніч

С п о с іб з а с т о с у в а н н я

4.1.5. А н ти гіп ер тен зи в н і лікарські засоби
Антигіпертензивними препаратами називають лікарські засоби, які призначають
для лікування артеріальної гіпертензії. Артеріальна гіпертензія - неінфекційна пан­
демія, що визначає структуру іпвалідизації та летальності при серцево-судинних за­
хворюваннях у соціально значимій групі населення. Артеріальна гіпертензія може
бути есепціальною (первинною або ідіопатичною), коли немає точно визначеної
етіологічної причини підвищення артеріального тиску. При вторинній артеріальній
гіпертензії причини підйому артеріального тиску відомі, до них належать захворю­
вання нирок, затримка рідини та іонів; пухлини, що продукують гормони (альдос­
терон, тироксин, адренокортикотропний гормон) або біологічно активні речовини
(ренін), які сприяють підвищенню артеріального тиску. При феохромоцитомі (пух­
лині наднирнпків) продукується значна кількість катехоламінів. Антигіпертензивні
засоби викликають зниження системного АТ завдяки впливу на динамічну робо­
ту серця, периферичний опір судин, в’язкість крові, електролітний баланс, а також
впливу на нейрогуморальні чинники, що мають судинорозширювальний (азоту
оксид - ендотеліальний чинник релаксації, простациклін - чинник гіпериоляризації) та судинозвужувальний вплив (ендотелін, простаноїди, ангіотензин II).
Класифікація артеріальної гіпертензії за рівнем артеріального тиску
(Р еком ендації У країнської асоціації кардіологів з проф ілактики та лікування артеріальної гіпертензії, 2009)
К а те го р ії
О птим альний
Н ормальний
В исокий нормальний

274

С АТ, м м рт. ст.

Д А Т , м м рт. ст.

<120

<80

<130

<85

13 0 -1 3 9

8 5 -8 9

4.1. П репарати, які впливаю ть на серцево-судинну систему

К а те го р ії

Д А Т , м м рт. ст.

С АТ, мм рт. ст.

Гіпертензія 1 ступеня

1 4 0 -1 5 9 та/або 9 0 -9 9

Гіпертензія 2 ступеня

16 0 -1 7 9 та/або 10 0-1 09

Гіпертензія 3 ступеня

> 180 та/або > 110

Ізольована систолічна гіпертензія

> 140

<90

Розвитку захворювання сприяють надмірне вживання солі, стрес, зменшення
функціонально активних нефронів, генетичні дефекти і ожиріння.
В патогенезі артеріальної гіпертензії значну роль відіграють дві головні пресорні
системи - симпатична нервова система та ренін-ангіотензпн-альдостеропова систе­
ма (РААС). Тривалому підвищенню артеріального тиску протидіють центральні та
периферичні (калікреїн-кінінова) депресорні системи. Підвищення артеріального
тиску небезпечне в зв’язку зі зростанням ризику атеросклерозу, розвитку ішемічної
хвороби серця, цереброваскулярних захворювань (інсульт), ниркової та серцевої не­
достатності, гіпертрофії міокарда. Органи, в яких частіше розвиваються патологічні
зміни, називають органи-мішені. Пониження артеріального тиску веде до зменшен­
ня частоти серцевих захворювань і смертності. Цільовим рівнем артеріального тис­
ку у хворих з артеріальною гіпертензією є 140/90 мм рт. ст. При наявності цукро­
вого діабету та порушенні функції нирок артеріальний тиск необхідно понизити до
130/80 мм рт. ст. Сучасними вимогами до антигіпертензпвних препаратів є: 1) ефек­
тивна корекція артеріального тиску для д о с я г н е н н я цільового артеріального тиску;
2) попередження або зменшення уражень органів-мішеней; 3) відсутність метаболіч­
них порушень; 4) пролонгована гіпотензивна дія (зменшення кількості прийомів).
Антигіпертензивні засоби відповідно до національних програм профілактики артері­
альної гіпертензії і лікування хворих та рекомендацій В О О З класифікують на:
I. Препарати основної групи:
1.1. Сечогінні (гідрохлортіазид, фуросемід та ін.).
1.2. р-Адреноблокатори (пропранолол, атенолол, метопролол, небіволол та ін.)
та а, р-адреноблокаторп (карведилол та ін.).
1.3. Інгібітори АПФ (каптоприл, еналаприл, лізиноприл, фозипогірил та ін.).
1.4. Блокатори рецепторів ангіотензину-ІІ (лозартан, ірбесартан, епросартан та ін.).
1.5. Антагоністи кальцію (амлодипін, ніфедппін, верапаміл, дилтіазем та ін.).
II. Препарати додаткової групи:
2.1. с^-Адреноблокатори (празозин, доксазозин, теразозин).
2.2. Агоністи центральних сц-адренорецепторів (клофелін, метплдофа).
2.3. Симпатолітики:
2.3.1. Препарати раувольфії зміїної (резерпін, раунатпн);
2.4. Судинорозширювальні (натрію нітропрусид, магнію сульфат, дибазол, папа­
верину гідрохлорид, но-шпа, препарати нітратів та ін.).
2.5. Агоністи імідазолінових (І,) рецепторів (моксонідин - фізіотенс).
2.6. Інгібітори реніну (аліскірен).
2.7. Гангліоблокаторн - пентамін, бензогексонііі.
275

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Історія впровадження окремих антигіпертснзивних засобів відрізняється. Арте­
ріальну гіпертензію здавна лікували низькосольовою дієтою. У 1950 році було син­
тезовано тіазпдні діуретики та визначено їх вплив на натрієвий баланс. Спочатку
діуретпкп вважали допоміжними засобами. Зараз вони є препаратами вибору при
тривалій фармакотерапії артеріальної гіпертензії.
У 1940 році встановили, що двобічне видалення грудних відділів симпатичних
стовбурів веде до пониження артеріального тиску. Це відкриття привело до по­
шуку, створення і дослідження симпатолітиків. Резерпін як гіпотензивний засіб
був впроваджений у 1950 році для лікування артеріальної гіпертензії. Існує точка
зору, що саме з нього почалася сучасна ера медикаментозного лікування артері­
альної гіпертензії. М етилдопу запропонували для терапії артеріальної гіпертензії
у 1960 році.
Першим (3-адреноблокатором з гіпотензивним ефектом у хворих зі стенокардією був
пронеталол, але препарат не знайшов клінічного застосування. Пізніше антигіпертензивна дія була визначена у пропранололу, який був синтезований у 1963 році. Дж. Блейк
зі співавторами описали його лікувальні властивості в тому ж році. Б. Причард, П. Джилел займалися вивченням антигіиертепзивної дії пропранололу. Надалі був синтезова­
ний ряд інших р-адреноблокаторів з антигіпертензивними властивостями.
Інгібітори АП Ф ввійшли в медичну практику, тому що в 1960 році було вста­
новлено, що отрута бразильської змії жарараки містить речовини, що посилюють
реакцію на брадикінін. Ці речовини належать до пептидів, інгібують кініназу II
(фермент, який інактивує брадикінін). Надалі встановили ідентичність кінінази
II та ангіотензинперетворюючого ферменту (А ІІФ ). Першим пентидним інгібіто­
ром АП Ф стала пептидна біологічно активна речовина тепротид, а першим препа­
ратом інгібіторів А П Ф - каитоприл. Д. Кушман і М. Ондетті (1977) припустили,
що К -сукцинамінокислоти пригнічують АІ1Ф і за довжиною ланцюга співпадають
з дипептидом, який відщеплює АГІФ. Спроби створення рецепторів ангіотензинуII були ще у 1970 роках, коли синтезували пептидні аналоги ангіотензину-ІІ. Од­
ним з таких аналогів ангіотензину-ІІ із заміною трьох амінокислот став саралазин, але він був лиш е частковим агопістом і не всмоктувався у травному каналі.
Успішний синтез непептидних блокаторів рецепторів ангіотензину-ІІ було здій­
снено уже на початку 1980 років серед похідних імідазол-5-оцтової кислоти, але
отримали перший препарат лозартан лиш е у 1993 ропі, коли в хімічну будову не­
пептидних блокаторів ангіотензинових рецепторів були включені деякі елементи
ангіотензину-ІІ.
Антагоністи кальцію були впроваджені завдяки роботам А. Флекенштейна, Т. Годфрейда, які дозволили прогнозувати вплив препаратів на силу скорочень кардіоміоцитів і клітин гладеньких м’язів завдяки блоку надходження кальцію. Т. Годфрейд
назвав їх антагоністами кальцію. В 1962 році визначили судинорозширювальний,
негативний інотропний та хронотропний ефекти верапамілу. Ніфедипін було син­
тезовано Ф. Денжелом, а в 1977 році встановлено гальмування ніфедипіном надход­
ження кальцію в кардіоміоцити через повільні кальцієві канали.
276

4.1. Препарати, які впливаю ть на серцево-судинну систему

Натрію нітропрусид відомий з 1850 року, ііого гіпотензивний ефект описаний у
1929 році, але тільки в середині 1950 року встановили, що натрію нітропрусид швид­
ко понижує артеріальний тиск при важкій артеріальнії! гіпертензії. Вазодилатуючий ефект у гідролазину (апресину) було встановлено в 1981 році П. Реєсом після
скринінгових досліджень 1- та 4-гідрозннфталозннів.
4.І.5.І. Лікарські засоби, що впливають на водно-сольовий обмін
До цієї групи антпгіпертензивиих засобів належать салуретики. їх застосову­
ють як самостійно, так і в поєднанні з антпгіпертепзпвними засобами інших груп.
Застосовують похідні тіазиду (гідрохлоргіазид), тіазидоподібипй сульфаніламід
індапамід (арпфоп), хлорталідон, “гіетльові” сечогінні (фуросемід, торасемід, кис­
лоту етакринову), калійзберігаючі, зокрема антагоністи альдостерону (спіронолактон, еплеренон). Триамтерен разом з гідрохлортіазидом - т р и а м п у р к о м п о з и т у м .
Діуретики понижують артеріальний тиск внаслідок пригнічення реабсорбції на­
трію і води, а також в результаті зменшення судинного опору при тривалому за­
стосуванні. Діуретики більш ефективні у осіб похилого віку, у пацієнтів з ізольова­
ною гіпертензією (в осіб старшого віку); прп затримці рідини і ознаках гіперволемії
(набряках, пастозності); при супутній серцевій недостатності (при неефективності
тіазидних діуретиків переходять на прийом петльових діуретиків), при супутній
нирковій недостатності (підвищення креатиніну крові до 220 м км оль/л і вище);
прп остеопорозі. Тіазндоподібний салуретик індапамід призначають як гіпотензив­
ний засіб.
Фармакокінетика. Препарат швидко і повністю всмоктується в травному каналі.
Максимальна концентрація в крові досягається між 1-ю і 2-ю годинами після при­
йому. З в ’язок із білками плазми крові 7 1-79 %. Препарат метаболізується в печінці,
з сечею екскретується 60-70 % індапаміду (при цьому лише 5 -7 % в незміненому
вигляді), з фекаліями - 20-23 %. Період напіввиведення 14-18 год.
Фармакодинаміка. Індапамід може пригнічувати реабсорбцію іонів натрію і хло­
ру, менше калію, в дистальних, частково у проксимальних канальцях, тому сприяє
підвищенню діурезу. Препарат блокує транспорт кальцію, сприяє синтезу проста­
гландину Е2. Індапамід понижує гіперреактнвнІсть судин до норадреналіну, арте­
ріальний тиск та загальний периферичний судинний опір, зменшує гіпертрофію
лівого шлуночка. Індапамід не має негативного впливу на обмін ліпідів та вугле­
водів.
Показання: артеріальна гіпертензія.
Побічна дія: гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіповолемія, ортостатична гіпотензія, гіперурикемія, рідко гіперкальціємія, мієлосупресія, лейкопенія, тромбоцитопенія,
агранулоцитоз, гемолітична анемія, макулопапульозні висипи, пурпура, нудота,
закреп, сухість у ротовій порожнині, запаморочення, астенія, парестезія, головний
біль, панкреатит.
При гіпертензивних кризах краще застосовувати петльові сечогінні у поєднанні з
(З -адрепоблокаторамп. Див. розділ “Діуретичні засоби”.
277

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

4.І.5.2. Р-Адреноблокатори
У механізмі антигіпертензивної дії Р-адреноблокаторів мас значення блокада
Р^адренорецепторів серця, зменшення серцевого викиду, протиреніиова дія, при­
гнічуючий вплив на ЦНС, зниження систолічного об’єму. У клінічній практиці по­
чали застосовувати р-адреноблокатори з судинорозширюючим ефектом: небіволол.
у механізмі антигіпертензивної дії якого, крім перерахованих, є властивість стиму­
лювати синтез азоту оксиду; целіпролол, який стимулює р.,-адренорецептори судин:
карведилол, лабеталол. що мають також а-адреноблокуючу дію. Треба враховувати,
що ці засоби знижують глікогеноліз і після введення інсуліну можуть викликати гі­
поглікемію, зниження толерантності до глюкози, погіршення ліпідного обміну. Не­
гативні метаболічні властивості менше виражені у селективних р-адреноблокаторів
Класифікація р-адреноблокаторів (кардіоселективність)
Класифікація

Препарати

Середні дози, мг/добу

Частота прийому на добу

Кардіоселективні

Не м аю ть внутріш ньої сим патом ім етичної активності

Атенолол
Бетаксолол
Б ісопролол
М етопролол
Небіволол

2 5 -1 0 0
5 -2 0
2 .5 -1 0
5 0 -2 0 0
2 .5 -1 0

1 -2
1
1
2
1

3 внутріш ньою сим п ато м і­
м етичною активністю

Ц еліпролол

2 0 0 -4 0 0

1

Некардіоселективні
Не м аю ть внутріш ньої сим патом ім етичної активності

П ропранолол

2 0 -2 4 0

2 -3

3 внутріш ньою сим п ато м і­
м етичною активністю

О кспренолол
Піндолол

2 0 -1 6 0
10 -40

2 -3
2

3 а-блокую чою здатністю

Карведилол
Л абеталол

1 2 ,5-5 0
2 0 0 -1 2 0 0

1 -2
2

Р-Адреноблокатори з антигіпертензивною дією класифікують згідно з їх кардіоселективністю і внутрішньою симпатоміметичною активністю (див. розділ “Адреноблокаторн”). При лікуванні артеріальної гіпертензії перевагу надають препаратам
з вазодилатуючою дією ( к а р в е д и л о л , н е б ів о л о л ) , тривалодіючим кардіоселективним р-блокаторам ( н е б ів о л о л , б е т а к с о л о л , б іс о п р о л о л , м е т о п р о л о л у с у к ц и н а т ) .
Перші рекомендують призначати при підвищеному судинному опорі. Другі мають
менший негативний вилив на метаболізм, зручні для прийому, забезпечують постій­
ну концентрацію, менші коливання активності симпатоадреналової системи.
р-адреноблокатори виявляють аитигіиертензивний ефект після тривалого ліку­
вання. Ранньому прояву їх антигіпертензивної дії перешкоджає вивільнення катехоламінів із надниркових залоз та судинозвужувальних медіаторів у відповідь на
278

4.1. Препарати, які впливають на серцево-судинну систему

негативний інотроинии ефект. Вибір (З-адреиоблокаторів визначається їх кардіоселективпістю. Кардіоселективні р-адреноблокатори мають менше побічних ефектів.

Д и в . р о зд іл и “Л д р е н о б л о к а т о р и “, “А п т и а ш ін а л ь н і з а с о б и “.
Л а б е т а л о л ( л а к а р д ія ) є а, р-адреноблокатором. Має селективну а-адреноблокуючу

дію і неселективний р-блокуючпй ефект. Антпгіиертензпвний ефект лабеталолу пов'язують переважно з його р-адрепоблокуючою дією, яка в 4 рази перевищує
а-адреноблокуючу (може розширювати також дрібні артерії).
Карведилол є також а, р-адреноблокатором.
Ф а р м а к о к ін е т и к а . Після прийому всередину біодоступпість карведплолу скла­
дає 25-35 % за рахунок метаболізму при першому проходженні крізь печінку, під­
вищується до 50 % у осіб із захворюваннями печінки та похилого віку. Одночасний
прийом їжі уповільнює всмоктування препарату. Максимальна концентрація карведилолу в крові досягається через 1-2 год після прийому, тривалість дії більше 15
год. Препарат інтенсивно метаболізується у всіх тканинах тіла, проникає в грудне
молоко. З білками крові зв’язується 98 % карведплолу, вміст в еритроцитах складає
69 % від концентрації в плазмі крові. Препарат метаболізується за рахунок окис­
лення ароматичного кільця та глюкозується за участю цптохрому Р450. При біотрансформації утворюється три головних метаболіти, що мають р-адреноблокуючу
та слабку а-адреноблокуючу активність. Період напіввпведення для Б-енантіомера
складає 7-11 годин, для Я-енантіомера - 5 -9 годин. Препарат екскретується пере­
важно нирками, менше 2 % в незміненому вигляді.
Ф а р м а к о д и н а м ік а . Має аитигіпертензивпу дію, антиоксидантні властивості і
значний кардіопротекторнпй ефект, також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.
Показання до застосування а, р-адреноблокаторів: артеріальна гіпертензія, хро­
нічна серцева недостатність, ішемічна хвороба серця, кардіоміопатія, профілактика
інфаркту міокарда.
П о б іч н а дія: зниження АТ, загальна слабкість, втомлюваність, головний біль, бра­
дикардія, підвищення тонусу та моторики кишок, порушення периферичного кро­
вообігу, алергічні реакції, рідко - порушення сну, депресії, парестезії, закладення
носа, тромбоцитопенія, лейкопенія.
р-адреноблокатори ефективніші у хворих молодого і середнього віку, при ознаках
гіперсимпатикотонії (тахікардія, гіпердипамічний гемодинамічний синдром), при
серцевій недостатності, ішемічній хворобі серця (інфаркт міокарда, стенокардія),
при супутній передсердній та шлуночковій екстрасистолії і тахікардії, при гіперти­
реозі, мігрені, глаукомі.
4.І.5.З. Інгібітори ангіотензинперетворю ю чого ф ерм енту
Ангіотеизин-І під впливом ангіотензинперетворюючого ферменту метаболізу­
ється на октапептид - апгіотеизин-ІІ, який є однією з найактивніших ендогенних
судинозвужувальних речовин. Ангіотензии-ІІ стимулює виділення альдостерону
наднирковими залозами, затримує завдяки цьому К а ’ і воду в організмі, підвищує
секрецію ІС (рис. 4.4).
279

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Без впливу
ін г іб іт о р е А П Ф
А н г іо т е н з и н -І

П ід в п л и в о м ін г іб іт о р е А П Ф

Б л о ка д а т ка н и н н о го
(е н д о т е л іа л ь н о г о ) А П Ф
А н г іо т е н з и н -І

ж
С т и м у л я ц ія
р е ц е п т о р ів
а н г іо т е н з и н у -І

В и в іл ь н е н н я Н А , с т и м у л ю є
си нтез а л ьд остерону

П р и г н іч е н н я с и н т е з у
а н г іо т е н з и н у -ІІ

і
ж

Ж

С т и м у л я ц ія
а д р е н о р е ц е п т о р ів

У п о в іл ь н е н н я р о з п а ;
/
б р а д и к ін ін у

З а т р и м к а н а т р ію
і води

Зм енш ення
в и д іл е н н я
а л ьд остерону

І
П ід в и щ е н н я п е р и ф е р и ч н о г о
судинного опору

П о н и ж е н н я за га льно го
периф еричного опору судин

П ід в и щ е н н я а р т е р іа л ь н о г о т и с к у

І

С ти м ул ю є
С п р и я є в и в іл ь н е н н ю
с и н т е з о к с и д у п р о с т а г л а н д и н у Е.
азоту
і п р о с т а ц и к л ін у

*

Р о зш и р е н н я судин

З н и ж е н н я а р т е р іа л ь н о г о т и с к у

Рис. 4 .4 . М еханізм дії ін гіб іто р ів АПФ

Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (ІА П Ф ) поділяють на засоби,
що містять:
1) сульфгідрильну групу (каптоприл);
2) карбонільну групу (еналаприл, лізиноприл (диротон), раміприл, спіроприл, периндоирил, трандалоприл, беназеприл, квіпаприл, моексиприл);
3) фосфорильну групу (фозиноприл).
Із препаратів 2—3-ї груп, крім лізиноприлу, всі інші є гіролікарськими засобами,
тобто в організмі перетворюються на активні сполуки, які є інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту. Каптоприл належить до короткодіючих засобів,
інші - до тривалодіючих. Водорозчинним препаратом, який в організмі не проникає
через гематоенцефалічний бар'єр, є лізиноприл. Він має тривалу дію (до 36 год).
Фозиноприл, спіроприл, раміприл, на відміну від інших, можуть біотрансформуватися в печінці й виводитися нирками, що дає змогу розширити спектр показань до
застосування.
К а п т о п р и л - перший інгібітор, який конкурентно пригнічує ангіотензинперетворюючий фермент, що уповільнює перетворення неактивного ангіотензину-І на активний
ангіотензинТІ; має короткочасну дію, біотрансформується в неактивні метаболіти.
280

4.1. Препарати, які впливаю ть на серцево-судинну систему

Ф а р м а к о к ін ет и к а . Препарат швидко всмоктується при прийомі всередину, біодоступність - близько 75 %, їжа зменшує абсорбцію до 3 0 -5 5 %. Мінімальна кон­
центрація досягається через 3 0-50 хвилин після прийому, початок дії - через 15-60
хвилин, максимальний гіпотензивний ефект - через 6 0-90 хвилин, тривалість дії
6-12 годин. З в ’язок препарату з білками крові низький (2 5 -3 0 %), переважно з аль­
буміном, метаболізується в печінці. Період напіввпведення менше 3 годин, підви­
щується при нирковій недостатності. Більше 95 % препарату екскретується з сечею,
з них 4 5-50 % в незміненому вигляді, інша частина - у вигляді метаболітів.
Ф а р м а к о д и н а м ік а . Під впливом каптоирилу внаслідок зменшення активної кон­
центрації у крові ангіотензину-ІІ знижується периферичний опір судин та артері­
альний тиск, зменшується перед- і післянавантаження на міокард. Хвилинний об’єм
крові або не змінюється, або зростає. Зниженню артеріального тиску сприяє те, шо
на фоні пригнічення ангіотензннперетворюючого ферменту відбувається накопи­
чення в крові брадикініну. Зниження секреції альдостерону зумовлює підвищене
виведення з організму води й натрію, при цьому може зростати рівень калію в крові.
Каптоприл також знижує рівень інших судинозвужувальних речовин (ендотелін-І,
норадреналін) і підвищує - судинорозширювальних (брадикінін, азоту оксид, простацикліп). Завдяки наявності у хімічній структурі БН-груп препарат не тільки
швидко зв’язується з атомом цинку в молекулі ангіотензинперетворюючого ф ер­
менту, а іі забезпечує кардіопротекторну дію. Препарат зменшує гіпертрофію серця.
На нирки має нефропротекторну дію, нормалізує внутрішньоклубочкову гемодинаміку, при гломерулонефриті знижує протеїнурію.
П о к а за н н я : артеріальна гіпертензія, у тому числі злоякісна, з підвищеним рівнем
реніну, реноваскулярна та резистентна форми, гіпертензія новонароджених, хроніч­
на серцева недостатність, інфаркт міокарда з порушенням функції лівого шлуночка
(фракція викиду < 40 %), діабетична нефропатія.
П о бічн а дія: гіпотензія, кашель, спазм бронхів, шкірний висип, свербіння, пору­
шення смакової чутливості, гарячка, протеїнурія, нефротичний синдром, агрануло­
цитоз, гіперкаліємія.
Препарат може знижувати тканинну резистентність до інсуліну, попереджувати
діабетичні нефро- та ангіогштії. Препарат має антиатеросклеротичну дію шляхом по­
ниження проникності ендотелію артерій та їх інфільтрації ліпопротеїнами. Капто­
прил володіє урикозуричним впливом, підвищує фібри політичну активність крові.
Еналаприл (ренітек) - похідна сполука кислоти еналаприлової, погано абсорбу­
ється з травного каналу (еналаирнлат вводять парентерально), тому застосовується
її моноетпловий ефір. Еналаприл відрізняється від каптоирилу більшою активністю
і тривалішою дією, тому що в організмі повільно перетворюється на активну сполу­
ку еналаприлат (призначається 2 рази на добу).
Ф а р м а к о к ін ет и к а . Препарат добре всмоктується при прийомі всередину, їжа не
впливає на швидкість всмоктування. Абсорбується біля 60 % препарту. Терапев­
тичний ефект розвивається через 1 год, виражений терапевтичний ефект - через
4 -6 год. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 1 год. Ступінь
зв язку еналаприлату з білками 5 0-60 %, період напіввпведення 11 год. Тривалість
281

С ПЕЦІАЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

ефекту еналаприлу при прийомі всередину біля 24 гол, для еналаприлу при вну­
трішньовенному введенні -- біля 6 год. Біля 60 % еналаприлу екскретуеться з сечє:(20 % в незміненому вигляді і 40 % у вигляді еналаприлату). При внутрішньовенна му введенні еналанрплат повністю екскретуеться з сечею в незміненому вигляді
У еналаприлу менше побічних ефектів у зв'язку з відсутністю сульфгідрильних
груп. Подібну дію мають фозиноприл, раміпрпл, периндогірил та інші.
Л із и и о п р и л ( л і п р и л ) є активним гідрофільним метаболітом еналаприлу.
Фармакокінетика. Після прийому всередину всмоктується біля 25 % препарату не­
залежно від прийому їжі, біодоступність 25 %. Максимальна концентрація в крові до­
сягається через 7 годин, складає 90 мг/мл, препарат зв’язується з білками плазми слаб­
ко (6 -1 0 %). Незначно проникає крізь гематоснцефалічний бар’єр, не метаболізується.
екскретуеться нирками, може кумулювати при нирковій недостатності. Препарат ви­
являється у плаценті, в грудному молоці. Період напіввиведення 12 годин. Гіпотензив­
ний ефект спостерігається через 1-2 години після прийому, максимальний - через 6-9
годин, триває до 36 годин. Стабілізація ефекту спостерігається через 3 -4 тижні.
Периндогірил після перетворення в периндоприлат не тільки послаблює гіпер­
трофію судинної стінки і міокарда, але також кількість у серці субендокардіального
глікогену.
У трандалоприлу продукт його перетворення трандалоприлат у 7 разів ефектив­
ніший, ніж трандалоприл.
У моексиприлу до 50 % екскретуеться з жовчю, що робить його більш безпечним
у хворих з нирковою недостатністю.
Ф о з и н о п р и л рідко викликає сухий кашель.
Інгібітори АПФ переважно призначають хворим з високою активністю реніну,
а також при прийомі діуретиків, які підвищують рівень реніну та активність ренінангіотснзинової системи, при супутній серцевій недостатності, при безсимгітомному
порушенні систолічної функції лівого шлуночка, при супутньому цукровому діабе­
ті, при гіпертрофії лівого шлуночка, при ішемічній хворобі серця, в тому числі після
перенесеного інфаркту міокарда, при атеросклерозі сонних артерііі, при наявності
мікроальбумінурії, при хронічному захворювані нирок (гіпертензивна чи діабетич­
на нефропатія).
4.І.5.4. Блокатори рецепторів ангіотензину-ІІ
Блокатори рецепторів ангіотензину-ІІ блокують рецептори ангіотензину-ІІ І типу
у гладеньких м’язах стінки кровоносних судин, надниркових залозах, нервовій тка­
нині. Препарати блокаторів рецепторів ангіотензину-ІІ в більшому ступені, ніж ін­
гібітори АПФ, попереджають дію ангіотензину-ІІ на серцево-судинну систему, тому
що ангіотензин-ІІ менше утворюється не тільки в судинах під впливом АПФ, але і в
тканинах під впливом інших ферментів. Блокатори рецепторів ангіотензину-ІІ по­
діляють за хімічною будовою:
1) біфенілтетразоли (лозартан та його похідні - ірбесартан, кандесарган та ін.);
2) небіфенілові тетразоли (епрозартан, телмісартан та ін.);
282

4.1. Препарати, які впливаю ть на серцево-судинну систему

3) негетероциклічні сполуки (валсартан та ін.).
Механізм антпгіпертензивного ефекту блокаторів рецепторів ангіотензину-ІІ
(типу АТ-II) пов’язують із зниженням загального периферичного судинного опору.
Від інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту блокаторп рецепторів АТ-ІІ
відрізняються:
1) відсутністю побічної дії, зумовленої підвищенням вмісту брадикіиіиу і речови­
ни Р (кашель, апгіоневротичипй набряк, артеріальна гіпотензія);
2) більшою селективністю до рецепторів - усуванням усіх ефектів ангіотензинуII незалежно від механізму продукції його у тканинах;
3) м’якшим впливом на ниркову гемодинаміку, без впливу на внутрішньопиркову
кіпінову систему;
4) посилеиим впливом ангіотензипу-ІІ на АТ-ІІ-рецептори II типу, т о забезпечує
регуляцію процесів репарації та інші лікувальні ефекти.
Л о з а р т а н - похідна імідазолу, має високу спорідненість з рецепторами АТ-ІІ.
Завдяки цьому препарат має антигіпертензивний вплив, зменшує навантаження
на серце, секрецію альдостерону, резорбцію натрію в ниркових канальцях, викли­
кає регрес патологічно ремодульованого міокарда і судинної стінки, має урикозуричиу дію.
Ф а р м а к о к ін ет и к а . Лозартан при прийомі всередину швидко всмоктується, біодоступність складає 3 0-35 %. М аксимальна концентрація в крові через 1 год, зв’язок
з альбуміном 92-99 %. Препарат метаболізуєтьея в печінці з утворенням активного
метаболіту, що перевищує лозартан за активністю в 10-40 разів. Період напіввиведення лозартану 1,5-2 год, метаболіту - 6 -9 год. Препарат на 90 % екскретується
з жовчю, з сечею - 35 % (з них 4 % незміненого), з фекаліями - 58 %.
Ф а р м а к о д и н а м ік а . Лозартан - конкурентний антагоніст рецепторів ангіотеизину11(1 типу), а його головний метаболіт - неконкурентний антагоніст.
П о к а за н н я : артеріальна гіпертензія.
П о б іч н а дія: діарея, нудота, головний біль, запаморочення, рідко тахікардія, ортостатичний колапс, гіперкаліємія, дуже рідко кашель.
Е п р о з а р т а н за активністю і тривалістю дії перевищує лозартан, біодоступність
13 %, підтримує функцію нирок.
І р б е с а р т а н - похідна лозартану, в 2,5 рази міцніше зв’язується з АТ-І рецептором
та ефективніше понижує артеріальний тиск. Має найменший зв’язок з білками плаз­
ми і найбільшу біодоступність - 6 0-90 %.
Т е л м іс а р т а н в 6 разів активніше лозартану інгібує АТ-І рецептори, ліпофільний,
має найбільший об’єм розподілу, не утворює активних метаболітів, екскретується пе­
реважно з жовчю, тому у хворих з важкими ураженнями печінки кліренс значно по­
нижується. Телмісартан має найбільший серед блокаторів рецепторів ангіотензинуII період напівжиття в плазмі та найбільшу тривалість.
В а л с а р т а н також не має активного метаболіту, перетворюється при першому про­
ходженні крізь печінку, екскретується переважно з жовчю. Високий рівень зв’язку з
альбуміном - 94-97 %. У 20 000 разів має більшу спорідненість до АТ-І рецепторів
( І типу), ніж до АТ-І рецепторів II типу.
283

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ
К а н д е с а р т а н у ц е л е к с е т и л є пролінами, що перетворюються в кандесартан. Ефект
зберігається до 36 годин. Високий рівень зв’язку з білками (99 %) утворює неактивні
метаболіти. Блокатори рецепторів ангіотензину-ІІ найбільш ефективні при супут­
ній серцевій недостатності, після перенесеного інфарту міокарда, при супутньому
цукровому діабеті 2-го типу, при наявності мікроальбумінурії, при хронічному за­
хворюванні нирок (гіпертензшіній або діабетичній нефропатії), при гіпертрофії ­
шлуночка, при фібриляції передсердь, пароксизмальній тахікардії, при наяв­
ності побічних ефектів (кашель) у разі застосування інгібіторів А1ІФ.
л і

в о г о

4.1.5.5. Антагоністи кальцію
Антигіпертензивний вплив антагоністів кальцію реалізується за рахунок впливу
на периферичні судини. Вони викликають системне розширення артерій, зниж у­
ють периферичний опір, систолічний артеріальний тиск, потребу міокарда в кис­
ні. У клінічній практиці застосовують для лікування артеріальної гіпертензії в е р а п а м іл , н іф е д и п ін , н і к а р д и п і н , а м л о д и п ін , ф е л о д и п ін , л е р к а н ід и п ін , д и л т іа з е м

(див. розділ “Антиангінальні засоби”). Крім того, призначають форидон, німодипін
(останній рекомендують хворим з гіпертонічним кризом та порушенням мозкового
кровообігу).
Антагоністи кальцію найбільш ефективні у осіб середнього та похилого віку, при
ізольованій систолічній гіпертензії (у осіб старшого віку), при атеросклерозі сон­
них / коронарних артерііі, при стабільній стенокардії, при суправентрикулярній та­
хікардії та екстрасистолії (верапаміл, дилтіазем), при порушеннях периферичного
кровообігу.
Антагоністи кальцію є ефективними антигіпертензивними і антиангінальними
засобами при супутньому хронічному обструктивному захворюванні легень, тому
що понижують гіперреактивність легень, посилюють бронхолітичиий ефект р2агоністів, знижують легеневу гіпертензію. Вони є периферичними вазодилататорами і більш ефективні при наявності гіпоксичної периферичної вазоконстрикції.
Вони викликають також системну вазодилатацію, підвищують серцевий викид і па­
сивне розширення легеневих судин. Перевагу надають препаратам пролонгованої
дії, при їх прийомі спостерігається триваліший антигіпертензивний ефект, їх зруч­
ніше приймати хворим, також менше спостерігається побічних ефектів. Ці власти­
вості мають амлодипін, фелодипін, лацидипін, лерканідипін.
Класифікація антагоністів кальцієвих каналів
1 п о к о л ін н я
Короткодію чі похідні д игідропіридину

Н іф едипін, Нікардипін

Похідні бензотіазепіну

Дилтіазем

П охідні ф енілалкіламіну

Верапаміл
II п о к о л ін н я
2А клас

284

4.1. Препарати, які впливаю ть на серцево-судинну систему

Лікарські ф орм и представників 1покоління, наділені
властивостям и повільного вивільнення

SR - з постійним вивільненням
G ITS - інтерстиціальна терапевтична система
ER - з тривалим вивільненням
2Б клас

Нові хімічні сполуки з удосконаленим и ф арм акол о­
гічним и властивостями

Ісрадипін, Н ім одипін, Н ітрендипін, Ф елодипін

III п о к о л ін н я
А нтагоністи повільних кальцієвих каналів
ультраподовж еної д ії

А м лодипін. Лацидипін. Л ерканідипін

4.1.5.6. сх-Адреноблокатори
Зазвичай застосовують а-адреноблокатори ( п р а з о з и н , д о к с а з о з и н , т е р а з о з и н )
(див. розділ “Адреноблокатори”).
Празозии призначають хворим із різними формами артеріальної гіпертензії, ком­
бінуючи ііого з діуретичними і судинорозширювальними засобами, в тому числі
з (3-адре нобл окаторам и.
Механізм антигіпертензивного ефекту а-адреноблокаторів пов’язаний як з бло­
кадою післясинаптичних а,-адренорецепторів кровоносних судин та усуненням
стимулюючого впливу симпатичної нервової системи на їх тонус, так і з прямою
спазмолітичною дією, внаслідок блокади фосфодісстеразп накопичується цАМ Ф та
гальмується потік кальцію в клітини гладеньких м’язів. Розширення резистивних
судин веде до зниження загального периферичного судинного опору та артеріаль­
ного тиску; розширення ємкісних судин знижує венозний тиск. Препарати можуть
блокувати с^-адренорецептори гладеньких м’язів передміхурової залози, уретри
і шийки сечового міхура. Тому перевагу при призначенні цих засобів надають чолові­
кам, у яких діагностують артеріальну гіпертензію та аденому передміхурової залози.
Перенесення цих препаратів з основної групи до допоміжної пов’язане з побічними
ефектами, адже виникає рефлекторна тахікардія (рефлекс виникає з барорецепторів),
підвищення секреції реніну (в результаті зниження перфузії ниркової паренхіми).
Антигіпертензивний засіб у р а п ід и л ( е б р а н т и л ) не тільки блокує с^-адренорецептори, але й регулює активність судинорухового центру.
Оскільки можливий феномен першої дози - артеріальна гіпотензія, потім ко­
лапс, - дозу підвищують повільно. Доксазозин і теразозин діють тривало, їх призна­
чають раз на добу.
4.1.5.7. Стимулятори центральних «,-адренорецепторів
Основними представниками цієї групи є клофелін і метилдофа. К л о н і д и н ( к л о ф е л ін ) - ліпідофільна речовина, проникає в центральну нервову систему.
Фармакокінетика. Після прийому всередину клофелін швидко і повністю всмок­
тується у травному каналі, біодоступність наближається до 100 %. Максимальна кон­
центрація в плазмі крові досягається через 1-2 годин. Гіпотензивний ефект розви­
285

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

вається через 30-60 хвилин після прийому всередину і зберігається протягом 8-12
годин. При внутрішньовенному введенні гіпотензивний ефект проявляється через
3 -5 хвилин, досягає максимуму через 15-20 хвилин і зберігається 4 -8 годин. Клонідин - ліпофільний засіб, тому він швидко розподіляється в тканинах, в тому числі в
ЦНС. Біля 50 % клонідпну, що циркулює в крові, метаболізується в печінці з утворен­
ням неактивних сполук, екскретується з сечею (40-60 %) та фекаліями (10 %), період
напіввиведення коливається в широких межах, в середньому складає 12 годин (6-24
годин). Елімінація гальмується у пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю.
Фармакодинаміка. Механізм дії пов’язаний зі збудженням післясинаптичиих а адрепорецепторів центральних адренергічних нейронів, ядер солітарного тракту,
що мають гальмуючий вплив на судиноруховий центр довгастого мозку, а також
на судини. В результаті відбувається зниження артеріального тиску, сповільнення
скорочень серця, зниження периферичного тонусу судин нирок. Клофелін змен­
шує активність реніну v плазмі крові, що має значення для антигіпертензивної дії.
У перші хвилини при внутрішньовенному введенні препарату може спостерігатися
короткочасне підвищення AT (внаслідок стимулюючого впливу на післясинаптичні
с^-адренорецептори судин). Брадикардія під впливом клофеліну пов’язана зі зни­
женням симпатичного і підвищенням парасимпатичного тонусу (п. vagus). Останнє
зумовлює підвищення рефлекторної чутливості барорецепторів. Знижується екс­
креція натрію, кальцію й води, гальмується швидкість клубочкової фільтрації. На­
копичення натрію зумовлює затримку води в організмі, набряки, хоча підвищення
рівня позаклітинної рідини підтримує систолічний об’єм крові.
Клофелін підвищує опір судин головного мозку й уповільнює мозковий крово­
обіг. Ф ункція центральної нервової системи зазнає переважно пригнічуючого впли­
ву. Спостерігається анальгезуючий, седативний, снодійний ефект, підвищується
поріг збудливості нейронів ретикулярної формації, знижується температура тіла.
Апетит внаслідок підвищення центральної дії препарату зростає, можливе підви­
щення рівня соматотропіну. Завдяки адреноміметичній дії клофелін знижує внутрішньоочний тиск у хворих на глаукому, що пов’язано із звуженням судин очно­
го дна, пригніченням секреції, поліпшенням притоку водянистої вологи. Клофелін
знижує секреторну активність слинних і шлункових залоз.
Показання: артеріальна гіпертензія (зараз рідко призначають), гіпертензивний
криз, мігрень, лікування абстиненції при відміні опіоїдів, паління, алкоголізм.
Побічна дія: виникає ортостатична артеріальна гіпотензія, в перші хвилини нетри­
вале підвищення артеріального тиску. На початку лікування розвивається сухість
у роті внаслідок пригнічення секреції слинних залоз. Гіиосекреція шлункового соку
й кислоти хлористоводневої призводить до запору, особливо на початку лікування.
Поява сонливості, загальної слабкості, втоми, посилення впливу алкоголю, барбіту­
ратів, іноді розвивається депресія, статева слабкість. Клофелін може потенціювати
гіпоглікемію, тому його слід обережно призначати хворим на цукровий діабет. Після
парентерального введення, щоб уникнути ортостатичного колапсу, хворим слід по­
лежати 1,5-2 год. Введення препарату не можна припиняти раптово внаслідок не­
безпеки розвитку гіпертензивного кризу (синдром відміни). У таких випадках знову
286

4.1. П репарати, які впливаю ть на серцево-судинну систему

вводять клофелін або блокаторп (3-адренорецепторів із гіразозином. Д ля зменшення
побічної дії клофелін призначають з іншими антипнертензивнимп засобами (суди­
норозширювальними - апресин, резерпін тощо).
М е т и л д о ф а ( д о п е г іг )

Фармакокінетика. ГІри прийомі всередину в травному каналі всмоктується біля
50 % препарату. Проходить крізь гематоенцефалічний бар’єр. З в ’язок метплдопп з
білками плазми - до 20 %. До 10 % прийнятої дози метаболізується з утворенням
а-метилдофп га а-метилпорадреналіну Екскретується препарат головним чином
нирками, біля 70 % абсорбованого препарату виділяється у вигляді метплдопп та
його сульфооксидантів. При тривалому прийомі препарат може кумулюватп. Пері­
од напіввиведення метилдофи не більше 8 годин, при нирковій недостатності зрос­
тає, повна елімінація відбувається через 46 годин.
Фармакодинаміка. Механізм дії метилдофи пов’язують зі здатністю проходити
крізь гематоенцефалічний бар’єр, перетворюватися на метилнорадреналін, збуджу­
вати післясинаптичні «,-адренорецепторп нейронів ядра солігарного тракту цен­
тральної нервової системи, що викликає зниження тонусу судинорухового центру.
М етилнорадреналін у 100 разів менше збуджує с^-адренорецептори судин порів­
няно з норадрепаліном. Внаслідок цього зменшується пресорний вилив на судини
і знижується артеріальний тиск. Антигіпертензивний ефект метилдофи є результа­
том зменшення периферичного опору судин, серцевого викиду (при початковому
введенні). Систолічний об’єм крові змінюється несуттєво. Поліпшується кровообіг
головного мозку. М етилдофа виявляє седативний ефект за рахунок зниження рівня
норадреналіну, дофаміну, серотоніну у тканинах мозку, особливо в перші години
(дні) лікування, може запобігати підвищенню температури тіла при інфекціях, спо­
вільнює ЧСС, знижує діурез. У годуючих жінок може підвищувати лактацію.
Показання: артеріальна гіпертензія різного ступеня з високим симпатичним то­
нусом, навіть у випадках злоякісного перебігу, частіше гіпертензивна (гіпертонічна)
хвороба ІІА -ІІБ ступеня.
Побічна дія: пригнічення функції ЦН С (сонливість, млявість), зниження розумо­
вої активності, сухість у ротовій порожнині. Ортостатичний колапс, діарея, негатив­
ний вплив на кровотворення, порушення функції печінки, що викликає розвиток
паренхіматозної або холестатичної жовтяниці; артралгії, міалгії, шкірний висип, л и ­
хоманка, лейкопенія, гемолітична анемія, порушення статевої функції.
4.І.5.8. Стимулятори ім ідазолінових рецепторів
М о к с о н ід и н ( ф із і о т е н с ) - препарат нового покоління, похідний імідазолу, який
стимулює перважно селективно імідазолінові (1,-рецептори) та а.,-адренорецептори
у стовбурі головного мозку, нирках, мозковому шарі наднирників, дорсолатеральній
частині довгастого мозку. Стимуляція цих рецепторів гальмує активність симпатич­
ної нервової системи, понижує артеріальний тиск. Він має більшу антигіпертензивну активність, знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск,
продукцію реніну, роботу серця і індекс чутливості до інсуліну і проявляє меншу
побічну дію порівняно з клофеліном.
287

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМАКОЛОГІЯ

Препарат не має седативного впливу. При цьому об’єм серцевого викиду та гемодинаміка малого кола значно не змінюються. Це веде до пригнічення вазомоторних
центрів, зниження імпульсації адренергічних волокон, що іннервують кровоносні
судини. Активований моксонідином імідазоліновий І,-рецептор запускає каскад ре­
акції! за участю арахідонової кислоти та фосфоліпіднпх сигнальних молекул у нер­
вових клітинах, що веде до пригнічення активності симпатичних нейронів.
Показання: артеріальна гіпертензія, в тому числі з метаболічним синдромом.
Побічна дія: сухість у роті, головний біль, запаморочення, сонливість, загальна
слабкість, рідко безсоння, нудота, висипи, алергічні реакції.
4.1.5.9. Симпатолітичні лікарські засоби
Спмпатолітичні засоби - цеантигіпертензивні аитпадренергічні засоби пресипаптичної дії, до яких належать: р е з е р п ін , р а у н а т и н (див. розділ “Спмпатолітики”), які
вибірково виключають симпатичну іннервацію. Вони блокують еферентні імпульси
на рівні периферичних адренергічних закінчень, порушують синтез, депонування і
зворотне захоплення норадреналіну. Резерпін має також нейролептичний, заспокій­
ливий вилив. В останні роки не застосовують.
4.1.5.10. Гангліоблокуючі лікарські засоби
Антигіпертензивна дія гангліоблокуючих засобів ( б е н з о г е к с о н і й , п е н т а м ін ) реа­
лізується внаслідок зниження тонусу судин (артеріол, вен), зменшення загального
периферичного опору, венозного тиску, тиску в легеневій артерії, правому шлуноч­
ку серця. Препарати призначають при гіпертонічному кризі. Див. розділ “Засоби, що
блокують н-холінорецептори”.
4.1.5.11. Інгібітори реніну
Першими інгібіторами реніну стали отримані в 40-х роках XX століття специфічні
антитіла. До інгібіторів реніну належить а л іс к ір е н ( р а с іл е з ) , який зв’язується з ак­
тивним сайтом молекули мішені, попереджає взаємодію з ангіотензиногеном та пере­
творення його на ангіотензин-І. Тривалість дії препарату 24 години. Застосування
інгібіторів АПФ, тіазидних та петльових діуретиків підвищує рівень реніну плазми.
Застосування аліскірену попереджає цей ефект, гальмує ураження нирок завдяки антигіпертензивному ефекту та усуванню гірофібриногенового впливу реніну і прорепіну. Препарат запобігає розвитку іитерстиціального фіброзу, зменшує альбумінурію,
особливо при введенні з інгібіторами АПФ, блокаторами рецепторів ангіотензину-ІІ.
4.1.5.12. П ер иф ерич ні судинорозш ирю вальні лікарські засоби
А п р е с и н ( г ід р а л а з и н ) входить до складу комплексних антигіпертепзивних засо­
бів ( а д е л ь ф а н та ін).
Фармакодинаміка. Апресин - артеріальний судинорозширювальний засіб. Меха­
нізм дії пов’язаний переважно з блокадою фосфодіестерази, накопиченням цАМФ,
288

4.1. Препарати, які впливаю ть на серцево-судинну систему

незначною симпатолітичною та адреиоблокуючою активністю. Апресин зменшує
тонус артерііі серця, нирок, внутрішніх органів, мозку, черевної порожнини, шкіри,
м’язів. Зменшує навантаження па міокард і збільшує систолічний об’єм крові. По­
ліпшує ниркову гемодинаміку, підвищує нирковий кровообіг. Апресин є аитпагрегантнпм засобом: пригнічує утворення тромбоксану А2.
П о к а за н н я : артеріальна гіпертензія переважно І—11 ступеня. Апресин входить до
складу препаратів, комбінованих з іншими антпгіпертензивиимп засобами (адельфан та ін.).
П о б іч н а дія: тахікардія, напади стенокардії (вводити з [3-адреноблокаторамп),
пульсуючий головний біль, гіперемія обличчя (внаслідок виділення гістаміну),
нудота, блювання, діарея, гіперсекреція залоз шлунка, анемія, лейкопенія, тремор,
парестезії, поліневрит - при тривалому застосуванні. Тяжкі ускладнення - гідралазпновпи синдром (подібний до системного червоного вовчака), ревматоїдний ар­
трит (внаслідок аутоімунної реакції). Іноді розвивається иепереиоспмість (гарячка,
шкірний висип, поліневрит, кровотеча з травного тракту, анемія). Тяжкі ускладнен­
ня потребують відміни препарату.
До препаратів, що відкривають калієві канали, належить д іа з о к с и д .
Ф а р м а к о д и н а м ік а . Діазоксид переважно впливає на артеріоли, розслаблює гла­
денькі м’язи стінки кишок, міометрій, гальмує клубочкову фільтрацію та секрецію
сечової кислоти у каиальцях нирок, затримує натрііі і воду. Механізм дії - активація
калієвих каналів.
П о к а за н н я : гіпертензпвний криз.
П р о т и п о к а за н н я : гострі порушення мозкового кровообігу, гострий період ін­
фаркту міокарда, підвищення чутливості до препарату. Побічна дія пов’язана з роз­
ширенням артеріол і компенсаторним підсиленням роботи серця - тахікардія, сте­
нокардія, ядуха. У випадках тривалого введення розвивається картина цукрового
діабету (знижується секреція інсуліну), гірсутизм, гіиерурикемія, набряки. Може
пригнічуватися перистальтика кишок (запор).
Д и б а з о л . Препарат помірної антигіпертензивної активності.
Ф а р м а к о д и н а м ік а . Препарат має пряму спазмолітичну дію на гладенькі м’язи
стінки судин, внутрішніх органів, у зв’язку з чим знижує артеріальний тиск. Диба­
зол стимулює функції спинного мозку, синтез інтерферону.
П о к а за н н я : артеріальна гіпертензія, гіпертензпвний криз.
П о б ічн а дія: зменшення систолічного об’єму крові, погіршення показників ЕКГ.
П а п а в е р и н у г ід р о х л о р и д - універсальний спазмолітик.
Ф а р м а к о д и н а м ік а . Препарат блокує активність фосфодіестерази та креатипфосфокінази, змінює конформацію скоротливих білків, знижує тонус гладеньких м'язів
стінки судин і внутрішніх органів, внаслідок чого знижується артеріальний тиск.
П о к а за н н я : спазм гладеньких м’язів органів черевної порожнини, сечових ш ля­
хів, периферичних судин, судин мозку, гіпертензпвний криз - у поєднанні з іншими
препаратами (пагіазол, ніковерпн).
П о бічн а дія: гіперемія обличчя, атріовеитрикулярна блокада, артеріальна гіпотен­
зія. запор, сонливість.
289

С ПЕЦІАЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ
Д р о т а в е р и н ( н о - ш п а ) має порівняно з папаверином виразнішу і тривалішу спаз­

молітичну дію. Входить до складу таблеток нікошпану. Викликає подібні усклад­
нення, як папаверину гідрохлорид, дуже рідко.
М а г н і ю с у л ь ф а т має антигіпертензивну дію, центральну (заспокійливу) та пери­
феричну міотропн.у (конкуренція з кальцієм). Крім того, магнію сульфат пригнічу-;
проведення імпульсів в автономних вузлах. При введенні всередину антигіпертензивна дія не виявляється, оскільки препарат практично не абсорбується у травном;.
каналі і проявляє жовчогінну, проносну дію.
Показання: гіиертензивний криз (при парентеральному введенні).
Н а т р і ю н іт р о п р у с и д ( н і п р у с и д )

Фармакокінетика. Натрію нітропрусид швидко проявляє гіпотензивну дію (через
1-2 хвилини після початку інфузії), тривалість дії - 1-2 хвилини після закінчення
інфузії. Препарат біотрансформується шляхом внутрішньоеритропитарної реакції з
гемоглобіном з утворенням ціанметгемоглобіну і ціанід-іона. Ціанід-іони частково
виводяться з організму у вигляді гідроціаніду, який видихається, але головним чи­
ном перетворюється в тіоціанат, який екскретується з сечею. Метаболізм нітропрусиду викликає утворення метгемоглобіну як в результаті дисоціації ціанметгемогло­
біну, так і внаслідок прямого окислення гемоглобіну при вивільненні нітрозогруп.
Період напіввиведення натрію нітропрусиду - біля 2 хвилин.
Фармакодинаміка. Антигіпертензивна дія препарату зумовлена групою N 0 . Оксид
азоту проникає в клітини гладеньких м’язів, активує цитозольну гуанілатциклазу, викликає накопичення цАМФ, що веде до зниження концентрації іонів кальцію
в клітині та зниження тонусу судин (резистивних і ємнісних). Препарат розширює
артеріоли, меншою мірою - вени і знижує периферичний опір, може викликати ортостатичиу артеріальну гіпотензію. Антигіпертензивний ефект супроводжується збіль­
шенням частоти скорочень серця, можливе підвищення систолічного об’єму крові,
зниження наповнення лівого шлуночка, зростання систолічного і хвилинного об’єму
крові. Ф ункція серця при гострому інфаркті міокарда поліпшується. Нирковий кро­
вообіг і клубочкова фільтрація не змінюються, а секреція реніну підвищується.
Показання: гіпертензивний криз, керована артеріальна гіпотензія під час хірургіч­
них операцій (щоб зменшити кровотечу), синдром Рейно, гострий інфаркт міокарда,
гостра лівошлуночкова недостатність серця, кардіоміопатія, аневризма аорти.
Побічна дія: ортостатична артеріальна гіпотензія, тахікардія, блювання, запаморо­
чення. Передозування може викликати метгемоглобінемію.
4.1.5.13. Комбіновані антигіпертензивні лікарські засоби
Комбіновані антигіпертензивні засоби мають забезпечувати зниження кількості
застосовуваних хворими лікарських засобів і підвищення ефективності лікування.
У клінічній практиці також застосовують а д е л ь ф а н - е з и д р е к с , е н а л о з и д , к а г ю т іа з и д . Так, адельфаи-езидрекс містить нейротропну речовину резерпін, периферич­
ний судинорозширювальний засіб гідралазин (апресин), діуретик - гідрохлортіазид. Сумація ефектів цих засобів забезпечує триваліший антигіпертензивний ефект.
290

4.1. Препарати, які впливаю ть на серцево-судинну систему

В останні роки широко застосовують такі препарати, як е к в а т о р (амлодипін та еналаприл), б і- п р е с т а р іу м (периндоприлу аргінін та амлодипін), н о л іп р е л (периндоприлу аргінін та індапамід), е к с ф о р ж (амлодипіну бесилат та валсартан), к о - д и р о т о н
(лізиноприл та гідрохлортіазид), м ік а р д и с п л ю с (телмісартан та гідрохлортіазид).
Доведена ефективність комбінацій: тіазидний діуретик + інгібітор АПФ, тіазиднпй діуретик + блокатор рецепторів ангіотензину-ІІ, антагоніст кальцію + інгібітор
АПФ, антагоніст кальцію + блокатор рецепторів ангіотензииу-ІІ, антагоніст кальцію
- тіазидний діуретик, (3-адреноблокатор + антагоніст кальцію (дигідропіридиповий).
Рекомендовані комбінації антигіпертензивних препаратів
(Р еком енд ації У країнської асоціації кардіологів з проф ілактики та лікування артеріальної гіпертензії, 2009)
Д іуретик

+ інгібітор АП Ф

Д іуретик

+ блокатор рецепторів ангіотензину-ІІ

(З-Адреноблокатор

+ дигідропіридиновий антагоніст кальцію

Інгібітор АП Ф

+ антагоніст кальцію

Б локатор рецепторів ангіотензину-ІІ

+ антагоніст кальцію

4.1.5.14. Лікування гіпертензивного кризу
Гіпертензивний криз - це раптове значне підвищення артеріального тиску від
нормального або підвищеного рівня, яке майже завжди супроводжується появою
чи посиленням розладів з боку органів-мішеней або вегетативної нервової системи.
Критеріями гіпертензивного кризу є: раптовий початок; значне підвищення арте­
ріального тиску; поява або посилення симптомів з боку органів-мішеней. Залежно
від наявності чи відсутності ураження органів-мішеней і необхідності термінового
зниження артеріального тиску виділяють: 1) ускладнені кризи (з гострим або про­
гресуючим ураженням органів-мішеней, що являють пряму загрозу життю хворо­
го, потребують негайного, протягом однієї години, зниження артеріального тиску);
2) неускладнені кризи (без гострого або прогресуючого ураження органів-міше­
ней, становлять потенційну загрозу життю хворого, потребують швидкого - про­
тягом кількох годин - зниження артеріального тиску). Препарати для зняття гіпер­
тензивного кризу, які вводять парентерально: натрію нітропрусид, нітрогліцерин,
клофелін, фуросемід, еналаприлат, анаприлін, верапаміл, гідралазину гідрохлорид,
діазоксид, нентамін, дибазол, магнію сульфат, німодипін, нейролептик дроперидол.
Перорально і сублінгвально при гіпертензивному кризі призначають ніфедипін
у таблетках, фармадипін у краплях, клофелін.
Неускладнені кризи. При розвитку неускладненого кризу, як правило, немає необ­
хідності у внутрішньовенному введенні препаратів. Застосовують прийом всереди­
ну препаратів, що мають швидку протигіиертензивну дію, або внутрішньом’язові
ін'єкції. У таких випадках ефективно застосовувати клонідин. Він не викликає тахі­
кардію, не збільшує серцевий викид і тому його можна призначати хворим зі стено­
291

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

кардією, нирковою недостатністю. Клонідин не слід призначати хворим :з порушен­
ням серцевої провідності, особливо тим, хто отримує серцеві глікозиди.
Використовують також иіфедипін, який має здатність знижувати загальний пери­
феричний опір, збільшувати серцевий викид і нирковий кровоток. Ш видкий ефект
спостерігається після прийому фармадппіиу (ніфедипіп у краплях всередину). Інгі­
бітор ангіотензинперетворюючого ферменту каптоприл знижує AT завдяки швид­
кій абсорбції у шлунку.
М ожна застосовувати також внутрішньом'язові ін’єкції клонідину або дибазолу
При вегетативних порушеннях ефективні седативні препарати, зокрема бензодіазепінові похідні, які можна використовувати per os або у вигляді виутрішньом’язовпх
ін’єкцій, а також піроксан та дроперидол. Також застосовують празозин, лабеталол.
пропраполол. Перорально або внутрішньом’язово вводять фуросемід або торасемід.
Ускладнені кризи. Будь-яка затримка при лікуванні ускладненого кризу може ви­
кликати необоротні наслідки або смерть. Лікування повинне починатися з внут­
рішньовенного введення одного з препаратів: нітропрусид натрію, нітрогліцерин,
верапаміл, нікардииін, гідралазип, еналаприлат, німодипін, есмолол, триметафан.
пентамін, фуросемід, магнію сульфат. У разі неможливості внутрішньовенного
введення препаратів можливий сублінгвальнпй приііом нітрогліцерину, ізосорбіду
динітрату, клофеліну (клонідину), [3-адреиоблокаторів, а також внутрішньо-м’язова
ін’єкція клонідину, фентоламіну або дибазолу. Ніфедипіп може викликати голо­
вний біль, тому його призначають хворим, які добре реагували на нього при лікуван­
ні. Перевагу надають препаратам короткочасної дії (натрію нітропрусид, нітрогліце­
рин) у зв’язку з можливістю короткочасного керованого ефекту. Препарати тривалої
дії можуть викликати некеровану гіпотензію. Різке зниження артеріального тиску
понад 25 % може погіршити мозковий кровообіг, викликати кому, уповільнити ко­
ронарний кровообіг із загрозою стенокардії, аритмії, інфаркту міокарда.
Препарати
Н азва п р е п а р а ту
М е ти л д о ф а

Ф орм а вип уску

С п о с іб за с т о с у в а н н я

таблетки по 0,25 г

1 т. 2 -3 рази на д об у 2 дні, потім д озу
збільш ую ть на 1 т. д о 12 т. на добу

П р а зо зи н P ra z o s in u m

таблетки 0,001

По 1 -2 т. 3 рази на д об у

Д о кс а з о з и н D o x a z o s in u m

таблетки 0,001: 0,002, 0,004 і 0,008

По 1 -2 т. 1 раз на добу

ам пули по 5 ,1 0 мл 25 % розчину

в/в, в/м 5 ,1 0 , 20 мл

В е р а п а м іл V e ra p a m ilu m

таблетки 0,04; 0,08 г; ампули 0,25 % 2 мл

1 -2 т. 3 -4 рази на добу, в/в 2 -4 мл
в 10 0 -1 5 0 мл ізотонічного р-ну
чи 5 % р-ну глю кози

Н іф е д и п ін N ip h e d ip in u m

таблетки (драже) по 0,01 г

По 1 -3 т. 3 -4 рази на добу

А м л о д и п ін A m lo d ip in u m

таблетки 0,0025; 0,005; 0,01 г

По 1 -2 т. 1 раз на добу

К а п то п р и л C a p to p ry lu m

таблетки 0,025; 0,05; 0,0125

По 1 т. 3 рази на добу

M e th y ld o p h a

М а гн ію с у л ь ф а т
M a g n e s ii su lfa s

292

4.1. Препарати, які впливають на серцево-судинну систему

Н азва п р е п а р а ту

Ф орм а випуску

С п о с іб з а с т о с у в а н н я

Е н а л а п р и л Епаїаргуїит

табл етки 0,005; 0,01; 0 02; розчин д л я інф узій 1 мл ампула 1,25 мг еналаприлату

По 1 -2 т. 1 -2 рази на добу; 1 мл в 20 мл
ізотонічного р-ну або 5 % р-ну глю кози

Л із и н о п р и л ивіпоргу/ит

таблетки 0,0025; 0,005; 0,01; 0,02 г

По 1 -4 т. 1 раз на добу

Л о за р та н іо ь а ґіа п и т

таблетки 0,05; 0,025 та по 0,1

По 1 -2 т. 1 раз на добу

Д и б а зо л ОіЬазоІит

таблетки 0,02 г; ампули 1 % 1 і 5 мл

По 1-2 т. 2 -3 рази на добу; в/в, в/м 3 -4 мл
1 % 3 -4 рази при гіпертензивному кризі

П а п а в е р и н у г ід р о ­
х л о р и д Papaverini
Ьусігосїііогісіит

таблетки 0,01; ампули 2 % 2 мл; супозито­
рії ректальні по 0,02

По 1 т. 2 - 3 рази на добу; п/ш 1 -2 мл
2 -4 рази; в/в в 20 мл ізотон, р-ну

Н о-ш па М о -Б р а п и т

таблетки 0,04; ампули 2 % 2 мл

По 1 -2 т. 3 рази на добу; в/в, в/м, п/ш
2 -4 мл 2 % 1 -3 рази

4.1.6. Г іп ер тен зи в н і лікарські засоби
Гіпертензивні засоби (препарати, які підвищують артеріальний тиск) признача­
ють при артеріальній гіпотензії (зниження систолічного артеріального тиску менше
105 мм рт. ст.). Гіпотензія може бути хронічною або гострою (шок, колапс, гостра
крововтрата). Хронічна гіпотензія може бути первинною (ідіопатичною) та вторин­
ною (при якій необхідна медична допомога).
Головними причинами вважають зниження серцевого викиду та/або зниження
загального судинного опору.
Для лікування артеріальної гіпотензії виділяють наступні групи:
1. Адреноміметпки - адреналіну гідрохлорид, норадреналіну гідратартрат, мезатон.
2. Неглікозидні кардіотоніки - дофамін, добутамін.
3. Аналсптики - кофеїну-натрію бензоат, кордіамін.
4. Адаптогени -препарати женьшеню, елеутерококу, родіоли рожевої.
5. Плазмозамінники - ізотонічний розчин натрію хлориду тощо.
За кордоном також застосовують препарат ангіотензинамід.
При гострій артеріальній гіпотензії внутрішньовенно крапельно вводять адрено­
міметпки та неглікозидні кардіотоніки. При гіповолемічній формі гіпотензії (напр.,
крововтраті) призначають переливання крові, ізотонічний розчин натрію хлориду
та інші плазмозамінники.
При хронічній гіпотензії призначають кофеїну-натрію бензоат, кордіамін, адапто­
гени (рідкий екстракт елеутерококу тощо).
4.1.7. Ф л еб о тр о п н і лікарські засоби
До флеботропних лікарських засобів належать венотропні препарати вибіркової і
невибіркової дії, в механізмі дії яких є безпосередній вплив на тонус і метаболізм ве­
нозних судин. Необхідність призначення флеботропних препаратів визначають при
293

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

захворюваннях серцево-судинної системи для нормалізації і підтримки стабільного
артеріального тиску завдяки впливу на венозний тонус. Виділяють також низку за­
хворювань, при яких безпосередньо проявляється венозна недостатність (варикозне
розширення вен, геморой).
Недостатність вен та венозних клапанів може призвести до затримки у мікроциркуляторному руслі лейкоцитів, їх активації і адгезії до активованих ендотеліальних
клітин. Відбувається міграція активованих лейкоцитів у навколишні тканини, дегрануляція протеолітичних ферментів, вільних радикалів кисню та інших речовин,
що порушують мембрани. Це викликає порушення мікроциркуляції, набряк, гіпо­
ксію тканин, запалення, пошкодження навколишніх тканин. Хронічна венозна недо­
статність кінцівок характеризується телеангіектазіями, варикозним розширенням
вен, набряками нижніх кінцівок, ліподерматосклерозом, гіперпігментацією шкіри,
екземою, трофічними виразками, почуттям важкості в ногах, печінням і свербежем
по ходу варикозно розширених вен, судомами.
Класифікація лікарських засобів, що мають флеботроиний вплив:
1. Венодилататори.
1.1. З вибірковим впливом на тонус вен: нітрати (нітрогліцерин, ізосорбіду динітрат, ізосорбіду мононітраг), молсидомін.
1.2. З практично однаковим впливом на тонус вен і артерій.
1.2.1. Вазодилататори периферичної дії (натрію нітропрусид).
1.2.2. Інгібітори АПФ (каптоприл, еналаприл, лізиноприл та інші).
1.2.3. Блокатори рецепторів апгіотензину-ІІ (лозартан, валсартан).
1.2.4. Антигіпертензивпі засоби - антагоністи центральних а7-адренорецепторів (клофелін).
1.2.5. Гангліоблокатори (пентамін, бензогексоній).
1.2.6. а, (З-Адреноблокатори (лабеталол).
1.2.7. Інгібітори фосфодіестерази (мілринон).
1.3. З меншим впливом на тонус вен, ніж артерій.
1.3.1. с^-Адреноблокатори (празозин, доксазозип).
1.3.2. Блокатори Са2+-каналів (ніфедипін).
2. Венотонізуючі засоби.
2.1. Веноконстриктори (дигідровані алкалоїди маткових ріжків - дигідроерготамін та ін.; норадреналіну тартрат).
2.2. Капіляростабілізуючі засоби.
2.2.1. Біофлавоноїди: рутозид, діосміи, кверцетин.
2.2.2. Комбіновані рослинні засоби (детралекс, ескузан та ін.).
3. Синтетичні засоби (ангіопротектори) (кальцію добезилат).
Відомо, що препарати з переважним венодилатуючим впливом - нітрати і молси­
домін - переважно розширюють венозні судини і тому знижують переднавантаження на серце, що полегшує роботу серця при ішемічній хворобі. Препарати, що ма­
ють практично однаковий вазодилатуючий вплив на тонус вен і артерій (інгібітори
АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину-ІІ, інгібітори фосфодіестерази) призна­
чають при серцевій недостатності. Блокатори рецепторів ангіотензину та інші лікар­
294

4.1. Препарати, які впливаю ть на серцево-судинну систему

ські засоби комбінованої дії застосовують при артеріальнії! гіпертензії. Фуросемід
(петльовип діуретик) може мати венодилатуючий вплив і призначатися при гострій
серцевій недостатності.
Здатність норадреналіну тартрату підвищувати тонус не тільки артерііі, але і вен,
застосовують при лікуванні гіпотензії. Дигідровані алкалоїди маткових ріжків (днгідроерготамін) можна призначати при мігрені. Крім того, дигідровані алкалоїди
маткових ріжків (дигідроерготамін, дигідроерготоксин, дигідроергокрпстпн) вхо­
дять до складу комплексних антпгіпертензивнпх засобів (адельфан та ін.).
Капіляростабілізатори мають ангіопротекторні властивості, тобто нормалізують
метаболічні процеси в стінці капілярів, зменшують проникність судинної стінки
і поліпшують мікроциркуляцію.
У венозних судинах патологічні зміни стінок ведуть до утворення тромбів (тром­
бофлебіт) та варикозного розширення вен. Для профілактики тромбофлебітів за­
стосовують препарати, що попереджають тромбоутворення (антитромботичні засо­
би - антикоагулянти, антиагреганти).
Стінка капілярів може бути пошкоджена гострим інфекційним процесом (напри­
клад, капіляротоксикоз при грипі), при цукровому діабеті, передусім при інсулінозалежному, виникають діабетичні мікроангіопатії (часто порушується цілісність
судин сітківки очей - ретинопатія, та капіляри нирок - нефропатія). Можливе по­
рушення цілісності крупних магістральних судин, що призводить до порушення
кровообігу.
Велику групу капіляростабілізаторів складають лікарські засоби з венопротекторною Р-ві гамінною активністю. Еталонним препаратом вважається препарат ру­
тину рутозид (венорутон), який призначають всередину і зовнішньо у вигляді гелю.
Діюча речовина міститься в листках м’яти пахучої та інших рослинах, нормалізує
проникність капілярів, укріплює судинну стінку, зменшує агрегацію тромбоцитів,
має протизапальний ефект. У хворих з хронічною венозною недостатністю препа­
рат зменшує набряковий і больовий синдроми, веде до регресії трофічних порушень
і зменшення або зникнення парестезії! і судом. Препарат зменшує вираженість по­
бічних ефектів променевої терапії (цистит, ентеропроктит, дисфагія, еритема шкі­
ри), а також уповільнює перебіг діабетичної ретинопатії.
Після аплікації рутозиду у вигляді гелю активні речовини проникають у шкіру
через ЗО хвилин і в підшкірну жирову клітковину через 2 -5 годин. Препарат ви­
водиться в незміненому вигляді та у вигляді метаболітів, головним чином з жовчю,
менше з сечею.
Показання: варикозне розширення вен з больовим та набряковим синдромами,
післятромбофлебітичний синдром, хронічна венозна недостатність, геморой, біль
і набряк м’яких тканин після травми, трофічні порушення і виразки різної локаліза­
ції, як додатковий засіб при маніпуляції на варикозно розширених венах.
Побічна дія: шкірно-алергічні реакції, диспепсичні явища, головний біль, приливи
крові.
Аналогічну дію мають препарати вітамеру рутозиду троксерутину (веиорутинол,
троксевазин), які також призначають зовнішньо і всередину.
295

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Препарат, крім вищезазначених властивостей, поліпшує периферичний крово­
обіг, передусім мікроциркуляцію і трофіку тканин.
П оказання : хронічна венозна недостатність варикозного та посттравматичного
походження, суб’єктивні почуття у хворих з варикозним розширенням вен, гемо­
роєм, місцевий набряк різного походження, порушення резистентності капілярів,
особливо при васкулярній пурпурі та мікроангіоиатії.
Побічна дія: алергічні реакції.
Веногіротекторною дією володіють препарати з листя дерева гінкго білоба, діючи­
ми речовинами якого є флавонглікозпдп і териенлактони (гінколід, білобалід). Ви­
пускається для прийому всередину як танакан, гінкор форте, а також зовнішньо як
гінкор гель. Останній є комбінацією екстракту листя гіпкго білоба та троксерутпну.
Препарати гінкго білоба мають антиоксидантну, проти набрякову, антиагрегантну
дію. Препарати у вигляді гелю мають аитиексудативний вплив, зменшують больо­
ві відчуття. Крім підвищення резистентності і проникності капілярів, нормалізації
судинного тонусу, препарати підвищують утилізацію глюкози, ліквідують набряк.
Показання: хронічна венозна недостатність нижніх кінцівок.
Побічна дія: при призначенні гелю можливі місцеві алергічні реакції.
Вепопротскторну дію має синтетичний препарат кальцію добезилат (докси-хем).
який також підвищує резистентність капілярів, знижує їх проникність, поліпшує
мікроциркуляцію та реологічні властивості крові. Призначають всередину, парен­
терально. Препарат понижує проникність, підвищує еластичність судинної стінки,
поліпшує мікроциркуляцію, понижує набряк тканин.
Показання: профілактика і лікування діабетичної ангіопатії, ретинопатії, хронічна
венозна недостатність, варикозне розширення вен нижніх кінцівок.
Побічна дія: диспепсичні явища, шкірно-алергічні реакції, головний біль, запамо­
рочення.
Етамзилат також знижує проникність капілярів, але має гемостатичну дію, підви­
щує кількість і фізіологічну активність тромбоцитів. Призначається при кровотечах
різного генезу.
Побічна дія: реакції гіперчутливості.
Венопротекторною та венотонізуючою дією володіє препарат детралекс, який міс­
тить біофлавоноїди діосмін та гесперидин. У кишечнику діосміи під впливом мікро­
організмів перетворюється на аглікон діосметин, який абсорбується. Препарат під­
вищує венозний тонус та знижує проникність капілярів, кількість продукції молекул
адгезії, пригнічує активацію і адгезію лейкоцитів, зменшує запалення (пригнічує про­
дукцію медіаторів і вільних радикалів кисню). Він містить частинки з малим об’ємом.
Показання: венозна недостатність нижніх кінцівок.
Побічна дія: біль в епігастрії, порушення сну, запаморочення, головний біль.
Ш ироко призначають плоди кінського каштану, що містять тритерпенові глікози­
ди (сапоніни). Для прийому всередину випускають есцин, ескузан та ін. Препарати
з плодів кінського каштану мають венотонізуючий, вепопротекторнпй, проти набря­
ковий, протизапальний ефекти. Призначають всередину, зовнішньо (ренарил-гель).
Рідко спостерігаються алергічні реакції.
296

4.2. Лікарські засоби, що регулюю ть кровообіг головного мозку

Препаратом рослинного походження є препарат ендотелон (екстракт кісточок
винограду), який містить проціанідолові олігомери, які зв’язуються з мукополісахарпдамп судинної стінки, активують синтез колагену. Задякп цьому механізму про­
являються венотонізуючі і венопротективні властивості ендотелон у, антиоксидант­
на дія, ангіо- і венопротекція.
Ь-лізину есцинат має протизапальну, антиексудатпвну, знеболюючу дію.
Показання: післятравматпчпі, іптра- та післяопераційні набряки різного поход­
ження, набряки м’яких тканин при ураженні опорно-рухового апарату.
Побічна дія: алергічні реакції.
Капіляростабілізуючу дію мають препарати вітамінів з Р-вітаміипою активніс­
тю - кверцетин, корвітин.
Аесцин - комбінований препарат комплексної дії. Цей препарат призначають
всередину як «-есцин та зовнішньо як а-есцпи + діетиламіносаліцилат + гепариинатрій у вигляді золю.
Препарат має дію, подібну іншим капіляростабілізаторам - протизапальну, иротпнабрякову, антиоксидантну. Препарат поліпшує венозну і лімфатичну циркуля­
цію, попереджає розвиток варикозного розширення вен, утворення гематом, змен­
шує міграцію лейкоцитів, підвищує колоїдно-осмотичний тиск крові.
Показання: післятравматпчпі, післяопераційні набряки, великі післятравматпчпі
набряки, нейротрофічиі розлади, флебіти, тромбофлебіти, хронічна венозна недо­
статність.
Побічна дія: жар, нудота, тахікардія, диспепсія, свербіж, кропив’янка.
Препарати
П ре па рат

Ф орм а випуску

С п о с іб з а с т о с у в а н н я

Д е тр а л е кс Оеігаїех

Таблетки

2 таблетки 2 рази під час їди

К а л ь ц ію д о б е зи л а т
С аісіі сіоЬезіІаБ

Таблетки 0,25

По 1 таблетці 3 рази на добу
або по 2 таблетки 1 -2 рази на добу

4.2. Л ІК А Р С Ь К І З А С О Б И , Щ О Р Е Г У Л Ю Ю Т Ь
к р о в о о б іг

головного мозку

До церебральних патологій, що супроводжуються порушенням когнітивних
функцій, належать травми мозку, гостра і хронічна цереброваскулярна недостат­
ність, енцефалопатія, нейроінфекції. Все це робить проблему лікування захворю­
вань головного мозку клінічно досить складною.
Так, за даними В О О З у всьому світі щорік реєструється близько 7 млн випадків
мозкового інсульту і 1,4 млн випадків черепно-мозкової травми. Серед осіб, що ви­
жили в разі цих патологій, лише 10 % можуть повернутися до колишньої роботи.
Лише 25 % осіб, які перенесли інсульт або черенну-мозкову травму (Ч М Т ), задо­
волені якістю життя.
297

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

З урахуванням етіології і патогенезу порушень мозкового кровообігу лікування
і профілактика порушень мозкового кровообігу в першу чергу спрямовані на тонус
мозкових судин, величину їх просвіту, а також на стан метаболізму мозкової тканини.
Тому класифікація засобів, що впливають на мозковий кровообіг, побудована
з урахуванням впливу на патогенез розвитку порушень.
1. Лікарські засоби, які впливають на агрегацію тромбоцитів і процеси коагуляції.
1.1. Антнагрегантн: кислота ацетилсаліцилова, клопідогрель, тпклопідин.
1.2. Антикоагулянти.
1.2.1. Гепарин.
1.2.2. Низькомолекулярні гепарини (еноксапарпн, падропарпн).
1.2.3. Антагоністи вітаміну К: варфарин, фенілін, синкумар.
2. Лікарські засоби, що підвищують мозковий кровообіг.
2.1. Антагоністи кальцію: німодипін, ципаризип.
2.2. Похідні алкалоїдів барвінку: вінпоцетин, оксибрал.
2.3. Похідні алкалоїдів маткових ріжків: ніцерголін.
2.4. Похідні пурину: ксантинолу нікотпнат, пентокспфілін.
2.5. Похідні ізохіноліну: папаверину гідрохлорид, дротаверин.
2.6. Похідні ГАМК: аміналон, пікамілон.
2.7. Похідні кверцетину: корвітин.
3. Препарати, що впливають на агрегацію та згортання крові (див. “Антикоагу­
лянти”, “Антиагреганти").
До антагоністів кальцію, блокаторів кальцієвих каналів Г-типу, належить німоди­
пін (німотоп), який переважно розширює мозкові судини. На периферичні судини
виливає слабко. Препарат безпосередньо впливає на нейрони і клітини глії. Суди­
норозширювальний та спазмолітичний ефект пов’язані з дією переважно на клітини
гладеньких м’язів судин мозку; нейротропнпй та ноотропний вплив пов’язаний із
впливом на кальцієві канали.
Показання: профілактика спазмів судин головного мозку, лікування ішемічних
порушень мозкового кровообігу, що викликані субарахноїдальнпм крововиливом
внаслідок розриву аневризми, профілактики ішемічних порушень мозкового крово­
обігу, які викликані травматичним субарахноїдальнпм крововиливом.
Побічна дія: гіпотензія, алергічні реакції шкіри, жар, гіперемія шкіри обличчя,
головний біль, підвищена пітливість, диспепсичні явища, тромбоцитопенія. При
парентеральному введенні - флебіт, погіршення функції нирок, підвищення рівня
трансаміназ у сироватці.
Цинаризин (стугерон) - антагоніст кальцію з переважним виливом на мозкові
судини, поліпшує не тільки мозковий, але також коронарний і периферичній! кро­
вообіг, понижує тонус гладеньких м’язів артеріол, понижує реакцію на біогенні
вазопресорні агенти. Препарат зменшує збудливість вестибулярного апарату, при
порушеннях периферичного кровообігу поліпшує кровопостачання і потенціює гіісляішемічну гіперемію, підвищує стійкість тканин до гіпоксії.
Показання: порушення мозкового кровообігу (в тому числі при залишкових яви­
щах після інсульту); порушення лабіринту (для підтримуючої терапії при запамо­
298

4.2. Лікарські засоби, що регулюють кровообіг головного мозку

роченні, шумі у вухах, ністагмі, нудоті, блюванні лабіринтного генезу), хворобі руху
(як профілактичний засіб), профілактика нападів мігрені, хвороба Меньєра, профі­
лактика та лікування порушень периферичного кровообігу - облітеруючий атеро­
склероз, облітеруючий тромбаигіт, хвороба Рейно, діабетична ангіонатія, акроніаноз.
Побічна дія: сонливість, сухість у ротовііі порожнині, диспепсичні явища, алергіч­
ні реакції на шкірі.
Вінпоцетин (кавінтон) - похідна алкалоїдів рослини барвінку, напівсинтетична
сполука. Розширює переважно судини мозку. Механізм дії - блокада нейрональнпх
натрієвих каналів, нормалізує обмін речовин у тканинах мозку, посилює оксигеиапію.
Показання: неврологічні порушення, пов’язані з розладом мозкового кровообігу
(після перенесеного інсульту), порушення пам’яті, афазія, вазовегетативиі симпто­
ми в клімактеричному періоді, тромбоз артерій сітківки, вторинна глаукома, зни­
ження гостроти слуху в осіб похилого віку, запаморочення вестибулярного похо­
дження.
Оксибрал (вінкамін) має селективну вазорегуляторну дію на мозкові судини,
сприяє адаптації мозкового кровообігу до метаболічних потреб мозку. Препарат по­
силює окислення глюкози, підвищує утворення енергії, що сприяє процесам адап­
тації. Оксибрал поліпшує забезпечення нейронів киснем при гіпоксії. Препарат
знижує опір судин головного мозку, нормалізує мозковий кровообіг, поліпшує по­
стачання клітин киснем.
Показання: нормалізація і адаптація мозкового кровообігу. Препарат показаний
при зниженні пам’яті, уваги, діабетичній ангіопатії, атеросклеротичних ураженнях
судин головного мозку, стану після черепно-мозкової травми і гострого порушення
мозкового кровообігу, церебральних порушеннях після ішемії мозку, гіпертензивній енцефалопатії, порушеннях зору і слуху судинного генезу, порушеннях орієнта­
ції в просторі і часі, емоційних порушеннях.
Побічна дія: алергічні реакції у вигляді алергічного дерматиту, кропив’янки, свер­
бежу, папульозних висипань, головний біль, запаморочення, гіпотензія, тахікардія.
Ніцерголін (серміон) має властивості алкалоїдів маткових ріжків та кислоти ні­
котинової, володіє а-адреноблокуючою та спазмолітичною активністю, розширює
мозкові та периферичні судини, знижує опір судин головного мозку та легенів, під­
вищує кровообіг, поліпшує стан хворих із порушеною функцією мозку, яка викли­
кана судинною недостатністю. Препарат поліпшує кровообіг, має гемореологічну
дію в центральних і периферичних судинах.
Показання: гострі та хронічні порушення мозкового кровообігу (в тому числі при
церебральному атеросклерозі, наслідках тромбозу мозкових судин), мігрень, вертиго, порушення периферичного кровообігу (артропатія кінцівок, хвороба Рейно),
а також діабетична ретинопатія, ішемічні пошкодження зорового нерва, дистрофічні
захворювання рогівки, когнітивні порушення, що пов’язані з порушенням інтелекту.
Побічна дія: гіпотензія, запаморочення, розлади травного каналу, сонливість, по­
рушення сну, гіперемія обличчя, верхньої половини тулуба, свербіж.
Серед похідних пурину слід зазначити ксантинолу нікотинат, у структурі якого
сполучаються елементи кислоти нікотинової та теофіліну. Препарат поліпшує моз299

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ

ковші та периферичний кровообіг. Кислота нікотинова викликає вазодилатацію. ш
пов’язана з вивільненням ендогенного простацикліну, теофілін розслаблює гладень­
кі м'язи судин. Препарат поліпшує колатеральний кровообіг, зменшує прояви цере­
бральної гіпоксії, поліпшує кровообіг в судинах сітківки, інгібує агрегацію тромбо­
цитів, посилює скоротливість міокарда.
Показання: діабетична ретинопатія, ангіонатія, синдром Меньєра, хвороба Рейне
артеріальний тромбоз, гострий тромбофлебіт вен, дерматит, трофічні виразки ниж­
ніх кінцівок.
Побічна дія: запаморочення, жар, гіперемія, парестезії у верхній частині тулуба.
Пентоксифілін (трентал)
Механізм дії. Судинорозширювальна дія зумовлена блокадою аденозинових ре­
цепторів, аптитромботичиа - з блокадою фосфодіестерази, накопиченням цАМФ
Препарат позитивно впливає на мозковий і артеріальний кровообіг, пригнічує агре­
гацію тромбоцитів, поліпшує еластичність мембран, є дані про імуномоделюючу дію
Показання: атеросклероз, ішемія, стан після інфаркту міокарда, діабетична не­
фропатія, судинна патологія очеіі.
Побічна дія: нудота, блювання, гастралгія, запаморочення, гіперемія шкіри облич­
чя, пониження артеріального тиску, шкірний свербіж.
Призначають також комбіновані препарати, які містять кислоту нікотинову та
інші спазмолітики, наприклад, ніковерин (кислота нікотинова + папаверину гідрохлорид), нікошпан (кислота нікотинова + дротаверин).
На мозковий кровообіг мають позитивний вплив препарати ГАМК (аміналон)
та її похідних (пікамілон). Вони нормалізують не тільки мозковий кровообіг, але іі
метаболічні процеси (див. “Ноотроині засоби”). Пікамілон (кислота нікотинова ГАМК) значно розширює судини мозку.
Коли при порушенні мозкового кровообігу спостерігаються емоційні розлади (де­
пресивні, тривожні), виникає необхідність у призначенні антидепресантів, анксіолітиків, седативних препаратів.
В умовах ішемії мозку призначають також пейропротектори, що підвищують
стійкість нейронів до гіпоксії.
До нейропротекторів належать:
1. Похідні ГАМК (натрію оксибутират, аміналон, пікамілон).
2. Похідні гліцину (гліцисед).
3. Антагоністи КМ ОА-рецепторів (дизолцииіи, декстронфан, церестат)
4. Антагоністи кальцію (німодипін, дародппін, іерадппін, цереброкраст).
5. Похідні тріазолів (тіотрназолін, тіоцетам).
6. Похідні лізину (Ь-лізину есцинат).
7. Інші (церебролізин, актовегін, мелатонін).
Засоби для лікування мігрені
Д ля лікування мігрені, що пов’язана з дисфункцією вазомоторної регуляції і ха­
рактеризується нападами однобічного пульсуючого болю, призначають препарати
з різним механізмом дії.
300

4.2. Лікарські засоби, що регулюю ть кровообіг головного мозку

Класифікація:
I. Засоби для купірування гострих нападів мігрені.
1.1. Алкалоїди маткових ріжків та їх похідні.
Ерготамін. Препарат є частковим агоністом серотонінових рецепторів, невибірково блокує 5-НТ, К_П) рецептори, має а-адреноблокуючу дію. У значних концентраціях
пригнічує дофамінові рецептори. Препарат при мігрені має вазоконстрпкторну дію,
зменшує амплітуду пульсових коливань, знижує виділення плазми через капіляри
у твердій мозковій оболонці. Дпгідроерготаміну мезплат можна застосовувати як
назальип іі спрей.
1.2. Суматриптап (імігран). Препарат є агоністом 5Н Т 1Г)-рецегіторів серотоні­
ну, що мають значення в розвитку неііросудинннх порушень. Ного ефект при
мігрені зумовлений вазоконстрпкцією мозкових судин (стимуляція 5Н Т І та
5НТ.,-рецепторів у різних ділянках). Препарат діє на пресинаптичні рецепто­
ри, зменшує вивільнення серотоніну, інших медіаторів.
Побічна дія: спазм коронарних судин, нудота, блювання, порушення смаку, запа­
морочення, втомлюваність, жар.
1.3. Неопіатні (пенаркотичні аиальгетики): парацетамол, анальгін, кислота
ацетилсаліцилова, ібупрофен.
1.4. Протиблювотні засоби: метоклопрамід.
II. Препарати для профілактики мігрені.
2.1. (3-адреноблокатори: пропранолол, атенолол, метопролол.
2.2. Трициклічні сполуки: пізотифен (профіміг).
2.3. Нестероїдні протизапальні засоби: ианроксен.
2.4. Трициклічні антидепресанти: амітриптилін.
2.5. Протиепілептичні засоби: карбамазепін, клоназепам.

301

РОЗДІЛ 5
ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ, ЯКІ
ВПЛИВАЮТЬ НА ФУНКЦІЮ
ОРГАНІВ ДИХАННЯ

5.1. Л ІК А Р С Ь К І З А С О Б И , Я К І В П Л И В А Ю Т Ь
Н А Ф У Н К Ц І Ю О Р Г А Н ІВ Д И Х А Н Н Я
Порушення зовнішнього дихання можуть бути зумовлені різними причинами:
пригніченням дихального центру, засобами для наркозу, снодійними препаратами,
спазмом бронхів, запаленням і набряком слизової оболонки дихальних шляхів, при
підвищеній чутливості до деяких лікарських засобів, обструкцією бронхів секретом
бронхіальних залоз, заповненням набряковою рідиною альвеол і дихальних шляхів
тощо.
Лікарські засоби, що впливають на функцію органів дихання, поділяються на такі
групи:
1. Стимулятори дихання.
2. Протикашльові засоби.
3. Відхаркувальні засоби.
4. Засоби, що застосовуються у випадках бронхіальної обструкції.
5. Засоби, що застосовуються при набряку легень.
5.1.1. С ти м уля тори ди хан н я
Частота і глибина дихання регулюються дихальним центром. У випадках при­
гнічення дихання легкого і середнього ступеня призначають стимулятори дихання
(аналептики). їх стимулююча дія зумовлена підвищенням збудливості нейронів, по­
ліпшенням функції рефлекторного апарату, скороченням латентного періоду і по­
силенням рефлекторних відповідей різних відділів центральної нервової системи,
їх поділяють на лікарські засоби (рис. 5.1):
302

5.1. Лікарські засоби, які впливаю ть на ф ункцію органів дихання

Рис. 5.1. Л о калізація дії сти м у л ято р ів дихання

1. Прямої дії: кофеїн-натрію бензоат, етимізол.
2. Рефлекторної дії: цититон, розчин аміаку.
3. Змішаного тину дії: кордіамін, в меншому ступені - камфора, сульфокамфокаїн.
Стимулятори дихання прямої і змішаної дії безпосередньо збуджують дихальний
центр і тому зменшують вплив лікарських засобів, які пригнічують його активність
при легких ступенях отруєння. При важких отруєннях речовинами, що пригнічують
дихальний центр, стимулятори дихання протипоказані, тому що дихання не віднов­
люється, а потреба в кисні зростає. Тоді застосовують апарат штучного дихання.
Маючи спільні фармакологічні властивості, стимулятори дихання відрізняють­
ся один від одного за деякими параметрами фармакодинаміки і фармакокінетики.
Вибір препарату залежить від причини пригнічення дихального центру і характеру
порушень дихання.
Кофеїн-натрію бензоат - див. розділ “Психомоторні стимулятори”.
Етимізол - стимулятор дихання прямої дії.
Фармакодиналііка. Механізм дії етимізолу пов’язують з пригніченням фосфодіестерази і накопиченням у тканинах цАМФ. Переважна дія етимізолу пов’язана
з прямою стимуляцією дихального центру, що зумовлює прискорення і поглиблення
дихання. Етимізол пригнічує кору великого мозку, має також ноотропоподібні влас­
тивості, не виснажує нейрони дихального центру і не викликає збуджуючого впливу
при отруєнні наркотичними анальгетиками і снодійними засобами.
Механізм впливу на функції ЦН С пов’язують із стимуляцією ядерної протеїнкінази хроматину, фосфорилюванням хроматину, його транскрипційної активності
щодо синтезу нуклеїнових кислот, ацетилхоліну і регуляцією ^ Ш А глутаматних
рецепторів.
Стимулює продукцію кортикотропіну, зумовлюючи збільшення вмісту глюкокортикоїдів у крові, що викликає протизапальний і протиалергічний ефекти. Має
імуномодулюючу і бронхорозширювальну здатність. Може стимулювати синтез ле­
геневого сурфактанту, який сприяє розправленню альвеол. Етимізол помірно підви­
щує тонус міокарда, посмугованих м ’язів, розширює вінцеві судини, гальмує агрега­
цію тромбоцитів.
303

С П ЕЦ ІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Показання: отруєння легкого ступеня снодійними, пригнічення дихання легкого :
середнього ступеня під час і після наркозу, при різних станах, що супроводжуються
зменшенням легеневої вентиляції, під час і після асфіксії у новонароджених, іноді
при астенічних станах.
Побічна дія: диспепсичні явища, порушення сну, неспокій, запаморочення.
К а м ф о р а , с у л ь ф о к а м ф о к а ї н - див. розділ “Аналеитикп”.
Ц и т и т о н - див. розділ “н-холіноміметикп”.
Н а ш а т и р н и й с п и р т - див. розділ “Подразнювальні лікарські засоби".
5.1.2. П роти к аш л ьові лікарські засоби
Протикашльові лікарські засоби знижують збудливість кашльового центру Про­
ти кашлю застосовують лікарські засоби, що пригнічують кашель (протикаш льо­
ві) - ефективні при непродуктивному кашлі; засоби, які полегшують виділення
харкотиння (відхаркувальні). При захворюваннях, що супроводжуються кашлем,
також призначають нестероїдні протизапальні та протимікробні лікарські засоби.
Протикашльові лікарські засоби поділяють на дві групи (рис. 5.2):
1. Лікарські засоби центральної дії, що пригнічують кашльовий центр:
1.1) наркотичні анальгетики (кодеїну фосфат, морфіну гідрохлорид);
1.2) ненаркотичні протикашльові засоби (глауцину гідрохлорид, окселадин).
2. Лікарські засоби периферичної дії, які блокують чутливі нервові закінчення
кашльових рефлексогенних зон (лібексин).
3. Комбіновані протикашльові препарати (фервекс від кашлю, бронхосан, колдрекс, грудний еліксир та інші).
Препарати центральної дії - наркотичні анальгетики ( к о д е ї н у ф о с ф а т , м о р ф ін у
г ід р о х л о р и д ) , ненаркотичні протикашльові засоби ( г л а у ц и н у г ід р о б р о м ід , о к с е л а д и н у ц и т р а т ) . Засіб периферичної дії л іб е к с и н застосовують при тривалому сухому
кашлі. Кодеїну фосфат входить до складу комбінованих таблеток, які застосовують
проти кашлю - “ К о д т е р п і н ” , “ Т а б л е т к и в ід к а ш л ю ” та ін. М орфіну гідрохлорид
застосовують як протикашльове при дисемінованому туберкульозі легень, поранен­
нях грудної клітки.

Рис. 5.2. Л окалізація дії п р о ти к аш л ь о ви х лікар ськи х засобів

304

5.1. Лікарські засоби, які впливаю ть на ф ункцію органів дихання
Г л а у ц и н у г ід р о х л о р и д є алкалоїдом мачку жовтого родини макових. На відміну
від оіііатів, діє на кашльовий центр вибірково, не пригнічуючи дихання і не затриму­
ючи виділення харкотиння. Не викликає обстиланії і медикаментозної залежності,
дітям не протипоказаний. Препарат має адреноблокуючі властивості, тому при зни­
женому артеріальному тиску не рекомендується.
Ф армакокінетика. Препарат добре всмоктується, ефект настає через ЗО хвилин,
триває 8 годин.
Показа пня: хвороби органів дихання, що супроводжуються сухим кашлем (гострі
респіраторні захворювання, бронхопневмонія, бронхіти, особливо хронічний брон­
хіт з емфіземою, плеврит, коклюш, туберкульоз та інші.
Менш ефективний препарат при бронхоектазах, внаслідок порушення відходження мокротиння.
Побічна дія: запаморочення, слабкість, нудота.
О к с е л а д и н у ц и т р а т (пакселадин) вибірково пригнічує кашльовий центр, цент­
ральні ланки кашльового рефлексу. Не викликає сонливості, не пригнічує дихання,
не впливає на моторику кишок.
Ф армакокінетика. Ш видко і повністю всмоктується при прийомі всередину.
Максимальна концентрація в крові досягається через 4 - 6 годин.
Побічна дія: нудота, блювання, біль у надчеревній ділянці.
Протикашльові властивості визначені у комбінованого препарату а т у с и н у , що
складається з декстрометорфану і кислоти аскорбінової. Д е к с т р о м е т о р ф а н є про­
тикашльовим засобом центральної дії, який не має анальгезуючого та наркотичного
ефекту. К и с л о т а а с к о р б ін о в а завдяки антиоксидантній дії нормалізує проникність
капілярів, бере участь у синтезі глюкокортикоїдів, колагену, регенерації тканин, ре­
гуляції окисно-відновних процесів і вуглеводного обміну, підвищує неспецифічну
резистентність організму.
Л і б е к с и н ( п р е н о к с д іа з и н ) - не синтетичний препарат переважно периферичної
дії з місцевоанестезуючими і спазмолітичними властивостями. За протикашльовим
ефектом не поступається кодеїну фосфату, проте не пригнічує дихання і не викликає
залежності. Протикашльовий ефект спостерігається через 3 -4 години.
Показання: гостра респіраторна вірусна інфекція, бронхіт, бронхіальна астма й ін.
Побічна дія: сухість слизової оболонки порожнини рота, горлянки, нудота, діарея,
алергічні реакції.
Лікарські засоби, які пригнічують кашель, комбінують з відхаркувальними пре­
паратами.

5.1.3. В ідхаркувальні лік арськ і засоби
Відхаркувальні лікарські засоби за механізмом дії ділять на такі групи (рис. 5.3):
1.
Бронхосекреторні, або секретомоторпі засоби (регідранти), які сприяють ви­
даленню рідкого харкотиння:
1.1. Лікарські засоби рефлекторної дії (трава термопсису, коріння алтеї).
1.2. Лікарські засоби резорбтивної дії (калію йодид, натрію гідрокарбонат та ін.).
305

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

2.
Відхаркувальні лікарські засоби прямої дії (муколітики), що сприяють розрід­
жуванню харкотиння:
2.1. Препарати протеолітичних ферментів (трипсин кристалічний, хімотрппсин), а також нуклеази (рибонуклеаза, дезоксирибонуклеаза).
2.2. Синтетичні муколітики (апетнлпистеїн, карбоцистеїн).
2.3. Стимулятори синтезу сурфактанту (бромгексин, амброксол - лазолван).
2.4. Замінники сурфактанту (альвеофакт та ін.) - призначають немовлятам при
синдромі дисемінованого внутрішньосудинного згортання, рідко дорослим.
До бронхосекреторних лікарських засобів рефлекторної дії належать т р а в а т е р м о и с и с у , к о р і н н я а л т е ї л ік а р с ь к о ї , к о р і н н я к и т я т о к ( р о с . и с т о д ) , к о р е н е в и щ е і к о р і н ­
н я с и н ю х и , т р а в а ф іа л к и т р и к о л ір н о ї , а н іс у , к о р і н н я с о л о д к и , л и с т я м а т и - й - м а ч у х и
застосовують препарат алтеї - м у к а л т и н , солодки - г л іц и р а м та ін.
Т р а в а т е р м о и с и с у містить алкалоїди (цитозин, метилцитозин, иахікарнін, термопсин, термопсидин, сапоніни, ефірну олію тощо). Ці речовини, крім відхаркувально:
дії, можуть мати блювотний ефект і стимулювати дихальний центр.
К о р е н і а л т е ї мають відхаркувальну, протизапальну, обволікаючу дію. М укал­
тин - таблетки, що містять суміш полісахаридів трави алтеї.
П е р т у с и н містить 12 частин екстракту чебрецю або екстракту кмину, 1 частину
калію броміду, 8 2 частини цукрового сиропу, 5 частин 8 0 % спирту.
С у х а м і к с т у р а в ід к а ш л ю для дорослих містить суміш сухих екстрактів трави
термоисису, коренів солодки, натрію гідрокарбонат, натрію бензоат, амонію хлорид,
олію анісову, цукор.
Відхаркувальний ефект цих засобів пов'язаний з подразненням слизової оболон­
ки шлунка, звідки імпульси через чутливі шляхи потрапляють до ядер блукаючого
нерва. Далі збудження передається через еферентні волокна до залоз і гладеньких
м’язів стінки бронхів, внаслідок чого посилюється секреція залоз, мерехтіння брон­
хіального епітелію і перистальтика бронхіол. В результаті харкотиння розріджуєть­
ся і прискорюється його виділення. Рідкий секрет, обволікаючи слизову оболонку,
захищає її від подразнення, що сприяє згасанню запального процесу і кашлю.
Показання: бронхіт, бронхотрахеїт.

С екрет ом от орні препарат и
( м у к о л іт и к и ):

Б ронхосекрет орні
п р е п а р а т и п р я м о ї д ії

a) ф е р м е н т н і п р е п а р а т и (тр и п с и н у
гід р о х л о р и д , х ім о т р и п с и н у
гід р о х л о р и д ):
b ) синтетичні препарати
(а ц е т и л ц и с те їн );
c ) с и н т е ти ч н і п р е п а р а т и -с т и м у л я т о р и
с у р ф а к т а н т у (б р о м ге к с и н ,
а м б р о кс о л ):
сі) п р е п а р а т и -з а м ін н и ки с у р ф а к т а н т у
(а л ь в е о ф а к т)

(н а т р ію гід р о ка р б о н а т ,
к а л ію й о д и д )

Б ронхосекрет орні препарат и
р е ф л е к т о р н о ї д ії (н а с тій тр а в и

т е р м о п с и с у , в ід в а р ко р е н я
а л те ю , м у к а л т и н )

Рис. 5.3. Л о кал ізац ія дії в ідхаркувальни х л ікар ськи х засобів

306

5.1. Лікарські засоби, які впливаю ть на ф ункцію органів дихання

Побічна дія: у великих дозах - блювання (як блювотні засоби не використовуються,
оскільки викликають тривалу нудоту і дуже подразнюють слизову оболонку шлунка).
П е к т о с о л містить рідкі спиртові екстракти: кореня оману, моху ісландського, ко­
реня мильнянки лікарської, трави гісопу, трави чебрецю, а також гліцерин. Ф ізіоло­
гічно активні речовини рослин розріджують мокроту, проявляють протикашльову,
відхаркувальну, протизапальну, а також протимікробну дію.
До відхаркувальних лікарських засобів рефлекторної дії відносять також препа­
рати: т е р п ін г ід р а т , н а т р ію б е н з о а т , ефірні олії деяких рослин ( п л о д ів а н іс у , т р а в и
ч е б р е ц ю , м а т е р и н к и з в и ч а й н о ї , б а г н а , к о р ін н я д е в ’ я т и с и л у , л и с т я п ід б іл у з в и ч а й ­
н о г о ) , препарат комплексної дії п е р т у с и н та ін.
К а л і ю й о д и д , н а т р ію г ід р о к а р б о н а т діють резорбтивно. Після приймання всере­

дину виділяються бронхіальними залозами, стимулюють їх секрецію, розріджують
харкотиння, а також активізують рухову функцію епітелію бронхіол. Поряд з підви­
щенням секреції бронхіальних залоз ці засоби мають протимікробну дію, розширю­
ють бронхи. Натрію гідрокарбонат розплавляє муцин, а також полегшує виділення
харкотиння при зміщенні його рН у лужний бік.
Показання: хронічний бронхіт.
Побічна дія. У випадках тривалого застосування препаратів йоду може розвинутись
явище йодизму (нежить, слиновиділення, вугроподібний висип на шкірі). Побічні
ефекти пов’язані з подразливим впливом ііоду в місцях виділення. У таких випадках
препарат слід відмінити. Натрію гідрокарбонат викликає втрату апетиту, нудоту.
Відхаркувальні лікарські засоби п рям ої дії (муколітики) розріджують харко­
тиння, впливають на ііого фізичні та хімічні властивості. Протеолітичні ферменти
(трипсин кристалічний, хімотрипсин, дезоксирибонуклеаза) розривають гіептидні
зв'язки білкових молекул (глікопротеїнів), розщеплюють високомолекулярні про­
дукти розпаду білків (поліпептиди) або нуклеїнових кислот, зменшуючи в’язкість і
еластичність мокротиння. Через те вони мають неоднакову ефективність при різно­
му складі харкотиння.
Т р и п с и н к р и с т а л іч н и й має відхаркувальну, протизапальну, імуномодулюючу дію,
поліпшує мікроциркуляцію. Може розщепляти некротично змінені тканини, ф ібри­
нозні утворення, в ’язкі секрети і ексудати.
Показання: запальні захворюваннях дихальних шляхів, попередження утворення
спайок при серединному отиті. Парентерально вводять при тромбофлебітах, синуситах, отиті, остеомієліті, іридоцикліті. Місцево призначають для лікування опіків,
пролежнів, гнійних ран.
Побічна дія: алергічні реакції, після внутрішньом’язового введення - болючість,
гіперемія.
Х ім о т р и п с и н , р и б о н у к л е а з а , д е з о к с и р и б о н у к л е а з а мають подібні властивості
(останні деполімеризують відповідно РН К та Д Н К ) і показання, але останні засто­
совують також як противірусні: рибонуклеазу - при кліщовому енцефаліті, вірус­
них менінгітах, дезоксирибонуклеазу - при герпетичних ураженнях.
А ц е т и л ц и с т е ї н - муколітичний відхаркувальний засіб, похідна амінокислоти
цистеїну.
307

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Ф армакокінетика. Після прийому всередину ацетилиистеїн швидко та май;- -,
повністю абсорбується в травному каналі. Ацетилиистеїн метаболізується в печім:;,
до цистеїну (фармакологічно активний метаболіт), діацетплцистеїну, цистину і зм:шаних дисульфідів. Біодоступність близько 10%. Максимальна концентрація в кро­
ві досягається через 1-3 години. Біля 50 % препарату зв’язується з білками крові
Екскретується препарат із сечею у вигляді метаболітів, незначна кількість препара­
ту виводиться з фекаліями. Період напіввиведення складає 1 годину і залежить в і.:
швидкості біотрансформації в печінці.
Ф армакодинаміка. Ацетилиистеїн завдяки сульфгідрильним групам розривадисульфідні зв’язки кислих глікозаміноглікапів (мукополісахарпдів) харкотиння
що викликає деполімеризацію мукопротеїдів і зменшення в’язкості слизу. Ацетилцистеїн володіє антиоксидантним, пневмопротекторним, кардіопротекторним, дезінтоксикаційипм ефектом (сприяє синтезу глутатіону, депонуванню оксиду азоту)
Показання: захворювання дихальних шляхів (броихоектатпчна хвороба, гострий
та хронічний бронхіт, бронхіальна астма, трахеїт, ларингіт), отруєння парацетамолом, блокаторами Н,-гістамінових рецепторів, фенолами, серцевими глікозидами
важкими металам и.
Побічна дія: печія, нудота, блювання, діарея, шум у вухах, алергічні реакції, гіпо­
тензія, бронхоспазм, висипи, свербіж.
До мукорегуляторів, що регулюють синтез секрету залозистими клітинами, на­
лежить карбоцистеїн. Препарат показаний при муковісцпдозі.
Бромгексии є муколітичиим і мукокінетичним засобом. Більшу відхаркувальну
активність має продукт його перетворення амброксол (лазолван).
Ф армакокінетика. При пероральпому прийомі амброксол швидко абсорбується
і проникає в легеневу тканину, а також через гематоенцефалічний та плацентарний
бар’єри. Ступінь зв’язку з білками плазми крові 80 %. М аксимальна концентрація
в крові досягається через 2 години після введення, зберігається 10-12 годин. Пре­
парат метаболізується в печінці з утворенням дибромантранілової кислоти та глюкуронових кон’югатів. Екскретується з сечею, 90 % у вигляді водорозчинних мета­
болітів, 5 % у незмінному вигляді, може виділятися з грудним молоком.
Ф армакодинаміка. Бромгексии та його похідна сполука амброксол нормалізу­
ють порушене співвідношення серозного та слизового компонентів бронхіального
секрету, сприяють продукції нейтральних полісахаридів. Препарати активізують
секрецію слизових залоз і миготливого епітелію бронхів, сприяють видаленню сли­
зового секрету, стимулюють синтез і секрецію сурфактанту (рис. 5.4).
Показання: амброксол і бромгексии призначають при гострих та хронічних захво­
рюваннях дихальних шляхів, при муковісцпдозі, для профілактики ускладнень піс­
ля операцій на легенях, у випадках густого, в’язкого, гнійного харкотиння.
Побічна дія: алергічні реакції, диспепсичні розлади, ринорея, дизурія. При трива­
лому введенні можливі нудота, блювання, біль в епігастрії.
При хронічному бронхіті, бронхоектазах, абсцесах легень, що зумовлені запален­
ням мікробного характеру, муколітики комбінують з протимікробними, а для кра­
щого проникнення в патологічні вогнища - з бронхорозширювальними засобами.
308

5.1. Лікарські засоби, які впливаю ть на ф ункцію органів дихання

В ід х а р к у в а л ь н и й е ф е к т

Рис. 5.4. М еханізм відх ар к у вал ьн о ї дії ам броксолу гідрохлориду

5.1.4. Л ікарські засоби, я к і застосовую ть у випадках бр он хіал ь н ої
обстр ук ц ії
Найчастішою причиною порушень дихання є бронхообструктивний синдром,
що виникає при спазмах, набряку бронхів, виділенні і обтурації просвіту бронхів
в’язким секретом. Для лікування хворих із бронхіальною обструкцією використову­
ють такі групи лікарських засобів.
1. Бронхорозширювальні (бронхолітичні) лікарські засоби:
1.1. (3,-Адреноміметичні засоби ( с а л ь б у т а м о л , ф е н о т е р о л та ін.).
1.2. м-Холіноблокатори ( іп р а т р о п і у м у б р о м ід , а т р о п ін у с у л ь ф а т ) .
1.3. Міотропні засоби ( е у ф іл ін ) .
2. Протиалергічні, десенсибілізуючі засоби - нестероїдні, стероїдні ( к р о м о л і н н а г р ій , к е т о т и ф е н , б е к л о м е т а з о н у д и п р о п іо н а т та ін.).
3. Відхаркувальні ( а м б р о к с о л ) .
При інфекційно-алергічній формі бронхіальної астми для санації вогнищ інфек­
ції, що викликають сенсибілізацію організму і сприяють розвитку бронхообструк309

С П ЕЦ ІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

тивного синдрому, використовують протимікробні засоби (антибіотики, сульфані­
ламідні препарати, фторхінолони тощо).
Лікарські засоби для лікування бронхіальної астми поділяють на препарати, п;
контролюють перебіг захворювання (підтримуюча терапія), та препарати для невід­
кладної допомоги (для полегшепня симптомів). Препарати для підтримуючої терапі:
приймають щодня і тривало, тому що завдяки протизапальному ефекту вони забез­
печують контроль над клінічними проявами захворювання. До цієї групи належать
інгаляційні та системні глюкокортикоїди, антплейкотрієнові засоби, інгаляційні р агоністи тривалої дії в комбінації з глюкокортикоїдами для інгаляцій, теофіліни упо­
вільненої дії, антитіла до імуноглобуліну Е та ін. Препарати для полегшення симп­
томів приймають за потребою, і вони діють швидко, усуваючи броихоспазм і йог
симптоми. До цієї групи належать інгаляційні р.,-агоністи швидкої дії, інгаляційні холіноблокуючі препарати короткої дії, теофіліни короткої дії та р.,-агоністи короткої дії.
5.І.4.І. Бронхорозш ирю вальні (бронхолітичні) лікарські засоби
Бронхорозширювальними (бронхолітичнпми) лікарськими засобами є препа­
рати, основна дія яких полягає в усуненні м’язового спазму бронхів і полегшенні
надходження повітря через бронхи.
5 .2 .4 .1 .1 .

А д р е н о м ім е т и ч н і л ік а р с ь к і з а с о б и

Адреноміметичні лікарські засоби є головними в усуненні нападів бронхі­
альної астми. Бронхорозширювальний ефект зумовлюється стимуляцією р,адренорецепторів гладеньких м’язів стінки бронхів і базофільними гранулоцитами
сполучної тканини (опасистими клітинами), що супроводжується активацією аденілатциклази і накопиченням цАМФ. Останній перешкоджає відкриттю кальцієвих
каналів і зв’язує вільний кальцій усередині клітини. Це супроводжується розслаб­
ленням бронхіальних м’язів і гальмуванням виділення медіаторів алергії базофіль­
ними гранулоцитами сполучної тканини. З адреноміметиків препаратами вибору є
р2-адреноміметики - с а л ь б у т а м о л ( в е н т о л і н ) , ф е н о т е р о л ( б е р о т е к ) , а також пре­
парати подовженої дії - с а л ь м е т е р о л ( с е р е в е н т ) (12 год), ф о р м о т е р о л ( з а ф ір о н .
ф о р т і к с ) (8 -1 0 год), к л е н б у т е р о л (12 год). Разом з тим, а- і р-адреноміметик ( а д р е ­
н а л ін у г ід р о х л о р и д ) , а також р( 2-адреноміметик ( о р ц и п р е н а л ін у с у л ь ф а т ) також
використовують для лікування хворих з бронхіальною обструкцією. (Див. розділ
“Адреноміметичні засоби прямої та непрямої дії”).
О р ц и п р е н а л ін у с у л ь ф а т ( а с т м о в е н т - М Ф ) більше впливає на р,-адренорецептори
порівняно з ізадрином, але поступається препаратам з більш вибірковою дією - сальбутамолу, фенотеролу. Орципреналіну сульфат має тривалішу бронхорозширювальну дію (4 -5 год). Призначають у вигляді інгаляцій, внутрішньом’язово, підшкірно і
всередину.
У селективних р.,-адреноміметиків відсутній виражений вплив на серце, у зв’язку
з чим побічні ефекти (тахікардія, підвищення хвилинного об’єму крові, артеріаль­
ного тиску) спостерігаються рідко. З інших побічних ефектів можливі тремор, гіпо­
310

5.1. Лікарські засоби, які впливаю ть на ф ункцію органів дихання

ксія, розвиток рефрактерності р,-адренорецепторів, внаслідок чого бронхорозширювальний ефект зникає, а розширення бронхіальних судин призводить до збільшення
транссудації рідини і набряку слизової оболонки бронхів. Ці засоби не руйнуються
КОМТ, тому діють 4 - 8 год і їх можна призначати всередину. Застосовують переваж­
но у вигляді інгаляцій за допомогою дозуючих інгаляторів.
С а л ь б у т а м о л ( в е н т о л і н ) за бронхорозширювальним ефектом перевищує адре­
наліну гідрохлорид. За швидкістю і тривалістю дії він аналогічний орципреналіпу
сульфату, але менше впливає на серцево-судинну систему.
Ф е н о т е р о л вважають найактивнішим препаратом, застосовують під час нападів
б ро н х іал ь ної астми.
5.1.4.1.2. м -Х оліноб локат ори
Механізм бронхорозширювальної дії пов’язаний з блокадою м-холіноренепторів
гладеньких м’язів, внаслідок чого усувається стимулюючий вплив на них ацетил­
холіну. Це супроводжується гальмуванням дегрануляції базофільпих гранулоцитів
сполучної тканини і підвищенням стійкості клітии-мішеней бронхів до впливу чин­
ників анафілаксії. Поряд із розслабленням бронхіальних м’язів гальмується секре­
ція бронхіальних залоз.
Головним препаратом цієї групи, який застосовують гіри бронхіальній астмі, є
і п р а т р о и ію б р о м ід ( а т р о в е н т ) . Крім блокади м-холінореиепторів, у механізмі його
дії важливе значення має гальмування вивільнення тромбоксану А2, який є одним із
найпотужніших сиазмогенів для бронхів. Препарат погано проходить крізь біологіч­
ні мембрани, тому резорбтивна дія його незначна. Вводять інгаляційно. Розширення
бронхів починається через 2 0-30 хв, досягає максимуму через 1,5-2 год і зберігаєть­
ся протягом 4 - 8 год. За активністю поступається перед р-адреноміметиками, проте
до нього звикання виникає значно повільніше.
Іпратропію бромід призначають у тих самих випадках, що і р2-адреноміметики,
а також у складі б е р о д у а л у (з фенотеролом), д у о л ін у , к о м б ів е н т у (із сальбутамолом).
Побічна дія: помірна сухість у ротовій порожнині.
Т іо т р о п ію б р о м ід ( с п і р и в а ) має більшу спорідненість до м,- та м3-холінорецепторів, повільну дисоціацію, що забезпечує більшу ефективність, тривалість дії
до 24 годин.
А т р о п і н у с у л ь ф а т чинить слабкий бронхорозширювальний ефект. Діє переваж­
но тоді, коли бронхоспазм пов’язаний з підвищеною чутливістю гладеньких м ’язів
до холінергічної імпульсації (наприклад, після перенесеного грипу, при хронічному
бронхіті тощо). (Див. розділ “м-Холіноблокуючі засоби”).
5.1.4.1.3. М іот ропні лікарські засоби
Основним представником цієї групи є е у ф іл ін ( а м ін о ф іл ін ) .
Фармакокінетика. Після прийому всередину еуфілін швидко всмоктується з
травного каналу, зв’язується з білками плазми до 60 %, максимальна концентрація
в крові спостерігається через 1-2 години. В печінці за участю системи цитохромів
311

СПЕЦІАЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

частково перетворюється на кофеїн. Препарат екскретується з сечею у вигляді мета­
болітів, 10 % - у незмінному вигляді.
Фармакодинаміка. Механізм дії еуфіліну багатокомпонентний. Найчастіше
більшість дослідників пов’язують його з пригніченням активності фосфодісстеразн III та IV, внаслідок чого накопичується ідАМФ і зменшується синтез проста­
гландину Е2сх, зменшується вміст внутрішньоклітинного кальцію, знижується ак­
тивність кінази легких ланцюгів м іозину порушується взаємодія актину і
.
що викликає бронхолітичнпй ефект. Еуфілін стимулює вивільнення адреналіну мозкової речовини надниркових залоз і норадреналіпу - в синапсах симпатичних
нервів. Збільш ення вмісту катехоламінів у крові пояснюють властивістю еуфіліну
блокувати аденозинові (пуринергічні) рецептори. Для лікувального ефекту при
бронхіальній астмі позитивне значення має поліпшення легеневої вентиляції вна­
слідок посиленого скорочення діафрагми і міжреберних м’язів, розширення судин
легень, нирок, посмугованих м’язів, що зумовлює зменшення периферичного су­
динного опору, тиску в легеневій артерії і знижує гемодинамічне навантаження на
серце. У той же час безпосередньо на серце еуфілін чинить кардіотонічну дію, по­
силюючи ііого функцію і збільшуючи потребу в кисні. Еуфілін має також вінцеворозширювальний, діуретичний, антпагрегаційний вплив, знижує тиск у легеневих
судинах.
Побічна дія при заст осуванні всередину: диспепсичні явища, пов’язані з подраз­
ненням слизової оболонки шлунка й кишок; збуджуючий вплив на центральну
нервову систему (відчуття занепокоєння, тремтіння, судоми, галюцинації); кардіотропний вплив - тахікардія, аритмії, серцева недостатність, венозний застій, набряк
мозку.
Із групи метилксантинів для лікування хворих на бронхіальну астму застосо­
вують також т е о ф іл ін , частіше у препаратах пролонгованої дії для попередження
бронхоспазму - т е о п е к , н е о ф іл ін . За механізмом дії і фармакологічними ефектами
вони подібні до еуфіліну, проте поступаються йому за силою бронхорозширювального ефекту.
Побічні еф ект и : нудота, блювання, пронос, збудження, головний біль; у випадках
передозування можливі епілептичні напади.
м і о з и н у

5.1.4.2. П ротиалергічні, десен си білізую ч і лікарські засоби
До протиалергічних, десенсибілізуючих належать препарати:
1. Нестероїдні:
1.1. Стабілізатори мембран тучних клітин: кромогліцієва кислота ( к р о м о л ін - н а т р ій - ін т а л ) , н е д о к р о м іл - н а т р ій ( т а й л е д ) .

1.2. Блокатори гістамінових рецепторів: к е т о т и ф е н , д е з л о р а т а д и н ( е р і у с ) , д и ­
м е д р о л , д іа з о л ін .

1.3. Блокатори лейкотрієнових рецепторів ( м о н т е л у к а с т ) .
1.4. Препарати рекомбінантних антитіл до імуноглобулінів ( о м а л із у м а б ) .
2. Стероїдні - глюкокортикоїди.
312

5.1. Лікарські засоби, які впливаю ть на ф ункцію органів дихання

5.1А.2.1. Н ест ероїдні лікарські засоби
К р о м о л ін - н а т р ій ( н а т р ію к р о м о г л ік а т , а л е р г о к р о м , к р о м о г е к с а л )

Фармакодипаміка. Механізм дії пов’язаний з пригніченням фосфодіестеразп, на­
копиченням цАМ Ф і зниженням проникності мембран базофільнпх гранулоцитів
сполучної тканини. При ньому пригнічується надходження Са2+ до цих клітин і об­
межується вивільнення гістаміну. Кромолін-натрій у кишках не абсорбується, тому
застосовується лише інгаляційно. Діє протягом 4 - 6 год.
Показання: алергічна бронхіальна астма. Препарат неефективний при інфекцій­
ному варіанті бронхообструктпвпого синдрому (застосовують лише профілактич­
но). Кромолін-натрій ефективніше діє у дітей, ніж у дорослих. Нетоксичнпй, можна
вводити тривалий час (місяці, роки), звикання та медикаментозної залежності не
викликає.
Побічна дія: кашель, гіершіния в горлі, що пов’язані з місцевим подразливим впли­
вом, який легко усунути, випивши після інгаляції теплої води.
К е т о т и ф е н ( з а д іт е н ) . Фармакодипаміка. Препарат гальмує вивільнення гістамі­
ну з базофільнпх гранулоцитів та інших факторів анафілаксії, пригнічує фосфодіестеразу і блокує кальцієві канали, тому ефективно запобігає бронхоспазму. Кетотифеп має пряму протигістаміпиу дію.
Показання: призначають тривалиіі час у тих самих випадках, що іі кромолін-патрій - для профілактики бронхіальної астми; подібний вплив має о к с а т о м ід .
Для лікування хворих на бронхіальну астму призначають також иротигістамінні засоби І, II покоління ( д іа з о л ін , л о р а т а д и н та ін.), III ( д е з л о р а т а д и н , ф е к с о ф е н а д и н ) . Протизапальну дію має також засіб антилейкотрієнової дії - м о н т е л у к а с т
( с и н г у л я р ) , який селективно інгібує рецептори цпстеїнілових лейкотрієнів, що під­
тримують гіпсрреактивність леіікотрієнів.
О м а л із у м а б ( к с о л а р ) - рекомбіиантиі антитіла, що зв’язуються з циркулюючим
імуноглобуліном Е, має протизапальну дію, попереджає взаємодію імуноглобуліну
Е з рецептором.
5.1.4.2.2. Ст ероїдні засоби - глю кокорт икоїди
Глюкокортикоїди впливають на всі лапки патогенезу бронхообструктпвпого син­
дрому. Механізм дії глюкокортикоїдів при бронхіальнії! астмі пов’язаний зі стабі­
лізацією мембран базофільнпх гранулоцитів та їх гранул, гальмуванням синтезу і
вивільненням медіаторів запалення, збільшенням синтезу цАМ Ф і пригніченням
синтезу цГМФ, а також із прямим впливом на гладенькі м’язи стінки бронхів.
Глюкокортикоїди призначають усередину, місцево, внутрішньом’язово і внутріш­
ньовенно. Для інгаляцій використовують кілька препаратів: б е к л о м е т а з о н у д и п р о піонат ( б е к о т и д , б е к л а з о н - е к о ) і т р іа м ц и н о л о н у а ц е т а н ід ( ф т о р о к о р т ) , б у д е з о н ід
( б у д е к о р т , п у л ь м а к с ) , м о м е т а з о н ( а с м а н е к с ) , ф л у т и к а з о н ( ф л ік с о т и д , ф л ік с о -

назе) та інші, які погано транспортуються крізь слизові оболонки. Застосовують
комбіновані препарати для інгаляцій с е р е т и д д и с к у с ( с а л ь м е т е р о л т а ф л у т и к а з о н у
пропіонат), ф о р а к о р т ( ф о р м о т е р о л + б у д е з о н ід ) , с и м б і к о р т т у р б о х а й л е р , с а л ь 313

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ
б е к с о н ( с а л ь б у т а м о л + б е к л о м е т а з о н ) . (Див. розділ “Протизапальні, протиалег-

гічні засоби”). Крім того, нри обструктивних захворюваннях бронхів застосовуй
глюкокортикоїди для системного призначення ( п р е д н із о л о н , д е к с а м е т а з о н ) .
5.1.5. Л ікарські засоби, щ о застосовую ться п р и н абря к у легень
Вибір фармакологічних засобів залежить від ступеня набряку легень і рівня ар ­
теріального тиску. Реанімаційні заходи починають з інгаляцій кисню, пропущено­
го через етиловий спирт (діє як иіногасник). У випадках набряку легень, що спри­
чинений недостатністю серця, вводять серцеві глікозиди швидкої дії (строфантин
корглікон), неглікозпдні кардіотоніки: дофамін, добутамін на фоні інгібіторів АГІФ
Лікувальний ефект кардіотонічних засобів зумовлений стимуляцією роботи серця
поліпшенням венозного відтоку від легень, а також зменшенням виходу рідини із
судин.
Д ля лікування при набряку легень із значною артеріальною гіпертензією при­
значають засоби, що знижують артеріальний тиск і зменшують венозний приплив
крові до серця. Це поліпшує загальну гемодинаміку, підвищує ефективність функ­
ції серця, сприяє зниженню артеріального тиску в малому колі кровообігу і кровонаповнення легень. Останній чинник відіграє вирішальну роль, оскільки сприяє
зменшенню транссудації рідини в альвеоли і збільшує її абсорбцію в кров. Д ля цьо­
го застосовують судинорозширювальні засоби міотропної дії (еуфілін, натрію нітропрусид, нітрогліцерин, ізосорбіду динітрат). Зменшенню набряку легень також
сприяють осмотичні діуретики (маніт) та високоактивні петльові сечогінні засоби
(фуросемід, торасемід, кислота етакринова).
При набряку легень, що розвивається на фоні незначної артеріальної гіпертен­
зії або нормотензії, призначати засоби, які знижують артеріальний тиск, слід над­
звичайно обережно. Лікувального ефекту в цьому випадку можна досягти за допо­
могою дегідратуючих і сечогінних засобів. Особливої уваги потребує застосування
лікарських засобів при набряку легень на фоні артеріальної гіпотензії. Артеріальний
тиск потрібно нормалізувати за допомогою адреноміметиків (мезатон та ін.) і обе­
режно вводити дегідратуючі й сечогінні засоби.
Виражену протизапальну і протинабрякову дію мають глюкокортикоїди, іцс
ефективні у випадках анафілактичного набряку легень. Глюкокортикоїди можна
застосовувати і при інших формах набряку легень. У деяких випадках позитивний
ефект можна отримати за допомогою наркотичних анальгетиків (морфіну гідрохлорид та ін.) внаслідок здатності цих речовин зменшувати венозний приплив до
серця, кровонаповнення легень, задишку і кашель. Застосовують з антигістамінних
препаратів - дипразин, із засобів з адреноблокуючим впливом - аміназин. Оскіль­
ки під час проходження повітря крізь набрякову рідину виникає значна кількість
гііни, яка заповнює альвеоли і бронхи, відбувається (настає) різке порушення газо­
обміну і тяж ка гіпоксія, що потребує невідкладної допомоги. Тому при всіх видах
набряку легень показане призначення піногасників (спирт етиловий). їх дія поля­
гає у зменшенні поверхневого натягу піни й перетворенні її на рідину, яка має мен­
ший об’єм.
314

5.1. Лікарські засоби, які впливаю ть на ф ункцію органів дихання

Препарати
Н азва п р е п а р а ту
Е ти м ізо л
А е П ііт іг о Іи т

О кс е л а д и н у н іт р а т
О хе їасііп і пИгав

А м броксол
(т Ь гохоїит

Б р о м ге к с и н
В го т д е хіп и т

А ц е ти л ц и с т е їн
А се ІуІс уБ Іе іп и т

Ф орм а випуску

С п о с іб з а с т о с у в а н н я

таблетки 0,1 г; ам пули 1 % , 1,5 % 3 ,4 , 5 мл

В середину по 1 т. 3 р.; в/м, п/ш
0,0 3 -0 ,0 6

сироп 10 мг/5 мл у ф л аконах по 125 мл

Всередину 2 рази добу

В середину п о 1 т. З р ., капсули
таблетки 0,03 г; сироп 100 мл; ампули 0,75 %
2 р. на д об у; в/в (в ізотонічном у
2 мл; капсули пролонгованої д ії по 0,075
розчині № 01), в/м 2 - 3 р. на добу
таблетки по 0,008; сироп 4м г/5 мл у ф л ако­
По 1 т. 3 рази на день
нах по 100 мл
ам пули 20 % 2 мл; ам пули 20 % 5 мл; ам пу­
По 1 -2 т. 3 рази; в/м, в/в 2 -5 мл
ли 20 % 10 мл; таблетки 0,1; 0,2; 0,6 г
ам пули 0,01 г

в/м і інгаляційно, розчинивш и
в 1 -2 мл води д ля ін’єкцій

Ех 0,6 - 180 мл

По 1 столовій ложці 3 р.

Ех 20,0 - 200 мл; 6,0 - 180 мл

По 1 столовій ложці 3 рази

Ф е н о те р о л Г е л о їе го /и т

ф лакони 15 мл (1 доза -1 0 0 мкг; 300 доз)

Інгаляційно 3 рази

С а л ь б у та м о л

ф л акони 15 мл (1 д оза - 1 0 0 мкг); капсули
0,008 г

Інгаляційно 3 рази

ф лакони 15 мл 40 м кг/доза - 200, 300 доз

Інгаляційно 3 рази

ампули 2 % , 5 ,1 0 мл

в/в 1 0 -2 0 мл

Т р и п с и н к р и с т а л іч н и й
Т г ур я п і сгузіа Ч '^а Іи т

Н а с тій т р а в и те р м о п с и с у
І п ^ и т ЬіегЬае ТЬ егт орядя

Н а с тій к о р е н я а л те ї
Іг іи з и т г а ії т А Іїїа е а е

Б а Ш а т о Іи т

Іп р а т р о п ію б р о м ід
Іргаїгоріі Ьгот Ш ит

Е у ф іл ін Е ирЬ уІІІпит

315

РОЗДІЛ 6

6 .1 . Д І У Р Е Т И Ч Н І Л І К А Р С Ь К І З А С О Б И
Одним із визначальних моментів підтримання гомеостазу людини є звільнення
внутрішнього середовища організму як від кінцевих метаболітів, так і від сторон­
ніх речовин (ксенобіотиків). До життєвизначальннх характеристик внутрішнього
середовища організму у першу чергу відносять концентрацію йонів та електроліт­
ний склад плазми крові (тобто вміст йонів Н ', М а\ К \ Са2\ М ^2\ СІ , Н С 0 3", РО ,3'.
Б О ,2 ), їх кількість і є принциповою твірною осмотичного тиску біологічних рідин,
визначає можливість та ефективність роботи клітин, тканин, органів, а відтак - і ор­
ганізму взагалі.
Сечогінні засоби (діуретики), як фармакологічний клас препаратів, можна оха­
рактеризувати як фармакологічні засоби (різної хімічної будови), котрі загалом
сприяють збільшенню діурезу (збільшують об’єм сечі, що видаляється нирками)
зменшуючи фактичну кількість рідини в тканинах та серозних порожнинах орга­
нізму (однак слід одразу зауважити, що клініко-терапевтична дія діуретиків не зав­
жди зумовлена тільки збільшенням діурезу). Сечогінні препарати призначають і як
засоби дегідратаційної ургентної терапії при набряку легень, мозку, у комплексній
терапії хворих з артеріальною гіпертензією, гіри глаукомі, епілепсії, а також для ви­
кликання форсованого діурезу при отруєннях або ж інтоксикаціях, як ендогенного,
так і екзогенного походження.
Вперше сечогінний ефект фармакологічних препаратів було отримано як по­
бічний прояв дії ртутних протисифілітичнпх препаратів (меркузал), які зараз ви­
тісняються більш ефективними і такими, що мають менше небажаних побічних
ефектів.
Класифікування сечогінних засобів за їх впливом на функцію певного відділу нефрона пов’язані з певними труднощами. Використовується класифікація діуретиків
316

6.1. Діуретичні лікарські засоби

за хімічною будовою речовин та за механізмом їх впливу на нирки. Зокрема, залеж ­
но від ф армакодинаміки сечогінні засоби поділяють на групи:
- салуретпки;
- калііізберігаючі;
- осмотичні діуретики.
До групи салурет иків відносять похідні бензотіадіазину (гідрохлортіазпд, ипклометіазид, оксодолін та in.), петльові сечогінні (фуросемід, кислота етакрипова), ін­
гібітори карбоангідразп (діакарб). До цієї групи слід віднести і меркурові сечогінні
(мерсаліл, меркузал, промераи та іи.), котрі у зв’язку з їх токсичністю поступово ви­
лучаються з переліку лікарських засобів.
До к а лій збер и а ю ч их сечогінних засобів відносять епіронолактон і трпамтерен, які
підвищують виділення натрію і мало впливають на екскрецію калію.
Осмотичні сечогінні засоби (маніт, сорбіт, сечовина) підвищують осмотичний
тиск у канальцях, чим перешкоджають реабсорбції води.
Слід зазначити, що така систематизація не охоплює усіх клінічних особливостей
дії сечогінних засобів. У зв’язку із цим є й інші класифікації:
За локалізацією та механізмом дії:

1. Засоби, що діють нарівні клітин ниркових канальців.
1.1. Засоби, що діють на рівні апікальної мембрани:
1.1.1. Конкуренти за переносник натрію [[3-білок-иереноснпк] (трпамтерен,
амілорид).
1.1.2. Антагоністи альдостерону - блокатори продукції р-білка-псреносника (епіронолактон).
1.2. Засоби, що діють на рівні базальної мембрани:
1.2.1. Петльові діуретики (фуросемід, кислота етакрипова, торасемід).
1.2.2. Тіазидні діуретики (гідрохлортіазпд, циклометіазид, оксодолін).
1.2.3. Тіазидоподібпі діуретики (індапамід, клопамід, хлорталідон).
1.3. Інгібітори карбоангідразп (діакарб).
1.4. Осмотичні сечогінні засоби (маніт, сечовина).
1.5. Позаниркові сечогінні засоби, котрі реалізують свою дію через підвищення
кровообігу взагалі і у нирках зокрема (теобромін, теофілін, еуфілін та ін.).
1.6. Препарати рослинного походження, котрим притаманна діуретична дія
(хвощ польовий, листя мучниці, бруньки берези, листя ортосифону, ягоди су­
ниць та ін.).
У класифікаційному аспекті та з клінічної точки зору практичне значення мають
: такі характеристики діуретиків, як фармакодипамічна сила дії сечогінних засобів,
швидкість настання клінічного ефекту, а також його тривалість. У відповідності до
останнього діуретики поділяють:
2. За силою дії діурет ичних засобів (за інтенсивністю екскреції йонів N a ) :
2.1. Засоби потужної діуретичної дії (англ. high-ceiling diuretics) - гальмують
реабсорбцію NaT на 10-20 % - швидкість сечовиділення понад 8 м л/хв - ф у­
росемід, торасемід, кислота етакрипова, клонамід, осмотичні діуретики (маніт,
сечовина).
317

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

2.2. Засоби середньої сили дії (англ. low-ceiling diuretics) - гальмують реабсорб­
цію на 5 -1 0 % - тіазиди та тіазидоподібні: гідрохлортіазид, індапамід.
2.3. Засоби слабкої дії - гальмують реабсорбцію на 3 % - спіронолактон, діакарк
триамтерен, амілорид, ксантини (теофілін, теобромін, еуфілін), препарати лі­
карських рослин (листя мучниці, листя ортосифону, березові бруньки та ін.)
3.

З а ш ви д кіст ю н а с т а н н я сеч о гін н о ї дії:

3.1. Ш видкої (екстреної) дії (максимальний ефект настає через кілька хвилин) фуросемід, кислота етакринова, маніт, сечовина, триамтерен.
3.2. Помірної швидкої дії (початок дії розвивається через 1-2 до 4 години) - діакарб, теофілін, еуфілін, амілорид, циклометіазид, клопамід, оксодолін.
3.3. Повільної дії (початок прояву клінічної дії через 48-120 годин) - спіро­
нолактон, канреонат натрію.
4. З а т р и в а л іст ю сеч о гін н о ї дії:
4.1. Короткої дії (4 -8 год) - фуросемід, торасемід, кислота етакринова, маніт
сечовина.
4.2. Середньої тривалості дії (8 -1 4 год) - діакарб, триамтерен, амілорид, гідро­
хлортіазид, теофілін, еуфілін, торасемід, індапамід, клопамід.
4.3. Тривалої дії (кілька діб) - спіронолактон, хлорталідон.
6.1.1. Засоби , які д ію ть на р ів н і к л іти н н и р к ов и х канальців

6.1.1.1. Діуретики тіазиди та тіазидоподібні
До групи тіазидів або похідних бензотіадіазину належать такі основні препарати
гідрохлортіазид (гіпотіазид), хлорталідон, індапамід, клопамід.
Механізм дії. Похідні бензотіадіазину частково фільтруються, але переважно ак­
тивно секретуються клітинами проксимальних канальців до просвіту нефрона, піс­
ля чого проявляється їх дія переважно в дистальних звивистих канальцях нирок
Тіазиди на внутрішній поверхні канальців (на апікальній мембрані канальцевих
клітин) конкурують з йонами хлору СІ" за молекулярні місця зв’язування, це при­
гнічує реабсорбцію та транспорт йонів хлору СІ", а відтак (вторинно) пригнічується
реабсорбція і асоційованого з ним натрію Na+. Пригнічення реабсорбції (поєднаного
транспорту) йонів хлору СІ" та асоційованих з ними йонів Na" крізь апікальну мемб­
рану сприяє виведенню цих йонів із організму. Під впливом цих речовин виведення
йонів К^ та Mg2+ також збільшується, а виведення йонів Са2" зменшується. Тіазиди
у звичайних дозах не викликають суттєвих порушень кислотно-лужної рівноваги.
Але у високих дозах тіазиди здатні викликати гіпохлоремічний алкалоз. Препарати
цієї групи зберігають виражений діуретичний ефект за будь-яких зрушень pH крові,
зберігаючи свою ефективність як за умов ацидозу, так і за умов алкалозу.
Тіазиди дещо гальмують активність карбоангідрази, що також пригнічує активну
реабсорбцію йонів Na" та збільшує виведення карбонатів та фосфатів. Підвищений рі­
вень йонів Na1 в остаточній сечі активує механізм повернення йонів N a' в збірних тру­
бочках та інтенсифікує виведення К" із сечею (останнє є небажаним явищем). Похідні
318

6.1. Діуретичні лікарські засоби

бензотіадіазину містять сульфонамідну групу, котра поряд із пригніченням активності
М а'-К'-АТФ-ази, карбоангідрази пригнічує і деякі інші ферменти (сукцинатдегідрогепази, ферменти окислення неестерпфікованпх жирних кислот), що також порушує
забезпечення енергією натрієвого насоса і зменшує реабсорбцію йонів К а', збільшую­
чи натрійурез і діурез. Крім того, тіазиди здатні пригнічувати активність фосфодіестерази у клітинах ниркових канальців. що призводить до накопичення цАМФ.
Тіазиди, як вже було зазначено, збільшують реабсорбцію ііонів Са2' в канальцях
нирок, що призводить до гіперкальціємії. Це викликає гальмування секреції паратгормону паращитоподібною залозою, а недостатність паратгормону порушує процес
активної реабсорбції ііонів
в петлі Генле (збільшується виведення ііонів Mg2г
із сечею, особливо за умов тривалого використання тіазидів).
Виділяються тіазиди головним чином нирками шляхом секреції у проксимально­
му канальні, як і сечова кислота, тому внаслідок конкуренції гальмується виділення
сечової кислоти з організму, що у хворих на подагру може призвести до загострення
захворювання.
При нецукровому діабеті тіазиди виявляють парадоксальний ефект - значно зни­
жують діурез. Механізм такої дії вбачають у пригніченні центру спраги як безпосе­
редньо, так і завдяки зниженню осмолярності сироватки крові за рахунок надмірно­
го виділення з організму натрію.
Ф а р м а к о д и н а м ік а : тіазиди та тіазидоподібні препарати збільшують діурез;
незначно знижують клубочкову фільтрацію та нирковий кровообіг (за рахунок
вивільнення реніну); зменшують виведення із сечею йонів кальцію (первинно) та
збільшують екскрецію йонів магнію (вторинно). Інтенсивне виділення з організму
йонів натрію і води зумовлює зменшення об’єму крові, тому тіазиди призначають
хворим з артеріальними гіпертензіями. Вміст натрію і води в стінці судин зменшу­
ється, внаслідок чого, з одного боку, вона стає тоншою і збільшується просвіт судин,
а з іншого - зменшується чутливість адренорецепторів судин до катехоламінів, що
також сприяє розширенню судин.
Ф а р м а к о к ін ет и к а . Препарати добре засвоюються (біодоступність до 80 %), 4 0 60 % препарату зв’язується з білками; призначаються 1 -2 рази на добу, як правило,
вранці до прийому їжі; практично не біотрансформуються в печінці, екскретуються
нирками у незміненому вигляді.
В заєм одія', у поєднанні з іншими діуретиками тіазиди та тіазидоподібні речови­
ни проявляють синергічний сечогінний ефект. Можна поєднувати тіазиди з калійзберігаючими препаратами або із хлоридом калію (для профілактики гіпокаліємії).
Офіцінальні комбіновані форми із калійзберігаючими діуретичними засобами: тріампур [гід р о хло р т іа зи д 0 ,0 1 2 5 + т р и а м т ер ен 0,025]', модуретик [гід р о хло р т іа зи д

0 ,0 1 2 5 + а м іч о р и д 0 ,0 0 5 ].
Н еб а ж а н і п о б іч н і еф ект и:
- потенціюють дію міорелаксантів, снодійних, підвищують токсичні впливи
ацетилсаліцилової кислоти;
- збільшують небезпеку інтоксикації препаратами інших фармакологічних
груп, зокрема серцевими глікозидами (прискорюють явища кумуляції);
319

С ПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

-- збільшують гіпокалісмію (викликану призначенням глюкокортпкоїдів та г:
поглікемічнпх препаратів);
- викликають гіперкальцісмію;
- сприяють розвитку гіполіпідемії.
Гідрохлортіазид (гіпотіазид). До структури препарату входить сульфонамідн^
група.
Фармакокінетика: Добре абсорбується з травного каналу. Вже через 10 хв ніс.: ного прийому виявляється у крові, максимум концентрації після разового прийом
препарату реєструється через 4 5 -6 0 хв, тривалість дії до 4 -6 год, період напіввивсдення препарату ( Т ( ,) від 5,6 до 14,8 год залежно від дозп.
Фармакокінетика. Добре абсорбується у травному каналі. Сечогінна дія прояв­
ляється через 2 -4 год, максимум дії через 3 -6 год, тривалість - близько 10-12 гол
Виводиться нирками шляхом секреції в канальцях.
Х л о р т а л ід о н , як і гідрохлортіазид, має у молекулі сульфонамідну групу. Випуска­
ється у таблетках по 0,05 г.
Фармакокінетика. З травного каналу транспортується повільно. Добре сполу­
чається з білками сироватки крові та еритроцитів. Діуретичний ефект розвивається
через 2 -4 год після прийому, тривалість дії - 2 -3 доби. Особливістю препарату є
відносно тривала його дія, зумовлена повільним виділенням нирками. Період напіввпведеиня препарату ( Т ( ,) - 44 год. Екскретується нирками. Частково виводиться
з жовчю та калом.
Клопамід за будовою і фармакологічними властивостями близький до фуросеміду. Дія розпочинається через 1 -3 год, триває 8 -2 0 год.
Індапамід (арифон) - індольнпй аналог клопаміду.
6.1.1.2. Петльові діуретики
До групи иетльових діеретпків належать такі основні препарати: фуросемід (лазикс), кислота етакринова (урегіт), торасемід (трифас).
Механізм дії. Петльові діуретики селективно пригнічують поєднаний транспорт
основних електролітів: йонів І\та \ К" та хлору СІ- крізь апікальну мембрану епіте­
ліальних клітин переважно у товстому сегменті висхідної частини петлі Генле. Пет­
льові діуретики збільшують виведення із організму йонів Г ^ 2+ та Са2\ але явища
гіпокальціємії не виникають, позаяк йони Са2' активно реабсорбуються у дисталь­
ному відділі звитих канальців на відміну від йонів М§2+, котрі реабсорбуються дещо
гірше, і за умов тривалого використання иетльових діуретиків може виникнути гіномагніємія. Петльові діуретики, як і тіазиди, - ефективні за будь-яких зрушень кис­
лотно-лужної рівноваги (тобто проявляють діуретичний ефект як за умов ацидозу,
так і за умов алкалозу).
Крім зазначеного, препарати цієї групп стимулюють синтез простагландинів (І .
Е.,) в ендотеліальних клітинах нирок. Простагландини зменшують тонус судинної
стіики, збільшуючи нирковий кровоток та підвищуючи клубочкову фільтрацію, пору­
шують роботу протиточно-поворотної системи петлі Генле, що також збільшує діурез.
320

6.1. Діуретичні лікарські засоби

Діуретичний ефект реалізується і через вплив нетльових діуретиків на активність
ферментів:
- вони блокують сульфгідрильні групи ферментів в епітеліальних клітинах ви­
східної частини петлі Генле, пригнічують окисне фосфорилювання та гліколіз
(зменшують внутрішньоклітинне снергоутворення), що знижує активну реаб­
сорбцію йонів натрію Ха' та хлору СІ і. частково, йонів калію К*; гальмується
активна реабсорбція йонів магнію М я2' (в результаті збільшується екскреція
магнію з сечею, знижується його рівень у крові, що скорочує продукцію паратгормону, котрий зменшує реабсорбцію кальцію - зменшуючи тим самим і
рівень кальцію в крові):
- відбувається інгібіція карбоангідрази та електронейтральної помпи (на апікальній мембрані у висхідній частині петлі Генле, котра забезпечує обмін ор­
ганічних та неорганічних аніонів на йони натрію N 3’, калію К~ та хлору СІ );
як наслідок - посилюється сумарне виділення солей з організму
Особливістю механізму дії нетльових діуретиків є те, що вони починають діяти
тільки після їх потрапляння в первинну сечу частково у проксимальних канальцях,
але основна їх діуретична дія проявляється у потовщеній висхідній частині нефрона.
Фармакодинаміка: до фармакодинамічних ефектів петльових діуретиків відно­
сять підвищення ниркового кровотоку та клубочкової фільтрації; збільшення ді­
урезу; зниження тонусу судин (переважно вен); зменшення переднавантаження на
серце.
Фармакокінетика: вводять препарати парентерально (переважно внутрішньовен­
но) або приймають вранці натще. Петльові діуретики добре всмоктуються із шлун­
ково-кишкового тракту (адсорбується 6 0-70 % прийнятої дози). Біотрансформація відбувається в печінці за рахунок утворення парних сполук із глюкуроновою
кислотою. Екскретуються петльові діуретики переважно нирками у незміненому
вигляді - шляхом фільтрації та канальцевої секреції (до 75 %), решта - печінкою
із жовчю. При нирковій недостатності кліренс діуретиків збільшується за рахунок
активації їх екскреції слизовою кишечнику. Кратність призначення петльових ді­
уретиків - 1-2 рази па добу.
Взаємодія: петльові діуретики для отримання більшого клінічного ефекту поєд­
нують з іншими діуретиками (як правило, із калійзберігаючими: фуросемід із амілоридом або з триамтереиом).
Побічні ефекти при використанні петльових діуретиків можуть виникати при:
- поєднанні із ото- та нефротоксичними препаратами (позаяк посилюються не­
бажані токсичні реакції ототоксичності та нефротоксичності);
- застосування із нестероїдними протизапальними препаратами першого поко­
ління (фармакодинамічний антагонізм);
- вживанні із засобами, котрі інтенсивно зв’язуються з білками (непрямі коа­
гулянти) - відбувається конкурентне витіснення діуретиків із альбумінового
зв’язку, що послаблює їх ефект;
- артеріальній гіпотензії (прогресивне зниження артеріального тиску);
321

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ

- вираженому зневодненні (ефект додаткового “висушування" може призвести
до змін гематокриту та до тромбозу;
- викликають сумарне зменшення кількості йонів, зокрема гіпонатріємію (нор­
ма в плазмі 135-150 ммоль/л); гіпокаліємію (норма в плазмі 3,3-5,5 м м ол ь/л ):
гіпомагпіємію (норма в плазмі 0,75-0,95 ммоль/л); гіпокальціємію (норма
2,39-3,0 ммоль/л); гіпохлоремію (норма 95,0- 110,0 ммоль/л); а також гіперурикемію - порушення екскреції сечової кислоти, підвищення рівня глюкози в
крові (позаяк петльові діуретики дещо пригнічують секрецію інсуліну).
Фуросемід (лазикс), як і деякі інші препарати цієї групи, містить у своїй молеку­
лі сульфонамідиу групу.
Фармакодинаміка. Дія фуросеміду на клітини ниркових канальців різнобічна. Він
знижує активність гексокінази, малеат- і сукцинатдегідрогенази, а також Ма'-К АТФ-ази, внаслідок чого енергетичне забезпечення натрієвого насоса стає недостат­
нім. Крім того, фуросемід роз’єднує процеси утворення енергії та її надходження до
насосів. Підвищується зворотна проникність базальної мембрани клітин канальців
для йонів
У зв’язку з цим пасивний потік натрію з позаклітинного простору
всередину клітин канальців збільшується, що призводить до підвищення пулу йо­
нів Хат в них і зменшує активну реабсорбцію його з просвіту канальців, та й сама
реабсорбція йонів № " за таких умов потребує більше енергії. У фармакодииаміці
фуросеміду суттєве значення належить і впливові його на рівень простагландинів та
кінінів (їх рівень підвищується), що зумовлює судинорозширювальну дію та поліп­
шення гемодинаміки нирок, посилюючи иатрійуретичнпй ефект.
У зв’язку з потужною натрійуретичною дією фуросемід часто призначають для
дегідратаційної терапії у випадках набряку легень і мозку. Подібно до тіазидів, ф у­
росемід також знижує артеріальний тиск, у зв’язку з чим його призначають хворим
із артеріальними гіпертензіями у поєднанні з антигігіертензивними засобами.
Фармакокінетика. Фуросемід абсорбується з травного каналу на 5 0-75 %. Після
надходження у кров утворює сполуки з білками сироватки, однак у випадках уремії
цей зв’язок значно зменшується. Після ентерального прийому дія розпочинається
через 3 0 -6 0 хв, максимум дії - через 1-2 год, тривалість клінічного ефекту - 6 - 8 год.
Після введення препарату до вени дія розпочинається через 5 -1 0 хв, максимум дії
спостерігається через 2 0-60 хв і триває 2 -4 год. Ш видка дія препарату дає можли­
вість використовувати його для невідкладної терапії (набряк легенів). Період напіввиведення (Т, .,) фуросеміду - 3 0 -6 0 хв. При недостатності нирок Т ] ,, значно
збільшується (до 8 -1 5 год). Метаболізується препарат у печінці (шляхом гідролізу
та кон’югації з глюкуроновою кислотою). Виділяється нирками шляхом фільтрації
в клубочках та активної секреції в канальпях.
Побічна дія. У випадках призначення великих доз фуросеміду може різко зменшу­
ватись об’єм крові та позаклітинної рідини, що досить небезпечно. При тривалому
застосуванні препарату може виникнути гіпокаліємія, гіпохлоремія, метаболічний
алкалоз. Внаслідок зменшення секреції сечової кислоти може загострюватись по­
дагра. Після тривалого введення у вену великих доз може спостерігатися власний
ототоксичний ефект або посилення токсичних ефектів суміжно використовуваних
322

6.1. Діуретичні лікарські засоби

препаратів. Особливо часто це ускладнення виникає у хворих з недостатністю ни­
рок, а також у випадках одночасного застосування антибіотиків з ототоксичною
дією (аміноглікозиди, пефалоспорпнп).
К и с л о т а е т а к р и н о в а ( у р е г і т ) - похідна дихлорфеноксіоцтової кислоти.
Фармакокінетика. Кислота етакринова добре абсорбується з травного каналу. У си­
роватці крові зв’язується з білками. Після прийому всередину дія розпочинається че­
рез 20-40 хв, максимум дії відзначається через 1-2 год, тривалість клінічного ефек­
ту продовжується 4 -8 год. Після введення внутрішньовенно ефект настає вже через
5-1 5 хв, максимум дії - через 15-30 хв, триває ефект 2 -3 год. У незміненому стані
через нирки виводиться шляхом фільтрації в клубочках та секреції у проксимальних
канальцях майже 20 % препарату, ЗО % метаболізується в печінці і виводиться з жов­
чю. Період напіввиведення (Т 1/2) етакринової кислоти становить 0,5-1 год.
Фармакодинаміка. Кислота етакринова діє на рівні базальних мембран клітин канальцевого епітелію переважно у висхідній частині петлі нефрона. Вона блокує ак­
тивність ферментів, які беруть участь в утворенні енергії окисного фосфорилювання
і гліколізу. У зв’язку з цим енергетичне забезпечення йонних насосів погіршується,
особливо тих, котрі забезпечують реабсорбцію йонів
і йонів С1~. Крім того,
етакринова кислота впливає на базальну мембрану клітин стінки канальців, пере­
шкоджаючи подальшому перенесенню йонів N3* всередину клітини. За рахунок
зниження мембранної проникності для К а+ потреба в енергії для реабсорбції К!а'
підвищується. Кислота етакринова зменшує чутливість нирок до вазопресину, од­
нак вона не блокує карбоан гід разу, за умов тривалого застосування може знижувати
артеріальний тиск. Механізм антигіпертензивної дії такий, як у тіазидів. Препарат
збільшує виведення з організму хлоридів, бромідів, йодидів, а тому при отруєнні
цими речовинами етакринова кислота проявляє виражений терапевтичний ефект.
У збірних канальцях нирок етакринова кислота конкурує за рецептори з антидіуретичним гормоном, чим теж збільшує діуретичний ефект.
Побічна дія. У випадках тривалого застосування великих доз етакринової кис­
лоти можливий розвиток гіпокаліємії внаслідок посиленої екскреції йонів К +,
а також гіпохлоремічного алкалозу внаслідок збільшеної втрати хлоридів. М ож­
ливі диспепсичні явища, біль у ділянці стравоходу і товстої кишки, що зумовлено
подразнювальною дією препарату. Після внутрішньовенного введення можливі
скарги на біль по ходу вен, можливий розвиток флебіту. У зв’язку з цим препарат
доцільно розводити у достатній кількості (у межах 20-40 мл) ізотонічного розчину
натрію хлориду і вводити у вену повільно.
6.1.2. К а л ій зб ер іга ю ч і д іу р е т и ч н і засоби
До основних препаратів цієї групи відносяться препарати: триамтерен, амілорид,
спіроиолактон, канреонат калію.
Фармакодинаміка. Калійзберігаючі препарати прямо чи опосередковано при­
гнічують пасивний транспорт йонів N3* до клітин епітелію нефрона р-білкамипереносниками, пареважно у дистальних канальцях нирок, внаслідок чого збільшу­
323

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

ється сумарний діурез. Враховуючи факт блокади саме пасивного транспорту йонів
№ ', кількість йонів К ' в крові, а отже, і в організмі, залишається незмінною, чим
препарати цієї групи вигідно відрізняються від інших сечогінних препаратів.
Фармакокінетика: призначають перорально після прийому їжі, добре засвоюють­
ся з травного каналу; в крові до 80 % зв’язуються з білками плазми; активно біотрансформуються в печінці, але скскретуються і нирками у пезміненому вигляді:
тривале використання препаратів цієї групи може сприяти розвитку гіперкаліємії:
загальним протипоказанням для використання препаратів цієї групи є гі пер кал ісу­
мі я. Кратність призначення 1-2 рази па добу.
Побічні ефекти: одним із побічних клінічних ефектів, котрі можуть виникнути
у пацієнтів, що тривало використовують калійзберігаючі препарати, можуть бути
гіперкаліємія (виявляється лабораторно та електрокардіографічно), а також мета­
болічний ацидоз, особливо у хворих із нирковою недостатністю (при клубочковій
фільтрації нижче за 50 м л/хв (норма 100-130 м л/хв); для усунення явищ ацидозу
внутрішньовенно вводять гідрокарбонат натрію, введення повторюють до позитив­
них змін на ЕКГ; побічним ефектом використання калійзберігаючих препаратів може
бути гіперглікемія, гіперурикемія і артеріальна гіпотензія, яку усувають тимчасовою
відміною діуретиків цієї групи або переводом пацієнта на діуретини інших груп.
Т риам терен

Фармакодинаміка: Триамтерен зменшує надходження йонів N3* з просвіту канальця всередину клітини, що зумовлено просторовою подібністю молекули пре­
парату до йону N3', внаслідок чого він взаємодіє з [3-білком-переносником. Завдяки
такій конкуренції порушується транспорт йонів Ха~ всередину клітини. Зменшення
внутрішньоклітинного пулу
зменшує його активний транспорт крізь базальну
мембрану.
Особливістю дії триамтерену є те, що він не впливає на діуретичну екскрецію йо­
нів К*. Внаслідок цього концентрація йонів К' в сироватці крові не зменшується, що
дає змогу застосовувати триамтерен разом із серцевими глікозидами. Триамтерен
суттєво не впливає на кислотно-лужну рівновагу, але дещо збільшується рН сечі,
внаслідок зменшення екскреції йонів водню Н ' і збільшення секреції аніонів Н СО , .
При його застосуванні певною мірою посилюється виділення сечової кислоти, пору­
шується обмін фолієвої кислоти. Через подібність хімічної будови триамтерену до
фолієвої кислоти препарат здатний пригнічувати редуктазу, яка перетворює фоліє­
ву кислоту иафолінієву. Останнє слід враховувати, призначаючи препарат вагітним
і дітям раннього віку.
Фармакокінетика. 50-70 % препарату абсорбується при пероральному застосу­
ванні; максимальна концентрація в крові визначається через 1,5-2 год; діуретич­
ний ефект настає в середьому через 15-20 хв і триває до 6 - 8 год. Метаболізується
у печінці (біотрансформується в печінці 90 %, а отже, слід проявляти обережність
при патології печінки), виводиться з жовчю і нирками: інтенсивно секретується у
проксимальному відділі нефрона. Період напіввиведення ( Т 1 ,) складає від 45 хв до
2,5 год - залежно від функціонального стану печінки та інтенсивності діуретичного
ефекту; кратність призначення 1-2 рази на добу.
324

6.1. Діуретичні лікарські засоби
А м іл о р и д - за дією і клінічним застосуванням близький до триамтерену.

Ф а р м а к о д и н а м ік а : як кал ійзбері гаючий препарат подібний до триамтерену,
використовують як самостійно, так і в комбінації з іншими засобами (зокрема із тіазпдами та нетльовими діуретпками).
Ф а р м а к о к ін ет и к а : иерорально після прпііому їжі, добре засвоюється: до 90 %
прийнятого препарату попадає до крові пацієнта; амілорид екскретується нирками
у пезміпеному вигляді (слід проявляти обережність при визначенні дози у разі нир­
кової недостатності); період папіввиведення ( Т ] ,) складає 2 -4 год; призначається
1-2 рази па добу.
П р о т и п о к а за н н я : гіперкаліємія, метаболічний ацидоз, функціональна недостат­
ність нирок, азотемія, патологія печінки, перший триместр вагітності.
С п ір о н о л а к т о н ( в е р о ш п ір о н ) - за хімічною будовою подібний до мінералокортикоїда ал ьдостерої іу.
Ф а р м а к о д и н а м ік а : Спіронолактон викликає калійзберігаючий діуретичний
ефект через пригнічення К а+,К +-АТФ-ази базальної мембрани дистального відділу
нефрона. Це зменшує рівень йонів К ' в клітині, а отже, скорочує виведення калію
із сечею. Крім того, спіронолактон є конкурентним антагоністом альдостерону. Він
частково блокує і альдостеронсинтетазу, зменшуючи синтез альдостерону в кліти­
ні. З в ’язуючись із ядерним хроматином клітин канальців, спіронолактон гальмує
синтез транспортного р-білка-переиосника, котрий транспортує йони К а + через
апікальну мембрану всередину клітини, що гальмує його реабсорбцію із первинної
сечі, збільшуючи діурез. Однак цей механізм дії починає проявляти себе не одразу,
а лише на 2 -5 -й день. Спіронолактон вельми ефективний у випадках гіперальдостеронізму (синдром Кона).
Спіронолактон також інгібує синтез ферменту пермеази. Пермеаза сприяє реаб­
сорбції натрію в дистальних канальцях, але залишки ферменту, синтезовані до вве­
дення препарату, деякий час ще продовжують діяти, а отже, прояв дії препарату роз­
вивається поступово, досягаючи максимуму дії протягом кількох діб.
Спіронолактон також блокує проникнення натрію і в судинну стінку, чим знижує
її чутливість до судинорозширюючих препаратів.
Ф а р м а к о кін ет и ка . Спіронолактон добре всмоктується (до 90 % прийнятої дози),
однак в результаті значного метаболізування при першому проходженні через печінку
біодоступність складає лише 30-70 %. Препарат зв’язується з білками крові (альбу­
мінами) 98 %. У печінці із спіронолактону утворюється кілька (всього чотири) мета­
боліти. Основний метаболіт - канреон забезпечує 70 % активності. Спіронолактон, як
і його метаболіти, екскретується нирками (50 %) та жовчю (50 %), канреон - нирками
(75 %). Період напіввиведення (Т, ,2) складає 10-35 годин.
В за єм о д ія, спіронолактон проявляє добрий клінічний ефект при комбінуванні з
іншими сечогінними та серцевими глікозидами.
П о б іч н і еф ект и:
- гіперкаліємія, котра може призвести до вираженої брадикардії та метаболіч­
ного ацидозу;
325

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

- гінекомастія та імпотенція у чоловіків; вірплізація та порушення менструаль­
ного циклу у жінок;
- гіпонатріємія;
- підвищення рівня метаболічно кінцевих азотистих речовин крові (зокрема
креатиніну до 0,2-2,5 м г/дл).

П оказання'.
-

первинний гіперальдостеронізм (синдром Кона);
цироз печінки;
нефротокспчнпй синдром;
гіпертонічна хвороба;
тривале використання інших діуретиків (салуретиків).

6.1.3. Інгібітори карбоангідрази
А ц е т а з о л а м ід ( д і а к а р б ) - інгібітор карбоангідрази, який є похідним сульфанілової кислоти.
Властивість діакарбу блокувати карбоангідразу (вугільну ангідразу), пригнічува­
ти синтез вугільної кислоти (Н .,С 03) із вуглекислого газу (СО.,) та води (Н .,0) вперше була виявлена у стрептоциду, а потім і в інших сульфаніламідів. Було вста­
новлено, що введення сульфаніламідної групи в гетероциклічні сполуки значно
підсилює їх блокуючий ефект у ферментів цього класу в клітинах канальців нефрона. Однак клінічне значення має здатність цих препаратів блокувати і карбоангі­
дразу в інших тканинах (проте в інших тканинах гідрокарбонат секретується не у
кров, як це спостерігається у ниркових клітин, а зокрема, у ліквор (хоріоїдальним
сплетенням) та внутрішньоочну рідину (циліарним тілом). Такий блокуючий ефект
зменшує відповідно секрецію ліквору (зменшуючи у ньому і вміст натрію та води)
та внутрішньоочної рідини.
Ф а р м а к о д и н а м ік а : основними клінічними ефектами застосування блокаторів
карбоангідраз є збільшення діурезу та зниження внутрішньоочного та внутрішньо­
черепного тиску; зниження збудливості нейронів мозку; збільшення екскреції калію
із сечею; викликають гіперхлоремічний ацидоз. Як уже зазначалось, у клітинах нир­
кових канальців за участі карбоангідрази із води і вуглекислого газу утворюється
вугільна кислота, яка дисоціює на йони Н + і НСО.,~.

н 2о + с о , -> н 2с о ,

н ++ н с о 3- .

Йони водню, які утворюються в клітинах ниркових канальців, через апікальну
мембрану переходять у просвіт канальців в обмін на йони Х а \ Клітини нирок утри­
мують НСО,,~ аніон, що є одним із важливих механізмів підтримання кислотно-луж­
ної рівноваги. Гідрокарбонат, що реабсорбувався, зменшує рН сечі (рН зміщується
у кислий бік). Перебіг цієї реакції призводить у клітинах ниркових канальців до вида­
лення з організму йонів водню Н ' (через апікальну мембрану в обмін на йони № ~) та
надходження в кров (через базальну мембрану) гідрокарбонату ( Н С 0 3~). У клітинах
326

6.1. Діуретичні лікарські засоби

канальній Ка разом з Н С О , реабсорбується через відповіднніі насос базальної мемб­
рани. Зазначимо, що в просвіті канальців утворюються також Ш Н^РО , та N1-1,01.
При блокуванні карбоангідрази ці процеси порушуються. Зниження активності
карбоангідрази призводить до зменшення продуктивності зазначеної реакції синте­
зу вугільної кислоти, а отже, до зменшення гідрокарбонатного резерву крові та роз­
витку гіперхлоремічного ацидозу (відновлення резерву відбувається через 1-2 дні
після відміни препарату).
Поряд з цим збільшуються втрати К і затримуються в організмі ііонп водню Н \
що призводить до розвитку гін о к а л ієм ії та а ц и д о зу. Виникненню ацидозу сприяє та­
кож зменшене утворення і надходження в кров Н С О ,/, як гідроген карбонатного бу­
фера. Відбувається зміщення рН (водневого показника) сечі в лужний бік. Дія цих
препаратів проявляється переважно у проксимальних канальцях.
Діакарб застосовують як сечогінний засіб, проте ііого діуретична дія значно
слабша порівняно з іншими препаратами. Його застосовують також при глаукомі:
нозаяк секреція внутрішньоочної рідини відбувається за участю карбоангідрази,
пригнічення її активності у війчастому тілі зменшує секрецію рідини, зменшуючи
внутрішньоочний тиск.
Ф ар м акокін ет и ка : діакарб добре засвоюється у травному каналі: вже через 0,5—
1,5 год після прийому накопичується в кірковій речовині нирок у концентрації, яка
перевищує її в сироватці крові у 2 -3 рази; зв’язується з білками (альбумінами) 90 %;
дія препарату після ентерального прийому починається через 1-1,5 год, максимум дії
спостерігається через 2 -4 год, тривалість дії 6-12 год; після внутрішньовенного вве­
дення дія розпочинається через 2 -5 хв, максимум дії - через 10-15 хв, тривалість дії 4 -5 год; екскретується нирками у незміненому вигляді, переважно за рахунок секреції
у проксимальному канальні. Період папіввпведення (Т ,,2) - 1,5-3 год; такий період напіввиведення зумовлює необхідну періодичність введення 1 раз на добу (краще через
день разом із гідрокарбонатом натрію для поповнення гідрокарбонатного резерву). Дія
препаратів підсилюється при одночасному призначенні калієвих солей.
Карбоангідраза приймає участь в утворенні цереброспінальної рідини; саме з цих
мотивів діакарб, як блокатор її продукції, можна застосовувати для зниження внут­
рішньочерепного тиску.
У випадках тривалого застосування діакарбу можлива гіпокаліємія, у зв’язку з
чим потрібно проводити профілактичну корекцію рівня калію у крові препаратами
калію. При виникненні ацидозу діакарб відміняють і призначають внутрішньовенне
введення розчину натрію гідрокарбонату.
В за єм од ія: діакарб комбінують із тіазидами; не призначають із калійзберігаючими
(загроза системного ацидозу). Діакарб зменшує екскрецію слабких основ: хінідину,
ефедрину; збільшує нирковий кліренс слабких кислот: саліцилатів, барбітуратів;
у сечовивідних шляхах діакарб посилює дію сульфаніламідів, аміноглікозидів, макрол ідів, лін козам ін ів.

П о к а за н н я до за ст о сува н н я :
- глаукома;
- повільнопрогресуюча енцефалопатія;
327

СПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

- епілепсія (petit mal - малі напали) - препарат призначають кожні 8 годин для ви­
никнення метаболічного ацидозу, котриіі знижує “судомну готовність” нейронів;
- набряки при серцево-легеневій недостатності;
- гострі прояви “гірської” хвороби (швидкий підйом на висоту понад 3000 м);
. допускається профілактичне використання за 24 години;
- метаболічний алкалоз (при станах, що супроводжуються можливістю знижен­
ня загального рівня калію в крові та/або високим рівнем мінералокортикоїдів - коли застосовувати їх не можна!)
- необхідність олужнення сечі з метою виведення із організму слабких кислот
та зменшення процесу преципітації екзогенних (сульфаніламіди короткочас­
ної дії) та ендогенних (гемоглобін).
- відновлення чутливості організму до інших (петльовпх) сечогінних.

П о б іч н і е ф е к т и :
-

гіпокаліємія;
гіперхлоремічний ацидоз;
утворення кальцієвих конкрементів;
зниження секреції соляної кислоти у шлунку (наслідок блокади карбоангідрази; такий ефект зберігається 3-5днів, протеолітична активність знижується на
20 %; великі дози викликають диспепсію);
- тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, гематурія;
- глюкозурія.
П р о т и п о к а за н н я для призначення інгібіторів карбоангідрази: виражена недостат­
ність дихання, уремія, цукровий діабет (поглиблює ацидоз), цироз печінки, недостат­
ність серця, наднирників (викликає гіпокаліємію).

6.1.4. Осмотичні діуретики
Осмотичні діуретичні препарати: маніт, сорбіт, сечовина - підвищують осмотич­
ний тиск плазми крові. Ці препарати, внаслідок їх фільтрації у клубочках нефрона,
попадають у первинну сечу. З внутрішнього простору нефрона осмотичні діуретики
практично не реабсорбуються. їх присутність у первинній сечі збільшує її осмотич­
ний тиск, що пригнічує реабсорбцію води, а відтак збільшується діурез. Наявність
осмотичних діуретинів у циркулюючій крові збільшує об’єм циркулюючої крові.
Збільшений об’єм крові активує специфічні (ендотеліальні) клітини передсердь та
печінки щодо продукції натрійуретичпого гормону, що гальмує реабсорбцію натрію
в проксимальних та дистальних канальцях нефрона, також збільшуючи діурез.
Ф а р м а к о д и н а м ік а : збільшення діурезу; незначне початкове підвищення артері­
ального тиску (внаслідок незначного постінфузійного збільшення ОЦК). Осмотич­
ні діуретики у проксимальних канальцях збільшують осмотичний тиск первинної
сечі, що викликає відносну затримку рідини в первинній, а відтак і в остаточній сечі.
Ф а р м а к о к ін ет и к а : осмотичні діуретики вводять внутрішньовенно повільно стру­
минно або крапельно. Маніт - практично повністю залишається в кров’яному руслі
(дегідратуючий ефект спостерігається у дітей), але певна кількість його - до 10 % проникає в клітини тканин. Сорбіт та сечовина проникають у тканини в більших
328

6.1. Діуретичні лікарські засоби

кількостях. Сорбіт може метаболізуватпся у глікоген. Сечовина досить вільно про­
никає в тканини організму і тривалий час, утримуючись в них, підтримує їх високий
осмотичний тиск, чим затримує рідину в тканинах (ефект рикошету). Діуретичний
ефект осмотичних діуретиків настає практично відразу (вже через 10-15 хв). Три­
валість сечогінної дії утримується до 4 - 6 год і залежить від повноти виведення ді­
ючого фармакологічного агента.
Побічні ефекти: головний біль; нудота, блювання. При попаданні в підшкірну
клітковину викликають крововиливи, некрози тканин. Осмотичні діуретики підви­
щують проникність гематоенцефалічного бар’єра для інших лікарських препаратів
та білірубіну (!) - чим можуть спричинити білірубінову енцефалопатію. Небажа­
ним є і ефект рикошету та підвищення рівня рестазоту (за рахунок сечовини).
М а н і т ( м а н і т о л ) - шестиатомний спирт.
С е ч о в и н а д л я і н ’ є к ц і й ( к а р б а м ід ) - спеціально очищений, стерилізований, ліофілізований порошок.
Показання:
- отруєння лікарськими речовинами (барбітуратами, саліцилатами, сульфа­
ніламідами, ПАСК, борною кислотою); гемолітичними отрутами (оцтовою
та щавелевою кислотами, антифризами); при переливанні несумісної крові.
Сприяють олужненню сечі - запобігають коагуляції білків, а отже, запобіга­
ють закупорці ниркових каиальців;
- токсичний набряк легень (отруєння бензином, гасом, скипидаром, формаліном);
- затримка рідини при отруєнні нестероїдними протизапальними речовинами
(коли петльові діуретики неефективні);
- опіки, сепсис, перитоніт, остеомієліт - покращують виведення токсичних ре­
човин, підвищують низький артеріальний тиск.
Осмотичні діуретики вважають ефективними та адекватно дозованими, якщо
приріст діурезу становить більше ніж 50 мл на 1 м2 поверхні тіла за годину.
У клінічній практиці при наявності набряку тканин (зумовленого, як правило, за­
тримкою йонів № ) насамперед необхідно збільшити виведення саме йонів натрію, а
осмотичні діуретики, на жаль, є слабкими салуретиками; саме тому їх як сечогінні за­
соби застосовують досить рідко. Призначають їх головним чином для дегідратації у
поєднанні з іншими діуретичними засобами для форсування діурезу. Іноді осмотичні
сечогінні засоби застосовують для профілактики гострої недостатності нирок: збіль­
шуючи об’єм крові, вони зменшують відносний онкотичний тиск сироватки крові,
пригнічують реабсорбцію, чим деякою мірою збільшують клубочкову фільтрацію,
що сприяє збільшенню діурезу. Осмотичні діуретики діють на всьому протязі канальцевого апарату нирки. Як осмотичний сечогінний засіб головним чином засто­
совують м а н іт . Маніт, на відміну від сечовини, не проникає крізь клітинні мембрани,
гематоенцефалічний бар’єр, не збільшує вмісту залишкового азоту в крові.
Побічна дія: Осмотичні діуретики здатні порушувати водно-сольовий обмін, ви­
кликаючи, зокрема, гіионатріємію, гіперазотемію, надто у хворих з недостатністю
нирок, печінки, особливо за наявності недостатності кровообігу. У зв’язку з тим, що
сечовина частково реабсорбується (до 50 %) і здатна проникати всередину клітин,
329

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ

при набряку мозку сечовина може викликати повторну гідратацію клітин. За умов
недостатності функції серця збільшення об’єму циркулюючої крові осмодіуретиками утруднює роботу міокарда і дещо погіршує стан хворого.

6.1.5. Кислотоутворюючі діуретики
До діуретичних засобів, котрі впливають і на кислотно-лужну рівновагу, слід від­
нести а м о н ію х л о р и д (Х І^С І). Амонію хлорид добре всмоктується у шлунковокишковому тракті, проходячи через печінкові клітини, перетворюється на сечовину:
2Ш ,С 1 + Н 2СО , - С О ( Ш ,) 2 + 2НС1 + 2Н .,0
Амонію хлорид, попри діуретичну дію, що зумовлена синтезованою із МН,С1 се­
човиною, також ефективно коригує метаболічний гіпохлороводневий алкалоз за
рахунок хлороводневої кислоти. В процесі компенсації алкалозу мобілізуються і
виводяться з організму йони Ка* (разом із СІ"), а отже, і вода. Слід зважувати, що
виражений сечогінний ефект проявляється за умови повноцінної функціональної
здатності нирок. Однак при повторному використанні препарату ефективність його
поступово зменшується. Через одну-дві доби від початку застосування МН ,СІ натрійуретичний (а відповідно і діуретичний) ефект практично припиняється. Подальше
використання препарату стає неефективним. Для відновлення активності цього за­
собу слід робити перерви у його використанні.
Амонію хлорид призначають перорально після прийому їжі у вигляді 2,5-3 % вод­
ного розчину, або як порошок, у капсулах. Тривалість використання має складати
3 - 5 днів з наступними перервами. Добова доза (обов’язково у кілька прийомів) для
дорослих може становити 8 -1 2 грамів. Слід пам’ятати, що амонію хлорид має і від­
харкувальну дію (але дози мають бути дещо меншими).

6.1.6. Опосередковані діуретики (засоби, що підвищують
кровообіг нирок)
До препаратів, здатних збільшувати добовий діурез за рахунок впливу на позаниркові механізми сечовиділення, відносять препарати, котрі збільшують рівень
ниркового кровотоку. До таких препаратів відносять похідні пурину - диметилксатини ( т е о б р о м ін , т е о ф іл ін , е у ф іл ін ) .
Збільшення діурезу, яке виникає під впливом похідних пуринів, зумовлене під­
вищенням кровообігу взагалі і в нирковій тканині зокрема. Підвищення інтенсив­
ності кровотоку відбувається за рахунок розширення судин нирок (головним чи­
ном у мозковій речовині нирок) і зменшення опору протікаючій крові. Активізація
кровотоку в нирках збільшує і клубочкову фільтрацію. Крім того, слід зазначити,
що диметилксантини здатні зменшувати процеси реабсорбції солей і води шляхом
впливу на пуринові (аденозинові) рецептори. Вони, пригнічуючи активність фосфодіестерази, котра інактивує всередині клітин циклічний 3,5-АМ Ф, чим викликає
функціональну активацію ниркових клітин.
330

6.1. Діуретичні лікарські засоби

Крім того, ксантини (зокрема теофілін) здатні підвищувати вміст простагланди­
ну Е у клітинах мозкової речовини нирок, що також сприяє підвищенню діурезу.
Посередником у цьому процесі також є цАМФ. Диметилксантини пригнічують ре­
абсорбцію натрію і за рахунок їх впливу на адренергічні структури нирки, через ре­
гулятори водно-сольового гомеостазу.
Однак слід зазначити, що диметилксантини є відносно слабкими діуретикамп,
тому їх застосовують тільки при компенсованих хронічних клінічних станах та у
похилому віці при незначних набряках. Слід пам'ятати і про диспепсичні явища,
зумовлені наявністю подразнювальної дії диметилксантпнів (зокрема теофіліну).
Еуфілін у високих дозах, крім змін з боку травної системи, може знижувати і арте­
ріальний тиск, впливати на роботу серця. Останнє активно використовують у осіб
з артеріальними гіпертензіями.
Важливо пам’ятати, що осмотична чи іншим чином викликана дегідратація клі­
тин стінки судин (за рахунок відносного збільшення сумарного перетину судинного
русла) - також збільшує обсяг кровотоку. Таким чином самі діуретики та речовини,
які опосередковано зменшують гідратованість тканин, покращують кровообіг взага­
лі і нирковий зокрема. Останнє є вельми важливим ефектом покращення трофічних
процесів у клінічному аспекті.

6.1.7. Принципи комбінованого застосування сечогінних
фармакологічних засобів
У клінічній практиці сечогінні засоби часто застосовують комбіновано. Д ля до­
сягнення вираженого діуретичного ефекту доцільне комбінування засобів, яким
притаманні різні механізми діуретичної дії, що сприяє повнішому виведенню з орга­
нізму надлишків рідини (а відтак і солей). Крім того, поєднане застосування діуре­
тичних препаратів різних груп запобігає побічним ефектам.
Найбільш типовими є поєднання діуретиків із солями калію: зокрема тіазиди із
солями калію (група СОЗАВ). Тут і далі назви груп подано за класифікацією ЛТС (при­
мітка редактора)] тіазидоподібні препарати із солями калію (група СОЗВВ), петльові діуретики із солями калію (група СОЗСВ). Сприятливим у клінічному відношенні
є поєднання тіазидів із калійзберігаючими діуретикамп (група СОЗЕА), петльових
діуретиків із калійзберігаючими діуретикамп (група СОЗЕВ). Таке поєднання запо­
бігає виникненню гіпокаліємії та гіпокалійгістії, котрі є найчастішими побічними
ефектами при застосування більшості сечогінних препаратів.
Для збільшення діуретичної (дегідративної та салуретичної) дії у клініці часто
використовують осмотичні сечогінні у комбінації з фармакологічними засобами, що
діють на рівні клітин ниркових канальців. У таких випадках застосовують зокрема
маніт із фуросемідом або з етакриновою кислотою. Таку комбінацію призначають
у випадках необхідності проведення форсованого діурезу, особливо при отруєннях,
або за потреби швидкої дегідратації, наприклад, при набряку мозку.
У клінічній практиці часто комбінують діуретики, які діють на рівні базальної
мембрани, із триамтереном або спіронолактоном - препаратами, які діють на рівні
апікальної мембрани. Така комбінація зменшує ймовірність виникнення гіпокаліє331

С П ЕЦ ІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

мії. Поєднання триамтерену, амілориду із похідними бснзотіадіазину (зокрема таблетовані препарати: тріамиур, модуретик) запобігає порушенню кислотно-лужної
рівноваги, а також гіперурикемічнііі дії.
Слід враховувати, що сечогінні препарати здатні підсилювати дію препаратів
інших груп. Так, потужні діуретини (фуросемід, етакринова кислота, тіазиди) по­
силюють дію гіпотензивних засобів (зокрема, алкалоїдів раувольфії; таке поєнання
використано у препараті Адельфан-Езидрекс). Завдяки калііізберігаючій дії можна
застосовувати трпамтерен і спіронолактои разом із серцевими глікозидами.
Сечогінні засоби потенціюють ефект багатьох протипухлинних засобів, збіль­
шуючи чутливість клітин пухлини до цитостатиків. Слід пам'ятати, що активні
салуретики (фуросемід, буфепокс, кислота етакринова) значно збільшують ототокспчну дію антибіотиків.

6.1.8. Фітотерапевтичні сечогінні лікарські засоби
Серед відомих лікарських рослин приблизно у 7 0-80 % виявлено здатність по­
силювати виділення сечі. Однак за традицією використовується сечогінна дія лише
деяких рослин. Незважаючи на те, що ця дія значно слабша порівняно з багатьма
сучасними діуретиками, лікарські рослини мають свої переваги, зокрема незначна їх
токсичність дає змогу застосовувати рослинні препарати тривалий час без побічних
клінічних ефектів.
П л ід я л ів ц ю (Fructus Juniperi) містить ефірну олію (до 0,5 %), цукор, органічні
кислоти, смоли. Як сечогіний засіб використвується у вигляді настою (1 : 20; по сто­
ловій ложці), або у поєднанні з ацетатом калію.
Л и с т я м у ч н и ц і (Folium Uvea ursi) - містить флавоноїди, а також глікозид ар­
бутин (у межах до 6 %). Флавоноїди підвищують діурез. В організмі арбутин роз­
кладається з утворенням гідрохінону, якому властива також і протибактеріальна дія.
Використовують, як правило, відвари з розрахунку 0,5-1 г листя на один прийом.
Призначають 3 -5 разів на день при запальних захворюваннях сечового міхура та
сечових шляхів, але відвар не слід призначати при захворюваннях нирок, позаяк гід­
рохінон подразнює паренхіму нирки.
Т р а в а х в о щ а п о л ь о в о г о (H erba Equiseti) - містить велику кількість кремнієвої
кислоти, флавоноїди, алкалоїди та деякі інші речовини. Відвару із трави хвоща по­
льового властива сечогінна, дезінфікуюча і протизапальна дія. Призначають 3 -4
рази на день, як правило, у вигляді відвару, який готують із розрахунку 1-2 г трави
на прийом. Як і листя мучниці, траву хвоща польового не слід вживати при захворю­
ваннях нирок, позаяк вій викликає подразнення паренхіми.
Л и с т я о р т о с и ф о н у , а б о н и р к о в и й ч а й (Folium O rthosiphonis) містить глікозиди,
сапоніни, алкалоїди тощо. Має помірну сечогінну і протизапальну дію. Ш ироко за­
стосовують при захворюваннях нирок і сечових шляхів. Використовують у вигляді
настою з розрахунку 1-2 г трави на прийом. Приймають за ЗО хв до їди 2 -3 рази
на день.
Л и с т я б р у с н и ц і (Folium Vitisidaea) - містить флавоноїди, глікозиди, у тому чи­
слі арбутин, органічні кислоти та ін. Застосовують у вигляді відвару із розрахунку
332

6.1. Діуретичні лікарські засоби

1-2 г листя на прийом. Приймають 3 - 4 рази на день. Для листя брусниці характерна
помірна сечогінна, слабка антисептична і протизапальна дія. Не рекомендують за­
стосовувати при запальних захворюваннях нирок: викликає подразнення паренхіми.
Сечогінна дія виявлена також у горицвіту весняного, квіток волошки синьої, бру­
ньок і молодих листків берези бородавчастої та іп.

6.1.9. Урикозуричні препарати
До урикозуричних засобів, котрі зменшують вміст сечової кислоти та сприяють її
виділенню, належать алопуринол, етамід, уродан та ін.
Патологічні стани з порушенням обміну пуринів та підвищеним рівнем концен­
трації сечової кислоти в крові у клінічній практиці зустрічаються досить часто. Се­
чова кислота, за умови недостатнього видалення її нирками, здатна відкладатися у
сухожилках суглобів у вигляді уратів (погано розчинних солей). Така деформація
суглобів відома як подагра (таобаура - нога в пастці). Подагра супроводжується ло­
кальним навколосуглобовим запаленням та вираженим больовим синдромом. Крім
того, у сечових шляхах в кислому середовищі (при збільшенні концентрації водне­
вих йонів, тобто при зменшенні рН сечі) урати схильні до кристалізації, що часто
призводить до утворення сечових конкрементів та розвитку нирковокам’яної хворо­
би. Лужне середовище гальмує утворення кристалів та сприяє розчиненню конкре­
ментів. Зазначені патологічні стани є показаннями для призначення урикозуричних
засобів (таких, що сприяють виведенню сечової кислоти із організму). Дія таких
препаратів зумовлена зміщенням рН сечі в бік лужної реакції (головним чином під
впливом цитратних йонів). Ефективними є також фармакологічні речовини, котрі
пригнічують синтез сечової кислоти.
Пригнічення зворотного всмоктування сечової кислоти в ниркових канальцях не
викликає суттєвих змін в екскреції Н \ N3*, К' , та СІ" - тобто не змінює сумарний ді­
урез. Разом із тим тривале використання урикозуричних засобів може значно змен­
шити гіперурикемію, що зменшує кількість та інтенсивність нападів подагри і при­
зводить до певного розсмоктування відкладень сечової кислоти.
Використовують кілька шляхів виливу на рівень сечової кислоти в організмі:
1. Урикодепресивні засоби - препарати, які пригнічують утворення сечової кис­
лоти (алопуринол).
2. Урикодинамічні засоби - препарати, які прискорюють виведення уратів з орга­
нізму шляхом:
2.1) пригнічення реабсорбції сечової кислоти у проксимальних ниркових ка­
нальцях (етамід);
2.2) покращення розчинності уратів та утворення легкорозчинних сполук із се­
човою кислотою (уродан);
2.3) “розпушення” конкрементів, котрі містять сечову кислоту, та їх виведення з
організму (уролесан).
А л о п у р и н о л є аналогом гіпоксантину. В організмі перетворюється в алоксантин,
котрий запобігає утворенню сечової кислоти. Призначають хворим із гіперурике333

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

мією та явищами подагри, позаяк він інгібує ксантиноксидазу і затримує окислен­
ня гіпоксантину і ксантину, що пригнічує утворення сечової кислоти, зменшуючи її
концентрацію в сироватці крові та відповідно в сечі. Алопуринол зменшує частоту
подагричних кризів (хоча початок лікування здатен провокувати незначне заго­
стрення перебігу подагри, що, однак, не є приводом до припинення фармакотерапії
алопурннолом). Препарат зменшує розміри подагричних вузлів, втамовує запальні
та інші прояви захворювання. Ефективний за наявності сечокислих конкрементів
у сечових шляхах, при недостатності нирок та у випадках, коли лікування іншими
урикозуричними засобами малоефективне. Алопуринол малотоксичний, при три­
валому застосуванні добре переноситься хворими.
Б е н з о б р о м у р о н ( н о р м у р а т , х і п у р и к ) інгібує ферменти, що беруть участь у син­
тезі сечової кислоти, а також гальмує всмоктування сечової кислоти у проксималь­
них канальцях нирок, сприяє виведенню сечової кислоти через кишечник.
А л о м а р о н - комбінований препарат. Таблетки аломарону містять: алопуринолу
(0,1 г) та бепзобромурону (0,02 г).
Е т а м ід пригнічує реабсорбцію сечової кислоти в ниркових канальцях та сприяє
виведенню її з сечею. Проте етамід гальмує виділення нирками пеніциліну та де­
яких інших речовин. Призначають хворим на подагру, нирковокам’яну хворобу із
схильністю до кристалізації уратів: використовують і при інших захворюваннях, які
супроводжуються гіперурикемією.
У р о д а н - легкорозчинні у воді гранули (при розчиненні утворюють вуглекислий
газ) - суміш: натрію гідрокарбонату (37,5 частин), динатрію фосфату (10 частин),
гексаметилентетраміну (8 частин), піперазину фосфату (2,5 частини), натрію бензоату (2,5 частини), літію бензоату (2 частини), цукру (1,9 частин) - солі піперазину
і літію утворюють із сечовою кислотою легкорозчинні комплекси і легкорозчинні
сполуки, сприяючи виведенню з організму. Певне значення у клінічному ефекті має
і зрушення кислотно-лужної рівноваги. Уродан призначають хворим на сечокам’яну
хворобу, хронічний поліартрит тощо.
У р о л е с а н - містить екстракт шишок хмелю - 33,0, екстракт трави душиці (материн­
ки) - 23,0, екстракт насіння моркви дикої - 23,0, олії касторової - 11,0, олії піхтової - 8,0,
м’яти перцевої - 2,0) - сприяє розчиненню конкрементів, що містять сечову кислоту.
Б л е м а р е н гранули, котрі містять: лимонної кислоти (39,9 частин), калію гідрокар­
бонату (32,25 частин), натрію цитрату (27,85 частин) - сприяють створенню лужно­
го середовища, яке є несприятливим для утворення конкрементів із сечової кислоти.
Ефективним при подагрі (та гіперурикозурії) є фітопрепарати ( е к с т р а к т м а р е н и
к р а с и л ь н о ї , о л ім е т и н , л е с п е н е ф р и л , а в іс а н , у р о л е с а н , т р а в а с п о р и ш у , ф іт о л із и н ) ,

котрі завдяки м’якій спазмолітичній та діуретичній дії також сприяють виведенню
конкрементів із сечоводів; крім того, їм притаманний помірний протизапальний
ефект. Д о фармакологічних лікарських засобів, які використовують при клінічних
проявах подагри, відносять також і симптоматичні препарати - зокрема знеболюючі
(ненаркотичні анальгетики - б у т а д іо н , ін д о м е т а ц и н тощо), а при гострих нападах
можуть бути використані навіть стероїдні гормони.
334

РОЗДІЛ 7
ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ,
ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА

Засоби, що впливаю т ь на м іом ет рій, - це група препаратів рослинного, тварин­
ного і синтетичного походження, що вибірково впливають на мускулатуру матки, її
тонус та скоротливу активність. М ’язові шари матки мають різну анатомічну спря­
мованість та виконують одночасно подвійні функції (розтягнення і скорочення) за­
лежно від функціонального стану жіночого організму та його нейроендокринного
статусу.
Лікарські засоби даної групи змінюють скоротливість міометрію через безпосе­
редній вплив на клітини гладеньких м’язів та шляхом впливу на нейромедіаторну
(через адрено-, холіно-, серотоніно- та гістамінорецептори) і гуморальну (гормони,
простаноїди) регуляцію функцій матки. Фармакологічна регуляція скоротливої
активності міометрію значною мірою базується на використанні ендогенних речо­
вин або препаратів, що видозмінюють нейрогенні або гуморальні впливи на матку.
Маткові засоби поділяють залежно від показань для застосування на препарати, що
впливають на скоротливу активність міометрію в пологах (переважно на ритміч­
ні скорочення), препарати, що застосовують при маткових кровотечах (переважно
впливають на тонус матки) та засоби, що зменшують тонус шийки матки.

Класифікація лікарських засобів, що впливають на міометрій
І. Засоби, що впливаю т ь переваж но на скорот ливу акт ивніст ь міомет рію
1.1. Засоби, що переважно підсилюють скоротливу активність
1.1.1. Гормони й п р е п а р а т и за д н ь о ї ч а ст ки гіп о ф іза : окситоцин, дезаміиоокситоцин).
1.1.2. П р е п а р а т и п р о ст а гла н д и н ів: дінопрост (простагландин Р2п), динопростон (простагландин Е.,).
1.1.3. Е ст р о ген и : естрон (фолікулін).
1.1.4. А н т и х о л ін е с т е р а зн і за со би: прозерин.
335

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

1.1.5. Н ес елек т и в п і (3-а др ен обло ка т ор и: анаприлін.
1.1.6. Серотоніноміметики: серотонін.
1.1.7. П р е п а р а т и р із н и х гр уп : солі кальцію, рицинова олія, хінін, вітамінні
препарати (аскорбінова кислота, тіаміну хлорид та ін.).
1.2. Засоби, що зменшують скоротливу активність (токолітичні засоби).
1.2.1. Р еч о ви н и , щ о ст и м у л ю ю т ь п ерева ж н о 0 .,-а д р е н о р ец еп т о р и : фенотерол, сальбутамол.
1.2.2. З а со б и д л я н а р к о зу: натрію оксибутнрат.
1.2.3. Т р а н квіліза т о ри : діазеиам.
1.2.4. Г ест агени : прогестерон.
1.2.5. В іт а м ін н і п р е п а р а т и : токоферол.
1.2.6. Б л о к а т о р и к а л ь ц іє в и х к а н а лів: всрапаміл, ніфедипін.
1.2.7. П р е п а р а т и р із н и х гр уп : магнію сульфат.
2 . Засоби, що підвищ ую т ь переваж но т онус м іом ет рію
2.1. П р е п а р а т и р о сли н н о го п о хо д ж ен н я ( а лк а л о їд и й п р е п а р а т и р іж ків ): ергомет­
ри ну малеат, екстракт ріжків густий, ерготаміну гідротартрат, ерготал.
2.2. С и н т ет и ч н і за со би: котарніну хлорид.
3. Засоби, що зниж ую т ь тонус шийки м ат ки: атропіну сульфат, дінопрост, динопростон.

