3
НАШИМ ЧИТАЧАМ
Створення сім’ї, очікування й народження дитини,
виховання малюка, догляд за ним... Усі ці питання, на
перший погляд, є звичайними й природними.
Проте, коли народжується ваша власна дитина, у
вас з’являється безліч проблем, і розв’язувати їх треба
негайно, адже малятко чекати не хоче і, звісно, не зважа-
тиме на ваші труднощі. Ще до того, як малюк народиться,
ви не раз замислитесь з того чи іншого приводу — очіку-
вання завжди потребує відповідей!
Добре, коли будь-якої миті можна звернутися до
спеціаліста, який надасть кваліфіковану консультацію.
Але такої нагоди з різних причин може й не бути. Саме
такі непрості життєві ситуації і надихнули автора на на-
писання цієї книги.
Щоправда, на книжковому ринку, здавалося б, ви-
стачає подібних видань. Проте більшість із них чужомов-
ні або ж написані зарубіжними авторами, чиї поради й
рекомендації часто не зовсім підходять для українсько-
го читача.
Автор цього видання — мати, яка виростила і ви-
ховала двох чудових дітей, вітчизняний спеціаліст із чи-
малим досвідом роботи, добре обізнаний із сучасними
практичними й науковими новинами, пов’язаними з до-
глядом за дитиною, кандидат медичних наук, лікар-педі-
атр із багаторічним стажем.
Ця книга, адресована передусім вітчизняному чита-
чеві, ґрунтується на наших сучасних реаліях, зважає на
особливості нашої медицини, враховує економічну, клі-
матичну й екологічну специфіку нашої країни. Нарешті,
даючи певні рекомендації, автор спирається на чинні
українські закони.
У книзі докладно розглянуто основні аспекти життя
дитини до трьох років, адже саме в цей час у батьків ви-
никає найбільше питань.
Особливу увагу приділено важливості грудно-
го годування дитини, термінам введення у її раціон до-
даткових продуктів, необхідних для росту й розвитку.
Можливо, деякі поради відрізнятимуться від тих, що на-

дають інші видання, але треба розуміти, що ці питання
регулярно переглядаються і відповіді на них постійно
зазнають змін.
Звертаючи увагу на основні моменти, пов’язані з на-
родженням і розвитком дитини, доглядом за малюком
тоді, коли він здоровий і коли захворів, автор порушує ті
питання, на які щодня доводиться відповідати лікареві,
спілкуючись із батьками, і намагається доступно роз’яс-
нити, чим зумовлена та чи інша порада.
У новому, доповненому виданні на вас чекає ще біль-
ше відповідей на всі можливі питання, а також новий,
унікальний розділ, присвячений розвивальним іграм із
малюком.
Отже, читайте і знаходьте найкорисніше для себе.
Щастя й успіхів вам у такій нелегкій і потрібній справі —
вихованні здорової, повноцінної, гармонійно розвине-
ної дитини!

7
Мине перше хвилювання, і думка, що у вас буде дитина, стане звич­
ною. Ви уявлятимете майбутнє малятко, відчуєте його на своїх руках,
побачите себе у турботах про новонародженого. Він, ваш малюк, уже
існує: блондин або брюнет, схожий на маму або тата; він росте, і від
вас залежить, наскільки міцним і здоровим він народиться, адже саме
ви даєте йому все необхідне для його розвитку та оберігаєте від нега­
раздів. Невипадково на Сході відлік віку людини починають від дня її за­
чаття.
У мене буде дитина... Навряд чи знайдеться багато слів, що можуть
викликати у жінки стільки ж емоцій, які водночас можуть сприйматись
неоднозначно: «Я дуже щаслива» або «Я приголомшена»; радість змішу­
ється зі страхом перед невідомим, розчарування — із почуттям гор­
дості майбутньої матері. До усього цього додаються ще й хвилювання
з приводу майбутньої події. Але вже не йде з голови, ні на мить не зали­
шає думка: у моєму житті сталося щось надзвичайне!
Ми зробимо все, щоб допомогти вам у розв’язанні суперечностей,
відповісти на питання, які виникатимуть, відвернути небажані випад­
ковості.
ПЛАНУВАННЯ ВАГІТНОСТІ
•	 Небажані	діти	важать	менше	від	своїх	однолітків.
•	 У	 жінок,	 які	 виношують	 небажану	 дитину,	 частіше	 на­
род	жуються	діти	зі	зниженою	масою	тіла.
(Дані досліджень американських учених)
Планування вагітності не означає, що початок життя вашої дитини
необхідно якось обмежити часом. Не означає це і те, що ваша дитина
народиться раніше або пізніше. Це означає, що до народження дитини
ви маєте бути готові морально і фізично.
Не таємниця, що наше життя сповнене несподіванок, але ваша
майбутня дитина має бути очікуваною. Якщо один із батьків хворий —
варто вилікуватись; якщо хоча б один із вас працює у шкідливих умо-
вах — треба порадитись із фахівцями: як це може позначитись на здо-
ров’ї дитини і, по можливості, віддалити майбутнє зачаття або змінити
роботу.

8
Розділ 1. ВИ ОЧІКУЄТЕ НА ДИТИНУ
Якщо ви з метою запобігання вагітності приймали протизаплідні за-
соби, бажано припинити їх приймання як мінімум за 2—3 місяці до ва-
гітності.
Як позначаться на здоров’ї та щасті дитини ваші шкідливі звички?
Тривале відрядження? Навчання? Скрутне матеріальне становище?
І, звісно, не зайвим буде нагадати батькам загальновідомі істини,
що, даючи початок новому життю, вони мають бути тверезі! Чи варто
засмучувати свої найщасливіші 9 місяців сумнівами «Чи все гаразд із
моєю дитиною?» та скрупульозно вираховувати, саме у який день та час
відбулося зачаття?
Своєю появою дитина не повинна зіпсувати ваші плани на най-
ближче майбутнє. Вона має стати їх органічною частиною (повірте, це
так і є!) та відчути вашу любов ще до того, як почне своє існування у фі-
зичному розумінні слова.
ЩО МОЖНА ДІЗНАТИСЬ ПРО МАЛЮКА
ДО ЙОГО НАРОДЖЕННЯ?
Мабуть, мимоволі ви вже замислювались: на кого буде схожа ваша
дитина, чий характер вона успадкує, чи буде так само висока на зріст,
як батько, чи будуть у неї ваші чарівні очі? Одне слово, тепер, коли ви
вирішили стати батьками, можливо, вам буде цікаво: як передаються з
покоління в покоління фізичні та інтелектуальні дані, здібності, риси ха-
рактеру, а також... схильність до різних захворювань.
Не заглиблюючись у нюанси ск ладного механізму передавання
генетичної інформації, нагадаємо, що її носієм є ділянка хромосоми —
ген (звідси «генетика» — наука про спадковість). При цьому один ген
може відповідати за кілька ознак, а одна ознака може залежати від
кількох генів. Тому дитину не може бути «складено» подібно до моза-
їки рівною мірою з рис обох батьків, адже закони спадковості дещо
ск ладніші.
Існують гени, що відповідають за ознаки, які переважають над ін-
шими (домінантні), та гени, що не мають змоги проявити свої ознаки без
подібних до себе (рецесивні). Властивості рецесивних генів найчастіше
стають явними, коли одружуються близькі родичі. Таким чином, наділе-
на потенціалом своїх батьків, дитина може бути дуже мало на них схо-
жа, успадкувавши риси попередніх поколінь.
Кожний народжений у історії людства є унікальним і відрізняється
від усіх (чи то предки, чи то нащадки).

9
Та чи так уже й важливо, на кого буде схожа ваша дитина? Все одно
вона буде найрозумніша, найвродливіша та найдорожча!
Проте в одному випадку спадковість має величезне значення: коли
йдеться про здоров’я малюка. Якщо вам відомо, що у вашій родині чи
серед родичів народжувались діти із захворюваннями, які передають-
ся у спадок, про генетику слід своєчасно згадати.
Перше, що необхідно зробити ще до того, як завагітнієте — поради-
тись із лікарем, якому ви довіряєте, і за необхідності завітати до меди-
ко-генетичної консультації.
КОНСУЛЬТАЦІЯ ГЕНЕТИКА
Сьогодні медико-генетичні центри є майже в усіх великих містах.
Кому насамперед необхідна консультація генетика? Передусім батькам,
які мають дитину із дефектом розвитку та які бажають дізнатись, який
ризик аномалії при наступній вагітності; жінкам, у яких уже були спон-
танні аборти; батькам, які мають спадкові хвороби або каліцтво; роди-
чам, які хочуть взяти шлюб. Консультацією генетика можуть також ско-
ристатися всі, кому цікаво більше дізнатись про майбутню дитину. Ви
дістанете інформацію щодо характеру хвороби (спадкова чи не спадко-
ва), якої ви остерігаєтесь; її домінантний або рецесивний характер; імо-
вірність її успадкування.
	 Але	пам’ятайте:
•	 якими	б	значними	не	були	досягнення	генетики,	ні	хто	не
дасть	вам	стовідсоткової	гарантії,	що	ваш	малюк	наро­
диться	здоровим	або	хворим;	лікар	лише	розраховує	імо­
вірність	цього.	Наприклад,	коли	йдеться	про	конкретну
хворобу	 і	 відомо,	 яким	 чином	 вона	 успадковується,	 вам
можуть	 сказати,	 що	 ризик	 народження	 хворої	 дитини
становить	1:2	або	1:6;
•	 не	зовсім	 здорова	дитина	 може	народитись	у	абсолют­
но	здорових	батьків.	Намагайтесь	про	це	не	думати;
•	 прийняття	 остаточного	 рішення	 залежить	 лише	 від
вас!	 Передусім	 необхідно	 зрозуміти,	 що	 з	 вами	 говори­
тимуть	лише	про	можливі	варіанти	розвитку,	а	не	про
конкретну	дитину,	яка	має	у	вас	народитись.
Консультація генетика

10
Розділ 1. ВИ ОЧІКУЄТЕ НА ДИТИНУ
Так, звісно, ви молоді й досвід попередніх поколінь нічим не за-
тьмарено, не варто цього разу задовольняти свою цікавість, а краще
довіритись природі.
Найповнішу інформацію можна отримати, якщо ви вже вагітні.
Найбезпечнішим способом є ультразвукове дослідження плода (УЗД,
ехографія). Зараз його роблять майже всім вагітним, якщо у місті або
районі, де вони проживають, є необхідна апаратура.
Що саме ви дізнаєтесь із цього дослідження?
Насамперед наявність самої вагітності, у тому числі й позаматко-
вої, починаючи з 3—5 тижнів. Залежно від терміну вагітності лікар може
визначити місцеположення плаценти («дитячого місця»), контролювати
розвиток дитини внутрішньоутробно, виявити можливі фізичні анома-
лії, зокрема й внутрішніх органів. Це дає змогу ретельніше обстежити
дитину після народження та за необхідності — призначити лікування,
а у випадку істотних відхилень у розвитку — розглянути питання щодо
переривання вагітності. Але це не все — ехографія також задовольнить
вашу цікавість щодо статі дитини. У деяких випадках це важливо, якщо
вже народжувались діти зі спадковими захворюваннями, пов’язаними
з їх статтю. Точність визначення статі за допомогою ехографії становить
приблизно 80—85 %. На сьогодні відомо, що таке дослідження майже
нешкідливе для матері та плода. Але оскільки остаточних висновків ме-
дики доходять інколи після тривалих спостережень, чи варто робити
ехографію знову і знову лише тому, що ви неодмінно хочете дізнатись:
син чи дочка у вас народиться?
Якщо є показання (а вони мають бути переконливими), лікар може
провести дослідження навколоплідної рідини — амніоцентез. Це спо-
сіб більш шкідливий за попередній, але у деяких випадках він конче не-
обхідний і дає змогу виключити або підтвердити спадкову патологію.
ЧИ МОЖНА ОБРАТИ СТАТЬ МАЙБУ ТНЬОЇ ДИТИНИ?
Обрати за бажанням стать дитини — стара як світ мрія. Вона породи-
ла численну кількість прикмет, порад та рекомендацій. Використовуються
розрахунки «біологічних ритмів», астрологічні прогнози, характер харчу-
вання тощо. Можливо, ці методи мають право на існування, але з медичної
точки зору вони не мають жодного обґрунтування.

11
Передусім слід зазначити, що співвідношення статей розумно регу-
люється самою природою. Відомо, що хлопчики народжуються частіше
від дівчаток. Це не просто так: адже плід чоловічої статі більш вразли-
вий до несприятливих впливів та частіше гине під час вагітності. Якщо
це трапляється невдовзі після зачаття, вагітності не помічають, мен-
струація відбувається вчасно або із незначною затримкою.
Розв’язання проблеми вибору статі непокоїть не лише батьків, а й
учених. І не лише з метою задовольнити цікавість батьків, а й для того,
щоб допомогти сім’ям, у яких передаються хвороби, пов’язані зі статтю:
деякі передаються лише дівчаткам або лише хлопчикам.
За статистичними даними, у молодих та здорових батьків частіше
народжуються хлопчики (у співвідношенні 104—106 хлопчиків до 100
дівчаток); у батьків старшого віку — навпаки. Відповідальний за те, хто
народиться у вашій сім’ї — хлопчик чи дівчинка, — батько. Пояснимо
чому.
У ядрі клітини людини зазвичай 46 хромосом (23 пари), з яких дві
хромосоми — статеві. У чоловіків статеві хромосоми різні: на підставі
схожості із латинськими буквами X та Y їх так і позначають (X-хромосо-
ми та Y-хромосоми), а в жінок — хромосоми одного типу (X та X). Після
злиття статевих клітин чоловіка та жінки майбутня дитина дістає поло-
вину хромосом від батька та половину від матері. Якщо до яйцеклітини
першим «добіжить» сперматозоїд із X-хромосомою, народиться дівчин-
ка, якщо ж «швидшим» виявиться «носій» Y-хромосоми — хлопчик. Ви
вважаєте, що всі сперматозоїди «рівні між собою»? Це не так. Відмінність
полягає в тому, що сперматозоїди із «чоловічою» хромосомою менші за
Чи можна обрати стать майбутньої дитини?

12
Розділ 1. ВИ ОЧІКУЄТЕ НА ДИТИНУ
розміром та пересуваються значно швидше, але вони менш витрива-
лі й тому часто гинуть, не досягши «мети». Сперматозоїди із «жіночою»
хромосомою більш життєздатні й можуть довше «жити» у матковій тру-
бі, «очікуючи» на овуляцію.
На цій особливості сперматозоїдів ґрунтується один із способів
планування статі майбутньої дитини. Передусім необхідно за допомо-
гою температурного методу з’ясувати дату наступної овуляції. Якщо
менструації регулярні, цей день зазвичай постійний. Отже, тоді можна
зробити неск ладний розрахунок.
Якщо хочете дочку, останній статевий акт має бути не пізніше, ніж
за 2—3 дні до терміну овуляції. Якщо ж планується хлопчик, рекомен-
дується утримуватися протягом тижня перед овуляцією, а статевий акт
краще мати у день, що передує даті овуляції або збігається з нею (при-
близно за 14 днів до початку менструації).
Необхідно, щоб у період, коли імовірність запліднення найвища,
відбувся лише один статевий акт. Статистичні дослідження показують,
що цей метод ефективний у 70—80 % випадків. Можете скористатися
ним, у будь-якому разі ви нічим не ризикуєте.
ДОПОМОЖІТЬ МАЛЮКОВІ НАРОДИТИСЯ ЗДОРОВИМ!
Звісно, хочеться нагадати, якщо ви невдовзі вирішили стати батька-
ми, то зобов’язані оберігати дитину від зовнішніх несприятливих впли-
вів, передусім позбавити наслідків ваших шкідливих звичок.

13
Не паліть, мами!
За статистикою, майже половину курців становлять молоді жінки.
Щоправда, згідно із тією ж статистикою, більшість з них під час вагітнос-
ті кидають палити.
Отже, якщо ви вагітні, проте ще маєте цю звичку у своєму «арсена-
лі» шкідливих «недоліків», спробуємо вас переконати зробити крок на-
зустріч собі та вашому малюкові.
	 Відомо,	що:
•	 паління	 під	 час	 вагітності	 збільшує	 удвічі	 ймовірність
народження	дитини	із	низькою	вагою	та	на	третину	—
ймовірність	загибелі	плода;
•	 викурювання	 двох	 сигарет	 протягом	 останніх	 10	 тиж­
нів	вагітності	на	третину	зменшує	частоту	дихальних
рухів	плода;
•	 кожна	викурена	сигарета	на	10	%	зменшує	об’єм	кисню,	що
постачається	плодові,	передусім	у	його	голов	ний	мозок;
•	 нікотин	погіршує	апетит,	пригнічує	синтез	гормонів	та
уповільнює	 процеси	 обміну	 в	 організмі	 матері,	 а	 отже,
і	в	дитини.
Звуження судин, що виникає під час паління, утруднює перехід по-
живних речовин від плаценти до плоду.
Додайте сюди ще вроджені патології, спричинені тютюновим ди-
мом. Сподіваємось, ви дійдете правильних висновків.
Чи можна вживати алкоголь під час вагітності?
Про батьків-алкоголіків не будемо говорити: навряд чи вони замис-
люються про шкідливість алкоголю, навіть коли народжують дітей, і тим
паче, коли читають про це. Проте нерідко вагітні жінки переймаються
питанням: чи можна хоча б зрідка вживати алкоголь? Мабуть, можна у
другій половині вагітності кілька ковтків пива або неміцного вина? Це ж
не дуже зашкодить дитині?
Відповімо відразу: не	можна!
Плацента не є перешкодою для алкоголю: він швидко всмоктується
у кров, і не лише у вашу, а й вашого малюка.
Адже ви відчуваєте вплив алкоголю на собі? Отже, те саме відчуває
і дитина. Пам’ятайте, ви з нею — одне ціле!
Допоможіть малюкові народитися здоровим!

14
Розділ 1. ВИ ОЧІКУЄТЕ НА ДИТИНУ
Плануючи вагітність, треба завчасно відмовитись від спиртних на-
поїв. Оскільки алкоголь згубно впливає на статеві к літини ще на стадії їх
формування, як наслідок дитина може народитись із серйозними уро-
дженими вадами. Впливаючи на спадкові структури клітини, алкоголь
призводить до виникнення хромосомних аномалій.
Дуже погано, якщо дитину було зачато у стані сп’яніння.
Згідно з науковими даними, за наявності алкоголю у крові гени ста-
ють чутливішими навіть до тих зовнішніх чинників, які за звичайних
умов не мають руйнівного впливу.
Сучасні дослідження показують, що у дітей, яких було зачато п’я-
ними батьками, у 5 разів частіше спостерігаються психічні та нервові
розлади. Недарма у давнину таких дітей називали «дитина п’яної ночі».
Отже, якщо з якихось причин сьогодні ви не зовсім тверезі, постарайте-
ся запобігти вагітності, нехай навіть бажаній!
Якщо мама захворіла...
Захворювання можуть порушити нормальний перебіг вагітнос-
ті. Погодьтесь, неможливо за дев’ять місяців не «підчепити» хоча б ба-
нальний нежить. Як це може позначитись на перебігу вагітності?
Насамперед це залежить від характеру захворювання та від стадії
вагітності. Розглянемо найбільш відомі та найбільш «неприємні» для
плода захворювання вагітної жінки.
ГОСТРІ	РЕСПІРАТОРНІ	ЗАХВОРЮВАННЯ. Під цією назвою мається
на увазі безліч захворювань дихальних шляхів, спричинених вірусами.
Більшість із них не проникають у кров і безпосереднього негативного
впливу на дитину не мають. Виняток становить грип. Вірус грипу наяв-
ний у крові й теоретично може вплинути на процес внутрішньоутроб-
ного розвитку. Дослідження показали, що після епідемій кількість уро-
джених дефектів у немовлят не збільшується. Проте обстеження дітей
із різними відхиленнями у розвитку інколи показують, що мати під час
перших трьох місяців вагітності перехворіла на грип із важким перебі-
гом та уск ладненнями.
Якщо жінка захворіла на пізній стадії вагітності, дитина може наро-
дитись зі зниженою опірністю організму. Однак це можна скоригувати.
Як уберегтися від грипу? Перше — максимально обмежити контак-
ти у період епідемії. Це відомо всім, але не завжди виходить, особливо
якщо жінка працює або вдома захворіли інші члени родини. До профі-
лактичних заходів, яких можна ужити, належать часте провітрювання

15
квартири, ультрафіолетове опромінення кварцовою лампою, збагачен-
ня раціону продуктами із великим вмістом вітамінів, повноцінне харчу-
вання і відпочинок. Ще можна порадити придбати в аптеці оксолінову
мазь для змащування носових ходів та гомеопатичний препарат анти-
грипін — він зовсім нешкідливий.
При перших симптомах грипу або якщо в родині хтось захворів на
грип, можна закапувати у ніс препарати інтерферону — краще синте-
тичні, тобто виготовлені не на основі крові людини.
Профілактичні щеплення вагітним можна робити тільки за особ-
ливими показаннями після 12—14 тижнів вагітності, але пам’ятайте, що
різновидів вірусу грипу багато і невідомо, який саме зумовить наступну
епідемію. Крім того, якщо ви не так давно хворіли на грип, у вас є імуні-
тет, що зберігається в середньому протягом п’яти років. Імунітет після
щеплення зберігається два-три роки.
КРАСНУХА. Це нешкідливе, на перший погляд, дитяче захворю-
вання, на яке більшість з нас перехворіли у дитинстві, може спричини-
ти катастрофічні зміни в організмі малюка, якщо він під час внутрішньо-
утробного розвитку був уражений вірусом у першому триместрі
вагітності. У цьому випадку нема підстав вас заспокоювати: висока ймо-
вірність (25—80 %) народження мертвої дитини або з уродженими калі-
цтвами. Отже, якщо жінка перехворіла на краснуху в перші 90 днів вагіт-
ності, це є абсолютним показанням до штучного переривання вагітності.
В Австралії, де вперше 1944 року було виявлено згубний вплив ві-
русу краснухи на плід, застосовували своєрідний спосіб імунізації дівча-
ток: до хворого на краснуху запрошували у гості дівчаток з усієї округи,
щоб вони перехворіли на краснуху в дитинстві, набуваючи довічного
імунітету.
Наразі щеплення проти краснухи роблять в обов’язковому поряд-
ку ще в дитячому віці. Вагітна жінка, яка не перехворіла на краснуху в
дитинстві, має бути дуже уважною до будь-яких висипів на шкірі: вони
можуть бути не лише алергійними.
Поява будь-якого висипу на шкірі — підстава для обов’язкового
звернення до лікаря.
Якщо після огляду лікарем не вдається точно встановити діагноз,
необхідно зробити аналіз крові на наявність антитіл до вірусу краснухи,
який робиться двічі через певний проміжок часу.
Те саме треба зробити, якщо ви контактували з хворим, оскільки у
30—40 % випадків захворювання має непомітний перебіг: висипи мо-
жуть бути короткочасними, а лімфатичні вузли, що при цьому зазвичай
Допоможіть малюкові народитися здоровим!

16
Розділ 1. ВИ ОЧІКУЄТЕ НА ДИТИНУ
збільшуються, залишаються незмінними. Чи можна зробити щеплення
проти краснухи у дорослому віці? Так, можна, але, по-перше, треба зро-
бити вищезгаданий аналіз, аби пересвідчитись, що ви не перехворіли
на краснуху непомітно; по-друге, щеплення треба зробити не менше
ніж за чотири місяці до запланованої вагітності. Вагітним робити щеп-
лення не можна!
ТОКСОПЛАЗМОЗ. Це інфекційне захворювання, на жаль, трапляєть-
ся не так рідко, як здається на перший погляд. Ви можете заразитись,
уживаючи м’ясні продукти, які не пройшли належної термічної оброб-
ки, особливо свинину та баранину, а також під час контакту з тваринами
(найчастіше від котів).
Захворювання у більшості випадків має непомітний перебіг: спо-
стерігаються втома, біль у м’язах, невелике підвищення температури,
збільшуються лімфатичні вузли. Потім формується імунітет, і в тако-
му разі майбутній вагітності нічого не загрожує. Загроза виникає тоді,
якщо ви захворіли на токсоплазмоз під час вагітності.
Ступінь небезпеки залежить від періоду вагітності та від того, як
швидко розпочати лікування. Якщо жінка заразилась під час перших
трьох місяців вагітності, зазвичай плід гине або народжується з уражен-
нями нервової системи, переважно — головного мозку, а також інших
органів та систем. Зараження у другому триместрі вагітності спричиняє
тяжкі уроджені каліцтва. У третьому триместрі наслідки захворювання
не такі серйозні: дитина матиме здоровий вигляд і виявити наслідки за-
хворювання можна буде лише за допомогою додаткових досліджень.
Якщо вам поставили діагноз «токсоплазмоз» і пропонують перерва-
ти вагітність, обстежтесь ще раз та вирішуйте це з тим лікарем, котрому
ви довіряєте на 100 %. Наявність у вашій крові антитіл до токсоплазмозу
не завжди свідчить про те, що ваш малюк хворий на токсоплазмоз.
ГЕРПЕС. Про висип на губах майже кожен із нас знає не з чиїхось
слів. У побуті герпес іменується як «болячка». Це захворювання про-
являється зазвичай на тлі якогось захворювання, унаслідок переохо-
лодження, стресових ситуацій, тобто тоді, коли захисні сили організ-
му послаблені. Близько 90—95 % населення є носіями вірусу герпесу.
Останнім часом цьому стали надавати більшого значення: діагности-
ка стала точнішою, і тепер є змога виявити причину багатьох захворю-
вань.
Якщо ви — носій вірусу герпесу, то необов’язково, що ваша дитина
постраждає від цього. Згадайте, скільки людей мають його «при собі»!

17
Внутрішньоутробне зараження вірусом герпесу може статися у разі по-
ширеної герпетичної інфекції, тому інколи слід провести лікування ще
до того, як ви завагітнієте. Інколи лікування проводиться, якщо у вагіт-
ної з’явився множинний герпетичний висип на тілі. Найнебезпечнішим
для майбутньої дитини є вірус другого типу, що проявляється на ста-
тевих органах, тому що дитина може заразитися під час пологів. Після
пологів, де б не локалізувався вірус, необхідно вжити заходів, щоб не
заразити новонародженого, для якого будь-які вірусні інфекції дуже не-
безпечні. Про це подбає лікар.
ВІРУСНИЙ	ГЕПАТИТ.	Чи може народжувати жінка, яка перехворіла
на гепатит? Якщо це гепатит типу А, можете не хвилюватись: адже до
цього вірусу виробляється стійкий імунітет і вдруге ви вже не захворіє-
те. У разі захворювання на гепатит В та інші різновиди, які передаються
через кров, дитина може захворіти внутрішньоутробно. У цих випадках
необхідний ретельний медичний нагляд за вагітністю.
Щоб запобігти захворюванню гепатитом, важливо пам’ятати: вірус
гепатиту А передається так само, як усі кишкові захворювання, — через
брудні руки і заражену їжу. Захворіти на гепатит В можна лише, коли ві-
рус потрапив безпосередньо у кров. Це може статися під час медичних
маніпуляцій (внутрішньовенні та внутрішньом’язові ін’єкції, операції,
якщо вони проводились нестерильними інструментами, у тому числі
стоматологічними) та косметичних процедур у разі, якщо вони призве-
ли до порушення шкіри та слизової. Заразитися можна також через ста-
тевий контакт.
Профілактика гепатиту наразі проводиться з перших днів життя ма-
люка. Таке щеплення можна зробити і дорослим, якщо його не робили їм у
дитинстві. При щепленні вагітних (у тих випадках, коли вони не знали про
вагітність) відомостей щодо згубного впливу на плод немає, але оскіль-
ки даних ще замало, прищеплювати вагітних слід лише тоді, коли ризик
зараження дуже великий. Ступінь ризику може визначити лише лікар.
СИНДРОМ	НАБУТОГО	ІМУНОДЕФІЦИТУ	(СНІД). Сьогодні вагітні, які
перебувають на обліку в жіночій консультації, обстежуються на наяв-
ність у крові антитіл до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ). У разі вияв-
лення ймовірність зараження плода дуже велика (30—60 %), тому жінці
зазвичай пропонують переривання вагітності. Звісно ж, вона сама вирі-
шує, виношувати далі дитину чи ні. Якщо жінка хоче мати дитину від чо-
ловіка, у котрого виявили антитіла до ВІЛ (хоча чоловік лише інфікова-
ний), загроза зараження становить солідний відсоток.
Допоможіть малюкові народитися здоровим!

18
Розділ 1. ВИ ОЧІКУЄТЕ НА ДИТИНУ
КІР. У дорослих кір трапляється рідко, оскільки в дитячому віці
майже всім роблять щеплення, проте слід зауважити, що імунітет після
щеплення може слабішати на відміну від імунітету, набутого внаслідок
хвороби. Це важливо пам’ятати за необхідності контактувати із хво-
рим. Кір так само небезпечний, як і краснуха, якщо вагітна жінка пере-
хворіла на нього на ранніх стадіях.
ТУБЕРКУЛЬОЗ. Сьогодні, як і багато років тому, на жаль, це захво-
рювання стало знов актуальним. Не варто нехтувати заходами профі-
лактики та медичного обстеження, навіть якщо ви маєте повноцінне
харчування і вам здається, що це вас не обходить. Імунітет при тубер-
кульозі так званий «нестерильний», тобто зумовлений наявністю в
організмі туберкульозних паличок і рівновага зберігається за прин-
ципом «хто сильніший». Якщо у вашому оточенні є хворий на туберку-
льоз, слід обстежитись іще до вагітності, провести профілактичне лі-
кування, оскільки інакше доведеться приймати антибіотики, дія яких
неоднозначна.
І ще хочеться нагадати: якщо ви перехворіли на цю хворобу — це
не вирок вашому малюкові. Слід порадитись із лікарем і розглянути
найбезпечніші для дитини способи лікування. Категорично забороня-
ється нехтувати рекомендаціями лікарів, а потім весь час гадати, як це
вплинуло на малюка. Ваш пригнічений стан однозначно не піде вашому
малюкові на користь, адже він усе відчуває.
Обережно з ліками: ви приймає те їх разом!
Мабуть, кожна жінка знає про те, що під час вагітності до прийман-
ня будь-яких ліків треба ставитися дуже обережно. Це один із крите-
ріїв відповідальності за майбутню дитину. Найбільш уразливою вона є
упродовж перших трьох місяців внутрішньоутробного розвитку. Тому
що саме тоді тривають найважливіші процеси: закладання та форму-
вання внутрішніх органів і систем організму.
Щоразу, коли вам призначають або радять будь-які ліки, ви маєте
пам’ятати про те, що ваш малюк їх теж вживатиме. Проте що ж роби-
ти, якщо таки виникла необхідність у лікуванні? Якщо треба позбутись
головного болю, подолати застуду, провести профілактичне лікування?
Спробуємо відповісти на ці не завжди прості питання.
При застуді рекомендують засоби народної медицини, але пам’я-
тайте, що вони теж можуть заподіяти шкоду. Наприклад, приймати га-
рячу ванну не бажано, як і відвідувати лазню. Це завелике наванта-

19
ження на організм. Особливо небажано це робити тим жінкам, у яких
вагітність має не зовсім благополучний перебіг.
На початку захворювання вас може турбувати частий нав’язливий
кашель, який не дає полегшення, до того ж перенапружує м’язи живота.
У цьому разі вам стане у пригоді часте тепле пиття та льодяники із шав-
лією, анісом, м’ятою або будь-які інші льодяники на ваш смак. Це допо-
може позбутись рефлекторного подразнення верхніх дихальних шля-
хів та ліквідувати неприємні симптоми. Нерідко допомагає прогулянка
або ж просто перебування на свіжому повітрі за умови, якщо надворі
тепло і вогко. Теплові процедури на грудну клітку не протипоказані. Не
варто користуватись розтираннями на основі туготопких жирів: вони
порушують дихання шкіри і можуть погіршити ваше самопочуття. З від-
харкувальних трав допоможуть солодковий корінь, мати-й -мачуха, фі-
алка трилиста (рекомендації щодо застосування ви знайдете у додат-
ках). Хороший ефект може також дати ароматерапія.
Якщо захворювання уск ладнюється, подальше лікування слід обго-
ворити із дільничним лікарем, терапевтом та гінекологом.
У деяких випадках призначення ліків необхідне, навіть якщо дово-
диться йти на певний ризик.
Купуючи ліки в аптеці, пам’ятайте: що солідніша фірма-виробник,
то якіснішими вони будуть, адже було проведено більше різноманітних
досліджень і, відповідно, перелік побічних дій в анотації буде найви-
черпнішим. Проте не слід «приміряти» їх на себе! Адже виникають вони,
повірте, досить рідко. Але майже кожний лікарський засіб не бажано
вживати під час вагітності або принаймні у перші 15 тижнів. (У цьому
«віці» ваша дитина не захищена плацентою.)
Слід остерігатись передозування таких «нешкідливих», на перший
погляд, лікарських засобів, як ацетилсаліцилова кислота (аспірин), віта-
мін С, D та інші. У другій половині вагітності ваша дитина більше захище-
на від зовнішніх впливів, але це ще не означає, що ви можете «розслаби-
тися». Плацента багато від чого захищає дитину, проте деякі речовини
вона пропускає, наприк лад: тетрациклін, стрептоміцин, гормони, сно-
дійне, антикоагулянти, протипухлинні та багато інших. У кожному кон-
кретному випадку, призначаючи лікування вагітній, лікар зобов’язаний
зважувати всі «за» і «проти». Не бійтеся про все розпитувати!
Медичний нагляд за перебігом вагітності
Передусім хочеться нагадати, що нагляд за перебігом вагітнос-
ті має бути регулярним і проводитись із перших місяців вагітності. Це
Допоможіть малюкові народитися здоровим!

20
Розділ 1. ВИ ОЧІКУЄТЕ НА ДИТИНУ
дасть змогу уникнути багатьох проблем, ви спокійніше та впевненіше
чекатимете пологів. Звісно, вагітність — це еволюція, але, хоча природа
багато що передбачила, все ж таки трапляється й так, що без допомоги
лікаря не обійтись. Регулярне обстеження дасть змогу виявити симп-
том, на який ви не звернули уваги або ж якщо і звернули, то не вважа-
єте його за серйозний. Дуже важливо, щоб ви цілком довіряли вашому
гінекологу.
Ви можете заперечити, що вагітність — явище природне, тож наві-
що постійно відвідувати лікаря, без кінця здавати аналізи, проходити
огляд у спеціалістів, сидіти у чергах, із хвилюванням очікувати відповіді
на питання: чи все гаразд? Намагайтесь сприймати це як щось немину-
че, але необхідне для вас і вашої дитини. Адже тільки лікар може вияви-
ти ще малопомітні зміни та допомогти запобігти небажаним наслідкам.
Підіть на прийом до лікаря разом із батьком майбутньої дитини.
Очікуючи на ваше повернення у коридорі поліклініки, хвилюючись, він
відчує важливість і винятковість події.
Повноцінне харчування чи дієта?
Вагітність	—	привід	подбати	про	здорове	харчування.
Як зміниться ваш режим і характер харчування під час вагітності?
Чи слід їсти більше? Чи необхідно якісно змінити харчування? Такі
питання нерідко ставить собі більшість вагітних жінок.
Але передусім це залежить від загального стану і самопочуття май-
бутньої мами.
Деякі жінки протягом перших місяців вагітності відчувають нудоту,
відразу до їжі (або до деяких продуктів); інші — навпаки, відчувають по-
стійний голод або ж самопочуття взагалі не змінюється.
Жінка середнього зросту, із нормальною вагою тіла, яка не пере-
втомлюється, має отримувати близько 2000 ккал, що витрачаються на
забезпечення її життєдіяльності. А якщо вона вагітна? Звісно, дещо біль-
ше.
У цей період організм жінки зазнає змін (збільшується матка, груди,
загальний об’єм крові). Проте це не означає, що вона має харчуватися
утричі інтенсивніше. Зазвичай організм сам регулює ці процеси: у біль-
шості жінок апетит підвищується у другій половині вагітності.
З іншого боку, останнім часом так багато говориться про небезпеку
переїдання і збільшення ваги, що деякі майбутні мами замало їдять че-

21
рез побоювання поправитися. То на що ж орієнтуватись, щоб не зашко-
дити собі й дитині?
Передусім не забувайте, що під час вагітності ваша вага має збіль-
шитись у середньому на 10 ± 2 кг. Слід також враховувати конституцію,
вагу тіла до вагітності, зріст, фізичну активність тощо. Зазвичай основне
збільшення ваги припадає на другу половину вагітності.
За умови правильного якісного і кількісного співвідношення їжі ор-
ганізм одержує необхідну йому енергію. Тому вагітна жінка має харчу-
ватись їжею, багатою на харчові та біологічно активні речовини.
Нагадаємо, що основні поживні речовини, за рахунок яких відбува-
ється розвиток дитини, — це білки, жири, вуглеводи.
Для того, щоб ці поняття не були для вас абстрактними, розповімо
дещо про них.
БІЛКИ. Під час вагітності виникає необхідність збільшити кількість
білків у раціоні, адже вони необхідні для росту матки, плода і збільшен-
ня об’єму крові, тому слід вживати більше продуктів із високим вмістом
білка. Насамперед це м’ясо, риба, молоко, яйця. Якщо ви дотримуєтесь
вегетаріанської дієти, знайте, що найбільше його міститься у горіхах,
бобових, сої. Проте зверніть увагу, що білки рослинного походження
гірше засвоюються організмом. Бажано, щоб у денному раціоні вагітної
було близько 50 % білків тваринного походження, з них 25 % — за ра-
хунок м’яса, до 20 % — за рахунок молока і близько 5 % — за рахунок
яєць.
Для майбутньої мами особливо корисні молоко, сироватка, кефір,
нежирний сир. Ці продукти містять не лише повноцінні легкозасвоюва-
ні білки, а й амінокислоти та солі кальцію у потрібних співвідношеннях.
Приблизну кількість білка й приблизний добовий набір продуктів по-
дано у додатках (с. 517).
ВУГЛЕВОДИ. Понад половину енергії, необхідної для забезпечен-
ня повноцінного існування, ви отримуєте за рахунок вуглеводів. Вони
є майже в усіх продуктах, але найбільша їх кількість — у кондитерських
виробах. Вагітна має отримувати вуглеводи з продуктами, багатими на
рослинну клітковину, такими, як хліб із борошна грубого помелу, овочі,
фрукти, ягоди. Це сприяє поліпшенню діяльності кишечнику.
З крупів рекомендується гречана та вівсяна. Не залишайте поза
увагою і соки (фруктові та овочеві).
Загальна кількість цукру за день не має перевищувати 40—50 г, але
якщо вам хочеться з’їсти щось солодке, не відмовляйте собі. Можливо,
Допоможіть малюкові народитися здоровим!

22
Розділ 1. ВИ ОЧІКУЄТЕ НА ДИТИНУ
саме зараз це так необхідно вашому організму. Проте не захоплюй-
тесь!
Вуглеводи — необхідна складова вашого раціону. При витратах
енергії, зокрема при емоційному перенапруженні, вони витрачаються
у першу чергу. Однак так само швидко вони «осідають» в організмі у ви-
гляді жирових відкладень, а цього краще уникати.
ЖИРИ. Це природний концентрат енергії, здатний забезпечити
значні енергетичні потреби організму. Крім того, вони містять біологіч-
но активні речовини — вітаміни. Жири підвищують стійкість організму
до інфекційних захворювань; впливають на ріст та обмінні процеси у
мозковій тканині, тканині надниркових залоз, на функціонування цен-
тральної нервової системи.
Жири необхідні для забезпечення нормального засвоювання орга-
нізмом солей кальцію, магнію, фосфору, вітамінів А, D та ін.
Оскільки жири містяться практично в усіх продуктах тваринного
походження, важливо харчуватися так, щоб співвідношення жирів тва-
ринного і рослинного походження було на користь останніх. Річ у тім,
що рослинні жири мають у своєму складі особливі жирні кислоти, так
звані ненасичені, які дуже корисні для вас, і особливо для вашої дити-
ни. Тепер у вашому раціоні має бути не менше 40 % жирів рослинного
походження.
ВІТАМІНИ. Не буде новиною, якщо зазначимо, що майбутній мамі
потрібні вітаміни у великій кількості. Слід зазначити, що вітаміни міс-
тяться не тільки в овочах і фруктах (водорозчинні В, С, РР та ін.), але й
у жирах (жиророзчинні А, D, Е).
Готуючи, треба враховувати, що при тепловій обробці у середньо-
му на 30 % зменшується кількість вітаміну С, вітамінів групи В, фолієвої
кислоти. Щодо фолієвої кислоти слід сказати окремо. Вона необхідна
для розвитку центральної нервової системи дитини, особливо у пер-
ші тижні. В організмі немає запасів фолієвої кислоти, а під час вагітності
потреба у ній зростає в багато разів. Її джерелом є свіжа зелень та овочі.
Бажано вживати їх сирими або готувати на парі.
Не впадайте у відчай, якщо у вас токсикоз і ви не отримуєте необ-
хідної кількості їжі. Брак білків, жирів і вуглеводів дитина компенсує за
ваш рахунок, отже, вживайте більше вітамінів. У додатках ви можете
ознайомитись із потребою організму у цих речовинах та їх вмістом у
різних продуктах.

23
КЛІТКОВИНА. Клітковина має складати значну частину вашого що-
денного раціону. Головними постачальниками її є фрукти та овочі, які
корисні не лише тим, що містять вітаміни та мікроелементи. Вона віді-
грає свою роль в обміні речовин: проходячи травним трактом, вона
очищає організм від шлаків та стимулює вироблення кишечником фер-
ментів. До того ж це чудовий спосіб позбутися запорів. Проте є й по-
бічні властивості: клітковина може спричинити метеоризм — здуття
кишечнику (не дуже приємний момент, особливо у другій половині ва-
гітності). Цьому можна запобігти, вживаючи овочі та фрукти із ніжною
м’якоттю або ж вареними.
Яким же продуктам слід віддати перевагу під час вагітності у пер-
шу чергу?
МОЛОЧНІ	ТА	КИСЛОМОЛОЧНІ	ПРОДУКТИ. Сир може бути знежи-
реним (у ньому більше білка), але можна вживати й звичайний, якщо ви
його добре переносите або ж якщо вам не рекомендували зменшити
калорійність раціону. До речі, можна приготувати кальцинований сир
у домашніх умовах. Для цього молоко треба закип’ятити, трохи охоло-
дити, при цьому додати 1,5—2 ложки 10 %-го хлористого кальцію на
700 мл молока. Охолодити, відкинути на марлю та покласти під гніт.
Такий сир корисний тим, що містить більше кальцію, однак має не дуже
приємний присмак. Спробуйте приготувати такий сир і переконайтесь,
чи зможете ви його вживати регулярно.
Щодо кисломолочних	 продуктів слід дещо зазначити. Кефір, си-
роватка, ряжанка — ці всі продукти дуже необхідні для вас, але багато
хто віддає перевагу йогуртам. Так, реклама — рушійна сила у нашому
житті. Але скільки б не твердили у рекламних роликах про корисність
йогуртів, уважно прочитайте перелік інгредієнтів і ви дізнаєтесь, що,
окрім свіжих фруктів і кисломолочних бактерій, вони містять посилю-
вачі смаків і часто-густо — консерванти. А це хімічні сполуки, які ані
вам, ані вашому малюкові зовсім не потрібні. Що більший термін збері-
гання продукту, то більша ймовірність наявності у ньому стабілізаторів
або консервантів. А зробити смачнішими кефір або сироватку можна за
допомогою натуральних соків, желе та варення. Фантазуйте та комбі-
нуйте на здоров’я!
М’ЯСО є одним із основних постачальників білка. Кількість його має
бути приблизно 100 г на день. Краще, якщо це буде кролятина або теля-
тина, будь-які нежирні птахи. Вживати бройлерних курей небажано.
Допоможіть малюкові народитися здоровим!

24
Розділ 1. ВИ ОЧІКУЄТЕ НА ДИТИНУ
Дуже корисні (і не лише вагітним) МОРЕПРОДУКТИ.
Передусім — риба. У ній міститься багато білка, що засвоюється
набагато легше, ніж білок м’яса. Крім того, у ній (особливо в морській
рибі) містяться важливі мікроелементи — йод, фтор, мідь, цинк та інші,
що відіграють важливу роль в обміні речовин та процесах адаптації. Ще
більш корисними є такі морепродукти, як краби, кальмари, креветки
тощо. Не забувайте про морську капусту. (Але цей продукт не рекомен-
дується жінкам із захворюваннями органів травлення та нирок.)
НАПОЇ. Кількість рідини під час вагітності, якщо нема додаткових
рекомендацій, має становити: у першій половині вагітності — 1,5—2 л
(вода, молоко, соки, суп, чай), а в останні два місяці бажано обмежи-
тись 1—1,2 л на добу, особливо, якщо є схильність до набряків. Молоко,
соки, фруктові напої мають легку сечогінну дію, тому найкраще відда-
ти перевагу саме їм. Якщо ви звикли до чаю — пийте на здоров’я, але
бажано заварювати зелений чай, у якому більше вітамінів та мінераль-
них речовин. Кава, навіть якщо ви не уявляєте собі існування без цього
напою, є тим продуктом, уживання якого під час вагітності слід уника-
ти. Кофеїн, що міститься у ній, може не найкращим чином вплинути на
ще не сформовану нервову систему вашої дитини та й на вашу теж. До
того ж він підвищує секрецію соляної кислоти, щонайменше удвічі, під-
силює секрецію слинних залоз, подразнює слизову шлунково-кишко-
вого тракту, впливає на діяльність серця. Намагайтесь під час вагітності
звести до мінімуму вживання кави та кавових продуктів.
Слід також максимально обмежити м’ясні та рибні бульйони, оцет,
прянощі, копчення, а також продукти, що містять нітрити (ковбасні ви-
роби, м’ясні консерви промислового виготовлення). Уникайте консер-
вованих продуктів, напівфабрикатів швидкого приготування, бо вони
зазвичай містять спеції, консерванти та харчові барвники.
У різні періоди вагітності виникає необхідність у більшій кількості
тих чи інших поживних речовин.
З перших же днів вагітності жінці необхідно більше вітаміну Е. Його
брак може стати однією із причин викидня. Цей вітамін впливає на ріст
залозистої тканини грудей, а у жінки, яка годує, — збалансовує процеси
утворення і виділення молока. До продуктів, багатих на вітамін Е, нале-
жать: нерафінована олія, горіхи, обліпиха, кропива, насіння соняшнику
та гарбуза (не випадково у багатьох вагітних виникає непереборне ба-
жання їсти насіння).

25
Починаючи з кінця першого місяця вагітності, коли у плода активі-
зуються процеси утворення клітин крові, підвищується потреба орга-
нізму жінки у білку, залізі, вітамінах групи В, що містяться у м’ясі, печінці,
ягодах, петрушці, салаті, кропі.
З другого місяця вагітності (період активного формування скеле-
та) майбутній дитині необхідно більше кальцію та фосфору. Основними
продуктами — постачальниками кальцію є молоко, молочні продукти,
шпинат, зелена цибуля, родзинки, вівсяні крупи, капуста (особливо чер-
вонокачанна).
На четвертому місяці вагітності ще збільшується потреба у залізі та
кровотворних елементах.
У другій половині вагітності слід збільшити у добовому раціоні кіль-
кість білка (в середньому на 30 г), жиру (на 12—15 г), вуглеводів (на 30 г)
та зменшити вміст солі у їжі (до 5 г на добу). Адже сіль затримує воду
в організмі, внаслідок чого збільшується об’єм навколоплідної рідини,
підвищує артеріальний тиск. У цей період рекомендуються продукти,
багаті на калій, які мають сечогінну дію (абрикоси, персики, диня, кавун,
полуниця, малина, черешня, апельсини тощо).
РЕЖИМ	ХАРЧУВАННЯ. У першій половині вагітності рекомендуєть-
ся 4-разове харчування, у другій — 5 —6-разове. Проте це загальні ре-
комендації, насправді усе відбувається так: майбутня мама орієнтуєть-
ся на апетит та самопочуття. Якщо вона не багато набирає ваги, то вона
має рацію.
Справді, дивно було б уявити вагітну жінку, яка майже непритомніє,
чекаючи певної години, коли можна вже буде їсти.
Навіть якщо набрані вами кілограми далекі від показників норм,
їсти частіше можна, але слід переглянути калорійність того, що ви їсте.
Якщо ж висловитись простіше — менше солодкого та виробів з борош-
на: більшість великих малюків (понад 4 кг) зазвичай народжуються не в
худеньких жінок.
Задля справедливості треба зазначити, що не завжди зайві кілогра-
ми, які ви набираєте, належать дитині. Адже вага і зріст дитини зале-
жать від багатьох чинників.
І, на останнє, милі майбутні мами! Вагітність — саме час задоволь-
нити свої гастрономічні «примхи». Це саме той час, коли вони не лише
будуть зрозумілі, а й корисні.
Коли ще вам так легко і з радістю підуть назустріч? Якщо у вас з’яви-
лось непереборне бажання з’їсти щось не зовсім для вас звичне, скорис-
тайтесь цієї нагодою, але не зловживайте (ані продуктами, ані увагою)!
Допоможіть малюкові народитися здоровим!

26
Розділ 1. ВИ ОЧІКУЄТЕ НА ДИТИНУ
А якщо серйозно, то справді є сенс прислухатись до своїх, нехай на-
віть дивних бажань: інколи вони можуть свідчити про брак якихось ре-
човин в організмі, інколи просто дозволяють поліпшити ваше самопо-
чуття та настрій. Тільки не треба впадати у відчай, якщо якесь із ваших
бажань залишиться незадоволеним, адже негативні емоції ймовірніше
відіб’ються на вашій дитині.
Будьте	розсудливі!
Проблеми, які можна подолати
Нерідко зміни, пов’язані з вагітністю, супроводжуються розладами
та легким нездужанням. Вони змінюються (за якістю і кількістю) залеж-
но від терміну вагітності.
НУДОТА. У перші три місяці, коли ваш організм пристосовується
до нових умов, найчастішим неприємним «супутником» вагітності є ну-
дота, різна за інтенсивністю, яка може виникати без будь-якої причини
або ж спровокована якимись запахами (тютюн, парфуми, деякі продук-
ти). Зазвичай нудота завдає клопоту вранці; часто минає без наслідків,
рідше — тільки після блювання. Інколи вона проявляється натщесерце
та минає після їди, іноді — зберігається упродовж дня, незалежно від
прийому їжі.
Не переймайтесь: у подібному стані перебуває більше ніж полови-
на вагітних, проте це не завжди свідчить про вашу несумісність із чо-
ловіком або майбутньою дитиною, і в більшості випадків самопочуття
поліпшується після третього місяця вагітності. Постарайтесь постави-
тися до цього спокійно, пам’ятайте про те, що блювотний рефлекс регу-
люється нервовою системою (зокрема і центральною) і що порівняно з
важливістю майбутньої події (народження вашої дитини) — це просто
тимчасове непорозуміння.
Доцільніше у цій ситуації не жаліти себе, а подумати, як собі зара-
дити. Може бути корисним просто змінити обстановку, тому що трапля-
ються випадки, коли повторювана нудота та блювання мають вик лючно
психологічний характер.
Ось	деякі	поради,	які	можуть	стати	у	пригоді:
по можливості снідайте у ліжку, полежте 15 хв перед тим, як
встати;
оскільки найчастіше нудота виникає натщесерце, подумайте,
який продукт міг би полегшити ваш стан, і почніть з нього;
їжте менше, але частіше;

27
споживайте більше твердої їжі, ніж рідкої;
уникайте важкоперетравлюваних продуктів (жирне м’ясо,
ковбаси, копчення, бобові);
іноді газована мінеральна вода полегшує травлення, але
пам’ятайте, що водночас вона підсилює апетит і небажана
при захворюваннях шлунка;
якщо деякі продукти викликають відразу, виключіть їх тимча-
сово зі свого раціону, навіть якщо вони дуже корисні, і замі-
ніть на аналогічні, які ваш організм здатен сприймати;
збільшіть час перебування на свіжому повітрі; якщо можете
пожити у сільській місцевості — скористайтеся з цього;
не силуйте себе їсти: ваш організм із легкістю може «поверну-
ти» усе з’їдене;
може допомогти вживання аскорбінової кислоти (вітамін С)
по 1 пігулці (0,5 г) двічі на день. Думка, що аскорбінова кисло-
та провокує зрив вагітності — перебільшена. Ця доза є фізіо-
логічною для вашого організму;
іноді можуть припинити нудоту інгаляції з ефірними оліями,
важливо тільки, щоб аромат був для вас приємним, ефірні
олії — рослинного походження, а концентрація їх у повітрі —
природною, тобто ви маєте відчувати лише легкий аромат.
Рекомендуються ефірні олії м’яти, анісу, жасмину, троянди та
інші;
ще один спосіб, який може
вам допомогти, — це вплив
натисканням на біологічно
активні точки — метод шиа-
цу.
Якщо нудота не минає, часто
супроводжується блюванням, вна-
слідок чого ваша дитина не отри-
мує усього необхідного, гінеколог,
що наглядає за вагітністю, можливо,
призначить препарати, які можуть
полегшити ваш стан і не заподіють шкоди майбутній дитині (їх арсенал
сьогодні досить великий).
Не варто приймати різні лікарські засоби, у тому числі немедика-
ментозні, за порадою подруг, знайомих і навіть провізора в аптеці: на-
вряд чи вони знають про вас більше, ніж лікар.
Розташування точок
для натискання
Допоможіть малюкові народитися здоровим!

28
Розділ 1. ВИ ОЧІКУЄТЕ НА ДИТИНУ
Можливо, вам запропонують госпіталізацію. Не впадайте у відчай!
Інколи це просто необхідно, тому що стаціонарний нагляд дасть змогу
виключити захворювання, які не підуть на користь вашій дитині. Це до-
зволить запобігти багатьом проблемам у майбутньому.
ВІДРИГУВАННЯ	ТА	ПЕЧІЯ. Під час вагітності можуть виникнути такі
неприємні симптоми, як відригування, печія, відчуття переповнення у
шлунку та кишечнику; найчастіше це виникає у другій половині вагіт-
ності. Нагадаємо, що печія виникає внаслідок підвищення рівня шлун-
кового соку та подразнення ним стінок стравоходу.
Причиною найпевніше є гормональні зміни під час вагітності, які
призводять до зниження тонусу м’язів, зокрема й шлунково-кишкового
тракту, порушень функції деяких залоз травлення, вегетативної нерво-
вої системи, а також те, що у другій половині вагітності внаслідок збіль-
шення матки змінюється тиск у черевній порожнині, а отже — поло-
ження шлунка дещо змінюється. Не слід також забувати, що це може
бути пов’язане із загостренням хронічного захворювання, яке мало
безсимптомний перебіг.
Усе це різною мірою погіршує ваше самопочуття та створює відчут-
тя дискомфорту.
Як	зменшити	ці	неприємні	явища:
не слід багато їсти (особливо за один раз). Їжте потроху, де-
кілька разів на день.
бажано не вживати жирної та кислої їжі, а також продуктів, які
спричиняють бродіння (капуста, квасоля, спаржа тощо).
уникайте несприятливих поз: не нахиляйтесь уперед, не ля-
гайте відпочивати одразу після їди, у ліжку краще пок ласти
подушки так, щоб відпочивати або спати майже сидячи.
	 Досить	 поширений	 спосіб	 боротьби	 з	 печією	 —	 вживан­
ня	 розчину	питної	соди	 —	 може	 зменшити	 печію,	 але,	 по­
перше,	на	нетривалий	час,	а	по­друге,	після	того,	як	стане
краще,	симптоми	можуть	виникнути	ще	з	більшою	силою,
тому	від	її	застосування	краще	утриматись.
ЗАПОР. Запори нерідко виникають навіть у тих вагітних, які ніколи
до того не знали, що це таке. Причина їх виникнення полягає у зміні гор-
монального стану: високий рівень прогестерону, що відповідає за роз-
слаблення м’язів матки, запобігає викидню, одночасно розслабляючи

29
інші м’язи, у тому числі й кишечнику. Причиною також є тиск матки на
«сусідні» органи травлення.
Способами	боротьби	з	запорами	є:
фізичні вправи (якщо нема протипоказань): навіть якщо ви
ходитимете пішки 20—30 хв щодня, робота кишечнику поліп-
шиться;
правильне харчування, а саме: свіжі овочі, особливо зелень,
фрукти (сливи, виноград, груші); молочні продукти (сироват-
ка, кефір, біойогурт); хліб із висівками.
Корисно також випити зранку натщесерце склянку свіжого фрукто-
вого соку, з’їсти сирий або варений чорнослив без цукру. Цукор реко-
мендується замінити медом.
	 Уважаємо	 за	 необхідне	 застерегти:	 проносні	 лікарські
препарати,	 зокрема	 й	 рослинного	 походження,	 можуть
викликати	 біль	 у	 животі	 внаслідок	 подразнення	 ки­
шечнику	 та	 спровокувати	 підвищення	 тонусу	 матки.
Тому, якщо ви вирішили вдатися до медикаментозних засобів — не-
хай це будуть свічки: зазвичай цього виявляється достатньо. Припустиме
також застосування м’яких проносних засобів (наприклад, дуфалак).
Звісно, всі ці рекомендації доречні, якщо нема протипоказань до
якогось із цих продуктів або препаратів, не обмежена здатність руху,
тобто вагітність має більш-менш нормальний перебіг. Якщо це не так —
дібрати оптимальний варіант вам допоможе лікар.
РОЗЛАД	СЕЧОВИПУСКАННЯ. Сечостатеві шляхи під час вагітності
зазнають змін. Причому змінюється не лише функція, а й передусім міс-
цеположення цих органів.
У перші місяці вагітності вас можуть турбувати часті позиви до
сечовипускання. Це пов’язано з тим, що на функцію сечового міхура
впливають гормони, які виробляються у цей період у великій кількості.
У другій половині вагітності сечовипускання стає дуже частим, тому що
матка тисне на сечовий міхур. Існує лише один спосіб боротьби із цією
неприємністю: не пити багато на ніч, щоб не прокидатися вночі й уранці
відчувати себе добре відпочилою.
Інколи може з’являтись мимовільне сечовипускання — воно спри-
чинене слабкістю м’язів тазового дна та тиском плода, що росте і тис-
Допоможіть малюкові народитися здоровим!

30
Розділ 1. ВИ ОЧІКУЄТЕ НА ДИТИНУ
не на сечовий міхур, і проявляється нетриманням сечі під час кашлю,
чхання, сміху. Зменшити ці прояви можна регулярними вправами, що
тренують м’язове дно. Необхідно частіше ходити в туалет та не допус-
кати запорів.
Але будьте уважні: сечовипускання не має супроводжуватись від-
чуттям жару. Якщо з’явився такий симптом, він може свідчити про ін-
фекцію сечовивідних шляхів — необхідно здати аналізи.
ВАРИКОЗНЕ	РОЗШИРЕННЯ	ВЕН. Варикозне розширення вен трап-
ляється внаслідок надмірного розтягнення їхніх стінок. З’являється
воно зазвичай у другій половині вагітності й, на жаль, може посилюва-
тись із кожною наступною вагітністю. Причина захворювання — застій
крові у ділянці малого таза, отже, порушення нормального відтоку кро-
ві по венах.
Причиною	виникнення	варикозного	розширення	вен
може	бути:
збільшення об’єму крові під час вагітності;
тиск плода на великі судини;
зміна гормонального фону;
недостатня еластичність судин, часто спадкова;
тривале перебування стоячи;
зайва вага.
Варикозне розширення вен може супроводжуватись відчуттям
важкості та болісним напруженням у ногах, відчуттям жару, набряками;
погіршується при тривалому стоянні або у спеку, особливо наприкінці
дня. Якщо це все ускладнюється болем, почервонінням навколо вени,
обов’язково повідомте лікаря, можливо, це потребує спеціального лі-
кування.
Варикозному	розширенню	вен	можна	запобігти	або	полег-
шити	його	таким	чином:
намагайтесь довго не стояти та не сидіти «нога на ногу»;
уникайте всього, що може тиснути на вени (шкарпетки, голь-
фи, тісне взуття);
спіть із трохи піднятими ногами, підкладаючи під них подуш-
ку, намагайтесь прилягти вдень;
уникайте впливу на змінені вени тепла: грілок, перебування
біля батарей, сонячного проміння, гарячих компресів;
максимум домашньої роботи виконуйте сидячи;

31
не приймайте занадто гарячу ванну — оптимальна темпера-
тура води — 37 °С;
придбайте спеціальні колготи або панчохи (вони є у вільному
продажу в аптеках). До речі, надягати та знімати їх рекоменду-
ється лежачи, тому що в такому положенні вени найменш роз-
ширені;
візьміть за правило ходити прогулянковим кроком у зручно-
му взутті не менш ніж 30 хв на день. Це корисно, навіть якщо
варикоз вам не загрожує. Ходіння — найпростіша і водночас
ефективна фізична вправа під час вагітності.
У деяких жінок з’являється варикозне розширення вен зовнішніх
статевих органів. Воно може спричиняти біль під час ходи та під час ста-
тевих актів, які у цьому випадку мають бути стриманими та обережни-
ми. Ці зміни після пологів майже повністю та без наслідків зникають.
ГЕМОРОЙ. Це варикозне розширення вен прямої кишки та заднього
проходу. У результаті утворюються гемороїдальні вузли, що спричиня-
ють відчуття свербіжу та болю. Геморой виникає у більшості випадків у
другій половині вагітності. При випорожненні вузли можуть кровото-
чити. Повідомте про це лікаря: він призначить вам лікування, що змен-
шить больові прояви та запобіжить погіршенню стану. Обов’язковою
умовою лікування геморою є боротьба із запорами та беззаперечна
чистота. У разі посилення свербіжу та болю вам допоможе прикладан-
ня холоду безпосередньо на ділянку прямої кишки (наприклад, неве-
лика посудина з холодною водою або бавовняна серветка з льодом).
Тривалість процедур залежить від ваших відчуттів (1—1,5 хв). Після ко-
роткої паузи процедуру можна повторити. Не бійтесь при цьому «засту-
дити кишечник»: короткочасна дія холоду не заподіє вам шкоди та по-
ліпшить стан і настрій!
РОЗТЯГНЕННЯ	 ШКІРИ. Невеликі смуги на шкірі рожевого, а інко-
ли яскраво-червоного кольору з’являються у 70—75 % майбутніх мам.
Найчастіше вони з’являються на п’ятому місяці вагітності на животі, стег-
нах, грудях внаслідок сильного розтягнення шкіри і руйнування елас-
тичних волокон. Смуги розтягнення, або просто розтягнення, зовсім
не шкідливі, після пологів вони стають білуватими, проте не зникають.
Поява розтягнень зумовлена гормональною перебудовою під час вагіт-
ності. Якщо це викликано тим, що жінка швидко набирає вагу, цього мож-
на уникнути або хоча б зменшити кількість розтягнень. Отже, необхідно
переглянути свій раціон та обмежити кількість вуглеводів у ньому.
Допоможіть малюкові народитися здоровим!

32
Розділ 1. ВИ ОЧІКУЄТЕ НА ДИТИНУ
ПІГМЕНТНІ	 ПЛЯМИ. Ще однією косметичною проблемою, що су-
проводжує вагітність, може бути поява пігментних плям на обличчі,
особливо у жінок із темним волоссям. Перебування на сонці підсилює
пігментацію. Це також наслідок дії гормонів. Вважають, що певну роль у
цьому відіграє брак фолієвої кислоти.
Нехай упевненість у тому, що після народження дитини ваша шкіра
стане такою, як раніше, допоможе зберегти вам гарний настрій, коли
бачитимете себе у люстерку. Якщо ж пігментні плями таки вас шокують,
користуйтесь декоративною косметикою, але не намагайтесь їх відбі-
лити косметичними засобами. Залиште це «на потім». Пам’ятайте: через
шкіру багато речовин може потрапити до організму.
Стежте за тим, щоб у вашому раціоні було багато продуктів зі знач-
ним вмістом фолієвої кислоти: хліб із борошна грубого помелу, зелені
листові овочі, апельсини (якщо немає алергії), приймайте вітамінні пре-
парати.
ПОРУШЕННЯ	НОСОВОГО	ДИХАННЯ. Під час вагітності нерідко по-
рушується носове дихання, що пов’язано із закладенням носа внаслі-
док реакції кровоносних судин слизової оболонки, рефлекторно пе-
реповнюваних кров’ю вже на початку вагітності. Як зарадити собі у цій
ситуації? Не користуйтесь судинозвужувальними краплями, особливо у
перші місяці вагітності. Краще зробіть інгаляції із м’ятною олією та мен-
толом. Нормалізує носове дихання і спеціальний точковий масаж.
Інколи спостерігаються порушення нюху у вигляді підвищеної або
зниженої чутливості до запахів. Спеціального лікування це не потребує
і минає після вагітності.
Розташування точок для натискання

33
ПОРУШЕННЯ	СНУ. Причиною порушення сну може бути внутрішнє
занепокоєння; у другій половині вагітності вам може заважати великий
живіт, малюк, який б’є ніжками, а також переповнений сечовий міхур.
Це можна виправити. Перегляньте свій режим дня: нехай, якщо ви
відпочиваєте вдень, між денним і нічним сном буде досить великий
проміжок часу. На ніч корисно почитати, відшукавши при цьому зручне
положення в ліжку за допомогою додаткової кількості подушок різного
розміру. Обов’язково провітріть кімнату перед сном. Зробіть вправи на
розслаблення та прийміть душ. І чого справді не слід робити, так це —
аналізувати та брати до серця жахливі сни про вагітність та пологи. На
це страждають багато жінок, але, повірте, усі ваші побоювання далекі
від реальності.
АНЕМІЯ	 ВАГІТНИХ. Передусім нагадаємо, що цей термін, хоча й
означає «недокрів’я», проте свідчить не про зменшення об’єму крові в
організмі, а про зниження рівня гемоглобіну, іноді — також кількості
еритроцитів. Найчастіше анемія у вагітних розвивається, якщо майбут-
ня мама отримує недостатньо заліза, мікроелементів, вітамінів та інших
необхідних речовин. Спостерігається вона майже у 30 % вагітних, час-
тіше між 16-м та 20-м тижнями . При нормальному перебігу вагітності
незначне зниження гемоглобіну не позначається на стані жінки, проте
можуть відзначатись слабкість, запаморочення, а за більш виражених
змін у складі крові — непритомність. Це може негативно позначитись
на дитині тільки при значному зниженні рівня гемоглобіну, оскільки ор-
ганізм дитини компенсує брак заліза у своєму організмі за рахунок ма-
тері. З анемією впоратись можна! Але про неї необхідно знати. Для цьо-
го слід регулярно (1 раз на місяць) здавати аналіз крові.
Із метою профілактики цього захворювання вживайте продукти,
багаті на залізо: м’ясо, рибу, зелень, айву, курагу, інжир, полуницю, че-
решню та ін.
Візьміть	до	уваги:
із м’ясопродуктів засвоюється близько 30 % заліза;
із зернових продуктів — 3 %;
із бобових та соків — 7—8 %;
із ягід і фруктів — 5—7 %.
СИГНАЛИ	 ТРИВОГИ. Усі вищезгадані симптоми можуть супрово-
джувати нормальну вагітність і не позначитись на здоров’ї малюка, а мо-
жуть бути сигналом про небезпечні зміни в організмі, здатні вплинути
на перебіг вагітності і майбутніх пологів, а отже, і на здоров’я дитини.
Допоможіть малюкові народитися здоровим!

34
Розділ 1. ВИ ОЧІКУЄТЕ НА ДИТИНУ
Нудота	 та	блювання, що можуть спостерігатись у першій поло-
вині вагітності, разом із головним болем можуть бути наслідком під-
вищеного або зниженого тиску, розладу функції нирок, анемії та інших
серйозних порушень, які можна досить успішно подолати, якщо ліку-
вання розпочати вчасно.
Набряки на обличчі, ногах, руках, які особливо помітні зранку, мо-
жуть з’являтись у другій половині вагітності через затримку в організмі
рідини, але нерідко вони є сигналом про несприятливий перебіг вагіт-
ності. Тому обов’язково слід звернути на це увагу і проконсультуватись
із лікарем, щоб запобігти неприємним наслідкам.
Носові	 кровотечі можуть бути першою ознакою підвищення
кров’яного тиску. За появи такого симптому — виміряйте артеріальний
тиск та зверніться до лікаря.
Набирання	ваги понад 400 г на тиждень може бути спричинене за-
тримкою води в організмі, отже — зниженням функції нирок. Зверніть
на це увагу!
Біль	 у	 животі	 та	 спині під час вагітності відчувають майже всі
жінки. Це реакція організму, зокрема хребта, на збільшення ваги та
об’єму живота. Проте іноді причиною цього може бути захворювання
нирок, порушення травлення, загроза викидня. Якщо біль інтенсив-
ний — прийміть горизонтальне положення, зателефонуйте своєму
лікареві, якщо маєте змогу, або ж вик личте «швидку». Інколи проста
порада компетентного лікаря може зняти нервове напруження та
зменшити спазми у матці, а отже, і біль. У деяких випадках госпіталіза-
ція необхідна.
Головний	біль при вагітності, як і біль взагалі, може мати різне по-
ходження. Однак пам’ятайте, що він може бути наслідком підвищення
артеріального тиску та симптомом так званої «нефропатії вагітних», що
може вплинути на ваше здоров’я та здоров’я малюка.
Загроза	 викидня	(спонтанний	аборт). Для вагітної не буде зай-
вим знання симптомів, які можуть свідчити про загрозу спонтанного
аборту. Це кровотеча з матки або кров’янисті виділення, інтенсивний
біль у нижній третині живота та в попереку. При появі таких симптомів
негайно викличте «швидку».
Запаморочення може бути просто реакцією організму на гормо-
нальну перебудову або реакцією вегетативної нервової системи на
зміну погоди, але може бути й ознакою анемії (недокрів’я), підвище-
ного або зниженого тиску, браку в організмі глюкози та багато чого ін-
шого, що потребує медичного догляду, а іноді — невідкладного втру-
чання.

35
Особливу увагу звертайте на симптоми, пов’язані з порушеннями
зору: плями перед очима, різке погіршення зору, «цяточки» перед очи-
ма тощо.
Травма (падіння,	нещасний	випадок тощо). Передусім пам’ятайте,
що ваша дитина досить надійно захищена всередині вас, тому не кож-
не падіння може зашкодити. У таких ситуаціях дуже важливо зберігати
самовладання, оскільки сама по собі стресова ситуація може стати при-
чиною передчасних пологів. Безумовно, якщо ви травмовані, додатко-
ве обстеження просто необхідне.
ІСТОРІЯ ЖИТТЯ: ДЕНЬ ЗА ДНЕМ,
АБО ЯК ВАШ ОРГАНІЗМ ГОТ УЄТЬСЯ ДО МАТЕРИНСТВА
•	 Під	 час	 вагітності	 загальний	 об’єм	 крові	 збільшується
на	40	%;	серце	б’ється	частіше	в	середньому	на	15	уда		рів
за	 хвилину;	 у	 легені	 потрапляє	 більше	 повітря,	 внаслі­
док	чого	кров	поглинає	більше	кисню.
•	 Усі	 дев’ять	 місяців,	 поки	 триває	 вагітність,	 організм
майбутньої	 мами	 зазнає	 багатьох	 змін,	 це	 допомагає
пристосуватись	до	нових	умов.	Перебудова	починаєть­
ся	 задовго	 до	 того,	 як	 вагітність	 стане	 помітна	 для
оточення.	Вона	полягає	в	анатомічних	та	фізіологічних
змінах	 усіх	 органів	 та	 систем;	 змінюється	 психологіч­
ний	і	моральний	стан	майбутньої	матері.
Перші три місяці — це дуже відповідально!
Перші тижні — період адаптації: ви звикаєте до думки, що ви тепер
не самі; від захоплення переходите до жалю, непокоїтесь щодо май-
бутнього, хвилюєтесь за дитину. Нудота, відсутність апетиту, зміна на-
строю, тривожний сон — причини та наслідки цих змішаних почуттів.
Не намагайтесь приховати радість та не переймайтесь, якщо ви її
не відчуваєте або ваш чоловік, як вам здається, не поспішає розділити
її. Все нормально!
Як ви уявляєте свою дитину «у віці» трьох тижнів? Її подоба мало на-
гадує людську. Зараз вона більше схожа на кому, довжина дитини ста-
новить приблизно 2 мм, але саме в цей час уже закладаються серце та
центральна нервова система.
Історія життя: день за днем, або як ваш організм готує ться до материнства

36
Розділ 1. ВИ ОЧІКУЄТЕ НА ДИТИНУ
У зародка четвертого тижня вже є зачатки кінцівок, очей, вух.
Черевна порожнина зайнята великою опуклістю майбутнього серця та
пупковою ділянкою, якою ваша дитина з вами зв’язана.
Наприкінці восьмого тижня ембріон (зародок) виростає до 3 см,
вага — 11 г, проте у цьому маленькому тільці, про існування якого мати
може і не здогадуватись, сформовані зачатки усіх майбутніх органів.
Він уже має майже все, що надає йому право вважатися людською іс-
тотою. Зроблено величезну роботу, решта часу піде на формування і
розвиток органів. Ось	 чому	 про	 вагітність,	 що	 настала,	 слід	 дізна-
тись	якомога	раніше	і	бажано	до	неї	готуватись:	цей	двомісячний
період	дуже	важливий	для	дитини.	Саме	в	цей	час	вона	особливо
сприйнятлива	до	зовнішніх	несприятливих	чинників,	зокрема	до
інфекцій,	 які	можуть	 порушити	 нормальний	процес	формування
органів.
На третьому місяці життя починають формуватись статеві органи,
стає зрозумілим, кого вам чекати: дівчинку чи хлопчика. Як зазначалось
раніше, стать дитини визначається під час запліднення, точніше, у мо-
мент зближення ядер яйцек літини та сперматозоїда. Отже, від момен-
ту запліднення вже відомо, хто буде — хлопчик чи дівчинка, але лише
на початку третього місяця статеві органи плода починають розрізня-
тись.
Обличчя поступово дедалі більше стає схожим на людське, роз-
виваються очі, поки що повністю прикриті повіками, вимальовують-
ся губи, вирізняються передпліччя, лікті, пальці, розвивається печінка,
формуються нирки, подовжується кишечник, з’являються перші волос-
ки, продовжують рости м’язи та сухожилля.
Плід починає рухатись, але поки що слабко, так, що мати цього не
помічає. Проте він уже рухає ручками і ніжками, стискує кулачки, по-
вертає голову і відкриває ротик, ковтає і навіть намагається робити
смоктальні рухи! На 12-му тижні за допомогою спеціальних методів до-
слідження можна почути биття серця вашої дитини.
Отже, ваш майбутній малюк уже підріс до 10 см і важить 45 г. А як
змінились ви?
Звісно, особливих змін не відбулось. У вас збільшились груди, ста-
ли дещо напруженими та болючими, з’явилась незначна пігментація
сосків.
Живіт може бути більш помітним, ніж раніше, особливо якщо вам
цього хочеться. Матка не набагато виступає над лобком і за розміром
нагадує апельсин. Також супровідними ознаками вагітності є нудота,

37
зміна смакових відчуттів, підвищений апетит або ж його відсутність,
що тією чи іншою мірою проявляються у більшості жінок, проте не
у всіх.
У цей період також можуть турбувати частіші, ніж раніше, позиви
до сечовипускання. Всупереч існуючій думці, вони спричинені не стіль-
ки тиском матки на сечовий міхур, скільки зміною гормонального фону.
Вони мають бути безболісними, в будь-якому іншому разі на це слід
звернути увагу і сказати лікареві.
Нерідко на початку вагітності, частіше натщесерце, жінки можуть
відчувати стан, близький до умлівання. Здебільшого це пов’язано із ко-
роткочасним зниженням рівня цукру в крові внаслідок посилення об-
міну речовин. Це дуже легко виправити: швидше поїжте або ж з’їжте
щось солодке. Якщо ви вцілили саме в точку, вам миттєво стане ліпше.
Завжди при собі майте цукерку на цей випадок: глюкоза всмоктується
дуже швидко і її дефіцит в організмі одразу компенсується.
Ще порада: якщо ви періодично відчуваєте запаморочення при
зміні положення, намагайтесь не робити цього різко: причиною цього
може бути брак кисню у головному мозку через перерозподіл крові в
організмі. Якщо маєте змогу, поміряйте артеріальний тиск на ту мить:
він у вас може різко підвищитись або знизитись.
У цей період ви можете скоріше втомлюватись та бути дратівли-
вою, проте не слід це списувати на вагітність. Не захоплюйтесь постій-
ним прислуховуванням до самопочуття, це може вам зашкодити (пора-
да саме вразливим жінкам).
На що слід звернути увагу? Поява кров’янистих виділень із піхви,
хоча у деяких жінок спостерігається як норма, має вас насторожити.
Біль у спині та внизу живота нерідко турбує вагітних, але це може
бути й сигналом початку передчасних пологів або мимовільного ви-
кидня. Якщо у вас немає можливості проконсультуватись із лікарем
негайно, перше, що слід зробити, — заспокоїтись, обов’язково лягти і
розслабитися, оскільки тонус м’язів регулюється нервовою системою,
а страх — не найкращий помічник у цьому.
З чотирьох до шести: початок діалогу
У цей період вагітності ви, швидше за все, будете спокійнішими, і на
це є підстави: мимовільні викидні здебільшого трапляються в першому
триместрі, тому нормальному перебігу вагітності ніщо не загрожує, до
того ж ви вже звикли до свого стану.
Історія життя: день за днем, або як ваш організм готує ться до материнства

38
Розділ 1. ВИ ОЧІКУЄТЕ НА ДИТИНУ
Більшість «гастрономічних» неприємностей уже зникли або ж ви
звикли до них, поліпшився апетит, а ваш малюк росте всередині вас за-
доволений і щасливий.
Який він має вигляд у цей момент свого внутрішньоутробного життя?
Передусім слід зазначити, що зараз він більше захищений, ніж ра-
ніше: сформована на цей момент плацента оберігає його від зовнішніх
впливів. Він дедалі більше стає схожим на новонародженого: пропорції
його тіла поступово змінюються. Шкіра, вкрита ніжним пушком, зда-
ється яскраво-червоною, адже вона така тонка, що крізь неї світяться
маленькі судинки. У цей час починають функціонувати сальні та потові
залози, печінка, шлунок та кишечник. Нирки також починають «працю-
вати» і виробляють сечу, яка виливається в навколоплідні води. На го-
лові з’являється перше волосся. Довжина плода у п’ять місяців — 25 см,
авага—500г.
На п’ятому місяці вагітності ви вперше відчуєте рухи вашої дитини!
Запам’ятайте цей день. Ця знаменна і зворушлива подія завжди непо-
вторна, навіть якщо це не вперше у вашому житті.
Запам’ятати цей день необхідно не лише через це, а й тому, що це
допоможе краще зорієнтуватись із датою майбутніх пологів. Якщо ва-
гітність перша, ви маєте відчути рухи на початку п’ятого місяця, якщо
друга — на два тижні раніше. Тепер у вас є можливість спілкуватися з
дитиною більш явно: вона вам «відповідатиме», ви відчуватимете її стан
та настрій.
Спочатку ці рухи будуть невпевненими, але чимдалі вона рухати-
меться активніше й активніше, тому вас, звісно, може схвилювати при-
пинення цих рухів. На шостому місяці дитина робить у середньому від
20 до 60 рухів за 30 хв. Досить відзначити 10—15 рухів за добу. Спокійні
діти рухаються менш ніж 20 раз за 30 хв, «активні» — від 80 до 100. Не
намагайтесь рахувати — коли з дитиною щось негаразд, ви це обов’яз-
ково відчуєте. Якщо у вас «занадто активна дитинка», це зовсім не озна-
чає, що малюк матиме такий «характер» після народження. І навпаки.
У плода буває сон двох видів: глибокий і легкий. Під час глибокого
сну він не рухається. Під час легкого сну тіло нерухоме, а кінцівки мо-
жуть рухатись. Коли дитина спить (16—20 год на добу), вона набирає
ту позу, у якій потім лежатиме у колисці. Наприкінці шостого місяця ди-
тина ніби сидить, руки притиснуті до грудей, а коліна підтягнуті до жи-
вота. Її довжина 31 см, вага тіла — 1 кг. Якщо вона народиться зараз, то
буде життєздатною.

39
Останній етап: поговоримо про почуття
	 Учені	 встановили,	 що	 ще	 до	 народження	 у	 дитини	 роз­
вивається	 чуттєве	 сприйняття.	 Вона	 з	 шести	 міся­
ців	 здатна	 чути	 музику	 Баха,	 Моцарта	 і	 в	 будь­якому
разі	 —	 голос	 свого	 батька.	 Розмовляйте	 із	 майбутнім
малюком,	тату!
Перші три місяці дитина була надією, у другому триместрі — стала
реальністю. Наразі вона — центр ваших думок, інтересів і занять. Вона
помітно виросла за той час, разом із нею змінились і ви: стали ще гарні-
шою! Не переймайтесь, якщо ви помітили, що риси вашого обличчя ста-
ли крупнішими, на щоках та лобі з’явились незрозумілі пігментні пля-
ми, а рухи стали дещо незграбними. З’явившись, ваш малюк неодмінно
сповна компенсує вам ці тимчасові неприємності.
Якщо ви працюєте, на терміні 32 тижнів вам зобов’язані надати де-
кретну відпустку. У вас буде додатковий час, щоб приділити увагу собі
й своїй сім’ї, приготуватись до пологів та побути наодинці зі своєю май-
бутньою дитиною. Не забувайте приділяти увагу майбутньому батькові,
адже ви постійно відчуваєте його піклування, чи не так?
Якщо вам сняться погані сни, не переймайтесь із цього приводу —
це лише відображення психологічної перебудови, пов’язаної з вагіт-
ністю.
У міру того як минають тижні, дитина стає дедалі важчою, а мама —
менш рухливою; з’являється втома і разом із тим хочеться прискорити
події. Не кваптесь, усе має йти своїм звичаєм!
Хоча ваш малюк майже повністю сформований, йому необхідний
ще деякий час, щоб остаточно підготуватись до «дня народження».
Деякі органи працюють так само, як і працюватимуть після народжен-
ня, наприклад шлунок, кишечник, нирки. Інші — ще зовсім не готові: пе-
чінка та легені. До речі, лише на восьмому місяці у легенях утворюєть-
ся спеціальна рідина, що не дає їм спадатись після кожного дихального
руху — сурфанктант. Продовжує удосконалюватись нервова система.
Починаючи приблизно з шостого місяця, дитина може розрізняти зву-
ки, реагувати на яскраве світло. Всередині вас малюк постійно живе се-
ред звуків, нехай навіть дещо приглушених. Уважається, що після наро-
дження багато які з них він впізнає. Можливо, тому так заспокоюється
новонароджений, притулившись до мами і знову почувши биття її сер-
ця. Інтонації голосу теж уловлюються ним: він реагує на душевний стан
Історія життя: день за днем, або як ваш організм готує ться до материнства

40
Розділ 1. ВИ ОЧІКУЄТЕ НА ДИТИНУ
матері. Не випадково чимало майбутніх батьків відзначають, як «непо-
коївся» малюк під час сварки.
Що світліші й радісніші ваші емоції, то більш комфортно та затишно
вашому малюкові!
Ще до народження розвиваються й інші чуття дитини, наприклад
чуття смаку. На 28-му тижні вона розрізняє солодке, солоне та гірке.
Із наближенням пологів ваш малюк стає дедалі красивішим: нако-
пичується підшкірне сало, зникають зморшки, шкіра стає блідо-роже-
вою, пушок, який її вкривав, зникає.
Зазвичай наприкінці восьмого місяця або трохи раніше плід за-
ймає остаточне положення перед пологами. Оскільки матка за фор-
мою нагадує перевернуту грушу, у більшості випадків він знаходиться
вниз головою, отже, під час пологів спочатку вийде голова. Інколи плід
розміщається у матці по-іншому, але за умови постійного лікарського
нагляду акушер, знаючи про це, визначиться із тактикою ведення по-
логів.
Останні два тижні малюк рухається рідше й повільніше. Може, йому
стає тісно? Чи він просто економить енергію, щоб легше адаптуватись
до того середовища, в яке потрапить після народження?
Коли це має статися?
Останні тижні і дні перед пологами ви, ймовірно, будете повністю
підвладні думкам про майбутні події. Коли це має відбутися? Безперечно,
ви знаєте, дитина всередині вас перебуває дев’ять календарних міся-
ців і дев’ять днів, або ж 10 місячних місяців, тобто 40—41 тиждень, або
280—287 днів. Але це теоретично. Як і в будь-якому біологічному про-
цесі, тут можливі відхилення, що не завжди свідчать про відхилення у
перебігу самої вагітності чи майбутніх пологів.
Одразу зазначимо: неможливо з абсолютною точністю визначити
дату пологів, навіть якщо були лише одні статеві зносини, адже заплід-
нення може відбутись не відразу, а за кілька днів.
Класичний спосіб визначення дати пологів: до дати початку остан-
ньої менструації слід додати 14 днів, а потім — дев’ять календарних мі-
сяців.
Визначитись із датою складніше, якщо у вас нерегулярний цикл або
ви не пам’ятаєте, коли була остання менструація, або ж якщо у вас три-
валий (40 і більше днів) цикл.
Існують більш надійні способи визначення дати важливої для вас
події.

41
Висота матки: наприкінці третього місяця
вагітності дно матки знаходиться над лобковою
кісткою; наприкінці четвертого — на третині від-
стані між лобковою кісткою та пупком; наприкін-
ці п’ятого — на висоті двох третин цієї відстані.
Наприкінці шостого місяця дно матки знаходить-
ся на рівні пупа; наприкінці сьомого — на трети-
ні відстані між пупом та грудниною; наприкінці
восьмого — на висоті двох третин цієї відстані.
Наприкінці дев’ятого місяця дно матки сягає рів-
ня груднини, а наприкінці 10-го (останній тиж-
день вагітності) дно матки займає положення,
характерне для восьмого місяця.
Для визначення терміну вагітності також
враховуються перші рухи дитини! Ті жінки, які ще
не народжували, відчувають перші рухи плода
між 18-м та 20-м тижнями; ті, хто народжував, —
між 16-м та 20-м тижнями, тому для визначення
дати пологів до дати першого руху дитини дода-
ють або 20—22, або 22—24 тижні відповідно.
Дані ехографічних досліджень (УЗД) доповнюють та уточнюють іс-
нуючі відомості й допомагають лікареві більш точно визначитись із
днем народження вашого малюка.
Ви маєте знати: пологи можуть початись як раніше, так і пізніше
від зазначеного терміну. З 38 до 42 тижня вони вважаються нормаль-
ними, але якщо лікар наполягає на госпіталізації у зв’язку з тим, що є
небезпека народження переношеної дитини, не слід нехтувати цим.
Переношена вагітність може мати небезпеку для плода, і нагляд за
вами не буде зайвий.
Підготовка до великої події
У чому полягає підготовка до пологів? Багатьом відомий вислів
«хворий від страху». Річ у тім, що страх дійсно може мати фізичні на-
слідки: слабкість, холодний піт, прискорене серцебиття, нудота, про-
нос та ін.
Нервове напруження, яке супроводжує страх, спричиняє підви-
щене м’язове напруження, що саме по собі стомливе і, крім того, під-
вищує тонус м’язів, на які тепер покладено особливо велику відпові-
дальність. Якщо вагітна під час пологів почне кричати, робитиме зайві
Історія життя: день за днем, або як ваш організм готує ться до материнства

42
Розділ 1. ВИ ОЧІКУЄТЕ НА ДИТИНУ
рухи, напружуватиметься, у неї підвищиться тонус м’язів нижнього від-
ділу матки. Отже, повільніше розкриватиметься шийка матки, що затя-
гує пологи і робить кожні перейми болючішими. Це не просто слова, а
результати безлічі спостережень.
Якщо ви боїтесь пологів або живете у постійному стресі за дитину,
то це найменше сприяє нормальному перебігу пологів. Адже ви будете
напружені тоді, коли слід розслабитись, а пологова діяльність буде упо-
вільненою та болючою. Ви втомитесь ще до того, коли буде потрібна
ваша активна участь. До того ж, якщо ви боїтесь, то не зможете зосере-
дитись на тому, як треба поводитись у той або інший момент пологів.
Здавна відомо, що фізичне і психічне у людині нерозривно пов’я-
зані. Це взаємовплив. Чи не помічали ви, що коли ви щасливі, то по-
чуваєтесь у чудовій фізичній формі? А народження дитини — одна з
найщасливіших подій, і думка про те, що на вас чекає, може допомогти
розслабитися, тим самим полегшивши перебіг пологів.
Поінформованість — одне із завдань підготовки до пологів: поло-
ги не будуть більше для вас таємницею за сімома печатками; ви дізна-
єтесь, що відбуватиметься в той чи інший момент. Знайомство із медич-
ним персоналом, який буде з вами під час пологів, також допоможе вам
освоїтись.
Якщо ви відвідуєте лекції з підготовки до пологів, ви не відчувати-
мете себе самотньою. Під час пологів поруч із вами будуть лікар та аку-
шер. Можливо, й ваш чоловік знаходитиметься неподалік.
Якщо ви спокійні, вас не опанує страх. Враховуючи це, уникайте
збудження, лягайте раніше спати, ходіть пішки не менше 30 хв і не забу-
вайте робити вправи на розслаблення.
Намагайтесь уникати розмов про важкі вагітності та пологи, що за-
кінчились драматично. Пам’ятайте, у 95 % випадків вагітність і пологи
мають нормальний перебіг, і ви обов’язково потрапите в цей відсоток.
Що краще майбутня мама володіє своїм тілом, то більше вона під-
готовлена до пологів і їй легше буде сконцентруватись у відповідаль-
ний момент.
Підготовча гімнастика
	 Регулярні	вправи	—	гарна	профілактика	болю	у	спині	та
судом.	Це	 допомагає	 при	 порушеннях	 кровообігу,	 втом­
люваності	 та	 запорах.	 Гімнастика	 підтримає	 у	 вас	 ба­
дьорість,	і	ви	швидше	прийдете	до	норми	після	пологів.

43
Гімнастика для вагітних — не останній вибрик моди. Ще у Давній
Греції було заведено, щоб вагітні робили вправи, метою яких було по-
легшити пологи жінці. З античних джерел відомо, що таких вправ моло-
дих грекинь навчали ще у школі.
В основу гімнастики для вагітних покладено вправи трьох видів:
дихальні вправи; зміцнювальні й водночас спрямовані на розтягнення
м’язів, котрим доведеться відіграти важливу роль під час пологів; впра-
ви на розслаблення.
Не чекайте шостого місяця вагітності, щоб почати виконувати їх.
Адже вони не лише підготують вас до пологів, а й полегшать перебіг ва-
гітності та дадуть змогу швидше набрати форми після пологів (за умови
регулярних тренувань м’язи зберігають еластичність та хороший тонус).
Спочатку виконуйте кожну вправу 1—2 рази на день. Збільшувати
кількість вправ слід поступово, не перевтомлюючись.
Бажано виконувати вправи регулярно: краще 10 хв щодня, ніж 20,
але через день. Дуже важливо виконувати вправи розмірено, спокійно,
інакше ви припуститесь помилки — і не буде користі.
Чергуйте дихальні вправи із м’язовими. Виконуйте їх у добре прові-
треній кімнаті; якщо погода дозволяє — відчиняйте вікна.
ДИХАЛЬНІ	ВПРАВИ. Ці вправи виконують з четвертого місяця і до
пологів, лежачи або сидячи по-турецьки, опираючись на що-небудь
спиною.
Грудне	дихання. Пок ладіть одну руку на живіт, а другу — на груди.
Перед початком вправи зробіть повний видих. Потім вдихніть якомога
більше повітря через ніс. Рука на животі майже не повинна рухатись, а
рука на грудях має підніматись, тим часом ребра розсуваються, а діа-
фрагма опускається. Під час повного вдиху затримайте дихання, а потім
повільно видихайте через ніс.
Історія життя: день за днем, або як ваш організм готує ться до материнства

44
Розділ 1. ВИ ОЧІКУЄТЕ НА ДИТИНУ
Вдихайте так, щоб у легені ввійшло якомога більше повітря. Коли ви
добре засвоїте цю вправу, робіть три види грудного дихання: із затрим-
кою, поверхове та переривчасте.
Дихання	 із	 затримкою. Глибоко вдихніть через ніс, наприкінці
вдиху затримайте дихання, порахуйте подумки до 10, а потім різко ви-
дихніть через рот. Поступово ви можете довести рахунок до 20 або на-
віть до 30, тобто затримувати дихання на півхвилини. Таке дихання до-
поможе вам під час виштовхування плода.
Поверхове	 дихання. Тепер, коли ви навчились дихати глибоко і
затримувати дихання, спробуйте дихати легко та швидко. Вдихайте та
видихайте через ніс легко та швидко, без шуму; при цьому має рухатись
лише верхня частина грудей, живіт залишається майже нерухомий. Таке
дихання має бути дуже ритмічним. Стежте за тим, щоб тривалість вди-
ху відповідала тривалості видиху. Намагайтесь поступово збільшувати
тривалість такого дихання: 10, 20, 30 секунд і т. д.
Наприкінці вагітності таким чином ви зможете дихати протягом
хвилини. Але пам’ятайте: швидке дихання не має бути безладним. Не
слід прискорювати темп дихання, дихайте рівномірно (вдих і видих
приблизно за 2 с).
Краще робити цю вправу із заплющеними очима.
Поверхове дихання допоможе вам при сильних переймах під час
розкриття шийки матки (див. с . 66 —67).
Переривчасте	 дихання. Цього разу ритм дихання має бути при-
скореним (вдих і видих приблизно за 1 с).
Відкрийте рот, висуньте язик, вдихайте й видихайте шумно. Потроху
збільшуйте тривалість переривчастого дихання. Таке дихання стане вам
у пригоді наприкінці пологів (див. с. 68).
Після кожної вправи рекомендується для відпочинку повне дихан-
ня (див. нижче).
Коли ви навчитесь дихати по-різному, приберіть позу, як при на-
родженні плода: спина піднята на подушках, ноги зігнуті, стегна розве-

45
дені. У цьому положенні ви робитимете такі вправи: дихання із затрим-
кою, що допомагає при переймах; потім — непереривне дихання, що
утруднює перейми.
Черевне	дихання. Пок ладіть одну руку на живіт, другу — на гру-
ди. Перед початком вправи зробіть повний видих. Потім вдихніть через
ніс, підіймаючи живіт так, наче ви хотіли порвати ремінь на талії. Рука,
що на животі, має підніматись, а та, що на грудях, — майже не рухатись.
Після цього повільно видихніть через рот, поступово опускаючи живіт,
який на кінець видиху має повернутися у вихідне положення.
У цій вправі, як і в попередніх, рука допомагає переконатися в тому,
що ви правильно виконуєте потрібні рухи. За кілька днів контроль вам
уже не знадобиться.
Повне	дихання. Ця вправа поєднує дві попередні. Перед початком
вправи повністю видихніть, потім повільно вдихніть, піднімаючи черев-
ну стінку; продовжуйте вдихати, поступово набираючи повітря в груди.
Історія життя: день за днем, або як ваш організм готує ться до материнства

46
Розділ 1. ВИ ОЧІКУЄТЕ НА ДИТИНУ
Затримуйте дихання наприкінці вдиху. Потім повільно видихайте через
рот. Спочатку видихайте повітря з грудей, опускаючи ребра, потім яко-
мога сильніше напружте живіт. Відпочиньте кілька секунд і повторіть
вправу.
Повне дихання, яке дає змогу набрати у легені максимум кисню,
може спричинити запаморочення. Тому вправу слід виконувати лежа-
чи та не більш ніж 3—4 рази поспіль.
М’ЯЗОВІ	 ВПРАВИ. Перш ніж виконувати ці вправи, треба поради-
тися з лікарем: при підвищеному тонусі м’язів ці вправи не рекоменду-
ються.
Ці вправи слід робити з четвертого по сьомий місяць вагітності.
Укріплення	м’язів	живота. Приберіть таке положення. Лежачи на
спині, розведіть руки в
сторони, ноги зігніть.
Потім опускайте зігнуті
ноги на підлогу по чер-
зі праворуч та ліворуч,
описуючи колінами пів-
коло. Таз рухатиметь-
ся за колінами, «змушу-
ючи» талію виконувати
поворотні рухи. Верхня частина тулуба
має залишатись нерухомою під час вико-
нання цієї вправи (6 разів).
Наступна вправа теж зміцнює м’язи живота і стегон. Лежачи на
спині, розведіть руки в сторони, ноги зігніть у колінах. Підніміть ноги
вертикально, щоб вони утворювали прямий кут із поверхнею підлоги.
Потім опустіть ноги. Вдихайте, піднімаючи ноги; видихайте — опускаю-
чи їх (6 разів).

47
Підвищення	еластичності	промежини.	Розтягнення	стегон.
Сядьте навприсядки. Тримайте ступ-
ні повністю на підлозі. Спочатку вам буде
важко, ви відчуєте, що литки й стегна дуже
напружені, аж до відчуття болю. Не пере-
ймайтесь із цього приводу й не докладай-
те великих зусиль: за кілька днів ви легко
робитимете цю вправу. Звикніть ставати
в таке положення щоразу, коли вам тре-
ба нахилитись, замість того, щоб нахиля-
тись увперед.
Сядьте по-турецьки: п’ятки — під
стегна, коліна — на підлозі. Спочатку ви
швидко стомлюватиметесь. Щоб відпочи-
ти, витягніть ноги вперед. Коли ви звикне-
те до такої пози, прибирайте її, читаючи, плетучи тощо.
Трохи нахиліться вперед, розслабте м’язи
живота, повільно напружте промежину. Як уяви-
ти собі, що таке м’язи промежини? Коли сечо-
вий міхур переповнений, ви можете напружи-
ти м’язи, перешкоджаючи сечовипусканню (те
саме стосується дефекації). М’язи, які ви напру-
жуєте спереду та ззаду, утворюють промежину.
Наше завдання — зробити її якомога еластичні-
шою. Для цього необхідно одночасно напружу-
вати передні та задні м’язи промежини, перебу-
ваючи у положенні, вказаному на малюнку.
Ці вправи можна робити стоячи, повторю-
ючи 10—12 разів двічі-тричі на день. Їх можна
робити аж до пологів.
Проти	болю	у	 попереку:	 рухи	 похитування	 тазом. Залежно від
збільшення ваги тіла дитини ви дедалі більше відхиляєтесь назад, тим
самим постійно напружуєте ділянку попереку. Це основна причина
болю у попереку та спині, на який скаржаться усі вагітні жінки. Щоб по-
легшити біль, слід робити рухи вперед-назад, похитуючи тазом.
Перша позиція. Стоячи, як вказано на малюнку (поперек увігнутий,
живіт уперед), покладіть ліву руку на живіт, праву — на поперек, вдих-
ніть.
Друга позиція. Різко напружте м’язи живота, стисніть стегна, штов-
хаючи їх уперед і вниз; видихніть. Щоб допомогти собі правильно зро-
Історія життя: день за днем, або як ваш організм готує ться до материнства

48
Розділ 1. ВИ ОЧІКУЄТЕ НА ДИТИНУ
бити цей рух, штовхайте, натискаючи
правою рукою вниз, а лівою — вгору; та-
ким чином ви змусите хитатися таз. Коли
навчитесь правильно робити цю впра-
ву, вам більше не знадобиться допомога
рук.
Зробіть тепер той самий рух розхиту-
вання таза, але навкарачки. Руки напру-
жені, долоні — на відстані 30 см одна від
одної, стегна — теж вертикально, колі-
на — на 20 см одне від одного.
Перша позиція. Прогніть спину, підні-
міть голову якомога вище. При виконанні
цього руху вдихайте, розслабивши живіт.
Друга позиція. Округліть спину, на-
пружте живіт, якомога сильніше стисніть
стегна, опустивши їх нижче, нахиліть го-
лову. Цю частину вправи слід робити ви-
дихаючи.
Для	збереження	красивих	грудей слід змушувати працювати м’я-
зи, які їх підтримують.
Вправа 1. Лікті підведені на рівень плечей, долоні торкаються пер-
шими фалангами пальців. Тисніть однією долонею на другу якомога
сильніше. Припиніть тиснути, не розводячи рук, опустіть лікті. Повторіть
вправу 10 разів.
Вправа 2. Розведіть руки в сторони, потім відведіть їх якомога далі
назад. Опустіть руки. Повторіть 10 разів.

49
Вправа 3. Описуйте руками великі кола 10
разів в один бік і 10 разів у другий бік.
РОЗСЛАБЛЕННЯ.	Ці вправи слід виконува-
ти, починаючи з шостого місяця вагітності до
пологів.
Розслабитися, тобто повністю зняти м’язо-
ве і нервове напруження, не так уже й просто.
Щоб досягти повного ефекту, робіть вправу в
найсприятливіших умовах.
Для початку закрийте шторами та зачи-
ніть вікна, двері кімнати, щоб сторонні звуки
вас не відволікали. Занадто яскраве світло за-
важає розслабитись. Перед початком розслаб-
лення випорожніть сечовий міхур, інакше вам
не вдасться повністю розслабити м’язи проме-
жини.
Якщо ви користуєтесь окулярами, зніміть
їх. Потім ляжте на ліжко, якщо матрац не дуже м’який, або на підлогу,
на ковдру. Підкладіть одну подушку під голову, другу — під коліна, тре-
тю — як опору для ніг, щоб усі частини тіла підтримувались, і потрібна
поза не вимагала жодних зусиль. Якщо хочете, можете покласти по ма-
ленькій подушці й під кожний лікоть.
Мета вправи, яку ви виконуватимете, — розслабити одночасно усі
групи м’язів. Щоб це вдалося, необхідно спочатку з’ясувати для себе
відмінність між м’язовим напруженням і розслабленням. Для цього на-
пружуйте і розслабляйте по черзі різні групи м’язів. Зосередьтесь на
тому, що ви робите, і робіть кожний рух дуже повільно.
Почніть з правої руки. Стисніть руку в кулак, але самі не напружуй-
тесь. Потримайте кулак напруженим кілька секунд, а потім поступово
ослабте напруження. Після цього повільно напружте руку, потримайте
її напруженою кілька секунд і поступово розслабте. Те саме зробіть із
лівими кулаком і рукою, а потім і з ногами. Напружуйте і розслабляйте
Історія життя: день за днем, або як ваш організм готує ться до материнства

50
Розділ 1. ВИ ОЧІКУЄТЕ НА ДИТИНУ
послідовно пальці ніг, м’язи литок і стегон. Підтримуйте щоразу напру-
ження протягом кількох секунд, щоб навчитися розрізняти м’язове на-
пруження і розслаблення.
При напруженні робіть вдих, а знімаючи його — видих. Від кінцівок
перейдіть до інших частин тіла: напружте м’язи сідниць, живота, про-
межини і т. ін. Тепер перейдіть до обличчя.
Присвятіть перший сеанс розслаблення ознайомленню з усіма гру-
пами м’язів, а наступні — розслабленню кожної частини тіла окремо
(один день — руки, другий — ноги, третій — обличчя тощо). Лише піс-
ля того, як ви навчитесь розслабляти по черзі окремі ділянки тіла, вам
удасться досягти повного розслаблення, адже для цього необхідно вмі-
ти контролювати всі м’язи.
Тепер спробуйте розслабити всі групи м’язів одночасно. Глибоко
вдихніть і видихніть 3—4 рази. Потім, вдихаючи, напружте усі м’язи рук,
ніг, живота, промежини та обличчя; залишайтесь у такому положенні
кілька секунд. Потім на видиху повністю розслабтесь. Незабаром усе
тіло здасться вам знесиленим, і воно повільно вгрузне у ліжко.
Якщо ви повністю розслабились, очі мають бути напівзаплюще-
ними, рот трохи відкритий. Отже, вас охопить відчуття блаженства.
Дихання стає розміреним і спокійним. Залишайтесь у такому стані 10—
15 хв.
Не вставайте різко після сеансів розслаблення: може запаморочи-
тись голова. Спочатку 2—3 рази глибоко вдихніть та видихніть, потяг-
ніться, сядьте, а потім неспішно підведіться. Добре робити вправи на
розслаблення перед сном. Безперечно, мине чимало часу, поки ви на-
вчитесь повністю розслаблятись. Не впадайте у відчай, якщо спочатку
вправа видасться вам заважкою.
Розслаблення допоможе вам позбутись утоми, особливо якщо ви
знервуєтесь з приводу вагітності.
І не думайте, що цю вправу можна замінити додатковим сном,
якщо вправа здасться вам нудною. Адже сон не означає абсолютного
розслаблення розуму і тіла: коли ви спите, ви рухаєте руками і ногами,
змінюєте положення тіла, вас не залишають думки і сняться сновидін-
ня. Тому, щоб спати спокійно, розслаблення краще проводити перед
сном.
Десь на шостому-сьомому місяці вам стане незручно лежати на
спині, тому що дихання утруднюватиметься. Тому коли ви це відчуєте,
то робіть вправу лежачи на боці. Якщо хочете, підкладіть подушку під
коліно. Правильно вибирайте час для занять, не починайте їх одразу
після їди. Якщо ж немає часу на весь комплекс вправ або у вас пробле-

51
ми з перебігом вагітності, зробіть вправи на дихання і на розслаблення,
це найважливіше для вас.
Основна цінність вправ у тому, що вони дають змогу жінці залиша-
тись у хорошій фізичній формі під час вагітності та навчають її дихати і
розслаблятись. Проте якщо жінка не зробить жодної вправи, але буде
добре поінформована про перебіг пологів, їй буде легше, ніж добре
тренованій жінці, яка не має уявлення про те, що з нею відбувається.
Статеве життя під час вагітності
Сексуальна рівновага у сім’ї завжди має зберігатись, і немає необ-
хідності встановлювати певні норми.
Подружня пара сама обере оптимальний варіант. За умови нор-
мального перебігу вагітності статеве життя може продовжуватись май-
же без обмежень.
Слід, проте, зауважити, що у цей період часто змінюються сексу-
альна активність і статеве задоволення. У деяких подружжів сексуаль-
на активність зростає, оскільки необхідність запобігання вагітності
зникає. У деяких — знижується, особливо на початку і в кінці вагітнос-
ті. Можливо, це пов’язано із інстинктивним побоюванням завдати шко-
ди дитині.
Мають значення також і психологічні особливості подружжів.
Обмеження та навіть припинення статевого життя рекомендуєть-
ся у випадках: якщо існує небезпека викидня (особливо, якщо він уже
був) на початку вагітності й наприкінці неї, коли існує ризик передчас-
них пологів, тим більше, що під час оргазму скорочуються м’язи матки.
Може статися так, що під час статевої близькості ви помітите незначні
кров’янисті виділення. Найчастіше це зумовлено тим, що під час вагіт-
ності шийка матки стає більш чутливою, тому не панікуйте, але не слід і
виключати загрозу викидня, особливо на ранніх стадіях вагітності, тому
треба про це сказати лікареві.
Історія життя: день за днем, або як ваш організм готує ться до материнства

52
Розділ 1. ВИ ОЧІКУЄТЕ НА ДИТИНУ
Приділіть собі увагу!
Вагітна	жінка	—	завжди	красива! Чи відомо вам, що багато картин
видатних майстрів було написано з вагітних жінок? І це не випадково.
Восьмигодинний сон, щоденні прогулянки, полегшений режим
праці, здорове харчування, вітаміни, відмова від сигарет та алкоголю і,
нарешті, постійна турбота і увага з боку вашого супутника життя. Що ще
потрібно жінці, аби мати чудовий вигляд?
Оскільки під час вагітності можуть спостерігатись деякі фізіологічні
особливості, які не завжди сприятливо впливають на ваш стан і зовніш-
ність, не буде зайвим приділяти собі більше уваги.
Ми не ставимо собі за мету рекомендувати вам якісь косметичні ре-
цепти. Швидше за все, ви доглядатимете за своєю зовнішністю так само,
як і раніше. Слід лише дещо обмежити або виключити. Це, наприклад,
засоби із вираженими ароматичними якостями: аерозольні дезодоран-
ти, лак для волосся, рідина для зняття лаку на основі ацетону. Це може
погіршити самопочуття не лише ваше, а й вашої дитини. Не користуй-
тесь засобами для відбілювання шкіри, навіть якщо у вас з’явились піг-
ментні плями. Винятком можуть стати креми на основі рослинних ком-
понентів.
	 Перед	тим	як	нанести	на	шкіру	будь­який	засіб,	зокрема
й	такий,	що	містить	УФ­захист,	уважно	ознайомтесь	із
його	 складом	 і	 рекомендаціями	 щодо	 його	 застосуван­
ня.
Волосся краще не фарбувати або користуватись лише натуральни-
ми барвниками, а хімічну завивку краще не робити.
Зате зачіску можете обрати будь-яку: не вірте забобонам — стриг-
тись можна незалежно від терміну вагітності, головне, щоб вам було
зручно та комфортно. Мож ливо, ви помітите, що нігті стали більш
ламкими. Щоб зменшити ці прояви, можна змащувати їх кілька разів
на день сумішшю розчину вітаміну А та лимонного соку у співвідно-
шенні 1:1, а для поліпшення кровопостачання та живлення нігтів ко-
рисно робити масаж нігтьового ложа пучками пальців. Їжте більше
овочів, фруктів, сиру, а під час домашньої роботи використовуйте
рукавички.
У першій половині вагітності ваш гардероб навряд чи зміниться,
але одяг має бути з натуральних тканин, вільним і не заважати рухам.

53
У міру того як ваші розміри змінюватимуться, добре було б придба-
ти кілька універсальних речей, які допоможуть вам виглядати чарівною
під час вагітності. Залежно від вашого стилю це може бути сарафан або
комбінезон та кілька блуз. Дуже зручні також вільні брюки на підтяжках:
вони не заважатимуть рухатись, а у деяких випадках зможуть замінити
колготи. Існують і спеціальні штани для вагітних з еластичною вставкою
на рівні живота.
Якщо ви живете у місті, відвідайте магазин для майбутніх мам: на-
віть якщо ви не доберете собі нічого, вам легше буде зорієнтуватись у
тому, що вам необхідно.
Білизна також не має бути синтетичною. Передусім це стосується
бюстгальтера. Носити його необхідно, оскільки у самих грудях нема м’я-
зів, які б їх підтримували та запобігали їх розтягненню при збільшенні
об’єму та ваги.
Груди підтримують грудні м’язи, що розташовані безпосередньо
під залозою. Розмір грудей швидко збільшується. Тому, щоб зберегти
форму, з самого початку слід носити бюстгальтер (навіть якщо у вас ма-
ленькі та пружні груди). Він має бути глибоким, щоб не сплющувати та
не стискати їх з боків. Якщо груди великі, на ніч бюстгальтер бажано не
знімати або ж змінювати його на більш вільний.
На жаль, не завжди можна запобігти смугам розтягнення, які з’яв-
ляються на грудях, але підвищити еластичність шкіри можна, застосо-
вуючи прохолодні обливання або обтирання грудей зранку.
Носити допологовий бандаж не обов’язково, особливо якщо ви
народжуєте вперше і у вас достатній тонус м’язів живота та незначне
збільшення ваги. У деяких випадках він дійсно необхідний: при бага-
топлідній вагітності (передбачувані двійнята або ж більше), повторних
вагітностях, слабкості м’язів живота та хребта, або ж, коли надягаючи
його, ви почуваєтесь комфортніше та впевненіше. Пам’ятайте: надягати
бандаж необхідно лежачи на спині. За умови, що ви все зробили пра-
вильно, він надійно підтримуватиме живіт і не заважатиме рухатись.
Головне, щоб вам було зручно.
Не забувайте посміхатися перед дзеркалом. Позитивні емоції —
ось що зрештою буде визначати ваш зовнішній вигляд!
Не хвилюйтесь, мамо!
Ні для кого не є секретом, що під час вагітності характер майбут-
ніх мам змінюється (і не на краще!). Дратівливість, тривога, швидка змі-
на настрою, збудженість — усе це може бути, навіть якщо вагітність
Історія життя: день за днем, або як ваш організм готує ться до материнства

54
Розділ 1. ВИ ОЧІКУЄТЕ НА ДИТИНУ
має нормальний перебіг і ви щасливі від думки, що чекаєте на дитину.
Ставтесь до цього із розумінням, так само як і до будь-яких інших змін у
вашому організмі.
Вам стає сумно лише від самої думки, що ви не зможете вбратись
в улюблену вечірню сукню та взути черевики на високих підборах?
Навряд чи зараз це животрепетне питання. Прогуляйтесь із батьком ва-
шої майбутньої дитини вечірніми вулицями, завітайте до друзів, і наза-
втра ви згадуватимете про це із посмішкою.
Вам здається, що ваш чоловік став менш уважний і багато ваших ду-
мок не поділяє? Подивіться йому в очі — і зрозумієте, що помилялись.
Візьміть до відома, що під час вагітності чутливість жінки підвищується,
образи виникають частіше, причому нерідко безпідставно. Ви, як і досі,
жадані та привабливі для свого обранця, а він, очевидно, і гадки не має
про ту проблему, яка не дає вам спокою.
Чоловіки по-різному реагують на вагітність дружини: одні намага-
ються осягнути усе до найменших подробиць і зрозуміти тонкощі всьо-
го, що відбувається; інші — вважають за краще довірити таїнство на-
родження дитини матері. Намагайтесь не плутати зовнішній спокій із
байдужістю. Уявіть собі, що було б, якби ваш чоловік — опора і запо-
рука стабільності у сім’ї — також почав нервуватись та непокоїтись, як
і ви. Погодьтесь, адже зовсім не на це ви чекаєте, дорікаючи йому чер-
ствістю та байдужістю.
Не варто забувати: чоловіки підсвідомо тяжіють до жінок, здатних
продовжити рід, а саме вагітність є головним доказом цього!
Якщо ви відчуваєте сильне нервове напруження, спробуйте з’ясу-
вати ті обставини, що до цього призвели, і розповісти про це близькій
людині. Але важливо (передусім для вас) не починати зі слів «я прикро
вражена (ображена, обурена)» і т. ін. Це допоможе вам швидше порозу-
мітись із співрозмовником і розв’язати ваші проблеми. Спробуйте та-
ким чином задовольнити свою нагальну потребу в розумінні та підтрим-
ці. Якщо ви все ж таки дали волю гніву, сподіватимемося, що оточення
із розумінням поставиться до цього, зважаючи на ваш стан. Неодмінно
оцініть це!
Ви нічим не можете пояснити раптовий сум або гнів? Поясніть це
своїм теперішнім станом і, якщо хочете, посумуйте. Але не захоплюй-
тесь: вашому малюкові потрібні позитивні емоції! Нерідко доводиться
чути від мам неспокійної дитини: «Як же вона може не плакати, якщо
я всю вагітність постійно нервувалась». Спробуйте подолати свої не-
гативні емоції: почитайте улюблену книгу, перегляньте цікавий фільм,
зателефонуйте подрузі або ж поговоріть зі своїм малюком — він-таки

55
точно зрозуміє вас і підтримає. Уявіть собі, як мине небагато часу і ви
триматимете це чудо на своїх руках, одне слово — налаштуйтесь на по-
зитив.
Можливо, існують причини для того, щоб ваш настрій був не най-
кращим. Спробуйте знайти якомога більше плюсів навіть у найгіршо-
му, адже ваші настрій і самопочуття взаємопов’язані. Поганий настрій
може стати причиною відхилень у перебігу вагітності: підвищення то-
нусу матки, загроза викидня, зміна артеріального тиску, посилення ток-
сикозу і т. ін.
Психічне	і	фізичне	начала	в	організмі	тісно	взаємопов’язані!
Візьміть на озброєння принцип: «Якщо неможливо змінити ситуа-
цію, то змініть своє ставлення до неї».
Необхідно насамперед визначитись, що вас хвилює. Якщо не ви-
ходить це зробити самостійно, зверніться до психолога або ж людини,
яка, на вашу думку, може його замінити (інколи для того, щоб зарадити
у певній ситуації, не обов’язково мати спеціальну освіту).
Кілька слів майбутньому батькові
	 Гармонійні	 діти	 народжуються	 в	 атмосфері	 любові	 й
доброзичливості.
Якщо ви не завжди розумієте вчинки своєї дружини, втішайте себе,
що така доля усіх майбутніх батьків. Вагітність — особливий емоційний
період у житті жінки, що впливає не лише на її тіло, а й на психіку.
Не варто, проте, чекати на щось незвичайне, що має відбутися із
вашою дружиною. Дозвольте їй бути самою собою. Більшого чуда, ніж
народження вашого сина чи дочки, годі й уявити. У неї дещо змінився
характер, але ж вам відома причина таких змін. Покличте на допомогу
свій природний гумор, який допоможе стерти гострі кути, але пам’ятай-
те: гумор має бути м’яким та доброзичливим. Намагайтесь робити так,
щоб ваша кохана повсякчас відчувала вашу підтримку й увагу: їй це за-
раз необхідно як ніколи.
Пам’ятайте: ви теж причетні до народження дитини! Її здоров’я ба-
гато в чому залежить не тільки від фізичного стану матері, а й від її пси-
хічного настрою.
Деякі жінки живуть у постійній тривозі, що чоловік їх розлюбить або
ж залишить під час вагітності чи потім, якщо вони не наберуть потріб-
ної форми. Єдина людина, яка може її переконати, що це не так, — саме
Історія життя: день за днем, або як ваш організм готує ться до материнства

56
Розділ 1. ВИ ОЧІКУЄТЕ НА ДИТИНУ
ви. Адже слова мають магічну силу. Деякі майбутні мами дуже вразливі
морально. Невдалий жарт, випадково сказане слово можуть залишити
невиправне враження.
Якщо ваша дружина побоюється ускладнень під час пологів (особ-
ливо, якщо перша вагітність завершилась невдало), то передусім ви-
слухайте її. Адже лише змога поговорити з вами докладно зменшить її
побоювання, а вже потім ви зможете її заспокоїти. Знайдіть (вигадайте
врешті-решт) переконливі аргументи на користь того, що все буде га-
разд. Бо саме на це вона й чекає.
І ще: ваша дружина має незвичайний дар та наймогутнішу силу в сві-
ті, яка здатна народити маленьку людину. Жодна інша сила не може із
цим порівнятись! Але наскільки вона може бути сильною, настільки ж
вона має право бути слабкою, тим більше, що ви можете їй це дозволити.
Якщо ви — сама...
Може таке статися, що з якихось причин вам доведеться виховува-
ти дитину самій, без чоловіка.
Певна річ, ви вже зважили усі «за» і «проти», усвідомили складність
і відповідальність попередніх подій. Зазвичай у таких ситуаціях прихо-
дять на допомогу батьки майбутньої мами, і відчуття гармонійності сім’ї
зберігається.
Але, навіть якщо ви не знайшли підтримки у батьків, пам’ятайте —
тепер вас двоє. Перенесіться подумки на кілька років уперед. Уявіть,
як ви гуляєте з малюком, відповідаєте на його численні питання, і сама
думка, що ви могли вчинити інакше, вжахне вас. Розмовляйте зі своєю
майбутньою дитиною, намагайтесь уявити собі, що знаходите в неї ро-
зуміння і підтримку: якщо ви добре виховаєте її, вона справді стане ва-
шою опорою у житті.
Дуже важливо, щоб ви не наділяли її відчуттям гіркоти, неприйнят-
тя, незадоволення, навіть якщо про батька дитини у вас лише непри-
ємні спогади. Дозвольте своєму малюкові розвиватись незалежно від
емоцій.
Знайте,	 що	 дитині	 важко	 буде	 здобути	 незалежність	 під	 тяга-
рем	ваших	негативних	думок	про	минуле.
Але ж вона — ваша надія! Зверніться по допомогу до близьких вам
людей, подруг, поговоріть із лікарем, психологом — і ви знайдете у собі
сили.
Якщо дитина асоціюється із позитивними, теплими спогадами, лег-
ше планувати майбутнє.

57
Який би образ не зберігала жінка у своїй спогадах, незважаючи на
фізичну відсутність батька, він все одно має посісти певне місце у житті
дитини. Від того, як грамотно вам вдасться це зробити, залежить ваше
спільне благополуччя. Пам’ятайте про це і не давайте негативним емо-
ціям опановувати вами!
Чи готові ви до зустрічі?
Останні тижні вагітності — час приготування до зустрічі малюка.
Про що необхідно подбати насамперед?
Кімната. До неї висуваються основні вимоги: вона має бути світ-
лою, легко провітрюватись та легко прибиратись. Килими, книги, ста-
рі речі краще з кімнати винести. Вона також має бути не прохідною.
Обстановка має бути зручною для підтримання чистоти.
Ліжко. Зазвичай малюк знаходитиметься у ньому до 2—3 років,
тому ліжко вибирайте просторе, стійке і таке, що легко миється. Якщо
ж ви берете не нове ліжечко, перевірте відсутність шкідливих фарб, щі-
лин та заглиблень, не передбачених виробником.
Перші тижні у малюка може бути переносна колиска або кошик;
у цьому випадку дитина весь час знаходитиметься поряд із матір’ю.
Зручна річ — коляска зі з’ємним кошиком — для сну та прогулянок.
Матрац має бути в міру жорсткий: такий, щоб голівка вашого ма-
люка не залишала в ньому заглибин. Він має чітко відповідати розмірам
ліжка і щільно прилягати до стінок, щоб запобігти випадковому затис-
ненню голівки дитини.
Не варто користуватись поліетиленовими чохлами.
Ковдра. Застережемо відразу: пухові ковдри не підходять.
Придбайте полотняні та утеплені — їх можна буде комбінувати, щоб ма-
люк не змерз та не перегрівся.
Подушка для малюка — поняття умовне, він може обійтись і без
неї. У будь-якому разі, якщо ви вирішили, що подушка доречна, вона
має бути плоскою і на всю ширину ліжка. В узголів’ї ліжечка непогано
було б пок ласти складену у кілька разів м’яку тканину: вона вбереже
малюка від ударів та протягів.
Якщо є можливість розташувати сповивальний столик — будь лас-
ка, якщо ж ні — для цього підійде будь-яка рівна поверхня. Визначтесь
також із місцем для шафки або полички для речей, необхідних для ди-
тини (про це читайте далі).
Звісно, у вас може не бути окремої кімнати для малюка — не пере-
ймайтесь: відведіть йому світлий затишний куток, поставте туди ліжко,
Історія життя: день за днем, або як ваш організм готує ться до материнства

58
Розділ 1. ВИ ОЧІКУЄТЕ НА ДИТИНУ
і ваш малюк може «святкувати новосілля». Можна відокремити дитячий
куточок ширмою.
Дуже часто батьки вирішують цю проблему просто: дитяче ліжко
розташовують у спальні дорослих. Головне, щоб комфортні умови для
вашої дитини було дотримано.
Ще одна вимога: кольорова гама кімнати має бути не яскравою, але
й не темною. Адже кімната малюка — не просто місце перебування. Тут
він отримує свої перші враження про навколишній світ.
	 Американські	 вчені	проводили	дослід:	у	 кімнаті	 новона­
роджених	 із	 перших	 днів	 на	 стіні	 повісили	 яскраві	 кар­
тини.	 Експеримент	 показав:	 потім	 ці	 діти	 дещо	 випе­
реджали	 у	 розвитку	 своїх	 однолітків,	 які	 перебували	 у
звичайних	лікарняних	умовах.
Одяг дитини
Малюк росте настільки швидко, що обзаводитись гардеробом «про
всяк випадок» немає сенсу — дитина виросте швидше, ніж речі зно-
сяться. Керуйтесь почуттям міри і доцільності. Окрім того, дитячий одяг
також підвладний моді, як і одяг дорослих. І все-таки, незалежно від
моди, смаків та уподобань, одяг має відповідати основним вимогам: він
має бути виготовленим із натуральних м’яких тканин, практичним, лег-
ко пратися і не травмувати ніжну шкіру малюка. Після придбання одяг
слід обов’язково випрати.
Склад гардеробу залежатиме від ваших матеріальних можливос-
тей, умов побуту (наприклад, як часто ви зможете прати, будете вико-
ристовувати одноразові пелюшки та підгузки тощо) і, нарешті, від вашої
уяви. У міру того як ростиме малюк, ви пристосовуватиметесь до ньо-
го, здобудете знання та досвід, і вам не важко буде зорієнтуватись. Наші
рекомендації розраховані на перші дні (місяці), коли необхідно знати, з
чого починати.
Сьогодні батьки «одержують» малюка з пологового будинку, одяг-
нутого у шапочку, сорочечку, повзунки або комбінезончик, тобто вільно
сповитого. Але і сьогодні багато хто з батьків віддає перевагу традицій-
ному способу, сповиваючи дитину в перші місяці так само, як сповива-
ли їх самих.
У такому разі вам орієнтовно	знадобиться:
близько 20 пелюшок (100 × 100 см), частина з яких — тонкі
бавовняні, а частина — фланелеві;

59
20—30 підгузків;
6—7 сорочечок;
3—4 чепчики (легенькі та теплі);
4—6 дитячих простирадел;
одна легка та одна тепла ковдра.
Цей перелік дитячих речей досить-таки умовний. З урахуванням
ваших побутових та фінансових можливостей виходьте з того, що не-
мовля за добу може намочити 20 та більше пелюшок (а отже, і підгузків
теж). Якщо є змога, придбайте, хоча б на перший час, упаковку пампер-
сів (детальніше ми поговоримо про них далі). Вони зможуть полегшити
період адаптації мами до нових умов.
Дуже зручним для малюка є сучасний дитячий одяг, який теж мож-
на використовувати з перших днів життя.
Наприклад:
комбінезончик із бавовняної тканини (3—4 шт.) повинен мати
широкий виріз для голови і розстібатися знизу, щоб зручно
було змінювати памперси (підгузки);
маєчка з бавовни (5—6 шт.) із великим вирізом або комірцем
«конвертиком»;
«конверт», у який можна класти малюка під час прогулянок.
Сорочечки, чепчики, простирадла та ковдри можуть бути різноко-
льоровими або однотонними, новими або ж такими, що були у вжитку,
але неодмінно чистими, легко пратися, просторими та зручними.
Якщо дитина народилася взимку, дуже зручний теплий комбінезон
для прогулянок на вулиці.
Проте пам’ятайте: речі та іграшки допомагають малюкові рости, але
зробити його життя радісним і щасливим можуть тільки батьки.
Засоби догляду
Про засоби догляду слід подбати заздалегідь, оскільки дитина по-
требує догляду з перших днів життя.
Що	необхідно	перш	за	все?
cтерильна вата,
стерильний бинт та серветки,
дитяче мило,
дитячий крем,
дитяче масло (або стерильна олія),
дитяча присипка,
піпетки із негострими краями,
Історія життя: день за днем, або як ваш організм готує ться до материнства

60
Розділ 1. ВИ ОЧІКУЄТЕ НА ДИТИНУ
палички із ваткою на кінці,
дитячі ножиці із закругленими краями для підстригання нігтів,
марганцевокислий калій порошком,
1%-вий спиртовий або водний розчин брильянтового зеле-
ного,
3%-вий розчин перекису водню,
5%-вий розчин йоду.
Слід	також	придбати:
скляну баночку з кришкою для зберігання вати,
газовідвідну трубку,
балончик для проведення очисної клізми,
термометр для вимірювання температури повітря,
термометр для вимірювання температури води,
невеликі посудини, що використовуватимуться для проми-
вання очей,
дитячу ванночку.
Купуючи засоби догляду за малюком, ви можете розгубитись, адже
вам запропонують широкий асортимент. Краще все це придбати в апте-
ці й до вибору ставитись так само серйозно, як і до вибору ліків.
Зручні дрібниці
Не зайвим було б подбати і про деякі дрібниці, які зроблять ваше
життя комфортнішим. Придбайте нічник або лампу зі змінною яскравіс-
тю освітлення, щоб можна було спостерігати за малюком, не порушую-
чи його сну.
Термос для зберігання пляшечки з водою стане вам у пригоді в хо-
лодну погоду або якщо дитині знадобиться тепле питво.
Якщо ліжко малюка стоятиме у вашій кімнаті, можливо, ви захочете
поставити ширму.
Електронна радіоняня допоможе вам почути дитину, коли вона
знаходиться на балконі, в саду, а також із якоїсь кімнати, якщо у вас до-
сить велика квартира.
Трохи пізніше вам знадобиться спеціальне пристосування для про-
гулянок з дитиною у вигляді рюкзака — «кенгуру».
Про що слід ще подбати перед пологами
Передусім бажано знати, у якому пологовому будинку ви будете на-
роджувати. Це дасть змогу обійтись без зайвих негативних емоцій та

61
передбачити деякі питання, особливо якщо вагітність мала не такий пе-
ребіг, як хотілося б. Тісний контакт із лікарем та акушером, які допома-
гатимуть під час пологів, додасть упевненості, що все буде гаразд.
У будь-якому разі головний	документ	майбутньої	мами	—	її	об-
мінна	 карта, у якій зазначено усі або основні моменти перебігу вагіт-
ності — має знаходитись у відомому для вас та вашої сім’ї місці (це сто-
сується і вашого паспорта).
Не забудьте заздалегідь скласти перелік речей, які необхідно буде
взяти з собою у пологовий будинок. Це основні засоби особистої гігі-
єни, про це вас попередять. Батько, як найвідповідальніший член ро-
дини, неодмінно візьме участь у вашому лаштуванні та проконтролює
«ступінь вашої готовності».
Пологи
Пологи не будуть для вас звичайною справою, навіть якщо це для
вас не вперше. Усі дев’ять місяців ви та ваші близькі робили все, щоб
ваш малюк з’явився на світ здоровий і сповнений життєвої сили, тобто
чекали цього дня.
Звісно, ви хвилюватиметеся за перебіг та результат пологів, про-
те якщо ви добре підготувались і розумієте, що відбувається з вами на
кожній стадії, впевненість повернеться до вас. Не бійтесь, якщо під час
переймів або в інший період щось відбуватиметься не так, як ви уявля-
ли: ви не самі — вам допоможуть.
Якщо ви зовсім не підготовлені й те, що відбувається, лякає неві-
домістю, — повністю довіртесь фахівцям, дотримуючись рекомендацій.
Це буде найкраща допомога вашій дитині, яка вже за кілька годин по-
бачить світ.
Початок пологів не завжди буває чітко визначеним та стереотип-
ним. Теоретично він характеризується виходом слизуватих виділень,
часто із кров’ю — так званої слизуватої пробки із шийки матки, яку вона
закривала під час вагітності. Це може статись за 24—48 год до пологів,
але жінка цього може не помітити.
Тож коли їхати до пологового будинку?
Пологи — процес тривалий, особливо якщо вони — перші. Перші
пологи зазвичай тривають 12—14 год. У цьому випадку до лікарні слід
їхати, коли ви відчуєте регулярні перейми — через 15—20 хв по 20—30 с.
Перейми — ритмічні болісні скорочення матки. Наприкінці вагітності ви
можете відчувати подібні явища: але майже без болю, неритмічні та без
чітких періодів. Але це ще не свідчить про початок пологів. Біль у живо-
Історія життя: день за днем, або як ваш організм готує ться до материнства

62
Розділ 1. ВИ ОЧІКУЄТЕ НА ДИТИНУ
ті може бути і без скорочення матки. Покладіть руку на живіт — якщо ви
відчуєте, що він напружився, то це означає, що матка скорочується.
Інколи до пологової діяльності або відразу після початку переймів
відходять навколоплідні води або з’являються кров’янисті виділення.
У будь-якому разі слід викликати машину «швидкої допомоги», а до її
приїзду підкладіть рушник або прокладку, що всотуватиме рідину, ляж-
те і чекайте приїзду медиків.
При повторних пологах «швидку допомогу» слід викликати одразу
після появи переймів, адже вдруге ви народжуватимете швидше.
Якщо усе має нормальний перебіг, то до пологового відділення вас
може відвезти чоловік або хтось із близьких.
Чи можна народжувати вдома?
Якщо відповісти стисло, можна сказати, що оскільки пологи — про-
цес, який не залежить від бажань жінки, то може відбутись у будь-якому
місці, якщо настав час, навіть у транспорті. Але кому від цього добре?
Останнім часом деякі сім’ї вирішують народжувати дитину у теплій
домашній обстановці, створити умови максимального психологічно-
го комфорту жінки, виключити втручання у природний перебіг поло-
гів та контакт зі сторонніми людьми — потенційними носіями інфекцій.
Окрім цього, жінки виявляють бажання народжувати у присутності чо-
ловіків, а чоловіки хочуть бути присутніми під час пологів.
Але чи може це бути важливішим за безпеку матері та дитини?
Сьогодні сучасні пологові будинки не тільки мають змогу вберегти
майбутню маму і дитину від небажаних наслідків, а й надають їй та ма-
люкові більш комфортні умови, ніж кілька десятиріч тому. До того ж по-
логовий будинок — це 3—4 доби перепочинку від круговерті повсяк-
денного життя. А урочиста мить возз’єднання сім’ї після стількох годин
хвилювань?
Здебільшого у жінки є право вибору: де народжувати, хто прийма-
тиме пологи, хто наглядатиме за дитиною у перші дні, обговорюється
присутність чоловіка (у більшості пологових будинків згідно з наказом
МОЗ це дозволено) та чи буде малюк із перших годин поруч із матір’ю.
Якщо ви все-таки вирішили народжувати у звичній для вас домаш-
ній обстановці, запросіть до себе досвідченого акушера і потурбуйтесь
про те, щоб у випадку непередбачуваних обставин упродовж коротко-
го терміну ви змогли б отримати кваліфікований медичний нагляд за
перебігом пологів та за дитиною після її народження. Адже неможливо
передбачити все.

63
Пологи у воді
Можливо, ви чули про те, що деякі жінки віддають перевагу поло-
гам у воді. Цей метод пропагував наприкінці 80-х років минулого сто-
ліття Б. Чарковський. За словами засновника та його прихильників,
перевагами пологів у воді є те, що при цьому не відбувається різкого
переходу із водного середовища, у якому дитина перебувала 9 місяців,
у повітряне, що зменшує явища пологового стресу як для матері, так і
для дитини. Новонароджений одразу починає плавати і в подальшому
розвивається швидше, ніж його однолітки.
Сьогодні такий спосіб народження дітей не дістав поширення ні в
нашій країні, ні за кордоном, і його, найімовірніше, можна віднести до
«екзотичних». Поряд із позитивними моментами під час пологів спосте-
рігались і ускладнення, які неможливо було усунути одразу, як це мож-
на було б зробити в умовах медичного закладу.
Якщо в процесі еволюції так ск лалося, що людина народжується на
суходолі, то навряд чи варто порушувати закони природи.
Знеболення пологів
Пологи дуже рідко минають без болю. І хоча знеболення дедалі
частіше застосовується під час пологів, все одно більшість жінок у на-
шій країні народжують без знеболювальних засобів. Але вам вирішува-
ти, як проходитимуть пологи. Як правило, це питання обговорюється
заздалегідь. Які методи використовують сьогодні?
ЕПІДУРАЛЬНА	(ПЕРИДУРАЛЬНА)	АНЕСТЕЗІЯ.	За цієї форми знебо-
лювання жінка народжує у повній свідомості та може брати активну
участь у процесі пологів. Така анестезія діє лише на ті нерви, які дохо-
дять до матки. Знеболювальну речовину вводять між хребцями попере-
кового відділу хребта, і всмоктуючись, вона діє на нервові відгалужен-
ня спинного мозку. У місці ін’єкції залишається катетер (тонка трубка),
через яку в разі необхідності вводять додаткову дозу ліків. Знеболення
починає діяти за 20 хв після введення і триває 2 год.
Час застосування перидуральної анестезії розраховано так, щоб
дія знеболювальної речовини закінчилась до другого періоду пологів,
інакше можливі затримка пологової діяльності та збільшення ризику
розсікання промежини або накладання щипців.
Можливі	ускладнення.	Якщо перидуральну анестезію було прове-
дено грамотно, то її наслідки зводяться до нуля. Можуть спостерігатися
слабкість та головний біль, тяжкість у ногах, що зберігається протягом
Історія життя: день за днем, або як ваш організм готує ться до материнства

64
Розділ 1. ВИ ОЧІКУЄТЕ НА ДИТИНУ
кількох годин. На дитину це ніяк не впливає. Проте для проведення та-
кого знеболення необхідна ваша письмова згода.
ЗАКИС	АЗОТУ	З	КИСНЕМ. Газова суміш, яка подається через маску,
приєднану до апарата. Вона значно зменшує біль, але не знімає його
повністю. Дія такого знеболювання проявляється вже за 1 хв, застосо-
вують його наприкінці першого періоду пологів, щоб зменшити біль під
час переймів. Жінка вдихає його, коли відчуває потребу.
Можливі	 ускладнення. Під час цього виду знеболювання ви мо-
жете відчути запаморочення або нудоту. На дитину ця газова суміш не
впливає.
МАСАЖ	 СПИНИ. Це не такий ефективний, але досить-таки дієвий
засіб знеболювання пологів. Він допомагає зняти напруження як під час
вагітності, так і під час пологів. Слід починати із несильного натискуван-
ня на м’язи, що розташовані вище сідниць, а потім перейти до виконан-
ня рівномірних колових рухів уздовж хребта. Можна також постійно на-
тискувати долонями праворуч та ліворуч від попереку. Незважаючи
на	 існуючі	 способи	 знеболювання	 пологів,	 найбільш	 фізіологіч-
ним	є	проведення	пологів	без	застосування	знеболювальних	засо-
бів	із	мінімальним	лікарським	втручанням.
Присутність чоловіка у пологовому залі: «за» і «проти»
Не вдаючись у психологічні аспекти цього питання, одразу відзна-
чимо: перед тим як розглядати «плюси» і «мінуси» присутності чоловіка
під час пологів, слід визначитись, де ви вирішили народжувати: у дер-
жавному лікувальному закладі, у приватній клініці чи вдома. Наразі у
нашій країні право перебування чоловіка в пологовому відділенні пе-
редбачено наказом МОЗ України, але інколи це неможливо у зв’язку з
умовами лікувального зак ладу. Щоб «підготовлений» батько міг бути
присутнім під час пологів, необхідна готовність медичного персоналу
до співпраці, наявність окремих палат, розрахованих на одного пацієн-
та, окремих кімнат для чоловіків тощо.
Практику пологів у присутності чоловіків або близьких родичів
визнано у багатьох країнах Європи, і на цій час вона широко впрова-
джується у нас. За спостереженнями медиків, присутність і підтримка
близької людини у такий відповідальний момент для сім’ї позитивно
позначається на емоційному стані жінки, допомагає їй подолати труд-
нощі першого періоду пологів та благополучно народити дитину.
Звісно, і для чоловіка стати свідком народження своєї дитини — ви-
значна подія. Також лише це випробування, пережите подружжям ра-

65
зом, часто зміцнює їхні стосунки. Але накопичений щодо цього досвід
свідчить і про негативні наслідки такого кроку (від знепритомнення
майбутнього батька у пологовій залі до сексуальних проблем у подаль-
шому). Не кожний чоловік до кінця уявляє собі, з яким психологічним
навантаженням йому доведеться зіткнутися, і ніхто не може передбачи-
ти, як це вплине на подальші стосунки чоловіка й дружини.
Ваше рішення щодо перебування чоловіка у пологовому залі не
має бути даниною моді, а логічним етапом ваших стосунків. Хто, як не
ви, знає усі тонкощі характеру вашого чоловіка? Його готовність допо-
могти вам у будь-якій ситуації не викликає у вас жодних сумнівів, про-
те усвідомте, що це може бути для нього неабияким стресом. Чи зможе
він зберегти спокій, якщо пологи у дружини затягнулись або виникли
уск ладнення?
Якщо ваше рішення «народжувати разом» свідоме і ви заздалегідь
готуєтесь до цього, подумайте разом про «ступінь участі» в цьому ва-
шого чоловіка. Відвідайте разом курси підготовки до пологів і порадь-
теся з лікарем, який буде приймати пологи.
Як поводитись, щоб допомогти малюкові народитись
Неможливо точно сказати, скільки мине часу від того, як ви лягли
до лікарні, до моменту народження дитини. Усі пологи різні. Більшість
жінок упевнені, що вони тривають довго.
ПРИБУТТЯ	 ДО	 ПОЛОГОВОГО	 БУДИНКУ. У приймальному відді-
ленні вас зустріне сестра-акушер, яка виконає всі формальні процеду-
ри. Коли ви переодягнетесь, вам зміряють кров’яний тиск, температу-
ру і пульс. Лікар огляне вас і визначить, наскільки розкрилась шийка
матки.
Шийка	матки — це кільце м’язів, яке за звичайних умов перебуває
у замкнутому стані. Завдяки скороченням матки під час переймів ший-
ка поступово розкривається, щоб пропустити голівку дитини.
Історія життя: день за днем, або як ваш організм готує ться до материнства

66
Розділ 1. ВИ ОЧІКУЄТЕ НА ДИТИНУ
Під час прийняття до пологового будинку вам можуть запропону-
вати деякі процедури, зокрема очисну к лізму: це запобігає виділенню
фекалій під час пологів, але ви можете від неї відмовитись. На курсах
допологової підготовки вас поінформують, як очистити кишечник за
допомогою нешкідливого медикаментозного засобу. Якщо ви не засто-
совуєте епіляцію, за вашим бажанням вам можуть зробити гоління ді-
лянки лобка і промежини, але й ця процедура проводиться тільки за
вашою згодою.
ПЕРШИЙ	ПЕРІОД. На цій стадії м’язи матки скорочуються, щоб роз-
крити шийку матки і пропустити плід. При перших пологах він триває
10—12 год. Можливо, у якийсь момент у вас виникне відчуття, що з ва-
шим тілом щось негаразд, але зберігайте спокій та намагайтеся не зава-
жати своєму тілу: робіть те, що воно вам підкаже. Протягом усього часу
за вами наглядатиме акушер або лікар, які оцінюватимуть ступінь про-
сування дитини пологовими шляхами та її стан (за серцебиттям). Якщо
плідний пузир ще не розірвався, його цілісність буде порушено штучно,
що зовсім безболісно. Отже, не лякайтесь.
У цей період вас «замучать» перейми: у розпалі пологової діяльнос-
ті скорочення матки повторюються кожні 3—5 хв і тривають 40—60 с.
Вони відбуваються мимовільно — їх неможливо за бажанням ані при-
скорити, ані уповільнити, ані змінити ритм, але зробити їх менш боліс-
ними і зарадити цьому «лиху» можна.
Ваша поведінка має неабиякий вплив на перебіг пологів: що спокій-
нішою та розслабленішою ви будете, то швидше і благополучніше наро-
дите. Ваші два основних завдання: правильно дихати та максимально
розслабитися (важливо це робити вчасно).
Коли наближаються перейми, дихайте глибоко, роблячи повні вди-
хи та видихи. Із початком переймів ви повністю розслабляєтесь. Потім
дихаєте поверхово, роблячи швидкі, легкі та ритмічні вдихи та видихи.
Що сильніші перейми, то частішим, легшим та ритмічнішим має бути ди-
хання.
Коли перейми минули, зробіть повний вдих (животом та грудьми),
а потім видихайте повільно, до кінця. У проміжку між переймами — від-
починок і нормальне дихання до наступних переймів.
У	якому	положенні	краще	бути	під	час	переймів?
Було б неправильно казати, що положення на спині — єдине мож-
ливе під час пологів. У багатьох країнах жінки народжують у вертикаль-
ному положенні. У цьому є свої переваги та недоліки. Але до такого
проведення пологів лікарі мають бути підготовлені.

67
У перший період пологів ви можете обирати будь-яке зручне для
вас положення, якщо це не перешкоджає нормальному перебігу про-
цесу. Найзручніше — лежачи на боку, трохи зігнувши коліна.
Вільний вибір пози, підтримка близької людини під час пологів до-
помагають краще зносити біль. Якщо ви відчуваєте себе некомфортно
на ліжку — можете походити, постояти, опираючись на спинку стільця
або ліжка, можете стати рачки або лягти на бік, поклавши для зручності
подушку між ніг.
Якщо у дитини тазове передлежання, краще полежати у ліжку. А якщо
вже відійшли навколоплідні води, горизонтальне положення допоможе
запобігти деяким ускладненням (наприклад, випадінню пуповини).
Кілька	практичних	рекомендацій
Зосереджуйтесь на диханні, щоб заспокоїтись та відверну-
тись від переймів.
У проміжку між переймами розслабляйтесь, щоб зберегти
сили на той час, коли вони будуть найбільше потрібні.
Можете увесь час дивитись на якийсь один предмет для того,
щоб відвернутись.
Сконцентруйте свою увагу на дитині: вона так старається
швидше вас побачити, відчуйте, як потрібна їй ваша підтримка.
Нагадуйте собі, що кожні наступні перейми ще більше роз-
кривають шийку і наближають час народження дитини.
Дещо послабити біль при пологах може точковий масаж.
Усвідомте, що зараз у вас найважливіша, найвідповідальніша
робота всього життя, «результат» якої не забариться!
Наприкінці фази розкриття шийки ви, можливо, під час пере-
ймів відчуєте бажання якось підштовхнути малюка. Скажіть
про це лікарю або медсестрі та дотримуйтесь усіх рекомен-
Історія життя: день за днем, або як ваш організм готує ться до материнства

68
Розділ 1. ВИ ОЧІКУЄТЕ НА ДИТИНУ
дацій. Тужитись, коли шийка ще не розкрилась, не варто: це
заважає її розкриттю та збільшить тривалість пологів.
ДРУГИЙ	 ПЕРІОД. Коли шийка розкриється, почнеться нова фаза,
що буде значно коротшою за попередню і триватиме 20—25 хв (інколи
до 1 год) при перших пологах та дещо менше — при повторних.
На цій стадії перейми стають частішими та тривалішими. Голівка тис-
не на м’язи промежини, і це викликає у вас бажання тужитись. У цей мо-
мент дуже важливо підкорити ваші зусилля порадам лікаря та акушера.
Навіть якщо ви добре поінформовані щодо особливостей перебігу
кожного періоду пологів, все одно головне — довіритись спеціалістам.
Тепер, на відміну від попереднього етапу, слід брати активну участь у
народженні дитини. Дуже важливо, щоб ваші зусилля збігалися із пере-
ймами. Далі вам підкажуть, що робити.
У цей період краще перебувати у горизонтальному положенні: він
найвідповідальніший для матері й дитини. Тому лікар має наглядати за
просуванням дитини і у разі відхилення надасть допомогу. У вертикаль-
ному положенні складніше регулювати прискорене просування голів-
ки пологовими шляхами, що може призвести до травмування дитини.
Загальні	рекомендації
У момент наближення переймів — спину трохи підняти, стег-
на розвести, промежину розслабити, дихати глибоко.
Початок переймів: глибоко вдихніть через ніс і затримайте
дихання. Потім щосили напружте м’язи живота, щоб якомо-
га сильніше натиснути на плід та підштовхнути його вперед.
При цьому намагайтесь зробити так, щоб промежина зали-
шалась розслабленою.
Якщо вам не вдалося затримати дихання на весь час пере-
ймів, видихніть через рот, вдихніть знову та затримайте ди-
хання. Продовжуйте потуги до кінця переймів.
Перейми закінчились: дихайте глибоко. Між переймами роз-
слабтесь, щоб відновити сили та дихання. Не тужтесь без вка-
зівки лікаря. У певний момент вас попросять більше не ту-
житись, адже тепер лікар має поступово вивільнити голову
дитини. На цій стадії ви маєте дихати часто, швидко, перерив-
часто, поверхово.
Ви пересвідчитесь, що неможливо так дихати і тужитись од-
ночасно. Вам більше не слід докладати зусиль; навпаки, одна
зайва потуга може різко виштовхнути голову дитини та спри-
чинити розрив промежини.