7.1. ЗА С О БИ , Щ О В П ЛИ ВА Ю ТЬ ПЕРЕВАЖ НО
НА С К О РО ТЛИ ВУ А КТИВНІСТЬ М ІО М ЕТ РІЮ

7.1.1. Засоби, що підсилюють переважно скоротливу активність
міометрію
Засоби, які викликають і стимулюють ритмічні скорочення матки, використову­
ють для збудження пологів і для активізації скорочень матки у випадках слабкої по­
логової діяльності. Серед засобів, що підсилюють переважно скоротливу активність
міометрію, найбільше значення мають ендогенні речовини.
Найсильнішим відомим на сьогодні утеротонічним засобом є о к с и т о ц и н - синте­
тичний препарат гормону, який в організмі синтезується клітинами гіпоталамуса і
концентрується в задній частці гіпофіза. Вагітна матка більш чутлива до окситоцину,
ніж невагітна. Ефект окситоцину зростає зі збільшенням строку вагітності, досягає
максимуму під час пологів і зберігається на високому рівні ще кілька днів. При фізіо­
логічній вагітності і в пологах кількість ендогенного окситоцину цілком достатня для
того, щоб пологи закінчилися без порушень скоротливої діяльності матки. Дія окси­
тоцину, що реалізується в процесі пологів, головним чином в активну фазу, спрямо­
вана на окситоцинові рецептори міоцитів матки. При розвитку слабкості пологової
діяльності відбувається зниження концентрації окситоцину в плазмі крові або пору­
шення чутливості міометрію до ендогенного й екзогенного окситоцину.
Ф а р м а к о д и н а м ік а . Механізм дії препарату полягає у його взаємодії з рецептора­
ми плазматичних мембран клітин міометрію, функціонально пов’язаних з аденілат336

7.1. Засоби, що впливають переважнона скоротливу активність міометрію

цпклазою, що призводить до підвищення внутрішньоклітинного вмісту М а\ С а-\
виникнення і поширення потенціалу дії. Окситопин у помірній дозі (3 -5 ОД), як
і природний гормон, викликає посилення скоротливої активності міометрію, збіль­
шує амплітуду й частоту скорочень міометрію, що сприяє вигнанню плода. Проте
підвищення дози до 10 ОД викликає не тільки підвищення частоти й інтенсивнос­
ті иереймів, а й до розвитку небажаного ефекту - зростання тонусу міометрію, що
може призвести до порушення плацентарного кровообігу. Окситоцин сприяє та­
кож секреції молока (підвищується синтез лактотропного гормону аденогіпофізом)
і його виділенню (за рахунок впливу на міоепітеліальні елементи молочної залози
відбувається скорочення альвеол та розширення молочних проток).
Показання до призначення. Індукція пологів, стимуляція пологової діяльності,
атонічні кровотечі і атонія матки в післяпологовому періоді, лактостаз.
Окситоцин дозують в одиницях дії (О Д), вводять у вену крапельно в розчині глю­
кози, дуже повільно, пильно наглядаючи за станом жінки.
Синтетичним аналогом окситоцину є д е з а м ін о к с и т о ц и н (демокситоцин). У ф ор­
мі таблеток препарат застосовують трансбукально, під язик та за внутрішній матко­
вий зів для прискорення інволюції матки і для стимуляції лактації.
Провідне місце в механізмі скоротливої функції матки належить простагланди­
нам. Ці сполуки відносяться до похідних поліненасичених жирних кислот і синтезу­
ються з арахідонової кислоти в багатьох тканинах і органах. Синтез простагландинів
із фосфоліиідів контролюється статевими гормонами. Простагландини є одними з
найпотужніших біомедіаторів, що відіграють провідну роль від моменту запліднен­
ня і до пологів в організмі жінки. Доведена участь простагландинів у регуляції про­
цесів репродукції: менструальної функції, овуляції, гестаційного процесу та індукції
пологів.
Простагландини стимулюють скоротливість матки, але, на відміну від окситоципу, їх дія може проявлятися в різні строки вагітності і не залежить від ступеня роз­
криття шийки матки. Крім цього, простагландини безпосередньо впливають на стан
шийки матки, підвищуючи її еластичність та сприяючи її розкриттю.
В акушерсько-гінекологічній практиці для штучних абортів і родостимуляції ви­
користовують препарати простагландинів Р,ц (динопрост, ензапрост) і Ег
Фармакодинаміка. Простагландини сприяють утворенню пологової домінанти,
є безпосередніми модуляторами розвитку пологової діяльності. Регулюючий вплив
простагландинів на скоротливість міометрію спрямований на зміну гормонального
статусу організму в цілому та безпосередньо на гладенькі м’язи матки.
Простагландин Р,в, пригнічуючи синтез прогестерону, підвищує рівень естрогенів
у співвідношенні естрогени/прогестерон і усуває “прогестероновий блок” міомет­
рію та, збільшуючи щільність і чутливість окситоцинових рецепторів, сенсибілізує
міометрій до окситоцину. Простагландин Р2а має виражений стимулюючий вплив на
міометрій: викликає ритмічні скорочення (стимуляція колових м’язових шарів стін­
ки матки), підвищує тонус (стимуляція поздовжніх м’язових шарів стінки матки)
вагітної і невагітної матки та сприяє розслабленню м’язів шийки матки, чим забез­
печує координовану пологову діяльність і народження дитини.
337

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Спектр дії препаратів простагландину Р,а широкий. Препарати пригнічують се­
крецію залоз шлунка, підвищують тонус бронхіальних м’язів, моторику кишечнику,
проникність судин, звужують легеневі судини та збільшують серцевий викид і час­
тоту серцевих скорочень. У дозах, що застосовуються в акушерсько-гінекологічній
практиці, препарати простагландину Р.,ц на системний артеріальний тиск практично
не впливають. Під впливом цієї речовини відбувається типова дегенерація жовтого
тіла (лютеоліз).
Простагландин Е., (динопростон) також викликає значне підвищення ритмічних
скорочень міометрію вагітної матки та її тонусу. Розслаблює шийку матки. Знижує
артеріальний тиск (загальний периферичний опір падає). Викликає компенсаторну
тахікардію. Розширює (на відміну від диногіросту) легеневі судини й бронхи. Збіль­
шує проникність капілярів.
Показання. Препарати простагландинів застосовують для проведення медичних
абортів та іноді з метою індукції пологів.
Побічна дія. Диспепсичні явища (нудота, блювання, пронос), головний біль, тим­
часове підвищення температури, підвищення проникності стінки судин, при внут­
рішньовенному введенні можливі флебіти. Препарати простагландину Р,а сприяють
розвитку бронхоспазму, особливо у хворих на бронхіальну астму, викликають тахі­
кардію, звужують судини легень. Підвищена доза його може викликати артеріальну
гіпертензію. Судинні ефекти простагландинів пов’язують з їхнім впливом на адре­
нергічну іннервацію. Простагландини, що підсилюють адренергічний вплив, звужу­
ють судини (за рахунок накопичення цАМ Ф ), ті, що послабляють - розширюють їх
(за рахунок зменшення вмісту цАМ Ф). При інтравагінальному й інтрацервікальному введенні простагландинів побічні ефекти виражені менше.
Простагландини, в разі їх використання з метою стимуляції пологової діяльності,
на відміну від окситоципу, розслаблюють шийку матки, не викликають жовтяницю
немовлят і не провокують розвитку набряків. Однак при застосуванні простаглан­
динів може розвинутися гіпертонус міометрію з порушенням кровопостачання мат­
ки, плаценти і плода. Це пов’язано з тим, що простагландини діють більш тривало,
ніж окситоцин. Саме тому основним препаратом для стимуляції пологової діяльнос­
ті на сьогодні залишається окситоцин.
У механізмі регуляції скоротливої діяльності матки важливе значення мас
взаємозв’язок простагландинів та естрогенів. Естрогени стимулюють утворення
простагландинів в амніоні, децидуальній і ендометріальній тканині і зменшують
ферментативне руйнування окситоцину (блокують окситоциназу), збільшують
утворення та чутливість окситоцинових рецепторів напередодні пологів і таким чи­
ном сприяють початку пологів.
Е с т р о н (фолікулін) та е с т р а д іо л у д и п р о п іо н а т призначають під час пологів для
підвищення активності окситоцину (створення “фолікулінового ф ону”).
Для поліпшення енергетики скорочень міометрію вводять внутрішньовенне
г л ю к о з у (40 % розчин) і стимулятор скорочень - к а л ь ц ію х л о р и д (10 % розчин)
що викликає інактивацію гальмівного білка - тропоніну, а також сприяє взаємодії
окситоцину з його рецепторами під час скорочення матки.
338

7.1. Засоби, що впливаю ть переважнона скоротливу активність міометрію

Скоротлива діяльність матки регулюється вегетативною нервовою системою, а ко­
ординовані скорочення міометрію наприкінці вагітності та в пологах можливі лише
при узгодженій дії симпатичної та парасимпатичної вегетативної нервової системи,
які приймають участь в іннервації поздовжніх і поперечних м’язових волокон матки.
Стимуляція пологової діяльності реалізується також за допомогою медіаторноактпвних засобів: п р о з е р и н у , що має прямий стимулюючий вилив на матку і активує нако­
пичення ацетилхоліну (підвищує чутливість окситоцпнових рецепторів і потенціює
дію окситоцпну), та а н а н р и л ін у , иеселективного (3-адреноблокатора, який блокує р,адренорецептори і сприяє переважанню чутливості а-адренорецепторів міометрію.
Стимулювати ритмічні скорочення матки можна препаратом с е р о т о н ін у (2 0 30 мг внутрішньовенно крапельно). Серотонін належить до найбільш активних біо­
генних амінів, які впливають на процеси обміну речовин у міометрії та викликають
скорочення маткн. Така специфічна дія опосередковується через серотонінчутливі
рецептори, які розташовані в гладеньких м’язах міометрію, та рецептори, що лока­
лізуються в гангліях та післягангліонарних нервових закінченнях. Останні підви­
щують проникність клітинної мембрани для іонів кальцію, які активують ферментні
системи і створюють необхідні енергетичні умови для електричної та механічної ак­
тивності клітин міометрію.
Допоміжну роль у стимуляції пологової діяльності відіграють такі речовини, як
х і н і н у г ід р о х л о р и д та р и ц и н о в а о л ія .
Хінін блокує окситоциназу, підсилюючи ефект окситоцпну. Однак цей алкалоїд
кори хінного дерева (протималярійний засіб) негативно впливає на серцеву діяль­
ність плода, що обмежує його застосування. Р и ц и н о в а о л ія - проносний засіб, ви­
кликає активацію холінергічної системи і зростання концентрації ацетилхоліну, що
зумовлює стимуляцію тономоторної функції матки.
Допоміжний ефект викликають вітамінні препарати. К и с л о т а а с к о р б ін о в а підви­
щує дію естрогенів (сприяє утворенню естрадіолу), т іа м ін у б р о м ід - збільшує вміст
ацетилхоліну (усуває гальмування холінацетилази і знижує активність холінестерази).
У сучасній медичній практиці використовують комплексний підхід до стимуляції
пологової діяльності.
Поширені різноманітні схеми введення у певній послідовності препаратів з різни­
ми механізмами дії. Слід мати на увазі, що чинники хронофармакологічного харак­
теру, дія яких грунтується на особливості біоритмів пологової діяльності (акрофаза
метаболічних змін в організмі жінки), можуть значно підвищувати лікарський ефект.

7.1.2. Засоби, що зменшують переважно скоротливу
активність міометрію
Засоби цієї групи призначають для припинення надмірної пологової активності, а
також у разі потреби оперативного втручання. їх дія спрямована на ослаблення поло­
гової домінанти, зниження активності м-холінорецепторів, підвищення функції галь­
мівних (3,,-адренорецепторів, активацію процесів гіпергюлярнзації клітинних мембран.
До засобів, що зменшують переважно скоротливу активність міометрію (так зва­
ні токолітичні засоби), відносяться препарати, що стимулюють р2-адренорецептори
339

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМАКОЛОГІЯ

матки, - ф е н о т е р о л ( п а р т у с и с т е н ) , с а л ь б у т а м о л га ін. Досвід застосування діних препаратів довів високу їх ефективність для зупинки передчасних полог:
Проте препарати не мають достатньої вибірковості дії стосовно міометрію. Од­
ночасно з розслабленням мускулатури матки спостерігаються побічні ефекти
пов’язані зі стимуляцією р-адренорецепторів різної локалізації, головним чино\
Р-адренорецепторів серця, що стає причиною розвитку тахікардії у матері і п л о д і
а також гіперглікемії плода. Препарати застосовують для розслаблення міометри
і уникнення передчасних пологів після 16 тижнів вагітності. Препарати признача­
ють усередину і внутрішньовенно.
Для послаблення надмірних родових перейм, а також для проведення лікувально­
го заходу “сон-відпочпнок” застосовують засоби для наркозу ( н а т р і ю о к с и б у т и р а т
та транквілізатори ( д іа з е п а м ) .
Н а т р ію о к с и б у т и р а т блокує вивільнення біогенних амінів та конкурентно збу­
джує постсинаптичні рецептори ГАМК і блокує «,-адренергічні, м-холінергічні та
дофамінергічні рецептори. Серед фармакологічних ефектів особливої уваги заслу­
говує антигіпоксична дія (характерна по відношенню до вагітної і до плода), за ра­
хунок якої підвищується стійкість тканин мозку, серця та інших органів до киснево:
недостатності. Введення препарату сприяє покращенню емоційного стану жінки
швидшому розкриттю маткового зіва в пологах, зменшенню явищ гіпоксичного ста­
ну плода.
Препарати магнію в акушерській практиці традиційно застосовуються для токолізу. Скорочувальна активність міометрію знижується нри парентеральному введенн:
м а г н ію с у л ь ф а т у . Токолітична дія препарату пов’язана з його прямим пригнічую­
чим впливом на скоротливість міонитів та антагонізмом між магнієм і кальцієм, що
призводить до порушення проникнення в клітини міометрію кальцію. Не менш важ­
ливою є седативна дія іонів магнію, яка розвивається за рахунок зменшення збудли­
вості невронів. Седативна дія препарату зумовлена активацією синтезу гальмівного
медіатора центральної нервової системи - у-аміномасляної кислоти.
Для попередження передчасних пологів і збереження вагітності застосовують гестагени ( о к с и п р о г е с т е р о н у к а п р о н а т ) , що пригнічують збудливість міометрію.
Досліджується можливість використання з токолітичною метою блокаторів каль­
цієвих каналів ( н іф е д и п ін ) . Проходять клінічні дослідження щодо застосування
препаратів для пригнічення скоротливої діяльності міометрію інгібітори біосинтезу
простагландинів із групи нестероїдних протизапальних засобів ( ін д о м е т а ц и н ) .
Т о к о ф е р о л , як і прогестерон, застосовують для профілактики передчасних по­
логів.

7 .2 .

ЗА С О Б И , Щ О

П ІД В И Щ У Ю Т Ь

П Е Р Е В А Ж Н О Т О Н У С М ІО М Е Т Р ІЮ

Це група лікарських речовин рослинного, тваринного і синтетичного походжен­
ня, які викликають тонічні, спастичні скорочення матки.
340

7.2. Засоби, що підвищ ую тьпереважно тонус міометрію

Судини матки розташовані між волокнами міометрію, тому в разі тривалого ско­
рочення його вони перетискуються і кровотеча зупиняється.
Найефективнішими засобами цієї групи є а л к а л о ї д и м а т к о в и х р іж к і в . Це склероцій гриба СІаіпсеря рш ригеа, що паразитує на житі. Він містить алкалоїди, похідні
лізергінової кислоти.
Алкалоїди поділяють на 3 основні групи: ерготаміну (ерготамін, ергозин); ерготокспну (ергокристпн, ергокорнін, ергокриптин); ергометрпну (ергометрии,
ергометринін). Алкалоїди маткових ріжків безпосередньо діють на міометрііі, ви­
кликаючи його скорочення. Найефективнішим є ергометрии (у вигляді ергометрп­
ну малеату - Р-іфопаноламіду лізергінової кислоти малеат), який діє швидше іі ін­
тенсивніше, ніж інші алкалоїди. Позитивною рисою ергометрпну є також те, що він
не має а-адреноблокуючої дії, властивої іншим двом групам. Тривале застосування
препаратів маткових ріжків, особливо ерготаміну та ерготоксину, призводить до
спазму судин і ушкодження ендотелію. Розвивається хронічне отруєння - ерготизм,
який виявляється уд во х формах: гангренозній і судомній. Така інтоксикація може
настати внаслідок вживання страви, що виготовлена з борошна, яке містить гриб
Сіаьісерь ршригеа. Похідні лізергінової кислоти частково виділяються з організму
жінки разом з грудним молоком. Тому тривале їх застосування може негативно від­
битись на здоров’ї дитини, яку годує жінка. Саме через це ендометрин та інші препа­
рати маткових ріжків для прискорення інволюції матки треба призначати обережно.
Показання: кровотеча після пологів, маткова кровотеча, не пов’язана з пологами
(метрорагія, кровотеча після аборту), потреба прискорення інволюції матки (нетри­
валої).
Протипоказання. У жодному разі не можна застосовувати препарати маткових
ріжків для стимуляції пологової діяльності. Дві смертельні небезпеки можливі у та­
кому разі. По-перше, не асфіксія плода у зв’язку з порушенням плацентарного крово­
обігу, по-друге - розрив матки: препарати маткових ріжків підвищують тонус шийки
і дпа матки, залишаючи розслабленим якийсь сегмент, де іі може виникнути розрив.
Гостре отруєння матковими ріжками та алкалоїдами, які отримують з них, про­
являється психомоторним збудженням, психічними розладами, судомами, нудотою,
блюванням, проносом, тахікардією.
Допомога. Призначають протиблювальні засоби, м-холіноблокатори, антикоагу­
лянти, судинорозширювальні засоби. Допоміжним засобом для зупинки маткової
кровотечі є окситоцин у підвищеній дозі - близько 10 ОД, що призводить до трива­
лого скорочення матки, і це може сприяти утворенню тромбу.
Допоміжну роль при кровотечах у післяпологовому періоді відіграє також к о т а р ніну х л о р и д . Його можна застосовувати і для прискорення інволюції матки.
Помірний вплив на підвищення тонусу матки мають рослинні екстракти - малі
маткові засоби. Це т р а в а ч и с т е ц ю , л и с т я б а р б а р и с у , г р и ц и к и з в и ч а й н і, що містять
вітаміни, в тому числі кислоту аскорбінову і філохінон, органічні кислоти, сапоніни,
глікозиди, велику кількість мікроелементів.
Підвищення тонусу міометрію при їх введенні поєднується із стимулюючим впли­
вом на гемокоагуляцію, що призводить до припинення незначної маткової кровотечі.
341

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

7 .3 . З А С О Б И , Щ О З Н И Ж У Ю Т Ь Т О Н у С Ш И Й К И М А Т К И
З метою розслаблення шийки матки застосовують вегетотроині засоби (холи;
блокуючі: а т р о п ін у с у л ь ф а т , п л а т и ф іл ін у г ід р о т а р т р а т , е к с т р а к т б е л а д о н и звичай­
н о ї ) га спазмолітики міотропної дії ( п а п а в е р и н у г ід р о х л о р и д , д р о т а в е р и н ) . ГІ::введенні препаратів також покращується фетогілацентарний кровообіг, що сприягіокращенню стану жінки і плода.
Препарати цієї групи призначають для прискорення І періоду пологів, для роз­
слаблення шийки матки у випадку її спазму.
У разі ригідності шийки матки вводять л ід а з у - ферментний препарат, що міс­
тить гіалуронідазу, яка викликає руйнування проміжної речовини - гіалуронов:
кислоти, що сприяє розширенню шийки матки і формуванню пологового каналу.
Препарати
Назва препарату
Ергометрину малеат
Е гд о те їгіп і М аїеаз

Окситоцин
О х у їо с іп и т

Динопрост
О іп о р го зШ т

342

Форма випуску

Спосіб застосування

Амп. 0,02 % 1 мл

Всередину, у м’язи, у вену по 0,0002 г

Амп. по 1 мл (5 ОД)

У м 'язи по 0 ,5 -2 ОД

Амп. по 0,75 мл

Розчиняю ть в 500 мл 5 % глюкози
і вводять у вену крапельно

РОЗДІЛ 8

І

ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ
НА ФУНКЦІЮ ОРГАНІВ ТРАВНОЇ
СИСТЕМИ
V

8.1. Л ІК А РС ЬК І ЗА С О БИ , Щ О ВП ЛИВАЮ ТЬ НА
ш л у н к о в о - к и ш к о в и й ТРАКТ
До лікарських засобів, які виливають на систему травлення, належать:
1. Лікарські засоби, що впливають на апетит.
2. Лікарські засоби, що впливають на секрецію шлунка.
3. Лікарські засоби, що впливають на моторику шлунка.
4. Лікарські засоби, що впливають на моторику кишечнику.
5. Антидіарейні засоби.
6. Засоби, що відновлюють мікрофлору кишечнику.
7. Ж овчогінні засоби.
8. Гепатопротектори.
9. Лікарські засоби, що застосовуються при порушенні
екскреторної функції підшлункової залози.
10. Блювотні й антиблювотні засоби.

8.1.1. Лікарські засоби, що впливають на апетит
Апетит регулюється складною нейрогуморальною системою. Вона включає як
центральні, так і периферичні механізми. Смакові, нюхові, зорові відчуття, сигнали
з травного тракту, обмін речовин у периферичних тканинах, гормональні впливи усе це може бути умовно віднесено до периферичних механізмів. У ЦН С апетит
контролюється “центром голоду” (латеральні ядра гіпоталамуса) і “центром наси­
чення” (вентромедіальні ядра гіпоталамуса). Значною мірою апетит залежить від
функціонального стану лімбічної системи і кори головного мозку (особливо лобо­
вих часток). Щодо медіаторних механізмів, то основне значення в регуляції апети­
343

СПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

ту мають норадрснергічна, дофамінергічна та серотонінергічна системи і відповіли:
рецептори (Р ^ і Р2-адренорецептори, с^-адренорецептори, дофаміпові 0,-рецептори
серотоиіпові 5 -Н Т |В- і 5-Н Т,(.-рецептори).
В організмі виявлено речовини, що беруть участь у контролі апетиту та енерге­
тичного балансу. Частина з них підвищує апетит (орексигенна дія). До них належать
нейропептид У, орексиии А і В, грелін, гормон, який стимулює вивільнення гормон',
росту, ГАМК та інші. Водночас виділені ендогенні сполуки, що пригнічують апетит
(апорексигенна дія). Вони представлені лептппом, а-меланостимулюючим гормо­
ном, гормонами, які стимулюють вивільнення тиреотропного та кортикотропного
гормонів, нейротензином, серотоніном, глюкагоноподібними пептидами, холецистокініном та іншими.
Розлад апетиту виникає при захворюваннях органів травлення (виразкова хво­
роба шлунка і дванадцятипалої кишки, гастрит, гепатит, цироз печінки та ін.), частс
розвивається при невропсихічних захворюваннях (пухлини мозку, енцефаліт, істе­
рія, психоз тощо), захворюваннях ендокринних залоз (цукровий діабет, гігіерінсулінізм, тиреотоксикоз, гіпотиреоз), системи крові (анемія, лейкоз), злоякісних ново­
утвореннях, інфекційних захворюваннях, вагітності. Розрізняють три види розладу
апетиту: зниження до повної втрати (анорексія), підвищення, інколи досить різке
(булімія), порушення апетиту, яке полягає у бажанні вживати неїстівні речовини крейду, вапно, попіл, землю тощо.
А норексія - повна втрата апетиту за об’єктивної потреби в харчуванні, зумовлена
функціональними або органічними порушеннями діяльності центру апетиту па рів­
ні гіпоталамуса або вищих аналізаторів у корі великого мозку. Дуже часто анорексія
супроводжує інсульт, пухлини, травми і запалення головного мозку, а також орга­
нічні захворювання ендокринних залоз. Вона є важливим симптомом гіпофізарної
кахексії, недостатності надниркових залоз (хвороба Аддісона). Одночасно з втратою
апетиту хворий скаржиться на слабкість, підвищену втомлюваність, апатію. Згодом
знижується маса тіла, тургор тканин, зникає підшкірний жировий шар, зменшуєть­
ся маса скелетних м’язів, з ’являються ознаки вітамінної недостатності тощо.
Б у лім ія - патологічно підвищене відчуття голоду, яке супроводжується деколи
слабкістю і больовими відчуттями в надчеревнііі ділянці. Цей стан інколи поєдну­
ється зі зниженням відчуття насичення, унаслідок чого виникає потреба в надмір­
но великій кількості їжі (поліфагія). Різко виражена постійна булімія і поліфагія
спостерігаються переважно при органічних ушкодженнях головного мозку або пси­
хічних захворюваннях, менш виражена - при гіперінсулінізмі, у реконвалесцентів
після тяжких виснажливих інфекцій та ін.
К ласиф ікація л ік а р с ьк и х засобів, що впливаю т ь на апетит:
1. Лікарські засоби, що стимулюють апетит.
2. Лікарські засоби, що знижують апетит (анорексигенні).
До препаратів, які стимулюють апетит, належать гіркоти та препарати інших ф ар­
макологічних груп.
Гіркот и (ат ага) - це засоби рослинного походження, які мають гіркий смак, за­
стосовуються для підвищення апетиту і поліпшення травлення. Вони містять гліко­
344

8.1. Лікарські засоби, що впливаю ть на ш лунково-киш ковий тракт

зиди, ефірні олії, алкалоїди тощо. Сировиною для виготовлення гіркот є трава поли­
ну гіркого, трава золототисячника, листя бобівника трилистого (трилисника), трава
деревію та ін. До гіркот належать настоянка полину (T inctura Absinthii), настоянка
гірка (T inctura amara), до складу якої входить полин, збір апетитний (Species amara),
сік подорожника (Succus Plantaginis), корінь кульбаби (Radices Тагахасі), трава де­
ревію (H erba Centaurii).
Механізм дії: подразнення смакових рецепторів порожнини рота, стимуляція цен­
тру голоду, підвищення секреції слинних залоз, залоз шлунка, підшлункової залози.
Гіркоти підвищують першу (складнорефлекторну) фазу секреції шлунка.
Особливості фармакокінетики. Обов'язковою умовою для виявлення позитивної
дії гіркот на апетит і травлення є приймання їх усередину з невеликою кількістю
води за 2 0-30 хв до їди. Приймання їх у лікарських формах, які маскують гіркий
смак, як і введення у шлунок за допомогою зонда або в пряму кишку, є неефектив­
ним.
Показання: гіпоацидний та хронічний атрофічний гастрит, анорексія неврогенного походження, перенесені оперативні втручання тощо.
Побічні ефекти: гіркоти, прийняті всередину під час їди, гальмують секрецію і мо­
торику шлунка.
Протипоказання: підвищена секреція, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипа­
лої кишки, рефлюкс шлунково-стравохідний.
П о л и н г і р к и й (Artem isia absinthium L.) - багаторічна трав’яниста рослина. Л ікар­
ською сировиною є трава.
З цієї рослини виділені гіркі глікозиди абсинтин та анабсинтин, флавоноїди,
ефірна олія, фітонциди, алкалоїди, вітаміни (кислота аскорбінова та провітамін А),
органічні кислоти, дубильні речовини.
Галенові препарати полину ( е к с т р а к т п о л и н у г у с т и й , н а с т о я н к а п о л и н у ) , як і всі
інші гіркоти, рефлекторно стимулюють функцію залоз травного каналу, посилюють
виділення жовчі, поліпшують травлення.
Траву полину використовують для виготовлення екстракту, настоянки та настою.
З о л о т о т и с я ч н и к з в и ч а й н и й (малий) (Centaurium etvthraea Rain.). Трава золото­
тисячника містить гіркі глікозиди, алкалоїд генціанін, кислоту аскорбінову, ефірну
олію, слизи тощо. Препарати золототисячника (настоянка, настій) збуджують апе­
тит, стимулюють секрецію травних залоз, підвищують перистальтику кишечнику.
Трава золототисячника входить до складу апетитних і шлункових зборів.
П репарат и інш их ф арм акологічних груп. Апетит стимулюють також інші за­
соби, а саме: інсулін, який викликає відчуття голоду, що пов’язано з гіпоглікемією,
кислота хлористоводнева розведена, антигіпертензивні (клофелін) засоби, анаболічні стероїди тощо (фармакологічна характеристика цих препаратів розглядається
у відповідних темах).
Анорексигени - це засоби, які знижують апетит. Аиорексигени застосовують при
лікуванні аліментарного ожиріння, яке обтяжує перебіг багатьох захворювань, при­
зводить до порушення обміну речовин, розладів з боку серцево-судинної системи,
печінки та ін.
345

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Провідним методом лікування хворих на ожиріння є різке обмеження їжі з висо­
кою енергетичною цінністю і посилення фізичної активності, що створює в організм:
негативний енергетичний баланс. Проте під час такого лікування зазвичай в и н и к тяжке відчуття голоду, що примушує застосовувати препарати, які знижують апетит
К ласиф ікація:
1. Препарати, що впливають на катехоламінергічну систему і стимулюють ЦНС
1.1. Похідні фенілалкіламіну (дезопімон) та похідні ізоіндолу (мазнндол) не за­
стосовують із-за побічних ефектів.
2. Препарати, що виливають на катехоламінергічну і серотонінергічну систем;:
(сибутрамін).
3. Препарати, що пригнічують шлунково-кишкові ліпази (орлістат та ін.).
С и б у т р а м ін ( м е р и д іа ) є анорекспгенним засобом, що інгібує зворотне нейрональне захоплення норадреналіну, серотоніну та дофаміну. Крім того, препарат знижує
концентрацію в сироватці крові сечової кислоти, позитивно впливає на вміст ліпідів
Як побічні ефекти можливі пресориа дія, тахікардія, порушення сну, головний
біль, стимуляція ЦНС, закреп тощо, тому в Україні препарат не рекомендований до
застосування.
Відкриття на адипоцитах жирової тканини (З^-адренорецепторів і з ’ясування їх сти­
мулюючого впливу на ліполіз і термогенез сприяли пошуку агоністів цих рецепторів
як анорексигенів для лікування ожиріння. Одним із препаратів цієї групи є о р л іс т а т
( к с е н ік а л ) . Механізм дії полягає в необоротному інгібуванні ліпази в шлунку і ки­
шечнику, що перешкоджає гідролізу харчових тригліцеридів. При цьому всмоктуван­
ня жирів (тригліцеридів, холестерину) зменшується приблизно на ЗО % (при 3-разо
вому ентеральному прийомі), дещо порушуючи також усмоктування жиророзчинних
вітамінів. Сам орлістат абсорбується незначною мірою. Близько 83 % препарату ви­
діляється кишечником у незміненому вигляді. Нирками виводиться менше Н І Ж 2 °о
Повністю орлістат виводиться з організму через 3 - 5 днів. Вживають під час їжі.
Побічні ефекти незначні, залежать від вмісту харчових жирів. М ожуть бути по­
зиви до дефекації, болі в ділянці живота, діарея, нудота, блювання.
Протипоказання: синдром хронічної мальабсорбції, холестаз, підвищена чутли­
вість до препарату.
Більш перспективними в якості анорексигеиних засобів вважають блокатори ре­
цепторів ендоканабіноїдів ( р и м о н а б а н т ) , що пригнічують центр голоду і посилюють
термогенез за рахунок посилення споживання кисню скелетними м’язами.

8.1.2. Лікарські засоби, які впливають на секрецію залоз шлунка
Секреція залоз шлунка регулюється блукаючим нервом, деякими гормонами
шлунково-кишкового тракту та іншими ендогенними речовинами. Підвищення
тонусу блукаючого нерва, вивільнення гастрину і гістаміну посилюють секретор­
ну активність шлунка. Навпаки, усунення холінергічних впливів або дії гістаміну
і гастрину знижують секрецію шлункового соку. Деякі речовини, що утворюються
в організмі, пригнічують секрецію залоз шлунка, особливо хлористоводневої кисло­
346

8.1. Лікарські засоби, що впливаю ть на ш лунково-киш ковий тракт

ти. Серед них секретин, холецистокінін, простагландини ( Е ,), вазоактивний пептид
кишечнику (VIP.,), пептид, який пригнічує секрецію шлунка (G IP ), та ін.
Фармакологічна дія на секреторну активність залоз шлунка буває необхідною
для забезпечення перетравлювальної активності шлункового соку. При недостат­
ності залоз шлунка приймають лікарські засоби, які стимулюють їх секрецію, або
засоби замісної терапії. Часто є необхідність у зниженні секреції шлунка. Так, при
виразковій хворобі шлунка, гіперацидному гастриті гальмування виділення шлун­
кового соку, зменшення його кислотності мають лікувальний ефект.
8.І.2.І. Лікарські засоби, що посилю ю ть секрецію залоз шлунка.
З діагностичною метою раніше призначали гастрин, гістамін, екстрактні речови­
ни (капустяний сік, м’ясний бульйон). При функціональних порушеннях секреції
шлункового соку пі речовини значно збільшують виділення шлункового соку. При
органічних ураженнях слизової оболонки шлунка посилення секреції не відбува­
ється.
Природним стимулятором секреції шлункових залоз є г а с т р и н . Він утворю­
ється в антральній частині шлунка під час їжі, усмоктується в кров і надходить
до залоз фундальної частини шлунка, посилюючи їх секрецію. Гістамін стимулює
Н^-рецептори шлунка, підвищуючи в результаті кількість шлункового соку і його
кислотність. Гастрин набагато активніший за гістамін, діє вибірково на залози шлун­
ка. Має стимулюючий вплив на паракринні клітини типу тучних або ентерохромафінних, викликаючи вивільнення з них гістаміну.
Гастрин, як і гістамін, збільшує виділення хлористоводневої кислоти і пепсиногену. Крім того, він підвищує продукцію внутрішнього чинника Касла, стимулює
секрецію підшлункової залози і жовчоутворення. У медичній практиці частіше ви­
користовують и е н т а г а с т р и н - синтетичний фрагмент гастрину, який не викликає
значних негативних ефектів.
До лікувальних засобів, що підвищують секрецію шлункового соку, належать вуг­
лекислі мінеральні води.
При недостатності секреторної функції залоз шлунка, у зв’язку з їх органічним
ураженням, застосовують засоби замісної терапії - натуральний шлунковий сік або
препарати, що містять основні його компоненти - хлористоводневу кислоту роз­
ведену і пепсин.
Кислота хлористоводнева створює потрібне кисле середовище для максимальної
протеолітичної дії пепсину. У шлунку кислота частково нейтралізується слиною,
слизом шлункового соку і вмістом дванадцятипалої кишки, який може потрапляти
в шлунок при деяких патологічних процесах (ахілії). Лише незв’язана частина кис­
лоти хлористоводневої створює кисле середовище шлунка (pH близько 1,5-2).
У медичній практиці застосовується к и с л о т а х л о р и с т о в о д н е в а р о з в е д е н а . Вона
містить 1 частину кислоти хлористоводневої і 2 частини води.
Механізм дії кислоти хлористоводневої розведеної, яка вводиться в шлунок до
іди, полягає в стимуляції секреції шлункового соку, перетворенні неактивного пепсиногену (виділяється основними клітинами слизової оболонки) на активний пеп­
347

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМАКОЛОГІЯ

син. ГІри вживанні під час їжі механізм дії для кислоти хлористоводневої розведем
виявляється в розчиненні сполучної тканини м’ясних продуктів, створенні опти­
мального рН для активування пепсину, підвищенні тонусу і моторно-евакуаторн
функції шлунка (кислотний рефлекс), гальмуванні переходу недостатньо перетрав­
леної їжі у дванадцятипалу кишку, зменшенні процесів бродіння в шлунку, а отже
у зменшенні або зникненні печії, відрижки, болю в епігастральній ділянці. Препарат
стимулює синтез гормонів шлунково-кишкового тракту - гастрину, секретину І \Г лецистокініну і таким чином стимулює зовнішньосекреторну функцію підшлунко­
вої залози і виділення жовчі у дванадцяти палу кишку. Сприяє всмоктуванню залізі
Показання (часто в поєднанні з пепсином): ахілія, гіпоацидні стани, гострий гастрит
Побічна дія: гіперацидоз у випадках тривалого застосування у великих дозах
ушкодження емалі зубів.
П е п с и н - протеолітичний фермент шлункового соку. Препарат отримують зі сли­
зової оболонки шлунка свиней, порошок добре розчиняється у воді.
Дія пепсину полягає в розщеплюванні білків до пептидів і навіть до амінокислот
Оптимальна дія виявляється при рН 1,4-2,5. При підвищенні рН протеолітична ак­
тивність зменшується, припиняючись при рН вищому за 4. У дванадцятипалій киш­
ці пепсин руйнується ферментами підшлункової залози.
Препарат призначають всередину у комбінації з кислотою хлористоводневою
розведеною. Існують комбінації пепсину з бетаїном, з якого вивільнюється К И С Л О Т І
хлористоводнева, наприклад, а ц и д и н - п е п с и н у таблетках.
С і к ш л у н к о в и й н а т у р а л ь н и й - кращий засіб замісної терапії при недостатності
залоз шлунка. Отримують від тварин - собак, коней - методом уявного харчування
розробленого І. П. Павловим. Діючими речовинами препарату є кислота хлористо­
воднева, пепсин та інші ферменти слизової оболонки шлунка.
Сік шлунковий натуральний призначають всередину під час їжі. Як і кислоту хло­
ристоводневу розведену, таблетовані препарати ( а ц и д и н - п е п с и н ) призначають тіль­
ки після припинення гострих явищ запалення слизової оболонки шлунка.
Протипоказання: загострення гастриту, ерозії на слизовій оболонці шлунка.
При низькій кислотності шлункового соку використовують також препарати з
л и с т я п о д о р о ж н и к а в е л и к о г о (настій, сік подорожника, плантаглюцид), із т р а в и
д е р е в ію м а л о г о , к в і т о к б у з и н и ч о р н о ї , р о м а ш к и л і к а р с ь к о ї тощо.
8.І.2.2. Лікарські засоби, що зниж ую ть секрецію залоз ш лунка
Зазвичай такі препарати застосовуються при виразкових ураженнях слизово;
оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки, що виникають при порушенні балансу
між ерозивною дією хлористоводневої кислоти та пепсину і захисними механізмами
слизової оболонки.
Виходячи з механізмів виникнення виразки, основна тактика лікування полягає,
по-перше, у зменшенні секреторної активності залоз шлунка і, по-друге, у посиленні
протекторних механізмів слизової оболонки. Ще один напрям лікування включає
антнхелікобактерні засоби - препарати, які впливають на причиновий мікроорга­
348

8.1. Лікарські засоби, що впливаю ть на ш лунково-киш ковий тракт

нізм, - Helicobacter pylori. До таких засобів належать метронідазол, амоксицилін,
тетрациклін, кларитроміцин, колоїдні препарати вісмуту. Перед призначенням цих
препаратів необхідно підтвердити наявність збудника у слизовііі оболонці шлунка.
Основні препарати, які пригнічують екскрецію хлористоводневої кислоти шлун­
ка, можуть бути представлені групами:
I. Інгібітори прогонового насоса: омепразол, пантогіразол, рабепразол.
I I . Засоби, які блокують гістамінокі H.,-рецептори: ранітидип, фамотидин.
III.
Засоби, які блокують холінорецептори:
а) м-холіноблокаторп невибіркової дії: атропіну сульфат;
б) засоби, які блокують переважно м,-холінорецептори: пірензегіін.
Перспективними препаратами є блокатори гастриновнх рецепторів, які не мають
11ра кт и ч ного застосу ван ня .
Значним досягненням при створенні ліків, що знижують кислотність шлунково­
го соку, є синтез похідного заміщеного бензамідазолу - о м е п р а з о л ( о м е з , г а с е к ) . Це
представник принципово нового типу противиразкових препаратів, які пригнічують
функцію протонового насоса ( Н \ К+-АТФ-ази) парієтальних клітин шлунка. Омепра­
зол - слабка основа і при нейтральному pH неефективний. Але в кислому середовищі
канальців парієтальних клітин він перетворюється на активний метаболіт сульфенамід, який необоротно інгібує мембранну Н*, К+-АТФ-азу, утворюючи з нею дисульфідний місток. Перетворення омепразолу на сульфенамід відбувається швидко (через
2 -4 хв). Сульфенамід абсорбції не піддається. Тому омепразол відноситься до гіроліків.
Омепразол ефективно пригнічує базальну і стимульовану секрецію хлористовод­
невої кислоти, знижує загальний об’єм шлункової секреції і виділення пепсиногену.
В омепразолу виявлено гастропротекторну активність. Продукцію внутрішнього
чинника Касла препарат не змінює. На швидкість переходу харчової маси зі шлунка
у дванадцятипалу кишку не впливає.
Омепразол швидко всмоктується. Діє тривало. Піддається швидкій біотрансформації.
Концентрація омепразолу в плазмі не корелює зі ступенем і тривалістю пригні­
чення секреції хлористоводневої кислоти шлунка.
Показання: виразкова хвороба шлунка, дванадцятипалої кишки, виразковий пеп­
тичний езофагіт, синдром Золлінгера - Еллісона. Ефективно попереджає рецидиви
виразкової хвороби.
Побічна дія: діарея, закреп, нудота, кишкові кольки, слабкість, головний біль та
інші побічні ефекти, проте вони виражені незначною мірою і спостерігаються лише
у частини пацієнтів.
До інгібіторів протонового насоса належить також препарати п а н т о п р а з о л , л а н с о и р а з о л , р а б е п р а з о л , е з о м е п р а з о л . їх фармакологічні властивості і показання до
застосування подібні до омепразолу.
Серед блокаторов гістамінових H.,-рецепторів використовують р а н іт и д и н і ф а м о ­
т и д и н . Вони мають високу активність при достатній безпеці. Блокатори гістаміно­
вих H.,-рецепторів - похідні гістаміну.
349

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Гістамінові Н 2-рецептори пов’язані з аденілатппклазою. Тому при збуджен:--::
гістаміном Н,-рецепторів відбувається підвшдення вмісту внутрішньоклітпнног'
цАМФ. Це призводить до збільшення секреторної активності клітин слизової обо­
лонки шлунка. Окрім цього, збільшується вміст цАМ Ф у тучних клітинах, базофі­
лах, Т-лімфоннтах, клітинах міокарда, жировій тканині, гладеньких м’язах артері­
альних судин, деяких відділах ЦНС, де також знаходяться гістамінові Н,-рецептор;:
Блокатори гістамінових Н.,-рецепторів є конкурентними антагоністами гістамі­
ну. їх найбільш виражений ефект пов’язаний з пригніченням секреції слизової обо­
лонки шлунка. Впливаючи па Н.,-рецептори парієтальннх клітин, препарати значн:
зменшують індукцію хлористоводневої кислоти. Знижується також базальна секре­
ція хлористоводневої кислоти. Меншою мірою пригнічується індукована секреція
пепсиногену та внутрішнього чинника Касла. Об’єм шлункового соку зменшується
Більшість блокаторів гістамінових Н.;-рецепторів низьколіпофільні і тому де
Ц Н С проникають погано. Виділяються переважно в незміненому вигляді, головним
чином нирками. Невелика частина виводиться через кишечник, куди вони потрап­
ляють з жовчю.
З лікарських препаратів цієї групи широко застосовується р а н іт и д и н . Вирізня­
ється високою блокувальною активністю і вибірковістю дії відносно гістамінових
Н 7-реценторів у поєднанні з низькою токсичністю.
Р а н іт и д и н ( г і с т а к , р а н и г а с т ) добре всмоктується з шлунково-кишкового тракту
(біодоступність 50 %). Аитиапдрогенної дії практично не має (на відміну від блокатора гістамінових Н,-рецепторів циметидину, який н аданий час не застосовують).
Незначно впливає па активність мікросомальних ферментів печінки. Виділяється
нирками (близько 55 %) і кишечником (близько 45 %), проходить через плацентар­
ний бар’єр.
Показання: виразка дванадцятипалої кишки і шлунка, гіпергастринемія, пептич­
ний езофагіт (рефлюкс), ерозійний гастрит, дуоденіт.
Побічна дія. Ранітидин добре переноситься хворими і серйозних побічних ефектів
не викликає. У частини хворих відзначається головний біль, стомлюваність, шкір­
ний висип, діарея або закрегі.
Ф а м о т и д и н ( к в а м а т е л ) активніший за ранітидин і має тривалішу дію (па ЗО %)
Антиандрогенна дія відсутня. На мікросомальні ферменти печінки не впливає.
Холіноблокатори на рівні периферичних нервових вузлів і на рівні м-холінорецепторів значно пригнічують стимуляцію блукаючим первом залоз шлунка. Н а­
слідком цього є гальмування виділення хлористоводневої кислоти. Докладні відо­
мості про холіноблокатори подано в розділі “Холіноблокуючі засоби”.
На даний час із цієї групи лікарських засобів застосовують препарат п ір е н з е п ін
( г а с т р о п е п ін ) , який блокує переважно м^холінорецепторн. Препарат є похідним
бензодіазепіпу. Ефекти, що спостерігаються під час дії пірензепіну, мають перифе­
ричне походження. Через гематоенцефалічнпй бар’єр він практично не проходить.
Селективно блокуючи М ^холінорецептори ентерохромафінних клітин і парасим­
патичних гангліїв шлунка, препарат пригнічує базальну і стимульовану різноманіт­
350

8.1. Лікарські засоби, що впливаю ть на ш лунково-киш ковий тракт

ними подразниками секрецію хлористоводневої кислоти та пепсиногену. Знижує
вивільнення гастрину у відповідь на харчове подразнення.
Пірензепіп має гастропротекторну дію, оскільки підвищує стійкість клітин
слизової оболонки шлунка до ушкодження. Механізм гастропротекторної дії не
з'ясований. Крім того, пірснзепін деякою мірою знижує секрецію слинних залоз.
Зі шлунково-кишкового тракту препарат всмоктується не повністю (близько
1 /2 -1 /3 дози), незначною мірою метаболізується. Через гематоенцефалічнпй бар’єр
і плаценту не проходить. Виділяється нирками і жовчю в незмінепому вигляді.
Показання: виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, гіперацидні гастрити. Приз­
начають всередину, внутрішньовенно або внутрішньом’язово.
Побічна дія: деколи сухість у роті, порушення бачення близьких предметів.
Протипоказаний пірензепіп протягом перших 3-х місяців вагітності. З обережніс­
тю призначають при глаукомі, гіпертрофії простати.
8.І.2.З. Антацидні лікарські засоби
До антацидних засобів належать н а т р ію г ід р о к а р б о н а т , м а г н ію о к с и д , м а г н ію
т р и с и л ік а т , к а л ь ц ію к а р б о н а т , а л ю м ін ію г ід р о к с и д . Ці препарати розрізняються
низкою властивостей: швидкістю розвитку дії, ефективністю, всмоктуваністю з ки­
шечнику, здатністю до резорбтивної дії, утворення в шлунку СО., (табл. 8.1).
Таблиця 8.1
Порівняльна характеристика антацидних засобів
Назва

Позитивні властивості

Негативні властивості

Н атрію гідрогенкарбонат

Ш видкий еф ект

1. Коротка тривалість дії
2. Утворення С 0 2
3. Розвиток повторного виділення ш лункового
секрету з високим вмістом пепсину
4. Розвиток систем ного алкалозу
5. Затримка йонів натрію і води (набряки)

М агнію оксид

1. Не утворю ється СО.
2. П ослаблю вальна дія
3. Значна тривалість д ії

Повільний еф ект

А л ю м інію гідроксид

1. Не утворю ється С 0 2
2. Тривалий еф ект
3. А дсорбую ча та в’яжуча дія

1. Повільний еф ект
2. Закріплю вальна дія
3. В иснаження запасів ф осф ору в організмі
при тривалом у прийманні

М аалокс

1. Висока нейтралізую ча здатність
2. Гастропротекторна дія
3. Не викликає запору

В иснаження запасів ф осф ору в організмі при
тривалом у прийм анні

До швидкодіючих антацидних засобів, що всмоктуються, належить н а т р ію г і д р о ­
к а р б о н а т (КаНСО,(). Його негативною властивістю є утворення в шлунку С О г
351

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

МаНСО, + НС.1

КаСІ + С О , + Н ,0

С О , призводить до розтягування шлунка, а також може бути причиною вторин­
ного підвищення виділення хлористоводневої кислоти. Препарат діє короткочасні
Добре розчиняється у воді, легко всмоктується і може бути причиною системно:
алкалозу. У цьому випадку у хворих погіршується апетит, з ’являються иудота, 6лк •
вання, біль у животі, головний біль. Ситуація посилюється накопиченням у дванад­
цятипалій кишці гідрокарбонатів кишкового вмісту, не нейтралізованих хлористо­
водневою кислотою, що у нормі надходить сюди зі шлунка.
Антацидну активність має к а л ь ц ію к а р б о н а т о с а д ж е н и й (СаСО.,, крейда осадже­
на). Взаємодія його з хлористоводневою кислотою шлунка спричинює утворенні;
вуглекислоти.
С а С О ,+ 2 НС1

СаСІ, + С 0 2 + Н ,0

Ефект розвивається швидко. З травного тракту всмоктується незначною мірою
не маючи зазвичай системної дії. У великих дозах може викликати гіперкальціємі;-:
та системний алкалоз. Кальцію карбонат викликає закреп.
До препаратів магнію належить м а г н ію о к с и д (М ^О ) і м а г н ію т р и с и л ік а т
[2 М ^ 0 3 5 і0 2 • ( Н ,0 ) п]. їх дія розвивається повільніше, ніж натрію гідрокарбонат;.
Магнію оксид у 3 -4 рази активніший за натрій гідрокарбонат. СО , при застосуванні
препаратів магнію не утворюється.
М вО + 2 Н С І

МйС1,+ Н 20

Сполуки магнію погано розчиняються. З кишечнику всмоктуються погано і систем­
ної дії, як правило, не мають. Проте при патології нирок можлива гіиермагніємія. При
прийманні у великих кількостях сполуки магнію мають послаблювальну дію. Магнік
трисилікат має адсорбуючі властивості. У шлунку він набуває желеподібного стану
1 г магнію трисилікату нейтралізує 155 мл 0.1 N розчину хлористоводневої кислоти.
А л ю м і н ію г ід р о к с и д [АІ(О Н),] - антацидний, адсорбуючий і обволікаючий засіб
При взаємодії з хлористоводневою кислотою шлунка С О , не утворюється.
АІ(ОН ) 3+ ЗНС1 ^ ----- > АІСІ, + З Н ,0
Системного алкалозу при застосуванні алюмінію гідроксиду не виникає. М ожли­
ві закрепи.
Магнію гідроксид та алюмінію гідроксид доцільно використовувати в комбінації:
антацидний ефект збільшується, а побічна дія з боку кишечнику зменшується. Такі
властивості має комбінований антацидний засіб а л м а г е л ь , до складу якого входить
гель алюмінію гідроксиду, магнію оксид і Д-сорбіт. За рахунок перших двох речовин
реалізується антацидний, адсорбуючий і обволікаючий ефект. Д-сорбіт сприяє по­
силеному виділенню жовчі і послаблювальній дії. До складу препарату алмагель-А
входить також анестезин.
352

8.1. Лікарські засоби, що впливають на ш лунково-киш ковий тракт

Показання: виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, гіперацидний
гастрит, езофагіт та інші гіперацидні захворювання травного тракту. Алмагель-А за­
стосовують, коли ці захворювання супроводжуються болем, нудотою, блюванням.
Інший комбінований препарат м аалокс містить магнію та алюмінію гідроксиди.
Показання до призначення ті самі. Слід враховувати, що адсорбуючий і обволікаю­
чий ефект антацидних засобів знижує абсорбцію (всмоктування) в Ш КТ багатьох
лікарських засобів: тетрацикліни, фосфоровмісні препарати, кислота ацетилсаліци­
лова, індометацин, Н.-гістаміноблокатори, р-адреиоблокаторп, аміназин, ізоніазид,
дпфенін тощо.
Останнім поколінням магній- та алюмінійвмісних антацпдів є колоїдні препара­
ти, до складу яких входять фосфат алюмінію, гідроксид алюмінію, бінарний магнієалюмінієвий гідроксид або трисилікат магнію.
Механізм дії антацидних засобів досить широкий. Окрім нейтралізації хлористо­
водневої кислоти шлункового соку, вони зменшують активність пепсину шляхом пря­
мого зв’язування ферменту, а не тільки за рахунок збільшення pH: зв’язують жовчні
кислоти і лізолецитпн, зменшують тим самим рсфл юкснпй антральнпй гастрит і забез­
печують загоєння виразок, анастомозів після резекції шлунка за наявності рефлюксу
жовчі. Сприяють виділенню епідермального чинника росту (стимулятора регенерації
епітелію), який стимулює загоєння виразок. Антацидні засоби, особливо алюмінійвмісні, пригнічують Helicobacter pylon і зв’язують токсичні продукти життєдіяльнос­
ті збудника, стимулюють біосинтез простагландинів, підвищують гастропротекторні
властивості слизової оболонки шлунка, стимулюють секрецію слизу в шлунку і біо­
синтез нітратів, які поліпшують мікроцпркуляцію слизової оболонки шлунка. Тому в
гастроентерологічній практиці показання до призначення антацидних засобів досить
широкі: скарги хворих на печію чи голодний біль; клінічно підтверджений рефлюксезофагі г і грижа стравохідного отвору діафрагми; диспепсія шлункового походження;
рефлюксний антральнпй гастрит; виразкова хвороба шлунка (для лікування і профі­
лактики рецидивів); виразкова хвороба дванадцятипалої кишки (для лікування і про­
філактики); тривале лікування нестероїдними протизапальними засобами (для профі­
лактики уражень слизової оболонки шлунка); стресорні виразки (для профілактики).
Протипоказані антацидні засоби при тяжких порушеннях функції нирок і вагіт­
ності.
8.1.2.4. Гастропротектори
У комплекснії! терапії виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки ве­
лике значення мають гастропротектори - лікарські засоби, що посилюють цитопротекторні механізми. Гастропротектори діють безпосередньо на слизову оболонку
шлунка і перешкоджають ушкоджувальній дії на неї хімічних або фізичних чинни­
ків (кислот, лугів, ферментів тощо). Засоби, які зменшують продукцію хлористо­
водневої кислоти та пепсину і розглянуті в попередніх розділах, до гастропротекторів не належать. Основне призначення гастропротекторів - зберегти структуру та
основні функції слизової оболонки.
353

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Гастропротектори представлені двома основними групами:
1. Препарати, що створюють механічний захист слизової оболонки або виразк вої поверхні: сукралфат, вісмуту трикалію дппптрат.
2. Препарати, що підвищують захисну функцію слизового бар’єра і стійкість
слизової оболонки до дії ушкоджувальних чинників: мізопростол.
С у к р а л ф а т ( в е н т е р ) - гель, який складається з сахариду сукрозп, що сульфатується, та поліалюміпієвого оксиду. При pH < 4,0, тобто в кислому середовищі, від­
бувається полімеризація сукралфату. У результаті утворюється клейка речовина, пк
вкриває виразкову поверхню. Препарат зберігає в’язкість та клейкість у дванадця­
типалій кишці. З нормальною слизовою оболонкою сукралфат взаємодіє меншок
мірою. Виразкову поверхню в шлунку і дванадцятипалій кишці гель міцно вкриває
протягом б годин. Механізм дії сукралфату зумовлений також простагландинами та
SH -вмісними речовинами.
Препарат приймають до їди та перед сном. Враховуючи, що кисле середовище є
активатором полімеризації сукралфату, не можна комбінувати препарат з антацид­
ними засобами і блокаторами гістамінових H.,-рецепторів.
Сукралфат не всмоктується і системної дії не чинить.
Побічні ефекти: закреп, сухість у ротовій порожнині.
До цієї самої групи належить в іс м у т у т р и к а л ію д и ц и т р а т ( д е - н о л , в іс м у т у с у б ц и т р а т ) - [В і(0 Н )3(С 6Н - 0 7) , | п). Препарат являє собою колоїдну суспензію, яка
під впливом хлористоводневої кислоти шлунка утворює білий осад, що має високу
спорідненість до і.гкопротеїнів слизової оболонки, особливо некротичних тканин
виразкової поверхні. Виразка вкривається захисним шаром. За ефективністю екві­
валентний блокаторам гістамінових Н,-рецепторів. Вісмуту трикалію дицитрат мас
унікальну здатність - протимікробну активність. Тому його вважають базовим пре­
паратом у лікуванні виразкової хвороби, що асоціюється з Helicobacter pylori, і ви­
користовують у комбінації із засобами хіміотерапії для лікування виразок шлунка
і дванадцятипалої кишки, бактеріальна етіологія яких визначена.
Побічних ефектів ці лікарські засоби практично не викликають.
Іноді можуть з ’явитися нудота, блювання, чорний колір калу. Не слід вживати
препарат при тяжких захворюваннях нирок.
Гастропротектори і властивості мають простагландини E., і І,, які синтезуються в сли­
зовій оболонці шлунка. Вони підвищують стійкість її клітин до ушкоджувальних дій.
покращують мікроциркуляцію, пригнічують секрецію соляної кислоти, підвищують
секрецію слизу та бікарбонату, стимулюють регенерацію клітин слизової оболонки.
З групи простагландинів як противиразковий препарат застосовують м із о п р о с ­
т о л ( м ір о л ю т ) - метильований аналог простагландину Е г Препарат ефективний
при ентеральному введенні, особливо показаний для профілактики виразкового
ураження слизової оболонки шлунка через застосування нестероїдних протизапаль­
них засобів. Застосовують мізопростол також для лікування виразок шлунка при
неефективності блокаторів гістамінових Н.,-рецепторів.
Побічна дія: пронос.
354

8.1. Лікарські засоби, що впливають на ш лунково-киш ковий тракт

Гастропротекторп створюють умови для якнайшвидшого загоєння виразок шлун­
ка і дванадцятипалої кишки шляхом оберігання їх від дії ушкоджувальних чинни­
ків. Проте є препарати, які безпосередньо стимулюють регенерацію виразок: солкосерил, метилурацил, анаболічні стероїди.
8.1.3. Л ікарські засоби, щ о впли ваю ть на м отор и к у ш лунка
Моторику шлунка підвищують:
1. Прокіиетпкп ( м е т о к л о п р а м ід , д о м п е р и д о н ) .
2. м-н-Холіноміметпки (прозеринта ін.).
Моторику шлунка пригнічують:
1. м-Холіноблокатори ( а т р о п і н у с у л ь ф а т та інші).
2. Міотропні спазмолітики ( п а п а в е р и н у г ід р о х л о р и д , д р о т а в е р и н та ін.).
3. Аналог соматостатину ( о к т р е о т и д ) .
8.1.4. Л ікарські засоби, щ о впливаю ть
на рухову ф у н к ц ію к и ш еч н и к у
Л ікарські засоби, що підвищ ую т ь р у х о в у ф ункцію киш ечнику
Серед засобів, що підвищують моторику кишечнику, розрізняють ті, що усувають
гіпо- та атонію, і послаблювальні засоби (що усувають закреп).
8.1.5. З асоби , щ о впливаю ть на тонус к и ш еч н и к у
Рухова (моторна) функція кишечнику забезпечує просування їжі, перетравлю­
вання та абсорбцію харчових речовин завдяки постійним змінам тонусу, перис­
тальтичним скороченням і маятникоподібним рухам кишечнику. Ці процеси здій­
снюються нервово-м’язовим апаратом кишечнику (нервові сплетення, циркулярна
і поздовжня мускулатура, велика кількість різноманітних рецепторів) під контр­
олем складних нейрогуморальних механізмів.
При захворюваннях ШКТ, що супроводяться ііого гіпотонією або атонією, постає не­
обхідність у застосуванні засобів, що підвищують тонус і перистальтику кишечнику. Як
відомо, моторика кишечнику посилюється при підвищенні тонусу холінергічних нервів.
1. Л ікарські засоби, що усуваю т ь ат онію киш ечнику
1.1. Антихолінестеразні лікарські засоби
З антихоліестеразних засобів найчастіше використовують п р о з е р и н . Його засто­
совують для профілактики атонії і лікування кишечнику пацієнтів після оператив­
них втручань, при стійкому атонічному запорі. Найчастіше з цією метою прозерин
призначають парентерально (підшкірно або впутрішньом язово по 1-2 мл 0,05 %
розчину через кожних 4 години) для швидкого ефекту.
Інші антихолінестеразні засоби впливають на моторику кишечнику менш ефек­
тивно.
Засоби, які стимулюють моторику кишечнику, протипоказані при бронхіальній
астмі, стенокардії, атеросклерозі, органічних захворюваннях серця, епілепсії.
355

С ПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

2. Проносні лікарські засоби викликають розрідження вмісту кишечнику, під­
вищують його моторну функцію, посилюють дефекацію та усувають закрепи
Механізм дії більшості проносних препаратів - рефлекторний (подразнюют:
чутливі рецептори кишечнику). Посилення моторики у визначеному місі;:
кишечнику рефлекторно поширюється на інші його відділи, а також на серце­
во-судинну систему. Так, у результаті перерозподілу крові зменшується кревонаповнення судин мозку і усувається загроза крововиливу. Сильнодіючі пс слаблювальні засоби стимулюють скоротливу функцію матки, тому в період
вагітності і менструації їх призначають з обережністю.
К ласиф ікація по с ла в лю ва льн и х ліка р ськ и х засобів за походж енням:
I. Неорганічні:
Сольові послаблювальні: м а г н ію с у л ь ф а т , н а т р ію с у л ь ф а т .
II. Органічні:
1. Рослинного походження:
а) рослинні олії: р и ц и н о в а , о л и в к о в а , м и г д а л ь н а , к у н ж у т н а , р и б ’ я ч и й ж и р :
б) препарати, що містять антраглікозиди, з к о р и к р у ш и н и , з к о р е н я р е в е н ю
з л и стя сенни.

2. Синтетичні засоби: б іс а к о д и л , г у т а л а к с , д у ф а л а к ( л а к т у л о з а ) .
III. Комбіновані препарати: р е г у л а к с .
К ласиф ікація п о сла б лю ва льн и х ліка р ськ и х засобів за ло к а ліза ц ією дії.
I. Засоби, що діють на моторику всіх відділів кишечнику:
1. Сольові послаблювальні: м а г н ію с у л ь ф а т , н а т р ію с у л ь ф а т
2. Мінеральні води: “ М о р ш и н с ь к а ” , “ Б а т а л ін с ь к а ” , “ С л о в ’ я н с ь к а ” .
II. Засоби, що діють переважно на моторику тонкого кишечнику: о л ія р и ц и н о в а ,
м а с л о в а з е л ін о в е , о л ія о л и в к о в а , о л ія м и г д а л ь н а , о л ія к у н ж у т н а , р и б ’ я ч и й ж и р .

III. Засоби, що діють переважно на моторику товстого кишечнику:
1. Препарати рослинного походження, що містять антраглікозиди.
2. Синтетичні засоби: б іс а к о д и л , г у т а л а к с , д у ф а л а к ( л а к т у л о з а ) та іи.
Серед ліка р ськ и х засобів, дія я к и х поширюється на всі відділи кишечнику, най­
частіше використовуються солі, які дуже повільно всмоктуються у травному тракті.
Це насамперед м а г н ію і н а т р ію с у л ь ф а т , мінеральні води “ М о р ш и н с ь к а ” , “ Б а т а л ін ­
с ь к а ” , “ С л о в ’ я н с ь к а ” і мінеральні солі ( к а р л о в а р с ь к а ) , які містять велику кількість
натрію сульфату. У шлунково-кишковому тракті вони дисоціюють з утворенням іонів
(М §2+, БО2^), які погано всмоктуються. В результаті осмотичний тиск у просвіті ки­
шечнику підвищується, що перешкоджає всмоктуванню рідини і навіть сприяє дифузії
води у просвіт кишечнику. Збільшення об’єму кишкового вмісту спричинює механічне
збудження барорецепторів і рефлекторне посилення перистальтики кишечнику. Послаблювальному ефекту сприяє також підвищення утворення в кишках сірководню.
Залежно від шляху введення магнію сульфат діє по-різному (рис. 8.1). Д ля до­
сягнення максимального послаблювального ефекту магнію і натрію сульфат необ­
хідно приймати натще (заздалегідь розчинивши в '/2 склянки води), запиваючи до­
статньою кількістю теплої води (1 -3 склянки). У цьому випадку послаблювальний
356

8.1. Лікарські засоби, що впливаю ть на ш лунково-киш ковий тракт

П ар енте рал ьне введення

ефект настає через 4 - 6 годин. Концентровані розчини солей можуть спричинити
пілоросгіазм, а значить - затримку їх надходження в кишечник.
Сольові послаблювальні засоби застосовують для швидкого спорожнення кишеч­
нику одноразовим прийомом. Повторний прийом протягом найближчих днів при­
значати не можна (виражена подразнювальна дія).
Оскільки після прийому сольових послаблювальних затримується всмоктування
в кишечнику не тільки води, але іі харчових, лікарських, отруйних речовин, основни­
ми показаннями для їх застосування є гострі отруєння різноманітними речовинами,
вжитими всередину. Сольові послаблювальні в комбінації з протигельмінтними за­
собами застосовують для прискорення виведення гельмінтів і гіротигельмінтних
препаратів з організму. Показання до призначення сольових послаблювальних: за­
гроза крововиливу в мозок, набряк мозку, дегідратація організму. У такому разі для
виведення з організму максимальної кількості рідини використовують концентро­
вані розчини натрію сульфату (2 0 -3 0 г па 'А склянки води).
Протипоказання до призначення як сольових, так і інших послаблювальних - го­
стрі захворювання органів черевної порожнини (апендицит, перитоніт, холецистит,
механічна перешкода для просування вмісту кишечнику, защемлена грижа, крово­
течі з матки, травного тракту і т. ін.).
Об’єм кишечнику збільшують також синтетичні дисахариди ( л а к т у л о з а ) , полі­
мерні препарати поліетиленгліколю ( ф о р л а к с , т р а н з и г іе г ) . Це сполуки з високою
молекулярною масою, що не абсорбуються при набуханні і утримують значну кіль­
кість води. Вміст кишечнику при цьому збільшується, що приводить до посилення
перистальтики і послаблювального ефекту, який настає через 24-48 годин.
357

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМАКОЛОГІЯ

До препаратів, які підвищують рухову активність переважно тонкого кишечнії:-:
належать масла та олії, які не розщеплюються і не абсорбуються в кишечнику (м ас­
л о в а з е л ін о в е ) , або розщеплюються і адсорбуються частково ( р и ц и н о в а , о л и в к о в а
м и г д а л ь н а , к у н ж у т н а о л ії , р и б ’ я ч и й ж и р ) .

Ці масла чинять подразливу дію на слизову оболонку тонкого кишечнику
розм’якшують калові маси, полегшуючи їх просування в кишечнику.
О л ію р и ц и н о в у ( к а с т о р о в у ) отримують з насіння рослини рицини (Ricini:
communis). У дванадцятипалій кишці з олії рицинової під впливом ліпази утвори ється рицинова кислота. Солі останньої подразнюють рецептори кишечнику і, оче­
видно, порушуючи транспорт іонів, затримують усмоктування води. У результат
посилюється моторика кишечнику і прискорюється його спорожнення. Ефект про­
являється через 2 - 6 годин.
Як послаблювальний засіб рицинову олію застосовують всередину при тривало­
му закрепі у хворих на геморой, проктит з тріщинами заднього проходу. Рицинову
олію призначають при підготовці до рентгенологічного дослідження органів черев­
ної порожнини для видалення з кишечнику газів і вмісту (натщесерце). Сольові послаблювальні з цією метою призначати не можна, оскільки після їх застосування
гази і рідина в кишечнику залишаються.
Протипоказана рицинова олія як послаблювальний засіб при отруєннях жиро­
розчинними сполуками (бензолом, фосфором та ін.), а також після приймання пре­
паратів чоловічої папороті (у зв’язку з розчинністю речовин в олії прискорюється їх
абсорбція і посилюється інтоксикація).
М а с л о в а з е л ін о в е призначають всередину переважно хворим на хронічні закрепи
Велике практичне значення мають проносні засоби, що діють переважно на товсту
кишку. Серед них розрізняють препарати рослинного і синтетичного походження.
Із препаратів рослинного походження частіше використовують ті, що містять аитраглікозиди: препарати к о р и к р у ш и н и (з кори крушини вільхоподібної - Frangula
alnus Mill.), к о р е н я р е в е н ю (з кореневища ревеню тангутського - Rheum palmatum).
л и с т я с е н н и (Folium Sennae) (отримують з рослин Cassia acutifolia Del. і Cassia
angustifolia Vahl).
Антраглікозиди складаються з цукрів і похідних антрацену, наприклад, емодину
хризофанової кислоти. Вони частково всмоктуються в тонкій кишці і виділяють­
ся в товстій, а частково вивільняються в товстій кишці під впливом бактеріально:
флори. Таким чином, діючими речовинами є не самі антраглікозиди, а продукти їх
гідролізу. Останні стимулюють рецептори товстої кишки і, крім того, затримують
всмоктування електролітів і води, посилюючи у такий спосіб перистальтику тов­
стого кишечнику.
Допускають, що гідроліз антраглікозидів відбувається в інших органах, можливо
в печінці. Далі продукти гідролізу разом з жовчю виділяються в кишечник, де і діють
на рецептори. Послаблювальна дія настає через 8 -1 2 годин. Зазвичай препарати, що
містять антраглікозиди, дають перед сном. Ефект настає наступного дня.
Хризофанова кислота (один із продуктів гідролізу антраглікозидів) виділяється
з організму з сечею, молоком жінки-годувальниці, забарвлюючи їх.
358

8.1. Лікарські засоби, що впливаю ть на ш лунково-киш ковий тракт

Послаблювальні засоби, що містять антраглікозиди, як і синтетичні препарати,
застосовують переважно для усунення звичайного запору, а також при затримці
і утрудненій дефекації при геморої. У цьому випадку препарати приймають у вели­
ких дозах. За відсутності ефекту у зв’язку з тривалим застосуванням одного засобу
переходять на інші послаблювальні. Послаблювальні препарати, які містять антра­
глікозиди, у великих дозах можуть викликати біль у животі і тенезми. Особливо
обережним слід бути, призначаючи зазначені препарати вагітним і жінкам-годувальницям, а також пацієнтам із захворюваннями печінки і нирок. Ретельний добір
доз може запобігти небажаним ефектам послаблювальиих засобів.
З кори крушини (Cortex Frangulae Аииі) готують рідкі і сухі екстракти, збори.
Препарати крушини призначають хворим, які страждають на хронічні загікрепи.
Тривале лікування приводить до звикання. У цьому випадку збільшують дозу або
замінюють на інші препарати аналогічної дії.
Препарати кори крушини протипоказані вагітним через загрозу викидня.
Л и с т я с е н н и (Folia Sennae) або к а с і ї в у з ь к о л и с т о ї (Folium Cassia) використову­
ють для приготування настою, таблеток екстракту сенни сухого, порошку кореня
солодки складного, зборів, імпортні комбіновані препарати - с е н а д е к с и н , р е г у л а к с
та ін.
Призначають препарати листя сенни ири хронічному закрепі, післяопераційній
атонії кишечнику, перед хірургічним втручанням.
З к о р е н я р е в е н ю тангутського (Radices Rhei) виготовляють порошок, таблетки,
сухий екстракт, сироп. Призначають як послаблювальні і жовчогінні ири хронічно­
му закрепі, атонії кишечнику, метеоризмі увечері після їди.
Препарати кореня ревеню в малих дозах, навпаки, викликають закріплюючий
ефект. Це зумовлено тим, що даний засіб, окрім антраглікозидів, містить такоглікозиди, які пригнічують моторику. Сироп ревеню використовують в основному в
дитячій практиці як легке проносне.
Із синтетичних препаратів при хронічному закрепі застосовують б іс а к о д и л , ком­
біновані препарати.
Б іс а к о д и л - проносний і вітрогінний засіб. При вживанні усередину ефект на­
стає через 4 -5 годин, при ректальному - протягом 1 години. Застосовується при за­
крепах, підготовці хворих до операцій, рентгенівських досліджень органів черевної
порожнини. Іноді виникає біль у животі, висип на шкірі.
Н а т р ію п ік о с у л ь ф а т ( г у т а л а к с ) - синтетичний препарат, не абсорбується з трав­
ного тракту. У товстому кишечнику перетворюється на дифенол - діючу речови­
ну препарату. Стимулює рецептори кишечнику, підвищуючи перистальтику. Ефект
розвивається через 6 -1 2 год.
До засобів, що розм’якшують вміст товстої кишки і збільшують її об’єм, належать
л а к т у л о з а , с о р б іт о л (синтетичні дисахариди). У тонкій кишці всмоктуються по­
гано. У товстіїї - під впливом бактерій метаболізуються з утворенням органічних
кислот. Останні не всмоктуються, створюють високий осмотичний тиск, збільшу­
ють об’єм вмісту товстого кишечнику і у такий спосіб збільшують його рухову ак­
тивність.
359

СПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

Засоби, які усува ю т ь спазм киш ечнику
Спазм кишок, як правило, супроводиться болем (киш кова колька), різним за ін­
тенсивністю і локалізацією. Він виникає через захворювання шлунково-кишкового
тракту (виразкова хвороба, пілороспазм, спастичним коліт) або інших органів і сис­
тем (гіпофункція підниркових залоз, діабетична кома, інтоксикація лікарськими за­
собами, отрутами і т. ін.).
Спазмолітичну дію чинять м-холіноблокатори ( г р у п а а т р о п і н у ) , гангліоблокатори ( б е н з о г е к с о н ій , п е н т а м ін ) , спазмолітики міотропної дії ( п а п а в е р и н у г ід р о х л о р и д , д р о т а в е р и н ).

8.1.6. А н т и д іа р е й н і лікарські засоби
Пронос може бути симптомом найрізноманітніших захворювань (дизентерії, хо­
лери, септичних процесів, туберкульозу) та іптокспкацій (миш'яком, солями важ­
ких металів) тощо. Низька секреторна функція шлунка (ахілія) та підшлункової за­
лози, захворювання ендокринних залоз також можуть супроводжуватися проносом.
Щоб ліквідувати пронос, необхідно з ’ясувати його причину.
Так, у разі інфекційного походження проносу найефективнішими є протимікробні
засоби - антибіотики, сульфаніламідні препарати, похідні нітрофурану. Пронос при
пониженій секреторній функції шлунка і підшлункової залози усувають за допомо­
гою засобів замісної терапії (пепсин, шлунковий сік натуральний, панкреатин та ін.).
Таким чином, успішна терапія діареї можлива тільки після встановлення діагнозу
захворювання, яке спричинило цей розлад. Крім того, успішне лікування передба­
чає раціональне харчування хворих.
Окрім наведених вище засобів, викладених у відповідних розділах цього підруч­
ника, для лікування проносу застосовують неспецифічні засоби - в’яжучі, обволіка­
ючі, адсорбуючі та інші препарати.
В’яжучі засоби вступають у реакцію з тканинними білками поверхні слизової обо­
лонки, ерозій і виразок і утворюють альбумінати, які, як плівкою, вкривають по­
верхню слизової оболонки шлунка та кишечнику. Таким чином, слизова оболонка
виявляється захищеною від різноманітних подразників, зменшується абсорбція ре­
човим, зокрема токсичних, знижуються прояви запалення в зоні ушкодження, змен­
шується моторика і, як наслідок, активується процес загоєння ерозій і виразок.
Ефекти в’яжучих засобів багатоманітні. Для ліквідації проносу з цієї групи ви­
користовують препарати рослинного походження, що містять танін, і синтетичного
походження (вісмуту нітрат основний).
Протидіарейні властивості мають також такі рослинні засоби, як настої і відвари
т р а в и з в ір о б о ю (H erba Hvperici), п л о д и ч о р н и ц і (Fructae M urtilli), п л о д и ч е р е м х и
(Baccae Prumi racemosae), к о р е н е в и щ е п е р с т а ч у (Rhizom aTorm entilla) та ін.
Дія обволікаючих засобів пов’язана з їх здатністю як високомолекулярних сполук
утворювати з водою колоїдні розчини. Колоїди, що утворюються, захищають слизо­
ву оболонку травного тракту від подразнення.
Обволікаючу дію мають к р о х м а л ь (пшеничний, кукурудзяний, рисовий, картоп­
ляний), який застосовують у вигляді колоїдного розчину (Mucilago Amyli), а р а в ій ­
360

8.1. Лікарські засоби, що впливають на ш лунково-киш ковий тракт
с ь к а к а м е д ь (Gummi arabicum), препарати з к о р е н ю а л т е ї (Radix Althaeae), н а с ін н я
л ь о н у (Semen Lini) тощо.

Адсорбуючі лікарські засоби, окрім протизапального ефекту, знижують кислот­
ність шлункового соку. Мають вітрогінну і проти проносну дію.
Ефективний адсорбуючий засіб в у г іл л я а к т и в о в а н е застосовують при гіперацид­
ному гастриті, метеоризмі, інфекційних захворюваннях травного тракту, харчових
інтокспкапіях, отруєннях алкалоїдами, барбітуратами, солями важких металів тощо.
При метеоризмі ефективні вітрогінні засоби. їх джерело - листя м’яти перцевої,
квітки ромашки лікарської. Ефірні олії, що містяться в рослинах, рефлекторно під­
вищують секреторно-моторну, резорбційну функцію шлунково-кишкового тракту і
чинять протимікробну дію.
Л и с т я м ’ я т и п е р ц е в о ї (Folia M enthae piperitae) містить ефірні олії, флавоноїди,
каротин, стероли, поліфеноли, мікроелементи (мідь, марганець та ін.). Основною
діючою речовиною ефірної олії м’ятп перцевої є ментол. Подразнюючи рецептори
слизової оболонки шлунка і кишечнику, ментол посилює перистальтику і секрецію.
Завдяки антисептичній дії, пригнічує процеси гниття і бродіння. Препарати м’яти
перцевої стимулюють секрецію жовчі. Ментол подразнює нервові закінчення при на­
несенні на слизову оболонку і втиранні в шкіру, що супроводиться відчуттям холоду,
поколюванням. Збудження холодових рецепторів спричинює звуження поверхневих
судин і рефлекторно - розширення судин внутрішніх органів (ефект використову­
ється при лікуванні стенокардії). Ментол має слабку місцевоанестезуючу дію.
М ’яту перцеву використовують для приготування галенових препаратів - насто­
їв, настоянок. Призначають при метеоризмі, нудоті, блюванні, захворюваннях печін­
ки і жовчного міхура, підшлункової залози, спазмі гладенької мускулатури внутріш­
ніх органів. Як знеболювальний засіб застосовують при невралгіях, зубному болі,
як антисептичний засіб - при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів
і стоматитах. Олія м’яти перцевої входить до складу к о р в а л о л у ( в а л о к о р д и н у ) .
К в і т к и р о м а ш к и л і к а р с ь к о ї (Flores Chamomillae Recutitae) містять флавоноїди,
диоксикумарпн, холін, кислоту аскорбінову, каротин, гіркоти, слизи, ефірну олію.
Препарати ромашки лікарської (настій, рідкий екстракт, ефірна олія) є вітрогінни­
ми, спазмолітичними, потогінними засобами. Мають заспокійливий і знеболюваль­
ний ефект, прискорюють регенерацію епітелію, пригнічують запалення, процеси
бродіння і гниття в кишечнику.
Застосовують як спазмолітичний засіб при гастриті, спастичному хронічному ко­
літі, які супроводяться процесами бродіння в кишечнику, для стимуляції виділення
жовчі і поліпшення травлення. Призначають також при виразковій хворобі шлунка
і дванадцятипалої кишки, гіперацидному гастриті, болі в шлунку, печії, нудоті.
Із синтетичних протипроносних засобів широко застосовують л о п е р а м ід у г ід р о х л о р и д ( ім о д і у м , л о п е д іу м ) . Лоперамід - похідна сполука фенілпіперидииу, за
своєю структурою нагадує деякі опіоїдні анальгетнки (фентаніл та ін.). Впливає на
опіоїдні ц-рецептори кишечнику, пригнічує перистальтику. Наркотичної залежнос­
ті не викликає, оскільки в ЦНС препарат проникає погано. Чинить слабку анальгетичну дію.
361

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ

Показання: гостра і хронічна діарея різного походження.
Побічна дія: при тривалому застосуванні можливий закреп, нудота, запаморочен­
ня. Іноді - головний біль, біль в егіігастрії, сухість у роті, алергічні реакції.
Протипоказання: вагітність, лактація, гострий виразковий коліт, непрохідність
кишечнику.
Антидіарейна дія визначена у пробіотиків, які сприяють відновленню мікрофло­
ри кишечнику фізіологічним шляхом і зберігають функції слизової оболонки ки­
шечнику. До цих препаратів належать хілак форте, ліпекс, лактобактерпн, ептерол.
лактобак. біфідумбактерпп тощо.
8.1.7. Б лю вотні і п р от и бл ю в отн і лікарські засоби
8.І.7.І. Б л ю во тн і л ік а р с ь к і засоби
Блю вання - складиорефлекторний акт, реалізація якого здійснюється за допомогою
багатьох груп м’язів шлунка, тонкої кишки, діафрагми, черевної стінки та іп. Виникає
при активації центру блювання різними стимулами. Наприклад, зорові, нюхові, смако­
ві подразники, що викликають огиду, можуть бути причиною блювання. Подразнення
вестибулярного апарату, інтерорецепторів також може викликати блювання.
Центральною ланкою акту блювання є розташований в довгастому мозку блювот­
ний центр. З ним пов’язана розташована на дні IV шлуночка спеціальна хеморецеп­
тор на зона, що отримала назву пускової (тригерної). Стимуляція хеморецептрів цієї
зони спричинює збудження блювотного центру. Виявлено, що на нейронах тригерної
зониєдофамінові П,-рецептори, серотопінові 5-Н Т3-рецентори, м^холінорецептори.
Збудження блювотного центру може здійснюватися безпосередньо шляхом дії на
хеморецептори пускової зони або рефлекторно (рис. 8.2).
Тому розрізняють блювотні засоби центральної (прямої) і рефлекторної (непря­
мої) дії.
До блювотних лікарських засобів центральної дії належить а п о м о р ф ін у г ід р о х л о р и д , р е ф л е к т о р н о ї д і ї - п р е п а р а т и т е р м о п с и с у , м и ш а т н и к а , іп е к а к у а н и , е м е т и н .
Під дією а п о м о р ф ін у г ід р о х л о р и д у блювання настає відразу ж після нанесення

препарату на пускову зону. Крім того, блювотні рухи виникають при парентерально­
му введенні апоморфіну навіть при повному видаленні шлунково-кишкового тракту.
Діє апоморфін через 10-15 хв після підшкірного введення, викликаючи 2-3-разове блювання. Ентерально вводити препарат недоцільно внаслідок поганого всмокту­
вання. Коли пригнічується блювотний центр при наркозі, отруєнні снодійними за­
собами, тяжкій алкогольній інтоксикації, блювотна дія апоморфіну не виявляється.
Метаболізм апоморфіну здійснюється в печінці з утворенням глюкуронідів. У не­
великій кількості (близько 4 %) виводиться нирками.
Показання: видалення зі шлунка недоброякісних продуктів, отрут, особливо при
неможливості провести промивання шлунка зондом (суїцидальні спроби, психічні
захворювання, порушення ковтання та ін.); гостре отруєння етиловим спиртом.
362

8.1. Лікарські засоби, що впливають на ш лунково-киш ковий тракт

Апоморфін

Хеморецепторна
пускова (тригерна)
зона

Етаперазин
Метеразин
Галоперидол
Діетилперазин
Метоклопрамід

Блювотний
центр

Рис. 8.2. О сновна сп р ям о ван ість дії блю во тн и х і п р о ти б л ю в о тн и х лікар ськи х засобів

лікування хронічного алкоголізму для вироблення умовнорефлекторної реакції
огиди до алкоголю.
Побічна дія: можливі зорові галюцинації, колапс, неврологічні розлади.
Протипоказання: опіки шлунка кислотами і лугами, тяжкі захворювання серця,
атеросклероз; виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, захворювання
легенів зі схильністю до легеневих кровотеч, органічні захворювання ЦНС, похи­
лий ВІК .
До блювотних засобів рефлекторної дії належать препарати т е р м о п с и с у , м и ш а т н и к а , іп е к а к у а н и . ГІри ентеральному введенні вони стимулюють рецептори шлун­
ка і у великих дозах рефлекторно викликають блювання. Рефлекторний характер
блювотної дії лікарських засобів, зокрема еметину, вперше виявлений у лабораторії
І. П. Павлова ііого учнем Н. Н. Токаревим. Він показав, що алкалоїд еметин у собак
викликає блювання тільки при введенні в шлунок.
Як блювотний засіб рефлекторної дії призначають розчин аміаку по 5 -8 крапель
на півсклянки води.
Блювотні засоби мають дуже обмежене застосування. Особливо рідко застосову­
ють блювотні засоби рефлекторної дії у зв’язку з їх подразнювальним впливом на
слизову оболонку шлунка і загальнотоксичною дією.
363

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

8.1.7.2. П ротиблю вотні лікарські засоби
Протиблювотні лікарські засоби застосовують досить часто, оскільки блювання
є симптомом численних захворювань.
Блювотний рефлекс викликається підвищенням-тиску в шлунку і різних відділах
тонкої і товстої кишкп, спазмом порожнистих органів (бронхів, шлунка, киш ечни­
ку, жовчних проток і сечовивідних шляхів, судии), підвищенням внутрішньочереп­
ного тиску у зв’язку з пухлинами, абсцесами, під впливом психогенних чинників.
Блювання може супроводжувати біль різного походження, інтоксикацію багатьма
лікарськими засобами (цитостатиками, серцевими глікозидами та ін.).
Залежно від механізму розвитку розрізняють блювання центрального і перифе­
ричного походження. Відповідно, протиблювотні засоби поділяють на засоби цен­
тральної і рефлекторної дії. До протиблювотнпх засобів центральної дії належать
антппсихотичні засоби, блокатори м-холіиоренепторів, гістамінових Н^рецепторів,
дофаміновпх і серотонінових рецепторів. Залежно від походження блювання слід
призначати ті чи інші протиблювотні засоби.
Так, при захитуванні або хворобах руху (морській, повітрянії! хворобі) блювання
викликане надмірним збудженням вестибулярного апарату, звідки імпульси через мо­
зочок (у мозочку виявлено м-холінорецептори і гістамінові Н^рецептори) надходять
до центру блювання. Тому людям з підвищеною збудливістю вестибулярного апарату
з мстою профілактики призначають засоби, що містять м-холіноблокатор скополамін.
Одним із використовуваних засобів при захитуванні є таблетки “Аерон”, що містять,
окрім скополаміну, м-холіноблокатор гіосціамін камфорнокпслий. Застосовують за 3060 хв до початку подорожі (па літаку, пароплаві тощо). Тривалість дії близько б годин.
ГІри захитуванні ефективні також блокатори гістамінових Н,-рецепторів диме­
дрол і дипразин, що мають до того ж холіноблокуючпй і седативний ефект. М ожли­
во, що в механізмі протиблювотної дії м-холіноблокаторів і прогпгістамінних засо­
бів має значення їх прямий вплив на блювотний центр.
Побічними ефектами м-холіноблокаторів і протигістамінних засобів є сонливість,
сухість у роті, порушення акомодації.
Ефективними протиблювотними засобами є антппсихотичні засоби, похідні фенотіазину (триф тазин та ін.) і бутирофенону (галоперидол). Механізм їх дії поля­
гає в блокаді дофаміновпх рецепторів пускової (тригерної) зони блювотного центру.
Тому вони ефективні при блюванні, викликаному речовинами, дія яких спрямована
на пускову зону, - глікозиди наперстянки, апоморфін та ін. Ці препарати застосову­
ють також при блюванні в післяопераційному періоді, променевій хворобі, токсикозі
вагітності, гикавці. Для профілактики захитування вони неефективні.
Активним протиблювотним засобом центральної дії, який пригнічує пускову
зону, є похідний бензаміду метоклопрамід (церукал). Механізм центральних ефек­
тів препарату полягає в блокаді дофаміновпх рецепторів, а у великих дозах - також
серотонінових рецепторів пускової зони. Метоклопрамід діє вибірково, його протиблювотний ефект не супроводжується загальною загальмованістю. За спектром
протиблювотної дії метоклопрамід аналогічний антипсихотичним засобам. Він та­
364

8.1. Лікарські засоби, що впливаю ть на ш лунково-киш ковий тракт

кож посилює моторику шлунка і топкої кишки, прискорює спорожнення шлунка.
Тонус нижнього сфінктера стравоходу підвищує, на товсту кишку не виливає. Під­
вищує тиск у жовчних протоках і жовчному міхурі. Знижує тонус сфінктера Одді.
Побічні ефекти: сонливість, шум у вухах, сухість у роті, екстрапірамідні розлади
(у великих дозах викликає явища паркінсонізму).
Протипоказання: з обережністю призначають дітям до 14 років, водіям автотранс­
порту. Застосовують при блюванні та нудоті, зумовленій подразненням слизової
оболонки шлунково-кишкового тракту, при виразковій хворобі, гастриті, коліті,
злоякісних новоутвореннях шлунково-кишкового тракту, при променевііі хворобі,
уремії, затримці евакуації вмісту зі шлунка та ін. При захитуваині препарат неефек­
тивний.
Антагоністом дофамінових рецепторів є також д о м п е р и д о н ( м о т и л іу м ) . Вико­
ристовується як протиблювотний і прокіиетичний засіб. Погано проникає через
гематоенцефалічнпй бар’єр. Може викликати гіперпролактипемію. Ефективними
иротиблювотнимп засобами є також антагоністи серотонінових рецепторів - г р а н іс е т р о н ( г р а н іт р о н ) , о н д а с е т р о н ( е м е т р о н ) , т р о и іс е т р о н . їх механізм дії пов’язаний
з блокадою серотонінових рецепторів пускової зони і закінчень блукаючих нервів,
що контактують з блювотним центром. Вважають, що ці препарати, окрім централь­
ного, надають і периферичний пригнічуючий вплив на чутливі закінчення блука­
ючого нерва в периферичних тканинах. Препарати цієї групи застосовуються в
основному для профілактики, усунення блювання при хіміотерапії в онкологічній
практиці, при променевій хворобі. Переносяться добре. Інколи можливий головний
біль, запаморочення, закреп.
При блюванні, що виникло рефлекторно у зв’язку з подразненням слизової обо­
лонки шлунка, застосовують місцевоанестезуючі засоби - а н е с т е з и н , а також м е н ­
т о л , м ’ я т н у в о д у , бажано з льодом. При спазмі гладком’язових елементів порож­
нистих органів черевної порожнини (пілороспазм, жовчна, печінкова колька), що
супроводжуються болем, застосовують спазмолітики: а т р о п ін у с у л ь ф а т , п а п а в е р и ­
н у г ід р о х л о р и д , д р о т а в е р и н ( н о - ш п а ) .

8.1.8. Ж ов ч огін н і, геп атоп р отек тор н і, хол ел ітол іти ч н і
лікарські засоби
Ж овчогінні лікарські засоби
При численних захворюваннях печінки, особливо запальних і дистрофічних, по­
рушується зовнішньосекреторна функція печінки, що полягає в утворенні і виді­
ленні жовчі.
Жовч містить жовчні кислоти, які емульгують у кишечнику жири і сприяють
їх усмоктуванню так само, як і жиророзчинних вітамінів. Брак жовчі може бути
пов’язаний з порушенням її утворення в клітинах печінки або з утрудненням виходу
у дванадцятипалу кишку з жовчних проток. Це призводить до порушення мотори­
ки ІІІКТ, процесів травлення і всмоктування, обміну білкових і фосфорних сполук.
Застій жовчі в жовчному міхурі може спричинити зниження стабілізуючих власти­
365

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМАКОЛОГІЯ

востей жовчі, випадання холестерину в осад та утворення жовчних каменів. Процес
їх утворення прискорюється на тлі пригнічення синтезу жовчних кислот, інфекції.
У зв’язку з цим, для медичної практики становлять інтерес дві групи жовчогінних
засобів (холагога):
1. Засоби, які стимулюють утворення жовчі (холеретики або холесекретики).
2. Засоби, які сприяють виділенню жовчі у дванадцятипалу кишку з жовчного
міхура (холеспазмолітики або холекіпетики). Холеспазмолітикп хоча іі не ви­
кликають вихід жовчі в кишечник, але усувають спазм жовчних шляхів і змен­
шують їх тонус. Такими засобами є а т р о п ін , п л а т и ф іл ін , а м ін а з и н , п а п а в е р и н
та інші спазмолітичні засоби.
Розподіл жовчогінних засобів на дві групи певною мірою умовний, оскільки деякі
з них мають одночасно холеретичні, холекінетичні та холеспазмолітнчні властивості.
Л ік а р с ь к і за со б и , що с т и м у л ю ю т ь у т в о р е н н я ж овчі - х о л е р е т и к и

Холеретичні засоби представлені такими групами препаратів:
1) препарати, що містять жовч і натуральні жовчні кислоти, - а л о х о л , х о л е н з и м ;
2) препарати рослинного походження - к в і т и б е з с м е р т н и к а ( ц м и н у ) п іщ а н о г о ,
ку ку р у д з я н і рильця, плоди ш ипш ини, холосас.

П р е п а р а т и , що м іст я т ь ж овч і н а т у р а л ь н і ж овч ні к и с л о т и , мають відносно

невелику холеретичну активність. При повторному прийомі препаратів холеретич­
ний ефект посилюється і стає тривалішим. Ефект препаратів жовчі і жовчних кислот
полягає у збільшенні концентрації жовчних кислот у жовчі та утворенні й виділенні
білірубіну. Підвищуються холестеринстабілізуючі властивості жовчі, тобто - змен­
шується процес каменеутворення. За рахунок жовчних кислот збільшується секре­
торна і рухова активність травного каналу, діурез. Холеретична дія препаратів цієї
групи пов’язана з наявністю в їх складі жовчних кислот. Жовчні кислоти і їх солі
виділяються гепатоцитами в жовчні капіляри, тут дисоціюють, утворюючи орга­
нічні іони. Висока концентрація останніх створює осмотичний градієнт між жовчю
і кров’ю, що приводить до осмотичної фільтрації води і електролітів у жовчні капіля­
ри. Холеретичний ефект жовчних кислот зменшується в міру їх зв’язування з білі­
рубіном, холестерином, білками та іншими компонентами жовчі. На тонус жовчних
шляхів і виділення жовчі ці засоби не впливають.
А л о х о л випускають у таблетках, що містять суху жовч, сухі екстракти часнику,
кропиви та активоване вугілля. Окрім впливу на функцію печінки, алохол пригні­
чує процеси бродіння і гниття в кишечнику, підвищує секреторну та рухову діяль­
ність травного каналу. Застосовують зазвичай для профілактики і лікування закре­
пу. Призначають усередину.
Х о л е н з и м містить суху жовч, висушений при низькій температурі і подрібнений
порошок підшлункової залози і кишечнику забійної худоби. Препарат стимулює сек­
реторно-моторну функцію травного каналу, завдяки наявності жовчних кислот, фер­
ментів підшлункової і кишкових залоз. Показаний при гастриті, ахілії, ентероколіті.
У медичній практиці широко використовуються жовчогінні засоби рослинного
походження. Н ад ан и й час налічується понад 100 рослин, які застосовують як жов­
чогінні. їх дія полягає в стимулюючому впливі на синтез жовчних кислот, внутріш366

8.1. Лікарські засоби, що впливають на ш лунково-киш ковий тракт

ньопечінковий обмін білірубіну, екскрецію холестерину. Діючими речовинами рос­
линних жовчогінних препаратів є ефірні олії, фітостерини, флавоноїди, смоли і т. ін.
Серед ефірних олій холеретичний ефект мають м’ятна, болгарська трояндова і кро­
пу запашного. Жовчогінні лікарські рослини застосовують частіше у вигляді зборів,
настоянок, рідких екстрактів, спиртових настоянок. Існують і таблетовані ( ф л а м ін ) ,
і рідкі ( х о л о с а с ) лікарські форми.
З рослинних препаратів найбільшу цінність мають препарати, отримані з б е з ­
с м е р т н и к а п іщ а н о г о , ш и п ш и н и , с т о в п ч и к ів з п р и й м о ч к а м и к у к у р у д з и , б а р б а р и ­
с у з в и ч а й н о г о , л а с т о в ц я з о л о т и с т о г о та ін. Рослинні жовчогінні - низькотоксичні.

Окрім холеретичної дії, багато рослинних лікарських засобів мають спазмолітичну,
знеболювальну та секретиноиодібну дію. Показаннями до їх застосування є дискінезія жовчних шляхів, закреїт, пов’язаний з дефіцитом жовчі, нейровегетативні по­
рушення печінки і підшлункової залози.
К в і т к и б е з с м е р т н и к а п іщ а н о г о , а б о к о т я ч и х л а п о к ( F l o r e s H e l i c h r y s i a r e n a r i i s .
a r e n a r iu m L . ) , стимулюють утворення жовчі, секреторну функцію
шлунка і підшлункової залози, підвищують тонус жовчного міхура. На вихід жовчі
у дванадцятипалу кишку не впливають. Застосовують у вигляді відварів або настоїв
рідкого або сухого екстракту. У вигляді таблеток призначають препарат ф л а м ін , що
містить комплекс діючих речовин квіткових кошиків.
G n a p h a liu m

П р е п а р а т и з і с т о в п ч и к ів з п р и й м о ч к а м и к у к у р у д з и ( S t y l i c u m s t i g m a t i s Z e a
m a y d is ) значно збільшують секрецію жовчі і полегшують її надходження у дванад­

цятипалу кишку. Знижується в’язкість жовчі і відносна щільність. За рахунок того,
що у препараті міститься філохінон (вітамін К 1), прискорюється процес згортання
крові. Препарати особливо ефективні при лікуванні хворих на хронічний холецис­
тит і холангіт. При систематичному прийманні у хворих зменшуються болі в ділянці
печінки, припиняються нудота, блювання, метеоризм, зменшуються розміри печін­
ки. Тривалий прийом препаратів зі стовпчиків з приймочками кукурудзи дають не­
поганий і стійкий ефект при жовчнокам’яній хворобі.
П л о д и ш и п ш и н и ( F r u c t u s R o s e ) містять набір вітамінів (С, В.„ Р, К, Е, А), ка­
ротин, цукри, лимонну кислоту, пектильні і дубильні речовини. За вмістом вітамі­
ну С шипшина не має собі рівних серед рослин. У плодах концентрація сягає понад
20 %, збільшуючись у міру дозрівання. Із сухих плодів готують відвари і настої, екс­
тракти, сиропи, таблетки, драже, а також препарат х о л о с а с .
Х о л о с а с - препарат згущеного екстракту, густа, темно-бурого кольору рідина, со­
лодка. Чинить жовчогінну і холеспазмолітичну дію, ефективний при лікуванні хро­
нічного гепатиту, холециститу, холангіту тощо.
Препарати шипшини як жовчогінні і спазмолітичні засоби призначають при за­
хворюваннях печінки, жовчного міхура і травного каналу, оскільки вони посилюють
секреторну функцію печінки і шлунка. Крім того, препарати шипшини широко при­
значають при гіпо- та авітамінозі.
Як жовчогінні засоби призначають також жовчогінний збір, комбіновані препара­
ти - х о л а г о л та ін.
367

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Показання до призначення холеретичних засобів широкі. їх застосовують при різ­
номанітних захворюваннях печінки - хронічному гепатиті, холециститі, холангіті,
пирозі печінки та ін. з метою поліпшення дренажної функції. Постійний рух жовчі в
жовчних протоках ліквідує застійні явища, зменшується абсорбція в кров складових
частин жовчі, зменшуються запальні явища і процес утворення каменів, усуваються
умови для розвитку інфекцій. Іноді холеретичні засоби призначають одночасно з маг­
нію сульфатом або мінеральними водами (боржомі, єсентуки № 4 і 17, донецька та ін.).
Результатом лікування холеретичними засобами є зникнення жовтизни шкіри
і склер (оскільки нормалізується хімічний склад жовчі, розміри і функція печінки).
Зникають біль і напруження у правому підребер’ї, гіркота в роті, метеоризм. При
тривалому застосуванні у багатьох хворих припиняються напади печінкової кольки
або вони рідше непокоять хворих.
При інфекційних процесах печінки і жовчних ходів холеретики призначають з ан­
тисептиками або антибактеріальними препаратами. Жовчогінні препарати, що міс­
тять жовчні кислоти, застосовують при тривалому хірургічному дренажі жовчних
ходів, жовчного міхура, а також як засоби замісної терапії при ендогенній недостат­
ності жовчних кислот, що спостерігається при цирозі печінки.
При закупорці загальної печінкової протоки конкрементом невеликих розмірів
холеретичні засоби призначають з магнію сульфатом і спазмолітичними засоба­
ми - атропіну сульфат, препарати беладони, илатифіліну гідротартрат, нітрогліце­
рин, метацин та ін. У результаті вище місця обтурації збільшується тиск, а сфінктер
Одді (м ’яз, який стискає загальну жовчну протоку) і сама протока розслабляються.
Це сприяє просуванню конкрементів у кишечник.
При захворюваннях печінки і жовчних шляхів часто жовчогінні засоби комбіну­
ють з послаблюючими для ліквідації закрепу і пов’язаного з ним зворотного всмок­
тування у кров токсичних речовин з кишечнику і компонентів жовчі.
Протипоказані холеретичні засоби при гострих гепатитах, гострій і підгостри!
дистрофії печінки, обтураційній жовтяниці.
Побічна дія виявляється рідко. Іноді препарати жовчі і жовчних кислот можуть
викликати пронос, відчуття тепла або неінтенсивного, короткочасного болю в епігастральній ділянці, зазвичай при застійній формі гепатиту.
Л ік а р с ь к і за со б и , я к і сп р и я ю т ь ви в ед е н н ю ж овчі в к и ш е ч н и к (х о ле к ін е т и к и ,
х о л е с п а з м о л іт и к и ) . Ці засоби розслабляють сфінктер Одді і підвищують рухову

активність жовчного міхура. Це приводить до виходу жовчі в кишечник, а також із
печінки, обминаючи жовчний міхур. До найвідоміших холекінетичних засобів на­
лежать м а г н ію с у л ь ф а т , с о р б іт , к с и л іт .
М а г н і ю с у л ь ф а т (вводять через зонд у дванадцятипалу кишку) викликає рефлек­
торне скорочення жовчного міхура і розслаблення сфінктера Одді. Через 10-15 хв
виділяється темна жовч, потім світла. Темну жовч вважають міхуровою, світлу печінковою. При гіпотонії жовчного міхура темна жовч виділяється пізніше (через
2 5-40 хв). Ці порції жовчі, як і порцію А (вміст дванадцятипалої кишки), направля­
ють до лабораторії.
368

8.1. Лікарські засоби, що впливаю ть на ш лунково-киш ковий тракт

Окрім діагностичного дуоденального зондування, магнію сульфат використову­
ють з лікувальною метою для сліпого зондування. Для цього хворому натще реко­
мендують випити 60 мл ЗО % розчину препарату, лягти на правий бік, поклавши на
ділянку печінки грілку на 2 години.
При лікуванні хронічного холециститу і холангіту магнію сульфат призначають
всередину (по 1 столовій ложці 25 % розчину тричі на день).
Магнію сульфат має широкий спектр ефектів, які залежать також від шляху введення.
Окрім впливу на жовчовидільну систему, магнію сульфат проявляє заспокійли­
вий, 11роти судом н п й, спазмолітичний ефект при парентеральному введенні, послаб­
люючий - при введенні в шлунок.
Холеспазмолітпчні засоби - атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат, папа­
верин та інші - не викликають активного виходу жовчі в кишечник. Вони лише усу­
вають спазм жовчних шляхів, тому широко використовуються при нападах жовчної
кольки у хворих на жовчпокам’япу хворобу, гострий холецистит, холангіт, під час за­
гострення хронічного холециститу тощо. Характерна жовчна колька супроводиться
больовим синдромом. Усуваючи спазм, ці препарати можуть зменшувати інтенсив­
ність болю. Д ля повного усунення печінкової кольки їх поєднують з наркотичними
анальгетиками, нейролептиками, протигістамінними засобами.
Холеспазмолітики широко застосовуються при дискінезії жовчних ходів,
жовчнокам’яній хворобі, хронічному холециститі і холангітах у поєднанні з іншими
препаратами. Курсове лікування сприяє зменшенню або зникненню болів.
Засоби, як і сприяю т ь розчиненню ж овчних кам енів (холеліт оліт ичні за с о ­
би) мають здатність розчиняти у жовчному міхурі невеликі камені холестеринів
(діаметром до 10-20 мм). Таку властивість мають природна жовчна кислота урсодезоксихолева. Холелітолітичні засоби відкрили нові можливості консервативного
лікування жовчокам’яної хвороби і доповнюють основні методи лікування - хірур­
гічні та ударнохвильові.
Кислота урсодезоксихолева (урсоф альк, урсохол, урсосан) знижує всмокту­
вання ендогенного і екзогенного холестерину в кишечнику, а також пригнічує син­
тез холестерину в печінці ефективніше, ніж кислота хенодезокеихолева. Підвищує
синтез натуральних жовчних кислот, тому концентрація їх у жовчі збільшується,
а холестерину - зменшується. Легко всмоктується в тонкому кишечнику.
Холелітолітичні властивості урсодезоксихолевої кислоти дозволили застосову­
вати її у лікуванні хворих на жовчнокам’яну хворобу і калькульозний холецистит.
Урсодезоксихолеву кислоту призначають також при біліарному цирозі печінки.
Цей засіб ефективний тільки у частини хворих при тривалому лікуванні (1 рік
і більше). Застосовують всередину.
Побічні ефекти: діарея, шкірний свербіж, підвищення в крові активності аміно­
трансфераз та ін.
Протипоказання-, вагітність, наявність рентгенпозптивних конкрементів діамет­
ром більше 20 мм, закупорки загальної жовчної протоки, наявність частих печінко­
вих кольок, цирозу печінки, хронічного панкреатиту та ін.

369

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Виведенню жовчних каменів сприяє уролесан, іцо містить компоненти ефіри;:
о л ій .

Г епа т о п р о т ект орн і л ік а р с ь к і засоби

Лікарські засоби цієї групи підвищують стійкість печінки до дії ушкоджувальних
чинників, сприяють відновленню. її функцій, підвищують детоксикаційні можли­
вості органа. Гепатоиротекторнпй ефект здійснюється шляхом нормалізації метабо­
лічних процесів у гепатоцитах, підвищення активності мікросомальипх фермент;;
відновлення функції клітинних мембран.
Геиатогіротектори застосовують при гострому і хронічному гепатиті, днетроф;;
і цирозі печінки, токсичних ураженнях печінки, зокрема пов'язаних з алкоголізмом
Як геиатопротектори використовують рослинні флавоноїди, вітамінні препарати
( т о к о ф е р о л у а ц е т а т , к и с л о т у а с к о р б і н о в у ) , к и с л о т у г л у т а м ін о в у , е с е н ц іа л е , тіот р и а з о л ін , препарати печінки.
Геиатопротекторний ефект мають флавоноїди. Це широко розповсюджені в при­
роді сполуки (містяться в овочах, фруктах, горіхах, соняшниковому насінні, дріж­
джах, квітах, корі дерев). Мають широкий спектр біологічної дії. Відіграють значну
роль в окислювально-відновних процесах, гальмують окислення, пролонгуючи лік
адреналіну, входять до складу антиоксидантної системи клітин. Рослинні флавоно­
їди впливають на імунологічні, секреторні, видільні, скоротливі і рухові процеси
Мають протизапальний, жовчогінний, противірусний, противиразковий, анальгезуючий ефект.
Як геиатопротектори з групи флавоноїдів широко застосовують с и л ім а р и н ( л е г а л о н ) , ф л а м ін і т. ін.
С и л ім а р и н ( л е г а л о н , к а р с и л ) отримують з плодів розторопші плямистої (БіІуЬит
т а г іа п и т Ь . ) . М
деякі флавоноїди з гепатопротекторним ефектом - силібінін
(силібіи), силідіанін і силікристин (загальна назва суміші цих сполук - силімарин).
Найбільшу активність має силібінін. Механізм гепатопротекторної дії силібініну
зумовлений стабілізацією мембран гепатоцитів, антиоксидантним ефектом,
­
синтезу білків, нормалізацією обміну фосфоліпідів, підтримкою запасів глутатіону в печінці.
Біодоступність силімарину становить 2 0-50 %, Т, 2 6 -8 годин. Велика частина ви­
діляється у вигляді кон’югатів кишечником, менша - у незміиеному вигляді нирками.
Протипоказання: цукровий діабет із супутнім холестатичиим синдромом (мож­
ливе посилення холестазу, а також декомпенсація цукрового діабету).
Рослинні флавоноїдні препарати зазвичай добре переносяться хворими. Зрідка може
з’явитися діарея, неприємні відчуття в шлунку, сухість у роті, свербіж, висип та ін.
Виражені гепатопротекторні та жовчогінні властивості має г е п а б е н е - комбіно­
ваний препарат рослинного походження, що містить флавоноїди розторопші пля­
мистої, а також алкалоїди рутки лікарської (димниці). Гепабене, крім гепатопротек­
торної, має холеспазмолітичну дію.
Показання: хронічний гепатит, цироз печінки, її токсичні ураження, зокрема ал­
когольні.
і с т и т ь

с т и м у

л я ц і є ю

370

8.1. Лікарські засоби, що впливаю ть на ш лунково-киш ковий тракт

Аналогічні ефекти мають препарати д а р с и л і с и л іб о р .
Створений також препарат індивідуального флавоноїду - с и л і б і н і н у д и г і д р о с у к ц и н а т у н а т р іє в а с іл ь . Препарат показаний при отруєнні блідою поганкою, вводить­
ся внутрішньовенно.
До гепатопротекторів належить а д е м е т іо н ін ( г е п т р а л ) . Є синтетичним аналогом ен­
догенної речовини З-аденозин-Ь-метіопіну, яку знаходять у більшості тканин та рідин
організму. Генатопротекторний ефект зумовлений активацією синтезу мемораннпх
фосфоліпідів (препарат є донатором метпльнпх груп), а також утворенням із цистеї­
ну (метаболіт адеметіопіну) глутатіону, сульфатів і таурину, що мають детоксикаційні
властивості. Крім того, адеметіонін вирізняється антидепресивною дією, активуючи
обмін моноамініву головному мозку. Має болезаспокійливу і протизапальну дію.
Т о к о ф е р о л у а ц е т а т ( в іт а м і н Е ) - природниіі антиоксидант. Стабілізуюча дія на
клітинні і субклітинні мембрани виявляється при запальних і дистрофічних захво­
рюваннях печінки, її ураженні гепатотоксичними засобами - спиртами, протитубер­
кульозними препаратами, метгемоглобіноутворюючими сполуками. Головний пред­
ставник токоферолів - синтетичний препарат т о к о ф е р о л у а ц е т а т . Дія препарату
на печінку полягає в нормалізації обміну білірубіну, поліпшенні функціонального
стану, зменшенні розміру органа. Ефект токоферолу ацетату посилюється при по­
єднанні його з іншими гепатопротекторами.
Показаннями до призначення токоферолу ацетату в клініці захворювань печінки
є жовтяниця, ураження печінки гепатотоксичними агентами, зокрема медикамен­
тозними, хронічні гепатити, холестатичні стани, особливо первинний біліарний ци­
роз, захворювання печінки у хворих на туберкульоз.
Препарат добре переноситься навіть у великих дозах. Можливі болючість і утво­
рення інфільтратів при внутрішньом’язовому введенні, алергічні реакції.
К и с л о т а а с к о р б ін о в а - ще один препарат, який використовують як допоміжний
гегіатопротекторний засіб у комбінованій терапії при гострому і хронічному гепати­
ті, цирозі печінки, її ураженні гепатотоксичними агентами.
Кислоту аскорбінову можна замінити препаратом а с к о р у т и н , до складу якого
входять кислота аскорбінова і рутин.
Ф о с ф о л іп і д и ( е с е н ц іа л е ) - комбінований лікарський препарат, до складу яко­
го разом з вітамінами (піридоксином, ціанокобаламіном, кислотою пантотеновою,
нікотиновою та ін.) входять есенціальпі, тобто незамінні фосфоліпіди, переважно
фосфатидилхоліни з бобів сої. Незамінні фосфоліпіди формують мембрани клітин
і субклітинних структур. Препарат вводять всередину і внутрішньовенно.
Есенціале впливає на обмінні процеси, особливо ліпідний обмін, активує окис­
лювальне фосфорилювання, синтез АТФ. Показана мембраностабілізуюча, анти­
оксидантна та гепатопротекторна активність есенціале при інтоксикації організму
гепатотоксичними речовинами, препарат гальмує некроз печінки. Есенціале має
здатність відновлювати структуру і функцію мембран за рахунок есенціальних ф ос­
фоліпідів. Як наслідок, ліквідуються дефекти в клітинних мембранах, викликані
гепатотоксичними агентами. Препарат зменшує щільність біологічних мембран,
що виникають з віком. Так само як інші антиоксиданти, есенціале сприяє збіль­
371

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

шенню загальної чисельності рибосом, нормалізує співвідношення між вільними
мембранозв’язанимп полісомами в печінні, стимулюючи тим самим синтез білка.
Показання: гострий і хронічний гепатит, цироз, жирова дистрофія печінки, пе­
чінкова кома, ураження печінки гепатотоксичними агентами, порушення функції
печінки у хворих на туберкульоз, цукровий діабет і т. ін.. профілактика рецидивів
жовчнокам’яної хвороби, перед- і післяопераційне лікування хворих, особливо 11р;:
операціях па печінці.
Протипоказання до застосування есенпіале не виявлені.
Оригінальним українським гепатоиротектором і кардіопротектором є т і о т р и а з о л ін . Це синтетичний препарат. Має протпішемічну, мембраностабілізуючу, антиок­
сидантну, імуномодулюючу дію. Попереджає пошкодження і загибель гепатопитів
знижує ступінь жирової інфільтрації і поширеність некрозу печінки, активує проне­
си репарації гепатопитів. Прискорює синтез і виділення жовчі, нормалізує її хіміч­
ний склад. Крім того, тіотриазолін обмежує і навіть зменшує розміри зони некрозу
та ішемії міокарда. Активує фібринолітичну систему.
При прийомі внутрішньо біодоступність становить 64,5 %, період напіввиведення 1,3 год, максимальна концентрація в плазмі крові відзначається через 1,18 год
зв’язування з білками крові не перевищує 10 %. Препарат у значній кількості нако­
пичується в міокарді, тканинах печінки, селезінки, нирок, прямої кишки.
Показання: хронічний гепатит різної етіології, цироз печінки. Як кардіопротектор
призначається при ішемічній хворобі серця.
Протипоказання: період годування груддю.
Побічні ефекти при застосуванні в терапевтичних дозах не виявлені.

8.1.9. Лікарські засоби, які впливають на зовнішньосекреторну
функцію підшлункової залози
Підшлункова залоза відіграє важливу роль у травленні та обміні речовин. У ній
виробляються ферменти, що розщеплюють білки, жири і вуглеводи в кишечнику.
Секрецію підшлункової залози стимулюють гормони кишечнику - секретин і
меншою мірою холсцистокінін. Разом з протеолітичними ферментами в соку під­
шлункової залози є їх інгібітори, які виробляються клітинами підшлункової залози,
печінки, привушних залоз та інших органів. Утворюючи з протеолітичними ф ер­
ментами неактивні комплекси, інгібітори протеолітичних ферментів запобігають дії
останніх на тканину самої підшлункової залози.
При захворюваннях підшлункової залози застосовують різні за походженням лі­
карські засоби, які стимулюють або заміщають зовнішньосекреторну функцію під­
шлункової залози або пригнічують її (інгібітори протеолітичних ферментів).
Основні засоби, що стимулюють або заміщають екскреторну функцію підшлун­
кової залози, можуть бути представлені такими групами (за джерелами отримання):
1) тваринного походження - органопрепарати (панкреатин, панзинорм форте,
фестал, креон тощо);
2) мікробного походження (солізим);
372

8.1. Лікарські засоби, що впливаю ть на ш лунково-киш ковий тракт

3) рослинного походження - фітопрепарати (з насіння кропу, листя м'яти пер­
цевої, плодів глоду, квіток безсмертника піщаного, ромашки лікарської, л і­
карський чай з м’яти, звіробою, фіалки триколірної, липового цвіту, ромашки
лікарської).
При недостатності функції підшлункової залози для замісної терапії застосову­
ють панкреатин (порошок з висушених підшлункових залоз забійної худоби). Це
ферментний препарат, що містить переважно трипсин і амілазу. Застосовують до
їли, всередину, запиваючи лужною водою (боржомі) або слабким розчином натрію
гідрокарбонату.
Амілаза у складі панкреатину перебуває в активному стані і розщеплює крохмаль
і глікои до дисахаридів. Трипсин у препараті перебуває в неактивній формі у вигля­
ді трипсиногену. Тільки у кишечнику він перетворюється на активний трипсин під
впливом ентерокінази кишкового соку. Трипсин разом з хімотрипсином, що є в соку
підшлункової залози, здійснює розщеплювання білків до амінокислот.
Панкреатин сприяє нормалізації процесу кишкового травлення, попереджає і
усуває метеоризм.
Застосовують панкреатин при недостатності зовнішньосекреторної функції під­
шлункової залози як замісний засіб при хронічному панкреатиті, ентероколіті, пух­
лині або атрофії залозистих елементів. Доцільно призначати препарат прн порушен­
нях функції печінки, при гіпоацидному гастриті (особливо при низькій ефективності
кислоти хлористоводневої розведеної), комбінувати з кислотою хлористоводневою
розведеною, пепсином, жовчогінними препаратами. У поєднанні з вітаміном В 12за­
стосовують при гіперхромній анемії.
На сьогодні широкого розповсюдження набули комплексні ферментні препарати,
зокрема панзинорм форте. Містить екстракт слизової оболонки шлунка, екстракт
жовчі, панкреатин, амінокислоти та інші складові, що полегшують перетравлюван­
ня білків, жирів і вуглеводів та їх всмоктування в тонкому кишечнику.
Препарат компенсує дефіцит ферментів шлунка та підшлункової залози і одно­
часно стимулює виділення власних ферментів підшлункової залози, шлунка і тон­
кого кишечнику, а також жовчі. Жовчні кислоти забезпечують всмоктування жирів
і жиророзчинних вітамінів - А, И, Е, К, унаслідок чого нормалізується травлення,
обмін речовин, стан шлунково-кишкового тракту.
Застосовують панзинорм форте при захворюваннях, що супроводжуються зовнішньосекреторною недостатністю підшлункової залози, шлунка, кишечнику, пе­
чінки, жовчного міхура. Крім того, препарат призначають при метеоризмі, проносах
неінфекційного генезу.
Одним з найбільш поширених комплексних препаратів є фестал, до складу
якого входять ліпаза, амілаза, протеаза, компоненти жовчі. Високоактивний ф ер­
ментний препарат, розщеплює і сприяє всмоктуванню жирів, білків і вуглеводів.
Призначають при зовнішньосекреторній недостатності підшлункової залози, хро­
нічному гастроентериті, гепатиті, недостатності травної системи в літньому віці,
постіпфекційному коліті та іи. Приймають під час або відразу після їди протягом
тривалого часу.
373

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Протипоказання: алергія на компоненти, що входять до складу препарату, тяж:-:
ураження печінки з високим рівнем білірубіну, закупорка жовчних шляхів, печінк ва колька, непрохідність кишечнику.
Побічні дії не виявлені.
Подібну дію мають також інші комплексні ферментні препарати: м е з и м форте
(містить панкреатин, що включає амілазу, ліпазу і протеазу), к р е о н тощо.
При деяких захворюваннях підшлункової залози - гострий панкреатит, загос­
трення хронічного панкреатиту - дія інгібіторів протеолітичних ферментів під­
шлункової недостатня і активовані протеолітичні ферменти можуть перетравні;:
власну підшлункову залозу.
У цьому випадку показані лікарські засоби - інгібітори протеолітичних фермен­
тів - к о н т р и к а л , к и с л о т а а м ін о к а п р о н о в а .
А п р о т и н ін ( к о н т р и к а л ) - антиферментний препарат, який завдяки утворений:
комплексів пригнічує активність протеолітичних ферментів (калікреїну, трипсину
хімотрипсину), активність профібрииолізину, перетворення ііого на фібринолізин
та активність останнього.
У травному каналі не всмоктується. Після внутрішньом’язового і підшкірного
введення швидко руйнується в тканинах. Т, , не більше ніж 10 хв.
Показання до призначення контрикалу не обмежуються гострим панкреатитом :
хронічним панкреатитом у період загострення. Його призначають напередодні опе­
рації! на підшлунковій залозі і суміжних органах для профілактики їх можливого
перетравлювання, при шоку внаслідок крововтрати (несумісності крові, при опі­
ках, тяжких травмах, передчасному відшаруванні плаценти, внутрішньоутробнін
смерті плода та інших станах, при яких спостерігається різке підвищення фібринолітичної активності крові). Контрикал є антидотом при передозуванні фібринолізину.
Контрикал вводять внутрішньовенно струменево (повільно) і краплинно. Чим
важчий перебіг захворювання, тим у більшій дозі застосовують препарат. Так, при
гострому панкреатиті, панкреонекрозі, загостренні хронічного панкреатиту доза
становить 75 000-125 000 ОД (краплинно). Протягом наступних 2 -4 днів препарат
продовжують вводити у великих дозах. Далі після поліпшення стану хворого піл
контролем активності амілази в сечі дозу поступово зменшують. З профілактичною
метою безпосередньо перед операцією контрикал вводять в дозі 50 000 ОД внутріш­
ньовенно повільно, під час операції і в перші дні після неї - 50 000-100 000 ОД крап­
линно. Добова доза контрикалу при хронічному рецидивуючому панкреатиті не пе­
ревищує 25 000-50 000 ОД.
Зазвичай контрикал добре переноситься навіть у високих дозах. При швидкому
введенні можливі нудота і блювання, деколи - місцеве подразнення. Після частих пов­
торних введень може розвинутися тромбофлебіт. Інколи можливі алергічні реакції.
При гострому панкреатиті призначають також к о н т р и к а л - інгібітор трипсину,
має протизапальний, протинабряковий ефект. Застосовують також к и с л о т у а м ін о ­
к а п р о н о в у - синтетичний засіб, який пригнічує фібриноліз (див. розділ "Засоби, що
виливають на систему згортання крові").
374

8.1. Лікарські засоби, що впливаю ть на ш лунково-киш ковий тракт

Препарати
С п о с іб за с т о с у в а н н я та д о зи

Ф орм а випуску

Н азва п р е п а р а ту

Л ік а р с ь к і за со б и , щ о в п л и в а ю т ь на а п е ти т
У серед ину 1 5 -2 0 крапель 2 рази на день

Н а с то й ка п о л и н у
Tinctura A bsinthii

Фл. 25 мл

за ЗО хв. д о їди

Б л ю в о т н і та п р о т и б л ю в о т н і за со б и
А п о м о р ф ін у гід р о х л о р и д
A pom orphini hydrochloridum

П орош ок. Амп. по 1 мл
1 % розчину

П/ш 0 ,0 0 2 -0 ,0 0 5 г

М е то кл о п р а м ід
M etoclopram ide

Табл. 0,01 г; Амп. 0,5 %
2 мл

У середину 0,01 г 3 рази на добу перед їдою ;
в/м або в/в 0,01 г

З а со б и з а м іс н о ї те р а п ії
К исл ота х л о р о в о д н е в а ро зб авл ен а
Acidum hydrochloricum dilutum

Фл. по ЗО і 100 мл

Усеред ину по 1 0 -1 5 крапель в !Л склянки води
під час їди

П е п си н Pepsinum

Порош ок. Табл. 0,25 г

У серед ину по 0 ,2 5 -0 ,5 г під час їди

С ік ш л у н к о в и й н а т у р а л ь н и й
Succus gastricus naturalis

Ф л .100 мл

У серед ину по 1 -2 ст. ложці під ч ас або після
їди

З а со б и , що п р и гн іч у ю т ь с е к р е ц ію за л о з ш л ун ка
Табл. 0,01; 0,02; 0,04 г
Капе. 0,01; 0,02 г
Порош, д ля інф. 0,04 г

Усеред ину 0 ,0 2 -0 ,0 4 г 1 -2 рази на день
В/в крапельно

Р а н іти д и н
R anitidinum

Табл. 0,075; 0,15; 0,3 г

Усеред ину 0,15 2 рази на день; в/м або в/в

Амп. 2 мл 2,5 % розчину

2 мл

Ф а м о ти д и н
Fam otidinum

Табл. 0,02 і 0,04 г
Порош , д ля інф. 0,02 г

П ірензепін
Pirenzepinum

Табл. 0,025 г
Амп. 2 мл 0,5 % розчину

О м е пр а зо л
O m eprazolum

Усередину по 0,02-0,04 г 1 раз на добу
В/в струм енево або крапельно 0,02 г 2 рази на
добу
Усеред ину 0,025 г 2 рази на день; в/м або в/в
0,01 г

А н т а ц и д н і за со б и
У серед ину по 1 -2 ч. л. за ЗО хв до їд и, увечері

А л м а ге л ь

Фл. 170 і 200 мл

Alm agel
Табл.
Фл. 250 мл

М а ал окс
Мааіох

перед сном
По 1 -2 табл. через 1 -1 ,5 години після їди.
С успензія по 15 мл

З а со б и , я к і з а с т о с о в у ю т ь п р и п о р у ш е н н і е к с кр е т о р н о ї ф у н к ц ії п ід ш л у н к о в о ї з а л о зи
П а н кр е а ти н

П орош .; Табл. вкриті

Усередину по 0 ,5 -1 г. 3 рази на день під час

Pancreatinum

оболонкою 0,25 і 0.5 г

їди

375

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Н азва п р е п а р а ту

Ф орм а випуску

С п о с іб за с т о с у в а н н я та д о зи

Ж о в ч о гін н і за с о б и , ге п а т о п р о те кто р и
Алохол
Allocholum

Табл. вкриті'оболонкою

У серед ину по 2 табл. 3 рази на д ень після їд,-

Табл. 0,3 г, вкриті обо­
лонкою

У серед ину по 1 табл. 3 рази на д ень після їди

Х олосас
Cholosasum

Фл. 140 і 300 мл сиропу

Усеред ину по 1 ч. л.

У р с о д е з о к с и х о л е в а к и с л о та
U rsodeoxycholic acid

Капе. 0,25 г

У середину по 0,25 г перед сном

М а гн ію с у л ь ф а т
M agnesii sulfas

Порош .

Усеред ину 1 0 -3 0 г (розчинити в 50 мл води),
запити 2 склянками води

С и л ім а р и н
Silim arinum

Драж. 0,035 г; табл. 0,1 г У середину по 0,07 г 3 рази на д об у після їди

Е се н ц іа л е
Essentiale

Капе. 0,3 г
Ам п. 5 мл

Усеред ину 2 капсули 2 - 3 рази на д об у до чи
під час їд и; вів 0 ,2 5 -0 ,5 г

Т іо т р и а з о л ін
Thiotriasolinum

Табл. 0,1 г
А м п. 2 мл 1-2,5 % роз­
чину

У серед ину по 0,1 г 3 рази на добу.
В/м по 2 мл 2,5 % розчину 2 -3 рази на добу;
В/в 4 мл 2,5 % розчину

Х о л е нзи м
C holenzym um

П р о н о с н і за со б и
О л ія р и ц и н о в а
O leum Ricini

Фл. ЗО і 50 г

Усеред ину 1 5 -3 0 г

Н а с тій л и с т я с е н н и
Infusum foliorum Sennae

Н астій 1:10 і 1:20

У серед ину 15 мл

Б іс а к о д и л
Bisacodyl

Табл. 0,5 г;
Супоз. 0,01 г

Усеред ину або ректально д орослим
0 ,0 0 5 -0 ,0 1 5 мг

П р о т и п р о н о с н і за со б и
Л о п е р а м ід
Loperam idum

376

Табл. 0,002 г; капе. 0,002 г Усеред ину по 0,004 г

РОЗДІЛ 9
ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ, II*0

Система крові забезпечує доставку поживних речовин (білків, ліпідів, вуглеводів),
фізіологічно активних речовин, гормонів, медіаторів та кисню до органів організму,
водночас запобігає кровотечі і підтримує цілісність судинної стінки. Завдяки цій
системі відбувається також зупинка кровотечі при пошкодженні судин і підтриман­
ня оптимального об’єму циркулюючої крові, що можливо завдяки узгодженій дії да­
ної системи з органами кровотворення, кровообігу та виділення.
Система крові є об’єктом дії лікарських засобів у таких аспектах:
1. Медикаменти можуть безпосередньо впливати на еритропоез, лейкопоез, про­
цеси згортання крові.
2. Препарати, виготовлені з крові (плазма, ерптропитарна маса та ін.), застосову­
ються як лікарські засоби.
3. Альбумін крові є переносником до органів-мішеней більшості лікарських за­
собів, що впливає на їх фармакокінетику і фармакодинаміку.
4. Зміни у кількості складових частин крові часто є першим симптомом побічної
дії лікарських засобів (лейкопенія, лімфопенія, тромбоцитопенія).
К л а с и ф ік а ц ія л ік а р с ь к и х за со б ів, що в п л и в а ю т ь на си с т ем у крові:

I. Засоби, що впливають на кровотворення:
1. Стимулятори еритропоезу - заліза сульфат, фероплект, феррум лек.
2. Інгібітори еритропоезу - натрію фосфат, мічений фосфором-32.
3. Стимулятори лейкопоезу - натрію нуклеїнат, метилурацил, молграмостим.
4. Інгібітори лейкопоезу - протипухлинні препарати.
II. Засоби, що впливають на згортання крові:
1. Засоби, що підвищують згортання крові (коагулянти):
а) коагулянти прямої дії - тромбін, фібриноген, протаміну сульфат, кальцію
хлорид;
б) коагулянти непрямої дії - вікасол.
2. Засоби, що знижують згортання крові (антикоагулянти):
а) антикоагулянти прямої дії - гепарин, фраксипарин;
б) антикоагулянти непрямої дії - варфарин, синкумар, фенілін.
377

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

III. Засоби, ідо впливають па фібриноліз:
1. Фібри політичні (тромболітпчні) засоби - стрептокіназа, сгрептодеказа, альтенлаза.
2. Засоби, іпо пригнічують фібриноліз, - кислота амінокапронова, коптрпкал
IV. Засоби, що гальмують агрегацію тромбоцитів (антиагрегаити), - кислота аце­
тилсаліцилова, клоиідогрел, лппіридамол.

9.1. Л І К А Р С Ь К І З А С О Б И , Щ О В П Л И В А Ю Т Ь Н А
КРОВОТВОРЕННЯ
До цієї групи належать різноманітні засоби, що спроможні як стимулювати, так
і пригнічувати кровотворну систему.

9.1.1. Стимулятори еритропоезу
Засоби цієї групи стимулюють синтез гемоглобіну й утворення еритроцитів,
збільшують кількість їх в одиниці об’єму крові.
З а л із о - незамінний мікроелемент (біометал), що виконує важливу роль в орга­
нізмі. Загальні запаси заліза в організмі складають 3 - 6 г (чоловіки - 50 мг/кг, жін­
ки - 35 м г/кг маси тіла). Біля 2 /3 цієї кількості знаходиться в крові (гемоглобін),
решта - в кістковому мозку, селезінці, м’язах, печінці. Добова потреба заліза для
дорослих складає 20-30 мг, а для дітей 0 , 5 - 1,2 м г/кг маси тіла. При деяких фізіоло­
гічних станах (вагітність, період лактації, статеве дозрівання), важкій роботі, підви­
щеній температурі зовнішнього середовища та при захворюваннях потреба в залізі
значно збільшується.
Залізо - обов’язковий компонент гемоглобіну (забезпечує тканини киснем), а та­
кож різних білків і ферментних систем, які регулюють необхідний рівень системно­
го та клітинного метаболізму. Цей мікроелемент відіграє важливу роль у функціо­
нуванні імунної системи і неспецифічного захисту організму.
При зменшенні запасів заліза в організмі виникають залізодефіцитні анемії. А н е ­
м ія (грец. а - заперечення, каіта - кров), або недокрів’я - хвороба, яка характе­
ризується зниженням кількості еритроцитів і гемоглобіну в крові, що призводить
до порушення постачання органів киснем та поживними речовинами. Ознаки ане­
мії: швидка втомлюваність, запаморочення, задишка, втрата свідомості, порушення
функції багатьох органів. При анемії шкіра бліда.
Залежно від етіології й патогенезу анемії хворих лікують різними фармакологічни­
ми засобами. Разом з тим варто враховувати, що анемія часто є супутником різних за­
хворювань. При цьому слід усунути причину, яка викликала її. Для зручності розгляду
принципів лікування хворих з анемією, її можна умовно розділити на 4 основні груші:
1. Н о р м о б л а ст н а (за л ізо д е ф іц и т н а ) а н е м ія - продукуються нормальні зрілі
еритроцити, проте у недостатній кількості і з пониженим вмістом гемоглобіну.
Колірний показник при цьому низький, тому її називають гіпохромною.
378

9.1. Лікарські засоби, що впливаю ть на кровотворення

2. М е га л о б л а с т п а ( В І2-д еф іц и т п а ) а н е м ія - кількість еритроцитів зменшу­

ється, визначаються пойкілоцити, незрілі форми, які містять підвищену кіль­
кість гемоглобіну. Колірний показник підвищений: - гіперхромна анемія.
5. Г іп о п ла ст и ч н а а н е м ія - недостатня кількість нормальних еритроцитів із
зниженим вмістом гемоглобіну; порушена регенерація кісткового мозку.
4. Г ем о літ и ч н а а н е м ія - підвищене руйнування нормальних еритроцитів.
Нормобластна (залізодефіцитна) анемія розвивається найчастіше. При цьому
хворим призначають препарати заліза (переважно двоосновного - заліза закисного
сульфат), яке ліпше всмоктується та засвоюється.
Фармакокінетика. Препарати заліза слід призначати за півтори години до їди аоо
через 2 год після їди. Це зумовлено тим, що складові частини їжі можуть утворювати
комплекси з залізом, зменшуючи всмоктування останнього.
Соляна кислота шлунка іонізує залізо з утворенням РеС12, а під впливом аскороінової кислоти має місце перетворення тривалентного заліза у двовалентне, яке краще
всмоктується (рис. 9.1) Всмоктування заліза здійснюється у дванадцятипалій кишці
та проксимальному відділі тонкого кишечнику, а при залізодефіцитних анеміях - і в
дистальних відділах. У дванадцятипалій кишці залізо реагує з К аН С О :з і перетворю­
ється у Ре(ОН).,, яке утворює комплекс зі спеціальним білком-переносником (апоферитином) - феритин. Останній комплекс в слизовій оболонці виконує функцію депо
заліза в кишечнику і сприяє передачі заліза білком трансферином з утворенням феротрансферину, який транспортує залізо в депо (кістковий мозок, печінка, селезінка
тощо), де воно знаходиться у вигляді феритину і гемосидерину. Із цих депо залізо над­
ходить у кров для дозрівання еритроцитів, функціонування міоглобіну, цптохромів.
У шлунково-кишковому тракті всмоктування препаратів заліза проходить по­
вільно і залежить від багатьох факторів:
1. Всмоктування заліза в шлунково-кишковому тракті і транспортування по ор­
ганізму здійснюється за допомогою спеціальних білків (див. вище), кількість
яких та їх насичення залізом буде сприяти активному всмоктуванню цього
мікроелемента. На всмоктування заліза впливає також функціональний стан
слизової кишечнику.
2. Активність всмоктування значною мірою залежить від лікарської форми, що
вводиться в організм. Краще всмоктуються і проявляють виражений лікуваль­
ний вплив препарати заліза в рідкій лікарській формі (краплі, сироп), ніж у
таблетках, драже. Зафармакокіиетичннми властивостями краще застосовувати
препарати двовалентного заліза - закисного (заліза сульфат, заліза глюконат,
заліза хлорид), ніж тривалентного (глобірон, феррум лек, гемоферон тощо).
3. Наявність у шлунку соляної, аскорбінової, янтарної, піровиноградної кислот
сприяє іонізації солей заліза, а солі міді, марганцю, фруктози стимулюють
всмоктування та протианемічну активність заліза. В той же час пригнічують
всмоктування заліза солі кальцію, фосфору, оксалати, танін.
4. Сульфатні солі і комплекси заліза з амінокислотами створюють оптимальні
умови для максимального всмоктування заліза. Найбільш виражений стиму­
люючий вплив на ефективність препаратів заліза проявляє амінокислота серни.
379

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Залізо (Ре2+. Яе3*)
з Ш т а лікарських пепаратів

Ш лунок

ре * \ р е з * - > РеСІ,

Д ва н а д ц ят и па л а киш ка

Ре(О Н )2

К л іт и н и е п іт е л ію с л и з о в о ї о б о л о н к и т р а в н о г о
каналу

С полуки заліза + апоф еритин — ■ф еритин

Кров

Феритин + тр а н сф е р и н —» ф еротрансф ерин

Р озподіл
Ф ерм енти,
м іоглобін

Депо
Депонування

Л
К іс т к о в и й

П е ч ін ка , се л е зін ка .

м о зо к

нирки

Ерит роцит и

В иділення

{ (Т З

В и в о д я т ь с я з ж о в ч ю , се ч ею , в ід л у щ у в а н и м е п іт е л іє м )

Рис. 9.1. Ф арм акокінети ка заліза

5. На всмоктування і фармакологічну активність препаратів заліза впливає стан
мікрофлори кишечнику. Встановлено, що при залізодефіпитних анеміях має
місце явище дисбактеріозу. В таких випадках доцільно призначати біфідумбактерин, лактобактерин або гіробіотик - хілак.
При внутрішньовенному введенні препаратів заліза мікроелемент починає надхо­
дити в еритроцити лише через 12-24 год. Активність всмоктування в кров заліза при
внутрішньом’язовому введенні залежить від комплексу біометалу з іншими компо­
нентами. Так, комплекс гідроокису заліза і низькомолекулярного декстрану повільно
всмоктується із м’язів (протягом перших 72 год - 50 %, а протягом 3 тижнів - 75 %).
Слід пам’ятати, що парентеральне введення препаратів заліза не сприяє значному по380

9.1. Лікарські засоби, що впливаю ть на кровотворення

кращепню лікування залізодефіціїтнпх анемііі, але може призвести до виникнення різ­
них побічних ефектів. Тому цеіі шлях введення препаратів заліза призначають рідко.
Фармакодинаміка. Як незамінний біометал залізо в організмі людини приймає
участь у функціонуванні гемінових і негемінових ферментів. Д о перших відносять:
гемоглобін, міоглобін, каталазу, пероксидазу, цптохроми, в тому числі цитохром
Р-450, які беруть участь у транспорті кисню в дихальному ланцюзі, знешкодженні
перекисів. До негемінових ферментів відносять: ацетпл-КоА-дегідрогеназу, НАДНдегідрогеназу, сукцииатдегідрогеназу тощо, які беруть участь у регуляції окисновідновних процесів, утворенні АТФ у мітохопдріях. Цей мікроелемент відіграє важ­
ливу роль у функціонуванні імунної системи і неспецифічного захисту організму.
Слід наголосити, що значне збільшення тривалентного заліза в організмі може
стимулювати каталітичні процеси, внаслідок чого активуються вільнорадпкальні
процеси та утворення перекисів, що негативно впливає на обмін речовин.
Взаємодія з іншими медикаментами. Антацидн, препарати кальцію, холестпрамін,
фторхінолонп зменшують абсорбцію заліза. Похідні саліцилової кислоти, нестероїдні протизапальні засоби підсилюють подразнюючу дію препаратів заліза на слизову
шлунка та кишечнику. Левоміцетин гальмує нротианемічний вплив препаратів заліза.
Побічні ефекти препаратів заліза. При прийомі всередину можуть бути болі в жи­
воті, нудота, блювання, пронос, що зумовлено властивістю іонізованих солей заліза
подразнювати слизову оболонку шлунка і кишечнику. Інколи виникають закрепи
внаслідок того, що сірководень кишечнику взаємодіє з солями заліза, утворюючи
сульфід заліза, який осідає на слизовій оболонці, захищаючи її від подразників. Суль­
фід заліза може утворюватися і в ротовій порожнині при наявності карієсу: осідає на
емалі зубів і забарвлює її в чорний колір. Тому після прийому препаратів заліза в
таблетках або драже слід полоскати ротову порожнину водою, а рідкі лікарські фор­
ми вживати через трубочку. При внутрішньом’язовому введенні препаратів заліза
нерідко утворюються болючі інфільтрати. При внутрішньовенному введенні інколи
виникають ускладнення, які можна назвати ’’залізозумовлений симптомокомплекс”.
Виникнення цього важкого симптомокомплексу супроводжується змінами з боку
серцево-судинної системи, обміну речовин, функції паренхіматозних органів.
За рахунок токсичної дії заліза на капіляри після швидкого внутрішньовенного
введення препарату з ’являється почервоніння обличчя, шиї, різко знижується арте­
ріальний тиск, розвивається тахікардія.
Порушення обміну речовин проявляється в циклі трикарбонових кислот (цикл
Кребса), збільшується утворення перекисів, пошкоджуються мембрани мітохондрій, розвивається гіпоксія, ацидоз, а також підвищується проникність судин. Це
призводить до виходу рідкої частини плазми в тканини (збільшується гематокрит та
в’язкість крові) і розвивається перехід еритроцитів у шлунок, кишечник (блювання
з кров’ю, пронос) та в тканини мозку (інсульт).
Якщо в крові створюються великі концентрації заліза, то біометал надходить у
значних кількостях в паренхіматозні органи (печінку, нирки, селезінку, підшлунко­
ву залозу), порушуючи їх функцію.
381

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

При появі перших ознак побічної дії необхідно ввести внутрішньовенно 5 мл 5
розчину унітіолу, який відновлює функцію сульфгідрильних ферментів і тим самим
підвищує тонус судин. Доцільно також ввести 10 мл 10 % розчину тетаппну каль­
цію, який утворює комплекси з залізом і виводить його з організму.
При гост рих от руєн нях препаратами заліза (у разі передозування) застосову­
ють впутрішньом язове введення д е ф е р о к с а м ін у .
Тривале застосування препаратів заліза може призвести до розвитку гемоепдерозу - відкладання біометалу в ендокринних органах, печінці, міокарді, нирках, під­
шлунковій залозі, що порушує їх функцію.
Досвідчені лікарі добре пам’ятають латинський вираз: “Qui nescit martern, nescit
artem ” (Хто не знає заліза, той не знає мистецтва лікування). Цей вираз і сьогодні
11адзв ич а й по а кту ал ь н п й.
Таблетки та драже з а л із а з а к и с н о г о с у л ь ф а т призначають по 0,3-1 г 3 -4 рази на
добу. Застосовують також комбіновані препарати. “ Ф е р р о п л е к с ” призначають по
2 - 5 драже 3 рази на день. Таблетки “ Т а р д и ф е р о н ” (містять заліза сульфат, фермент
мукопротеазу та аскорбінову кислоту) призначають по 1 таблетці 2 рази на добу.
“ С о р б іф е р ” (містить заліза сульфат в поєднанні з аскорбіновою кислотою), з про­
філактичною метою призначають по 1 таблетці 1-2 рази, а хворим на залізодефі пит­
ну анемію - до 4 таблеток на добу. Виражений протианемічний ефект проявляють
також препарати, що містять залізо, аскорбінову та фолієву кислоти ( ф е р о ф о л ) .
аскорбінову кислоту та інші вітаміни ( ф е н о т е к ) , а також амінокислоту серии ( а к т и ф е р и н ) . Капсули і таблетки заліза слід ковтати не розжовуючи, пам’ятаючи про їх
негативний вплив на зубну емаль.
Д ля швидкого насичення організму залізом використовують ін’єкційні препара­
ти заліза, зокрема ф е р р у м л е к - внутрішньом’язово (містить триосновне залізо в
комплексі з мальтозою) або внутрішньовенно (містить заліза сахарат).
У лікуванні нормобластної та інших анемій використовують також людський рекомбінантний еритропоетин - комплекс глюкопротеїдів, здатних стимулювати про­
ліферацію та диференціацію еритроцитів. Випускається у вигляді препаратів е п о е т и н а л ьф а (е п о ге н ) та е п о е ти н бета (р е к о р м о н ).

Показання: нормобластна (залізодефіцнтна) анемія різноманітної етіології. Препа­
рати дво- і тривалентного заліза призначають усередину у таблетках, драже або кап­
сулах після їди. їх потрібно запивати розведеною кислотою хлороводневою (10-15
крапель на 0,5 склянки води) чи одночасно приймати по 0.1-0,2 г кислоти аскорбіно­
вої для ліпшого всмоктування та засвоєння. Парентеральне введення препаратів за­
ліза застосовують після резекції шлунка або тонкого кишечнику, при хронічному ен­
тероколіті, неспецифічному виразковому коліті, синдромі порушеного всмоктування.
Протипоказання: виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, гастрит,
ентерит, гемолітична анемія, гемосидероз, гострий нефроз.
Хворим на м егалобласт ну анем ію призначають ц іа н о к о б а л а м ін (віт. В,,). Цс
кристалічний порошок рубіново-червоного кольору. У природі синтезується синьозеленими водоростями, актиноміцетами, бактеріями. В організмі людини і тварин
синтезується мікрофлорою кишок. Надходить до організму з продуктами тваринно­
го походження.
382

9.1. Лікарські засоби, що впливаю ть на кровотворення

Фармакокінетика. У шлунку сполучається з гаетромукопротеїдом (внутрішній
фактор Касла), що запобігає поглинанню його мікрофлорою кишок. Комплекс гастромукопротеїд-ціанокобаламін абсорбується у тонкій кишці незначною мірою.
У кров ціанокобаламін надходить у вільному стані і з ’єднується до 93 % з глобуліном.
Із крові надходить у печінку, де перетворюється на активну форму - кобаламід. Не­
значна частина надходить у різні органи. Резерв ціанокобаламіпу і його коферменту в
печінці є достатнім для того, щоб задовольнити потребу в ньому протягом 2 -3 років.
Виведення вітаміну при парентеральному введенні здійснюється більше ніж на
50 % нирками, а кишками лише на 6 -7 %. Після перорального прийому нирками ви­
діляється 1-2 %, тоді як більша частина виявляється у калі.
Фармакодинаміка. Стимулює перехід мегалобластного типу кровотворення
в нормобластний, знижує процеси гемолізу. Ерптроиоетпчнпй ефект ціанокобаламіну зумовлений впливом на процеси обміну. Він спільно з фолієвою кислотою
бере участь у синтезі пуринових і пірпмідинових основ, внаслідок чого посилюється
синтез нуклеїнових кислот. Активізує синтез білка метіоніну - донатора метильних
груп, необхідних для гемопосзу. Бере участь в обміні жирів, зокрема, в синтезі мієлі­
ну та інших ліпопротеїнів, а також у вуглеводному обміні.
Показання: злоякісна мегалобластна анемія (авітаміноз В|2), інші форми анемії,
променева хвороба, трофічні й запальні захворювання центральної і периферичної
нервової системи, реконвалесценція після тяжких виснажливих захворювань і травм.
Вводять під шкіру, внутрішньом'язово та внутрішньовенно по 0,1-0,5 мг.
Побічна дія: алергічні реакції, підвищена збудливість, тахікардія, біль у ділянці
серця, ліпоїдна інфільтрація печінки.
Протипоказання: еритремія, тромбоемболія, не рекомендується змішувати в од­
ному шприцеві з віт. В, та Ве, оскільки іон кобальту, який міститься у віт. В |2, сприяє
руйнуванню інших вітамінів.
К и с л о т у ф о л іє в у (віт. В ) призначають хворим на мегалобластну анемію. М іс­
титься в листках рослин. Вперше виділена в 1941р., хімічну будову встановлено
в 1945 р. Молекулу складають птеридин, параамінобензоіша і глютамінова кислоти.
Фармакокінетика. У разі приймання всередину швидко і повністю абсорбуєть­
ся головним чином у дванадцятипалій кишці. У крові виявляється 9 2 -9 8 % через
36 год. Майже 87 % міститься в еритроцитах, решта - у плазмі крові. Із крові над­
ходить до печінки, в якій депонується і перетворюється на активні форми. Близько
50 % препарату виводиться нирками, решта - кишками.
Фармакодинаміка. В організмі кислота фолієва перетворюється на тетрагідрофолієву (її активну форму), яка бере участь у синтезі пуринових основ, необхідних
для утворення Р Н К і ДНК, метіоніну, який відіграє суттєву роль у кровотворенні.
Має ліпотропні властивості, знижуючи вміст жиру в печінці, регулює обмін і вміст
холіну в плазмі й печінці.
Показання: мегалобластна анемія (разом з ціанокобаламіном), спру, макроцитарна анемія аліментарного походження, лейкопенія, хронічний гепатит, хвороба Боткіна. Призначають усередину.
383

С ПЕЦІАЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

Гіпопласт инпа й гем оліт ична ф орми а н ем ії важко піддаються лікуванню. В а ж ­
ливо з’ясувати іі усунути етіологічний чинник. Із лікарських засобів призначають
ц іа н о к о б а л а м ін , к и с л о т и ф о л іє в у , а с к о р б ін о в у , н ік о т и н о в у , інші вітаміни - тіамін,
р и б о ф л а в ін , п ір и д о к с и н . Призначають також переливання крові, пересадку кістю вого мозку.
Для лікування хворих на анемію широко використовують ф іт от ерапію . Р о с ­
лини та їх препарати багаті на різноманітні біологічно активні речовини, мікроеле­
менти. Вони підвищують стійкість до несприятливих впливів, загальну активність
організму і гемопоез.
С у н и ц і л іс о в о ї п л о д и містять кислоти аскорбінову і фолієву, пектини, цукри, солі
заліза, кобальту, кальцію, мангану, фосфору та ін.
С м о р о д и н и ч о р н о ї п л о д и містять кислоту аскорбінову, рутин, тіамін, каротин,
пектини, цукри, органічні кислоти, калій і залізо (майже 10 м гу 100 г) та ін.
Плоди суниці лісової і смородини чорної використовують у натуральному вигля­
ді, сиропах, компотах та ін.
Ш и п ш и н и п л о д и містять кислоту аскорбінову, рутин, рибофлавін, філохінон, то­
коферол, органічні кислоти, пектини, цукри, флавонові глікозиди, солі заліза, ман­
гану, магнію та ін. Застосовують головним чином у вигляді настою 1 : 20.

9.1.2. Лікарські засоби, що пригнічують еритропоез
Препарати даної групи застосовують при поліцитемії (еритремії). Вони виклика­
ють зниження кількості еритроцитів та тромбоцитів. З цією метою використовують
розчин н а т р ію ф о с ф а т у , міченого 32Р, який вводять усередину або внутрішньовенно
та дозують у мілікюрі.

9.1.3. Стимулятори лейкопоезу
Порушення лейкопоезу, які супроводжуються зменшенням кількості лейкоцитів,
можуть виникати внаслідок токсичної дії на кістковий мозок великих доз отруй­
них і лікарських речовин (бензол, арсен, протипухлинні засоби, похідні піразолону
та ін.), іонізуючого випромінювання тощо. Л ейкопенія може виникнути у випад­
ках підвищеної загибелі лейкоцитів внаслідок впливу антилейкоцитарнпх антитіл,
котрі можуть утворюватися під впливом інфекцій, повторного введення деяких лі­
карських засобів (ненаркотичні анальгетики, діакарб, сульфаніламіди, похідні фенотіазину, тубазид, стрептоміцин та ін.). Тяжчим є перебіг лейкопенії, яка виникла
внаслідок променевих уражень, та аліментарно-дистрофічної.
Розвиток агранулоцит озу пов’язують із порушенням синтезу нуклеїнових кис­
лот і білка, які необхідні для побудови клітин. Тому як неспецифічні стимулятори
лейкопоезу можна використовувати андрогени, які мають анаболічні властивості
кислоту фолієву, ціанокобаламін, піридоксин та ін. Застосовують і спеціально ство­
рені стимулятори лейкопоезу - похідні піримідину, деривати нуклеїнових кислот.
Перші дослідження впливу їх на процеси регенерації і лейкопоез виконані М. В. Лазарєвим та його учнями.
384

9.2. Лікарські засоби, що впливають на згортання крові
Н а т р ію н у к л е ї н а т - застосовують головним чином як стимулятор лейкопоезу.
При внутрішньом’язових ін’єкціях (5 -1 0 мл 2 чи 5 % розчину) може виникати біль
у місці введення, брадикардія, задишка.
М е т и л у р а ц и л - активує ферменти клітин, стимулюючи синтез піримідинових
основ, посилює ріст і розмноження клітин, прискорюючи процеси репарації, сти­
мулює лейкопоез, вироблення антитіл, інтерферону, має протизапальні властивості.
Підвищує стійкість організму до крововтрати і кисневої недостатності.
Показання: лейкопенія, агранулоцитоз, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипа­
лої кишки, повільнозажпваючі рани, опіки, переломи кісток, хронічний панкреатит.
І Ірпзначають усередину по 0,5 г 3 - 4 рази на день і місцево у 5 -1 0 % мазях.
Аналогічно діє п е н т о к с и л (4-метил-5-оксиметилурацил), який в організмі пере­
творюється на метилурацил.
Призначають усередину по 0,2-0,4 г 3 - 4 рази на день у тих самих випадках, що
й метилурацил. Може викликати диспепсичні явища внаслідок подразної дії, тому
його слід приймати після їди.
В останні роки методом генної інженерії створено рекомбінантні людські колонієстпмулюючі фактори. Л е н о г р а с т и м ( г р а н о ц и т ) - глікоиротеїд, який стимулює
лейкопоез та має диференціюючу дію на клітини-попередники нейтрофільного
ряду. Введення його в організм веде до наростання числа активних нейтрофілів у
периферичній крові.
Показання: профілактика і лікування пригнічення лейкопоезу різної етіології,
апластпчна анемія, комплексне лікування хворих на СНІД.

9.1.4. Лікарські засоби, що пригнічують лейкопоез
Найчастіше викликають пригнічення лейкопоезу протипухлинні засоби (цито­
статики) - м е р к а п т о п у р и н , м е т о т р е к с а т , т іо ф о с ф а м ід та ін. (див. розділ 13).

9.2. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ
НА ЗГОРТАННЯ КРОВІ
Засоби цієї групи застосовують при порушеннях зсідання крові - зниженні чи
підвищенні активності коагуляційних процесів.

9.2.1. Лікарські засоби, що підвищують згортання крові
(коагулянти)
При кровотечах, зумовлених порушенням цілості кровоносних судин, підвище­
ною проникністю стінки капілярів, недостатньою активністю системи згортання
крові, застосовують гемостатичні засоби різноманітного механізму дії. Вони можуть
бути звичайними складовими частинами системи згортання крові, антагоністами
гепарину і фібринолізину, можуть підвищувати в’язкість крові і зменшувати про­
никність стінки капілярів.
385

С ПЕЦІАЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

Натуральними антигеморагічними факторами є віт. К, (філохінон) і віт. К 0. Ш
група похідних 2-метил-1,4-нафтохінопу. В організм філохінон (віт. К,) надходить з
рослинною їжею, а віт. К, міститься у тваринних продуктах і синтезується кишковою
флорою. Ж иророзчинні вітаміни К, і К , активніші від синтетичного водорозчинного
віт. К 3 (вікасолу - 2,3-дигідро-2-метил-1,4-иафтохінон-2-сульфонат натрію), який
синтезував у 1942 р. О. В. Палладій. За впровадження у медичну практику вікасол',
він отримав Державну премію.
Ф ілохінон (віт. К .()

Вікасол (віт. К,{)
о

сн3
-зн2о
S 0 3N a

О
Фармакокінетика. Жиророзчинні вітаміни (К, і К,) - нафтохінони абсорбують­
ся в тонкій кишці за наявності жовчі і надходять у лімфу, а водорозчинний (К ,) у кров. У крові вони сполучаються з білками плазми. Із організму вказані вітаміни
та їх метаболіти виводяться нирками.
Фармакодинаміка. Віт. К сприяє згортанню крові шляхом підвищення синтезу
(переважно в печінці) протромбіну та інших факторів зсідання крові (VI, VII, IX.
X). Впливає на синтез фібриногену, бере участь в окисному фосфоруванні. Ефект
розвивається повільно - через 12-18 год після введення. Вікасол призначають все­
редину в таблетках по 0,015 г і внутрішньом’язово по і мл 1 % розчину.
Як джерело віт. К використовують рослинні препарати із листя кропиви дводом­
ної, трави водяного перцю. Вони містять інші вітаміни, біофлавоноїди, різні речови­
ни, які можуть сприяти згортанню крові.
Показання. Віт. К найефективніший у випадках гіпотромбінемії (шлункова, киш­
кова, гемороїдна, гінекологічна, легенева кровотеча, а також із капілярів внаслідок
травм і хірургічних операцій, променевих уражень). Його призначають профілак­
тично перед операцією, пологами, при захворюванні печінки, тривалому лікуванні
сульфаніламідними препаратами та антибіотиками (пригнічують кишкову флору,
яка синтезує віт. К.,).
Протипоказання: тромбоемболія, підвищене згортання крові.
Як активатори системи згортання крові певний інтерес викликають препарати
кальцію. Вони добре абсорбуються. У крові перебувають у сполуках і в (іонізовано­
му стані (активний і йонізований кальцій). Депонуються в кістковій тканині, виво­
дяться кишками і частково нирками.
Фармакодинаміка. Нони кальцію стимулюють утворення тромбогіластину, пере­
творення протромбіну на тромбін, полімеризацію фібрину. Зменшують проникність
стінки кровоносних судин.
386

9.2. Лікарські засоби, що впливаю ть на згортання крові

Показання: шлункова, кишкова, легенева, маткова кровотеча, що зумовлена тром­
боцитопенією, підвищеною проникністю стінки судин. Варто вводити препарати
кальцію під час переливання крові (свіжоцитратної і консервованої). У таких ви­
падках аніони цитрату зв’язують не тільки йони кальцію крові, яку переливають, а й
можуть зв’язувати частину йопів кальцію реципієнта.
К а л ь ц ію х л о р и д вводять виключно внутрішньовенно повільно (5 -1 5 мл 10 %
розчину) і всередину (по 1 ст. ложці 10 % розчину 3 -4 рази на день).
Кальцію глюконат вводять внутрішньовенно, внутрішньом'язово (по 10 мл 10 %
розчину) і всередину (по 1-5 г).
Т р о м б ін - препарат із крові донорів, переводить фібриноген у фібрин, з якого
утворюється тромб. Застосовують лише місцево для зупинення кровотеч з дрібних
кровоносних судин під час операцій і травм. Розчином громбіну просочують марле­
ві тампони і прикладають їх до кровоточивих поверхонь. Можна вводити в інгаляці­
ях, у вигляді аерозолю.
Ф і б р и н о г е н - білок плазми крові донорів. Ефективний у випадках гіпофібриногенемії, великої крововтрати, променевих уражень, захворювань печінки.
Свіжоприготовлепий розчин вводять внутрішньовенно крапельно. Протипоказа­
ний хворим на інфаркт міокарда.
Кровозупипну дію проявляють і деякі препарати із рослин. К р о п и в и д в о д о м н о ї
л и с т я містить віт. К, кислоти аскорбінову і пантотенову, каротиноїди, хлорофіл, ду­
бильні речовини, солі заліза, органічні кислоти тощо. В о д я н о г о п е р ц ю т р а в а міс­
тить вітаміни (філохінон, кислоту аскорбінову, віт. Р, ретинол, токоферол, кальциферол) і флавоноїди, дубильні речовини тощо.

9.2.2. Лікарські засоби, що знижують згортання крові
(антикоагулянти)
Антикоагулянти використовують для профілактики і припинення тромбоут­
ворення, що вже розпочалось. Ш ироко застосовують у кардіології та неврології,
оскільки підвищене згортання крові спостерігається у хворих на гіпертонічну хво­
робу, атеросклероз та інші захворювання.
Залежно від механізму дії, швидкості іі тривалості ефекту, ці засоби поділяють
на антикоагулянти прямої дії (гепарин, фраксипарин та ін.) і непрямої (сиикумар,
фенілін, варфарин). До них можна зарахувати фібринолітичні засоби, які сприяють
лізису тромбів, і ті, що перешкоджають їх утворенню.

9.2.2.І. Антикоагулянти прямої дії
Цій групі антикоагулянтів властива швидка дія. Вони інактивують фактори згор­
тання крові.
Г е п а р и н - це глікозаміноглікан (мукополісахарид), який виробляють базофільні гранулоцити сполучної тканини (тучні клітини). Складається з решток
О-глюкуронової кислоти і глікозаміну, які етерифіковані сірчаною кислотою. Остан­
387

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

ня надає йому негативного заряду, що сприяє взаємодії препарату з білками, які при­
ймають участь у згортанні крові. М олекулярна маса гепарину майже 16 000 ІЗ.
Гепарин міститься в печінці, легенях, селезінці, м’язах та ін. Його отримують з ле­
гень великої рогатої худоби і слизової оболонки кишок свиней. Вперше у чистому ви­
гляді гепарин було вилучено в 1922 р. з печінки {hepar - звідси й отримав свою назву).
Фармакокінетика. Після введення під шкіру максимальний рівень у плазмі крові
настає через 4 0-60 хв, внутрішньом’язово - через 15-30 хв, внутрішньовенно - че­
рез 2 -3 хв. Сполучається з білками плазми крові па 95 %, оборотно сполучається
також із різноманітними протеазами, які беруть участь у процесі коагуляції крові.
Його захоплюють клітини системи мопопуклеарнпх фагоцитів, в яких він може
частково розпадатися. Частково метаболізується в печінці. Період напіввиведепня
із крові після введення у вену залежить від дози і становить 60-150 хв. Майже 20 %
введеної дози виводиться нирками у незміненому вигляді, а також у вигляді урогепарину. В разі недостатності печінки гепарин кумулює.
Фармакодинаміка. Являючись кофактором антитромбіну III, гепарин активує
його (і, ймовірно, антитромбін II) і тим самим прискорює їх антикоагуляитну дію. Ге­
парин пригнічує також агрегацію і аглютинацію тромбоцитів, фазу утворення тромбопластину, тромбіну і фібрину. Діє також фібринолітично шляхом активації факто­
рів, які здійснюють фібриноліз. Завдяки тому, що гепарин впливає на головні ланки
системи згортання крові, його можна вважати універсальним антикоагулянтом.
Гепарину притаманні й інші важливі біологічні властивості. Активуючи ліиопротеїнліпазу, він знижує в крові концентрацію холестерину й ліпопротеїнів, а за
рахунок пригнічення гіалуронідазп - знижує проникність стінки судин, реакцію
"антиген - антитіло". Поліпшує мікроциркуляцію, підвищує діурез (антагонізм з
альдостероном).
Бере участь у тканинному обміні речовин - знижує рівень глюкози, підвищує
вміст ß-глобуліну в крові, підвищує стійкість до гіпоксії та деяких екзотоксинів (на­
приклад, отрути змій).
Показання: тромбоз і емболія різної локалізації, профілактика і обмеження тром­
боутворення у разі підвищеного згортання крові, запобігання коагуляції крові у ви­
падках кровообігу під час операцій па серці, великих судинах, штучної нирки, пере­
ливання крові.
Гепарин також застосовують як засіб, який сприяє зменшенню в крові холесте­
рину і ß-ліпопротеїнів, поліпшенню мікроциркуляції та вінцевого кровообігу, як
імуносупресивний і протизапальний засіб при аутоімунних захворюваннях (ревма­
тоїдний артрит тощо).
Гепарин вводять за показаннями внутрішньовенно, внутрішньом’язово, під шкіру
від 5000 до 20 000 ОД на добу, на курс - до 40 000-80 000 ОД. Одна одиниця дії
(О Д ) - це найменша кількість гепарину, яка запобігає згортанню 1 мл крові протя­
гом доби. Після введення у вену ефект продовжується 4 - 5 год, внутрішньом’язово близько 6, підшкірно - 8 -1 2 год. Місцево у випадках тромбофлебіту, трофічних ви­
разок кінцівок призначають у вигляді мазей.
388

9.2. Лікарські засоби, що впливаю ть на згортання крові

Дози гепарину визначають індивідуально, залежно від чутливості до нього хво­
рих. Люди повні, хворі на гіпертонічну хворобу, атеросклероз менш чутливі до гепа­
рину, ніж худорляві, з порушенням функції печінки, нирок. Дозу гепарину контро­
люють за АЧТЧ (активований частковий тромбопластпновий час), а також за часом
згортання крові.
Для визначення переноснмості гепарину слід проводити пробу на чут ливіст ь.
Під шкіру вводять 0,1 мл розчину гепарину і через кожних півгодини у крові підра­
ховують кількість тромбоцитів. Зменш ення їх кількості нижче 50 000 свідчить про
анафілактичний стан. Гепарин при ньому вводити не варто.
Побічна дія: кровотеча ниркова, носова, гематоми при внутрішньом’язовпх
ін’єкціях і введенні під шкіру, алергічні реакції.
Протипоказання: зниження ІІІОЕ, виразкові і пухлинні ураження травного кана­
лу, лейкоз, гіпопластична анемія, тяжкі захворювання печінки, нирок, ендокардит,
активний туберкульоз, вагітність, лактація.
Прп кровотечі, що виникає при передозуванні гепарину, необхідно у вену ввес­
ти 3 - 5 мл 1 % розчину п р о т а м ін у с у л ь ф а т у . Цей білковий препарат, отриманий із
сперми лосося, має властивість сполучатися з гепарином, інактивуючи його. Проти­
показаннями до застосування протаміну сульфату є тромбоцитопенія, артеріальна
гіпотензія, недостатність кори наднирників.
Останнім часом частіше застосовують препарати низькомолекулярного гепари­
ну - н а д р о п а р и н к а л ь ц ій ( ф р а к с и п а р и н ) , д а л ь т е п а р и н к а л ь ц ій ( ф р а г м і н ) , е н о к с а п а р и н к а л ь ц ій ( к л е к с а н ) та ін., які отримують зі стандартного гепарину шляхом де­
полімеризації у спеціальних умовах. Ці препарати мають більшу антитромботичну
активність, їх дія за тривалістю перевищує дію гепарину.
Г і р у д и н - поліпептид, який виробляється слинними залозами п’явок. Присмоктавшпсь до шкіри, вони вводять у кров гірудин, що чинить антпкоагулянтну дію.
Ефект триває майже 2 год. При з ’єднанні з тромбіном гірудин утворює неактивні
сполуки. Застосовують у випадках поверхневого тромбофлебіту, іноді під час гіпертензивного кризу, що супроводжується головним болем. У таких випадках п’явки
прикладають до шкіри потилиці.
Н а т р ію ц и т р а т - зв’язує вільні йони кальцію, витісняючи ііого з реакцій коагуля­
ції, пригнічує адгезію тромбоцитів. Як антикоагулянт застосовують під час перели­
вання і для консервування крові, приготування препаратів із крові, для різноманіт­
них гематологічних досліджень.

9.2.2.2. Антикоагулянти непрямої дії
Антикоагулянти непрямої дії є антагоністами віт. К, які, можливо, витісняють
його з ферментних систем, що беруть участь в утворенні протромбіну та інших фак­
торів коагуляції. їхня дія розвивається повільно і тільки в організмі. Це похідні ку­
марину (синкумар, варфарип) та індандіоиу (фенілін), які за структурою подібні до
активної частини віт. К - 2-метил-1,4-нафтохінону:
389

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

2 - М е т и л - 1 , 4 - н а ф т о х ін о н

о

Кум арин

1 , 3 - І н д а н д іо н

о

К у м а р и н було відкрито в 1922-1924 рр. при з ’ясуванні причин зниження згор­

тання крові й кровотеч у великої рогатої худоби в Канаді та СШ А під час годуван­
ня конюшиною, що починала загнивати. Згодом із зіпсованої конюшини вилучили
д и к у м а р и н , який утворюється із кумарину під впливом грибів. Після визначення
хімічної структури дикумарину його було отримано синтетично.
Ф армакокінетика похідних кумарину та індандіону мало чим відрізняється. Вони
абсорбуються у травному каналі, із крові надходять до різних органів, переважно
в печінку, виводяться нирками. Похідні індандіону можуть забарвлювати сечу в
рожевий колір.
Максимальна дія непрямих антикоагулянтів настає через 1-2 дні після введення,
загальна тривалість дії - 2 - 4 дні. У варфарину, який сьогодні найчастіше викорис­
товується, максимальний ефект розвивається на 4 добу після введення і триває піс­
ля відміни препарату понад 3 дні. Всі препарати кумулюють.
Фармакодинаміка. Будучи конкурентними антагоністами віт. К, непрямі анти­
коагулянти порушують синтез факторів коагуляції крові, поступово знижуючи її
згортання. Непрямі антикоагулянти підвищують проникність стінки кровоносних
судин, знижують тонус бронхів, кишок. Гальмують реакцію взаємодії антигену з ан­
титілом, оборотно пригнічують активність деяких ферментів (трипсин, рибонукле­
аза, фумараза), стимулюють виведення сечової кислоти.
Показання: тромбофлебіт, тромбоз, тромбоемболія, облітеруючий ендартеріїт,
ішемічна хвороба серця, у хірургії - в післяопераційний період для запобігання
тромбоутворення.
Призначаючи непрямі антикоагулянти, слід враховувати індивідуальну чутли­
вість хворих.
Ефективність непрямих антикоагулянтів контролюється за показником протромбінового індексу, який повинен бути на рівні 4 0-60 %.
Побічна дія: кровотечі шлункові, кишкові, носові та інші крововиливи у випадках
передозування. Рідко - алергічні реакції, головний біль, диспепсичні явища, пору­
шення функції печінки.
При геморагії препарат відміняють, дають вікасол, кислоту аскорбінову, рутин,
препарати кальцію.
Протипоказання: знижене згортання крові, підвищена проникність стінки судин,
ендокардит, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, злоякісні пухли­
ни, порушення функції! печінки, нирок, вагітність.
390

9.2. Лікарські засоби, що впливаю ть на згортання крові

9.2.3. Лікарські засоби, що впливають на фібриноліз
9.2.З.1. Ф ібринолітичні (громболітичні) засоби
Фібрпнолітична система крові забезпечує розчинення внутріпіньосудиніпіх.
тромбів та відкладень фібрину у тканинах і порожнинах організму.
Підвищення фібринолітичної активності крові спостерігається у хворих на про­
меневу хворобу, з септичними станами, тяжкими ушкодженнями внутрішніх органів.
Вважають, що в таких випадках з мікробних тіл та ушкоджених клітин органів виді­
ляються ферменти, які активізують фібриноліз. Підвищенню фібринолітичної актив­
ності крові сприяють також підвищене фізичне навантаження, психічне збудження.
Речовини, які підвищують фібрпнолітичну активність крові, можуть діяти безпо­
середньо на фібрниовпй згусток. До них відносять фібрииолізпн, трипсин, які без­
посередньо лізують тромб, і препарати - стрептоліазу, стреитодеказу, які містять
стрентокіназу та інші речовини, що сприяють перетворенню неактивного профібрннолізину (плазміногеиу) па активний фібрииолізпн (плазмін).
Одним із найбільш уживаних фібрпнолітичних засобів є с т р е и г о к і н а з а ( с т р е п т о л іа з а ) , яку отримують із (3-гемолітичного стрептокока групи С.
Фармакокінетика. Після введення у вену через 2 0 -3 0 хв у крові міститься понад
50 % введеної дози. Ймовірно, частина стреитокінази інактпвується антитілами. Ви­
являється в лімфі та інгерстиціальній рідині. Виводиться нирками: за перші 4 год
із сечею виводиться понад 10 % дози, протягом доби - 40 %, решта метаболізується
і може виводитись у вигляді пептидів та амінокислот.
Діє на ироактиватор фібринолізпну, переводячи його в активний стан, а він спри­
яє перетворенню ирофібринолізину на фібриполізпп. Л ізує свіжий тромб (до 3 діб)
ззовні і проникає всередину, прискорюючи лізис.
Розчиняють в ізотонічному розчині натрію хлориду чи глюкози з розрахунку
250 000 ОД в 50 мл розчинника. Вводять внутрішньовенно крапельно (ЗО крап/хв).
Добова доза становить 500 000-1 000 000 ОД.
С т р е н т о д е к а з а д л я і н ’ є к ц і й - препарат стреитокінази подовженої дії. Стреитокіиаза, іммобілізована на водорозчинній матриці поліцукристої природи, довгий час
циркулює в крові, що забезпечує підвищення фібринолітичної здатності крові про­
тягом 4 8-72 год. Дія стрсптодеказп подібна до дії стреитокінази.
Перед застосуванням стреитодеказу, яка міститься у флаконі по 1 000 000 Ф О
(фібрпнолітичних одиниць), розчиняють у 10 мл ізотонічного розчину натрію хло­
риду. Вводять внутрішньовенно струминно, спершу пробну дозу (300 000 Ф О ), а по­
тім, через годину, якщо немає небажаних реакцій, продовжують введення, доводячи
загальну дозу до 3 000 000 ФО.
У р о к ін а з а - ферментний препарат з культури клітин нирок людини. На відміну від
стреитокінази, виявляє пряму активуючу дію на плазміноген, перетворюючи його в
плазмін. Вводиться внутрішньовенно та внутрішньокоронарно (500 000 -2 000 000 ОД).
А л ь т е п л а з а ( а к т и л і з е ) - препарат людського тканинного активатора плазміногену. Є глікопротеїдом, який безпосередньо активує плазміноген, перетворюючи його
на плазмін. При внутрішньовенному введенні препарат неактивний. Активуєть­
391

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ

ся лише при взаємодії з фібрином, що зумовлює розчинення фібринового згустку.
Оскільки вплив препарату на згортання крові є незначним, його застосування, на
відміну від інших фібринолітиків, не підвищує ризик розвитку кровотеч.
Показання до застосування стимуляторів фібринолізу: тромбоемболія легеневої
артерії, інфаркт міокарда (у перші 12 год), тромбоз судин мозку, тромбофлебіт, опе­
рації на кровоносних судинах та при інших станах із загрозою тромбоутворення.
При застосуванні стимуляторів фібринолізу потрібно визначити час згортання
крові, протромбіновпй індекс, концентрацію фібриногену, тромбі повнії час та ін.
Побічна дія: алергічні реакції, озноб, гарячка, головний біль, біль за грудниною,
біль у животі. При передозуванні можлива кровотеча. У таких випадках внутріш­
ньовенно крапельно вводять до 100 мл 5 % розчину кислоти амінокапронової.
Разом із відновленням кровопостачання в ішемізованпх ділянках міокарда часто роз­
виваються різні порушення ритму серця, навіть фібриляція шлуночків. Це найбільш не­
безпечне ускладнення фібринолітичної терапії при інфаркті міокарда. Для запобігання
і усунення його вводять кардіотропні засоби з урахуванням загального стану хворого.
Протипоказання: кровотечі, відкриті рани, виразкова хвороба шлунка і дванад­
цятипалої кишки, фібриногенопенія, порушення функції печінки, нирок, активний
туберкульоз, сепсис, артеріальна гіпертензія, алергія.
Альтеплаза вводиться внутрішньовенно за схемою.
Фібринолітичні препарати розчиняють тромби, в тому числі у вінцевих судинах.

9.2.З.2. Лікарські засоби, що пригнічують фібриноліз
Підвищений фібриноліз, гіпофібрпногенемія можуть стати причиною небезпеч­
них кровотеч. Причини: передозування фібринолітичнпх засобів, септичний стан,
тяжкі травми внутрішніх органів. Кровотеча внаслідок підвищеного фібринолізу
погано піддається корекції стимуляторами коагуляції. Патогенетично її зупиняють
інгібіторами фібринолізу. Це речовини, які за хімічною структурою близькі до амі­
нокислоти лізину - к о н т р и к а л , к и с л о т а а м ін о к а п р о н о в а , к и с л о т а п а р а а м ін о м е т и л б е н з о й н а та ін.
Механізм їх дії пов’язують з конкурентним антагонізмом щодо лізину, оскільки
між ними є структурна схожість: у лізину - карбоксил та аміногрупа розташовані на
відстані один від одного 0,7 нм. Ця відстань відповідає приблизно п’яти метилено­
вим групам, що розташовані між аміногрупою і карбоксилом у кислоти амінокапро­
нової і кислоти параамінометилбензойної.
Вважають, що фермент - активатор профібринолізину взаємодіє з ним у місці
розташування лізину. Оскільки інгібітори фібриполізину мають схожість з лізином,
вони починають хімічну реакцію з ферментом - активатором профібринолізину
і перешкоджають його взаємодії з профібринолізином.
К и с л о т а а м ін о к а п р о н о в а - її антнфібрннолітична дія поєднується з антпкініновою та протиалергічною.
Фармакокінетика. Добре абсорбується після приймання всередину. М аксималь­
на концентрація у крові - через 2 -3 год. Майже 60 % введеної дози виводиться за
392

9.2. Лікарські засоби, що впливаю ть на згортання крові

добу, а Ііри введенні у вену майже 80 % виводиться за 12 год із сечею у незміненому
вигляді.
Фармакодинаміка. Пригнічує активацію профібринолізину і деякою мірою дію
фібринолізи ну, ідо утворився, знижує дію трипсину та урокінази, підвищує адгезивні властивості тромбоцитів, зменшує проникність стінки капілярів.
Показання: кровотеча, пов’язана з підвищеним фібринолізом, хвороба Верльгофа,
гепатит, ппроз печінки, панкреатит, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої
кишки, сепсис.
Вводять внутрішньовенно крапельно до 100 мл 5 % розчину в ізотонічному роз­
чині натрію хлориду. Повторно можна вводити через 4 год. Всередину призначають
по 3 - 5 г на прийом, до 15 г на добу.
При застосуванні препарату необхідно контролювати фібринолітпчну активність
крові та вміст фібриногену.
Побічні дії: запаморочення, диспепсичні явища, катаральне запалення дихальних
шляхів. У разі швидкого введення у вену може виникнути артеріальна гіпотензія,
брадикардія, екстрасистолія.
Протипоказання: тромбоз, порушення видільної функції нирок, вагітність.
К о н т р и к а л - безпосередньо інгібує фібринолізин та інші протеолітичні фермен­
ти (трипсин, калікреїн).
Показання: гіперфібринолітичні стани, ускладнення тромболітичної терапії, гос­
трий панкреатит.
З а й ц е г у б а п ’ я н к о г о т р а в а - містить кислоту аскорбінову, каротин, ефірну олію,
спирт лагохілін. Сприяє тромбоутворенню, має антифібринолітичпу дію, знижує
проникність стінки судин.
Призначають усередину в таблетках або краплями у вигляді настойки у випадках
кровотечі з внутрішніх органів, гемофілії А.
К а л и н и з в и ч а й н о ї к о р а містить глікозид вібурнін, ефіроподібні, смолисті, дубиль­
ні речовини, органічні кислоти тощо. Пригнічує фібриноліз шляхом блокади актива­
торів плазміногену і частково інактивує плазмін; ущільнює клітинні мембрани.
Призначають усередину рідкий екстракт при кровотечах з внутрішніх органів.
9.2.4. Л ікарські засоби, щ о впливаю ть на агрегацію тр ом боц и тів
В організмі агрегація тромбоцитів регулюється переважно системою ’’тромбоксан - простациклін”. Ці речовини утворюються із арахідонової кислоти з участю
циклооксигенази (ЦОГ). Посилювати агрегацію тромбоцитів можуть деякі біоло­
гічно активні речовини, які утворюються в організмі під час ушкоджень, несприят­
ливих впливів: тромбоксан, колаген, серотонін, адреналін, норадреналін, комплекс
"антиген - антитіло" та ін.
Важливе значення мають лікарські засоби, що пригнічують агрегацію тромбоци­
тів і запобігають тромбоутворенню. Вони використовуються переважно для про­
філактики артеріальних тромбозів при атеросклерозі, після перенесених інфаркту
міокарда та ішемічного інсульту, при стентуванні коронарних артерій та ін.
393

СПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ
К и с л о т а а ц е т и л с а л іц и л о в а ( а с п і р и н ) як інгібітор циклооксигенази тромбоцита
зменшує синтез тромбоксану А.„ який є активним агрегантом і вазоконстриктором
Зазначена дія препарату ліпше проявляється в малих дозах (75 -1 0 0 мг).
Синтез тромбоксану А., гальмується також іншими нестероїдними протизапаль­
ними засобами.
Т и к л о п ід и и ( т и к л і д ) та к л о п ід о г р е л ь ( и л а в і к с ) блокують на тромбоцитах рецеп­
тори, з якими зв’язується АДФ, і таким чином пригнічують агрегацію тромбоцитів.
Протипоказання: захворювання печінки, вагітність, лактація.
Д и п ір и д а м о л ( к у р а н т и л ) - пригнічує фосфодіестеразу, сприяє накопиченню в
тромбоцитах цАМФ. шо призводить до зменшення виходу з них активаторів агрега­
ції тромбоксану А„ серотоніну, АДФ. Пригнічує також аденозиндезаміназу, сприяє
накопиченню аденозину в еритроцитах і тромбоцитах, що супроводжується розши­
ренням судин і пригніченням агрегації тромбоцитів.
П е н т о к с и ф іл ін ( т р е н т а л ) - пригнічує фосфодіестеразу, зменшує агрегацію тром­
боцитів та еритроцитів, має дезагрегаційні властивості, підвищує фібриноліз, знижує
в’язкість крові, поліпшує мікроциркуляцію, підвищує стійкість тканин до гіпоксії.
Антиагрегаитні властивості мають також інші похідні ксантину - теофілін, тео­
бромін, еуфілін, які також пригнічують фосфодіестеразу.
Ш ироке застосування мають е т а м з и л а т ( д и ц и н о н ) та к а л ь ц ію д о б е з и л а т , які
нормалізують агрегацію тромбоцитів, утворення тромбопластину, III фактора згор­
тання крові, зменшують проникність капілярів і викликають тим самим гемоста­
тичний ефект. Використовуються при порушеннях мікроциркуляторних процесів
(діабетична та інші ретинопатії) та в якості гемостатичних засобів в офтальмології.
Л ОР-ирактиці, стоматології.

9.3. ПЛАЗМОЗАМІННІ РІДИНИ
Крововтрата супроводжується комплексом взаємопов’язаних порушень функцій
організму. Зменшується об’єм циркулюючої крові, знижується скоротлива здатність
міокарда, хвилинний об’єм серця (серцевий викид), мікроциркуляція, підвищується
проникність стінки капілярів, знижується надходження кисню до тканин, розвива­
ється тканинна гіпоксія тощо. Порушення кровообігу призводить до розладу функ­
ції! центральної нервової та ендокринної систем, тканинного метаболізму.
Існуючі кровозамінники не можуть повністю замінити кров та її найважливішу
функцію - транспортування кисню. їх використовують для усунення волемічних
і циркуляторних розладів, підвищення осмотичного тиску, відновлення кислотноосновної рівноваги, дезінтоксикації, живлення тощо.

9.3.1. Сольові розчини
Під час втрати рідини організм втрачає й солі, що призводить до згущення крові,
артеріальної гіпотензії, розладу виведення продуктів обміну, функції клітин. Тому
394

9.3. Плазмозамінні рідини

в таких випадках в організм потрібно вводити разом із рідиною солі. Сольові роз­
чини легко надходять в судинне русло незалежно від шляхів їх введення, швидко
проникають до інтерстиційного простору і всередину клітин. Так само швидко ви­
водяться нирками, підвищуючи діурез.
Фармакодинсшіка. Залежно від складу електролітів сольові розчини можуть ком­
пенсувати втрату рідини організмом, мають гемодпнамічпу та дезінтоксикаційну дії
(за рахунок коригування складу електролітів плазми крові), є розчинниками лікар­
ських і живильних речовин.
Показання: компенсація втрати рідини у випадках опіку, проносу, блювання; де­
зінтоксикація, розчинення деяких лікарських речовин - антибіотиків, знеболюваль­
них засобів, серцевих глікозидів та ін.
На добу вводять близько 3 л сольових розчинів. У зв’язку з тим, що вони швидко
залишають кров’яне русло, ефективність їх у разі крововтрати чи шоку є недостат­
ньою.
Протипоказання: загроза набряку мозку чи легень внаслідок циркуляторних по­
рушень, закрита травма черепа з внутрішньочерепною гіпертензією.
Я к сольовий розчин використовують із о т о н і ч н и й р о з ч и н н а т р ію х л о р и д у (0,9 %),
а також у комплексі із зневодненою глюкозою. Застосовують також сольові розчи­
ни, які містять різні електроліти у збалансованій кількості: р о з ч и н и Р ін г е р а - Л о к к а , ’’ А ц е с о л ь ” , ’ ’ Т р и с о л ь ” , ’’ Л а к т о с о л ь ” , ’ ’ Х л о с о л ь ” (табл. 9.1). Вони зменшують
гіповолемію, перешкоджають згущенню крові, поліпшують мікроциркуляцію, діють
дезінтоксикаційно, підвищують діурез.
Показання: зневоднення, інтоксикація при гострих шлунково-кишкових за­
хворюваннях, харчових токсикоінфекціях; ’’Лактосоль” доцільно використовува­
ти при порушеннях водно-електролітного стану, метаболічному ацидозі, в якості
дезінтоксикаційного та діуретичного засобу, а також для корекції гемодинаміки;
’’Дисоль” - для корекції гіперкаліємії.
Таблиця 9.1
Склад сольових розчинів, г/л
Натрію
хлорид

Натрію
ацетат

Натрію
лактат

Натрію
гідрогенкарбонат

Калію
хлорид

Кальцію
хлорид

Магнію
хлорид

Глюкоза

Розчин
Рінгера - Локка

0

-

-

0,2

0,2

0,2

-

1

"А цесоль”

5

2

-

-

1

-

-

-

'Т р и со л ь”

5

-

-

4

1

-

-

-

"Х лосоль”

4,75

3,6

-

-

1,5

-

-

-

6

2

-

-

-

-

-

-

6,2

-

3,36

-

0,3

0,16

0,1

-

Назва

"Д исоль”
"Лактосоль"

395

С ПЕЦІАЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

9.3.2. Л у ж н і р о зч и н и
Коливання рН внутрішнього середовища організму в нормі досить незначні (7.35—
7,4), і зміни кислотно-основної рівноваги свідчать про серйозні порушення функцій
організму. Частіше розвивається ацидоз (зниження рН крові). Він може бути дихаль­
ним, коли порушується газообмін: легені не забезпечують виведення вуглекислоти.
Метаболічний ацидоз виникає внаслідок порушення обміну в тканинах, що су­
проводжується зростанням анаеробних процесів. Причинами нього є гіпоксія, шок.
недостатність нпрок, цукровий діабет, інфекційні захворювання тощо. Ацидоз зу­
мовлює зниження судинного тонусу, порушення функцій серця.
Д ля усунення ацидозу призначають натрію гідрокарбонат.
Н а т р ію г ід р о к а р б о н а т ( N 311003) взаємодіє з кислими продуктами поза кліти­
нами, при цьому утворюються натрієві солі органічних кислот і вугільна кислота,
продукти дисоціації якої виводяться легенями і нирками.
Показання: метаболічний ацидоз зі збереженою дихальною функцією легень, що
необхідно для виведення вуглекислоти, яка утворюється. Ефект досягається швид­
ко. Вводять внутрішньовенно крапельно 1-5 % розчин.
9.3.3. П репарати , щ о м істять к ом п о н ен ти крові л ю д и н и
Плазмозамінні рідини створені на основі плазми крові людини, за складом набли­
жені до неї чи відповідають їй (суха плазма).
А л ь б у м ін л ю д с ь к и й містить понад 50 % білків плазми крові і близько 20 метабо­
літів та лікарських речовин. Запобігає агрегації еритроцитів.
Показання: порушення гемодинаміки у випадках крововтрати, опікової хвороби,
захворювань печінки, гіпотрофії у дітей, яка супроводжується гіпопротеїнемією.
Вводять внутрішньовенно крапельно. Препарат у 5 % розчині за своїми колоїдноосмотичними властивостями відповідає плазмі крові.
Протипоказання: недостатність кровообігу, набряк легень - використовують кон­
центровані розчини (2 0 -2 5 %).
П л а з м а с у х а ( а б о с в і ж о з а м о р о ж е н а ) містить усі білкові і сольові компоненти
крові людини, основні складові частини її згортання. Має загальностимулюючу, ге­
мостатичну та дезінтоксикаційну дії, запобігає білковій недостатності, усуває її.
Показання: ті самі, що й для альбуміну, а також білкова недостатність, дистрофія,
як дезінтоксикаційний засіб і замінник при гемофілії В.
Перед введенням розчиняють у воді для ін’єкцій чи в ізотонічному розчині натрію
хлориду або глюкози. Можна використовувати плазму різної концентрації - гіпото­
нічну, гіпертонічну, ізотонічну. Вводять внутрішньовенно струминно чи крапельно.
Використовують плазму, однойменну за групою крові реципієнта. Перед інфузією
роблять триразову біологічну пробу на сумісність. Вводять 500-2000 мл, залежно
від стану хворого і концентрації розчину плазми.
Побічна дія: алергічні реакції, зумовлені здебільшого підвищеною індивідуаль­
ною чутливістю хворого.
Протипоказання: тромбоемболія, підвищена чутливість хворого до введення білка.
396

9.3. П лазмозамінні рідини

9.3.4. С и н тети ч н і п л азм озам ін н и к и
До цієї групи належать препарати декст рину - частково гідролізованого розчинного
у воді полімеру глюкози і розчин частково розщепленого харчового желатину. Ці розчнни’збільшують об’єм циркулюючої крові; розщеплюючись в організмі, залучаються
до процесів обміну. Використовуються також препарати полівінілпіролідону, полівіні­
лового спирту, сорбіту та ін. Вони не лише коригують об’єм циркулюючої крові, а іі, ма­
ючи комплексотворні властивості, зв’язують ендогенні іі екзогенні токсичні продукти.
Р е о п о л іг л ю к і н - 10 % розчин гідролізованого декстрану з молекулярною масою
ЗО 000-40 000 Г) в ізотонічному розчині натрію хлориду.
Ф а р м а к о к ін ет и к а . Після введення у вену циркулює в крові кілька днів, проте
близько 70 % дози виводиться нирками протягом першої доби. Незначна частіша
метаболізується до глюкози.
Ф а р м а к о д и н а м іка . Утримує воду в кров’яному руслі, сприяє переходу її з тканин у
кров, спричиняючи таким чином плазмозамінну дію. Зменшує агрегацію клітин крові,
знижує її в’язкість, відновлює мікроцпркуляцію. Має дезінтоксикаційні властивості.
П о к а з а н н я : крововтрата, шок, опіки, порушення мікропиркуляції, інтоксикація
при гнійних та інших захворюваннях, профілактика тромбоутворення під час хірур­
гічних операцій і в післяопераційний період.
Вводять внутрішньовенно крапельно чи струминно 400-1500 мл на добу.
П о б іч н а дія: алергічні реакції (при їх виникненні вводять протигістамінні засоби).
П р о т и п о к а з а н н я : недостатність кровообігу, нирок, тромбоцитопенія.
Н е о г е м о д е з - б % розчин низькомолекулярного полівінілпіролідону, середня мо­
лекулярна маса 6 000-10 000 О. Склад: натрію хлорид - 5,5 г/л; калію хлорид - 0,42;
кальцію хлорид - 0,5; натрію гідрогенкарбонат - 0,23; магнію хлорид - 0,005 г/л.
Ф а р м а к о к ін ет и к а . При введенні у вену ефект зберігається 3-12 год залежно від
стану нирок, швидкості кровообігу. Протягом 4 год виводиться близько 80 % введеної
дози, переважно нирками, частково - кишками. Неогемодез виводиться як у незміненому вигляді, так і в поєднанні з токсинами, лікарськими та іншими речовинами.
Ф арм акодина^м іка. Неогемодез має високі комплексоутворюючі властивості, за­
вдяки чому зв’язує токсини крові і виводить їх із сечею. Має метаболічну дію, по­
ліпшує мікроцпркуляцію, забезпечення тканин киснем. Підвищує кровообіг нирок,
клубочкову фільтрацію, діурез.
П о к а за н н я : інтоксикація під час інфекційних, гострих і хронічних гнійно-септич­
них захворювань, опікова і променева хвороби, токсикоз вагітних, травми, після­
операційний період, перитоніт, непрохідність кишок, гостра недостатність нирок,
набряки, сепсис, токсикоз, захворювання печінки, у педіатрії - токсицемія, гемолі­
тична хвороба немовлят, наслідки пологових травм.
Вводять внутрішньовенно крапельно 300-500 мл по 4 0-50 крап/хв.
П о б іч н а дія: зниження артеріального тиску, алергічні реакції - у разі швидкого
введення.
П р о т и п о к а за н н я : крововилив у мозок (інсульт), бронхіальна астма та інші тяжкі
прояви алергії, декомпенсована легенево-серцева недостатність.
397

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ
С т а б із о л , р е ф о р т а н , г е к о д е з - 6 % та 10 % розчин гідрокспметильованого крох­

малю (з молекулярною масою 200 000 або 150 000) в ізотонічному розчині натрію
хлориду. Утримують воду, мають полемічну дію, поліпшують реологічні властивос­
ті крові за рахунок зниження показників гематокриту, в’язкості, агрегації еритроци­
тів, поліпшення мікроциркуляпії.
Показання: гіповолемічнпй шок (лікування і профілактика), операції, поранення,
інфекційні захворювання, гемодилюції.
Побічна дія: алергічні реакції.
Протипоказання: гіпергідратація, гіперволемія, декомпенсована недостатність
серця, недостатність нирок, кардіогеиний набряк мозку, внутрішньочерепна крово­
теча, тяжкі порушення згортання крові, підвищена чутливість до крохмалю.
9.3.5. Глю коза
Д ля внутрішньосудинного і підшкірного введення застосовують і з о т о н іч н и й
( 5 % ) р о з ч и н глюкози. Внутрішиьосудинно призначають також г іп е р т о н іч н и й ( 1 0 40 % ) р о зчи н .

Ізотонічний та гіпертонічний розчини глюкози застосовують для отримання
осмотичних ефектів. Ізотонічний розчин вводять для поповнення організму ріди­
ною як илазмозамінник.
Ізотонічний розчин є також легкозасвоюваним поживним матеріалом. У процесі
обміну глюкози в тканинах виділяється значна кількість енергії, що необхідна для
здійснення функцій організму: при внутрішньовенному введенні - також для нор­
малізації осмотичного тиску крові. Кількість циркулюючої рідини в судинному рус­
лі зростає за рахунок води, що мобілізується з тканин.
Введення у кров гіпертонічного розчину глюкози застосовують при небезпечних на­
бряках тканин, легень, мозку. Під його впливом підвищується детоксикаційна функ­
ція печінки, скоротливість міокарда, розширюються судини, підвищується діурез.
Розчини глюкози призначають при гіпоглікемії, інфекційних хворобах, захворю­
ваннях печінки (дистрофія та атрофія печінки), декомпенсації функції серця, набря­
ку легень, геморагічних діатезах, токсикоіифекціях, різних інтоксикаціях (отруєння
наркотичними анальгетиками, синильною кислотою та її солями, вуглецю оксидом,
аніліном, водню арсенатом, фосфогеном тощо). Розчини глюкози вводять при шоку
і колапсі. Глюкоза є компонентом різних кровозамінних і протишокових рідин. Роз­
чини глюкози з метиленовим синім застосовують при отруєнні синильною кислотою.
Препарати
Н азва

С п о с іб з а с т о с у в а н н я

Ф орм а випуску
С т и м у л я т о р и е р и тр о п о е з у

З а л іза с у л ь ф а т
Ferrosi sulfas

398

Таблетки: 0,105 та 0,325 (ф ероградумет); 0,3 (П М С -заліза сульф ат);
драже: 0,0345 (Бебе-тардиф ерон)

У середину по 1 табл. чи драже 3 рази на
день

9.3. П лазмозамінні рідини

Н азва

Ф орма випуску

С п о с іб з а с т о с у в а н н я

Ф е р р ум л е к
Ferrum Lek*

Ам пул и по 2 мл;
ам пули по 5 мл

В нутріш ньом 'язово по 2 мп
В нутріш ньовенно по 5 мл

К и с л о та ф о л іє в а
Acidum folicum

Таблетки по 0,001 г

Усередину по 0,005 г на д об у протягом
20-30 д нів

Д е ф е р о кс а м ін
D eferoxam inum

Л іоф ілізований порош ок у ф лаконах
по 0.5 г

Внутріш ньом 'язово або внутріш ньовенно по
0,1-1 г, попередньо розчинивш и у ф ізіоло­
гічном у розчині натрію хлориду

С ти м у л я т о р и л е й ко п о е зу
Н а т р ію н укл е їн а т
Natrii nucleinas

П орош ок

У серед ину по 0 ,2 5 -0 ,5 г 3 -4 рази на день
після їди

М е ти л ур а ц и л
M ethyluracilum

Таблетки та супозиторії ректальні
по 0,5 г, 10 % мазь в тубах по 25 г

У середину по 1 таблетці або ректально по 1
супозиторію 4 рази на день; мазь наносить­
ся на уш кодж ені д іл янки тіла

З а с о б и , щ о п ід с и л ю ю т ь зго р та н н я к р о в і (к о а гу л я н т и )
В іка со л
! Vikasolum
К а л ь ц ію х л о р и д
Calcii chloridum

Т р о м б ін
| Throm binum

Таблетки по 0,015 г; ам пули по 1 мл 1 %
розчину

По 1 табл. 2 -3 рази на добу;
В нутріш ньом 'язово по 1 -2 мл 1 % розчину

А м пул и по 5 і 10 мл 10 % розчину

В нутріш ньовенно повільно по 5 -1 5 мл 10 %
розчину; усер ед и н у по 1 столовій ложці
5 -1 0 % розчину 2 - 3 рази на день

Л іоф ілізований порош ок в ам пулах

Розчиняють у стерильному ізотонічному розчині
№ С І, змочують стерильну гемостатичну губку
або марлевий тампон і накладають на рану

Ф іб р и н о ге н
Fibrinogenum

У ф лаконах по 0,8 і 1,8 г ліоф ілізованого порош ку

П р о та м ін у с у л ь ф а т
Protam ini sulfas

В ам пулах по 2 і 5 мл 1 % розчину

Розчиняю ть ех Іе т р о ге ізотонічним розчином
№ С І (кількість розчинника вказана на етикет­
ці), вводити внутріш ньовенно крапельно
В нутріш ньовенно крапепьно

З а с о б и , щ о з н и ж у ю т ь зго р та н н я кр о в і

Ге п а р и н
H eparinum

У ф лаконах по 5 мл - 50 0 0 ,1 0 0 0 0
і 20 000 О Д в 1 мл

П ідш кірно, вн утріш н ьо м 'язово, вн утріш н ьо­
венно від 10 000 до 80 000 О Д на д об у з по­
дальш им переходом на приймання непрямих
антикоагулянтів

М азь ге п а р и н о в а
U nguentum H eparini

Туби по 10 і 25 г

Зм ащ увати ураж ені д ілянки тіла

Розчин для ін’єкцій в одноразових ш при­
цах 0,3; 0,6; 0,8; і 1 мл (9500 М О /мл)

П ідш кірно 1 -2 рази на добу

Таблетки по 0,03 г

По 1 -2 таблетці 1 -4 рази на д об у під конт­
ролем протром бінового індексу

Ф раксипарин
Fraxiparinum
Ф е н іл ін
Phenylinum

399

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМАКОЛОГІЯ

Н азва

Ф орм а випуску

С п о с іб з а с т о с у в а н н я

Варф арин
Varfarinum

Таблетки по 0,0025; 0,003 і 0,005 г

По 1 таблетці на д ен ь внутріш ньо

С и н ку м а р
Syncum arum

Таблетки по 0,002

У середину в 1-й д ен ь по 4 -8 табл еток 1 раз
на добу; далі - по 0 ,5 -2 таблетки на добу (під­
тримую ча доза)

Ф іб р и н о л іт и ч н і (т р о м б о л іт и ч н і) за со б и
С тр е п то кін а за
S treptokinasum

Ліоф ілізований порош ок по 100 000,
250 000 та 1 500 000 МО

В нутріш ньовенно повільно. Ex tem pore роз­
чиняю ть у ф ізрозчині натрію хлориду

А л ь те п л а з а
Alteplasum

Ліоф ілізований порош ок у ф лаконах по
0,05

В м іст 2-х ф л ако нів ex tem pore розчинити у
100 мл ф ізрозчину натрію хлориду, вводять
внутріш ньовенно крапельно (за схемою )

З а со б и , щ о п р и г н іч у ю т ь ф іб р и н о л із
К и с л о та
а м ін о ка п р о н о в а
Acidum aminocapronicum

У ф лаконах по 100 мл 5 % розчину
Гранули у ф лаконах по 60 г (для д ітей)

Внутріш ньовенно крапепьно по 100 мп
Усередину по 5 -3 0 г на д обу (в 3 -6 прийомів),
розчинивш и у воді

К о н тр и ка л
C ontrykalum

П орош ок у ф лаконах по 10000 О Д (антитрипсинових одиниць) з розчинником

В н утріш н ьо венно крапельно по 10 000—
20 000 ОД

З а с о б и , щ о га л ь м у ю т ь а гр е га ц ію т р о м б о ц и т ів
К и с л о та
а ц е т и л с а л іц и л о в а
Acidum acetylsalicylicum
К л о п ід о гр е л ь
C lopidogrelum
Д и п ір и д а м о л
D ipyridam olum

Таблетки по 0,1; 0,25 і 0,5 г

У середину по 0,1 г 2 -3 рази на д обу протягом
кількох місяців

Таблетки по 0,075 г

Усеред ину по 1 таблетці щодня

Таблетки, драже по 0,025 і 0,075 г

У сере д ин у по 0 ,0 2 5 -0 ,0 7 5 г 3 рази на день І
за 1 год д о їди

П л а з м о з а м ін н і р ід и н и

Н а т р ію х л о р и д
Natrii chloridum

Розчин ізотонічний для інф узій 0,9 %
по 100 мл, або по 200 мл, або по 250
мл, або по 400 мл, або по 500 мл, або
по 1000 мл, або по 3000 мл, аб о по
5000 мл у контейнерах. Розчин для
ін 'єкц ій по 1, 2, 5 ,1 0 , 20 мл в ам пулах

В нутріш ньовенно, підш кірно

Г л ю ко за
Glucosum

У ам пулах по 10 і 20 мл 5 %, 10 % і 40 %
розчину; у ф лаконах по 2 0 0 ,4 0 0 мл 5 %

Внутріш ньовенно та підш кірно (5 %)

А цесоль
Acesolum

У ф лаконах по 100, 2 0 0 ,4 0 0 мл

Внутріш ньовенно крапельно або струминно

Трисоль
Trisolum

У ф лаконах по 100, 2 0 0 ,4 0 0 мл

Внутріш ньовенно крапельно або струм инно ;

400

9.3. Плазмозамінні рідини

Н азва

Ф орм а випуску

С п о с іб з а с т о с у в а н н я

Х лосоль
C hlosolum

У ф лаконах по 100, 200, 400 мл

В нутріш ньовенно крапельно або струм инно

Д исоль
Disolum

У ф лаконах по 100, 200, 400 мл

В нутріш ньовенно крапельно або струм инно

Л а к то с о л ь
Lactosolum

У ф лаконах по 100, 200, 400 мл

В нутріш ньовенно крапельно або струм инно

Р о зчи н
Р ін ге р а - Л о кка
Solutio R inger - Locc

У ф лаконах по 2 0 0 ,4 0 0 мл

В нутріш ньовенно крапельно або струм инно

Н а тр ію
гід р о ка р б о н а т
Natrii hydrocarbonas

П орош ок по 50 г у пакетах. Розчин для
інф узій 4 % по 100 мл, або по 200 мл,
або по 400 мл у пляш ках; по 100 мл або
по 250 мл у контейнерах

У середину; внутріш ньовенно крапельно

Р е о п о л ігл ю к ін
Rheopoliglucinum

У ф лаконах по 100, 200, 400 мл

В нутріш ньовенно крапельно

401

РОЗДІЛ 10

1 0 .1 . В І Т А М І Н Н І П Р Е П А Р А Т И
В іт ам інні препарат и - це препарати вітамінів, їх синтетичних замінників та ізоме­
рів (вітамерів), а також готові кофактори ферментних систем. Вітамінні препарати
регулюють процеси тканинного метаболізму й застосовуються переважно для ліку­
вання та профілактики вітамінної недостатності в організмі.
Іст орична довідка. Вітаміни відкрив наприкінці XIX століття російський лікар
М. І. Лунін, який звернув увагу, що крім білків, жирів та вуглеводів, їжа містить
інші речовини, які надходять в організм у невеликій кількості, але необхідні для
його нормального функціонування. Голландський вчений К. Ехман (1897) припус­
тив, що неочищений рис містить субстанцію, яка може запобігати хворобі бері-бері.
У 1911 році польський учений К. Ф унк виділив цю речовину - тіамін. Структура
тіаміну започаткувала назву всієї групи - вітаміни (аміни життя).
В іт ам інна недостат ніст ь може існувати у формі авітамінозу та гіповітамінозу
Якщо авітаміноз нині зустрічається рідко, то гіповітамінози, особливо їх субклінічні
форми, широко розповсюджені навіть у розвинених країнах. Вони поділяються на
екзогенні та ендогенні. Екзогенні гіповітамінози можуть бути викликані голодуван­
ням, незбалансованнм харчуванням тощо. Ендогенні гіповітамінози бувають фізіо­
логічні (під час вагітності, лактації, інтенсивного росту у дітей, великих фізичних
навантажень) та патологічні (внаслідок захворювань та їх лікування).
Можливим екзогенним чинником гіповітамінозу є надходження ант ивіт амінів.
До них належать різні за характером дії речовини. Першу групу утворюють анти­
метаболіти - сполуки, які є хімічними аналогами вітамінів, замість них вступають
у біохімічні реакції та блокують ці процеси. Типовим антивітаміном є окситіамін - неактивний аналог тіаміну. У медицині застосовують деякі лікарські засоби,
механізм дії яких пов’язаний з їх антивітаміпними властивостями, наприклад, неодикумарин - антагоніст вітаміну К, ізоніазид - вітаміну В(і. До другої групи антивітамінних чинників належать специфічні інактиватори вітамінів (наприклад, аскор­
біназа, тіаміназа) або речовини, що обмежують їх дію в організмі (наприклад, білок
авідин утворює з біотином комплекс, в якому біотин втрачає вітамінну активність ).
402

10.1. Вітамінні препарати

Лікування за допомогою вітамінних препаратів одержало назву віт ам інот ера­
пії. Розрізняють кілька видів такої терапії: замісна, патогенетична, фармакодинамічна та адаптаційна.
Зам існа віт амінот ерапія передбачає введення вітамінного препарату у випад­
ках гіпо- або авітамінозу (наприклад, хворим на пелагру - кислоти нікотинової, на
цингу - кислоти аскорбінової).
П ат огенетична віт ам інот ерапія - це призначення вітамінних препаратів при
захворюваннях, у патогенезі яких має суттєве значення відносна недостатність пев­
ного вітаміну. Наприклад, препарати тіаміну (сам вітамін або його коферментну
форму - кокарбоксилазу) призначають хворим із захворюваннями серця, при яких
в міокарді порушуються процеси вуглеводного обміну і має місце накопичення неЛООКІ ісл єн их продукті в.
Ф армакодинам ічну вітамінотерапію застосовують при захворюваннях, що не
належать до гіпо- або авітамінозу. ГІри цьому використовують особливі ефекти віта­
мінних препаратів, які не пов’язані з їх вітамінною природою і виявляються при за­
стосуванні великих доз цих засобів. Наприклад, як фармакодинамічний засіб широко
застосовують кислоту нікотинову. Вона є, з одного боку, типовим вітамінним препара­
том, який вводять хворим на пелагру і цукровий діабет для стимуляції утворення НАД
і НАДФ, а з іншого боку, їй властива дія, не пов’язана з вітамінною функцією. Кислота
нікотинова у високих дозах ефективно розширює судини, знижує вміст атерогенних лі­
підів у крові, пригнічує агрегацію тромбоцитів та активує фібриноліз. Ці ефекти препа­
рату застосовують для лікування порушень кровообігу, спазмів судин, атеросклерозу.
А дапт аційна віт ам інот ерапія передбачає застосування вітамінних препаратів
для підвищення адаптаційних можливостей та неспецифічної резистентності здо­
рового організму. Найчастіше з цією метою призначають аскорбінову кислоту, то­
коферолу ацетат, ретинолу ацетат та полівітамінні препарати.
Вітамінні препарати, як і вітаміни, класифікують за розчинністю, хімічною будо­
вою та біологічною роллю.
К Л А С И Ф ІК А Ц ІЯ ВІТА М ІН Н И Х ПРЕПАРАТІВ ЗА Р О ЗЧ И Н Н ІС Т Ю
I. Препарати жиророзчинних вітамінів:
1. Ретинолу ацетат - препарат вітаміну А.
2. Ергокальциферол, холекальциферол - препарати вітаміну Э.
3. Токоферолу ацетат - препарат вітаміну Е.
4. Вікасол - препарат вітаміну К.
II. Препарати водорозчинних вітамінів:
1. Тіаміну хлорид, тіаміну бромід - препарати вітаміну В(.
2. Рибофлавін - препарат вітаміну В.,.
3. Кальцію пантотенат - вітамінний препарат кислоти пантотенової (вітаміну В-).
4. Піридоксину гідрохлорид - препарат вітаміну В(..
5. Ціанокобаламін - препарат вітаміну В 12.
6. Кальцію пангамат - препарат вітаміну В,5.
7. Кислота фолієва - препарат вітаміну В ..
403

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ

8. Кислота аскорбінова - препарат вітаміну С.
9. Кислота нікотинова - препарат вітаміну РР.
10. Рутин - препарат вітаміну Р.

10.2. П РЕП А РА ТИ Ж И Р О Р О ЗЧ И Н Н И Х ВІТАМІНІВ
Р е т и н о л у а ц е т а т ( п р е п а р а т в іт а м ін у А) є аналогом природного вітаміну А і необ­

хідний для відновлення нормальної концентрації ретинолу в організмі.
Природними джерелами вітаміну А є печінка, яєчний жовток, вершкове масло
Особливо велика кількість його міститься у печінці деяких морських риб (тріска
морський окунь) та ссавців (кит, тюлень, морж). Багато продуктів рослинного по­
ходження містять провітамін А - каротин. Це морква, петрушка, шпинат, зелена ци­
буля, червоний перець, томати, обліпиха, абрикоси, чорниці, персики.
Фармакокінетика. Ретинол добре абсорбується в шлунково-кишковому тракт:
У тонкому кишечнику при наявності жовчних кислот відбувається емульгування
утворення міцел, які складаються з жовчних кислот, холестерину та жирних кислот
Отже, обов’язковою умовою нормального всмоктування ретинолу є наявність у ра­
ціоні жиру і достатньої концентрації жовчних кислот у кишечнику. Депонується ре­
тинол у печінці, звідки надходить у систему кровообігу. Виділяється вітамін А з ор­
ганізму повільно кишечником та з сечею.
Механізм дії. У вигляді комплексу із специфічним білком транспортується до від­
повідного рецептора на мембрані органа-мішені, який розпізнає комплекс. Комплекс
"рецептор - ретинол" проникає у ядро і забезпечує розгальмування генів, що при­
зводить до активації білкового синтезу. Ретинол відіграє також велику роль в окис­
но-відновних процесах внаслідок наявності великої кількості ненасичених зв’язків
Фармакодинаміка:
1. Сприяє синтезу зорового пігменту родопсину, внаслідок чого забезпечує нор­
мальне бачення в умовах сутінок.
2. Стимулює епітелізацію, запобігає ороговінню і злущуванню епітеліальних
клітин, поліпшує стан шкіри та її придатків (волосся, нігті). Забезпечує нор­
мальне функціонування сльозових, сальних та потових залоз.
3. Регулює обмін фосфоліпідів, синтез РНК, ДНК, білків та ферментів.
4. Активізує процес відкладання глікогену у м’язах, серці і печінці.
5. Збільшує виділення соматотропного гормону, гормонів щитоподібної залоз;-:
і наднирників.
6. Сприяє росту молодого організму, перешкоджає кальцифікації епіфізів труб­
частих кісток.
7. Активує імуногенез, підвищує резистентність організму до інфекцій. Підтри­
мує активність фагоцитів, стимулює синтез імуноглобулінів, інтерферону і лі­
зоциму.
8. Забезпечує репродуктивну функцію.
9. Покращує трофіку міокарда, скелетних м’язів, печінки, нервової системи.
10. Має антиоксидантну та антисклеротичну дію.
404

10.2. Препарати жиророзчинних вітамінів

11. Нормалізує реологічні властивості крові.
12. Ретиноїди здатні модифікувати диференціацію і затримувати проліферацію
ракових клітин, попереджувати розвиток пухлин.

П о к а за н н я до п р и зн а ч е н н я .
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
9.
10.
11.
12.

Гіио- і авітамінози.
В офтальмології застосовують при кератитах, ксерофтальмії, гемералопії.
При захворюваннях шкіри - кератозп, псоріаз, екзема, опіки, рани, відмороження.
У комплексній терапії рахіту.
При гіпотрофії.
При хронічних бронхолегенсвих захворюваннях.
При хронічних захворюваннях печінки, шлунка і кишечнику.
З метою профілактики жовчно- і сечокам’яної хвороби.
У стоматології - гінгівіти, стоматити, профілактика карієсу.
Стимуляція імунітету.
У комплексній терапії інфекційних хвороб.
Профілактика та лікування онкологічних захворювань.
П обічні еф ект и : тривале застосування великих доз вітаміну А може призвести до
розвитку гіпервітамінозу. Прн цьому спостерігається підвищення температури, збіль­
шення продукції цереброспінальної рідини і підвищення внутрішньочерепного тиску,
що супроводжується появою головного болю, сонливості, нудоти, блювоти, судом. Від­
значається набряк жовтої плями сітківки з порушенням зору. Уражуються печінка і
нирки. Знижується синтез колагену, розвивається остеомаляція, що супроводжується
сильним болем по ходу кісток, особливо при їх стисканні. Допомога полягає у негайній
відміні препарату, введенні маніту, глюкокортикостероїдів, препаратів вітаміну Е.
Хронічний гіпервітаміноз А проявляється ураженням шкіри, (сухість, пігментація),
випадінням волосся, ламкістю нігтів, болями в суглобах, збільшенням печінки, селе­
зінки, диспепсичними проявами, порушеннями з боку нервової системи (дратівли­
вість, головний біль, інсомнія, апатія, парестезії). Лікування гіпервітамінозу А симп­
томатичне: призначають тироксин, аскорбінову кислоту, препарати вітаміну Е.
Надлишок ретинолу може чинити тератогенну дію.
П р о т и п о к а за н н я . З обережністю застосовують препарат при нефриті, декомпен­
сованій серцевій недостатності, захворюваннях зі зниженим згортанням крові або
ризиком розвитку кровотеч, при захворюваннях, що супроводжуються втратою ор­
ганізмом кальцію, при тяжких ураженнях печінки, вагітності та лактації.
Е р г о к а л ь ц и ф е р о л ( в і т а м ін Б , ) , х о л е к а л ь ц и ф е р о л ( п р е п а р а т и в іт а м ін у Б )

Велика кількість вітаміну В міститься в жирі печінки тунця, тріски, палтуса. По­
мірна О-ві гамінна активність властива коров’ячому молоку, жовткам яєць та верш­
ковому маслу. Холекальциферол утворюється в шкірі під впливом ультрафіолето­
вих променів з провітаміну 7-дегідрохолестерину.
Ф а р м а к о к ін ет и к а . Як і інші жиророзчинні вітаміни, кальциферол всмоктуєть­
ся за допомогою жовчних кислот, поступає у лімфатичні судини, а з них у печінку.
Природні вітаміни В., і 0 3у печінці під впливом мікросомальної 25-гідроксилази пе­
ретворюються на кальцидіол - малоактивну сполуку, яка зв’язується з а2-протеїном
405

СПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

і в такому вигляді циркулює в крові. У ниркових канальцях під виливом мітохс
дріальних ферментів - гідроксилаз із кальцидіолу утворюються дві надзвичаин
активні речовини, які за своїми властивостями наближаються до гормонів: калыштріол та секакальцидіол. Накопичується вітамін О в кістках, печінці, слизовій обо­
лонці тонкого кишечнику. Виділяється вітамін О з жовчю в кишечник, де його пев­
на кількість знову абсорбується, що створює систему ентерогепатичної циркуляції
Виводиться вітамін О з організму з калом і сечею. Ергокальциферол залишається
організмі протягом 42 діб і може кумулювати.
Механізм дії. Клітинний механізм дії вітаміну І) подібний до механізму стеро­
їдних гормонів. Він проникає через мембрану, взаємодіє з цитоплазматичним ре­
цептором і утворює з ним комплекс, який транспортується в ядро, де активує ген;:
пов’язані з транспортом та фіксацією Са2\ В кістках відбувається ініціація синтезу
як специфічного білка, що зв’язує кальцій, так і неспецифічних білків (колаген-,
лужної фосфатази тощо). Внаслідок цього активізується синтез білкової строми кіс­
ток, нормально розвиваються хрящові клітини в зонах росту, відбувається захоп­
лення кальцію з плазми крові і його депонування в кістках.
Кальциферол підвищує проникність кишечного епітелію для йонів кальцію. Про­
цес абсорбції складається з двох етапів: пасивної дифузії з вмісту кишок всерединч
ентероцитів і активного транспорту з ентероцитів у плазму крові. 1,25-дигідрооксикальциферол контролює цей активний транспорт Са2* (рис. 10.1).

Р и с . 10.1. М е х а н із м д ії к а л ь ц и ф е р о л у

406

10.2. Препарати жиророзчинних вітамінів

Ф а р м а к о д и н а м ік а .
1. Стимулює активну абсорбцію кальцію з порожнини кишечнику в кров проти
градієнта концентрації, забезпечує перенос кальцію з крові в кісткову ткани­
ну. Кальцидіол сприяє збільшенню вмісту кальцію як у діафізах, так і в епіфі­
зах кісток, не викликаючи їх резорбції.
2. Сприяє утворенню білків строми ендохондріального паростка кісток.
3. Гальмує проліферацію фібробластів і кератпноцитів у шкірі.
4. Активує лужну фосфатазу нирок, сприяє реабсорції іонів кальцію і фосфору
в ниркових канальиях.
5. Кальцитріол стимулює продукцію тиреотроппого гормону гіпофіза.
6. Кальцитріол активує процеси диференціації, уповільнює проліферацію дея­
ких пухлинних клітин.
7. Кальцитріол регулює імунні процеси, стимулює фагоцитарну активність ма­
крофагів.

П о к а за н н я до п р и зн а ч е н н я .
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.

Гіііо- і авітамінози О.
Профілактика і лікування рахіту.
Лікування переломів (для прискорення консолідації кісткового мозоля).
Остеоиороз і остеомаляція.
Карієс.
Ш кірні хвороби.
Порушення функції паращитоподібних залоз (тетаиія).
При туберкульозі, псоріазі, вовчаку шкіри та слизових оболонок.
П о б ічн а д ія . У випадках тривалого застосування високих доз кальциферолу, а та­
кож у випадку підвищеної чутливості до вітаміну за звичайних умов дозування, роз­
вивається гіпервітаміноз І). Прояви гіпервітамінозу однакові у дітей і дорослих. Це
загальна слабкість м’язів, постійна нудота, зниження апетиту, біль у животі, пронос,
печія; тахікардія, артеріальна гіпертензія, ослаблення тонів серця, систолічний шум.
У сечі підвищується вміст кальцію, визначаються білок, лейкоцити, еритроцити.
В сироватці крові значно підвищується концентрація кальцію й фосфору, що при­
зводить до відкладення кальцію в м’яких тканинах (судинах, серпі, легенях, кишках,
нирках) і утворення конкрементів у нирках та вторинного гідронефрозу. В основі
багатьох із цих порушень лежить здатність кальциферолу до швидкого окислення
з утворенням вільних радикалів, а також продуктів пероксидної природи. Вони по­
шкоджують структуру ліпонротеїнового комплексу мембран і активні центри білків.
Л ік у в а н н я гіп е р в іт а м ін о зу О . Необхідно припинити введення препарату і при­
скорити його біотрансформацію шляхом призначення глюкокортикоїдів і фенобар­
біталу. До того ж глюкокортикоїди перешкоджають утворенню білка, який зв’язує
кальцій у кишках, і абсорбції кальцію, гальмують кальциноз судин та інших тканин.
У випадках гіпервітамінозу І) важливе значення мають препарати антиоксидант­
ної дії (токоферолу ацетат, кислота аскорбінова, ретинолу ацетат), які стабілізують
клітинні мембрани й обмежують вільнорадикальні реакції. Для прискорення ви­
ведення кальцію з сечею доцільно призначати сечогінні засоби, а також препарат
407

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

кальцитоніну - кальцнтрші, що запобігає розсмоктуванню кісткової тканини. Д.~л
стабілізації клітинних та субклітинних мембран застосовують глюкокортикостер- їди. Для зменшення надходження кальцію в тканини призначають антагоністи шп
іонів (верапаміл, фенігідин). Одночасно застосовують препарати калію, магнію, лі>
відують ацидоз.
П р о т и п о к а за н н я м и до застосування кальцпферолу є активна форма туберкуль->
зу легень, декомпенсована серцева недостатність, захворювання печінки, нирок, в; разкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, атеросклероз, похилий вік.
Вітамінними препаратами вітаміну О., є також відеїн, холекальниферол риб’ячий жир. Риб’ячому жиру властива В- і А-вітамінна активність. При його за­
стосуванні загроза розвитку гіпервітамінозу В і А є значно меншою.
Т о ко ф е р о л у ацетат

Токоферол (вітамін Е) - це група похідних токолу і токотрієнолу, що мають по­
дібну хімічну структуру й біологічну активність. У медичнііі практиці використов. єгься стабільніший синтетичний препарат - а- гокоферолу ацетат.
Міститься вітамін Е практично в усіх харчових продуктах. Особливо багато йог:
в рослинних оліях.
Ф а р м а к о к ін е т и к а . Токоферол у разі приймання всередину абсорбується переваж ­
но у проксимальній частині топкої кишки за допомогою жовчних кислот. Всмокт. ванпя проходить повільно за механізмом пасивної дифузії. З травного каналу по­
вільно всмоктується 50 % препарату. Максимальний рівень концентрації діюче’
речовини в крові утворюється через 4 години після прийому лікарського засоб'.
Вітамін потрапляє переважно в лімфу, а потім - у кров. Близько 90 % токоферол-,
в плазмі крові зв’язується з ліпопротеїнами. Він швидко розподіляється в тканинах
організму. Вітамін надходить до всіх тканин організму, де локалізується в ліпопроте
їпах мембран клітин і субклітинах органел, головним чином мітохондрій і мі кросом
Найвища концентрація спостерігається в надниркових залозах, гіпофізі, статеві:?,
залозах, міокарді, жировій тканині, де створюється депо вітаміну. В організмі жінки
міститься в 4 рази більше токоферолу порівняно з організмом чоловіка. Метабол:зується в печінці з утворенням глюкуронідів та продуктів окислення токоферол-.
Подібно до інших жиророзчинних вітамінів, токоферол підлягає ентерогепатичній
циркуляції. Значна частина препарату (7 0 -8 0 %) виводиться з калом. 2 0-30 % пре
парату виводиться з сечею у вигляді водорозчинних метаболітів.
М е х а н ізм д ії. Механізм дії цього вітаміну остаточно не з ’ясовано. Вважають, ш:
він бере участь в регуляції окисних процесів. Одна з основних його функцій - анти­
оксидантна дія. Зокрема, вважають, що він гальмує окислення ненасичених жирних
кислот, перешкоджаючи утворенню з них перекисів ліпідів, білків, нуклеїнових кис­
лот. Крім цього, вітамін Е, мабуть, впливає на клітинне дихання шляхом активації
креатинфосфокінази, натрій-калієвої-АТФ-ази, цитохром-С-оксидази, стимуляції
синтезу убіхінону.
Фармакодинаміка.
1. Забезпечує антиоксидантний ефект.
2. Стимулює тканинне дихання і підвищує стійкість тканин до гіпоксії.
408

10.2. Препарати жиророзчинних вітамінів

3. Нормалізує білковий і ліпідний обмін.
4. Проявляє мембранопротекторну активність.
5. Регулює нормальний розвиток та функціонування епітелію статевих залоз та
сприяє виношуванню плода.
6. Підтримує рівновагу між вільним і зв’язаним холестеролом, внаслідок чого
стимулює секрецію гормонів, у тому числі статевих.
7. Сприяє утворенню гема та активує еритропоез.
8. Покращує реологічні властивості крові, зменшуючи агрегацію тромбоцитів.
9. Здійснює гальмівний вилив на нероксидні механізми атсрогенезу та поперед­
жує атеросклеротичні ураження судинної стінки.
10. М ає кардіотропну дію (покращує оксигенацію і скоротливу активність міо­
карда, попереджує розвиток дистрофічних процесів у серцевому м'язі).
11. Сприяє синтезу сурфактанту в легенях.
12. Поліпшує трофіку скелетних м’язів, гальмує розвиток міодистрофій внаслі­
док травми, інфекції або побічної дії деяких лікарських засобів (фібратів).
13. Має гегіатоиротекторну дію, радіонротекторні, героиротекторні та стреснротекторні ефекти, які грунтуються на його мембраиостабілізуючих і антиокси­
дантних власт и востях.
Показання до призначення..
1. В акушерсько-гінекологічній практиці при загрозі викидня, токсикозі вагіт­
них, безплідді, порушенні менструального циклу ири клімаксі, при ювеніль­
них кровотечах.
2. При порушенні функції статевих залоз у чоловіків.
3. У комплексній терапії та профілактиці атеросклерозу.
4. Д ля лікування ІХС і хронічної серцевої недостатності.
5. При тромбофлебітах і ендартеріїтах.
6. Д ля лікування м’язової дистрофії.
7. У комплексній терапії анемій.
8. При захворюваннях шкіри і сполучної тканини.
9. Для лікування променевої хвороби і хронічних інтоксикацій.
10. У комплексній терапії пародонтозу.
11. Як адаптоген у геронтологічній практиці.
12. Лікування гіпервітамінозу О.
13. Лікування захворювань легень.
14. При захворюваннях печінки.
15. При значних фізичних навантаженнях, стресі, в період реконвалесценції.
16. Д ля профілактики негативних наслідків проживання в регіонах із несприят­
ливою екологічною або радіаційною ситуацією.
Гіпо- та авітаміноз Е в людини не описаний, однак в експерименті на лабора­
торних тваринах класичними проявами гіповітамінозу токоферолу є безпліддя та
резорбція плодів у самиць, дегенерація сім’яників у самців, дистрофія м’язів, під­
вищена чутливість еритроцитів до пероксидного гемолізу, накопичення в жировій
тканині і скелетних м’язах ліпофуецииу, креатинурія.
409

СПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

Побічна дія. При пероральному прийомі терапевтичних доз небажані реакції
виявляються. При прийомі високих доз препарату (понад 400 мг на добу впродоь тривалого часу) можливі диспепсія, відчуття втоми, загальна слабкість, головні::біль. Також відзначаються креатинурія, підвищення активності креатинкіназ;:
збільшення концентрації холестерину, тригліцеридів, зниження концентрації ти­
роксину та триі’ю дтироніну у сироватці крові, збільшення вмісту статевих гормоні?
Тривале застосування високих доз препарату може спричиняти пригнічення актив­
ності нафтохінону, виникнення геморагій у травному каналі, гепатомегалію.
Н а ф т о х ін о н и

До групи нафтохінонів (вітамін К) входять ф і л о х ін о н ( в і т а м і н К ( ) -природнії;:
вітамін - і його синтетичні аналоги (наприклад, ф іт о м е т а н д іо н , в іт а м ін К , ) .
В ік а с о л ( в іт а м і н К . ( ) - є синтетичним препаратом нафтохінону іі на відміну в:~
природних препаратів є водорозчинним. Детальніше див. “Засоби, що підвищують
згортання крові”.

10.3. П Р Е П А Р А Т И В О Д О Р О З Ч И Н Н И Х В ІТ А М ІН ІВ

Тіаміну хлорид
Тіамін (вітамін В () є гетероциклічною сполукою, яка складається з піримідинсвого і тіазолового циклів. У медицині застосовують синтетичні препарати: тіамін;
хлорид і тіаміну бромід.
Природними джерелами вітаміну В! є дріжджі, висівки, бобові, зародки та обо­
лонки злакових культур, неполірований рис, жовток, нирки. М ікрофлора кишечни­
ку людини синтезує цей вітамін, але це не має істотного значення для поповнення
його запасів в організмі.
Фармакокінетика. Тіамін застосовується в основному шляхом парентерального
введення, тому що для гідрофільного тіаміну хлориду існує бар’єр всмоктування
який обмежує його біодоступність. При введенні всередину тіамін швидко абсорбу­
ється на всьому протязі тонкої кишки. В низьких концентраціях тіамін всмоктуєть­
ся активно за механізмом насичення, на який при більших дозуваннях нашаровуєть­
ся пасивна дифузія, що менш ефективна.
В крові концентрація порівняно низька, при цьому в плазмі циркулює переважні
вільний тіамін, в еритроцитах і лейкоцитах - його фосфорні ефіри. Накопичуєть­
ся в скелетних м’язах, печінці, серці, нирках, селезінці, нервовій тканині. До 50
загальної кількості міститься в посмугованих м’язах і міокарді, 40 % припадає
внутрішні органи, решта - на нервову тканину.
Біотрансформацію проходить у печінці, де шляхом фосфорилювання утворю­
ються активні фосфорні ефіри тіаміну. Найбільш активним є тіаміндифосфат (кокарбоксилаза), що має коензимиу активність. Виводиться переважно з сечею, біля
8 -Ю % - у незміненому стані. Період наиіввиведення тіаміну становить 9 -1 8 діб.
410

10.3. Препарати водорозчинних вітамінів

Механізм дії. Фосфорильована форма тіаміну - тіамінпірофосфат - є коферментом
ключового ферменту пентозного циклу метаболізму глюкози - транскетолази, кофер­
ментом декарбоксилаз, які каталізують окислювальне декарбоксилювання піровино­
градної та а-кетоглутарової кислот. Також під впливом тіамінпірофосфату відбуваєть­
ся блокада холінестеразн та активація холінацетилази. Тіамін бере участь у регуляції
вуглеводного обміну, є синергістом інсуліну, сприяє утилізації глюкози. Він приско­
рює метаболізм піровиноградної, молочної кислот, кетонових тіл, сприяє ліквідації
метаболічного ацидозу. Вітамін В, необхідніш для синтезу ацетилхоліну, нуклеїнових
кислот, білків, жирних кислот, утворення нікотпнаміднпх коферментів, аденозину.
Фармакодинаміка. У фармакодинаміці тіаміну можна виділити три основних
ефекти:
1. Кардіотропна дія. Тіамін розширює коронарні судини і внаслідок цього збіль­
шує оксигенацію серцевого м’яза, поліпшує трофіку і скоротливу активність
міокарда.
2. Нейротропна дія. Тіамін пригнічує активність холінестеразн і сприяє нако­
пиченню ацетилхоліну, впливає на активність ГАМК, серотоніну, забезпечує
проведення нервовових імпульсів в Ц Н С та ВНС, активізує процес збуджен­
ня, знижуючи при цьому внутрішнє гальмування. Під впливом тіаміну змен­
шується кількість недоокислеипх продуктів в аксонах периферичних нервів,
що сприяє усуненню больового синдрому при запальних процесах і травмах.
Завдяки наявності в молекулі четвертинного атома азоту тіамін має помірні
гангліоблокуючі і курареподібні властивості, водночас він послаблює ефекти
деиоляризуючих міорелаксантів.
3. Гіпоглікемічна дія. Тіамін - синергіст інсуліну, знижує рівень глюкози і мо­
лочної кислоти в крові, зменшує кетоацидоз, поліпшує утилізацію глюкози.
Показання.
1. Гіпо- й авітамінози.
2. Неврологічні захворювання (периферичний неврит, радикуліт, невралгія, па­
рези, паралічі, енцефалопатія)
3. Ендокринні хвороби (цукровий діабет, тиреотоксикоз).
4. Кардіологічні захворювання (серцева недостатність, екстрасистолія, ішемічна
хвороба серця, міокардіодистрофія).
5. Захворювання шлунково-кишкового тракту (гепатити, виразкова хвороба
шлунка та дванадцятипалої кишки, атонія кишечнику, сиру).
6. При голодуванні.
7. При хронічному алкоголізмі.
8. При підвищеній потребі у вітаміні під час вагітності, лактації та інтенсивного
росту.
9. Ш кірні хвороби (екзема, атонічний дерматит, псоріаз, червоний плоский л и ­
шай).
Побічні ефекти.
1. Алергічні реакції (лихоманка, свербіж, кропивниця, набряк Квінке, напади
бронхіальної астми, анафілактичний шок, кишечні геморагії, еритема).
411

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМАКОЛОГІЯ

2. При швидкому внутрішньовенному введенні можуть знизитися артеріальні!:
тиск (колапс) та виникнути серцеві аритмії.
3. Пригнічення ЦНС і дихання.
4. Порушення скорочень скелетних м’язів (у тому числі дихальних).
5. Великі дози препарату пригнічують активність ферментів печінки.
Розгорнута форма авітамінозу
мас назву бері-бері і характеризується полінев­
ритом, серцевою недостатністю, розладами травлення.
Побічна дія. Найчастіше проявляється алергічними реакціями (кропив’янка, на­
бряк Квінке, бронхоспазм, анафілактичний шок). Вказані реакції частіше виника­
ють при схильності до алергії, у жінок в клімактеричному та передклімактеричною
періодах, у хворих на алкоголізм. Гірп парентеральному введенні також м о ж л и е :
явищ а синаїїтогілегії: зниження артеріального тиску, порушення скоротливості ске­
летних м’язів, пригнічення дихання.
Протипоказання - гіиерчутливість до препарату.
К окарбоксилаза. Кокарбоксилаза є ютовою активною формою вітаміну В,. Ф ар­
макологічні властивості кокарбоксилази не повністю співпадають з властивостями
тіаміну, тому для лікування гіповітамінозу цей препарат не призначають. Кокарбоксилазу застосовують у комплексній терапії ацидозу, діабетичної коми, печінкової та
ниркової недостатності, серцевої недостатності, неврологічних захворювань.
Рибоф лавін
В основі хімічної будови рибофлавіну (вітаміну В.,) лежить система ізоалоксазину. Як боковий ланцюг у його молекулі міститься залишок п’ятиатомного егіирг.
рибітолу.
Природними джерелами вітаміну В., є дріжджі, печінка, нирки, м’ясо, молоко,
яйця, сир, зелені овочі, також він синтезується мікрофлорою кишечнику.
Фармакокінетика. Препарат приймають per os або застосовують місцево у фор­
мі очних крапель. Після прийому всередину рибофлавін абсорбується в кишечник;,
і підлягає фосфорилюванню в його слизовій оболонці, клітинах печінки та кров:
При цьому утворюється дві коферментні форми: флавіимоноиуклеотид (Ф М Н
і флавінаденіндинуклеотид (ФАД). Рибофлавін накопичується переважно в печін­
ці, нирках і надниркових залозах. У тканинах рибофлавін може перебувати у вільно­
му стані, однак його нуклеотиди (Ф М Н і ФАД) надійно зв’язані з білками апофер­
менту. Виділяється з організму нирками, забарвлюючи сечу в світло-жовтий колір.
Механізм дії. Рибофлавін як простетична група ферментів-флавопротеїдів у процес,
тканинного дихання виконує функцію транспорту водню й регулює окисно-відновн:
реакції. ФАД входить до складу глутатіонредук гази, яка переводить окислений глутатіон у відновлену форму. В складі оксидази амінокислот рибофлавін бере участь у синтез:
й обміні амінокислот. Низка ферментів, що мають у своєму складі рибофлавін, беруть
участь в обміні інших вітамінів: кислоти нантотенової, піридоксипу, кислоти фолієвої.
Фармакодинаміка.
1. Підвищує стійкість організму до нестачі кисню (гіпоксії).
2. Підсилює ріст і регенерацію тканин.
412

10.3. Препарати водорозчинних вітамінів

3. Відіграє важливу роль у підтриманні трофіки тканин ока та нормальної зоро­
вої функції.
4. Активує синтез гемоглобіну.
5. Підтримує життєдіяльність кишкової палички і нормальний мікробіоценоз
кишечнику.
Показання:
1. Г іі іо - і а в і т а м і н о з и ( а р н б о ф л а в і н о з ) .

2. Захворювання очей: кон’юнктивіти, ірити, кератити, гемералопія (погіршення
сутінкового зору).
3. Шкірні хвороби: рани, які довго не загоюються, виразки, тріщини шкіри, опі­
ки, обмороження.
4. Інфекційні хвороби (у період видужання).
5. Променева хвороба.
6. Астенія.
7. Хронічний ентерит.
Ознаки недостатності рибофлавіну в організмі - порушення функції ЦНС (іпо­
хондрія, істерія, депресія). Потім знижується секреція шлункового соку та актив­
ність травних ферментів, знижується апетит, зменшується маса тіла, виникають
тріщини в кутах рота іі на губах (ангулярнпй стоматит, хейліт), язик стає сухим,
яскраво-червоним (глосит), з’являється гострий біль в очах, світлобоязнь, розвива­
ються кератит, кон’юнктивіт, катаракта.
Побічна дія. В більшості випадків побічна дія препарату обмежується характер­
ним забарвленням сечі. Лікування великими дозами рибофлавіну через ііого погану
розчинність може викликати закупорку канальців нефрона.
К ислота н ік о ти н о в а
Кислота нікотинова (вітамін РР, вітамін В,) і нікотинамід, який також розгляда­
ється як вітамін РР, походять від піридину (піридинкарбонова-3 кислота) (рис. 10.2).

Кислота нікотинова

Нікотинамід

Рис. 10.2. Х імічна стр у кту р а кислоти н ік о ти н о во ї та її аміду

У великих кількостях міститься у дріжджах, арахісі, є в овочах, фруктах, м’ясі,
молоці, рибі, гречаній крупі.
Фармакокінетика. Препарат вводять оральним та ін’єкційним шляхом. При за­
стосуванні всередину кислота нікотинова і нікотинамід інтенсивно абсорбуються в
шлунку й обмежено в кишечнику. Цей процес може бути порушенні! у хворих на
413

С ПЕЦІАЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, ентерит, коліт, лямбліоз. Бістрансформація кислоти нікотинової (амідування, утворення піридиннуклеотидІЕ
НМ Н, НАД, Н А Д Ф ) відбувається головним чином у печінці за участю АТФ. П:ридиннуклеотиди розподіляються в організмі нерівномірно. За їх вмістом орган;
утворюють ряд: печінка (депоиуючий орган) > головний мозок > серцевий м’яз >
нирки > скелетні м’язи > еритроцити. Період напіввиведення кислоти нікотинової
45 хвилин. Головним залишковим продуктом перетворення иіридиннуклеотпдів Кт-метплнікотпнамід. Усі деривати кислоти нікотинової виводяться з сечею.
Механізм дії. Дія кислоти нікотинової зумовлена її роллю в обміні речовин. Нікотннамідні коферменті! (Н А Д і Н А ДФ ) є необхідними для життєдіяльності всіх
живих клітин і всіх видів обміну. Зміна розміщення подвійних зв’язків у кільці дає
змогу оборотного приєднання або віддачі атома водню (електрона). В такий епосі'
створюється постійно функціонуюча окисно-відновна система. Важливою функці­
єю НАД і НА ДФ є їх участь у тканинному диханні (перша ланка дихального лан­
цюга). Крім того, встановлено пряму участь нікотинамідних коферментів в енер­
гетичному обміні клітини: при взаємоперетвореннях НАД і НАДФ вивільнюється
151 кД ж /м ол (36 000 кал/м ол) енергії. Поряд з кофермеитним (специфічним) існує
некоферментний (опосередкований) механізм дії нікотинової кислоти, що реалізу­
ється через залози внутрішньої секреції. Кислота нікотинова стимулює продукціь:
тироксину і підвищує функцію надниркових залоз, а також має гіпоглікемічну дію.
Фармакодинаміка.
1. Вплив на серпе. Збільшує постачання міокарда киснем за рахунок поліпшен­
ня мікроциркуляції, активації енергетичного і вуглеводного обміну.
2. Вплив на судини. Має нетривалу судинорозширювальну дію, зумовлену ви­
вільненням ендогенного простацнкліну, знижує артеріальний тиск.
3. Вплив на печінку. Збільшує екскрецію жовчі, синтез білка, стимулює глікогеносинтетичиу і дезінтоксикаційну функції печінки (активізує процеси
кон’югації і метилювання токсичних сполук).
4. Вплив на систему крові. Активує фібриноліз, має антиагрегантну дію.
5. Вплив на жировий обмін. Властива гіполіпідемічна і гіпохолестеринемічна дія
внаслідок пригнічення в жирових клітинах активності аденілатциклази, зни­
ження в них рівня нАМ Ф, пригнічення ліполізу та зменшення надходження
жирних кислот до печінки.
6. Вплив на вуглеводний обмін. Гіпоглікемічна дія.
7. Вплив на залози. Збільшує продукцію тироксину, стимулює утворення гормо­
нів кори наднирників.
8. Вплив на ЦНС. Впливає на співвідношення процесів збудження іі гальмуван­
ня в головному мозку, сприяє прискореному виробленню негативних гальмів­
них умовних рефлексів або їх закріпленню.
9. Потенціює дію седативних, транквілізуючих і нейролептичних засобів.
Показання до призначення.
1. Пелагра.
2. Спазми периферичних судин, атеросклероз.
414

10.3. Препарати водорозчинних вітамінів

3. Профілактика і лікування тромбоутворення.
4. Стенокардія.
5. Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, ентерити, коліти.
6. Хвороби печінки.
7. Призначають при невротичних станах, психічних захворюваннях
Побічні ефекти.
1. Почервоніння шкіри верхньої половини тулуба, свербіж, запаморочення, при­
ливи крові до голови.
2. Парестезії, відчуття печіння і поколювання.
3. Ортостатпчна гіпотонія.
4. Тривале застосування або великі дозп можуть спровокувати розвиток діареї,
анорексії, блювання, гіперглікемію, ульцерацію слизової оболонки шлунка.
5. Великі дозп небезпечні у зв’язку з іімовірністю розвитку жирової інфільтрації
печінки, порушенням її функції.
При недостатності кислоти нікотинової (пелагрі) порушується функція ЦНС (де­
менція), органів травлення (діарея), шкіри (дерматит). Цеіі симптомокомплекс роз­
вивається внаслідок дефіциту нікотинової кислоти при харчуванні, а також в осіб,
що страждають на хронічний алкоголізм, при цирозі печінки, тяжкому цукровому
діабеті та кахексії, зумовленій злоякісними пухлинами.
К ал ьц ію п ан то тен ат
Кальцію пантотенат є сіллю пантотенової кислоти і належить до родини вітамі­
ну В-.з
Природними джерелами цього вітаміну є дріжджі, печінка, яєчний жовток, ікра,
зерна злакових культур, цвітна капуста. Синтезується мікрофлорою кишечнику.
Фармакокінетика. Кальцію пантотенат вводять внутрішньо або шляхом ін’єкцій,
застосовують місцево, а при захворюваннях верхніх дихальних шляхів і бронхів вво­
дять інгаляційно у вигляді аерозолю. М ає коротку тривалість дії, тому добову дозу
вводять за 2 -4 прийоми. Добре абсорбується з травного каналу. У великих кількос­
тях він накопичується в серці, печінці, нирках, наднирниках. Виділяється у незміиеному вигляді (2 /3 - нирками, 1/3 - кишечником).
Механізм дії. Всмоктавшись у кишечнику, вітамін В. бере участь у синтезі ацетилкоензиму А. Основна функція ацетил-КоА полягає у тому, що він є акцептором
і переносником кислотних (ацильних) залишків. Цей кофермент (А-КоА) необхід­
ний для нормального перебігу багатьох обмінних процесів: він бере участь в окисно­
му декарбоксилюванні кетокислот (наприклад, піровиноградної, а-кетоглу гарової),
в синтезі лимонної кислоти (включаючись до циклу трикарбонових кислот), корти­
костероїдів, ацетилхоліну. За його участю здійснюється синтез жирних кислот, які
необхідні для утворення фосфоліпідів, синтез холестерину, статевих гормонів.
Фармакодинаміка. ГІантотенова кислота входить до складу коензиму А іі бере
участь в процесах ацетилювання та окислення. Вона регулює вуглеводний та жиро­
вий обмін, необхідна для синтезу ацетилхоліну й кортикостероїдів.
415

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Цей препарат поліпшує функцію периферичної нервової системи. Він оптимізм*
енергетичні процеси в міокарді і в такий спосіб покращує скоротливість міокарда
посилює кардіотонічний ефект серцевих глікозидів.
Кальцію пантотенат збільшує тонус і перистальтику кишечнику, що особливо по­
мітно на фоні його атонії. Добре відома властивість пантотенової кислоти та її по­
хідних поліпшувати процеси епітелізації, трофіку шкіри та слизових оболонок.
Показання до призначення. Кальцію пантотенат застосовують як засіб патогене­
тичної терапії, оскільки авітамінозу, викликаного відсутністю вітаміну В., в л ю д и н і :
не описано. Його призначають при невритах, поліневритах, невралгіях, парестезіях, опіках, ранах, трофічних виразках, дерматитах, запаленнях дихальних шляхів
бронхіальній астмі, серцевій недостатності, післяопераційній атонії кишечнику. Цей
препарат застосовують для зменшення токсичної дії стрептоміцину іі препаратів
миш’яку.
Побічна дія. В окремих випадках кальцію пантотенат може викликати нудоту
блювання, печію.
П ір и д о к с и н у гідрохл ори д
Піридокспн (вітамін В(.) - це група похідних піридину. Натуральні похідні піри­
доксину - піридоксаль і піридоксамін (рис. 7). Біологічну активність мають фос­
форні ефіри цих сп ол ук- пірндоксаль-5-фосфат і піридоксамін-5-фосфат. У меди­
цині застосовують піридоксину гідрохлорид.
Речовини з В6-вітамінною активністю v великих кількостях містяться у дріжджах
зернах злакових, бобових культурах, бананах, м’ясі, нирках, рибі.
Фармакокінетика. Піридокспн приймають per os або вводять ін’єкційним шля­
хом. У першому випадку піридокспн абсорбується в кишечнику. Піридокспн у най­
більших кількостях міститься в печінці й серці. У тканинах піридокспн перетворю­
ється шляхом фосфорилювання на біологічно активні форми: гііридоксинфосфат
піридоксальфосфат і піридоксамінфосфат, які мають к о ф ер м ен ті функції. При­
близно 90 % введеного піридоксину О К И С Н Ю Є Т Ь С Я до 4-піридиксової кислоти і в ц і н
формі виводиться з сечею.
Механізм дії. Активна форма вітаміну - піридоксальфосфат як кофермент забез­
печує декарбоксилювання, переамінування та дезамінування амінокислот. Піридок*
син активує транспорт амінокислот із кишечнику, їх проникнення з кровоносної':
русла в тканини та реабсорбцію амінокислот в нирках.
Піридоксальфосфат приймає участь у багатьох процесах азотистого обміну
трансамінування, дезамінування та декарбоксилювання амінокислот, метаболізм
триптофану, амінокислот, що містять сірку, оксиамінокислот. У ЦНС вітамін забез­
печує перетворення глутамінової кислоти (стимулюючий фактор) у у-аміномаслян*.
(гальмівний фактор), синтез серотоніну. Піридоксальзалежні ферменти мають регу­
люючий вплив на жировий обмін: сприяють інтенсивному перетворенню кислот;
лінолевої на ненасичену арахідонову, знижують рівень холестерину іі ліпідів при
атеросклерозі. Піридоксальфосфат бере участь у процесах вуглеводного обміну, під416

10.3. Препарати водорозчинних вітамінів

зшцуючи вміст глікогену в печінці. Пірндоксин активує синтез трансферину, який
транспортує іон заліза у кров, сприяє утворенню КоА у печінці, синтезу пуринів,
пірпмідинів, нуклеїнових кислот, утворенню гема.
Фармакодинаміка.
1. Вплив на серце. Пірндоксин має позитивну інотронну і негативну хропотропну дію (особливо при серцевій недостатності).
2. Вплив на печінку. Пірндоксин активує секрецію і виділення жовчі, підсилює
глікогенсннтетичну, білокспптетпчну і дезінтоксикаційну функції печінки.
3. Вплив на систему крові. Пірндоксин стимулює леіікопоез (у випадках лей­
копенії та променевої хвороби) та еритропоез (за умов токсичного ураження
червоного кров’яного ростка).
4. Вплив наліпідниіі обмін. Зменшує вміст холестерину в сироватці крові.
5. Вплив на нервову систему. Пірндоксин підтримує нормальне функціонуван­
ня центральної і периферичної нервової системи.
Показання до призначення:
1. Гіпо- й авітамінози.
2. Хронічна серцева недостатність, міокардіодистрофія, атеросклероз.
3. Гепатити різної етіології, холецистити.
4. Апластична, гіпохромиа анемія, лейкопенія.
5. Променева хвороба.
6. Туберкульоз.
7. Паркінсонізм.
8. Радикуліти, неврити.
9. Ранній токсикоз вагітних.
10. При призначенні антибіотиків та препаратів-похідних П Н К .
11. Цукровий діабет.
12. При себореєподібних та несеборейних дерматитах, оперізуючому лишаї, ней­
родерміті, псоріазі, ексудативному діатезі.
13. Для запобігання токсичній дії лікарських засобів (протитуберкульозних,
сульфаніламідних, гормональних контрацептивів).
Побічні ефекти:
1. Алергічні реакції.
2. Підвищення кислотності шлункового соку (з обережністю призначати хво­
рим на виразку шлунка та дванадцятипалої кишки), діарея.
3. Парестезії: відчуття здавлення в кінцівках (симптом “панчіх” і “рукавичок”),
оніміння; периферична нейропатія.
4. При швидкому внутрішньовенному введенні можуть виникнути судоми.
Ціанокобаламін
Ціанокобаламін (вітамін В,.,) - див. “Засоби, що впливають на систему крові”.
К ислота ф о л ієва
Кислота фолієва (вітамін В .) - див. “Засоби, що впливають на систему крові".
417

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ

К а л ьц ію п ан гам ат
Кальцію пангамат (вітамін В,-) є кальцієвою сіллю ефіру глюконової кислоти та
дп метил гліцину. Його приймають усередину як засіб патогенетичної терапії. У знач­
ній кількості вітамін В |:1 міститься у печінці, дріжджах, зернах злакових культур.
Механізм дії. Кофермептпі форми вітаміну Вп невідомі. Головним у механізмі йоте
дії є здатність постачати різні обмінні процеси активними метильними групами. Ві­
тамін В,- покращує ліпідний обмін, покращує засвоєння кпсіпо тканинами. Під його
впливом активується біосинтез холіну, метіоніну та креатину, збільшується вміст креатипфосфату у м’язовііі тканині, відбувається накопичення глікогену у м’язах і печінці
Фармакодинаміка. Вітамін В|5 поліпшує ліпідниіі та енергетичний обмін у м’язах,
проявляє антигіпоксичпі властивості, збільшує запаси глікогену в скелетних м’язах
та печінці.
Показання до призначення. Препарат застосовують у комплекснії! терапії атеро­
склерозу, коронарної недостатності, емфіземи легень та пневмосклерозу, гепатиту,
хронічної алкогольної інтоксикації, захворювань шкіри, а також для зменшення по­
бічної дії сульфаніламідів, кортикостероїдів.
К ислота аскорбінова
Найбільш характерними особливостями кислоти аскорбінової (вітамін С) є ак­
тивна відновна властивість, зумовлена воднем енольної групи, іі легке окислення до
кислоти дегідроаскорбінової, яка виконує коферментну функцію (рпс. 10.3). Кисло­
та дегідроаскорбінова легко відновлюється цистеїном і глутатіоном.
У значній кількості вона міститься в овочах, фруктах, ягодах, хвої, шипшині,
у листі та плодах чорної смородини. В організмі людини не синтезується.

нос

-2Н
о

нос
н е ----HOCH
С Н ,О Н

+ 2Н

о= = с
н е ----HOCH
С Н 2О Н

Рис. 10.3. Х імічна структура аскорбінової кислоти та її п еретво р ен ня
на дегідроаскорбінову кислоту

Фармакокінетика. При внутрішньому застосуванні кислота аскорбінова абсор­
бується в тонкому кишечнику у вигляді кислоти дегідроаскорбі нової, яка прони­
кає крізь мембрану без енергетичних затрат. М аксимальна концентрація вітаміну
418

10.3. Препарати водорозчинних вітамінів
у плазмі крові при введенні per os визначається через 4 години. Із плазми легко про­

никає у лейкоцити, тромбоцити, а потім у всі тканини; переважно накопичуючись
у тканинах з інтенсивним обміном, зокрема в надниркових залозах, у заднііі частці
гіпофіза, епітелії очей, в яєчниках, печінці, мозку, селезінці, підшлунковій залозі.
У тканинах кислота аскорбінова перебуває як у вільному стані, так і в сполуках.
Метаболізується переважно в печінці, перетворюючись па дезокспаскорбінову й
далі на щавлевооптову та дикетогулонову кислоти. Паління і зловживання алкоголем
прискорюють перетворення кислоти аскорбінової па неактивні метаболіти. З орга­
нізму виділяється з сечею в незміненому стані (20 %), а також у вигляді метаболітів.
15 сечі вітамін С з ’являється лише в тому разі, коли його депо повністю сформоване.
Механізм дії. Основні ефекти кислоти аскорбінової пов'язані з її участю в окисновідновних реакціях в результаті її перетворення у кислоту дегідроаскорбінову. Цей
процес має оборотний характер і супроводжується переносом атомів водню (Н ).
Кислота аскорбінова може виступати в ролі донатора Н при відновленні субстрату
або акцептора IT при його окисленні. Завдяки цьому кислота аскорбінова приймає
участь в усіх обмінних процесах, що відбуваються в організмі людини.
Фармакодипаміка.
1. Активує синтез колагену і проколагену, що забезпечує ріст кісток, утворення
хрящів і дентину зубів. Приймає участь у формуванні основної речовини спо­
лучної тканини, регулює колоїдний стан міжклітинної речовини, пригнічує
дію гіалуроиідази і підтримує нормальну проникність капілярів.
2. Поліпшує функцію симпатичної нервової системи, тому що активує синтез
катехоламінів. Стимулює еритрогюез:
2.1. Покращує всмоктування заліза з шлунково-кишкового тракту завдяки
відновленню тривалентного заліза у двовалентне.
2.2. Сприяє включенню залізало складу гема.
2.3. Приймає участь у перетворенні фолієвої кислоти у тетрагідрофолієву.
3. Сприяє синтезу білка і нуклеїнових кислот.
4. Активує неспецифічну захисну функцію організму (неспецифічний імунітет):
4.1. Збільшує синтез інтерферону.
4.2. Стимулює утворення антитіл і комплементу.
4.3. Підсилює фагоцитоз, міграцію і хемотаксис лейкоцитів.
4.4. Сприяє синтезу кортикостероїдів.
5. Прискорює метаболізм холестерину.
6. Підсилює дезінтоксикаційну і синтетичну функцію печінки.
7. Кислота аскорбінова (як і токоферол) є біоантиоксидантом і забезпечує ста­
більність клітинних мембран:
7.1. Відновлює окислений токоферол, який руйнує вільні радикали, пригні­
чує утворення перекисів і канцерогенних речовин.
7.2. Підвищує стійкість організму до нестачі О.,.
8. Великі дози кислоти аскорбінової стимулюють процеси перекисного окислен­
ня ліпідів. Аскорбінова кислота сприяє засвоєнню глюкози та піровиноград­
ної кислоти у циклі Кребса.
419

С П ЕЦ ІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

9. У великих дозах гальмує вивільнення інсуліну.
10. Кислота аскорбінова відіграє важливу роль в окисно-відновних процесах ;
системі "метгемоглобін - гемоглобін". Наявність її в еритроцитах захищає ге­
моглобін, перешкоджаючи його окисленню. Кислота аскорбінова здатна без­
посередньо відновлювати метгемоглобін. Завдяки цій системі метгемоглобін
не накопичується в клітинах.
11. Забезпечує відновлений стан SH-rpyri, стимулює обмін РИК, сприяє утворен­
ню кислоти фолі нової з фолієвої. Цим пояснюється її здатність стимулювати
регенерацію тканин.
12. Активує ряд ферментів.

П о к а з а н н я до за ст о сув а н н я .
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.

9.
10.
11.
12.

Гіпо- й авітамінози. Захворювання серцево-судинної системи.
Профілактика і лікування атеросклерозу.
Геморагічний діатез, капіляротоксикоз.
Хвороби печінки і шлунково-кишкового тракту.
Хвороби нирок.
Захворювання дихальних шляхів.
Лікування промислових отруєнь.
Стимуляція захисних сил організму. Як засіб адаптаційної терапії кислота ас­
корбінова може призначатись практично здоровим особам у разі високих на­
вантажень на організм та стресорнпх впливів.
Лікування ранових процесів з в’ялим перебігом та переломів кісток.
Променева хвороба.
Інфекційні захворювання.
Гіпофункція кори надниркових залоз.

П о б іч н і еф ект и.
1. У великих дозах кислота аскорбінова пригнічує [3-клітини підшлункової за­
лози і гальмує утворення інсуліну, викликаючи гіперглікемію.
2. Великі дози кислоти аскорбінової надмірно стимулюють утворення та ви­
ділення кортикостероїдів, що може призвести до підвищення артеріального
тиску та опосередкованого ураження гломерулярного апарату нирок.
3. Великі дози аскорбінової кислоти сприяють утворенню великої кількості кис­
лоти дегідроаскорбінової, яка перетворюється на щавлеву кислоту. Це при­
зводить до утворення конкрементів у нирках.
4. Великі дози кислоти аскорбінової сприяють підвищенню активності згортальної системи крові, викликають еритроцитопенію, нейтрофільннй лейкоцитоз.
5. Великі дози аскорбінової кислоти стимулюють процес перекисного окислен­
ня ліпідів.
6. Порушення активності тканинних дегідрогеназ.
7. Застосування кислоти аскорбінової у великих дозах per os може спровокувати
виникнення ерозііі слизових оболонок шлунково-кишкового тракту.
8. Підвищення збудливості ЦНС, порушення сну.
420

10.3. Препарати водорозчинних вітамінів

9. Порушення обміну міді і цинку.
10. Розвиток міоангіогіатій.
11. Застосування вітаміну С у великих дозах під час вагітності призводить до ви­
киднів.
Кислота аскорбінова є специфічним антискорбутним засобом. Дефіцит вітаміну
С (скорбут, або цинга) характеризується слабкістю, зниженням працездатності, ге­
морагічним діатезом, розвитком анемії, кровоточивістю ясен тощо.
Г а л а с к о р б ін являє собою комплексну сполуку натрієвих солей аскорбінової га
галової кислот. Дія галаскорбіну зумовлена наявністю в ііого складі 20 % аскорбіно­
вої кислоти, а також із в’яжучими властивостями галової кислоти та її слабкою віта­
мінною активністю, подібною до вітаміну Р. Препарат застосовують внутрішньо при
тих же показаннях, що й кислоту аскорбінову. Розчин галаскорбіну використовують
для лікування тріщин, опіків, променевих уражень шкіри. Після прийому всередину
може викликати побічні ефекти у вигляді нудоти та блювання.
Біофлавоноїди
З великої групи біофлавоиоїдів у медичній практиці застосовують препарат віта­
міну Р - р у т и н (3-рамноглюкозпл-3’,5,7,3’,4’-пента-оксифлавон) і кверцетин. Ф л а­
воноїд кверцетин є агліконом багатьох рослинних флавоноїдних глікозидів, у тому
числі рутину.
Фармакокінетика. Біофлавоноїди адсорбуються з травного каналу помірно. Р у­
тин, всмоктуючись у травному каналі, сприяє транспорту та депонуванню аскорбату. В організмі він підлягає біотрансформації і перетворюється на гомованілінову,
оксифенілоцтову й діоксифенілоцтову кислоти. Виводиться в незміиеному вигляді
та у вигляді метаболітів, переважно з жовчю і меншою мірою з сечею. Період напіввиведення становить 10-25 год.
Природними джерелами цього вітаміну є чорна смородина, цитрусові, чорноплід­
на горобина, чай, особливо зелений.
Механізм дії. Вітаміну властивий антиоксидантний ефект. Він попереджає окис­
лення аскорбінової кислоти і катехоламінів, пролонгуючи їхню дію, сприяє перетво­
ренню аскорбінової кислоти в дегідроаскорбінову. Поруч з аскорбіновою кислотою
він бере участь в окисно-відновних процесах. Зменшує активність гіалуронідази.
Фармакодинаміка. Спільно з кислотою аскорбіновою вітамін Р гальмує актив­
ність гіалуронідази, завдяки чому стабілізує міжклітинну речовину. В результаті
знижується проникність стінки капілярів. Крім того, рутину властиві такі ефек­
ти, як зменшення ексудації рідкої частини плазми та діапедезу клітин крові через
судинну стінку. У хворих на хронічну венозну недостатність рутин призводить до
зменшення набрякового та больового синдромів, трофічних порушень. Він сприяє
зменшенню вираженості побічних ефектів променевої терапії й гальмує розвиток
судинних ускладнень цукрового діабету.
Вітамін Р, особливо кверцетин, має протизапальний ефект завдяки блокаді ліпооксигеназного шляху метаболізму арахідонової кислоти, зниженню синтезу лейкотрієнів, серотоніну та інших медіаторів запалення. Йому притаманні регенеративні
421

С ПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

властивості, вплив на процеси ремоделювання кісткової тканини, імуномодулююч?.
активність, жовчогінний та легкий антигіпертензпвнпй ефекти.

П о к а з а н н я до п р и зн а ч е н н я .
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.

Геморагічні діатези, тромбопенічна пурнура.
Кровотечі різної етіології.
Крововиливи у сітківку ока.
Септичний ендокардит.
Ревматизм, запальні захворювання суглобів.
Променева хвороба.
Алергічні реакції, кір, скарлатина.
П о б іч н а д ія не встановлена.
А с к о р у т и н - комбінований препарат, що містить кислоту аскорбінову, рутин
і глюкозу. Дія аскорутипу зумовлена фармакологічними властивостями його ком­
понентів. Препарат застосовують у складі комплексної терапії захворювань, що
супроводжуються підвищенням проникності судин (геморагічних діатезів, капіля­
ротоксикозів, променевої хвороби, алергічних захворювань, тромбоцитопеиічної
пурпури), гломерулонефриту, септичного ендокардиту, артеріальної гіпертензії,
ревматизму, арахноїдиту, холестазу, інфекційних хвороб. Аскорутин можна призна­
чати при ураженнях капілярів, викликаних саліцилатами та антикоагулянтами.

1 0 .4 . П О Л І В І Т А М І Н Н І П Р Е П А Р А Т И
Полівітамінні препарати - це комплекси вітамінів у збалансованих фізіологічних
співвідношеннях. Основою для комбінованого застосування вітамінних препаратів
є взаємне посилення їх ефекту (наприклад, рутин підвищує вплив кислоти аскор­
бінової на проникність стінки судин, фолієва килота - вплив ціанокобаламіну на
кровотворення), а також зменшення токсичності (наприклад, токсичність кальциферолу зменшується під впливом ретинолу ацетату).
Деякі полівітамінні препарати для підвищення ефекту поєднують з амінокисло­
тами і мікроелементами. Наприклад, комплекс “ Д е к а м е в і т ” містить 10 вітамінів та
амінокислоту метіонін, “ Г л у т а м е в іт ” - 10 вітамінів, глутамінову кислоту, мідь, за­
лізо, калій і кальцій.
Ф а р м а к о д и н а м ік а . Полівітамінні препарати залежно від складу активізують різ­
номанітні біохімічні процеси в організмі, стимулюють тканинне дихання, оксидне
фосфорування, синтез білка, окисно-відновні реакції тощо. У зв’язку з цим полівіта­
мінні препарати мають різноманітні ефекти. Вони стимулюють фізичну й розумову
діяльність, білоксинтезуючу, зовнішньосекреторну іі детоксиканійну функції печін­
ки, підвищують імунну реактивність та інші захисні властивості організму.
П о к а за н н я до п р и зн а ч ен н я . Полівітамінні препарати застосовують для профілакти­
ки гіповітамінозів та адаптаційної терапії, що включає поліпшення обміну речовин
і загального стану організму в похилому віці, розумове і фізичне виснаження, пері­
од видужання після тяжких захворювань, поліпшення адаптації організму до впливу
екстремальних чинників (несприятливі кліматичні умови, вібрація, радіація тощо).
422

10.4. Полівітамінні препарати

Препарати
Н азва

Ф орм а випуску

О сновні способи застосування

Р е ти н о л у ацетат
Retinoli acetas

Капсули по 0,2 0,568 % чи 5,68 %
розчину (3300; 5000; 33 000 МО);
3,44 % і 8,6 % розчину (в 1 мл
100 000 і 250 000 МО; в 1 краплі
5000 і 12 500 МО відповідно);
ам пули по 1мл, що містять
25 0 0 0 ,5 0 000 і 100 000 МО

П ризначаю ть внутріш ньо після їди та зовніш ньо.
Вища разова д оза вітам іну А становить д ля д ор ос­
лих 50 000 М О, д ля дітей старш е 7 років 5000 МО. Вищ а добова доза вітам іну А для д о р о с­
лих - 100 000 МО, для дітей старш е 7 років 20 000 М О. Терапевтичні дози вітам іну А при гіпові­
тамінозах легкого та середнього ступеня
для д орослих - д о 33 000 М О на добу.
Вводять внутріш ньом 'язово по 1мл
При ураж еннях ш кіри ураж ені ділянки зм азую ть
розчином і прикриваю ть м арлевою пов'язкою

Е р го к а л ь ц и ф е р о л
E rgocalciferolum

Д раже по 500 МО; ф лакони по
10 мл 0 ,0 6 2 5 %
( в 1 м л - 2 5 000 М О ), 0 ,1 2 5 %
( в 1 м л - 5 0 000 МО) і 0,5 %
(в 1мл - 200 000 МО) олійного
розчину; ф лакони по 5 мл 0,5 %
спиртового розчину
(в 1 м л - 2 0 0 000 МО)

Застосовую ть внутріш ньо у вигляді крапель
або драже. Вищ а добова доза 100 000 МО. При
остеопорозі й остеом аляції вітам ін 0 , призначаю ть
в дозі 3000 М О на добу. Як проф ілактика рахіту д і­
тям віком від 1 місяця д о 3 років щ оденно призна­
чаю ть по 5 0 0 -1 0 0 0 МО протягом 5 -6 тижнів. Для
лікування дітей з рахітом І ступеня призначаю ть по
10 0 0 0 -1 5 000 М О на добу; з рахітом II—III ступеня
- д озу збільш ую ть в 1 ,5 -2 рази

Т о ко ф е р о л у
ац етат
Tocopheroli acetas

Флакони по 1 0 -5 0 мл, що містять
5 %, 10 %, ЗО % олійний розчин
(1 крапля - відповідно 1, 2 та
6,5 мг а-токоф еролу ацетату);
капсули по 0,2 мл 50 % олійного
розчину; ам пули по 1мл 1 %, 10
% та ЗО % олійного розчину

П ризначаю ть внутріш ньо після їди по 100 мг 1 -2
рази на добу. Курс лікування становить
3 0 -6 0 днів.
В водять внутріш ньом ’язово по 1 мл щ одня або
через день.

К и с л о та а с к о р б і­
н ов а
A cidum ascorbinicum

П орош ок; таблетки по 0,025;
0,05; 0,1 та 0,5; ампули
по 1 і 2 мл 5 % і 10 % розчину

П рийм аю ть внутріш ньо після їд и. 3 м етою про­
ф ілактики дорослим необхідно 0,1 г на добу, дітям
від 4 років - по 0,05 г на добу. Л ікувальні дози для
дорослих становлять 0 ,2 -0 ,5 г на добу, д ля д ітей 0 ,2 -0 ,3 на добу.
Вводять внутріш ньом 'язово або внутріш ньовенно
по 1-З м л 5 % розчину, д ля д ітей - 1 -2 м л 5 %
розчину. При отруєннях д оц іл ьніш е користуватися
10 % аскорбіновою кислотою

Р ути н
R utinum

П орош ок, таблетки по 0,02

П ризначаю ть всередину по 1 -2 таблетки
2 -3 рази на добу.

Таблетки (аскорбінової кислоти
0,05; рутину 0,05; глю кози 0,2).

П ризначаю ть всередину по 1 -2 таблетки 2 -3 рази
на добу.

Ампули по 1 мл 2,5 і 5 % розчину;
порош ок, таблетки по 0,005-0,01

Вводять внутріш ньом 'язово по 0,5 -1 мл розчину
1 раз на д ен ь щоденно.
П ризначають всередину по 1 -2 таблетки
2 -3 рази на добу

Аскорутин
A scorutinum

Тіаміну хлорид
Thiam ini chloridum

423

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Н азва

Ф орм а випуску

О сновні способи застосування

К о ка р б о кс и л а за
C ocarboxylasum

А м пули по 0,05 сухої речовини
в ком плекті з розчинником

Вводять внутріш ньом 'язово та внутріш ньовенно
1 раз на добу, попередньо розчинивш и. Доза для
д орослих 0.0 5 -0 ,1 , д ля дітей 0 ,025 -0,0 5

Р и б о ф л а в ін
Riboflavinum

П орош ок, таблетки по 0,002,
0.005. 0,01; 0,01 % розчин по
10 мл (очні краплі)

П ризначаю ть усередину по 1 таблетці
2 -3 рази на день.
Очні краплі призначаю ть по 1 -2 краплі в кожне око
двічі на день

К и с л о та ф о л ієв а
A cidum folicum

П орош ок, таблетки по 0,001

П рийм аю ть внутріш ньо після їди по 1 -2 таблетки
1 -3 рази на день. Д обова д оза - д о 0,005 г. Дітям
препарат призначаю ть залеж но від віку

К и с л о та н ік о т и н о в а
A cidum nicotinicum

П орош ок, таблетки по 0,05;
ам пули по 1 мл 1 % розчину

В водять підш кірно, внутріш ньом 'язово або вну­
тріш ньовенно по 1 мл 1 -2 рази на добу.

П ір и д о к с и н у гід р о хлорид
Pyridoxini
hydrochloridum

П орош ок, таблетки
по 0,002 і 0,01; ампули по 1 мл
1 % і 5 % розчину.

В водять внутріш ньом'язово, внутріш ньовенно або
підш кірно по 1 -2 мл 1 -2 рази на добу.
Внутріш ньо по 1 -2 таблетки 2 -3 рази на день

Ц іа н о ко б а л а м ін
C yanocobalam inum

Ам пули по 1 мл 0,003 %;
0,01 %; 0,02 % і 0,05 % розчину

В водять внутріш ньом'язово, підш кірно або внутріш ­
ньовенно, інтрал ю м бально. П ри Б ездеф іцитних
анем іях препарат при зн ачаю ть д ор осл и м у дозах
1 0 0 -2 0 0 мкг через день. На перш ому тижні вводять
щоденно, а потім з інтервалам и між введеннями 5 -7
днів. При хворобах печінки дорослим призначаю ть
по 3 0 -1 0 0 м кг щодня або через день, при невроло­
гічних захворю ваннях - 2 0 0 -5 0 0 мкг на добу

К а л ь ц ію п а н га м а т
C alcii pangam as

Таблетки по 0,05

У середину по 1 -2 таблетки 3 -4 рази на день.

Д е ка м е в іт
D ecam evitum

Т аблетки, вкриті оболонкою

У середину по 1 таблетці 1 -2 рази на день
протягом 20 д нів

424

РОЗДІЛ 11

11.1. Ф Е Р М Е Н Т Н І П Р Е П А Р А Т И
Динамічну рівновагу обмінних процесів в організмі регулюють біологічні каталіза­
тори (ферменти), інгібітори (антиферменти) та коферменті!. Ферментні препара­
ти - це лікарські засоби, що містять ферменти. Лікарські засоби, які застосовують
з метою пригнічення активності ферментів, називаються інгібіторами ферментів.
Коферменті! беруть участь у ферментативному каталізі, виконуючи функції актив­
них центрів ферментів.
Ф ермент и - це біологічні каталізатори, що прискорюють перебіг біохімічних ре­
акцій. Ферментні препарати - лікарські форми ферментів, які застосовують для л і­
кування захворювань (так звана ензимотераиія). Активність ферментів визначають
біологічним методом і виражають в одиницях дії. В медичній практиці застосовують
ферменти тваринного (трипсин, хімотрипспи, пепсин, гіалуронідаза), рослинного
(папаїн, бромелаїн) і бактеріального походження (клостридилпеитидаза, стрептокіназа), а також ферменти, одержані шляхом генної інженерії (альтеплаза).
Міжнародна класифікація ферментів побудована на основі типу реакції, що ка­
талізується ферментом, та субстрату цієї реакції. Ф арм акологічна класиф ікація
також враховує клінічне застосування ферментів і має наступний вигляд:
1. Пептидази (пепсин).
2. Протеази (трипсин кристалічний, хімотригісии кристалічний).
3. Нуклеази (рибонуклеаза, дезоксирибонуклеаза).
4. Препарати гіалуронідази (лідаза, ронідаза).
5. Фібринолітичні ферменти (фібринолізии, стрептокіназа, урокіназа, альтеплаза).
6. Оксидоредуктази та ферментні препарати іншого механізму дії (супероксиддисмутаза, цитохром С, пеніциліназа, Ь-аспарагіназа).
7. Поліферментні препарати (панкреатин, креон, фестал, вобензим).
Найбільше значення для клініки мають пептидази, протеази та нуклеази, котрі
здійснюють гідролітичне розщеплення білків, пептидів або нуклеїнових кислот до
низькомолекулярних сполук.
425

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

П епт идази. Пепсин є одним з основних протеолітичних ферментів травного
тракту. Виробляється у клітинах слизової оболонки шлунка як профермент непсииоген, який перетворюється на активний ф ерм енту шлунковому вмісті. У кислому
середовищі шлунка гідролізує білки до пептидів.
А ц и д и н - п е п с и н є иаіібільш вживаним препаратом пепсину. Його таблетки міс­
тять пепсин та бетаїну гідрохлорид (аиидин). Пепсин розщеплює білки, а бетаїну
гідрохлорид (ацидпн) створює оптимальне рН для його активності. Ацидин-пепсин
застосовують як засіб замісної терапії при зниженій секреції шлункового соку. По­
казаннями для застосування є гіпо- та анацидні гастрити, диспепсії. При застосуван­
ні ацпдин-иепсину можливі (рідко) легка нудота та печія. Препарат протипоказа­
ний при гіперацидних гастритах, підвищеній кислотності шлункового соку.
С і к ш л у н к о в и й н а т у р а л ь н и й також є препаратом пепсину з хлористоводневою
кислотою. Ного одержують через фістулу шлунка від коней або собак, очищують
і застосовують як засіб замісної терапії при секреторній недостатності шлунка.
П рот еази. Трипсин і хімотрипсин - панкреатичні протеази, що гідролізують пеитидні зв’язки і відрізняються за місцем дії на поліпептидний ланцюг білка. Центр
абсорбції трипсину взаємодіє із залишком лізину/аргініну. Хімотрипсин діє на біч­
ні ланцюги гідрофобних амінокислот (фенілаланін, тирозин, триптофан). Трипсин
і хімотрипсин важливі не тільки в процесі травлення, але і в знищенні чужорідного
білкового матеріалу. Особливо високу спорідненість дані протеази мають до дена­
турованих білків, котрі утворюються в процесі запалення. Протеоліз гною веде до
його розрідження, що сприяє поліпшенню евакуації гнійного ексудату, прискорює
очистку ран та бронхів (рис. 11.1). У зв’язку з цим трипсин і хімотрипсин знайшли
широке застосування в лікуванні гнійних процесів.
Нині доведено можливість абсорбції протеолітичних ферментів з кишечнику
в кров або лімфу. Величина абсорбції протеаз залежить від їх молекулярної ваги
і варіює від сотих часток відсотка до 3 0-40 %. Механізм всмоктування включає

Розщеплення біополімерів
Розрідження гною
Поліпшення евакуації ексудату

Рис. 11.1. Дія п р о теаз та н уклеаз у в о гн и щ і гн ій н о го зап ал ен н я

426

11.1. Ф ерментні препарати

абсорбцію через закінчення мікроворсин, ендоцитоз на поверхні пейеровпх бляшок,
а також абсорбцію за допомогою мігруючих лімфоцитів. Після внутрішньом’язового
введення або всмоктування в кишечнику відбувається зв’язування протеаз з білкам иантинротеазами крові, основною з яких є а.-макроглобулін. У складі цих комплексів
протеази зберігають свою активність і транспортуються до ушкоджених тканин.
На системному рівні вони здійснюють гідроліз запальних пептидів, контролюють
стан імуноактивннх речовин (пптокінів, факторів росту) та рецепторів, забезпечують
видалення імунних комплексів та молекул адгезії, активують фібриноліз.
Т р и и с и н к р и с т а л іч н и й випускається у вигляді ліофілізату для приготування роз­
чину для ін’єкцій та місцевого застосування. Він є білком з відносною молекуляр­
ною масою 21 кДа, який одержують з підшлункової залози великої рогатої худоби.
Фармакокінетика. При захворюваннях органів дихаипя препарат застосовують
внутрішньом’язоізо та у вигляді інгаляцій, гірн хворобах плеври- впутрішиьоилеврально. В хірургії парентеральне введення поєднують з місцевим застосуванням.
В офтальмології вводять у задню камеру ока або під кон’юнктиву. В ЛОР-практиці
можливе введення в гайморову порожнину та порожнину середнього вуха. В крові
трипсин зв’язується з а.-макроглобуліиом.
Фармакодинаміка. Фермент активний при pH 5,0-8,0 з оптимумом активності
при pH 7,0. Він здатний розщеплювати змертвілі ділянки тканин, фібринозні утво­
рення, в’язкі секрети та ексудати. Стосовно здорових тканин фермент неактивний
і безпечний у зв’язку з наявністю в них інгібіторів трипсину. Препарат має проти­
запальний та иротинабряковий ефекти, активує фібриноліз.
Показання. Основними показаннями для застосування трипсину є захворюван­
ня органів дихання з густим гнійним мокротинням, гнійні рани, опіки і пролежні,
тромбофлебіт, гнійні синусити, гнійні середні отити і євстахіїти з в ’язким ексудатом,
тромбози судин сітківки, помутніння склистого тіла, екстракція катаракти.
Побічна дія. При застосуванні трипсину можливі підвищення температури, тахі­
кардія, незначна болючість і гіперемія у місці ін’єкції, алергічні реакції. Введення
в дихальні шляхи іноді спричиняє подразнення слизових оболонок верхніх дихаль­
них шляхів.
Протипоказання. Препарат протипоказаний при декомпенсованій серцевій недо­
статності, емфіземі легенів з дихальною недостатністю III стадії, ускладнених ф ор­
мах туберкульозу легенів, тяжких захворюваннях печінки, панкреатиті, підвищеній
кровоточивості. Не слід вводити трипсин в осередок запалення, а також наносити
(як і інші протеолітичні ферменти) на поверхні злоякісних пухлин. Забороняється
вводити препарат внутрішньовенно.
Х ім о т р и п с и н к р и с т а л іч н и й має фармакологічні властивості і застосування, подіб­
ні до таких у трипсину. Він відрізняється дещо більшою стабільністю в організмі та
іншими сайтами рестрикції, гідролізуючи переважно зв’язки, утворені ароматични­
ми амінокислотами і викликаючи глибше розщеплення білка.
Н уклеази. До цього класу гідролітичних ферментів належать рибонуклеаза га де­
зоксирибонуклеаза. Рибонуклеаза деполімеризує РН К до моно- та олігонуклеотидів. Дезоксирибонуклеаза - білок альбумінового типу, який гідролізує (розщеплює)
ДН К до дезоксирибонуклеотидів. Д ля клінічного застосування важливо, що нукле427

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

ази зменшують густину та в язкість гною, який завжди містить велику кількість
клеїнових кислот, що утворюються зі зруйнованих лейкоцитів.
Р и б о н у к л е а з а випускається у вигляді ліофілізату для приготування розчин:?
який одержують із підшлункової залози великої рогатої худоби. Відповідно до ло­
калізації патологічного процесу, засіб вводять внутрішньом’язово, ендотрахеальн
в порожнини тіла, застосовують місцево. Препарат деполімеризує РН К і, внасліл* цього, розріджує гній, слиз, в'язке гнійне мокротиння; має протизапальну дію, котг.
є вторинною. Він затримує розмноження деяких РНК-вмісних вірусів. Основним;
показаннями для застосування рибонуклеази є захворювання дихальних шлях:?
з в’язким гнійним мокротинням, пародонтоз, гінгівіт; остеомієліт, свищі, абсцесі'
трофічні виразки, синуспт, отит, тромбофлебіт; кліщовий енцефаліт; вірусний ме­
нінгіт. Під час лікування можуть виникати подразнення слизових оболонок дихаль­
них шляхів, алергічні реакції. Рибонуклеаза протипоказана при гіперчутливості
хронічній серцевій, дихальній та печінковій недостатності, відкритій формі тубер­
кульозу, кровоточивості.
Д е з о к с и р и б о н у к л е а з а викликає деполімеризацію Д Н К і розрідження гною. Вона
володіє здатністю затримувати розвиток вірусів герпесу, аденовірусів та інших ві­
русів, що містять Д Н К. Цей ферментний препарат застосовують при герпетичних та
аденовірусних інфекціях, а також для зменшення в'язкості і поліпшення евакуації
мокротиння і гною у хворих з гнійними захворюваннями легенів.
П репарат и гіалуронідази. Гіалуронідаза спричиняє розпад гіалуронової кис­
лоти, яка є “цементуючою” проміжною речовиною сполучної тканини, і тим самим
призводить до збільшення проникності тканин та поліпшення руху міжклітинної
рідини. Цей механізм визначає участь даного ферменту в регуляції запалення, на­
бряку, транспорту речовин, еластичності сполучної тканини (рис. 11.2). Ефект гіа­
луронідази оборотний.

Г л ю ко за м ін

-

+
Г п ю ку р о н о в а
ки сл о та

Сполучна тканина:
• збільшення еластичності
• збільшення проникності
• поліпшення р уху міжклітинної рідини
• зменшення набряку
• поліпшення всмоктування ліків
Рис. 11.2. М еханізм дії гіалуронідази

428

11.1. Ф ерментні препарати
Л ід а з а - ферментний препарат із сім'яників великої рогатої худоби, діюча основа
якого представлена гіалуронідазою. Лідазу вводять підшкірно, під рубцево змінені
тканини, внутрішньом’язово, методами електрофорезу або аплікацій на слизові обо­
лонки (в очній практиці). Тривалість дії сягає 48 годин. Ефект препарату полягає
у появі рухливості суглобів, розм’якшенні рубців, усуненні та зменшенні контрак­
ту!), розсмоктуванні гематом. Дія найбільш виражена на ранніх стадіях патологічних
процесів. Показання для застосу вання лідази - контрактури суглобів, анкілозуючпй
спондилоартрит, рубцеві зміни шкіри, гематоми, хронічні виразки, склеродермія.
Застосовують в офтальмологічнііі практиці, а також при продуктивному характері
запалення легенів. Лідазу використовують для прискорення всмоктування різних
лікарських засобів (місцеві анестетики, антибіотики, глюкокортикоїдн). Препарат
добре переноситься, але іноді можуть виникати алергічні реакції. Застосування цьо­
го ферментного засобу протипоказане при злоякісних новоутвореннях, гострих за­
пальних процесах, легеневих кровотечах та кровохарканні.
Р о н ід а з а - препарат гіалуронідази, за своїм походженням і фармакологічними
властивостями близький до лідази. Водночас ронідаза має менший ступінь очистки
і застосовується лише місцево у вигляді вологих пов’язок для лікування контрактур
суглобів, рубців, гематом, хронічних тендовагінітів, ран, що не загоюються протягом
тривалого часу.
Ф ібриноліт ичні ф ермент и. До фібрпнолітичних ферментів належать ф іб р и н о л із и н та активатори фібринолізу ( с т р е п т о к ін а з а , у р о к і н а з а , а л ь т е п л а з а ) . За ме­
ханізмом дії всі вони є протеазами, але фармакодииаміка і застосування для тромболітичної терапії дають підстави для виділення зазначених ферментів в окрему
класифікаційну одиницю. Детально ці препарати розглянуті в розділі “Засоби, що
впливають на згортання крові та фібриноліз”.
О ксидоредукт ази та інші ф ермент и. Ц и т о х р о м С - фермент, який бере участь
у тканинному диханні. Цей фермент застосовують при асфіксії новонароджених,
а також для лікування гіпокспчних станів, що мають місце при бронхіальній астмі,
серцевій недостатності, ішемічній хворобі серця. Перорально препарат призначають
при високих фізичних навантаженнях.
С у п е р о к с и д д и с м у т а з а - ключовий фермент антиоксидантного захисту клітин,
який гальмує процеси вільнорадикального окислення. Він застосовується в офталь­
мології для лікування очних хвороб, що супроводжуються тканинною гіпоксією та
оксидативним стресом.
П е н іц и л ін а з а - фермент, який продукується деякими видами мікроорганізмів
і володіє здатністю інактивувати пеніцилін. Застосовується при гострих алергічних
реакціях та анафілактичному шоку, викликаних антибіотиками групи пеніциліну.
Ь - а с п а р а г ін а з а є ферментом, що розщеплює амінокислоту аспарагін. Дефіцит ас­
парагіну виступає фактором, який обмежує поділ і розвиток лейкозних клітин. Цей
препарат застосовують для лікування гострих лейкозів та гематосарком.
П оліф ерм ент ні препарат и. Поліферментні препарати містять декілька фермен­
тів, котрі справляють комплексну дію на організм. їх можна поділити на дві групи:
429

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

засоби, що поліпшують процеси травлення в шлунково-кишковому тракті (панкре­
атин, креон, фестал), та засоби для системної ензимотерапії (вобензпм).
П а н к р е а т и н - поліферментниіі препарат, що покращує травлення. Він містить
трипсин, амілазу та ліпазу. При захворюваннях підшлункової залози препарат
компенсує недостатність її зовнішньосекреториої функції і сприяє покращанню
травлення. Панкреатин призначають при хронічному панкреатиті, муковісцидозі.
хронічних запально-дистрофічних захворюваннях шлунка, кишечнику, печінки,
жовчного міхура. Препарат можна застосовувати в осіб з нормальною функцією
шлунково-кишкового тракту в разі погрішностей у харчуванні. Доза підбирається
індивідуально. Курс лікування може тривати від кількох днів до кількох місяців і
навіть років при необхідності у постійній замісній терапії.
К р е о н є оригінальною лікарською формою панкреатину. Його капсули містять
панкреатин у міні-мікросферах, стійких до дії шлункового соку. Після розчинення
капсули в шлунку гранули панкреатину перемішуються з хімусом і потрапляють
до дванадцятипалої кишки, де захисна оболонка швидко розчиняється і вивільняє
ферменти. Це забезпечує фізіологічний процес травлення і дозволяє уникнути втрат
ферментативної активності. Показаннями для застосування креону, як і для пан­
креатину, є захворювання, що супроводжуються екзокринною недостатністю під­
шлункової залози. Препарат гарно переноситься, але в окремих випадках можливі
шлунково-кишкові розлади.
Ф е с т а л - поліферментниіі препарат для поліпшення травлення. Він містить пан­
креатичні ферменти (протеазу, амілазу, ліпазу) та компоненти жовчі. Наявність
компонентів жовчі стимулює виділення жовчі і сприяє емульгації жирів, що робить
їх доступнішими для панкреатичної ліпази. Фестал має переваги в тих випадках,
коли недостатність зовнішньосекреториої функції підшлункової залози поєднуєть­
ся з порушеннями жовчовиділення.
В о б е н з и м - поліферментниіі препарат для системної ензимотерапії, тобто резорбтивної дії комплексу гідролітичних ферментів рослинного і тваринного по­
ходження на патофізіологічні процеси. Він містить панкреатин, папаїн, бромелаїн.
ліпазу, амілазу, трипсин, хімотрипсин, рутин. Після перорального прийому частина
ензимів всмоктується у топкому кишечнику в кров, де досягає максимальної кон­
центрації через 2 -4 години, решта бере участь у травленні. В крові протеолітичні
ферменти зв’язуються з а2-макроглобуліном і транспортуються в ушкоджені ткани­
ни, де реалізують свою лікувальну дію. Період напіввиведення становить 8 годин.
Препарат має протизапальні, імуномодулюючі та фібринолітичні властивості. Ного
застосовують як неспецифічний компонент терапії при: запаленнях ЛОР-органів
та дихальних шляхів, панкреатиті, виразковому коліті, хворобі Крона, розсіяному
склерозі, ішемічній хворобі серпя, інфаркті міокарда, ревматоїдному артриті, рев­
матизмі, остеоартрозі, хворобі Бсхтєрєва, посттравматичних та післяопераційних
набряках, тромбофлебітах, посттромботичному синдромі, васкулітах, облітеруючо­
му тромбангіїті, лімфедемі, запаленні сечовивідних шляхів, простатиті, хронічній
інфекції у гінекології, мастопатії, переломах, запальних процесах м’яких тканин, ви­
вихах. Під час лікування вобензимом можливі диспепсичні явища, рідко - алергічні
430

11.2. Коферментні препарати

реакції. Препарат протипоказаний при підвищеній чутливості до його компонентів,
порушеннях згортання крові, захворюваннях з підвищеною ймовірністю кровотеч.

11.2. К О Ф Е Р М Е Н Т Н І П Р Е П А Р А Т И
Це складні органічні речовини, які беруть участь у ферментативному каталізі, ви­
конуючи функції активних центрів ферментів. Коферментні препарати є в переважній
більшості похідними вітамінів (кокарбоксплаза, кислота ліпоєва, кобамамід, рибо­
флавіну мононуклеотпд) і застосовуються для заміспої терапії при патологічних про­
цесах, які супроводжуються порушенням тканинного дихання. їх призначають при ко­
матозних станах, порушенні кровообігу, ацидозі, анемії, гепатиті, гіповітамінозі та ін.
Одним із найбільш використовуваних у клініці кофермептів є кокарбоксилаза, яка бере участь у регуляції багатьох біохімічних процесів в організмі, зокрема
15 окисному декарбоксилуванні піровиноградної кислоти, пентозному циклі. Кокарбоксилаза покращує мікроциркуляцію та обмінні процеси в міокарді і печінці,
сприяє нормалізації серцевого ритму, зменшує ацидоз. Препарат призначають при
діабетичному та інших видах ацидозу, що виникає при недостатності коронарного
кровообігу, інфаркті міокарда, печінковій недостатності.
У клінічній практиці застосовують ліпоєву кислоту. Це кофермент, який бере
участь у регуляції різних типів обмінних процесів в організмі і відповідає за фізіо­
логічну регенерацію гепатоцитів та нервових клітин. Кислоту ліпоєву призначають
при атеросклерозі, цукровому діабеті, цирозі печінки, печінковій комі, пародонтиті,
отруєннях та інтоксикаціях.
Кобамамід є коферментпою формою вітаміну В12і бере участь у всіх видах обміну,
впливає на ріст організму, імунну систему та процеси регенерації. Призначають при
комплексному лікуванні хронічного гепатиту, порушеннях кровотворення, цирозі
печінки, невритах.
11.3. А Н Т И Ф Е Р М Е Н Т И (ІН Г ІБ ІТ О Р И Ф Е Р М Е Н Т ІВ )
Антиферменти (інгібітори ферментів) - це речовини (і/або лікарські препарати,
що їх містять), котрі блокують ферменти.
К ласиф ікація ант иф ермент ів:
1) інгібітори протеолітичних ферментів (контрикал, трасилол, гордокс);
2) інгібітори фібринолізу (кислота амінокапронова);
3)антихолінестеразні засоби (прозерин, галаптаміну гідробромід, піридостигміну бромід);
4) інгібітори МАО (піаламід, піразидол);
5) інгібітори ксантипокспдази (алопуринол);
6) інгібітори ацетальдегіддегідрогенази (дисульфірам);
7) інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (ловастатин, симвастатин);
8) інгібітори карбоангідрази (діакарб).
431

С ПЕЦІАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ

Ця група препаратів застосовується у клінічній практиці для зменшення актив­
ності певних ферментних систем. Найбільш поширені в медицині лікарські засоби
які блокують активність протеаз.
К о н т р и к а л ( а п р о т и н і н ) - речовина поліпептпдної природи, що добувається з ле­
генів великої рогатої худоби. Його вводять внутрішньовенно (повільно або шляхом
інфузії). Період напіввиведення становить 23 хвилини. Контрикал розподіляється
в позаклітинному просторі, короткочасно накопичується в печінці і виводиться і
організму нирками протягом 48 годин. Він інгібує трипсин та плазмін. Гальмівна дія
на калікреїн-кінінову систему забезпечує ефект цього інгібітора протеолізу при різ­
них формах шоку. Контрикал застосовують для лікування гострого панкреатиту для
профілактики післяопераційної активації протеолізу, а також для лікування шоку
та кровотечі, зумовленої підвищеним фібринолізом. При застосуванні препарату
можуть виникати реакції підвищеної чутливості.
Д и с у л ь ф ір а м ( т е т у р а м , е с п е р а л ь ) призначають у поєднанні з невеликою кіль­
кістю спирту етилового. Механізм дії дисульфіраму полягає у затримці окислення
спирту етилового на рівні утворення ацетальдегіду, накопичення якого викликає ви­
ражену інтоксикацію - відчуття страху, біль у ділянці серця, головний біль, гіпотен­
зію, профузний піт, нудоту, блювання. Лікування препаратом виробляє у пацієнтів
негативний рефлекс на етиловий спирт.
Інгібітори ксантиноксидази - див. розділ “Засоби, які впливають на обмін сечової
кислоти”.
Антихолінестеразні засоби - див. розділ “Холіноміметичні засоби”.
Інгібітори МАО - див. розділ “Антидепресанти”.
Інгібітори ГМГ-Ко-А-редуктази - див. розділ “Гіполіпідемічні лікарські засоби”.
Інгібітори карбоангідрази - див. розділ “Сечогінні засоби”.
Препарати
Н азва

Трипсин
к р и с т а л іч н и й
Trypsinum
crystallisatum

Х ім о т р и п с и н
к р и с т а л іч н и й
C hym otrypsinum
crystallisatum

432

Ф орма випуску

О сновні спо со би застосування

Ам пули чи ф лакони по
0,005 (0,01)

- В нутріш ньом ’язово по 0,005—0,01 1 -2 рази на день, по­
передньо розчинивш и вміст ампули в 1 -2 мл стерильного
0,9 % розчину натрію хлориду або 0,5 % розчину новокаїну
(на курс 6 -1 5 ін’єкцій);
- д ля інгаляцій після розчинення в 2 -3 мл 0,9 % розчину
натрію хлориду;
- м ісцево д ля лікування гнійних ран 0 ,0 2 5 -0 ,0 5 трипсину
розчиняю ть в 1 0 -5 0 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або
0,5 % розчину новокаїну, зм очую ть стерильну серветку і на­
кладаю ть на рану

Ам пули чи ф лакони по
0,005 (0,01)

С по со би застосування
кристалічного

і дози

-

як д ля

трипсину

11.3. Антиф ерменти (інгібітори ф ерментів)

Н азва

Ф орм а випуску

О сно вні спо со б и застосування
- В нутріш ньом 'язово по 0,005 -0,0 1 1 -2 рази на день, по­
передньо розчинивш и вміст ам пули в 1 -2 мл стерильного
0.9 % розчину натрію хлориду або 0,5 % розчину новокаїну
(на курс 2 -1 0 ін'єкцій);

Р и б о н укл е а за
Я ІЬ оп и сІе ази т

А м пули чи ф лакони
по 0.01 (0,05).

Л ід а за
І-усіази т

Ам пули чи ф лакони
по 64 ОД

Підш кірно, під рубцево змінені тканини, внутріш ньом'язово,
методами ел ектроф орезу по 64 О Д, попередньо розчинив­
ш и в 1 мл 0,5 % розчину новокаїну, щ одня або через день.
На курс лікування 6 -1 5 ін'єкцій

В о б е н зи м
Ш Ьетут

Драже

На початку лікування - від 5 д о 10 д раж е тричі на добу. Під­
тримуюча доза - 3 -5 драже тричі на добу. Курсова доза пре­
парату підбирається індивідуально. Д раже реком ендується
приймати не менш е ніж за ЗО хвилин д о їди, не розжовуючи,
запиваю чи великою кількістю води (200 мл)

К о н тр и ка л
С о Ш гука Іи т

Ф лакони по 10 000, ЗО 000
або 50 000 О Д, до яких д о ­
д аю ться ампули
з розчинником

Внутріш ньовенно повільно або внутріш ньовенно краплинно
на 3 0 0 -5 0 0 мл 0,9 % розчину натрію хлориду. Д оза зале­
жить від характеру захворю вання і при гострому панкреатиті
стано ви ть 400 0 0 0 -6 0 0 000 О Д у перш ий день, потім по
200 0 0 0 -3 0 0 000 ОД на добу

- для інгаляцій після розчинення 0,025 препарату в 3 -4 мл
0,9 % розчину натрію хлориду;
- м ісцево д ля лікування гнійних ран 0 ,0 2 5 -0 ,0 5 препарату
розчиняю ть в 1 0 -5 0 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або
0,5 % розчину новокаїну, зм очую ть стерильну серветку і на­
кладаю ть на рану

433

РОЗДІЛ 12

Стрес (віл англ. stress - напруження) - цс неспецифічна реакція організму, що ви­
никає у відповідь на дію різноманітних несприятливих зовнішніх факторів: фізичних
і психічних. Вперше він був описаний як загальний адаптаційний синдром у 1936 році
видатним канадським фізіологом Гансом Сельє. Розвивається стрес послідовно, про­
ходячи 3 стадії (тривоги, резистентності, виснаження) і має гостру і хронічну форми.
Реалізується за рахунок перезбудження Ц Н С (фронтальна кора, лімбіка, ретикуляр­
на формація, судиноруховий центр) і гіперфункції симпатоадреналової системи, т о
призводить до гіперглікемії, гіпертиреозу, порушення рівноваги вільнорадикальних
процесів, ферментемії (виходу в кров аспартатаміпотрансферази, аланіиамінотрансферази, лактатдегідрогенази, креатинфосфокінази та інших ферментів), зниження
енергозабезпечення тканин і органів, дисліиоиротеїнемії та імунодефіциту.
Стрес-реалізуючій системі в організмі протистоїть стрес-лімітуюча система,
що представлена ГАМК-, холінергічною медіацією, опіатними рецепторами і нейропептпдами гіпоталамуса, антиоксидантним захистом організму, системою протек­
торних простагландинів (Е, І.,) і аденілових нуклеотидів, інгібіторами протеолізу та
аутолізу. Однак її захисні можливості залежать від сили і тривалості дії стресорів. Її
переважання в гострому періоді може привести до стенокардії з аритмією, до інфарк­
ту міокарда, а в хронічній стадії - до ішемічної хвороби серця, артеріальної гіпертен­
зії, атеросклерозу, виразкової хвороби шлунка, дисфункції кишечнику, сечовивідних
шляхів, імунної та іншої патології. Ці захворювання відносять до хвороб стресового
генезу, а стрес, особливо емоційний, - до найпоширеніших факторів ризику, здатних
викликати стресогенну патологію або посилювати цією симптоматикою перебіг будьякого гострого захворювання, що потребує додержання постільного режиму.
Д ля протидії патогенному виливу стресу в комплексну терапію практично всіх
захворювань з гострим перебігом або при загостреннях хронічних, у зв’язку з при­
пущеною присутністю стресорного компонента включають антистресові засоби.
434

Стреспротекторні препарати

Ант ист ресові ліка р ськ і засоби (Л З) - т а к і л ік а р с ь к і п р е п а р а т и з р із н и х ф а р м а ­
к о л о г іч н и х і х ім іч н и х гр у п , я к і п о п е р е д ж у ю т ь а б о п о с л а б л ю ю т ь п а т о г е н н и й в п л и в
с т р е с у н а р із н и х е т а п а х й о г о н е с п р и я т л и в о г о п ер е б ігу .
Класиф ікація ант ист ресових лікарських засобів

1. Стресопротекторп
1.1. Транквілізатори: ф е н а з е п а м , б е н а к т и з и н ( а м і з и л ) , т р и м е т а з и н ( т р і о к с а з и н ).
1.2. Ноотрогиі: п ір а ц е т а м , у - а м ін о м а с л я н а к и с л о т а ( а м ін а л о н ) .
1.3. Антидепресанти: ім із н н ( і м і п р а м і н ) , ф л у о к с е т и н .
2. А д а п т о г е н и
2.1. Р о с л и н н і: р ід к і е к с т р а к т и а б о н а с т о я н к и е л е у т е р о к о к а , ж е н ь ш е н я т а іп.
2.2. Тваринного походження: п а н т о к р и н .
3. Е н д о г е н н і р е г у л я т о р и
3.1. Нейрогіептиди: о к с и т о ц и н , м е л а т о н ін .
3.2. Антиоксиданти: т іо т р и а з о л ін , т о к о ф е р о л у а ц е т а т , м е к с и д о л .
3.3. Н е й р о а м ін о к и с л о т и : г л у т а м ін о в а к и с л о т а , а м ін о о ц т о в а к и с л о т а ( г л і ­
ц и н ), т а у р и н (т а у ф о н ).
3.4. І м у н о с т и м у л я т о р и : т и м а л ін , ін т е р ф е р о н , н а с т о я н к а е х ін а ц е ї .

А. Органопротектори
4 .1 . Церебропротектори: ц и н а р и з и н ( с т у г е р о н ) , в ін п о ц е т и н ( к а в і н т о н ) ,
а м ін о ф іл ін ( е у ф іл ін ) .
4.2. Кардіотоніки: к о р г л і к о н , д и г о к с и н .
4.3. Антиангінальні засоби: н іт р о г л іц е р и н , із о с о р б і д у д и н іт р а т ( і з о с о р б і д ) ,
т р е н т а л ( п е н т о к с и ф іл і н ) .
4.4. І н г іб іт о р и р е н іп -а п г іо т е н з и н о в о ї с и с т е м и : е н а л а п р и л , л із и н о п р и л , л о зартан.
4.5. Аигіопротектори: ф е н о ф іб р а т , л о в а с т а т и н .
4.6. Г а с т р о - і г е п а т о п р о т е к т о р и : д е - н о л , с и л іб о р , е с е н ц іа л е .
5. С и м п т о м а т и ч н і з а с о б и
5.1. Седативні: б р о м ід и , м а г н ію с у л ь ф а т , н а с т о я н к а в а л е р іа н и .
5.2. Протиаритмічні: л ід о к а ї н , к о р д а р о н ( а м іо д а р о н ) .
5.3. П р о т и б о л ь о в і: м о р ф ін у г ід р о х л о р и д т а ін ш і н а р к о т и ч н і а н а л ь г е т и к и ,
к и с л о т а а ц е т и л с а л іц и л о в а т а ін ш і н е н а р к о т и ч н і а н а л ь г е т и к и .
5.4. Антигіпертензивиі: к л о ф е л ін , п р а з о з и н
5.5. Кровоспинні засоби: п р о т а м ін у с у л ь ф а т , к и с л о т а а м ін о к а п р о н о в а .
5.6. А н т и д іа р е й н і: ім о д іу м ( л о п е р а м ід ) , н а с т о я н к а з в ір о б о ю .

Фармакодинаміка
А н т и с т р е с о в і з а с о б и , н е з а л е ж н о від г р у п о в о ї н а л е ж н о с т і, з а в и н я т к о м с и м п т о м а ­
т и ч н и х , м а ю т ь з д а т н іс т ь н о р м а л із у в а т и ф у н к ц ії п р и р о д н и х з а х и с н и х с и с т е м о р г а ­
н ізм у . Н а й б іл ь ш у н ів е р с а л ь н и м и с е р е д н и х є г іи о т а л а м о -г іп о ф із а р н о - н а д н и р н и к о в а
с и с т е м а ( Г Г Н С ) , а н т и о к с и д а н т н а , р е н ін -а п г іо т е н з и н о в а с и с т е м а ( Р А С ) і т и м ч а с о в і
ф у н к ц іо н а л ь н і с и с т е м и с а м о р е г у л ю в а н н я , щ о ф о р м у ю т ь с я з а у ч а с т ю р із н и х л а н о к
435

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

(центральної, вегетомедіаторної, гормональної, метаболічної) залежно від харак­
теру порушень з боку виконавчого органа-мішені. Антистресові Л З підсилюють
прояви сгрес-л імітуючих реакцііі, в яких вони приймають участь, і попереджують
несприятливі наслідки стресу на основі складної взаємодії церебральних та екстрацеребральнпх процесів на системному, клітинному і субклітинному рівнях.
Характер дії антистресових Л 3 у цілому проявляється зниженням збудження ЦНС
зменшенням спмпатоадреналових ефектів у вигляді нормалізації роботи серця, зни­
женням підвищеного артеріального тиску і рівня цукру в крові, у протиаритмічній дії.
відновленні ферментативно-метаболічних реакцій у міокарді та печінні, покращені;:
секреторно-моторної функції шлунково-кишкового тракту, зменшенні ендокринних
порушень і відновленні активності факторів гуморального та клітинного імунітету.
Показаннями до застосування антистресових Л З на підставі їх фармакодинамікп •:
захворювання стресового генезу: непсихотичні депресії, тривожні стани, неврози, міокардіодистрофії, ІХС, артеріальна гіпертензія, серцева недостатність, виразкова хво­
роба шлунка та дванадцятипалої кишки, бронхіальна астма. Крім того, їх признача­
ють при стресоподібнпх ознаках, що супроводжують будь-яке гостре захворювання.
Ф армакокінетика. Можлива побічна дія та прот ипоказання до застосування за­
лежать від фармакологічних особливостей препаратів, які застосовуються згідно
представленою класифікацією.
До стресопротекторних лікарських засобів відносять ендогенні р егулят о р и - лі­
карські засоби з поліфункціональною активністю, що опосередкована взаємодією з
нейробіологічними активаторами функціонального стану клітин різноманітних тка­
нин організму. Представлені нейропептпдами, антиоксидантами, нейроамінокислотами та імуностимуляторами.
Н ейропепт иди - група біорегуляторів складної пептидергічної системи організ­
му, що характеризується багатобічними фармакологічними ефектами, які виника­
ють при взаємодії з нейрогормонами, медіаторами, нейроамінокислотами та іншими
посередниками, в тому числі внутрішньоклітинними. Така регуляція усуває запіль­
ну дезінтеграцію складних і часто різноспрямованпх молекулярно-біохімічних ме­
ханізмів, відновлюючи їх нормальний баланс.
Порушення функціонування пептидергічної системи та її взаємодії з іншими ней­
рогуморальними регуляторними механізмами є однією з ланок патогенезу в реакпі:
організму па стрес, а нейропептиди представляють одну з перспективних фармако­
логічних груп з антистресовою дією.
М е л а т о н ін - синтетичний аналог гормону епіфіза, що регулює добову ритміч­
ність синтезу гормонів гіпофіза і функціональну активність їх органів-мішеней.
Ф армакокінетика. Синтез і секреція мелатоніну залежать від освітленості в різ­
ний час доби: 70 % його виробляється вночі, максимальна активність проявляється
в ранкові часи і знижується до вечора. Елімінація мелатоніну здійснюється нирками
протягом доби.
Ф армакодинаміка. Мелатонін сприятливо впливає на сон, сприяє синхронізації
ритму сну при зміні годинних поясів, відновлює добові ритми функціональної ак­
тивності внутрішніх органів, у тому числі й гемодинаміки при гіпертонічній хворо­
436

С треспротекторніпрепарати

бі. Мслатопіп нормалізує проникність судинної стінки, покращує мікроииркуляцію.
Препарат має антиоксидантні та імуномодулюючі властивості. Антистресова дія ме­
латоніну проявляється координацією циркадного і сезонного біорптму, регулюван­
ням гомеостазу, адаптацією організму за рахунок нервових та ендокринних процесів
до зовнішніх умов, які змінюються залежно від тривалості освітлення. Хронокорегуючпй ефект мелатоніну зменшує прояви стресових реакцій, підвищує розумову
і фізичну працездатність.
П оказаннями для застосування мелатоніну є наслідки стресу у вигляді порушень
сну, астенізація, функціональні дизритмії внутрішніх органів, ослаблення розумової
і фізичної працездатності.
Побічна дія відзначена тільки у вигляді можливої гіперчутлпвості до препарату;
можлива ранкова сонливість, набряки.
Протипоказання: вагітність, індивідуальна непереноспмість, аутоімупні захворю­
вання, порушення функції нирок, білого кровотворення, вагітність, годування груддю.
А нт иоксидант и - природні та синтетичні лікарські засоби, що відновлюють біоокпсну рівновагу організму при порушенні її численними факторами різного харак­
теру, в тому числі й емоційно-стресовими.
Рівновага в системі про- та антиоксидантних реакцій організму є інформативним
тестом стійкості організму до несприятливих впливів. Такі порушення проявляю ть­
ся підсиленням процесів перекисного окислення ліпідів і послабленням антиокси­
дантного захисту організму. Сучасні антиоксиданти здатні впливати одночасно на
різні ланки аутоокислення і тому володіють полікомпонентною фармакологічною
дією, в якій антиоксидантний ефект пов’язаний з протиішемічним, кардіопротекторним, гіротиаритмічним, антиампестичпим, гепатозахисним, антиліиідемічним,
антигіиертензивнпм та антигіпоксичним. Всі воші відображують антистресову дію
цих препаратів.
М е к с и д о л - похідна 3-оксппіридииу (сіль емоксипіну та бурштинової кислоти).
За хімічною будовою є аналогом піридоксииу (віт. В(і), фосфорильовапій формі яко­
го притаманні нейротропна, антиоксидантна та енергізуюча дії. Володіє широким
спектром фармакологічної дії порівняно з іншими сучасними антиоксидантами.
Фармакокінетика. Мексидол вводиться парентерально: внутрішньовенно та
внутрішньом’язово. Легко проникає через гематоенцефалічний бар’єр. Ефект розви­
вається швидко, але іноді необхідне поступове підвищення дози. Введення препара­
ту повторюють через 6 -8 годин. Мексидол знешкоджується в печінці при достатній
активності мікросомальних ферментів і виводиться нирками.
Ф армакодинаміка. Мексидол має широкий діапазон психотропних ефектів: анксіолітичний, антиагресивний, протисудомний та ноотропнпй. В основі цих ефектів
знаходиться модифікація бензодіазепінових і ГАМК-рецепторів, стимуляція функ­
ції ГАМК-ергічпої системи.
Мексидол здатен потенціювати ефекти інших нейропсихотропних препаратів
(нейролептичних, транквілізуючих, протисудомних, антидепресивних, снодійних).
Мексидол має антиоксидантні властивості, зумовлені зниженням продуктів ПОЛ
(гідропероксидів ліпідів, дієнових кон’югатів, малонового діальдегіду) і підвищен­
ням активності антиоксидантної системи організму (активності церулоплазміну,
437

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

супероксиддисмутази, рівня відновленого глутатіону тощо). Він виявляє мембраномодулюючу, антитоксичну і протиатеросклеротичну дії.
Мексидол бере участь в енергетичному обміні, що поряд з антиоксидантною дієк
створює підґрунтя для антигіпоксичних ефектів препарату, які виявляються не
тільки в нервовій тканині, а і в міокарді та печінці.
Широкі регуляторні можливості щодо процесів у ЦНС в поєднанні з антиокси­
дантною активністю обумовлюють застосування мексидолу при стресі. Захисні ефек­
ти препарату спостерігаються при хірургічному стресі, гострому і хронічному гіпокі­
нетичному стресі, депрпвації парадоксальної фази сну, емоційно-больовому стресі.
П оказання: стресові стани, викликані гіпоксією тканин, що пов’язані з гострими
порушеннями мозкового кровообігу, дпсциркуляторною енцефалопатією, вегетосудинною дистонією, атеросклеротичними порушеннями функції і мозку, абстинентним синдромом при алкоголізмі та інших иаркоманіях.
Побічна дія можлива в деяких хворих у вигляді нудоти та сухості в роті.
Протипоказання: виражені порушення функцій печінки і нирок, алергія до гііридоксину (віт. В(.).
Останнім часом в якості антиоксидантів, які володіють антистресовою дією, ви­
користовуються похідні ксаитину (кофеїн, еуфілін, иентоксифілін), які реалізують
свііі вплив на окислювальну рівновагу через вторинні внутрішньоклітинні посеред­
ники (цА М Ф і цГМ Ф); найвиразніший еф екту пеитоксифіліну.
Н ейроам інокислот и
Нейроамінокислоти структурно є простішими компонентами нейропептидів, а
функціонально, подібно нейромедіаторам, надають модулюючий вплив на ЦНС. До
природних гальмівних факторів у ЦНС відносяться ГАМК, гліцин, таурин, триптофан,
а до активуючих - глутаміиова кислота (глутамат), аспарагінова кислота (аспартат).
Антистресова дія нейроамінокислот проявляється на основі їх центральних иейромедіаторних ефектів, участі в обміні речовин, включаючи і окислювально-енерге­
тичний метаболізм, рецепторний механізм дії, функціональні зв’язки з нейропептидами і нейрогормонами.
Т а у р и н ( д и б и к о р ) - сірковмісна амінокислота, що утворюється в організмі в про­
цесі перетворення цистеїну. У головному мозку таурин грає роль нейромедіаторної
амінокислоти, що гальмує міжсинаптичну передачу. Таурин випускають у формі та­
блеток дибікор.
Фармакокінетика. Таурин до 60 % зв’язується в плазмі з альбумінами, швидко на­
копичується в цереброспінальній рідині й мозковій тканині. Розподіляється в плазмі
крові у вигляді швидко (5 хвилин) і тривало (40 хвилин) зникаючих фракцій. Для
підтримання терапевтичного ефекту препарат вводиться щоденно протягом 1 -3 мі­
сяців. Добре проникає в тканини та через ГЕБ, метаболізується в печінці за рахунок
участі в окислювальних процесах, у невеликій кількості незмінений таурин виводить­
ся нирками, а більшість - у формі сульфатів (60-70 %) та глюкуронідів (2 0 -3 0 %).
Фармакодинаміка. Структурний і функціональний зв’язок таурину з цистеїном
забезпечує його участь в окислювально-відновлювальному і енергетичному обміні
ліпідів, вуглеводів і білків, тропність до нервової тканини і репаративні властивос­
438

С треспротекторні препарати

ті. В центральній нервовій системі таурин єсинаптичним медіатором гальмування,
модулює вивільнення ГАМК і гліцину з нервових закінчень, володіє проти судом­
ною дією, покращує розумову функцію головного мозку. Таурин приймає участь у
регуляції транспорту кальцію в нервовій тканині і в серцевому м’язі, володіє вира­
женим нейро- і кардіопротекторним ефектом. Амінокислота таурин включається в
процес кон’югації жовчних кислот і попереджує холестаз, надаючи геиатопротекторну дію. Таурпиу властиві антиоксидантна, імуномодулююча, антитоксична та
інсулінонодібна дії. Н а цій підставі таурин відноситься до ендогенних компонентів
стрес-лімітуючої системи, підсилюючи її антистресовий вплпв. Це проявляється у
відновленні показників ГГНС, ЧСС, зубців К і 5Т на ЕКГ та рівня АТ, змінених в
умовах емоційного стресу.
Показання до застосування таурину: захворювання стресового генезу з виражени­
ми дистрофічними порушеннями - міокардіодпстрофія, виразкова хвороба шлунка
і дванадцятипалої кишки, атеросклероз судин головного мозку і артеріальна гіпер­
тензія, дистрофічні порушення сітківки ока, катаракта, травматичні ушкодження
очей.
Побічна дія може бу гп пов’язана з підвищеною чутливістю до сірковмісних засобів.
Протипоказання: деякі форми глаукоми.
В якості антистресових засобів можуть застосовуватись і інші нейроамінокислоти - на основі їх антиоксидантної дії, і триптофан, завдяки серотонінзалежному ме­
ханізму.
О рганопрот ект ори - це група лікарських засобів, що об’єднує препарати з па­
тогенетичним впливом на виконавчі органи (див. класифікацію). Особливе зна­
чення мають серцево-судинні засоби, оскільки емоційний стрес найчастіше про­
вокує серцеву патологію і порушує гемодпнаміку. Всі органопротектори, в тому
числі й ті, що застосовуються у кардіології, на фоні стресового напруження збері­
гають характер своєї специфічної фармакологічної дії, але при цьому чутливість
організму до їх впливу підвищується, що призводить до збільш ення ступеня ф ар­
макологічної активності цих засобів. Таку особливість слід враховувати для своє­
часного попередження проявів їх побічної дії. Наприклад, призначення серцевих
глікозидів (дигоксину) слід рано поєднувати з антагоністом кальцію (наприклад,
ніфедипіном).
Разом з тим, усім їм властива, в різному ступені вираженості, центральна заспокій­
лива дія і нейрогормональний вплив на ГГНС, що активізує неспецифічні антистре­
сові реакції. Особливо виражена ця дія в інгібіторів ренін-ангіотензинової системи,
що забезпечує адаптацію процесів кровообігу. Коректори цієї системи (каптоприл,
еналаприл, лозартан) використовуються як засоби антигіпертензійної і кардіопротекторної дії. Антиангіотензииовий механізм цих ефектів призводить до зміни рівня
ангіотензину-І у сироватці крові та в тканинах мозку, що супроводжується розши­
ренням судин і покращенням функції органів, які формують захисні сили організму.
Блокада адренергічної регуляції цими препаратами призводить до стабілізації АТ
і відновлення оксидативної рівноваги в тканинах мозку. Захисна реакція з боку ре­
нін-ангіотензинової системи спостерігається і під впливом препаратів з інших ф ар­
439

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

макологічних груп (транквілізаторів, наприклал, феназепаму), що дає підставу вва­
жати її однією з саморегулюючих систем, яка приймає участь у реалізації наслідків
стресу, а її фармакологічна корекція може забезпечити антистресовий ефект.
Встановлено також, що відомі антистресові засоби (феназепам, пірацетам, еле­
утерокок) мають кардіопротекторні властивості іі покращують біоелектричну ак­
тивність серця, зберігають його правильний сипусовий ритм, нормалізують крово­
постачання та обмін речовин міокарда в умовах стресу. Гемодпнамічні ефекти цих
засобів, що призводять до зниження АТ, поєднуються з відновленням балансу тка­
нинних моноамінів з переважанням рівня норадреналіну над рівнем адреналіну, що
відображує підвищення компенсаторно-пристосувальних можливостей серця і ор­
ганізму в цілому.
Кардіопротекторна дія антистресових засобів характеризується фізіологічністю
оскільки забезпечується підсиленням природних стрес-лімітуючих реакцій за учас­
тю ГАМК (пірацетам, феназегіам), амінокислоти триптофану, нікотинаміду, адапто­
генів (елеутерокок), що впливають на неспецифічні захисні функції організму (нейрогормональні, ферментативно-енергетичні, антиоксидантні, трофічні).
Всі симптоматичні препарати застосовуються у складі комплексної терапії захво­
рювань стресового генезу.
Препарати
Назва
Мелатонін
М е іа іо п іп и т

Мексидол
М е хісіоіи т

Таурин
Т а и гіп и т

440

Форма випуску, середні терапевтичні дози, способи застосування
Таблетки по 0,003.
У серед ину по 1 -2 таблетки на день. Курс лікування 1 5 -3 0 днів
Таблетки по 0,125 г. Ам пули 5 % розчин по 2 мл. Внутріш ньовенно або внутріш ньом ’язово.
починаю чи із 100 мг (2 мл 5 % розчину) 1 -3 рази на д об у д о 800 мг (м аксим ально).
Курс л ікування 10 днів
Таблетки по 0 ,2 5 -0 ,5 . П о 1 -2 таблетки за 20 хвилин д о їди

РОЗДІЛ 13

13.1. Г О РМ О Н А Л ЬН І ПРЕПАРАТИ, ЇХ С И Н ТЕТИ Ч Н І
ЗА М ІН Н И К И ТА АНТАГОНІСТИ
Гормональні препарати - це речовини, які отримують із залоз внутрішньої секреції,
або їх синтетичні замінники, що специфічно впливають на обмін речовин і регулю­
ють різноманітні функції організму.
Протигормональні препарати - це хімічні речовини, які гальмують утворення чи
виділення гормонів або вступають з ними у конкурентні зв'язки.
Більшість гормонів, які виділяються ендокринними залозами, надходять до певних
органів або тканин-мішеней у зв’язаному з білками крові стані. При цьому білки крові
відіграють переважно транспортну функцію. З в ’язані з білками гормони є біологічно
неактивними, тобто не спроможні зв’язуватись та реагувати з відповідними рецепто­
рами. Для цього гормони повинні дисоціювати із фракції, зв’язаної з білками крові.
Як правило, фракція вільного гормона складає невелику частину від тієї загальної
кількості, яка циркулює у крові, але саме ця фракція забезпечує біологічний ефект.
Зміна в той чи інший бік кількості білка, який зв’язує гормони, призводить до роз­
витку патологічних станів, зумовлених надлишком або недостатністю ефекту відпо­
відного гормона.
Важливою умовою нормального функціонування ендокринної системи є стан
тканини-мішені, чутливої до впливу певного гормону. Здатність тканини-мішені ре­
агувати на певний гормон визначається наявністю в пій рецепторів, які здійснюють
взаємодію з цим гормоном. Наприклад, кортикотропін циркулює по всьому організ­
му, проте тільки у корковій речовині надниркових залоз є рецептори, здатні реагува­
ти з ним. Зміни функціонального рецепторного апарату призводять до специфічних
патологічних змін.
К ласиф ікація горм ональних засобів ґрунт уєт ься на їх хім ічній будові:
1) речовини білкової та иептидної структури - препарати гормонів гіпоталамуса,
гіпофіза, прищитоподібної та підшлункової залоз, кальцитоніп;
2) похідні амінокислот - препарати гормонів щитоподібної залози та мозкового
шару надниркових залоз;
441

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

3 ) стероїдні сполуки і похідні жирних кислот - препарати кори надниркових
статевих залоз, простагландини, активна форма кальцпферолу - 1,25-діоксихолекальниферол.
Гормональні препарати білкової структури с гідрофільними речовинами, іцо пе­
реносяться кров'ю у вільному стані. Стероїдні та тиреоїдні гормональні препара­
ти - гідрофобні (мало розчиняються у воді), більша частина їх циркулює в кров:
у зв’язаному з білками стані.
Гормональні препарати здійснюють свою біологічну дію, комплексуючись з ре­
цепторами - впсокоспепифічнпми інформаційними молекулами, які трансформу­
ють гормональний сигнал на гормональну дію.
Рецептори для гормонів білкової та пептидної структури і простагландинів розмі­
щені на зовнішній поверхні клітинної мембрани. Для гормонів стероїдної структури
рецептори локалізуються в цитоплазмі та в ядрі клітини.
Більшість гормонів є видонеспецифічними, і тільки деякі мають видову специфіч­
ність, наприклад, соматотропін.
Гормональні препарати застосовують для таких видів лікування:
1) зам існої горм онот ерапії - різновиду терапії гормональними засобами або
їх синтетичними замінниками у випадках недостатності ендокринної функції
(наприклад, застосування інсуліну у хворих на цукровий діабет 1-го типу (інсулінозалежний);
2) ст им улю ю чої (тропног) горм онот ерапії - терапія гормонами або їх син­
тетичними аналогами (наприклад, кортикотропін при недостатності кори
надниркових залоз), а також синтетичними препаратами (наприклад, глібенкламід знижує вміст цукру в крові, збуджуючи р-клітиии панкреатичних ост­
рівців) при гіпофункції ендокринної залози;
3) прот игорм ональноїт ерапії - терапії гормональними препаратами або їх анало­
гами, яка базується на принципі негативного зворотного зв'язку (наприклад, соматостатин - інгібітор секреції соматотропіну при гіперфункції аденогіпофіза).
Крім того, гормональні препарати широко застосовуються при деяких несндокринних захворюваннях (ф арм акодинам ічна т ерапія). При цьому використовують такі
гормональні ефекти, як вплив на обмінні, запальні, імунологічні процеси, на загаль­
ний стан (наприклад, протизапальний, протиалергічний ефект глюкокортикоїдів).
У випадках тривалого застосування гормональних препаратів може порушува­
тись структура й функція відповідної ендокринної залози. Якщо передчасно рап­
тово відмінити гормональний препарат, захворювання може раптово загостритись
(синдром відміни). Па гормональні препарати білкової структури можуть утворюва­
тись антитіла, що різко зменшує їх фармакологічний ефект.
Гормональні препарати отримують переважно синтетичним шляхом, рідше із
залоз та сечі тварин. У таких випадках активність низки препаратів визначається
шляхом біологічної стандартизації й виражається в одиницях дії (О Д). Синтезовано
велику кількість аналогів і похідних природних гормонів та їх синтетичних замінни­
ків, які відрізняються за хімічною будовою від природних гормонів.
442

13.1. Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи

Перспективи має генна інженерія. Уже стала реальною можливість отримання за
її допомогою інсуліну й соматотроніну. Паралельно з генною технологією виробни­
цтво видоспецпфічних (людських) гормонів проводять напівсинтетичним шляхом,
зокрема перетворенням на людський близького до нього за структурою свинячого
інсуліну.
Розроблено методи подовження дії гормональних препаратів (депо-препаратп),
або препарати подовженої дії.

13.1.1. Гормональні препарати гіпоталамуса й гіпофіза
13.1.1.1. Н еврогормони гіпоталамуса
Гіпоталамус продукує рилізинг-фактори - РФ , або рилізинг-гормопи (РГ): сти­
мулятори - лівери}ш та інгібіторні фактори (ІФ ) - статини. Біосинтез і вивільнен­
ня рилізинг-факторів контролюються норадреналіном, серотоніном і дофаміном.
У регуляції ендокринної функції гіпоталамуса беруть також участь механізми по­
зитивного і негативного зворотного зв’язку між ендокринними залозами-мішенямп
та адепогіпофізом, з одного боку, і невросекреторними структурами гіпоталамуса,
з іншого. Гіпофізотропні фактори гіпоталамуса надходять з кров’ю безпосередньо
до аденогіпофіза і діють на специфічні рецептори його гормоноутворювальних клі­
тин (табл. 13.1). Деякі гормони гіпоталамуса, що регулюють вивільнення гормонів
передньої частки гіпофіза, починають використовувати як лікарські засоби. Так,
препарат тироліберину - рифатироїн (протирелін) використовується для диферен­
ціальної діагностики гіпотиреозу та іншої ендокринної патології.
Таблиця 13.1
Неврогормони гіпоталамуса, які регулюють вивільнення
гормонів аденогіпофіза, та їх препарати
Рилізинг-фактори гіпоталамуса
Ліберин
Кортиколіберин

С та ти н

Препарат
-

-

' Тироліберин

-

Р иф атироїн (протирелін)

Ф оліберин

-

-

'
: Лю ліберин

-

С интетичний препарат, щ о стимулю є вивільнення
лю тропіну (проходить клінічні випробовування)
О ктреотид
(сандостатин)

С ом атоліберин

С ом атостатин

Пролактоліберин

Пролактостатин

-

М еланоліберин

М еланостатин

-

443

С П ЕЦ ІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

13.1.1.2. Гормональні препарати передньої частки гіпоф іза
Гіпофіз складається з передньої частки (аденогіпофіза) і задньої (неврогіпофіза)
Структурно іі функціонально в адепогіпофізі виділяють горбову проміжну і дис­
тальну частини. Гормони гіпофіза та їх препарати подані в таблиці 13.2.
Таблиця 13Гормони гіпофіза та їх препарати
Частка гіпофіза
А деногіпоф із
(передня частина)

П роміжна частина

Н еврогіпоф із

Гормони

Препарати

Кортикотропін
С оматотропін
Тиротропін

Кортикотропін
С ом атотропін

Гонадотропіни:
Ф олітропін
Лютропін
Пролактин

Гонадотропін
м енопаузний
Гонадотропін хоріонічний (пропан)
Лактин

М еланотропін

Інтермедин

О кситоцин
Вазопресин

О кситоцин
Демокситоцин
(дезаміноокситоцин)
Д есм опресин (адіуретин СД)
П ітуїтрик

К о р т и к о т р о п і н утворюється базофільними тканинами передньої частки гіпофі­

за. Це поліпептид, який складається з 39 амінокислот. Фізіологічний ефект пов­
ністю забезпечується 1-24 амінокислотними залишками. Взаємодіє зі специфіч­
ними рецепторами на зовнішній поверхні клітинної мембрани, активує зв’язану з
ними аденілатциклазу, підвищує вміст у клітинах цАМФ, що сприяє перетворенню
холестерину на кортикостероїди. Як препарат у вигляді порошку для ін’єкцій ви­
користовують кортикотропін, який отримують з гіпофіза великої рогатої худоби,
свиней і овець. Крім того, отримано синтетичні препарати подовженої дії ( т е т р а к о з - а к т р и н ) , у яких вилучено кінець пептиду (з 25 до 39 залишку). У зв’язку з цим
набагато зменшились алергічні властивості препарату.
Фармакокінетика. Кортикотропін руйнується у травному каналі, тому його вво­
дять парентерально. Після введення у вену максимальний ефект наступає через
1-2 год, тривалість дії 6 -8 год, тому ін’єкції повторюють 3 -4 рази на добу. Препарат
подовженої дії вводять один раз на добу.
Фармакодииаміка. Кортикотропін стимулює функцію кори надниркових залоз, під­
вищує синтез і секрецію глюкокортикостероїдних гормонів ( кортикостерону, кортизо­
ну), стероїдних андрогенппх гормонів. Збільшення продукції глюкокортикостероїдів
виливає на обмін вуглеводів, білків, жирів, мінеральних речовин. Зменшується виді­
лення нирками натрію, дещо збільшується виділення калію, спостерігається гіперглі­
кемія, глюкозурія, стимулюється ліиоліз, збільшується секреція шлункового соку.
444

13.1. Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи

Кортикотропін може також безпосередньо діяти на деякі тканини без попередньої
стимуляції кори надниркових залоз, а саме: нормалізує тонус і проникність стінки
судин мозку, функцію екстрапірамідноі системи, має також антиампестичиу дію
- сприяє покращенню процесу нам’яті. Кортикотропіну властива протизапальна,
иротиалері ічпа, дезінтокспкаційна, десенсибілізуюча дія. Пригнічуючи розвиток
тімфоідиої тканини, препарат гальмує проліферацію імунокомпетентнпх клітин,
що в свою чергу призводить до пригнічення імуногенезу, зниження імунологічної
реактивності організму. Тривала стимуляція не тільки підвищує синтез гормонів,
але й викликає небезпеку розвитку гіперплазії пучкової зони і всієї корн наднирко­
вих залоз, пригнічує вивільнення кортпколібернну.
Показання: стимуляція кори надниркових залоз при їх первинній і вторинній гі­
пофункції; для створення високої концентрації глюкокортпкостероїдів у крові; для
імунодепресії; при травмах черепа, порушеннях мозкового кровообігу, хореї, пар­
кінсонізмі (на основі його неспецифічної дії); для діагностики функції кори наднир­
кових залоз (проба Торна). Застосування для попередження атрофії кори наднир­
кових залоз, для профілактики розвитку синдрому відміни невиправдане, оскільки
тривале лікування гл юкокортп костероїдами спричиняє пригнічення системи "гіпо­
таламус - гіпофіз - надниркові залози".
С о м а т о т р о п ін (гормон росту) синтезується ацидофільними клітинами адеиогіпофіза. Це білок, який має 191 амінокислотний залишок. Для соматотропіпу характер­
на видова специфічність. Для медичного застосування випускається соматотропін
людини для ін’єкцій у вигляді ліофілізоваиого порошку. Методом генної інженерії
отримано препарат с а й з е н .
Фармакокінетика. Період напіврозпаду соматотропіпу людини становить 4 ,2 5,4 хв. Соматотропні інактивується у печінні (90 %), незначна кількість - у нирках
та інших паренхіматозних органах, де він розкладається під впливом протеолітич­
них ферментів. Курс лікування триває від 3 місяців до 1,5-2 років і більше. Як пра­
вило, максимальна дія препарату відбувається у перші 6—9 місяців лікування, потім
ефективність зменшується.
Фармакодинаміка. Соматотропін має досить широкий спектр дії. Головна його
функція - стимуляція росту скелета, ріст і диференціація органів, збільшення
маси тіла - здійснюється шляхом активації анаболічннх процесів, насамперед біо­
синтезу білків, активації транспорту амінокислот з крові до клітин і стимуляція їх
зв’язування транспортними РН К, затримуються в організмі також фосфор, кальцій,
натрій. Стимуляція біосинтезу білків у мітохондріях печінки під впливом соматотроиіну подібна до дії інсуліну. Дія соматотропіпу опосередковується через специ­
фічний білковий фактор, який синтезується в печінці, - соматомедпн. Підвищуючи
окислення глюкози, соматотропні через соматомедпн бере участь в енергозабезпе­
ченні внутрішньоклітинних процесів. Соматотропін має також жиромобілізуючий
ефект з жирових депо, сприяє окисленню ліпідів у печійці та інших органах і збіль­
шенню вмісту вільних жирних кислот у крові, що дуже важливо у випадку дефіци­
ту енергетичних субстратів. На відміну від інсуліну, соматотропні може викликати
гіперглікемію.
445

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ

Порушення біосинтезу і секреції соматотроніну викликає патологічні зміни. При.
недостатньому утворенні соматотроніну іі гонадотропних гормонів у передній част­
ці гіпофіза виникає гіпофізарна карликовість, або гіпофізарпий нанізм - затримка
росту і статевого розвитку. Внаслідок надмірної продукції соматотроніну в дитячо­
му віці розвивається гігантизм, а у дорослих - акромегалія.
Показання: гіпофізарпий нанізм, низький зріст, не пов’язаний з дефіцитом гормо­
ну у дорослих, остеопороз у дорослих.
Протипоказання: злоякісні новоутворення.
Побічна дія: алергічні реакції, легка анорексія, дратівливість, головний біль.
З гіпоталамуса виділено й синтезовано неврогормон с о м а т о с т а т и н , який пригнічує ін­
крецію гіпофізом соматотроніну. ГІрп акромегалії він малоефективнії іі, діє короткочас­
но з недостатньою вибірковістю дії (пригнічує також інкрецію інсуліну та глюкагону).
руйнується при ентеральному введенні. Випускається синтетичний аналог соматостатину - о к т р е о т и д ( с а н д о с т а т и н ) , який діє триваліше, ніж соматостатин (Т,
100 хв)
Зараз при акромегалії використовують також дофамінергічні засоби, наприклад, бромк р и п т и н ( п а р л о д е л ) , які пригнічують надмірну продукцію соматотроніну.
Т и р о т р о п ін - це складний білок глікопротеїд, якніі продукується базофільнп.м;:
ендокриноіштами аденогіпофіза. Його біосинтез індукується тироліберином, а біо­
логічна дія полягає в активізації біосинтезу іі секреції тиреоїдннх гормонів. Молеку­
ла тиротроиіну контактує зі специфічним рецептором тироцитів (клітин фолікуляр­
ного епітелію), що зумовлює активізацію аденілатцнклази, підвищення утворення
цАМФ, активацію останнім протеїнкіназ, біосинтез тиреоїдннх гормонів, підвищен­
ня обміну вуглеводів, ліпідів і білків. Тиротропін використовується у вигляді пре­
парату т и р о г е н для профілактики і лікування недостатності щитоподібної залози.
Передня частка гіпофіза продукує також гонадотропній (фолітропін, лютронін
пролактин), які специфічної статевої активності не мають.
Ф о л і т р о п і н стимулює дозрівання в яєчниках фолікулів, секрецію естроген:;
і овуляцію, в яєчках - розвиток сім’явивідних канальців і сперматогенез. Лютропін
стимулює утворення гормона жовтого тіла і секрецію прогестерону, у чоловіків
функцію інтерстиціальних клітин і секрецію тестостерону. Гонадотропній збільшу­
ють виділення цАМФ. У крові жінок рівень гонадотропінів змінюється циклічне
В організмі всі етапи морфологічного розвитку і функціональної активності стате­
вих залоз є результатом синергічної дії фолітропіну і лютропіну. В регуляції біосин­
тезу і виділення гонадотропінів важлива роль належить гормонам статевих зала:-,
які за механізмом зворотного зв’язку пригнічують виділення гонадотропінів.
Як препарат з фолікулостимулюючою активністю використовують г о н а д о т р о п ::м е н о н а у з н и й , виділений з сечі жінок у менонаузі. Препарат призначають у вішал­
ках вираженого недорозвитку фолікулів, недостатності естрогенів, а також гіногон-дизму гіпоталамо-гінофізарного генезу в чоловіків. Уводять внутрішньом’язово ра:
на добу до настання ефекту.
Побічна дія: збільшення яєчників, виникнення болю внизу живота, значне під­
вищення екскреції естрогенів з сечею. У таких випадках введення препарату с~.
відмінити.
446

13.1. Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи

Як препарат з лютеїпізуючою дією використовують г о н а д о т р о п ін х о р і о н і ч н и й
І хоріоґоиіп), який отримують з сечі вагітних жінок. Жінкам призначають препарат
при порушеннях менструального циклу, безплідді, чоловікам - у випадках гіпогеніталізму, статевого інфантилізму, крипторхізму, а також для діагностики первинного
і вторинного гіпогонадпзму. Іноді призначають почергово менопаузний і хоріоиічнпіі гонадотропін.
ІІоказання: доброякісні пухлини молочної залози, ендометріоз, гінекомастія, мат­
кові кровотечі.
Протипоказання: запальні захворювання, пухлини органів статевої системи.
Побічна дія: алергічні реакції, надмірне збільшення яєчників і яєчок.
Для зменшення секреції гонадотропних гормонів гіпофіза застосовують синте­
тичний препарат д а н а з о л ( д а н о л ) . Дія його зворотна: знижує функцію яєчників і
викликає атрофію ендометрію в матні.
М е л а н о т р о п ін - продукується проміжною частиною аденогіпофіза, поліпшує
гостроту зору, адаптацію до темноти, що зумовлено його стимулюючим впливом на
фоторецептори сітківки.
Препарат віта-мелатонін застосовують для профілактики і лікування цпркадних
розладів сну.
1 3 .1 .1 .3 . Г о р м о н а л ь н і п р е п а р а т и з а д н ь о ї ч а с т к и г і п о ф і з а

Із задньої частки гіпофіза отримують в а з о п р е с и н і о к с и т о ц и н . їх синтез здійсню­
ється у ядрах гіпоталамуса, з яких по аксонах вони надходять до задньої частки гіпо­
фіза. Секреція вазопресину регулюється осморецепторами. Як лікарські препарати
застосовують в а з о п р е с и н , його синтетичний замінник д е с м о п р е с и н , до складу яко­
го входять вазопресин і окситоцин.
Фармакокінетика. Шляхом незначних змін молекули вазопресину синтезовано
численні його аналоги, що відкрило можливості для ширшого застосування гормо­
ну. Найбільший антидіуретичний потенціал має препарат а д іу п р е с и н ( д е с м о п р е ­
с и н ).

Десмопресин призначають інграиазально у вигляді крапель, спрею або в ін’єкціях.
Абсорбція при інтраназальному введенні становить 3 - 5 %. Розподіляється в ор­
ганізмі в позаклітинному просторі. Дія при всіх способах введення настає через
30-120 хв. Тривалість дії після інтраназального введення 10 мкг препарату 8-18 год. У десмоиресину порівняно з природним вазопресином менший судино­
звужувальний ефект, гормон менше піддається розпаду під впливом трапедегідрогенази, тому має подовжену дію: 'Г /г - 114 хв.
Фармакодинаміка. Вазопресин і його аналоги сприяють абсорбції в нирках натрію
і води, зниженню концентрації електролітів у плазмі крові. Посилення реабсорбції
водії пов'язано зі специфічною дією вазопресину на обмін речовин канальцевого епі­
телію нирок. Вазопресин має дпеульфідні групи, за допомогою яких зв'язується з 8Нгрупами V.,-рецепторів. Внаслідок цього активується аденілатциклаза, збільшується
вміст цАМ Ф, який у свою чергу активує фосфорилазу. Відбувається вивільнення
гіалуроиідази, яка сприяє підвищенню проникності дистального відділу ниркових
447

С П ЕЦ ІАЛЬН А ФАРМАКОЛОГІЯ

канальцівдля води. Вода реабсорбується відповідно до осмотичного градієнта. Пр;
дефіциті в організмі вазопресину розвивається нецукровий діабет (diabetes insipidus >
Поряд з антидіуретичним вазопресин викликає судинозвужувальний ефект. її:
є наслідком стимулюючого впливу вазопресину на гладенькі м’язи стінки суди:
(артеріоли, венулп), який опосередковується через V Li-p e n e iiT 0 p n шляхом актпвап:
фосфатпдплінозптолового циклу (вторинні передатчики - інозптолтрифосфат і диацплгліцерол). Найактивніше реагують звуженням на вазопресин вени стравоход;.
коронарні артерії, що має значення у виникненні ішемічної хвороби серця. Вазопре­
син підвищує артеріальний тиск, у більшій дозі - стимулює міометрій, викликаючі
спастичні скорочення матки (при вагітності дія на матку менша), підвищує той;,
гладенької мускулатури інших органів: кишок, сечового міхура, але розслаблк бронхи, поліпшує виділення молока (лактогенпа дія). Вплив на гладенькі м язи, зс
крема судин, відбувається тільки при застосуванні високих доз вазопресину (в со­
тні разів вищих за ті, що спричиняють антпдіуретпчну дію). Крім того, вазопреси:стпмулює агрегацію тромбоцитів (вплив на V,. -рецептори), підвищує концентраціїV III фактора зсідання крові, сприяє вивільненню з передньої частки гіпофіза корти
котрогііну (шляхом стимуляції V h -рецепторів).
Показання: нецукровий діабет, кровотеча з розширених вен стравоходу у хворі:
на цироз печінки, гостра артеріальна гіпотензія, коли неефективні адреналін, ангіс
тензин; атонія кишок, з діагностичною метою.
Протипоказання: високий артеріальний тиск, артеріосклероз, ішемічна хвороб;
серця, епілепсія, токсикоз вагітних.
О к с и т о ц и н (грец. oxys - гострий, швидкий і tocos - пологи) є другим гормоном
який виділяється иеврогіиофізом.
Фармакокінетика. Окситоцин інактивується в організмі окситоцинаміназоїс
тому дія його короткотривала. Спосіб уведення окситоцину залежить від мети. На;-:
частіше проводять внутрішньовенну інфузію, що дає змогу оперативно регулюві
ти введення препарату залежно від реактивності матки. Крім того, препарат можи,
вводити внутрішиьом’язово або в шийку матки. При внутрішньовенному введень:
посилення перейм ів матки розвивається вже через 0,5-1 хв.
Фармакодинаміка. Окситоцин стимулює гладенькі м’язи тіла матки, розслабл:ючп її шийку. Завдяки зменшенню мембранного потенціалу збільшується частот:
інтенсивність, тривалість скорочень. Така дія проявляється тільки в пізні терм і:-:
вагітності, коли матка підготовлена естрогенами до скоротливої діяльності, досо
розвинуті м’язові волокна, клітинна мембрана достатньо поляризована, у клітині:
достатньо АТФ, глікогену, ацетилхоліну, йонів калію, кальцію, магнію. Діючи н
матку, коли жінка не вагітна, окситоцин може навіть розслабити міометрій, зняспазм, викликаний вазопресином. Окситоцин майже не діє антидіуретично, розіш
рює судини, зокрема капіляри, має здатність викликати скорочення міоепітеліаль
них елементів альвеол дрібних протоків молочної залози. Це сприяє просуванню
великі протоки й молочні синуси молока, яке продукується під впливом пролакти:-:
Показання: стимуляція пологової діяльності, післяпологові кровотечі, стпму-;
ція лактації.
448

13.1. Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи

Протипоказання: відносні ознаки внутрішньоутробної гіпоксії, наявність рубців
на матці, невідповідність розмірів таза і плода.
Побічна дія: порушення матково-плацентарного кровообігу з розвитком гіпоксії
плода; розрив матки - при невідповідності розмірів плода і таза матері, а також при
ушкодженнях стінки матки.
13.1.2. Горм ональні п реп ар ати щ и т о п о д іб н о ї залози.
А н т и т и р ео їд н і засоби
Подовмісиі гормони щитоподібної залози (лівообертальні) т и р о к с и н і т р и й о д т и р о н ін синтезуються з амінокислоти тирозину за участю молекул йоду. Всі етапи
синтезу та виділення цих гормонів у кров контролюються тиротропіпом. У крові
тиреоїдні гормони циркулюють як у вільному, так і у зв’язаному стані (переважно з
гирокспнзв’язуючп.м глобуліном). Спорідненість тироксину до тироксинзв’язуючого
глобуліну в чотири рази вища, ніж спорідненість до нього трийодтироніну, тому
останнього більше міститься в крові у незв’язапому стані. Різниця у спорідненості
гормонів до білків-перепоснпків зумовлює різну швидкість їх перетворення. Тирок­
син повністю відновлюється через ЗО днів, тоді як трийодтиронін - протягом двох
днів. Тироксин - гормон дисиміляції, прискорює кагаболічні процеси в організмі, не
має видової специфічності.
Гіперфункція щитоподібної залози (тиреотоксикоз, дифузний токсичний зоб) ви­
являється підвищенням обміну речовин, збудженням симпатичного відділу нерво­
вої системи - гіперсимпатикотоиією. Понижена функція щитоподібної залози (гі­
потиреоз) - це зниження обміну речовин, функцій систем та органів, мікседема. За
недостатності тиреоїднпх гормонів у дитячому віці розвивається кретинізм.
Для профілактики ендемічного зоба проводять йодування солі або призначають
препарат а н т и с т р у м ін ( а н т и й о д и к с ) (в одній таблетці калію йодиду 0,001 г) один
раз на тиждень.
До тиреоїднпх гормональних препаратів належить Ь - т и р о к с и н - н а т р ій .
Фармакокінетика. І . - т и р о к с и н - синтетичний лівообертальний ізомер тирокси­
ну. Засобом вибору є Ь - т и р о к с и н - н а т р ій . Препарат повільно всмоктується, терапев­
тичний ефект спостерігається через 7 -1 2 днів, повільно виводиться.
Фармакодинаміка. Тиреоїдні гормональні препарати впливають на всі види обміну,
підвищують та прискорюють окисні процеси в клітинах, підвищують основний обмін
речовин, стимулюють процеси росту та розвитку плода (формування мозкової ткани­
ни, кісток, інших органів і тканин), потенціюють дію адреналіну на серцево-судинну
систему та обмін речовин, підсилюють розпад глікогену в печінці й жиру в підшкір­
ній клітковині. В результаті зменшується маса тіла, збільшується поглинання кисню
та виділення вуглекислого газу, виведення азоту з сечею, підвищується температура
тіла, знижується рівень холестерину в крові. Особливість механізму дії тиреоїднпх
гормонів полягає в тому, що вони шляхом простої дифузії проникають крізь мембрану
периферичних клітин і цитоплазму до ядра. При цьому тироксин перетворюється на
трийодтиронін, який і зв’язується зі специфічними рецепторами в ядрах клітин (три449

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

йодтиронін має в 5 разів вищу спорідненість до рецепторів, ніж тироксин), збільшується активність РНК-полімерази іі активується утворення впсокомолекулярних РНК
синтез білка як пластичного матеріалу та білків-ферментів - каталізаторів процес:?
обміну, змінюється (нормалізується) функція клітини, тканини, органа, системи.
Показання: гіпофункція щитоподібної залози (кретинізм, мікседема). При цьом
найчастіше призначають L-тироксин-натрій. Крім того, цей препарат застосовують
для пригнічення секреції тиротроиіну (тиреоїдини і рецидивний зоб) для фармак< динамічного лікування (дофамінзалежнпй шок, гостра недостатність нирок).
Протипоказання: тиреотоксикоз, цукровий діабет, загальне виснаження, тяж?:
форми ішемічної хвороби серця, зокрема інфаркт міокарда, активний міокардит, некомиенсована недостатність надниркових залоз.
Побічна дія: підвищення збудливості нервової системи, інсомнія, пітливість, тахі­
кардія, аритмія серця, тремор, надмірне схуднення тощо. Внаслідок потенціювання
ефектів адреналіну і стійкого підвищення тонусу задньої стінки очної ямки, мус­
кулатура якої має адренорецептори, препарати тиреоїднпх гормонів можуть спри­
чинити екзофтальм. Найбільш небезпечними є ускладнення з боку вінцевих судин
у хворих на ішемічну хворобу серця.
А нт ит иреоїдні засоби. Потреба у їх призначенні виникає при тиреотоксикозі
До них належать т іа м а з о л ( м е р к а з о л іл ) .
М е р к а з о л іл - синтетичний антитиреоїдний препарат. Він гальмує синтез тиреоїдних
гормонів шляхом пригнічення активності ферментних систем (пероксидаз), які беруть
участь в цьому процесі. Препарат призначають per os. Лікування триває 1-1,5 року.
Побічна дія: лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, алергічні реакції, дис­
пепсичні явища, ураження печінки. Можливий зобогеншпі ефект (розростання та
підвищення васкуляризації щитоподібної залози), пов’язаний з підвищенням про­
дукції тиротропіпу (зворотна реакція на зменшення концентрації в крові тиреоїдних
гормонів). Цю дію можна попередити призначенням препаратів йоду. Механізм дії
препаратів йоду пов’язаний з пригніченням продукції тиротропіпу. Відповідно зни­
жується продукція тиреоїдних гормонів, зменшується об’єм щитоподібної залози
Ефект дії зберігається 2 -3 тижні. Антитиреоїдні препарати призначають також піл
час підготовки хворих до хірургічного видалення щитоподібної залози.
К а л ь ц и т о н ін - поліпептид, який складається з 32 амінокислот, продукується го­
ловним чином парафолікулярнпми клітинами щитоподібної залози, прищитоподібних залоз, тимуса. Ці клітини дуже чутливі до рівня кальцію в крові і у відповідь
на гіперкальціємію секретують кальцитонін. Секреція кальцитоніну посилюється,
якщо в крові підвищується рівень фосфору.
Кальцитонін входить до складу препарату к а л ь ц и т р и н у , який отримують зі щи­
топодібних залоз свиней. Отримано синтетичний кальцитонін людини ( ц и б а к а л ь ц и н ) , а також лосося ( м іа к а л ь ц и к ) .
Фармакокінетика. Кальцитонін має високу активність нри парентеральному
(підшкірному та внутрішньовенному) введенні. М іакальцик у 3 0 -4 0 разів активні­
ший за кальцитонін людини, дія його триваліша.
450

13.1. Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи

Фармакодинаміка. Місцем дії кальцитоніну є кісткова тканина, де він пригнічує
активність остеокластів, активізує відкладання кальцію у формі кальцію фосфату
і затримує ііого резорбцію. Н а абсорбцію йонів з кишок і виділення їх нирками каль­
цитонін практично не впливає. Вміст йонів Са2' в крові знижується. Кальцитонін
є антагоністом паратгормопу. Обидва гормони разом з активною формою холекальциферолу регулюють обмін кальцію іі фосфатів в організмі, забезпечують сталий
вміст кальцію в плазмі крові та інтерстиціальній рідині. Регулюючи активність луж ­
ної фосфатази, кальцитонін підвищує вміст фосфору в крові, пригнічує реабсорбцію
фосфатів нирками.
Показання: деформуюча остеодистрофія (хвороба Педжета), гіперкальціємія, гі­
первітаміноз О, нефрокальцииоз, гіперкальпіурія, гігіериаратироїдизм, переломи
кісток, пародонтоз, бронхіальна астма, інтоксикація серцевими глікозидами.
Протипоказання: гінокальціємія, вагітність, період лактації.
Побічна дія: алергічні реакції в ділянках ін’єкцій, приплив крові до обличчя, під­
вищення артеріального тиску.
13.1.3. Г орм ональні препар ати п р и щ и т о п о д іб н и х залоз
П а р а т и р о ї д и н - препарат гормону прищитоподібних залоз паратирину (нарат-

гормону), який останнім часом застосовують дуже рідко, оскільки є ефективніші за­
соби. Регуляція продукції цього гормону залежить від кількості Са2' в крові. Гіпофіз
не впливає на синтез паратирину.
Фармакодинаміка полягає у регуляції обміну кальцію іі фосфору. Органами-мішеня.ми його є кістки іі нирки, в яких є специфічні мембранні рецептори для пара­
тирину. У кишках паратирин активізує абсорбцію кальцію і неорганічного фосфату.
Вважають, що стимулюючий вилив на всмоктування кальцію в кишках пов’язаний
не з прямим впливом паратирину, а з підвищенням утворення під ііого впливом
кальцитріолу (активної форми кальциферолу в нирках). У ниркових каиальцях паратирин збільшує реабсорбцію кальцію і зменшує реабсорбцію фосфатів. ГІри цьому
відповідно вміст фосфору в крові зменшується, одночасно зростає рівень кальцію.
Нормальний рівень паратирину має анаболічний ефект (остеоиластичний) з під­
силенням росту й мінералізації кісток. При гіперфункції прищитоподібних залоз
настає остеопороз, гіперплазія фіброзної тканини, що призводить до деформації кіс­
ток, їх переломів. У випадках гіиерпродукції паратирину вводять к а л ь ц и т о н ін , який
запобігає вимиванню кальцію з кісткової тканини.
Показання: гігіонаратиреоз, для запобігання тетанії у зв’язку з гіпокальціємією (у
гострих випадках слід внутрішньовенно вводити препарати кальцію або їх комбіна­
цію з препаратами гормонів прищитоподібних залоз).
Протипоказання: підвищений вміст кальцію в крові, при захворюваннях серця,
нпрок, алергічному діатезі.
Д и г ід р о т а х іс т е р о л ( т а х і с т и н ) - за хімічною будовою близький до ергокальцифе­
ролу (вітаміну О,). Збільшує абсорбцію кальцію в кишках, одночасно - виділення
фосфору з сечею. На відміну від ергокальциферолу О-вітамінної активності не має.
451

СПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

П о к а за н н я : порушення фосфорно-кальцієвого обміну, в тому числі гінокальпіємічиі конвульсії, спазмофілія, алергічні реакції, гіпопаратироїдизм.
П р о т и п о к а за н н я : підвшценпіі вміст кальцію в крові.
П о б іч н а дія: нудота.
13.1.4. Горм ональні п р еп ар ати п ід ш л у н к о в о ї залози.
П репарати ін сул ін у
У регуляції процесів обміну в організмі велике значення мають гормони підшлун­
кової залози. У ß -к л іт и н а х панкреатичних острівців синтезується інсулін, який мій:
виражену гіпоглікемічну дію, в а -к л іт и н а х продукується контрінсулярний гормон
г л ю к а г о н , який має гіпергліксмічпу дію. Крім того, б -к л іт и н и підшлункової залози
виробляють с о м а т о с т а т и н .
При недостатності секреції інсуліну розвивається цукровий діабет (Ц Д ) - d ia b e tes
m ellitus - захворювання, яке займає одну з драматичних сторінок світової медицини
За оцінкою ВО О З, число хворих на ЦД у всьому світі в 2000 році склало 151 млн лю­
дей, до 2010 року очікується зростання до 221 млн людей, а до 2025 року - 330 млн
людей, що дозволяє говорити про його глобальну епідемію. ЦД спричиняє найбільш
ранню з усіх захворювань інвалідизанію, високу смертність, найчастішу сліпот;.
ниркову недостатність, а також є фактором ризику серцево-судинних захворювань
1ІД займає перше місце серед ендокринних захворювань. Організація Об’єднаних
Націй оголосила ЦД пандемією XXI століття.
За класифікацією В О О З (1999 р.) розрізняють два основних типи захворювання діабет т ипу 1 та т ипу 2 (відповідно інсулінозалежнпй та інсулінонезалежний ЦД
Причому, збільшення числа хворих прогнозується в основному за рахунок хворих н: ЦД типу 2, котрі на даний час складають 85-90 % від загальної кількості хворих ні
діабет. Цей тип ЦД діагностується в 10 разів частіше, ніж ЦД типу 1.
Для лікування ЦД застосовують дієту, препарати інсуліну та пероральні протид:абетичні препарати. Ефективне лікування хворих на ЦД повинно забезпечити при­
близно однаковий базальний рівень інсуліну протягом доби та профілактику гіпер­
глікемії, що виникає після прийняття їжі (постпрандіальна глікемія).
Основним і єдиним об’єктивним показником ефективності терапії ЦД, що відобра­
жає стан компенсації захворювання, є рівень глікозильованого гемоглобіну (HbA С
або А,С). НЬА,С або А,С - гемоглобін, який ковалентно зв’язаний з глюкозою і є по­
казником рівня глікемії за попередні 2 -3 місяці. Його рівень добре корелює із значен­
нями показників рівня глюкози в крові та ймовірністю ускладнень цукрового діабет
Зниження рівня глікозильованого гемоглобіну на 1 % супроводжується зменшення',
ризику розвитку ускладнень діабету на 35 % (незалежно від вихідного рівня НЬА,С)
Основою лікування ЦД є правильно підібрана цукрозпижуюча терапія.
Іст орична довідка. Принципи отримання інсуліну були розроблені Л. В. Собо­
левим (1901 р.), котрий в експерименті на залозах новонароджених телят (у них izt
немає трипсину, що розкладає інсулін) показав, що субстратом внутрішньої секре­
ції підшлункової залози є панкреатичні острівці (Лангерганса). У 1921 р. канадсь?:
452

13.1. Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи

вчені Ф. Г. Бантінг і Ч. X. Вест виділили чистий інсулін і розробили метод промис­
лового його отримання. Через 33 роки Сенджер із співробітниками розшифрували
первинну структуру інсуліну великої рогатої худоби, за що отримали Нобелівську
премію.
Створення препаратів інсуліну відбулося в декілька етапів:
• інсуліни першої генерації - свинячий і коров'ячий (бичачий) інсулін;
• інсуліни другої генерації - монопікові та монокомпонентні інсуліни (50-ті
роки XX століття);
• інсуліни третьої генерації - напівсинтетичний і генпоінженернпй інсулін
(80-ті роки XX століття);
• отримання інсулінових аналогів та інгаляційного інсуліну (кінець XX - по­
чаток XXI століття).
Тваринні інсуліни відрізнялися від інсуліну людини за амінокислотним складом:
бичачий інсулін - за амінокислотами в трьох положеннях, свинячий - в одному по­
ложенні (положення ЗО в ланцюгу В). ГІрп лікуванні бичачим інсуліном частіше мали
місце побічні імунологічні реакції, ніж при терапії свинячим або людським інсуліном.
Ці реакції виражалися в розвитку імунологічної резистентності іі алергії до інсуліну.
Для зниження імунологічних властивостей препаратів інсуліну розроблені спе­
ціальні методи очистки, що дозволило отримати друге покоління. Спочатку були
монопікові інсуліни, отримані методом гель-хроматографії. Пізніше було встанов­
лено, що вони містять у невеликій кількості домішки інсуліноподібиих пептидів.
Наступним етапом було створення монокомпонентних інсулінів (М К-інсулінп), які
отримували при додатковому очищенні з використанням (іонообмінної хроматогра­
фії. При застосуванні монокомпонентних свинячих інсулінів продукція антитіл і
розвиток місцевих реакцій у хворих зустрічалися рідко (зараз бичачі та монопікові
свинячі інсуліни в Україні не застосовують).
Препарати інсуліну людини отримують або напівсинтетичним методом за допо­
могою ферментно-хімічної заміни в положенні ВЗО у свинячому інсуліні амінокис­
лоти аланіну на треонін, або біосинтетичним способом за генноінженерною техно­
логією. Практика показала, що суттєвої клінічної різниці між людським інсуліном і
високоякісним монокомпоиентним свинячим інсуліном немає.
Зараз продовжується робота над удосконаленням і пошуком нових форм інсуліну.
За хімічною будовою інсулін є білком, молекула якого складається з 51 аміно­
кислоти, що утворюють два иоліиептидні ланцюги, з ’єднані між собою двома дисульфідними містками. У фізіологічній регуляції синтезу інсуліну домінуючу роль
відіграє концентрація глюкози в крові. Проникаючи в р-клітпни, глюкоза метаболізується і сприяє підвищенню внутрішньоклітинного вмісту АТФ. Остання, блоку­
ючи АТФ-залежні калієві канали, викликає деполяризацію клітинної мембрани. Це
сприяє проникненню в клітини йонів кальцію (через потенціалзалежні кальцієві
канали, які відкрилися) і звільненню інсуліну шляхом екзоцитозу. Крім того, на се­
крецію інсуліну впливають амінокислоти, вільні жирні кислоти, глюкагон, секре­
тин, електроліти (особливо Са2’), автономна нервова система (симпатична нервова
система має гальмівний, а парасимпатична - стимулюючий вплив).
453

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ

Фармакодинаміка. Дія інсуліну спрямована на обмін вуглеводів, білків, жирів, мі­
нералів. Головне в дії інсуліну - його регулюючий вплив на обмін вуглеводів, зни­
ження вмісту глюкози в крові. Це досягається тим, що інсулін сприяє активному
транспорту глюкози та деяких інших гексоз, а також пентоз через клітинні мембра­
ни та їх утилізації печінкою, м’язовою п жировою тканинами. Інсулін стимулює глі­
коліз, індукує синтез ферментів глюкокіназп, фосфофруктокіназн й піруваткінази.
стимулює гіентозофосфатний цикл, активуючи глюкозо-6-фосфат-дегідрогеназу.
підвищує синтез глікогену, активуючи глікогенсиптетазу, активність якої знижена
у хворих на ЦД. З іншого боку, гормон пригнічує глікогеноліз (розкладання гліко­
гену) та глюконеогенез.
Інсуліну належить важлива роль у стимуляції біосинтезу нуклеотидів, підвищен­
ні вмісту 3,5-нуклеотаз, нуклеозидтрпфосфатазн, у тому числі і в ядерній оболонні,
де вона регулює транспорт мРН К з ядра до цитоплазми. Інсулін стимулює біосинтез
нуклеїнових кислот, білків. Паралельно до підсилення анаболічних процесів інсулін
гальмує катаболічні реакції розпаду білкових молекул. Він стимулює також процеси
ліпогенезу, утворення гліцерину, введення його до ліпідів. Поряд з синтезом тригліцеридів інсулін активує в жирових клітинах синтез фосфоліпідів (фосфатидилхоліну, фосфатидилетаноламіну, фосфатидиліпозиту іі кардіоліпіну), стимулює також
біосинтез холестерину, необхідного, подібно до фосфоліпідів і деяких глікопротеїІ І І В , для побудови клітинних мембран.
При недостатнііі кількості інсуліну пригнічується ліпогенез, підвищується ліполіз, пероксидне окислення ліпідів, у крові й сечі підвищується рівень кетонових
тіл. Унаслідок зниженої активності ліпопротеїнліпазн в крові зростає концентрація
р-ліпопротеїнів, які мають суттєве значення в розвитку атеросклерозу. Інсулін запо­
бігає втраті організмом рідини та К' з сечею.
Суть молекулярного механізму дії інсуліну на внутрішньоклітинні процеси роз­
крито не повністю. Проте першою ланкою дії інсуліну є зв’язування із специфіч­
ними рецепторами плазматичної мембрани клітин-мішеней, перш за все у печінці,
жировій тканині й м’язах.
Інсулін з’єднується з а-субодиницею рецептора (містить основний інсулінзв’язуючий домен). При цьому стимулюється кіназна активність (3-субодиниці
рецептора (тирозинкіназа), вона аутофосфорплюється. Створюється комплекс
“інсулін+рецептор”, який шляхом ендоцитозу проникає всередину клітини, де інсу­
лін звільняється і запускаються клітинні механізми дії гормону.
У клітинних механізмах дії інсуліну приймають участь не тільки вторинні посе­
редники: цАМФ, Са2\ комплекс "кальцій - кальмодулін", інозигтрифосфат, діацнлгліцерол, але й фруктозо-2,6-дифосфат, який називають третім посередником ін­
суліну в його впливі на внутрішньоклітинні біохімічні процеси. Саме зростання під
впливом інсуліну рівня фруктозо-2,6-дифосфату сприяє утилізації глюкози з кров:,
утворенню з неї жирів.
На кількість рецепторів і здатність їх до зв’язування впливає низка чинників. Зо­
крема, кількість рецепторів зменшена у випадках ожиріння, інсулінонезалежного
І ІД типу 2, периферичного гіперінсулінізму.
454

13.1. Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи

Рецептори інсуліну існують не тільки на плазматичній мембрані, а й у мембран­
них компонентах таких внутрішніх органел, як ядро, ендоплазматична сітка, комп­
лекс Гольджі. Введення інсуліну хворим на ЦД сприяє зниженню рівня глюкози
в крові й накопиченню глікогену в тканинах, зменшенню глюкозурії й пов’язаних
з нею поліурії, полідипсії.
Внаслідок нормалізації білкового обміну зменшується концентрація в сечі азот­
них сполук, а внаслідок нормалізації жирового обміну з крові й сечі зникають кето­
нові тіла - ацетон, кислоти ацетооцтова і оксимасляна. Припиняється схуднення
і зникає надмірне відчуття голоду (булімія). Зростає детокенкаційна функція печін­
ки, підвищується опірність організму інфекціям.
К ласиф ікація. Сучасні препарати інсуліну різняться між собою за швидкістю та
тривалістю дії. їх можна розділити на такі групи:
1. Препарати інсуліну короткої дії, або прості інсуліни ( а к т р а п ід М К , х у м у л ін
та in.) Зниження рівня глюкози в крові після їх підшкірного введення починається че­
рез 15-30 хв, максимальний ефект спостерігається через 1,5-3 год, триває дія 6 -8 год.
Суттєві досягнення в дослідженні молекулярної структури, біологічної активнос­
ті та лікувальних властивостей призвели до модифікації формули людського інсулі­
ну й до розробки аналогів інсуліну короткої дії.
Перший аналог - л і з п р о ін с у л і н ( х у м а л о г ) ідентичний до людського інсуліну, за
винятком позиції лізину і проліну в положеннях 28 і 29 В-ланцюга. Така зміна не
вплинула на активність А-ланцюга, але зменшила процеси самоасоціації молекул
інсуліну й забезпечила прискорення абсорбції з підшкірного депо. Після ін’єкції по­
чаток дії через 5 -1 5 хв, досягнення піку через 3 0-90 хв, тривалість дії 3 -4 год.
Другий аналог - а с п а р т (торгова назва - н о в о - р а н ід ) модифікований шляхом
заміни однієї амінокислоти в позиції В-28 (пролін) на аспарагінову кислоту, що
зменшує самоагрегапію молекул інсуліну в димери та гексамери й прискорює його
всмоктування.
Третій аналог - г л ю л із и н (торгова назва е п а й д р а ) практично аналогічний ендо­
генному людському інсуліну й біосинтетичному звичайному людському інсуліну з
певними структурними змінами у формулі. Так, у ВЗ-положеині аспарагін заміще­
ний на лізин, а лізин у положенні В29 замінений глютаміновою кислотою. Стиму­
люючи периферичне використання глюкози скелетними м’язами та жировою ткани­
ною, інгібуючи глюконеогенез у печінці, глюлізин (епайдра) покращує глікемічний
контроль, інгібує також ліиоліз та протеоліз, прискорює синтез білків, активує ін­
сулінові рецептори і його субстрати, що повністю відповідає впливу на ці елементи
звичайного людського інсуліну.
2. Препарати інсуліну подовженої дії:
2.1.
Середньої тривалості (початок дії після підшкірного введення через
1,5-2 год, тривалість 8 -1 2 год). Ці препарати ще називають інсуліниsemilente. До цієї групи належать інсуліни на нейтральному протаміні Хагедорна: Б - ін с у л ін , М о н о д а р Б , ф а р м а с у л ін H N P . Оскільки до H N P-інсуліну
включені інсулін та протамін у рівних, ізофанових, співвідношеннях, їх ще
називають ізофановими інсулінами;
455

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ

2.2.
Тривалої дії (иІГгаІепГе) з початком дії через 6 - 8 год, тривалість г.
20-30 год. Сюди належать препарати інсуліну, т о
у своєму скла*
Zn-'': с у с п е н з ія - ін с у л ін - у л ь т р а л е н т е , ф а р м а с у л ін Н Ь . Препарати подовже­
ної дії вводять тільки підшкірно або внутрішиьом язово.
3. Комбіновані препарати, ідо містять у своєму складі стандартні суміші препа­
ратів 1 групи з КРН-інсулінами у різних співвідношеннях 1 та 2 груп: ЗО 7
20/80, 10/90 тощо - М о н о д а р К ЗО, ф а р м а с у л ін 3 0 / 7 0 тощо. Деякі препарат;
випускаються у спеціальних шпрпп-тюбиках.
Д ля досягнення максимального контролю глікемії у хворих на ЦД потрібний та­
кий режим інсуліиотерапії, який повністю імітує фізіологічний профіль інсулін,
протягом доби. Інсуліни тривалої дії мають свої недоліки, зокрема наявність пік вого ефекту через 5 -7 годин після введення препарату, що спричиняє розвиток ппоглікемій, особливо в нічну пору. Ці недоліки сприяли розробці аналогів інсулін;
з фармакокінетичними властивостями ефективної базової інсуліиотерапії.
Одним з таких препаратів створений фірмою Авентіс - ін с у л і н г л а р г ін ( л а н т у с і
який відрізняється від людського трьома амінокислотними залишками. Гларгін-іг-:сулін - стабільна структура інсуліну, яка повністю розчинна при pH 4,0. Пропаре­
не розчиняється в підшкірній тканині, яка має pH 7,4, що призводить до утворен­
ня мікропрецппітатів у місці ін’єкції іі повільного надходження його в кровообіг
Сповільненню абсорбції сприяє добавка невеликої кількості цинку (ЗО мкг/м л). ГІ< вільно всмоктуючись, гларгін-інсулін не виявляє пікової дії й забезпечує практичн:
базальну концентрацію інсуліну протягом доби.
Проводиться розробка нових перспективних препаратів інсуліну - інгаляцій­
ний інсулін (створення інсуліно-повітряної суміші для інгаляції); оральний інсулін
(спрей для ротової порожнини); букальннй інсулін (у вигляді крапель для ротово:
порожнини).
Новим методом інсуліиотерапії є введення інсуліну з допомогою інсулінової пом­
пи, що забезпечує більш фізіологічний спосіб введения препарату, відсутність деп:
інсуліну в підшкірній клітковині.
Активність препаратів інсуліну визначається методом біологічної стандартизації
й виражається в ОД. 1 ОД відповідає активності 0,04082 мг кристалічного інсуліну
Доза інсуліну для кожного хворого підбирається індивідуально в умовах стаціонару
при постійному контролі рівня НЬА,С в крові та вмісту цукру в крові й сечі післпризначення препарату. При розрахунку добової дози інсуліну слід враховувати, іг :
1 ОД інсуліну сприяє засвоєнню 4 -5 г цукру, що виділяється з сечею. Хворого пере­
водять на дієту з обмеженням кількості легкозасвоюваних вуглеводів.
Прості інсуліни вводять за 30—45 хв до прийняття їжі. Інсуліни середньої трива­
лості дії застосовують, як правило, двічі (за півгодини до сніданку і о 18.00 пере:
вечерею). Препарати тривалої дії вводять разом з простими інсулінами вранці.
Використовують два основні варіанти інсуліиотерапії: традиційну та інтенсивн Традиційна інсулінот ерапія - це призначення стандартних сумішей інсулін,
короткої дії та КРН-іпсуліну: 2/3 дози перед сніданком, 1/3 - перед вечерею. Одна*
при такому типі терапії має місце гіперіисулінемія, що вимагає 5-б-разового прнм і с т я т ь

456

13.1. Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи

йняття їжі протягом доби, можливий розвиток гіпоглікемії, більша частота пізніх
ускладнень ЦД.
Інт енсивна (базисно-болю сна) інсулінот ерапія - це використання двічі на
добу інсуліну середньої тривалості дії (для створення базального рівня гормону) та
додаткове введення перед сніданком, обідом та вечерею інсуліну короткої дії (ім і­
тація болюсної фізіологічної секреції інсуліну у відповідь на прийняття їжі). При
цьому типі терапії сам пацієнт підбирає дозу інсуліну на основі вимірювання рівня
глікемії за допомогою глюкометра.
Показання: інсулінотерапія абсолютно показана хворим на ЦД типу 1. Її слід по­
чинати утих хворих, у котрих дієта, нормалізація маси тіла, фізична активність і пероральпі протидіабетичні препарати не забезпечують необхідного ефекту. Простий
інсулін застосовують нрп діабетичній комі, а також при діабеті будь-якого типу,
якщо він супроводжується ускладненнями: кетоацидозом, приєднанням інфекції,
гангреною, нри хворобах серця, печінки, хірургічних операціях, післяопераційно­
му періоді; для покращення харчування хворих, виснажених тривалою хворобою;
у складі поляризуючої суміші нри серцевих захворюваннях.
Протипоказання: захворювання з гіпоглікемією, гепатит, цироз печінки, панкреа­
тит, гломерулонефрит, нирковокам’яна хвороба, виразкова хвороба шлунка і дванад­
цятипалої кишки, декомпенсовані вади серця; для препаратів подовженої дії - кома­
тозні стани, інфекційні захворювання, в період хірургічного лікування хворих на ЦД.
Побічна дія: болючість ін’єкцій, місцеві запальні реакції (інфільтрати), алергічні
реакції, виникнення резистентності до препарату, розвиток ліподистрофії.
При передозуванні інсуліну може виникнути гіпоглікемія. Симптоми гіпоглікемії:
занепокоєння, загальна слабкість, холодний піт, тремтіння кінцівок. Суттєве зни­
ження цукру в крові призводить до порушення функцій мозку, розвитку коми, су­
дом і навіть смерті. Хворі на ЦД для запобігання гіпоглікемії повинні мати нри собі
кілька шматочків цукру. Якщо після прийняття цукру симптоми гіпоглікемії не зни­
кають, потрібно терміново струминно внутрішньовенно ввести 2 0-40 мл 40 % роз­
чину глюкози, підшкірно можна ввести 0.5 мл 0,1 % розчину адреналіну. У випадках
значної гіпоглікемії внаслідок дії подовжених препаратів інсулінів хворих з цього
стану вивести важче, ніж з гіпоглікемії, викликаної препаратами інсуліну корогкої
дії. Наявність у деяких препаратах подовженої дії білка протаміну пояснює досить
часті випадки алергічних реакцій. Проте ін’єкції препаратів інсуліну подовженої дії
менш болючі, що пов’язано з вищим рН цих препаратів.
13.1.4.1. С интетичні протидіабетичні препарати
Синтетичні протидіабетичні препарати приймають всередину для лікування хво­
рих на ЦД типу 2. Патогенез ЦД типу 2 включає дві основних ланки: дефіцит секре­
ції інсуліну й інсулінорезистентність. Виходячи з цього, пероральні цукрознижуючі
препарати залежно від їх дії розділяють так:
1. Стимулятори чутливості до інсуліну (інсуліносенситайзери):
1.1. Бігуаніди: буформін (глібутид), метформін (глюкофаж), фенформін.
1.2. Тіазолідиндіони - розиглітазон (авандія), піоглітазон (піоглар).
457

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ

2. Стимулятори інсулінової секреції (секретагогп).
2.1. Похідні сульфонілсечовипи.
2.1.1. Короткої тривалості дії - гліклазид (діабетон), гліпізид (мінідіаб).
гл і к відо н ( гл юре норм).
2.1.2. Триволої дії - глібенкламід (мапініл), глімепірпд (амарил).
2.2. Похідні бензойної кислоти - ренаглінід (новонорм).
3. Стимулятори активності гормонів-інкретинів (інкретииоміметики).
3.1. Інгібітори дппептидилпептпдазп-4 (Д П П -4) - ситаглінтин (янувія).
3.2. Агоністи глюкагоноподібного пептиду-1 (ГП П-1) - екзенатид (баєта).
4. Засоби, що сповільнюють абсорбцію глюкози в кров:
4.1. Інгібітори а-глюкозидази - акарбоза (глюкобаіі).
Протягом 50-ти останніх років основою фармакотерапії ЦД типу 2 були по­
хідні сульфонілсечовипи. Механізм гіпоглікемічної дії пов’язаний з їх здатністю
блокувати АТФ-залежні К+-канали (схема 13.1). Це призводить до деполяризаці:
мембран (3-клітин та до відкриття потенціалзалежних Са2+-каналів, збільшення
внутрішньоклітинного вмісту Са2~, що активує збільшення вивільнення з (3-клітин
інсуліну. При цьому підвищується чутливість р-клітин до глюкози й амінокислот,
які стимулюють продукцію інсуліну. Крім того, похідні сульфонілсечовипи спри­
яють збільшенню кількості інсулінчутливих рецепторів на клітинах-мішенях, під­
вищують чутливість клітин жирової, м’язової, печінкової та інших тканин до дії ін­
суліну, підсилюють транспорт глюкози у скелетних м’язах, підвищують активність
деяких ферментів печінки, пригнічують розпад жиру

Гіпоглікемічний ефект

Схема 13Л. М ехан ізм дії глібенклам іду

458

13.1. Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи

У зв’язку з відносно низькою гіпоглікемічною активністю, наявністю побічних
ефектів, можливістю розвитку звикання, похідні сульфонілсечовини застосовують
рідко.
Бігуаніди. Препарати цієї групи почали застосовувати з 1970-х років. Із препара­
тів цієї групи в медичній практиці застосовують м е т ф о р м ін ( с іо ф о р , г л ю к о ф а ж ) .
Найновіші відомості щодо цього препарату свідчать про його відносну нешкідли­
вість (за умови дотримання запобіжних заходів) і високу ефективність у випадках
іисуліионезалежного ЦД типу 2.
Метформін зменшує вміст цукру за рахунок погіршення всмоктування глюкози
з кишечнику, підвищення чутливості тканин до дії власного інсуліну, сприятливого
впливу на ліпідний обмін. Препарат гальмує розвиток атеросклерозу (знижує рівень
загального холестерину, ліпопротеїнів низької щільності, тригліцеридів і підвищує
рівень ліпопротеїнів високої щільності), стимулює фібринолітичну активність ендо­
телію, знижує гігіерагрегацію тромбоцитів, поліпшує артеріальний кровообіг (схема
13.2). Він є препаратом першого вибору для фармакотерапії іисуліионезалежного
цукрового діабету, що супроводжується ожирінням, здатний протистояти розвитку
та прогресуванню ускладнень з боку серцево-судинної системи.
Призначається препарат всередину під час або безпосередньо після вживання їжі.
Можлива монотерапія або у поєднанні з похідними сульфонілсечовини чи інсуліном.
Побічна дія: металічний присмак у роті, диспепсичні явища, шкірні алергічні ре­
акції, порушення абсорбції ціанокобаламіну (за тривалого вживання).
Гіпоглікемічні препарати дозують з урахуванням вмісту глюкози в крові іі сечі.
Для кожного хворого потрібно підбирати індивідуальну дозу, яка при систематич­
ному вживанні забезпечує стійке зниження вмісту глюкози в крові до нормального
рівня. Призначення гіпоглікемічних препаратів необхідно поєднувати з обмеженим
вмістом вуглеводів у продуктах харчування.
Останнім часом застосовують похідні тіазолідонів - р о з и г л іт а з о н ( а в а н д іа ) , які,
діючи на генному рівні (бо є селективними агоністами ядерних рецепторів), підви-

Схема 13.2. М еханізм дії м етф о р м ін у

459

СПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

щують чутливість тканин-мішеней до інсуліну та метформіну, а також мають гін
лінідемічну активність.
Для всіх протидіабетичних лікарських засобів основним і типовим ускладненням гіпоглікемія. Цеп стан виникає при передозуванні препаратів або при порушенні ре­
жиму харчування. У тяжких випадках може виникнути гіпоглікемічний шок, або ком а
Похідна бензойної кислоти р е п а г л ін ід ( н о в о н о р м ) - швидкодіючий пероральни;:
пукрознижуючпй засіб. Механізм дії препарату полягає у закритті АТФ-залежних
калієвих каналів у мембрані ß-клітин підшлункової залози спеціальним білком. Це
спричиняє деполяризацію ß-клітин і призводить до відкриття кальцієвих каналі::
що збільшує вхід у клітину іонів кальцію, які стимулюють секрецію інсуліну. П::концентрації препарату в плазмі настає через 1 годину після прийому. Швидка т:
коротка дія репагліпіду сприяє стимуляції секреції інсуліну у відповідь на прийом
їжі, ідентичній ранній фазі секреції інсуліну у здорових осіб. Тому подібні препарати
ще називають прандіальними регуляторами.
Д о препаратів, що стимулююють активність гормонів-інкретннів (інкретиноміметиків), відносять с и т а г л ін т и н ( я н у в і я ) та е к з е н а т и д ( б а є т а ) . Інкретиип - це
гормони, що синтезуються певними клітинами тонкого кишечнику і викликають
стимуляцію секреції інсуліну у відповідь на прийом їжі. До їх числа відносять глюкозозалежний інсулінотропний поліпептид (П П ) та глюкагоноподібнй пептид-1
(ГІІІІ-1). У здорових осіб "інкретиновий е(})ект" складає від 70 % постпрандіальнс;
секреції інсуліну, а у хворих на ЦД типу 2 він суттєво знижений. Окрім безпосеред­
нього впливу на синтез інсуліну, інкретиноміметики сповільнюють випорожнення
шлунка та зменшують апетит, що сприятливо для хворих з ожирінням.
Е к з е н а т и д ( б а є т а ) був виділений зі слини гігантської ящірки Gila monster. Препа­
рат зв’язується з рецепторами ГПП-1, оскільки його амінокислотна послідовність на
50 % співпадає з людським ГПП-1. Завдяки активній стимуляції ГПП-1-рецепторіЕ
активно стимулюється секреція інсуліну, пригнічується викид глюкагону після їжі.
зменшується апетит та вживання їжі, що призводить до втрати ваги у хворих на
ЦД типу 2. При підшкірному введенні пік концентрації v плазмі досягається через
2 -3 год, а період напіввнведення складає 2 - 6 год. Препарат призначають двічі на
день (перед сніданком і вечерею), що забезпечує зменшення глікемії протягом доби
Ускладненнями можуть бути диспепсичні розлади, нудота, блювання, діарея, запа­
морочення, головний біль тощо.
С и т а г л ін т и н ( я н у в і я ) є високоселективним інгібітором ферменту дипептидплпептидази-4 (ДПГІ-4), який гідролізує ГІП та ГГІП-І. Таким чином, пригнічення
ДП П-4 сприяє збільшенню рівня інкретинів, що призводить до підвищення глюкозозалежного синтезу інсуліну та зменшення секреції глюкагону. У пацієнтів із ЦД
типу 2 прийом однієї дози препарату пригнічує активність ферменту ДП П -4 про­
тягом 24 годин. Найчастішими побічними ефектами є головний біль, розлади ШКТ
артралгії, периферичні набряки.
Для лікування цукрового діабету створено ряд препаратів з новим напрям ом дії.
які погіршують всмоктування вуглеводів у кишках. До таких препаратів належить
псевдотетрасахарид - а к а р б о з а ( г л ю к о б а й ) .
460

13.1. Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи

Механізм дії препарату полягає у пригніченні активності ферменту кишок
а-глюкозидази, що затримує всмоктування більшості вуглеводів (крім лактози).
Надмірна кількість неиеретравлених вуглеводів (крохмаль, сахарози, декстрини,
мальтоза) надходять до товстої кишки, де під впливом мікроорганізмів розщеплю­
ються з утворенням газів. Метеоризм спостерігається у 2 0-30 % хворих, а послаблю­
ючий ефект - приблизно у 3 %. Акарбоза рідше використовується для монотераиії.
Її гіпоглікемічний ефект значно посилюється у поєднанні з інсуліном або похідни­
ми сульфонілсечовппи. Препарат із кишок абсорбується погано, порушує абсорбцію
метформіну, тому ці препарати поєднувати недоцільно.
Позитивної оцінки заслуговує фітотерапія і фітопрофілактика цукрового діабе­
ту. Витяжки з рослин знижують рівень глюкози в крові і мають лікувальне значення
при легких, середніх і навіть при тяжких формах цукрового діабету. Це к о з л я т н и к ,
с т р у ч к и к в а с о л і, л и с т я ч о р н и ц і, л и с т я г о р іх а , я г о д и ш о в к о в и ц і, т р а в а с п о р и ш у ,
з б ір “ А р ф а з е т и н ” та іи.
Г л ю к а г о н - поліпептидний гормон, який продукується «-клітинами підшлункової
залози, містить 29 залишків амінокислот. Сприяє підвищенню рівня глюкози в крові
внаслідок стимуляції процесів гліконеогенезу й глікогенолізу в печінці. Глюкагон
стимулює мобілізацію жиру і збільшення вмісту вільних жирних кислот у крові;
стимулює секрецію деяких гормонів, зокрема інсуліну, соматотропіну, тиротропіну,
кортикостероїдів, катехоламінів; знижує чутливість клітин організму до інсуліну,
гальмує синтез жирних кислот, збільшує розпад білка; підвищує силу скорочень
серця; збільшує автоматизм иадшлуночкових водіїв ритму серця; покращує передсердпо-шлуиочкову провідність, не посилюючи при цьому автоматизм шлуночків.
Показання: гіпоглікемічна кома, гостра недостатність серця, порушення ритму
серця, передозування р-адреноблокаторів, кардіогеннпй шок.

13.1.5. Г орм ональні п реп ар ати кори н ад н и р к ов и х залоз
(корти костероїди) та їх ін гібітор и
Кора надниркових залоз продукує близько 40 стероїдних гормонів - глюкокортикостероїдів (глюкокортикоїдів), мінералокортикостероїдів (мінералокортикоїдів)
і сполук з естрогенними й андрогенними властивостями. Більшість з них має важ­
ливе біологічне значення, а гідрокортизон (кортизол), кортикостерон, альдостерон
є життєво необхідними.
Основними природними глюкокортикоїдами є г і д р о к о р т и з о н ( к о р т и з о л ) і к о р ­
т и з о н , а основними представниками мінералокортикоїдів є а л ь д о с т е р о н і д е з о к с и кор тикостер он.