69
Як	полегшити	цей	період?
У момент скорочення матки тужтесь повільно, поступово.
Намагайтесь так розслабити тазове дно, щоб відчути, як воно
опускається.
Розслабляйте м’язи обличчя.
Відпочивайте між переймами.
Останнє скорочення матки — і тільце дитини вивільнюється пов-
ністю.
Імовірно, у першу мить ви не відчуєте нічого, крім полегшення. Не
докоряйте собі, це природно. Адже з наступної миті, коли ви побачите
свого малюка, усі ваші думки будуть тільки про нього.
Вам покладуть дитину на живіт ще до того, як переріжуть пупо-
вину. Можливо, спочатку малюк видасться вам синюватим, його тіло
вкрите першорідною змазкою та слідами крові. Нехай це вас не ля-
кає. Поведінка лікарів та їхня впевненість у своїх діях мають заспокої-
ти вас.
ТРЕТІЙ	ПЕРІОД. У третьому періоді пологів відділиться плацента і
послід. Оскільки головне вже здійснилось, це буде не боляче. Щоб від-
торгнення плаценти відбулося швидше та з метою запобігання втраті
крові, вам можуть зробити скорочувальний укол.
Непередбачувані ускладнення
РОЗСІКАННЯ	ПРОМЕЖИНИ. Вихід голівки дитини у деяких випадках
може ускладнитись: велика дитина, завузька статева щілина, затуга або
заслабка промежина. Через це лікар змушений буде удатись до розсі-
Історія життя: день за днем, або як ваш організм готує ться до материнства

70
Розділ 1. ВИ ОЧІКУЄТЕ НА ДИТИНУ
кання промежини. Таке втручання необхідне для полегшення та приско-
рення виведення голівки, отже, і для зменшення ризику її травмування.
Розсікання зовсім безпечне і, хоча це здається парадоксальним, за-
хищає промежину від розриву. Досвід показує, що зашитий розріз за-
гоюється набагато краще, ніж зашитий розрив. У деяких випадках м’язи
промежини якщо і не розриваються, то зазнають перерозтягнення, що
надалі спричиняє слабкість та опущення піхви і матки.
Коли виходить голівка, лікар вивільняє одне плече дитини, потім
друге. Після цього дитина народжується майже без утруднень.
АКУШЕРСЬКІ	ЩИПЦІ	ТА	ВАКУУМ-ЕКСТРАКТОР. Інколи виникає по-
треба втрутитись у перебіг пологів і вжити певних заходів, щоб благо-
получно їх завершити. Це необхідно, якщо пологи затяглись і являють
собою певну небезпеку для матері й дитини. Наразі до цих методів уда-
ються дедалі рідше, тому що більшість чинників, які зумовлюють важ-
кі пологи, своєчасно діагностують та заздалегідь планують оперативне
втручання (кесарів розтин).
Найчастіше
використовують
акушерські щипці та вакуум-екст-
рактор. Їх застосовують, якщо у пло-
да виникли труднощі у проходженні
пологовими шляхами, якщо пере-
йми слабкі або ж якщо матері з яки-
хось причин не можна тужитись.
Лікар накладає щипці, обхоп-
люючи ними голівку дитини, та обе-
режним потягуванням витягує дити-
ну. Після цього усе відбувається так,
як звичайно. Щипці захищають голову дитини від стискування стінками
пологових шляхів. При нак ладанні щипців потуги виключаються.
Вакуум­екстрактор	— це невелика присоска, з’єднана з вакуум-
ним насосом. Через піхву її підводять до голівки плода. Поки ви тужи-
тесь, плід обережно витягують по пологових каналах.
Щипці можуть залишати здавленості або синці на голові дитини,
але вони без жодних наслідків минуть за кілька днів. Вакуум-екстрак-
тор залишає незначну припухлість, яка потім стане синцем, що посту-
пово зникне.
Існує упередження щодо підвищеної травматичності накладен-
ня акушерських щипців та вакуум-екстракції при витягненні плода.
Справді, відносна кількість травм, отриманих під час пологів при цьому

71
виді втручання більша, ніж при звичайному перебігу. Але, можливо, це
пов’язано із тим, що тут плутають причину та наслідок. Причина трав-
матизації дитини полягає передусім у ситуації, за якої вдаються до таких
видів допомоги.
	 Пам’ятайте,	 що	 нормальний	 перебіг	 пологів	 багато
в	чому	залежить	 від	вас.	Також	майте	 на	увазі:	 присто­
сувальні	та	відновлювальні	можливості	у	дитини	наба­
гато	вищі,	ніж	у	дорослих:	мине	небагато	часу,	і	ваш	ма­
люк	нічим	не	відрізнятиметься	від	інших.
СТИМУЛЯЦІЯ	 ПОЛОГІВ. Інколи, внаслідок недостатньої полого-
вої діяльності або через те, що дитині починає бракувати кисню, за-
стосовують засоби, які дають змогу прискорити перейми та наблизи-
ти момент народження. Визначити необхідність проведення стимуляції
може лише лікар, керуючись інтересами збереження здоров’я матері
й дитини. Ті самі причини можуть зумовлювати і проведення штучних
пологів. Якщо з метою стимуляції пологів вам вводитимуть внутрішньо-
венно крапельно ліки, перейми будуть інтенсивнішими, інтервали між
ними коротшими, отже, вам доведеться лежати. Будьте готові до цього і
обговоріть це питання з лікарем заздалегідь.
КЕСАРІВ	 РОЗТИН. При кесаревому розтині дитина з’являється на
світ через черевну стінку.
Причини, через які жінці пропонують кесарів розтин, можуть бути
різні. Одні з них стають явними ще під час вагітності, інші — виявляють-
ся безпосередньо під час пологів.
Найчастіше	кесарів	розтин	застосовують,	якщо:
у жінки була вже подібна операція;
пологові шляхи матері значно вужчі, ніж голова дитини;
мати хворіє на гіпертонію, цукровий діабет або має порушен-
ня зору;
дострокові пологи будуть безпечнішими, ніж звичайні;
плацента лежить перед пологовим каналом (передлежання
плаценти);
дитина знаходиться у лоні матері в такому положенні, що нор-
мальні пологи неможливі (поперечне розташування плода).
Кесарів розтин роблять, якщо виникає загроза життю матері або
дитини: слабкість пологової діяльності, випадіння пуповини, раптове
Історія життя: день за днем, або як ваш організм готує ться до материнства

Розділ 1. ВИ ОЧІКУЄТЕ НА ДИТИНУ
погіршення стану матері або дитини. Хірургічне втручання може відбу-
ватись під місцевим або загальним наркозом.
На сьогодні техніка цієї операції відпрацьована і не належить до
ск ладних. У більшості випадків вона триває близько 1 год, у середньо-
му — 30 —45 хв. Косметична «шкода», якої буде завдано матері, незнач-
на: зазвичай проводиться горизонтальний розтин над лобком, якого
буде майже не видно під волосяним покривом.
Хочеться попередити жінок, які з метою уникнення болю під час по-
логів надають перевагу кесаревому розтину. Якщо ваша вагітність мала
нормальний перебіг, не варто позбавляти дитину можливості народи-
тись природним шляхом! Розгляньте з вашим лікарем інші способи зне-
болення пологів.
Діти, народжені шляхом кесаревого розтину, мають наглядатись
педіатром у «групі ризику». Адаптація до умов, які різко змінились, у
них відбувається дещо повільніше, але надалі вони у своєму розвитку
нічим не відрізняються від однолітків.
Емоції, які ви відчуєте, почувши перший крик свого малюка, потім
стануть предметом обговорень та зворушливих спогадів у родинному
колі, а поки що хочемо вас заспокоїти: якщо у вас не з’явилось гостро-
го відчуття безмежного щастя у перший момент — це не ознака відсут-
ності любові до дитини.
Нова	історія	любові	тільки	починається...

75
Щоразу, коли народжується дитина, на небі спалахує нова зірочка.
Так вважали у давнину. Але для дитини провідною зіркою є ви — батьки.
Ви завжди будете поруч, визначатимете її життєві орієнтири та до­
помагатимете долати труднощі. І від того, наскільки у вас вистачить
любові, терпіння і розуму, залежить, як упевнено вона почуватиметься
в житті. Лише людське дитинча має таку сильну потребу у батьках,
тим паче такий тривалий час. А поки що ваша дитина — мала і безза­
хисна, але вже особистість.
ПЕРША ЗУСТРІЧ ІЗ МАЛЮКОМ У ПОЛОГОВОМУ ЗАЛІ
Коли ви вперше побачите свою дитину, можливо, вона здасться вам
не такою, як ви її собі уявляли. Як це не дивно, багато хто з мам, навіть
якщо вони дуже чекали на появу дитини, коли бачать свого первістка,
відчувають щось схоже на розчарування (при повторних пологах таке
трапляється рідше).
Звісно, діти не завжди народжуються «красивими»: голова може
бути неправильної форми, відносно велике обличчя — набрякле, шкі-
ра — червона, пропорції тіла відрізняються від пропорцій дорослого —
тулуб довший за кінцівки, руки довші від ніг, статеві органи хлопчиків
здаються завеликими. Нехай вас не дивує зовнішній вигляд немовля:
новонароджений — не дорослий у мініатюрі!
Перші його рухи — мимовільні. Він хаотично рухає ніжками і руч-
ками, вигинає спинку, адже нервова система, яка координує рухи, ще
недосконала. Проте якщо новонародженого відразу після народження
покласти на живіт матері, він намагатиметься відшукати грудь, захопи-
ти сосок та почати смоктати.
Дуже важливо — для вас та дитини, — щоб ваше перше безпосе-
реднє «знайомство» відбулось одразу або хоча б упродовж перших
15—30 хв після народження.
Ви відчуєте його дотик, малюк відчує, що він знову не сам, отже —
у безпеці. Це перше і, на перший погляд, раннє прикладання до груді
сприяє м’якій адаптації дитини, більш швидкому скороченню матки та
ранньому становленню лактації у матері, допомагає вирівняти наслідки
післяпологового періоду та забути щойно пережиті хвилювання і біль.
До того ж тілесний контакт стимулює емоційний взаємозв’язок матері й
дитини та є запорукою їхніх подальших теплих стосунків.

76
Розділ 2. ПОЧАТОК НОВОГО ЖИТТЯ
Погодьтесь, адже коли не було пологових будинків та подібних за-
кладів не існувало взагалі, нікому і на думку не спадало чекати 12—
24 год для того, щоб погодувати новонароджену дитину. Але навіть
якщо малюк не став ссати, а лише спробував це зробити, не засмучуй-
тесь: наступного разу він усе надолужить.
Звісно, усе вищезазначене справедливо лише в тому разі, якщо
мати і дитина — здорові.
Наразі в Україні спільне перебування матері й дитини з перших
хвилин народження передбачено Наказом МОЗ України. Проте майте
на увазі та пам’ятайте, що це обов’язково передбачає допомогу та під-
тримку медичного персоналу.
Чи так важливо, скільки дитина важить?
	 Не	варто	 заздрити	батькам,	 чиє	 немовля	 важить	біль­
ше,	ніж	ваше.	Стан	його	здоров’я	зумовлюється	багать­
ма	чинниками,	тому	вага	при	народженні	сама	по	собі	не
може	бути	показником,	який	визначає	подальший	розви­
ток	малюка.
Зазвичай перше питання до щасливих батьків після вітань із на-
родженням дитини «Яка вага малюка?» Так у світі повелося: що більше
грамів (кілограмів) буде у відповіді, то більше захоплення це викликає.
Тож скільки має важити дитина, щоб «задовольнити» родичів та медиків
(останні більш прискіпливі)?
Якщо дитина народилась після 38 тижнів вагітності, вона — доно-
шена, і її вага у середньому становить: 3200—3400 г (дівчатка) та 3400—
3500 г (хлопчики). Не перебільшуйте значення цих показників: це лише
середні показники. Лікарі вважають припустимими показники 2500—
4000 г.
У перші дні життя відбувається так звана транзиторна або фізіо-
логічна втрата ваги, що становить не більш ніж 6 %. У більшості новона-
роджених вага встановлюється на шостий-сьомий день життя.
Народження доношеної дитини із вагою менше 2500 г може свідчити
про якісь порушення під час внутрішньоутробного розвитку (токсикоз
вагітності, захворювання матері, неправильний спосіб життя), а інколи
й про вроджені захворювання. Такі діти потребують додаткового обсте-
ження та особливого нагляду педіатра. Хочемо заспокоїти вас, якщо ма-
люк народився зі зниженою вагою, це не завжди свідчить про розлади

77
у здоров’ї. Імовірно, після народження він компенсує все, чого бракува-
ло під час внутрішньоутробного життя, швидко набираючи вагу.
Благополуччя новонародженого, який важить понад 4000 г, зде-
більшого залежить від того, якими були умови його проходження по-
логовими шляхами. Зазвичай ці питання обговорюються заздалегідь й
у разі невідповідності розміру таза жінки та передбачуваних розмірів
новонародженого, ставиться питання щодо кесаревого розтину. Якщо
батьки малюка (передусім мама) є «великогабаритними», то згідно із за-
конами генетики у них найчастіше (але не обов’язково) народжуються
великі діти. Тоді дитина не постраждає.
Чому лікарі завжди «лякають» майбутніх мам народженням дити-
ни із великою вагою та рекомендують не переїдати, щоб знизити ризик
народження великої дитини? По-перше, через складності, які виника-
ють під час проходження пологовими шляхами, можливе травмуван-
ня новонародженого і внаслідок порушення мозкового кровообігу. По-
друге, велика імовірність порушень обміну речовин. У дітей з великою
вагою період адаптації проходить складніше, фізіологічна втрата ваги
більша, ніж у дітей, народжених із нормальною вагою. Такі діти менш
активні. Але, як відомо, з правил бувають винятки.
Перша оцінка
Одразу після народження вашу дитину уважно оглянуть лікар-пе-
діатр та невропатолог — і малюк уперше дістане свою «оцінку». У всьо-
му світі для визначення стану здоров’я новонародженого використову-
ється 10-бальна шкала, названа за прізвищем автора — «шкала Апгар».
Наведемо критерії цієї оцінки, адже вона дає змогу певною мірою про-
гнозувати подальший розвиток дитини. Бажано, щоб мама знала цю
«оцінку»: вона записується у паспорт новонародженого і враховується,
коли встановлюється діагноз та під час лікування малюка у наступні мі-
сяці та роки життя. Оцінюються 5 показників: колір шкіри, характер ди-
хання та крику, серцебиття, м’язовий тонус, рефлекси. Кожний показ-
ник оцінюється від 0 до 2 балів. Що це означає?
Якщо у малюка голосний крик та гарне дихання, він одержить
2 бали, рожева шкіра — ще 2 бали, за впевнене серцебиття — стільки ж.
Сумарна оцінка 8—10 балів указує на задовільний стан дитини (біль-
шість дітей мають 8 балів), від 4 до 7 — стан середньої тяжкості та від
1 до 3 — тяжкий стан. За п’ять хвилин роблять повторний підрахунок
і зазвичай бал збільшується.
Перша зустріч із малюком у пологовому залі

78
Розділ 2. ПОЧАТОК НОВОГО ЖИТТЯ
	 Якщо	 малюк	 дістав	 низьку	 оцінку	 за	 шкалою	 Апгар	 при
народженні,	 це	 не	 означає,	 що	 він	 неодмінно	 виросте
хворим.	 Відповідний	 догляд,	 своєчасна	 медична	 та	 пе­
дагогічна	допомога	сприятимуть	нормальному	подаль­
шому	 розвиткові.	 Компенсаторні	 можливості	 дитячо­
го	організму	дуже	великі.	Багаторічний	досвід	нагляду	за
дітьми	підтверджує	це.
Що «може» ваш малюк?
Який він, новонароджений, і чи такий він безпорадний, як здається
на перший погляд? Звісно, на відміну від дитинчат усіх живих істот, люд-
ська дитина повністю залежить від матері, але вже зараз маленький ор-
ганізм має здатність пристосовуватись до умов існування, що раптово
змінились.
Американський учений В. Конрад з’ясував, що немовля може руха-
тись синхронно із ритмом мови матері. Їхні взаємні рухи відразу після
пологів, збіг періодів активності та розслаблення свідчать про запро-
грамованість їхньої взаємодії. Імовірно, саме тому новонароджений
віддає перевагу обличчю матері та її мові перед будь-якими іншими об-
разами та звуками. Очевидно, він асоціює обличчя матері з уже знайо-
мим голосом, який для нього прирівнюється до безпеки.
Окрім фізіологічних потреб, новонароджений має потребу у пси-
хологічному комфорті. Від того, як мати та оточення реагуватимуть на
плач дитини, прояв відчуття голоду або дискомфорту, залежить подаль-
ше формування його як особистості.
Взаємна прихильність малюка і матері починає формуватись з пер-
шої години життя. Адже зір у нього влаштовано так, що він найкраще
бачить предмети на відстані 20—25 см (відстань від обличчя матері до
дитини). Тому так важливо, щоб у цей час мати і дитина були разом.
Проте це не завжди можливе: іноді стан дитини вик ликає побою-
вання, у зв’язку з чим виникає необхідність безперервного медичного
нагляду за нею; стан матері не дає змоги їй одразу після пологів годува-
ти; дитина недоношена і основні фізіологічні рефлекси, зокрема смок-
тальний та ковтальний, можуть бути недостатньо виражені. Довірте
розв’язання цих проблем спеціалістам: дитина любитиме вас не мен-
ше, якщо ваша перша зустріч відбудеться дещо пізніше. Наберіться тер-
піння, спокою та впевненості в тому, що все буде гаразд, а ваш малюк
обов’язково відчує це на відстані.

79
НЕ ЗАБУВАЄМО ПРО МАМУ
Після завершення пологів, якими б складними вони не були, ви від-
чуєте полегшення, що межує з блаженством. Але пізніше це може зміни-
тись утомою і навіть слабкістю. Так само, як і до вагітності, ваш організм
почне функціонувати лише за 8—10 тижнів, навіть якщо ви почуваєтесь
абсолютно нормально.
Які	ж	зміни	відбуваються	в	організмі	породіллі?
У перші дві години після пологів матка зменшується в розмірах, а
прикладання до груді в цей період сприяє інтенсивнішому її скорочен-
ню. На третьому тижні порожнина матки закривається повністю. До того
внутрішню поверхню цього органа можна порівняти з раною, адже так
само відбувається виділення раневого секрету — лохій (грец. Lochia —
пологи). У перші дні після пологів вони містять невелику кількість крові.
У цей час дуже важливим є дотримання гігієни: туалет зовнішніх стате-
вих органів необхідно проводити із використанням слабодезінфікую-
чих розчинів (наприклад, блідо-рожевого розчину марганцевокислого
калію).
Якщо під час пологів вам зробили розсікання промежини, можли-
во, ваш лікар порекомендує інший, більш дієвий препарат. Бажано ви-
користовувати стерильні прок ладки та пелюшки, щоб запобігти інфіку-
ванню порожнини матки.
Повністю до звичайних розмірів матка повертається за шість тиж-
нів, а у жінок, які народили близнюків, велику дитину або які мають двох
або більше дітей, — ще пізніше.
Скорочення матки, особливо під час годування груддю, можуть
бути болісними. Це зовсім не означає, що з вашим організмом щось
негаразд: адже в цей момент збільшується виділення гормона оксито-
цину. Стимулюючи спорожнення молочної залози, він спричиняє ско-
рочення м’язів молочних ходів. При цьому скорочуються і м’язи матки.
Це ще раз доводить необхідність раннього прикладання новонаро-
дженого до груді.
На жаль, проблеми, які виник ли під час вагітності, не зникають із
народженням дитини — навпаки, клопоту стає ще більше. Слабкість,
біль у животі, варикозне розширення вен, запори — все це матиме міс-
це й у післяпологовий період, впливаючи на самопочуття та настрій.
Але не сумуйте, головна подія відбулась — з’явилось нове життя, тепер
час подумати про себе. Саме зараз в організмі відбуваються суттєві змі-
ни і їх слід коригувати.
Не забуваємо про маму

80
Розділ 2. ПОЧАТОК НОВОГО ЖИТТЯ
Перші дні у	зв’язку	зі	зниженням	тонусу	кишечнику	можуть	ви-
никнути	 труднощі	 з	 його	 випорожненням. Зарадять у цій ситуації
грамотний масаж та розумна дієта.
Масаж поліпшує перистальтику (скорочення м’язів кишечнику), що
сприяє досягненню бажаного результату. Лежачи на спині, покладіть
руку на розслаблений живіт і, злегка натискаючи, робіть кругові рухи
за годинниковою стрілкою. Вдихаючи — натиск послаблюйте, видихаю-
чи — посилюйте. Часто після такої процедури людина відчуває потребу
сходити в туалет. Проте не слід квапитись та тужитись. Краще (вже си-
дячи) ще помасажувати живіт, рівно та вільно дихаючи. Не хвилюйтесь,
якщо відчуєте незначний біль у животі: це може бути ознакою скоро-
чення матки, спричиненого масажем.
Правильне харчування полягає у вживанні достатньої кількості кліт-
ковини (краще після кулінарної обробки) та великої кількості питва.
Якщо це не дає бажаного результату, можна вдатись до очисної к ліз-
ми або легкого проносного засобу. Із вибором останнього будьте обе-
режні, адже це може вплинути і на дитину. Можна порекомендувати
Дуфалак (лактулоза), який не всмоктується з кишечнику.
Після пологів деякі	жінки	відзначають,	що	із	зусиллям	стриму-
ють	сечу, особливо під час чхання, кашлю, сміху. Причина цього — за-
надто розтягнений м’яз, що сприяє скороченню, — сфінктер сечового
міхура.
Зменшити або ліквідувати ці неприємні явища допоможуть такі
вправи:
напружте промежину і за 10 с розслабте. Робіть це кілька ра-
зів протягом дня, коли вам зручно;
випорожнюйте повний сечовий міхур не відразу, а поступо-
во, чергуючи випускання невеликих порцій сечі із напружен-
ням промежини.
Після регулярних вправ затульний м’яз укріпиться і стримуватиме
сечу. Якщо змін не спостерігається — не залишайтесь зі своєю пробле-
мою сам на сам: знайдіть час, щоб відвідати лікаря. Наразі багато після-
пологових ускладнень успішно коригуються.
Часте сечовипускання у перші дні після пологів — нормальне яви-
ще: у такий спосіб організм позбувається зайвої рідини.
За відсутності протипоказань (важкі пологи, розрив промежини,
кесарів розтин) бажано підводитись з ліжка не пізніше як за добу після
пологів і якомога швидше відновити рухову активність, щоб стабілізу-
валося самостійне випорожнення, сечовипускання, підтягнулась роз-
тягнена передня черевна стінка, відновилась функція статевих органів.

81
Шви, накладені після розривів або розсічення промежини, заго-
юються зазвичай протягом тижня. У перші дні після пологів може під-
вищитись температура до 38°. Цього не треба лякатися: це може бути
нормальним явищем (наслідок посиленої роботи м’язів під час поло-
гів), але поставитись до цього із належною увагою не завадить, оскільки
це може свідчити про початок якогось уск ладнення.
Якщо ж у вас було варикозне	розширення	вен, імовірно, ця про-
блема непокоїтиме вас і після пологів. Основні заходи профілактики —
ті самі, що й під час вагітності, — спробуйте доповнити і такими впра-
вами.
Після повернення з прогулянки або ж якщо ви просто втоми-
лись, зніміть із себе все, що вам заважає, ляжте на ліжко чи на
підлогу і розслабтесь: п’яти нарізно, руки розслаблені, долоні
обернені догори. Кілька разів глибоко вдихніть та видихніть.
Не відриваючи спини від підлоги, зігніть ноги і притягніть їх
до грудей, допомагаючи руками. Залиштесь у такому поло-
женні кілька хвилин.
Підніміть ноги під прямим кутом: у такому положенні кров
краще відтікатиме із вен. Якщо вам важко тримати ноги, обі-
пріть їх об стіну. Розводьте і зводьте ноги, легко б’ючи литка-
ми одна об одну. Допомагаючи собі руками, зробіть «беріз-
ку».
Намагайтесь дитину годувати лежачи, піднявши ноги або ж
пок лавши їх на подушку.
Сидячи, плавно погладжуйте ноги у напрямі від литок до сте-
гон.
Ми свідомо не обмежуємо ці вправи ані кількістю, ані часом, оскіль-
ки це залежить від багатьох обставин. Орієнтуйтесь на своє самопочут-
тя. Важливо, щоб після цього ви відчували полегшення, а не втому. Коли
дитина ще зовсім маленька, це можна робити під час її сну, коли ж під-
росте — разом із нею, перетворивши зарядку на гру.
Незважаючи на клопоти, яких наразі стало більше, старайтесь зна-
йти час для відпочинку. Якщо малюк спить, скористайтесь цим, щоб по-
спати. Сон — найкращий відпочинок для малюка і для вас. У цей час ви
відновите свої сили і разом із цим збільшите кількість молока для ди-
тини.
Якщо ви стомились, відчуваєте біль у м’язах, напруження, спро-
буйте поліпшити	 своє	 самопочуття, виконуючи прості та ефективні
вправи.
Не забуваємо про маму

82
Розділ 2. ПОЧАТОК НОВОГО ЖИТТЯ
При болях у спині: лежачи поставте одну ногу на стопу, дру-
гу зігніть у коліні й підтягніть до грудей. Обережно випряміть
ногу, утримуючи стегно у попередній позиції. Голову в жод-
ному разі не підводьте. Змініть положення ніг.
Для розслаблення м’язів потилиці та плечей: руки схрестіть
на потилиці, повільно повертайте голову то праворуч, то лі-
воруч.
Для укріплення плечових м’язів: візьміться за рушник за спи-
ною, тримаючи руки приблизно на ширині плечей. Не згина-
ючи рук, постарайтесь підняти рушник якомога вище.
При занімінні в плечах: сядьте «по-турецьки», спину випрям-
те. Одну руку заведіть за лопатки зверху, другу — знизу.
Потягніться руками одна назустріч другій, щоб торкнутись
пальцями. Поміняйте положення рук.
При неправильному навантаженні на коліна: сядьте на під-
логу, розведіть прямі ноги в сторони, спину тримайте рівно.
Відведіть руки трохи назад і обіпріться. Не згинаючи спини,
обережно піднімайте таз.
Ви трохи набрали ваги...
Якщо справді трохи — не впадайте у відчай, поступово, при ба-
жанні, ви повернетесь до своєї звичної ваги. А поки ви годуєте малюка,
важко влаштовувати розвантажувальні дні та дотримуватись якоїсь ді-
єти. Візьміть до уваги нехитрі поради, більшість з яких, мабуть, вам ві-
домі. Втім, на більшість питань, які здаються важкими, є прості відпові-
ді. Змінений гормональний фон, звісно, має значення, проте калорії ми
отримуємо з їжею.
Зведіть до мінімуму вживання таких продуктів, як жирне м’ясо, тіс-
течка, булочки, цукерки (шоколадні не вживайте зовсім), згущене моло-
ко, вершки, сметана, майонез (можна замінити кефіром або олією), екс-
трактивні продукти. Якщо ви вживатимете нежирне м’ясо, птицю, рибу,
свіжу зелень, фрукти, овочі, олію, хліб із борошна грубого помелу, різ-
номанітність вашого раціону не постраждає.
Постарайтесь	знайти	час	для	зарядки.
Якщо, дотримуючись цих порад, ви не схуднете, проте й вагу не на-
берете, то за деякий час, коли ваш малюк стане менш залежний від вас
(а ви від нього), при бажанні обов’язково повернетесь до звичної фор-
ми.

83
Коли можна відновлювати статеве життя?
Це залежить від того, який перебіг мали пологи. Якщо нормальний,
то повернення до інтимного життя рекомендується за шість-вісім тиж-
нів: за цей час відновиться слизовий шар матки і зменшиться небезпека
проникнення інфекції. Якщо ж були ускладнення при пологах або пізні-
ше — проконсультуйтесь із гінекологом. Будьте готові, що спочатку ста-
тевий акт може бути болісним, оскільки слизова піхви дещо сухіша, ніж
зазвичай.
Менструація у деяких матерів-годувальниць та у тих, хто не годує,
відновлюється на шостому-восьмому тижні. У 80 % матерів-годуваль-
ниць менструація відсутня протягом усього періоду годування дитини,
а саме до 6—8 місяців. Поки ви годуєте груддю, імовірність завагітніти
досить низька, однак вона існує і про це слід пам’ятати, якщо ви не пла-
нуєте народження ще однієї дитини у такий невеликий проміжок часу. В
ідеальному випадку між пологами та наступною вагітністю має минути не
менше двох років. Науково доведено, що упродовж 6 місяців імовірність
завагітніти матері-годувальниці за відсутності менструацій становить
близько 2 %. Якщо ж менструальна функція відновилася, то, незважаючи
на збереження лактації, вагітність настає як зазвичай. Проконсультуйтесь
із гінекологом щодо методів контрацепції, але, якщо ви годуєте груддю,
пероральні контрацептиви використовувати не рекомендується.
Емоції можуть бути не лише позитивними...
Інколи у молодих матерів може спостерігатись поганий настрій,
безпричинне занепокоєння, страх перед величезною, незвичною від-
повідальністю за здоров’я дитини.
Причиною депресивного стану можуть бути ускладнений перебіг
вагітності та пологів, народження небажаної дитини, вимушена необ-
хідність виховання дитини самій, ускладнення у взаєминах із близьки-
ми, проблеми зі здоров’ям дитини та ін. Інколи видимої причини для
суму немає. Зазвичай такий стан — тимчасовий і зумовлений не лише
проблемами, а й зміною гормонального фону.
Постарайтесь упоратися зі своїми емоціями. Ви так довго пере-
бували у напруженні, що вашому організму знадобилась розрядка.
Пошукайте джерело натхнення у дитині, зараз вона потребує вашої
любові та піклування. Те відчуття щастя, яке дарує дитина, компенсує
усі негативні моменти, пов’язані із пологами. Дуже важливо, щоб зараз
вам допомогли близькі, передусім чоловік. Якщо є змога, перек ладіть
Не забуваємо про маму

84
Розділ 2. ПОЧАТОК НОВОГО ЖИТТЯ
на них частину клопотів по господарству, якщо ж ні — подумайте, чи всі
вони потребують термінового втручання.
Поступово все стане на свої місця, навіть якщо причини поганого
настрою мами не зникли. Неприємності, пов’язані із вагітністю та поло-
гами, забудуться, суперечності, що виникли, розв’яжуться або вже не
матимуть такого значення. У разі стабільного поганого настрою протя-
гом одного-двох тижнів зверніться до психолога або лікаря.
ПРОБЛЕМИ ПІД ЧАС ГОДУВАННЯ ГРУДДЮ
	 Годування	 груддю	 —	 відповідальний,	 навіть	 визначний
період	у	житті	як	матері,	так	і	дитини.	Дуже	важливо	у
цей	час	уникати	будь­яких	проблем.	Але,	на	жаль,	деякі	з
них	неминучі.	Вважте	на	це,	мами!
Тріщини сосків
Вони являють собою садна або невеликі розриви шкіри сосків. Ця
проблема тією чи іншою мірою виникає в більшості жінок, які годують
дитину груддю, особливо первістка. Тріщини на сосках можуть спричи-
нити мастит, отже, поставтесь до цього серйозно. Тріщини сосків вини-
кають через неправильне прикладання малюка до груді, коли під час
їди він захоплює лише сосок. Як цьому запобігти?
Стежте, щоб дитина правильно захоплювала грудь: навколососко-
вий кружок (ареола) майже повністю має бути в роті дитини. Якщо їй не
вдається це зробити, допоможіть. Можна до того, як дати дитині грудь,
стимулювати її пошуковий рефлекс, торкаючись пальцем або соском
біля рота немовля. Якщо ж цього недостатньо, захопіть ареолу двома
пальцями і таким чином вкладіть у рот малюкові.
У розділі 4 ми детально розповімо, як дитина має брати грудь, щоб
не зашкодити мамі, але пам’ятайте, що неприємні або болісні відчуття,
які спричинені неправильним захоплюванням дитиною груді, є перши-
ми симптомами можливої появи тріщин.
	 Якщо,	 прикладаючи	 малюка	 до	 груді,	 ви	 відчуваєте
хоча	 б	 незнач	ний	 біль	 у	 ділянці	 соска	 —	 це	 сигнал	 нега­
разду.	 Нехтуючи	 ним,	 ви	 ризикуєте	 погіршити	 ситуа­

85
цію,	 коли	 на	 болісному	 місці	 з’явиться	 почервоніння,	 а
потім	—	тріщина.
Якщо тріщина таки з’явилась, не припиняйте годування, але
спробуйте на цей період обмежити перебування дитини біля груді.
Прикладайте дитину частіше, а тривалість годування скоротіть. Ви впев-
нені, що немовля наїлось? Тоді перервіть годування та залиште його на
руках ще деякий час.
Дуже	 важливо	 правильно	 віднімати	 дитину	 від	 груді. Краще,
щоб вона сама відпустила сосок. Неприпустимо віднімати малюка від
груді у ту мить, коли він робить смоктальні рухи. Від’ємний тиск, що ви-
никає у ротовій порожнині в цей момент, та ваше намагання відняти
від груді можуть призвести до утворення тріщин. Щоб уникнути цього,
можна ввести свій мізинець у куточок ротика дитини паралельно із со-
ском (це ліквідує від’ємний тиск), а потім відняти грудь.
Намагайтесь зберігати еластичність шкіри сосків, оскільки на сухій
шкірі тріщини з’являються значно швидше. Часте	миття	грудей	з	 ми-
лом	 та	 застосування	 спиртових	 розчинів	 для	 їх	 обробки	 пересу-
шує	шкіру	та	сприяє	виникненню	тріщин	на	сосках.
Ушкодження шкіри в ділянці сосків, які непокоять вас, можна обро-
бити ранозагоювальними засобами. Наприклад: 2 %-вим масляним роз-
чином хлорофіліпту, обліпиховою олією, каротоліном, олією шавлії та ін.
Можна чергувати ці засоби із обробкою тріщин 1 %-вим брильянтовим
зеленим розчином. Після годування добре залишати груди відкритими
на 10–15 хв, тобто влаштовувати повітряні ванни. Бажано, щоб лікуваль-
ні засоби, якими ви обробляєте груди, не мали неприємного смаку та за-
паху. Це може спричинити відмову дитини від груді. Якщо цьому запобіг-
ти не вдасться, перед годуванням видаліть ліки, зцідіть кілька крапель
молока, змастіть ними сосок та навколососковий кружок, повернувши
грудям рідний та знайомий дитині запах. Зазвичай тріщини загоюються
протягом двох-п’яти днів. Якщо цього не сталося, тимчасово припиніть
годування цією груддю, але молоко зціджуйте (вручну або молоковід-
смоктувачем).
Застій молока
Зазвичай ця проблема, як і тріщини сосків, виникає в перші міся-
ці годування дитини груддю. Причиною є порушення рівноваги між се-
крецією (виділенням) молока та кількістю, яку висмоктує дитина. Якщо
у вас хороша лактація, ви відчуваєте приплив молока відразу після при-
Проблеми під час годування груддю

86
Розділ 2. ПОЧАТОК НОВОГО ЖИТТЯ
кладання дитини до груді. Після годування дитини залишки молока в
грудях рекомендується зціджувати, оскільки регуляція його вироблен-
ня і виділення відбувається рефлекторно, у міру випорожнення молоч-
ної залози.
Якщо з якихось причин ви не зцідили молоко після годування або ж
малюк проспав чергове годування, а ви вирішили його не будити, за-
лишки молока можуть спричинити перерозтягнення молочної залози,
набряк тканин та закупорку молочних проток. Це супроводжується бо-
лем у грудях; може підвищуватись температура, в місці застою молока
залоза буде щільною та болючою. Найнеобхіднішим та найневідклад-
нішим заходом є випорожнення молочної залози, а найкращий спосіб
для цього — годування дитини. Так сумлінно звільнити груди від мо-
лока, як це зробить малюк, не під силу ані вправним маминим рукам,
ані сучасному молоковідсмоктувачу. Ліквідувати	застій	молока	дуже
важливо,	адже	він	може	призвести	до	маститу.
Зціджування	 молока у разі напруження та наповнення моло-
ком — нелегка справа. Головне — не зашкодити.
Перед годуванням або зціджуванням огляньте груди: чи не
змінилось забарвлення шкіри, чи не набрякли соски, чи не-
має тріщин. Після цього можете починати годувати.
Перед годуванням зробіть кілька легких погладжувальних
рухів від основи груді до соска. Якщо молоко не дуже легко
виділяється з груді, періодично робіть такі рухи під час году-
вання.
Не слід розминати, інтенсивно масажувати ущільнені ділян­
ки грудей. Адже це залоза, до того ж така, що активно функ­
ціонує, тому будь­які занадто активні або насильницькі дії
можуть травмувати її та призвести до порушення нор­
мальної діяльності.
Під час сну намагайтесь лежати так, щоб не стискати залозу;
бюстгальтер має бути вільним.
У перервах між годуваннями або перед зціджуванням мож-
на зробити зігрівальний (горілчаний) компрес на груди, за-
лишаючи вільною ділянку соска, або за 10—15 хв покладіть
на груди пелюшку, прогріту перед цим праскою. Тепло змен-
шить спазм молочних ходів і сприятиме випорожненню за-
лози.
Починайте годування з «проблемної» груді, а тільки-но ма-
люк почне виражати невдоволення через брак молока, пере-
ходьте на другу.

87
Стежте за чистотою рук, грудей, білизни. Навіть найменше
порушення таких елементарних вимог гігієни на фоні застою
молока може призвести до маститу. Можна користуватись
спеціальними стерильними прок ладками для грудей або ж
зробити їх самій з ретельно випрасуваної марлі або бавовня-
ної тканини та змінювати після кожного годування.
Якщо застійні явища виникли у навколососковому кружку,
дитині буває важко захопити його повністю, внаслідок чого
вона бере в рот лише сосок. У цьому разі перед годуванням
слід зцідити трохи молока, щоб навколососковий кружок
став м’яким і малюк правильно взяв грудь.
Якщо у вас надмірна лактація, слід ще більше стежити, щоб молоко
не застоювалось у грудях. Поступово, у міру зростання дитини, її потре-
ба в молоці також зростатиме і вона висмоктуватиме більше молока, а
разом із цим зменшуватиметься кількість проблем, пов’язаних із засто-
єм молока.
Мастит
Це запалення молочної залози. Багато жінок знають про мастит і
пов’язують це із переохолодженням, а тому дуже бояться «застудити»
груди. Звісно, чинник переохолодження виключати не можна, але якщо
схематично уявити причини розвитку маститу, то майже завжди це —
застій молока плюс інфекція. Про причини причин застою молока за-
значено вище, а інфекція найчастіше потрапляє до молочної залози че-
рез тріщини сосків.
Як би ви не кутались, побоюючись переохолодження, якщо наявні
застій молока та умови для поширення інфекції, виникнення маститу
дуже ймовірне. Тому подбайте про профілактику.
Симптомами	 маститу	 є: біль у грудях, набряк, почервоніння всі-
єї залози або її частини (відповідно до зон застою), значне підвищен-
ня температури, погіршення загального стану. У цьому разі обов’язко-
во проконсультуйтесь із хірургом. Самостійно важко розрізнити застій
молока та мастит, але поки залоза не загноїлась, слід випорожнювати
груди та додержуватись чистоти.
	 Майте	 на	 увазі,	 мастит	 —	 це	 серйозно:	 лікування	 без
консультації	лікаря	може	призвести	до	ускладнень.
Проблеми під час годування груддю

88
Розділ 2. ПОЧАТОК НОВОГО ЖИТТЯ
Бюстгальтер для мами-годувальниці
Носіння бюстгальтера під час годування дитини груддю необхідне,
навіть якщо груди невеликого розміру. По-перше, це запобігає пере-
розтягненню молочної залози і, отже, застою молока та закупорюван-
ню молочних ходів, а по-друге, дає змогу зберегти форму грудей (пам’я-
тайте, що молочна залоза не має м’язів).
Щоб зазначені умови виконувалися, бюстгальтер має бути досить
глибоким, щоб не стискувати тканину молочної залози, бажано — спе-
ціально призначений для мам-годувальниць. Він має широкі бретелі,
завдяки чому вага грудей рівномірно розподіляється, і ви не відчуває-
те дискомфорту. Постійне носіння бюстгальтера із синтетичних тканин
є недоцільним. Немає необхідності нагадувати, що вимоги до його чи-
стоти мають бути особливими: молоко — гарне живильне середовище
для різних мікробів.
Якщо молоко в перервах між годуваннями виділяється з груді, при-
дбайте спеціальні вк ладиші для грудей. Це дасть змогу зберегти шкіру
сосків сухою та зменшить ризик виникнення маститу.
АНАТОМІЯ І ФІЗІОЛОГІЯ, АБО ВАШ «ОСОБЛИВИЙ» МАЛЮК
Ваша дитина схожа на вас не тільки зовні: вона успадкувала від вас
багато чого іншого, у тому числі й риси характеру, але все це проявить-
ся пізніше, а поки що вам слід знати, що малюк відрізняється від вас не
лише розмірами. Його органи функціонують ще не так, як у дорослого.
Ми не зупинятимемось на патологічних відхиленнях. Лікар, який огля-
дає дитину, обов’язково зверне на це увагу. На щастя, переважна біль-
шість дітей народжуються здоровими. Щоб не турбувати надаремно
дитину, вам слід знати про деякі вікові особливості її організму.
Шкіра
Шкіра людини має багато функцій: вона захищає її від зовнішніх
впливів (механічно та шляхом секреції речовин, згубних для багатьох
мікроорганізмів); через шкіру відбувається дихання, виділення з орга-
нізму продуктів обміну, температурний баланс; у шкірі синтезуються ві-
таміни, ферменти, біологічно активні речовини та деякі чинники імуні-
тету; через шкіру всмоктуються різні речовини; у шкірі виробляється
пігмент — меланін, який надає їй характерного забарвлення; нарешті

89
вона є одним із органів чуття. Окрім цього, шкірний покрив є відобра-
женням стану організму в цілому.
Кожна з функцій цього органа у дитини раннього віку має свої від-
мінні від дорослого особливості.
ЗАХИСНА	ФУНКЦІЯ	ШКІРИ розвинута недостатньо, тому у малю­
ка легко виникають ушкодження. Це пояснюється тим, що товщина різ-
них шарів шкіри у дитини в різних місцях у два-три рази менша, ніж у
дорослого; поверхневий (роговий) шар дуже тонкий, пухкий, містить
багато води. Речовини, здатні захищати від хвороботворних мікроорга-
нізмів, синтезуються в ній ще в недостатній кількості.
Лише у шестирічному віці будова шкіри дитини наближається до
норм дорослої людини.
ДИХАЛЬНА	ФУНКЦІЯ	ДИТЯЧОЇ	ШКІРИ, навпаки, інтенсивніша у ві-
сім разів, ніж у дорослого. Згадайте про це, коли за порадою знайомих
вирішите зробити малюкові зігрівальний компрес із тугоплавким жи-
ром — цим ви порушите функцію дихання шкіри.
ВИДІЛЬНА	ФУНКЦІЯ	ШКІРИ у дітей раннього віку розвинута недо-
статньо, тому речовини, які виділяються переважно через шкіру, довше
затримуються в дитячому організмі.
Нормалізація функції потовиділення триває упродовж семи років.
Лише у шкільному віці відзначається адекватна реакція потовиділення
на температуру навколишнього середовища.
Окремо слід сказати про здатність шкіри до збереження стабільної
температури тіла — ТЕРМОРЕГУЛЯТОРНУ	ФУНКЦІЮ.
Процес тепловіддачі здійснюється через судини шкіри та регулю-
ється вегетативною нервовою системою. Коли капіляри розширені, ди-
тина віддає тепло, коли звужені — тепло зберігається. Саме тому шкіра
в першому випадку матиме червоний колір, а у другому — блідий або з
синюватим відтінком. Часто батьки непокояться, що під час проведен-
ня повітряних ванн або перевдягання помічають, як ручки та ніжки ди-
тини змінюють колір і стають прохолодними. Пояснюється це саме тим,
що дитячий організм протидіє переохолодженню.
ВСМОКТУВАННЯ	 УСІЛЯКИХ	 РЕЧОВИН у маленьких дітей відбува-
ється інтенсивніше, ніж у дорослих. Це слід взяти до уваги, користую-
чись ліками для зовнішнього застосування; вони легко всмоктуються
Анатомія і фізіологія, або ваш «особливий» малюк

90
Розділ 2. ПОЧАТОК НОВОГО ЖИТТЯ
через ніжну шкіру і мають загальний вплив на організм. Особливо це
стосується мазей, у складі яких є гормони.
Утворення пігменту меланіну в новонароджених недостатнє, чим і
зумовлюється світлий колір шкіри одразу після народження (у немов-
лят негроїдної раси вона також світла і має червоний відтінок).
Синтез вітаміну D, який запобігає виникненню рахіту, відбувається
під впливом сонячного проміння, а саме — ультрафіолетового спектра.
Тому з перших тижнів життя стежте за тим, щоб немовля якомога біль-
ше перебувало на свіжому повітрі, щоб якомога більше було відкритих
ділянок шкіри. Але це в жодному разі не означає, що малюк весь час
має перебувати під впливом прямого сонячного проміння. Достатньо
розсіяного світла.
Шкіра — найбільший орган чуття людини. Новонародженому вона
допомагає пізнавати світ через дотик. Він розвивається у плода раніше
за інші органи чуття — уже на третьому місяці внутрішньоутробного
розвитку — і є одним із найважливіших джерел інформації про навко-
лишній світ. Ніжні, ласкаві материнські дотики не лише гарантують спо-
кій та відчуття захищеності, а й стимулюють кровообіг малюка, забез-
печують розвиток ендокринної, імунної та нервової систем, сприяють
розвиткові головного мозку.
	 В	 Інституті	 тактильних	 досліджень	 при	 Маямському
університеті	 встановили,	 що	 недоношені	 діти,	 які	 що­
денно	 отримують	 сеанс	 масажу,	 набирають	 на	 47	 %
ваги	більше	і	залишають	пологові	будинки	на	шість	днів
раніше.	Вміст	гормона	стресу	—	кортизолу	—	у	них	знач­
но	 нижчий,	 а	 це	 дуже	 важливо	 для	 становлення	 імунної
системи.
Волосся, нігті, сальні та потові залози у маленьких дітей також ма-
ють відмінності.
ВОЛОССЯ. Вперше розгорнувши свого малюка, ви побачите, що
тіло вкрите маленькими волосками — переважно на спинці, плечиках,
під лопатками. Зазвичай за два-три тижні цей волосяний покрив змен-
шується. У недоношеної дитини він більше виражений і довше зберіга-
ється. Рідко трапляється надлишковий ріст волосся на спині та попере-
ку. Якщо це явище не зникає або не зменшується протягом двох тижнів,
слід звернути на це увагу і проконсультуватись із лікарем.

91
Голівка доношеної дитини, як правило, вкрита волоссям: в одних
малюків його дуже мало, у інших — воно може бути довгим і густим.
У жодному разі це не вказує, яким воно буде потім. Колір волосся у но-
вонародженого може бути різний, частіше — темний. Але яке б воно не
було при народженні, воно поступово заміниться на інше.
ВІЇ	ТА	БРОВИ у малюка майже непомітні, а нігті добре сформовані.
У недоношених дітей вони тонкі й не завжди досягають кінчиків паль-
ців, а у переношених дітей нігтики можна підстригати одразу після на-
родження!
САЛЬНІ	ЗАЛОЗИ розміщені по всій поверхні шкіри новонароджено-
го, крім долоней та стоп. Функціонувати вони починають уже на сьомо-
му місяці внутрішньоутробного розвитку. Після народження на носику
та щічках можуть бути світло-жовті або білі цяточки, які вивищуються над
шкірою та нагадують просяні зерна (почервоніння навколо них не повин-
но бути!). Це так званий міліарний, або просоподібний, висип, що вини-
кає внаслідок закупорки вивідних проток сальних залоз. Поступово, за
два-три місяці, це мине саме собою і тому лікування не потребує.
ПОТОВІ	 ЗАЛОЗИ у немовлят недорозвинуті. Інколи на шкірі може
з’являтись висип, що нагадує маленькі крапельки води. Їх причиною є
закупорка потових залоз. Такі зміни спеціального лікування не потре-
бують.
Найактивніший процес потовиділення протягом перших двох мі-
сяців життя, потім, до шкільного віку, він поступово нормалізується
(шість-сім років).
Зазвичай, особливо першими днями, мами уважно вивчають шкіру
малюка, намагаючись знайти пояснення кожній цяточці на його тілі, і
перша думка, що може виникнути: «Це для нього небезпечно?» Навряд
чи можна відповісти на кожне конкретне запитання, але спробуємо вам
допомогти відрізнити норму від патології. Які ж зміни шкіри є найхарак-
тернішими для дитини у цей період життя? Про дві з них, що виникають
унаслідок закупорювання вивідних проток сальних та потових залоз,
згадано вище. Розглянемо інші.
КОЛІР	ШКІРИ. Одразу після народження шкіра дитини бліда, із си-
нюватим відтінком, але вже за кілька хвилин після того, як малюк по-
чне дихати, вона набуває рожевого кольору. Інколи шкіра дитини може
бути рожевою відразу після народження.
Анатомія і фізіологія, або ваш «особливий» малюк

92
Розділ 2. ПОЧАТОК НОВОГО ЖИТТЯ
Коли ваш малюк знаходився всередині вас, його тіло було вкрите
першорідною змазкою — речовиною, яка захищає шкіру дитини (адже
вона знаходилась у водному середовищі!). Після народження ця змазка
легко знімається; це роблять ще у пологовому будинку, а її залишки ви
видалите вже вдома, навчаючись доглядати за малюком.
Після видалення першородної змазки або після першої ванни під
впливом повітря та нижчої, ніж у матці, температури навколишнього се-
редовища, шкіра дитини стає яскраво-червоною внаслідок розширен-
ня судин. Такий стан називається фізіологічною	 еритемою (почер-
вонінням); спостерігається він першу-другу добу життя дитини. Потім
шкіра блідне, і почервоніння зникає.
На третій-п’ятий день у немовлят може виникнути сильне лущення
шкіри. Найбільш виражене воно у дітей із яскравою фізіологічною ери-
темою під час її зникнення.
Приблизно у 60—70 % новонароджених на другий-третій день
життя спостерігається фізіологічна жовтяниця, що проявляється жовту-
ватим забарвленням шкіри та склер. Жовтяниця виникає внаслідок не-
зрілості печінки та ферментів, відповідальних за виведення з організму
пігменту — білірубіну, що накопичується у крові дитини через підвище-
ний розпад еритроцитів у перші дні після народження. Максимальний
прояв жовтяниці припадає на третю-четверту добу, а зникає вона на
другому тижні. Шкіра маленької людини поступово буде бліднути та на-
буватиме здорового рожевого відтінку.
У недоношених дітей жовтяничне забарвлення може бути інтенсив-
нішим та зберігається довше, оскільки функція печінки при народженні
у них ще більше недосконала.
Якщо	жовтяниця	зберігається,	не	змінюючи	інтенсивності,	по-
над	 два	 тижні,	 обов’язково	 слід	 проконсультуватись	 із	 лікарем.
Адже значне підвищення рівня білірубіну в крові (особливо це стосу-
ється недоношених дітей) може негативно вплинути на головний мо-
зок.
	 Якщо	ви	народжували	вдома	або	з	якихось	причин	не	має­
те	змоги	звернутись	до	лікаря,	пам’ятайте:	коли	жовтя­
ниця	виникла	протягом	перших	годин	після	народження
або	першої	доби,	це	може	бути	свідченням	патологічних
змін	 в	 організмі	 вашої	 дитини,	 зокрема	 гемолітичної
хвороби	 новонароджених,	 а	 це	 потребує	 невідкладного
медичного	втручання.

93
Виражена синюшність шкірного покриву одразу після народження
може бути ознакою порушення кровообігу, але якщо ви народжували у
медичному закладі, лікарі, які оглядатимуть малюка, обов’язково звер-
нуть на це увагу і додатково обстежать.
Нерідко батьки помічають періодично виражену блідість або синюш-
ність навколо рота. Цей симптом може бути і варіантом норми, і ознакою
захворювання. На це слід звернути увагу вашого педіатра, з’ясувавши
перед цим, за яких умов це виникає (годування, плач, купання, прогу-
лянка, переохолодження), як довго зберігається, за яких умов минає.
Під час занепокоєння і плачу це може спостерігатись і у здорових дітей.
Одразу після народження ви, можливо, звернете увагу на черво-
нувато-синюваті, неправильної форми плями на межі волосистої час-
тини голови і задньої поверхні шиї, між бровами, на повіках, на носі.
Зазвичай вони малопомітні та проявляються тільки під час плачу або
занепокоєння, але можуть бути помітні й у спокійному стані малюка.
Попри їхню хитромудру медичну назву — телеангіектазії, вони не по-
винні хвилювати вас, оскільки не завдають неприємностей дитині та у
два-три роки зникають. Виникнення цих плям зумовлено стійким роз-
ширенням судин ще до народження. Бажано, щоб ви запам’ятали їх роз-
ташування на випадок захворювання дитини та появи схожих висипів і
могли впевнено відповісти на питання лікаря.
Якщо ж ваш малюк монголоїдної раси, на його шкірі у ділянці сід-
ниць та поперека можуть спостерігатись так звані «монгольські» пля-
ми — неправильної форми, досить великі, блакитнуватого кольору.
Це тимчасове скупчення сірувато-синього пігменту під шкірою. Інколи
батьки плутають їх із синцями, до яких такі плями не мають ніякого від-
ношення. Зазвичай вони зникають у віці чотирьох-шести років.
Особливості дитячої шкіри такі, що навіть незначні недоліки догля-
ду можуть призвести до її ЗАПАЛЕННЯ. Особливо актуально це у перші
місяці життя.
Найбільш відомою є пітниця — дрібний яскраво-рожевий висип,
що виникає здебільшого у природних складках шкіри (на шиї, у паху, на
животі, під пахвами). Він дещо вивищується над шкірою, тому, проводячи
долонею по шкірі дитини, ви обов’язково відчуєте: вона не така гладка,
як звичайно. Пітниця спостерігається передусім у спеку або через занад-
то добросовісне укутування малюка. Її причиною є перегрів організму.
Здебільшого висипання починаються з шиї, а потім переходять на
груди та живіт, якщо не усунути причину. Достатньо скупати малюка,
легше одягнути — і пітниця швидко минає.
Анатомія і фізіологія, або ваш «особливий» малюк

94
Розділ 2. ПОЧАТОК НОВОГО ЖИТТЯ
Попрілості тією чи іншою мірою виникають майже в усіх немовлят.
Спочатку вони являють собою незначне почервоніння і за умови на-
лежного догляду швидко зникають. Якщо ж догляд неправильний або
зовсім відсутній, попрілості можуть ускладнюватись, спричиняючи від-
шарування поверхневого шару шкіри та загальне захворювання дити-
ни. Особливо швидко попрілості виникають у дітей, схильних до алер-
гічних реакцій, хворих на ексудативний діатез, у недоношених дітей.
Лікування попрілостей та пітнички ми розглянемо пізніше.
Пам’ятайте, що будь-яке порушення цілісності шкіри може при-
звести до запальних та гнійних захворювань і відбитися на загальному
стані дитини.
Молочна	кірочка	(гнейс) на голові часто зустрічається у дітей пер-
ших місяців життя. Вона має вигляд жовтуватого щільного нальоту на
волосистій частині голови, який нагадує лупу і не залежить від того, як
ви доглядаєте за малюком.
Інколи ці лусочки розташовуються на лобі та ділянці брів, що є од-
ним із проявів ексудативного діатезу.
Пліснявка	 (кандидозний	 стоматит). На слизовій поверхні по-
рожнини рота — язиці, яснах, внутрішній поверхні щік може бути наліт
пліснявки у вигляді тоненьких плівок білого кольору, котрі під час об-
робки порожнини рота повністю не видаляються. По суті це — грибко-
ве захворювання, але воно може виникнути у разі як поганого догляду
за дитиною (у цьому випадку прояви його більш виражені), так і ідеаль-
ного догляду.
Док ладніше про ці та інші висипання на шкірі дитини, які свідчать
про захворювання, ми розповімо в розділі 3.
Кістково-м’язова система
КІСТКОВА	СИСТЕМА дитини так само, як і весь її організм, удоско-
налюється і змінюється з віком.
Кістки новонародженого м’які й еластичні, вони містять багато
води й органічних речовин і мало солей. Зламати їх важко, а деформу-
вати дуже легко, проте вони так само легко піддаються й виправленню,
а вміст великої кількості води почасти охороняє малюка від серйозних
травм під час падіння (не розцініть це як керівництво до дії).
Перше, що звертає на себе увагу, це — неправильні, з точки зору
дорослого, пропорції тіла дитини. Голова відносно велика, вона стано-
вить 1/4 частину тіла дитини, тоді як у дорослого — 1/8. Кістки черепа
ще не сформовані, але досить щільні, між ними є розширення, так зва-

95
ні шви. Завдяки їм під час пологів голова набуває
форми, котра дозволяє малюкові пройти пологові
шляхи без ушкоджень. Верхня частина голови має
ромбоподібне розширення, не закрите кістками
черепа — велике тім’ячко, яке можна виявити,
погладивши малюка по голівці, а придивившись,
можна помітити пульсацію великого тім’ячка.
Батьки кажуть, що тім’ячко «дихає». Ззаду на голо-
ві (на потилиці) є мале тім’ячко, дещо менше за ве-
лике, а до моменту народження часто майже закрите. У недоношеної
дитини зазвичай відкриті обидва тім’ячка.
Ставлення батьків до тім’ячок зазвичай зворушливо-боязке. Не бій-
теся торкатися їх — мозок дитини надійно захищений щільною мембра-
ною. Більш того: стан	 великого	 тім’ячка	 у	 багатьох	 ситуаціях	 може
підказати	вам,	що	в	організмі	вашого	малюка	щось	негаразд.
Якщо дитина втрачає рідину внаслідок проносу або блювоти, п’є
недостатню кількість рідини у спеку, тім’ячко може западати; набрякан-
ня (опуклість) тім’ячка свідчить про ураження центральної нервової
системи, зокрема — інфекційне. У таких випадках необхідно негайно
звернутися по допомогу до лікаря.
Часто батьки через побоювання «застудити» голівку малюка, а особ-
ливо тім’ячко, одягають на дитину шапочку у приміщенні або укутують
голову дитини надворі незалежно від погоди. Це велика помилка: цим
ви надаєте дитині сумнівну послугу через небезпеку перегріти її або
привчити до тепличних умов існування.
У нормі розміри великого тім’ячка індивідуальні й можуть станови-
ти від 1 до 3—4 см, а краї тім’ячка мають знаходитись на одному рівні
з кістками черепа. У міру того як дитина росте, розміри тім’ячка змен-
шуються, а краї його стають щільнішими. Закривається велике тім’ячко
у 12—18 місяців.
Якщо пологи були дуже стрімкі або дитина має велику вагу, якщо
вона народилася за допомогою вакуум-екстрактора або акушерських
щипців, її голова може деформуватися і мати видовжену форму.
Іноді в ділянці тімені, рідко — потилиці або в лобовій ділянці че-
репа можна помітити припухлість. Це кефалогема	то	ма — скупчення
крові під окістям. Причина її виникнення — відшарування окістя під час
проходження голівки малюка пологовими шляхами, Трапляється вона
у 3—5 із 1000 новонароджених, котрі народилися надто швидко або в
результаті стимуляції пологів. Навантаження, яких зазнає дитина під
час народження, можна порівняти з тиском 70­кілограмової маси.
Анатомія і фізіологія, або ваш «особливий» малюк

96
Розділ 2. ПОЧАТОК НОВОГО ЖИТТЯ
Кефалогематома не викликає занепокоєння у дитини і, якщо розмі-
ри її невеликі, сама по собі зникає до кінця першого місяця життя або
трохи пізніше, а голівка малюка нічим не відрізнятиметься від голови
інших новонароджених. У деяких випадках, коли розміри її переви-
щують 8—10 см, із кефалогематоми за допомогою шприца видаляють
кров, яка там зібралася. Необхідність такого втручання визначає лікар,
а за розвитком дитини потім наглядає дитячий невропатолог.
У міру того як дитина росте, пропорції її тіла змінюються: кінцівки
видовжуються, а голова вже не здається такою великою, як після на-
родження. Міняється також її форма, але якщо дитина весь час лежить
на одному боці, голівка може набувати неправильної форми — з од-
ного боку може утворитися сплощення, яке дуже часто турбує бать-
ків. Вважають, що під час сну дитина прибирає саме ту позу, яку вона
прибирала внутрішньоутробно, оскільки вона залишається для дитини
найбільш звичною і комфортною. У дітей, що хворіють на рахіт, внаслі-
док зменшення вмісту кальцію, кістки більше піддаються змінам, і де-
формація їх буває вираженішою.
Щоб уникнути деформації голови, треба періодично змінювати
положення малюка, перекладаючи його то на один бік, то на другий.
Можна підкладати згорнутий валиком рушник або пелюшку під проти-
лежну половину голови. Що менше часу ваша дитина перебуватиме в
положенні лежачи, то менша ймовірність виникнення у неї деформації
голови. Якщо ваші зусилля виявилися марними, не впадайте у відчай:
підростаючи, ваш малюк дедалі менше часу буде проводити лежачи на
спині, а волосяний покрив на голівці збільшиться — одне слово, краса
обов’язково переможе!
Якщо ви помічаєте, що ваш малюк постійно тримає голову в одному
положенні, наче нахиливши її набік, зверніть на це увагу вашого лікаря.
Іноді у дітей може бути коротшим один із м’язів шиї. Цей стан так і нази-
вається — кривошия і потребує лікування, а в деяких випадках — опе-
ративного втручання.
Хребет дитини при народженні не має фізіологічних вигинів, як у
дорослого, вони формуються пізніше — коли вона починає тримати
голівку, сидіти, стояти. М’язи, що підтримують хребет, ще не достатньо
міцні, щоб справитися зі своєю функцією, тому, з одного боку, постіль у
дитини має бути достатньо твердою, щоб уберегти хребет від викрив-
лень, з іншого боку, дитина має своєчасно, відповідно до віку, перехо-
дити з горизонтального положення у вертикальне, тобто своєчасно по-
чинати сидіти, стояти, ходити. Якщо ви користуєтесь для прогулянок з
дитиною переносним рюкзачком «Кенгуру», знайте, що він обов’язко-

97
во має відповідати вікові, тобто мати спеціальний пристрій, що фіксує
голівку і спинку, а час безперервного користування ним має бути об-
меженим: для перших місяців не більше 1 години, у другому півріччі —
1,5—2 години.
Іноді діти народжуються з недостатньо сформованим тазостегно-
вим суглобом, медичний термін — дисплазія, більш звичний — вивих
тазостегнового	суглоба. Це не зовсім одне й те саме, але багато бать-
ків, яким знайомий останній термін, звертають увагу на симетричність
шкірних ск ладок на стегнах. Хоча це не завжди вірогідна і єдина озна-
ка, ви зробите правильно, якщо звернете на це увагу і своєчасно пові-
домите лікаря про свої побоювання.
	 Ви	 повинні	 знати,	 що	 до	 тримісячного	 віку	 дитину	 має
оглянути	спеціаліст­ортопед.
Ще однією особливістю кісткової системи дитини є те, що у ново-
народженого зовсім немає зубів. Це нормально, і їх відсутність ніко-
го не дивує. Натомість батьки обов’язково стежать за тим, щоб вони
з’явились своєчасно і дуже хвилюються, коли зубки малюка «запізню-
ються» з появою. Звичайно, вони мають рацію, і, хоча відсутність за-
чатків зубів у дитини — надто рідкісне явище, пізнє	 прорізування
зубів	може	бути	симптомом	деяких	захворювань,	наприклад	ра-
хіту,	гіпотиреозу	—	недостатньої	функції	щитоподібної	залози	та
інших.
М’ЯЗИ дитини на момент народження цілком сформовані, але дуже
слабкі; під час народження деякі з них перебувають у положенні зги-
нання, тому ручки й ніжки новонародженого малюка дещо зігнуті в лік-
тях і колінах. Це нормально, в такому положенні малюк почуває себе
комфортно, тому не намагайтесь випрямляти їх за допомогою тугого
сповивання і не бійтеся того, що у вашої доньки будуть нерівні ніжки.
Вони обов’язково будуть такими, як у мами чи тата або ще у когось із
найближчих родичів, і сповивання на це не впливає.
М’язовий тонус здорової дитини симетричний, тобто однаковий з
обох боків. З ним і пов’язана своєрідна поза новонародженого, зумов-
лена підвищеним тонусом згинальної мускулатури — так звана ембріо-
нальна, або внутрішньоутробна, поза. Під час сну або неспання, якщо
малюк спокійний і лежить на спині, його руки зігнуті в усіх суглобах,
притиснуті до тулуба, кисті стиснуті в кулачки, їхні великі пальці ле-
Анатомія і фізіологія, або ваш «особливий» малюк

98
Розділ 2. ПОЧАТОК НОВОГО ЖИТТЯ
жать під рештою чотирма, ноги зігнуті в усіх суглобах і трохи розведені
у стегнах, стопи трохи піднесені.
М’язовий тонус і його зміни залежать від типу нервової діяльнос-
ті, конституції, фізіологічного стану малюка. Він завжди посилюється,
якщо немовля сердиться, неспокійне, кричить. У збудливих дітей тонус
м’язів завжди вищий, ніж у флегматичних. Збудливі діти роблять більше
спонтанних рухів. Усе це варіанти норми. При деяких вадах розвитку го-
ловного мозку, гіпоксії під час пологів, внутрішньочерепній травмі, при
менінгіті й енцефаліті в новонародженої дитини тонус м’язів може бути
значно підвищений і зберігатися довше.
У 3—4-місячному віці дитина починає робити активні рухи руками:
розглядати їх, хапати іграшку і в цьому ж віці зникає підвищений тонус
кінцівок. Якщо ви помітите, що малюк, переступаючи по ліжку або пере-
буваючи в положенні лежачи, постійно згинає пальчики на ніжках, а по-
чавши ходити, полюбляє ходити навшпиньках, зверніть на це увагу пе-
діатра або невропатолога (він обов’язково має оглянути дитину в перші
три місяці). Це може бути наслідком підвищеного тонусу м’язів нижніх
кінцівок і ознакою порушень нервової системи. Можливо, малюк по-
требує допомоги.
Коли дитина починає ходити, це — хода «клишоногого ведмедика»,
її стопи наче дещо розвернуті всередину. Така хода зберігається у ма-
люка до двох років. Склепіння стопи у дітей остаточно формується
тільки у 5—6 років, а до цього може мати місце фізіологічна плоскосто-
пість, тому, якщо, йдучи разом з дитиною по мокрому піску, ви поміти-
те, що ваші сліди відрізняються не тільки розміром, а й формою, не хви-
люйтесь, це — нормально.
	 Що	більше	ви	будете	приділяти	уваги	дитині	й	заохочу­
вати	її	до	активних	дій,	що	менше	буде	нерозумних	обме­
жень,	то	швидше	зміцніють	її	м’язи,	вона	швидше	почне
ходити,	а	отже,	у	неї	буде	більше	можливостей	пізнава­
ти	цей	світ	і	почуватися	в	ньому	впевненіше.
Зуби
Середній термін появи перших зубів — 6—8 місяців, а кожний із
них прорізується приблизно протягом 40 днів. Іноді, але дуже рідко,
перші зубки у малюка з’являються раніше — в 4—5 місяців, іноді пізні-
ше — у 9—10 місяців. Якщо дитину регулярно оглядає педіатр, не варто

99
дуже перейматися з цього приводу, оскільки
кожна дитина — індивідуальна, як і всі про-
цеси, що проходять в її організмі. У більшості
ж дітей зубки прорізаються таким чином, як
зображено на рисунку.
Порушення послідовності прорізування
зубів може бути наслідком перенесеного ра-
хіту або інших захворювань, а іноді — про-
сто індивідуальною особливістю дитини.
При цьому необхідно звернути увагу на фор-
му зубів, їх розташування, чи легко вони під-
даються карієсу і т. ін. У виняткових випадках
дитина може народжуватися, вже маючи 1 чи 2 зуби.
Догляд за молочними зубами, як уже зазначалось, так само необ-
хідний, як і за постійними, оскільки карієс у дітей виникає так само, як
і в дорослих, а основна його причина — солодощі. Можна заперечити,
що у давнину ніхто не докладав стількох зусиль для догляду за зубами,
але ж і люди харчувались інакше, ніж зараз. До того ж було б помилкою
вважати, що раніше в усіх були здорові зуби.
Для того, щоб менше було приводів звертатися до стоматолога, по-
старайтесь запобігти виникненню карієсу. Після того як дитина поїла,
дайте малюку кип’яченої води. Якщо він здатний прополоскати після
їди рот, нехай це стане для нього звичкою. Зазвичай це стає можливим
після двох років. До трьох років зубки можна чистити м’якою зубною
щіткою. Робіть це разом з малюком. Якщо дитина рішуче відмовляється
полоскати рот, не наполягайте. Дайте їй на десерт яблуко або шматочок
сиру. Найбільший ворог для зубів — солодощі. Їх цілком можна заміни-
ти фруктами. Але для цього треба самому бути прик ладом. Споживання
солодощів перед очима малюка навряд чи зміцнить ваш авторитет.
Постарайтесь, щоб малюк перед сном не їв солодкого, а якщо це трапи-
лось, дайте йому попити або прополоскати ротик. Але не робіть траге-
дії з того, що дитина не виконала ваших вказівок. Домовтесь хоча б, що
наступного разу вона обов’язково зробить це. Оглядайте ненав’язливо
зубки малюка і самі не зволікайте з відвідуванням стоматолога, якщо
вам щось не сподобалось. Молочні зубки служитимуть малюкові дово-
лі довго, тому їх також слід лікувати.
Про те, як розв’язати проблеми, пов’язані із прорізуванням зубів,
ви прочитаєте в розділі 3.
Анатомія і фізіологія, або ваш «особливий» малюк

100
Розділ 2. ПОЧАТОК НОВОГО ЖИТТЯ
Дихальна система
Дихання — перша ознака життя, воно народжується разом із дити-
ною, у перші 60 секунд її появи на світ, а до того, щоб дихати самостійно,
дитина готується заздалегідь — з початком пологової діяльності мами.
Перший подих з’являється під дією багатьох чинників: подразнення
шкіри під час проходження пологовими шляхами, різкої зміни темпера-
тури одразу після народження (вона знижується на 12—16 °С); перев’я-
зування пуповини і припинення доступу кисню з материнської крові.
До народження легені дитини наповнені рідиною, яку виробляли
клітини дихальних шляхів. У міру просування малюка під час пологів
його грудна клітка стискається і рідина витісняється з дихальних шля-
хів, а під час першого вдиху (через 0,5—1,5 хв після народження) пові-
тря наповняє легені і дитина починає дихати. Коли саме дитина вперше
вдихне — дуже важливо для неї: мозок не може існувати без кисню.
Багато мам не можуть відповісти на питання: «Чи одразу закрича-
ла дитина після народження?» Зазвичай це відбувається упродовж 1—
2 хв, але для мами, яка чекає на перший крик своєї дитини, час триває
довше. П’ять	хвилин	—	максимальний	термін,	упродовж	якого	ди-
хання	новонародженого	має	встановитися.
Перш ніж потрапити в легені, атмосферне повітря має подолати не-
великий шлях, щоб при цьому очиститися і зігрітися. Це — ніс, гортань,
трахея, і від їхнього стану також багато в чому залежить самопочуття і
стан дитини.
Носові ходи малюка вузькі, особливо у дітей монголоїдної і негро-
їдної раси, тому в разі нежитю його дихання потерпає ще більше, ніж у
дорослого. Якщо повітря у приміщенні сухе, на слизовій оболонці носа
у малюка утворюються кірочки, що також може утруднювати його ди-
хання. Це важливо враховувати під час догляду за дитиною. Слизова
оболонка носових ходів — пухка, тому при її подразненні (вірусна або
бактеріальна інфекція, різкі запахи і т. ін.) вона набрякає швидше, ніж у
дорослих, утруднюючи тим самим нормальне дихання малюка.
У деяких дітей дихання від самого народження може бути шумним,
супроводжується хропінням і сопінням, але не уві сні, як це іноді буває
у дорослих, а під час неспання. У разі неспокою і плачу ці нехарактер-
ні для дитини шумові явища можуть посилюватися. Це так званий вро­
джений	стридор	дихальних	шляхів, причиною його є вроджена слаб-
кість хрящів носа, гортані й надгортанника. Хоча з носа й немає жодних
виділень, спочатку батькам здається, що у дитини нежить, проте засто-
соване лікування не дає бажаного результату — дихання малюка од-

101
наково супроводжується різноманітними звуками. Зверніть увагу, як
дитина дихає уві сні: якщо спокійно, а перед тим як заплакати, знову
починає «похрокувати», найвірогідніше, це саме те, про що ми ведемо
мову. Зазвичай до двохрічного віку, у міру зміцнення хрящової ткани-
ни, стридорозне дихання саме по собі зникає, але до цього часу в разі
гострих респіраторних захворювань дихання дитини, що має такі осо-
бливості будови верхніх дихальних шляхів, може значно порушуватися.
При цьому може виникати посиніння носогубної ділянки, що свідчить
про недостатність надходження в організм дитини кисню і, безумовно,
викликає занепокоєння батьків. Догляд за такими дітьми має бути осо-
бливо дбайливим.
Новонароджена дитина дихає з частотою 40—60 дихальних рухів за
1 хв (тобто у 2—3 рази частіше, ніж дорослий). Часто батьки новонаро-
дженого звертають увагу на те, що дитина дихає нерівномірно: дихання
її то прискорюється, то вповільнюється, то раптом на деякий час воно
припиняється зовсім і дитина наче завмирає. Це ще одна особливість ди-
хання новонародженого — неритмічність. Тривалість пауз між видихом
і вдихом може досягати 6—7 с, а в недоношених — 10 —12 с. З віком час-
тота дихальних рухів зменшується, а саме дихання стає рівномірнішим.
	 Що	менший	ваш	малюк,	то	частіше	він	дихає	і	то	нерів­
номірніше	 і	 поверховіше	 у	 нього	 дихання.	 Якщо	 перерви
під	час	дихання	перевищують	10—12	с,	за	малюком	тре­
ба	поспостерігати,	звернути	на	це	увагу	лікаря	і,	якщо	є
така	 необхідність,	 обстежити	його.	Такі	тривалі	пере­
рви	 у	 диханні	 можуть	бути	 небезпечними	 для	 його	 здо­
ров’я	й	життя.
Серце і система кровообігу
Після народження серцево-судинна система піддається значним
змінам, відбувається її перебудова у зв’язку з тим, що дитина починає
дихати самостійно і тепер у систему кровообігу включаються легені.
Але вам не варто над цим замислюватись: дитина зовсім цього не відчу-
ває. Одразу після народження її оглядає педіатр і уважно прослуховує
характер серцебиття, тому більшість вроджених пороків виявляються
ще на даному етапі.
Зазвичай батьків хвилює прискорене серцебиття дитини під час
плачу, при підвищеній температурі. Інколи тато чи мама просто захо-
Анатомія і фізіологія, або ваш «особливий» малюк

102
Розділ 2. ПОЧАТОК НОВОГО ЖИТТЯ
чуть послухати сердечко свого малюка. При народженні частота ско­
рочень серця дитини становить 120—140 ударів за хвилину. Це майже
вдвічі більше, ніж у дорослої людини! Повний кровообіг здійснюється за
12 с, тоді як у дорослої людини — за 32 с.
Що ще може насторожити батьків і на що варто звернути увагу, щоб
не пропустити які-небудь вроджені зміни серця?
Перш за все — короткочасна втрата свідомості й різке збліднення
шкіри. Варто звернути увагу також на синюшність навколо ротика, кін-
чика носа і вух, яка виникає у стані спокою або під час годування дити-
ни. Це може бути ознакою захворювання серця.
Травлення
Одразу після народження дитина готова отримувати їжу не через
плаценту, як це було упродовж внутрішньоутробного періоду, а актив-
но «добуваючи» її з материнських грудей. Для цього у неї є пристосу-
вальні рефлекси, і найголовніші з них — смоктальний і ковтальний.
Порожнина рота дитини в перші місяці життя просто призначена
для смоктання: язик відносно великий, а щічки малюка мають спеціаль-
ні «пристосування», які надають можливість щільно присмоктуватися
до материнських грудей і активно поглинати молоко. У центрі верхньої
губи на слизовій оболонці у дитини є спеціальний валик, схожий на мо-
золь, це також пристосування до смоктання і герметичного обхоплю-
вання сосків грудей.
Слина у новонародженої дитини виробляється в недостатній кіль-
кості, оскільки одна з її функцій — змочування їжі, а доки дитина отри-
мує тільки молоко, потреби в цьому немає. Рясне слиновиділення почи-
нається у 4-місячному віці, це стає помітним, оскільки дитина не встигає
проковтувати всю слину, а батькам здається, що у дитини ось-ось з’яв-
ляться перші зубки. У більшості випадків ці очікування марні — зуби не
з’являються, зате дитина поступово готується до вживання більш твер-
дої їжі, ніж мамине молоко. Про режим годування в цей час ми погово-
римо пізніше, а зараз зупинимось лише на особливостях перетравлен-
ня їжі у дитини.
Одразу після народження дитина, як правило, сама визначає, скіль-
ки разів їй треба поїсти, а мамі доводиться лише пристосовуватися до
цього режиму. У процесі взаємного пристосування мами й дитини мо-
жуть виникати деякі труднощі, у більшості випадків їх можна усунути.
Дуже часто в дітей у перші місяці життя спостерігається зригуван­
ня. Що їх спричиняє?

103
Під час їди дитина, крім молока, заковтує повітря, яке, виділяючись
зі шлунка, захоплює із собою й молоко. А оскільки м’язи у місці перехо-
ду стравоходу у шлунок слабкі, дитина в перші місяці життя часто від-
ригує. Причиною цього може бути також перегодовування дитини, ін-
тенсивне її перевертання, поспіх і нервування мами під час годування.
Після того як дитина посмоктала грудь, необхідно потримати її у верти-
кальному положенні й почекати, поки повітря вийде. Це знають май-
же всі мами, проте дуже важливо в цей період визначити — чи не є це
симптомом захворювання? Зазвичай встановлення діагнозу — обов’я-
зок лікаря.
Ваш	обов’язок	—	спостерігати	за	малюком	і	своєчасно	повідо-
мити	педіатра	про	ваші	побоювання,	відповівши	перед	цим	на	такі
питання:
•	 Як	 часто	 і	 як	 багато	 дитина	 відригує?	 (Часто	 мамам
здається,	 що	 дитина	 відригнула	 набагато	 більше,	 ніж
з’їла.)
•	 Через	який	проміжок	часу	після	їди	дитина	відригує	і	який
вигляд	має	молоко,	що	відригується,	 —	звурджене	(у	ви­
гляді	грудочок)	чи	без	змін?
•	 Через	 який	 проміжок	 часу	 після	 того,	 як	 малюк	 відриг­
нув,	він	знову	просинається	для	годування?
•	 Чи	є	видимі	причини	для	відригування:	дитина	надто	по­
жадливо	 смоктала,	 заковтуючи	 при	 цьому	 повітря;	 ви
не	потримали	її	після	 годування	у	вертикальному	поло­
женні;	ви	 не	дуже	 правильно	 поводили	 себе	 з	 нею	 одразу
після	їди?
•	 Як	часто	дитина	мочиться?	Якщо	ви	постійно	користу­
єтеся	 памперсами,	їх	можна	просто	зважити	і	визначи­
ти	кількість	сечі	за	добу.
•	 Як	часто	дитина	спорожняє	кишечник	і	якого	кольору	ці
випорожнення?
•	 І	зрештою,	чи	збільшується	вага	дитини?
При вродженому пілоростенозі — звуженні ділянки шлунка у
місці з’єднання його з кишечником у малюка після їди спостерігається
сильне відригування, яке поступово посилюється до 3-го тижня життя
і нагадує вже блювання «фонтаном». Таке блювання дуже відрізняється
від звичайного відригування, а «фонтан» утворюється тому, що молоко
Анатомія і фізіологія, або ваш «особливий» малюк

104
Розділ 2. ПОЧАТОК НОВОГО ЖИТТЯ
не потрапляє у кишечник, шлунок спочатку розтягується, а потім різко
виштовхує висмоктане малюком молоко. Стан дитини при цьому погір-
шується, сечовипускання відбувається дуже рідко, виникають запори,
малюк втрачає вагу і стає млявим. У хлопчиків пілоростеноз спостеріга-
ється частіше, ніж у дівчаток.
Якщо дитина здорова, кількість відригувань поступово зменшуєть-
ся, і вона росте й розвивається цілком нормально.
Доки дитина годуєтьс ягруддю, немає підстав хвилюватися з приво-
ду того, що травлення у малюка недосконале: природа все передбачи-
ла, і в жіночому молоці є ферменти, що його перетравлюють. Якщо ди-
тину вигодовують штучними сумішами, то, пристосовуючись до нових
умов, усі ферментні системи дозрівають раніше, хоча й проблеми у та-
ких дітей виникають частіше.
Як працює система травлення у дитини, ви насамперед можете оці-
нити з рівня її фізичного й психічного розвитку. Якщо дитина, на думку
батьків, їсть погано і при цьому добре набирає вагу, активно рухається і
розвивається відповідно до віку, найімовірніше, батьки помиляються.
Якщо ваша дитина відстає у вазі й зрості, мабуть, варто замислитись:
чи правильно дитину годують, чи немає у неї проблем із травленням.
Випорожнення дитини — те, що в результаті перетравлювання їжі
залишається на підгузку, також є об’єктивним показником якості робо-
ти шлунка і кишечнику.
Одразу після народження у дитини відходить так званий першорід-
ний кал — меконій. Він майже чорного кольору, однорідний і кількість
його невелика; вже на другу-третю добу колір калу набуває жовтувато-
го кольору.
Перший час після народження дитина випорожняється майже піс-
ля кожного годування, але може й набагато рідше. На другому тижні
після народження у дитини випорожнення можуть почастішати, у них
можуть спостерігатися неперетравлені грудочки молока, невелика
кількість слизу. Іноді жовтий кал може чергуватись із зеленуватим, але
стан дитини залишається задовільним. Це так звана фізіологічна	дис­
пепсія. Зазвичай за 2—4 дні ці явища зникають, і випорожнення дитини
стають однорідними, жовтуватими, кашкоподібними, з легким кисло­
молочним запахом, тобто — нормальними.
Якщо ви хочете оцінити їх, робити це треба одразу після того, як
дитина випорожнилась, оскільки через деякий час під дією повітря, в
результаті хімічних реакцій випорожнення дитини можуть змінити ко-
лір, зайва рідина може всотатися, і ваша оцінка не буде відповідати дій-
сності.

105
Коли ви переводите дитину на штучне вигодовування, випорож-
нення дитини стають щільними, а запах їх — різкуватим. Те ж саме від-
бувається, якщо ви починаєте догодовувати малюка сумішшю або ін-
шою, відмінною від материнського молока їжею. При введенні соків
колір калу іноді може мати зеленкуватий (але не зелений) відтінок.
Проблеми, пов’язані з травленням, можуть полягати ще й у тому,
що малюк насилу випорожнюється, одне слово, мова йде про запори?
У разі запору змінюється не тільки частота, а й характер випорож-
нень. Вони стають щільними, і малюкові доводиться довго тужитися.
Якщо випорожнення у дитини бувають нечасто (але не рідше, ніж че-
рез один день), кал залишається м’яким, дитина спокійна і нормально
набирає вагу, це може бути варіантом норми. Про	 запор	 можна	 го-
ворити,	 коли	 затримка	 випорожнення	 становить	 48	 і	 більше	 го-
дин. Але в деяких випадках слід звернути увагу на відсутність випо-
рожнення у дитини понад одну добу. Це зазвичай дуже хвилює батьків,
особливо коли малюкові всього кілька місяців. Як поводитися в такій
ситуації?
Якщо сьогодні не було випорожнення, а дитина почуває себе доб-
ре, не поспішайте бігати навколо неї з клізмою, намагаючись відповісти
на запитання: «Робити чи не робити?» Перше, про що варто подумати,
якщо у вашої дитини, яка годується груддю, це те, чи достатню кількість
молока вона отримує. Можливо, що перетравленої їжі недостатньо,
щоб кишечник отримав «сигнал до випорожнення».
Якщо така думка відкидається одразу як безпідставна, причи-
на може бути у спастичних явищах у кишечнику або прямій кишці.
Спробуйте погладити животик малюка за годинниковою стрілкою, при-
тиснути його ніжки колінцями до животика, зробити гімнастику і поче-
кати наступного дня. Якщо малюк безрезультатно тужиться, йому мож-
на допомогти, обережно ввівши газовідвідну трубку на відстань не
більше як 1 см. І ще хочеться нагадати, що медичний	термометр	при-
значений	 для	 вимірювання	 температури	 тіла,	 а	 не	 для	 того,	 щоб
вставляти	його	в	кишечник	дитини.
На жаль, деякі сміливі мами це практикують. А якщо вам забагнеться
допомогти малюкові вирішити проблему за допомогою «нешкідливого»
шматочка мила, випробуйте спочатку його дію на собі. Можливо, «при-
ємні» відчуття від цієї процедури зупинять вас від таких рішучих дій.
Продумайте раціон малюка, а якщо він отримує тільки грудне мо-
локо — подумайте, чи правильно харчуєтесь ви.
Проте запор у дитини може бути симптомом багатьох гострих і хро-
нічних захворювань, зокрема непрохідності кишечнику.
Анатомія і фізіологія, або ваш «особливий» малюк

106
Розділ 2. ПОЧАТОК НОВОГО ЖИТТЯ
Якщо запор у вашого малюка спостерігається часто або постійно,
причиною може бути вроджене подовження однієї з ділянок товстого
кишечнику — сигмоподібної кишки. У цьому разі їжа надто довго знахо-
диться в товстому кишечнику, де із їжі, що перетравлюється, видаляєть-
ся вода, кал стає щільним і важко видаляється. Хворобливі відчуття, що
виникають у дитини під час випорожнення, замикають «порочне коло».
Ще однією причиною хронічного запору або схильності до них мо-
жуть бути стани, пов’язані зі зниженням тонусу кишечнику, наприклад:
рахіт, гіпотрофія, недостатня функція щитоподібної залози та ін.
Те саме може спостерігатись, якщо дитина чомусь стримує позиви
до випорожнення кишечнику. Це може бути страх, що виникає через
біль, якого зазнала дитина, або через суворе ставлення до неї в процесі
привчання до горщика і т. ін. У такому разі кажуть про звиклий запор.
При патологічних станах запор супроводжується різким занепоко-
єнням дитини, яке, безумовно, не залишить вас байдужим.
	 Якщо	у	дитини	не	відбувається	випорожнення	і	при	цьо­
му	 вона	 дуже	 неспокійна,	 незвично	 плаче,	 якщо	 у	 неї	 є
блювання,	підвищилась	температура,	будьте	особливо
уважні	до	неї,	обов’язково	викличте	педіатра	або	швид­
ку	медичну	допомогу!	Це	 може	бути	 ознакою	 гострої	хі­
рургічної	патології,	 зокрема	 —	 непрохідності	кишечни­
ку.	В	цьому	випадку	допомога	потрібна	негайно!
Сечовипускання
Найперша сеча у дитини утворюється ще внутрішньоутробно, про-
те нирки у дитини першого року життя функціонують не зовсім так, як
у дорослого.
Уперше дитина мочиться під час пологів або одразу після наро-
дження, а більшість дітей — у перші 12 годин життя. Хоча нирки сфор-
мовані досить добре, перші три дні вони виділяють мало сечі. Мабуть,
тому, що дитина в цей час отримує молозиво, яке містить мало води,
а виділяє вологу всією поверхнею тіла.
На першому тижні, частіше перші 2—3 дні, у новонароджених ви-
діляється сеча, забарвлена у незвичний цегляно-червоний колір через
велику кількість солей сечової кислоти, що в ній містяться, — уратів.
Цей стан є фізіологічним і, хоча називається «сечокислий	інфаркт», до
інфаркту не має жодного відношення.

107
Якщо ви в цей час перебуваєте з дитиною у пологовому будинку, а
догляд за нею здійснює медичний персонал, то можете про це навіть не
здогадуватись, якщо вдома — поставтесь до цього явища спокійно: все
добре, ваша дитина здорова. На 4—5 день колір сечі відновлюється і
вона стає світло-жовтою або безбарвною.
Як	 часто	 повинна	 мочитися	 дитина	 і	 скільки	 виділяти	 сечі?
Перші один-два дні — небагато — у середньому 4—5 разів за добу і
виділяти приблизно 200 ± 30 мл сечі; потім кількість сечовипускань
збільшується, і дитина мочиться до 20—24 разів за добу і навіть біль-
ше. Зазвичай діти при цьому спокійні, але іноді на першому році життя,
особливо хлопчики, перед тим як помочитися, можуть плакати і пхика-
ти. Причини цього до кінця не з’ясовані. Можливо, це пов’язано з фізіо-
логічним звуженням крайньої плоті у хлопчиків, але найвірогідніше — є
проявом сечовипускального рефлексу. Ці сигнали можна використати
для того, щоб привчити дитину до чистоти якнайраніше.
	 Якщо	 частота	 сечовипускань	 менше	 шести,	 подумай­
те,	чи	достатньо	молока	отримує	ваша	дитина.
Причиною занепокоєння малюка під час сечовипускання може
бути також подразнення сечовидільних шляхів у тому разі, якщо сеча
концентрована або є запалення в ділянці зовнішніх статевих органів.
Найчастіше це буває влітку, коли дитина виділяє (з потом і диханням)
більше води, а рідина, яку отримує малюк разом із молоком матері, не
повністю компенсує втрати. При цьому сеча може мати різкуватий за-
пах. У цьому разі дитині слід додатково давати кип’ячену воду. У	нормі
сеча	 дитини,	 що	 годується	 груддю,	 має	 слабкий	 ароматичний	 за-
пах.
	 Приводом	для	звертання	до	лікаря	може	бути:
•	 Незвичний	 колір	 сечі	 (чорний,	 червоний	 —	 починаючи	 з
другого	тижня	життя).
•	 Незвичайний	запах	сечі	(ацетон,	мишачий,	спертий).
•	 Зменшення	або	відсутність	сечі	упродовж	6	і	більше	годин.
Зазвичай при цьому погіршується загальний стан дитини, але ви
не завжди зможете правильно його оцінити, тому краще звернутися до
спеціалістів.
Анатомія і фізіологія, або ваш «особливий» малюк

108
Розділ 2. ПОЧАТОК НОВОГО ЖИТТЯ
Зменшення кількості сечі не завжди може бути пов’язане із захво-
рюванням нирок. Якщо у дитини температура підвищилась до 38 °С і на-
віть більше, якщо в кімнаті дуже спекотно, а вона мало п’є, якщо у вашо-
го малюка пронос і (або) блювання — все це може призвести до того,
що ваша дитина буде виділяти менше сечі. Але, незалежно від причини,
зменшення кількості сечі — завжди привід для занепокоєння.
Ендокринна система
Зазвичай, якщо батьки не хворіють на ендокринні захворювання і
не мають відношення до медицини, про ендокринну систему вони ма-
ють досить хистке уявлення, хоча у новонародженого вона добре сфор-
мована і функціонує. Коли в організмі все налагоджено і узгоджено, чи
є сенс замислюватись, яким чином це відбувається? Проте на деякі мо-
менти треба звернути увагу.
У здорових новонароджених хлопчиків яєчка опущені в мошонку.
Голівка статевого члена прикрита крайньою плоттю, а розміри стате-
вого члена і мошонки у кожного — індивідуальні. Мошонка може бути
дещо збільшених розмірів, що зумовлено водянкою яєчок, яка зазви-
чай зникає сама по собі упродовж одного, рідше двох місяців. Якщо во-
дянка дуже виражена, зміни зберігаються довше, а іноді навіть потріб-
на консультація хірурга, який може призначити лікування. Періодично
у маленьких хлопчиків може виникати ерекція статевого члена, і це та-
кож не свідчить про патологію.
У недоношених хлопчиків яєчка можуть не опуститися в мошонку
або опущене тільки одне: вони можуть бути рухомі, тобто знаходитись
не на дні мошонки, а у верхній її частині й легко «ховатися» в пахові
канали. Важливо, щоб вони здебільшого знаходилися в мошонці, але в
будь-якому з перелічених випадків слід порадитися з фахівцем.
У народжених своєчасно дівчаток великі статеві губи прикривають
малі, у недоношених — ні. Ця ознака є одним із критеріїв доношеності
й зрілості новонародженого.
Перші дні після народження у дитини має проявлятися дія гормо-
нів матері, що викликають у неї появу молока. Через плаценту вони по-
трапляють у кров дитини ще до її народження і, незалежно від статі, у
малюків спостерігається незначне збільшення молочних залоз, оскіль-
ки зачатки залозистої тканини є і в дівчаток, і в хлопчиків, а вона дуже
чутлива до гормонів.
Іноді з молочних залоз може виділятися специфічна рідина — се -
крет. Це не є небезпечним і зазвичай проходить без лікування. Залишки

109
залозистої тканини можуть зберігатися набагато довше, що можна ви-
падково виявити під час купання або інших процедур догляду за малю-
ком, але це ніяк не впливає на здоров’я дитини, тому не повинно вас
турбувати.
Важливо, щоб за малюком, особливо в цей час, був належний до-
гляд, тобто одяг, що торкається молочних залоз, був бездоганно чис-
тим, майже стерильним. Для цього треба добре пропрасувати його з
обох боків. Треба також уникати будь-якого випадкового травмуван-
ня молочних залоз і цілком неприпустимо намагатися видавлювати рі-
дину, що виділяється з них. Застосування зігрівальних компресів, котрі
іноді рекомендують (в тому числі й лікарі), цілком безпідставне, оскіль-
ки ці зміни спричинені не запаленням, а дією гормонів.
У разі порушення гігієнічних вимог до молочних залоз, особливо
в той час, коли з них виділяється рідина, може потрапити інфекція, що
спричинить їх запалення, і у дитини виникне мастит. Ознаками його
є почервоніння шкіри навколо збільшених молочних залоз, їх болю-
чість; може спостерігатися підвищення температури. У цьому випад-
ку обов’язковими є консультація і спостереження хірурга, а іноді дово-
диться застосовувати оперативне лікування.
Не турбуйтесь, якщо помітите на підгузку своєї маленької доньки
декілька крапельок крові: перші дні після народження у дівчаток із піх-
ви можуть бути кров’янисті виділення. Це — результат дії тих самих гор-
монів матері, що спричинили збільшення молочних залоз; спостеріга-
ються вони приблизно в одному випадку з 20 і зникають без лікування
за декілька днів. Крім гігієнічних заходів у цьому випадку нічого не тре-
ба робити.
У хлопчиків може з’явитися посилена пігментація шкіри навколо
сосків і мошонки. У 5—10 % новонароджених, частіше у хлопчиків, спо-
стерігається набрякання	 зовнішніх	 статевих	 органів, яке зберіга-
ється до 2 тижнів, іноді — довше, а потім зникає безслідно.
Такі явища називаються статевим	 кризом	 новонародженого	 і
належать до фізіологічних або, як їх ще називають, граничних	 станів
новонародженого. І якщо ці зміни тією чи іншою мірою спостерігають-
ся у кожного новонародженого і безслідно зникають, то інші можуть
бути симптомами ураження ендокринної системи.
Зверніть вашу увагу на ознаки вродженої недостатності щитопо-
дібної залози (вроджений	 гіпотиреоз), які можуть з’являтись одразу
після народження дитини або дещо пізніше. При народженні такі діти
мають велику вагу (4000 г і більше), обличчя їхнє здається дещо набряк-
лим, язик великий, шия коротка, ніс широкий. Крик малюка — грубий
Анатомія і фізіологія, або ваш «особливий» малюк

110
Розділ 2. ПОЧАТОК НОВОГО ЖИТТЯ
через набряклість голосових зв’язок; пупковий канатик у таких дітей
відпадає пізно, фізіологічна жовтяниця зберігається упродовж місяця і
навіть довше. Дитина млява, погано смокче грудь, рефлекси новонаро-
дженого у неї послаблені; спостерігається тенденція до запорів, почи-
наючи з першого дня життя.
Головне, на що треба звернути увагу і на що впливає це захворю-
вання, це — нервово-психічний розвиток дитини. Дитина пізніше, ніж
потрібно, починає утримувати голову, сидіти, стояти, ходити, говори-
ти. Якщо з якихось причин ви нерегулярно показуєте дитину педіатру,
простежте за своєчасністю становлення у дитини цих функцій: у нашій
країні вроджений гіпотиреоз не таке рідкісне захворювання, як хоті-
лося б. Рання його діагностика (у перші дні й місяці життя) і лікуван-
ня дають дуже добрі результати і можливість дитині вирости здоровою.
Якщо діагноз поставлений пізно, дитина назавжди втрачає можливість
наздогнати своїх однолітків у розвитку. Знайте також, що не всі з перелі-
чених нами ознак можуть виявлятись одночасно в однієї дитини, тому,
якщо вас щось хвилює, особливо якщо це стосується нервово-психіч-
ного розвитку дитини, обов’язково обговоріть це питання зі своїм пе-
діатром.
Група крові вашої дитини
Яка у малюка група крові? Це питання батьки ставлять перед со-
бою з цікавості або в разі необхідності. Іноді це питання, а швидше його
незнання, стає причиною сімейного розбрату. Насправді ж, успадкову-
вання групи крові відбувається згідно із законами генетики, і в малюка
група крові може бути не така, як у мами чи в тата. Щоб заспокоїтись і
розібратись, ознайомтесь із таблицею, поданою нижче.
Таблиця	співвідношення	груп	крові	батьків	і	дітей
Група крові матері
Група крові батька
I (00)
II (AА, А0) III (В0, ВВ) IV (AB)
I (00)
I
I, II
I, III
II, III
II (AА, А0)
I, II
I, II
I, II, III, IV
II, III, IV
III (В0, ВВ)
I, III
I, II, III, IV
I, III
II, III, IV
IV (AB)
II, III
II, III, IV
II, III, IV
II, III, IV
Можливі варіанти групи крові у дитини

111
РЕЗУС-ФАКТОР. Це особливий білок на мембрані еритроцитів.
Якщо він є (приблизно у 85 % населення планети), то людина, тобто її
кров — резус-позитивна; якщо ні (решта 15 %) — резус-негативна. Але
ні те, ні інше не свідчить про якісь позитивні чи негативні якості крові
людини. Просто, поряд з групою крові, резус-фактор враховується під
час переливання крові. Проте і група крові, і резус-фактор — не єдині
показники, що враховуються перед тим, як почати переливання. Крім
цього, завжди визначають індивідуальну сумісність крові донора і ре-
ципієнта (людина, якій переливають кров).
Резус-фактор також успадковується. Якщо обидва або один із бать-
ків мають резус-позитивну кров, то дитина може народитись і з пози-
тивним, і з негативним резусом; якщо обидва — резус-негативні, дити-
на народжується тільки з таким резусом.
У період вагітності резус-фактор має значення, якщо в мами ре-
зус-негативна кров, а дитина успадкувала від батька резус-позитивну.
У цьому разі в крові матері накопичуються антитіла, які, потрапляючи у
кров дитини, можуть призводити до руйнування еритроцитів і розвит-
ку небезпечної для життя новонародженого гемолітичної жовтяниці
(виникає «резус-конфлікт»). З кожною наступною вагітністю ступінь ре-
зус-конфлікту і відповідно тяжкість його проявів зростає.
ОРГАНИ ЧУ ТТЯ
Як і всі ми, дитина сприймає світ за допомогою органів чуття. Їх роз-
виток відбувається паралельно з фізичним розвитком і розвитком ру-
хових функцій. На момент народження малюка вони всі вже сформова-
ні і з першого дня починають функціонувати, продовжуючи при цьому
розвиватися.
ЗІР. Новонароджена дитина бачить від самого початку. Вона добре
розрізняє світло й темряву. Якщо очі її заплющені, вона замружується
на яскраве світло і відвертає голову від джерела світла. Вже в перші го-
дини після народження дитина здатна розрізняти предмети за формою,
але нечітко, бо бачить лише їхні обриси, та й то на відстані не більше
25—30 см. Спостереження показали, що новонароджених приваблює
овальна форма, рухомий предмет з червоними і блискучими плямами.
Вірогідно, це пояснюється тим, що такий овал схожий на обличчя люди-
ни. Але, звертаючи увагу на форму, схожу на людське обличчя, дитина
не пізнає когось конкретно — для цього їй знадобиться ще багато часу.
Органи чуття

112
Розділ 2. ПОЧАТОК НОВОГО ЖИТТЯ
	 Проведені	 дослідження	 показують,	 що	 новонароджено­
го	 більше	 цікавлять	 складні	 малюнки,	 ніж	 прості.	 Так,
якщо	йому	показати	два	аркуші	паперу:	один	 —	 сірий,	 а
другий	 —	 у	 чорно­білу	 клітинку,	 він	 звертає	 свою	 увагу
на	другий.
Необхідно робити так, щоб від самого народження в поле зору ма-
люка потрапляли яскраві й привабливі предмети, великі іграшки.
Особливістю погляду новонароджених дітей є майже повна від-
сутність руху повік, а кліпають ними вони набагато рідше, ніж дорос-
лі. Перші місяці життя, коли дитина починає стежити за предметами, ви
можете помітити, що оченята дитини, стежачи за предметом, рухаються
не синхронно, тобто в малюка спостерігається косоокість. Це пошире-
не явище у дітей і найчастіше — тимчасове. Воно зумовлене незрілістю
відповідних структур головного мозку і слабкістю м’язів, що відповіда-
ють за рух очних яблук. Хоча це може бути варіантом норми, вам все ж
таки варто звернути на це увагу вашого лікаря, особливо в тому разі,
коли косоокість значна.
Не хвилюйтесь із того приводу, що ваш малюк плаче майже без сліз.
Вони з’являться на 3—4 тиждень життя. Але, якщо ви помічаєте, що в ку-
тику ока вашої дитини в перші місяці життя постійно скупчується слізна
рідина, вам варто поспостерігати за малюком: причиною цих явищ може
бути захворювання — дакріоцистит, зумовлене вродженим порушен-
ням відтоку слізної рідини через слізний канал у порожнину носа. Він
може бути одностороннім чи двостороннім. Зазвичай дакріоцистит су-
проводжується явищами кон’юнктивіту, коли в кутиках оченят малюка
скупчується гній. При цьому промивання очей лікувальними розчинами
дає лише тимчасове полегшення, а потім усе повторюється знову.
Тому,	якщо	у	вас	виникають	проблеми	у	догляді	за	очима	дити-
ни,	обов’язково	зверніться	до	педіатра	або	лікаря-окуліста.
Лікування дакріоциститу нескладне і, навіть якщо потрібне опера-
тивне втручання, воно цілком безпечне для дитини. Воно полягає у від-
новленні прохідності слізного каналу і, що раніше воно буде проведе-
не, то кращим буде результат. Часто в перший місяць життя відновити
прохідність слізного каналу можна за допомогою масажу відповідної
ділянки, але робити це має спеціаліст.
У міру того, як ваш малюк буде рости, ви помічатимете, як актив-
но він вивчає все, що його оточує, як з цікавістю розглядає нові пред-
мети. Допоможіть йому в цьому, стимулюючи його пізнавальний про-

113
цес, демонструючи різноманітні іграшки і малюнки, постійно міняючи
їх. Можливо, він не одразу вам відповість: його погляд блукатиме по
кімнаті, але мине небагато часу, і малюк не відводитиме погляду від ва-
шого обличчя, очікуючи нових вражень.
Що	 треба	 зробити,	 щоб	 не	 порушити	 нормального	 процесу
розвитку	органа	зору	вашої	дитини?
Передусім необхідно, щоб ліжко вашого малюка стояло у добре освіт-
леній частині кімнати, але так, щоб джерело світла не потрапляло в поле
його зору: світло має бути відбитим. Під час неспання не треба робити за-
темнення: слабке освітлення викликає у малюка почуття дискомфорту.
Світло приваблює малюка, він може довго дивитися на лампочку або
вікно сонячного дня, а це шкідливо для очей і до того ж заважає йому
звертати увагу і фіксувати погляд на інших предметах, що його оточують.
З другого місяця дитина вчиться зосереджувати погляд на нерухо-
мих предметах, а на початок третього місяця вона спостерігає за всім,
що відбувається навколо. У міру того, як малюк спостерігає за предме-
тами, він намагається повернути голову, проводжаючи поглядом пред-
мет, що його зацікавив, а це вже його перші довільні рухи.
У перші місяці життя у дитини розвивається відчуття кольору: дво-
місячна дитина розрізняє контрастні кольори, а в шестимісячному віці
вже розпізнає 4—5 кольорів. Припускають, що спочатку вона вирізняє
жовтий, потім — синій, червоний і зелений кольори. Це можна врахову-
вати під час занять з дитиною.
Займаючись	 із	 дитиною	 і	 стимулюючи	 її	 зорові	 реакції,	 ви	 не
тільки	 сприяєте	 її	 розвиткові,	 а	 й	 зможете	 проконтролювати,	 чи
нормально	 він	 проходить. При різних захворюваннях нервової сис-
теми, що проходять із затримкою психічного розвитку або розумовою
відсталістю, фіксація погляду і стеження за предметом виникають зі
значним запізненням.
СЛУХ. У дитини він розвинутий краще, ніж зір, оскільки вона багато
чула упродовж свого внутрішньоутробного життя. Це звуки материн-
ського організму, голоси близьких, природні шуми, а якщо їй пощасти-
ло — музику. Після народження вона впізнає ці звуки, реагуючи на них
завмиранням.
Малюк реагує не тільки на різкі й голосні звуки (при цьому він здри-
гається і плаче), він вирізняє людську мову, і перш за все ті голоси, які
він чув ще до народження. Заспокійливий стук маминого серця, ритм
дихання, її ласкавий голос дозволяють дитині почувати себе захище-
ною у мами на руках.
Органи чуття

114
Розділ 2. ПОЧАТОК НОВОГО ЖИТТЯ
	 Запис	серцебиття	 новонародженої	дитини	показав,	що
вона	 більше	 реагує	 на	 жіночий	 голос,	 ніж	 на	 чоловічий.
У	першому	випадку	серцебиття	сповільнювалось,	у	дру­
гому	—	залишалося	без	змін.
Перший місяць малюк не локалізує джерело звуку. Починаючи з
другого-третього місяця, він повертає голову в той бік, звідки цей звук
доноситься. Тримісячний малюк швидше посміхнеться, ніж заплаче,
коли почує незвичайні для нього звуки, але раптовий різкий звук може
його налякати. Спочатку діти віддають перевагу людському голосу пе-
ред усіма звуками. Пізніше вони самі охоче видають звуки, граючись із
брязкальцем і супроводжуючи ці дії радісними вигуками. Зверніть ува-
гу на те, чи реагує ваша дитина на різкі звуки, чи замовкає вона, почув-
ши мамин голос. На жаль, буває й таке, що батьки дізнаються про те, що
їхня дитина не чує, тільки у 2—3 роки, коли починають перейматися
тим, що дитина не вміє говорити.
Деякі малюки, навпаки, надміру чутливі до звуків і у відповідь на
будь-який звук здригаються, кричать, підкидають угору рученята. Таке
спостерігається у дітей з підвищеною збудливістю нервової системи; за
ними потрібен особливо дбайливий догляд і нагляд.
Простежте	за	малюком	і	впевніться,	що	він	дійсно	чує.
НЮХ. Завдяки нюхові дитина дізнається про близькість материнських
грудей. Якщо новонародженому дати понюхати дві серветки, одна з яких
була в контакті з материнськими грудьми, він повернеться саме до цієї.
Новонароджений розрізняє запахи, але на різкі реагує однако-
во: морщиться, примружує очі, чхає. При цьому в нього прискорюєть-
ся пульс і дихання. Проте мамин запах, який нагадує дитині про те, що
вона перебуває у безпеці, новонароджений здатен упізнавати з перших
годин свого життя. Для того щоб малюк заспокоївся, буває достатньо
запаху її тіла, і навіть рідне мамине молоко пахне по-особливому: іно-
ді діти без видимої причини категорично відмовляються від молока ін-
шої жінки саме з цієї причини. Нюх у новонародженого схожий на нюх
дитинчат інших ссавців, проте з розвитком інших органів чуття орган
нюху стає менш значущим для дитини.
	 Мамі	слід	пам’ятати,	що,	користуючись	парфумами	і	де­
зодорантами	 з	різким	і	незвичним	для	 малюка	запахом,

115
вона	руйнує	 звичний	для	 нього	 спосіб	існування,	 завдаю­
чи	йому	іноді	неприємних	відчуттів.	Результатом	може
бути	 неспокійна	 поведінка	 малюка	 і	 навіть	 відмова	 від
їжі.
СМАК. З малюком про смаки сперечатися не доводиться, оскільки
найприємніший для нього — смак грудного молока. Він уже від наро-
дження розрізняє солодке, солоне, кисле, гірке, віддаючи явну перева-
гу солодкому. Про те, що у малюків рано з’являються смакові відчут-
тя, знали ще до проведення наукових досліджень. Годувальниці знали,
що такі продукти, як кмин, аніс, кріп, не тільки поліпшують лактацію, а
й смак молока, оскільки діти вживали таке молоко охочіше. Деякі про-
дукти надають молоку неприємного смаку: це — часник, цибуля, капус-
та, спаржа та інші. Дитина, яку годують штучними сумішами, позбавлена
будь-яких «сюрпризів» — і приємних, і неприємних.
Поспостерігайте за малюком, коли вперше даватимете йому яку-
небудь їжу, відмінну від вашого молока, ви прочитаєте на його обличчі
гаму почуттів — від подиву до обурення.
ДОТИК.	Дотик у новонародженої дитини розвинутий дуже добре.
Він сприяє здійсненню пристосувальних рефлексів у перший час піс-
ля народження, а пізніше — пізнанню навколишнього світу. Найбільша
кількість чутливих рецепторів у новонародженого розміщується на гу-
бах, долонях і підошвах.
Останні тижні вагітності, знаходячись усередині матки, дитина по-
стійно контактувала з нею безпосередньо, і для підтримки цих відчуттів
після народження їй потрібні постійні дотики до шкіри.
Можливо, тому діти так полюбляють купатися і заспокоюються,
коли їх беруть на руки. Виходжуючи навіть набагато недоношених ді-
тей, які знаходяться в кювезах (спеціальний пристрій для підтриман-
ня комфортних умов), лікарі дозволяють матерям спілкування з ними:
розмовляти, погладжувати, а якщо дозволяє стан, — носити на руках.
Це дозволяє малюкам швидше наздогнати у розвитку своїх однолітків.
Шестимісячна дитина засовує до рота всі предмети, що потрапляють у
поле її зору. І це також частина пізнавального процесу, тому не слід по-
стійно стримувати дитину і відучувати її від цієї звички. Необхідно тіль-
ки намагатися, щоб усе, що оточує дитину, було чистим, а під час не-
спання вона якнайменше смоктала соску.
Органи чуття

116
Розділ 2. ПОЧАТОК НОВОГО ЖИТТЯ
	 ПАМ’ЯТАЙТЕ:	порушення	функції	будь­якого	органа	чуття	у
дитини	може	негативно	відбитися	на	її	психічному	роз­
витку.
Питання імунітету, або Як дитина захищається
Організм людини має комплексну систему захисту проти збудни-
ків захворювання. Перша її лінія — це шкіра і слизові оболонки верх-
ніх дихальних шляхів, ротової порожнини, кишечнику, які виробляють
спеціальні речовини, що запобігають проникненню шкідливих мікро-
організмів. Якщо цю перепону подолано, на допомогу приходять клі-
тини крові — лейкоцити. Вони ізолюють, видаляють чужорідні для ор-
ганізму агенти, в тому числі — бактерії та віруси, і виробляють захисні
антитіла, які їх нейтралізують.
У дитини імунна система, покликана захищати людину від різно-
манітних інфекцій, остаточно не сформована, тобто недосконала. Вона
більше, ніж доросла людина, сприйнятлива до більшості бактерій і ві-
русів. Проте це не означає, що вона народжується зовсім беззахисною.
Її організм у змозі протистояти багатьом інфекційним «агресорам».
Одразу після народження дитина стикається з багатьма з них, і посту-
пово, шляхом «озброєного нейтралітету» навчається з ними існувати,
виробляючи захисні антитіла. Ви, зі свого боку, цей нейтралітет підтри-
муєте, знищуючи найбільш агресивні мікроорганізми і зменшуючи кіль-
кість решти.
Поступово мікроби заселяють кишечник малюка, поділяючись
там на корисних (таких, що сприяють травленню) і «умовно шкідли-
вих» — тих, що не заважають малюкові рости, але іноді вичікують слуш-
ної нагоди; мікроби оселяються на слизових оболонках носоглотки і
мигдалин (там же знаходяться й захисні антитіла), і таким чином форму-
ється місцевий імунітет, що є бар’єром на шляху проникнення інфекції.
Виникнення будь-якого інфекційного захворювання залежить, з одного
боку, від агресивності збудника, з іншого — від можливості організму
йому протистояти.
Без зустрічі з мікроорганізмами імунна система не може повноцінно
захиститися, оскільки, як і ви, ваш малюк існує не в стерильних умовах.
Ваше завдання — простежити, щоб в оточенні дитини мікробів було як-
найменше, бо їх кількість легко може змінити якість її життя, а з деяки-
ми з них їй краще взагалі не зустрічатись доти, доки її імунна система ще
не сформувалась остаточно. Це повною мірою досягається гарним до-

117
глядом за малюком, обмеженням його контактів із хворими дітьми і до-
рослими і проведенням профілактичних щеплень.
Особливістю імунітету новонародженого і дитини раннього віку
є схильність до поширення інфекції, тобто знижена здатність його ор-
ганізму локалізувати і обмежувати осередок запалення. Тому будь-які
ушкодження, що виникають на шкірі дитини, можуть стати джерелом
поширення інфекції по всьому організму, і саме тому вона так потребує
вашої допомоги — гарного догляду, оскільки тільки чиста, здорова шкі-
ра повноцінно справляється зі своїми функціями.
Спочатку малюкові допомагають існувати антитіла мами, які він
отримав від неї через плаценту, а потім отримує разом з грудним мо-
локом (пасивний імунітет). Ось чому новонароджена дитина несприй-
нятлива до деяких інфекційних захворювань: кір, краснуха, скарлати-
на, епідемічний паротит та ін. Поступово, в тому числі і за допомогою
щеплень, власна імунна система дитини навчиться виробляти антиті-
ла і самостійно протистояти збудникам інфекційних захворювань. Але
формування її проходить поетапно і процес цей, так само як багато ін-
ших, дуже індивідуальний. Остаточне формування імунної системи ди-
тини закінчується переважно у трирічному віці. Проведення профілак-
тичних щеплень є однією зі ск ладових імунного захисту дитини.
Не поспішайте, піддавшись впливу реклами, «зміцнювати» імунну
систему своєї дитини за допомогою будь-яких засобів, не порадившись із
лікарем. Цілком можливо, що в цьому немає необхідності. Знайте, що най-
кращим «імунностимулюючим» засобом для немовляти є молоко мами.
І нехай вас не турбує, що ваш педіатр не завжди може однозначно
відповісти на ваші запитання стосовно чергової «панацеї». Організм ди-
тини — не полігон для випробувань.
Нервова система
Порівняно з іншими органами і системами нервова система дитини
на момент народження є, мабуть, найнедосконалішою, тому поведінка
малюка одразу після народження ґрунтується на безумовних рефлек-
сах. Проте це не означає, що він реагує тільки на вимоги шлунка, хоча
харчовий інстинкт є одним із провідних.
У перші місяці життя саме безумовні рефлекси допомагають малю-
кові реагувати на зовнішні подразники, пристосовуючись до нових для
нього умов життя.
Смоктальний і ковтальний рефлекси є одними з найголовніших,
оскільки вони забезпечують найважливішу потребу дитини — хар-
Органи чуття

118
Розділ 2. ПОЧАТОК НОВОГО ЖИТТЯ
чування. Ці рефлекси з’являються вже на 18-му тижні внутрішньо-
утробного розвитку. Якщо новонародженому дати соску або власний
кулачок, він буде смоктати його, навіть якщо не голодний.
Якщо ж доторкнутися кутика рота малюка, він поверне голівку в
цей бік, розкриє ротик і намагатиметься ним захопити палець, уявляю-
чи, що це груди мами. Це так званий пошуковий рефлекс. Його не треба
спеціально викликати: кожного разу, коли малюк голодний, а ви готує-
тесь до годування, він шукає ваші груди, реагуючи на найменші дотики
і супроводжуючи свої пошуки звуками.
Якщо новонародженого пок ласти на животик, він обов’язково по-
верне голівку вбік. Це захисний рефлекс.
Батькам добре відомо, як малюк гарно захоплює і міцно утримує
предмет, вкладений йому в долоню. Таким чином його можна навіть
підняти в повітря, вклавши свої пальці йому в долоні. Це рефлектор-
не обхоплення предмета — прояв хапального рефлексу; справжнє, сві-
доме захоплення предмета з’явиться у дитини дещо пізніше — на 3—
4-му місяці життя. Обов’язково підстрахуйте дитину, щоб вона не впала,
якщо захочете самі перевірити цей рефлекс. Сила, з якою ваш малюк
обхопить ваші пальці, може виявитися недостатньою для того, щоб ви-
тягти його в такий спосіб із ліжечка. Водночас слабке хапання має вас
насторожити. Повідомте про свої сумніви вашого педіатра.
Дитина перших трьох місяців життя здатна повзти, хоча й несвідо-
мо. Якщо її покласти на животик і доторкнутися долонями до її підошов,
легенько підштовхуючи, вона намагатиметься повзти вперед. Це —
рефлекс автоматичного повзання. Він зберігається до 2—3 місяців.
Здатність повзати свідомо, вільно пересуваючись у просторі, у неї з’я-
виться пізніше.
Якщо натиснути своїм пальцем на долоню малюка поблизу вели-
кого пальця, він відкриє ротик. Це — долонево­ротовий рефлекс, або
рефлекс Бабкіна.
Сповиваючи малюка, перекладаючи з ліжка, тієї миті, коли ви опус-
каєте його на поверхню сповивального столика, ви можете викликати у
нього рефлекс обхоплення (або обіймів): спочатку він розведе рученята
в сторони і розтисне кулачки, а за декілька секунд поверне їх у вихідне
положення, роблячи при цьому обхоплювальні рухи. Рухи рук при цьо-
му можуть бути поривчасті, некоординовані, тому батьків це іноді насто-
рожує, а інколи вони звертаються з питанням: чи не судоми це? Для того
щоб відповісти на це питання спочатку собі, деякий час по тому або під
час наступного пеленання зробіть з дитиною таке: підніміть її трохи над
поверхнею столика і одразу опустіть. Спостерігайте за її рухами і зробіть

119
висновок. Але пам’ятайте, що наші рекомендації мають вельми відносний
характер, оскільки перевіряти фізіологічні рефлекси — справа лікаря.
Якщо взяти малюка ззаду під пахвами, підтримуючи його голівку
вказівними пальцями, доторкнутися його ступнями до поверхні сто-
ла, він випрямить ніжки і зіпреться ступнями на поверхню. Якщо потім
його трохи нахилити вперед, він буде «крокувати», при цьому руки його
в «рухах» участі не беруть. Це рефлекс опори і автоматичного ходіння.
Зникають вони у 3-місячному віці.
Ми ознайомили вас з деякими рефлексами, які ваш малюк має від
народження, не тільки для того, щоб ви були у захваті від його здібнос-
тей, а й для того, щоб ви свідоміше ставились до його на перший погляд
незграбних рухів і спробували своєчасно помітити відхилення в розвит-
ку, обов’язково звернувши на них увагу вашого дільничного лікаря.
Якщо у вас виникає бажання перевірити деякі рефлекси вашої ди-
тини, пам’ятайте, що це слід робити у стані неспання при гарному її на-
строї, не одразу після годування, а деякий час по тому, і лежати малюк
має на твердій поверхні. До того ж знайте, що нервова	система	дити-
ни	 характеризується	 підвищеною	 виснажливістю, інакше кажучи,
вона швидко втомлюється і не буде багато разів поспіль за вашим ба-
жанням відкривати ротик, повзти або ходити.
У недоношеної дитини безумовні рефлекси можуть бути ослаблені,
а в разі глибокої недоношеності — майже відсутніми.
У перші місяці життя малюка батьків часто хвилює тремтіння (тре-
мор) підборіддя у стані спокою або коли дитина плаче. Зазвичай на 2—
4-му тижні життя це минає; у недоношених дітей тремор зберігається
довше. У здорових новонароджених перші 2 тижні життя може прояв-
лятися симптом «призахідного сонця», коли між зіницею і верхньою по-
вікою утворюється біла смужка. Якщо цей симптом зберігається понад
3—4 тижні, це є приводом для хвилювання — потрібна консультація
невропатолога.
Упродовж тривалого часу існувала думка, що новонароджені не
здатні до пізнавальних процесів, проте сьогодні відомо, що, починаю-
чи від народження, діти дуже сприйнятливі до навчання і накопичення
власного досвіду, а перші тижні життя дуже важливі для них, оскільки
саме в цей час починає формуватися їх уявлення про навколишній світ
і прихильність до матері.
	 Від	того,	як	мати	або	люди,	що	оточують	дитину,	реа­
гуватимуть	 на	 її	 плач,	 прояв	 відчуття	 голоду	 або	 дис­
Органи чуття

120
Розділ 2. ПОЧАТОК НОВОГО ЖИТТЯ
комфорту	 (виявлять	 при	 цьому	 почуття	 любові	 або
невдоволення),	 залежить	 подальше	 формування	 її	 як
особистості.	 Те,	 яким	 сприймає	 малюк	 навколишній
світ,	вплине	потім	і	на	його	поведінку.
У міру зростання дитини її нервова система розвивається і вдоско-
налюється, її мозок не просто збільшується в розмірах, у ньому утворю-
ються нові зв’язки між нервовими клітинами, котрі дають їй змогу від-
чувати, запам’ятовувати і навчатися.
У 6-місячному віці кора головного мозку дитини становить 50 % її
розмірів дорослої людини. Після шести місяців з’являється здатність до
логічного мислення; між восьмим і дев’ятим місяцями у дитини почи-
нає функціонувати довгострокова пам’ять. Таким чином, практично всі
основні структури головного мозку і його функціонування налагоджу-
ються упродовж першого року життя дитини.
	 Сьогодні	 відомо,	 що	 з	 80	 тис.	 різноманітних	 генів	 при­
близно	 половина	 визначає	 розвиток,	 формування	 і	 ді­
яльність	 центральної	 нервової	 системи.	 Подальший
розвиток	головного	мозку	відбувається	під	впливом	зо­
внішніх	стимулів	і	навчання.
Крім задоволення фізіологічних потреб, новонародженій дити-
ні потрібен психологічний комфорт, котрий забезпечується близькіс-
тю мами, її швидким реагуванням на «позивні» дитини у разі якихось
ознак неблагополуччя. Від	того,	наскільки	ця	потреба	буде	 задово-
лена,	залежить	її	подальший	розвиток.
Кожна дитина, що народилася, — це індивідуальність, тому малюки
різняться між собою рухливістю, обсягом уваги, порогом чутливості, сту-
пенем набуття різноманітних навичок. Не слід наполегливо вимагати від
малюка точної відповідності своїм уявленням, виробленим у родині пра-
вилам і розпорядку. Нехай він спочатку дещо звикне до вас і підросте.
Деякі діти перші дні й місяці життя майже весь час сплять, інші можуть не
спати великі проміжки часу. Деякі спокійно переносять тривалі перерви
між годуваннями, інші потребують частішого приймання їжі, висмоктую-
чи невеликі порції молока. Деякі з них, для того щоб заснути, хочуть, щоб
їх поколисали, інші спокійно засинають самостійно. Усі ці особливості ви-
являються або одразу після народження, або поступово, але в будь-яко-
му разі ви маєте їх помітити, врахувати і розумно до них пристосуватися.

121
Кожне нове враження для дитини — подразник, який може впли-
вати позитивно або негативно, але її психіка не в змозі відкинути нега-
тивні враження. Дитина, наче губка, всотує все без винятку. Що більше
позитивних вражень отримує дитина вдома і деінде, то краще для неї.
Маленькі діти сприймають набагато більше, ніж це здається дорослим.
	 Гарний	 догляд	 за	 новонародженим	 є	 основною	 умовою
його	 здорової	 психіки,	 а	 в	 разі	 неблагополучних	 поло­
гів	 —	 необхідною	 умовою	 профілактики	 ускладнень	 по­
логового	 стресу,	 але	 він	 неможливий	без	розуміння	 пси­
хологічних	особ	ливостей	малюка.
Рух
Рухи новонародженого спонтанні і здаються часом дещо безладни-
ми, проте це зовсім не так. Рухаючи ручками й ніжками, малюк зігріва-
ється, а фізіологічні рефлекси, про які ми говорили раніше, дозволяють
йому вижити і пристосуватися до нових умов життя. Через фізіологічне
підвищення м’язового тонусу обсяг рухів у новонароджених обмеже-
ний. Вільніше малюк може рухати ніжками — він їх згинає й розгинає,
відштовхується ними від постелі, схрещує їх, а ручками, стиснутими в
кулачки, рухає тільки на рівні грудей.
Від	 того,	 як	 ваш	 малюк	 рухається	 і	 як	 ви	 цьому	 сприяєте,	 за-
лежить	не	тільки	його	фізичний	розвиток,	а	й	розвиток	головного
мозку,	психіки,	інтелекту. Тому не сповивайте дитину туго, дайте сво-
боду її рухам, якщо вона цього хоче. Поступово на зміну безладним ру-
хам прийдуть цілеспрямовані: малюк почне стежити за іграшкою, тяг-
нутися до неї, перевертатися, повзати і нарешті ходити.
Адаптація дитини
Уважають, що під час народження дитина зазнає дуже тяжкого
стресу. Але, якщо його зазнає кожен новонароджений, це — фізіоло-
гічна норма і ваше завдання полягає в тому, щоб пом’якшити його на-
слідки і постаратися не створювати або згладжувати стресові ситуації
в житті малюка після народження. Сьогодні стрес розглядають як чин-
ник, що впливає на реалізацію генетичної програми дитини, тобто ви
мусите допомогти їй реалізувати те, що в ній було закладено природою.
Органи чуття

Розділ 2. ПОЧАТОК НОВОГО ЖИТТЯ
Велика кількість контактів з малознайомими або незнайомими людьми,
зміна обстановки викликають у дитини тривогу і потім можуть призвес-
ти до неспокійного сну і безпричинного плачу дитини.
Підвищення рівня гормонів стресу впливає на процес розвитку різ-
них органів і систем, затримуючи або порушуючи його.
За короткий проміжок часу в організмі дитини відбуваються ве-
личезні зміни, і дуже важливо, щоб вони відбувалися на сприятливо-
му психологічному тлі, а це зумовлено насамперед швидкою реакцією
мами на вимоги новонародженого, тобто на плач. Малюк має відчувати
себе захищеним і жаданим, а світ, що його оточує, має бути безпечним
не тільки фізично, а й емоційно.
Щоб у дитини сформувалися добрі враження про світ, у який вона
потрапила, її прохання не мають залишатися без уваги. Що швидше ви
прийдете на допомогу, то менше вона страждатиме, а саме — її нерво-
ва система, і то кращі складатимуться у неї враження про нове серед-
овище існування. У дитини обов’язково має виникнути довіра до на-
вколишнього світу. Тільки завдяки цій довірі дитина почуватиме себе
по-справжньому щасливою і захищеною, і тільки вона додасть їй упев-
неності в житті у подальшому. Якщо в пологовому будинку дитина все
ж таки перебуває окремо від вас, використовуйте час побачень макси-
мально повноцінно: годуйте малюка на руках, погладжуйте його, роз-
мовляйте з ним і співайте пісеньки, посміхаючись йому в обличчя.
	 Для	 того	 щоб	 адаптуватися	 до	 свого	 нового	 станови­
ща,	малюкові	потрібно	від	одного	до	трьох	місяців.	Що	є
найголов	нішим	для	нього	в	цей	час?	Задоволення	потре­
би	 в	 їжі,	 достатній	 сон	 і	 добре	 ставлення	 оточуючих
(отже	—	реакція	дорослих	на	його	плач).
Тато також не повинен залишатися осторонь, покладаючи турботи
про малюка тільки на маму. Що раніше він почне спілкуватися з ним, то
гармонійнішими будуть у подальшому стосунки в сім’ї.
	 Знайте,	що	посередником	у	процесі	адаптації	дитини	до
нових	умов	існування	є	ви,	батьки,	і	те,	як	він	пройде,	за­
лежить	від	вас!

125
	 Материнська	інтуїція,	плюс	знання,	плюс	спостереження,
плюс	досвід	—	ось	складові	успіху	в	догляді	за	малюком.
Питання, пов’язані з доглядом за дитиною, виникають одразу ж,
щойно ви опиняєтеся з нею сам на сам. Якщо після пологів ви знаходи­
лись разом із малюком, то, мабуть, ви вже звикли до нього, навчилися
розуміти деякі його позивні і після повернення додому легко освоїте не­
складні заходи, з якими стикається кожна мама. Ви обов’язково впорає­
теся з усім, адже поряд є люди, які люблять вас і готові вам допомогти.
Довіряйте собі, своїй інтуїції, прислухайтеся до малюка — і у вас все ви­
йде! Догляд	за	дитиною	не	буде	 надто	 обтяжливим,	 а	 навіть	 при­
ємним	і		радісним,	якщо	здійснювати	його	розумно	і	з	задоволенням.
Кімната, де тепер житиме ваш малюк, вже давно готова до зустрі­
чі. У ній має бути, безумовно, чисто, але, якщо ви застосували якісь за­
соби для її дезінфекції, бажано, щоб від них не залишилося й сліду! Не пе­
рестарайтеся, будь ласка: чисто — не означає стерильно. Абсолютна
стерильність необхідна в операційних, а в кімнаті, у якій ви з малюком
житимете, має бути охайно і затишно — і вам, і йому.
ТЕМПЕРАТУРА КОМФОРТ У ДЛЯ ВАШОГО МАЛЮКА
Дуже важливим моментом є температурний режим. Яка темпера-
тура має бути в дитячій кімнаті? Так склалося, що дитину, особливо но-
вонароджену, обов’язково намагаються зігріти, вберегти від протягів,
створити «тепличні» умови проживання. Практика показує, що любля-
чі батьки набагато частіше перегрівають дітей, ніж переохолоджують.
Для того щоб здоровий новонароджений добре почувався, температу-
ра повітря має бути 22—24 °С; якщо ж у кімнаті 19—20 °С, під час сну
його треба прикрити теплою пелюшкою. До того ж дуже важливо, щоб
була відповідна вологість повітря — приблизно 60 %.
Сухе повітря шкодить малюку, перешкоджає його нормальному
диханню. У носику малюка утворюються кірочки, атмосферне повітря,
яке він вдихає, не зволожується і не очищується, малюк починає чхати
і навіть кашляти, непокоячи цим батьків, бабусь і дідусів, котрі терміно-
во починають його зігрівати, зачиняти всі кватирки і двері, створюючи
тим самим «порочне коло». Пам’ятайте, що носові ходи у малюка вузькі,
і уявіть, як йому нелегко існувати за таких умов. Що робити?
Насамперед повісьте в кімнаті термометр і періодично поглядай-
те на нього. Намагайтесь не користуватися обігрівачами. Якщо взим-

126
Розділ 3. ДОГЛЯД ЗА МАЛЮКОМ
ку це необхідно, зволожуйте повітря в кімнаті, повісивши великий во-
логий рушник або простирадло, і регулярно змочуйте їх водою. Якщо
є така можливість, купіть спеціальні зволожувачі й очищувачі повітря.
Орієнтиром буде почуття малюка, а також стан слизової оболонки ва-
шого власного носа: якщо у вас з’являється бажання чистити його час-
тіше, ніж звичайно, необхідно зволожити повітря в кімнаті.
Старайтеся якомога частіше провітрювати кімнату малюка не тільки
за його відсутності: те саме можна зробити і під час сну дитини, завісивши
її ліжко ковдрою з боків і захистивши від протягів, яких дорослі, мабуть,
бояться більше, ніж малюк. Подумайте, чим дихає дитина, якщо кімна-
та не провітрюється: це те, що видихуєте ви та інші члени вашої родини!
Не	бійтеся	тримати	малюка	в	кімнаті	без	головного	убору,	тут
йому	не	потрібна	шапочка.
Від того, у якому температурному режимі ви привчите існувати ди-
тину з перших місяців життя, залежить її реакція на зміну температури
повітря в подальшому.
ІЗ ЧОГО СКЛАДАЄТЬСЯ ЩОДЕННИЙ ДОГЛЯД?
Самопочуття малюка і його настрій багато в чому залежать від того,
у якому стані перебуває його шкіра. Умивання і підмивання малюка —
звичайна ранкова процедура, котра іноді заміняє купання.
Візьміть собі за правило щодня при гарному денному освітленні
уважно оглядати шкіру вашої крихітки. Краще це робити вранці: перед
годуванням чи після нього — не має особливого значення. Це дозво-
лить вам упродовж дня помітити та усунути недоліки в догляді за ма-
люком або своєчасно звернутися по медичну допомогу. Зверніть сер-
йозну увагу на пахвові западини, ділянку за вухами, складки на шиї, в
паховій ділянці, сіднички. Це найімовірніші місця, де можуть виникну-
ти попрілості. Увечері, перед купанням, огляд треба повторити. Тільки,
будь ласка, не панікуйте, якщо помітите на шкірі малюка щось таке, що
не відповідає вашим уявленням про неї. Ваш малюк добре поїв, спокій-
но спав і перебуває у гарному настрої? Отже, у вас є час спокійно роз-
дивитися, оцінити і, якщо виникнуть сумніви, — порадитися з лікарем.
	 Не	забудьте,	що	ваші	руки	і	одяг,	а	також	усе,	з	чим	сти­
кається	 дитина	 під	 час	 гігієнічних	 процедур,	 має	 бути
бездоганно	чистим.

127
Догляд за пуповинним залишком, пупковою ранкою
Одразу після народження дитини (приблизно через 1 хв) пуповину,
що з’єднувала матір і дитину, затискають і перерізають. Через дві годи-
ни (протягом цього часу дитина перебуває у безпосередньому контакті
з матір’ю) на пуповинний залишок накладається стерильна одноразо-
ва клема на відстані 0,3—0,5 см від пупкового кільця. У тому разі, коли
мати і дитина перебувають разом, пуповинний залишок нічим не об-
робляють. Обробка антибактеріальними засобами проводиться лише
за показаннями, які визначає лікар, або за умови відсутності ранньо-
го контакту матері і дитини та їх окремого перебування. Це пояснюєть-
ся тим, що під час спільного перебування матері і малюка його шкіру
заселяють нешкідливі мікроорганізми, тобто ті, з якими він житиме і в
подальшому. Вони поступово розмножуються, сприяють становленню
місцевого імунітету і запобігають розвитку запалення пуповинного за-
лишку і пупкової ранки. Таким чином, заживлення пупка йде природ-
ним шляхом. Якщо дитина і мати перебували окремо одне від одного,
пуповинний залишок обробляють 1%-вим розчином брильянтового
зеленого. В разі народження дитини шляхом «кесаревого розтину» для
здійснення контакту «шкіра до шкіри» одразу після народження її при-
кладають до батька! Звичайно, за умови його присутності на пологах.
Медичний персонал пологового будинку зобов’язаний навчити ма-
тір навичок догляду за пуповинним залишком, який необхідно підтри-
мувати завжди сухим і чистим.
З пологового будинку дитину, як правило, виписують з пуповинним
залишком, тому що фізіологічний термін відпадання — від 5 до 15 діб.
Після відпадання пуповинного залишку залишається так звана «пуп­
кова ранка», за якою необхідний ретельний догляд. Якщо вона суха, то
достатньо, щоб одежа, яка доторкається до ранки, була бездоганно чи-
стою. Її ретельно прасують. Купають малюка у кип’яченій воді або з до-
даванням марганцівки (блідо-рожевий розчин), а після купання промо-
кають пупок стерильною серветкою.
Поверхня пупкової ранки може бути вологою, а відділюване з неї
має бути світлим, іноді може бути рожевого кольору. У такому разі купан-
ня слід тимчасово відкласти, обмежившись іншими гігієнічними проце-
дурами, а за пупком потрібно доглядати ретельніше. Обробіть пупкову
ранку 3%-вим розчином перекису водню (можна просто капнути в ран-
ку 3—5 крапель), потім промокніть її і обробіть 5%-вим розчином йоду
або 1%-вим розчином брильянтового зеленого. Останній спосіб найпо-
ширеніший, проте має деякі недоліки — передусім через здатність за-
Із чого складається щоденний догляд?

128
Розділ 3. ДОГЛЯД ЗА МАЛЮКОМ
барвлювати шкіру. Малюк ще дуже малий, щоб звертати на це увагу, але
інтенсивний зелений колір не дозволить помітити зміни шкіри навко-
ло пупка, що є важливим моментом у профілактиці запалення пупка.
Утворення шкірочки, яка щільно прикриває пупкову ранку, може при-
звести до порушення відтоку рідини від ранки, що вкрай неприпустимо.
Для оброблення ранки можна також застосувати 1%-вий спирто-
вий розчин хлорфіліпту, 1%-вий водний розчин або спиртовий розчин
метиленової синьки.
На що треба звертати увагу під час догляду за пупковою ранкою но-
вонародженого? Насамперед — на колір шкіри навколо пупка: чи не-
має почервоніння або, що набагато гірше, — посиніння, чи не набрякла
шкіра навколо ранки; чи є виділення з пупка і який вони мають вигляд
(прозорі, з домішкою крові, гнійні).
Якщо пупкова ранка малюка вас хоч якось занепокоїть, хай ваші
сумніви розвіє педіатр, оскільки в деяких випадках питання догляду
плавно переходять у розряд лікувальних заходів, а це вже — компетен-
ція лікаря.
	 Пам’ятайте,	що	медичні	працівники	називають	пупкову
ранку	«вхідними	воротами	інфекції»,	оскільки	кровонос­
ні	судини	пуповини,	які	функціонували	в	період	внутріш­
ньоутробного	 життя	 дитини,	 закриваються	 поступо­
во	і	в	разі	неправильного	догляду	хвороботворні	мікроби
через	пупкову	ранку	можуть	потрапити	у	кров	дитини,
завдавши	багато	клопоту	і	їй,	і	вам.
СКЛАДКИ	 ШКІРИ — це пахвові западини, ск ладки на шиї, у пахо-
вій ділянці, сіднички. Вони потребують уважного ставлення, оскільки в
перші місяці життя в цих місцях шкіра дитини провітрюється недостат-
ньо, особливо, якщо дитині подобається спати загорнутою у пелюшки.
Щоранку їх треба протирати ватним тампоном, змоченим у кип’я-
ченій воді або світло-рожевому розчині марганцю. Потім треба промо-
кальними рухами висушити шкіру і змастити її дитячим кремом, спеці-
альною дитячою олійкою або просто — стерильною звичайною олією.
Не забудьте малюкові розтиснути кулачки і старанно вимити долоньки,
особливо між пальчиками. Якщо шкіра не схильна до опрілостей, зма-
щувати її не обов’язково — достатньо ретельно промокнути.
Не переймайтесь, якщо у вас немає можливості купити сучасні за-
соби догляду за дитиною. Простерилізуйте звичайну олію — соняшни-

129
кову або оливкову, краще — дезодоровану, і вона цілком достойно впо-
рається з цим завданням.
Приготувати	її	слід	таким	чином. У чисту пляшечку (100 або
200 мл) налити олію, потім поставити її в каструлю з водою,
рівень якої вищий від рівня олії. Воду довести до кипіння і
кип’ятити 30 хв. Подбайте про те, щоб пляшечка не тріснула,
помістивши її на підставку або підклавши під неї бавовняну
серветку. Зберігати олію краще в холодильнику, зігріваючи
частинами перед застосуванням.
Водночас із гігієнічними заходами потрібно робити і повітряні ван-
ни дитині. Якщо в кімнаті тепло, не бійтеся потримати її кілька хвилин в
самій сорочечці.
ОЧІ дитини промивають звичайною кип’яченою водою, використо-
вуючи для кожного ока окремий ватний тампон. Напрям руху під час
промивання очей має бути від зовнішнього кутика ока до внутрішньо-
го, тобто до перенісся. Це відповідає природному відтоку слізної ріди-
ни. Якщо упродовж дня або вранці ви помітите у кутиках ока малюка
скупчення гнійного секрету (як кажуть мами, оченята «закисають»), то
обробляти їх треба, застосовуючи легкі дезінфікуючі розчини, напри-
клад — відвар ромашки, нагідок, міцно завареним і обов’язково якіс-
ним чаєм. Кон’юнктивіт новонароджених — часте явище, але, якщо за-
гальновідомі засоби догляду не допомагають, зверніться по допомогу
до лікаря (педіатра чи окуліста): можливо, ваші проблеми не такі вже й
прості, як це здається на перший погляд.
НІС малюка, починаючи з періоду новонародженості, досить добре
пристосований до самоочищення: малесенькі волоски, розташовані на
внутрішній його поверхні, просувають слиз і часточки пилу, різноманітні
мікроорганізми і віруси, що осіли на ній, до виходу, і малюк позбавляєть-
ся від них чханням. Але часто йому необхідна ваша допомога. Якщо в но-
сику малюка скупчився слиз (а це означає, що повітря в квартирі досить
вологе), видаліть його ватним джгутиком, просовуючи його до носа на
глибину 0,5—1 см і виконуючи обертальні рухи. Щоб запобігти потрап-
лянню ворсинок вати на слизову оболонку носа, змочіть джгутик у фізі-
ологічному розчині (0,9%-вий розчин NaCl — звичайної кухонної солі),
який можна купити в аптеці або приготувати самостійно. Фізіологічним
він називається тому, що найбільше відповідає внутрішньому середови-
щу організму. Для цих самих потреб використовують аерозоль «Салін».
Він являє собою той самий фізіологічний розчин, але у зручнішому для
Із чого складається щоденний догляд?

130
Розділ 3. ДОГЛЯД ЗА МАЛЮКОМ
застосування вигляді. Для видалення слизу, що накопичився, можна та-
кож використовувати спеціальні гігієнічні палички, що є у продажу, але
для дитини перших місяців життя вони можуть бути травматичними.
Ними можна користуватися тільки для очищення зовнішніх країв носо-
вих отворів, оскільки слизова оболонка носа у дитини дуже ніжна і її лег-
ко пошкодити, тому краще навчитися робити ватний джгутик, намотую-
чи невеличкий шматочок вати на сірник (звільнивши його від сірки) або
ту саму паличку, а потім, знявши його і трохи зволоживши, починайте
чистити носик. Якщо малюкові важко дихати через кірочки, що утвори-
лися в носі, їх треба спочатку розм’якшити стерильною олією або фізіо-
логічним розчином, а потім обережно видалити.
ВУШКА малюка також здатні до самоочищення: сірка, що утворю-
ється в них, самостійно просувається до виходу, тому чистити треба
тільки вушні раковини і те, що піддається звичайному огляду, тобто зо-
внішній край слухового проходу. Їх протирають ватними тампонами,
змоченими в кип’яченій воді або фізіологічному розчині. Слухові про-
ходи чистити не слід, щоб не пошкодити барабанну перетинку.
РОТ дитини обробляють тільки в тому разі, коли на слизовій оболон-
ці є наліт пліснявки. Коли з’являться молочні зубки, доглядати за ними
треба так само, як і за постійними (докладніше про це див. далі, с. 155).
ПІДМИВАННЯ дитини треба проводити під час ранкового туале-
ту, щоразу після того, як вона випорожнить кишечник, а якщо у малю-
ка є подразнення або попрілості, то й після кожного сечовипускання.
Дівчинку треба підмивати під струменем води у напрямку спереду на-
зад, щоб запобігти потраплянню інфекції в статеві органи. Хлопчика
можна підмивати так, як зручно вам, головне — старанно промити
ск ладочки у паховій ділянці. Нечистоти або волога, що залишилися, мо-
жуть спричиняти подразнення шкіри.
Внутрішня стінка крайньої плоті і голівка статевого члена малюка
перший час можуть бути з’єднані. Не відтягуйте щосили крайню плоть.
Промивайте те, що піддається обробці, не завдаючи малюкові болісних
відчуттів. На другому році життя хлопчика склеєні ділянки зазвичай
самі собою роз’єднуються. Якщо цього не відбувається, необхідно про-
консультуватись у хірурга.
НІГТІ	НА	РУКАХ	І	НОГАХ малюка ростуть досить швидко, тому один
раз на 4—5 днів їх треба підстригати. У малюка мають бути свої малень-

131
кі ножиці з тупими кінцями; перед процедурою їх треба обробити спир-
том або просто помити з милом. На руках нігті слід підстригати півко-
лом, а на ногах — прямо.
	 Не	обрізайте	нігті	дитині	надто	коротко,	щоб	запобіг­
ти	 їх	 вростанню	 в	 м’які	 тканини,	 і	 завжди	 стежте	 за
тим,	щоб	у	куточках	нігтів	не	 виникало	 запальних	змін
шкіри.
Якщо це сталося, обробіть пальчик 3%-вим розчином перекису
водню і змажте його зеленкою; якщо зміни зберігаються або посилю-
ються, зверніться до лікаря.
Перші місяці життя малюк майже покірно підкориться вам під час
догляду за нігтями, а в більш старшому віці — може пручатися. У цьо-
му разі краще, не зосереджуючи увагу на цьому, відкласти процедуру
до завтра. Навряд чи він упевнений у необхідності гігієнічних заходів,
а своє уявлення про них складає зі своїх відчуттів. Постарайтесь, щоб
вони були для малюка приємними!
	 Ваші	 ніжні	 дотики	 й	 ласкаві	 слова	 —	 невід’ємна	 части­
на	догляду	за	малюком.	Не	забудьте	про	це,	навіть	якщо
будете	дуже	поспішати	або	надто	натомилися	за	день.
КУПАННЯ — НА ВТІХ У!
Купання дає величезне задоволення і малюку, і батькам, тому дуже
важливо, щоб, уперше купаючи дитину, ви не завдали їй неприємних
відчуттів. Спокій і радість дорослих під час купання передається малю-
кові і дозволяє йому почувати себе у безпеці.
Найкращий момент для купання настає тоді, коли у батьків удо-
сталь вільного часу, але бажано це робити перед вечірнім годуванням.
Хоч це й здається дивним, але маленькі діти полюбляють, щоб заведе-
ного порядку дотримувалися. Купати малюка, якщо він здоровий, треба
щодня, тривалість купання спочатку становить 3—5 хвилин. Коли дити-
на підросте, купання з дитячої ванночки можна перенести в дорослу і
збільшити його тривалість.
Купання — на втіху!

132
Розділ 3. ДОГЛЯД ЗА МАЛЮКОМ
Уважно й турботливо приготуйте все для купання, в тому числі чис-
тий одяг для малюка. Зараз у магазині можна побачити велику кількість
речей, призначених для купання дитини. Спочатку виберіть те, що вам
справді необхідно:
Дитяча ванночка. Вона може бути емальованою або пластма-
совою, головне, щоб вона була призначена саме для цієї мети.
Термометр для визначення температури води.
М’якенька натуральна губка для догляду за немовлям (для
цього підійде і м’яка махрова рукавичка). Їх необхідно тримати
в чистоті і бажано щодня кип’ятити хоча б перші декілька тиж-
нів життя дитини, особливо, якщо у дитини проблемна шкіра.
Дитяче мило або дитячий шампунь.
Невелика посудина для наступного ополіскування, якщо ви-
користовували мило.
Велика пелюшка або рушник, які б належали тільки малюкові.
У них ви зможете загорнути малюка після ванни. Рушник має
бути м’якеньким і добре вбирати вологу, а прати його бажано
разом із дитячими речами.
Декілька невеликих рушничків або серветок для витирання
насухо обличчя і голови.
Додаткова пелюшка для того, щоб покласти її на дно ванноч-
ки і позбутися ковзання. Для цього є спеціальні нековзкі під-
стилки.
Знадобляться також щіточка з густою, але м’якою щетиною або гре­
бінець із заокругленими зубцями для розчісування. Якщо «шевелюра»
малюка може обійтися і без цих речей, йому напевно буде корисний ле-
генький масаж шкіри голови, який він отримає при такому «розчісуванні».
Якщо малюкові 5—6 місяців, не забудьте про іграшки, що купати-
муться разом із ним.
Новонароджену дитину купають після загоєння пупкової ранки, у
кип’яченій воді, що має температуру 36—37 °С. Температура повітря у
приміщенні, де купають дитину, має бути дещо вищою, ніж у спальні —
плюс 20—23 °С. Не бійтеся її застудити, спеціально прогріваючи кімна-
ту, де будете купати, гігієнічна	ванна	—	не	парова	баня!
Кип’ятять воду не тільки для її додаткового знезараження, а й
пом’якшення. Якщо вода м’яка, а у дитини немає проблем зі шкірою, не
варто втомлювати себе цією додатковою процедурою — можна додати
розчин марганцевокислого калію до утворення блідо-рожевого кольо-
ру води. Через місяць дитину можна буде купати у звичайній проточній
воді, якщо ви не помітите, що шкіра стає дещо сухою.

133
Якщо у малюка на голові є «молочна кірка», за півгодини до почат-
ку купання її змащують стерильною олією і надівають чепчик, а під час
купання кірку обережно, без додаткових зусиль, видаляють. Це не за-
вжди просто зробити за одне купання, тому хай вас не турбує те, що го-
лівка малюка після купання залишилась не такою чистою, як хотілося б.
Наступного разу ви закінчите почату процедуру.
Бажано, щоб мама була не сама хоча б під час декількох перших ку-
пань. Це допоможе їй не нервуватися, отже, й малюк буде спокійний.
Якщо у тата є така можливість, нехай він не відмовляється від задово-
лення допомогти дружині у цій приємній для всіх процедурі. І ще по-
рада: не забудьте про дитину, якщо під час спільного купання у вас та в
інших членів родини з’являться різні погляди на послідовність і старан-
ність проведення цих процедур; згадайте про позитивні емоції!
Поки малюк не звик до купання, води у ванночці має бути небага-
то — стільки, щоб можна було його занурити. Якщо він забруднився, не
забудьте перед купанням його підмити.
Перш ніж опустити дитину у воду, можете ще раз перевірити її тем-
пературу внутрішньою поверхнею свого передпліччя або ліктем. Цей
давній випробуваний метод позбавить малюка неприємних відчуттів,
якщо з якихось причин ви не поміряли температуру води, а якщо виник-
ли сумніви, допоможе вам згадати про термометр.
Притримуючи малюка, обережно занурюйте його у воду так, щоб
голівка лежала на вашій зігнутій у лікті руці. Цією самою рукою при-
тримуйте верхню частину його грудей над водою, а другу руку підкла-
діть малюкові під сіднички. Коли він упевнено розташується у ванночці,
розпрямивши рученята, обережно поливайте його водичкою і стежте
за його реакцією. Зазвичай навіть у новонароджених з’являється на об-
личчі вираз задоволення. Ви помітите, як малюк почне вільно рухати
ручками й ніжками.
Усі	ваші	дії	мають	давати	дитині	радість. Якщо у вас є пристосу-
вання для купання дитини у вигляді гамака, можна ним скористатися,
але треба, особливо в перші дні, підтримувати малюка, надаючи йому
впевненості в тому, що ви поряд.
Купати дитину починайте зверху вниз: спочатку вимийте шию, гру-
ди, після цього — живіт, руки, сіднички і ніжки. Обличчя пізніше обми-
вають чистою водою. Зверніть увагу на складки шкіри: їх слід промити
ретельніше, в тому числі й шкіру за вушками. Якщо там утворюються кі-
рочки, як на голові, змажте їх перед купанням дитячою олійкою.
Мило для купання рекомендується використовувати двічі-тричі на
тиждень. Воно має бути нейтральним, не подразнювати й не висушува-
Купання — на втіху!

134
Розділ 3. ДОГЛЯД ЗА МАЛЮКОМ
ти шкіру. Можна використовувати спеціальні дитячі шампуні, але, ви-
бираючи	 засоби	 догляду	 за	 малюком,	 орієнтуйтесь	 на	 солідність
фірми,	тривалість	її	присутності	на	ринку	і	старайтеся	купувати	їх
в	аптеці.
Вимитого малюка підніміть спинкою вгору і сполосніть чистою во-
дою тієї ж самої температури або на 1 °С нижче. Потім покладіть його на
простирадло, накрийте з головою і обсушіть — спочатку голову, потім
тулуб і ніжки. Рухи під час витирання малюка мають бути промокальни-
ми; природні складки шкіри потребують при цьому особливо ретель-
ного витирання. Перек ладіть задоволену крихітку на чисту білизну,
одягніть і загорніть. Перед тим як загорнути, можна обробити проблем-
ні ділянки шкіри, як під час ранкового туалету.
Часто буває так, що, коли настав час купання, малюк, прокинув-
шись, наполегливо вимагає годування. Деякі мами так і роблять: втаму-
вавши трохи голод малюка, спокійно і з задоволенням починають його
купати. Проте так можна зробити тільки в тому разі, якщо малюк не за-
спокоюється у ванночці після того, як його туди занурили.
Коли вечірнє купання закінчено, малюка можна погодувати і по-
класти спати, сподіваючись, що він проспить спокійно всю ніч.
ЯКЩО ДИТИНА БОЇТЬСЯ ВОДИ
Усі діти по-різному реагують на купання, а саме — на контакт із
водою. Не слід дивуватися, якщо дитині спочатку не дуже подобаєть-
ся вода — згодом із вашою допомогою вона обов’язково з нею подру-
житься. Подумайте, які можуть бути причини такої реакції: надто холод-
на або гаряча вода, некомфортна температура у ванній кімнаті, перший
контакт з водою дуже несподіваний, під час купання у малюка були по-
прілості на шкірі, які від контакту з водою завдавали йому неприємних
відчуттів, атмосфера купання була дуже напруженою або нервозною.
Якщо під час купання малюк весь час плаче, а причина невідома, негай-
но припиніть процедуру, візьміть дитину на руки, заспокойте й пого-
дуйте її, тимчасово зробивши перерву на декілька днів і обмежившись
щоденним туалетом. Трохи згодом, продумавши і врахувавши свої по-
милки, спробуйте все спочатку. Якщо є така нагода, цього разу викупай-
те малюка в іншій кімнаті.
Якщо малюкові кілька місяців і з якихось причин (можливо, піс-
ля хвороби) він не хоче купатися, не примушуйте його — цим ви тіль-
ки посилите його негативне ставлення до води. Спробуйте допомогти
малюку подолати свій страх свідомо і отримати від води задоволення.

135
Налийте у велику миску води і дозвольте йому погратися, опустивши
туди декілька іграшок, що плавають. Пізніше повторіть спробу.
	 Не	забудьте!
•	 Перш	ніж	почати	купання,	впевніться,	що	все	необхідне
приготовлене.
•	 У	 жодному	 разі,	 навіть	 на	 мить,	 не	 залишайте	 дитину
у	 ванночці	 саму.	 Вона	 може	 захлинутися	 навіть	 у	 шарі
води	заввишки	всього	декілька	сантиметрів.
•	 Наливайте	 у	 ванночку	 спочатку	 холодну	 воду,	 а	 потім
гарячу.	 Ніколи	 не	 підливайте	 гарячу	 воду,	 якщо	дитина
знаходиться	у	ванночці.
•	 Стежте,	щоб	бризки	води	не	потрапляли	малюкові	в	об­
личчя,	це	може	налякати	його.
•	 Намилюйте	 малюка	 ніжно,	 хай	це	буде	для	нього	 приєм­
ною	процедурою.
•	 Впевнено	 притримуйте	 малюка,	 щоб	 він	 не	 вислизнув
з	рук.
•	 Користуйтеся	тільки	спеціальною	дитячою	продукцією
для	догляду	за	малюком.
•	 Не	купайте	малюка	дуже	довго,	він	може	втомитися.
•	 Не	 користуйтеся	 дуже	 великою	 кількістю	 шампунів,
кремів	і	мазей:	кращого	аромату,	ніж	той,	що	має	чиста
шкіра	дитини,	придумати	важко.
•	 Супроводжуйте	купання	розмовою	з	малюком,	читайте
йому	 вірші	 і	 співайте	 йому	 прості	 пісеньки,	 грайтеся	 з
малюком,	 повторюючи	 кожного	 разу	ігри,	 що	 йому	 спо­
добалися.
•	 Коли	малюк	підросте,	дозвольте	йому	допомагати	вам
під	час	купання:	нехай	намилює	губкою	собі	животик,	миє
ручки	або	купає	іграшки.
•	 Якщо	 після	 купання	 ви	 використовуєте	 присипку,	 вида­
ляйте	залишки:	при	контакті	з	сечею	вона	утворює	гру­
дочки.	З	цієї	ж	самої	причини	не	використовуйте	її	одно­
часно	з	кремом	або	олією.
•	 Періть	 купальні	 речі	 разом	 з	 дитячими	 речами,	 корис­
туючись	 дитячим	 милом	 або	 іншими	 м’якими	 миючи­
ми	засобами;	не	 застосовуйте	 відбілювачі.	У	цьому	разі
красою	можна	пожертвувати.
Якщо дитина боїться води

136
Розділ 3. ДОГЛЯД ЗА МАЛЮКОМ
ОДЯГАЄМО Й СПОВИВАЄМО
Майже беззастережне прийняття батьками памперсів не ліквіду-
вало сповивання, оскільки стало очевидним, що деякі діти сплять не-
спокійно і «наполягають» на тому, щоб їх сповивали так само, як і їхніх
батьків, бабусь та дідусів. Перебуваючи у такому вигляді, вони легше
адаптуються до умов зовнішнього середовища. Одразу ж після наро-
дження дитина потрапляє у новий просторовий об’єм. Необмежений,
з точки зору дитини, простір може провокувати для неї стресову ситу-
ацію, тому іноді необхідно повернути її у звичайні умови. Цього можна
досягти сповиванням, яке дає змогу їй повернути колишній комфорт і
відчуття власного тіла.
Сповивання має бути вільним, таким, що дає дитині змогу руха-
ти ручками й ніжками. Його слід застосовувати на той час, коли малюк
спить окремо від матері. Під час годування малюк відчуває близькість
мами, її дотики і спокійно спить у неї на руках без пелюшок.
Приблизно за місяць дітки звикають до своїх рук і припиняють
будити себе різкими рухами. Проте деякі з них полюбляють спати за-
горнутими у пелюшки до 2—3 місяців. Спостерігаючи за дитиною, ви
обов’язково зрозумієте, коли вона захоче вийти з пелюшок. Таким чи-
ном, відбудеться поступова адаптація новонародженого до великого
простору і психіка малюка не постраждає.
Сповивання зазвичай спричиняє труднощі тільки спочатку.
Поступово рухи мами стають вправнішими, а сам процес дає задово-
лення і мамі, і дитині. З часом ця процедура перетворюється на звичай-
ну справу, що повторюється щоразу, коли дитина помочиться або випо-
рожниться, після кожного годування, після пробудження і перед сном.
Послідовність	сповивання:
Розстеліть на сповивальному столику велику пелюшку; за-
лежно від температури повітря у кімнаті вона може бути теп-
лою чи тоненькою.
Приготуйте підгузок, згортаючи його так, як показано на ри-
сунку: складіть підгузок учетверо, так щоб згини були обернені
до вас і ліворуч (1); правий нижній кут відвертайте по діагоналі
вліво і вгору (2); складіть трикутник, сумістівши його основу з
верхньою стороною квадрата (3); перегорніть підгузок зворот-
ним боком і розправте краї (4); візьміть вертикальну сторону і
на третину ширини складіть управо (5); складіть цю саму смугу
ще раз управо: вийде щільна прокладка у центрі (6); покладіть
вкладиш, якщо необхідно, підігніть його знизу (7).

137
Покладіть підгузок на пелюшку на відповідному рівні.
Покладіть малюка на пелюшки і поправте підгузок так, щоб
він не завдавав неприємних відчуттів малюкові, трохи підні-
маючи його за щиколотки і тримаючи один палець між ніж-
ками. Розгладьте підгузок так, щоб він сходився посередині.
Якщо це одноразовий підгузок, перевірте, щоб він прилягав
не дуже щільно і не заважав рухам дитини. Поки малюк ле-
жить на сповивальному столику в гарному настрої, розмов-
ляйте з ним і не бійтеся, що він застудиться, навіть якщо ви
помітили, що його ніжки стали прохолодними.
Одягаємо й сповиваємо

138
Розділ 3. ДОГЛЯД ЗА МАЛЮКОМ
Візьміть правий верхній стосовно малюка кут пелюшки і за-
правте його за спинку малюка у напрямку справа наліво, ре-
тельно і з любов’ю розгладжуючи складочки на одязі малюка
і пелюшках.
Те ж саме зробіть і з лівим кутом пелюшки.
Розпряміть нижній край пелюшки і обгорніть ним малюка на
рівні пупка або трохи нижче, заправивши кутики на боку і да-
ючи йому можливість вільно рухати ніжками.
Перевіривши, що зайвих складок на одязі малюка немає, по-
кладіть його в ліжко або починайте годувати.
Якщо потреба у сповиванні відпала або не виникала взагалі, ви мо-
жете спокійно одягати його у зручний комбінезон або кофтинки з по-
взунками — головне, щоб вони були зручні і не заважали рухам.
Простежте, щоб маєчки й кофтинки, котрі одягаються через голову,
мали досить велику горловину. Надягаючи їх, натягніть виріз спочатку
через потилицю, а потім через обличчя.
Комбінезон починайте надягати знизу, потім, трохи піднявши ди-
тину, підтягніть задню частину його вгору і обережно натягніть рукав-
чики. Сорочечки одягайте так: тоненьку — загорніть на спинці дитини,
акуратно розпрямивши її поли, теплішу — на грудях.
Одягаючи малюка для прогулянки, простежте, щоб вузлик шапочки
знаходився збоку — так він не натиратиме шийку.
Якщо дитина знаходиться в кімнаті, її голівка не повинна бути по-
критою, навіть якщо вона нещодавно народилася. Використовуйте для
одягу лише натуральні тканини. Під час перевдягання або сповивання
обов’язково скористайтеся з нагоди погратися з дитиною.
	 У	будь­якому	віці	не	залишайте	малюка	на	сповивально­
му	столику	самого!
ЗВИЧАЙНІ ПІДГУ ЗКИ ЧИ ПАМПЕРСИ?
Навряд чи хтось заперечуватиме, що поява одноразових підгузків
(памперсів) відкрила нову еру у стосунках мами й дитини. І, безумов-
но, змінила їх на краще. Навіть той факт, що у мами звільнився час, який
вона може використати для відпочинку або для спілкування з дитиною
та іншими членами родини, свідчить про те, що, коли є така можливість,
ними варто скористатися.

139
Але найперший досвід застосування памперсів показав, що не все
так безхмарно, як здавалося спочатку.
Контактний (пелюшковий) дерматит, про який слід було б забути,
виникає і в тих дітей, що знаходяться в памперсах (при цьому зміни на
шкірі чітко повторюють форму памперса), у якому знаходилася дитина.
Звісно, такі проблеми виникають не в усіх дітей.
	 Які	ж	є	заперечення?
•	 «ПАРНИКОВИЙ ЕФЕКТ»,	 що	 негативно	 впливає	 на	 шкіру	 ди­
тини.	 В	останніх	 моделях	 памперсів	 він	 зведений	до	 мі­
німуму.
•	 КОНТАКТНИЙ ДЕРМАТИТ,	що	виникає	у	дітей	з	чутливою	 шкі­
рою.	 Якщо	 таке	 сталося,	 треба	 змінити	 вид	 пампер­
сів	або	 відмовитися	 від	них	 хоча	б	на	деякий	час.	Забуті
марлеві	підгузки	теж	гарні,	хоча	й	потребують	прання.
•	 НЕГАТИВНИЙВПЛИВНАРЕПРОДУКТИВНУФУНКЦІЮМАЙБУТНЬОГОЧОЛОВІ-
КА.	Деякі	медики	вважають,	що	в	разі	постійного	носіння
памперсів	 яєчка	 хлопчика	 знаходяться	 в	 інших	 темпе­
ратурних	умовах,	ніж	це	передбачено	природою,	у	зв’яз­
ку	 з	 чим	 порушується	 нормальне	 вироблення	 гормонів,
а	пізніше	—	сперматозоїдів,	що	може	призвести	до	сте­
рилізації	 чоловіка.	 Переконливих	 доказів	 цього	 на	 сьо­
годні	немає,	до	того	ж	навряд	чи	в	одноразових	підгузках
дитині	тепліше,	ніж	у	звичайних,	коли	вона	занадто	те­
пло	одягнута.
•	 Застосування	 одноразових	 підгузків	 ПЕРЕШКОДЖАЄ НАБУТТЮ
ДИТИНОЮ ГІГІЄНІЧНИХ НАВИЧОК.	Перебуваючи	у	памперсах,	ди­
тина	не	зазнає	неприємних	відчуттів	при	сечовипусканні,
що	гальмує	вироблення	у	неї	рефлексу	на	сечовипускання.
Якщо	її	спокій	передається	батькам	і	вони	не	висаджують
її	на	горщик,	проблеми	дійсно	можуть	виникнути.
•	 ЗАБРУДНЕННЯ НАВКОЛИШНЬОГОСЕРЕДОВИЩА неправильно	утилі­
зованими	 памперсами.	 Навряд	 чи	 це	 питання	 потребує
коментарів.
Шукаємо	оптимальне	рішення.
Не можна не погодитися, що використання памперсів під час
прогулянок, подорожей, відвідувань полік лініки і т. ін. ціл-
ком розумне і вмотивоване, особливо в холодну пору року.
Звичайні підгузки чи памперси?

140
Розділ 3. ДОГЛЯД ЗА МАЛЮКОМ
Якщо дитина часто мочиться вночі, а в кімнаті прохолодно,
можна надягати їх і вночі.
У перший місяць життя памперсами краще не користувати-
ся взагалі. Ви не знаєте, як реагуватиме на них ніжна шкіра
малюка, він буде неспокійний, а зайві проблеми уск ладнять
період вашої взаємної адаптації.
Щоб запобігти «парниковому ефекту», памперси слід міня-
ти кожні 3—4 години, чергувати їх зі звичайними підгузками,
міняючи їх частіше. Якщо в кімнаті тепло — надавайте більше
можливостей малюку бути без одягу, який йому заважає.
Не слід користуватися памперсами, якщо в дитини підвище-
на температура: під памперсом знаходиться близько 1/3 по-
верхні тіла дитини, це може порушити тепловіддачу.
Слід обмежити носіння памперсів ще й тому, що вони можуть
завдавати неприємних тілесних відчу ттів. Поспостерігайте
за малюком і зробіть правильні висновки.
У літню пору року намагайтесь якнайбільше тримати малю-
ка оголеним.
Не забувайте про те, що дитину треба привчати до горщи-
ка. Для цього уважно поспостерігайте за нею: перед сечо-
випусканням чи випорожненням малюк буде більш зане-
покоєним, може плакати, крякати й подавати інші сигнали,
зрозуміти які може лише мама.
Купуйте памперси тільки відомих фірм, а реклама тут — не
найкращий радник. Купуючи їх, вимагайте гігієнічний серти-
фікат. Гарний памперс забезпечує комфортний стан малюка
упродовж 8 годин і вбирає до 350 мл рідини.
Таким чином, рекомендуємо поставитись до памперсів зважено: не
варто ні перебільшувати їх переваги, ні применшувати. Догляд за дити-
ною завжди здійснюється методом спроб і помилок. Ви і ваша дитина
напевно знайдете найприйнятніше рішення.
ГУЛЯЄМО РАЗОМ
Коли можна здійснити першу прогулянку? Відповідь проста: як тіль-
ки мама відчує себе готовою до цього. Зазвичай це відбувається на дру-
гому-третьому тижні після народження дитини. У літню пору року на
прогулянку можна вийти й раніше, коли дотримуватись деяких умов.
Ви маєте вже повною мірою звикнути до малюка, щоб надво-
рі почуватися з ним упевнено.

141
Прогулянка має відбуватися в тихому, затишному місці, не
варто поєднувати її, хоча б спочатку, з походом до магазину.
Малюка, особливо в перші місяці життя, слід захистити від ву-
личного галасу, вітру, пилу. Перехід від умов кімнати, до якої
він ще не встиг до кінця звикнути, надворі пов’язаний для
нього насамперед зі зміною простору. Тому, виходячи впер-
ше з малюком на прогулянку, підніміть верх коляски, аби
дещо обмежити йому оглядовий простір. Так він поступо-
во звикатиме до прогулянок. Подумайте про це і в тому разі,
коли захочете знайти можливу причину його неспокою на ву-
лиці. Тривалість першої прогулянки зазвичай становить 15—
20 хвилин. Потім подовжуйте її поступово, додаючи щодня
по 5—10 хвилин. Улітку тривалість прогулянки може бути до-
вільною, залежно від самопочуття мами і малюка.
Узимку тривалість прогулянки можна поступово збільшувати
до 1,5—2,5 годин, залежно від погоди.
Не варто гуляти, якщо мороз нижче –10 °С, проте, якщо ди-
тина взимку гуляє на балконі і надійно захищена від пере-
охолодження, ви спокійно можете влаштувати їй там денний
сон. Морозне зимове повітря сприяє тривалому сну дитини.
Якщо на подвір’ї сиро, то, всупереч поширеній думці, це зо-
всім не означає, що ваш малюк має залишитися без прогулян-
ки. Гуляти можна й у дощ, якщо ваша дитина при цьому не
мокне. Прогулянку можна організувати на балконі, але саме
за такої погоди є небезпека вдягти дитину надто тепло.
Завжди виникає питання: як одягати дитину? Як визначити, що їй не
холодно, що вона не потерпає від перегріву? Здебільшого батьки орі-
єнтуються на себе. Повернувшись з прогулянки і перевдягаючи дитину,
зверніть увагу на її шкіру, передусім на тулуб. Якщо вона червона і гаря-
ча на дотик, а одяг малюка став вологим, ви явно перестарались. Якщо
дитині надворі холодно, найімовірніше, вона буде неспокійною і наси-
лу засне. Доторкніться до її носика — він обов’язково має бути теплим.
Поступово ви знайдете й інші способи для визначення рівня комфорту
малюка на прогулянці. Головне, щоб, помиляючись сьогодні, ви не по-
вторили цієї помилки завтра.
Гуляємо разом

142
Розділ 3. ДОГЛЯД ЗА МАЛЮКОМ
ПРОБЛЕМИ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ПІД ЧАС ДОГЛЯДУ ЗА МАЛЮКОМ
Попрілості
Найчастіше вони виникають все-таки через недостатньо ретель-
ний догляд. Але якщо шкіра малюка дуже чутлива, вони легко з’явля-
ються за найменшого порушення гігієнічних вимог, що не завжди зале-
жить від старанності мами, а іноді — всупереч їй. Відбувається це в тому
разі, якщо дитину намагаються укутувати якомога тепліше; якщо мама
ще не звикла до новонародженого і, побоюючись «маніпулювати» його
ручками й ніжками («щоб не зашкодити»), недостатньо старанно про-
миває складочки на шиї, у пахвових западинах або в паху. Попрілості
легко виникають, ігноруючи всі ваші зусилля, якщо у дитини пронос.
Попрілості являють собою почервонілі ділянки шкіри, яка в цих міс-
цях запалюється і стає болісною, завдаючи малюкові неприємних від-
чуттів. Наявність попрілості може бути однією з причин плачу дитини.
Якщо почервоніння не ліквідувати, на цьому місці може статися від-
шарування поверхневого шару шкіри — епідермісу, а це вже становить
для дитини певну небезпеку: згадайте про «вхідні ворота інфекції»!
	 Щоб	запобігти	виникненню	попрілостей,	необхідно:
•	 Щодня	оглядати	складки	шкіри	дитини.
•	 Своєчасно	міняти	пелюшки	і	підгузки,	в	тому	числі	й	од­
норазові.
•	 Звернути	 увагу	 на	 якість	 прання	 дитячої	 білизни:	 у	 не­
допраних	 речах	 можуть	 міститися	 солі	 сечової	 кисло­
ти,	 які	 подразнюють	 ніжну	 дитячу	 шкіру.	 І	 в	 будь­яко­
му	разі	неприпустимо	пелюшку	використовувати	двічі,
лише	підсушивши	її.
•	 Якщо	дитина	схильна	до	попрілостей,	її	треба	підмива­
ти	після	кожного	сечовипускання.
•	 Найкращим	профілактичним	засобом	виникнення	попрі­
лостей	є	повітряні	ванни.
•	 Якщо	 попрілості	 виникли,	 визначте	 спочатку	 ступінь
змін	на	шкірі.	Поспостерігайте,	як	змінився	її	колір:	якщо
вона	після	того,	як	ви	розкрили	дитину,	швидко	набрала
звичайного	кольору,	цілком	імовірно,	що	ви	помилились;
якщо	 почервоніння	 зберігається,	 найпевніше	 —	 це	 по­
прілості,	отже,	малюкові	потрібна	допомога.

143
Насамперед треба зробити туалет шкіри. У даному разі підмивати
дитину краще слабо-рожевим розчином марганцевокислого калію, від-
варом ромашки, нагідок, звіробою або іншим розчином, що має слабку
протимікробну дію (див. додатки). Після цього треба промокальними
рухами висушити шкіру.
Потім розкрийте малюка, залишивши його у сорочечці або в коф-
тинці, надягніть на ніжки шкарпетки і потримайте його в такому вигляді
упродовж 3—5 хвилин. Якщо в кімнаті прохолодно, можна накрити його
пелюшкою, але так, щоб під нею було достатньо повітря. Потім намастіть
шкіру спеціальною дитячою або стерильною олією (це зменшить контакт
шкіри із сечею під час сечовипускання) і сповийте як звичайно. Можна
не сповивати малюка, а прикрити його ковдрою, щоб він спав у теплі,
або помістити в конверт, підклавши одноразовий підзгузок у розгорну-
тому вигляді. Перед наступним годуванням повторіть процедуру ще раз.
Якщо на шкірі у місцях попрілостей є не тільки почервоніння, а й
відшарування епідермісу, потрібно після підмивання промокнути її сте-
рильною або старанно відпрасованою серветкою і обробити 1%-вим
водним розчином метиленової синьки або піоктаніну. Потім виконати
всі зазначені вище дії. Пам’ятайте про те, що попрілості у дитини дуже
швидко можуть перейти з I ступеня (почервоніння) до II (порушення ці-
лісності шкіри) і III (виникнення раневої поверхні). Якщо ви не справ-
ляєтеся з профілактикою, проконсультуйтесь у лікаря. Обов’язковою є
консультація і в разі необхідності призначення лікувальних заходів. До
того ж часте виникнення попрілостей може бути ознакою алергійного
діатезу, і в цьому разі потрібна корекція годування дитини або харчу-
вання мами.
Пліснявка
Якщо ми говорили про те, що порожнина рота здорової дитини не
потребує догляду, це не означає, що у ротик малюка періодично не тре-
ба заглядати. Він сам вам його покаже, виражаючи своє незадоволен-
ня плачем або смачно позіхаючи. Майже безневинний біленький наліт
на язичку вашого малюка зовсім його не турбує, але якщо на слизовій
оболонці порожнини рота — язику, яснах, внутрішній поверхні щік з’я-
вилися білого кольору тоненькі плівочки, які при обробці рота повніс-
тю не видаляються, із цим треба спробувати поборотися. Пліснявка є
наслідком діяльності дріжджоподібних грибів, що інтенсивно ростуть
на молоці, тому 1—2 чайних ложки води, які ви дасте після годування,
можуть запобігти їх розмноженню і навряд чи порушать мікробіологіч-
ну рівновагу кишечнику вашого малюка. Після годування постарайтесь
Проблеми, що виникають під час догляду за малюком

144
Розділ 3. ДОГЛЯД ЗА МАЛЮКОМ
обережно обробити порожнину рота дитини марлевим тампоном, до-
бре намоченим у 2%-вому розчині питної соди; можна змазати слизову
оболонку 1%-вим водним розчином метиленової синьки. Не хвилюй-
тесь, вона не зашкодить дитині. Якщо вжиті заходи не увінчалися успі-
хом, а пліснявка супроводжується почервонінням слизової оболонки
порожнини рота і заважає годуванню дитини, можливо, лікар призна-
чить вам протигрибкові препарати. Серед них є такі, котрі можна при-
значати з найменшого віку. Стійка, поширена пліснявка не тільки по-
гіршує стан дитини, а й певною мірою свідчить про слабкість захисних
сил її організму. Якщо невеликий наліт є тільки на язику і ніяк малюка не
турбує, не хвилюйтеся й ви: підростаючи і міцніючи, дитина сама впора-
ється з цією проблемою, а ви про неї просто забудете.
Висипання на шкірі
	 Ви	 вчините	дуже	розумно,	 якщо	 з	 приводу	 будь­яких	 ви­
сипань	 на	 шкірі	 дитини	 завжди	 радитиметесь	 із	 ліка­
рем.	Не	маючи	досвіду,	дуже	легко	помилитися!
На шкірі дитини, особливо в перший місяць життя, можуть з’явля-
тися різноманітні плямочки і прищики: чистою і оксамитовою вона ста-
не дещо пізніше. Ті з них, які не повинні вас особливо хвилювати, ми
розглянули, коли розповідали про особливості шкіри малюка. Але ви-
сип на шкірі може свідчити і про захворювання, тому ми зупинимось на
випадках, коли ваше хвилювання не буде зайвим.
Діагноз «пітниця» свідчить сам про себе: дитина ваша багато пітніє,
тому на шкірі з’являються маленькі червонуваті плямочки, котрі висту-
пають над рівнем шкіри. Зазвичай пітниця не турбує, але, якщо її не лікві-
дувати, маленькі, майже безневинні прищики можуть перетворитися на
гнійні і стануть небезпечними для малюка. Головний і найнадійніший за-
сіб профілактики і лікування пітниці — гігієнічні й повітряні ванни.
Уважно поставтесь до появи різноманітних	 гноячків — неве-
ликих запальних елементів у вигляді пухирців, що містять крапельку
гною. Їхні невеликі розміри не повинні вас заспокоювати. Особливості
імунітету дитини такі, що будь-яка інфекція, яка виникла в одному місці,
може поширюватися по всьому організму.
Пухирці, наповнені рідиною з домішкою гною і оточені червоним
«вінчиком», можуть бути ознакою «пухирчатки	новонароджених».

145
Пухирчатка новонароджених — це захворювання, яке спричиня-
ється стафілококами. Виникає воно наприкінці першого тижня життя.
Пухирці поширюються по шкірі низу живота, у пахових, шийних та ін-
ших складках, а іноді й на інших ділянках тіла. І, хоч стан дитини на по-
чатку захворювання погіршується не завжди, пухирчатка дуже небез-
печна для дитини. Треба	терміново	звернутися	до	лікаря!
Після нежитю у дитини внаслідок потрапляння інфекції шкіра нав-
коло носика може запалитися, на ній утворюються кірочки, котрі мо-
жуть поширитися далі. Не ставтесь до них байдуже: можливо, це прояв
стрептококової	інфекції, яка для малюка може бути дуже небезпеч-
ною. Такі висипи треба лікувати. Можна обробити їх 1%-вим розчином
піоктаніну, зеленкою, маззю «Левоміколь», «Мірамістин» та ін. У деяких
випадках лікар може призначити вашій дитині серйозніше лікування.
Доволі часто у дитини з ексудативним	 діатезом на щічках від-
значається почервоніння шкіри та її лущення. Такі самі зміни можуть
бути на сідничках або з’являтися в інших місцях. Док ладніше ми розпо-
вімо про це у розділі 7.
Якщо висипання на шкірі виникають на тлі захворювання дитини
або підвищення температури, ви маєте надзвичайно відповідально по-
ставитись до цього, не оцінюючи їх самостійно як алергічні. Вони мо-
жуть бути одним із симптомів інфекційного захворювання дитини.
Особливо небезпечна поява на шкірі висипів темно-червоного ко-
льору, неправильної форми і різних розмірів, що виступають над по-
верхнею шкіри або знаходяться нарівні з нею. Це може бути ознакою
дуже серйозного захворювання — менінгіту — запалення оболонок
мозку, яке має підступний перебіг і не завжди закінчується благополуч-
но. Такі висипи не виникають на тлі задовільного стану дитини. Зазвичай
їм передує підвищення температури, блювота, відмова від їжі, безпри-
чинний монотонний плач та інші симптоми. У	разі	найменшої	підозри
обов’язково	і	негайно	зверніться	по	медичну	допомогу!
Алергічні	 висипання зазвичай являють собою червоні цяточки
і маленькі прищики, що виступають над поверхнею шкіри (вони біль-
ші, ніж пітничні) і не мають ніякого вмісту. Вони можуть бути пошире-
ні по всьому тілу малюка або тільки на щічках, на животі, на сідничках.
Водночас схожі висипання можуть супроводжувати інфекційні захво-
рювання, тому визначити їх характер — завдання лікаря.
Іноді малюк народжується з червоними або бордового кольору
утвореннями, що виступають над поверхнею шкіри. Вони формуються
під час внутрішньоутробного розвитку і являють собою доброякісні су-
динні пухлини гемангіоми. Вони не завдають неприємних відчуттів ма-
Проблеми, що виникають під час догляду за малюком

146
Розділ 3. ДОГЛЯД ЗА МАЛЮКОМ
люкові і не впливають на його розвиток. За винятком доволі рідкісних
випадків, це — косметичний дефект, який можна усунути. У будь-якому
разі ви маєте проконсультуватися у хірурга.
На завершення хочеться нагадати, що зміни на шкірі досить важко
описати, їх треба бачити, тому, якщо вам доступна кваліфікована медич-
на допомога, не нехтуйте нею, адже це стосується здоров’я вашої дитини!
Доброї ночі, доброго дня!
	 Упевненість	 батьків	 у	 тому,	 що	 діти	 ростуть	 уві	 сні,
має	 свої	підстави:	 максимальне	 вироблення	 організмом
гормона	росту	відбувається	саме	вночі.
Сон забезпечує нормальний ритм процесів росту й дозрівання, фі-
зичного розвитку, процесів вищої нервової діяльності. Для нервових клі-
тин він є так само важливим джерелом енергії, як і харчування для тіла.
Уві сні нервові клітини відновлюють енергію, яку дитина витрачає під
час неспання. Порушення сну може бути причиною недостатньої актив-
ності дитини під час неспання, порушення її пізнавальної діяльності, тоб-
то порушення нормального функціонування нервової системи загалом.
Перші місяці життя дитина спить більшу частину доби, але її сон
дуже відрізняється від сну дорослої людини. Після засинання ми пори-
наємо у глибокий сон, який триває 2—3 години і чергується з фазами
поверхового сну (на межі пробудження), під час якого спостерігаються
швидкі рухи очних яблук, зміна положення уві сні, рухи кінцівками. На
відміну від дорослого, у новонародженого фаза глибокого, повільного
засинання настає не одразу, а лише за 20—30 хвилин. Глибокий сон не-
мовляти триває не більше однієї години, а потім знову змінюється швид-
ким сном, під час якого повіки його починають рухатися, воно то здри-
гається, то посміхається, то раптом насупиться, схлипне або заплаче.
Якщо дитину не турбувати, сон знову поглибиться. Не поспішайте її бу-
дити, перевіряючи пелюшки, гойдати чи трясти колиску. Це може при-
звести до передчасного пробудження дитини і погіршити її настрій.
У новонароджених цик ли швидкого глибокого сну коротші, а цикли
швидкого поверхового сну — триваліші, тому їхній сон сторожкіший,
ніж у дорослих, вони швидко пробуджуються, якщо починають відчува-
ти дискомфорт, причинами якого можуть бути голод, відчуття холоду,
болісні відчуття. Таким чином, поверховий	сон	дитини	має	також	і	за-
хисну	функцію:	він	сприяє	швидкому	пробудженню	при	мінімаль-

147
ній	загрозі	її	безпеки. Дитина повинна вміти швидко пробуджуватися,
щоб своєчасно пок ликати на допомогу й уникнути проблем. Крім того,
поверховий сон корисний для розвитку головного мозку дитини.
У міру зростання дитини періоди глибокого сну подовжуються, а
поверхового — коротшають, частота пробудження зменшується і по-
ступово сон малят стає зрілим. Більшість дітей перші місяці життя заси-
нають одразу після годування і сплять до наступного. У деяких дітей сон
менш спокійний і вони потребують до себе більшої уваги.
Постарайтеся подбати про те, щоб дитина спала спокійно, взявши
до уваги такі рекомендації:
Перед тим як покласти дитину спати, провітріть приміщення.
Малюк повинен перебувати в теплі, але повітря в кімнаті має
бути прохолодним: комфортна температура у дитячій кім-
наті — 18 —21 °С. Не ставте ліжко близько від джерела те-
пла (батареї центрального опалення або, якщо ви живете в
селі, — пічки). Малюк легко перегрівається, він не здатен ще
регулювати температуру свого тіла, тому, керуючись добри-
ми намірами, ви можете довести його до теплового удару.
Звичайно, це вкрай рідкісний випадок, але підвищення тем-
ператури у дитини як результат надмірної турботи — зовсім
не рідкість! Укривайте дитину, але не дуже кутайте її: це може
бути небезпечно.
Найкраще дитина засинає на руках матері під час годування,
а іноді їй вдається це лише при заколисуванні. Якщо інакше
не виходить, краще піти їй назустріч.
Якщо малюк заснув на руках, зачекайте 20—30 хвилин, доки він
порине в глибокий сон, і тільки після цього покладіть його в ліжко.
Іноді йому заважають заснути власні ручки й ніжки, які здри-
гаються саме в ту мить, коли він поринає у глибокий сон. Тому
якщо малюк прокидається від власних здригань, сповивайте
його перед сном, але не туго. Деякі діти полюбляють засинати
сповитими аж до 2—3 місяців.
Якщо дитина перед сном активно смоктала, заковтуючи при
цьому повітря, потримайте її декілька хвилин вертикально,
щоб повітря вийшло.
Укладаючи дитину спати, говоріть їй ласкаві, ніжні слова. Сон
дитини може бути неспокійним, якщо порушено психоемо-
ційний контакт з матір’ю.
Поставте на ніч лампу зі змінним освітленням або нічник, щоб
спостерігати за дитиною, не турбуючи її.
Проблеми, що виникають під час догляду за малюком

148
Розділ 3. ДОГЛЯД ЗА МАЛЮКОМ
Джерела голосних звуків, розташовані недалеко від дитини,
можуть порушувати сон дитини і справляти шкідливий вплив
на її розвиток. Дитина реагує швидше не на сам шум, а на змі-
ну його інтенсивності, тому буде краще, якщо вона звикне
засинати під час спокійної, розміреної бесіди. Необхідності
створювати під час сну ідеальну тишу немає.
Від народження намагайтесь проводити межу між днем і ніч-
чю, щоб дитина поступово зрозуміла, які години призначені
для сну, а які — для неспання.
Спочатку денний та нічний сон дитини буде безладним, малюк ще
не чітко їх розмежовуватиме. Ви маєте йому в цьому допомогти.
Удень не варто в кімнаті утворювати затемнення та ідеальну тишу, а
спати він може у переносній колисці. Коли малюк, прокинувшись, покли-
че вас, можете взяти його з ліжка, супроводжуючи переміну пелюшок чи
підгузків ласкавою розмовою. Вночі, якщо він прокидається для годуван-
ня, робіть це спокійно, при слабкому освітленні нічної лампи; старайтесь
менше розмовляти, а підгузок міняйте, якщо він зовсім мокрий або якщо
це непокоїть малюка. Поступово ваша дитина зрозуміє, що вночі розва-
жатися не слід, і, найімовірніше, пристосується до вашого режиму.
Цілком зрозуміла мрія усіх батьків — щоб дитина вночі спала, нада-
ючи можливість виспатися й мамі. Але деяким неспокійним мамам час-
то здається, що їхня дитина спить дуже багато, іноді ж викликає занепо-
коєння її надто тривале неспання. То скільки ж вона повинна спати?
Передусім це залежить від віку: що менша ваша крихітка, то трива-
ліший її сон. Новонароджені сплять близько 20 годин на добу, і це вва-
жається нормальним. Якщо малюк здоровий, нормально набирає вагу,
не слід його будити, якщо іноді він пропустить час годування. Він сам
повідомить, що голодний.
Одномісячна дитина спить понад дві третини доби, а 10-місячна —
цілу ніч, удень перериваючи своє неспання двома-трьома паузами для
сну. Тривалість і характер сну зумовлені не тільки віком дитини, а й її
індивідуальними особливостями, які можуть проявлятися вже від на-
родження. Вам слід враховувати біоритми малюка, щоб своєчасно його
годувати, сповивати, купати.
У	якому	положенні	має	спати	дитина?
Існує три варіанти положення новонародженої дитини під час сну:
на боку, на спині, на животі. Ми невипадково розглядаємо їх: більшість
педіатрів схильні до того, що немовля має спати на боку або на спині.
Але і в тому, і в іншому випадку важливо наглядати за малюком під час
сну перші місяці його життя.

149
Якщо дитина спить на боку, підкладіть згорнуту ковдру або подуш-
ку так, щоб вона не перевернулась на живіт. Якщо на спині — потурбуй-
тесь, щоб одразу після годування вона не відригнула і молоко не потра-
пило їй у дихальні шляхи.
Положення на животі не рекомендується, тому що у дитини під час
сну голова різко повернута набік. Через це може погіршитися кровопо-
стачання головного мозку і особливо дихального центру, отже — пору-
шитися контроль за диханням, а це в перші 3—4 місяці небезпечно.
З кожним місяцем дитина стає активнішою, зригує менше; вона
сама вже може вибирати позу під час сну, а ваш страх за її безпеку по-
ступово слабшає.
Чи припустимо, щоб дитина спала в одному ліжку з мамою? Багато
мам, не замислюючись над цим, годують дитину лежачи, засинають і
прокидаються разом з нею, бо їм це подобається. Дитина, відчуваючи,
що мама поряд, швидше заспокоюється, засинає; її присутність додає
малюкові почуття захищеності.
Нині багато педіатрів і психологів рекомендують робити саме так,
вважаючи це однією з умов адаптації дитини до зовнішнього середо-
вища після народження. Ми не можемо однозначно погодитися з цією
думкою. По-перше, не завжди перебування дитини вночі біля грудей
матері забезпечить їм обом спокійний сон і відпочинок. По-друге, не
варто цілком ігнорувати присутність тата. Мабуть, відповідь знаходить-
ся десь посередині. Бажано все-таки, щоб дитина перші місяці життя,
перебуваючи в одній кімнаті з батьками, спала в своєму ліжку, а макси-
мальний контакт з мамою, якщо є бажання, можна забезпечити, просто
присунувши її колиску до свого ліжка. Це дасть змогу вам контролювати
стан дитини, а малюк, відчуваючи близькість мами завдяки її швидкому
реагуванню на його сигнали, почуватиметься поряд з нею спокійніше.
Якщо цього недостатньо для дитини і для мами, то, укладаючи малюка
у батьківське ложе, подбайте про його безпеку і пам’ятайте, що спокій-
ний сон мами також важливий для дитини: він забезпечує їй достатню
кількість молока, а також психологічну рівновагу в сім’ї удень.
Малюк неспокійний: як йому допомогти?
	 Ви	припускаєтеся	великої	помилки,	якщо	з	виховною	ме­
тою	 не	 втішаєте	 дитину.	 Вона	 завжди	 плаче	 з	 якоїсь
причини...	Спробуйте	її	знайти.
Проблеми, що виникають під час догляду за малюком

150
Розділ 3. ДОГЛЯД ЗА МАЛЮКОМ
Дитина плаче часто, бо з народженням на світ у неї виникло бага-
то проблем, а іншого способу повідомити вас про свої неприємності у
неї немає. Ваше інстинктивне бажання негайно взяти її на руки не тіль-
ки зрозуміле, а й взагалі виправдане. Не бійтеся розпестити малюка, він
має знати, що ви завжди його втішите.
На перший погляд може видатися, що всі діти плачуть однаково.
Насправді це зовсім не так. Кожна дитина має свою інтонацію, яка змі-
нюється залежно від приводу.
	 Про	 свої	 проблеми	 малюк	 може	 повідомити	 вас	 тільки
криком	 і	 підвищеною	 руховою	 активністю.	 Відомо,	 що
коли	дитина	відчуває	біль,	вона	відводить	великі	пальці
на	руках	і	згинає	пальці	ніг.	При	болях	у	животику	актив­
но	рухає	ніжками,	наче	перебираючи	ними.	При	неприєм­
них	відчуттях	у	вушках	вона	крутить	голівкою.
Залежно від того, що є причиною, плач новонародженого зву-
чить по-різному, і уважні та люблячі батьки одразу чи трохи згодом
це розуміють. Щоб вам легше було зорієнтуватись і допомогти своє-
му малюкові, ми пропонуємо ознайомитися з характеристиками пла-
чу дитини, складеними педіатром проф. О . М. Фатєєвою і психологом
Ж. Д . Царегородською.
Закличний	плач — дитина кричить 5—6 секунд, потім робить па-
узу на 20—30 секунд, очікуючи результату, потім знову кричить при-
близно 10 секунд і знову замовкає на 20—30 секунд. Цей цикл повто-
рюється кілька разів, при цьому плач поступово подовжується, доки не
переходить у суцільний.
Голодний	плач — починається із закличного. Якщо мама підійшла і
взяла малюка на руки, але не запропонувала груди, то плач переходить
у сердитий крик, що поєднується з пошуковими рухами головою, до
того ж під час пошуку дитина замовкає. Якщо мама й після цього не го-
дує дитину, то вимогливий плач переходить у плач із захлинанням.
Плач	через	біль — це плач із відтінком страждання й безвиході. Це
досить монотонний безупинний плач, під час якого періодично вини-
кають сплески розпачливого крику, що, мабуть, відповідає посиленню
больових відчуттів.
Плач	під	час	сечовипускання — схожий на писк або пхикання, ко-
тре може перейти в крик перед самим моментом сечовипускання, якщо
мама не розуміє дитину і не допомагає їй, вчасно висаджуючи.

151
Плач	 через	 бажання	 заснути — доволі монотонне пхикання,
скарга, яка супроводжується позіханням і частим кліпанням очима.
Крім того, за допомогою плачу дитина може виявляти різні емоцій-
ні переживання — образу, скаргу, занепокоєння, душевне страждання,
безнадію тощо.
Зазвичай перше, що спадає на думку мамі, яка почула плач, це —
малюк голодний! У більшості випадків так воно і є. Деякі малюки почи-
нають плакати, ще не прокинувшись, і так само швидко заспокоюються,
наївшись. Як правило, мами швидко розпізнають плач голодної дитини,
коли вся її поведінка і рухи виражають нетерпіння. У такому разі заспо-
коїти малюка неважко: достатньо його просто нагодувати.
	 Але	причиною	плачу	дитини	може	бути	не	тільки	голод.
•	 Якщо	 дитина	 плаче,	 обов’язково	 огляньте	 її	 шкіру,	 пе­
ревірте,	 чи	 немає	 ПОПРІЛОСТЕЙ,	 чи	 не	 відчуває	 вона	 дис­
комфорту	через	незручне	сповивання?	Розправте	на	ній
одяг,	пелюшки.
•	 Дитині	 може	 бути	 надто	 жарко	 або,	 навпаки,	 холодно.
І	те	й	інше	може	її	нервувати	й	непокоїти.
•	 Можливо,	 ДИТИНІ ХОЧЕТЬСЯ «ЗГАДАТИ» СВОЄ ВНУТРІШНЬОУТРОБНЕ
ЖИТТЯ.	Розгорніть	її	і	 притуліть	до	 себе	 так,	 щоб	 її	 шкі­
ра	максимально	контактувала	з	вашою.	Часто	діти	при
цьому	заспокоюються.
•	Особливості	нервової	системи	малюка	такі,	що	він	легко
перевтомлюється.	Це	 також	є	однією	з	поширених	при­
чин	 плачу.	Іноді	рятівним	засобом	буває	заколисування.
Якщо	 вам	 пощастило	 в	 такий	 спосіб	 заспокоїти	 малю­
ка,	 хай	це	вас	 не	бентежить.	Головне,	що	йому	від	цього
полегшало,	і	отже,	заспокоїлась	уся	сім’я.
•	Перші	3	місяці	життя	дитину	часто	непокоять	«коль­
ки»	 у	 животі.	 Кольки	 в	 кишечнику	 —	 це	 біль,	 зумов­
лений	 спастичними	 явищами,	 а	 спазм,	 у	 свою	 чергу,
спричинений	 збільшенням	 газоутворення	 в	 кишечни­
ку	(мабуть,	 таким	 чином	 він	 пристосовується	 до	 но­
вих	 умов	 харчування).	 Найчастіше	 з	 цієї	 причини	 ма­
люк	 плаче	 після	 вечірнього	 годування,	 між	18­ю	 і	 21­ю
годинами.	 Іноді	 він	 кричить	 так	 сильно,	 немов	 блага­
ючи	про	допомогу,	що	батькам	буває	важко	це	витри­
мати.	Від	чого	ж	малюкові	полегшає?	Полегшає	в	тому
Проблеми, що виникають під час догляду за малюком

152
Розділ 3. ДОГЛЯД ЗА МАЛЮКОМ
разі,	якщо	кількість	газів	у	кишечнику	зменшиться	або
послабшає	спазм.
Ось кілька	 порад, які допоможуть вам впоратися з проблемою
«кольок».
Найперше, візьміть	 малюка	 на	 руки і притисніть його жи-
вотиком до себе, пок лавши голівку на своє плече. Можливо,
цього буде достатньо, щоб він заспокоївся. Можна пок ласти
його животиком собі на коліна.
Покладіть йому на животик теплу	 (попередньо	 пропрасо­
вану)	пелюшку. Тепло розслабить м’язи кишечнику, і спазм
послабшає. У деяких випадках це полегшує стан немовляти,
який плаче.
Під час погладжування животика можна дати дитині соску, це
може її заспокоїти.
Трубка	 для	 газовідведення завжди є в арсеналі засобів до-
гляду за дитиною і, можливо, допоможе їй. Покладіть малю-
ка на лівий бік або на спинку, притисніть ніжки до животика.
Заокруглений кінець трубки змастіть вазеліном або дитячою
олійкою. Лівою рукою роз’єднайте сіднички малюка і кругови-
ми рухами правої руки обережно введіть трубку в анальний
отвір не глибше ніж на 5—10 см. Її можна залишити у прямій
кишці на 10—20 хвилин, а тим часом — погладьте животик за
годинниковою стрілкою. Ви можете почути, як виходять гази,
які турбують малюка. Проте часто буває й так, що трубка запов-
нюється випорожненнями, а гази залишаються в кишечнику
або вийде їх небагато, що не зарадить справі. Не втрачайте на-
дії! Продовжуйте носити й заспокоювати малюка; ваше спів-
чуття конче потрібне йому вже тому, що в такий неприємний
момент він відчуває, що ви поряд і готові йому допомогти.
Якщо ви годуєте дитину груддю, продумайте	 свій	 раціон
харчування. Вживання міцного чаю, кави, капусти, бобових,
великої кількості сирих овочів і фруктів, проносних препара-
тів може викликати кольки в малюка.
Якщо ви впевнені в тому, що дитину непокоять «кольки» в жи-
воті, можна приготувати відвар трав, що мають спазмолітич-
ну дію (див. додатки). Застосування лікарських препаратів з
адсорбуючою дією (активоване вугілля, смекта, еспумізан та
ін.) також допомагає боротися з кольками, але краще, якщо їх
призначатиме лікар.

153
Засобом негайної допомоги (і тільки!) може стати клізма з теп-
лим відваром ромашки. Проти застосування клізми сьогод-
ні висловлюється чимало фахівців, але вона здатна врятува-
ти вас, якщо цього не зробила газовідвідна трубка. Коли гази
розташовані вище тієї ділянки, куди доходить трубка, вони
після клізми вийдуть разом із випорожненнями і малюк, за-
спокоївшись, засне. Але ще раз нагадуємо: не слід зловжи-
вати к лізмою і газовідвідною трубкою, спробуйте допомогти
дитині іншими способами.
Діти, яких непокоять «кольки», зазвичай добре ростуть і розвива-
ються, нічим не відрізняючись від інших малюків, а після 2,5—3 місяців
плачуть набагато рідше.
У малюка може боліти не тільки животик. Якщо ви побачили, що
він плаче через біль, не відкидайте й іншої причини. Це може бути біль
у	 вусі. Найчастіше так і буває, коли в малюка нежить. У цьому разі по-
рушується прохідність євстахієвої труби, що з’єднує носоглотку з се-
реднім вухом, і барабанна перетинка втягується, спричиняючи біль.
Нежить часто спричиняє запалення середнього вуха у дітей раннього
віку. Зазвичай призначають судинозвужувальні краплі в ніс, але це тре-
ба погодити з лікарем, а зігрівальний компрес на вушко ви можете зро-
бити самі (див. с . 482 —483). Не забудьте зміряти температуру, яка май-
же завжди супроводжує гострий отит, і пам’ятайте, що він небезпечний
через ускладнення. Тому, якщо ви запідозрили запалення вух у вашої
дитини, обов’язково зверніться до лікаря.
Незвичайний «монотонний»	 крик дитини спостерігається при
ураженні головного мозку. Зазвичай при цьому порушується її стан:
підвищується температура тіла, дитина млява, неактивна, неадекват-
но реагує на ваш дотик тощо, тому такий	плач	має	вас	насторожити	і
змусити	негайно	звернутися	до	лікаря.
Іноді дитина плаче або кричить не тому, що відчуває себе нещас-
ною чи страждає. Це може означати просто прохання: «Будь ласка, візь-
міть мене на руки!» Але й такий плач є причиною природної потреби,
яку слід обов’язково задовольнити. Не бійтеся розпестити дитину, зали-
шаючи її саму і чекаючи, доки вона замовкне. Ця практика давно заста-
ріла. Врешті-решт, вона справді припинить плакати, але не тому, що за-
доволена, а тому, що втомилася. Незадоволена потреба лишається, але
до неї додається відчуття дитини, що її покинули, що їй бракує любові й
розуміння. Неуважність з боку батьків може призвести до того, що ди-
тина виросте відлюдькуватою, з нею важко буде спілкуватись. Діти, ко-
трі виховуються в дитячих будинках, плачуть рідко, але не тому, що в
Проблеми, що виникають під час догляду за малюком

154
Розділ 3. ДОГЛЯД ЗА МАЛЮКОМ
них немає проблем, а тому, що вони знають: на їхній плач відгукнуть-
ся не одразу і не так, як їм хотілося б, або не відгукнуться зовсім. Адже
малюкові потрібні любов і піклування, і якщо до його плачу ставляться
серйозно і з розумінням, це зовсім не означає, що він виросте розніже-
ним і розпещеним, чого часто побоюються батьки. Якщо ви до кінця не
розумієте, чого саме не вистачає дитині, навіть від самої вашої уваги їй
стане добре й спокійно.
Тривалий плач, на який немає відгуку з боку мами або людей, що
оточують дитину, викликає у неї комплекс занепокоєння, образи, а іно-
ді може стати причиною захворювань у подальшому.
Звісно, ми перелічили не всі причини плачу, але, намагаючись до-
помогти дитині в цей період її життя, можливо, ви й не помітите, як вона
вже подорослішала. Після 3 місяців її вже менше турбуватимуть про-
блеми з животиком, закінчиться період її адаптації і, якщо вона здоро-
ва, то плакатиме набагато менше.
ДЕЯКІ ІНШІ ПРОБЛЕМИ
Перинатальне ураження нервової системи
Ми вирішили ознайомити вас із цим поняттям, оскільки цей діагноз
часто стоїть у витягу з пологового будинку і дуже хвилює батьків.
Він може свідчити про зміни центральної нервової системи, зумов-
лені дією шкідливих чинників, які впливають на дитину під час її внутріш-
ньоутробного розвитку, під час пологів або одразу після народження.
Зміни нервової системи можуть бути різноманітними, і за характером, і
за важкістю. Найчастіше вони функціональні, а отже — цілком оборот-
ні.
Основний несприятливий чинник, що впливає на розвиток плода і
на стан новонародженого, — кисневе голодування (асфіксія, або гіпок­
сія). Наслідком цього короткочасного кисневого голодування є перина-
тальна енцефалопатія.
У разі перинатального ураження ЦНС лікар відзначає деякі осо-
бливості у поведінці новонародженого: це або пригнічення централь-
ної нервової системи і рефлексів, або, навпаки, підвищена збудливість.
Часто дитина потребує додаткового лікування, котре призначає лікар-
невропатолог. Проте для таких дітей догляд, який водночас є й спосо-
бом спілкування, надзвичайно важливий і є невід’ємною, а часто основ-
ною частиною лікування.

155
Пупкова грижа
Пупкова грижа — це випинання круглої чи овальної форми у ді-
лянці пупка, яке у новонародженого і немовляти виникає внаслідок
вродженої слабкості тканин, що утворюють пупкове кільце. Якщо ди-
тина кричить і непокоїться, внаслідок збільшення внутрішньочеревно-
го тиску через це кільце виходить вміст грижового мішка і випинання
збільшується. Зазвичай пупкова грижа не непокоїть дитину, але треба
пам’ятати про те, що вона може защемитися. Це трапляється рідко, але
ви обов’язково таке помітите і не тільки тому, що дитина кричатиме. У
цьому разі грижове випинання не вправляється, стає дуже болісним,
щільним, з’являється почервоніння.
У більшості випадків у міру зростання і розвитку малюка тканини пуп-
кового кільця міцніють і грижа зникає сама собою. Хірургічне лікування
потрібне тоді, коли вона має великі розміри або в однорічному віці пуп-
кове кільце не затяглося і грижа не зникла. Не плутайте грижові випинан-
ня зі шкірною складкою в ділянці пупка, яка зазвичай спостерігається у
дітей з незначним підшкірно-жировим шаром або у недоношених. У міру
того як дитина росте і набирає вагу, шкірна складка розпрямляється.
Чи небезпечна гикавка?
Практично — ні. Вона часто спостерігається у малюків перших міся-
ців життя у зв’язку з незрілістю нервової регуляції і є скороченням діа-
фрагми. Найчастіше гикавка не є ознакою якогось захворювання і непо-
коїть дитину після відригування, коли вона з жадобою висмоктала дещо
більше молока, ніж звичайно, або коли їй холодно. У немовлят гикав-
ка може бути наслідком емоційної реакції на зовнішні подразники, тому
нерідко вони починають гикати після того, як довго плакали. Щоб допо-
могти малюкові позбавитися цієї неприємності і якомога швидше засну-
ти, спробуйте його зігріти, притуливши до себе, або прикладіть до груді.
Ріжуться зубки
Чи хворіють дітки під час прорізування зубів? Оскільки це процес
фізіологічний, педіатри мусять відповісти «ні». Проте й вони, й мами, які
виростили хоча б одну дитину, знають, що інколи в малюка при цьому
трапляються, здається, безпричинні примхи, неспокійний сон, іноді під-
вищується температура й виникають проблеми з випорожненням. Але
кожен досвідчений лікар обов’язково шукатиме причину в іншому й не
залишить дитину без спостереження, обмежившись діагнозом «Реакція
на прорізування зубів». Тому, навіть якщо ви майже впевнені, що темпе-
Деякі інші проблеми

156
Розділ 3. ДОГЛЯД ЗА МАЛЮКОМ
ратура чи пронос у дитини спричинені цим, обов’язково викличте лі-
каря. Нерідко трапляється, що дитина потрапляє до лікарні саме тому,
що батьки переоцінили свою компетентність у питаннях, пов’язаних із
її здоров’ям.
Чи можна допомогти малюкові в цей період? Передусім поставтесь
до нього з розумінням. Його «примхи» — найімовірніше, ознака того, що
він потребує вашої підтримки (принаймні моральної). Уникайте контак-
тів малюка зі сторонніми предметами; зробіть так, щоб усе, що він тягне
у рот, було чистим. У цей період він уразливий більше, ніж зазвичай, і
не лише психічно. Придбайте в аптеці спеціальні іграшки (вони присто-
совані для того, щоб малюк угамовував своє бажання щось погризти).
Деякі з них усередині містять спеціальну рідину чи воду. Охолодивши
таке кільце, ви можете зменшити неприємні відчуття дитини, пов’язані
з прорізуванням зубів.
Годуючи дитину, дайте їй шматочок очищеного яблучка, скибочку
підсушеного хлібця чи сухарик. Звичка до жування (а не лише до ков-
тання) — запорука не тільки нормального травлення, але й формуван-
ня правильної мови.
Якщо вам запропонують в аптеці спеціальний гель, знайте, що біль-
шість із них виготовлено на основі місцевих знеболювальних засобів і
не мають лікувальної дії. Дитина, отримавши такий засіб, відчуватиме
оніміння слизової, яке не завжди буде їй приємним.
Що таке крипторхізм?
Так називається затримка опускання яєчка в мошонку. Крип-
торхізм спостерігається майже у 20 % недоношених і у 5 % доноше-
них хлопчиків. Це порушення пов’язане зі сповільненим проходжен-
ням яєчка по паховому каналу. За час внутрішньоутробного розвитку
цей процес зазвичай завершується, але будь-що може призвести
до того, що на момент народження яєчка в мошонку не опустились.
Часто упродовж перших місяців життя яєчка опускаються в мошонку
без спеціального лікування. Більш ніж у половині випадків цей процес
завершується до кінця першого року. Але якщо цього не відбуваєть-
ся, треба порадитись з лікарем, іноді потрібне хірургічне втручання,
інакше крипторхізм може негативно вплинути на статевий розвиток
хлопчика.
Уроджений вивих стегна
Мабуть, найчастіша форма вроджених порушень опорно-рухового
апарату — вроджений вивих стегна. Якщо у дитини ще недорозвинута

157
вертлюжна западина, яка утворює порожнину тазостегнового суглоба
(цей стан називається «дисплазія»), виникає неправильне положення
стегнової кістки. На тлі дисплазії, якщо не вжити необхідних заходів, у
подальшому формується вивих. Уроджений вивих тазостегнових сугло-
бів може бути однобічним або двобічним, причому найчастіше він трап-
ляється у дівчаток.
За зовнішніми ознаками визначити дисплазію тазостегнового су-
глоба не дуже просто, тому дітей до 3-місячного віку має оглянути ор-
топед у дитячій поліклініці.
До симптомів цього захворювання, котрі можуть помітити й самі
батьки, належать нерівномірність, несиметричність складок шкіри на
стегнах і сідничках, а пізніше — неоднакова довжина ніжок.
Якщо у немовляти діагноз дисплазії встановлено несвоєчасно, то
ознаки захворювання проявляються тоді, коли дитина стає на ніжки.
Такі діти починають ходити пізніше і хода в них нестійка: при однобічно-
му вивиху дитина накульгує на одну ніжку, а при двобічному — ходить
перевальцем, як каченя, і тому така хода називається «качиною».
Лікування вродженого вивиху стегна має проводитися спеціаліс-
том-ортопедом, він визначає і обсяг, і характер лікувальних заходів. Ви
маєте забезпечити дитині правильний догляд і необхідну психологічну
підтримку навіть у тому разі, коли дитині лише один місяць. Не варто зі-
тхати з приводу того, що їй не поталанило, що їй доведеться деякий час
перебувати у певному вимушеному положенні. Від вас залежить, на-
скільки комфортними будуть її тимчасові незручності.
Судомний синдром
Судомний синдром супроводжує багато захворювань. Найчастіше
він розвивається на тлі підвищеної температури, але якщо судоми у ди-
тини виникли навіть один раз, її обов’язково треба показати невропа-
тологу. Під судомами розуміють мимовільне скорочення м’язів, яке ви-
являється у поштовхоподібних посмикуваннях рук, ніг, тулуба, очей,
лицьових м’язів (клонічні судоми) або в повільному напруженому ви-
довженні тулуба (тонічні). Причина виникнення судом — подразнення
певних нервових к літин, котрі реагують на електричні імпульси, що ви-
никають у разі захворювань головного мозку або мозкових оболонок,
гострих порушень обміну речовин, епілепсії та ін. Напад судом може
виникнути в разі підвищення температури і емоційного збудження.
Іноді судоми нелегко відрізнити від звичайних рухів немовляти.
Тому їх називають «невловимими». Дитина може поводити очима ліво-
руч-праворуч, вгору-вниз, у неї посмикуються очні яблука, багаторазо-
Деякі інші проблеми

Розділ 3. ДОГЛЯД ЗА МАЛЮКОМ
во повторюються кліпання повіками й примружування. Малюк незвич-
но плямкає, робить смоктальні рухи, загрібає руками, наче пливе, або
рухає ногами, як під час їзди на велосипеді. Усі ці рухи мають нав’язли-
вий характер і з’являються наче зовсім недоречно. У нього може рапто-
во зупинятися або прискорюватися дихання. Дитина несподівано блід-
не або червоніє.
Нерідко судоми виглядають як раптові розгинання усіх кінцівок
або згинання рук і розгинання ніг, які супроводжуються ледве помітни-
ми рухами. Такі судоми найчастіше бувають у недоношених новонаро-
джених. Це може бути ознакою дефіциту кальцію в крові, що спостері-
гається при рахіті, спазмофілії (див. розділ 7).
	 Що	робити	батькам,	якщо	в	дитини	почалися	судоми?
•	Якщо	в	малюка	стався	судомний	напад,	постарайтеся	не
панікувати,	хоч	це	досить	важко.
•	Не	трясіть	його,	намагаючись	повернути	до	пам’яті.	Не
тримайте	 за	 руки	 й	 за	 ноги,	 прагнучи	 зменшити	 його
мимовільні	рухи	кінцівками	та	скорочення	м’язів.
•	 Попросіть	 когось	 викликати	 «швидку	 допомогу»;	 якщо
нікого	 поруч	 немає	 —	 зробіть	це	самі,	не	залишаючи	ди­
тину	без	нагляду.
•	Головне	—	миттєво	оцінити	ситуацію	й	убезпечити	ма­
люка,	щоб	під	час	судом	він	не	зазнав	травми.	Покладіть,
якщо	це	можливо,	його	 голову	собі	на	коліна	й	послабте
на	ньому	одяг.
•	 Простежте	 за	 тим,	 щоб	 дитина	 не	 прикусила	 язика.
Якщо	 малюк	 не	 дихає	 (немає	 рухів	 грудної	 клітки),	 по­
старайтесь	 відкрити	 йому	 ротик	 і	 перевірити:	 мож­
ливо,	 сталося	 западання	 язика,	 який	 перекрив	 дихальні
шляхи.	 Помістіть	 між	 верхніми	 й	 нижніми	 зубами	 згор­
нутий	у	джгут	вафельний	рушник.
•	 Після	 того	 як	 дитина	 отямилася,	 вона	 навряд	 чи	 щось
згадає.	 Іноді	 після	 судомного	 нападу	 діти	 засинають.
У	 цьому	 разі	 краще	 не	 порушувати	 сон	 дитини,	 але	 не
с лід	залишати	її	саму.
•	Якщо	лікар	«швидкої	допомоги»	пропонує	госпіталізацію,
не	 відмовляйтеся:	 необхідно	 з’ясувати	 причину	 судом,
оскільки	інколи	такі	ситуації	можуть	повторюватися.

161
ВИГОДОВУВАННЯ ДИТИНИ ГРУДДЮ
	 Постарайтесь	годувати	дитину	груддю.	Якщо	для	неї	це
життєво	необхідно,	то	для	вас	—	можливість	отрима­
ти	справжню	насолоду.
Грудне молоко — ідеальна їжа
(Декілька переконливих доказів на користь грудного вигодовування)
Природа про все подбала, і тому одразу після народження для ма-
люка завжди є готова до вживання і нічим не замінна їжа — мамине мо-
локо. А чи завжди мама готова до того, щоб годувати дитину?
Підготовка до цього важливого і, незважаючи на всю простоту,
дуже відповідального процесу відбувається ще до народження малюка.
Змінюється, налаштовуючись на грудне вигодовування, функціонуван-
ня ендокринної системи. Збільшуються в розмірах і перебудовуються,
пристосовуючись до вироблення молока і годування, молочні залози.
В останні місяці вагітності і безпосередньо перед пологами вони вже
виробляють молозиво, яким буде харчуватися малюк у перші дні піс-
ля народження. За 2—3 тижні до пологів навколососкові ділянки мо-
лочних залоз заселяються біфідо- і лактобактеріями, котрі дуже важ-
ливі для становлення імунітету у новонародженого. Від того, наскільки
відповідально ви поставитесь до того, щоб ваш малюк мав повноцінне
харчування, тобто мав більше шансів бути цілком здоровим, — багато в
чому залежить його подальше благополуччя.
Дуже рідко маму доводиться переконувати у перевагах годування
груддю, але якщо ви в чомусь сумніваєтесь, то постараємось ще раз на-
гадати вам, чому для малюка немає нічого кращого за грудне молоко.
Основні поживні речовини (білки, жири, вуглеводи, мінеральні
солі), необхідні для розвитку дитини, знаходяться у грудному моло-
ці у співвідношенні, яке найповніше відповідає потребам її організму.
Більше того: завдяки наявності в молоці травних ферментів воно має
здатність до «самоперетравлення», оскільки, порівняно з дорослими, у
дитини ще недостатньо функціонують ферменти кишечнику. Тому груд-
не молоко засвоюється краще.
Білки, які містяться в грудному молоці, за своєю будовою набли-
жаються до білків крові дитини, надходять туди майже в незмінно-
му вигляді і за малим (!) винятком не вик ликають алергічних реакцій.
Потрапляючи у шлунок малюка, вони звурджуються дрібними пластів-

162
Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
цями, рівномірно розподіляються в кишечнику і практично повністю
засвоюються. Частина білків являє собою готові антитіла, здатні захис-
тити малюка від багатьох інфекцій.
Жири, що містяться в грудному молоці, є постачальниками гормо-
нів і біологічно активних речовин, потрібних для росту і розвитку дити-
ни. Це переважно особливі (поліненасичені) жирні кислоти, необхідні
для побудови нових клітин, нормального дозрівання і функціонування
нервової системи, а в самому молоці є фермент — ліпаза, що полегшує
засвоєння жирів.
Вуглеводи жіночого молока представлені переважно молочним
цукром — лактозою, яка не тільки забезпечує організм дитини енер-
гією, а й створює в кишечнику сприятливі умови для розмноження ко-
рисних бактерій (біфідум-бактерій), що стимулюють вироблення вітамі-
нів і захищають малюка від кишкових інфекцій.
Мінеральні	 речовини (кальцій, фосфор, залізо, мікроелементи)
знаходяться в грудному молоці у співвідношеннях, що найповніше від-
повідають потребам організму, який росте, а засвоєння їх відбувається
набагато легше, ніж із коров’ячого молока або штучних сумішей.
Крім основних поживних речовин, у молоці містяться вітаміни, які
беруть участь в обмінних процесах організму. З грудним молоком дити-
на отримує гормони, які сприяють її фізіологічному розвитку і дозріван-
ню нервової системи, легенів, травного тракту, становленню імунітету.
Під час смоктання з груді у малюка правильно формується щелеп-
ний апарат, м’язи рота, язика, узгоджено працюють легені й серце.
І, нарешті, грудне вигодовування позитивно впливає на стосунки
мами й дитини і є основною умовою їх психологічного комфорту. Діти,
що перебувають на грудному вигодовуванні, завжди відзначаються
особливим блиском очей, вираженим пожвавленням під час годуван-
ня, бархатистістю і пружністю шкіри. Порівняно з малюками, котрі отри-
мують замінники жіночого молока, вони рідше хворіють, а гострі рес-
піраторні захворювання і кишкові інфекції, як правило, мають легший
перебіг і рідко ускладнюються. Це пояснюється унікальною властивіс-
тю грудного молока передавати захисні чинники від мами до дитини.
Фізичний розвиток дітей, які отримують грудне молоко, і тих, ко-
трих вигодовують штучними сумішами, зазвичай відрізняється мало,
але діти, яких годують груддю, менше хворіють на ожиріння і різнома-
нітні ендокринні захворювання, а біологічне дозрівання у них прохо-
дить більш природно і рівномірно.
Для мами, яка годує груддю, крім задоволення, яке не можна ні з
чим порівняти, є позитивні моменти, що впливають на її здоров’я. Це

163
природніше і швидше відновлення організму після пологів. Годування
груддю сприяє скороченню матки і зменшує ризик післяпологових
уск ладнень; у жінок, які годують груддю, набагато рідше виникають до-
броякісні і злоякісні новоутворення (пухлини) молочних залоз, матки,
яєчників. Сам процес годування позитивно впливає на емоційний стан
мами, а отже — і всієї родини.
Склад	 жіночого	 молока	 несталий. Ви можете помітити, як упро-
довж перших двох тижнів змінюється його зовнішній вигляд. Перші 2—
3 дні після народження малюк отримує молозиво, потім — перехідне
молоко, а за два тижні — зріле молоко, яке вживає весь час, поки зна-
ходиться на грудному вигодовуванні.
Кількість молозива невелика — в середньому 30—50 мл за добу,
але воно повністю задовольняє енергетичні потреби новонародженого.
Це вкрай необхідно малюкові, оскільки об’єм його шлунка ще дуже ма-
лий — усього 7—10 мл. У молозиві міститься у 2,5—3 рази більше білка,
ніж у зрілому молоці, а завдяки високому вмісту в ньому біологічно ак-
тивних речовин і захисних чинників (імуноглобулінів) дитина успішніше
пристосовується до умов позаутробного життя і захищається від бакте-
рій, з якими починає контактувати з перших хвилин свого життя. У дітей,
які отримують молозиво, тобто починають ссати грудь із перших годин
(або в першу добу) після народження, алергічні захворювання трапля-
ються набагато рідше. Зробіть	усе,	що	від	вас	залежить,	щоб	перший
раз	погодувати	дитину	одразу,	як	тільки	вона	народилася.
Як виробляється грудне молоко?
Основна частина молочної залози складається із залозистої тка-
нини, у якій виробляється молоко і через протоки «просувається» до
соска. Перед тим як через сосок потрапити до малюка, молоко зби-
рається в невеликі молочні резервуари — синуси, які знаходяться під
ареолою — навколососковим кружком. У ділянці соска і ареоли роз-
ташовано багато нервових закінчень, які швидко реагують на процес
смоктання і, підвищуючи продукування відповідних гормонів, стиму-
люють вироблення і виділення молока. Мама, яка годує груддю, в цей
час відчуває приплив молока, який іноді супроводжується болісними
відчуттями і виділенням його з другої груді. Таким	 чином,	 саме	году-
вання	дитини	(так	 само,	 як	 і	випорожнення	 груді	 шляхом	 зціджу-
вання)	сприяє	виробленню	молока.
Молоко у залозі розташоване шарами: те, що малюк отримує на по-
чатку годування (розташоване одразу під ареолою) — «перше, або ран­
Вигодовування дитини груддю

164
Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
нє молоко». Воно не таке концентроване, голубу-
ватого кольору (тому мамам часто здається, що
їхнє молоко «синє, рідке», некалорійне і дитина
не наїдається). «Перше» молоко задовольняє по-
требу малюка в рідині і містить вітаміни, зокре-
ма — вітамін D. Приплив ситнішого і калорій-
нішого молока починається пізніше. Найбільш
концентроване молоко — «заднє»; його малюк
отримує наприкінці годування. Порівняно з «ран-
нім» молоком його колір насиченіший, оскільки
в ньому більше жиру. Тому важливо давати ма-
люкові грудь не менше 10—15 хв під час кож-
ного годування, інакше він швидко зголодніє. Те
саме може статися, якщо у мами дуже багато мо-
лока. У цьому разі грудь слід трохи зцідити перед годуванням, орієнту-
ючись на об’єм молока, який ви зціджуєте після годування.
Чи завжди можна годувати дитину груддю?
У деяких випадках, незважаючи на величезне бажання і готовність
мами годувати груддю, лікарі переконливо рекомендують відкласти го-
дування на певний термін або припинити зовсім.
Існують цілком визначені протипоказання щодо прикладання ди-
тини до груді, але це питання завжди розглядається лікарем відповідно
до кожної конкретної ситуації. Якщо у зв’язку зі станом здоров’я дитини
або мами заборона на годування тимчасова, бажано зберегти грудне
молоко до того часу, коли це знову стане можливим. Щоб налагодити і
зберегти функціонування молочної залози, молоко потрібно зціджува-
ти, хоча іноді це важко для мами.
	 Дитина	 не	 повинна	 отримувати	 материнське	 молоко
в	таких	випадках:
•	 ВРОДЖЕНІ ПОРУШЕННЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН У ДИТИНИ. Питання	 про
годування	дитини	в	цьому	випадку	вирішує	тільки	лікар.
При	деяких	уроджених	порушеннях	обміну	речовин	дити­
на	не	в	змозі	засвоїти	деякі	компоненти	молока	і	їй	при­
значається	лікувальне	харчування.
•	 ВІДКРИТА ФОРМА ТУБЕРКУЛЬОЗУ У МАМИ.	У	цьому	випадку	дити	ну
ізолюють	 від	 мами	 мінімум	 на	 2	 місяці,	 поки	 у	 неї	 сфор­

165
мується	 імунітет	 на	 щеплення,	 яке	 зробили	 у	 полого­
вому	 будинку.	 Але	 у	 зв’язку	 з	 тим,	 що	 мама	 змушена
тривалий	час	отримувати	ліки,	дитину,	як	правило,	пе­
реводять	на	штучне	вигодовування.
•	 СИФІЛІС (зараження в останні три місяці вагітності). Якщо	мама	ще
до	 вагітності	була	 хвора	 або	 заразилась	у	перші	місяці,
дитина	 народиться	 вже	 з	 проявами	 вродженого	 сифі­
лісу.	 У	 цьому	 разі	 їх	 лікування	 проводиться	 одночасно	 і
мама	може	годувати.	Якщо	ж	зараження	сталося	в	кінці
вагітності,	 дитина	 може	 народитися	 здоровою	 і	 году­
вати	її	молоком	хворої	матері	не	можна.
•	 Тяжкий	 перебіг	 хронічних	 захворювань	 (серцева,	 нирко­
ва,	 печінкова	 недостатність	 і	 т.	 ін.).	 Якщо	 під	 час	 ва­
гітності	 і	 пологів	 сталося	 загострення	 хронічного	 за­
хворювання,	 мамі	потрібне	лікування,	 яке	через	молоко
може	негативно	впливати	на	здоров’я	дитини,	а	при	пе­
чінковій	і	нирковій	недостатності	в	її	крові	можуть	зна­
ходитись	 шкідливі	 речовини.	 Крім	 того,	 процес	 вироб­
лення	молока	сам	собою	є	серйозним	навантаженням	на
організм	жінки.
•	 ГОСТРІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ У МАТЕРІ. Неадекватна	 поведінка
мами	внаслідок	порушення	 психіки	може	 зашкодити	ди­
тині.
•	 СИНДРОМ НАБУТОГО ІМУНОДЕФІЦИТУ (СНІД). Одразу	 після	 наро­
дження	 неможливо	 визначити,	 заразився	 малюк	 від
мами	 чи	 ні,	 але	 імовірність	 зараження	 висока,	 тому	 він
переводиться	 на	 штучне	 вигодовування	 або	 вигодову­
вання	донорським	молоком.
	 Дитина	тимчасово	не	отримує	материнське	молоко	з	гру-
ді,	якщо:
•	 ОЦІНКАНОВОНАРОДЖЕНОГОЗАШКАЛОЮАПГАРНИЖЧЕ7БАЛІВ(асфіксія,
тяжка пологова травма та ін.) .
•	 ТЕРМІН НАРОДЖЕННЯ ДИТИНИ — МЕНШЕ 32 ТИЖНІВ. Активне	ссан­
ня	 з	 груді	 для	 дитини	 є	 великим	 навантаженням,	 тому
деякий	 час	 годування	 здійснюється	 зцідженим	 молоком
із	піпетки	або	через	зонд.	Мамі	необхідно	зберегти	груд­
не	молоко	до	того	часу,	поки	настане	можливість	году­
вати	дитину	груддю.
Вигодовування дитини груддю

166
Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
•	 ВРОДЖЕНІ ДЕФЕКТИ РОЗВИТКУ, ЩО ПЕРЕШКОДЖАЮТЬ АКТИВНОМУ ЗА-
ХОПЛЕННЮ І СМОКТАННЮ ГРУДІ (щілина м’якого і твердого піднебін-
ня, верхньої щелепи та ін.) . Якщо	у	дитини	 є	вади	розвитку,	її
обов’язково	консультує	спеціаліст	і	питання	про	її	году­
вання	вирішується	 залежно	від	ступеня	і	характеру	по­
рушень.
	 З	 боку	 мами	 можуть	 бути	 такі	 тимчасові	 перешкоди	 до
годування	дитини	груддю:
•	 Велика	 втрата	 крові	 під	 час	 пологів	 і	 в	 піс ляпологовий
період.
•	 Оперативне	 втручання	 під	 час	 пологів	 і	 в	 післяполого­
вий	період.
•	 Вживання	матір’ю	високотоксичних	медикаментів.
Окремого розгляду потребують ситуації, коли мама хвора на яке-
небудь інфекційне захворювання.
ГОСТРІ	 РЕСПІРАТОРНІ	ЗАХВОРЮВАННЯ	І	ГРИП — найчастіше по-
требують відповіді на питання: годувати чи не годувати малюка груд-
дю. Поки дитина перебуває на грудному вигодовуванні, мамі не завжди
вдається уникнути застуди, особливо в зимовий період року. Якщо це
кашель чи нежить, навряд чи варто припиняти годування через небез-
пеку потрапляння інфекції з молоком дитині, але при цьому треба до-
тримуватись заходів безпеки, щоб не заразити малюка:
Ще частіше, ніж звичайно, провітрювати кімнату.
По можливості періодично проводити кварцювання (за до-
помогою побутової кварцової лампи) кімнат, щоб зменшити
кількість вірусів і мікробів у повітрі.
Носити марлеву пов’язку (маску).
Щоб ваші зусилля стосовно маски не виявилися марними, треба мі-
няти її щогодини або навіть кожні півгодини, старанно пропрасовую-
чи або стерилізуючи (кип’ятінням). Проте ви легко можете впевнитися,
що вона не захищає дитину від інфекції, якщо будете до цієї процедури
ставитися формально (пов’язавши на шию вранці і, не міняючи, одягати
лише під час годування). При легких вірусних інфекціях зараження че-
рез молоко навряд чи можливе, тому, вживаючи молоко навіть не дуже
здорової мами, дитина продовжує отримувати захисні антитіла і таким
чином протистоїть інфекції.

167
	 Якщо	є	можливість	обмежити	контакт	з	дитиною	поза
годуванням,	зробіть	це,	надавши	задоволення	поспілку­
ватися	з	 малюком	татові,	бабусі	або	ще	кому­небудь	із
членів	родини.
У тому випадку, якщо у мами грип, марлева пов’язка буде менш
ефективною (нехтувати нею все-таки не варто), а вірус грипу може про-
никнути в молоко і спричинити захворювання у дитини. У цьому разі
дитині краще перебувати окремо від матері, а молоко стерилізувати
кип’ятінням.
Ви навряд чи зможете самостійно відрізнити грип від іншої інфек-
ції, тому знайте, що його перебіг завжди супроводжується високою тем-
пературою і значно погіршує стан. При таких симптомах будьте дуже
обережні і обов’язково узгодьте лікування з лікарем. Воно має бути
максимально щадним, оскільки більшість	 ліків,	 котрі	приймає	году-
вальниця,	проникають	в	молоко	і	можуть	викликати	в	дитини	не-
бажані	ефекти.
КИШКОВІ	ІНФЕКЦІЇ. При появі у мами ознак порушення функції ки-
шечнику (особливо якщо це супроводжується підвищенням темпера-
тури) потрібно бути особливо обережною: збудники кишкових інфек-
цій легко можуть потрапити до дитини через предмети побуту, а іноді
(якщо мікроб знаходиться в крові) — через молоко. У цьому разі слід
ще старанніше додержуватись гігієнічних вимог і, якщо не відома при-
чина захворювання, молоко слід пастеризувати.
Якщо у мами тимчасові проблеми з кишечником, які виникли на-
приклад після вживання проносного засобу, у дитини також можливе
почастішання випорожнення.
ГЕРПЕС.	Якщо у матері хронічна герпетична інфекція, це не є проти-
показанням для грудного вигодовування. Віруси простого герпесу (той,
що звичайно виникає на губах, крилах носа та в інших місцях) з груд-
ним молоком не передаються. Водночас новонароджена дитина отри-
мує антитіла, які захищають її протягом перших місяців життя.
В разі виникнення у мами герпетичного висипу під час годуван-
ня, необхідно тимчасово ізолювати мати і дитину, доки висипання не
підсохнуть; молоко потрібно зціджувати, а дитину годувати з чашечки.
Якщо це не можливо, слід прикривати уражені місця, щоб дитина не за-
разилася.
Вигодовування дитини груддю

168
Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
ВІРУСНИЙ	ГЕПАТИТ	 В. При гепатиті В можливість передачі вірусу
новонародженій дитині через грудне молоко не може бути виключена.
У цих випадках питання годування дитини вирішується лікарем індиві-
дуально, залежно від терміну захворювання матері, її стану, щеплення
дитини та ін. Нагадуємо вам, що проти гепатиту В дитині проводять щеп-
лення протягом перших днів життя.
ТОКСОПЛАЗМОЗ. Збудник інфекції не проникає в молоко, тому
грудне вигодовування не протипоказане.
ЗАСТІЙ	МОЛОКА	І	ТРІЩИНИ	СОСКІВ. Якщо порушується відтік мо-
лока або його утворюється більше, ніж дитина встигає висмоктати, у
молочній залозі з’являються ділянки затвердіння. Часто це супрово-
джується підвищенням температури. При появі затвердінь у молочній
залозі або її нагрубанні найголовніше — не припиняти годувати дитину
груддю. У цьому разі залоза буде випорожнятися рівномірно і запалення
не виникне. Як допомогти собі в даній ситуації, прочитайте на с. 85 —86 .
Невеликі	тріщини — не привід для того, щоб припинити годувати
дитину груддю, навіть якщо ви відчуваєте біль. Постарайтесь у цей пері-
од зменшити тривалість годування, обережно припинивши його одра-
зу, як тільки дитина наїсться. Щоб не позбавляти малюка задоволення
полежати біля маминої груді ще деякий час, можете залишити його на
руках до того часу, поки він остаточно засне.
При глибоких	 тріщинах постарайтесь зціджувати молоко з гру-
ді, якщо цей процес виявиться для вас не таким болючим, як годуван-
ня дитини. Це дозволить зберегти лактацію, і кількість грудного молока
не зменшиться. Годування через спеціальну накладку рідко полегшує
ситуацію, оскільки під час смоктання всередині її невідворотно ство-
рюється від’ємний тиск і тріщина між соском і ареолою може збільши-
тись.
Наведені правила допоможуть вам уникнути виникнення тріщин:
Регулярно зціджуйте залишки молока.
Мийте молочні залози один раз на день, не користуючись
милом, оскільки при цьому шкіра соска висушується і її при-
родні захисні властивості знижуються.
Для збереження здорової шкіри грудей після годування об-
робляйте сосок і ареолу «пізнім» молоком.
Одяг, особливо спідня білизна, має бути бездоганно чистим;
можна використовувати спеціальні прок ладки для грудей,
які добре пропускають повітря, і міняти їх якомога частіше.

169
Якщо утворились тріщини, то між годуваннями періодично
залишайте відкритими сосок з ареолою. Грудь при цьому не
охолодиться, а процес загоєння піде швидше.
Доступні способи лікування тріщин розглянуто у розділі 2.
МАСТИТ. Якщо не вдалося впоратись із застоєм молока, зростає не-
безпека виникнення маститу — запалення молочної залози. Тому в разі
застою молока обов’язково зціджуйте грудь і не допускайте проникнен-
ня в залозу інфекції. Якщо з’явились ознаки маститу, розв’язати диле-
му — годувати чи не годувати дитину груддю — може тільки лікар. Якщо є
небезпека, що в молоці наявний гній, годування дитини слід припинити.
Від чого залежить успіх грудного вигодовування?
Передусім запорукою успішного вигодовування буде ваше бажан­
ня годувати малюка груддю, позитивне емоційне налаштування і впев-
неність у тому, що ніщо так не потрібно дитині, як грудне молоко!
Практика показує, що жінки, для яких народження дитини було сві-
домим кроком, а поява вагітності — довгоочікуваною, довше годують
груддю, навіть якщо вперше дитину приклали до груді на 2—3 добу піс-
ля народження. У сільській місцевості, де ще поважають традиції, на
грудному вигодовуванні перебуває більша кількість дітей, ніж у місті.
Нехай вас не зупиняють труднощі, з якими, можливо, вам доведеть-
ся зіткнутись, більшість із них можна подолати. Ви — мама, отже, змо-
жете все! Тому спробуйте не звертати увагу на неприємності, відкладіть
їх «на потім», ніщо не може зрівнятися зі здоров’ям вашої дитини. Уявіть
собі проблеми, з якими вам доведеться зіткнутись, якщо ви позбавите
свою дитину грудного молока, і ті, які у вас є зараз, обов’язково дещо
втратять свою актуальність. Те саме стосується і тата дитини: саме від
нього багато в чому залежить моральне (і матеріальне) благополуччя
сім’ї, створення сприятливої обстановки для природного вигодовуван-
ня свого малюка.
Мама обов’язково має бути впевненою в тому, що зможе вигоду-
вати дитину своїм молоком. Доволі часто буває так, що малюк ще в по-
логовому будинку, а турботливий тато вже купив «про всяк випадок»
суміш штучного вигодовування. Надто великою буде спокуса скорис-
татися нею, особливо, коли малюк так жалісливо плаче. Хоча не завжди
причини переведення малюка на годування замінниками грудного мо-
лока залежать лише від бажання матері. Ситуації, коли це доводиться
робити через об’єктивні причини, ми розглянули вище.
Вигодовування дитини груддю

170
Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
Перше годування: успіхи першого тижня —
гарантія на місяці наперед
Перше годування малюка груддю — хвилююча і трепетна подія, яка
обов’язково має відбутись одразу після появи його на світ.
Не впадайте у відчай, якщо вам здається, що дитина не може сса-
ти або смокче недовго, будьте терплячі. Новонародженому не потрібно
багато молока. Та й вам треба звикнути до нових відчуттів. У цей період
важливо, щоб малюк знаходився поряд з вами, це дозволить вам швид-
ше зрозуміти його і годувати за першою вимогою. Нині спільне перебу-
вання мами і немовляти в пологовому будинку закріплене в Україні на
законодавчому рівні. Якщо дитина знаходиться в окремій палаті, її, ма-
буть, будуть приносити вам з інтервалом 3 години. Це не завжди відпо-
відає фізіології дитини: пристосовуваність новонароджених, так само
як і їхня потреба в годуванні, — дуже індивідуальна, особливо в перші
тижні життя.
Можливо, ви зіткнетесь із тим, що дитина лежатиме біля груді спо-
кійна й утихомирена, не звертаючи уваги на ваші зусилля погодувати
її. Повідомте про це лікаря або медичну сестру і постарайтесь з’ясува-
ти причину такої «неповаги» до мами. Можливо, вона просто вже наго-
дована, а може, просто її режим не збігається з розпорядком, який іс-
нує в пологовому будинку. У будь-якому разі постарайтесь спорожнити
грудь, щоб вироблення молока не припинилось.
І не мучте себе думками: чи все гаразд з малюком, чи вистачить у
вас молока і чи вдасться вигодувати дитину, чи правильна у вас форма
сосків і т. ін. Наприклад, уявіть собі: чи буде ваша хода природною, якщо
під час прогулянки ви будете думати над тим, як зробити кожний крок
і які м’язи в цьому беруть участь? Просто залишіться з вашою дитиною
наодинці (хоча б подумки) і постарайтесь знайти взаєморозуміння. Без
участі свідомості іноді мозок працює ефективніше. Не має істотного
значення і розмір груді: однаково благополучно годують дітей жінки і з
маленькими грудьми, і з великими.
Перші декілька днів годувати дитину краще в положенні лежачи. Це
дозволить вам розслабитися, налаштуватися на отримання позитивних
емоцій, що само собою вже стимулює вироблення молока, а відсутність
напруження м’язів спини під час годування дозволить менше втомлю-
ватися. Поступово, звикнувши до малюка, ви знайдете зручне для вас
обох положення, але важливо дотримуватись деяких правил.
Перед годуванням зручно розташуйтесь, оскільки воно може
тривати до години. Не забудьте про те, що атмосфера під час

171
годування має бути спокійною, навіть якщо ви годуєте дитину
у незвичній для неї обстановці.
Бажано за 30 хв до годування випити тепле питво (чай, моло-
ко, настій шипшини, але не каву).
Якщо молоко виділяється на превелику силу, можна перед
годуванням прикласти до груді теплий компрес або грілку з
теплою водою або постояти під теплим душем; можна злег-
ка погладити сосок і ареолу кінчиками пальців, стимулюючи
приплив молока.
Спеціальної обробки (як рекомендували раніше) здорова
грудь не потребує. Маленькі залозки, розташовані на арео-
лі, виділяють спеціальний захисний секрет і водночас вбері-
гають сосок від пересихання і виникнення тріщин. При що-
денному дотриманні гігієнічних процедур достатньо теплою
кип’яченою водою помити грудь перед годуванням, а якщо
малюк просить їжу досить часто, не треба робити й цього.
Проте утримувати в ідеальній чистоті все, що якимось чином
торкається грудей, — обов’язково.
Якщо вам зручніше годувати сидячи, сядьте так, щоб у спи-
ни була опора. Якщо ви сидите на ліжку, підкладіть декілька
подушок під спину і одну на коліна, щоб дитина знаходилася
трохи вище, до того ж подушка візьме на себе вагу дитини, і
вам буде зручніше.
Дитина, підкоряючись інстинкту, сама відшукає сосок, але
перший місяць бажано допомагати їй у цьому, доторкаючись
до щічки поблизу кутика рота соском або кінчиком пальця.
Перед тим як дати дитині грудь, зцідіть декілька крапель, щоб
«прочистити» молочні ходи.
Під час годування ареола (навколососковий кружечок) має
повністю знаходитись у роті дитини, а якщо вона надто вели-
ка для цього, то верхній її край має виглядати над ротом ди-
тини, а нижній — повністю знаходитись у порожнині рота. Це
дуже важливо для попередження виникнення тріщин сосків.
Неприємні і навіть болісні відчуття, викликані неправильним
захопленням дитиною груді, є першими симптомами, які свід-
чать про можливість появи тріщин.
Стежте за тим, щоб дитина могла вільно дихати під час году-
вання. Унікальна здатність одночасно смоктати грудь і дихати
властива тільки дітям до 2,5—3-річного віку. У вас це вже не
вийде, хоч як ви старатиметесь.
Вигодовування дитини груддю

172
Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
Зверніть увагу і на положення дитини: її голова має лежати
трохи вище від тулуба, носик має бути вільний, а ротик — по-
кривати весь сосок разом з ареолою.
Краще, якщо під час годування малюк буде роздягнений, але
вкритий ковдрою, або з вивільненими ручками — так, щоб
він мав змогу постійно рухатися, доторкаючись руками до
маминої груді, виявляючи свої емоції. Такий тісний контакт
корисний для вас обох.
Коли малюк наїсться, то перестане смоктати і засне. Іноді він
може втомитись і заснути раніше, ніж наїсться. Це буває, коли
молоко насилу витікає з груді («туга грудь») або малюк важко
народжувався і ще не відновив свої сили. Проведіть пальцем
або соском біля кутика рота: рефлекторно дитина постара-
ється знову захопити сосок і почне смоктати.
Якщо є потреба додатково підтримувати грудь двома пальця-
ми для того, щоб дитині було зручніше, простежте за тим, щоб
ці рухи не стискали молочні синуси (резервуари з молоком)
і не утруднювали витікання молока.
Бажано, щоб під час годування дитина отримувала молоко
тільки з однієї груді. Якщо молока їй не вистачає, дайте другу,
але після годування зцідіть обидві груді, зберігши зціджене
молоко «про всяк випадок», якщо наступного годування ма-
люк залишиться голодний через нестачу молока.
Не допускайте, щоб під час годування малюк смоктав тільки
сосок; це є основною причиною запалення груді і виникнен-
ня тріщин. Під час смоктання дитина має ритмічно стискати
грудь яснами, надавлюючи на резервуари з молоком, розта-

173
шовані під ареолою. Коли він просто смокче, вам буде боля-
че, а молоко майже не витікатиме. У цьому випадку годуван-
ня краще перервати. Але зробити це треба обережно, щоб не
пошкодити сосок: ввести свій мізинець у кутик рота малюка і
постаратися розімкнути ясна. Після цього дайте грудь ще раз
і постарайтесь, щоб усе було як слід.
Тривалість годування може бути різною, але в більшості ви-
падків дитина наїдається за 15—20 хв. Деякі діти перший час
можуть їсти упродовж 40—50 хв.
Розмовляйте з малюком під час годування: спілкування йому
також необхідне, як і молоко.
Після годування потримайте дитину у вертикальному поло-
женні, притуливши животиком до себе. Так повітря, що по-
трапило під час годування у шлунок, вийде назовні і малюка
не турбуватимуть кольки у животі.
Ознаки	правильного	прикладання	дитини	до	грудей:
Підборіддя дитини торкається груді.
Ротик дитини широко розкритий.
Нижня губа вивернута назовні.
Дитина більше захоплює нижню частину ареоли.
Щічки округлені або розтікаються на груді матері.
Мати не відчуває болю під час годування.
У деяких жінок можуть виникати труднощі під час годування груд-
дю через втягнуті або плоскі соски. Проте довжина і форма сосків не
має істотного значення: ареола і сосок будуть набирати в порожнині
рота дитини потрібної форми. А при частому годуванні груддю у проце-
сі смоктання дитина поступово пристосується.
Деякі труднощі, що виникають
під час годування малюка
«Лінивий	 сисун». Педіатри називають це «синдромом голодного
щасливця», який проявляється в тому, що дитина мляво ссе грудь, за-
синає біля груді і отримує при цьому тільки «перше» молоко, яке, як ми
уже говорили, має дещо нижчу калорійність. Навіть якщо дитина пере-
буває біля груді тривалий час, вона рідко висмоктує потрібну кількість
молока і не виявляє незадоволення або неспокою. Проте це може при-
звести до того, що лактація у мами знизиться, а дитина недостатньо на-
биратиме вагу. У цьому разі треба стимулювати смоктальний рефлекс у
Вигодовування дитини груддю

174
Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
дитини, а якщо це не вдається, зцідити молоко, що залишилося, і дого-
дувати малюка з піпетки або ложки.
Навпаки, надто	 пожадливе	 смоктання	 малюка, його поквапли-
вість призводить до того, що, перебуваючи біля груді невеликий про-
міжок часу, дитина заковтує не тільки молоко, а й повітря. Наслідком
цього є зригування, кишкові кольки і, відповідно — неспокій. У цьому
разі слід робити невеликі перерви під час годування, потримати дитину
вертикально, щоб вона відригнула повітря.
Іноді на початку годування доводиться стикатися з тим, що голод-
ний малюк намагається	відшукати	сосок,	але	не	може	його	захопи­
ти і, навіть зробивши декілька смоктальних рухів, обурено від нього
відвертається. Мамі спадає на думку, що молоко «не придатне» для го-
дування або що соски погані і т. ін. Найчастіше це буває пов’язане з тим,
що дитину в перші 1—2 доби після народження «познайомили» з пля-
шечкою і в неї закріпився стереотип смоктання із соски, яке відрізня-
ється від годування з груді. У цьому разі слід терпляче привчати малю-
ка смоктати з груді, частіше його прикладати, незважаючи на обурений
крик, і в жодному разі нічого не давати із соски, а заразом і відучити від
пустушки. Повірте, наполегливим мамам вдається з цим упоратись.
Якщо	у	дитини	нежить, то смоктання значно утруднюється через
неможливість вільно дихати, а іноді може супроводжуватись болем у
вухах. Це можна виявити за різким неспокоєм дитини на початку году-
вання. У цьому разі слід порадитися з лікарем стосовно лікування ма-
люка; можливо, можна тимчасово перейти на годування з чашечки або
піпетки.
Вибір способу годування в разі тимчасового відлучення від гру-
ді залишається за мамою: хто, як не вона, так добре знає малюка? Але
ми все ж таки настійно рекомендуємо не використовувати пляшечку в
перші місяці життя. Незважаючи на те, що деякі малюки вдало поєдну-
ють і грудь, і пляшечку, все ж таки це — найчастіша причина відмови
дитини від груді.
Пліснявка. Невеликий наліт на язичку дитини не є перешкодою до
годування. У випадку поширених нальотів на слизовій оболонці порож-
нини рота і її почервоніння смоктання може супроводжуватися болем,
а тому — відмовою від груді і неспокоєм малюка. Перш ніж вживати
якихось заходів, проконсультуйтесь із педіатром щодо лікування.

175
Корисно мамі — корисно малюкові
Нічого «надприродного» і незвичайного в раціон мами вводити не
слід. Харчування жінки, яка годує груддю, мало відрізняється від її хар-
чування під час вагітності. Винятком є вживання рідини. З цілком зро-
зумілих причин кількість її значно збільшується і за умови доброї лак-
тації мамі, яка годує немовля, майже завжди хочеться пити. Думка про
те, що чим більше вживати рідини, тим більше буде молока, найпевні-
ше — помилкова. Зазвичай її кількість відповідає кількості вироблено-
го молока. Кількість рідини за добу має становити не менше 2 літрів;
у спекотну пору року — звичайно, більше. Не варто відмовляти собі у
задоволенні випити зайву ск лянку соку, молока, чаю (краще — зелено-
го), настою шипшини або будь-якого іншого напою. Доцільно це зро-
бити за 20—30 хв до годування. Якщо ж ви хочете обмежити кількість
грудного молока меншим уживанням рідини, то знайте: спочатку ваш
організм добуватиме воду із «внутрішніх резервів», витрачаючи влас-
ні запаси жирів, білків і вуглеводів. Бажано, щоб кратність вживання їжі
відповідала режиму годування дитини.
Ще однією особливістю харчування мами, яка годує груддю, є те, що
практично всі продукти, які вона вживає, потрапляють у молоко (зви-
чайно, у дещо зміненому вигляді). Це також накладає певну відповідаль-
ність за склад власного раціону. Не слід вживати продуктів, що мають
алергічні властивості (цитрусові, шоколад тощо), які містять велику кіль-
кість ефірних олій (прянощі) і екстрактивних речовин. Навіть маленька
шоколадна цукерка, яку із задоволенням з’їсть мама, може викликати у
дитини алергічну реакцію. Ваші подруги, котрі мають маленьких дітей,
можуть навести вам приклади цілком протилежні, але навряд чи варто
експериментувати на власній дитині. Краще урізноманітніть свій раціон
різними овочами і фруктами. Вживайте їх декілька разів на день, краще —
свіжі і вирощені у місцевості проживання (приблизно — 400 г на день).
Хліб (зокрема з борошна грубого помелу), вироби з борошна, кру-
пи, картоплю також треба вживати в достатній кількості. Контролюйте
надходження жиру з їжею (не більше 30 % від добової калорійності);
жир рослинних олій кращий, ніж тваринний. Оскільки глюкоза всмок-
тується дуже швидко, не вживайте багато цукру, але, обмежуючи кіль-
кість солодощів і солодких напоїв, не слід їх виключати зовсім: глюкоза
дуже потрібна вашому організмові. Вона швидко знімає втому, напру-
ження і навіть поганий настрій.
Загальна кількість солі в їжі (краще — йодованої) має приблизно
відповідати 1 чайній ложці (6 г) на день.
Вигодовування дитини груддю

176
Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
Про те, що в раціоні має бути достатня кількість вітамінів, напев-
но, знає кожна мама, яка годує груддю: від їх наявності у молоці зале-
жатиме нормальний розвиток дитини. Водночас деякі вітаміни здатні
також стимулювати вироблення молока. Передусім це вітамін PP, або
нікотинова кислота. Вона міститься у великій кількості у бананах, чор-
ниці, шовковиці, вишні, малині, шипшині і в чаї. Приготування страв на
парі, у мікрохвильовій печі, випікання допоможе зменшити кількість
жиру, масла, олії, солі й цукру, виключить потрапляння в організм дити-
ни екстрактивних речовин і шкідливих продуктів, що утворюються під
час смаження.
З увживанням мамою, яка годує немовля груддю, кави, мабуть, слід
бути обережним. І, поки ви ще не знаєте гастрономічних уподобань
своєї дитини, від неї краще відмовитись. У міру того як дитина підрос-
тає, і ви бачите, що вона не дуже перебірлива щодо вашого раціону, іно-
ді можете потішити себе неміцною кавою і поспостерігати, як це впли-
не на її поведінку. Врешті-решт, гарне самопочуття і настрій мами також
позитивно впливають на дитину.
Від уживання спиртовмісних напоїв або ліків краще відмовитись,
але якщо ви іноді їх уживаєте, то загальна кількість чистого спирту в них
не повинна перевищувати 20 г на день (але не за 1 прийом).
Приблизний набір продуктів і їх кількість ви знайдете у додатках, а
тут ми наведемо рецепти	 напоїв, які допоможуть не тільки урізнома-
нітнити раціон, а й поліпшити ваш настрій (якщо вам не ліньки буде їх
приготувати).
Чай	молочний	по-шотландськи
Залити чай гарячим молоком. Збити яєчний жовток з медом, до-
дати до нього проціджений заварений чай.
На 0,5 л напою: 10 г чаю, 500 мл молока, 1 жовток, 10 г меду.
Чай	горіховий
У склянку налити горіховий сироп, молоко і додати гарячий
чай.
На 1 порцію: горіховий сироп — 40 г, молоко — 20 мл, чай —
140 мл.
	 Чай	по-англійськи
Чай залити окропом і настояти 5 хв. У добре прогріті чашки
налити гаряче молоко й додати чайний настій.
Чай	по-калмицьки
У киплячу воду покласти зелений плитковий чай і варити на
малому вогні упродовж 5 хв. Залити гаряче кип’ячене мо-
локо, додати на смак сіль, корицю, гвоздику і проварити ще

177
8—10 хв. Процідити крізь сито. У проціджений чай пок ласти
вершкове (або топлене) масло і довести до кипіння.
Чай	яєчний
Куряче яйце збити з цукром і лимонним соком. У цю суміш
влити міцно заварений чай і на водяній бані знову збити до
утворення піни. Напій розлити у прогріті чашки і подати.
На0,5лнапою:яйце—1шт., цукор—60г,лимон—1/2шт.,
чай — 500 мл.
	 Чай	горобиновий
Сушені ягоди горобини, малини, листя смородини переміша-
ти і заварити як чай.
На1локропу:води—1л,суміші—50г.
Для суміші: ягоди горобини сушені — 300 г, ягоди малини суше­
ні — 300 г, листя смородини сушене — 25 г.
Трав’яний	чай
1 столову ложку суміші залити 200 мл холодної води, кип’яти-
ти на слабкому вогні 3—5 хв, настояти 1 год на водяній бані.
Охолодити.
Для суміші: кропива — 3 г, м’ята — 10 г, шавлія — 10 г.
	 Напій	«Червона	шапочка»
1 кг моркви почистити, натерти на крупній тертушці, залити
1,5 л охолодженої кип’яченої води і залишити на 2 год. Потім
віджати сік і змішати з 5 ложками журавлинового соку. Додати
сік 1 лимона (або трохи лимонної кислоти) і 2 ст. ложки цукру.
Готовий напій охолодити.
	 Морс	із	плодів	шипшини	та	яблук
Очищені плоди шипшини та яблука нарізати маленькими
шматочками, залити холодною водою, кип’ятити декілька
хвилин, процідити, додати цукор або мед, трохи лимонної
або апельсинової цедри, на смак лимонний сік або лимонну
кислоту.
На порцію: 3—4 столові ложки ягід шипшини, 4—5 кислих
яблук, 1 л води, 3—4 столові ложки цукру або меду, лимонна
або апельсинова цедра, лимонна кислота.
Журавлиновий	і	яблучний	морс
	 із	морквяним	соком
Журавлину розчавити, яблука натерти, сік віджати крізь мар-
лю. Соки змішати, додати за смаком цукор.
Склянка журавлини або 4—5 кислих яблук, 500 г моркви,
4 склянки води, цукор.
Вигодовування дитини груддю

178
Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
Вишнево-молочний	напій
До перемішаного із цукром вишневого соку або сиропу, до-
бре збиваючи, додати холодне або гаряче молоко, заправити
вершками. У гарячий напій покласти цілі вишні.
1—2 склянки вишневого соку, 1—2 столові ложки цукру або
меду, 4 склянки молока, цілі ягоди.
	 Полунично-молочний	напій
Полуничний сік або розчавлену дерев’яною ложкою полуни-
цю перемішати з цукром або медом; збиваючи, додати холод-
не або гаряче молоко.
1,5—2 склянки полуничного соку або свіжих полуниць, 1—2
столові ложки цукру або меду, 3—4 склянки молока.
	 Напій	із	шипшини	й	молока
Очищені від насіння плоди шипшини замочити на 2—3 годи-
ни, варити в цій самій воді до м’якості, протерти крізь сито.
Перемішати з іншими продуктами, подати холодним.
0,5 склянки шипшинового сиропу або 1 склянка плодів, 3—4
столові ложки меду або 2—3 столові ложки цукру, 4—5 скля­
нок молока.
	 Фруктовий	коктейль
По 0,25 склянки томатного, морквяного, апельсинового та
яблучного соку налити в міксер. Додати сіль, цукор, перець,
збити, налити в ск лянку, збризнути соком лимона або апель-
сина.
Вишневий	коктейль
Сироп, молоко і жовток покласти в міксер, збити, вилити в
склянку, збризнути соком лимонної цедри.
0,25 склянки вишневого сиропу, 0,5 склянки молока, жовток,
лимонна цедра.
	 Якщо	 у	мами	 або	 дитини	 є	 схильність	 до	 алергічних	 ре­
акцій,	мед	краще	не	використовувати.
Чи потрібно дотримуватись
режиму годування дитини?
Медики схильні всі процеси «укладати» в певні межі, інструкції,
протоколи. Те саме стосується і годування дитини. Існують певні режи-
ми годування дитини для кожного віку. Але не кожну щойно народжену

179
дитину можна примусити харчуватися за розкладом. Вона може швид-
ко наїстися або втомитися, більше відригнути під час попереднього го-
дування або більше висмоктати молока, і, відповідно, раніше (або дещо
пізніше) зголодніти. Тому, особливо в перший місяць, бажано орієнту-
ватись на потребу дитини в їжі. Зголоднівши, ваш малюк обов’язково
про це «повідомить». У перші тижні дитина може прокидатися для году-
вання і 8, і 10 разів, проте дуже скоро, зазвичай на 3—4-му тижні, біль-
шість дітей починають вимагати їжу у певний час доби, тобто виробля-
ється певний режим. Багато дітей після пологового будинку спокійно
витримують інтервал 3—3,5 години, не прокидаючись при цьому вночі.
Головне, щоб дитина нормально набирала вагу. У цьому разі вам легше
звикнути до її режиму, спланувати свій час і водночас бути впевненою,
що малюк спить.
Найчастіше перші три місяці дитина пробуджується для годування
з інтервалом 2,5—3 год, від трьох до шести місяців — 3 —3,5 год; почи-
наючи з півроку — діти спокійно витримують інтервал 3,5—4 год.
Витримувати нічну перерву у годуванні, особливо перші місяці жит-
тя, зовсім не обов’язково. Можна посперечатися щодо того — добре це
чи погано, але в будь-якому разі, найприйнятніше рішення цього питан-
ня вам підкаже дитина. Якщо у вас достатньо молока, малюк добре на-
бирає вагу і при цьому не пробуджується для годування вночі, вважай-
те це вдячністю за ваше уважне ставлення до нього. Якщо він вимагає
грудь, не зважаючи на час доби, просто погодуйте його: і для вас, і для
дитини, безумовно, буде краще, якщо вона буде ситою.
Часто буває так, що після вечірнього купання о 9-й годині дитина
засинає на 6 годин поспіль, а вночі вимагає грудь. Це не дуже зручно,
особливо коли в сім’ї є ще діти. Якщо вас такий режим не влаштовує,
пропонуємо вам такі варіанти дії. Спробуйте погодувати малюка (сон-
ного) за три години після купання (сподіваючись, що наступне годуван-
ня він пропустить, а ви благополучно виспитесь). Можна відкласти ку-
пання на пізніший час (після нього добре спиться і дітям, і дорослим).
Якщо ж це не вдається зробити, залиште все, як є, пристосувавшись до
його режиму. Можливо, саме в цей час дитині потрібно більше енергії
для зростання. До того ж це позбавить вас від застою молока: вночі гор-
мон, що відповідає за лактацію, виробляється найінтенсивніше й імо-
вірність виникнення ущільнень у молочній залозі при шестигодинній
нічній перерві зростає.
Вигодовування дитини груддю

180
Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
Чи вистачає дитині молока?
Практично кожній мамі спочатку здається, що її дитина не наїда-
ється, особливо перший час, коли вона так часто плаче. Ви вже знаєте,
що, крім голоду, у дитини існують й інші причини для того, щоб плакати
(див. с. 150).
Нерідко маму турбує якість грудного молока: здається, що воно не-
достатньо калорійне, особливо, якщо спробувати порівняти його зо-
внішній вигляд з коров’ячим молоком. Часто з цієї причини у матерів,
які цілком здатні вигодувати свою дитину груддю, виникають думки про
«рятувальні» штучні суміші. Дуже важливо не помилитись, вирішивши
догодовувати дитину сумішшю або повністю переводити її на штучне
вигодовування. Основним показником достатньої кількості грудного
молока є те, як малюк набирає вагу. Якщо немає можливості зважити
його за минулий місяць (або два тижні), орієнтуйтесь на кількість сечо-
випускань і випорожнень. Якщо малюк мочиться менше ніж сім разів на
добу, а сеча має інтенсивний жовтий колір або випорожнення відбува-
ються рідше (1 раз за 2—3 дні), найпевніше, молока йому не вистачає.
І, звичайно, достовірний орієнтир — кількість молока в груді. Якщо пе-
ред кожним годуванням у вас набрякають груди, дитина смокче актив-
но й повноцінно, а після годування вам є що зцідити, то навряд чи вона
неспокійна через недоїдання.
У деяких випадках для того щоб визначити, чи вистачає дитині мо-
лока, педіатри рекомендують (або проводять під час відвідування полі-
клініки) контрольне годування. Для цього дитину зважують до годуван-
ня і після нього (різниця становитиме кількість молока, яке висмоктала
дитина). Приблизний об’єм одного годування розраховується за допо-
могою різноманітних методів. Найпростіший із них розраховується за
формулою:
V=30мл+30n,
де n — кількість місяців, але розрахунок цей дуже приблизний. Об’єм
одного годування дитини віком до одного року не повинен перевищу-
вати 200—230 г.
Добовий об’єм харчування можна приблизно розрахувати так:
у віці від 10 днів до 1,5—2 міс. він становить 1/5 маси тіла дитини;
від2до4міс. — 1/6маситіла;
від4до6міс. — 1/7маситіла;
від6до9міс. — 1/8маситіла.

181
Починаючи з другого півріччя загальний об’єм їжі (включаючи груд-
не молоко і підгодовування) становить близько 1000 мл, у 8—9 -місяч-
них дітей і до кінця року — 1000—1200 мл, залежно від показників фі-
зичного розвитку вашого малюка.
Якщо дитина нормально набирає вагу, ми радимо не проводити
контрольне годування з цікавості або просто тому, що вдома є ваги.
Результати можуть вас дуже здивувати і викликати багато непотрібних
сумнівів. Важливо враховувати, що в різний час доби дитина висмоктує
різну кількість молока, і, щоб контрольне годування дало об’єктивну ін-
формацію, потрібно це робити кілька разів за день, а головне — не нер-
вуватися і не робити поспішних висновків! Усе, що стосується дитини,
неможливо описати і обмежити формулами. До того ж годування в умо-
вах поліклініки відрізняється від годування вдома, що може призвести
до помилкових висновків.
Чи обов’язково зціджувати молоко після годування?
Поки необхідне вироблення молока остаточно не встановило-
ся (періодично ви відчуваєте нагрубання грудей, немає впевненості у
тому, що дитина наїлась, вам здається, що молоко недостатньо прибу-
ває і т. ін.), зціджування залишків молока після годування просто необ-
хідне. А якщо дитину з якихось причин не дозволяють годувати груд-
дю, зціджування дозволяє налагодити й зберегти лактацію. У цьому
випадку зціджувати молоко потрібно відповідно до режиму годуван-
ня дитини — через 3 години або залежно від наповнення молочної за-
лози. Але слід пам’ятати, що головна роль у «розціджуванні грудей» і
встановленні лактації належить самій дитині — вона активно відсмок-
тує молоко, що утворилося. Ось чому так важливо годувати дитину «за
вимогою».
У перші дні після пологів становлення лактації може проходити бо-
лісно через можливу закупорку молочних проток і нагрубання молоч-
них залоз. Пізніше, коли годування встановиться, дитина після годуван-
ня почуватиметься ситою і втихомиреною, а застійні явища у грудях не
турбуватимуть маму, необхідність у зціджуванні молока найпевніше
відпаде. Зазвичай ці труднощі закінчуються до 2—3 місяців. Можливо,
вам доведеться зціджувати молоко дещо довше, але, призвичаївшись,
ви не відчуватиме більше трудомісткості і неприємності цієї процеду-
ри, як це було спочатку. Пам’ятайте про те, що випорожнення груді сти-
мулює виділення молока. Зціджувати залишки молока слід із тієї груді,
з якої ви годували дитину.
Вигодовування дитини груддю

182
Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
Потреба зціджувати молоко виникає також у тому разі, коли дити-
ну треба залишити на деякий час із татом або іншими членами роди-
ни. Якщо умови зціджування були витримані, то при t = +18 °С молоко
може зберігатися не більше 12 годин. У холодильнику (при t = +4—5 °С)
воно зберігається упродовж 20—30 годин. Врешті-решт зціджене моло-
ко можна заморозити і зберігати упродовж 3—4 місяців t = –18—12 °С,
воно буде для малюка кориснішим, ніж штучна суміш. Перед годуван-
ням кип’ятити молоко не обов’язково; можна лише підігріти його в те-
плій воді. Мікрохвильову піч використовувати не рекомендується.
Як правильно зціджувати молоко?
Було б просто чудово, якби вас навчили зціджувати молоко одра-
зу в пологовому будинку. Ця процедура не така вже й складна, як може
видатися спочатку, а виконати її можна вручну або за допомогою моло-
ковідсмоктувача.
Поклавши нагодовану дитину в ліжечко, у спокійній обстановці бе-
ріться за зціджування. Для цього знадобляться тільки стерильна посу-
дина (якщо ви маєте намір цим молоком скористатися пізніше) і чисті
руки мами.
Зціджування проводять двома руками: лівою потрібно погладжу-
вати залозу у напрямку до соска, а правою зціджувати молоко, натиску-
ючи великим і вказівним пальцями на ареолу. Постарайтесь захопити
весь навколососковий кружок, тоді грудь спорожнятиметься інтенсив-
ніше. Багато мам успішно зціджують молоко, використовуючи чашку
або посудину із заокругленими краями. Для цього слід притиснути по-
судину до нижньої частини навколососкового кружечка, тримаючи її
(посудину) лівою рукою. Натискуючи на верхній край навколососково-
го кружечка великим пальцем правої руки, постарайтесь захопити всю
його поверхню. У цьому випадку молоко буде виходити декількома ців-
ками. Зцідити молоко до останньої краплі вам навряд чи удасться, але
постарайтеся домогтися максимального випорожнення груді.
Якщо потрібно зцідити якомога більше молока, прийміть теплий
душ або прикладіть до груді заздалегідь зігрітий рушник або грілку з
теплою водою. Зціджування молоковідсмоктувачем не таке втомливе,
як руками, а ефективність залежить від його якості. Примітивний мо-
локовідсмоктувач складається зі скляної лійки, яка щільно прилягає до
груді, резервуара для молока і гумової груші, за допомогою якої ство-
рюється від’ємний тиск, що дозволяє молоку потрапляти в резервуар.
Зручніший молоковідсмоктувач нагадує великий шприц із лійкою, що

183
прилягає до груді. Найдосконаліші з них мають спеціальні пристрої, що
дозволяють імітувати смоктання малюка (в інструкції, що додається, за-
вжди це вказується).
Чи потрібно давати дитині воду?
Ще кілька років тому педіатри настійно рекомендували з перших
днів життя дитині між годуваннями давати кип’ячену воду, а в батьків
часто виникало питання: коли саме це слід робити, якщо малюк про-
буджується для годування і, наївшись, одразу засинає? Нині, порадив-
шись і розглянувши питання на рівні ВООЗ, педіатри вирішили, що дити-
ну, яка отримує грудне молоко, поїти не слід (навіть якщо вона мешкає
в умовах жаркого клімату!), оскільки в молоці міститься 87—90 % води,
якої зазвичай малюкові вистачає. Мабуть, до питання додаткового вве-
дення рідини в раціон дитини слід ставитися так, як це робить більшість
мам без будь-яких рекомендацій високопоставлених медичних органі-
зацій. Перші місяці життя це роблять у крайньому разі (почастішання
випорожнення, надто спекотна погода і т. ін.). У міру того як дитина рос-
те, отримує додатково іншу їжу, її потреба у воді не завжди може бути
задоволена молоком. У цьому разі дитині дають додатково кип’ячену
воду (без цукру). Якщо дитина перебуває на штучному вигодовуванні,
її потреба у воді збільшується. За добу її кількість приблизно дорівнює
об’єму одного годування. Врешті-решт, дитина сама вирішить, потрібна
їй водичка чи ні, і, якщо не захоче (і не голодна), то пити не буде.
Якщо молока не вистачає...
	 Фізична	 перевтома,	 тривоги	 і	 нервове	 напруження
мами,	яка	годує	груддю,	можуть	спричинити	тимча	сове
зменшення	 молока.	 Відпочинок	 від	 хатніх	 справ,	 увага,
допомога	 і	 любов	 близьких	 швидко	 можуть	 виправити
становище.
Справжня нестача молока (медичний термін — гіпогалактія) трап-
ляється рідко — не більше ніж у 3—5 % жінок. Вона зумовлена особ-
ливостями росту й розвитку молочних залоз і продукування гормонів,
що відповідають за вироблення молока. Але, на жаль, кількість дітей,
яких переводять на штучне вигодовування у зв’язку з нестачею моло-
ка, невиправдано велика. Ми перелічимо найпоширеніші причини роз-
Вигодовування дитини груддю

184
Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
витку гіпогалактії і, оскільки більшість із них залежить від вас — саме
ви можете звести їх до мінімуму і забезпечити своєму малюкові гідне
життя.
СТРЕСОВІ	СИТУАЦІЇ. Уникнути стресів майже неможливо, але поста-
ратися змінити до них своє ставлення можна: одна й та сама конфліктна
ситуація може вивести зі стану рівноваги одну жінку і залишити цілком
спокійною іншу. Розставте правильно акценти! Психологічна атмосфе-
ра в родині мусить підпорядковуватись одній ідеї: у мами має бути мо-
локо. Одна з проблем, з якими важко впоратись, це реакція мами на
захворювання дитини. Поставтесь до грудного вигодовування як до од-
ного зі способів допомоги малюкові під час хвороби. Це — найефектив-
ніший засіб лікування, який ви можете їй запропонувати без консульта-
цій медиків і відвідування аптеки!
ВІДСУТНІСТЬ	НАВИЧОК	У	НАЛАГОДЖЕННІ	ПРОЦЕСУ	ГОДУВАННЯ.
Перші тижні після народження молоко може «зникнути» внаслідок до-
волі простих причин: якщо під час перебування у пологовому будинку
мати і немовля перебувають окремо одне від одного, годування відбу-
вається з певним інтервалом (зазвичай через кожні три години). Але
може так статися, що ще до того, як принести дитину мамі, її вже нагоду-
ють або напоять, оскільки не всі діти цей режим витримують.
Не кожна молода мама одразу може оволодіти навичками зціджу-
вання, тому вироблення молока за відсутності стимуляції (годування
і зціджування) поступово, вже упродовж першого місяця після наро-
дження може згаснути.
Після повернення додому буває важко витримати плач голодної
дитини, яка не хоче чекати, коли ж у мами, нарешті, з’явиться молоко.
Результат — догодовування сумішшю і відмова від маминої груді. Якщо
догодування необхідне — годуйте малюка з ложечки.
Постарайтесь ще в пологовому будинку забезпечити дитині году-
вання за її вимогою. Якщо не виходить — зціджуйте молоко, а опинив-
шись у домашній обстановці, наберіться терпіння і доможіться того,
щоб ваша дитина, крім грудного молока, не знала жодної іншої їжі.
Зверніться по допомогу до медичної сестри або лікаря, які нагляда-
ють вас після пологів, зверніть їхню увагу на існуючі проблеми і будьте
впевнені: у вас вистачить молока, щоб вигодувати дитину.
ЗАХВОРЮВАННЯ	 МАМИ	 Й	 ДИТИНИ	 можуть стати причиною піз-
нього прикладання дитини до груді і пізнього виділення молока.

185
Найчастіше — це різноманітні ускладнення в пологах. Якщо дитина на-
родилася шляхом кесаревого розтину, молоко зазвичай з’являється
пізніше; воно може з’явитися навіть на 9-й день. Якщо правильно ор-
ганізувати догодовування малюка (догодовувати його з ложечки або з
піпетки), то після відновлення лактації «возз’єднання» мами й малюка
буде повноцінним. Повірте, головне — не шукати причини, а знайти
способи, як зберегти молоко і вигодувати дитину. Велика втрата крові
під час пологів (понад 500 мл) може спричинити не тільки зменшення
виділення, а й погіршення якості молозива.
У цьому випадку, мабуть, організувати швидке відновлення грудно-
го вигодовування буде проблематично. Мамі потрібно відновити свої
сили, оскільки вироблення молока — велике навантаження для орга-
нізму.
ШКІДЛИВІ	ЗВИЧКИ	ДО	І	ПІД	ЧАС	ВАГІТНОСТІ: паління, вживання ал-
коголю і т. ін. призводять до зниження лактації.
У жінок, які палять, утворення й вироблення молока часто припи-
няється упродовж 3—5 тижнів після пологів. Хоча чи є сенс говорити
про якість цього молока? Більшість жінок (часто під тиском батька ди-
тини) ще під час вагітності кидають палити. Бажано це зробити якомо-
га раніше.
НЕПОВНОЦІННЕ	ХАРЧУВАННЯ	ЖІНКИ,	ЯКА	ГОДУЄ	ГРУДДЮ: обме-
ження в раціоні продуктів, що містять повноцінний білок, тваринні й
рослинні жири, вітаміни й мікроелементи, може вплинути не тільки на
склад молока, а й на його кількість.
Про раціон вагітної жінки і мами, яка годує груддю, сказано окре-
мо, тому, якщо є така можливість, постарайтесь його дотримуватись.
Вживати їжу у період годування груддю жінка має відповідно до кіль-
кості годувань дитини.
ВЕЛИКА	КІЛЬКІСТЬ	МИМОВІЛЬНИХ	І	МЕДИЧНИХ	ПЕРЕРИВАНЬ	ВА-
ГІТНОСТІ	призводить до порушення гормональної регуляції і впливає
на процес лактації.
Про це, безумовно, варто подумати ще до народження дитини, але
постаратися годувати малюка груддю в будь-якому разі потрібно.
Вигодовування дитини груддю

186
Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
Гіпогалактія може бути тимчасовою
Незважаючи на те що майже кожна жінка здатна повністю забезпе-
чити свою дитину грудним молоком, бувають періоди, коли молока ви-
робляється недостатньо.
Ви вже знаєте, що молоко надходить не одразу. Крім того, у певні
періоди годування кількість його тимчасово зменшується. Найчастіше
це відбувається в перші 3 місяці, іноді — в 7—8 місяців. Ці стани трива-
ють 3—4 дні, іноді — 6 —8 днів і можуть повторюватися з періодичністю
1,5—2 місяці. Для здорового малюка вони безпечні, тому не варто по-
спішати з висновками, що у вас «зникло молоко», і догодовувати дитину
штучною сумішшю. Постарайтесь частіше прикладати дитину до груді:
це сприятиме тому, що лактація швидко відновиться.
У деяких випадках малюку потрібно більше молока. Це пов’язано з
особливостями його зростання. У певні періоди (3, 7 і 12 тижнів життя)
дитина може рости інтенсивніше і потреба в енергії не забезпечується
тієї кількістю молока, яку вона отримує. Зазвичай, якщо в цей час дити-
ну прик ладати до груді частіше, лактація зростає і малюк буде ситий.
Багато мам починають догодовувати дитину молочними сумішами
через частий плач дитини, вважаючи це достовірною ознакою того, що
молока не вистачає. Як правило, це допомагає не завжди, а після де-
кількох годувань із соски більшість дітей від груді відмовляються.
Якщо ж ви не в змозі витримати обурений крик дитини, яка зголод-
ніла, догодуйте її невеликою кількістю штучної суміші, але обов’язко-
во — з ложечки. Те саме можна зробити і в тому разі, якщо малюк швид-
ко втомлюється і недоїдає: мама має зціджувати молоко і догодовувати
дитину тим самим способом доти, доки вона зміцніє. Інакше лактація
буде згасати.
І ще одне: для відновлення лактації дуже важливо усвідомлювати,
що цей стан цілком прогнозований, тимчасовий, і все обов’язково має
швидко налагодитися.
Малюк відмовляється від груді
Це часто буває, коли мама змушена переривати своє спілкування з
дитиною, продовживши навчання або вийшовши на роботу, а малюкові
доводиться почергово годуватися то з груді, то з пляшечки. З пляшечки
це робити легше, тому дитина відмовляється від груді, а мама поступа-
ється її вимогам. Із цієї ситуації є декілька виходів. Передусім спробуй-
те догодовувати малюка з ложечки або з маленької чашки; якщо це не

187
вдається, зробіть так, щоб зусилля дитини під час «добування їжі» були
однаковими при смоктанні і з соски, і з груді. Для цього потрібно вико-
ристовувати соску природної форми і своєчасно її міняти. Якщо у вас до-
статня лактація і малюк кричить лише через бажання йти легшим шля-
хом, постарайтесь наполягти на своєму. При достатній витримці батьків
це цілком можливо. У крайньому разі можна годувати з пляшечки або
чашки, але зцідженим молоком. Деякі мами у такий спосіб годують дітей
до 8—9 місяців. Якщо ви разом з педіатром дійшли висновку, що молока
не вистачає, грамотно організуйте догодовування дитини молочною су-
мішшю і не поспішайте виключати з раціону дитини грудне молоко.
Не поспішайте догодовувати сумішшю!
Докладіть усіх зусиль для того, щоб збільшити об’єм молока. Для
цього	необхідно:
Відпочивати вдень стільки, скільки потрібно, щоб відчувати
себе доволі бадьоро. Забудьте на деякий час про прибиран-
ня, прання, а процес приготування їжі розділіть з кимось із
близьких.
Приділіть особливу увагу своєму харчуванню і режиму життя.
Збільшіть тимчасово кількість годувань до 10—12 разів за
добу.
Прикладайте дитину до обох грудей під час кожного годуван-
ня, а після годування постарайтесь одразу заснути разом з
нею або просто відпочити (якщо їй не вистачає молока, вона
прокинеться раніше, ніж звичайно).
Обов’язково годуйте дитину вночі, щоб активізувати вироблен-
ня гормона (пролактину), який сприяє виробленню молока.
Якщо є потреба у догодовуванні дитини, використовуйте для
цього ложечку, маленьку чашку або піпетку, але не соску. У
цьому разі діти відмовляються від груді набагато рідше.
Іноді збільшити кількість молока можна за допомогою відварів трав
і спеціально приготовлених напоїв. Спробуйте, можливо, вони допомо-
жуть вам.
Рецепти	напоїв,	які	використовують	при	нестачі	молока
Дріжджовий	напій:
30 г дріжджів (навіть пекарських), 20 г цукру. Суміш довести
до 200 г кип’яченою водою і вживати по 0,5 склянки 5—6 ра-
зів на день, готувати одразу перед уживанням.
Вигодовування дитини груддю

188
Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
	 Дріжджовий	напій:
25 г дріжджів розтерти з 2—3 чайними ложками цукру, дода-
ти 150—200 мл соку (краще сливового, яблучного, абрикосо-
вого). Пити охолодженим 2—3 рази на день.
Морквяний	напій:
Півсклянки морквяного соку змішати з 1—2 столовими лож-
ками молока, вершків або фруктово-ягідного соку. Вживати
напій тричі на день.
Кминовий	квас:
Житній хліб розрізати на невеликі шматочки, висушити, злег-
ка підсмажити, залити водою і залишити на 3—4 години.
Потім процідити, додати дріжджі, цукор, кмин і залишити в
теплому місці для бродіння на 10—12 годин. На 1 кг чорного
хліба треба взяти 40 г кмину, 500 г цукру, 25 г дріжджів, 10 л
води. Квас не повинен бути кислий і містити велику кількість
газу, для цього краще готувати його небагато, щоб він довго
не стояв.
Рецепти	зборів	трав,	що	застосовуються	для	лікування
гіпогалактії
	 Настій:
Плоди анісу, кропу, фенхелю, трава материнки по 250 г.
Плоди розтовкти у ступці, розмішати. Чайну ложку збору за-
лити склянкою окропу, настояти. Пити 2—3 рази на день по
1 ск лянці.
	 Настій	кропиви:
1 ст. ложку листя сухої кропиви залити склянкою окропу і на-
стоювати упродовж 30 хв. Вживати по 0,5 склянки настою за
30—40 хв до годування дитини 4 рази на день. Зручніше за-
парювати траву в термосі з розрахунку: 2 ст. ложки сухої тра-
ви на 0,5 л окропу.
	 Настій:
Листя кропиви — 2 частини, насіння кропу й анісу — по 1
частині. 2 ст. ложки суміші заварити 0,5 л окропу і настоювати
2 год. Пити упродовж дня.
	 Олія	фенхелева.
Вживати по 3—5 крапель на грудочку або в чайній ложці цу-
кру.
Екстракти	чистецю	і	(або)	глоду	— по 20 крапель 3 рази на
день упродовж тижня.

189
	 Молоко	з	лісовим	дудником.
Влітку дудник уживають свіжим, але можна відварювати його
в молоці, при цьому молоко можна пити, а відварені й очи-
щені від шкірки стебла з’їдати. Про запас дудник не заготов-
ляють.
	 Напій	із	насіння	салату.
Насіння листяного салату має найбільш виражену молокогін-
ну дію. Для приготування напою з нього беруть 20 г насіння
салату, обережно товчуть у порцеляновій ступці і заливають
1 склянкою окропу. Настоюють 2—3 години і п’ють 2—3 рази
на день по півск лянки за один раз.
Можна використовувати також чаї, спеціально дібрані різними фір-
мами для дитячого харчування, які продаються в аптеці.
«Молочні ріки»
Надлишок молока у мами, яка годує груддю, також буває, хоча й
не часто. Це може статися у разі надмірної лактації або якщо дитину за
одне годування прикладають до другої груді, не спорожнивши першої.
Дитина отримує, таким чином, надто багато «раннього» молока і недо-
статню кількість «пізнього». Через це у неї можуть з’явитися зеленкува-
ті випорожнення, вона може погано набирати вагу, плакати і вимагати
частішого годування, а у мами виникнуть сумніви щодо якості молока.
Слід просто зцідити невелику кількість молока перед годуванням, а під
час годування прик ладати тільки до однієї груді. Тривале ссання однієї
груді забезпечить повноцінну роботу кишечнику малюка. Можна також
годувати дитину в такому положенні, коли мати лежить, а дитина знахо-
диться зверху.
Як довго годувати груддю?
У більшості жінок, які годують груддю, до кінця першого року життя
малюка лактація поступово згасає, зберігається одне вечірнє годування,
яке пізніше заміняється коров’ячим молоком або кефіром. Найчастіше
малюк сам, без примушення кидає грудь, особливо якщо молока в груді
мало. Він уже у тому віці, коли може задовольнити потребу в їжі і ком-
форті з інших джерел.
Зараз дедалі більше лікарів (і гінекологів, і педіатрів) наполягають
на тому, що грудне годування треба зберігати до 2—3 років і навіть біль-
ше. На наш погляд, найоптимальнішим є збереження грудного годуван-
Вигодовування дитини груддю

190
Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
ня до 1—1,5 року. Якщо в грудях у мами є молоко, то коров’яче навряд
чи краще, але не варто перетворювати грудь на засіб заспокоєння ма-
люка. Винятком, звичайно, є ситуації, коли малюк хворіє: тоді добре все,
що допомагає одужати, і грудне молоко в цьому разі йому лише на ко-
ристь. Спостереження за дітьми, яких годували груддю триваліший час,
не виявили яких-небудь відмінностей у стані їхнього здоров’я; водно-
час більшість матерів відзначають, що годування груддю пізніше пере-
творюється на своєрідний ритуал або звичку.
Якщо ви даєте дитині грудь перед сном, вона не прокидається вночі
і не згадує про неї вдень, то нічого не буде в тому поганого, якщо грудне
годування триватиме довше. Але якщо після одного року дитина вима-
гає грудь не через голод, а в зв’язку з меншим відчуттям дискомфорту
або як засіб вирішення конфліктних ситуацій, не варто годувати її дов-
ше як 1,5 року. Відлучати дитину від груді улітку і під час хвороби не ре-
комендується.
ЗМІШАНЕ ВИГОДОВУВАННЯ
	 Догодовування	молочними	сумішами:	змішане	вигодову­
вання	краще,	ніж	штучне.
Якщо, незважаючи на ваші зусилля, грудного молока дитині не ви-
стачає, порадьтесь зі своїм педіатром, як організувати догодовування
молочною сумішшю. Таке догодовування називається змішаним (або
частково грудним), тобто дитина отримує і грудне молоко, і молочну су-
міш. Постарайтесь годування груддю зберегти якомога довше: навіть
невелика кількість молока — це краще, ніж його відсутність. Щоразу,
коли настав час годування, запропонуйте дитині спочатку грудь, і лише
потім, якщо ви бачите, що вона голодна, переходьте до догодовування.
Не уникайте нічного годування: це запобіжить згасанню лактації.
Якщо об’єм догодовування незначний, молочну суміш треба дава-
ти з чайної ложечки, оскільки, звикнувши отримувати її із соски, дитина
легко відмовиться від груді. Якщо ж молока в груді мало, догодовувати
з ложечки або з піпетки буде складно, тому простежте за тим, щоб соска
була достатньо пружною і під час їди малюк докладав стільки ж зусиль,
як під час годування груддю. Частіше перевіряйте соску на придатність
і за необхідності заміняйте на нову.
Соска, яку ви купуєте, може бути вже з готовими отворами, але їх
можна зробити самим, скориставшись розпеченою на вогні голкою.

191
Щоб оцінити, чи зробили ви все правильно, перекиньте пляшечку
соскою донизу: якщо за 1 секунду із пляшечки витікає 1—2 краплі мо-
лока, можете спокійно годувати з неї. Якщо молоко витікає швидше, ма-
люк може випити його більше, ніж потрібно, а за одним заходом відмо-
витися й від груді; якщо соска дуже туга — може втомитися раніше, ніж
наїсться.
Найкраще догодовувати дитину одразу після годування груддю за-
здалегідь приготовленою сумішшю, але можна й змінювати порядок.
Проте, навіть якщо молока в груді небагато, треба залишати не менш
ніж три грудні годування, оскільки, якщо прикладати малюка до груді
рідше, лактація швидко згасає.
Температура суміші, яка використовується для догодовування, має
бути наближена до температури грудного молока — 37 °С.
Якій суміші віддати перевагу?
Чим годувати? Яку суміш вибрати? Як малюк на неї відреагує? Як
уникнути алергії? Ці і ще багато інших запитань зазвичай постають перед
батьками, коли раптом виявляється, що грудного молока не вистачає.
Залежно від обізнаності і матеріального стану батьків, дитині, що
залишилась без грудного молока, пропонують на вибір велику кіль-
кість його замінників. Майже всі вони готуються на основі коров’ячого
молока; є суміші, виготовлені з молока кози та інших тварин, а в деяких
випадках основою для їх приготування є рослинні продукти, зокре-
ма соя.
Молочні суміші можуть бути сухі (порошкоподібні) і рідкі (готові до
вживання), прісні й кислі. Найчастіше використовуються сухі молочні
суміші, які треба відновлювати, розбавляючи певною кількістю води.
Змішане вигодовування

192
Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
Іноді питання з годуванням дитини вирішується просто: їй пропо-
нують звичайне молоко з додаванням цукру і трохи розбавлене кип’я-
ченою водою. Щоправда, це просте рішення тягне за собою багато про-
блем, що виникають у подальшому.
На початку цього розділу ми розповіли про відмінності жіночого і
коров’ячого молока. Що менші ці відмінності, то адекватнішим буде ви-
годовування малюка. Саме на це й спрямовані зусилля виробників ди-
тячого харчування — на максимальне наближення інгредієнтів суміші
до аналогічних компонентів грудного молока.
Для того щоб суміш менше відрізнялась від жіночого молока, ко-
ров’яче (або козяче) молоко піддають спеціальній обробці, внаслідок
чого розміри білкових молекул стають меншими, краще звурджують-
ся в кишечнику дитини і краще засвоюються. Загальну кількість білка
зменшують (у жіночому молоці його менше), а суміш збагачують неза­
мінними амінокислотами, рослинними оліями, вітамінами, мікроеле­
ментами, біологічно активними речовинами, які є в жіночому молоці.
Молочний жир замінюють рослинними оліями (кукурудзяна, коко-
сова, соєва, соняшникова та ін.), до складу яких входять саме ті жир-
ні кислоти, які потрібні малюкові для побудови нових клітин, розвитку
імунної системи, структур головного мозку і сітківки ока.
Кількість вуглеводів збільшують за рахунок додаткового введення
лактози та інших цукрів, оскільки жіноче молоко солодше за коров’яче.
Лактоза — молочний цукор, який міститься лише в молоці і більше ніде
не зустрічається. Розщеплення її в кишечнику відбувається повільно, не
супроводжується бродінням і нормалізує кишкову мікрофлору дитини.
З огляду на сказане, молочні суміші для штучного вигодовуван-
ня поділяються на адаптовані, частково адаптовані і неадаптовані.
Виходячи з необхідності (не задля реклами!), ми ознайомимо вас із
тими з них, які сьогодні є на нашому ринку.
Вибираючи суміш для штучного вигодовування, ви маєте врахову-
вати такі моменти.
Що менша дитина, то більш адаптованою (схожою на мамине молоко)
має бути суміш. Зазвичай на упаковці зазначається, для якого віку дитини
суміш призначена. Цифра 0 у назві суміші рекомендується для вживання
недоношеним малюкам або як стартова суміш для малюків з перших днів
життя. Деякі фірми випускають такі суміші з позначкою — Прe (pre).
Якщо малюк цілком здоровий і йому ще не виповнилося 6 місяців,
було б правильним придбати для нього суміш, призначену для виго-
довування дітей віком від 0 до 6 місяців. У назві суміші зазвичай стоїть
цифра «1» (див. табл. на с. 196).

193
Починаючи з 6-місячного віку можна використовувати суміші, при-
значені для другого півріччя. У їх назві зазвичай є цифра «2».
Деякі фірми виробляють також суміші з позначкою «3», які призна-
чені для годування дітей від 8 місяців.
Для кращого засвоєння малюком сумішей і задля їх адекватного
розвитку адаптовані суміші збагачені біологічно активними речови-
нами (біотин, холін, інозитол, таурин, карнітин тощо), що містяться в
грудному молоці і сприяють росту і розвитку дитини. Без їх опису ха-
рактеристика сумішей була б неповною, а ознайомлення зі ск ладом,
зазначеним на упаковці, було б малоінформативним, тому ми коротко
розповімо про їх значення для організму.
Біотин — нормалізує метаболізм білків і жирів, знижує ризик
розвитку шкірної алергії.
Інозитол і карнітин (L­карнітин) — поліпшує обмін жирів,
функцію печінки, позитивно впливає на розвиток і функції го-
ловного мозку.
Холін — забезпечує живлення і нормальне функціонування
головного мозку.
Таурин — сприяє дозріванню головного мозку, зорового та
слухового аналізатора, запобігає пошкодженню к літинних
мембран, захищає від несприятливих впливів. Особливо ве-
ликою є роль таурину у першому півріччі життя дитини; у
другому, у міру введення злакових страв догодовування по-
треба в ньому зменшується.
Нуклеотиди — біологічно активні речовини, що є структур-
ними одиницями для синтезу нуклеїнових кислот і, отже, біл-
ка в організмі дитини. Вони забезпечують життєво важливі
функції організму, регулюють імунний статус, беруть участь у
формуванні нормальної мікрофлори кишечнику, впливають
на розвиток органів травлення, зокрема — функції печінки,
посилюють всмоктування кальцію та заліза.
Для сприяння формуванню нормальної мікрофлори кишечнику за-
мінники грудного молока збагачуються так званими пребіотиками —
речовинами, які сприяють росту корисних бактерій у кишечнику, або
пробіотиками, тобто самими лакто- та біфідум-бактеріями. У цьому разі
на бляшанці з сумішшю є відповідна позначка.
Сучасними	вітчизняними	сумішами	є:
Серія сумішей «Дєтолакт», розроблених спільно з Інститутом гігі-
єни і медичної екології АМН України, які випускає Балтський молочно-
консервний комбінат дитячих продуктів (Одеська область).
Змішане вигодовування

194
Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
«Дєтолакт­плюс»	 — високоадаптована суміш, яка на 60 % збага-
чена сироватковими білками, має збалансований вміст жирів, містить
лактулозу, яка є основою для росту корисних мікроорганізмів (біфідум-
бактерій). «Дєтолакт-плюс». «Дєтолакт­1»	— суміш, призначена для ви-
годовування дітей від 0 до 12 місяців. У ній співвідношення казеїну (біл-
ка коров’ячого молока) дещо більше, ніж у інших адаптованих сумішах.
Завдяки цьому їжа довше затримується у шлунку й інтервали між году-
ваннями збільшуються. Казеїн у «Дєтолакті-1» оброблений спеціальним
способом і краще засвоюється, ніж у незбираному коров’ячому моло-
ці. «Дєтолакт­2»	 — призначений для вигодовування дітей від 5 до 12
місяців, містить багато заліза і запобігає розвитку анемії. «Дєтолакт­
пре»	 — суміш, призначена для дітей, що народилися з низькою вагою,
і недоношених. Усі компоненти суміші приготовлені з урахуванням їхніх
потреб у поживних речовинах і енергії. «Дєтолакт­біфідус»	 містить
підвищену порівняно з «Дєтолактом-плюс» кількість лактулози і призна-
чений для вигодовування дітей з проблемами травлення.
«Дєтолакт	низьколактозний»	— суміш для вигодовування дітей
зі зниженою активністю ферменту лактози, яка відповідає за засвоєння
вуглеводу лактази, який міститься у грудному молоці і додається у сумі-
ші для дитячого харчування.
«Дєтолакт­антирефлюкс»	— для дітей, схильних до частих зри-
гувань.
Усі ці суміші призначені для годування дітей від народження до
1 року; вони є розчинними і не потребують варіння, випускаються в ко-
робках по 400 г сухої суміші, з якої можна приготувати від 2,65 до 3,1 л
готової суміші. Порівняно з імпортними сумішами вони дешевші.
Існують також вітчизняна частково адаптована суміш Хорольского
комбінату молочних продуктів — «Малютка», призначена для харчу-
вання дітей від народження до 12 місяців, проте як вуглеводний компо-
нент, замість лактози, яка є у грудному молоці, вона містить цукор. Цю
суміш треба варити.
Сучасними російськими сумішами є «Нутрилак	 0­6»	 для малю-
ків першого півріччя; «Нутрилак	 6­12»	 для дітей від 6 до 12 місяців;
«Нутрилак	 0­12»	 фірми «Нутрітек» для дітей від народження до од-
ного року життя. Суміш «Малютка», яку змінено відповідно до сучас-
них вимог, виробляється фірмою «Nutricia» на заводі «Істра-Нутриція»
у Московській області і має більший асортимент, ніж раніше.
Іншими сучасними імпортними замінниками грудного молока для
дітей перших місяців життя, які широко застосовуються у годуванні ді-
тей грудного віку, є суміші швейцарської фірми «Nestle».