Біосинтез і виділення глюкокортикоїдів контролюється головним чином корти­
котропіном. Продукція мінералокортикоїдів залежить від загального об’єму поза­
клітинної рідини, вмісту в крові К+, На", а також від системи ренін-ангіотензин. Кор­
тикотропін при цьому має менше значення.
Іст орична довідка. У 1885 р. Аддісон довів, що недостатність гормонів кори надпирників може призводити до хвороби, та описав її симптоми у своїй монографії
461

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

“Загальні іі місцеві прояви при хворобі надниркових капсул”. У 1886 році фізіолог
Броун-Секар зробив двосторонню адреналектомію у тварин і експериментально до­
вів життєву необхідність наднирників. Однак лише в 1929 році Хартманом і співро­
бітниками були проведені перші клінічні випробування екстракту з кори наднирни­
ків, що довели його дуже високу терапевтичну ефективність при хворобі Аддісона.
В 1934 році професор Едуард Кендалл повідомив, що він зміг виділити в кристаліч­
ному вигляді речовину, яку вважав одним із кортикостероїдів, і назвав її кортияом.
У 1936 році Кендалл і його співробітники виділили з екстракту кори наднирників
кортизон. У 1937 році Райхштейн виділив з наднирників гідрокортизон і в тому ж
році синтезували перший стероїд - дезоксикортоп. В 1945 році у лабораторії Кен­
далла був синтезований кортизон у невеликих кількостях, а через два роки, після
розробки простішого методу синтезу, стало можливим серійне виробництво корти­
зону. У 1950 році Кендаллом і співробітниками був синтезований кортизол (гідро­
кортизон). Хенч, Кендалл і Райхштейн проводили докладне дослідження та клінічні
випробування гідрокортизону, за що були удостоєні Нобелівської премії.
13.1.5.1. Глю кокортикоїди
Як лікарські засоби використовують глюкокортикоїди, отримані синтетичним
шляхом ( г і д р о к о р т и з о н у а ц е т а т і г е м іс у к ц и н а т ) , та їх аналоги ( п р е д н із о л о н , д е к с а м е т а з о н , т р и а м ц и н о л о н , с и н а ф л а н , ф л у м е т а з о н у п ів а л а т , б е т а м е т а з о н та ін).
Фармакокінетика. Глюкокортикоїди зазнають хімічних перетворень у печінці, де
створюють кон’югати із залишками глюкуронової та сірчаної кислот. Виділяються з
організму з сечею. Період напіврозпаду - від ЗО хв до 1,5-2 год.
Фармакодинаміка. Глюкокортикоїди виявляють значний вплив на обмін речовин.
При всій багатогранності метаболічних ефектів молекулярний механізм дії корти­
костероїдів є специфічним. їх рецепторні білки містяться в цитоплазмі клітини. За­
вдяки добрііі розчинності в жирах, гормони проникають через плазматичну мембра­
ну клітин-мішеней, в цитоплазмі яких вони утворюють комплекс із специфічними
білками-рецепторами. Білково-стероїдні комплекси мають високу спорідненість до
ядерного хроматину. Це зумовлює зміну активності хроматину, що спричиняє акти­
вацію біосинтезу специфічних мРНК, які впливають на синтез білків і ферментів,
відповідні фізіологічні ефекти.
Вплив па вуглеводний обмін - це збільшення вмісту глюкози в крові, затримка ути­
лізації глюкози в тканинах, може виникати глюкозурія. У печінці зростає вміст глі­
когену. Гіперглікемічна дія пов’язана з підвищенням активності глюконеогенезу в
печінці за рахунок вільних амінокислот, що утворюються внаслідок катаболічної дії
надмірної кількості глюкокортикоїдів. Катаболічна дія добре виражена у м’язовій,
жировій, лімфоїдній, сполучній тканинах, що проявляється негативним азотистим
балансом, підвищеним виведенням із сечею амінокислот, аміаку, сечовини. Це є од­
нією з причин затримки регенеративних процесів, пригнічення клітинної проліфера­
ції й фібробластичної функції. У зв’язку з цим сповільнюється загоєння ран, виразок,
гальмується вироблення антитіл. У дітей порушується формування тканин, затри*
462

13.1. Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи

мується ріст. Глюкокортикоїди специфічно впливають на обмін нуклеїнових кислот.
У більшості периферичних тканин, за винятком селезінки, пригнічується утворення
РНК. У печійці вони стимулюють цей процес, викликаючи анаболічну дію.
Вплив на жировий обмін виявляється збільшенням продукції гліцерину й вільних
жирних кислот у жировій тканині. Гліцерин також є субстратом глюконеогенезу.
Вільні жирні кислоти використовуються як джерело енергії, що забезпечує збере­
ження запасів глюкози у тканинах. Так, у ділянці кінцівок відбувається місцева ліполітична дія, а в ділянці тулуба індукується ліпогенез. Цим пояснюється ожирін­
ня тулуба при надлишку глюкокортпкоїдів без значного збільшення маси тіла, що
особливо помітно на фоні атрофії м'язів кінцівок. Виникають такі ознаки, як “горб
буйвола” та “місяцеподібне обличчя". Ліполітична дія глюкокортпкоїдів може бути
опосередкована через посилене виділення з мозкового шару надниркових залоз
адреналіну іі норадреналіну.
Глюкокортикоїди мають деяку мінералокортикоїдну активність-, збільшують ре­
абсорбцію у ниркових канальних N3' і води, затримують їх в організмі і підвищують
виведення К \ Са2" (особливо при підвищенні його вмісту в організмі).
Глюкокортикоїди стимулюють функцію серцево-судинної системи. Під впливом
великих доз збільшується скоротлива функція міокарда, зростають систолічний
і хвилинний об’єм крові, підвищується тонус артеріол, зростає чутливість судинної
стінки до пресорних амінів - адреналіну, норадреналіну, ренін-ангіотензнну.
Крім того, глюкокортикоїди збуджують (або пригнічують) у здорових людей
ЦНС (занепокоєння, дратівливість, ейфорія або депресія).
Діючи на травний канал, глюкокортикоїди посилюють виділення пепсину, хлороводневої кислоти. У легенях стимулюють синтез сурфактанту, який забезпечує роз­
правлення альвеол. Під впливом глюкокортпкоїдів змінюються процеси кровотворен­
ня. Пригнічуючи проліферацію лімфоцитів, викликають лімфопенію, зниження вмісту
в периферичній крові еозинофільних гранулоцитів, але підвищують продукцію ери­
троцитів, ретикулоцитів і нейтрофільних гранулоцитів, пригнічують імунні реакції.
Глюкокортикоїди мають значну протизапальну дію, гальмуючи усі фази запа­
лення. Це пов’язано з їх здатністю впливати на утворення медіаторів запалення, на
судинний компонент, а також на клітини, що приймають участь у запаленні. Під
впливом дії глюкокортпкоїдів звужуються дрібні судини, знижується проникність
стінки капілярів і зменшується ексудація. У зоні запалення зменшується накопи­
чення лейкоцитів і знижується активність макрофагів і фібробластів. Гормони ін­
дукують синтез в лейкоцитах спеціальних білків ліпокортииів, які пригнічують ак­
тивність фосфоліпази Аг Пригнічується синтез арахідонової кислоти і відповідно
зменшується продукція простаноїдів (простагландинів, тромбоксану), лейкотрієнів
і фактора, що активує тромбоцити (Ф А Т). Глюкокортикоїди стабілізують клітинні
та лізосомальні мембрани, запобігають звільненню лізосомальних ферментів з про­
теолітичною активністю, внаслідок чого пригнічується альтеративна фаза запален­
ня. У вогнищі запалення погіршуються репаративні процеси, зменшується вростан­
ня капілярів у зону ушкодження (в офтальмології використовують для запобігання
реваскуляризації рогівки й помутніння кришталика).
463

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Імунодепресивна дія глюкокортикоїдів пов’язана з пригніченням активності Ті В-лімфоцптів, зменшенням продукції інтерлейкінів та інших цптокінів, знижен­
ням вмісту комплементу в крові, циркулюючих лімфоцитів та макрофагів, а також
пригніченням фактора-інгібітора міграції (М ІФ ). Протиалергічна дія глюкокорти­
коїдів зумовлена стабілізацією клітинних мембран базофільних гранулоцитів, як:
містять медіатори алергії.
Механізм протишокової дії глюкокортикоїдів полягає у збільшенні реакції судин
на ендо- та екзогенні судинозвужувальні речовини, зростанні концентрації катехоламінів у тканинах, зменшенні вивільнення біогенних амінів, т о перешкоджає по­
дальшому розширенню судин, зниженню артеріального і венозного тиску, посилен­
ню скорочень серця. Різновидом протишокової дії можна вважати антитоксичний
ефект глюкокортикоїдів. Крім того, це важливий компонент антистресової дії пре­
паратів.
Усі основні фармакологічні властивості гідрокортизону та кортизону однакові.
Відрізняються вони між собою за активністю - гідрокортизон приблизно наполови­
ну активніший. Інші глюкокортикоїди, що застосовуються для лікування, відрізня­
ються від них співвідношенням протизапальної й мінералокортикоїдної активності.
П р е д н із о л о н (дегідрований аналог гідрокортизону) має в 3 -4 рази активнішу
протизапальну дію, менше затримує в організмі К а', а отже, зменшує побічні впливи
Для внутрішньовенного введення використовують водорозчинний препарат пред­
нізолону - п р е д н із о л о н у г е м іс у к ц и н а т , що застосовується при невідкладних станах
для негайного підвищення рівня глюкокортикоїдів у крові. М е т и л п р е д н із о л о н є по­
хідним преднізолону з незначною мінералокортикоїдною активністю й тривалішою
дією. “ С о л у - М е д р о л ” і “ Д е п о - м е д р о л ” - форми метилпреднізолону подовженої дії.
Щ е сприятливіші співвідношення між протизапальною та мінералокортикоїдною
активністю мають похідні преднізолону, які містять фтор - д е к с а м е т а з о н і т р и а м ц и н о л о н . Дексаметазон має приблизно в ЗО разів активнішу протизапальну дію, ніж
гідрокортизон, за мінімального впливу на водно-сольовий обмін. Триамцинолон
має майже у 5 разів активніший протизапальний ефект, ніж гідрокортизон, на вод­
но-сольовий обмін практично не впливає. Проте він може викликати інші побічні
ефекти: атрофію м’язів, втрату апетиту, депресивні явища.
Важливе практичне значення мають препарати, які погано абсорбуються при на­
несенні на шкіру та слизові оболонки, що значно зменшує можливість виникнення
побічних ефектів. Це похідні преднізолону, що містять у своїй молекулі два атоми
фтору: с и н а ф л а н ( ф л у о ц и н о л о н у а ц е т о н ід ) і ф л у м е т а з о н у п ів а л а т . Ці препарати
мають високу протизапальну, протиалергічну активність, зменшують свербіння
їх використовують у мазях, кремах, суспензіях тільки для місцевого застосування.
Однак вони можуть знижувати опірність шкіри та слизових оболонок до інфекції.
Тому вважається доцільним поєднувати ці препарати з протимікробними засобами,
прикладом чого є готові лікарські форми “ С и н а л а р - Н ” , “ Л о к а к о р т е н - Н ” та ін.
До препаратів місцевого призначення належить також б е к л а м е т а з о н у д и п р о п іо н а т . Його використовують у вигляді інгаляцій при бронхіальній астмі та вазомотор­
ному риніті.
464

13.1. Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи

Гл юкокортп коїдні препарати, резорбуючись, пригнічують функцію гіпоталамогіпофізарпо-наднирникової системи. Внаслідок цього зменшується продукція кор­
тикотропіну, порушується функція кори надниркових залоз. Тому раптове припи­
нення введення глюкокортпкоїдів викликає синдром відміни. Припиняти введення
кортикоїдів потрібно, поступово зменшуючи дози (на 0,5 таблетки преднізолону
кожні 3 - 7 днів). При деяких захворюваннях термін поступової відміни може три­
вати декілька місяців. За 3 -4 дні до відміни препаратів призначають кортикотропін
(по 10-20 ОД). Проте більшість спеціалістів вважають введення кортикотропіну не­
доцільним, оскільки при цьому може поглиблюватися пригнічення гіпоталамо-гіпофізарпої системи. Запобігти цьому ускладненню значною мірою можна призначен­
ням препаратів згідно з ппркаднпм добовим ритмом секреції цих гормонів, а саме:
призначати їх між 6 і 8 год ранку. Саме в цей час у кров виділяється максимальна
кількість гл юкокортпкоїді в. Показаний також препарат е т и м із о л , який збуджує ди­
хальний центр та системи активації кортикотропної функції гіпофіза з одночасною
седативною дією на кору великого мозку.
Показання. Глюкокортнкоїди мають велике лікувальне значення в усіх галузях
клінічної медицини. Прямим показанням до їх застосування є гостра та хронічна
недостатність надниркових залоз. При цьому лікування доцільно поєднувати з вве­
денням натрію хлориду, натрію гідрокарбонату, призначенням дієти, багатої на вуг­
леводи, зі зменшеною кількістю калію. У випадках надниркової недостатності слід
поповнювати дефіцит мінералокортикоїдів. Введення глюкокортнкоїдів повинно
задовольняти фізіологічні потреби, а також імітувати добовий ритм. Тому прийма­
ють вранці 2/3 загальної дози, а решту - протягом дня.
Глюкокортнкоїди широко використовуються для неспецифічної терапії; при
цьому вводять дози препаратів, які набагато перевищують фізіологічну потребу
в гормонах. Найширше їх використовують як протизапальні, протиалергічні, десен­
сибілізуючі засоби при таких захворюваннях, як бронхіальна астма, поліноз, вазомо­
торний риніт, аутоімунні захворювання, системні захворювання сполучної тканини
(системний червоний вовчак, склеродермія, вузликовий периартеріїт, дерматомі­
озит, ревматоїдний артрит), ревматизм, захворювання печінки, нирок, крові ( г і і і о хромна анемія, тромбоцитопенія, гострий лейкоз), деякі захворювання очей (ірит,
кератит), запально-алергічні захворювання шкіри (екзема та ін.). Слід пам’ятати,
що обов'язковою умовою застосування глюкокортикоїдів як протизапальних засобів
є така ситуація, коли всі інші можливості терапії використані.
Глюкокортнкоїди мають високу ефективність і широко використовуються в ін­
тенсивній терапії (зменшують ексудацію в альвеолах, запобігають розширенню су­
дин, зниженню артеріального та венозного тиску, розвитку набряку легень, мозку).
Оскільки глюкокортнкоїди прискорюють інактивацію отрут у печінці, їх застосову­
ють при отруєннях і токсикозах. Імунодепресивний ефект дає змогу застосовувати
їх у трансплантології. Глюкокортнкоїди застосовують також для симптоматичної,
паліативної терапії в онкології, неврології (розсіяний склероз, поліневрит, енцефаліт,
менінгіт, мала хорея, набряк мозку), нефрології (гломерулонефрит і нефротичний
синдром).
465

С ПЕЦІАЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

Протипоказання головним чином такі самі, як для кортикотропіну. Абсолютних
протииоказазнь немає, якщо користь від лікування перевищує ризик ускладнень
Відносними протипоказаннями є стани, які входять до спектра побічних ефектів
глюкокортикоїдів. До них відносять: вірусний кератит, виразкову хворобу, інфек­
ційні захворювання, артеріальну гіпертензію, епілепсію, цукровий діабет, вагітність
Побічна дія: набряки (збільшення реабсорбції Na' і зменшення К ); зміни з бон-,
травного каналу - пригнічення проліферації (регенерації) слизової оболонки шлун­
ка, утворення виразок (ульцерогенна дія), кровотечі; остеопороз, затримка росту кіс­
ток, погіршення зростання кісток після переломів; зниження опірності організму л
інфекції, пригнічення утворення антитіл і активізація інфекції (туберкульоз, вірус­
ні захворювання, пневмонія, вітряна віспа), уповільнене загоєння ран; артеріальна
гіпертензія; “стероїдний діабет” внаслідок впливу на процеси обміну та пригнічен­
ня активності [3-клітин острівців підшлункової залози; адинамія - різка слабкість
м’язів, швидка втомлюваність - результат порушення структури та функції нервовом’язових синапсів; збудження ЦНС, судоми, ожиріння, вірилізм, гірсутизм, порушен­
ня менструального циклу у жінок. Описані побічні ефекти розвиваються при три­
валому використанні препаратів. Одноразове їх застосування або протягом 1-2 дн: =
навіть у дуже великих дозах, є нешкідливим. Зазначені ускладнення можуть спосте­
рігатися не лише при системному застосуванні глюкокортикоїдів, але й при місцево­
му, зокрема у вигляді мазей, особливо при їх безконтрольному застосуванні.
13.1.5.2. М інералокортикоїди
Основним природним мінералокортикоїдним гормоном є альдостерон, отрима­
ний у 1953 році. У медицині застосовують синтетичний аналог його попередника дезоксикортикостерону ацетат. Мінералокортикоїди регулюють водио-сольови
обмін: збільшують реабсорбцію натрію і води у ниркових канальцях, посилюють в:- ведення калію і кальцію, меншою мірою - магнію.
На реабсорбцію натрію мінералокортикоїди впливають шляхом стимуляції син­
тезу специфічного білка - активного носія натрію. Ефект розвивається через 2 -6 г:
дин. Разом з натрієм реабсорбується вода. На виділення калію мінералокортикоі:
впливають безпосередньо і негайно. Натрій і вода затримуються в інтерстиціальк
рідині, що позначається на поляризації клітинних мембран і функції тканин ( п і д е :
щується реакція судин на судинозвужувальні речовини, артеріальний тиск, збі":
шується об’єм циркулюючої крові).
Альдостерон у 2 5-50 разів активніший, ніж дезоксикортикостерону ацетат.
Механізм контролю секреції альдостерону міститься в юкстагломерулярноуч
апараті нирок. Аферентні артеріоли нирок є “рецепторами” об’єму, вони cnpniiv г
ють сигнал зменшеного розтягнення судин (зниження артеріального тиску). У ви
повідь юкстагломерулярний апарат секретує ренін, який v плазмі крові сприяє уть
ренню ангіотензину-ІІ, що стимулює секрецію альдостерону корою надннрко:
залоз. Альдостерон потрапляє з кров’ю в нирки, де викликає затримку натрію і в ::
зумовлюючи збільшення об’єму циркулюючої крові, підвищення артеріального т • :
ку і збільшення ниркового кровотоку.
466

13.1. Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи

Внаслідок надмірного виділення альдостерону ( первинний альдостеронізм) за­
тримуються в організмі натрій і вода, підвищується артеріальний тиск, з’являються
набряки, виникає гіпокаліємія. При тяжкііі недостатності серця порушується крово­
обіг, печінка неспроможна інактпвувати альдостерон, його вміст у тканинах збіль­
шується {вторинний альдостеронізм). Найефективнішим методом боротьби з альдостеронізмом є введення антагоністів мінералокортикоїдів ( а л ь д а к т о н , в е р о ш п ір о н ) .
Недостатня секреція мінералокортикоїдів викликає ексикоз, зниження тонусу
скелетної мускулатури (адинамія, гіпотонія), порушення діяльності серця, різкі зм і­
ни активності ЦНС, порушення пігментного обміну (бронзова шкіра).
Д е з о кс и ко р т и ко с т е р о н у ацетат (Д О К С А , Д О К А , д е ско р те р о н , д е с ко р то н )

вводять внутрішньом’язово або у вигляді таблеток під язик.
Триваліше діє д е з о к с и к о р т и к о с т е р о н у т р и м е т и л а ц е т а т , який вводять тільки
внутрішньом’язово.
Показання: недостатність надниркових залоз, в тому числі хвороба Аддісона, ар­
теріальна гіпотензія, міастенія, астенія, адинамія (підвищують тонус і працездат­
ність організму).
Протипоказання: гостра і хронічна недостатність серця, гіпертонічна хвороба,
атеросклероз, стенокардія, гломерулонефрит, нефросклероз, цироз печінки.
Побічна дія: надмірне накопичення в організмі натрію і води (набряки, артеріаль­
на гіпертензія, втрата організмом калію і кальцію, лівошлуночкова недостатність
серця з набряком легень).
13.1.5.3. Антагоністи кортикостероїдів
До антагоністів глюкокортикоїдів відносять: м е т и р а п о н ( м е т о п ір о н ) , х л о д и т а н ( м і т о т а н ) та інші, які пригнічують синтез глюкокортикоїдів, м іф е п р и с т о н - блокує рецеп­
тори глюкокортикоїдів. Ці препарати використовують інколи при синдромі Кушинга.
Х л о д и т а н ( м і т о т а н ) - досить токсичний препарат, тому його призначають тільки
при неоперабельних пухлинах надниркових залоз.
До антагоністів, які вибірково усувають ефекти мінералокортикоїдів, належить
с п ір о н о л а к т о н ( в е р о ш п і р о н ) . Його застосовують у клінічній практиці як діуретик.
13.1.6. Горм ональні п реп ар ати статевих горм он ів та їх антагоністи
С т а т е в і г о р м о н и виробляються статевими залозами - яєчниками, яєчками і в не­
великих кількостях сітчастою зоною кори надниркових залоз. Біологічна дія ста­
тевих гормонів полягає в їх участі у формуванні первинних і вторинних статевих
ознак, забезпеченні репродуктивної функції, в регуляції білкового обміну тощо.
Ф ункція статевих залоз контролюється гонадотрогіінами гіпофіза.

13.1.6.1. Гормональні препарати ж ін оч и х статевих залоз
^ В яєчниках продукуються два різновиди жіночих статевих гормонів: прогестини,
або гестагени, й естрогени, а також у невеликій кількості чоловічі статеві гормони -

андрогени.
467

СПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

13.1.6.1.1. Естрогенні препарат и та їх ант агоніст и
Естрогени секретуються текальнпмп ендокриноцитами - клітинами внутрішні
оболонки фолікула у процесі розвитку яйцеклітини. Основними естрогенами яєч­
ника є е с т р о н , е с т р а д іо л т а е с т р іо л , причому переважно синтезуються перші два
Активність 0,1 мг естрону прийнята за 1 М О естрогенної активності (наймеш::,
кількість препарату, що викликає тічку (еструс) у кастрованих мишей). Найбільш;
активність має естрадіол, потім естрон і естріол.
Фармакокінетика. Естрогени циркулюють у крові у вільному і зв’язаному з білкам
(біологічно неактивному) стані. З крові естрогени надходять до печінки, потім з жовч:до кишок і частково виводяться. В організмі відбувається метаболізм естрогенів, гол
внпм чином гідроксплювання. Під впливом дегідрогенази естрадіол перетворюється
послідовно в естрон, естріол, нестероїдні продукти. У печінці естрогени інактпвуютьс:
утворенням парних сполук із сірчаною іі глюкуроновою кислотами, які виділяють. через легені іі потові залози. Інактивація зменшується у випадках ушкодження парен­
хіми печінки, дефіциту вітамінів групи В, застосування високих доз антибіотиків.
Фармакодинаміка. Естрогени чинять специфічну дію на жіночі статеві орган;:
стимулюють розвиток вторинних статевих ознак, викликають проліферацію ендсметрію, покращують кровопостачання матки, сприяють розвитку вивідної систем:
і секреторного епітелію молочних залоз. У фізіологічних кількостях естрогени сти­
мулюють систему мононуклеарних фагоцитів, продукцію антитіл, ерптропоез, під­
вищуючи тим самим стійкість організму до інфекцій; затримують в організмі азот
натрій, рідину; у кістках - кальцій, фосфор; сприяють збільшенню концентрат:
глікогену, глюкози, загального фосфору, креатину, заліза й міді у крові та м’язах
зменшують вміст холестерину, фосфоліпідів, загального жиру в печінці й крові, роз­
ширюють вінцеві артерії, стимулюють ріст волосся.
М олекулярні механізми біологічної дії естрогенів полягають у їх проникнень:,
у клітини тканин-мішеней, де вони зв’язуються зі специфічним позаядерним білко.'-.
естрофіліном, утворюючи гормонорецептивний комплекс. Після активації він транс­
портується до ядра, де внаслідок зв’язування з ядерним акцептором змінюється біо­
синтез РН К і розвиваються зміни, властиві для гормоночутливої тканини, активу­
ється синтез білка.
Класифікація. За хімічною структурою препарати естрогенів поділяють на стеро­
їди (природні гормони та їх синтетичні аналоги) і сполуки нестероїдної структури
(синтетичні препарати).
З естрогенів стероїдної будови у практичній медицині застосовується е с т р о н
( ф о л і к у л і н ) , який отримують із сечі вагітних жінок та вагітних тварин, е с т р а д іо л у б е н з о а т і д и п р о п іо н а т . Особливо широко застосовують естрадіолу дипропіонат
дія якого активніша і триваліша, ніж у естрону. Препарати вводять парентеральні
Зараз існує сучасна лікарська форма з транедермальним застосуванням е с т р а д іо л }
( е с т р о ж е л ь ) , який підтримує стабільну фізіологічну концентрацію гормону в крон
і використовується для усунення проявів клімактеричного синдрому, постменопаузного остеопорозу.
468

13.1. Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи

С т а т е в і го р м о н и , їх п р е п а р а т и , с и н т е т и ч н і а н а л о ги , з а м ін н и к и , а н т а го н іс т и
Група

Е с тр о ге н и

П р о ге сти н и

А н д р о ге н и

Естрадю л
Естрон
Естріол

Прогестерон
П регнандю л

Тестостерон
Андростерон

П репарати статевих гормонів
та їх аналоги

Естрон
(ф олікулін)
Естрадіолу д ипропіонат

П рогестерон
Утрожестан
Дуф астан
О ксипрогестерону
капронат
Прегнін

Тестостерону пропіонат
Тестенат
М етилтестостерон

Синтетичні засоби нестероїдної
структури з гормональною активністю

Синестрол
Д им естрол

Н орколут
Туринал

А нтагоністи статевих гормонів

Кломіф енцитрат
Там оксиф ену цитрат

М іф епристон

Природні стероїдні гормони
та продукти їх перетворення

Ципротерон
Флутамід
Ф інастерид

При ентеральному введенні ефективнісч також синтетичні препарати иестероїдної
структури з естрогенною активністю - похідні стильбену. С и н е с т р о л близький за ак­
тивністю до естрону. Д и м е с т р о л - диметиловпй ефір діетилстильбестролу - харак­
теризується тривалою дією, призначається внутрішньом’язово один раз на тиждень.
Синтетичний препарат с и г е т и н естрогенної дії не виявляє, але гальмує гонадотропну
функцію гіпофіза, стимулює скорочення матки, поліпшує плацентарний кровообіг,
ефективний при легких клімактеричних розладах, має гіполіпідемічний вплив.
Показання: стани після видалення яєчників, деякі форми безпліддя, аменорея,
гіпогеніталізм, розлади менструального циклу, створення естрогенного фону при
переношеній вагітності, стимуляція скоротливої функції матки під час пологів, під­
вищення зсідання крові при післяпологових кровотечах, клімактеричний синдром
(найкраще діє с и г е т и н ) ; розлади функції сечостатевої системи у жінок після 60
років - для відновлення епітелію піхви, пригнічення секреції та виділення молока
(5 -1 0 мг синестролу на добу протягом 2 -3 днів); як складова частина гормональних
протизаплідних засобів; гіпертрофія й рак передміхурової залози; рак молочної за­
лози у жінок віком понад 60 років.
У зв’язку з отриманням досконалих напівсинтетичних естрогенів нестероїдні
естрогени мають обмежене застосування - переважно у випадках раку передміху­
рової залози. Основною метою при цьому є зменшення синтезу тестостерону, при­
гнічення естрогенами функції гонадотропіну через механізм негативного зворотно­
го зв’язку.
С и г е т и н застосовують для профілактики та лікування внутрішньоутробної ас­
фіксії плода і лікування новонароджених. Застосування цього препарату також по­
казане у випадках масивних кровотеч під час пологів і передчасного відшарування
плаценти.
469

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Протипоказання: доброякісні і злоякісні пухлини статевих та інших органів у ж

і­

віком до 60 років, ендометрит, схильність до маткових кровотеч, гіііерес гроген­
на фаза клімаксу. Тривале застосування фолікуліну може призвести до виникнен­
ня маткових кровотеч. Введення великих доз або тривале призначення естроген:?
пригнічує виділення гонадотропінів і за принципом негативного зворотного зв'язку
може спричинити атрофію яєчників.
П рот иест рогенні засоби - це нова група синтетичних нестероїдних засобів
зокрема к л о м іф е н ц и т р а т ( к л о с т и л ь б е г і т ) , принцип дії яких полягає у здагност
зв’язуватися із специфічними рецепторами для естрогенів, завдяки чому пригнічу­
ються ефекти естрогенів. Блокуючи естрогенні рецептори, ці засоби беруть участь
у регуляції функції гіпоталамуса (вивільнення рилізинг-факторів лютропіну іі ф літропіну) і гіпофіза (вивільнення гонадотропінів). При цьому порушується нега­
тивний зворотний зв’язок, збільшується виділення гонадотропінів, що зумовлю-:
підвищення функції яєчників.
Фармакокінетика. Кломіфенцитрат добре абсорбується з травного каналу і не ­
вільно виділяється з організму (Т 'А 5 - 7 днів).
Щ об стимулювати овуляцію, препарат призначають по 50 мг раз на день, п о ч и н і ючи з 5 дня менструального циклу, протягом 5 днів. Проводять 3 -5 курсів лікуванн Показання: безпліддя у жінок (стимулює овуляцію), рак молочної залози, дисфункціональні маткові кровотечі, андрогенна недостатність і олігоспермія у чолові­
ків, з діагностичною метою при порушенні гонадотропної функції гіпофіза.
Протипоказання: вагітність, злоякісні та доброякісні пухлини (крім молочної за­
лози), органічні захворювання ЦНС, захворювання печінки, кровотечі, не повязан
з порушенням овуляції, схильність до тромбоутворення; особам, праця котрих по­
требує швидкої психічної й фізичної реакції.
Побічна дія: гіперстимуляція яєчників (біль внизу живота, метеоризм, менорігія, різке збільшення рівня естрогенів - понад 200 мкг на добу), диспепсичні яви­
ща, припливи, запаморочення, алергічний дерматоз, психастенія, тромбоемболічн
ускладнення, порушення зору. Лікування потребує постійного контролю.
До активних сучасних протиестрогенів належить т а м о к с и ф е н , подібний за структу­
рою до кломіфенцитрату. Застосовують для лікування хворих на рак молочної залози
нок

13.1.6.1.2. Прогестини (гестагени) та їх ант агоніст и
Прогестини (гест агени) секретуються лютеоцитами жовтого тіла, плаценто:-:
а також сітчастою зоною кори надниркових залоз, частково яєчками. Основним прсгестином є п р о г е с т е р о н .
З лікувальною метою використовують синтетичний препарат п р о г е с т е р о н ас*:
його синтетичні аналоги - о к с и п р о г е с т е р о н у к а п р о н а т і п р е г н ін , а також синте­
тичні гестагени: н о р к о л у т ( н о р е т и с т е р о н ) , та мікронізовану форму прогестерону утрож естан.

Фармакокінетика. У процесі біотрансформації прогестерону, що має внеон
швидкість розпаду, утворюється прегнандіол, який, зв ’язавшись у печінці з глюк; 470

13.1. Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи

ройовою та сірчаною кислотами, виводиться з організму з сечею. Прогестини від­
різняються за особливостями фармакокінетики. Так, прогестерон діє швидко, але
він нестійкий, тому призначається парентерально щодня. Дія оксинрогестерону канронату настає повільніше, але триває 7 -1 4 днів. ІІрегнін у 5 -1 5 разів менш актив­
ний, ніж прогестерон, але є ефективним при прийманні всередину (краще під язик).
Норколут (норетпстерон) добре абсорбується при введенні всередину. М аксималь­
на концентрація в плазмі крові спостерігається через 1-2 год після введення.
Фармакодиналііка. Прогестерон сприяє переходу слизової оболонки матки у фазу
секреції, збереженню вагітності, пригнічує проліферацію ендометрію, викликану
естрогенами. Стимулює секрецію багатого на глікоген слизу і, розпушуючи слизову
оболонку ендометрію, сприяє підготовці його до імплантації бластоцисти. При за­
плідненні прогестерон пригнічує овуляцію, скорочення матки, забезпечуючи спокій
міометрію через стимуляцію р-адренорецепторів, І знижує Й О Г О чутливість Д О О К С И тоцину, сприяє розвитку альвеол молочних залоз.
Мікронізованою формою прогестерону є сучасний препарат утрож естан нату­
рального походження. Будучи ідентичним до ендогенного прогестерону, має ряд пе­
реваг: неінвазивність у застосуванні; менша імовірність розвитку алергічної реакції,
що важливо при тривалому застосуванні; не спричиняє затримки рідини в організмі
та збільшення маси тіла; швидко абсорбується і з ’єднується з білками крові завдяки
мікронізованій формі та сприяє успішному перебігу вагітності; знижує показники
перинатальної смертності.
Д уф астон - сучасний оральний прогестаген для лікування дисменореї, зменшен­
ня болючості при менструації у дівчат до 20 років без побічних впливів.
Деякі прогестини мають антиандрогенний ефект. При тривалому застосуванні
вони здатні викликати атрофію ендометрію. Крім того, вони мають загальний вилив
на організм: затримують в організмі воду і солі, збільшують вміст азоту в сечі, сти­
мулюють виділення шлункового соку, пригнічують виділення жовчі. Впливаючи на
гіпоталамус, викликають легкий гіпертермічний ефект, сприяють збільшенню протромбінового індексу, зменшують час згортання крові на 16-38 %, збільшують кіль­
кість зв’язаного з білком йоду.
Молекулярні механізми дії прогестинів подібні до естрогенів.
Показання: недостатня функціональна активність жовтого тіла (профілактика
переривання вагітності у першій половині), розлади менструального циклу, болючі
менструації, ендометріоз, клімактеричний синдром, гормональна контрацепція.
Протипоказання: порушення функції печінки, гепатит, рак молочної залози і ста­
тевих органів, схильність до тромбозу.
Побічна дія: підвищення артеріального тиску, набряки, за тривалого застосування
прогестерону для запобігання звичних викиднів можлива маскулінізація плода жі­
ночої статі.
До прот игест агенних засобів, які призначають з лікувальною метою, належить
похідний стероїдної структури міфепристон. Він перешкоджає дії прогестинів,
блокуючи прогестинові рецептори матки, що стимулює скорочення міометрію й
виникнення аборту. Преперат застосовують для переривання вагітності. Ефектив­
471

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

ність його тим більша, чим менший термін вагітності. Його доцільно комбінувати простагландинами: на фоні міфепристону чутливість міометрію до простагландин і5
підвищується.
13.1.6.1.3. П рот изаплідні (конт рацепт ивні) засоби
Засоби цієї групи мають важливе значення для планування сім’ї та охорон;:
здоров’я жінки. Важливим кроком у цьому напрямку є створення гормональних
препаратів, які запобігають вагітності. Задан им и ВО О З, у світі щороку приймають
контрацептивні засоби сотні мільйонів жінок світу.
К ла си ф іка ц ія. Сучасні гормональні протизаплідні засоби поділяються па такі групи
1) комбіновані препарати, які містять естрогени і прогестини;
2) однокомпонентні, які містять лише прогестини;
3) посткоїтальиі гестагепні препарати;
4) депо-контрацептиви - протизаплідні препарати подовженої дії.
1.
К о м б ін о ва н і п р е п а р а т и п е р ш о ї гр у п и є високоефективними засобами, які від­
різняються фазністю, дозуванням, типом прогестину і поділяються на моно-, двоі трифазні.
Усі м о н о ф а зн і препарати ( н о н - о в л о н , р и г е в ід о н , м а р в е л о н , л о г е с т , м ін із и с т о н
ф е м о д е н та ін.) містять в одній таблетці певну фіксовану кількість естрогену та гестагепу.
Комбіновані д в о ф а зн і препарати ( а н т е о в і н ) мають сталу дозу естрогенів і різн'.
дозу гестагениого компонента у різні фази циклу.
Т р и ф а зн і препарати ( т р и к в іл а р , т р и - р е г о л ) містять таблетки трьох різних скла­
дів, що відрізняються дозуванням естрогенного та гестагенпого компонентів.
Ф а р м а к о к ін е т и к а . М онофазні препарати застосовують, починаючи з 5 дня від пе­
чатку менструації, по 1 таблетці щодня, протягом 21 дня, після чого роблять 7-депн'.
перерву. Дво- і трифазні препарати фізіологічніші, викликають меншу кількість по­
бічних ефектів. їх призначають з першого дня менструального циклу протягом 2:
дня з 7-денною перервою. У жінок після аборту препарати призначають відразу ж. а
також через 3 тижні після пологів, якщ о жінка не годує грудним молоком.
Ф а р м а к о д и н а м іка . В основі механізму дії комбінованих протизаплідних засобів
є гальмування овуляції (схема 13.3). За принципом негативного зворотного зв’язк-.
ці препарати пригнічують секрецію гіпоталамусом люліберину та гонадотропінів гі­
пофіза, внаслідок чого в яєчниках не розвиваються фолікули та не виникає овуляція
Під впливом прогестивного компонента змінюється також склад слизу в шийці матки
(він стає в’язким і непрохідним для сперматозоїдів). Зменшується перистальтика мат­
кових труб, порушується міграція яйцеклітини та імплантація її після запліднення.
П о к а за н н я . Крім контрацептивної дії, комбіновані препарати сприяють зменшен­
ню менструальної кровотечі, менструального болю, знижують ризик розвитку .де­
яких запальних захворювань органів малого таза. Регулярне і тривале (не менше _
років) застосування цих препаратів значно знижує частоту злоякісних захворювань
матки та її придатків, виникнення мастопатії та постменопаузного остеопорозу.
472

13.1. Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи

П о р у ш е н н я с и н т е зу і в и д іл е н н я
го н а д о тр о п н и х го р м о н ів а д е н о гіп о ф іза
'
(

ф о л іку л о с т и м у л ю ю ч о го го р м о н у

п о р у ш е н н я д о з р ів а н н я ф о л іку л а

\

і

л ю т е їн із у ю ч о го го р м о н у

_

V

П о р у ш е н н я н о р м а л ь н о ї п р о л іф е р а ц ії
е н д о м е т р ію та ім п л а н т а ц ії я й ц е кл іти н и
З м ін а ф із и ко -х ім іч н и х в л а с ти в о с т е й
ц е р в ік а л ь н о го сл и зу, у т р у д н е н н я п р о ­
н и кн е н н я с п е р м а т о з о їд ів ч е р е з ц е р в іка л ь н и й с л и з

Контрацептивний ефект

Схема 13.3. М еханізм дії зм іш а н и х о р ал ь н и х кон тр ац еп ти вів

Протипоказання: вагітність, схильність до тромбоемболії, артеріальна гіпертен­
зія, ішемічна хвороба серця, порушення артеріального і венозного кровообігу, ура­
ження печінки, куріння у віці понад 35 років, виражене ожиріння, гормонозалежні
пухлини, наявність кровотеч невизначеної етіології.
Побічна дія: диспепсичні явищ а (нудота, блювання), біль голови, запаморочен­
ня, погіршення настрою, депресія, підвищення артеріального тиску, згортання кро­
ві з тромбоемболічнимп ускладенннями, збільшення маси тіла, порушення вугле­
водного та ліпідного обміну, утворення жовчних каменів, холестатична жовтяниця.
Ж інкам до 18, а також після 35 років показані дво- і трифазні контрацептиви, що
значно зменшує ризик тромбоемболічних ускладнень. У жінок, які курять і засто­
совують протизаплідні засоби, різко зростає ймовірність виникнення гострого ін­
фаркту міокарда, а також збільшується ризик інших ускладнень ішемічної хвороби
серця й артеріальної гіпертензії. На фоні застосування цих препаратів частіше роз­
вивається рак молочної залози, але знижується частота доброякісних захворювань
молочної залози й матки, раку ендометрію, яєчників.
Якщо у жінки на фоні прийняття контрацептивів настала вагітність, про яку вона
не знає і продовжує застосування препаратів, може розвинутися ембріотокспчна
473

С ПЕЦІАЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

і тсратогснна дія. При плануванні вагітності за 3 місяці слід припинити приймання
11рот іізапл ід н их засоб ів.
2. О д н о к о м п о н ен т н і п р о т и за п лід н і п р е п а р а т и містять прогестини в кількості 1 м:
або менше у вигляді похідних нортестостерону - л е в о н о р г е с г р е л , н о р е т и с т е р о н .
л ін е с т е р о л .

Ф а р м а к о к ін е т и к а . Таблетки приймають з 1-го дня менструального циклу строг:
в один і той же час у безперервному режимі.
Ф а р м а к о д и н а м ік а . Механізм дії подібний до механізму попередньої групи п р е ­
паратів - ановуляція за рахунок пригнічення вироблення дютропіну. Ефективність
цих препаратів вища у жінок старшого віку. Вони дають позитивний ефект п р и
болючих і надмірних менструаціях, мастальгії, передменструальному синдромі. ї х
можна застосовувати під час лактації.
П о к а за н н я : непереносимість естрогенів або наявність побічних ефектів у жінок
віком понад 35 років, які курять, період лактації, артеріальна гіпертензія, цукровий
діабет.
П р о т и п о к а за н н я : вагітність, тяжкі захворювання серцево-судинної системи (та­
кож в анамнезі), порушення менструального циклу нез’ясованої етіології, стан після
пухирного занеску.
3 . П о ст к о їт а ль н і к о н т р а ц е п т и в и містять прогестини, наприклад, п о с т и н о р (фол іс т р е л ) та е с к а п е л . Вони призначені жінкам, які мають статеві зносини рідко - не
більше 4 разів на місяць.
4. Серед д е п о -к о н т р а ц е п т и в ів розрізняють комбіновані естроген-гестагенні (цикл о т е м ) Найпоширенішим є препарат подовженої дії - д е п о - м е д р о к с и п р о г е с т е р о н у а ц е та т (д е п о -п р о в е р а ).

Ф а р м а к о к ін ет и к а : після внутрішньом язового введення препарат вивільняється
повільно, внаслідок чого утворюється низька, але постійна концентрація. У крові,
де 9 0-95 % препарату зв’язується з білками плазми, медроксиирогестерон може ви­
являтися через 7 -9 міс. З організму виводиться шляхом біліарної секреції з калом
Біля 47 % незміненого препарату екскретується із сечею.
Ф а р м а к о д и н а м ік а : механізм дії медроксипрогестерону полягає у пригніченні се­
креції гіпофізарних гонадотропінів, що перешкоджає дозріванню фолікулів і при­
зводить до ановулярного стану у жінок репродуктивного віку. Протипухлинна ак­
тивність препарату визначається виливом на гіпофізарно-гонадну вісь, рецептори
естрогенів та метаболізм стероїдів. Для препарату характерна висока ефективність
відсутність естрогензалежних побічних ефектів, швидкий і тривалий ефект, мож­
ливість застосування під час лактації, зменшення втрати крові під час менструацій
зменшення болючості менструацій, профілактика раку сндометрію та яєчників.
П о к а за н н я : крім контрацепції, порушення менструального циклу, дисфункціональні маткові кровотечі, гормоночутливі злоякісні пухлини, особливо рак молоч­
ної залози і рак ендометрію.
П р о т и п о к а за н н я : вагітність, порушення менструального циклу нез’ясованої етіо­
логії, непереносимість препарату. Відносними протипоказаннями є захворюванню
печінки з порушеннями її функції, тромбоемболічний стан, цукровий діабет.
474

13.1. Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи

П о бічн а дія: часті порушення менструального циклу, затримка відновлення здат­
ності до запліднення (фертильності) до 6 -1 2 місяців, неможливість швидко при­
пинити дію препаратів.
Останнім часом використовують гестагеннпй імплантаційний препарат - норпласт.
Його у вигляді капсул імплантують під шкіру, що забезпечує ефект протягом 5 років.
Проводяться пошуки к о н т р а ц е п т и в н и х за со б ів д л я чоловіків. Є відомості про мож­
ливість пригнічення сперматогенезу екстрактом з бавовняної олії -- госсиполом.
При щоденному прийманні ефект настає через 2 місяці. Після відміни препарату
сперматогенез відновлюється через 3 місяці. Проте у 2 6 % в и п а д к ів м ож е н а ст а т и
н езво р о т н е б езп лід д я .
Перспективним залишається впровадження фітотерапії. У народній медицині ві­
домо близько 225 рослин, які мають контрацептивну дію.
1 3 .1 .6 .2 . Г о р м о н а л ь н і п р е п а р а т и ч о л о в і ч и х с т а т е в и х з а л о з т а ї х а н т а г о н і с т и

П репарат и чоловічих ст ат евих гормонів ( андрогени) виробляються в іптерстиціальній тканині чоловічих статевих залоз - яєчках - з моменту статевого дозрі­
вання, а також частково яєчниками і корою надниркових залоз. Для оцінки біоло­
гічної активності препаратів чоловічих статевих гормонів використовують гребінь
півня, передміхурову залозу та сім’яні пухирці лабораторних тварин (частіше щу­
рів). 1 ОД відповідає активності 0,1 мг кристалічного андростерону. Значна частина
тестостерону перетворюється в багатьох органах (передміхурова залоза, сім’яники
га їх придатки, скелетні м’язи, печінка, нирки, тимус, кістки, гортань, селезінка, під­
шлункова залоза, легені, матка) під впливом 5-а-редуктази в 5-а-дигідротестостерон,
який має найбільший афінітет до андрогенннх рецепторів, локалізованих у клітинах
органів-мішеней. Принцип рецепторної дії андрогенів аналогічний до дії інших сте­
роїдів. Тестостерон у 10 разів біологічно активніший, ніж андростерон, виділений
із сечі чоловіків. Тестостерон є справжнім гормоном яєчок (тестикул). Андростерон
та інші андрогени, виділені з сечі, є продуктами метаболізму тестостерону. Функція
яєчок перебуває під контролем лютропіну - гормону передньої частки гіпофіза.
Ф а р м а к о кін ет и ка . Метаболізм андрогенів відбувається у печінці, продукти їх роз­
паду сполучаються з глюкуроновою чи сірчаною кислотою і виводяться з сечею у ви­
гляді м ет а б о літ ів (андростерон, епіандростерон, етіохоланолон, дегідроандростерон).
З лікувальною метою широко застосовуються синтетичні препарати: тестостеро­
ну пропіонат, тестенат (тестостерону енантат), метилтестостерон. Тестенат має
повільний, але тривалий ефект. Його вводять парентерально 1 раз на 3 - 4 тижні,
годі як тестостерону пропіонат - через день. Метилтестостерон у кілька разів менш
активний, ніж тестостерону пропіонат, однак при прийманні всередину (під язик)
не руйнується.
Ф а р м а к о д и н а м ік а . Основна дія андрогенів - вірилізуюча, маскулінізуюча. Вони
стимулюють розвиток статевих чоловічих органів, вторинних статевих ознак за чо­
ловічим типом, потяг до осіб протилежної статі - лібідо, потенцію, сперматогенез,
мають анаболічну дію. Крім того, збільшують реабсорбцію в канальцях нирок води,
Х а \ Са2*, СІ' та ін., сприяють фіксації кальцію у кістковій тканині, формуванню
475

СПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

твердих тканин кістки, підвищують активність ферментів (цитохромиої систем;;
сукциндегідрогепази, аргінази, р-глюкуронідази), соматотрогііиу. Внаслідок цьоп:
вони активізують процеси тканинного дихання, окисного фосфорування, сприяють
накопиченню енергії, синтезу білка в різних тканинах, збільшують масу тіла, під­
вищують вміст білка у плазмі крові, особливо альбумінів, стимулюють утворення
ерптропоетпну та еритропоез у цілому, збільшують синтез скоротливих білків міо­
карда, підвищують силу скорочень серця.
Крім того, андрогенні гормони мають антпестрогеииу дію, пригнічують синтез гонадотропінів. Апаболічннй ефект пояснюється стимуляцією синтезу амінокислот,
активності трансаміназ, аргінази у нирках.
Особливістю біологічної дії андрогенів є їх здатність викликати сповільнені біо­
логічні ефекти у тканппах-мішенях.
П о к а за н н я : гіпофункція чоловічих статевих залоз, статева слабкість, статевий
інфантилізм, євнухоїдизм (для лікування слід призначати малі (фізіологічні) дози
тестостерону, оскільки дози, вищі за фізіологічні, блокують секрецію гонадотрогіінів і викликають затримку сперматогенезу). Доцільно призначати прп клімакс:
(пригнічення виділення гонадотропіну), неоперабельній формі раку молочної залози, хоріонепітеліомі, остеопорозі, дисменореї.
П р о т и п о к а за н н я : рак передміхурової залози.
П о б іч н а дія: при тривалому введенні (у дозах вищих за фізіологічні) - набряки
(затримую ть натрій і воду в організмі), підвищення температури тіла, вплив гормо­
нально неактивного метаболіта (етіохоланолону), гепатотокспчна дія, підвищення
чутливості до антикоагулянтів, у чоловіків - гальмування сперматогенезу, атрофія
яєчок, стимуляція розвитку раку передміхурової залози; симптоми маскулінізації
у жінок.
А нт агоніст и андрогенів (ант иандрогени) - взаємодіють з андрогенами на різ­
них етапах метаболізму, пригнічують ферменти, які беруть участь у біосинтезі ан­
дрогенів, пригнічують їх взаємодію з рецепторами андрогенів.
Продукцію тестостерону можна зменшити препаратом гормонів гіпоталамуса гон а д о р е л ін о м або його синтетичним аналогом л е й п р о р е л ін о м , якщо підтримувати
постійно їх високу концентрацію в організмі. Ці препарати можна використовувати
при гіперплазії передміхурової залози. Здатність пригнічувати біосинтез андрогенів
мають також протигрибкові препарати к е т о к о н а з о л і його аналоги (за рахунок інгібіції цитохрому Р Г)0, який приймає участь у синтезі стероїдів), с п ір о н о л а к т о н .
До найбільш застосовуваних антагоністів андрогенів відносять такі групи препа­
ратів:
1)блокатори андрогенних рецепторів (ципротерон ацетат, флутамід);
2) інгібітори 5-а-редуктази, що пригнічують перетворення тестостерону на дпгідротестостерон (фінастерид).
Ц и п р о т е р о н а ц е т а т є похідною сполукою прогестерону. Конкуруючи з тесто­
стероном (дигідротестостсроном) за андрогенні рецептори периферичних органівмішеней, пригнічує сперматогенез. Відновлення сперматогенезу після припинення
введення препарату настає приблизно через 4 місяці. Через блокаду андрогенних
476

13.1. Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи

рецепторів у центральній нервовій системі зменшує статевий потяг, може викли­
кати статеву слабкість. Наявність гестагенної активності спричинює знижене ви­
роблення гонадотропінів і відповідно зниження секреції андрогенів, атрофію яєчок
(стерильність у чоловіків).
П о к а за н н я : доброякісна гіперплазія передміхурової залози, гіперсексуальпість
у чоловіків, тяжкий гірсутизм у жінок, інколи місцево при деяких видах алопеції
у чоловіків, акпе у дітей.
Протиандрогенний препарат ф л у т а м ід використовують переважно при злоякіс­
них переродженнях аденоми передміхурової залози.
Ф і н а с т е р и д - за хімічною будовою гетероциклічний стероїд, один з інгібіторів
5-а-редуктазп.
Ф а р м а к о к ін ет и к а : добре абсорбується з кишок (близько 60 %). Метаболізується
в печінці. Т 'Л - 8 год. Дія зберігається протягом 24 год. Виділяється нирками і ки­
шечником.
Ф а р м а к о д и п а м ік а . При гіперплазії передміхурової залози в ній збільшується
вміст дигідротестостерону, якпіі, взаємодіючи з андрогенними рецепторами в за­
лозі, стимулює продукцію факторів росту і спричиняє її гіпертрофію. Фінастерид
пригнічує активність 5-а-редуктазп, локалізованої в мембрані ядер клітин, змен­
шує вміст дигідротестостерону в передміхуровії! залозі, а також його концентрацію
у плазмі крові.
П о к а за н н я : доброякісна гіперплазія передміхурової залози (зменшуються її роз­
міри і приблизно у 33 % пацієнтів поліпшується сечовиділення); на статеву потен­
цію та лібідо не впливає.
13.1.6.2.1. А н аб олічні стероїди
Тестостерон та його аналоги мають виражену анаболічну активність. їх застосу­
ванню як анаболічних засобів перешкоджає андрогенна дія. Ш ляхом зміни хімічної
структури андрогенів можна значно зменшити їх андрогенну активність, зберігаючи
при цьому анаболічну.
Так було синтезовано нові стероїдні сполуки, близькі за структурою до андроге­
нів, але з вибірковою анаболічною активністю і слабкою апдрогепиою дією - анабо­
лічн і стероїди. Активність них препаратів можна встановити біологічним шляхом.
Один із методів ґрунтується на визначенні збільшення маси т. le v a to r а п і у кастро­
ваних щурів.
Ф а р м а к о к ін ет и к а . До активних препаратів з тривалою дією належать ф е н о б о л ін і н а н д р о л о н ( р е т а б о л іл ) . Ефект їх розвивається поступово (відповідно через
1-2 і 2 -3 дні). Феноболін діє протягом 7 -1 5 днів, ретаболіл - 3 тижні. Вводять
внутрішньом’язово. М е т а н д р о с т е н о л о н має нетривалий ефект, його призначають
усередину щодня. Синтезовані також інші анаболічні стероїди - о к с а н д р о л о н , с т а н о з о л , е т и л е с т р е н о л , с и л а б о л ін та ін.
Ф а р м а к о д и п а м ік а . Головною властивістю анаболічних стероїдів є їх здатність
ст и м у л ю ва т и си н т е з білка. Вони мають позитивний вплив на обмін азоту, затриму­
ють азот в організмі, а також калій, сірку і фосфор, зменшують виділення нирками
477

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

сечовини. Сприяють також фіксації кальцію в кістках і прискоренню кальципа:;
(при оетеопорозі й переломах), поліпшенню апетиту іі загального стану хворих
збільшенню маси тіла.
Показання: кахексія різного походження, астенія, тяжкі травми іі операції, опіки
трофічні розлади у тканинах, хронічна коронарна недостатність, інфаркт міокарда
ревматичне ураження серця, атеросклеротичний кардіосклероз, недостатність се:ця. виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, міопатія і прогресуюч
м’язова дистрофія, екзема, псоріаз, затримка росту у дітей, для поліпшення компен­
саторних і адаптаційних процесів; хронічна недостатність надниркових залоз, ди­
фузний токсичний зоб, гіпофізарна карликовість.
Протипоказання: вагітність, лактація, гігіербілірубінемія, гострі захворюваннпечінки. пухлини передміхурової залози.
Побічна дія: порушення менструального циклу, симптоми маскулінізації, диспеп­
сичні явища, збільшення печінки, жовтяниця, набряки (при тривалому застосуванні
Препарати гормонів гіпоталамуса і гіпофіза
Назва препарату
Кортикотропін
C orticotropinum

Соматотропін
S om atotropinum

Гонадотропін менопаузний
M enopausal G onadotropin

Окситоцин
O xytocinum

Віта-мелатонін
Vitae-m elatoninum

Форма випуску

Спосіб застосування

Герм етично закупорений ф лакон по
10,20,30 або 40 ОД

В/м 3 -4 рази на д о б у по 1 0 -2 0 О Д 2-3
тижні, д ля терм інового еф екту в/в кра­
плинно. розчинивш и в 500 мл ізо то п ­
ного розчину натрію хлориду

Л іоф іл ізо вани й п оро ш ок у ф л аконах
по 4 О Д з розчинником - 2 мл 0,25 %
розчину новокаїну

П ід ш кірно 0 .0 7 -0 ,1 М О /кг м аси тіла ка
день, в/м 0 ,1 4 -0 ,2 М О /кг 3 рази на тиж­
день

1 ам пула з сухим препаратом містить
по 75 М О ф о л ікул ости м ул ю ю чого і
л ю теїнізую чого горм онів. У комплекті
ам пул а з розчинником - ізотонічним
розчином натрію хлориду

Внутріш ньом 'язово щодня в перш і 7 Д ~
циклу по 75 М О або через день

Розчин д л я ін’єкцій в ам пулах
(в 1 мл 5 ОД)

В/в, в/м, у ш ийку чи стінку м атки; д тстим уляц ії пол огів в/м 0 ,5 -2 О Д кож 3 0 -6 0 хв або розчинивш и 5 О Д в 500
5 % глюкози в/в краплинно

Таблетки по 0,003 г

Для проф ілактики і лікування циркадн,-!
розпадів і безсоння по 1 -2 таблетки -=
добу за ЗО хв до сну протягом місяця

Препарати гормонів щитоподібної й прищитоподібних залоз та їх антагоністи
Назва препарату
ЬТироксин
Ь Т И у го х у п и т

478

Форма випуску
Таблетки по 0,000025, 0,00005 і
0,000 1г (20, 50 і 100 мкг)

Спосіб застосування
У середину 2 5 -5 0 м кг/добу в 2 прийом,поступово збільш ую чи дозу

Е

13.1. Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи

Н азва п р е п а р а ту

С п о с іб з а с т о с у в а н н я

Ф орм а випуску

М е р ка зо л іл
M ercazolilun

Таблетки по 0,005 г

Всередину, після їд и, по 1 таблетці 3 -4
рази при легких і середніх ф орм ах і по
2 таблетки 3 -4 рази на д ень при тяжкій
ф орм і тиреотоксикозу

К а л ь ц и то н ін
C alcitoninum

Ліоф ілізований порош ок у ф лаконах
по 1 мл - 100 М О; по 2 мл - 100 або
400 МО, спрей назальний дозований
- 14 од норазових д оз по 200 МО

При невідкладних станах в/в краплинно
в добовій д озі 5 -1 0 м г/кг в 500 мл 0,9 %
розчину натрію хлориду протягом 6 год;
підш кірно, внутріш ньом'язово, підш кірно
5 -1 0 м г/кг 1 раз на день; інтраназально
200 М О /добу

П ар ати р еоїди н
Parathyreoidinum

Ам пули по 1 мл

П ідш кірно і внутріш ньом 'язово по
1 -2 мл щ оденно або через день

Препарати інсуліну та синтетичні протидіабетичні засоби
Н азва п реп а рату

Ф орма випуску

С п о с іб з а с т о с у в а н н я

Ін с у л ін р о зч и н н и й
(лю дський генноінженерний) Insulin soluble (hum an
biosynthetic)

Розчин д ля ін'єкцій у ф лаконах
по 10 мл (в 1 мл 40
і 100 ОД)

Д оза і шлях введення вибираються індивіду­
ально, Підшкірно, внутрішньом'язово, внутріш ­
ньовенно за 1 5 -3 0 хв до прийому їж і 3 рази
на день. М ожлива комбінація з інсулінами
тривалої дії

Г л іб е н к л а м ід
G libenclam idum

Таблетки по 0,005 г (м анініл по
0,0035 і 0,005 г)

У середину по 0 ,0 0 2 5 -0 ,0 0 5 -0 ,0 1 г
в 2 -3 прийоми за 2 0 -3 0 хв до їди

М е тф о р м ін
M etform inum

Таблетки по 0,5 г або 0,85 г

У середину під ч ас їди по 1 таблетці на день

Препарати гормонів кори надниркових залоз
Н азва п р е п а р а ту

Г ід р о ко р т и з о н
H ydrocortisonum

Ф орм а випуску

С п о с іб з а с т о с у в а н н я

Л іоф ілізат для приготування розчи­
ну для внутріш ньовенного введення
у ф лаконах по 100 або 500 мг, роз­
чин для внутріш ньовенного введення
2,5 % розчин по 2 мл, суспензія для
внутріш ньом ’язового і білясуглобового
введення по 5 мл у ф лаконах (в 1 мл
25 мг дію чої речовини), таблетки, мазь
очна 0,5 % по 3 г, д ля зовніш нього за­
стосування 1 % по 10 г

В нутріш ньовенно струм енево, кра п ­
л инно, внутріш ньо м 'язово, д л я внутріш н ьо сугло бо вого і периартикул ярного введення, всередину. При гострих
станах внутріш ньовенно струм е н ево
100 мг, потім повторні введення через
2 -6 год. Д епо-ф орм и внутріш ньосуглобово по 2 5 -5 0 м г залежно від величини
суглоба; всеред ину від 20 д о 240 мг/
добу

479

СПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

Н азва п р е п а р а ту

Ф орм а випуску

С п о с іб з а с т о с у в а н н я

П р е д н ізо л о н
Prednisolonum

Таблетки по 0,005 г, розчин д ля ін’єкцій
(в 1 мл ЗО мг), мазь 0,5 % - туби по 10
і 20 г; очні краплі - ф л акони по 5 мл
0,3 % розчину

У сере д ину по 0 ,0 1 -0 ,0 5 г на д о с .
внутріш ньом 'язово, в н у т р іш н ь о в е но залеж но від за хворю ванн я і с т а -,
хворого 6 0 -1 8 0 мг, т р а н с д е р м а л о -:
при захворю ваннях ш кіри і в крапляв кон’ю нктивальний міш ок

М е ти л п р е д н ізо л о н
M etylprednisolonum

Та бл етки по 0,004 г, ам пули по 0.02:
0,04 і 0,08 г

У середину і внутріш ньом ’язово

Д е кс а м е т а зо н
D exam ethasonum

Таблетки по 0.0005 г. Розчин для
ін'єкцій, 4 мг/1 мл по 1 мл в ампулах

Усередину по 0,0005-0,001 г 2 -3 раз.на д ень під час або після їди. Підтри­
муюча доза 4 -1 2 мг на добу

Триам цинолон
Triam cinolonum

Таблетки по 0,004 г; м азь 0,1 % в тубах
по 5 і 10 г

У середину по 0 ,0 0 4 -0 ,0 0 8 і 0,0016 г на
добу. П ідтрим ую ча доза 0,001 г

Ф л ю м е т а зо н
Flum etasonum

М азь 0,02 % - туби по 15 г. Є д ію чою
основою мазей “Локакортен" і "Лорінден"

Наносять тонким ш аром на ш кіру а б :
слизові оболонки

Ф л у о ц и н о л о н у а ц е т о н ід
Fluocinolone acetonide

М азь 0,025 % - туби по 10 і 15 г

Н аносять тонким ш аром на ш кіру а б :
слизові оболонки 2 -3 рази на добу

Б е кл о м е та зо н
B eclom etasonum

А ерозоль д ля 200 інгаляцій по 50 мкг
в одній дозі

По 2 д озованих інга ля ції 3 -4 рази на
день

Д езоксикортикостерон
D esocorticosteronum

Таблетки по 0,005 г; ампули по
1 мл 0,5 % розчину в олії,
суспензія

В нутріш ньом ’язово від 0 ,005 г (тричі на
тиж д ень) д о 0,01 г (1 -4 рази щодня):
під язик по 2 ,5 -5 мг щ одня

Препарати статевих гормонів та анаболічних стероїдів
Н азва п р е п а р а т у

Ф орма випуску

С п о с іб за сто с ув а н н я

Е стро н
O estronum

Ам пули по 1 мл 0,1% розчину
в ол ії (в 1 мл 5000 або 10000 ОД)

В нутріш ньом'язово по 1 0 -2 0 тис. О Д
1 раз на день або через день

С и не стр о л
S ynoestrolum

Таблетки по 0,001 г; ам пули по
1 мл 0,1 % і 2 % розчину в олії

Усередину по 0,002 1 -2 рази на день,
підш кірно або внутріш ньом 'язово
по 1 -2 мл 0,1 % або 2 % розчину

Гель трансде рм ал ьни й 0,06 %
в тубах по 80 г; розчин д ля
в нутріш ньом 'язового введення в
олії; спрей назальний; таблетки;
трансдерм альна система

Усередину, не розжовую чи, запиваю чи не­
великою кількістю рідини по 2 м г/ д о б у 2 1
день з перервою в 7 днів; внутріш ньом'язово
0,1 % розчин по 1 -2 м г щ одня аб о через
день, зміню ю чи через 1 -2 міс. прогестеро­
ном; трансдерм альну систему по 50 м г при­
кріплюють до поперекової ділянки чи живота
2 рази на тиж д ень; гель 1 раз на д о б у по
1,5 мг (2,5 г гелю на чисту ш кіру тіла площ е-:
в 1 -2 долоні)

Е с тр а д іо л
Estradiol

480

13.1. Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи

Н азва п р е п а р а ту

Ф орм а випуску

С п о с іб за сто с ув а н н я

Т а м о кс и ф е н
Tam oxyfenum

Таблетки по 0,01 г

Усеред ину по 2 0 -4 0 мг на д ень за 1 -2 при­
йоми

П р о ге сте р о н
Progesteronum

Ам пули по 1 мл 1 % і 2,5 % роз­
чину в ол ії

В нутріш ньом 'язово і підш кірно один раз на
д ень або через день

У тр о ж е ста н
U trogestan

К апсули по 0,1 г д л я перорального і вагінального застосування

У середину по 2 0 0-3 00 мг в 2 прийоми з 17 по
26 день циклу; вагінально по 1 капсулі на 1 3 14 день і по 2 капсули з 15 по 25 д ень циклу

О к с и п р о ге с т е р о н у ка п р о н а т
O xyprogesteroni caproatis

А м пул и по 1 мл 12,5 % розчину
в олії

В н утріш н ьо м 'язово по 1 мл один раз на
тиждень

Д и д р о ге с т е р о н
D ydrogesterone

Таблетки по 10 мг

У серед ину по 1 таблетці на д ен ь з 14 по 25
д ні циклу

Л е в о н о р ге с т р е л
Levonorgestrel

Таблетки по 0,75 мг

Усередину 2 таблетки не пізніше 72 год після
статевого акту

Н о р е ти с те р о н
N orethisterone

Таблетки по 5 мг

У серед ину за схем ою

Таблетки в упаковці по 21 шт.

У серед ину за схем ою з 1-го дня м енструації
із 7-денною перервою

Т е с то с т е р о н у п р о п іо н а т
Testosteroni propionas

Ам пули по 1 мл 1 % та 5 % о л ій­
ного розчину

В нутріш ньом 'язово по 1 мл через день

Ф л у та м ід
Flutam idum

Таблетки по 0,25 г

П о 1 та б л е тц і кож ні 8 годин

А м пул и по 3 мл 10 % олійного
розчину

В нутріш ньом 'язово по 0,3 г кожні 1 0 -1 4 днів

Ф е н о б о л ін
Phenobolinum

Ам пули по 1 мл 1 % та 2,5 % олій­
ного розчину

В нутріш ньом ’язово по 0 ,0 2 5 -0 ,0 5 г
1 раз на 7 -1 0 д нів

Р етаб ол іл
R etabolil

Ам пули по 1 мл та 5 % олійного
розчину

В нутріш ньо м 'язово по 1 мл 1 раз на 1 -3
тижні

----------------------- Л о ге с т
1 Lögest

Ц ипр отеро нуа це тат
1 C yproteroni acetas

481

РОЗДІЛ 14

Запалення - універсальна реакція організму у відповідь на дію екзо- та ендогенних
травмуючих чинників, до яких належать мікроорганізми, віруси, фізичні та хіміч­
ні агенти. Візуальні прояви запальної реакції з ’являються у вигляді почервоніння
жару, болісності й порушення функцій ураженого органа. Почервоніння зумовлене
розширенням кровоносних судин; припухлість - наслідок підвищеної проникност:
судинної стінки й виходу з кровоносного русла рідкої частини крові. Внаслідок по­
дразнення нервових закінчень ексудатом та дії медіаторів запалення виникає больо­
вий синдром.
Під час запалення посилюються всі види обміну, рН знижується до 6,8-6,0, зрос­
тає осмотичний тиск, що сприяє набряканню колоїдів. Медіатори запалення (про­
стагландини, гістамін, серотонін, брадикіпін, ацетилхолін та ін.) поглиблюють за­
пальну реакцію, зумовлюючи розширення судин і підвищення їх проникност:
збільшення кількості ексудату й рівня ендогенних пірогенів. Підвищення проник­
ності мембран лізосом призводить до виходу агресивних протео- та гідролітичних
ферментів, які інтенсифікують запальну реакцію. Запалення є захисною реакціє:-:
організму. Проте запальні реакції, які виникають під час багатьох інфекційних і неінфекційних процесів, можуть мати надмірний характер, зумовлюючи порушеш-:.функції органів і тканин, через що виникає потреба в раціональному пригніченг:
процесу запалення. Протизапальні засоби є обов’язковим компонентом фармакоте­
рапії багатьох стоматологічних уражень.
Протизапальні засоби за хімічною структурою розподіляють на стероїдні й нестероїдні сполуки (Н П З З ). До стероїдних протизапальних засобів належать глюк:кортикоїди (див. “Гормони надниркових залоз. Глюкокортикоїди”).
Усі нестероїдні протизапальні засоби відзначаються протизапальною (обмежу­
ють розвиток ексудативної і проліферативної ф аз запалення), жарознижуючою т:
482

Протизаплідні лікарські засоби

анальгезуючою дією. НІ 133 характеризуються несиецифічиістю дії, тобто протиза­
пальний ефект виражений при запаленні будь-якого генезу й локалізації процесу,
але препарати різних груп відрізняються один від одного силою протизапального
ефекту, жарознижувальною та анальгезуючою дією. Загалом Н П З З відзначаються
доброю переносимістю, не кумулюються, швидко виводяться з організму, зумов­
люють меншу кількість побічних ефектів порівняно зі стероїдними протизапаль­
ними засобами. Дозу цих препаратів і режим призначення визначають суворо ін­
дивідуально.
Нестероїдні протизапальні засоби - сполуки, які мають нестероїдиу структу­
ру і не володіють гормональною активністю. Класифікація - див. “Неиаркотичні
а 11ал ьгетич ні засоби ”.
До НІ 133 належать також комбіновані препарати: артротек (диклофенак + мізо11ростол), долареп (диклофенак + парацетамол).
Механізм дії. В осередку запалення під дією різних травмівних чинників (м ік­
роорганізми, токсини, ферменти лізосом, гормони) активується фосфоліпаза А, під
впливом якої з фосфоліиідів клітинних мембран вивільнюється арахідонова кисло­
та. Арахідонова кислота (циклічна, жирна, насичена) надходить в організм з про­
дуктами харчування і входить до складу фосфоліиідів клітинних мембран. Існують
два шляхи метаболізму арахідонової кислоти: перший - фермент циклооксигеназа
(ЦОГ, простагландпнсинтетаза) окислює арахідонову кислоту і включає її в цикл
утворення простагландинів, які виконують роль медіаторів запалення і болю; дру­
гий - фермент ліиооксигеназа - бере участь у циклі творення лейкогрієнів - меді­
аторів алергічних реакцій негайного типу. Під впливом ЦОГ із арахідонової кисло­
ти спочатку утворюються проміжні сполуки ендоперекиси, які перетворюються на
простагландини. У тромбоцитах ендоперекиси під впливом ферменту тромбоксансинтетази перетворюються на активні речовини тромбоксани (ТхА, ТхВ), які мають
виражену агрегаційну дію, сприяють звуженню судин і порушенню мікроциркуляції. У процесі синтезу простагландинів і лейкотрієнів утворюються вільні радикали
кисню, які сприяють розвитку запального процесу.
Встановлено, що простагландини підвищують активність медіаторів запалення
(гістаміну, серотоніну, брадикініну), беруть участь у розвитку набряку, порушенні
мікроциркуляції, формуванні больових відчуттів і лихоманки. Простацикліи роз­
ширює судини, сенсибілізує чутливі нервові закінчення до брадикініну, гістаміну,
сприяє розвитку набряку, порушує мікроциркуляцію.
Механізм дії Н П З З пов’язаний із гальмуванням циклооксигенази (иростагландпнсинтетази), внаслідок чого знижується синтез ендоперекнсів, простагландинів
і тромбоксану. Існує 2 ізоферменти циклооксигенази (ЦОГ). Перший ізофермент
( Ц О Г-1) контролює вироблення простагландинів, які регулюють цілісність слизової
оболонки шлунково-кишкового тракту, функцію тромбоцитів і кровообігу нирках.
Другий ізофермент (ЦОГ-2) бере участь у синтезі простагландинів, що викликають
запалення. У нормальних умовах ЦОГ-2 відсутня і утворюється під дією деяких тка­
нинних факторів, що спричиняють запальну реакцію. Д ля різних Н П З З неоднакова
активність гальмуючого впливу на ЦОГ-1 і ЦОГ-2. Наприклад, індометации, кнело483

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

та ацетилсаліцилова і піроксикам більш активні щодо ЦОГ-1, ніж до ЦОГ-2, тому
вони найбільш несприятливі через побічні ефекти, особливо гастроінтестинальні.
З іншого боку, Н П ЗЗ-селективні інгібітори ЦОГ-2 німесулід, мелоксикам, целекоксиб володіють вираженою протизапальною дією і викликають менше побічних реак­
цій. На процеси альтерації вони істотного впливу не справляють. Препарати норма­
лізують мікроциркуляцію, знижують активність гіалуронідази і пригнічують синтез
тромбоксану, запобігають утворенню мікротромбів. Н1133 також зменшують вміст
медіаторів запалення - гістаміну, серотоніну, кінінів, норадреналіну. Вони вплива­
ють на енергетичний обмін клітини, зменшують рівень АТФ у тканинах осередку за­
палення, що веде до роз’єднання процесів окисного фосфорилювання і пригнічення
анаеробного гліколізу.
Н ІІЗ З гальмують вільнорадикальні реакції, пригнічуючи цим активність вільних
радикалів кисню, які ушкоджують клітинні мембрани в осередках запалення і спри­
яють ііого розповсюдженню.
М еханізми аиальгезуючої і жарознижувальної дії, фармакодинаміка, призначен­
ня, застосування у клінічній практиці, побічна дія Н ІІЗ З детально описані в розділі
“Ненаркотичні анальгетнчні засоби”. Препарати стероїдних протизапальних засобів
див. “Гормони надниркових залоз. Глюкокортикоїди”.

484

РОЗДІЛ 15

Роль імунітету у функціонуванні організму та патогенезі багатьох захворювань не­
заперечна. На надходження в організм будь-якого антигену (АГ) послідовно вклю­
чаються дві системи його захисту: природжений (неспецифічний, природний) і на­
бутий (специфічний, адаптивний) імунітет.
До природженою неспецифічною імунітету відносяться:
• механічні бар’єри (шкіра, слизові оболонки, секрети) і фізіологічні чинники
(чхання, блювання тощо);
• хімічні і біохімічні реакції, які пригнічують розвиток інфекції в організмі (лі­
зоцим, лактопероксидаза, кислотність секретів тощо);
• клітинний компонент: мононуклеарні фагоцити (моноцити, тканинні макро­
фаги), гранулоцити (нейтрофіли, еозинофіли, базофіли), кілерні клітини природні (натуральні, КК -клігиип), просто кілерні (К-клітини), лімфокін-акгивовані кілерні (ЛАК-клітини);
• гуморальний компонент: природні антитіла (АТ), система комплементу (гру­
па сироваткових білків для видалення позаклітинних форм патогеиу, яка опо­
середковує реакції гуморального імунітету і фагоцитозу), білки (пропердин,
(3-лізин, лактоферин, інтерферони та ін.).
Специфічніш набутий імунітет включає:
• клітинний компонент (Т-система): Т-лімфоцити;
• гуморальний компонент (В-система): В-лімфоцити, плазматичні клітини
(плазмоцити) і продуковані ними специфічні АТ (імуноглобуліни).
Специфічна імунна відповідь складається з:
• кліт инного (Т-систсмою), який відбувається у вигляді цитотоксичного (кілерного) руйнування генетично відмінних клітин і тканин (чужорідних транс­
плантатів, ракових, вірустрансформованпх клітин тощо):
485

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Т-система включає тпмус (місце диференціації кістково-мозкових попе­
редників Т-клітпн), субпопуляцій власне Т-клітнн (Т-хелпери/індуктори (CD4).
Т-кілери/супресори (C D 8), групу цитокінів, продукованих ними;
основні функції: цитотоксична реакція (цитотоксичними Т-лімфоцитами
(ЦТЛ; CD8 Т-клітинамп); реакція гіперчутливості уповільненого типу (CD4
Т-клітппами запалення - Т І ) ; реакція “трансплантат проти хазяїна” (CD8, CD4):
реакція відторгнення трансплантата; а також імунологічна пам’ять, супресія або
стимуляція В-клітпн.
• гуморального компонента у вигляді продукції AT (імуноглобулінів) В-системою
- захист проти бактерій та їх токсинів. В-лімфоцптп (генерація в кістковому
мозку) трансформуються у илазмонпти (активні продуценти AT), що викону­
ють функції: нейтралізація АГ, опсопізація (приєднання до АГ лігандів, що по­
легшують його фагоцитоз) бактерій, активізація системи комплементу.
Специфічні ефекторп імунної відповіді, зокрема Т-, В-лімфоцпти, плазматичні
клітини, а також імуноглобуліни-АТ, що секретуються, мають генетичні і функціо­
нальні особливості, специфічні рецептори до різних АГ.
При взаємодії з АГ ефекторні клітини продукують біологічно активні пептиди:
сполуки (цитокінп), які регулюють і посилюють імунну відповідь. Біологічна роль
основних груп цитокінів наведена у таблиці 15.1.
Таблиця 15 '
Загальні властивості деяких цитокінінів
Ц и то кін и

В ластивості

Інтерф ерони
а (лейкоцитарний)
і (3 (ф ібробластний)

Антивірусні та антипроліф еративні (протипухлинні)

Інтерф ерон-у
(лім ф оцитарний)

Ім уномодулю ю чі (активую ть м акроф аги, всі види цитотоксичності; клітинний і
аутоім унітет, пригнічую ть гум оральний); синергіст ФНП; слабке противірусне

Інтерлейкін-1

С тим улю є ріст кісткового мозку; підвищ ує продукцію м едіаторів запалення, ІЛ-2
активність макроф агів, М -к л іт и н ; ендогенний піроген

Інтерлейкін-2

Ф актор росту Т- і В-лім ф оцитів, стимулю є проліф ерацію Т-клітин та їх активацію
в “ кіперні клітини”, підвищ ує продукцію інтерф ерон-у, інш их цитокінів

Інтерлейкін-3

А ктивує ранніх попередників у кістковом у мозку; колонієстим улю ю чі фактори

Інтерлейкін-4

С тим улю є проліф ерацію АГ-активованих В- і Т-клітин

Інтерлейкін-5

С тим улю є проліф ерацію еозиноф ілів

Інтерлейкін-6

А ктивує плазм оцити і ранніх попередників кісткового м озку

Інтерлейкін-7

С тим улю є д иф еренціацію ранніх клітинних попередників

Інтерлейкін-8

Ф актор хем отаксису нейтроф ілів

Інтерлейкін-9

Ф актор зростання тучних клітин

Інтерлейкін-10

П ригнічення ім унної відповіді

486

15.1. Імуномодулюючі лікарські засоби

Ц и то кін и

В л астиво сті

Ф актори некрозу пухлини
(Ф Н П .Т ^ )
и і (3

С тим улятор цитотоксичності, ІЛ, гранулоцитів, ендогенних о кислю вачів, апоптозу
пухлинних та інш их клітин; ендогенні пірогени; синергіст адгезинів, колагенази, прокоагулянтів, ф актора активації тром боцитів, ф іброгенезу; активатори гранулем атозу, ангіогенезу; контрінсулярна активність; гіперкатаболізм; кахексія; «-м ед іа то р
преім унної відповіді і септичного ш оку; р-м ед іатор цитотоксичних л ім ф оцитів і гра­
нулоцитів

Колонієстимулю ю чий
ф актор гранулоцитівм акроф агів (СМ-СБЯ)

С тим улю є проліф ерацію , д иф еренціацію гранулоцитів, нейтроф ільних моноцитів-м акроф агів, еозиноф ілів

Колонієстимулю ю чий
ф актор гранулоцитів
(Є-ОБР)

С тим улю є проліф ерацію і д иф еренціацію гранулоцитів

Колонієстимулю ю чий
ф актор м акроф агів
(М -С БР)

С тим улю є проліф ерацію і д иф еренціацію м оноцитів-м акроф агів

15.1. І М У Н О М О Д У Л Ю Ю Ч І Л І К А Р С Ь К І З А С О Б И
Ім уноф арм акологія - медико-біологічна дисципліна, предметом якої є вивчення
взаємодії лікарських засобів з імунною системою організму людини і тварини.
Як новий науковий напрямок у фармакології та імунології, імунофармакологія
створилася завдяки прогресу в цих галузях медицини. У 60-ті роки XX ст. набула
розвитку трапсплантологія, яка потребувала негайного розв’язання проблеми по­
долання тканинної несумісності. Термін “імунофармакологія” було введено у 1968
році на III М іжнародному конгресі фармакологів. Однак перші повідомлення про
застосування іприту і великих доз саліцилатів для пригнічення імунітету в експе­
рименті з ’явилися ще 1949 року. Вгім, ера сучасної імунофармакології почалася
з імуносупресанту 6-меркаптопурпну, який був раніше добре відомий як иротилейкозний засіб. Це перший імуносупресант, застосований у клініці для затримки
відторгнення шкірного трансплантата, лікування аутоімунної гемолітичної анемії
і системного червоного вовчака. У 1962 році був одержаний його аналог - азатіоприн.
Кількість препаратів, дія яких спрямована на пригнічення імунологічної реак­
тивності, неухильно зростає. Завдяки використанню активних імуносупресантів
вдалося досягти помітних результатів при трансплантації ннрок, інших органів,
в тому числі гомологічного кісткового мозку. Одним із найефективніших препа­
ратів цієї групи є ииклоспорин А, який має вибіркову дію проти Т-лімфоцитів,
внаслідок чого гальмуються переважно реакції відторгнення. На жаль, більшість
імуносупресантів спричиняю ть тотальну супресію імунної системи, через це в
487

С П ЕЦ ІАЛЬН А ФАРМАКОЛОГІЯ

кілька десятків разів зростає імовірність інфекційних ускладнень та онкологічних
захворювань.
У 70-ті роки різко збільшився інтерес до речовин, які стимулюють імунітет
Пов’язано цс з тим, що імуностимуляторн виявились ефективними гіри лікуванні
пухлин, хронічних інфекційних та аутоімуннпх процесів.
В процесі клінічного застосування імунотрогінпх препаратів виникло ряд про­
блем. По-перше, виявились їх побічні ефекти, що призвело до зняття деяких з ви­
робництва (наприклад, спленін) або обмеження показань до використання (напри­
клад, левамізол). По-друге, при вивченні та застосуванні імунотроппих преиаратІЕ
був виявлений ф ен о м ен “м а я т н и к а ” - протилежний вплив на імунітет одноп
й того самого лікарського засобу. Виявилось, що кінцевий результат залежить віл
дози препарату, часу і схеми введення, початкового імунного статусу, генетичних
особливостей організму, а також біологічного виду, до якого належить досліджува­
ний об’єкт (людина або експериментальна тварина). Тому сьогодні щодо засобів, як:
впливають на імунітет, частіше застосовується термін 'ім у н о м о д у л я т о р и " . Термі­
ни иім у н о с у п р е с а н т и ' та “ім у н о с т и м у л я т о р и застосовуються лише у разі кла­
сифікації цих речовин для того, щоб увиразнити їх головний, переважний вплив на
функцію імунокомпетентних клітин.
Д о ім у н о м о д у л я т о р ів , або імунокоригуючпх засобів, належать препарати хіміч­
ної або біологічної природи, здатні модулювати (стимулювати або пригнічувати
реакції імунітету внаслідок впливу на імунокомпетентні клітини, процеси їх мігра­
ції або на взаємодію таких клітин чи їх продуктів (лімфокіни, АТ) з відповідним:
мішенями.
М ожливі три варіанти імунокорекції. замінна, стимулююча та пригнічуюча. Ха­
рактер корекції визначається конкретною метою. Наприклад, для профілактика
інфекційних захворювань призначають вакцини або засоби замісної терапії (си­
роватки, імуноглобуліни тощо). При лікуванні інфекційних захворювань разом а
хіміотерапевтичними засобами (особливо з тими, які самі мають імуносунресивн
дію - пеніциліни, стрептоміцин, тетрацикліни, протигрибкові антибіотики, проти­
туберкульозні засоби, бісептол тощ о) призначаються препарати, які стимулюю':
імунітет. Пригнічуюча імунокорекція застосовується під час пересадки органів
тканин. При аутоімуннпх процесах, а також при деяких опкозахворюваннях, підви­
щення ефективності основних лікувальних заходів досягається за рахунок комбіно­
ваної імунокорекції, тобто поєднаного або альтернуючого призначення імуносупресантів та імуностимуляторів.
Імунотерапія може бути медикаментозною, немедикаментозною, інкорнорал:ною та екстракорпоральною. До імунотерапевтичних методів впливу, крім меди-и
ментозних, належать також рентгенівське опромінення, видалення або трансплатація лімфоїдної тканини, вилучення імунних комплексів шляхом гемосорбції а *
плазмаферезу тощо.
Таким чином, імунокорекція, або імунотерапія, - це комплекс етіотропних і а.
тогенетичних заходів, які передбачають активну дію на імунологічну реактиви: л
організму (табл. 15.2).

15.1. Імуномодулюю чі лікарські засоби

Таблиця 15.2

Основні напрямки імунокорекції
Х а р а кте р
С пециф ічна

С п р я м о в а н іс т ь д ії

З а со б и к о р е к ц ії

З а хворю вання

С тимулююча

Вакцини

Інф екції, пухлини

Гальмуюча

А лергени, сироватки

Алергічні захворю вання, інф екції

Замісна

Імуноглобуліни

Ім унодеф іцити

С тимулю ю ча

Ад'ю ванти, тим ом ім етики

Пухлини, ім унодеф іцити

Гальмуюча

Імунізація м едіаторами

А лергічні захворю вання

Замісна

Лейкоцити, інтерф ерони

Ім унодеф іцити, пухлини

С пециф ічна

Н еспециф ічна

Імупокорекція, за своєю суттю, є першим етапом імунофармакології, основною
метою якої є пошук і вивчення механізму дії лікарських засобів для лікування па­
тології імунної системи. Окрім цього, імунофармакологія розв’язує деякі інші акту­
альні для практичної медицини проблеми, а саме:
- досліджує вплив на імунітет сучасних лікарських засобів з метою можливого
використання їх як імуномодуляторів, а також для запобігання можливих медика­
ментозних імунологічних ускладнень;
- розробляє засоби захисту імунної системи людини від несприятливих факторів
зовнішнього середовища, стресових, професійних та інших впливів;
- за допомогою фармакологічних засобів, які використовуються як аналізатори
функцій, вивчає механізми імунологічних реакцій.
Найважливішим досягненням імуно'фармакології в галузі імунної біотехнології
стало одержання клітинних гібридів, здатних синтезувати необмеженою кількістю
моноклональні антитіла. Застосування моноклональних АТ у медицині відкриває
унікальні перспективи для створення прицільних високоспецифічних і високоефек­
тивних імунотропнпх препаратів, що нагадує фантастичну ідею Пауля Ерліха про
ліки як “магічну кулю”.
На початку 1980-х років виникло поняття “ім ун о р еа б іліт а ц ія' як новий напрям
клінічної імунології, що орієнтується на використання безпечних, доступних, спів­
віднесених з адаптаційними можливостями пацієнта як медикаментозних імунотропних засобів, так і немедикаментозних засобів імуномодуляції для відновлення
функцій імунної системи.
Існує декілька класифікацій імунотропнпх препаратів. Труднощі у класифікації
пояснюються тим, що препарати є гетерогенними за хімічною структурою, механіз­
мами дії, фармакологічною приналежністю тощо. Крім цього, сьогодні існує багато лі­
карських засобів, які, поряд з основними фармакологічними ефектами, за якими вони
використовуються, мають імуномодулюючу дію. Тому доцільно розглядати імунотропні препарати як переважно супресивної дії, так і переважно імуностимулюючої.
489

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

15.1.1. Лікарські засоби імуносупресивної дії
Імупосупреспвні лікарські засоби (імуносупресаити1) - це препарати різних ф ар­
макологічних і хімічних груп, які пригнічують імунологічні реакції організму. При­
значають для лікування тяжких аутоімунних захворювань і пригнічення реакції
відторгнення трансплантата, а також для ослаблення запальних процесів неясної еті­
ології. Деякі імуносупресаити входять в арсенал протипухлинних лікарських засобів.
К л а с и ф ік а ц ія ім у н о с у п р е с и в н и х л ік а р с ь к и х засоб ів:

1. Антиметаболіти: меркаптопурин, азатіоприн, метотрексат, бреквінар, мікофенолат мофетнл, алопуринол та ін.;
2. Алкілуючі сполуки: циклофосфап, хлорбутин та ін.
3. Антибіотики: цпклосиорин А, такролімус (П ч 506), хлорамфенікол, проти­
пухлинні (актиноміцини: дактиноміцин) та ін.;
4. Алкалоїди: вінкристин, вінбластин;
5. Глюкокортикоїди: гідрокортизон, преднізолон, дексаметазон та ін.;
6. Антитіла: антилімфоцитарний глобулін (АЛГ), аититимоцитарнпй глобулін
(АТГ), моноклопальні антитіла (ОКТ-3, симулект, зенапакс.) та ін.;
7. Похідні різних груп: Н П ЗЗ (кислота ацетилсаліцилова, парацетамол, дпклофенак натрію, напроксен, кислота мефенамінова та ін.), ферментні препараті-:
(аспарагіназа), похідні 4-амінохіноліну (делагіл), гепарин, кислота амінока­
пронова, препарати золота, пеніциламін та ін.2
Серед сучасних методів пригнічення імунітету (призначення специфічних анти­
генів та антитіл, аитилімфоцитариої та антимоноцитарної сироваток, рентгенівське
опромінювання, видалення лімфоїдної тканини) перевагу надають призначенню
імуносупресантів як у вигляді монотерапії, так і в поєднанні з іншими ЛЗ.
Фармакодинаміка. Д ія імуносупресантів на клітини імунокомпетентної систем;-:
є неспецифічною. Вплив їх спрямований на фундаментальні механізми клітинного
поділу і ключові етапи біосинтезу білка у різних клітинах, у тому числі імунокомпетентних. Незважаючи на універсальні цитостатичні властивості, імуносупресаити
розрізняються за спрямованістю дії на певні етапи імуногенезу, що важливо врахо­
вувати при виборі препарату, адекватного кожній конкретній ситуації (рис. 15.1
Фармакологія окремих груп наведена у розд. “Протипухлинні засоби”.
Усі відомі нині імуносупресаити виявляють різну активність. М ’яку імуносупресивну дію мають Н П ЗЗ, гепарин, препарати золота, пеніциламін, хлорохін та деяк:
інші, у зв’язку з чим їх нерідко називають “малими” імуносунресантами. Помірнії;':
імуносупресивний ефект проявляють середні дози глюкокортикостероїдів. Найпо­
тужнішими є цитостатики (препарати, що застосовуються як протипухлинні), зо­
крема, антиметаболіти та алкілуючі сполуки, антитіла, антибіотики та ін., які вважа­
ють справжніми імуносупресорами, або “великими” імуносунресантами.
1Р ан іш е в и к о р и с т о в у в а л и т е р м ін и « ім ун одепресія», «ім ун одеп ресан ти ». О д н ак на с ьогод н і загал ьн оп ри й н яту.*
е к о р е к т н іш е в и зн а ч е н н я « п р и гн іч ен н я ім у н ітету » я к « ім ун осуп ресія» («ім ун осуп ресаи ти »).
2 Л ік а р с ь к і за с о б и , п о зн а ч ен і у ц ій р у б р и ц і, н е м аю ть с а м о ст ій н о г о кл ін іч н о го зн ач ен н я , їх п ри зн ачаю ть ~
к о м п л ек сн ій ім у н о с у п р е с и в н ій т е р а п ії у п о єд н а н н і з ін ш и м и ім у н о с у п р е с ан т ам и , я к і н ал еж ать до 1- 5 - ї гр\—

490

15.1. Імуномодулюючі лікарські засоби
р о зп із н а в а н н я А Г
а н т и л ім ф о ц и т а р н и й
гл о б у л ін і м о н о кл о нальни й АТ

-

-

а н т и м е та б о л іт и

а л кіл у ю ч і
сп о л у ки

а н т и б іо т и ки

Т -к л іт и н и а б о АТ
в з а є м о д ія

у

+ ком плем ент
*

гл ю ко ко р ти ко їд и

НПЗЗ
в ід т о р гн е н н я тка н и н и

Рис. 15.1. Точки п р икладан н я ім уносупресантів

Показання. Для вибору імуносупресанту загальним орієнтиром може бути класи­
фікація, в якій вирізняються 3 основні групи:
I група об’єднує сполуки, які проявляють найбільш виражений імуносупресивний
ефект при введенні перед антигенною стимуляцією або одночасно з нею. М ожливи­
ми точками їх впливу є механізми розпізнавання, переробки АГ і передачі інформа­
ції. До цієї групи належать деякі алкілуючі сполуки, глюкокортикостероїди тощо.
II група препаратів здійснює імуносупресивний ефект при введенні через 1-2
доби після антигенної стимуляції, бо в цей час відбувається гальмування проліфератпвної фази імунної відповіді. ГІри їх введенні в організм до АГ або більше ніж через
тиждень після нього, імуносупресивний ефект не розвивається. В цю групу входять
антиметаболіти, алкалоїди, актиноміцини і більшість алкілуючих сполук.
III група містить сполуки, які є ефективними як до, так і після антигенного впли­
ву. Вони мають, як правило, декілька точок прикладання в ланцюзі імунної відпові­
ді. До цієї групи належать, наприклад, АЛГ, АТГ, циклофосфамід, аспарагіназа.
Дотримуючись цієї класифікації, препарати І групи слід призначати при транс­
плантації органів, коли необхідне досягнення імунотолерантності з метою запобіган­
ня розвитку реакції “трансплантат проти хазяїна”. При аутоімунних захворюваннях,
коли необхідно загальмувати проліферативні процеси, у разі тривалої сенсибілізації
антигеном за типом “ланцюгової реакції”, доцільно застосовувати препарати II або
III груп.
Спектр препаратів, які необхідно використовувати, і схеми дозування залежать
від специфіки розладів. У таблиці 15.3 наведені деякі аспекти клінічного застосу­
вання імуносупресивних засобів.
491

С ПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

Таблиця 153

Показання до призначення імуносупресантів
Захворю вання

П ре па рати , я кі в и к о р и с т о в у ю т ь с я
А у т о ім у н н і:

А утоімунна гем олітична анемія

П реднізолон, циклоф осф амід, м еркаптопурин, азатіоприн

Гострий глом ерулонеф рит

П реднізолон, циклоф осф амід, м еркаптопурин

Ідіопатична тром боцитопенічна пурпура

П реднізолон, вінкристин, іноді м еркаптопурин або азатіоприн,
високі дози у-глобуліну

Різні "аутореактивні" розлади (СЧВ, хро­
нічний активний гепатит, ліпоїдні неф рози,
запальні захворю вання киш ечнику та ін.)

П реднізолон, циклоф осф амід, азатіоприн. циклоспорин

Із о ім у н н і:
Гем олітична анемія новонароджених

Р Іі0(О )-імуноглобулін
Т р а н с п л а н та ц ія о р га н ів :

Нирок

Циклоспорин, азатіоприн, преднізолон, АЛГ, ОКТЗ

Серця

ОКТЗ, д актином іцин, циклоф осф амід

П ечінки

Циклоспорин, преднізолон

Кісткового м озку (Н1_А-сумісні)

АЛ Г, загальне опром інення, циклоспорин, циклоф осф амід,
преднізолон, м етотрексат, кістковий м озок донора, оброблений
м оноклональним и анти-Т-клітинним и антитілам и, імунотоксини

Практичний досвід доводить, що імуносупресанти легко пригнічують первинну
імунну відповідь, важче - вторинну. У зв’язку з цим імуносупресанти рекомендують
призначати на самому початку захворювання. Оскільки більшість істинних імуносупресорів мають обмежений вплив на ефекторні механізми імунної відповіді, одно­
часно з ними застосовують глюкокортикостероїди або Н П ЗЗ, які зменшують інтен­
сивність ефекторних реакцій.
Необхідно відмітити, що хоча деякі препарати, що застосовуються при хіміоте­
рапії раку, використовуються і для імуносупресії, лікування цих категорій хворих
основане на різних принципах. Різниця у характері та кінетиці проліферації п у х ­
л и н н и х та імунних клітин дозволяє забезпечити більшу вибірковість токсичної дії
препарату відносно небажаного імунного клону при автоімунних захворюваннях,
ніж при лікуванні пухлини. Для імуносупресії цитостатики використовують щодня
у низьких дозах. Ті ж засоби при хіміотерапії раку призначають переривчасто у ве­
ликих дозах, що спричиняє відновленню імунітету між ’’ударними” курсами.
Призначаючи імуносупресанти, слід пам’ятати, що ряд препаратів (наприклад,
азатіоприн, меркаптопурип, дактиноміцин, циклофосфамід тощо) дозою, меншою
за лікувальну, можуть стимулювати окремі ланки імунної системи і, таким чином.
492

15.1. Імуномодулюючі лікарські засоби

замість і му носу ііресорної дії справляти імуностимулюючий вплив (ефект “маятни­
ка”). Тому імупосупресантп необхідно призначати такою дозою, яка забезпечує ви­
ражене гальмування імунітету (проліферацію). Лікування, як правило, триває від
кількох тижнів до року і більше. Через відміну препарату можливі рецидиви або
погіршення перебігу захворювання. При досягненні терапевтичного ефекту слід пе­
реходити на підтримуючу дозу, яка у 2 -3 рази нижча.
Поки неможливо впливати на ізольовані клітинні групи і проводити селективну
імунотерапію, тому частіше найбільший терапевтичний ефект викликає комбінова­
не застосування імуносупреспвних засобів. Комбіноване лікування дозволяє зни­
зити дози вибраних засобів у 2 - 4 рази проти звичних і не тільки досягти кращого
ефекту, але іі кращого перенесення препаратів.
Побічна дія. Імупосупресантп дуже токсичні. Отже, якщо застосування імуносупресорів при трансплантації органів є життєво необхідним, то питання про доціль­
ність призначення їх для лікування аутоімунних захворювань щоразу повинне ви­
рішуватись індивідуально. Призначення імуносупресорів слід робити тільки тоді,
коли можливості іншої терапії вичерпані, а шанси на успіх перевищують ризик імуносупресії.
Ускладнення, що спричиняються імуносупресантами, є надзвичайно небезпечни­
ми і повинні враховуватись щоразу при вирішенні питання про доцільність прове­
дення імуносупресивпої терапії. Побічні ефекти можуть виникати на ранніх і пізніх
термінах після призначення імуносупресивпої терапії.
На ранніх термінах частіше спостерігаються такі ускладнення.
1. Порушення функцій кісткового мозку. Це ускладнення внаслідок малої селек­
тивності імуносупресаптів, які уражують усі клітини з високою мітотичною ак­
тивністю. Кістковий мозок уражується практично в усіх хворих при тривалій
терапії з призначенням високих доз. Порушення гемопоезу особливо часто ви­
никають при лікуванні метотрексатом та алкілуючими сполуками. При засто­
суванні середніх доз азатіоприну та актиноміцину вони спостерігаються рідко.
2. Порушення функцій шлунково-кишкового тракту. При застосуванні імуносупресивних препаратів часто спостерігаються нудота, блювання, пронос. Іноді
ці розлади самостійно зникають навіть при тривалому лікуванні. У деяких ви­
падках виникають шлунково-кишкові кровотечі, особливо це характерно для
метотрексату. Для зняття або зменшення цих побічних ефектів рекомендують
вводити препарати парентерально.
3. Схильність до інфекцій. Найбільша небезпека щодо виникнення інфекцій
спостерігається при комбінуванні імуносупресантів з кортикостероїдами.
Слід зазначити, що іноді навіть на цьому тлі можуть виникати тяжко перебіга­
ючі грибкові та бактеріальні захворювання. При проведенні профілактичних
щеплень імуносупресивну терапію відміняють.
4. Алергічні реакції. Найчастіше вони виникають при введенні імуносупресантів
з групи антитіл і проявляються у вигляді шкірних уражень, медикаментозної
гарячки, еозинофіли.
493

ЗАГАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ

Порушення, які проявляються на пізніх термінах, ще достатньо не вивчені. їх слід
відрізняти як від проявів самого захворювання, так і від розладів, що виникають від
прийому імуносупресантів:
1. Канцерогенна дія. Цитостатичні препарати можуть мати онкогенну дію, т о м у
що вони призводять до змін Д Н К і разом з тим - генетичного коду. Одно­
часно може блокуватися імунологічний контроль за індукцією і зростанням
пухлинних клітин. Злоякісні пухлини (лімфосаркоми) у хворих, які підля­
гали імуносугіресії з метою пригнічення реакції відторгнення трансплантата,
з ’являю ться в 100 разів частіше, ніж у решти населення.
2. Вплив на репродуктивну функцію і тератогенний ефект. Імуносупреснвна те­
рапія може спричиняти безпліддя у жінок і чоловіків. Це ускладнення відзна­
чають від 10 до 70 % випадків. Дані про тератогенну дію препаратів не є одно­
значними. Принаймні, рекомендується уникати вагітності протягом хоча б 6
місяців після закінчення курсу лікування.
3. Імуносугіресанти спричиняють затримку росту у дітей.
4. Інші ускладнення (фіброз легень, синдром гіперпігментації, геморагічні цис­
тити, алопеція). При застосуванні антиметаболітів спостерігаються порушен­
ня функцій печінки. Алкалоїди барвінку мають нейротоксичну дію.
Раціональна імуносупреснвна терапія можлива лише за умов імунологічного
контролю і постійного нагляду лікаря.
Протипоказання. Оскільки імунні захворювання дуже часто мають несприятливе
прогнозування, то протипоказання для проведення імуносугіресивної терапії є від­
носними. Особливо обережними слід бути за таких ситуацій: наявність інфекції,
недостатня функція кісткового мозку, зниження функції нирок (небезпека щодо
кумуляції), вагітність, порушення функції печінки, нирок, органічні порушення в
імунній системі, онкозахворювання. Слід підходити зважено до призначення імуно­
супресантів дітям та підліткам.

15.1.2. Лікарські засоби імуностимулюючої дії
Лікарські речовини, які активують (відновлюють) функцію системи клітинного
і/або гуморального імунітету, називаються ім уност им улят орам и. їх застосовують
при первинних (уроджених, як правило, спадкової природи), і вторинних (набутих),
що викликані різноманітними факторами, як ендогенними (хвороба), так і екзоген­
ними (наприклад, стресом, ліками, іонізуючим опроміненням).
Однак позитивні результати одержано здебільшого при лікуванні захворювань,
які супроводжуються вторинним імунодефіцитом. При первинних імунодефіцитах
найбільш перспективним методом лікування на даний час є трансплантація імунокомпетентних органів і клітин (кістковий мозок, тимус). Вторинні імунодефіцити
можуть розвиватися при багатьох вірусних (кір, краснуха, грип, епідемічний паро­
тит, вірусні гепатити, ВІЛ-інфекція тощо), бактеріальних (лепра, холера, сифіліс,
туберкульоз та ін.), мікозних, протозойних (малярія, токсоплазмоз, трипаносомоз,
лейшманіоз тощо) хворобах і гельмінтозах. Недостатність імунної системи виявлено
494

15.1. Імуномодулюю чі лікарські засоби

також при пухлинах лімфоретикулярної природи (ретикулосаркома, лімфограну­
лематоз, лімфосаркома, мієлома, хронічний лімфолейкоз тощо) і при патологічних
процесах, які супроводжуються втратою білка або порушенням його обміну (захво­
рювання нирок з нирковою недостатністю, опікова хвороба, цукровий діабет та інші
хвороби обміну, хронічні гепатити, тяжкі хірургічні травми тощо). Імуносугіресія
може спричинятися лікарськими засобами (цитостатики, глюкокортикостероїди,
ІІП З З , антибіотики, АЛГ, АТГ, моноклональні антитіла; що пригнічують ЦНС, ан­
тикоагулянти та ін.), а також алкоголем, іонізуючим опроміненням, пестицидами
та іншими екзогенними факторами. Незрілість імунної системи була виявлена у
новонароджених дітей і дітей перших років життя. Імунодефіннтні стани можуть
виникати і внаслідок старіння. Екзогенні ушкоджуючі фактори раніше й інтенсив­
ніше впливають на Т-систему імунітету. При вираженому дефіциті білка переважно
страждає В-система. Старість являє собою виражений Т-імунодефіцит.
Класифікація. До імуностимуляторів належать препарати різних фармакологіч­
них груп, біогенні речовини, неоднорідні за хімічною будовою. З а походж енням їх
можна класифікувати таким чином:
1. Ендогенні сполуки та їх синтетичні аналоги:
- препарати тимуса (тималін, вілозен, імунофан, тимоген), червоного кіст­
кового мозку (мієлонід), плаценти (екстракт плаценти);
- імуноглобуліни - імуноглобулін людський нормальний (імуновенін, вігам та ін.); імуноглобулін людськиіі антнстафілококовий, імуноглобулін
людський антицитомегаловірусний (цнтотект) та ін.;
- інтерферони - рекомбінантний інтерферон-у (гаммаферон, імуноферон);
- інтерлеіікіни - рекомбінантний інтерлейкін-ір (беталейкін), рекомбі­
нантний інтерлейкін-2р (пролейкін);
- фактори росту - рекомбінантний людський гранулоцито-макрофагальнпй колонієстпмулюючий фактор (молграмостим);
- регуляторні пептиди - даларгін.
2. Бактеріального походж ення та їх аналоги', вакцини (Б Ц Ж та ін.), екстракти
(біостим), лізати (бронхомунал, імудон), ліпополісахариди клітинної стінки
(пірогенал, продигіозан, лікопід), поєднання рибосом і фракцій клітинної
стінки (рибомуніл), грибкові (бестатин та ін.) і дріжджові полісахариди (зимозан), пробіотики (лінекс, бластен).
3. Синтетичні', пурину і піримідину (метилурацил, пентоксил та ін.), похідні імідазолу1(дибазол), індуктори інтерферону (циклоферон, аміксин) та ін.
4. Рослинного походж ення і їх аналоги: адаптогени (препарати ехінацеї (іммунал),
елеутерокока, женьшеня, родіоли рожевої), інші (алое, часник, квасоля, цибу­
ля, червоний перець та ін.).
5. Інш их класів: препарати вітамінів С, А, Е; металів (цинку, міді та ін.).
1 Д о п о х ід н и х ім ід азо л у н ал е ж и т ь л е в а м ізо л (декар и с), я к и й м а є ім у н о сти м у л ю ю ч у і п р о ти ге л ь м ін т о зн у
а к т и в н іс т ь. В наслідок п р и гн іч ен н я к р о в о т в о р е н н я (н е й т р о п ен ія , а гр а н у л о ц и т о з) о б м е ж е н и й у кл ін іч н о м у
за с т о су в ан н і я к ім у н о м о д у л я т о р ; в и к о р и ст о в у єт ь с я т іл ь к и д л я л ік у в а н н я гел ьм ін тозів.

495

С ПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

Ф а р м а к о д и н а м ік а . Механізм дії імуностимуляції усіх відомих препаратів мало
вивчений. Усі імуномодулятори спричиняють тотальну стимуляцію імунітету. Втім,
останнім часом виявлена певна селективність у дії різних імуностимуляторів на різ­
ні компоненти й етапи імунної відповіді: макрофаги, Т- і В-лімфоцити, їх субпопуляції, природні кілери та ін. Тому за механізмом дії імуностимулятори класифіку­
ють на препарати, які п ереваж но ст им улю ю т ь-.
1. Н ес п ец и ф іч н і ф а к т о р и за х и с т у , апаболічні засоби - стероїдні (ретаболіл, феноболіл), нестероїдні (метилурацил, пентоксил), препарати вітамінів А, Е, С.
рослинні;
2. М о н о ц и т и (м а к р о ф а ги ): нуклеїнат натрію, зимозан, вакцини (Б Ц Ж та ін.), пі­
рогенал, проднгіозан, біостим;
3. Т -лім ф оц ит и: дибазол, тпмалін, тактивін, тимоген, препарати цинку, інтерлейкіни (ІЛ -2) та ін.;
4. В -лім ф о ц и т и : мієлопід, даларгін, бестатин, амастатин та ін.;
5. М К т а К -к л іт и н и : інтерферони, противірусні препарати (ізопринозпн), екс­
тракт плаценти та ін.
Ці дані створюють принципову можливість для більш диференційованого їх за­
стосування, орієнтованого на модуляцію окремих ланок імунітету. Водночас така
вибірковість дії імуностимуляторів і певна селективність іму носу 11ресор і в створю­
ють теоретичні передумови для розробки комбінації препаратів обох груп, режимів
їх використання (одночасного або послідовного) для адекватної цілеспрямованої
корекції імунітету як при аутоімунних захворюваннях, так і при імунодефіцитних
станах.
П о к а за н н я . Досвід клінічного застосування імуностимуляторів поки що обмеже­
ний, що пояснюється відсутністю імунологічної специфічності, вираженими неба­
жаними реакціями і недостатньою ефективністю.
Вибір препарату не повинен відбуватися стихійно, без урахування імунологічного
статусу хворого й особливостей імунотропної активності стимулятора, що призна­
чається. При виборі імуностнмулятора перевагу віддають препаратам природного
походження, які мають помірно модулюючі властивості, є малотоксичними й ефек­
тивними при пероральному застосуванні. Враховуючи модулюючий характер впли­
ву імуностимуляторів, доза препарату і тривалість курсу лікування щоразу повинні
визначатися індивідуально. Ефективність імуностимулюючої терапії оцінюється на
підставі динамічного спостереження за станом хворого і показниками клітинного,
гуморального і неспецифічного імунітетів.
Основними показаннями для застосування імуностимуляторів є такі:
1. Первинні (спадкові) імунодефіцити;
2. Вторинні імунодефіцити (частіше Т-системи):
1)
при вірусних, бактеріальних, мікозних, протозойних хворобах, гельмін­
тозах. Імуностимуляція у цих випадках доповнює специфічну антибактері­
альну терапію. При цьому вибір імуностнмулятора має бути, наскільки це
можливо, прицільним, з урахуванням характеру імуносупресії та хіміотера­
певтичного засобу, що застосовується;
496

15.1. Імуномодулюючі лікарські засоби

2) при пухлинах лімфоретикулярної природи. Імуностпмулятори тимозпп,
тималіп, тактивін, посилюючи Т-кілерну систему імунного “нагляду”, затри­
мують ріст пухлин і їх метастазування. Разом з ним. вони посилюють ефект
протипухлинних засобів і усувають побічні ефекти традиційних метолів те­
рапії онкозахворювань, поліпшують загальний стан хворих і збільшують три­
валість їхнього життя;
3) при патологічних станах, шо супроводжуються гіпопротеїнемією;
4) при застосуванні ліків (імупосупресанти, депресанти ЦНС, антикоагу­
лянти та ін.), алкоголю, іонізуючого випромінювання, пестицидів;
5) у новонароджених дітей і дітей 1-х років життя; при старінні.
Ці показання не вичерпують терапевтичної можливості імупомодулюючої терапії.
У процесі розвитку імунної відповіді відбувається неспецифічна стимуляція імуні­
тету різноманітними агентами ендо- й екзогенного походження. Ось чому введення
аналогічних речовин іззовні у вигляді лікарських засобів спричинятиме аналогічний
ефект стимуляції ути х випадках, коли це потрібно. Неспецифічна шунокорекція під­
силення існуючої індукованої імунної відповіді відома як феномен а д ’ювантності
(потенціювання). Більшість застосовуваних у клінічній практиці препаратів здатні
посилювати імунологічні реакції, спричинені тимусзалежнимп іі тимуснезалежними АГ. їх висока активність спостерігається при субоптимальному антигенному по­
дразненні та зиижснііі функції Т- і В-ланок імунітету. Вони скорочують індуктивну
фазу імуногенезу, пролонгують імунітет.
Препарати тимуса та їх синтетичні аналоги ( т и м а л ін , ім у н о ф а н та ін.) належать
до поліпептидів, які одержують від великої рогатої худоби, і є функціональними
аналогами природних тимічних цитокінів, які забезпечують гуморальну регуля­
цію проліферації і диференціації клітин периферичної імунної системи організ­
му. В основі механізму дії даних препаратів лежить здатність регулювати процеси
проліферації/диференціації імунокомпетентних клітин. Імуностимулююча дія ви­
ражається в адекватній зміні функціонального стану клітин Т-системи імунітету;
посиленні продукції а- і у-інтерферонів. Можуть стимулювати В-систему і макрофагально-моноцитарну ланку імунітету, активність МК-клітин. І м у н о ф а н є синте­
тичним тимоміметиком, має імунорегуляторну, детоксикаційну, гепатопротекторну
і антиоксидантну дію. Нормалізує реакції клітинного і гуморального імунітету, по­
силює синтез специфічних антитіл.
Показання: імунодефіцити з переважним ураженням Т-клітинної ланки імуніте­
ту, у тому числі хронічні гнійні процеси і запальні захворювання, опікова хвороба,
трофічні виразки, пригнічення імунітету і гемопоезу після променевої або хіміоте­
рапії у онкологічних хворих.
Побічні ефекти: алергічні реакції.
І н т е р ф е р о н и - група біологічно активних білків або глікопротеїдів (цитокінів),
що синтезуються клітиною в процесі захисної реакції на чужорідні агенти (вірусну
інфекцію, антигенний або мітогенний вплив). Поділяються на 2 типи. До першого
типу відносяться а-інтерферони і р-інтерферони, які мають переважно антивірус ний і протипухлинний ефекти. До другого типу належать у-інтерферонп (проду­
497

С П ЕЦ ІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

куються Т-лімфоцитами і К К -клітинами), які здійснюють переважно імуномолулюючу дію. Імунотропний ефект у-інтерфероиів здійснюється за рахунок активації
макрофагів і всіх видів цитотокспчності, посилення експресії антигенів, регуляції
чутливості до цптокінів. Поряд з активацією клітинного і аутоімунітету (синергізу
з фактором некрозу пухлини, І Л в ід з н а ч а є т ь с я пригнічення гуморального лан­
цюга імунної системи.
Показаннями для застосування у-інтерферопів є профілактика опортуністичних
інфекцій при СНІДі, хронічному грануломатозі, природжених Т-клітннних іму­
нодефіцитах; онкологічні захворювання: чутливі до інтерферонотерапії пухлин;:
(аденокарцинома нирки, саркома легенів, меланома, нейробластоми, пухлини лімфоїднпх ендокринних органів та ін.), вірус-індуковані пухлини (папіломи гортані
сечового міхура, базальноклітпнний рак шкіри та ін.); аутоімунні (ревматоїдний
артрит, СЧВ ), алергічні захворювання; лікування тяжких бактеріальних інфекцій
В клінічній практиці використовують препарати інтерферон-у рекомбінантнор
(продукованого бактеріями з вбудованим геном інтерферону в їх геном) - г а м м а ф е р о н , ім у н о ф е р о н . Фармакологія препаратів інших інтерферонів наведена у розг.
“Противірусні засоби”.
Побічна дія: дозозалсжна лихоманка з симптомами грипу; астеповегетативнин
синдром; шлунково-кишкові розлади (аиорексія, діарея); дерматологічні усклад­
нення; при тривалому застосуванні високих доз - оборотна супресія всіх є л є м є н т і е
кісткового мозку (тромбоцитопенія, лейкопенія та ін.).
Рекомбінантний людський інтерлейкін 1-бета ( б е т а л е й к ін ) є аналогом природ­
ного ІЛ -1. Здатний зв’язуватися з різними типами клітин, що приводить до багато­
манітних біологічних ефектів (підвищення температури тіла, стимуляції утворення
простагландинів, синтезу колагену епідермальними клітинами, резорбції кісток, де­
градації хрящів тощо). Одна з головних властивостей ІЛ -1 полягає в здатності сти­
мулювати функції багатьох типів лейкоцитів у ході здійснення захисних реакцій
Стимулює як неспецифічні механізми резистентності, пов’язані головним чином
із посиленням функціональної активності нейтрофільних лейкоцитів (зростання
міграції, бактерицидності і фагоцитозу), так і специфічну імунну відповідь. Спри­
яє дозріванню і розмноженню Т- і В-лімфоцитів, а також бере участь разом з анти­
генами в активації Т-лімфоцитів, що приводить до синтезу цими клітинами ІЛ-2
Стимулює проліферацію стовбурних клітин кістково-мозкової тканини, а такої?:
продукцію всіх типів колонієстимулюючих факторів різними клітинами тканин ор­
ганізму. Має протипухлинний ефект, прямо діючи на деякі типи злоякісних клітин
або активуючи цитотоксичні лімфоцити.
Показання: мієлодепресія, викликана хіміо- або радіотерапією; імунодефіцити
внаслідок важких травм на фоні хронічного сепсису, посттравматичного остеомієлі­
ту, після тривалих і обширнпх хірургічних втручань.
Рекомбінантний людський інтерлейкін-2 ( п р о л е й к і н ) є фактором росту лімфоци­
тів. Він продукується субпопуляцією Т-лімфоцитів (Т х і) у відповідь на антигени;стимуляцію і спрямовано впливає на проліферацію тимоцитів, стимулює ріст і ди­
ференціацію Т- і В-лімфоцитів, потенціює активність макрофагів, збільшує продук­
498

15.1. Імуномодулюю чі лікарські засоби

цію у-інтерферону. ІЛ-2 сприяє проліферації і активації NK- і пухлин-інфільтруючих клітин.
Показання: сепсис різної етіології, злоякісні новоутворення (рак нирки, сечового
міхура, меланома), туберкульоз, хронічний гепатит С.
Побічна дія препаратів ІЛ: озноб, гіпертермія, гемодинамічні зрушення, алергічні
реакції.
Протипоказання: аутоімунні захворювання, серцево-судинні хвороби, септичний
шок, висока лихоманка, вагітність.
Л і к о п і д (глюкозамінілмурамілдппептпд) є синтетичним аналогом універсаль­
ного фрагмента клітинної оболонки практично всіх бактерій. Стимулює природ­
ну резистентність, збільшує бактерицидну і цитотоксичну активність фагоцитів,
цитотоксичних Т-лімфоцитів і NK-клітин, стимулює синтез специфічних антитіл,
ІЛ, фактора некрозу пухлин, інтерферонів і колонієстимулюючих факторів, інгібує
біосинтез ирозапальних цитокінів. Крім імунокоригуючого ефекту, має протиінфекпійну і протизапальну дії, що дозволяє підвищити ефективність антибактеріальної,
протигрибкової і противірусної терапії. Призначають у комплексі з антибіотиками.
Показання: комплексне лікування вторинних імунодефіцитів, асоційованих із
хронічними рецидивними вірусними і бактеріальними процесами (герпес, хронічні
інфекції верхніх і нижніх дихальних шляхів, туберкульоз легенів, гнійно-запальні
процеси, псоріаз, трофічні виразки тощо). Небажаної дії не виявлено.
Р и б о м у н іл - рибосомальний імуномодулятор, до складу якого входять рибосо­
ми основних збудників респіраторних інфекцій (K. pneumoniae, Str. pneumoniae, Str.
piogenes, H. influenzae), які індукують вироблення імунною системою специфічних
антитіл до вказаних збудників. Рибосоми є в 1000 разів сильнішими імуногенами,
ніж цілі мікробні клітини, і містять весь спектр антигенних структур, характерних
для них. Для ад’ювантного посилення імуногенності рибосом, а також стимуляції
неспецифічного клітинного і гуморального імунітету, до препарату додані протеоглікани клітинної стінки K. pneumoniae. Це надає подвійну дію - швидкий, але
нетривалий неспецифічний ефект проти різних патогенів і тривалу специфічну за­
хисну дію проти основних збудників респіраторних інфекцій. Стимулює імунітет
завдяки активації макрофагів, синтезу ІЛ-1, ІЛ-б, інтерферонів з наступною стиму­
ляцією Т-, В-лімфоцитів, NK-клітин, продукцію специфічного секреторного IgA.
Показання: хронічний бронхіт, тонзиліт, фарингіт, ларингіт, риніт, синусит, отит.
Протипоказання: гостра стадія інфекції верхніх дихальних шляхів, аутоімунні
хвороби, ВІЛ-інфекція.
За цими показаннями застосовуються також препарати лізатів бактерій б р о н х о м у н а л , ім у д о н .
В а к ц и н а B C G (BCG — від бацили Кальметта — Ґерепа) містить непатогенні міко­

бактерії туберкульозу великої рогатої худоби (продукує туберкулін). Використовуєть­
ся для вакцинації проти туберкульозу. Призначають у комплексній терапії при деяких
злоякісних пухлинах. Вакцина BCG стимулює макрофаги і певною мірою Т-лімфоцити.
Позитивний ефект відзначають у випадках гострої мієлоїдної лейкемії, при деяких ва­
ріантах лімфоми (за винятком лімфоми Ходжкіна), раку кишок, грудної залози.
499

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ
М е т и л у р а ц и л належить до групи нестероїдних анаболічних засобів, одночасно
маючи виражену імупостимулюючу дію. Він прискорює процеси тканинної регене­
рації (загоювання ран), підвищує рівень гуморального (фагоцитоз, антптілоспнтез.
синтез лізоциму) і клітинного імунітету. Сприяє індукції ендогенного інтерферону.
Показання: поєднання з антибіотиками, які.пригнічують лейкопоез, трпвалпіі пе­
ребіг інфекційного процесу, неспецифічний виразковпіі коліт.
Побічна дія: подразнення слизових оболонок травного каналу, яке супроводжу­
ється диспепсичними явищами.
Ряд синтетичних імуностпмуляторів є ін т е р ф е р о н о ге н а м и . тобто індукторами
ендогенного інтерферону ( п р о д и г іо з а н , а м ік с и н , ц и к л о ф е р о н , н е о в ір та ін.).
Рослинні препарати (препарати е х ін а ц е ї ( і м м у н а л ) , е л е у т е р о к о к а , ж е н ь ш е н я .
р о д іо л и р о ж е в о ї та ін.) достатньо широко використовуються в клінічній практиці я к
адаптогени і “м’які” імуностимулятори. Вони застосовуються для імунореабілітації та
неспецифічної імунокорекції. Це єдині препарати з імуностимулюючим ефектом, які
можуть призначатися при імунних дисфункціях навіть без попередньої оцінки імун­
ного статусу організму і виявлення точних порушень в системі імунітету. Механізми
їх дії до кінця не вивчено. Відомо, що під їх впливом відбувається активація енерге­
тичного і пластичного забезпечення захисних реакцій організму шляхом прискорен­
ня реакцій ключових ферментних систем і біосинтетичних процесів з формуванням
стану неспецифічно підвищеної резистентності організму. Вони здатні моделювати
активність Т- і В-лімфоцитів, NK-клітпн, стимулювати продукцію ендогенного ін­
терферону, ІЛ-1 та інших цитокінів, посилюють фагоцитарну активність гранулоци­
тів і макрофагів, синтез антитіл. Практично всі адаптогени надають антистресову дію
на організм людини, а це в свою чергу нормалізує перебіг імунних реакцій.
Основні принципи використання імунотропних препаратів. Для обґрунтованого
та цілеспрямованого застосування імунотропних препаратів лікар насамперед пови­
нен використовувати всі можливості для підвищення їх ефективності та зменшення
небажаних наслідків. Д ля цього слід додержуватися таких основних принципів:
1. Імунотропні засоби призначають у комплексі з етіотропною та патогенетич­
ною фармакотерапією.
2. При абсолютній впевненості щодо доцільності призначення імунотерапії не­
обхідно оцінити характер і ступінь вираженості імунних порушень.
3. Важливою умовою ефективності імунокорекції є правильний вибір препарату
або комбінації кількох засобів з урахуванням спрямованості їх дії (активація,
супресія, модуляція), ступеня її селективності in vitro до імуноцитів конкрет­
ного хворого і механізмів (ефект “маятника”).
4. Для досягнення фармакологічного ефекту імунокорекції потрібно визначити
оптимальну дозу препарату, частоту приймання, шляхи введення, час початку
лікування, тривалість курсу з урахуванням цілої низки факторів (вік хворого,
статеві, нейроендокринні, генетичні особливості, біологічні ритми, супровідні
захворювання тощо).
5. Одночасне призначення кількох імунотропних засобів можливе за умов їх дії
на різні ланки імунної системи.
500

15.2. П ротиалергічні лікарські засоби

6. ГІри призначенні імунотропних засобів потрібно враховувати їх небажані
ефекти, а також можливості зміни спектра дії імуномодуляторів у конкретно­
го хворого.
7. Обов’язково враховувати імунотропну дію і небажані ефекти препаратів су­
провідної терапії.
8. Потрібно враховувати, що профільність дії імуномодуляторів зберігається
при різноманітних захворюваннях, але за умови однотипності імунологічних
розладів.
9. Впражепість клінічного ефекту від застосування імуномодуляторів зростає у
хворих, що перебувають у гострому періоді захворювання та у тяжкому стані,
а також при багаторазовому введенні препарату.
10. Потрібно зважати на те, що усунення дефіциту однієї ланки імунітету ком­
пенсує стимуляцію іншої.
11. При неможливості провести доскональне імунологічне обстеження, як ви­
няток, відповідні імунотропні засоби можуть бути призначені на підставі клі­
нічних проявів, які свідчать про наявність дефекту відповідної ланки імунної
системи.
12. Не можна робити поспішних висновків щодо ефективності того чи іншого
засобу. Для усунення імунологічних розладів потрібно від ЗО діб до півроку
і більше, залежно від властивостей препарату іі особливостей перебігу захво­
рювання.
13. Д ля повного одужання, зменшення частоти рецидивів і хронізації захворю­
вання потрібно своєчасно проводити повторне імунологічне обстеження паці­
єнтів, а за необхідності - лікування.
11 Ефективність застосування імунотропних засобів підвищується у разі одно­
часного призначення вітамінів, мікроелементів, адаптогенів та інших біоген­
них стимуляторів. Важливим доповненням є зменшення ендогенної інтокси­
кації за допомогою сорбпійної терапії.

1 5 .2 . П Р О Т И А Л Е Р Г І Ч Н І Л І К А Р С Ь К І З А С О Б И
С ен си б іліза ц ія — це імунологічно опосередковане підвищення чутливості ор­
ганізму до антигенів (алергенів) екзогенного чи ендогенного походження. Сен­
сибілізація і вторинна імунна відповідь — продукція імуноглобулінів ( ^ ) і (або)
ефекторних Т-клітин, які здатні вступати у специфічну реакцію з антигеном, часто
призводить до патології. Сама сенсибілізація не викликає алергії — лише повтор­
ний контакт із таким самим антигеном може зумовити реакцію "АГ —АТ" або "АГ —
ефекторні Т-клітини". Визначають т ри ет а п и р о з в и т к у алергічної реакції:
1. Імунологічна - відповідає процесу сенсибілізації організму з моменту первин­
ного контакту з алергеном.
2. Патохімічна - результат повторного контакту імунної системи з алергеном і
характеризується вивільненням біологічно активних речовин.
501

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

3. П а т о ф ізіо ло гіч н а - відповідає розладам функцій організму, властивим алер­
гічній реакції з її натоморфологічними і клінічними проявами.
Таким чином, алергія — це прояв підвищеної чутливості імунної системи організму до алергену (антигену) в разі повторного з ним контакту і має певний клінічний
перебіг. Умовно виділяють такі т и п и алергій'.
- реакції гіперчутливості н ега й н о го типу (ГН Т), які проявляються через 2025 хв або кілька годнії (відстрочені) після дії специфічного антигену: анафі­
лактичний шок, набряк Квінке, кропивниця, деякі види бронхіальної астми
сироваткова хвороба, полінози (сінна лихоманка) та ін.;
- реакції гіперчутливості уп о в іл ьн ен о го типу (ГУТ), які проявляються чере24-72 год: алергічні реакції при інфекційних захворюваннях (туберкульоз
бруцельоз, токсоплазмоз); трансплантація органів і тканин (переливання
крові); контактна дія на шкіру і слизові хімічних речовин (контактні алергіч­
ні дерматити); харчова і медикаментозна алергія, укуси комах.
ГНТ зумовлена взаємодією АГ з АТ. які продукують плазмоцити. Цитофільн.
АТ фіксуються на високоафінних рецепторах ряду клітин (тучні клітини, базофі­
ли та ін.). ГІри взаємодії АГ з АТ відбувається “активація” клітин, що призводить
до порушення їх метаболізму зі збільшенням виділення медіаторів алергії, яких на
сьогодні нараховують близько 20. У розвитку більшості ГНТ велику роль відігра­
ють такі біологічно активні речовини, як гістамін, серотонін, брадикінін, гепарин
простагландини, повільнореагуюча субстанція анафілаксії (П РС -А ) та ін., які ви­
конують різні фізіологічні функції. Таким чином, збільшується проникність судин
гістогематичних бар’єрів, виникає запальний набряк тощо. Пошкодження тканин
може бути різного ступеня: від оборотних функціональних змін до лізису і некрозу.
У розвитку ГУТ головну роль відіграє клітинний імунітет і присутність сен­
сибілізованих Т-лімфоцитів, які мають на своїй поверхні специфічні рецептори
Т-лімфоцити розпізнають АГ, локалізовані на антигенпродукуючих клітинах (ма­
крофаги, моноцити та ін.), і взаємодіють з ними. Медіаторами алергії є ряд ц п т о к і н і е
(ІЛ-2. фактор, який пригнічує міграцію макрофагів, лімфотоксин тощо).
Відповідно до цього застосовують комплекс методів лікування, до складу якогс
входять протналергічні Л З.
П рот иалергічні, або десенсибілізую чі лікарські засоби запобігають виникнен­
ню або зменшують ступінь алергічної реакції організму, зумовлюють його гіпосенсибілізацію.
Ф армакотерапія алергії різних типів має загальні принципи, що передусім спря­
мовані на запобігання контакту організму з алергеном, застосування неспеци­
фічної (імуносупресивної) і специфічної (малі дози алергену) гіпосенснбілізації.
зменшення проявів алергії за допомогою, наприклад, протизапальних лікарських
засобів.
В лікуванні кожного типу є і свої особливості, у зв’язку з чим їх класиф ікую т ь на
І.

Л З , щ о п р и гн іч у ю т ь а лер гіч н і р е а к ц ії н ега йн о го т и пу.
1. Препарати глюкокортикоїдів (гідрокортизон, преднізолон, тріамцинолон, бетаметазон).

502

15.2. Протиалергічні лікарські засоби

2. Н^гістаміноблокатори (димедрол, діазолін, супрастин, дипразин, лоратадин,
цетиризин та ін.).
3. Стабілізатори тучних клітин (Л З, що гальмують вивільнення і активацію гіс­
таміну та інших медіаторів алергії) -- кетотифен, кромолін-натрій).
4. Антилейкотрієнові препарати: блокатори лейкотрієнових рецепторів (зафірлукаст, монтелукаст), інгібітори 5-ліпоксигенази (зилеутон).
5. Л З, які зменшують пошкодження тканин (стероїдні і нестероїдні протиза­
пальні Л З).
6. Функціональні антагоністи алергії (Л З, що усувають прояви алергії):
a) адреноміметпчні засоби (адреналін, мезатон, сальбутамол);
b ) спазмолітичні засоби (амінофілін, теофілін, дротаверин);
c) м-холіноблокатори (атропіну сульфат, іпратропію бромід).
II.

Л З , щ о п р и гн іч у ю т ь а ле р гіч н і р е а к ц ії у п о в іль н ен о го т и п у.

1. Імуносугіресивні засоби (глюкортикоїди, цитостатичні засоби).
2. Л З, що зменшують ушкодження тканин: засоби протизапальні стероїдні, не­
стероїдні і повільної дії (хінгамін, препарати золота, далсон).
Головна спрямованість дії лікарських засобів, які застосовують при алергічних ре­
акціях негайного і уповільненого типів, наведені на рис. 15.2-15.4.

імуносупресанти
сенсибілізований
лімф оцит

клгтиннии
імунітет

ГУТ

глюкокортикоїди,
кромолін, адреналін,
теофілін, гепарин

і*.* *•

медіатори алергії

* *

глюкокортикоїди
^
гістаміноблокатори |
адреноміметики, 1_
теофілін
загальні реакції
(анаф ілактичний шок)

глюко­
кортикоїди

місцеве ушкодження
тканин (запалення)
Н П ЗЗ

Рис. 15.2. Головний н ап р я м дії лікарських п репаратів, щ о застосовую ться при алергічн и х реакціях

503

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

0

м акроф аг

глюкокортикоїди \

Ж
п р о л іф е р а ц ія і

К Л ІТИ Н

^

плазм оцит

В -л ім ф о ц и т

Т -л ім ф о ц и т
Р -ад р ен о р ец еп то р

п р о д у к ц ія А Т

д и ф е р е н ц іа ц ія

в з а є м о д ія

Н,-гістаміно' блокатори

ф ік с а ц ія А Т н а
в и с о к о а ф ін н и х
рецепторах

в з а є м о д ія г іс т а м ін у
т а ін . м е д і а т о р і в
з рецепторам и
м е д іа т о р и

с е н с и б іл і-

а л е р г ії

зован а
тучна
к л іт и н а

а, р- і Р2-адреноміметики
глюкокортикоїди,
(симптоматична терапія)

глюкокортикоїди,
амінофілін, адреналін

Рис. 15.3. Л ікуван н я гіп ерчутли вості н егай н ого типу

глюкокортикоїди

циклоспорин

Рис. 15.4. Л ікуван н я гіп ер чу тл и во сті у п овільн ен ого ти пу

504

15.2, П ротиалергічні лікарські засоби

Ефективність глюкокортикоїдів при алергічних реакціях пов’язана з їх імуносупресивним і протизапальним ефектами. Вони мають антнлімфоцитарні властивості: при­
гнічують проліферацію, диференціацію Т-лімфоцптів, зменшують цитотоксичність
певних популяцій Т-лімфоиитів (кілерів). Глюкокортикоїди зменшують розпізнаван­
ня АГ, сенситизацію клітин, які виробляють АТ. Вони пригнічують продукцію іптерлейкіпу-2, фактора, який інгібує міграцію макрофагів, у-інтерферону. Незважаючи на
те, що глюкокортикоїди більше впливають на клітинний імунітет, ніж на гумораль­
ний, при тривалому їх застосуванні може бути знижене первинне антптілоутворенпя. Імуііосугіреспвна дія сумісно з потужним протизапальним ефектом (пригнічення
функцій лейкоцитів, тканинних макрофагів), їх здатністю реагувати па АГ, продуку­
вати ІЛ-1, піроген, колагеназу, активатор плазміногену, ФНГІ тощо, інгібувати актив­
ність фосфоліпази А., і запуск каскаду арахідонової кислоти як циклооксигеназним,
так і ліпоокснгепазним шляхами, що призводить до зниження вироблення медіаторів
запалення (гістаміну, брадпкініну, простагландинів, лейкотрієнів та ін.), роблять їх
незамінними засобами при різних алергічних реакціях. Так, вони застосовуються у середньотерапевтичнпх дозах для систематичного тривалого лікування таких захворю­
вань, /хе провідним є алергічний компонент (бронхіальна астма тощо). Для невідклад­
ної допомоги при тяжких алергічних реакціях (анафілактичний шок, набряк Квінке,
ангіоневротичпий набряк, кропив’янка, сироваткова хвороба, астматичний статус та
ін.) глюкокортикоїди використовують у великих дозах протягом кількох днів.
15.2.1. Гістамін, анти гістам інні лікарські засоби
15.2.1.1. Гістамін
Гістамін — це тканинний амін із вираженою біологічною активністю. Йому нале­
жить провідна роль у генезі алергічних та анафілактичних реакцій.
Гістамін був хімічно синтезований в 1907 році. Згодом його виділили з тканин
тварин і людини (A. Windaus, W. Vogt). У 1910 році встановлене його значення як
важливого фізіологічного медіатора. Гістамін поширений у тканинах рослин і тварин,
міститься в отруті бджіл, ос. В організмі людини гістамін синтезується з амінокислоти
гістидину під дією ферменту клітинної цитоплазми гістидиндекарбоксилази і накопи­
чується насамперед у тканинних базофільних гранулоцитах (заст. — тучні клітини)
і базофільних гранулоцитах крові, а також у тромбоцитах, еозинофільних гранулоци­
тах, лімфоцитах і різних біологічних рідинах. За звичайних умов гістамін депонується
в цих клітинах у метаболічно неактивній зв’язаній формі з гепарином і протеоглікановим матриксом цитоплазматичних гранул. Особливо велика кількість його кон­
центрується в зоні IV шлуночка головного мозку, а також у тканинних базофільних
гранулоцитах гіпофіза, гіпоталамуса, слизовій оболонці дихальних шляхів і шлунка,
в легеневій тканині. Тканини, в яких немає тканинних базофільних гранулоцитів (епі­
дерміс людини, слизова оболонка травного каналу), також містять значну кількість
гістаміну. Найменший рівень його визначається у товстій кишці. В судинному руслі у
незв’язаному стані циркулює 0,2-0,4 нг гістаміну в 1 мл. Рівень гістаміну в організмі
505

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

підпорядкований пиркадним ритмам. Увечері гістамін синтезується за участю гістидиндекарбоксилази, а вранці він за допомогою гістамінази руйнується. При цьому пік
активності гістаміну припадає на вечірні і нічні години, а його вміст у крові досягає
максимуму між 21 і 24 год. Підвищення вмісту гістаміну у крові може відбуватися при
прийомі їжі, яка містить гістамін та інші аміни у значних кількостях (шоколад, сир.
копченина, консервована риба тощо), порушенні механізмів ііого інактивації.
Виділення гістаміну з клітин відбувається під дією неселективних факторів, як:
здійснюють пряму цитотоксичну дію на них, або селективних, які активують відповід­
ні рецептори, викликаючи секрецію гістаміну та інших медіаторів. До неселективних
факторів належать фізичні (опіки, охолодження, рентгенівське, ультрафіолетове ви­
промінювання), хімічні (сильні кислоти, луги, детергенти); до селективних - деякі хар­
чові продукти (риба, томати, полуниця), бджолина отрута, продукти життєдіяльності
гельмінтів, рентгенконтрастні сполуки, деякі антибіотики (тетрациклін, поліміксин В),
декстрани, морфін та ін. Під дією речовин-лібераторів вивільнення гістаміну з клітин
відбувається за двома механізмами: неімунологічним (неспецифічним) та і м у н о л о г і ч ­
н и м (частіше за ^Е-залеж ним механізмом при алергічних реакціях негайного типу).
Фармакокінетика. Гістамін в організмі людини дуже добре транспортується, про­
никає крізь гістогематичні бар’єри, незалежно від шляху введення (найгірше при ентеральному введенні: більша частина його ацетилюється мікроорганізмами кишок).
Гістамін метаболізується у печінці імідазолметилтрансферазою і гістаміназою, а по­
тім виводиться у вигляді метил гістаміну та імідазолоцтової кислоти з сечею. Біля
З % гістаміну виводиться з сечею у незміненому вигляді.
Фармакодинаміка. Біологічна дія гістаміну реалізується через 4 типи гістамінових рецепторів (постсинаптичних Н,, Н 2, Н 1і пресинаптпчних Н.,). Стимуляція гіс­
таміном цих рецепторів приводить до розвитку відповідних реакцій (табл. 15.4).
Таблиця 15.4
Б іо л о гіч н і в л а с т и в о с т і гіс т а м ін о р е ц е п т о р ів
Гістамінорецептор

н,

506

Локалізація гістаміно­
рецепторів

Ефекти, що пов’язані зі збудженням
гістамінорецепторів

Гладенькі м'язи стінки бронхів

Підвищення тонусу

Гладенькі м'язи стінки кишок, шлунка

Підвищення тонусу

Серце

Пригнічення передсердно-шлуночкової провідності

Сечовий міхур

Скорочення

Ж овчний міхур

Скорочення

Гладенькі м ’язи стінки артерій

Зниження тонусу

Гладенькі м'язи стінки вен

Підвищення тонусу

Капіляри

Підвищення проникності

Гіпофіз

Стимуляція секреції вазопресину, кортикотропіну,
пролактину

Нейрони центральної нервової системи

Седативний ефект, глікогеноліз, тахікардія, артеріаль­
на гіпертензія, блювотний ефект

15.2. Протиалергічні лікарські засоби

Гістамінорецептор

н2

Локалізація гістамінорецепторів

Ефекти, що пов'язані зі збудженням
гістамінорецепторів

П арієтальні клітини слизової оболонки
шлунка

Підвищення секреторної активності

Секреторні клітини слинної залози

Підвищення секреторної активності .

Підшлункова залоза

С тимуляція секреції панкреатичного
поліпептиду

Серце

Зниження тонусу міокарда

Гладенькі м'язи стінки артерій

Зниження тонусу

Міометрій

Пригнічення скоротливої активності

Тканинні базоф ільні гранулоцити
(заст. - тучні клітини)

П ри гніче ння д е гр а н ул я ц ії (ре гул яція вивільнення
гістаміну за зворотним зв'язком)

Базофільні гранулоцити крові

Зниження хем ота кси су. П ригнічення вивільнення
лізосомних ф ерментів

Нейтрофільні гранулоцити
Т-лімфоцити

Зниження цитотоксичної активності, зменшення про­
дукції фактора, що пригнічує міграцію макрофагів

Ж ирова тканина

Підвищене вивільнення жирних кислот

Рецептори симпатичних нервів

Пригнічення вивільнення катехоламінів

Нейрони центральної нервової системи

М е д іац ія зб уд ж е ння ЦНС (п ригнічення електричної
активності нейронів кори великого мозку)

Нейрони центральної нервової системи
Н з ( Н з , Н зв,

Серцево-судинна система

П ригнічення вивільнення м едіаторів
у синапсах і пригнічення функцій

Верхні дихальні шляхи

Н4

Кишечник

Пригнічення секреторної функції

Селезінка, тимус. імуноактивні клітини
(Т-лімфоцити, нейтрофіли, еозинофіли)

Порушення кровотворення і функції
циркулюючих клітин крові

Н-рецептори є С-протеїнзв’язаннми (СРСИ.), однак різні типи рецепторів гіста­
міну зв’язані з різними типами Є-білків (Є ,
і & ), що дозволяє опосередкувати
різні типи внутрішньоклітинних сигналів. Н,-гістамінові рецептори відповідають за
більшість ефектів гістаміну при алергічній відповіді. Н^рецептор кодується на хро­
мосомі Зр і є СРСЯ, зв’язаним з 0 )|/п-6ілком. Стимуляція Н^рецептора призводить
до фосфоліпаза-С-каталізованого гідролізу мембранних фосфоліпідів та ініціації кас­
кадів біохімічних реакцій - вироблення інозитолтрпфосфату, активації протеїнкіпази
С, вивільнення іонів Са2+ і активації функції клітини. Н -рецептори активують транс­
крипцію ядерного фактора кВ (КРкВ), який регулює створення різноманітних білко­
вих молекул адгезії і прозапальних цитокіиів. Крім того, Н-рецептори беруть участь в
активації інших сигнальних шляхів, включаючи активацію фосфоліпаз В і А,.
Діючи через Н ! і Н 2-рецептори, гістамін викликає артеріальну гіпотензію (внаслі­
док вазодилатації), тахікардію, гіперемію і головний біль, тоді як активація тільки
Н 2-рецепторів веде до підвищення секреції і кислотності шлункового соку. Стиму­
ляція Н ч-рецепторів, що локалізуються в головному мозку, можливо, володіє нега­
тивною модулюючою дією. Блокада Н -рецепторів веде, перш за все, до пригнічен­
ня алергічної реакції, тоді як блокада Н,,-рецепторів зменшує насамперед секрецію
507

С ПЕЦІАЛЬН А ФАРМАКОЛОГІЯ

шлункового соку. Тому антагоністи Н.-гістаміновпх рецепторів використовуються
для лікування алергічних захворювань, а Н.,-гістаміноблокатори (ранітидин, фамотидпн та іп.) застосовуються як антисекреторпі засоби у комплексному лікуванні
виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки. Н^рецептори в даний час е
об’єктом пильного вивчення. Встановлено, шо не тільки н г, Н ,,але іі Н,-реиептори
відіграють роль при алергії: ^ -р е ц е п то р и відповідають за більшість симптомів ран­
ньої фази алергічної відповіді (вазодилатацію, набряк і свербіння), а Н^рецентори сприяють накопиченню клітин запалення (еозинофілів) в місцях алергічного запа­
лення. Створені антагоністи II,/Н ^рецепторів перебувають на етапі дослідження як
перспективні препарати для лікування запальних процесів.
Ш ирокий спектр біологічної дії гістаміну зумовлює клінічні прояви, що спосте­
рігаються при його вивільненні, в тому числі при патологічних станах (опіки, про­
меневе ураження, обмороження, місцева інфекція, імунні реакції негайного типу
тощо): з боку шкіри - свербіння, гіперемія, набряк, кропив’янка; у дихальних шля­
хах - гіперсекреція залоз, набряк слизової оболонки носа, бронхоспазм; у шлунко­
во-кишковому тракті - біль, гіперпродукція пепсину, соляної кислоти; у серцево-су­
динній системі - аритмії, артеріальна гіпотензія та ііі . У більших дозах або великих
ендогенних концентраціях гістамін викликає тривалу гіпотензію, що може призво­
дити до анафілактичного шоку і смерті.
Системна дія гістаміну може супроводжуватись пульсуючим головним болем
(подразнення чутливих нервових закінчень, які оточують судини головного мозку).
Він розширює капіляри та вени, що зумовлено безпосереднім впливом гістаміну на
гладенькі м’язи їх стінки. ГІри його введенні спостерігається почервоніння шкіри
лиця, відчуття жару в ділянці шиї та лиця.
При місцевому введенні гістаміну людині спостерігаються такі явища:
1. Виникнення па місці введення через 1 хв червоної плями гіперемії, яка посту­
пово набуває блакитного відтінку — місцеве розширення капілярів і венул.
2. На місці гіперемії поступово утворюється вогнище запалення з нечіткими
межами, які па 1 -5 см ширші, ніж ділянка гіперемії. Запальна реакція спосте­
рігається протягом 10 хв.
3. Після запалення виникає місцевий набряк (пухир), який набуває максималь­
ного розміру протягом 1 -5 хв (внаслідок ексудації рідини з капілярів).
У клінічній практиці гістамін використовують як діагностичний засіб: для дослід
ження секреторної функції шлунка у випадках ахлоргідрії, діагностики лепри виутрішньошкірна проба, феохромоцитоми — провокування артеріальної гіпертен­
зії. Д ля лікування гістамін не використовують.
Важлива роль гістаміну в патогенезі більшості алергічних захворювань обумов­
лює широке застосування в їх фармакотерапії антигістамінних лікарських засобів.
15.2.1.2. А н ти гістам ін н і л ік а р с ь к і засоби
А нт игіст ам інні засоби повністю або частково блокують біологічну дію гістаміну.
Історично склалося так, що під терміном “антигістамінні препарати” розуміють
засоби, що блокують Н,-гістамінові рецептори, тобто Н^гістаміноблокатори. Однак
508

15.2. Протиалергічні лікарські засоби

цей термін дещо застарілий, оскільки не відображає особливостей фармакодинаміки більшості нових Н -гістаміноблокаторів, які здатні також додатково впливати
на процеси алергічного запалення. Крім того, створені нові класи протпалергічппх
препаратів, що є антагоністами не тільки гістаміну, але й інших медіаторів алергії
(серотоніну, брадикіиіпу, леіікотрієпів) - стабілізатори тучних клітин, антагоністи
лейкотрієновиих рецепторів, інгібітори 5-ліиоксигеиази, антнхемотаксичні агенти.
Антигістамінні лікарські засоби, що блокують 11,-гістамінорецептори, усувають
або зменшують такі ефекти гістаміну, як викликані ним гіпотензія (частково), спазм
гладеньких м’язів (бронхів, кишечнику), підвищення тонусу міометрію; збільшення
проникності стінки капілярів з розвитком набряку, гіперемію, свербіння і таким чи­
ном попереджають розвиток і полегшують перебіг алергічних реакції]. Ці засоби не
впливають на стимуляцію гістаміном секреції залоз шлунка.
Майже через 20 років після синтезу гістаміну, в 1937 році, швейцарсько-італій­
ський фармаколог Д. Бове синтезував першу антпгістамінну речовину тимоксидіетиламін, а потім і ряд інших сполук з групи ароматичних амінів, встановив їх гальму­
ючу дію на викликане гістаміном скорочення гладенької мускулатури. У 1957 році
за ні досягнення він був нагороджений Нобелівською премією. Однак перший
Н,-гістаміноблокатор фенбензамін було застосовано в клініці тільки у 1940 р.
Надалі інтенсивні наукові дослідження ознаменувалися створенням нових 1^гістаміноблокаторів, які стали називати “антигістамінними препаратами”, оскільки
вони ефективно інгібували реакції органів і тканин на гістамін. У 1966 р. доведена
неоднорідність рецепторів в організмі до гістаміну, а потім сформульовано положен­
ня про рецептори гістаміну 1-го і 2-го типів (II,- і Н.,-рецептори), які розрізняються
за будовою, локалізацією і фізіологічними ефектами, що виникають при їх активації
і блокаді. Було встановлено, що існуючі в той час антигістамінні препарати (супрастин, димедрол та ін.), поряд з антагонізмом до Н,-рецепторів, блокують інші рецеп­
тори (м-холіно-, а-адренорецепторн та ін.), проникають через гематоенцефалічний
бар’єр, внаслідок чого мають різноманітні додаткові фармакодинамічні ефекти, біль­
шість з яких при лікуванні алергічних реакцій розглядаються як небажані (седатив­
но-гіпнотичний, депресивний, обстигіація та ін.). Тому термін “антигістамінні” не
повністю відображав спектр фармакологічних властивостей цих препаратів, і вони
отримали назву Н,-гістаміноблокаторів І покоління (седативних), або класичних.
В результаті починається активний період синтезу і клінічного тестування нових по­
колінь гістаміноблокаторів, які були б позбавлені цих небажаних ефектів. Першим
препаратом II покоління був терфенадин (1977 р.). Відмінності гістаміноблокаторів
II покоління полягають у високій селективній блокаді Н^рецепторів, у неможливос­
ті проходження через гематоенцефалічний бар’єр (відсутність седативно-гіпнотич­
ного ефекту) та ін. Надалі були створені препарати ПІ покоління, які є активними ме­
таболітами Н,-антагоністів II покоління, що дозволило позбавитися характерної для
препаратів II покоління кардіотоксичної дії. У другій половині 1990-х рр. в клінічну
практику був впроваджений перший такий препарат - фексофенаднн (активний ме­
таболіт терфенадину). Препарати останніх поколінь здатні не тільки блокувати Н,рецептори, але й надавати додаткову дію на процеси алергічного запалення.
509

С П ЕЦ ІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Більшість Н^гістаміноблокаторів належать до розчинних у жирах амінів, які ма­
ють схожу хімічну структуру, де ядро представлене ароматичною і/або гетероци­
клічною групою і зв’язане за допомогою молекули азоту, кисню або вуглецю (X)
з аміногрупою.
Гак, у димедролу місце фрагмента X займає кисень, у супрастпну — азот, у дипразину — азот як частина фенотіазинового ядра тощо. Залежно від Х -зв’язку вони
підрозділяються па декілька груп (похідні етаноламіну, етилендіаміну, фенотіазину.
хінуклідину, тетрагідрокарболіну, алкіламіну, піперазину, піперпдину).
Ядро визначає вираженість антнгістамінної активності, а особливості загальної
хімічної структури - деякі властивості препаратів. Д ля більшості похідних етанола­
міну характерні виражені м-холінолітичнпй і седативний ефекти. Більшість похід­
них піперазину проявляють слабкий седативний ефект. Холінолітичні властивості
фенотіазинів аналогічні похідним етаноламіну. Препарати фенотіазинового ряду
також застосовують як нротиблювотні засоби. Похідні піперазину і алкіламіну від­
різняються високою селективністю до ^ -р е ц е п то р ів при відсутності або слабкій
вираженості холінолітичних ефектів.
Класифікація. У зв’язку з фармакодииамічними і фармакокінетичннми відмін­
ностями різних поколінь, сучасні Н^гістаміноблокатори класифікують за часом їх
створення та хімічною структурою:
П р е п а р а т и І п о к о л ін н я - по хід ні:

\)ет аноламіну - дифенгідраміну гідрохлорид (димедрол), клемастии (тавегіл),
доксиламін та ін.;
2 ) етилендіаміну — хлоропірамін (супрастпн) та ін.;
3) фенотіазину — прометазину гідрохлорид (дипразин, піполфен);
4) алкіламіну — фенірамін;
5)хінуклідину — хіфенадин (фенкарол);
6) тетрагідрокардоліну — мебгідролін (діазолін);
1)піперидину — ципрогептадин (перитол).
П р е п а р а т и I I п о к о л ін н я - по хід ні:
\)азат идину — лоратадин (кларитин, рпнорал);
2) піперазину — цетиризин (зиртек, цетрин);
3)трипролідину — акривастин (семпрекс);
4) оксипіперидину — ебастин (кестин), левокабастип (гістимет);
5)піперидину — терфенадин (селдан).
П р е п а р а т и I I I п о к о л ін н я (активні метаболіти II покоління): фексофенадин (телфаст, алтива), дезлоратадии (еріус), левоцстиризии (ксизал).
Фармакокінетика. Фармакокінетичні властивості “класичних” і нових антигістаміппих препаратів поряд з відмінностями мають і загальні риси. Всі Н^гістаміноблокатори добре всмоктуються при пероральному шляху. Однак одночасниіі
прийом їжі та гістаміноблокаторів впливає на їх абсорбцію: всмоктування астемізолу знижується на 60 %, абсорбція ебастину і лоратадину підвищується, а всмокту­
вання акривастину, азеластину і цетиризину не змінюється. Препарати І покоління
краще абсорбуються при pH рівній 0, тому призначаються за 1 год до їди або після
510

15.2. Протиалергічні лікарські засоби

неї через 2 -3 год. Деякі з них (динразин, димедрол, діазолін, феикарол) мають по­
дразнювальну дію, тому рекомендуються після їди.
Протпалергічний ефект Н -гістаміноблокаторів виявляється вже через 15-30 хв
після прийому всередину; максимальна концентрація в плазмі крові спостерігаєть­
ся приблизно через 1-3 год. Вони підлягають системному метаболізму у печінці,
що знижує їх біодоступність. Тому при екстремальних станах рекомендується їх
внутрішньом’язове і внутрішньовенне введення.
Н -гістаміноблокатори характеризуються високою спорідненістю до білків крові
(6 0 -9 0 %). Цс необхідно враховувати при одночасному призначенні даних препара­
тів з іншими, а також прп гіпопротеїнемії у хворих з опіками, кахексією, у післяопе­
раційний період тощо. II -гістаміноблокатори 1 покоління є внсоколіпофільними
речовинами. Тому вони легко проникають через гематоенцефалічнпй бар’єр, маючи
седативно-гіпнотичний ефект. Проникаючи через плацентарний бар’єр, викликають
різні форми ембріо- і фетотоксичного впливу, у зв’язку з чим у І триместрі вагітнос­
ті їх не призначають. II -гістаміноблокатори інших поколінь практично не проника­
ють у ЦНС.
Н^гістаміноблокатори швидко метаболізуються в печінці ферментами цитохрому Р-450. Деякі препарати (димедрол, супрастин) є індукторами мікросомальних
ферментів печінки, тому прискорюють біотрансформацію як свою, так і інших ЛЗ.
Більшість Н|-гістаміноблокаторів II покоління перетворюються в активні метабо­
літи за участю ізоферменту СУР ЗА4 системи нитохрому Р-450В (терфенадин у фексофенадин, лоратидин - в дезлоратадин, цетиризин - в левоцетиризин тощо).
Це пролонгує їх терапевтичну дію. Проте деякі Н,-блокатори II покоління є проліками, тобто їх протигістамінна активність пов’язана з метаболітами. Тому варіабель­
ність ефективності препаратів II покоління у різних осіб пов’язана з індивідуальни­
ми особливостями їх метаболізму.
Виведення Н !-гістаміноблокаторів та їх метаболітів здійснюється через нирки
і печінку. Ці засоби екскретуються з материнським молоком у жінок-годувальниць
у кількостях, які можуть бути небезпечними для немовлят.
Внаслідок високої спорідненості до білків крові, утворення активних метаболітів,
довшого зв’язку з рецепторами гістаміноблокатори II покоління мають велику три­
валість дії (1 2 -4 8 год), що дозволяє призначати їх 1-2 рази на день. Більшість пре­
паратів І покоління мають невелику тривалість дії (4 -8 год), що вимагає прийому
кілька разів на добу. М аксимальний період напіввиведення має астемізол (близько
10 діб), який пригнічує шкірні реакції на гістамін і алергени протягом 6 -8 тижнів.
Період напіввиведення антагоністів ^ -р ец еп то р ів збільшується з віком, при пору­
шеннях функції печінки, нирок.
Фармакодинаміка. Основним механізмом протиалергічного ефекту препаратів
цього класу є здатність оборотно блокувати 11,-гістамінорецепторп, не здійснюючи
вираженого виливу на Н,,- і Н 3-рецептори.
Препарати І покоління, маючи структуру, подібну до структури гістаміну, бло­
кують дію гістаміну на Н -рецептори за механізмом конкурентного антагонізму,
причому їх спорідненість до цих рецепторів значно нижча, ніж у гістаміну. Дані л і­
511

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

карські засоби не здатні витіснити гістамін, пов’язаний з рецептором, вони тільки
блокують незайняті рецептори або ті, що вивільняються. У терапевтичних дозах
вони здійснють швидке, але неповне (понад ЗО %) зв’язування Н,-рецепторів. Тому
1 ^ -гістаміноблокатори І покоління найбільш ефективні для запобігання алергічних
реакцій негайного типу, а в разі розвинутої реакції попереджають викид нових пор­
цій гістаміну. Причому їх тривале використання часто призводить до послаблення
терапевтичної ефективності - розвитку толерантності.
Крім впливу на гістамінорецепторп, препарати І покоління блокують і інші типи
рецепторів (м-холіпові, а-адренові, серотонінові, дофамінові). Причому, проникаю­
чи через гематоенцефалічнпй бар’єр, вони діють не тільки на периферичні, але п на
центральні рецептори. З ним пов'язаний широкий спектр їх бажаних і небажаних
фармакод и н ам іч н п х ефе кті в.
За рахунок блокади центральних Н^гістаміно- і м-холінорецеиторів “класичні"
гістаміноблокатори мають седативний і снодійний ефекти. З центральною холінолі­
тичною активністю пов’язують їх иротиблювотну й антипаркінсонічнудії. Блокуючи
периферичні м-холінорецентори, деякі препарати (в основному похідні етаноламіну і етилендіаміну) викликають сухість слизових оболонок, обстнпацію, порушення
сечовипускання, зору тощо. їх атропіноподібна дія в основному розглядається як
небажана, однак при деяких хворобах це знаходить застосування (див. показання до
призначення).
Деяким препаратам ( д и м е д р о л , д и п р а з и н ) властивий протикашльовий ефект,
який реалізується за рахунок безпосередньої дії на кашльовий центр у довгастому
мозку.
Антисеротонінова і антпдофамінова активність похідних піперидину ( ц и н р о г е и т а д и н ) обумовлює їх дію проти свербежу, ефективність при мігрені. Однак це спри­
яє і виникненню депресивних станів при їх застосуванні.
Гістаміноблокаторам фенотіазинового ряду властивий а-адреноблокуючий ефект,
який проявляється периферичною вазодилатацією і призводить у чутливих осіб до
транзнторного зниження артеріального тиску.
Місцевоанестезуюча (кокаїноподібна) дія характерна для більшості гістаміноблокаторів і виникає внаслідок блокади натрієвих каналів. Причому, димедрол і дпгіразин є сильнішими місцевими анестетиками, ніж новокаїн.
За рахунок блокади гістамінергічних і серотонінергічних ланцюгів ноцицептивиих рефлексів деякі гістаміноблокатори (димедрол, дипразин) мають власний
анальгетичний ефект і потенціюють дію інших аиальгетиків.
Гістаміноблокатори II і III поколінь мають певні переваги перед “класичними"
препаратами як за механізмом протиалергічної дії, так і за спектром додаткової
фармакодинамічної активності. Вони відрізняються високою вибірковістю дії на
Н^гістамінорецепторп. Для них характерний некоикурентний і стійкий зв’язок з
Н,-рецепторами, що зумовлює збільшення тривалості терапевтичної дії.
Протиалергічна дія препаратів II і III поколінь пояснюється не тільки блокадою
Н,-рецепторів. Ці препарати інгібують активуючі потоки Са2* в клітину, вивільнен­
ня гістаміну базофілами обох типів (мембраностабілізуюча дія), звільнення моле­
512

15.2. Протиалергічні лікарські засоби

кул адгезії різних класів, хемотаксис еозинофілів, агрегацію тромбоцитів, утворення
супероксид-аніона, а також знижують проникність судин. Активність метаболітів
може бути в 2 -4 рази вища порівняно з вихідною сполукою (для метаболітів акрпвастину, ебастпну, лоратадипу) або така сама (для метаболітів астемізолу), а трива­
лість лікувальної дії деяких метаболітів набагато вища, ніж у препарату-ионередника
(терфенадин і фексофенадин). Метаболіти (тобто препарати останнього покоління)
мають деякі значущі додаткові протиалергічні ефекти. Вони гальмують виділен­
ня медіаторів системного алергічного запалення, включаючи цитокінп і хемокінп
(триптаза, лейкотрієн С4, простагландин 0 2 , ІЛ-3, 4, 8, Ф Н П , гранулоцитарно-макрофагальнпіі колонієстпмулюючпй фактор, КАКТЕЗ), зменшують експресію мо­
лекул адгезії (Р-селектину, ІСАМ -1), знижують вираженість алерген-індукованого
бронхоспазму, зменшують явищ а бронхіальної гіиерреактнвиості. Внаслідок цього,
при тривалому застосуванні препарати не втрачають активність. Крім того, їх можна
використовувати у високих дозах, достатніх для купірування денних і нічних симп­
томів у хворих протягом тривалого періоду (наприклад, цвітіння).
Перевагою останніх поколінь є відсутність або незначний вплив на інші медіаторні системи. Внаслідок особливостей структури вони практично не проникають через
гематоенцефалічний бар'єр, що мінімізує центральні ефекти.
У клінічній практиці використовують таку класифікацію блокаторів гістаміпорецепторів: 1 ) з вираженим седативним ефектом ( д и м е д р о л , д и п р а з и н , с у п р а с т и н ) ;
2) з помірним седативним ефектом ( т а в е г іл , д іа з о л ін ) ; 3) зі слабким седативним
ефектом ( ф е н к а р о л , л о р а т а д и н , ц е т и р и з и н ) ; 4) з відсутністю седативного ефекту
(ф е к с о ф е н а д и н ).

Показаннями до призначення Н (-гістаміноблокаторів є в першу чергу поперед­
ження і послаблення алергічних реакцій. Внаслідок особливостей фармакодинаміки
і фармакокінетики Н,-гістаміноблокатори різних поколінь мають деякі відмінності
використання в клінічній практиці.
Препарати І покоління застосовуються переважно для купірування гострих
алергічних реакцій, особливо тих, де основний медіатор - гістамін. Вони найбільш
ефективні на ранніх стадіях розвитку, коли вільні гістамінорецептори, і в ситуа­
ціях, коли переважають реакції ранньої фази алергічного запалення, а наявність
додаткової гіротиалергічної дії не обов’язкова: кропив’янка, сироваткова хвороба,
алергічні реакції на харчові продукти, ліки (профілактика і лікування) тощо. При
серйозних алергічних станах, що становлять загрозу життю, як анафілактичний
шок, набряк Квінке, вони застосовуються парентерально у комплексній терапії су­
місно з функціональними антагоністами (див. далі). Вони ефективні при епізодич­
них симптомах сезонного алергічного риніту, коли тривалість його загострень не
більше 2 тижнів.
У зв’язку з додатковою алергічною активністю, Н^гістаміноблокатори I I і I II
поколінь застосовуються при проведенні довготривалої терапії алергічних захво­
рювань, у генезі яких значну роль відграють медіатори пізньої фази алергічного за­
палення: цілорічного або сезонного алергічного риніту (ринокон’юнктивіту) з три­
513

СПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

валістю сезонних загострень більше 2 тижнів, хронічної кропив’янки, атонічного,
алергічно-контактного дерматитів, раннього атонічного синдрому у дітеіі.
За своєю ефективністю Н ^блокатори практично однакові. Незважаючи на пере­
ваги останніх поколінь (тривалий час дії, висока селективність до ^-рец еп торів,
додаткова протиалергічна дія, практична відсутність блокади інших рецепторів та
центральних ефектів, толерантності), “класичні” препарати широко застосовуються
в клінічній практиці внаслідок швидкого розвитку ефекту, низької вартості, наяв­
ності парентеральних форм (необхідних при гострих ситуаціях), багатого досвіду
використання.
Додаткові фармакодпнамічні властивості “класичних” Н^гістаміноблокаторів
дозволяють їх застосовувати для лікування деяких захворювань, не пов’язаних з
алергією. Використовуючи ефект “підсушування” слизових оболонок, супрастин,
дипразин, димедрол та інші препарати з вираженою антпхолінергічною дією вводять
у комплексну терапію хворих на гострі респіраторні захворювання, бронхіти, риніти
неалергічного походження або до складу так званих “протппростудних" препаратів:
фервекс (фенірамін + нарацетамол + аскорбінова кислота), антигрипін (хлорфенірамін + нарацетамол + аскорбінова кислота) тощо. Блокатори Н,-рецепторів недо­
цільно призначати як монотерапевтичні засоби під час гострих респіраторних ві­
русних інфекцій, оскільки їх м-антнхолінергічна (атрогііноподібна) дія призводить
до згущення секрету бронхіальних залоз. При бронхіальній астмі ці препарати, як
правило, не використовуються: по-перше, ця патологія супроводжується виділен­
ням багатьох медіаторів алергії, по-друге, збільшення в’язкості мокротиння може
викликати обструкцію дихальних шляхів.
“Класичні” гістаміноблокатори, в силу седативного і снодійного ефектів, зменшу­
ють період засипання, збільшують загальну тривалість і якість сну, знижують рівень
рухової активності в сні. Єдиним препаратом з цієї групи, який дозволено викорис­
товувати для короткочасної корекції порушень сну, є доксиламін (донорміл). Інші
гістаміноблокатори з вираженою снодійною активністю (дипразин, димедрол га ін.)
мають велику кількість супутніх небажаних ефектів і з даною метою сьогодні не за­
стосовуються. Порівняно з сучасними снодійними засобами, до недоліків доксиламіну відносяться тривалий час дії (8 -1 0 год), зниження або відсутність ефекту після
7 -1 0 доби прийому, інші прояви антигістамінної активності, м-холіноблокуюча дія.
Все не обмежує його застосування як снодійного засобу.
Вплив деяких препаратів цієї групи (димедрол, дипразин) на ЦН С іноді вико­
ристовують для лікування хворих на паркінсонізм, морську, повітряну хворобу,
вестибулярних розладів, блювання під час вагітності (доксиламін). Для стимуляції
апетиту, лікування мігрені застосовують перитол.
Д ля потенціювання дії анальгетиків і місцевоанестезуючих засобів при премедикації, як компонент літичних сумішей, використовують димедрол, дипразин.
Побічна дія. Препарати, які мають подразнювальні властивості (дипразин,
димедрол, діазолін, фенкарол), при пероральному введенні можуть виклика­
ти гастроінтестинальні розлади (призначаються після їди); при підшкірному
514

15.2. Протиалергічні лікарські засоби

і внутрішньом’язовому - інфільтрати. Деякі з препаратів (перитол, дипразин, астемізол) підвищують масу тіла внаслідок стимуляції апетиту.
Побічні ефекти препаратів І покоління витікають з їх фармакодпнамічної актив­
ності, пов’язаної з блокадою центральних і периферичних рецепторів різних типів.
Внаслідок седативно-гіпнотичної дії відзначаються сонливість, втома, порушення
координації руху, уваги, депресивні стани тощо. Тому дані препарати (димедрол,
дипразин, супрастин та ін.) призначаються у вечірній час. їх прийом протипоказа­
ний особам, робота яких вимагає підвищеної уваги (водіям, пілотам, операторам).
Ступінь прояву седативного ефекту варіює у різних препаратів і у різних пацієнтів
від помірного до вираженого. Седативний ефект посилюється під дією алкоголю та
інших депресантів ЦН С (транквілізаторів, нейролептиків та ін.). Рідко замість при­
гнічення виникає психомоторне збудження (частіше в середньотерапевтичних до­
зах у дітей і у високих токсичних - у дорослих).
В силу антихолінергічної активності похідні етаноламіну і етилендіаміну викли­
кають такі негативні явища, як сухість у роті, обстииаиія, порушення сечовипускан­
ня, зорові розлади, скоромпнуїца тахікардія та ін.
Внаслідок блокади натрієвих, калієвих каналів вони мають кардіотоксичну дію,
що виявляється арнтмогенністю (хінідиноподібна дія на серце): подовження рефрактерної фази QT з ризиком розвитку тяжкої шлуночкової тахікардії. У чутливих
осіб викликають транзиторну гіпотензію.
Іншою негативною властивістю Н^блокаторів І покоління є поступове зниження
їх протиалергічної ефективності при тривалому застосуванні (толерантність), що
потребує зміни препарату після 7 -1 2 днів його прийому.
У випадках використання цих засобів понад 7 -1 0 діб можуть розвиватися алер­
гічні реакції. Запобігання або зменшення багатьох побічних ефектів можна досягти
зниженням дози чи відміною препарату, інколи ці явища проходять самостійно.
В окремих випадках Н^гістаміноблокатори II покоління можуть викликати атропіноподібну дію, слабко виражені небажані ефекти з боку нервової системи (інсомнія, збудження, млявість, стомлюваність, зниження настрою, парестезії тощо).
Однак головним небажаніш ефектом II покоління є кардіотоксичнпй ефект, який ви­
являється подовженням інтервалу ()Т, появою шлуночкової екстрасистолії, атріовентрикулярної блокади, блокади ніжок пучків Гіса. Вірогідність збільшення інтер­
валу ()Т при прийомі цих препаратів підвищується при електролітних порушеннях,
у осіб із захворюваннями серця (ішемічна хвороба серця, міокардит, кардіоміопатії),
при зростанні рівня препаратів у крові (при передозуванні, порушеннях функції пе­
чінки, зловживанні алкоголем, взаємодії з деякими лікарськими засобами). Внаслі­
док виникнення фатальних аритмій терфенадин і астемізол заборонені у багатьох
країнах. III покоління кардіотоксичної дії не має. В зв’язку з вищевикладеним, пре­
парати останніх поколінь підрозділяють на:
• потенціально седативні - цетиризин, лоратадин;
• потенціально кардіотоксичні - терфенадин, астемізол, ебастин;
• неседативні і некардіотоксичні - фексофенадин.
515

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Порівняльна характеристика Н^гістаміноблокаторів наведена у таблиці 15.5.
Таблиця 15.5
П о р ів н я л ь н а х а р а к т е р и с т и к а Н ^ гіс т а м ін о б л о к а т о р ів
Антигістамінна активніть
Препарати

Швидкість

Сила

Тривалість,
год

++

Седативний

м-холінолітичний

Подразнюваль­
ний

3 -5

++

++

+ (п/к)

++++

6-8

+++

+++

+ (п/к)

тавегіл

+++

8 -1 2

+

+

+ (п/к)

супрастин

++

4 -6

+

+

+ (п/к)

++

дим едрол

ш видко

дипразин

діазолін

повільно

>24

-

-

+ (усередину)

++

+

+ (усередину)

6 -8

+

лоратадин

ЗО хв

++

24

+

-

-

ф ексоф енадин

ЗО хв

+++

24

-

-

-

ф енкарол

Протипоказання: індивідуальна підвищена чутливість, професійна діяльність,
яка потребує швидкої психічної або рухової реакції, обережно —органічні ураження
печінки, серцево-судинної системи, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої
кишки (особливо діазолін), гіпотензивні стани (дипразин), астенодсгіресивннй син­
дром, глаукома, аденома простати, атонія кишечнику і сечового міхура, вагітність,
годування, дитячий вік до 1 року.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Димедрол, дипразин, супрастин, тавегіл потенціюють дію снодійних, нейролептиків, наркотичних анальгетиків та інших
Л З, які пригнічують ЦНС. Димедрол, дипразин і тавегіл (останній значно менше)
посилюють ефекти холіноблокаторів і зменшують моторику шлунково-кишкового
тракту, істотно знижують абсорбцію Л З, які одночасно призначають хворому (на­
приклад, непрямих антикоагулянтів, парацетамолу). Взаємодіючи з алкоголем, під­
вищують його токсичність. Комбінація Н^блокаторів, особливо II і III покоління,
з препаратами, що в різному ступені пригнічують його метаболізм, украй небезпеч­
на і навіть протипоказана. Такими препаратами є: антибіотики групи макролідів,
фторхінолони, протигрибкові азоли, інгібітори ВІЛ-протеаз, нейролептики, антиде­
пресанти, діуретики, мінералокортикоїди, блокатори кальцієвих каналів, антиаритмічні препарати 1-го і 3-го класів (хінідин, аміодарон), інші гістаміноблокатори, що
подовжують ()Т, сік грейпфрута та ін.
Н 2-гіс т а м ін о б ло к а т о р и є слабкими лугами у вигляді водорозчинних гідрохлоридів. Відрізняються від Н^антагоністів меншою ліпофільністю. Лікарські засоби з
групи Н.,-антагоністів виявили себе найбільш ефективними і безпечними як препа­
рати, що знижують шлункову секрецію. До їх першої генерації належить циметидпн
(майже ие застосовується у зв’язку з високим ризиком розвитку побічної дії), другої
і третьої генерації — ранітндин, фамотидин та ін.
516

15.2. Протиалергічні лікарські засоби
К р о м о л ін - н а т р ій ( і н т а л ) і на його основі препарати (недокроміл-натрій), к е т о т н ф е н ( з а д іт е н ) належать до групи стабілізаторів тучних клітин, механізм проти-

алергічної дії яких пов’язаний з пригніченням синтезу і вивільнення з тучних клітин
гістаміну та інших медіаторів алергії. Оскільки переважне фармакотерапевтичне
значення їх полягає у лікуванні хворих з дихальними алергозамп, зокрема бронхі­
альною астмою. їх фармакологічні властивості розглядаються в розділі “Лікарські
засоби, які впливають на органи дихання”.
Перспективними протиастматичнпми лікарськими засобами є ант илейкот рієнові препарат и. В 1979 р. Б. Самуельсон розкрив нову групу метаболітів арахідоно­
вої кислоти, що утворюються ліпокспгепазнпм (за участю ферменту 5-ліпоксигенази) шляхом із лейкоцитів, а також базофілів, еозинофілів, макрофагів. Ці біологічно
активні речовини стали іменувати лейкотрієнами (ЛТ). В даний час ідентифіковані
Л Т А4, В4, С4, Д4 і Е4. Три лейкотрієии, що містять цистеніл (Ц ТЛ ), С4, Д4 і Е4
є основними біологічними компонентами повільнореагуючої субстанції анафілаксії.
Ц Л Т активують специфічний клас рецепторів (ЦЛТ-рсцепторів). Будучи медіатора­
ми алергії і запалення, Л Т викликають різні негативні ефекти на дихальну систему і
призводять до порушення бронхіальної провідності (індукують бронхоспазм, підви­
щують проникність дрібних судин, викликають гігіерсекрецію слизу, інфільтрацію
стінок бронхів клітинами запалення, проліферацію волокон гладенької мускулату­
ри бронхів). ЦЛТ виявляють найсильнішу коистрикторну дію на гладеньку муску­
латуру дихальних шляхів, у тисячу разів сильнішу, ніж гістамін, і викликають інші
ефекти, характерні для бронхіальної астми, що дозволило віднести їх до медіаторів
астматичної обструкції дихальних шляхів. В результаті було створено потенційно
новий клас протиастматичних препаратів - антилейкотрієнів. Антнлейкотрієнові
препарати блокують ЦТЛ-рецептори - з а ф ір л у к а с т ( а к о л а т ) і м о н т е л у к а с т ( с н н г у л я р ) - і інгібують активність ферменту 5-ліпоксигенази ( з и л е у т о н ) , що каталізує
процес утворення лейкотрієнів з арахідонової кислоти. В результаті знижується ре­
активність бронхів при вдиханні алергенів, зменшується бронхоспазм, поліпшуєть­
ся функція легенів. Антагоністи лейкотрієнових рецепторів мають протизапальну
дію, пригнічуючи клітинні і неклітинні компоненти запалення в бронхах, що викли­
кається дією антигенів. Дані препарати рекомендуються для лікування хворих на
бронхіальну астму легкої і середньої тяжкості.
15.2.2. Ф у н к ц іон ал ь н і антагоністи алергії
При лікуванні ГНТ, особливо анафілактичного типу, широко використовують
симптоматичні антагоністи функціонального характеру (адреноміметичні, спазмо­
літичні, м-холіноблокуючі засоби). Вони мають інші точки прикладання, однак за
своїми фармакодинамічиими властивостями впливають на різні ланцюги патоло­
гічного процесу, і спрямованість їх дії протилежна медіаторам алергії (див. рис. 3).
Адреном ім ет ичні засоби ( а д р е н а л ін у г ід р о х л о р и д , м е з а т о н ) активують аденілатциклазу і тим самим підвищують рівень цАМ Ф у тучних клітинах; кальцієві
канали не розкриваються, пригнічується підвищення внутрішньоклітинної концен­
517

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

трації Са2’ і розвиток подальших реакцій алергії. Таким чином, ці лікарські засоби
пригнічують прояви ГНТ (зменшується бронхосгіазм, підсилюється тонус судин,
діяльність серця тощо). Показаннями до призначення цих препаратів є анафілак­
тичний шок (адреналін), купірування і профілактика приступів бронхіальної астми
(ефедрин, (3-адреноміметики).
Спазм оліт ичні засоби міотропної дії з групи ксаптпнів: т е о ф іл ін , його водо­
розчинний препарат амінофілін ( е у ф і л ін ) використовують для профілактики і ку­
пірування астматичного статусу, нападів бронхіальної астми; пролонговані форми
теофіліну ( б а м іф іл ін , т е о ф іл ін - р е т а р д , т е о т а р д та ін.) - для профілактики нічних
нападів бронхіальної астми. Ці препарати, як міотропні спазмолітики, зменшують
системні прояви ГНТ, а також перешкоджають вихід гістаміну та інших медіаторів
алергії з тучних клітин; при тривалому прийомі сприяють утворенню Т-супресорів,
що прпгнічуть синтез Ї^Е.
м -Х оліноб ло кат ори призначають при спастичних реакціях шлунково-кишково­
го тракту, таких як алергічні ентерити, коліти ( а т р о п ін , п л а т и ф іл ін ) . для профілак­
тики і лікування нападів бронхіальної астми ( і п р а т р о п і ю б р о м ід ) .
Таким чином, вибір функціональних антагоністів зумовлений характером алер­
гічної реакції. Необхідно зазначити, що ні препарати здійснюють тільки тимчасовий
ефект.
Найтяжчою реакцією ГНТ, яка представляє загрозу життю людини, є анафішктичний шок. Летальність при цьому стані залежно від умов його виникнення і тяжкості
пронесу складає від 20 до 60 %. Лікар будь-якої спеціальності може зіткнутися з ана­
філактичним шоком, причому час до початку його терапії обчислюється хвилинами.
Анафілактичний шок - це системна геиералізована алергічна реакція негай­
ного типу на повторне введення алергену в результаті швидкого масивного ^ Е опосередкованого виділення медіаторів із тканинних базофілів (тучних клітин) і ба­
зофілів периферичної крові. Причинами розвитку анафілактичного шоку можуть
бути різні антигени. Особливу роль в його етіології відіграють ліки. З лікарських
засобів анафілактичний шок можуть викликати:
• часто - вакцини, сироватки, пеніциліни (біциліни - 10 %, бензилпеніцилін
- 7 %), цефалоспорини, стрептоміцин (6 %), органопрепарати, місцевоанестезуючі засоби (новокаїн - 6 %), тіамін (3 %), контрикал, неогемодез, реополіглюкін, поліглюкін, протаміну сульфат, рентгенконтрастні речовини;
• рідше - сульфаніламіди, тетрациклін, полівітаміни, кокарбоксилаза, фолієва
кислота, ціанокобаламін, кальцію хлорид, димедрол, гепарин, ПАСК. ом но­
йон, промедол та ін.
Анафілактичний шок може перебігати за такими типами.
• гемодипамічиий (критичне падіння артеріального тиску);
• асфіксичний (бронхосгіазм, емфізема легенів, набряк легенів);
• абдомінальний (больовий синдром типу гострого живота, колапс);
• церебральний (крововилив у головний мозок);
• тромбоемболічний (тромбози серця, головного мозку).
У будь-якому випадку можлива раптова зупинка серця.
518

15.2. Протиалергічні лікарські засоби

би
ІН,

ікми

юсуV III

их
•ть
)ІВ

і в,
юік:р!1Й
' Ч-

лї
іаи.

йЕ-

іать
;іх
ін
еІІ-

ва
о-

Лікування анафілактичного шоку в основному симптоматичне, спрямоване на
ліквідацію серцево-судинного колапсу, розладів дихання, внутрішнього дефіциту
О ЦК, судом:
• адреналіну гідрохлорпд 0,3-0,5 мл 0,18 % розчину підшкірно в місце введення
алергену з інтервалом в 5 -1 5 хв під контролем артеріального тиску (сумарна
доза - 2 мл);
• глюкокортпкоїдп у вели ки х дозах! по можливості внутрішньовенно струменево, потім краплинно преднізолон до 100 мг, дексаметазон 4 0-80 мг, гідрокор­
тизон 1000 мг на 300-500 мл 5 % розчину глюкози або фізіологічного розчину
сумісно з адреналіном (0,1 % розчину 0,5-1 мл) або мезатону (1 % розчину 1 мл);
• кальцію хлорид внутрішньовенно 10 % розчину 10 мл;
• Н^гістаміноблокатори (дипразпн 2,5 % розчину 2 -4 мл, сунрастин 2 % роз­
чину 2 -4 мл, димедрол 1 % розчину 5 мл);
• за наявності показань: серцеві глікозиди (дпгоксин внутрішньовенно 0,025 %
розчину 1 мл в 20 мл фізіологічного розчину); при бронхоспазмі - амінофілін
внутрішньовенно 2,4 % розчину 10 мл або внутрішньом’язово 24 % розчину
1 -2 мл; при набряку легенів - фуросемід внутрішньовенно або внутрішньом’язово 4 % розчину 2 мл.
15.2.3. М ед и к ам ен тозн а алергія
Розглядаючи сучасні проблеми алергічних захворювань і застосування Л З, слід
окремо виділити характер алергічних реакцій, які виникають внаслідок застосуван­
ня ліків. Більшість лікарських засобів — це відносно прості, порівняно з білками,
хімічні сполуки. Такі небілкові-речовини імунологічно є неповноцінними антиге­
нами — гаптенами. Перетворюючись на повні антигени, як правило, шляхом утво­
рення необоротних хімічних зв’язків із білковою речовиною, вони призводять до
сенсибілізації.
Розвиток м ед икам ент озної алер гії відбувається в три етапи: 1 — перетворення
лікарської речовини на таку форму, яка може реагувати з білками (такі власти­
вості мають небагато речовин); 2 - кон’югація гантену з білком даного організму
або з іншою білковою молекулою-носієм, внаслідок чого утворюється повноцінніш
антиген; 3 — імунна реакція організму на цей комплекс, який перетворився в орга­
нізмі на чужорідний.
В 1824 році видатний російський вчений, лікар і один з основоположників ф ар­
мації в Росії, професор Санкт-Петербурзької медико-хірургічної академії А. П. Не­
любії! опублікував трактат “Зарождение теории лекарств”, де вперше висловив при­
пущення про можливість утворення комплексу “ліки - білки”, пізніше названого
“гаптеном”. У 1834 році відомий російський вчений, професор Імператорського
Московського університету, лікар і основоположник московської фізіологічної шко­
ли А. М. Ф іломафітський запропонував першу класифікацію побічної дії ліків, яка
лягла в основу відкриття “ідіосинкразій”: 1. Антипатія - коли “звичайний Л З діє не­
звичайно сильно”. 2. Гетероиатія - коли “зовнішні прояви знаходяться в протинри519

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМАКОЛОГІЯ

родному відношенні до загального закону збудження”. 3. Апатія - коли “збуджен­
ня не приводиться в дію звичайними впливами”. У 1901 році російський педіатр і
педагог, професор Є. А. Аркін ввів термін “медикаментозна хвороба”. Він звернув
увагу на те, що при втиранні сірчано-ртутної мазі у хворого одночасно з висипом
з ’явилися важкі ознаки ураження всього організму (анорексія, астенія, лихоманка,
диспепсичні розлади і т.д.). Звідси він закономірно виказав думку про те, що це хво­
роба, викликана лікарською речовиною, і в ній висип виконує роль лише зовнішньо­
го прояву. Пізніше академік Е. М. Тарєєв додав нозологічну характеристику терміну
“медикаментозна хвороба”, описав її як одну з найбільш значущих клінічних форм
алергічної реакції організму.
М едикам ент озна хвороба (М Х ) - це своєрідна, стійка неспецифічна реакція ор­
ганізму, яка виникає при застосуванні терапевтичних або малих доз медикаментів
і проявляється різноманітними клінічними синдромами. Частота МХ складає 1550 %. Щ орічно захворює 2,2 мли осіб, вмирають 100 000 людей.
М едикаментозна хвороба є одним із проявів побічної дії ліків. У зв’язку з тим,
що Україна приєдналась до Всесвітньої програми В О О З з моніторингу побічної
дії Л З, про це потрібно пам’ятати: своєчасно і повно фіксувати у медичних доку­
ментах випадки МХ та інших проявів побічної дії (в історіях хвороби тощ о) та
інформувати регіональні відділення Державного фармакологічного центру М О З
України.
Препарати
Н азва
п р е п а р а ту

С п о с іб за с т о с у в а н н я

Ф орм и випуску
Ім у н о м о д у л ю ю ч і за со б и

Т и м а л ін
Т Іїу т а Ііп и т

Л іоф іл ізо вани й п оро ш ок д л я ін’єкційних
розчинів у ф лаконах по 0,01 г у комплексі
з розчинником

В нутріш ньом'язово (глибоко) по 0 ,005 -0,0 2 г що­
дня, попередньо розчиняти в 1 -2 мл ізотонічного
розчину натрію хлориду (курс 3 0 -1 0 0 мг). Дітям:
д о року - 0,001 г; 1 -3 років - 0,001-0,002 г; 4 -6
років - +0,002-0,003 г і 7 -1 4 років - 0,003-0,005 г
(протягом 3 -1 0 днів). Профілактично: дорослим по
0 ,005 -0,0 2 г, дітям по 0,001—0,005 г протягом 3 -5
ДНІВ

Ім м у н а л
Іт т и п а І

Краплі для прийому всередину у ф лаконах
по 50 мл; табл. 0,08 г

Дим едрол
й іт е с іг о іи т

П орош ок, табл етки по 0 ,0 3 -0 ,0 5 і 0,1 г
(0 ,0 1 -0 ,0 2 г д ля д іте й); суп ози торії рек­
та льні д ля дітей по 0,01 г; в ам п ул ах по
1 мл 1 % розчину

Для д ор осл и х і дітей старш е 12 років перш а доза
скл ад ає 5 мл (100 крапель), потім по 2,5 мл
(50 крапель) 3 рази на д обу; або по 1 табл.
3 -4 рази на добу

П р о ти а л е р гіч н і за с о б и

520

У се р е д и н у 0 ,0 3 -0 ,0 5 г 1 -3 рази на д ен ь після
їди; внутріш ньо м ’я зово по 1 -5 мл 1 % розчину;
внутріш ньовенно по 0 ,0 2 -0 ,0 5 г в 7 5 -1 0 0 мл ізо­
тонічного розчину натрію хлориду

15.2. П ротиалергічні лікарські засоби

Н азва
п р е п а р а ту

Д и п р а зи н
D iprazinum

Д іа з о л ін
D iazolinum

С упрастин
S uprastinum

Л о р а та д и н
Loratadine

Ц е ти р и зи н
C etirizine

К р о м о л ін
н а т р ію

Ф орм и випуску

С п о с іб з а с т о с у в а н н я

Т абл етки по 0,005 і 0,01 г д л я д іте й і по
0,025 г, драж е по 0,025 і 0,5 г; в ам пулах
по 2 мл 2,5 % розчину; ліоф ілізований п о ­
рош ок для ін'єкційних розчинів в ампулах
по 0,05 г

У сере д ину по 0 ,0 1 2 5 -0 ,0 2 5 г 2 - 3 рази на день
після їди: внутріш ньом 'язово по 1 -2 мл 2,5 % роз­
чину; внутріш ньовенно при невідкладних станах
по 0,00015—0,0003 г/кг

Таблетки по 0,1 г; драже по 0,5-0,1 г

У середину по 0 ,5 -0 ,2 г 1 -2 рази на день, дітям
по 0 ,0 2 -0 ,0 5 г 1 -2 рази на д ень після їди

Таблетки по 0,025 г, в ам пулах по 1 мл
2 % розчину

У середину по 0,025 г 2 - 3 рази на день; дітям
залежно від віку - по 1/4—1/2 таблетки 2 -3 рази
на день; у важких випадках - внутріш ньом 'язово
або внутріш ньовенно по 1 -2 мл 2 % розчину

Таблетки по 0,01 г; у ф лаконах 0,1 %
сироп по 100 і 120 мл; у ф лаконах 0,1 %
суспензія по ЗО і 100 мл д ля прийому
всередину

Дорослим і дітям старш е 12 р. усеред ину по
0,01 г (1 таблетка або 2 ч ложки сиропу);
д ітям до 12 р. - 0,005 г 1 раз на день

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою , по
0,01 г; у ф лаконах 1 % розчин по 10
і 20 мл д ля прийому всередину

Дорослим і дітям старш е 6 р. усеред ину по 0,01 г
1 раз на день (ввечері) або по 0,005 г 2 рази на
день (вранці та ввечері); дітям до 6 р. по 0,005 г
(10 крапель) 1 раз на добу

Аерозоль у балонах по 10 і 15 мл; поро­
ш ок для інгаляцій в капсулах по 0,02 г;
в ам пулах 1 і 2 % розчини для інгаляцій
по 2 і 10 мл відповідно; в капсулах по
0,1 г; в тю биках-крапельницях 2 % розчин
(очні краплі) по 0,25 мл і ф лаконах по 5,
10 і 13,5 мл та у ф лаконах 4 % розчин
по 10 мл; у ф лаконах 2 % спрей д ля інтраназального введення по 15 і 26 мл

Інгаляційно по 0,01 г (2 вдихи) 4 -8 разів на день.
Д ля інгаляцій по 1 капе, за д опом огою спеціаль­
ного інгалятора. Усеред ину по 0,2 г 4 рази на
добу. У вигляді очних крапель - по 1 -2 краплі
3 -8 разів на добу

521

РОЗДІЛ 16
КИСЛОТИ І ЛУГИ

Для забезпечення нормальної життєдіяльності організму необхідна біохімічна ста­
лість внутрішнього середовища —гомеостаз. Однією з важливих ланок його є кислот­
но-основна рівновага. Зміна її в той чи інший бік призводить до алкалозу чи ацидозу.
Д ля підтримання кислотно-основної рівноваги застосовують препарати кислот
і лугів. Проте спектр дії цих лікарських засобів значно ширший. Вони мають пререзорбтивну і резорбтивпу дію, протимікробні властивості, їх призначають місцево,
всередину і парентерально. У клінічній практиці застосовують препарати неорга­
нічних (борна, хлороводнева та ін.) та органічних (глютамінова, гліцин, триптофан,
гістидин та ін.) кислот.
Пререзорбтивна (антисептична, в’яжуча) дія на макроорганізм та протимікроб­
ний ефект більше виражені у неорганічних кислот.
Механізм антисептичної дії кислот, а також в’яжучого впливу на шкіру і слизові
оболонки людини полягає у денатурації білків клітин організму та мікробних клі­
тин. При цьому мають значення такі чинники:
1. Ступінь дисоціації (концентрації Н ' ). Так, сильні кислоти (сульфатна, хлоро­
воднева, азотна) завдяки значній дисоціації мають високу бактерицидну здат­
ність. Органічні кислоти (наприклад, кислота борна) проникають крізь обо­
лонку мікробної клітини недисоційованими і поступаються антисептичними
властивостями.
2. Властивості аніонів. Наприклад, аніони N 0 ^, БО ,2' підвищують протимікроб­
ні властивості кислот, тоді як аніони органічних кислот такої дії не чинять.
3. Розчинність у ліпідах. Висока розчинність у ліпідах борної, молочної, оцтової
кислот забезпечує швидке проникнення їх усередину клітини, внаслідок чого
відбувається згортання білків цитоплазми мікроорганізмів, тобто підвищення
протимікробної активності.
522

Кислоти і луги

4. Кислотність (рН) середовища. Зміна реакції середовища в кислий бік сприяє
підвищенню його протимікробних властивостей.
5. Властивості субстрату, з яким взаємодіє кислота. Наприклад, слизові обо­
лонки кислотами ушкоджуються більше, ніж шкіра.
6. Ступінь вологості тканини. На вологі тканини препарати кислот мають біль­
ший вплив, що пов’язано з підвищенням їх дисоціації.
7. Температура тіла. З підвищенням температури тіла вплив кислот посилюється.
8. Зміна тканинних биків. Ущільнення тканинних білків (геліфікація) у верх­
ньому шарі цитоплазми під впливом кислот зумовлює розвиток оооротного
в’яжучого (протизапального) ефекту. Згортання білків глибоких шарів клі­
тинної цитоплазми зумовлює припікаючий ефект. Подразнення кислотами
чутливих рецепторів призводить до рефлекторної зміни обміну речовин і
функцій окремих органів. Ушкодження тканин сильними кислотами викли­
кає коагуляційний некроз, утворення щільного альбумінату, що зменшує про./
никнепня кислоти в глибокі шари клітини, обмежуючи її токсичну дію. Ушко­
джувальна дія кислот супроводжується гіперемією, запальним набряком.
-

Місцево застосовують кислоту борну, саліцилову, бензойну.

К и с л о т а б о р н а ( Н 3В О ) - ліпідорозчинна, проникає крізь слизові оболонки, ушко­
джені ділянки шкіри, а також усередину мікробних клітин. Має в’яжучу, протиза­
пальну, антибактеріальну та протимікозну дію. Резорбуючись крізь слизові оболонки
або ушкоджену шкіру, може кумулювати, негативно впливати на паренхіму нирок,
зменшувати реакцію судин на судинозвужувальні подразнення. Внаслідок цитоплаз­
матичної дії її застосування протипоказано немовлятам, матерям-годувальницям.
Показання. Борну кислоту призначають у 2 % розчині в офтальмології для про­
мивання очей, 3 % у вигляді примочок при дерматиті та екземі, 0,5 %, 1 %, 2 %, 3 %
спиртові розчини у вигляді крапель, турунд при гострому та хронічному отиті в оториноларингології, в дерматології для обробки шкіри при піодермії, екземі, опрілості.
10 % розчин у гліцерині призначають для змащування шкіри при опрілості, ооробки вагіни при кольпіті. Порошок борної кислоти призначають для інсуфляцій після
операцій на середньому вусі. 5 % борну мазь призначають при педикульозі.
Побічні ефекти: можливі прояви гострої та хронічної інтоксикації у вигляді нудо­
ти, блювання, діареї, висипів на шкірі, десквамації епітелію, головного болю, сплу­
тання свідомості, олігурії, рідко - шокових станів.
К и с л о т а с а л іц и л о в а ( о р т о - о к с и б е н з о й н а ) - має кератопластичну (1 -2 %), ке­
ратолітичну (3 -1 0 %) дію, виявляє подразнювальний, відволікаючий, протизапаль­
ний, протимікробний, протимікозний ефекти, ушкоджує йотові залози. Застосову­
ється як антисептичний, відволікаючий, подразнювальний, кератолітичний, у малих
концентраціях ( 1 -2 %) - кератопластичний, регенеративний засіб. Входить до скла­
ду дезодорантів, антисептичних і протимікозних засобів (саліцилово-цинкова паста,
паста Ласара тощо), мозольної рідини, мозольного пластиру.
Показання: жирна себорея, вугри, хронічна екзема, псоріаз, дискератози, іхтіоз,
бородавки, мозолі, рани, опіки. Зазвичай призначають у вигляді 2 % розчину або 2 %
мазі. 2 % розчин призначають також у вигляді крапель в оториноларингології.
523

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Побічна дія: свербіж, печіння, висипи на шкірі.
К и с л о т а б е н з о й н а — застосовується як антисептик і протимікозний засіб.
Після прийому всередину може підвищувати секрецію бронхіальних залоз. Як
відхаркувальний засіб призначають натрієву сіль кислоти бензойної.
К и с л о т а х л о р о в о д н е в а ( Н С 1 ) р о з в е д е н а (3 %, 8 %). Застосовують усередину.
Фармакокінетика. Потрапляючи всередину, зв’язується з компонентами їжі,
частково нейтралізується слиною, що надходить до шлунка, а також слизом шлунка.
Н езв’язана частина переходить до дванадцятипалої кишки, де нейтралізується луж ­
ним вмістом.
Фармакодинаміка. Кислота хлороводнева утворює концентрацію йонів водню,
необхідну для перетворення пепсиногенів на пепсин, активації пепсину, денатурації
та набряку білків, що полегшує їх ферментативне розщеплення. Кислота також ре­
гулює тонус воротаря шлунка, ііого евакуаційну функцію, має протимікробну дію,
запобігає розвитку бродильних і гнильних процесів у шлунку, сприяє транспорту
заліза, стимулює утворення гастрину, активує утворення слизовою оболонкою два­
надцятипалої кишки секретину і холецистокініну.
Показання: ахілія, гіпоаиидні стани, диспепсія, гіпохромиа анемія.
Усі кислоти швидко транспортуються з кишок і мають резорбтнвну дію, спричи­
няють компенсований (утворена вуглекислота швидко виводиться через дихальні
шляхи, з сечею, що зумовлює зменшення лужних резервів у крові), а потім некомпенсований (зниження рН крові внаслідок вичерпання лужних резервів) ацидоз.
Некомпенсований ацидоз виявляється втратою чутливості, порушенням дихання
(дихання Куссмауля), підвищенням артеріального тиску, судомами, комою. Смерть
настає від паралічу дихального центру.
У випадках отруєння концентрованими кислотами розвиваються симптоми їх
місцевої дії - опіки по ходу надходження, різкий біль, блювання, діарея, шок, а та­
кож симптоми некомпенсованого ацидозу.
До заходів невідкладної допомоги належить нейтралізація кислоти, промивання во­
дою, інколи - суспензією магнію оксиду, приймання обволікаючих білкових речовин
(збитий білок яєць, молоко), призначають наркотичні анальгетикп (морфін, проме­
дол та ін.), проводять симптоматичну терапію. Для боротьби з ацидозом внутрішньо­
венно вводять натрію гідрогенкарбонат та ізотонічний розчин натрію хлориду.
К и с л о т у ц и т р и н о в у в 1 % розчині застосовують парентерально у випадках алка­
лозу. Призначають усередину в складі комплексних препаратів для лікування хво­
рих на подагру та уролітіаз (блемарен, солюран та ін.). Хворим на уролітіаз кислоту
цитринову застосовують у складних розчинах і вводять через систему катетерів.
Препарати амінокислот є основним будівельним матеріалом для синтезу спе­
цифічних тканинних білків, ферментів, пептидних гормонів та інших фізіологічно
активних сполук. Амінокислоти мають також важливе функціональне значення:
кислоти г л ю т а м ін о в а , а с п а р а г ін о в а та інші мають невромедіаторні функції; ф е н іл ­
а л а н ін , а також т и р о з и н є попередниками у біосинтезі дофаміну, норадреналіну,
адреналіну, т р и п т о ф а н - попередником серотоніну, г іс т и д и н - гістаміну, а р г і н і н -бере участь в утворенні азоту оксиду.
524

Кислоти і луги

Похідними амінокислот є енкефаліни, ендорфіни та інші невропептиди, рилізингфактори гіпоталамуса, гормони гіпофіза тощо.
Кислота глютамінова має нейромедіаторний вилив, стимулює окисно-відиовні
процеси, бере участь у білковому і вуглеводному обмінах, сприяє знешкодженню
аміаку, підвищує стійкість тканин до гіпоксії, стимулює синтез ацетилхоліну та
АТФ, поліпшує передачу збудження.
Кислоту глютамінову призначають головним чином для лікування при захворю­
ваннях ЦНС (епілепсія, психози, реактивні депресії тощо).
П о б іч н а дія: підвищена збудливість, захворювання печінки, нирок, травного кана­
лу, анемія, лейкопенія. Кислота глютамінова разом з Ь-аргініном входить до складу
препарату глутаргін. Гіпоамоніємічний ефект реалізується завдяки активації ш ля­
хів знешкодження аміаку в орнітиновому циклі.
Глутаргін має геиатопротекторний вплив, антиоксидантну, антигіпоксичну, мемораностабілізуючу дію.
П о к а за н н я : гострі і хронічні гепатити різної етіології. Призначають для профілак­
тики сп’яніння, гострій та хронічній інтоксикації алкоголем.
П о б іч н а дія: дискомфорт в шлунку та кишечнику, нудота.
Метіонін є донатором метильних груп, бере участь в процесах метилювання, во­
лодіє ліпотропним ефектом, нормалізує синтез фосфоліпідів та холіну, має гепатопротекторний вплив.
П о к а за н н я : при захворюваннях печінки, дистрофіях.
П о б іч н а дія: нудота, блювання.
Препарат входить до складу лікарського засобу адеметіоніну (гептралу), який
володіє гепатопротекторним і нейропротекторним ефектами завдяки участі в реак­
ціях метилювання, тому що є попередником тіолових сполук.
П о к а за н н я : хронічний гепатит, внутрішньопечінковий холестаз, цироз печінки,
печінкова енцефалопатія, депресивні стани, абстинентний синдром.
П о б іч н а дія: порушення ритму сну, печія, неприємні відчуття в епігастральній ді­
лянці.
Кислота аспарагінова у вигляді калієвої та магнієвої солей входить до складу аспаркаму (панангіну), який має антиаритмічний вплив при гіпокалієміях та гіпонатрієміях, стимулює окисне фосфорилювання, утворення АТФ, поліпшує тонус ске­
летних м’язів, моторику травного каналу.
П о к а за н н я : стенокардія, кардіосклероз, міокардіодистрофія, інфаркт міокарда,
аритмія, для поповнення втрат калію під час терапії діуретиками, проносними, сер­
цевими глікозидами, глюкокортикоїдами, при блюванні, діареї.
П о б іч н а дія: неприємні відчуття в епігастрії, гіперкаліємія, гіпермагніємія.
Гістидин раніше призначали для лікування хворих на гепатит, виразкову хворобу
шлунка і дванадцятипалої кишки.
Гістидин разом з АТФ, калієм і магнієм входить до складу координаційного пре­
парату АТФ-лонг. Препарат стимулює енергетичний обмін, активність іонтранспортуючих систем мембран клітин, має антиоксидантні, антиішемічні, кардіопротекторні властивості.
525

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

П о к а за н н я : в комплексному лікуванні ішемічної хвороби серця, порушень ритму,
вегетосудинній дисфункції, хронічній втомі, для підвищення толерантності до ф і­
зичного навантаження.
П о б іч н а дія: нудота, неприємні відчуття в епігастрії.
Г л іц и н ( г л і ц и с е д К М П ) - гальмівний медіатор, володіє седативним ефектом,
нормалізує метаболічні процеси в мозковій тканині.
П о к а за н н я : алкоголізм, депресія, порушення мозкового кровообігу.
П о б іч н а дія: явища гіперчутлнвості.
Ц и с т е ї н і т а у р и н призначають в офтальмологічній практиці.
Таурин має також кардіопротекторну, нейрогіротекторну дію, підвищує чутли­
вість р-клітин до інсуліну, сприяє процесам репарації, регенерації, нормалізує ф унк­
цію клітинних мембран.
П о ка за н н я : у вигляді інсталяцій призначають при дистрофічних ураженнях сітківки,
дистрофії рогівки, діабетичній та інших видах катаракти. У вигляді препарату дибікор
призначають у комплексному лікуванні ішемічної хвороби серця і цукрового діабету.
П о б іч н а дія: явища гіперчутлнвості.
А л а н ін є важливим джерелом енергії для головного мозку, зміцнює імунну систе­
му, легко включається в обмінні процеси.
П о к а за н н я : імунодефіцитні стани, уролітіаз, припливи при менопаузі (признача­
ють в комплексних полівітамінних препаратах).
П о б іч н а дія: алергічні реакції.
А р г і н і н є активним клітинним регулятором, має антигіпоксичні, мембраностабілізуючі властивості, підтримує гормональний баланс (підвищує вміст інсуліну,
глюкагону, пролактину), а також інших біологічно активних речовин, включається
в процеси фібриногенезу, сперматогенезу, стабілізує мембрани, сприяє утворенню
оксиду азоту.
Входить до складу препаратів т ів о р т ін (з аскорбіновою кислотою), к о р а р г і н
(з рибоксином).
П о к а за н н я : ішемічна хвороба серця, стан після порушення мозкового кровообігу.
П о б іч н а дія: алергічні реакції, неприємні відчуття в епігастрії.
До препаратів лугів належать деякі о кси д и ( м а г н і ю о к с и д , а л ю м ін ію г і д р о к с и д )
і солі, щ о м а ю т ь л у ж н і вла ст и во ст і ( н а т р ію г ід р о г е н к а р б о н а т , н а т р ію т е т р а б о р а т ,
к а л ь ц ію к а р б о н а т о с а д ж е н и й , м а г н ію к а р б о н а т о с н о в н и й ) .
Н а т р ію г ід р о г е н к а р б о н а т ( № Н С 0 3) застосовують місцево для полоскань, сприн­
цювань. У розчині препарат має протимікробну, протимікозну дію. Місцево натрію
гідрогенкарбонат розплавляє муцин, очищує поверхню слизових оболонок, має по­
дразнювальні властивості, прискорює мікроциркуляцію. При прийомі всередину
натрію гідрогенкарбонат має антацидні властивості (не слід приймати у зв’язку з
утворенням С 0 2, стимуляцією синтезу гастрину), а також відхаркувальну дію. Вну­
трішньовенно вводять у випадках ацидозу.
{.-М а г н і ю о к с и д ^ ^ О ) , на відміну від натрію гідрогенкарбонату, при прийомі все­
редину не утворює СО., і рекомендується в клінічній практиці як антацидний засіб.
Через проносний ефект у клінічній практиці самостійно застосовується рідко.
526

Кислоти і луги
Н а т р ію т е т р а б о р а т (Ма.,В,()7 * 10 Н , 0 ) має протимікробну, протимікозну дію,
призначається для полоскання порожнини рота, змащування глотки, спринцювань.
Р о з ч и н а м іа к у ( N 1 ^ 0 1 1 ) як антисептик призначають для оброблення рук хірурга.
А л ю м і н ію г ід р о к с и д - А І(О Н )3 у суспензії також має лужні властивості. Призна­
чають як антацидний та обволікаючий засіб усередину. Входить до складу алмагслю,
д маалоксу (див. "Засоби, що виливають на травний канал").
Симптоми отруєння лугами: глибокі некротичні зміни у слизових оболонках ро­
тової порожнини, глотки, стравоходу, шлунка, різкий біль у животі, утруднення під
час ковтання, блювання, пронос з кров'ю, перитоніт, шок, алкалоз.
Перша допомога: промивання шлунка водою, іноді введення слабких органічних
кислот - цитринової, оцтової (більшість клініцистів звертають увагу на їх подраз­
нювальний вилив), збитого білка яєць, активованого вугілля, рослинної олії, нарко­
тичних аиальгетиків; у разі гінонатріємії - введення великої кількості ізотонічного
розчину натрію хлориду, інгаляція вуглекислоти.

527

РОЗДІЛ 17
ПРЕПАРАТИ ЛУЖНИХ ТА

1 7 .1 . П Р Е П А Р А Т И К А Л І Ю

Калій належить до елементів, солі яких легко всмоктуються і легко екскретуються з організму. Розподіл калію триває 8 годин.
Калій міститься всередині клітини, його вміст у позаклітинній рідині та плазмі
крові незначний. Він підтримує поляризацію клітинних мембран, активує фермен­
ти, які беруть участь у синтезі АТФ, глікогену, білків, у тому числі скоротливих,
у взаємодії актину з міозином, а також у синтезі ацетилхоліну. Препарати калію
мають велике значення для генерації і проведення імпульсів нервовими волокна­
ми, для здійснення м’язового скорочення, підтримання автоматизму міокарда. Під
впливом калію збуджується кора надниркових залоз і виділяється адреналін.
Калій сприяє відновленню і нормалізації кислотно-лужного стану, регуляції внут­
рішньоклітинного осмотичного тиску.
Існують препарати калію монокомпонентні - к а л і ю х л о р и д , к а л і ю о р о т а т , к а л ію
й о д и д ) та комбіновані - а с п а р к а м ( п а н а н г ін ) , р и т м о к о р , Г І К (калію хлорид та дек­
строза).
К а л і ю х л о р и д приймають всередину у формі таблеток пролонгованої дії ( к а л і й н о р м ін , к а л іп о з и р о л о н г а т у м , к а л ь д іу м ) .

Показання: гіпокаліємія, в тому числі зумовлена прийомом діуретиків, довго­
тривалим блюванням, профузним проносом, хірургічними втручаннями, препа­
ратами наперстянки; аритмія, що зумовлена відносною чи абсолютною гіпокаліємією; порушення електролітного балансу, м’язова дистрофія, міастснічна форма
пароксизмальної міоплегії; відновлення рівня калію після застосування глюкокортикоїдів.
528

17.1. Препарати калію

П о б іч н а дія: гіри передозуванні - парестезія, в рідких випадках парадоксальна ре­
акція у вигляді екстрасистол, дискомфорт в егіігастральній ділянці, нудота, діарея.
Г І К (калію хлорид + декстроза) поповнює запаси калію, підтримує внутрішньота позаклітинний рівень калію, що сприяє активації цитоплазматичних ферментів,
підтримці внутрішньоклітинного осмотичного тиску, підвищенню тонусу симпатич­
ної нервової системи і продукції адреналіну паднирнпками, синтезу АТФ, ацетилхо­
ліну, глікогену, білків, знижує частоту серцевих скорочень, скоротливу активність,
збудливість, провідність та автоматизм міокарда, розширює коронарні судини.
Глюкоза є енергетичним легкозасвоюваним субстратом, який сприяє проникненню
калію всередину клітини. Препарат поліпшує енергетичний електролітний баланс,
має антпарпгмічиу дію, понижує чутливість до серцевих глікозидів та їх токсичні
ефекти. Вводять препарат внутрішньовенно крапельно.
П о к а за н н я : аритмія, що була зумовлена гінокаліємією.
П о б іч н і еф ект и : при внутрішньовенному крапельному введенні - слабкість, па­
рестезії, підвищення кількості екстрасистол.
К а л і ю о р о т а т стимулює білковий, вуглеводний, ліпідний обмін, тому що поперед­
ником пірпмідинових основ є кислота оротова. Завдяки анаболічній дії посилює
скоротливість міокарда, нормалізує обмін галактози, понижує синтез загальних л і­
підів та холестерину в сироватці.
П о к а за н н я : хвороби печінки та жовчовивідних шляхів, галактоземія, мегалобластна анемія, порушення кровообігу різного генезу, в комплексному лікуванні інфаркту
міокарда, аритмія, дерматоз, аліментарна дистрофія у дітей.
П о бічн а дія: алергічні реакції, жирова дистрофія печінки.
К а л і ю й о д и д відновлює порушений синтез тпреоїдних гормонів, підвищуючи
і зменшуючи залежно від дози.
П о к а за н н я : профілактика розвитку йоддефіцптиих станів, мікседеми, ендемічний
зоб, профілактика радіаційних уражень щитоподібної залози.
П о б іч н а дія: алергічні реакції, прояви гіпертиреозу - тахікардія, тремор, збудли­
вість, безсоння.
К а л і ю п е р м а н г а н а т має антисептичну, дезодоруючу дію завдяки вивільненню
атомарного кисню. Магнію оксид, що сприяє утворенню щільних альбумінатів у поверхневих шарах протоплазми, визначає в’яжучу дію препарату.
П о к а за н н я : полоскання рота і горла, промивання ран, спринцювання, промивання
в урології, змазування виразкових, опікових поверхонь. Застосовують для проми­
вання шлунка при отруєнні алкалоїдами, в тому числі морфіном, нікотином, кисло­
тою синильною, хініном, фосфором, при потраплянні аніліну на шкіру.
П о бічн а дія: при попаданні всередину викликає різкий біль у порожнині рота,
стравоході, животі, блювання, пронос, можливий набряк гортані, асфіксія, опіковий
шок, рухове збудження, судоми, важкі пневмонії, геморагічний коліт, нефропатія,
геиатопатія, можливі явища паркінсонізму.
Деякі препарати вміщують солі калію і магнію - а с п а р к а м ( п а н а н г і н ) , р и т м о к о р
(див. препарати фосфору). Калій разом з іншими мікроелементами входить до скла­
ду полівітамінних препаратів - в іт р у м , в іт а к а н та інших.
529

СПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

1 7 .2 . П Р Е П А Р А Т И Н А Т Р І Ю

Іони натрію мають важливе значення для підтримки осмотичного тиску, буфер­
них систем.
Н а т р ію х л о р и д в ізотонічному розчині (0,9 %) та гіпертонічному розчині (10 %)
широко застосовують в медицині.
Фармакокінетика. Ізотонічний розчин натрію хлориду при парентеральному вве­
денні швидко абсорбується, утримується в крові нетривалий час, швидко надходить
до інтерстиціґшого та позаклітинного простору. Через годину в крові залишається
50 % введеного розчину. Препарат швидко екскретується нирками, потовими зало­
зами і з фекаліями.
Фармакодинаміка. Натрію хлорид в ізотонічному розчині нормалізує водно-со­
льовий обмін, осмотичний тиск, іонний склад, об’єм крові, підвищує антитоксичні
властивості організму. У зв’язку з швидким виведенням із судинного русла і малою
здатністю коригувати гіповолемію натрію хлорид як плазмозамінний засіб у монопрепараті практично не застосовують. Натрію хлорид входить у розчини, які при­
значають для корекції порушень електролітного балансу, такі як ацесоль, дпеоль, ііоностерил, розчин Рінгера та Рінгера розчину лактатного, трисоль, хлосоль. Місцево
ізотонічний розчин натрію хлориду має слабку протимікробну дію.
Показання: призначають при значній втраті позаклітинної рідини або недостат­
ньому її надходженні. Посилене виділення натрію з організму відбувається при три­
валому та вираженому проносі (при холері), надмірному блюванні, важких опіках,
важких обмороженнях із сильною ексудацією, гіпофункції кори наднирників.
При дефіциті натрію хлориду спостерігається активація коагуляції в зв’язку з пе­
реходом води з судинного русла в тканини. При значному дефіциті натрію у хворих
розвиваються спазми гладеньких м’язів, судомні скорочення скелетних м’язів, по­
рушення функції нервової системи і кровообігу.
Натрію хлорид в ізотонічному розчині призначають для промивання ран, очей,
слизової оболонки носа.
Натрію хлорид в ізотонічному розчині призначають як дезінтоксикаційний засіб.
Ш ироко застосовується для розчинення різних лікарських засобів, у тому числі при
інфузіях.
Побічна дія: введення значної кількості розчину веде до гіпериатріємії, циркуляторних порушень, загрожуючи набряком мозку і легень, при лікуванні значними до­
зами кортикостероїдів.
Гіпертонічний розчин (10 %) натрію хлориду застосовують місцево для видалення
з рани ексудату. При цьому він діє також антибактеріально, порушуючи осмотичний
тиск у мікробній клітині. Крім того, натрію хлорид сприяє утворенню грануляцій і
загоєнню ран. Це відбувається внаслідок слабкої протизапальної і подразнювальної
дії, що стимулює процеси регенерації, поліпшення трофіки в ушкодженій ділянці.
Внутрішньовенне введення ізотонічного розчину (0,9 %) натрію хлориду застосо­
вують у випадках кишкових, легеневих, маткових кровотеч. При введенні у пряму
кишку препарат подразнює рецептори її слизивої оболонки, що зумовлює його про­
носну дію. Натрію хлорид є антидотом препаратів срібла.
530

17.3. Препарати магнію

Показання. Гіпертонічні розчини (3 -5 - 1 0 %) застосовують при лікуванні гнійних
ран у вигляді примочок і компресів, вволять внутрішньовенно 10% розчин для при­
пинення легеневих, шлункових, маткових кровотеч, при гіпоиатріємії, спричиненій
сечогінними засобами. Натрію хлорид у 2 - 5 % розчині використовують для про­
мивання шлунка нри отруєнні срібла нітратом. Усередину у великих дозах призна­
чають хворим з хворобою Аддісона і для посилення діурезу (осмотичний діурез).
Побічна дія: порушення водно-сольового обміну, гомеостазу, посилення набряку
мозку, легень.
У розчині д и с о л ь міститься натрію хлорид, натрію ацетат; т р и с о л ь - натрію хло­
рид. калію хлорид, натрію ацетат; а ц е с о л ь - натрію хлорид, калію хлорид, натрію
ацетат; х л о с о л ь - натрію хлорид, калію хлорид, натрію ацетат. Всі розчини мають
гемодпнамічну дію, зменшують гіповолемію, попереджають згущення крові та роз­
виток метаболічного ацидозу, поліпшують капілярний кровообіг, посилюють діурез,
мають дезінтоксикаційну дію.
Р е г ід р о н - дозований порошок, який містить натрію хлорид, натрію цитрат, ка­
лію хлорид, безводну декстрозу. Препарат відновлює водно-електролітний баланс
при гострій діареї, при теплових ураженнях, які пов’язані з порушеннями водноелектролітного балансу. Профілактично застосовують препарат при теплових та ф і­
зичних навантаженнях, які ведуть до значного потовиділення.
Побічна дія: при введенні препарату в значній кількості можлива гіпернатріємія
та гіперкаліємія.

1 7 .3 . П Р Е П А Р А Т И М А Г Н І Ю

Історія відкриття магнію, який потім назвали англійською, або гіркою сіллю, по­
чалася з 1625 року, коли англійський вчений Д. Гро отримав речовину шляхом ви­
паровування мінеральної води еисомського джерела. Такий же порошок отримували
при прожарюванні металу, знайденого біля міста Магнезії. Отримана сполука була
подібна гірській солі і отримала назву магнезія. Ш отландський вчений з Единбурга
Д. Блек у 1755 році довів існування індивідуального елемента з властивостями білої
магнезії і назвав його магнієм. Чистий магній отримав спочатку Г. Деві у 1808 році,
а пізніше А. Бюссі в 1829 році.
М агній - це регулятор біохімічних та фізіологічних процесів в організмі, нале­
жить до 12 структурних елементів, які становлять 99 % елементного складу організ­
му людини. Оскільки цей елемент є одним із основних внутрішньоклітинних іонів,
він бере участь у вуглеводному, білковому, ліпідному обмінах. Іон Mg2+ знаходиться
на четвертому місці по кількості в організмі людини після натрію, калію та кальцію.
Важливий для здійснення транскрипції ДНК, а також при підтриманні стабільності
РНК. Пронеси транспорту Mg2* регулюються гормонами (наприклад, антидіуретичними пептидами, глюкагоном, кальцитоніном, інсуліном).
Ф а р м а к о к і н е т и к а м а г н ію . Всмоктування магнію відбувається в три етапи. Пер­
ший етап - це абсорбція, тобто всмоктування Mg2+ у кишечнику та у дванадцяти­
531

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

палій кишці. Магній засвоюється відносно добре (3 0 -3 5 %) із харчових продуктів.
Покращують всмоктування магнію вітамін В(і, молочна та аспарагінова кислоти.
Молоко та молочні продукти, що містять казеїн, теж сприятливо впливають на аб­
сорбцію магнію. Другим етапом фармакокінетики є розподіл магнію в організмі. З а­
гальна кількість магнію в дорослому організмі може складати в середньому 24—25 г
(близько 1000 ммоль). Концентрація в клітинах становить 5—10 ммоль/л, а в си­
роватці крові в нормі - 0,75-0,95 ммоль/л. Завдяки неоднорідності його розподілу
в різних структурах тканин дані можуть помітно відрізнятися (наприклад, в еритро­
цитах - 2-2,5 м м оль/л). Третій етап - це елімінація. М ^" з організму виділяється
головним чином нирками. За добу нирками виділяється близько 100 мг. У звичай­
ному стані незначна кількість виводиться з потом. Люди, які підлягають значним ф і­
зичним навантаженням, із потом втрачають велику кількість магнію. При суттєвому
підвищенні температури повітря або збільшенні фізичного навантаження втрати
магнію в процесі потовиділення можуть складати близько 15 % всієї його кількості.
У таких випадках поповнити втрати у пацієнтів можна лише за допомогою препара­
тів, що містять магній, або спеціальної дієти.
Магнієвий дефіцит буває первинним та вторинним. Первинний, або консти­
туційний, латентний, проявляється спазмофілією. Такий дефіцит може бути не
пов’язаний із вмістом магнію в крові. Причиною є порушення трансмембранного
обміну. Вторинний дефіцит магнію - це дефіцит, причиною якого є умови життя та
хвороби людини. Найпоширенішими причинами порушень є такі фактори: гіпокалорійні дієти, які використовують з метою зниження ваги; стрес, особливо такий, що
став хронічним; гіподинамія; вплив високих температур (сауии, бані, жаркий клі­
мат, гарячі цехи тощо); гіперкальціємія; вагітність і лактація; діуретична, глюкокортикоїдпа терапія; гормональна контрацепція; гіперглікемія; інфаркт міокарда тощо.
З харчовими продуктами не завжди в організм надходить достатня кількість маг­
нію, тому рекомендують щоденно вживати такі продукти та нити напої: коренеплоди,
ягоди, злаки, фруктові соки, мінеральні води і т.п. Розрахунки добової норми вживан­
ня магнію залежать також від віку. Організм дитини, який в період росту активно фор­
мується, потребує багато енергії, адже повинен забезпечуватися всіма необхідними ко­
рисними компонентами харчування. Людям похилого віку доцільно складати раціон з
урахуванням потреб організму індивідуально, тому що зі старінням організм засвоює
меншу кількість магнію з їжею. Потреба в магнії зростає у вагітних жінок, годуючих
матерів, хворих на вірусні та бактеріальні захворювання і спортсменів. Відомо також,
що гіпомагиіємія спостерігається у хворих на цукровий діабет 2-го типу. Тому пацієн­
там показані препарати магнію, комбіновані з вітаміном В(.. Це дозволяє стабілізувати
рівень глюкози в крові, тим самим поліпшивши стан хворого. Застосування препара­
тів магнію протягом 2 тижня І, II та III триместрів вагітності сприяє зниженню час­
тоти випадків гіпоксії плода при пологах, підвищує імунітет вагітних жінок до ГРВІ.
Клінічні прояви деф іциту магнію виявляю ться поруш енням синтезу інсулі­
ну, інсулінорезистентністю , підвищ енням ф ункції щитоподібної залози, підви­
щеним виділенням катехоламінів (ендокринно-обмінні процеси); вегетативною
дисфункцією , синдромом хронічної втоми, запам ороченням и, головним болем,
532

17.3. Препарати магнію

а також тривогою, необгрунтованими страхами, депресією, галю цинаціям и тощо
(психічні та неврологічні процеси); розвитком атеросклерозу, артеріальної гіпер­
тензії, тахікардією , аритмією.
Даний біометал знижує збудження в нервових клітинах, розслаблює серцевим
м’яз, регулює функцію нервової, серцево-судинної, кістково-м’язової систем, шлун­
ково-кишкового тракту та ін. Препаратам магнію властива мембраностабілізуюча
дія, наслідком чого є виражене пригнічення функції нервової системи, що призво­
дить до зменшення тривоги, стабілізації психологічного стану, заспокоєння та врів­
новаження реакції на зовнішні подразники. Магній відіграє особливе значення у
реалізації біохімічних процесів, тому що є природним антагоністом кальцію. М аг­
ній взаємодіє з кальцієм на рівні мембран та безпосередньо може впливати па їх
збудливість. Солі магнію пригнічують функцію ЦНС, проявляють антпішемічпий,
гіпотензивний, діуретичний ефекти. Найпоширенішими лікарськими формами маг­
нієвмісних препаратів є таблетовані препарати та препарати, які використовують
для парентерального введення.
Обстеженим хворим зі встановленим діагнозом "дефіцит магнію", що клінічно
проявлявся астеноневротпчним синдромом, призначали препарат M aine В(і. Піс­
ля застосування Магне-В,, самопочуття пацієнтів поліпшилося і не спостерігалося
швидкої втомлюваності, запаморочення, головного болю, що стверджувало підви­
щення адаптаційних можливостей організму.
Магній є кофактором багатьох ферментативних реакцій, проявляючи позитивну
дію безпосередньо чи опосередковано. Завдяки властивості вступати у зв’язки з ор­
ганічними речовинами магній приймає участь у різних реакціях (нагір. гліколізу).
Магній бере участь у метаболічних процесах, регулює фосфорний, білковий і вугле­
водний обмін, знижує збудливість нейронів та пригнічує передачу нервового імпуль­
су, стимулює розпад нуклеїнових кислот. Магній сприяє адаптуванню організму до
холоду; цей елемент є структурним компонентом кісток та зубної емалі (до 53 %),
20 % знаходиться в серці, м’язах, печінці, нирках, і лише 10 % - поза клітинами.
Препарати магнію нормалізують артеріальний і внутрішньочерепний тиск, зні­
мають спазми судин, тому у них виражена спазмолітична та судинорозширювальна
дія. У пацієнтів з ураженням ЦНС та інших життєво важливих систем, коли спосте­
рігається дефіцит магнію і необхідне лікування патологічного стану, застосування
препаратів магнію є необхідною складовою.
Експериментальні вивчення молекулярних механізмів регулювання обміну ре­
човин повинні включати в себе аналіз ультраструктурних змін, що викликані дефі­
цитом Mg3+/C a 2\ аналіз відношення між активністю матричних металопротеїназ та
Mg2r in vitro й in vivo. Такі медикаменти виявляють мембраностабілізуючу, антиок­
сидантну, аптиаритмічну дію. В умовах ішемії та гіпоксії одним із механізмів впливу
препаратів на клітини є пригнічення процесів вільнорадикального окислення білків
і перекисного окислення ліпідів. Протнарнтмічна дія магнію широко використову­
ється, адже про неї добре відомо. Препарати доцільно використовувати при: шлуночковій тахікардії; шлуночковпх аритміях; суправентрикулярній пароксизмальній
тахікардії тощо.
533

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Завдяки зазначенії! дії та вмісту іонів магнію препарати потенціюють клінічну
ефективність протиарптмічних засобів та виявляють антиаритмічну дію. ГІри ста­
нах, пов’язаних з активацією вільнорадикальних реакцій, застосування препаратів
супроводжується зменшенням проникності клітинних мембран.
Б іо д о с т у г п ііс т ь магнію регулюється генами, серед яких є такі як TRPM6 та
TR PM 7, найголовніші для даного явища. Білок TR PM 6 (transient receptor potential
cation channel 6) - це іонний канал, що транспортує двовалентні катіони і разом з
іншим каналом TR PM 7 (transient receptor potential cation channel 7) утворює ф унк­
ціональні комплекси на поверхні клітини. Під впливом протеїн кінази, яка активу­
ється катехоламінами, чутливість TR PM 7 до іонів магнію зростає. Це спричиняє
закуиорення каналів клітини, в свою чергу викликаючи дефіцит магнію. Ген CASR
(утворюється в прищитоподібних залозах та ниркових капальцях) діє як сенсор, що
реагує на концентрацію катіонів за рахунок високої чутливості, відіграє важливу
роль у підтриманні катіонного гомеостазу. Дефекти, що можуть виникати в цьому
гені, викликані гіиер- або гіпокальціємією. Активація CASR Ca2f/M g 2 -чутливого
рецептора понижує активність білкової кінази А (РКА). Внаслідок цього впливу
зменшується фосфорилювання клаудину-16 в лізосоми. Результатом цього явища
є зменшення реабсорбції магнію в ниркових капальцях.
Препарати магнію мають різноманітний вплив на організм.
М а г н е р о т - магнію оротат. Форма випуску: таблетки.
Фармакодинаміка. Магній - природний фізіологічний антагоніст кальцію - бере
участь у катаболізмі й анаболізмі вуглеводів, білків, жирів і нуклеїнових кислот,
в енергетичних процесах, проведенні нервового порушення, сприяє скороченням мі­
окарда, пригнічує нейром’язову передачу, має спазмолітичну дію, підвищує стійкість
до стресу. Оротова кислота регулює обмін речовин, активізує процеси росту й регене­
рації клітин, стимулює клітинну утилізацію магнію, сприяє прояву його метаболіч­
них ефектів. Оротова кислота в комплексі з магнієм виявляє позитивну терапевтичну
дію на серце, дає чіткий анаболічний ефект, поліпшує енергетичні процеси в міокарді.
Показання: Магнерот застосовується в комплексній терапії всіх форм ІХС (стено­
кардія, інфаркт міокарда), при аритміях, магнійзалежних м язових судомах, артеріїтах. Препарат проявляє позитивний ефект при передчасних пологах і загрозі аборту.
Показаний для профілактики й лікування атеросклерозу, гіперліпідемій, спастич­
них станів, у тому числі ангіоспазму.
Побічні явища: звичайно добре переноситься, істотних побічних ефектів при ви­
користанні оротової кислоти і її солей, зокрема магнероту, не виявлено. Рідко може
спостерігатись діарея (при прийманні високих доз).
М а г н і ю к а р б о н а т - магнію карбонат основний або гідрат. Препарат має антацид­
ну, противиразкову дію, стимулює перистальтику кишечнику.
Магнію карбонат нейтралізує соляну кислоту шлункового соку. Іони магнію підви­
щують осмотичний тиск у просвіті кишечнику, збільшують його обсяг і прискорюють
пасаж кишкового вмісту. При прийманні всередину практично не всмоктується.
Показання: гіперацидність шлункового соку, шлунково-стравохідний рефлюкс,
езофагіт, гастрит, дуоденіт, панкреатит, ерозивно-виразкові ураження верхніх від­
534

17.3. Препарати магнію

ділів шлунково-кишкового тракту, запори. Можна застосовувати зовнішньо, як
присипку.
Входить до складу таблеток “ В і к а л і н ” , “ В і к а ї р ” , “ Р е н н і ” .
П о б іч н і я ви щ а : рідко можуть виникати диспепсія, діарея.
М а г н і ю о к с и д (Magnesii oxyduin). Синоніми: Магнезія палена, .Magnium oxide.
Magnesia usta, Magnesium oxvdatum, Magnium oxydatum. Випускається в порошках
і таблетках по 0,5 г.
Магнію окснд є одним із представників антацидних засобів, здавна застосовува­
них для зниження підвищеної кислотності шлункового соку (при гіперацидних гас­
тритах, виразковііі хворобі шлунка іі дванадцятипалої кишки).
М ає антацидну, проти виразкову, протизапальну дію, стимулює перистальтику
кишечнику. З ’єднуючись із водою, утворює гідроксид, нейтралізує соляну кислоту
шлункового вмісту з утворенням магнію хлориду, збільшує осмотичний тиск у про­
світі кишечнику, підсилює перистальтику. При прийманні всередину не всмоктуєть­
ся. Антацидна дія не супроводжується вторинною гіперсекрецією, явищ зворотного
ефекту також не спостерігається, оскільки виділення вуглекислого газу не відбува­
ється, тому антацидна дія магнію оксиду не супроводжується вторинною гіперсек­
рецією. Переходячи в кишечник, магнію хлорид дає помірний проносний ефект.
Може застосовуватися при отруєнні кислотами, а також як легке проносне.
П о к а за н н я : гіперацидність шлункового соку, шлунково-стравохідний рефлюкс,
езофагіт, гастрит, дуоденіт, панкреатит, ерозивно-виразкові ураження верхніх від­
ділів шлунково-кишкового тракту, запори, отруєння кислотами, профілактика окса­
латного уролітіазу.
Магнія оксид є складовою частиною препарату А л м а г е л ь .
Є дані, що магнію окснд у сполученні з вітаміном В(. (піридоксин) чинить інгібу­
ючий вплив на утворення оксалату кальцію.
П о б іч н і я ви щ а : рідко може виникати диспепсія.
М а г н і ю п е р о к с и д (Magnesii peroxydum). Суміш магнію оксиду (85 %) з магнію
пероксидом (15 %). Синоніми: Магнію пергідроль, M agnium peroxydatum.
Застосовується при диспепсії, бродильних процесах у шлунку й кишечнику, діареї.
М а г н і ю с у л ь ф а т (Magnesii Sulfas). Т р и віа льн а х ім іч н а н а зва : гір ка сіль.
Ф а р м а к о ло гіч н і власт и вост і: іони магнію володіють широким спектром дії на ор­
ганізм. Магнію сульфат при прийманні всередину має жовчогінну й проносну дію,
при парентеральному введенні - депримуючий вплив па функцію центральної нер­
вової системи. Залежно від дози може спостерігатися седативний, протисудомний,
снодійний або наркотичний ефект. Препарат може поліпшувати мозковий кровообіг
[Derales A.J. et al„ 1991J. Пригнічує вивільнення медіаторів (переважно ацетилхолі­
ну) у центральній нервовій системі і периферичних синапсах, сповільнює нервовом’язову провідність, знижує рівень артеріального тиску (особливо при артеріальній
гіпертензії), володіє спазмолітичним ефектом. Знижує збудливість дихального цен­
тра; при введенні у високих дозах може викликати пригнічення дихання. Виводиться
переважно із сечею. При хворобі Рейно препарат відновлює рівень нейромедіаторів
(норадреналіну, натрійуретичного пептиду), корегує імунореактивність.
535

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ

П о к а за н н я : у якості седативного, спазмолітичного, проносного, жовчогінного за­
собу, на ранніх стадіях гіпертонічної хвороби, при гіпертонічному кризі, еклампсії,
судомному синдромі (еклампсія, епілептичний статус), знеболюванні пологів, як
антидот при інтоксикації ртуттю, миш’яком, тетраетилсвинцем, солями барію.
П обічні еф ект и: при парентеральному введенні можливі нудота, пригнічення дихання.
М а г н і ю ц и т р а т (Р^^пеяіі сііга$).
Ф а р м а к о д и н а м ік а . Магнію цитрат поповнює дефіцит магнію в організмі, нормалі­
зує обмінні процеси, зменшує збудливість нейронів.
П о к а за н н я . Дефіцит магнію в організмі, в тому числі при частому прийомі про­
носних засобів, алкоголю, значних психічних і фізичних навантаженнях.
П о б іч н а дія. При тривалому прийомі в значних дозах може виникати діарея.
М а гн е -В г (ІУ ^ п е -В ,.)

Ф а р м а к о ло гіч н і власт и вост і: в організмі магній головним чином перебуває вну­
трішньоклітинно у вигляді катіона. Знижує збудливість нейронів і пригнічує нервовом’язову передачу. Іони магнію беруть участь у багатьох ферментативних процесах.
Спектр дії Магие-В(. ширший порівняно з іншими препаратами, а його складові (піридоксину гідрохлорид і магній) взаємно поліпшують фармакодинаміку й фарма­
кокінетику. Так, піридоксину гідрохлорид, що є кофактором ферменту, бере участь у
багатьох реакціях обміну речовин організму, прискорює всмоктування магнію в трав­
ному каналі, бере участь у транспорті магнію, підвищує концентрацію магнію в крові
й еритроцитах, підвищує проникність клітинних мембран, зменшує екскрецію маг­
нію із сечею. Магній активує процеси біотрансформації піридоксину гідрохлориду.
Дефіцит магнію може бути первинним - внаслідок вродженої аномалії обміну
магнію, або вторинним - внаслідок недостатнього надходження з їжею (недостат­
ність харчування, алкоголізм, при парентеральному харчуванні), порушення аб­
сорбції у травному тракті (діарея, шлунково-кишковий свищ, гіпопаратиреоїдизм),
посиленої екскреції із сечею (ушкодження канальців, поліурія, передозування діуретиків, пієлонефрит, первинний гінеральдостеронізм, лікування цисплатином).
Неспецифічними клінічними проявами дефіциту магнію є тремор, м’язова слабість,
тетанія, атаксія, гіперрефлексія, психічні порушення (дратівливість), порушення
сну, розладу травлення (діарея), порушення ритму серця (екстрасистолія, тахікар­
дія). Комбінація вітаміну В6 і магнію доцільна в силу наступних причин: вітамін В6
і магній доповнюють фармакологічну дію один одного; вітамін В(. підвищує концен­
трацію магнію в плазмі крові й еритроцитах і зменшує екскрецію магнію із сечею;
магній активує процес біотрансформації піридоксину гідрохлориду у його активний
метаболіт піридоксаль-5-фосфат у печінці. Комбіноване застосування вітаміну В,,
і магнію компенсує дефіцит цих речовин, що виникає при неповноцінному харчу­
ванні, синдромі мальабсорбції, надлишковому виділенні, й забезпечує оптималь­
не надходження магнію, підвищуючи його абсорбцію в кишечнику й надходження
усередину клітин за рахунок утворення хелатного комплексу "вітамін В6 - магній амінокислоти". Вміст магнію в організмі в середньому становить 17 моль/кг, 99 %
його перебуває у внутрішньоклітинному просторі. Магній всмоктується переважно
в тонкому кишечнику (до 4 0-50 % магнію, що надійшов з їжею). Приблизно 2/3
536

17.3. Препарати магнію

внутрішньоклітинного магнію розподіляється в кістковій тканині, інша його кіль­
кість - у гладеньких, посмугованих м’язах і в еритроцитах. Приблизно 1/3 магнію,
що надходить із їжею, виводиться із сечею. У нирках клубочковій фільтрації підда­
сться до 70 % магнію плазми крові, 9 5-97 % ііого реабсорбується в ниркових канальцях. Піридоксин в організмі окисляється до піридоксалю або знаходиться у формі
піридоксаміну. У результаті фосфорилювання утворюється піридоксальфосфат, що
є активною формою піридоксину й бере участь у метаболічних процесах.
П о к а за н н я : помірно виражений дефіцит магнію — при вмісті в сироватці крові в
межах 12-17 м г/л (1 -1 ,4 м екв/л або 0,5-0,7 ммоль/л). При вираженому дефіциті
магнію (рівень у сироватці крові менше 12 м г/л (1 м екв/л або 5 м м оль/л) і порушен­
ні всмоктування, лікування необхідно починати із застосування лікарських форм
для в /в введення.
П о б іч н і еф ект и: шкірно-алергійні реакції, рідко - діарея, біль в епігастральній д і­
лянці.
Р и т м о к о р ( К Ь у і Ь п ю с о г ) . С кла д: 1 м л р о з ч и н у м і с т и т ь м а г н ію г л ю к о н а т у 0,0833 г,
к а л ію г л ю к о н а т у 0,0167 г.
Ф а р м а к о д и н а м ік а . Препарат проявляє метаболічну, антиоксидантну, мембраностабілізуючу, антиаритмічну дію. Метаболічна активність зумовлена активацією
окисно-відновних ферментів клітини, підвищенням рівня аденозиптрифосфорної
кислоти (А ТФ ) та креатинфосфату. Зазначений ефект препарату сприяє оитимізації функціонування іонних насосів клітин. Одним із механізмів впливу препарату
на клітини в умовах ішемії та гіпоксії є пригнічення інтенсивності процесів вільнорадикального окислення білків і перекисного окислення ліпідів. Застосування пре­
парату при станах, пов’язаних з активацією вільнорадикальних реакцій, супрово­
джується зменшенням проникності клітинних мембран. Завдяки зазначеній дії та
вмісту іонів магнію і калію препарат виявляє антиаритмічну дію та потенціює клі­
нічну ефективність антиаритмічних засобів.
Ф а р м а к о к ін е т и к а . Після внутрішньовенного введення 95 % препарату протягом
48 год метаболізується. Ш видко адсорбується з травного каналу. М аксимум концен­
трації визначається через 1-1,5 години. Протягом 48 годин 95 % препарату підлягає
метаболізму. Продукти метаболізму виводяться нирками.
П о к а за н н я д л я за с т о с у в а н н я . Препарат показаний при порушеннях ритму серця,
V тому числі пов’язаних з інтоксикацією серцевими глікозидами, при пароксизмах
фібриляції/тріпотіння передсердь з нормотахісистолією шлуночків при гострому
інфаркті міокарда, шлуночковій екстрасистолічній аритмії, тахікардії, пірует-тахікардії, особливо при порушеннях електролітного обміну (гіпокаліємія, гігтомагніємія). Препарат застосовують також при лікуванні ішемічної хвороби серця. П ре­
парат може застосовуватись при лікуванні запальних захворювань серцевого м’яза
(міокардитів), гіпокаліємії, спричиненої застосуванням салуретичних засобів.
П о б іч н а дія. Препарат добре переноситься, побічні ефекти розвиваються дуже
рідко. В окремих випадках в осіб з підвищеною індивідуальною чутливістю до пре­
парату при його застосуванні можливі відчуття жару в усьому тілі, запаморочення
та сонливість. Рідко спостерігаються алергічні реакції (кропивниця). Після відміни
537

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

препарату всі побічні ефекти швидко минають. При алергічних проявах признача­
ють десенсибілізуючу терапію.
Ь А с п а р к а м (А.чрагсаш). Міжнародна назва: калію і магнію асгіарагінат.
Ф а р м а к о д и н а м ік а . Аспаркам володіє антиаритмічнимп та антигіпоксичними
властивостями, поповнює дефіцит іонів магнію та калію. Магній активує иатрійкалієву АТФ-азу внаслідок чого знижується внутрішньоклітинний вміст натрію
та підвищується надходження калію в клітину. При зниженні концентрації натрію
в клітині гальмується иатрієво-кальцієвпй обмін у непосмугованпх м’язах судин, що
призводить до їх релаксації; іони калію стимулюють синтез АТФ, глікогену, білків,
ацетилхоліну; калій і магній підтримують поляризацію клітинних мембран. Аспарагінат сприяє надходженню іонів у клітину та бере участь в енергетичному обміні.
Антиарптмічнпй ефект реалізується завдяки здатності препарату усувати дисбаланс
електролітів, знижувати збудливість і провідність міокарда.
Ф а р м а к о к ін е т и к а . Препарат швидко всмоктується в травному каналі, перетворю­
ється на складові частини та включається в процеси метаболізму.
П о к а за н н я д л я за с т о с у в а н н я . Стани, які супроводжуються гіпокаліємією (пере­
дозування серцевих глікозидів, салуретиків), у комплексному лікуванні стенокардії,
нейроциркуляторної дистонії, тахіаритмії, шлуночкової екстрасистолії, що супрово­
джу ют ься гі іюкал іє м іє ю.
П о б іч н а д ія . Нудота, гіперкаліємія, гіпермагніємія, гіперемія обличчя, спрага,
зниження артерільного тиску, діарея, м'язова слабкість. Явища минають після змен­
шення дози препарату. При вживанні всередину можливі нудота, неприємне від­
чуття в епігастрії (при холециститах, специфічному гастриті). Гіперкаліємія, гіпер­
магніємія, гіперемія обличчя, спрага, значне пониження артерільного тиску, діарея,
м’язова слабкість. Явища проходять після зменшення дози препарату.
А Т Ф - л о н г (АТР-Іопй). Міжнародна назва: аденозин-5’-трифосфатогістидинатомагпій (II) трикалієва сіль, октагідрат з натрію хлоридом.
Ф арм акод ин ам іка. АТФ-лонг - оригінальний лікарський препарат нового класу ре­
човин - різнолігандних координаційних сполук з макроергічними фосфатами, молеку­
ла якого складається з аденозин-5’-трифосфату (АТФ) амінокислоти гістидину, магнію,
калію. Завдяки оригінальній структурі молекули препарат має характерну фармаколо­
гічну дію, яка не властива кожному з її хімічних компонентів (АТФ, гістидин, К \ M gft).
АТФ-лонг впливає на метаболічні процеси у міокарді: має мембраностабілізуючу
дію, антиаритмічний ефект, при суправентрикулярній тахікардії нормалізує енер­
гетичний обмін, активність іонотранспортнпх систем мембран клітин, показники
ліпідного складу мембран, активність мембранозв’язаних ферментів, покращує ан­
тиоксидантну систему захисту міокарда.
Препарат здійснює енергозберігаючий ефект за рахунок пригнічення активнос­
ті ферменту 5’-нуклеотидази, який відповідає за швидкість гідролізу енергетичних
субстратів. АТФ-лонг запобігає структурно-функціональним ушкодженням плаз­
матичних мембран кардіоміцитів, забезпечуючи зберігання кількісного та якісного
складу ліпідів мембран, пригнічуючи активність мембранозв’язаних фосфоліпаз.
АТФ-лонг пригнічує інтенсивність процесів перекисного окислення ліпідів (ГІОЛ),
538

17.3. Препарати магнію

тим самим зменшує накопичення в мембранах продуктів гідролізу та переокислення
фосфоліпідів - жирних кислот, лізофосфоліпідів, для яких характерні виражені детергентні властивості і здатність викликати порушення скоротливої та ритмічної д і­
яльності серця в умовах ішемії. В умовах експериментальної ішемії міокарда препа­
рат підвищує активність Na-, К-АТФ-ази та Са-, Mg-АТФ-ази та кальційзв’язуючий
потенціал мембрани. АТФ-лонг має протекторну дію при інтоксикації доксорубіцпном, натрію нітроирусидом і натрію нітритом та попереджає розвиток гемічної
і гістотоксичної гіпоксії.
АТФ-лонг покращує показники центральної та периферичної гемодинамікп, ко­
ронарного кровообігу, нормалізує скоротливу здатність міокарда, що призводить до
підвищення показників фізичної працездатності. В умовах ішемії препарат зменшує
споживання міокардом кисню, активізує функціональний стан серця. Препарат від­
новлює нормальний спнусовий ритм v хворих з пароксизмальною суправентрикулярною тахі кардією.
АТФ-лонг нормалізує концентрацію калію та магнію в тканинах, знижує концен­
трацію сечової кислоти.
Ф а р м а к о к ін ет и к а . При введенні в організм АТФ-лонг повільно розпадається з
утворен ням аденозииу.
П о ка за н н я д л я за ст о сува н н я. Ішемічна хвороба серця, в комплексному лікуванні на­
падів суправентрикулярної тахікардії, міокардіодистрофії, вегетосудпнної дистонії.
П о б іч н а дія. При внутрішньом’язовому введенні АТФ-лонг можливі головний
біль, тахікардія, посилення діурезу, при внутрішньовенному - нудота, гіперемія об­
личчя, відчуття жару, запаморочення, неприємні відчуття в грудях, посилення мото­
рики травного каналу, бронхоспазм. При появі виражених побічних явищ препарат
відміняють.
А двокард (Advocard). Склад', одна таблетка містить: аденозин-5’-трифосфатоглюконатомагнію (II) тринатрієву сіль, молсидомін, фолієву кислота.
Ф а р м а к о д и н а м ік а . Адвокард - комбінований лікарський препарат. Завдяки ори­
гінальному складу проявляє антиангінальну дію, має мембранопротекторний і ан­
тиоксидантний ефекти, поліпшує метаболізм міокарда, захищаючи клітини від гі­
поксії, проявляє антиатеросклеротичні властивості за рахунок нормалізації обміну
гомоцистеїиу. Комплекс магнію з АТФ стабільніший, ніж препарати АТФ, до впли­
ву ферментів, що дозволяє приймати ііого субліпгвальио. Механізм дії Адвокарда
пов’язаний з комплексним впливом інгредієнтів препарату. АТФ діє на пуринові
(аденозинові) рецептори. Активація пуринових рецепторів супроводжується при­
гніченням входження іонів кальцію в клітини, проявляється антиішемічпа, мембраностабілізуюча дія, антиаритмічний ефект.
Молсидомін і ііого активні метаболіти SIN 1 і SIN 1А шляхом звільнення оксиду
азоту сприяють розширенню коронарних судин. На відміну від органічних нітратів,
до препарату не розвивається звикання. Молсидомін проявляє позитивний вплив
на показники системної гемодинамікп, зменшуючи навантаження на міокард. Бло­
куючи синтез фосфоліпаз тромбоцитів і активуючи синтез простацикліну судинною
стінкою, молсидомін проявляє аитиагрегаптні властивості. Ф олієва кислота при­
539

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

ймає участь у регуляції метаболічних процесів. Особливо важливою є участь фоліє­
вої кислоти в перетвореннях гомоцистеїну, що є чинником розвитку атеросклерозу.
Знижуючи рівень гомоцистеїну, фолієва кислота проявляє антиатеросклеротичну
дію. Стимулюючи обмінні процеси в міокарді, фолієва кислота поліпшує його функ­
ціональну активність.
Адвокард нормалізує енергетичний обмін, активність іонотранспортних систем
мембран клітин, структуру ліпідного складу мембран, активність мембранозв’язанпх
ферментів, виявляє антиоксидантну дію й поліпшує антиоксидантну систему захисту
міокарда, в умовах коронарної недостатності проявляє енергозберігаючий ефект за
рахунок зменшення потреби міокарда в кисні, пригніченні активності фермента 5'-нуклеотидази, відповідального за швидкість гідролізу енергетичних субстратів. Адво­
кард зменшує кількість лактату в міокарді, пригнічує активність мембранозв’язанпх
фосфоліпаз, попереджає структурно-функціональне ушкодження мембран кардіоміощітів, забезпечує сталість кількісного і якісного складу ліпідів мембран. Адвокард
нормалізує показники центральної й периферичної гемодинаміки, що супроводжу­
ється поліпшенням коронарного кровотоку, підвищенням скорочувальної функції
міокарда, поліпшенням функціонального стану лівого шлуночка іі серцевого викиду.
Препарат підвищує толерантність до фізичного навантаження, зменшує частоту іі вираженість нападів стенокардії. Застосування препарату сприяє нормалізації концен­
трації іонів калію й магнію в тканинах. Адвокард проявляє антиаритмічний ефект.
Фармакокінетика. Фармакокінетика препарату не вивчена.
Показання до застосування. Ішемічна хвороба серця; стенокардія напруги іі спо­
кою; постінфарктний кардіосклероз; комплексна терапія порушень серцевого ритму.
Побічна дія. Головний біль, гіпотензія, нудота. Випадків передозування не зареє­
стровано.

1 7 .4 . П Р Е П А Р А Т И К А Л Ь Ц І Ю

В організмі міститься понад 1400 г кальцію (більше ніж 99 % у кістках у вигляді
фосфатів); недостатня кількість кальцію в організмі пов’язана з нестачею в кишеч­
нику фосфору та вітаміну Г) і кислою реакцією шлунка. Біологічна роль кальцію
визначається його високим вмістом в організмі людини, особливо у кістках.
Адекватне вживання кальцію з їжею сприяє підтриманню достатньої щільності
кісткової тканини, посилює антирезорбтивну дію естрогенів на кістки і тому є важ­
ливою складовою фармакотерапії і профілактики остеопорозу. Низька абсорбція
кальцію в кишечнику і пониження його вживання з віком асоціюються з підвищен­
ням ризику переломів. Найбільшим джерелом кальцію в їжі є морські продукти.
Коли продукти не засвоюються, приймають препарати кальцію.
Іони кальцію беруть участь у передачі нервових імпульсів, забезпечують скоро­
чення скелетних і гладеньких м’язів, зменшують проникність судин завдяки суди­
норозширювальній, мембраностабілізуючій дії на гладенькі м’язи судин, забезпечу­
ють нормальну скоротливість міокарда.
540

17.4. Препарати кальцію

Головним шляхом проходження кальцію в клітину є потенціалкеровані селектив­
ні кальцієві канали. Серед високопорогових виділяють кальцієві канали Г-типу, що
відіграють важливу роль у поєднанні збудження і скорочення в міокарді та скелет­
них м’язах. У нервових клітинах вони знаходяться переважно в соматичній мем­
брані та початкових частинах дендритів. Впсокопорогові канали М-типу є головни­
ми в мембранах дендритів. Виділяють в останні роки впсокопорогові канали Р /О та
К-типу, зв’язок яких з функцією менше визначений. Низькопорогові канали Т-типу
включаються в механізми генерації пеїісмейкерної (рнтмогенеруючої) активності,
процеси клітинної диференціації. Іони кальцію необхідні для процесів згортання
крові, беруть участь у процесах кровотворення, в обміні речовин, перешкоджають
проникненню мікроорганізмів у кров, завдяки чому підвищують опірність організ­
му до інфекцій і токсинів. Також кальцій впливає па проникність мембрани ней­
рона для солей калію і натрію. Крім того, встановлено роль кальцію і в процесах,
пов’язаних із синтезом та виділенням нервовими синапсамп медіаторів. Все це і за­
безпечує синаптичну передачу нервового імпульсу.
Зменшення вмісту іонів кальцію у плазмі крові і тканинах може спричинити різно­
манітні патологічні процеси. Гостра гіпокальціємія зумовлює розвиток тетанії; хро­
нічна недостатність кальцію може супроводжуватися дисфункцією скелетних і гла­
деньких м’язів серцево-судинної системи, порушенням згортання крові та розвитком
остеопорозу. Кальцій забезпечує міцність і твердість кісткової тканини та емалі зубів
(пластична роль), що дозволяє використовувати його препарати для профілактики
рахіту, а також карієсу і лікування захворювань твердих тканин зуба (множинний
карієс, некаріозні дефекти твердих тканин зуба тощо). Інколи препарати кальцію
призначають для лікування запальних процесів у пародонті (гінгівіт, пародонтит).
У комплексі з іншими засобами, які стимулюють остеогенез (кальцитонін, вітаміни
групи О), препарати кальцію сприяють зменшенню процесу резорбції кісткової тка­
нини (зникненню осередків остеопорозу), ущільненню кісткової тканини.
Окрім пластичної ролі, кальцій бере участь у регуляції патологічних явищ, не
пов’язаних із кальцієвим дефіцитом. Препарати кальцію справляють протизапаль­
ний і иротинабряковий вплив, що пояснюється зниженням проникності стінок кро­
воносних судин за рахунок нормалізації функції клітинних мембран, а також мають
протиалергічпу дію. Встановлено, що препарати кальцію є активаторами ретпкулоендотеліальної системи, фагоцитарної функції лейкоцитів і підвищують опірність
організму в цілому. Кількість кальцію, потрібного для підтримки нормального об­
міну речовин, з віком змінюється. Потреба в ньому зростає у вагітних та в період
лактації, у грудних дітей та дітей раннього віку.
Існує багато препаратів кальцію; вважають, що найбільше кальцію за відсотковим
вмістом елементарного кальцію в кальцію карбонаті, трифосфаті і цитраті. Цитрат
кальцію всмоктується краще, ніж карбонат, при прийомі натще. Абсорбція карбона­
ту кальцію знижується при разовій дозі більше 600 мг іонізованого кальцію, тому
його призначають для прийому кілька разів на добу. В кальцію глюконаті в і г міс­
титься 89 мг елементарного кальцію, для прийому при переломах, остеопорозі ііого
не рекомендують.
541

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ
К а л ь ц і ю х л о р и д вводять внутрішньовенно, раніше рекомендували в розчині все­
редину. Препарат містить 27 % елементарного кальцію.
Показання: недостатня функція паращитоподібнпх залоз (спазмофілія, тетанія.
посилене виділення кальцію з організму при тривалії! іммобілізації), алергічні за­
хворювання (ангіоневротичний набряк, сінна лихоманка), для пониження проник­
ності судин (променева хвороба, геморагічні васкуліти), плеврит, пневмонія, ендо­
метрит, аднексит, захворювання шкіри (псоріаз, екзема, пруриго), гепатити, токсичні
ураження печінки, нефрит, еклампсія, гіароксизмальна міоплегія, застосовують як
гемостатик при зовнішніх і внутрішніх кровотечах, як антпдот при отруєннях щав­
левою кислотою та її розчинними солями, розчинними солями фтористої кислоти,
солями магнію. Призначають для стимуляції пологової діяльності.
Побічна дія: при швидкому введенні - фібриляція шлуночків, флебіт, відчуття
жару, брадикардія.
К а л ь ц і ю г л ю к о н а т приймають у таблетках всередину, вводять внутрішньовенно
і внутрішньом’язово, вій містить 9 % кальцію.
Показання: гіпопаратиреоз, посилена елімінація кальцію, алергічні реакції, для
зменшення проникності судинної стінки при захворюваннях печінки, нефриті,
еклампсії, гіперкаліємічній формі пароксизмальної міоплегії, захворюваннях шкі­
ри, кровотечах, як антидот при отруєнні солями магнію, щавлевої кислоти та солями
фтористої кислоти.
К а л ь ц і ю л а к т а т призначають усередину за тими ж показаннями, що і кальцію
хлорид. Препарат має меншу подразнювальну дію на травний канал.
К а л ь ц і ю г л іц е р о ф о с ф а т (див. препарати фосфору).
Кальцій входить до складу комплексних препаратів. К а л ь ц е м ін (кальцію цитрат,
кальцію карбонат, вітамін 0 „ цинк, мідь, марганець, бор), який призначають для
профілактики остеопорозу й інших захворювань опорно-рухового апарату, зубів, пародонта. К а л ь ц і й - 0 3 ц и т р а т містить кальцій та холекальциферол. К а л ь ц ій - о с т е о в іт
містить кальцію цитрат, кальцію гліцерофосфат, ретинолу ацетат, аскорбінову кис­
лоту, піридоксину гідрохлорид, холекальциферол. К а л ь ц и н о в а - препарат, що міс­
тить вітаміни А, 0 „ С, В(., кальцій та фосфор. Всі ці препарати мають ті ж показання
для застосування, що й монопрепаратп кальпію.

1 7 .5 . П Р Е П А Р А Т И Ф О С Ф О Р У

Ф ізіологічне значення фосфору пов’язане з тим, що вій є одним із найважливі­
ших елементів живої клітини. Особливо багато фосфору (головним чином у вигляді
фосфорнокислого кальцію) у кістках і зубах. Обмін кальцію тісно пов'язаний з ме­
таболізмом фосфору. Неорганічні фосфати здатні знижувати рівень кальпію у сиро­
ватці крові й підвищувати реактивність кісткової тканини до гормональних впливів
(паратгормон). Для правильного фосфорно-кальцієвого обміну важливі не тільки
надходження фосфору в організм у достатній кількості, а й ступінь засвоєння його
тканинами.
542

17.5. Препарати ф осф ору

Всмоктування кальцію і фосфору в стінці тонкої кишки передусім залежить від їх
співвідношення, воно регулюється вітаміном О та паратгормоном. Ефективнішими
щодо виливу на тверді тканини зуба і кістки є засоби, які містять одночасно іони
кальцію і фосфору. Найчастіше застосовують кальцію гліцерофосфат, кальцію ф ос­
фат, кальцію монофосфат та ін. Іони кальцію і фосфору треба вводити у такій кон­
центрації. щоб слина порівняно з ними була перенасиченим розчином.
Препарати неорганічних фосфатів менш ефективні, ніж такі препарати, як фітин,
а особливо кальцію гліцерофосфат. Дітям віком 5 -1 2 років доцільно призначати ор­
ганічні фосфати.
Кальцію гліцероф осф ат - гліцерпно-фосфориокальцієва сіль, суміш «- і [3-ізомерів. Застосовують як загальнозміннюючпй, тонізуючий засіб при перевтомі, ви­
снаженні, рахіті. Основна дія його пов’язана з посиленням апаболічних процесів.
Показання: гіпотрофія, перевтомлення, виснаження нервової системи, рахіт.
Побічна дія: алергічні реакції.
Комплексні препарати кальцію - гранули кальцію гліцерофосфату і таблетки, що
містять не лише кальцію гліцерофосфат, а й кальцію лактат. Показання до застосу­
вання однакові.
Ф ітин —складний органічний препарат фосфору, що містить суміш кальцієвих та
магнієвих солей різних іпозптфосфорних кислот. Отримують із знежиреної коноп­
ляної макухи. Містить 36 % органічно зв’язаної фосфорної кислоти, має анаболічну
активність, у тому числі посилює ріст та розвиток кісткової тканини.
Показання: гіпотрофія, рахіт.
Побічна дія: алергічні реакції.
Натрію аденозинтриф осф ат - фосфорильовапа форма ендогенного нуклеотиду
аденозину, який бере участь в метаболізмі міокарда та інших тканин. Препарат має
антиарптмічний вплив за рахунок уповільнення проведення імпульсів в атріовентрикулярному з ’єднанні, волокнах Пуркіпьє, а також внаслідок блокади кальцієвих
каналів і підвищення проникності мембран кардіоміоцигів для іонів калію. Ефек­
тивні при суправентрикулярній пароксизмальній тахікардії. Негативна хронотропна дія може призвести до тимчасової сипусової брадикардії з наступною синусовою
тахікардією. ІІрп інфузії у високих дозах має антигіпертензивну дію.
Показання: пароксизмальна суправентрикулярна тахікардія, синдром Вольфа Паркінсона - Уайта, фармакологічне навантаження при радіоізотопному скануван­
ні міокарда.
Побічна дія: серцебиття, аритмії, в тому числі екстрасистолія, синусова бради- і та­
хікардія, атріовентрикулярна блокада різного ступеня, минуща асистолія, припливи
до обличчя, задуха, нудота, запаморочення, сплутання свідомості, кашель, головний
біль, порушення зору, металевий смак у роті, артеріальна гіпотензія.
АТФ -лонг (АТФ -форте) є оригінальним лікарським препаратом нового класу
речовин - різнолігандних координаційних сполук з макроергічними фосфатами,
молекула якого складається з аденозин-5-трифосфату (АТФ ), амінокислоти гісти­
дину, солей калію та магнію.
543

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Бісф осф онат и - препарати, які інгібують резорбцію кісток.
К и с л о т а к л о д р о н о в а ( б о н е ф о с , с и н д р о н а т ) пригнічує резорбцію кісток у мета­
стазах, зменшує активність остеокластів, викликає пошкодження їх будови, змен­
шення розміру, кількості.
П о к а за н н я : остеоліз при злоякісних пухлинах (метастазах) кісток, гіперкальціємія, яка спостерігається при пухлинах.
П о б іч н а дія: при прийомі всередину - слабко виражена нудота, блювання, діарея,
при ін’єкційному введенні - гіпокальціємія і гостра ниркова недостатність, при хво­
робі Педжета лише розвивається вторинний гіперпаратпреоїдизм.
К и с л о т а п а м ід р о н о в а ( а р е д іа ) міцно зв’язується з гідроксиагіатитнимп кристала­
ми, інгібує їх розчинення, гальмує трансформацію попередника остеокластів у зрілі
остеокласти, процесів остеолізу, який індукується як злоякісними пухлинами, так
і змінами скелета внаслідок переломів, компресії! спинного мозку, потреби у про­
меневій терапії, хірургічних втручаннях. В комбінації з базовою протипухлинною
терапією уповільнює прогресування метастазів у кістках, стабілізує зміни.
П о к а за н н я : метастази злоякісних пухлин у кістки, мієломна хвороба, гіперкальціємія, що зумовлена злоякісними пухлинами, хвороба Педжета.
П обічна дія: гіпокальціємія, гіпертермія, анорексія, біль у животі, запор, діарея, гас­
трит, тромбоцитопенія, артеріальна гіпертензія, симптоматична гіпотензія, серцева
недостатність, генералізований біль, неспокій, головний біль, сплутання свідомості,
безсоння, сонливість, висипи на шкірі, флебіт, набряки, грипоподібний синдром, поси­
лення болю в кістках, артралгія, увеїт, гіпокаліємія, гіпернатріємія, гіперфосфатемія.
К и с л о т а а п е н д р о н о в а ( ф о с а м а к с ) є також синтетичним аналогом пірофосфату,
що зв’язує гідроксиагіатит кісток, діє як ефективний специфічний інгібітор остеокласт-опосередкованої резорбції кісток.
П о к а за н н я : післяменопаузальнпй остеопороз.
П о б іч н а дія: біль у животі, диспепсія, езофагіт, ерозії, виразки стравоходу, дисфа­
гія, метеоризм, міальгія, головний біль, помірне зниження в крові кальцію, фосфатів,
висипи, еритема. Комбінація препарату з холекальциферолом має назву фосаванс.
К и с л о т а іб а н д р о н о в а ( б о н в ів а ) - високоактивний азотвміспий бісфосфонат, інгібі­
тор резорбції кісток та активності остеокластів. Препарат попереджає розвиток кістко­
вої деструкції, що викликана блокадою функції статевих залоз, ретииоїдами, пухлина­
ми, екстрактами пухлин, не понижує мінералізацію кісток при призначенні в значних
дозах, не впливає на процес поповнення пулу остеокластів. Препарат селективно діє на
кісткову тканину завдяки високій спорідненості до матрнксу кісток - гідроксиапатиту, дозозалежно пригнічує кісткову резорбцію, не має прямого впливу на формування
кісткової тканини. У жінок в період менопаузи бонвіва уповільнює підвищену швид­
кість оновлення кісткової тканини до рівня репродуктивного віку, викликає прогре­
сивне збільшення кісткової маси, знижує показник розщеплення кісткового колагену
в сечі, сироватці крові, частоту переломів та підвищення мінеральної щільності кісток.
П о к а за н н я : післяменопаузний остеопороз (профілактика переломів).
П о б іч н а дія: диспепсія, нудота, біль у животі, діарея, головний біль, міальгія, ви­
сипи на шкірі, короткочасні грипоподібні симптоми.
544

17.5. Препарати ф осф ору
К и с л о т а р и з е д р о н о в а ( р и б і с ) також зв’язується з гідроксиапатитом, інгібує остеокласт-опосередковану резорбцію кісток. Ремоделювання кісток понижується завдя­
ки активності остеобластів, мінералізація кісток зберігається. В післяменопаузний
період понижується вміст маркерів ремоделювання кісток під впливом препарату.
Показання: лікування післяменопаузного остеопорозу у жінок з метою зниження
ризику переломів. Лікування остеопорозу V чоловіків при високому ризику пере­
ломів.
Побічна Оія: головний біль, ірнт, увеїт, запор, диспепсія, біль у животі, діарея, га­
стрит, езофагіт, диспепсія, езофагеальні виразки, глосит, езофагеальна стриктура.
К и с л о т а з о л е д р о н о в а ( а к л а с т а ) належить до нового класу азотвміснпх бісфосфонатів, що вибірково діють на кісткову тканину, тому що накопичуються в місцях
інтенсивного обміну в кістках. Головною молекулярною мішенню кислоти золендронової в остеокласті є фермент фариезилпірофосфатспнтетаза. Препарат безпосе­
редньо зв ’язується з активним центром фарнезилпірофосфатазн, може взаємодіяти
з іншими мінералами, є інгібітором опосередкованої остеобластами резорбції кіст­
кової тканини.
Показання: остеопороз у жінок в післяменопаузний період - зменшення випад­
ків переломів стегна, хребта і переломів іншої локалізації, підвищення мінеральної
щільності кісток, профілактика повторних переломів після переломів стегна у чоло­
віків і жінок. Лікування та профілактика глюкокортикоїд-опосередкованого остео­
порозу; хвороба Педжета (деформуючого остеїту).
Побічні ефекти: підвищення температури тіла, міальгія, грипоподібні симптоми,
нудота, блювання, артралгія, головний біль, анемія, рідко - анорексія, пониження
апетиту, головний біль, запаморочення, летаргія, парестезія, сонливість, тремор, без­
соння, кон’юнктивіт, увеїт, епісклерит, вертиго, гіпертензія, припливи крові, кашель,
ядуха, висипи, гіпергідроз, свербіж, еритема.
Бісфосфонати використовують при остеопорозі різного генезу й ектопічних кальцифікаціях. Зазвичай їх застосовують у комбінації з кальцитоніном. Терапія бісфосфонатами повинна бути тривалою. Ефект лікування перевищує ефект кальцитоніну.
Тривалість ремісії після припинення введення бісфосфонатів зазвичай більша, ніж
при терапії кальцитоніном, і може перевищувати 2 роки.
З ’явилися й інші препарати, які призначають для лікування остеопорозу.
О с т е о г е н о н (осеїн-гідроксиапатитний комплекс) регулює фосфатно-кальцієвий
обмін, що порушується при остеопорозі. Препарат має подвійну дію на метаболізм
кісткової тканини: стимулюючий - на остеобласти, інгібуючий - на остеокласти.
Кальцій у складі препарату сприяє повнішій абсорбції кальцію в травному каналі.
Уповільнення вивільнення кальцію з гідроксиапатиту зумовлює відсутність піку
гіперкальціємії. Ф осфор, що бере участь у кристалізації гідроксиапатиту, сприяє
фіксації кальцію в кістках і гальмує його вивільнення нирками. Органічні ком­
поненти препарату (осеїн) містять локальні регулятори ремоделювання кісткової
тканини (трансформуючий фактор росту бета), інсуліноподібні фактори росту І,
II, остеокальцин колаген І типу, які активують процес кісткоутворення. Транс­
формуючий фактор росту стимулює активність преостеобластів, підвищує їх кіль­
545

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

кість, сприяє утворенню колагену, інгібує утворення попередників остеокластів.
стимулює синтез колагену. Остеокальцин сприяє кристалізації кісткової тканини
шляхом зв ’язування кальцію. Колаген І типу обумовлює формування кісткової ма­
триці.
Показання: первинний і вторинний остеонороз (внаслідок прийому кортикосте­
роїдів, захворювань печінки, нирок тощо), корекція порушень фосфорно-кальціє­
вого обміну при вагітності, годуванні груддю, для прискорення загоєння переломів
кісток, при дпс.плазії суглобів.
Побічна дія: можливі явища гіперчутливості. Іприфлавон прямо пригнічує ре­
зорбцію кістки, гальмуючи остеокластогенез. Застосовують його гіри первинному
остеоиорозі (ностменопаузальному і сенільному) і вторинному остсопорозі (пост­
травматичному, викликаному тривалою терапією глюкокортикоїдами).
Крім фосфоровмісних медикаментів, призначають с т р о н ц ію р а н е л а т ( б ів а л о с ) ,
який є одним з останніх препаратів для лікування остеопорозу, тому що він збіль­
шує утворення кісток в культурі кісткової тканини та розмноження попередників
остеобластів та синтез колагену, зменшує резорбцію тканини за рахунок зменшення
диференціації остеокластів.
Показання: лікування иісляменоиаузного остеопорозу для зниження ризику пе­
реломів.
Побічна дія: нудота, діарея, головний біль, порушення свідомості, дерматит.
1 7 .6 . П Р Е П А Р А Т И Ф Т О Р У

Ф т ор - це ж иттєво важливий елемент. Він необхідний не тільки для повноцінно­
го дозрівання зубної емалі, профілактики карієсу, але й для формування (особливо
в дитячому віці) та збереження кісткової тканини. Іони фтору, підсилюючи утворен­
ня гідроксиапатиту з іонів кальцію та фосфатів, сприяють запобіганню остеопорозу,
а також зменшують вірогідність появи в стінках судин мінеральних відкладень, які
призводять до виникнення атеросклерозу. У стоматології застосування екзогенного
фтору важливе для лікування остеопорозу та пародонтитів. Сполуки фтору, які зна­
ходяться в слині і нальоті, гальмують транспорт глюкози в клітини патогенних бак­
терій і порушують утворення позаклітинних полісахаридів, які формують матрицю
зубного нальоту. Крім того, фториди здатні знижувати кількість ферментів, які бе­
руть участь в утворенні органічних кислот.
Н а т р і ю ф т о р и д - основний із препаратів фтору, який застосовують для профілак­
тики карієсу та лікування захворювань твердих тканин зубів. Таблетки натрію фто­
риду містять 0,5, 1 і 2 мг препарату. Дозу встановлюють залежно від віку та вмісту
фтору в питній воді.
Крім того, фтор вводять до складу препаратів, щоб підвищити їх фармакологічну
активність. Фторовмісні засоби для наркозу фторотан, ізофлуран, енфлуран, севафлуран перевищують ефір за активністю, введення в наркоз відбувається швидко.
Фторовмісні глюкокортикоїди - дексаметазон, триампинолон - мають більшу
протизапальну активність, ніж преднізолон.
546

17.6. Препарати фтору

Створені фторовмісні антиметаболіти иіримідину - ф т о р у р а ц и л та ф т о р а ф у р ,
який перетворюється на фторурацил. Протипухлинна дія цих препаратів зумов­
лена перетворенням фторурацилу в тканинах в активні метаболіти, в тому числі
5-фтор-2-дезоксиуридин-5-монофосфат та 5-фторуридииу трифосфат. Дія 5-фтор2-дезоксиуридин-5-монофосфату пов'язана з блокадою реакції метилювання дезоксиуридинової кислоти та її перетворення в тнмідпнову кислоту за рахунок інгібінії
тимідилатсинтегази, що веде до дефіциту тпмідину іі іигібіції синтезу ДН К. 5-фторуридину трифосфат вбудовується в Д Н К замість уридину трифосфату, що пору­
шує процес синтезу РН К і білка.
Показання: злоякісні пухлини шлунка, молочної, підшлункової залоз, прямої
кишки, інших відділів товстого кишечнику, рак сечового міхура, передміхурової за­
лози, яєчника, шийки матки, печінки, голови і шиї.
Побічна дія: запаморочення, атаксія, дизартрія, сплутання свідомості, неврит зо­
рового нерва, фотофобія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, аритмії, загос­
трення хвороби, дерматит, нудота, блювання, діарея, алопеція, пульмоніт.
Препарати
Н азва п р е п а р а ту

Ф орм а випуску

С п о с іб з а с т о с у в а н н я

К а л ь ц ію х л о р и д
C alcii chloridum

Ам пули по 5 ,1 0 мл 10 %
розчину

в/в струминно 5 мл 10 % р-ну; в/в крапель­
но 5 -1 0 мл 10 % розчину в 1 0 0 -2 0 0 мл ізо­
тонічного р-ну № С І або 5 % р-ну глюкози

К а л ь ц ію гл ю к о н а т
C alcii gluconas

П орош ок; таблетки по 0,5 г:
ам пули по 10 мл 10 % розчину

Всередину по 2 -6 таб. 2 -3 рази; в/в, в/м
5 -1 0 мл 10%

М а гн ію с у л ь ф а т
M agnesii sulfas

А м пул и 5 ,1 0 , 20 мл 25 % р-ну;
порош ок

в/м 5 -2 0 мл 25 % р-ну; всередину 2 0 -2 5 г
в 200 мл води

Н а т р ію х л о р и д
Natrii chloridum

0,9 % ам пупи 1, 2, 5 мл, ф лакон
1 0 0 ,2 0 0 ,2 5 0 ,4 0 0 ,5 0 0 , 1000 мл

в/в струминно, крапельно, п/ш кірно,
ректально в клізмі д о 100 мл, м ісцево для
обробки ран 10 % розчин

К а л ію х л о р и д
Kalii chloridum

Ам пули 20 мл 4 % р-ну; таблет­
ки пролонгованої д ії

в/в крапельно в 500 мл 5 % р-ну; всереди­
ну по 1 -3 таб. в 2 -3 прийоми

А с п а р ка м
Asparcam

Таблетки, ам пули 5 мл, 10 мл

в/в 5 -1 0 мг по 1 -2 таб. 2 -3 рази

547

РОЗДІЛ 18

1 8 .1 . Д Е З І Н Ф І К У Ю Ч І Т А А Н Т И С Е П Т И Ч Н І З А С О Б И

Ця група препаратів широко застосовується у клінічній практиці. Антисептики лікарські засоби, які призначають для знезараження шкіри, слизових оболонок, опі­
кової та ранової поверхні. Окремі антисептики призначають при інфекціях сечови­
відних шляхів, травного каналу. Вони мають бактеріостатичну, бактерицидну дію.
Дезінфікуючі засоби призначають для впливу на мікроорганізми, що перебувають у
навколишньому середовищі - у приміщенні, на одязі, предметах догляду за хвори­
ми, у виділеннях хворих, гної, харкотинні. Більшість препаратів можна застосову­
вати залежно від концентрації як антисептики і дезінфікуючі засоби. Вони активні
щодо мікроорганізмів, найпростіших і грибів.
Па початку XIX сторіччя О. П. Нелюбін запропонував застосовувати хлорне
вапно в якості дезінфікуючого засобу. У 1847 році угорський лікар Земмельвейс за­
стосував хлорну воду для обробки рук медичного персоналу з метою профілактики
післяпологового сепсису. У XIX - на початку XX ст. в польовій хірургії М. І. Пнрогов широко застосовував спирт, діамантовий зелений. Англійський лікар Д. Лістер
запропонував розчином кислоти карболової обробляти руки хірургів, операційне
поле.
Антисептики та дезінфікуючі засоби повинні відповідати таким вимогам: ши­
рокий спектр мікроорганізмів, на які вони діють; швидка дія, достатня активність,
у тому числі і в присутності біологічних субстратів, тривалий ефект. Препарати не
повинні справляти місцевий подразнюючий, алергізуючий і токсичний вплив па ма­
кроорганізм; мають бути хімічно стійкими, доступними для широкого застосування.
Дезінфікуючі засоби не повинні пошкоджувати оброблювані предмети. Всі препара­
ти повинні мати відповідні органолептичні властивості.
548

18.1. Дезінф ікуючі та антисептичні засоби

М е х а н і з м и п р о т и м і к р о б н о ї д ії б і л ь ш о с т і а н т и с е п т и к і в і д е з і н ф і к у ю ч и х з а с о б і в з у ­
м овл ен і д е н а т у р а ц іє ю біл к а ц и то п л а зм и м ікр оо рган ізм ів, п о р у ш ен н я м п р о н и к н о сті
п л а зм а т и ч н и х м ем б р а н або г ал ь м у в а н н ям ак ти в н о сті ф ерм ен тів, щ о зр е ш то ю п ри ­
з в о д и т ь д о п о р у ш е н н я о с н о в н и х м е т а б о л і ч н и х п р о ц е с і в м ік р о о р г а н і з м у . Д е я к і п р е ­
п а р а т и ц іє ї г р у п и є т а к о ж х і м і о т е р а п е в т и ч н и м и з а с о б а м и , я к і в в о д я т ь з м е т о ю в п л и ­
ву на п ев н и х зб у д н и к ів за х в о р ю в а н ь у вн у тр іш н іх се р е д о в и щ а х о р ган ізм у л ю ди н и .
Х ім іо тер ап ев ти ч н і п реп арати м аю ть п ев н и й с п е к т р п р оти м ік р обн о ї, п р о тп п ар ази т а р н о ї дії, в о н и м е н ш т о к с и ч н і д л я л ю д и н и і т в а р и н . Д о х і м і о т е р а п е в т и ч н и х з а с о б ів
н алеж ать препарати д л я л ікуван н я зл о я к існ и х новоутворень.
З а х ім іч н о ю с т р у к т у р о ю в и д іл я ю т ь такі г р у ш і а н т и с е п т и к і в і д е з ін ф і к у ю ч и х засобів:
I. Н е о р г а н і ч н і с п о л у к и :
1.1. Г а л о г е н о в м іс н і с п о л у к и .
1.2. О к и с л ю в а ч і .
1.3. К и с л о т и т а о с н о в и .
1.4. С п о л у к и в а ж к и х м е та л ів .
II. О р г а н і ч н і с п о л у к и :
2.1. Г р у п а ф е н о л у .
2.2. Г р у п а ф о р м а л ь д е г ід у .
2.3. Б а р в н и к и .
2.4. Г р у п а с п и р т ів .
2.5. П о х ід н і н іт р о ф у р а н у .
2.6. К а т і о н н і д е т е р г е н т и .

III. А н т и б і о т и к и д л я з о в н і ш н ь о г о з а с т о с у в а н н я - г р а м і ц и д и н , м і к р о ц и д , м у п іроцин (бактроб ін ).
IV.

П р е п а р а т и р і з н и х х і м і ч н и х г р у п ( г і в а л е к с т а ін.).

18.1.1. Г алогеновм існі сполуки
Ц ю групу ск л ад аю ть п р еп ар ати х л о р у і йоду. П р еп а р ати й оду, щ о засто со ву ю ться
я к ан т и с е п ти к и , м о ж н а поділити на групи:
1. Т і, щ о м і с т я т ь е л е м е н т а р н и й й о д ( р о з ч и н й о д у с п и р т о в и й , р о з ч и н Л ю г о л я ) .
2. О р г а н і ч н і п р е п а р а т и й о д у , щ о п о в і л ь н о в и в і л ь н ю ю т ь й о д ( й о д д и ц е р и н ,
п о в ід о н - й о д , й о д о ф о р м , й о д и н о л ) .
М е х а н і з м дії: п р е п а р а т и й о д у з а м і щ у ю т ь а т о м и в о д н ю б і л я а т о м а а з о т у в а м і н о г р у ­
п а х б і л к о в и х м о л е к у л , щ о в и к л и к а є д е н а т у р а ц і ю б і л к а т а з а г и б е л ь м ік р о о р г а н і з м і в .
Р о з ч и н й о д у с п и р т о в и й при зн ачаю ть д л я об р о б к и оп ер ац ій н о го поля, ранової по­
верхні п р и ф у р у н к у л ь о зі, г р и б к о ви х з а х в о р ю в а н н я х ш кіри, я к п о д р а зн ю ю ч и й , від­
в о л і к а ю ч и й з а с і б п р и м іо з и т а х , н е в р а л г ія х . Р і д к о в и п и с у ю т ь в с е р е д и н у п р и г іп е р ­
ти р е о з і. К а л ію й о д и д м о ж н а п р и з н а ч а т и в о ч н и х к р а п л я х , з о в н і ш н ь о п р и г р и б к о в и х
у р а ж е н н я х к о н ’ю н к т и в и , р о г ів к и і п о в ік , к а т а р а к т і, п о м у т н і н н і р о г ів к и і с к л и с т о г о
тіл а ; в с е р е д и н у у в и г л я д і т а б л е т о к й о д о в іт о л у , й о д - н о р м і л у , й о д б а л а н с у , й о д и д у ф а р м а к , й о д о м а р н н у д л я л і к у в а н н я с т а н ів , п о в ’я з а н и х з д е ф і ц и т о м й о д у т а д и ф у з ­
н и м е у т и р е о ї д н и м зо б о м .
549

СПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ
Р о з ч и н Л ю г о л я , який являє собою розчин йоду і калію йодиду у воді або гліцери­
ні, зрідка застосовують для змащування слизових оболонок горлянки, гортані при
запальних та інфекційних захворюваннях. У медичній практиці частіше признача­
ють комплексні сполуки йоду з високомолекулярними поверхнево-активними ре­
човинами (йодоформ, йоддицерпн, повідон-йод та ін.). Перевагою їх є те, що деякі
можуть розчинятися у воді, препарати не подразнюють шкіру, не залишають забарв­
лення, діють більш тривало. В якості поверхнево-активних речовин застосовують
диметилсульфоксид, повідон тощо.
Иоддицерин містить йод, диметилсульфоксид, гліцерин, калію йодид. На відміну
від інших препаратів ііоду, він не накопичується, що попереджає больову, подраз­
нюючу, некротизуючу дію. Завдяки диметилсульфокспду препарат швидко прони­
кає крізь мембрани, не пошкоджує мембранні структури, може іонізувати молекули
йоду, що обумовлює значну протимікробну дію. Препарат широко призначають в хі­
рургії. акушерстві-гінекології, дерматології.
П о в ід о н - й о д ( б е т а д и н , й о д о б а к ) , що містить поверхнево-активну речовину, во­
лодіє вираженим бактерицидним, фунгіцидним, споропидним. вибірковим проти­
вірусним та антииротозойним ефектом, а також не має подразнюючої дії і призна­
чається за аналогічними показниками.
Показання до застосування препаратів ііоду: у дерматології, венерології - при мік­
робних і вірусних дерматитах, піодермії, герпесі шкіри, губ, трихомоніазі, гонореї, в
хірургії - для лікування гнійних ран, опіків, обморожень, гнійних процесах у М’яких
тканинах, гангрени, при плевриті, перитоніті, в акушерстві та гінекології - для про­
філактики ускладнень після аборту, для лікування ерозій, маститів, у проктології при парапроктитах у стадії інфільтрації, в оториноларингології - для лікування оти­
тів, гайморитів, синуситів, при бактеріоносійстві у верхніх дихальних шляхах.
Препарат й о к с , що поряд з повідон-йодом містить алантоїн, який має протиза­
пальний ефект, призначають у вигляді аерозолю для зрошення, а також для опо­
ліскування при катаральній, фолікулярній, лакунарній ангіні, хронічному тонзиліті,
фарингіті, початкових симптомах грипу.
Й о д о ф о р м - органічна сполука ііоду, практично нерозчинна у воді, яку призна­
чають у формі мазей та паст для лікування інфікованих ран і виразок.
При тривалому застосуванні препаратів йоду та при підвищеній чутливості до
них можуть виникати явища йодизму (нежить, кропив’янка, набряк Квінке, сльозо­
теча, кашель тощо). Д ля їх усунення призначають препарати кальцію.
Ш ироко застосовують препарати хлору. їх бактерицидний ефект пов’язаний із
впливом вільного хлору та хлорнуватистої кислоти, які виділяються з водних роз­
чинів. Атомарний хлор заміщує водень в аміногрупах молекул білків, спричинює
денатурацію білків у цитоплазмі мікроорганізмів. Хлорнуватиста кислота може роз­
падатися з вивільненням хлору та кисню. Атомарний кисень, який утворюється під
час розпаду хлорнуватистої кислоти, окислює білки мікробної клітини, посилює
бактерицидний ефект. Вільний хлор активно взаємодіє з мікроорганізмами, орга­
нічними та неорганічними сполуками.
550

18.1. Дезінф ікуючі та антисептичні засоби

Першими препаратами, що мають виражену антисептичну та дезодоруючу дію,
було хлорне вапно, яке зараз не застосовують, а також органічні сполуки хлору хлорамін та пантоцид. Х л о р а м ін Б у вигляді 0,25-0,5 % розчину використовують
для лікування інфікованих ран слизових оболонок. Аналогічну дію має п а н т о ц и д .
Хлорамін і пантоцид застосовують для дезінфекції рук, предметів догляду за хвори­
ми та екскрементів, пантоцид - для хлорування питної води. Активність хлораміну
вища у кислому середовищі. При тривалому застосуванні розчини хлораміну мо­
жуть виявляти подразнюючий вплив.
Хлорамін протипоказаний при гострих запальних процесах слизової оболонки
порожнини рота. Інколи відзначається ідіосинкразія до препарату.
Одним із найшпрше застосовуваних лікарських засобів є х л о р г е к с и д и н у б і г л ю к о н а т . Він має властивості препаратів хлору та детергентів, проявляє швидку ви­
ражену антибактеріальну та фунгіцидну дію. Препарат володіє швидким бактери­
цидним ефектом по відношенню до грампозитпвних і грампегативиих бактерій (не
впливає на кислотостійкі форми останніх), мікробних спор, вірусів, найпростіших,
грибів, слабко впливає на деякі види протею та палички синього гною, активний по
відношенню до трепонем, гонококів, трихомонад. Завдяки своїй стабільності після
обробки шкіри рук хірурга, операційного поля продовжує проявляти бактерицид­
ний ефект.
Показання: для обробки операційного поля, рук хірурга, інструментарію, при
гнійно-септичних процесах (промивання операційних ран, сечового міхура),
дезінфекції опікової поверхні, для профілактики венеричних захворювань (сифіліс,
гонорея, трихомоніаз). У вигляді таблеток призначають для розсмоктування при ін­
фекційно-запальних захворюваннях порожнини рота і глотки. Входить до складу
таблеток для розсмоктування а н т и - а н г ін ф о р м у л а разом із тетракаїном та кисло­
тою аскорбіновою. Є у складі вагінальних супозиторіїв г е к с и к о н для призначення
в гінекології та венерології. Препарат входить до складу к о р с о д и л у для лікування
запальних процесів у порожнині рота і глотці.
Побічна дія: при обробці рук хірурга можлива сухість, свербіж шкіри, дерматити.
18.1.2. О к и сн и к и
До складу цієї групи належать п е р е к и с в о д н ю та к а л і ю п е р м а н г а н а т . Окисники
здатні порушувати перебіг окисно-відновних процесів у мікроорганізмах, що зреш­
тою призводить до їх загибелі.
У тканинах під час взаємодії ферменту каталази з перекисом водню утворюється
молекулярний кисень, який є слабким протимікробним агентом. М олекулярний ки­
сень у вигляді піни, що утворюється, сприяє вимиванню з ран гною, згустків крові,
тканинного детриту. У ранах, не забруднених залишками білка, перекис водню роз­
кладається пероксидами з утворенням атомарного кисню, що справляє протимік­
робний вплив. Перекис водню посилює зсідання крові, сприяючи переходу ф ібри­
ногену у фібрин, виявляє дезодоруючий і відбілюючий вплив. Препарати перекису
водню: перекис водню концентрований, гідроперит і перекис водню розбавлений.
551

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Показання: для полоскання і змащування слизової оболонки порожнини рота та
глотки, для обробки ран, що інфіковані анаеробною мікрофлорою, носова кровоте­
ча. Концентровані розчини (2 0 -3 0 %) призначають для лікування бородавок, боро­
давчастої форми плескатого лишая.
Побічна дія: концентрований перекис водню.може зумовити опік слизової обо­
лонки. Перекис водню не використовують при глибоких ранах, а також не вводять
у порожнини через небезпеку емболії.
К а л і ю п е р м а н г а н а т - виявляє більш виражену антисептичну дію, ніж перекис
водню, але короткочасну. Під час взаємодії з тканинами виділяє атомарний кисень
і діоксид марганцю, тому газоутворення не спостерігається. Атомарний кисень має
антисептичну дію, а діоксид марганцю з ’єднується з білками тканини, утворюючи
альбумінати, є в’яжучим і припікаючим засобом. Дія перманганату калію ослаблю­
ється за наявності білка.
Показання: калію перманганат широко застосовують для полоскання рота, глотки
(0,01-0,1 %), промивання інфікованих ран і слизових оболонок, при вагініті, урет­
риті, циститі, баланопоститі, фарингіті, ларингіті, тонзиліті (0,05-0,1 % розчини).
У вигляді 2 -5 % розчинів його використовують для лікування опіків, укусів комах
і змій, що сприяє швидкому загоюванню без нагноєння. Розчини калію пермангана­
ту (0,02- 0,1 %) використовують для комплексного лікування отруєнь алкалоїдами
опію, препаратами фосфору (промивання шлунка). Калію перманганат неефектив­
ний при отруєнні кокаїном, атропіном, барбітуратами.
Побічна дія: при застосуванні у високих концентраціях можливе подразнення.
18.1.3. К и слоти та основи
Протимікробна активність неорганічних і органічних кислот істотно залежить від
ступеня дисоціації. Неорганічні кислоти проявляють більш виражену дію порівня­
но з органічними, оскільки легко дисоціюють. Протимікробна активність також за­
лежить від аніона іі здатності кислот розчинятися в ліпідах. Легко проникають у
клітину борна, молочна, оцтова кислоти, які мають високу ліпоїдотропність. Зсув
рН у кислий бік несприятливо діє на мікроорганізм, тому що відбувається денату­
рація білка протоплазми мікробної клітини. Взаємодіючи з білками шкіри та сли­
зових оболонок, кислоти утворюють щільні, нерозчинні альбумінати, справляючи
протимікробний, протизапальний, фунгіцидний ефекти. У великих концентраціях
припікають тканини (коагуляиійиий некроз).
К и с л о т а б о р н а має антисептичну та фунгістатпчну активність, проявляє протипедикульозну та в’яжучу дію, у 5 % розчині інгібує процеси фагоцитозу.
Показання: дерматит, піодермія, мокра екзема, кон’юнктивіт, опрілості, гострий та
хронічний отит, кольпіт, педикульоз.
Побічна дія: при всмоктуванні з шкіри і слизових оболонок можлива нудота, блю­
вання, діарея, головний біль; місцево - висипи.
К и с л о т а с а л іц и л о в а має при місцевому застосуванні слабку антисептичну, а та­
кож подразнювальну, відволікаючу дію, проявляє в низьких концентраціях кератопластичиий, а в високих - кератолітичний ефект.
552

18.1. Дезінф ікуючі та антисептичні засоби

Показання: жирна себорея, вугри, хронічна екзема, псоріаз, дискератози, іхтіоз,
бородавки, мозолі, рани, опіки.
Побічна дія: свербіж, висипи, печіння.
Треба пам’ятати, що через резорбтивну дію кислоти можуть зумовлювати ацидоз
(декомпенсований), який проявляється порушенням життєво важливих функцій
організму (зниження артеріального тиску, пригнічення дихання).
Основи (луги), взаємодіючи з білками слизової оболонки, утворюють глибокопронпкаючі альбумінати. Слабкі основи (натрію гідрокарбонат, натрію тетраборат) мають очищувальну (розплавлепня муцпиу) та пом’якшувальну дію. Зміщення
реакції запального ексудату в основний бік сприяє його розчиненню, зменшенню
набряку та інших проявів запальної реакції.
Показання. Розчини (0 ,5 -2 %) натрію гідрокарбонату, натрію тетраборату (бура)
використовують для полоскання і змащування слизової оболонки порожнини рота
та глотки при запаленнях, у тому числі грибкової етіології. Натрію гідрокарбонат
при риніті, кон’юнктивіті призначають у 0,5-2 % розчині; при попаданні кислот на
шкіру і слизові оболонки - у вигляді промивання 2 % розчином.
Для корекції ацидозу препарат вводять внутрішньовенно або в клізмах. Всереди­
ну, в клізмах і в супозиторіях призначають при гіперацидних станах, а внутрішньо
у складі мікстур - як відхаркувальне.
Побічна дія: при застосуванні у формі клізм та супозиторіїв можливий пронос,
метеоризм.
Розчин аміаку як антисептик призначають для обробки рук хірурга. Він також
рефлекторно стимулює дихальний центр при запамороченні. Прийом розчину амі­
аку в краплях усередину рефлекторно викликає блювання при отруєнні алкоголем.
18.1.4. С п ол ук и важ к и х металів
Бактерицидна дія солей важких металів пов’язана з утворенням альбумінатів при
взаємодії з білками тканин. Фармакологічний ефект під час дії солей важких мета­
лів на тканини залежить від властивостей металу, кислотного залишка, концентра­
ції солі, ступеня дисоціації, розчинності, від того, як сильно виражена денатурація
білків. Солі важких металів можуть спричинити геліфікацію (ущ ільнення) білків на
поверхні клітини, тобто справляти в’яжучий вплив, при цьому утворюється плівка,
проявляється протизапальна дія. Солі важких металів здатні подразнювати нервові
закінчення та тканини. Крім того, солі важких металів можуть викликати денату­
рацію білків значної маси тканин і мати припікаючу дію (аж до некрозу). Бактери­
цидна дія солей важких металів залежить від ступеня їх дисоціації і концентрації
іонів металу в розчині. Сила протимікробної дії препарату залежить від щільності
утвореного альбумінату. Під час утворення пухких альбумінатів метал може віль­
но проникати в глибину тканини, пошкоджуючи її. Щ ільні альбумінати обмежують
проникнення металів у клітину. За щільністю утворених альбумінатів важкі метали
розташовуються в такій послідовності (за зменшенням): алюміній, свинець, вісмут,
залізо, мідь, цинк, срібло, золото, ртуть (ряд Шмідеберга). Алюміній та свинець
553

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

утворюють щільні альбумінатн, ртуть - пухкі альбумінати, інші метали залежно віл
концентрації можуть утворювати як щільні, так і пухкі альбумінати.
Солі перших трьох металів (алюмінію ацетат, свинцю ацетат і вісмуту нітрат
основний тощо) мають переважно в’яжучу та слабку протимікробну дію. Місцевий
ефект значною мірою залежить від концентрації солі. Так, препарати міді й цин­
ку (міді сульфат, цинку сульфат) у малих концентраціях (0,25-0,5 %) виявляють
в’яжучу дію і застосовуються в офтальмології, урології, а у великих (1 0 -2 0 %)
є припікаючими засобами. Цинку окис застосовують у вигляді мазі, присипок для
лікування, профілактики дерматиту, інших пошкоджень шкіри. В’яжучу (до 2 %)
іі припікаючу (до 5 %) дію має срібла нітрат (ляпіс). Призначають срібла нітрат для
лікування виразок шкіри, ерозій, при ураженнях слизових оболонок очей (трахома,
кон’юнктивіт), концентровані розчини застосовують для припікання грануляцій.
У клініці також застосовують препарат колоїдного срібла (коларгол) і білковий пре­
парат срібла (протаргол), якими лікують гнійні рани та змащують уражену запаль­
ним процесом слизову оболонку.
Найсильнішими антисептиками цієї групи є препарати ртуті (ртуті дихлорид,
ртуті амідохлорид, ртуті оксид жовтий). Ртуті дихлорид (сулем у) раніше застосо­
вували для дезінфекції білизни іі інших предметів догляду за хворими, крім мета­
левих (сулема зумовлює корозію металів).
При тривалому застосуванні солей важких металів може з ’явитися цитотоксичний
ефект, зумовлений блокадою тіолових ферментів у тканинах. У разі резорбції важких ме­
талів, особливо солей ртуті, які легко всмоктуються, може розвинутися гостре отруєння,
що проявляється хімічним опіком слизової оболонки травного каналу, пригніченням
ЦНС, послабленням серцевої діяльності, колапсом, тяжким ураженням нирок і печін­
ки. При отруєнні обережно промивають шлунок водою, чайним настоєм з активованим
вугіллям, можна унітіолом. Усередину призначають молоко, сирі яйця. Паралельно
вводять унітіол, який попереджує ураження нирок, тетацин кальцію, натрію тіосульфат.
Призначають також симптоматичні засоби (серцеві глікозиди, симпатоміметики, плазмозамінники, судинозвужувальні, наркотичні анальгетики). При хронічному отруєнні
(на виробництві при роботі з ртутними препаратами) в якості антидотів також призна­
чають унітіол, тетацин кальцію, натрію тіосульфат та симптоматичну терапію.
18.1.5. Група ф е н о л у
Ф енол (карболова кислота). Високі концентрації фенолу дають бактерицидний
ефект, зумовлюючи денатурацію білків мікроорганізму. У присутності білка його ак­
тивність не знижується. Механізм антибактеріальної активності фенолу пов’язують
також з інгібуючою дією на ферменти, особливо дегідрогенази. Фенол здатний справ­
ляти місцевий анестезуючий вплив після фази подразнення, у високих дозах є припі­
каючим засобом. Застосування фенолу як антисептику обмежене через його здатність
легко проникати у тканини і викликати токсичний ефект. У разі тяжкого отруєння
може настати летальний кінець внаслідок паралічу дихального центру. Розчини фе­
нолу (3 %) застосовують для дезінфекції приміщень, білизни, інструментів. У вигля­
554

18.1. Дезінф ікую чі та антисептичні засоби

ді 1,4 % водно-гліцеринового розчину (орасеит) препарат призначають як сильний
антисептичний (бактерицидний, протигрибковий) та місцевоанестезуючий засіб для
обробки слизової оболонки порожнини рота і глотки при тонзиліті, фарингіті.
Р е з о р ц и н за антисептичною дією поступається фенолу. В малих концентраці­
ях резорцин має кератопластичну дію, у великих - кератолітичну і подразнюючу.
Резорцин застосовують зовнішньо у складі мазей у дерматології, при екземі, себо­
реї тощо. Резорцин з фенолом, фуксином основним, кислотою борною, ацетоном,
спиртом етиловим входить до складу ф у к о р ц и н у , який призначають при мікробних
і грибкових ураженнях шкіри.
Т и м о л також відрізняється від фенолу меншою токсичністю. Справляє антибак­
теріальний, дезодоруючий та фунгіцидний вплив. Тимол входить до складу с е п т о л е т е Д та с е п т о г а л я д р а н , які застосовують при бактеріальних і вірусних ураженнях
ротової порожнини. Як дезодоруючий засіб застосовують д ь о г о т ь , одержаний при
перегонці деревини берези або сосни. До складу дьогтю входять фенол, крезол, смо­
ли тощо. Застосовується у вигляді 20-30 % мазі зовнішньо при шкірних захворю­
ваннях і трофічних виразках; є компонентом л ін ім е н т у В и ш н е в с ь к о г о .
І х т іо л , продукт перегонки сланців, має протимікробну, протизапальну, знеболюю­
чу дію, застосовується у складі мазеіі, паст, водно-спиртових розчинів при захворю­
ваннях шкіри (екзема тощо), опіках; у вигляді супозиторіїв при хронічних захворю­
ваннях прямої кишки та запальних захворюваннях жіночих статевих органів.
У гінекологічній практиці призначають також в а г о т и л . Це 36 % водний розчин
поліметиленметакрезолсульфонової кислоти. Ваготил справляє бактерицидну, трихомонацидну, регенеруючу (епітелізуючу) дію. Його використовують для спринцю­
вання при інфекційно-запальних захворюваннях жіночих статевих органів.
Б е н з и л б е н з о а т - бензиловий ефір бензойної кислоти. Його призначають для л і­
кування корости. Застосовують зовнішньо (втирають у шкіру) у вигляді емульсії,
мазі або крему.
18.1.6. Група ф ор м ал ь дегіду
Ф о р м а л ь д е г ід у медичній практиці застосовується у вигляді 40 % розчину, який
має назву формаліну. Формальдегід та формалін мають виражену протимікробну
активність, що пояснюють легким проникненням препаратів у клітини і здатністю
спричинювати дегідратацію та коагуляцію білків, яка зумовлює загибель мікроор­
ганізмів. Формальдегід відзначається в’яжучою, дубильною, дезінфікуючою дією.
Здатність препарату забирати воду з поверхневих шарів клітин призводить до
ущільнення і висихання шкіри. Для лікування надмірної пітливості застосовують
3 -5 % розчин формаліну - ф о р м ід р о н . Для дезінфекції рук і приміщень використо­
вують також мильний розчин формальдегіду - л із о ф о р м .

18.1.7. Барвники
До цієї групи належать препарати з різною хімічною структурою, серед яких д іа ­
м а н т о в и й з е л е н и й та м е т и л е н о в и й с и н ій виявляють активність переважно стосов555

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКОЛОГІЯ

по грампозитивної мікрофлори. Е т а к р и д и н у л а к т а т має достатній протимікробний
вплив як на грамгіозитивну, так і на грамнегативну мікробну флору. Механізм дії:
катіон барвника витісняє водень зі сполук, необхідних для життєдіяльності мікро­
організмів. При цьому також воші утворюють важкорозчинні комплекси з кислими
групами медіаторів і амінокислот, порушують обмін речовин мікроорганізмів. Пре­
парати проявляють головним чином бактеріостатичну дію. Вони посідають проміж­
не місце між антисептичними та хіміотерапевтичними засобами.
Протимікробну дію має д іа м а н т о в и й з е л е н и й . Він згубно діє на культуру золо­
тистого стафілокока у водному середовищі в концентрації 1 : 10 000 000. У вигляді
1- 2 % водного або спиртового розчину його застосовують для лікування піодермії,
блефариту, мікротравми. Антибактеріальна активність препарату зростає у лужному
середовищі, але значно знижується у присутності органічних речовин (сироватки).
До похідних акридину належить етакридину лактат. Е т а к р и д и н у л а к т а т (0.10,2 % розчин) застосовують для лікування запальних процесів слизової оболонки
(полоскання, змащування), широко використовують у хірургічній, гінекологічній,
урологічній, офтальмологічній, дерматологічній практиці. Препарат малотоксич­
ний, його активність також збільшується у лужному середовищі. Білок та інші ор­
ганічні речовини на протимікробну активність етакридину лактату не впливають.
Дещо поступається перерахованим препаратам за протимікробною активністю
м е т и л е н о в и й с и н ій . Його 0,5-2 % розчини використовують при лікуванні афтозного
стоматиту (для змащування афт), опіків, інших запальних процесів шкіри і слизової
оболонки. Він є добрим акцептором і донатором водню в організмі, тому застосову­
ють його для лікування деяких отруєнь як протиотруту. Так, у випадку отруєння
ціанідами вводять внутрішньовенно 1 % водний розчин метиленового синього або
1 % ііого розчин у 25 % розчині глюкози. М етиленовий синій призначають також
при отруєнні нітратами (метгемоглобіноутворювачами).
18.1.8. Група спиртів
У медичній практиці застосовують переважно с п и р т е т и л о в и й як антисептичний,
подразнюючий та припікаючий засіб. Антимікробний механізм пов’язаний як із
дегідруючою властивістю спирту, так і з його здатністю денатурувати білок. Н ай­
більшою мірою виражена протимікробна дія у 70 % спирту. У вищій концентрації
через утворення щільних геліфіковапих плівок активність ііого може бути нижчою.
За відсутності в середовищі білків 80-90 % спирт набуває вищої антибактеріальної
активності. 70 % розчин спирту етилового використовують для приготування анти­
септичних та анестезуючих препаратів, настойок, екстрактів. Ш ироко застосовують
спирт етиловий для дезінфекції рук (70 %), операційного поля (4 0 -7 0 %), інстру­
ментів (96 %).
При надходженні в організм па більшість органів та систем спирт етиловий діє
двоетапно: викликає збудження та пригнічення функції ЦНС, тахі- та брадикардію,
підвищення та пониження артеріального тиску, може спочатку посилювати секре­
цію залоз травного каналу, потім пригнічувати її.
556

18.1. Дезінф ікуючі та антисептичні засоби

18.1.9. П охідн і н ітр о ф у р а н у
Антисептики з групи похідних нітрофурану характеризуються високою протимі­
кробною активністю та відносно малою токсичністю, їх застосовують як антисепти­
ки і хіміотерапевтичні засоби. Найбільш застосовуваний як антисептик н іт р о ф у р а л
( ф у р а ц и л і н ) мас протимікробні, протигрибкові, аптипротозойні властивості.
Механізм дії: пов'язаний з відмовленням нітрогрупи в аміногрупу, порушенням
синтезу білка, ензпмнпх систем, окисно-відновних процесів (утворення апетил-КоА
з піровиноградної кислоти), клітинного дихання збудників. Препарат має бактеріо­
статичну дію, призначається для полоскання, зрошення у вигляді 0,01 % розчинів
при захворюваннях слизової оболонки порожнини рота і глотки. Рекомендують
препарат для промивання ран, слизових оболонок, порожнин. Місцево признача­
ють при циститі, уретриті, пієліті, нервіцпті, вагініті, оперативних втручаннях на
органах сечостатевої системи, зовнішньому отиті, синуситі, риніті, назофарпнгіті,
кон’юнктивіті, кератиті в розчинах і при блефариті у вигляді мазі.
Ф у р а з о л ід о н можна призначати місцево в розчинах (1: 25 000) для лікування опі­
ків, ранової інфекції, а також у таблетках по 0,05 г для лікування кишкових інфекцій.
18.1.10. К атіон н і д етер ген ти
До складу цієї групи належать синтетичні речовини, що мають високу поверхневу
активність, володіють антибактеріальними, миючими та емульгуючими властивос­
тями. За хімічними властивостями більшість із них є четвертинними амонієвими
основами. Механізм дії поверхневих детергентів пов’язаний з їх здатністю нако­
пичуватися на поверхні поділу фаз, внаслідок чого змінюються поверхневий натяг
клітини, її проникність і осмотична рівновага, відбувається вихід у навколишнє се­
редовище біологічно активних речовин клітини - “осмотичний шок”. Це зумовлює
загибель мікробної клітини. Посилює протимікробну активність препаратів їх ми­
юча здатність, тобто механічне видалення мікроорганізмів. Поверхневі детергенти
широко використовують для обробки рук медичного персоналу перед операцією
і для підготовки операційного поля ( ц е р и г е л ь , р о к а л ) .
Ш ироко застосовується е т о н ій , який є бісчетвертинною амонієвою сполукою.
Препарат має бактеріостатичну і бактерицидну дію, володіє місцевоанестезуючою
активністю, стимулює загоєння ран. Препарат діє антитоксично по відношенню до
стафілококового токсикозу.
Показання: захворювання шкіри і слизових оболонок, пролежні, тріщини сосків,
прямої кишки, вагініт, опіки, трофічні виразки, променеве ураження шкіри.
Побічна дія: гіперемія шкіри, свербіж.
Аналогічно діє х л о р г е к с и д и н у б іг л ю к о н а т (див. препарати галогенів). Він відріз­
няється фунгіцидною активністю стосовно грибів Candida і дерматофітів.
Мазь м ір а м іс т и н у містить катіонний детергент мірамістин, який виявляє анти­
бактеріальну дію на грампозитивну, грамнегативну аеробну, анаеробну, спороутворюючу та аспорогенну мікрофлору. Призначають у хірургії для лікування гнійних
ран різної локалізації і генезу, при поверхневих і глибоких опіках у дерматології при стрепто- та стафілодермії, кандидозах шкіри і слизових оболонок.
557

СПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ
Д и м е т и л с у л ь ф о к с и д ( д и м е к с и д ) має протизапальні, антиоксидантні, міспевоанестезуючі поверхнево-активні властивості, помірно виражену фібрпнолітичну
активність. Підвищує проникність інших лікарських засобів.
Показання: захворювання шкіри (екзема, бешиха, шкірні прояви червоного вовча­
ка), мікози, колоїдні рубці, алоиеція, рани, опіки, трофічні виразки, акне, фурунку­
льоз. При ураженнях шкіри обличчя застосовують 10-30 % розчини у вигляді аплі­
кацій і зрошень. Входить до складу йоддицерину та інших засобів.
Побічна дія: контактний дерматит, екзема, сухість шкіри, легке печіння, свербля­
чий дерматит, алергічні реакції.
До ряду лікарських антисептичних засобів із поверхневою активністю належать
б е н з а л к о н ію х л о р и д з вираженою антисептичною, протимікробною, сперматоцпдною активністю, який є у складі препаратів д е т о л , в ір о т е к , які призначають для міс­
цевої контрацепції.
Аніонні детергенти ( м и л о з е л е н е та ін.) за поверхнево-активними та миючими
вл асти востя ми п осту паються катіон ним.

18.1.11. А н т и б іо т и к и д л я зов н іш н ь ого застосування
Г р а м іц и д и н ( г р а м ід и н ) - антимікробний препарат, антибіотик, який підвищує про­
никність мікробної оболонки для неорганічних катіонів і обумовлює її осмотичну не­
стабільність. Випускають у таблетках для розсмоктування, в тому числі з лідокаїном.
Показання: запальні захворювання слизових оболонок ротової порожнини і
глотки.
М і к р о ц и д - антибіотик групи пеніциліну, який порушує синтез оболонки мікро­
організмів, активний по відношенню до ряду грампозитивних, грамнегативних мік­
роорганізмів. Призначають для полоскания порожнини рота та глотки, а також для
лікування інфікованих ран, флегмон, циститів, ерозій.
Ф у з и д е р м , препарат кислоти фузидієвої, з вираженою протимікробною актив­
ністю по відношенню до грампозитивних мікроорганізмів.
Показання: інфекції шкіри та мяких тканин (імнетиго, абсцес, фурункул, карбун­
кул, флегмона, інфіковані рани тощо).
Б а к т р о б а н ( м у п і р о ц и н ) інгібує фермент ізолейцин-трансфер-РНК-синтетазу
і синтез білка, має бактеріостатичну і бактерицидну дію на грампозитивні і грамнегативні мікроорганізми.
Показання: первинні і вторинні бактеріальні інфекції шкіри.
Т и р о з у р ( т и р о т р и ц и н ) діє переважно на грампозитивні мікроорганізми, подібно
катіонним детергентам руйнує мембрани мікробних клітин.
Показання: поверхневі рани з незначним ексудатом.
Б а ц и т р а ц и н ( б а н е о ц и н ) - антибіотик широкого спектра дії, що гальмує
ізолейцин-тРНК-синтетазу та синтез бактеріального білка. Призначають при бак­
теріальних інфекціях шкіри.
З антибіотиків рослинного походження застосовують н о в о ім а н ін , який отримують
зі звіробою. Діє переважно на грампозитивні мікроорганізми. Застосовують для по­
лоскання при гінгівітах, а також для лікування абсцесів, флегмон, інфікованих ран.
558

18.1. Дезінф ікуючі та антисептичні засоби

Хлорофілігіт містить суміш хлорофілів із листя евкаліпту. Застосовують препа­
рат місцево при лікуванні опіків і трофічних виразок.
18.1.12. А н ти сеп ти к и ін ш и х груп
П в а л е к с має у своєму складі гексстидпн, холіну саліцилат та хлорбутапол. Меха­
нізм дії: протимікробна активність пов’язана з конкурентним заміщенням гексетидпном тіаміну, необхідного для росту мікроорганізмів. Хлорбутапол має знеболюю­
чу і протизапальну активність. Препарат призначають для полоскання порожнини
рота і глотки.
І л о н (містить олію терпентинову та терпентин очищений) призначають для ліку­
вання гнійно-запальних захворювань шкіри і м'яких тканин.
Ц и т р а л ь - альдегід терпенового ряду, компонент ефірних олій, має антисептичні,
протизапальні властивості.
Показання: кератит, кон’юнктивіт, тріщини сосків.
Е к т е р и ц н д - препарат, що містить водорозчинні компоненти риб’ячого жиру,
в тому числі перекиси і альдегіди, має антисептичні властивості по відношенню до
стафілококів, протею, синьогнійної, кишкової паличок.
Показання: післяопераційні і травматичні рани, ускладнені гнійною інфекцією,
в тому числі в’ялогранулюючі, фурункули, карбункули, опіки, трофічні виразки.

Препарати
Ф орм а випуску

Н азва п р е п а р а ту

С п о с іб з а с т о с у в а н н я

Р озчин йоду спиртовий
Sol. Jodi spirituosa

ф лакони 2 - 5 % 5 мл

Зовніш ньо

Й о д д и ц е р и н Joddicerinum

ф лакони 25 мл

Зовніш ньо

Х л о р а м ін Б C hloram inum В

ф лакон 0 ,2 5 -0 ,5 % 100 мл

Зовніш ньо д ля обробки рук

К а л ію п е р м а н га н а т
K alii perm anganas

порош ок

0 ,01-0 ,1 % р-н д ля полоскань, спр ин ц ю ­
вань, пром ивань ш лунка; 0 ,1 -0 ,5 % для
пром ивання ран; 2 - 5 % д ля зм ащ ування
виразкових, опікових поверхонь

Р о зч и н п е р е ки с у в о д н ю
к о н ц е н т р о в а н и й Sol. H ydro­
ge nii p eroxydi concentrata

ф лакони 50 мл

Для пром ивання ран, полоскання
1 ст. л. на 200 мл води

Б о р н а ки с л о та
A cidu m boricum

порош ок

В оф тальм ології 2 % р-н; дерм атит,
екзем а 3 % р-н примочки

Н а т р ію гід р о ка р б о н а т
N atrii hydrocarbonas

порош ок

0 ,5 -2 % р-н для полоскань, пром ивань

С р іб л а н іт р а т
A rg e n ti nitras

ф лакони 2 -1 0 % розчин, 1 -2 %
м азь у туба х по ЗО г; крем 1 % по
50 г у туба х або по 500 г у банках.

Зовніш ньо

559

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМАКОЛОГІЯ

Н азва п р е п а р а ту

Ф орм а випуску

С п о с іб з а с т о с у в а н н я

Ц и н ку о к с и д Z in ci oxydum

присипка; мазь; п а с та (д о 25 %)

Зовніш ньо

М ід і с у л ь ф а т C upri sulfas

ф лакони 0 ,2 5 -0 .5 % 10 мл

О чні краплі

Ц и н ку с у л ь ф а т Z in ci sulfas

ф лакони 0 ,1 -0 ,5 % 10 мл

О чні краплі

Ф е н о л Phenolum purum

ф лакони 3 -5 % 100 мл

Зовніш ня дезінф екція

Д іа м а н т о в и й зе л е н и й
Viride nitens

ф лакони 1 -2 % водного або спи р­
тового розчину

Зовніш ньо на ш кіру

М е ти л е н о в и й с и н ій
M e thyle ni coeruleum

1 % розчин 10 і 20 мл у ф лаконах

Зовніш ньо на слизові оболонки

С пирт етиловий
S piritus aethylicus

ф лакони 96 %, 90 %, 70 % і 40 %
100 мл

Зовніш ньо

18.2. А Н Т И П Р О Т О З О Й Н І З А С О Б И
Антипротозойними називають засоби, які вибірково діють на певні види найпро­
стіших - збудників малярії, амебіазу, лямбліозу, токсоплазмозу, лейшманіозу, трихомоніазу, балантидіазу.
Доведено, що в організмі людини можуть паразитувати і спричиняти різні захво­
рювання понад 1000 видів найпростіших. Для лікування протозойних захворювань
застосовують синтетичні засоби різної хімічної структури і деякі антибіотики. До
антипротозойних відносять такі групи засобів:
1. Протималярійні засоби.
2. Препарати для лікування лямбліозу.
3. Препарати для лікування токсоплазмозу.
4. Засоби для лікування балантидіазу.
5. Засоби для лікування трихомоніазу.
6. Засоби для лікування лейшманіозу.
7. Засоби для лікування хламідіозу.
18.2.1. П р оти м ал я р ій н і лікарські засоби
У минулому малярія була однією з найпоширеніших хвороб на планеті. Щорічно
від неї помирало близько 1 млн людей. Першим препаратом для лікування хворих
на малярію був хінін, отриманий з кори хінного дерева (вперше використовували
тубільці Перу), різні види якого ростуть в Південній Америці (Перу, Болівія, Ко­
лумбія). З початку XVIII ст. кору хінного дерева почали широко застосовувати в
Європі для лікування гарячкових захворювань, в тому числі і малярії. У 1816 р. ро­
сійський вчений Ф. І. Гізе з кори хінного дерева виділив діючу речовину - алкалоїд
хінін. Пізніше у 1878-1879 рр. О. М. Бутлеров та А. М. Вишнеградський вивчили
хімічну будову хініну, а в 1944 р. було здійснено його синтез. Потім були створені
інші синтетичні протималярійні засоби.
560

18.2. Антипротозойні засоби

У 50-60-х роках XX століття під егідою ВО О З була проведена масштабна компанія
боротьби із малярією, у результаті якої захворюваність різко зменшилась. Однак остан­
німи роками через формування резистентних до препаратів штамів малярійного плаз­
модія і популяцій комарів, стійких до інсектицидів, захворюваність на малярію зросла.
Джерелом інфекції є хворий малярією або гаметоносій. Зараження людини відбу­
вається під час укусу інфікованим комаром (рідко ири переливанні крові від хворого
па малярію). При цьому у кров потрапляє збудник хвороби - малярійний плазмодій.
Відомо 4 види збудників малярії:
- Plasmodium vivax - збудник триденної малярії;
- Plasmodium т акт е - збудник чотириденної малярії;
- Plasmodium falciparum - збудник тропічної малярії;
- Plasmodium ovale - збудник триденної малярії (типу ovale).
Останній тип малярії спостерігається лише в тропіках.
М алярійний плазмодій проходить у організмі людини безстатевий цикл розвит­
ку (шизогонія), а у тілі комара - статевий цикл (спорогонія). Під час укусу зараже­
ним комаром у кров людини потрапляють спорозоїти. З током крові та лімфи вони
потрапляють до гепатоцитів, де проходить процес тканинної (екзоерптроцитарної)
шизогонії. У результаті багатократного поділу з одного спорозоїта утворюються де­
сятки тисяч мерозоїтів. Цей період проходить безспмптомно. Після завершення екзоеритроцптарної шизогонії тканинні мерозоїтп проникають у еритроцити, де проходить
стадія еритроцитарної шизогонії. Вона супроводжується руйнуванням еритроцитів і
нападами малярійної лихоманки. Еритроцитарні мерозоїтп знову проникають в ери­
троцити, після чого процес безстатевого розмноження повторюється у певному ритмі.
Поряд з безстатевим розмноженням у крові людини утворюються статеві форми ма­
лярійного плазмодія - гаметоцити (гамонти, гамети): чоловічі (мікрогамсти) і жіночі
(макрогамети). Наявність їх у крові не супроводжується симптомами хвороби, але є
небезпечною в епідеміологічному плані. Такі хворі - джерело для зараження комарів.
При тропічній і чотириденній малярії після завершення екзоеритроцитарної ши­
зогонії паразити виходять із печінки у кров, їх подальший розвиток проходить лише
в еритроцитах. При триденній малярії спостерігається зараження сукупністю спорозоїтів, яка гетерогенна у генетичному відношенні. Частина з них (первинні ф ор­
ми) проходять стадію тканинної шизогонії відразу після проникнення у гепатоцити
і після її закінчення залишають печінку. Інша частина спорозоїтів (вторинні форми)
здатні перебувати у печінці у “сплячому” етапі від кількох місяців (8 -9 ) до 2 років.
Після латентного періоду у них настає екзоеритроцитарна шизогонія, яка завершу­
ється виходом паразитів у кров і розвитком первинної малярії або її рецидивом.
Тривалість спорогонії, екзо- та еритроцитарної шизогоиій, можливість появи ре­
зистентних форм плазмодіїв для кожного виду паразиту різні.
К ласиф ікація прот им алярійних л ік а р с ьк и х засобів.
1. Похідні метанолхіноліну: х і н і н у с у л ь ф а т , г ід р о х л о р и д , м е ф л о х ін .
2. Похідні 8-амінохіноліну: п р и м а х ін , х ін о ц н д .
3. Похідні 4-амінохіноліну: х л о р о х ін ( д е л а г іл ) , г і д р о к с и х л о р о х і н ( п л а к в е н іл ) .
4. Похідні диамінопіримідину: х л о р и д и н ( н ір и м е т а м ін ) .
561

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

5. Сульфаніламіди: с у л ь ф а л е н , с у л ь ф а д и м е т о к с и н .
6. Сульфонн: д іа ф е н іл с у л ь ф о н .
7. Тетрацикліни: д о к с и ц и к л ін .
Залежно від спектра антималярійної дії (рис. 18.1) виділяють такі групи препаратів.
1. Гематошизонтотропні засоби - засоби, які вибірково діють на безстатеві форми
плазмодіїв на стадії шизогонії в еритроцитах. Під їх впливом шизоцити зникають
із периферичної крові на 3-5-й день лікування. Застосування цих препаратів у
гострому періоді малярії попереджає і усуває напади. До цієї групи препараті»
відносять хінгамін, хінін, мефлохін. Також у вигляді комбінованих препаратів
застосовують такі засоби, як гідроксихлорохіи, хлоридпн, бігумаль, докспппклін.
2. Гістошизонтотропнізасоби впливають на тканинні форми плазмодіїв. Препа­
рати, які пригнічують прееритроцитарні форми плазмодіїв (тахіспорозоїтп):
бігумаль і хлоридпн. їх застосовують для попередження захворювання. Пре­
парати, які діють на параеритроцитарні форми плазмодіїв (брадиспорозоїти):
примахін, хіноцид. їх застосовують для профілактики рецидивів малярії.
3. Іамонтотропні засоби пригнічують розвиток статевих форм плазмодіїв в ор­
ганізмі людини (в еритроцитах): примахін, хіноцид.
4. Споронтоцидні засоби порушують процес спорогонії у тілі комара, роблять
його безпечним для людини: бігумаль, хлоридпн. їх застосовують для профі­
лактики малярії.
Зараж ення лю дини

С п о р о з о їт и в кр о в і

Рис. 18.1. С п ек тр дії п р о т и м ал я р ій н и х засобів

562

18.2. Антипротозойні засоби

Гематошизонтотропні засоби
Х ін г а м і н ( х л о р о х і н , д е л а г іл ) був запропонований для лікування малярії у 1943 р.

Препарат вважають одним із кращих гематошизоптотропшіх засобів. У гострих
випадках хінгамін знімає малярійну лихоманку протягом 24-48 годин, а через 2 -3
доби малярійні плазмодії зникають із периферичної крові. Препарат застосовують
для профілактики і лікування всіх видів малярії. Поряд із протималярійною дією
хінгамін виявляє протизапальну активність і широко застосовується для лікуван­
ня поліартриту, системного червоного вовчака, склеродермії та інших колагенозів.
Також хінгамін виявляє амебоцидну, протилямбліозну, протпбалантпдіазну та дея­
ку антигсльмінтну активності. Препарат використовується при серцевих аритміях
(екстрасистолії, парокспзмальній формі миготливої аритмії), має десенсибілізую­
чий ефект.
Фармакокінетика. При прийомі всередину хінгамін всмоктується швидко і пов­
ністю. Близько 50 % препарату зв’язується з білками плазми крові, нуклеїновими
кислотами та меланіном. М етаболізується в печінці і у вигляді метаболітів на 90 %
виводиться нирками, на 10 % - з калом. Індуктори мікросомальних ферментів пе­
чінки прискорюють інактивацію, а луги - виведення препарату з організму.
Фармакодинаміка. Механізм дії. Хінгамін, а також примахін, хіноцид, хінін, мефлохін пригнічують синтез Д Н К , як інтеркалюючі агенти. Цей ефект може відбу­
ватися як у мікробних клітинах, так і в клітинах хазяїна, у зв’язку з чим вибіркова
токсичність цих препаратів залежить від їх накопичення у клітині плазмодіїв. За
молекулярним механізмом дії на синтез нуклеїнових кислот згадані препарати від­
носять до інтеркалюючих агентів, які призводять до втручання чужорідної молеку­
ли між сусідніми парами основи подвійної спіралі ДНК. З в ’язування двох спіралей
Д Н К інтеркалюючим агентом перешкоджає розплетеншо ланцюгів ДНК, внаслідок
чого синтез нової макромолекули Д Н К (редуплікація), як і матричної РН К, стає
неможливим. Хінгамін також ущільнює оболонку лізосом, що порушує засвоєння
гемоглобіну внутрішньоеритроцитарними формами плазмодіїв. Зазначені особли­
вості протималярійних засобів також зумовлюють неоднакову їх ефективність від­
носно збудника малярії на різних стадіях його розвитку.
Хінгамін володіє антипротозойним ефектом: викликає загибель безстатевих еритроцитарних форм усіх видів малярійних плазмодіїв, а також володіє гіротигаметною
властивістю. Хінгамін також має імунодепреснвну, протизапальну активність і про­
являє антиаритмічну дію (подібно антиаритмічним препаратам першого класу за­
вдяки мембраностабілізуючому впливу).
Показання: всі види малярії, позакишковий амебіаз, склеродермія, системний
червоний вовчак, фотодерматоз.
Побічна дія. Приймання препарату може супроводжуватися головним болем, ну­
дотою, блюванням, втратою апетиту, порушенням функції печінки, запаморочен­
ням, шумом у вухах, порушенням слуху (рідко) і акомодації, зниженням гостроти
зору, відкладанням пігменту в рогівці, лейкопенією, колапсом, дистрофічними змі­
нами міокарда, депігментацією, алопецією.
563

СПЕЦІАЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ
Г і д р о к с и х л о р о х і н ( п л а к в е н і л ) за хімічною будовою і типом дії подібний до х іт а­
мі ну, але не впливає на збудника тропічної малярії та краще переноситься.
При стійкості малярійного плазмодія до хлорохіну всередину призначають хініну
сульфат та хініну гідрохлорид, а парентерально - хініну дигідрохлорид. Х і н і н впли­
ває на еритроцитарні шнзонти і гамонти усіх видів плазмодіїв, на преерптроцптарні
форми Р ./а Ісір а т т , а також на збудників токсоплазмозу.
Ф армакокінетика. Препарат добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту.
У плазмі крові на 70 % зв’язується з білками, метаболізується в печінці, повністю
швидко виводиться нирками.
Ф армакодииаміка. Механізм дії хініну подібний до хінгаміну Крім того, на осно­
ві мембрапостабілізуючих властивостей хінін перешкоджає проникненню шизонтів
через оболонку еритроцитів.
Препарат має також анальгсзуючий і жарознижувальний ефекти. Він пригнічує
центр терморегуляції і знижує температуру тіла при лихоманці, пригнічує збудли­
вість міокарда (подовжує рефракторний період), чинить негативну інотронну дію,
стимулює мускулатуру вагітної матки та посилює її скорочення. Скорочує селезінку.
П оказання: лікування всіх видів малярії при стійкості до інших препаратів, усу­
вання нападів і лікування тропічної малярії. При злоякісному перебігу препарат хі­
ніну дигідрохлорид вводять внутрішньом’язово, при надважкому стані - внутріш­
ньовенно.
Побічні ефекти. При прийманні препарату можливі шум у вухах, оглушеність,
запаморочення, блювання, головний біль, колапс. Місцево хінін має подразливу
дію на тканини і тому ін’єкції ііого роблять внутрішньовенно. Більш загрозливим
ускладненням, яке потребує невідкладної допомоги, є гемоглобінурійна гарячка, яка
зумовлена ідіосинкразією - дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Ця анома­
лія трапляється серед американських та африканських негрів (тип А - помірний),
а також серед корінного населення Кавказу і Середземномор’я (тип В - сильний).
Цей стан виникає у відповідь на одноразове введення хініну (а також примахіну,
хіноциду) і проявляється місцевими та загальними реакціями алергічного типу
(еритема, кропив’янка, підвищення температури тіла, до яких приєднується недо­
статність кровообігу, бронхоспазм, гострий гемоліз еритроцитів, гемоглобінурія,
тромбоцитопенія або тромбоцитопенічна пурпура, маткові кровотечі).
М е ф л о х ін ( л а р і а м ) є одним з найбільш активних препаратів.
Ф армакокінетика. Добре абсорбується після приймання всередину і дуже актив­
но зв’язується з білками плазми крові (98 %). Концентрація в крові швидко досягає
максимальної і знижується поступово, протягом кількох днів. Метаболізується в пе­
чінці, виводиться з калом.
Ф армакодииаміка. Мефлохін має шпзоптоцидну і гамонтоцидну дію на всі види
плазмодіїв, незалежно від локалізації в організмі. Одноразове застосування препа­
рату знімає лихоманку і знищує збудника у хворих на тропічну малярію. Мефлохін
накопичується в еритроцитах, всередині яких є паразити, в концентраціях, що пе­
ревищують концентрацію в плазмі крові, перевищує за ефективністю хінгамін при
564

18.2. Антипротозойні засоби

виникненні резистентності у збудників малярії. Препарат забезпечує радикальне
виліковування при всіх формах малярії.
Показання. Мефлохін показаний для лікування малярії, що викликана штамом
Р. Jаісірапт , стійким до інших протималярійних препаратів. Мефлохін можна при­
значати для лікування малярії, що викликана Р. хпьах, і малярії змішаного типу. М еф­
лохін застосовують люди, що від’їжджають в ендемічні щодо малярії регіони, особливо
з високим ризиком інфікування штамами Р. /аісірагит, стійкими до інших препаратів.
Побічна дія. Препарат переноситься добре. Іноді терапія мефлохіном супровод­
жується нудотою, діареєю, болями в животі, блюванням, головним болем, сонливіс­
тю або безсонням.
Подібну дію мають а л ь ф а х ін ( к а м о х і н ) , г а л о х ін ( ц и к л о х і н ) .
Х л о р и д и н ( и ір и м е т а м ін ) призначають у моно- та багатокомпонентних препаратах.
Фармакодинаміка. Хлоридин ефективний відносно еритроцитарнпх шизонтів і гамонтів усіх видів плазмодіїв, але діє повільніше, ніж хінгамін. Активний також від­
носно преерптроцптарнпх форм, особливо Р. /аісірат т. Згубно діє на токсоплазму.
Фармакокінетика. Добре абсорбується після приймання всередину. Ш видко про­
никає у легені, печінку і селезінку, зв’язується з білками плазми, метаболізується
в печінці, виводиться з сечею, а також з молоком матері. Виводиться повільно, про­
тягом двох тижнів.
Хлоридин виявляє шизонтоцидний ефект поступово (аналогічний механізм дії
у сульфаніламідів), але діє специфічніше на основі конкурентного антагонізму з
ПАБК. Він або перешкоджає її перетворенню у фолієву кислоту, блокуючи дигідрофолатредуктазу, або порушує енергозабезпечення цього процесу, блокуючи АТФ-азу.
Побічна дія. Препарат добре переноситься хворими. Лише в окремих хворих спо­
стерігаються головний біль, депресія, судоми, запаморочення, дискомфорт у ділянці
серця, диспепсія, стоматит, анемія, лейкопенія. Має тератогенний ефект.
Показання. Застосовують хлоридин в основному з метою особистої профілактики
малярії. Іноді - для лікування токсоплазмозу.
Гематошизонтотропна активність також притаманна сульфаніламідам і сульфонам. їхня дія зумовлена здатністю препаратів порушувати утилізацію плазмодіями
параамінобензойної кислоти. Гематошизонтотропна активність сульфаніламідів і
сульфонів відносно низька. Ефект розвивається повільно. Ці препарати часто ком­
бінують з іншими протималярійними засобами.
При стійкості до хінгаміну іноді призначають антибіотик тетрациклінового ряду
д о к с и ц и к л ін .

Гіст ош изонтот ропні засоби
Препарати х л о р и д и н і б іг у м а л ь згубно впливають на прееритроцитарні форми
плазмодіїв. На параеритроцитариі форми плазмодіїв діють примахін і хіноцид, які
за своїми властивостями подібні один до одного.
П р и м а х і н ( п р и м а к в ін у д и ф о с ф а т ) відомий як препарат профілактичної дії.
Фармакокінетика. Призначають препарат всередину. Із шлунково-кишкового
тракту примахін всмоктується добре. Максимальна концентрація у крові спостері­
гається через 2 години. Виводиться примахін через нирки у вигляді метаболітів.
565

С ПЕЦІАЛЬН А ФАРМАКОЛОГІЯ

Примахін виявляє гістошизонтоиидну дію на латентні тканинні форми (брадиспорозоїти) збудників триденної малярії, які зумовлюють рецидиви захворювання.
Препарат також впливає на статеві форми збудників триденної і тропічної ма­
лярії, які утворюються в еритроцитах хворого. Але гематошизонтотропний ефект у
примахіну незначний.
Показання: для попередження рецидивів триденної малярії, можливо чотириден­
ної малярії, і для профілактики поширення малярії через переносника. Часто при­
махін комбінують з іншими протималярійними препаратами.
Побічна дія: диспепсія, метгемоглобінемія, лейкоцитоз або лейкопенія, гострий
внутрішньосудиннпй гемоліз з гемоглобінурією у випадках дефіциту глюкозо-6фосфатдегідрогенази, біль в ділянці серця, загальна слабкість, ціаноз. Не слід при­
значати з препаратами гемолітичної дії.
Х ін о ц и д ( к в і н о ц и д ) діє переважно на параеритроцитарні форми малярійного
плазмодія, має гамонтоцидний ефект. Хіноцид - більш токсичний препарат, його не
можна комбінувати з іншими протималярійними засобами, оскільки його токсич­
ність при цьому зростає.
Призначають не лише для профілактики три- і чотириденної малярії, але і при
прояві цих форм малярії, після припинення індивідуальної хіміопрофілактики при
високому ризику зараження.
П ринципи вибору прот им алярійних засобів
Протималярійні засоби застосовують для лікування і профілактики малярії. Для
лікування малярії в гострому періоді (малярійна лихоманка, малярійна кома) за­
стосовують гематошизонтотропні засоби, які впливають на еритроцитарні форми
плазмодіїв ( х ін г а м ін , х і н і н , м е ф л о х ін , г ід р о к с и х л о р о х і н та ін.). Ці препарати добре
проникають всередину еритроцитів і сприяють швидкому клінічному покрашенню.
Резистентність плазмодіїв до цих препаратів розвивається порівняно повільно.
Резервною групою (у випадку резистентності плазмодіїв до основних препаратів)
є с у л ь ф а н іл а м ід и , с у л ь ф о н и і д о к с и ц и к л ін . Препарати менш ефективні порівняно з
вище описаними. їх дія розвивається повільно, а резистентність плазмодіїв - швид­
ко. Часто використовують комбінації кількох препаратів з різними механізмами дії.
При малярійній комі призначають х і н г а м і н і х і н і н парентерально. З метою про­
філактики рецидивів триденної і чотириденної малярії використовують примахін.
Для індивідуальної хіміопрофілактики у людей, які перебувають у небезпечних
щодо захворюваності на малярію районах, використовують засоби, які впливають на
прееритроцитарні форми плазмодіїв ( х л о р и д и н ) . Іноді з цією самою метою призна­
чають гематошизонтотропні засоби ( х і н г а м і н , м е ф л о х ін , х і н і н у г ід р о х л о р и д та ін.).
Хлоридин повною мірою може запобігати захворюванню на малярію новонародже­
них, виділяючись із молоком матері.
Для суспільної хіміопрофілактики, яка передбачає попередження поширення ма­
лярії від хворих людей, використовують гамонтотроині засоби ( п р и м а х ін , х л о р и ­
д и н , х ін о ц и д ) . У цьому випадку в тілі комара не утворюються спорозоїти.
Протипоказання. Для протималярійних засобів існують такі протипоказання: під­
вищена чутливість до них, особливо якщо вона пов’язана з природженою недостат­
566

18.2. Антипротозойні засоби

ністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (хінін, прнмахін, хіноцнд), тяжкі захворюван­
ня печінки й нирок (хінгамін, прнмахін, хлоридин, хінопид), захворювання серця
(хінгамін, хінін), зокрема стенокардія (прнмахін, хіноцнд), патологія крові та крово­
творних органів (хінгамін, прнмахін, хлоридин), захворювання очей (хінгамін), се­
реднього і внутрішнього вуха (хінін), функціональні та органічні захворювання ЦНС
з явищами збудження (хінгамін), гострі інфекційні захворювання (крім малярії), за­
гострення ревматизму (прнмахін), вагітність у ранні (хінгамін, хлоридин) і пізні (хі­
нін) терміни, дітям і новонародженим (мефлохін).
Запобіжні заходи передбачають контроль за кров’ю і сечею для профілактики гос­
трого гемолізу і гемоглобінурійиої гарячки (хінгамін, прнмахін, хлоридин, хінін) і за
одночасним застосуванням хінгаміну, гідроксихлорохіиу і дабехіну з антикоагулян­
тами (кровоточивість); хінгаміну - з саліцилатами і кортикостероїдами (дерматит),
а також при псоріазі (загострення); примахіну - з препаратами, які пригнічують
кровотворення (потенціювання); хіноцнду - з іншими протималярійними засобами
(підвищення токсичності).
П ередозування. Інт оксикація, допомога. При передозуванні, найімовірнішо­
му при лікуванні хініном і хінгаміном, у клінічній картині переважає пригнічення
ЦНС, кардіотоксичний ефект (шлуночкова тахікардія, асистолія), і судинна недо­
статність (колапс), пригнічення дихання. Лікування проводять за загальними прин­
ципами надання допомоги у випадках отруєння лікарськими засобами, спрямоване
на виведення отрути з організму і відновлення життєво важливих функцій.
П ринципи заст осування прот им алярійних засобів
На основі фармакодинамічних і фармакокінетичних особливостей сучасних про­
тималярійних засобів, біологічних та епідеміологічних особливостей розвитку збуд­
ника малярії і його переносників, лікування хворих на малярію треба здійснювати
з дотриманням таких правил:
1. Починати лікування слід якомога раніше, оскільки ударної стерилізуючої хі­
міотерапії малярії не існує.
2. Лікування проводити циклами або курсами, відповідно до стадій розвитку
збудників. Переривчастість лікування для деяких засобів пов’язана також з
небезпекою кумуляції. Лікування проводити до повного зникнення збудників
не тільки з периферичної, а й із депонованої крові.
3. Лікування повинне бути комбінованим у вигляді одночасного призначення
двох або трьох протималярійних засобів з різними механізмами і з різною ло­
калізацією дії для запобігання розвитку резистентності збудників.
4. Лікувальний ефект досягається призначенням усіх препаратів, які застосову­
ють усередину; в тяжких випадках їх треба вводити підшкірно, а в загрозли­
вих - внутрішньовенно (хінгамін, хінін).
5. Перед початком лікування, особливо при парентеральному введенні препа­
ратів, обов’язково з’ясувати можливу наявність ідіосинкразії, що досягається
цілеспрямованим опитуванням (анамнез), спеціальними лабораторними до­
слідженнями і діагностичними пробами.
567

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

6. Протягом двох років після вилікування проводити иротирснидивне лікуван­
ня примахіпом, особливо в період можливого зараження малярісю, оскільки
імунітет до неї нестійкий.
7. До комбінованого лікування хронічних хворих на малярію обов’язково вводи­
ти гамонтоцидні засоби (ирпмахін, хлоридип) для здійснення масової протиепідеміологічної профілактики, тобто запобігання передачі малярії від хворої
до здорової людини через комара.
8. ГІрп перебуванні здорової людини в небезпечному щодо захворювання на ма­
лярію районі проводити профілактику шляхом застосування засобів, які впли­
вають на преерптроцптарні форми плазмодію (хлоридип) і гематошизонтотропних препаратів, які запобігають нападам гарячки, в порядку ранньої терапії
(хінгаміп, мефлохін). Особисту профілактику слід починати за кілька днів до
прибуття до вогнища малярії, провадити протягом усього періоду перебування
в ньому і ще 4 -6 тижнів після його закінчення, коли зараження вже неможливе.
9. У процесі приймання протималярійних засобів систематично контролювати
стан органів і систем, чутливих до протималярійних засобів.
10. Д ля запобігання можливих ускладнень або зменшення побічної дії лікуван­
ня має бути комплексним, поєднувати застосування протималярійних засобів
з препаратами загальнозміцнювальної, гепато- і кардіопротекторної дії тощо.
18.2.2. Л ікарські засоби д л я л ік ув ан н я ам ебіазу
К ласиф ікація прот иам ебних засобів:
1. Препарати, ефективні при будь-якій локалізації амебіазу: м е т р о н ід а з о л , т и н ід а з о л , о р н ід а з о л , н ім о р а з о л , с е к н ід а з о л .

2. Препарати прямої дії, ефективні при локалізації амеб у порожнині кишечни­
ку: ін т е т р и к с .
3. Препарати непрямої дії, ефективні при локалізації амеб у порожнині кишеч­
нику і в його стінках: т е т р а ц и к л ін и , д о к с и ц и к л і н , м е т а ц и к л ін у г ід р о х л о р и д .
4. Препарати, які діють на амеб у стінках кишечнику і в печінці: е м е т и н у г і д р о ­
хлорид.

5. Препарати, ефективні переважно гіри локалізації амеб у печінці: х ін г а м іп .
Універсальним препаратом, ефективним при будь-якій локалізації амеб, є м е т р о ­
н ід а з о л ( т р и х о п о л , ф л а г іл ) .

Препарат запроваджений у медичну практику у 1951 році як протитрихомонадний засіб.
Фармакокінетика. Із шлунково-кишкового тракту препарат всмоктується добре,
в організмі значною мірою зазнає метаболізму. Незмінепий метронідазол та його ме­
таболіти виводяться із сечею. Невелика кількість метронідазолу виділяється слин­
ними залозами, кишечником і молочними залозами.
Фармакодинаміка. Метронідазол згубно впливає не лише на трихомонад, а й на
лямблій, амеб, балантидій, Helicobacterpilori та анаеробні бактерії. На цистні форми
паразитів метронідазол не діє.
568

18.2. Антипротозойні засоби

Механізм дії: При дії на мікроорганізми та найпростіших під впливом нітроредуктаз (піруват-фероксин-оксиредуктаза) відновлюється иітрогрупа. Метаболіти метронідазолу мають токсичний вплив на реплікацію, синтез ДН К, білка, відновлення
нікотпнамідаденіндпнуклеотиду, інгібують клітинне дихання. Препарат виявляє
потужну паразитоиидну дію. Метронідазол малоефективний при локалізації амеб у
порожнині кишечнику. У таких випадках його комбінують і йодохінолом. У зв’язку
з тим, що метронідазол порушує метаболізм алкоголю (пригнічує ацетальдегіддегідрогеназу, підвищує рівень ацетальдегіду і сенсибілізує організм до алкогольних
напоїв), має антабуснпй вплив.
Показання: гостри іі і хронічнпйтрпхомоніаз, лямбліоз, амебіаз, лейшманіоз шкі­
ри, пептична виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, інфекції, що викликають­
ся анаеробними мікроорганізмами. Ного призначають для лікування хворих на ал­
коголізм.
Призначають метронідазол всередину у таблетках по 0,25 0,5 г після їди 3 рази на
день. Промисловість випускає метронідазол також у розчині для внутрішньовенних
ін’єкцій, а також у вигляді супозиторіїв для введення у піхву.
Побічні ефекти. Із побічних ефектів спостерігаються диспепсичні розлади (ну­
дота, діарея, металевий присмак у роті, зниження апетиту, дискомфорт в епігастрії), тремор, головний біль, запаморочення, сонливість, порушення координації,
кропив’янка, лейкопенія. Іноді мають місце ураження шкіри та слизових оболонок
(кандпдоз порожнини ро га і кишечнику). Рідко виникають депресії, порушення ко­
ординації, периферичні пейропатії.
Протипоказаний при вагітності, грудному вигодовуванні, порушенні кровотво­
рення, захворюваннях ЦНС.
І н т е т р и к с ефективний відносно амеб, грибів роду Candida, грампозптивних, грамнегативних бактерій. Препарат призначають при гострій діареї інфекційного походження,
кишковому амебіазі. Інтетрикс - малотоксичний препарат. Побічної дії не чинить.
Т е т р а ц и к л ін и (частіше д о к с и ц и к л і н , м е т а ц и к л ін у г ід р о х л о р и д ) - антибіотики,
які практично не чинять прямої дії на амеби. Але препарат згубно впливає на бак­
теріальну флору кишечнику, яка поглинає кисень. За таких умов зникає анаеробне
середовище, необхідне для існування амеб. Через це тетрацикліни називають протиамебпими засобами непрямої дії. За протиамебною ефективністю тетрацикліни
поступаються препаратам прямої дії.
Для лікування гострого амебіазу кишечнику рідко застосовують також м о н о м іц и н .
Е м е т и н у г ід р о х л о р и д - це препарат, виділений із кореня іпекакуани. Є ефектив­
ним гіротиамебним засобом.
Фармакодинаміка. У терапевтичних дозах еметину гідрохлорид пригнічує вегета­
тивні форми паразитів, але практично не впливає на цисти. Препарат швидко усуває
симптоми амебної дизентерії, але не попереджує її рецидивів.
Фармакокінетика. Вводять еметину гідрохлорид внутрішньом’язово. Під час
приймання всередину препарат виявляє виражений подразнюючий вплив на сли­
зову оболонку шлунково-кишкового тракту. Виводиться еметин нирками протягом
тривалого періоду часу (більше одного місяця), через це здатний до кумуляції в ор­
569

С П ЕЦ ІАЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

ганізмі. Накопичується еметин в основному у печінці, менше - у легенях і стінці
кишечнику. Препарат майже не проникає через гематоенцефалічний бар’єр. Еметину гідрохлорид ефективний при амебіазі печінки, легенів, кишечнику. На амеб, які
локалізуються у порожнині кишечнику або в головному мозку, препарат не діє.
Побічні реакції: порушення функцій шлунково-кишкового тракту (нудота, діарея,
блювання), серцево-судинної системи (тахікардія, болі в ділянці серця, гіпотонія),
поліневрити, порушення функції печінки і нирок.
Х ін г а м і н діє на амеб, які локалізовані у печінці, завдяки своїй здатності накопи­
чуватися в цьому органі у високих концентраціях. Характеристика препарату наве­
дена у підрозділі “Протималярійні засоби".
18.2.3. Л ікарські засоби д л я л ік ув ан н я тр и хом он озу
Збудником трихомонозу є Trichomonas vaginalis. Захворювання проходить у ви­
гляді кольпіту або вульвовагініту (у жінок), циститу, стоматиту, коліту та уретриту.
Для лікування трихомонозу застосовують похідні імідазолу - м е т р о н ід а з о л ( т р и х о п о л , м е т р о г іл ) (див. протиамебні засоби), т и н ід а з о л ( ф а з и ж и н ) , нітротіазолу н іт а з о л , к л о т р и м а з о л ( к а н е с т е н ) , ф у р а з о л ід о н ( м а к м і р о р ) .
Т и н ід а з о л ( ф а з и ж и н ) виявляє високу ефективність при трихомонозі, крім того,

згубно впливає на облігатних анаеробів. Препарат легко всмоктується із шлунковокишкового тракту. При застосуванні тинідазолу в плазмі крові створюються вищі
концентрації препарату, ніж при застосуванні метронідазолу.
Із похідних нітрофурану для лікування трихомонозу застосовують ф у р а з о л ід о н .
Місцево призначають препарати п о в ід о н - й о д , х л о р г е к с и д и н у б і г л ю к о н а т у супози­
торіях вагінальних і в розчинах.
18.2.4. Л ікарські засоби дл я л ік ув ан н я л я м бл іозу
Лямбліоз - захворювання, збудником якого є Lamblia intestinalis. При ураженні
паразитами кишечнику розвиваються дуоденіт, ентерит. Лямблії можуть проника­
ти у жовчні шляхи і протоки підшлункової залози. Для лікування лямбліозу засто­
совують м е т р о н ід а з о л та інші імідазоли (див. протиамебні засоби), ф у р а з о л ід о н
(див. антибактеріальні засоби - похідні нітрофурану) і в о р м іл .
Механізм дії похідних імідазолу ( м е т р о н ід а з о л , т и н ід а з о л , о р н ід а з о л ) при лям б­
ліозі полягає в порушенні синтезу і структури Д Н К в результаті складних метабо­
лічних процесів за участю ферментативних систем, що призводить до загибелі мік­
роорганізму.
18.2.5. Л ікарські засоби д л я л ік ув ан н я ток соп л азм озу
Збудником токсоплазмозу є Toxoplasma gondii. Це протозойне захворювання на­
лежить до зоонозів. Існує кілька форм захворювання, які супроводжуються уражен­
ням лімфатичних вузлів, кишечнику, легенів, очей, центральної нервової системи
та інших органів. При ураженні токсоплазмозом у вагітних можуть бути передчасні
570

18.2. Антипротозойні засоби

пологи, аборти, каліцтва у плода, дитина може народитися мертвою. З мстою профі­
лактики вродженого токсоплазмозу вагітним жінкам з позитивною реакцією на токсоплазміи призначають х л о р и д и н (пентамідин) у комбінації з сульф анілам ідам и.
Профілактично призначення хлоридпну в перші 9 тижнів вагітності протипоказане,
оскільки препарати токсично впливають на плід. У цей період для попередження
інфікування плода призначають сульфаніламіди. При лікуванні токсоплазмозу ви­
користовують також х і н г а м і н .

18.2.6. Лікарські засоби для лікування лейшманіозу
Лейшманіоз - протозойне захворювання. Розрізняють вісцеральний (збудник -

Leishmania donovanï) та шкірний (збудник - Leishmania (юрка) лейшманіоз. Віс­
церальний лейшманіоз супроводжується високою температурою, анемією, лейко­
пенією, енлепомегалією. При шкірному лейшманіозі спостерігаються вогнищеві
ураження шкіри з утворенням виразок і рубців.
Д ля лікування вісцерального лейшманіозу найчастіше застосовують препарат
п’ятивалентної сурми - с о л ю с у р м ін , який вводять внутрішньовенно. Препарат бло­
кує тіолові групи ферментів лейшманій, у результаті чого порушуються їх ріст, роз­
виток і розмноження. У більшості випадків препарат добре переноситься хворими.
Показання: вісцеральний лейшманіоз, лейшманіоз шкіри.
Побічна дія: нудота, головний біль, шкірні висипання. Іноді може розвиватися
агранулоцитоз. У випадках передозування солюсурміну як антидот вводять унітіол.
П е н т а к а р и н а т ( п е н т а д и н ) вводять впутрішньом’язово, інгаляційно. Механізм
дії пов’язаний з пригніченням синтезу Д Н К найпростіших, блокадою тимідинсинтетази. Препарат ефективний при вісцеральному лейшманіозі, лейшманіозі шкіри,
для профілактики пневмонії у хворих на С П ІД та осіб з наявністю антитіл до ВІЛінфекції, при африканській сонній хворобі.
Побічна дія: кашель, задуха, бронхоспазм, висипання, гарячка, анорексія, нудота,
металевий смак у роті, втомлюваність, запаморочення, артеріальна гіпотензія, гос­
трий панкреатит, лейкопенія, анемія, тромбоцитопенія, підвищення рівня сечовини
та креатиніну.
Усі названі вище препарати сурми можуть бути використані також для лікування
шкірного лейшманіозу. Для резорбтивної дії застосовують антибіотики групи аміноглікозпдів: м о н о м іц и н , н е о м іц и н , ф л о р и м іц и н у с у л ь ф а т . Крім того, при шкірній формі
лейшманіозу застосовують м е т р о н ід а з о л та інші похідні імідазолу ( т и н ід а з о л , н іт а з о л ) .

18.2.7. Лікарські засоби для лікування балантидіазу
Збудником балантидіазу є інфузорія Balantidium соїі, яка паразитує у товстому
кишечнику. Лікування балантидіазу проводять за допомогою т е т р а ц и к л ін ів .

18.2.8. Лікарські засоби для лікування трипаносомозу
Збудником трипаносомозу є Tnpanosoma garnbiense і Tripanosoma rhodesiene (спри­
чиняють сонну хворобу), а також Tnpanosoma cruzi (спричиняє хворобу Чагаса).
571

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Препаратом вибору для лікування сонної хвороби (поширена у Південній Афри­
ці) є похідна миш’яку - м е л а р с о п р о л . Препарат легко проникає через гематоенцефалічпий бар'єр. Крім того, можуть бути призначені х л о р и д и н ( п е н т а м ід и н ) і с у р а м ін , однак пі препарати не проникають до центральної нервової системи, через що
вони ефективні лише на ранніх стадіях захворювання, коли ще мозок не вражений
паразитами. Всі ці препарати токсичні, їх застосовування супроводжується великою
кількістю побічних ефектів.
Для лікування хвороби Чагаса (Південна Америка) застосовують п р и м а х ін , анти­
біотик п у р а м іц н н і ряд інших препаратів.

18.2.9. Лікарські засоби для лікування хламідіозу
Хламідії є паразитами людини та тварин. Вони живуть внутрішньоклітинно в клі­
тинах організму-хазяїна. Існує три види хламідій, здатних спричинити захворювання
у людини: Chlamidia trachomatis, Chlamidia psittaci та Chlamidia pneumonia. Останній
вид хламідій спричиняє пневмонію, другий - уражує в основному птахів, а перший найчастіше зустрічається при передачі захворювання статевим шляхом. В організм
хламідії потрапляють у вигляді елементарних частинок, які потім трансформуються
в реплікаційні форми, розмножуються і дають від 100 до 500 особин потомства.
Chlamidia trachomatis може спричинити очну форму захворювання - трахому.
Інші серологічні варіанти викликають венеричну лімфогранулому, кон’юнктивіт у
дорослих і новонароджених, дитячу пневмонію, негонококовпй уретрит, ендомет­
рит, сальпінгіт, цервіцпт та епідидиміт (запалення придатка сім’яника). При вагіт­
ності вони часто можуть бути причинами передчасних пологів і ендометритів. Біль­
ше того, хламідійна інфекція може бути пов’язана з септичним артритом.
Д ля лікування хламідіозів в основному використовують т е т р а ц и к л ін и (доксициклін та ін.) і еритроміцин. Пеніцилін не ефективний. При трахомі антимікробна
терапія повинна проводитися як можна раніше, щоб попередити рубцювання. Л і­
кування проводиться, окрім тетрацикліну і еритроміцину, також р и ф а м п іц и н о м ,
с у л ь ф о н а м ід о м , х л о р а м ф е н ік о л о м . При урогенітальній інфекції препаратами ви­
бору є д о к с и ц и к л і н і а з и т р о м іц и н .
П р е п а р а ти
Назва препарату
Хінгамін
C hingam inum

Форма випуску
Таблетки по 0,25 г
Ам пули по 5 мл
5 % розчину

Спосіб застосування
Всередину по 0 ,25 г 1 -2 рази на добу.
В нутріш ньом 'язово і внутріш ньовенно
по 1 0 -2 0 мл 5 % розчину
Всередину д ля лікування м алярії по 0,03 г

Хлоридин
Chloridinum

572

Таблетки по 0,005 і 0,01 г

на добу; д ля хім іопроф ілактики - по 0,025 г
1 раз на тиж д ень протягом епідем іологічного
періоду. При гостром у токсоплазм озі по 0,025 г
2 -3 рази на д обу

18.3. Хіміотерапевтичні лікарські засоби. Антибіотики

Назва препарату

Метронідазол
M etronidazolum

Форма випуску

Спосіб застосування
Всередину по 0,25 г 2 рази на день протягом

Таблетки по 0,2; 0,25; 0,4; 0,5 г
С упозиторії і таблетки вагінальні по 0,5 г
Ам пули по 10 мл 0,5 % розчину
Флакони по 20 і 100 мл 0,5 % розчину
Крем в тубах 1 % по 15 г

7 -1 0 днів, іноді перш і 3 -4 д ні призначаю ть по
0,25 г 3 рази на день (курсова д оза - 5 г). Вагінально по 0,5 г 1 раз на д об у 6 днів. В нутріш ­
ньовенно по 100 мл 0,5 % розчину повільно
протягом 2 0 -3 0 хв. На ш кіру 2 рази на день
Всередину при трихомоніазі одноразово 2 г, потім
по 0,5 г кожні 15 хв протягом години, а після цього

Тинідазол

Таблетки по 0,3 і 0,5 г

Tinidazolum

Фуразолідон
Furasolidonum

по 0,15 г 2 рази на день протягом тижня; при лямб­
ліозі по 0,3 г на добу протягом 7 днів; при амебній
дизентерії по 2 г 1 раз на день впродовж 2 -3 днів

Таблетки по 0,05 г
Гранули у ф лаконах по 50 г

Всередину після їди. При д изентерії, паратифі,
токсикоінф екціях по 0 ,1 -0 ,1 5 г 4 рази на добу.
При лямбліозі - по 0,1 г 4 рази на добу. При три­
хом онадних інфекціях по 0,1 г 3 -4 рази на день

18.3. ХІМ ІОТЕРАПЕВТИЧНІ Л ІК А РС ЬК І ЗАСОБИ. А Н Т И БІО Т И К И
Ант ибіот ики (грецьк. anti - проти, bios - життя) - не хіміотерапевтичні засоби,
що утворюються мікроорганізмами або отримані з інших природних джерел, а та­
кож їх похідні та синтетичні аналоги, що мають здатність вибірково пригнічувати в
організмі хворого збудників інфекційних захворювань та пухлинні клітини.
Першим антибіотиком, виділеним у 1928 р. мікробіологом Александером Флемінгом із штаму грибів Pénicillium notât urn, був пеніцилін. У 1940-1941 роках бактеріолог
У. Флорі та біохімік Е. Чейн розробили методи його промислового виробництва та
вперше використали для лікування бактеріальних інфекцій. У 1945 р. А. Флемінг, У.
Флорі та Е. Чейн отримали Нобелівську премію з фізіології і медицини “за відкриття
пеніциліну та його цілющого впливу при різних інфекційних захворюваннях”.

А л е к с а н д е р Ф л е м ін г

Г овард У Ф лорі

Е рн ст Ч ейн

573

С ПЕЦІАЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

Впровадження у клінічну практику пеніциліну розпочало нову еру в історії ме­
дицини. Численні бактеріальні інфекції, які раніше призводили до смерті мільйонів
людей, тепер ефективно виліковувались. У другій половині XX століття кількість
новостворених антибіотиків з року в рік прогресивно зростала. Проте вже у 50-х ро­
ках з ’явилися перші повідомлення про зменшення чутливості до них мікроорганіз­
мів. Наприкінці ж XX століття явище множинної стійкості збудників інфекційних
процесів до антибіотиків набуло загрозливого для життя значення. Тому застосу­
вання антибіотиків у наш час потребує не лише глибоких знань спектрів їх дії, особ­
ливостей фармакокінетики, негативних побічних реакцій та ускладнень, правил ви­
бору найефективніших засобів у конкретній ситуації, але й урахування тенденцій та
рівнів розвитку резистентності мікроорганізмів, як у загальносвітовому масштабі,
так і в окремому регіоні, лікувально-профілактичному закладі.
Антибіотики класифікують за різними ознаками.

За походженням:
1. Продукти плісеневих грибів (пеніциліни, цефалоспорини, гризеофульвін, фузидин та ін.).
2. Продукти актиноміцетів - променистих грибів (карбапенеми, аміноглікозиди, тетрацикліни, макроліди, лінкозаміди, левоміцетин, рифампіцини, полієнові антибіотики, амфотерицпн В, інгібітори (3-лактамаз).
3. Антибіотики з бактерій (монобактами, граміцидин, бацитрацин).
4. Антибіотики з рослин (новоіманін, сальвій, хлорофіліпт, аліцин та ін.).
5. Антибіотики з тваринних тканин (інтерферони, лісобакт та ін.)

За особливостями хімічної будови:
1. р-Лактамні антибіотики (пеніциліни, цефалоспорини, монобактами, карбапе­
неми).
2. Макроліди і азаліди (еритроміцин, олеандоміцину фосфат, спіраміцин,
рокситроміцин, кларитроміцин, азитроміцип).
3. Кетоліди, стрептограміни (телітроміцин, сииерцид).
4. Тетрацикліни (тетрацикліну гідрохлорид, метациклін, доксициклін).
5. Хлорамфеніколи (левоміцетин).
6. Аміноглікозиди (стрептоміцину сульфат, неоміции, мономіцин, канаміцин,
гентаміцин, тобраміцин, нетилміцин, амікацин).
7. Поліпептиди (иоліміксини, граміцидин С, бацитрацин).
8. Глікопептиди (ванкоміцин, тейкопланін, ристоміцин).
9. Лінкозаміди (лінкоміцину гідрохлорид, кліндаміцни).
10. Рифаміцини (рифампіцин, рифабутии).
11. Препарати стероїдної структури (фузидин-натрій).
12. Полієни (амфотерицпн, ністатин, леворип).
13. Похідні кислоти аурелової (олівоміцин, мітоміцин).
14. Похідні антрацикліну (доксорубіцин).

За спектром протимікробної дії:
1. Протибактеріальні антибіотики
574

18.3. Хім іотерапевтичні лікарські засоби. Антибіотики

1.1. Діють переважно на грампозитивні бактерії (біосинтетичні пеніцилі­
ни, ізоксазолілпеніциліни, цефалоспорпни І покоління, природні макроліди,
оксазолідинони, фузидин).
1.2. Діють переважно на грамнегативні бактерії (монобактами, поліміксини).
1.3. Ш ирокого спектра дії (напівсинтетичні пеніциліни, цефалоспорпни
II—IV поколінь, карбапенемп, аміпоїлікозидп, напівсинтетичні макроліди та
азаліди, тетрацикліни, левоміцетин та ін.).
2. Протигрибкові (ністатин, леворин, амфотерицин, грпзеофульвін та ін.).
3. Противірусні (амаитаднн, ремантадин, відарабін, метисазоп, ацпкловір, озельтамівір, занамівір та ін.)
4. Протипухлинні (доксорубіцпн, блеоміцпп та ін.).
Розподіл антибіотиків за важливими у практичному відношенні особливостями їх
фармакодинаміки та фармакокінетики показаний у таблиці 18.1.
Таблиця 18.1
Р о з п о д іл а н т и б іо т и к ів з а л е ж н о в ід о с о б л и в о с т е й їх ф а р м а к о д и н а м ік и
та ф а р м а к о к ін е т и к и
Бактерицидні

Бактеріостатичні

Антианаеробні

Проникають через ГЕБ

А м іноглікозиди
Бацитрацин
Ванкоміцин
Карбапенеми
Колістин
М онобактами
П еніциліни
Поліміксини
Ф торхінолони
Цеф алоспорпни

Л інкозаміди
М акроліди
Тетрацикліни
Хлорам ф енікол

Ванкоміцин
(клостридії)
Карбапенеми
Кліндаміцин
П іперацилін/
/тазобактам
Х лорам ф енікол
Цеф окситин

Хлорам ф енікол
С ульф анілам іди
Риф ам піцин
Ц еф алоспорпни II, III, IV
поколінь

Проникають у
кісткову тканину
Лінкозаміди
Риф ампіцин
Ф торхінолони

Принципи раціональної антибіотикотерапії
У процесі застосування будь-якого антибіотика необхідно дотримуватись визна­
чених принципів їх раціонального призначення. Перед початком лікування потріб­
но обґрунтувати необхідність призначення препарату, вибрати найбільш активний
і найменш токсичний. Засоби, які є найбільш ефективними при певному виді ін­
фекцій, називаються препаратами першого вибору (першого ряду). Альтернативні
препарати (другого ряду) призначаються тоді, коли препарати першого ряду нее­
фективні або коли штам виділеного збудника найбільш чутливий саме до них. Пре­
парати резерву використовують лише в особливих випадках (при неефективності
засобів першого і другого ряду). Як правило, вони викликають багато ускладнень.
Перед початком лікування, до першого введення антибіотика, необхідно взяти
матеріал від хворого (харкотиння, кров, ліквор тощо) для визначення виду збудника
та його чутливості до антибактеріальних агентів (антибіотикограма). В екстрених
випадках (важка абдомінальна інфекція, сепсис, менінгіт та ін.) призначення анти575

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

біотпків здійснюють негайно, не чекаючи на результати антибіотикограми. Це так
звана емпірична антибактеріальна терапія, яку обирають виходячи з представлених
у літературі відомостей про найчастіших збудників того чи іншого інфекційного
процесу та їх чутливості до антибіотиків.
Необхідно також визначитися з тривалістю лікування, обрати найкращий спосіб
введення препарату (залежно від вогнища локалізації інфекції), застосовувати його в
оптимальних дозах, з оптимальною частотою. Одним із найважливіших моментів лі­
кування антибіотиками є моніторинг та профілактика негативних побічних реакцій та
ускладнень. Нерідко приходиться вирішувати питання про доцільність комбінованої
аитпбіотикотерагіії з урахуванням явищ синергізму га антагонізму між препаратами.
Звичайно антибактеріальні засоби використовують у дозах, які створюють у ткани­
нах макроорганізму концентрацію, яка перевищує мінімальну інгібуючу концентрацію
для збудника, що викликав захворювання. Разом з тим, після виведення антибіотика
з організму, життєдіяльність (ріст та розмноження) мікроорганізмів може поновлюва­
тись не одразу, а через певний проміжок часу, який отримав назву постантибіотичного
ефекту, що дозволяє зменшити кратність застосування препарату протягом доби.
Важливим є розподіл антибіотиків на дозозалежні та час-залежні. Найбільшу
ефективність дозозалежні препарати проявляють при їх введенні 1-2 рази на добу
у великій дозі. Ефективність час-залежних антибіотиків зростає, якщо їх концен­
трація в організмі впродовж доби знаходиться на постійному рівні. Тому при засто­
суванні час-залежних препаратів важливо вводити їх з визначеною кратністю про­
тягом доби (3 -4 , іноді - б разів) чи шляхом внутрішньовенної краплинної інфузії.
Зараз набула поширення ступенева (етапна) терапія антимікробними препаратами:
внутрішньовенне їх введення на початку лікування з наступним, після стабілізації ста­
ну хворого, переходом на пероральне приймання. Для ступеневої терапії використо­
вують засоби, які існують у лікарських формах для парентерального та гіерорального
застосування: амоксицилін, цефрадин, еритроміцин, кларитроміцин, спіраміцин, азитроміцин, ципрофлоксацин, офлоксацин, моксифлоксацин, левофлоксацин, доксициклін, кліндаміцин, фузидієва кислота, хлорамфенікол, метронідазол та ін.

18.3.1. р-Лактамні антибіотики
р-Лактамні антибіотики (р-лактами) - найбільша група антимікробних препа­
ратів, які об’єднує наявність в їх хімічній структурі гетероциклічного р-лактампого
кільця, відповідального за антимікробну активність. /?-Л акт ам и поділяю т ься на
пеніциліни, цеф алоспорини, карбапенем и і монобакт ам и.
Механізм дії. В основі антимікробної дії всіх р-лактамних антибіотиків лежить
здатність утворювати комплекси з ферментами транс- та карбоксипептидазами, які
здійснюють один з етапів синтезу пептидоглікану - основного компонента клітин­
ної стінки грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. Порушення його
синтезу призводить до того, що мембрана бактерій неспроможна протистояти осмо­
тичному градієнту між внутрішньоклітинним і зовнішнім середовищами, внаслідок
чого бактерії набухають і руйнуються. р-Лактамні антибіотики проявляють свою
576

18.3. Хіміотерапевтичні лікарські засоби. Антибіотики

бактерицидну дію на мікроорганізми, які активно розмножуються, оскільки саме в
них відбувається побудова нових клітинних стінок. Капсула та пептидоглікан грамиозитивних мікроорганізмів не перешкоджають проникненню (3-лактамних антибіо­
тиків до транс- та карбоксипептидаз. Ліпогіолісахаридну оболонку грамнегативних
бактерій р-лактам и долають лише через поринові канали. Оскільки р-лактамні анти­
біотики погано проникають всередину клітин макроорганізму, вони неефективні при
інфекціях, викликаних внутрішньоклітинно розміщеними збудниками - хламідіями,
легіонелами, мікоплазмами, бруцелами, рикетсіями.

Препарати групи пеніциліну
Класифікація. Залежно від методу отримання та спектра протимікробної дії пре­
парати пеніцилінів можна поділити на такі групи:
I. Природні (біосинтетичні) пеніциліни: бензилпеніцилін (пеніцилін О), новокаї­
нова сіль бензилпеніциліну (бензилпеніцилін прокаїн), біцилін-1 (бензатпн бензил­
пеніцилін), біцилін-3, біцилін-5.
II. Напівсинтетичні пеніциліни:
2.1. Антистафілококові пеніциліназорезистентні пеніциліни - ізоксазоліл-пеніциліни (оксацилін, клоксацилін, мегицилін).
2.2. Розширеного спектра - амінопеніциліни (ампіцилін та його похідні - амоксицилін, талампіцилін та ін.).
2.3. Антигісевдомонадні - карбоксипеніциліни (карбепіцилін, тикарцилін).
2.4. Антипсевдомонадні - уреїдопеніциліни (азлоцилін, апалцилін).
2.5. Амідинопеніциліни (амідиноцилін та його похідні).
2.6. Комбіновані з інгібіторами р-лактамаз - “захищені” ( “інгібітор-захищені",
“екрановані”) пеніциліни (амоксицилін/клавуланат, ампіцилін/сульбактам,
тикарцилін/клавуланат, піперацилін/тазобактам).
Особливості спектра дії напівсинтетичних пеніцилінів узагальнено нижче.
г

........................

:----------- --------------1—

7---------- '

• Напівсинтетичні пеніциліни

Нестійкі до пеніцилінази

Z

вузького
спектра 1

\

широкого спектра

н е дЧюг
ію т ь н а
P. a e•гис
ru g in o s a

І
амідино­
пеніциліни
(мецилінам)

Стійкі до пеніцилінази

аміно­
пеніци­
ліни
(ампіци­
лін, амоксицилін)

вузького
спектра

д ію т
і ь на
Р. аa еe гru g in o s a
P.

/

уреїдопе­
ніциліни
(піперацилін)

широкого спектра

н е д ію
ют ь на
P. a e ruи gд in
і osa

карбокси­
пеніциліни
(карбеніцилін)

ізоксазолілпеніциліни
(оксацилін)

\

комбі­
новані
(ампіокс,
амоксиклав)

д ію т ь н а
P. a e ru g in o s a

І

комбі- '
новані
(тименV тин)
1

577

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

18.3.1.1. Б іо си н тети ч н і п е н іц и л ін и
До біосннтетпчних (природних) пеніцилінів належать б е н з и л п е н іц и л ін у н а т р іє ­
в а , к а л іє в а т а н о в о к а ї н о в а с о л і, б е н з а т и н б е н з и л п е н іц и л ін ( б і ц и л і н - 1 ) , б іц и л ін - 3 ,
б іц и л ін - 5 . Біцилін-1 є дибензилетплендіаміновою сіллю бензилпеніциліну. Біцплін-3 є сумішшю біциліну-1, натрієвої та новокаїнової солей бензилпеніциліну у
співвідношенні 1 : 1 : 1 . Біцплін-5 - суміш новокаїнової солі бензилпеніциліну та
біциліну-1 у співвідношенні 1 : 4. Перераховані сполуки є кислотолабільнпмп, тому
руйнуються кислим вмістом шлунка при прийомі всередину. їх застосовують викл юч ііо парен геральпо.
Усі біосинтетичні пеніциліни мають однаковий, вузький спектр дії, головна особ­
ливість якого - активність відносно грампозитивних і грамнегативпих коків та дея­
ких грампозитпвнпх бактерій. Всі природні пеніциліни руйнуються пепіцнліпазами
(ферменти групи Р-лактамаз), які утворюються бактеріями, що обумовлює набуту
резистентність цих мікроорганізмів до біосиитетичних пеніцилінів.
Препарати біосиитетичних пеніцилінів залежно від тривалості дії поділяються па
засоби короткочасної (бензилпеніциліну натрієва та калієва солі) та пролонгованої
дії (новокаїнова сіль бензилпеніциліну, біцилін-1, -3 та -5).
Б е н з и л п е н іц и л ін (Б П ) є препаратом вибору при інфекціях, що викликані чут­
ливими до нього мікроорганізмами: менінгококом (менінгіт), збудниками сифілі­
су, газової гангрени, правця, лептоспірозу, актиномікозу. У разі, коли стафілококи
високочутливі до БП і феиоксиметилпеніциліну (необхідне лабораторне підтвер­
дження!), також віддають перевагу цим препаратам. Більшість штамів S. pneumoniae
(пневмокока) зберігає чутливість до БГІ (хоча у деяких регіонах його резистентність
до пеніциліну становить понад 70 %), який у таких випадках залишається одним з
найефективніших антибіотиків у лікуванні пневмококової (крупозної) пневмонії.
Інші стрептококи, зокрема S. pyogenes ((З-гемолітичні стрептококи групи А), також
зберігають високу чутливість до БП. Понад 90 % штамів Staphylococcus spp. мають до
нього набуту стійкість. N. meningitidis рідко продукує (3-лактам ази, тому значення пе­
ніциліну в лікуванні менінгококової інфекції зберігається і в наш час, тим більше що
при менінгіті концентрація БП у лікворі становить 50 % від рівня у сироватці крові.
Пролонговані форми БП (новокаїнова сіль БП. бензатин бензилпеніцилін, біциліни-3, -5,) та феноксиметилпеніциліи не створюють у тканинах концентрації, необ­
хідної для лікування тяжких інфекцій (пневмонії, сепсису, менінгіту), і тому у цих
ситуаціях їх не використовують. їх рекомендують для профілактики рецидивів та
ускладнень ревматизму, для лікування хворих на сифіліс, іноді - на скарлатину,
хронічний тонзиліт, при ускладненнях після тонзилектомії.
Пролонговані форми БП застосовують тільки внутрішньом’язово. їх не рекомен­
дують використовувати у дітей до 1 року.
Б е н з и л п е н іц и л ін у н а т р іє в у с іл ь вводять внутрішньом’язово (добова доза
1 -4 мли ОД у 4 - 6 ін’єкцій, при тяжкому перебігу інфекцій - 10 і більше млн ОД
на добу), внутрішньовенно (оскільки препарат належить до час-залежних антибіо­
тиків, при його внутрішньовенному краплинному введенні кількість ін’єкцій мож­
578

18.3. Хіміотерапевтичні лікарські засоби. Антибіотики

на скоротити до 3-х на добу), ендолюмбально, у вигляді аерозолю, інтраназально,
у кон’юнктиву тощо.
Б е н з и л п е н іц и л ін у к а л іє в у с іл ь застосовують тільки внутрішньом’язово або міс­
цево у зв’язку з більшою подразнюючою дією і токсичним впливом на серце і ЦНС.
Дози і кратність введення такі ж, як для натрієвої солі БП.
Б іц и л ін - 1 вводять до 0,6 млн ОД 1 раз на тиждень або по 1,2 мли ОД кожні 2 тиж­
ні. Б іц и л ін - 3 застосовують по 0,6 млн ОД 1 раз на тиждень, б іц и л ін - 5 - по 1,5 млн ОД
1 раз на місяць.
Величина доз біоспнтетпчних пеніцилінів залежить від тяжкості перебігу, виду
і локалізації вогнища інфекції. Зокрема, при стрепто- та пневмококовій інфекції за­
стосовують 1—4 млн ОД БП на добу, при абсцесах легень та ентерококових інфек­
ціях - до 10 млн ОД, а при лікуванні газової гангрени, менінгіту, ендокардиту 2 0-30 мли ОД на добу.
Побічні ефекти. Біосинтстпчні пеніциліни є найменш токсичними з усіх відо­
мих антибіотиків. Найчастіше при їх застосуванні спостерігаються алергічні реакції
(у 10 % хворих): шкірна висипка різного типу, у тому числі кропив’янка (з’являється
звичайно після 7 -1 0 днів лікування), яка може супроводжуватись підвищенням тем­
ператури, лімфаденопатією; рідше виникають ангіоневротичний набряк, анафілак­
тичний шок. Реакції гіперчутливості можуть розвиватися і після першого введення
БП і в цьому разі є результатом сенсибілізації (при лікуванні пеніцилінами в мину­
лому, при вживанні продуктів, що містять слідові кількості антибіотиків, при перели­
ванні крові із слідами БП, у медичного персоналу, який контактує з антибіотиками, у
фармацевтів тощо). Алергізуючі властивості має не лише молекула БІІ, але й продук­
ти її деградації. Ось чому хворим необхідно вводити лише свіжовиготовлені розчини
БІІ (при їх зберіганні навіть короткий проміжок часу БІІ частково руйнується з утво­
ренням речовин, що мають сильніші алергенні властивості, ніж вихідна молекула).
Для профілактики алергічних реакцій необхідно ретельно збирати анамнез. Якщо
у хворого колись спостерігалась алергічна реакція на пеніциліни, введення цих ан­
тибіотиків даному пацієнтові протипоказане. Іноді проводять шкірний тест: внутрішньошкірно вводять 10 000-20 000 ОД БП. Ця проба може спровокувати розвиток
серйозних алергічних реакцій, у тому числі анафілактичного шоку, тому при її прове­
денні повинні бути умови для реанімації пацієнта. З іншого боку, негативний результат
такої проби не гарантує відсутності алергічної реакції при введенні повної дози антибі­
отика. Крім того, вона сприяє сенсибілізації. Безпечними для хворого є тести, які про­
водять in vitro-, серологічний (виявляють IgM та IgG), радіоімунний (IgG та IgE) та ін.
Існує можливість перехресної алергії між усіма (3-лактампими антибіотика­
ми. Зокрема, при наявності гіперчутливості до пеніцилінів, алергічна реакція на
цефалоспориии виникає у 5 -1 8 % пацієнтів. Якщо у хворого в анамнезі є тяжкі
алергічні реакції на пеніцилін (анафілактичний шок, бронхоспазм, ангіоневротич­
ний наоряк), призначення інших (3-лактамних антибіотиків йому протипоказане.
Якщо ж в анамнезі спостерігалися помірні реакції на введення пеніцилінів (риніт,
кропив япка, еозииофілія тощо), за умови абсолютної необхідності дозволяється
хворому вводити цефалоспориии або карбапенеми.
579

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Іноді при введенні пеніциліну може розвиватись картина ендотоксичного шоку.
На початку ери антпбіотикотерапії ця симптоматика описувалась під назвою реакції
Яриша - Герксгеймера, яка виникала у хворого на сифіліс при введенні йому БП (за
рахунок вивільнення ендотоксинів у результаті трепонемоцидної дії антибіотика).
Масивні дози БИ, особливо у хворих із порушенням функції нирок, можуть ви­
кликати пейротоксичні реакції: енцефалопатію з різними клінічними проявами - гіперрефлексією, зоровими та слуховими галюцинаціями, міоклопічними судомами,
комою. Ці реакції можуть виникати від помірних доз БП при його застосуванні при
менінгіті, що пов’язано із збільшенням проникності ГЕБ (за умови иеушкоджених
мозкових оболонок БГІ через ГЕБ проникає погано). Енцефалопатія може розви­
ватися при інтратекальному (під оболонки мозку) введенні БП (таким шляхом вво­
дять лише натрієву сіль БГІ). У зв’язку з цим добова доза БП при інтратекальному
введенні не повинна перевищувати 10 000 ОД у дорослих і 5000 ОД у дітей.
Інші побічні реакції: інтерстиціальний нефрит (при внутрішньовенному введен­
ні 20-30 млн ОД БП на добу), гемолітична анемія, иейтропенія (понад 10 мли ОД
БП на добу), тромбоцитопенія та ін. М ожливий розвиток дисбактеріозу, особливо
кандидозу.
Протипоказання: підвищена індивідуальна чутливість, алергічні захворювання,
мікоз.
18.3.1.2. Н а п ів с и н те т и ч н і п е н іц и л ін и
Антистафілококові пеніциліназорезпетентні пеніциліни (ізоксазолілпеніциліни).
До препаратів цієї групи належать о к с а ц и л ін ( о к с а ц и л і н у н а т р іє в а с і л ь ) , к л о к с а ц и л ін . Найбільшу природну активність вони проявляють щодо грампозитивних коків. Не впливають на ентерококи, менінго-, гонококи, грамнегативні збуд­
ники, анаеробів. Стііікість цих антибіотиків до р-лактамаз, які продукуються
Staphylococcus spp., зумовлена наявністю в їх молекулі ацильного бічного ланцюга,
який захищає р-лактамне кільце від впливу на нього ферменту. Активність оксаци­
ліну щодо стафілококів-продуцентів пеніциліназ перевищує активність пеніциліну
у 50-250 разів. На стафілококи, які резистентні до метициліну (M RSA ), ці анти­
біотики не діють.
Фармакокінетика. Істотною перевагою напівсинтетичних пеніцилінів, порівня­
но з біосинтетичними, є кислотостійкість, що дозволяє застосовувати їх всередину.
При всмоктуванні оксациліну, клоксациліну з шлунково-кишкового тракту їх мак­
симальна концентрація в крові дорівнює 'Д тієї концентрації, що створюється після
внутрішньом’язового введення, тому нри стафілококових пневмоніях, сепсисі, менінгі­
ті їх доцільніше призначати парентерально (внутрішньом’язово або внутрішньовенно).
Ізоксазолілпеніциліни доцільно використовувати лише при підтвердженій стаф і­
лококовій інфекції. їх ефективність проти пеніциліназопродукуючих стафілококів
більша, ніж в еритроміцину, лінкоміцину, аміноглікозидів, тетрацикліну або левомі­
цетину, й прирівнюється до ефективності “захищених” пеніцилінів, карбапенемів та
цефалоспоринів. Вони діють і на інші бактерії, відносно яких активний БП. Але у та­
ких випадках перевагу слід віддавати останньому, ефективність якого значно вища
580

18.3. Хіміотерапевтичні лікарські засоби. Антибіотики

при зараженні чутливими до нього пневмококами, (3-гемолітичними стрептококами
і нейсеріями.
Ці препарати іноді використовують для проведення емпіричної терапії при ви­
сокій імовірності стафілококової інфекції (гострий гнійний артрит, гострий остео­
мієліт, фурункули, карбункули, панариції, катетер-асоційованпй сепсис, гострий
мастит тощо).
Оксацплін застосовують усередину в разовій дозі 0,25-0,5 г (середня добова
доза - 3 г, при тяжких інфекціях - до 6 -8 г). Кратність призначення - 4- 6 разів на
добу. При внутрішньом’язовому або внутрішньовенному способі введення середня
доза становить 2 -4 г (4 ін’єкції на добу).
18.3.1.3. А м ін о п е н іц и л ін и
До препаратів цієї групи належать а м п іц и л ін т а а м о к с и ц и л ін . Вони мають широ­
кий спектр протимікробної активності, але руйнуються р-лактамазами.
А м п іц и л ін . Найбільше значення у спектрі антибактеріальної дії ампіциліну має
його пригнічу вальний вплив на різні грампегативні мікроорганізми (у тому числі
Н. influenzae, збудника кашлюка, гонококи, менінгококи, P. mirabilis, різні штами
Е. соїі, сальмонели), на збудників лістеріозу, ентерококи. Проте зараз внаслідок на­
бутої резистентності ці мікроорганізми у багатьох випадках стійкі до ампіциліну.
P. aeruginosa має природну резистентність до ампіциліну.
Фармакокінетика. Препарат кислотостійкий, помірно всмоктується при вжи­
ванні всередину. їжа знижує біодоступність ампіциліну майже у 2 рази. Для
внутрішньом’язового введення препарат розчиняють водою для ін’єкцій або лідокаїном, для внутрішньовенного - 0.9 % розчином натрію хлориду. При зберіган­
ні розчинів понад 1 год активність препарату різко знижується. Пероральне при­
ймання ампіциліну при лікуванні більшості інфекцій (крім кишечних) може бути
недостатньо ефективним у зв’язку з низькою біодостуиністю препарату. Ампіцилін
добре проникає через ГЕБ. Приблизно '/ , ампіциліну виводиться з сечею у незміиеному вигляді, що використовується при лікуванні інфекцій сечовивідних шляхів.
Препарат має здатність накопичуватись у жовчі (є цінним при інфікуванні жовчних
шляхів). Використовується також для емпіричного лікування інфекцій дихальних
шляхів, у тому числі позалікарняної пневмонії, шлунково-кишкового тракту (зали­
шається ефективним засобом лікування дизентерії), гнійних хірургічних інфекцій.
Доза для прийому всередину становить: по 0,5-2,0 г кожні 6 год, для введення у
м’яз - по 500 мг через 4 - 6 год.
Т а л а м п іц и л ін є ефіром ампіциліну, який мікробіологічно неактивний (англ. pro­
drugs - проліки). Після приймання всередину препарат деестерифікується у слизо­
вій кишечнику та в печінці, після чого вільний ампіцилін надходить у системний кровотік. Ефір легше всмоктується, ніж сам ампіцилін, що забезпечує вищі концентрації
останнього в крові при введенні еквівалентних доз. Препарат менше, ніж ампіцилін,
пригнічує кишкову мікрофлору при застосуванні всередину і рідше викликає діарею.
А м о к с и ц и л ін відрізняється від ампіциліну за фармакодинамічними та фармакокінетичнпмп параметрами (табл. 18.2).
581

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Таблиця 18.2
Відмінності амоксициліну та ампіциліну
Параметри
Активність відносно
п невм ококів
Н. pylori
сальмонел
шигел
Б іодоступність при прийм анні per os
Вплив їж і на біодоступність
Рівень у харкотинні
Рівень у сечі
Поява д іар еї

Ампіцилін

Амоксицилін

++
+
++/+++
+++

+++
+++
+++
+

40%
зм енш ує у 2 рази
невисокий
високий
часто

90%
не впливає
високий
дуж е високий
рідко

Спектр дії. До амоксициліну чутливі грамиозитивні та грамнегативні аеробні
мікроорганізми, деякі збудники анаеробних інфекції! (С. tetani). Амоксицилін має
найвищу активність (серед усіх пероральних пеніцилінів та цефалосноринів) від­
носно пневмококів. На відміну від ампіциліну, амоксицилін високоактивний від­
носно Я. pylori.
Фармакокінетика. 90 % прийнятої всередину дози амоксициліну абсорбується зі
шлунково-кишкового тракту. Всмоктуваність амоксициліну, на відміну від ампіци­
ліну, не залежить від вживання та складу їжі. Добре проникає через ГЕБ, створює
активні концентрації в жовчі, бронхіальному секреті, тканинах бронхолегеневої
системи, внутрішнього вуха, в очеревинній порожнині (особливо при перитоніті).
Всмоктується у проксимальних відділах кишечнику. У зв’язку з цим амоксицилін
недоцільно застосовувати гіри кишкових інфекціях. 5 0 -7 0 % введеного препарату
виводиться у незміненому вигляді через нирки. Застосовують його но 0,25-0,5 г
З рази на добу.
Показання до застосування. Амоксицилін призначають перорально при неускладнених бронхолегеневих захворюваннях, зокрема при позалікарняній пневмонії лег­
кого та середньотяжкого перебігу, загостреннях хронічного бронхіту, інфекційних
процесах Л О Р-органів (тонзиліт, гострий середнії! отит, гострий синусит), інфекці­
ях шкіри та м’яких тканин, у тому числі при опіковій хворобі, інфекціях сечостате­
вої системи, травного тракту (у схемах ерадикації Я. pylori), у комплексній терапії
черевного тифу чи паратифу, для санації носіїв сальмонел.
18.3.1.4. К а р б о к с и п е н іц и л ін и
Спектр дії к а р б е н іц и л ін у широкий, препарат ефективно пригнічує синьогнійну
паличку, індолпозитивні штами протея і бактероїди. Інактивується (3-лактамазами.
Не всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, тому його застосовують у ви­
гляді внутрішньовенних інфузій. Застосування карбеніциліну у наш час обмежене
в зв’язку з високим рівнем резистентності мікроорганізмів до нього.
582

18.3. Хіміотерапевтичні лікарські засоби. Антибіотики

18.3.1.5. У р еїд о п ен іц и л ін и
Це пеніциліни ( а н а л ц и л ін та ін.) широкого спектра дії, які мають високу актив­
ність відносно псевдомопад (пригнічують 80 -95 % штамів синьогнійної палички).
Азлоцпліп активніший від карбеніциліну відносно P. aeruginosa у 10 разів. Руйну­
ються ß-лактамазамп. Із шлунково-кишкового тракту вони всмоктуються погано,
тому їх вводять внутрішньовенно (протягом 2 -3 хв) або у м’яз. Виводяться з ор­
ганізму через нирки (шляхом канальцевої секреції) і печінку, у зв’язку з чим у сечі
і жовчі створюються високі їх концентрації. Через ГЕБ проходять погано.
Уреїдопеніциліни призначають при тяжких грамнегатпинпх інфекціях, особливо
викликаних спньогпійною паличкою. При псевдомонадозах їх самостійно, як пра­
вило, не використовують, оскільки до них швидко розвивається резистентність мік­
роорганізмів, а комбінують з аміноглікозпдамп (не можна вводити в одному шприці,
тому що останні інактивуються).
18.3.1.6. А м ід и н о п е н іц и л ін и
А м ід и н о ц и л ін активний при зараженні грамнегатпвнпми бактеріями, у тому
числі кишковою паличкою, сальмонелами і шигелами; синьогнійна паличка і неферментуючі грамнегативні бактерії звичайно до нього резистентні. Руйнується
ß-лактамазами.
Препарат використовують при тяжких інфекціях, викликаних грамнегативною
кишковою флорою, паратифі, черевному тифі та сальмонельозі.
Із шлунково-кишкового тракту не всмоктується, призначається внутрішньом’язово
або внутрішньовенно. Резистентності до нього в процесі лікування не виникає.