195
«NAN	1»	для здорових дітей від народження до 6 місяців, «NAN	2»
від 6 місяців, розроблений спеціально для дітей у період введення під-
годовування, «NAN	 HА» (гіпоалергенний) — для профілактики виник-
нення алергії і харчування дітей з проявами алергії, «Nestogen», що
рекомендується дітям, які погано витримують проміжки між годуван-
нями, «Nestogen	1»	та «Nestogen	2» для комфортного травлення, суміш
«Бона», призначена для годування дітей протягом першого року життя.
Ці суміші виготовлені відповідно до сучасних норм європейської
якості щодо дитячого харчування, мають наближений до складу жіночо-
го молока вміст білка, який забезпечує швидкість спорожнення шлунка,
як при вживанні грудного молока, збагачені необхідними мінералами і
біологічно активними речовинами, аналогічними таким у грудному мо-
лоці, а у суміш «NAN	2	HА» додані біфідум-бактерії, які сприяють росту
нормальної мікрофлори кишечнику. Суміш	«Pre	NAN» використовуєть-
ся у харчуванні дітей від народження і для недоношених дітей, сприяє
швидкому відновленню ваги, забезпечує оптимальний розвиток цен-
тральної нервової системи. Суміші «NAN	1» і «NAN	2» виробляються та-
кож у рідкому вигляді, вже готовими до вживання, по 200 мл, що дуже
зручно під час подорожі або до інших умов, коли приготування суміші
є проблематичним.
Суміші «Nutrilon» фірми «Nutricia»	 також мають широкий асорти-
мент і використовуються як для годування здорових дітей, так і дітей з
проблемами травлення. Це «Nutrilon	1»	та «Nutrilon	2» для здорових ді-
тей (відповідно — першого і другого півріччя); «Nutrilon	 comfort» для
дітей з проблемами травлення (кольки, запори, зригування).
Упродовж першого року життя можна використовувати такі суміші,
як «Фрисолак­1» і «Фрисолак­2» німецької фірми «Friesland	nutrition»,
«Enfamil­1» американської фірми «Mead	Johnson», «Humana­PRE» для
дітей від народження до 3—4 міс., «Humana­1» від 3 міс., «Lasana	pre»
від народження, «Lasana	 1»	 від 3 міс., фірми «Humana» (Німеччина),
«HiPP­1», «HiPP­Pre», «HiPP­2» фірми «HiPP»	(Австрія); «Enfamil­1»	аме-
риканської фірми «Mead	Johnson», «Semper	Baby	1», «Semper	Baby	2»,
«Semper	Bifidus» (Швеція).
«Симілак	 із	 залізом», «Nutrilon	 2» (у другому півріччі); «NAN»,
«NAN	 кисломолочний» (чергуючи з прісними сумішами), «Nestogen»,
«Pilti»	фірми «Nestle»; «Enfalac», «Enfamil­2»; «Фрисомел» і «Фрисолак»
німецької фірми «Friesland	nutrition»; «HiPP­2», «HiPP­Pre» (Австрія) та
інші.
Якщо у дитини алергія на всі суміші, виготовлені на основі
коров’ячого молока, можна спробувати годувати її сумішами на основі
Змішане вигодовування

196
Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
А
д
а
п
т
о
в
а
н
і

м
о
л
о
ч
н
і

с
у
м
і
ш
і

д
л
я

ш
т
у
ч
н
о
г
о

в
и
г
о
д
о
в
у
в
а
н
н
я

з
д
о
р
о
в
и
х

д
і
т
е
й
А
д
а
п
т
о
в
а
н
і
Ч
а
с
т
к
о
в
о

а
д
а
п
т
о
в
а
н
і

«
П
о
ч
а
т
к
о
в
і
»
с
у
м
і
ш
і
(
1
)
,
д
л
я
в
и
г
о
д
о
в
у
в
а
н
н
я
в
і
д
0
д
о
6
м
і
с
я
ц
і
в
«
Н
а
с
т
у
п
н
і
»
с
у
м
і
ш
і
(
2
)
,
д
л
я
в
и
г
о
д
о
в
у
в
а
н
н
я
в
і
д
6
д
о
1
2
м
і
с
я
ц
і
в
«
У
н
і
в
е
р
с
а
л
ь
н
і
»
,
д
л
я
в
и
г
о
д
о
в
у
в
а
н
н
я
в
і
д
0
д
о
1
2
м
і
с
я
ц
і
в
«
P
r
e
N
A
N
»
,
«
N
A
N
1
»
,
«
N
e
s
t
o
g
e
n
1
»
,
«
N
A
N
Н
А
-
1
»
(
г
і
п
о
а
л
е
р
г
е
н
н
и
й
)
«
N
A
N
-
2
»
,
«
N
A
N
Н
А
-
2
»
(
г
і
п
о
а
л
е
р
г
е
н
н
и
й
)
«
N
e
s
t
o
g
e
n
»
,
«
Б
о
н
а
»
,
«
N
A
N
к
и
с
л
о
м
о
л
о
ч
н
и
й
»
«
М
а
л
ю
т
к
а
»
в
і
д
0
д
о
1
2
м
і
с
.
«
Д
є
т
о
л
а
к
т
-
п
л
ю
с
»
«
Д
є
т
о
л
а
к
т
-
п
р
е
»
«
Д
є
т
о
л
а
к
т
-
2
»
«
Д
є
т
о
л
а
к
т
-
1
»
,
«
Д
є
т
о
л
а
к
т
»
в
і
д
0
д
о
1
2
м
і
с
.
«
М
а
л
и
ш
І
с
т
р
и
н
с
ь
к
и
й
»
«
Н
у
т
р
и
л
а
к
-
п
р
е
»
,
«
Н
у
т
р
и
л
а
к
0
-
6
»
«
N
u
t
r
i
l
o
n
-
2
»
,
«
М
а
л
ю
т
к
а
2
»
«
Н
у
т
р
и
л
а
к
0
-
1
2
»
«
В
і
т
а
л
а
к
т
»
в
і
д
3
д
о
1
2
м
і
с
.
«
N
u
t
r
i
l
o
n
1
»
«
F
r
i
s
o
1
»
(
ф
р
и
с
о
л
а
к
)
з
н
а
р
о
д
ж
е
н
н
я
«
Н
у
т
р
и
л
а
к
6
-
1
2
»
,
«
H
u
m
a
n
a
-
2
»
«
М
а
л
ю
т
к
а
1
»
(
N
u
t
r
i
c
i
a
)
«
H
i
P
P
-
2
»
,
«
H
i
P
P
-
Н
А
2
»
,
(
г
і
п
о
а
л
е
р
г
е
н
н
и
й
)
«
H
u
m
a
n
a
-
1
»
«
N
A
N
в
і
д
6
д
о
1
2
м
і
с
.
і
з
б
і
ф
і
д
о
б
а
к
т
е
р
і
я
м
и
»
«
S
e
m
p
e
r
B
a
b
y
-
1
»
;
«
H
i
P
P
-
1
»
,
«
H
i
P
P
-
Н
А
1
»
(
г
і
п
о
а
л
е
р
г
е
н
н
и
й
)
,
«
H
i
P
P
-
P
r
e
»
,
«
H
e
i
n
z
-
1
»
«
H
e
i
n
z
-
2
»
,
«
S
e
m
p
e
r
B
a
b
y
-
2
»
,
«
F
r
i
s
o
2
»
(
ф
р
и
с
о
л
а
к
)
з
6
м
і
с
я
ц
і
в
«
Ф
р
и
с
о
м
е
л
»

197
козячого або безмолочними, найчастіше — соєвими. Гарантії, що про-
яви алергії зникнуть, немає, оскільки продукти, виготовлені на основі
сої, також можуть спричинити алергічну реакцію. Але іншого виходу,
крім добирання оптимального варіанта вигодовування дитини, у вас
немає, і зупинитися слід на тій суміші, у разі вживання якої алергічні
прояви мінімальні. Паралельно, обов’язково разом з лікарем, прово-
диться необхідна корекція харчування. Це дуже суттєво, якщо малюк
отримує не адаптовану суміш, а звичайне коров’яче молоко. У цьому
разі значно зростає імовірність виникнення рахіту й анемії, особливо
якщо таке вигодовування починається з перших місяців життя.
На с. 196 наведено характеристику молочних сумішей для штучно-
го вигодовування, які зараз є на українському ринку.
Нині існує велика кількість сумішей для дітей із різними захворюван-
нями, які проявляються порушенням засвоєння різноманітних компо-
нентів грудного молока, і сумішей для штучного вигодовування. Зокрема,
якщо діти не переносять коров’яче молоко (алергія на білки коров’ячого
молока), мають недостатню кількість ферментів, що перетравлюють лак-
тозу і галактозу, то для них будуть корисними їх замінники, приготовле-
ні на основі сої або гідролізату (розщепленого на амінокислоти) казеїну і
позбавлені лактози, проте призначаються вони виключно лікарем.
Із вітчизняних замінників молока на основі сої на ринку є суміш
«Дєтолакт­соя». Це повноцінна штучна адаптована суміш для виго-
довування дітей з алергією на білки коров’ячого молока зі зниженою
активністю ферменту «лактази» (відповідає за перероблення молочно-
го цукру) та іншими проблемами травлення. Виготовлена на основі со-
євого білка, має повноцінний амінокислотний склад, збагачена біоло-
гічно активними речовинами.
Російські суміші «Бебелак­Соя» і «Вінні­Соя». Суміш «Бебелак-Соя»
не містить жодних компонентів молока, цукрози, лактози і глютену, зба-
гачена таурином і метіоніном (забезпечує оптимальне співвідношення
амінокислот), вітаміном D3 і L-карнітином, що запобігає розвиткові ра-
хіту і поліпшує засвоєння жирів і жиророзчинних вітамінів; містить лі-
нолеву і ліноленову жирні кислоти, дещо збільшену кількість заліза. Цю
суміш можна використовувати в тому разі, якщо у дитини алергія на біл-
ки коров’ячого молока.
«Вінні-Соя» — повноцінна соєва суміш для штучного вигодовуван-
ня дітей з перших днів життя, яка не містить лактози. Являє собою суміш
на основі ізольованого білка сої з додаванням L-метіоніну, L-карнітину
і таурину. Крім того, компонентами суміші є складні й прості вуглеводи,
рослинні олії, регулятор кислотності (лимонна кислота).
Змішане вигодовування

198
Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
З імпортних замінників дитячого харчування для дітей із непере-
носністю лактози можна використовувати «Nutrilon	 низьколактоз­
ний» і «Нутрі­Соя» голландської фірми «Nutricia»; «Alfare», «Alsoy»,
які випускає швейцарська фірма «Nestle»; «Фрисосой» німецької фір-
ми «Friesland	 nutrition»; «Прособі»	 (США), «Similac	 Isomil»	 (США),
«Lactofidus»	(фірма «Danone»), соєвий замінник «Бона» (Фінляндія) та
інші.
«Нутрі­Соя»	 — суха адаптована суміш без молока і цукрози на
основі соєвих білків. Використовується для вигодовування дітей від на-
родження до 12 місяців.
«Прособі»	 — безмолочна суміш на основі соєвого білка.
Призначена для вигодовування дітей від народження до року, які хво-
ріють на харчову непереносність (лактазна недостатність, алергія на
білки коров’ячого молока, відригування, пронос, кольки). Суміш не
містить лактози і цукрози. Продукт збагачений незамінними амінокис-
лотами. Суміш у вигляді порошку упакована в бляшанки по 400 г. Для
1—2 -місячної дитини однієї бляшанки вистачає на 3—4 дні, для дітей
старше трьох місяців — на 2—3 дні.
«Фрисосой»	 — повноцінна суміш, виготовлена на основі соєвого
білка, не містить коров’ячого молока. Лактоза у суміші замінена глю-
козою, мальтозою і полімерами глюкози. Використовують для дітей від
першого дня народження. Випускається у бляшанках вагою по 400 г.
«Фрисопеп»	 — молочна суміш, виготовлена на основі білка, який
спеціальним методом оброблений і тому легко засвоюється. Ця оброб-
ка сприяє видаленню алергізуючих компонентів, які містяться в молоці.
Випускається у бляшанках вагою по 400 г.
Існують також суміші, виготовлені з додаванням кисломолочних
бактерій: «NAN	 кисломолочний»	 («Nestle», Швейцарія), «Lactofidus»
(«Danone», Франція). Кисломолочні суміші засвоюються краще, але слід
пам’ятати про те, що грудне молоко має солодкий смак, отже, кисломо-
лочні суміші слід використовувати тільки з метою лікування. Переважно
вони випускаються молочними кухнями або фабриками дитячого хар-
чування на основі коров’ячого молока і спеціальних бактеріальних кис-
ломолочних заквасок і призначені для дітей, у яких є проблеми з трав-
ленням, дисбактеріоз, алергічні реакції. Постійне годування дитини
лише кисломолочними продуктами, хай то буде кефір чи адаптована су-
міш, порушує кислотно-лужну рівновагу організму, тому, якщо є потреба
призначення кисломолочної суміші, її чергують зі звичайною. Крім того,
іноді у дітей можуть виникнути або посилитися зригування, а деякі діти
взагалі відмовляються від кисломолочних сумішей через кислий смак.

199
«NAN	 кисломолочний»	 — суха кисломолочна суміш, яка містить
живі біфідобактерії і призначена для вигодовування дітей від наро-
дження до 12 місяців. «НАН кисломолочний» може використовуватись
для годування малюків з низькою активністю ферменту лактази. Крім
того, суміш використовується для харчування дітей після перенесеної
діареї. Включення до складу продукту живих біфідобактерій дозволяє
знизити ризик розвитку кишкової інфекції у дитини, сприяє нормаліза-
ції функції шлунково-кишкового тракту. Жировий компонент дібраний
таким чином, щоб склад суміші був максимально близький до жиро-
вого компонента грудного молока. До ск ладу суміші входить карнітин,
який сприяє кращому засвоєнню жирних кислот.
Суміш «Nutrilon	 низьколактозний»	 застосовується для годуван-
ня дітей зі зниженою активністю ферменту лактази від народження до
6-місячного віку, за складом і всмоктуванням у шлунково-кишковому
тракті близька до грудного молока.
У 20—50 % дітей віком від 0 до 6 місяців періодично спостерігаєть-
ся фізіологічне зригування. Для дітей із частими зригуваннями, а також
для малюків, що потерпають від запорів або кольок у животі, призначе-
ні замінники грудного молока «Nutrilon­антирефлюкс», «Фрисовом»
(Голландія), «NAN	комфорт», «Lactofidus»	(«Danone») та інші.
Суміш «Nutrilon­антирефлюкс»	 відзначається низьким вмістом
жирів, переважанням білка казеїну (спеціально обробленого) і вико-
ристанням бобів рожкового дерева як загусника, що допомагає уник-
нути затримки суміші у шлунку, поліпшує його випорожнення і зменшує
кількість випадків викидання їжі зі шлунка у стравохід.
Аналогічною за складом є вітчизняна суміш «Дєтолакт­анти­
рефлюкс».
Адаптований замінник грудного молока «Нені», який виготовля-
ється на основі козячого молока, рекомендується використовувати для
харчування здорових дітей у разі недостатності грудного молока; для
вигодовування недоношених дітей; у разі непереносності і (або) алер-
гії на білки коров’ячого молока або сої, для профілактики різноманіт-
ної харчової алергії, діатезів, при порушеннях травлення (дисбактеріоз,
зригування, діарея).
Деякі прісні молочні суміші збагачені корисними бактеріями (най-
частіше — біфідобактеріями), які сприятливо впливають на травлен-
ня дитини або містять речовини, що сприяють їх росту (суміші «NAN»,
«Дєтолакт-біфідус», «Semper Bifidus» тощо).
Змішане вигодовування

200
Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
Суміші для недоношених і новонароджених дітей з малою вагою тіла
Спеціальні штучні суміші випускають для малюків, які хворіють не
тільки на харчову непереносність, а й інші хвороби. Деякі суміші призна-
чені для вигодовування недоношених дітей (які народилися раніше 9-мі-
сячного терміну) і з малою масою тіла (тобто тих, які народилася своєчас-
но, але важать менше 2,5 кг), а також таких, які погано розвиваються. Це
імпортні суміші «Nutriprem» (Голландія), «Aptamil» (Німеччина), «Alprem»
(Швейцарія), «Препілті»	 (Фінляндія), «Enfalac» (США), «Ненатал»
(Голландія), «Frisopre»	(Голландія), «Роболакт» (Угорщина); «Дєтолакт­
пре»	(Україна), а також російські — «Новолакт­1» (для вигодовування ді-
тей від 0 до 3 місяців) і «Новолакт­2» (для дітей від 3 місяців до 1 року).
Недоношені діти мають більші потреби в енергії і білку порівняно з
дітьми, які народилися своєчасно. Кількість білка в сумішах для недоно-
шених дітей може бути вищою, ніж у сумішах для здорових новонаро-
джених дітей. До складу білкового компонента вводяться сироваткові
білки. Співвідношення сироваткових білків і грубішого — казеїну — ста-
новить 60:40 або 50:50, крім того, у сумішах є амінокислота таурин, по-
трібна для правильного розвитку центральної нервової системи і зору.
Жировий компонент сумішей складається із молочного жиру і рос-
линних олій, що надає можливість збалансувати ск лад жирних кислот
і зменшити участь ферменту ліпази, якого у недоношених дітей і ді-
тей з проблемами травлення може бракувати («Алпрем», «Енфалак»,
«Хумана О»). Крім того, вміст ненасичених жирних кислот (лінолевої і
лінолеїнової), оскільки їх утворення в організмі недоношених дітей
ускладнене, у цих сумішах більший, ніж у звичайних.
Вуглеводний компонент сумішей складають вуглеводи, які стимулю-
ють ріст біфідобактерій. Вітамінний і мінеральний склад сумішей збалан-
сований і цілком відповідає потребам недоношеної дитини. Обов’язково
вводять дещо підвищені дози вітамінів D, E, C, а також кальцію і заліза.
	 При	запальних	захворюваннях	кишечнику	і	дисбактері-
озах	як	основне	харчування	і	з	метою	лікування	застосо-
вуються:
•	 адаптовані	 суміші:	 «NAN	 з	 біфідобактеріями»,	 «NAN
кисло	молочний»,	 «Semper	 Bifidus»,	 «Агуша­1».	 Суміш
«Дєтолакт­біфідус»	не	 є	 кисломолочною,	 але	 наявність
в	 її	 складі	 лактулози	 сприяє	 росту	 корисних	 біфідобак­
терій	 і	 пригніченню	 умовно­патогенних	 мікроорганіз­
мів;

201
•	 частково	 адаптовані	 кисломолочні	 суміші:	 «Біфілін»,
«Біфілакт»;
•	 неадаптовані	кисломолочні	суміші:	кефір,	«Біолакт».
Пийте, діти, молоко?
За традицією коров’яче молоко вважають чи не найбільш дієтич-
ним і корисним продуктом. Багато мам засмучуються, якщо дитина не
хоче пити молоко. У деяких випадках відмова малюка пити молоко —
цілком виправдана, і дитина, сама того не підозрюючи, захищає свій ор-
ганізм від можливих проблем. Часто такого висновку доходить лікар у
процесі нагляду за дитиною, а іноді й самі батьки.
Річ у тому, що нерідко одразу після початку штучного вигодовуван-
ня або введення догодовування, виготовленого на коров’ячому молоці,
у дитини починаються прояви алергії у вигляді висипань на різних ді-
лянках тіла, зміни випорожнень, відригування, недостатнє набирання
ваги. Це може бути пов’язане з непереносністю білків коров’ячого мо-
лока. Білки, що не засвоїлися, проникають через слизову оболонку ки-
шечнику і, потрапляючи у кров, надмірно стимулюють імунну систему,
спричиняючи її порушення.
Проте не завжди алергічна реакція на введення суміші свідчить про не-
переносність молока. Розібратися в ситуації, що склалася, і поставити діа-
гноз повинен лікар, тому не залишайтесь із проблемою «сам на сам», уваж-
но проаналізуйте харчування дитини і порадьтесь із вашим педіатром.
Непереносність білків коров’ячого молока лікується тільки від-
мовою від його вживання. У 80—90 % випадків вона закінчується оду-
жанням і зникає, коли дитині виповнюється 18—20 місяців. У 20—40 %
випадків сполучається з непереносністю інших видів молока (козячо-
го), рослинних білків (соя, к лейковина, арахіс), яєчного білка. У тяжких
випадках (виражені прояви шкірної алергії, втрата ваги, анемія) треба
призначати лікувальне харчування.
У разі алергії на коров’яче молоко слід відмовитись від нього у
будь-якому вигляді: суміші на його основі; рідке коров’яче молоко, кон-
центроване або сухе; молочні продукти: йогурти, сир, твердий сир,
сметана, масло, молочні десерти; продукти, що є у продажу, які можуть
містити молоко навіть у невеликій кількості: каші, печиво, консерви з
молока. Можна спробувати адаптовані суміші на основі козячого моло-
ка — «Нені». Обережно можна використовувати суміші для немовлят на
основі білків сої — «Alsoy», «Енфаміл-соя», «Similac isomil», «Фрисосой»,
«Nutrilon-Соя», «Соя Семп» та ін.
Змішане вигодовування

202
Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
	 Але	 с лід	 врахувати:	 у	 третині	 випадків	 трапляється
перехресна	 алергія	 між	 білками	 сої	 і	 білком	 коров’ячого
молока,	тобто	за	наявності	алергії	на	молоко	може	спо­
стерігатись	алергія	на	суміші	із	сої.
Алергія на білки коров’ячого молока може траплятися і в дітей, що
перебувають на грудному вигодовуванні, у цьому випадку мамі слід ви-
ключити коров’яче молоко зі свого раціону.
За відсутності грудного молока або його нестачі, у разі непере-
носності білків коров’ячого молока та сої використовуються суміші на
основі так званих білкових гідролізатів. У цих сумішах білки спеціаль-
ним способом поділені на дрібніші складові — амінокислоти. Якість цих
сумішей залежить від ступеня «подрібнення» білків.
Ми знайомимо вас із цими сумішами лише для того, щоб ви знали
про їх існування; призначення цих сумішей конкретній дитині — пре-
рогатива лікаря.
Суміші з високим ступенем гідролізу білків: «Нутраміген»,
«Прегестеміл», «Фрисопеп», «Pepti-Юніор», «Alfare» та ін.
Суміші, що містять частково гідролізований білок: «Humana HА-1»,
«Humana HА-2», «HiPP HА-1», «H iPP HА-2», «Омнео».
Як визначити кількість догодовування?
Це одночасно і легко, і складно. Легко, якщо розрахувати за формулою
необхідну кількість молока, яке має випити малюк, зробити контрольне зва-
жування (до і після годування) і догодувати недостатню кількість сумішшю.
Складно тому, що розрахунки не завжди доцільні, коли йдеться про
організм маленької людини. Коли дитина перебувала лише на природно-
му вигодовуванні, вона сама вирішувала, скільки їй потрібно вжити ма-
миного молока. Коли ж ідеться про суміш, яку вона вживає через соску,
перегодувати малюка цілком реально. Розрахувавши, як ми сказали ра-
ніше, приблизну кількість молока, яким слід догодувати малюка, додайте
ще 10—20 г про всяк випадок. Якщо під час годування із соски дитина до-
кладає таких самих зусиль, як і під час грудного вигодовування, то вона
сама зорієнтується, скільки молока їй потрібно. До того ж кількість моло-
ка, яке утворюється у ваших грудях, у різний час доби може бути різною.
Приблизну кількість молока, яке має отримати дитина, а також при-
близну кількість годувань за добу подано у таблиці. Точніші дані стосов-
но саме вашого малюка ви отримаєте під час відвідування педіатра.

203
Правила	проведення	змішаного	вигодовування
При змішаному вигодовуванні догодовування вводиться піс-
ля годування дитини груддю.
Догодовувати дитину краще чайною ложкою. Якщо об’єм до-
годовування великий, можна використовувати тугу соску з
маленьким отвором.
Не виключайте повністю можливість повернення до годуван-
ня виключно груддю: це цілком можливо у випадку тимчасо-
вої гіпогалактії.
Треба враховувати, скільки грудного молока отримує дитина,
і решту об’єму їжі доповняти молочними сумішами.
Навіть у разі невеликої кількості грудного молока у матері
його слід зберігати якомога довше.
Догодовувати дитину слід після кожного годування груддю,
починаючи з невеликих порцій, і в подальшому щоденно
збільшувати кількість догодовування до потрібного об’єму.
За 4—5 днів після звикання дитини до нової їжі окремі году-
вання можна повністю замінити молочними сумішами.
У разі неправильного проведення змішаного і штучного ви-
годовування дитина може легко опинитися в умовах не
тільки кількісного, а й якісного перегодовування або недо-
годовування. Тому слід стежити за масою малюка, а в разі не-
обхідності — контролювати кількість і калорійність їжі.
Рекомендований	режим	харчування	і	об’єм	їжі
при	змішаному	і	штучному	вигодовуванні
Вік у місяцях
Об’єм їжі,
мл/добу
Об’єм їжі
на одне году­
вання, мл
Кількість
годувань
на добу
Інтервали між
годуваннями, год
Від 10 днів
до 1 місяця
600—700
90—100
7–6
Через 3—3,5;
нічна перерва 6—6,5
Від1до2
700—900 110—140
7–6
Через 3—3,5;
нічна перерва 6—6,5
Від2до4
800—1000 140—160
6
Через 3—3,5;
нічна перерва 6—6,5
Від4до6
900—1000 160—180
6–5
Через 3,5—4;
нічна перерва 6,5—8
Від6до9
1000
180—200
5
Через 4;
нічна перерва 8
Від 9 до 12 1000—1200 200—240
5–4
Через 4—4,5;
нічна перерва 8—9
Змішане вигодовування

204
Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
ШТ УЧНЕ ВИГОДОВУВАННЯ
	 Переведення	 на	 штучне	 вигодовування,	 за	 висловлен­
ням	 відомого	 вченого	 І.	 М.	 Воронцова,	 можна	 розгляда­
ти	 як	 «екологічну	 катастрофу»	 для	 дитини.	 Особливо,
якщо	це	відбувається	у	перші	місяці	життя.
Штучне вигодовування навряд чи полегшує життя батьків, навіть
якщо все проходить добре. Але і в цьому можна знайти свої позитивні
моменти: тато може взяти активнішу участь у процесі годування, і ма-
люк із раннього віку з однаковою любов’ю і прихильністю буде сприй-
мати обох батьків. Про те, як дібрати суміші, ми розповіли, коли говори-
ли про догодовування, а тепер розглянемо деякі правила, дотримання
яких необхідне, щоб уникнути проблем, що можуть виникнути в малю-
ка при заміні грудного молока сумішшю.
Переведення на штучне вигодовування має бути поступовим, у міру
зменшення кількості молока у мами. Проте часто буває так, що це необ-
хідно зробити одразу, оскільки дитина голодна, а молока у мами немає
або вона змушена перебувати далеко від дитини. І все-таки, незважа-
ючи на це, постарайтесь першого разу не дати їй усю порцію одразу.
Запропонуйте половину потрібної кількості через соску з маленьким
отвором, можете допоїти її водичкою. Найпевніше, вона прокинеться
для годування раніше, ніж звичайно, але у вас уже буде деякий час для
того, щоб зрозуміти, як вона перенесла введення суміші, і нове харчу-
вання не буде для неї одразу великим навантаженням. Якщо все мину-
ло благополучно, наступного разу можете дати 2/3 частини, а потім і
всю необхідну кількість.
Не купуйте одразу велику кількість суміші: можливо, малюкові вона
не сподобається або спричинить алергічну реакцію. Але якщо все ми-
нає благополучно, малюк здоровий і розвивається відповідно до віку,
не поспішайте купувати іншу, хоч як привабливо вона б не рекламува-
лась.
У молочні суміші, виготовлені промисловим способом, додається
комплекс необхідних вітамінів і мікроелементів. Тому якщо дитина ви-
годовується адаптованою молочною сумішшю, то профілактика рахіту
додатковим вживанням вітаміну D не проводиться, проте якщо є про-
яви цього захворювання, лікування проводиться лікарем з урахуван-
ням кількості вітаміну D, що міститься в суміші.

205
Що змінюється в організмі дитини
у разі переведення її на штучне вигодовування?
Іноді можливості поступового переведення дитини на штучне ви-
годовування немає, і її організм змушений швидко пристосовуватися
до нового харчування. Як це відбувається і на що слід звернути увагу?
По-перше, навіть якщо перші годування дитина перенесла нор-
мально (не було блювання, проносу, вираженої алергічної реакції), ви
помітите, що інтервал між годуваннями збільшиться. Це відбувається
тому, що для перетравлювання білків коров’ячого молока (навіть адап-
тованих штучних сумішей) потрібно більше часу, їжа довше затримуєть-
ся у шлунку і кишечнику дитини.
Зміняться випорожнення малюка: консистенція їх стане щільні-
шою, а запах — більш різким. Сеча набере насиченішого кольору, а за-
пах аміаку дещо посилиться.
Можливо, дитина буде довше набирати вагу, ніж попереднього мі-
сяця, і, якщо вона мала недостатню вагу, це цілком нормально. У по-
дальшому необхідно звернути увагу на те, як збільшуватиметься її вага
і як вона сполучається з ростом: перебуваючи на штучному вигодову-
ванні, діти швидше набирають вагу і більше схильні до ожиріння. У них
раніше з’являються точки скостеніння, тобто відбувається випереджен-
ня біологічного віку дитини.
Якщо дитину годують неадаптованою сумішшю, вона гірше засво-
ює білок коров’ячого молока, тому потреба в білку у неї вища і сир їй
рекомендується вводити раніше. Водночас її організм швидше підготу-
ється до введення нових видів їжі і догодовування в цьому разі дається
раніше, зазвичай на 3—4 тижні.
Оскільки, залишившись без грудного молока, дитина не отримує
захисних антитіл, імовірність захворіти у неї вища, проте це не озна-
чає, що вона приречена на часті захворювання: обмеження контактів
із джерелами інфекції і загартовування допоможуть вам уникнути сер-
йозних проблем.
У дітей (але далеко не у всіх), які перебувають на штучному вигодо-
вуванні, може сформуватись неправильний прикус, оскільки при вжи-
ванні молока через соску беруть участь трохи інші групи м’язів.
І, нарешті, проблема, яка виникає найчастіше, — це алергія. У пе-
реважної більшості дітей, які перебувають на штучному вигодовуван-
ні, відзначаються різноманітні алергічні прояви, найчастіше — на шкірі.
У цьому разі вам слід зваженіше поставитись до вигодовування і часті-
ше радитися з лікарем, оскільки хоч як багато розумних книг ви прочи-
Штучне вигодовування

206
Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
таєте, а без уважного ставлення до дитини і контакту з лікарем цю про-
блему не вирішити.
Неадаптоване вигодовування
Під такою малообіцяючою назвою криється звичайне коров’яче
(або козяче) молоко. Оскільки і сьогодні деяких дітей вигодовують саме
таким способом (іноді без будь-яких проявів алергії), цілком доречно
розповісти батькам і про нього. Передусім обмовимося, що до годуван-
ня малюка неадаптованими сумішами слід удаватися тільки в тому ви-
падку, якщо немає можливості купувати адаптовані.
Якщо ви годуєте дитину звичайним коров’ячим молоком, будьте го-
тові до того, що у неї дуже велика імовірність розвитку рахіту, анемії,
паратрофії (ожиріння), алергії і що вона менше захищена від застудних
захворювань, ніж такий самий малюк, який отримує мамину грудь або
молочну суміш для дитячого харчування.
Суміші для неадаптованого вигодовування являють собою просте
розбавлене молоко або кефір — водою або слизовим відваром із до-
даванням цукру. Розбавлення молока слизовим відваром сприяє дріб-
нішому звурджуванню молочного білка, а наявність у ньому складних
вуглеводів зменшує процеси бродіння у кишечнику. Залежно від віку
співвідношення молока або кефіру і слизового відвару або води міня-
ється. У перші два тижні воно має становити 1:1, тобто половина моло-
ка і половина води або слизового відвару (суміші Б); від двох тижнів і
до трьох місяців — 2 частини молока і 1 частина відвару (суміш В), піс-
ля трьох місяців дитину можна годувати незбираним молоком. У всі ці
суміші потрібно додавати 5 % цукру у вигляді 100% цукрового сиропу
(1 чайна ложка на 100 мл суміші). Готуючи суміш, пам’ятайте, що кіль-
кість жиру у жіночому молоці становить приблизно 3,5 %, тому не на-
магайтесь підшукати дитині молочко якнайжирніше.
Розбавлене коров’яче молоко не відповідає фізіологічним мож-
ливостям дитини передусім через великий вміст чужорідного білка
і мінеральних солей, що створює додаткове навантаження на нирки.
У коров’ячому молоці надлишковий вміст жирних кислот, невеликий
вміст багатьох вітамінів і мікроелементів; відсутні захисні антитіла.
Білки коров’ячого молока засвоюються гірше, тому діти, які отриму-
ють неадаптовану суміш, потребують проведення корекції харчування,
тобто збільшення кількості білка, додаткового введення вітамінів (особ-
ливо вітаміну D) і мікроелементів. Запаси заліза, що надійшли від мами
у період вагітності, зменшуються до 6 місяців, а при годуванні коров’я-

207
чим молоком малюкові загрожує анемія. Тому за дитиною, котра пере-
буває на такому вигодовуванні, потрібний регулярний нагляд лікаря.
Не	забувайте	про	це,	мами!
	 Добре	набирання	ваги	не	є	гарантією	нормальної	і	злаго­
дженої	роботи	всіх	систем	організму	дитини.
Кефір засвоюється організмом дитини легше, але постійно годува-
ти (навіть упродовж одного дня) самим лише кефіром не рекомендуєть-
ся, тому оптимальний варіант — чергувати його з молоком.
Нині неадаптовані суміші не рекомендуються для вигодовування
дітей першого року життя: їх призначення розглядається як тимчасо-
вий захід або їх призначають через складні матеріальні умови.
Правила штучного вигодовування
Годування дитини штучною сумішшю потребує від батьків ще біль-
ше уваги і турботи. Основна проблема, яка може виникнути, це — не-
переносність суміші. Усі інші, котрі стосуються приготування суміші, ре-
жиму годування і дотримання гігієнічних норм, легко розв’язуються,
достатньо про них не забувати. Нагадаємо вам основ	ні	правила,	яких
бажано	дотримуватись.
Годування малюка, навіть якщо воно здійснюється із пляшеч-
ки, залишається процесом інтимним, тому має проходити у
спокійній обстановці.
Положення дитини має бути таким самим, як і при грудному
вигодовуванні. Голова малюка має знаходитись трохи вище
від тулуба, щоб йому було зручно смоктати.
Пляшечку треба тримати під таким нахилом, щоб соска була
завжди заповнена молоком. Інакше малюк буде заковтувати
повітря.
Якщо малюк з’їдає не всю порцію, яка йому потрібна, і, нато-
мившись — засинає, перевірте, чи не дуже важко йому смок-
тати (найчастіше це може бути в перші тижні і місяці після на-
родження, а також у ослаблених діток). Якщо це відбувається
не постійно, не переймайтесь: так само, як і при грудному ви-
годовуванні, дитина може упродовж дня висмоктувати різну
кількість молока. Не примушуйте її їсти силоміць, але під час
наступного годування врахуйте це.
Штучне вигодовування

208
Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
Не використовуйте молоко, що залишилось у пляшечці, для
наступного годування: у нього могли потрапити мікроби, які
в такому середовищі легко розмножуються і можуть вик ли-
кати в малюка кишковий розлад.
Після годування потримайте дитину у вертикальному поло-
женні, щоб повітря, яке потрапило у шлунок, вийшло і не тур-
бувало її.
Коли малюк поїсть, не допускайте, щоб він смоктав порожню
пляшечку. Перевірити, чи не голодний він, можна, запропо-
нувавши йому соску-пустушку.
Якщо дитина добре переносить адаптовану суміш, не по-
спішайте міняти її на іншу, навіть якщо за минулий період
(але не більше ніж три тижні) дитина трохи недобрала ваги.
Проаналізуйте разом із лікарем можливі причини цього.
Як підготуватися до годування?
Оскільки приготування суміші потребує небагато часу, підготуйте
все, що необхідно, заздалегідь: якщо малюк буде дуже голодний і не-
спокійний, ви будете нервуватися і можете помилитись. Якщо він уже
пересувається по квартирі самостійно, не забудьте про заходи безпеки,
щоб випадково не обпекти його під час приготування суміші.
Крім пляшечок і сосок, у малюка має бути окремий посуд: по-
судина для підігрівання води, мірна ложечка, спеціальна ма-
ленька каструлька на той випадок, якщо ви використовуєте
суміш, яку потрібно варити, лійка, щоб зручніше було пере-
лити її у пляшечку.
Якщо ви підготували суміш заздалегідь, дістаньте її з холо-
дильника і поставте у теплу воду: не варто повторно кип’ятити
або розігрівати її на вогні.
Не ставте суміш у мікрохвильову піч, оскільки вона може
дуже нагрітися, а на дотик бути теплою.
Перевірте температуру молока, капнувши собі на зап’ясток.
Температура суміші має бути 35—37 °С. Не біда, якщо молоко
буде прохолодним: малюк через це не застудиться, але тепла
суміш краще засвоюється.
Перевірте соску: із неї повинно витікати не більше 2—3 кра-
пель за секунду.
Перед годуванням трохи відкрутіть кільце, що закріпляє со-
ску на пляшечці. Це дозволить повітрю вільно проникати

209
у пляшечку, і соска не буде злипатися і завдавати малюкові
незручностей.
Ретельно промивайте усе приладдя для годування, особли-
во дно і шийку пляшечки. Не забудьте і про соску: її слід чис-
тити спеціальним йоржиком.
Не рекомендується використовувати миючі засоби. Для під-
силення ефекту можна використовувати питну соду.
Стерилізувати посуд можна кип’ятінням, обробленням окро-
пом або у мікрохвильовій печі.
Як приготувати суміш?
	 Неправильне	 дозування	 сумішей	 може	 призвести	 до	 по­
рушень	 стану	 здоров’я	 дитини:	 надмірно	 концентро­
вана	 суміш	 спричиняє	 розлад	 травлення.	 У	 свою	 чергу,
розбавлене	 (низькокалорійне)	 харчування	 негативно
впливає	на	фізичний	розвиток	дітей.
Основна умова приготування суміші — дотримання інструкції, яка
зазвичай є на упаковці. Якщо суміш треба варити, робіть це, постійно
помішуючи її, якщо треба суміш просто розбавити — залийте її водою
потрібної температури. Ваше бажання зробити суміш калорійнішою,
додавши меншу, ніж потрібно, кількість води або насипаючи більше су-
міші, — ні до чого доброго не призведе. Пам’ятайте, що склад її збалан-
сований, і будь-які зміни співвідношення води й сухої суміші неминуче
призведуть до збільшення чи зменшення кількості всіх її компонентів.
Суміш можна розбавляти одразу у пляшечці або попередньо — у мір-
ній кружці з поділками.
Краще розбавляти питною водою або спеціально приготовленою
для дитячого харчування: далеко не завжди водопровідна (так само
як і джерельна) вода відповідає всім необхідним вимогам. У ній може
бути надлишок солей, хлору або інших небажаних домішок, а ви бу-
дете шукати причину алергії у дитини в інгредієнтах штучної суміші.
Якщо мож ливості придбати очищену питну воду немає, то водопро-
відну слід спочатку відстояти, щоб звітрилися залишки хлору, яким її
знезаражують. Кип’ятити її треба обов’язково, хоча це не завжди ря-
тує від наявності шкідливих речовин. Це особливо актуально навесні,
коли кількість розчинених у воді з водопроводу шкідливих речовин
зростає. Профільтрована в домашніх умовах вода також не завжди
Штучне вигодовування

210
Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
відповідає необхідним вимогам: це залежить не тільки від якості філь-
тру, а й від його відповідності ск ладу води, тривалості його викорис-
тання і до того ж часто в домашніх фільтрах можуть розмножуватися
мікроби.
Якщо суміш потребує варіння, то не слід цього робити в алюмінієво-
му посуді, краще використовувати іржостійкий або емальований. З осо-
бливою ретельністю слід стежити за чистотою посуду. Молоко є дуже
гарним поживним середовищем для розмноження і росту різноманіт-
них мікробів, тому навіть незначні його залишки можуть стати причи-
ною розладу кишечнику дитини.
Не висипайте порошок у пляшечку до того, як наллєте воду: так ви
зменшите імовірність перебільшення дози. Старайтесь дотримуватися
рекомендацій і стосовно температури води під час приготування сумі-
ші. Це дасть змогу запобігти утворенню грудочок, гарантує її повне роз-
чинення і збереже вітаміни.
За умови стерильності посуду і продукту суміш можна приготувати
заздалегідь і зберігати в холодильнику, але не більше 24 год, оптималь-
но — 12. При зберіганні суміші умови її приготування мають бути мак-
симально витримані, особливо для дітей перших місяців життя.
Щоб приготувати	 неадаптовану	суміш	для	 годування	 малюка,
необхідно знати, як приготувати цукровий сироп і слизові відвари —
проста технологія їх приготування наводиться нижче.
Для приготування 100%­вого	 цукрового	 сиропу беруть 100 г цу-
кру і 50 мл води. Цукровий пісок висипають у каструлю, заливають гаря-
чою водою. Розмішують і кип’ятять на слабкому вогні 10 хвилин. Потім
фільтрують через декілька шарів прокип’яченої або стерильної марлі.
Має вийти 100 г сиропу. Якщо його менше, додають кип’ячену воду до
потрібного об’єму. Готовий сироп наливають у стерильну пляшечку і
закривають. Зберігають його 2—3 дні.
Для	приготування	с лизового	відвару	використовують	рисові,
вівсяні,	гречані	крупи.
Відвари	 крупів	 готують не більш ніж на одну добу і збері-
гають у холодильнику. Перебрані і промиті в холодній воді
крупи заливаються водою і повільно доводяться до кипін-
ня. Після того як крупи розваряться, додається розчин солі.
Відвар проціджують крізь сито, покрите марлею. Оскільки
в процесі варіння вода википає, її додають до початкового
об’єму і кип’ятять.
Рецептура на 1 л: крупи 100 г, вода 1 л, 0,25%­вий розчин солі —
16 мл.

211
Молоко	зі	слизовими	відварами
У сире молоко додається охолоджений відвар і цукровий си-
роп. Суміш ретельно розмішують, розливають у пляшечки, за-
купорюють, піддають тепловій обробці (кип’ятять). Зберігають
при температурі від +2 до +10 °С не більш ніж одну добу.
Суміш	 Б.	 Рецептура на 1 л: молоко — 500 мл, цукровий си­
роп — 50 мл, відвар (рисовий, вівсяний, гречаний) — 450 мл.
Суміш	 В.	 Рецептура на 1 л: молоко — 665 мл, цукровий си­
роп — 50 мл, відвар (рисовий, вівсяний, гречаний) — 280 мл.
Замість молока можна використовувати кефір, розбавляючи
його слизовими відварами, але упродовж дня молоко і кефір
потрібно чергувати.
Соски, пляшечки та інші «аксесуари»
штучного вигодовування
Для годування малюка вам знадобляться декілька пляшечок зі змін-
ними сосками. Добре, якщо у пляшечки є змінна вкладка. У цьому разі, у
міру того як малюк смокче, вкладка стискається, цівка молока не слаб-
не і імовірність потрапляння повітря у шлунок менша. Форма пляшечки
не має значення, важливо лише, щоб її було зручно мити, а ось на соску,
через яку дитина буде годуватися, слід звернути увагу. Смоктальні рухи
у разі використання звичайної соски відрізняються від ссання материн-
ської груди. Водночас за станом соски потрібно постійно стежити і мі-
няти її, не очікуючи, поки вона зноситься. Неприпустима ситуація, коли
молоко витікає із соски цівкою. Це має особливе значення під час змі-
шаного вигодовування. Зберігайте окремо запасні соски, щоб будь-якої
миті можна було замінити непридатну.
Для дітей раннього віку існують різноманітні соски (див. с. 191).
Постарайтесь придбати соску природної форми. Вона більше, ніж інші,
схожа на материнський сосок, сприяє розвитку щелеп дитини і форму-
ванню правильного прикусу. Отвори цієї соски під час годування мають
бути спрямовані вгору, тобто до твердого піднебіння дитини.
Для найменших є соски з коротким соском і широкою основою.
Коли дитина смокче, вона натискує на м’яку основу і кінчик соски ру-
хається назад і вперед, як сосок материнської груді, тому годування ма-
люка буде фізіологічнішим.
Соска з клапаном. Така соска пропускає повітря у пляшечку, поки
малюк смокче. Соска не зморщується, і молоко надходить рівномірно,
а дитина не заковтує повітря.
Штучне вигодовування

212
Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
Існують спеціальні пляшечки з сосками для ослаблених малюків,
недоношених і з пороками розвитку ротової порожнини. Вони дозво-
ляють малюкові не докладати надмірних зусиль під час смоктання і вод-
ночас контролюють кількість молока, яке отримала дитина.
Пляшечок для годування дитини краще мати декілька і різного
об’єму (125, 250 мл).
	 Коли	 дитина	 перебуває	 на	 штучному	 вигодовуванні,
вона	частіше	питиме	звичайну	воду.	Не	намагайтесь	за­
мінити	її	соками.
Дитина звикає до пляшечки дуже швидко, а якщо вона вже здат-
на щось розуміти, то радо вітає їжу, яку їй дають, голосними вигуками.
Але будьте насторожі! Звикнувши отримувати суміш із пляшечки, дити-
на важко відвикає від цього. І тут на вас із малюком можуть чатувати не-
приємності.
Неприємність перша — небезпека того, що дитина може легко по-
хлинутися, коли батьки залишають її з пляшечкою саму. Не робіть цьо-
го, навіть якщо ви впевнені, що все тримаєте «під контролем».
Неприємність друга — порушення прикусу. Найчастіше це трапля-
ється у дітей, які всю рідку їжу вживають із соски. Малюки полюбляють
це робити завдяки смоктальному рефлексу, який довго зберігається, а
батьки — тому, що це завдає їм менше клопоту з пранням і вмиванням.
Починаючи з п’яти місяців привчайте дитину пити з чашки. Кашу і суп
дитина має їсти з ложечки.
Неприємність третя — пляшечковий карієс. Про нього заговори-
ли не так давно, помітивши, що карієс молочних зубів завжди вини-
кає у дітей, які перебувають на штучному вигодовуванні, причому час-
тіше у тих, яких вигодовують неадаптованими молочними сумішами.
Причина цього — вуглеводи, що входять до складу молочних сумішей.
Уражаються частіше верхні зуби, оскільки саме вони мають найтісніший
контакт із сумішшю. У грудному молоці містяться речовини, які захища-
ють зубну емаль, тому у дітей, котрі отримують грудне молоко, карієс
виникає набагато рідше. Щоб зменшити імовірність виникнення каріє-
су, стоматологи рекомендують зменшити тривалість «спілкування» ма-
люка із пляшечкою, а після вживання солодкої їжі, в тому числі і соку
(особливо консервованого) дати дитині декілька ковтків чистої води.

213
Соска-пустушка
	 Прорізався	перший	зуб	—	кидайте	соску...
Про користь і шкоду соски-пустушки сказано майже все, а в декла-
рації Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) щодо підтримки
грудного вигодовування дуже настійно не рекомендується давати пус-
тушку, щоб заспокоїти малюка, передусім через небезпеку відмови ди-
тини від груді. Проте питання, давати її малюкові чи ні — вирішується
батьками, виходячи з обставин.
	 Проведені	 у	 Швеції	 дослідження	 показали,	 що	 близько
65	%	дітей,	які	використовували	соску	як	заспокійливий
засіб	 або	 яких	 допоювали	із	 пляшечки,	 відмовлялися	 від
груді	у	3—4 ­місячному	віці,	незважаючи	на	наявність	мо­
лока	у	матері.
У багатьох ситуаціях пустушка просто допомагає і батькам, і дитині.
Дуже часто вона є непоганим заспокійливим засобом, і, коли малюк під
час плачу аж ніяк не погоджується на компроміс, виштовхуючи соску
язичком, батьки сприймають це майже як особисту образу. Соска допо-
магає малюкові задовольнити смоктальний рефлекс після годування,
коли молоко дуже швидко витікає з маминої груді і він швидко наїда-
ється. Іноді вона допомагає при кольках у животі перші місяці жит-
тя. Збудливим діткам соска може допомогти заспокоїтись і не зверта-
ти уваги на зовнішні подразники, особливо перед сном. А багато хто з
батьків узагалі не уявляє собі дитину без соски, і тому вона посідає важ-
ливе місце серед інших необхідних речей для малюка, які купуються в
першу чергу.
Вибираючи соску для малюка, орієнтуйтесь не тільки на красу і зо-
внішній вигляд, а й на те, чи відповідає вона вікові дитини. Залежно від
цього соски-пустушки (так само, як і молочні соски) різняться між со-
бою. Є соски для дітей до тримісячного віку і недоношених, від трьох
місяців до шести і для дітей старше шести місяців. Найкраща форма со-
ски-пустушки — плоска зі скошеною поверхнею. Порожнина рота ди-
тини має невеликі розміри, а тверде піднебіння дуже сприйнятливе
до зовнішніх подразників, як і вся кісткова система малюка, тому ве-
лика соска може призвести до деформації щелепно-лицьового апара-
Штучне вигодовування

214
Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
ту. Існують також соски з лікувальним ефектом, які застосовуються при
вродженій деформації щелепно-лицьового апарату.
Але всі ці рекомендації мають право на існування тільки в перші
місяці життя. Як тільки малюк буде в змозі користуватися соскою само-
стійно, вона може більше зашкодити, ніж дати користі, передусім, через
можливість потрапляння разом з нею мікробів у шлунок і кишечник ди-
тини.
Тривале смоктання соски може призвести до деформації зубного
ряду дитини (це часто помічають і самі батьки), до того ж соска може
гальмувати пізнавальний процес. Тому під час неспання дитини не да-
вайте малюкові соску і в жодному разі не вішайте її йому на шию, якою
б гарною вона не була. Соска — не прикраса. Крім того, коли малюк
залишається сам, під час гри, це може бути небезпечно: стрічка або
ланцюжок (кому що більше подобається) може перекрутитись і спри-
чинити удушення дитини. Те саме стосується і різноманітних амулетів і
хрестиків: нехай, поки малюк подорослішає, вони зберігаються в іншо-
му місці.
Щоб відучування від пустушки не стало для малюка трагедією, ро-
біть це поступово. Якщо дитина засинає без соски — не намагайтесь
нав’язати її. А якщо спокійно заснути не виходить, виймайте пустушку
одразу після того, як малюк засне. У деяких випадках, коли відучування
від соски необхідне, можна набратися терпіння і наполягти на своєму,
незважаючи на настійні вимоги дитини. Як правило, це не буває довше,
ніж 2—3 дні. Якщо ви помічаєте, що дитина смокче пальці або язик, то
віддайте перевагу сосці-пустушці, навіть якщо до цього вона її не вико-
ристовувала.
Ще раз про любов...
Не думайте, що, крім пляшечки з молоком, малюкові більше нічого
не потрібно, а погодувати його може хто завгодно. Ваша увага і любов
під час штучного вигодовування йому потрібні ще більше. Притискайте
малюка до себе під час годування, розмовляйте з ним, наче ви годуєте
його груддю. З самого початку дозволяйте йому самому керувати про-
цесом годування. Нехай він сам вирішить, скільки йому потрібно з’їсти і
як швидко закінчити трапезу. Нехай він їсть із перервами, бере руками
пляшечку і доторкається до вас, не порушуйте його чудового настрою.
Навіть якщо годування затягується, не поспішайте його закінчити. І не
забувайте про обережність: не залишайте дитину з пляшечкою саму!

215
Малюк дорослішає: розширюємо раціон
Поки дитина достатньо набирає вагу, отримуючи лише грудне мо-
локо, жодної іншої їжі їй не потрібно. Але в міру того, як вона росте і
її потреби у харчуванні зростають, виникає необхідність у додаткових
продуктах. Зміни відбуваються і в самому організмі: травна система
стає дедалі зрілішою, здатною до перетравлення і засвоєння не тільки
молочної, а й твердішої їжі. Рано чи пізно малюку доведеться звикати
до «дорослої» їжі, і відбуватися це має поступово.
Перший продукт, який відрізняється від звичного на смак мамино-
го молока, — сік. Соки вводять з метою поповнення раціону вітамінами
і мікроелементами, які потрібні малюку для росту, становлення імуніте-
ту, формування нервової системи. Раніше педіатри рекомендували вво-
дити їх, починаючи з одного-двох місяців, потім перше введення соку
відклали на 4—5 місяців, сьогодні ж дитина, яка перебуває на грудно-
му вигодовуванні, до 6 місяців не повинна отримувати нічого, крім мо-
лока матері. Та кількість соку, яку дитина отримає в перші місяці життя,
навряд чи значно поповнить раціон дитини вітамінами і мікроелемен-
тами, а якщо мама, яка годує груддю, отримує їх у достатній кількості,
вони обов’язково потраплять до дитини.
Соки починають вводити з декількох крапель і упродовж
7—10 днів доводять до потрібного добового об’єму, який приблизно
можна розрахувати за формулою n х 10, де n — кількість місяців, але не
більше, ніж 100 мл у другому півріччі. Давати сік можна після годування
або між годуваннями. Вам обов’язково запам’ятається реакція дитини,
коли вона вперше скуштує незвичну на смак страву. Найімовірніше, на
її обличчі з’явиться подив.
Краще, якщо малюк отримуватиме свіжовичавлені соки, але мож-
на й у вигляді фруктово-ягідних консервів для дитячого харчування. Це
залежить від пори року: у літні й осінні місяці бажано використовувати
натуральні, взимку і навесні — консервовані соки і пюре. Найкраще по-
чинати з яблучного соку, в усякому разі для нашої місцевості. Яблуко —
продукт унікальний, до його ск ладу входить майже все необхідне: і віта-
міни, і мікроелементи, і речовини, що сприятливо впливають на слизову
оболонку кишечнику (пектин).
Рекомендується вводити соки в такій послідовності: яблучний,
абрикосовий, сливовий, персиковий, вишневий, чорносмородиновий,
гранатовий, журавлиновий, лимонний, морквяний, буряковий, капус-
тяний. Якщо у дитини схильність до алергії, то краще постаратись «укрі-
пити» вітамінами організм мами, а введення соків перенести на пізнішій
Штучне вигодовування

216
Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
термін, але і в цьому випадку потрібно враховувати алергічну налашто-
ваність малюка й не вживати овочі і фрукти, які містять червоний піг-
мент (у тому числі й червоні сорти яблук), а також цитрусові.
Не поспішайте «здивувати» малюка екзотичними фруктами, він
може не оцінити цього, а ймовірність виникнення алергії є: соки із тро-
пічних плодів — манго, папаї, гуави — не слід давати раніше 7—8 мі-
сяців. Те саме стосується і соків із цитрусових, томатного, малинового,
полуничного. М’якоть банана хоча і є не зовсім звичною стравою для
нашої місцевості, але більшість дітей із задоволенням і без шкоди для
організму її вживають. З особливою обережністю дають виноградний
сік, оскільки він може спричинити бродіння у кишечнику і почастішання
випорожнення. Якщо дитина добре перенесла сік, за два тижні можна
чергувати його з фруктовим пюре, яке починають вводити з 0,5 чайної
ложки, а приблизна його кількість визначається так само, як і кількість
соку. Але якщо ви упродовж одного дня даватимете і сік, і фруктове
пюре, то їх загальний об’єм має не перевищувати вікові норми.
Сік або фруктове пюре слід готувати безпосередньо перед вжи-
ванням, використовуючи призначену для дитячих страв пластмасо-
ву тертушку. Металічну тертушку краще не використовувати, оскільки
при цьому утворюються небажані сполуки з лимонною кислотою, яка
міститься у соках. Можна приготувати сік із заздалегідь заморожених
фруктів. Вони майже повністю зберігають і смак, і поживні речовини.
Заморожування залишає у продукті набагато більше мінеральних речо-
вин і вітамінів, ніж будь-який інший вид консервування: висушені пло-
ди втрачають 70 % вітаміну C, під час варіння втрачається понад 50 %,
при заморожуванні — 25 %. Тому до кінця зими у заморожених фруктах
і овочах зберігається більше вітамінів, ніж у свіжих. Розморожувати кра-
ще у мікрохвильовій пічі або у холодній воді.
І ще одна пересторога. Якщо у малюка на вживання соку відзнача-
лось зригування або рідкі випорожнення, зробіть перерву на 3—5 днів
і спробуйте дати ще раз. Якщо ситуація повториться, обов’язково по-
радьтеся з лікарем: можливо, у малюка не вистачає ферменту, що пе-
ретравлює фруктозу (основний вуглевод, який міститься у фруктах).
Із введенням соку стає помітною зміна кольору випорожнень. Якщо їх
консистенція і частота не змінились, не хвилюйтесь: це не страшно.
	 Якщо	в	мами	вистачає	молока,	вона	повноцінно	харчуєть­
ся	і	дитина	розвивається	нормально	до	6	місяців,	жодних
інших	продуктів	у	раціон	дитини	можна	не	додавати.

217
Соки і фруктове пюре малюк отримує як вітамінну добавку і ласощі
(за умови, що вживає їх із задоволенням), але у другому півріччі життя
одне годування груддю заміняється зовсім іншою стравою, тобто мова
йде про так зване підгодовування. Найчастіше його починають вводити
з 5,5—6 місяців.
Із чого починати підгодовування,
якій страві віддати перевагу?
Зазвичай, якщо дитина добре набирає вагу або випереджає своїх
ровесників, то підгодовування починають з овочевого	 пюре: якщо є
проблеми з набиранням ваги — віддайте перевагу каші.
Дуже важливо вводити новий продукт поступово, починаючи з де-
кількох чайних ложечок і стежити за реакцією дитини. Якщо це овоче-
ве пюре, навряд чи малюк із задоволенням сприйме переміну в своє-
му раціоні: солодка їжа йому більше до вподоби. Тому не примушуйте
його обов’язково доїдати приготовлену порцію, дайте грудь і загладьте
«свою провину». Постарайтесь не додавати сіль у їжу: у немовлят утруд-
нене виведення солі нирками. Можна додати декілька крапель лимон-
ного соку.
Підгодовування слід давати у зручний для вас час, краще в першій
половині дня, щоб можна було поспостерігати за дитиною. Не слід цьо-
го робити в перше і останнє годування.
Якщо приготовлена вами овочева страва виявилась не до вподоби
і малюк обурено плакав, можна зробити перерву на декілька днів, а по-
тім спробувати ще раз.
Поки дитина звикає до нової їжі, закінчуйте кожну порцію підгодо-
вування прик ладанням до груді, це продовжить у вас вироблення мо-
лока, а дитина буде спокійнішою.
Підгодовувати треба з ложечки, а не з соски: так дитина швидше
звикне до вживання більш твердої їжі і у неї не буде проблем із фор-
муванням прикусу (краще придбати спеціальну дитячу ложечку).
Починайте з 2—3 чайних ложок, щоденно збільшуючи об’єм приблиз-
но вдвічі, і упродовж 7—10 днів ви доведете його до необхідної кіль-
кості. Ще стільки ж часу відведіть на звикання організму дитини до цієї
страви, після чого можна освоювати нову.
Під час годування кашею або овочевим пюре дитина має перебу-
вати у вертикальному положенні. Якщо вона ще погано сидить, нехай
знаходиться на руках у мами; якщо може сидіти впевнено — краще,
якщо вона сидітиме на спеціальному дитячому стільчику. Не сповивай-
Штучне вигодовування

218
Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
те малюка через побоювання забруднити одяг, обмежтесь маленьким
фартушком (нагрудником). Дитина має активно брати участь у проце-
сі їди: дайте їй в руку ложечку, нехай повторює ваші рухи, так вона лег-
ше і швидше засвоїть самостійне вживання їжі у подальшому. Додаткові
турботи щодо прибирання — дрібниці порівняно з усвідомленням ди-
тиною власного «Я».
Для приготування овочевого пюре використовують різні овочі, але
зазвичай починають з картоплі. Це не тільки традиція: картопля містить
більше калорій порівняно з іншими овочами і має ніжнішу клітковину.
Якщо дитина із задоволенням їсть пюре із картоплі, можна посту-
пово додавати в нього (або чергувати) інші овочі: цвітну капусту, кабач-
ки, гарбуз, моркву, білокачанну капусту (з нею слід бути обережнішою,
бо вона може спричинити підвищене газоутворення у кишечнику) та ін.
Іноді дітям не подобається запах або смак одного з овочів і через це
вони відмовляються від пюре взагалі, тому буде цілком розумним вра-
хувати їхні смакові вподобання.
За консистенцією пюре має бути гомогенним, нагадувати спочатку
рідку сметану, а потім — густу; температура його має бути приблизно
36—37 °С (саме така температура грудного молока, яке звикла отриму-
вати дитина). До того ж тепла їжа краще засвоюється. Не хвилюйтесь,
якщо помітите у випорожненнях малюка неперетравлені рештки ово-
чів (морква майже завжди помітна), це — нормально, малюк ще не в
змозі повністю перетравлювати клітковину.
Якщо все минуло благополучно, у	віці	 7	місяців	 в	 овочеве	 пюре
можна	додати	жовток (восьму-п’яту його частину). Яйце треба варити
15—20 хв, відокремити жовток, розтерти його з молоком і дати з ложеч-
ки або в розтертому вигляді додати в овочеве пюре.
На жовток часто спостерігаються алергічні реакції. Вони можуть
бути спричинені як безпосередньо жовтком, так і речовинами, які в
ньому містяться і які використовувались при вирощуванні курей, зо-
крема й антибіотиками. Враховуючи це, краще вживати домашні яйця.
Сир — ще одна незвична для малюка страва, про користь якої бать-
ки знають ще з дитинства і з нетерпінням чекають, коли нею можна по-
радувати дитину. Сир так само, як і жовток, призначають з метою корек-
ції раціону малюка. З їх уведенням дитина додатково отримує необхідні
для її організму білок, кальцій, вітаміни і мікроелементи.
Сир можна давати у вигляді молочно-сирної пасти або сирно-фрук-
тового суфле. Він справді корисний, але не перестарайтесь у своєму на-
мірі поповнити раціон малюка білками і кальцієм. Не забувайте про те,
що все, що потрапляє малюкові в шлунок, він має засвоїти!

219
Сир можна давати дитині через тиждень-два після введення ово-
чевого пюре, коли малюкові вже виповнилось 6,5—7 місяців (іноді лі-
кар може порекомендувати ввести його раніше). Для дітей грудного
віку сир краще робити самому або купувати на молочній кухні, але не
в крамниці.
Перед тим як ввести новий продукт в раціон дитини, обов’язково
врахуйте стан її здоров’я: якщо малюк хворий, із цим слід зачекати;
якщо у будь-кого з близьких родичів спостерігались алергічні реакції
на ті чи інші продукти, вводьте їх пізніше і обережно. Із	введенням	під-
годовування	кількість	годувань	зазвичай	скорочується	до	5	разів,
але	якщо	дитина	додатково	потребує	їжі,	дайте	їй	грудь.
Другою стравою, яка поступово замінить грудне годування, буде
каша. Її можна приготувати самому або, зекономивши час, використа-
ти каші швидкого приготування. Якщо каша є першою стравою, з якої
починають знайомити дитину з новою їжею, то вона має бути 5%-вою;
якщо починали з овочевого пюре, можна готувати одразу 10%-ву, але
вводити все-таки поступово і в невеликій кількості.
Краще	 починати	 з	 рисових,	 гречаних,	 кукурудзяних	 крупів.
Рис містить більше крохмалю, а гречка — вітамінів і мінеральних речо-
вин. Манна каша, яка й сьогодні є найпоширенішою і звичною для при-
готування, містить клейковину і особливий білок глютен, перетрави-
ти і засвоїти який деякі діти нездатні через відсутність або недостатню
кількість відповідного ферменту. Це трапляється не так рідко, як хотіло-
ся б, і проявляється рясними рідкими випорожненнями, втратою ваги,
неспокоєм дитини, зниженням рівня гемоглобіну. Початок усіх цих змін
поступовий, тому батьки зазвичай пов’язують їх з іншими причинами.
Ось чому манну і вівсяну каші слід вводити як підгодовування, почина-
ючи із 7—8 місяців, коли кишечник малюка вже звикне до інших страв.
Але й пізніше їх уведення не завжди гарантує убезпечення від вище-
згаданих проявів.
Оптимальною рідиною для розведення каші і пюре під час їх при-
готування є грудне молоко або адаптована молочна суміш. Якщо у ди-
тини непереносність білків коров’ячого молока, а грудного молока не-
достатньо, готувати кашу можна на воді або на основі соєвої суміші. До
речі, існують безмолочні каші швидкого приготування, які завжди є у
продажу у магазинах дитячого харчування або супермаркетах. Лікар
зобов’язаний розрахувати дитині її денний раціон залежно від вікових
потреб у білках, жирах, вуглеводах і внести відповідні корективи.
Коли дитина звикне до одного з видів каші, можна готувати каші-
асорті, які містять одночасно декілька крупів. Щоб урізноманітнити ра-
Штучне вигодовування

220
Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
ціон дитини, всі продукти, які ми перелічили, можна давати в різних
комбінаціях, аби при цьому зберігалось їх кількісне співвідношення і це
подобалось малюкові.
Отже, ви ввели вже два підгодовування, тобто замінили два груд-
них годування майже дорослою їжею. Зазвичай до цього терміну вироб-
лення молока дещо зменшується, але якщо у вас збереглася достатня
лактація, можна закінчувати годування прик ладанням до груді.
В овочеве пюре і в кашу додається олія (соняшникова, оливкова),
або вершкове масло в кількості 5 г (1 чайна ложка). Вершкове масло до-
дають під час приготування їжі, олію можна додати в кінці, без попере-
дньої теплової обробки.
У	6,5–7	місяців	до	овочевого	пюре	додається	м’ясне	пюре, і ма-
люк отримує майже повноцінний обід. Перед уведенням м’ясного пюре
в овочеву страву можна додати неконцентрований м’ясний бульйон
із нежирних сортів м’яса. Це стимулює вироблення травних соків, але,
якщо дитина їсть з апетитом, необхідності в цьому немає: екстрактив-
ні речовини, які в ньому містяться, не завжди корисні. Якщо у дитини
схильність до анемії, допускається більш раннє введення м’ясного пюре:
у віці від 6 до 7 місяців. Використовувати краще нежирні сорти яловичи-
ни, телятини, кроля. Куряче м’ясо (особливо бройлерне), хоч і вважаєть-
ся батьками дієтичним, має високу здатність викликати алергію.
Печінку можна давати дитині в ті самі терміни, що і м’ясо, але,
пам’ятаючи про те, що в організмі тварини вона виконує функцію очи-
щення, треба принаймні бути впевненим, що тварина була здоровою.
Рибу рекомендується давати дитині у віці 9 місяців. Це можуть бути
нежирні сорти морської і річкової риби, але, якщо у вашої дитини є
схильність до алергічних реакцій, робити це слід обережно. Риба і мо-
репродукти часто викликають алергічні реакції.
Третім продуктом, який поступово витіснить ще одне, третє, грудне
годування, є кисломолочна	страва. Це кефір, приготовлений із незби-
раного молока, або йогурт.
Кисломолочні продукти люди навчилися готувати дуже давно. Ще
в V столітті до нашої ери скіфи готували кумис із кобилячого молока.
Є згадки про це і в стародавніх літописах. У кисломолочних продук-
тах білок знаходиться у звурдженому стані. Вони евакуюються із шлун-
ка повільніше і рівномірніше, ніж прісне молоко. Молочна кислота, що
накопичується під час звурдження, підсилює секреторну функцію шлун-
ково-кишкового тракту, тому вони легше перетравлюються.
Проте кисломолочні продукти мають і недоліки: збільшується виді-
лення із сечею аміаку, солей та інших речовин, що змушує організм ди-

221
тини працювати у напруженішому режимі. Саме тому вони не повинні
переважати у харчуванні дитини першого року життя.
Кисломолочні	продукти	(кефір,	йогурт)	рекомендують	уводи-
ти	 в	 8—9	 місяців, і вони також мають бути спеціально приготовлені
для дитячого харчування. Краще, якщо на молочній кухні.
	 Йогурти,	які	продаються	у	крамниці,	не	можна	застосо­
вувати	для	харчування	дитини	до	1	року.
У більшість із них додаються консерванти, загусники, підсилюва-
чі смаку тощо (це завжди зазначається на упаковці). Орієнтиром може
бути і термін зберігання: що довше може зберігатися продукт, то більша
імовірність наявності в ньому хімічних добавок. Використовуйте	для
харчування	дитини	тільки	свіжоприготовлені	страви.
Кисломолочним продуктом, який дається дитині як підгодовуван-
ня, може бути не тільки звичайний кефір, а й приготовлений із викорис-
танням біфідум- і лактобактерій, а також — ацидофільне молоко.
Перед тим як нагодувати малюка, у кисломолочні продукти додають
5 % цукру (1 чайна ложка 100%-вого цукрового сиропу на 100 г кефіру).
Кисломолочні продукти краще давати разом із сиром, нежирним
печивом, сухариком. Якщо дитині не подобається смак кефіру, можна
замінити його звичайним підсолодженим молоком; якщо у неї алергія
на коров’яче молоко, а грудного молока немає, замініть третє годуван-
ня штучною сумішшю (тією, яку дитина переносить). Якщо у вашої дити-
ни спостерігаються алергічні реакції, її харчування має проводитись під
контролем лікаря.
Не буде великим лихом запропонувати дитині кефір раніше, особ-
ливо якщо у неї є прояви дисбактеріозу, якщо вона вигодовується не-
адаптованою сумішшю і т. ін., головне, щоб кисломолочні продукти не
переважали у харчуванні дитини: це може порушити кислотно-лужний
баланс організму.
Коли малюку виповниться 10 місяців, його харчування ще більше
урізноманітнюється. Замість м’ясного пюре можна дати дитині м’ясну
фрикадельку, парову котлету, м’ясний і сирний пудинг (див. додатки).
Незбиране	 молоко дають дитині, починаючи з 9—10 -місячного
віку. Але якщо у мами зберігається молоко, а дитина нормально роз-
вивається і не пробуджується вночі голодна, то цілком достатньо, якщо
до року воно буде присутнє тільки в кашах (або його зовсім не буде), а
перед сном дитина, як і до цього, отримуватиме грудне молоко. Якщо
Штучне вигодовування

222
Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
мова йде про непереносність коров’ячого молока, сміливо виключайте
його з раціону: ваш педіатр знайде, чим його замінити і відкоригує хар-
чування дитини.
Ми наводимо рецепти найпростіших страв, які вам стануть у приго-
ді в процесі приготування їжі для малюка.
Кефір. Виготовити його можна двома способами. За першим спосо-
бом використовують закваску із кефірних грибів. Спочатку їх оживлюють:
заливають водою кімнатної температури або підігрівають до 25—30 °С.
Води беруть у 5 разів більше, ніж грибів, і міняють її двічі-тричі на день
упродовж двох діб, поки зерна (гриби) не збільшаться у 4—5 разів і не
стануть майже білими. Тоді гриби заливають пастеризованим або пряже-
ним молоком з температурою 23—24 °С. Співвідношення об’єму молока
і кефірних грибів 1:10. Щодня молоко заміняють свіжим. Упродовж дня
залиті молоком гриби струшують. Коли вони починають спливати на по-
верхню, молоко під час струшування піниться і за 8—10 год звурджується.
Можна вважати, що закваска готова. Її зливають крізь сито, гриби добре
промивають кип’яченою водою, повністю звільняють від грудочок звур-
дженого молока і знову заливають охолодженим пряженим молоком.
Готують кефір так: у стерильні пляшечки наливають охолоджене
до 24 °С пастеризоване або кип’ячене молоко, додають 5 % цукрово-
го сиропу і закваску із розрахунку 10 мл закваски на пляшечку (200 мл).
Пляшечки закривають, струшують і залишають на 10—12 год у примі-
щенні при температурі 18—20 °С. Після утворення згустку кефір пере-
носять у холодильник або прохолодніше місце з температурою від 3 до
12 °С. Поки готують кефір, пляшечки по можливості ізолюють від ден-
ного світла, оскільки воно руйнує вітаміни. Одноденний кефір готовий
за добу після заквашування. Дітям раннього віку рекомендують давати
дводенний кефір, якщо є умови для його зберігання при температурі
3—10 °С. Якщо кефір зберігається при кімнатній температурі або у ди-
тини є схильність до запорів, їй треба давати одноденний кефір. Через
три тижні закваску слід поновити.
Кефір можна готувати, користуючись як закваскою готовим кефі-
ром: у кожну пляшечку наливають кип’ячене і охолоджене до 20—24 °С
молоко і 2 столові ложки добового кефіру. Пляшечки ретельно закупо-
рюють і зберігають при кімнатній температурі взимку упродовж 24 год,
улітку — 10—14 год. Потім його ставлять на холод, після чого кефір го-
товий до вживання.
Цукровий	 сироп,	 100	 %.	 Рафінад і цукровий пісок не рекоменду-
ють безпосередньо використовувати для приготування сумішей. Якщо
шматочок цукру не розчиниться, він може потрапити у дихальні шляхи

223
немовляти, спричинити сильний кашель або навіть напад ядухи, тому
готують цукровий сироп. Для його виготовлення беруть 100 г цукру і
50 мл води. Цукровий пісок висипають у каструлю, заливають гарячою
водою. Розмішують і кип’ятять на слабкому вогні 10 хв. Потім фільтру-
ють крізь декілька шарів прокип’яченої або стерильної марлі. Має ви-
йти 100 г сиропу. Якщо його вийде менше, додають кип’ячену воду до
потрібного об’єму. Готовий сироп виливають у стерильну пляшечку і за-
кривають або стерильною соскою без отвору, або стерильною ватою.
Зберігають 2—3 дні.
Приготування соків та пюре
Сік	зі	свіжих	яблук
Свіжі яблука без плям вимити, облити окропом, обчистити,
натерти на тертушці, перекласти у стерильну марлю, ск лав-
ши її вдвоє, віджати сік ложкою з іржостійкої сталі. Можна
скористатися соковижималкою, призначеною для невеликих
об’ємів соку.
	 Сік	із	моркви
Моркву ретельно вимити щіткою, обчистити, облити окро-
пом, натерти на дрібній тертушці, вичавити сік за допомогою
соковижималки або крізь стерильну марлю. Якщо морква не-
достатньо солодка, можна додати трохи цукрового сиропу.
Морква — 100 г. Вихід — 40 мл.
Сік	із	білокачанної	капусти
Капусту вимити, почистити, ще раз вимити, облити окропом,
тонко нашаткувати, трохи посолити, подавити ложкою із іржо-
стійкої сталі, скласти у марлю або соковижималку і вичавити
сік.
Капуста білокачанна — 100 г. Вихід — 35 —40 мл.
	 Кисіль	зі	свіжих	ягід
Ягоди перебрати, помити холодною водою, розім’яти, залити
окропом і підігріти на плиті до появи пари. Відвар проціди-
ти крізь сито або марлю, ягоди віджати ложкою. Відвар пере-
лити в чисту каструлю. Ск лянку відвару залишити для розве-
дення картопляного борошна. У каструлю з відваром додати
цукровий сироп; відвар ретельно перемішати і довести до
кипіння, після чого в нього при безперервному помішуван-
ні ввести розведену охолодженим відваром картопляне бо-
рошно. Кисіль довести до кипіння і охолодити.
Штучне вигодовування

224
Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
Рецептура на 1 л: ягоди — 150 г, вода — 1 л, цукровий сироп
(залежно від ягід) — 100 —150 мл, картопляне борошно (крох­
маль) — 40 г.
Картопляне	пюре
Картоплю ретельно вимити, обчистити, відварити до готов-
ності у невеликій кількості води, протерти в гарячому вигляді
крізь сито, добре збити, додати гаряче молоко, трохи солі, до-
вести до кипіння, у готове пюре додати олію.
Картопля—100г,молоко—40мл,олія—3г.Вихід—100г.
Пюре	із	цвітної	капусти
Цвітну капусту очистити, видалити зелене листя, промити,
розділити на дрібні суцвіття, залити окропом до покриття,
тушкувати під щільно закритою кришкою до готовності. У га-
рячому вигляді протерти крізь сито, додати гаряче молоко,
трохи солі, кип’ятити 1—2 хв. У готове пюре додати олії.
Цвітна капуста — 100 г, олія — 3 г. Вихід — 100 г.
	 Суп-пюре	із	цвітної	капусти	і	кабачків
Цвітну капусту і кабачок очистити, нарізати дрібними шма-
точками, залити окропом, варити під щільно закритою криш-
кою до готовності, відвар злити в окрему посудину, гарячі
овочі протерти крізь сито, з’єднати з відваром, трохи посо-
лити і довести до кипіння. Готовий суп заправити вершковим
маслом, розтертим жовтком звареного круто курячого яйця.
Цвітна капуста — 50 г, кабачок — 50 г, жовток — 1/4 шт.,
вершкове масло — 3 г. Вихід — 100 г.
Пюре	із	різноманітних	овочів
Різні овочі (моркву, капусту, гарбуз, буряк, ріпу) промити,
очистити щіткою, нарізати, покласти в каструлю з невеликою
кількістю води, тушкувати під кришкою, стежачи за тим, щоб
на дні каструлі весь час була вода (доливати тільки окріп), до-
вести до напівготовності, додати обчищену і крупно поріза-
ну картоплю і тушкувати до готовності. Гарячі овочі протерти
крізь сито, додати гаряче молоко, трохи посолити, добре зби-
ти, довести до кипіння. У готове пюре додати олії.
Овочірізні—80г,картопля—20г,молоко—25мл,олія—3г.
Вихід — 100 г.
Пюре	із	моркви
Моркву ретельно вимити щіткою, обчистити, нарізати шма-
точками, залити окропом так, щоб покрити їх, тушкувати до
готовності на слабкому вогні. Гарячу моркву протерти крізь

225
сито, додати підігріте молоко, трохи солі і кип’ятити 2—3 хв.
У готове пюре додати олії.
Морква—100г,молоко—25мл,олія —3г.Вихід—100г.
Приготування каш
Каша	манна	5%-ва
У киплячу, трохи підсолену воду тоненькою цівкою всипати
просіяні манні крупи, варити на слабкому вогні, помішуючи,
15–20 хв, додати гаряче молоко, цукровий сироп і довести до
кипіння. У готову кашу додати вершкове масло.
Манні крупи — 5 г, молоко — 50 мл, вода — 80 мл, цукровий си­
роп—3мл,вершковемасло —3г.Вихід—100г.
	 Каша	манна	10%-ва
Закип’ятити воду з половиною порції молока, всипати просі-
яні манні крупи, варити на слабкому вогні 15—20 хв, весь час
помішуючи, трохи посолити, додати цукровий сироп, решту
підігрітого молока, довести до кипіння.
У готову кашу додати вершкове масло.
Манні крупи — 10 г, молоко — 100 мл, вода — 25 мл, цукровий
сироп — 3 мл, масло вершкове — 3 г. Вихід — 100 г.
	 Каша	із	толокна	10%-ва
Молоко довести до кипіння, при постійному помішуванні
влити в нього розведене в холодній кип’яченій воді толокно,
варити 2—3 хв, весь час помішуючи, трохи посолити, додати
цукровий сироп і, помішуючи, довести до кипіння.
У готову кашу додати вершкове масло.
Толокно — 10 г, молоко — 100 мл, вода — 20 мл, цукровий си­
роп—3мл,масловершкове—3г.Вихід—100г.
	 Каша	протерта	гречана
У киплячу воду при помішуванні всипати заздалегідь пе-
ребрані і промиті гречані крупи, варити на слабкому вогні
упродовж 1 год. Розварену кашу протерти крізь сито, дода-
ти гаряче молоко, трохи солі, цукровий сироп і, помішуючи,
кип’ятити ще 2—3 хв.
У готову кашу додати вершкове масло.
Гречані крупи — 10 г, молоко — 100 мл, вода — 30 мл, цукровий
сироп — 3 мл, вершкове масло — 3 г. Вихід — 100 г.
	 Каша	рисова	з	фруктовим	пюре
У кипляче молоко при безперервному помішуванні вли-
Штучне вигодовування

226
Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
ти розведене в холодній воді рисове борошно, варити 5 хв.
Наприкінці варіння трохи посолити, додати цукровий сироп,
фруктове пюре, довести до кипіння. У готову кашу додати
вершкове масло.
Рисове борошно — 10 г, молоко — 100 мл, вода — 20 мл, цу­
кровий сироп — 3 мл, фруктове пюре — 30 г, масло вершко­
ве—3г.Вихід—130г.
М’ясні та рибні страви
	 Пюре	м’ясне
М’ясо нарізати невеликими шматочками, залити водою і туш-
кувати до готовності. Охолоджене м’ясо пропустити двічі че-
рез м’ясорубку, потім протерти крізь дрібне сито, додати
бульйон, трохи посолити, довести до кипіння, додати верш-
кове масло, ретельно перемішати, зняти з вогню. Розводити
м’ясним бульйоном не обов’язково, можна розбавити овоче-
вим відваром.
Яловичина — 40 г, вода — 50 мл, масло вершкове — 3 г. Вихід —
50 г.
Котлети	з	м’яса	парові
Яловичину пропустити через м’ясорубку, змішати з розмоче-
ним у холодній воді хлібом, ще раз пропустити через м’ясо-
рубку, додаючи холодну воду. З отриманої маси сформувати
котлети, покласти їх в один шар у посудину, залити наполови-
ну водою або бульйоном і тушкувати під кришкою до готов-
ності приблизно 30–40 хв.
Яловичина — 50 г, вода — 30 мл, хліб пшеничний — 10 г.
Вихід — 50 г.
Суфле	із	курятини
М’якоть курячого м’яса пропустити через м’ясорубку, трохи
посолити, додати сирий жовток, ретельно перемішати, ви-
класти на сковороду, змащену маслом, і запікати в духовці
упродовж 30—35 хв.
Курятина — 60 г, молоко — 30 мл, жовток — 1/4 шт., масло
вершкове — 2 г. Вихід — 50 г.
	 Тефтелі	з	риби
Рибу (філе) звільнити від шкіри, пропустити разом із замо-
ченим у холодній воді хлібом через м’ясорубку, додати жов-
ток, трохи посолити, додати олію, все разом збити міксером

227
або лопаткою. Із отриманої пухкої маси сформувати невели-
кі кульки, пок ласти їх у каструлю, наполовину залити водою
і поставити у духовку або на дуже малий вогонь. Тушкувати
20—30 хв.
Риба (тріска) — 60 г, хліб пшеничний — 10 г, жовток — 1/4 шт.,
олія—4г.Вихід—50г.
Рекомендації щодо раціону дітей першого року життя
Рекомендовані терміни введення і приблизна кількість окремих
продуктів харчування дітям першого року життя при грудному вигодо-
вуванні
Найменування
продуктів хар­
чування, страв
Термін
введен­
ня, міс.
Об’єм, залежно від віку, міс.
0–4 5
6
7
8
9 10–12
Фруктовий сік,
мл
6,0
–
5–20 30 –50 50–70 50–70 80
100
Пюре фрукто-
ве, г
6,0-6,5
–
5–30 40–50 50–70 50–70 80 90–100
Сир, г
6,5–7,0
–
–
5–25 10–30 30
30
50
Жовток, шт.
7,0–7,5
–
–
–
1/8–
1/5
1/4 1/4
1/2
Пюре овочеве, г
6,0
–
5–30 50–100 150 170 180 200
Каша молочна
круп’яна, г
7,0
5–50
50–
100
150 180 200
Каша молочна
злакова, г
7,0–8,0
–
–
–
50–
100
150 180 200
М’ясне пюре, г
6,5–7,0
–
–
5–30 30
50
50 50–60
М’ясна фрика-
делька, г
10–11
–
–
–
–
–
–
40–50
М’ясна котлета, г 11–12 –
–
–
–
–
–
40–50
Рибне пюре, г
9,0–10,0
–
–
–
–
–
30–50 50–60
Кефір, знежире-
ний йогурт, мл
8,0–9,0
–
–
–
–
5–50
50–
150
150–
200
Хліб, г
8,0–9,0
–
–
–
–
5
5
10
Сухарі, печиво, г 7,5–8,0
–
–
–
–
5
5 10–15
Олія, г
6,0
–
1–3
3
3
5
5
5
Вершкове мас-
ло, г
7,0
–
–
1–4 1–4
4
5
5–6
Штучне вигодовування

228
Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
Приблизне меню
Час году­
вання
Харчування дити­
ни, яка перебуває на
природному вигодо­
вуванні,
у віці 6 місяців
Харчування дити­
ни, яка перебуває на
природному вигодо­
вуванні,
у віці 7 місяців
Харчування дити­
ни, яка перебуває на
природному вигодо­
вуванні,
у віці 8 місяців
6 год
грудне молоко,
200 мл
грудне молоко,
200 мл
грудне молоко,
200 мл
10 год
овочеве пюре, 150 г;
фруктовий сік або
фруктове пюре,
50—60 мл
каша 10%-ва, 160 г;
жовток 1/8—1/4 шт.;
фруктовий сік, 30—
40 мл
каша 10%-ва, 160 г;
жовток 1/4—1/2 шт.;
фруктовий сік, 40—
50 мл
14 год
грудне молоко,
200 мл
грудне молоко,
200 мл; сир, 30 г
овочеве пюре, 160 г;
м’ясне пюре, 30 г; фрук-
тове пюре, 30—40 г
18 год
грудне молоко,
200мл;сир20г
овочеве пюре, 150—
160 г; м’ясне пюре —
30 г; фруктове пюре,
30—40 г
кефір, 160 мл; сир
30 г; печиво, 5 г
22 год
грудне молоко,
200 мл
грудне молоко,
200 мл
грудне молоко,
200 мл
Слід, однак, сказати, що це меню доволі приблизне, оскільки на-
вряд чи можливо розрахувати, скільки маминого молока висмокче ма-
люк. Якщо йому захочеться випити між годуваннями, не заперечуйте!
Нові продукти для малюка, що перебуває на штучному вигодовуванні
Терміни введення нових продуктів і підгодовування в раціон дити-
ни, яка отримує замінники грудного молока, залежатимуть від того, чим
ви її годуєте. Якщо це адаптована суміш, то послідовність залишається
такою самою, як і при природному вигодовуванні (іноді можна їх ввес-
ти на два тижні раніше).
У процесі того, як організм дитини пристосовується до чужорідних
білків, травні ферменти дозрівають раніше. Тому якщо ви годуєте ко-
ров’ячим молоком (або козячим), то «познайомити» малюка з новою
їжею можна буде на місяць раніше.
Коли дитина отримує грудне молоко, мами у більшості випадків не
поспішають із введенням підгодовування. При штучному вигодовуван-

229
ні дитини батькам (а найчастіше — бабусям) часто здається, що суміш,
яку отримує вона з пляшечки, не відповідає її потребам і замість суміші
годують дитину кашами. Результатом такого вигодовування буде зайве
набирання ваги й усі можливі проблеми травлення. Будьте розсудли-
ві, мами! Якщо вам не вдалося зберегти для дитини грудне молоко, не
погіршуйте ситуацію: можливо, ваша дитина і здається вам достатньо
дорослою, щоб харчуватися нарівні з іншими членами родини, але на-
справді для цього ще потрібен деякий час.
Перші кроки до самостійності
Період введення підгодовування — це перехід від грудного ви-
годовування до самостійного вживання різноманітної їжі. Тому дуже
важливо не перешкоджати малюкові в його спробах їсти самостійно.
Зазвичай це відбувається у 6,5—7 місяців. Немє в тому лиха, якщо спо-
чатку не все буде виходити, не сердьтеся марно, а навпаки, радійте його
першим самостійним спробам. Ці найперші кроки до дорослого життя
дуже важливі і для нього, і для вас. Тому не перетворюйте процес їди на
просте вживання їжі. Постарайтесь дати дитині радість не тільки тим,
що вгамуєте її голод, а й взаємним спілкуванням, набуттям нових нави-
чок. Перші спроби малюка спрямувати їжу за призначенням навряд чи
будуть успішними, оскільки його рухи погано координовані, і наїсться
він тільки завдяки вашій допомозі. У проміжках між тим, як дитина ору-
дує ложкою або руками, цілеспрямовано годуйте її і не забувайте похва-
лити малюка, якщо у нього щось вийшло.
	 Що	більше	задоволення	матиме	дитина	під	час	вживання
їжі,	то	менше	проблем	з	її	годуванням	у	вас	виникатиме.
Привчайте малюка користуватися посудом. У нього має бути 2—
3 його власних тарілочки, 2 маленьких чашечки і не менше як дві чай-
ні або десертні ложечки з іржостійкої сталі (срібні не забороняються).
Купуючи ці прості речі для малюка, виявіть свою любов і винахідли-
вість, але не забувайте про необхідні гігієнічні вимоги. Бажано, щоб по-
суд був такий, що не б’ється, а якщо ви купуєте пластмасовий, він пови-
нен мати сертифікат якості і відповідати своєму призначенню. Малюки
звикають до всього, що їх оточує, і часто лише сам вигляд улюбленої
чашки або тарілочки викликає у них бурхливе захоплення. Для того,
щоб малюк навчився користуватися ложкою, давайте йому можливість
Штучне вигодовування

230
Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
їсти самостійно; до середини другого року у нього це виходитиме ціл-
ком пристойно.
Не дивуйтесь і не сердьтеся, якщо все, що лежатиме на столі, дити-
на скидатиме на підлогу, малюкам подобається це робити. Не переста-
райтеся у своєму намірі виявити якості вихователя негайно. Спокійно
присоромте малюка або й зовсім не звертайте на це уваги.
Зовсім як дорослий
У 1,5—2 роки дитина, мабуть, зможе обідати за столом разом з усі-
ма. Це — дуже важливий момент її залучення до сімейних справ, хай
навіть ск лад сім’ї обмежується наявністю мами і тата. Але, якщо вона
за спільним столом відволікається і вимагає те, що їй не дозволено, го-
дуйте її окремо. У будь-якому разі, місце, де їсть дитина, має бути по-
стійним.
Процес приготування їжі дитині і підготовки дитини до їди мож-
на зробити приємним і для мами, і для малюка. Дітям подобається по-
вторювати ваші дії. Використайте цю їхню особливість на користь.
Супроводжуйте свої дії ласкавими словами, не забудьте помити малюку
перед їдою руки, надайте йому можливість надягти на себе фартушок,
покласти на столик ложку, тарілочку, гарну серветку, і хай право вибо-
ру буде за ним.
Допомагайте дитині залишатися під час їди чистою, ненав’язливо
привчаючи до акуратності, але не лайте її за те, що у неї не все виходить
так, як вам хотілося б. Витирайте ротик і ручки під час їди серветкою і
пропонуйте це робити їй самостійно. У даному випадку гарне почуття
гумору — надійний помічник.
Готове дитяче харчування
Готове дитяче харчування — це не тільки молочні суміші, а й усі мож-
ливі страви підгодовування, котрі можна давати малюку, починаючи з
5—6 місяців. Основна перевага готового дитячого харчування — зруч-
ність у вживанні. Звичайно, для батьків. Дуже зручно використовува-
ти його, коли ви виїжджаєте з дому, тимчасово змінився ваш розпоря-
док дня і вам ніколи приготувати страву. Але для дитини буде краще,
якщо ці страви посядуть мінімальне місце в її раціоні. Приготовлена
мамою чи бабусею страва завжди смачніша, «тепліша» і корисніша, не-
зважаючи на довгий список перелічених корисних речовин на етикет-
ці готового продукту. Проте час від часу цими продуктами доводиться

231
користуватися. Більшість із них діти їдять із задоволенням, від деяких
категорично відмовляються, але часто це дозволяє урізноманітнити
меню малюка.
У деяких випадках готові продукти для дитячого харчування вияв-
ляються кращими. Наприклад, у разі алергії у дитини позначення «гі-
поалергенне» на бляшанці з м’ясним пюре може певною мірою попе-
редити загострення захворювання і водночас забезпечити малюка
необхідними поживними речовинами. Купувати продукти для дитячо-
го харчування треба в спеціалізованих крамницях. У більшості випад-
ків це дає гарантію, що продукт буде якісним. Не варто покладатися
на чесність продавців на ринку, коли йдеться про харчування дитини.
Купуючи, обов’язково звертайте увагу на фірму, що виробляє цей про-
дукт, і термін його придатності.
Не давайте дитині в перші 1—2 роки життя сосисок, вареної ков-
баси і м’ясних консервованих продуктів для дорослих, навіть якщо, на
ваш погляд, вони належать до дієтичних. Пізніше до раціону дитини
можна буде ввести сосиски для дитячого харчування, але це не повин-
но стати нормою, а вимоги до якості цих продуктів мають бути достат-
ньо високими, оскільки в більшості з них присутні речовини, які можуть
бути шкідливими для організму дитини, зокрема солі азотистої кисло-
ти — нітрити.
Ложку за маму, ложку за тата...
Навряд чи знайдеться мама, яка хоч одного разу не поскаржилась
на поганий апетит у дитини. Часто доводиться чути, що дитина «взагалі
нічого не їсть». Це далеко не завжди саме так, але іноді у дітей справді
бувають періоди, коли вони їдять менше, ніж звичайно. Щоб не впадати
з цього приводу у відчай, дайте відповідь на таке запитання: «Чи регу-
лярні у вашої дитини випорожнення?» Якщо відповідь ствердна, не все
так погано, як здається на перший погляд.
Перше, що спадає на думку занепокоєній мамі (не кажучи вже про
бабусю), коли дитина відмовляється від приготовленої їжі: «Чи не за-
хворів малюк?» Зниження апетиту насправді може бути попередником
якогось захворювання; але в будь-якому разі не примушуйте дитину
їсти силоміць: коли вона одужає, все стане на свої місця. Погіршення
апетиту може зберігатися і в період одужання, тому зверніть увагу на
прості режимні моменти: прогулянки на свіжому повітрі, рухову актив-
ність дитини і т. ін. Ще одним важливим моментом є те, що бажання на-
годувати малюка часто призводить до неконтрольованого поглинання
Штучне вигодовування

232
Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
ним солодощів («Нехай з’їсть хоча б що-небудь!»). Якщо це в розумних
межах, то на короткий період хвороби на це можна «заплющити очі»,
але цукерки, печиво і солодкі напої, крім надмірного навантаження на
підшлункову залозу, котра відповідає за засвоєння глюкози, самі собою
знижують апетит. Тому проаналізуйте уважно, що з’їла дитина упро-
довж дня, і зробіть висновки. Не слід дивуватися, що дитина відмовля-
ється від супу, якщо півгодини тому вона з’їла печиво.
У деяких дітей через особливості нервової системи бажання поїсти
виникає дещо пізніше, ніж дитина прокидається, постарайтесь враху-
вати це. У віці після року за півгодини до їди можна дати їй трохи меду
(1—3 г). Це сприятиме виробленню травних соків. Зрозуміло, що треба
враховувати алергічну налаштованість організму.
Якщо ж видимих причин для відмови від їжі немає, передусім — не
панікуйте! Зверніть увагу на те, як поводиться дитина: якщо вона бадьо-
ра і весела — нічого страшного їй не загрожує.
У міру того як малюк дорослішає, його вже не влаштовує просте по-
глинання їжі, як було до цього, коли він ссав грудь або отримував їжу з
пляшечки, — він стає вимогливішим і до смакових якостей їжі, і до її різ-
номанітності, і до оформлення. Підійдіть до цього творчо, проявіть свою
фантазію і, звичайно, терпіння. Постарайтесь не тільки смачно приготу-
вати, а й гарно оформити. Для цього не потрібно багато часу, і ви пере-
конаєтесь, що красиво оформлена страва з’їдається з більшим апетитом.
Спробуйте подати овочеве пюре у вигляді тістечка, прикрасив-
ши його зверху маленькими шматочками вареної моркви і дрібними
«ялинками» кропу; зробіть із пюре за допомогою картопляного «товка-
чика» «будиночок», сховавши туди «їжачка» — фрикадельку; дозвольте
йому самостійно покласти до рота руками варену цвітну капусту або
моркву. Це набагато краще і простіше, ніж примушувати його поглина-
ти протертий суп, що вже набрид, і тим самим викликати блювання. У ді-
тей блювотний рефлекс дуже легко викликається і закріплюється, тому
примусове годування може призвести до так званого «звичного блю-
вання», особливо у легко збудливих і вразливих дітей.
Коли з’являються зубки (у віці одного року їх зазвичай вісім — чоти-
ри зверху і чотири знизу), діти вже можуть жувати, але не всі роблять це
охоче, тому процес жування, такий необхідний для правильного фор-
мування зубів, слід заохочувати. Для цього на другому році життя не
треба протирати їжу, краще подавити овочі виделкою, а м’ясо пропус-
тити через м’ясорубку.
Коли малюк не хоче їсти, то може довго тримати їжу в роті, не про-
ковтуючи. У цьому випадку не примушуйте його силоміць ковтати, кра-

233
ще не загострюйте на цьому уваги, але непомітно спостерігайте за ним,
щоб він не вдавився. Під час їди або після основної страви можна дати
дитині очищене яблуко або злегка проварену моркву: хай дасть попра-
цювати зубам.
У віці 1,5 року у малюка буде вже 12 зубів і він вже зможе пережо-
вувати доволі щільну їжу, нарізану невеликими шматочками. А у віці від
1,5 до 3 років продукти можна нарізати крупнішими шматочками, зо-
крема м’ясо і рибу. Важливо лише, щоб вони піддавались достатній тер-
мічній обробці та були м’якими.
Чи варто вмовляти і відвертати дитину під час годування різнома-
нітними іграшками і, користуючись нагодою, класти у відкритий ротик
чергову порцію супу або каші? Деякі батьки побоюються, що, звикнув-
ши їсти таким чином, дитина і в подальшому вередуватиме і проблеми
з їдою можуть посилитись. Навряд чи можна розглянути всі ситуації, ко-
трі можуть виникнути, але малюку зовсім не зашкодить, якщо процес
годування ви супроводжуватимете вигаданими нашвидкуруч історія-
ми, особливо якщо те, що лежить на столі, буде «дійовими особами».
Головне — не допускайте ситуації, щоб вимоги та примхи дитини
щодо їжі допомогли їй домогтися виконання своїх бажань, раніше за-
боронених. І, звичайно ж, уважна мама обов’язково проконсультується
в лікаря, якщо проблеми з їдою її насторожують.
Не створюйте зайвих проблем
Якщо ви не хочете, щоб годування перетворювалось на купу про-
блем і постійні суперечки, ви завжди маєте бути розсудливими і добро-
зичливими.
Якомога раніше допоможіть дитині зрозуміти і відчути, що втаму-
вання голоду — це завжди задоволення. Здіймати галас через те, що
вона їсть не так, як вам хотілося б, нерозумно: врешті-решт, ви лише зі-
псуєте собі настрій, а дитина наступного разу ще більше затинатиметь-
ся. Набагато краще, якщо в усьому, що стосується їжі, буде цілковита яс-
ність:
	 По можливості пропонуйте малюкові різноманітну їжу, а пра-
во вибору залиште за ним. Згодом і він, і ви зрозумієте, що
йому подобається, а що — не до смаку.
	 Не лайте і не карайте дитину за те, що вона чогось не їсть, але
й не обіцяйте нагороду, якщо з’їдатиме «над силу». Дитячі спо-
гади, пов’язані з неприйняттям і споживанням якої-небудь їжі
над силу залишаються надовго разом з відразою до неї.
Штучне вигодовування

234
Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
	 Якщо вам прикро, що довгий процес приготування «особли-
вої» страви залишив малюка байдужим, не впадайте у відчай:
він ще не в змозі оцінити ваші зусилля, а роздратування і не-
задоволення — обов’язково оцінить. Тому не готуйте тільки
для нього: інші члени родини (серед них і ви) також із задово-
ленням скуштують що-небудь смачненьке.
	 Якщо він повільний, не підганяйте. Дитина їсть повільніше,
ніж ви, це — природно. Якщо вам хочеться, щоб вона сиділа
за столом, очікуючи закінчення трапези, тоді й самі чекайте,
поки вона закінчить.
	 Якщо малюк росте нормально, значить — наїдається. Не вмов-
ляйте його їсти більше, ніж йому хочеться. Голодувати він не
буде, а ви можете домогтися зовсім протилежного результату.
	 Якщо у дитини поганий апетит, не поспішайте її годувати од-
разу після сну. Нехай її організм прокинеться.
	 Щоб дитина спокійно їла, поверніться з прогулянки раніше.
Тоді вона не буде втомлена, отже, не така вередлива і обід
мине спокійно.
Малюк і вітаміни
	 За	даними	ВООЗ,	до	70	%	дітей	нашої	планети	хворіють
на	прихований	авітаміноз.
Звичайно, ті часи, коли діти (і дорослі) хворіли на авітамінози, що
призводили до тяжких змін в організмі і навіть до смерті, давно мину-
ли. Але слово «вітаміни» і сьогодні має майже магічну дію, а занепоко-
єння батьків щодо повноцінності раціону малюка цілком виправдане.
Вітаміни справді потрібні дитині так само, як і основні поживні речови-
ни — білки, жири, вуглеводи. Назва цих незамінних харчових речовин
говорить сама за себе: вона походить від слова vita — життя .
Особливу потребу у вітамінах діти відчувають під час хвороби і в
період одужання, а також у разі зміни умов існування: коли дитина йде
в дитячий садок, розлучається з нянею чи бабусею, коли мама виходить
на роботу, у весняну пору року, коли раціон більшості людей потерпає
від їх нестачі.
Усі ми знаємо, що більшість вітамінів міститься в овочах, фруктах,
молочних і м’ясних продуктах. Деякі вітаміни, наприклад групи B, син-
тезуються в самому організмі — печінці і шлунково-кишковому тракті.

235
Найвідоміший і найнеобхідніший для дитини вітамін, якого треба
дещо більше, ніж інших, це — вітамін	C	(аскорбінова	кислота). Його
функція в організмі людини дуже важлива. Він бере участь у багатьох
реакціях, що забезпечують обмінні процеси в організмі, сприяє нор-
малізації стану стінок судин і засвоєнню заліза в кишечнику, допомагає
організму протистояти стресовим ситуаціям, зокрема під час захворю-
вань, підвищує імунітет.
Вітамін C не виробляється в організмі людини, але міститься май-
же в усіх продуктах харчування. Найбільше його — у фруктах і овочах.
«Чемпіонами» щодо вмісту аскорбінової кислоти є шипшина, смороди-
на, цитрусові (особливо грейпфрути), журавлина, ківі, суниці, солодкий
перець. Достатня кількість вітаміну C міститься в картоплі і різних сор-
тах капусти, помідорах, зелені й цибулі.
Аскорбінова кислота легко руйнується під час приготування, але
деякі продукти містять речовини, які сприяють її збереженню (це біль-
ше стосується продуктів тваринного походження), до того ж будь-яка
обробка їжі дозволяє зберегти хоча б частину вітамінів, серед них і ві-
таміну C.
Відомий факт, що у шкірці фруктів зазвичай зберігається більше ві-
тамінів (зокрема, вітаміну C), але обов’язково враховуйте, що, коли ви
купуєте фрукти, завезені здалеку, в тому числі і цитрусові, вони напев-
но оброблені якимись речовинами, які запобігають псуванню продук-
ту. До того ж у шкірці накопичуються речовини, які використовувалися
під час вирощування овочів і фруктів.
У цитрусових вітамін C зберігається краще, ніж в інших фруктах,
тому як джерелам вітамінів навесні їм віддають перевагу. Недоліком
улюблених для дітей апельсинів і мандаринів є їх здатність часто ви-
кликати алергію, і про це не варто забувати. Лимони і грейпфрути менш
алергенні, хоча їхній кислий смак не завжди приваблює малюків. Перед
тим як дати дитині лимонний сік, його треба розбавити, а щоб зменши-
ти імовірність розвитку алергії — передусім обчистити шкірку.
Вітамін	A	(ретинол) «відповідає» за стан шкіри, слизових оболо-
нок, зір, сприяє опору організму інфекціям, підвищує імунітет.
Вітамін A є жиророзчинним вітаміном, тому при вживанні достат-
ньої кількості молочних продуктів, зокрема вершкового масла, його
дефіциту не виникає. Вітамін A міститься також у печінці тварин (най-
більше його в печінці тріски). Попередником вітаміну A є каротин
(провітамін	 A). Якщо дитина або мама з якихось причин не можуть
вживати молоко, то кількість каротину в їжі має бути трохи більшою.
Міститься він у моркві, гарбузі, абрикосах, обліписі, горобині, помідо-
Штучне вигодовування

236
Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
рах, петрушці, бобових, шпинаті, а засвоюється краще за наявності жи-
рів. Саме каротин зумовлює жовтий, червоний або жовтогарячий колір
фруктів і овочів, тому ви можете візуально припустити його вміст. Під
час теплової обробки вітамін A (так само, як і каротин) майже не руй-
нується, але найкраще овочі вживати сирими або приготовленими на
парі. А ось під час тривалого або неодноразового смаження рослинні
жири втрачають свої якості постачальника вітамінів.
Вітамін A зберігається в організмі тривалий час, тому, на відміну від
вітаміну C, його щоденне надходження в організм дитини не обов’язкове.
Вітамін	 D, або «антирахітний» вітамін, потрібен дитині для пра-
вильного формування кісткової тканини. У разі його нестачі порушуєть-
ся відкладення кальцію в кістках і в дитини розвивається рахіт. Вітамін
D виробляється в організмі людини, а також надходить з харчовими
продуктами. Вітаміну D багато в печінці, яйцях (жовтку), ікрі і жирних
сортах риби.
Вітамін	E для малюків важливий як речовина, що захищає кліти-
ни організму від пошкодження (так само, як і вітамін C), тобто має ан-
тиоксидантний ефект. Не вдаючись у складні біохімічні процеси, пові-
домимо лише, що антиоксидантна (антиокиснювальна) дія при різних
захворюваннях, стресових ситуаціях, інтоксикаціях стає дуже потріб-
ною. У старшому віці вітамін E бере участь у складних процесах стате-
вого дозрівання.
Вітамін E міститься в рослинних оліях (у кукурудзяній його наймен-
ше), яєчному жовтку, зелених овочах, обліписі (тут найбільше вітамінів
E і A), горіхах, невелика кількість — у вершковому маслі.
Вітамін	 B1	 (тіамін) бере участь у вуглеводному обміні, регулює
процеси росту, правильне формування і функціонування нервової сис-
теми. Нестача вітаміну B1 призводить до порушень серцево-судинної і
нервової систем. Джерелом вітаміну B1 є повноцінне зерно (борошно
грубого помелу), висівки, гречана, вівсяна, ячмінна крупи, бобові, дріж-
джі, свинина і яловичина.
Вітамін	B2	(рибофлавін) бере участь у реакціях жирового, вугле-
водного і білкового обмінів, процесах росту і відновлення тканин.
Нестача вітаміну призводить до різноманітних уражень шкіри (лу-
щення, дерматит), слизової оболонки порожнини рота, шлунка, кишеч-
нику (різні запалення), очей. Рибофлавін стійкий щодо високої тем-
ператури і під час приготування їжі не руйнується. Джерелом його є
повноцінне зерно, дріжджі, горіхи, листяні овочі, молоко, сир, шпинат.
Вітамін	 B3	 (вітамін	 PP,	 ніацин,	 нікотинова	 кислота). Бере
участь практично в усіх процесах обміну речовин, у функціонуванні

237
нервової системи, шлунка, кишечнику. В організмі синтезується у не-
великій кількості і надходить в основному з їжею. Міститься у гречаних
крупах, м’ясі, рибі, стручкових плодах, грибах, висівках. Під час тепло-
вої обробки втрачається від 15 до 30 % цього вітаміну. При заморожу-
ванні і консервуванні зберігається добре.
Вітамін	B6	(піридоксин) має значення для регуляції білкового об-
міну і кровотворення, живлення шкіри, функціонування нервової сис-
теми. Нестача вітаміну B6 виникає найчастіше внаслідок порушення
всмоктування в кишечнику: у раціоні дитини він зазвичай міститься у
достатній кількості.
Дефіцит вітаміну B6 проявляється анемією, змінами шкіри аж до ви-
никнення дерматитів, порушеннями функції нервової системи.
Джерелом вітаміну B6 є сир, печінка, м’ясо, риба, висівки, горіхи, бі-
локачанна капуста, соя, гречка, рис, картопля.
Вітамін	B9	(фолієва	кислота,	фолацин) бере участь у багатьох об-
мінних процесах, кровотворенні, сприяє поділу клітин; згідно з останні-
ми науковими даними має антиканцерогенну дію. Особливе значення
має у внутрішньоутробний період і в ранньому віці, оскільки забезпе-
чує процеси росту.
Нестача фолієвої кислоти може призвести до анемії, затримки рос-
ту. Міститься у стручкових плодах, печінці, сої, горіхах, капусті, петруш-
ці, салаті та інших листяних овочах.
Вітамін	 B12	 (ціанокобаламін) відіграє важливу роль в утворен-
ні нуклеїнових кислот, дозріванні еритроцитів, функціонуванні нерво-
вої системи. Він частково синтезується в організмі, але для достатньо-
го забезпечення ним організму потрібне його додаткове надходження
ззовні. Засвоюється вітамін B12 у кишечнику лише за умови достатньої
кількості білка в раціоні дитини. Нестача вітаміну може проявлятися
анемією, порушеннями травлення. Зазвичай дефіцит може виникнути
при суворій вегетаріанській дієті (нестачі білка) або при порушеннях
кишкового всмоктування. Міститься у м’ясі, печінці, яйцях, молочних
продуктах; у рослинних продуктах практично відсутній.
Значення інших вітамінів (B5
, K), а також вітаміноподібних речовин
також велике, але зазвичай їх дефіцит виникає украй рідко.
Ми наводимо потреби у вітамінах для дітей першого року життя
(див. с . 238), але ці цифрові дані — середні (так само, як і вміст вітамінів
у різних овочах і фруктах), тому не намагайтесь до мікрограмів розраху-
вати їх вміст в раціоні дитини, але орієнтовні відомості мати корисно.
Різноманітне меню із включенням в раціон мами, яка годує груд-
дю, достатньої кількості м’яса, молочних продуктів, овочів і фруктів за-
Штучне вигодовування

238
Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
звичай запобігає розвиткові гіповітамінозів у дітей, що перебувають на
грудному вигодовуванні. Те саме стосується і дітей старших віком.
Добова	потреба	дітей	першого	року	життя
у	вітамінах	і	мінеральних	речовинах
Вітаміни, мг
Мінеральні речовини, мг
Віт. C. Аскорбінова кислота 10 Магній
300
Віт. A. Ретинол
0,4 Залізо
40
Віт. D. Кальциферол
0,01 Кальцій
600
Віт. E. Токоферол
5
Фосфор
500
Віт. B
1
. Тіамін
0,5 Цинк
3
Віт. B
2
. Рибофлавін
0,6
Віт. B6. Піридоксин
0,6
Віт. PP. Нікотинова кислота
7
Корисні горошини
Давати чи не давати малюкові додатково вітамінні препарати? Чи
не чатують на нас на цьому шляху «рекламні пастки» фармацевтичної
промисловості? Чому наші бабусі й дідусі нормально росли без цих ві-
тамінних добавок? Навряд чи можна однозначно відповісти на ці за-
питання. Але якщо ви бачите шкоду у вітамінних препаратах, то треба
бути послідовним до кінця. Погодьтесь, що попередні покоління менше
потерпали від лих цивілізації: у нашому раціоні так само, як і в раціоні
наших дітей, збільшилась частка високорафінованих продуктів, тобто
очищених від клітковини, а разом з нею — від багатьох біологічно ак-
тивних речовин; з’явились генно-модифіковані продукти, погіршилась
екологія. Але водночас ви маєте усвідомлювати, що всі вітамінні комп-
лекси у вигляді драже, пігулок або сиропів — це синтетично виготов-
лені аналоги природних вітамінів; адже ніхто не виготовляє їх із нату-
ральних продуктів. Проте наприкінці зими їх вживання є виправданим.
Слід пам’ятати, що вітаміни не такі вже й байдужі для організму,
особливо — дитячого: вони можуть спричиняти алергічні реакції (зга-
дайте, що всі вони виготовляються синтетичним шляхом). І, нарешті, не
треба забувати про те, що їх не можна давати малюкові як ласощі: іс-

239
нує таке поняття як гіпервітаміноз, який виникає при вживанні зави-
щених доз синтетичних вітамінів. Дитина навряд чи зможе вжити таку
кількість овочів і фруктів, яка призведе до розвитку такого стану. При
введенні в раціон дитини великої кількості морквяного соку може з’я-
витися оранжевий відтінок шкіри, зумовлений відкладенням у ній ка-
ротину, проте ознак гіпервітамінозу зазвичай не спостерігається.
Мінеральні речовини у харчуванні дітей
Якщо ви хочете, щоб ваш малюк повноцінно харчувався, не можна
забувати про мінеральні солі, які не мають енергетичної цінності, але
вкрай необхідні як пластичний матеріал (зокрема для кісткової ткани-
ни) і як регулятори обмінних процесів в організмі.
Заведено виділяти макроелементи (кальцій, фосфор, калій, на-
трій, хлор, магній), вміст яких становить 0,01—0,001 г на 1 л крові, і
мікро	елементи (залізо, мідь, марганець, йод, цинк, кобальт, фтор, се-
лен та ін.). Вміст останніх становить 10—6
—10
—12 г на 1 л крові. Необхідно
пам’ятати, що під час грудного вигодовування основним джерелом їх
надходження для дитини є материнське молоко. Недостатнє надхо-
дження макро- і мікроелементів може призвести до порушення обміну
речовин. Розглянемо найнеобхідніші для дитини мікроелементи.
Йод відіграє основну роль у синтезі гормонів щитовидної залози і
впливає на всі види обміну речовин, становлення, розвиток і функціо-
нування центральної нервової системи. Нестача йоду (навіть мінімаль-
на) може призвести до порушення формування інтелекту дитини або до
розвитку зобу. В організм людини йод надходить лише ззовні. В Україні
в умовах сучасної екологічної обстановки потреба в йоді зростає.
Джерелом йоду є йодована сіль, морські продукти (риба, кальма-
ри, морська капуста), м’ясо, молоко, молочні продукти.
Залізо є структурним елементом різноманітних білків і ферментів,
що відповідають за основні обмінні процеси. У разі його дефіциту в ор-
ганізмі, що росте, розвивається прихована енергетична недостатність,
анемія, зниження імунітету. Про роль заліза свідчить і той факт, що у ма-
люків, які хворіють тривалий час на анемію, спостерігається зниження
інтелекту.
Залізо міститься у м’ясі, гречаній та вівсяній крупах, фруктах, овочах.
Фтор є складовою частиною кісткової тканини і зубів, бере участь
в утворенні зубної емалі, запобігає розвиткові карієсу.
На фтор багаті риба, горіхи, печінка, баранина, телятина, вівсяні
крупи.
Штучне вигодовування

240
Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
Селен бере участь у диханні тканин; у разі нестачі селену виника-
ють хвороби м’язів, в тому числі і серцевого; виникає ризик розвитку
злоякісних новоутворень. Джерелом селену є овочі і м’ясо.
Цинк є компонентом понад 100 ферментів, життєво важливих для
нормального функціонування організму. Цинк потрібен для здійснен-
ня реакцій клітинного імунітету, забезпечує захист клітинних мембран
від пошкоджувальної дії, забезпечує функціональне дозрівання мозку і
бере активну участь у формуванні процесів пам’яті.
Усмоктування цинку із кишечнику дитини залежить від наявності у
їжі речовин, що порушують його всмоктування. Наприклад, засвоєння
цинку знижується за наявності в раціоні дитини фітатів (соєві продук-
ти, хліб із борошна грубого помелу) або казеїнів — білків коров’ячого
молока, що у великій кількості містяться в неадаптованих молочних су-
мішах, сирі та ін., які утворюють із цинком погано розчинні комплекси.
Цинк у великій кількості є в рослинних продуктах.
Мідь	— мікроелемент, що є складовою частиною різних ферментів,
які беруть участь в обміні заліза, утворенні різноманітних структур кіст-
кової тканини і меланіну. Мідь у складі білків необхідна для нормально-
го росту і розвитку кісткової тканини, а також відіграє важливу роль у
функціонуванні центральної нервової системи.
У здорових доношених дітей дефіцит міді розвивається вкрай рід-
ко. К лінічні прояви дефіциту міді включають анемію, зазвичай стійку до
препаратів заліза, порушення стану кісткової тканини, імунітету і під-
вищення рівня холестерину. Мідь міститься у м’ясних субпродуктах,
устрицях, горіхах, бобових, продуктах із цілісного зерна.
ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ПІСЛЯ ОДНОГО РОКУ
Малюк росте швидко, поступово він починає вживати майже таку
саму їжу, як і дорослі. Але це зовсім не означає, що його харчуванню
слід приділяти менше уваги. Його уподобання в їжі не завжди розум-
ні, а організм ще не готовий до таких якісних і кількісних коливань, як
це іноді можуть собі дозволити тато і мама. І, якщо ви не завжди у змо-
зі урізноманітнити раціон дитини і забезпечити його повноцінність, то
постарайтесь вберегти від вживання шкідливих для неї продуктів. Саме
в дитячому віці, особливо до 3—5 років, формуються основи правиль-
ного харчування, завдяки чому можна запобігти розвиткові багатьох
захворювань, навіть якщо вони є у когось із близьких родичів.

241
Наповнення шлунка є для організму однією з ознак насичення;
водночас збільшення його об’єму в результаті постійного переїдання
може призвести до того, що відчуття наповнення перестає для дитини
бути критерієм адекватності кількості їжі. Таким чином, виникає пороч-
не коло, з якого буває складно вийти. Переїдання може спричинити як
тимчасове порушення травлення, так і різні відхилення у стані здоров’я
дитини: захворювання шлунка, порушення обміну речовин, алергічні
захворювання та ін. Здоров’я малюка здебільшого залежить не тільки
від того, наскільки калорійно ви його нагодуєте, а й від того, чим ці ка-
лорії забезпечуються.
Основні	правила	харчування	здорової	дитини
	 Їжа має бути різноманітною і, по можливості, гарно оформ-
леною. Це пробуджуватиме цікавість і відповідно — апетит.
Лише за максимальної різноманітності у харчуванні організм
отримуватиме необхідні йому на даний момент компоненти,
а їх не менше 600.
	 Вживати їжу треба регулярно, але з урахуванням апетиту.
У здорової, активної дитини після року відчуття голоду вини-
кає через 4—4,5 год. За цей час їжа переходить у нижні відді-
ли кишечнику. Якщо порушення апетиту у вашого малюка не
пов’язане з перекушуванням між основними вживаннями їжі,
зверніть на це увагу.
	 Необхідно враховувати смакові звички дитини, звісно, в ро-
зумних межах. Водночас не варто засмучуватись або приму-
шувати дитину їсти ненависний їй сир або кефір, пити молоко
або вживати якийсь інший продукт, який є з точки зору бать-
ків «життєво необхідним». Набагато простіше і «безпечніше»
подумати, чим замінити його із того асортименту продуктів,
котрі дитині до душі. Часто буває так, що дитині не подоба-
ються котлети або фрикадельки, але вона залюбки їсть м’ясо
в якомусь іншому вигляді, навіть не підозрюючи цього.
	 У раціоні мають широко використовуватись овочі: як гарніри
для других страв та салати у свіжому вигляді. Потрібно дода-
вати у страви кріп, петрушку, шпинат, зелену цибулю, салат,
ревінь, селеру та ін. Кашу дають щоденно, але не частіше од-
ного разу. А дітям, схильним до ожиріння, її можна замінити
стравами з овочів або в комбінації з кашами.
	 У їжі має бути достатня кількість свіжих овочів і фруктів. Це
свіжовичавлені фруктово-ягідні і овочеві соки, пюре; для
Харчування дітей після одного року

242
Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
старших дітей — фрукти і овочі у натуральному вигляді, сала-
ти. У свіжих, особливо сирих продуктах не тільки більше віта-
мінів, мінеральних речовин, а й біологічної енергії, яку поки
що не враховує наука про харчування. Починати день бажа-
но з фруктів, ягід, соків.
	 Одноразове вживання їжі не має перевищувати фізіологіч-
ні можливості дитини. Фізіологічний об’єм шлунка на кінець
першого року життя становить 250 мл, на третьому році —
до 400—600 мл. Випорожнення шлунка відбувається через
4 год, а в кишечнику їжа може перебувати від 24 до 48 год.
Зростає активність ферментів, що перетравлюють їжу, по-
чинаючи з півтора року, у травленні також беруть участь всі
слинні залози. Зміцнюються стінки стравоходу, шлунка, ки-
шечнику, тому об’єм одного годування збільшується, а кіль-
кість основних годувань зменшується до 4 разів на день.
	 Кулінарна обробка продуктів має відповідати вікові. Діти
старше 1,5 року вже активно жують, тому і кулінарна оброб-
ка їжі може бути майже такою самою, як і для дорослих: овочі
шматочками, котлети, м’ясне рагу, гуляш і т. ін. Проте кашопо-
дібна консистенція окремих страв (пюре, суфле, пудинги), як
і раніше, схвалюється.
	 Перебування за столом не повинно бути тривалим, приблиз-
но 30 хв. Після прогулянки, перед годуванням бажано, щоб
дитина заспокоїлась.
	 Необхідно спонукати дітей до ретельного пережовування їжі.
Це сприятиме не тільки кращому перетравленню і засвоєнню
з’їденого, а й правильному росту і формуванню зубів. Маючи
8—10 зубів, дитина вже здатна достатньо добре жувати чер-
ствий хліб, гризти сухарики, печиво, м’які яблука тощо.
Після одного року їжу не слід протирати крізь дрібне сито або по-
дрібнювати міксером, достатньо розтерти овочі виделкою. М’ясо дають
у вигляді котлет, суфле, фрикадельок або один раз пропускають через
м’ясорубку. Рибу піддають кулінарній обробці залежно від її якісних ха-
рактеристик: якщо рибне філе доволі ніжне, цілком припустимо давати
його маленькими шматочками.
У півтора року дитина має 12 зубів і може пережовувати вже дово-
лі щільну їжу, у будь-якому разі яблуко малюк залюбки гризтиме сам.
Якщо ви даєте дитині страви з продуктами, нарізаними дрібними шма-
точками, то знайте, що від одного до півтора року вони мають бути не
дуже великими — розміром по 2—3 см.

243
Від півтора до трьох років можна давати їжу, нарізану більшими
шматочками, в тому числі м’ясо і рибу.
Іноді у декого з дітей через посилений блювотний рефлекс виника-
ють труднощі під час вживання щільної або негомогенної їжі. Щоб цей
стан не закріпився, краще не примушувати їх робити те, що не зовсім
ще виходить. Можна продовжувати годувати їх перетертою їжею дов-
ше, а час від часу давати погризти яблучка, банан або злегка проварені
овочі. Цей стан цілком виправний.
	 У	 віці	 від	 року	 до	 трьох	 дитина	 продовжує	 інтенсив­
но	рости,	 тому	її	організм	 має	 отримувати	достатню
кількість	основ	них	поживних	речовин,	тобто	білків,	жи­
рів	і	вуглеводів.
Як джерело	білка	і	жиру в харчуванні дітей слід використовувати
в першу чергу молоко і молочні продукти: сир, кефір, вершки, смета-
ну, вершкове масло, несолоні сорти твердого сиру, телятину, кролика,
курча, яловичину, нежирну свинину, нежирні сорти риби. Продукти, що
містять велику кількість жиру, особливо важко засвоювані (жирна сви-
нина, баранина, гусятина, качатина), у харчуванні дітей раннього віку
краще не використовувати, оскільки кількість і активність ферментів,
що перетравлюють жири і білки, у них менша, ніж у дорослих, тому не
намагайтесь нагодувати дитину якнайжирніше. Бажано, щоб м’ясо було
в раціоні дитини не рідше 5 разів на тиждень; один день може бути ве-
гетаріанським, а один — рибним.
Соя і продукти з неї, які стали останнім часом дуже популярні, —
цілком придатні для харчування дитини, проте не слід розглядати сою
як основне джерело білка, її краще використовувати у поєднанні з ін-
шими продуктами.
Основним джерелом	вуглеводів для дітей мають бути крупи, хліб
та овочі. До двох років краще використовувати такі легкозасвоювані
крупи, як гречана, вівсяна, рисова і манна, а пізніше можна урізноманіт-
нити раціон пшоняною, кукурудзяною і перловою крупами. Цукор кра-
ще давати не в чистому вигляді, а в складі будь-яких продуктів.
Перегодовування вуглеводистою їжею, особливо такою, що міс-
тить так звані рафіновані вуглеводи, котрі особливо полюбляють малю-
ки (цукор, мучні вироби та різноманітні ласощі) може призвести до над-
лишкової ваги малюка і спричинити порушення обміну речовин. Цукор
швидко всмоктується в кров і потребує швидкого виділення інсуліну,
Харчування дітей після одного року

244
Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
який виробляється підшлунковою залозою. Тому не слід її піддавати ви-
пробовуванням і перенапружувати. Звичайно, навряд чи батьки вира-
ховуватимуть необхідні грами вуглеводистої їжі, але знати орієнтовну
кількість цукру для дітей корисно. У віці 1—3 роки вона має станови-
тинебільше50гнадобу,у3—7років—55г,у7—14років—50—
60 г. Вуглеводи швидко витрачаються на енергетичні потреби, особли-
во у рухливих дітей. Проте батьки вчиняють мудро, коли намагаються
якомога довше не знайомити малюків із цукерками, льодяниками і шо-
коладом. Можна запропонувати малюку солодкі фрукти і страви з них.
Вони містять інший вуглевод — фруктозу. Якщо малюк не схильний до
алергічних реакцій, можна вживати мед. Поряд з цукром він містить й
інші корисні компоненти. Проте, що стосується меду, ніколи не можна
напевно стверджувати, що у дитини на нього немає алергії. Склад меду
непостійний (саме цим і зумовлюється його неповторний аромат), тому,
якщо дитина схильна до алергії, від вживання меду краще тимчасово
утриматись.
Говорячи про збалансованість раціону, треба мати на увазі продук-
ти, що містять достатню кількість необхідних біологічно активних ком-
понентів (вітамінів і мінеральних речовин, зокрема — мікроелементів).
Кількість свіжих фруктів (ягід, соків) для дітей у віці більше року може
досягати 150—300 г на добу, у шкільному віці — 500 г. За відсутності сві-
жих фруктів їх можна замінити консервованими або сухими плодами.
Кількість вітамінів у них буде меншою, але мікроелементи, особливо в
сухих, зберігаються.
Питання профілактики алергічних захворювань, як і раніше, зали-
шаються актуальними, оскільки організм дитини ще не завжди здатен
протистояти впливу продуктів і речовин, що викликають алергічні ре-
акції. Не забувайте про те, що в більшості напоїв, які такі спокусливі,
особливо для малюка, містяться небажані, а часто — просто шкідливі
для його організму речовини.
Оскільки їжа перетравлюється в шлунку дитини упродовж 3,5—
4 год, інтервали між її вживаннями мають приблизно дорівнювати цьо-
му часу. Дітей старше одного року краще годувати чотири рази на день.
Водночас дитина може отримувати на п’яте годування ввечері склянку
кефіру або молока, а вранці — сік.
Між основними вживаннями їжі дитині краще нічого не давати, осо-
бливо солодощів, але якщо у дитини гарний апетит, то яблуко або інші
фрукти не зашкодять. Орієнтиром можуть бути вага дитини і її бажання
скуштувати чогось смачненького.

245
Основні принципи складання
раціону харчування дитини
Сніданки	й	вечері дітей віком від 1 до 3 років мають бути тепли-
ми і достатньо об’ємними. У віці від 1 до 1,5 року: 200 мл основної
їжі, 100 мл теплого напою (молоко, коктейль, молочний або фрукто-
вий кисіль і т. ін.); від 1,5 до 3 років — 250 мл, теплі напої — відповід-
но 150 мл. На сніданок бажано погодувати малюка будь-якою молоч-
ною кашею, бажано з овочами або фруктами (з морквою, яблуками,
гарбузом, чорносливом, курагою, родзинками і т. ін.); стравами з сиру
(сирники, ліниві вареники); яєчними стравами (омлет, яєчня). Можна
запропонувати дитині вранці овочеве рагу, картопляне пюре, моркву
в молочному соусі, тушковані овочі, вінегрет, різноманітні овочеві за-
піканки. Усе залежить від апетиту малюка і бажання мами щодо при-
готування страв.
Якщо апетит у дитини пробуджується не одразу, можна спочатку
запропонувати їй свіжовичавлений натуральний сік, а за 20—30 хв за-
пропонувати сніданок. Але якщо малюк після соку відмовляється від їжі
або погано їсть, то сік можна вк лючити в раціон після основної страви.
Приблизно такі самі страви можна використовувати і на вечерю.
Особливо рекомендують на вечерю сирні страви (різноманітні запікан-
ки з сиром, ліниві вареники, сирники).
Другий	сніданок	і	полудник мають передбачати питво. Об’єм рідкої
частини повинен ск ладати 150 мл для дітей від 1 до 1,5 року і 200 мл —
для дітей від 1,5 до 3 років. Зазвичай дитині дають молочні або кисло-
молочні напої.
Обід має ск ладатися з невеликої кількості салату (30—35 г), першої
і другої страви, напою або плодів. Салат слід готувати безпосередньо
перед вживанням, а заправляти — олією або сметаною. Першу стра-
ву готують на основі м’ясних, рибних та овочевих бульйонів, причому
при її приготуванні не використовують м’ясо-кісткові бульйони, котрі
містять велику кількість екстрактивних речовин, небажаних для дити-
ни раннього віку.
При приготуванні м’ясного бульйону рекомендується зливати воду
одразу після закипання. Це дасть змогу вивести з продукту не тільки
екстрактивні речовини, але й значну кількість речовин, накопичених
в організмі тварини (гормони, антибіотики, пестициди та ін.). Якщо ма-
люк переносить молоко, суп можна приготувати на його основі, додаю-
чи різноманітні овочі і крупи. Об’єм першої страви для дітей від 1 року
до 3 приблизно має становити 150 мл.
Харчування дітей після одного року

Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
Друга страва зазвичай являє собою страви з м’яса або риби з гар-
ніром. Як гарнір використовують овочі у відвареному і запеченому ви-
гляді, каші, макарони, вермішель і т. ін. До другої страви зазвичай дода-
ються свіжі овочі або зелень.
Третьою стравою може бути фруктовий сік, кисіль, компот, фрукто-
ве пюре або нектар, желе, мус та інші напої.
Зовсім не обов’язково дотримуватись к ласичних норм ск ладання
раціону. Достатньо зрозуміти їх зміст і комбінувати залежно від ваших
можливостей, апетиту дитини і стану її здоров’я. Наприклад, зовсім не
обов’язкова в раціоні перша страва. За умови, що основна страва ста-
новитиме щось середнє між першою і другою (наприклад, слизовий
суп з овочами), цілком можливо обмежитися ним, а котлету або фрика-
дельку можна запропонувати окремо. Якщо у дитини поганий апетит і
вона не доїдає другу страву, доцільніше починати годування саме з неї,
оскільки вона калорійніша.
Для того щоб порадувати вашого малюка різноманітністю раціону і
пробудити в ньому апетит, ознайомтесь із рецептами приготування де-
яких страв для дітей раннього віку, вик ладеними у розділі «Додатки».
Можливо, вони вам сподобаються.

249
Нарешті позаду хвилювання, пов’язані з народженням малюка. Ви
вже пристосувалися до змін, що сталися у вашому житті, майже ро­
зумієте вашого нового члена родини і за першим покликом поспішаєте
йому на допомогу. Але не лише його незадоволення або почуття задо­
волення є керівництвом до ваших дій. Вас напевне цікавить, як має рос­
ти і набирати вагу дитина, коли вона має вперше посміхнутись вам,
коли почне повзати або ходити.
Спостерігаючи за малюком, ви бачите, які зміни відбуваються що­
дня: як округляється його тільце, стає пружнішою шкіра, сильніши­
ми ручки й ніжки. І ви запитуєте себе: чи правильно він розвивається?
Найпростіший і найнадійніший спосіб оцінити фізичний розвиток ма­
люка — це зважити його, виміряти зріст, окружність голови і грудної
клітки. Саме так робить медична сестра, коли ви приходите на при­
йом до лікаря. Розумно буде не нехтувати порадами лікаря і, якщо вини­
кли будь­які сумніви, своєчасно їх розв’язати.
ПОКАЗНИКИ РОЗВИТКУ ВАШОЇ ДИТИНИ:
ЧИ ВСІ ДІТИ РОСТУ ТЬ ОДНАКОВО?
Фізичний розвиток дитини залежить від багатьох чинників: маси
і зросту при народженні; спадкової схильності (вага і зріст батьків і
близьких родичів); харчування мами під час годування груддю, а пізні-
ше — харчування дитини; конституціональних особливостей дитини і
умов, в яких вона перебуває. Рухливі й енергійні діти менш схильні до
зайвої ваги, а спокійніші й флегматичні можуть мати більшу вагу. Не на-
магайтесь порівнювати свою дитину з іншими, всі діти ростуть і розви-
ваються відповідно до своєї індивідуальної програми, але відхилення
від середніх величин все ж таки слід обговорити зі спеціалістами: від-
ставання у фізичному розвитку часто може бути першою ознакою де-
яких вроджених і набутих захворювань.
МАСА	 ТІЛА. Зазвичай на першому місяці життя дитина набирає
600—800 г ваги. Це середні цифри, які розраховуються, виходячи з
показників багатьох тисяч таких самих хлопчиків і дівчаток. Не дивуй-
тесь, якщо ваш малюк набере більшу вагу: у першому півріччі діти за-
звичай набирають більшу вагу, ніж у другому, навіть перебуваючи на
грудному вигодовуванні. Якщо за перший місяць ваш малюк набрав
трохи менше, ніж 600 г, слід замислитись над причинами: можливо,
були проблеми в період новонародженості (саме так називається пе-

250
Розділ 5. РОЗВИТОК ДИТИНИ ПЕРШИХ ТРЬОХ РОКІВ ЖИТТЯ
ріод від моменту народження до 1 місяця). Це можуть бути перенесе-
ні мамою і дитиною захворювання, труднощі зі встановленням лакта-
ції, а найпоширеніша причина — нестача молока. Тому порадьтесь із
педіатром, уважно поставтесь до свого раціону харчування і, як міні-
мум, за тиждень зважте малюка ще раз. Але	в	жодному	разі	не	пере-
водьте	 самостійно	 малюка	 на	 штучне	 вигодовування! У першому
півріччі дітки набирають приблизно по 800 г щомісяця, у другому —
щомісяця по 400 г. Звичайно, ці цифри — орієнтовні. Часто буває так,
що в перші місяці життя дитина набирає вагу більше норми, а потім —
дещо менше.
Якщо вага перевищує табличні дані, а дитина перебуває на штуч-
ному вигодовуванні, подумайте, можливо, вона з’їдає більше, ніж їй по-
трібно. Упродовж року дитина набирає в середньому 7000 г (6800—
7300 г).
Середнє	збільшення	маси	і	зросту	у	дітей
Вік, міс.
Збільшення
маси за мі-
сяць, г
Збільшення
маси за період,
що минув, г
Збільшення
зросту за мі-
сяць, см
Збільшення
зросту за період,
що минув, см
1
600
600
3
3
2
800
1400
3
6
3
800
2200
2,5
8,5
4
750
2950
2,5
11
5
700
3650
2
13
6
650
4300
2
15
7
600
4900
2
17
8
550
5450
2
19
9
500
5950
1,5
20,5
10
450
6400
1,5
22
11
400
6800
1,5
23,5
12
350
7150
1,5
25
Якщо дитина народилася недоношеною, то набирання її ваги тіла
відбувається зазвичай так, як подано у наступній таблиці.
На першому році життя діти ростуть і набирають вагу приблизно
однаково, а пізніше їхні показники можуть відрізнятись, особливо в пе-
ріод статевого дозрівання.
Найадекватнішою оцінкою фізичного розвитку дитини є зіставлен-
ня показників маси, зросту, окружності голови і грудної к літки зі спеці-
ально розробленими, так званими центильними таблицями, де зазначе-

251
но середні величини і варіанти припустимих і патологічних відхилень.
Вони надто великі, щоб наводити їх тут, але якщо це вам цікаво, ви мо-
жете ознайомитись з ними у педіатра. Приблизно оцінити масу і зріст
дитини можна також за формулами для кожного віку.
Маса дитини від одного року до 10 дорівнює: 10 + 2n, де n — кіль-
кість років.
Після 10 років маса дитини в середньому збільшується щороку на
4 кг, а в міру того як вона росте, на кожний сантиметр зросту набирає
вагу в середньому 400—500 г.
Поки дитина маленька, батьків зазвичай більше турбує її худор-
лявість, ніж надмірна вага: так вже заведено, що вгодованість малюка
сприймається як показник здоров’я. Але не док ладайте зусиль до того,
щоб ваш малюк обов’язково був товстеньким. Часто дитина з нормаль-
ною вагою і зростом батькам здається худою. Тому зважте її, виміряйте
зріст і заспокойтесь.
ЗРІСТ	 ДИТИНИ — величина, яка великою мірою визначається
спадковими чинниками, а показники зросту у різних народів Землі зна-
чно різняться.
Середнє	збільшення	маси	і	зросту	за	місяць
упродовж	першого	року	життя	у	недоношених	дітей
Вік,
міс
Маса при народженні, г
800—1000
1001—1500
1501—2000
2001—2500
маса довжина маса довжина маса довжина маса довжина
1
180
3,9
190
3,7
190
3,8
300
3,7
2
400
3,5
650
4,0 700—
800
3,9
800
3,6
3 600—
700
2,5 600—
700
4,2 700—
800
3,6 700—
800
3,6
4
600
3,5 600—
700
3,7 800—
900
3,8 700—
800
3,3
5
550
3,7
750
3,6
800
3,3
700
2,3
6
750
3,7
800
2,8
700
2,3
700
2,0
7
500
2,5
950
3,0
600
2,3
700
1,6
8
500
2,5
600
1,6
700
1,8
700
1,5
9
500
4,5
550
2,1
450
1,0
700
1,2
10 450
2,5
500
1,7
400
0,8
400
1,5
11 500
2,2
300
0,6
500
0,9
400
1,0
12 450
1,7
350
1,2
400
1,5
350
1,2
Показники розвитку вашої дитини: чи всі діти ростуть однаково?

252
Розділ 5. РОЗВИТОК ДИТИНИ ПЕРШИХ ТРЬОХ РОКІВ ЖИТТЯ
На сьогодні відомо понад 100 генів, котрі визначають швидкість і
межу зростання людини, а вплив спадковості відбивається на показни-
ках зросту дитини після 2 років. Кінцевий зріст, якого вона може сягну-
ти, приблизно можна розрахувати за такою формулою:
Але те, як дитина росте, великою мірою залежить від стану її здо-
ров’я і умов, у яких вона перебуває.
За перший місяць ваш малюк виросте приблизно на 3 см, упродовж
року — так, як показано в таблиці, і однорічна дитина матиме зріст 75 см.
Для вимірювання зросту дитини користуються спеціальним росто-
міром, тому, якщо ви спробуєте зробити це в домашніх умовах, то вра-
хуйте і можливі похибки.
Після року ріст дитини трохи сповільнюється, і до 4 років малюк
росте приблизно по 4 см за рік (4-річна дитина має зріст приблизно
100 см); після 4 років за рік дитина виростає десь на 6 см.
Найшвидшими темпами хлопчики ростуть у віці 4—4,5 року і в 12—
17 років; дівчатка — в 6—7 і в 11—14 років.
Чому малюк росте?
	 Американські	 вчені	 провели	 дослідження,	 яке	 показало,
що	 в	 сім’ях,	 де	 заведено	 від	 раннього	 віку	 «виховувати»
дітей	 за	 допомогою	 постійного	 крику	 і	 психологічного
тиску,	відзначаються	нижчі,	порівняно	з	іншими	дітьми,
показники	росту.
Як ми вже сказали, зріст дитини визначається не тільки генетични-
ми чинниками, а й умовами зовнішнього середовища, тому ви може-
те деякою мірою вплинути на цей процес, якщо створите умови	 для
найкращої	реалізації	її	генетичної	програми. Умови ці доволі прості
і цілком здійсненні:
	 Раціональне (правильне) харчування дитини з відповідною
вікові кількістю білків, жирів, вуглеводів, вітамінів і мікроеле-
ментів у їжі.

253
	 Достатній сон (саме уві сні гормон росту виробляється в мак-
симальній кількості).
	 Дотримання режиму дня (достатній відпочинок і перебуван-
ня на свіжому повітрі).
	 Нормальна психологічна обстановка в родині.
	 Достатня фізична активність дитини (але не надмірні фізичні
навантаження).
Водночас негативний вплив на темпи росту дитини справляють різ-
номанітні чинники, про існування яких батьки можуть і не підозрювати:
	 Недостатнє і нераціональне харчування (передусім — дефі-
цит у їжі білків і недостатнє вживання вітамінів).
	 Хронічні захворювання.
	 Порушення режиму дня, надмірні навантаження, серед них і
емоційні.
	 Вживання різноманітних ліків, зокрема — гормональна тера-
пія.
	 Інтенсивні заняття спортом (не плутати з фізкультурою).
	 Несприятливий клімат у сім’ї, часті психотравмуювальні ситу-
ації.
	 Різкі зміни кліматичних умов проживання.
Проте зі зміною умов існування дитини у сприятливіший бік спо-
вільнення зростання цілком може компенсуватися наступним «витягу-
ваннням», звичайно, якщо вікові можливості для росту ще збережені.
Окружність	голови також є одним із показників фізичного розви-
тку. Ще б пак! Адже її розміри змінюються відповідно до росту голов-
ного мозку. Природа передбачила це й «надала» можливість йому ін-
тенсивно рости перший рік життя, залишивши незакритими тім’ячка
(велике і мале). Саме тому так важливо стежити за тим, як змінюють-
ся розміри голови. При народженні її окружність дорівнює 34—35 см.
Перші 6 місяців вона збільшується на 1,5 см щомісяця; у другому пів-
річчі — по 0,5 см щомісяця і за рік становить 46—48 см. У подальшому
окружність голови збільшується: до 5 років — по 2 см щорічно, потім до
15 років — по 0,5—0,6 см щорічно.
Самостійно виміряти окружність голови можна сантиметровою
стрічкою, приклавши її ззаду: на місці максимального випинання поти-
личного бугра, а спереду — трохи вище від брів дитини, але медична
сестра зробить це більш кваліфіковано, тому, щоб не породжувати не-
потрібних сумнівів, довіртесь краще медикам.
Окружність	грудної	клітки — показник, котрий також оцінюють,
говорячи про фізичний розвиток дитини, хоча його значущість не така
Показники розвитку вашої дитини: чи всі діти ростуть однаково?

254
Розділ 5. РОЗВИТОК ДИТИНИ ПЕРШИХ ТРЬОХ РОКІВ ЖИТТЯ
велика, як попередніх. Окружність грудної к літки дозволяє дійти ви-
сновків про пропорційність всіх параметрів фізичного розвитку. Зміни
її відбуваються таким чином: у першому півріччі вона збільшується на
2 см щомісяця, у другому — на 0,5 см щомісяця. Потім, до 10-річного
віку—на1,5смщорокуідо15років—на3смзарік.Длятогощоб
виміряти окружність грудної клітки, сантиметрову стрічку накладають
так, щоб ззаду вона була під кутами лопаток, а спереду — на рівні со-
сків дитини.
Порушення фізичного розвитку дитини
Найчастіші проблеми, пов’язані з порушенням фізичного розвитку,
це — недостатня (гіпотрофія) або надлишкова (ожиріння)	вага дити-
ни. Обов’язково проконсультуйтесь із лікарем, якщо помічаєте (або вам
так здається), що дитина погано набирає вагу або має надлишкову масу
тіла. У більшості випадків це цілком піддається корекції. Докладніше ми
розповімо про це у розділі 7.
Порушення росту найчастіше хвилюють дітей у підлітковий період,
а батьки мають звертати на це увагу саме в перші роки, щоб своєчасно
помітити відхилення і, якщо потрібно, почати лікування. При такому за-
хворюванні, як гіпотиреоз, відставання в рості поєднується з відста-
ванням дитини у нервово-психічному розвитку.
Порушення росту, пов’язане з недостатністю гормона, котрий за це
відповідає (соматотропний гормон, або «гормон росту»), проявляється
різким відставанням дитини в рості. Це захворювання називається на­
нізм, або карликовість, а проявляється найчастіше після двох років.
До цього віку відставання у рості може бути незначним або просто не-
помітним.
Іноді діти ростуть дуже швидко і набагато обганяють своїх одноліт-
ків. Найчастіше це прискорення пов’язане з конституціональними осо-
бливостями дитини, але іноді надто високий зріст дитини може бути
наслідком порушеної гормональної регуляції, внаслідок чого у дитини
розвивається так званий гігантизм.
За змінами розмірів (окружності) голови необхідно спостерігати,
щоб своєчасно помітити порушення розвитку головного мозку: змен-
шення розмірів голови (мікроцефалія) або її збільшення (гідроце­
фалія).
Мікроцефалія — це значне зменшення проти норми розмірів че-
репа і головного мозку, яке супроводжується розумовою відсталістю.
При цьому спостерігається раннє закриття великого тім’ячка, невідпо-

255
відність лицьової і мозкової ділянок голови (обличчя набагато більше) і
відставання дитини у психічному розвитку.
У разі гідроцефалії спостерігається збільшення розмірів голови че-
рез надмірне накопичення внутрішньомозкової рідини. Це може про-
явитись як одразу після народження, так і пізніше. Велике тім’ячко при
цьому може довго залишатися відкритим (понад 1,5 року), а голова ди-
тини може сягати великих розмірів. Часто збільшення розмірів голови
може бути спричинене проявами рахіту (див. розділ 7). Але не нама-
гайтеся самостійно поставити дитині діагноз, проконсультуйтесь із лі-
карем, своєчасно відвідавши поліклініку для профілактичного огляду.
Вас може турбувати також надто швидкий ріст або відставання по-
казників фізичного розвитку дитини в порівнянні з ровесниками або з
вашими старшими дітьми, тому обговоріть ці питання з вашим педіатром.
НЕРВОВО-ПСИХІЧНИЙ РОЗВИТОК ДИТИНИ
Цим медичним терміном позначається невпинний процес розви-
тку вашої дитини, починаючи з того моменту, коли вперше побачили
її — таку маленьку і зворушливо безпомічну. З перших днів, паралель-
но з процесами росту і пристосування до нових умов існування, роз-
вивається і змінюється її нервова система, контролюючи практично всі
функції організму, формується інтелект. І всі ці зміни відбуваються за
принципом «зворотного зв’язку». Досвід раннього дитинства формує
мозок, з яким людині доведеться існувати все життя.
Ніколи пізніше в організмі людини не відбувається таких значних
змін, як упродовж перших трьох років, особливо — першого року жит-
тя. Кожного дня дитина набуває нових навичок, але помітними вони ста-
ють зазвичай місяць по тому. Це той період, який дозволяє простежити
послідовність і своєчасність розвитку психіки дитини, помітити відхи-
лення, що виникли. Саме тому ваш педіатр (або сімейний лікар) щоміся-
ця має оглядати дитину і оцінити, чи правильно вона розвивається. Але
для батьків будь-яке досягнення малюка — майже прояв геніальності.
І це — нормально. Хто, як не ви, беззастережно вірить в його надзви-
чайні здібності і допомагає зробити вагомішими його досягнення?
Як оцінити, чи правильно розвивається дитина
Для того щоб ви могли оцінити розвиток дитини і своєчасно помі-
тити будь-які відхилення, ми наводимо характеристику основних ета-
Нервово-психічний розвиток дитини

256
Розділ 5. РОЗВИТОК ДИТИНИ ПЕРШИХ ТРЬОХ РОКІВ ЖИТТЯ
пів її розвитку: яких навичок набуває дитина з кожним прожитим мі-
сяцем. Якщо ви помічаєте якусь невідповідність, подумайте, що могло
стати її причиною: можливо, дитина хворіла, ви недостатньо приділяє-
те їй уваги, а можливо, вона просто розвивається за своїми, генетично
зумовленими законами і правилами. Наприклад, на першому році жит-
тя відставання на термін один місяць цілком припустиме. У будь-якому
разі, ваш педіатр більш кваліфіковано відповість на ці питання.
Місяць перший. Вона ще новонароджена!
Перший місяць життя лікарі виділяють в окремий етап грудного
віку, який називається періодом новонародженості. Це час, коли дити-
на пристосовується до нового життя і стає повноцінним членом вашої
родини. Щодня вона дістає нові враження, і хоча спілкування із навко-
лишнім світом поки що відбувається за допомогою обережного або на-
полегливого плачу, дуже скоро ви починаєте розуміти, чого вона хоче,
а до кінця першого місяця помічаєте на собі її очікуваний погляд і як по-
дарунок сприймаєте її усмішку у відповідь.
Рухи малюка в цей час ще не координовані: він хаотично рухає ніж-
ками й ручками. Дивлячись на предмети, які потрапляють у його поле
зору, малюк ще не тягнеться до них, але ненадовго затримує погляд на
тих, що яскравіші. Постарайтесь врахувати це, купуючи малюку іграш-
ки: вони мають бути яскравими, різноманітними за формою і розмірами.
Із трьох-чотирьох тижнів малюк частіше і довше розглядає пред-
мети і обличчя, що його зацікавили, — не тільки нерухомі, а й такі, що
повільно рухаються; при цьому хаотичні рухи його рук і ніг сповільню-
ються.
Розглядання іграшки або предмета — це перший вид самостійної
діяльності малюка, але, мабуть, найприємніше для батьків його досяг-
нення — свідома усмішка у відповідь на звертання до нього.
Майже одночасно з формуванням зорової уваги дитина починає
прислухатися до вашого голосу. Спочатку ви можете не помітити цього,
але зверніть увагу, як малюк завмирає, почувши чийсь голос або звук
брязкальця. Проте врахуйте, що надто голосні й різкі звуки лякають ди-
тину: вона здригається або починає плакати. Частіше ласкаво розмов-
ляйте з малюком: коли він спокійний, ваш голос радує його; коли пла-
че — заспокоює.
До кінця першого місяця малюк вже намагається тримати голівку,
але вона все ще залишається для нього «важкуватою» і, лежачи на жи-
воті, дитина утримує її близько 1 хвилини. Перед годуванням покладіть

257
дитину на животик і погладьте спинку. Ви помітите, як вона буде докла-
дати зусиль, щоб випростатись і підвести голівку. Але не засмучуйтесь,
якщо це у неї поки що зовсім не виходить: вона має «в запасі» ще один
місяць.
Місяць другий. Усміхнемося одне одному!
На другому місяці ваше взаєморозуміння з малюком стає відчутні-
шим: він уже посів своє місце у вашій родині, виявив особливості темпе-
раменту. Основну частину доби він, як і до цього, проводить уві сні, але
період неспання довшає. Це залежить і від його характеру, і від того, як
проходили пологи, і від психологічного к лімату в сім’ї (це саме те, на що
ви в змозі реально вплинути). Коли малюк не спить, найбільше для ньо-
го задоволення — це «бесіда» з мамою або татом. Приділіть йому увагу!
На це не треба багато часу, а задоволення для всіх гарантовано. Перед
годуванням надайте малюку можливість проявити свою активність у
русі: розгорніть його, залишивши на декілька хвилин у самій сорочечці.
Це можна робити перед купанням, яке дає малюку дедалі більше задо-
волення. Зміна температури спонукає його до активних дій: він посиле-
но рухатиме ручками й ніжками, ви помітите, що його рухи будуть уже
цілеспрямованішими. Підвищений тонус м’язів, що «примушує» малюка
тримати ручки й ніжки у напівзігнутому стані, поступово слабшає.
У віці двох місяців дитина може утримувати голівку впродовж де-
кількох хвилин.
Незнайому людину двомісячний малюк розглядає дедалі насторо-
женіше, ніж тих, з ким звик спілкуватися, але в його стосунках з дорос-
лими переважають позитивні емоції, і за якусь мить він із задоволенням
усміхнеться у відповідь будь-кому, а якщо його візьмуть на руки, не опи-
ратиметься. Головне, щоб ставлення до нього було доброзичливим.
Поступово дитина починає впізнавати знайомий голос, а «подоро-
жуючи» по квартирі на руках у мами чи тата, з цікавістю розглядає все
довкола.
Місяць третій. «Агукаємо — отже, розмовляємо».
У цьому віці дитина напевно здається вам уже майже дорослою,
якщо не брати до уваги той факт, що вона ще цілком поміщається на
вашій руці. Малюк доволі чітко виявляє свої симпатії, із задоволенням
розглядає ваше обличчя і завжди готовий усміхнутися. Беріть з нього
приклад!
Нервово-психічний розвиток дитини

258
Розділ 5. РОЗВИТОК ДИТИНИ ПЕРШИХ ТРЬОХ РОКІВ ЖИТТЯ
Третій місяць не випадково є певною межею в житті дитини. В цей
час більшість вроджених рефлексів зникає, а на зміну їм приходять інші,
які також допомагають малюкові в пізнанні навколишнього світу і нала-
годженні нових контактів.
У цьому віці у малюка активно розвивається дотик: дитина із задо-
воленням обмацує власні ручки, ніжки; доторкується і затискає в кула-
чок найрізноманітніші предмети — кутик пелюшки, ковдри, подушки,
власну одежу, іграшки, одне слово, все, до чого зможе дотягтися.
Мабуть, найвідмітнішою особливістю цього періоду є надзвичайне
бажання малюка роздивлятися все, що його оточує, у вертикальному
положенні. Він із великим задоволенням вивчає світ із-за маминого чи
татового плеча і виявляє велике незадоволення, коли його знову кла-
дуть у ліжко.
Лежачи на животику, малюк намагається підняти груди, спираючись
руками перед собою, а залишившись під час неспання сам-один, довго
розглядає свої ручки. Вони стають вже «слухнянішими», ніж ще місяць
тому, оскільки підвищений тонус м’язів-згиначів до цього часу зникає.
Усе, що потрапляє в поле зору і до чого дитина може дотягтися ру-
кою, вона намагається невміло захопити і спробувати на смак, напри-
клад іграшку, що висить перед нею. Це також пізнавальний процес, до
якого слід поставитись спокійно і, більш того, — з розумінням. Не бійте-
ся, що дитина обов’язково «проковтне» який-небудь мікроб (вона дав-
но вже зробила це і — неодноразово), а ось сторонній предмет може
непомітно опинитися в роті малюка. Хоча, звичайно, в тримісячному
віці це відбувається не так швидко, як пізніше.
	 Ніколи,	 а	 особливо	 зараз	 не	 залишайте	 малюка	 само­
го	 на	 сповивальному	 столику	 або	 дивані,	 одне	 слово	 —
там,	звідки	він	може	впасти.	Саме	батьківський	спокій	і
впевненість	у	тому,	що	дитина	ще	дуже	мала,	щоб	здій­
снювати	 будь­які	 активні	 дії,	 часто	 призводять	 до	 різ­
них	травм.
Іноді ви можете почути, що дитина наче розмовляє сама з собою,
розглядаючи свої ручки й ніжки, і вимовляє при цьому різноманітні зву-
ки. Вона зосереджено прислухається не лише до звуків зовнішнього сві-
ту, а й до тих, котрі видає сама. Ви не помилитесь, якщо вважатимете це
закликом до спілкування, а коли підійдете, то впевнитесь, що це справ-
ді так. У цьому віці ще не так важливо, «якою мовою» ви розмовляєте з

259
дитиною: буде це наслідування чи доросла мова, важливіша інтонація,
з якою ви звертаєтесь до неї. Але не захоплюйтесь «сюсюканням»: ди-
тина відрізняє мовні звуки від інших, а через зворотний зв’язок — че-
рез почуту мову дорослого і ті звуки, котрі вона вимовляє сама, почи-
нає формуватися розуміння мови. Деякі	з	дітей	полюбляють	слухати
музику.	Слухайте	разом	неголосні	мелодії,	співайте	дитині	пісень-
ки	під	час	ранкової	зарядки.	А	ввечері	допоможіть	заснути,	наспі-
вуючи	колискову.
Як стимулювати розвиток дитини?
Уміння малюка бачити, чути, сприймати дотиком, чути запахи —
тобто сприймати навколишній світ, відбувається поступово, але не саме
собою. Щоб розвиток вашої дитини був не тільки своєчасним, а й дозво-
ляв виявити зак ладені природою здібності, ви маєте цьому сприяти.
Що менша дитина, то слабше розвинуті її зорові реакції і то більше
велика, яскрава, добре освітлена іграшка може її зацікавити. Яскраві ко-
льори мають більшу енергію, яка, впливаючи на зір, стимулює реакцію
відповіді і сприяє його розвитку. Ми наведемо декілька рекомендацій,
котрі нададуть вам змогу створити обстановку, сприятливу для розви-
тку здібностей малюка. Проте неповторною і унікальною її можете зро-
бити тільки ви, додавши свою любов, тепло і колорит вашого дому.
Постарайтесь зробити гарною кімнату, в якій стоїть ліжко дитини.
На стіні біля дитячого ліжка повісьте яскравий килимок або які-небудь
яскраві малюнки. Над ліжком можна повісити яскраву різнокольорову
кульку або особливий пристрій у вигляді каруселі з іграшками, так зва-
ний «дитячий центр».
Під час неспання дитини робіть із нею розвивальні	 вправи (до-
кладніше див. розділ 6).
	 Запропонуйте малюку розглянути одну або дві яскраві іграш-
ки-«пищалки». Покажіть, як можна з ними погратися. Потім
сховайте іграшки за спину і «попищіть» ними. Дітки по-різно-
му реагують на голосні звуки. Можливо, вашому малюку вони
здадуться надто різкими і налякають цього разу. Заспокойте
малюка і відкладіть цю іграшку на пізніший час.
	 Запропонуйте дитині послухати швидку музику, потім ві-
зьміть його ручки в свої руки і поплескайте в такт музиці.
	 Покажіть дитині барабан, постукайте в нього, спочатку тихо,
а потім голосніше. Візьміть малюка за ручку і постукайте його
ручкою в барабан: спочатку гучно, потім тихо. Укладаючи ди-
Нервово-психічний розвиток дитини

260
Розділ 5. РОЗВИТОК ДИТИНИ ПЕРШИХ ТРЬОХ РОКІВ ЖИТТЯ
тину спати, вмикайте тиху, спокійну музику; старайтесь, щоб
малюк прислухався до мелодійних звуків.
	 Можна взяти дві дерев’яні ложки і постукати одна об одну.
Зверніть увагу малюка на те, що звук утворюється від їх зі-
ткнення. Дайте ложки в ручки дитині і її ручками постукайте
ложкою об ложку: спочатку тихо, а потім гучніше.
	 Підвісьте над ліжком дзвоник, а потім тихесенько покалатай-
те ним, щоб малюк звернув на це увагу. Повторіть кілька ра-
зів. Візьміть дзвоник у руки і постарайтесь знову привернути
увагу дитини.
Розвиток рухових здібностей
Новонароджений не вміє контролювати рухи: його тільце, ручки й
ніжки рухаються мимовільно, хаотично. Перші місяці життя немовляті
доведеться здійснити справжній подвиг — підкорити собі власне тіло і
навчитися координувати рухи. Завдання це не таке вже й просте, тому
батькам слід приділяти якомога більше уваги цій стороні життя дитини.
Пропонуємо вам декілька	 корисних	 порад,	 котрі	 допоможуть
малюкові	впевнено	оволодівати	простором.
	 Не обмежуйте рухи малюка. Під час сповивання старайтесь
врахувати його потребу рухатись. Якнайраніше починайте
використовувати повзунки.
	 Під час неспання к ладіть дитину на жорсткий матрацик —
щоб вона могла рухати ручками й ніжками.
	 Частіше кладіть малюка на животик. Привертайте його увагу
до себе, взявши в руку яскраву іграшку або брязкальце. Ваш
малюк намагатиметься утримати голівку — ця вправа розви-
ває і укріплює м’язи дитини.
	 Збираючись погодувати дитину, візьміть її на руки і дайте їй
можливість потренуватися в умінні піднімати і утримувати го-
лівку; підійдіть до нової іграшки або якогось яскравого пред-
мета — вони напевно зацікавлять її.
	 Перевдягаючи малюка, покладіть його на спинку, візьміть за
ручки і підніміть їх над його голівкою, а потім опустіть вниз.
	 Схрестіть його ручки на грудях, а потім розведіть їх в різні
боки. Виконуючи ці вправи, наспівуйте яку-небудь пісеньку
або просто розмовляйте.
	 Візьміть малюка, що не спить, на руки, спокійно поверніть-
ся разом з ним то в один, то в інший бік. Походіть з ним по

261
кімнаті: хай малюк побачить предмети, що його оточують, по-
слухає ваші розповіді про них. Підніміть дитину, потихеньку
опустіть, трохи покружляйте: нехай малюк розглядає пред-
мети, що його оточують, під різним кутом зору.
	 Візьміть великий пружний м’яч і покладіть малюка животи-
ком на нього. Обережно притримуючи дитину, тихенько по-
качайте м’ячик назад і вперед.
	 Покладіть малюка, який не спить, на спинку і візьміть у руки
крихітні ступні малюка. Обережно розпрямляйте і згинайте
його ніжки, акуратно погладжуючи, помасажуйте пальчики і
стопи.
Місяць четвертий. Не всі комплекси шкідливі!
Ваша дитина поступово стає дедалі активнішою: вона впевнено
обертається на будь-який звук, незалежно від того, який він: голосний
чи ледве чутний, а в положенні на животі доволі довго утримує голів-
ку, упевнено спираючись на ручки. Тепер у малюка більше можливос-
тей для огляду, тому допоможіть йому отримати якомога більше інфор-
мації. Наприкінці четвертого місяця, лежачи на животі, малюк піднімає
ніжки, наче намагаючись дістати ними до сідничок, і перевертається зі
спини на живіт, а під час купання активно хлюпається, поширюючи своє
захоплення на тих, хто допомагає йому плавати. Тому, якщо ваші умови
дозволяють, перенесіть процедуру купання у велику ванну. Там у малю-
ка буде більше можливості для активного руху.
Між третім і четвертим місяцями у дитини виникає так званий
«комплекс пожвавлення». Цей медико-психологічний термін являє со-
бою не що інше, як активну «бесіду» дитини за допомогою жестів і зву-
ків, які на даний час вона може вимовити. Малюк може спокійно та
уважно розглядати іграшки, що висять у нього над ліжком, але до них
він дуже швидко звикає. А ось як тільки хто-небудь спробує з ним пого-
ворити, це викликає шквал позитивних емоцій і активних дій. Він «жес-
тикулює» ручками й ніжками, наче намагаючись підстрибнути; вимов-
ляє різні звуки, наче відповідаючи на звертання до нього, і всім своїм
виглядом показує, що він не просто радий, — він щасливий, коли з ним
розмовляють, навіть якщо не зовсім розуміє, про що йдеться. Ці реакції
пожвавлення і радісного стану свідчать про гарне самопочуття і пози-
тивне емоційне налаштування дитини.
На четвертому місяці зникає підвищений тонус м’язів рук, а паль-
чики вже не настільки затиснуті в кулачок, як раніше, і дитина дедалі
Нервово-психічний розвиток дитини

262
Розділ 5. РОЗВИТОК ДИТИНИ ПЕРШИХ ТРЬОХ РОКІВ ЖИТТЯ
активніше ними маніпулює. Малюк захоплює і недовго тримає в руках
іграшку, цілеспрямовано спостерігаючи за своїми діями. Як і раніше,
все, що він бере в ручки, обов’язково «пробує на смак». Малюку подо-
бається активно перебирати ніжками, нагадуючи своїми рухами їзду на
велосипеді, і, хоча в стані спокою ніжки ще зігнуті в колінах, він дедалі
частіше їх розгинає. Якщо, притримуючи під пахвами, поставити малю-
ка так, щоб він спирався на ступні, він «пританцьовуватиме», на втіху і
вам, і собі.
Наприкінці четвертого місяця, лежачи на спині, дитина намагаєть-
ся підвестись, особливо якщо подати їй руку і спробувати допомогти в
цьому, а в батьків виникає питання: чи можна саджати дитину? Не по-
спішайте: м’язи спини ще дуже слабкі, щоб утримувати хребет у верти-
кальному положенні, але, займаючись зарядкою, такі спроби можна за-
охочувати, ненадовго трохи піднявши малюка, а потім знову повернути
у вихідне положення. Зверніть увагу на задоволення, яке дитина дістає
від цього!
Будь-яке враження, наприклад знайомство з новою іграшкою або
живою істотою, викликає у малюка бурю позитивних емоцій. Дитина
голосно сміється під час гри, виявляючи свою радість від спілкування.
Водночас вона тонко реагує на грубі і навіть суворі інтонації, відпові-
даючи образливим плачем. Малюк вже не боїться відкритого простору
вулиці, тому прогулянки можна здійснювати не тільки під час сну, але не
забувайте, що від нових вражень дитина може втомитися. А ось музику
полюбляють слухати багато діток. Поспостерігайте, як ваш малюк реа-
гує на різноманітні мелодії. Зрозуміло, краще, якщо це будуть неголосні
дитячі пісеньки або музичні іграшки.
Зверніть увагу на те, що ваша дитина із більшим задоволенням агу-
кає і «співає» у чиїйсь присутності, ніж на самоті, а її «мова» стає різно-
манітнішою. Часто батьки запитують: що робити, якщо дитина не хоче
залишатися сама. Природно, ви навряд чи зможете весь час бути поряд
з нею, але, залишаючи малюка під час неспання самого, не намагайтесь
при цьому обов’язково проявити свій батьківський характер; просто
надайте йому можливість зайняти його вільний час чимось іншим, на-
приклад перенесіть його в іншу кімнату (краще, якщо — поряд з вами)
або запропонуйте нову іграшку.
А ось соску для цих цілей краще не використовувати: вона гальму-
ватиме пізнавальні процеси малюка. Розглядайте її як надзвичайний за-
хід, коли дитина не може заспокоїтись або заснути, і постарайтесь по-
ступово про неї забути.