18.3.1.7. К о м б ін о в ан і п р е п а р ат и
Набута резистентність мікроорганізмів до антибіотиків, яка досягла катастрофічно­
го поширення в останні роки, у переважаючій більшості випадків зумовлена продук­
цією мікробними клітинами ферментів ß-лактамаз, які зруйновують антибактеріальні
засоби. Деякі речовини природного та синтетичного походження, які мають незначну
власну антибактеріальну дію, здатні необоротно зв'язувати ß-лактамази з наступним
пригніченням їх активності. Ці речовини отримали назву інгібіторів ß-лактамаз. До
них належать природна сполука - к л а в у л а н о в а к и с л о т а , та синтетичні сульфони пеніциланової кислоти - с у л ь б а к т а м і т а з о б а к т а м . Комбінування інгібіторів ß-лактамаз
з антибактеріальними препаратами дозволяє розширити спектр їх антимікробної ак­
тивності за рахунок впливу на ß-лактамазопродукуючі штами бактерій.
До таких комбінованих з інгібіторами ß-лактамаз ( “інгібітор-захищепих”, “захи­
щених”, “екранованих”) пеніцилінів належать амоксицилін/клавуланат, ам піцилін/
сульбактам, тикарцилін/клавуланат, піперацилін/тазобактам.
А м о к с и ц и л і н / к л а в у л а н а т ( а у г м е н т и н , а м о к с и к л а в ) - комбінований препарат,
який містить амоксицилін і клавуланат калію. Його призначають при лікуванні
отитів, синуситів, інфекцій нижніх дихальних шляхів, шкіри, м’яких тканин, сечо­
вивідних шляхів, органів малого таза, при остеомієлітах, септицемії, перитонітах.
583

СПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

Застосовують усередину і внутрішньовенно (не можна змішувати в одному ширині
з аміноглікозидами, оскільки відбувається інактивація останніх).
Комплексний препарат ампіциліну із сульбактамом називається у н а з и н (для
внутрішньовенного та внутрішньом’язового введення). Його використовують при
ЛО Р-іпфекціях, захворюваннях верхніх і нижніх дихальних шляхів, сечостатевої
системи, внутрішньочеревних інфекціях (перитоніт, холецистит); інфекції шкіри,
м’яких тканин, кісток і суглобів; при сепсисі, гонококових та анаеробних інфекціях.
Т и м е н т и н - комбінація тикарцпліну з клавулановою кислотою, активний відносно
більшості грампозптивних, грамнегативних і анаеробних мікроорганізмів. Активність
відносно P. aeniginosa зростає при комбінації тиментину з аміноглікозидами. Вводять
внутрішньовенно при бронхітах, пневмонії, інфекціях сечовивідних шляхів, шкірн,
м’яких тканин, кісток, суглобів, органів малого таза, абдомінальних інфекціях, сепсисі.
Напівсинтетичні пеніциліни спричиняють різноманітні ускладнення. При за­
стосуванні всередину може відзначатись неспецифічне подразнення слизової обо­
лонки шлунка та кишечнику з розвитком діареї (особливо при прийманні аміногіеніцилінів). Найнебезпечніша група ускладнень - дисбактеріоз та суперінфекція,
колонізація кишечнику грибами кандида, ентерококами, синьогнійною паличкою,
псевдомембрапозний коліт. Виникнення останнього зумовлене розмноженням ре­
зистентних до антибіотиків токсинопродукуючих штамів С. difficile. З усіх випадків
псевдомембранозного коліту, які реєструють у наш час, 35 % пов’язано із застосу­
ванням напівсинтетичних пеніцилінів, 25 % - цефалоспоринів, 15 % - фторхінолонів, 12 % - аміноглікозидів, 7 % - лінкозамідів та макролідів.
При внутрішньом’язовому введенні напівсинтетичних пеніцилінів спостерігається
болючість у місці ін’єкції, асептичне запалення, при внутрішньовенному введенні флебіти (краще вводити краплинно або струменем повільно - протягом 5 -1 0 хв).
Реакції гіперчутливості до напівсинтетичних пеніцилінів проявляються шкірни­
ми висипками, набряком Квінке, бронхоспазмом, еозинофілією, анафілактичним
шоком. Антибіотики групи пеніциліну протипоказані при інфекційному мононук­
леозі (провокують появу дрібнокрапчастої або розеольозної висипки).
При застосуванні оксациліну та ін. може розвиватися гранулоиитопеиія (після
9 -2 8 днів введення препарату, частіше через 3 тижні). Після відміни засобу кіль­
кість нейтрофілів відновлюється.
Під впливом карбеніциліну, тикарцпліну, ампіциліну (при застосуванні великих
доз препаратів або при погіршенні видільної функції нирок) іноді виникає порушен­
ня гемостазу (сповільнення агрегації тромбоцитів).
Порушення функції печінки (підвищення активності трансаміназ у сироватці
крові, безжовтяничний гепатит, внутрішньопечінковий холестаз) досить часто спо­
стерігаються при лікуванні клоксациліном.
При застосуванні оксациліну, карбеніциліну у великих дозах може розвиватись
енцефалопатія, яка проявляється гіперрефлексією, судомами, комою. Механізм її
розвитку - антагонізм (3-лактамних антибіотиків з ГАМК і усунення її гальмівного
впливу на передачу нервових імпульсів у ЦНС. Для профілактики цього ускладнен­
ня при введенні препаратів у великих дозах одночасно призначають сибазон.
584

18.3. Хіміотерапевтичні лікарські засоби. Антибіотики

18.3.2. Ц еф а л о сп о р и н и
Ц еф алоспорини - ряд природних і численних напівсинтетичних (3-лактампих
антибіотиків, які є біциклічними сполуками, що складаються з (3-лактамного і дигід'
ротіазинового кілець, які утворюють 7-аміноцефалоспоринову кислоту - спільне
ядро молекули всіх цефалоспоринів. Перші цефалоспорини з ’явились близько 50
років тому. Сьогодні у світі налічується понад 60 оригінальних препаратів цієї гру­
пи і вони продовжують займати одне з провідних місць у клінічній практиці, в тому
числі застосовуються при найтяжчих формах інфекційних процесів.
Класифікація цефалоспоринів. Цефалоспорини, залежно від часу їх появи у клі­
нічній практиці та переважаючого спектра антибактеріальної активності, поділяють
на 4 генерації (покоління). Крім того, окремо виділяють препарати, призначені для
парентерального введення, і такі, що використовуються всередину (табл. 18.3).
Таблиця 18.3
Покоління цефалоспоринових
антибіотиків

Шлях
введення
І

II

III

IV

Ін’єкційний

Цеф адроксил
Цеф азолін
Цеф алексин

Ц еф ам андол
Ц еф уроксим

Цеф операзон
Ц еф отаксим
Цеф тазидим
Цеф тріаксон

Цеф епім
Цеф піром

Всередину

Цеф адроксил
Цеф алексин

Ц еф аклор
Ц еф уроксим аксетил

Цеф іксим
Ц еф подоксим

-

Для цефалоспоринів І генерації характерна висока активність переважно від­
носно грампозитивних бактерій (стафіло-, стрептококів, в тому числі госпітальних
штамів). їх активність щодо грамнегативних бактерій обмежена (достатньо чутливі
лише E. coli, Salmonella spp., Shigella spp., P. mirabilis) у зв’язку з тим, що препарати
легко гідролізуються ß-лактамазами цих збудників.
Препаратам цефалоспоринів II генерації, порівняно з цефалоспорипами І по­
коління, притаманний більший вплив на грамнегативні бактерії (насамперед
H. influenzae) та анаероби і дещо менша дія на стафілококи і стрептококи. Вони
недостатньо впливають на ряд грамнегативних мікроорганізмів - збудників гос­
пітальних інфекцій: Enterobacter spp., Citrobacter spp., Serratia spp., Klebsiella spp.,
P. vulgaris, P. rettgeri. Разом з тим, природну резистентність до Ц II покоління мають
Pseudomonas spp. та Acinetobacter spp.
Цефалоспорини III генерації мають високу активність відносно більшості грам­
негативних мікроорганізмів, у тому числі штамів, які резистентні до інших анти­
біотиків, внутрішньолікарняних форм збудників (Pseudomonas spp., Proteus spp.,
Bacteroides spp.y, деякі цефалоспорини III покоління проявляють антисиньогнійну
активність. Цефалоспорини III покоління недостатньо впливають на стафілококи
і непіогенні стрептококи, ентерококи (при захворюваннях, викликаних цими мікро­
організмами, цефалоспорини III покоління призначати не слід).
585

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМАКОЛОГІЯ

Цефалосіюршш IV генерації поєднують активність представників III покоління
відносно грамнегативних мікроорганізмів (родина Enterobacteriaceae, Neisseriaceae,
II. influenzae, M. catanhalis, Pseudomonas spp., Acinetobacter spp.) та специфічну дію
препаратів цефалоспоринів І і II генерацій щодо грампозитивних мікроорганізмів
(метициліночутливих стафілококів, стрептококів) та деяких грампозитивних анае­
робів, не впливають на Bacteroides spp. їх активність щодо грамнегативних бактерій
не поступається найбільш ефективним цефалоспоринам III генерації, фторхінолонам та карбапенемам. Вони не діють на найчастіших збудників анаеробних інфекцій
черевної порожнини та ран, тому в таких випадках їх необхідно поєднувати із антианаеробпими засобами (лінкозамідамп, метронідазолом). Цефалоснорини IV гене­
рації стійкі до ß-лактамаз, в тому числі розширеного спектра дії, у зв'язку з чим вони
активні відносно штамів, які резистентні до цефалоспоринів III генерації.
Фармакокінетика. Всмоктуваність цефалоспоринів, які застосовуються всереди­
ну, має значні індивідуальні коливання - від 40 до 95 % і, як правило, не залежить
від вживання їжі.
З в ’язування з білками плазми значно коливається: від 15 до 90 %. Наприклад,
цефотаксим і цефтріаксон (цефалоснорини III покоління) зв ’язуються відповід­
но на 2 0-40 % та 8 0-95 %. Ш ирокий розподіл в організмі дає можливість лікува­
ти цефалоспоринамп хворих із різною локалізацією інфекції, у тому числі в кістках
і м'яких тканинах. Цефалоспорини III генерації краще, ніж засоби IV і особливо II і
І поколінь, долають ГЕБ і можуть використовуватись при менінгітах, спричинених
N. meningitidis, Н. influenzae, резистентним до пеніциліну S. pneumoniae.
Відрізняються цефалоспорини і за часом збереження терапевтичної концентрації
у плазмі крові, тому кратність їх введення в організм є різною. Так, час збереження
терапевтичної концентрації у цефалоспоринів І покоління становить 3 -4 год, їх вво­
дять б разів па добу, у препаратів II покоління - 6 - 8 год (їх вводять 3 рази на добу),
у цефалоспоринів III покоління - 12-24 год (їх вводять 1-2 рази на добу), у препа­
ратів IV покоління - 8 -1 2 год (вводять 2 -3 рази на добу).
н Т іл ьки ц е ф о т а к с и м дезацетилюється у печінці та нирках. Метаболіти, які утво­
рилися, частково зберігають свою активність. Решта цефалоспоринів виводяться у
незміненому вигляді через нирки. Екскреція препаратів І покоління відбувається
шляхом канальцевої секреції, тому вони небезпечні у плані розвитку нефротоксичності. Препарати II і IV поколінь виводяться нирками шляхом клубочкової ф іль­
трації. У виведенні цефалоспоринів IV покоління відіграє роль і печінка. Еліміна­
ція цефалоспоринів III генерації здійснюється нирками та печінкою. При нирковій
недостатності не потрібна корекція доз цефалоспоринів III покоління, і лише при
тяжкій її формі (кліренс креатиніну < ЗО м л/хв) проводять корекцію доз цефалоспорипів IV генерації.
Показання до застосування. Антибіотики цефалоспоринового ряду нині посідають
провідне місце у лікуванні різноманітних інфекцій в умовах стаціонару. У більшос­
ті випадків їм віддається перевага у схемах початкової емпіричної терапії інфекцій
різної локалізації. їх можна поєднувати для розширення спектра антибактеріальної
активності з іншими антибіотиками, особливо у разі тяжких інфекційних процесів,
586

18.3. Хіміотерапевтичні лікарські засоби. Антибіотики

спричинених асоціаціями гіолірезистентних мікроорганізмів. Цсфалоспорини IV
покоління насамперед показані для емпіричної терапії тяжких госпітальних інфек­
цій: пневмонії з тяжким перебігом, у тому числі вентилятор-асоційованої, сепсису,
інтраабдомінальнпх та гінекологічних інфекцій (у поєднанні з антианаеробнимп за­
собами), інфекцій у відділенні інтенсивної терапії, інфекцій в онкологічних хворих,
у хворих з агранулоцитозом (у поєднанні з аміноглікозидом амікацином).
Цефазолін (реф лін) - цефалоспорпн І генерації широкого спектра дії. Активний
відносно оксациліночутливих стафілококів, стрептококів (за винятком S. faecal is),
ряду грамнегативннх мікроорганізмів (Е. coli, P. mirabilis rna P. vulgaris, Klebsiella spp.,
Н. influenzae, Enterobacteraerogenes). He діє на оксацилі норезистентні стафілококи, псніцилінорезнстентні пневмококи, ентерококи, Н. influenzae. на інші грамнегатпвні ентеробактерії, бактероїди, стійкі індолпозитивні штами протея (P. rettgeri, P. morganii),
P. aeruginosa, на рикетсії. Руйнується (3-лактамазами грамнегативннх бактерій.
При внутрішньом’язовому та внутрішньовенному застосуванні препарату ефек­
тивна концентрація в плазмі крові зберігається протягом 8 -1 2 год. Виводиться з ор­
ганізму через нирки шляхом клубочкової фільтрації та секреції v просвіт канальців.
Добре проникає в органи і тканини, легко долає плацентарний бар’єр.
Цефазолін показаний при нозалікарняних інфекціях шкіри та м’яких тканин, гос­
трому маститі, нетяжких післяопераційних ранових інфекціях (у комбінації з аміноглікозидами), гострому остеомієліті, для передопераційної профілактики у хірургії,
при стафілококових інфекціях, викликаних чутливими до оксациліну штамами.
Препарат вводять по 0.25-0,5 г кожних 8 год внутрішньом’язово або внутрішньо­
венно (струменем або краплинно) при інфекціях, викликаних грампозитивними
мікроорганізмами, та по 0,5-1,0 г кожних 6 -8 год - при захворюваннях, спричине­
них грамнегативною чутливою мікрофлорою. При інфекціях дихальних шляхів, ви­
кликаних пневмококами, інфекціях сечостатевої системи (в тому числі при гонореї)
препарат застосовують по 0,5-1,0 г кожних 12 год.
/ Ц е ф а л е к с и н ( л е к с и н ) - цефалоспорпн І генерації широкого спектра дії. Впли­
ває на грампозитивні коки - S. pyogenes, S. viridans, S. agalactiae, S. pneumoniae (neпіциліночутливі штамп), S. aureus, Staphylococcus spp. (оксациліночутливі штами),
стрептококи (за винятком ентерококів), паличку дифтерії. Активний відносно де­
яких грамнегативннх мікроорганізмів: менінгококів, гонококів, шигел, сальмонел,
кишечної палички (в наш час більшість госпітальних штамів Е. соїі не чутливі до
цефалексину). Не діє на синьогнійну паличку, індолпозитивні штами протея, анае­
робні мікроорганізми.
Цефалексин стійкий у кислому середовищі. При прийманні всередину натще пре­
парат швидко (через 1,5-2 год) і майже повністю (95 %) всмоктується. Ефективна
концентрація цефалексину зберігається в крові протягом 4 - 6 год. Біля 80 % препа­
рату виводиться з організму через нирки у незміненому вигляді.
Показання до застосування цефалексину: Л О Р-інфекції (отити, синусити, стреп­
тококові тонзиліти, фарингіти), гострий пієлонефрит, цистит, простатит, нетяжкі
позалікарняні інфекції шкіри, м’яких тканин, кісток, суглобів та інші захворювання,
спричинені чутливими мікроорганізмами.
587

СПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

Препарат застосовують всередину (в капсулах або у вигляді нероральної суспен­
зії) по 0,25-0,5 г 4 рази на добу, незалежно від вживання їжі. Суспензія, яку готують
з порошку, що випускається у флаконах, може зберігатися у холодильнику протя­
гом тижня.
Цефалексин не рекомендують призначати вагітним жінкам, під час лактації, ді­
тям віком до 6 місяців. З обережністю його використовують при порушенні функції
нирок, при гісевдомембранозному коліті в анамнезі.
Ц е ф у р о к с и м а к с е т и л ( з и н а ц е ф , й о к е л ь ) - цефалоспорин II покоління, призна­
чений для перорального приймання. Діє бактерицидно.
Має широкий спектр антимікробної активності. Впливає на багато мікроорганіз­
мів, які продукують ß-лактамази і які є резистентними до ампіциліну та амоксициліну. Найбільш активний відносно грампозитивних коків - стафілококів (за винят­
ком оксацилінорезистентних штамів); S. pneumoniae (пеніциліночутливі штами) та
інших ß-гемолітичних стрептококів, стрептококів групи В; деяких грамнегативних
бактерій (Я. influenzae, E. coli та ін.) та анаеробів.
Після прийому всередину препарат швидко гідролізується у слизовій оболон­
ці кишечнику й у вигляді цефуроксиму поступає у системний кровотік, де через
2 -3 год створюється його максимальна концентрація. Виводиться з організму через
нирки у незміпеному вигляді.
Цефуроксим аксетил застосовують при позалікарняних інфекціях: бронхітах, за­
паленні легень, отиті, синуситі, тонзиліті, фарингіті, циститі, уретриті, пієлонефри­
ті, інфекціях шкіри та м’яких тканин.
Препарат призначають всередину після їди по 0,5 г 2 рази на добу (при тяжких
інфекціях дозу збільшують до 1,0 г 2 рази на добу).
Ц е ф у р о к с и м ( з и н а ц е ф , к е т о ц е ф ) призначений для парентерального (виутрішньом’язового або внутрішньовенного) введення, який за спектром антимікробної ак­
тивності не відрізняється від цефуроксиму аксетилу. Крім вищеперелічених випад­
ків, зинацеф також може бути використаний при гострому остеомієліті, септичному
артриті, позалікарняних інтраабдомінальпих інфекціях (у поєднанні з лінкозамідами чи метронідазолом), для профілактики інфекцій при оперативних втручаннях.
Між ін’єкційною формою цефуроксиму та аміноглікозидами чи розчином натрію
гідрокарбонату спостерігається фармацевтична несумісність (не можна вводити в
одному шприці). З обережністю необхідно призначати при нирковій недостатності,
вагітності, лактації.
Ц е ф о т а к с и м ( л о р а к с и м ) - цефалоспорин I I I генерації, широкого спектра дії.
Найбільш активний відносно грамнегативної мікрофлори. Впливає бактерицид­
но на деякі грампозитпвні мікроорганізми: стафілококи, стрептококи, В. subtilis. Діє
на анаеробні мікроорганізми: бактероїди, C. perfringens, иеитококи, пептострептококи тощо.
При внутрішньом'язовому введенні цефотаксиму максимальна концентрація
у плазмі крові спостерігається через ЗО хв, ефективна концентрація зберігається по­
над 12 год. Препарат добре проникає в органи та тканини, виявляється у бактери­
цидних кількостях у перитонеальній, синовіальній та плевральній рідинах. Виво­
588

18.3. Хіміотерапевтичні лікарські засоби. Антибіотики

диться з організму через нирки у незміненій формі (3 0 -5 0 %) та у вигляді активних
метаболітів.
Застосовують цефотаксим при позалікарняній пневмонії з тяжким перебігом,
ускладнених інфекціях сечовивідних шляхів, позалікарняних інтраабдомінальних
інфекціях (у поєднанні з лінкозамідамп чи метронідазолом), при госпітальних іитраабдомінальнпх інфекціях з нетяжким перебігом, гнійному менінгіті, гострій го­
нореї, післяопераційних інфекціях шкіри та м’яких тканин, генералізованому саль­
монельозі.
Препарат вводять внутрішньом’язово або внутрішньовенно (струменем повільно
або краплинно) по 1,0 г 2 рази на добу (у тяжких випадках дозу збільшують до 2,0 г
3 - 4 рази па добу, але не більше максимальної добової дози 12,0 г). При порушенні
функції нирок дози цефотакспму (як і інших цефалоспорииів) зменшують відповід­
но до кліренсу креатиніну.
З аміноглікозидамп та іншими антибіотиками спостерігається фармацевтична не­
сумісність (не застосовують в одному шприці або крапельниці).
Ц еф тріаксон (терцеф ) - цефалоспорин III покоління. Найбільш активний від­
носно грамнегативних мікроорганізмів. Діє на стрептококи, в тому числі на пеніциліназорезистентні S. pneumoniae. Не діє на оксацилінорезистентні стафілококи,
ентерококи, P. aeruginosa, Bacteroides spp.
Після внутрішньом’язового введення препарату ефективна концентрація у плазмі
крові створюється через 1-1,5 год і зберігається протягом 24 год. Препарат добре
проникає у всі тканини і рідини організму, в тому числі через ГЕБ (проникність
зростає при запаленні мозкових оболонок).
Виділяється з організму в незміненому вигляді через нирки (60 %), частково з жовчю.
Цефтріаксон застосовують при інфекціях, викликаних чутливими до нього мік­
роорганізмами, у тих же випадках, що й цефотаксим.
Препарат вводять внутрішньом’язово по 1—2 г 1 раз на добу при інфекціях серед­
ньої тяжкості та до 4 г на добу - при тяжкій формі захворювань. Для профілакти­
ки післяопераційних ускладнень його застосовують перед операцією в дозі 1-2 г та
у післяопераційному періоді - 0,25 г. При неускладненій гонореї достатньо застосу­
вати внутрішньом’язово одноразово 0,25-0,5 г цефтріаксону.
Небажане призначення препарату при вагітності і під час лактації, новонародже­
ним до 7 днів, особливо недоношеним, при гіпербілірубінемії новонароджених, при
ураженнях кишечнику в анамнезі, зв’язаному із застосуванням антибіотиків. При
порушенні функції нирок та печінки дозу необхідно коригувати.
Цефепім (максипім) - цефалоспорин IV генерації широкого спектра дії. Н ай­
більш активний відносно грамнегативних мікроорганізмів, грампозитивних коків стрептококів, зокрема пневмококів (в тому числі пеніцилінорезистентних штамів),
S. aureus. Цефепім проявляє помірну активність відносно коагулазонегативних ста­
філококів, грампозитивних анаеробів, P. aeruginosa, Acinetobacterspp. Не впливає на
оксацилінорезистентні стафілококи, бактероїди.
589

СПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

Після внутрішньовенного введення період напіввиведення складає 2 год. Близько
20 % препарату зв’язані з білками плазми. Цсфепім проникає через ГЕБ при менін­
гіті. 75-90 % препарату виводиться з сечею у незміненому вигляді.
Цефепім використовують при госпітальних інфекціях: пневмонії, в тому числі
у пацієнтів, т о перебувають на штучній вентиляції легень, інфекціях сечовивідних
шляхів, інтраабдомінальній та гінекологічній інфекції (у поєднанні з аптианаеробнпмп засобами), післяопераційній рановій інфекції, сепсисі, інфекціях у пацієнтів з
нейтропеиією, синьогнійній інфекції, при інспекціях, що викликані ентсробактеріями, резистентними до цефалоспоринік III генерації.
Препарат застосовують внутрішньовенно у добовій дозі 1-2 г (у дві ін’єкції), при
нейтропенії - 2 г (у три ін’єкції).
З обережністю препарат необхідно призначати при вагітності і під час лактації,
новонародженим, особливо недоношеним, при гіпербілірубінемії новонароджених,
при коліті в анамнезі.
Цефпіром - нефалоспорин IV генерації широкого спектра дії. Високоактивний
відносно грампозитивних і грамнегативнпх мікроорганізмів (аеробних та анаероб­
них). Більшою мірою, ніж цефалоспоринп III покоління, стійкий до ß-лактамаз, що
продукують грампегативиі бактерії. Не впливає на метицилінорезистентні стафі­
лококи. Діє на Proteus всіх видів, штамп Serratia, E. coli, Bacteroides, Klebsiella. Ак­
тивний відносно пневмококів, в тому числі штамів, які мають низьку чутливість до
бензилпеніциліну. Ефективно діє на мікроорганізми, стійкі до пеніцилінів, еритро­
міцину, тетрациклінів, левоміцетину, аміноглікозидів.
При внутрішньовенному введенні терапевтична концентрація препарату в крові
зберігається протягом 12 год. Виділяється через нирки, частково - з жовчю.
Застосовують цефпіром для емпіричної терапії госпітальних інфекцій (пневмонії
тяжкого перебігу, інтраабдомінальних та гінекологічних інфекцій), інфекцій у від­
діленнях інтенсивної терапії, у хворих з агранулоцитозом при появі температурної
реакції, при процесах, спричинених грамнегативними збудниками, які мають висо­
ку стійкість до цефалоспоринів III генерації.
Препарат вводять внутрішньовенно струменем чи краплинно або внутрішньом’язово по 2,0 г 2 рази на добу, при порушенні функції пирок по 0,5-1,0 г 2 рази на добу.
Небажане призначення препарату при вагітності і під час лактації, новонародже­
ним до 7 днів, особливо недоношеним, при гіпербілірубінемії новонароджених, при
ураженнях кишечнику в анамнезі, пов’язаному із застосуванням антибіотиків.
С ульперазон - “захищений” нефалоспорин, який складається з цефалоспорину
III покоління - пефогіеразону та інгібітора ß-лактамаз - сульбактаму. Препарат ви­
сокоактивний відносно широкого спектра грампозитивних і грамнегативнпх бак­
терій та анаеробних мікроорганізмів. Сульперазон стійкий до різних ß-лактамаз,
в тому числі розширеного спектра (відносно мікроорганізмів, які продукують ці
ферменти, активні лише сульперазон і карбапенеми).
Препарат ефективний при найтяжчих формах позалікарняних та нозокоміальиих інфекційних процесів, викликаних асоціаціями мікроорганізмів: первинному
590

18.3. Х ім іотерапевтичні лікарські засоби. Антибіотики

та вторинному перитонітах будь-якого генезу, інфікованому панкреонекрозі та його
гнійно-септичних ускладненнях, хірургічних інфекціях іншої локалізації, сепсисі,
діабетичній стоні, флегмонах, нозокоміальнііі пневмонії, в тому числі вентиляторасоційованій. При процесах з високим ризиком синьогнійної інфекції ііого комбіну­
ють з аміноглікозпдамп (нетилміципом, амікацином).
Сульперазон вводять внутрішньом’язово або внутрішньовенно по 2 -4 і' на добу
(при тяжких інфекційних процесах добова доза може бути збільшена до 8 г), інтер­
вал між ін’єкціями становить 12 год.
Побічна дія цефалоспоринів'. алергічні реакції, гематологічні реакції, порушення
функції печінки, нефротоксичність, дисбіоценоз та сунерінфекція, місцеві реакції
(результат подразнюючої дії), вплив на центральну нервову систему.
Алергічні реакції при застосуванні цефалоспоринів зустрічаються у 2 -1 8 % паці­
єнтів. Найчастіше проявляються макуло-паиульозними чи короподібними висип­
ками на шкірі, лихоманкою. Рідше зустрічаються кропив’янка, сироваткоподібні
реакції та анафілактичний шок, імунні цитопенії та гостриіі інтерстиціальний не­
фрит. Порівняно з препаратами І і II поколінь, ймовірність генералізованих ^ Е опосередкованих системних реакцій при застосуванні засобів III покоління нижча.
При проведенні терапії будь-яким цефалоспорпном слід враховувати можливість
перехресної алергії з пеніцилінами, яка завдячує спільній хімічній будові (наявність
(3-лактамного кільця) антибіотиків цих двох груп. Перехресна алергія з пеніциліна­
ми здебільшого спостерігається при застосуванні цефалоспоринів І генерації і є міні­
мальною для засобів І ІІ -І У генерацій. Не можна відкидати можливість виникнення
перехресної алергічної реакції між цефалоспоринами та іншими (3-лактамнпми ан­
тибіотиками: карбаиенемами, монобактамами, карбацефемами (лоракарбеф) та ін.
Цефалоспорини, особливо І-ТІ поколінь, можуть викликати геморагії, які є на­
слідком пригнічення функціональної активності тромбоцитів і сповільнення коа­
гуляції крові. Цефалоспорини III покоління, особливо цсфотаксим, цефоперазон,
латамоксеф, також цефамандол (II покоління) та цефалотнн (І покоління) та ін.,
можуть діяти подібно до антикоагулянтів непрямої дії, гальмуючи печінкову епоксидредуктазу у циклі вітаміну К, що супроводжується розвитком геморагічних діа­
тезів. Такі геморагії необхідно усувати призначенням вітаміну К.
Дискразії крові (лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія) при застосуванні це­
фалоспоринів виникають порівняно рідко, частіше при їх призначенні у великих дозах.
При застосуванні цефалоспоринів всередину виникають подразнення слизової
оболонки травного каналу з розвитком нудоти, рідко - блювання, спотворення сма­
кових відчуттів, діареї. При внутрішньом’язовому введенні цефалоспоринів може
відзначатись болючість і асептичне запалення у місці ін’єкції, при внутрішньовен­
ному введенні - флебіт та тромбофлебіт. При застосуванні забуферених розчинів
та внутрішньовенному повільному (протягом 5 -1 0 хв), ще краще - краплинному,
введенні препаратів частота цього ускладнення зменшується.
Дисбактеріоз та сунерінфекція вважаються одними з найнебезпечніших усклад­
нень при застосуванні цефалоспоринів і частіше розвиваються при застосуванні
препаратів всередину, хоча не виключена їх поява і при парентеральному введенні.
591

С ПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

Д ля цефалоспоринів, особливо І покоління, які виділяються з організму шляхом
екскреції нирковими канальцями, характерний негативний вплив на функцію ни­
рок з розвитком гострого інтерстиціального нефриту, гострого канальцевого некро­
зу з наступною олігурією та уремією. Нефротоксичність препаратів пов’язана з їх
здатністю накопичуватись у клітинах епітелію ниркових канальнів і пригнічувати в
них мітохондріальне дихання.
Гепатотоксичність частіше проявляється при призначенні цефоперазону, цефтріаксону, цефтазидиму, цефурокспму у вигляді безжовтяничиого гепатиту і внутрішньопечінкового холестазу. У дітей до року описаний розвиток ядерної жовтяниці.
Застосування цефалоспоринів у великих дозах може спричинити енцефалопатію
протягом 12-72 год після початку лікування, яку можна попередити одночасним
введенням сибазону або фенобарбіталу.
Дисульфірамоподібна, або антабусоподібиа, реакція (нудота, блювання, діарея,
почервоніння обличчя, тахікардія, зниження артеріального тиску тощо) розвива­
ється при вживанні алкогольних напоїв під час лікування цефалоспорпнами і є на­
слідком гальмування активності дегідрогенази ацетальдегіду.
Застосування цефалоспоринів при вагітності в цілому не протипоказане. Разом
з тим, в усіх випадках перед початком терапії небхідно зважити її користь і можли­
вий ризик.
Цефалоспорини І покоління не можна поєднувати з поліміксинами, а.мфотерицином В, фуросемідом, етакриновою кислотою, аміноглікозидами, індометацииом
(зростає ризик нефротоксичиості). Цефалоспорини інших поколінь у разі необхід­
ності можна комбінувати з аміноглікозидами для розширення спектра і потенцію­
вання антибактеріальної дії, але таке комбінування має бути обґрунтованим і поєд­
нуватися з ретельним контролем функції нирок.
Цефалоспорини не можна вводити в одному шприці (у системі для внутрішньо­
венної інфузії) з аміноглікозидами (хімічна взаємодія супроводжується утворенням
неактивних метаболітів).
18.3.3. К а р бап ен ем и (тіенам іци ни)
До антибіотиків групи карбапенемів належать іміпенем, меропенем, ертапенем,
паніпенем. Серед усіх (3-лактамних антибіотиків вони мають найширший спектр ан­
тибактеріальної активності.
Іміпенем. Механізм дії препарату, як і інших (З-лактамних антибіотиків, поля­
гає у його зв’язуванні з ферментами, які відповідають за синтез клітинної стінки
(пеніцилінзв’язуючими білками - П З Б ). Іміпенем - єдиний (3-лактамний антибіо­
тик, який зв’язується з усіма П ЗБ, особливо інтенсивно з ПЗБ2. Якщо врахувати,
що в бактеріальній клітині наявні лише 20 молекул цього ферменту (на відміну від
П ЗБ1 і П ЗБЗ, молекул яких нараховується до 1,5-2 тис.), стає зрозумілим, чому так
швидко гинуть мікроорганізми під впливом іміпенему.
Спектр дії іміпенему включає більшість аеробних і анаеробних грампозитивних і грамнегативних бактерій, у тому числі більшу частину видів, що продукують
592

18.3. Хіміотерапевтичні лікарські засоби. Антибіотики

ß-лактамази. Іміпенем та амікацин проявляють синергічну дію відносно штамів
P. aeruginosa, які резистентні до іміпенему або аміканину. Активність імігіенему від­
носно анаеробів прирівнюється до активності метронідазолу, меропенему і перева­
жає нефокситин та кліндаміцин. Препарат має постантибіотичний ефект відносно
грам негативних бактерій..
Фармакокінетика. Малі розміри молекули іміпенему, а також те, що вона має од­
ночасно позитивно і негативно заряджені ділянки, зумовлює її надзвичайно швидку
проникність у клітину. Метаболізується антибіотик у клітинах епітелію ниркових канальиів за участю ферменту дегідропептпдази-1, яка гальмує його виділення у сечу
(саме це зумовлює нефротокспчність препарату при застосуванні великих доз). У клі­
ніці іміпенем використовують у комбінації (1: 1) з циластатпном - речовиною, яка не
має антибактеріальної активності, але інгібує згадану дипептидазу, при цьому гальму­
ється біотрансформація і зменшується нефротокспчність іміпенему та прискорюєть­
ся його виведення з сечею. Комплексний препарат називається т іє н а м ( п р и м а к с и н ) .
Показаннями до застосування іміпенему є монотерапія септицемії, нейтропенічної лихоманки, ендокардиту; тяжких внутрішньочеревної, респіраторної, сечостате­
вої, гінекологічної інфекцій; інфекцій шкіри, м’яких тканин, кісток і суглобів. Пре­
парат має високу ефективність при внутрішньогоспітальній інфекції.
У більшості випадків іміпенем застосовують внутрішньовенно (інфузія триває
3 0 -6 0 хв) у добовій дозі 2 -3 г, яку ділять на 3 -4 введення. При внутрішньом’язовому
введенні препарату добова доза дорівнює 1,0-1,5 г (інтервал між ін’єкціями може
становити 12 год).
Побічні ефекти іміпенему: судоми, слабкість, тремор, енцефалопатія із судомною
реакцією, артеріальна гіпотензія, нудота, блювання, суперінфскція, у тому числі
грибами роду кандида, діарея, псевдомембранозний коліт, флебіти, тромбофлебіти
(при введенні у вену), тромбоцитоз, еозинофілія, підвищення активності печінко­
вих ензимів у сироватці крові. Необхідно уникати змішування іміиенему-циластатину з аміноглікозидами в одному шприці (фізична несумісність). Введення препа­
рату в м’яз рідше супроводжується ускладненнями, ніж введення у вену.
При гіперчутливості до інших ß-лактамних антибіотиків карбапенеми слід вико­
ристовувати лише за життєвими показаннями.
18.3.4. М онобактам и
Особливість структури молекули антибіотиків класу монобактамів полягає в
тому, що в її основі лежить просте ß-лактамие кільце, яке, на відміну від пеніцилінів
і цефалоспоринів, не з ’єднане з тіазолідиновим кільцем.
А з т р е о н а м ( а з а к т а м ) - активний винятково відносно грамнегативних бакте­
рій, особливо родини Enterobacteriaceae, у тому числі кишкової палички, клебсієл,
протея та синьо гнійної палички. Але до нього практично резистентні стафілококи,
пневмококи, S.faecalis, S. pyogenes, бактероїди та інші анаероби. Відносно грамнега­
тивних бактерій ефективність азтреонаму ідентична ефективності цефалоспоринів
I I I покоління. Стійкий до ß-лактамаз.
593

С П ЕЦ ІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Фармакокінетика. Із шлунково-кишкового тракту всмоктується близько 20 %
препарату. Застосовується внутрішньовенно та впутрішньом’язово. Добре проникає
в усі тканини, в тому числі через ГЕБ (при менінгіті). Виводиться з сечею у незміпеному вигляді.
Використання. При госпітальних інфекціях різної локалізації, викликаних грамнегативнимп мікроорганізмами, часто використовується у поєднанні з аміноглікозидами, кліндаміцнном, метронідазолом, ванкомінином. При інфекції сечовивідних
шляхів використовують як засіб емпіричної терапії.
Вводять азтреонам внутрішньовенно або внутрішньом’язово по 1.0-2.0 г 4
рази на добу, при інфекційному процесі, викликаному P. aeruginosa, - по 2,0-3,0 г
4 рази на добу.
Побічна дія. Алергічні реакції (кропив’янка, шкірний свербіж, еритема, еозпнофілія, артралгії, васкуліт, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактичний
шок) спостерігаються рідше, ніж при застосуванні пеніцилінів та цефалоспоринів.
Зважаючи на рідкість перехресної алергії між азтреонамом і пеніцилінами чи цефалоспоринами, він може бути, за необхідності, з обережністю використаний у хво­
рих, сенсибілізованих до цих антибіотиків.
18.3.5. М ак р ол іди і азал іди
Застосування макролідів для лікування інфекційних процесів розпочалося
у 1952 p., коли був впроваджений у клінічну практику перший антибіотик цієї гру­
пи - е р и т р о м іц и н . Хімічна структура усіх макролідів включає макроцпклічие лактонне кільце (макролідне кільце), яке з ’єднане з одним або декількома вуглеводневими
залишками. У 1982 р. синтезований азитроміцин (у лактонне кільце введений атом
азоту), який відрізняється від класичних макролідів за фармакокінетичними пара­
метрами та спектром протимікробної активності та відокремлений у групу азалідів.
Зростання ролі макролідів у наш час зумовлене збільшенням питомої ваги інфек­
цій, шо викликаються внутрішньоклітинними збудниками.
Механізм антибактеріальної дії. Препарати групи макролідів проявляють бакте­
ріостатичну дію, зумовлену зв’язуванням з каталітичним иентидилтрансферазним
центром 505-субодиниці рибосом. У результаті попереджується доступ транспорт­
ної РН К до комплексу "інформаційна РНК-рибосоми" і порушується процес ф ор­
мування і нарощування пептидного ланцюжка, що проявляється гальмуванням син­
тезу білків у мікробних клітинах.
Спектр антибактеріальної дії макролідів охоплює стафілококи, стрептококи, го­
нококи, анаеробні коки, ентеробактерії, штамп Pseudomonas, Н. influenzae, внутріш­
ньоклітинно розміщені збудники (штами Campylobacter, Helicobacter, Chlamydia,
Legionella, Bordetella, M. pneumoniae), збудники, що звичайно стійкі до більшості ан­
тибіотиків (P. carinii, Т. gondii, М. avium complex). Стійкими до макролідів є більшість
грамнегативних бактерій.
Фармакокінетика. Макроліди швидко всмоктуються з шлунково-кишкового
тракту. Повнота всмоктування істотно коливається в межах групи (20-90 %) і най­
594

18.3. Хіміотерапевтичні лікарські засоби. Антибіотики

більша у рокситроміцину. Біодоступність еритроміцину при пероральиому застосу­
ванні невисока. Причинами цього є неповна абсорбція препарату зі шлунково-киш­
кового тракту внаслідок руйнування кислотою шлункового соку (для попередження
таблетки покривають оболонкою) та значного стимулюючого впливу на мотплінові
рецептори, що супроводжується підсиленням перистальтики. Нові макроліди пов­
ніше всмоктуються зі шлунково-кишкового тракту (більша кислотостійкість). Аб­
сорбція еритроміцину-основи, спіраміцину, азптроміцнну істотно гальмується під
впливом їжі. Препаратам даної групи властива ентерогепатична рециркуляція. М а­
кроліди швидко і повно розподіляються по тканинах. М аксимальне їх накопичення
спостерігається у паренхімі легень, слизовій оболонці бронхів, трахеобронхіальному секреті, слині, мигдаликах, середньому вусі, придаткових пазухах, слизовій
шлунково-кишкового тракту, тканинах простати, ока, шкірі, жовчі, уретрі, магці та
її придатках, плаценті. Через ГЕБ не проникають, навіть при менінгіті.
Макроліди повільно елімінуються з тканин, здатні накопичуватись у них і три­
валий час зберігати ефективні концентрації. Співвідношення концентрацій препа­
ратів у тканинах і крові становить: для еритроміцину - (5 -1 0 ) : 1, азптроміцнну (1 0 0 -5 0 0 ): 1. Ця властивість пояснює явище, яке називають парадоксом макролідів:
показники М ІК (мінімальної інгібуючої концентрації in vitro) для засобів цієї групи
є значно вищими, ніж ті концентрації, які вони створюють у тканинах при призна­
ченні хворим). Велике значення має здатність макролідів (за допомогою активного
транспорту) проникати всередину фагоцитуючих клітин, створюючи в них концен­
трації, які у 13-20 разів перевищують концентрації антибіотиків у позаклітиннії!
рідині. Це сприяє знищенню внутрішньоклітинно розміщених мікроорганізмів: зо­
лотистих стафілококів, легіонел, хламідій, мікоплазм, уреаплазм, лістерій.
Активна концентрація макролідів у тканинах після припинення їх прийому збері­
гається протягом 10-18 год (для еритроміцину), 2 -3 дні (для спіраміцину), 3 -4 дні
(для азптроміцнну).
Макроліди індукують мікросомальні ферменти печінки, що прискорює їх влас­
ний метаболізм. При цьому утворюються сполуки, які інактивують цитохром Р-450.
За ступенем пригнічення активності мікросомальної ферментної системи макролі­
ди можна розмістити у такий ряд: кларитроміцин > еритроміцин = олеандоміцин >
рокситроміцин > азитроміцин > спіраміцин. Це порушує біотрансформацію інших
ліків, які призначають одночасно з макролідами (теофіліну, алкалоїдів маткових рі­
жок, бромокриптину, карбамазегііну та ін.), і створює умови для прояву їх токсичної
дії. Макроліди в основному виводяться із жовчю, меншою мірою - з сечею у незміненому вигляді, створюючи в них високі концентрації.
Для всіх макролідів, найбільшою мірою для спіраміцину, властивий постантибіотичний ефект: здатність певний час пригнічувати життєдіяльність мікроорганізмів
після того, як антибіотик вивівся з організму.
Показання до застосування макролідів та азалідів. Препарати показані при інфек­
ціях верхніх і нижніх дихальних шляхів, в тому числі мікоилазмової та хламідійної етіології (гострих бронхітах, загостреннях хронічного бронхіту, позалікарняній
пневмонії), при Л О Р-інфекціях (гострому середньому отиті, якщо він не сгіричине595

С ПЕЦІАЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

ний Н. influenzae, гострому стрептококовому тонзиліті, тонзилофарингіті); гінеко­
логічних інфекціях; інфекціях органів малого таза; неускладнених інфекціях шкіри
та м’яких тканин, викликаних стафіло- або стрептококами (піодермія, фурункули,
ранова інфекція та ін.); токсоплазмозі у вагітних і новонароджених; атипових мікобактеріозах v ВІЛ-інфіковаиих. людей; офтальмологічних інфекціях, в тому числі
при трахомі; при кашлюку, дифтерії, ленрі, муковіспидозі. Комбінація азптроміцпну
та рифампіципу ефективна у лікуванні хворих на легіонельоз (хвороба легіонерів).
Кларитроміцин і азитроміцин використовують як антихелікобактерні засоби при
виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки.
Напівсинтетичні макроліди та азитроміцин високоефективні при гінекологічних
захворюваннях, простатитах, уретритах різної етіології, інфекціях, що передаються
статевим шляхом, зокрема при генітальному та екстрагенітальному хламідіозі, ток­
соплазмозі. Макроліди є альтернативними засобами лікування сифілісу при непереиосимості пеніциліну. Вони високоактивні при зоонозних інфекціях: Ку-лихоманці,
марсельській лихоманці (іі інших рикетсіозах), хворобі котячої подряпини (викли­
кається В. henselae) та ін.
Водночас макроліди, які практично не впливають на представників родини ки­
шечних бактерій, псевдомонад, ентерококів і ряд анаеробних збудників, не викорис­
товуються при тяжких гнійно-септичних процесах.
Незважаючи на те, що P. aeruginosa має природну резистентність до макролідів,
раціональним є поєднання препаратів даної групи з антипсевдомонадними анти­
біотиками (цефтазидимом, цефоперазоном, тобраміпипом), зокрема при лікуван­
ні тяжких форм позалікарняної пневмонії. Відповідно до сучасних даних, макро­
ліди v такому випадку попереджують утворення чи руйнують захисну біоплівку
P. aeruginosa, яка покриває скупчення бактерііі у дихальних шляхах і робить їх
високостійкими до антибіотиків та факторів імунного захисту. Подібний ефект
пов’язаний із здатністю макролідів гальмувати синтез альгінату через пригнічення
активності ферменту гуанозин-О-маноза-дегідрогенази.
Е р и т р о м іц и н - макролід природного походження. Біодоступність при пероральному застосуванні становить 3 0-65 %. Для попередження руйнування препарату
кислим вмістом шлунка таблетки покривають кислотостійкою оболонкою (не роз­
жовувати перед проковтуванням!). Застосовують всередину за 1,5-2 гол. до їди. Не
можна запивати молоком чи молочними продуктами, кислими напоями. Призна­
чають по 0,25-0,5 г 4 рази на добу протягом 10-15 днів. Використовують також для
внутрішньовенного повільного чи краплинного введення. Е р и т р о м іц и н у с у к ц и н а т
краще всмоктується при прийманні з їжею.
Допускається застосування еритроміцину у вагітних жінок та під час лактації.
К л а р и т р о м іц и н ( ф р о м іл і д ) - напівсинтетичний 14-членний макролід. Препа­
рат проявляє вищу активність, порівняно з іншими макролідами та азитроміцином,
відносно М. avium complex (частий збудник опортуністичних інфекцій у хворих на
С Н ІД ) та М. leprae. Активно виливає на Н. influenzae. Добре всмоктується при при­
йманні всередину. Кларитроміцин - єдиний макролід, який створює клінічно зна­
чимі антибактеріальні концентрації у сечі. Призначається всередину по 0,25 г (при
596

18.3. Хіміотерапевтичні лікарські засоби. Антибіотики

тяжких інфекціях - по 0,5 г) двічі на день протягом 7 -1 4 днів. Існує ін’єкційна ф ор­
ма препарату.
С н ір а м іц и н ( р о в а м і ц и н ) - 16-членний макролід природного походження. Пе­
реважає інші макроліди за впливом на пеніцплінорезистентні зеленаві стрептоко­
ки, зокрема S. mitis, на Т. gondii та Cryptosporidium spp. Високу чутливість до нього
мають деякі анаеробні мікроорганізми. Спіраміцин застосовують у добовііі дозі
6 - 9 мли. (у 2 - 3 прийоми) всередину або у вигляді внутрішньовенної інфузії, у д и ­
тячій практиці - лише перорально. Сніраміцин може бути використаний у 11—111
триместрі вагітності для лікування захворювань верхніх дихальних шляхів, токсо­
плазмозу та хламідіозу. Незважаючи на те, що ііого концентрація у пупковій вені
плода становить 50 % від концентрації у сироватці крові матері (а у плаценті у 5 раз
вища), антибіотик не чинить негативного впливу на дитину і може бути засобом
вибору у вагітних жінок як при урогенітальних інфекціях, так і при інфекціях іншої
локалізації.
Азитроміцин (сум ам ед) - препарат групи азалідів з широким спектром антимі­
кробної активності. На відміну від макролідів, менше діє на грампозптивні мікро­
організми, але проявляє значну активність відносно деяких грамнегативннх збуд­
ників, зокрема Acinetobacter, Pasteurella, істотніше впливає на хламідії, Н. influenzae
та М. catarrhalis.
Використовують азитроміцин при широкому спектрі захворювань, спричинених
чутливими мікроорганізмами. Відзначено 100 % клінічну та бактеріологічну ефек­
тивність при його застосуванні у хворих на черевний тиф (по 500 мг 1 раз на добу
протягом 7 днів). Зважаючи на значну токсичність хлорамфеніколу, який традицій­
но вважається засобом вибору при даному захворюванні, висока чутливість до азитроміцину черевнотифозних бактерій робить його препаратом І ряду для лікування
черевного тифу.
У зв’язку з пролонгованою дією азитроміцин можна застосовувати по 500 мг і раз
на добу при меншій тривалості курсу терапії (від 3 - 5 до 10 днів, залежно від нозоло­
гічної форми захворювання). Препарат застосовується всередину, внутрішньовенно
повільно струминно або краплинно.
Побічні ефекти. До сьогодні макроліди залишаються одними з найбезпечніших
антибактеріальних препаратів (після біосинтетичних пеніцилінів, якщо не зважати
на алергічні реакції, які викликають останні). Найкраще переноситься азитроміцин,
що значною мірою зумовлено короткими курсами лікування цим антибіотиком.
Д ля всіх макролідів характерні перехресні алергічні реакції. Алергічна реакція,
яка виникла на фоні застосування азитроміцину, може поновлюватись після при­
пинення її симптоматичного лікування через 3 -4 тижні, що насамперед пов’язано
з повільною елімінацією цього засобу з тканин.
Диспепсичні розлади, які спостерігаються при застосуванні макролідів (нудота,
блювання, діарея, біль у животі) пов’язані з їх стимулюючим впливом на мотиліиові рецептори. Найбільше така дія властива еритроміцину (2 0 -3 0 % випадків його
призначення), доволі часто спостерігається при застосуванні 14-членних макролідів
(кларитроміцину, рокситроміцину), меншою мірою - 16-членних макролідів (спіра597

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

міцину, джозаміцину, мілекаміцину). В азитроміцину вплив на моторику шлунко­
во-кишкового тракту мінімальний.
Макроліди (еритроміцин, олеандоміцин, джозаміцин, кларитроміцнн, спіраміпин) можуть спричинити холестатичне ураження печінки. Призначення разом з
макролідами (еритроміцином, олеандоміцином, кларитроміцином) теофіліну, алка­
лоїдів маткових ріжків, бромкриитину. карбамазепіну гальмує метаболізм останніх,
що може призвести до токсичних проявів - порушення діяльності серцево-судинної
системи, центральної нервової системи, явищ ерготизму (з некрозом кінцівок).
Макроліди можуть викликати оборотне зниження слуху, особливо при їх трива­
лому призначенні та при поєднанні з іншими ототоксичними агентами.
При застосуванні еритроміцину та спіраміцпну у великих дозах може спостері­
гатися подовження інтервалу PQ і виникати небезпечне порушення серцевого рит­
му - шлуночкова тахікардія (пірует-тахікардія - типу “torsades de pointes”).
Для всіх препаратів даної групи характерний розвиток перехресної резистентності.
Кларитроміцнн протипоказаний при вагітності, оскільки доведена його ембріо- та
фетотоксична дія. У вагітних жінок можна застосувати еритроміцин, джозаміцин,
спіраміцин, з обережністю - азитроміцпн, рокситроміцин, мідекаміцин.
В останні десятиліття проводяться інтенсивні наукові розробки щодо встановлен­
ня властивостей макролідів та їх похідних, які не зв'язані з антибактеріальною дією.
Зокрема, отримано докази мукорегуляторної дії, помірного стероїдоподібного впли­
ву, протизапальної та імунорегуляторної активності макролідів. Обговорюються пер­
спективи їх застосування в онкології, оскільки вони гальмують ріст пухлин та процеси
метастазування, що, як вважають, пов’язано з їх імуномодулюючими властивостями.
18.3.6. К етол іди , стрептогр ам ін и
Ш ляхом модифікування молекули макролідів отримано нові групи антибіотиків:
кетоліди та стрептограміни.
У молекулі кетолідів залишок цукру L-кладинози заміщено атомом кисню. Пред­
ставником групи кетолідів є препарат телітроміцин (кетек).
Кетоліди є інгібіторами білкового синтезу мікробних клітин: зв’язуючись з 50S-pnбосомною субодиницею, вони порушують функції пептидилтрансферазного центру.
Кетоліди мають практично такий же спектр антибактеріальної дії, як і макро­
ліди, при вищому рівні антибактеріальної активності щодо штамів кокових мікро­
організмів з M LS-типом резистентності (до макролідів, лінкозамідів та стрептограмінів). Кетоліди ефективно діють на більшість актуальних респіраторних патогенів:
S. pneumoniae, S. pyogenes, багато видів легіонел, Staphylococcus spp., Н. influenzae,
С. pneumoniae та ін. Вони високоактивні відносно ентерококів, резистентних до ін­
ших макролідів, азитроміцину, пристинаміцину, глікопеитидів (ванкоміцину та ін.).
Показання до застосування. Кетоліди є перспективними засобами для лікування
бактеріальних інфекцій, насамперед інфекцій дихальних шляхів. У цих випадках,
крім антибактеріальної дії, антибіотики проявляють деяку протизапальну актив­
ність, яка пов’язана з пригніченням вивільнення інтерлейкінів та оксиду азоту.
598

18.3. Хіміотерапевтичні лікарські засоби. Антибіотики

Стрептограміни - нова група похідних макролідів. До них належать препарати
х ін у п р и с т и н / д а л ь ф о п р и с т и н ( с и н е р ц и д ) та в і р г ін іа м іц и н .

Спектр їх дії включає більшість грампозптивних патогенів: Staphylococcus s pp.,
Streptococcus spp., E. faecalis (на E. faeciurn не діють), II. influenzae, M. catanhalis та in.
Найважливішою властивістю засобів цієї групи є вплив на мікроорганізми, які ма­
ють набуту резистентність до інших антибіотиків (метицилінорезпстентні стафіло­
коки, ванкоміцинорезпстентні ентерококи).
Показання до застосування. Клінічні спостереження доводять високу ефектив­
ність стрептограмінів при інфекціях шкіри та м’яких тканин, позалікарняних та гос­
пітальних пневмоніях, генералізованих процесах, викликаних полірезистентнпми
грампозитпвиими мікроорганізмами.
18.3.7. Л ін к озам іди
До препаратів групи лінкозамідів належать л і н к о м іц и н ( л і н к о ц и н ) і його хлоро­
вана похідна - к л ін д а м іц и н ( д а л а ц и н , к л ін д а г е к с а л ) .
Кліндаміцин має вищу антибактеріальну активність та біодоступність, порівняно
з лінкоміцином.
Механізм дії. Обидва препарати діють бактеріостатично - інгібують синтез біл­
ків мікробної клітини шляхом зв ’язування 50S субодиниць рибосом та гальмуван­
ня включення транспортної РН К до комплексів рибосома-іРНК. При збільшенні
концентрації проявляють бактерицидну дію відносно стафіло-, стрептококів та ана­
еробів. Мають постантибіотичний ефект відносно чутливих мікроорганізмів, що
пов’язано з їх тривалою фіксацією на рибосомах мікробних клітин. Під дією цих
антибіотиків полегшується фагоцитоз і внутрішньоклітинне знищення бактерій,
зменшується продукція бактеріальних ендотоксинів, чим иопереджується розвиток
ендотоксичного шоку.
Спектр дії включає більшість грампозптивних аеробних коків (активність кліндаміцину в 5 -8 разів вища, ніж у лінкоміцину), в тому числі стрептококи груп А,
В, С, G, S. pneumoniae, стафілококи (в тому числі ті, які продукують пеніциліназу)
та ін., за винятком Е. faecalis та Е. faeciurn. Найбільше практичне значення має ви­
сока активність препаратів відносно ряду грампозптивних та грамнегативних анае­
робів, зокрема Actinomyces spp., В. Jragilis, В. melaninogenicus, Peptostreptococcus spp.,
Peptococcus spp., C. perfringens, C. tetani. He діють на ентеробактерії, легіонели, мікоплазму пневмонії, С. difficile.
Фармакокінетика. Антибіотики добре всмоктуються в шлунково-кишковому
тракті (біодоступність лінкоміцину становить 3 0 -5 0 %, кліндаміцину - близько
90 %). Приймання їжі зменшує біодоступність лінкоміцину до 5 %, але не впли­
ває на всмоктування кліндаміцину. Проникають в усі рідини та тканини організму
(кісткову, харкотиння, плевральну, перитонеальну, жовч тощо), створюють високі
концентрації у вогнищах запалення та деструкції (абсцеси, емпієми, трофічні ви­
разки), не проходять через ГЕБ. Лінкоміцин і особливо кліндаміцин мають здат­
ність активно транспортуватись у поліморфноядерні лейкоцити і макрофаги. При
599

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

цьому внутрішньоклітинна концентрація кліндаміцину перевищує позаклітинну в
40 разів.
Метаболізуються препарати в основному в печінці, виводяться через нирки.
Показання до застосування. Клінічне значення лінкозамідів насамперед визнача­
ється їх активністю при інфекційних процесах, які викликані змішаною аеробноанаеробною флорою, стафілококами, в тому числі деякими метицилінорезистентнимп штамами, анаеробною флорою, яка продукує (3-лактамазп. Вони показані при
процесах, спричинених анаеробними мікроорганізмами (у комбінаціях з іншими
антибактеріальними засобами), при ородентальному сепсисі, рецидивуючих тонзилофарингіті, середньому отиті, синуситі, аспіраційній пневмонії іі абсцесах легень,
емпіємі плеври, при внутрішньоабдомінальному сепсисі та інфекційних захворю­
ваннях жіночої статевої сфери (які не передаються статевим шляхом і звичайно ви­
кликаються анаеробними мікроорганізмами), при стафілококових інфекціях кісток
і суглобів, інфекціях шкіри та м’яких тканин.
Добова доза лін комі цину становить 1,8 г (при тяжкому перебігу інфекцій до 2,4 г),
кліндаміцину - 1,2-1,8 мг (у тяжких випадках до 2,7 г) у 3 - 4 ін’єкції. Перорально
кліндаміцин використовують по 150-450 мг кожних 6 год. Застосовують препара­
ти здебільшого внутрішньовенно краплинно, вводять 4 рази на добу. Кліндаміцин
можна вводити інтратекально по 1-2 мг.
Побічна дія лінкозамідів. Нудота, блювання, біль у животі, пронос при застосу­
ванні лінкозамідів спостерігаються у 10-30 % випадків, в 1-2 % хворих розвиваєть­
ся гісевдомембранозний коліт (особливо при поєднанні лінкозамідів з аміноглікозидами).
Лінкозаміди можуть призводити до порушення функції печінки, жовтяниці; транзиторних гранулоцито-, тромбоцитопенії.
При швидкому внутрішньовенному введенні препаратів, особливо лінкоміцину,
можливий нервово-м’язовий блок з пригніченням і зупинкою дихання, розлади функ­
ції серцево-судинної системи (падіння артеріального тиску, аритмія та зупинка сер­
ця). Допомога у такому випадку полягає у внутрішньовенному введенні фізостигміну
і препаратів кальцію. При внутрішньовенному введенні можливий тромбофлебіт.
Лінкозаміди можна використовувати при вагітності та лактації, у дітей, в тому
числі недоношених. Відносними протипоказаннями до їх призначення є порушення
функції шлунково-кишкового тракту, в тому числі в анамнезі (неспецифічний ви­
разковий коліт, хвороба Крона, ентероколіт при застосуванні антибіотиків). Л інко­
заміди не рекомендують використовувати при нейроінфекціях.
Комбіноване застосування лінкозамідів з р-лактамами, азтреонамом, рифампіцином, фторхінолонами та аміноглікозидами здійснюють при найтяжчих формах ін­
фекційних процесів.
Не бажано поєднувати лінкозаміди з макролідами та хлорамфеніколом, тому що
при цьому зменшується антибактеріальна дія лінкозамідів.
Лінкозаміди можуть загальмовувати метаболізм міорелаксантів, засобів для нар­
козу, опіоїдних анальгетиків, що призводить до посилення їх дії і є небезпечним з
огляду на виникнення нервово-м’язової блокади і зупинки дихання.
600

18.3. Хіміотерапевтичні лікарські засоби. Антибіотики

18.3.8. Т етр ац и к л ін и
Тетрацикліни використовують у клініці близько 70 років. Проте вони не втра­
тили свого значення, хоча в останні десятиліття спостерігаються випадки множин­
ної резистентності мікрофлори до цих препаратів (зумовлена їх багаторічним без­
перервним застосуванням у клінічній та амбулаторній практиці і використанням
у тваринництві як ветеринарних препаратів і харчових добавок).
Препарати тетрациклінового ряду поділяють на дві групи:
1. Природні - біоспнтетпчні: тетрациклін.
2. Напівсинтетичні - доксициклін.
Усі тетрацикліни мають бактеріостатичну дію. Вони гальмують зв’язування
аміноацил-тРН К з А-сайтом рибосоми на 30$-рп6осомній субодиниці (інгібітори
елонгації поліпептидного ланцюга), внаслідок чого гальмується білковий синтез.
Спектр антимікробної дії природних та напівсинтетичних тетрациклінів широ­
кий. Вони активні відносно ряду грампозптивних і грамнегативних бактерііі, внут­
рішньоклітинно розміщених мікроорганізмів (рикетсій, легіонел, мікоплазм, хламідій), доксициклін - відносно Н. pylori.
Дія тетрациклінів награмпозитивпі кокп (стафіло-, пневмококи, піогенні стрепто­
коки групи А) не відрізняється від дії бензилпеніциліну, нерідко вони впливають на
штами, резистентні до бензилпеніциліну, що дає можливість використовувати ці ан­
тибіотики для лікування ангіни, запалення середнього вуха, для профілактики заго­
стрень при хронічних бронхітах тощо. До тетрациклінів помірно чутливі ентерококи,
чутливі - клостридії, лістерії, збудники актиномікозу, сибірки. В останні десятиліття
відзначається високий рівень набутої резистентності до тетрациклінів ентеробактерій, грамнегативних коків (гоно-, менінгококів), гемофільної палички, бруцел, ешерихій, сальмонел. В Україні 90 % штамів холерного вібріону мають стійкість до цпх
антибіотиків. Для тетрациклінів характерна повна перехресна резистентність: мікро­
організми, нечутливі до одного з антибіотиків групи, стійкі і до всіх інших.
Фармакокінетика. При застосуванні всередину тетрацикліни швидко всмокту­
ються: доксициклін на 90 %. Дво- і тривалентні катіони (кальцій, алюміній, залізо),
молоко і молочні продукти знижують всмоктування тетрациклінів. Період напіввиведепня тетрацикліну становить 8 -9 год, метацикліну та доксицикліну - відповідно
14 і 16-20 год.
Внаслідок своєї ліиофільності тетрацикліни добре проникають у різні тканини
і рідини організму. Із сечею екскретується 60-70 % тетрацикліну і 3 5 -4 0 % доксицик­
ліну. Частково екскретуються з жовчю, найбільше - доксициклін, якому властива
ентерогепатична рециркуляція.
Тетрацикліни мають здатність накопичуватись у мікробних клітинах (внутріш­
ньоклітинна їх концентрація може в 10-100 разів перевищувати концентрацію
у крові), в зв’язку з чим вони ефективні при внутрішньоклітинній локалізації збуд­
ників.
Застосування. Зважаючи на розвиток резистентності до тетрациклінів у значної
кількості мікроорганізмів та появу більш сучасних антибактеріальних засобів з ши601

СПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

режим спектром дії (в тому числі з активністю щодо внутрішньоклітинних збудни­
ків), перелік показань до застосування цієї групи антибіотиків зменшився. Разом з
тим, за умови чутливості мікрофлори, їх доцільно використовувати при особливо
небезпечних інфекціях (холері, чумі, сибірні, бруцельозі, туляремії, бореліозі, леп­
тоспірозі), рикетсіозах (висипний тиф, плямиста лихоманка, Ку-лпхоманка), остео­
мієлітах, інфекційних артритах (із тому числі гонококової етіології), урогенітальній
інфекції, яка викликана хламідіями, міконлазмами, інфекціях шкіри (у тому числі
при тяжких формах вугрової хвороби) та м’яких тканин, трахомі, псптакозі, вене­
ричнії! гранульомі, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки (докспциклін). Тетрацикліни не показані у випадках, коли мікрофлора чутлива до пеніци­
ліну, оскільки останній має бактерицидну дію і незначну токсичність.
Т е т р а ц и к л ін призначають по 0,25-0.5 г кожних 6 год, д о к с и ц и к л і н ( в і б р а м і ц и н ) всередину у перший день 0,2 г, потім по 0,1 г кожні 24 год. Препарат можна вводити у
вену повільно. Ш видке внутрішньовенне введення (за рахунок зв’язування кальцію
крові) може спричинити серцеву недостатність та колапс.
Побічні реакції. Тетрацикліни є токсичними антибіотиками, що зумовлено недо­
статньою селективністю їх дії: вони одночасно впливають на ріст та поділ мікробних
клітин та, хоча й меншою мірою, клітин макроорганізму.
Гепатотоксичність - одне з найтяжчих ускладнень при лікуванні тетрацикліна­
ми, що частіше розвивається при застосуванні тетрациклінів у добовії! дозі понад
1 г. Відповідно, синтетичні препарати тетрациклінів у цьому плані є безпечнішими,
оскільки використовуються у меншій добовій дозі.
Доведена тератогенна активність тетрациклінів, яка проявляється виникненням
вад розвитку скелета, пошкодженням тканини печінки та нирок, зниженням маси
тіла, зростанням частоти випадків загибелі плода. При вагітності більше 14 тижнів
або в дитини перших місяців життя навіть короткі курси лікування тетрациклінами
можуть призвести до порушення нормального формування зубів у плода, що супро­
воджується гіпоплазією дентальної емалі, спотвореним формуванням ікол, пігмен­
тацією зубів жовтого або коричневого кольору, збільшенням схильності до карієсу.
Д ля попередження пошкодження постійних передніх зубів не слід призначати те­
трацикліни вагітним за 2 місяці до пологів і дітям до 4 років, решти зубів - дітям до
8 років, третіх кутніх зубів (молярів) - дітям до 12 років.
Тетрацикліни, зокрема метациклін, доксициклін, виділяються з молоком при лак­
тації, що може призвести до жовтяниці, дисбактеріозу, порушення синтезу вітамінів
групи В і вітаміну К, затримки скостеніння трубчастих кісток, росту і формування
скелета та зубної емалі в новонародженої дитини.
Застосування тетрациклінів під час вагітності та лактації вважається протипока­
заним.
Ш лунково-кишкові розлади (зниження апетиту, нудота, діарея тощо), які розви­
ваються при призначенні тетрациклінів, є результатом як подразнення ними слизо­
вих оболонок травного каналу, так і дисбактеріозу та суперінфекції. Для поперед­
ження ускладнень, пов’язаних з пригніченням нормальної мікрофлори, необхідно
при тривалому призначенні тетрациклінів одночасно застосовувати комплекс віта­
602

18.3. Хіміотерапевтичні лікарські засоби. Антибіотики

мінів групи В, вітамін С, біологічні бактеріальні препарати - лактобактерин, біфідумбактерин, лінекс, симбіофлор тощо.
Під впливом тетрациклінів можуть розвиватися фотодерматози (фототоксичні
реакції). Вони характеризуються гіперемією і набряком ділянок шкіри, що нага­
дує сонячні опіки, повільним зворотним розвитком (від 2 -4 тижнів до декількох
місяців) і залишковою пігментацією. М етацнклін фотосенсибілізацію не викли­
кає. Тетрацикліни можуть спричинити алергічні реакції: генералізовані екзантеми,
кропив’янку, макуло-иапульозні, ерптематозні, ексфоліативні поліморфні уражен­
ня шкіри.
Катаболічна (антианаболічна) дія тетрациклінів (порушення білкового синте­
зу) призводить до гіпотрофії, зниження резистентності до інфекцій, порушення
нервово-м’язової передачі. Особливо небезпечною вона є у недоношених новонаро­
джених дітей, немовлят, вагітних жінок, людеіі похилого та старечого віку, в пацієн­
тів, що знаходяться на тривалому гормональному лікуванні, у хворих на гіпотрофію
та міастенію.
Нефротоксична дія тетрациклінів звичайно зумовлена появою у препаратах про­
дуктів розпаду (ангідро- та еніформ), які ушкоджують канальцевий епітелій. Для
профілактики ураження нирок неприпустиме використання препаратів тетрациклі­
нів, які довго зберігаються, тим більше після закінчення терміну придатності. Не­
фротоксична дія може також спостерігатися при застосуванні тетрациклінів у вели­
ких дозах.
Тетрацикліни протипоказані дітям до 8 років (призначають лише за ж иттєви­
ми показаннями), при вагітності, захворюваннях печінки, нирковій недостатності,
міастенії. їх не слід призначати одночасно з препаратами, які мають ото- і (або) нефротоксичну дію, з діуретиками.
Тетрацикліни утворюють важкорозчинні комплекси з іонами кальцію, магнію,
заліза, цинку, алюмінію та інших важких металів, що зменшує їх біодостунність.
На всмоктування тетрациклінів істотний вплив можуть мати компоненти харчових
продуктів. Зокрема, казеїнат кальцію, який міститься у молоці, знижує всмоктуван­
ня і концентрацію тетрацикліну в крові на 50-60 %. Для попередження негативних
наслідків фармакокінетичної взаємодії інтервал між прийомами тетрациклінів,
з одного боку, і антацидними, антидіарейними, залізовмісними препаратами, вж и­
ванням молока - з іншого, повинен становити не менше 2 - 3 год. При призначенні
тетрациклінів рекомендують для попередження утворення високотоксичних нітрозоамінів та канцерогенних амінів уникати вживання в їжу ковбас, шинки та інших
продуктів, для консервації яких використовують нітрити та нітрати.
При комбінуванні тетрациклінів з гормональними контрацептивами зменшуєть­
ся ефективність останніх.
18.3.9. Х л ор ам ф ен ік ол и (ф ен ік оли )
Представниками цієї групи антибіотиків є хлорамфенікол (левоміцетин), синто­
міцин га тіамфенікол.
603

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ
Х л о р а м ф е н ік о л ( л е в о м іц е т и н ) використовується у клініці понад 60 років.
Механізм дії. Діє на синтез білка у мікробних клітинах, пригнічуючи фермент
пептидилтрансферазу, який сприяє елонгації поліпептпдного ланцюга на рибосо­
мах. Має бактеріостатичну активність відносно більшості мікроорганізмів. На деякі
бактерії (5. pneumoniae, N. meningitidis, H. influenzae) діє бактерицидно.
Спектр антибактеріальної активності широкий. Активний відносно грампозитивних (стафіло- і стрептококи) і грамнегативних коків (гонококи, менінгококи), бага­
тьох бактерій (кишкова і гемофільна палички, клебсієли, серації, ієрсинії, протей),
рикетсій, спірохет, хламідій. Проявляє активність відносно штамів збудників, стій­
ких до пеніциліну, стрептоміцину, сульфаніламідів. Шпгелп, сальмонели, особливо
S. thyphimunum, за останніми даними, мають високий ступінь набутої резистентності
до препарату.
Фармакокінетика. Біодоступність левоміцетину, який є високоліпофільною спо­
лукою, при застосуванні всередину більша, ніж при парентеральному введенні його
ефірів, і становить 90 %. Латентний період при пероральному застосуванні дорівнює
20 хв. Легко проникає у рідини і тканини організму, в тому числі через гематоенцефалічний бар’єр (концентрація у лікворі - 20-50 % сироваткової, при менінгі­
ті - 5 0-90 %). До 90 % препарату метаболізується у печінці шляхом відновлення і
глюкуронізації. Левоміцетин виділяється переважно через нирки: 80 % - у вигляді
неактивних метаболітів.
Показання до застосування. Левоміцетин для системної дії (всередину,
внутрішньом’язово, внутрішньовенно) використовують лише як засіб резерву у
випадках, коли менш токсичні антибіотики неефективні або протипоказані. Він
може бути застосований при бактеріальному менінгіті, спричиненому H. influenzae,
N. meningitidis, S. pneumoniae, в тому числі у новонароджених та недоношених дітей;
абсцесі мозку; черевному тифі, паратифі, дизентерії за умови чутливості збудників;
бруцельозі, туляремії, чумі; висипному тифі та інших рикетсіозах; тяжких гнійносептичних процесах, в тому числі у черевній порожнині та порожнині малого таза;
анаеробній інфекції, газовій гангрені.
Левоміцетин іноді призначають місцево: при гнійно-запальних процесах шкіри та
м’яких тканин, бактерійних інфекціях очей.
Препарат застосовують всередину у дозі 0,25-0,75 г через кожні 6 год. Для парен­
терального введення призначають хлорамфеніколу сукцинату натрієву сіль.
Побічна дія. Під впливом левоміцетину можуть виникати гематологічні реакції
(гіпохромна анемія у зв’язку з пригніченням синтезу гема, нейтропенія, тромбоци­
топенія), які є дозозалежними і розвиваються частіше на 10—14-й день лікування.
Надзвичайно тяжким ускладненням при застосуванні левоміцетину є фатальна
апластична анемія, виникнення якої пов’язане з генетичними особливостями його
біотрансформації (утворюються токсичні метаболіти, що пошкоджують кістковий
мозок). При недостатності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази еритроцитів під впли­
вом хлорамфеніколу може розвинутись інтенсивний гемоліз. Для попередження
ускладнень з боку крові необхідно в процесі його призначення кожних 3 дні ліку­
вання робити аналіз крові.
604

18.3. Хіміотерапевтичні лікарські засоби. Антибіотики

Великі дози левоміцетину у новонароджених, особливо недоношених, іноді у ді­
тей старшого віку, можуть спровокувати “сірий синдром плода” (синдром “сірого
колапсу”). В основі його розвитку лежить накопичення хлорамфеиіколу в організмі
дитини у результаті вікової недостатності печінкової системи глюкуронокон’югації
та видільної функції нирок.
Симптоматика: метаболічний ацидоз, здуття живота, блювання, пронос, гіпото­
нія, гіпотермія, респіраторний дистрес, сіре забарвлення шкіри. Смерть настає вна­
слідок тяжких порушень гемодинаміки у 4 0 -6 0 % випадків.
Призначення левоміцетину провокує розвиток дисбактеріозу, суперінфекції,
псевдомембранозного коліту, токсичного гепатиту.
Препарат у великих дозах може спричинити психомоторні розлади (сплутаність
свідомості, зорові іі слухові галюцинації), зниження гостроти зору і слуху, ретробульбарний неврит зорового нерва, периферичні неврити (слабкість м’язів кінцівок,
відчуття поколювання, жару, болю в м’язах).
Неприпустиме неконтрольоване застосування левоміцетину, призначення його
при легких формах інфекційних процесів та з профілактичною метою. УдітейдоЗ-річного віку він може бути використаний лише зажиттєвими показаннями. Левоміцетин
протипоказаний при вагітності га лактації (велика ймовірність мієлотоксичної дії у
плода та розвитку “сірогосиндрому” в новонародженого). Левоміцетин протипоказа­
ний при захворюваннях печінки та нирок, дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази
еритроцитів, захворюваннях органів кровотворення.
Синтоміцин, на відміну від левоміцетину, є не лівообертальним ізомером,
а ОХ-формою (рацематом) трео-1-пара-нітрофенол-2-дихлорацетиламіно-1,3пропандіолу. З а спектром антимікробної дії не відрізняється від левоміцетину. Пре­
парат застосовують виключно зовнішньо у вигляді лініментів та інших лікарських
форм при гноячкових ураженнях шкіри, гнійних ранах, опіках, виразках тощо.
18.3.10. А м ін о гл ік о зи д и
Аміноглікозиди є однією з найстаріших груп антибіотиків. Перший препарат цієї
групи - стрептоміцин - був запропонований 3. Ваксманом у 1943, а з 1946 р. його
почали використовувати у клінічній практиці. Протягом наступних десятиліть і до­
нині він залишається одним із ефективних засобів для лікування туберкульозу.
Аміноглікозиди мають спільну хімічну будову: їх молекула містить аміноцукри,
які з ’єднуються глікозидним зв’язком з агліконом (нецукровим фрагментом).
Залежно від часу виникнення та впровадження у клінічну практику аміногліко­
зиди поділяють на 3 групи:
I покоління: стрептоміцин, канаміцин.
II покоління: гентаміцин, тобраміцин, нетилміцин.
III покоління: амікацин.
Механізм дії аміноглікозидів пов’язаний з такими моментами: а) зв’язуються з
ЗОБ-рибосомною субодиницею на стадії ініціації білкового синтезу та елонгації поліпептидного ланцюга, що призводить до припинення синтезу білків та до синтезу
605

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

неповноцінних протеїнів мікроорганізмів; 6) перешкоджають реплікації ДНК. Для
прояву антибактеріальної дії аміноглікозидів необхідне їх зв’язування з мембранни­
ми структурами бактеріальної клітини та респіраторними хінонами. Останні забез­
печують транспорт аміноглікозидів всередину клітини та доставку до рибосом.
Спектр дії аміноглікозидів широкий. Пригнічують більшою мірою грамнегативні
бактерії (кишкову паличку, сальмонели, клебсієли, особливо K. pneumoniae, протей,
ієрсинії, бруцели, кампілобактерп, гелікобактери, серапії, шигелн тощо), хоча впли­
вають і на деякі грам позитивні мікроорганізми, зокрема на стафілококи, які резис­
тентні до інших антибіотиків. Стрептоміцин, канаміпин, амікацин активні відносно
М. tuberculosis і деяких атипових мікобактерій; гентаміцин, тобраміцин, нетилміцин
і амікацин мають вищу активність відносно P. aeruginosa.
Природну резистентність до аміноглікозидів проявляють мікроорганізми, в яких
відсутні респіраторні хінони, зокрема анаероби - клостридії та бактероїди. Тому при
тяжких інфекціях, викликаних асоційованою мікрофлорою, аміноглікозиди звичай­
но поєднують з антианаеробними препаратами - кліндамінином, метронідазолом чи
з цефалоспоринами, що мають антианаеробну активність (цефокситином).
Аміноглікозиди проявляють синергічну дію у комбінації з ß-лактамами (пеніцилі­
нами, цефалоспоринами, карбапенемами), фторхінолонами, що дозволяє включати
їх у складні схеми емпіричної терапії та індивідуалізувати лікування. Так, здатність
до пригнічення сипьогнійної палички зростає при поєднанні гентаміцину, тобраміцину, амікацину, нетилміцину з цефалоспоринами, що мають антипсевдомонадну
активність (цефтазидимом, цефоперазоном, цефепімом, сульперазоном).
Аміноглікозиди не впливають на S. pneumoniae, тому їх призначення для емпірич­
ної терапії позалікарняної пневмонії, яка часто спричиняється пневмококом, є по­
милковим.
До аміноглікозидів спостерігається неповна перехресна резистентність: мікобак­
терії туберкульозу, які стійкі до стрептоміцину, можуть зберігати чутливість до канаміцину, а гентаміциностійкі синьогнійні палички - до амікацину.
Найактивнішими препаратами з групи аміноглікозидів у сучасній клініці вва­
жаються н е т и л м іц и н та а м ік а ц и н , які стійкі практично до всіх ß-лактамаз та мають
дуже широкий спектр активності.
Фармакокінетика. Аміноглікозиди практично не всмоктуються з шлунково-киш­
кового тракту. Резорбція аміноглікозидів (неоміцину, капаміцину), які зрідка вико­
ристовують для деконтамінації кишечнику, може різко зростати при запальних про­
цесах у кишечнику. Всмоктування аміноглікозидів при нанесенні на пошкоджену
шкіру, наприклад, при опіках, може призвести до розвитку токсичних ефектів. З цих
же міркувань аміноглікозиди не рекомендується вводити у черевну та плевральну
порожнини, у суглоби, тому що звідти вони добре всмоктуються.
Для отримання резорбтивного ефекту аміноглікозиди вводять внутрішньовенно
(краплинно), внутрішньом’язово, для впливу на мікрофлору кишечнику - всередину.
Концентрація аміноглікозидів у плазмі крові після введення однакової дози може
значно коливатися - від незначної до токсичної величини (необхідно в процесі лі­
кування контролювати їх рівень у крові). У багатьох тканинах концентрація аміно606

18.3. Хіміотерапевтичні лікарські засоби. Антибіотики

глікозидів становить 3 0 -5 0 % від рівня в крові. Через ГЕБ вони проникають пога­
но, навіть при менінгіті. Для досягнення ефекту прп цьому захворюванні аміканин,
гентаміцин, тобраміцин іноді вводять сндолюмбально. Аміноглікозпдп проникають
через плацентарпнй бар’єр.
Виводяться аміноглікозпдп у незміненому вигляді через нирки шляхом клубочкової фільтрації, створюючи високу концентрацію у сечі. Період напіввиведення всіх
препаратів цієї групи у дорослих з нормальною (функцією нирок становить 2 -4 год,
при нирковій недостатності він може зростати до 70 та більше годин.
Аміноглікозпдп мають здатність накопичуватись у клітинах ниркових канальців.
Концентрація аміноглікозндів (за винятком стрептоміцину) у корі нирок у 100 разів
перевищує їх концентрацію у сироватці крові. Навіть через 25 днів після припинення
лікування аміноглікозпдп визначаються у тканині нирок. Це, з одного боку, робить
їх надзвичайно ефективними препаратами для лікування інфекцій сечових шляхів,
зокрема пієлонефриту, з іншого - є підгрунтям для розвитку нефротокспчпості. Ан­
тибактеріальний ефект аміноглікозндів, які належать до дозозалежних антибіотиків,
прямо залежить від їх концентрації в інфекційному вогнищі. Тому доцільнішим є
одноразове введення аміноглікозндів у повній добовііі дозі: гентаміцину, нетилміцииу та тобраміцину - 4 -7 мг/кг, амікацину - 15 м г/кг - за необхідності з наступною
корекцією дози після повторних визначень концентрації препаратів у крові.
Доведено, що при рН сечі 7,5 антибактеріальна активність аміноглікозндів при
урологічних інфекціях зростає. Тому при їх застосуванні за цим показанням реко­
мендуються молочно-рослинна дієта та натрію гідрокарбонат (останній - до 10-15 г
на добу).
При введенні аміноглікозндів 1 раз на добу відбувається істотне зростання ан­
тибактеріальної ефективності препаратів та зменшується ступінь їх накопичення
у кірковому шарі нирок, а отже, і нефротоксичність.
Перевагу традиційній схемі введення (багаторазове протягом доби) аміноглікозидів віддають при інфекційному (насамперед ентерококовому) ендокардиті, нейтропенії, випадках, коли змінюється їх фармакокінетика, зокрема при опіках.
Застосування. Аміноглікозпдп показані прп тяжких інфекціях, що викликані
чутливими до них грамнегативнпми бактеріями або стафілококами: септицемії, аб­
домінальному сепсисі, сепсисі на ґрунті інфекції органів малого таза, перитоніті та
абсцесі черевної порожнини, ускладнених інфекціях респіраторного тракту, сечо­
вивідних шляхів, часто - для емпіричної терапії бактеріальних інфекцій з тяжким
перебігом. Аміноглікозпдп також показані при бактеріальному ендокардиті, який
викликаний ентерококами, стрептококами або стафілококами.
У перелічених випадках гептаміцин, амікацин, нетилміцин є препаратами вибору;
тобраміцином краще лікувати хворих з інфекціями, спричиненими синьогнійною
паличкою; амікацин слід залишити для лікування інфекцій, причиною яких є стійкі
до гентаміцину мікроорганізми.
Неоміцин, мономіции використовують місцево (прп захворюваннях шкіри, очей,
вух), мономіции, канаміцин - перорально (для стерилізації кишечнику перед опе­
ративним втручанням, перед застосуванням імунодепресантів, при амебіазі, у комп­
607

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

лексній терапії печінкової коми - для зменшення кількості мікроорганізмів v шлун­
ково-кишковому тракті і, відповідно, утворення аміаку).
Стрептоміцин, канаміцпн призначають хворим на туберкульоз, на туляремію,
чуму.
Тривалість терапії аміноглікозидами не повинна перевищувати 7 -1 0 днів. Для деконтамінації кишечнику їх застосовують протягом 1-2 днів.
Г е н т а м іц и н у с у л ь ф а т порівняно з аміноглікозидами І покоління активніше впли­
ває на стафілококи, кишкову паличку, брупели. Діє на синьогнійну паличку. Препа­
рат вводять внутрішньом’язово, при цьому застосовують готовий розчин в ампулах
або готують розчин ex tempore з порошку, що міститься у флаконах. Внутрішньо­
венно краплинно вводять лише ампульований розчин. При захворюваннях шкіри
гентаміцину сульфат використовують у вигляді 0,1 % мазі, якою змащують уражені
ділянки 2 -3 рази надень.
Гептаміцин має здатність до кумуляції при повторних ін'єкціях через 8 год, ризик
якої зростає при нирковій недостатності. Тому для попередження токсичних ефек­
тів у процесі застосування препарату необхідний моніторинг його концентрації v
сироватці крові.
А м і к а ц и н ( л о р и к а ц и н , ф л е к с е л іт ) за антибактеріальною дією переважає гентаміцпн та інші аміноглікозпди, особливо відносно родин Klebsiella і Providencia. Діє
бактерицидно. Показаний при госпітальних формах бронхолегеневих захворювань,
ендокардиті, менінгіті, перитоніті, сепсисі (в тому числі викликаному P. aemginosa),
захворюваннях сечостатевої системи, шкіри, м’яких тканин, кісток та суглобів, інфі­
кованих опіках та ін.
Амікацин застосовують внутрішньом’язово у добовій дозі 15-20 м г/кг (1 -2
ін’єкції). У тяжких випадках і при інфекціях, викликаних P. aeruginosa, препарат
вводять по 500 мг 3 рази па добу або по 750 мг 2 рази па добу. Препарат має меншу
токсичність порівняно з гентаміцином або тобраміцнном.
Побічний вплив аміноглікозидів серйозний. Для них характерна ототоксична, нефротоксична дія та здатність провокувати нервово-м’язову блокаду.
Ототоксична дія аміноглікозидів є наслідком їх інтенсивного зв’язування з фосфоінозитидами клітинних мембран структур внутрішнього вуха з розвитком част­
кової або повної втрати слуху; у дітей раннього віку розвиток глухоти тягне за собою
і виникнення німоти. Першими проявами ототоксичної дії бувають вестибулярні
розлади (запаморочення, зміни ходи), дзвін у вухах, зміна сприйняття високих час­
тот (понад 4000 Гц) при аудіометрії.
Розвитку ототоксичної дії аміноглікозидів сприяють: застосування їх у великих
дозах, наявність у хворого отиту, менінгіту, травм черепа, гіпоксії, перевищення
допустимих термінів лікування (понад 2 тижні), попереднє або одночасне з аміно­
глікозидами застосування потужних діуретиків (фуросеміду, кислоти етакринової,
маніту, тіазидів).
Порушення функції нирок є найбільш небезпечним 11р 11 застосуванні гентамі­
цину, тобраміцпну, канаміцпиу. Фактором ризику ураження нирок при лікуванні
аміноглікозидами є одночасне або попереднє призначення петльових діуретиків
608

18.3. Хіміотерапевтичні лікарські засоби. Антибіотики

(фуросеміду, етакринової кислоти), інших аміноглікозидів, псфалоспоринів, ванкоміцину, амфотсрицину В, нестероїдних протизапальних агентів, кліндаміцину тощо.
Незважаючи на значну небезпечність нефротоксичної дії і розвитку гострої нир­
кової недостатності при поєднанні АГ з пефалоспоринами, така комбінація препа­
ратів використовується зараз досить часто при емпіричній терапії найтяжчих форм
госпітальних інфекцій для потенціювання та розширення спектра антибактеріаль­
ного впливу.
Нейротоксичність аміноглікозидів пов’язана з їх здатністю порушувати спнаптпчну передачу імпульсів (за рахунок гальмування вивільнення Са2' і ацетилхоліну з гіреспнаптичнпх закінчень). Вона проявляється різкою м’язовою слабкістю (навіть прп
коротких курсах лікування аміноглікозндами), пригніченням скорочення дихальної
мускулатури і навіть зупинкою дихання. Ймовірність даного ускладнення зростає в
осіб, що отримували міорелаксантп, прп міастенії, паркінсонізмі, при одночасному
застосуванні препаратів магнію, антидепресантів, антибіотиків з групи лінкозамідів.
При виникненні симптомів нервово-м’язової блокади показане внутрішньовенне вве­
дення розчину кальцію хлориду, антихоліиестеразних препаратів (гірозерину), за не­
обхідності - проведення гемодіалізу, пернтонеального діалізу, реанімаціііних заходів.
Інші побічні ефекти аміноглікозидів: алергічні реакції, підвищення температури
тіла, лейкопенія, гемолітична анемія, геморагії, розвиток суперінфекції. Аміноглікозпди можуть пригнічувати імунітет, що необхідно враховувати, особливо у гострій
фазі інфекційного процесу.
Аміноглікозпди не можна вводити в одному шприці або системі для внутрішньо­
венного введення з іншими антибіотиками (пеніцилінами, поліміксином В, цефалоспоринами) - можлива фізико-хімічпа несумісність.
Незалежно від того, за якими показаннями використовують аміноглікозпди, не­
обхідно контролювати їх концентрацію у сироватці крові, функції дихання, аудіо- та
вестибулограми, діурез.
18.3.11. Г л ік оп еп т и дн і ан ти біоти к и
До глікопептпдних антибіотиків належать в а н к о м іц и н , т е й к о п л а н ін .
Механізм дії: пригнічення синтезу иептидоглікану, який є структурним компо­
нентом клітинної стінки бактерій. На ентерококи, коагулазонегатнвні стафілококи,
деякі стрептококи глікопептиди діють бактеріостатично, на інші мікроорганізми бактерицидно.
Спектр антибактеріальної дії. Глікопептидні антибіотики - єдина група засо­
бів, які зберігають високу активність відносно збудників з множинною резистент­
ністю, найголовніше - відносно метицилінорезистентних (M R S) (S. aureus) та коагулазонегативних (M RCN S) штамів стафілококів (S . epidermidis, S. sapropkyticus,
S. pyogenes), ентерококів (E.faecalis та E.faecium).
До глікопептидпих антибіотиків також чутливі грампозитивні бактерії: Listeria
monocytogenes, більшість видів Corynebacterium spp., в тому числі C.jeikeium (один із
збудників опортуністичних інфекцій при СНІДІ).
609

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Серед анаеробів до антибіотиків чутлива більшість видів Clostridium, в тому числі
C. perfringens, C. difjicile, Propionibacterium acnes. На грамнегативні бактерії глікопептиди не діють.
Ф а р м а к о к ін ет и к а . В а н к о м іц и н добре проникає у тканини і рідини, обмежено в ліквор. Вводять його внутрішньовенно краплинно (протягом не менше 1 год) 2 -3
рази на добу. Т е й к о и л а н ін при тяжких гнійно-септичних процесах вводять спочат­
ку внутрішньовенно в дозі 12 м г/кг три рази з інтервалом у 12 год, а потім перехо­
дять на внутрішньовенне (чи внутрішньом’язове) введення у зазначеній дозі 1 раз
па добу. Всередину антибіотики призначають тільки для лікування псевдомембранозного коліту: ванкоміцин - по 2 г на добу протягом 10—14 днів, тейкоиланін - по
100 мг 2 рази на день протягом 10 днів або по 50 мг 4 рази на день протягом 7 днів.
П о к а за н н я до за с т о с у в а н н я . Глікопептиди використовують при найтяжчих ф ор­
мах госпітальної інфекції будь-якої локалізації, викликаної мікроорганізмами, які
мають множинну резистентність до інших антибіотиків (генералізована ранова
інфекція, абдомінальний, гінекологічний та катетер-асоційований сепсис, пост­
травматичний або післяопераційний гнійний менінгіт, інфекційний ендокардит
тощо), особливо у відділеннях інтенсивної терапії, кардіохірургії та іп.
П о б іч н і еф ект и . Тяжкими ускладненнями, які частіше розвиваються при трива­
лому (понад 10 днів) застосуванні глікопептидів у великих дозах, є ототоксичність
та нефротоксичність. Ризик нефротоксичності зростає при їх комбінованому засто­
суванні з аміноглікозидами, амфотерицином В, поліміксином, циклоспорином, петльовими діуретиками; отогоксичності - при поєднанні з аміноглікозидами, петльовими діуретиками (фуросемідом, кислотою етакриновою).
ГІри терапії глікопептпдамп може спостерігатися “синдром червоної людини”
( “синдром червоної шиї”): свербіння та почервоніння шкірних покривів обличчя та
верхньої частини тулуба, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, гіпотензія, біль за
грудниною, тахікардія. Симптоматика зумовлена вивільненням гістаміну з опасис­
тих клітин. Виникає при швидкому введенні глікопептидів або при їх поєднаному
застосуванні з місцевоанестезуючими засобами.
При лікуванні глікопептидами можливий розвиток алергічних реакцій, лейкопе­
нії, еозинофіли, тромбоцитопенії. Незалежно від шляху введення препаратів, вони
можуть спричинити нудоту, блювання, діарею.
Незважаючи на те, що відсутні повідомлення про тератогенну дію глікопептидів,
їх використовують при вагітності і лактації лиш е за життєвими показаннями.
18.3.12. П о л іп еп т и д н і ан ти біоти к и
До поліпептидних антибіотиків належать п о л і м і к с и н В ( М ) , г р а м іц и д и н .
Механізм дії поліпептидних антибіотиків пов’язаний головним чином з дезорга­
нізацією цитоплазматичної мембрани грамнегативних збудників.
Ефективні відносно грамнегативних бактерій, особливо синьогнійної палички.
П о к а з а н н я до за с т о с у в а н н я . П о л і м ік с и н В с у л ь ф а т застосовують при тяж ких гос­
пітальних інфекціях - сепсисі, менінгіті, пневмонії, інфекціях сечових шляхів та ін.,
610

18.3. Хіміотерапевтичні лікарські засоби. Антибіотики

викликаних P. aeruginosa або іншими грам негативними мікроорганізмами (кишкова
паличка, Enterobacter тощо). Препарат призначають лише у випадку стійкості збуд­
ника до менш токсичних препаратів. Іноді його застосовують при інфекціях шлун­
ково-кишкового тракту, викликаних чутливими мікроорганізмами (сальмонели,
шигели та ін.).
Поліміксину В сульфат вводять у м’язи з розрахунку 0,5-0,7 мг/'кг маси 3 -4 рази
на день, але не більше 0,2 г на добу. Внутрішньовенне краплинне введення препара­
ту здійснюють двічі на день (по 1 м г/кг маси), але не більше 150 мг на добу. Всере­
дину призначають по 100 мг кожних 6 год.
Побічна дія. Характерна нефротокспчна дія, яка проявляється альбумінурією, цпліндрурією, азотемією, протеїнурією, канальпевим некрозом нирок. При тривалому
призначенні препарату необхідно кожних 2 дні контролювати їх функцію. З боку
центральної нервової системи можливі запаморочення, сонливість, порушення сві­
домості, парестезії, нервово-м’язовий блок, в тому числі параліч дихальних м’язів
з апное. Поліміксин В може викликати порушення зору, диспепсичні розлади (ну­
дота, анорексія), алергічні реакції (шкірні висипки, свербіж, еозинофілія). При його
внутрішньовенному введенні можливі флебіти, тромбофлебіти, біль по ходу вени,
при інтратекальному введенні - менінгеальні симптоми. ГІри поєднанні препарату з
аміноглікозидами різко зростає ризик ото- і нефротоксичної дії та блокади нервовом ’я зової гі ро в ід н ості.
Поліміксин В протипоказаний при хронічній нирковій недостатності, міастенії,
вагітності і лактації.
Поліміксину М сульфат використовують зовнішньо та всередину. Місцеве при­
значення препарату (у вигляді розчину або лініменту) проводять при гнійних ранах,
інфікованих опіках, виразках, пролежнях, запальних процесах очей та вух, абсцесах
тощо, спричинених P. aeruginosa та іншою грамнегативною мікрофлорою. Таблетки
поліміксину М сульфату призначають при колітах, ентероколітах, гастроентеритах,
викликаних чутливою мікрофлорою, при підготовці хворого до операції на шлунко­
во-кишковому тракті. Парентерально препарат ніколи не використовують.
Навіть при місцевому і внутрішньому призначенні препаратів поліміксину необ­
хідно стежити за функцією нирок.
Граміцидин активний відносно стрептококів, стафілококів, пневмококів, збудни­
ків анаеробної інфекції та інших мікроорганізмів. Використовують лише місцево (!)
для промивання, зрошення гнійних ран, пролежнів, виразок, при остеомієліті, по­
раненнях суглобів, емпіємі плеври, ускладненому апендициті, флегмонах, карбун­
кулах, фурункулах та ін. Для лікування ран, опіків, а також як місцевий контрацеп­
тивний засіб іноді використовують граміцидипову пасту.
18.3.13. С т ер оїдн і ан ти біоти к и
Фузидин (натрієва сіль фузидієвої кислоти) впроваджений у клініку у 1962 р.
В останнє десятиліття його значення зросло у зв’язку з наявністю активності віднос­
но більшості полірезистентних штамів стафілокока та ентерокока. Антибактеріаль611

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

ний ефект фузидину зв’язаний з інгібуванням синтезу білків бактеріальних клітин
за рахунок його взаємодії з фактором елонгації G (EF-G ).
С п ек т р дії. Ф узидієва кислота має бактеріостатичну активність відносно грампозитивних бактерій (S . a u reu s і S. ep id erm id is , у тому числі метицилінорезистентних штамів), коринебактерій, менінгококів і нейсерій, грампозитивних анаеробів,,
в тому числі клосгридій, зокрема С. d iffic ile , пентококів, пептострептококів. У вели­
ких дозах проявляє слабку дію щодо бактероїдів і фузобактсрій, ряду найпростіших
( G . la m blia і P. fa lc ip a r u m ), адено- і риновірусів.
Ф а р м а к о к ін е т и к а . Фузидин добре всмоктується зі шлунково-кишкового трак­
ту (біодостунність становить 90 %), проникає у всі тканини і рідини, за винятком
церебросгіінальної рідини. Висока концентрація препарату створюється у кістках,
хрящовій тканині, шкірі та підшкірній клітковині, міокарді (концентрація досягає
50 % від рівня у крові), на опікових поверхнях (у 2 -6 раз перевищує сироваткову).
До 2 % препарату проникає через непошкоджепу шкіру. При механічних травмах і
захворюваннях шкіри цей показник значно зростає. Проникає через плаценту, ви­
діляється з грудним молоком. Максимальну концентрацію у крові після прийому
препарату всередину відзначають через 2 -3 год. На 90 % зв’язується з білками крові.
Середня терапевтична концентрація препарату у тканинах зберігається 24 год., має
здатність до кумуляції. Виділяється з організму з жовчю, де знаходиться у високій
концентрації.
Фузидин використовують винятково для лікування хворих із тяжкими стафіло­
коковими інфекціями, особливо викликаними стійкими до пеніциліну мікроорга­
нізмами та при неможливості призначити ванкоміцин. Він показаний при інфекціях
шкіри і м’яких тканин (гнійничкових ураженнях, акне, абсцесах, рановій та опіковій
інфекціях), кісток і суглобів (гострому та хронічному остеомієліті, септичних арт­
ритах, вторинному інфікуванні протезів та засобів остеосинтезу), очей, при ендо­
кардиті, стафілококовому сепсисі та ін.
Використовують фузидин всередину по 500 мг через кожні 8 год або по 1 г через
12 год. Існує форма препарату для внутрішньовенного введення, яке здійснюють
у буферному розчині (pH 7,5) дуже повільно (протягом 2 -4 год) у крупну вену. Та­
кий спосіб введення препарату необхідний для профілактики спазму венозних су­
дин, тромбофлебіту, гемолізу. Внутрішньом’язові і підшкірні ін’єкції протипоказані
(небезпека некрозів). М ожна призначати місцево у вигляді мазі (фузидерм), очних
крапель.
П о б іч н а д ія . При призначенні фузидину можливі диспепсичні розлади (блю ­
вання, пронос), порушення функції печінки. У новонароджених існує загро­
за розвитку ядерної жовтяниці (фузидин конкурує з білірубіном за систему
клюкуронокон’югації). Тому в третьому триместрі вагітності, під час лактації, не­
доношеним дітям, дітям першого місяця життя препарати фузидієвої кислоти не
призначають. При облітеруючих захворюваннях судин протипоказане внутрішньо­
венне введення препаратів.
Препарати фузидієвої кислоти проявляють синергізм при комбінуванні з аміноглікозидами, еритроміцином. Глікопептиди, фторхінолони є її антагоністами.
612

18.3. Хіміотерапевтичні лікарські засоби. Антибіотики

18.3.14. Р и ф а м іц и н и
До антибіотиків з групи рпфаміцпнів належать рифаміцпп та його напівсинтетич­
ні похідні - рпфампіцпн, рифабутин і рпфакспмін.
В основі механізму антпбактеріальної-дії рпфаміцпнів лежить здатність вбудову­
ватись у спіраль Д Н К, інгібувати ДН К-залежну РНК-полімеразу, ідо призводить до
гальмування процесів реплікації та транскрппнії.
Вони є токсичними не лише для бактеріальних клітин, але й для клітин еукаріотів. Мають шпрокпіі спектр антибактеріальної дії.
Рифампіцин (макокс) згубно діє на мікобактерії туберкульозу та лепри. Ме­
ханізм дії пов’язаний з пригніченням синтезу РНК. Активний відносно більшості
коків (за винятком ентерококів). За дією на стафілококи переважає активність те­
трациклінів, цефалоспорпнів, аміноглікозпдів. Впливає на L eg io nella sp p., B rucella
spp., C h la m yd ia spp. (збудників трахоми, пситакозу, венеричної лімфогранульоми),
R ickettsia sp p., деякі спороутворюючі палички (В . a nthracis, С. p e r fn n g e n s ). Актив­
ний відносно деяких грамнегативних бактерій: Е. соїі, штамів P roteus, K lebsiella,
P seu do m on as. До рифампіцину швидко розвивається резистентність мікроорга­
нізмів, тому його призначення при нетуберкульозннх захворюваннях здійснюють
лише тоді, коли неефективні інші антибіотики.
Ф а р м а к о к ін е т и к а . Добре всмоктується при застосуванні всередину, проникає у
всі органи та тканини організму, в тому числі через ГЕБ. Максимальна концентра­
ція в крові відзначається через 2 год. Середня терапевтична концентрація зберіга­
ється протягом 12-24 год. Виводиться з організму з жовчю (до 60 %) та сечею (до
15 % - у незмінепому вигляді і 15 % - у вигляді метаболітів).
Застосовують рифампіцин переважно для лікування туберкульозу, лепри, при ін­
фекціях, спричинених полірезистентними збудниками, що чутливі до рифампіцину.
П о бічн а д ія . При лікуванні рпфампіцином можуть виникати тяжкі реакції алер­
гічного генезу, що проявляється ураженням печінки, грипоподібним синдромом
(підвищення температури тіла, артралгії, міалгії), тромбоцито-, лейкопенією, гемо­
літичною анемією. Препарат викликає забарвлення виділень хворого (слини, харко­
тиння, сліз, сечі) в оранжево-червоний колір.
Рифампіцин спричиняє індукцію мікросомальної ферментної системи, що може
прискорювати ііого власний метаболізм та тих препаратів, які біотрансформуються
у печінці (непрямих антикоагулянтів, гормональних протизаплідних засобів тощо).
У зв’зку із зростанням резистентності мікроорганізмів до антибактеріальних пре­
паратів та частими випадками інфекційних процесів, спричинених поліасоційованою флорою, у клініці нерідко доводиться вирішувати питання про доцільність
комбінованого призначення антибіотиків. Воно здійснюється для потенціювання
та розширення спектра антибактеріальної активності, сповільнення подальшо­
го розвитку резистентності мікроорганізмів, особливо при хронічних інфекціях.
Синергізм між антибіотиками частіше відзначають при поєднанні препаратів, які
гальмують синтез мікробної стінки, з антибіотиками, що порушують функцію цито­
плазматичної мембрани. При комбінуванні ж антибіотиків, які порушують синтез
613

С П ЕЦ ІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

мікробної стінки, з препаратами бактеріостатичної дії частіше виникає антагонізм.
ГІри поєднанні двох бактеріостатичних препаратів можуть спостерігатися як явища
сумації, так і антагонізму. Іноді при інфекціях, спричинених асоційованою флорою,
призначають препарати, які за їх механізмом дії не є спнергістамп. При цьому ви­
ходять з того, що кожен з них буде діяти на “свої" мікроорганізми, результатом чого
буде розширення спектра антибактеріального впливу. Разом з тим, обираючи раціо­
нальні комбінації різних антибіотиків, необхідно обов’язково враховувати існуючі
відомості про зміни фармакокінетики та фармакодинамікп антибактеріальних пре­
паратів при їх поєднаному застосуванні.
Препарати
Н азва

Ф о р м и в и п у с к у , с е р е д н і те р а п е в т и ч н і д о з и , с п о с о б и за с т о с у в а н н я

Б е н з и л п е н іц и л ін у
н а т р іє в а с іл ь
В е п гу Ір е п ісіІІІп и тп а їгіи т

Флакони по 500 000 ОД, 1 000 000 ОД. В нутріш ньом'язово 1 000 0 00 2 000 000 ОД /добу,
ендолю м бально - 50 0 0 -1 0 000 О Д, Дітям д о року - 50 0 0 0 -1 0 0 000 ОД на 1 кг м аси т іл а ,
після року - 50 000 ОД/кг. В нутріш ньовенно струминно 1 000 0 0 0 -3 000 000 О Д розчини­
ти в 1 0 -2 0 мл води для ін'єкцій, вводити повільно (3 -5 хв) 1 - 2 рази на добу (поряд із
внутріш ньом 'язовим введенням); крапельно 2 000 0 0 0 -5 000 000 О Д в 1 0 0 -2 0 0 мл ізо­
тонічного розчину натрію хлориду або глюкози (поряд із внутріш ньом'язовим введенням)

Б іц и л ін -5
В іс іІІІпи т-5

Ф лакони по 1 500 00 0 О Д (д од ається розчинник 5 мл). В нутріш ньо м 'язово по
1 500 000 О Д 1 раз на м ісяць, дітям до 7 років - 600 000 ОД 1 раз на 3 тижні, після
8 років - 1 200 000 ОД 1 раз на м ісяць

О кс а ц и л ін у
н а т р іє в а с іл ь
О х а с іІІІп и т-п а Ігіи т

Флакони по 0,25 і 0,5 г; табл. 0,25 і 0,5 г; капе. 0,25 г. У серед ину 0 ,2 5 -0 ,5 г 4 -6 разів
на д об у за годину д о їди; внутріш ньом 'язово 2 -4 г на добу. Дітям : після народження всеред ину 9 0 -1 5 0 мг/кг, д о 3 міс. - 200 мг/кг, д о 2 років - 1 г, д о 6 років - 2 г,
після 6 років - 3 г на добу; внутріш ньом 'язово після народження 2 0 -4 0 мг/кг, до 3 міс. 6 0 -8 0 мг/кг, до 2 років - 1 г, після 6 років - 2 -А г на добу

А м п іц и л ін у т р и гід р а т
А тр іс іІІІп і ІгіЬусігаз

Таблетки 0,25 г, капсули 0,25 г. У серед ину 0,5 г 4 -6 разів на добу; дітям до 13 років 0 ,1 -0 ,2 г/кг на добу.

А м о к с и ц и л ін
А т о х іс іІІіп и т

Капсули і таблетки по 0,25; 0,5 і 1 г; суспензія (у 5 мл - 250 мг препарату). Всередину
по 0 ,2 5 -0 ,5 г 3 рази на день

Ц е ф о та кси м
С е їо іа х іт и т

Ф лакони по 0,5, 1,0 і 2,0 г. В нутріш ньо м ’язово, внутріш ньовенно дорослим по 1 -2 г
2 рази на добу

Ц е ф а л е кси н
С е їа іе х іп и т

Капсули по 0,25; 0,5 г; порош ок по 2,5 г у склянках по 150 мл д ля приготування суспензії.
У середину по 0 ,2 5 -0 ,5 г 4 рази на д обу; дітям по 2 5 -5 0 мг/кг на добу

Ц е ф тр іа кс о н
С е ЇЇгіа х о п и т

Флакони по 0,5 і 1,0 г. В нутріш ньом 'язово по 0,5 і 1,0 г в 2 -5 мл 1 % розчину лідокаїну
або води д ля ін ’єкцій. В нутріш ньовенно струминно (протягом 2 -4 хвилин) по 0,5 і 1,0 г
у 5 -1 0 мл води д ля ін'єкцій. В нутріш ньовенно крапельно (протягом не м енш е ЗО хв):
2 г у 400 мл 0,9 % розчину натрію хлориду (5 % чи 10 % розчину глю кози, води для
ін’єкцій). Дорослим і дітям старш е 12 років по 1,0-2,0 г 1 раз на д об у або у половинній
дозі 2 рази на добу; у тяжких випадках до 4,0 у 2 ін’єкції

М еропенем
М е го р е п е т и т

614

Ф лакони по 0,5 і 1,0 г. В нутріш ньовенно струменем повільно (0,25 г у 5 мл розчинника)
або крапельно (у 10 0 -2 0 0 мл) 0,9 % розчину натрію хлорид у або 5 % розчину глюкози.
По 0 ,5 -1 ,0 г внутріш ньовенно кожні 8 годин

18.3. Хіміотерапевтичні лікарські засоби. Антибіотики

Н азва
Е р и т р о м іц и н

Erythromycinum
К л а р и т р о м іц и н

Clarithromycinum

А з и т р о м іц и н

Azithromycinum

К л ін д а м іц и н

Clindamycinum

Т е тр а ц и кл ін

Tetracyclinum
Д о к с и ц и к л ін

Doxycyclinum
С тр е п то м іц и н у
сульф ат

Streptomycini sulfas
А м ік а ц и н у с у л ь ф а т

Amikacini sulfas

Г е н т а м іц и н у с у л ь ф а т

Gentamycini sulfas

Л е в о м іц е ти н

laevomycetinum

Рифампіцин
Rifampicinum

Ф о р м и в и п у с к у , с е р е д н і те р а п е в т и ч н і д о з и , с п о с о б и з а с т о с у в а н н я
Таблетки по 0,25, 0,5 г; капсули по 0,1, 0,25 г; 1 % мазь. Усеред ину по 0 ,2 5 -0 ,5 г 4 -6
разів на д об у за 1 -1 ,5 год. д о їди; дітям - по 50 м г/кг на добу.
Таблетки по 0,25 та 0,5 г. Флакони з гранулам и д ля приготування суспензії (по 0,125—
0,25 г в 5 мл). Ф лакони по 0,5 г для приготування розчину д ля інфузії. Всередину по
0 ,2 5 -0 ,5 г 2 рази на добу. Внутріш ньовенно крапельно (протягом 60 хв) по 0,5 г 2 раз
на д об у з інтервалом 12 годин
Таблетки, капсули по 0 ,2 5 ,0 ,5 г. Флакони по 0,5 г д ля приготування розчину д ля інфузій.
Внутріш ньо по 0 ,2 5 ,0 ,5 г 1 раз на д об у (за 1 годину д о чи через 2 години після прийому
їжі). В нутріш ньовенно краплинно по 0,5 г (у 2 5 0 -5 0 0 мл 0,9 % розчину натрію хлориду
чи 5 % розчину глю кози) 1 раз на добу
Капсули по 0,15, 0,3 г. Розчин д ля ін'єкцій (1 мл - 0,15 г кліндаміцину). В середину по
0 .6 -1 ,8 г на д об у у 2 -4 прийоми. Внутріш ньом ’язово по 0,6 г - 1 ,8 г на д об у у 3 -4 ін'єкції;
внутріш ньовенно по 0 ,6 -2 ,4 -2 ,7 г на добу (залежно від тяж кості інф екції) у 3 -4 ін’єкції.
Для д ітей старш е 1 місяця (внутріш ньовенно або внутріш ньом ’язово): 20 ^10 м г/кг на
д об у у 3 -4 введення; д ля новонароджених та д ітей віком д о 1 місяця (внутріш ньовенно
або внутріш ньом 'язово) 1 5 -2 0 м г/кг на добу, у 3 -4 введення
Таблетки по 0,05, 0.1, 0,25 г, покриті оболонкою ; очна мазь по 3,0. 7 ,0 ,1 0 ,0 г (1 г 10 00 0 О Д). В середину по 0 ,2 -0 , 25 г 3 -4 рази на добу, д ітя м після 8 років 2 0 -2 5 м г/кг на добу. Зовніш ньо за нижню повіку 3 -5 разів на день
Табл етки по 0,1 г. Розчин д ля ін'єкцій 5 мл (1 мл - 20 м г препарату). В середину чи
внутріш ньо ве нно у 1-й д е н ь л ікування - 200 мг 1 раз чи 2 рази - по 100 мг кожні
12 годин, у наступні дні - по 100 мг/добу
Флакони по 0 ,5 ,1 ,0 г. Внутріш ньом 'язово або внутріш ньовенно 15 м г/кг/добу (не більш е
1,0 г/добу) за 1 -2 введення. Інтратрахеально - по 0 ,5-1 г у 5 -7 мл 0,9 % розчину натрію
хлорид у або 0,5 % розчину новокаїну 2 -3 рази на тиждень
Ф лакони по 2 мл (0,1 або 0,5 г препарату). В нутріш ньом ’язово, внутріш ньовенно по
1 5 -2 0 м г/кг на д об у в 1 -2 ін'єкції
Флакони по 0,08 г; ам пули по 1 і 2 мл 4 % розчину; 0,1 % мазь по 1 0 -1 5 г; очні краплі
0,3 % розчин по 1,5 мл у тю биках-крапельницях.
В нутріш ньо м 'язово аб о внутріш ньовенно дорослим та д ітя м стар ш е 12 років:
3 -5 м г/кг/добу в 1 -2 ін’єкції; д ітям д о 12 років (лиш е за ж иттєвими показанням и!): віком
від 2 тижнів до 12 років - 5 м г/кг/добу, внутріш ньом'язово або внутріш ньовенно 1 -3 рази
на добу; новонародженим д ітям віком д о 2 тижнів - 5 мг/кг/добу, внутріш ньом ’язово або
внутріш ньовенно 2 рази на добу
Таблетки по 0 ,2 5 -0 ,2 г, покриті оболонкою - по 0,25 г; пролонгованої д ії - по 0,65 г;
капсули по 0 ,1 ,0 ,2 5 ,0 ,2 г; ф лакони по 0,2 та 1,0 г; очні краплі - по 10 мл 0,25 % розчину;
крем 1 % по 20 і ЗО г. Всередину по 0 ,2 5 -0 ,5 г 3 -4 рази на добу; внутріш ньом ’язово
(у 2 -3 мл води д ля ін'єкцій) або внутріш ньовенно повільно (у 10 мл води д ля ін'єкцій
або у 5 % чи 40 % розчині глю кози) по 0 ,5 -1 ,0 г 2 - 3 рази на добу
Капсули по 0,05 г (для дітей) і 0,15 г. Всередину по 0,15-0,3 г 2-3 рази на добу

615

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Назва
Ф у з и д и н -н а т р ій

Ризісііп-паїгіит
П о л ім ік с и н у М
сульф ат
Р о їу ту х іп і М БиКаэ

Ф о р м и випуску, середні терапевтичні дози, спо со би застосування
Таблетки по 0,125 і 0,25 г у банках оранж евого скла; ф лакони по 0,5 г. Всередину по
0,5 г через кожні 8 год або по 1,0 г через 12 год; внутріш ньовенно по 0,5 г у буф ерном у
розчині (pH 7,5) д уж е повільно (протягом 2 -4 год) у крупну вену
Таблетки по 500 000 ОД; лінім ент 30,0 г (1 г - 10 000 ОД).
Всередину по 500 00 0-1 000 000 ОД 4-6 разів на добу

18.4. С У Л Ь Ф А Н ІЛ А М ІД И
Сульфаніламіди є похідними аміду сульфанілової кислоти (иараамінобензолсульфаміду), структурного аналога параамінобензойної кислоти (ГІАБК) (рис. 18.2).
ПАБК є субстратом для синтезу нуклеїнових кислот у мікробній клітині. Внаслідок
такої структурної схожості сульфаніламіди порушують синтез нуклеїнових кислот
у багатьох мікроорганізмах, що забезпечує протимікробну дію цих лікарських пре­
паратів. Сульфаніламіди стали першими хіміотерапевтичними протимікробними
засобами широкого спектра дії для системного застосування; за образним висловом
деяких вчених, сульфаніламіди стали “першими магічними ліками, що змінили ме­
дицину”, значно знизили захворюваність і смертність від багатьох інфекцій. Внаслі­
док тривалого, понад 70-річного клінічного застосування, у багатьох мікроорганіз­
мів, що були раніше чутливими до дії сульфаніламідів, виробилась стійкість до цих
протимікробних засобів. Це зменшило клінічне значення сульфаніламідів, обмеж­
ило їх застосування переважно інфекціями сечових шляхів. З середини 1970-х ро­
ків деякі сульфаніламіди почали застосовувати у вигляді комбінованих препаратів
з бензилпіримідинами, які також порушують синтез нуклеїнових кислот, зокрема з
триметопримом. Така комбінація є синергічною та розширює спектр дії і показання
до застосування комбінованих препаратів.
N4

СООН

ын2
с у л ь ф а н іл а м ід

п а р а а м ін о б е н з о й н а
ки с л о та

Рис. 18.2. Х імічна стр у кту р а сульф анілам іду

616

18.4. Сульф аніламіди

Історична довідка. У 1932 році німецькі вчені, що
працювали у концерні “Фарбеніндустрі”, Джозеф
Кларер і Фріц Мітч, синтезували червоний барвник
стрептозон, або червоний стрептоцид, який згодом
був запатентований під назвою пронтознл. Видатний
німецький мікробіолог Герхард Домагк (1895-1964),
що очолював лабораторію фармацевтичного концерну
“Байср”, виявив, що цей барвник рятував мишей від
10-кратної смертельної дози гемолітичного стрепто­
коку та збудників інших інфекцій. Було встановлено,
що in vitro пронтознл не впливав на бактерії, але після
введення в організм мишей убезпечував їх від немпнулої загибелі. Згодом було знайдено пояснення цьому
протиріччю - пронтознл в організмі розщеплюється з
утворе н н я м сул ьфан ілам іду.
Герхард Й о х а н н е с
Перше клінічне випробування пронтозилу вчений
П а ул ь Д о м а гкпровів на власній дитині. Донька Герхарда Домагка
G erhard Johannes Paul D om agk
Хільдегард пошкодила палець і у неї розвинувся сепсис
( 1 8 9 5 - 1 9 6 4 p p .)
з неминучим на той час летальним наслідком. У відчаї
Герхард Домагк змушений був дати доньці ще не зареєстрований пронтознл, який
швидко сприяв одужанню дівчинки. Про потужну протимікробну дію пронтозилу
Герхард Домагк сповістив у журналі “Deutsche Medizinische W ochenschrift” у 1935
році статтею "Внесок у хіміотерапію бактеріальних інфекцій”. Відкриття Г. Домагка
було високо оцінене світовою науковою спільнотою. У 1939 році вченому була при­
суджена Нобелівська премія з фізіології і медицини за відкриття антибактеріально­
го ефекту пронтозилу, але за наказом Гітлера громадянам Німеччини було заборо­
нено отримувати Нобелівські нагороди. Герхард Домагк був заарештований, провів
деякий час у гестапо і змушений був відмовитися від Нобелівської премії. Медаль і
диплом Нобелівського лауреата Домагк отримав лише у 1947 році без грошової ви­
нагороди, яка була згідно з правилами повернута до резервного преміального фонду.
Класифікація сульфаніламідних препаратів за фармакокінетичними характерис­
тиками:
1. Сульфаніламіди для резорбтивної дії, які добре всмоктуються у травному каналі.
1.1. Короткої дії (період иапіввиведення менше 6 годин) - сульфаніламід
(стрептоцид, або білий стрептоцид); сульфадимідин (сульфадимезин).
1.2. Сульфаніламіди середньої тривалості дії (період напіввиведеппя менше
10 годин): сульфаметоксазол, входить до складу комбінованого препарату
ко-тримоксазол.
1.3. Тривалої дії (період иапіввиведення 2 4-28 год.) - сульфадиметоксин.
1.4. Надтривалої дії (період иапіввиведення більше 48 год) - сульфален.
2. Сульфаніламіди, що погано всмоктуються та діють у кишечнику: фталазол.
3. Сульфаніламіди для місцевого застосування: сульфацетамід (сульфацил на­
трію), сульфазин срібла (сульфаргін), сульфадіазин срібла (дермазин).
617

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМАКОЛОГІЯ

4. Комбіновані препарати сульфаніламідів.
4.1. З кислотою саліциловою: салазосульфапіридин (сульфасалазин), салазодиметоксин.
4.2. З триметопримом: бісептол (ко-тримоксазол, бактрим).
Ф а р м а к о к ін е т и к а суль ф а н іла м ід ів. Сульфаніламіди добре всмоктуються у трав­
ному каналі, при цьому сульфаніламіди тривалої дії повільніше, ніж короткочасної
дії. Створюють високі концентрації препаратів у крові, 20 до 90 % сульфаніламідів
зв’язується з білками плазми крові. При цьому сульфаніламіди витісняють з біл­
ків інші речовини, зокрема білірубін, тому при гіпербілірубінемії ці препарати не
призначають. Ш ироко розподіляються в тканинах і рідинах організму, включаючи
ліквор (за винятком сульфадиметоксину). Бактеріостатичні концентрації сульфані­
ламідів створюються в легенях, печінні, нирках, а також у плевральнііі, асцитичній,
синовіальній рідинах і у жовчі. Тривалість дії визначається також інтенсивністю
реабсорбції препаратів в нирках: сульфадиметоксин реабсорбується більше ніж на
90 %, висока ступінь реабсорбції властива і сульфалену.
М е т а б о л ізу ю т ь с я сульфаніламіди в основному у печінці шляхом ацетилуван­
ня або глюкуронування. Дистильовані сульфаніламіди погано розчиняються у
воді, тому при виведенні нирками, особливо за наявності кислого середовища сечі,
утворюють кристали. Для профілактики конкрементоутворення і збільшення роз­
чинності сульфаніламідів необхідно створювати лужну реакцію сечі, призначаю­
чи хворим гідрокарбонатні мінеральні води (лужне пиття). Недоцільно при ліку­
ванні сульфаніламідами споживати кислі продукти (кислі фрукти та овочі, соки).
В и в е д е н н я сульфаніламідів здійснюється нирками. Звичайно в сечі концентрація
препаратів у 10-20 разів вища, ніж у крові. При порушенні видільної функції нирок
дозу сульфаніламідів треба зменшувати, а при нирковій недостатності сульфаніла­
міди протипоказані.

Ф а р м а к о д и н а м ік а с у л ь ф а н іл а м ід н и х п р еп а р а т ів .
На мікроорганізми сульфаніламіди мають бактеріостатичний вплив.
Спектр дії сульфаніламідів:
1. Бактерії - грампозитивні коки (стрептококи) та грамнегативні коки (менін­
гококи), кишечна палочка, шигели, холерний вібріон, клостридії, збудники
сибірської виразки, дифтерії.
2. Хламідії - збудники трахоми та орнітозу, нокардії, пневмоцисти.
3. Актиноміцети (паракокцидіоїди).
4. Найпростіші - збудники токсоплазмозу та малярії.
Препарати, що містять срібло, - сульфазин срібла (сульфаргін), сульфадіазин
срібла (дермазин), активні у відношенні до багатьох збудників ранових інфекцій.
Механізм дії сульфаніламідів — типовий приклад к о н к ур е н т н о го а н т а го н ізм у.
Сульфаніламіди переносяться в бактеріальну клітину тими ж транспортерами, які
переносять ГІАБК, що, відповідно, зменшує кількість вільних переносників ПАБК.
У подальшому сульфаніламіди конкурують з ПАБК за активний центр ферменту
дигідроптероатсинтетази, вступають в реакцію утворення дигідроптероєвої кисло­
ти, утворюючи нефункціональні аналоги фолієвої кислоти. Блокується подальший
618

18.4. Сульф аніламіди

синтез пуринів і піримідинів та ріст і розмноження бактерій (рис. 18.3). У зв’язку з
тим, що в клітинах макроорганізму не відбувається синтез фолієвої кислоти, а лише
утилізація дигідрофолієвої кислоти, препарати не впливають на утворення пуринів
і піримідинів в організмі хворого.

П А Б К + П терид ин
Д и г ід р о п т е р о а т с и н т е т а за

Д и г ід р о п т е р о є в а к и с л о т а + Г л у т а м ін о в а к и с л о т а

Д и г ід р о ф о л іє в а к и с л о т а
Д и г ід р о ф о л а т р е д у к т а з а

Б е н з и л піри м ідини

Т е т р а г ід р о ф о л іє в а к и с л о т а

П урини

В іл ь н а Д Н К

Д Н К - г ір а з а

П ір и м ід и н и

А м ін о к и с л о т и , л іп ід и

РНК

Х інолони
Ф то р х ін о л о н и

^

С п ір а л е п о д іб н а Д Н К < -

т

Н ітр о ім ід азол и

Протимікробний ефект
Рис. 18.3. М еханізм и дії п р о ти м ік р о б н и х си н тети ч н и х х ім іо тер ап евти чн и х засобів

Спорідненість рецепторів та ферментів більшості мікроорганізмів до сульфа­
ніламідів менша за спорідненість до ПАБК, тому для гальмування росту мікробів
необхідні значно більші концентрації сульфаніламідів, ніж ПАБК. При лікуванні
сульфаніламідами на початку курсу лікування необхідно застосовувати ударні (на­
вантажувальні) дози препаратів, а потім постійно підтримувати високі концентрації
препаратів (принцип раціональної сульфан'їламідотерапії).
Протимікробну дію сульфаніламідів пригнічують лікарські засоби, які за хіміч­
ною будовою є похідними ПАБК (наприклад, новокаїн, новокаїнамід). Ф армаколо­
гічний ефект препаратів також зменшується в рані за наявності запалення, гною і
тканинної деструкції, внаслідок присутності високих концентрацій ПАБК.
619

С ПЕЦІАЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

П о к а за н н я до за с т о с у в а н н я сул ь ф а н іла м ід ів.
I. Гіероральне застосування резорбтивних сульфаніламідів:
1.1. Лікування інфекцій сечовивідних та жовчовивідних шляхів.
1.2. Профілактика менінгококової інфекції.
1.3. Лікування інфекцій, викликаних нокардіями.
1.4. При наракокцидіомікозі.
1.5. Лікування токсоплазмозу та малярії.
1.6. При трахомі та орнітозі.
1.7. Профілактика чуми.
II.
Місцеве застосування:
2.1. Для лікування бактеріальних кон’юнктивітів, у допоміжному лікуванні тра­
хоми, а також для їх профілактики, у тому числі для профілактики гонорей­
них блефаритів (бленорея) у новонароджених застосовують у вигляді ЗО %
або 20 % розчинів та ЗО % очних мазей сульфацетамід (сульфапил натрію).
2.2. Срібні солі сульфаніламідів використовуються місцево у вигляді мазей, кре­
мів при опіках, трофічних виразках та пролежнях.

П о б іч н і еф е к т и суль ф а н іл а м ід ів.
1. Алергічні реакції — найчастіші ускладнення, особливо часта шкірна висипка,
іноді з підвищенням температури. Зрідка — більш небезпечні ефекти, зокре­
ма синдром Стівенса - Джонсона (мультиформна еритема із високим рівнем
смертності), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєла) — некроз
всіх шарів шкіри з їх відшаруванням, ураженням внутрішніх органів та частим
(25 %) летальним наслідком.
2. Кристалурія із пошкодженням ниркових канальців та появою симптомів нир­
кової кольки.
3. Ураження клітин крові ( п о р у ш е н н я ге м о п о е зу) — лейкопенія, агранулоцитоз,
анластична і гемолітична анемії (остання розвивається при вродженому де­
фіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази). Необхідно контролювати картину
крові при прийманні сульфаніламідів.
4 . Білірубіпова енцефалопатія — гіпербілірубінемія у новонароджених.
5. Дисбактеріоз.
6. Фоточутливі реакції.
К омбіновані препарат и сульф а ніла м ід ів з інш ими засобами

К о м б ін а ц ія с у л ь ф а н іл а м ід ів з п о х ід н и м и б е н зи л п ір и м ід и н ів
Бензилпіримідини — т р и м е т о п р и м і п ір и м е т а м ін — порушують наступний етап
синтезу нуклеїнових кислот. Вони блокують дигідрофолатредуктазу, що порушує
подальший синтез та обмін білків. Людський аналогічний фермент стійкіший до дії
цих засобів. Бензилпіримідини мають більшу ліпофільність і краще розподіляються
в тканинах організму, ніж сульфаніламіди, тому в комбінованому препараті на 1 час­
тину триметоприму припадає 5 частин сульфаніламіду, а на 1 частину піриметаміну — 20 частин сульфаніламіду.
620

18.4. С ульф аніламіди

Триметоприм - слабка основа і концентрується в простатичній і піхвовій рідинах,
які мають кислу реакцію, що дозволяє йому проявляти більшу антибактеріальну ак­
тивність у цих середовищах, ніж інші антимікробні препарати.
До високих концентрацій триметоприму у сечі (100 мг всередину кожні 12 год)
чутливі більшість мікроорганізмів. Препарат можна застосовувати як засіб монотерапії за наявності гострих інфекцій сечовивідних шляхів.
До бензилпіримідинів можуть бути стійкими окремі мікроорганізми, наприклад,
деякі бактерії кишечної групи, Haemophilus та інші.
Побічні ефекти. Бензилпіримідинп, як і інші антифолатні препарати, викликають
побічні ефекти, пов’язані з дефіцитом фолієвої кислоти, — мегалобластну анемію,
лейкопенію, агранулоцитоз. Антидот бензилпіримідинів — фолієва кислота, яку
обов’язково необхідно призначати хворим після початку застосування бензилпі­
римідинів для попередження токсичного впливу останніх на клітини кровотворної
системи. Високі дози триметоприму викликають гіперкаліємію.
Комбіновані препарати одночасно діють на два ферменти синтезу нуклеїнових
кислот і мають більший спектр та бактерицидний тип дії.
Комбінація сульфаніламідів з триметопримом - ко-трим оксазол (бісептол, бактрим). Містить сульфаніламід середньої тривалості дії сульф ам етоксазол та триметоприм.
Показання до застосування. Ко-тримоксазол є препаратом вибору для лікування
пневмоцистної пневмонії; токсоплазмозу; шпгельозного ентериту; сальмонельозних
інфекцій, що стійкі до ампіциліну і хлорамфеніколу; середнього отиту; ускладнених
інфекцій нижніх та верхніх відділів сечовивідних шляхів; простатиту, лістеріозу,
шанкроїду, меліоїдозу. Є препаратом другого ряду при лікуванні інфекцій, викли­
каних золотистим стафілококом. Препарат призначають по 2 таблетки двічі на день
кожні 12 год. Такі дози можуть бути достатніми для тривалого гальмування хроніч­
них інфекцій сечовивідних шляхів. Як засіб хіміопрофілактики рекурентних (рецидивуючих) інфекцій сечовивідних шляхів (особливо у жінок для попередження
посткоїтальної інфекції) можна застосовувати 1 таблетку 2 рази на тиждень впро­
довж багатьох місяців.
Комбінація сульфаніламідів з піриметаміном - сульф асалазин (салазосульф апіридин) розпадається до 5-аміпосаліцилової кислоти і сульфапіридину (суль­
фаніламід, що повільно всмоктується з кишечнику).Препарат розщеплюється у
кишечнику до саліцилової кислоти, яка проявляє протизапальну дію, та відповід­
ного сульфаніламіду, що дозволяє лікувати хронічні запальні захворювання товстої
кишки (неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона). В іншому випадку салі­
цилову кислоту важко доставити до нижніх відділів кишечнику без пошкодження
слизової шлунка.
Показання до застосування. Виразковий коліт середнього ступеня тяжкості, хро­
нічні запальні захворювання кишечнику (неспецифічний виразковий коліт, хвороба
Крона (гранулематозний коліт) та ін.).

621

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Сульфанілспоріднені препарати. Сульфони
Сульфони є основними препаратами для лікування лепри (прокази). При цьому
захворюванні ефективні також протитуберкульозні антибіотики групи рифаміцинів
та фторхінолони, які застосовують у комплексі з сульфонамн.
До них належить д іа ф е н іл с у л ь ф о н ( д іа м ін о д и ф е н іл с у л ь ф о н , д а п с о н ) . Пре­
парат приймають внутрішньо. Діафенілсульфон проявляє бактеріостатичний тип
дії. Протягом багатьох років застосовується для лікування усіх форм лепри, але
нерегулярне і неадекватне його використання (монотерапія) призвело до розвит­
ку резистентності - як первинної, так і вторинної. Діафенілсульфон застосовують
також для лікування герпетиформного дерматиту, профілактики пневмоцистної
пневмонії.
Дапсон викликає алергічні реакції, наприклад, вузлову легірозну еритему.
Препарати
Н азва п р е п а р а т у

С у л ь ф а ц и л н а т р ію
S ulfacylum natrium

Ф та л а з о л
P hthalazolum

С ул ьф а ди м етокси н
S ulfadim ethoxinum

Ф орм а випуску

20 % і ЗО % очні краплі у ф л аконах по
5 або 10 мл, по 1 мл у тю биках-крапельницях

С п о с іб з а с т о с у в а н н я
Закапувати по 2 - 3 краплі 5 -6 разів на
день в кон'ю нктивальний м іш ок ураж еного
ока. Для проф ілактики бленореї
у новонароджених закапувати по 2 краплі
в обидва ока од разу після народження
і по 2 краплі через 2 год
Всередину у перш і 2 - 3 дні по 1 -2 г кожні

Таб. по 0,5 г

4 - 6 год, у наступні 2 -3 дні — по 0,5 -1 г
кожні 4 -6 год
Всередину 1 раз на д ень у перш ий день

Таб. по 0,5 г

Д е р м а зи н
D erm azinum

1 % крем у тубах по 50 г

С у л ь ф а с а л а зи н
S ulfasalazinum

Таб. в оболонці по 0,5 г

по 1 -2 г, у наступні дні — 0 ,5 -1 г з інтер­
валами між прийом ам и 24 год
Н аносити на опікові поверхні 1 раз на
добу; у тяжких випадках — 2 рази на добу,
дотрим ую чись стерильності
По 1 -2 г 4 рази на д об у під час приймання
їжі

Таб. д ля дорослих по 0,48 г (480 мг К о -т р и м о к с а з о л

таб. д ля д орослих); 0,96 г (960 м г -

C o-trim oxazolum

таб. ф орте) і 0,12 г (120 м г - т а б . для
дітей)

622

По 2 таблетки по 480 мг
2 рази на добу

18.5. Протигрибкові лікарські засоби

1 8 .5 .

П Р О Т И Г Р И Б К О В І Л ІК А Р С Ь К І З А С О Б И

Грибкові захворювання (мікози) дуже поширені. Джерелами зараження можуть
бути зовнішнє середовище (грунт, рослини та ін.), хворі люди, домашні тварини.
Зараження відбувається через пошкоджену шкіру, шлунково-кишковий тракт, ди­
хальні шляхи. Крім того, на шкірі людини, у верхніх дихальних шляхах, на слизових
оболонках статевих органів, у шлунково-кишковому тракті постійно знаходяться
потенційні збудники ряду мікозів, особливо гриби роду Candida. Причиною пере­
творення сапрофітної флори у патогенну є зниження резистентності організму при
імунодефіцитах (тяжкі захворювання, застосування гормонів, цитостатиків, деяких
антибіотиків).
За походженням і хімічною будовою препарати поділяють на:
1. Антибіотики:
1.1. Полієнового ряду (амфотерицин, ністатин, пімафуцин).
1.2. Похідні бензофуранциклогексану (гризеофульвін).
2. Синтетичні препарати:
2.1. Азоли.
2.1.1. Імідазоли - кетоконазол (нізорал, дерматол), клотримазол (канестен,
кандид) та інші.
2.1.2. Ріазоли - флуконазол (дифлукан), ітраконазол (орунгал).
2.2. Аліламіни - тербінафін (ламізил).
2.3. Інші: кислота ундецилова та її комбінації (мікоссптин, тіолак, цинкундан),
нафтифін (екзодерил), препарати йоду, кислоти борної, натрію гідрокарбонат,
натрію тетраборат, барвники.
3. Рослинні засоби: галенові препарати горіха, бузини, лопуха.
Препарати для лікування мікозів залежно від виду грибів і від локалізації процесу
можна поділити на 3 групи.
1.
Засоби, які застосовують для лікування захворювань, що спричинені патоген­
ними грибами.
1.1. Засоби для лікування системних або глибоких мікозів:
- антибіотики: а м ф о т е р и ц и н В , а м ф о г л ю к а м ін , м ік о г е п т и н ;
- похідні імідазолу: м ік о н а з о л , к е т о к о н а з о л , к л о т р и м а з о л :
- похідні тріазолу: іт р а к о н а з о л , ф л у к о н а з о л .
1.2. Засоби для лікування дерматомікозів:
- антибіотики: г р и з е о ф у л ь в ін , н із о р а л ;
- похідні N -метилнафтолану: т е р б ін а ф ін ( л а м із и л ) ;
- похідні нітрофенолу: н іт р о ф у н г ін ;
- препарати йоду: р о з ч и н й о д у с п и р т о в и й , к а л і ю й о д и д ;
- похідні кислоти ундецилової: м а з ь “ У н д е ц и н ” , “ Ц и н к у н д а н ” .
1.3. Засоби для лікування мікозів, спричинених умовно-патогенними грибами:
- антибіотики: н іс т а т и н , л е в о р и н , а м ф о т е р и ц и н В , а м ф о г л ю к а м ін , т е р б і­
н а ф ін ( л а м із и л ) , п ім а ф у ц и н ;

- похідні імідазолу: м ік о н а з о л , к л о т р и м а з о л , о к с и к о н а з о л ;
623

СПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

- біс-четвертинні амонієві солі: д е к а м ін ;
- галогени, неорганічні кислоти, луги.

Засоби для лікування системних або глибоких мікозів
При глибоких або системних мікозах спостерігаються ураження печінки, кістко­
во-суглобового апарата, лімфатичних вузлів, шлунково-кишкового тракту, мозку та
його ооолонок, генералізовапі мікози за типом сепсису. Глибокі мікози спостеріга­
ються рідко і важко підлягають лікуванню. Більше половини з них - це результат
активізації сапрофітних дріжджоподібннх грибків. Значно рідше глибокі мікози
спричинені збудниками кокпидіоїдозу, криптококозу, споротрихозу, гістоплазмозу,
бластоплазмозу та іншими. Прп епідермомікозах (дерматомікозах) вражаються ніг­
ті. шкіра, волосся. Збудниками їх є епітеліофіти, трпхофітн, мікроспори та інші гри­
би. Із умовно-патогенних грибків найчастіше збудниками є дріжджоподібні гриби,
іноді плісеневі грнби (збудники аспергільозу).
Один із основних препаратів для лікування системних мікозів - а м ф о т е р и ц и н В ( ф у н г і з о н ) , який є полієновим антибіотиком, продуктом Streptomycesnodosum.
Фармакокінетика. Препарат практично не всмоктується із шлунково-кишково­
го тракту. Через гематоенцефалічний бар’єр антибіотик не проникає. Близько 95 %
циркулюючого у крові амфотерицину В зв’язується з білками плазми. Основне міс­
це біотрансформації - печінка. Виведення амфотерицину В відбувається повільно
(за тиждень близько 20-40 % введеної дози) нирками.
Фармакодинаміка. Механізм дії амфотерицину пов’язаний з порушенням транс­
портної функції та проникності клітинної мембрани грибів. Селективність проти­
грибкової дії препарату зумовлена тим, що амфотерицин взаємодіє з основним лі­
підом стінки грибів - ергостеролом. Основним ліпідом клітин людини та бактерій
є холестерин. Препарат спричиняє фунгістатичний ефект і не впливає на бактерії,
рикетсії та віруси.
Показання. Гістоматоз, кокцпдіоїдоз, вісцеральні форми кандидомікозу, бластомі­
кози, глибокий генералізований трихофітоз. Вводять амфотерицин В внутрішньо­
венно, у порожнини тіла, застосовують інгаляційно і місцево. Амфотерицин В ви­
являє високу токсичність. Через це препарат вводять внутрішньовенно лише у
випадках, коли мікоз загрожує життю пацієнта. Препарат розчиняють 5 % розчином
глюкози і вводять внутрішньовенно крапельно протягом 3 -6 годин. Введення про­
водять через день або двічі на тиждень.
Побічні ефекти. Із побічних ефектів типові головний біль, лихоманка, диспепсія,
зниження артеріального тиску, нефротоксичність, анемія, гіпокаліємія, порушення
функції печінки, нейротоксичність, тромбофлебіти, алергічні реакції. Амфотери­
цин В протипоказаний при захворюваннях печінки та нирок.
А м ф о г л ю к а м ін - менш токсичний препарат, ніж амфотерицин В.
Фармакокінетика. Препарат поступово всмоктується в шлунково-кишковому
тракті, тому висока концентрація в крові відзначається через 2 -3 доби. Виводиться
нирками повністю протягом 10 днів.
624

18.5. Протигрибкові лікарські засоби

Фармакодинаміка. Механізм дії, спектр дії як у амфотериципу В. Призначається
по 200 000 ОД 2 рази на добу, після їди (потім дозу підвищують до 500 000 ОД). При
вісцеральних мікозах (сечових органів, дихальної системи, органів травного каналу)
приймають протягом 10-14 діб. При хронічних (грануломатозних) кандидозах та
глибоких мікозах лікування може тривати 3 - 4 тижні.
Побічна дія, як у амфотериципу В, але менш виражена.
Властивості м і к о г е п т и н у подібні до властивостей амфотернцпну В. Це антибі­
отик, який отримують із актипоміцета .9/герґогеПісШит тусоїіерґіпісит. Препарат
частково всмоктується із шлунково-кишкового тракту, виводиться із сечею. Його
призначають всередину в таблетках протягом 10-14 днів двічі на добу. Крім того,
мікогсптпн можна застосовувати місцево. Ентеральне приймання препарату може
супроводжуватися розладами з боку шлунково-кишкового тракту, нирок, алергіч­
ними реакціями.
Показання: вісцеральні та глибокі мікози, кандидасепсис, аспергільоз, геотрихоз.
М і к о н а з о л ( г і н е з о л ) - похідна імідазолу. Міконазол застосовують місцево прп
ураженні слизової оболонки піхви дріжджоподібнимп грибами і для лікування дер­
матомікозів. Крім того, при дерматомікозах цей препарат призначають також всере­
дину і внутрішньовенно, а під час лікування глибоких мікозів - внутрішньовенно
і субарахпоїдально. М іконазол може стати причиною багатьох побічних ефектів:
тромбофлебітів, нудоти, анемії, гіперліпідемії, гіпонатріємії, лейкопенії, алергічних
реакцій.
К е т о к о н а з о л ( н і з о р а л ) - фунгіцидний препарат широкого спектра дії.
Фармакокінетика. При призначенні всередину легко всмоктується із шлунковокишкового тракту, але погано проходить через гематоенцефалічний бар’єр. Близько
90 % кетокоиазолу зв’язується з білками плазми крові. Кетоконазол зазнає метабо­
лічних змін у печінці, виводиться із сечею та жовчю.
Фармакодинаміка. Діє на дріжджонодібні та плісеневі гриби, більшість збудників
дерматомікозів та інші види грибів, а також деякі грампозитивні бактерії. Механізм
дії - гальмування біосинтезу ергостеролів, трнгліцеридів і фосфоліпідів, що пору­
шує утворення клітинної мембрани грибів, їх життєдіяльність.
Показання. Показаний препарат при глибоких системних мікозах, оніхомікозі,
прп ураженні слизових оболонок дріжджоподібнимп грибами.
Побічна дія. Можливі диспепсичні розлади, сонливість, головний біль, алергії, по­
рушення функції печінки.
І т р а к о н а з о л - похідна тріазолу. При призначенні препарату всередину добре
всмоктується із шлунково-кишкового тракту і майже не проникає через гематоенце­
фалічний бар’єр. Ітраконазол зазнає метаболічних змін у печінці. Утворені метабо­
літи та незмінений препарат виводяться через нирки. Із побічних ефектів характерні
диспепсичні розлади, головний біль, порушення функції печінки, алергічні реакції.
Ф л у к о н а з о л також є похідним тріазолу. Він є одним із найефективніших засобів
при різних мікозах. Ф луконазол легко проникає через гематоенцефалічний бар’єр.
Виводиться з організму в незміненому вигляді нирками. Показаний флуконазол для
лікування грибкового менінгіту, кокцидіомікозу, кандидамікозу. Призначають пре625

СПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

парат всередину і внутрішньовенно. Із побічних ефектів можуть спостерігатися дис­
пепсичні розлади, гепатотоксичність, шкірні прояви алергії.

Засоби для лікування епідермомікозів
Дерматомікози спричиняють різні види патогенних грибів: Trichophyton violaceum,
Microspomm lanosum, Achorion schonlein, різні види Epidermophyton та in.
Дуже поширені грибкові ураження нігтів (оніхомікози). Вони спричиняються
дерматофітами (найчастіше Trichophyton rubrum), кандидами і “недерматофітннми” плісеневими грибами (Scopulariopsis hrevicaulis, Aspergillus spp. та in.). Найбільш
ефективними для лікування оніхомікозів препаратами є ламізпл (тербінафін), ітраконазол, кетоконазол (нізорал), гризеофульвін. Д ля місцевого застосування вико­
ристовують мікоспор, циклопірокс, тіоконазол, нітрофунгіи та ін.
Г р и з е о ф у л ь в ін - антибіотик, який продукується одним із видів плісеневих гри­
бів роду пеніциліум.
Фармакокінетика. Препарат легко всмоктується із шлунково-кишкового тракту.
Значна кількість антибіотика накопичується у тканинах, які синтезують кератин.
Тому роговий шар шкіри, нігті, волосся стають резистентними до грибів-дерматоміцетів. У верхніх шарах епідермісу гризеофульвін виявляється лише через 1-2 мі­
сяці від початку лікування, а в нігтьові пластинки він взагалі не проникає, через що
необхідно видаляти нігті за допомогою кератолітичних засобів. З метою створення
постійно високої концентрації препарату у крові необхідно добову дозу поділити на
4 прийоми, хоча допустиме і однократне приймання добової дози препарату. Курс
лікування триває 1-8 місяців. Виводиться гризеофульвін із організму через нирки
та кишечник. Більша частина антибіотика зазнає метаболічних змін у печінці.
Фармакодинаміка. Препарат має вузький спектр проти грибкової дії, спрямова­
ний на збудників дерматомікозів, таких як трихофітони, епідермофітони, мікроспоруми, фавус. Гризеофульвін не впливає на кандид та збудників глибоких мікозів.
Механізм дії пов’язаний з порушенням синтезу нуклеїнових кислот міцелієм нит­
кових грибів у результаті взаємодії гризеофульвіну з гуанідиновими основами РНК.
Резистентність до гризеофульвіну практично не розвивається. Призначають гризео­
фульвін всередину в таблетках. Гризеофульвін може також застосовуватися місцево
у вигляді лініментів.
Побічна дія. Можливі головний біль, запаморочення, нудота, диспепсія, порушен­
ня сну, орієнтації, відчуття страху, висипання, фотодерматози, еозинофілія, лейко­
пенія, розлади порфіринового обміну. У зв’язку з тим, що гризеофульвін є потенцій­
ним канцерогеном, його використання зараз обмежене.
Л а м із и л ( т е р б ін а ф і н ) - похідна N-метил нафталіну. Препарат легко всмоктується
із шлунково-кишкового тракту, накопичується у шкірі, підшкірній жировій тканині,
нігтьових пластинках, волосяних фолікулах, сальних залозах. М етаболізується ла­
мізил у печінці, виводиться через нирки. Спектр протигрибкової дії - дерматофіти
та дріжджові гриби. Механізм дії полягає у порушенні синтезу ергостеролу (впли­
ваючи на ранні його етапи і перешкоджаючи накопиченню сквалеиу) і формуван­
626

18.5. Протигрибкові лікарські засоби

ня клітинних мембран грибів. Ефект ламізилу - фунгіцидний. Показаний препарат
для лікування дерматомікозів будь-якої локалізації і кандидозів слизових оболо­
нок. Призначають ламізил всередину. Курс лікування триває 2 -6 місяців. М ожли­
ве місцеве застосування у вигляді крему двічі на добу. Не рекомендують приймати
ламізил вагітним жінкам та тим, що годують грудьми. Із побічних ефектів можуть
спостерігатися диспепсичні розлади, алергічні реакції. Місцеве застосування супро­
воджується свербінням та почервонінням шкіри.
Н і т р о ф у н г і н - похідна нітрофенолу. Препарат застосовують місцево у вигляді
спиртового розчину для змазувань. Ефективність нітрофунгіну низька.
Для місцевого лікування мікозів використовують також м ік о н а з о л , к л о т р и м а з о л , препарати ундециленової кислоти та її солей (мазь “ Ц и н к у н д а н ” , “ У н д е ц и н ” ,
М і к о с е п т и н ) , препарати йоду ( р о з ч и н й о д у с п и р т о в и й , к а л і ю й о д и д ) .

Препарати для лікування кандидомікозів
Кандпдомікози найчастіше уражують слизові оболонки травного каналу, бронхів,
статевих органів, шкіри. Основним збудником кандидозів є Candida albicans.
Антибіотики н іс т а т и н та л е в о р и н виявляють фунгістатичний та фунгіцидний
ефекти щодо кандид. Вони погано всмоктуються із шлунково-кишкового трак­
ту. Майже повністю виводяться з фекаліями. Механізм дії ністатину і леворину
пов’язаний із процесами порушення проникності клітинної мембрани грибів. Пре­
парати призначають всередину у великих дозах для лікування уражень шлунковокишкового тракту кандидами або з профілактичною метою під час терапії антибіо­
тиками широкого спектра дії. При ураженнях кандидами слизових оболонок рота та
статевих органів антибіотики застосовують у вигляді спринцювань, зрошень, свічок.
Н іс т а т и н добре переноситься хворими. Це препарат з низькою токсичністю. Із по­
бічних ефектів можуть спостерігатися диспепсичні розлади.
Л е в о р и н - токсичніший препарат, але він краще, ніж ністатин, проникає у жовч.
Застосовується також для лікування хворих на трихомоноз, при аденомі передміху­
рової залози. Водорозчинний препарат леворину (леворину натрієва сіль) застосо­
вують у вигляді аерозолю, промивань, істиляцій, у вигляді тампонів, клізм. Леворин
можна призначати в комбінації з ністатином і декаміном. Стійкість до нього розви­
вається повільно, але вона перехресна (до ністатину і амфотерицину).
Побічна дія: висипання, набряки, бронхоспазм, кашель, підвищення температури
тіла, алергія, еозинофілія.
Н а т а м іц и н ( п і м а ф у ц и н ) - полієновий антибіотик з широким спектром проти­
грибкової дії. Високочутливі до дії пімафуцину патогенні дріжджеподібні гриби
роду Candida, менш чутливі - дерматофіти. Пімафуцин застосовують місцево під
час лікування кандидозів шкіри та слизових оболонок. При кандидозі статевих
органів у жінок препарат застосовують у супозиторіях, при кандидозі кишечнику
призначають всередину у таблетках 4 рази на день. При дерматомікозах пімафуцин
призначають у комбінації з гризеофульвіном. Пімафуцин —малотоксичний препа­
рат, але він може стати причиною диспепсичних розладів, відчуття печіння на місці
застосування.
627

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ
К л о т р и м а з о л ( к а н е с т е н ) - похідна імідазолу. Застосовують препарат місцево
при капдидозах, що резистентні до полієнових антибіотиків. Показання: мікози шкі­
ри та слизових оболонок, статевих органів, ділянки промежини. Також до препарату
чутливі деякі найпростіші, в тому числі трихомонади, лейшманії.
Д е к а м ін - препарат із групи детергентів.(біс-четвертинна амонієва сіль) з висо­
кою поверхневою активністю. Декамін порушує проникність плазматичних мемб­
ран грибів, виявляє бактерицидний, фуш їстатпчипй і фунгіцидний ефекти. Засто­
совують декамін у вигляді мазі, яку втирають в уражені ділянки шкіри 1- 2 рази на
день протягом 2 - 3 тижнів. Переноситься препарат добре. Разом з леворипом або
ністатином його застосовують місцево при геотрихозі, епідермофітії, кандндозі
травного каналу. Декмін ефективний при запальних ураженнях ротової порожнини
і горла, особливо змішаної етіології. У випадках ураження піхви мазь вводять за до­
помогою тампонів.
Крім того, протимікознпми властивостями володіють рослини (лопух, бузина, го­
ріх волоський).
П репарати
Н азва п р е п а р а ту

А м ф отерицин В
А т р Ь о Іе гіс іп и т В

Н іс та ти н
Муз1аі:іпит

Ф орм а випуску

Ф лакони по 50 000 ОД
М азь 15 і 30 г (ЗО 000 О Д в 1 г)

Таблетки по 250000 і 500000 ОД
С упозиторії вагінальні і ректальні по
250 000 О Д і 500 000 ОД
М азь у тубах по 15 і ЗО г
(м істить в 1 г 100 000 ОД)

С п о с іб з а с т о с у в а н н я
Внутріш ньовенно крапельно по
250 О Д/кг разом з 450 мл 5 % глюкози
2 -3 рази на тиждень.
М азь на ш кіру 1 -2 рази на день
У середину по 500 0 0 0 -1 000 000 ОД
3 -4 рази на день 1 0 -1 4 днів.
В агінально (ректально) по 1 супозиторію 1 -2 рази
на день.
М азь на ш кіру, слизові оболонки 3 рази на день

К л о тр и м а з о л
С іо ігігт ш о їи т

Таблетки вагінальні по 0,1; 0,2 і 0,5 г
М азь у тубах 1 % по 20 г
Крем вагінальний в тубах 1 % по 50 г
Ф лакони по 15 мл 1 % розчину

К е то ко н а зо л
К е іо с о п а го іи т

Таблетки по 0,2 г
Крем у тубах 2 % по 15 г
М азь у тубах 2 % по 20, ЗО, 40 і 50 г
С упозиторії вагінальні по 0,4 г

При д ерм атом ікозах - по 0 ,1 -0 ,2 г 1 раз на день.
При генітальному кандидозі по 0,2 г 2 рази на день.
При кандидозі ротоглотки 0,1 г 1 раз на день.

Капсули по 0,1 г

У серед ину по 0 ,1 -0 ,2 г 1 раз на день

В агінально по 0 ,1 -0 ,5 г на ніч.
Н аносять на ураж ені д ілянки тіла 2 -3 рази на
добу 1 -2 тижні

При оніхом ікозах - по 0,2 г 2 рази на день.

Іт р а ко н а зо л
И га со п а го іи т

628

Крем і мазь на уражені ділянки тіла 1 -2 рази на день
В агінально по 0,4 г 1 раз на д ень

18.6. Противірусні лікарські засоби

Н азва п р е п а р а ту

Ф орма випуску
Капсули по 0,05: 0,1; 0,15 і 0,2 г
Таблетки по 0,2 г

Ф л ю коназол
Fluconazolum

Ф лакони 0,2 % розчину по 5 0 ,1 0 0
і 200 мл
Таблетки по 0,125 і 0,25 г
Розчин 1 % по 15 і ЗО мл
Крем у тубах 1 % по 1 0 ,1 5 і ЗО г

Т е р б ін а ф ін
Terbinafinum

С п о с іб з а с т о с у в а н н я

У серед ину від .50 д о 200 мг 1 раз на добу.
В нутріш ньовенно по 15 м г/кг на день

У середину по 0 ,1 2 5 -0 ,2 5 г 1 -2 рази на добу.
На уражені ділянки ш кіри 1-2 рази на день

1 8 .6 . П Р О Т И В І Р У С Н І Л І К А Р С Ь К І З А С О Б И
Противірусними називають засоби різної хімічної будови, які перешкоджають
проникненню вірусів у клітини, синтезу вірусних нуклеїнових кислот і білків, ре­
плікації вірусів.
Останніми роками зросла частота захворювань, які спричиняють віруси. Відомо
близько 500 патогенних для людини видів вірусів. Доведено, що зараження віруса­
ми активує в організмі хазяїна ряд біохімічних процесів. Дія противірусних засобів
спрямована на блокування цих процесів.
Для противірусних засобів характерні такі механізми дії:
1. Порушення адсорбції вірусу і його проникнення у клітину хазяїна ( у - г л о б у л і н ) .
2. Порушення виходу вірусного геному ( м ід а н т а н , р е м а н т а д и н ) .
3. Порушення синтезу нуклеїнових кислот ( з и д о в у д и н , а ц и к л о в ір , в ід а р а б ін ) .
4. Порушення синтезу вірусних білків:
- побудови віріонів ( “збирання” віріонів) ( м е т и с а з о н ) ;
- “пізніх" вірусних білків ( с а к в ін а в ір ) .
5. Препарати широкого спектра дії (інтерферони: л а ф е р о н , р е а ф е р о н , б е т а ф е р о н та ін.).
Зараз медицина застосовує близько ЗО противірусних препаратів. Усі вони, за ви­
нятком інтерферонів, - синтетичні препарати.
Практичне значення мають такі групи противірусних засобів:
1) протигрипозні засоби;
2)протигергіетичні і протицитомегаловірусні засоби;
3) засоби, що впливають на вірус імунодефіциту людини;
4) засоби, які діють на ретровіруси і пікорнавіруси;
5) засоби, які діють на вірус натуральної віспи;
6) засоби широкого спектра дії (в тому числі при гепатитах В і С).

Протигрипозні лікарські засоби
Класифікація:
1. Препарати, які блокують вірусний білок М ; р е м а н т а д и н , м ід а н т а н ( а м а н т а д и н ) .
629

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

2. Препарати, які блокують вірусний фермент нейраміназу: з а н а м ів ір , о с е л ь т а м ів ір .

3. Препарати, які блокують вірусну РНК-полімеразу: р и б а в ір и н .
4. Різні препарати: а р б ід о л , о к с о л і н , ін т е р ф е р о н и .
Білок М, є специфічним білком вірусу грипу. Він міститься у мембрані вірусу і
функціонує як іонний капал. Блокаторп цього білка порушують процес “роздяган­
ня” вірусу і перешкоджають вивільненню у клітині хазяїна вірусного геному. У ре­
зультаті порушується процес реплікації вірусу.
М ід а н т а н використовують для профілактики вірусу типу А. Однак препарат має
низьку ефективність, що обмежує його використання з цією метою. В основному мі­
дантан використовують для лікування паркінсонізму. Препарат легко всмоктується
із шлунково-кишкового тракту, з організму виводиться із сечею. Більш ефективним
протигрипозним засобом є р е м а н т а д и н .
Р е м а н т а д и н . Фармакокінетика. Препарат легко всмоктується із шлунково-киш­
кового тракту, 10 % метаболізується у печінці, виводиться через нирки (90 % виво­
диться в незміненому вигляді шляхом секреції). Як правило, препарат добре пере­
носиться пацієнтами.
Фармакодинаміка. Препарат пригнічує вивільнення РН К вірусу грипу і проник­
нення в ядро клітини. Крім того, гальмує індукцію вірусної ДН К-залежної РНКполімеразп, зменшує синтез вірусної РН К і білка. Крім того, препарат блокує нейрамінідазу, перешкоджає поширенню вірусу, зв’язаного з інфікованими клітинами.
Також порушується реплікація вірусу. Нейрамінідаза - глікопротеїн, розміщений
на поверхні вірусів грипу типу А і В. Фермент сприяє проникненню вірусу всереди­
ну клітин-мішеней у респіраторному тракті.
Показання. Ремантадин ефекти впий щодо вірусу А (особливо А.,). Препарат та­
кож діє на вірус кліщового енцефаліту. Д ля профілактики грипу ремантадин при­
значають всередину по 0,05 г. Своєчасне приймання препарату на 50 % і більше
знижує частоту захворювання грипом під час епідемій, а в разі захворювання ін­
фекція проходить у легкій формі. Приймання препарату через 2 - 3 дні після по­
чатку захворю вання малоефективне, а через 5 днів - абсолютно марне. Д ля про­
філактики кліщового енцефаліту ремантадин призначають по 0,1 г (2 таблетки)
двічі на день протягом 3 - 5 днів (проф ілактику починають відразу ж після укусу
кліща).
Побічні ефекти. Із побічних ефектів можливі диспепсія, роздратованість, голов­
ний біль, безсоння, запаморочення. Ремантадин протипоказаний вагітним, оскільки
препарат виявляє тератогениий і ембріотоксичний ефекти.
Осельтамівір та занамівір є пролінами. Після всмоктування перетворюються в ак­
тивну форму.
З а н а м ів ір ( р е л е н ц а ) застосовують інтраназально або інгаляційно у вигляді по­
рошку. Прп цьому близько 15 % введеної дози потрапляє у системний кровотік. Ви­
водиться препарат через нирки.
О с е л ь т а м ів ір ( т а м і ф л ю ) призначають всередину.
630

18.6. Противірусні лікарські засоби

Фармакокінетика. Препарат легко всмоктується із шлунково-кишкового тракту,
зазнає швидкого гідролізу у кишечнику, печінці та крові. Біодоступність його актив­
них метаболітів - приблизно 80 %. Виводиться препарат через нирки.
Фармакодинаміка. Механізм дії: інгібіція нейрамінідази вірусів грипу А і В, пору­
шення їх агрегації, виходу з клітини. Препарати зменшують вираженість симптомів
грипу, скорочують тривалість періоду лихоманки, зменшують частоту ускладнень,
прискорюють елімінацію вірусу з організму.
Показання: лікування грппу та супутніх захворювань (бронхіт, пневмонія) разом
з антибіотиками.
Побічна дія: нудота і блювання, діарея, дискомфорт в епігастрії, свербіж, міалгія,
осалгія, головний біль, парестезії, запаморочення, біль у животі, виразки на слизовій
оболонці порожнини рота.
Р и б а в ір и н є похідним гуанозину.
Фармакокінетика. Добре всмоктується із кишечнику, максимальна концентрація
в крові через 1-1,5 год. Препарат виводиться нирками, Т. становить 24 години, але
в плазмі залишається 16 днів. В організмі препарат фосфорилюється.
Фармакодинаміка. М онофосфат рибавірину, який утворюється в результаті фосфорилювання рибавірину, пригнічує синтез гуанінових нуклеотидів, а трифосфат
пригнічує вірусну РНК-полімеразу і порушує утворення іРНК.
Показання. Рибавірин ефективний при грипі типу А і В, тяжкій формі респіратор­
ної синцитіальної вірусної інфекції, геморагічній лихоманці з нирковим синдромом.
Він діє на віруси парагрипу, кіру, імунодефіциту людини, рео-, рабдо-, тонга-, аренавірусп, поксівіруси та ін.
Побічні ефекти. Під час приймання препарату можуть спостерігатися шкірні ви­
сипання, кон’юнктивіти. Рибавірину притаманні мутагенні, тератогенні і канцеро­
генні властивості.
У комплексному лікуванні грипу призначають індуктори інтерферону: амізон,
кислоту мефенамінову, аміксин, циклоферон, гропринозин, поліокендоній, протефлазид, арбідол та ін. (див нижче).
Для профілактики і лікування грипу призначають віруліциди, ідо впливають на
вірус позаклітинно і перешкоджають проникненню в клітину. До них належить мазь
оксоліну.
О к с о л ін показаний для профілактики грипу, при ринітах вірусної етіології, аде­
новірусному кератокон’юнктивіті, герпетичному кератиті, деяких вірусних захво­
рюваннях шкіри (оперізуючий лишай та ін.). Застосовують препарат у вигляді мазі,
якою змазують слизову оболонку носа, закладають за нижню повіку або наносять на
шкіру. Із побічних ефектів можливе відчуття припікання на місці нанесення.

Протигерпетичні і протицитомегаловірусні препарати
Класифікація:
1. Препарати резорбтивної дії: а ц и к л о в ір , в а л а ц и к л о в ір , г а н ц и к л о в ір , ф а м ц и к л о в ір ( ф а м в і р ) , в ід а р а б ін , ц и т а р а б ін .
631

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

2. Препарати для місцевого застосування: ід о к с у р и д и н .
А ц и к л о в ір - ефективний препарат.

Фармакокінетика. При призначенні препарату всередину до кровотоку надхо­
дить близько 20 % введеної дози. Ацикловір задовільно проникає через гематоенцефалічнпй бар’єр. У крові 9 -3 3 % його зв'язується з білками. В організмі препарат
фосфорилюється. При внутрішньовенному введенні період напіввпведення стано­
вить близько 3 годин. Виводиться через нирки, в основному в незміненому вигляді,
а 10-15 % -- у вигляді метаболітів.
Фармакодинаміка. В ураженій вірусом клітині ацикловір фосфорилюється в
ацикловірмонофосфат, який під впливом тпмідпнкіназп хазяїна перетворюється
на ацикловірдифосфат, а потім на активний ацикловір трифосфат, якиіі пригнічує
фермент ДНК-полімеразу. Це супроводжується порушенням синтезу вірусних ну­
клеїнових кислот і пригніченням реплікації вірусів. ДН К-полімераза вірусів у 100
разів чутливіша до дії препарату, ніж аналогічний фермент людського організму.
Показання. Показаний ацикловір при простому герпесі, оперізуючому лишаї, герпетичному ураженні очей і геніталій, а також при цитомегаловірусній інфекції. При­
значають ацикловір всередину, внутрішньовенно або місцево (у вигляді 5 % крему
на шкіру, або 3 % очної мазі, яку закладають за нижню повіку 5 разів на день). При
значних за об’ємом ураженнях шкіри і слизових оболонок препарат призначають
всередину у таблетках по 0,2-0,4 г 5 разів на день. Внутрішньовенно ацикловір вво­
дять при герпетичних інфекціях у хворих із імунодефіцитами, при тяжких формах
ураження герпесом статевих органів та ін.
Побічні ефекти. Побічні ефекти при призначенні ацикловіру спостерігаються рід­
ко. Під час приймання всередину можуть спостерігатися диспепсичні розлади (ну­
дота, блювання, пронос), головний біль, алергічні реакції. При внутрішньовенному
введенні розвиваються оборотні неврологічні ускладнення (сплутаність свідомості,
галюцинації, збудження), порушення функції нирок, флебіти, шкірні висипання, гегіатотоксичність. При місцевому застосуванні можливі відчуття припікання, лущен­
ня та сухість шкіри.
В а л а ц и к л о в ір ( в а л т р е к с ) - препарат для лікування герпесу, який характеризу­
ється вищою біодоступністю (близько 54 %) під час приймання всередину, ніж аци­
кловір. Власне валацикловір противірусної активності не виявляє. Із нього у кишеч­
нику і печінці утворюється ацикловір, який і діє на віруси.
Валацикловір краще всмоктується із шлунково-кишкового тракту, а у кишечнику
та печійці перетворюється в активний метаболіт. Біодоступність препарату стано­
вить близько 60 %.
Подібними до ацикловіру є препарати ф а м ц и к л о в ір ( ф а м в і р ) , г а н ц и к л о в ір ( ц и м е в е н ) і ф о с к а р н е т , які чинять сильніший ефект при цитомегаловірусній інфекції.
В ід а р а б ін у організмі людини зазнає фосфорилювання. Ф осфорильований
метаболіт пригнічує ДНК-полімеразу і процес реплікації вірусу. Призначають
препарат для лікування герпетичного енцефаліту (знижує летальність на 3 0 75 %). Іноді відарабін застосовують при оперізуючому лишаї і герпетпчному
кератокон’юнктивіті. Відарабін використовують у хворих з алергічними реакціями на
632

18.6. Противірусні лікарські засоби

ідоксуридин. Із побічних ефектів при застосуванні відарабіну можуть спостерігатися
диспепсія, порушення функцій ЦНС (тремор, психози та ін.), алергічні висипання.
Аналогічна дія у препарату цитарабіну, що ефективний при мієлоїдному лейкозі.
Для лікування питомегаловірусної інфекції використовують такі препарати, як
ганцикловір, валацикловір, фоскарнет (фоскарвір), вітравен.
Механізм дії г а н ц и к л о в і р у подібний до механізму дії ацикловіру і пов’язаний з
блокуванням синтезу вірусної ДНК. Препарат використовують при ретиніті на фоні
питомегаловірусної інфекції. Його вводять внутрішньовенно, а також застосовують
місцево у порожнину кон’юнктиви. Із побічних ефектів можуть спостерігатися нев­
рологічні розлади (головний біль, психоз, судоми), гранулоцитопенія, тромбоцито­
пенія, шкірні висипання та ураження печінки.
Ф о с к а р н е т має такий самий механізм дії. Застосовують препарат при цптомегаловірусному риніті у хворих СНІДом. Може бути використаний при простому гер­
песі, оперізуючому лишаї у випадках неефективності ацикловіру. Вводять препарат
внутрішньовенно або використовують місцево у вигляді мазі. Ф оскарнет гірше пе­
реноситься хворими, ніж ганцикловір, однак меншою мірою пригнічує лейкопоез. Із
побічних ефектів можливі лихоманка, диспепсія, головний біль, судоми.
В іт р а в е н використовують для лікування риніту питомегаловірусної природи.

Засоби, які впливають на вірус імунодифіциту людини
Вірус імунодефіциту людини є різновидом ретровірусів. Класифікація:
1. Інгібітори зворотної транскрпптази:
1.1. Нуклеозиди: а з и д о т и м ід и н ( з и д о в у д и н , р е т р о в і р ) , д и д а н о з и н , з а л ь ц и т а б ін , с т а в у д и н .

1.2. Ненуклеозидні сполуки: н е в ір а п ін , д е л а в ір д и н , е ф а в ір е н ц .
2. Інгібітори ВІЛ-прогеази: ін д и н а в ір , р и т о н а в ір , н е л ь ф ін а в ір .
А з и д о т и м ід и н ( з и д о в у д и н ) . Фармакокінетика. Препарат легко всмоктується із
шлунково-кишкового тракту та добре проникає через гематоенцефалічний бар’єр,
швидко надходить у тканини та рідини організму. Метаболізується у печінці (близь­
ко 75 % введеної дози), виводиться через нирки (на 15- 20 % у позміненому вигляді).
Фармакодинаміка. Після проникнення вірусу С Н ІД у у лімфоцит відбувається
синтез вірусної Д Н К на матриці (вірусній РН К ) під контролем ферменту зворотної
транскрпптази, що призводить до пошкодження лімфоцитів. Азидотимідин (зидо­
вудин) у тканинах фосфорилюється до 2,3-діокси-аденозин-5-трифосфату, блокує
цей фермент, пригнічуючи синтез ІРНК, вірусної Д Н К і вірусних білків.
Показання. Препарат ефективний в основному у носіїв вірусу (до появи ознак за­
хворювання). У пацієнтів, які захворіли, зидовудин уповільнює прогресування за­
хворювання, подовжує тривалість життя, зменшує частоту і тяжкість інфекційних
ускладнень. Однак при його застосуванні повного виліковування не відбувається.
При тривалому застосуванні (більше б місяців) формується резистентність вірусів
до зидовудину. Препарат призначають всередину у капсулах по 0,1 г 5 - 6 разів на
день або по 0,2 г 3 рази на день.
633

СПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

Побічні ефекти. Із побічних ефектів спостерігаються анемія, нейтропенія, тромбо­
цитопенія, папиитопенія, порушення функцій ЦНС. Також можливі головний біль,
зміна смаку, нудота, блювання, біль в животі, діарея, лихоманка, висипи на шкірі, пору­
шення функції нирок, печінки та підшлункової залози. Після тривалого застосування
зидовудину застосовують такі препарати, як зальцитабін, ставудин. Препарати мають
такий самий механізм дії та побічні ефекти, як і зидовудин. Призначають їх всередину.
До пенуклео зи д н и х засобів, які застосовують для лікування СНІДу, належать
такі препарати, як н е в ір а п ін , д е л а в ір д и н , е ф а в ір е н ц . Препарати блокують зворотну
транскриіггазу, але зв ’язування з ферментом відбувається в іншому місці, ніж при
застосуванні нуклеозидних препаратів. Є дані, що ці препарати одночасно блокують
ДНК-полімеразу. Призначають ненуклеозидні засоби всередину. Застосовують їх
лише при інфікуванні В ІЛ -1.
Б локат ори прот еаз В ІЛ н е л ь ф ін а в ір , ін д н н а в ір , р н т о н а в ір блокують ферменти,
які регулюють утворення структурних білків і ферментів віріонів ВІЛ, необхідних
для розмноження. При дефіциті цих білків утворюються незрілі попередники віру­
сів, що затримує розвиток інфекції. Із перелічених препаратів найбільше застосо­
вують еаквінавір. Препарат ефективний при інфікуванні В ІЛ -1 і ВІЛ-2. Признача­
ють ііого всередину. Біодостугшість саквінавіру дуже низька (близько 4 %), однак
достатня для пригнічення розмноження ретровірусів. Із побічних ефектів можливі
диспепсія, порушення білкового та вуглеводного обмінів, анемія, дизурія. При три­
валому застосуванні розвивається резистентність вірусів до препарату.
При лікуванні ВІЛ-інфекції найбільш ефективним є комбіноване застосування
препаратів: зидовудин + зальцитабін + еаквінавір, еаквінавір + зидовудин.
Перспективними для лікування хворих на СН ІД вважають ф о с ф о н а л м е т о к с и л к і л п у р и н і п ір и м ід и н та сульфітовані полісахариди.

Засоби, які впливають на риновіруси та пікорнавіруси (РНК-віруси)
Риновіруси і пікорнавіруси спричиняють гострі респіраторні вірусні інфекції,
які спостерігаються досить часто. Вакцинація проти цих захворювань неефектив­
на, оскільки налічується понад 100 серотипів риновірусів. Останніми роками вчені
ведуть пошук ефективних препаратів, які могли б перешкоджати взаємодії вірусу з
рецепторами клітин-мішеней, порушувати проникнення вірусів у клітини і вивіль­
нення вірусної РН К, блокувати пермеази, що необхідні для реплікації вірусів.
Перспективним засобом при цьому є п л е к о н а р и л , який поєднує високу ефективність
і біодостугшість із низькою токсичністю. Зараз проводять дослідження нього засобу.

Препарати, які діють на вірус натуральної віспи
М е т и с а з о н - похідна тіосемікарбазону. Препарат порушує процес “збирання” ві­
ріонів, пригнічуючи синтез вірусного структурного білка. Призначають метисазон
всередину. Застосовують для профілактики віспи та для зменшення ускладнень
противіспової вакцинації, а також застосовується при генітальному та оперізуючо­
му герпесі. Із побічних ефектів можуть спостерігатися диспепсичні явища (нудота,
634

18.6. Противірусні лікарські засоби

блювання). Протипоказаний препарат при захворюваннях печінки, нирок, хворобах
травного каналу.
П р о т и в ір у с н і л ік а р с ь к і з а с о б и ш и р о к о г о с п е к т р а д ії
(у т о м у ч и с л і е ф е к т и в н і п р и г е п а т и т а х В і С )
І н т е р ф е р о н и виділяють із культур лейкоцитів (а-іптерферони), фібробластів
(Р-інтерферони) або лімфоцитів (у-інтерферони) людини. Ш ляхом імплантації від­
повідних генів людини кишковііі паличці одержують рекомбінантні інтерферони.
Інтерферон - це видоспецпфічнпй низькомолекулярний глікопротеїн. Власне
інтерферон не виявляє противірусної активності. Він взаємодіє зі специфічними
ділянками на поверхні клітин, що супроводжується активацією протеїнкіназ і утво­
ренням низькомолекулярного інгібі гора синтезу білків, який стимулює ферменти,
що руйнують РН К вірусів і клітин хазяїна.
Інтерферон, крім противірусної та протимікробної дій, також активує імунітет
(зростає фагоцитарна активність макрофагів, підвищується токсичність кілерів),
виявляє протипухлинну і радіопротекторну активність, впливає на функції різних
систем організму (в тому числі й на центральну нервову систему).
К ласиф ікація препарат ів інт ерф еронів:
- а-2А-інтерферони: р е а ф е р о н , р о ф е р о н , л а ф е р о н ;
- а-2В-інтерферони: ін т р о н - А , ін т р е н , в іф е р о н ;
- а-2С-інтерферони: б е р о ф о р , е ш ф е р о н , в е л ф е р о н ;
- р-інтерферони: б е т а с е р о н , ф р о н ;
- у-інтерферони: г а м м а ф е р о н , ім у н о ф е р о н .
Як противірусні в основному застосовують а-інтерферони (а-2А, а-2В). Інтерфе­
рони ефективні при герпетичному кератиті, герметичному ураженні шкіри і стате­
вих органів, ГРВІ, оперізуючому лишаї, вірусних гепатитах В і С, СН ІД і, деяких
злоякісних новоутвореннях, для профілактики грипу та інших респіраторних захво­
рювань.
Фармакодинаміка. Механізм противірусної дії інтерферонів полягає у стимуляції
продукції клітинами хазяїна ферментів, які гальмують трансляцію вірусної матрич­
ної РНК, синтез вірусних білків, репродукцію вірусів.
Препарати також володіють імуномоделюючою, протипухлинною дією.
Застосовують препарати місцево. Закапують або розпилюють у носові ходи, а та­
кож закапують у кон’юнктивальний мішок по 2 -3 краплі 1-2 рази на день з метою
профілактики, а з лікувальною метою - 4 - 6 разів на день. Місцево інтерферони ви­
користовують і під час лікування оперізуючого лишаю.
Створені високоочищені інтерферони (1 мг - 5 000 000 ОД) для приймання всере­
дину і парентерального введення (внутрішньовенно, внутріш ньомязово, внутрішньокістково, ендолюмбально, ендолімфатично). Препарати швидко інактивуються,
тому їх призначають 4 - 6 разів на добу.
Рекомбінантні інтерферони ( р е а ф е р о н , р о ф е р о н , ін т р о н - А , в іф е р о н , в е л ф е р о н )
вводять 2 - 3 рази на добу, причому препарати можна вводити ректально.
635

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМАКОЛОГІЯ

Показання: профілактика і лікування грипу, гепатиту, імунодефіцитних станів,
лікування вірусних системних інфекцій та злоякісних новоутворень. (З-Інтерферони
призначають при розсіяному склерозі.
Побічні ефекти при місцевому застосуванні інтерферонів не спостерігаються. При
парентеральному введенні можливі лихоманка, головний біль, болі у м’язах, зниження
артеріального тиску, аритмії, парези та паралічі, порушення кровотворення, диспепсії.
Недоліком застосування інтерферонів є те, що після 1-2 ін'єкцій розвивається
звикання (рефрактерність). Для попередження рефрактерності використовують
комбіноване застосування кількох індукторів інтерферонів.
Індукт ори інт ерф ерону - це засоби, які стимулюють утворення інтерферону.
Воші є я к природні (бактерії, віруси, рикетсії, грибки та ін.), так і синтетичні (синте­
тичні полінуклеотидп, поліаніони, вітаміни, високо- та низькомолекулярні засоби).
Із високомолекулярних засобів використовують полудан, що показаний при вірус­
них ураженнях слизових оболонок очеіі у вигляді очних крапель. Із низькомоле­
кулярних засобів використовують тилорон, кислоту мефенамінову, амізон, аміксин,
циклоферон, гропринозин, поліоксидопій, протефлазид, арбідол.
Арбідол використовують для профілактики і лікування грипу типу А і В, а також
при гострих респіраторних вірусних інфекціях. Препарат виявляє інтерфероногенну активність. Арбідол стимулює клітинний і гуморальний імунітет. Призначають
і іре п арат всереді т у .
При призначенні мефенамінової кислоти всередину при грипі зменшуються ін­
токсикація та температурна реакція.
Високоактивними індукторами інтерферонів є препарати РИК. На її основі ство­
рено препарат ларифан, який вважається найперспективнішим індуктором інтер­
ферону. Властивості індукторів інтерферонів виявляють і препарати інших груп:
левамізол, ізопринозин, дипіридамол, теофілін, пентоксифілін, дибазол та ін.
Препарати
Н азва п р е п а р а ту

Ф орм а випуску

С п о с іб за с т о с у в а н н я

5 % мазь
3 % очна мазь

Всередину по 1 таблетці 4 - 5 разів на добу
Всередину по 1 капсулі 4 - 5 разів на добу
В нутріш ньовенно крапельно з розрахунку 5 -1 0 мг/кг
3 рази на добу
На ш кіру, губи, слизові оболонки 5 разів на день
В кон'ю нктивальну порож нину 5 разів на день

Р е м антад и н
К е т а п іа с ііп и т

Таблетки по 0,05 і 0,1 г

Всередину по 0,1 г 1 -3 рази на день

А з и д о т и м ід и н

Капсули по 0.1 і 0,2 г
Ам пули по 20 мл 1 % і 2 %
розчину

Всередину по 0,2 г 6 разів на добу
Внутріш ньовенно в д озі 1 -2 мг/кг 6 разів на добу

Ам пули по 100 тис., 1 млн,
3 млн, 5 млн, 6 м лн, 9 млн
або 18 млн М О сухого пре­
парату

Внутріш ньом'язово, підш кірно, внутріш ньовенно по
1 -5 млн М О 1 -2 рази на д обу; інтраназально, розчинив­
ш и вміст ам пули у 5 мл ф ізіологічного розчину 5 -6 разів
на день

А ц и к л о в ір
АсісІОУІгит

А гіс М іт іс Г іп и т

Лаф ерон
І_а(егоп

636

Таблетки по 0,2; 0,4; 0,8 г
Капсули по 0,2 г
Флакони по 0,125; 0,25; 0,5 г

18.7. Синтетичні протимікробні засоби різної хімічної структури

18.7. С И Н Т Е Т И Ч Н І П Р О Т И М І К Р О Б Н І З А С О Б И Р І З Н О Ї

хімічної структури
До цієї груші належать різні хімічні сполуки, синтезовані пізніше, ніж сульфані­
ламідні препарати, які відрізняються від них і антибіотиків будовою, механізмом та
спектром антибактеріальної дії. До цієї групи відносяться:
1. Похідні хіполону.
2. Похідні нітрофурану.
3. 8-окспхінолінп.
4. Оксазол іди нони.
5. Похідні нафтпридпну.
6. Похідні хіноксаліну.
7. Похідні імідазолу.
Іст орична довідка. Перші синтетичні антибактеріальні засоби в медичній прак­
тиці почали застосовувати раніше, ніж антибіотики. їх створення - заслуга великого
німецького вченого, хіміка за професією, Пауля Ерліха. При вивченні фарбування
різних тваринних тканин він встановив, що окремі барвники забарвлюють тільки
певні тканини. Це дало підстави припустити, що мають бути і такі барвники, які
здатні фарбувати і, внаслідок нього, знешкоджувати лиш е мікроорганізми. Керу­
ючись девізом “Не поспішаючи, без втоми”, він впродовж багатьох років пробував
знайти серед хімічних сполук таку “магічну кулю”, що буде знищувати мікробний
збудник хвороби, не завдаючи шкоди людському організму. Результатом багато­
річної роботи П. Ерліха стала сполука номер 606 (за числом вивчених ним речо­
вин) - похідна миш’яку, яку назвали сальварсан (від латинського ваЬаге - рятувати
та апепісит - миш’як). Нова речовина виявилася ефективною при лікуванні сонної
хвороби, збудником якої є трипаносома. Це стало не лише народженням нового л і­
карського засобу, а й народженням хіміотерапії. За видатні досягнення у відкритті
антибактеріальних засобів у 1908 році Паулю Ерліху була присуджена Нобелівська
премія.
18.7.1. П охідн і х ін ол он ів
За хімічною будовою хінолони є похідними карбонових кислот.
К ласиф ікація хінолонів.
1. Хінолони І покоління - нефторовані хінолони:
• н а л ід и к с о в а к и с л о т а ( н е г р а м ) ;
• о к с о л ін іє в а к и с л о т а ( г р а м у р и н ) ;
• и іп е м ід о в а к и с л о т а ( н а л ін , п іп е м ід и н ) ;

2. Хінолони II покоління (фторовані хінолони або фторхінолони І покоління):
•

н о р ф л о к с а ц и н ( ю т и б ід ) ;

•
•
•

ц и п р о ф л о к с а ц и н (ц и ф р а н , ц и п р и н о л );
о ф л о к с а ц и н (ф л о к с а н );
п е ф л о кс а ц и н (а б а к т а л );
637

С ПЕЦІАЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ
• л о м е ф л о к с а ц и н (о к а ц и н , л о м а д е й );
• е н о к с а ц и н (п е н е т р е к с ).

3. Хінолони III покоління (абофторхіполонп II покоління, “респіраторні” фторхінолонп, антипневмококові фторхінолонн):
• л е в о ф л о к с а ц и н ( т а в а н ік , л е ф л о ц и н ) ;
• с и а р ф л о к с а ц и н ( с г іа р ф л о ) .

4. Хінолони IV покоління (або фторхінолонн III покоління, “респіраторні” фторхінолони, які додатково впливають на анаеробні бактерії):
•
•
•

м о к с и ф л о к с а ц и н (а в е л о к с );
г е м іф л о к с а ц и н ( ф а к т и в , г е м ік с ) ;
га т и ф л о к с а ц и н (т е б р и с ).

М е х а н із м п р о т и м ік р о б н о ї дії. У молекулі кожного похідного хінолонів є фраг­
мент пірпдону, який визначає основний механізм їх антимікробної дії. За рахунок
цього фрагменту відбувається блокування специфічних, життєво важливих для
бактерій ферментів регуляції нормальної роботи генетичного апарату - ДНК-гхрази
(топоізомерази II типу та топоізомерази IV типу). ДН К-гіраза закручує і розкру­
чує суперспіраль Д Н К у процесі транскрипції і реплікації, зчитування генетичної
інформації та поділу клітин. Таким чином, фермент здійснює упорядковану укладку
бактеріальної хромосоми, довжина якої у розкрученому стані складає біля 1000 мкм,
а розмір самої бактеріальної клітини - всього лише 1 мкм (Люльман X. та ін., 2008).
Під дією ферменту з ниток хромосом утворюються петлі шляхом розривів і зшиван­
ня кінців без обертання всієї нитки Д Н К. Хінолони проявляють бактерицидну дію
за рахунок потужної і вибіркової блокади ДНК-гірази, внаслідок чого нитки ДН К
мікроорганізмів не зшиваються і життєдіяльність мікробної клітини порушується.
При низьких концентраціях хінолонів розвивається бактеріостатичний ефект.
Х а р а к т е р и с т и к а х ін о л о н ів І п о к о л ін н я . До хінолонів І покоління високочут­
ливі грамнегативні бактерії, крім синьогнійної палички. Піпемідова кислота воло­
діє більшим спектром дії, ніж інші препарати, тому її можна призначати при не­
чутливості грампегативної мікрофлори (навіть синьогнійної палички) до інших
препаратів.
Препарати добре всмоктуються з IIIКТ, при цьому оксолінієва кислота краще, ніж
налідиксова, хоча перша переноситься хворими гірше. Хінолони міцно зв’язуються
з білками плазми крові, тому погано проникають в тканини. Швидко виводяться з
сечею, де створюються терапевтичні концентрації препаратів.
П о к а за н н я до за с т о с у в а н н я . Враховуючи параметри фармакокінетики, пі пре­
парати використовують тільки для лікування інфекцій сечовивідних шляхів, зо­
крема гострого циститу, уретриту, простатиту, а також для профілактики частих їх
рецидивів (зокрема у жінок) по 400 мг 2 рази на добу. При цьому слід пам’ятати, що
ці препарати не слід призначати при гострому пієлонефриті. Піпемідову кислоту
застосовують також як місцевий уроантисептик у супозиторіях по 200 мг на ніч про­
тягом 7 -1 0 днів..
П обічні еф е к т и х ін о л о н ів І п о к о л ін н я . Можливі розвиток алергічних (шкірна
висипка) та диспепсичних (нудота, блювання, діарея, болі в ділянці шлунка) реак­
638

18.7. С интетичні протимікробні засоби різної хімічної структури

цій, фотодерматозів, енцефалонатій (внаслідок пригнічення рецепторної дії ГАМК
виникають головний біль, порушення сну, тремор, тривожність, у великих дозах
можливі судоми), токсичне ураження печінки.
■18.7.2. П охідн і ф т о р х ін о л о н у
У лікувальній практиці фторхінолонн використовують з початку 1980-х років.

С тр у кту р н а ф о р м у л а ф то р х ін о л о н ів

Вони добре проникають у мікробну клітину, де діють аналогічно іншим хінолонам — олокують життєво важливі ферменти бактерій —ДН К-гірази (топоізомеразп
II і IV типу), що порушує функціонування Д Н К мікробної клітини. Незважаючи на
близькість хімічної будови з нефторованими хінолонами (хінолонамн І покоління),
фторхінолони суттєво відрізняються за своїми властивостями (табл. 18.4).
Таблиця 18.4
Порівняльна характеристика фторованих і нефторованих хінолонів
Фторхінолони

Нефторовані хінолони

Ш ирокий антим ікро бни й спектр: грам позитивні
і грам негативні аеробні та анаеробні бактерії, м іко­
бактерії, мікоплазм и, хламідії, рикетсії, борелії

О бм еж е ни й антим ікробний спектр: переваж на активність
щ одо ЕпІегоЬасІегіасеае

Виражений постантибіотичний еф ект

П остантибіотичний еф ект виражений слабко або відсутній

Висока біодоступність при прийм анні всередину

Низька біодоступність при прийм анні всередину

Ш видке всм октування з тр авно го тракту, тр и ва ­
ле п еребування в організм і, хоро ш е проникнення
в органи, тканини і клітини, ел ім інація нирковим
і позанирковим шляхом

Н изькі концентрації у сироватці крові, погане проникнення
в органи , ткани ни і клітини; високі конц ентр ації у сечі та
ф екаліях

Застосування всередину і парентерально

Застосування тільки всередину

Ш ирокі показання д о призначення: бактеріальні ін­
ф екції різної локалізації, хламідіози, мікобактеріози,
рикетсіози, бореліоз. С истемна дія при генералізованих інф екціях

О бм ежені показання д о призначення: інф екції сечовивідних
ш ляхів, деякі кишкові інф екції (дизентерія, ентероколіт). Від­
сутність систем ної д ії при генералізованих інф екціях

Відносно низька токсичність

Відносно низька токсичність

639

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ

Ф т о р х ін о л о н и

Н е ф т о р о в а н і х ін о л о н и

Д обра переносим ість

Д обра переносим ість

Хондротоксичність

Х ондротоксичність

Застосування у д ор осл и х хворих; об м е ж е ння до
призначення в педіатрії (у період росту і ф орм уван­
ня кістково-суглобової системи)

З а стосува ння у
(після 1 0 -1 5 років)

д о р о сл и х

хворих

і

в

педіатрії

Спектр дії. Фторхінолони мають широкий спектр дії — впливають на грампозитивні і грамнегативні бактерії, зокрема на стафілококи (у тому числі метипплінрезистентні), менінгококи, гонококи, більшість грамнсгативних бактерій (ентеробактерії),
у тому числі спньогнінну паличку (80 % штамів, які стійкі до аміноглікозпдів, пені­
цилінів, цефалоснорпнів), кампілобактсри та інші мікроорганізми, що викликають
кишкову патологію — сальмонели, шпгелп, іерспнії; легіонелп, мікобактерії, облігатні анаероби, більшість полірезпстентнпх внутрішньолікарняних штамів. Крім того,
фторхінолони, як правило, активні щодо бактерій, які стііікі до хінолонів І покоління.
За антибактеріальною активністю фторхінолони подібні до деяких АБ (наприклад,
цефалосиоринів) третього покоління, які застосовують парентерально. До фторхінолонів І покоління помірно чутливі — хламідії і мікоплазми. Резистентність до фторхінолонів І покоління проявляють більшість споро- і неспороутворюючих анаеробів,
пневмококи, стрептококи групи А, що стііікі до пефалоспорпнів І покоління.
Із середини 1990-х років з ’явились фторхінолони II—ІII покоління, які прояв­
ляють більшу (у 2 -3 рази) антибактеріальну активність стосовно грампознтивних
мікроорганізмів (стафілококів, пневмококів), потужніше впливають на внутріш­
ньоклітинні збудники (хламідії, мікоплазми) та мікроорганізми, що викликають
респіраторні інфекції, зокрема на Streptococcus рпеитопіае, інші збудники інфекиііі
верхніх і нижніх дихальних шляхів, тому вони названі “респіраторними фторхінолонами”. Нові покоління фторхінолонів проявляють дію щодо бактерій, які стійкі
до фторхінолонів І покоління. Препарати III покоління фторхінолонів ширше вили­
вають на анаеробні бактерії, у тому числі Clostridium difficile.
Фармакокінетика. Фторхінолони швидко всмоктуються з IIIКТ, добре прони­
кають у більшість тканин і рідин організму, створюють ефективні концентрації в
епітелії бронхів, легенях, печінці, серці, кістках, простаті, секретах слинних та сльо­
зових залоз, слизовій оболонці носа та інших тканинах, що пов’язано з невисоким
ступенем іонізації їх молекул. Накопичуються у значних концентраціях всередині
клітин, підвищуючи фагоцитарну і бактеріолітичну активність нейтрофілів. Офлоксацин виводиться переважно з сечею, пефлоксашш — із жовчю, норфлоксапин, пиирофлоксацпн, флероксацин і ломефлоксацин — з сечею і жовчю. Препарати І по­
коління застосовують 2 рази на добу, II—III покоління — 1 раз на добу.
Фторхінолони призначають перорально, деякі можна застосовувати внутрішньо­
венно (ципрофлоксацин, пефлоксацин, офлоксации), вони добре переносяться па­
цієнтами, до них повільно розвивається стійкість мікроорганізмів.
П о к а за н н я до за с т о с у в а н н я . Інфекції сечовивідних шляхів, венеричні захворю­
вання, за винятком сифілісу, ентерити, бронхіти, інфекції кісток і суглобів, шкіри
640

18.7. Синтетичні протимікробні засоби різної хімічної структури

і м’яких тканин, пневмококові інфекції, у тому числі викликані пеніцнлінрезистенгЦйми штамами, гостріш синуспт, загострення хронічного бронхіту, позалікарняні і
позокоміальні (внутрішньолікарняні) пневмонії.
Найбільшою протимікробною активністю та найкращою переноспмістю володіє
цппрофлоксацпн, тому його вважають еталонним хіміотерапевтичним препаратом
(Кукес В. Г., 2006). Офлоксацпн має менший антибактеріальний спектр; норфлоксацпн переважно концентрується в сечі, системної антибактеріальної активності не
має, викликає більше побічних ефектів; ломефлоксацин проявляє помірну протптуберкул ьозн у акти виість.
Побічні ефекти. Крім порушення розвитку хрящової тканини внаслідок пошкод­
ження хондроцптів епіфізів і хрящової тканини (заборонені дітям до 18 років та вагіт­
ним; у дорослих хворих, які отримували ці препарати протягом тривалого часу, не по­
мічено появи артралгій або пошкодження суглобів) фторхінолони іноді викликають:
1) диспепсичні явища — нудота, блювання, анорексія, відчуття дискомфорту
(у 3 - 6 % хворих);
2) енцефалопатії — головний біль, запаморочення, головокружіння, розлади
сну, зміни настрою (збудження, тривога, депресія), іноді судоми, оскільки хінолони є антагоністами ГАМК (у 1-4 % хворих);
3 ) алергічні реакції - шкірний висип (особливо геміфлоксацин), свербіж (у 2 %
хворих). При застосуванні всіх хінолонів в умовах надмірної інсоляції може
спостерігатись фотодерматит;
4) кристалурія;
5 ) підвищення ризику розриву ахіллового сухожилка (фторхінолони І поколін­
ня — цппрофлоксацин, норфлоксацпн, офлоксацпн), особливо у літніх паці­
єнтів або тих, що приймають глюкокортикоїди;
6) аритмія типу “пірует” — викликає моксифлоксацин, збільшуючи інтервал QT.
Фторхінолони не можна призначати разом з антацидами, які зменшують їх всмок­
тування, та з теофіліном і непрямими антикоагулянтами, рівень яких у крові під
впливом фторхінолонів зростає.
8-оксихіноліни
8-оксихіноліни мають певну структурну схожість із хінолонамн, однак суттєво
відрізняються у механізмах протимікробної дії, оскільки не мають фрагменту піридону, що взаємодіє з топоізомеразами бактерій. Тому віднесені до окремої групи се­
ред синтетичних антибактеріальних засобів.
8-оксихіноліни посилюють процеси вільнорадикального окислення в протоплаз­
мі прокаріотнчних клітин -та утворюють хелатні комплекси з іонами металів, що
інактивує ферменти мікроорганізмів, у першу чергу ті, що синтезують ДНК.
Спектр дії — грампозитпвні (стафілококи, стрептококи, зокрема - гемолітичні,
Streptococcus pneumoniae і ентерококи, коринебактерії, Bacillus subtilis) і грамнегатпвні (гонококи, кишкова паличка, види протея, клебсієл, сальмонел, шигел, ентеробактерів) бактерії, мікобактерії туберкульозу, трихомонади, амеби, гриби роду Candida,
дерматофіти, плісеневі гриби, деякі збудники глибоких мікозів.
641

С П ЕЦ ІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Стійкість мікроорганізмів до цих препаратів розвивається повільно, їх можна
комбінувати з сульфаніламідами та протигрибковими АБ.
Препарати:
1) для системного застосування:
•

н іт р о к с о л ін ( 5 - Н О К ) ;

2) для місцевого застосування:
•

х л о р х ін а л д о л ( х л о р х ін а л ь д и н ) ;

Раніше для лікування ентероколітів, протозойних колітів, дизентерії, амебіазу за­
стосовували ентеросептол, інтестопан та інші похідні 8-окспхінолінів, які вже до­
сить давно заборонені до використання через побічні ефекти при їх тривалому за­
стосуванні — появу невритів (периферичних і центральних, у тому числі зорового
нерва), а також порушень функції нирок, печінки, алергічних реакцій.
Н і т р о к с о л і н на відміну від інших 8-оксихінолінів швидко всмоктується з Ш КТ
і у незмінному вигляді виділяється через нирки, що створює його високі концентра­
ції у сечі. При цьому він рідко дає побічні ефекти, характерні для інших 8-оксихіно­
лінів — полінейропатії, порушення функції печінки. Можливі диспепсичні явища,
зрідка — шкірні алергічні реакції.
Нітроксолін використовують при інфекціях сечовивідних шляхів (пієлонефрит,
цистит, уретрит, епідидиміт, простатит, інфікована аденома і карцинома простати),
а також для профілактики інфекційних ускладнень при діагностичних і лікувальних
маніпуляціях, v післяопераційному періоді при хірургічних втручаннях на нирках і
сечовивідних шляхах. Ного можна застосовувати протягом 2 -3 -х тижнів без знач­
ного ризику побічних ефектів.
18.7.3. О к са зо л ід и н о н и
Оксазолідинони - синтетичні протимікробні засоби, активні відносно грампозитивпих мікроорганізмів. До препаратів цієї групи належать лінезолід (зивокс).
Лінезолід впроваджений у клініку для лікування інфекцій, спричинених метицилінорезистентним S. aureus (M RSA) та ванкоміципорезистентними ентерококами
(VRE). Проявляє активність щодо S. pneumoniae, який резистентний до нефтріаксону, кліндаміцину, тетрацикліну, хлорамфеніколу. Впливає на грампозитивні та
грамнегативні анаеробні мікроорганізми.
Інгібує синтез білків бактеріальної клітини на ранніх етапах трансляції шляхом
необоротного зв’язування з 30S та 50S субодиницями рибосом, в результаті чого по­
рушується формування пеитидного ланцюжка.
Фармакокінетика. Препарат має 100 % біодоступність при застосуванні всереди­
ну, яка не залежить від приймання їжі. Добре розподіляється в організмі.
Показання до застосування. Лінезолід використовують для лікування інфекцій
різної локалізації (позалікарняна та госпітальна пневмонії, інфекції шкіри та м’яких
тканин, інтраабдомінальні, ендокардит, сепсис, в т.ч. катетер-асоційований), спри­
чинених мультирезистентною грампозитивною флорою, насамперед стафілококами
642

18.7. Синтетичні протимікробні засоби різної хімічної структури

(в тому числі метицилінорезистентними та коагулазонегативними) та ентерокока­
ми. При патології, спрпчпиенііі ванкоміцпнорезистентними ентерококами, лінезолід, поряд із хінугіристином/дальфонристином (синерпид), є засобом вибору.
Лінезолід використовується всередину чи внутрішньовенно но 400-600 мгз інтерва­
лом 12 год. Тривалість лікування коливається від 14до28днів і залежить від збудника,
локалізації та важкості інфекції. При лікуванні процесів, спричинених поліасоційованою флорою, нри наявності грамнегатнвпих збудників лінезолід необхідно використо­
вувати у комбінації з цефалосі юри нами І И—IV поколінь або з фторхіполонами.
Побічна дія. І Ірп нетривалому застосуванні лінезолід є порівняно безпечним пре­
паратом. Може викликати діарею, дисбактеріоз, суперінфекцію грибами Candida,
нудоту, блювання, спотворення смакових відчуттів, головний біль. При тривалому
призначенні може спричинити тромбоцитопенію, периферичну нейропатію, в тому
числі зорового нерва, алергічні реакції, панкреатит, пошкодження печінки.
18.7.4. П охідн і н іт р о ф у р а н у
Виявляють переважно бактеріостатичну дію, стійкість до них розвивається по­
вільно. Спектр дії широкий — грампозитивні (стрептококи, пеніциліназопродукуючі стафілококи) і грамнегативні (киш кова паличка, сальмонели, шигели, клебсієли,
ентеробактери) бактерії, а також великі віруси, трихомонади, лямблії та гриби роду
Candida. Забезпечують антимікробну дію у присутності гною та інших продуктів
тканинного розпаду.
П р е п а р а т и н іт р о ф ур а н ів:

1. для зовнішнього та місцевого застосування:
• н іт р о ф у р а л ( ф у р а ц и л ін ) ;
• н іф у р о к с а з и д ( е н т е р о ф у р и л ) .