263
Місяць п’ятий. Дайте можливість рухатися!
Життя п’ятимісячного малюка стає насиченішим: він уже може пе-
ресуватися активніше, ніж місяць тому. Час, коли дитина не спить, збіль-
шується, а прокинувшись не зовсім голодним, малюк може із задово-
ленням «зайнятися гімнастикою» самостійно: намагається зробити
«місток», запросто кладе пальчики ніг до рота, перевертається зі спини
на живіт і навпаки, намагається пересуватися по рівній поверхні.
	 Будьте	 обережні:	 у	 цьому	 віці	 малюки	 нерідко	 травму­
ються	під	час	падіння.	Не	залишайте	дитину	саму,	якщо
ви	не	впевнені	в	тому,	що	вона	в	безпеці.
Коляска для прогулянок — зручна «споруда» для пересування ма-
люка, але, перебуваючи в ній, дитина може спробувати сісти (у такому
положенні краще оглядати довколишній простір), тому зробіть усе, щоб
вона також була для нього безпечною. Взагалі положення сидячи стає
для малюка дедалі привабливішим, але якщо ви бачите, що сидить він
невпевнено, а його спина під час сидіння ще не випрямляється, то це
означає, що час самостійного сидіння ще не настав, зачекайте декіль-
ка тижнів. Проте бажання малюка набирати вертикального положення
обов’язково заохочуйте і не забудьте включити ці вправи у комплекс
оздоровчої гімнастики.
У цьому віці малюк тягне до рота все, до чого може дотягтися, тому
навіть якщо він поряд, ви маєте бути впевнені, що жоден предмет, до
якого він може дотягтися, не становить для нього небезпеки. Якщо у
вас є ще дітки, які не набагато старші за вашого «молодшенького», ваша
пильність має бути подвоєна: керуючись добрими намірами, старший
братик або сестричка можуть надати погану послугу.
Мова вашого маленького стає дедалі тривалішою і яскравішою,
хоча поки що — навряд чи зрозумілішою, ніж раніше. Крім голосних
звуків, ви можете почути приголосні і напевне помітите спробу з’єдна-
ти їх у склади. Найчастіше це склад «да», який може повторюватись, пе-
ретворюючись на своєрідну пісеньку. А якщо ви спробуєте наслідувати
малюка, то ваша бесіда стане активним діалогом. Не припиняйте роз-
мовляти з малюком під час їди (відома приказка сюди не годиться), пе-
ревдягання (цей процес іноді буває не зовсім приємним для малюка);
називайте йому предмети, які його оточують, частини тіла. Дитина ак-
тивно запам’ятовує вашу міміку, рух губ, інтонацію, одне слово — все,
Нервово-психічний розвиток дитини

264
Розділ 5. РОЗВИТОК ДИТИНИ ПЕРШИХ ТРЬОХ РОКІВ ЖИТТЯ
що знадобиться їй пізніше для формування активного мовлення. А
якщо ви помітите, що ваш синок намагається вивчити на дотик свої ста-
теві органи, не звертайте особливої уваги на це і в жодному разі не лай-
те його: це цілком нормально.
Якщо у малюка відібрати іграшку, він не залишиться байдужим до
цього, як це було ще два місяці тому, а якщо вона впаде — простежить
за її рухом. Поступово дитина намагається імітувати звуки і рухи, а по-
бачивши себе в дзеркалі, здивується своєму зображенню, хоча навряд
чи зрозуміє, чиє відображення побачила.
Малюк легко відрізняє близьких людей від чужих за зовнішнім ви-
глядом і по-різному на них реагує. До категорії «чужих» можуть потра-
пити і ваші родичі, якщо малюк бачить їх рідко. Але якщо у вас заведе-
но часто приймати гостей, то й дитина легко звикатиме до нових облич.
Якщо ви найчастіше буваєте з нею вдвох або втрьох, то реакція на не-
знайомих буде настороженішою.
У п’ять місяців дитина може брати активну участь у процесі їди, зні-
маючи губами їжу з ложечки, а ось пити з чашки у неї виходить ще не
дуже добре.
Місяць шостий. Пробуємо сидіти
Мабуть, найбільшим досягненням цього віку є те, що більшість ма-
люків у цей час сідають за невеликої допомоги дорослих і сидять з рів-
ною спинкою, хоча деякі дітки роблять це раніше, а деякі — дещо пізні-
ше. При цьому малюк може повертатися в усі боки, може довго гратися,
нахиляючись за іграшками і перекладаючи їх з однієї ручки в другу.
	 Якщо	в	6—6,5	місяця	дитина	не	може	сидіти	або	сидить
невпевнено,	з	округлою	спинкою,	порадьтесь	зі	своїм	пе­
діатром,	 можливо	 потрібна	 додаткова	 допомога	 або
лікування!
Поступово ваш малюк починає пересуватись: поки що лише «по-
пластунськи», не піднімаючись над поверхнею, на якій знаходиться, але
все ж таки він активно рухає ручками й ніжками. Не дивуйтесь, що в ре-
зультаті пересування він опиниться не там, де ви його сподівалися по-
бачити: дуже часто малюки спочатку пересуваються не вперед, а назад.
Надайте дитині можливість самій вирішувати, у якому напрямку руха-
тись, а ось подбати, щоб маршрут її руху був безпечний, ви зобов’язані.

265
Якщо у вас досить тепла квартира, нехай малюк повзає по підлозі: там
більше місця і можливості проявити себе якнайбільше. Стимулом до
того, щоб дитина рухалась, є інтерес до нового. Зазвичай це нові іграш-
ки або предмети, які приваблюють малюка тим більше, чим незвичні-
ший вигляд вони мають. Зверніть увагу, як малюк порівнюватиме два
різних за розміром предмети. Ви можете лише здогадуватись, про що
він цієї миті думає, але те, що він розуміє, що вони різні — очевидно.
Перед тим як опустити малюка на підлогу, ляжте на неї самі і подум-
ки «проповзіть» всю територію. Чи немає там небезпечних для дитини
предметів? Приберіть всі коштовні, скляні, дрібні речі, а особливо —
ліки, до яких малюк може дотягтися. Він обов’язково зверне на них ува-
гу, оскільки його мозок швидше реагує на те, що досі не потрапляло в
поле його зору.
У цьому ж віці у дитини з’являється бажання підводитися і навіть
ходити. Не прискорюйте подій: для неї це ще зарано, а ось «станцюва-
ти» під музику при підтримці під пахвами малюкові буде дуже корисно.
Спостерігаючи за досягненнями дитини, ви помічаєте, як міняється
її характер. Вона не тільки тонко реагує на ваш настрій та інтонацію го-
лосу, а й виражає свої емоції, котрі дорослі чомусь схильні вважати при-
мхами. Наче дитина не має права на поганий настрій. Природно, що вона
швидше віддасть перевагу спілкуванню з вами, ніж буде гратися іграш-
ками на самоті, і цілком виправдано й те, що ви не можете займатися з
нею упродовж усього періоду неспання. Завжди можна знайти компро-
місне рішення цього питання. Займаючись своїми справами, можна на
деякий час посадити дитину у дитячий манеж, захопивши її увагу новою
іграшкою (не дивуйтесь, якщо вона просидить там недовго); але якщо
вона спокійно залишається сама в ліжку, нехай сидить там. Перед їдою
малюк може бути особливо вередливим і якщо ви змушені перебувати
на кухні разом з ним, будьте особливо уважні. Процес приготування їжі
не повинен приспати вашу пильність! Особливо якщо у малюка є мож-
ливість пересуватись. Не забувайте, навіть якщо дитина поки що не по-
взає і не ходить, вона може дотягтися до небезпечного предмета! Дайте
їй у руки дерев’яну ложку і каструлю, і малюк надовго забуде про все. Він
буде захоплено барабанити, насолоджуючись стукотом.
Тепер майже все, що робить дитина, вона супроводжує звуками.
Будь-яке, навіть найменше бажання розвеселити її закінчується успі-
хом: малюк голосно і з задоволенням сміється. Вам уже здається цілком
природним, що дитина починає відгукуватись на своє ім’я, усміхатись
своєму відображенню у дзеркалі, а почувши музику, перестає плакати
(дуже гарний спосіб заспокоїти малюка без «шкоди для батьківського
Нервово-психічний розвиток дитини

266
Розділ 5. РОЗВИТОК ДИТИНИ ПЕРШИХ ТРЬОХ РОКІВ ЖИТТЯ
авторитету»). Не дивуйтесь, якщо малюк образиться на вашу неуваж-
ність, коли ви несподівано переключитесь на щось для вас важливіше:
він постійно хоче спілкуватися з вами.
Під час їди дитина може тримати чашку в руках і з задоволенням
допомагати собі руками. Якщо ви хочете, щоб процес пізнання був без-
перервним і плідним, не придушуйте щохвилини її поривання до са-
мостійності словом «не можна». Але водночас привчайте до того, що
існують речі, котрі для неї дуже небезпечні. Робіть це спокійно, усвідом-
люючи, що для дитини все — вперше і вона підсвідомо хоче до всього
дійти сама. Але не чекайте від неї, що вона обов’язково засвоїть всі ваші
уроки, для цього вона ще надто мала.
Іграшки для крихітки
Без іграшок неможливо уявити не тільки існування дитини, а й її
батьків. Іграшки можуть бути простими і складними, яскравими і не
дуже, а мамам і татам вони іноді дають не менше задоволення, ніж ди-
тині. Варто лише поспостерігати за батьками, котрі вибирають іграшки
для своїх дітей!
Найперші іграшки — це звичайно брязкальця, які підвішують над
ліжечком. Гірлянда із брязкалець не повинна висіти постійно: краще,
якщо ви її мінятимете або періодично прибиратимете, щоб малюк міг
вивчати також і те, що його оточує.
Дитині до тримісячного віку краще запропонувати іграшку просту і
неважку, щоб вона могла тримати її в руках.
Запропонувавши малюкові іграшку, надайте йому можливість її
роздивитись, помацати, потримати в руках (якщо він ще не вміє само-
стійно брати предмети — вкладайте іграшку йому в ручки). Звуки, котрі
видає іграшка, не повинні бути надто різкими, хоча дещо пізніше малюк
із задоволенням стукатиме по барабану, до того ж так голосно, що саме
час буде потурбуватись про інших членів родини!
Найприродніша гама кольорів для дітей до року — червоний,
жовтий, зелений і синій, а їх сполучення можуть бути довільними. Ці
кольори вважають легкими для сприйняття, і водночас вони відпові-
дають основній меті — розвиткові зорового аналізатора. Але вони
обов’язково мають бути яскравими.
Дуже важливо добирати іграшки так, щоб вони відрізнялись за
формою. Наприклад: круглі (різні за розмірами м’ячики); довгасті (гусе-
ниця, паровоз, ланцюг тощо). Вони можуть бути зроблені з різноманіт-
них матеріалів (гуми, нетоксичної пластмаси, мохнатої або гладкої тка-

267
нини, дерева тощо). Не забувайте про те, що будь-яку іграшку дитина
обов’язково візьме до рота. Тому, якщо вона деякий час буде займатися
самостійно, в її руках мають бути такі іграшки, котрі вона не зможе розі-
брати на дрібні ск ладові або просто порвати.
Цілком природно, що одразу після придбання іграшки треба ре-
тельно вимити. Пізніше навряд чи треба виснажувати себе даремно що-
денним їх кип’ятінням і знезаражуванням, робіть це лише час від часу.
У вашій квартирі достатньо предметів, котрі малюк напевно вже спро-
бував на смак. Зазвичай це нормально, якщо ви дотримуєтесь елемен-
тарних правил гігієни.
Завжди для малюка цікаві іграшки, наповнені водою, оскільки його
обов’язково приваблять рухи, що відбуваються всередині.
Починаючи з шести місяців малюкові підійдуть іграшки, з якими
можна виконувати якісь дії. Це традиційні кубики, пірамідки з різноко-
льоровими коліщатами й у вигляді циліндрів, які можна буде вкладати
один в один. Покажіть дитині, як це слід робити, але не розраховуйте, що
у неї все одразу вийде саме в тій послідовності, яка потрібна. Головне,
що вона вдосконалюватиме свої рухи, в тому числі — рухи кисті.
6—7-місячна дитина вже в змозі зрозуміти, що у предметів може
бути різна форма. Допоможіть їй дібрати підхожі за розмірами деталі
іграшки, вкладаючи їх одна в одну. І не забувайте при цьому похвалити
її за успіхи.
Нехай вас не дивує, що малюк, оточений багатьма іграшками, які
з такою любов’ю ви купували, не хоче з ними гратися, а тягнеться до
того, що цієї миті знаходиться у ваших руках. Надайте йому можливість
використовувати для гри будь-які округлі предмети хатнього вжитку.
Маленькі каструльки й миски, котрими ви користуєтесь у процесі при-
готування їжі, завжди приваблювали малюків (особливо якщо вони зна-
ходяться в шафі, куди мама забороняє залазити). Головне, не забувайте
про безпеку дитини, а сферу своїх інтересів вона визначить сама.
У сучасних батьків у міру дорослішання дитини зазвичай накопи-
чується велика кількість іграшок, тому їх слід час від часу прибирати
з поля зору і потім давати дитині як нові. Якщо такий дослід не вдався,
теж добре: отже, дитина їх запам’ятала, і тому вони її не дуже цікавлять.
Ближче до одного року для малюка будуть цікаві іграшки, які йому
знадобляться для ситуаційних ігор: ляльки, іграшковий посуд, телефон,
праска і т. ін.
Книжки посідають окреме місце серед іграшок. У віці 7—8 місяців
дитині можна запропонувати спеціальні маленькі книжки з малюнка-
ми з екологічно чистого синтетичного матеріалу, які в процесі вивчення
Нервово-психічний розвиток дитини

268
Розділ 5. РОЗВИТОК ДИТИНИ ПЕРШИХ ТРЬОХ РОКІВ ЖИТТЯ
вона спокійно може брати до рота, вони легко миються, а якщо є бажан-
ня, з ними можна навіть купатися.
Дещо пізніше, коли дитина почне розуміти, що не всі речі обов’яз-
ково слід пробувати на смак, і робитиме це набагато рідше, ви обов’яз-
ково читатимете разом справжні книжки.
Починаючи з дев’яти-десяти місяців можна запропонувати дитині
ск ласти пірамідку з різнокольорових кілець. Попросіть малюка ск ласти
її правильно. До року у нього це має вийти.
Традиційні матрьошки незамінні для розвитку у малюка пам’яті і
уваги. Навчіть малюка складати їх в належному порядку.
Граючись з дитиною, розповідайте їй про іграшки: як вони назива-
ються, які вони на дотик, як можна ними маніпулювати і т. ін. Дуже до-
бре для цього підходить лялька «бі-ба-бо», яку можна вдягти на руку і
розіграти простеньку виставу: лялька йде вздовж ліжечка, лялька до-
торкається до м’ячика і т. ін.
З часом у дитини з’явиться улюблена іграшка, і, можливо, вас зди-
вує, чому саме на ній вона зупинила свій вибір, але про смаки не спере-
чаються, це не має сенсу. Просто згадайте своє дитинство.
Місяць сьомий. Спочатку будуть склади...
Напевно ви привітали вашого малюка з першим в його житті ювіле-
єм: настало друге півріччя його життя, яке обов’язково позначиться ще
більшими досягненнями.
Дитина стає дедалі рухливішою і допитливішою. Все, що оточує її,
вона обов’язково прагне вивчати, а кожен новий день — ще один крок
до прояву особистості. Малюк із задоволенням вивчає своє відобра-
ження в дзеркалі, а під час гри або пересувань по кімнаті не просто
здійснює будь-які дії, а й намагається їх аналізувати.
Якою б не видавалася вам ваша дитина — спокійною або веред-
ливою, настирливою чи слухняною, лінивою або надто неспокійною —
тільки ви можете допомогти їй знайти ту «золоту середину», щоб вона
могла адекватно реагувати на можливі невдачі в подальшому і водно-
час не відступати від задуманого. Не забувайте, що ваша дитина — не
просто об’єкт вашої уваги і опіки. Перед вами — особистість зі свої-
ми, хай маленькими (відповідно до віку), проблемами і невдачами.
Побачивши м’яч, що котиться, малюк буде в захваті і здивується чи роз-
чарується, коли від його поштовху м’ячик «втече».
У 7-місячному віці дитина починає повзати, полюбляє гратися з
іграшками, які видають різноманітні звуки; може їх імітувати і вимовля-

269
ти різні склади, наприк лад: «ма», «мо», «да», «ді» і т. ін.; їй уже вдається
з’єднати декілька звуків, особливо якщо з нею розмовляти і стимулю-
вати її «мову» різноманітними діями з іграшками. Процес становлення
мови доволі складний: щоб вимовити лише одне слово, дитині необхід­
на узгоджена робота 30 різних м’язів.
Якщо в шість місяців дитина добре сиділа, то зараз вона починає
підводитися в своєму ліжечку, підтягуючись за прути, тому перевірте
відстань між верхнім краєм ліжка і матрацем. Не варто, проте, засмучу-
ватись, якщо в сім місяців ваша дитина ще не може самостійно зіп’ясти-
ся на ноги, а лише навчилася впевнено сидіти і повзати: це все варіанти
норми. Можете стимулювати її спроби постояти в ліжку, підтримуючи
під пахвами: вона обов’язково зрадіє цьому. Але якщо стоїть невпевне-
но — не залишайте її в такому положенні надовго. Всьому свій час; усі ці
навички ваш малюк має опанувати самостійно. Не забувайте займатись
з ним гімнастикою і не обов’язково в якийсь певний час. Головне — не
одразу після їди і щоб це було для нього задоволенням.
Дитина вже розуміє значення слова «ні» та інтонацію, з якою воно
вимовляється. Але зовсім не поспішає слухняно виконувати ваші вка-
зівки: предмети й дії, що належать до заборонених, обов’язково при-
вертатимуть її увагу, не забувайте про це!
Паралельно з розвитком малюка відбувається і становлення пев­
них звичок, котрі пізніше стануть для нього орієнтиром при розв’язан­
ні будь­яких проблем.
Відпочинемо трохи
Для того щоб малюк, який ще не вміє впевнено ходити, відчував
себе комфортніше, а ви — спокійніше, існує багато різноманітних при-
строїв, які дають змогу дещо полегшити ваше співіснування, а малю-
ку — привчитися розважати себе самому.
Стільчик, де малюк, навчившись сидіти, може приймати їжу, дуже
зручний, особливо якщо має спеціальний столик не тільки для їди, а й
для ігор. Купуючи його, потурбуйтесь, щоб столик знімався і його легко
можна було помити. Але не сподівайтесь, що дитина буде довго на ньо-
му сидіти: їй потрібні простір і рух.
Ходунок — це сидіння, прикріплене до пластмасового каркаса на
коліщатах. Дитина може пересуватися по квартирі або по кімнаті, якщо
дозволяють її розміри. Це не найкращий спосіб пересування дитини,
тому не варто його купувати спеціально, але якщо вам його подарува-
ли або він дістався вам «у спадок», старайтесь, щоб малюк знаходився у
Нервово-психічний розвиток дитини

270
Розділ 5. РОЗВИТОК ДИТИНИ ПЕРШИХ ТРЬОХ РОКІВ ЖИТТЯ
ньому недовго. Іноді при використанні ходунка діти пізніше навчають-
ся самостійно ходити.
Манеж — дуже зручна споруда щодо безпеки дитини. На жаль, ма-
люки так не вважають і здебільшого перебувають там недовго. У будь-
якому разі, за необхідності, малюка на деякий час можна зайняти чи-
мось у манежі без ризику для його здоров’я.
Коляска, призначена для літніх прогулянок, може допомогти і при
пересуванні малюка по квартирі. Але для цього вона має бути невели-
кою і мобільною, а головне — стійкою. Навчившись підводитися, малюк
легко може з неї випасти.
«Кенгуру». Це спеціальний пристрій для прогулянок з дитиною у ви-
гляді рюкзака. Останнім часом він став дуже популярний. Але, щоб не за-
шкодити малюкові, ним слід користуватись, дотримуючись деяких засте-
режених заходів. По-перше, необхідно, щоб «кенгуру» відповідав вікові
дитини. По-друге, якщо малюк ще не сидить, носити його у вертикаль-
ному положенні можна стільки ж часу, скільки б ви тримали його просто
на руках. Якщо ж модель багатофункціональна і дає змогу носити малю-
ка в горизонтальному положенні, то вікових обмежень може й не бути.
Краще, якщо рюкзачок з малюком розташовуватиметься спереду,
а не на спині. Це дасть змогу йому почуватися не самотнім, а вам конт-
ролювати його стан.
Місяць восьмий. Спробуй дожени!..
Будьте готові до того, що більшу частину часу, коли малюк не спить,
він пересувається по квартирі. Можна лише дивуватися з того, скільки
енергії потрібно для такого активного способу життя. Навіть не нама-
гайтесь повторити за ним усі рухи: ви відчуєте втому набагато швидше.
Це пояснюється тим, що всі обмінні процеси у дитини відбуваються ін-
тенсивніше, а «токсин втоми» — молочна кислота, яка накопичується у
м’язах під час фізичних навантажень, у дітей виводиться швидше.
Під час повзання у дитини зміцнюються ті групи м’язів, котрі допо-
можуть їй стояти, а пізніше — ходити. Тому, пересуваючись по квартирі,
дитина намагається зіп’ястися на ноги, потягнувши на себе покривало
або просто учепившись за будь-який предмет. Така активність малюка
вимагає від вас постійної уваги. Будьте насторожі, якщо, вийшовши з
кімнати, ви залишили малюка навіть за цікавою справою: вже за декіль-
ка секунд він може опинитися зовсім в іншому місці.
У вісім місяців малюк самостійно сідає, може довго сидіти, граю-
чись іграшками, а стомившись, іноді сам засинає. Тримаючись за по-

271
перечину ліжка або за будь-який подібний пристрій, він самостійно
спинається на ноги, стоїть і опускається, може переступати, якщо його
хтось підтримує. Подорожуючи квартирою (або кімнатою), дитина по-
ступово розуміє, за що можна триматись, а що для цього не підходить.
Повзаючи, вона може мимохідь захопити предмет, що їй сподобався,
може зупинитись у будь-якому місці, зацікавившись чимось, а іноді
дуже легко вирішити проблему, як дістати необачно залишену на жур-
нальному столику вазу.
Яку б кількість іграшок ви не купили для свого улюбленця, його за-
вжди цікавитиме те, чим займаєтесь ви. У цьому віці його приваблює
вже не стільки яскраве світло, скільки новизна і незвичність. Тому не
менше, ніж сама іграшка, дитину цікавитиме її упаковка. Не забудьте,
захоплюючись допитливістю малюка, що він обов’язково спробує її на
смак і, перш ніж надати можливість малюкові її дослідити, видаліть з неї
металеві скріпки.
Поступово мова малюка стає дедалі досконалішою, розвивається
здатність пов’язувати почуте слово з конкретним образом або предме-
том, тобто розуміння окремих елементів мови дорослого. На запитання
«де?» він знаходить знайомі предмети у різних місцях, причому неза-
лежно від того, де вони постійно перебувають; наслідує дії дорослого,
плескає в долоні, затуляє обличчя руками, імітуючи гру у схованки.
Паралельно з цим розвивається лепет, який збагачується інтонація-
ми; дитина наслідує почуті звуки. Вимовляє перші прості слова, склада-
ючи склади, що вимовляла раніше: «мама», «баба», «тата», «дада» та ін. За
допомогою простих звуків дитина виражає і радість, і незадоволення.
Поки, перебуваючи на кухні, малюк очікує на обід, він обов’язко-
во повинен бути чимось зайнятий. Не сприймайте його бажання кину-
ти на підлогу все, до чого він може дотягтись (навіть якщо це ложка чи
тарілка), як звичайні пустощі чи вияв поганих рис характеру. Для нього
це — лише гра, і займатися цим дитина може, поки їй не набридне або
вона зголодніє.
Не дивуйтесь, що малюка приваблюють ті предмети, котрі вам до-
водиться використовувати у процесі приготування їжі: задовольніть
його цікавість. Йому особливо подобається, що всі ці предмети мож-
на вкладати один в один, стукати ними, видаючи різноманітні звуки, і
обов’язково — пробувати на смак.
У жодному разі не залишайте малюка без нагляду. Це непросто,
оскільки вам доводиться так спланувати свій день, щоб все встигнути.
Але водночас не забувайте про те, що кожна мить вашого спілкування з
дитиною — неповторна. Тільки ви зможете зробити її насиченою нови-
Нервово-психічний розвиток дитини

272
Розділ 5. РОЗВИТОК ДИТИНИ ПЕРШИХ ТРЬОХ РОКІВ ЖИТТЯ
ми враженнями і водночас дати всім задоволення. Звичайно, наші сло-
ва стосуються передусім мами, оскільки найчастіше саме з нею малюк
проводить більшість часу. Але, зрозуміло, дитина завжди зрадіє спілку-
ванню з будь-яким членом родини, який приділяє їй увагу.
До тата хочеться звернутись окремо. Якщо вам здається, що спіл-
кування з дитиною — це не більше, ніж приємна розвага, ви маєте ра-
цію лише частково. Це важка праця навіть у тому разі, якщо всі інші хат-
ні турботи мамі доводиться вирішувати не самій. Щоб у вашому домі
був мир і благополуччя, поділіть з вашими коханими не тільки щасливі
хвилини спілкування, а й рутинні справи і проблеми, без яких навряд чи
вдасться обійтися навіть у благополучній родині.
Місяць дев’ятий. Відгукуємось на ім’я
Ваша дитина майже доросла. На це важко не зважати. Ви спокій-
но розмовляєте з нею; малюк повідомляє вам жестами про свої ба-
жання і може добре дати зрозуміти, якщо йому щось не подобається.
Він обов’язково все хоче робити сам і багато що в нього вже виходить.
Часто його бажання самостійності і наполегливість, з якою він намага-
ється щось здійснити, викликає мимовільне роздратування батьків. І в
цих ситуаціях вони нерідко стають схожими на дітей.
У 9 місяців дитина знає своє ім’я, обертається обличчям до людини,
що її пок ликала, незалежно від того, близька це людина чи чужа. Вона
розуміє емоційне забарвлення зверненої до неї мови; побачивши маму,
радісно протягує до неї ручки, а при появі чужої людини — насторожу-
ється. Не дивуйтесь, якщо дитина негативно відреагувала на якусь сто-
ронню людину. Це нормальне відчуття дистанції. Зверніть увагу: дитина
спокійно і привітно реагує на незнайоме обличчя, перебуваючи поряд
з мамою або татом, але водночас, як тільки залишиться віч-на-віч із чу-
жою для неї людиною, вона виявить щонайменше почуття недовіри або
розгубленості. При цьому протест може виявлятись не тільки рухом, а й
плачем або навіть криком.
У пошуках свого варіанта вирішення проблеми малюк може багато
разів намагатися робити одне й те саме. Не пошкодуйте часу і наберіть-
ся терпіння. Якщо ви, передбачаючи дії дитини, виконуватимете все за
неї самі, вона поступово до цього звикне. Але в цьому разі не чекайте
від неї самостійності, коли вона підросте і багато чого повинна буде ро-
бити сама.
У цьому віці дитина намагається пересуватись по квартирі не тіль-
ки навкарачки, а й у вертикальному положенні. Притримуючись за по-

273
ручні або за підтримки дорослого, самостійно сідає, спинається на ноги
і опускається, ходить по ліжку або манежу. Малюк може маніпулюва-
ти водночас двома або кількома іграшками, тримаючи їх в обох руках.
У більшості випадків дітям не подобаються одноманітні ігри, коли по-
вторюються прості дії. Але вони запам’ятовують попередні ігри і в цьо-
му віці можуть стати їх ініціаторами.
Засвоєння змісту слів, що вимовляються, відбувається через мову
дорослого, спільні ваші дії, самостійні дії дитини. Саме це врешті-решт
формує повноцінність мовного спілкування.
Якщо ви розучите з дитиною прості танцювальні рухи, то, почувши
музику, вона із задоволенням їх виконуватиме.
Привчаємо до горщика
Спроби привчити малюка випорожнитися на горщик деякі бать-
ки роблять, починаючи з перших місяців життя, інші — трохи пізніше.
І якщо це вдається, то швидше не через бажання самої дитини випо-
рожнитися саме туди, куди від неї вимагають, а внаслідок спостереж-
ливості батьків: десь у півроку малюк починає випорожнятись у пев-
ний час і нерідко пробуджується сухий. Залишається тільки помітити,
коли це відбувається. Але в цей час малюк ще не вміє самостійно си-
діти, тому і про горщик як такий мова може йти лише в символічному
значенні слова. Проте цілком допустимо тримати малюка над горщи-
ком після прогулянки або після сну: поступово у нього вироблятиметь-
ся умовний рефлекс, але розуміння, для чого цей предмет призначе-
ний, прийде пізніше.
У 9—10 місяців спроби привчити дитину до горщика будуть обґрун-
тованіші. І тут головне — не перестаратись. Ця навичка формується як
умовний рефлекс. Тому насилля тут неприпустиме: негативні емоції на-
довго можуть позбавити дитину бажання на нього сідати. Горщик має
бути теплий, зручний і, звісно, чистий. Можна перший час посидіти біля
малюка, усіма відомими способами заохочуючи його до необхідних дій:
видавати відповідні до процедури звуки, відкрити кран, нарешті, мож-
на дати йому попити водички, щоб зняти можливе рефлекторне напру-
ження. Не варто розважати дитину іграшками або годувати її в цей час.
Якщо малюку вдалося виправдати ваші сподівання, обов’язково похва-
літь його, але якщо щось не вийшло — в жодному разі не лайте! Якщо
дитина надто негативно реагує на ваші зусилля, залиште на деякий час
цю справу, а за тиждень-два повторіть спробу. І пам’ятайте, що не слід
тримати дитину на горщику більше 10—15 хвилин.
Нервово-психічний розвиток дитини

274
Розділ 5. РОЗВИТОК ДИТИНИ ПЕРШИХ ТРЬОХ РОКІВ ЖИТТЯ
Часто буває так, що дитина, яка вже давно не створювала батькам
проблем з мокрими повзунками, раптом, на превеликий їх жаль, у віці
півтора-два роки починає вперто нехтувати горщиком. При цьому вона
чудово усвідомлює, що робить неправильно, приносячи його вже після
того, як все сталося. Не впадайте у відчай з цього приводу, це зовсім не
означає, що з вашим малюком щось негаразд. І в жодному разі не лайте
і не карайте дитину (присоромити не забороняється). Наберіться тер-
піння: скоро за вашої активної участі все нормалізується.
Як гідно вийти з конфліктної ситуації:
чи потрібна вам беззастережна перемога?
Доводячи свою правоту, батьки іноді намагаються обов’язково по-
казати дитині, «хто хазяїн у домі», тим самим даючи зрозуміти, що вона
цілком безправна. Підсвідомо ми, мабуть, намагаємось «реалізувати»
свої нездійснені амбіції. Дитина беззахисна. Вона не має можливості
нам протистояти ні фізично, ні інтелектуально. Намагаючись домогти-
ся бажаного результату, не втрачайте почуття міри. Поважайте її осо-
бистість! Не хвилюйтесь, що дитина, намагаючись наполягти на своєму,
виростає настирною і впертою. Вона не в змозі усвідомити одразу, що
добре, а що — погано. Постарайтесь її переконати. Іноді дитина усві-
домлює, що вчинила погано, але їй не вистачає сили зупинитись і ви-
знати це (чи не так часто буває і з нами?). До того ж вона не з’являється
на світ із вродженим почуттям вдячності до вас як до батьків і її протест
цілком природний. Якщо виникла конфліктна ситуація, котру не вдаєть-
ся загасити «простим командирським рішенням», покличте на допомо-
гу свої акторські здібності і пошукайте третій варіант. Наприклад, дітки,
які не дають себе послухати на прийомі у лікаря, легко йдуть на комп-
роміс, коли, погоджуючись із ними, говориш: «Добре, якщо ти не хочеш,
животик слухати не будемо, послухаємо тільки спинку!» Якщо ви від-
вернете увагу малюка чимось цікавішим, ніж предмет суперечки, або
перетворите конфлікт на гру, від цього буде набагато більше користі,
повірте. Дитина швидко забуде, про що йшлося ще п’ять хвилин тому,
якщо ви запропонуєте їй щось цікавіше. Якщо це не вдається, просто
спокійно розмовляйте з нею, наче нічого не відбувається. Малюк по-
ступово має зрозуміти, що криком і примхами немає сенсу домагатися
бажаного.
Звичайно, не завжди можна зберігати спокій: холоднокровність і
витримка вас також можуть зрадити, і якщо ви не праві, не соромтеся
визнати це перед малюком, просто заспокоївши його.

275
Місяць десятий. «Вічний двигун»
Допитливість вашої дитини не знає меж, а період неспання пере-
творюється на суцільний рух. Жодної хвилини спокою! Невтомність ма-
люка іноді змушує батьків ставити запитання: «Чи нормально це?» Але
насправді малорухливість дитини має більше вас хвилювати. І хоча це
не так клопітно, коли малюк більше часу проводить у стані спокою і сну,
саме це й повинно вас насторожити.
Іноді, на загальне захоплення батьків, бабусь і дідусів, десятимісяч-
на дитина починає самостійно ходити. Спочатку — за підтримки дорос-
лих, а потім — самостійно долає відстань від дивана до маминих рук
і назад. Мабуть, важко оцінити, хто дістає більше задоволення — ди-
тина чи її батьки. Але не засмучуйтесь, якщо ваш малюк до цього віку
ще переступає тільки за вашої підтримки, а пересувається квартирою
плазом. Підготовка до ходіння у кожної дитини індивідуальна. Зате вона
обожнює здиратися кудись якомога вище, наприклад на пуфик, що сто-
їть у передпокої, але врахуйте, що вона із задоволенням забереться й
на підвіконня.
	 Якщо	у	вашій	квартирі	є	балкон,	будьте	особливо	уваж­
ні:	на	ньому	не	має	бути	нічого,	що	допомогло	б	малюку
здертися	вище.
Зверніть увагу, що дитина вже починає пов’язувати слово і дію. І хоча
вона ще не говорить, ви бачите, що вас вже добре розуміє. Більш того,
іноді може схитрувати і чудово орієнтується, якщо це спробуєте зробити
ви. Пояснюючи свої дії, розмовляйте з дитиною ласкаво, але по-дорос-
лому і спокійно: так, як ви розмовляєте з іншими членами родини, інак-
ше пізніше вам доведеться шукати причини порушення її мовлення.
Вашій дитині подобається гратися з іншими дітьми, якщо ви надає-
те їй таку можливість, але сприймає вона їх приблизно так само, як і все,
що її оточує, — стосовно до себе.
Прогулянки надворі — не тільки дихання свіжим повітрям, але й здо-
буття нової інформації. Дитина вже не так сприймає довколишній про-
стір, як кілька місяців тому. Вона із задоволенням вивчає все нове й не-
відоме, особливо якщо відчуває підтримку мами, яка знаходиться поряд.
Опинившись сам у незнайомій обстановці, малюк може злякати-
ся — і це не повинно викликати у вас роздратування, навіть якщо ви
бачите, що інша дитина цього віку поводиться зовсім інакше. Відчуття
Нервово-психічний розвиток дитини

276
Розділ 5. РОЗВИТОК ДИТИНИ ПЕРШИХ ТРЬОХ РОКІВ ЖИТТЯ
душевного дискомфорту в незнайомій для дитини обстановці — ціл-
ком нормальна захисна реакція. Тому, перебуваючи в незнайомому міс-
ці або з незнайомими для малюка людьми, звичайним тоном пояснюй-
те йому свої дії, не вмовляючи, а всім своїм виглядом даючи зрозуміти,
що все гаразд.
У цьому віці формується розуміння взаємозв’язку між окремими ді-
ями. Граючи в прості ігри, малюк напевно вже знає, як слід вчинити, щоб
пірамідка склалась, а коробочка закрилась, і якщо м’ячик покотився, то
цілком імовірно, що він зникне з поля зору (хоча це все одно — непри-
ємно). Водночас ви починаєте помічати, що, граючись, дитина віддає
перевагу правій (у більшості випадків) або лівій (рідше) руці. Не внось-
те в цей процес свої корективи. Просто поспостерігайте за нею і дійдіть
висновків.
Гра «у схованки», як і раніше, — одна з найулюбленіших для малю-
ка. Можливо, він дістає задоволення від того, що йому хоча б на дея-
кий час вдається відчути себе винахідливішим і розумнішим, ніж мама
і тато? Його бажання наслідувати ваші дії можна використати «на свою
користь», наприклад показати, як слід мити руки, зачесувати гребінцем
голівку, складати на своє місце іграшки, повторювати за вами вправи
під час гімнастики і т. ін. Враховуючи, що більшість дітей полюбляють
гратися з водою, купання краще проводити у великій ванні, надавши
малюку можливість хлюпатися, не шкодуючи сили.
Набігавшись за день і діставши нові враження під час прогулянки,
малюк може погано засинати. Якщо таке відбувається, зверніть увагу на
активність ваших ігор безпосередньо перед сном: можливо, її слід тро-
хи зменшити.
Будьте напоготові!
Не забувайте про те, що цікавість дитини до всього незвіданого
безмежна і не завжди її можна передбачити. Тому про	безпеку	малю-
ка	потурбуйтесь	заздалегідь.
•	 Сховайте	 у	 надійне	 місце	 всі	 отруйні	 речовини,	 якщо
такі	 є	 в	 квартирі,	 і	 засоби,	 якими	 ви	 користуєтесь	 під
час	прибирання	і	миття	посуду.
•	 Простежте,	 щоб	 ліки	 зберігались	 не	 просто	 в	 шафі,	 а	 в
недоступному	 для	 дитини	 місці.	 Шафу	 можна	 випадко­
во	 забути	 зачинити,	 дитина	 ж	 може	 проявити	 кмітли­

277
вість	 і	 забратися	 в	 неї,	 а	 ви	 потім	 журитиметесь,	 що
раніше	 цього	 не	 траплялось.	 Нехай	 засоби	 невідкладної
допомоги	 зберігаються	на	 верхній	полиці	холодильника,
куди	 не	 дотягнеться	 дитина,	 а	 за	 необхідності	 знайде
будь­хто	з	дорослих.
•	 Поміркуйте,	 як	 вберегти	 дитину	 від	 гострих	 кутів,
убезпечте	електророзетки	запобіжними	ковпачками.
•	 Встановіть	 на	 дверях	 запобіжники,	 щоб	 дитина	 не	 за­
щемила	пальців.
•	 Якщо	 у	 вашій	 квартирі	 є	 балкон,	 приберіть	 з	 нього	 все,
що	може	стати	сходинкою.
•	 Завжди	 контролюйте,	 які	 предмети	 опинилися	 в	 руках
дитини.	 Не	 допускайте,	 щоб	 ґудзики,	 гвіздки,	 монетки,
колючі	предмети	потрапляли	в	поле	зору	дитини.
•	 Якщо	ваша	дитина	полюбляє	гратися	з	предметами,	ко­
трі	 навряд	 чи	 можна	 назвати	 іграшками,	 простежте,
щоб	вони	були	 з	 нетоксичних	 матеріалів	 і	щоб	їх	 важко
було	 поламати.	 Відламані	 частини	 завжди	 небезпечні,
оскільки	легко	можуть	опинитися	в	роті	або	дихальних
шляхах	дитини.
•	 Купуючи	 іграшки	 для	 малюка,	 обов’язково	 прочитайте
інструкцію	і	з’ясуйте,	для	якого	віку	вони	призначені.
•	 Якщо	 у	 вас	 є	 старші	 діти,	 будьте	 особливо	 уважні.	 При
появі	в	 сім’ї	молодшої	 дитини	 старші	одразу	 стають	 в
очах	 батьків	 дорослішими,	 ніж	 є	 насправді,	 але	 вони	 не
в	 змозі	оцінити	 небезпеку	 для	 малюка,	 коли	 пропонува­
тимуть	 йому	 свої	 іграшки	 (наприклад	 —	 конструктор
або	розбірну	машинку).
•	 Покажіть	 малюку,	 яку	 небезпеку	 становить	 для	 нього
плита,	чайник,	гарячий	чай.	Його	діяльність	ґрунтуєть­
ся	на	умовних	рефлексах,	тому	піднесіть	акуратно	руч­
ку	 малюка	 до	 чогось	 гарячого,	 супроводжуючи	 словами
«Гаряче!»	(або	 іншими	 зрозумілими	для	 нього	 вигуками);
потім	піднесіть	свою	й	одразу	відсмикніть.	У	такий	спо­
сіб	малюк	має	засвоїти,	що	для	нього	це	—	небезпечно.
•	 Постійно	 контролюйте	 свої	 дії,	 якщо	 малюк	 поряд.
Каструлі	та	чайник	ставте	на	плиті	якнайдалі	від	краю.
•	 Якщо	малюк	їсть	разом	з	вами,	на	столі	не	повинно	бути
нічого	гарячого.	Опіки	у	дітей	до	одного		року	—	дуже	по­
ширені	явища.
Нервово-психічний розвиток дитини

278
Розділ 5. РОЗВИТОК ДИТИНИ ПЕРШИХ ТРЬОХ РОКІВ ЖИТТЯ
Місяць одинадцятий. Майже як дорослий
Дитина не тільки поповнює свій словниковий запас, а й пов’язує
предмети з їх призначенням, у неї активно розвивається пам’ять, вона
може шукати свої загублені іграшки, особливо якщо їй у цьому допо-
магати.
Не засмучуйтесь, якщо, прочитавши в якому-небудь довіднику про
необхідний запас слів у дитини цього віку і порівнявши його з кількістю
слів, що вимовляє ваш малюк, ви побачите розбіжність. Ці досягнення
у всіх індивідуальні і жодною мірою не свідчать про ступінь його інте-
лектуального розвитку в майбутньому. Не забувайте про те, що попо-
внення словникового запасу відбувається під час вашого спілкування з
дитиною, тому частіше вживайте «чарівні» слова «будь ласка» і «дякую».
Вам напевно буде приємно, коли малюк використає їх у своїй бесіді з
гостями.
Проявляються певні риси характеру. Почувши слово «не можна»,
дитина може припинити будь-які дії, але навіть якщо цього не зробить,
то добре зрозуміє, чого від неї хочуть. Залежно від настрою дитина не
завжди охоче спілкується навіть з тими, кого знає і любить, зате розуміє,
якщо винна, і може показати це оточуючим.
Якщо дитині дати книжку, вона охоче її «читатиме», гортаючи сто-
рінки. Із задоволенням грається з предметами, які вкладаються один в
один; на прохання кладе кубик на кубик, знімає і надягає кільця з вели-
кими отворами, складає пірамідку.
Під час їди, як і раніше, їй подобається брати активну участь у цьо-
му процесі, може піднести ложку до рота, проте якщо її поривання са-
мостійно їсти постійно придушувались, то малюк може просто покірли-
во відкривати ротик, очікуючи наступної порції їжі.
Ви можете помітити, що малюк дедалі більше займається чимось са-
мостійно, причому не завжди може одразу відгукнутися на ваше звер-
тання до нього. Така його поведінка не повинна дивувати чи ображати
вас: малюк не в змозі концентрувати свою увагу одразу на декількох
процесах і в момент вашого звернення до нього міг бути зайнятий ін-
шою, важливішою справою.
Місяць дванадцятий. Підбиваємо підсумки
Лише за один рік, який для дорослої людини може минути, не від-
значений особливими успіхами, ваша дитина стільки осягла і так багато
домоглася. Подивіться на перші фотографії, згадайте, якою маленькою

279
і безпорадною вона була, коли народилась. А лише за 12 місяців вона
не тільки навчилася сидіти, стояти і, можливо, ходити, а й спілкуватися
з вами майже як рівня.
Більшість дітей у цьому віці починають ходити самостійно. Не вар-
то засмучуватись, якщо, на відміну від дітей такого самого віку, з якими
ви гуляєте на дитячому майданчику, ваша дитина може ходити тільки
за вашої підтримки. Іноді, якщо перші спроби малюка ходити само-
стійно були невдалими (упав, дуже забився і т. ін.), у нього з’являється
почуття невпевненості або страху, які долаються не одразу. Важливо,
щоб це виходило за вашої підтримки, і зовсім не страшно, якщо він поч-
не ходити трохи пізніше. Одна молода мама поділилась своєю вина-
хідливістю, яка надала впевненості у собі дитині, що не хотіла ходити
самостійно. Спочатку вона злегка притримувала малюка за комір, щоб
він був упевнений у своїй безпеці, а потім — прикріпила ззаду звичай-
ну білизняну прищіпку, і малюк пішов самостійно, впевнений у тому,
що його тримають.
Зазвичай пізніше починають ходити дітки, що мають зайву вагу, і це
пояснюється не стільки зайвими кілограмами, скільки особливістю їх-
нього темпераменту. Проте, якщо ваша дитина на цей час ще не може
стояти чи ходити за вашої підтримки, обов’язково зверніться з цим пи-
танням до лікаря.
Спочатку дитина ходить, широко розставляючи ніжки для кращої
опори і злегка похитуючись. Коли малюк падає, він не одразу усвідом-
лює це і тому не завжди реагує плачем. Не слід реагувати на це як на
щось незвичайне і поспішати якнайшвидше піднімати його. Удайте, ніби
нічого не сталося, подивіться на це як на елемент гри, покажіть, як па-
дає мама чи тато, і повеселіться разом! Щоб не отримувати серйозних
травм під час падіння, дитина має навчитися падати.
	 Якщо	дитина	з	якихось	причин	не	хоче	самостійно	ходи­
ти,	постарайтесь	її	зацікавити	цим,	але	в	жодному	разі
не	примушуйте!
В однорічному віці дитина намагається наслідувати вас, використо-
вувати всі предмети, якими користуєтесь ви: пробує «зателефонувати»,
одягти татові капці, «скористатися» маминою косметикою, «нагодува-
ти» кук лу і т. ін. Тому, незважаючи на те що ваша дитина з кожним міся-
цем дорослішає, ви не повинні «розслаблятися»: до повного усвідом-
лення нею реальної небезпеки ще дуже і дуже далеко.
Нервово-психічний розвиток дитини

280
Розділ 5. РОЗВИТОК ДИТИНИ ПЕРШИХ ТРЬОХ РОКІВ ЖИТТЯ
Словниковий запас може збільшитись, а може залишитись на попе-
редньому рівні, але, незважаючи на те що дитина говорить мало, вона
постійно поповнює свій пасивний словник. Малюк знає імена дорослих
і дітей, з якими спілкується, може принести іграшку, яка знаходиться в
іншій кімнаті, імітувати звуки і поведінку тварин, із задоволенням спіл-
куватися з іншими дітьми.
У цьому віці дитина здатна самостійно вживати їжу, і, хоча зовніш-
ньо цей процес далекий від ідеалу, можете бути впевнені, що тепер ваш
малюк не залишиться голодний. Він самостійно п’є з чашки, тримає в
руці хліб і відкушує його. Але в міру того як він дорослішає, у нього ви-
являються і різноманітні уподобання щодо їжі, які слід враховувати.
Спробувати святковий пиріг однорічному малюкові, мабуть, ще рано,
але він залюбки загасить на ньому одну-єдину свічку — на превелику
радість всіх членів родини, які святкують його перший у житті повно-
цінний день народження.
МАСАЖ І ГІМНАСТИКА ДЛЯ МАЛЮКА
Що активніша дитина, що більше вона рухається, то краще розви-
вається і більше взаємного задоволення ви отримуєте при спілкуван-
ні з нею. Мабуть, ніхто не заперечуватиме проти того, що масаж і гім-
настика корисні. І не спокушайтеся перекласти цю приємну для малюка
процедуру на медсестру чи масажиста поліклініки. Досвід показує, що
малюки не завжди спокійно переносять проведення масажу. За необ-
хідності обмежтесь 1—2 сеансами, щоб хоч трохи оволодіти технікою
масажування. Досвідчені руки інструктора навряд чи замінять тепло і
ласку, які отримує малюк від спілкування з мамою чи татом. Зрозуміло,
в тому випадку, якщо дитина здорова: спеціальний комплекс масажу і
гімнастики при різноманітних захворюваннях дитини спеціаліст, зви-
чайно ж, проведе краще.
Як проводити масаж
Для початку ми ознайомимо вас з основними правилами і прийома-
ми проведення масажу. Проводити його слід до годування, при звичай-
ній температурі повітря, до якої дитина звикла. Обов’язково врахуйте її
настрій (він має схиляти до проведення процедур), інакше ефект буде
сумнівним. Наводимо основні	елементи	масажу.

281
Погладжування	 впливає на поверхневі тканини. Проводять його
долонями рук або пальцями. Усі рухи виконуються від периферії до
центра (у напрямку течії лімфи і крові). Погладжування проводить-
ся спокійно, повільно, ритмічно. Масажуючи ручку, треба взяти її ва-
шою протилежною рукою так, щоб ваш великий палець вкладався в
долоню дитини; іншими пальцями обхоплюється променевозап’яст-
ний суглоб. Масаж виконують однойменною рукою. Масажуючи ніж-
ки, фіксують їх однойменною рукою. Гомілковостопний суглоб к ла-
дуть на руку між вказівним і середнім пальцями, а великий палець
торкається підошви дитини. Масаж виконують різнойменною рукою.
Погладжування — основний прийом масажу, ним починається і закін-
чується масаж. Погладжування починають робити з 1,5—2 -місячного
віку дитини, а при здутті кишечнику — можна й раніше.
Розтирання. Основна мета цього прийому — вплив на опорно-ру-
ховий апарат дитини. Розтирання можна проводити і супроти течії лім-
фи і крові. Шкіра розтирається круговими рухами кінчиком одного або
декількох пальців; великий палець при цьому служить опорою для ре-
шти пальців. На великих поверхнях (спина, живіт) розтирання викону-
ється усією долонею.
Розминання.	 Мета цього прийому — вплив на глибоко розташо-
вані тканини (м’язові). При цьому посилюється кровообіг, що поліпшує
живлення тканин. Розминання сприяє укріпленню та відновленню тка-
нин, що має особливе значення при рахіті. Розминання проводиться од-
нією або двома руками, так щоб м’яз, який масажують, знаходився між
великим та іншими пальцями, розташованими упоперек до напрямку
м’яза. Пальці при цьому щільно прилягають до шкіри та пересуваються
вздовж м’яза, який масажують, у напрямку м’язових волокон.
Постукування полягає в легкому постукуванні пальцями обох рук
по окремих ділянках тіла. Воно поліпшує живлення м’язів шляхом збіль-
шення притоку крові до них, знижує збудження закінчень периферійних
нервів. Виконується цей прийом масажу спочатку одним, потім двома,
трьома і, нарешті, усіма пальцями обох рук з поступовим прискоренням
ритму постукування (застосовується у повних дітей). Не припускається
постукування на животі й у тому місці, де розташовуються нирки.
Вібрація.	Цей прийом полягає в передачі тілу швидких струсів, що
йдуть один за одним. У ранньому дитячому віці практично не застосо-
вується.
Під	 час	 масажу	 усі	 прийоми	 комбінуються,	 а	 кожний	 з	 них
обов’язково	закінчується	погладжуванням.
Масаж і гімнастика для малюка

282
Розділ 5. РОЗВИТОК ДИТИНИ ПЕРШИХ ТРЬОХ РОКІВ ЖИТТЯ
Приблизні комплекси вправ
КОМПЛЕКС	1	(1—2	місяці)
1.	 Масаж	 рук	(погладжування). Покладіть дитину на спинку, ніж-
ками до дорослого. Великий палець правої руки покладіть у ліву кисть
малюка і трохи притримуйте її. Лівою рукою погладжуйте внутрішню, а
потім зовнішню поверхні лівої руки дитини у напрямку від кисті до пле-
ча. Повторіть ці рухи 8—10 разів. Праву руку дитини слід масажувати
правою рукою, ліву — лівою.
2.	 Масаж	 ніг	 (погладжування). Вихідне положення (В. п .)
—
те
саме. Праву ногу дитини покладіть на праву долоню, а лівою рукою по-
гладжуйте від стопи до пахового згину по задній, потім по зовнішній
поверхні гомілки і стегна. Повторіть 8—10 разів. Ліву ніжку масажуйте
правою рукою.
3.	Масаж	стіп	(розтирання).	В. п . — те саме. Праву ніжку дитини
трохи підніміть за гомілку лівою рукою. Тильним боком пальців пра-
вої руки легкими рухами розтирайте підошовну поверхню стопи у на-
прямку від пальців до п’яти і в зворотному напрямку. Повторіть 10—
12 разів.
4. Рефлекторне	згинання	й	розгинання	пальців. В . п . — те саме.
Лівою рукою утримуйте ступню дитини. Вказівним пальцем правої руки
натискуйте на ступню трохи нижче від основи пальців. Пальці і підошви
при цьому будуть згинатися. Потім тим самим пальцем з натискуванням
проводьте по зовнішній ділянці підошви від пальців до п’яти. Повторіть
5—6 разів для кожної ніжки.
5.	 Вправа	 для	 тулуба. В . п . — те саме. Узявши дитину за верхню
частину тулуба і, не натискаючи дуже на ребра, легко погойдуйте її ліво-
руч і праворуч. Повторіть 6—8 разів.
6.	Масаж	 живота	(погладжування). В . п . — те саме. Тильним бо-
ком пальців правої руки погладжуйте лівий бік живота дитини і одно-
часно лівою рукою — правий бік живота. Повторіть 6—8 разів.
Цей комплекс масажних прийомів рекомендується виконувати
упродовж тижня, починаючи з місячного віку. Потім щотижня до нього
додають по одному із наступних масажних прийомів або рефлекторних
вправ.
7.	 Масаж	 грудей. В . п .
—
те саме. Обхопіть грудну клітку дити-
ни кистями так, щоб великі пальці спереду торкалися один одного.
Пересувайте руки від середини до боків уздовж міжреберних проміж-
ків, злегка натискаючи великими пальцями на грудні м’язи. Повторіть
6—8 разів.

283
8.	 Рефлекторне	 розгинання	 хребта. В . п . —
дитина лежить на
правому боці. Злегка натискаючи двома пальцями лівої руки, проводь-
те ними вздовж хребта від крижів до шиї. Правою рукою притримуйте
сіднички дитини. При цьому дитина прогинає хребет. Зробіть цю впра-
ву на кожному боці 2—4 рази.
9.	Масаж	спини	(погладжування). В. п . — дитина лежить на животі,
ручки — під грудьми. Погладжуйте обома долонями спинку дитини від
шиї до сідниць, а в зворотному напрямку (до голови) — тильним боком
долонь і пальців. Повторіть 6—8 разів.
10.	 Масаж	 ніг	 (розминання). В . п. — те саме. Притримуючи одну
ногу дитини правою рукою, лівою — розминайте задню і зовнішню по-
верхні гомілки і стегна. Повторіть 4—6 разів. Вправу повторити для дру-
гої ноги.
11.	Масаж	сідничок	(поплескування). В. п . — те ж саме. Тильним бо-
ком пальців обох рук легко поплескуйте по сідничках дитини. Повторіть
10—12 разів, міняючи руки.
12.	Рефлекторне	повзання. В . п . — те саме. Зігніть ніжки дитини у
колінах і з’єднайте стопи так, щоб вони впиралися в долоню дорослого.
Підштовхуйте підошви зігнутих ніг. Коли дитина відштовхуватиметься
ними і намагатиметься просунутися вперед, руку треба тримати неру-
хомо. Повторіть 2—4 рази.
	 При	 виконанні	 комплексу	 масажних	 прийомів	 і	 рефлек­
торних	 вправ	 орієнтуйтесь	 на	 реакцію	 дитини:	 зовсім
не	 обов’язково	 кожного	 разу	 використовувати	 всі	 еле­
менти.	 Тривалість	 занять	 не	 повинна	 перевищувати
15	хвилин.	 Не	 забувайте	 під	 час	 виконання	 вправ	 ласка­
во	розмовляти	з	малюком.
КОМПЛЕКС	2	(3—4	місяці)
На четвертому місяці до масажних прийомів і рефлекторних вправ
додають пасивні й пасивно-активні вправи для рук, ніг і тулуба. Пасивні
вправи — це усі можливі переміщення дитини, які виконує дорослий.
Під час пасивно-активних вправ рухи частково виконуються малюком,
а дорослий допомагає йому.
1.	Масаж	рук	(розтирання).	В. п . — дитина лежить на спині. Праву
кисть дитини злегка притримуйте правою рукою. Лівою — робіть кру-
гові спіралеподібні рухи у напрямку від кисті до плеча, розтираючи шкі-
ру дитини. Ліву руку масажуйте правою рукою. Повторіть 4—6 разів.
Масаж і гімнастика для малюка

284
Розділ 5. РОЗВИТОК ДИТИНИ ПЕРШИХ ТРЬОХ РОКІВ ЖИТТЯ
2.	Схрещування	рук. В . п . — те саме. Покладіть у кожну ручку ди-
тини по одному пальцю своїх рук і, коли вона вхопиться за них, відве-
діть її руки в сторони, а потім — схрестіть їх перед грудьми. Повторіть
6—8 разів.
3.	 Масаж	 ніг	 (розминання). В . п. — те саме. Права ніжка дитини
вільно лежить на правій долоні дорослого, яка підтримує її в ділянці
нижньої третини гомілки. Трьома пальцями лівої руки розминайте м’я-
зи передньої і зовнішньої поверхні стегна від стопи вгору. Повторіть
4—6 разів. Ліву ногу масажуйте правою рукою.
4.	 Згинання	 ніг. В . п . — те саме. Ніжки дитини візьміть за гомілки
так, щоб вказівні пальці знаходились зверху. Одночасно згинайте ніж-
ки, підтягуючи стегна до живота, а потім — розгинайте. Повторіть впра-
ву 4—6 разів.
5.	 Масаж	 живота. В . п. — те саме. Долоні обох рук покладіть під
поперек дитини. Руки пересувайте уздовж косих м’язів живота по бо-
ках зверху вниз і ззаду наперед до з’єднання їх долонями над лобком.
Повторіть 6—8 разів.
6.	 Масаж	 грудей. В . п . — те саме. Зігнуті пальці рук пересувайте
вздовж міжреберних проміжків від середини до боків грудної клітки,
легко розминаючи міжреберні м’язи. На ребра не натискайте. Повторіть
по 2—3 рази на кожному міжребер’ї.
7.	 Рефлекторний	 поворот	 зі	 спини	 на	 живіт.	 В. п .
—
те саме.
Правою рукою обхопіть знизу середню частину гомілки малюка, вка-
зівний палець лівої руки покладіть у його ліву руку, зігнуту в ліктьовому
суглобі. Потім, злегка розпрямивши ноги дитини, повертайте сідниці лі-
воруч. Одночасно з цим злегка потягніть за зігнуту в лікті ліву руку впе-
ред, спонукаючи її повернути плечовий пояс, тулуб і голову до пере-
вертання на живіт. Те саме зробіть в інший бік. Повторіть ще 1—2 рази.
8.	Прогинання	спини.	В. п . — дитина лежить на животі. Однією ру-
кою візьміть ніжки дитини зверху біля гомілковостопних суглобів, дру-
гу руку покладіть на поперек. Підніміть трохи ніжки малюка над столом,
фіксуючи другою рукою його тулуб. При цьому слід уникати надмірного
прогинання попереку. Повторіть 4—6 разів.
9.	Рефлекторне	 повзання. В . п. — те саме, ручки — під грудьми.
Зігніть ніжки дитини у колінах і з’єднайте стопи так, щоб вони впирали-
ся в долоню дорослого. Підштовхуйте підошви зігнутих ніг. Коли дитина
відштовхуватиметься ними і намагатиметься просунутися вперед, руку
треба тримати нерухомо. Повторіть 3—4 рази.
10.	Прогинання	 спини	 під	 час	 «ширяння». В . п . — дитина лежить
грудьми і животом на руках дорослого. Витягніть обидві руки вперед,

285
трохи піднявши їх над столом. Таке положення викликає у дитини реф-
лекторне розгинання спини, вона відводить голову назад і випрямляє
ніжки. Повторіть 2—4 рази.
11.	Перехід	в	 положення	 сидячи.	В. п. — дитина лежить на спині.
Візьміть обома руками тулуб дитини з боків. Переведіть малюка в по-
ложення сидячи і обережно опустіть на спину. Під час опускання пере-
сувайте одну руку до потилиці і підтримуйте голівку, не допускаючи за-
биття. Повторіть 2—4 рази.
КОМПЛЕКС	3	(5—6	місяців)
1.	Розгинання	рук. В . п . — дитина лежить на спині, захопивши ве-
ликі пальці дорослого. Притримуючи кисті дитини, почергово розги-
найте і згинайте її ручки. Повторіть 6—8 разів.
2.	Піднімання	ніг. В. п. — дитина лежить на спині. Візьміть ніжки ди-
тини за гомілки так, щоб великими пальцями обхопити литковий м’яз.
Почергово піднімайте випрямлені ноги, поки вони не стануть під прямим
кутом до поверхні стола, потім опускайте їх. Повторіть вправу 4—5 разів.
3.	Перехід	у	положення	сидячи. В. п . — дитина лежить на спині, за-
хопивши ручкою палець дорослого. Другою рукою дорослий притри-
мує її за стегна. Притримуючи кисть дитини рукою, спонукайте її до пе-
реходу в положення сидячи і, притримуючи, обережно опускайте знову
на стіл. Повторіть 3—4 рази.
4.	 Поворот	 зі	 спини	 на	 живіт. В . п.
—
дитина лежить на спині.
Узявши гомілки дитини однією або обома рукам знизу, випряміть її ніж-
ки і трохи поверніть їх разом із сідничками праворуч. Такий рух спри-
чинить рефлекторний поворот дитини зі спини на живіт. Виконайте по-
ворот 1—2 рази в кожний бік.
5.	 Відведення	 плечей	 назад. В. п .
—
дитина лежить на животі.
Узявши дитину за передпліччя, трохи підніміть верхню частину її тулуба
над столом, згинаючи ручки і відводячи плечі назад до зближення ло-
паток. Повторіть 4—6 разів.
6.	 Навперемінне	 згинання	 ніг. В . п .
—
дитина лежить на спи-
ні. Візьміть її за гомілки так, щоб вказівні пальці знаходилися зверху.
Навперемінно згинайте і розгинайте ніжки, імітуючи рух велосипедис-
та. Повторіть 6 разів.
7.	Навперемінне	згинання	рук	до	плечей. В . п . — те саме. Візьміть
руки дитини за променезап’ясткові суглоби. Навперемінно згинайте
ручки до плеча і розгинайте їх. Повторіть 8—10 разів.
8.	Опускання	прямих	ніг	в	сторону. В . п . — те саме. Візьміть гоміл-
ки дитини так, щоб великі пальці були на їхньому задньому боці, а ре-
Масаж і гімнастика для малюка

286
Розділ 5. РОЗВИТОК ДИТИНИ ПЕРШИХ ТРЬОХ РОКІВ ЖИТТЯ
шта — на передньому. Підніміть прямі ноги дитини вгору і опустіть їх в
сторону на стіл. Знову підніміть ніжки вгору і опустіть їх у вихідне поло-
ження. Старайтесь, щоб ніжки дитини не згинались і вона не повертала-
ся набік. Повторіть 3—4 рази.
9.	Переступання. В . п . — дитина лежить на спині із зігнутими но-
гами, спираючись підошвами на стіл. Візьміть ноги дитини за гомілки
так, щоб вказівні пальці рук опинилися витягнутими вздовж передньої
поверхні гомілки. Навперемінно злегка згинайте і розгинайте ніжки,
«переступаючи» ними по столу невеликими кроками. Повторіть 10—
12 разів.
10.	 Повзання	 за	 іграшкою. В . п.
—
дитина лежить на животі.
Поставивши перед дитиною іграшку, спонукайте її підповзти і дістати її,
підпираючи для цього її ступні долонями. Повторіть 4—6 разів.
КОМПЛЕКС	4	(7—8	місяців)
1.	Навперемінне	розгинання	рук	уперед. В. п . — дитина лежить на
спині. Дайте їй у руки іграшкові кільця. Тримаючись за кільця, почерго-
во піднімайте руки дитини вгору і опускайте їх до моменту доторкання
столу. Повторіть 6—8 разів. Те саме можна зробити і без кілець, дозво-
ливши малюку захопити ваші пальці.
2.	Піднімання	ніг. В. п. — дитина лежить на спині. Узявши випрям-
лені ноги дитини так, щоб великими пальцями знизу обхопити литко-
вий м’яз, підніміть їх, притисніть стегна до животика і опустіть ноги.
Повторіть 4—6 разів.
3.	Поворот	зі	спини	на	живіт,	тримаючись	за	руку. В . п . — дити-
на лежить на спині. Захопивши праву її кисть правою рукою, злегка по-
тягніть її ручку вперед і до середньої лінії тулуба, спонукаючи самостій-
но повернутися зі спини на животик. Виконайте 2—3 рази в кожний бік.
4.	Піднімання	тулуба. В. п . — те саме. Візьміть ноги дитини лівою
рукою біля гомілковостопних суглобів так, щоб великі пальці були зни-
зу, а решта зверху. Притримуючи правою рукою дитину під спинку, під-
німайте ноги і тулуб вгору над столом, не відриваючи її голови від столу.
Повторіть 2 рази.
5.	Кругові	рухи	ногами. В. п . — те саме. Узявши дитину за гомілки,
зігніть її ноги, приводячи стегна до живота. Розведіть зігнуті ноги в сто-
рони, випряміть їх і зведіть у В. п . Повторіть 3—4 рази.
6.	 Піднімання	 ніг	 і	 тулуба. В . п.
—
дитина лежить на животі.
Захопивши ноги малюка біля стегон так, щоб великі пальці знаходили-
ся ззаду, а решта чотири — спереду над колінами, підніміть трохи ноги і

287
тулуб дитини над столом. Дитина випрямленими руками спирається на
стіл. Повторіть 2 рази.
7.	Діставання	іграшки. В . п . — дитина сидить. Узявши м’ячик і пе-
ресуваючи його вгору, вперед, в сторони, спонукайте дитину дістати
його. Повторіть 8—10 разів.
8.	Повзання	за	іграшкою. В . п . — малюк лежить на животі. Поставте
перед дитиною іграшку і відсуваючи її, спонукайте активно повзати
і діставати її. Повторіть 6—8 разів.
КОМПЛЕКС	5	(9—10	місяців)
1.	Відведення	рук	у	сторони. В . п . — дитина сидить обличчям до
вас. Візьміть дитину за кисті і передпліччя і розводьте її руки в сторони,
а потім опускайте вниз. Призвичаївшись до рухів, дитина може викона-
ти їх самостійно, навіть стоячи. Повторіть 6—8 разів.
2.	 Одночасне	 піднімання	 рук	 вгору. В . п . —
те саме. Піднімайте
руки вгору 6—7 разів.
3.	 Відведення	 ніг	 в	 сторони. В . п.
—
дитина лежить на спині.
Візьміть прямі ноги дитини зверху за гомілки і розведіть їх в сторони,
трохи піднімаючи, а потім зводьте. Можна відводити ноги по черзі 8—
10 разів.
4.	Кругові	рухи	стопами. В . п . — те саме. Підтримуючи однією ру-
кою ногу дитини знизу за гомілку, другою візьміть її за передню частину
стопи і обертайте стопою у гомілковостопному суглобі. Виконайте 2—3
рази в кожний бік. Те саме — і другою ногою.
5.	Повороти	 тулуба. В. п . — дитина сидить на столі. Простягніть
дитині м’яч і спонукайте її тягнутися за ним, повертаючи тулуб право-
руч і ліворуч. Повторіть 3—4 рази в кожний бік.
6.	 Ходіння	 навкарачки. В . п . — дитина стоїть навкарачки, перед
нею лежить іграшка. Переставляючи іграшку, спонукайте дитину пере-
суватися навкарачки. Повторіть 4—8 разів.
7.	Активне	вставання	на	ноги. В . п. — дитина сидить на столі (або
на підлозі) обличчям до дорослого. Дайте дитині захопити великі паль-
ці ваших рук і тримайте її за кисті. Потягніть дитину за руки вгору, спо-
нукаючи її стати на ноги. Повторіть 2—3 рази.
8.	 Напружене	 вигинання	 з	 переходом	 у	 положення	 сидячи.
В. п.
—
дитина лежить на спині. Лівою рукою візьміть ноги малюка
біля гомілковостопних суглобів так, щоб вказівний палець знаходив-
ся між гомілками, а решта обхоплювали їх іззовні. Праву руку підведіть
під спину. Підніміть дитину за ноги вгору, не затримуючи у цьому по-
ложенні, опустіть її ноги вниз, допомагаючи перейти в положення си-
Масаж і гімнастика для малюка

288
Розділ 5. РОЗВИТОК ДИТИНИ ПЕРШИХ ТРЬОХ РОКІВ ЖИТТЯ
дячи правою рукою. Лівою рукою підтримуйте малюка за зігнуті ноги.
Виконати 2 рази.
9.	 Гра	 з	 м’ячем	 сидячи. В . п . —
дитина сидить з м’ячем у руках.
Спонукайте дитину до активних рухів з м’ячем. Візьміть у неї м’яч і по-
вертайте його, подаючи з різних боків. Повторіть 8—10 разів.
10.	Гра	з	м’ячем	стоячи. В . п . — дитина стоїть спиною до доросло-
го, який підтримує її однією рукою. Простягаючи дитині м’яч, спонукай-
те її тягнутися за ним, відштовхувати і підкидати. Повторіть 8—10 разів.
КОМПЛЕКС	6	(11—12	місяців)
1.	Ходіння	з	підтримкою. В . п . — дитина, яку підтримує дорослий,
стоїть на підлозі. Підтримуючи малюка, спонукайте його переступати
ніжками. Повторити 2—3 рази по 2—4 кроки.
2.	 Діставання	 іграшки.	 В. п . — дитина лежить на животику, спи-
раючись руками на стіл. Узявши дитину за стегна, трохи підніміть її над
столом так, щоб вона спиралася на руки, і спонукайте її дістати іграшку,
що лежить перед нею. Повторити 2—3 рази.
3.	 Самостійне	 ходіння.	 В. п . — дитина стоїть на підлозі. Надайте
їй можливість самостійно ходити, оберігаючи від падіння (тримайте за
боки або за спину). Доцільно навчати малюка ходити за допомогою різ-
номанітних предметів, за які він може триматись. Повторіть 2—3 рази.
4.	Пересування	за	іграшкою	навкарачки. В . п . — дитина стоїть на-
вкарачки на підлозі. Покладіть перед нею іграшку і спонукайте повзти
до неї. Повторіть 2—4 рази.
5.	 Активне	 прогинання	 спини. В . п .
—
малюк лежить на спині.
Захопивши ноги дитини лівою рукою за гомілковостопні суглоби, злег-
ка підніміть її таз і тулуб, утримуючи спину правою рукою і спонукаючи
дитину прогинати її з опорою на плечі і на голову. Повторіть 2—3 рази.
6.	 Перехід	 у	 положення	 сидячи. В . п . — дитина лежить на спині.
Притримуючи дитину лівою рукою за стегна, спонукайте її перейти в
положення сидячи без підтримки за руку. Повторіть 2–3 рази.
7.	Вставання. В . п . — дитина сидить на столі. Узявши дитину пра-
вою рукою за ліву руку, спонукайте її зіп’ястися на ноги. Повторіть ще
2 рази.
8.	 Присідання. В . п . — дитина, яку дорослий підтримує за тулуб,
стоїть. Спонукайте малюка присідати і вставати, випрямляючи ніжки.
Повторіть 4—6 разів.
9.	Самостійне	 стояння. В . п . — дитина, яку підтримують за руку,
стоїть на столі. Забираючи руку, спонукайте дитину самостійно стояти,
оберігаючи її від падіння. Виконувати вправу 20—30 с.

289
10.	Пританцьовування. В . п . — дитина, яку підтримує дорослий,
стоїть на столі. Спонукайте дитину переступати ніжками, присідати,
пританцьовувати упродовж 1—2 хвилин.
Заняття з дітьми слід починати з найлегших вправ і поступово пе-
реходити до складніших. При цьому треба пам’ятати, що всі діти різні,
а тому потрібно враховувати індивідуальні особливості дитини. Але, як
правило, дітям подобаються різноманітні вправи, однотипні швидко
втомлюють їх.
	 Не	варто	займатися	з	малюком	довше	визначеного	тер­
міну.	Гімнастика	 має	 викликати	 в	 нього	 лише	 позитив­
ні	 емоції.	 Інакше	 він	 плакатиме	 і,	 врешті­решт,	 відмо­
виться	від	занять.
Вправи 6, 7, 8, 9 можна виконувати й раніше, залежно від індивіду-
альних темпів розвитку малюка.
КОМПЛЕКС	7	(1—1,5 року)
1.	 Ходіння	 по	 доріжці. На підлозі позначають крейдою доріжку за-
вширшки 30—40 см і завдовжки 2–3 м і пропонують дитині самостійно
пройти по ній в обидва кінці, зберігаючи рівновагу. Повторити 2—3 рази.
2.	Присідання,	тримаючись	за	палицю. Дорослий тримає палицю
за один кінець, а дитина — обома руками за другий. За командою до-
рослого «Сядемо» обоє присідають, не випускаючи палицю. Повторити
4—6 разів.
3.	Підкидання	 м’яча. Малюк стоїть і тримає в руках великий м’яч.
Підкидає м’яч вгору і вперед, а потім піднімає його з підлоги. Повторити
4—6 разів.
4.	Проповзання	через	обруч. Дорослий тримає обруч, через який
дитині видно яскраву іграшку, з якою їй подобається гратися. Дитина
має проповзти через обруч і випрямитися. Можна пок ласти іграшку на
стілець. Тоді дитина до неї ще й тягтиметься. Повторити 4—6 разів.
5.	Качання	м’яча. Дитина сидить на підлозі, широко розставивши
ноги, і старається прокотити великий м’яч вперед по накресленій крей-
дою доріжці завширшки 40—50 см. Повторити 6—8 разів.
6.	Переступання	через	палицю. На підлогу кладуть дві палиці на
відстані 25—30 см одна від одної. Пропонують дитині переступати че-
рез одну, потім через другу палицю, зберігаючи рівновагу. Повторити
3—4 рази.
Масаж і гімнастика для малюка

290
Розділ 5. РОЗВИТОК ДИТИНИ ПЕРШИХ ТРЬОХ РОКІВ ЖИТТЯ
7.	 Згинання	 і	 розгинання	 тулуба. Дитина сидить на колінах до-
рослого, який своїми стегнами затискає її гомілки. Дитина нахиляє ту-
луб уперед і назад. Повторити 3—4 рази.
8.	 Залізання	 на	 будь­який	 предмет.	 Спочатку пропонують дити-
ні залізти на ящик заввишки 10—15 см, потім на диван заввишки 40 см.
Повторити 2—3 рази.
9.	Кидання	м’яча. Дитина тримає в кожній руці по невеликому м’я-
чу і почергово кидає їх уперед. Повторити 4—6 разів.
10.	 Гра	 «Дожену­дожену». Дорослий намагається наздогнати ди-
тину, яка втікає від нього. Одна спроба — 30 —40 с. Тривалість заняття
12—15 хв.
КОМПЛЕКС	8	(1,5—2	роки)
1.	Ходіння	по	нахиленій	дошці. Закріплюють дошку, піднявши один
кінець на 20—25 см від підлоги. Злегка допомагаючи малюкові, спо-
нукають його підніматися і спускатися по дошці. Повторити 4—6 разів.
2.	 Підповзання	 під	 вірьовку. Підвішують вірьовку на висоті 25—
35 см. Показуючи дитині іграшки по той бік вірьовки, спонукають її підпо-
взати під вірьовку і випрямлятися, дістаючи іграшку. Повторити 4—5 разів.
3.	Перелізання	через	колоду,	лавку. Спонукають малюка переліз-
ти через колоду, лавку, встановлені в садку. При цьому злегка допома-
гають йому. Повторити 2—3 рази.
4.	 Почергове	 піднімання	 ніг. Дитина лежить на килимку (вдома)
або на травці (в садку). Дорослий тримає горизонтально палицю на рів-
ні 40—50 см від підлоги (землі). Малюк почергово пальцями то однієї,
то другої ноги намагається дістати палицю. Зробити по 3—4 рази кож-
ною ногою.
5.	Повзання	 навкарачки. На підлозі лежить широка дошка, вкри-
та килимком. Дитина, стоячи навкарачки, намагається просунутися по
дошці. Виконати 3—4 рази.
6.	 Кидання	 м’яча	 в	 ціль. Малюк тримає в руці м’яч. Спонукайте
його кинути м’яч в горизонтально розташовану ціль — кошик, постав-
лений на відстані одного метра. Повторити 4—6 разів.
7.	Лазіння	по	драбині. Дитині допомагають здертися по драбині на
висоту 1,5 м. Повторити 2 рази.
8.	 «Сховай	прапорець». Дитина сидить на стільчику і тримає в ру-
ках два прапорці. За командою дорослого піднімає руки з прапорцями
вгору, витягує їх перед собою, дуже нахиляючись уперед, потім ховає
прапорці під стільчик. Повторити 3—5 разів.
9.	Ходіння	по	дошці. На полу лежить дошка завширшки 25—30 см.

291
Малюк проходить по ній з розведеними в різні сторони руками. Потім ту
саму дошку встановлюють горизонтально на висоті 15—20 см. Дитина
повторює вправу. Виконувати 2—3 рази.
10.	Гра	в	«коники». Дорослий, закріпивши «віжки» на плечах дити-
ни, пропонує їй побігати, утримуючи малюка «віжками» від надмірно
швидкого темпу. Проводити гру упродовж 40—50 с. Тривалість занять
15—18 хв.
КОМПЛЕКС	9	(2—2,5	роки)
1. Ходіння	 по	 кружечках. Крейдою накреслюють на підлозі де-
кілька кружечків діаметром 50—70 см. Спонукають дитину пересту-
пати з одного кружечка в інший, намагаючись не наступати на лінію.
Повторити 4—6 разів.
2.	 Піднімання	 тулуба. Малюк лягає на килимок на живіт.
Упираючись руками в підлогу, трохи піднімає тулуб і випрямляє руки.
Виконати 3—4 рази.
3.	Присідання. Дитина, тримаючись за спинку стільчика, присідає,
немов ховаючись за нього, і випрямляється. Повторити 3—4 рази.
4.	Плескання.	Дитина стоїть з опущеними руками, потім плескає в
долоні перед собою і над головою, немов ловить комара. Повторити
6—8 разів.
5.	Сісти	й	лягти. Дитина лежить на килимку з випрямленими но-
гами, які утримує дорослий. Спонукайте її сісти, а потім знову лягти, не
згинаючи ніг. Повторити 2—3 рази.
6.	Лазіння. Малюка спонукають залізти на 3—4 щаблини драбини і
злізти з неї приставним кроком. Повторити 2—3 рази.
7.	 Кидання	 м’яча. Дитина стоїть і тримає в руці м’яч. Її спонука-
ють кинути м’яч у встановлену вертикальну ціль — обруч діаметром
50—60 см, прикріплений до стіни на рівні очей дитини на відстані 80—
100 см. Повторити 3—4 рази.
8.	 Переступання	 через	 вірьовку. Закріплюють вірьовку на висо-
ті 22—28 см над підлогою, дитина переступає через неї то в один, то в
другий бік, стараючись підняти ногу якнайвище. Повторити 2—4 рази.
9.	«Дістань	предмет». Малюк сідає на килимок. Поряд з ним кла-
дуть різні дрібні предмети: кубики, кільця тощо. Дитину спонукають діс-
тавати предмети, які дорослий називає, і, повертаючи тулуб, класти їх
по інший бік від себе. Виконати по 2—3 рази в кожний бік.
10. Гра	«Наздожени	м’яч». Дорослий кличе до себе дитину, кидає
м’яч якнайдалі від неї і пропонує їй побігти і принести м’яч. Повторити
4—6 разів. Тривалість занять 18—20 хв.
Масаж і гімнастика для малюка

292
Розділ 5. РОЗВИТОК ДИТИНИ ПЕРШИХ ТРЬОХ РОКІВ ЖИТТЯ
КОМПЛЕКС	10	(2,5—3	роки)
1.	 Ходіння	 навшпиньки. Малюк ходить по кімнаті навшпиньки
упродовж 1 хв, потім 20—30 с бігає і знову ходить 1—1,5 хв.
2.	Піднімання	рук. Дитина лягає на килимок животом униз і бере у
витягнені руки палицю. Дорослий піднімає палицю на висоту 25—30 см,
спонукаючи дитину тягнутися вгору. Повторити 3—4 рази.
3.	 Піднімання	 ніг. Дитина лежить на килимку спиною донизу.
Дорослий тримає над її ногами палку горизонтально на відстані 25—
30 см від них і спонукає малюка почергово або одночасно піднімати
ноги і торкатися ними палки. Повторити 3—4 рази.
4.	Кидання	і	ловіння	м’яча. Дитина тримає в руках м’яч середньо-
го розміру — діаметром 12—15 см, стоячи на відстані 100—120 см від
дорослого. Піднявши м’яч вгору і назад, вона кидає його дорослому
з-за голови. Дорослий, піймавши м’яча, кидає його дитині. Повторити
4—6 разів.
5. «Велосипед». Малюк лежить на спині, злегка зігнувши ноги.
Почергово згинаючи й розгинаючи їх, імітує їзду на велосипеді. Вико-
нати 3—4 рази кожною ногою.
6.	«Кицька».	Дитина лежить на спині. Повертаючись набік, підтягує
ніжки до живота, кладе руки під щічку, зображуючи кицьку, яка спить,
потім «прокидається» — стає навкарачки, прогинає спинку. Повторити
3—4 рази.
7.	Повороти. Малюк лежить на спині, піднявши вгору прямі руки і
розпрямивши ноги. У такому положенні він повертається на бік, потім
на живіт, на другий бік і знову на живіт, на другий бік і знову на спину.
Виконати по 2—3 рази в кожний бік.
8.	Ходіння	з	палицею	за	спиною. Дитина тримає палицю завдовж-
ки 60 см і діаметром 1—1,5 см за спиною і ходить по кімнаті, високо під-
нявши голову і не згинаючи тулуба. Тривалість ходіння 30—50 с.
9.	 Підкидання	 м’яча. Малюк тримає в руках м’яч діаметром 12—
15 см, потім підкидає його вгору поперед себе. Повторити 3—4 рази.
10.	 Ходіння	 по	 спіральній	 доріжці. На підлозі крейдою малюють
спіральну доріжку завдовжки 3—4 м і завширшки 25—30 см. Дитина іде
по доріжці спочатку на п’ятах, потім звичайним кроком, намагаючись
не наступати на лінію. Виконати по 2 рази в обидві сторони.
11.	 Біг	 навшпиньках. Малюк біжить по кімнаті під удари в бубон
або плескання в долоні, дотримуючись зазначеного напрямку і ритму.
12.	 Ходіння	 на	 всій	 ступні. Дитина ходить по кімнаті, поклавши
руки за голову і намагаючись триматися прямо (1—1,5 хв). Тривалість
занять 20—25 хв.

293
Виконуючи вправи, намагайтесь надавати їм характеру гри. Зовсім
необов’язково дотримуватися зазначеної кількості і тривалості вправ.
Це лише основні положення. Фантазуйте разом із малюком і діставайте
задоволення.
ВІД ОДНОГО РОКУ ДО ТРЬОХ
Межу однорічного віку діти переходять, маючи приблизно однако-
ві досягнення у фізичному розвитку, а в півтора року навіть недоноше-
ні діти вже мало чим відрізняються від доношених. Більшість малюків
у віці одного року починають ходити. Навіть якщо ваша дитина ще не
вміє самостійно ходити, вона має хоча б намагатися це зробити і ходи-
ти, тримаючись за руку дорослого. Стимулюйте її самостійне ходіння,
змушуючи пройти невелику відстань під час спільних ігор, зацікавивши
новою іграшкою чи просто спілкуванням з вами.
У півтора року малюки поступово починають більш-менш впевне-
но ходити навіть по нерівній поверхні, у них розвивається здатність ко-
ординувати свої рухи, вони можуть робити прості танцювальні рухи.
Нехай малюк якомога частіше ходить босоніж. Це сприяє тренуван-
ню м’язів стопи і зміцнює організм, адже на підошві розташовано багато
рефлексогенних зон. Але надворі заради безпеки краще взути дитину
в сандалії або черевики. Часто батьки звертають увагу на те, що дити-
на ходить переважно навшпиньках. Така хода може бути як варіантом
норми, так і наслідком порушення тонусу м’язів нижніх кінцівок. У цьо-
му разі краще проконсультуватися з педіатром.
Рухливі ігри, як і раніше, залишаються найпривабливішими для ди-
тини, а її інтереси тепер зосереджені на діях з предметами. І якщо рані-
ше ви допомагали дитині зрозуміти, «що це таке», то наразі доводить-
ся пояснювати, «що з цим робити». Постійно фантазуючи й вигадуючи,
вона намагається зробити рухомим усе, що потрапляє в її поле зору. У
цьому немає нічого дивного. І не треба хвилюватися з приводу того, що
дитина витрачає надто багато енергії: організм сам регулює ці процеси
і в разі її нестачі просигналізує відчуттям голоду. А ось про безпеку ма-
люка слід пам’ятати постійно.
Рухливі ігри бажано чергувати зі спокійними, під час яких дитина
намагатиметься щось скласти чи збудувати. Всіляко заохочуйте бажан-
ня малюка гратися самостійно, але обов’язково ізолюйте його від усіх
можливих джерел небезпеки. Дитині не треба постійно перебувати по-
руч із мамою, бо це може породити в ній страх залишитися на самоті.
Від одного року до трьох

294
Розділ 5. РОЗВИТОК ДИТИНИ ПЕРШИХ ТРЬОХ РОКІВ ЖИТТЯ
Але привчати до самостійних ігор слід поступово, беручи до уваги осо-
бливості нервової системи дитини. Якщо вона явно до цього ще не го-
това, не залишайте її саму усупереч її бажанню, але поступово привчай-
те до думки, що вона може побути деякий час без мами. Зацікавивши
новою іграшкою, спробуйте залишити її саму хоча б на хвилину, а нада-
лі подовжуйте час самостійної гри. Спочатку краще перебувати непода-
лік, аби дитина відчувала вашу присутність. Якщо це вдалося, обов’язко-
во похваліть її за те, що гралася сама. Ідеальним місцем для безпечних
ігор дитини на самоті є дитячий манеж. Проте він певним чином обмеж-
ує свободу, і малюк швидко розпізнає його призначення. Часто навіть
наближення до манежу викликає в нього обурення. Після того як ди-
тині виповниться рік, манеж вам, мабуть, доведеться використовувати
лише в крайньому разі.
Ідучи на деякий час у своїх справах, поясніть малюкові, що ви не-
забаром повернетесь. Нічого поганого немає в тому, щоб іноді вдатися
до улюбленого способу багатьох батьків — обіцянок принести щось ці-
кавеньке, але якщо дитина залишається сама за цієї умови, то обіцян-
ку обов’язково треба виконувати. Проте якщо дитина зі слабкою нер-
вовою системою реагує на розлуку з мамою істерикою і плачем, а вам
необхідно на короткий час піти, краще зробити це непомітно, не трав-
муючи її. Добрим тренінгом є гра в піжмурки. Вона вселяє в малюка
впевненість, що мама обов’язково повернеться.
Навчайте малюка навичок спілкування, елементів правильної по-
ведінки в громадських місцях, намагаючись ставитися до нього, як до
рівні: нехай поділиться ласощами, іграшкою. Але робіть це спокійно на-
віть у тому разі, якщо реакція малюка є різко негативною. Пам’ятайте,
що навіть у присутності сторонніх людей процес виховання — це лише
ваша з ним особиста справа. Байдуже, що подумають про вашу дитину
оточуючі, важливо, яких висновків дійде вона сама.
На другому році життя дитина починає свідомо виконувати деякі дії:
збираючись на прогулянку, може допомогти вам під час одягання, а по-
вернувшись додому, самостійно робити те, що їй до снаги: знімати ша-
почку, шарфик чи шкарпетки. Не випереджайте її бажання впоратися са-
мостійно і не наполягайте на своєму, якщо вона втомилась. Надайте їй
змогу самій приймати найпростіші рішення і заохочуйте прагнення до
самостійності. Наприклад, збираючись на прогулянку або після сну, за-
пропонуйте малюкові самостійно вибрати, яку сукню чи штанці одягти.
Використовуйте постійне бажання дитини наслідувати вас.
Наприклад, не слід обмежувати вранішній туалет простим умиванням,
як ви звик ли це робити, коли їй не було ще й року. Зайдіть з нею у ванну

295
кімнату, поясніть їй призначення предметів, якими користуєтесь; підка-
жіть малюкові, як слід мити ручки, як треба вмиватись. Нехай спробує
зробити це самостійно, і байдуже, що через це трохи затримається сні-
данок.
Не забувайте про те, що малюки наслідують вас в усьому не тільки
тоді, коли ви цього хочете. Усі ваші жести, міміка і слова дещо пізніше
легко відіб’ються в його поведінці і мові. А вам залишиться пригадува-
ти — де, коли і з якого приводу було це сказано. Старайтесь не допуска-
ти у вихованні дитини «подвійних стандартів», якщо не хочете, щоб це
стало для неї нормою життя.
Не забувайте про присутність дитини під час сварок у сім’ї. Відоме
гасло «Особистий приклад — передусім!» завжди є актуальним. Малюк
наслідує нас в усьому, тому ніякі слова або змодельовані ситуації не
впливають на нього так переконливо, як наша поведінка, вчинки, сто-
сунки. Звісно, їх не завжди можна передбачити, — тож зробіть усе, щоб
захистити від них дитину або, враховуючи її вік, доступно пояснити їй
причину некоректної поведінки, не властивої вам зазвичай.
Свобода руху — свобода мислення
Незважаючи на те що більшість дітей на другому році життя вмі-
ють самостійно ходити, їхні рухи і хода ще доволі невпевнені. Що ра-
ніше дитина вільно оволодіє своїм тілом, то вільнішою і впевненішою
вона буде в собі і безпечнішим буде її пересування квартирою і на ву-
лиці. Залежно від темпераменту рухова активність дітей різна: батьки
невтомних дітей тільки й чекають на ту мить, коли заспокоєний малюк
ляже спати, але деяких треба спонукати до активних дій. Якщо ви вва-
жаєте, що ваша дитина належить до таких, то спробуйте декілька	спе-
ціальних	вправ.
	 Покажіть дитині, як слід переступати через палицю або ві-
рьовку, підняті на висоту 5—10—20 см над підлогою. Висота
спочатку не матиме особливого значення, головне, щоб ма-
люк піднімав ніжки і переступав, почергово починаючи то з
правої, то з лівої ноги.
	 Навчіть дитину підніматися після прогулянки вгору сходами.
Почніть з 2—3 сходинок. Якщо втомлений малюк не захоче
підніматися, не переймайтесь: те саме можна зробити, йдучи
на прогулянку, а підніматись і спускатись без ліфта буде ко-
рисно не лише дитині (зрозуміло, якщо не доведеться нести
на собі ще й коляску).
Від одного року до трьох

296
Розділ 5. РОЗВИТОК ДИТИНИ ПЕРШИХ ТРЬОХ РОКІВ ЖИТТЯ
	 Навчіть дитину підніматись угору по нахиленій площині. Вона
робитиме це залюбки, а перерозподіл центра ваги допоможе
їй швидше виробити рівновагу.
	 Старайтесь не випереджати бажань малюка, коли йому зна-
добиться іграшка або будь-який предмет, що знаходиться у
незручному місці. Хай він сам дотягнеться до нього, а якщо
наполягатиме на тому, щоб це зробили ви, влаштуйте змаган-
ня: «Хто дістане перший?» І не забудьте про похвалу.
	 За допомогою м’ячика і пластмасових пляшок можна органі-
зувати гру в кеглі (якщо у вас немає такої гри серед іграшок).
	 Кидання м’яча одне одному — теж не проста справа. М’ячик
можна кидати з різних положень, а поки малюк не навчився
його міцно тримати в руках, можна використати трохи спу-
щений пляжний м’яч: його зручніше і ловити, і тримати в ру-
ках. Дитина залюбки разом з вами качатиме м’яч по підлозі й
діставатиме його з різних місць. Якщо м’ячів декілька, можна
заодно вивчити поняття «великий» і «маленький».
	 Гру в класики, яка колись була популярна серед першоклас-
ників, можна адаптувати для 2—3-річних дітей. Квадратики у
цьому випадку мають бути меншими, а яким чином слід по-
трапляти з одного в інший, вирішить мама. Можна обмежи-
тись простим переступанням через лінії. Залежно від багат-
ства фантазії того, хто з малюком займається, класики можна
зробити ще цікавішими, наприклад розфарбувати їх кольо-
ровою крейдою або покласти туди різнокольорові фігурки
або осінні листочки, на які треба буде наступити.
	 Під час звичайної прогулянки можна вигадувати різнома-
нітні рухи, які допоможуть малюку виробити рівновагу: на-
приклад слідом за вами робити почергово то маленькі кро-
ки, то великі; можна спробувати несподівані зупинки на слові
«Стоп!» Навіть звичайні маршові рухи під музику разом з та-
том будуть йому корисні. Проте ходіння можна «уск ладнити»,
пригадуючи, як ходить ведмежа, пінгвін, коник, як махає кри-
лами метелик і т. ін.
	 Можливо, ви вже придбали для малюка «спортивний куто-
чок». Якщо ні — на дитячому майданчику напевно є драбина
з поперечинами. Навчіть малюка лазити по ній. Нехай спочат-
ку це будуть 3—4 сходинки, головне, щоб дитина навчилася
правильно чергувати рухи рук і ніг. Не забуваючи про безпе-
ку, постарайтесь, щоб вона робила це самостійно: так швид-

297
ше виробиться навичка володіти своїм тілом у будь-якому
положенні.
	 Коли малюкові було лише кілька місяців, вроджений «хапаль-
ний» рефлекс давав змогу йому міцно хапатися за поперечи-
ну або за ваші пальці і висіти в такому положенні декілька се-
кунд. Пізніше підвищений тонус м’язів зник, а хапання стало
свідомим, але повисіти трохи на турніку або будь-якій попе-
речині йому, як і раніше, корисно.
	 Повертаючись з прогулянки, не «шукайте легких шляхів»: ви-
користовуйте як тренажер бордюр тротуару, лавку, через яку
можна перелізти; піднімайтесь і спускайтесь з гірки — це за-
вжди подобається і зовсім маленьким діткам, і тим, хто трохи
старший.
Для того щоб дитина вільно рухалась, вона має відчувати себе віль-
ною. Напевне ви неодноразово помічали, з яким захопленням і по-
чуттям щастя діти стрибають на лужку, качаються в снігу, хлюпочуть-
ся у воді, граються з грязюкою. Які емоції відчуваєте ви, дивлячись на
них стороннім оком? Зізнайтесь, не завжди — обурення або відразу.
Часто — почуття заздрості або задоволення, у будь-якому разі це ми-
мовільно викликає усмішку. На відміну від дорослих, діти набагато час-
тіше можуть дозволити собі бути самими собою, і ми не повинні їм це
забороняти. А щоб ви не дуже переймалися з приводу забрудненого
одягу, одягайте дитину на прогулянку хоч і в не новий, зате зручний
одяг. Продумайте варіанти одягу для осінньо-зимового періоду з точ-
ки зору практичності та безпеки. І не хвилюйтесь, що одного разу про-
мочивши ноги, дитина обов’язково захворіє. Позитивні емоції, які вона
при цьому переживає, не дають змогу застуді взяти гору. Якщо стало-
ся щось непередбачене, краще, не докоряючи малюкові, повернутися
додому, перевдягти його і продовжити прогулянку. Психічне	здоров’я
не	менш	важливе,	ніж	фізичне!
Граємося й розвиваємося
	 Розуміння	атома	—	дитяча	забавка	порівняно	з	розумін­
ням	дитячої	гри.
А. Ейнштейн
Упродовж другого року життя у дитини вдосконалюється мислен-
ня, тому її ігри поступово набувають сюжетного характеру. Іграшки мо-
Від одного року до трьох

298
Розділ 5. РОЗВИТОК ДИТИНИ ПЕРШИХ ТРЬОХ РОКІВ ЖИТТЯ
жуть бути тими самими, але малюк — вже інший. Він не просто маніпу-
лює ними, наслідуючи дорослих, а моделює у грі людські стосунки.
Дитина засвоює назви рухів і дій, усвідомлює якісні відмінності
предметів, хоча може ще плутати близькі за значенням слова і схожі за
формою предмети. Більшість дітей віддають перевагу рухливим іграм
або іграм з предметами, що рухаються. Навіть звичайний пісок із пісоч-
ниці привертає їх тому, що він легко може змінювати свою форму.
Зверніть увагу, як приваблюють дітей 2—3 -річного віку різнома-
нітні дрібні предмети, як уважно вони їх розглядають і вивчають (час-
то — перед тим, як пок ласти до рота). Не забувайте про те, яку небезпе-
ку вони становлять для дитини.
Спонукайте малюка співати, малювати, танцювати і грати на дитя-
чих музичних інструментах. При цьому обов’язково заохочуйте його
до самостійності. Атмосфера гри і творчої імпровізації вселяє в дитину
віру в свої здібності і дає змогу їх розкрити.
Наприкінці другого — на початку третього року життя дитина почи-
нає усвідомлювати свою стать. Хлопчики й дівчатка віддають перевагу
різним іграм і часто вимагають одягати їх відповідно до статі. Ставтесь
до цього з розумінням і повагою.
Навіть якщо ви у змозі придбати дитині дуже цікаву іграшку, яка
розвиває, не нехтуйте і такими простими речами, як різноманітні коро-
бочки, кубики, деталі від поламаних іграшок (якщо вони не становлять
для малюка небезпеки). Ви, напевно, помічали, як малюк пересуває по
підлозі звичайний кубик, уявляючи собі, що це машинка, і супроводжу-
ючи рухи різноманітними звуками. Ці іграшки, що стали непотрібними
і, здавалося б, набридли, допомагають дитині моделювати гру і реалі-
зовувати свої ідеї. Байдуже, скільки коштуватиме іграшка для дитини,
важливо, щоб можна було знаходити різні варіанти її застосування.
Іноді, купуючи нову, цікаву іграшку для своєї дитини, батьки самі
«змалюються до дитини» і дратуються, якщо дитина не одразу її осво-
ює, а починає гратися зовсім інакше, на власний розсуд. По-перше, ви
маєте бути впевнені, що ваша дорога іграшка відповідає вікові дити-
ни. По-друге, якщо дитина настільки зацікавлена, що в неї не вистачає
терпіння вислухати вас, хай вона насолодиться подарунком, проявить
свою фантазію, а потім ви можете пояснити, як правильно нею гратися.
Інакше кажучи, дайте їй спокій і постарайтесь	віддати	перевагу	нова-
торству	вашої	дитини.
Проте жодна іграшка не замінить вашого спілкування з малюком.
Зайнятість роботою або хатніми справами є виправданням лише для
вас, але в жодному разі не для вашої дитини.

299
Грайтеся разом із дитиною і, залежно від її темпераменту і особ-
ливостей характеру, пропонуйте їй різні ролі. Якщо ваш малюк не впев-
нений у собі, нехай у грі він верховодитиме, а якщо звик командувати
і не виносить заперечень, дайте йому відчути, як це — бути на «друго-
рядних ролях», і привчайте його зважати на іншу думку. Це дасть змогу
реалізувати його потенціал і розвинути вміння знаходити компромісні
рішення.
Розвиток дрібної моторики:
гімнастика для пальчиків
Дрібна моторика — це витончені рухи руки. У дорослих вона до-
сягає різного ступеня розвитку: залежно від професії, натренованості
і т. ін., а для дитини це дуже важливо, оскільки впливає на темпи її пси-
хічного розвитку і навіть — формування мовлення. Під час ранкової за-
рядки не забувайте про пальчики: розминайте і погладжуйте їх: почи-
найте з них рухи під час масажу.
Робіть вправи для пальчиків, одночасно декламуючи дитячі вір-
шики. Надягніть малюкові на ручку рукавичку, де кожний пальчик схо-
жий на маленького чоловічка. Читаючи вірш, згинайте в кулачок і роз-
гинайте пальчики дитини:
Цей пальчик — дідусь,
Цей пальчик — бабуся,
Цей пальчик — татусь,
Цей пальчик — матуся,
А цей пальчик — Ганнуся (або Натуся, або...)
Промовляючи ці вірші, можна загинати пальчики по-різному: почи-
нати то з мізинця, то з великого пальчика; почергово — то на лівій, то
на правій руці.
Покажіть дитині, як пальчики «вітаються». На одній ручці: кінчик ве-
ликого пальця почергово торкається вказівного, середнього, безімен-
ного і мізинця; на обох ручках: розчепірені пальчики лівої і правої ру-
чок торкаються один одного.
Покажіть дитині, як пальчики «бігають» на зразок маленького чоло-
вічка, почергово пересуваючи по поверхні стола вказівний і середній
пальчики лівої і правої руки.
Можна навчити дитину робити з пальчиків різноманітні фігур-
ки. Для розвитку всіх пальчиків можна качати кульки з пластиліну або
будь-які інші, що є в арсеналі іграшок, складати пірамідки, перекладати
з однієї купки в іншу олівці, сірники, ґудзики.
Від одного року до трьох

300
Розділ 5. РОЗВИТОК ДИТИНИ ПЕРШИХ ТРЬОХ РОКІВ ЖИТТЯ
Ну а відому народну «Сороку-ворону» вам напевне нагадає бабуся.
Візьміть ліву ручку дитини, поверніть її долонькою до себе і починай-
те погладжувати по колу вказівним пальцем правої руки. Потім по чер-
зі, починаючи з мізинця, загинайте всі пальчики на руці, примовляючи:
Сорока­ворона
На припічку сиділа,
Діткам кашу варила.
Цьому дам, цьому дам,
Цьому дам і цьому дам,
А цьому не дам.
Бо цей буцман
Дров не носив,
Діжі не місив,
Хати не топив
Діток гуляти не водив —
Справжній лежень.
Навчіть дитину нанизувати кільця на кілочки, а коли вона навчить-
ся це робити, можна повчити її рахувати, називати кольори, порівнюва-
ти великі й малі кільця. За допомогою класичних кубиків можна побу-
дувати вежу, будиночок і все, на що «розщедриться» ваша фантазія або
зметикує сам малюк. Не забудьте при цьому його похвалити.
Самостійне використання під час їди ложки — це також стимуля-
ція дрібної моторики, а як тільки малюк зможе тримати в руках олівець,
можна разом вчитися малювати. Не сердьтеся, якщо спочатку замість
цілеспрямованих рухів по аркушу паперу малюк стукатиме по ньому
олівцем. Дозвольте йому насолодитися й цим процесом, а потім разом
почніть виводити різноманітні лінії. Спонукати у малюка інтерес до ма-
лювання вам допоможе різнокольорова крейда або воскові олівці з
товстим і м’яким стрижнем.
Можна малювати і просто пальчиками (існують такі фарби для ма-
люків), важливо лише, щоб усе це не опинилось у малюка в роті ще до
того, як вам удасться щось з ним намалювати.
Матеріалом для творчості можуть бути і пісочок надворі, і приго-
товлене для пирогів тісто, і молочна каша, яку, перед тим як її з’їсти, ма-
люк прикрасить різними фруктами. Одне слово, імпровізуйте разом,
не відвертаючись від хатніх справ! Мало хто з малюків утримається від
спокуси намалювати щось на стінах кімнати.
Поступово кисті рук стануть рухливішими й гнучкішими, що в по-
дальшому дозволить легше оволодівати навичками письма, мови, а за-
одно розвиватиметься творче мислення дитини.

301
Один, два, три, чотири, п’ять — вчимося рахувать
Перш ніж навчитися рахувати, дитина має засвоїти поняття «один»
і «багато». Із цим нескладно впоратися, якщо навчати дитину рахува-
ти невимушено, під час гри, прогулянок і навіть — їди. Тільки не напо-
лягайте до знесилення на тому, щоб дитина саме сьогодні навчилася
правильно рахувати. Можна перелічувати кількість ложок каші, не ра-
хуючи їх, повторювати: «Ще одна ложечка...», «Ще один ковточок...», «Ще
одна ягідка...» і т. д. У результаті вийде «багато».
За допомогою пісеньок і простих лічилок вкотре можна порахува-
ти пальчики.
А використати для цього можна, наприк лад, таку:
— Пальчик­пальчик,
Де ти був?
— Язцимбратом
В ліс ходив,
А з цим братом
Борщ варив,
З цим я кашки
Скуштував,
А з найбільшим —
Заспівав.
Промовляючи цей віршик, скажіть малюкові, що на ручці пальчиків
багато. А тепер сховались дітки (малюк стискає кулачок). Ось один ви-
зирнув, ось — ще один... «Ой, як багато пальчиків!»
Під час прогулянки збирайте горішки або жолуді, кладіть у кошик і
нагадуйте дитині, як багато там горішків. «Давай покладемо ще один!»
Прості віршики також допоможуть вам навчити дитину простого ліку:
Тікав заєць через міст,
Довгі вуха, куций хвіст,
А ти далі не тікай,
Рахувати починай
Раз, два, три — вийди ти.
Піднімаючись з малюком сходами, не забувайте порахувати хоча б
декілька сходинок. Якщо малюк робить це залюбки, можна чекати на
результат, якщо не хоче — байдуже, можливо, завтра його це заціка-
вить більше.
Дуже корисно займатися ліком під час поїздок або вимушених за-
тримок у дорозі. Це дещо зніме нервове напруження, а пошук предме-
тів, які можна порахувати, скоротить час.
Від одного року до трьох

302
Розділ 5. РОЗВИТОК ДИТИНИ ПЕРШИХ ТРЬОХ РОКІВ ЖИТТЯ
Визначаємо колір, розмір і форму предметів
У процесі пізнання навколишнього світу дитина постійно знайо-
миться з великою кількістю нових предметів. Поступово вона засвоює
їхню форму, колір; непомітно для себе починає порівнювати їхні влас-
тивості, визначати розмір.
Цікаві вправи	 з	 іграшками допоможуть швидше розібратися в
цих питаннях.
Маленьке	 —	 велике. Візьміть іграшкове відерце і покладіть туди
різні за формою, але зручні для захоплення руками малюка предмети.
Наприклад: кубик, кульку, пірамідку тощо. Закрийте відерце кришкою.
Це напевне спонукає малюка дістати ці предмети звідти. Похваліть ма-
люка за це, а заодно і — іграшки, котрі йому вдалося дістати. Після цьо-
го складіть разом всі іграшки знову у відерце.
Наступного разу візьміть два відерця (одне велике, друге — ма-
леньке) і два набори кубиків (маленьких і великих).
Зверніть увагу дитини на різні розміри відерець і кубиків.
Нехай малюк дістане кубики з одного відерця (краще, якщо по од-
ному), а потім із другого.
Поставте поряд ці два відерця і зверніть увагу малюка: «Велике ві-
дерце — великі кубики; маленьке відерце — маленькі кубики». Разом
із малюком складіть кубики відповідно до розмірів відерець. Похваліть
його, якщо він усе зробив правильно; якщо — ні, зверніть на це увагу і
все-таки похваліть.
Під час прогулянки в маленьке відерце можна буде збирати жолуді,
а в те, що трохи більше, — шишки.
Червоний,	жовтий,	голубий... Розрізняти кольори діти починають
рано, ще з перших місяців життя, про що ви можете й не здогадуватись.
Поступово вони починають порівнювати, а іноді — віддавати перевагу
певним кольорам, навіть якщо вони не дуже яскраві.
Допомогти дитині у визначенні кольору різних предметів можна,
запропонувавши їй зайнятися нескладною грою. Зазирніть у коробку з
іграшками, виберіть по декілька предметів одного кольору. Спочатку ін-
тенсивність гами кольорів іграшок, які ви вибрали, має бути приблизно
однаковою, а кількість предметів — невелика. Покажіть, як їх слід роз-
класти (наприклад, червоні в один бік, зелені — в інший). Потім запропо-
нуйте малюку зробити те саме. Щоб полегшити йому завдання, можна це
робити разом, але обов’язково запитуйте малюка: «Куди покладемо?»
Наступного разу можна зробити те саме, але додати інші іграшки
схожих кольорів. Спостерігайте, як малюк впорається з цим завданням.

303
Візьміть аркуші паперу, зробіть з них декілька корабликів або лі-
таків, і нехай кожен «приземлюється» або пливе до відповідного за ко-
льором поля. Коли малюк підросте, умови гри можна ускладнити, спо-
нукаючи його запам’ятовувати кольори і визначати для кожної іграшки
«будиночок» свого кольору.
Яка	 форма? Розкладіть на підлозі або на столі всі ваші іграшки.
Розберіть їх відповідно до форми: округлі — в один бік, квадратні і пря-
мокутні — в інший. Покажіть малюкові, що одні предмети легко перемі-
щаються (котяться), а інші — ні. Щоразу, перекладаючи, пояснюйте ма-
люку свої дії. Потім змішайте все знову і попросіть малюка допомогти
вам знову розподілити іграшки в такий самий спосіб. Не слід брати од-
разу багато іграшок, дитина може втомитись.
Дуже хороші іграшки, котрі можна вставляти одна в одну відповід-
но до їхньої форми: пазли для найменших. Вони досить великі, кольо-
рові, виготовлені з м’якого синтетичного матеріалу, призначеного для
виготовлення іграшок, і дають змогу малюкові розвивати уяву.
Не маючи спеціальних іграшок, можна вирізати з аркуша кольоро-
вого паперу фігури різної форми і розмірів: квадрат, трикутник, круг і
т. ін., покласти цей кольоровий папір на білу скатертину або на білий
аркуш паперу і запропонувати малюкові закрити утворені білі «плями»
відповідними фігурами.
Розвиток мовлення
Коли малюк почне говорити? Яке слово буде перше? Чи не є його не-
бажання спілкуватися за допомогою слів ознакою відставання у розви-
тку? Ці питання часто і не без підстав хвилюють батьків, проте не завжди
цей показник є вирішальним в оцінці рівня психічного розвитку дитини.
Здатність малюка говорити розвивається у міру того, як дозріває
його мозок, а перші три місяці життя він «спілкується» з оточуючими
за допомогою крику. За принципом зворотного зв’язку крик новона-
родженого викликає збудження у певних структурах головного мозку і
сприяє розвитку поведінкових реакцій дитини.
Темп розвитку мовлення у дітей різний: деякі починають говорити
раніше, а деякі — пізніше. Це залежить і від індивідуальних особливос-
тей дитини, і від уваги, проявленої дорослими, котрі оточують малюка:
мовлення дитини формується лише в результаті взаємного спілкуван-
ня, передусім — з мамою. Саме її проста, але емоційна мова, звернена
до малюка, від найперших днів стимулює його психічний розвиток і в
тому числі — розвиток мовлення.
Від одного року до трьох

304
Розділ 5. РОЗВИТОК ДИТИНИ ПЕРШИХ ТРЬОХ РОКІВ ЖИТТЯ
Розвиток мовлення відбувається поступово, але все ж таки в ньо-
му можна виділити декілька етапів, що послідовно змінюють один од-
ного.
Підготовчий	етап — це агукання і лепетання.
Він починається у 2—4 місяці. Агукання — це вимовляння дитиною
окремих звуків (а-а, е-е, гу-у і т. ін.). Воно, як правило, супроводжує по-
жвавлення і радісний стан дитини, свідчить про її гарне самопочуття і
позитивний емоційний стан. У два місяці малюк агукає недовго, а в 5 мі-
сяців — довго «співає», вимовляючи різноманітні звуки.
У віці близько 6—7 місяців під час агукання малюк вимовляє окремі
ск лади, хоча й не розуміє їх змісту. Це так званий лепет.
У міру того як дитина агукає і лепече, чує мову оточуючих і ті звуки,
котрі вимовляє сама, вона поступово засвоює інтонацію і характерну
для кожної мови вимову окремих слів.
	 Що	 співочіше	 агукає	 або	 лепече	 малюк,	 використовую­
чи	велику	кількість	звуків,	а	під	час	спілкування	з	вами	—
різноманітні	інтонації	голосу,	то	більше	 впевненості	в
тому,	що	він	нормально	розвивається.
У віці 7—8 місяців малюк уже здатний пов’язати почуте слово з
конкретним образом або предметом, тобто розуміти окремі елемен-
ти мови дорослого. Це — етап виникнення «сенсорного»	 мовлення.
На запитання «Де?» малюк цілеспрямовано шукає цілком конкретний
предмет, наслідує почуті звуки, а його інтонація постійно збагачується.
До кінця року дитина може розуміти декілька десятків слів. Вона знає
назви багатьох дій, іграшок, імена своїх близьких, виконує прості про-
хання. Засвоєння змісту слів, котрі чує дитина, легко відбувається у про-
цесі її спілкування з дорослими або старшими дітьми, а загалом форму-
ється її повноцінне спілкування за допомогою мови.
На 10—11-му місяці дитина починає вимовляти перші слова (етап
виникнення «моторного»	 мовлення). Зазвичай це найпростіші для
вимовляння одноманітні склади (ма-ма, та-та, ба-ба тощо), але як багато
вони означають для тих, хто чекає їх з таким нетерпінням! Коли малюк
дуже зацікавлений, то все, що він бачить або робить, називає полегше-
ними словами (розмовляє «своєю мовою»). Ці слова ще довго згадува-
тимуть батьки, отримуючи невимовне задоволення. У формуванні мо-
торного мовлення дівчатка часто випереджають хлопчиків.
У віці від 1 до 1,5 року словник дитини складається з 30—40 слів,

305
і хоча ці слова дуже прості, вона все-таки може скласти з них примітив-
ну фразу.
У 1,5 року малюк розуміє цілі речення, охоче розглядає малюнки,
прислухаючись до коментарів дорослих, може повторити прості чо-
тиривірші. На другому році життя малюк легко може оволодіти одразу
двома-трьома мовами, якщо росте у двомовній сім’ї і батьки розмовля-
ють з ним кожен своєю мовою. Це не є додатковим навантаженням для
дитини і практично не залежить від її природних здібностей, але вод-
ночас можуть виникнути труднощі з правильною вимовою слів. У віці
1,5 року малюк набагато краще розуміє, ніж говорить сам. Він знає на-
зви багатьох іграшок, ділянок тіла, обличчя, предметів хатнього вжитку;
добре знає назви дій, з якими часто стикається в житті. Якщо ви в про-
цесі спілкування з дитиною повторюєте одні й ті самі слова і просите
виконати якісь неск ладні дії, малюк поступово їх вивчить. І хоч поки що
й не вимовлятиме їх, але знатиме, що вони означають. Граючись із ма-
люком, пояснюйте словами, що саме треба зробити або принести; щоб
він краще засвоїв прохання, можна пояснити його значення жестами.
У два роки дитина спокійно сприймає нескладні оповідання, осо-
бливо якщо вони ілюстровані малюнками з різноманітними епізодами
з життя.
Приблизно в цьому віці відбувається «стрибок» у формуванні мо-
торного мовлення: щодня від малюка можна почути нове слово, а за-
гальна їх кількість може становити до 200—300 . Але не слід до цього
ставитись як до обов’язково досяжного результату. Нема чого хвилю-
ватись, якщо у два роки запас слів, що вимовляє ваша дитина, — наба-
гато менший, головне, щоб приблизно таку саму кількість вона розумі-
ла. Одного чудового дня ваші спільні зусилля не минуть марно і дитина
почне розмовляти, до того ж, можливо, одразу — словосполученнями.
	 На	етапі	розуміння	 мови	діти	здатні	зрозуміти	як	 міні­
мум	у	п’ять	разів	більше	слів,	ніж	вони	вимовляють.
Стимулом для розвитку мовлення є позитивні емоції. З перших мі-
сяців життя ласкаві слова мами асоціюються у малюка із задоволенням,
оскільки вона є джерелом задоволення його потреб. Якщо ж дитина не
звикла до вашої уваги, то у неї затримуватиметься розуміння мови і, від-
повідно — вимовляння слів. Спочатку дитині стає зрозумілою мова тих,
хто частіше і довше з нею перебуває. Розмову сторонніх людей малюк
починає розуміти трохи пізніше.
Від одного року до трьох

306
Розділ 5. РОЗВИТОК ДИТИНИ ПЕРШИХ ТРЬОХ РОКІВ ЖИТТЯ
Щоб не виник ло проблем із формуванням мовлення, бажання ма-
люка говорити треба заохочувати. Особливо це стосується нетова-
риських дітей.
Якщо дитина намагається щось сказати, наберіться терпіння і ви-
слухайте її, до того ж дуже важливо при цьому показати, що ви раді її
вислухати. Пам’ятайте,	що	на	початковому	етапі	формування	мов-
лення	стимулюється	позитивними	емоціями!
Правильне вимовляння слів перший час — не найголовніше, тому
не наполягайте на цьому, а якщо хочете виправити малюка, не робіть це
в різкій формі. Ви можете зародити в малюкові невпевненість у собі і ви-
кликати його небажання спілкуватись. Старайтесь говорити з дитиною
чітко, так, щоб вона розуміла, що дане слово означає саме цей предмет.
Аби малюк швидше запам’ятовував значення слів, спочатку старайтесь
називати один і той самий предмет, не вживаючи синонімів.
Звертайте свою увагу на те, що в даний момент цікавить дитину:
це сприятиме швидшому засвоєнню нових слів. Байдуже, якщо якесь
слово, котре вимовляє дитина, означає не один певний предмет, а
різні, але чимось схожі, наприк лад за кольором і фактурою матеріа-
лу. Поставтесь до цього з розумінням, але обов’язково виправте ди-
тину.
Для малюка почута мова невіддільна від спілкування з будь-якою
людиною. Більш того, у дитини має бути бажання з нею спілкуватись.
Для розвитку активного мовлення недостатньо, якщо вона слухатиме
магнітофон або дивитиметься телевізор.
Іноді важко відмовити собі у задоволенні «перейменувати» зна-
йомий предмет або іграшку слідом за малюком (іноді діти настіль-
ки влучно дають їм назву, що з ними важко не погодитись). Байдуже,
якщо це буде один-два улюблених предмети. За умови нормального
виховання дитини це жодним чином не вплине на її подальший роз-
виток і формування мовлення. Важливо лише, щоб це не стало звич-
кою: наслідуючи вашого улюбленця і переходячи на «його мову», в и
можете сповільнити становлення правильної вимови малюка. Те саме
спостерігається, якщо малюк часто залишається сам-один.
Велику роль у розвитку мовлення відіграє тренування голосового
апарату дитини. На другому році життя дитина чітко вимовляє голосні
звуки. Приголосні їй вимовляти важче. Малюк старається користува-
тись простішими за звучанням звуками, заміняє деякі тверді приголос-
ні м’якими, а деякі приголосні він довго не може вимовити.
Пропонуємо вам розглянути найпростіші ситуації, які можна ви-
користати як	ігрові	вправи з метою розвитку мовлення.

307
	 Якщо ви годуєте малюка і він вам показує, що хоче «добав-
ки», вимовте слово «ще» і попросіть дитину повторити його
за вами.
	 Дайте малюку цікаву іграшку, а якщо дитина захоче взяти ще
одну, створіть умови, щоб вона попросила її сама, вимовляю-
чи слова «ще» або «дай».
	 Коли ваш малюк засвоїть це слово і зможе його вживати, за-
пропонуйте йому комбінувати його з іншими словами: «Дай
ще», «Ще яблуко» і т. ін.
	 Коли дитина поїсть і тарілка спорожніє, скажіть їй: «Усе, в та-
рілці більше нічого немає». Покажіть рукою на тарілку, розве-
діть руками і повторіть ще раз: «Усе, більше немає».
	 Ви погралися з малюком, а потім разом з ним поклали іграшки
на місце. Зверніть його увагу на те, що стіл спорожнів — по-
кажіть рукою і скажіть: «Усе, немає більше іграшок». Розведіть
руками в сторони: «Бачиш, на столі нічого немає». Попросіть
малюка повторити слідом за вами: «Все».
	 Коли дитина почне самостійно вимовляти слово «все», про-
понуйте їй комбінувати це слово з іншими словами: «Все, не-
має каші» і т. ін.
	 Граючись із малюком, старайтесь вживати слова: «Ще», «Все,
немає більше». Візьміть декілька добре знайомих дитині
предметів. Покладіть ляльку в коляску і попросіть малюка:
«Дай мені ляльку». Покажіть рукою на себе, а потім на ляль-
ку. Підведіть дитину до коляски, допоможіть дістати ляльку з
коляски і дати вам. Не забудьте похвалити її за те, що в неї все
так добре виходить.
	 Посадіть мишку в машинку. Попросіть малюка: «Дай мені миш-
ку». Покажіть на себе, на мишку. Постарайтесь переконати ма-
люка виконати ваше прохання. Поставте на стіл декілька добре
знайомих малюкові іграшок (ляльку, мишку, м’ячик). Попросіть
його показати вам кожний предмет: «Покажи ляльку» і т. ін. Під
час таких ігор не забувайте хвалити й підбадьорювати його.
	 Ще задовго до того, як дитина навчиться говорити, вона здат-
на виконати ваші прохання на зразок: «Покажи, де твої очі,
носик, ротик і т. ін.», «Погладь мишку», «Зачеши ляльку!»
	 Малюк швидше навчиться виконувати ваші прохання, якщо
ви спочатку супроводжуватимете їх діями і жестами. «Ладусі»,
«До побачення!», «Який великий хлопчик!», «Покажи, які чис-
ті ручки» і т. ін.
Від одного року до трьох

308
Розділ 5. РОЗВИТОК ДИТИНИ ПЕРШИХ ТРЬОХ РОКІВ ЖИТТЯ
	 Не обмежуйте розвиток малюка переглядом «мультиків»; чи-
тайте разом з дитиною гарно ілюстровані книжки. Робіть це
із задоволенням, виразно. Вибирайте для читання книжки із
зрозумілим для малюка текстом і простими малюнками, не
перевантаженими деталями.
	 Дозволяйте дитині тримати в руках книгу і гортати сторінки.
Вивчення різноманітних слів і словосполучень відбуватиметься
саме собою, якщо ви просто приділятимете малюкові увагу під час ви-
конання ваших хатніх справ або якихось інших занять. Це буде природ-
но і буде задоволенням для вас обох, головне — подбайте при цьому
про безпеку малюка.
Дитина з цікавістю слухатиме все, що ви їй розповідатимете, а якщо
не розумітиме, про що йдеться, або просто стомиться, то швидко дасть
зрозуміти вам про це своєю байдужістю або неуважністю. Не приму-
шуйте її обов’язково виконувати ваші вказівки, але якщо вважаєте за
потрібне, то в разі непослуху можете показати їй, що це вас засмутило.
Маленька дитина не в змозі цілеспрямовано вивчати за вашим ба-
жанням різні слова і словосполучення, як, наприк лад, у школі. Пізнання
навколишнього світу відбувається легше і продуктивніше у формі гри.
А життєрадісність дитини під час спілкування з вами напевно й вам за-
безпечить гарний настрій!
Під час прогулянок на подвір’ї не обмежуйте своє спілкування
лише інструкціями з приводу того, чого не можна класти у рот, куди не
слід лізти і т. ін. Використайте цей час для того, щоб розповісти дитині,
яке буває листя на деревах (маленьке, велике, гарне, зелене і т. ін.); по-
просіть її знайти квіточку на галявині, зверніть увагу на пташок і соба-
чок, яких зустрінете під час прогулянки, розкажіть, як вони їдять, уми-
ваються, засинають. Коли повернетесь додому, знайдіть їх на малюнках,
згадайте разом, як вони «розмовляють». Нехай малюк відтворить звуки,
котрі видають тварини. Усе те, що для вас давно стало звичайним, для
малюка — нова інформація. Мине небагато часу, і ви здивуєтесь його
спостережливості, коли, відповідаючи на запитання дитини, самі впер-
ше замислитесь над тим, що, здавалося, вам давно відомо.
Прочитайте малюкові коротенькі віршики, і нехай він спробує по-
вторити останні слова кожного рядка.

309
Гусак
Бабці кланявся гусак —
так і так... так і так...
Ґелґотали гуси:
— Вельми ввічливий гусак
в нашої бабусі!
О. Орач
*	*	*
Ладки, ладоньки, ладусі,
Ой ладусі-ладки.
— Де були ви?
— У бабусі.
— Що їли?
— Оладки.
— З чим оладки? — Із медком
Та з солодким молочком.
— А де брали медок?
— Діставали у бджілок.
Народна творчість
Ой	ходила	павонька
Ой ходила павонька
По горі,
Погубила пір’ячко
По траві.
Там Олеся гуляла,
Пір’ячко збирала,
В подушечки клала.
Народна творчість
*	*	*
Котику-воркотику,
Одягни сорочку!
— Яневмію!
Котику-воркотику,
Зашнуруй шнурочки!
Від одного року до трьох

310
Розділ 5. РОЗВИТОК ДИТИНИ ПЕРШИХ ТРЬОХ РОКІВ ЖИТТЯ
— Яневмію!
Котику-воркотику,
Застебни всі ґудзики!
— Яневмію!
Котику-воркотику,
Приміряй картузика!
— Яневмію!
Як не вміє котик,
То чи вміє хлопчик?
Вміє! Вміє!
Тамара Коломієць
*	*	*
Відерце, відерце,
Посріблене денце.
Скажи, де бувало,
Кого напувало?
— Напувало городину,
Напувало смородину,
І вербу пелехату,
І козу бородату.
І тепер не гуляю —
Горобців напуваю.
Тамара Коломієць
*	*	*
Ой ну, люлі, люлі,
Налетіли гулі
Та сіли на люлі,
Сіли на воротях
В червоних чоботях.
Ворітечка скрип-скрип,
Мале дитя спить, спить.
Цитьте, гулі, не гудіть,
Мале дитя не будіть,
Бо дитятко маленьке,
Воно спати раденьке.
А дитятко буде спати

311
Та не буде плакати.
Ой у лісі на горішку
Там хатина новенька.
Там хатина новенька,
Там дитина маленька.
Ми дитинку будем колисати
І самі будем спати.
Ой ну, люлі, люлі,
Прилинули гулі
Та й сіли на люлі,
Стали думати-гадати,
Чим дитину дарувати.
Дали їй три квіточки:
Одну квітку сонливую,
Другу квітку дрімливую,
А третю щасливую.
Тамара Коломієць
*	*	*
Мій
Дзвінкий
Веселий
М’яч,
Ти куди
Помчав
Навскач?
Голубий,
Червоний,
Стій!
Не догнать тебе,
Прудкий!
С. Маршак
*	*	*
Хлюп, хлюп, водиченько,
Хлюп, хлюп на личенько,
І на ручки, і на ніжки
Хлюп, хлюп, хлюп!
Г. Бойко
Від одного року до трьох

312
Розділ 5. РОЗВИТОК ДИТИНИ ПЕРШИХ ТРЬОХ РОКІВ ЖИТТЯ
*	*	*
Наберу в криниці
Свіжої водиці,
Буду умивати,
Буду промовляти:
— Водичко, водичко,
Умий Олі личко,
Рожеве та біле,
Як яблуко спіле.
Г. Демченко
*	*	*
Ой чук-чуки,
чуки-на!
Наша доня
чепурна.
В неї на голівці
жовті чорнобривці,
і віночок
з конюшини,
і намисто
із шипшини,
і листок красольки,
наче парасолька,
і широкий
лопушок,
мов зелений
фартушок!
Н. Забіла
На прийомі у логопеда
За статистикою проблеми з мовленням, зокрема різноманітні фор-
ми заїкання, існують майже у кожній п’ятдесятої дитини в світі. Хоча
мова дитини закладається з перших місяців життя, її порушення ста-
ють помітними лише тоді, коли дитина починає активно розмовляти.
Найчастіша проблема — це заїкання.
Причинами його виникнення є порушення злагодженої роботи пів-
куль головного мозку. А провокуючими чинниками — різноманітні ура-

313
ження нервової системи, котрі можуть бути спричинені порушеннями
внутрішньоутробного розвитку дитини або відхиленнями в період на-
родження; спадкова схильність, психологічні проблеми.
Критичними періодами для виникнення заїкання є вік від 1 до 2 ро-
ків; 3 роки і 5—6 років. На другому році життя (14—18 місяців) відбу-
вається інтенсивний розвиток мовних зон кори головного мозку (так
звані зони Брока), що відповідають за функцію мовлення. Тому зовнішні
несприятливі чинники можуть суттєво вплинути на формування мов-
лення.
У три роки розвивається активне мовлення, що потребує великої
узгодженості у роботі ЦНС (мовно-рухових механізмів, уваги, пам’яті
та ін.). Якщо на цьому етапі дозрівання функції мовлення і різних пси-
хічних функцій відбувається нерівномірно, створюються передумови
для виникнення заїкання.
У період від 6 до 7 років зростає навантаження на ЦНС у зв’язку з
розвитком писемного мовлення і підвищенням вимог до дитини. Якщо
ці навантаження для дитини виявляються надто великими, зростає імо-
вірність порушення мовлення.
У хлопчиків заїкання виникає в 4 рази частіше, ніж у дівчаток. Це зу-
мовлено більшою нестійкістю їхньої нервової системи порівняно з ді-
вчатками.
Іноді діти, коли хочуть поділитись чимось дуже для них важливим,
поспішають, повторюючи при цьому декілька разів одні й ті самі слова.
Це так зване «спотикання» не завжди є ознакою заїкання, що починає
розвиватись, але на нього слід звернути увагу. Багаторазове повторен-
ня слів або окремих ск ладів може бути варіантом норми і часто зустрі-
чається у дітей віком від 2 до 3 років. Іноді це минає упродовж декількох
тижнів, іноді може тривати до кількох місяців. Не дратуйтесь і не ви-
правляйте обов’язково кожне слово, сказане дитиною, інакше заплута-
ється і вона, і ви. Підтримуючи малюка і виявляючи інтерес до того, що
він хоче сказати, обережно допомагайте йому, попросивши говорити
повільно. Якщо у нього не виходить, не наполягайте на своєму, спокій-
но дослухайте до кінця і удайте, що ви все зрозуміли. За умови спокій-
ного ставлення до таких цілком припустимих помилок і сприятливої ат-
мосфери в сім’ї це минає саме собою.
Як	уникнути	проблем	із	формуванням	мовлення	у	дитини?
	 Вирішальне значення має обстановка в сім’ї: вона має бути
рівною і спокійною, особливо якщо у дитини є передумови
до виникнення порушень мовлення.
Від одного року до трьох

314
Розділ 5. РОЗВИТОК ДИТИНИ ПЕРШИХ ТРЬОХ РОКІВ ЖИТТЯ
	 Не розчулюйтесь і не підтримуйте картавість і шепелявість
малюка.
	 Обов’язково проконсультуйте дитину в логопеда в тому разі,
якщо в сім’ї хтось заїкається, навіть якщо ознак заїкання у ди-
тини немає.
	 Обов’язково зверніть увагу на те, якщо дитина мовчазна або
надмірно говірка.
	 Недостатність позитивних контактів з дитиною, напруженість
під час контакту з дорослими або дітьми може спровокувати
виникнення заїкання.
	 Створіть умови, за яких у дитини був би спокійний темп мов-
лення. Якщо дитина поспішає, постарайтесь переконати її го-
ворити повільно, але робити це слід коректно.
	 Незважаючи на особливості мови кожного з батьків, спілкую-
чись із дитиною, слід стежити, щоб мова була спокійною, чіт-
кою. В жодному разі не перебивайте і не підганяйте дитину
під час розмови і не виявляйте свого незадоволення у будь-
яких його проявах. Це стосується й дітей, не схильних до за-
їкання.
	 За необхідності обов’язково і з максимальною сумлінністю
виконуйте рекомендації логопеда.
	 Малотовариським і відлюдкуватим дітям треба створити умо-
ви для спілкування, допомагаючи їм налагоджувати контакти
з іншими дітьми або дорослими.
	 Збудливих дітей слід оберігати від надмірних емоційних на-
вантажень і контактів, а також надмірних мовних наванта-
жень.
	 Пам’ятайте,	 що	 в	 більшості	 випадків	 проблеми	 з	 фор­
муванням	мовлення	можна	вирішити,	а	ваше	адекватне
і	 бережливе	 ставлення	 до	 дитини	 допоможе	 їх	 подола­
ти.
Узагальнювальні поняття
На другому-третьому році життя малюка слід навчати узагальню-
вальних понять. Наприклад, розрізняти малюнки або предмети, що сто-
суються одягу, їди, тваринного і рослинного світу.

315
«Хто	 є	 хто». Перемішайте малюнки або іграшки, що належать до
різних категорій. Попросіть малюка дати вам малюнки, на яких зобра-
жено машини або рослини (до того пояснивши ці поняття в доступній
для дитини формі), або їжа (те, що Марійка їсть). Але не слід захоплюва-
тися, граючи в «їстівне — неїстівне»! Малюк ще дуже малий, використо-
вуйте лише ті поняття і предмети, з якими він знайомий!
«Хто	 сказав	 «Няв!»?» Покажіть дитині малюнки із зображенням
тварин, спитайте її, хто яким голосом «розмовляє». Наприк лад: «Хто го-
ворить «няв»? Хто говорить «гав»? Хто мукає «му-у»?» і т. д. Нехай малюк
знайде відповідний малюнок. Замість малюнків можна використовува-
ти іграшки.
На третьому році життя діти, як правило, не можуть мислити уза-
гальнено, відірвано від зорових образів, тому, не показуючи малюнків,
дістати відповідь на такі питання не завжди вдається, проте спробува-
ти можна. Але, запитуючи малюка, слід перелічувати можливі варіан-
ти, щоб малюк міг вибрати і відповісти «так» або «ні». Якщо вийшло —
привітайте себе з перемогою: у вашій родині росте талановита дитина;
якщо — ні, — не засмучуйтесь, все ще попереду. І не забудьте хвалити
малюка щоразу, коли йому вдається правильно відповісти.
«Що	 вдягне	 Мишко?»	 Покажіть дитині на малюнку одяг, предме-
ти хатнього вжитку, їжу і т. ін. Запитуйте дитину, перелічуючи почерго-
во, що можна надягти малюку на себе після сну, виходячи на подвір’я,
коли — холодно, коли тепло і т. д.; що має знаходитись на кухні.
«Хто	 де	 живе?» Покладіть перед малюком різноманітні іграшки,
що зображують звірів і людей. Поставте запитання: «Хто живе в барло-
зі?», «Хто сидить на гілці?», «Хто їздить на велосипеді?» (якщо дитина за-
пам’ятала, як у цирку на велосипеді їздив ведмідь, не забудьте про це
самі, коли будете «зараховувати» їй правильну або неправильну відпо-
відь).
Вчимося спілкуватись
Не всі діти відвідують дитячий садок, де під час спілкування з інши-
ми дітьми закладаються (або зміцнюються) основи їхньої поведінки в
суспільстві. Діти, як правило, охоче спілкуються одне з одним, і та об-
ставина, що мами можуть перебувати з дитиною вдома до трьох або до
шести років, не повинна позбавляти їх можливості спілкуватись.
Не обмежуйте контакти дитини з іншими дітьми через побоювання
«підхопити інфекцію», як це часто доводиться чути від надто пильних і
вибагливих батьків. Після 1—1,5 року дитина час від часу має контакту-
Від одного року до трьох

316
Розділ 5. РОЗВИТОК ДИТИНИ ПЕРШИХ ТРЬОХ РОКІВ ЖИТТЯ
вати зі здоровими дітьми. Це потрібно не тільки для її розвитку, а й для
становлення імунної системи. Краще, якщо цей контакт буде на свіжому
повітрі або у приміщенні, що добре провітрюється.
Стосунки 1,5—2 -річних дітей рідко складаються добре. Завжди зна-
йдеться одна на двох іграшка, яка врешті-решт опиняється в руках того,
хто виявився сильнішим. Але в процесі навіть такого спілкування вироб-
ляються певні норми поведінки і вміння розв’язувати конфліктні ситу-
ації. Людина за своєю природою — власник, а діти — й поготів. У міру
встановлення контактів дитина наче обмежує свої «володіння», і те, що
знаходиться в цій зоні, вона цілком справедливо вважає своєю власні-
стю; спроба забрати в неї іграшку — майже замах на особисту безпеку.
Перш ніж звинувачувати малюка у жадібності і вселяти в нього відчуття
провини, пошукайте способи розв’язання конфлікту. А спочатку дайте
відповідь на таке запитання: чи завжди ви легко довірите ваше авто на-
віть тому, кого добре знаєте? Для дитини це майже те саме. Пограйтеся
разом з дітьми, відчуйте себе дитиною і покажіть, як слід вчинити в да-
ній ситуації. Коли ви виходите на подвір’я, на прогулянку, беріть із со-
бою не одну іграшку, а декілька. Заохочуйте бажання малюка погратися
разом з іншими дітьми і поділитися з ними своїми іграшками.
На другому році життя це можуть бути спільне качання м’яча один
одному (це можна зробити і вдома на килимі), сюжетні ігри з лялька-
ми (у кожного — своя), катання звіряток на машинках, ігри в пісочниці
тощо. Наглядаючи за малюками, надавайте їм можливість гратися і ви-
будовувати свої стосунки самостійно. Спілкування дітей з різницею у
віці один-два роки проходить зазвичай спокійніше.
Якщо малюк не поспішає знайомитись зі своїми однолітками, допо-
можіть йому в цьому: запропонуйте дітям привітатися, погладити одне
одного, поділитись іграшкою. Останнє не завжди сприяє встановленню
контактів, але спробувати можна. Ваша дитина ще в тому благодатному
віці, коли ви є для неї і взірцем для наслідування, і партнером по іграх, і
найголовнішим поціновувачем її вчинків. Свій досвід людських стосун-
ків вона поки що набуває в основному завдяки вам; цією обставиною
слід розумно скористатися.
Не битися, не кусатися!
Скільки б наукових суперечок і досліджень щодо існування вро-
дженої агресивності не проводилось, час від часу ваша дитина дістає
синці й подряпини не тільки під час падіння, а й від своїх товаришів по
грі. В усі часи діти гралися і в «доньки-матері», і в «козаки-розбійники».

317
Здавалося б, просто сказати дитині: «Віддай Катеринці ляльку, ти ж
хороша дівчинка!» Але навіть якщо дівчинка так і зробить, невідомо, які
при цьому відчуття сколихнуть її душу: можливо, у неї складеться вра-
ження, що не так уже й добре бути хорошою? Особливо, якщо це та сама
лялька, з якою так важко розставатися. Якщо ви бачите або підозрюєте,
як важко дворічній дитині розстатися з улюбленою іграшкою на догоду
хорошим манерам, краще не підштовхувати на такі жертви і не доводи-
ти до істерики. Коли вона стане старшою і набуде невеликого досвіду
спілкування, їй легше буде орієнтуватись у подібних ситуаціях, а поки
що — постарайтесь їх передбачити. Часто батьків лякає й інша ситуація,
коли дитина виявляє агресивність, забираючи іграшку в когось із дітей.
Практично всі малюки б’ються, якщо вони чимось украй незадоволені, і
поводяться неадекватно, якщо втомлені. Іноді агресивність дитини ви-
являється в тому, що вона кусає інших дітей. Це майже те саме.
Поки в суперечці не проявиться неприхована агресивність когось
із дітей, батькам краще не втручатися. Якщо є потреба втрутитись, не
намагайтесь обов’язково знайти винуватця: все одно для когось із ма-
люків ваше рішення видасться несправедливим. Краще розніміть забі-
як і відверніть їхню увагу іншим заняттям. Якщо ви бачите, що хтось із
дітей постійно пригнічує вашу дитину, пошукайте інше коло спілкуван-
ня, хоча б на деякий час, де стосунки дітей складатимуться дещо інак-
ше.
Те ж саме можна зробити, якщо ваш малюк надто агресивний сто-
совно інших дітей.
Якщо ви спостерігаєте ситуацію, коли ваша дворічна дитина б’є ін-
ших дітей, в жодному разі не шльопайте її, спалахнувши гнівом, і, зви-
чайно ж, не просіть це зробити іншу дитину. Можливо, вона ще надто
мала, щоб рахуватися з іншими дітьми. Цього треба вчити поступово
і настійно. Відведіть малюка вбік і займіть чимось іншим, водночас по-
яснюючи, що ображеному малюку боляче і його треба пожаліти. Якщо
є така можливість, нехай ваш забіяка поспілкується зі старшими дітьми;
у такому оточенні йому буде складніше довести свою силу.
	 Зверніть	увагу:	що	старша	дитина,	то	вибірковіше	вона
ставиться	до	проявів	власної	агресивності	стосовно	ін­
ших	 людей.	 Найпевніше,	 діти	 усвідомлюють,	 коли	 мо­
жуть	собі	це	дозволити,	а	коли	—	ні.
Від одного року до трьох

318
Розділ 5. РОЗВИТОК ДИТИНИ ПЕРШИХ ТРЬОХ РОКІВ ЖИТТЯ
У будь-якому разі дітей систематично слід учити мінятися іграшка-
ми, почергово користуватись будь-якими засобами розваг.
Якщо ж ваша дитина виявляє агресивність, яка вас лякає, варто за-
мислитись: можливо, її витоки лежать у стосунках, що склались у вашій
сім’ї. Не забувайте, що ви є прикладом для дитини.
І ще: навички доброзичливого ставлення одне до одного краще
прищеплюються, коли малюк у доброму гуморі.
Виявлення почуттів
Немає сумнівів у тому, що ви безмежно любите свою дитину, а
вона щохвилини відчуває цю любов на собі. Але ви також маєте право
розраховувати на відповідні почуття з її боку. Навчайте малюка турбу-
ватися про всіх, хто його оточує.
Нехай він допомагає вам під час приготування їжі: разом з вами
поставить на стіл посуд, пок ладе хліб і фрукти, а ви супроводжуйте
його дії заохочувальними словами на адресу того, кому вони призна-
чені. Звичайно, це забере більше часу, ніж у тому разі, якби дитина вам
«не заважала», але ви вже давно зрозуміли, що нагодувати дитину —
це ще не все. Згадайте: «Не хлібом самим...»
Нехай пок ладе спати і «заколише» ляльку або іграшкового звірка,
ніжно погладивши їх «перед сном», сказавши, які вони гарні й слухня-
ні. Попросіть малюка показати, як він їх любить.
Покажіть дитині, як треба доглядати за квітами, звернувши її увагу
на те, які вони гарні, які у них маленькі й ніжні листочки і квіточки.
Виходячи на прогулянку, візьміть корм для птахів або білочок у
парку, погодуйте їх разом, похваліть малюка за це.
Якщо дитина чимось засмучена або надто збуджена, то, можливо,
вона робитиме зовсім не те, про що ви її попросите (порве листочок
або кине на підлогу ляльку, або не захоче годувати тварин). Цей тим-
часовий прояв агресивності зовсім не свідчить про її погані вродже-
ні риси характеру. Присоромивши її, покажіть, як при цьому боляче
ляльці і як її треба пожаліти. Хоча цілком мож ливо, що пожаліти по-
трібно буде і самого малюка. Наступного разу почніть все спочатку.
Іноді батьки запитують себе, чи не шкодять вихованню часті лас-
ки і нескінченні поцілунки дитини? Чи не викличуть вони проблем у
майбутньому, особливо для хлопчика? Якщо бажання пригорнутися
виходить від самої дитини, то з любов’ю навряд чи можна перебор-
щити. У будь-якому разі — в ранньому дитинстві. Відчуття любові й
ніжності дає малюку можливість відчувати себе потрібним і бажаним

319
і надає впевненості в житті. Але водночас не варто мамі або бабусі
самій бути в цьому надто активною. Можна домогтися протилежного
результату.
Довгі вуха, куций хвіст
Тварини — невід’ємна частина нашого життя, отже, і наших дітей.
Це й перші іграшки, й перші малюнки, й перші склади та слова. Навіть
найменших діточок приваблюють тварини.
Під час прогулянки покажіть малюкові кішку чи собаку, поговоріть
з ним про те, як тварини розмовляють. Їхні «діалоги» дитині спершу від-
творити набагато легше, ніж людську мову, то чому ж цим не скорис-
татись? Дитина не завжди відповість на запитання: «Що сказав тато?»,
зате легко відтворить слідом за вами голоси котика чи півника.
Усі діти залюбки слухають оповідання про тварин. Читаючи з ма-
люком улюблені книжки, зробіть паузу і попросіть дитину показати,
як мукає корова або ричить ведмідь. Відтворюючи ці звуки, дитина не
тільки вчиться вимовляти окремі ск лади і слова, а й тренує пам’ять.
Читання можна переривати і маленькими сценками, коли малюк по-
казуватиме, як клишоногий ведмедик ходить або ховається в нірку ма-
ленька мишка.
Водночас ви маєте застерегти дитину від непередбачених контак-
тів із дворовими тваринами, пояснюючи, що песику не завжди подоба-
ється, коли його гладять. Розкажіть малюку, чим відрізняється жива іс-
тота від плюшевого звірятка. Якщо у вашому домі є собака чи кішка, то,
незважаючи на те що ви час від часу захоплюєтесь їхньою проник ливі-
стю, «сферу діяльності» вашої дитини і «братів наших менших» слід роз-
межувати. Тварини, хоч як би ми їх не любили, часто можуть бути не-
передбаченими щодо дитини. Не забувайте і про вимоги гігієни, адже,
попри те що собака живе в квартирі, він принаймні двічі на день бу-
ває на вулиці. Привчайте дитину мити руки після кожного контакту з
твариною. До прибирання в квартирі слід також ставитись серйозно.
Ваша улюблена тварина виділяє в навколишнє середовище безліч не-
бажаних для маленької дитини (а також і для вас) продуктів життєді-
яльності: пил, шерсть, лупу, різні мікроорганізми, а іноді — яйця пара-
зитів. У деяких випадках, якщо для дитини характерні прояви алергії,
від придбання свійських тварин доводиться відмовлятися.
Від одного року до трьох

320
Розділ 5. РОЗВИТОК ДИТИНИ ПЕРШИХ ТРЬОХ РОКІВ ЖИТТЯ
Що таке добре і що таке погано...
На це просте запитання і в дорослих не завжди є єдина точка зору,
а дитині в цьому розібратися і зовсім важко. Хоч би там як, саме батьки
є першими, хто допомагає їй орієнтуватись у такому складному світі. Як
виховати дитину, щоб вона була слухняною і вміла захистити себе, з по-
вагою ставилась до батьків і змогла відстояти свою думку, якщо це по-
трібно?
У питаннях виховання немає готових рецептурних прописів, як у
питаннях лікування. І в педагогів не завжди виростають ідеальні діти.
Більшість батьків виховують своїх дітей так само, як колись виховува-
ли їх.
	 Ставши	 дорослими,	 ми	 не	 завжди	 пам’ятаємо	 те,	 що
здавалося	 нам	 несправедливим	 у	 дитинстві.	 А	 якщо	 й
пам’ятаємо,	 то	 стосовно	 своїх	 дітей	 чомусь	 припуска­
ємось	 тих	 самих	 помилок,	 від	 яких	 потерпали	 в	 дитин­
стві	самі.
Поки дитина мала, основні заборони з боку батьків пов’язані з тур-
ботою про її безпеку. Але завжди, забороняючи що-небудь і вимовляючи
слово «Не можна!», не забувайте пояснити — чому і розповісти, як	саме
слід	вчинити. До того ж батькам не завадить знати, що похвала	наба-
гато	інформативніша,	ніж	заборона. Частіше схвалюйте добрі вчинки
малюка, особливо ті, які далися йому нелегко. Не «відмахуйтесь» від ньо-
го простою забороною. Як	стверджують	психологи,	словесні	заборо-
ни	не	мають	істотного	значення	для	дитини	приблизно	до	5	років.
Найдостойніше вирішення будь-якої проблеми — її спільне обговорен-
ня. Якщо це можливо, вивчіть недозволений предмет, що цікавить ма-
люка, разом. Орієнтуючись на вік, постарайтесь знайти пояснення, щоб
показати йому, в чому полягає небезпека. Забираючи у дитини будь-яку
річ, користуватися якою їй поки що не слід, запропонуйте їй щось на за-
міну, але обов’язково — нове або цікаве. У більшості випадків конфлік-
ту вдається уникнути. Бажано дорослим, які беруть участь у вихованні
малюка, обговорити межі дозволеного, щоб, у міру того як малюк рос-
те, у нього не виникло плутанини: якщо тато вважає це припустимим, то
чому забороняє бабуся? Але не робіть цього в присутності малюка.
Навіть керуючись міркуваннями безпеки, не слід забороняти йому
все поспіль. Це може загубити «на пні» прагнення дитини до ініціативи

321
або спричинити у неї зайву нервозність. Не завжди бажання доторкну-
тися до чогось руками або спробувати на смак зумовлене пустощами
(як іноді здається батькам). Це — нормальне бажання дитини пізнати
навколишній світ і набути власного досвіду.
Уявіть собі на мить, яким був би наш світ, якби хтось одного разу не
подолав заборони і, на противагу існуючій думці, не зробив би «все на-
впаки». Поставте собі запитання: «Чи хочеться вам насправді, щоб слух-
няність і беззаперечне виконання ваших вказівок (і не тільки ваших)
було основною рисою вашої дитини?»
Спостерігаючи, як простим натискуванням кнопок на пульті ви лег-
ко міняєте зображення на телеекрані, дитина обов’язково захоче наслі-
дувати ваш прик лад. Надайте їй таку можливість, але краще подаруйте
їй такий самий іграшковий пульт або разом керуйте великою «іграш-
кою».
Якщо поставитись до дитини з повагою, можна знайти безліч спо-
собів, як керувати її поведінкою. Але, хоча й не обійдешся без заува-
жень, не слід «переходити на її особистість», акцентуйте увагу на само-
му вчинку. Старайтесь не говорити малюкові: «Ти поганий!», скажіть: «Ти
погано вчинив!» Навіть якщо він не все зрозуміє, за вашим ставленням
до нього і вашою інтонацією голосу може усвідомити зміст того, що від-
бувається. Проаналізуйте зміст конфліктів, що виникають: можливо, вас
дратує в дитині та риса характеру, від якої ви самі давно намагаєтесь
позбавитись? Психологи	 стверджують,	що	батьки	швидше	 поміча-
ють	саме	ті	вади	в	характері	дитини,	якими	наділені	самі.
Коли діти усім задоволені, вони зазвичай поводяться добре. І при
цьому іноді несвідомо їм хочеться перейти межі дозволеного. У цей час
батькам здається, що дитина випробовує їхнє терпіння.
Нерідко погана поведінка є одним зі способів привернути до себе
увагу. Дитина намагається утвердитися як особистість саме у проти-
ставленні себе дорослому, до того ж — тому, з ким постійно спілку-
ється.
Якщо ви бачите, що дитина чимось дуже захоплена, постарай-
тесь не переривати її діяльність, навіть якщо настав час їсти або спати.
Допоможіть їй закінчити заняття (навряд чи це триватиме більше п’яти
хвилин), а потім запропонуйте те, що потрібно. Так дитина звикатиме
доводити справу до кінця.
Якщо ваш малюк «не на жарт розійшовся», навряд чи в цей час є
сенс в імперативній формі вимагати від нього, щоб він спокійно йшов
або негайно заснув, а тим паче — виконував будь-які інструкції. У цю
мить йому це просто не під силу. Процеси збудження у дітей переважа-
Від одного року до трьох

322
Розділ 5. РОЗВИТОК ДИТИНИ ПЕРШИХ ТРЬОХ РОКІВ ЖИТТЯ
ють над процесами гальмування. Найприйнятніший спосіб протистояти
істерикам і примхам, якщо вони стають звичкою, — це їх ігнорування.
Будьте з малюком спокійні і ласкаві, але твердо наполягайте на своєму
і врешті-решт він зрозуміє, що істеричне качання по підлозі — не кра-
щий аргумент у суперечці. Але в цьому питанні слід бути послідовним.
Зовсім не обов’язково відправляти дитину в іншу кімнату, якщо ви
не впевнені в її безпеці. Займіться спокійно своїми справами, обгово-
ріть інші проблеми зі своїми близькими, а малюк нехай перебуває в
полі вашого зору. Якщо трохи згодом малюк готовий до діалогу, не на-
гадуйте йому з докорами про те, що було кілька хвилин тому. Іноді ди-
тині, щоб припинити істерику, треба трохи допомогти. Можливо, буде
достатньо просто пригорнути її до себе і заспокоїти або, не акцентуючи
уваги на заплаканому личку і недостойній поведінці, попросити вико-
нати будь-яку послугу.
Неможливо дати рекомендації на всі випадки: їх просто не існує.
У кожній сім’ї є свої способи «вгамування непокірливого», які ґрунту-
ються на попередньому досвіді спілкування з ним. Проте нерідко бать-
ки, незалежно від рівня інтелекту, достатку, побутових проблем, керу-
ються твердженнями, котрі, може, і не промовляють уголос:
1. Дитина — моя (наша) власність!
2. Дитина — об’єкт любові (або незадоволення)!
3. Думка батьків обговоренню не підлягає!
4. Те, що я можу дозволити собі стосовно дитини, дитина не має
права робити!
Постарайтесь	у	стосунках	з	дітьми
керуватися	принципами:
	 Дитина — повноправний член сім’ї (але не «центр всесвіту»!).
Не можна постійно показувати їй, що вона поки що — «ство-
ріння безправне». Неприпустимо також, щоб дитина відчува-
ла і свою винятковість.
	 Дитина має право на власну думку (навіть якщо вона ще не
говорить) — і з цим слід рахуватись.
	 Так само, як і дорослий, дитина має право на поганий настрій:
час від часу вона може бути роздратованою, незадоволеною,
плаксивою, до того ж це не завжди залежить від зовнішніх об-
ставин.
	 Дитина цілком заслуговує на те, щоб дорослі перед нею ви-
бачились у тому разі, якщо не праві. Якщо ви робитимете це
спокійно, не підлещуючись до неї і не обіцяючи за це «золоті

323
гори», якщо конфлікти та істерики у вашому домі не є нормою
поведінки, у неї не складеться враження, що вона завжди має
рацію, і не стане цим спекулювати.
Покарання: суворість — через любов
Чи слід дитину карати? Мабуть, більшість батьків, подумавши, да-
дуть ствердну відповідь. Інша річ, що саме вкладають вони у поняття
«покарання». Суворі інтонації в голосі, тимчасове позбавлення довір-
ливих стосунків, солодощів або будь-яких привілеїв, котрі отримують
«слухняні діти»? Покарання фізичного характеру ми навіть не розгляда-
ємо і сподіваємось, що, коли у когось із батьків ще збереглись патріар-
хальні уявлення про припустимість фізичних заходів виховання, їх тре-
ба негайно позбутись!
Звісно, важко уявити собі маму, котра ніколи в житті не підвищила
на дитину голос. Але яким буде здивування розгніваної мами, коли у
відповідь на ляпанець (звичайно — «по заслузі») її власна дитина почне
відповідати тим самим! Як? Ти вдарив маму? Наче вдарити дитину — не
становить жодної проблеми.
	 Караючи	 дітей	фізично,	 ви	 ризикуєте	 виростити	 озло­
блену	 на	 весь	 світ,	 а	 отже	 —	 невпевнену	 в	 собі	 людину,
яка,	 залежно	 від	 індивідуальних	 особливостей	 харак­
теру,	 не	 тільки	 пам’ятатиме	 все	 до	 дрібниць,	 а	 й	 буде
здатна	помститися,	в	тому	числі	й	вам!
Іноді те саме можна сказати і про покарання моральні.
Безумовно, якщо трирічна або старша дитина вчинила погано, за-
здалегідь усвідомлюючи, що це погано, образила когось із близьких, їй
слід дати зрозуміти, що вона не права. Проте при цьому не можна роби-
ти це принизливо для дитини, в якому б віці вона не була. Деякі мами і
тата дуже помиляються, вважаючи: якщо дитина мала, то з нею можна
«не церемонитись». Уявіть собі ситуацію, що дитина могла просто не за-
мислитись про наслідки або забути, що ви з нею вже неодноразово про
це говорили. Але навіть якщо малюк і зробив щось навмисне, не ставай-
те з ним на один рівень розвитку, відповідаючи тим самим, тобто на зло,
або домагаючись її приниження. Наберіться терпіння і будьте вище.
За висловлюванням психолога Т. М . Титаренко, покарання — це
майже завжди — вияв батьківської слабкості, непідготовленості до
Від одного року до трьох

324
Розділ 5. РОЗВИТОК ДИТИНИ ПЕРШИХ ТРЬОХ РОКІВ ЖИТТЯ
того, що відбувається, вимушена розрядка, від якої навряд чи можна
очікувати виховного ефекту. Покарання	 не	 можуть	 бути	 системою,
на	них	у	жодному	разі	не	можна	розраховувати.
У кожної дитини — свій характер!
	 У	перекладі	з	 грецької	слово	«характер»	 означає:	подря­
пина,	мітка,	тавро	або	риса,	особливість.
Говорячи про характер своєї дитини, батьки найчастіше мають на
увазі дещо дане їй від народження, що важко піддається зміні ззовні, і
часто плутають його з поняттям «темперамент». Мабуть, тому, що нам
завжди хочеться щось змінити в характері власної дитини відповідно
до наших уявлень і бажань. Часто ми вимовляємо це слово, заздалегідь
маючи на увазі деякі не зовсім зручні для нас її якості або ті, від яких, на
наш погляд, дитина потерпає. То ще ж це таке — характер?
Характер — це сукупність психічних особливостей людини, котрі
проявляються в її діях, вчинках, поведінці, відбиваються на успішності
існування в суспільстві.
Характер вк лючає в себе і темперамент, і набутий життєвий досвід
(навіть якщо він ще зовсім невеликий), і рівень інтелекту, і особливості
виявлення емоцій, і ще багато чого іншого, що ми маємо на увазі, харак-
теризуючи ту чи іншу людину. З часом під впливом різних обставин ха-
рактер людини може мінятись.
Під темпераментом розуміють індивідуальні властивості психі-
ки людини, притаманні кожному з нас від народження. Властивості тем-
пераменту накладають відбиток і на характер дитини, і на прояв її вро-
джених здібностей, і на особливості поведінки в різних ситуаціях. Це
фундамент, на якому будується її характер. Від темпераменту залежить,
наприк лад, швидкість сприйняття нової інформації, жвавість розуму,
тривалість концентрації уваги, здатність не відвертатися від основно-
го виду діяльності, швидкість запам’ятовування, уміння швидко вклю-
читися в новий вид роботи і т. ін. Але темперамент не може зумовлю-
вати такі якості, як відвертість або брехливість людини, моральність
або аморальність її вчинків, інтерес до якогось певного виду діяльнос-
ті. Дитина із сильною врівноваженою нервовою системою може вирос-
ти і людиною, що наполегливо домагається поставленої мети, і дотеп-
ним ледарем.

325
Водночас флегматична дитина має майже однакові шанси вирости
як пасивною, безініціативною, лінивою, так і діяльною, старанною, на-
полегливою. Усе залежатиме від того, які норми поведінки вона засво-
їть з раннього дитинства і як батькам удасться зіставити їх з особливос-
тями темпераменту.
Типи	 темпераменту описані ще в V столітті до нашої ери і ще й
досі мають право на існування. Напевно, вони відомі й вам. Це:
сангвінік — енергійний, рухливий (сангвос — кров);
флегматик — малорухливий (флегма — слиз);
холерик — легко збудливий (холе — жовч);
меланхолік — відлюдкуватий, нетовариський (мелана холе — чор-
на жовч).
Великий фізіолог І. П. Павлов прирівнював темперамент до типу ви-
щої нервової діяльності. На цій підставі він виділив чотири	 типи	 ви­
щої	нервової	діяльності.
I	тип	—	сильний,	врівноважений,	рухливий	(сангвінік).
Така дитина більшість часу — активна, рухлива, привітна, її мова за-
звичай голосна, швидка, емоційна, супроводжується мімікою і жеста-
ми. Такі діти, як правило, не схильні до тривалого вередування, швидко
засвоюють нову інформацію, менше втомлюються порівняно з іншими
дітьми. Батькам з ними простіше, вони в більшості випадків передбачу-
вані, легше піддаються виховним діям, але водночас, якщо виховання
засновуватиметься на зовнішній опіці, вони можуть вирости безініціа-
тивними.
II	тип	—	сильний,	врівноважений,	інертний	(флегматик).
Діти, що належать до такого типу вищої нервової діяльності, від-
значаються не тільки спокоєм, а й повільністю; вони досить витривалі і
терплячі, навіть коли відчувають біль; розмовляють неквапно, плавно,
розсудливо, стримуючи емоції. Навіть у ранньому віці вони здатні дов-
го самостійно гратись. Якщо у мами темперамент холерика, то, підрос-
таючи, така дитина може дратувати її своєю повільністю.
III	тип	—	сильний,	неврівноважений	(холерик),
з	переважанням	процесів	збудження.
Діти-холерики зазвичай неспокійні, дратівливі, нетерплячі в усіх
своїх проявах, їм не подобаються тихі заняття, вони часто конфлікту-
ють з іншими дітьми; із раннього віку претендують на першість під час
ігор з іншими дітьми і неадекватно реагують, якщо їм це не вдається.
Від одного року до трьох

326
Розділ 5. РОЗВИТОК ДИТИНИ ПЕРШИХ ТРЬОХ РОКІВ ЖИТТЯ
Вони важче піддаються вихованню і часто виводять батьків зі стану рів-
новаги. Якщо дитина-холерик увечері надто активно гралася або пере-
нервувалася через конфлікт, що виник, то їй довго не вдається заснути,
а сон може бути неспокійним і переривчастим.
IV	тип	—	слабкий	(анергетичний)	(меланхолік).
Такі діти найчастіше нерішучі, боязкі, відлюдкуваті, швидше втом-
люються. Вони важко пристосовуються до нової обстановки. У звично-
му оточенні знайомих людей вони почуваються доволі впевнено, легко
справляючись із завданням і проявляючи інтерес до всього нового. Під
час ігор з однолітками майже ніколи не намагаються правувати і стара-
ються уникати конфліктних ситуацій. Цим дітям необхідно допомагати
налагоджувати контакти з іншими дітьми.
Не переймайтеся і не дратуйтесь, що ваша дитина в незнайомій
обстановці ні на крок від вас не відходить, тоді як малюк ваших друзів
легко й вільно до неї адаптується. Не поспішайте докоряти малюкові.
Допоможіть йому подолати страх і набути впевненості. Щоб не настало
перевтомлення, малюк зі слабкою нервовою системою потребує чітко-
го режиму дня.
Як	проявляється	темперамент	в	житті	дитини	чи	дорослого?
Особливості темпераменту деякою мірою виявляються практич-
но одразу після народження. Один малюк швидко, захлинаючись, ссе
мамину грудь, наче старається встигнути, швидко втомлюється; другий
ссе ліниво, спроквола, роблячи перепочинок; третій — по-діловому бе-
реться за справу, активно ссе і, наситившись, впадає в благодушний на-
стрій.
На заборону батьків навіть найменші дітки реагують по-різному:
один малюк неймовірно розгніваний і намагається проявити будь-які
агресивні дії, другий — довго і ображено плаче; третьому буде просто
весело і замість протесту він сміятиметься і пустуватиме.
Спочатку дії малюка стихійні, невпорядковані і проявляються за-
лежно від темпераменту. Поступово батьки і ті, хто так чи інакше бере
участь у вихованні дитини, виробляють уміння стримувати свої пори-
вання, в разі необхідності відмовлятися від миттєвих бажань або, на-
впаки, виявляти ініціативу. Дуже важливо, щоб у дитини ск ладалось
враження, що вона сама набуває досвіду і керує своїми діями. При ба-
жанні і певній винахідливості це легко можна зробити.
Навіть в одній сім’ї під час виховання дітей батькам доводиться сти-
катися з різними проблемами. У будь-якому разі характер дитини — це

327
результат	успадкованих	від	батьків	властивостей	темперамен­
ту, особливостей психіки малюка, стосунків у сім’ї і ще безлічі складо-
вих, які так або інакше впливають на його розвиток, формування стосун-
ків із близькими і сторонніми людьми, на його реакцію на різноманітні
несприятливі ситуації.
У більшості випадків вроджені особливості психіки дитини підда-
ються корекції; усе залежить від того, наскільки їх враховувати у ваших
стосунках з дитиною: зовнішній вплив має велике значення на форму-
вання характеру. Вдивляйтеся в свою дитину, ставтесь із повагою до її
смаків і нахилів. Якщо безоглядно перекроюватимете індивідуальність
дитини відповідно до своїх уявлень, ви можете не тільки не домогтися
бажаного результату, а й деякою мірою загальмувати її розвиток.
	 Правильне	 уявлення	 дорослих	 про	 особливості	 харак­
теру	своєї	дитини,	 вроджені	або	 зумовлені	віком,	 віра	 в
своїх	дітей,	уміння	допомогти,	грамотно	розпорядити­
ся	тим,	що	закладено	Природою,	обов’язково	дасть	свої
плоди.
Вашій дитині 3 роки
Чого вона досягла до цього віку?
	 Знає основні кольори, правильно називає один-два кольо-
ри.
	 Розрізняє день і ніч, називає їх.
	 Розуміє значення слів «учора», «літо», «день», «вечір».
	 Розуміє прості речення — інструкції з прийменниками, на-
приклад: «Пок лади кубик під стіл».
	 Використовує мову, щоб передати свої враження, спостере-
ження, думки, ставлення.
	 Часто розмовляє сама з собою.
	 Знає прізвище, свою стать, вулицю, на якій живе, декілька ди-
тячих віршиків.
	 Може розповісти про які-небудь події, щось комусь передати
словами.
	 Говорить речення, що складаються з 3—4 слів.
	 Має словниковий запас, що складається з 1500 слів.
	 Правильно вимовляє звуки [м], [н], [п], [ф], [в], [т], [к], [г], [х].
	 Може намалювати коло і вертикальну лінію.
Від одного року до трьох

Розділ 5. РОЗВИТОК ДИТИНИ ПЕРШИХ ТРЬОХ РОКІВ ЖИТТЯ
	 Може співати пісень.
	 Виражає за допомогою слів втому, незадоволення.
	 Може втримувати увагу упродовж 8—9 хвилин.
	 Часто ставить запитання, використовуючи слово «що».

331
ЄДИНИЙ ШЛЯХ НАВЧАННЯ, ДОСТУПНИЙ НЕМОВЛЯТІ
Піклування про дитину не може обмежуватися лише годуванням
та гігієнічним доглядом, навіть якщо ви робите це бездоганно та з лю-
бов’ю. Ваш батьківський обов’язок — подбати про фізичний та інтелек-
туальний розвиток свого маляти. Але ж що для цього зробити? З чого
починати і як саме навчати дитину перших років життя всього, що їй
знадобиться, аби перейти на наступний щабель становлення особис-
тості?
Протягом першого року життя малюк здійснює фантастичний ри-
вок уперед: оволодіває навичками спілкування, навчається розрізняти
голоси та копіювати почуті звуки, наслідувати міміку та рухи дорослих,
й саме від вас залежить і своєчасність їх формування, і якість спілкуван-
ня, і повнота та розмаїття емоцій. За цей порівняно короткий термін ви
маєте створити передумови для розвитку асоціативного мислення ди-
тини, запам’ятовування слів і мовних зворотів, набуття багатьох інших
умінь, які в міру зростання дитини та збільшення її розумових і фізич-
них можливостей неодмінно поступово ускладнюються.
Єдиний шлях навчання, доступний у молодшому дитячому віці, —
це гра. З погляду виховання й розвитку, гра як для зовсім маленьких
дітей, так і для дещо старших за віком являє собою життєво важливу
діяльність: граючи, діти не тільки дістають задоволення, а й вчаться,
набувають життєвого досвіду. Гра — завжди процес пізнання, навчан-
ня і закріплення того, чого дитина вже навчилась. У процесі гри малюк
дізнається про навколишній світ, досліджує його, завдяки чому ство-
рюється підґрунтя для подальшого навчання. Але дитину треба вчи-
ти грати. Свідомо граючи з малюком, ви робите надзвичайно важливу
справу — навчаєте його. Іграшки, які він отримує, будуть для нього та-
ким само цінним навчальним матеріалом, як згодом шкільні підручники.
Зір, слух, чуття дотику, смак — усе це засоби, за допомогою яких дитина
насамперед пізнає світ і вчиться розуміти його. Проте постарайтеся й
ви діставати задоволення від спілкування з малюком під час ігри!
Дуже важливий аспект ігри — виховання в дитині вольових якос-
тей: наполегливості, сталості уваги, прагнення будь-що досягти резуль-
тату. Разом із тим під час гри слід пильно стежити за емоційним станом
і настроєм малюка. Гра	має	обов’язково	давати	йому	втіху! Тому не-
гайно припиняйте заняття, помітивши перші ознаки втоми чи незадо-
волення дитини.
Вибираючи гру, обов’язково зважайте на настрій дитини. Якщо ма-
люк у доброму гуморі, йому подобаються шумні, веселі ігри. Коли ж він

332
Розділ 6. РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ
утомився чи нездужає, такі ігри можуть лише налякати його, спричини-
ти плач та порушення сну. Коли ж малюк утомився, зголоднів або ось-
ось заплаче, йому не потрібна жодна гра: він хоче спати, чи їсти, чи по-
чути від вас утішливі слова. Ви краще за всіх знаєте свою дитину, тому
стежте за її реакцією на гру. Лише в тому разі, якщо вам удасться ство-
рити такі умови для гри, що якнайкраще відповідатимуть можливостям
малюка, навчання буде успішним.
Граючи з дитиною, враховуйте швидкість її реакції, яка, до речі, на-
багато повільніша за вашу. Якщо ви простягнули дитині іграшку, щоб
вона взяла її, і, не дочекавшись цього, самі вклали її в ручку, — ви при-
пустилися помилки: не дали дитині проявити себе, свої можливості.
Зачекайте, дайте немовляті самому ухопитися за іграшку. Якщо ви по-
сміхнулися дитині, яка лежить у ліжечку, і одразу відвернулись, ви зно-
ву-таки не дали їй змоги взяти участь у грі.
Часом малюкові хочеться, щоб його попестили, він задоволений
тим, що його цілують, голублять, лагідно розмовляють із ним. Але той
самий малюк сприйме вашу спробу приголубити його як зазіхання на
його свободу, коли він розпалився грою й не може одразу вгамува-
тись. Завжди треба брати до уваги вдачу дитини, її бажання й схиль-
ності. Кожному малюкові потрібна певна інтенсивність вражень від гри.
Одна шестимісячна дитина повискуватиме від задоволення, якщо її під-
кидатимуть на руках, тоді як інша — злякається. Якомога частіше лагід-
но звертайтесь до неї, знову й знову пояснюйте, супроводжуючи свої
слова діями, що і як треба робити, обов’язково хваліть за кожну вдалу
спробу.
Ритмічні немудрящі віршики та пісеньки у вашому виконанні, ніжна
матусина колискова прискорять процес оволодіння мовленням, закла-
дуть основи для розвитку музичного слуху. І, може, колись ці «дитячі»
ігри відгукнуться сплеском таланту, зоряною долею вашого улюбленця...

333
ДО ОДНОГО РОКУ
РОЗВИТОК ЗОРУ ДИТИНИ
1. Ігри на наслідування (дитина вчиться керувати своєю мімікою)
«Дивимось просто у вічі» (один — два місяці)
Це одна з перших ігор, у які можна пограти з немовлям. У цьому віці
дітей більше за все цікавлять обличчя батьків. Дивитися на малюка за-
вжди цікаво. Він буде у відповідь просто в очі дивитися на вас. Візьміть
малюка на руки і потримайте якийсь час у вертикальному положен-
ні. Зачекайте, доки він зосередиться, переконайтеся в тому, що цілком
заволоділи його увагою, і починайте гру: змініть вираз свого обличчя,
широко розплющте, а потім заплющте очі, відкрийте і закрийте рот, по-
сміхніться, наморщте ніс, підморгніть, надуйте щоки. Простежте за ре-
акцією дитини. Спочатку її погляд буде просто ковзати по вашому об-
личчю, не затримуючись надовго. Але завдяки цим вправам незабаром
малюк навчиться зосереджувати погляд на нерухомому чи рухомому
об’єкті. Його зацікавленість може виражатися в тому, що він починає
рухати ручками й ніжками або широко розплющує очі.
«Подивись на мене» (один — три місяці)
Ми вже згадували про те, що маленькі діти дуже полюбляють ди-
витися на обличчя. Візьміть дитину на руки і тримайте так, щоб від-
стань між її очима та вашими не перебільшувала 20—30 сантиметрів.
Спробуйте змінювати вираз обличчя та видавати різноманітні звуки —
це сприятиме розвиткові у вашої дитини зору й слуху. Повільно роз-
кривайте рота, аби дитина встигла придивитися до ваших дій. Потім так
само повільно закрийте рот. Повторіть це кілька разів. Незабаром ма-
люк повторюватиме за вами ці рухи. Наступного разу можете дещо змі-
нити гру. Ось кілька різних ігор, у які можна грати з дитиною:
	 робіть рухи ротом;
	 видавайте губами різні звуки;
	 кашляйте або позіхайте, чхайте;
	 співайте пісень;
	 моргайте очима.
Повторити все це по 5—6 разів.
ДО ОДНОГО РОКУ. Розвиток зору дитини

334
Розділ 6. РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ
«Давайте гримасувати й пустувати» (від дев’яти місяців до року)
Сідайте навпроти дитини. Гримасуйте та пустуйте як заманеться й
заохочуйте дитину до повторення ваших дій. Ось що можна робити:
	 повертати голову в різні боки;
	 надувати щоки, випускати з рота повітря;
	 видавати кумедні звуки;
	 ставати накарачки й нявкати, як кошеня;
	 лягати горілиць, крутити ногами «велосипед»;
	 наслідувати крики тварин: гавкати, цвірінькати, мукати, куку-
рікати тощо;
	 робити кумедні міни.
Потім підійдіть з дитиною до дзеркала і повторіть усе це перед
нею. Потрібно, щоб дитина побачила вас і себе, свої рухи й гримаси у
дзеркалі. Так вона навчиться виражати різні емоції та управляти своєю
мімікою.
2. Ігри із дзеркалом
«Подивись у дзеркало» (три — шість місяців)
Якщо ваша дитина капризує і вам не вдається її заспокоїти, спро-
буйте пограти з нею у гру «Подивись у дзеркало». Посадіть малюка
перед дзеркалом і зверніть його увагу на відображення у дзеркалі.
Побачивши себе в ньому, діти зазвичай швидко заспокоюються.
«Привіт, малюче!» (три — шість місяців)
Візьміть дитину на руки, підійдіть до дзеркала. Спитайте: «Хто цей
хлопчик (дівчинка)?» Помахайте ручкою дитини і скажіть: «Привіт, (ім’я
дитини)». Спитайте: «Де у малюка ніжки?» Подригайте ніжками дитини
і скажіть: «Привіт, маленькі ніжки!» Вказуйте на різні частини тіла дити-
ни і продовжуйте запитувати. Плескайте у долоні, торкайтеся носика,
вушок, шийки, щочок дитини. Ця гра розвиває не тільки зорове сприй-
няття, а й мовлення малюка.
Повторити всі рухи 4—5 разів.
«Чарівне дзеркало» (шість — дев’ять місяців)
Дивитись на себе у дзеркалі полюбляють і дорослі, і діти. Це захоплю-
ючий і цікавий процес. Сядьте перед великим дзеркалом, посадовивши
малюка собі на коліна. Ось кілька ігор, у які можна пограти з дитиною:
	 хитайте головою;
	 розгойдуйтеся вперед — назад;

335
	 гримасуйте, видаючи смішні звуки;
	 хмуртеся, посміхайтесь;
	 робіть рухи руками, ногами, головою;
	 морщте носа;
	 надувайте, втягуйте щоки.
Повторити кожну гру по 4—5 разів.
3. Ігри у схованки
«Схованки з долоньками» (шість — дев’ять місяців)
Одна з найулюбленіших ігор дітей: обличчя затуляють долонями, а
потім відкривають. Сядьте навпроти дитини, затуліть обличчя долоня-
ми і швидко відкрийте його з вигуком «ку-ку!» Ця гра допоможе дитині
зробити перші кроки у спілкуванні з вами. Очікуючи, коли ваше облич-
чя з’явиться з-під долоней, і зустрічаючи його появу захопленими вигу-
ками, малюк по суті вступає в перший діалог з вами. Цей варіант схова-
нок дає відчути дитині вашу близькість, хоча вона й не бачить вашого
обличчя. Можна урізноманітнювати гру, виглядаючи з-під руки, відвер-
таючи голову або рухаючись по кімнаті.
Ще один варіант: покласти долоньки малюка на його личко, а потім
прибрати їх. Повторити 4—5 разів.
«Але-гоп!» (шість — дев’ять місяців)
Посадіть малюка перед собою. Візьміть хустинку і прикрийте нею
своє обличчя. Потім зі словами «Але-гоп!» заберіть хустинку й покажіть-
ся дитині. Повторіть це кілька разів, не забуваючи промовляти «Але-
гоп!» Потім прикрийте хустинкою личко малюка і зніміть її з тими ж са-
мими словами. Повторіть це кілька разів. Накрийте личко дитини ще
раз і простежте, чи намагатиметься вона сама скинути хустинку.
«Ба-бах!» (шість — дев’ять місяців)
Посадіть дитину обличчям до себе. Тримайте між собою й дити-
ною на рівні свого обличчя велику хустинку. Уголос рахуйте до трьох.
Кажучи «три!», приберіть хустинку і видайте якийсь смішний звук, на-
приклад «ба-бах!» Можна урізноманітнювати гру, виглядаючи з-під хус-
тинки зверху і знизу, з правого й лівого боку. Звуки також можуть бути
різні: «ку-ку», «агу», «гав-гав», «му-му», «ля-ля» та ін. Під час цієї гри дити-
на розвиває і зір, і мовлення.
Повторити 4—5 разів.
ДО ОДНОГО РОКУ. Розвиток зору дитини

336
Розділ 6. РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ
«Тук-тук, це я!» (шість — дев’ять місяців)
Сховайтеся за яким-небудь предметом: завісою, шафою чи двери-
ма. Нехай дитина бачить тільки невелику частину вашого тіла чи край
одягу. Розкажіть своєму малюкові такого віршика:
Тук­тук­тук!
Шукай, де я,
Люба крихітко моя!
Мама тут, моє маля,
Подивися — ось і я!
Промовляючи останній рядок, покажіться дитині, якщо вона вас
досі не знайшла.
Повторіть ще 3—4 рази, потім сховайтеся за іншим предметом.
«Ку-ку, ку-ку!» (шість — дев’ять місяців)
Малюкам ніколи не набридає грати в «ку-ку». Діти полюбляють гра-
тися з плюшевими ведмедиками. Візьміть яскравого ведмедика, пока-
жіть дитині. Переконайтесь, що вона звернула на іграшку увагу. Потім
сховайте так, щоб дитина її не бачила (можна за спину). Спитайте: «Де
ведмедик?» Можна розказати віршика:
Ой, ку­ку, ку­ку, ку­ку,
Ось ведмедик на суку.
Страшно злізти — що робить?
«Ой, рятуйте!» — він кричить.
Покажіть ведмедика і скажіть: «ку-ку!» Повторіть гру кілька разів,
доки дитина не почне свідомо очікувати появи іграшки з-за вашої спи-
ни. Можливі варіанти гри: сховати ведмедика в кишеню, під хустинку,
під подушку тощо. Замість ведмедика можна брати інші іграшки: м’ячик,
ляльку, кубики, стрічки, паперові ялинкові прикраси. Долучаючись до
цієї гри, дитина опановуватиме рухові й мовні навички.
4. Ігри на тренування зору
«Спостерігач» (один — три місяці)
Підвісьте над ліжечком немовляти, на відстані 20—25 сантиметрів
від його очей, кілька предметів так, щоб дитина могла їх роздивлятись,
як тільки захоче. Дослідження вчених показали, що діти віддають пе-
ревагу яскравим предметам із чіткими обрисами. Тому бажано, щоб ці
предмети були контрастно пофарбовані, із вираженим геометричним
малюнком. Можна використати іграшки з чорно-білим візерунком або
чорно-білі фотокартки. Спочатку малюк просто дивитиметься на них,

337
вивчатиме колір. Потім почне торкатися їх ручками та ніжками, спосте-
рігаючи, як вони рухаються. Добре, якщо ці предмети видаватимуть ще
й звук — тоді водночас із зоровим сприйняттям розвиватиметься слух
дитини.
«Подивися — роздивися» (один — два місяці)
Ви можете розширити світ немовляти, показуючи йому через кожні
кілька днів різні речі хатнього вжитку. При цьому слід віддавати пере-
вагу предметам, які мають чітку форму, яскравий колір, можуть вида-
вати звук. Тримайте їх на відстані 30 сантиметрів від личка дитини, не
кваптеся прибирати, дайте змогу малюкові добре їх розгледіти.
«Повтори рух оченятами» (один — три місяці)
Ця гра — одна з обов’язкових і дуже важливих для тренування зору
немовлят. Для неї підходить предмет чи іграшка будь-якого виразно-
го кольору. Можна взяти, наприклад, яскравого пухнастого ведмеди-
ка. Потримайте деякий час іграшку перед обличчям дитини на відста-
ні 25—30 сантиметрів. Переконавшись у тому, що малюк дивиться на
ведмедика, почніть повільно пересувати іграшку з одного боку в інший.
Водночас можна розповідати про ведмедика, періодично припиняючи
рухи. Стежте за тим, щоб дитина весь час супроводжувала іграшку очи-
ма. Малюк має повторювати всі рухи ведмедика: переводити погляд
праворуч, ліворуч, зупиняти на іграшці погляд. Пересувайте предмети
горизонтально, вертикально, то віддаляючи їх від очей малюка, то на-
ближаючи до них. Грайте в цю гру якомога частіше, дібравши для неї
кілька яскравих іграшок.
«Чарівне світло» (три — шість місяців)
Візьміть дитину на руки і запаліть свічку або увімкніть ліхтарик.
Повільно водіть ними з боку в бік, роблячи різні рухи, то запалюючи, то
гасячи джерело світла. Можна вмикати й вимикати настільну лампу.
Повторити 4—5 разів.
«Спостерігаймо разом» (після шести місяців)
Гуляючи з дитиною, ви, мабуть, помітили, що її багато що цікавить.
Увагу малюка привертають дерева й квіти, які плавно розгойдує літній
вітерець, людські постаті на вулиці, рух хмар на небі. Виберіть зручне
місце для спостереження. Можна дивитись у вікно, а можна влаштува-
тися десь у парку чи у дворі. Умова одна: якомога більше об’єктів для
спостереження. Добре стежити за тваринами, метеликами, птахами, за
ДО ОДНОГО РОКУ. Розвиток зору дитини

338
Розділ 6. РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ
машинами. Малюкові конче потрібні свіжі враження, нова інформація.
Тому обов’язково знаходьте час для того, щоб спостерігати за всім, що
відбувається навколо, разом зі своєю дитиною.
РОЗВИТОК СЛУХ У ДИТИНИ
1. Ігри, що сприяють виявленню джерела звуку
«Покличте свою крихітку» (один — три місяці)
Навіть новонароджені пізнають голоси батьків. Якщо ви під час ва-
гітності розмовлятимете зі своєю дитиною, наспівуватиме їй пісень, то,
народившись, вона навчиться пізнавати ваш голос. В один-два місяці
немовля вже повертає голівку в напрямку звуку. Коли малюк лежить
у ліжечку, підійдіть до нього, пок личте на ім’я. Продовжуйте називати
його ім’я, доки він не почне повертати на звук голову або очі. Потім обі-
йдіть ліжечко з іншого боку і знову покличте дитину.
Повторити 3—4 рази.
«Ідемо за звуками» (від двох місяців)
Джерелом звуку можете стати й ви самі. Покличте малюка, стаючи
з лівого й правого боку від нього, обійдіть навколо ліжечка, ставши на-
вшпиньки, а потім присівши. Пройдіться по кімнаті, розмовляючи з ди-
тиною або тихенько щось наспівуючи. Ваша мета — добитися, щоб вона
зрозуміла, звідки долинає ваш голос. Вчиніть так само, використовуючи
інші джерела звуку — шелест паперу, целофану, дзенькіт дзвоника. Ці
ігри стимулюють зосередженість, а згодом і стеження за звуком.
Гра із брязкальцем (один — три місяці)
Зазвичай найпершою іграшкою немовляти стає брязкальце.
Оскільки новонароджені виділяють серед усіх кольорів жовтий, ба-
жано, щоб брязкальце було жовтим і не надто гучним, аби його звук
не налякав дитину. Піднесіть брязкальце ближче до дитини і тихенько
його потрясіть. Переконавшись, що малюк звернув увагу на іграшку,
повільно пересувайте її вбік, побрязкайте нею то ліворуч, то праворуч
від дитини. Пересувайте брязкальце в різних напрямках. Невдовзі ви
помітите, що немовля стежить очима за переміщенням іграшки й до-
слухається до звуку. Під час цієї гри водночас розвиваються і слух, і зір
дитини.

339
Саморобні брязкальця (шість — дев’ять місяців)
Візьміть ск ляну банку, покладіть у неї яскраві камінці, ґудзики, на-
мистини. Потрясіть нею перед малюком, потім трясіть, пересуваючи
банку з боку в бік, угору, вниз, ліворуч, праворуч. Стежте за реакцією
дитини, за тим, як вона повертатиме голівку на звуки, що видає бан-
ка. Під час цієї гри дитина розвиватиме слух і зір, роздивляючись різ-
нобарвні намистини та ґудзики. Можна так само вчинити, узявши за-
мість скляної металеву банку. Шум, який вона видаватиме, буде дещо
іншим.
Гра із сірниковою коробкою (від шести місяців)
Візьміть сірникову коробку і потрясіть нею перед обличчям дитини,
потім ліворуч від неї. Зачекайте, поки вона поверне голівку до джерела
звуку. Тоді потрясіть коробкою праворуч і знову дочекайтесь, коли ма-
люк поверне голівку. А тоді спробуйте, безперервно струшуючи короб-
ку, переміщати її перед дитиною в різні боки, аби малюк мав змогу про-
стежити очима за рухом коробки.
Повторити по 3—4 рази в кожний бік.
«Цок-цок» (дев’ять місяців — рік)
Візьміть будь-який годинник, що видає чітке цокання. Покажіть
його дитині, потім піднесіть по черзі до одного й другого її вушка.
Пок ладіть годинника під хустинку і спитайте в дитини: «Де в нас го-
динничок? Де цок-цок?» Хай маля спробує знайти годинник, дослу-
хаючись до цокання. Якщо з першого разу це йому не вдасться, до-
поможіть. Повторіть гру кілька разів, доки дитина не зрозуміє, що їй
потрібно робити.
2. Ігри на тренування слуху
«Дослухаємось до звуків» (шість — дев’ять місяців)
Оточіть дитину різними звуками — що більше їх буде, то краще. Ви
самі можете видавати різноманітні звуки:
	 імітуйте чхання, кашель, позіхання;
	 насвистуйте, пищіть;
	 наспівуйте пісень;
	 наслідуйте голоси тварин: нявкайте, гавкайте, мукайте, куку-
рікайте, дзижчіть.
Повторіть кожний звук 4—5 разів.
ДО ОДНОГО РОКУ. Розвиток слуху дитини

340
Розділ 6. РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ
«Слухаємо радіо, телевізор» (від шести місяців)
Посадіть маля неподалік від радіо чи телевізора, аби звідти було
добре чути голоси. Це познайомить дитину з різними голосами й спри-
ятиме розвиткові її мовлення. Якомога частіше перемикайте канали та
програми. Незабаром малюк намагатиметься відреагувати на почуте,
«відповісти» джерелу звуку. Він «гукне» і замовкне, немов дослухаючись
до виданого ним самим звуку. Потім знову «гукне» і знову помовчить.
Звуки, які видає дитина в такому ранньому віці, в жодному разі не мож-
на назвати мовленням у тому значенні, що вона хоче висловити певну
думку чи бажання. Але ці звуки виконують функцію мовлення, оскільки
малюк намагається за їх допомогою налагодити контакт з оточенням.
«Постукаємо!» (вісім місяців — рік)
Малятам подобається стукати різними предметами по якійсь по-
верхні. Знайдіть іграшковий барабан або схожий на нього предмет
(пластмасове відерце, картонна коробка, каструля). Дайте дитині в руки
дерев’яну ложку і покажіть, як треба стукати. Можна сісти на килим ра-
зом із нею навпроти одне одного, узяти по ложці і весело калатати удвох
ложками по підлозі. Наспівуйте при цьому якоїсь ритмічної пісеньки.
РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ ДИТИНИ
1. Ігри, що сприяють розвиткові мовлення
«Повторюємо дитячий лепет» (три — шість місяців)
Діти видають багато різних звуків. Голосні звуки — перші, що ви-
мовляє малюк. Визначте найчастіше повторювані звуки і спробуйте їх
відтворити. Що більше ви повторюєте за дитиною її звуки, то частіше
вона буде знову й знову їх вимовляти. У такий спосіб ви пришвидшите
початок процесу говоріння. Згодом ці сполучення звуків перетворять-
ся на слова. Ви можете включати звуки, що видає дитина, у речення й
повторювати їх по кілька разів. Наприклад: «Собачка каже «гав-гав»»,
«Корівка каже «му-му»».
«Ведемо бесіду» (три — шість місяців)
Прагнучи пришвидшити мовлення дитини, треба якомога більше з
нею розмовляти. Малюк вимовляє безліч звуків, на які слід відповідати
короткими реченнями або словосполученнями. При цьому нахиляйте-
ся ближче до дитини, дивіться ласкаво їй у вічі, посміхайтесь. Таким чи-

341
ном ви заохочуєте її лепетати ще й ще. Коли ви промовите свої слова,
дочекайтесь відповідної реакції малюка. Якщо він відповість лепетом,
дивіться йому просто у вічі, посміхайтесь, погладьте по голівці, дайте
зрозуміти, що дуже уважно його слухаєте. Так «бесідувати» з дитиною
треба якомога частіше. Це сприятиме формуванню в неї мовних нави-
чок. Ви можете притулити пальчик дитини до своїх губ, коли повторю-
єте її лепет, аби вона відчула, як ворушаться ваші губи. Потім притуліть
свої пальці до її губ.
Розмови з малюком (від шести місяців до року)
Діти, з якими багато розмовляють, можуть навчитися вільно гово-
рити вже до трьох років. Малята дуже полюбляють повторювати зву-
ки та слова, що вимовляють дорослі. Доберіть кілька простих слів і ви-
мовляйте їх кожне окремо. Це можуть бути слова: «дай», «на», «мама»,
«тато», «бух», «киця». Щоразу, коли дитина повторює слово чи звук, схо-
жі на ті, що ви назвали, обіймайте її, цілуйте, хваліть. Усіляко показуйте
їй, що дуже нею задоволені, заохочуючи таким чином до багаторазово-
го повторення. Грайте в цю гру якомога частіше.
«Пограємо голосом» (від шести місяців до року)
Доведено, що високий голос звучить дуже привабливо для малю-
ків. Якомога частіше змінюйте голос: говоріть високим голосом, низь-
ким, гучно, тихо, пошепки, по складах, співуче. Це допоможе дитині
швидше навчитися копіювати інтонацію, що сприятиме швидкому роз-
виткові її мовлення та надасть йому емоційного забарвлення.
Гра в асоціації (від дев’яти місяців до року)
Аби краще закріпити у свідомості дитини різні слова, дуже корис-
но, називаючи предмет, водночас його показувати. Якщо можна, дайте
предмет малюкові, хай він його помацає, пограється з ним. Покажіть
дитині іграшкового зайця. А потім повторіть назву іграшки в різних ва-
ріантах: «Це зайчатко», «Ось пухнасте зайчатко», «Це біленьке зайчат-
ко», «Це маленьке зайчатко», «Візьми зайчатко», «Дай мені зайчатко»,
«Де зайчатко?», «Ось зайчатко». Слово «зайчатко» повторюватиметь-
ся багато разів і поступово почне асоціюватися з конкретним предме-
том-іграшкою. Що частіше ви демонструватимете предмет, водночас
називаючи його, то міцнішим буде асоціативний зв’язок. Вимовляйте
знайомі дитині словосполучення у незмінній послідовності, частіше за-
стосовуйте ті самі формулювання.
ДО ОДНОГО РОКУ. Розвиток мовлення дитини

342
Розділ 6. РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ
«Роби, як я!» (від дев’яти місяців до року)
Дитина розуміє звернення й прохання до неї ще до того, як сама
починає говорити. Поступово вона встановлює зв’язок між почутими
словами та власними рухами й відповідає на них адекватними діями.
Спочатку малюкові слід показати ці дії. Якщо ви хочете спонукати ди-
тину до якихось дій, візьміть її ручки і покажіть ними потрібний рух.
При цьому треба обов’язково супроводжувати свої дії словами. Коли
ви прохаєте дитину: «Помахай ручкой», спочатку покажіть їй, як це ро-
бити. Якомога частіше спонукайте малюка до дії, кажучи йому: «Зроби
так», «Іди сюди», «Послухай».
«Яка чудова днина!» (від дев’яти місяців до року)
Що більше слів чує ваш малюк, то кращі створюються передумови
для розвитку його мовлення. Опишіть дитині весь свій день з ранку до ве-
чора: що з вами трапилось, що ви робили, що вам наснилось. Розкажіть,
як ви вмивались, причісувались, що вдягли, яка на вулиці погода, що ви
їли на сніданок тощо. Можна розповісти про своїх хатніх тварин, про те,
як ви їх вигулювали; про сусідів, яких ви зустріли на вулиці. Такі постійні
бесіди полегшують запам’ятовування дитиною слів та мовних зворотів.
«Раз слівце, два слівце, вийде пісенька» (від дев’яти місяців до року)
Кожного дня співайте дитині різних пісень: швидких, повільних за тем-
пом, сумних, веселих, дитячих, дорослих. Якщо в тексті пісні зустрічаєть-
ся слово, яке має бути знайомим малюкові, виділіть його голосом. Можна
скористатися будь-якою мелодією і проспівати про те, що ви робили, про
події дня. Це сприятиме подальшому розвиткові й навчанню дитини.
Цікаве читання (від дев’яти місяців до року)
Читання вголос — одне з найцікавіших занять, які ви можете запро-
понувати дитині. Вибирайте книжки на цупкому папері, яскраві, із про-
стими реченнями, великим шрифтом. Малятам подобається самим три-
мати книжку в руках, торкатися її, перегортати сторінки, кидати книжку.
Дітей цікавлять малюнки — вони мають бути яскравими, досить вели-
кими. Зупиняйтесь по черзі на кожному малюнку, пояснюйте, що нама-
льовано, що роблять зображені персонажі. Весь час повертайтеся до
вже розглянутих сторінок. Що частіше ви це робите, що більше зверта-
єте увагу малюка на той самий малюнок, то краще він запам’ятовує нові
слова, назви предметів, тварин. Адже повторення — важлива складова
розвитку мовлення дитини та навчання її читання.

343
2. Пальчикові ігри
«Пальчики кажуть одне одному: «Привіт!»»
Кінчик великого пальця правої руки по черзі торкається: вказівно-
го, середнього, безіменного пальців та мізинця. Потім треба вчинити так
само з пальцями лівої руки. Повторити по черзі на кожній руці 3—4 рази.
«М’ячик»
Дитина округлює пальці рук і з’єднує їх кінчики таким чином, щоб
руки округлились, наче м’ячик. Потім маля відводить долоньки назад.
Повторити 4—5 разів.
«Хатинка»
Дитина тримає долоньки вертикально, з’єднуючи кінчики п’яти
пальців. Потім роз’єднує долоньки. Повторити 4—5 разів.
«Човник»
Дитина ставить долоньки руба, згортає їх ківшиком, з’єднуючи ве-
ликі пальці. Потім роз’єднує долоньки. Повторити 4—5 разів.
«Голуб»
Дитина ставить долоньки руба, згортає їх ківшиком, з’єднує великі
пальці й піднімає їх угору. Потім роз’єднує долоньки. Повторити 4—5 разів.
«Бінокль»
Дитина утворює кільця, з’єднуючи великий та вказівний пальчи-
ки рук, і приставляє їх до очей. Потім змінює пальчики, робить кіль-
ця по черзі великим і середнім пальцем, великим і безіменним, ве-
ликим і мізинцем, кожного разу приставляючи їх до очей. Повторити
3—4 рази.
«Кільця»
Дитина з’єднує в кільце великий і вказівний пальці лівої руки. Потім
по черзі пропускає крізь нього кільця, утворені з пальців правої руки:
з великого та вказівного, великого та середнього, великого та безімен-
ного, великого та мізинця. Після цього так само чинить із правою ру-
кою, з’єднує великий та вказівний пальці в кільце і пропускає крізь ньо-
го кільця, утворені з пальців лівої руки. Повторити 3—4 рази.
«Їжачок»
Дитина тримає руки долоньками до себе, випрямляє пальці, пере-
плітає їх, відставляючи великі пальці вбік. Утворюється щось схоже на
маленького їжачка. Повторити 3—4 рази.
ДО ОДНОГО РОКУ. Розвиток мовлення дитини

344
Розділ 6. РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ
«Дзвоники»
Малюк тримає руки горизонтально, долоньками вниз, схрещуючи
пальчики обох рук. Потім вивільняє середній палець лівої руки, опускає
його вниз і рухає ним. Після цього так само чинить із пальцями правої
руки. Повторити 3—4 рази.
«Ослінчик»
Дитина піднімає праву долоньку вертикально вгору і приставляє
до неї знизу лівий кулачок. Потім малюк так само робить, змінюючи
руки. Повторити 4—5 разів.
«Малюк побіг»
Дитина стискає ліву долоньку в кулачок, випрямляє вказівний та
середній пальці і «бігає» ними по столу. Повторити 3—4 рази, змінюю-
чи руки. Коли дитина опанує цю вправу, нехай спробує виконати її дво-
ма руками.
«Козенятко»
Дитина тримає ліву руку так, щоб середній та безіменний паль-
ці впирались у великий. Вказівний палець та мізинець мають бути ви-
прямленими й трохи піднятими вгору. Так само вчинити з пальцями
правої руки. Повторити 3—4 рази.
«Жабка»
Малюк тримає ліву руку так, щоб середній та безіменний пальці
упирались у великий. Вказівний палець і мізинець зігнуті. Так само вчи-
нити з пальцями правої руки. Повторити 3—4 рази.
«Качечка крякає»
Малюк тримає праву руку вертикально, вказівний, середній, без-
іменний пальці притиснуті одне до одного. Потім дитина згинає паль-
ці під прямим кутом до долоні. Після цього вона ворушить великим
пальцем — і «качечка крякає». Так само вчинити пальцями лівої руки.
Повторити 3—4 рази.
«Равлик»
Дитина стискує пальці правої ручки в кулачок, вказівний та серед-
ній випрямляє й піднімає трохи вгору. Потім вона ворушить ними — це
«ріжки» равлика. Так само вчинити лівою рукою. Повторити 4—5 разів.
«Слоненя»
Малюк стискає пальці лівої ручки в кулачок, випрямляє вказівний
та безіменний пальці (це слонячі ноги), середній палець виставляє впе-

345
ред (це хобот). Вказівним та безіменним пальцями «бігає» по столу. Так
само вчинити правою рукою. Повторити 4—5 разів.
«Кошеня ворушить хвостиком»
Ліва долоня малюка поставлена руба, великий палець піднятий вго-
ру. Вказівний, середній та безіменний пальці з’єднані. Мізинець відведе-
ний убік і по черзі то піднімається, то опускається — «кошеня ворушить
хвостиком». Так само вчинити правою рукою. Повторити 3—4 рази.
«Намисто»
За допомогою намиста можна тренувати пальчики дитини. Краще,
якщо нанизані намистини будуть різного розміру. Дайте їх дитині, не-
хай перебирає пальчиками. Можна відібрати й нанизати на нитку бага-
то яскравих, різних за формою ґудзиків і дати їх дитині. Увага! У цю гру
малюкові можна грати тільки під пильним наглядом дорослих. Стежте
за тим, щоб дитина не відірвала намистину чи ґудзик і не поклала їх у
рот. Довжина намиста має бути меншою за розмір голівки дитини, щоб
вона не наділа нитку на шию і не задушилась.
3. Ігри-забавки
«Іде коза рогатая»
Іде коза рогатая,
Іде коза бодатая,
Очі в неї — хлоп­хлоп,
Ніжки в неї — топ­топ .
Хто каші не їсть,
Молока, хто не п’є,
Ріжками бити буде,
Бити буде!
Дитину жартома «б’ють ріжками», виставляючи два пальці —
«роги».
«Сорока-білобока»
Візьміть долоньку малюка у свою руку і починайте вказівним паль-
цем водити по внутрішньому боці долоні дитини — «варити кашку».
Промовляйте забавку і загинайте по черзі дитячі пальчики, починаючи
з великого:
Сорока­білобока
Кашку готувала,
Діточок годувала.
Цьому дала,
ДО ОДНОГО РОКУ. Розвиток мовлення дитини

346
Розділ 6. РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ
Цьому дала,
Цьому дала,
Цьому дала...
Зупиніться на мізинчику й залиште його незагнутим. Він буде «леда-
щим» пташеням сороки-білобоки, яке, на відміну від своїх братів та сес-
тер, не допомагало варити кашку і тому залишиться голодним:
А цьому не дала:
Ти про воду не дбав,
Дров не рубав,
Пічку не топив,
Кашку не варив.
Нема тобі кашки!
Брати-пальчики
По черзі загинайте пальчики на ручці дитини і промовляйте забав-
ку, показуючи, що треба робити кожному пальчикові:
Великому — дрова шукати,
Вказівному — їх рубати.
Середній носить воду з річки,
А безіменний топить пічку,
Мізинчик хай пісень співає,
Усю четвірку розважає.
РОЗВИТОК ВІДЧУТТЯ РИТМУ В ДИТИНИ
Плещемо в долоньки (три — шість місяців)
Приблизно в три-шість місяців діти починають виявляти інтерес до
своїх рук. Візьміть ручки дитини у свої і поплещіть ними перед її лич-
ком. Можна при цьому промовляти дитячого віршика і плескати в такт
долоньками малюка:
Як весело нам грати,
В долоньки поплескати.
Ще один варіант: наспівуючи пісеньок, взяти ручки дитини в свої і
плескати ними в такт мелодії.
«По грудках, по купинах» (від трьох місяців)
Ця гра допомагає дитині управляти своїм тілом. Ритм і повторен-
ня слів, що супроводжують гру, сприяють розвиткові її мовлення.
Сядьте на стілець, посадіть малюка на коліна, міцно тримаючи за руч-

347
ки. Погойдуйте його на колінах, легенько підкидаючи вгору та вниз.
Водночас промовляйте:
Поїхали, поїхали,
По грудках, по купинах,
По вибоях, по ямах.
Розведіть ніжки дитини зі словами:
Уяму—бух!
При слові «бух!» ви даєте дитині повільно зісковзнути з колін униз,
міцно підтримуючи її за спинку чи за руки. Повторити 4—5 разів.
«Потанцюємо, малюче» (три — шість місяців)
Візьміть дитину на руки, увімкніть музику або самі наспівуйте щось і
рухайтеся з малям у такт музиці. Доберіть швидкі та повільні за ритмом
мелодії. Треба дати зрозуміти дитині, що темп ваших рухів залежить від
музики. Можна, підтанцьовуючи, промовляти:
Потанцюємо, малюче,
Потанцюємо,
Ніжками потупцюємо,
Потупцюємо!
«Маленький ковбой» (від дев’яти місяців до року)
Ця гра зазвичай подобається і дітям, і їхнім татам. Усі діти полюбля-
ють їздити верхи, а тата теж колись були дітьми і залюбки сиділи на пле-
чах у своїх тат. Посадіть малюка собі на плечі, нехай він спустить ніжки
вперед. Притримуючи його за ручки, рухайтесь разом із ним, весь час
змінюючи характер рухів: стрибайте, скачіть, ходіть швидко, повільно,
навшпиньки, повертайтесь тощо.
«Маленький барабанник» (від дев’яти місяців до року)
По змозі обов’язково купуйте своїй дитині музичні інструменти.
Однією з таких чудових іграшок є дитячий барабан. Якщо його немає,
можна посадити дитину на підлогу, дати їй у руки дві палички. Вам
треба сісти поруч із нею і теж узяти в руки палички. Наспівуйте рит-
мічні пісеньки й відстукуйте ритм по підлозі. Прискорюючи темп співу,
синхронно пришвидшуйте і ритм вистукування. Сповільнюючи темп
пісні, відповідно уповільнюйте ритм вистукування. Поступово в про-
цесі таких ігор у дитини формуватиметься почуття ритму та музичне
чуття.
ДО ОДНОГО РОКУ. Розвиток відчуття ритму в дитини

348
Розділ 6. РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ
ВХОДЖЕННЯ ДИТИНИ У СВІТ МУ ЗИКИ
Знайомство дитини зі світом музики може початися з перших днів її
життя. Для музичного виховання малюка чимале значення має приклад
батьків. Надайте своїм дітям можливість слухати будь-яку музику — від
класичної та народної до джазу.
1. Зробіть спів, як і казки, невід’ємною частиною вашого спілку-
вання з дитиною. Це полегшить встановлення дружнього контакту між
вами й малюком. Наспівуючи, посміхайтесь. Співайте будь-яких пісень,
що вам до вподоби, — дитячих та «дорослих».
2. Наспівуйте кумедні й цікаві для малюка історії замість того, щоб
просто про них розповідати. Рухайтесь під музику, намагаючись, щоб
ваші рухи відповідали її характеру: робіть це ритмічно й жваво, або, на-
впаки, повільно й плавно.
3. Навчайте дитину найпростіших побутових навичок (наприклад,
мити руки) під музику. При цьому наспівуйте щось на кшталт:
Мили, мили сажотруса,
Не відмили чорні вуса!
Поєднання слів із мелодією полегшить дитині засвоєння нових на-
вичок і понять.
4. Подбайте про те, щоб малюк щодня чув приємну негучну музи-
ку — колискові та інші мелодійні пісні. Але ні в якому разі не робіть му-
зику постійним тлом його життя. Для дитини віком кілька місяців опти-
мальний час прослуховування мелодій — 15—20 хвилин протягом дня.
5. Якщо дитина охоче слухає аудіозаписи, поекспериментуйте з різ-
ними природними звуками — співом птахів, шумом моря тощо.
РОЗВИТОК ВІДЧУТТЯ ДОТИКУ В ДИТИНИ
«Ніжні обійми» (один — три місяці)
Те, як батьки поводяться зі своїми дітьми, піклуються про них, роз-
мовляють з ними, справляє величезний вплив на становлення емоційної
сфери дитини. Що більше малюка тримають на руках, обіймають і зако-
лисують, то упевненішим у собі він буде в дорослому віці. Навіть такі про-
сті дії, як, скажімо, заколисування дитини, добре стимулюють розвиток
нервової системи й головного мозку. Візьміть дитину на руки і гойдайте її
вперед — назад. При цьому можна наспівувати якоїсь простої пісеньки:

349
Баю­баю­баю, я тебе кохаю,
Зайченятко, мій маленький,
Пригорну тебе любенько.
Баю­бай, баю­бай.
Наспівуючи, ніжно цілуйте оченята, щічки, носик свого малюка.
«Добридень тобі, маленький...» (від чотирьох місяців)
Коли ви низько нахиляєтесь до своєї дитини, вона дуже радіє, поба-
чивши ваше обличчя. Проспівайте їй на будь-який мотив своє вітання:
Добридень тобі маленький,
Обійму тебе любенько.
Ось твій носик, оченята,
Вушки, щічки, губенята.
Наспівуючи ці рядки, злегка доторкніться до носа, очей, вух, щік,
губ дитини. Повторити 3—4 рази. Потім можна проспівати про ручки,
ніжки, голівку дитини, так само торкаючись їх. Ця гра, до речі, чудово
розвиває мовлення дитини.
«Доторкнись до мами» (від шести місяців до року)
Візьміть у свою руку ручку дитини і доторкніться нею до різних час-
тин свого обличчя, примовляючи: «Це очі», «Це губи», «Це ніс» тощо.
Повторити 4—5 разів. Потім змініть гру, так само торкаючись обличчя
чи тіла дитини. Дітям конче потрібні такі тактильні ігри.
«Давай поплещемо» (від семи місяців до року)
Покладіть дитину на спинку або посадіть собі на коліна. Своєю до-
лонею легенько поплескуйте по різних частинах тіла малюка і називайте
їх. Повторити 3—4 рази. Маленькі діти відчувають велику потребу в так-
тильних відчуттях, які прискорюють їхнє знайомство з довкіллям.
«Блакитний вагон» (сім — дев’ять місяців)
Постійно спілкуйтеся зі своєю дитиною, пригортайте її до себе, дивіть-
ся в очі, відповідайте на її лепет, гладьте по голівці. Промовляючи ці рядки,
пересувайте свої пальці по дитячій ручці спочатку вгору, а потім униз:
Їде потяг угору — ту­тууу,
Їде потяг униз — ту­тууу!
Робіть так само, торкаючись другої ручки. Намагайтесь якомога вда-
ліше імітувати звук потяга. Це також хороша мовна вправа. Повторити
3—4 рази.
ДО ОДНОГО РОКУ. Розвиток відчуття дотику в дитини

350
Розділ 6. РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ
«Мишка йде в гості» (від восьми місяців до року)
Міцно обійміть дитину, пригорніть до себе, коли сидите або похо-
джаєте кімнатою. Малюкові необхідно постійно відчувати вашу близь-
кість і тепло. Це запорука того, що в дорослому віці він буде врівнова-
женим і впевненим у собі. Посадіть дитину перед собою, подивіться їй
просто у вічі, посміхніться і прочитайте такого віршика:
Ось приходить мишка в гості,
Почепила бант на хвостик,
Дінь­дінь, дона­дона,
А сьогодні (ім’я дитини) вдома?
Вказівним та середнім пальцями пробіжіться по лівій ручці дитини
аж до мочки вуха і потягніть за неї («подзвоніть»). Ця гра розвиває та-
кож органи слуху та мовлення.
«Дуємо, дуємо» (від восьми місяців до року)
Надміть щоки і дуньте в обличчя дитині — їй сподобається. Подуйте на
голівку, шийку, щоки, очі, ручки, ніжки. Дуйте, примовляючи: «Дуємо, дує-
мо». У відповідь дитина намагатиметься дунути на вас. Якщо малюк не вміє
дути, продемонструйте йому, як це слід робити. Коли він навчиться, пока-
жіть, як треба здувати пушинку з долоні. Ця гра допомагає малюкові усві-
домити наявність у нього різних частин тіла. Крім того, він учиться управ-
ляти своїм диханням і розвиває відповідні м’язи. Повторити 3—4 рази.
«Торкнемося разом» (від дев’яти місяців до року)
Намагайтесь урізноманітнювати відчуття своєї дитини. Зберіть
клаптики різних тканин: оксамиту, атласу, вовни, махрової тканини,
бавовняної тканини, парчі, замші, шкіри тощо. Сядьте навпроти дити-
ни і покладіть ці клаптики їй на долоньку і потріть. Називайте тканини
по черзі, розповідайте, які вони на дотик: «Оце парча, вона шорстка».
Повторити 3—4 рази.
Від м’якого до колючого (від дев’яти місяців до року)
Багатьом дітям подобається грати з дрібними предметами. Для цієї
гри приготуйте різні на дотик речі: пір’ячко, жолудь, шматочок вати, ма-
сажну щітку, шматочки кори, хутра, наждачного паперу, аркуш білого
паперу, камінець тощо. Дайте дитині помацати кожний предмет і пояс-
ніть, який із них м’який, який жорсткий, гладкий, пухнастий тощо. Ця гра
знайомить дитину з різноманітними властивостями матеріалів, розши-
рює її тактильні відчуття.

351
РОЗВИТОК УМІННЯ ХАПАТИ, ДІСТАВАТИ ПРЕДМЕТИ
«Візьми мій палець» (один — три місяці)
Покладіть свій вказівний палець у дитячу долоньку. Дитина одра-
зу ж за нього схопиться. Це діє рефлекс хапання, властивий усім ново-
народженим. Кожного разу, коли дитина хапає ваш палець, хваліть її,
обіймайте, цілуйте, всіляко давайте їй зрозуміти, що ви нею дуже задо-
волені. Ця гра зміцнює дитячі пальчики і ручки, розвиває координацію
рухів. Повторити 3—4 рази.
«Це зробив я сам» (від двох місяців)
Прив’яжіть іграшки над ліжечком малюка таким чином, щоб, коли
дитина до них доторкнеться, вони рухались. Якщо потрібно, сядьте по-
руч, направляючи руку малюка до іграшок. Допоможіть йому корис-
туватися обома руками. Добре, якщо іграшки видають звук. Найкраще
для цього підходять брязкальця, пискавки, кульки з горошинами все-
редині. Гра розвиває в дитини моторні навички та координацію рухів.
Повторити 3—4 рази.
«Починаємо хапати» (шість — дев’ять місяців)
У шість місяців багато хто з дітей здатен утримувати в руках найріз-
номанітніші за формою предмети. Спробуйте дати дитині брязкальце,
тримаючи його вертикально. Перш ніж це зробити, перевірте, чи гото-
ва вона до хапання. Якщо треба, допоможіть їй підготуватися до захва-
ту рукою. Вчиніть так само, тримаючи брязкальце горизонтально. Дуже
важливо забезпечити правильне вихідне положення руки і пальців.
Щоб оволодіти цим умінням у ранньому віці, дитині потрібна ваша до-
помога. Повторити 3—4 рази.
«Схопи іграшку» (від восьми місяців до року)
Поставте дитину на рівну поверхню і тримайте її однією рукою за
ніжки, а другою — за талію. Покладіть перед малюком невелику краси-
ву іграшку. Йому треба нахилитися вперед, взяти іграшку і знову зайня-
ти вертикальне положення. Дитині знадобиться певний час, щоб скоор-
динувати свої рухи, але не слід, бажаючи допомогти, вкладати іграшку
їй у руки. Не допомагайте малюкові, поки він не доторкнеться до іграш-
ки. Тільки після цього можна вкласти іграшку йому в руки, аби посили-
ти задоволення: адже він не тільки торкнувся бажаної речі, а й отримав
її! Повторити, доки дитина не навчиться сама брати іграшку.
ДО ОДНОГО РОКУ. Розвиток уміння хапати, діставати предмети

352
Розділ 6. РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ
«Лівша чи ні?» (від дев’яти місяців до року)
Приблизно з дев’яти місяців можна визначити, яка рука у дитини
головна — права чи ліва. Візьміть будь-яку яскраву іграшку і покладіть
її перед дитиною. Тепер подивіться, якою ручкою вона потягнеться до
іграшки і візьме її. Покладіть іграшку ліворуч, праворуч: малюк весь час
намагатиметься дістати її тією самою ручкою. Повторіть гру кілька ра-
зів, і вам стане ясно, лівша ваш малюк чи ні.
«Пакетик із сюрпризом» (від десяти місяців)
Маленькі діти надзвичайно допитливі. Загорніть будь-яку іграшку
в кілька шарів паперу. Дайте дитині її розгорнути. Повторіть гру, за-
гортаючи іграшку в різні яскраві обгортки. Розгортаючи іграшку, ма-
люк вчиться управляти рухами своїх ручок. Повторити 3—4 рази.
«Потягни за кільце» (від дев’яти місяців до року)
Посадіть дитину на рівну поверхню (можна на підлогу), сядьте на-
впроти. Знайдіть невелике кільце і разом із нею візьміться за нього з
різних боків. Починайте обережно тягти кільце на себе так, щоб малюк
нахилився у ваш бік. Потім він має потягти кільце на себе, і ви нахили-
тесь у його бік. Повторити 5 разів. Ця гра зміцнює кисть, пальці рук та
м’язи спини.
РОЗВИТОК УМІННЯ КИДАТИ
«Іграшки на гумі» (від шести місяців)
Якщо ви не маєте часу грати з дитиною, прив’яжіть до її ліжечка чи
до колиски кілька іграшок на гумі чи на стрічці. Покажіть їй, як можна,
викидаючи іграшки, втягувати їх назад: до цього віку малюк уже зда-
тен засвоїти деякі дії, спостерігаючи за тим, що ви робите. Будь-який
прив’язаний предмет являє собою чудову іграшку, яка допомагає ди-
тині встановити логічний зв’язок між причиною та її наслідком. Коли
малюк залюбки кидатиме предмет і втягуватиме його назад, замініть
прив’язану іграшку іншою. Якщо дитині подобається гра, іграшки мож-
на час від часу міняти.
«Ану, дай сюди!» (від шести місяців до року)
Коли дитина робить справжнє відкриття, зрозумівши, наскільки
приємно кидати речі зі стільця, із коляски чи манежу, а потім знов їх

353
отримувати, батькам доводиться тільки терпіти. Заохочуйте малюка
до цієї гри, хоч якими б обтяжливими не були його дії для оточуючих.
Спробуйте урізноманітнити гру, запропонувавши менш втомливу, коли
іграшка передається навперемін то вам, то дитині. Дайте їй м’ячик, а
потім попросіть його вам повернути. Ви даєте малюкові іграшку, кажу-
чи: «На!» — і негайно просите: «Дай!», супроводжуючи прохання жес-
том, який згодом означатиме: «Іди сюди!» Знову даєте й знову просите.
Повторити 5—6 разів. При цьому треба, щоб іграшка була не надто при-
вабливою для малюка, бо інакше йому шкода буде її віддавати. Гра має
бути для нього цікавішою за іграшку.
«Кидання в коробочку» (від дев’яти місяців до року)
Спостереження за рухом предмета під час падіння для дитини —
одна з найприємніших розваг. Можна зробити гру ще цікавішою, по-
ставивши велику коробку і дібравши іграшки, які, падаючи, видають
привабливий для малюка звук. Коробка має стояти так, щоб дитині
було зручно кидати в неї іграшки. Коли маля звикне це робити, пе-
реставте коробку з протилежного боку. Це означає, що малюкові до-
ведеться або тягнутися рукою в інший бік, або перекладати іграш-
ки з руки в руку. Аби примусити дитину діяти двома руками, дайте їй
доволі велику іграшку, яку б вона не могла утримати однією рукою.
Повторити 3—4 рази.
Гра з ключами (від дев’яти місяців до року)
Гратися з ключами полюбляють усі діти. К лючі приваблюють тим, що
дзвенять, їх можна перебирати пальчиками. Візьміть ключі в руку, під-
несіть ближче до очей дитини, потрясіть ними. Переконавшись, що ма-
люк зацікавився к лючами, упустіть їх. Зробіть так 5—6 разів. Тоді пок ла-
діть ключі в ручку дитини і покажіть їй, як їх треба упускати. Розтисніть
пальчики дитини, щоб ключі випали з ручки. Повторити 4—5 разів.
Простежте за тим, щоб малюк навчився сам упускати к лючі.
РОЗВИТОК УМІННЯ ХОДИТИ
«Працюємо ніжками» (три — шість місяців)
Ця гра зміцнює м’язи, готує дитину до повзання, стояння та ходін-
ня. Пок ладіть малюка на тверду поверхню на спинку. Обережно ви-
пряміть ніжки, потім зігніть їх. Можна наспівувати пісеньку чи примов-
ляти:
ДО ОДНОГО РОКУ. Розвиток уміння ходити

354
Розділ 6. РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ
Зігнули ніжки,
Розігнули ніжки.
Звук вашого голосу приверне увагу дитини, сприятиме розвитко-
ві її мовлення. Наприкінці гри похваліть малюка, дайте йому зрозуміти,
що ви дуже ним задоволені. Повторити 4—5 разів.
«Високо, високо, вгору!» (три — шість місяців)
Ця гра потрібна для розвитку рухових навичок дитини, зміцнення
її рук і ніг, удосконалення координації рухів. Покладіть малюка на твер-
ду поверхню на спинку. Підніміть його ліву ніжку, повторюючи: «Високо,
високо, вгору!» Потім опустіть, примовляючи: «Низько, низько, униз!»
Так само вчиніть із правою ніжкою. Повторіть вправу кожною ніжкою
4—5 разів. Тоді підніміть і опустіть ніжки водночас. Після цього підні-
майте й опускайте по черзі праву й ліву ручки дитини — кожну по 4—5
разів. Потім разом піднімайте й опускайте ручки, не забуваючи примов-
ляти ті самі слова. Гра сприяє також розвиткові мовних навичок і стиму-
лює тактильні відчуття.
«Схрестимо ніжки» (три — шість місяців)
Гра сприяє зміцненню м’язів ніг, стегон, спини. Покладіть дитину на
тверду поверхню на животик. Візьміть її ніжки в свої руки й обережно
схрестіть їх. Покладіть праву ніжку на ліву, потім поверніть у вихідне по-
ложення. Так само вчиніть із лівою ніжкою. Повторити 4—5 разів кож-
ною ніжкою.
«Закинь ніжки!» (п’ять — дев’ять місяців)
Ця гра зміцнює м’язи спини та ніг. Покладіть дитину спинкою на рів-
ну поверхню. Обережно закиньте ніжки малюка за голівку, не торкаю-
чись ними поверхні. Залиште у цьому положенні кілька секунд, потім
поверніть до вихідного положення. Якщо дитина виявляє незадоволен-
ня або чинить опір, негайно повертайтесь у вихідне положення. За умо-
ви, що дитина спокійно реагує на гру, повторити 4—5 разів.
«Ми в гостину тра-та -та...» (від шести місяців до року)
Ця гра зміцнює м’язи спини, хребта, ніг, допомагає дитині швид-
ше освоїти ходіння. Покладіть малюка на рівну поверхню на спинку.
Візьміть його праву ніжку в свої руки, обережно зігніть у коліні, при-
тягніть до животика і повільно зробіть нею п’ять обертальних рухів —
спочатку праворуч, потім ліворуч. Коліно дитини має описувати в пові-
трі коло. Потім виконайте ті самі обертальні рухи лівою ніжкою малюка.

355
Далі треба так само вчинити обома ніжками одночасно. Під час гри
можна примовляти такі рядки:
Ми в гостину
Тра­та ­та
Узяли з собой кота,
Песика — два вуха,
Півня­відчайдуха,
Мавпочку, папугу —
В подарунок другу.
Зустрічай, привітай,
І ворота відчиняй!
Гра сприяє також розвиткові слуху та мовлення дитини.
«Велосипед» (від шести місяців до року)
Гра сприяє початку повзання та ходіння дитини. Покладіть дитину
на рівну поверхню на спинку. Візьміть її ніжки у свої руки, зігніть їх у колі-
нах і робіть ними обертальні рухи, імітуючи їзду на велосипеді. Спочатку
«крутіть педалі» вперед, потім назад. Якщо ви водночас наспівуватимете
при цьому якоїсь веселої пісеньки або читатимете віршика, то розвива-
тиметься й мовлення малюка. Можна промовити щось на кшталт:
Їхали ведмеді на велосипеді,
Азанимикіт—
Сірий кіт­воркіт.
Няв!
«Штовхання ніжками» (шість — десять місяців)
Ще до того як дитина почне ходити, їй дуже подобається штовха-
ти предмети ніжками. Візьміть повітряну кульку і прив’яжіть до ніж-
ки малюка так, щоб він міг бити по ній ніжками. З цією ж метою можна
прив’язати на рівні ніжок брязкальця чи дзвоники. Якщо дитина не вміє
штовхати іграшки ніжками, покажіть їй, як це робити. Штовхання спри-
яє розвиткові рухових навичок, початку ходіння, розвиває слух, зір, ко-
ординацію рухів.
«Ой-да, ой-да, ой-да, ух!» (шість — дев’ять місяців)
Майже всі діти отримують величезне задоволення від різноманіт-
них ігор, в основі яких лежить погойдування. Такі ігри прискорюють по-
чаток ходіння, допомагають тримати рівновагу. Посадіть дитину собі на
коліна і розгойдуйтесь назад — уперед. Буде дуже корисно для слуху ди-
тини, якщо ви при цьому промовлятимете щось на кшталт таких рядків:
ДО ОДНОГО РОКУ. Розвиток уміння ходити

356
Розділ 6. РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ
Ой­да, ой­да, ой­да, ух!
Я лечу, лечу, мов пух!
Ось побачив я гайок,
Неба синього шматок.
Позбігались діти вмить —
Погойдатись всім кортить.
Та не злізу я з колін,
Бо я в мами рідний син.
Можна також погойдувати малятко, яке лежить у вас на колінах, на
животі чи на спині, з боку на бік, угору — вниз. Але при цьому треба
бути дуже уважним і міцно тримати дитину.
«Вгору — вниз» (від шести місяців до року)
Сядьте на стілець чи у крісло так, щоб вам було зручно. Схрестіть ноги
і посадіть на них дитину. Тримайте її міцно за ручки, а самі повільно підні-
майте й опускайте ноги. Уважно стежте за тим, щоб малюк не упав. Під час
гри можна наспівувати пісеньки або розповісти короткого віршика:
Вгору — вниз,
Вгору — вниз,
Ми поїдемо в круїз.
Не по хвилях за моря —
Вгору — вниз:
Роби,якя!
Словесне супроводження гри сприяє розвиткові в дитини слуху та
відчуття ритму.
«Літак» (від шести місяців до року)
Ця гра розвиває відчуття рівноваги, зміцнює м’язи спини, шиї, ство-
рює передумови для початку повзання та ходіння. Ляжте на рівну по-
верхню на спину, покладіть малюка собі на живіт. Міцно тримайте його
під пахви, трохи підніміть угору й погойдайте. Потім знову опустіть ди-
тину собі на живіт. Повторити 4—5 разів.
«Відштовхнися ніжками» (від восьми місяців до року)
У своєму ліжечку немовлята постійно крутяться, звиваються. Ці
рухи готують їх до повзання. Покладіть дитину на рівну поверхню на
живіт, покладіть їй на стопи свої долоні. Малюк намагатиметься посуну-
тись уперед, відштовхуючись від ваших долоней. Ця гра готує дитину до
повзання. Якщо вона не просуватиметься вперед, відчувши торкання
ваших рук, можна злегка її підштовхнути. Повторити 4—5 разів.

357
«Дотягнися до іграшки» (від восьми місяців до року)
У процесі цієї гри дитина зміцнює м’язи спини, ніжок, ручок, завдя-
ки чому створюються передумови для початку повзання. Покладіть ма-
люка животиком на рівну поверхню, поставте перед ним яскраву, при-
вабливу іграшку на такій відстані, щоб він не міг до неї дотягнутись. Аби
привернути його увагу до іграшки, можна її зрушити з місця, перекоти-
ти туди-сюди. Прагнучи дотягнутися до іграшки, малюк спробує просу-
нутись уперед. Якщо це йому не вдасться, присуньте іграшку ближче
до нього, аби він міг до неї дістатись. Коли дитина це зробить, похва-
літь її, поцілуйте, покажіть, що задоволені її поведінкою. Повторити 3—
4 рази.
«Тренуємо спинку» (від восьми місяців до року)
Гра зміцнює м’язи живота, шиї, спинки. Покладіть дитину на рів-
ну поверхню на спинку, станьте перед нею, візьміть її ручки в свої.
Тримаючи малюка за ручки, потягніть його на себе і допоможіть сісти.
Потім повільно опустіть у вихідне положення. Повторити 4—5 разів.
«Схопи кілечко» (від восьми місяців до року)
Візьміть два кілечка, бажано яскравих. Покажіть їх дитині — нехай
вона схопиться за них якнайміцніше. Ви теж тримаєтеся за ці кілечки
з другого боку. Повільно піднімайте дитину так, щоб вона майже сіла.
Потім так само повільно опускайте її у вихідне положення. Повторити
5—6 разів. Після засвоєння цієї гри візьміть одне кілечко і дайте малю-
кові схопитися за нього правою ручкою. Обережно трохи піднімайте
маля, тримаючись за кілечко, потім опускайте на спинку. Так само чи-
ніть далі, задіявши ліву ручку дитини. Повторити кожною ручкою 2—
3 рази. Ця гра зміцнює м’язи ручок, спинки, животика.
«Диво-паличка» (від дев’яти місяців до року)
Гра розвиває здатність дитини утримувати рівновагу, зміцнює м’язи
спинки, ніжок, ручок. Візьміть невелику міцну паличку. Посадіть малюка
на рівну поверхню так, щоб його ніжки були витягнуті. Дайте йому схо-
питися ручками за паличку. Повільно потягніть її до себе так, щоб дити-
на звелася на ніжки. Водночас злегка підтримуйте її, аби вона не впала
і не злякалась. Потім повільно опустіть дитину на поверхню. Повторити
4—5 разів. Якщо малюк схоче, можна дати йому змогу трохи постояти,
роздивитися навколо після того, як ви його підвели. Після цього знов
опустіть його на поверхню.
ДО ОДНОГО РОКУ. Розвиток уміння ходити

358
Розділ 6. РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ
«Тренуємо ніжки» (від дев’яти місяців до року)
Ця гра добре зміцнює ніжки дитини, готуючи їх до ходіння.
Тримаючи малюка під пахви, повільно поставте його на рівну поверх-
ню. Заохочуйте дитину відштовхуватися від підлоги ніжками — спочат-
ку по черзі правою чи лівою, потім обома разом. Повторити 4—5 разів.
«Переступаймо вбік» (від дев’яти місяців до року)
Коли дитина вже навчиться міцно стояти на ніжках, з нею можна по-
грати в таку гру. Поставте дитину і тримайте її за ручки. Зробіть повіль-
ний рух руками вбік, аби малюк переступив ніжками в той же бік, повто-
рюючи ваш рух. Потім так само повільно зробіть зворотний рух руками.
Дитина теж переступить ніжками, повертаючись у вихідне положення.
Повторити 3—4 рази. Тоді вчиніть так само, роблячи рух у другий бік.
Знову повторити 3—4 рази.
«Починаємо ходити» (від десяти місяців до року)
У цю гру можна грати, коли дитина навчиться самостійно стояти й
робити перші кроки. Сядьте навпочіпки перед малюком, широко розве-
діть руки і покличте його до себе. Якщо дитині спочатку буде важко по-
долати відстань між вами, підхопіть її на півдорозі. Повторити 5—6 ра-
зів. Можна поставити близько від малюка яскраву привабливу іграшку,
звернувши на неї його увагу. Добре, якщо ви поставите іграшку на сті-
лець: він слугуватиме дитині опорою, коли вона дістанеться до іграшки.
«Конячка» (від десяти місяців до року)
Цей віршик має чіткий ритм і тому може стати у пригоді, коли ди-
тина вчиться ходити. Батьки міцно тримають малюка за руки і разом із
ним, підскакуючи, ідуть по квартирі. Водночас вони в такт промовляють
такого віршика:
Гоп! Гоп! Гоп!
На конячці у галоп,
По яругах, без доріжки,
Бережи, (ім’я дитини), ніжки!
Гоп! Гоп! Гоп!
На конячці у галоп.

359
ВІД РОКУ ДО ДВОХ
РОЗВИТОК ЗОРУ ДИТИНИ
1. Ігри із дзеркалом та на наслідування
Дитина на другому році життя залюбки грає перед дзеркалом: гри-
масує, грає із віддзеркаленням іграшки, підстрибує, сміється, роздивля-
ється малюнок на одязі, намагається якось змінити свій зовнішній ви-
гляд, напинаючи мамину хустку чи взуваючи татусеві черевики.
«Спіймай сонечко» (1 рік 2 міс. — 2 роки)
Візьміть невелике дзеркальце і наведіть сонячних зайчат на стіну.
Потихеньку пересувайте їх по стіні. Покажіть дитині, як треба ловити
зайча, яке вислизає з-під рук. Потім почніть «полювання» разом із дити-
ною. Повторити 3—4 рази. Тоді дайте змогу малюкові самому спробува-
ти спіймати сонячних зайчаток. Повторити 3—4 рази.
«Це Тетянка» (1 рік 3 міс. — 1 рік 6 міс.)
Поставте малюка перед великим дзеркалом таким чином, щоб
його було видно на повний зріст. Самі станьте трохи осторонь, аби ва-
шого відображення не було у дзеркалі. Запропонуйте дитині уважно
роздивитися її відображення. Спитайте в неї: «Хто це?» — «Скажи: «Я
Тетянка». — Скажи: «Привіт, Тетянко». Помахай ручкою, скажи: «До по-
бачення, Тетянко»». Повторити цю гру разом із дитиною 4—5 разів, зно-
ву повторити через кілька днів.
Під час гри малюк учиться роздивлятися себе у дзеркалі, пізнавати,
показувати себе, називати своє ім’я.
«Тетянка і мама» (1 рік 3 міс. — 1 рік 6 міс.)
Станьте разом із дитиною перед великим дзеркалом. Вказуючи
малюкові на його зображення у дзеркалі, спитайте: «Хто це?» — «Це
Тетянка». Потім покажіть на себе і знову запитайте: «А це хто?» — «Це
мама (тато)». Повторити 3—4 рази. Після цього взяти у свою руку ручку
дитини і, вказуючи нею на себе та на неї, повторити все ще 3—4 рази.
Наступний етап гри — самостійне виконання малюком попередніх дій.
Повторити 2—3 рази. Під час цієї гри дитина вчиться пізнавати себе у
дзеркалі, указувати жестом на себе та інших, вимовляти своє ім’я.
«Подружки» (1 рік 6 міс. — 1 рік 9 міс.)
Поставте перед великим дзеркалом поряд двох малюків — свого та
його ровесника (ровесницю). Запропонуйте їм уважно на себе подиви-
тись. Спитайте у своєї дитини: «Хто це у дзеркалі?» — «Це Тетянка. А це
ВІД РОКУ ДО ДВОХ. Розвиток зору дитини

360
Розділ 6. РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ
Маринка». — «Де Тетянка?» — «Ось вона, Тетянка». — «Де Маринка?» —
«Ось вона Маринка». Нехай дитина вказує на себе та на подружку жес-
том. Повторити 3—4 рази.
Згодом гру можна дещо ускладнити. Ваше завдання — навчити ма-
люка застосовувати займенники «я», «ти». Знову запитуйте: «Хто це?» —
і навчіть дитину відповісти: «Я Тетянка». Нехай вона повторить це за
вами 3—4 рази. Тоді спитайте: «Хто це?», вказуючи на другу дитину. Не
припиняйте гру, доки ваш малюк не повторить за вами 3—4 рази: «Ти
Маринка», вказуючи рукою на другу дитину.
Мета цієї гри — навчити дитину пізнавати себе чи свою подружку
(друга) у дзеркалі, називати своє ім’я та ім’я другої дитини, користувати-
ся займенниками «я», «ти».
«Мавпочка» (1 рік 6 міс. — 1 рік 9 міс.)
Станьте разом із дитиною перед великим дзеркалом і покажіть
їй нескладні рухи, звертаючи її увагу на те, як відображуються ці рухи
у дзеркалі. Потім разом із дитиною повторіть рухи в повільному тем-
пі (поплескайте руками поперед себе, над головою, покладіть руки на
пояс, присядьте та ін.).
Під час цієї гри розвиваються вміння наслідувати, повторювати пе-
ред дзеркалом дії дорослого, координація рухів.
«Повторюй за мною» (1 рік 9 міс. — 2 роки)
Поставте дитину обличчям до себе і запропонуйте їй повторювати
за вами кілька нескладних рухів. Робіть усе в повільному темпі, аби ма-
люк добре бачив, як ви змінюєте положення рук і ніг. Так йому буде лег-
ше за вами стежити. Повторити кожен рух 4—5 разів.
Ця гра розвиває координацію рухів, зір, спостережливість.
«Дзеркало» (від 1 року 9 міс.)
Ця гра дещо нагадує попередню, яку дитина має обов’язково добре
засвоїти. Зробіть невелику ширму з тканини, за якою ви змінюватимете
пози так, щоб дитина цього не бачила. Ви з’являєтеся перед малюком
у певній позі, а йому треба її скопіювати. Для цього дитині доведеться
самій зміркувати, яким чином це зробити. Повторити кожну позу 3—
4 рази.
2. Ігри у схованки
Ігри у схованки — одні з найзахоплюючих для дітей будь-якого віку:
малята, затамувавши подих, чекають, як хтось зненацька вискочить зі
схованки, та й самі полюбляють ховатися, шукати сховані іграшки.

361
«Сховаймо ляльку Катрю» (1 рік 3 міс. — 1 рік 6 міс.)
Узявши в руки ляльку, покажіть її дитині, скажіть, що це лялька
Катря — вона зараз сховається, і її треба буде відшукати. Сховайте ляль-
ку так, щоб малюк це бачив, візьміть його за ручку і підведіть до того
місця, де схована іграшка, дістаньте її. Повторити 3—4 рази, ховаючи
ляльку в інших місцях. Потім запропонуйте дитині самій знайти іграшку.
Повторити 3—4 рази.
Гра розвиває здатність орієнтуватись у просторі, зорову зосеред-
женість, мовлення.
«Сховаймо зайченя та ведмедика» (1 рік 3 міс. — 1 рік 6 міс.)
Візьміть дві яскраві іграшки, наприклад зайченя та ведмедика, дай-
те їх погладити дитині. Скажіть їй, що зайченя — це «скік-скік», а вед-
медик — «туп-туп». Так, щоб бачила дитина, сховайте обидві іграш-
ки, нехай малюк сам спробує їх знайти. Повторити 3—4 рази, ховаючи
іграшки в різних місцях.
Гра розвиває зорову зосередженість, мислення, сприяє запам’ято-
вуванню нових слів.
«Домашній театр» (1 рік 3 міс. — 1 рік 6 міс.)
Натягніть тканину чи хустину. Через верх хустини повільно пока-
зуйте іграшку, примовляючи: «Ку-ку!» Повторити 3—4 рази з кожного
боку. Зробіть те саме з іншими іграшками.
Гра розвиває зір, увагу, слух, мовлення.
«Знайди ручки» (1 рік 3 міс. — 1 рік 6 міс.)
Стоячи обличчям до дитини, сховайте руки за спину, к ажучи:
«Де мої ручки? Де ручки? Немає!» Потім покажіть руки дитині, зро-
біть ними кілька рухів, промовляючи: «Ось мої ручки, знайшлись!»
Повторити 3—4 рази. Тоді затуліть своє обличчя руками, спитайте:
«А де моє личко? Немає личка, сховалось!» Приберіть руки від облич-
чя: «Ось воно, знайшлось!» Затуліть руками свої ноги, спитайте: «А де
мої ніжки? Де ніжки? Немає ніжок!» Приберіть руки зі словами: «Ось
мої ніжки, знайшлись!» Повторити гру 3—4 рази. Узявши ручки дити-
ни у свої, повторити те саме разом із нею, показуючи все на собі, по-
тім на дитині.
Гра розвиває зір, допомагає маніпулювати руками.
«Схованки за стільцем» (1 рік 3 міс. — 1 рік 6 міс.)
Поставте стілець між собою та дитиною спинкою до себе. Скажіть:
«Зараз сховаюсь». Присядьте за спинкою стільця, вигляньте звідти зі
словами: «Ось і я. Ти мене бачиш?». Повторити 4—5 разів. Запропонуйте
ВІД РОКУ ДО ДВОХ. Розвиток зору дитини

362
Розділ 6. РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ
дитині зробити те саме: сховатися й виглядати з-за спинки стільця. Якщо
треба, допоможіть їй. Повторити 4—5 разів.
Гра розвиває зорову зосередженість, рухові навички.
«Сховаймося під хустину» (1 рік 9 міс. — 2 роки)
Накиньте собі на голову прозору хустку, спитайте: «Де мама (тато)?
Немає мами, давай пошукаємо». Скинувши з голови хустку, вигукніть:
«А ось мама, знайшлась!» Повторити 3—4 рази. Дайте дитині потримати
хустку. Потім напніть її на голівку малюка і скажіть: «А тепер давай схо-
ваємо Марічку (назвіть ім’я дитини). Де Марічка? Немає її, сховали, ану-
мо пошукаймо!» Скинувши хустку з голівки дитини, весело вигукніть:
«Ось Марічка, знайшлась!» Пригорніть до себе дитину, погладьте по го-
лівці. Повторити 3—4 рази. Потім нехай малюк сам накриє собі голівку
хусткою і зніме її. Доросла людина має озвучувати при цьому всі дії ди-
тини, якщо треба, допомогти їй. Повторити гру 3—4 рази.
Гра розвиває зір, мислення, стимулює розумовий та фізичний роз-
виток.
«Сховаймо песика, машинку» (1 рік 9 міс. — 2 роки)
Покажіть дитині дві іграшки — песика та машинку, скажіть: «Це пе-
сик — гав-гав, це машинка — бі-бі». Повторіть 2—3 рази. Так, щоб бачи-
ла дитина, сховайте іграшки, промовляючи: «Немає песика, немає ма-
шинки». Попросіть дитину принести одну з іграшок, назвавши її. Якщо
малюк помилився, скажіть: «Ні, це не песик, це машинка. Поклади на
місце машинку, принеси песика». Повторіть гру 3—4 рази, доки дитина
не навчиться правильно приносити іграшки.
Гра розвиває увагу, мовлення, слух, сприяє розумовому розвитко-
ві малюка.
«Зайчатко зникло» (1 рік 9 міс. — 2 роки)
Покажіть дитині яскраве зайчатко, скажіть, що зайченя хоче по-
грати в схованки, та не знає, де сховатись, і просить малюка вказати
місце, де можна сховатись. Візьміть дитину за ручку, пройдіться разом
по кімнаті, відшукуючи таку затишну місцинку. Наближаючись до тих
чи інших предметів, якщо вони не підходять, пояснюйте, чому саме.
Наприк лад: «Ця коробка надто мала — зайченя в ній не вміститься,
шафа надто висока — зайча не залізе» тощо, аж доки не знайдете зруч-
не місце. Сховайте іграшку, відійдіть на протилежний кінець кімнати,
попросіть дитину знайти зайченя. Повторити гру 4—5 разів, можна з
іншою іграшкою.
Гра розвиває увагу, зір, мислення, координацію рухів.

363
«Маленький Шерлок Холмс» (від 1 року 9 міс.)
Покажіть дитині яскраву ляльку, скажіть, що вона зараз сховається і
треба буде її відшукати. Нехай малюк заплющить очі або вийде до другої
кімнати, а ви тим часом сховайте іграшку в такому місці, де її неважко зна-
йти. Що менша дитина, то доступнішим має бути місце схованки. Якщо ма-
люк не впорається із завданням, допоможіть йому. Повторити 4—5 разів.
Гра сприяє вдосконаленню рухових навичок, умінню досягати пев-
ного результату.
«Знайди м’ячик» (від 1 року 9 міс.)
Візьміть три коробки середнього розміру, невеликий яскравий
м’яч. Покажіть його дитині й скажіть, що сховаєте м’ячик в одній із ко-
робок, а малюкові треба запам’ятати, куди саме, і знайти його. На очах
у дитини покладіть іграшку в одну з коробок, не кваплячись, закрийте
коробки і попросіть дитину знайти м’ячик. Якщо дитині важко це зроби-
ти, допоможіть їй. Повторити гру 4—5 разів. Грайте, доки малюк не на-
вчиться самостійно знаходити іграшку.
Гра розвиває увагу, зорову зосередженість, координацію рухів.
«Агов!» (від 1 року 8 міс.)
Попередьте дитину, що ви гратимете у схованки, сховайтеся за
завісу, шафу, двері і гукніть: «Агов!» Малюкові потрібно вас знайти.
Повторити 3—4 рази, змінюючи місця схованки. Потім нехай ховається
малюк, а ви його шукаєте. Повторити 3—4 рази.
Гра розвиває слух, увагу, рухові навички.
3. Ігри для тренування зору
«Намотування стрічки на паличку» (1 рік 3 міс. — 1 рік 9 міс.)
Візьміть яскраво пофарбовану паличку та красиву стрічку завдовж-
ки 1 метр. Прив’яжіть один кінець стрічки до палички. Посадіть дитину
біля себе і покажіть, як треба намотувати стрічку на паличку. Намотайте
всю стрічку, потім розмотайте. Повторити 3—4 рази. Запропонуйте ма-
люкові виконати це завдання самостійно. Повторити 3—4 рази.
Гра розвиває координацію рухів, окомір, сприяє узгодженості ро-
боти рук.
«Метке око» (1 рік 6 міс. — 2 роки)
Візьміть металевий стрижень або паличку, 10 великих кілець.
Закріпіть стрижень на столі або тримайте в руці. Настромлюйте на ньо-
го повільно кільця, супроводжуючи свої дії поясненнями: «Настромлюю
кільце». Коли всі кільця будуть нанизані, починайте їх знімати, знов-таки
ВІД РОКУ ДО ДВОХ. Розвиток зору дитини

364
Розділ 6. РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ
коментуючи те, що робите: «Знімаю кільце». Повторити 3—4 рази. Потім
нехай дитина самостійно виконає це завдання 2—3 рази.
Гра розвиває слухову й зорову зосередженість, координацію рухів.
«Чиє це?» (від 1 року 9 міс.)
Візьміть кілька дитячих іграшок, 2—3 добре знайомі малюкові його
власні речі та якісь ваші речі. По черзі показуйте їх дитині, промовля-
ючи: «Це моя сукня, а це твоя хустка» тощо. Акцентуйте увагу дитини
на словах «мій», «твій». Повторити 2—3 рази. Потім нехай дитина само-
стійно визначить приналежність речей і спробує вимовити слова «мій»,
«твій». У подальшому дещо уск ладніть гру, запитуючи: «А це чиє?» і вка-
зуючи на різні предмети.
Гра вдосконалює зорову, слухову зосередженість, координацію ру-
хів рук.
«Новорічна гра» (від 1 року 9 міс.)
Бажано проводити цю гру напередодні Нового року поряд із при-
крашеною ялинкою. Разом із дитиною роздивляйтесь ялинку, вмикайте
і вимикайте кольорові лампочки. Вимкніть їх на короткий час, удайте,
ніби вас здивували згаслі вогники, спитайте малюка, чи хоче він, щоб
вони знову засвітились. Отримавши ствердну відповідь, запропонуйте
дитині поплескати в долоні, приєднайтесь до неї. Під час ваших спіль-
них дій лампочки мають засвітитись. Можна проспівати вдвох такої пі-
сеньки:
Холодно ялиночці
В лісі зимувати,
Запросили ми її
До своєї хати.
Іграшками вбрали,
Стали у танок.
Звесели, ялинонько,
Наших діточок.
Гра розвиває зорове сприйняття, допомагає диференціювати
контрастні кольори, збуджує позитивні, радісні емоції.
4. Ігри, що розвивають уміння розрізняти форму предметів
За допомогою зору в процесі гри з різними предметами дитина
вчиться розрізняти їхню форму. Для кращого засвоєння навичок ігри
на сприйняття форми слід проводити паралельно з іграми на сприй-
няття розміру.

365
«Круглий — квадратний» (від 1 року 3 міс.)
Візьміть дві коробки з кришками, однакові за розміром, але різні за
формою — круглу і квадратну. Зніміть кришки, покладіть поряд із ко-
робками. Завдання гри — познайомити дитину з круглою і квадратною
формою предметів. Узявши дві невеликі іграшки, скажіть малюкові, що
вони хочуть сховатися в коробках, а для цього треба правильно надіти
кришки. Покажіть, як слід приміряти кришки до коробок, щоб обрати
потрібну. Під час гри весь час уживайте слова «круглий», «квадратний»,
вказуючи на відповідні форми. Повторити 2—3 рази. Потім нехай дити-
на сама спробує впоратися з цим завданням. Наприкінці гри спитайте в
малюка: «Де кругла коробка? Де квадратна коробка?»
Знайомлячись з круглим і квадратним предметами, дитина вдоско-
налює свій окомір, узгоджену роботу рук.
У такий самий спосіб познайомте малюка з прямокутною та трикут-
ною формою предметів.
«Чарівні кубики» (від 1 року 3 міс.)
Візьміть середню за розміром квадратну коробку, у якій акуратно
складені кубики. Покажіть їх дитині, звернувши її увагу на те, як добре
вони складені, потім повільно один за одним виймайте кубики з короб-
ки і викладайте на стіл. Після цього так само повільно знову покладіть
кубики в коробку, пояснюючи дитині, як це слід робити. Повторити 2—3
рази.
Коли дитина опанує цю гру, візьміть ємність іншої форми, напри-
клад круглу коробку чи велику миску, і продовжуйте виймати та скла-
дати кубики.
Гра вдосконалює рухи рук, уміння досягати певного результату, за-
кріплює уявлення про круглу та квадратну форму предметів.
«Кульки — кубики» (1 рік 3 міс. — 1 рік 6 міс.)
Візьміть дві однакові порожні коробки, кульки, кубики. Розкладіть
кульки в одну коробку, а кубики в другу, весь час примовляючи: «Це
кулька, вона кругла, покладемо її в цю коробку, а це кубик, він квадрат-
ний, покладемо його ось в оцю». Покажіть дитині дві кульки, потім два
кубики, а після цього — кульку та кубик, звертаючи її увагу на форму
предметів: «такий — не такий». Повторити 3—4 рази. Трохи згодом не-
хай малюк самостійно розкладе кульки в одній коробці, а кубики — в
другій. Повторити 2—3 рази. Наприкінці гри зверніть увагу дитини на
те, що в одній коробці тепер знаходяться всі кульки, а в другій — усі ку-
бики.
ВІД РОКУ ДО ДВОХ. Розвиток зору дитини

366
Розділ 6. РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ
Ця гра сприяє розвиткові мовлення, уміння розрізняти предмети
за формою. Коли дитина добре справлятиметься із завданням, запро-
понуйте їй продовжити гру з прямокутниками та трикутниками.
«Шукай і знаходь» (1 рік 6 міс. — 2 роки)
Візьміть три коробки з кришками, однакові розміром, але різ-
ні формою — круглу, квадратну, трикутну. Зніміть кришки і покладіть
на стіл так, щоб вони не лежали поряд зі своїми коробками. Завдання
гри — правильно дібрати й надіти кришки на коробки. Покажіть дитині,
як треба приміряти кришки до коробок, щоб зробити правильний вибір.
Повторити 2—3 рази. Потім нехай малюк сам впорається з цим завданням.
Під час гри дитина знайомиться з круглою, квадратною та трикут-
ною формами, вчиться досягати певного результату.
Коли малюк засвоїть завдання, запропонуйте йому так само попра-
цювати з прямокутною коробкою і кришкою.
«Маленький рибалка» (1 рік 6 міс. — 1 рік 9 міс.)
Наповніть ванночку чи таз водою, опустіть туди однакові за роз-
міром кульки та кубики (по 5 шт.). Завдання гри: виловити по одному і
скласти в коробку спочатку кубики, а потім кульки. Діставши з води й
уклавши всі кубики, зверніть увагу дитини на те, що кубики в коробці —
однакові, так само однакові й кульки, що залишились у воді. Тоді вило-
віть і кульки. Повторити 4—5 разів. Потім запропонуйте дитині самостій-
но впоратись із завданням. Коли малюк навчиться грати в цю гру, змініть
форму предметів — візьміть круглі та трикутні, квадратні та прямокутні.
У подальшому кидайте у воду предмети трьох-чотирьох різних форм.
Гра розвиває вміння захоплювати й утримувати предмети, розріз-
няти їх за формою, удосконалює рухові навички.
«Визнач форму предметів» (від 1 року 6 міс.)
Візьміть яскравий непрозорий пакет чи коробку. Пок ладіть туди
різні за формою предмети: круглі, квадратні, прямо- та трикутні: куль-
ки, кубики, палички, кружечки, ґудзики, пірамідки та ін. Сядьте з дити-
ною за стіл, виймайте з пакета чи з коробки по одному предмети, нази-
вайте їх і розкладайте на столі окремо залежно від форми. Наприклад:
«Це кулька, покладемо її сюди, а це кубик, покладемо його туди» і т. д.
Повторити 4—5 разів. Нехай дитина повторить ваші дії. Якщо треба, до-
поможіть малюкові диференціювати предмети за формою. Повторити
4—5 разів.
У процесі гри діти вчаться розрізняти й називати предмети, дифе-
ренціювати контрастні форми.

367
«Поштові скриньки» (від 1 року 6 міс.)
Візьміть дві коробки — одну з круглим отвором зверху, другу — з
квадратним, а також однакові за розміром кульки та кубики. Розмір ку-
льок має відповідати розміру круглого отвору, а кубиків — квадратно-
го. Покажіть дитині, як слід опускати предмети в отвори: беріть по черзі
кульки й кубики, опускаючи їх у відповідні отвори. Наприклад, підне-
сіть кубик до круглого отвору і скажіть: «Ні, не підходить, треба в інший».
Потім повільно опустіть цей кубик у квадратний отвір, звернувши ува-
гу малюка на те, що кубик опустився саме тому, що дірка є квадратною.
Чиніть так, аж доки в коробках не опиняться всі предмети. Повторити
2—3 рази. Після цього запропонуйте дитині самій впоратись із завдан-
ням. Повторити 2—3 рази. Завершивши гру, відкрийте коробки і підбий-
те підсумок: «У цій коробці зібралися кульки, тому що вони всі круглі й
пройшли крізь круглий отвір (форма кульки відповідає формі отвору), у
другій коробці — кубики, бо вони квадратні і пройшли крізь квадратний
отвір (і тут форма кубиків відповідає квадратному отвору)».
Коли малюк засвоїть цю гру, збільшіть кількість коробок з отвора-
ми. Візьміть три коробки — з круглим, квадратним та трикутним отво-
ром, а також кульки, кубики, трикутники. Правила гри ті самі. Згодом
додайте ще коробку з прямокутним отвором і відповідні за формою
прямокутники. У процесі гри супроводжуйте всі свої дії і дії дитини по-
ясненнями, називайте форму предметів.
Гра закріплює знання про основні форми предметів: коло, квадрат,
три- та прямокутник, удосконалює координацію рухів, зорову зосеред-
женість.
«Вчимося будувати» (від 1 року 9 міс.)
За ходом цієї гри треба навчити дитину класти кубик на кубик, ви-
шикувати їх у ряд, будувати нескладні споруди. Покажіть дитині куби-
ки, розкладіть ряд із п’яти-шести кубиків, викладіть зверху другий ряд.
Повторити 2—3 рази. Тоді нехай дитина вчинить так само 2—3 рази. Коли
вона засвоїть цю гру, переходьте до складніших побудов: стіл, диван, ха-
тинки, сходинки, гараж для машини тощо. Спочатку ви, звісно, будує-
те це власноруч, усе розказуючи й пояснюючи дитині, потім вона грає,
а ви їй трохи допомагаєте, і, зрештою, малюк грає цілком самостійно.
Гра розвиває мислення, зір, мовлення, рухову активність.
«Нумо схопимо іграшку!» (від 1 року 9 міс.)
Візьміть кілька різних за формою іграшок: квадрат, коло, прямо- та
трикутник, підвісьте їх на мотузці чи на перекладині. Підведіть до них
дитину — нехай вона пильно їх роздивиться. Можна трохи поговори-
ВІД РОКУ ДО ДВОХ. Розвиток зору дитини

368
Розділ 6. РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ
ти про них: розповісти, що це, яка в них форма, що з ними можна роби-
ти. Завдання гри: схопити висячі іграшки й утримати їх у руці. Поясніть
малюкові, що, аби спіймати предмет, треба заздалегідь пристосува-
ти долоньку до його форми. Після пояснень дайте йому змогу діяти на
власний розсуд. Повторити 4—5 разів, а якщо дитині сподобається гра,
можна ще продовжити гру. Добре, якщо іграшки підвішені на гумці, —
тоді вони ще й кумедно підскакують.
Гра вдосконалює навички хапання, закріплює вміння розрізняти
різні за формою предмети.
«Маленький спостерігач» (від 1 року 9 міс.)
Заздалегідь розкладіть у полі зору дитини іграшки та різні за фор-
мою предмети. Завдання гри: разом із дитиною відшукати спочатку тіль-
ки предмети трикутної форми, потім — тільки квадратної, після них —
круглої та прямокутної. Якщо малюк помилився, обов’язково поясніть
йому, чому його вибір був хибним. Коли він навчиться легко справляти-
ся із завданням, дещо ускладніть гру. Тепер шукайте предмети та різні
за формою речі в інтер’єрі кімнати. Спочатку знайдіть усі круглі предме-
ти, потім квадратні, три- та прямокутні. Дослідивши інтер’єр однієї кім-
нати, переходьте до іншого помешкання. Ця гра зробить велику приєм-
ність вам і вашій дитині.
«Пограймо у футбол» (від 1 року 9 міс.)
Візьміть іграшкові ворота, кульки, кубики. За розміром кульки та ку-
бики мають бути меншими від воріт. Прокочуйте по одній через ворота
кульки, промовляючи «котиться», та кубики, коментуючи «не котиться».
Потім запропонуйте дитині самостійно повторити ваші дії. Малюк має
усвідомити, що кулька котиться, а кубик — ні, тобто, що результат зале-
жить від форми предмета.
Гра розвиває мислення, зір, уміння стежити за предметами, які ру-
хаються.
«Скочуємо кульки» (від 1 року 9 міс.)
Візьміть жолоб або дерев’яну дощечку та 5—6 кульок. Поставте жо-
лоб під невеликим нахилом до горизонтальної поверхні. Покажіть ма-
люкові, як треба котити кульку: візьміть її в руки, покладіть на верхню
частину жолоба і відпустіть — кулька скотиться вниз. Повторити 4—5
разів, примовляючи «кулька котиться». Потім нехай дитина сама спро-
бує скотити кульки. Якщо спочатку в неї це не виходить, допоможіть
їй установити кульку у верхній частині жолоба. Повторити 4—5 разів.
Наприкінці гри поясніть дитині, що кульки мають властивість котитися.

369
Гра дає змогу дитині вдосконалювати рухи рук, окомір, учитися на-
зивати предмети та дії з ними, пізнавати властивості навколишніх пред-
метів.
5. Ігри, що сприяють умінню розрізняти предмети за розміром
«Дитячі долоньки» (1 рік 3 міс. — 1 рік 6 міс.)
Візьміть дві кульки — велику та маленьку, покладіть їх поряд на
столі. Нехай дитина їх уважно роздивиться. Завдання цієї гри — схо-
вати кульки в долоньках. Візьміть у свою долоню велику кульку — схо-
вати її не вдасться, бо буде видно. Поясніть дитині, що у вас нічого не
виходить, бо кулька завелика. Тоді візьміть маленьку кульку і сховайте
її в долонях. Поясніть дитині, що ви змогли це зробити тому, що куль-
ка маленька. Під час гри постійно вимовляйте слова «велика», вказую-
чи на велику кульку, і «маленька», вказуючи на меншу. Повторити 3—
4 рази. Потім запропонуйте дитині самостійно впоратись із завданням.
Повторити 2—3 рази.
Ця гра знайомить малюка з поняттями «великий», «маленький»,
учить розрізняти контрастні розміри.
«Сховаймо іграшки» (1 рік 3 міс. — 1 рік 6 міс.)
Візьміть дві різні за розміром коробки з кришками — велику й ма-
леньку. Покладіть кришки на стіл так, щоб вони лежали не поряд зі сво-
їми коробками. Завдання гри — правильно надіти кришки на коробки.
Покажіть дитині дві маленькі іграшки і скажіть, що їх треба сховати в
коробках, правильно дібравши до них кришки. Покажіть малюкові, як
слід приміряти кришку до коробки. Потім нехай малюк самостійно впо-
рається з цим завданням. Під час гри вимовляйте слова «відкрий», «за-
крий», супроводжуючи ними відповідні дії. У подальшому введіть у гру
коробки інших форм — прямо- та трикутні, круглі.
Під час гри малюк удосконалює координацію рухів, зорову зосе-
редженість, мовлення, вчиться вживати слова «відкрий», «закрий».
«Знайди м’ячикам будиночки» (1 рік 3 міс. — 1 рік 6 міс.)
Візьміть два м’ячики — великий і маленький і дві коробки з криш-
ками, однакові за формою, але різні за розміром — велику й маленьку.
Завдання гри — сховати м’ячики в коробки і закрити кришками. Спочатку
покажіть дитині, як це треба робити. Візьміть великий м’ячик і спробуйте
сховати його в маленьку коробку — вам це не вдасться. Зверніть увагу
малюка на те, що м’ячик більший від коробки і тому туди не вміщується.
Потім візьміть велику коробку, опустіть туди м’ячик, накрийте коробку
кришкою і поясніть дитині, що м’ячик туди вмістився, бо коробка велика.
ВІД РОКУ ДО ДВОХ. Розвиток зору дитини

370
Розділ 6. РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ
А маленький м’ячик опустіть у маленьку коробку, говорячи, що йому під-
ходить саме маленька коробка. Повторити 3—4 рази. Після цього дайте
змогу дитині самостійно виконати завдання. Замість м’ячиків можна взя-
ти інші іграшки — велику і маленьку (дві собачки, дві ляльки тощо).
Під час цієї гри малюк розвиває зорову зосередженість, спритність
рук, учиться розрізняти предмети за розміром, укладати дрібні пред-
мети в більші.
«Уклади кульки в коробки» (1 рік 3 міс. — 1 рік 9 міс.)
Візьміть дві коробки — велику та маленьку, п’ять великих кульок
і п’ять маленьких. Завдання гри — укласти великі кульки у велику ко-
робку, а маленькі — у маленьку. Покажіть дитині, як це треба робити, а
потім нехай вона самостійно виконає завдання. Під час гри коментуйте
всі свої дії та дії малюка: «Маленьку кульку покладемо в маленьку ко-
робку, а велику — у велику коробку». Повторити гру 4—5 разів.
Гра розвиває мовлення, спритність рук, збільшує словниковий за-
пас, закріплює уявлення про розміри предметів.
«Кинь кубик у коробку» (1 рік 3 міс. — 1 рік 9 міс.)
Візьміть одну велику коробку (або кошик), п’ять великих і п’ять ма-
леньких кубиків. Кубики складіть в одну велику ємність, перемішайте.
Завдання гри: вибрати з ємності по одному всі великі кубики і переклас-
ти їх у коробку (кошик). Кожного разу, виймаючи кубик, зазначайте, що
він великий. Впоравшись із завданням, уголос зробіть висновок: «У ко-
робці тепер всі великі кубики, решта — всі маленькі». Повторіть гру 2—
3 рази, потім нехай дитина сама виконує завдання. Тоді знову змішайте
кубики і цього разу вибирайте тільки маленькі. Повторити 3—4 рази.
У процесі гри закріплюються уявлення про розміри та форму пред-
метів, поняття «великий», «маленький», удосконалюється зорова зосе-
редженість, розвивається рухова активність.
«Поклади кульку в коробку» (1 рік 6 міс. — 2 роки)
Візьміть коробку, зробіть у ній квадратний отвір, візьміть також п’ять
кубиків, які за розміром відповідають отвору, і п’ять — більших за розмі-
ром. Змішайте кубики, покладіть їх на стіл поряд із коробкою. Завдання
гри: методом спроб і помилок визначити, які кубики проходять у отвір,
а які — ні. Опускайте кубики по одному в отвір, кожного разу звертаю-
чи увагу дитини на те, що маленькі кубики потрапляють у коробку, бо
за своїм розміром відповідають отвору, а великі — ні, тому що завеликі.
Потім дайте змогу дитині виконати завдання самостійно. Повторити 2—

371
3 рази. Наприкінці гри зробіть висновок: всі маленькі кубики опинилися
в коробці, а великі не потрапили в неї, бо більші за отвір у коробці.
Гра розвиває мислення, зір, уявлення про розміри предметів.
«Збудуй будиночок» (1 рік 6 міс. — 2 роки)
Візьміть 10 великих і 10 маленьких кубиків (не змішувати їх!).
Збудуйте разом із дитиною два будиночки: один із великих кубиків,
другий — із маленьких. Зверніть увагу малюка на те, що з великих ку-
биків збудовано більший (великий) будиночок, а з маленьких — мен-
ший (маленький). Потім нехай 3—4 рази дитина самостійно впораєть-
ся із завданням. Тоді змішайте великі кубики з маленькими. Збудуйте
великий будиночок вик лючно з великих кубиків. Під час роботи ві-
зьміть один маленький кубик, покажіть його малюкові і скажіть, що він
не підходить, бо інший за розміром, а якщо ним скористатись, будино-
чок зруйнується. Запропонуйте дитині 2—3 рази повторити ваші дії са-
мостійно, вибравши з купи великі кубики та збудувавши з них великий
будиночок. Після цього знову змішайте кубики і збудуйте з маленьких
кубиків маленький будиночок. Так само має вчинити й дитина.
Гра закріплює уявлення дитини про форму та розмір предметів,
розвиває тактильні відчуття.
«Збудуймо вежу» (1 рік 6 міс. — 2 роки)
Візьміть по п’ять великих, середніх та маленьких кубиків. Один ве-
ликий кубик поставте на стіл, зверніть на нього увагу дитини, зазначив-
ши, що він найбільший. Поставте поруч середній кубик, кажучи, що він
дещо менший. Нарешті поставте поряд із середнім кубиком маленький,
пояснюючи, що цей кубик найменший. На великий кубик поставте се-
редній, а зверху — маленький. Матимете вежу. Повторити 3—4 рази.
Потім нехай дитина самостійно збудує 2—3 такі вежі.
Під час гри малюк отримує уявлення про розміри предметів, вчить-
ся порівнювати їх за розміром, закріплює вміння ставити один кубик на
інший.
«Ведмедик угорі, ведмедик унизу» (1 рік 6 міс. — 2 роки)
Візьміть набір кубиків (4—5 шт.), збудуйте вежу. Указуючи жестом
на верхній кубик, скажіть кілька разів «верх», потім, вказуючи на нижній
кубик, скажіть «низ». Розберіть вежу, зберіть знову, повторюючи сло-
ва «верх», «низ». Потім нехай малюк сам збудує вежу, повторюючи ці
слова. Гру можна урізноманітніти, поклавши на верхній кубик невели-
ку яскраву іграшку, наприклад ведмедика. Тепер повторіть кілька разів
ВІД РОКУ ДО ДВОХ. Розвиток зору дитини

372
Розділ 6. РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ
«ведмедик угорі», скиньте іграшку, повторюючи 2—3 рази «ведмедик
унизу». Запропонуйте дитині вчинити так само самостійно, спробувати
повторити ваші слова.
Під час гри дитина знайомиться з поняттями «верх», «низ», «угорі»,
«внизу», розвиває зір, координацію рухів.
«Гра з пісочницями» (1 рік 6 міс. — 2 роки)
Візьміть укладені одна в одну круглі формочки-пісочниці, розкла-
діть їх на столі в одну лінію. Зверніть увагу дитини на те, що всі вони різ-
ні за розміром, їх можна вкладати одну в одну та виймати. Викладіть на
стіл усі формочки — від найменшої до найбільшої. Укажіть дитині на те,
як поступово збільшується розмір пісочниць, вишикуваних в одну лінію.
Тоді починайте будувати вежі — спочатку самі, а потім разом із дитиною.
Поставте на стіл найбільшу формочку, яка має стати основою вежі. Ставте
на неї меншу формочку, а потім одна на одну ще менші в міру зменшен-
ня їхніх розмірів. Завершивши роботу, зробіть висновок: «Унизу — най-
більша формочка, а зверху — найменша». Розберіть вежу, вкладіть фор-
мочки одна в одну, потім знову зберіть їх. Повторити 2—3 рази. Після
цього запропонуйте малюкові самостійно збудувати вежу.
Гра допомагає вдосконалювати рухові навички, уміння доводити
дію до певного результату. Малюк розвивається, учиться вк ладати дріб-
ні предмети в більші.
«Кубики та кульки» (1 рік 6 міс. — 1 рік 9 міс.)
Візьміть три кубики — великий, середній, маленький та одну неве-
лику кульку. Покладіть на стіл великий кубик, на нього — середній, на
середній — маленький. На верхівку збудованої вежі покладіть кульку.
Коли вона скотиться вниз, зверніть увагу дитини на те, що за формою
вона відрізняється від кубиків: кубики є квадратними, а кулька — круг-
лою. Із кубиків можна збудувати вежу — вони не падають, а з кульок не
можна, бо вони весь час скочуватимуться вниз.
Гра розвиває координацію рухів, уміння розрізняти предмети за
формою та розмірами, удосконалює тактильні відчуття.
«Познайомся з матрьошкою» (від 1 року 9 міс.)
Візьміть двоскладову матрьошку, поставте її на стіл, пильно розди-
віться разом із дитиною, потім повільно розкрийте та вийміть маленьку
фігурку. Поясніть дитині, що маленька матрьошка менша за велику, тому
її можна сховати в більшу. Повторіть кілька разів слова «велика», «ма-
ленька», указуючи на відповідні фігурки. Треба підвести дитину до ро-

373
зуміння того, що меншу матрьошку потрібно вкласти у більшу. Сховайте
маленьку фігурку в більшу. Нехай малюк 2—3 рази зробить так само.
У процесі гри дитина вчиться розкривати й закривати іграшку,
вкладати дрібнішу іграшку в більшу, розвивається розумово.
«Познайомся з пірамідкою» (від 1 року 9 міс.)
Мета гри — познайомити дитину з пірамідкою, навчити збирати й
розбирати її. Поставте іграшку на стіл, аби дитина добре її роздивилась,
тоді по одному знімайте з неї кільця і кладіть на стіл. Впоравшись із ро-
ботою, покажіть дитині порожній стрижень, скажіть, що зняли всі кіль-
ця, зверніть її увагу на дірочки в кільцях і покажіть, як їх настромити на
стрижень. Настромлюйте кільця в будь-якому порядку. Повторити 2—3
рази. Потім зробіть те саме разом із дитиною, після чого запропонуйте
їй повторити всі дії самостійно. У разі потреби допоможіть малюкові, су-
проводжуючи гру словами: «знімаємо кільце», «настромлюємо кільце».
Згодом дитина сама починає виконувати завдання, коли їй кажуть: «на-
строми», «зніми».
Гра сприяє пізнавальному, розумовому розвиткові малюка, удоско-
налює тактильно-рухову активність, зорову зосередженість.
«Збери пірамідку» (від 1 року 9 міс.)
Завдання гри — навчити дитину складати пірамідку в певній по-
слідовності. Поставивши на стіл пірамідку, зніміть з неї верхнє кільце,
коментуючи всі свої дії: «Це найменше кільце, тепер знімемо наступне,
дещо більше кільце, знімемо ще одне кільце — воно більше за попе-
реднє». Знявши всі кільця, покажіть, як слід настромлювати їх на стри-
жень, починаючи з найбільшого. Акцентуйте увагу дитини на розмірі
кілець, застосовуючи слова «великий», «маленький». Повторіть свої дії
разом із малюком. Складніший процес збирання пірамідки коментуй-
те словами: «Спочатку настромлюємо найбільше кільце, тепер — мен-
ше» — і так до кінця.
Гра закріплює уявлення про велике і мале, вчить збирати пірамідку
в певній послідовності — від більшого до меншого.
«Знайди зайве» (від 1 року 9 міс.)
Візьміть пірамідку й розсипте її на очах дитини, потім зберіть і роз-
сипте знову, поклавши поряд кубик. Запропонуйте дитині зібрати пі-
рамідку. Збираючи, малюк намагатиметься настромити на стрижень і
кубик, але після кількох невдалих спроб переконається, що не всякий
предмет можна надіти на паличку. Внаслідок таких марних спроб дити-
ВІД РОКУ ДО ДВОХ. Розвиток зору дитини

374
Розділ 6. РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ
на врешті-решт усвідомить незаперечний факт: неможливо настроми-
ти на стрижень предмети, в яких немає отвору.
Гра вдосконалює координацію рухів, зорову зосередженість, окомір.
«Гарні пірамідки» (від 1 року 9 міс.)
Візьміть дві пірамідки, на одній з яких замість кілець мають бути од-
накові за розміром кульки, а на другій — однакові кубики (ті й інші з
наскрізними отворами). Розсипте обидві пірамідки, змішайте кубики
з кульками, зберіть пірамідки — кульки й кубики окремо. Розсипте їх
знову й зберіть разом із дитиною. Повторити 3—4 рази. Дайте змогу
дитині зібрати обидві пірамідки власноруч, весь час коментуючи: «Це
кульки, вони круглі, це кубики — вони квадратні».
Гра розвиває моторику рук, зір, закріплює уявлення про розмір
і форму предметів.
«Товстий — тонкий» (від 1 року 9 міс.)
Візьміть дві пірамідки: одну з товстим стрижнем, другу — з тонким,
зніміть і змішайте кільця з обох пірамідок. Навчіть дитину правильно
співвідносити отвір кілець із потрібним стрижнем, поясніть їй, як примі-
ряти кільця. Разом із малюком зберіть і розберіть пірамідки. Повторити
4—5 разів. Потім дайте змогу дитині зробити все самостійно.
Гра розвиває окомір, спостережливість, вчить уміння розуміти різ-
ницю між отворами кілець та товщиною стрижнів, знайомить із понят-
тями «товстий», «тонкий».
«Збудуймо ворота для машинок» (від 1 року 9 міс.)
Візьміть однакові за розміром кубики та дві машинки — більшу та
меншу. Завдання гри — збудувати з кубиків великі й маленькі ворота
відповідно для великої та маленької машин. Спочатку збудуйте малень-
кі ворота і прокотіть під ними кілька разів маленьку машинку. Зверніть
увагу малюка на те, що вона вільно проходить під воротами. Тоді спро-
буйте прокотити під воротами велику машинку, але вона виявиться за-
великою. Збудуйте великі ворота і прокотіть під ними велику машинку,
звернувши увагу дитини на те, що ось тепер, під великими воротами,
машинка проїхала. Розберіть свої споруди і дайте змогу дитині само-
стійно збудувати великі та маленькі ворота й провезти під ними машин-
ки. Повторити 3—4 рази.
Гра вдосконалює спритність рук, уміння диференціювати контраст-
ні за розміром предмети, розвиває зір, мовлення.

375
«Збудуймо лялькам ліжечка» (від 1 року 9 міс.)
Візьміть дві ляльки — велику й маленьку та набір кубиків. Скажіть
дитині, що ляльки втомились, хочуть спати і для них треба збудувати з
кубиків ліжечка. Разом із малюком почніть будувати, час від часу порів-
нюючи розміри ляльок із довжиною ліжечок та пояснюючи малюкові,
чи помістяться в них ляльки. Завершивши роботу, зверніть увагу дити-
ни на те, що для великої ляльки потрібне велике ліжечко, а для малень-
кої — маленьке. Якнайчастіше повторюйте при цьому слова «великий»,
«маленький», «більше», «менше».
Гра привчає дитину співвідносити предмети за розміром, розвиває
зір, мовлення.
«Підбери одяг лялькам» (від 1 року 9 міс.)
Візьміть дві ляльки — велику та маленьку і два комплекти одягу —
відповідно для кожної з ляльок. Одяг змішайте, беріть по одній речі і,
приміряючи, визначайте, якій із ляльок вона належить. Спочатку робіть
це разом із дитиною, а потім дайте їй змогу самій впоратись із завдан-
ням. Повторити 3—4 рази.
Гра вдосконалює вміння диференціювати речі за розміром, розви-
ває спритність рук, узгодженість дій.
6. Ігри, що сприяють розвиткові кількісних уявлень
«Збери яблука» (1 рік 6 міс. — 1 рік 9 міс.)
Візьміть дві коробки (або два кошики), покладіть на стіл 10 невели-
ких яблук. Завдання гри — зібрати яблука в коробки (кошики), причому
вам треба покласти в свою коробку 2 яблука, а дитині в її коробку — 8 .
Упоравшись із завданням, зверніть увагу малюка на те, що в нього бага-
то яблук, а у вас — мало. Повторіть кілька разів слова «багато», «мало».
Потім спитайте дитину, де багато яблук, а де мало.
Гра знайомить дитину з поняттями «багато», «мало», розвиває чи-
сельні уявлення, мовлення, зір.
«Збудуймо будиночок» (1 рік 6 міс. — 2 роки)
Візьміть набір кубиків (10—15 шт.) та невелику іграшкову машинку-
вантажівку. Завдання гри — збудувати будиночок, для чого потрібно пе-
ревезти кубики на невелику відстань. Попросіть дитину покласти в ма-
шину кубик і перевезти його до місця, де відбуватиметься будівництво,
пояснивши їй, що з одного кубика будиночок не зведеш, тобто кубиків
мало. Повторіть кілька разів слово «мало», вказуючи на кубик, і слово
ВІД РОКУ ДО ДВОХ. Розвиток зору дитини

376
Розділ 6. РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ
«багато», вказуючи на решту кубиків. Перевезіть усі кубики на нове міс-
це, залишивши два-три кубики. Зверніть увагу дитини на те, що там, де
було мало кубиків, тепер їх багато, а там, де було багато, стало мало.
Перевезіть кубики, що залишились, збудуйте будиночок. Поясніть ди-
тині: з одного кубика будиночок не збудуєш — цього замало, аби його
збудувати, потрібно багато кубиків.
У процесі гри в дитини закріплюються уявлення про поняття «бага-
то», «мало», розвивається її мовлення, рухова активність.
«Гра з м’ячиками» (1 рік 8 міс. — 2 роки)
Візьміть 8—10 невеликих м’ячиків (наприклад, тенісних), поставте
на невеликій відстані від них (у межах кидка дитини) кошик чи короб-
ку. Киньте в кошик два м’ячики і скажіть дитині, що їх мало, а залиши-
лось багато. Потім нехай малюк кидає в кошик по одному всі м’ячики,
які залишились. Зверніть його увагу на те, що в кошику їх стало багато.
Повторіть гру 3—4 рази спочатку з дитиною, а згодом дайте їй змогу са-
мостійно впоратись із завданням.
Гра розвиває орієнтування на кількісну ознаку предметів, мовлен-
ня, координацію рухів, слухове сприйняття, зір.
«Гра з повітряними кульками» (від 1 року 9 міс.)
Надуйте шість яскравих повітряних кульок, дайте одну з них дити-
ні, а решту тримайте самі. Зверніть увагу малюка на те, що в нього ку-
льок мало, а у вас багато. Віддавайте йому по одній свої кульки, а коли
залишаться дві останні, скажіть, що тепер у нього їх багато, а у вас мало.
Потім нехай дитина віддає вам свої кульки, а ви зауважте, що у вас їх те-
пер багато, а у неї мало.
Гра закріплює орієнтування на кількісну ознаку предметів, розви-
ває зорову й слухову зосередженість.
«Заповни пляшки» (від 1 року 9 міс.)
Візьміть дві прозорі пластикові пляшки з відрізаним верхом та мор-
ські камінці. Разом із дитиною кидайте камінці у пляшки таким чином,
щоб у одній з них було набагато більше камінців, ніж у другій. Тоді ска-
жіть малюкові, що в одній пляшці камінців багато, а в другій мало, вка-
зуючи жестом на відповідні пляшки. Повторити 3—4 рази.
Гра розвиває слухове, зорове, тактильно-рухове сприйняття, закріп-
лює уявлення про поняття «багато», «мало».

377
7. Ігри, що розвивають уміння
розрізняти кольори та запам’ятовувати їхні назви
«Знайомство з червоним кольором» (1 рік 3 міс. — 1 рік 6 міс.)
Візьміть 6—7 предметів червоного кольору: стрічку, олівець, аркуш
паперу, кубик, прапорець тощо. Беріть у руки по одному предмету, нази-
вайте їх колір. Повторити 6—7 разів. Потім запропонуйте дитині вчини-
ти так само. Якщо для неї це надто важко, трохи допоможіть їй, повторіть
усе з нею 4—5 разів. Запропонуйте малюкові разом із вами походити по
кімнаті й пошукати червоні речі (червона сукня, шапка, скатертина, ки-
лимок та ін.). У такий самий спосіб познайомте дитину з іншими кольора-
ми — синім, жовтим, білим, зеленим, чорним, помаранчевим, фіолетовим.
Гра розвиває кольоровий зір, мовлення дитини.
«Кинь кульки» (1 рік 3 міс. — 1 рік 6 міс.)
Візьміть дві коробки — червону та синю, а також по три черво-
ні та сині кульки. Кидайте по одній червоні кульки в червону короб-
ку, а сині — в синю, щоразу називаючи кольори кульок та коробок.
Повторити 3—4 рази. Потім попросіть дитину повторити ваші дії 3—
4 рази. Коли малюк засвоїть гру, змініть кольори коробок та кульок.
Нехай це будуть відповідно: зелений та жовтий, білий та чорний, пома-
ранчевий та фіолетовий.
Під час цієї гри дитина вчиться розрізняти й називати різні кольо-
ри, удосконалює координацію рухів рук.
«Пірамідки» (1 рік 3 міс. — 1 рік 6 міс.)
Візьміть дві пірамідки — одну з білими, другу — з зеленими кільця-
ми. Разом із дитиною зніміть кільця з обох пірамідок, змішайте їх, візьміть
стрижень зеленої і скажіть, що на нього треба настромлювати лише зеле-
ні кільця. Виберіть зелені кільця і настроміть їх на стрижень, накладаючи
менші на більші. Так само настроміть білі кільця на другий стрижень. Під
час гри весь час повторюйте назви кольорів: «зелений», «білий». Потім
знову розберіть пірамідки, змішайте кільця. Виберіть білі кільця й на-
строміть їх на білий стрижень. Зберіть зелені кільця, що залишились, і на-
строміть їх на другий стрижень. Спочатку допомагайте дитині, а згодом
запропонуйте їй грати самостійно. Після цього закріпіть набуті дитиною
навички, узявши пірамідки інших кольорів: відповідно помаранчевого та
фіолетового, чорного та жовтого, червоного та синього.
Гра допомагає запам’ятати назви кольорів, розвиває вміння розріз-
няти форму та розміри предметів.
ВІД РОКУ ДО ДВОХ. Розвиток зору дитини

378
Розділ 6. РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ
«Різнокольорові кубики» (1 рік 6 міс. — 1 рік 9 міс.)
Візьміть дві машинки-вантажівки жовтого й зеленого кольорів та
жовті й зелені кубики. Пограйте з дитиною в будівництво. Скажіть їй,
що треба перевезти кубики на вантажівках — жовті на жовтій, а зеле-
ні — на зеленій. Покажіть малюкові, як складати кубики в машинки та
перевозити їх, а потім нехай він зробить це самостійно. Під час гри по-
стійно промовляйте назви кольорів, закріплюючи їх у пам’яті дитини.
Продовжуючи гру, візьміть інші за кольором машинки та кубики: черво-
ні та сині, білі та чорні, помаранчеві та фіолетові.
Гра розвиває мислення, зір, пам’ять, мовлення.
«Підфарбуймо воду» (1 рік 6 міс. — 1 рік 9 міс.)
Візьміть кілька прозорих скляночок, акварельні фарби або гуаш
фіолетового, помаранчевого, чорного, білого, зеленого, жовтого, чер-
воного, синього кольорів. Підфарбуйте воду у скляночках, кілька разів
промовляючи назву кожного кольору. Спочатку зробіть це разом із ди-
тиною, а потім нехай вона впорається із завданням самостійно.
Гра розвиває моторику рук, координацію рухів, уміння диференці-
ювати кольори.
«Збудуймо гарні будиночки» (1 рік 6 міс. — 1 рік 9 міс.)
Візьміть яскраві пластмасові чи дерев’яні кубики зеленого, жовто-
го, синього, білого кольорів (по 5 шт. кожного), змішайте їх, збудуйте од-
нокольорові будиночки, накладаючи один кубик на другий. На початку
гри візьміть жовтий кубик, поставте його на зелений, покажіть своє не-
задоволення («ні, не підходить»), тоді змініть жовтий на зелений («а ось
тепер підходить»). Повторити 3—4 рази. Потім нехай дитина самостій-
но збудує однокольорові будиночки. Виконайте це завдання з кубика-
ми червоного, фіолетового, помаранчевого кольорів.
Під час гри вдосконалюються рухові навички, розвивається мото-
рика рук, закріплюються назви кольорів.
«Назви колір» (1 рік 6 міс. — 2 роки)
Візьміть пірамідку з кільцями різних кольорів (червоний, синій,
жовтий), розберіть її, називаючи кольори кілець. Потім знову зберіть,
називаючи всі кольори. Повторити 3—4 рази. Зробіть так само разом
із дитиною, попросіть її знайти й передати вам кільце певного кольору
(«Дай мені червоне кільце, а тепер жовте»). Спочатку візьміть пірамідку
з кільцями трьох контрастних кольорів, а коли малюк засвоїть ці кольо-
ри, додайте кільця зелене, помаранчеве, фіолетове.

379
Гра розвиває пам’ять, мовлення, відчуття дотику, закріплює назви
кольорів.
«Різнокольорові кульки» (від 1 року 9 міс.)
Намалюйте на папері три повітряні кульки червоного, синього, зе-
леного кольорів, візьміть коробку фломастерів або кольорових олів-
ців. Потрібно домалювати до кожної кульки ниточку такого самого ко-
льору, вибравши для цього фломастер чи олівець відповідного кольору.
Спочатку покажіть дитині, як це робити, а потім запропонуйте їй вчинити
так само самостійно. Повторити 3—4 рази. Намалюйте кульки інших кольо-
рів — помаранчеві, фіолетові, жовті. Улітку можна грати на вулиці: нама-
люйте кульки кольоровою крейдою на асфальті, далі хід гри такий самий.
Гра сприяє розумовому розвиткові дитини, закріплює вміння дифе-
ренціювати основні кольори.
«Добери стрічки до кульок» (від 1 року 9 міс.)
Візьміть три повітряні кульки різних кольорів (наприклад, зеле-
ного, синього, жовтого) і три невеликі стрічки таких самих кольорів.
Надуйте кульки, покажіть їх дитині і скажіть, що треба дібрати до кож-
ної кульки стрічку такого самого кольору. Спочатку зробіть це самі: ві-
зьміть будь-яку кульку, доберіть стрічку такого самого кольору, прик ла-
діть до кульки, звернувши увагу малюка на те, що кольори однакові,
прив’яжіть стрічку до кульки. Доберіть стрічку до двох інших кульок.
Повторити 3—4 рази. Потім дайте змогу дитині самій впоратись із за-
вданням, допоможіть їй тільки прив’язати стрічки до кульок.
Під час гри закріплюється вміння диференціювати кольори, розви-
вається окомір, моторика рук.
«Гарні квіточки» (від 1 року 9 міс.)
Виріжте з кольорового паперу по три квіточки червоного та синьо-
го кольорів, виріжте у них круглі серединки й перемішайте. Сядьте з
дитиною за стіл і поясніть їй, що перед вами лежать червоні та сині кві-
точки, але в них немає серединок. Треба підібрати серединки — чер-
воні до червоних квіточок і сині — до синіх. Покажіть малюкові, як це
слід робити. Під час гри кожного разу називайте кольори. Повторити
3—4 рази. Потім нехай дитина сама спробує зібрати квіточки, а ви запи-
туйте її, якого кольору квіточка і серединка, котрі вона тримає в руках.
Повторити 3—4 рази. Продовжте гру з жовтим, зеленим, помаранче-
вим, фіолетовим кольорами.
Гра розвиває зір, пам’ять, моторику рук.
ВІД РОКУ ДО ДВОХ. Розвиток зору дитини

380
Розділ 6. РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ
«Сховай метелика» (від 1 року 9 міс.)
Виріжте з кольорового паперу чотири квітки та чотири метелики
червоного, синього, жовтого, білого кольорів (можна вирізати з картону
й розфарбувати). Метелики мають бути меншими за квітки (аби вони мо-
гли «сідати» на квітки). Розкладіть на столі квітки, перемішайте і покла-
діть поряд метеликів. Поясніть дитині умови гри: кожний метелик має
свій будиночок — однакову з ним за кольором квітку. Метеликам треба
знайти таку квітку і сісти на неї. Спочатку самі 2—3 рази покажіть дити-
ні, що слід робити. При цьому можна нібито «помилятись»: обирати ме-
телика невідповідного кольору, а потім звертати увагу малюка на те, що
кольори не збігаються, а отже, дана квітка не є будиночком вашого ме-
телика, і добирати відповідну до нього квітку. Посадіть усіх метеликів на
їхні квітки і скажіть дитині, що тепер все гаразд. Тоді запропонуйте ма-
люкові самостійно виконати завдання. Після цього введіть у гру квітки та
метеликів інших кольорів — зеленого, помаранчевого, фіолетового.
Гра розвиває мислення, зір, слух.
«Знайди прапорець» (від 1 року 9 міс.)
Візьміть дві пари прапорців трьох кольорів (червоного, помаран-
чевого, жовтого). По одному прапорцю кожного кольору візьміть собі
та по одному дайте дитині. Гра полягає в тому, що ви по черзі піднімаєте
вгору один із прапорців, а дитина має вибрати зі своїх прапорців такий
самий за кольором і теж його підняти. Повторити 3—4 рази з різними
прапорцями, спочатку повільно, потім у швидшому темпі. Після цього
пограйте з синіми, зеленими, білими, фіолетовими прапорцями.
Гра розвиває координацію рухів, зорову зосередженість, уміння
розрізняти кольори.
«Зайва стрічка» (від 1 року 9 міс.)
Візьміть три кульки різних кольорів (наприк лад, зеленого, синьо-
го, жовтого) і чотири стрічечки (три — такі самі за кольором, як кульки,
і одна — червона). Кульки надуйте, стрічечки змішайте. Прив’яжіть до
кожної кульки стрічечку відповідного кольору — одна стрічечка буде
зайвою. Повторити 2—3 рази. Зверніть увагу дитини на зайву черво-
ну стрічечку. Тепер нехай малюк самостійно впорається із завданням.
Потім пограйте з кульками та стрічечками помаранчевого, фіолето-
вого, червоного кольорів. Одна стрічечка, скажімо, жовта, має бути
зайвою.
Гра розвиває зорову зосередженість, увагу, уміння розрізняти
контрастні кольори.