2. для системного застосування:
• ф у р а з о л ід о н ;
• н іт р о ф у р а н т о ї н ( ф у р а д о н ін ) ;
• ф у р а з и д и н ( ф у р а г ін ) .

Як антисептик для зовнішнього використання застосовують н іт р о ф у р а л ( ф у ­
р а ц и л ін ) . Для лікування інфекцій Ш КТ застосовують ф у р а з о л ід о н , який активно
впливає па збудників дизентерії (хоча останнім часом поширилися штами, нечут­
ливі до нього), черевного тифу та паратифів. Для лікування інфекцій сечовивідних
шляхів ефективніший ф у р а з и д и н ( ф у р а г ін ) . При вульвовагінальних, кишкових і
урологічних інфекціях використовують н іф у р а т е л ( м а к м і р о р ) .
Залежно від концентрації в середовищі похідні нітрофуранів викликають бакте­
ріостатичну чи бактерицидну дію, мають широкий протимікробний спектр. До них
чутливі кишкова та дизентерійна паличка, збудники паратифу, сальмонели, холер­
ний вібріон, крупні віруси, збудники газової гангрени, лямблії, трихомонади, в тому
числі стііікі до сульфаніламідних препаратів та антибіотиків.
До похідних нітрофурану резистентність у бактерій формується значно повільні­
ше, що пов’язано з нетиповим для більшості хіміотерапевтичних засобів механізмом
643

С П ЕЦ ІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

антибактеріальної дії нітрофуранів: препарати цієї групи необоротно порушують
активність основного донатора ЬГ у клітині (Н А Д Н ), припиняючи ним функцію
дихального ланцюга: крім того, гальмують цикл лимонної кислоти іі біохімічні про­
цеси у мікробній клітині, що порушує структуру її оболонки.
Н іт р о ф у р а л ( ф у р а ц и л ін ) має антибактеріальну активність по відношенню до
грампозитивннх, грамнегативних мікроорганізмів, деяких найпростіших, має антиексудативну дію.
Показання: антисептична обробка слизових оболонок порожнини рота, полоскан­
ня горла, інфікованих ран.
Побічна дія при місцевому застосуванні розвивається рідко, можливі алергічні
реакції.
Ф у р а з о л ід о н має більшу активність відносно грамнегативних бактерій кишкової
групи (збудників дизентерії, черевного тифу, паратифу), ніж грампозитпвнпх, і йому
властива менша токсичність. Крім того, має протитрихомонадну і протплямбліозну
активність, впливає на Helicobacter pylori. Менше впливає на збудників інфекційної,
зокрема газової гангрени. У механізмі антибактеріальної дії властиве пригнічення
МАО, тому фуразолідон не можна поєднувати з іншими інгібіторами МАО - напри­
клад, з трициклічними антидепресантами (імізин), непрямими адреноміметиками,
анорексигепппми засобами (фепранон). При застосуванні треба дотримуватись ді­
єти, вилучати продукти, які містять тирамін (сир, кава, вершки). Крім того, ф ура­
золідон має тетурамоподібну дію, сенсибілізуючи організм до алкоголю, і його не
можна призначати хворим на алкоголізм.
Показання: всередину при інфекційно-запальних захворюваннях сечовивідної
системи, після хірургічних втручань на сечовивідній системі, місцево призначають
при інфекційно-запальних захворюваннях сечовивідної системи, гнійних і інфіко­
ваних ранах, опіках, фістулах, кератиті.
Побічна дія: диспепсичні явища, алергічні реакції, кровоточивість та порушення
менструального циклу (антиагрегантна дія); можливі метгемоглобінемія, неврит,
порушення функції нирок.
Н і т р о ф у р а н т о ї н ( ф у р а д о н ін ) має більшу ефективність при інфекціях сечовивід­
них шляхів. Призначають хворим на пієліт, пієлонефрит, цистит, уретрит, при уро­
логічних операціях і маніпуляціях.
Ф у р а г і н - показаний при захворюваннях сечових шляхів. Його можна застосо­
вувати місцево в хірургічній, акушерсько-гінекологічній та офтальмологічнії! прак­
тиці.
Ф у р а з и д и н ( ф у р а м а г ) за протимікробною активністю подібний до фурагіну.
Призначають гіри тяжких формах інфекційних захворювань, у комплексі з іншими
антибактеріальними препаратами - при черевному тифі та паратифах.
Н і ф у р о к с а з и д впливає на гра.мпозитпвні і грамнегатпвні збудники кишкових ін­
фекцій; його призначають при гострій діареї інфекційного генезу, хронічних колітах
і ентероколітах. Призначають хворим з інфікованими ранами та при різноманітних
хірургічних захворюваннях, у комплексному лікуванні дисбіозу кишечнику, для
профілактики при хірургічних втручаннях на кишечнику.
644

18.7. Синтетичні протимікробні засоби різної хім ічної структури

ГІри застосуванні нітрофуранів відносно часто виникають побічні ефекти: дис­
пепсичні розлади, холсстаз та гепатит, неврологічні (неврити) та гематологічні
ускладнення, шкірні і бронхолегеневі (бронхоспазм та кашель) ураження, алергічні
реакції. Наявність значних побічних реакції обмежує застосування нітрофуранів.
18.7.5. П охідн і н а ф т и р и д и н у
Деякі похідні нафтиридину виявилися спорідненими З П О Х І Д Н И М И 8 - О К С І І Х І П О Л І ну. Значну хіміотерапевтичну активність має к и с л о т а н а л ід и к с о в а ( н е г р а м , н е в іг р а м о н ) , яка належить до резервних препаратів у випадках нечутливості збудників
до більшості антибіотиків і сульфаніламідних препаратів. До спектра її протимі­
кробної дії входять грамнегатпвні мікроорганізми; до грамнозптпвнпх коків і пато­
генних аеробів неактивна. Діє на сальмонели і шпгели у травному каналі. Залежно
від концентрації може виявляти бактеріостатичну або бактерицидну дію. З в ’язує
іони двовалентного заліза, що обмежує його участь у ферментативних процесах мік­
роорганізмів. Кислота налідиксова не лише порушує синтез Д Н К, а й пригнічує її
відновлення.
Показання: лікування і профілактика гострих захворювань сечових шляхів, які
викликані чутливими до неї мікроорганізмами, ентероколіт, холецистит, запалення
середнього вуха та інші захворювання, викликані хіміорезистентнимп збудниками.
Побічна дія: нудота, блювання, діарея, головний біль, запаморочення, алергічні
реакції, фотодерматоз - підвищення чутливості шкіри до сонячного світла.
18.7.6. П о х ід н і хіноксаліну
Похідні хіноксаліну мають широкий спектр протимікробної дії, ефективні від­
носно Proteus vulgaris, синьогнійної палички, палички Фрідлендера, кишкової та
дизентерійної палички, сальмонел, стафіло- і стрептокока, збудників газової гангре­
ни. Ефективні при хіміорезистентних формах збудників. Застосовують при тяжких
формах гнійного запалення та септичного стану, особливо за неефективності інших
проти м ікробн их засобі в.
Препарати:
• д іо к с и д и н ;

• хіноксидин.
Д іо к с и д и н - вводять у порожнини, застосовують місцево при ранах і внутріш­
ньовенно тільки дорослим. Перед застосуванням проводять пробу на переноспмість.
Побічна дія: головний біль, гіперемія шкіри, диспепсичні явища, судомні скоро­
чення м’язів.
Це високотоксичні препарати — за умов експерименту виявлено тератогенну,
ембріотоксичпу і мутагенну дії препаратів. їх можна призначати тільки дорос­
лим і використовувати лише в умовах стаціонару під ретельним контролем лікаря.
У зв’язку з появою нових антимікробних низькотоксичнпх і ефективних препаратів
широта використання хіноксалінів зменшилась і обмежилась використанням лише
як антисептиків.
645

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

18.7.7. П о х ід н і ім ідазол у
Н іт р о а зо л и

За хімічною структурою є похідними нітроімідазолів і нітротіазолів. Мають бак­
терицидний тип дії. Механізм дії: внаслідок утворення вільних нітрорадикалів по­
рушують реплікацію ДНК, синтез білка та блокують тканинне дихання мікробної
клітини.
Спектр дії — більшість анаеробів: бактероїдів, фузобактерій, клостридіи, анаероб­
них коків (пентококи, пептострептококп), деякі види Eubacterium, клостридії та най­
простіші: трихомонади, лямблії, лейшманії, амеби, балантпдії. Ефективно діють на
кампілобактери, зокрема Helicobacter pylori (у комбінації з амоксициліном). Вважа­
ють, що одночасне застосування нітроазолів з амоксициліном запобігає розвиткові
стійкості у Helicobacter pylori.
Препарати:
•
•

м е т р о н ід а з о л ( м е т р о г іл , т р и х о и о л ) ;
т и н ід а з о л ( ф а з и ж и н ) ;

• о р н ід а з о л ( т и б е р а л ) ;
• а м ін іт р о з о л .

Наведені препарати використовують для системної терапії, метронідазол і тині­
дазол застосовують також як антисептики, амінітрозол — місцево як вагінальний
антисептик.
А м ін іт р о з о л є похідними нітротіазолу, інші препарати — нітроімідазолу.
Фармакокінетика. Добре всмоктуються при прийомі всередину, їжа не впливає на
біодоступність препаратів (для зменшення побічних ефектів краще призначати під
час або після їди). Добре проникають у всі тканини й органи, через гематоенцефалічний і плацентарний бар’єри, потрапляють у ліквор, жовч, грудне молоко, накопи­
чуються у печінці. Т /г метронідазолу дорівнює 6 - 8 -1 0 год, тинідазолу — 12—14 год.
Н а 6 0-80 % виводиться з сечею (на 20 % у незміненому вигляді), 6 -1 5 % — з калом
через гепатобіліарну систему.
Препарати приймають перорально, метронідазол і орнідазол можна вводити
внутрішньовенно. Метронідазол, амінітрозол застосовують 2 -3 рази на добу; орні­
дазол — 1-2 рази на добу. Тинідазол має більш тривалу дію, його застосовують 1 раз
на добу; він має кращу проникність через гістогематичні бар'єри, зокрема у голов­
ний мозок.
Показання до застосування:
1) протозойні інфекції: трихомоніаз — трихомонадний вагініт і уретрит, лямблі­
оз (жиардіаз), амебіаз;
2) анаеробні інфекції: газова гангрена, сепсис, перитоніт, остеомієліт, абсцеси
малого таза, головного мозку, легень; профілактика анаеробних інфекцій піс­
ля хірургічних втручань на органах черевної порожнини, малого таза, сечо­
вивідних шляхах; анаеробна гнійна інфекція, викликана Bacteroides fragilis;
псевдомембранозний коліт, викликаний Clostridium difficile:, неспецифічний
вагініт, викликаний Gardnerelia.
646

18.7. Синтетичні протимікробні засоби різної хімічної структури

3) змішані аеробно-анаеробні інфекції (як засіб комбінованої емпіричної терапії ра­
зом з цефалоспоринами, пеніцилінами, аміноглікозидами, а також з фторхінолонамн; часта комбінація -- ампіцилін (оксацилін) + гентаміцпн + метромідазол);
4) загострення виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, хронічно­
го гастриту (антихелікобактерна терапія — у комбінації з амоксициліном або
тетрацикліном і препаратами вісмуту);
5) хронічний алкоголізм: нітроазоли (крім орнідазолу) проявляють тетурамоподібнпй ефект (блокують ацетальдегіддегідрогеназу).
Метронідазол не слід застосовувати більше 10 днів. Вагітним призначати лише
за абсолютними життєвими показаннями, співставляючи ризик для плоду та для
життя матері. Дітям до 18 років призначати за суворими показаннями.
Побічні ефекти. Головна побічна дія — диспепсичні розлади (нудота, блювання,
відсутність апетиту, металевий присмак у роті). Виникають також порушення кро­
вотворення (нейтропенія); ураження ЦН С (головний біль, запаморочення, втра­
та свідомості, підвищена збудливість, депресія, порушення сну); відчуття печіння
в язику, сечовипускному каналі, піхві; алергічні реакції (шкірний висип, свербіж,
кропивниця); артралгії, можливий розвиток кандидомікозів; подразнення у місці
введення препарату (флебіт); оборотне підвищення вмісту білірубіну і печінкових
ферментів у крові, забарвлення сечі в темний колір, фотодерматит.
М етронідазол частіше призначають як антипротозойний засіб (протплямбліозний, протитрихомонозний). Проте у спектрі ііого дії є вплив на анаеробні збудники,
які мають нітроредуктази. Як антибактеріальний засіб застосовують для лікування
хворих з гнійною рановою інфекцією, анаеробною інфекцією органів дихання, сечо­
вих шляхів, черевної порожнини, для профілактики ранової інфекції перед опера­
цією. Має високу активність відносно Helicobacter pylori. Після того як ферменти
мікроорганізмів відновлюють нітрогрупу метронідазолу, він порушує реплікацію
ДН К, синтез білка в клітині збудника, пригнічує дихання.
Показання: застосовують при анаеробній або змішаній інфекції ЦНС, дихальних
шляхів, травного каналу, органів малого таза, виразковій хворобі у зв’язку з впли­
вом на хелікобактерії. Препарат вводять прн протозойних інфекціях - трихомоніазі,
лямбліозі, балантидіазі, амебній дизентерії, позакишковому амебіазі.
Побічна дія: диспепсія, стоматит, головний біль, депресія, безсоння, порушення
координації рухів, нейтропенія, кандидоз, алергічні реакції, забарвлення сечі у тем­
ний колір. Побічну дію мають і інші імідазоли: імідазол, орнідазол, нітазол.
Препарати
Назва препарату
Кислота налідиксова
Acidum nalidixicum

Кислота піпемідова
A cidum pipem idicum

Форма випуску

Спосіб застосування

Капе, по 0,5 г

По 2 таб. 4 рази на день протягом 7 днів

Капе, по 0,2 г

По 2 капсули 2 -3 рази на добу

647

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Назва препарату
Ципрофлоксацин
C iprofloxacinum

Левофлоксацин
Levofloxacinum

Моксифлоксацин
M oxifloxacinum

Нітроксолін
Nitroxolinum

Фуразидин
Furazidinum

Метронідазол
M etronidazolum

Лінезолід
Linezolidum

Форма випуску

Спосіб застосування

Табл. по 0,25; 0,5 г. Ф лако­
ни по 200 і 400 мг

По 1 -2 таб. 2 рази на добу. У вену 2 рази на добу

Табл. по 0,25; 0.5 г. Ф лако­
ни по 100 мл (500 мг)

По 1 -2 таб. 2 -3 рази на д об у залеж но від тяж кості за­
хворю вання. У вену 1 -2 рази на добу

Таб. в оболонці по 0,4 г.
Ф лакони по 250 мл (400 мг)

По 1 таб. 1 раз на день при будь-яких інф екціях.
У вену 1 раз на добу

Таб. в оболонці по 0,05 г

По 2 таб. 4 рази на д об у д о їди

Таб. по 0,05 г

П ерш ий д ень лікування - по 2 таб. (100 мг) 4 рази на
д обу, наступні дні - по 2 таб. (100 мг) 3 рази на добу

Таб. по 0.25; 0,5 г; супози­
то рії вагінальні по 0,5 г.
У ф лаконах по 100 мл.

По 1 таб. 2 -3 рази на добу після їд и. У вену 2 рази на
добу

Таб., вкриті оболонкою ,
по 0,6 г

По 1 таб. 2 рази на добу

18.8. П Р О Т И С И Ф ІЛ ІТ И Ч Н І Л ІК А РС ЬК І ЗА С О БИ
П р о т и с и ф іл іт и ч н и м и є засоби, що застосовуються для лікування сифілісу з ме­
тою вибіркового впливу на його збудник бліду трепонему (Treponema pallidum). Н а­
лежать до групи нротиспірохетозних засобів, які призначають також для лікування
інших спірохетозів (наприклад, поворотного тифу) і леитоспірозів.
Для лікарської терапії всіх стадій сифілісу ви­
користовують антибіотики. На пізніх стадіях сифі­
лісу для прискорення розсмоктування гум також
призначають сполуки йоду ( калію йодид) або пре­
парати вісмуту ( бійохіиол і бісмоверол).
Іст о р и ч н а довідка. Першими специфічними
протисифілітичними засобами були органічні спо­
луки миш’яку ( с а л ь в а р с а н , н о в а р с е н о л та ін.), які
були винайдені основоположником хіміотерапії,
відомим німецьким вченим, Нобелівським лауреа­
том Паулем Ерліхом у 1910 р.
П. Ерліха наштовхнула на дослідження протиспфілітичної активності сполук миш’яку ефектив­
ність подібної сполуки при лікуванні трипаносо­
мозу ( “сонної хвороби”). Через високу токсичність
та недостатню ефективність препарати миш ’яку
П ауль Ерліх
Paul Ehrlich
вже тривалий час не застосовують у клінічній
( 1 8 5 4 - 1 9 1 5 p p .)
практиці.
648

18.8. П ротисиф ілітичні лікарські засоби

К л а с и ф ік а ц ія п р о т и с и ф іл іт и ч н и х за со б ів

За походженням протисифілітичні засоби поділяють на:
1. Антибіотики:
• препарати бензилпеніциліну (солі б е н з и л п е н іц и л ін у — н а т р іє в а , н о в о к а ї н о ­
в а . б е н з а т и н о в а або б і ц и л і н - 1 ) та інші пепіцилінові антибіотики ( а м п іц и л ін ,
о к с а ц и л ін ) ;

• пефалоспорппп ( ц е ф а з о л ін , ц е ф т р іа к с о н ) ;
• макроліди та азалідп ( е р и т р о м іц и н , д ж о з а м і ц и н , а з и т р о м іц и н ) ;
• тетрацикліни ( д о к с и ц и к л ін ) .
2. Синтетичні сполуки:
• Препарати вісмуту ( б ій о х і н о л , б іс м о в е р о л ) .
За ефективністю протисифілітичні антибіотики поділяють на 3 групи:
1. Основні засоби (І ряду).
2. Альтернативні засоби (II ряду).
3. Резервні засоби.
О сновні засоби. Протисифілітпчнпми засобами І ряду є препарати б е н з и л п е н і­
ц и л ін у ( н а т р іє в а , к а л іє в а с о л і, а також б е н з а т и н б е н з и л п е н іц и л ін та інші б і ц и л ін и ) ,
які застосовують внутрішньом’язово. Ці антибіотики швидко вбивають збудник си­
філісу бліду трепонему — проявляють трепонемоцидну дію. До антибіотиків збуд­
ник сифілісу резистентності не набуває.
У частини хворих на початку антибіотикотерапії протягом декількох годин після
першої ін’єкції виникає погіршення загального стану хворого із розвитком симпто­
мів інтоксикації - підвищується температура тіла, виникають головний біль, тахі­
кардія, міалгія, загальна слабкість. Такий побічний ефект антибіотикотеранії отри­
мав назву реакції Яриша - Герксхаймера (Jarisch - Herxheimer Reaction - названа за
прізвищами австрійського та німецького дерматологів, які її вперше описали після
застосування препаратів ртуті у хворих на сифіліс. У вітчизняній літературі відома
як реакція Герксгеймера - Яриша - Лукашевича). Реакція може виникати й при
антибіотикотерапії інших інфекційних захворювань внаслідок бактерицидної дії
протимікробних засобів — через масову загибель мікроорганізмів та швидке над­
ходження у кров великої кількості ендотоксинів загиблих бактерій. Цей побічний
ефект антибіотикотерапії є швидкоплинним, зникає протягом одного дня, його не
можна попередити і він не вимагає спеціального додаткового лікування. У разі за­
гального тяжкого стану хворого, наприклад, внаслідок сифілітичного ураження кла­
пана аорти, хворому для попередження виникнення реакції Яриша - Герксхаіімера
заздалегідь, до початку протисифілітичної антибіотикотерапії, вводять десенсибілі­
зуючі засоби — глюкокортпкоїди.
А л ь т е р н а т и в н и м и за со б а м и (засобами II ряду) є м а к р о л ід и ( е р и т р о м іц и н ,
д ж о з а м іц и н ) і т е т р а ц и к л ін и ( д о к с и ц и к л і н ) , їх застосовують в основному при алер­
гії до пеніцилінів. Еритроміцин за ефективністю поступається іншим препаратам II
ряду; крім того, він не проходить гематоплацентарний бар’єр та не виявляє терапев­
тичної дії на плід. Тому новонародженим (у разі лікування вагітної еритроміцином)
показане лікування препаратами бензилпеніциліну
649

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМАКОЛОГІЯ

Рідше призначають інші антибіотики пепіціиіінового ряду ( а м п іц и л ін , а м о к с и ц и л ін , о к с а ц и л і н ) т а ц е ф а л о с п о р и н и ( ц е ф а з о л ін , ц е ф т р и а к с о н ) , що мають ширший
спектр протимікробної дії, коли є необхідність одночасного лікування супутніх ін­
фекції!. Цефтриаксон має здатність накопичуватись у мозку у високих концентраці­
ях, тому його призначають при нейросифілісі.
Р е з е р в н и м и п р о т и с и ф іл іт и ч н и м и п р е п а р а т а м и (засобами III ряду) вважають
а з а л ід и ( а з и т р о м іц и н ) . За ефективністю резервні іі альтернативні препарати посту­
паються препаратам бензилпеніциліну.
П р е п а р а т и в іс м у т у . Комплексні препарати вісмуту ( б і й о х і н о л , б іс м о в е р о л )
є специфічними протисифілітичними препаратами — діють лише на бліду трспонему і не проявляють широкої антибактеріальної дії. Тип антибактеріальної дії бакте­
ріостатичний (трепонемостатичний тип дії). Механізм дії зумовлений блокуванням
сульфгідрильних груп (S H -грун) ферментів мікроба. За активністю та швидкістю
настання ефекту препарати вісмуту поступаються антибіотикам.
Б ій о х ін о л (biiochinolum) є 8 % суспензією йодовісмутату хініну в нейтралізованій
персиковій олії, тобто містить вісмут (Ьі), йод (іо) і хінін (chin) у персиковій олії (оі).
Він володіє додатковими протизапальними і розсмоктувальними ефектами. Його ви­
пускають у флаконах для парентеральних (внутрішньом’язових) ін’єкцій по 100 мл.
Вводять внутрішньом’язово по 2 (3) мл 1 разу 2 (3) дні, тобто з розрахунку 1 мл надень.
Б іс м о в е р о л (bismoverolum) — 7 % суспензія основної вісмутової солі моновісмутвинної кислоти в нейтралізованії! персиковій (або оливковій) олії.
Препарати вісмуту призначають при усіх формах сифілісу у комбінації з анти­
біотиками. Вони особливо ефективні при нейросифілітичних ураженнях. Препара­
ти вісмуту мають також протизапальну і розсмоктуючу дію, тому їх застосовують
при несифілітичних ураженнях ЦН С (арахноенцефаліті, менінгомієліті, залишко­
вих явищах після мозкових інсультів). З травного тракту не всмоктуються, тому їх
вводять внутрішньом’язово. Виводяться переважно нирками, а також у невеликих
кількостях кишечником і потовими залозами.
Побічні ефекти: гінгівіт, стоматит, поява сірої облямівки по краю ясен (вісмутова
кайма), сірі плями на видимих слизових оболонках, коліт, діарея, дерматит, нефро­
патії (відносно часті, звичайно проходять після відміни препарату), гепатит. При
застосуванні препаратів вісмуту необхідно стежити за станом слизової оболонки по­
рожнини рота, функцією нирок і печінки.
Препарати
Н азва п р е п а р а ту

Б е н з и л п е н іц и л ін у н а тр іє в а
с іл ь B enzylpenicillinum -natrium

Б ій о х ін о л
Biiochinolum

650

Форма випуску

С п о с іб за с т о с у в а н н я

П орош ок для приготування
розчину д ля ін'єкцій
по 500 000 і 1 000 000 О Д
(або М О ) у ф лаконах

Внутріш ньом 'язово по 1 млн О Д 4 рази
на добу. Курс при первинному сиф ілісі 10 діб, вторинном у - 20 діб, третинном у
(пізній вісцеральний сиф іліс) - 28 діб

У ф лаконах по 100 мл

В нутріш ньом 'язово по 2 -3 мл 1 раз на 3 дні.
На курс лікування 50 мл

18.9. Протитуберкульозні лікарські засоби

1 8 .9 . П Р О Т И Т У Б Е Р К У Л Ь О З Н І Л І К А Р С Ь К І З А С О Б И

П рот ит уберкульозні засоби - хіміотерапевтичні медикаменти, які пригнічують
ріст, життєдіяльність, а деякі викликають загибель мікобактерій туберкульозу. Ак­
туальність проблеми подолання туберкульозу в європейському та інших регіонах
планети зростає. Туберкульоз - хронічна ренидивуюча інфекція, при якій мікобак­
терії, їх токсини, продукти тканинного розпаду порушують життєдіяльність органів
і систем. Виділяють легеневий і позалегеневнй туберкульоз шкіри, кісток, суглобів,
сечовидільної системи тощо.
Протитуберкульозні препарати призначають тривало, застосовують комбіновану
терапію, у фармакотерапію включають препарати супроводження з органопротекторною іі імунотропною дією (кверцетин, пірпдокспну гідрохлорид, тіотриазолін
тощо). Відкриття першого препарату для лікування туберкульозу - стрептоміцину
сульфату - пов’язано з ім’ям американського вченого 3. Ваксмана. Стрептоміцин
є антибіотиком, який продукує Actinomyces globispoms.
В основу кла си ф ік а ц ії прот ит уберкульозних засобів покладена їх ефектив­
ність та переносимість. До препаратів першої лінії належать: ізоніазид, рифампіиин,
піразинамід, етамбутол та стрептоміцину сульфат (препарати більш активні, менш
токсичні). До препаратів другої лінії належать: канаміцину сульфат, флориміцину
сульфат, циклосерин, етіонамід, протіонамід, ПАСК, фторхінолони (за винятком
пефлоксацину), аміноглікозиди (амікацин, ісепаміцин, дактнміции, арбекацин); поліпептидшпі антибіотик капреоміцин.
Р и ф а м п іц и н ( м а к о к с , р и ф а ц и н а ) - напівсинтетичний антибіотик макроциклічної структури.
Фармакокінетика. Препарат добре абсорбується у травному каналі, проникає
в каверни, кісткову та інші тканини. Біодоступність гіри прийомі натще 95 %, але по­
нижується в присутності їжі. Препарат добре проходить крізь гематоенцефалічний
бар’єр. Терапевтична концентрація рифампіцииу підтримується 8 -1 2 годин (іноді
до 24 годин), максимальна концентрація в плазмі крові спостерігається через 2-2,5
години після прийому всередину. Біля 25 % препарату метаболізується з утворен­
ням неактивних метаболітів. Більша частина екскретується з жовчю, частково з се­
чею, бронхіальними та сльозовими залозами.
Фармакодинаміка. Механізм протимікробної дії рифампіцииу пов’язаний із се­
лективною інгібіцією ДНК-залежної РН К полімерази, пригніченням синтезу РНК.
(рис. 18.4). Він має бактеріостатичну і в більших дозах бактерицидну дію. Препарат
активний по відношенню до мікобактерій туберкульозу і лепри, грампозитивних
(особливо стафілококи) і грамнегативних (менінгококи, гонококи) мікроорганізмів.
Менш активний до грамнегативних бактерій. До препарату швидко розвивається стій­
кість, тому його призначають в комбінації з іншими протитуберкульозними засобами.
Показання: туберкульоз легенів та позалегеневої локалізації, різні форми лепри,
захворювання дихальних шляхів, що викликані полірезистентними стафілококами,
остеомієліт, інфекції сечовивідних і жовчовивідних шляхів, гостра гонорея, інші за­
хворювання, що викликані чутливими до рифампіцину збудниками.
651

С ПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Рис. 18.4. М еханізм п р о ти ту б ер ку л ьо зн о ї дії р и ф ам п іц и н у

Побічна дія: алергічні реакції, диспепсичні розлади, дисфункція печінки та під­
шлункової залози, лейкопенія. Рифампіцин, особливо на початку застосування, за­
барвлює сечу, мокротиння, сльозову рідину в червоно-помаранчевий колір.
Більш активним є напівсинтетичний препарат р и ф а б у т и н ( м і к о б у т и н , р и б у т и н ) ,
високоактивний до кислотостійких, в тому числі атипових і полірезистентнпх бак­
терій. За туберкульозною активністю перевищує рифампіцин в 10 разів, завдяки ви­
сокії! внутрішньоклітинній концентрації. Препарат активніший, ніж рифампіцин,
по відношенню до внутрішньоклітинних мікобактерій (при концентрації в 2,5 рази
меншій). Рифапентин (рифапекс) проявляє активність, що подібна до рифампіцину
та перевищує рифампіцин.
Стрептоміцину сульфат, канаміцину сульфат - аміноглікозидні антибіотики
І ряду, що мають високу токсичність. їх призначають головним чином для лікування
вперше зареєстрованого туберкульозу. Флорпміцину сульфат - також продуцент
променистих грибів, що має протитуберкульозну активність і діє на деякі грамгіозитивні і грамнегативні мікроорганізми. Препарат має високу ототоксичність, його
вважають резервним.
Ц и к л о с е р и н - бактерицидний антибіотик широкого спектра, більше впливає на
грамнегативні мікроорганізми та мікобактерії туберкульозу, менше - на грампозитивні мікроорганізми, порушує синтез оболонки мікобактерій, пригнічує аланінсинтетазу. Стійкість до препарату розвивається повільно.
Фармакокінетика. Після прийому всередину циклосерин швидко і майже по­
вністю всмоктується в травному каналі (70-90 %). Час досягнення максимальної
концентрації в крові - 3 - 4 години. Препарат не зв’язується з білками плазми крові,
добре проникає в рідини, тканини організму, грудне молоко, жовч, мокротиння, лім­
фатичну тканину, легені, асцитичну й синовіальну рідини, плевральний випіт, про­
никає крізь плаценту. М етаболізується до 35 % препарату. Період напіввиведення
652

18.9. Протитуберкульозні лікарські засоби

при нормальній функції нирок - 10 годин. Виводиться шляхом клубочкової ф іль­
трації в активній формі, незначна кількість - з фекаліями.
Показання. Хронічні форми туберкульозу (як препарат резерву).
Побічна дія. Головний біль, запаморочення, безсоння, сонливість, неспокій, дра­
тівливість, погіршення пам’яті, парестезія, периферичний неврит, тремор, ейфорія,
депресія, нудота, печія, лихоманка, посилення кашлю.
К а и р е о м іц и н ( к а н о ц и н ) - поліпептиднпй антибіотик, який продукується
Зігеріотусеь саргеоїт.
Фармакокінетика. Препарат практично не всмоктується в травному каналі (мен­
ше 1 %). Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 1-2 години піс­
ля внутрішньом’язового введення. Препарат не проникає крізь гематоенцефалічнпй
бар’єр, проникає крізь плаценту. Каиреоміцин не метаболізується, екскретується го­
ловним чином нирками шляхом клубочкової фільтрації, незначна кількість - з жовчю.
Фармакодинаміка. Препарат пригнічує синтез білка, ефективний по відношенню
до мікобактерій.
При монотерапії швидко викликає появу резистентних штамів.
Показання: туберкульоз легенів, в тому числі при неефективності і непереносимості препаратів І ряду.
Побічна дія. Нефротокспчність, тромбоцитопенія, лейкопенія, лейкоцитоз, під­
вищення рівня сечової кислоти, циліпдрурія, гематурія, лейкоиитурія, нейротокспчнпй вплив, нервово-м’язова блокада, ототоксична дія, вестибулярні порушення,
алергічні реакції, місцево - біль, інфільтрати.
І з о н іа з и д - похідна гідразиду ізонікотинової кислоти.
Фармакокінетика. Ізоніазид добре всмоктується в травному каналі, може під­
лягати активному метаболізму при проходженні крізь печінку. Після прийому все­
редину максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 1-4 години,
туберкулостатична концентрація зберігається 6 -2 4 год. Препарат рівномірно розпо­
діляється в тканинах і рідинах організму. З в ’язок з білками дуже низький: 0 -1 0 %.
Препарат проникає крізь плаценту, екскретується з грудним молоком. В печінці
ізоніазид ацетилюється з утворенням К-ацетилізоніазиду, потім перетворюється в
ізонікотинову кислоту та моноацетилгідразин. Ш видкість перетворення генетично
детермінована і зумовлена активністю М-ацетилтрансферази. Період напіввиведення при швидкому ацетиліовапні 0,5-1,6 год., при повільному - 2 -5 год. Екскрету­
ється нирками, переважно у вигляді неактивних метаболітів, незначна кількість ви­
водиться з калом.
Фармакодинаміка. Ізоніазид пригнічує синтез міколевих кислот, блокуючи ф ер­
менти, що беруть участь в їх синтезі, а також нуклеїнових кислот, порушує структу­
ру зовнішньої клітинної оболонки чутливих мікроорганізмів (рис. 18.5), конкурує з
вітамінами, впливає па збудників туберкульозу, лепри, у тому числі на розташовані
внутріклітинно і які активно поділяються. Може мати туберкулостатичну, туберкулоцидну дію. У зв'язку з тим, що синтез міколевих кислот найбільш виражено
відбувається в клітинах, що ростуть, ізоніазид на них проявляє бактерицидну дію,
а на клітини, які перебувають у стані спокою, - бактеріостатичну. Ізоніазид володіє
653

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

ІЗ О Н ІА З И Д

К а т а л а з а -п е р о к с и д а з а
м ік о б а к т е р ій

П е р е тв о р е н н я в а к т и в н у ф о р м у ізо н іа зи д у

І
К о в а л е н т н и й з в 'я з о к з а к т и в н и м и гр у п а м и
с и н т а зи б іл ків , п е р е н о с н и к ів а ц и л ь н и х та
[З -ке то-а ц и л ьних груп

П р и гн іч е н н я а к т и в н о с т і с и н т а зи

Б л о ка д а с и н т е зу м ік о л е в и х ки с л о т

П о р у ш е н н я з о в н іш н ь о ї к л іт и н н о ї о б о л о н ки
м ік о б а к те р ій

Рис. 18.5. М еханізм п р о ти ту б е р к у л ь о зн о ї дії ізоніазиду

значною вибірковістю хіміотерапевтичної активності, тому що в тканинах макро­
організму і в інших мікроорганізмів міколеві кислоти відсутні.
Показання. Активний туберкульоз, найбільш ефективний при лікуванні гострих
процесів. Ізоніазид призначають у комбінації з іншими протитуберкульозними за­
собами, а при змішаній інфекції - з антибіотиками широкого спектра дії, фторхінолонами, сульфаніламідами.
Побічна дія. Нейротоксичність у вигляді невритів, збудження, безсоння, судом,
психічних порушень, розладів пам’яті, порушень рівноваги. Відзначають сухість
у ротовій порожнині, нудоту, закреп, анемію, рідкі алергічні реакції. Побічна дія
пов’язана з пригніченням утворення піридоксальфосфату.
Е т а м б у т о л - похідна етилендіаміну
Фармакокінетика. Після перорального прийому всмоктується біля 80 % етамбутолу. М аксимальна концентрація етамбутолу в крові досягається через 2 години.
Препарат накопичується в еритроцитах, через 2 години після прийому концентрація
етамбутолу в еритроцитах у 2 рази вища, ніж концентрація в плазмі крові. Препарат
зв’язується з біками крові (1 0 -4 0 %), проникає в тканини, через плаценту, надхо­
дить в грудне молоко. Період напіввиведення 3,3-3,5 год. Етамбутол екскретується
переважно в незміненому вигляді, головним чином із сечею, повністю виводиться
через кілька днів. Біля 10-20 % виводиться з фекаліями.
Фармакодина,міка. Проявляє туберкулостатичну дію на мікобактерії туберкульо­
зу, а також на атипові мікобактерії. Механізм дії - пригнічення нуклеїнового обміну.
654

18.9. Протитуберкульозні лікарські засоби

Активний по відношенню до мікобактерій, які резистентні до інших протитуберку­
льозних препаратів.
Показання. Легенева та позалегенева форми туберкульозу (призначають лише в
комбінації з іншими протитуберкульозними засобами); інфекції, які викликані чут­
ливими атиповими мікроорганізмами.
Побічна дія. Неврит зорового нерва з порушенням сприйняття кольору, кро­
вовиливи в сітківку, запаморочення, головний біль, галюцинації, дезорієнтація,
парестезії, периферичний поліневрит, реакції гіперчутливості, анорексія, печія,
нудота, блювання, діарея, металевий присмак у роті, біль у животі, ж овтяниця, по­
рушення функції печінки, рідко нефрит, лейкопенія, тромбоцитопенія, загострен­
ня подагри.
Е т іо н а м ід , п р о т іо н а м ід - похідні тіоаміду ізопікотинової кислоти, впливають на
мікобактерії, механізм дії подібний до ізоніазиду. Етіонамід може проникати в інкапсульовапі утворення і порожнини. Етіоанамід та протіонамід мають бактерицид­
ну дію і гальмують розвиток стійкості до інших протитуберкульозних препаратів,
мають синергізм по відношенню до них.
Показання: туберкульоз легеневої і позалсгеневої локалізації (при непереносимості препаратів І ряду), призначають лише у складі комбінованої терапії.
Побічна дія: анорексія, гіперсалівація, блювання, біль в епігастрії, діарея, мета­
левий присмак в ротовій порожнині, нудота, периферичний неврит, порушення
ф ункції печінки, запаморочення, збудження, гострий психоз, депресія, порушення
зору, алергічні реакції (висипи, лихоманка), рідко - порушення менструального
циклу.
П ір а з и н а м ід серед похідних тіоаміду ізопікотинової кислоти відносять до препа­
ратів І лінії.
Фармакокінетика. Піразинамід швидко і повністю всмоктується у травному ка­
налі. В плазмі зв’язується з білками (1 0 -2 0 %). Максимальної концентрації в плазмі
піразинамід досягає через 1-2 години. Препарат добре проникає в різні органи і тка­
нини, в тому числі в головний мозок. В печінці утворюється активний метаболіт піразиноєва кислота, яка окислюється в 5-гідроксинпіразинову кислоту з втратою
протитуберкульозної дії. Період напіввиведення 8 -9 годин, екскретується нирками
(З % в незміненому вигляді, 33 % у вигляді піразиноєвої кислоти, 36 % у вигляді
інших метаболітів).
Фармакодинаміка. Препарат впливає на мікобактерії, стійкі до інших препаратів,
розташовані всередині клітини. Механізм дії подібний до ізоніазиду та зумовлений
пригніченням розмноження і зменшенням вірулентності мікобактерій (бактеріо­
статична дія).
Показання. Туберкульоз (при резистентності до інших препаратів), туберкулома,
лімфаденіт. Особливо ефективний при вперше діагностованому деструктивному ту­
беркульозі.
Побічна дія. Алергічні реакції, дерматит, еозинофілія, лихоманка, затримка в ор­
ганізмі сечової кислоти, артралгія, диспепсичні розлади (анорексія, нудота, блюван­
ня), підвищена збудливість, токсичний гепатит.
655

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ
Н а т р ію п а р а а м ін о с а л іц и л а т має слабку протитуберкульозну дію.

Фармакокінетика. При нероральпому прийомі швидко всмоктується, але має по­
дразнювальну дію на травний канал. Препарат метаболізуєгься в травному каналі,
екскретується з сечею.
Фармакодинаміка. Препарат має туберкулостатпчну дію лише на мікобактерії,
які розмножуються.
Механізм дії: конкуренція з параамінобензойною кислотою.
Показання. Лікування туберкульозу всіх форм і локалізацій.
Побічна дія. Диспепсичні розлади (нудота, блювання, діарея, біль у животі, анорексія). агранулоцитоз, гепатит, кристалурія, зоб з явищами гіпотиреозу, алергічні
реакції (висини, лихоманка, артрити, еозпнофілія).
О ф л о к с а ц и н і л о м е ф л о к с а ц и н - синтетичні антибактеріальні препарати з групи
фторхіполонів, активні по відношенню до мікобактерій туберкульозу. Препарати
призначають у комплексній фармакотерапії туберкульозу.
Кожна група протитуберкульозних засобів характеризується певними характер­
ними проявами побічної дії (рис. 18.6).
Характерні побічні ефекти при введенні
протитуберкульозних засобів

Рис. 18.6. Х арактерні п о б іч н і еф екти при введенні п р о ти ту б ер ку л ь о зн и х засобів

Препарати
Н азва п р е п а р а т у

Ф орм а випуску

С п о с іб з а с т о с у в а н н я

Із о н іа зи д
Ігопіагібит

порош ок, таблетки 0,1 і 0,3 г

П рийм аю ть після їди по 1 -2 таблетки в 1 -3
прийоми залежно від ш видкості інактивації
і стад ії захворю вання

Р и ф а м п іц и н
М а т р іс іп и т

капсули 0,3 і 0,15 г

При л ікуванні туберкул ьозу хворі масою до
50 кг прийм аю ть 0,45 г 1 раз на добу, з біль­
ш ою м а с о ю - 0 , 6 г

656

18.10. Протилепрозні лікарські засоби

Н азва п р е п а р а ту

Ф орм а випуску

С п о с іб за с т о с у в а н н я

Е та м б у т о л
Etham butolum

таблетки 0,1; 0,2 і 0,4 г

після сніданку 1 раз в д о зі 25 м г/кг (4 -6
таблеток)

П ір а зи н а м ід
Pirazinam idum

таблетки 0,5 г

після їд и по 2 табл етки 2 рази на добу

Ц и к л о с е р и н Cycloserinum

таблетки і капсули 0.25 г

по 1 таблетці перед їдою 2 - 3 рази на добу

Н а т р ію п а р а а м ін о с а л іц и л а т
N atrii paraam inosalicylas

порош ок, таблетки, 0,5 г,
ф лакони 3 % 250 мл

по 6 таблеток 4 рази. 8 таблеток - 3 рази на
д об у після їди. 2 0 0 -4 0 0 мл в/в крапельно

К а п р е о м іц и н
C apreom ycinum

ф лакони 1 г д ля приготування
розчину ін'єкцій

по 1 г в/в, в/м 1 раз на д обу, потім по 1 г 2 -3
рази на добу

1 8 .1 0 .

П Р О Т И Л Е П Р О З Н І Л ІК А Р С Ь К І З А С О Б И

Л епра - інфекційне захворювання, яке спричиняється Mycobacterium leprae. Протплеирозними препаратами називають препарати, які використовують для лікуван­
ня і профілактики цього захворювання.
К ласиф ікація.
1. Похідні ароматичних сульфонів: діафенілсульфон (дапсон, авлосульфон), сомосульфон (цпмедоп, сульфадрон), днмоцифон, діуцпфон.
2. Антибіотики:
a) група рифаміцину: рифамніцин;
b ) макроліди: кларитроміцин;
c) тетрацикліни: міпоцпклін.
3. Фторхінолони: офлоксацпн (таривід).
4. Протитуберкульозні синтетичні засоби: етіонамід, протіонамід, тіоацетазои.
5. Похідні феназину: клофазимін (лампрен).
Д іаф енілсульф он є одним із основних препаратів для лікування лепри.

H ,N

Фармакокінетика. Препарат добре всмоктується у шлунково-кишковому тракті,
виводиться нирками. Період напіввиведення ііого складає 24 години.
Фармакодинаміка. Механізм дії дапсону пов’язаний з конкурентним антагоніз­
мом з иараамінобензойною кислотою, а також з активацією лізосом макрофагів.
Показання. Лікування лепри. Призначають препарат 1 раз на добу.
Побічні ефекти. Загальна слабість, головний біль, диспепсичні розлади, болі в ді­
лянці серця, токсичний гепатит, агранулоцитоз.
Солю сульфон (цимедон, сульф адрон) являє собою тетранатрієву сіль діафенілсульфону. Препарат добре розчиняється у воді. В організмі він гідролізується і утво­
657

С ПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

рює активну сполуку діамінодифенілсульфон, яка і діє на збудника лепри. Застосо­
вують його місцево і парентерально.
Всі властивості цього препарату (фармакокінетика, фармакодинаміка, показання
та побічні ефекти) аналогічні діафенілсульфону.
Д іу ц и ф о и - похідна діафенілсульфону з двома залишками метилурацилу. Про­
являє протилепрозниіі та імуномодулюючий ефекти.
Антибіотики, офлоксацин і протитуберкульозні синтетичні засоби, шо мають
протилегірозну активність, використовуються зазвичай у комбінації з сульфонамп.
Найшвидшим бактерицидним ефектом володіє рифамиіцин. Мікобактерії, що зна­
ходяться у шкірі, втрачають свою життєздатність через 5 діб. Протитуберкульозні
синтетичні препарати менш ефективні для лікування лепри і більш токсичні.
К л о ф а з и м ін - це барвник на основі феназину. Препарат ліпофільний, накопичу­
ється у шкірі, шлунково-кишковому тракті і клітинах моноцитарно-макрофагального
ростка. Побічні ефекти пов'язані здисхромією шкіри, яка набуває червоно-коричне­
вого кольору, нерідко спостерігається іхтіоз. З боку шлунково-кишкового тракту мо­
жуть мати місце пронос, кишкові кольки. Препарат щ. отипоказаний при вагітності.
Процес хіміотерапії лепри проводять тривало. На фоні застосування препаратів
розвивається медикаментозна резистентність мікобактерій лепри, а також рецидиви
хвороби. Виникнення рецидивів пов’язано з персистуючим збудником у кістково­
му мозку, нервовій і м’язовій тканинах. 3 метою попередження розвитку лікарської
резистентності мікобактерій лепри і рецидивів хвороби доцільно використовувати
комбіноване лікування двома-трьома препаратами різної хімічної будови. Найчас­
тіше використовують поєднання діафенілсульфону, рифампіцину та клофазиміну.
Крім того, хіміотерапію лепри доцільно проводити з імунотерапією і неспецифіч­
ним лікуванням (вітамінами тощо).
Препарати
Н азва п р е п а р а т у

Ф орм а випуску

С п о с іб за с т о с у в а н н я

Д іа ф е н іл с у л ь ф о н
О іарИепуІБиІїопит

Таблетки по 0,025 і 0,5 г

Всередину по 0,05 г 2 рази на день

С олю сульф он
Б о їи зи іїо п и т

П орош ок

В нутріш ньом ’язово у вигляді 50 % розчину 2 рази
на тиж д ень (0 ,5 -3 ,5 мл). М ісцево застосовую ть
10 % розчин або мазь

1 8 .1 1 . А Н Т И Г Е Л Ь М І Н Т Н І Л І К А Р С Ь К І З А С О Б И
П рот игельм інт ні засоби - це хіміотерапевтичні препарати для лікування захво­
рювань, які викликаються паразитарними червами та їх личинками. Паразитарні чер­
ви поділяються на круглі (нематоди), стрічкові (цестоди) та плоскі, або сисуни (цестоди). Мета застосування цих препаратів полягає у викликанні загибелі гельмінтів
або у паралізації їх мускулатури із наступним виведенням крізь травний канал.
658

18.11. Антигельмінтні лікарські засоби

Існує кілька принципів к л а с и ф ік а ц ії цих засобів. З а с п е к т р о м дії:
1. Засоби ііадширокого спектра дії - альбендазол.
2. Засоби широкого спектра дії - мебендазол, карбеидацим (меламін), иразиквантел.
3. Засоби, які застосовують при кишкових гельмінтозах:
3.1. Засоби, які застосовують при кишкових нематодозах, - левамізол,
піраптел, піперазину адиііінаг, дифезил, квітки цитварного полину (цитварне
насіння).
3.2. Засоби, які застосовують при кишкових цестодозах, - ніклозамід (фенасал), оксиклозамід, рафоксанід.
4. Засоби, які застосовують при позакишкових гельмінтозах, - дитразину цит­
рат, антимоніл-натрію тартрат, емотину гідрохлорпд.

З а м е х а н із м о м д ії:
1. Уражують зовнішню оболонку гельмінтів - ананасовий сік;
2. Пригнічують рухливість гельмінтів шляхом впливу на нервово-м’язову пе­
редачу - піраптел, піперазин, дитразин, левамізол, празиквантел, ніклозамід
(фенасал) та ін.
3. Впливають на енергетичні процеси гельмінтів - левамізол, мебендазол та ін.

П р о т и г е л ь м ін т н і з а с о б и н а д ш и р о к о г о с п е к т р а д ії
А л ь б е н д а з о л є похідним карбаматбензімідазолу.

Фармакокінетика. Препарат погано розчинний у воді, накопичується в тканинах і
органах гельмінтів, незначна частина всмоктується і виводиться переважно з жовчю.
Фармакодинаміка. Механізм дії - пригнічення полімеризації білка гельмінтів тубуліну, що сприяє порушенню метаболізму та загибелі паразитів.
Показання: нематодози, цестодози, трематодози.
Побічна дія: у перші 3 дні практично немає побічної дії, зі збільшенням терміну
прийому спостерігаються шлунково-кишкові розлади.
Протипоказання: вагітність.

П р о т и г е л ь м ін т н і з а с о б и ш и р о к о г о с п е к т р а д ії
До цієї групи належать похідні карбаматбензімідазолу та ізохінолінпіперазину.
Похідні карбаматбензімідазолу
М е б е н д а зо л (в е р м о кс )

Фармакокінетика. При звичайному режимі харчування у кишках адсорбується
слабко (5 -1 0 %) та діє переважно на кишкові форми гельмінтів. Щоб поліпшити адсор­
бування у випадку позакишкових гельмінтозів, препарат потрібно вживати у вигляді
суспензії в соняшниковій олії. В крові 90 % речовини зв’язується з білками плазми,
метаболізується в печінці. Концентрація в крові досягає максимуму через 2 -4 год. Ви­
водиться переважно фекаліями та сечею у формі декарбоксильованого деривату.
Фармакодина,чіка. Механізм дії полягає у з’єднанні з тубуліном - головним білком
мітотичного апарату гельмінтів, що призводить до порушення його полімеризації та
утворення мікротрубочок. Внаслідок цього гальмується всмоктування і транспорт
речовин, порушується обмін глюкози та утворення АТФ. В результаті виникає
аутоліз травного каналу гельмінта і його загибель.
659

СПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

Показання: кишкові нем ато лози (аскаридоз, ентеробіоз, анкілостом ідоз, трихоце­
фальоз, стронгілоїдоз, трихостронгілоїдоз, нскатороз); кишкові цестодози (теніоз,
теніаринхоз, гіменоленідоз); гюзакишкові нематодози (філяріоз), позакишкові цес­
тодози ( ех і но ко коз).
Дози та спосіб застосування. Під час лікування немає потреби дотримуватися
спеціальної дієти та приймати проносні засоби. Таблетки приймають після їди. пе
розжовуючи, та запивають водою. Найчастіше мебендазол призначають по 100 мг
2 рази на добу протягом 3 днів (апкілостомідоз, трихоцефальоз - по 0,1 г 3 рази на
добу протягом 5 -1 2 днів). Препарат має певну активність у випадках трсматодозу
печінки та цестодозу кишок. У хворих на ентеробіоз ефективні коротші курси (по
0,1 г одноразово), а гіри інтенсивні інвазії волосоголовцями дозу можна подвоїти.
Повторне застосування можливе через 2 тижні. Хворим на ехінококоз призначають
тривалі курси (50 м г/кг протягом 14 днів), більший ефект має препарат на ранніх
стадіях захворювання. Ефективним є застосування мебендазолу при латентному
перебігу опісторхозу.
Побічна дія: алергічні реакції, запаморочення, шлунково-кишкові розлади,
підвищення активності ферментів печінки, алопепія, пригнічення кровотворення,
анафілактичний шок після прориву кіст ехінокока.
Протипоказання: вагітність (в експериментах на тваринах виявлено тератогенний вплив), годування немовлят, дітям до 2 років.
До засобів широкого спектра протигельмінтної дії належить також карбендацим
(медамін) та ін.
Похідні ізохінолінпіразину
П р а з и к в а н т е л ( б іл ь т р и ц и д )

Фармакокінетика. У кишках швидко адсорбується, максимальна концентрація
у крові досягається через 1,7-2,8 год. Проникає у більшість тканин, у тому числі в
ЦНС. М етаболізується до 80 % і виводиться із сечею у вигляді метаболітів до 90 %
протягом доби.
Фармакодинаміка. Механізм дії пов’язаний з тим, що празиквантел змінює струк­
туру клітинних мембран гельмінтів та їх йонних каналів, зумовлює більше надход­
ження йонів кальцію до клітин, внаслідок чого розвивається спазм мускулатури
гельмінтів. Крім того, пізніше виникають деструктивні зміни у клітинах гельмінтів і
через кілька днів настає їх лізис.
Показання: трематодози (опісторхоз, клонорхоз, парагонімоз, фасціольоз, метагонімоз, шистосомоз), цестодози (теніоз, теніаринхоз, дифілоботріоз, гіменоленідоз),
а також личинкові стадії цестод. Статевозрілі трематоди чутливіші до препарату,
ніж їх нестатевозрілі форми.
Дози та спосіб застосування. Призначають усередину: трематодоз - по 4 0 75 м г/кг на прийом протягом і дня; шистосомоз - 2 0-60 м г/кг на 1 -3 прийоми;
парагонімоз - дводенний курс; теніоз та теніаринхоз - одноразове призначення
10 м г/кг забезпечує дегельмінтизацію майже в 10 % випадків; дифілоботріоз та
гіменолепідоз - по 25 мг/кг. Схему лікування цистицеркозу остаточно не розроб­
лено. М алоефективний у випадках цистицеркозу мозку.
660

18.11. Антигельмінтні лікарські засоби

Празиквантел є одним з найефективніших препаратів для лікування хворих на
шистосомоз та трематодоз печінки. Завдяки ефективності прп одноразовому прийо­
мі та малій токсичності препарат вважають перспективним для масового лікування
хворих на трематодоз та цестодоз.
Протипоказання: цистицеркоз ока, дітям до 4 років.
Побічна дія: алергічні реакції, головний біль, запаморочення, шлунково-кишкові
розлади, сонливість (під час прийому препарату не можна керувати автомобілем та за­
йматися операторською діяльністю), потенціювання дії засобів, що пригнічують ЦНС.

З а со б и , я к і за ст о со вую т ь п ри к и ш к о в и х н ем а т о д о за х
Похідні імідазотіазолу
- Л е в а м із о л ( д е к а р и с ) було впроваджено у клінічну практику в 1970 році.

Фармакокінетика. Ш видко адсорбується в кишечнику (максимальний рівень у
крові через ЗО хв). Метаболізується в печінці. Виводиться протягом 48 год через
нирки та кишки. Може виводитись через дихальні шляхи.
Фармакодинаміка. Блокує сукцпнатдегідрогеназу та фумаратредуктазу нематод,
порушуючи біоенергетичні процеси гельмінтів. Крім того, чинить деполяризуючий ефект на гангліоподібні утворення нематод, викликаючи спочатку контракту­
ру, а потім параліч м’язів гельмінтів. Найчутливішими до левамізолу є аскариди,
менше - анкілостоми, а також трихостронгіли та вугриця кишкова. Препарат має
імуномодулюючу дію, у зв’язку з чим використовується при імунодефіцитних ста­
нах, ревматоїдному артриті та деяких інших колагенозах.
Показання: аскаридоз (високоефективний), анкілостомідоз, с гронгілоїдоз.
Дози та спосіб застосування. При нормальній перистальтиці кишечнику одночас­
не призначення проносних засобів не потрібне і паралізовані нематоди виводяться
з організму протягом 24 годин після прийому препарату. Хворим на аскаридоз до­
статньо одноразового прийому 150 мг препарату, що дає можливість застосовувати
його для масової дегельмінтизації. Для лікування при інших нематодозах левамізол
призначають у такій самій дозі протягом 2 -3 днів, проте ефективність його не за­
вжди достатня.
Протипоказання: підвищена чутливість до препарату.
Побічна дія: алергічні реакції, головний біль, запаморочення, шлунково-кишкові
розлади, тахікардія, лейкопенія.

П о х ід н і п ір и м ід и н у
■'

П ір а н т е л у п а м о а т ( г е л ь м ін т о к с )

Фармакокінетика. У кишечнику адсорбується погано. У крові максимальна
концентрація визначається через 1-4 год. Метаболізується в печінці. Після при­
йому всередину більше ніж 50 % дози виводиться з калом у незміненому стані та
близько 7 % - із сечею в незміненому стані або у вигляді метаболітів.
Фармакодинаміка. Піраптел в організмі гельмінтів активує вивільнення ацетил­
холіну, пригнічує холінестеразу і стимулює постсинаптичні н-холінорецептори,
внаслідок чого виникає стійка деполяризація постсинаптичної мембрани, відкрива­
ються йонні канали та різко підвищується надходження йонів натрію всередину
клітини. Таким чином, виникає нервово-м’язовий блок у гельмінтів.
661

С ПЕЦІАЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

Дози та спосіб застосування. Високоефективний щодо аскаридозу та ентеробіозу
(одноразово 10 м г/кг). Хворим на анкілостомі доз та трихостронгілоїдоз вводять
протягом 3 днів. М ожна застосовувати у випадках иоліінвазій. Придатний для масо­
вої дегельмінтизації (аскаридоз, ентеробіоз). Ефективний також щодо метагонімозу,
некаторозу, менше - трихоцефальозу.
Протипоказання: гіперчутливість, міастенія.
Побічна дія: алергічні реакції, шлунково-кишкові розлади, підвищення активності
ферментів печінки, головинії біль, запаморочення, сонливість, рідко - еритематознпіі висип, порушення слуху, парестезії.
: П охідні піперазину
П іп е р а з и н у а д и п ін а т

Фармакокінетика. У кишечнику абсорбується на 20-40 %. після чого частково
(25 %) інактивується. Виводиться з сечею, а більша частина, що не адсорбувалася, у незміненому вигляді з фекаліями.
Фармакодинаміка. Діє як ГАМК-агоніст, порушує функцію нервово-м'язової сис­
теми гельмінтів, викликає периферичний параліч, внаслідок чого вони втрачають
здатність утримуватися в кишечнику.
Показання. Різні форми нематодозів, але найбільш ефективний щодо аскарид та
гостриків.
Дози та спосіб застосування. Призначають по 1,5-2 г двічі на добу протягом
2 днів. У разі масової дегельмінтизації добову дозу можна приймати одноразово.
Д ля лікування хворих на ентеробіоз призначають по 1 г по 3 -4 рази на добу про­
тягом 3 - 5 днів; проводять 2 -3 цикли з інтервалом між ними 7 днів. Піперазину
адипінат у людини активізує перистальтику кишок, тому його можна застосовувати
без проносних засобів.
Побічна дія: алергічні реакції, погіршення апетиту, шлунково-кишкові розлади,
висипи на шкірі (рідко), у хворих з недостатністю нирок - нейротоксичиі усклад­
нення (м ’язова слабкість, тремор, ейфорія, галюцинації, погіршення зору, пору­
шення координації рухів). Підсилює екстрапірамідні розлади під час прийому
нейролептиків.
Протипоказання: гіперчутливість до препарату, недостатність печінки, нирок,
органічні захворювання центральної нервової системи.
Добре відомим засобом, запозиченим традиційною медициною з народної,
є к в і т к и ц и т в а р н о г о п о л и н у (цитварне насіння).
Фармакокінетика. Діючою основою є сантонін, який впливає на статевозрілі ас­
кариди. Інші нематоди нечутливі до цього засобу.
Показання: аскаридоз. Перед прийманням насіння ретельно подрібнюють, при­
ймають у суміші з цукром, медом або варенням два дні, потім - сольове проносне.
Побічна дія: нудота, блювання.
Засоби, щ о застосовуються при киш кових цестодозах
С аліциланіліди (похідні ф енолу)
Н ік л о з а м ід ( ф е н а с а л ) є основним засобом для лікування при кишкових пестодозах, поряд з празиквантелом.
662

18.11. Антигельмінтні лікарські засоби

Фармакокінетика. З кишечнику практично не абсорбується.
Фармакодииаміка. Пригнічує окисне фосфорилювання у цестод, що призво­
дить до паралічу гельмінтів та руйнування їхніх покривних тканин, знижуючи їх
стійкість до впливу протеолітичних ферментів травного каналу. Має тенієппднпй,
але не овонидний ефект.
Показання: теніоз, теніаринхоз, дифілоботріоз, гімеполепідоз.
Дози та спосіб використання. З метою уникнення всмоктування препарату в
кров за 1-2 дні до лікування призначають рідку знежирену легкозасвоювану їжу та
натрію гідрокарбонат. Хворим на теніаринхоз та дифілоботріоз препарат признача­
ють одноразово натще або ввечері разом з 3 г натрію гідрокарбонату. Хворі на теніоз
приймають натще фенасал у дозі 2 г, а через 2 год - сольове проносне (щоб запобігти
цпстпцеркозу). Д ля лікування з приводу гіменолепідозу проводять два чотириденні
курси з інтервалом 4 дні.
Побічна дія: висипання на шкірі, атонічний дерматит, нудота, блювання, кишкова
колька.
Протипоказання: вагітність, виразкова хвороба, порушення функції печінки та
нирок.
Аналогами ніклозаміду є оксиклозамід, рафоксанід та ін.
Раніше для лікування хворих на иестодоз застосовували екстракт чоловічої
папороті та насіння гарбуза, які зараз вилучені з використання.

З а с о б и , я к і з а с т о с о в у ю т ь п р и п о з а к и ш к о в и х г е л ь м ін т о з а х
Похідні піперазину.
Дитразину цитрат
Фармакокінетика. Добре адсорбується з травного каналу, а також крізь шкіру
та кон’юнктиву ока. Розподіляється в багатьох органах і тканинах. Частково
метаболізується, виділяється нирками як у незміненому вигляді, так і у вигляді
продуктів біотрансформації. Період напіввиведення 8 годин.
Фармакодииаміка. Активний проти філярій, які циркулюють у крові та
лімфатичних судинах. Дорослі самки під впливом препарату втрачають здатність
давати потомство або гинуть. Вважають, що засіб знижує здатність філярій проти­
стояти фагоцитозу та порушує нервово-м’язову систему. Достатній терапевтичний
ефект забезпечується тільки на ранніх стадіях захворювання.
Показання: є високоефективним засобом для лікування хворих на філяріоз, особ­
ливо вухереріоз та бругіоз. Більш чутливі до нього мікрофілярії.
Дози та спосіб використання. Призначають усередину. Дорослим 1-й день - 0,05 г
однократно (після їди), 2-й день - 0,05 г кожні 8 годин, 3-й день - 0,1 г кожні 8 го­
дин, далі - 6 -9 м г/кг на добу у 3 прийоми.
Побічна дія: набряки, біль у суглобах, нудота, блювання, запаморочення,
підвищення температури тіла, запальна реакція у тканинах навколо загиблих
мікрофілярій, помутніння склистого тіла ока з погіршенням або втратою зору.
Протипоказання: оніхоцеркоз ока.
Для лікування хворих на шистосомоз призначають сполуки стибію (сурми),
зокрема антимоніл-натрію тартрат (винносурм’янонатрієва сіль). Механізм дії:
663

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

блокада сульфгідрильних груп ферментних систем гельмінтів. Препарат вводять
внутрішньовенно. Сполуки стибію токсичні, часто викликають побічні ефекти. По­
бічна дія: нудота, блювання, біль у суглобах, розлади роботи серця, колапс, порушен­
ня функції печінки, нирок та ін. Застосовують рідко.
Крім сполук стибію, для лікування хворих на шистосомоз призначають е м е т и н у
г ід р о х л о р и д . Високоефективним є п р а з и к в а н т е л .
При личинкових гельмінтозах виявлено певний терапевтичний ефект похідних
карбаматбензімідазолу. М е б е н д а з о л призначають при ехінококозі, трихінельозі,
цнстпцеркозі. При цпстпцеркозі призначають і п р а з и к в а н т е л (при локалізації пара­
зита у спинному мозку та шлуночках головного мозку малоефективний).
Препарати
Н азва

Ф орм и випуску

С п о с іб з а с т о с у в а н н я

П іп е р а з и н у а д и п ін а т
Р ір егагіпі асііріпаз

Таблетки по 0,2 і 0,5 г; розчин 5%
по 100 мл (для дітей)

Внутріш ньо по 1,5 -2 г за годину або
через 3 0 -6 0 хв після їж і

Л е в а м із о л
Іе у а т із о іи т

Таблетки по 0,05 та 0,1 г

Внутріш ньо по 150 мг

М е б е н д а зо л
М е Ь е п сІа іо Іи т

Таблетки по 0,1 г

Внутріш ньо по 0,1 г

П ір а н те л у п а м о а т
Р ігапіеіі ра то аБ

Таблетки по 250 мг; суспензія 5 %
по 15 мл

Внутріш ньо по 5 -1 0 мг/кг

Д и т р а з и н у ц и трат
О Лгагіпі сИгав

П орош ок, таблетки по 0,05 і 0,1 г

Внутріш ньо 2 м г/кг 3 рази на д обу

П р а зи кв а н те л
Р га гід и а п іе іи т

Таблетки по 0,6 г

Внутріш ньо 0 ,0 2 5 -0 ,0 4 г/кг

Ф енасал
РИ епаБ аІит

Таблетки 0,25 г

Внутріш ньо по 2 г

664

РОЗДІЛ 19

Перші великі успіхи в області сучасної хіміотерапії онкологічних захворювань
були досягнуті у 40-х роках, коли під час Другої світової війни почали детально ви­
вчати вилив на організм бойових отруйних речовин азотистого іприту. Щ е раніше
(у 1919 р.) стало відомо, що азотистий іприт викликає лейкопенію і аплазію кістково­
го мозку. Подальші дослідження показали, що азотистий іприт проявляє специфічну
цитотоксичну дію на лімфоїдпі тканини і володіє протипухлинною активністю при
лімфосаркомі у мишей. У 1912 р були розпочаті клінічні випробування трихлорегнламіну (азотистий іприт), що поклало початок ері сучасної хіміотерапії пухлин.
Фармакотерапія пухлинної патології, поряд з променевою терапією та хірур­
гією, є найважливішою складовою у боротьбі з онкологічними захворюваннями. За
останні роки вона збагатилась численними новими препаратами, що збільшують її
ефективність та безпечність. Всі протипухлинні препарати поділяють на ряд груп
залежно від їх хімічної структури, механізму дії, джерел отримання.
Найбільш типові побічні реакції протипухлинних засобів:
• пригнічення кровотворної функції кісткового мозку (лейкопенія, тромбоци­
топенія);
• порушення функції статевих залоз (аменорея, еректильна дисфункція);
• диспепсичні явища;
• нудота, блювання, втрата апетиту;
• випадіння волосся (алопеція);
• імунодепреспвна, мутагенна і тератогенна дії.
Найбільш типові протипоказання:
• гострі інфекційні захворювання;
• зниження функції печінки та нирок;
• пригнічення кровотворення;
• вагітність, лактація.
665

С П ЕЦ ІАЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

Заходи щодо попередження токсичної дії протипухлинних засобів:
• знизити дозу препарату;
• відмінити препарат;
• у тяжких випадках -- обмінне переливання крові;
• призначити стимулятори кровотворення, вітаміни, імуностпмуляторп.
Вибірковою дією на пухлинні клітини хіміопрепарати не володіють, оскільки
вони впливають на проліферуючі клітини будь-яких тканин та органів.
М еханізм протипухлинної дії різних препаратів реалізується різними шляхами.
Однак найчастіше в основі механізму протипухлинної дії багатьох засобів лежить
порушення синтезу нуклеїнових кислот, що призводить до пригнічення ділення та
загибелі пухлинних клітин.
Чутливість пухлини до хіміопрепаратів різна. При деяких новоутвореннях хіміоте­
рапія забезпечує повне виліковування хворого. Такими високочутливими пухлинами
є хоріонепітеліома матки, гострий лімфобластний лейкоз у дітей, лімфогранулематоз.
Позитивний клінічний ефект вдається отримати при раку яєчників, тіла матки,
молочної та передміхурової залоз, гемобластозах, деяких кісткових пухлинах. Н изь­
кою чутливістю до хіміотерапевтичних засобів володіє рак печінки, підшлункової
залози, нирок, стравоходу, легень.
В основі комбінованої хіміотерапії пухлин лежить принцип використання одно­
часно кількох препаратів з різною хімічною будовою і механізмом дії. Це дає змогу
підвищити протипухлинну активність комбінованих препаратів і зменшити їх не­
сприятливий вплив на організм хворого.
Сучасні протпбластомні засоби відрізняються не тільки за хімічною будовою
і механізмом дії, а п за спектром протипухлинної активності, ступенем і характером
побічної дії. В основу існуючої класифікації протипухлинних засобів покладено їх
хімічну будову і механізм дії.
К ласиф ікація п р о т и п ухли н н и х засобів
I. Синтетичні засоби:
1. Алкілуючі засоби:
1.1. Похідні хлоретиламіну (допан, лофенал, сарколізин, цнклофосфан).
1.2. Похідні етиленіміну (бензотеф, тіофосфамід, фторбензотеф).
1.3. Похідні метаисульфонової кислоти (мієлосан, мієлобромол).
1.4. Похідні нітрозосечовини (нітрозометилсечовина).
1.5. Сполуки платини (цисплатии).
2. Антиметаболіти:
1.6. Антагоністи кислоти фолієвої (метотрексат).
1.7. Антагоністи пурину (меркаптопурин).
1.8. Антагоністи пірпмідину (фторураиил, фторафур).
II. Природні засоби:
1. Протипухлинні антибіотики (адріаміцин, дактииоміцин, блеоміцину гідрохлорид, брунсоміцин, актиноміцин, олівоміцин, рубоміщіну гідрохлорид).
2. Протипухлинні засоби рослинного походження (вінкристин, вінбластин,
розевін, колхамін, подофілін, барвінок малий і рожевий, калина звичайна, мак
666

19.1. Синтетичні лікарські засоби

3.
III.
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
IV.
1.
2.

дикий, півонія незвичайна, подорожник великий, рута садова, чистотіл зви­
чайний, бефунгін, таксол).
Ферментні препарати з протипухлинною активністю (Ь-аспарагіназа).
Гормональні препарати та їх антагоністи:
Андрогени (тестостерону пропіонат, медротестрону пропіонат, тетрастерон).
Антагоністи андрогенів (флутамід, андрокур).
Естрогени (діетилстильбестрол, фосфестрол).
Гестагени (оксипрогестерону капронат, медроксипрогестерону ацетат).
Антагоністи естрогенів (тамоксифен, торемифен).
Агоністн гіиоталамічного гормону, що стимулюють вивільнення гонадотроп­
них гормонів (госерелін, лейпрорелін).
Глюкокортикоїди (преднізолон, дексаметазон).
Імунологічні засоби:
Інтерферони (а-інтерферон).
Іптерлейкіни (альдеслейкін).

19.1. С И Н Т Е Т И Ч Н І Л ІК А Р С Ь К І З А С О Б И
19.1.1. А л к іл у ю ч і лік арськ і засоби
До цієї групи протипухлинних засобів належать сполуки різноманітної хімічної
будови. Проте загальною для них є реакція алкілування функціонально активних
груп різних біохімічних субстратів клітини, що лежить в основі механізму дії цієї
групи лікарських засобів. Вони мають властивість реагувати з нуклеофільними
центрами біосубстратів пухлинної клітини, зокрема з сульфгідрильними, амінними, карбоксильними, фосфатними групами, а також з гуаніном ДНК. Алкілування
може бути обмежене переважно аоо виключно сульфгідрильними групами, оскільки
останні взаємодіють з алкілуючими агентами набагато швидше, ніж інші функціо­
нальні групи нуклеїнових кислот і білків.
Цитотоксична дія алкілуючих сполук зумовлена в першу чергу алкілуванням струк­
турних елементів Д Н К (пуринів, піримідинів) та РНК (у меншому ступені), в резуль­
таті чого порушується життєдіяльність клітин і блокується їх мітотичний поділ. Висо­
кою чутливістю до цих речовин володіють ядра клітин пухлинних тканин.
Слід відзначити досить високу токсичність алкілуючих речовин для організму че­
рез низьку їх специфічність (вибірковість). Препарати цієї групи, крім пухлинних,
ушкоджують також клітини, що швидко розмножуються: крові, травного каналу,
статевих залоз, імунної системи.
П охідні хлоретиламіну
Це одна з найбільших груп алкілуючих протипухлинних засобів ( д о п а н , л о ф е н а л , с а р к о л із и н , ц и к л о ф о с ф а н ) .

Фармакокінетика багатьох препаратів цієї групи, як і представників інших груп
протипухлинних препаратів, не вивчена. Разом з тим відомо, що хлоретиламін до­
667

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

сить добре абсорбується при ентеральному і парентеральному застосуванні. Через
клітинні мембрани проникає переважно шляхом пасивної дифузії. Розподіляється в
організмі нерівномірно, накопичуючись переважно в паренхіматозних органах (пе­
чінка, нирки, селезінка), а також у кістковому мозку і залозах внутрішньої секреції.
Виводиться з організму головним чином нирками у вигляді алкілованих продуктів
метаболізму і частково в незміпеному вигляді.
При застосуванні ц и к л о ф о с ф а н у матерями, т о годують, у грудному молоці може
с творюватися концентрація, токсична для кісткового мозку дитини. Через це грудне
годування дитини в період лікування матері цпклофосфаном протипоказане.
Фармакодинаміка. Похідні хлоретпламіну мають цитостатпчну дію, оскільки бло­
кують мітотичний поділ клітин. Впливають на органи кровотворення. Найменше
цей ефект виявляють л о ф е н а л і ц и к л о ф о с ф а н . Для сарколізпну, поряд з алкілуван­
ням нуклеїнових кислот і білків пухлинних і нормальних тканин, властиве також
роз’єднання процесів окислення і фосфорування, що зумовлює розлад енергозабез­
печення клітин організму. Усі похідні хлоретпламіну мають імунодепреспвну дію.
Показання: гемобластози (хронічний мієлолейкоз, лімфолейкоз, лімфогрануле­
матоз, ретикулосаркоматоз), гемангіоендотеліома; хлорбутин — гігантоклітпнна ф о­
лікулярна лімфома (хвороба Брілла — Сіммерса), макроглобулінемія Вальденстрема, еритремія, рак яєчників; циклофосфан — рак молочної залози, матки, семінома
яєчка тощо; сарколізпн, хлорбутин, циклофосфан та інші похідні хлоретпламіну -також як імунодепресанти для подолання тканинної несумісності, аутоімуннпх за­
хворювань, зокрема системних захворювань сполучної тканини, васкуліту
Побічна дія: лейкопенія, тромбоцитопенія (загроза кровотечі), втрата апетиту,
нудота, блювання; циклофосфан — запаморочення, порушення зору, біль у м’язах,
геморагічний цистит, токсичний гепатит, мутагенний вплив.
Протипоказання: термінальна стадія захворювання, кахексія, пригнічення крово­
творення, тяжкі захворювання печінки, нирок, серця у стадії декомпенсації.
П охідн і етиленім іну
Із численних засобів — похідних етиленіміну найбільшого поширення набув т іо ф о с ф а м ід . Введення різних замінників (амінокислоти, азотисті гетероцикли, аро­
матичні радикали) до структури тіофосфаміду дало змогу синтезувати інші препа­
рати: б е н з о т е ф , ф т о р б е н з о т е ф та ін.
В основі механізму д іїетиленімінів лежить їх здатність блокувати мітотичний по­
діл клітин за допомогою утворення зв’язків між ланцюгами ДНК, що перешкоджає
її реплікації. Спектр застосування цих ліків у зв’язку з наявністю нових протипух­
линних препаратів за останній час дещо звузився.
Фармакокінетика. Після внутрішньовенного введення т іо ф о с ф а м ід через 10 хв
зникає з крові. М етаболізується повільно, переважно шляхом десульфатування. Дипіп при внутрішньовенному і внутрішньом’язовому введенні у великих кількостях
накопичується в ендокринних залозах (переважно в гіпофізі) і в органах системи
мононуклеарних фагоцитів.
668

19.1. Синтетичні лікарські засоби

Фармакодинаміка. Як і інші алкілуючі сполуки, похідні етпленіміну мають цитостатпчну дію, пригнічують розпиток тканини, що швидко проліфсрує, у тому числі
й злоякісної, за рахунок порушення обміну нуклеїнових кислот і блокування міто­
тичного ділення клітин. Пригнічують кровотворення. Тіофосфамід, на відміну від
інших алкілуючих цитостатиків, лише незначною мірою змінює деякі функції печін­
ки, проте ці зміни нестійкі і згодом зникають.
Показання: злоякісні пухлини яєчка, молочної залози, гемобластози (хронічний
мієлолейкоз, лімфогранулематоз, лімфосаркоматоз, ретпкулосаркоматоз).
Протипоказання і побічна дія: такі самі, як і для похідних хлорстиламіпу.
П охідні кислоти метансульфонової
До цієї групи належать лише два препарати: м іє л о с а н і м іе л о б р о м о л . Особливос­
тями цих засобів є порівняно низька токсичність і відносно добра перепоспміеть
хворими. Призначають тільки всередину.
Фармакокінетика. Добре абсорбуються у травному каналі. Досить легко метаболізуються. У крові утворюють комплекси з сироватковими білками (альбуміном).
Виділяються з організму переважно з сечею у вигляді продуктів метаболізму і част­
ково в незміненому вигляді.
Фармакодинаміка препаратів цієї групи така сама, як і інших алкілуючих проти­
пухлинних засобів. Пригнічують розвиток мієлоїдної тканини і є специфічними за­
собами лікування хворих на хронічну мієлоїдну лейкемію. М іе л о б р о м о л , на відміну
від м іє л о с а н у , діє цитостатпчно переважно на проліферуючі клітини, ефективний
у випадках резистентності до мієлосану.
Показання: хронічна мієлолейкемія (при істинних пухлинах і гемобластозах лімфоїдного походження неефективні).
Побічна дія: диспепсичні явища, у осіб похилого віку — незначний головинії біль,
запаморочення.
Протипоказання: усі форми лейкозу, міелобромол — геморагічний діатез.
П охідні нітрозосечовини
Серед похідних нітрозосечовини найбільш вираженими антибластомними влас­
тивостями володіє препарат нітрозометилсечовина, що ефективна при раку легенів
та лімфогранулематозу.
Побічні реакції, що найчастіше реєструються при застосуванні похідних нітрозо­
сечовини: нудота, блювання, пригнічення кровотворення, флебіти тощо. Ці побічні
ефекти проявляються головним чином при довготривалому застосуванні препара­
тів цієї групи алкіляторів.
Сполуки платини
Механізм протипухлинної дії похідних платини зумовлений здатністю до біфункціонального алкілування ниток Д Н К , що призводить до тривалого пригнічення біо­
синтезу нуклеїнових кислот та загибелі клітин.
669

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Застосовують сполуки платини головним чином у поєднанні з іншими протипух­
линними засобами за умов злоякісних пухлин сечового міхура, яєчок, яєчників, ендометрію, а також при плоскоклітинному раку голови та шиї.
Побічна дія сполук платини, зокрема цисплатину, характеризується досить ви­
раженою токсичністю у відношенні до нирок та слухового апарату. Крім того, для
препаратів цієї групи характерні і такі побічні ефекти, як нудота, блювання, тромбо­
цитопенія, лейкопенія, а також алергічні реакції.
19.1.2. А н ти м етабол іти
Досить активною, хоч і нечисленною групою протипухлинних засобів є група
антиметаболітів — антагоністів природних метаболітів. За хімічною будовою засо­
би цієї групи є структурними аналогами амінокислот, пуринових і пірнмідинових
основ, тобто попередників нуклеїнових кислот, кислоти фолієвої, вітамінів, гормо­
нів, коферментів та інших субстратів, що відповідають за нормальну життєдіяль­
ність клітин і тканин організму.
В основі механізму дії антиметаболітів лежить їх здатність вступати в конкурентні
зв’язки з близькими за будовою метаболітами організму, що зумовлює нестачу відповід­
ного метаболіту і зниження активності життєво важливих біохімічних процесів у клітині.
Антагоністи кислоти ф олієвої
Антагоністом кислоти фолієвої є м е т о т р е к с а т , який має високу протипухлинну
активність і широкий спектр дії.
Фармакодинаміка. М етотрексат є структурним аналогом кислоти фолієвої, при­
гнічує активність ферменту фолатредуктази, що перешкоджає перетворенню кисло­
ти фолієвої на тетрагідрофолієву, яка бере участь у метаболізмі й репродукції клі­
тин. М ає імунодепресивну дію.
Показання: гострий лейкоз у дітей, хоріонепітеліома матки, рак молочної залози,
легень, яєчка, інші злоякісні пухлини у дорослих (у комбінації з іншими протибластомними препаратами); застосовують також як імунодепресивний засіб.
Побічна дія: втрата апетиту, блювання, шлунково-кишкова кровотеча (ураження
слизової оболонки травного каналу), стоматит, кон’юнктивіт, виразки слизової обо­
лонки порожнини рота, випадіння волосся, зниження статевої функції. Токсичну
дію метотрексату можна ліквідувати чи зменшити введенням л е й к о в о р и н у (анти­
дот метотрексату).
Протипоказання: вагітність, недостатність нирок, печінки, порушення гемопоезу.
Антагоністи пурину
Антагоністи попередників нуклеїнових кислот - пуринових і пірнмідинових
основ — можна віднести до найперспективніших засобів фармакотерапії при зло­
якісних новоутвореннях. Одним із найефективніших протипухлинних засобів із
групи антагоністів пурину є м е р к а п т о п у р и н — аналог гіпоксантину.
670

19.1. Синтетичні лікарські засоби

Фармакокінетика. Період напіввпведепня меркаптопурину після введення всере­
дину становить 5 год, а внутрішньовенно — 25 хв. Приблизно 20 % дози зв’язується з
білками крові. Основним метаболітом є кислота 6-тіосечова. Погано проникає крізь
гематоенпефалічний бар’єр і краще — крізь плацентарний, що призводить до вад
ембріонального розвитку плода. З організму виводиться головним чином нирками
шляхом клубочкової фільтрації.
Фармакодинаміка. Механізм дії меркаптопурину полягає в тому, що він, будучи
антагоністом аденіну (б-амінопурипу) і гіпоксантину (6-оксипурпну), активно залу­
чається до пуринового обміну, спричиняючи при цьому порушення синтезу нуклеї­
нових кислот, а отже, п проліферацію клітин пухлини. Має імунодепреснвний ефект.
Показання: усі форми лейкозу, хоріонеиітеліома матки (в комбінації з метотрек­
сатом), як імунодеиресант.
Побічна дія: підвищена чутливість до препарату, лейкопенія.
Протипоказання: вагітність, порушення функції печінки, нирок.
Антагоністи пірим ідин у
Препарати цієї групи (фторурацил, ф тораф ур) відрізняються від інших анти­
метаболітів спектром протипухлинної активності. Так, якщо метотрексат і мсркаптопурпн використовуються головним чином для лікування хворих на гемобластоз
(леіікоз), то антагоністи піримідину — при істинних пухлинах. Фторафур значно
переважає фторурацил за ефективністю і спектром протипухлинної дії. У той же
час фторафур має меншу токсичність і більшу ліпофільність, що дає змогу ширше
застосовувати його в онкологічнії! практиці.
Фармакокінетика і фармакодинаміка. Відомостей про фармакокінетику антаго­
ністів піримідину недостатньо. Відомо, що фторурацил в організмі метаболізується
з утворенням 5-фтор-2-дезоксиуридин-5-мопофосфату, який інактивує тимідинсинтетазу, що каталізує синтез тимідинової кислоти. Зменшення синтезу цієї кисло­
ти зумовлює зміни синтезу нуклеїнових кислот.
Фторафур біотрансформується до 5-фтордезоксиуридину і 5-фторуридину.
Останній є необхідним для синтезу РНК. Внаслідок цього змінюється структурнофункціональний стан нуклеїнової кислоти, що, у свою чергу, відображається на про­
цесі розмноження пухлинних клітин. Ф торафур може легко проникати крізь гематоенцефалічний бар’єр, що сприяє його накопиченню у тканинах головного мозку.
Метаболіти фторурацилу, як і фторафуру, виводяться з організму з сечею і з види­
хуваним повітрям.
Показання: рак прямої і товстої кишок; рак ш лунка, підш лункової і молочної
залоз.
Побічна дія: токсичний вплив (насамперед фторурацил) на травний канал, крово­
творення, шкірні покриви та запаморочення (під час введення фторафуру). Ф тора­
фур, на відміну від фторурацилу, хворі переносять краще.

671

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМАКОЛОГІЯ

1 9 .2 . П Р И Р О Д Н І З А С О Б И

19.2.1. Протипухлинні антибіотики
Перший протипухлинний антибіотик - д а к т и н о м і ц и н - було отримано у 196.3
році. У подальшому скринінг продуктів життєдіяльності мікробів привів до від­
криття цілого ряду ефективних хіміотерапевтичних протипухлинних препаратів,
шо є продуктами різних видів грунтових грибів або їх синтетичними похідними.
У наш час з протипухлинних антибіотиків найбільше практичне застосування
мають антрацпкліпові антибіотики, шо відносяться до найефективніших протипух­
линних засобів.
Механізм цитотоксичної дії антрацпкліновпх антибіотиків зумовлений головним
чином інгібуванням синтезу нуклеїнових кислот, порушенням вторинної спіраліза­
ції Д Н К. а також зв’язування з ліпідами клітинних мембран, шо супроводжується
зміною транспорту іонів та клітинних функцій. Такий механізм обумовлює високу
антимітотичну активність при низькій вибірковості дії. Антрацпклінові антибіоти­
ки володіють також імунодепреспвною (мієлосупреспвиою) та антибактеріальною
дією, але в якості антимікробних засобів не використовуються.
Ф армакокінетику протипухлинних антибіотиків майже не вивчено, що можна по­
яснити методичними труднощами ідентифікації препаратів цієї групи в біологічних
с еред о в п щ а х ор га н із .\іу.
Фармакодинаміка. Протипухлинна дія більшості антибіотиків зумовлена голов­
ним чином їх властивістю утворювати комплекси з ДНК, що призводить до при­
гнічення її інформаційної (матричної) функції, тобто до порушення синтезу РНК.
Таким чином виявляють протипухлинний ефект, зокрема р у б о м іц и н у г ід р о х л о р и д у , д а к т и н о м іц и н у , б л е о м іц и н у г ід р о х л о р и д у , о л ів о м іц и н у .

Особливістю фармакодпнамікп б л е о м іц и н у г ід р о х л о р и д у є ііого виражена органотропиість відносно легеневої тканини, він не впливає на кровотворення. Для
а д р іа м іц и н у властиві імунодепреспвний і кардіотоксичнпй ефекти. Кардіотоксичппіі вплив цього препарату може чпипти аглікон, який утворюється у процесі мета­
бол із му а н т и б іо т и ка.
Практично всі протипухлинні антибіотики мають і протимікробну активність. їх
можна комбінувати з протипухлинними засобами інших груп, зокрема з алкілуючимп і антиметаболітами.
Показання. О л ів о м іц и н використовують у вигляді натрієвої солі при пухлинах
яєчка, тонзилярних пухлинах, ретикулосаркомі з ураженням периферичних вузлів,
меланомі. Цей антибіотик привертає увагу у зв’язку з ефективністю його місцевого
застосування у вигляді мазі при виразкових ракових пухлинах і метастазах, які не
піддаються лікуванню іншими методами.
Б л е о м іц и н призначають дорослим у випадках плоскоклітпнного раку слизової
оболонки порожнини рота, язика, мигдаликів, гортані, шкіри, шийки матки, а також
лімфогранулематозу і раку статевого члена (в комбінації з вінбластином).

672

19.2. Природні засоби

Досить широкий спектр протипухлинної активності має а д р іа м іц и н ; карцинома
молочної залози, рак легень, сечового міхура, щитоподібної залози, яєчників, сар­
кома кісток, м’яких тканин.
Б р у н е о м іц и н призначають хворим на лімфогранулематоз, ретикулосаркому, лімфосаркому, хронічний лімфолеіікоз.
Побічна дія: нудота, блювання, анорексія, лейкопенія, тромбоцитопенія, блеоміцпп — випадіння волосся, алергічний висип на шкірі.
Протипоказання: лейкопенія, тромбоцитопенія, алергічні реакції (кропив’янка,
набряк Квінке), тяжкі порушення функції нирок, кровообігу, активна мієлосунресія
після променевої терапії.

19.2.2. Протипухлинні засоби рослинного походження
Діючим началом протипухлинних засобів, які отримують з рослинної сировини,
є алкалоїди, різноманітні як за хімічною будовою, гак і за механізмом протпбласто.много ефекту. Одними з перших рослинних препаратів, котрі застосовують в онколо­
гічній практиці, були к о л х а м ін і екстракт березового гриба б е ф у н г ін , який викорис­
товується як симптоматичний засіб. Пізніше у медичну практику було впроваджено
вінбластин і вінкрпстнн. Протипухлинним алкалоїдам властива дуже висока ток­
сичність. їх отримують з різних рослин: із барвінка рожевого ( в ін б л а с т и н , в ін к р и с т н н ) , із цибулин пізньоцвіту розкішного ( к о л х а м і н ) , подофілу щитоподібного ( п о д о ф іл ін ) тощо.
Алкалоїди рожевого барвінку - в ін к р и с т и н і в ін б л а с т и н - були виділені із рос­
лини СагЬагашЬш го бє ш . Нову напівсинтетичну похідну вінбластину названо в ін о р е л ь б ін о м . Це фазоспецифічні протипухлинні засоби, що діють переважно під час
мітозу. З в ’язуючись з тубуліном, вони зупиняють збирання мікротрубочок.
Фармакокінетика. Фармакокінетичні параметри рослинних протипухлинних за­
собів практично не вивчені, що, як і стосовно протипухлинних антибіотиків, можна
пояснити складністю їх ідентифікації в біологічних середовищах.
Фармакодинаміка. Цнтостатичний ефект алкалоїдів полягає у вибірковому при­
гніченні транспортної РН К і синтезу ДН К, що зумовлює блокування мітозу на ста­
дії метафази. Таким чином затримується розвиток пухлинної (і нормальної) ткани­
ни, що швидко проліферує.
Цнтостатичний ефект протипухлинних алкалоїдів полягає у пригніченні лейкопоезу, еритроиоезу і тромбоцитогіоезу.
Показання: в ін б л а с т и н , в ін к р и с т и н - гемобластози (гематосаркома, мієломна
хвороба, гострий лейкоз та іи.); рак молочної залози, невробластома, хоріонепітеліома, лімфогрануломатоз (окремо, а також поєднано з іншими протипухлинними
засооами); к о л х а м ін : місцево у мазях — рак шкіри, у комбінації з сарколізином —
рак стравоходу, високо розташований рак шлунка; п о д о ф іл ін - папіломатоз гортані,
папілома сечового міхура.
Побічна дія: дозолімітуюча побічна дія вінкрпстину - нейротоксичність, що про­
являється сенсорною та вегетативною нейропатією. Інша побічна дія вінкристину - синдром гіперсекреції антпдіуретпчного гормону. Пригнічення кровотворен­
673

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМАКОЛОГІЯ

ня цьому препарату зазвичай не властиве. У вінбластнну і вінорельбіну, навпаки,
основним побічним ефектом служить гіпоплазія кісткового мозку; нейротоксичну
дію вони викликають рідко, у порівнянні з вінкристпном.
П р о т и п о к а за н н я : тяжкі супутні захворювання, в тому числі нирок, печійки, коли
пригнічується кровотворення (лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія); колхамінова
мазь — рак шкіри III і IV стадії з метастазами.

19.2.3. Ферментні препарати з протипухлинною активністю
Аснарагіназа - єдиний фермент, що використовується в якості протипухлинного
засобу. Під її дією вичерпуються позаклітинні запаси аспарагіну, в яких мають по­
требу пухлинні і нормальні лімфоцити, оскільки самі клітини майже не синтезують
аспарагін. Це положення стало основою для пошуку засобів, що здатні руйнувати
цей фермент і штучно обмежувати надходження ііогодо клітин пухлини, що іі при­
зводить до їх загибелі. Такі властивості має фермент Ь - а с п а р а г ін а з а .
Ф а р м а к о к ін е т и к а . Після внутрішньовенного введення фермент досить трива­
лий час циркулює у крові: період його паиіввпведення становить 8 -30 год. У крові
Ь-аспарагіназа виявляється навіть через кілька днів після відміни.
Ф а р м а к о д и н а м ік а . Фермент розщеплює Ь-аспарагін до аспарагінової кислоти і
амонію. Таким чином утворюється дефіцит амінокислоти, що гальмує синтез нукле­
їнових кислот, а отже, і розмноження клітин.
П о к а за н н я : гострий лімфобластний лейкоз, лімфосаркома.
П о б іч н а дія: Ь-аснарагіназа викликає алергічні реакції, навіть при першому засто­
суванні препарату, можливий анафілактичний шок. Інші побічні ефекти - гепатотоксичність, иефротокспчність, нейротокспчність, панкреатит. З часом може змен­
шуватись вміст фібриногену в крові, з ’явитись схильність до геморагії.
П р о т и п о к а за н н я : вагітність, тяжкі захворювання печінки, нирок, підшлункової
залози, центральної нервової системи, виражена лейко- і тромбоцитопенія.

19.3. ГОРМОНАЛЬНІ ПРЕПАРАТИ ТА ЇХ АНТАГОНІСТИ
У якості протипухлинних засобів при гормонозалежних пухлинах використову­
ють ряд агоністів і антагоністів андрогенів, естрогенів, гестагснів (див. класифіка­
цію). Естрогени призначають для пригнічення дії в організмі андрогенів (наприклад,
при раку передміхурової залози), андрогени, навпаки, - для зменшення активності
естрогенів (при раку молочної залози та ін.). При раку молочної залози і матки за­
стосовують також гірогестини (медроксипрогестерон).
До антиандрогенів відносять сполуки стероїдної та нестероїдної структури, що
володіють здатністю пригнічувати фізіологічну активність ендогенних андрогенів,
їх дія пов’язана з конкурентним блокуванням рецепторів андрогенів у тканинах-мішенях - біосинтезу і секреції андрогенів вони не порушують. Антиандрогенна дія
властива в тому чи іншому ступені ряду ендогенних стероїдних сполук, в тому числі
674

19.3. Гормональні препарати та їх антагоністи

нрогестинам, естрогенам та їх синтетичним похідним, а також деяким похідним са­
мих андрогенів. У 70-х роках з ’явились повідомлення про високу антпандрогеину
активність нестероїдних сполук. Застосовують антпандрогепи головним чином при
раку передміхурової залози. Назначають їх також при гіперандрогенних станах у жі­
нок (гірсутизм, облисіння тощо) і у дітей (при ранньому статевому дозріванні).
Особливим видом антпаидрогениої активності володіють сполуки, що інгібують
5-а-редуктазу - внутрішньоклітинний фермент передміхурової залози, якиіі бере
участь у перетворенні тестостерону у більш активний андроген - дигідротестостерон.
Глюкокортпкоїди у зв’язку з їх лімфолітпчпою дією і здатністю пригнічувати мі­
тоз лімфоцитів застосовують при гострих лейкозах (головним чином у дітей) і зло­
якісних лімфомах.
За механізмом дії гормональні препарати відрізняються від цитотоксичних проти­
пухлинних засобів. Головна їх роль - відновлення порушеної гуморальної регуляції
функцій клітин. Разом з тим не виключений і специфічний вплив на пухлинні кліти­
ни шляхом гальмування поділу клітин, що сприяє їх диференціації.
Препарати
Н азва п р е п а р а ту

Ф орм а ви п уску

С п о с іб з а с т о с у в а н н я

А д р іа м іц и н
А с ігіа т у с іп и т

П орош ок у ф лаконі 0,01 г і 1 ф лакон води
для ін'єкцій - 5 мл

В/в (вм іст ф лакона розводять у 5 мл води д ля ін'єкцій або ізотоніч­
ного розчину натрію хлориду), найчастіш е по 6 0 -7 5 м г/кг раз на 3-4
тижні в комбінації з інш ими препаратами. О слабленим хворим 3 дні підряд у м енш их дозах. П роводити гем атологічний контроль

Б е н зо те ф
В е п го Іе р Ь и т

П орош ок у ф л аконах по
0,01 і 0,02 г місткістю
20 мл; таблетки по 0,01
і 0,02 г

В/в по 10 чи 20 мг в 20 мл ізотонічного ро зчи ну натрію хло ри ­
д у тричі на тиж день. На курс л ікуван ня 1 5 -2 0 ін'єкцій. У разі
зм енш ен ня кількості л ейкоцитів д о 3 • 103 в 1 л і тром боцитів
д о 100 • 105 в 1 л лікування припиняю ть

В ін б л а с т и н
У іп Ь іа з ііп и т

Л іоф ілізований поро­
шок по 0,005 -0,0 1 гд л я
ін'єкцій у ф лаконах

В/в раз на тиждень (перед введенням вм іст ф лакона розчиняють
у 5 мл ізотонічного розчину натрію хлориду). Перш а доза 0,025
мг/кг, потім д озу підвищ ую ть до 0,3 мг/кг. Курсова доза 100-1 20 мг

М іє л о са н
М у е іо за п и т

Таблетки по 0,002 г

Усередину, залежно від ф орм и за хворю вання по 2 -1 0 мг на добу
в 1 -3 прийоми. Курс лікування 3 -5 тижнів

С а р ко л ізи н
Б а гс о їу зіп и т

Таблетки по
0,01 г; порош ок у ф ла­
конах по 0,02 і 0,04 г

Усере д ину після їди раз на тиждень; в/в і в порожнини. Разова
д оза д ля д орослих масою тіла понад 50 кг від 0,03 д о 0.05 г, 50 кг
і менш е та дітей - 0 ,5 -0 ,7 мг/кг. На курс лікування протягом 4 -7
тиж нів - 0 ,1 5 -0 .2 5 г

Т іо ф о с ф а м ід
ТИ ІорЬ озрЬ атісіит

Ліоф ілізований по­
рош ок у ф лаконах по
0,01 і 0,02 г; таблетки
по 0,01 і 0,02 г

В нутріш ньо м 'язово , внутріш ньо ве нно , внутріш ньоартеріально,
внутріш ньоочеревинно, внутріш ньо пле вра льно , а також б е зп о­
середньо в пухлину. По 0,01; 0,015; 0,02 г у вигляді 0,5 % розчину
через 2, 4, 5 днів, у д еяких випадках - раз на тиждень. На курс
лікування 0 ,1 5 -0 ,3 г в очеревинну та плевральну п орожнини вво­
д ять по 0,02 г 1 -2 рази на тиждень після поперед ньої евакуації
ексудату

675

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Н азва п р е п а р а ту

Ф орм а випуску

С п о с іб за с т о с у в а н н я

Ф торурацил
РЫ огигасПит

В ам пулах по 5 ,1 0 ,2 0 ,
40 мл 2 ,5 -5 % розчину

В нутріш ньовенно повільно по 1 0 -1 5 мг/кг на день.
Курс лікування 12 д нів (3 -7 г)

Ф о с ф е с тр о л
РЬозрЬезІгої

В ам пулах по 0.5 мл
6 % розчину; таблетки
по 0.01 і 0,02 г

В нутріш ньовенно (повільно, іноді крапельно) 0,15 г протягом 2 0 25 д нів. П ротягом 2 -3 місяців проводять підтрим ую че лікування

Ц и кл о ф о с ф а н
С усІорИ озрИ апит

П орош ок у ф лаконах
по 0.2 і 0.5 г; табл. по
0,05 г

В нутріш ньовенно, внутріш ньо м 'я зово, внутріш ньоплеврально.
внутріш ньоочеревинно. На курс 8 -1 4 г

Ц и сп л а ти н
С ІБ рІаКпит

П орош ок в ам пулах
чи у ф лаконах по 0,01
і 0,05 г; розчини 0,05,
0,1, 0,25 % д ля інфузій
у ф лаконах по 20, 50,
100 і 200 мл

Внутріш ньовенно крапельно (розвести вм іст ф лакона
в 10 мл води для ін'єкцій, одержаний розчин розвести
в 1 л ізотонічного розчину натрію хлориду або 5 %
розчину глю кози)

Н астій трави; мазь

У серед ину: настій тр ави (15 г на 200 мл окропу) по 1/2 чи 1/3
скл ян ки 2 - 3 рази на д е н ь за 15 хв д о їд и. С ировин у (30 г) за­
л ив аю ть 500 мл окропу, варять 5 - 7 хв, процідж ую ть, п’ю ть по
півсклянки 3 рази на д ен ь при ракових пухлинах, а з проф іл ак­
тичною м етою - по півсклянки настою на день 2 -3 дні на м ісяць;
зовніш ньо - лікувальна ванна і зм ащ ення ураж ених д іл яно к ш кі­
ри свіжим соком або м аззю (на 1 частину соку беруть 10 частин
см альцю ), спринцю вання настоєм (ЗО г сировини заливаю ть 1 л
окропу, настою ю ть 3 -4 години, проціджую ть)

Відвар кори; рідкий
екстракт кори

Усередину: відвар кори (2 чайні ложки сухої кори на склянку о кро­
пу) по третині склянки 3 -4 рази на день; рідкий екстракт кори по
3 0 -4 0 крап. 2 -3 рази на день

Ч и с т о т іл

звичайний
С Ь еІісіопіит т ф Б

Б о б ів н и к
ш о р с тк и й
О озБ уріит
Ы ввиШ т

676

РОЗДІЛ 20

Г ост рі о т р у єн н я (інтоксикації) екзогенними хімічними речовинами (ксеио-

біотикамн)1, у тому числі ліками, досить часто трапляються в медичній практи­
ці. За частотою перше місце займають побутові (випадкові) отруєння, навмисні
(суїцидальні)2 - друге і професійні - третє. Отрута в організм людини може про­
никати через органи дихання (інгаляційно), травлення (перорально) і шкіру (перкутапно).
П е р е д о зу в а н н я внаслідок введення в організм хворого великої (токсичної) дози
препарату називається абсолютним. Особливо часто передозування виникає при
прийомі лікарських засобів, що мають малу широту терапевтичної дії, наприклад,
при застосуванні протипухлинних засобів, антибіотиків, аміноглікозидів, серцевих
глікозидів. Проте в деяких випадках інтоксикація може наставати і внаслідок від­
носного передозування, яке виникає після введення хворому порівняно невеликої
дози. Це може бути зумовлено зниженням функції органів виділення (нирки, ки­
шечник) або знешкодження (печінка, легені). При цьому утворюється підвищена
концентрація препарату або продуктів його метаболізму у крові та органах, що іі
призводить до виникнення інтоксикації.
Залежно від характеру токсичної дії на організм розрізняють отрути з п о л іт р о п н о ю дією (т о кси ч ніст ю ) }які впливають приблизно однаковою мірою на різні орга­
ни і тканини, і отрути з ви б ір к о во ю дією - на конкретні органи чи системи. Такий,
навіть умовний, поділ дає змогу визначати патогенетичні механізми розвитку інток­
сикації, а отже, проводити раціональну фармакотерапію, розробляти засоби і прин­
ципи лікування та профілактики токсичного ушкодження тією або іншою хімічною
сполукою. Прикладом речовини з політропним механізмом дії можуть бути ц и т о ­
п л а з м а т и ч н і о т р у т и (хінін, рослинні отрути тощо).
’■ хаю 5 (гр ец ) - чуж и й , /ж и ( ір е ц ) - ж иття.
2 .\uicidum (л а т ) - сам огубство.

677

С ПЕЦІАЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

Серцеві глікозиди, трициклічні антидепресанти, солі барію і калію мають пере­
важно к а р д іо т о к с и ч н у дію : порушення ритму і провідності серця, токсична дис­
трофія міокарда. Нейротропні засоби (наркотичні анальгетикп, снодійні, транкві­
лізатори, аналептпкп), фосфорорганічні пестициди, похідні ізоніазиду, алкоголь і
його сурогати є н е вр о т о к си ч н и м и отрутами, які спричиняють порушення психіч­
ної діяльності, а також токсичні гіперкінези іі паралічі. Г еп а т о т о к си ч н а д ія влас­
тива чотирихлористому вуглецю, дихлоретану, фосфору, епіхлоргідрину, акрихіну,
рифампіцину. Типовими н е ф р о т о к си ч н и м и речовинами є етиленгліколь, кислоти
щавлева іі оцтова. Анілін і його похідні, нітрити (нітрати) є к р о в ’я н и м и отрутами,
що спричиняють гемоліз еритроцитів і метгемоглобінемію, а кислоти, луги, сполу­
ки важких металів викликають переважно га ст р о еп т е р о т о к си ч н у дію . Це далеко
не повний перелік отрут, які мають більш чи менш вибіркову токсичну дію. Проте
слід підкреслити, що загальним чинником у механізмі токсичної дії практично всіх
хімічних речовин є їх м е м б р а н о т о к си ч н іст ь . Іншими словами, для реалізації ток­
сичних ефектів більшості хімічних сполук, у тому числі іі лікарських засобів, потрі­
бен як мінімум їх контакт з мембранами клітин та їх оргаиелами.
Як показали дослідження останніх років, м ем б р а п о п о ш к о д ж ую ч а дія о т р ут є п у с ­
ко ви м (тригерним) м е х а н ізм о м у каскаді патогенетичних змін, що виникають в орга­
нізмі при гострому отруєнні (рис. 20.1). Це стало науковим обґрунтуванням для по­
шуку і розробки засобів профілактики іптоксикацій і лікування потерпілих, у тому
числі високоефективних лікарських засобів.
Так, встановлено, що в основі токсичного ушкодження мембранних структур клі­
тин лежить а к т и в іза ц ія п р о ц есів в іч ь н о р а д и к а л ь н о го п ер о кси д н о го о к и сл е н н я ф осф о-

Мітохондрії

Токсичний чинник

Ендоплазматична сітка

П оруш ення
е л е кт р о н о т р а н с п о р т н о ї ф у н кц ії
(зм ін и п р о ц е с ів
окислення

А к т и в а ц ія в іл ь н о р а д и к а л ь н о го
п е р о к с и д н о го о к и с л е н е н н я л іп ід ів у
к л іт и н н и х м е м б р а н а х о р га н ів і тк а н и н
о р га н ізм у . Ін а кт и в а ц ія (с о л ю б іл із а ц ія )
м е м б р а н о з в 'я з а н и х ф е р м е н тів .

П оруш ення
е л е кт р о н о т р а н с п о р т н о ї
ф у н к ц ії (зм ін и ц и т о х р о м
Р -4 5 0 -з а л е ж н о ї с и с те м и
д е т о к с и к а ц ії

Рис. 20.1. П ато ген ети ч н і м ехан ізм и т о к си ч н о го впл и ву к сенобіоти ків

678

Фармакотерапія при гострих отруєннях

л іп ід ів м е м б р а н . Це спричиняє інгібування активності багатьох мембранозв’язаних
ферментів, порушує білково-ліпідні взаємозв’язки в мембранах клітин і їх органелах,
зокрема мітохондріях, що призводить до їх структурно-функціональних змін. Вна­
слідок цього розладнуються процеси окисного фосфорилювання, що призводить до
зм ін ен ер гет и ч н о го го м ео ст а зу к л іт и н и , а в кінцевому підсумку і до її загибелі.
Прп цьому також виникають порушення транспорту електронів у мікросомальному електроиотранспортному ланцюзі, що виявляється зменшенням рівня кінцевого
акцептора електронів - цитохрому Р-450, який відповідає за перебіг реакцій першої
фази біотрансформації ксенобіотиків, тобто сприяють пригніченню детоксикаційної системи організму. Не залишаються без впливу також біомембранп лізосом і
ядер клітини. Відбувається активація лізосомних ферментів і порушення біосинтезу
білків. Як видно із наведеної схеми, деструктивні процеси, які відбуваються в клі­
тині під впливом токсичного чинника, набувають різнопланового характеру. Отже,
фармакотерапевтичпе втручання у випадках гострих отруєнь повинно бути своєчас­
ним, оскільки ч и н н и к ч а с у щодо надання допомоги потерпілим є ви р іш а ль н и м .
О с н о в н і м е х а н із м и д е т о к с и к а ц ії п р и г о с т р и х о т р у є н н я х

Детоксикація - це процес знешкодження отрути та прискорення її виведення з
організму.
Механізми детоксикації діляться иа наступні групи:
• Підсилення природних шляхів детоксикації (промивання шлунка, очищення
кишечнику, форсований діурез, лікувальна гіпервентиляція, фармакологічна
регуляція активності ферментів детоксикації).
• Методи штучної детоксикації (гемодіаліз, гемосорбція, плазмосорбція, перитонеальнпй діаліз, заміщення крові, плазмаферез).
• Детоксикація шляхом застосування антпдотів: специфічна (антидотна) терапія.
1 . П ід с и л е н н я п р и р о д н и х ш л я х ів д е т о к с и к а ц і ї

О чищення ш лунково-киш кового т ракт у. Виникнення блювоти при деяких ви­
дах отруєння слід розглядати як захисну реакцію організму, що направлена на виве­
дення токсичної речовини. Цей процес може бути підсилений шляхом подразнення
задньої стінки глотки і кореня язика, натискуванням на надчеревну ділянку, а також
за допомогою блювотних засобів (наприклад, розчин апоморфіну гідрохлориду).
Перш ніж викликати блювання, слід випити кілька склянок блідо-рожевого розчи­
ну калію перманганату.
У випадках отруєння припікаючими речовинами спонтанне чи штучно виклика­
не б л ю в а н н я є н еб а ж а ни м , оскільки повторне проходження кислоти чи лугу через
стравохід може поглибити опік. Крім того, можливі аспірація припікаючої речовини
і тяжкий опік дихальних шляхів.
Цих ускладнень можна запобігти при застосуванні зондового методу промивання
шлунка. Значно перебільшена небезпека введення зонда у випадку отруєння при­
пікаючими рідинами. При тяжких отруєннях хлорованими вуглеводнями та Ф О С
протипоказань для промивання шлунка зондовим методом практично не існує.
679

С П ЕЦ ІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

При отруєннях речовинами наркотичного типу дії п р о м и в а н н я ш л у н к а потрібно
проводити через кожні 4 - 6 год., оскільки в таких випадках можливе повторне над­
ходження отруйних речовин до шлунка з кишечнику внаслідок регургітапії хімусу
та жовчі, що містять токсини.
У к о м а т о зн о м у ст а н і п о т ер п іло го ш л у н о к слід п р о м и в а т и п іс л я ін т у б а ц ії т р ахеї,
що повністю запобігає аспірації блювотних мас.
Крім механічного видалення отрут із шлунка, застосовують різні за со б и
з в 'я з у в а н н я і зн еш к о д ж ува н н я їх. Для цього використовують в у г іл л я а к т и в о в а н е з
водою у вигляді кашки (1 -2 столові ложки всередину після промивання шлунка).
Вугілля добре адсорбує алкалоїди, глікозиди, а також різні синтетичні органічні
сполуки, солі важких металів.
Уповільнити абсорбування токсичних речовин можна призначенням о б в о л ік а ю ­
ч и х за со б ів (слиз, желе, кисіль), в ’я ж у ч и х (танін), які особливо ефективні у випад­
ках отруєння припікаючими і подразнювальними речовинами (кислоти, луги, солі
важких металів). При отруєнні лугами застосовують низькі концентрації слабких
кислот (1 % розчин кислоти оцтової або лимонної), кислотами - призначають лужні
розчини (розчин натрію магнію оксиду). Більшість клініцистів вважають останнє
недоцільним, оскільки слабкі кислоти і лужні речовини є додатковими подразню­
вальними засобами.
Застосування п р о н о с н и х за со б ів для зменшення абсорбції і прискорення прохо­
дження токсичних речовин у травному каналі не має самостійного значення у комп­
лексній детокснкаційній терапії. Причиною цього є недостатньо швидкий ефект дії
сольових проносних (через 5 - 6 год) і властивість прискорювати розчинення і абсор­
бування жиророзчинних отрут у разі застосування олійних проносних. Тому в таких
випадках д о ц ільн іш е за ст о со вув а т и о ч и с н у к л із м у , а також проводити с т и м у л я ц ію
к и ш е ч н и к у за допомогою внутрішньом’язового введення 10-15 мл 4 % розчину ка­
лію хлориду, 40 % розчину глюкози і 2 мл (10 ОД) окситоцину (протипоказано при
вагітності).
Детоксикаційний ефект очисної клізми обмежений за часом: токсична речовина
має надійти у товсту кишку, тому в п ер ш і го д и н и п іс ля о т р у є н н я к л ізм а н е д а є б аж а ­
ного р е зу л ь т а т у . Крім того, при отруєнні наркотичними препаратами у зв’язку із
значним зниженням моторики кишок послаблюючі засоби не дають бажаного ре­
зультату. Більш сприятливе застосування в якості послаблюючого вазелінового мас­
ла (100-150 мл), яке не всмоктується у кишечнику і активно зв’язує жиророзчинні
токсичні речовини, наприклад, дихлоретан.
У випадках підшкірного чи внутрішньом’язового потрапляння токсичних речо­
вин потрібно застосовувати х о л о д протягом 6 -8 год. Показано також для зменшен­
ня впливу токсичних речовин на організм проведення н о в о к а їн о в о ї б ло к а д и навко­
ло місця надходження речовини. У разі потрапляння токсичної речовини на шкіру,
потрібно о б м и т и ш к ір у водою, а при інгаляційних отруєннях належить передусім
в и н ест и п о т ер п іло го із зо н и у р а ж е н н я .
В и д а л е н н я т о к с и ч н и х р е ч о в и н із к р о ві. Для цього застосовують метод ф о р со ­
ва н о го д іу р е зу , який є показаним і ефективним у випадках інтоксикації різними
680

Ф армакотерапія при гострих отруєннях

хімічними сполуками, що виводяться переважно нирками. Ф орсований діурез як
метод детоксикації ґрунтується на застосуванні осмотичних діуретинів (сечовина,
манітол) чи салуретпків (фуросемід, кислота етакрипова), що сприяють різкому
підвищенню діурезу, і є головним способом консервативного лікування хворих з інтокспкапіямп у стаціонарі.
Метод форсованого діурезу є достатньо універсальним засобом прискорення ви­
ведення з організму різних токсичних речовин, що виділяються з організму з сечею.
Однак ефективність діуретичної терапії знижується внаслідок міцного зв’язку бага­
тьох хімічних речовин з білками та ліпідами крові.
Форсований діурез є досить ефективним методом детоксикації при отруєннях
барбітуратами, морфіном, хініном, пахікарпіном, Ф ОС, саліцилатами, солями важ­
ких металів тощо. Проведення форсованого діурезу передбачає п о п ер ед н є во д н е н а ­

в а н т а ж ен н я , в вед ен н я д іу р е т и к а і з а м іс н у т е р а п ію р о зч и н а м и елек т р о літ ів.
Крім того, при гострих отруєннях барбітуратами і саліцилатами показано разом
з водним навантаженням (1000 мл ізотонічного розчину натрію хлориду) підвищу­
вати лужні резерви крові шляхом внутрішньовенного крапельного введення 500—
1500 мл на добу 4 % розчину натрію гідроген карбонату з одночасним контролем
кислотно-основного стану.
Висока швидкість і великий об’єм форсованого діурезу, який досягає 10-20 л сечі
на добу, мають потенційну небезпеку швидкого “вимивання” з організму електро­
літів плазми (Х а‘, К~).
Ф орсований діурез протипоказаний у випадках інтоксикацій, ускладнених гос­
трою і хронічною недостатністю кровообігу, а також зниженої функціональної здат­
ності нирок (олігурія, азотемія).
Для підвищення природних процесів детоксикації організму застосовують л і к у ­
в а л ь н у гіп е р в е н т и л я ц ію . Застосування апарата штучної вентиляції легень дає змо­
гу значно підвищувати хвилинний об’єм дихання. Це має особливе значення, коли
токсичні речовини видаляються з організму через легені (наприклад, сірководень,
хлоровані вуглеводи, чадний газ). Проте тривала гіпервентиляція є неможливою
у зв’язку з порушенням газового складу крові і кислотно-основної рівноваги. Гіпер­
вентиляцію слід проводити по 15-20 хв повторно через 1-2 год протягом усієї токсикогенної стадії отруєння. Однак застосування гіпервентпляції лімітується тим,
що з часом розвивається порушення газового складу крові (гіпокапнія, дихальний
алкалоз).
Ф а р м а к о л о г іч н а р е г у л я ц ія а к т и в н о с т і ф е р м е н т ів д е т о к с и к а ц і ї

Одним із найважливіших механізмів фармакологічного впливу на процеси деток­
сикації, зокрема на біотрансформацію, є в п л и в н а а к т и в н іст ь ф ер м е н т ів , що м е т а б о л із у ю т ь т о к си ч н і с п о л у к и . При цьому відбувається підвищення (індукція)
активності цих ферментів, що локалізовані головним чином у мікросомах гепатоцитів, внаслідок чого прискорюється метаболізм токсичних речовин чи зниження
активності ферментів, що, у свою чергу, сповільнює біотрансформацію сполук.
681

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Ін д ук т о р и використовують у випадках інтоксикації речовинами, метаболіти
яких менш токсичні, ніж початкова сполука, інгібіт ори - навпаки; сполуками, які
метаболізуються шляхом летального синтезу, тобто з утворенням метаболітів токсичніших, ніж початкова отрута. Наприклад, небажаними побічними ефектами при
утворенні активних метаболітів парацетамолу, фуросеміду, дихлоретану є їх гепатотоксичність. Посилення гепатотоксичної дії токсичних речовин при застосуван­
ні індукторів мікросомних ферментів викликане накопиченням токсичних мета­
болітів. Утворення метаболітів, токсичнішпх порівняно з введеними лікарськими
засобами, трапляється досить часто.
Таким чином, впливом на ферменти можна як знешкодити токсичну речовину,
так і спричинити утворення більш активних і токсичних її метаболітів.
Як індуктори при отруєннях стероїдними гормонами, кумариновими антикоагу­
лянтами, нестероїдними протизапальними, сульфаніламідами, протипухлинними
засобами, а також деякими промисловими і сільськогосподарськими отрутами динітрофенольного ряду, похідними кислоти карбамінової, фосфорорганічними спо­
луками та іншими, використовують б е н з о н а л і з и к с о р и н .
Під впливом цих препаратів у мікросомах печінки підвищується рівень і актив­
ність цитохрому Р-450 і цитохрому В.. Зиксорин сприяє виділенню жовчі, виве­
денню ендогенних метаболітів і ксенобіотиків у вигляді глюкуронідів. Індуктори
ферментів застосовують у дозах на добу: зиксорин - 50-100 м г/кг 4 рази; бензо­
нал - 20 м г/кг 3 рази.
Оскільки лікувальні властивості індукторів проявляються лише через 12-24 год
після застосування, у випадках гострої інтоксикації, клінічна картина якої розвива­
ється стрімко і смерть настане в перші години від моменту проникнення токсичної
речовини в організм, їх вводити недоцільно.

М етоди ш ту ч н о ї деток си к ац ії
Дуже ефективними при лікуванні гострої інтоксикації є хірургічні методи - ге ­
м о д іа л із, який проводиться за допомогою апарата “штучна нирка”, гем осорб ція,
п е р и т о н е а л ь н и й д іа л із, за м іщ е н н я кр о ві.
Вдалим методом детоксикації, що отримав широке розповсюдження, є м ет о д ге­
м о с о р б ц ії (л ім ф о с о р б ц ії) . У даному випадку токсичні речовини, що знаходяться
в крові, адсорбуються на спеціальних сорбентах (гранульоване вугілля, вкрите біл­
ками крові). Цей метод дозволяє успішно проводити детоксикацію організму при
отруєннях нейролептиками, транквілізаторами, Ф О С та ін. Методом гемосорбції ви­
водяться речовини, які погано видаляються гемодіалізом і перитонеальним діалізом.
Д е т о к с и к а ц ія ш л я х о м з а с т о с у в а н н я а н т и д о т ів :
с п е ц и ф іч н а ( а н т и д о т н а ) т е р а п ія

А н т и д о т и (п р о т и о т р ут и ) - це лікарські засоби, які при введенні в організм в
умовах гострої інтоксикації можуть зв’язувати (інактивувати) отруту з утворенням
нетоксичних сполук, що легко екскретуються з організму.
682

Ф армакотерапія при гострих отруєннях

Анти доти а терапія є високоспецпфічною і тому може бути використана тільки
за умови клініко-лабораторної ідентифікації гострого отруєння. При помилковому
введенні антидоту у великій дозі можливий також його токсичний вилив на орга­
нізм потерпілого.
Залежно від механізму дії умовно можна виділити такі групи антидогів:
1. Антидоти фізико-хімічні універсальні (наприклад, вугілля активоване, силікс), дія яких ґрунтується на фізико-хімічиих процесах (адсорбція, розчи­
нення).
2. Антидоти хімічні - механізм дії ґрунтується на хімічних реакціях, внаслідок
чого токсичні речовини інактивуються і виводяться у вигляді нешкідливих
речовин.
3. Антидоти фізіологічні (функціональні) - дія спрямована не на хімічну інак­
тивацію токсичних речовин, а на усунення їх токсичних ефектів.
4. Імунологічні протиотрути (антитоксичні сироватки) - використовують для
лікування при отруєннях тваринними отрутами (укуси гадюк, комах тощо).
1.

А н т и д о т н о -л ік у в а л ь н і за со б и зм іш а н о ї дії.

Детальне вивчення шляхів токсикокінегики хімічних речовин в організмі, зо­
крема їх біотрансформації і реалізації токсичної дії, дозволяє реально оцінити мож­
ливості антидотної терапії і визначити її значення в різні періоди гострої патології
хімічної етіології.
Антидотна терапія зберігає свою ефективність тільки в ранній токснкогенній фазі
гострих отруєнь, тривалість якої різна і залежить від токсикокінетичних особливос­
тей отрути. Найбільша тривалість цієї фази і, отже, термінів антидотної терапії від­
значається при отруєнні сполуками важких металів (8 -1 2 діб), найменша - при дії
на організм високотоксичних та швидкометаболізуючих сполук, наприклад, ціані­
дів, хлорованих вуглеводнів тощо.
Ефективність антидотної терапії значно знижується у термінальній стадії гострих
отруєнь при розвитку тяжких порушень системи кровообігу і газообміну, що потре­
бує одночасного проведення необхідних реанімаційних заходів. Антидотна терапія
відіграє значну роль у профілактиці гострих отруєнь.
Отже, однією з найважливіших вимог антидотної терапії слід вважати якнайко­
ротший час введення антидоту після отруєння. Чим раніше застосовано протиотру­
ту, тим ефективніша її лікувальна дія.
Сьогодні в арсеналі лікарів є порівняно невелика кількість засобів антидотного
типу. Разом з тим існуючі антидоти при раціональному їх використанні врятовують
життя багатьом потерпілим.
У н іт іо л . На початку 50-х років київськими токсикологами і хіміками під керівни­
цтвом акад. АМН С РС Р О. І. Черкеса і професора В. Ю. Петрунькіна було синтезова­
но і запропоновано для практичного застосування препарат унітіол, який за антидотною активністю перевершує зарубіжний препарат БАЛ (британський антилюїзит).
Унітіол (2,3-димеркаптопропансульфонат натрію) - це безбарвний кристалічний
порошок, добре (на відміну від БАЛ) розчинний у воді. Препарат належить до групи
дитіолів, тобто сполук, до структури яких входять дві активні (тіолові) групи.
683

С ПЕЦІАЛЬН А ФАРМАКОЛОГІЯ

Фармакодин&чіка. Унітіол має виражену аптидотно-лікувальну лі ю за умов гострого
і хронічного отруєння “тіоловнмп” отрутами, тобто речовинами, які блокують сульф­
гідрильні групи білків і низькомолекулярних сполук (амінокислот, пептидів тощо).
В основі механізму антидотної дії унітіолу лежить властивість ііого двох сульфгід­
рильних груп швидко вступати в реакцію з отрутою, запобігаючи її зв’язуванню з
тіоловнмп групами ферментних білків. При цьому препарат утворює з отрутою ма­
лотоксичні водорозчинні комплексні сполуки, які швидко виводяться з організму.
Ці сполуки за своєю міцністю перевершують ті, що створюються гіри взаємодії отрут
з БН-грунами біосубстратів.
Загальна схема детоксикації унітіолом солей важких металів та інших “тіолових
отрут” має таки і і вигляд:
Н2с --------Б Н
НС

Н 2І

БН

+ Н д С І2 — ►

Н 2С -------- 5 0 3№

Ні

Н 2С ---------- З 0 3№

У н ітіо л

Унікальність унітіолу полягає в тому, що антидот не тільки зв’язує токсичну ре­
човину, яка циркулює в крові, а й витісняє її з тіолових ферментів, реактивує їх, по­
вертаючи до виконання життєво важливої ролі в метаболічних процесах організму.
Показання: гостре і хронічне отруєння сполуками ртуті, арсену, кадмію, нікелю,
хрому, кобальту, ртутьорганічних сполук, а також серцевими глікозидами, препара­
тами осарсолу, стрептоміцину.
Протипоказання: виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, артеріаль­
на гіпертензія (призначати обережно).
Побічна дія. У разі передозування або підвищеної чутливості до унітіолу вже че­
рез 10-15 хв після його введення можуть виникнути головний біль, запаморочення,
блідість лиця, тахікардія, нудота (через 15-20 хв зникають). Тривале застосування
унітіолу спричинюється до посиленого виведення з організму таких мікроелемен­
тів, як мідь.
Ацетилцистеїн (К-ацетнл-а-цистеїн) у медичній практиці більше відомий як муколітичний засіб, дія якого пов’язана з його вільною сульфгідрильною групою (монотіол), яка відновлює (розщеплює) дисульфідні зв’язки білків слизу, розріджуючи його.

о
НБ

сн2

СН

он

о

ж
СН,
684

Фармакотерапія при гострих отруєннях

Препарат синтезовано в Інституті органічного синтезу АН Латвії. У 70-ті роки
XX ст. київськими токсикологами піл керівництвом професора І. Г. М ізкжової вста­
новлено, що ацетилцистеїи має високу антидотну активність при гострих інтоксикапіях галоїдвуглеводнями аліфатичного ряду. Дослідженнями на кафедрі ф ар­
макології та клінічної фармакології Національного медичного університету імені
О. О. Богомольця (І. С. Чекман) показано, що ацетилцнстеїн також ефективний при
і т оксикаціях серцевими глікозидами.
Фармакокінетика. Ацетилцнстеїн має високу біодоступність, розподіляючись пере­
важно і$ нирках, печінці, легенях. У плазмі крові перебуває головним чином у вільно­
му і лише частково у зв’язаному з білками етапі. Час напіввиведення становить 1,5 год.
Максимальний ефект настає через годину після внутрініньом’язового введення.
Фармакодинаміка. В основі антпдотно-лікувальної дії ацетилцистеїну (а точніше,
цистеїну, який утворюється в організмі шляхом деацетилування останнього) при
гострих інтоксикаціях хлор- і бромпохідними аліфатичних вуглеводнів лежить кон­
курентна дія сульфгідрильної групи препарату. Іншими словами, препарат вступає
в реакцію алкілування з токсичною речовиною, запобігаючи блокуванню БН-груп
білків та низькомолекулярних сполук організму і розвитку летальної інтоксикації.
При цьому ацетплцистеїи сприяє збільшенню і прискоренню виведення токсичної
речовини з організму головним чином через пиркп (з сечею), легені (з видихуваним
газом). Лікувальний ефект препарату сприяє зменшенню порушень функції міокар­
да, нирок, печінки, легень і патоморфологічних змін у них.
Показання: гострі отруєння, котрі виникають при пероральному та інгаляційному
потраплянні до організму дихлоретану, епіхлоргідрину і напівпродуктів його син­
тезу - моно- і дихлоргідрину, хлористого алілу, бромистого метилу, металілхлориду, а також серцевих глікозидів і фенацетину. Ацетилцнстеїн як специфічний засіб
призначають разом із симптоматичними засобами (вітаміни, сечогінні, жовчогінні
засоби, серцеві тощо).
Протипоказання: бронхіальна астма, легенева кровотеча.
Побічна дія: специфічний неприємний запах препарату, що може викликати нудо­
ту, різкий біль і почервоніння в місці внутрішньом’язового введення.
К ом плексони. При інтоксикаціях поряд з тіоловими препаратами (унітіол, ацетплцистеїн) застосовують комплексони, які мають ефективні антидотно-лікувальні
властивості. Комплексони (хелатоутворювальні речовини) - це група сполук, здат­
них утворювати стійкі малодисоційовані комплекси з багатьма токсичними речови­
нами і швидко виводитись з організму.
Як антидоти серед комплекєонів у медичній практиці найчастіше застосовують
тетацин-кальцій (кальцій-динатрієва сіль етилдіамінтетраоцтової кислоти), пентацин (кальцій-тринатрієва сіль діетилентриамінопентаоцтової кислоти), пеніциламін, або купреніл (Д-2-аміно-З-меркапто-З-метилмасляна кислота), а також дефероксамін (десферал).
У медичній практиці комплексони частіше використовують як засоби, що при­
скорюють виведення з організму багатьох токсичних важких і рідкоземельних мета­
лів, радіонуклідів, а також серцевих глікозидів у випадках їх передозування.
685

С ПЕЦІАЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

Фармакодинаміка. Основою детоксикуючої дії комнлексонів є їх властивість
утворювати міцні нейопізовані водорозчинні комплекси з багатьма неорганічними
катіонами, в тому числі з важкими металами, і прискорювати виведення цих комп­
лексів із сечею. Крім того, ці препарати сприяють мобілізації металу з тканинних
депо і переходу його в плазму крові. Комплексони мають.дуже низьку токсичність,
достатньо великий діапазон терапевтичної дії, практично не піддаються розщеплен­
ню чи будь-якій зміні у біологічному середовищі, що є важливою фармакологічною
особливістю.
Показання: гострі та хронічні отруєння міддю, неорганічними сполуками ртуті,
арсеном, оловом, золотом, цинком, свинцем, плутонієм, залізом, радіонуклідами.
Купреніл є також засобом вибору у випадках хвороби Вестфаля - Ш трюмпеля Вільсона (гепатолентикулярна дегенерація) - порушення метаболізму міді та її над­
мірного відкладання в печінці. Дефероксамін використовують не тільки як антидот
при гострому отруєнні сполуками заліза, але іі у випадках гемохроматозу для діа­
гностики патологічного відкладання заліза.
Протипоказання: захворювання нирок, печінки, гіпертензивна хвороба з пору­
шенням функції нирок і явищами спазму вінцевих артерій; купреніл протипоказа­
ний при підвищеній чутливості до пеніциліну (структурний аналог), а деферокса­
мін - при вагітності.
Побічна дія: пентацин -- запаморочення, головний біль, біль у грудях (тривале
застосування - ушкодження нпрок, порушення електролітної рівноваги, що усува­
ється після припинення лікування); тетацин-кальцій і купреніл - зміни крові, біль
у м’язах і суглобах, розлади травлення; швидке внутрішньовенне введення комплексонів може призвести до колапсу.
Р еакт иват ори холінест ерази. Досить ефективним засобом лікування при ін­
токсикації антпхолінестеразними засобами, в тому числі Ф О С , є атропіну сульфат.
Раніше його вважали майже єдиним антидотом Ф О С . Проте атропін неефективний
при дуже тяжких інтоксикаціях, викликає загрозу ускладнень після перенесеного
отруєння у вигляді психічних порушень і м’язової слабкості; його неможливо ви­
користовувати профілактично.
Поширеність хімічних сполук з антихолінестеразннм механізмом дії зумовлена
застосуванням їх як пестицидів (хлорофос, карбофос, ДДВФ , фосфамід та ін.), а та­
кож як лікарських засобів, що використовують у неврології, хірургії, офтальмології
(армін, прозерин, галантамін та ін.).
Антндотами токсичних речовин нового типу є реактиватори холінестерази: алоксим, діетиксим, ізонітрозин.
Фармакокінетика. Реактиватори холінестерази при їх підшкірному або
внутрішньом’язовому введенні транспортуються досить швидко. Максимальний
рівень оксимів у крові визначається через 6 -2 0 хв після ін’єкції. Терапевтична кон­
центрація, а отже, ефективність препаратів зберігається близько ЗО хв. Препарати
легко проникають у різні органи і тканини (крізь гематоенцефалічний бар’єр не всі
препарати проникають однаково), рівномірно розподіляючись у них. Реактиватори
холінестерази метаболізуються переважно в печінці, виводяться з сечею.
686

Фармакотерапія при гострих отруєннях

Фармакодинаміка. Антидотний механізм реактиваторів холінестерази при отру­
єнні антихолінестеразиими речовинами полягає у відновленні (реактивації) ф ер­
ментативних властивостей ацетилхолінестерази. Принцип реактивації полягає в
тому, т о антидот (фосфорує холінестеразу, тобто руйнує хімічний зв язок між ток­
сичною речовиною і ферментом, у результаті чого відбувається реактивація ф ер­
менту.
Таким чином, антидотний ефект реактиватора виявляється вже після інактивації
отрутою біохімічної рецепторної структури. Реактиватори холінестерази можуть не
тільки відновлювати її активність, а іі вступати в реакцію з Ф О С , безпосередньо
утворюючи при цьому нетокенчні продукти гідролізу.
Реактиватори холінестерази є ефективними при застосуванні не тільки з ліку­
вальною, а іі з профілактичною метою. Це може пояснити їх здатність оборотно при­
гнічувати холінестеразу, захищаючи її від інактивації токсичною речовиною.
Ефективність реактиваторів холінестерази залежить від терміну їх застосування,
їх потрібно вводити потерпілому в найкоротші строки від моменту потрапляння
токсичної речовини до організму. Препарати значно активніші у разі профілактич­
ного введення, ніж при застосуванні на фоні інтоксикації.
Антидотний ефект реактиваторів холінестерази збільшується з підвищенням
дози до оптимальної.
Ефективніше реактиватори холінестерази діють у поєднанні з м-холіноблокаторами, зокрема з атропіну сульфатом, які потенціюють антидотний ефект реактива­
торів. Це дає змогу призначати м-холіноблокатори в таких дозах, в яких вони окре­
мо не мають вираженого лікувального ефекту.
Однією з важливих фармакодинамічних особливостей реактиваторів холінесте­
рази є їхня властивість проникати крізь гематоенцефалічний бар'єр. Це забезпечує
реактивацію ферменту також у центральній нервовій системі, ушкодження якої в
патогенезі отруєнь фосфорорганічними сполуками відіграє ключову роль. Найкра­
ще проникають у центральну нервову систему алоксим, діетиксим та ізонітрозин.
При цьому значно поліпшуються показники біоелектричної активності головного
мозку.
Крім того, реактиватори холінестерази здатні практично повністю усувати
блокаду нервово-м’язової передачі, зменшувати або повністю усувати міофібриляцію, запобігати брадикардії, слинотечі, міозу та іншим симптомам збудження
м-холінореактивних біохімічних структур організму.
Показання: лікування і профілактика гострих і хронічних отруєнь Ф ОС, що ви­
користовуються як пестициди (хлорофос, карбофос, дихлофос, метафос, тіофос,
Д Д В Ф та ін.) чи лікарські засоби (армін та ін.); симптоми інтоксикації ФОС: збу­
дження, міоз, пітливість, слинотеча, бронхоспазм, бронхорея, фібрилярні посіпу­
вання м’язів, клоніко-тонічні судоми, набряк легень, коматозний стан, втрата сві­
домості.
Ш ирокому застосуванню реактиваторів холінестерази в медичній практиці знач­
ною мірою перешкоджає їх висока токсичність. Проводяться дослідження щодо
розроблення менш токсичних засобів, які поєднували б у собі властивості реакти687

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

ваторів холінестерази і м-холіноблокаторів, що дало б змогу значно підвищити їх
антидотно-л і кувальну активність.
Протипоказання: обережно призначати при міастенії.
Побічної дії в рекомендованих дозах не чинять.
С и м п т о м а т и ч н і засоби , які застосовую ть у випадках
г о с т р и х ін т о к с и к а ц ій
У багатьох випадках не вдається встановити причину інтоксикації через немож­
ливість з ’ясування анамнезу у зв’язку з тяжким станом хворого. Часто таким хво­
рим ставлять діагноз інтоксикації невідомою токсичною речовиною. У подібних
ситуаціях, а також у випадках недостатньої ефективності аптпдотних засобів при­
значають лікарські засоби, які, діючи на ту чи іншу ланку патогенезу інтоксикації,
усувають або зменшують симптоми захворювання, тобто призначають засоби с и м п ­
т ом ат ичної терапії.
Особливо велике значення симптоматична терапія має прп отруєннях речовина­
ми, у тому числі ліками, котрі не мають спеціальних антидотів.
Засоби симптоматичної терапії застосовуються з метою ефективності фармако­
логічної регуляції життєво важливих функцій: кровообігу та дихання. Застосовують
серцеві глікозиди, вазотоніки, засоби, що покращують мікроциркуляцію, оксигено­
терапію, стимулятори дихання. Судоми ліквідують застосуванням сибазону. При
набряку головного мозку проводять дєтідратаційну терапію (фуросемід, маніт), за­
стосовують анальгетикн, проводять корекцію кислотно-лужного стану крові. При
зупинці дихання переводять хворого на штучну вентиляцію легень з комплексом
реанімаційних заходів.
Особливістю інтенсивної терапії тяжких гострих отруєнь хімічної етіології є необ­
хідність одночасного проведення двох основних видів лікувальних заходів - штуч­
ної детоксикації і симптоматичної терапії, що направлена на підтримання загаль­
ного гомеостазу, а також функцій тих органів і систем організму, котрі у більшому
ступені потерпають від дії даної отрути.
Таким чином, невідкладна допомога при гострих екзогенних отруєннях полягає
у поєднаному проведенні наступних лікувальних заходів:
1. Прискореного виведення токсичних речовин із організму шляхом застосуван­
ня методів активної детоксикації.
2. Невідкладного застосування засобів специфічної (антидотної) терапії, які мо­
дифікують метаболізм отрути або зменшують її токсичність.
3. Застосування засобів симптоматичної терапії, спрямованої на захист та під­
тримку тієї ф ункції організму, яка переважно пригнічується даною отру­
тою.
Нижче наведено аитидоти, що застосовують у випадках інтоксикації токсичними
речовинами і лікарськими засобами (табл. 20.1).

688

Симптоматичні засоби, які застосовую ть у випадкахгострих інтоксикацій

Таблиця 20.1
А н т и д о т и , щ о з а с т о с о в у ю т ь с я у в и п а д к а х ін т о к с и к а ц ії т о к с и ч н и м и р е ч о в и н а м и
і л ік а р с ь к и м и з а с о б а м и
Речовина, що викликає отруєння
Амітриптилін
Анальгетики наркотичні
Антидеполяризуючі мюрелаксанти
Антикоагулянти
прямі
непрямі
Атропіну сульфат
Барій, кальцій та їх солі
Деполяризуючі міорелаксанти
Дихлоретан та інші аліфатичні галоїдовуглеводні
Кислота саліцилова
Метали важкі та їх солі
гостре отруєння
хронічне отруєння
Пахікарпіну гідройодид
Пілокарпін
Резерпін
Спирт метиловий
Серцеві глікозиди
Срібла нітрат
Солі брому
Солі літію
Фтивазид
ФОС

Циклодол

Антидот
Фізостигміну саліцилат
Налорфіну гідрохлорид, налоксон
Прозерин
Протамінсульфат
Вікасол
Прозерин
Магнію сульфат
Кров свіжоцитратна, плазма
Ацетилцистеїн
Натрію гідроген карбонат
Унітіол
Комплексони (тетацин-кальцій, пентацин, пеніциламін)
Прозерин
Атропіну сульфат
Інгібітори МАО (ніаламід)
Спирт етиловий
Унітіол, ацетилцистеїн
Натрію хлорид
Натрію хлорид
Натрію гідрогенкарбонат
Піридоксин
Реактиватори холінестерази (алоксим, діетиксим, ізонітрозин) у комбінації
з м-холіноблокаторами (атропіну сульфат)
Прозерин

А н т и д о т н і за с о б и
Назва препарату

Форма випуску

Спосіб застосування

Алоксим
А ІІохітит

Ліофілізований порошок в
ампулах по 0,075 г
з розчинником - водою для
ін'єкцій в ампулах по 1 мл

Внутрішньом’язово одноразово або двічі, залежно від тяжко­
сті отруєння ФОС

Десферал
ОеБЇегаІит

У флаконах в перерахунку
на десферал 500 мг

Внутрішньом'язово і внутрішньовенно крапельно по
500-1000 мл щодня при гострих отруєннях сполуками заліза

689

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Назва препарату

Форма випуску

Спосіб застосування

Налорфіну
гідрохлорид
№ІогрИіпі
Иусігосіпіогісіит

Порошок в ампулах
по 1 мл 0,5 % розчину (для
дорослих),
по 0.5 мл 0.05 % розчину
(для дітей)

Внутрішньовенно, внутрішньом'язово, підшкірно. Макси­
мальна доза - 8 мл 0,5 % розчину при отруєнні морфіном,
кодеїном, промедолом. У пуповину новонародженим по
0,2-0,5 мл 0,05 % розчину, через 1--2 хв повторно; загальна
доза повинна перевищувати 1-1,5 мл; у випадках асфіксії
новонароджених, при знеболюванні пологів наркотичними
анальгетиками групи морфіну

Натрію
тіосульфат
ІМа^іі (Ьіозиіїаз

Порошок в ампулах по 5,10
і 50 мл ЗО % розчину

Усередину по 1-2 столових ложки 10 % розчину
через 5-10 хв при інтоксикації йодом; внутрішньовенно
по 50 мл ЗО % розчину при отруєнні солями важких металів

Пентацин
Репіасіпит

В ампулах по 5 мл
5 % розчину

Внутрішньовенно повільно (в гострих випадках ЗО мл 5 %
розчину). Курс лікування - 10-20 ін'єкцій. За потреби по­
вторюють через 3-4 місяці

Тетацин-кальцій
Теїасіпитсаісіит

В ампулах по 10 і 20 мл
10 % розчину

Внутрішньовенно крапельно в ізотонічному розчині натрію
хлориду або в 5 % розчині глюкози 1-2 рази на день протя­
гом 3-4 днів з наступною перервою 3-4 дні. Курс лікування
- 1 місяць

Унітіол
ипііИіоІит

В ампулах по 5 мл 5 %
розчину

Внутрішньом'язово або підшкірно по 5-10 мл 3-4 рази на
день протягом 6-7 днів

690

РОЗДІЛИ
АНТИОКСИДАНТНІ ЗАСОБИ

Під час біологічного окислення, що відбувається в організмі, спостерігаються по­
слідовні реакції дегідрування, коли атоми водню переходять із субстрату (жирні
кислоти, вуглеводи) до акцептора. Біологічне окислення структурно організоване
в клітині, суворо регулюється. Під час нього звільняються макрофаги і зрештою
утворюються нетоксичні продукти (вода і вуглекислий газ). Поряд з біологічним
окисленням у організмі можуть відбуватися реакції прямого приєднання кисню
до субстрату - аутоокислення. Звичайно ці реакції розпочинаються з утворення
часточок із неспареним електроном - вільних радикалів, проміжними сполуками
є перекиси, відповідно, ці процеси називають вільнорадикальним або перекисним
окисленням. Окислювальний стрес, що призводить до різкої інтенсифікації вільнорадикальних процесів в організмі, є наслідком посиленого утворення активних
форм кисню: сунероксидного аніон-радикалу, гідроксил-радикалу і оксиду азоту,
а також ендогенних прооксндантів (пероксид водню, гіпохлорна кислота, пероксинітрит, ліиогідропероксиди) іі органічних вільних радикалів (у першу чергу ради­
калів ненасичених ліпідів). Вільнораднкальне окислення розвивається як ланцюго­
вий лавиноподібний процес, що втягує все нові молекули субстрату.
Ініціація активних форм кисню (АФК) - суиероксидрадикал, гідроксилрадикал,
аніонрадикал і спнглетннй кисень - при ряді захворювань може бути викликане на­
ступними факторами:
- зниженням рівня ендогенних антиоксидантів;
- надмірним калоригенним живленням;
- гіпокінезією;
- зниженням концентрації кисню (гіпоксія) або різким підвищенням концен­
трації кисню (гіпероксія);
6 91

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

- накопиченням відновлених форм иірпдпннуклеотидів;
- накопиченням катехоламінів, попередників їх синтезу і продуктів метаболізму;
- посиленням метаболізму аденілових пуклеотидів і активацією ксантниоксидази;
- дисбалансом мікроелементів;
- посиленням початкових шляхів метаболізму арахідонової кислоти;
- активацією системи "мієлопероксидази - перекис водню - галогени у фагоцитах";
- активацією іпдуцибельної форми МО-синтетазн.
Посилення вільнорадпкального окислення в організмі спостерігається при багатьох
хворобах. Загальними характерними ознаками для них є підвищення гідрофільності
мембран і як наслідок цього - збільшення їх проникності, розмежування дихання та
фосфорилювання, порушення зв’язку фосфоліпідів зі структурними та рецепторни­
ми білками клітинних мембран, ушкодження нуклеїнових кислот та інактивація фер­
ментів, лізис мембран лізосом, який супроводжується виходом із них фосфоліпаз та
інших гідролітичних ферментів, що здатні зумовити аутолізис клітини.
Доведена участь вільнорадикальних механізмів у патогенезі атеросклерозу і ііого
тромбонекротичних наслідків (інфаркт, інсульт), цукрового діабету, хронічних не­
специфічних захворювань легень, захворювань репродуктивної системи, а також
променевого ураження, гепатиту, зниження клітинного і гуморального імунітету,
інтоксикації мембранними отрутами тощо.
Розвиток вільнорадпкального (нерекисиого) окислення можна припинити за
допомогою інгібіторів, які відновлюють вільні радикали в стабільну молекулярну
форму, і вони не здатні продовжувати ланцюг аутоокнслення. Активація вільнорадикальних реакцій звичайно пов’язана зі зниженням ефективності функціону­
вання біологічних систем утилізації та детоксикації АФК і вільних радикалів, що
містять низькомолекулярні жиророзчинні природні антиоксиданти - токоферол
(вітамін Е), убіфенол (>И)та (3-каротин (провітамін А). Найважливішу роль у регу­
ляції вільнорадикальних процесів у клітині також відіграють високомолекулярні
біооксиданти - антиоксидантні ферменти, такі як супероксиддисмутаза, каталаза,
глутатіонпероксидаза, глутатіон-Б-трансферази, а також МАГ)(Р)Н-, глутатіон- та
аскорбатзалежні ферментні системи біорегенерації антиоксидантів.
Таким чином, детоксикація АФК і вільних радикалів у клітині - важливий бага­
тоступінчастий процес, в якому беруть участь низькомолекулярні антиоксиданти
та антиоксидантні ферменти, зокрема і такі, що поставляють кофактори для біоре­
генерації ліпідних антиоксидантів і відновлення органічних гідропероксидів. Воче­
видь, порушення функціонування будь-якої ланки цієї багатоступінчастої системи,
що контролює “каскад” вільнорадикальних реакцій, обов'язково вплине на ефектив­
ність процесів детоксикації АФК та вільних радикалів у клітині та може призвести
до виникнення окислювального стресу і пов’язаних з ним необоротних ушкоджень
у різних органах і тканинах.
Речовини, що блокують вільнорадикальне окислення органічних сполук моле­
кулярним киснем, називаються антиоксидантами. До біоантиоксидантів належать
речовини рослинного і тваринного походження, які гальмують розвиток вільнора692

Антиоксидантні засоби

дикальних процесів. Гальмування вільнорадикального окислення в організмі здійс­
нюється антиоксидантною системою, що включає ланцюг антиоксидантів, здатний
блокувати вільні радикали, котрі утворюються, і групу антиоксидантних фермен­
тів (каталаза, глутатіонпероксидаза, сунероксиддисмутаза), які елімінують активні
форми кисню й перекисні сполуки.
Антиоксиданти діляться на препарати прямої і непрямої дії. Перші - це сполуки,
котрі безпосередньо елімінують вільні радикали. Вони ефективні в умовах як in vivo,
так і in vitro. Антиоксиданти непрямої дії ефективні тільки в умовах живого орга­
нізму, тому до них належать речовини, які беруть участь у синтезі антиоксидантів
прямої дії або антиоксидантних ферментів.
За хімічною природою препарати антиоксидантів можна класифікувати так.
I. Антиоксиданти прямої дії:
- фенольні сполуки - токофероли, поліфсролп (вітамін Р), дпбунол, пробукол;
- убіхінонп - убіхінон, коензим Q ;
- ретиноли та р-каротинн;
- карбонові кислоти - аскорбінова, лимонна;
- тіолові сполуки - цистеїн, глутатіон;
- глікозиди - екстракт елеутерококу, настойка женьшеню;
- 3-оксипірпдини - емоксипін, мексидол;
- 1,4-дигідропіридини-дилудин;
- 1,2,4-триазолінп - тіотриазолін.
II. Антиоксиданти непрямої дії:
- амінокислоти - метіонін, глютамінова кислота, ліпоєва кислота, ліпамід;
- похідні нікотинової кислоти - нікотинамід, нікотинова кислота, ксантинолу
нікотинат;
- індуктори антиоксидантних ферментів - рибофлавін;
- амінотіоли - цистамін;
- мікроелементи - селен.
III. Ферментні препарати - церулоплазмін, супероксиддисмутаза.
В останні роки виявлено такі особливості антиоксидантів: препарати у терапев­
тичних дозах не проявляють фізіологічних або біохімічних ефектів у здоровому ор­
ганізмі; захисна дія антиоксидантів неспецифічна і проявляється у разі різноманіт­
них впливів; захисні властивості антиоксидантів потенціюються у разі використання
комбінацій водо- та жиророзчинних інгібіторів вільнорадикального окислення. Всі
ці відмінності пов’язані з біологічною роллю біоантпоксидантів і функціюванням їх
у складі антиоксидантної системи.
Враховуючи особливості антиоксидантів, можна виділити основні принципи їх за­
стосування як засобів профілактики та лікування хронічної вікової патології, а саме:
1. Пріоритетне використання природних біоантпоксидантів як таких, що не д а­
ють побічних ефектів.
2. Врахування аліментарного чинника. У зимово-весняний період призначають
прямі антиоксиданти, влітку і восени (коли раціон харчування містить багато
овочів і фруктів) доцільно використовувати антиоксиданти непрямої дії.
693

ЗАГАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

3. Комбіноване застосування препаратів. Процеси вільнорадикального окислен­
ня можуть розвиватися як у ліпідній, так і у воднііі фазі клітинних і неклітин­
них структур. Відповідно треба одночасно вводити ліиідорозчинні та гідро­
фільні антиоксиданти.
4. До складу комплексних препаратів антиоксидантів треба диференційовано
включати компоненти системи антиоксидантного захисту відповідного орга­
на чи тканини, дефіцит яких спостерігається під час розвитку хвороби.
5. Адекватний вибір дози препаратів. Дозування антиоксидантів має грунтувати­
ся на урахуванні не лише маси тіла, а іі віку людини, характеру її харчування.
6. Досить тривалий цикл фармакопрофілактнки, який визначається тривалістю
дії чинника або стану, що сприяє посиленню вільнорадикального окислення
(від 1 - 2 т п ж д о 2 - 3 міс).
Дослідження фармакокінетики антиоксидантів нечисленні і загалом стосуються
тих препаратів, які досить давно застосовуються в клінічній практиці (вітаміни-антиоксиданти, амінокислоти та ін.). Класичним антиоксидантом клітинних мембран
є токоферол, який у клінічній практиці використовується у вигляді ацетату. Токо­
ферол бере участь у переносі водню, а отже - в окисно-відновних перетвореннях,
які відбуваються у м’язовііі, сполучній та інших тканинах організму. У разі дефіциту
вітаміну Е посилення аутоокислсних жирів призводить до накопичення продуктів
псрекисного окислення ліпідів, особливо у швидкопроліферуючпх тканинах. По­
рушення біохімічних процесів, які відбуваються за участю токоферолів, обумовлює
поліморфізм клінічної картини у разі Е-вітамінної недостатності. Вітамін Е застосо­
вують для лікування хвороб, у патогенезі яких встановлена участь аутоокислення:
атеросклероз, цукровий діабет, бронхолегенева патологія, порушення функцій ре­
продуктивної системи.
У клінічній практиці використовують антиоксидант дибунол - 2,6-дитрет-бутил4-метил-фенол. М аксимальний рівень його в крові спостерігався через 1 год після
парентерального введення. Після курсу лікування вміст препарату в крові знижу­
ється на ЗО % протягом 1 тиж. Дибунол розподіляється у тканинах нерівномірно,
найбільша його концентрація в жировій тканині, печінці, нирках. Виводиться пре­
парат з жовчю, продукти окислення - із сечею. Дибунол володіє широким спектром
біологічної активності, залежно від дози здатний пригнічувати біосинтез білка за
рахунок гальмування включення амінокислот й блокування синтезу РНК, підви­
щувати активність оксигеназ печінки, сприяючи біотрансформації багатьох сполук.
Дибунол впливає на регенерацію тканин (за рахунок прискорення вступання клі­
тин у фазу синтезу Д Н К та підвищення активності РН К-полімераз). Напрям дії
дибунолу, як і інших антиоксидантів, залежить від рівня антиокисної активності
ліпідів, тому різні дози препарату можуть зумовлювати різноспрямований ефект.
Дибунол застосовують у кардіологічній практиці для лікування атеросклерозу та
його тромбонекротичиих наслідків. Препарат використовують в онкології, особли­
во для лікування пухлин сечового міхура. У стоматологічній практиці застосовують
у вигляді паст і мазей для лікування пародонтиту. Побічних ефектів звичайно не
694

Антиоксидантні засоби

лає. Можуть розвинутися алергічні реакції. Дибунол істотно не впливає на фізіоло­
гічні показники у практично здорових осіб, хоча може підвищити працездатність у
літніх людеіі.
Синтетичний антиоксидант нробукол за структурою близький до дибуяолу і яв­
л яє собою 4,4-(ізонропілендитіо)-біс-2,6-дитребутилфенол. Пробукол має гіпохо­
лестеринемічну та пряму антиоксидантну дію. Показання до застосування такі самі,
як і для дпбунолу, крім онкологічних захворювань.
Діючим компонентом препаратів женьшеню та елеутерококу є глюкозиди - панаксазиди і елеутерозиди, що мають антиоксидантні властивості. Панаксазиди і
елеутерозиди переважно впливають як на розумову, так і на фізичну діяльність здо­
рових людей. Глюкозиди підвищують резистентність організму до різноманітних
впливів: охолодження, перегрівання, іммобілізації, травми, інтоксикації тощо. Па­
наксазиди та елеутерозиди можуть справляти гіпохолестеринемічний вплив. Побіч­
них ефектів звичайно не мають.
У клінічній практиці широко застосовується аскорбінова кислота (див. ‘‘Віта­
мінні препарати”). Препарат швидко всмоктується в тонкій кишці, максимальна
його концентрація спостерігається через 1 год після прийому. У тканини прони­
кає через мембрани клітин у вигляди дегідроаскорбіпової кислоти - неіонізованої
ліпідорозчинної сполуки. Найбільші концентрації аскорбату створюються в над­
ниркових залозах, гіпофізі, яєчниках і печінці. Надлиш ок аскорбату виводиться
із сечею. Виявлено тісний зворотний кореляційний зв’язок між забезпеченням аскорбатом та рівнем гіперхолестеринемії. Аскорбінова кислота є чи не одним із най­
частіше використовуваних вітамінів у стоматологічній практиці. Застосовую ть її
для лікування пародонтиту, гінгівіту, стоматиту, множинного карієсу й іншої па­
тології.
Багато біофлавоноїдів (рутин, кверцетин) проявляють виражені антиоксидантні
властивості за рахунок прямого антирадикального ефекту. Певний інтерес стано­
вить і їхня здатність виявляти зберігаючий ефект стосовно аскорбінової кислоти.
Біофлавоноїди призначають при кардіологічній патології; в комплексі з аскорбі­
новою кислотою для лікування патології слизової оболонки порожнини рота, їх
включають до складу паст для лікування пародонта. Побічних ефектів не спосте­
рігається.
У клінічній практиці застосовують емоксипін - похідну 3-оксипіридииу. Препа­
рат справляє прямий антирадикальний вплив. Ефективний при швидкому надмір­
ному наростанні вільнорадикальних процесів. Препарат призначають при гострій
променевій хворобі, під час впливу світла високої інтенсивності (ретинопротекторна дія). Використовують для місцевого лікування при пародонтиті, гінгівіті, сто­
матиті. Побічних ефектів звичайно не спостерігається. Інколи в ділянці введення
емоксипіну можуть з ’явитися біль, свербіж, почервоніння. Відзначається індивіду­
альна непереносимість.
М ексидол проявляє антиоксидантну, антигіпоксичну, мембраностабілізуючу,
ноотропну, протисудомну, анксіолітичну дію. Підвищує резистентність організму
до впливу різних ушкоджуючих факторів, до киснезалежних патологічних станів
695

С П ЕЦ ІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

(шок, гіпоксія, ішемія, порушення мозкового кругообігу, інтоксикація алкоголем
і нейролептиками), активуючи енергосинтезуючі функції мітохондрій і поліпшуючи
енергетичний обмін у клітині. Стабілізує мембранні структури клітин крові (ерит­
роцитів і тромбоцитів) при гемолізі. Проявляє гіноліпідемічну дію, зменшує рівень
загального холестерину і ліпопротеїнів. Мексидол поліпшує та стабілізує мозковим
метаболізм, поліпшує мікроциркуляцію і реологічні властивості крові. Механізм
дії мексидолу зумовлений його антиоксидантною і мембранонротекторною дією.
Препарат сприяє збереженню структурно-функціональної біомембранп, транспор­
ту непромедіаторів і поліпшенню спнаптпчної передачі. На тлі прийому мексидолу
поліпшується пам’ять, працездатність. Препарат проявляє анксіолітичну дію. усу­
ває тривогу, страх, напругу, занепокоєння. Використовують при серцево-судинній
патології, захворюваннях печінки. У стоматологічній практиці для лікування пародоититу та захворювань слизової оболонки порожнини рота.
Тіотриазолін - синтетичний гепато- і кардіоиротектор. Проявляє антиоксидант­
ну іі імуномоделюючу, гіротиішемічну, мембраиостабілізуючу дію. Препарат активує
антиоксидантну систему та гальмує процеси перекисного окислення ліпідів в ішемізованих ділянках міокарда, знижує чутливість серцевого м’яза до катехоламінів,
перешкоджає прогресуванню пригнічення скоротливої активності серця, стабілізує
і зменшує розміри зони некрозу іі ішемії міокарда. Поліпшує реологічні властивос­
ті крові за рахунок активації фібринолітичної системи. Володіє протизапальною та
анаболічною активністю. Попереджує ушкодження і загибель гепатоцитів, зменшує
ступінь жирової інфільтрації і поширеність некрозів печінки, активує процеси репаративної регенерації гепатоцитів. Прискорює синтез і виділення жовчі, нормалізує
її хімічний склад. Тіотриазолін збільшує компенсаторну активацію анаеробного глі­
колізу, зменшує пригнічення процесів окислювання в циклі Кребса зі збереженням
резервів АТФ. Використовують при серцево-судинній патології, захворюваннях пе­
чінки, для лікування пародонтиту та захворювань слизової оболонки порожнини
рота.
Непрямий антиоксидант ліпоева кислота (6,8-дитіооктанова кислота) проявляє
антиоксидантну дію за рахунок коферменгних властивостей, беручи участь у при­
єднанні ацетату, який утворюється у процесі окислення піровиноградної кислоти до
коеизиму А. Звільнена дегідроліпоєва кислота відновлює НАД. Збільш ення фонду
НАДН (нікотинамідаденіндинуклеотид) сприяє відновленню глутатіону і стимуля­
ції анти ради кального ланцюга антиоксидантної системи. Попередниками глутатіо­
ну є метіонін, глутамінова кислота і ксантинолу нікотинат. Останнім часом замість
метіоніну використовують його активнішу форму метнлметіонінсульфоній. Ці пре­
парати виявляють антиоксидантну дію і нормалізують ліпідний обмін. їх застосову­
ють у комплексній терапії пародонтиту і патології слизової оболонки.
Ш ирокий спектр дії антиоксидантів, відсутність фармакологічного ефекту
у фізіологічних умовах, замісний характер їх введення та гетерогіротекторні власти­
вості - все це визначає важливість застосування антиоксидантів при екстремальних
впливах, у стані передхвороби, в комплексній фармакопрофілактиці старіння та при
патології, що супроводжує його.
696

Антиоксидантні засоби

П репарати
Назва препарату

Форма випуску

Способи застосування

Дибунол
Dibunolum

порошок; лінімент
у тубах по 12 г

Застосовують у вигляді внутрішньоміхурної
інстиляції, всередину (порошки) та для зовнішнього
введення (пасти, мазі, лінімент)

Мексидол
Mexidolum

таблетки 0,125; ампу­
ли по 1 мл 5 % р-н

По 1 таблетці тричі на день; внутрішньом'язово або
внутрішньовенно по 1 мл 2-3 рази на день

Пробукол
Probukolum

таблетки
по 0,25, 0,5 г

Призначають усередину по 1 таблетці 3 рази на
добу протягом 3-4 тиж

Кислота глутамінова
Acidum glutaminicum

таблетки по 0,25 г

Призначають по 0.5 г 3 рази на добу протягом
1 міс. у літньо-осінній період

Кислота ліпоєва
Acidum lipoicum

таблетки по 0,025 г

Призначають по 0,025 г 2-3 рази на добу протягом
2-3 тижнів у літньо-осінній період

Метилметіонінсульфонію
хлорид
Methylmethionin-sulfonii
chlioridum

таблетки по 0,05 г

Призначають по 0,1 г 3-4 рази на добу після їди
протягом 1-1,5 міс

Настойка женьшеню
Tinctura Ginseng

флакони по 50 мл

Призначають усередину по 15-20 крапель 3 рази
на добу

Екстракт елеутерококу
Extractum Eleutherococci fiuidum

флакони по 50 мл

Призначають усередину по 20-30 крапель
2 рази на добу

697

г\ п ТІ |

Тї л л

РОЗДІЛ 22
ЗАГАЛЬНА РЕЦЕПТУРА

Рецептура - це розділ науки про лікарські засоби, присвячений правилам випи­
сування рецептів і виготовлення лікарських форм. За змістом рецептура поді­
ляється на лікарську і фармацевтичну.
Лікарська рецептура вивчає правила виписування і способи призначення лікар­
ських засобів.
Фармацевтична рецептура відокремилась у спеціальну галузь — аптечну і за­
водську технологію лікарських форм.
Поняття про лікарську речовину, засіб, ф орм у, препарат, сировину
Лікарська речовина — це окрема хімічна сполука або біологічно активна речо­
вина, яка при введенні в організм здатна запобігати виникненню захворювання,
змінювати перебіг патологічного пронесу, нормалізувати функції органів і систем
і сприяти швидшому видужанню.
Лікарський засіб - це фармакологічний засіб, дозволений для застосування
уповноваженим на це органом країни в установленому порядку для запобігання,
лікування або діагностики захворювань людини чи тварин. Дозвіл на використан­
ня нової речовини як лікарського засобу надає Державний експертний центр М О З
України. Остаточне рішення про впровадження фармакологічного лікарського за­
собу до медичної практики приймає Міністр охорони здоров’я України відповідним
наказом.
Фармакологічний засіб - це речовина або суміш речовин з установленою фарма­
кологічною активністю, що є об’єктом клінічного випробування. Це також зарубіжні
лікарські засоби, не дозволені в установленому порядку для застосування в Україні.
Новий лікарський засіб - це засіб, який застосовують не більше 3 років після
реєстрації у промисловому випуску.
698

Загальна рецептура

Л і к а р с ь к и й п р е п а р а т - цс лікарський засіб у вигляді певної лікарської форми
(таблетки, драже, мазь тощо).
Л і к а р с ь к а ф о р м а - це наданий лікарському засобу чи лікарській рослинній си­
ровині зручний для застосування стан, завдяки якому досягається потрібний ліку­
вальний ефект.
Л і к а р с ь к а с и р о в и н а - це матеріал бактеріального, рослинного, мінерального,
тваринного чи синтетичного походження, з якого виготовляють лікарські препа­
рати. Лікарська сировина повинна бути дозволена до використання Державним
фармакологічним центром М О З України.
Препарати, виготовлені з лікарської рослинної сировини простим обробленням
(сушіння, подрібнення), називають п р о ст и м и . При складнішій обробці рослинної
сировини отримують га л е н о в і п р е п а р а т и (настойки, екстракти). Галенові препара­
ти містять, крім діючих, також недіючі (баластні) речовини, котрі можуть зменшу­
вати активність лікарських речовин. Наявність у галенових препаратах домішок не
дає змоги застосовувати їх парентерально.
Підприємства хіміко-фармацевтичної промисловості випускають очищені від
баластних домішок препарати, які називають н о в о га л е н о в и м и (наприклад, омноион, адонізид). Новогаленові препарати можна застосовувати як внутрішньо, так і
парентерально.
Кожний лікарський засіб має свій реєстраційний (інформаційний) номер (шифр),
під яким вій зареєстрований і внесений до Реєстру лікарських засобів України.

Р ец еп т
Рецепт - не письмове (за встановленою формою) звернення лікаря до аптеки про
виготовлення та відпуск лікарського засобу певній особі із зазначенням способу
його застосування.
Рецепт - це важливий медичний і юридичний документ, на підставі якого від­
пускається з аптеки й застосовується хворими більшість лікарських засобів. У ви­
падках відпуску лікарських засобів безкоштовно або з частковою оплатою рецепт
є фінансовим документом і становить основу для розрахунків між аптекою і медич­
ною установою.
Рецепти на лікарські засоби і вироби медичного призначення виписуються ліка­
рями закладів охорони здоров’я незалежно від форм власності та підпорядкуван­
ня, згідно з видами медичної практики, на які було видано ліцензію М О З України.
Рецепти на лікарські засоби, вироби медичного призначення, які відпускаються на
пільгових умовах чи безоплатно, дозволяється виписувати лікарям державних та
комунальних закладів охорони здоров’я, завідувачам фельдшерських, фельдшер­
сько-акушерських пунктів за узгодженням з органами охорони здоров’я місцевих
державних адміністрацій.
Медичні працівники, які мають право виписувати рецепти, є відповідальними за
призначення хворому медикаментів та додержання правил виписування рецептів
згідно із законодавством України. Рецепти виписуються хворому за наявності від­
699

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

повідних показань з обов’язковим записом про призначення лікарських засобів чи
виробів медичного призначення в медичній документації (історія хвороби, медична
карта амбулаторного чи стаціонарного хворого). Рецепти виписуються на лікарські
засоби, зареєстровані в Україні, крім випадків, передбачених чинним законодав­
ством.
Рецепти, відповідно до наказу М О З України № 360 від 19.07.2005 р. “Правила
виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного
призначення”, виписують на стандартних бланках (див. Додатки 1, 2). Передбачено
такі форми рецептурних бланків для приписування та відпуску лікарських засобів
та виробів медичного призначення:
1) дорослим і дітям за
вартість чи на пільгових умовах (рецептурний бланк
п о в н у

Ф - і) ;
2) наркотичних засобів окремо і в суміші з індиферентними речовинами та трамадолу (рецептурний бланк ф-3, зразок якого затверджений постановою Ка­
бінету Міністрів України від 18.01.2003 p., № 58 “Про затвердження Поряд­
ку здійснення контролю за обігом наркотичних (психотропних) лікарських
засобів”). Рецепт ф-3 додатково підписується керівником закладу охорони
здоров’я або його заступником з лікувальної роботи (а в разі їх відсутності завідувачем відділення цього закладу, на якого покладена відповідальність за
призначення наркотичних (психотропних) лікарських засобів та трамадолу)
і завіряється печаткою суб’єкта господарювання, що провадить діяльність,
пов’язану з медичною практикою.
Нанесення на рецептурний бланк будь-якої інформації (в тому числі рекламної)
забороняється, за винятком номера страхового поліса (за необхідності).
Рецепт складається з кількох частин. Частина, що передує Rp., називається
in scrip tio . Звернення (p ra e p o sitio ) до фармацевта — recipe (візьми) прийнято пи­
сати скорочено: Rp.: Після звернення йде перелік лікарських речовин (d e sig n a tio
m a te r ia r u m ) , з яких має бути виготовлений лікарський засіб.
Рецепт називається п р о ст и м , якщо виписується лише одна лікарська речовина,
і с к л а д н и м - дві речовини чи більше.
У складних рецептах спочатку пишуть назву головної лікарської речовини (basis
чи rem ed iu m c a rd in a le ) , далі - допоміжну лікарську речовину, яка посилює лікуваль­
ний ефект головної речовини або зменшує небажану її дію (rem ed iu m a d ju v a n s ),
потім - назви речовин, які виправляють неприємний смак, запах та інші неприємні
органолептичні властивості головної речовини (rem edium c o rrig en s), і, нарешті, хі­
мічно й біологічно індиферентні речовини, що надають лікарському засобу певної
форми (rem ed ium c o n s titu e n s ).
Вказівку фармацевтові про виготовлення лікарського препарату і видання по­
трібної його кількості називають su b sc rip tio . Наприклад: Misce, fia t p u b is (Змішай,
зроби порошок): Dentur (Da) tales doses numéro (№ .) 10 (Дай таких доз кількістю 10).
Текст лікарської сигнатури пишуть після слова Signa (Познач). У цій частині рецеп­
та пишуть, як саме, якою кількістю і коли належить приймати лікарський препарат.
Рецепт завершується підписом лікаря, завіреним його особистою печаткою.
700

Загальна рецептура

П р а в и л а в и п и су в а н н я р ец еп тів
Лікарі та уповноважені медичні працівники, за наявності відповідних показань,
у порядку і випадках, передбачених чинним законодавством, зобов’язані видавати
хворим рецепти, завірені підписом і особистою печаткою.
Рецепти слід виписувати на надрукованих стандартних бланках затвердженої
форми з кутовим штампом закладу охорони здоров’я або іншого закладу суб’єкта
господарювання, що провадить діяльність, пов’язану з медичною практикою, з ура­
хуванням віку хворого та порядку оплати. Лікарі, які займаються приватною медич­
ною практикою, на рецептурних бланках у верхньому лівому куті зазначають свою
адресу, номер ліцензії та дату її видачі.
Рецепти обов’язково виписуються на:
- рецептурні лікарські засоби;
- безрецеитурні лікарські засоби, вироби медичного призначення у разі відпус­
ку їх безоплатно чи на пільгових умовах;
- лікарські засоби, які виготовляються в умовах аптеки для конкретного пацієнта.
Рецепти виписують чітко і розбірливо, чорнилом або кульковою ручкою, з обо­
в'язковим заповненням усіх передбачених у бланку граф. Виправлення в рецепті пе
допускаються.
Усі специфічні вказівки, помітки медичного працівника ( “Хронічно хворому”, “За
спеціальним призначенням" тощо) додатково завіряються його підписом та печат­
кою.
Склад лікарського засобу, зазначення лікарської форми і звернення лікаря до ф ар­
мацевта про виготовлення і видачу її виписують латинською мовою. Використання
латинських скорочень цих позначень дозволяється тільки відповідно до правил, при­
йнятих у медичній і фармацевтичній практиці (див. Додаток 4). Не допускаються
скорочення позначень близьких за найменуваннями інгредієнтів складної лікар­
ської форми, що не дають змоги встановити, який саме лікарський засіб виписано.
Назви отруйних лікарських засобів і наркотичних анальгетиків у складному ре­
цепті пишуть на початку рецепта, потім - усі інші інгредієнти.
Спосіб застосування лікарського препарату позначають державною або мовою
міжнаціонального спілкування із зазначенням дози, частоти, часу і тривалості його
приймання (наприклад, до чи після їди). Заборонено обмежуватись загальними вка­
зівками: “Внутрішнє” тощо.
За потреби екстреного відпуску лікарського препарату хворому у верхній частині
рецептурного бланка роблять позначення: Сіго! (Ш видко!), СШтто! (Найшвидше!)
або
(Негайно!). При виписуванні лікарських засобів для тримісячного курсу
лікування лікар повинен зробити вказівку “Хронічно хворому”. При виписуванні
наркотичних (психотропних), отруйних та сильнодіючих лікарських засобів у до­
зах, що перевищують вищі одноразові дози, медичний працівник зобов’язаний на­
писати дозу цього засобу словами і поставити знак оклику.
Кількість рідких інгредієнтів у рецепті позначають у мілілітрах, грамах або крап­
лях, а кількість інших речовин - у грамах.
701

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

На одному рецептурному бланку дітям і дорослим з а п о в н у в а р т іс т ь дозволяєть­
ся виписувати лише один лікарський препарат, що містить отруйну, або три лікар­
ські препарати, що містять прості або сильнодіючі речовини.
На одному рецептурному бланку для відпуску лікарських засобів н а п іл ь г о в и х
у м о в а х виписують тільки один препарат. Лікарські засоби, які підлягають предмет­
но-кількісному обліку (Додаток 3 до Наказу № 360), що відпускаються на пільгових
умовах, виписують удвох примірниках на бланку ф-1.
Бланки рецептів належать до документів суворої звітності.
Оформляючи рецепт на пільгових умовах, слід заповнити всі графи, підкресли­
ти форму оплати, повністю написати прізвище, ім'я, по батькові хворого і лікаря,
адресу або помер медичної карти амбулаторного хворого, поставити свій підпис і
особисту печатку.
Зміст і номер рецепта на пільгових умовах лікар зобов'язаний занести до медич­
ної карти амбулаторного хворого або до іншого відповідного медичного документа
(наприклад, до історії розвитку дитини). Оплата препаратів, виданих пацієнтам на
пільгових умовах, здійснюється централізованою бухгалтерією установи охорони
здоров’я на підставі зведених реєстрів рецептів на пільговий відпуск препаратів, що
надійшли з аптечних установ. Лікарі, котрі мають приватну практику або працюють
в інших недержавних медичних закладах, забезпечуються бланками рецептів міс­
цевими органами охорони здоров’я відповідно до порядку, встановленого органами
охорони здоров’я місцевих держадміністрацій. При цьому на бланку рецепта на міс­
ці штампа лікувально-профілактичної установи ставиться особиста печатка лікаря
або закладу із зазначенням адреси і номера телефону. Лікарські препарати, виписані
цією категорією лікарів, хворі можуть придбати тільки за повну вартість.
Н а р к о т и ч н і а н а л ь г е т и к и слід виписувати тільки на спеціальних рецептурних
бланках установленого зразка (ф -3) зі штампом, круглою печаткою лікувальної
установи і особистою печаткою лікаря. Рецепт на наркотичний анальгетик має
бути виписаний рукою того лікаря, який його підписав. Крім того, цей рецепт по­
винен бути підписаний керівником закладу охорони здоров’я або його заступником
з лікувальної роботи, а за їх відсутності - завідувачем відділення та завіряється пе­
чаткою суб’єкта господарювання, що провадить діяльність, пов’язану з медичною
практикою. Названі офіційні особи є відповідальними за призначення наркотичних
анальгетиків. У разі виписування наркотичних (психотропних) лікарських засобів
на пільгових умовах або безоплатно використовують бланки ф-3 та ф-1 одночасно.
Приписуючи отруйний або сильнодіючий засіб у кількості, яка перевищує мак­
симальну одноразову дозу, лікар зобов’язаний поруч з цифрами написати кількість
цієї речовини прописом і поставити знак оклику.
Лікарям, котрі не працюють у лікувально-профілактичних установах, заборонено
виписувати рецепти на наркотичні анальгетики та отруйні лікарські засоби.
Для невиліковних онкологічних хворих кількість наркотичних анальгетиків, випи­
саних в одному рецепті, можна збільшувати. У таких випадках хворого прикріплюють
письмовим розпорядженням керівника лікувально-профілактичної установи до ап­
теки за місцем проживання для забезпечення його наркотичними анальгетиками.
702

Загальна рецептура

Не допускається виписувати амбулаторним хворим рецепти на ефір для наркозу,
хлоретпл, фентаніл і сомбревін.
За неправильно виписаний рецепт лікар несе особисту відповідальність.
Рецепт, що не відповідає хоча б одній із зазначених вимог або містить несуміс­
ні інгредієнти, вважається недійсним. У таких випадках працівник аптеки повинен
зв’язатися з лікарем, котрий виписав рецепт, уточнити назву препарату, його дозу­
вання, фармакологічну сумісність і лише після цього відпустити лікарський засіб
хворому. У випадках відсутності призначеного препарату належить погодити мож­
ливість заміни ного аналогом.
Усі неправильно виписані рецепти залишаються в аптеці. їх погашають штам­
пом “Рецепт недійсний” і реєструють у спеціальному журналі, повідомляючи про
неправильно виписані рецепти керівника відповідної лікувально-профілактичної
установи.
У всіх випадках порушення правил виписування рецептів керівники органів охо­
рони здоров’я і керівники медичних установ зобов’язані вживати суворих заходів
дисциплінарного впливу щодо медичних працівників, котрі здійснили порушення.
Лікарські засоби, виготовлені за рецептами, складеними самим лікарем, назива­
ють магіст ральними (лат. т а& ьіег- вчитель, наставник). У таких рецептах завжди
належить докладно вказувати склад лікарського засобу.
Лікарські засоби певного складу і способу виготовлення, зазначені у Державній
фармакопеї, називають офіцинальними (лат. о//ісіпа - майстерня, аптека). При
виписуванні офіцинального лікарського засобу вказують його назву, встановлену
Фармакопеєю, і потрібну кількість.
Для забезпечення лікувально-діагностичного процесу або проведення науко­
вих досліджень лікувально-профілактичні заклади або науково-дослідні установи
можуть отримувати лікарські засоби та вироби медичного призначення з аптек та
аптечних складів за вимогами-замовленнями. Вимоги на лікарські засоби пишуть у
трьох примірниках, а на лікарські засоби, що підлягають предметно-кількісному об­
ліку, - у чотирьох, один з яких повертається до лікувальної установи. У вимогах за­
значають назви лікарських засобів, їх кількість. Вимоги на отруйні лікарські засоби,
наркотичні анальгетики, а також на спирт етиловий виписують на окремих бланках
зі штампами, печаткою, підписом керівника медичної установи або ііого заступника
з лікувальної роботи.
А птека
Аптека (грец. аройїеке - склад, сховище) - це медична установа, де зберігають,
виготовляють, відпускають населенню і лікувальним установам лікарські засоби,
а також проводять санітарно-освітню роботу. В аптеках готують і відпускають л і­
карські засоби за рецептами лікарів, а неспльнодіючі лікарські засоби - без рецеп­
тів. Здійснюють також продаж перев’язувального матеріалу, предметів догляду за
хворими, медичних інструментів, окулярної оптики, мінеральних вод, санітарно-гі­
гієнічних і парфумерних товарів, дезінфікуючпх та інсектицидних засобів. Аптеки
проводять заготівлю лікарської рослинної сировини.
703

СПЕЦІАЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

Існують також лікарняні аптеки для обслуговування хворих, котрі перебувають
у стаціонарах.
Фармакопея
Лікарські засоби мають певні хімічні іі фізичні властивості, а також певну ф ар­
макологічну активність. Вони пе повинні мати сторонніх домішок. Технологія виго­
товлення засобів повинна забезпечувати їх відповідну стандартну якість. Норми
якості лікарської сировини, що використовується для виготовлення лікарських за­
собів, встановлюють відповідні державні установи і публікують у вигляді спеціаль­
ного збірника - Державної фармакопеї (Фармакопеї).
Ф а р м а к о п е я (грен. рііагтасоп - лікарський засіб, отрута і роіео - роблю) - пе
збірник обов’язкових загальнодержавних стандартів і положень, що нормують
якість лікарської сировини, лікарських засобів, лікарських препаратів, а також їх
назв, правил виготовлення, зберігання, контролю та відпуску.
У С Р С Р видання Ф армакопеї здійснювалось систематично Ф армакопейним ко­
мітетом М О З СРСР. XI видання Фармакопеї здійснено в 1989 р. У Державній ф ар­
макопеї СРСР, згідно з рекомендаціями ВО О З, використовується Міжнародна хі­
мічна номенклатура лікарських речовин.
Державна фармакопея України введена в дію 1 жовтня 2001 року (наказ М О З
України № 95 від 12 березня 2001 року).
Вимоги щодо якості, активності лікарських засобів тощо ґрунтуються на найнові­
ших експериментальних дослідженнях, а також на чинних міжнародних стандартах,
розроблених ВООЗ.
В О О З систематично видає Інтернаціональну фармакопею для вдосконалення но­
менклатури лікарських засобів і вимог щодо їх якості.
Л ік а р с ь к і ф о р м и
Л і к а р с ь к а ф о р м а - це наданий лікарському засобові чи лікарській рослинній
сировині зручний до застосування стан для забезпечення належного лікувального
ефекту.
Лікарські форми, залежно від їх консистенції, поділяють на тверді (порошки, таб­
летки, драже, супозиторії тощо), рідкі (розчини, краплі, мікстури, настойки, рідкі
екстракти, настої, відвари, емульсії тощо) та м ’які (мазі, пасти, рідкі мазі, пластири). Лікарська форма має велике значення для лікувальної дії лікарського засобу,
що залежить також пе тільки від його фармакологічних властивостей, а п від здат­
ності цієї лікарської речовини проникати до місця дії - до специфічного рецептора
або до ураженого органа, тобто залежить від його біологічної доступності.
Надходження лікарської речовини у велике коло кровообігу після її прийому від­
бувається послідовно:
1) вивільнення лікарської речовини з лікарської форми в рідке середовище;
2) проходження розчиненої лікарської речовини крізь біологічні мембрани, тоб­
то її абсорбція (транспорт, всмоктування) у травному каналі і через печінку.
704

Загальна рецептура

Процес вивільнення розчиненої лікарської речовини з лікарської форми до­
сить часто уповільнює її транспорт, особливо коли речовина застосовується
у твердих формах. Вивільнення лікарської речовини з таблеток здійснюється
шляхом їх розпаду і розчинення фармакологічно активної лікарської речови­
ни. Тому добору оптимальної лікарської форми слід надавати особливої уваги.
Т в е р д і л ік а р с ь к і ф о р м и (Form ae m e d ic a m e n to ru m durae)
П о р о ш к и ( P u lv e r e s , - u m )
П о р о ш о к (pulvis, -eris; powder, -і: poudre, -s; polvo, -s)1 - це тверда лікарська ф ор­
ма для внутрішнього або зовнішнього застосування, що складається з однієї або
кількох подрібнених речовин і має властивості сипучості. Стерильний порошок за­
стосовують також для парентерального введення після попереднього розчинення у
певному стерильному розчиннику. Порошок має деякі переваги порівняно з іншими
лікарськими формами. Його легко виготовляти, транспортувати і точно дозувати.
Порошок відносно дешевий, здебільшого може зберігатись досить тривалий час.
У вигляді порошку не слід виписувати речовини гігроскопічні, а також ті, які швид­
ко руйнуються під впливом світла тощо.
П орош ки пр о ст і (pulveres simplices) виготовляють з однієї речовини, с к л а д н і
(pulveres compositi) - з двох речовин і більше. За ступенем подрібнення розрізня­
ють крупний порошок (pulvis grossus), дрібний (pulvis subtilis) і найдрібніший (pulvis
subtilissimus).
Дрібний порошок, порошок звичайного ступеня подрібнення, призначають для
внутрішнього застосування. Найдрібніший порошок використовують для нанесен­
ня на рани, слизові оболонки. При місцевому використанні такий подрібнений по­
рошок не викликає механічного подразнення і має велику адсорбційну поверхню.
Порошок, який використовують зовнішньо, називають присипкою (aspersiones).
Порошки приписують і видають або неподіленими, тобто недозованими (pulveres
indivisi), або поділеними для окремих прийомів, тобто дозованими (pulveres divisi).
Н е п о д іл е н и й порош ок приписують масою 5 -100 г, а хворий дозує його відповідно
до вказівки лікаря. У вигляді неподіленого порошку виписують несильнодіючі ре­
човини, тобто ті, що не потребують точного дозування. Неподілений порошок час­
тіше використовують для зовнішнього застосування - на шкіру, слизові оболонки,
рідше його застосовують внутрішньо.
Виписуючи простий неподілений порошок, після Recipe зазначають назву лікар­
ської речовини (в родовому відмінку однини), її загальну кількість. Далі пишуть:
Da. Signa. - D. S. (Видай. Познач.) і зазначають спосіб застосування мовою, зрозу­
мілою для хворого.
П р и к л а д и . Виписати 25 г анестезину (Anaesthesinum ) для присипання рани.

1 Ін ш о м о в н і н азв и л ік а р с ь к и х ф о р м в о д н и н і н ав ед ен о в т а к о м у п оряд ку: л ати н сь ка, ан гл ій ськ а, ф р а н ц у зь к а ,
ісп ан сь ка

705

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Rp.: Anaesthesini subtilissimi 25,0
D. S. Присипати рани.
Виписати 50 г магнію оксиду (Magnesii oxydum). Призначити по 1/2 чайної лож­
ки тричі на день після їди.
Rp.: Magnesii oxvdi 50,0
D. S. Приймати по 1/2 чайної ложки тричі надень після їди.
Виготовляючи поділені порош ки, в кожну окрему упаковку (паперову, жела­
тинову капсулу) вміщують точну дозу на один прийом. Поділені порошки випи­
сують майже завжди для внутрішнього застосування в кількості 3: 6: 10: 12 штук
або більше. Правильно виготовлена, ця форма вважається найкращою за точністю
дозування і зручністю приймання. Маса дозованого порошку має бути не менше 0,1
і не більше 1 г. Для рослинних порошків допускається найменша маса 0,05 г. Ви­
писуючи прост і поділені порош ки, після Recipe зазначають назву лікарської речо­
вини (в родовому відмінку однини) і дозу на один прийом. У вказівці фармацевтові
(Subscriptio) обов’язково пишемо: D entur tales doses N. - D. t. d. N. (Видай таких
доз кількістю...), тобто вказують, яку кількість порошків потрібно видати хворому.
Далі - сигнатура, тобто спосіб приймання лікарського препарату.
П р и к л а д . Виписати 12 порошків панкреатину (Pancreatinum ) по 0,5 г. Призначи­
ти по 1 порошку тричі на день до їди.
Rp.: Pancreatini 0,5
D. t. d. N. 12
S. Приймати по 1 порошку тричі на день до їди.
Виписую чи прості порошки, слово Pulvis пиш уть у рецепті годі, коли л ік ар ­
ська речовина має рослинне походження (наприклад, Pulvis foliorum Digitalis,
Pulvis radicis Rhei). У такому разі після Recipe пишуть: Pulveris — Pulv. (Порошку),
далі — назву лікарської речовини (у родовому відмінку однини) і дозу на один
прийом. Зазначаю ть, скільки потрібно видати порош ків (D. t. d. N...) і спосіб їх
прийм ання.
П р и к л а д . Виписати 20 порошків листя наперстянки (Folium Digitalis) no 0,05 г.
Призначити по 1 порошку тричі надень.
Rp.: Pulv. fol. Digitalis 0,05
D. t. d. N. 20
S. Приймати по 1 порошку тричі надень.
Складні порош ки (pulveres compositi) виготовляють з двох або більше окремих
речовин. Складні поділені порошки виписують розгорнутим способом. Після назви
кожної лікарської речовини (у родовому відмінку однини) вказують дозу на один
прийом. У Subscriptio зазначають лікарську форму, спосіб виготовлення (M. f. pulv.)
і кількість порошків, яку потрібно видати хворому: D. t. d. N... (Видати таких доз
кількістю...). Далі сигнатура - спосіб застосування.
П р и к л а д . Виписати 12 порошків папаверину гідрохлориду (Papaverini hydrochloridum) по 0,02 г з анестезином (Anaesthesinum ) по 0,3 г. Призначати по одному
порошку тричі на день після їди.
706

Загальна рецептура

Rp.: Papaverini hy clroc hlor id і 0,02
Anaesthesini 0,3
M. f. pulv.
D. t. d. N. 12
S. Приймати гіо 1 порошку тричі на день після їди.
Виписуючи в поділених порошках сильнодіючу речовину, коли її маса становить
менше 0,1 г, потрібно додати формоутворювальну речовину (C onstituens) масою
0,3-0,5 г. Формоутворювальними речовинами для поділених порошків для внутріш­
нього застосування можуть бути: тростинний або буряковий цукор (Saccharum), мо­
лочний цукор (Saccharum lactis), глюкоза (Glucosum, -і або Glucosa, -ае), порошок
кореня солодки (Pulvis radicis Glycyrrhizae). Цукор і глюкоза одночасно виправля­
ють неприємний смак речовини (Corrigens).
П р и к л а д . Виписати 50 порошків кислоти фолієвої (Acidum folicum) no 0,001 г.
Призначати по 1 порошку тричі на день.
Rp.: Ac. folici 0,001
Sacchari 0,3
M. f. pulv.
D. t. d. N. 50
S. Приймати по 1 порошку тричі на день після їди.
Поділені порошки упаковують і видають з аптеки у звичайному папері. Якшо по­
рошки містять леткі, пахучі чи гігроскопічні речовини, їх видають у воскованому
(C harta cerata) або парафінованому (C harta paraftinata) папері.
П р и к л а д . Виписати 20 порошків камфори (Cam phora) по 0,25 г. Видати у воско­
ваному папері. Призначати по 1 порошку тричі па день.
Rp.: Camphorae 0,25
D. t. d. N. 20 in charta cerata
S. Приймати по 1 порошку тричі на день після їди.
Порошки неподілені (недозовані). Виписуючи складний неподиеиий порошок,
після Recipe слід писати назви лікарських речовин із зазначенням маси кожної.
В Subscriptio належить зазначити лікарську форму і спосіб її виготовлення словами
Misce fiat pulvis - M. f. pulv. (Зміш ати, щоб зробити порошок). Далі, з нового рядка,
пишуть сигнатуру - спосіб приймання.
П р и к л а д . Виписати порошок натрію хлориду - 15 г і натрію гідрокарбонату - 20 г.
Призначити но 1 чайній ложці на склянку теплої води для полоскання горла.
Rp.: Natrii chloridi 15,0
Natrii hydrocarbonatis 20,0
M. f. pulv.
D.S. Чайну ложку порошку розчинити у склянці теплої перевареної
води, розчин застосовувати для полоскання горла.
Якщо до складного порошку входять дві чи більше речовин з однаковою масою, то
її зазначають після назв усіх речовин, вказавши: апа - аа (порівну).
П р и к л а д . Виписати порошок магнію сульфату (Magnesii sulfas) і натрію сульфату
(Natrii sultas) порівну, по 40 г. Призначити по 1 столовій ложці порошку, попередньо
розчиненого в склянці води.
707

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМАКОЛОГІЯ

Rp.: Magnesii sulfatis
Natrii sulfatis aa 40.0
M. f. pulv.
D. S. Приймати по 1 столовій ложці порошку, попередньо розчинивши
в склянці води.
П р и с и п к и (A spersiones)
Н а й д р іб н іш и й п о р о ш о к (aspersio, -onis; dusting pow der, -s; poussiere, -s; epitema, -s) це суміш лікарських та індиферентних (формоутворювальних) речовин (наприклад,
тальк, крохмаль). Ного застосовують місцево як присипки. Присипки мають антисеп­
тичну та протизапальну дію, підсушують шкіру.
Виписуючи у вигляді неподіленого порошку речовини, які не можуть застосову­
ватись у чистому вигляді (P er se), а тільки в певній концентрації, потрібно додати
формоутворювальну речовину (Remedium constituens). Для недозованого (для зов­
нішнього застосування) порошку-іірпсппки формоутворювальними можуть бути
індиферентні речовини: крохмаль пшеничний (Amylum Tritici), кукурудзяний
(Amylum M aydis), картопляний (Amylum Solani), рисовий (Amylum Oryzae), тальк
(Talcum) - магнієва сіль силіцієвої (кремнієвої) кислоти, біла глина (Bolus alba) каолін, лікоподій або спори плауна (Lycopodium).
П р и к л а д . Виписати 50 г присипки, яка містить 2 % кислоти борної (Acidum
boricum). Призначити для присипання пошкоджених ділянок шкіри.
Загальна маса присипки 50 г, що становить 100 %. Вираховуємо 2 % цієї маси:
X = 50 х 2:100= 1,0. Отже, маса борної кислоти становить 1 г, а решта, до (ad)
50 г — формоутворювальна речовина (Constituens).
Rp.: Ac. borici 1,0
Talei ad 50,0
M. f. pulv.
D. S. Присипати пошкоджені ділянки шкіри.
Складний неподілений порошок (присипку) з двох або більше компонентів мож­
на виписати не тільки розгорнутим, а й скороченим способом. У такому разі після
Recipe пишуть: Aspersionis або Aspers. (Присипки), назву лікарської речовини (у ро­
довому відмінку однини), зазначають її концентрацію у відсотках і загальну кіль­
кість. Рецепт, зазначений вище, може мати такий вигляд:
Rp.: Aspers. Ac. borici 2 % 50,0
D. S. Присипати пошкоджені ділянки шкіри.
Якщо при виписуванні рецепту на присипку не зазначили, який саме конституенс
має бути використаний, провізор приготує цю лікарську форму із застосуванням
тальку.
У педіатричній практиці неподілений порошок застосовують головним чином
у вигляді присипки. Склад присипки визначається показаннями до її застосу­
вання. Дитяча присипка повинна бути у вигляді найдрібнішого порошку (Pulvis
subtilissimus). Виписуючи дитячу присипку, лікар має ретельно підібрати концен­
трацію лікарської речовини, враховуючи високу чутливість і абсорбційну здатність
дитячої шкіри.
708

Загальна рецептура
П р и к л а д . Для дитини 5 років виписати 50 г присипки, яка містить 1 % кисло­

ти саліцилової (Acidum salicylicum), конституенс - крохмаль пшеничний (Amylum
Tritici). Призначити для нанесення па пошкоджені ділянки шкіри.
Rp.: Ac. salicylici 0,5
Amyl і Tritici ad 50,0
M. f. pulv. subtilisimus
D. S. Присипати пошкоджені ділянки шкіри.
К а п с у л и ( C a p s u la e , - a r u m )
К а п с у л а (capsula, -ас; capsule, -s; capsule, -s; capsule, -s) - це оболонка для дозова­
них порошків, гранульованих, пастоподібних, напіврідких або рідких лікарських
речовин для внутрішнього приймання. Застосування капсул дає змогу уникнути
відчуття неприємних властивостей (смак, запах) або подразнювальної дії речовин
на слизові оболонки.
Капсули виготовляють із желатину, води і гліцерину (Capsulae gelatinosae). Ж е­
латинові капсули можуть бути твердими, з покришкою, і м’якими, або еластичними,
закритими. Вміст капсул від 0,1 до 1,5 г лікарської речовини.
Виписуючи лікарську речовину в капсулах, після Recipe пишуть її назву (у ро­
довому відмінку однини), дозу на один прийом. В Subscriptio зазначають: - D. t. d.
N... in caps. (Дай таких доз кількістю... и капсулах). Капсули, призначені для перорального застосування, поділяються на три види: 1 - капсули без модифікованого
вивільнення (звичайні, шлунковорозчинні); 2 - капсули з модифікованим вивіль­
ненням ( кишковорозчнині, тобто стійкі до шлункового соку); 3 - капсули пролонго­
ваної дії, які призначені для регулювання швидкості або місця вивільнення.
П р и к л а д и . Виписати 20 капсул амоксициліну (Amoxicillinum) по 0,05 г. Призна­
чити по 2 капсули тричі на день.
Rp.: Amoxicillini 0,5
D. t. d. N. 20 in caps.
S. Приймати по 1 капсулі тричі надень перед їдою
Виписати 15 капсул рицинової олії (Oleum Ricini) no 1 г. Призначити всі
капсули протягом 15 хв.
Rp.: Ol. Ricini 1,0
D. t. d. N. 15 in caps.
S. Прийняти всі капсули протягом 15 хвилин.
Не слід застосовувати лікарські речовини в капсулах для дітей, тяжкохворих і
хворих у непритомному стані.
К а х е т и ( C a c h e ta , - a r u m )

К ахета (cachetum, -і; cachet, -s; cachet, -s; sello, -s), або облатка. Отримують шляхом
спресовування суміші з пшеничної муки, крохмалю і води поміж нагрітими мета­
левими пластинками. Використовують для порошків. Кахети мають масу (до 1 г по­
709

СПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

рошку, легко проковтуються (після попереднього зволоження водою) і швидко роз­
чиняються у шлунку.
П рикл а д .