381
РОЗВИТОК СЛУ Х У ДИТИНИ
1. Ігри, що сприяють розвиткові слуху дитини
«Що в коробках?» (1 рік — 1 рік 5 міс.)
Візьміть дві середні за розміром коробки. В одну з них пок ладіть
дзвоник, у другу — дрібні морські камінці. Закривши коробки, покажіть
їх дитині, потрясіть ними, зверніть увагу малюка на те, що в одній із них
щось дзвенить, а у другій — шумить. Зацікавлено запитайте: «Хотілося
б дізнатись, що там усередині, давай подивимось». Розкрийте коробки,
поясніть, чому з них чулися різні звуки. Повторити 3—4 рази.
Гра розвиває мислення, слух, зір.
«Нумо зчинимо гамір» (1 рік — 1 рік 5 міс.)
Запропонуйте дитині зробити брязкальце — візьміть банку з ши-
роким отвором, доберіть дрібні предмети: ґудзики, кульки, горішки.
Покажіть, як треба брати ці предмети та кидати їх по одному в банку.
Закрийте банку кришкою, потрясіть нею, зверніть увагу дитини на те,
як банка брязкотить, увімкніть ритмічну музику та побрязкотіть у такт.
Можна зробити два такі брязкальця і побрязкотіти разом із дитиною,
підтанцьовуючи. Повторити 3—4 рази.
Гра розвиває слухову зосередженість, відчуття ритму, сприяє пози-
тивним емоціям.
«Цок-цок, цок-цок» (1 рік — 1 рік 5 міс.)
Візьміть у руки годинника, роздивіться його разом із дитиною, під-
несіть до свого вуха, потім до вуха малюка, звернувши його увагу на ті-
кання. Повторіть кілька разів: «цок-цок, цок-цок».
Сховавши годинника за спину, спитайте ніби здивовано: «А де це
годинничок? Немає годинника, сховався». Потім покажіть годинник ма-
люкові, радісно повідомляючи: «Ось він, знайшовся!» Піднесіть годин-
ник до вуха дитини, примовляючи: «цок-цок, цок-цок». Повторити 3—
4 рази. Навчіть малюка вимовляти «цок-цок, цок-цок».
Гра розвиває слух, увагу, мовлення, зорову зосередженість дитини.
«Заспіваймо на різні голоси» (1 рік 3 міс. — 1 рік 6 міс.)
Сядьте поряд із дитиною, заспівайте своїх улюблених пісень — спо-
чатку звичайним голосом, потім високим, низьким, тихо, голосно, весе-
ло, сумно. Повторити 3—4 рази і співати якомога частіше, як тільки тра-
питься така нагода.
Гра розвиває слух, увагу, мовлення дитини, вчить диференціювати
звуки.
ВІД РОКУ ДО ДВОХ. Розвиток слуху дитини

382
Розділ 6. РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ
«Яка чудова днина!» (1 рік 3 міс. — 1 рік 6 міс.)
Сядьте поряд із малюком, спробуйте проспівати звичайні фрази,
підвищуючи та стишуючи тон. Наприк лад: «Яка чудова днина», «Який
м’який ведмедик» та ін. Повторити 4—5 разів.
Гра сприяє розвиткові слухової зосередженості, мовлення, есте-
тичному розвиткові дитини.
«Заспіваймо разом із лялькою» (1 рік 3 міс. — 1 рік 6 міс.)
Сядьте навпроти дитини, візьміть у руки її улюблену ляльку, розпо-
відайте щось від імені цієї ляльки, супроводжуючи свої слова відповід-
ними діями. Потім віддайте іграшку малюкові і допоможіть йому повто-
рити ваші дії та спробувати щось розповісти. Можна говорити співучим
голосом або наспівувати якусь пісеньку, ритмічно рухаючись, тримаю-
чи на руках дитину разом із іграшкою.
Гра розвиває слух, мовлення, зосередженість, тактильні відчуття.
«Нумо пошепочемося» (1 рік 3 міс. — 1 рік 6 міс.)
Завдання цієї гри — навчити дитину говорити пошепки. ТЬихо ска-
жіть малюкові якісь нескладні слова чи фрази, попросіть його повто-
рити. Повторюйте це доти, поки він не навчиться легко стишувати го-
лос.
Уміння говорити голосно та пошепки допомагає дитині навчитись
керувати своїм голосом, концентрувати увагу.
«Веселі птахи та тварини» (1 рік 6 міс. — 2 роки)
Візьміть малюнки, на яких зображені птахи та тварини, показуйте
їх дитині, називаючи ту чи іншу істоту та імітуючи звуки, які вона видає.
Наприклад:
корівка
му­му
кішечка
няв­няв
песик
гав­гав
гуска
га­га­га
курка
ко­ко­ко
півник
ку­ку­рі­ку
кізочка
ме­ме­ме
свинка
хрю­хрю
баранчик
бе­бе­бе
качка
кря­кря
Повторити 4—5 разів. Потім спробуйте навчити дитину повторюва-
ти ці звуки за вами.

383
Гра знайомить малюка з птахами та тваринами, що живуть поряд із
нами, розвиває мовлення, слух, зір, пам’ять.
«Хто сказав «няв»» (1 рік 6 міс. — 2 роки)
Для гри потрібні двоє дорослих та дитина. Один із вас стоїть за две-
рима, тримає в руках іграшку (собачка, півник, курчатко, кішечка, жаб-
ка) та імітує звуки, що мають видавати ці тварини та птахи. Дитині тре-
ба здогадатись, якій істоті належать ці звуки, а ви, стоячи поряд із нею,
кажете: правильно чи неправильно. Якщо малюк дав правильну відпо-
відь, той, хто стоїть за дверима, виходить з іграшкою і хвалить малюка:
який, мовляв, розумник.
Гра розвиває пам’ять, слух, мовлення, вик ликає позитивні емоції у
всіх учасників.
«Здогадайся, хто сказав «бі-бі-бі»» (1 рік 6 міс. — 1 рік 9 міс.)
Візьміть яскраві малюнки із зображеннями предметів, які можуть
видавати звуки. Показуйте дитині різні зображення, імітуючи голосом
відповідний звук. Наприклад:
літак
у­у­у
трамвай
дінь­дінь
машина
бі­бі­бі
дзвоник
дзень­дзень, дзень­дзень
дудочка
ду­ду­ду
барабан
тра­та ­та
молоток
тук­тук
Повторити 4—5 разів. Потім нехай дитина повторить за вами.
Гра розвиває мовлення, слух, пам’ять, знайомить малюка з предме-
тами довкола нього.
«Слухаємо звуки» (від 1 року 9 міс.)
Візьміть дитину на руки чи за ручку, походіть з нею по квартирі, по-
слухайте разом різні звуки — гудіння холодильника, фена, стукіт молот-
ка, звук води, що тече з крана, дзеленчання телефону; висувайте й за-
сувайте шухляди письмового столу, відчиняйте й зачиняйте двері. Під
час гри пояснюйте малюкові, як саме і чому ті чи інші предмети вида-
ють певні звуки.
Гра знайомить дитину з різними звуками, розвиває слух, підсилює
емоційну близькість між нею та дорослою людиною.
ВІД РОКУ ДО ДВОХ. Розвиток слуху дитини

384
Розділ 6. РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ
«Цікаві звуки» (від 1 року 9 міс.)
Посадіть дитину поряд із собою, попросіть посидіти тихенько
та послухати те, що чутно: стукіт молотка, гавкання собаки, голоси та
кроки людей, сміх. Спитайте її, чий голос долинає з сусідньої кімнати.
Повторіть гру по 4—5 разів у різний час.
Гра розвиває слухову зосередженість, сприяє розумовому та емо-
ційному розвиткові дитини.
«Гуляймо вулицею» (від 1 року 9 міс.)
Під час прогулянки знайомте дитину з різними звуками — співом
птахів, шумом машин, вітру, грому. Пояснюйте їй, звідки звук долинає,
хто його видає, спробуйте імітувати звук. Повторити 4—5 разів. Потім
можна спитати в дитини, хто чи що видає той чи інший звук. Грайте в цю
гру кожного разу, коли гуляєте з малюком.
Гра розвиває слух, мовлення, привчає дитину не лякатися вперше
почутих звуків.
«Потанцюймо разом!» (від 1 року 9 міс.)
При кожній слушній нагоді вмикайте гарну музику, ритмічно ру-
хайтесь або танцюйте разом із дитиною, стрибайте, бігайте, крутіться,
погойдуйтесь, ходіть навшпиньках тощо. Візьміть у руки хустку, дайте
хустинку дитині, танцюйте з нею, змахуйте хустками, піднімайте та опус-
кайте їх, робіть різні рухи.
Гра розвиває слух, мовлення, рухові навички, уміння тримати рів-
новагу, сприяє естетичному розвиткові.
«Постукаймо» (від 1 року 9 міс.)
Сядьте з дитиною за стіл, візьміть у руки невелику паличку чи де-
рев’яну ложку, вистукайте будь-який ритм, наприклад, три удари — па-
уза. Рахуйте при цьому: «Раз, два, три». Повторити 4—5 разів. Потім дай-
те паличку малюкові, візьміть його ручку в свою і вистукайте той самий
ритм 4—5 разів. Запропонуйте дитині самій впоратись із завданням.
Навчіть її стукати швидше, повільніше, гучно, тихо; весь час змінюйте
ритм. Під час гри можна наспівувати свої улюблені пісні та мелодії, ви-
стукуючи їх ритм.
Гра розвиває слух, відчуття ритму, сприяє вдосконаленню рухів ди-
тини.

385
2. Залучення дитини до світу музики
«Дзвоники» (1 рік — 1 рік 6 міс.)
Візьміть два дзвоники, прив’яжіть до них яскраві стрічечки. Один із
них залиште собі, другий — дайте в руки дитині. Поясніть малюкові, що
це таке, та покажіть, як калатати. Час від часу зупиняйтесь і, затиснув-
ши дзвоник у долоні, кажіть дитині: «А ось так не дзвенить». Повторити
4—5 разів. Потім дайте завдання малюкові: «Зроби так, щоб дзвеніло, а
тепер, щоб не дзвеніло». Увімкніть музику і продзвоніть разом із дити-
ною ритм мелодії.
Під час цієї гри малюк вчиться користуватися дзвоником, розвиває
слух, відчуття ритму, тактильні відчуття.
«Де дзвенить?» (1 рік 5 міс. — 1 рік 9 міс.)
Дайте дитині дзвоник і покажіть, як ним користуватись. Зав’яжіть собі
очі й запропонуйте дитині дзвонити та тікати від вас. Малюк дзвонить і ті-
кає, ви його ловите. Спіймавши дитину, можна пояснити їй, що вам допо-
міг дзвін дзвоника. Повторити 4—5 разів. Далі зав’яжіть очі дитині і по-
просіть її вас спіймати. Звичайно, у цю гру можна грати, лише прибравши
з кімнати всі гострі предмети, аби не постраждали ні ви, ні ваш малюк.
Гра розвиває слух, рухову активність та координацію рухів, вчить
визначати, з якого боку долинає звук.
«Брязкальця» (1 рік 3 міс. — 1 рік 7 міс.)
Візьміть два брязкальця — собі та дитині, доберіть веселу ритміч-
ну музику. Разом із дитиною бігайте по кімнаті, брязкаючи іграшками,
час від часу зупиняйтесь і вдаряйте брязкальцем у долоню лівої руки.
Повторити 2—3 рази. Потім 2—3 рази стукніть брязкальцем по підло-
зі. Піднесіть іграшку, побряжчіть нею, притупцьовуючи на місці, знову
побігайте, побрязкуючи. Слідкуйте за тим, щоб дитина наслідувала всі
ваші дії. Повторити 4—5 разів, а за бажанням дитини й більше.
Під час гри малюк вчиться ритмічно бігати, бряжчати брязкальцем,
розвиває свій слух.
«Барабан» (1 рік 4 міс. — 1 рік 8 міс.)
Візьміть іграшковий барабан та барабанні палички, уважно розди-
віться іграшку разом із малюком, запропонуйте йому: «Давай послу-
хаємо, як він звучить». Покажіть дитині, як треба стукати паличками.
Спочатку вистукуйте ритм самі, потім нехай це робить малюк. Під час
гри наспівуйте: «тра-та-та, тра-та-та». Повторити 4—5 разів. Увімкніть
ВІД РОКУ ДО ДВОХ. Розвиток слуху дитини

386
Розділ 6. РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ
будь-яку ритмічну музику й покажіть малюкові, як треба барабанити в
такт їй. Повторити 4—5 разів. Потім відбивайте ритм разом із дитиною,
а згодом навчіть її робити це самостійно.
Гра сприяє слуховій зосередженості, розвиває координацію рухів
рук, вчить користуватися барабанними паличками.
«Граємо на бубні» (1 рік 4 міс. — 1 рік 9 міс.)
Узявши невеликий бубон, уважно роздивіться його разом із дити-
ною, поясніть їй, що це за річ, як називається. Покажіть малюкові, як
звучить бубон та як правильно по ньому вдаряти (тримайте інструмент
вертикально і, наспівуючи якусь мелодію, долонею відбивайте ритм).
Потім нехай дитина з вашою допомогою спробує ритмічно вдаряти по
бубну. Можна взяти два бубни і відбивати долонею ритм разом із дити-
ною. Повторити 4—5 разів. Увімкніть будь-яку веселу музику і запро-
понуйте дитині разом бити по бубнах (кожен по своєму) у такт мелодії.
Пограти на бубнах можна при будь-якій слушній нагоді, як тільки ви та
ваша дитина цього схочете.
Гра розвиває слух, координацію рухів, відчуття ритму.
«Дзвінкий бубон» (1 рік 4 міс. — 1 рік 9 міс.)
Візьміть бубон, дитячий стілець чи ширмочку й пограйте з дитиною
в музичні схованки. Ви граєте на бубні — малюк бігає, танцює. Ви при-
пиняєте гру — малюк ховається за стілець. Повторити 4—5 разів. Потім
можна помінятися з дитиною ролями.
Гра розвиває в дитини слухову зосередженість, рухові навички,
швидкість реакції.
«Грай, гармонь» (1 рік 4 міс. — 1 рік 9 міс.)
Візьміть дитячу гармонь, роздивіться її разом із дитиною, покажіть,
як треба на ній грати. Спочатку пограйте на інструменті самі, а потім
дайте пограти малюкові. Якщо треба, допоможіть йому.
Гра вдосконалює рухи рук, пальців, розвиває слух, сприяє розумо-
вому й естетичному розвиткові малюка. Дитина знайомиться з новим
музичним інструментом — гармонню.
«Пограймо на дудочці» (1 рік 4 міс. — 1 рік 9 міс.)
Візьміть невелику дудочку, роздивіться її разом із дитиною, пока-
жіть, як треба тримати інструмент у руках, як дути в нього, щоб добути
музичні звуки. Повторити 3—4 рази. Нехай малюк візьме дудочку в руки
і подує в неї. Повторити 2—3 рази, а за бажанням малюка — і більше.

387
Гра знайомить дитину з новим музичним інструментом — дудоч-
кою, сприяє розумовому розвиткові малюка, подальшому вдоскона-
ленню рухів рук та пальців.
«Барабан і гармонь» (1 рік 4 міс. — 1 рік 8 міс.)
Візьміть іграшкові барабан і гармонь. Скажіть дитині, що під бара-
бан треба марширувати, а під гармонь — танцювати. Спочатку покажіть
їй, як це робити: бийте по барабану і водночас маршируйте; потім ві-
зьміть гармонь і грайте, підтанцьовуючи. Повторіть ці дії разом із дити-
ною. Коли вона засвоїть гру, дайте їй змогу діяти самостійно: під звуки
барабана крокувати, під гармонь — танцювати. Якщо спочатку малюк
помилятиметься, допоможіть йому.
Гра сприяє вдосконаленню звукової зосередженості, умінню розріз-
няти звучання різних музичних інструментів, розвиває рухову активність.
«Маленький оркестр» (1 рік 4 міс. — 2 роки)
Візьміть у руки дзвоник, дайте дитині брязкальце і разом почніть на-
співувати та відстукувати якусь веселу мелодію, потім поміняйтеся сво-
їми «музичними інструментами». Далі ввімкніть якісь нескладні музичні
записи і ритмічно акомпануйте разом із малюком. Можна рухатись, мар-
ширувати в такт музиці. Учіть дитину починати гру на дитячих музичних
інструментах, коли музичний запис починається, і закінчувати, коли му-
зика припиняється. Потім візьміть інші музичні інструменти — бубон та
дудку і знову спробуйте зобразити вдвох із дитиною оркестр.
У процесі гри дитина розвиває свій слух, відчуття ритму, рухові на-
вички, вчиться розрізняти звуки музичних інструментів.
«Звідки чути музику?» (1 рік 4 міс. — 2 роки)
Візьміть будь-яку механічну музичну іграшку чи музичну листів-
ку, помістіть її поза полем зору дитини і заведіть. Спитайте в дитини:
«Звідки лине музика?» Коли малюк правильно визначить напрямок,
підіть і разом знайдіть джерело звуку. Повторити 4—5 разів, кожного
разу ховаючи іграшку чи листівку в різних місцях.
Гра розвиває слух, зір, стимулює розумовий розвиток дитини.
«Магазин музичних інструментів» (1 рік 4 міс. — 2 роки)
Відвідайте з дитиною магазин музичних інструментів, підійдіть до
кожного інструмента, розкажіть дитині, як він називається, і разом із
нею послухайте його звучання. Дайте малюкові самому натиснути на
клавіші, спитайте, що йому найбільше до вподоби і чому. Купіть запи-
ВІД РОКУ ДО ДВОХ. Розвиток слуху дитини

388
Розділ 6. РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ
си «живої» музики (орган, рояль, гітара, акордеон, саксофон тощо).
Повторіть свою «екскурсію» до магазину 2—3 рази та якомога частіше
слухайте з дитиною «живу» музику.
«Слухаємо класичну музику» (від 1 року)
Можна ввімкнути для дитини записи не надто складних класичних
музичних творів. Змалку треба прищеплювати малюкові гарний смак та
любов до справжнього мистецтва. Ось кілька творів, які можна почати
слухати разом із дитиною:
	 Чайковський — «Баркарола», танець маленьких лебедів з ба-
лету «Лебедине озеро»;
	 Бізе — увертюра до опери «Кармен»;
	 Штраус — вальс «Казки Віденського лісу»;
	 Гріг — пісня Сольвейг із музики до драми «Пер Гюнт»;
	 Моцарт — «Маленька нічна серенада», соната ля мажор;
	 Брамс — «Угорський танець No 5»
«Лялька Таня співає та танцює» (від 1 року 8 міс.)
Візьміть середню за розміром яскраву ляльку (або плюшевого вед-
медика), скажіть дитині, що ця лялечка красива, пишно вбрана і дуже
полюбляє співати й танцювати. Заспівайте простої пісеньки і покажіть
дитині, як лялька вміє пританцьовувати, крутитись, топати ніжкою,
плескати в долоньки. Повторити 3—4 рази. Можна ввімкнути музику
і показати, як лялька вміє танцювати під музику. Потім попросіть дитину
продемонструвати танцювальні здібності ляльки.
Гра стимулює розумовий, естетичний розвиток дитини, її мовлення,
слух, вчить малюка самостійно гратися з лялькою.
«Потанцюймо з лялькою» (від 1 року 8 міс.)
Візьміть середню за розміром ляльку і запропонуйте малюкові з
нею потанцювати. Спочатку ви тримаєте ляльку за ручки і виконуєте з
нею різні танцювальні рухи, наспівуючи пісеньку або під веселу музику.
Потім нехай дитина спробує сама потанцювати з лялькою. Тоді берете
ведмедика, а малюк — ляльку і обоє танцюєте з іграшками. Повторити
3—4 рази. Після цього ви тримаєте ляльку за ручки з боку спини, бере-
те у свої руки ручки дитини і під музику танцюєте разом із нею.
«Заколисуємо ляльку» (від 1 року 8 міс.)
Візьміть середню за розміром ляльку (або плюшеве зайчатко).
Скажіть дитині, що ляльку звуть Ляля, вона довго гуляла, втомилась,

389
а тепер хоче спати і її треба укласти в ліжечко. Покажіть малюкові, як
це треба робити: візьміть ляльку на руки і, колисаючи її, наспівуйте ко-
лискової: «Баю-бай, баю-бай, спи, Лялечко, засинай». Повторити 3—4
рази. Дайте ляльку дитині, запропонуйте їй заколисати Лялю. Потім ска-
жіть, що лялька вже спить, і покажіть, як її покласти в ліжечко та вкрити
ковдрою. Після цього попросіть малюка заколисати Лялю самостійно.
Повторити 2—3 рази.
Гра розвиває слух, навчає простих ігрових дій з лялькою (чи зайчат-
ком), сприяє подальшому вдосконаленню рухів рук.
«Танок навколо іграшки» (від 1 року 8 міс.)
Узявши дитину за ручку, під музику ходіть у танку навколо покладе-
ного на підлогу ведмедика. Зупиніться, тричі плесніть у долоні над голо-
вою, тупніть тричі ногою, знову, узявшись за руки, ідіть по колу. Повторити
тричі. Підніміть з підлоги ведмедика, притисніть його до себе і покрутіть-
ся разом з іграшкою. Запропонуйте дитині повторити всі ваші дії.
Гра розвиває слух, відчуття ритму, рухові навички та тактильні від-
чуття.
«Танцюймо з хустинками» (від 1 року 8 міс.)
Візьміть дві яскраві хустинки — собі та дитині. Під музику разом із
дитиною, підтанцьовуючи, ходіть по колу, повільно помахуючи в оби-
два боки хустинками. Зупиніться, покладіть руки на пояс, тричі тупніть,
потім поверніться і так само ідіть у другий бік, помахуючи хустинками.
Повторити 3—4 рази.
Гра навчає дитину простих танцювальних рухів, розвиває слух,
уміння рухатися по колу.
3. Ігри, що розвивають відчуття ритму
«Плещемо в долоньки» (1 рік 3 міс. — 1 рік 6 міс.)
Сядьте навпроти дитини, плесніть у долоні, промовляючи: «Ось
ми плеснули в долоньки». Тупніть і скажіть: «Ось тупочуть наші ніжки».
Лясніть себе по колінах зі словами: «По колінах ми вдаряєм». Підніміть
руки вгору, кажучи: «Ручки вгору піднімаєм». Опустіть руки і скажіть:
«Ручки наші опускаєм». Поверніть кисті рук ліворуч, праворуч, говоря-
чи: «А тепер їх повертаєм». Повторити 4—5 разів. Потім, узявши ручки
дитини в свої, повторити гру 3—4 рази.
Гра розвиває відчуття ритму, координацію рухів, мовлення, удоско-
налює рухові навички.
ВІД РОКУ ДО ДВОХ. Розвиток слуху дитини

390
Розділ 6. РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ
«Тричі тупнемо...» (від 1 року 8 міс.)
Під музику, узявши дитину за ручку, разом із нею, підтанцьовуючи,
ходіть по колу. Потім зупиніться, тричі плесніть у долоні, тричі тупніть
на місці і знову ідіть по колу, повторюючи разом із малюком усі поперед-
ні дії. Повторити 2—3 рази.
Гра знайомить дитину з простими танцювальними рухами, розви-
ває слух, відчуття ритму.
«Гучно ми затупали» (1 рік 3 міс. — 1 рік 6 міс.)
Ставши обличчям до дитини, показуйте їй рухи, супроводжуючи їх
ритмічними примовками. Гучно тупніть, кажучи: «Гучно ми затупали —
туп-туп-туп». Тихо тупніть і скажіть: «Тихо ми затупали — туп-туп-туп».
Гучно плесніть у долоні зі словами: «Гучно ми захлопали — хлоп-хлоп-
хлоп». Тихо плесніть у долоні і скажіть: «Тихо ми захлопали — хлоп-хлоп-
хлоп». Гучно заохайте: «Гучно ми заохали — ох-ох-ох». Тихо заохайте:
«Тихо ми заохали — ох-ох-ох». Повторити 2—3 рази. Потім повторіть усі
дії разом із дитиною. Надалі дитина має грати самостійно.
Гра розвиває зорову зосередженість, пам’ять, слух, мовлення, ко-
ординацію рухів.
«Швидко тупаємо» (1 рік 3 міс. — 1 рік 6 міс.)
Ставши обличчям до дитини, показуйте їй рухи, супроводжуючи їх
ритмічними примовками. Швидко затупайте, примовляючи:
«Ніжки швидко тупають — доганяй!»
Затупайте повільно, кажучи:
«Ніжки тихо тупають — зачекай!»
Швидко плесніть у долоні зі словами:
«Швидко ляскають долоньки».
Повільно плесніть у долоні, говорячи:
«Тихо ляскають долоньки».
Повторити 3—4 рази. Потім повторіть усе разом із дитиною. У по-
дальшому дитина має навчитися самостійно відтворювати рухи і слова.
Гра розвиває слух, зорову пам’ять, координацію рухів, відчуття
ритму.
«Маленькі та великі долоньки» (1 рік 4 міс. — 1 рік 8 міс.)
Сядьте навпроти дитини, простягніть до неї руки долонями вгору,
дитина має простягнути ручки і покласти свої долоньки на ваші доло-
ні. Потім попросіть дитину простягнути ручки долоньками вгору і по-
кладіть свої долоні на її долоньки. Після цього легенько плесніть по

391
долоньках малюка і запропонуйте йому плеснути по ваших долонях.
Повторити 4—5 разів.
Гра розвиває слух, моторику рук.
«Лялька плеще в долоні» (1 рік 4 міс. — 1 рік 8 міс.)
Сядьте навпроти дитини, візьміть ляльку, поплескайте її ручками зі
словами:
«Лялька плеще в долоньки — хлоп­хлоп, хлоп­хлоп».
Потім нехай лялька «крокує» по ваших колінах, а ви примовляєте:
«Лялька тупає ніжками — туп­туп­туп».
Повторити 2—3 рази. Тоді нехай дитина візьме в руки ляльку і з ва-
шою допомогою так само пограє з нею.
Гра розвиває мовлення, слух, рухові навички.
«Тупає малюк» (1 рік 6 міс. — 1 рік 9 міс.)
Дитина ходить, тримаючись за вашу руку, а ви промовляєте ритміч-
ні рядки:
Туп­туп­туп­туп,
Туп­туп­туп­туп.
Наша дівчинка іде
І нізащо не впаде.
Туп­туп­туп­туп,
Туп­туп­туп­туп.
Гра привчає зберігати рівновагу під час ходьби, розвиває слух та
рухові навички.
«Тупаємо з мамою» (від 1 року 6 міс.)
Станьте обличчям до дитини і показуйте їй рухи, які вона має повто-
рювати. Тупаючи ногами, ви кажете:
«Разом тупаємо ніжками».
Плескаючи руками перед собою, примовляєте:
«Разом ляскаємо ручками».
Похитавши головою, говорите:
«Головою похитали».
Узявшись за руки із дитиною, неквапом біжіть по колу, говорячи:
«І додому поспішали».
Повторити 4—5 разів.
Гра розвиває слух, пам’ять, мовлення, координацію рухів.
ВІД РОКУ ДО ДВОХ. Розвиток слуху дитини

392
Розділ 6. РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ
«Ніжки та долоньки» (від 1 року 6 міс.)
Разом із дитиною ходіть по колу, дитина позаду. Ви показуєте, ма-
люк за вами повторює. Тупаючи ногами, кажете:
«Ніжками затупали — туп­туп­туп»..
Плещете в долоні зі словами:
«У долоньки плеснули — лясь­лясь­лясь».
Покрутіться на місці, примовляючи:
«Покрутились, покрутились».
Повторити 3—4 рази.
Гра розвиває слух, вестибулярний апарат, відчуття ритму, коорди-
націю рухів.
«Вчимось марширувати» (від 1 року 6 міс.)
Доберіть ритмічну музику і разом із дитиною крокуйте по кімнаті,
можна взятися за руки. Учіть малюка крокувати в такт музиці. Можна за-
пропонувати йому сісти і руками відстукувати по колінах.
Гра розвиває слух, відчуття ритму, закріплює емоційний зв’язок між
вами та малюком.
«Скачемо на колінах у тата» (від 1 року 6 міс.)
Посадіть малюка собі на коліна обличчям до себе, міцно тримайте
його під пахви. Підкидайте його на колінах, примовляючи:
Плиг­скок, плиг­скок,
Угору — вниз, угору — вниз.
Плиг­скок, плиг­скок.
Потім нахиляйте малюка вперед, назад, в обидва боки. Повторити
3—4 рази. Продовжте гру, повернувши дитину спинкою до себе.
Гра розвиває рухову активність дитини, відчуття ритму, координа-
цію рухів.
«Злітаємо на гойдалці» (від 1 року 7 міс.)
Станьте, широко розставивши ноги, візьміть дитину під пахви і гой-
дайте його між своїми ногами, примовляючи: «Угору — вниз, угору —
вниз». Розгойдуйте малюка то швидше, то повільніше.
Гра розвиває слух, координацію рухів, відчуття ритму, створює ве-
селий настрій.
«Нумо покрутімось» (від 1 року 7 міс.)
Візьміть малюка під пахви, крутіть його, поступово пришвидшуючи
темп руху, а потім поступово вповільнюючи.

393
Гра вдосконалює вестибулярний апарат, розвиває відчуття ритму,
координацію рухів.
«Малюк на м’ячі» (від 1 року 8 міс.)
Візьміть великий гумовий м’яч, посадіть на нього дитину, підтриму-
ючи її під пахви, нехай вона посидить так 1,5—2 хвилини, зберігаючи
рівновагу. Потім поставте малюка на м’яч, добре його тримаючи. Нехай
він спробує постояти з вашою допомогою. Повторити 4—5 разів.
Гра стимулює фізичний розвиток малюка, привчає його тримати
рівновагу.
РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ ДИТИНИ
«Моєім’я»(1рік3міс. — 1рік8міс.)
Мета цієї гри — навчити дитину називати своє ім’я та ототожнювати
себе саме з цим ім’ям. Ваше завдання — допомогти малюкові зрозуміти,
що в кожної людини є своє ім’я, а у кожної речі — своя назва. Візьміть
ручку дитини в свою руку, доторкніться до неї, назвіть її ім’я, потім до
себе — «мама» чи «тато», якщо є ще родичі, назвіть їх — «бабуся», «ді-
дусь», «сестричка» та ін. Пройдіться з малюком по кімнаті і, торкаючись
рукою різних предметів, вимовляйте їхні назви.
Гра розвиває мовлення дитини, збагачує її словниковий запас, до-
помагає їй асоціювати себе з власним ім’ям.
«Веселий — сумний» (1 рік 3 міс. — 1 рік 6 міс.)
Доберіть приблизно 10 портретів дорослих та дітей з веселим і сум-
ним виразом обличчя. Розглядаючи їх разом із дитиною, пояснюйте їй,
де обличчя щасливе, а де сумне, описуйте й інші емоції, які відбилися на
цих зображеннях. Спробуйте зобразити на своєму обличчі різні емоцій-
ні стани, весь час повторюючи слова: «сумний», «веселий», «похмурий»,
«щасливий». Повторити 3—4 рази.
Гра розвиває мовлення, збагачує словниковий запас, учить дитину
розрізняти зовнішні прояви різних почуттів.
«Дай—візьми»(1рік3міс. — 1рік6міс.)
Завдання гри — навчити дитину вимовляти слова «дай», «візьми»
та використовувати їх у спілкуванні. Сядьте навпроти малюка, дай-
те йому м’яч і водночас вимовіть «візьми», потім попросіть повернути
вам іграшку, сказавши «дай». Повторити 3—4 рази. Повторюйте гру при
ВІД РОКУ ДО ДВОХ. Розвиток мовлення дитини

394
Розділ 6. РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ
кожній слушній нагоді, доки дитина не навчиться правильно вимовляти
слова «дай», «візьми».
Гра розвиває мовлення, зорову зосередженість, удосконалює рухи
рук.
«Гра з лялькою» (1 рік 3 міс. — 1 рік 6 міс.)
Візьміть невелику ляльку та іграшкові меблі, посуд, одяг, розі-
грайте з дитиною невеликий сюжет: як ви одягаєте, причісуєте та го-
дуєте ляльку. Спочатку нехай малюк уважно роздивиться та назве всі
предмети. Граючи з ним, просіть дати вам ту чи іншу річ, називаючи її.
Супроводжуйте свої прохання вказівними жестами та відповідними ру-
хами голови, застосовуйте слова «дай оце», «на», «не це», «візьми це»,
«потримай» якомога частіше.
Гра розвиває мислення, пам’ять, мовлення, кмітливість.
«Будь ласка — спасибі» (1 рік 6 міс. — 2 роки)
Мета цієї гри — навчити дитину говорити «да», «будь ласка», «візьми,
будь ласка», «спасибі». Сядьте на килим, розстелений на підлозі, візьміть
будь-яку заводну іграшку, заведіть її і пустіть у напрямку до малюка зі
словами «візьми, будь ласка». Коли іграшка потрапить до рук дитини,
попросіть її повернути: «дай, будь ласка». Якщо малюк зможе сам завес-
ти іграшку і спрямувати її до вас, нехай це зробить, якщо ні, трохи допо-
можіть йому. Отримавши назад іграшку, скажіть «спасибі». Повторіть гру
4—5 разів, заохочуючи дитину до повторення нових для неї слів.
Гра розвиває мовлення, збагачує словниковий запас, закладає на-
вички спілкування.
«Повторюємо слова» (1 рік 6 міс. — 1 рік 9 міс.)
Завдання гри — закріпити в пам’яті дитини назви деяких слів, про-
понуючи їй тричі повторювати останнє слово будь-якої фрази. Речення
слід обирати прості, а останнє слово — з числа слів, необхідних у по-
всякденному спілкуванні. Наприклад:
Давай пограємо, пограємо, пограємо.
Візьми хліб, хліб, хліб.
Дай ручку, ручку, ручку.
Будемо митись, митись, митись.
Коли дитина кілька разів поспіль чує слово, вона легше його за-
пам’ятовує і намагається повторити.
Гра збільшує словниковий запас малюка, допомагає йому швидше
оволодіти мовленням, навчитися правильно висловлювати свою думку.

395
«Ведмедик прийшов у гостину»
(1рік6міс. — 1рік9міс.)
Мета гри — навчити дитину говорити, застосовувати слова «здрас-
туй(те)», «до побачення». Візьміть яскравого плюшевого ведмедика,
сядьте поряд із малюком, тримаючи в руках іграшку, зобразіть, як вед-
медик прийшов у гостину до малюка і привітався: «Здрастуй, Петрику.
Я прийшов до тебе». Потім покажіть, як ведмедик прощається, махає
лапою, каже: «До побачення, Петрику». Повторити 3—4 рази. Потім
дайте іграшку малюкові і попросіть його повторити ваші дії та слова.
Повторити 2—3 рази.
Гра розвиває мовлення, збагачує словниковий запас, прищеплює
дитині бажання спілкуватись.
«Карнавал» (1 рік 6 міс. — 1 рік 9 міс.)
Зазвичай малюки дуже полюбляють влаштовувати «хатній карна-
вал». Зберіть у себе вдома різний одяг та аксесуари: взуття, капелюшки,
шкарпетки, хустки, шарфики, рубашки, намисто, браслети та іншу біжу-
терію. Допоможіть дитині перевдягтись, промовляючи кілька разів на-
зви всіх речей, які вона вдягатиме. Можете й самі взяти участь у цій грі
і, перевдягнувшись, зображувати різних персонажів.
Гра розвиває мовлення, збільшує словниковий запас малюка, під-
силює емоційну близькість між вами та вашою дитиною.
«Підемо гуляти» (від 1 року 6 міс.)
Збираючись на прогулянку, одягаючи й роздягаючи дитину, ко-
ристуйтеся слушною нагодою розвивати її мовлення. Вводіть нові сло-
ва на позначення предметів одягу та процесів одягання й роздяган-
ня. Повторюйте кожного разу, коли йдете з дитиною на вулицю, слова:
«пальто», «курточка», «хустка», «шапка», «штанці», «надіти», «роздіти»,
«застібнути», «розв’язати», «дай ручку», «дай ніжку» та ін.
Гра розвиває мовлення, відчуття дотику, сприяє запам’ятовуванню
нових слів і понять.
«Міні-екскурсія» (від 1 року 6 міс.)
Мета гри — познайомити дитину з деякими необхідними предме-
тами у вашій домівці, з їхніми назвами та призначенням. Візьміть дити-
ну за ручку і ходіть із нею по квартирі, розповідаючи про все, що тра-
пляється на вашому шляху. Наприк лад: «У цій шафі зберігається одяг,
ми його вдягаємо, а ось у цій — посуд: тарілки — з них ми їмо, ложки та
виделки — ними ми їмо» тощо. Такі міні-екскурсії влаштовуйте якомо-
ВІД РОКУ ДО ДВОХ. Розвиток мовлення дитини

396
Розділ 6. РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ
га частіше. Повторюючи їх, можна ставити дитині запитання: «А це що?
Пам’ятаєш, як це називається?»
Гра розвиває мислення, мовлення, збагачує дитину новими вра-
женнями.
«Прогулянки» (1 рік — 2 роки)
Гуляючи з дитиною, розповідайте їй про все, що бачите довкола —
магазини, машини, дерева, птахи, тварини. Якщо ви перебуваєте на при-
роді, збирайте з малюком квіти (покажіть йому, як їх обережно зрива-
ти), розповідайте про природні явища — дощ, сніг, сонце, росу на траві,
веселку та ін. Згодом можна почати запитувати дитину: «Що це? Хто це?
Що вони роблять? Куди йдуть?» тощо. Намагайтесь отримати від малю-
ка розгорнуті відповіді.
Гра розвиває мовлення, дає дитині нову інформацію про довкілля.
«Живі тварини» (від 1 року 5 міс.)
Малюки виявляють великий інтерес до тварин: кішок, собак, птахів,
рибок, кролів та ін. Розкажіть дитині, як їх звуть, які вони видають зву-
ки. Запитуйте малюка: «Хто до нас прийшов?» — «Кішечка». «Що вона
говорить?» — «Няв». Діти із задоволенням спостерігають за годуванням
тварин. Розкажіть їм, що та чи інша тварина їсть, де в неї хвостик, лапки,
голова, очі, носик, ротик. Потім, у свою чергу, спитайте малюка: «Де у кі-
шечки хвостик, лапки?»
Гра розвиває мовлення, зорову зосередженість, збагачує словни-
ковий запас дитини, прищеплює їй любов до тварин.
«Перші книжки»
На другому році життя малюкові потрібні книжки та картинки. Він із
задоволенням їх розглядає, перегортає сторінки. Слід віддавати пере-
вагу книжкам із простими чіткими малюнками, на яких зображені зна-
йомі предмети чи тварини. Розглядючи картинки разом із малюком,
ставте йому запитання: «Хто це?», «Що це?», «Що він робить?», «Куди
йде?» та ін. Якомога частіше читайте своїй дитині казки — це сприяти-
ме розширенню її кругозору, збагаченню словникового запасу, розвит-
кові мовлення.
«Читаємо вірші»
Малюкам дуже подобаються вірші. Вони охоче їх слухають, легко
запам’ятовують і часто повторюють. Вірші слід добирати невеликі за
розміром, із чітким ритмом, прості й зрозумілі. Розповідати їх треба ви-

397
разно й чітко, з різними інтонаціями. Звичайно, бажано багато віршів
знати напам’ять, щоб читати їх навіть у дорозі та на прогулянці. Образи,
про які йдеться у віршах, мають бути добре знайомі малюкові: перш ніж
читати йому про кішечку, козлика чи пташку, треба познайомити його
з цими істотами.
«Хеллоу»
Діти раннього віку особливо легко засвоюють різні мови. Якщо ви
володієте кількома мовами, якомога частіше говоріть ними зі своєю ди-
тиною, читайте їй написані цими мовами книжки — казки, вірші, слу-
хайте разом із нею записи дитячих пісень, казок, дивіться мультики.
РОЗВИТОК ВІДЧУТТЯ ДОТИКУ В ДИТИНИ
1. Ігри, що сприяють розвиткові тактильних відчуттів
«Обіймемо одне одного» (1 рік 3 міс. — 1 рік 6 міс.)
Якомога частіше обіймайте свого малюка, гладьте по голівці, гово-
ріть ласкаві слова: «Ти наше маленьке сонечко, ми тебе всі любимо».
Візьміть ручки дитини в свої руки і покажіть, як треба пестити та обійма-
ти, виявляти свою любов до оточуючих людей.
Гра сприяє емоційному розвиткові дитини, вчить її бути ніжною й
лагідною з рідними і, у свою чергу, відчувати втіху від їхньої любові та
піклування.
«Роззуємось разом» (1 рік 3 міс. — 1 рік 6 міс.)
Візьміть ніжки дитини в свої руки, погладьте їх, злегка поплескай-
те по них, роззуйтесь самі і зніміть взуття з малюка. Сядьте на розсте-
лений на підлозі килим так, щоб ваші ступні торкалися ступень дитини,
зробіть кілька рухів ногами — вгору, вниз, вбік. Потім погладьте кожен
пальчик на ніжці малюка, його п’яточку. Повторити 4—5 разів.
Гра розвиває тактильні відчуття, посилює емоційну близькість між
вами та вашою дитиною.
«Подмемо на пір’ячко» (1 рік 5 міс. — 1 рік 9 міс.)
Візьміть кілька пір’їн різного розміру й кольору, нехай дитина до-
торкнеться до них, потім киньте їх, щоб вони повільно осіли на під-
логу. Повторити 2—3 рази. Після цього покладіть пір’їнки на долоню,
подуйте на них, аби вони злетіли і почали плавно опускатися вниз.
ВІД РОКУ ДО ДВОХ. Розвиток відчуття дотику в дитини

398
Розділ 6. РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ
Запропонуйте дитині самій опускати пір’їни та дути на них. Під час гри
повторюйте слова: «легке», «пір’ячко», «літає».
Гра сприяє розвиткові відчуття дотику в дитини, формуванню но-
вих уявлень про властивості предметів.
«Три клаптики» (1 рік 5 міс. — 1 рік 9 міс.)
Візьміть три клаптики тканин різного кольору — вовняний, шовко-
вий, трикотажний. Покажіть їх дитині, назвіть колір кожного, потім про-
ведіть її ручкою по кожній тканині, коментуючи властивості того чи ін-
шого матеріалу. Повторити 3—4 рази.
Гра допомагає розширити уявлення дитини про властивості різних
матеріалів, закріплює її знання про назви кольорів.
«Твердий — м’який» (1 рік 6 міс. — 1 рік 9 міс.)
Сядьте з дитиною за стіл, візьміть якийсь твердий предмет, напри-
клад, коробку, та який-небудь м’який, наприклад подушку або плюшеву
іграшку. Помацайте коробку рукою і скажіть: «тверда», потім доторкніть-
ся до подушки і промовте: «м’яка». Повторіть обидва слова по 2—3 рази.
Після цього візьміть ручку дитини в свою і повторіть разом із малюком
усі свої дії. Пройдіться по кімнаті з дитиною, торкайтеся руками твердих
та м’яких предметів, кожного разу кажучи «твердий» чи «м’який».
Гра розвиває відчуття дотику, мовлення дитини.
«Наперстки» (1 рік 6 міс. — 2 роки)
Візьміть 3—4 кольорових наперстки з пластмаси та два з металу,
покажіть, як треба їх надівати на пальці — спочатку свої, а потім дитини.
Під час гри звертайте увагу малюка на те, що кольорові наперстки легші,
бо вони з пластмаси, а металеві — важкі, оскільки виготовлені з металу.
Повторити 4—5 разів. Водночас закріплюйте назви кольорів, вказуючи
на пластмасові наперстки. Упустіть металевий наперсток, зверніть ува-
гу на те, що, падаючи на підлогу, він видає дзвінкий звук; потім упустіть
пластмасовий і скажіть, що звук від його падіння глухий.
Гра розвиває в дитини відчуття дотику, слухову зосередженість, зір,
закріплює назви кольорів.
«Ласкаве сонечко» (1 рік — 2 роки)
У ясну погоду обов’язково виходьте з дитиною на вулицю, спосте-
рігайте за сонечком, світлом, тінню. Розповідайте малюкові про те, що
дарує сонце людям, тваринам, птахам. Скажіть, що в сонячну теплу по-
году можна багато чого робити: гратися, кататися на велосипеді, купа-

399
тися в морі чи річці. Улітку в неспекотну погоду варто трохи позагорати
разом із малюком.
Такі ігри розширюють уявлення дитини про довкілля, збагачують її
новими відчуттями та враженнями.
«Сніг іде» (1 рік 6 міс. — 2 роки)
Більшість дітей полюбляє рвати папір на дрібні шматочки та кидати
їх на підлогу; не з меншою цікавістю вони потім збирають ці шматочки.
Рвіть папір разом із дитиною і сипте його, наче сніг. Водночас промов-
ляйте: «Сніг кружляє, легкий-легкий», роблячи наголос на слові «легкий».
Гра розвиває мовлення, тактильні відчуття дитини, формує уявлен-
ня про важкі та легкі предмети.
«Доторкнися до пляшок» (від 1 року)
Візьміть три однакові пляшечки з герметичними пробками. В одну
з них налийте холодну воду, у другу — теплу, а в третю — помірно гаря-
чу. Доторкніться рукою до кожної пляшки і повідомте про температуру
води в усіх трьох: «холодна», «тепла», «гаряча». Тоді візьміть ручку дити-
ни в свою і торкніться її долонькою кожної з пляшок, кажучи, яка темпе-
ратура води в ній. Повторити 4—5 разів.
Гра формує вміння розрізняти властивості предметів, закріплює в
пам’яті дитини значення слів «холодний», «теплий», «гарячий», розви-
ває мовлення.
«Різнокольоровий світ» (1 рік 6 міс. — 2 роки)
Приготуйте кубики льоду з води, підфарбованої різними кольора-
ми. Доторкніться до кубиків, зойкніть, скажіть: «Бр-р, холодно!» Можна
зіщулитись, удаючи, ніби ви змерзли. Дайте дитині доторкнутись до
льоду, аби вона теж відчула холод. Занурюйте кубики по одному в
ледь теплу воду і спостерігайте за забарвленням води в різні кольори.
Називайте всі кольори, які спостерігатимете разом із малюком.
Гра розвиває відчуття дотику, мовлення, зорову зосередженість,
закріплює в пам’яті дитини назви кольорів.
«Попелюшка» (від 1 року 9 міс.)
Перемішайте у мисці волоські горіхи та квасолю. Завдання гри —
розкласти квасолю в один посуд, а горіхи — в другий. Спочатку по-
кажіть дитині, як це робити. Поясніть їй, що квасоля маленька та гла-
денька, а горіх великий та шорсткий. Потім пограйте разом із малюком.
Повторити 4—5 разів.
ВІД РОКУ ДО ДВОХ. Розвиток відчуття дотику в дитини

400
Розділ 6. РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ
Гра розвиває відчуття дотику, мовлення, моторику рук, збагачує ди-
тину новими знаннями про предмети довкілля.
«Засип іграшку» (від 1 року 9 міс.)
Візьміть дві миски, в одну насипте рис, а в другу покладіть на дно не-
велику гумову іграшку. Завдання гри — засипати іграшку рисом із пер-
шої миски. Беріть крупу невеликими жменями та засипайте. Спочатку
покажіть дитині, як це робити, потім грайте разом із нею. Повторити 4—
5 разів.
Гра вдосконалює моторику рук, зір, відчуття дотику, рухову актив-
ність.
«Розсипані горошини» (від 1 року 8 міс.)
Покладіть у миску трохи гороху, покажіть його дитині, пояснивши,
що варитимете кашу, та раптом «ненавмисне» розсипте горох по підлозі.
Попросіть малюка допомогти вам його зібрати. Зібравши все у кастру-
лю, покажіть дитині, як розмішувати «кашу» ложкою. Нагодуйте ляльку
«кашею» — спочатку самі, потім віддавши ложку малюкові. Повторити
2—3 рази.
Гра розвиває в дитини відчуття дотику, зір, моторику рук, рухову
активність.
2. Ігри з водою
«Качечки плавають» (1 рік 3 міс. — 1 рік 6 міс.)
Для гри потрібна наповнена водою кімнатної температури ванна
або великий таз із водою. Спустіть на воду кілька гумових чи пластма-
сових качечок, підштовхніть їх руками, аби іграшки попливли по воді.
Під час гри постійно розмовляйте з дитиною, кажіть їй: «Качечки пла-
вають», «Буль-буль водичка», «Тепла водичка» та ін. Нехай дитина опус-
тить у воду ручки, торкнеться до качечок, підштовхне їх, аби вони по-
пливли. Грайте в цю гру, як тільки трапиться така нагода.
Гра розвиває мовлення, відчуття дотику, зорову зосередженість,
навчає дитину грати з водою.
«Спритні ручки» (1 рік 3 міс. — 1 рік 6 міс.)
Налийте воду кімнатної температури у ванну чи великий таз, киньте
туди різнокольорові гумові чи пластмасові кульки. Завдання гри — на-
вчити дитину виловлювати кульки з води. Спочатку покажіть малюкові,
як захоплювати іграшку та виймати її з води. Повторити 3—4 рази. Потім

401
нехай дитина спробує самостійно впоратись із завданням. Повторити
4—5 разів. Якщо ви граєте влітку, можна під час гри весело бризкати
одне на одного.
Гра розвиває відчуття дотику, зір, ручну моторику, сприяє розумо-
вому розвиткові малюка.
«Вчимося поливати квіти» (1 рік 3 міс. — 1 рік 6 міс.)
Візьміть дитячу поливальницю, налийте в неї води і разом із дити-
ною поливайте квіти, які ростуть у вашій квартирі чи на присадибній
ділянці. Під час роботи весь час розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй,
навіщо ви це робите: мовляв, квіточки полюбляють воду і хочуть пити,
як і люди. Якщо рослини часто поливати, вони будуть гарно цвісти, з’яв-
ляться гарні квіти. Спочатку поливайте самі, потім нехай малюк трима-
ється за поливальницю разом із вами, далі доручіть йому виконувати
цю роботу самостійно.
Гра розвиває мовлення, зір, відчуття дотику, моторику рук, прищеп-
лює дитині почуття прекрасного.
«Ласкава водичка» (1 рік 6 міс. — 1 рік 9 міс.)
Грати в цю гру можна у ванні, дитячому басейні, річці, на морському
мілководді. Нехай малюк зайде у воду так, щоб вона доходила йому до
середини ніжок. Потім, звичайно під пильним наглядом дорослої лю-
дини, дитина може зайти у воду глибше, аж по пояс. Нехай пострибає
у воді 5—6 разів.
Гра дає дитині чудовий заряд позитивних емоцій, сприяє загарту-
ванню її організму, розвиває відчуття дотику, рухові навички.
«Кап-кап» (1 рік 6 міс. — 1 рік 9 міс.)
У хмарну дощову погоду спостерігайте разом із дитиною за дощем,
зверніть її увагу на хмари, калюжі, розкажіть, що в таку погоду треба ходи-
ти під парасолькою, у плащику чи курточці. Можна відшукати велику ка-
люжу і простежити за тим, як вона протягом дня висихатиме. Поясніть ди-
тині, куди зникає дощова вода. Повторіть цю гру, коли знову йтиме дощ.
Гра розвиває мовлення, сприяє розумовому розвиткові дитини, її
знайомству з навколишнім світом.
«Бульбашки» (1 рік 6 міс. — 1 рік 9 міс.)
Діти дуже полюбляють пускати мильні бульбашки, це одна із най-
захоплюючих розваг малечі. Краще пускати бульбашки надворі у со-
нячний літній день. Коли бульбашка відривається від трубочки чи со-
ВІД РОКУ ДО ДВОХ. Розвиток відчуття дотику в дитини

402
Розділ 6. РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ
ломини, подуйте на неї, аби вона полетіла якнайдалі. Можна разом із
дитиною бігати й ловити бульбашки, милуючись їх райдужними пере-
ливами, радіючи рухливій грі.
Гра вдосконалює рухові навички, зір, відчуття дотику, розширює
уявлення про навколишній світ.
«Льодові форми» (1 рік 6 міс. — 1 рік 9 міс.)
Узимку, в морозний день, винесіть на двір невелике відерце з во-
дою, аби вона в ньому замерзла. Занесіть відерце в будинок і на мить
опустіть його в гарячу воду — лід випаде з відерця. У такий спосіб мож-
на отримати різні льодові форми. Підфарбувавши воду, одержите різ-
нокольорові льодові форми та фігури.
Гра розширює кругозір дитини, розвиває в неї відчуття дотику,
уміння розрізняти кольори.
«Тоне — плаває» (від 1 року 9 міс.)
Наповніть теплою водою ванну чи великий таз, доберіть по п’ять
предметів, які тонуть у воді, і п’ять таких, що плавають у ній. Опускайте
їх по одному у воду, спостерігаючи разом із дитиною за тим, що буде
далі з кожним предметом. Кожного разу коментуйте ситуацію, кажучи:
«тоне» чи «плаває». Поясніть дитині, що тонуть важкі предмети, а спли-
вають легкі. Виловіть з води усі предмети. Повторити 4—5 разів.
Гра розвиває відчуття дотику, зорову зосередженість, сприяє розу-
мовому розвиткові дитини.
«Мийдодір» (від 1 року 6 міс.)
Після прогулянки приведіть малюка до ванної і скажіть, що тре-
ба помити забруднені ручки. Візьміть у руки мило, покажіть, як треба
намилювати та мити руки під краном. Потім дайте мило дитині, нехай
вона сама спробує намилити ручки. Якщо спочатку в неї це не виходить,
допоможіть їй. Після цього допоможіть малюкові змити мильну піну.
Похваліть його, звернувши увагу на чисті ручки, нехай з вашою допо-
могою висушить їх рушником. Повторюйте цю гру якомога частіше.
Гра прищеплює дитині навички самообслуговування, розвиває від-
чуття дотику, посилює емоційну близькість малюка з дорослою люди-
ною.
«Вчимось умиватися» (від 1 року 6 міс.)
Підіть з дитиною до ванної, покажіть, як треба умиватись. Спочатку
вмийтеся самі — дуже повільно, докладно розповідаючи про всі свої

403
дії, зверніть увагу на те, які ви тепер чисті, охайні. Покажіть, як треба
витирати рушником обличчя та руки. Запропонуйте дитині теж уми-
тись, допоможіть намилити ручки, личко, змити піну водою, витертись.
Не забувайте весь час хвалити й заохочувати малюка за його старання.
Повторюйте процедуру вмивання якнайчастіше, пам’ятаючи, що нави-
чок набувають тільки практикою.
Гра формує в дитини навички самообслуговування, розвиває зоро-
ву зосередженість, моторику рук.
3. Ігри з піском
«Пересипаймо пісочок» (1 рік 3 міс. — 1 рік 6 міс.)
Мета гри — навчити дитину пересипати пісок з однієї формочки в
іншу. Візьміть лопатку, дві формочки, знайдіть пісочницю з сухим чис-
тим піском. Покажіть дитині, як треба насипати лопаткою пісок у фор-
му, а потім акуратно, не розсипаючи, пересипати його в пусту форму.
Повторити 3—4 рази. Потім вчиніть так само разом із дитиною, допо-
магаючи їй. Згодом малюк має сам навчитися акуратно насипати та пе-
ресипати пісок.
Гра розвиває відчуття дотику, моторику рук, окомір.
«Пасочки для ляльки» (1 рік 3 міс. — 1 рік 6 міс.)
Забезпечте все потрібне для гри: совок, формочки, вологий пісок.
Покажіть дитині, як можна робити пасочки з піска для ляльки: зачерп-
ніть совком вологий пісок, наповніть ним формочку, утрамбуйте пісок і
переверніть її на землю, притримуючи пісок рукою; злегка постукайте
по дну формочки, зніміть її. Повторити 3—4 рази, використовуючи різні
формочки. Потім виконайте завдання разом із дитиною і, нарешті, дай-
те їй змогу спробувати впоратися самій.
Гра розвиває рухову активність, окомір, координацію рухів, розши-
рює уявлення дитини про довкілля.
«Шукачі» (1 рік 6 міс. — 1 рік 9 міс.)
У цю гру найкраще грати на пляжі. Засипте собі ноги теплим піском,
а потім разом із дитиною відшукайте їх. Повторити 2—3 рази. Після цьо-
го засипте піском ніжки малюка і разом із ним відшукуйте маленькі ніж-
ки. Повторити 2—3 рази.
Гра розвиває відчуття дотику, зір, удосконалює координацію рухів.
ВІД РОКУ ДО ДВОХ. Розвиток відчуття дотику в дитини

404
Розділ 6. РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ
«Юні художники» (1 рік 6 міс. — 1 рік 9 міс.)
Пісок — чудовий матеріал для малювання. Граючи з дитиною на
пляжі чи в пісочниці на дитячому майданчику, залучіть її до малювання
простих зображень. Малювати можна невеличкою тонкою паличкою
на сухому чи вологому піску. Малюйте самі, і нехай ваш малюк спробує
щось зобразити поруч. Грайте при будь-якій нагоді.
Гра прищеплює інтерес до малювання, удосконалює моторику рук,
посилює емоційний контакт між вами та вашою дитиною.
«Швидкісна дорога» (від 1 року 6 міс.)
Забезпечте потрібні для цієї гри совочок та машинку. Навчіть свою
дитину будувати доріжку. Покажіть, як треба вистилати доріжку піском,
рівняти її, утрамбовувати, аби машинка могла їздити по ній і її колеса не
застрявали. Спочатку покажіть, як це треба робити, потім збудуйте до-
ріжку разом із малюком. Під час гри весь час розмовляйте з ним, розпо-
відайте, що ви робите, хваліть його за старання та успіхи.
Гра розвиває зорово-моторну координацію, збагачує дитину нови-
ми знаннями про властивості сипучих речовин.
«Маленький будівничий» (1 рік 6 міс. — 2 роки)
Для цієї гри вам знадобляться пісок, дитячий совочок та іграшко-
ва вантажівка. Завдання гри — завантажити машинку піском, перевез-
ти його до «будівельного майданчика» та збудувати невелику огорожу.
Спочатку ви показуєте дитині, як треба вантажити пісок, аби він не роз-
сипався, перевозити до місця будівництва, вивантажувати, будувати з
допомогою совочка огорожу. Супроводжуйте всі свої дії детальними
поясненнями. Повторити 2—3 рази. Потім нехай малюк спробує погра-
ти в цю гру самостійно або з деякою вашою допомогою.
Гра розвиває рухову активність, відчуття дотику, координацію ру-
хів рук.
«Лісове озеро» (1 рік 6 міс. — 2 роки)
Працюючи разом із дитиною, утворіть невеличке лісове озеро.
Укопайте в пісок невелику миску, наповніть її водою — це буде озеро.
По берегах «посадіть» дерева, кущі, розставте фігурки тварин. На воду
спустіть маленький кораблик. На цьому тлі можна розіграти за участю
малюка якусь нехитру казку або придуманий вами простий сюжет.
Гра розвиває мовлення, мислення, кмітливість дитини, сприяє її пі-
знавальному розвиткові.

405
4. Ігри з пластиліном
«Нагодуймо курочку» (1 рік 3 міс. — 1 рік 7 міс.)
Візьміть пластилін, який треба заздалегідь потримати в теплому
місці, щоб він став м’яким, пластикові дощечки та іграшкову куроч-
ку. Спочатку познайомте дитину з властивостями пластиліну — пока-
жіть, який він пластичний, м’який; розкажіть, що з ним треба працювати
дуже акуратно і з нього можна виліпити багато речей. Потім почніть лі-
пити самі, поступово залучаючи до цієї справи малюка. Покажіть йому
курочку, скажіть, що вона хоче їсти і ви разом із ним зараз нагодуєте
її крихтами (у цій грі крихтами будуть маленькі шматочки пластиліну).
Навчіть дитину відщипувати від шматка пластиліну маленькі шматочки,
допомагайте їй це робити. Після цього разом із малюком «нагодуйте»
курочку крихтами.
Гра сприяє розвиткові мислення та уяви дитини, узгодженій дії
пальців, зміцненню кистей рук.
«Печемо булочки» (1 рік 3 міс. — 1 рік 8 міс.)
Приготуйте пластилін, пластикову чи дерев’яну дощечку, ляльку.
Скажіть дитині, що треба нагодувати ляльку, а для цього потрібно злі-
пити круглі булочки. Візьміть пластилін і починайте ліпити, поступово
залучаючи до цієї справи малюка. Відривайте від великого шматка ма-
ленькі шматочки, розкатуйте кульки між долонями. Катайте їх самі і до-
помагайте це робити дитині.
Гра розвиває відчуття дотику, зір, моторику рук.
«Оладки» (1 рік 3 міс. — 1 рік 8 міс.)
Для цієї гри потрібні пластилін та іграшка — собачка. Скажіть ма-
люкові, що зараз годуватимете собаку смачними оладками. Відщипуйте
маленькі шматочки пластиліну, розплющуйте їх великим чи вказівним
пальцем. Спочатку зліпіть самі 5—6 оладків, а потім дайте пластилін ма-
люкові, навчіть його відщипувати шматочки пластиліну, розминати їх,
катати між долонями круговими рухами, приминати пальцем.
Гра розвиває відчуття дотику, мовлення, готує руку дитини до ово-
лодіння письмом.
«Робимо ковбаски» (1 рік 6 міс. — 1 рік 9 міс.)
Розімніть руками пластилін, відривайте від великого шматка ма-
ленькі шматочки, катайте з них палички між долонями. Усі свої дії су-
проводжуйте поясненнями властивостей пластиліну. Дайте пластилін
ВІД РОКУ ДО ДВОХ. Розвиток відчуття дотику в дитини

406
Розділ 6. РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ
малюкові, нехай також катає «ковбаски». Якщо спочатку він не впора-
ється із завданням, візьміть його ручки в свої і покажіть, як це треба ро-
бити. Повторити 4—5 разів.
Гра розвиває відчуття дотику, мовлення, зір, зміцнює пальці та
кисть руки дитини.
«Робимо бублички» (1 рік 6 міс. — 2 роки)
Візьміть трохи розм’якшений пластилін, відщипуйте маленькі шма-
точки, розкатуйте їх між долонями. Зліпіть кінці кожної одержаної «ков-
баски», утворивши з них маленькі кільця. Спочатку ліпіть самі, пока-
зуючи й розказуючи малюкові все, що робите, потім залучіть його до
роботи. Допомагайте йому, вчіть розминати пластилін, розкатувати,
зліплювати кінці кілець.
Гра розвиває моторику рук, мислення, уяву дитини, відчуття доти-
ку.
«Весела гусениця» (від 1 року 8 міс.)
Приготуйте пластилін, кілька маленьких шматочків дроту, пласти-
кову дощечку. Спочатку візьміть трохи розм’якшений пластилін і почи-
найте ліпити самі, поступово залучаючи до роботи й дитину. Відщипуйте
маленькі шматочки та катайте різні за кольором кульки. Коли зробите
5—6 штук, настроміть їх на дріт — матимете «веселу гусеницю». Зробіть
ще 2—3 штуки за активної участі малюка.
Гра розвиває мовлення, слух, зір, відчуття дотику, готує руку до ово-
лодіння письмом.
«Зліпимо грибочки» (від 1 року 8 міс.)
Приготуйте трохи розм’якшений різнокольоровий пластилін та
пластикову дощечку. Скажіть дитині, що сьогодні ліпитимете маленькі
грибочки. Відщипуйте шматочки пластиліну і розкатуйте маленькі тов-
стенькі «ковбаски» — ніжки грибів. З інших шматочків скатайте куль-
ки і, надавивши на кожну з них пальцем, отримаєте шапинки грибів.
З’єднайте ніжки із шапинками. Під час гри весь час пояснюйте дитині,
що ви робите, показуйте, як треба прикріплювати шапинки до ніжок.
Зліпіть 5—6 грибочків разом із малюком.
Гра розвиває відчуття дотику, моторику рук, зір.
«Лісова галявина» (від 1 року 8 міс.)
Приготуйте пластилін, пластикову дощечку, кілька різнокольоро-
вих намистин чи ґудзиків. Візьміть зелений пластилін, трохи розімніть

407
його та розмажте по дощечці — це буде галявина. Вдавіть у пластилін
намистини чи ґудзики, утворивши галявину з квіточками. Квіточки мож-
на зліпити також із різнокольорового пластиліну, прикріпивши їх потім
до зеленої галявини. Спочатку робіть усе разом із малюком, а потім на-
вчіть його виконувати завдання самостійно.
Гра стимулює розумовий розвиток, уяву, розвиває відчуття дотику.
РУ ХЛИВІ ІГРИ, ЩО СПРИЯЮТЬ ФІЗИЧНОМУ РОЗВИТКОВІ ДИТИНИ
«Піднімемо ведмедика» (1 рік 3 міс. — 1 рік 8 міс.)
Покладіть ведмедика на підлогу поруч із дитиною, поставте неви-
сокий стілець. Завдання гри — підняти іграшку, покласти її на стілець, а
потім знову опустити на підлогу. Повторити 2—3 рази.
Гра укріплює м’язи спини в дитини.
«Гра з м’ячем» (від 1 року 3 міс.)
Сядьте на підлогу навпроти дитини, яка має сидіти обличчям до
вас. Завдання гри — прокотити по підлозі м’яч дитині та отримати його
назад. Повторити 4—5 разів.
Гра розвиває м’язи рук, прес дитини.
«Підніми м’ячик» (від 1 року 3 міс.)
Посадіть дитину на килимок, дайте їй у руки м’ячик. Завдання
гри — підняти м’ячик над головою, а потім покласти його на килимок.
Повторити 4 рази.
Гра зміцнює м’язи ніжок, живота, привчає утримувати рівновагу.
«Метелики прилетіли» (від 1 року 6 міс.)
Поставте дитину на підлогу. Завдання гри — стоячи помахати ру-
ками, імітуючи рухи крил метелика. Покажіть дитині, як треба зігнути
руки, щоб зобразити метелика. Махайте «крилами» і бігайте разом із
малюком. Повторити 3—4 рази.
Гра розвиває м’язи ручок, ніжок, спинки дитини.
«Кидай м’ячик» (від 1 року 6 міс.)
Візьміть кілька тенісних м’ячиків. Завдання гри — навчити дитину
кидати м’ячики якнайдалі спочатку правою, а потім лівою ручкою.
Гра розвиває м’язи ручок, плечиків, спинки дитини, вчить її утриму-
вати рівновагу.
ВІД РОКУ ДО ДВОХ. Рухливі ігри, що сприяють фізичному розвиткові дитини

Розділ 6. РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ
«Пролізь крізь обруч» (1 рік 6 міс. — 2 роки)
Тримаючи в руках обруч, запропонуйте дитині пролізти крізь нього
і взяти іграшку, що лежить по той бік. Повторити 3—4 рази.
Гра допомагає зміцнити м’язи ручок, ніжок, тулуба дитини.
«Дістань ніжками кийок» (1 рік 6 міс. — 2 роки)
Покладіть дитину на спину ногами до вас, а самі тримайте в руках
кийок на висоті випрямлених ніжок малюка. Йому треба підняти ніжки і
дотягнутися до кийка. Повторити 3—4 рази.
Гра укріплює м’язи живота, спинки, ніжок дитини.
«Перша висота» (1 рік 6 міс. — 2 роки)
Поставте дитину на підлогу, а самі тримайте в руках кийок на висоті
приблизно 15 см від підлоги. Завдання гри — навчити малюка пересту-
пати через кийок, не зачіпаючи його. Повторити 4—5 разів.
Гра розвиває м’язи ніжок дитини, вчить її утримувати рівновагу.
«Підтягнемо ніжки» (1 рік 6 міс. — 2 роки)
Покладіть дитину на спинку. Завдання гри — навчити малюка добре
витягувати ніжки, а потім підтягувати їх до живота. Повторити 4—5 разів.
Гра зміцнює м’язи преса та ніжки дитини.
«Дістати іграшку» (1 рік 6 міс. — 2 роки)
Підніміть кийок на висоту 30—35 см від підлоги. Запропонуйте
дитині підповзти під нього і взяти іграшку, яка лежить з другого боку.
Повторити 3—4 рази.
Гра зміцнює м’язи ручок, ніжок, спинки, животика дитини.
«Давай поповзаємо» (1 рік 8 міс. — 2 роки)
Поставте гімнастичну лаву. Дитина має проповзти по ній накарач-
ках в один бік і повернутися назад. Повторити 3—4 рази.
Гра укріплює м’язи тулуба, ручок, ніжок дитини, вчить її утримува-
ти рівновагу.
«Великий — маленький» (1 рік 8 міс. — 2 роки)
Дитина стоїть, потім стає навшпиньки, піднімає руки, тягнеться
вгору. Потім опускає руки, присідає, торкаючись долонями підлоги.
Повторити 4—5 разів.
Гра розвиває м’язи ніг, прес, вчить дитину утримувати рівновагу.

411
ЩО ТРЕБА ЗНАТИ ПРО НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНІ
ЗАХВОРЮВАННЯ ДИТИНИ
Визначити стан здоров’я дитини не завжди легко. Тому батькам не-
обхідно бути дуже уважними і при найменших ознаках хвороби звер-
татися до лікаря. Крім того, не слід нехтувати профілактичними захо-
дами, що сприяють попередженню багатьох дитячих захворювань.
Прислухайтесь до порад свого лікаря!
Рахіт
Рахіт (грец. rachis — спинний хребет) — доволі поширене захворю-
вання дітей раннього віку, сама думка про яке дуже лякає батьків, а но-
вина про те, що у їхньої дитини рахіт, іноді просто ображає. І все ж таки
початкові прояви рахіту є чи не в половини дітей перших місяців життя.
Рахіт	— це захворювання, зумовлене переважно браком вітаміну
D і порушенням обміну мінеральних солей — фосфору і кальцію.
Із цією проблемою найчастіше стикаються дітки, що народилися
взимку і пізно восени. Найбільша кількість вітаміну D надходить в орга-
нізм дитини в останні місяці вагітності. Тому, якщо дитина народилася
передчасно, імовірність захворіти на рахіт у неї дуже велика. Ризикують
захворіти на рахіт і двійнята, оскільки їм доводиться ділити запас по-
живних речовин на двох. Якщо мама під час вагітності погано харчу-
валася, недостатньо перебувала на свіжому повітрі, якщо вагітність
мала перебіг, супроводжуваний токсикозом, або на тлі хронічних за-
хворювань нирок і травної системи, дитина також схильна до цього за-
хворювання. Чимала кількість каш у раціоні дитини може гальмувати
всмоктування фосфору, кальцію і вітаміну D і сприяти розвитку рахіту.
Причиною цього є фітинова кислота, що міститься у злаках і зв’язує не-
обхідні для дитини кальцій і вітаміни.
Основна частина (90 %) вітаміну D утворюється в шкірі під дією уль-
трафіолетових променів, решта надходить в організм із продуктами
харчування. Якщо дитина мало буває на свіжому повітрі або сім’я живе
в регіоні з несприятливим кліматом, де не вистачає сонячного промін-
ня, то ризик цього захворювання набагато збільшується.
Рахіт називають «хворобою організму, що росте», оскільки найчас-
тіше він спостерігається у дітей віком від 2—3 місяців до 1,5 року, і що
швидше й інтенсивніше розвивається дитина, то інтенсивніше відбува-
ються процеси окостеніння і то більша потреба її організму у вітаміні D.

412
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
Якщо ваш малюк недостатньо рухається, погіршується кровопостачан-
ня кісткової тканини і потрібні для її нормального розвитку фосфор і
кальцій надходять туди в недостатній кількості. Саме тому дитині необ-
хідна достатня рухова активність, масаж і гімнастика.
Які	ж	основні	симптоми	цього	захворювання?
Початкові прояви рахіту виникають у перші 1—3 місяці життя.
Батьки помічають, що дитина дуже пітніє, особливо уві сні й під час году-
вання; стає вередливою, неспокійною, дратівливою, плаксивою або на-
впаки — незвичайно млявою. У зв’язку з надмірною пітливістю у дитини
часто спостерігаються подразнення шкіри, пітниця. Найінтенсивніше
пітніє голова, дитина під час неспання неспокійна, тре голівку об по-
душку, тому «полисіння» потилиці також є однією з початкових ознак
рахіту. У дітей, що хворіють на рахіт, спостерігається зниження тону-
су м’язів, внаслідок чого часто збільшується живіт, запізнюється роз-
виток рухових навичок. Пізніше звичайного часу можуть прорізатися
зуби. Якщо лікування рахіту не проводилось або було неефективним,
розм’якшуються кістки черепа, зокрема — країв великого тім’ячка, що
виявляється при обмацуванні голівки дитини. При важких формах ра-
хіту, що нині трапляється рідко, кістки черепа часто настільки стоншу-
ються, що їх можна порівняти з пергаментним папером. Це спричиня-
ється втратою кальцію, котрий забезпечує міцність кісткової тканини.
До пізніших ознак рахіту належить зміна форми голови: лобовий
бугор і тім’яні горби стають опуклими, а потилиця сплощується. Якщо
при цьому малюк постійно лежав на одному боці, голова набуває не-
правильної форми.
Характерним симптомом рахіту є потовщення кісткової тканини на
ребрах, на руках у ділянці зап’ястків — у тому місці, де кісткова ткани-
на переходить у хрящову. Це зумовлено порушенням процесів окосте-
ніння.
Може змінитися й форма грудної к літки: на вигляд вона ніби стис-
нута з боків. Пізніше, коли дитина починає ходити, у неї може статися
викривлення ніжок, частіше О-подібне і рідше — Х-подібне.
Як уникнути розвитку рахіту у вашої дитини? Відповідь на це питан-
ня досить проста, і в більшості випадків профілактичних заходів цілком
достатньо для успіху. Якщо, попри старанно виконувані рекомендації
дільничного педіатра, у дитини з’являються «рахітичні» ознаки, її до-
датково обстежують, аби виявити наявність інших захворювань, котрі
спричиняють порушення фосфорно-кальцієвого обміну. Дефіцит віта-
міну D — не єдина причина характерних для рахіту змін у кістках.

413
Профілактика	рахіту	включає:
	 Природне (грудне) вигодовування; кальцій і фосфор засвою-
ються з материнського молока краще, ніж із молочних сумі-
шей.
	 Повноцінне харчування матері під час вагітності і під час го-
дування груддю. Воно забезпечує потреби дитини у міне-
ральних речовинах і вітаміні D.
	 Достатнє перебування дитини на свіжому повітрі, яке сприяє
виробленню вітаміну D у шкірі під дією сонячних (ультрафіо-
летових) променів. Але будьте обережні під час прогулянок
(особливо в спекотну пору року) — не залишайте дитину під
прямими сонячними променями, це небезпечно і може стати
причиною перегрівання дитини або опіків шкіри.
	 Достатня рухова активність дитини, масаж і гімнастика, які
сприяють поліпшенню кровопостачання кісток і проникнен-
ню в них кальцію і фосфору.
	 Своєчасне введення овочевих страв і соків, яке сприяє нор-
малізації мінерального обміну.
	 Після введення підгодовування необхідно, щоб дитина отри-
мувала достатню кількість повноцінного тваринного білка і
високоякісних жирів, оскільки білок бере участь у процесах
всмоктування і засвоєння солей фосфору, кальцію, вітаміну D,
а жири є джерелом вітамінів A, D, E.
Надлишок у ґрунті й воді стронцію, цинку, свинцю гальмує всмокту-
вання і відкладання у кістках кальцію і також може призвести до рахі-
тичних змін. Ці причини ви навряд чи усунете, але вживання в їжу води,
призначеної для дитячого харчування, може зменшити небезпеку про-
никнення в організм дитини токсичних мікроелементів.
До спеціальних заходів із профілактики рахіту належить застосу-
вання препаратів, що містять різні види вітаміну D. Необхідність їх вжи-
вання визначає лікар. Ці препарати дозують залежно від кількості оди-
ниць (МО) вітаміну D в одній краплі спиртового, водного або масляного
розчину. Спиртовий розчин вітаміну D гірший для прийому, ніж масля-
ний і водний, оскільки при випаровуванні спирту концентрація вітаміну
D змінюється і підвищується небезпека передозування. Профілактична
доза вітаміну D становить 400—500 МО на добу, лікувальна доза —
вища, вона встановлюється лікарем, залежно від ступеня прояву і стадії
рахіту, а також — від віку дитини.
Зазвичай вітамін D призначається цілорічно, за винятком часу, коли
він в достатній кількості може вироблятися у шкірі під дією ультрафіо-
Що треба знати про найбільш поширені захворювання дитини

414
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
летового спектра сонячних променів. Залежно від регіону, де проживає
дитина, цей час — з червня до вересня (±1 місяць).
	 Коли	 ви	даєте	 дитині	 вітамін	 D,	 обов’язково	 точно	до­
тримуйтесь	дозування,	призначеного	лікарем.
Сучасні адаптовані молочні суміші для вигодовування дітей містять
вітамін D, тому проводити додаткову D-вітамінізацію при вигодовуван-
ні цими продуктами, якщо не йдеться про необхідність лікування, за-
звичай не доводиться. Вміст вітамінів у молочній суміші завжди зазна-
чено на упаковці.
Лікування рахіту полягає не тільки в застосуванні препаратів, що
містять вітамін D, але й у додаткових заходах, з урахуванням стану дити-
ни. Це — масаж, ультрафіолетове опромінення (УФО), приймання пре-
паратів кальцію, вітамінів та мікроелементів.
	 Лікуючи	 дітей	 вітаміном	 D,	 будьте	 обережні	 і	 суворо
дотримуйтесь	 рекомендацій	 лікаря,	 оскільки	 збільшені
його	 дози	 можуть	 призвести	 до	 явищ	 гіпервітамінозу,
розвиток	якого	зовсім	небажаний!
Те ж саме стосується й профілактики рахіту за допомогою віта-
міну D.
Спазмофілія
Своєрідним проявом рахіту є спазмофілія (грец. spasmos — судо-
ми, спазм; philia — схильність). Це захворювання дітей раннього віку,
що характеризується схильністю до судом внаслідок браку кальцію
в крові.
Під час нападу спазмофілії у дитини, що хворіє на рахіт (найчастіше,
якщо вона плаче або злякалася), виникає спазм голосової щілини, коли
на тлі крику відзначається голосний і хрипкий вдих, а потім — зупинка
дихання на декілька секунд. При цьому дитина блідне, її шкіра і слизо-
ві оболонки синіють, далі спостерігається втрата свідомості, іноді — су-
доми; може траплятися вимушене положення кистей рук зі зведеними
пальцями (рука акушера), згинання пальців ніг. Після цього дитина гли-
боко вдихає, а потім — голосно плаче. Такі прояви рахіту свідчать про

415
значні порушення фосфорно-кальцієвого обміну і необхідність лікуван-
ня дитини.
Анемія
Анемія, або недокрів’я, — це захворювання, зумовлене зниженням
рівня гемоглобіну і зменшенням кількості еритроцитів, у яких гемогло-
бін міститься.
Кров — складна біологічна рідина, яка доправляє кисень і поживні
речовини до кожної клітини організму і видаляє непотрібні для нього
продукти обміну речовин. У крові є червоні клітини крові — еритроци-
ти, котрі містять гемоглобін. Ця особлива речовина має унікальну здат-
ність зв’язувати кисень повітря і доставляти його в тканини.
Нижня межа вмісту гемоглобіну в крові дитини становить 110 г/л,
тобто показники рівня гемоглобіну нижче 110 г/л свідчать про анемію.
Проте і граничні значення мають насторожити батьків і змусити замис-
литись над можливими причинами.
Як кількість еритроцитів, так і вміст гемоглобіну упродовж жит-
тя зазнає змін. У новонародженого ці показники найвищі: 6,0—
5,5 ·10
12/л еритроцитів і 180—160 г/л гемоглобіну. Поступово кількість
еритроцитів у дитини зменшується і до кінця 1-го місяця життя стано-
вить 4,5—5,0 ·10
12/л, а вміст гемоглобіну 140—150 г/л. До трьох міся-
ців вміст гемоглобіну знижується і може досягати граничних значень,
а іноді й менше. Це так звана фізіологічна	 анемія. До шести місяців
у крові дитини міститься близько 4,0—4,2 ·10
12/л еритроцитів і 120—
125 г/л гемоглобіну.
Процеси оновлення еритроцитів в організмі відбуваються по-
стійно. Старі клітини поглинаються селезінкою, а потім у перетворе-
ному вигляді залишають організм, а нові надходять у кров’яне русло
із кісткового мозку. Тому вміст клітин крові постійно змінюється. Для
утворення еритроцитів передусім потрібні білки і залізо, які входять
до складу гемоглобіну, а також вітаміни і багато мікроелементів. Тож,
якщо дитина в недостатній кількості отримує продукти, що містять біл-
ки, імовірність розвитку анемії у неї підвищується. Якщо в організмі
невеликі запаси якогось із цих елементів (особливо заліза), утворення
гемоглобіну й еритроцитів порушується, і це також може спричинити
анемію.
Причини	розвитку	анемії	у дітей різноманітні, тому варто запам’я-
тати основні — ті, які до деякої міри залежать від вас. Це:
Що треба знати про найбільш поширені захворювання дитини

416
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
	 Недостатнє або нераціональне харчування дитини, оскільки
білок, залізо та інші необхідні для утворення гемоглобіну ре-
човини надходять в організм з їжею.
	 Гіпотрофія і рахіт — хронічні захворювання, що призводять
до порушення обміну речовин і зниження рівня гемоглобіну.
	 Захворювання шлунка і кишечнику, особливо — хронічні,
при яких часто порушується засвоєння заліза і мікроелемен-
тів із їжі.
	 Дефіцит вітамінів (B1
,B2,B6,B
12
, C, фолієвої кислоти) призво-
дить до порушення засвоєння заліза.
	 Гострі інфекційні захворювання, якщо вони мають важкий
або тривалий перебіг, можуть призвести до тимчасового зни-
ження рівня гемоглобіну.
	 Часті застудні захворювання, під час яких витрачаються запа-
си заліза, вітамінів, мікроелементів та інших речовин, потріб-
них для розвитку і зростання дитини.
	 Недоношеність дитини і незрілість систем, що відповідають
за процеси кровотворення, також можуть стати причиною
розвитку анемії.
	 Глистні захворювання часто призводять до анемії, оскільки
життєдіяльність глистів забезпечується за рахунок поживних
речовин, потрібних дитині.
	 Повторні кровотечі і підвищена кровоточивість, приховані
кровотечі внутрішніх органів, що призводять до зменшення
кількості еритроцитів і гемоглобіну.
	 Анемія може виникнути внаслідок недостатнього синтезу ге-
моглобіну або утворення еритроцитів у клітинах кісткового
мозку.
Не забувайте, що немовля дуже швидко росте і його потреба в усіх
поживних речовинах також збільшується. Саме тому на першому році
життя дитині слід вводити додаткові види їжі, тобто — підгодовувати.
Запідозрити	 розвиток	 анемії	 можна	 за	 такими	 ознаками, як
блідість шкірних покривів (кінчиків пальців, вушних раковин) і слизо-
вих оболонок, млявість, погіршення апетиту. Якщо дефіцит заліза зна-
чний (вміст гемоглобіну — 70 г/л і нижче), то, крім перелічених симпто-
мів, у дитини відзначаються сухість шкіри, ламкість і випадіння волосся,
тріщини у кутиках рота, зникнення сосочків язика. Під час анемії зни-
жується опірність дитини до захворювань, а нове захворювання часто-
густо в свою чергу посилює анемію.

417
У разі підозри на анемію дитині необхідно зробити аналіз крові.
Якщо припущення підтвердилось, слід негайно почати лікування.
Лікування	 анемії призначає лікар, а ваше завдання — старанно
і пунктуально виконувати всі рекомендації. Не слід забувати, що, крім
лікарських засобів, які містять залізо, джерелом заліза і вітамінів є при-
родні продукти: яблука, чорна смородина, овочі, яловича печінка, мор-
ська капуста, жовток, вівсяне толокно, ікра кети та ін. Рекомендуються
фрукти, багаті на лимонну та бурштинову кислоти, котрі поліпшують
всмоктування заліза (лимони, апельсини, абрикоси, яблука). Їх дають
дитині, враховуючи її вік. Яблучне пюре можна готувати для малюка ще
з тримісячного віку. Печінку дитина починає отримувати з 7—8 місяців.
Деякі діти їдять її без задоволення, тому зручніше її додавати у м’ясні
страви.
Залізодефіцитна	 анемія, пов’язана з браком в організмі заліза,
загалом виліковується завдяки раціональному харчуванню і препара-
там заліза. Продукти, що містять найбільше заліза: пісне м’ясо, курага,
печінка, яблука тощо.
Іноді у дітей буває прихований	дефіцит	заліза. У цьому разі в них
спостерігається незначна блідість і сухість шкіри, зміни волосся, нігтів,
спотворення смаку, неспокійний сон, стомлюваність, підвищена збуд-
ливість; показники рівня гемоглобіну та еритроцитів при цьому можуть
бути нормальні або на нижній межі норми.
Ми не зупиняємося тут на інших формах анемії, спричинених ге-
молітичною хворобою новонароджених, коли еритроцити руйнують-
ся, або спадковими порушеннями будови еритроцитів. Це рідкісніші й
складніші захворювання, і лікування їх, як правило, проводиться в умо-
вах стаціонару.
Гіпотрофія
Гіпотрофія — це хронічний розлад харчування. Гіпотрофія розви-
вається в тих випадках, коли дитина тривалий час недоїдає, і поживних
речовин, які вона отримує, виявляється недостатньо, щоб забезпечити
її нормальний ріст. Нерідко причиною стає неправильне, неповноцін-
не харчування. Частіше гіпотрофія виникає не тільки через недогодо-
вування і недбалий догляд, а й внаслідок попередніх захворювань, що
призводять до зниження апетиту або до порушення засвоєння пожив-
них речовин. Багато захворювань періоду новонародженості або груд-
ного віку можуть також спричиняти розвиток гіпотрофії.
Що треба знати про найбільш поширені захворювання дитини

418
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
До них належать пілоростеноз (звуження шлунка у ділянці, де він
переходить у дванадцятипалу кишку), вроджені пороки серця, кишкові
інфекції, розлади нервової системи і т. ін. При гіпотрофії у дитини зни-
жується опірність організму, згасають захисні реакції, що стає сприят-
ливим тлом для розвитку інших захворювань.
Ступінь гіпотрофії визначається співвідношенням показників ваги і
довжини тіла дитини, тобто тим, наскільки вага тіла дитини менша в по-
рівнянні з віковою нормою (табл. на с. 250). При гіпотрофії I ступеня де-
фіцит ваги тіла становить 10—15 % у порівнянні з нормою, при гіпотро-
фії II ступеня — 20—30 %, у разі гіпотрофії III ступеня відставання маси
тіла від вікового показника перевищує 30 %.
Чи можуть батьки самостійно, «на око», запідозрити у дитини гіпо-
трофію? Загалом це зробити нескладно. У дитини, що хворіє на гіпотро-
фію, погано розвинутий підшкірний жировий шар, дещо в’яла, у зморш-
ках і складочках шкіра. При цьому важливо враховувати, що у дітей
підшкірний жир на обличчі зникає в останню чергу, тому одягнутий або
загорнутий у пелюшки малюк може видатися батькам цілком нормаль-
ним. Загострені риси обличчя у дитини грудного віку спостерігаються
при найважчому ступені гіпотрофії. Зниження апетиту, з одного боку,
може призвести до гіпотрофії, з іншого — бути одним із симптомів гіпо-
трофії, особливо при II та III її ступенях. Дитина байдужа до всього, мля-
ва, малорухлива. Вона може втратити навіть ті навички, котрих набула
до захворювання: перестає сидіти чи стояти. Такі діти частіше хворіють,
а хвороба нерідко набирає млявого, тривалого перебігу, оскільки ста-
новлення захисних механізмів у них також гальмується.
Важкі форми гіпотрофії трапляються рідко й характерніші для дітей
із вродженими вадами розвитку, патологією нервової системи, в роди-
нах, де батьки хворіють на алкоголізм. Гіпотрофія I ступеня часто розви-
вається при неправильному вигодовуванні і недостатньому контролі за
фізичним розвитком дитини.
Лікуючи	 гіпотрофію, потрібно передусім скорегувати харчуван-
ня дитини. Лікар розраховує, скільки поживних речовин дитина отри-
мує з їжею, залежно від цього дає рекомендації щодо зміни її раціону.
Дітей з гіпотрофією II та III ступенів госпіталізують, оскільки їх лікування
може бути нелегкою справою: переносність поживних речовин у дити-
ни з цими формами гіпотрофії знижена, і збільшувати їх уміст в раціо-
ні дитини треба дуже обережно, враховуючи, як дитина сприймає ті чи
інші продукти. Характер харчування обов’язково має відповідати віко-
ві дитини.

419
Профілактика	гіпотрофії включає насамперед повноцінне харчу-
вання: дитина має отримувати не тільки достатній об’єм їжі, а й необ-
хідні продукти підгодовування, котре своєчасно вводиться в її раціон.
Це контролюється простим зважуванням малюка один раз на місяць.
Пунктуальні мами зазвичай це поєднують з відвідуванням дитячої по-
ліклініки. Якщо з якихось причин ви не зробили цього, можете зважити
дитину самі, якщо вдома є точні ваги. Проте, якщо дитина недостатньо
набрала вагу за минулий місяць, це не означає, що у неї — гіпотрофія;
треба порівнювати її вагу з віковими показниками. Але все ж таки про-
аналізуйте, що могло стати причиною поганого набирання ваги за ми-
нулий період. Точна відповідність показників конкретної дитини та-
бличним даним трапляється далеко не завжди. Якщо у вас є сумніви
щодо того, чи правильно ваш малюк набирає вагу, обговоріть цю про-
блему зі своїм педіатром.
Паратрофія й ожиріння
Ці два терміни ідентичні за своїм значенням і свідчать про те, що
ваш малюк має зайву вагу. До одно-дворічного віку в цих випадках за-
ведено говорити про паратрофію, пізніше — про ожиріння. На відміну
від гіпотрофії, цей стан доволі рідко непокоїть батьків, особливо у ран-
ньому віці: зазвичай вважають, що маленька дитина обов’язково має
бути товстунчиком.
Якщо малюк перебуває на грудному вигодовуванні, а мама нор-
мально харчується, зайві грами навряд чи будуть свідчити про патоло-
гію. У міру того як дитина росте і починає активно рухатися, за умови
раціонального вигодовування її вага поступово нормалізується.
Що	призводить	до	зайвої	ваги
Найчастіше зайві грами і кілограми набирають дітки, що перебува-
ють на штучному вигодовуванні, або в тих випадках, коли, маючи ціл-
ком добрі наміри, батьки перегодовують своїх дітей. Велике значення
мають спадкові чинники, а також звички й традиції, що існують у сім’ї.
Нерідко буває так, що дитину, котра на першому році життя недо-
статньо набирала вагу, батьки (частіше — бабусі) починають посилено
годувати, внаслідок чого у неї розвивається ожиріння, впоратися з яким
у подальшому буває важко. Небезпека такої ситуації полягає в тому, що
вага у маленьких дітей збільшується за рахунок утворення нових жиро-
вих клітин, кількість яких зберігається упродовж всього життя, а в по-
дальшому збільшуються лише їхні розміри.
Що треба знати про найбільш поширені захворювання дитини

420
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
Основними	причинами	ожиріння у дітей є:
	 Надлишкова кількість висококалорійної їжі у раціоні, найчас-
тіше — вуглеводів. Це каші, хліб, солодощі, кисіль, картопля.
	 Бажання нагодувати дитину «якомога ситніше» призводить
до того, що у неї не тільки збільшується об’єм шлунка, а й по-
рушуються обмінні процеси, котрі нормалізувати у подаль-
шому дуже важко.
	 Особливості темпераменту і обміну речовин дитини і, зви-
чайно, — спадкова схильність.
	 Традиції і звички сім’ї, що впливають на культуру харчуван-
ня.
	 Обмеження рухового режиму дитини. Тривале перебування
у пелюшках і укутування в грудному віці, а пізніше — відсут-
ність рухливих ігор, у тому числі — надворі.
Зазвичай батьків починає непокоїти зайва вага дитини лише тоді,
коли у неї розвивається ожиріння II—III ступеня або, що буває найчасті-
ше, — у підлітковому віці. Підлітки, як відомо, дуже прискіпливі до сво-
го зовнішнього вигляду, і нерідко зайва вага завдає їм чималих мораль-
них страждань. Але, крім емоційних неприємностей, зайві кілограми,
що здаються на перший погляд безневинними, часто призводять до па-
тологічних порушень ендокринної системи.
Профілактика	ожиріння
Як, незважаючи на спадкову схильність, уникнути ожиріння у ди-
тини?
	 Передусім подбайте про це заздалегідь — ще до того, як за-
йві кілограми вашої дитини стануть помітними всім навколо.
	 Ваше хвилювання з приводу зайвої ваги дитини розділіть зі
своїм педіатром: можливо, тут має місце захворювання, яке
треба лікувати.
	 На першому році життя не давайте дитині кашу більш ніж
один раз на день.
	 Розширення раціону немовляти (перше підгодовування)
обов’язково починайте з овочевого пюре, а якщо дитина
схильна до надмірної ваги (в тому числі й через спадкові при-
чини), то в основі другого підгодовування також мають бути
не крупи, а овочі.
	 Солодкі й борошняні продукти мають бути в раціоні дитини
в мінімальній кількості, оскільки в них міститься найбільша
кількість калорій.

421
	 Надмір жирів (особливо тваринного походження) також
може призвести до надмірної ваги дитини, тому дітям, схиль-
ним до ожиріння, слід давати знежирений сир і нежирні сор-
ти м’яса.
	 Якщо вага вашої дитини дуже (на 20 % і більше) перевищує
норму і малюк не наїдається тією кількістю їжі, яку ви йому
пропонуєте, постарайтесь продовжити годування, поділяю-
чи необхідну порцію на кілька маленьких і пропонуючи їх по
черзі через короткі проміжки часу. Це зумовлено тим, що ін-
формацію про отримані калорії організм (а точніше — центр
нагодовування) «обробляє» не відразу. Якщо дитина їсть по-
вільно, відчуття нагодовування у неї виникає своєчасно.
	 Якщо вас ця проблема справді непокоїть, витратіть на її
розв’язання стільки ж енергії, скільки б знадобилося, якби
ваша дитина мала недостатню вагу.
Якщо ви не переймаєтесь зайвою вагою вашої дитини, будьте гото-
ві до того, що в подальшому на вас очікують проблеми, які стосуються її
здоров’я — як фізичного, так і психічного.
Ацетонемічне блювання
Це важкі напади блювання, що виникають частіше у дітей ранньо-
го віку через накопичення в організмі надмірної кількості ацетону і по-
дібних до нього речовин — проміжних продуктів жирового обміну.
Сприятливим чинником для виникнення ацетонемічних станів у дітей є
вроджена особливість обміну речовин дитини — нервово­артритич­
ний	діатез, при якому відбувається неповне згоряння (окиснення) жи-
рів в організмі. Часто самі батьки відчувають запах ацетону з рота дити-
ни, а при обстеженні виявляється підвищений його вміст у крові й сечі.
У разі порушення дієти (надмір м’ясної або жирної їжі) або на по-
чатковій фазі застудних захворювань, при зниженому апетиті й недо-
статньому харчуванні, а іноді з невідомих причин — в організмі утво-
рюється велика кількість ацетону, який, діючи на блювотний центр,
призводить до виникнення у дитини нудоти й блювання. Дитина стає
млявою, скаржиться на нападоподібний біль у животі; дуже часто в неї
підвищується температура до високих цифр, а стан може погіршитися
аж до важкого.
У таких випадках для зменшення інтоксикації (отруєння організму)
слід давати дитині додаткову кількість рідини — краще у вигляді лужної
мінеральної води і підсолодженого чаю або журавлиного морсу. Дуже
Що треба знати про найбільш поширені захворювання дитини

422
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
часто для зняття нападу блювання дитину доводиться госпіталізувати,
оскільки з блювотою її організм швидко втрачає життєво важливі мі-
кро- і макроелементи і її стан швидко погіршується.
	 Що	 менша	дитина,	 то	 небезпечнішим	для	неї	є	безупин­
не	блювання	і	то	розсудливішим	буде	з	боку	батьків	по­
класти	її	до	лікарні.
Щоб запобігти	виникненню	ацетонемічних	станів, треба дотри-
муватися режиму харчування, дієти з обмеженням жирів (виключають-
ся жирні сорти м’яса, риби, кондитерські вироби з кремом). У деяких
випадках доводиться значною мірою обмежувати кількість будь-яко-
го м’яса, але індивідуальну дієту добирає тільки лікар. Важливо також,
щоб дитина не перевтомлювалась, оскільки ці діти часто відзначаються
підвищеною емоційністю, нестійким, неврівноваженим характером, а
перевтомлення або емоційне навантаження можуть знову провокува-
ти напади блювання.
Якщо у вашої дитини ацетонемічні стани виникають часто, у разі най-
меншого нездужання, нудоти і появи навіть незначного запаху ацетону з
рота постарайтесь	запобігти	розвиткові	неспинного	блювання.
	 Одразу ж починайте поїти малюка, зробивши перерву в году-
ванні на 3—4 години і чергуючи лужне питво з солодким (5%)
чаєм.
	 Поїти дитину слід маленькими порціями — по чайній або де-
сертній ложці, щоб не спровокувати напад блювання, але ро-
бити це потрібно часто — через кожні 5—10 хвилин.
	 Постарайтесь поїти дитину без особливої наполегливості:
негативні реакції з боку дитини можуть погіршити ситуацію.
Загальна кількість рідини має бути в межах добового об’єму
їжі з урахуванням того, який дитина виблювала.
	 Після припинення нудоти годуйте дитину їжею, що легко за-
своюється і не містить тваринних жирів; рослинні жири пер-
шу добу слід також обмежити.
	 Якщо стан дитини не поліпшується, потрібна госпіталізація!
Дуже швидко може настати зневоднення організму і пору-
шення водно-електролітного обміну з наслідками, небезпеч-
ними для життя.
Зазвичай ацетонемічні стани зникають самі собою у 6—8-річному
віці або набагато раніше, коли нормалізується обмін речовин. Але це

423
не означає, що дитина не потребує лікування. Обов’язково проконсуль-
туйтесь у лікаря щодо стану вашого малюка і не забудьте, що наявність
ацетону в крові і сечі може бути також ознакою цукрового діабету, який
обов’язково слід виключити, дослідивши кров і сечу на наявність цу-
кру.
Алергічні захворювання
	 Алергічні	 захворювання	 у	 дітей	 посідають	 перше	 місце
серед	усіх	неінфекційних	захворювань	дитячого	віку.
(Дані за 2001 рік)
Чимало продуктів, які ми вживаємо, зовсім не сприяють здоровому
способу життя, а безконтрольне застосування антибіотиків під час ліку-
вання різноманітних захворювань часто супроводжується алергічними
реакціями.
Термін «алергія» вже ні в кого не вик ликає здивування, і причин для
цього — безліч. Це й далекі від ідеального стану екологічні умови, й
досягнення харчової та хімічної індустрії, де широко використовують-
ся харчові барвники, консерванти та багато іншого. Наприклад, пігмент
татразин, що надає їжі жовтуватого забарвлення і застосовується для
виготовлення сиропів, лимонадів і деяких кондитерських та ковбасних
виробів, має виражену алергійну дію. Те саме можна сказати і про ні-
трит натрію, який додається майже в усі ковбасні вироби і соління з ме-
тою запобігання розмноженню мікроорганізмів.
То що ж це таке — «алергія»? Чому вона ніколи не виникає в одного
і буквально «переслідує» іншого?
Термін «алергія» означає підвищену чутливість організму до дії тих
чи інших речовин зовнішнього і внутрішнього середовища, а самі ре-
човини, здатні викликати алергічну реакцію, називаються алергенами.
Вони проникають в організм людини різними шляхами: через рот, ди-
хальні шляхи, шкіру, при ін’єкціях. Алергенами можуть бути продукти,
пилок рослин, ліки, хімічні речовини, віруси, бактерії, гриби.
Потрапляючи в організм уперше, алергени, як правило, не виявля-
ють токсичної дії, а для багатьох людей це — цілком нешкідливі речо-
вини, але при повторному введенні вони здатні спричинити алергічну
реакцію.
Можлива й «перехресна» реакція на інші речовини, структура яких
схожа зі структурами тих, до яких у дитини вже є алергічна схильність.
Що треба знати про найбільш поширені захворювання дитини

424
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
Наприклад, у разі алергії на коров’яче молоко може спостерігатися
алергічна реакція на яловичину, у разі алергії на плісняві гриби іноді
відзначається підвищена чутливість до харчових продуктів, що містять
дріжджі тощо.
Як	проявляються	алергічні	захворювання
і	чим	вони	загрожують	дитині?
Як уже зазначалося, алергеном може бути будь-яка речовина, але
алергічна реакція розвивається лише у людини, схильної до неї через
конституціональні особливості організму або внаслідок зміненої яки-
мось захворюванням реактивності.
Діти більше, ніж дорослі, схильні до прояву алергічних реакцій,
оскільки їхня імунна система не завжди в змозі знищити і вивести з ор-
ганізму чужорідну речовину, а незрілість травної системи сприяє тому,
що найчастіше алергія у дітей спричиняється харчовими алергена-
ми. Ще однією особливістю дитячого організму, що сприяє розвиткові
алергії, є недосконалість нервової і ендокринної систем, які «відповіда-
ють» за вироблення біологічно активних речовин і дозрівання імунної
системи.
Підвищена проникність судин слизової оболонки кишечнику ма-
люка сприяє більшому проникненню у кров речовин, які у дорослої
людини легко виводяться. Коли слизова оболонка кишечнику остаточ-
но сформується, вона утворює бар’єр, що перешкоджає проходженню
алергенів, але при запаленнях цей бар’єр може знову порушуватися.
Якщо в раціоні дитини надлишок білків, жирів, вуглеводів або ін-
ших харчових інгредієнтів, організм малюка не повністю їх засвоює,
а проміжні продукти обміну можуть змінювати реактивність або самі
спричиняють алергію. У міру зростання дитини і дозрівання ферментів,
що беруть участь у перетравлюванні їжі, вона може перестати реагува-
ти на продукти, які раніше викликали алергію.
Прояви алергічних реакцій у дітей можуть бути різноманітними.
Найпоширеніші і найвідоміші — це шкірні зміни, що також зумовлено
особливостями дитячого організму: на шкірі дитини, як у дзеркалі, від-
бивається все неблагополуччя внутрішнього середовища її організму.
Це зумовлено тим, що співвідношення між площею поверхні шкіри і ва-
гою тіла дітей більше, ніж у дорослих, і у шкірі відповідно більше клітин,
що сприяють розвиткові алергічних реакцій.
У малюка, який хворіє на алергію, зміни на шкірі проявляються у
вигляді почервоніння і злущування на щічках, сідничках, тулубі. Пізніше
вони можуть запалитися з утворенням кірочок і тріщин і супроводжу-

425
ватися свербіжем. У цьому разі говорять про алергічний, або атопіч­
ний	дерматит (запалення шкіри).
Проявами алергії можуть бути нежить, кашель, утруднення дихан-
ня, до того ж іноді ці стани виникають ізольовано, незалежно один від
одного. Симптомами харчової алергії можуть бути також блювання,
пронос, болі в животі, запори і навіть категоричне небажання дитини
приймати той чи інший продукт.
Гостра	 алергічна	 реакція, що виникає через деякий час після
того, як алерген потрапить в організм, може проявитися висипаннями
у вигляді червоних плям, котрі виступають над рівнем шкіри, швидко
поширюються і мають схильність до злиття. Ці висипання називають
кропив’янкою, і для дітей вони становлять небезпеку, оскільки можуть
призвести до розвитку так званого «набряку	Квінке» — стану, загроз-
ливого для життя і здатного викликати ядуху. Іноді алергічна реакція
одразу проявляється набряком Квінке.
У дітей, що потерпають від алергії, респіраторні захворювання час-
то мають перебіг, супроводжуваний астматичним компонентом, і вони
більше, ніж інші діти, схильні до захворювання на бронхіальну астму.
Спадковість	і	алергія
Приблизно у 40—70 % дітей, які хворіють на алергію, в одного або
в обох батьків є (або були) аналогічні захворювання. І хоча алергічні за-
хворювання не належать до групи спадкових, коли ген, що викликає
будь-який патологічний стан, передається від батьків до потомства,
схильність до алергії, безумовно, передається у спадок.
Проте цей факт не є фатальним, він лише означає, що в цьому разі
батьки мають звести до мінімуму імовірність розвитку алергії у дитини.
Якщо в одного з дітей у сім’ї є підвищена чутливість до будь-яких
продуктів чи речовин, імовірність того, що в інших можуть спосте-
рігатися подібні стани, досить велика, особливо при їх зовнішній схо-
жості.
До алергічних реакцій найбільш схильні світловолосі дітки, які ма-
ють світлий колір райдужної оболонки очей, тобто через свою консти-
туцію схильні не завжди адекватно відповідати на надмірні подразники
зовнішнього середовища.
Ексудативний	діатез	—	не	просто	«червоні	щічки»
Слово «діатез» вже давно не лякає освічених мам, оскільки завжди
знайдеться «навчена досвідом» подруга, родичка чи бабуся, котра за-
спокоїть тим, що у її дитини було те саме, а згодом все зникло.
Що треба знати про найбільш поширені захворювання дитини

426
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
Усупереч існуючій думці, що всі діти благополучно переростають
негаразди, пов’язані з алергією, ми вас розчаруємо: цей критичний вік
без наслідків справді долає більшість дітей, але у деяких шкірні прояви
ексудативного діатезу можуть перерости в набагато серйозніші захво-
рювання, ніж «безневинне» почервоніння щік.
Ексудативний діатез у розумінні батьків майже завжди асоціюється
з алергією, і це цілком виправдано, проте ці поняття не однакові.
Ознаки ексудативного діатезу відзначаються приблизно у 40—60 %
дітей упродовж перших двох років життя. Медичною мовою цей стан
характеризується як «аномалія конституції», але, щоб вас не лякало
слово «аномалія», пояснимо, що в даному разі йдеться про своєрідну
здатність організму пристосовуватися до зовнішнього середовища та
схильність до будь-яких захворювань.
У таких діток, починаючи з 1-го місяця, легко виникають попрілос-
ті в шкіряних складках, сухість шкіри, себорейні («молочні») кірочки на
голові, почервоніння і лущення шкіри (частіше на щічках), різноманітні
висипання на шкірі кінцівок і тулуба, затяжний перебіг респіраторних
захворювань, які часто супроводжуються обструктивним синдромом
(див. с. 447), нестійкі випорожнення. Це пояснюється тим, що зміни,
аналогічні до тих, що є на шкірі, з’являються також на слизових оболон-
ках дихальних шляхів і кишечнику і нерідко ускладнюють перебіг різно-
манітних захворювань.
Як правило, діти з ексудативним діатезом мають надмірну вагу тіла,
іноді здаються дещо набряклими. Так званий «географічний язик» —
своєрідний рельєф слизової оболонки язика дитини — також є озна-
кою, що вказує на схильність до розвитку алергії.
Загострення алергії у дитини може бути пов’язане з огріхами в ді-
єті, респіраторними захворюваннями, дисбактеріозом, прийманням лі-
карських препаратів, профілактичними щепленнями і навіть — зміна-
ми к ліматичних умов.
До кінця 2-го року життя ці явища зазвичай стихають і можуть
зникнути назавжди, але у 25—30 % (!) дітей у подальшому можуть роз-
вину тися екзема, бронхіальна астма та інші алергічні захворювання.
Тому ви мусите зробити все, аби цього не сталося, і вас не повинна
заспокоювати думка, що ваша дитина обов’язково «переросте» цей
стан.
Як	уникнути	алергічних	реакцій	у	дитини?
Починати дбати про те, щоб у дитини не було проявів алергії, не-
обхідно ще до її народження. Передусім це — правильне харчування

427
майбутньої мами. Не слід думати, що обов’язковою є якась дієта. Вона
потрібна лише тоді, коли у майбутньої мами є схильність до алергії.
У цьому разі в організмі жінки, а отже, і майбутньої дитини можуть утво-
рюватися антитіла, здатні при повторній «зустрічі» з тим самим продук-
том (або речовиною) спричинити алергічну реакцію у дитини.
Шкідливі умови праці майбутньої мами також можуть призводити
до розвитку алергії у дитини. Може передаватися у спадок і підвищена
чутливість до різноманітних продуктів і речовин, котрі ні мама, ні дити-
на до цього не вживали.
Але, якщо ви цілком здорові, а про алергію знаєте лише з розмов,
не варто до кожного продукту ставитися як до потенційного «ворога»,
достатньо керуватися почуттям міри і тими порадами, які ми наводимо
нижче.
Принципи	харчування	мами	і	дитини,
що	дозволяють	знизити	імовірність	алергії
Оскільки найчастіше алергічні реакції у дітей відзначаються на хар-
чові алергени, розглянемо основні	моменти, які багато в чому будуть
визначати можливість розвитку і перебіг алергічних реакцій.
	 Насамперед їжа майбутньої мами не повинна містити консер-
вантів, харчових барвників, емульгаторів, стабілізаторів та ін-
ших подібних досягнень сучасної промисловості. Детальніше
ми говорили про це у I розділі.
	 Украй важливо, щоб дитину приклали до груді одразу після
народження. Це значно збільшує імовірність тривалого груд-
ного вигодовування, а в перші години і дні дитина отримує
унікальну їжу, яку нічим не можна замінити, — молозиво. Це,
як показали дослідження вчених, є чинником, котрий запобі-
гає розвиткові алергічних реакцій у дитини.
	 Мама має усвідомлено підходити до годування дитини (осо-
бливо — з обтяженою спадковістю) і розуміти, що для неї
вкрай важливо якомога довше перебувати на природному
вигодовуванні. Це пов’язано з особливостями білків груд-
ного молока, які є близькими за складом до білків крові ди-
тини і легко засвоюються її організмом. Алергічні реакції
у дітей, що перебувають на грудному вигодовуванні, спо-
стерігаються набагато рідше, ніж у дітей, що знаходяться на
штучному вигодовуванні, а з віком у переважної більшос-
ті дітей, котрі отримували мамине молоко, вони безслідно
зникають.
Що треба знати про найбільш поширені захворювання дитини

428
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
	 Уводити в раціон дитини нові продукти слід відповідно до
рекомендацій лікаря і з урахуванням алергічних реакцій, що
спостерігалися раніше.
	 Не поспішайте давати дитині екзотичні овочі і фрукти, навіть
якщо вам відомо багато випадків, коли інші діти вживали їх
без будь-яких ускладнень.
	 Продукти, якими ви годуєте дитину і з яких ви готуєте їй їжу, ма-
ють бути натуральними, вирощеними там, де ви мешкаєте, і по
можливості — без застосування різноманітних хімічних засобів.
Готові продукти, котрі ви купуєте для годування малюка, ма-
ють бути призначені спеціально для дитячого харчування.
	 Вода, на якій готується їжа для дитини, має бути максимально
очищеною (але не дистильованою).
	 Якщо у дитини на якийсь продукт з’явилися зміни на шкірі,
обов’язково запам’ятайте його, а ще краще — запишіть. Саме
ви є найкращим помічником лікаря у призначенні харчуван-
ня дитині, яка хворіє на алергію, оскільки ваша спостережли-
вість дозволить виявити продукти, що несприятливо діють на
дитину, і виключити їх з раціону.
Проте часто буває так, що зробити це, тобто виявити такі продукти,
вкрай важко, і мами кажуть: «Алергія на все». У цьому разі ви повинні
разом із лікарем розібратись у причинах такого стану дитини.
Про деякі продукти заздалегідь відомо, що вони частіше за інші при-
зводять до алергії. Це — так звані «облігатні алергени». Їх виключають
із раціону дитини у першу чергу. Найчастіше у дітей виникає алергія на
коров’яче молоко (навіть якщо його вживає мама, котра годує дитину
груддю). Не впадайте у відчай, якщо ваш лікар рекомендує виключити
його з раціону дитини: воно не є для неї незамінним продуктом.
За ступенем	алергізувальної	активності	харчові продукти мож-
на поділити таким чином.
Висока	 активність:	 коров’яче молоко, риба, яйця, курятина, су-
ниці, малина, полуниці, чорна смородина, ожина, виноград, ананаси,
диня, хурма, гранат, цитрусові, шоколад, кава, какао, горіхи, мед, гриби,
гірчиця, помідори, морква, буряк, селера, пшениця, жито.
Середня: свинина, індичина, кролятина, картопля, горох, персики,
абрикоси, порічки, банани, перець зелений, кукурудза, гречка, журав-
лина, рис.
Слабка: конина, баранина (нежирні сорти), кабачки, патисони,
ріпа, гарбузи (світлі), яблука зелені й жовті, біла черешня, біла смороди-
на (порічки), аґрус, слива, кавун, мигдаль, зелений огірок.

429
Із великої різноманітності форм харчової алергії треба виокреми-
ти алергію на злаки. Пшениця, жито, ячмінь, овес містять клейковин­
ний білок, який через відсутність у деяких дітей ферменту, що його роз-
щеплює, не засвоюється. Це спричиняє запалення слизової оболонки
кишечнику зі змінами її структури, порушує всмоктування необхідних
поживних речовин і супроводжується проносами, блюванням, схуд-
ненням дитини. Ці симптоми проявляються не відразу, а поступово на-
ростають після введення в раціон малюка каш.
Рекомендації	щодо	догляду	за	дитиною
при	алергічних	захворюваннях
Лікування алергії призначає лікар, а здійснюєте його ви. Крім того,
у лікуванні і запобіганні алергічним захворюванням у дітей велике зна-
чення має правильно організований догляд.
Передусім зверніть увагу на шкіру малюка. Якщо вона схильна до
попрілостей, лущення (навіть без попередніх висипань), утворення кі-
рочок за вухами; якщо на щічках, особливо увечері, виникає яскравий
рум’янець, що супроводжується сухістю шкіри, поставте собі запитан-
ня: «Чи правильно я годую свою дитину і чи не є це проявом алергії?»
Зверніться із цим запитанням до свого педіатра.
Якщо ваші побоювання підтвердились, уважно розгляньте разом
із лікарем раціон харчування вашого малюка, а якщо ви годуєте його
лише груддю, то, відповідно, — свій.
Обов’язково відзначайте, після чого виникли висипання на шкірі
або погіршився її стан (посилилось почервоніння, з’явилися кірочки,
яких не було раніше і т. ін.), занотовуйте ці відомості у «харчовий щоден-
ник». Шкірні зміни можуть супроводжуватися свербіжем, дитина буде
неспокійною, вередливою, у неї може порушитися сон.
Якщо ви не можете чітко виділити продукт або речовину, котрі
спричинили алергічну реакцію у дитини, не впадайте у відчай: це буває
доволі часто.
Продовжуйте спостерігати, і врешті-решт якась закономірність ви-
явиться.
Не забувайте про те, що при ураженнях шкіри дуже важливий пра-
вильний	догляд за нею.
	 Купати малюка, навіть з мінімальними проявами алергії, не-
обхідно в кип’яченій воді: вона м’якіша і до того ж — гаранто-
вано чиста.
	 Можна купати у відварах трав: череди, кропиви, фіалки, березо-
вого листя. (Способи їх приготування ви знайдете в додатках.)
Що треба знати про найбільш поширені захворювання дитини

430
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
	 Не слід застосовувати гарячі ванни, а температура повітря у
приміщенні не повинна бути високою: це призводить до під-
вищеної пітливості і подразнення шкіри.
	 Під час купання дитини не рекомендується користуватися
милом, краще — якщо це буде спеціальний дитячий шам-
пунь.
	 Після купання шкіру дитини необхідно змастити зволожу-
вальним кремом або дитячою олійкою (можна зробити це по-
слідовно одне за одним). Ці дії поліпшать властивості шкіри,
тобто — її здатність до одужання.
	 Стежте за тим, щоб шкіра дитини завжди була чистою. При
алергічних реакціях, що характеризуються вираженими змі-
нами на шкірі, інфекція легко знаходить там сприятливі умо-
ви для поширення, а запаленій шкірі впоратися з нею важче.
	 Не давайте малюкові розчухувати уражені ділянки шкіри. На
ніч надягайте піжаму і стежте за тим, щоб руки були чисті,
а нігті коротко підстрижені.
	 Правильно одягайте дитину: одяг має бути з бавовняних тка-
нин. Узимку під вовняні речі надягайте бавовняну спідню бі-
лизну. Ніколи без призначення лікаря не застосовуйте мазі,
що містять гормони, а купуючи мазь в аптеці, обов’язково по-
цікавтесь її складом.
Зверніть увагу на іграшки вашого малюка: вони можуть містити у
своєму складі речовини, що спричиняють алергію. Якщо алергія про-
являється нежитем або кашлем, можливими алергенами можуть бути:
пір’я, пил, пліснява (особливо в приватному будинку), шерсть тварин
тощо.
Проте паралельно з пошуками можливих алергенів важливо вжити
загальнозміцнювальних заходів, оскільки виникнення алергічних реак-
цій може свідчити про слабкий імунітет дитини.
ГОСТРІ ЗАХВОРЮВАННЯ:
САМОЛІКУВАННЯ ЧИ МЕДИЧНА ДОПОМОГА?
Стан дитини і самопочуття батьків
Зрозуміти, що дитина хвора, іноді нескладно навіть дуже зайнятій
мамі: малюк буде блідий, проситиметься до вас на руки, у нього може
підвищитися температура і зникне апетит. Часто захворювання може

431
початися з того, що дитина стає неспокійною, незвично вередливою
або, навпаки, млявою і загальмованою.
Усі батьки по-різному реагують на хворобу дитини. Деякі — від-
носно спокійні, інші навіть незначне захворювання свого улюбленця
сприймають як катастрофу. Дуже	 важливо,	 щоб	 ваше	 занепокоєн-
ня	 не	 завдавало	 неприємностей	 малюкові	 і	 не	 заважало	 лікареві
вживати	 лікувальних	 заходів,	 а	 ваш	 спокій	не	 підмінявся	 безтур-
ботністю.
Якщо є можливість негайно порадитись із лікарем, зробіть це; якщо
на нього доведеться чекати упродовж кількох годин, ситуація може змі-
нитися, тому бажано, щоб мама і тато володіли деякими навичками до-
гляду за малюком під час хвороби і найпростішими методами невід-
кладної допомоги.
Якщо ваша дитина захворіла і ви викликали лікаря, детально при-
гадайте, як починалося захворювання; що, на вашу думку, могло спри-
чини його; з ким, крім вас, спілкувалася дитина останнім часом, що не-
звичайного ви помітили в її поведінці? Це допоможе лікареві швидко
і правильно поставити діагноз і, відповідно, якнайшвидше допомогти
малюкові.
Захворювання і вік дитини
Ні для кого не секрет, що чим менша дитина, тим небезпечнішим
для неї є будь-яке гостре захворювання. Це пов’язано і з недосконалі-
стю імунітету, і з особливістю регулювальних систем, і з анатомічними
особливостями її організму.
Постарайтеся зробити все, аби дитина першого року життя не за-
хворіла: перший	місяць після народження, коли її імунна система при-
стосовується до умов існування в новому середовищі, потрібно, щоб
пристосування було поступовим. Для цього слід обмежити	 контак­
ти	зі	сторонніми	людьми, навіть якщо вони здорові.
Пізніше, поступово розширяючи коло спілкування дитини, стежте
за тим, щоб з малюком не контактували хворі на інфекційні захворю-
вання. Це не завжди вдається зробити. Навіть якщо ви займаєтесь за-
гартовуванням дитини, її організмові дуже важко опиратися вірусній ін-
фекції.
Найбільшу послугу, котру ви можете зробити своєму малюкові, це
якомога довше годувати його грудним молоком. Навіть якщо малюк за-
хворів, то, вживаючи мамине молоко, він легше перенесе «вторгнення»
вірусу і, можливо, обмежиться простим нежитем.
Гострі захворювання: самолікування чи медична допомога?

432
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
Питання догляду за хворою дитиною також мають свої особливості,
зумовлені віком. Передусім це стосується особливостей будови і функ-
цій її органів і систем (про них ми говорили у розділі II). Слід також вра-
ховувати і те, що дитина навряд чи усвідомлює необхідність призначе-
них їй лікувальних заходів і, найімовірніше, опиратиметься. Якщо вам
не вдається їх здійснити, порадьтеся зі своїм лікарем, чи припустимо
їх відміняти самостійно. І, нарешті, стан дитини під час хвороби може
швидко мінятися, а це вимагає від батьків особливо уважного до неї
ставлення.
	 Якщо	 на	 першому	 році	 життя	 хвора	 дитина	 лікується
вдома,	то,	незалежно	від	діагнозу,	лікар	має	відвідувати
її	щоденно	до	повного	одужання.	Про	це	мусить	знати	не
тільки	лікар,	а	й	батьки.
Гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ)
Хто з дітей не хворіє на застудні захворювання? Вберегти від них
дитину практично неможливо. Назва «застуда» насправді не завжди від-
повідає істині. Природно, дитина може переохолодитися, і тоді її влас-
ні мікроби і віруси, що спокійно «дрімали», чекаючи на слушну нагоду,
активізуються і почнуть проявляти свої погані якості. Набагато частіше
діти хворіють не через те, що бігали неодягненими або в дитсадку не-
обережно провітрювали приміщення, а через те, що вони спілкувались
з хворою дитиною або дорослою людиною.
Причини — різноманітність вірусів у навколишньому середовищі і
швидкість поширення повітряно-крапельних інфекцій.
Коли ваш малюк починає контактувати з іншими дітьми, вірусні
захворювання, мабуть, є неминучими. Звичайно, не останню роль ві-
діграє ступінь опору організму дитини: від цього залежить, наскільки
вона схильна до ГРВІ, тобто як часто і який перебіг матиме у неї це за-
хворювання. З віком дитина стає стійкішою до багатьох вірусів і, відпо-
відно, менше хворіє.
Симптоми	 ГРВІ різноманітні, але в більшості випадків основні їх
прояви схожі і дуже часто важко відрізнити одне вірусне захворювання
від іншого. Нежить, чхання, кашель, головний біль, підвищення темпе-
ратури тіла, млявість, зниження апетиту; іноді — біль у животі, нудота і
блювання.

433
Ці й деякі інші симптоми можуть спостерігатися в різних сполучен-
нях. Сама назва захворювання говорить про те, що віруси проникають
через верхні дихальні шляхи і там спричиняють запальний процес.
Респіраторне захворювання може мати перебіг у формі гостро­
го	риніту (запалення слизової оболонки носа), фарингіту (запалення
глотки), ларингіту (запалення гортані), трахеїту (запалення трахеї),
бронхіту і рідше — пневмонії (запалення легень). На якому рівні рес-
піраторного тракту буде вірусне ураження, залежить від багатьох мо-
ментів: різновидності й активності вірусу, стану імунної системи дитини,
умов, за яких сталося зараження (переохолодження, супутнє захворю-
вання, способи лікування дитини при перших проявах інфекції і т. ін.).
Хоч би там що, а до цього треба бути готовим, отже — вміти грамот-
но допомогти малюкові у різних «хворобливих» ситуаціях.
Підвищення	температури
Це, мабуть, найчастіший симптом, що супроводжує перебіг дуже ба-
гатьох гострих і хронічних захворювань. Зазвичай він найбільше турбує
батьків, особливо якщо температура підвищується до високих цифр.
Підвищення температури є захисною реакцією організму, а в малень-
ких дітей вона найчастіше піднімається високо, але, як правило, вони
переносять її легше, ніж дорослі. Дуже важливо правильно виміряти
температуру. Не рекомендується це робити під час годування дитини,
одразу після сну або активних ігор — особливо в спекотну пору року.
Механізм підвищення температури полягає у двох процесах, що до-
повнюють один одного: теплопродукції і тепловіддачі. Під час захво-
рювання процеси теплопродукції активізуються, отже, для збережен-
ня теплового балансу має збільшуватися тепловіддача. Проте, оскільки
підвищення температури є захисною реакцією, під час якої збільшуєть-
ся вироблення біологічно активних речовин, організм намагається збе-
регти температуру підвищеною шляхом зменшення тепловіддачі. Це
ви спостерігаєте при ознобі, коли тремтіння, тобто скорочення м’язів,
збільшує утворення тепла, а спазм судин шкіри і відсутність потовиді-
лення протидіє його віддачі.
Коли ви розкриваєте дитину або робите їй прохолодний компрес
на голівку, її організм віддає тепло у зовнішнє середовище і темпера-
тура тіла знижується майже за законами фізики. Коли ви даєте їй жаро-
знижувальні засоби, ви впливаєте і на процес теплопродукції, і на про-
цес тепловіддачі.
У процесі підвищення температури навіть за короткий проміжок
часу в організмі людини відбуваються зміни: підвищується обмін речо-
Гострі захворювання: самолікування чи медична допомога?

434
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
вин, прискорюється серцебиття і дихання, підвищується знешкоджу-
вальна функція печінки, активізуються клітини крові, тобто імунна сис-
тема тощо.
Що	робити	батькам,	якщо	у	дитини	підвищилась	температура?
Насамперед зберігати спокій, пам’ятаючи про те, що в дітей майже
завжди температура буває висока, але водночас — температурну реак-
цію треба контролювати.
Ваші дії з надання допомоги дитині залежатимуть від того, наскіль-
ки підвищилась температура, і від її загального стану.
Варто пам’ятати про те, що у дітей перших місяців життя у зв’язку з
незрілістю центру, який регулює температуру, її підвищення може бути
наслідком простого перегрівання. Зазвичай це підвищення незначне:
від 37,1 до 37,5 °С, але іноді, через надмірне укутування дитини, темпе-
ратура тіла може підвищитися до 38 °С!
Перш ніж шукати у домашній аптечці якісь ліки або бігти по них до
аптеки, оцініть	ситуацію,	орієнтуючись	на	такі	моменти:
	 Подивіться, чи не занадто укутаний ваш малюк. Розгорніть
його й огляньте шкіру: якщо вона червона, а тим більше —
волога, найпевніше, малюкові жарко. Спробуйте одягти його
дещо легше. Навіть якщо причина підвищення температу-
ри криється не в перегріванні, стан його обов’язково поліп-
шиться. Напоїть його кип’яченою водичкою або дайте грудь,
якщо настав час годування.
	 Продовжуючи спостерігати за дитиною, удруге виміряйте
температуру за 30—40 хвилин.
	 Якщо малюкові жарко, якщо він намагається розкритися, а
його шкіра червона й гаряча на дотик, розгорніть його, за-
лишивши на деякий час в самій сорочечці. Не намагайтеся
одягати його тепліше через побоювання, що він «застудить-
ся». При підвищеній температурі малюк не переохолоне.
Червоний колір шкірних покривів свідчить про те, що най-
менші судини шкіри — капіляри — розширені, отже, процес
тепловіддачі — збережений, і ви маєте цьому сприяти.
	 Якщо ви бачите, що на тлі підвищеної температури шкіра ди-
тини бліда, колір губ має синюшний відтінок, ручки й ніжки
холодні на дотик, це означає, що судини шкіри — звужені, те-
пловіддача порушена і дитині може загрожувати перегріван-
ня. У цьому разі потрібно прикласти до ніжок і рученят малю-
ка теплу грілку або загорнути його у ковдру на 5—10 хвилин

435
і притиснути до себе. Якщо він достатньо дорослий — дайте
йому випити теплого чаю або просто теплої води (іноді діти
звичайну або трохи підсолену воду п’ють охочіше). Ви самі
зрозумієте, коли дитину слід розкрити: вона перестане трем-
тіти, порозовішає. Якщо дитина спітніла — обов’язково пере-
одягніть її, але вже не укутуйте.
	 Обов’язково забезпечте малюкові достатню кількість ріди-
ни. Байдуже, що це буде: вода, компот, сік або газована вода
(якщо ви напевно знаєте, що це йому не зашкодить), — важ-
ливо, щоб ваша дитина пила. При підвищенні температури
дитина втрачає більше рідини, ніж звичайно: вона частіше
дихає, пітніє, до того ж шкідливі речовини, які утворюються в
організмі під час хвороби, виводяться з рідиною.
	 Не годуйте дитину силоміць, зниження апетиту — це також
захисний засіб, до якого «вдається» організм, щоб зекономи-
ти енергію.
	 Не намагайтесь неодмінно покласти дитину спати, якщо вона
цього не хоче. Просто зробіть її руховий режим щадним: по-
грайтеся разом, покажіть їй малюнки, почитайте книжку.
Якщо вона втомиться, то обов’язково ляже сама. Спілкуючись
із дитиною, постійно давайте їй питво. Незважаючи на те що
при підвищенні температури організм дитини потребує ріди-
ни, багато дітей п’ють дуже неохоче. Якщо дитина хоче поле-
жати, постарайтесь бути з нею поряд.
	 Ваше занепокоєння станом дитини не повинно бути надто
красномовним: ви помиляєтесь, якщо вважаєте, що діти нічо-
го не розуміють. Ваш настрій легко передається дитині, якою
б малою вона не була.
	 Перевдягаючи малюка, уважно подивіться, чи немає на його
шкірі висипів, котрих не було раніше, і що незвичайного по-
рівняно з попередніми випадками захворювання дитини ви
спостерігаєте. З підвищення температури починається бага-
то інфекційних захворювань!
Коли	слід	давати	жарознижувальні	засоби?
Усі діти по-різному реагують на високу температуру. Більшість ма-
люків із другого півріччя і до 4—5 років залишаються бадьорими і рух-
ливими при температурі 38,5 °С і вище, у деяких погіршується самопо-
чуття вже при 37,1—37,5 °С. Крім того, температурна реакція кожної
дитини, за умови однакових причин, що її викликали, — індивідуальна.
Гострі захворювання: самолікування чи медична допомога?

436
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
	 Не	слід	знижувати	температуру	тіла	дитині,	якщо	вона
не	перевищує	38,5	°С.
Багатьом батькам це твердження лікарів відоме, проте, коли вони
бачать на термометрі велику цифру, все ж таки лякаються.
Щоб вам легше було залишатися спокійними, знайте, що при тем-
пературі 38 °С в організмі починає вироблятися інтерферон — чинник
імунітету, що має потужну противірусну дію, і що вища температура, то
більша його кількість виробляється в організмі. Тому, якщо дитина не-
погано переносить підвищену температуру, а ви можете контролювати
її стан, краще не втручатися у природний процес одужання. У випадку
вірусних інфекцій цим ви збільшуєте шанс швидшого одужання дитини
і зменшуєте імовірність розвитку ускладнень. Проте цілком очевидно,
що ці поради корисні не для кожної дитини.
	 Якщо	 в	 дитини	 є	 захворювання	 нервової	 системи	 або	 в
неї	 спостерігались	 судоми,	 або	 є	 рекомендація	 лікаря,
що	 оглянув	 дитину,	 або	 ви	 впевнені	 в	 тому,	 що	дитина
погано	 переносить	 підвищену	 температуру,	 її	 слід	 по­
чинати	знижувати	ще	при	37,5—38	°С.
Якщо ви вкладаєте дитину спати на ніч, а ртутний стовпчик тер-
мометра піднявся до позначки 38 °С й існує тенденція до її підвищен-
ня, доцільно дати їй жарознижувальний засіб або знизити темпера-
туру іншими способами, оскільки вночі контролювати ситуацію буде
важче.
Якому	засобу	віддати	перевагу?
Краще обміркуйте це з вашим педіатром, який напевно знає всі
особливості організму вашої дитини.
Нині найпоширенішим і відносно безпечним жарознижувальним
засобом для дітей є парацетамол. В аптечній мережі він існує під різ-
ними назвами і є складовою частиною багатьох лікарських препара-
тів (доломол, панадол, калпол, тайленол та ін.). Якщо немає можливості
проконсультуватися в лікаря до того, як ви підете в аптеку, то визначити
діючу	речовину, що лежить в основі жарознижувального засобу, мож-
на, ознайомившись з інструкцією до препарату (вона зазвичай позна-
чається меншим шрифтом під торговельною назвою препарату), або

437
запитавши про це в провізора аптеки. Для дітей існують зручні лікар-
ські форми у вигляді суспензій або ректальних свічок.
У якому вигляді дати дитині потрібні ліки — не має значення: важ-
ливо, щоб вони потрапили всередину організму дитини. Віддаючи пе-
ревагу свічкам, знайте, що деякі ліки, зокрема парацетамол, краще
засвоюються при прийомі всередину, і простежте за тим, щоб свічка за-
лишилась там, де вона має бути. Для досягнення бажаного результату
важливо визначити потрібну дозу.
Парацетамол — не єдиний і не найефективніший засіб зниження
температури. Існує багато інших, які напевно допоможуть вашому ма-
люкові, проте більшість із них вимагає обережного застосування у ди-
тячому віці, а такі поширені ліки, як аспірин (ацетилсаліцилова кислота),
дітям при високій температурі давати небезпечно через високу імовір-
ність виникнення ускладнень. Купуючи в аптеці жарознижувальний за-
сіб, обов’язково впевніться, чи відповідає він вікові вашої дитини.
Для поліпшення смакових якостей ліків використовуються різно-
манітні добавки й ароматизатори, тому, якщо ваша дитина схильна до
алергії, краще вибрати ліки не дуже смачні, але без запаху.
Через	який	час	після	прийому	ліків
має	знизитися	температура?
Зазвичай упродовж 30—40 хв, але іноді — довше. Не чекайте й не
домагайтесь швидкого зниження температури у дитини або її норма-
лізації. Цілком достатньо, щоб ртутний стовпчик термометра знизив-
ся до позначки 38 °С або на 0,5—1 °С від попереднього вимірювання.
Бажано, щоб це було поступово, оскільки швидке зниження температу-
ри, до якої організм уже встиг пристосуватися, може бути небезпечним
для дитини.
Якщо ви дали дитині ліки, постарайтесь створити малюкові умови
комфортного існування: переодягти, забезпечити доступ свіжого пові-
тря і відповідну температуру в кімнаті (20—22 °С), достатню кількість
питва (щоби було чим пітніти). Можна застосувати ті фізичні методи
зниження температури, які ми перелічили раніше.
Будьте готові до того, що температура за 3—4 години знову може
підвищитися, оскільки жарознижувальні засоби не впливають на при-
чину захворювання.
Як	часто	можна	давати	жарознижувальні	засоби	дитині?
Загальне правило приймання жарознижувальних засобів: їх не
дають дитині «з метою профілактики», а призначають при підвищеній
Гострі захворювання: самолікування чи медична допомога?

438
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
температурі. Мінімальна перерва між прийомами ліків, що знижують
температуру, має бути 4—5 годин. Але ці питання обов’язково мають
обговорюватися з лікарем, котрий спостерігає дитину.
Відносна безпека їх застосування дещо умовна, оскільки в по-
одиноких випадках можливий розвиток побічної дії. При тривалому
(понад 5—7 днів) застосуванні імовірність розвитку уск ладнень зрос-
тає. Часте (понад 3—4 рази на добу) приймання дитиною жарознижу-
вальних препаратів призводить до збільшення пропонованої добової
дози і накопичення ліків в організмі, що може спричинити отруєння.
Для того щоб лікарська речовина добре виводилась з організму, по-
трібне вживання достатньої, тобто більшої, ніж звичайно, кількості рі-
дини.
	 Якщо	 вашу	 дитину	 лихоманить,	 а	 при	 зниженні	 темпе­
ратури	її	стан	не	поліпшується,	вона	залишається	мля­
вою	 і	 малоактивною,	 імовірність	 розвитку	 ускладнень
(зокрема	—	запалення	легень)	підвищується.
ПРОСТО	НЕЖИТЬ? Нежить — ознака запалення слизової оболонки
носа, котре медичною мовою називається	риніт.
Хоча, на перший погляд, нежить є найпростішим, а часто — єдиним
проявом респіраторної інфекції, він може значно погіршити стан малю-
ка, а іноді — призвести до ускладнень. Якщо дитині лише кілька місяців
і єдиний спосіб приймання їжі — мамині груди або пляшечка із суміш-
шю, то процес годування стає дуже важким.
Нежить може стати причиною болю у вушках внаслідок порушення
прохідності євстахієвої	труби — каналу, що з’єднує вушко й ніс. При
цьому барабанна перетинка втягується, а малюк потерпає від болю.
У дітей раннього віку нежить часто призводить до запалення вушок —
отиту.
Як розібратися в ситуації, особливо якщо спочатку «безневинна»
прозора рідина, що витікає з носа, раптом набирає неприємного вигля-
ду і запаху, а на «шляху проходження» подразнює шкіру, спричиняючи
її запалення?
Передусім поспостерігайте за дитиною: можливо, її дихання утруд-
нене зовсім не тому, що в неї нежить, а тому, що в носі утворилися кі-
рочки. А якщо слиз витікає тільки з однієї половини носа, слід перевіри-
ти, чи не «поселився» там якийсь предмет, що випадково потрапив туди
під час активних ігор малюка. Проте не намагайтесь витягти його само-

439
тужки: розв’язати ваші сумніви може лише лікар-отоларинголог (ЛОР)!
До речі, якщо малюк чхнув, у першу чергу слід подумати не про застуду,
а про те, що йому просто слід почистити носик.
Якщо у дитини у труднене дихання спостерігається від наро-
дження, і особливо під час інтенсивного дихання (наприклад, перед
тим як заплакати або засміятися), то, можливо, це не прояв інфек-
ції, а вроджена особливість будови дихальних шляхів — стридор.
У міру зростання дитини його прояви спочатку зменшаться, а по-
тім — зникнуть.
Якщо малюкові всього 2—3 місяці від народження і він поки що
весь час лежить, то слиз із носа буде стікати по задній стінці глотки і ви
навряд чи його побачите. Оцінити характер виділення із носа ви зможе-
те, пок лавши малюка на животик або потримавши деякий час на руках
у вертикальному положенні.
Необхідно також знати, що нежить може бути проявом алергічної
реакції, у тому числі й на продукти харчування.
Лікувати	чи	не	лікувати?
Поширений вислів щодо того, за який термін зникає нежить, якщо
його лікувати, а за який він проходить сам собою, недалекий від істи-
ни. Організм — система саморегулювальна, тому, здійснюючи якісь лі-
кувальні дії, ми лише допомагаємо йому, дотримуючись непорушного
принципу медицини: «Не зашкодь!»
Тож як допомогти малюкові, не зашкодивши?
Передусім будемо виходити з того, що зі слизом, який у великій
кількості виробляється під час нежитю, організм залишають віруси і
бактерії, які потрапили в носик малюка і встигли там розмножитись.
Але, оскільки дитина час від часу мусить дихати, ніс їй потрібно звіль-
няти від слизу. Немовлята це роблять тільки тоді, коли чхають, а стар-
ші — поступаються батьківському проханню. Якщо виділення з носа
густі, їх спочатку можна розрідити, наприклад за допомогою фізіологіч-
ного розчину або розчину соди (1/2 чайної ложки на стакан води), мож-
на також використати розчин морської солі. Після цього носик малюка
звільниться легше, а небезпека того, що під час сякання слиз може по-
трапити в євстахієву трубу, — зменшиться.
Причиною найпростішого нежитю зазвичай є віруси, і, хоч резуль-
тати боротьби з ними поки що не на нашу користь, на початку захво-
рювання дитини, перші 1—2 дні, лікар	може	призначити противірусні
засоби, наприклад	інтерферон. Краще, якщо він буде виготовлений не
на основі донорської крові, а синтетичний (лаферон, віферон, реафе­
Гострі захворювання: самолікування чи медична допомога?

440
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
рон та ін.). Деякий противірусний ефект справляє оксолінова	мазь. Ці
самі засоби можуть вберегти вашого малюка, якщо вдома є хворий з ві-
русною інфекцією, але, перш ніж застосувати їх для дитини, порадьтеся
з лікарем.
Більшість засобів, котрі використовуються для лікування нежитю
і активно рек ламуються (нафтизин, галазолін, віброцил, назол, тизин
та ін.), насправді лише на деякий час полегшують стан, зменшуючи на-
бряк і виділення слизу, а у дітей перших місяців життя при неправиль-
ному застосуванні можуть справити негативний вплив на весь орга-
нізм. Їх потрібно застосовувати лише за рекомендаціями лікаря, котрі
найчастіше визначаються такими моментами: вік дитини; утруднення
під час годування груддю, спричинені нежитем; імовірність розвитку
ускладнень, зокрема — запалення вушок; наявність аденоїдів та ін.
Якщо лікар не призначив давати дитині судинозвужувальні краплі
регулярно і з певним інтервалом, вдаватися до їх використання у дітей
першого року життя слід тільки в разі крайньої необхідності.
Існують краплі, які справляють слабкий або більш виражений про-
тимікробний ефект. Вони містять у своєму ск ладі антибактеріальні ре-
човини для місцевого застосування або компоненти лікарських трав.
Іноді їх застосування виправдане, якщо виділення з носа мають жовтий
або зеленкуватий колір, тобто до вірусної інфекції додалася бактеріаль-
на. Але знайте, що слизові оболонки на стороннє втручання можуть від-
повісти алергічними реакціями.
	 В	жодному	разі	за	 порадою	 знайомих	 не	 закапуйте	 в	 ніс
розчинені	у	воді	антибіотики,	вони	далеко	не	завжди	мо­
жуть	 розв’язати	 ваші	 проблеми,	 а	 ймовірність	 усклад­
нень	—	доволі	велика!
Перед тим як купити краплі в ніс для свого малюка в аптеці, поста-
райтесь узгодити це з лікарем, можливо, цього не слід робити взагалі.
Якщо дитина не може ссати грудь і відповідно — заснути, якщо
вона постійно плаче, а з лікарем неможливо зв’язатися, то застосу-
вання судинозвужувальних крапель може бути виправдане, але, купу-
ючи	краплі	для	носа,	обов’язково	уточніть,	чи	відповідають	вони
вікові	малюка	і	 на	 який	ефект	(судинозвужувальний,	 противірус­
ний	 чи	 протимікробний)	 вони	 розраховані. Якщо це не збігається
з періодом і характером запалення, очікуваний результат настане не
скоро.

441
Застосування різноманітних народних	 засобів (коланхое, буряк,
цибуля і т. ін.) у дітей раннього віку є проблематичним, оскільки їх по-
дразнювальна дія може перевищити лікувальну, а це спричиняє трива-
ліше виділення слизу з носа.
Декілька крапель грудного	молока у перші дні захворювання іно-
ді допомагають впоратися з невеликим нежитем у немовляти, але вод-
ночас молоко — добре поживне середовище для мікробів, які на моло-
ці «із задоволенням розмножуються», тому, вдаючись до цього методу,
поспостерігайте за характером виділень: вони мають бути прозорими.
Інакше закапувати молоко не слід.
Подбайте про те, щоб зменшити подразнювальну дію слизу на шкі-
ру: змажте ділянку навколо носа вазеліном або дитячою олійкою, до
того ж робити це потрібно, не чекаючи почервоніння шкіри.
«Технічні»	труднощі
Процедура закапування крапель у ніс, м’яко кажучи, не дуже при-
ємна. Для того щоб лікарський засіб почав діяти, носик малюка спочат-
ку слід очистити від слизу (за допомогою тих самих сольових розчинів
або звичайної кип’яченої води). Постарайтеся зробити це за його до-
бровільної згоди або хоча б не активного опору. Ситуація, коли мама
бігає по квартирі з ліками за дитиною, що голосно репетує, не спри-
яє отриманню бажаного результату, оскільки кількість слизу в носі, що
утворюється під час плачу, здатна «змити» будь-які ліки і звести нані-
вець усі ваші зусилля.
Малюк 2—4 місяців життя може не відразу зметикувати, що відбу-
вається, якщо дії мами будуть ласкавими й обережними. Проробляючи
те саме з дитиною, старшою за віком, постарайтесь виявити терпін-
ня і здійснити процедуру у формі гри, наприк лад з улюбленою іграш-
кою.
Якщо дитині призначили лікувальні краплі, необхідно забезпечити
їх максимальний контакт зі слизовою оболонкою, для чого ніс спочат-
ку очищується, а якщо виділення з носа рясні, то спочатку слід закапати
судинозвужувальні краплі.
Для того щоб рекомендовані краплі потрапили за призначенням,
дитину слід покласти або просто трохи відхилити назад її голівку, запо-
бігши її активним рухам під час процедури. Після цього голівку дитини
потрібно повернути в той самий бік, куди закапали ліки. Те саме слід
проробити і з другою половиною носа. Для кращого контакту ліків зі
слизовою оболонкою носа слід притиснути обидві половинки носа до
носової перетинки, тобто до середини носа.
Гострі захворювання: самолікування чи медична допомога?

442
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
Добре допомагає і не чинить подразнювальної дії лікування за до-
помогою ефірних олій лікарських рослин. Для цього слід скористатися
спеціальною аромалампою (відповідно до інструкції) або поставити в
кімнаті, де спить малюк, посудину (200—300 мл) з гарячою водою, пе-
ред цим капнувши туди 2—3 краплі ефірної олії м’яти, шавлії або лаван-
ди. Оскільки ефірні олії швидко звітрюються з поверхні води, робити це
можна двічі-тричі на день. Дуже важливо, щоб ефірна олія була купле-
на в аптеці, а запах, що виникає внаслідок звітрювання ефірної олії з по-
верхні води, не був різкий.
Пам’ятайте, що слизова оболонка носа у дітей дуже ніжна, її лег-
ко травмувати, а часте використання різноманітних крапель, особли-
во з антибіотиками, може призвести до розвитку алергічного риніту.
Неконтрольоване застосування судинозвужувальних крапель також
може виявитися небезпечним і спричинити протилежний ефект.
КАШЕЛЬ	—	ДРУГ?	Кашель, як і нежить, є частим «супутником» усіх
респіраторних захворювань. Його завдання — позбавляти організм чу-
жорідних речовин: вірусів, бактерій, дрібних частинок пилу, різнома-
нітних алергенів. У нормі в дихальні шляхи дитини (так само, як і дорос-
лого) обов’язково потрапляє невелика їх кількість, але за допомогою
слизу, захисних антитіл і особливої будови слизової оболонки бронхів
організм від них непомітно вивільняється. Коли дитина захворює, сли-
зу (мокротиння) утворюється більше, а кашель сприяє його видаленню
і відновленню прохідності дихальних шляхів.
Здавалося б — усе просто: нехай малюк кашляє собі «на здоров’я»!
Але кашель не завжди дає полегшення, а й порушує сон і погіршує са-
мопочуття дитини і хвилює батьків. Крім того, він може бути ознакою
небезпечніших, ніж ГРЗ, захворювань, тому застосування різноманіт-
них, особливо комбінованих протикашлевих лікарських засобів може
не тільки не допомогти, а й погіршити стан дитини.
	 Домовимось	 одразу:	 дитину,	 яка	 кашляє,	 обов’язково
має	оглянути	лікар.
Якщо кашель виник раптово, перевірте, чи не вдихнула дитина
який-небудь дрібний предмет, наприклад: ґудзик, цукерку або дрібну
частину іграшки. У цьому випадку дитині слід надати невідкладну до-
помогу (с. 496).

443
Як полегшити стан малюка, який кашляє? Це залежить від того, як
він кашляє, тобто який	у	нього	кашель.
Сухий	кашель. Він зазвичай непокоїть дитину на початку захворю-
вання і спричинений подразненням верхніх дихальних шляхів, тоді як
слизу в бронхах виробляється ще недостатньо. Для того щоб полегши-
ти стан малюка, який захворів, треба:
	 Частіше давати дитині тепле питво і забезпечити достатню
вологість повітря, що вбереже слизову оболонку від пере-
сихання: нерідко сухий нав’язливий кашель може непокої-
ти дитину саме з цієї причини; він не дає полегшення, а іноді
просто виснажує малюка. Крім того, при сильному кашлі у ди-
тини може виникнути блювання, що пояснюється близькістю
кашлевого і блювотного центрів у головному мозку.
	 Часте пиття (ковтками) будь-якого теплого напою зменшує
подразнення верхніх дихальних шляхів.
	 Якщо вік дитини дозволяє (тобто вона може вільно смокта-
ти), для полегшення кашлю можна запропонувати льодяни-
ки, краще — з шавлією або м’ятою, але якщо не сподобаються
з трав’яними добавками, можна дати будь-які, але без аро-
матизаторів. Якщо дитині не більше року, важко придумати
щось краще, ніж тепле питво і грудне молоко.
	 Якщо у малюка нормальна температура, можна покласти
на груди, ближче до шиї теплу (але не гарячу!) грілку, обгор-
нувши її рушником. Тепло дещо розширить бронхи, і кашель
на деякий час припиниться. Можливо, малюкові полегшає,
якщо ви його просто притиснете до себе і зігрієте власним
теплом.
	 Якщо кашель непокоїть дитину, коли її к ладуть у ліжко, це
може бути наслідком потрапляння слизу з носика в носоглот-
ку. Спробуйте полегшити її стан, узявши на руки. Якщо дитину
при цьому пок ласти на животик або на бік, слиз буде витікати
назовні, не подразнюючи дихальних шляхів.
	 Не намагайтесь підвищити температуру повітря в кімнаті, де
перебуває дитина, за допомогою різноманітних обігрівачів.
Якщо вам здається, що малюкові холодно, його краще теплі-
ше одягти.
	 Якщо лікар порадив робити інгаляції, а малюк уперто опира-
ється, можна піти з ним до ванної кімнати і пустити у ванну га-
рячу воду, додавши туди морської солі.
	 Іноді малюкові може допомогти прохолодне вологе повітря.
Гострі захворювання: самолікування чи медична допомога?