Rp.: Cachetarum Natrii a m іїї osa 1іс у 1a t іs et Isoniasidi N. 50
I). S. Приймати по 2 кахети 4 рази на добу.
Таблетки (Tabulettae, -arum)
Т а б л е т к а (tabuletta, -ае; tablet, -s; comprime, -s; tableta, -s) - тверда дозована лікарська

форма, що виготовляється шляхом пресування лікарських речовин або суміші лікар­
ських і допоміжних (цукор, молочний цукор, глюкоза тощо) речовин. Таблетки засто­
совують внутрішньо (Tabulettae ad usum internum ), під язик (Tabulettae sublinguales),
зовнішньо (Tabulettae ad usum externum), y піхву (Tabulettae vaginale), y пряму кишку
(Tabulettae rectale), для підшкірної імплантації (Tabulettae implantatae). Таблетки ви­
готовляють промисловим способом. Вони можуть мати різноманітну форму, на них
можуть бути нанесені риски, фаски, ґрунтовки, відбитки тощо.
Таблетки призначені для перорального застосування поділяються на три види:
1 - без модифікованого вивільнення (звичайні, шлунковорозчинні); 2 - з модифіко­
ваним вивільненням (кишковорозчинні, тобто стійкі до шлункового соку); 3 - про­
лонгованої дії, призначені для регулювання швидкості або місця вивільнення.
Таблетки можуть бути вкриті оболонкою, для чого використовують пшеничне бо­
рошно, крохмаль, цукор, порошок какао, барвники, харчові лаки. Нанесення оболон­
ки може бути продиктоване необхідністю модифікованого вивільнення або захисту
діючої речовини від впливу зовнішніх чинників, а також для надання лікарському
засобу естетичного вигляду, для корекції неприємного смаку, запаху, кольору.
Таблетки, призначені для застосування в ротовій порожнині, бувають для смок­
тання, для жування тощо. Застосування деяких таблеток передбачає попереднє при­
готування сиропу, розчину, суспензії, крапель. Тому розрізняють: шипучі - таблетки
без оболонки, призначені для розчинення або диспергування v воді з виділенням
вуглекислого газу; розчинні - призначені для розчинення у воді з утворенням роз­
чину; дисперговані - призначені для диспергування у воді до утворення гомогенної
суспензії
Таблетки бувають ділимі. Наявність однієї або двох рисок на таблетці вказує на
той факт, що таблетку можна поділити на декілька частин.
Таблетка - зручна лікарська форма: має приємний вигляд, зберігається тривалий
час, маскує неприємний смак багатьох лікарських засобів, портативна. Таблетки да­
ють змогу досить точно дозувати лікарські речовини (помилка ± 5 %). При засто­
суванні багатошарових таблеток досягають послідовної абсорбції (всмоктування)
кількох лікарських речовин, а також подовження їх дії. Сучасна промислова техно­
логія виготовлення таблеток гарантує високу якість і швидкість їх випуску. Проте
таблетки мають і деякі недоліки: іноді відбуваються хімічні перетворення їх скла­
дових частин, змінюється колір, у разі тривалого зберігання вони можуть втрачати
розчинність і проходити через систему травлення у незміненому вигляді.
710

Загальна рецептура

Маса таблетки - від 0,1 до 1 г. Виписуючи лікарську речовину в таблетках, по­
грібно зазначити назву лікарської речовини та її дозу на один прийом. У Subscriptio
пишуть, скільки таблеток потрібно видати - D entur taies doses N... in tabulcttis, або
I). t. d. N... in tab. Обов’язково слід зазначити виписувану форму - таблетки (in
tabulcttis), а в тому випадку, коли шлях введення не є иероральним, зазначають, які
не таблетки. Наприклад, якщо таблетки для введення у піхву, необхідно вказати
in tabulcttis vaginale. У сигнатурі зазначають спосіб приймання. При оформленні
рецепта на таблетки ніколи не зазначають формоутворювальні речовини, оскільки
таблетки виготовляють виключно промисловим способом, і до аптеки вони надхо­
дять у вигляді готової лікарської форми. Магістральних таблеток немає.
П риклади.

1. Виписати 50 таблеток метопрололу (M etoprololum ) по 0,05 г. Призначити по
1 таблетці двічі на день.
Rp.: Metoprololi 0,05
І), t. d. N. 50 in tab.
S. Приймати по 1 таблетці двічі на день після їди.
2. Виписати 50 таблеток кислоти фолієвої (Acidum folicum) по 0,0008 г і кислоти
аскорбінової (Acidum ascorbinicum) по 0,1 г. Призначити по 1 таблетці тричі
на день.
Rp.: Ac. folici 0,0008
Ac. ascorbinici 0,1
D. t. d. N. 50 in tab.
S. Приймати по 1 таблетці 3 рази на день перед їдою.
При скороченій формі виписування після Rp. пишуть назву лікарської форми Tabulettarum (у родовому відмінку множини), назву лікарської речовини, її дозу на
один прийом і загальну кількість таблеток. Припис закінчують сигнатурою.
П р и к л а д . Виписати 100 таблеток преднізолону (Prednizolonum ) по 0,005 г. П ри­
значити по 1 таблетці 3 рази на день.
Rp.: Tabulettarum Prednizoloni 0,005 N. 100
D. S. Приймати no 1 таблетці 3 рази на день після їди.
Деякі таблетки, до складу яких входить кілька лікарських речовин, мають спе­
ціальні (офіцинальні) назви, наприклад, “Алохол”, “Аспаркам”, “Вікалін” та ін. Ви­
писуючи рецепт на офіцинальні таблетки, після Rp. зазначають назву лікарської
форми - Tabulettas (у знахідному відмінку множини), далі назву таблеток (у лап­
ках), їх кількість, вказівку фармацевтові - Da. Signa. (Видай. Познач) і спосіб при­
ймання.
П р и к л а д . Виписати 50 таблеток “Алохол” (Allocholum). Призначити по 1 таблет­
ці тричі на день до їди.
Rp.: Tabulettas “Allocholum” N. 50
D. S. Приймати по 1 таблетці 3 рази на день до їди.
Не слід призначати таблетки малим дітям, хворим з розладами ковтання, тяж ко­
хворим, психічно хворим і хворим у непритомному стані.
711

СПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

У педіатричній практиці, особливо дітям старшого віку, таблетки призначають
досить часто. Не всі лікарські речовини в таблетках випускають у дозах для дітей.
У таких випадках виписують таблетки, призначені для дорослих, а в сигнатурі за­
значають, яку частину таблетки належить дати дитині відповідно до її віку і маси
тіла. Дітям дошкільного віку таблетку (або її частину) розтирають на порошок і да­
ють з водою. Дітям молодшого віку лікарські речовини краще виписувати в порош­
ках або інших дитячих лікарських формах. Виписуючи рецепт на таблетки дітям,
в Inscriptio зазначають вік дитини і роблять позначення “Д итячий”.
П р и к л а д . Для дитини вагою 10 кг виписати 10 таблеток сульфадиметоксину
(Sulfadimetoxinum) по 0,5 г. Сульфадиметоксин призначають у дозі 25 мг на кг ваги,
тому у сигнатурі необхідно написати “ Приймати по 1/2 таблетки 1 раз на добу".
Rp.: Stilfadimetoxini 0.5
D. t. d. N. 10 in tab.
S. Приймати no 1/2 таблетки 1 раз на добу, попередньо розтерши на по­
рошок.
Глосети (Glossettae, -arum)
Г л о с е т а (glossetta -ае; glossette, -s; glossette, -s; glossctt, -s), або лінгвета - невели­

ка таблетка, призначена для сублінгвального (під язик) застосування. Вони легко
розчиняються, а звільнена активна речовина швидко абсорбується (всмоктується)
крізь слизову оболонку. Глосети виписують як звичайні таблетки.
П риклад.

Rp.: Glossettarum Nitroglycerini 0,0005 N. 10
D. $. Приймати по 1 глосеті під язик під час болю в ділянці серця.
Пастилки (Trochisci, -arum)
П а с т и л к а (trochisci, -orum; lorenge, -s; pastilla, -s: pastila, -s) — це тверда маса зви­
чайно плоскої форми, яку отримують шляхом змішування лікарських речовин із
цукром і слизом (пастилки-коржики), їх застосовують у стоматології для лікуван­
ня хворих з патологією слизової оболонки рота. Пастилки повільно розчиняються
у слині і діють на слизову оболонку протягом тривалого часу. Призначають також
усередину при захворюваннях травного каналу.
П риклад.

Rp.: Trochiscorum Bronchici N. 10
D. S. По 1 пастилці тримати в роті до повного розчинення.
Карамелі (Carameles, -lum)
К а р а м е л ь (caramel, -і; caramel, -s: caramelo, -s) - тверда дозована лікарська фор­

ма, виготовлена у вигляді цукерок змішуванням лікарських речовин з цукром, пато­
кою і з додаванням смакових ароматичних речовин, барвників. Карамелі призначені
для лікування хворих із запальним процесом слизової оболонки порожнини рота та
ясен, їх затримують у роті до повного розчинення. Карамелі виписують як таблетки.
712

Загальна рецептура

П рикл а д .

Rp.: Caramelum Decamini 0,00015 N. 20
D. S. По 1 карамелі під язик 4 рази на день.
Д раж е (Dragee, -ее)
Д р а ж е (dragee, -ее; sugar coated pill, -s; dragee, -s; gragea, -s) - тверда дозована лі­

карська форма для внутрішнього застосування. Отримують промисловим способом
шляхом нашаровування (дражування) лікарських і додаткових речовин на гранули.
Допоміжними речовинами є цукор, крохмаль, пшеничне борошно, тальк, поро­
шок какао, харчові лакп, барвники тощо.
Для захисту лікарських речовин від впливу шлункового соку драже вкриті обо­
лонкою, яка розчиняється лише в топкііі кишці. Драже мають приємний вигляд,
зручні для застосування.
Маса одного драже від 0,1 до 1 г.
Виписуючи рецепт, після Rp. зазначають назву лікарської форми (Dragee), далі
назву лікарської речовини (у родовому відмінку однини), дозу на одне застосуван­
ня, загальну кількість драже та сигнатуру (спосіб вживання).
П р и к л а д . Виписати 20 драже діазоліну (Diazolinum ) по 0,1 г. Призначити по
1 драже двічі на день.
Rp.: Dragee Diazolini 0,1
D. t. d. N. 20
S. Приймати по 1 драже 2 рази на день після їди.
Цей рецепт можна виписати і так:
Rp.: Dragee Diazolini 0,1 N. 20
D. S. Приймати по 1 драже 2 рази надень після їди.
М ікродраж е (Microdragee, ее)
М ік р о д р а ж е (microdragee, -ее; micro-sugar-coated pill, -s; microdragee, -s: microgragea, -s) утворюються нанесенням лікарської речовини і цукрового сиропу (скле­
ююча речовина) на зернятка цукру або утворенням суспензії порошкоподібної
лікарської речовини в розтопленій суміші покривних речовин (віск, кислота стеари­
нова тощо), яка наноситься пошарово.
Мікродраже мають діаметр 30—50 мкм, можуть бути з оболонкою або без неї. З а ­
лежно від співвідношення лікарської та покривної речовини, отримують препарат
з різною тривалістю вивільнення діючих речовин. Додання емульгаторів (лецитин,
твій) дає змогу значно змінити швидкість вивільнення лікарської речовини.

Спансули (Spansulae, -arum)
С п а н с у л и — це капсули, які містять у собі мікродраже лікарських речовин з різ­
ною тривалістю дії. У спансулі може бути три, чотири і навіть більше п’яти типів
мікродраже з різною тривалістю вивільнення і абсорбування (всмоктування) ді­
ючих речовин.
713

С ПЕЦІАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ

Спансула може вмістити від 50 до 400 мікродраже. а також суміші лікарських
речовин і рідин.
П риклад.

Rp.: Spansularum (Spansulas) Feosfani N. 100
L). S. Приймати по 1 спансулі 3 рази па день.
Гранули (Granula, -arum)
Г р а н у л а (granula, -ае; granule, -s; granule, -s; granulo, -s) - тверда лікарська форма
у вигляді однорідних частинок округлої, циліндричної або неправильної форми для
в ііутр і ні н ього застосува ння.
До складу гранул входять лікарські й допоміжні речовини. Як допоміжні вико­
ристовують тростинний, буряковий або молочний цукор, натрію гідрокарбонат,
кислоту виннокам’яну, крохмаль, декстрин, глюкозу, тальк, цукровий сироп, спирт,
воду, харчові барвники тощо. При зберіганні гігроскопічних речовин у гранулах
зростає їх стійкість, поліпшується смак, розчинність. Розмір гранул 0,2—3 мм. Вони
повинні бути однорідно забарвлені. Гранули - цс офіцннальна лікарська форма. їх
виготовляють промисловим способом.
Виписуючи рецепт, після Recipe зазначають назву лікарської форми (у родовому
відмінку множини): гранул (Granularum ), назву лікарської речовини (у родовому від­
мінку однини) і загальну масу. Даті: Da. Singa. (Видай. Познач.) і спосіб застосування.
П р и к л а д . Виписати 100 г гранул уродану (U rodanum ). Призначити по 1 чайній
ложці в 1/2 склянки води трпчі на день.
Rp.: Granularum Urodani 100,0
D. S. Приймати по 1 чайній ложці на 1/2 склянки води 3 рази на день.

Губка (spongia, -ае)
Губка (spongia, -ае) - тверда лікарська форма у вигляді сухої пористої маси (плас­
тини) розміром 2 х 2 х 1 - 10 х Ю х 1 см, яка нагадує плівку. Виготовляється на основі
желатину, колагену, сухої плазми крові, фібрину з додаванням лікарських речовин
з гемостатичною, антимікробною та ранозагоювальною дією. Виготовляють губки
на фармацевтичних підприємствах, тому рецепт на цю лікарську форму виписують
в скороченому вигляді. Після Rp. зазначають назву лікарської форми в знахідному
відмінку множини, назву лікарського засобу, розміри губки та її кількість.
П р и к л а д . Виписати гумок гемостатичних розміром 5 x 5 x 1 см кількістю 10. В сиг­
натурі зазначити “Прикладати до кровоточивої поверхні для зупинки кровотечі.”
Rp.: Spongias haemostaticas 5 x 5 x 1 sm N. 10
D. S. Прикладати до кровоточивої поверхні для зупинки кровотечі.
Гірчичник (Charta sinapismata)
Гірчичник (C harta sinapismata) — це прямокутний аркуш паперу розміром
8 х 12,5 см, вкритий тонким шаром порошку зі знежиреного насіння гірчиці, який
приклеюється до паперу каучуковим клеєм. Фармацевтичні підприємства випуска­
ють також гірчичник-пакет (sinapismus-saccinus) у вигляді комірок із пористого па­
714

Загальна рецептура

перу, які заповнюються порошком з насіння гірчиці. Незалежно від виду гірчичника,
ця лікарська форма є офіцинальною і виписується скороченим способом. Після Rp.
зазначають назву лікарської форми в знахідному відмінку множини та кількість.
Приклад. Виписати 10 гірчичників для прикладання до шкіри па спині вздовж
хребта після змоченпя у теплій воді.
Rp.: Chartas sinapismatas N. 10
D. S. Прикладати до шкіри на спині вздовж хребта після змочення у
теплій воді.
С упозиторій (Suppositoria, -um)
Супозиторій, або мильце (suppositorium, -і; suppository, -ries; suppositoire, -s;
suppositorio, -s) — дозована лікарська форма, при кімнатній температурі тверда,
при температурі тіла розплавляється або розчиняється. Призначають для введення
в порожнини тіла. Розрізняють три види супозиторіїв: супозиторії прямокишкові
(ректальні), піхвові (вагінальні) і палички.
П рям окиш кові (ректальні) супозиторії (suppositoria rectalia) мають циліндричну
або конусоподібну форму. Маса ректального супозиторія - від 1,1 до 4 г. Якщо лікар
не зазначає цього параметру, то їх виготовляють масою близько 3 г.
П іхвові (вагінальні) супозиторії (suppositoria vaginalia) мають сферичну, яйце­
подібну або плоску форму із заокругленим кінцем. Маса піхвового супозиторія 1,56 г. Якщо лікар ие зазначає маси, їх виготовляють масою близько 4 г.
П алички (bacilli) мають вигляд циліндрів із загостреним кінцем, від 2 до 5 мм
завтовшки і до 10 см завдовжки. Палички використовують для введення у сечівник,
норицеві ходи.
Супозиторії складаються з лікарської речовини та основи. Як основу використо­
вують масло какао (oleum Cacao), бутирол (Butyrolum), желатино-гліцеринову суміш
(massa gelatinosa), синтетичну масу - поліетиленоксид (polyaethylenoxydum) та ін.
Ректальні супозиторії мають широке застосування. З прямої кишки лікарські речо­
вини абсорбуються у кров швидше, ніж при їх введенні через рот. При цьому на них не
виливають ферменти системи травлення. При виготовлені супозиторіїв неприємний
смак та інші подібні властивості лікарських речовин не мають суттєвого значення.
Супозиторії виписують розгорнутим способом. Після Rp. зазначають назву кож­
ної речовини - основної, формоутворювальної (родовий відмінок однини) і дозу
на один супозиторій. В Subscriptio зазначають: Misce fiat suppositorium rectale
(vaginale) - m. fiat supp. rectale. Слід також написати, скільки супозиторіїв потрібно
видати хворому - D. t. d. N... Далі сигнатура - спосіб вживання.
Приклад. Виписати 10 ректальних супозиторіїв по 0,015 г екстракту беладони
(Extractum Belladonnae). Призначити гіо 1 супозиторію у пряму кишку тричі па день.
Rp.: Extr. Belladonnae sicci 0,015
Olei Cacao 3,0
M. f. suppositorium rectale
D. t.d .N . 10
S. Вводити по 1 супозиторію у пряму кишку 3 рази на день (попередньо
зняти обгортку).
715

С П ЕЦ ІАЛЬН А ФАРМАКОЛОГІЯ

Виписати 10вагінальнихсупозиторіївію0,05гтрихомонацилу(ТгісЬотопасіс1ит).
Призначати по 1 супозиторію в піхву двічі палень.
Rp.: Trichomonacidi 0,05
Olei Cacao 4,0
M. f. suppositorium vaginale
D .t. d.N . 10
S. Вводити по 1 супозиторію в піхву 2 рази на день (попередньо зняти
обгортку).
Більшість супозиторіїв виготовляють на підприємствах фармацевтичної
промисловості. При виписуванні рецепта можна користуватись також скороченою
формою. При цьому після Rp. зазначають назву лікарської форми - Suppositorium
(знахідний відмінок однини). Далі, після прийменника з (cum ) пишуть назву лікар­
ської речовини (орудний відмінок однини) та її дозу на одне застосування. Зазна­
чають, скільки супозиторіїв потрібно видати - D. t. d. N... Далі - сигнатура.
П р и к л а д . Виписати 10 ректальних супозиторіїв по 0,2 г іхтіолу (ïchthyolum ).
Призначити по 1 супозиторію у пряму кишку.
Rp.: Suppositorium cum Ichthvolo 0,2
D. t. d.N . 10
S. Вводити по 1 супозиторію у пряму кишку (попередньо знятії обгортку).
Цей рецепт можна написати інакше. Після Rp. назву лікарської форми пишуть
у родовому відмінку множини (Suppositorium ), прийменник (cum), назву лікарської
речовини (орудний відмінок однини), дозу на одне застосування і кількість. Після
того пишуть D. S. і спосіб застосування.
Rp.: Suppositorium cum Ichthyolo 0,2 N. 10
D. S. Вводити по 1 супозиторію у пряму кишку (попередньо зняти об­
гортку).
Деякі офіцинальні супозиторії мають спеціальні назви, їх виписують без зазна­
чення окремих речовин і їх доз. Після Rp. пишуть назву лікарської форми в родово­
му відмінку множини (Suppositorium ), далі назву супозиторія в називному відмінку
в лапках і зазначають кількість. Після того пишуть D. S. і спосіб застосування.
П р и к л а д . Виписати 10 супозиторіїв “Анузолу”.
Rp.: Suppositorium “Anusolum” N. 10
D. S. Вводити rio 1 супозиторію у пряму кишку (попередньо зняти об­
гортку).
П алички (Bacilli)
Палички (Bacilli) - різновид супозиторіїв, які використовують для введення в се­
човивідний канал, шийку матки. Палички виготовляють в аптеці, виписують в роз­
горненій формі, указуючи не лише назви інгредієнтів, їх маси, але також і розміри
паличок.
П р и к л а д . Виписати 5 паличок завдовжки 5 см і завтовшки 0,5 см, що містять по
0,0005 г атропіну сульфату (Atropini sulfas) у кожній. Призначити для введення в
сечовивідний канал по 1 паличці 1 раз на день.
716

Загальна рецептура

Rp.: Atropini sulfatis 0,0005
Ol. Cacao g. s.
Ut fiat bacillis longitudine 5 cm et crassitudine 0,5 cm
D. t. d. N.5
S. Вводити no 1 паличці в сечовивідний канал 1 раз на день.
П есарії (Pessaria, -um)
Песарії (pessaria, -um, pessary, -ries; pessaire, -s; pessario, -s) - плоскі супозиторії
для введення в піхву. Виписують як офіцпнальні форми.
Приклад. Виписати б песаріїв “Ацетарсол” для введення у піхву.
Rp.: Pessaria “Acetarsol” N.6
D.S. Вводити по 1 песарію в піхву 2 рази на день (попередньо зняти об­
гортку).
М 'які лікарські ф о р м и (Formae m edicam entorum m olles)
М азі (U nguenta, -um)
М азь (unguentum , -і; ointm ent, -s; pommade, -s; pomada, -s) - м ’як а недозована
л ік арська ф орма в’язко ї консистенції д л я зовніш нього застосуван н я. Це одна
з найдавніш их л ікарськи х форм; призначена д л я місцевого або резорбтивного
ефекту.
Мазь є нестійкою лікарською формою. Вона складається з основи (C onstituens)
і рівномірно розподіленої в ній лікарської речовини. Як основу для мазей вико­
ристовують: вазелін (Vaselinum), ланолін (Lanolinum), який може бути водним
(Lanolinum hydricum ) і безводним (Lanolinum anhydricum), або свинячий очищений
смалець (Adeps suillus depuratus seu Axungia porcina depurata). Крім того, як ф ор­
моутворювальні речовини використовують вуглеводи, жирові, емульсійні, безводні,
силіконові, поліетиленгліколеві та інші синтетичні основи.
Якщо лікар не зазначає назву основи, то мазь виготовляють на вазеліні. Мазі, ви­
готовлені на свинячому смальці, мають обмежений термін зберігання - не більше 2
тижнів (свинячий смалець окислюється - гіркне).
Найраціональнішою формою випуску мазі є тюбики, які забезпечують зберігання
максимальної їх стерильності.
Розрізняють просту і складну мазь. Проста м азь складається з двох речовин: л і­
карської і формоутворювальної. Мазь, яка містить більше двох речовин, називаєть­
ся складною .
Рецепт на мазь можна оформити двома способами - скороченим і розгорнутим.
Скороченим способом виписують прості мазі, виготовлені на вазеліні. Після Rp. пи­
шуть назву лікарської форми в родовому відмінку однини (U nguenti), назву лікар­
ської речовини (родовий відмінок однини), її концентрацію (у відсотках або співвід­
ношенні мас) і загальну масу.
717

СПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

П р и к л а д . Виписати ЗО г 2,5 % мазі гідрокортизону (Hydrocortisonum ).

Rp.: Ung. Hydrocortisoni 2,5 % 30,0
D. S. Змазувати пошкоджені ділянки шкіри.
Розгорнутий спосіо виписування: після Rp. зазначають назву (родовий відмінок
однини) і масу лікарської речовини й наповнювача в грамах, після чого пишуть:
“Misce, fiat unguentum (М. f. ung.)” і сигнатуру - спосіб застосування.
П р и к л а д Виписати 50 г мазі з 5 % метилурацнлу (M ethyluracilum ) та 0,2 % фурациліну (Furacilinum ).
Rp.: M ethvluracili 2,5
Furacilini 0,1
Vasel і ni ad 50,0
M. f. ung.
D. S. Змазувати пошкоджені ділянки шкіри.
Існують оф іцинальні м азі, склад яких зазначено у Фармакопеї. До них належать:
цинкова мазь (unguentum Zinci), нафталанова мазь (unguentum N aphthalani) та ін.
Виписуючи рецепт на офіцннальну мазь, після Rp. зазначають лікарську форму
(U nguenti), назву лікарської речовини (родовий відмінок однини) і загальну масу.
Далі пишуть сигнатуру - спосіб застосування.
П р и к л а д . Виписати ЗО г цинкової мазі.
Rp.: Ung. Zinci 30,0
D. S. Змазувати пошкоджені ділянки шкіри.
Деякі офіцинальні мазі (спермацетова - unguentum Cetacei, нафталанова unguentum Naphthalani, гліцеринова — unguentum Glvcerini) використовують як
формоутворювальні (C onstituens) для інших мазей.
П р и к л а д . Виписати 20 г 10 % мазі дерматолу (Derm atolum ) на основі нафталано­
вої мазі (ung. Nahthalani).
Rp.: Dermatoli 2,0
Ung. Naphthalani ad 20,0
M. f. ung.
D. S. Змазувати пошкоджені ділянки шкіри.
Призначаючи мазь малим дітям, слід пам'ятати про досить високу абсорбційну
здатність дитячої шкіри, іцо значно збільшує можливість резорбтивної дії лікарсь­
ких речовин.
О чні мазі (Oculenta, -orum)
О ч н у м а з ь (oculentum , -і; еуе ointm ent, -s; pommade, -s; ophtalmique, -s; pomada, -s;
oftalmica, -s) найчастіше виписують скороченим способом.
Д ля очних мазей як основу використовують суміш із 10 частин безводного ла­
ноліну і 90 частин вазеліну для очних мазей. Ці суміші сплавляють, фільтрують і
в розтопленому стані стерилізують.
Мазь виписують загальною масою 20-100 г, а очні мазі - від 5 до 10 г.
П р и к л а д . Виписати 5 г 1 % очної мазі атропіну сульфату (Atropini sulfas).
718

Загальна рецептура

Rp.: Ung. Atropini sulfatis 1 % 5.0
D. S. Очна мазь. Закладати під повіку правого ока на ніч.
Пасти (Pastae, -arum)
П а с т а (pasta, -ае; paste, -s; paste, -s; pasta, -s) - це різновид мазі тістоподібної кон­
систенції з вмістом порошкоподібних речовин 25-65 %.
Паста довше, ніж мазь, утримується на місці прикладання. Завдяки більшому
вмістові порошкоподібних речовин паста має значні адсорбуючі і підсушувальпі
властивості.
Жирові основи для паст такі самі, як для мазей: Vaselinum, Lanolinum, Adeps
suillus depuratus, а також unguentum Naphtalani, unguentum Glycerini, unguentum
Cetacei. Якшо порошкоподібних речовин у складі пасти менше 25 %, потрібно до­
давати індиферентні наповнювачі. Ними можуть бути: тальк (Talcum), біла глина
(Bolus alba), пшеничний крохмаль (Amylum Tritici), рисовий крохмаль (Amylum
Oryzae), лікоподій або спори плауна (Lycopodium).
Пасту виписують у розгорнутому вигляді, зазначаючи назви всіх речовин та їх
кількість, після чого вказують: Misce, fiat pasta (M. f. pasta).
П р и к л а д . Виписати 50 г пасти, яка містить 5 % анестезину (Anaesthesinum)
Rp.: Anaesthesini 2,5
Talei 10,0
Vaselini ad 50,0
M. f. pasta
D. S. Прикладати до пошкоджених ділянок шкіри.
Скороченим способом виписують прості пасти, що складаються з однієї лікар­
ської речовини та вазеліну і тальку (формоутворювачі). Виписуючи пасту скоро­
ченим способом, після Rp. зазначають лікарську форму (Pastae), назву лікарської
речовини, її вміст у відсотках і загальну масу пасти. Далі пишуть: D. S. і спосіб за­
стосування. Написаний вище рецепт можна виписати скороченим способом.
Rp.: Pastae Anaesthesini 5 % 50,0
D. S. Прикладати до пошкоджених ділянок шкіри.

Креми (Cremores, -rum)
Крем (crem, -oris; cream, -s; creme, -s; crema, -s) - це м’яка лікарська форма напів­
рідкої консистенції (різновид мазей-емульсій, які виготовляють без емульгатора),
менш в’язка, ніж мазь. Ця лікарська форма має пухку сметаноподібну консистенцію
та низьку стійкість. Внаслідок легкого випаровування рідкої фази, швидко всмок­
тується і справляє па шкіру охолоджуючу дію. В залежності від формоутворюючих
речовин креми можуть бути гідрофобними або гідрофільними. Креми застосовують
переважно місцево, для догляду за шкірою (як косметичні засоби) або для лікуван­
ня захворювань шкіри. У косметичні креми для покращення запаху додають аро­
матичні речовини (віддушки). Випускаються фармацевтичними підприємствами,
тому виписують креми в скороченому вигляді.
719

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ
П р и к л а д . Виписати 15 г крему, який містить 1 % ламізилу (Lamisilum).

Rp.: Cremoris Lamisili 1% 15,0
L). S. Наносити на уражені ділянки шкіри двічі на добу.
Гелі (Gela)
Гель (gelum, -і) - це різновид мазі, яка утворена лікарською речовиною, гелеутворюючою речовиною і водою або іншими гідрофільними рідинами. Гелі також подібні
до суспензій, але не вільних, а зв’язано-дисперсних без здатності текти. Лікарська
речовина в гелі краще розподіляється. Застосовують їх переважно зовнішньо. Деякі
гелі застосовують внутрішньо (“Алмагель’’,”Фосфалюгель” та інші), для інгаляцій
(“Ментоклар”), гелі також вводять у пряму кишку та у піхву, в рот з метою анестезії,
очні гелі (Gelee ophthalmicum). Гелі - нестійка форма. Створено сухі гелі (ксерогелі xerogelia). Особливим типом гелю є ліпосомальнпй гель (Pevaril lipogelium, Cilag).
Виписують гелі скороченим способом, указуючи назву і масу.
П р и к л а д . Виписати 40 г гелю, який містить 2 % троксевазину (Troxevasinum).
Rp.: Geli Troxevasini 2 % 40,0
D. S. Наносити на уражені ділянки шкіри двічі на добу.
Л інім енти (Linimenta, -orum)
Лінімент, або рідка мазь (linimentum, і; liniment, -s; liniment, -s; linimento, -s) м’яка лікарська недозована форма для зовнішнього застосування. Це драглиста маса
або густа рідина, що розріджується при температурі тіла. Лініменти можуть мати
вигляд: 1) прозорих сумішей взасморозчинннх речовин (наприклад, жирних олій з
ефірними оліями, хлороформом, метилсаліцилатом); 2) драглистих сумішей (роз­
чин мила у спирті з додаванням лікарських речовин); 3) емульсій; 4) суспензій.
Основою для лініментів можуть бути рідкі олії: вазелінове масло (oleum Vaselini),
лляна (oleum Lini), соняшникова (oleum H elianthi), рицинова (oleum Ricini) та in.
Лініменти використовують при опіках шкіри, у випадках обморожень, тріщин,
а також як косметичні засоби. Недоліками лініментів є їх низька стійкість; вони по­
гано зберігаються, тому їх виготовляють на короткий термін.
Лінімент у вигляді емульсії або суспензії перед застосуванням потрібно збовту­
вати.
Лінімент як недозовапу лікарську форму виписують розгорнутим способом, за­
значаючи назви лікарських речовин (родовий відмінок однини), їх масу. Після нього
пишуть: Misce, fiat linimentum - M. f. lin. і сигнатуру - спосіб застосування.
П р и к л а д и . 1. Виписати 100 г рідкої мазі з вмістом ксероформу (Xeroformium)
і дьогтю (Pix liquida) по 3 г на рициновій олії.
Rp.: Xeroformii
Picis liquidae aa 3,0
Olei Ricini ad 100,0
M. f. lin.
D. S. Змазувати пошкоджені ділянки шкіри.
720

Загальна рецептура

2. Виписати 20 г рідкої мазі, що містить розчин аміаку (Sol. Ammonii caustici)
і соняшникову олію (oleum H elianthi) у співвідношенні 1 : 3.
Rp.: Sol. Ammonii caustici 5 ml
01. Helianthi 15 ml
M. f. lin.
D. S. Розтирати шкіру вділянні пошкоджених суглобів.
Пластирі (Emplastra, -orum)
П л а с т и р (emplastrum, -і; plaster, -s; emplastre, -s; emplastro, -s) - лікарська форма

y вигляді пластичної маси, що здатна розм’якшуватися при температурі тіла і щіль­
но прилипати до шкірн. Цю масу можна наносити, наприклад, на тканину. Пластнри
призначені для зовнішнього застосування. Розрізняють пластнри, тверді при кім­
натній температурі, які розм’якшуються при температурі тіла, та рідкі (шкірні клеї)
- рідини, що здатні утворювати па шкірі еластичну плівку.
На відміну від інших м’яких лікарських форм, пластир досить щільно прилипає
до шкіри, швидше маиерує її. Він зберігає тепло і сприяє глибшому проникненню
лікарських речовин. Щоб пластир прилипав, за основу використовують жири, віск,
парафін таін. Пластнри використовують для захисту ушкодженої шкіри від зовніш ­
нього впливу, для фіксації пов’язок, стягання країв рани, для місцевої дії лікарських
речовин на шкіру та ін.
Більшість пластирів виготовляє фармацевтична промисловість.
Пластир виписують скороченим способом.
П р и к л а д . Виписати 50 г простого свинцевого нластиру для застосування на по­
шкодженій ділянці шкіри.
Rp.: Emplastri Plumbi simplicis 50,0
D. S. Підігріти, нанести на тканину і прикласти до ураженої ділянки
шкіри.
А плікації (Applicationes, -num)
А п л і к а ц і я (applicatio, -onis; application, -s; application, -s; application, -s) - це офіцннальна лікарська форма мазеподібної (або рідкої) консистенції. Призначена для
нанесення на шкіру для лікування при ушкодженнях або для знищення паразитів.
П риклад.

Rp.: Applications Dicophani 100,0
D. S. Втирати y шкіру голови по 1 столовій ложці. Протягом двох діб
голову не мити.
Припарки (Cataplasmata)
П р и п а р к а (cataplasmatum, -is; poultivhe, -s: cataplasme, -s; cataplasma, -s) - це на­
півтверда форма для нанесення на шкіру. Викликає поверхневу гіперемію, поліпшує
кровообіг у ділянках застосування. Припарки застосовують для захисту шкіри від по­
дразнення. Але тривале їх використання може спричинити втрату еластичності шкіри.
721

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ

П риклад.

Rp.: Cataplasmatis Kaolini 100,0
D. S. Нанести на уражену ділянку шкіри.
Рідкі лікарські ф орм и (Formae medicamentorum fluidae)
Р о з ч и н и (solutio, -onis; solution, -s; solution, -s; solution, -s) - універсальна рідка лі­
карська форма, що призначена для зовнішнього, внутрішнього або парентерального
(ін’єкційного) застосування. Цю лікарську форму отримують розчиненням однієї
чи кількох лікарських речовин у воді, спирті, ефірі, олії тощо. Розчини є гомогенною
системою з молекулярним або йонним ступенем дисперсності розчиненої речовини
(розмір частинок < 1 ммк). Безсумнівною їх перевагою порівняно з іншими лікар­
ськими формами є те, що дія лікарських речовин, введених в організм у рідкому
стані, настає швидше, а фармакологічний ефект препарату найповніший.
Розчин складається з основної, діючої речовини (basis) і формоутворювальної розчинника (constituens). П рост ий розчин містить одну розчинену лікарську речо­
вину, складний - кілька. Залежно від розчинника розчини можуть бути водні, спир­
тові, ефірні, олійні. Як розчинники найчастіше використовують очищену воду (aqua
purificata), спирт етиловий (spiritus aethylicus), а також рідкі олії, наприклад, миг­
далеву (oleum Amygdalarum), персикову (oleum Persicorum), соняшникову (oleum
Helianthi), вазелінове масло (oleum Vaselini) та in. Інколи як розчинники вико­
ристовують ефір медичний (Aether medicinalis) та гліцерин (Glycerinum).

Р озч и н и д л я зов н іш н ь ого застосування
(S o lu tio n e s ad usum e x te rn u m )
Розчини для зовнішнього застосування використовують: для промивання, по­
лоскання, обмивання, спринцювання, змазування, для тампонів, компресів, пульве­
ризації, інгаляції, клізм, примочок, а також у вигляді очних, вушних або носових
крапель.
Особливістю рідких лікарських форм для зовнішнього застосування є широке ви­
користання для їх виготовлення, крім води, таких розчинників, як снирт етиловий,
гліцерин, рідкі олії.
Виписуючи розчини для зовнішнього застосування, слід знати потрібну концен­
трацію діючої речовини і загальну кількість розчину. Розчин для зовнішнього за­
стосування виписують у кількості 5 -1 0 мл - краплі для очей, 10-20 мл - краплі для
носа і вуха, для лікувальних клізм - 50-100 мл, для примочок, полоскань, сприн­
цювань - 50-500 мл, для промивання шлунка і дезінфекції - 3 - 5 л.
Розчини можна виписувати двома способами - розгорнутим або скороченим,
якщо розчин простий. Виписуючи розчин розгорнутим способом, зазначають назви
всіх інгредієнтів і їх масу. Спочатку пишуть назви лікарських речовин, а потім - роз­
чинника (родовий відмінок однини). Масу порошку - у грамах, об’єм рідини - в мі­
лілітрах. Далі пишуть: Misce. Da. Signa. - М. D. S. і зазначають спосіб застосування.
722

Загальна рецептура
П р и к л а д . Виписати 500 мл 2 % розчину хлораміну (Chloram inum ).

Rp.: Chloramini 10,0
Aq. purificatae ad 500 ml
M. D. S. Для дезінфекції рук.
Частка “ad” означає “до”, її пишуть у розгорнутій формі припису. Вона означає, що
розчинник слід додати до розчинюваної речовини в кількості, потрібній для отри­
мання загального об’єму виписуваного розчину.
Виписуючи розчин скороченим способом, після Rp. зазначають назву лікарської
форми - Solutionis (родовий відмінок однини), лікарської речовини, її концентра­
цію і об’єм усього розчину Концентрацію позначають у відсотках, у вигляді спів­
відношень об’ємів або маси.
Топ самий рецепт, виписаний скороченими способами, матиме такий вигляд:
Rp.: Sol. Chloramini 2 % 500 ml
D. S. Для дезінфекції рук.
або:
Rp.: Sol. Chloramini (1 : 50) 500 ml
D. S. Для дезінфекції рук.
або:
Rp.: Sol. Chloramini ex 10,0 500 ml
D. S. Д ля дезінфекції рук.
Виписуючи розчин скороченим способом, воду як розчинник у рецепті не зазна­
чають. Якщо розчинниками мають бути спирт або олія, то після назви лікарської
форми (Solutionis) та лікарської речовини вказують, у чому потрібно її розчинити,
тобто яким буде розчин - спиртовим (Sol. spirituosa), олійним (Sol. oleosa) чи ін­
шим. Далі зазначають концентрацію і об’єм розчину.
П р и к л а д и . Виписати 100 мл 1 % спиртового розчину кислоти саліцилової (Acidum
salicylicum).
Rp.: Sol. Acidi salicylicispirituosae 1 % 100 ml
D. S. Протирати пошкоджені ділянки шкіри.
Виписати 20 мл 1 % олійного розчину ментолу (M entholum ) краплі для носа.
Rp.: Sol. M entholi oleosae 1 % 20 ml
D. S. Краплі для носа. По дві краплі в кожну ніздрю 2 рази на день.
Розчини для зовнішнього застосування широко використовують у педіатричній
практиці. Дитяча шкіра дуже ніжна, тому концентрації розчинів, нешкідливі для до­
рослих, можуть викликати у дитини подразнення або опіки. Нанесені на шкіру у ви­
гляді примочок, компресів, обмивань лікарські речовини здатні виявляти шкідливу
резорбтивну або навіть токсичну дію. Полоскання, призначені для старших дітей, не
можна призначати дітям молодшого віку.
Виписуючи лікарські засоби у вигляді шізм, потрібно враховувати чутливість
і підвищену абсорбційну здатність слизової оболонки прямої кишки дитини. Об’єм
рідин, які вводять ректально, повинен відповідати вікові дитини (але не перевищу­
вати 50 мл).
723

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

О чні краплі (Oculo guttae, -arum)
О ч н і к р а п л і (Oculo guttae, -arum, eyc-drop; goutte, -s; ophtal-mique, -s; gota,
-s; oftalmica, -s) - не розчини лікарських речовин, призначені для введення в
кон’юнктнвальні щілини очей. Зазвичай у формі очних крапель використовують
справжні розчіпні, рідко - колоїдні (наприклад, колоїдний розчин препарату сріб­
ла - коларгол). Ці розчини повинні бути ізотонічними відносно сльозової рідини.
Виписують очні краплі кількістю 5 -1 0 мл.
Існують деякі особливості виписування і виготовлення очних крапель. їх готують
в асептичних умовах. Розчинником для очних крапель найчастіш еє вода для ін’єкцій
(Aqua pro injectionibus), рідше - олії (Oleum Persicorum, oleum Amygdalarum).
Вода для ін'єкцій - це безбарвна прозора рідина без запаху і смаку, двічі дисти­
льована, позбавлена йонів солей, стерильна й апірогеина.
Після приготування очних крапель розчин фільтрують. Очні краплі виписують роз­
горнутим або скороченим способом, в тому випадку, коли вони прості. В сигнатурі
обов’язково зазначають ’’Очні краплі”. Це необхідно для того, щоб провізор приготував
розчин в асептичних умовах на воді для ін’єкцій, а після приготування профільтрував.
П р и к л а д . Виписати очні краплі — 10 мл 1 % розчину атропіну сульфату ( Atropini
sulfas). Розгорнутий спосіб:
Rp.: Atropini sulfatis 0,1
Aq. pro injectionibus ad 10 ml
M. D. S. Очні краплі. По 2 краплі у праве око 3 рази на день.
Скорочений спосіб:
Rp.: Sol. Atropini sulfatis 1 % 10 ml
D. S. Очні краплі. По 2 краплі у праве око 3 рази на день.
Очні краплі зберігаються після відкриття флакона не більше двох діб. Особливої
уваги потребує виписування очних крапель для дитини.

З а р у б іж н і р ід к і лікарські ф о р м и д л я зов н іш н ь ого застосування
П римочки для очей (Collyria, -orum)
П р и м о ч к а д л я о ч е й (collirium, -іі; eye-wach, -s; collyre, -s; colirio, -s) - це офіцииальний розчин лікарських речовин, призначений для промивання очей, іх готують
в асептичних умовах і ретельно фільтрують. Як примочки для очей застосовують
виключно водні розчини лікарських речовин, ізотонічні щодо сльозової рідини, для
чого використовують натрію хлорид, натрію нітрат, натрію сульфат та ін.
П риклад.

Rp.: Collyrii Acidi borici 100 ml
D. S. Перед застосуванням розвести у 2 рази у теплій воді. Промивати очі.
Краплі для носа (Nasistillae, -arum)
К р а п л і д л я н о с а (nasal drop, -s; goutte, -s; nasale, -s; gota, -s; nasale, -s) - це рід­
ка форма, призначена для закапування в ніс. У формі крапель для носа найчастіше
724

Загальна рецептура

використовують водні та олійні розчини деяких лікарських засобів (мезатону, анти­
біотиків тощо), суспензії, емульсії та їх суміші.
П ри кл а д .

Rp.: Nasistillarum M esatoni 10 ml
[). S. По 1-2 краплі в обидві ніздрі 2 рази на день.
Вуш ні краплі (Auristillae, -arum)
В у ш н і к р а п л і (auristillae, -arum; eardrop,-s; goutte,-s auriculaire,-s; gota.-s; otica, -s)

можна розглядати як окремий різновид крапель. Вони призначені для введення (ін ­
стиляції) у зовнішній слуховий прохід, є готовою лікарською формою. їх виписують
як офіипнальні розчини, найчастіше - скороченим способом.
Приклад.
Rp.: Auristillarum Laevomvcetini 10 ml
D. S. По 2 краплі в обидва вуха 3 рази па день.
П олоскання для рота (Collutoria, -orum)
П о л о с к а н н я д л я р о т а (collutorium . -іі; col lu tory, -ries: collutoire, -s; colotorio, -s) ne офіцинальні рідини для промивання рота, до складу яких входять антисептичні
або в'яжучі засоби, різні ароматичні речовини та харчові барвники. Ця лікарська
форма призначена для фармакотерапії захворювань слизової оболонки рота і ясен,
а також для дезінфекції рота. їх не належить ковтати.
Приклад.
Rp.: Collutorii Glycerini et Thvmoli compositi 100 ml
D. S. Перед промиванням рота розвести у 3 рази теплою водою.

П олоскання для горла (Gargarismata, -.tis)
П о л о с к а н н я д л я г о р л а (gargarismatum, -is: gargle, -s; gargarisme, -s; gargara, -s). До
складу рідин, призначених для полоскання горла, входять антисептичні і в’яжучі за­
соби, а з коригуючих компонентів - смакові й ароматичні речовини.
П риклад.

Rp.: Gargarismatis Oxychinolini 60 ml
D. S. Для полоскання горла 2 0-30 крапель препарату розчинити в одній
склянці теплої води.
Зрош ення (Nebulae, -arum)
З р о ш е н н я (nebula, -ае; spray, -s, arrosage, -s; regar, -s) - офіцинальна лікарська
форма y вигляді водного або олійного розчину. Зрошення призначені для розпилю­
вання (інгалятором) на поверхні слизової оболонки носа або горла.
П ри кл а д :

Rp.: Nebulae Isoprenalini 20 ml
D. S. Зрошувати горло.
725

С ПЕЦІАЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

Обмивання (Irrigatiories, -um)
О б м и в а н н я (irrigatio, -orris; irrigation, -s; lavement, -s; irrigacion, -s) - це готова
рідка лікарська форма. До складу обмивань звичайно входять антисептичні, в’яжучі,
пом’якшувальні та інші речовини, призначені для обмивання поверхні шкіри и ран.
П риклад.

Rp.: Irrigationis Zinci sulfatis 100 ml
D. S. Одну чайну ложку препарату розвести в 500 мл теплої води. Об­
мивати пошкоджені ділянки шкіри.
Л осьйони (Lotiones, -um)
Л о с ь й о н (lotio, -onis; lotion, -s; lotion, -s; locion, -s) - це рідка лікарська форма для
нанесення на шкіру і слизові оболонки. Це тонка завись лікарських речовин у воді.
Як лосьйони використовують також емульсії і розчини. Іноді до них додають спирт
або спиртові розчини біологічно активних речовин. Звичайно до складу лосьйонів
входять антисептичні, охолоджувальні та ароматичні речовини. Лосьйони застосо­
вують у дерматологічній практиці і в косметиці. Перед застосуванням їх належить
збовтувати.
П риклад.

Rp.: Lotionis Zinii spirituosae 100 ml
D. S. Наносити на пошкоджену ділянку шкіри (перед застосуванням
збовтати).
Спирти (Spiritus, -us)
С п и р т (spiritus, -us; spirit, -s; espirit, -s; alcohol, -s) - це розчин летких олій або
інших летких речовин (наприклад, камфори) у спирті (прості спирти) або рідини,
отримані шляхом дистиляції різних рослинних продуктів (складні спирти).
П рикл а д .

Rp.: Spiritus Camphorati 50 ml
D. S. Протирати пошкоджені ділянки шкіри.
Гліцерини (Glycerina, -пі)
Г л іц е р и н (glycerinum, -і; glycerina, -пі) - офіцинальний розчин різних, головним
чином антисептичних і в ’яжучих лікарських засобів у гліцерині. Розчини олій у глі­
церині добре зберігаються і не псуються протягом тривалого часу.
П ри кл а д .

Rp.: Glycerini boraxati 20 ml
D. S. Для змазування ясен.
К олодії (Collodion, -orum)
К о л о д ій (collodium, -іі; collodion, -s; collodion, -s; collodion, -s) - це офіцинальна

лікарська форма — розчини нітроцелюлози (піроксиліну) у суміші спирту з ефіром
726

Загальна рецептура

(1 : 7), до якого додають різні лікарські речовини. При нанесенні на шкіру утворює
тонку плівку.
П риклад.

Rp.: Collodii salicylatis 20 ml
D. S. Змазувати мозолі.
Л і к а р с ь к і ф о р м и д л я і н ' є к ц і й ( F o r m a e m e d ic a m e n t o r u m p r o i n j e c t i o n i b u s )

Для ін'єкцій можна використовувати водні та олійні розчини, суспензії, емульсії,
а також стерильний порошок або таблетки, які перед застосуванням розчиняють у
стерильному розчиннику.
Р о з ч и н и д л я і н ' є к ц і й ( S o lu t i o n e s p r o i n j e c t i o n i b u s )
Р о з ч и н д л я і н ’ є к ц і й - не рідка форма для парентерального застосування (під шкі­

ру, в м’яз, у вену тощо). Парентеральне введення лікарської речовини забезпечує
швидкий ефект і вищу точність дозування. При цьому лікарська речовина оминає
систему травлення, зокрема печінку, що запобігає впливу на неї ферментів, руйну­
ванню і зниженню активності речовини. Парентеральне введення дає змогу вико­
ристовувати лікарські засоби незалежно від стану хворого (непритомність, отруєн­
ня тощо).
Розчинниками більшості лікарських речовин для парентерального застосування
може бути вода для ін’єкцій (aqua pro injectionibus), ізотонічний розчин натрію хло­
риду (solutio Natrii chloridi isotonica), персикова олія (oleum Persicorum), маслинова
олія (oleum Olivarum), мигдалева олія (oleum Amygdalarum), ізотонічний розчин
глюкози (solutis Glucosi 5 %), сгшрт етиловий 2 0-30 % (spiritus aethylicus). Олійні
розчини не можна вводити у вену, а спиртові - під шкіру. Після значних крововтрат
лікарські засоби вводять внутрішньовенно, а перед введенням розчиняють у вели­
ких об’ємах розчинників, головним чином ізотонічного розчину натрію хлориду або
глюкози.
Головними вимогами до ін’єкційних розчинів є\ стерильність, чистота, стійкість,
апірогенність, а в окремих випадках - ізотонічність. Залежно від стійкості лікар­
ських речовин до температурних та інших впливів, використовують різні методи
стерилізації:
1) кип’ятіння у воді протягом ЗО хв;
2) стерилізація сухим жаром (120 °С) протягом 20-30 хв;
3) нагрівання парою (100 °С) протягом 1 год;
4) нагрівання у стерилізаторі (101,2-151,9 кПа, або 1-1,5 атм) водяною парою
(110-120 °С) протягом 15-20 хв;
5) тиндалізація - нагрівання при температурі 5 0-65 °С протягом 1 год щодня
5 днів;
6) асептичне приготування;
7) додавання антисептичних речовин (фенолу, трикрезолу та ін.);
8) фільтрація в асептичних умовах.
727

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ

Розчини для ін’єкцій випускають у скляних ампулах, флаконах (герметизованих
гумовими корками), а також виготовляють ex tempore v склянках, пляшках тощо.
Неамиульні розчини для ін’єкцій виписують, враховуючи дозу речовини, кіль­
кість введень і об’єм розчину на одну ін’єкцію. Кількість розчину може коливатись
від 5 до 1000 мл. Рецепт можна виписати скороченим або розгорнутим способом.
Скороченим способом виписують прості розчини. Вимога стерильності виражаєть­
ся вказівкою фармацевтові: Sterilisetur!
П р и к л а д . Виписати 500 мл 5 % розчину глюкози (Glucosuni). Призначити для
введення під шкіру.
Rp.: Sol. Glucosi 5 % 500 ml
Steril isetur!
D. S. Ввести під шкіру 500 мл розчину.
Розчини, де розчинниками є ізотонічні розчини глюкози, натрію хлориду та інші,
виписують розгорнутим або напівскорочеиим способом.
П р и к л а д . Виписати 200 мл 0.25 % розчину новокаїну (Novocainum). Розчинник —
ізотонічний розчин натрію хлориду.
Розгорнут ий спосіб:
Rp.: Novocain і 0,5
Natrii chloridi 1,8
Aq. pro injectionibus ad 200 ml
M. Sterilisetur!
D. S. Для інфільтраційної анестезії.
Н апівскорочепий спосіб. Спершу називають лікарську речовину (родовий від­
мінок однини) та її кількість, а далі як розчинник виписують скороченим способом
розчин певної речовини (наприклад, натрію хлорид), вказуючи його концентрацію
та об’єм. Отже, згаданий вище рецепт можна виписати так:
Rp.: Novocaini 0,5
Sol. Natrii chloridi isotonicae ad 200 ml
M. Sterilisetur!
D. S. Для інфільтраційної анестезії.
Олійний або спиртовий розчини виписують скороченим способом.
А м п у л а - це запаяна місткість, у якій випускають лікарські засоби для паренте­
рального введення. Після розкриття ампули її вміст втрачає стерильність, тому ампульовані ін’єкційні розчини призначають зазвичай для одноразового введення.
Ампули можуть мати різну місткість: 1; 2; 5; 10; 20; 50 і 100 мл.
Ін’єкційні розчини, які виписують в ампулах, зручні, портативні і забезпечують
стерильність кожної дози препарату. Розчини для ін’єкцій виписують в ампулах
тільки скороченим способом, причому концентрації лікарських речовин зазначають
у відсотках. Далі зазначають місткість однієї ампули і кількість ампул, які належить
видати хворому. Після слів D. t. d. N... треба вказати: в ампулах (in ampullis - in
amp.). За вимогами Фармакопеї всі лікарські засоби, які випускають в ампулах, під­
лягають стерилізації, тому вказувати в рецепті на необхідність стерилізації не по­
трібно. Ампули виписують зазвичай у кількості 5-10, іноді - 2 0-50 штук.
728

Загальна рецептура
П р и к л а д . Виписати 10 ампул по 1 мл 1 % розчину мезатону (M esatonum ). При­

значити по 1 мл внутрішньом’язово.
Rp.: Sol. Mesatoni 1 % 1 ml
D. t. d. N. 10 in ainpull.
S.. Вводити по І мл внутрішньом’язово.
Для дітей розчини в ампулах виписують у тій самііі концентрації і в тому само­
му об’ємі, які випускаються фармацевтичною промисловістю для дорослих. Проте в
сигнатурі належить зазначити, яку кількість розчину потрібно ввести хворііі дитині
відповідно до її віку або маси тіла.
П р и к л а д . Для дитини 3 років виписати 10 ампул по 1 мл 0,5 % розчину галаптаміпу гідроброміду (Galantham ini hydrobromidum). Призначити по 0,2 мл під шкіру
1 раз на день.
Rp.: Sol. Galanthamini hydrobromidi 0,5 % 1 ml
D. t. d. N. 10 in ampull.
S. Вводити no 0,2 мл під шкіру 1 раз на день.
В ампулах виписують не тільки розчини, а іі речовини, які в чистому вигляді (рег
se) є рідиною. Виписуючи такий рецепт, після Rp. пишуть назву лікарської речови­
ни (родовий відмінок однини) та її об’єм у мілілітрах. Далі зазначають: D entur taies
doses N. 10 in ampullis (D. t. d. N. 10 in ampull.).
П р и к л а д . Виписати 10 ампул по 1 мл кордіаміну (Cordiam inum ). Призначити по
1 мл під шкіру.
Rp.: Cordiamini 1 ml
D. t. d. N. 10 in ampull.
S. Вводити по 1 мл під шкіру
Таким способом виписують також новогаленові препарати, призначені для парен­
терального введення. Ці офіцинальні препарати отримують у результаті спеціально­
го оброблення рослинної сировини, що звільняє її від баластних речовин.
П р и к л а д . Виписати 10 ампул по 1 мл адонізиду (Adonisidum). Призначити по
1 мл під шкіру.
Rp.: Adonisidi 1 ml
D. t. d. N. 10 in ampull.
S. Вводити під шкіру по 1 мл.
У скляних запаяних ампулах випускають порошкоподібні речовини для паренте­
рального введення. Виписуючи такий рецепт, зазначають назву лікарської речови­
ни, її дозу в одиницях маси або активність в одиницях дії (О Д), кількість доз. У сиг­
натурі зазначають, в якому розчиннику та в якій його кількості належить розчинити
вміст кожної ампули, який об’єм отриманого розчину і яким шляхом вводити.
П р и к л а д . Виписати 10 ампул тропафену (Tropaphenum ) по 0,02 г. Вміст кожної
ампули розчинити у 2 мл води для ін’єкцій і вводити внутрішньом’язово по 2 мл.
Rp.: Tropapheni 0,02
D. t. d. N. 10 in ampullis
S. Вміст кожної ампули розчинити у 2 мл води для ін’єкцій. Вводити
внутрішньом язово по 2 мл.
729

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМАКОЛОГІЯ

Деякі лікарські засоби для ін’єкцій випускають у герметизованих гумовим корком
флаконах. Це дає змогу асептично приготувати розчин порошкоподібної речовини
і використовувати його повторно, зберігаючи стерильність вмісту флакона. Вміст
флаконів може бути від 5 до 500 мл. У цій формі випускають рідини і тверді лікар­
ські засоби. Рецепт оформляють так само, як при виписуванні лікарських засобів у
скляних запаяних ампулах, слова “in ampullis” не пишуть.
П рикл ад и.

1. Виписати 6 флаконів по 100 мл 5 % розчину кислоти амінокапронової (Acidum
aminocapronum) для введення у вену по 100 мл крапельно.
Rp.: Sol. Acidi aminocapronici 5 % 100 ml
D. t. d. N. 6
S. Вводити у вену крапельно по 100 мл на добу.
2. Виписати 5 флаконів по 5 мл (в 1 мл 5000 ОД) гепарину для введення у вену
по 1 мл (5000 ОД).
Rp.: Heparini 5 ml
D. t. d. N. 5
S. Вводити у вену по 1 мл в 100 мл ізотонічного розчину NaCl.
3. Виписати 5 флаконів по ЗО г маніту (M annitum ). Призначити: вміст 1 флакона
розчинити у 300 мл води для ін’єкцій, повільно вводити у вену.
Rp.: M anniti 30,0
D. t. d. N. 5
S. Вміст одного флакона розчинити в 300 мл води для ін’єкцій,
повільно вводити у вену.
4. Виписати 6 флаконів по 40 ОД кортикотропіну (Corticotropinum ). Призначи­
ти: вміст одного флакона розчинити у 2 мл ізотонічного розчину натрію хло­
риду. Вводити у м’яз по 1 мл (20 ОД) 3 рази на добу.
Rp.: Corticotropini 40 OD
D. t. d. N. 6
S. Вміст одного флакона розчинити у 2 мл ізотонічного розчину натрію
хлориду. Вводити у м’яз по 1 мл.
Розчинник для ампульних порошкоподібних лікарських форм для ін’єкцій можна
виписати окремо.
П р и к л а д . Виписати 10 ампул по 5 мл 0,5 % розчину новокаїну (Novocainum). Для
розчинення стрептоміцину сульфату.
Rp.: Sol. Novocaini 0,5 % 5 ml
D. t. d. N. 10 in ampullis
S. Для розчинення стрептоміцину сульфату.
Ш п р и ц - т ю б и к (spritz-tubulis) містить стерильний розчин лікарського засобу. При­
значений для одноразового застосування. Вміст шприц-тюбика вводять парентерально
(під шкіру, у м’яз). Шприц-тюбик складається з поліетиленової ампули і запресованої
в ній голки, що закрита герметично ковпачком. Перед застосуванням шприц-тюбика
знімають ковпачок, витягують мандрен з голки і вводять лікарський засіб.
Рецепт виписують, як па розчини в ампулах, тільки слід зазначити: D. t. d. N. З in
spritz-tubulis.
730

Загальна рецептура
П р и к л а д : Виписати 3 шприц-тюбики, що містять по 1 мл 0,1 % розчину атропіну

сульфату (Atropini sulfas). Призначити по 1 мл під шкіру.
Rp.: Sol. Atropini sulfatis 0,1 % 1 ml
D. t. d. N. 3 in spritz-tubulis
S. Вводити по 1 мл під шкіру.
Р о з ч и н и д л я в н у т р іш н ь о г о з а с т о с у в а н н я
( S o lu tio n e s a d u s u m in t e r n u m )

М і к с т у р и ( M ix t u r a e , -a r u m )
М і к с т у р а (mixtura,-ae; mixture,-s; mixture,-s; m ixtura,-s) - рідка лікарська форма,

суміш лікарських засобів, розчинених або суспендованих у рідині. Її виготовляють
па очищеній воді. Мікстури, призначені для внутрішнього застосування, дозують
градуйованими склянками або ложками. Столова ложка містить 15 мл, десертна 10 мл, чайна - 5 мл водного розчину. Дітям до 3 років мікстури призначають чайни­
ми, від 4 до 10 років - десертними, а від 11 років - столовими ложками. Мікстури
виписують на 10-12 прийомів, тобто на 3 - 4 дні.
Мікстури широко застосовують. їх перевага перед твердими лікарськими форма­
ми полягає в тому, що розчинні або суспендовані в рідині речовини легше абсорбу­
ються (всмоктуються), швидше діють і менше подразнюють тканини. Разом з тим
мікстурам властиві деякі недоліки: менша точність дозування, недостатня портатив­
ність, а також те, що розчинені речовини швидше втрачають свою активність.
Для виписування мікстури, призначеної для внутрішнього застосування, потріб­
но знати одноразову дозу лікарської речовини, об’єм розчинника, в якому її потріб­
но розчинити, і загальну кількість прийомів.
Після Rp. пишуть назви лікарських речовин і розчинників (родовий відмінок од­
нини) і масу кожної речовини, розрахованої на 12 прийомів. Далі зазначають: Misce.
Da. Signa - М. D. S. і спосіб застосування.
П р и к л а д . Виписати мікстуру кофеїну-бензоату натрію (Coffeinum-natrii benzoas)
у дозі 0,1 г та натрію броміду (N atriibrom idum ) у дозі 0,5 г. Призначити по 1 столовій
ложці тричі на день.
Розрахунок. Оскільки мікстуру виписують на 12 прийомів, то компоненти слід взя­
ти в кількості: кофеїн-бензоат натрій 0,1 г * 12 = 1,2 г, а натрію бромід - 0,5 г х 12 = 6 г.
Розчинником для мікстури є очищена вода. Якщо мікстуру призначити по одній
столовій ложці, то на одне застосування потрібно 15 мл води. Оскільки мікстуру
виписують на 12 прийомів, то загальна маса розчинника становитиме: 15 мл * 12 =
180 мл. Отже, припис матиме такий вигляд:
Rp.: Coffeinum-natrii benzoatis 1,2
Natrii bromidi 6,0
Aq. purificatae ad 180 ml
M. D. S. Приймати no 1 столовій ложці 3 рази на день.
731

С П ЕЦ ІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Мікстури широко застосовують у педіатричній практиці, що зумовлено зручністю
індивідуального дозування лікарських речовин, простотою та легкістю застосування,
швидкістю виникнення резорбтпвного ефекту. Разом з тим у мікстурі менше виявля­
ється подразнювальна дія лікарських речовин на слизову оболонку травного каналу.
П р и к л а д . Для дитини 5.років виписати у мікстурі калію бромід (Kalii bromidum)
у дозі 0,1 г. Призначити по 1 десертній ложці тричі на день.
Розрахунок. Калію бромід на 12 прийомів - 0,1 г х 12= 1,2 г. Одна десертна ложка
містить 10 мл, а па 12 прийомів (10 мл х 12) необхідно взяти 120 мл води.
Rp.: Kalii bromidi 1,2
Aq. purificatae ad 120 ml
M. D. S. Приймати іто одній десерній ложці 3 рази на день після їди.
К р а п л і (G u tta e , -a ru m )
К р а п л і (G uttae, -arum, drop, -s: goutte, -s: gotam, -s) - це рідка лікарська форма
для внутрішнього або для зовнішнього застосування. У краплях для внутрішньо­
го застосування призначають розчини, настойки, рідкі екстракти. Розчинником для
крапель найчастіше є очищена вода, рідше - спирт етиловий (Spiritus aethylicus).
В окремих випадках використовують ефір медичний або рідкі олії.
Краплі - портативна зручна лікарська форма, тому у вигляді крапель виписують
лікарські засоби на тривалий час. Проте дозування краплями недостатньо точне.
У формі крапель не слід виписувати нерозчинні і погано розчинні лікарські речови­
ни, які можуть утворювати осад.
Виписуючи краплі, слід мати на увазі їх неоднакову кількість в однаковому об’ємі
різних рідин. При температурі +20 °С 1 г (1 мл) дистильованої води містить 20 кра­
пель, спиртового розчину - 5 5-60 крапель, спиртової настойки - 4 5-60 крапель,
олії - ЗО крапель.
Д ля дозування краплями лікарський засіб виписують у кількості 5 -5 0 мл. Най­
частіше дозу лікарської речовини на одне застосування призначають у 10-20 крап­
лях розчину. Краплі виписують звичайно на ЗО прийомів.
Краплі для внутрішнього застосування виписують переважно розгорнутим спо­
собом. Після Rp. вказують назви лікарської речовини і розчинника (родовий від­
мінок однини) та їх масу. Далі зазначають: Misce. Da. Signa. - M. D. S. і спосіб за­
стосування.
П р и к л а д . Виписати папаверину гідрохлорид (Papaverini hydrochloridum ) у разо­
вій дозі 0.02 г в краплях для внутрішнього застосування.
Розрахунок: Краплі виписують на ЗО прийомів. Папаверину гідрохлориду потрібно
взяти: 0,02 г * ЗО = 0,6 г. Дозу папаверину гідрохлориду на 1 застосування призначають
у 10 краплях розчинника (води). Отже води належить взяти: 10 крапель * ЗО = 300
крапель. Один мілілітр води містить 20 крапель, отже, 300 крапель - це (300:20) 15 мл
води. Це означає, що для виготовлення виписаного розчину потрібно взяти 15 мл води.
Rp.: Papaverini h у ciroc h 1о гіclі 0,6
Aq. purificatae ad 15 ml
M. D. S. Приймати no 10 крапель 3 рази на день.
732

Загальна рецептура
Н а с т о й к и ( T in c t u r a e , - r a r u m )

Настойка (tinctura. -ае; tincture, -s; teinture,-s; tintura,-s) - це спиртова, спирто­
водна, сппртоефірна прозора витяжка з лікарської рослинної сировини. її отриму­
ють без нагрівання і видалення екстрагента. Настойки призначені для внутрішнього
або для зовнішнього застосування.
Настойки - забарвлені (лат. fingere —забарвлювати) рідини. Із однієї частини рос­
линної сировини при виготовленні сильнодіючих настойок отримують 10 об’ємних
часток, а неспльнодіючих - 5 об’ємних часток настоііки. Цю форму виготовляють
методами настоювання (мацерації), витискування (перколяції) або шляхом розчи­
нення екстрактів. Настойки належать до галенових препаратів. Це стійка лікарська
форма, яка при кімнатній температурі може зберігатися тривалий час.
Настойки приймають краплями і виписують зазвичай в кількості від 5 до ЗО мл на
10 днів, тобто найчастіше - на ЗО або 60 прийомів. Настойки - офіцпнальна лікар­
ська форма. При їх виписуванні частини рослин, з яких вони виготовлені, а також
концентрація діючих речовин у рецепті не зазначаються. Настойки виготовляють
переважно на 70 % етиловому спирті, проте в рецепті цього ие зазначають. Призна­
чаючи ефірну настойку, потрібно писати: Tincturae... aethereae.
Виписуючи настойку, після Rp. вказують назву лікарської форми (Tincturae), л і­
карської рослини (родовий відмінок однини), з якої вона виготовлена, і загальну кіль­
кість препарату в мілілітрах. Далі вказують: Da. Signa. - D. S. і спосіб застосування.
Приклад. Виписати настойку беладони (Belladonna). Призначити по 10 крапель
для застосування тричі на день.
Розрахунок. Настойку виписують на 60 прийомів, а її доза на одне застосування 10 крапель. Отже, загальний об’єм настойки: 10 крапель * 60 = 600 крапель. Один
мілілітр спиртової рідини містить 50 крапель, отже, 600 крапель (600 : 50) = 12 - це
12 мл настойки.
Rp.: Tincturae Belladonnae 12 ml
D. S. Приймати по 10 крапель 3 рази на день.
Розрахунок па ЗО або 60 прийомів можна не проводити, а виписуват и настойки
таку кількість міліліт рів, скільки крапель необхідно призначити на один прийом.
Приклад. Виписати настойку валеріани (Valeriana). Призначити по 20 крапель
тричі на день.
Rp.: Tincturae Valerianae 20 ml
D. S. Приймати по 20 крапель 3 рази на день.
Е к с т р а к т и ( E x t r a c ts , - o r u m )

Екстракт (extractum , -і; extract, -s; extract, -s; extracto, -s) - це концентрована ви­
тяжка з лікарської рослинної сировини для внутрішнього або для зовнішнього за­
стосування.
За консистенцією розрізняють екстракти:
1 ) рідкі (extracta fluida) - забарвлені рухомі рідини;
733

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

2 ) густуваті (extracta tenua) - рідини консистенції свіжого меду або патоки

з вмістом вологи понад 25 %;
3) густі (extracta spissa) - в’язка маса з вмістом вологи менше 25 %;
4) сухі (extracta sicca) - легка пориста губчаста маса або порошок із вмістом во­
логи не більше 5 %.
Екстракти виготовляють методами мацерації (настоювання), перколяції (витис­
кування), реперколяції, и роти токової, циркуляційної екстракції та ін. Для екстрагу­
вання діючих речовин з лікарської рослинної сировини найчастіше використовують
воду, іноді спирт різної концентрації. Екстракти - це стійка лікарська форма, яка
може зберігатися досить довго. Сухі екстракти дозують в одиницях маси (грамах)
і виписують у капсулах, порошках, супозиторіях, таблетках.
При виготовленні рідких екстрактів з однієї частини сировини отримують екстрак­
ту в об’ємних частках 1 або 2 , і тому екстракт, на відміну від настойки, є більш кон­
центрованою лікарською формою. Рідкі екстракти, як і настойки, дозують краплями.
Як усі офіцпнальні лікарські форми, рідкі екстракти виписують скороченим
способом. Після Rp. пишуть назву лікарської форми (екстракту - extracti), назву
лікарської рослини (родовий відмінок однини), з якої вона виготовлена, загальну
кількість препарату в грамах, вказівку провізорові - Da. Signa. - D. S. і спосіб за­
стосування.
Рідкого екстракту виписують стільки мілілітрів, скільки крапель призначено на
одне застосування. Виписуючи рецепт, обов’язково зазначають консистенцію екс­
тракту.
Приклад. Виписати 25 г рідкого екстракту крушини (Frangula), призначити по 25
крапель тричі на день.
Rp.: Extr. Frangulae fluidi 25пі1
D. S. Приймати rio 25 крапель 3 рази на день.
У педіатричній практиці рідкі екстракти використовують рідко.
Н а с т о ї , в і д в а р и ( I n f u s a , - o r u m e t d e c o c ta , - o r u m )

Настій (infusum, -і; infusion, -s; infusion, -s; infusion, -s) - рідка лікарська форма,
водиа витяжка з ніжної лікарської рослинної сировини або водний розчин екстрак­
тів. Настої виготовляють як для внутрішнього, так і для зовнішнього застосування.
Відвар (decoctum, -і; decoction, -s; decoction, -s; cocimiento, -s) - рідка лікарська
форма, водна витяжка з грубої лікарської рослинної сировини. Відвар відрізняється
від настою режимом екстракції. Настої виготовляють з ніжних частин рослинної си­
ровини, що легко віддає біологічно активні речовини: трави (herba), листя (folia), кві­
ток (flores) та ін., а також сировини, що містить леткі чи нестійкі речовини, які легко
випаровуються або руйнуються під час тривалого нагрівання. Відвари виготовляють
з твердих частин рослини: коріння (radix), кореневища (rhizoma), бульби (tuber), кори
(cortex) тощо або з сировини, діючі речовини якої важко піддаються екстрагуванню.
Для приготування настоїв і відварів подрібнену лікарську рослинну сировину
кладуть у порцелянову (заздалегідь прогріту протягом 15 хвилин на водяній бані),
емальовану або з нержавіючої сталі інфундирку, заливають водою кімнатної тем­
734

Загальна рецептура

ператури, взятої з урахуванням коефіцієнта водопоглпнання, закривають кришкою
і нагрівають на водяній бані (відвари - протягом ЗО хвилин, настої - 15 хвилин),
часто помішуючи. Після зняття з водяної бані посудину охолоджують при кімнатній
температурі (відвари - протягом 10 хвилин, настої - не менше 45 хвилин). Вміст
посудини проціджують, решту рослинного матеріалу відтискають і додають воду до
приписаного об’єму витяжки.
Настої і відвари використовують у медичній практиці досить широко. Вони містять
у собі біологічно активні лікарські речовини в розчиненому вигляді, що полегшує
і прискорює транспортування (всмоктування) крізь слизову оболонку травного кана­
лу. Настої і відвари призначають для внутрішнього або для зовнішнього застосування
(для примочок, компресів, обмивань, полоскань), а також для клізм. Ці лікарські фор­
ми нестійкі, тому їх виписуютьна 3 -4 дні, тобто на 10-12 прийомів. Для внутрішньо­
го застосування їх призначають столовими, десертними або чайними ложками.
Для виготовлення настоїв або відварів співвідношення лікарської рослинної си­
ровини і екстрагента (води) становить найчастіше 1 : ЗО, рідше 1 : 10 і, як виняток,
1 : 300 (наперстянка, термопсис, іпекакуана).
Рецепти на настої і відвари виписують тільки скороченим способом. Після Rp.
пишуть назву лікарської форми - Infusi seu decocti - Inf. seu dec. у родовому від­
мінку однини. Далі зазначають частину рослини (трава, корінь, квітки тощо), з якої
слід виготовити настій чи відвар, і назву рослини. Після цього зазначають кількість
рослинної сировини в грамах на весь об’єм настою або відвару і загальну масу гото­
вої лікарської форми. Завершує рецепт звернення до провізора - Da. Signa, і спосіб
застосування.
Приклади.
1. Виписати настій з трави горицвіту весняного (Adonis vernalis), no 0,5 г трави
на одну дозу. Призначити по 1 столовій ложці настою тричі надень.
Розрахунок. Трави горицвіту для виготовлення настою потрібно на 12 прийомів:
0,5 г х 12 = 6 г. Щоб розрахувати весь об’єм настою для застосування столовими
ложками, потрібно об’єм однієї столової ложки (15 мл води) помножити на 12 при­
йомів: 15 мл х 12 = 180 мл.
Rp.: Inf. herbae Adonidis vernalis ex 6,0 180 ml
D. S. Приймати no 1 столовій ложці 3 рази надень.
2. Виписати відвар кореневища синюхи блакитної (Polemonium coeruleum), по
0,5 г кореневища на одну дозу. Призначити по 1 столовій ложці тричі на день.
Розрахунок: Кореневища синюхи на 12 прийомів потрібно взяти: 0,5 г х 12 = 6 г.
Весь об’єм відвару становитиме: 15 мл х 12 = 180 мл.
Rp.: Dec. rhizomatis Polemonii coerulei ex 6,0 180 ml
D. S. Приймати rio 1 столовій ложці 3 рази надень.
Виписуючи настій або відвар для зовнішнього застосування, враховують потріб­
ну концентрацію, що в рецепті виражається співвідношенням маси лікарської сиро­
вини (в грамах) і загальної маси лікарської форми (в мілілітрах).
Приклад. Виписати відвар кори дуба у співвідношенні 1:10 для полоскання горла.
735

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Rp.: Dec. corticis Quercus ex 20,0 200 ml
D. S. ГІО 1/2 склянки в підігрітому вигляді для полоскання горла.
Настої і відвари видають з аптеки свіжопрнготовленими. Якщо до настою або від­
вару потрібно додати якісь інші лікарські речовини, що виправляють смак чи за­
пах (солі, сиропи, настойки, екстракти тощо), то їх додають до охолодженої рідини.
У таких випадках суміші (мікстури), які утворилися, виписують за встановленими
правилами.
Приклад. Виписати настій із кореня валеріани (Valeriana) - по 0,5 г кореня на
прийом. До настою додати натрію бромід (Natrii bromidum) - no 0,1 г на прийом
і настойку конвалії (Convallaria) - но 10 крапель на застосування. Призначити по
1 столовій ложці тричі на день.
Розрахунок. Для приготування настою потрібно взяти кореня валеріани: 0,5 г х
12 = 6 г; води: 15 мл х 12 = 180 мл; натрію броміду: 0,1 г * 12 = 1,2 г; настойки конва­
лії: 10 крап, х 12 = 120 крапель. Один грам настойки містить 60 крапель: 120 крапель:
60 крапель = 2 г. Отже, рецепт виглядатиме так:
Rp.: Inf. rad. Valerianae ex 6,0 180 ml
Natrii bromidi 1,2
T-rae Convallariae 2,0
M. D. S. Приймати no 1 столовій ложці 3 рази на день.
С л и з и ( M u c ila g in e s , - u m )

Слиз (mucilago, -inis; mucilage, -s; mucilage, -s; mucilago, -s) - це дисперсні систе­
ми, в яких пайдрібніші частинки (високомолекулярних рідких речовин в’язкої тя­
гучої консистенції) або гідрофільні біоколоїдп (камеді, крохмалі) утворюють з во­
дою стійкі комплекси. Слизи отримують обробленням водою слизуватих речовин
рослинного походження: крохмалю (M ucilago Amyli), аравійської камеді (Mucilago
Gummi arabici), абрикосової камеді (M ucilago Gummi Armenicae), насіння льону
(M ucilago seminum Lini), кореня алтеї (M ucilago radicis Altheae), бульби салепу
(M ucilago tuberis Salep).
Рослинні слизи - це безазотисті органічні речовини, що належать до класу вуг­
леводів (полісахаридів).
Слизи використовують найчастіше як обволікаючі речовини для пом’якшення
подразнювальної дії речовин, які призначають у мікстурах або клізмах. Отже, слизи
відіграють роль корегуючих речовин (Corrigens). Слизи є фармакологічно індифе­
рентними препаратами, які тонким шаром вкривають слизову оболонку і запобіга­
ють її подразненню. Слизи використовують також як захисні засоби при ураженні
слизових оболонок (опіки, запальні процеси).
У мікстурах слизи можуть становити 10-30 %, у клізмах - до 50 % їх загального
об’єму.
Усі слизи є офіцинальними. При виписуванні в рецепті зазначають назву форми Mucilaginis і назву слизу (родовий відмінок однини), його загальний об’єм і спосіб
застосування. Слизи - нестійка форма, тому їх виписують на 2 -3 дні, виготовляють
ex tempore, зберігають у прохолодному місці.
736

Загальна рецептура

Приклади.
1. Виписати мікстуру, що містить хлоралгідрат (Chlorali hydras) - по 0.5 г на за­
стосування, слиз крохмалю (M ucilago Amyli). Призначити по одній столовій
ложпі тричі на день, всього на 6 прийомів.
Rp.: Chlorali hvdratis 3,0
Mucilaginis Amyli 20 ml
Aq. purificatae ad 90 ml
M. D. S. Приймати по 1 столовій ложці 3 рази на день.
2. Виписати 100 мл розчину для лікувальної клізми, який містить хлоралгідрат
(Chlorali hydras) - 1,5 г і слиз крохмалю (mucilago Amyli) з водою порівну.
Rp.: Chlorali hvdratis 1,5
Mucilaginis Amyli
Aq. purificatae ana 50 ml
M. D. S. На одну лікувальну клізму після очищувальної клізми.
С и р о п и ( S ir u p i, -o ru m )

Сирон (sirupus, -і: sirup, -s; sirop, -s; jarabe, -s) - густувата прозора солодка ріди­
на для внутрішнього застосування. Залежно від складу вона має різний смак і за­
пах. Простий сироп готують розчиненням і кип’ятінням рафінованого цукру у воді.
Вміст цукру повинен становити 64 % об’єму сиропу, тому що в менш концентрова­
них розчинах можливий ріст мікроорганізмів, а в більш концентрованих сиропах
цукор випадає в осад.
Сиропи можуть бути смакові й лікарські. Найчастіше використовують такі
см акові сиропи: простий (sirupus simplex), вишневий (sirupus Cerasi), малиновий
(sirupus Rubi idaei), мандариновий (sirupus Citri unshiu).
Сироп лікарський - рідка лікарська форма, призначена для внутрішнього засто­
сування. Це лікарська речовина в концентрованому розчині цукру. Д ля виготовлен­
ня сиропів, що містять лікарські речовини, і фруктових сиропів використовують
простий цукровий сироп, екстракти, настойки, фруктові екстракти.
Ш ироко застосовуються такі лікарські сиропи: алтейний (sirupus Althaeae), реве­
ню (sirupus Rhei), шипшини коричної (sirupus Rosae cinnamoneae), солодки (sirupus
Glycyrrhizae).
Головне призначення сиропів - виправлення смаку лікарських речовин. Сиропи
широко застосовують у педіатричній практиці. Вони є незамінними компонентами
мікстур (corrigens). Усі сиропи є офіцинальними. Виписуючи їх, зазначають лише
назву і загальну кількість. Сиропи додають до мікстур у кількості 5 -2 0 % загального
їх об’єму.
Приклади.
1. Виписати кофеїн-бензоат натрію (0,1 г на 1 дозу) в мікстурі з простим сиро­
пом. Призначити десертними ложками на 12 прийомів.
Розрахунок. Мікстуру виписують на 12 прийомів. Кофеїну-бензоату натрію по­
трібно взяти 0,1 г х 12 = 1,2 г.
737

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Розчинник (або constituons) для мікстури - вода очищена. Призначаючи десерт­
ними ложками, на один прийом потрібно 10 мл, а на 12 прийомів - 10 мл х 12 =
120 мл мікстури. Сироп у мікстурі становитиме 20 % всієї її маси, тобто: 120 х
20:100 = 24 мл.
Rp.: Coffeinum-natrii benzoatis 1,2
Si гирі s іm p 1іс іs 24 ml
Aq. purificatac ad 120 ml
M. D. S. Приймати по одній десертній ложці 3 рази надень.
2. Виписати настій листя наперстянки (fol. Digitalis) по 0,05 г на застосування з
простим сиропом у мікстурі. Призначити по 1 столовій ложці тричі надень.
Rp.: Inf. fol. Digitalis ex 0,6 180 ml
Sirupi simplicis 20 ml
M. D. S. Приймати по одній столовій ложці 3 рази на день.
Настої і відвари з сиропами широко застосовують у педіатрії. Приймати рідкі лі­
карські форми дитині зручніше, ніж порошки чи таблетки.
Приклад. Для дитини 2 років виписати настій кореня алтеї лікарської (A lthaea) по 0,15 г кореня на застосування. Додати простий сироп. Призначити по 1 чайній
ложці 4 рази на день.
Rp.: Inf. rad. Althaeae ex 1,8 60 ml
Sirupi simplicis 10 ml
M. D. S. Приймати no 1 чайній ложці 4 рази надень.
Для виготовлення настоїв і відварів для внутрішнього застосування, для полос­
кань, припарок, ваші (для зовнішнього застосування) або для куріння застосовують
збори.
А р о м а т и ч н і в о д и ( A q u a e a r o m a t ic a e , a q u a r u m a r o m a t ic a r u m )

Ароматична вода (aqua, -ае; aromatica, -ае; aromatic water, -s; eau, -s; aromatique,
-s; aqua, -s; aromatica, -s) - це водний екстракт з рослинної сировини, який містить
ефірні олії. Ароматичні води прозорі, злегка опалесціюють і мають запах речовин,
які входять до їх складу. Ароматичні води при зберіганні нестійкі. їх використову­
ють для виправлення смаку або запаху лікарських препаратів, до складу яких вхо­
дять речовини з неприємними органолептичними властивостями. Деякі ароматичні
води мають лікувальні властивості завдяки антисептичній дії або здатності підви­
щувати секреторну й моторну активність шлунка.
Ароматичні води є офіцинальною лікарською формою. До них належать води:
гіркого мигдалю (Aqua Amygdalarum amararum), м’яти перцевої (Aqua M enthae
piperitae), шипшини коричної (Aqua Rosae cinnamomeae), вода кропу (Aqua
Foencheli). Ароматичні води виписують у мікстурах.
Приклад. Виписати воду кропу (Aqua Foencheli) і призначити її по одній чайній
ложці тричі надень.
Rp.: Aq. Foencheli 60 ml
D. S. Приймати по одній чайній ложці 3 рази на день.
738

Загальна рецептура

У мікстурах ароматичні води можуть бути формоутворювальними (constituons)
і для виправлення смаку (corrigens) речовинами.
Приклад. Виписати натрію бромід (N atrii bromidum) по 0.5 г на дозу в мікстурі на
воді шипшини коричної (aqua Rosae cinnamomeae).
Rp.: Natrii bromidi 6,0
Aq. Rosae cinnamomeae ad 180 ml
M. D. S. Приймати постоловій ложці 3 рази на день.
Е м у л ь с і ї ( E m u ls ia , - u m ; e m u ls io n e s , - u m )

Емульсія (emulsio, -onis; emulsion, -s; emulsion, -s; emulsion, -es) - рідка лікарська
форма, є дисперсною системою із взаємно нерозчинних рідин. Використовують для
внутрішнього та зовнішнього застосування, а також для ін’єкцій. Дисперсійне се­
редовище емульсій - вода, а дисперсна ф аза - нерозчинні у воді рідини (жирні або
ефірні олії, бальзами тощо).
Лікарські речовини містяться в емульсії в диспергованому стані, причому із
збільшенням ступеня подрібнення речовини зростає її активна поверхня. У вигля­
ді емульсій значною мірою прискорюється дія лікарських речовин на організм, що
пояснюється більшою активною поверхнею подрібненої речовини і збільшенням
ступеня її взаємодії з тканинами організму. Подрібнення речовини сприяє зростан­
ню її адсорбуючих властивостей. Позитивними властивостями емульсії як лікар­
ської форми є здатність маскувати неприємний смак олій і деяких інших речовин
і пом’якшувати подразнювальну дію лікарських речовин на слизові оболонки. З а­
стосування емульсії сприяє більшій точності дозування рідин, які не змішуються
з водою, і дає змогу рівномірніше розподіляти в олії лікарські речовини.
Емульсію використовують як самостійну лікарську форму або як основу для
мікстури. Призначають для застосування ложками. Емульсії - нестійка лікарська
форма. Вони погано зберігаються, що значно обмежує їх практичне застосування.
Емульсії для внутрішнього застосування виписують на 3 -4 дні. Емульсії можна ви­
готовляти з насіння (Emulsa ex seminibus) або з олії (Emulsa ex oleis).
Е м ульсії з насіння, яке містить олії - солодкого мигдалю (semina Amygdalari
dulcis), маку (sem ina Papaveris), гарбуза (semina Cucurbitae), земляного горіха
(semina Arachidis) тощо. У насінні, крім олії, містяться емульгатори - речовини
білкової природи, що надають емульсії агрегатну стійкість. Якщо кількість насіння
в рецепті не зазначено, то емульсію виготовляють у співвідношенні 1 : 10 (1 0 г на­
сіння на 100 мл емульсії).
Виписати в рецепті емульсію можна скороченим або розгорнутим способом.
Виписуючи скороченим способом, після Rp. зазначають назву лікарської форми
(емульсії - Emulsi), насіння (seminum) і назву рослини (родовий відмінок однини),
масу насіння і загальний об’єм емульсії. Далі - звернення до провізора: Da. Signa,
і спосіб застосування.
П р и к л а д . Виписати 200 г емульсії з 20 г насіння солодкого мигдалю (semina
Amygdali dulcis). Призначити по 1 столовій ложці тричі на день.
739

СПЕЦІАЛЬН А ФАРМ АКО ЛО ГІЯ

Rp.: Emulsionis sein. Amygdali dulcis ex 20.0 200 ml
D. S. Приймати по одній столовій ложці 3 рази на день.
Виписуючи розгорнутим способом, після Rp. зазначають насіння і назву рослини
(родовий відмінок однини), його кількість, об’єм води, вказівку провізорові (Misce
fiat emulsuin і Da. Signa.) та спосіб застосування.
Приклад.
Rp.: Seminum Amygdali dulcis 20,0
Aquae purificatae ad 200 ml
M. f. emulsum
D. S. Приймати по одній столовій ложці 3 рази на день.
О лійні ем ульсії виготовляють з олій, які здатні емульгуватися, води й емульгато­
ра, що робить емульсію стійкішою. Для отримання олійних емульсій використову­
ють олії: мигдалеву (oleum Amygdalarum), персикову (oleum Persicorum), рицинову
(oleum Ricini), вазелінове масло (oleum Vaselini). Як емульгатори використовують
аравійську камедь (gummi Arabicum) - засохлий слиз, що витікає зі щілин кори ака­
цій тропічної Африки, камедь трагаканта (gummi Tragacanthae) - клейку речовину,
що витікає з надрізів кори цього дерева, желатозу (Gelatosa) - продукт гідролізу
тваринного клею, желатину, жовток курячого яйця (vitellum ovi).
В олійній емульсії для кращого емульгування на дві частини олії належить взяти
одну частину емульгатора і сімнадцять частин води (співвідношення інгредієнтів
2 :1 : 17). Доброякісна емульсія утворюється, коли з 10 частин олії виготовляють 100
частин емульсії.
Як і насіннєву, олійну емульсію можна виписати скороченим або розгорнутим
способом. Виписуючи емульсію скороченим способом, після Rp. наводять назву л і­
карської форми (емульсії - emulsi), олії (оіеі) і рослини (родовий відмінок однини),
зазначають масу олії і загальний об’єм емульсії. Далі пишуть вказівку провізорові:
Da. Signa, і спосіб застосування.
Приклад. Виписати 200 мл емульсії з 20 г рицинової олії (oleum Ricini). Прийня­
ти столовими ложками протягом ЗО хв.
Rp.: Emulsi olei Ricini ex 20,0 200 ml
D. S. Прийняти столовими ложками протягом ЗО хвилин.
Виписуючи розгорнутим способом, після Rp. пишуть назву олії, емульгатора, води
(родовий відмінок однини, їх масу, дають вказівку провізорові (Misce fiat emulsum
і Da. Signa.), зазначають спосіб застосування.
Rp.: Olei Ricini 20,0
Gelatosae 10,0
Aq. purificatae 170 ml
M. f. emulsum
D. S. Прийняти столовими ложками протягом ЗО хвилин.
Емульсії досить поширені в педіатричній практиці. Дітям призначають їх найчас­
тіше, оскільки ця лікарська форма дає змогу добре маскувати неприємні органолеп­
тичні властивості окремих лікарських речовин.
740

Загальна рецептура
С у с п е н з і ї ( S u s p e n s io n e s , - u m )

Суспензія (suspensio, -onis; suspensiones, -s; suspensiones, -s; suspensiones, -s) - це
рідка лікарська форма, що є дисперсною системою, в якій тверда речовина суспен­
дована в рідині. Суспензії призначають для внутрішнього, а також для зовнішнього
та парентерального застосування.
Дисперсійним середовищем суспензііі може бути вода, рослинна олія, гліцерин
тощо, а дисперсною фазою - тверді частинки лікарських речовин, нерозчинних у
цьому середовищі. Розміри частинок можуть бути від 0,1 до 1 мкм і більше. Суспен­
зії утворюються в тих випадках, коли лікарська речовина нерозчинна в рідині (н а­
приклад, магнію оксид нерозчинний у воді) або кількість приписаної лікарської ре­
човини перевищує її розчинність (наприклад, гідрокортизону ацетат більше 0,2 %).
Суспензія може утворюватись, коли лікарські речовини в лікарській формі взаємо­
діють між собою, утворюючи нерозчинний комплекс, який випадає в осад.
Суспензії можна виписувати розгорнутим способом. У такому разі після Rp. за­
значають назви компонентів (родовий відмінок однини) та їх масу. Далі пишуть:
Misce, fiat suspensio M. f. susp. і Da. Signa, та зазначають спосіб застосування.
Приклад. Виписати 50 мл стерильної суспензії на вазеліновому маслі (Oleum
Vaselini), що містить 0,5 % трихомонациду (Trichomonacidum). Призначити для вве­
дення у сечовий міхур по 10 мл. Перед застосуванням збовтати.
Rp.: Trichomonacidi 0,25
О lei Vaselini ad 50 ml
M. f. suspensio
Sterilisetur!
D. S. Вводити у сечовий міхур по 10 мл. Перед застосуванням збовтувати.
Скороченим способом суспензію можна виписувати, коли дисперсійним середо­
вищем у ній є вода. Після Rp. пишуть назву лікарської форми (Suspensionis), лікар­
ської речовини (родовий відмінок однини), зазначають концентрацію суспензії та її
масу. Далі - D. S. і спосіб застосування.
Приклад. Виписати 5 мл водної суспензії, що містить 0,5 % гідрокортизону ацета­
ту (H ydrocortisoni acetas) у вигляді очних крапель. Призначити по 2 краплі тричі на
день у праве око. Перед застосуванням збовтувати.
Rp.: Suspensionis Hydrocortisoni acetatis 0,5 % 5 ml
D. S. Очні краплі. ГІо 2 краплі у праве око 3 рази па день.
Перед застосуванням збовтувати.
Суспензії, що складаються з більше ніж 2 речовин, можна вважати різновидом
мікстур (m ixtura agitandae).
З ар убіж н і рідк і лікарські ф ор м и для внутріш нього застосуван н я
Р ід и н и ( L iq u o r e s , - u m )

Рідина (liquor, -oris; liquor, -s; liqueur, -s; licor, -s) - водний (іноді спиртовий) роз­
чин однієї або кількох лікарських речовин.
741

С ПЕЦІАЛЬНА Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

Приклад.
Rp.: Liquoris Ammonii anisati 30 ml
D. S. Приймати no 10 крапель 3 рази на день.
М а г м и (M a g m a ta , -u m )

Магма (magma, -atis; magma, -s; magma, -s; magma, -s) - не суспензії з більшим
розміром часточок, білих, нерозчинних у воді речовин, наприклад, магнію сульфату,
вісмуту тощо.
Приклад.
Rp.: M agmatis Magnesii sulfatis 100 ml
D. S. Приймати по одній чайній ложці.
Н а п о ї ( P o t io n e s )

Напій (potio, -onis; potion, -s; potion, -s; potion, -es) - це рідка лікарська форма, до
складу якої входять фармакологічно активні речовини, вода і різні сиропи. Насправ­
ді це підсолоджені мікстури, які дозують столовими (для дорослих) або чайними
(для дітей) ложками.
Приклад.
Rp.: Potionis alcoholisatae cum Rheo 150 ml
D. S. Приймати по одній столовій ложці 2 рази на день.
Л и м о н а д и ( L im o n a t a , - o r u m )

Лимонад (limonatum, -і; limonade, -s; limonade, -s; limonada, -s) - ne солодкі або
підкислені рідини для внутрішнього застосування.
їх отримують розчиненням у воді простих сиропів, хлороводневої, цитринової,
виннокам’яної, фосфорної або молочної кислот. Готують лимонади екстемпорально.
Приклад.
Rp.: Limonati hydrochloridi 500 ml
D. S. Приймати по одній столовій ложці 3 рази на день.
Е л ік с и р и ( E lix ir ia , -o ru m )

Еліксир (elixirium, -іі; elixir, -s; elixir, -s; elixir, -es) - цс прозора ароматна при­
ємного смаку рідина, водно-спиртовий розчин однієї або кількох лікарських речо­
вин. Більшість еліксирів виготовляють на основі ароматичного еліксиру (elixirium
arom aticum ) додаванням до нього різних лікарських засобів. Еліксири стійкі при
зберіганні. їх застосовують виключно внутрішньо. До еліксиру додають мірку для
дозування, в інших випадках їх приймають столовими, десертними або чайними
ложками.
Приклад.
Rp.: Elixirii pectoralis 25 ml
D. S. Приймати по ЗО крапель 4 рази на день.
742

Загальна рецептура
Л ін к т у с и ( L in c ti, -o ru m )

Лінктус (linctum , -і; linctusc, -s; linctuse, -s; linctuse, -s) - це густої консистенції
рідина для застосування малими ковтками. Готують на основі сиропів, до яких до­
дають різні лікарські речовини, найчастіше протикашльові засоби.
К о в т к и (H a u s tu s , - tu u m )

Ковток (haustus, -us; draught, -s; gorgea, -s; trago, -s) - це рідкий лікарський пре­
парат для одноразового застосування (на один ковток).
Приклад.
Rp.: Haustus Extracti Filicis maris spissi 50,0
D. S. Протиглисний препарат усередину на один прийом.
Б а л ь з а м и ( B a ls a m a , - o r u m )

Бальзам (balsamum, -і; balsam, -s; baume, -s; balsamo, -s) - це ароматична рідина
рослинного походження, яка містить органічні безазотні сполуки: спирти, ефірні
олії, терпени, смоли, альдегіди, кетони, складні ефіри, а також синтетичні речовини,
наприклад, Vinilinum seu Balsamum Schostakowsky (y цьому випадку термін “баль­
зам має переносне значення - “цілющий засіб”). Бальзами мають антисептичну, де­
зодоруючу, місцевоподразнювальну, відхаркувальну, діуретичну дію.
Приклад.
Rp.: Balsami Tolutani 1,25
Sacchari 66,0
Aquae purificatae ad 100 ml
M. D. S. Приймати по одній чайній ложці 3 рази на день.
або
Rp.: Balsami contra pertussim 30 ml
D. S. Приймати по 10 крапель 3 рази надень.
К л із м и (E n e m a ta , - u m )

Клізма (enema, -atis; lavage, -s; clystere, -s; clister, -s) - розчин для введення у пря­
му кишку. Клізми бувають очисні, живильні, лікувальні, а також для введення рент­
геноконтрастних засобів перед рентгеноскопією прямої кишки.
Приклад.
Rp.: Enematis Magnesii sulfatis 100 ml
D. S. 60-100 мл препарату ввести у пряму кишку перед рентгенологіч­
ним обстеженням.

Лікарські форми для інгаляції
(Formae m edicam entorum pro inhalationibus)
Лікарські форми для інгаляцій є рідкими лікарськими формами, які вводять в ор­
ганізм через дихальні шляхи за допомогою інгаляторів, у вигляді парів або аерозолів.
743

СПЕЦІАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ
А е р о з о л і ( A e r o s o la , - o r u m )

Аерозоль (aerosolum, -і; aérosol, -s; aérosol, -s seu microbrouillard, -s; aerosola, -s) це лікарська форма, що є дисперсною системою, в якій дисперсійним середовищем
є газ або газова суміш, а дисперсною фазою — частинки лікарської речовини (твер­
дої або рідкої консистенції), їх виготовляють промисловим способом і випускають
у спеціальних ємкостях, герметично закритих клапаном. Аерозолі використовують
для місцевої дії на шкіру і слизові оболонки, а також шляхом інгаляції для загаль­
ної дії на організм. Для інгаляцій придатні аерозолі з розміром частинок від 0,5 до
10 мкм. Для зовнішнього застосування призначені аерозольні препарати у вигляді
розчинів, лініментів, піни, плівки та ін.
П ри кл а д .

Rp.: Aerosoli “Inhalypt” ЗО ml
D. S. Зрошувати мигдалики по 1-2 секунди 3 -4 рази на добу.
З а р у б іж н і лікарські ф о р м и д л я ін гал яц ій
І н г а л я ц ії ( In h a la tio n e s , -u m )

Інгаляція (inhalatio, -onis; inhalation, -s; inhalation, -s; inhalation, -s) - переважно
офіцинальна лікарська форма для введення лікарських речовин у вигляді найдрібніших краплин у нижні відділи дихальних шляхів для місцевої або загальної (гіострезорбтивної) дії, їх найчастіше виписують як офіцинальні лікарські форми. Магі­
стральні інгаляції виписують як мікстури або розчини.
Приклад.

Форма офіцинальна:
Rp.: Inhalationis bronchialis 15 ml
D. S. Д ля інгаляцій.

Форма магістральна:
Rp.: Natrii hydrogencarbonatis 2,5
Natrii chloridi 0,5
Aquae Amygdalarum amararum 10 ml
Tincturae M enthae 5 ml
Glycerini 25 ml
Aquae purificatae 100 ml
M. D. S. Для інгаляцій.
П а р а ( V a p o r , - o r is )

Пара (vapor,-oris: vapor,-s; vapeur,-s; vapor, -es) - офіцинальна лікарська форма
рідкої або твердої консистенції при кімнатній температурі, яка випаровується під
час незначного нагрівання. ГІару, яка утворюється, вдихають, що забезпечує місцеву
дію лікарського засобу.
744

Загальна рецептура
П риклад.

Rp.: Vaporis M entholi 100,0
D, S. Для інгаляцій одну чайну ложку препарату розчинити у 500 мл
гарячої води.
З б о р и ( S p e c ie s , - e r u m )
З б ір (species, -еі; species, -s; especes, -s) - це суміш кількох видів подрібненої або
цільної лікарської рослинної сировини, до якої іноді додають лікарські речовини
(солі, ефірні олії та ін.). Збори як недозовану лікарську форму виписують по 5 0 200 г. У складі зборів не слід виписувати сильнодіючі речовини, враховуючи неточ­
ність дозування цієї лікарської форми.
Виписуючи рецепт, після Rp. пишуть спочатку Specierum (родовий відмінок мно­
жини), далі - назву збору і загальну його кількість. У сигнатурі дають докладну вка­
зівку про спосіб виготовлення препарату і його застосування.
П р и к л а д . Виписати 100 г протиастматичного збору. Призначити по 1/2 чайної
ложки для спалювання і вдихання диму.
Rp.: Specierum antiasthm aticarum 100,0
D. S. ГІо 1/2 чайної ложки спалювати і вдихати дим.

745

ДОДАТКИ

746

Д одат ок 1
Д о д а т о к 1 (д о н аказу ІУі 360)
д о П равил вип исуван ня рецептів
та впм ог-зам овлень
на л ікарські засоби і вироби
м едичного п ризначення
П різвищ е, ім 'я та по батькові і вік х в о р о го _____________________________ _____________________
А дреса хворого або номер м едичної карти ам булаторного х в о р о г о ___________________________
Н азва та к ількість вип исан и х л ік ар ськ и х за с о б ів __________ __________________________________
Н ом ер рец епта N _____________________________
______________________________________
(дата вип иски р е ц е п т а )___________________________ __________________________________________
лін ія відриву
Ф о р м а рец еп ту р н о го б л а н к а N 1 ( ф - 1 ) д л я ви п и су в ан н я л ік а р с ь к и х за с о б ів і виробів м едичного
п р и зн ач ен н я, щ о в ід п у ск аю ть ся з а п овн у вар тість, б езо п л а тн о , з о п латою 50 % і т а к и х , щ о п ід ­
л ягаю ть п р ед м етн о -к іл ь к існ о м у о бліку
* І Іазва зак л ад у
(ш там п за к л а д у )

Код зак л ад у за З К У Д
Код зак л ад у за З К І 1 0
М едична доку м ен тац ія Ф - 1

РЕЦ ЕП Т
(д орослий , д и тячи й п отрібне п ідкресл и ти )

З а п овн у вартість

Н ом ер рецепта N _
“____ “ ___________20 _ р.
(дата вип иски рец епта)

Б е зо п л а т н о

О п л ата 50 %

П різвищ е, ім 'я та по батькові і вік х в о р о го _______________________________________________________
А дреса хворого або ном ер м едичної карти ам булаторн ого хворого_
П різвищ е, ім 'я та по батькові л ік а р я ______________________________

КР:

КР:

Кр:
П ідпис т а о со б и ста п ечатк а
л ік а р я (р о зб ір л и в о )
Р е ц е п т д ій сн и й п р о тяго м 1 м ісяц я

М .П .
п ечатка л ікувальн оп роф іл акти чн о го закл аду

747

П А М 'Я Т К А Л ІК А Р Ю
(друкується на зворотному боці рецептурного бланка)
Код лікувально-профілактичного закладу друкується друкарським способом або ста­
виться штамп.
Рецепт виписується латинською мовою, розбірливо, чітко, чорнилом або кульковою
ручкою, виправлення забороняються.
Па одному рецептурному бланку виписується: одне найменування лікарського засо­
бу, що вміщує отруііні або наркотичні лікарські засоби, або 1-3 найменування інших
л ікаре ькпх засобі в.
Дозволяються тільки прийняті правилами скорочення позначень.
Тверді і сипкі речовини в грамах (0,01; 0,5; 1,0), рідкі - в мілілітрах, грамах і краплях.
Спосіб вживання пишеться державною мовою відповідно до Закону України “Про
мови в Українській PCP”, забороняється обмежуватись загальними вказівками: “Вну­
трішнє”, “Зовнішнє", “Відомо” і т. ін.

Штамп аптеки
№ лікарської форми
індивідуального виготовлення

Перевірив

Відпустив
Прийняв

Виготовив

*) Л ікарі, які займ аю ться п риватною м едичною практикою , у верхньом у л ів о м у куті зазн ачаю ть
свою адресу, номер ліцензії.
**) З аб орон яється нанесення на рец ептурн ий бл ан к бу д ь-яко ї інф орм ації (у тому
числі й рекл ам ної), за вин ятком ном ера страхового п оліса (з а необхідності).

748

Д одат ок 2

Ф О Р М А С П Е Ц ІА Л Ь Н О Г О Б Л А Н К А № З (Ф -3 )
Д Л Я В И П И С У В А Н Н Я Н А Р К О Т И Ч Н И Х З А С О Б ІВ

Назва закладу
Код закладу за ЗКУД
(штамп закладу)
Код закладу за З К І10
Медична документація
ф-3
Рецепт на право отримання лікарського засобу, що містить наркотичну речовину
Серія

№ _______
_______________________________ 2 0 ____ р.

Документ особливого обліку
Прізвище, ініціали, вік хворого________________ _____
Адреса хворого або номер медичної картки амбулаторного хворого__________
Прізвище, ініціали лікаря_______________________________________________

Кр-:

Підпис та особиста печатка лікаря (розбірливо)
Печатка лікувального закладу
Рецепт залишається в аптеці
Назви лікарських речовин пишуть у рецепті латинською мовою, у родовому відмін­
ку, кожну — з великої літери і з нового рядка; спочатку зазначають назви отруйних
і сильнодіючих речовин, потім — усі інші.
Кількість лікарської речовини позначається в рецепті праворуч від її назви. Масу
рідин вказують у грамах, мілілітрах або краплях. Кількість грамів чи мілілітрів по­
значають арабською цифрою, а кількість крапель — римською цифрою, перед якою
пишуть gtt. (скорочення слова ‘^иК ав” — “крапель“ у знахідному відмінку).

749

Д одат ок З

Наказ МОЗ від 19.07.2005 N 360
(зі змінами та доповненнями)
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України 20 липня 2005 р.
наказ № 782/11062

ПРАВИЛА
вип и суван н я рец еп тів та вим ог-зам овлен ь
на лікарські засоби і в и р оби м ед и ч н о го п р и зн ач ен н я

1.
З а га льн і вим оги до вип исува н ня т а оф орм лення р ецеп т ів на ліка р ські засоби і вироби
м едичного п ризначення
1.1. Рецепти на лікарські засоби і вироби медичного призначення (далі - Рецепти)
виписуються лікарями закладів охорони здоров’я незалежно від форм власності
та підпорядкування, згідно з видами медичної практики, на які було видано ліцен­
зію М ОЗ України та відповідно до лікарських посад (далі - медичні працівники).
Рецепти на лікарські засоби, вироби медичного призначення, які відпускаються
на пільгових умовах чи безоплатно, дозволяється виписувати лікарям державних
та комунальних закладів охорони здоров'я за узгодженням з органами охорони
здоров’я місцевих державних адміністрацій.
1.2. Медичні працівники, які мають право виписувати рецепти, є відповідальними за
призначення хворому ліків та додержання правил виписування рецептів згідно із
законодавством України.
1.3. Рецепти виписуються хворому за наявності відповідних показань з обов’язковим
записом про призначення лікарських засобів чи виробів медичного призначення в ме­
дичній документації (історія хвороби, медична карта амбулаторного чи стаціонарного
хворого).
Рецепти виписуються на лікарські засоби, зареєстровані в Україні, крім випадків, пе­
редбачених чинним законодавством.
1.4. Рецепти повинні мати кутовий штамп закладу охорони здоров’я та завіряти­
ся підписом і особистою печаткою лікаря, а у випадках, передбачених цим наказом
(п. 1.14), додатково - круглою печаткою суб’єкта господарювання, що провадить діяль­
ність, пов’язану з медичною практикою.
Завіряти печаткою закладу охорони здоров’я або іншого суб’єкта господарювання, що
провадить діяльність, пов’язану з медичною практикою, не заповнені та не підписані ме­
дичним працівником рецептурні бланки забороняється.
1.5. Лікарі, які займаються приватною медичною практикою, на рецептурних
бланках у верхньому лівому куті зазначають свою адресу, номер ліцензії та дату
її видачі.
1.6 . Рецепти обов’язково виписуються на:
- рецептурні лікарські засоби;
- безрецептурні лікарські засоби, вироби медичного призначення у разі від­
пуску їх безоплатно чи на пільгових умовах;
750

- лікарські засоби, які виготовляються в умовах аптеки для конкретного паці­
єнта.
1.7. Рецепти виписуються на рецептурному бланку форми № 1(ф -1) (Додаток 1) та
спеціальному рецептурному бланку форми V 3 (ф-3), зразок якого затвердженні!
постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 58 (58-2003-п) “Про за­
твердження Порядку здійснення контролю за обігом наркотичних (психотроп­
них) лікарських засобів” (із змінами), та виготовляються друкарським способом.
1.8. Забороняється нанесення на рецептурний бланк будь-якої інформації (у тому
числі і рекламної), за винятком номера страхового поліса (за необхідності).
1.9. Назва лікарського засобу, формоутворюючпх та корегуючих речовин, його
склад, лікарська форма, звернення лікаря до фармацевтичного працівника про ви­
готовлення та видачу лікарських засобів пишуться латинською мовою.
Використання латинських скорочень дозволяється тільки відповідно до прийнятих
у медичній і фармацевтичній практиці (Додаток 2).
Забороняється скорочення близьких за найменуванням інгредієнтів, що може при­
звести до плутанини відносно того, який лікарський засіб приписано.
1.10. Спосіб застосування ліків пишеться державною мовою або мовою міжнаціо­
нального спілкування відповідно до Закону Української PCP “Про мовп в Укра­
їнській PC P” (8312—11) із зазначенням дози, частоти, часу та умов прийому. Забо­
роняється обмежуватися загальними вказівками типу “Зовнішнє”, “Відомо" тощо.
1.11. Рецепти виписуються чітко і розбірливо чорнилом або кульковою ручкою
з обов’язковим заповненням належної інформації, передбаченої формою бланка
Рецепта. Виправлення в Рецепті не дозволяється.
1.12. Усі специфічні вказівки, помітки медичного працівника (“Хронічно хворому”, “За
спеціальним призначенням”) додатково завіряються його підписом та печаткою.
1.13. Рецепти на лікарські засоби, крім наркотичних (психотропних) лікарських за­
собів та лікарського засобу трамадол (незалежно від його торговельної назви та
лікарської форми далі - трамадол), і вироби медичного призначення виписуються
на рецептурних бланках ф - 1.
Рецепти на наркотичні (психотропні) лікарські засоби у чистому вигляді або в суміші
з індиферентними речовинами та трамадол виписуються на спеціальних рецептурних
бланках ф-3 (58-2003-п).
Рецепт ф-3 (58-2003-п) додатково підписується керівником закладу охорони здоров'я
або його заступником з лікувальної роботи (а в разі їх відсутності - завідувачем відді­
лення цього закладу, на якого покладена відповідальність за призначення наркотичних
(психотропних) лікарських засобів та трамадолу), і завіряється печаткою суб’єкта гос­
подарювання, що провадить діяльність, пов’язану з медичною практикою.
1.14. На рецептурних бланках ф-1 дозволяється виписувати не більше трьох
найменувань лікарських засобів.
Одне найменування лікарського засобу виписується у разі:
- призначення пільговим категоріям населення на бланку ф - 1;
- які підлягають предметно-кількісному обліку;
- призначення наркотичних (психотропних) лікарських засобів на бланку ф-3.
1.15. Рецепти на лікарські засоби, які підлягають предметно-кількісному обліку (До­
даток 3), що відпускаються на пільгових умовах чи безоплатно, крім наркотичних
(психотропних) лікарських засобів та трамадолу, виписуються у 2 примірниках
на бланку ф - 1.
j

751

1.16. У разі виписування безоплатно чи на пільгових умовах наркотичних (психо­
тропних) лікарських засобів та трамадолу поряд з виписуванням рецепта на блан­
ку ф-3 (58-2003-п) виписуються додатково рецепти на бланку ф-1.
1.17. Пільговим категоріям пацієнтів, що проводять ін’єкції поза межами лікувально-профілактпчних закладів, дозволяється виписувати до 100 г етилового спирту
безоплатно на місяць.
1.18. У разі необхідності (відрядження, відпустка тощо) пацієнту, в тому числі тим,
хто має право на безоплатне чи пільгове забезпечення, дозволяється виписувати
на одному рецептурному бланку лікарські засоби в кількості, передбаченій для
тримісячного курсу лікування, ураховуючи норми відпуску лікарських засобів.
При виписуванні таких рецептів лікар повинен зробити вказівку "Хронічно хворому”.
1.19. У разі необхідності, відповідно до дозового режиму, дозволяється виписувати
рецепт на лікарський засіб у кількості, иеобхідніії для продовження чи повторен­
ня курсу лікування, шляхом зазначення кратності видачі ліків, за винятком лікар­
ських засобів, для яких встановлені норми відпуску, зазначені в п. 1.22 .
1.20. Для хворих із затяжними і хронічними захворюваннями рецепти на лікарські
засоби, що містять фенобарбітал у суміші з іншими лікарськими засобами та нале­
жать до рецептурних, можуть виписуватись на рецептурному бланку ф -1 на курс
лікування до одного місяця з обов’язковою вказівкою лікаря “За спеціальним
призначенням”.
1.21. Забороняється виписувати рецепти на лікарські засоби, перелічені в Додатку 5
до цих Правил, та їх аналоги за дією, що використовуються для усіх видів наркозу
(інгаляційного, неінгаля цій ного, ввідного) та з метою досягнення міорелаксації
при хірургічних та діагностичних втручаннях.
1.22. Забороняється виписувати в одному рецепті наведені нижче лікарські засоби у
більшій кількості, ніж та, що вказана у таблиці:

752

Н азва л ік а р с ь к о го за со б у

Г р а н и ч н о д о п у с т и м а д л я в ід п у с к у к іл ь к іс т ь за с о б у
на о д и н р е ц е пт

А м ф епрам он (ф епранон), драже 0,025 г
Бупренорф ін таблетки 0,2 мг таблетки 0.4 мг таблетки
2 мг ампули 0,3 мг - 1 мл ам пули 0,6 мг - 2 мл
Дим еноксадол (естоцин) таблетки 5 мг, 15 мг, ЗО мг.
60 мг
М орф іну гідрохлорид
таблетки 10 мг, ам пули 1 % - 1 мл
Н атрію оксибутират та інші солі оксим асляної кислоти
ампули 20 % - 5 ,1 0 мл ф лакони 66,7 % - 50 мл
О мнопон, ам пули 1 % - 1 мл
П сихотропні лікарські засоби*
Трим еперидину гідрохлорид, таблетки 25 мг ампули
1,2 % - 1 мл
Триазолам (хальціон), таблетки 0,25 мг
Етилм орф іну гідрохлорид **, таблетки 10 мг, 15 мг
П росидол табл етки 25 мг ам пули 1 % - 1 мл
Трам адол (м іжнародна
непатентована назва)
кап сул и,таб л е тки 0,05 г
ампули 5 % - 1 мл
ампули 5 % - 2 мл
краплі 0,1 г в 1 мл
супозиторії ректальні 0,1 г

50 драже
20 табл. 20 табл. 10-12 табл. 20 амп. 10 амп.
12 табл.
0,1 г (загальної кількості м орф іну у перерахунку на
безвод ну основу)
10 амп. 1 ф лакон
0,1 г (загальної кількості м орф іну, кодеїну, тебаїну
в перерахунку на безводну основу) 1 0 -1 2 табл., 10 амп.
табл.
0,25 г (загальної к-сті тримелеридну
в перерахунку на безводну основу)
ЗО табл.
0,2 г (загальної кількості етилм орф іну в перерахунку на
безвод ну основу)
табл.
0,25 г (загальної кількості просидолу
в перерахунку на безводну основу)

Атропін та його солі
порош ок
Тетракаїн порош ок
Тригексиф енідил
Атракурій
Векуроній
П іпекуроній
Рокуроній
Суксаметоній
Буторф анол (м орадол тощ о)
Д иф енгідрам ін (димедрол)
тверді форми
Зопіклон
Клонідин (клоф елін):
субстанція, рідкі ф орми
М етандієнон
Нандролон
Прометазин

0,01 г

ЗО капе.,табл.
10 амп
10 амп.
1 ф лакон 50 мл
20 супозиторіїв

1г
0,12 г
0,05 г
0,004 г
0,004 г
0,05 г
0,1 г
0,008 г
2,1 г
0,075 г
0,015 г
0,05 г
0,05 г

* В іднесені до психотропних л ік ар сь к и х засобів згід н о із Зак о н о м У країн и "П ро наркотичні
засоби, психотропні речовини і прекурсори" (6 0 /9 5 -В Р ).
** В очн и х крап л ях та м азях ети л м о р ф ін у гідрохлорид мож е вип исувати сь у кількості д о 1 г за
наявності вказівки медичного п рацівн и ка на рецепті ‘'З а сп еціальни м п р и зн ач ен н ям ”, завір ен о ї
підписом, власною печаткою л ік ар я та печаткою л ік у в альн о -п р о ф іл ак ти ч н о го закладу.

753

У разі надходження зазначених у таблиці лікарських засобів в оригінальних упаков­
ках, іцо містять більшу кількість таблеток від указаної норми відпуску, дозволяється ви­
писувати в рецепті 1 упаковку, але не більше 50 таблеток.
1.22.1. Наркотичні (психотропні) комбіновані лікарські засоби, які підлягають предметно-кількісному обліку, виписуються медичними працівниками на рецептур­
них бланках ф - 1.
1.22.2. Забороняється виписувати в одному рецепті ф-1- наркотичні (психотропні)
комбіновані лікарські засоби у більшій кількості у їх складі наркотичних засобів
або психотропних речовин і прекурсорів, ніж та, що вказана у таблиці:

Н азва н а р к о т и ч н о го за со б у , п с и х о т р о п н о ї
р е ч о в и н и , п р е к у р с о р у к о м б ін о в а н о го

Г р а н и ч н о д о п у с т и м а д л я в ід п у с к у
к іл ь к іс т ь у с кл а д і н а р ко т и ч н о го (п с и х о т р о п н о го )
л ік а р с ь к о г о за с о б у на 1 ре це пт

Кодеїн
Декстропропоксифен
Фенобарбітал
Ефедрину гідрохлорид
Псевдоефедрин
Фенілпропаноламін
Ергометрин
(у перерахунку на безводну основу)

0,2 г
0,6 г
1г
0,6 г
0.6 г
0,6 г
0,002 г

У разі надходження цих препаратів в оригінальних упаковках, що містять більшу
кількість речовини від указаної норми, дозволяється виписувати в 1 рецепті 1 упаковку
лікарського засобу, але не більше 50 таблеток.
2. О собливост і в и п и с у в а н н я рец епт ів на л ік а р с ь к і засоби ,
що вигот овляю т ься в у м о ва х апт еки

2.1. Рецепти на лікарські засоби, які виготовляються в аптеці, виписуються в роз­
горнутому вигляді.
2.2. Назви наркотичних (психотропних) та отруйних лікарських засобів пишуть­
ся на початку рецепта, далі - усі інші лікарські засоби (інгредієнти).
2.3. При виписуванні наркотичних (психотропних), отруйних та сильнодіючих
лікарських засобів у дозах, що перевищують вищі одноразові дози, медичний
працівник зобов'язаний написати дозу цього засобу словами і поставити знак
оклику.
2.4. Кількість твердих та сипучих лікарських засобів вказується у грамах (0,001:
0,01; 0,5; 1,0), рідких - у мілілітрах, грамах, краплях.
2.5. При необхідності негайного відпуску хворому ліків у верхній частині рецеп­
та проставляється позначка “Cito!” (швидко) або “Statim!” (негайно).
3. Т е р м ін д ії рецепт а

3.1.
Рецепти на лікарські засоби, виписані на рецептурних бланках ф-1 дійсні про­
тягом одного місяця з дня виписки, а на спеціальних рецептурних бланках ф-3 (582003-п) - протягом п’яти днів з дня виписки.

754

4. О ф орм лення вим ог-зам овлень на л ікарські засоби і вироби м еди чного призначення

4.1.
Для забезпечення лікувально-діагностичного процесу або проведення наукових
досліджень лікувально-профілактичні заклади або науково-дослідні установи можуть
отримувати лікарські засоби, вироби медичного призначення з аптек та аптечних скла­
дів (баз) на вимогу-замовлення, яка містить інформацію про замовника (реквізити),
його довірену особу, дату, торгову назву лікарського засобу, одиницю виміру, кількість
упаковок замовлених та відпущених тощо.
4.2.ІІрп оформленні вимогп-замовлення для отримання з аптек та аптечних складів
(баз) лікарських засобів, виробів медичного призначення вона завіряється кутовим
штампом, круглою печаткою лікувально-профілактичного закладу або науково-дослід­
ної установи, або суб’єкта господарювання, що провадить діяльність, пов’язану з медич­
ною практикою, підписом керівника закладу (науково-дослідної установи) або його за­
ступника з лікувальної частини.
4.3. У вимозі-замовленні вказують торгову назву лікарського засобу, дозування,
форму випуску (таблетки, ампули тощо), вид упаковки (коробки, флакони, туби
тощо), загальну кількість.
4.4. Вимоги-замовлення на лікарські засоби, що підлягають предметнокількісному обліку, лікарські засоби для наркозу, лікарські засоби, які належать до
фармакологічних груп, що наведені в Додатку 5, та лікарські засоби, наведені в табли­
ці п. 1.22 цих Правил, виписуються на окремих бланках вимог-замовлень для кожної
групи препаратів.
4.5. Вимоги-замовлення виписуються у трьох примірниках, а на лікарські засо­
би, що підлягають предметно-кількісному обліку, вимоги-замовлення виписуються у чо­
тирьох 11р им ірн и ках.
В аптеці (аптечному складі/базі) залишається один примірник вимоги-замовлення,
крім вимог-замовлень на лікарські засоби, що підлягають предметно-кількісному об­
ліку і залишаються у двох примірниках.
Заступник голови Державної
служби лікарських засобів
і виробів медичного призначення
Ю. В. Підпружников

755

Д одат ок 4
Д о д а т о к 2 (до наказу М° 360)
до Правил виписування
рецептів та впмог-замовлень
на лікарські засоби і вироби
медичного призначення
Н а й в а ж л и в іш і р е ц е п т у р н і с к о р о ч е н н я
С ко р о ч е н н я на л а т и н с ь к ій м о в і

П ов не н а п и са н н я

П ер екл а д

аа

ana

по, порівну

ас, acid.

acidum

кислота

amp.

ampulla

ампула

aq.

aqua

вода

aq. pur.

aqua purificata

очищ ена вода

but.

butyrum

масло (тверде)

comp.

com positus (a, urn)

складний

D..

Da, Detur, D entur

видай, нехай будуть видані

D .S .

Da Signa

видай, познач; нехай буде

Detur S ignetur

видано,позначено;
видати, позначити

D. t.d .

Da (Dentur) tales doses

видай (видати) таких д оз

dil.

dilutus

розведений

div. in. p. aeq.

divide in partes
aequales

поділи на
рівні частини

extr.

extractum

екстракт, витяжка

f.

fi at (fi ant)

нехай утвориться
(утворяться)

gtt.

gutta, guttae

крапля,краплі

hb.

herba

трава

inf.

infusum

настій

in ampull.

in ampullis

в ампулах

in tab.

in tabulettis

у таблетках

lin.

linimentum

рідка мазь

liq.

liquor

рідина

M. pil.

massa pilularum

пілюльна маса

756

Продовж ення таблиці
С к о р о ч е н н я на л а т и н с ь к ій м о в і

П о в н е н а п и са н н я

П ер екл а д

М.

M isce. M isceatur

зміш ай, нехай буде змішано,
змішати

N.

numero

числом

ОІ.

oleum

олія

ріі.

pilula

пілюля

P. aeq.

partes aequeles

рівні частини

pulv.

pulvis

порош ок

q .s .

quantum satis

скільки буде
потрібно, скільки
необхідно

r., rad.

radix

корінь

Rp.

Recipe

візьми

Rep.

Repete, Repetatur

повтори, нехай
буде повторено

rhiz.

rhizom a

кореневищ е

S.

Signa, S ignetur

познач, нехай буде
позначено

sem.

semen

насіння

simpl.

sim plex

простий

sir.

sirupus

сироп

sol.

solutio

розчин

steril.

staerilisa, sterilisetur

простерилізуй, нехай буде
простерилізовано

supp.

suppositorium

супозиторій

tab.

tabuletta

таблетка

t-ra., tinct., tct.

tinctura

настойка

ung.

unguentum

мазь

past.

pasta

паста

vitr.

vitrum

скло

praecip.

praecipitatus

осаджений

Заступник голови Державної
служби лікарських засобів
і виробів медичного призначення
Ю. В. ГІідпружников

757

Д одат ок 5

Додаток 3 (до наказу № 360)
до Правил виписування рецептів
та вимог-замовлень на лікарські
засоби і вироби медичного
призначення

П Е Р Е Л ІК
лікарських засооїв, що підлягають
предметно-кількісному обліку в закладах
охорони здоров’я
1. Наркотичні лікарські засоби.
2. Психотропні лікарські засоби.
3. Отруйні та сильнодіючі лікарські засоби (за міжнародними непатентованими на­
звами):
атропін та його солі (порошок),
кетам ін,
тетракаїн (порошок),
тригексифенідил,
атракурій,
векуроній,
піпекуроній,
рокуроній,
суксаметоній,

- буторфанол (морадол тощо),
- дифепгідрамін (димедрол) (тверді
форми),
- 3011іклон,
- клонідин (клофелін) (субстанція,
рідкі форми),
- метандієнон,
- нандролон,
- прометазин.

4.
Комбіновані лікарські засоби (тверді форми), які містять трамадол, ефедрин, псевдоефедрин (крім лікарських засобів, які містять більше ніж дві діючі речовини).
Примітки:
1. Не підлягають предметно-кількісному обліку медичні аптечки транспортних засо­
бів, в які входить розчин буторфанолу тартрату для ін’єкцій 0,2 % по 1 мл у шприцтюбиках.
2. Міністерству охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управлінням охорони
здоров’я обласних (міських) держадміністрацій спільно з об’єднаннями (підприємства­
ми) “Фармація” дозволяється, при потребі, розширювати даний перелік, а керівникам
лікувально-профілактичних закладів - установлювати у відділеннях предметно-кіль­
кісний облік і інших лікарських засобів.
Заступник голови Державної
служби лікарських засобів
і виробів медичного призначення
10. В. Підпружников

758

Додаток 5 (до наказу № 360) до
Правил виписування рецептів
та вимог-замовлень на лікарські
засоби і вироби медичного
призначення

ПЕРЕЛІК
лікарських засобів (за INN), на які не дозволяється виписувати рецепти
Фармакотерапевтична група

Міжнародна непатентована назва
Азоту закис
Г алотан
Гексенал
Гексобарбітал
Д іетиловий еф ір
Етомідат
Ізофлуран

Засоби для наркозу

Кетамін
М етогекситал
Натрію оксибутират
Предіон
П ропанідид
Пропофол
Тіопентал натрію

Опіоїдні анальгетики
Нейролептики
Похідні бензодіазепіну

Реміф ентаніл
Ф ентаніл
Дроперидол
М ідазолам”
Флу нітразепам* *
Атракурій**’
Ботулінічний токсин (Botulinum A Toxin)
Векуроній***

М іорелаксант и периф еричної д ії

Мівакурій***
Піпекуроній* * *
Суксаметоній* * *
Тубокурарин***
Цисатракурій’ * *

Діагност ичні радіофармацевтичні препарати

без винятку

Терапевтичні радіофармацевтичні препарати

без винятку

до Правил виписування
рецептів та вимог-замовлень
759

Д одат ок 6

на лікарські засоби і вироби
медичного призначення
Форма впмоги-замовлення
Назва закладу (відділення тощо)
Штамп закладу

. Код закладу за ЗКУД
Код закладу за ЗКГІО

Аптека N
ВИМОГА-ЗАМОВЛЕННЯ N
від __
Кому

______ 20____р.

Через кого
Довіреність N

№
з/п
1

від

Кількість упаковок (шт.)

За роздрібними
цінами

(КОД)

замовлено

відпущено

ціна

сума

ціна

сума

3

4

5

6

7

8

9

Найме­
нування
товару

Одиниця
виміру

2

За оптовими цінами

1
2

Продажна сума
(сл о в ам и )

Затребував___
П.І.Б. керівника закладу
Головний бухгалтер___
Кругла печатка закладу
Дата

Заступник голови Державної
служби лікарських засобів
і виробів медичного призначення

760

Відпустив
Одержав _
Завідувач аптеки

Ю. В. Підпружников

ЛІТЕРАТУРА
1. Національний перелік основних лікарських засобів і виробів медичного призначен­
ня. Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 р.
№ 333
2. Наказ МОЗ України від 17 березня 2009 р. № 173 “Про затвердження першого ви­
пуску Державного формуляру лікарських засобів та забезпечення його доступ­
ності”
3. Вебер В. P., Мороз Б. Т. Клиническая фармакология для стоматологов. - М. : Ппформ Инк/Человек, 2006. - 384 с.
4. Верткин A. JI. Клиническая фармакология для студентов стоматологических фа­
культетов. - М. : Гэотар Медицина, 2007. - 464 с.
5. Дрогоооз С. М. Фармакологія на допомогу лікарю, провізору, студенту. - X. : ВЦ
“ХАГ, 2006. - 480 с.
6 . Майский В. В. Фармакология. Учебное пособие. - М., 2003. -

327 с.
7. Скакун М. П., Посохова К. А. Основи фармакології з рецептурою:підручник. Тернопіль : Укрмедкнига, 2001. - 604 с.
8 . Максименко II. Т. Побічна дія медикаментозних засобів у стоматологічній практи­

ці. - Полтава, 2004. - 184 с.
9. Фармакология /П од ред. Р. П. Аляутдина. - 2-е изд., нспр. - М. : ГЭОТАР-МЕД,
2004. - 592 с: ил.
10. Фармакология - Cito! (фармакологическая логика): учеб.для вузов /П од ред.
С. М. Дроговоз. - Харьков: СИМ, 2007. - 236 с.
11. Харкевич Д. Л. Фармакология. Учебник для вузов. Издание девятое. - М .: ГЭОТАР
Медицина, 2006. - 736 с.
12. Чекман I. С, Бобирьов В. М., Горчакова Н. О. Фармакологія. Підручник для студентів

стоматологічного факультету. - Вінниця : Нова Книга, 2009. - 480 с.
13. Чекман И. С, Горчакова II. А., Галенко-Ярошевский П. А. и др. Фармакология. Рецеп­
тура. Практические занятия: Учеб. для иностр. студентов. / Под ред. И. С. Чекмана. - К.: ООО “Рада”, 2003. - 832 с.
14. C hekm an I. S., G orchakova N. О., P anasenko N. /., B ekh P. О. Pharmacology. - Vinnytsya:
NOVA KNYHA Publishers, 2006. - 384 p.
15. Електронний довідник лікарських засобів Державного фармакологічного центру
МОЗ України (станом на 1.04.08). (Режим доступу - www.pharma-center.kiev.ua)
16. Інформаційний реєстр лікарських засобів Державної служби лікарських засобів
і виробів медичного призначення України (станом на 25.10.08). (Режим доступу www. drugmed. gov.ua).

ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК ТЕРМІНІВ
А

Абсорбція..............................................48, 53
Абстиненція............................................... 44
Авітаміноз................................................. 102
Аглікон.......................................................241
Агранулоцитоз.................................205. 229
Адаптогени............................... 181,218, 293
Адренорецептори
- а ,........................................................113
- а ,........................................................113
- р ; ........................................................ 113
- Р 2............................................................н з

Адсорбент.................................................... 86
Адсорбція.....................................................19
Аерозоль....................................................744
Активний транспорт.................................54
Актопротектори............................... 180, 219
Алергія........................................ 80. 502, 519
Алкоголізм.................................................160
Амебіаз.............................................. 560. 568
Анальгезія...........................76, 137, 141, 164
Анемія
- гемолітична.............................. 61, 379
- гіперхромна.................................... 379
- гіпохромна..............................417, 524
Анестезія
- внутрішньокісткова....................... 79
- еиідуральна (неридуральна).........79
- інфільтраційна.................................79
- місцева.............................................. 72
- поверхнева (термінальна)............. 78
- провідникова (регіонарна)............79
- субарахноїдал ьна
(спинномозкова)............................. 79
- тотальна внутрішньовенна........... 141
Анестетики................................................. 71
Анорексія..................................................344
Антагонізм.................................................. 66
- ф ізичний...........................................67
- фізіологічний....................................67
- хімічний.............................................67
Антагоністи кальцію.......................213, 253
762

Антибіотпкотерапія................................ 575
Антитіла моноклональні................489-497
Апетит.......................................................343
Аплікація...................................................721
Аптека....................................................... 701
Аритмія..................................................... 262
Ароматичні води......................................738
Арсенофагія............................................... 42
Атаральгезія........................................ 141,194
Атеросклероз........................................... 269
Аутоокпслення.........................................691
Ацетилювання...........................................58
Ацидоз................................................... 81,396

Б
Бальзам......................................................743
Біодоступність.....................................48, 53
Б іоек в івал ентність....................................48
Біомегал....................................................378
Біотрансформація....................... 48, 56, 166
Біофаза........................................................48
Бланк рецептурний
- форм и № 1(ф -1)............................. 751
- форми № 3 (ф -3 )............................751
Брадикінін................................................ 173
Булімія.......................................................344
Бурсит........................................................178
Бутирилхолінестераза..............................94

В
Вагініт.................................................... 90.552
Введення
- в артерію............................................52
- внутрішньом’язове..........................51
- крапельне.......................................... 52
- під шкіру........................................... 51
- ректальне.......................................... 50
- субарахноїдальне.............................51
- субдуральне.......................................51
- субокципітальне...............................51
- у вену..................................................51

Предметній покажчик термінів

- у зовнішній слуховий прохід
..51
- у кон’юнктивальний мішок...
..51
- у порожнину носа......................... ..51
- у шкіру............................................ .. 51
Вентиляція легень............................107, 152
Випробування клінічне.......................... ..21
Висипання на шкірі................................ 244
Відвар........................................................ 734
Віріон................................................. 629, 634
Вірулентність........................................... 655
Вірус імунодефіциту (В ІЛ )...........629, 633
Вісцерити................................................. ..61
Вітамінотерапія...................................... 403
Вуглеводи........................................... 69, 156
Г
Галюцинації............................................. 181
Гелі............................................................. 720
Гемодіаліз.......................................... 152, 205
Гемосидероз.............................................. 382
Гемосорбція........................................ 8 6 , 152
Гемостаз............................................. 178, 584
Геном вірусний........................................ 629
Гепатотоксичність....................272, 592, 602
Герпес простий........................................ 632
Гіпервітаміноз.................................. 405, 407
Гіперреактивність................................... ..42
Гіперседація............................................. 204
Гіпертензивний криз............... 215, 289, 290
Гіпертермія............................... 104, 154, 185
Гіповітаміноз............................... 87, 402, 409
Гіпокальціємія.................................. 160, 451
Гіпоксія............................... 81, 129, 135, 180
Гіпопротеїпемія....................................... ... 55
Гіітопротромбінемія................................ 175
Гіпореактивність..................................... ..42
Гірчичник............................................91, 714
Гістамін..................................... 124, 347, 505
Гліколіз..................................................... 321
Гліцерини................................................. 726
Ілосети...................................................... 712
Глосит.................................................190, 413
Глюкуронування................................ 58, 179

Гормонотерапія........................................ 442
Гострі отруєння (інтоксикації)............. 677
Гранула......................................................71 і
Губка........................................................... 714

д
Дегідратація..................................... 331, 357
Дезінфекція.............................................. 560
Депо лікарського препарату.............. 51, 76
Деполяризація..............................77, 94, 263
Дерматоміозит....................................61, 465
Дерматомікоз...................................625-627
Дерматофіти..................................... 626, 627
Детергент
- аніонний..........................................558
- катіонний........................................ 557
- поверхневий....................................557
Детоксикація.................................... 679, 682
Диплопія.....................................85, 233, 234
Дисбактеріоз.............................................591
Дистиляція................................................. ЗО
Д иферен ціац ія..................................445,451
Дифузія пасивна........................................ 53
Дифузія полегшена....................................54
Дихання Чейна - Стокса................167, 171
Діабет цукровий...................................... 452
Діурез форсований..................................681
Дія
- адитивна............................................ 66
- анаболічна...................................... 603
- анальгезуюча.................................. 137
- анксіолітична.................................. 201
- бактерицидна..........................155, 553
- батмотропна....................................241
- вибіркова...................................61, 563
- гепатотоксична.............................. 135
- гіпогенна......................................... 137
- головна...............................................61
- ембріотоксична........................39, 473
- імуномоделююча........................... 437
- імуностимулююча......................... 497
- ізотропна......................................... 241
- інтерфероногенна..........................179
763

Предметний покажчик термінів

- канцерогенна................................. 494
Е
- кератолітична......................... 65, 555
Екскреція..............................................48, 58
- комбінована.................................... 65
Екстракти.................................................. 734
- мутагенна.................................62, 665
Електрофорез.............................................
53
- негативна дромотропна................ 241
Елеутерозиди............................................695
- необоротна....................................... 61
Еліксир.......................................................742
- оборотна...........................................61
Елімінація...................................48, 271, 286
- основна.............................................61
Ембріотокснчність..............................
3 9 , 62
- побічна.......................................... 3 9 ,61
Емульсія.................................................... 739
- пререзорбтивна.............................. 522
Ендорфін.................................... 92. 158, 164
- провокуюча......................................41
Ензимопатія генетична............................ 62
- протиаритмічна
84. 255, 268
Енкефаліни.........................................90, 525
- противірусна....................................91
Епітелізація......................................404,
416
- протимікробна............................... 155
Еритема багатоформна........................... 208
- протипухлинна.............................. 547
Естрогени................................. 335, 469, 667
- гісихотоміметична.......................... 137
Ефект
- резорбтнвна..................................... 156
- адсорбції............................................ 86
- рефлекторна..................................60,91
- антиеметичний.......................184, 193
- седативна і снодійна
183, 195, 340
- брадикардичний............................ 242
- сумарна............................................ 519
- геп ато проте кто р іш й......................370
- суперадитивна................................. 66
- жарознижуючий............................ 172
- тератогенна....................................... 39
- лікувальний максимальний
63
- тетурамоподібна.............................644
- нефротоксичппй............................ 135
-- хронотропна.................................... 241
- первинного проходження
49, 249
- фунгістатична....................... 624, 627
- побічний..........................................649
- фунгіцидна..................................... 551
- “поведінковий”....................... 185, 204
Доза.............................................................. 35
- тератогенний..................... 39, 62, 494
-д о б о в а ................................................ 36
- трепонемоцидний................. 579, 649
- курсова...............................................36
- фармакологічний............................ 33
- летальна............................................. 37
- фетотоксичний.................................40
- мінімальна........................................ 43
- цитостатичний...............................673
- міорелаксантна....................................
- підтримуюча.....................................38
З
- порогова............................................ 37
- протисудомна........................151, 202
Залежність
- разова.................................................36
- медикаментозна............................... 43
- середня............................................... 64
- психічна........................................... 212
- смертельна абсолютна.................... 37
- ф ізична............................................. 43
- смертельна середня......................... 37 Запалення.................................................482
- терапевтична вища.......................... 37 Збір.............................................................745
- терапевтична середня......................37 Звикання.....................................................42
- токсична мінімальна........................37 Зв’язок
- ударна................................................. 38
- ван-дер-ваальсовий......................... 59
Драже......................................................... 713
- водневий............................................ 59
764

Предметній покажчик термінів

- ДИПОЛЬ-ДИПОЛЬНПЙ................................60
- іо н -д и п о л ь н и й ........................................ 59
- к о в а л е н т н и й .............................................60
З г о р т а н н я к р о в і.............................................. 385
З р о ш е н н я ......................................................... 725

І
Ід іо с и н к р а зія ....................................83, 264, 551
Ім у н іт е т ................................................................ 178
Ім у н о к о р е к ц ія ........................................ 488, 489
Ім у н о с у п р е с ія .........................................490, 495
Ім у н о ф а р м а к о л о г ія ....................................... 487
Ін г а л я ц ії...............................................................744
Ін гіб іто р
- п р о т е о л ізу .....................................432, 434
- ц п к л о о к с п г е н а з п ...................... 178, 394
- ан гіо т ен зи н п е р етв о р ю ю ч о го
ф е р м е н т у .................................................279
- а ц е т а л ь д е г ід д е г ід р о г е н а з и .............431
- Г М Г -К о Л -р е д у к т а з п .........................271
- зв о р о т н о ї т р а н с к р ш іт а з и ................ 633
- к а р б о а н г ід р а з н .....................................333
- к с а н т и н о к с и д а з и ................................ 432
- М Л О ........................................................... 112
- ней рам і 11 ід а з п ....................................... 631
-- п р о т е а зи .........................................425, 426
- п р о то н о в о ї п о м п и ...............................177
- ф іб р и н о л із у ........................................... 431
- ф о с ф о д іе с т е р а з п ........................245, 294
Ін декс т е р а п е в т и ч н и й ..................................... 65
Ін ’є к ц ії в н у т р іш н ь о к іс т к о в і......................... 52
Ін ж ен е р ія ген н а............................................... 443
І н н е р в а ц ія ...................................................98, 111
І н с о м н ія ............................................................... 145
Ін т о к с и к а ц ія
- го с т р а .......................................................... 81
- х р о н іч н а ........................................... 82, 160
Ін ф а р к т м іо к а р д а .................................. 248, 260
Ін ф е к ц ія
- а н а е р о б н а ............................................... 646
- в н у т р іш н ь о л ік а р н я н а .......................585
- р а н о в а ............................................. 596, 610
- х ір у р г іч н а ............................................... 591

Інфільтрат................................................. 457
Ішемічна хвороба серця......................... 247
К

Калій.......................................................... 528
Камера
- периферична.....................................46
- центральна........................................ 46
Кандидамікоз............................................627
Капсули
- желатинові...................................... 709
- пролонгованої д ії.......................... 709
Карамелі....................................................712
Кард іото нік и не глікоз ид ні.....................245
Каротиноїди............................................. 387
Катехоламін..............................................114
Кахета........................................................ 709
Клізма........................................................ 743
Кліренс загальний..................................... 48
Ковток....................................................... 743
Кокаїнізм..................................................... 83
Колагеназа........................................487, 505
Колагенози........................................... 61, 62
Колодії.......................................................726
Колоїди.....................................................360
Кома................................................... 151, 204
Комплемент.............................................. 419
Комплементарність...................................35
Константа елімінації.................................48
Контрацептивні засоби.......................... 472
Концентрація..............................................47
Кон’югат..............................................58, 120
Коферменті!.....................................414,431
Краплі........................................................ 732
Креми........................................................ 719
Кретинізм..................................................449
Криптококоз............................................ 624
Кристалізація.............................................ЗО
Крововиливи.....................................162, 329
Кровозамінник...................................29, 394
Ксантини...........................................212, 318
Ксенобіотик..................................21,41,316
Ксерогелі...................................................720
765

Предметний покажчик термінів

Ксеростомія...............................................103
Кумуляція...................................................44
- матеріальна...................................... 44
- функціональна.................................44
.................................................107
Кураре

Л
Лейкоцитоз.................................61, 420. 566
Лейшманіоз.............................................. 564
Лимонад.....................................................742
Лишай червоний плоский......................411
Лікарський (а)
- засіб.................................................... 31
- препарат............................................31
- речовина............................................31
- сировина..........................................699
- ф о р м а ................................................ 31
Лікарських засобів
- розподіл.............................................55
- проникнення.....................................55
Лікарські засоби
- адреноблокуючі............................. 119
- адреноміметичні.............................114
- адсорбуючі........................................ 86
- анальгезуючі................................... 162
- антацидні........................................351
- антиангінальні................................247
- антибактеріальні........................... 570
- антигіпертепзивні......................... 274
- антигістамінні................................505
- антидепресанти.............................. 180
- антидіарейні................................... 367
- антинротозойні..............................560
- антипсихотичні.............................. 181
- антихоліпестеразні................. 96, 101
- блювотні..........................................369
- бронхороширювальні
(бронхолітичні).............................310
- бронхосекреторні..................305, 306
- в’яжучі............................................... 88
- відхаркувальні............................... 305
- гамонтотропні................................562
- гангліоблокуючі..................... 109, 288
766

- гепатопротекторні......................... 370
- гіпертензивні................................. 293
- гіполіпідемічні
(протпатеросклеротнчні) .............269
- гістамінергічні................................ 124
- діуретичні.......................................316
- для наркозу.....................................126
- дофаміпергічні............................... 122
- жовчогінні.......................................365
- імуномоделюючі
91, 300, 635
- іму носу 11рес п вн і
( імуносупресаііти)................ 490, 503
- кардіотонічні................................. 237
- міотропні.........................................311
- наркотичні анальгетичні.............. 165
-- нестероїдні...................................... 313
- ненаркотичпі анальгетичні.......... 172
- ноотропні........................................213
- обволікаючі...................................... 88
- подразнювальні...............................90
- пом'якшуючі.................................... 88
- послаблювальні.............................355
- проносні.......................................... 356
- протиамебні................................... 570
- протиаритмічні..............................262
- протиблювотні...............................362
- протисифілітичні.......................... 648
- протиалергічні...............................501
- протиаритмічні..............................262
- противірусні................................... 629
- 11рот 11гел ьм інтні.............................658
- протигрипозні................................629
- протиепілептичпі.......................... 226
- протизапальні................................ 482
- протикашльові...............................304
- протималярійні..............................560
- протипаркінсонічні.......................235
- протипухлинні...............................665
- протисудомні................................. 226
- протитуберкульозні......................651
- психотропні.....................................180
- седативні.........................................206
- серотонінергічні............................ 124

Предметній покажчик термінів

- сечогінні..........................................316
- симпатолітичні..............................288
- симпатоміметичні......................... 245
-снодійні............................................ 142
- стероїдні..........................................313
- судинорозширювальні................. 288
- урикозуричні................................. 333
- фібринолітичні
(тромболітпчні).............................391
- фітотерапевтичні........................... 332
- флеботропні................................... 293
- холеспазмолітичні........................ 369
- холіноблокуючі.............................. 102
- холіноміметичні.............................. 95
Л і кареьк і препарати
- вітамінні..........................................402
- водорозчинних вітамінів............. 410
- гормональні....................................441
- естрогенні.......................................461
- жиророзчинних вітамінів............ 404
- калію................................................ 268
- кальцію........................................... 534
- коферментні................................... 431
- натрію.............................................. 523
- полівітамінні.................................. 422
- протидіабетичні.............................457
- протилепрозні................................657
- стресоп ротекторі іі......................... 436
- ферментні.......................................425
- фосфору.......................................... 542
- фтору............................................... 546
- чоловічих статевих гормонів
475
Лікування
- етіотронне................................... 6 8 , 69
- замісне............................................... 69
- паліативне......................................... 69
- патогенетичне............................. 68 , 69
- симптоматичне........................... 6 8 , 69
Лінімент.....................................................720
Лінктус...................................................... 743
Лосьйони...................................................726
Л уги ........................................................... 522
Лямбліоз....................................................570

М
М агма........................................................ 712
717
М азь.................................
М алярія............................................ 494, 560
Мальабсорбція................................ 346, 537
Маскулінізація.........................................471
Мембранний потенціал.................... 94, 272
Мембраностабілізатори................. 263, 264
Метаболізм................................................. 56
Метафаза...................................................673
Мстгемоглобінемія......................... 251, 566
Метод
- ізольованих органів.........................27
- подвійний сліпий............................ 21
- прикриття......................................... 63
- ядерно-магнітногорезонансу
ЗО
Механізм re-en try ........................... 262, 267
М ідріаз.............. ' ...................... 103, 104, 106
Мікози........................................................616
Мікродраже.............................................. 713
Мікроелемент...........................................378
Мікрокалсула.............................................65
Мікроскопія електронна...........................ЗО
Мікстури................................................... 731
М інералокортикостероїди.....................461
Міоглобін..........................................379, 381
Міоз......................................................99, 168
Міокардит........................................... 61,450
Міометрій.......................................... 113, 335
Міорелаксант............................................107
Міорелаксація..................................137, 200
Мітоз.......................................................... 673
Міцелій гриба...........................................626
Мішок кон’юнктпвальний.............. 51, 116
Модель
- багатокамерна..................................47
- однокамерна..................................... 47
Мукополісахариди.......................... 308, 387
Н

НАДН........................................ 158, 233, 381
І Іанофармакологія.....................................19
767

П редметний покажчик термінів

і Іанофармація............................................ 19
I Іагіій......................................................... 742
II аркоз
- інгаляційний............................ 50. 132
- неінгаляційнпн
(внутрішньовенний)...................... 136
1Іаркотнчна широта................................ 132
І Іастойкп...................................................731
1Іевролептанестезія................................. 1 і 1
І Іедостатнісгь
- вітамінна.........................................402
- серцева гостра................................243
- серцева хронічна............................243
1Іейролегітанальгезія........................ 66 . 137
І Іейротоксичність тканинна................... 80
І Іесумісність
- фармакодинамічна.......................... 68
- фармакокінетична.......................... 68
- фармакологічна............................... 68
- фармацевтична..............................588
- ф ізична........................................... 593
І Іефронатія....................................... 281, 295

О
Об’єм розподілу......................................... 47
Обробка антисептична........................... 644
Окислення
- мі кросом н е ....................................... 57
- немікросомне....................................57
Оксигенотерапія...................................... 251
Олігурія.............................................178.681
Оніхомікози............................................. 626
О піати........................................................165
Органопрепарат....................................... 372
Остеоаргроз.......................................177,430
Остеом ал я ц ія ................................... 405,407
Осцилографія електронна........................ЗО

П
Паличка
- дизентерійна.................................. 643
- сальмонели.............................581, 604
768

- синьогнійпа.................................... 583
- Фрідлендера...................................645
І Іаркінсонізм.............................................235
ГІародонтнт...............................431. 541. 516
І Іародонтоз........................................409. 128
Пасти......................................................... 719
Пастилки................................................... 712
Патологія
- брон холе ге нева.............................. 694
- медикаментозна...............................61
Пелагра..............................................403, 414
Період
- латентний.................................. 61, 604
- нагііввиведенпя................................48
- напівелімінації.................................48
ІІесарії....................................................... 717
Піногасники......................................156, 214
Піноцитоз.................................................... 54
1Іірогснні імуномодулятори
488,496
Плазмодій мал я рійні ііі........................... 561
Плазмозаміннпки............................ 293, 397
ІІлазмосорбція........................................... 86
ІІластпри................................................... 721
Плацебо.......................................................21
Полівітаміни.............................................422
Поліневрит......................................... 97, 279
Поліомієліт................................................. 97
Поліпептиди..................................... 307, 574
ІІоліпрагмазія.......................................63. 69
1Іолісахарпди................................... 495, 634
ІІоліфероли.............................................. 693
Полоскання для рота.............................. 725
Попрілість................................................... 87
Порошок....................................................705
Порушення рівноваги.......................24, 106
Потенціювання.................................. 66 , 497
Правило доз................................................ 64
Премедикація.................................. 194, 209
Припарки.................................................. 721
Присипка.....................................83, 174, 708
Пристрасть......................................... 43, 169
Проліферація................................... 272, 493
ІІростаноїди..................................... 274, 335

Предметній покажчик термінів

Процес репаративний.............................463
І Ісевдохолінестераза.................................94
Психофармакологія...................................ЗО
Пульпіт...................................................... 173
Р
Радикали вільні.......................419, 483, 692
Радіопротектори........................................ 22
Реабсорбція................................................ 58
Реакція(-Ї)
- алергічні негативного типу............61
- алергічні сповільненого типу........ 61
- гідролізу............................................57
- кон’югації.......................................... 58
- окислення спиртів.......................... 58
- окисного дезамінування.................58
- психогенні........................................ 62
- фармакологічна первинна..............33
- фармакотоксичні............................. 62
Регенерація репаративпа..........................62
Регулятор біогенний
.........................20
Режим харчування.....................................46
Резистентність перехресна............601, 606
Резорбція...........................................409, 606
Ремісія................................................. 41, 185
Реплікація................................ 569, 613, 630
Реполяризація....................................94, 263
Рецепт........................................................ 699
Рецептор(-и)
- Н2-гістамінові.................................350
- естрогенні....................................... 470
- опіатні..............................................165
Ригідність м’язів.......................................186
Ритми циркадні..........................................45
Рідина........................................................ 741
Розчини..............................................
722
С
Саногенез.................................................... 68
Секвестранти кислот жовчних..............270
Симптоматична терапія..................100, 688
Сенсибілізація....................................44, 501

Синдром
- абстиненції................................. 43, 44
- “віддачі”.......................... 204, 205, 206
- відміни...................................... 62, 442
- злоякісний
нейролептичний.................... 186, 192
- Меньєра...................................106, 300
- нефротнчний......................... 281, 465
- Рея.................................................... 175
Синергізм.................................................... 66
Сиропи...................................................... 737
Система
- дисперсна................................736, 739
- ренін-ангіотензинова....................435
- трансдермальна......................251, 480
Сифіліс...................................................... 641
Слизи......................................................... 736
СП ІД.......................................................... 626
С о н ............................................................. 148
Спансули...................................................713
Спектр фармакологічний.........................61
Спирти...................................................... 726
Стадії
- анальгезії......................................... 127
- збудження....................................... 127
- пробудження................................... 129
- хірургічного наркозу..................... 127
Стенокардія.............................................. 247
Стереоізомерія...........................................35
Стрес.......................................................... 441
Супозиторії ............................................. 715
Сурфактант.............................................. 306
Суспензія..................................................741
Т

Таблетки....................................................710
Тахіфілаксія............................................... 42
Терапія
- дезінтоксикаційна..................161, 445
- симптоматична.............................. 100
- фармакодинамічна........................ 442
Токсикологія...............................................22
Токсичність системна............................... 80
769

П редметний покажчик термінів

Токсоплазмоз........................................... 570
Толерантність.............................................42
Транквіланестезія.....................................141
Тривалість вивільнення........................... 53
Трихомоноз............................................... 570
Ф
Фармакогенетика...................................... 21
Фармакогнозія...........................................25
Фармакодинаміка..................................... 59
Фармакокінетика...................................... 46
Фармакологія.............................................18
- біохімічна.......................................... 19
- вікова................................................. 22
- геріатрична....................................... 22
- загальна............................................. 19
- квантова.............................................19
- клінічна............................................. 21
- космічна.............................................22
- молекулярна.....................................19
- патологічна....................................... 20
- радіаційна......................................... 22
- теоретична........................................ 19
- фізико-хімічна.................................. 19
- фізіологічна.......................................19
Ф армакопея............................................. 704
Фармакотерапія......................................... 22
Фенілкетонурія..........................................41
Феномен першої дози.............................285
Ферменти..................................................425
Ферментопатія генетична........................41
Фетотоксичність...............................62, 186
Фібробласти.....................................407, 463
Фітотерапія................................................ 22
Форма лікарська......................................699
Фотосенсибілізація.......................... 61, 222
Фурункул..........................................558, 581
X
Хвороба
- бері-бері..................................402, 412

770

- гіпертонічна......................... 203, 2872
- медикаментозна.......................61, 520
- морська............................................ Ю6
- повітряна.........................................514
Хейліт........................................................ 413
Хламідії............................................. 572, 618
Хронофармакодинаміка
.................45
Хропофармакокінетика ...........................45
Хронофармакологія..................................45

ц
Цинга......................................................... 421
Цитомегаловірусна інфекція........ 632, 633
Ціаноз.................................60, 171, 242, 251
Цукор......................................................... 707
Цукровий діабет...................................... 452
Ч
Черепно-мозкова травма................171,216
Чинник колонієстимулюючий 487,495
Чутливість індивідуальна........................41
Ш
Шлях введення..........................................49
- внутрішньокістковий..................... 51
- дуоденальний...................................50
- ентеральнпй......................................49
- інгаляційний.....................................50
- ін’єкційний....................................... 51
- нашкірний......................................... 51
- парентеральний............................... 50
- пероральний..................................... 49
- суббукальний...................................49
- сублінгвальний................................ 49
Шок
- анафілактичний............................. 518
- геморагічний................................... 117
- кардіогенний............................ 82, 461
- травматичний.........................185, 610
Ш приц-тюбик..........................................730

ПОКАЖЧИК ПРЕПАРАТІВ

А

Абциксимаб.............................................. 261 Лвандія...................................................... 457
Лдалат........................................................ 261
Адел ьфа 11-езі ідрекс................................. 290
Адеметіонін...................................... 224, 371
Аденозин...................................................268
Адонізид....................................................244
Адреналіну гідрохлорпд.........................115
Адріаміцпн........................................ 666 , 672
Аерон..........................................................106
Аесцин....................................................... 297
Азакгам..................................................... 593
Азалептин................................................. 193
Азатіопрпн................................................490
Азидотпмідин...........................................633
Азитроміцин............................................ 597
Азлоцилін..................................................577
Азтреонам.................................................593
Акарбоза.................................................. 458
Актилізе.................................................... 391
Актовегін...................................................216
Алергокром............................................... 313
Алоксим.....................................................687
Алопуринол.............................................. 333
Алохол....................................................... 366
Алюмінію ацетат......................................554
Альбендазол............................................. 659
Альвеофакт............................................... 306
Алмагель....................................................352
Альтеплаза................................................391
Амантадин................................................ 629
Амарил...................................................... 458
Амброксол................................................308
Амідиноцилін...........................................583
Амізил............................................... 102, 206
Амізон.........................................................179
Амікацин...................................................608
Аміксин............................................. 495, 500
Амілорид..........................................317,325
Аміназин.................................................... 187

Аміналон...................................................215
Амінофілін................................................ 311
Аміодарон................................................. 267
Амітриптилін............................................222
Амлодипін................................................. 254
Амоксиклав.............................................. 583
Амоксицилін............................................ 581
Ампіцилін................................................. 581
Амрипон....................................................245
Амфетамін................................................ 210
Амфоглюкамін.........................................624
Амфотерицпн В ....................................... 624
Анальгін..................................................... 175
Анаирилін......................................... 120, 257
Анафраніл................................................. 223
Анестезин....................................................83
Апоморфіну гідрохлорид...............123, 362
Апресин.....................................................288
Апротинін................................................. 374
Арбідол......................................................636
Ардуан........................................................107
Арпкстра....................................................260
Арифоп......................................................320
Армій........................................................... 98
Артикаїн......................................................85
Артротек................................................... 483
Аскорутнн.................................................422
Асманекс....................................................313
Аспаркам...........................................268, 528
Аспірин...................................................... 174
..........................................515
Астемізол
Атаракс.......................................................194
Атенова......................................................257
Атенолол........................................... 120, 257
Аторвастатин........................................... 270
Атропіну сульфат............................105-107
АТФ-лонг..................................................258
Аугментин................................................. 583
Ацеклідин................................................. 100
Ацелізнн.................................................... 175
Ацетазоламід............................................ 326
Ацетил цистеїн..........................................307
771

П окажчик препаратів

Лцидин-пенсин............................... 348, 426
Лцикловір.................................................632
Б
Баєта.......................................................... 460
Бактрим.................................................... 618
Бактробім..................................................549
Банеоцин...................................................558
Бафетал...................................................... 150
Бацптрацин.............................................. 558
Беклазон-еко............................................ 313
Беклометазону динроп іонат..................313
Бекотид......................................................313
Беназеприл............................................... 280
Бензилбензоат..........................................555
Бензилпеніцилін..................................... 578
Бензогексоній........................................... 109
Бензокаїн.....................................................74
Бензонал....................................................227
Беродуал....................................................311
Беротек......................................................310
Бетадин..................................................... 550
Бетаїн......................................................... 426
Бетаксолол................................................ 257
Бетаметазон.............................................. 462
Бівалірудин.............................................. 261
Бігумаль.................................................... 562
Бійохінол...................................................558
Більтрицид................................................ 660
Бісакодил..................................................359
Бісеитол.....................................................621
Бісопролол................................................ 257
Біфідумбактерин..................................... 362
Біцилін.......................................................578
Бромгексин............................................... 308
Бромід іпратрогіію...........................105, 311
Бромід натрію...........................................207
Бромід піпекуронію................................. 107
Бромід гііридостигміну............................. 98
Бромід рокуронію....................................107
Бромізовал................................................ 143
Бромокриптин..........................................236
Бронхомунал............................................ 495
772

Бронхосан.................................................304
Брунеоміцин............................................ 673
Будезонід...................................................313
Бупівакаїн...................................................85
Бупренорфін.............................................170
Бус пі роп....................................................205
Буторфанол...............................................170
В
Ваготил......................................................558
Вазелін.........................................................88
Валацикловір............................................632
Валеріана...................................................208
Валідол.......................................................258
Валокордин................................................ 91
Валсартан.................................................. 283
Валтрекс....................................................632
Вальпроат натрій..................................... 231
Ванкоміцин.............................................. 609
Варфарин..................................................389
Векуроній.................................................. 107
Велаксин....................................................223
Венлафаксин............................................ 223
Вентер........................................................ 354
Вентолін....................................................310
Верапаміл..................................................253
Верошпірон.............................................. 325
Версатіс......................................................265
Вібраміцин................................................ 602
Відарабін...................................................632
Вікаїр......................................................... 535
Вікалін....................................................... 535
Вікасол...................................................... 410
Вінбластин................................................ 673
Вінборон....................................................258
Вінкамін.....................................................299
Вінкристин............................................... 673
Вінорельбін.............................................. 673
Вінпоцетин............................................... 299
Вісмуту нітрат основний..........................89
Вобензим...................................................430
Вольтарен.................................................. 176
Вугілля активоване....................................86

П окажчик препаратів
Г

Габітрил.....................................................233
Галантаміну гідробромід...........................97
Галаскорбіл................................................121
Галоперидол..............................................191
Га їота н .......................................................134
Гашшкловір.............................................. 632
Іасек...........................................................349
Гастроцепіи............................................... 105
Гаті іфл оксаці 111.........................................638
Гекодсз...................................................... 398
Гексетидпн................................................ 559
Гемоферон................................................. 379
Гентаміциііу сульфат...............................608
Гепабене.....................................................370
Гепарин...................................................... 387
Іептрал.......................................................224
Гівалекс......................................................559
Гігроній......................................................109
Гідазепам................................................... 147
Гідралазин.................................................288
Гідрокортизону ацетат............................ 462
Гідрокспхлорохін.................................... 561
Гідрохлортіазид....................................... 318
Гінезол....................................................... 625
Гінкго білоба.................................... 216, 296
Гіпотіазид..................................................320
Гірудин...................................................... 389
Ілауцину гідрохлорид............................ 304
Ілібенкламід............................................ 458
Гліквідон....................................................458
Гліклазид...................................................458
Гліпізид..................................................... 458
Гліциеед.....................................................217
Гліцин........................................................ 217
Глобірон.................................................... 379
Глутаргін...................................................525
Глюкобай...................................................458
Глюренорм................................................458
Гордокс...................................................... 431
Граміцидин............................................... 558
Гранісетрон............................................... 365
Іризеофульвін..........................................626

Гропринозпн............................................. 636
Іуталакс.....................................................359

д
Дактпноміцин...........................................672
Дальтепарин............................................. 389
Дарсил....................................................... 371
Дезаміноксптоцин................................... 337
Дезлоратадип........................................... 510
Д езокс и корт п костерон...........................467
Декамін......................................................628
Декарис..................................................... 661
Дексалгін................................................... 178
Дексаметазон........................................... 464
Делагіл...................................................... 563
Демокситоцпн..........................................337
Де-нол........................................................ 354
Депакін...................................................... 227
Депо-провера............................................474
Деприм.......................................................222
Десмопресин............................................ 447
Детралекс..................................................296
Дефероксамін...........................................382
Джозаміцин.............................................. 649
Дибазол......................................................289
Дибунол.....................................................694
Дигідроерготамін.....................................120
Дигітоксин................................................240
Дигоксин...................................................243
Диданозин.................................................633
Дпкаїн.......................................................... 84
Дпклофенак натрію.................................176
Дилтіазем..................................................255
Димедрол..................................................511
Дпмексид...................................................558
Диметплсульфоксид...............................558
Дипіридамол............................................ 394
Дипразин...................................................511
Диротон.....................................................280
Дисульфірам............................................ 432
Дитилін......................................................108
Дифенгідраміну гідрохлорид................ 510
Дифенін.....................................................232
773

П окажчик препаратів

Дицинон................................................... 394
Діазепам..................................................... 147
Діазоксид...................................................289
Діазолін..................................................... 312
Діакарб...................................................... 326
Д іам аііто в и іі зел е 1111й ..............................556
Д іафе 11іл сул ьфон..................................... 622
Діоксидин.................................................645
Діосмін...................................................... 296
Добута.мін.................................................. 117
Доксазозин............................................... 285
Доксепіп....................................................223
Доксиламін............................................... 154
Доксн-хем.................................................296
Доксорубіции............................................574
Доларе»......................................................483
Домперидон.............................................. 365
До норм іл ................................................... 154
Доиан......................................................... 667
Допегіт.......................................................287
Дофамін.....................................................122
Дронсридол...............................................192
Дротаверин............................................... 290
Дулоксетпн............................................... 222
Дуфалак.................................................... 356
Е
Е глоіііл.......................................................193
Еднок..........................................................170
Езетиміб.................................................... 272
Езоменразол............................................. 349
Екзепатид..................................................460
Екокаїн...................................................... 265
Ектерицид.................................................559
Еленіум......................................................194
Елеутерокок............................................. 219
Емоксппін.................................................695
Еналаприл................................................. 281
Ендурацин................................................ 273
Енеріон...................................................... 212
Еноксапарин............................................ 389
Ентакаион.................................................236
774

Ентерол..................................................... 362
Енте рос гель................................................ 87
Ентерофурил........................................... 643
Епадол....................................................... 273
Епінефрнн................................................. 115
Еплеренон.................................................277
Епросартан............................................... 275
Ергокальциферол.................................... 405
Ериніт........................................................ 251
Еріітроміцину фосч|)ат............................596
Ескузан......................................................296
Есмерон..................................................... 107
Есмолол.....................................................261
Еспераль....................................................432
Есенціале...................................................273
Естрон....................................................... 338
Есциталопрам.......................................... 224
Етакридину лактат.................................. 556
Етамбутол.................................................654
Етамзплат..................................................394
Етаперазин................................................ 190
Етацизин...................................................265
Етимізол................................................... 303
Етіонамід...................................................655
Етоній........................................................ 557
Еуфілін...................................................... 311
Ефедрин..................................................... 118
Ефір для наркозу......................................133
Ефкамон......................................................92
Ехінацея....................................................219
З
Задітен....................................................... 313
Закис азоту................................................135
Заліза
- глюконат.........................................379
- сульфат........................................... 377
- хлорид............................................. 379
Занамівір...................................................630
Зафірон......................................................310
Зидовудин.................................................633
Зинацеф.....................................................588

П окажчик препаратів
З о л п ід е м .............................................................. 153
З о л с а н а ................................................................ 153
З о п ік л о іі .............................................................. 153
І
І б у п р о ф е п ........................................................... 177
Ів а б р а д н и ............................................................257
І д о к с у р и д п н ......................................................632
Із а д р и н .................................................................310
Із о н іт р о з п н ........................................................ 686
І з о п т іш ................................................................. 253
Ізо со р б ід у ді ін іт р а т ........................................ 248
Ізо со р б ід у м о н о н іт р а т ................................. 248
Ізо ф л у р а н ............................................................ 135
І к с е л ...................................................................... 222
Ім із ш і.................................................................... 435
Ім іп р а м ін .............................................................222
Ім о в а п ................................................................... 152
Ім о д іу м .................................................................361
І м у д о н .................................................................. 495
Ім у и о ф а н .............................................................497
І н г а л іп т .................................................................. 92
Ін д а п а м ід .............................................................277
І н д ш іа в ір .............................................................633
Ін д о м е т а ц іш .......................................................176
Ін т е т р и к с .............................................................569
І п р и ф л а в о н ........................................................545
І р б е с а р т а н .......................................................... 283
Іт р а к о н а з о л ........................................................ 625
Іх т іо л ..................................................................... 555

Й
И о д д и ц е р и н ...................................................... 550
Й о д и н о л ..............................................................549
Й о д о ф о р м .......................................................... 550
И о к с ...................................................................... 550
К
К а в ін т о н ..............................................................299
К а л іп с о л .............................................................. 137

Калію
- йодид............................................... 529
- оротат.............................................. 529
- перманганат................................... 529
- хлорид............................................. 528
Кальцемін................................................. 542
Кальцитрин.............................................. 450
Кальцію
- гліцерофосфат................................543
- глюконат.........................................542
- добезилат........................................ 296
- карбонат..........................................352
- лактат.............................................. 542
- монофосфат................................... 543
- пантотенат...................................... 415
- хлорид............................................. 542
- цитрат.............................................. 542
Камфора....................................................220
Канаміцину сульфат...............................605
Канестен....................................................628
Капреоміцин.............................................653
Каптоприл................................................. 280
Карбамазенін............................................233
Карбахолін.................................................. 95
Карбеніцилін............................................ 582
Карбоцистеїн........................................... 308
Карведилол............................................... 278
Кардікет.....................................................251
Кардіолін...................................................245
Кардіофіт...................................................245
Карсил....................................................... 370
Квамател....................................................350
Кверцетин................................................. 259
Кетам і н ......................................................137
Кетоконазол............................................. 625
Кетопрофен...............................................178
Кеторолак.................................................. 173
Кетотифсн.................................................313
Кислота
- амінокапронова.............................. 392
- аскорбінова..................................... 418
- ацетилсаліцилова...........................174
- етакринова...................................... 323

775

П окажчик препаратів

- мефенамінова.................................177
- налідиксова.................................... 637
- нікотинова...................................... 4 13
- пантотенова.................................... 415
- урсодезоксихолева........................ 369
- фолієва............................................ 383
Кларитпн...................................................510
Кларитроміцин........................................596
Клексан..................................................... 389
Клеибутсрол............................................. 310
Кліндаміцпн............................................. 599
Клозапін.................................................... 182
Кломіпрамін............................................. 223
Клоназепам............................................... 201
Клонідин...................................................285
Клопамід....................................................320
Кл оп ідогрел ь............................................ 394
Клотримазол............................................ 628
Клофслін...................................................285
Кодеїн.........................................................170
Кодтерпін..................................................304
Кокарбоксилаза.......................................412
Коларгол....................................................554
Комбівент..................................................311
Конвулекс.................................................227
Конкор....................................................... 257
Контрикал.................................................374
Корвалдин...................................................91
Корвалмент.............................................. 258
Корвалол.....................................................91
Корвітин................................................... 259
Корглікон..................................................244
Кордарон...................................................255
Кордіамін..................................................220
Коринфар..................................................254
Ко-тримоксазол.......................................621
Кофеїн....................................................... 210
Краплі Зеленіна....................................... 245
Креон......................................................... 430
Кромогексал............................................. 313
Кромолін-натрій......................................313
Ксенікал.....................................................346
Ксилометазолін........................................ 116
Купреніл....................................................685
Курантил...................................................394
776

Л
Лабеталол................................................ 279
Л азпкс......................................................322
Лазолван..................................................308
Л акардія..................................................279
Лактобактерин....................................... 362
Л акту лоза................................................ 356
Ламізнл....................................................626
Ламікгал.................................................. 227
Ламотрпджнп......................................... 234
Л анатозид............................................... 240
Л ариф ан.................................................. 636
Ларіам.......................................................564
Л аферо н................................................... 635
Лацидипін............................................... 255
Левам ізол................................................ 661
Леводопа.................................................. 235
Левомепромазин.....................................186
Левоміцетин............................................ 604
Леворин................................................... 627
Левосимендан......................................... 246
Левофлоксацин.......................................638
Легалон.................................................... 370
Л еривон................................................... 222
Лерканідипін.......................................... 284
Лефлоцин.................................................638
Лібексин...................................................305
Лідаза........................................................ 429
Лідокаїну гідрохлорид......................84, 265
Лізиноприл.............................................. 282
Лікопід..................................................... 499
Лінезолід..................................................642
Лінекс....................................................... 603
Лінкоміцин.............................................. 599
Лобесил.....................................................101
Ловастатин.............................................. 270
Логест....................................................... 472
Лозартан...................................................283
Локрен.......................................................257
Ломадей....................................................638
Ломефлоксацин...................................... 638
Л операм іду гідрохлорид........................361
Лоратадин................................................ 513
Людіоміл.................................................. 224

П окажчик препаратів

М
Маалокс.....................................................353
Магнерот...................................................531
Магнію
- карбонат..........................................534
- оксид................................................ 535
- сульфат............................................535
Макокс.......................................................613
М аміні л ......................................................458
М аніт......................................................... 329
М апротилін.............................................. 224
Маркаїн........................................................85
Мебендазол.............................................. 659
Мебікар..................................................... 196
М езатон..................................................... 114
Мсзпм-форте........................................... 374
М ексидол.................................................. 695
Мексплетин.............................................. 265
Меліпрамін............................................... 222
Мелоксикам..............................................178
Мепівакаїн.................................................. 74
Мепробамат.............................................. 206
Меридил.................................................... 210
Мерказоліл............................................... 450
Меркаптопурин....................................... 670
Меропенем................................................ 592
Метамізол натрію.....................................175
Метанд росте нол о н.................................. 477
Метеразин................................................. 363
Метилдофа............................................... 287
Метиленовий синій.................................556
Метил п ред н ізол он.................................. 464
Метилтестостерон................................... 4 75
Метисазон................................................. 634
Метаці ікл і ну гідрохлорид......................574
Метіонін....................................................525
Метоклопрамід........................................ 364
Метопролол.............................................. 257
Метотрексат............................................. 490
Метронідазол............................................568
Метформін................................................ 459
Мефлохін.................................................. 564

Міаисерин...............................................222
Мідазолам................................................ 199
М ідантан.................................................236
Мідекаміцин........................................... 598
Міді сульфат.......................... *................554
Мієлосан..................................................669
М ізоп ростол........................................... 354
Мікогептин............................................. 625
Міконазол............................................... 625
Мікосептин.......................................,...... 627
Мікроцид.................................................558
М ілдронат............................................... 259
М ілрннон................................................246
Мінідіаб...................................................458
Мірамістин............................................. 557
Міролктг...................................................354
Міртазапін.............................................. 225
Мітоміцин............................................... 574
Мітотан....................................................467
Міфепрпстон..........................................467
Моваліс....................................................178
Модуретик.............................................. 319
Моксифлоксацпн...................................638
Моксонідин.............................................287
Молсидомін.............................................255
Мометазон.............................................. 313
Моном іцину сул ьфат............................ 574
Монтелукаст........................................... 517
Морфіну гідрохлорид........................... 166
М отиліум................................................ 365
Мукалтин................................................ 306
Мультак................................................... 267
Мупіроцин...............................................558
Н

5-Н О К ...................................................... 642
Падропарин............................................. 389
Паком....................................................... 236
Налгезин...................................................178
Налоксон..................................................170
ІІалорфін..................................................171
Налтрексон.............................................. 171
777

П окажчик препаратів

Напроксен................................................. 178
Патаміцин................................................. 627
Натрію
- гідрокарбонат................................ 396
- нітропруснд.................................... 290
- оксибутират....................................139
- пікосульфат.................................... 359
- тіосульфат...................................... 554
- хлорид............................................. 530
Небі волол..................................................257
Небі лет.......................................................257
Неві ран ін...................................................633
Негрустин................................................. 225
Неоміцин...................................................607
Неостигмін................................................. 96
Пеотон....................................................... 259
Неробол.....................................................260
Нетилміцип.............................................. 574
Ніаламід.....................................................222
Нікардипін................................................ 284
Нікетамід...................................................220
Німесил...................................................... 178
Німесулід.................................................. 178
Німід...........................................................178
Німодипін................................................. 284
Німоразол................................................. 568
Ністатин....................................................627
Нітазол.......................................................570
Нітразепам................................................ 147
Нітрогліцерин..........................................249
ГІітродерм.................................................251
Нітроксолін.............................................. 642
Нітрон г...................................................... 251
Нітросорбід.............................................. 251
Нітрофурал............................................... 643
Пітрофурантоїн....................................... 643
Ніфедипін................................................. 254
Ніфуроксазид...........................................644
Ніцерголін................................................ 215
Новоіманін............................................... 558
Новокаїн......................................................83
І Іовокаїнамід............................................264
Новонорм..................................................460
778

І Іоогіепт.....................................................213
І Іоотропіл................................................. 214
Ноофен.......................................................216
І Іорадреналіну тартрат...........................116
Норетистерон...........................................474
Норку рон.................................................. 107
Норфлоксацнн.........................................637
Но-шпа.......................................................258
1Іурофен.................................................... 177
О
Оксазенам................................................. 197
Оксатомід..................................................313
Оксацилін-натріії.................................... 580
Окселадпн.................................................305
Оксибрал...................................................299
Окснтоцин................................................ 336
Оксолін......................................................631
Октреотпд.................................................446
Оланзапін.................................................. 193
Олеандоміцину ф осф ат......................... 598
Олівоміцин............................................... 672
Олікард......................................................251
Омакор.......................................................273
Омарон.......................................................216
Омез........................................................... 356
Омепразол................................................ 356
Омнопон.................................................... 170
Орлістат.....................................................346
Орнідазол..................................................646
Оропрам....................................................224
О рун гал .....................................................623
Оршшреналін........................................... 117
Осельтамівір............................................. 630
Остеогенон............................................... 545
Офлоксацин............................................. 637
П
ІІакселадин............................................... 305
ГІаксил........................................................223
ГІанадол..................................................... 175
П анаш їн....................................................528

П окажчик препаратів

Панзинорм................................................373
Панкреатин............................................... 373
Пантокрин................................................ 435
Пантопразол............................................. 349
Папаверину гідрохлорид....................... 355
Парацетамол.............................................175
ІІарокспн...................................................224
Пектосол................................................... 307
Пентагастрин........................................... 3-47
Пентадпн...................................................571
ІІентаеритрил тетранітрат.....................251
Пентазоцин................................................170
Пентакаринат...........................................571
Центам і н.................................................... 110
Пентоксил.................................................385
Пенгоксифілін..........................................300
Перголід.....................................................236
Перекис вод ню .........................................551
Периндоприл............................................282
Пефлоксацпн........................................... 637
Нікамілон..................................................216
Пімафуцин................................................ 627
Піпдолол....................................................266
ІІіоглітазон............................................... 457
Пігіерацилін.............................................. 577
Піполфен...................................................510
ІІіразидол.................................................. 224
Пірацетам..................................................214
ГІіридокснну гідрохлорид......................416
Піридостигміну бромід............................ 98
Пірилен...................................................... 109
11і рл індол..................................................224
Пірогенал..................................................495
Піроксикам................................................178
ІІлавікс...................................................... 394
ГІлаквеніл..................................................564
ГІл ан тагл юцид..........................................348
Платифіліну гідротартрат...................... 105
Повідон-йод............................................. 550
ІІодофілін.................................................673
Поліміксину В сульфат.......................... 610
ІІоліміксину М сульфат......................... 611
ГІоліоксидоній..........................................636

1Іолудан.....................................................636
ІІравастатин............................................. 270
ІІразиквантел............................................660
Празозин................................................... 120
Праміпексол
....................................... 236
Преднізолон............................................. 464
[Іредуктал................................................. 259
ІІреноксдіазин..........................................305
Прилокаїн................................................... 74
Примахін...................................................565
1Іробукол...................................................695
Прогестерон............................................. 470
ІІродеи....................................................... 223
Продигіозан.............................................. 500
Прозернн..................................................... 97
Прокаїн........................................................83
Прокаїнамід.............................................. 264
Промедол.................................................. 169
Прометазин.............................................. 510
Пронтозил.................................................617
ГІропанідид................................................138
Пропафенон............................................. 266
Проиофол.................................................. 138
Пронранолол............................................ 257
Протаміну сульфат..................................389
Протаргол.................................................554
Протефлазид............................................ 631
Профіміг....................................................301
ГІульмакс...................................................313
Р
Рабепразол................................................ 349
Радедорм...................................................227
Рамінрил....................................................282
Ранітндин..................................................350
Раунатин....................................................288
Реаферон...................................................635
Резерпін.....................................................119
Резорцин...................................................555
Реліум.........................................................147
Реленца..................................................... 630
Ремантадин............................................... 630
Ремерон..................................................... 225
779

П окажчик препаратів

Реиітек.......................................................281
Рейні.......................................................... 535
Реополіглюкін..........................................397
Репаглінід.................................................460
Ретаболіл...................................................477
Рет ш іол у ацетат....................................... 403
Рефлін....................................................... 587
Рпбавірин..................................................631
Рибокснн...................................................260
Рибомуніл................................................. 499
Рибофлавін............................................... 412
Ривастигмін................................................ 96
Рпмонабант.............................................. 346
Ристоміцин............................................... 574
Ритмокор...................................................528
Ритмонорм................................................ 266
Рифабутпн................................................ 652
Рифампіцин............................................. 613
Розпглітазон............................................. 459
Розувастатин.............................................270
Рокситроміцин.........................................574
Ромазулан................................................... 89
Ронідаза.....................................................429
Ронівакаїн................................................... 85
Ротокан........................................................89
Рофекоксиб............................................... 179
Роферон.....................................................635
Рубоміцин................................................. 672
Рутозид......................................................295
С
Саквінавір................................................. 629
Сальбутамол............................................ 310
Сальвін.........................................................89
Сальметерол............................................. 310
Сапарал......................................................219
Сарколізин................................................ 667
Севафлуран.............................................. 546
Секнідазол................................................ 568
Селегілін....................................................236
Семакс........................................................213
Сенадексин............................................... 359
Сенорм....................................................... 191
780

Серевент....................................................310
Серетид......................................................з і з
Серміон......................................................215
Сертралін..................................................224
Сибазон......................................................147
Сибуграмін............................................... 346
Сиднокарб................................................. 212
Спднофарм............................................... 255
Сплібор......................................................3 7 і
Сил ікс.......................................................... 86
Снлімарпн.................................................370
Симвастатин............................................ 270
Сннгуляр...................................................313
Спнестрол.................................................469
Синкумар.................................................. 377
Синтоміцин.............................................. 605
Сигагліптин............................................. 460
Сімбалта....................................................222
Скополаміну гідробромід....................... 102
Солкосерил............................................... 217
Солюсурмін.............................................. 571
Сомбревін................................................. 138
Сорбекс........................................................87
Спарфлоксацпн.......................................638
Спирт нашатирний....................................91
Спіраміцпн............................................... 597
Спірива......................................................31 1
Спіронолактон.........................................332
Спіропрпл................................................. 280
Ставудин...................................................633
Стадол........................................................170
Стрептокіназа...........................................391
Стрептоліаза............................................ 391
Стрептоміцин...........................................605
Стрептоцид............................................... 617
Стрихнін....................................................220
Строфантин.............................................. 244
Сукралфат................................................ 361
Суксаметонію йодид............................... 108
Сульбутіамін............................................ 212
Сульпірид................................................. 193
Сульфадимезин....................................... 617
Сул ьфаді іметокс 11н..................................617

П окажчик препаратів

Сульфален................................................ 562
Сульфаметоксазол.................................. 617
Сульфасалазин.........................................618
Сул ьфацетам ід.........................................617
Сульфацил-натрііі.................................. 617
Сул ьфокамфокаїн................................... 221
Сустак........................................................ 248
Т
Табекс......................................................... 101
Тавегіл....................................................... 510
Тазеиам...................................................... 195
Тазобактам................................................ 583
Талінолол.................................................. 248
Таміфлю.....................................................630
Тамоксифен.............................................. 470
Танін............................................................. 90
Тардиферон.............................................. 382
Телітроміцин............................................ 598
Телмісартан.............................................. 283
Тенектеплаза............................................ 261
Тенокс........................................................ 254
Теобромін..................................................212
Теогіек........................................................ 312
Теофілін.....................................................312
Теразозин..................................................285
Тербінафін................................................ 626
Терфенадин.............................................. 510
Тестенат.....................................................475
Тестостерон.............................................. 475
Тетацин-кальцій...................................... 685
Тетурам..................................................... 432
Тизерцин................................................... 186
Тикарцилін............................................... 577
Тиклід........................................................ 394
Тиклопідин............................................... 394
Тилорон.....................................................636
Тималін..................................................... 495
Тинідазол...................................................570
Тироксин...................................................449
Тіамазол.................................................... 450
Тіамін......................................................... 410

Тіанептин..................................................225
Тіонентал натрію......................................139
Тіоридазин.................................................186
Тіотриазолін............................................. 259
Тіофосфамід............................................. 668
Тобраміцин............................................... 605
Токоферолу ацетат...................................371
Толканон....................................................236
То рас ем ід...................................................320
Трамадол.................................................... 170
Трандалоприл...........................................282
Транстек..................................................... 170
Траснлол....................................................431
Трентал...................................................... 394
Триамтерен............................................... 324
Тригексифенідил..................................... 235
Трикрезол..................................................727
Тримекаїн....................................................84
Триметазидин...........................................259
Триметафан.............................................. 292
Триметоприм............................................620
Трипсин.....................................................427
Трифас........................................................320
Трифтазин................................................. 182
Трихопол...................................................568
Триамцинолон..........................................464
Троксевазин.............................................. 295
Тромбін............................................. 387
Тропісетрон......................................365

У
Ультракаїн.......................................60, 74, 79
Унітіол........................................... 28,63, 683
Урегіт.................................................320, 323
Урокіназа.......................................391,425
Урсофальк......................................... 369
Урсохол..............................................369
Ф
Ф азиж ин...........................................570, 646
Ф ам вір...........................................631,632
Фамотидин.........................63, 349,350. 375
781

П окажчик препаратів

Фармадипін................. ...........254, 291, 299
Феварин........................ ................... 221, 223
Фсксофенадин............. .................. 509-516
Фелодипіи................... ...........238, 255, 284
Фемоден....................... ................... 472,473
Ф еназепам................... .... 35, 143, 202. 435
Фенамін........................ .... 43, 118, 210, 212
Ф єніоут........................ ........... 143,195,216
ф енілеф рпн................ ........................... 116
Ф еиілін......................... 40, 67.298, 377,387
Фенілпіперидин.......... ................... 169,361
Фен ітої н ....................... ...........226, 227, 230
Фен каро л ..................... .............. 510-516
Ф енотерол................... ...........117, 119,311
Фенотіазин.................. ....181, 186, 191,510
Фенотропіл.................. ................... 213,214
Ф енофібрат................. ........................... 272
Ф ентаніл...................... ........................... 169
Фентоламін................. ........................... 292
Фепранон..................... ...................644, 753
Ф ервекс........................ ...................304, 514
Ф еритин....................... ...................379,380
феротрансферин........ ........................... 380
Феррум лек................... ...........377,379. 382
Фестал........................... ...................373,430
Ф ібринолізин.............. ...........374,385,391
Фізіотенс..........................................275, 287
Ф ілохінон..................... ...341.367,384.386
Фінастерид................... .......... 469,476,477
Ф інлепсин.................... .......................... 227
Ф ітин.............................
Фітоменадіон............... .......................... 410
Ф лагіл........................... .......................... 568
Флекселіт...................... .......................... 608
Ф ліксоназе................... .......................... 313
Фліксотид..................... .......................... 313
Флоксан........................ .......................... 637
Флориміцину сульфат .................. 571,652
Флуконазол.................. .................. 623,625
Флуксен........................ .................. 221,223
Ф лумазеніл.................. ...149, 154,200,205
Флуоксетин.................. .................. 221,223
Флутамід....................... ..........469,476,481

782

Флут\іказону проп іонат........................313
Флюметазону півалат.....................462, 464
Фозиноприл................... 238, 275, 280, 282
Фондапаринукс......................................260
Форакорт................................................. 313
Форидон.................................................. 284
Формідрон...............................................555
Формотерол..................................... 310, 313
Фортікс.................................................... 310
Фосфакол......................................61,98, 101
Фосфалюгель.......................................... 720
Фраксипарин..................260, 377, 387, 389
Ф ромілід..................................................596
Фталазол...........................................617, 622
Фторафур................................. 547, 666 , 671
Фторбензотеф................................. 666 , 668
Фторид олова..........................................785
Фторокорг............................................... 313
Фторотан..................................................134
Фторурацил............................. 547, 666 , 671
Фторфеназин...........................................185
Фузидин-натрій...............................574, 612
Ф укорцин................................................ 555
Фуксин основний....................................555
Ф ульседШ , 227
Фунгізон................................................... 624
Фурагін............................................. 643, 644
Фурадонін...................................40, 643, 644
Фуразидин................................643, 644, 648
Фуразолідон..................................... 557, 644
Фурамаг.................................................... 644
Фурацилін................................557, 643, 644
Фуросемід................................................ 322
X
Хвощ польовий................................317, 332
Хілак форте..............................362, 380, 792
Хімотрипсин.................................... 307, 427
Хінгамін............................................ 563, 570
Хінідин...................................................... 264
Хіноцид..................................................... 566
Хлозепід.................................................... 195

Покажчик препаратів

Хлоралгідрат............................................ 151
Хлорамін.................................................. 551
Хлорамфенікол....................................... 603
Хлорбутанол............................................ 559
Хлорбутин..........................
39, 190, 668
Хлоргексидин............................ 74, 551, 577
Хлорліазсгіокспд....................... 10. 195,202
Хлорид кальцію.................................63. 395
Хлоридин..................................................565
Хлорофіліпт..................................... 559, 574
Хлороформ........................... 26, 34, 126, 720
Хлорофос....................................61, 6 8 6 , 687
Хлорохін................................... 490, 561,564
Хлорнромазин..........................181, 186. 187
Хлорпротиксен.................143, 182, 184. 191
Хлорталідон............................. 277, 317, 318
Холекальциферол.................... 230,403, 405
Хол ензим.........................................366,376
Холестирамін................................. 270, 381
Холосас............................................366,367
Хомвіокорин-К........................................ 244

ц
Целаиід............................................240, 244
ІДелекоксиб................................................178
Целіпролол............................................... 278
Церебролізин............................................217
Церукал............................................ 193, 364
Церулоплазмін............................... 437, 693
Цефадроксил........................................... 585
Цефазолін................................................. 587
Цефаклор..................................................585
Цефалексин.............................................. 587
Цефепім............................................589, 590
Цефіксим...................................................585
Цефокситин.............................575, 593, 606
Цефоперазон............................ 585, 590, 596
Цефотаксим.............................................. 588
Цефпіром.................................................. 590
Цефтазпдпм.....................585, 592, 596, 606
Цефтріаксон............................................. 589
Цефуроксим............................................. 588
Циклохексанол......................................... 165

Циклодол.................................. 102, 186, 236
Циклосерин......................................652, 657
Циклоспорин........................... 487, 490, 492
Циклоферон............................. 495, 631, 636
Цнклофосфан.................... 39, 490, 666 , 668
Циластатин............................................... 593
Цинарнзнн........................................ 252, 298
1Іинку сульфат.................................554, 560
Цинралекс.........................................223, 224
Ципраміл...................................................223
Цинротерон.............................. 469, 476, 481
Цинрофібрат............................................ 272
Ципрофлоксацин...........576, 637, 640, 648
Цнсплатнн................................536, 666 , 670
Цистамін....................................................693
Цистеїн.......................................................526
Цитагексал........................................221, 224
Циталонрам.............................................. 224
Цитарабін..........................................631,633
Цититон............................95, 101,220,304
Цитозин.................................................... 306
Цитраль.....................................................559
Цитрамон.................................................. 212
Цифран......................................................637
Ціанокобаламін....................... 383, 403, 424
Ч
Чистотіл............................ 89, 667, 676, 781
Ю

Ю мекс....................................................... 236
Я
Я ну вія................................................ 458,460
Ярина......................................................... 473

783

Н а в ч а л ь н е в ид анн я

Ч е к м а н Іван С е р гій о в и ч
Г о р ч а к о в а Н ад ія О л е к с а н д р ів н а
К а з а к Л ідія Ів ан івн а т а ін.

ФАРМАКОЛОГІЯ
П ід р у ч н и к

Р ед а к то р О . В . М а р ч у к
К о р ек то р Л . Я . Ш у т о в а
К о м п 'ю т е р н а в ер ст к а : О . С . П а р ф е н ю к

П ід п и са н о д о д р у к у 0 8 .0 3 .1 1 . Г а р н іт у р а Т айм е.
Ф о р м ат 7 0 х 100j |6. П ап ір о ф с е т н и й . Д р у к о ф се т н и й .
Ум. д р у к . арк. 6 4 ,8 1 . Н а к л а д 2 0 0 0 п рим . Зам . № 523.

П П “ Н о ва К н и га ”
2 1 0 2 9 , м. В ін н и ц я, вул. К вя тек а, 20
С в ід о ц т в о п р о вн есен н я д о д е р ж а в н о г о р е є с т р у в и д авц ів ,
в и го т ів н и к ів і р о зп о в с ю д ж у в а ч ів в и д а в н и ч о ї п р о д у к ц ії
Д К № 264 6 від 1 1 .1 0 .2 0 0 6 р.
Т ел . (0 4 3 2 ) 5 2 -3 4 -8 0 , 5 2 -3 4 -8 2 Ф а к с 52-34-81
E -m ail: in fo @ n o v a k n y h a .c o m .u a
w w w .n o v a k n y h a .c o m .u a

В ід д р у к о в а н о з г о т о в и х п о з и т и в ів
н а Д П « Д е р ж а в н а к а р т о г р а ф іч н а ф а б р и к а »
2 1 1 0 0 , м . В і н н и ц я , в у л . 6 0 0 - р і ч ч я , 19
Т е л .: (0 4 3 2 ) 5 1 -3 3 -7 7 , 5 1 -3 2 -9 1
E -m a il: d k f @ v n .u a
С в ід о ц т в о с е р ія Д К № 8 6 9 в ід 2 6 .0 3 .2 0 0 2 р.

!І

Г [ ООА/І^кД/ШЧ
"ê v t j c\% н/іл,iAj vCC% о

www. no vakny h a . com. ua