444
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
Якщо погода дозволяє, можна вийти з ним надвір або вине-
сти його на балкон, прикривши від вітру.
	 Можна заспокоїти кашель за допомогою пахощів лікарських
рослин. Для цього на ск лянку гарячої води капнути 1—2 кра-
плі ефірних олій м’яти, анісу, шавлії або лаванди і поставити
посудину поряд з ліжком дитини.
	 Необхідно пам’ятати про те, що частий, невпинний сухий ка-
шель може бути симптомом серйознішого порівняно з ГРЗ за-
хворювання, наприклад коклюшу, пневмонії (на початку за-
хворювання), бронхіальної астми тощо.
Для того щоб кашель зволожився і менше непокоїв дитину, зазви-
чай призначають засоби, котрі сприяють збільшенню кількості слизу
і розрідженню мокротиння. До них переважно належать різноманітні
витяжки і мікстури на основі трав (див. додатки), а також — синтетичні
засоби, що мають відхаркувальну дію.
Слід знати про те, що, оскільки у маленьких дітей кашлевий рефлекс
знижений, а мокротиння утворюється багато, до одного року відхарку-
вальні засоби призначають лише у випадках, котрі визначає лікар.
Сухий кашель може спостерігатися і після перенесеного вже респі-
раторного захворювання, коли дихальні шляхи дитини зазнають будь-
якої подразнювальної дії: швидка зміна температури повітря, різкі за-
пахи, інтенсивне дихання малюка під час рухливих ігор. У цьому разі
лікування зазвичай не потрібне, достатньо змінити ситуацію.
Вологий	 кашель. Коли кашель стає вологим, він зазвичай менше
непокоїть дитину, але при респіраторних захворюваннях у дітей, на від-
міну від дорослих, утворюється набагато більше мокротиння, а кашле-
вий рефлекс виражений у них недостатньо. Часто це може спричинити
утруднене дихання малюка. Що менша дитина, то ск ладніше їй відкаш-
ляти мокротиння і то небезпечніше для неї скупчення слизу в дихаль-
них шляхах. У цьому випадку малюк потребує допомоги.
Для того щоб мокротиння відділялося легше, воно не повинне бути
густим і в’язким. Для цього існує велика кількість мікстур, настоянок,
трав’яних сиропів «від кашлю», і кожний із цих засобів подається як
найкращий. Перепробувавши їх на дитині, ви, нарешті, знайдете той,
що справить «чудодійний ефект». Насправді ж, у більшості випадків пе-
ребіг будь-якого гострого захворювання підпорядковується певним за-
кономірностям, і, якщо у дитини звичайне ГРЗ або бронхіт, за належно-
го догляду кашель поступово зволожується. Дуже важливо, щоб дитина
могла видалити мокротиння, яке утворилося в результаті захворюван-
ня і лікування, із дихальних шляхів.

445
	 Якщо	у	дитини	вологий	кашель,	 а	мокротиння	легко	ви­
даляється,	давати	їй	відхаркувальні	засоби	недоцільно,
оскільки	практично	всі	вони	сприяють	збільшенню	кіль­
кості	слизу	у	дихальних	шляхах.
Якщо дитина здатна зрозуміти вас, попросіть її відкашляти мокро-
тиння або перетворіть це на гру-змагання (з вами або з улюбленою
іграшкою): хто краще кашляє?
Якщо стан дитини цілком задовільний, а вік дитини дозволяє це
зробити, пограйте з нею у рухливі ігри, що сприяють відкашлюванню:
ходіння на руках, перекидання і обертання. Веселий сміх також сприя-
тиме цьому.
Можна допомогти малюкові відкашляти мокротиння, обережно
натиснувши ложкою на язик якомога далі, майже біля кореня. Краще,
якщо цього прийому вас навчить лікар. Але не забудьте, що так само
легко можна викликати і блювання.
Мокротиння видаляється легше, якщо малюка покласти на ліжко
або до себе на коліна таким чином, щоб голова знаходилася дещо ниж-
че від тулуба. Це положення сприятиме механічному видаленню мо-
кротиння з дихальних шляхів. Добре при цьому робити легеньке (!) по-
плескування по спинці у напрямку від нижньої межі грудної клітки до
шиї і чергувати його з погладжуванням. Якщо малюк вас зрозуміє, по-
просіть його покашляти.
	 Не	 слід	давати	 дітям	 протикашлеві	 засоби	 без	 призна­
чення	 лікаря,	 а	 для	дітей	першого	року	життя	 вони	 не­
безпечні	тим,	що	 призводять	до	 застою	 мокротиння	у
дихальних	шляхах	і	розвитку	ускладнень.
Нічний	 кашель. Деякі діти кашляють переважно вночі. Це може
бути зумовлено багатьма причинами. Якщо кашель у дитини вологий,
а вона недостатньо кашляла упродовж дня і особливо — перед сном,
то положення лежачи сприяє більшому контакту мокротиння зі сли-
зовою оболонкою бронхів і провокує посилення кашлю. У цьому разі
потрібно забезпечити відкашлювання мокротиння до того, як дитина
ляже спати.
Виникнення кашлю вночі може спричиняти слиз, який стікає з носа
по задній стінці глотки, що викликає у дитини кашлевий рефлекс.
Гострі захворювання: самолікування чи медична допомога?

446
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
Дуже часто провокуючим моментом до того, щоб дитина кашляла
вночі, є використання обігрівальних приладів, завдяки яким повітря у
кімнаті стає сухим, під час дихання забирає із собою вологу з поверхні
слизових оболонок і мокротиння стає в’язкішим.
Треба пам’ятати, що нічний кашель може спостерігатися при ко-
клюші, бронхіальній астмі, алергії на будь-яку речовину, що знаходить-
ся в кімнаті, де спить дитина, зокрема на пір’я чи пух подушки.
«Гавкучий	 кашель». Часто під час респіраторного захворювання
дітей, особливо перших трьох років життя, виникає своєрідний грубий,
так званий «гавкучий кашель». Такий кашель є ознакою запалення гор-
тані і трахеї (гострий ларингіт, ларинготрахеїт, вірусний круп). Грубого
відтінку набирає й голос дитини, що добре чути під час її плачу. В ре-
зультаті набряку слизової оболонки просвіт дихальних шляхів звужу-
ється; вдих утруднюється, дихання дитини стає шумним: спочатку під
час занепокоєння, а при погіршенні і в стані спокою. Цей стан дуже не-
безпечний для дитини, і батьки обов’язково мають негайно виклика-
ти лікаря, оскільки це може призвести до повного закриття верхніх ди-
хальних шляхів і асфіксії (ядухи).
У переважній більшості випадків причиною гострого ларингіту є ві-
русна інфекція, іноді це може бути наслідком алергічної реакції (у цьо-
му разі температура залишається нормальною). Слід	 пам’ятати,	 що
утруднене	дихання	може	також	бути	ознакою	дифтерії.
Як поводитися батькам у тому випадку, якщо у дитини дихання ста-
ло шумним? Передусім, як ми вже сказали, викликати лікаря, навіть
якщо, на ваш погляд, дитині ніщо не загрожує. Ситуація може змінитися
дуже швидко, тому до його приходу необхідно:
	 Забезпечити прохолодне, вологе повітря. Якщо надворі
саме така погода, вийдіть з малюком на свіже повітря (що
нижчою буде плюсова температура — то краще), якщо — ні,
забезпечте такі умови в кімнаті, де знаходиться дитина: по-
розвішуйте вологі пелюшки, скористайтесь зволожувача-
ми повітря і т. ін., але не забувайте при цьому провітрювати
приміщення.
	 Старайтесь заспокоїти малюка, якщо він плаче. Для цього під-
ходять будь-які способи. Якщо він отримував антибіотики або
інші лікарські засоби для лікування застуди, що викликали в
нього негативну реакцію, відмініть їх до приходу лікаря.
	 Добре напувайте дитину (за умови, що вона охоче п’є).
	 Не залишайте її саму на ніч, оскільки стан дитини в цей час за-
звичай погіршується.

447
	 Якщо дихання малюка стало шумним у стані спокою, а лікар
ще не прийшов, негайно вик ликайте «швидку допомогу».
	 Не намагайтесь самостійно зазирнути в горло дитини проти її
бажання, навіть якщо вам вже неодноразово це доводилось
робити, у випадку ларингіту ця маніпуляція може бути небез-
печною!
ОБСТРУКТИВНИЙ	БРОНХІТ. Бронхіт — це запалення слизової обо-
лонки бронхів; медичний термін «обструктивний», про який іноді дово-
диться чути батькам, означає, що причиною порушення дихання дити-
ни є звуження просвіту бронхів.
У дітей це відбувається з трьох основних причин: набряк слизової
оболонки, значне скупчення слизу і спазм (скорочення) м’язів бронхів.
Такому перебігу захворювання сприяє, перш за все, алергічна налашто-
ваність організму дитини. Найчастіше обструктивний бронхіт виникає
у дітей раннього віку, котрі перебувають на штучному вигодовуванні,
хворіють на ексудативний діатез, мають зайву вагу, схильні до харчової
алергії, а також внаслідок неправильного харчування дитини: перева-
жання в раціоні продуктів, явно здатних вик ликати алергічну реакцію
(див. с. 428). Розвиткові обструктивного бронхіту у дитини сприяє час-
те і невиправдане застосування антибіотиків під час лікування гострих
респіраторних захворювань, а також паління батьків.
Ознаки обструктивного бронхіту помітити не важко: у дитини з’яв-
ляється задишка, її дихання супроводжується різноманітними звуками,
схожими на пищання і свист, міжреберні проміжки під час дихання втя-
гуються, навколо ротика може з’явитися синява. При цьому нерідко ди-
тина може залишатися активною й веселою.
Обструктивний бронхіт, з’явившись одного разу як ускладнення го-
строго респіраторного захворювання, може повторюватися при кож-
ному наступному ГРЗ, а іноді виникає без будь-яких причин. Зазвичай
в цьому випадку без допомоги лікаря не обійтись, а іноді доводиться
класти дитину в лікарню. Це пов’язано з тим, що порушення дихання
може збільшуватися і призвести до розвитку дихальної (кисневої) не-
достатності.
Батьки мають знати, що повторні захворювання на обструктивний
бронхіт небезпечні не тільки самі собою, але й тим, що врешті-решт мо-
жуть призвести до розвитку бронхіальної астми, а нерідко — є її по-
чатком. Ви обов’язково маєте обговорити з лікарем усі питання щодо
харчування, лікування і догляду за дитиною, оскільки повну	і	беззасте-
режну	відповідальність	за	здоров’я	дитини	несете	ви,	її	батьки.
Гострі захворювання: самолікування чи медична допомога?

448
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
БРОНХІАЛЬНА	АСТМА.	Астма — це напади ядухи, що повторюють-
ся, причиною яких є звуження просвіту бронхів. Ознаками бронхіаль-
ної астми є: утруднене дихання, нестерпний нав’язливий кашель, за-
дишка, неспокій дитини. Утруднене дихання з’являється переважно на
видиху, але часто батькам складно визначити, що важче дитині: вдихну-
ти чи видихнути. Остаточний діагноз може поставити тільки лікар; іноді
для цього потрібно провести додаткові обстеження.
Розвитку бронхіальної астми сприяють: штучне вигодовування;
алергічні реакції на різноманітні речовини, зокрема харчові продукти
і молочні суміші; ексудативний діатез у ранньому віці; спадкова схиль-
ність тощо.
Які симптоми дозволяють батькам запідозрити у дитини бронхі-
альну астму?
	 Напади важкої задишки, що виникають навіть без зв’язку з
респіраторною інфекцією; малюк при цьому блідий, дихання
його поверхове, можуть посиніти губи і носогубна ділянка.
	 Частий, нав’язливий кашель, особливо вночі або після фізич-
ного навантаження, або внаслідок стресової ситуації.
	 Дихання зі свистом; хрипи, котрі чути на відстані.
	 Напади обструктивного бронхіту, що повторюються.
Що	потрібно	зробити?
Якщо це сталося вперше, обов’язково викликати лікаря або швид-
ку медичну допомогу. Якщо дитина вже отримує лікування, потрібно
заспокоїти малюка (при бронхіальній астмі це дуже важливо, оскільки
хвилювання посилює спазм бронхів), дати йому ліки, призначені ліка-
рем, допомогти прибрати зручне положення, забезпечити доступ сві-
жого повітря.
	 Якщо	 стан	 дитини	 не	 поліпшується	 —	 треба	 виклика­
ти	«швидку	допомогу»!
ПНЕВМОНІЯ.	 Пневмонія (запалення легень) — одне з частих і до-
волі важких захворювань, особливо небезпечне для маленьких дітей.
Мабуть, перше, що спадає на думку батькам при підвищенні температу-
ри у дитини, це — імовірність розвитку пневмонії.
Мікроби і віруси, що спричиняють пневмонію, найчастіше прони-
кають в організм дитини через верхні дихальні шляхи. Іноді пневмонія
розвивається як уск ладнення ГРВІ та інших інфекцій (кір, коклюш). Слід

449
пам’ятати про те, що однією з причин пневмонії може бути чужорідне
тіло, яке потрапило в дихальні шляхи (будь-який дрібний предмет, насі-
нина, кісточка фруктових плодів тощо).
Розвитку пневмонії деякою мірою сприяють і особливості будови
органів дихання дитини. Слизова оболонка дихальних шляхів у дітей
ніжна, багата на кровоносні судини, а тканина легень менш еластич-
на, ніж у дорослих. Організм дитини сприйнятливий до проникнення
різноманітних мікробів та вірусів і чутливий до найменших порушень
функції дихання.
Такі захворювання, як анемія, рахіт або ексудативний	 діатез,
знижують опірність організму дитини і збільшують ризик захворюван-
ня на пневмонію. На щастя, запаленням легень діти хворіють набагато
рідше, ніж це здається батькам.
Зазвичай пневмонія починається з підвищення температури тіла
до високих цифр. У ослаблених і недоношених дітей її підвищення може
бути незначним або взагалі відсутнім.
Як правило, запалення легень у дітей супроводжується кашлем,
який поступово стає нав’язливим і частим, а на початку захворювання
не дає малюку полегшення. У немовлят стан погіршується швидше: на-
ростає задишка, дихання стає поверховим, може з’явитися синюшність
(ціаноз) навколо рота і носа. Немовлята погано ссуть або взагалі від-
мовляються від груді; під час ссання з’являється задишка, котра прояв-
ляється втягуванням міжреберних проміжків, роздиманням крил носа;
частота дихальних рухів збільшується.
	 Відмова	 дитини	 від	 груді	 не	 випадково	 завжди	 турбує
мам:	 це	 може	 свідчити	 про	 погіршення	 стану,	 а	 часто
саме	з	цього	починається	захворювання.
	 Не	намагайтесь	поставити	діагноз	самостійно,	іноді	це
важко	зробити,	навіть	якщо	ви	маєте	медичну	освіту.
Ваше завдання — забезпечити малюку гарний догляд, виконувати
призначення лікаря і своєчасно помітити погіршення стану, незвичай-
ну поведінку або симптоми, котрих раніше у дитини не спостерігалось.
Важливо потурбуватися про те, щоб у кімнаті дитини постійно було чис-
те, достатньо вологе повітря. У зв’язку з тим, що при підвищенні темпе-
ратури і задишці дитина втрачає багато рідини, їй потрібно давати до-
даткове питво.
Гострі захворювання: самолікування чи медична допомога?

450
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
Якщо немовля захворіло на пневмонію, воно має перебувати під
постійним наглядом лікаря, і якщо лікар наполягає на госпіталіза-
ції, зважте всі «за» і «проти», перш ніж залишити хвору дитину вдома.
Стан хворих малюків міняється дуже швидко. Зазвичай вони одужують
швидше, ніж дорослі, але вони більше, ніж дорослі, схильні до різнома-
нітних ускладнень.
Ми не будемо торкатися питань лікування, його призначає лікар.
Ваше завдання — потурбуватися про гарний догляд:
	 Постарайтесь точно виконувати всі рекомендації щодо лі-
кування; при прийманні антибіотиків це особливо необхід-
но.
	 Якщо дитина спить і стан її не вик ликає особливих по-
боювань, не варто її будити для того, щоб погодувати або
дати мікстуру від кашлю: можливо, сон для неї зараз необ-
хідніший. Якщо основна її їжа — грудне молоко, можна за-
пропонувати їй грудь під час сну, доторкнувшись пальцем до
кутика рота: вроджені рефлекси спрацюють навіть уві сні.
	 Свіже повітря потрібне хворій дитині ще більше, ніж здоро-
вій, тому обов’язково провітрюйте кімнату під час хвороби.
	 Не намагайтесь підвищити температуру повітря в кімнаті
вище 22 °С; якщо прохолодно, одягніть дитину додатково, але
не слід її укутувати.
	 Під час хвороби малюк буде пітніти більше, ніж звичайно, ста-
райтесь частіше його перевдягати.
	 Під час хвороби потрібно частіше напувати дитину. Це полег-
шує відхаркування мокротиння і виведення лікарських пре-
паратів, які отримує дитина в процесі лікування.
	 Поспостерігайте за частотою дихання. Це можна зробити,
глянувши на дитину, а також — поклавши руку на грудну кліт-
ку або животик малюка. Частоту дихання краще підрахувати
уві сні, оскільки під час неспання дитина дихає частіше, і, не
маючи досвіду, це зробити важко. У здорових новонародже-
них частота дихання становить 40—60, а в однорічної дити-
ни — 25 —30 дихальних рухів за 1 хв. Після фізичного наван-
таження і при високій температурі тіла частота дихальних
рухів збільшується.
	 У дитини старше 1 року вас має насторожити задишка з чис-
лом дихальних рухів понад 40 за 1 хв, після 6 років — понад
30, а після 10 років — понад 25.

451
	 Негайно	 викликайте	 «швидку	допомогу»,	 якщо	у	 дитини:
•	 Синюшний	колір	обличчя,	губ,	язика.
•	 Дуже	часте	дихання.
•	 Дуже	шумне	дихання.
•	 Утруднене	дихання.
•	 Раптово	погіршилося	самопочуття.
•	 Незвичайна	сонливість,	млявість.
Чи	можна	купати	хвору	дитину?
Нерідко це питання виникає у батьків тільки тоді, коли у дитини на
тілі з’являються пітничні висипання або попрілості. Через побоювання
переохолодити дитину під час хвороби мало хто наважується викупати
її без настійних рекомендацій лікаря.
Пригадайте особливості дихальної функції шкіри дитини: під час
захворювання органів дихання її роль ще більше зростає. Тому купати
дитину в цей час не тільки можна, але й потрібно. Звичайно, якщо до-
зволяє її стан. Для того щоб проста гігієнічна процедура виявилася ко-
рисною і не зашкодила, необхідно	дотримуватися	декількох	умов:
	 Якщо дитина ослаблена, тривалість процедури купання має
бути меншою, ніж зазвичай, оскільки це може буде для неї на-
вантаженням.
	 При підвищеній температурі купати дитину не слід, варто об-
межитись іншими гігієнічними процедурами (умивання, під-
мивання, обтирання).
	 Щоб дитина не переохолодилася, постарайтесь не створюва-
ти істотний перепад температури при переході із ванної кім-
нати в дитячу.
	 Через деякий час після купання дитина легко може спітніти,
тому постарайтесь простежити за цим, щоб одразу перевдяг-
ти її в суху одежу.
Як	бути	з	прогулянками?
Нерідко під час хвороби дитині створюють умови, витримати які
може тільки дуже здоровий дорослий: керуючись самою лише думкою
«не застудити», дуже часто забувають і про купання, і про прогулянки.
Зазвичай питання про прогулянки виникає під час простудних захво-
рювань і відповідь на нього завжди сугубо індивідуальна. Свіже повітря
корисне при будь-якому захворюванні, проте іноді прогулянки дово-
диться обмежувати. Найчастіше це пояснюється станом дитини і погод-
Гострі захворювання: самолікування чи медична допомога?

452
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
ними умовами (надто холодно або жарко, вітер, перепад температури
повітря на сонці і в тіні тощо). В умовах квартири існує певний мікро-
клімат, до якого дитина пристосувалася, до того ж обмежений простір
квартири виключає надмірний вплив на її нервову систему під час за-
хворювання. Якщо у дитини бронхіт або пневмонія, то при поліпшенні
самопочуття їй обов’язково потрібні прогулянки, іноді — як частина лі-
кування.
Загальні	положення	стосовно	прогулянок дитини під час хворо-
би можна орієнтовно визначити таким чином:
	 У дитини має бути гарне самопочуття, а прогулянка не повин-
на бути для неї навантаженням.
	 Кашель не є протипоказанням до прогулянок.
	 Гуляти потрібно в тихому безвітряному місці, повітря має
бути чистим.
	 На початку захворювання, коли в малюка підвищена темпе-
ратура, він не дихає носом, а кашель ще не став вологим, пе-
ребування надворі в умовах прохолодного клімату навряд чи
буде корисним.
	 Якщо в дихальних шляхах скупчилось багато мокротиння і
його треба відкашляти, нетривала прогулянка або сон на сві-
жому прохолодному повітрі допоможуть малюку швидше
впоратися з недугою.
	 Гуляти можна не лише при температурі повітря вище нуля,
але вона не повинна бути нижче –5 °С, а тривалість перебу-
вання надворі має бути обмежена. Можна погуляти декілька
разів по 15—20 хв; дуже важливо, щоб надворі дитина дихала
носом.
	 Якщо з якихось причин прогулянки на свіжому повітрі не
вдаються, їх можна здійснити в умовах квартири: для цього
слід частіше провітрювати кімнату (щогодини). Можна завіси-
ти від протягу ліжко, де спить малюк, одягти його тепліше, ніж
звичайно, і відчинити кватирку.
Відтяжні	процедури
На випадок захворювання дитини у кожної мами є свої «чудодійні»
засоби, а оскільки найчастіше діти хворіють на застудні захворювання,
то арсенал засобів для боротьби з кашлем, нежитем і температурою не
зрівняється з жодним іншим.
Найпоширеніші — це, мабуть, гірчичники і подібні до них відтяжні
і зігрівні процедури.

453
Ви маєте знати, що самі собою гірчичники жодним чином не зігріва-
ють дитину, а лише розширяють судини шкіри, через що шкіра на місці
гірчичника червоніє, а у хворого з’являється відчуття печіння і тепла.
Покупні гірчичники, перед тим як поставити дитині, змочують те-
плою водою і кладуть на пелюшку лицьовим боком униз. Другою поло-
виною пелюшки накривають покладені гірчичники і обгортають грудну
клітку дитини; для того щоб гірчичники не обпікали її шкіру, пелюшку
бажано змочити олією. Існують гірчичники багаторазового викорис-
тання.
Нині гірчичники дедалі рідше використовуються для лікування про-
студних захворювань у дітей, а за кордоном їх практично не застосо-
вують. Це пояснюється тим, що подразнювальна дія гірчиці не завжди
виявляється корисною, а нерідко — просто провокує кашель через
можливий розвиток алергічних реакцій і погіршує стан дитини. Це саме
той випадок, коли шкода може перевищити користь. Особливо небез-
печно ставити гірчичники при ларингіті (вірусному крупі), обструктив-
ному бронхіті, бронхіальній астмі, а також дітям, схильним до алергії.
Дітям першого року життя вони протипоказані також через їхню по-
дразнювальну дію на шкіру. Тому, якщо вам так подобаються гірчични-
ки, врахуйте всі ці моменти або залиште їх для лікування інших членів
родини.
У деяких довідниках і книгах з домашнього лікування розглядаєть-
ся лікувальна дія сухої	гірчиці (зазвичай її насипають у панчохи малю-
ку). Суха гірчиця не чинить подразнювальної дії, тому, якщо вам здаєть-
ся, що це допоможе малюку від застуди, можете нею скористатися, але
«захована» в панчохи, вона навряд чи справить відтяжну дію, хоча й
алергізувальну — також.
Деякі мами полюбляють лікувати застуду у дітей компресами	 і
стверджують, що кращого засобу немає. Найчастіше застосовують на­
півспиртові	(горілчані) компреси і масляні. Іноді складові компресу
дуже різноманітні, залежно від фантазії мами, бабусі або ще когось із
родичів і знайомих.
Перше, що необхідно пам’ятати: дітям	 першого	 року	 життя
компреси	 застосовувати	 не	 рекомендується. Це пов’язано з особ-
ливостями шкіри малюка, про які ми говорили раніше. Його шкіра дуже
чутлива до різноманітних зовнішніх впливів, через неї добре всмокту-
ються різноманітні речовини, здатні справити загальний вплив на орга-
нізм, а також викликати алергічну реакцію.
Горілчаний	компрес	 на	 грудну	клітку небажано застосовувати у
дітей раннього віку ще й тому, що упродовж певного часу домогтися
Гострі захворювання: самолікування чи медична допомога?

454
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
його щільного прилягання до шкіри важко, а при випаровуванні шкіра
малюка швидше охолодиться, ніж зігріється. До того ж у маленької ди-
тини легко може виникнути її подразнення або навіть опік.
Компрес	 на	 привушну	 ділянку часто виправдовує своє призна-
чення і рекомендується при запаленні вух. Про те, як це зробити, про-
читайте на с. 482 .
При підвищеній температурі тіла рекомендується прохолодний
компрес	 на	 голівку. Немає необхідності для цього додавати у воду
оцет, як це заведено робити, а вода не повинна бути надто холодною
(оптимально 20—23 °С), щоб не спричинити спазм судин шкіри, який
зменшить тепловіддачу.
Якщо за допомогою будь-якого розтирання закупорити пори шкі-
ри, то за рахунок зменшення тепловіддачі зігрівальний ефект справ-
ді буде, але при цьому процес дихання через шкіру буде утруднений.
Нагадуємо, що в основі мазі для розтирання не повинно бути тугоплав-
ких жирів. Якщо ви все-таки вирішили лікувати дитину саме таким спо-
собом, не забудьте вранці викупати малюка, не чекаючи, поки з’явиться
пітниця. (Щоб чіткіше уявити відчуття дитини, спробуйте дію цієї про-
цедури на собі...)
Ножні	ванни можна застосовувати у дітей, починаючи з 8—9 міся-
ців. Вони можуть зменшити набряк слизової оболонки верхніх дихаль-
них шляхів, допомогти в лікуванні гострих респіраторних захворювань.
Температура води при цьому має бути 40—45 °С. Складність полягає в
тому, що примусити малюка тривалий час перебувати в певному поло-
женні не завжди вдається.
СТОМАТИТ	 — це запалення слизової оболонки порожнини рота.
Першими його ознаками є: підвищення температури, відмова від груді
або плач під час приймання їжі, рясне слиновиділення. Причиною сто-
матиту є віруси (температура при цьому буває високою) і мікроби, котрі
потрапляють до рота у разі недотримання правил гігієни в ослаблених
дітей (часто це буває після перенесеного захворювання).
Основним	симптомом стоматиту є поява в роті виразок. Батькам
не завжди вдається одразу їх помітити: для цього потрібно уважно огля-
нути ротик дитини, а не маючи навичок, це зробити важко. До того ж, на
початку захворювання єдиними ознаками стоматиту можуть бути неве-
личкі плямочки, оточені червоним або білим обідком. У разі поширен-
ня інфекції виразки розповсюджуються на слизову оболонку губ і язика
і стають помітними навіть без додаткового огляду. Це захворювання по-
требує лікування, котре складається з ретельної обробки порожнини

455
рота і часто включає призначення антибіотиків. Від батьків потрібний
добре організований догляд.
Найперше — це обробка ротика дитини засобами, котрі призна-
чив лікар. Це можуть бути лікарські засоби, спрямовані на боротьбу
з інфекцією, залежно від причини, що вик ликала стоматит, і ліки, які
зменшують болісність слизової оболонки. Через болючі відчуття у роті
батькам не завжди вдається впоратися з виконанням цих процедур, в
цьому разі обробку порожнини рота проводить медична сестра або лі-
кар-стоматолог.
Під час приготування їжі дуже важливо враховувати, що продук-
ти харчування, які подразнюють слизову оболонку рота (соки, фрукти,
тверді продукти тощо), можуть погіршувати самопочуття дитини і, від-
повідно, — перебіг захворювання, тому їжа має бути трохи теплою, рід-
кою і гомогенною, а перед тим як її дати дитині, слід обробити ротик ма-
люка знеболювальними засобами. Молоко (якщо це не мамине молоко)
давати не рекомендується. Будьте готові до того, що через болісні від-
чуття дитина буде зовсім відмовлятися від їжі.
Батьки мусять знати, що стоматит — захворювання заразне, тому
дотримання елементарних гігієнічних вимог (окрема для хворої дитини
кімната, посуд, іграшки, предмети хатнього вжитку тощо) потрібне, щоб
запобігти зараженню інших членів сім’ї.
Гострі шлунково-кишкові розлади
Шлунково-кишкові захворювання найчастіше викликаються різно-
манітними мікроорганізмами, яких в нормі у кишечнику немає (сальмо-
нела, дизентерійна паличка, деякі види кишкової палички та ін.), і різ-
ними вірусами. Потрапляння мікробів і вірусів у кишечник відбувається
через рот, а джерелом зараження у більшості випадків є хвора люди-
на, тварини, птахи. При цьому контактувати з ними зовсім не обов’яз-
ково, оскільки інфекція може передаватися через продукти харчуван-
ня, предмети хатнього вжитку, іграшки, одне слово — все, що дитина у
перші роки життя з таким задоволенням тягне до рота.
Перші симптоми захворювання можуть бути різноманітні: підвищен-
ня температури, млявість, блідість, нудота, біль у животі, одноразове або
багаторазове блювання, відмова від груді (у старших дітей — зниження
апетиту); майже завжди при кишковій інфекції спостерігається пронос.
Усі ці симптоми, з одного боку, є ознаками захворювання, а з іншо-
го — реакцією організму на потрапляння чужорідних для організму
збудників захворювання.
Гострі захворювання: самолікування чи медична допомога?

456
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
Підвищення	 температури — загальна реакція організму, котра
спостерігається практично при кожному інфекційному захворюванні.
Ступінь її підвищення багато в чому залежить від агресивності збудни-
ків захворювання, а також від реактивності організму, тобто від того, як
ваша дитина буде реагувати на інфекцію. За допомогою механізму під-
вищення температури тіла організм виробляє спеціальні речовини, що
згубно діють на мікроби та віруси.
Нудота	 й	 блювання сприяють механічному вивільненню організ-
му від збудників захворювання. Блювотний рефлекс у маленьких дітей
більш виражений, ніж у дорослих, тому блювання у них доволі легко ви-
никає при найменшому негаразді в організмі.
Біль	у	животі, як і в будь-якому іншому органі, з одного боку, є ре-
зультатом запальних змін у кишечнику, а з іншого — сигналом про нега-
разди, що виникли в організмі. Зазвичай біль у животі зумовлений спас-
тичними скороченнями кишечнику.
Зниження	 апетиту, з одного боку, є проявом інтоксикації, а з ін-
шого — захисною реакцією: на перетравлення і засвоєння їжі організм
витрачає певну кількість енергії, яку в умовах захворювання він зму-
шений витрачати на боротьбу з інфекцією. Тому не примушуйте дитину
їсти силоміць, а якщо апетит у неї збережений, їжа, котру ви їй пропо-
нуєте, має легко засвоюватися. При кишкових інфекціях це тим біль-
ше актуально, оскільки хворіє саме той орган, що відповідає за пере-
роблення і всмоктування поживних речовин. Якщо захворіло немовля,
найкращим продуктом для нього є грудне молоко, але за одне годуван-
ня дитина висмокче його менше.
Зміна	частоти	та	характеру	випорожнення є одним із основних
проявів захворювання кишечнику. Частота випорожнення може бути
від 4—6 до 10—15 разів за добу або навіть більше. За характером і ко-
льором випорожнення, наявності в них домішок — слизу, крові, гною,
неперетравлених решток їжі — можна судити про ступінь змін у кишеч-
нику, а іноді припустити, який збудник викликав кишкову інфекцію.
Домішки	у	випорожненнях. Найчастіше це — слиз, кров; рідко — гній.
Слиз є ознакою запалення, але за його допомогою кишечник захи-
щається від пошкоджувальних чинників, у тому числі — від збудників
інфекцій і продуктів їх життєдіяльності та сприяє їх виведенню назовні.

457
Наявність крові свідчить про більш глибоке ураження слизової обо-
лонки кишечнику і є для малюка дуже небезпечною.
Наявність у калі	 гною завжди є грізним симптомом, який свідчить
про тяжке ураження кишечнику.
Ознаки інфекційних уражень кишечнику багато в чому схожі, не-
зважаючи на те що захворювання може бути викликане різними мікро-
бами. Тому не намагайтесь поставити діагноз самотужки, прочитавши
медичну або популярну літературу: справжнього збудника кишкових
інфекцій можна виявити лише лабораторним шляхом.
У зв’язку з інтоксикацією (отруєнням організму продуктами жит-
тєдіяльності мікробів) і великою втратою рідини під час блювання і
проносу захворювання нерідко має тяжкий перебіг, супроводжується
погіршенням стану дитини (токсикоз), причому підвищення темпера-
тури може бути одноразовим або бути відсутнім взагалі. Шкіра дитини
може стати дещо сухою або в’ялою, язик — сухим і з нальотом, очі —
запалими. Цей стан потребує особливо енергійних дій з боку батьків,
оскільки втрата води і солей для організму маленької дитини є «ката-
строфою».
Не відкладайте звертання по медичну допомогу через побоюван-
ня, що малюка покладуть до лікарні. Без вашої згоди це можуть зробити
лише у випадку особливо небезпечних інфекцій, таких як холера, чума,
натуральна віспа та ін. В усіх інших випадках — ви вирішуєте: у стаціо-
нарі чи вдома має лікуватися дитина.
	 ПАМ’ЯТАЙТЕ:	що	менша	дитина,	то	небезпечнішими	для	неї
є	кишкові	інфекції.	До	того	ж	під	їхніми	зовнішніми	проя­
вами	можуть	приховуватися	зовсім	інші	хвороби,	серед
них	і	хірургічні.
Ми наводимо основні ознаки деяких кишкових інфекцій, що тра-
пляються найчастіше, не для того, щоб ви самостійно поставили діа-
гноз, а для того, щоб допомогти вам зорієнтуватися, чи правильно ор-
ганізований догляд за дитиною, і виключити можливість зараження
інших членів родини.
ДИЗЕНТЕРІЯ. Причиною захворювання є дизентерійні бактерії.
Вони доволі стійкі до низьких температур і чутливі до високих; швидко
гинуть при високій температурі, на сонячному світлі, при висушуванні,
під дією засобів для дезінфекції. При низьких температурах, у вологому
Гострі захворювання: самолікування чи медична допомога?

458
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
середовищі, у темряві вони зберігаються довго — тижні і навіть місяці,
на продуктах харчування — до 15—30 днів, у воді — до 9 днів, у ґрун-
ті — до 3 місяців.
Від моменту зараження до розвитку захворювання (інкубаційний
період) при дизентерії може минути від декількох годин до 7 днів, най-
частіше — 2—3 дні. Захворювання зазвичай починається з підвищен-
ня температури, погіршення самопочуття дитини, яке не поліпшить-
ся навіть у тому разі, якщо ви зіб’єте температуру. При цьому малюк
стає млявим, блідим, відмовляється від їжі; немовлята не беруть грудь.
Частим симптомом є блювання. Випорожнення дитини зазвичай тем-
но-зеленого кольору, з великою кількістю слизу; характерною є доміш-
ка прожилок крові. Це захворювання небезпечне для немовлят, зокре-
ма — глибоким ураженням кишечнику аж до утворення виразок; іноді
у маленьких дітей може спостерігатися випадіння прямої кишки. Тому
при тяжких і середньої важкості формах захворювання лікування дітей
необхідно проводити в умовах стаціонару.
САЛЬМОНЕЛЬОЗ — інфекційне захворювання, що спричиняється
мікроорганізмами роду сальмонел, котрі дуже стійкі до дії фізичних і
хімічних чинників. Деякі їх представники виживають у поживному сере-
довищі при t = +60 °С упродовж години, а при t = –10 °С можуть існува-
ти упродовж чотирьох місяців; сальмонели добре зберігаються при ви-
сушуванні: в кімнатному пилу — до 80 діб, на висохлій білизні — 15—20
днів, у висохлих випорожненнях — місяці й роки. Доволі довго вони
зберігаються у водоймищах, ґрунті, харчових продуктах, особливо — у
м’ясі, де вони добре розмножуються. Сальмонели — мікроби дуже «ак-
тивні», можуть швидко розповсюджуватися у дитячих і дорослих колек-
тивах, знаходитися в кишечнику людини, не викликаючи захворювання
(так зване «носійство» мікроба), тому захворювання на сальмонельоз, в
тому числі й дітей — не таке вже й рідкісне явище.
Зараження відбувається через рот, проте для розвитку захворю-
вання зазвичай потрібні додаткові умови: достатня кількість збудника
(вживання в їжу заражених сальмонелами продуктів) або знижена опір-
ність організму (ранній вік, різні захворювання і т. ін.).
Від моменту зараження до перших ознак захворювання може ми-
нути від декількох годин до 1—1,5 доби. Симптоми сальмонельозу
дуже схожі на симптоми дизентерії: температура підвищується до висо-
ких цифр (38—40 °С), спостерігається блювання, болі в животі, швидко
погіршується стан дитини. Іноді пронос виявляється не відразу, а лише
наприкінці доби. Випорожнення можуть бути водянистими, але можуть

459
бути і не дуже рідкі, зеленого кольору, з домішками слизу і часто нага-
дують болотяне баговиння. Частота їх відносно невелика — від 4 до 7
разів за добу, тому вас не повинно заспокоювати, що дитина, за вашими
уявленнями, нечасто випорожняється. У даному випадку важкість ста-
ну дитини визначається явищами інтоксикації.
Дуже небезпечний сальмонельоз для немовлят, особливо — ново-
народжених, у яких захворювання може проходити як сепсис у зв’язку
з тим, що сальмонели проникають у кров і можуть потрапляти в різні
органи.
Залежно від кількості сальмонел, які «проковтнула» дитина, і від
того, наскільки її організм здатний протистояти інфекції, симптоми за-
хворювання можуть відрізнятися. Проте у дітей воно частіше протікає
за класичним варіантом. У зв’язку з важким станом дитини вмовляти
батьків погодитися на госпіталізацію доводиться недовго. Необхідно
сказати, що навіть при проведенні лікування і нормалізації стану без-
симптомне існування (носійство) мікробів у кишечнику може зберігати-
ся ще деякий час. Це треба пам’ятати і в тому випадку, якщо на сальмо-
нельоз хворів хтось із членів сім’ї.
ВІРУСНІ	КИШКОВІ	ІНФЕКЦІЇ. При вірусних інфекціях, збудники яких
також потрапляють до дитини через рот і спричиняють ураження ки-
шечнику, спостерігаються часті, водянисті випорожнення, колір яких
може не змінюватися. Існують віруси, які одночасно вражають дихаль-
ні шляхи і кишечник, порушуючи травлення. Припускають, що вони по-
трапляють у кишечник з мокротинням, яке дитина проковтує.
Стан дитини спочатку погіршується не дуже, проте, якщо захворю-
вання супроводжується блюванням і потреби організму дитини у воді
й мінеральних солях не компенсуються, дитина швидко зневоднюється
і стан її погіршується.
Внаслідок значної втрати рідини під час блювання і проносу захво-
рювання може мати тяжкий перебіг і супроводжуватися погіршенням
стану дитини. Підвищення температури тіла може бути одноразовим
або його може не бути взагалі. Шкіра стає в’ялою, сухою, язик сухий з
нальотом, очі позападали. Цей стан потребує негайної медичної допо-
моги, оскільки втрата води і мінеральних солей для дитини дуже небез-
печна.
ДИСПЕПСІЯ. Іноді при зміні умов, звичних для існування дитини
(переведення на штучне вигодовування, неправильне введення нових
продуктів харчування, непереносність деяких із них, стресові ситуації,
Гострі захворювання: самолікування чи медична допомога?

460
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
зміна кліматичних умов у зв’язку з переїздом і т. ін.), у неї можуть ви-
никнути симптоми, що нагадують інфекційне захворювання кишечни-
ку. У цьому разі порушення травлення пов’язане з тим, що ще не дозрілі
ферменти в кишечнику дитини не в змозі перетравити отриману їжу.
При цьому також порушуються «взаємовідносини» між мікробами,
які в нормі присутні у кишечнику і сприяють травленню, утворюючи так
званий «мікробний пейзаж» кишечнику. На цьому тлі відбувається акти-
візація умовно-патогенних (умовно-шкідливих) мікробів, котрі за нор-
мальних умов цілком уживаються з рештою мікробів. У дитини спосте-
рігається зригування, часті рідкі випорожнення, здуття живота. Малюк
може погано спати, буде неспокійний, а якщо ці симптоми будуть спо-
стерігатися тривалий час, він буде погано набирати вагу. Дуже важливо
і в цьому випадку не запускати захворювання, а разом з лікарем скори-
гувати харчування дитини, виключивши при цьому можливе інфекцій-
не захворювання.
Лікування тяжких форм гострих кишкових розладів потрібно про-
водити в лікарні, оскільки «домашніх» заходів боротьби зі зневоднен-
ням організму може виявитися недостатньо.
	 Якщо	 у	 дитини	 кишкова	 інфекція	 почалася	 з	 блювання,
не	давайте	їй	без	призначення	 лікаря	 протиблювотних
ліків,	оскільки	вони	мають	вікові	обмеження	до	застосу­
вання	і	можуть	бути	небезпечними	для	дитини.
До того ж, якщо блювання зумовлене потраплянням інфекції, то на
початку захворювання блювотний рефлекс сприяє механічному звіль-
ненню організму від мікробів або токсичних продуктів і перешкоджає
всмоктуванню їх у кров.
Якщо стан дитини погіршився не дуже, то на початку захворюван-
ня можна зробити промивання шлунка. Для цього дитині (залежно від
віку) дають випити 1—3 склянки звичайної або содової води (1 чайна
ложка питної соди на склянку води), а потім вик ликають блювання.
Після цього потрібно зробити перерву в годуванні, обмежитися
водно-чайною дієтою упродовж 6—8 годин (залежно від стану і віку ди-
тини). Якщо дитині лише декілька місяців, без рекомендацій лікаря цьо-
го робити не слід.
Потрібне рясне питво: приблизно 100—200 мл на 1 кг маси тіла.
Як питво використовують трохи підсолоджений або родзинковий чай

461
(1 чайна ложка родзинок на склянку води, кип’ятити 5—7 хв і настоя-
ти), регідрон, ораліт. Рідину дають невеликими порціями, по 2—3 чайні
ложки, але часто: кожні 5—10—15 хв.
Якщо дитина п’є охоче, можна замінити чай відварами трав ромаш-
ки, звіробою, нагідок.
Після закінчення водно-чайної паузи збільшувати об’єм їжі треба
поступово і дуже обережно. Травна система дитини не в змозі одра-
зу засвоїти звичайну кількість їжі, тому її кількість має становити 1/2—
1/3 від добового раціону. Нестачу їжі обов’язково треба доповнювати
за рахунок рідини (чай, фізіологічний розчин хлориду натрію, відвари
трав тощо). У відновлювальний період лікування дитину першого року
життя найкраще годувати грудним молоком, а якщо це неможливо, то
однією з адаптованих молочних сумішей.
Перший час після нормалізації випорожнень слід виключити з ра-
ціону овочі, що містять грубу рослинну клітковину (наприклад, капус-
ту), а молоко і молочні продукти давати обережно, оскільки в багатьох
випадках після кишкових розладів у дитини спостерігається погана пе-
реносність молочного цукру — лактози.
На що необхідно	звернути	увагу під час догляду за дитиною при
гострих шлунково-кишкових захворюваннях, якщо дитина лікується
вдома?
	 Загальний стан дитини (млявість, зниження інтересу до ото-
чення, сонливість) свідчить про порушення з боку нервової
системи, отже, про тяжкий стан малюка.
	 Погіршення апетиту або відмова від їжі і питва, часте блюван-
ня дуже швидко призводять до зневоднення організму і по-
рушення його життєво важливих функцій.
	 Стан слизової оболонки порожнини рота: у ротику дити-
ни має бути достатня кількість слини. Це легко перевірити,
доторкнувшись ложечкою до язика дитини: якщо вона ніби
прилипає до нього, ваш малюк недостатньо отримує рідини і
у нього розвивається зневоднення. На язиці не повинно бути
нальоту.
	 Шкіра дитини має бути бархатистою і пружною на дотик, ко-
лір її не повинен мінятися.
	 Зверніть увагу на очі дитини: якщо ск ладається враження,
що вони наче «позападали», а навколо них утворились темні
кола, стан дитини становить небезпеку, ви обов’язково повин-
ні негайно повідомити про це вашого лікаря.
	 Якщо у дитини велике тім’ячко ще не закрите, оцініть його
Гострі захворювання: самолікування чи медична допомога?

462
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
стан, провівши по голівці двома або трьома пальцями: у разі
зневоднення воно буде запалим.
	 Обов’язково стежте за частотою і кількістю сечовипускань
дитини (під час хвороби краще не користуватися памперса-
ми). Зменшення кількості сечі свідчить про те, що з проносом
і блювотою дитина втрачає рідини більше, ніж отримує; це
може призвести до небезпечного зневоднення організму.
	 Якщо дитина втрачає рідину з проносом і при цьому охоче
п’є, то напувати її слід навіть під час сну, скориставшись для
цього піпеткою, соскою, маленькою ложечкою. Ослаблений
малюк може проспати більше, ніж звичайно.
Догляд за дитиною передбачає не тільки дотримання дієти і вико-
нання лікувальних процедур. Дуже важливі гігієнічні	заходи, оскільки
в цей період вони відрізняються від звичайних правил гігієни.
	 Дитині має бути виділений індивідуальний посуд, яким не бу-
дуть користуватися інші члени родини. Після використання
його потрібно прокип’ятити.
	 Якщо дитина користується горщиком, він має бути в недо-
ступному для інших дітей місці, а після використання його
треба обробити дезінфікуючими засобами.
	 Брудну білизну дитини потрібно прати окремо, а потім також
обробити з використанням дезінфікуючих засобів.
	 Підмивати малюка потрібно після кожного випорожнення,
потім — змазувати сіднички дитячою або стерильною олією.
Це допоможе уникнути попрілостей. Олія в даному випадку
краща, ніж крем, оскільки вона зменшує контакт шкіри з ви-
порожненнями.
	 Мама, яка доглядає за хворою дитиною, має ставитись до
миття рук ще з більшою, ніж зазвичай, відповідальністю.
Оскільки гострі шлунково-кишкові захворювання є реальною і сер-
йозною небезпекою для маленьких дітей, треба постійно пам’ятати про
профілактичні	заходи:
	 Стежте за старанним миттям посуду і акуратним приготуван-
ням їжі для дитини.
	 Забезпечте правильне зберігання продуктів, особливо у спе-
котну пору року.
	 Привчайте дитину до чистоти і миття рук, починаючи з пер-
шого року життя.
	 Постарайтесь не годувати дитину під час прогулянки продук-
тами, котрі готуються просто надворі, хоч як надійно й апе-

463
титно вони не виглядали б. А ще виключіть з раціону дитини
продукти, що продаються в кіосках.
	 Будьте особливо прискіпливі до дотримання правил гігієни,
якщо у когось із членів сім’ї з’явились ознаки кишкової інфек-
ції.
	 Не допускайте контактів із хворими дітьми.
	 Поширення	кишкових	інфекцій	відбувається	тільки	в	ре­
зультаті	 недотримання	 елементарних	 гігієнічних	 ви­
мог!	 Недарма	 всі	 інфекційні	 захворювання,	 спричинені
проникненням	мікробів	через	рот,	називають	«хвороба­
ми	брудних	рук».
Може трапитися так, що ви з дитиною перебуваєте у подорожі, на
пікніку за містом, коли негайне звернення до лікаря проблематичне. Як
запобігти розвиткові кишкової інфекції?
Побоювання, що дитина може захворіти, не повинне перешкоджа-
ти вашому активному відпочинку. Спілкування з природою і в родин-
ному колі найкращим чином вплине на її фізичне і моральне здоров’я.
Просто продумайте запобіжні	заходи:
	 Найперше, це — запас їжі й води для дитини і дотримання
умов їх зберігання.
	 Якщо дитина перебуває на грудному вигодовуванні, завдан-
ня з приготуванням їжі спрощується, але в цьому разі слід по-
думати про чистоту рук і одягу мами. Не забудьте взяти в до-
рогу гігієнічні дезінфікуючі серветки.
	 Про всяк випадок можна покласти в аптечку активоване ву-
гілля або інші препарати з адсорбувальною дією. Вони допо-
можуть зменшити всмоктування шкідливих речовин в орга-
нізмі дитини у разі виникнення кишкових розладів.
	 Добре продумайте, який одяг буде потрібний дитині на від-
починку. Одноразові підгузки у даному разі будуть незамінні.
(Не забудьте про правильну їх утилізацію!)
Вірусний	гепатит — це інфекційне захворювання, спричинене ві-
русами, при якому уражається печінка. Сьогодні відомі декілька віру-
сів, що призводять до ураження печінки. Одні з них спричиняють захво-
рювання з потраплянням вірусу у шлунково-кишковий тракт людини з
їжею та водою (A, E); інші (B, D, G, F) з потраплянням у кров (гемоконтакт-
Гострі захворювання: самолікування чи медична допомога?

464
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
ний шлях зараження). Найчастіше трапляються захворювання на вірус-
ний гепатит A та вірусний гепатит B.
ВІРУСНИЙ	 ГЕПАТИТ	 A. Джерелом інфекції є лише людина (хвора
або носій вірусу). До навколишнього середовища вірус потрапляє з ви-
порожненнями хворого, а до здорового — через рот. У зовнішньому
середовищі вірус зберігається при температурі +60 °С упродовж де-
кількох годин, при кип’ятінні гине за 5 хвилин; є чутливим до дії ультра-
фіолетових променів і розчинів хлору.
Вірус проникає в організм дитини через воду, їжу, заражені пред-
мети. Сприйнятливість до гепатиту є досить високою: у дорослих анти-
тіла до вірусу гепатиту A виявляються в 70—80 % випадків. Це означає,
що приблизно така кількість людей хворіє на гепатит A, але подеколи
він проходить безсимптомно або прояви хвороби не є значними, а че-
рез відсутність жовтяниці діагноз гепатиту не встановлюється.
Найчастіше хворіють діти 3—7 років, а найбільше випадків захво-
рювання відзначається в осінньо-зимовий період. Хворі найбільш за-
разні наприкінці інкубаційного періоду і впродовж часу від початку за-
хворювання до появи жовтяниці.
Інкубаційний період при гепатиті A становить від 15 до 45 днів. Час-
тіше — 3 тижні. На початку захворювання (переджовтяничний період) у
дітей відзначається підвищення температури, виражена слабкість, мля-
вість, відраза до їжі, нудота; може бути блювання. З’являється біль у жи-
воті, частіше — в ділянці правого підребер’я; нерідко гепатит A прохо-
дить під маскою інших захворювань. Наприкінці інкубаційного періоду
відзначається насичена темна сеча, частково знебарвлені випорожнен-
ня. Переджовтяничний період триває від 2 до 15 днів.
Жовтяничний період починається з пожовтіння шкіри та слизових
оболонок. Сеча набуває насиченого жовтого кольору (аж до коричне-
вого); кал цілком знебарвлюється. Інтенсивність жовтяниці може бути
різною. Нерідко, особливо у смаглявих дітей, батьки цього не поміча-
ють. Поява жовтяниці найчастіше супроводжується поліпшенням за-
гального стану і нормалізацією температури.
Зміну кольору шкіри, сечі й калу спричиняють порушення функції
печінки, зокрема — обміну білірубіну. Його вміст у крові різко підвищу-
ється, що й зумовлює жовтий колір шкіри. У міру зникнення жовтяниці
настає одужання, а небезпека заразитися від хворого зменшується.
Період повного одужання та відновлення функції печінки може
тривати 2—3 місяці. Здебільшого вірусний гепатит A закінчується оду-
жанням. Іноді захворювання набуває затяжного перебігу; рідше — хро-

465
нічного. Після перенесеного гепатиту A залишається сталий, довічний
імунітет.
ВІРУСНИЙ	ГЕПАТИТ	B. Джерелом інфекції є хворі на гострий вірус-
ний гепатит B та хронічний гепатит B, а також вірусоносії. У хворих вірус
виділяється з сироватки крові, слізної рідини, слини, жовчі; він виявля-
ється у спинномозковій рідині, сім’яній рідині та секреті піхви. У матерів-
годувальниць присутнє у грудному молоці. У випорожненнях хворих як
на гострий, так і хронічний гепатит B вірус не виявляється. Механізм пе-
редавання — через кров. Вірус гепатиту B може передаватися від лю-
дини до людини внутрішньоутробно; під час пологів; від матері дитині
під час догляду й годування груддю; при використанні в побуті різаль-
них та колючих інструментів; предметів особистої гігієни, забруднених
біологічними рідинами хворого; статевим шляхом. Зараження можливе
також під час переливання крові, плазми та інших препаратів, виготов-
лених на основі донорської крові, при проведенні лікувально-діагнос-
тичних маніпуляцій, пов’язаних із порушенням цілісності шкіри та сли-
зових оболонок.
Сприйнятливість до вірусного гепатиту B — загальна. Після пере-
несеного захворювання формується сталий імунітет.
Для вірусного гепатиту B є характерними такі самі симптоми, як і
для гепатиту A, проте прояв їх набагато інтенсивніший, а особливо не-
безпечним вірусний гепатит B є для немовлят.
Від миті зараження до перших симптомів захворювання (ін-
кубаційний період) минає зазвичай 1—6 міс., частіше — 2 —3 міс.
Переджовтяничний період триває від 1 дня до 2—3 тижнів. Тривалість
жовтяничного періоду, зазвичай 3—4 тижні, залежить від тяжкості за-
хворювання. Наслідками вірусного гепатиту B можуть бути: одужання,
носійство (вірус постійно присутній в організмі людини); хронічний ге-
патит, коли у хворого періодично відзначаються загострення хворо-
би; цироз печінки. За тяжкого перебігу гепатиту, особливо в немовлят,
може настати смерть.
У який спосіб можна уберегти дитину від захворювання на вірус-
ний гепатит B або хоча б зменшити ризик зараження?
Передусім це проведення профілактичних щеплень; обстеження на
носійство вірусу гепатиту B у період вагітності; індивідуальне користу-
вання предметами особистої гігієни. Проводячи будь-які дослідження,
пов’язані з порушенням цілісності шкіряних покривів або тісним кон-
тактом зі слизовими оболонками (здача аналізів крові, введення кате-
тера в сечові шляхи тощо), ви маєте бути до певної міри впевнені, що
Гострі захворювання: самолікування чи медична допомога?

466
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
санітарних норм дотримано, тому краще довіряти великим клінікам. Те
саме стосується й відвідування стоматологічного кабінету. У держав-
них медичних закладах це питання, як правило, суворо контролюється
санітарними службами. Щоб цілком виключити можливість зараження
під час аналізів крові, бажано користуватися одноразовими ін’єктора-
ми (приладами для забору крові), які можна придбати в аптеці. І все ж
таки найнадійнішим профілактичним засобом є проведення профілак-
тичних щеплень.
ХАРЧОВІ	 ОТРУЄННЯ. Існує декілька видів харчових отруєнь. В де-
яких випадках отруєння спричинене вживанням у їжу несвіжих, забруд-
нених мікробами або таких, що неправильно зберігалися, продуктів і
дією на організм отрут, що утворилися в результаті життєдіяльності мі-
кробів. Таке харчове отруєння дуже схоже на гостре шлунково-кишко-
ве захворювання і потребує проведення аналогічних заходів. В інших
випадках харчове отруєння може бути спричинене отруйними про-
дуктами: неїстівними грибами, ягодами, рослинами тощо. Слід завжди
пам’ятати, що незалежно від причини отруєння потрібно якомога рані-
ше вжити необхідних заходів: зробити дитині промивання шлунка і по-
ставити очищувальну к лізму. Їжу, з якою, на ваш погляд, пов’язане отру-
єння, а також випорожнення дитини треба зберегти до приходу лікаря.
Це необхідно для бактеріологічного дослідження і встановлення точ-
ного діагнозу.
Дієтичний режим і лікарські препарати, в тому числі й антибіоти-
ки, застосовуються лише відповідно до рекомендацій лікаря, тому не
слід переоцінювати свої знання у питаннях лікування, а у випадку по-
яви ознак захворювання потрібно негайно звернутись по медичну до-
помогу.
ДИТЯЧІ ІНФЕКЦІЇ
Проти більшості дитячих інфекційних захворювань дитині роблять
щеплення починаючи з перших місяців життя, тому в наш час вони зу-
стрічаються не часто. Коли контакти вашої дитини з іншими дітьми роз-
ширюються і стають численнішими, небезпека захворювання зростає,
особливо якщо дитина щеплена неправильно або несвоєчасно.
Інфекційні захворювання характеризуються певною циклічністю:
від моменту зараження до розвитку захворювання минає деякий час —
інкубаційний період, під час якого дитина зазвичай почуває себе нор-

467
мально, проте за 1—2 дні до появи симптомів захворювання може
становити небезпеку для оточуючих. Потім проявляються симптоми за-
хворювання, характерні для якої-небудь інфекції. В цей час дитину по-
трібно ізолювати від оточуючих, тому що вона заразна. Зазвичай цей
період також обмежується певним терміном, упродовж якого дитині
потрібні особливо ретельний догляд, а іноді — лікування.
Вірусні інфекційні захворювання (кір, краснуха, епідемічний паро-
тит, вітряна віспа та ін.) мають інкубаційний період в середньому 11—
21 день. Інфекційні захворювання, спричинені мікробами (скарлатина,
коклюш, дифтерія), мають менший інкубаційний період: 2—8 днів.
Одразу після народження організм дитини несприйнятливий до де-
яких захворювань, оскільки має захисні антитіла, отримані від матері ще
до народження (якщо мама була щеплена або колись хворіла). Якщо ма-
люк перебуває на грудному вигодовуванні, то продовжує отримувати їх
з молоком. Оскільки дитячі інфекції небезпечні для організму маленької
дитини, щоб запобігти їм, проводяться профілактичні щеплення.
Батьки, навіть такі, що мають незначний досвід, швидко розпізна-
ють перші ознаки захворювання дитини. Це незвичайна блідість об-
личчя, незвичний блиск очей, а такі захворювання, як кір, краснуха,
скарлатина, вітряна віспа і деякі інші, супроводжуються характерними
висипаннями на шкірі. У разі появи на шкірі висипу ви повинні, перш за
все, припустити, що у дитини інфекційне захворювання. Висипання мо-
жуть зберігатися упродовж декількох днів, а іноді — декількох годин,
тому при їх появі треба негайно вик ликати лікаря.
КІР — вірусне інфекційне захворювання, передається повітряно-
крапельним шляхом. У зв’язку з тим, що дітей щеплять проти кору, нині
він трапляється дуже рідко. Сприйнятливісь до кору дуже висока: при
контакті з хворим діти, що не мають щеплення, хворіють майже в 100 %
випадків. Перші 3 місяці життя малюк має вроджений імунітет (отрима-
ний від матері), який поступово знижується до 6-ти і зникає до 8-місяч-
ного віку.
Вірус кору до появи видимих ознак захворювання непомітно роз-
множується в організмі. Інкубаційний	період — від моменту заражен-
ня до розвитку захворювання — триває приблизно 12 днів, але може
подовжуватися до 15—17 днів. Хворий на кір заразний для оточуючих
упродовж 4 днів до появи висипань (це сприяє швидкому поширенню
хвороби), а також упродовж 5—8 днів після появи висипань.
Початкові	симптоми кору: грубий, хрипкий кашель, нежить, на-
брякання і почервоніння обличчя, подразнення слизової оболонки
Дитячі інфекції

468
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
очей (кон’юнктивіт), що супроводжується сльозотечею і світлобоязню,
головний біль. При кору спостерігається підвищення температури тіла,
поява дрібних точкових висипань: першого дня — на обличчі, друго-
го — на тулубі, третього — висипи поширюються по всьому тілу. Таке
поступове розповсюдження висипань є ознакою, що відрізняє кір від
інших інфекційних захворювань, котрі супроводжуються висипами.
Кожне наступне висипання (поширення висипу) супроводжується під-
вищенням температури. Після зникнення висипань на їхньому місці за-
лишаються плямочки світло-коричневого кольору, які після одужання
поступово зникають.
Однією з найперших відмітних ознак кору є поява ніжних білих пля-
мочок на слизовій оболонці рота, так звані «плями Філатова-Коплика».
Вони супроводжують період підвищення температури, з’являються за
2—3 дні до появи висипань і незабаром зникають. У зв’язку з тим що
у дитини виражений кон’юнктивіт і яскраве світло сліпить очі, бажано
створити в її кімнаті незначне затемнення, прикривши вікна від прямих
сонячних променів. Це не впливає на перебіг захворювання, але полег-
шує стан дитини.
Іноді на кір хворіють і щеплені діти, але у них захворювання відзна-
чається легшим перебігом і не завжди протікає за к ласичним варіан-
том, а інкубаційний період подовжується до 21 дня. Хвору дитину в цьо-
му разі також треба ізолювати.
Дитина, що захворіла на кір, потребує відповідного догляду і ме-
дичного догляду, оскільки іноді можливі ускладнення: пневмонія, отит,
украй рідко — ураження нервової системи, коровий енцефаліт.
Після перенесеного захворювання залишається стійкий імунітет.
КРАСНУХА.	Вірусне інфекційне захворювання, для якого так само, як
і для кору, характерні висипання у вигляді маленьких плям яскраво-ро-
жевого кольору, що вкривають все тіло дитини. Але, на відміну від кору,
краснуха протікає в основному легко, підвищення температури може
бути незначним, а в деяких випадках краснуха непомітна для оточуючих
(якщо не звернути увагу на короткочасні й не дуже яскраві висипи).
Характерним є припухання і болісність лімфатичних вузлів на по-
тилиці і шиї. За цією ознакою краснуху можна відрізнити від кору. Після
зникнення висипання пігментації не залишається.
Інкубаційний	 період коливається у межах 11—22 днів. Вірус, що
знаходиться у крапельках слини, мокротиння, слизу хворого, під час
кашлю, чхання, розмови потрапляє в повітря, а потім проникає через
дихальні шляхи в організм здорової людини.

469
Заразитися краснухою можуть люди будь-якого віку, але особливо
небезпечною вона є для вагітної жінки. Вірус може спричинити вродже-
ні порушення розвитку плоду і навіть виродливість. Якщо жінка пере-
хворіла на краснуху у дитячому віці, у неї зберігається стійкий імунітет.
Хворий заразний для оточуючих упродовж 8 днів після появи ви-
сипань, і тому його треба ізолювати на цей період. Після перенесеного
захворювання залишається імунітет.
ЕПІДЕМІЧНИЙ	ПАРОТИТ, або свинка, — інфекційне захворювання,
збудником якого є вірус, причому улюбленим місцем його розвитку є
залозиста тканина.
Зараження відбувається повітряно-крапельним шляхом від хворої
людини і через забруднені її слиною предмети при безпосередньому
контакті.
Інкубаційний	 період становить від 11 до 21 дня. Хворий стає за-
разним за 1—2 дні до появи ознак захворювання і перестає бути не-
безпечним для оточуючих після 9-го дня хвороби. У віці до 1 року діти
не сприйнятливі до епідемічного паротиту, а максимальна сприйнятли-
вість спостерігається у віці від 5 до 15 років. У зовнішньому середовищі
вірус зберігається недовго, тому захворює 30—50 % дітей, що перебу-
вали у контакті з хворим.
Захворювання починається з підвищення температури, може
спостерігатися млявість, головний біль. Водночас із підвищенням тем-
ператури з’являється припухлість залоз у привушній ділянці, яка по-
ширюється вперед на щоку і назад на шию. Це відбувається внаслідок
збільшення привушних слинних залоз. Припухлість може з’явитися
спочатку з одного боку або одночасно з обох. Дитина скаржиться на
біль під час жування і ковтання, часто просить пити, оскільки слини ви-
робляється недостатньо.
При епідемічному паротиті можуть уражатися також підщелепні
слинні залози, яєчки, підшлункова залоза (розвивається панкреатит).
Це супроводжується набряком і болісними відчуттям у відповідних ді-
лянках. Рідко може спостерігатися вірусний менінгіт.
Хоча вірусний менінгіт не залишає по собі таких наслідків, як менін-
гококовий, дитину в цьому випадку краще покласти до лікарні.
Ускладнення можуть виникати як на початку захворювання, так і
пізніше, тому дитині потрібно забезпечити постільний режим на весь
період хвороби, необхідно частіше давати питво (прохолодні напої) і за-
безпечити догляд за порожниною рота (полоскання після їди). Якщо їй
боляче відкривати рота, нехай п’є через соломину. У зв’язку з тим, що ди-
Дитячі інфекції

470
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
тині боляче жувати, їжа має бути протертою і такою, що легко засвоюєть-
ся. Якщо у дитини виникли ускладнення, її можуть покласти до лікарні.
	 ПІДЧАСДОГЛЯДУЗАДИТИНОЮВАСМАЮТЬНАСТОРОЖИТИТАКІСИМПТОМИ:
•	 Повторне	підвищення	температури.
•	 Біль	у	животі	і	блювання.
•	 Болісність	 у	 ділянці	 статевих	 органів	 і	 набрякання	 яє­
чок	у	хлопчиків.
•	 Незвичайна	 млявість,	 сильний	 головний	 біль,	 посмику­
вання	 окремих	 груп	 м’язів,	 сплутаність	 свідомості	 та
інші	незвичайні	симптоми.
	 У	цих	випадках	слід	НЕГАЙНО ЗВЕРТАТИСЯ ПО МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ.
Нині проти епідемічного паротиту проводять профілактичні ще-
плення, котрі в більшості випадків запобігають захворюванню дитини.
Повторні захворювання дітей украй рідкісні і протікають у легкій формі.
СКАРЛАТИНА.	 Збудник скарлатини — мікроорганізми (стрепто­
коки). Як і багато інших інфекційних захворювань, скарлатина переда­
ється повітряно-крапельним шляхом як під час безпосереднього кон-
такту з хворим, так і через предмети: іграшки, посуд тощо. Заразитися
можна не тільки від хворого, а й від носія стрептокока (саме того виду,
який спричиняє скарлатину). Від моменту зараження до розвитку симп-
томів скарлатини зазвичай збігає 2—7 днів.
Діти першого року життя дуже рідко хворіють на скарлатину, оскіль-
ки в них зберігається вроджений імунітет і ще не розвинуті мигдалики,
які є «вхідними воротами» інфекції.
Найчастіше на це захворювання хворіють діти від 2 до 8 років.
Трапляється скарлатина і в дорослих: зазвичай під час догляду за хво-
рою дитиною і через недотримання правил гігієни, але найчастіше в та-
ких випадках захворювання обмежується ангіною. Восени і взимку на
скарлатину хворіють частіше, ніж літом.
Симптоми	 захворювання: підвищення температури тіла, загаль-
не нездужання, головний біль, біль під час ковтання внаслідок запален-
ня мигдаликів, збільшення підщелепних лімфатичних вузлів, може спо-
стерігатися біль у животі, нудота і блювання. Поряд з цими ознаками є й
такі, що характерні тільки для скарлатини: яскраво-червоні висипання
у вигляді маленьких, близько одна до одної розташованих плям, котрі
з’являються до кінця першого — початку другого дня захворювання.
Характерно, що висипання спочатку з’являються на шиї, верхній ділян-

471
ці грудей і спини, а потім поширюються по всьому тілу. Висипання на
обличчі не зачіпають підборіддя і ділянку над верхньою губою, під но-
сом (так званий скарлатинозний трикутник). Висипи рясно вкривають
згинальні поверхні рук, бокові поверхні тулуба, нижню ділянку живо-
та. Часто це супроводжується шкірною сверблячкою. Тримаються ви-
сипання на шкірі порівняно недовго — від 1 до 3—5 днів, а коли вони
зникають, починається лущення шкіри, яке може тривати 2—3 тижні.
Нерідко у разі легкого перебігу скарлатини батьки можуть помітити
тільки лущення шкіри або відшарування її на долонях і стопах у вигляді
тонких пластинок без будь-яких ознак запалення. Про це обов’язково
слід повідомити лікаря. Характерними є зміни язика: у 1-й день захво-
рювання він обкладений білим нальотом, із 2-го по 4—5 день очищу-
ється, починаючи з кінчика, і поступово стає яскравим, з вираженими
сосочками — «малиновий язик».
Скарлатина нерідко протікає у легкій формі, з невисокою темпе-
ратурою, короткочасною появою висипань (вони можуть зберігатися
лише декілька годин) і слабким лущенням шкіри. Тяжкі форми скарла-
тини доволі рідкісні, і в цих випадках хворих діток зазвичай госпіталі-
зують. Небезпечність цієї інфекції полягає в тому, що при будь-якому,
навіть легкому перебігу, за 2—3 тижні від початку захворювання мо-
жуть розвинутися уск ладнення з боку серця, нирок та інших органів.
Це може статися навіть тоді, коли всі ознаки захворювання вже зникли.
Тому на стан здоров’я дитини, що перехворіла на скарлатину, слід звер-
нути і в подальшому особливу увагу.
Хвора дитина має дотримуватися постільного режиму і суворо за
призначенням лікаря отримувати ліки.
	 Скарлатина	 є	 тим	 інфекційним	 захворюванням,	 коли
призначення	антибіотиків	є	обов’язковою	складовою	лі­
кування,	тому	тривалість	курсу,	призначеного	лікарем,
треба	 обов’язково	 витримати.	 Не	 припиняйте	 дава­
ти	ліки,	навіть	якщо	ви	бачите,	що	дитина	добре	почу­
вається.	 Переводити	 дитину	 з	 постільного	 режиму	 на
звичайний	 можна	 лише	 з	 дозволу	 лікаря!	 Якщо	 в	 ліжку	 її
втримати	важко,	постарайтесь	обмежити	її	рухову	ак­
тивність.
Ізолювати хвору дитину від оточуючих потрібно не менш ніж на
10 днів від початку захворювання. Усі предмети догляду, посуд, іграшки
Дитячі інфекції

472
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
для хворої дитини мають бути окремими. Білизну слід кип’ятити або ре-
тельно прасувати. Щоб інфекція не поширювалась, доглядаючи за ди-
тиною, міняйте свій одяг; не буде зайвим користуватися марлевою мас-
кою. Після спілкування з дитиною мийте руки. Усі ці заходи обережності
особливо важливі, якщо в родині є ще діти.
Стежте за тим, щоб у кімнаті було свіже повітря. Давайте дитині
більше питва і забезпечте догляд за порожниною рота. У розпал захво-
рювання, коли у дитини ангіна і їй боляче ковтати, давайте переважно
рідку і напіврідку їжу, що легко засвоюється: чай з лимоном, кефір, каші
(краще — без молока), пюре, супи, овочеві страви, компоти, киселі, різ-
номанітні соки, білий хліб. Молоко і молочні продукти небажані, оскіль-
ки вони є добрим поживним середовищем для мікроорганізмів. Якщо
дитині вони дуже подобаються, то після їди треба ретельно прополос-
кати порожнину рота і обробити горло.
Тривалість ізоляції дитини визначається її станом і важкістю захво-
рювання і зазвичай становить 10—22 дні. У період полегшення, зазвичай
на третьому тижні захворювання, дитині необхідно провести досліджен-
ня крові й сечі з метою виключення ускладнень з боку нирок і серця.
Захворіти на скарлатину можна повторно, оскільки перенесене за-
хворювання не завжди дає стійкий імунітет.
КОКЛЮШ.	 Завдяки щепленням це захворювання почало зустріча-
тися набагато рідше, але все-таки на нього хворіють діти різного віку, а
для немовлят це захворювання доволі небезпечне. Коклюш спричиня-
ється особливим видом мікробів — коклюшною паличкою, а переда­
ється від хворого (дитини чи дорослого) повітряно-крапельним шля-
хом (під час кашлю і чхання).
Кок люшна паличка дуже чутлива до дії високої температури, соняч-
ного світла, висушування, дезінфікуючих засобів, проте вона міститься
в найдрібніших крапельках слизу і під час кашлю поширюється в пові-
трі на відстань до 3 м. Коклюш зустрічається переважно у дітей від од-
ного року до п’яти; але при контакті з хворим він легко може виникнути
і в немовляти, і у дорослого.
Інкубаційний	період (від моменту контакту з хворим до появи пер-
ших симптомів) триває в середньому 5—8 днів, але може становити від 2
до 15 днів. Після цього у дитини з’являються нездужання, нежить, кашель.
Температура тіла може підвищуватися, а може бути й нормальною.
Спочатку прояви	 захворювання нагадують звичайну респіратор-
ну інфекцію. Кашель незначний, але посилюється ввечері і вночі. Це так
званий катаральний період, що триває 1—2 тижні.

473
Потім кашель стає характерним для коклюшу: нападоподібним і
складається з окремих кашлевих поштовхів, що йдуть один за одним.
Це — «спазматичний» період коклюшу. Дитині при цьому дуже важко
вдихнути через спазм голосової щілини, тому вдих буде супроводжува-
тися хрипінням зі свистом. Обличчя малюка стає одутлим, спочатку чер-
воніє, а потім — синіє; вени на шиї набрякають, спостерігається сльозо-
теча. Напад кашлю зазвичай закінчується виділенням великої кількості
густого слизу; може бути й блювання. У	маленьких	дітей	на	тлі	нападу
можуть	відзначатися	зупинка	дихання,	судоми.
Оскільки напади кашлю супроводжуються великим напруженням,
можливі крововиливи в шкіру і слизову оболонку очей, носова крово-
теча, мимовільне сечовипускання. Одутлість обличчя і припухлість по-
вік може зберігатись і поза нападом.
Коклюш особливо небезпечний для немовлят, бо в них імовірність
уск ладнень досить велика. Якщо напади кашлю часті або важкі, лікар
наполягатиме на стаціонарному лікуванні і на це варто погодитись: у
разі зупинки дихання у лікарні дитині можна швидко надати невідклад-
ну допомогу.
Спазматичний період, особливо важкий і для дитини, і для батьків,
триває від 2 до 8 тижнів, а потім кашель поступово міняє свій попередній
характер і настає одужання. Якщо дитина заплаче або набігається, у неї
може повторитися той самий напад кашлю і після повного одужання, але
це пов’язано з особливостями дії коклюшної палички на нервову систе-
му; небезпеки для оточуючих цей кашель уже не становить. Характерний
для коклюшу кашель може повторитись, якщо малюк захворіє на респі-
раторне вірусне захворювання. І в цьому випадку він «небезпечний» для
оточуючих не більше, ніж інші діти, що хворіють на застуду.
Дитину, що захворіла на коклюш, ізолюють від інших на 30 днів від
початку захворювання, а діти, які з нею контактували, перебувають на
карантині ще 14 днів від моменту останнього контакту. У щеплених ді-
тей захворювання виникає рідко і протікає у легкій формі.
Лікування проводиться під наглядом лікаря і багато в чому зале-
жить від того, в яких умовах перебуває хворий. Чим можуть допомогти
батьки, що доглядають за хворим малюком?
Найперше, створенням	комфортних	умов його існування:
	 У кімнаті має бути чисте, свіже повітря. Якщо в квартирі пові-
тря надто сухе, слід скористатися побутовими зволожувача-
ми і регулярно провітрювати приміщення.
	 Під час нападу кашлю завжди перебувайте поряд, оскільки
дитині може бути дуже зле. Посадіть її до себе на коліна, тро-
Дитячі інфекції

474
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
хи нахиливши вперед, забезпечте їй доступ прохолодного
вологого повітря.
	 Якщо кашель і блювання виникають після їди, годуйте малю-
ка невеликими порціями, через короткі проміжки часу, кра-
ще — після нападу.
	 Спіть з малюком в одній кімнаті, щоб бути поряд, якщо поч-
неться кашель.
	 Старайтесь, щоб дитина не плакала і не перезбуджувалась;
відволікайте її і займайте спокійними іграми. Оскільки захво-
рювання має тривалий перебіг, дитина може бути вередливі-
шою і вимогливішою, ніж звичайно.
	 Не дозволяйте палити біля дитини. Дим, а також інші різкі за-
пахи можуть подразнювати дихальні шляхи і провокувати ка-
шель.
	 Під час нападу кашлю намагайтесь стримувати своє хвилю-
вання, оскільки воно може передатися малюкові і йому буде
важче повернутися до звичного дихання.
Імунітет після коклюшу залишається на все життя. Профілактикою
захворювання є своєчасно і правильно зроблені щеплення (АКДП).
Порушення термінів повторної вакцинації може призвести до того, що
імунітет буде слабким і дитина ризикує захворіти.
ВІТРЯНА	 ВІСПА, вітрянка — найзаразніша з усіх дитячих інфекцій,
оскільки віруси, які спричиняють це захворювання, можуть розповсю­
джуватися повітрям і проникати навіть крізь вентиляційні отвори, а в
зовнішньому середовищі (на речах чи посуді) вірус зберігається лише
10—20 хв.
Від	 моменту	 зараження	 до	 появи перших ознак захворювання
минає від 11 до 23 днів, найчастіше — 14—17 днів.
Вірус вітряної віспи належить до тієї самої родини, що й віруси гер-
песу та оперізувального лишаю. Елементи висипання цих захворювань
дуже схожі: нові висипи можуть з’являтися упродовж перших 2—5 днів,
тому одночасно на тілі дитини можна виявити і плямочки, і кірочки,
що вже утворились. Висипання можуть супроводжуватись підвищен-
ням температури, але дитина може перенести захворювання і при нор-
мальній температурі.
Спеціального лікування вітряної віспи немає; але при поганому
догляді за дитиною елементи висипів можуть інфікуватись і нагнивати.
Обов’язково оглядайте голову дитини і статеві органи. При значному
підвищенні температури можна дати жарознижувальний засіб, а еле-

475
менти висипань потрібно обробляти 1—2%-вим спиртовим розчином
брильянтового зеленого (зеленкою), метиленової синьки або 1—2%-
вим розчином перманганату калію. У такий спосіб ви не тільки убезпе-
чите елементи висипань від потрапляння мікробів, а й зможете спосте-
рігати за появою свіжих висипань.
Одяг дитини і все, що її оточує, має бути чистим. Важливо стежити за
тим, щоб нігті були короткими й чистими, оскільки висипання супрово-
джуються свербіжем і дитина при розчухуванні може занести інфекцію.
По можливості відвертайте дитину, щоб вона не розчухувала шкіру.
Висипи на слизових оболонках проходять без утворення кірочок,
але вони можуть непокоїти дитину: їй буде боляче їсти. Обов’язково
мийте зовнішні статеві органи слабкими дезінфікуючими розчинами;
особливо це стосується дівчаток.
	 Щоденно	 оглядайте	 шкіру	 дитини	 і	 зверніть	 увагу	 на
прищики	 під	 кіркою:	 якщо	 ви	 помітите	 почервоніння,
припухання	або	виділення	з	них	будь­якої	рідини,	обов’яз­
ково	одразу	ж	 викличте	 лікаря	—	це	може	 свідчити	 про
гнійне	ускладнення.
Елементи висипань після підсихання і утворення на них кірочок
відпадають, не залишаючи сліду, але при розчухуванні часто залиша-
ються невеликі заглиблення на шкірі.
Хвора дитина безпечна для оточуючих через 5 днів після моменту
появи останнього елемента вітряної віспи (пухирця). Зараження у до-
рослих може виявитись у формі оперізувального лишаю. Повторні за-
хворювання вітряною віспою вкрай рідкісні.
Зараження глистами
Глистові захворювання доволі поширені серед дітей. Високий до-
бробут і гарні гігієнічні умови не убезпечують повністю від зараження
цими паразитами. Особливо часто хворіють діти, оскільки вони не од-
разу опановують гігієнічні навички і мають звичку тягти пальці в рот.
Глистові захворювання можуть протікати без скарг, але часто мама
звертає увагу на зниження апетиту, періодично — погіршення самопо-
чуття, блідість і млявість дитини; можуть мати місце болі у животі. У по-
одиноких випадках наявність глистів в організмі дитини призводить до
серйозних порушень здоров’я.
Дитячі інфекції

476
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
ЕНТЕРОБІОЗ. Це захворювання, мабуть, найчастіше трапляється у
дітей. Спричиняють його гострики — маленькі черв’ячки, завдовжки
до 10 мм, які нагадують білі кручені ниточки. Живуть вони тільки в орга-
нізмі людини і не можуть передаватися через кішок і собак.
Уночі самки виповзають із кишечнику назовні і відкладають свої мі-
кроскопічно малі яйця навколо заднього проходу. Це спричиняє свер-
біж, який непокоїть дитину під час сну. При машинальному почухуванні
яйця гельмінтів потрапляють під нігті, і дитина інфікує себе знову. З рук
дитини яйця гостриків можуть потрапити на іграшки, одяг, продукти
харчування і передаватися іншим людям.
Захворювання часто протікає майже без скарг. Іноді дитина може
скаржитись на свербіж у ділянці заднього проходу вночі або печіння в
ділянці статевих органів. Гострики можуть бути причиною нічного не-
тримання сечі; у дівчаток — причиною вульвовагінітів (запалення ста-
тевих органів). У деяких випадках виникають спазми в животі, малюк
стає вередливим, погано спить.
Нерідко батьки виявляють гостриків у випорожненнях дитини у ви-
гляді тоненьких білих ниточок. Якщо вони рухомі, найшвидше це — ен-
теробіоз.
Щоб уточнити діагноз, вранці після сну дитині наклеюють смужку
прозорої к лейкої стрічки на ділянку заднього проходу, а в подальшому
досліджують її під мікроскопом. Попередній туалет при цьому робити
не слід.
Лікування полягає у прийманні протиглистних ліків усередину, а в
подальшому необхідно запобігти самозараженню дитини. Нігті на ру-
ках малюку слід підстригати коротко. Щоранку, одразу після сну, слід
ретельно вимити дитині руки з милом, а нігті почистити щіточкою (для
цього можна використати стару, попередньо прокип’ячену зубну щітку,
тримати її окремо і щоразу дезінфікувати). Після кожного відвідування
туалету потрібно робити те саме. Малюка слід часто купати, а на ніч —
одягати трусики, які щільно прилягають до тіла, і міняти їх щоденно.
Натільну і постільну білизну дитини перуть окремо від білизни ін-
ших членів сім’ї, після чого її ретельно прасують. Пам’ятайте, що дитина
в цьому випадку стає джерелом зараження для всієї родини.
АСКАРИДОЗ.	 Причиною цього захворювання є аскариди — кру-
глі білуваті паразити завдовжки 10—15 см, схожі на дощових червів.
Недозрілі яйця гельмінтів разом з випорожненнями потрапляють у
ґрунт або на овочі, що дозрівають на городі. При вживанні в їжу сирих,
погано вимитих овочів яйця аскарид потрапляють в організм люди-

477
ни. Личинки вилуплюються з яєць у тонкому кишечнику, проникають в
його стінку і переносяться з течією крові через різні органи знову в ки-
шечник. Там вони розвиваються у зрілих червів.
При зараженні аскаридами дитина може не відчувати нічого незви-
чайного, але при розмноженні їх в організмі дитини можуть виникнути
болі в животі, втрата апетиту або напади «вовчого» голоду, втрата ваги.
Продукти життєдіяльності глистів спричиняють у дитини інтоксика-
цію: з’являються сині кола під очима, слабкість, нездужання. Скупчення
глистів у кишечнику може призвести до його непрохідності. Глисти мо-
жуть потрапити у шлунок і спровокувати блювання.
Лікування полягає у проведенні призначеного лікарем курсу про-
тигельмінтної (спрямованої на знищення глистів) терапії.
Домашні тварини (кішки, собаки) можуть бути заражені аскарида-
ми (особливо цуценята й кошенята), і людина заражається від тварин.
Личинки, що вилуплюються в кишечнику, розносяться по всьому тілу і
поступово гинуть, оскільки людина для них не є підходящим хазяїном.
Але під час «подорожі» організмом вони можуть проникнути в різні ор-
гани і спричинити тяжкі захворювання. Оскільки лікування в цих ви-
падках достатньо складне, дуже важлива профілактика. Маленьким до-
машнім тваринам потрібно декілька разів проводити запобіжний курс
протиглистної терапії, і ветеринар має час від часу перевіряти їх на на-
явність гельмінтів. Ви повинні звертати увагу на утримання дитячих
ігрових майданчиків у чистоті (очищення від випорожнень кішок і со-
бак). Не допускайте, щоб дитина під час гри клала до рота пальці, пісок.
Привчайте малюка мити руки після гри з тваринами, на вулиці, особли-
во — перед їдою, і не забувайте, що найкращий спосіб виховання —
особистий прик лад.
ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ЗОВСІМ НЕ СКЛАДНО
	 Постарайтесь	 виконувати	 лікувальні	 дії	спокійно	 або	у
формі	гри,	знявши	з	обличчя	стурбованість	і	хвилюван­
ня	 за	 здоров’я	дитини.	Це	багато	 в	 чому	полегшить	і	їх
виконання,	і	їх	сприйняття.	Якщо	дитина	лікується	вдо­
ма,	 той,	 хто	за	нею	доглядає,	 а	 найчастіше	це	 —	 мама,
має	 знати,	 як	 здійснити	 найпростіші	 медичні	 процеду­
ри,	оскільки	 ефект	 від	проведеного	 лікування	 залежить
безпосередньо	від	якості	їх	виконання.
Допомогти дитині зовсім не складно

478
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
Вимірювання температури
Цією простою маніпуляцією зазвичай володіє кожна людина, але,
вимірюючи температуру дитині, батьки часто переймаються деякими
запитаннями.
ЯКИМ	ТЕРМОМЕТРОМ	КРАЩЕ	КОРИСТУВАТИСЬ? Нині існують різ-
номанітні прилади для вимірювання температури. Це ртутний і цифро-
вий термометри, різноманітні температурні індикатори. Найточнішим
в наш час, як і раніше, є звичайний ртутний медичний термометр.
Купувати його треба в аптеці: це дасть хоч якусь гарантію того, що по-
казання термометра будуть правильними. Недоліком його є те, що він
може легко розбитись у найневідповідніший момент.
Цифровий термометр безпечніший, а точність залежить від його
якості. Температурні індикатори є не дуже точними приладами, зате
дуже зручними в користуванні і цілком годяться для швидкої і орієн-
товної оцінки ситуації. Виходячи з цих відомостей, вибирайте, як ви бу-
дете міряти температуру вашій дитині.
ДЕ	І	ЯК	ВИМІРЮВАТИ	ТЕМПЕРАТУРУ? Для багатьох мам «експрес-
методом» вимірювання температури є простий дотик вустами до лоби-
ка дитини. У даному разі хочемо вас застерегти від можливих помилок:
лоб малюка може бути вологим і не відповідати справжній температурі
тіла. Якщо ви хочете оцінити температуру тіла дитини на дотик, краще
це зробити у пахвовій западині. Там-таки слід виміряти її і за допомогою
термометра (як ртутного, так і цифрового). Якщо дитина спітніла, треба
просушити шкіру серветкою і лише після цього починати вимірювати
температуру. Існують термометри у вигляді соски, пристосовані для ви-
мірювання температури в роті.
	 Ніколи	не	вимірюйте	температуру	ртутним	термоме­
тром	у	роті,	навіть	якщо	дитина	дуже	мала	або,	навпа­
ки,	 вам	 здається,	 що	 вона	 достатньо	 доросла:	 завжди
є	небезпека	того,	що	термометр	може	розбитись.
У новонароджених і дітей першого року життя можна виміряти
температуру у паховій ск ладці. Це потрібно зробити так, щоб весь ниж-
ній кінець термометра знаходився у складці шкіри.
Якщо ви вимірюєте температуру у прямій кишці, пам’ятайте, що по-

479
казання термометра будуть дещо вищі — приблизно на 0,2—0,4 граду-
са. У цьому випадку також потрібно бути дуже обережними при корис-
туванні ртутним термометром, а щоб уникнути травмування малюка,
краще не використовувати його для вимірювання ректальної темпера-
тури (лат. rectum — пряма кишка).
ЯК	ДОВГО	ВИМІРЮВАТИ	ТЕМПЕРАТУРУ?Зазвичайпротягом 3—5 хв.
Якщо температура висока, дитина гаряча, а шкіра її має червонуватий
колір, ртутний стовпчик підніметься до відповідної позначки за 1—2 хв.
У тому випадку, якщо дитина бліда, а її ручки і ніжки холодні на дотик,
для отримання точних показань термометра можна потримати його
4—5 хв.
Приймання ліків
Для того щоб приймання ліків не викликало у дітей негативних емо-
цій, фармацевти різних країн добре постарались. Лікарські форми для
дітей стали зручнішими і приємнішими, тому «нагодувати» малюка ліка-
ми стало набагато легше, ніж раніше, і все ж таки батьки стикаються іно-
ді з небажанням дитини проковтнути несмачну мікстуру або настій.
Якщо ліки не подобаються малюку, спробуйте скористатись такими
порадами:
	 Поставте поряд улюблений напій, щоб він одразу міг запити.
Пообіцяйте ласощі або іншу нагороду, іноді цього виявляєть-
ся достатньо.
	 Якщо дитина здатна зрозуміти вас, поясніть, навіщо потрібно
їх випити.
	 Запропонуйте малюку самому закрити собі ніс, щоб не чути
запаху ліків.
	 Спробуйте вилити ліки на язик ближче до його кореня: сма-
кові рецептори знаходяться у передній частині язика і в цьо-
му разі гіркота буде відчуватися менше.
	 Якщо вмовляння не допомагають або дитина ще не здатна
зрозуміти вас, доведеться удатися до насильницьких дій:
голівку дитини фіксують, вливають ліки в рот і на декілька
секунд затискують ніс. Вона мимоволі робить ковтальний
рух.
Боятися потрапляння ліків у дихальні шляхи не слід, оскільки гор-
тань у дитини перших двох років значно видається над входом у стра-
вохід, прикриваючи його.
Допомогти дитині зовсім не складно

480
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
Якщо ліки у вигляді таблеток, розітріть їх у чайній ложці до порошко-
подібного стану, а потім порошок змішайте з водою або цукровим сиро-
пом. Прийняті всередину ліки слід запити 2—3 чайними ложками чистої
води. Якщо приймання ліків викликає в дитини блювання, подумайте
самі й обговоріть з лікарем: можливо, є й інші варіанти лікування.
Якщо блювання виникло одразу після прийому ліків, а вони дуже
потрібні дитині, то їх можна дати повторно в тій самій дозі; якщо 15 хв
по тому — дозу зменште удвічі. Повторне блювання зазвичай не спо-
стерігається, за винятком непереносності дитиною цих ліків, що, без-
умовно, є приводом для припинення подальших спроб дати дитині ці
ліки; обов’язково повідомте про це лікаря.
Іншим способом введення ліків є ректальний, коли ліки у вигля-
ді свічок (супозиторіїв) вводяться дитині в задній прохід. Для введення
свічки дитину старшого віку кладуть на лівий бік з підтягнутими до жи-
вота ногами, а немовля — на спину з піднятими ногами; лівою рукою
розводять сідниці, а правою вводять тонкий кінець свічки у задньопро-
хідний отвір, намагаючись проштовхнути її всередину. Після введення
свічки слід на 4—5 хв затиснути дитині сідниці. За цей час свічка встиг-
не розтопитися і ліки почнуть всмоктуватись.
	 Будьте	 обережні,	 потурбуйтесь	 про	 те,	 щоб	 малюк	 не
зміг	дістатися	до	ліків.	Навіть	якщо	дати	ліки	дитині	—
велика	 проблема,	 немає	 гарантії	 того,	 що	 в	 якийсь	 мо­
мент	вона	не	скуштує	їх	самостійно.
У більшості випадків, коли дітей привозили до лікарні з отруєння-
ми, їхні батьки стверджували, що їхня дитина ніколи спокійно не при-
ймала ліки. Було б добре, якби ліки купувалися й зберігалися в упаков-
ці, котру маленька дитина була б не в змозі відкрити.
Закапування лікарських речовин у ніс і в очі
Ці прості процедури потребують дотримання деяких правил:
	 Перед тим як закапати ліки, потрібно їх зігріти: у такому ви-
гляді вони краще діють на слизові оболонки.
	 Дитину раннього віку попередньо закутують з руками у ков-
дру, щоб її опір вам не заважав.
	 Носові ходи спочатку прочищають ватною турундою, змо-
ченою у розчині питної соди (1/2 чайної ложки на півсклян-

481
ки води) або у фізіологічному розчині. Якщо слизу зібрало-
ся багато, його можна видалити спеціальним балончиком.
Користуватися ним слід обережно: якщо виділення з носа
густі або повністю закривають носові ходи, є небезпека по-
трапляння цього слизу в євстахієву трубу (ми говорили про
неї раніше).
	 Якщо в оченятах дитини збирається гній, то перед тим як за-
капати ліки, їх спочатку промивають кип’яченою водою або
відваром однієї із протизапальних трав. Якщо виділень із
очей немає, промивати їх необов’язково.
	 Бажано, щоб кінчик піпетки не торкався шкіри і слизової обо-
лонки.
	 Руки того, хто здійснює лікування, обов’язково мають бути
чистими, а нігті короткими.
	 Скляну частину піпетки необхідно попередньо прокип’ятити.
Можна для закапування використовувати одноразові шпри-
ци об’ємом 1 мл (звичайно, без голки).
Під	час	закапування	крапель	у	ніс дитину кладуть на спину, повер-
тають голову трохи набік і, набравши ліки у скляну частину піпетки, за-
капують потрібну кількість крапель спочатку в одну, а потім — у другу
ніздрю. Для кращого контакту зі слизовою оболонкою можна притис-
нути обидві половинки носа до носової перетинки. Деякий час дитину
утримують у тій самій позі, щоб ліки потрапили в носоглотку. Маленьку
дитину перед процедурою бажано сповити.
При	закапуванні	ліків	в	очі голову дитини можна покласти до себе
на коліна, обхопити її однією рукою, а другою трохи відтягти нижнє по-
віко і капнути необхідну кількість лікувальної речовини у простір між
очним яблуком і внутрішньою поверхнею повіка. Якщо дитина замру-
жує очі, повіки розкривають силоміць і в зовнішній кутик ока закапують
1—2 краплі. Надлишок ліків, який виливається з очної щілини, обереж-
но промокають сухою серветкою. Так само вводять лікувальну мазь.
Піпетки, окремо для очей і носа, зберігають прокип’яченими у закри-
тих скляних банках. Якщо ви користуєтесь ліками зі спеціальним балон-
чиком, уважно ознайомтесь з інструкціями. Бажано, щоб при здійсненні
цієї процедури у маленьких дітей мамі хтось допомагав.
Закапування крапель у вуха
Виконуючи це призначення лікаря, треба дотримуватися деяких
умов:
Допомогти дитині зовсім не складно

482
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
	 Перед тим як закапати краплі у вушка, потрібно почистити
зовнішній слуховий прохід.
	 Краплі, які ви будете закапувати, мають бути теплими (37 °С).
Це потрібно не тільки для більшої їх ефективності, а й тому,
що холодний розчин може вик ликати неприємні відчуття і
запаморочення у дитини в результаті дії на вестибулярний
апарат. Щоб підігріти, поставте ліки в миску з теплою (але не
гарячою) водою; можна просто потримати пляшечку з ріди-
ною деякий час у руках.
	 Процедуру краще виконувати у положенні лежачи, повер-
нувши голову дитини у потрібний бік.
	 При введенні крапель у вухо потрібно по можливості розпря-
мити канал зовнішнього слухового проходу. Для цього у діток
першого року життя слід обережно відтягти вушну раковину
трохи вниз, а в старших дітей — вгору й назад (до маківки).
	 Після закапування крапель дитина має залишатися в такому
положенні ще 5—10 хв (або мінімум — одну-дві).
	 Якщо лікар рекомендував після закапування крапель встави-
ти у вушко ватну турунду, кількість закапуваних крапель слід
збільшити в 1,5—2 рази, оскільки частина ліків всотається у
вату; турунду слід робити довшою, щоб потім її легше було
витягувати.
	 Якщо ви з якихось причин самостійно вирішуєте питання лі-
кування, пам’ятайте, що без огляду ЛОР-лікаря використову-
вати турунди не слід: якщо у дитини гнійний отит і перфора-
ція (розрив) барабанної перетинки, вата може перешкоджати
відтоку гною і призвести до серйозних уск ладнень, зокре-
ма — гнійного запалення оболонок головного мозку.
Зігрівальний компрес
Компрес — місцева зігрівальна процедура, яка часто застосовуєть-
ся в домашніх умовах при фурункулах, наривах, запаленнях середньо-
го вуха, забиттях тощо.
Розрізняють водні, спиртові й олійні компреси. Для водних комп-
ресів беруть воду з температурою 60—65 °С і, змочивши нею марлю
або полотнинку, складені у 6—8 шарів (за розмірами ділянки, яку зі-
гріватимуть), прикладають до хворого місця. Для спиртових компресів
марлю змочують 30—35%-вим розчином спирту або горілки (2—3 сто-
лові ложки етилового спирту на 100 мл теплої води).

483
Для олійного компресу найчастіше використовують камфорну
олію, але можна застосовувати будь-яку харчову олію. В усіх випадках
марлю ретельно віджимають і прикладають на уражену ділянку. Зверху
вологої полотнинки кладуть спеціальні компресні клейонку, папір,
кальку або поліетиленову плівку; площа цього шару має бути більшою
за вологу полотнинку, а зверху к ладуть шар вати, що також перекри-
ває водонепроникний шар. Усе це фіксують бинтом. Компрес ставлять
на 3—4 год, після чого вологу тканину і водонепроникний матеріал ви-
тягують, а сухе тепло (вата, бинт) залишають на 1 добу. За необхідності
повторити процедуру компрес ставлять за 2 год по тому, залишаючи на
цей час уражену ділянку без пов’язки.
Компреси	на	вуха	і	на	шию відзначаються деякими особливостя-
ми. Готуючи компрес на вухо, у марлі, яка буде змочуватися, роблять
вузький проріз для вушної раковини, щоб волога марля прилягала до
голови щільніше. Якщо компрес поставлений правильно, марля, яку
витягують через 3—4 год, має залишатися вологою.
Дітям до 1 року компреси робити не рекомендується, оскільки шкі-
ра їх дуже ніжна і легко подразнюється. Компрес краще замінити ватни-
ми подушечками на вушка і одягти шапочку.
Дерматологічний	 компрес відрізняється від зігрівального тим,
що марля у 3—4 шари змащується призначеною маззю або змочується
рідкими ліками, а шар вати не накладається.
Інгаляції
Інгаляцією називається введення лікарських речовин через ди-
хальні шляхи. У домашніх умовах зазвичай застосовують парові інгаля-
ції, іноді — з додаванням соди або відварів трав. Основна дія інгаляцій,
які проводяться вдома, полягає у зволоженні слизової оболонки верх-
ніх дихальних шляхів. Якщо проводяться інгаляції з ліками або лікар-
ськими травами, то до зволожувальної дії додається ще й лікувальна.
Найкраще використовувати спеціальні парові інгалятори промислово-
го виготовлення. Тривалість інгаляції 5—15 хв. Але не варто розрахо-
вувати на те, що ліки обов’язково матимуть такий самий ефект, як при
інших способах введення: їх поширення по бронхах залежить від бага-
тьох чинників і, найперше, — від стану бронхів (тонусу, набряку слизо-
вої оболонки, кількості мокротиння тощо).
Якщо дитина негативно реагує на інгаляції за допомогою стаціо-
нарного інгалятора або їй не подобається дихати над каструлею з гаря-
чою водою, укрившись разом з мамою, можна скористатись «макроін-
Допомогти дитині зовсім не складно

484
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
галятором»: напустити у ванну гарячої води і подихати парою разом з
дитиною; а якщо додати у ванну морську сіль, соду або екстракти трав,
то інгаляція буде майже лікувальною. У будь-якому разі ви доможетесь
зволоження слизової оболонки дихальних шляхів. Не забудьте при цьо-
му, що ванна кімната не повинна стати паровою банею.
Випорожнення кишечнику
ГАЗОВІДВІДНА	ТРУБКА допомагає не тільки при надмірному газо-
утворенні, про яке ми говорили у III розділі. Перші місяці життя нею
можна користуватись при запорах для того, щоб допомогти малюку
випорожнити кишечник. Вона ніжніша за к лізму, до того ж не треба
вводити рідину, а потім із хвилюванням чекати, поки дитина віддасть
її назад. Дія газовідвідної трубки полягає в механічному подразненні
стінок прямої кишки, які, рефлекторно скорочуючись, виштовхують її
разом з калом і газами. Для введення газовідвідної трубки її тонкий
кінець змащують вазелином, дитячою олійкою або дитячим кремом.
Потім дитину кладуть на спинку або на лівий бік і підтягують ніжки до
живота. Утримуючи дитину лівою рукою, правою вводять трубку в зад-
ній прохід приблизно на глибину 5—8 см. Після введення газовідвідної
трубки дитину сповивають і чекають результату 15—20 хв.
ОЧИЩУВАЛЬНА	 КЛІЗМА — предмет, який є, мабуть, у кожному
домі і рідко залишається без уваги, якщо в домі є дитина. Нею не варто
користуватися кожного разу, коли дитина плаче: як ми вже говорили,
причин для плачу багато. Але бувають ситуації, коли вона просто не-
обхідна: дитина не може самотужки випорожнити кишечник, її живо-
тик надутий, як повітряна кулька, а про її проблеми «здогадуються» на-
віть сусіди з квартири навпроти. У цьому разі проста клізма здатна дати
шанси на спокійний сон усій родині.
Очищувальну к лізму застосовують і з метою очищення кишечнику
у разі інфекційних захворювань.
Яку	клізму	вибрати?	Найперше, визначімось із розміром, який за-
лежить від кількості рідини, яку вона вміщає.
Новонародженому достатньо буде близько 30 мл води, 3-місяч-
ній дитині — 50 —80 мл; у півроку можна буде ввести близько 100 мл,
в 1 рік — 150—200 мл, 5-річній дитині — 300 мл, старшим (10—14 ро-
ків) вводять приблизно 400—500 мл води і користуються так званою
кружкою Есмарха. У деяких випадках можливе збільшення кількості

485
води до 1 л, але, використовуючи клізму, будьте обережні. Це лікуваль-
на процедура, і її призначення слід обговорити з лікарем.
Якщо доведеться робити вибір між клізмою зі зйомним наконечни-
ком і звичайною «грушкою», то для новонароджених і дитини першо-
го року життя краще віддати перевагу останній, оскільки вона м’якіша і
ризик завдати к лізмою малюку неприємних відчуттів — менший.
Щойно куплену клізму слід прокип’ятити або добре промити гаря-
чою водою. У подальшому, якщо нею не користуються інші, достатньо
добре її промивати.
Послідовність	дій при випорожненні кишечнику така:
	 Підготуйте клізму: наповніть її водою (кип’яченою або водо-
провідною), що має температуру 22—23 °С. Для дитини пер-
ших трьох місяців життя температура води має бути вищою:
25—30 °С.
	 Обробіть наконечник к лізми медичним вазелином або жир-
ним кремом.
	 Покладіть малюка на спинку або на лівий бік, притисніть ніж-
ки до животика, змажте ділянку анального отвору (те місце,
куди буде вводитися к лізма) дитячою олійкою або кремом.
Дітей старше 1 року кладуть на лівий бік з підтягнутими до
живота ногами; грудних дітей укладають на спинку з підняти-
ми ніжками.
	 Перевірте, щоб у клізмі не було повітря; якщо є — випустіть
і заповніть водою до кінця.
	 Тримаючи дитину лівою рукою, обережними злегка обер-
тальними рухами правої руки введіть наконечник клізми в
задній прохід, не док ладаючи при цьому особливих зусиль.
Наконечник к лізми вводять у пряму кишку новонароджених
на 3 см, однорічної дитини — на 5 см, старших дітей — до
7—8 см. Кінець наконечника має бути спрямований до хреб-
та.
	 Випорожнивши клізму, стисніть сіднички малюка і 5—10 хв
чекайте випорожнення кишечнику. При цьому можна погла-
дити животик, спрямовуючи рухи за годинниковою стрілкою.
	 Якщо випорожнення не відбулося, слід ввести газовідвідну
трубку або наконечник к лізми, щоб вода вийшла. Перевірте,
скільки залишилось у клізмі води: можливо, її виявилось за-
мало для того, щоб вона «спрацювала». Тоді процедуру мож-
на повторити так само, як в тому випадку, якщо вода вийшла,
а кал залишився.
Допомогти дитині зовсім не складно

486
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
	 У дітей старшого віку для випорожнення кишечнику вико-
ристовується кружка Есмарха або гумовий резервуар у ви-
гляді грілки, які підвішують на висоту 50—75 см від поверх-
ні, на якій лежить дитина. Пластмасовий наконечник вводять
на глибину 7 см, спочатку в напрямку до пупка, потім — на-
зад, паралельно до куприка. Швидкість надходження рідини
регулюють спеціальним краном. Дію клізми у старших дітей
можна посилити, додавши 1—2 столові ложки олії на 0,5 л
води.
	 Слідом за очищувальною клізмою лікар може призначити лі-
кувальні клізми, об’єм яких не повинен перевищувати 10 мл,
а температура води, щоб уникнути послаблювального ефек-
ту, має бути 37—38 °С.
Очищувальну к лізму можна повторювати доти, доки не буде вихо-
дити чиста вода.
ЗВЕРНЕННЯ ДО ЛІКАРЯ — ЗАПОРУКА УСПІХ У
Той факт, що до лікаря треба звертатися своєчасно, не є відкриттям,
проте на практиці часто буває інакше: перш ніж звернутися по медичну
допомогу, батьки намагаються впоратися (на жаль, не завжди успішно)
із захворюванням самотужки. Це залежить і від культури батьків, і від
кваліфікації і моральних якостей лікаря, і від стосунків сімейного лікаря
зі своїми підопічними, що вже склались.
	 Ви	маєте	знати,	що	ваш	дільничний	або	сімейний	лікар,
або	лікар,	з	яким	підписано	контракт	на	медичне	обс лу­
говування,	несе	юридичну	відповідальність	за	 здоров’я	і
життя	вашого	малюка.
З одного боку, це зобов’язує його здійснювати свій нагляд ретель-
но й добросовісно, з іншого — він змушений керуватися певними за-
конодавчими актами та інструкціями (серед них і тими, що стосуються
лікування), в які життя саме вашої дитини не завжди може «вписатися».
Тому лише ваше взаєморозуміння і безумовна довіра один до одного
можуть бути гарантією того, що ваша дитина виросте здоровою і спов-
неною сил.

487
Щоразу, оглядаючи дитину вперше і призначаючи їй лікування, лі-
кар ризикує помилитися і не тому, що має погані знання з того чи ін-
шого питання, а тому, що прояв симптомів захворювання і перебіг хво-
роби визначаються багатьма чинниками, зумовленими особливостями
організму дитини.
Ви	 маєте	 право отримати від лікаря доступну інформацію про
призначений лікарський засіб, висловити свої сумніви щодо поставле-
ного діагнозу і призначеного лікування та свої припущення про причи-
ну захворювання; про те, що, на ваш погляд, незвичайного в поведінці
малюка ви помічаєте. Ви маєте право викликати лікаря повторно, якщо
щось у стані дитини вас насторожує, навіть якщо її оглянули напередод-
ні: у вас спільна зацікавленість у здоров’ї малюка.
Якщо вам здається, що лікар іноді перебільшує ступінь захворю-
вання дитини, пам’ятайте, що у нього більше досвіду і знань порівняно
з вами, а виключивши небезпечні для життя і здоров’я малюка ситуа-
ції, ви разом убережете його від серйозних захворювань або від розви-
тку їх ускладнень. Обговоріть з лікарем ситуацію і в тому випадку, якщо
він, як вам здається, призначив «надто просте» лікування, яке ви мог-
ли б здійснити і без його допомоги. Можливо, стан дитини не потребує
призначення інших лікарських засобів і наслідування принципу «Не за-
шкодь!» цілком виправдане?
Не нехтуйте профілактичними оглядами, в тому числі лаборатор-
ними дослідженнями, навіть якщо ви впевнені, що з вашою дитиною
все гаразд. По-перше, батьки не завжди можуть об’єктивно оцінити (і
це — нормально) її рівень фізичного і нервово-психічного розвитку, а
по-друге, існує багато захворювань, при яких зміни в ураженому орга-
ні протікають непомітно і стан дитини може довго залишатись цілком
нормальним.
Якщо ви вважаєте, що у вашій полік лініці якість роботи лабораторії
не найкраща, проведіть дослідження в тій, де, на вашу думку, це зроб-
лять краще. І, нарешті, якщо ваш дільничний педіатр (або сімейний лі-
кар) за якимись критеріями вас не влаштовує, ви маєте право зверну-
тись по консультативну допомогу до лікарів тієї самої поліклініки, де
ви наглядаєтесь, попрохати направити вас в інший лікувальний заклад
або самостійно звернутись до того лікаря, якому ви довіряєте. Головне,
щоб	інтересів	дитини	було	дотримано!
Звернення до лікаря — запорука успіху

488
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
НА ЩЕПЛЕННЯ — ШИКУЙСЬ!
Коли малюк є частиною організму мами, він захищений від багатьох
інфекцій антитілами — особливими речовинами, здатними нейтралізу-
вати збудників захворювань, котрі можуть потрапити в організм. Після
народження мама передає ці антитіла дитині і тому до 3—6 місяців діти
хворіють на інфекційні захворювання вкрай рідко. Додаткову кількість
антитіл дитина отримує з грудним молоком.
У віці 3—6 місяців «мамин захист» слабшає, оскільки антитіла руй-
нуються або витрачаються, і небезпека захворювання дитини зростає.
Тому проти більшості небезпечних інфекційних захворювань дітей по-
чинаючи з перших днів життя щеплять.
Профілактичне щеплення проводиться за допомогою вакцини —
препарату з ослаблених, інактивованих, (вбитих) або отриманих за до-
помогою генної інженерії (найбільш сучасні вакцини) збудників захво-
рювань. Вакцина не в змозі спричинити захворювання дитини, але вона
примушує організм відповісти на її введення виробленням антитіл.
До проведення профілактичних щеплень у більшості батьків дво-
їсте ставлення: з одного боку — хвилювання у зв’язку з небезпекою за-
хворювання дитини, з іншого — острах через можливі ускладнення
після вакцинації. Проте альтернативою проведення профілактичних
щеплень може бути або повна ізоляція дитини, або імовірність захво-
рювання.
У природі все врівноважено, і що менша кількість дітей буде щеп-
лена, то більша імовірність виникнення епідемій, отже — і захворюван-
ня вашої дитини. Збудники інфекційних захворювань не зникли, вони
наче відступили. І варто тільки послабити пильність, вони обов’язково
про себе нагадають. Так було близько 15 років тому, коли збільшилась
кількість відмов батьків від проведення щеплень і зменшилась кіль-
кість щеплених дітей. Результатом стало збільшення захворюваності ді-
тей (і дорослих) на дифтерію, в тому числі з летальним (смертельним)
кінцем. Ці факти змушують переважну більшість батьків поставитися до
щеплень свідомо і з розумінням їх необхідності.
Захворювання, проти яких проводяться щеплення
Не варто думати, що проведення профілактичних щеплень убезпе-
чить вашу дитину від усіх захворювань, зокрема від тих, які найчастіше
«докучають» малюкам і батькам, — ГРЗ . У нашій країні обов’язкові ще-
плення проводяться: проти	туберкульозу	(БЦЖ),	гепатиту	В,	диф­

489
терії,	 коклюшу,	 правця	 (АКДП),	 поліомієліту,	 кору,	 краснухи,	 епі­
демічного	паротиту	(свинки). З 2006 року введено щеплення проти
гемофільної інфекції типу b (Hib). Варто нагадати, що цей збудник зо-
всім не новий. Він спричиняє такі небезпечні захворювання, як гнійний
менінгіт, пневмонія, сепсис та інші. У світі вакцинація проти Hib-інфекції
застосовується вже понад 20 років.
Нижче ми наводимо календар профілактичних щеплень, затвер-
джений в Україні.
Календар	профілактичних	щеплень	(планова	вакцинація)
Вік дитини
Вакцина
Шлях уведення
У 1-й день
Проти гепатиту В
Ін’єкція
У 3-й день
Проти туберкульозу (БЦЖ)
Ін’єкція
У 3 місяці
Проти дифтерії, коклюшу, правця
(АКДП), гепатиту В, Hib
Проти поліомієліту
Ін’єкція
Ін’єкція або всередину
У 4 місяці
Проти дифтерії, коклюшу, правця,
Hib
Проти поліомієліту
Ін’єкція
Ін’єкція або всередину
У 5 місяців
Проти дифтерії, коклюшу, правця,
гепатиту В, Hib
Проти поліомієліту
Ін’єкція
Всередину
1рік—
1рікі3місяці
Проти кору, краснухи, паротиту
Ін’єкція
У 1,5 року
Проти дифтерії, коклюшу, правця,
Hib
Проти поліомієліту
Ін’єкція
Всередину
У3роки
Проти поліомієліту
Всередину
У 6 років
Проти дифтерії, правця (АДП), кору,
краснухи, паротиту
Проти поліомієліту
Ін’єкція
Всередину
У 7 років
Проти туберкульозу
Ін’єкція
В 11 років
Проти дифтерії, правця
Ін’єкція
У 14 років
Проти туберкульозу, дифтерії,
правця
Проти поліомієліту
Ін’єкція
Всередину
У 15 років
Проти краснухи (дівчатка)
Проти паротиту (хлопчики)
Ін’єкція
Ін’єкція
У 18 років
Проти дифтерії, правця
Ін’єкція
На щеплення — шикуйсь!

490
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
Існують й інші захворювання, проти яких щеплять дітей (і дорос-
лих) за окремими показаннями, наприклад у разі небезпеки виникнен-
ня епідемії або при виїзді в країну, де існує небезпека зараження яко-
юсь інфекцією.
Які зміни відбуваються в організмі дитини
в результаті вакцинації?
Після потрапляння в організм дитини вакцини починається вироб-
лення захисних антитіл саме проти цього збудника. Процес цей відбу-
вається поступово доти, доки кількість антитіл досягне рівня, здатно-
го захистити дитину від захворювання. У разі потрапляння в організм
прищепленої дитини збудник інфекції наштовхується на вже створений
імунний захист. У більшості дітей ця «зустріч» проходить непомітно для
організму: у деяких випадках дитина захворює, але в набагато легшій
формі, ніж «нещеплений» малюк.
Нехай вас не лякає, що одночасно дитину щеплять проти декількох
інфекцій. Це скорочує термін вакцинації і сприяє взаємному посилен-
ню ефекту введених вакцин. Процес вироблення антитіл до кожного із
захворювань іде паралельно. Для того щоб організм дитини адекватно
відповів на введення вакцини і був здатний виробляти антитіла, дитина
має бути здоровою.
Чому проти одного захворювання
щеплять декілька разів?
Як ви помітили, проти одного захворювання дитину щеплять не-
одноразово. Це потрібно для того, щоб сформувати в організмі дитини
стійкіший і триваліший імунітет. Оскільки основу вакцини становлять
убиті чи ослаблені збудники інфекцій, одноразового потрапляння їх в
організм для вироблення достатньої імунної відповіді може бути недо-
статньо. У період від першого до повторного ведення вакцини організм
дитини захищений від інфекції завдяки певній кількості антитіл, але, з
часом, їх виявляється недостатньо, оскільки імунна система малюка
росте і розвивається разом з ним. Допустимий інтервал між щеплен-
нями бажано витримувати, але це не означає, що ви обов’язково має-
те зробити щеплення дитині, не зважаючи на стан її здоров’я. Зазвичай
часовий проміжок від одного щеплення до наступного варіює у межах
декількох місяців. У разі якщо ситуація уск ладнюється (хвороба дитини,
карантин і т. ін.) рівень захисних антитіл (це називається — напруже­

491
ність	імунітету) в організмі дитини можна перевірити в імунологіч-
ній лабораторії і разом з лікарем вирішити проблеми, котрі у вас ви-
никли. Це дозволить правильно і без шкоди для організму убезпечити
дитину від інфекції, оскільки саме від наявності в крові антитіл до збуд-
ників захворювань залежить імовірність захворювання дитини.
Як підготувати дитину до щеплення
і оцінити її стан після його проведення?
Мамі бажано знати календар щеплень своєї дитини: це особливо
важливо у разі різноманітних непередбачених ситуацій (наприклад, ди-
тина дістала травму або опік і є небезпека захворювання на правець).
Потрібно також звернути увагу на реакцію організму дитини на різно-
манітні ліки та щеплення, що може знадобитися під час переїзду, при
проведенні подальшої вакцинації, лікуванні.
Перед щепленням дитину має оглянути лікар, який вирішує: чи
можна робити щеплення саме сьогодні. Ви зі свого боку маєте потурбу-
ватись про те, щоб вироблення імунної відповіді на щеплення було сво-
єчасним (для цього треба зробити дитині щеплення у визначений для
кожної вакцини термін). Перед проведенням вакцинації не слід дава-
ти дитині продукти, здатні викликати в неї алергію (в цьому разі важко
буде визначити, що викликало алергічну реакцію). Не варто щепити ди-
тину, якщо ви найближчим часом збираєтесь з нею в далеку подорож.
Краще, якщо ви, по можливості, відкладете поїздку і зробите щеплення
або розглянете з педіатром інші варіанти.
У період епідемії грипу профілактичні щеплення (крім протигри-
позної вакцини) також не проводяться.
Якщо дитина хворіє на алергію, перед щепленням проводять про-
тиалергічну терапію.
Чи завжди дитині можна робити щеплення?
Відповідь на це питання може дати тільки лікар, а іноді проблема
проведення щеплення вирішується за допомогою багатьох спеціалістів.
Основними умовами для вироблення імунітету після щеплення є
повне або максимально можливе благополуччя в організмі малюка.
Іноді профілактичні щеплення дитині не проводять через якесь захво-
рювання. Найчастіше — це різноманітні ураження нервової системи й
алергічні захворювання. При неврологічних захворюваннях питання
про проведення профілактичних щеплень вирішує лікар-невропато-
На щеплення — шикуйсь!

492
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
лог. У разі алергічного захворювання дитину найчастіше щеплять у пе-
ріод стихання проявів алергії, а упродовж тижня перед проведенням
щеплення і упродовж тижня після нього дитині дають один із проти-
алергічних препаратів.
Залежно від захворювання дитині змінюють графік проведення ще-
плень і вакцинують тими вакцинами, котрі з найменшою імовірністю
можуть спричинити уск ладнення.
Ви повинні знати про проведення
профілактичних щеплень заздалегідь
Починаючи з пологового будинку вакцинація має здійснюватися за
умови, що мати поінформована і дає згоду на це.
Про те, що дитині буде проводитись щеплення, батьки мають зна-
ти заздалегідь. Особливо це стосується дітей, які відвідують дитячий са-
дочок. За тиждень до проведення вакцинації, а також напередодні ще-
плення батьків обов’язково про це сповіщають. Це також стосується й
реакції Манту.
Які побічні ефекти?
У більшості дітей проведення профілактичних щеплень не супро-
воджується ускладненнями. Іноді щеплення може викликати підвищен-
ня температури; ущільнення на місці уколу, яке зазвичай згодом зникає;
на щеплення може бути алергічна реакція. Про це ви маєте повідомити
лікаря. Іноді реакція на щеплення може проявитися не одразу.
Перше	щеплення малюк отримує ще в пологовому будинку: ново-
народжених вакцинують проти вірусного	 гепатиту в перший день
життя, а проти туберкульозу — на 3-й день. Щеплення роблять в ді-
лянку лівого плеча, внутрішньошкірно. Діти, що з якихось причин (най-
перше — медичні протипоказання) не були щеплені у пологовому бу-
динку, вакцинуються у дитячій поліклініці за індивідуальним графіком.
Якщо вакцинація проти туберкульозу проводиться дитині після
двох місяців життя, то перед щепленням роблять реакцію Манту (див.
с. 494).
У нормі на місці щеплення місяць по тому з’являється припухлість і
почервоніння шкіри розміром до 10 мм, які зовсім не турбують малюка,
навіть якщо ранку ненароком зачепити. За три місяці на місці щеплен-
ня розвивається виразка з невеликою кількістю білуватого відділюва-
ного. За шість місяців на місці вакцинації утворюється рубчик. Якщо

493
рубчик формується у зазначені терміни і доволі добре визначається,
то щеплення проведено якісно, отже, імунітет сформувався. Відсутність
рубчика свідчить або про неякісно проведене щеплення, або про те,
що організм дитини не в змозі сформувати достатню імунну відповідь.
Така дитина потребує консультації фтизіатра (спеціаліста з туберку-
льозу) і, можливо, повторного проведення щеплення. Це питання вирі-
шується індивідуально за участі лікарів-фтизіатрів. Повторні щеплення
здоровим дітям проводяться у 7 і 14 років за умови, що зроблена перед
цим реакція Манту — негативна (тобто у дитини імунітету до туберку-
льозу немає або він недостатній).
Щеплення	 проти	 гепатиту	 В проводиться новонародженій ди-
тині у перший день життя, а потім повторно — у 3 і в 5 місяців (можливе
проведення повторних вакцинацій в 1 і 2 місяці або в 1 і 6 місяців). Це
щеплення можна робити одночасно зі щепленням проти дифтерії, ко-
клюшу, правця. Вакцина вводиться внутрішньом’язово в ділянку плеча.
Після щеплення на місці ін’єкції може з’явитись припухлість і почерво-
ніння, болісність, які проходять самі собою за 2—3 дні.
Подеколи можливе підвищення температури, загальне погіршення
самопочуття, висипання на шкірі. Якщо такі реакції з’являються, необ-
хідно повідомити про них лікаря.
Вакцинація	проти	дифтерії,	коклюшу,	правця проводиться ком-
бінованою вакциною за допомогою ін’єкції триразово з інтервалом в
один місяць починаючи з 3-місячного віку. Після щеплення за дитиною
слід спостерігати упродовж декількох днів. Іноді може підвищитись тем-
пература, зазвичай — до 38 °С, з’явитися припухлість, почервоніння на
місці ін’єкції. Якщо ця реакція з’являється в терміни, пов’язані зі щеплен-
ням (перші 1—2 дні) і виражена помірно, то жодних ліків давати не по-
трібно, всі ці явища самі собою зникнуть. Болісна припухлість у вигляді
невеликої горошини може зберігатись упродовж шести місяців.
Якщо реакція виражена різко — дитина неспокійна, відмовляєть-
ся від їжі, в неї підвищена температура або з’являються виражені зміни
(почервоніння, набряк, висипання) на місці введення вакцини, то необ-
хідно дати дитині жарознижувальні ліки і звернутися до лікаря. У дітей з
такою реакцією на щеплення подальша вакцинація або не проводиться
зовсім, або проводиться іншим препаратом. Це питання також вирішує
ваш педіатр. Щоб підтримати імунітет, у віці півтора року проводиться
повторна вакцинація (ревакцинація); а потім — у 6, 11, 14, 18 років.
Щеплення	проти	поліомієліту проводиться зазвичай вакциною,
яка призначається всередину у вигляді крапель. Найчастіше реакції на
це щеплення не буває або можливе незначне здуття живота, послаб-
На щеплення — шикуйсь!

494
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
лення випорожнень, яке минає саме собою за 2—3 дні. Щеплення роб-
лять одночасно з вакцинацією проти дифтерії, коклюшу і правця. Дуже
рідко спостерігаються уск ладнення з боку нервової системи.
Вакцинація	проти	кору,	краснухи,	епідемічного	паротиту про-
водиться або з використанням комбінованої вакцини проти трьох ін-
фекцій, або з використанням вакцин проти кожної інфекції окремо, але
всі вони вводяться в один день. Починається вакцинація у віці 1 року.
На ці щеплення подеколи спостерігається місцева реакція у вигля-
ді плямистих висипань, а зрідка — підвищення температури тіла і збіль-
шення лімфатичних вузлів починаючи з п’ятого дня після вакцинації.
При підвищенні температури необхідно дати дитині жарознижуваль-
ний засіб (парацетамол, нурофен або інші) і обов’язково звернутися до
лікаря; він має знати про реакцію малюка на щеплення.
Упродовж 1—30 днів після щеплення можливі інші алергічні реак-
ції або ускладнення вакцинації.
	 У	 разі	 погіршення	 стану	 дитини	 після	 проведення	 ще­
плення,	її	незвичайної	поведінки	або	інших	явищ	потріб­
но	звернутись	до	свого	лікаря.
Описані ускладнення, які можуть спостерігатись у дітей при про-
веденні щеплення, насправді — рідкісні і, найчастіше, проявляють-
ся підвищенням температури, яка спадає сама собою. Ви маєте з усією
відповідальністю поставитись до проведення щеплень, оскільки захво-
рювання, проти яких вони проводяться, набагато небезпечніші, а ри-
зик ускладнень набагато менший від імовірності захворювання в тому
випадку, якщо дитина не щеплена. Якщо розумно підходити до прове-
дення щеплень (у тому числі і при різних захворюваннях дитини), ризик
ускладнень можна звести до мінімуму.
Про реакцію Манту
Реакція Манту — це не щеплення, а проба, що відбиває наявність
у дитини протитуберкульозного імунітету. Річ у тому, що імунітет проти
туберкульозу визначається наявністю в організмі збудників цього за-
хворювання. А сприйнятливість до туберкульозу визначається рівно-
вагою сил організму і бактерій. Щеплення проти туберкульозу не за-
вжди може захистити дитину від захворювання, якщо вона тривалий
час буде контактувати з хворим (дуже важливо, в якому стані перебува-

495
ють захисні сили організму), але імовірність захворювання після прове-
дення щеплення зводиться до мінімуму.
Реакція Манту проявляється у вигляді маленької червоної плями
завбільшки 2—4 мм (у цьому випадку реакція позитивна). Оцінює ре-
зультати проведення реакції Манту кваліфікована медична сестра або
лікар.
Негативна реакція (на руці дитини при цьому залишається лише
слід від уколу) свідчить про те, що імунітет до туберкульозу найімо-
вірніше — відсутній. Позитивна реакція може свідчити про наявність
імунітету до туберкульозу. Виражена реакція Манту (зазвичай — по-
над 10 мм), як правило, свідчить або про інфікованість дитини тубер-
кульозом, або, в деяких випадках, про алергію (особливо якщо реакція
Манту проводилась у перший рік після вакцинації проти туберкульозу).
Проте і менші розміри почервоніння потребують консультації фтизіа-
тра. Розібратися	з	цим	може	тільки	лікар.
Ви маєте з розумінням поставитись до того, якщо ваш педіатр на-
править вашу дитину на консультацію до спеціаліста з туберкульозу.
Комфортні умови життя і харчування вашої родини не завжди можуть
гарантувати відсутність захворювання.
ЗАСОБИ НАДАННЯ ПЕРШОЇ І НЕВІДКЛАДНОЇ ДОПОМОГИ
	 Мета	 всіх	 реанімаційних	 заходів	 —	 зберегти	 мозок	 жи­
вим.	 Не	 має	 значення,	 робите	 це	 ви	 чи	 серце	 дитини.
Важливо	 негайно	 знову	 домогтися	 дихання	 і	 циркуляції
крові,	до	того	ж	найефективнішим	способом.
Засобами	 надання	 невідкладної	 допомоги	 має	 володіти	 ко-
жен.	На жаль, може статися, що саме вам доведеться надати допомогу
своїй чи чужій дитині, знайомому чи просто перехожому, а ви не знаєте
засобів або методів, за допомогою яких це можна зробити (часом навіть
врятувати життя людини).
Оцінка функцій життєво важливих органів
Перевірте,	 чи	 не	 знепритомніла	 дитина? Гукніть її, постукайте
пальцями по підошві; якщо вона не реагує — то, найімовірніше — зне-
притомніла.
Засоби надання першої і невідкладної допомоги

496
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
Чи	дихає	дитина?
	 Огляньте її грудну клітку, спостерігаючи, як вона підіймається
і опускається, що зазвичай буває під час дихання.
	 Послухайте дихання або, наблизившись, відчуйте його на сво-
єму обличчі. Зачекайте близько п’яти секунд. Дихання може
бути дуже поверховим, і ви його не одразу помітите.
	 Якщо дихання припинилось, вам треба не гаючи часу дихати
за дитину, тобто почати робити штучне дихання. Навіть якщо
ви не впевнені, зупинилось у дитини дихання чи ні, все одно
починайте дихати за неї.
Оцініть,	чи	вільні	дихальні	шляхи?
	 Перенесіть дитину на стіл або будь-яку іншу тверду поверх-
ню. Можна й на підлогу, але при цьому вам буде складніше
контролювати ситуацію.
	 Поклавши одну руку на лоб, а великий палець другої руки на
кісткову частину підборіддя дитини, відкиньте назад її голову,
візьміть за підборіддя і трохи підніміть його.
	 Зазирніть у рот, щоб подивитися, чи немає там чого-небудь,
що перекриває дихальні шляхи. Якщо це запалий язик, то ви-
сунуте підборіддя «відліпить» його від задньої стінки глотки,
ви почуєте характерний звук, і дитина почне дихати. Язик не
можна проковтнути, але при втраті свідомості він може пе-
рекрити дихальні шляхи. У немовлят шия набагато коротша
і товща порівняно з дітьми старшого віку. Слід бути обереж-
ним і не дуже відкидати назад голову. Для кращої підтримки
підсуньте свою руку під плечі дитини.
Як звільнити від сторонніх предметів дихальні шляхи?
Якщо ви бачите згусток блювотних мас, їжі або якийсь дрібний пред-
мет, видаліть його, якщо вдасться, швидким круговим рухом пальців.

497
	 Будьте обережні, не варто наосліп засовувати палець у горло,
ви можете більше зашкодити, проштовхнувши предмет, який
застряг, ще глибше.
	 Переверніть дитину, поклавши її до себе на коліна, декілька
разів шльопніть її між лопатками. Стежте, чи не вискочить що-
небудь у неї з рота чи з горла в рот.
	 Посадіть дитину на коліна обличчям вперед. Обхопіть так, як
зображено на малюнку. Складеними «у замок» руками різко
надавіть усередину і вгору посередині між пупком і нижнім
кінцем груднини.
	 Перевірте ніздрі дитини. Маленькі діти і немовлята частіше
дихають через ніс, і, якщо ніздрі чимось забиті, це може наба-
гато погіршити і без того складну ситуацію.
	 Якщо ви бачите, що ніщо явно не перекриває дихальні шляхи,
швидко переходьте до штучного дихання.
	 Якщо вам не вдалося витягти чужорідний предмет із дихаль-
них шляхів, а дитина знепритомніла, починайте штучне ди-
хання: м’язи її дихальних шляхів достатньо розслаблені, щоб
ви змогли вдихнути повітря в легені вздовж перешкоди, яка
там знаходиться. У будь-якому разі, якщо дитина не дихає, а
медична допомога ще не надійшла, у вас немає іншого вихо-
ду — робіть штучне дихання.
Як робити штучне дихання немовляті?
Зупинка дихання може настати з різних причин: при отруєнні чад-
ним газом, ураженні електричним струмом, утопленні і т. ін. У цих си-
Засоби надання першої і невідкладної допомоги

498
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
туаціях після усунення джерела небезпеки негайно починають робити
штучне дихання.
Коли дихання припиняється, кисень не надходить в мозок. За 3—5
хвилин клітини мозку починають гинути. Життєво	 важливо,	 щоб	 ви
вжили	 невідкладних	 заходів,	 аби	 відновити	 дихання	 дитини	 як-
найшвидше.
	 Накрийте рот дитини або, якщо це можливо, — рот і ніс сво-
їм ротом і дихайте доволі глибоко, щоб заповнити повітрям її
легені.
	 Якщо ви не накрили ніс дитини своїм ротом під час дихання
їй у рот, то одночасно затисніть їй ніздрі вказівним і великим
пальцями, щоб не виходило повітря. Не має значення, яким
методом ви користуєтесь, робіть так, як вам зручно, залежно
від віку і зросту дитини, аби тільки не давати повітрю виходи-
ти в той час, як ви його вдихаєте.
	 Вдихніть повітря в легені дитині п’ять разів настільки глибо-
ко, щоб груди дитини підносились так само, як під час глибо-
кого вдиху. Якщо це так, то це означатиме, що повітря, яке ви
нагнітаєте, надходить у дихальні шляхи.
	 Після кожного вдиху потрібно відняти губи, щоб легені ди-
тини могли скоротитись і виштовхнути повітря, а ви зробити
наступний вдих.
	 Варто враховувати, що чим менша дитина, тим менше повітря
вміщують її дихальні шляхи, ваш видих має бути коротшим, а
дихати треба з меншою силою.
	 Штучне дихання вважається ефективним, якщо грудна клітка
дитини під час «вдиху» розширюється.
	 Якщо дитина не дихає, але пульс не зник, як і до цього, дихай-

499
те за неї — один вдих кожні три секунди. Не забувайте пере-
віряти пульс.
	 Якщо штучне дихання здійснюється у поєднанні з непрямим
масажем серця, робіть нагнітання повітря з частотою 12—15
рухів за хвилину, тобто один вдих на 4—5 стиснень грудної
к літки.
	 Продовжуйте свої дії доти, поки не помітите появи самостій-
ного дихання або поки не надійде швидка допомога.
	 ПАМ’ЯТАЙТЕ! Не	 треба	дути	 надто	 сильно,	 особливо	 якщо
малюк	 грудного	 віку:	 є	 небезпека,	 що	 повітря	 потра­
пить	у	животик	і	витіснить	їжу	в	легені.
Чи	б’ється	серце?
	 На декілька секунд притуліть вухо до грудей дитини і прислу-
хайтесь, чи б’ється серце. У дітей тонка грудна клітка, тому
оцінити серцебиття найкраще саме в такий спосіб.
	 У дітей, яким виповнилося два роки і старше, серцебиття
можна оцінити за пульсом. Найкраще місце, де добре прослу-
ховується пульс у дитини цього віку — сонна артерія. Вона
знаходиться на шиї по обох боках трахеї, і її можна намаца-
ти, злегка натиснувши двома пальцями. Рахуйте удари серця
упродовж 5 секунд.
	 Якщо знайти пульс на шиї немовляти важко, можна відшука-
ти плечовий пульс. Його шукають на внутрішньому боці верх-
ньої кінцівки, посередині між ліктем і плечем. Злегка натис-
ніть двома пальцями в бік кістки, одночасно притримуючи
зовнішню ділянку руки великим пальцем.
Засоби надання першої і невідкладної допомоги

500
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
Спробуйте «потренуватися» на своїй дитині, щоб знати, де знахо-
диться пульс і який він на дотик. Часто при невідкладному стані важко
знайти пульс, якщо ви не звикли його намацувати. Ви можете подумати,
що не варто спокушати долю, але насправді — вміння оцінити стан сво-
єї дитини завжди знадобиться.
Якщо ви не можете намацати пульс — робіть зовнішній	 (непря-
мий)	масаж	серця! Різке натискування на груднину веде до стискуван-
ня серця між хребтом і грудниною і викидання крові в судини. Це реф-
лекторно може привести до того, що серце запрацює.
	 Дитину треба покласти на тверду поверхню.
	 Обхопіть дитину, просунувши руку їй під передпліччя.
Визначте правильне місце — у ділянці нижньої третини груд-
нини (на рівні міжсоскової лінії).
	 Поставте два пальці трохи нижче від середини груднини і
втисніть її на 1,5—2,5 см, потім відпустіть.
	 У дітей старше одного року користуйтесь тільки «м’якою
частиною» долоні, тримаючи руку розігнутою (прямою).
Натискуйте 15 разів на кожні два вдихи (щоб ваша рука кож-
ного разу втискувалась на 2,5—3,5 см) або зі швидкістю 100
натискувань за хвилину.
	 Виконуючи масаж серця дітям грудного віку, користуйтесь
двома (вказівним і безіменним) пальцями і натискуйте п’ять
разів на кожний вдих (щоб ваші пальці щоразу втискувались
приблизно на 2 см).
Ознаками ефективності ваших дій є зменшення синяви шкіри і сли-
зових оболонок, звуження зіниць, поява пульсації на сонній артерії, по-
ява самостійних дихальних рухів. Продовжувати масаж серця слід до
моменту відновлення самостійних серцевих скорочень; не впадайте у
відчай і продовжуйте оживляти дитину, поки не надійде «швидка допо-
мога».

501
Якщо дитина почне дихати самостійно і її серце б’ється, покладіть її
так, щоб у разі блювання блювотні маси не потрапили в легені і не пере-
шкодили диханню малюка.
Перевертати	дитину	треба	так:
Повернувши голову набік, трохи підніміть підборіддя, щоб вивіль-
нити дихальні шляхи.
Підсуньте найближчу до вас руку дитини їй під спину (долонею вго-
ру); другу руку покладіть їй на груди.
Захопіть плече дитини однією рукою, а поперек — другою і акурат-
но переверніть її на живіт так, щоб зігнуті з одного боку в ліктьовому
і колінному суглобах рука й нога були опорою, завдяки чому дихання
малюка буде полегшено.
Руку з грудей пересуньте так, щоб долоня дитини знаходилася по-
ряд з її обличчям, і обережно вивільніть з-під дитини другу руку, яка ле-
жала долонею вгору, так, щоб вона спокійно лежала вздовж тулуба.
Не слід застосовувати це положення, якщо є небезпека ушкоджен-
ня шиї або хребта внаслідок травмування дитини.
Стани, що потребують невідкладної допомоги
ШОК — це критичний стан, який супроводжується різким знижен-
ням артеріального тиску. Він може виникнути у дитини внаслідок важ-
кої травми, опіку, великої втрати крові. Допомогу в такому стані треба
надати негайно! Перше, що потрібно зробити, — вик ликати «швидку».
Якщо при цьому дитина залишиться сама, попросіть зробити це когось
Засоби надання першої і невідкладної допомоги

502
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
іншого, хто є поряд. Ось основні	симптоми, які можуть підказати вам,
що у вашого малюка розвивається шоковий стан:
	 Дитина може: бути наляканою і неспокійною;
часто і неглибоко дихати;
відчувати сильну спрагу;
позіхати і хапати ротом повітря;
виглядати млявою і сонною.
	 Свідомість дитини може бути затьмареною: вона насилу буде
відповідати на ваші запитання; може казати, що все довкола
обертається.
	 Обличчя дитини може бути блідим або сірим.
	 Її шкіра на дотик буде прохолодна і липка; колір губ і нігтів си-
нюшний або сіруватий; пульс прискорений і слабкий.
	 Дитина може знепритомніти: перестане реагувати на звер-
тання до неї, заплющить очі; її пульс буде важко визначити.
По можливості постарайтесь якомога швидше усунути причину, що
викликала шок у дитини: зупинити кровотечу, припинити дію отрути,
електричного струму і т. ін., а потім надати	невідкладну	допомогу:
	 Покладіть дитину на спину, поверніть голову набік, потім під-
німіть трохи ноги (на висоту 20 см) і що-небудь підкладіть під
них (ковдру, подушку, згорнутий одяг тощо).
	 У разі перелому або отруйного укусу ноги піднімати не можна!
	 Зігрійте дитину: вкрийте її ковдрою або обніміть. Не викорис-
товуйте для цього грілку, це може призвести до відтоку крові
від життєво важливих органів до шкіри.
	 Не давайте їй їсти й пити! Єдиний виняток — декілька ковтків
води у разі сильного опіку.
	 Якщо у дитини сильна спрага, змочіть її губи мокрою хусти-
ною або ваткою.
	 Якщо дитина знепритомніла, перевірте, чи дихає вона.
	 Якщо вона дихає, покладіть її у зручне положення (див.
вище).
	 Якщо не дихає — негайно робіть штучне дихання.
АНАФІЛАКТИЧНИЙ	ШОК — це потужна алергічна реакція на чужо-
рідну речовину, яка потрапляє в організм дитини. Це може бути ін’єкція
лікарської речовини, отрута комахи, щеплення або їжа, на яку в дитини
алергія. Якщо у вашої дитини алергія на якусь лікарську речовину, на-
приклад пеніцилін, ви обов’язково повинні повідомити про це лікаря,
якщо дитина потребує лікування.

503
Анафілактичний шок зазвичай розвивається за декілька секунд і
є невідкладним станом, що потребує медичної допомоги. У деяких ви-
падках алергічну реакцію можуть провокувати навіть продукти харчу-
вання, котрі раніше не викликали підозри, але в цих випадках вона роз-
вивається повільніше і протікає не так важко.
Які ознаки	розвитку	анафілактичного	шоку у дитини?
	 Через деякий час після потрапляння алергену в організм ди-
тини вона може поскаржитись на нудоту.
	 У неї може початися блювання, їй буде важко дихати, вона
може почати задихатися.
	 Пульс стане прискореним.
	 Дитина може почати чхати.
	 З’явиться свербіж, а шкіра набере яскраво-червоного кольо-
ру.
	 Обличчя дитини може набрякнути, особливо навколо очей.
	 На шкірі можуть виступити великі червоні плями, які назива-
ють «кропив’янкою».
	 Дитина може знепритомніти.
Ви	повинні	якомога	швидше	відправити	дитину	в	лікарню.
	 Якщо вона знепритомніла, вивільніть їй дихальні шляхи і пе-
ревірте дихання.
	 У дитини може початися набряк у ділянці рота і горла. Якщо
він дуже великий, дайте їй посмоктати шматочок льоду.
	 Якщо дитина не дихає, негайно починайте робити штучне ди-
хання.
Якщо дитина ще притомна і розуміє вас, розмовляйте з нею спокій-
но, скажіть, що до неї їде лікар і ви хочете, щоб вона лежала (це поло-
ження допоможе їй найкраще).
Якщо у дитини труднощі з диханням, незважаючи на те що вона в
шоці, вам потрібно її посадити, за умови, що вона не відчуває слабкості
або її не нудить. Постарайтесь вибрати для дитини максимально зруч-
не положення, але уважно стежте за нею, щоб упевнитися в її безпеці.
Нічого не давайте їй їсти й пити.
Батькам дітей, схильних до розвитку гострих алергічних реакцій,
завжди варто мати напохваті потрібні ліки, оскільки часто в таких ви-
падках навіть хвилини мають велике значення. Як правило, це ліки, які
вводять інгаляційно, в/м’язово, в/венно. Вам буде спокійніше, якщо ви
навчитесь ними користуватись і проконсультуєтесь із лікарем щодо їх
застосування.
Засоби надання першої і невідкладної допомоги

504
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
УРАЖЕННЯ	ЕЛЕКТРИЧНИМ	СТРУМОМ може бути незначним, якщо
контакт джерела електрики зі шкірою був короткочасним і неповним.
Проте воно може бути причиною тяжких змін в організмі, аж до смерті.
Найчастіше це може статися внаслідок зупинки серцевої діяльності або
дихання.
Якщо стався контакт дитини з джерелом струму, передусім треба
припинити його дію. Попри ваше бажання негайно схопити дитину на
руки, постарайтеся миттєво оцінити ситуацію і віддалити дитину від
джерела струму, відтягнувши кабель від неї предметом, який не прово-
дить електричний струм. Якщо це неможливо, відтягніть дитину за одяг,
не торкаючись шкіри.
Оцініть стан дитини якнайшвидше: перевірте дихання; якщо воно
відсутнє, починайте робити штучне дихання (с. 498); якщо дитина ди-
хає, оцініть, чи притомна вона, чи немає ознак шоку (с. 501).
Якщо дитина притомна, заспокойте її та уважно	 огляньте	 шкіру:
чи немає опіків у тих місцях, що контактували з джерелом струму або
із землею.
Якщо в дитини відзначалася непритомність (хай навіть короткочас-
на), якщо ви виявили опіки, якщо вас щось насторожує в поведінці ди-
тини, обов’язково зверніться до лікаря.
ОТРУЄННЯ. Надзвичайна допитливість малюків і прагнення пізна-
ти через рот усе, що їх оточує, іноді призводить до того, що дитина про-
бує, а буває, що й ковтає предмети, цілком не придатні для їжі: отруйні
рослини, ліки, хімічні речовини, що застосовуються у побуті, і т. ін.
Якщо ці предмети легко доступні для дитини, імовірність отруєння
дуже велика. Особливо привертають увагу дітей гарні пігулки у солод-
ких оболонках, які вживають дорослі, тому будьте дуже уважними, осо-
бливо якщо з вами живуть бабусі й дідусі, котрі постійно приймають ліки.
Якщо ви помітили незвичну поведінку дитини — млявість, блідість
або почервоніння шкіри, слинотечу, блювання, порушення дихання та
інші незвичні симптоми, подумайте про те, чи не є це наслідком отруєн-
ня. У цьому разі допомогу	дитині	потрібно	надати	негайно.
	 Бажано дізнатися, чим отруїлася дитина, визначити шлях по-
трапляння отрути в організм та її кількість.
	 До прибуття «швидкої допомоги», яку ви або хтось із членів
сім’ї одразу викликали, постарайтесь промити дитині шлунок.
Промивання шлунка можна робити дитині будь-якого віку.
	 Годувати дитину в цей час не можна! Перед промиванням
шлунка треба вивільнити рот від слизу і блювотних мас, якщо

505
вони там є, і почати промивання. Для цього дитину треба на-
поїти або великою кількістю чистої води, або сольовим роз-
чином (1 чайна ложка солі на склянку води), зависсю подріб-
неного активованого вугілля у воді (2—3 пігулки на склянку
води).
	 Незалежно від того, припускаєте ви отруєння кислотами чи
лугами, промивання робіть звичайною кип’яченою водою.
Дитині до 1 року потрібно дати від 100 до 250 мл рідини, дити-
ні від 1 до 3 років — 250—500 мл рідини, 4—7 років — 400—
700 мл, після 7 років — до 1 літра рідини на одне промивання.
	 Після того як дитина випила воду, потрібно покласти її на ліж-
ко животом донизу (щоб голова звисала з ліжка), підстави-
ти таз, двома пальцями натиснути на язик, засунувши пальці
якомога далі в горло, і викликати блювання.
	 Після того як дитина виблює, дайте їй ще води і повторіть усе
ще раз. Промивати дитині шлунок потрібно доти, доки вона
блюватиме чистою водою без домішок їжі і сторонніх вклю-
чень.
	 Якщо це можливо, дитині необхідно почистити кишечник,
зробивши очищувальну клізму. Старшим дітям можна давати
сольове проносне — 10 —30 г сульфату магнію в 400—500 мл
води залежно від віку.
	 Не викидайте коробочки, пляшечки з ліками, постарайтесь
уточнити, скільки таблеток або рідини дитина з’їла, збережіть
залишки рослин або хімічних речовин, якими, можливо, ди-
тина отруїлася.
	 Залишки отрути і виділень дитини бажано зібрати для подаль-
шого лабораторного дослідження. У будь-якому разі треба ви-
кликати «швидку допомогу» і поїхати до лікарні або, якщо це
швидше, самим відправити дитину до лікарні самостійно.
	 Часто потрібний медичний нагляд за дитиною упродовж не
менш як 12 годин, оскільки деякі отрути дають сповільнену
реакцію.
	 При потраплянні отруйної речовини через дихальні шляхи
треба винести дитину на свіже повітря, розстібнути одяг. За
відсутності самостійного дихання проводять штучне дихання.
	 При потраплянні отруйної речовини на шкіру або слизові
оболонки їх потрібно промити великою кількістю води.
	 Після вжитих заходів подальший нагляд і лікування прово-
дяться в умовах лікарні.
Засоби надання першої і невідкладної допомоги

506
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
КРОВОТЕЧА. Рідко яка дитина обходиться без того, щоб не порани-
ти шкіру. Тиск у кров’яних судинах виштовхує кров через новий «вихід»
(поріз) у шкірних покривах.
Якщо це садно, то невелика кількість крові утворює навколо ньо-
го зсідок. Слід обережно промити таку рану прохолодною водою, тим
більше якщо вона брудна. Тоді рана зазвичай загоюється сама собою.
Прикрийте всі кровоточиві порізи і садна лейкопластирем, а потім, як
тільки почнеться загоєння (у дітей це відбувається приблизно за день),
зніміть його і забезпечте доступ повітря до рани.
Пластир — дуже дієвий засіб, особливо якщо до нього додається
ласка. Краще використовувати звичайний бактерицидний пластир, во-
донепроникні пластирі зазвичай спричиняють пітніння шкіри, і поріз
буде загоюватися не так швидко, як міг би.
Сильна	кровотеча може викликати шок, тому слід якомога швид-
ше її зупинити і викликати медичну допомогу. У дитини будь-яка кіль-
кість крові, що витікає з вени або струменить з артерії в рані довше де-
кількох секунд, — це серйозне явище, і якщо негайно не вжити заходів,
дитина може померти через крововтрату. У дитячому організмі містить-
ся набагато менше крові, ніж у дорослого. Дорослий може порівняно
«спокійно» втратити 0,5 л крові і дуже швидко її замістити. Але якщо ди-
тина втрачає таку саму кількість крові, це може виявитись такою кіль-
кістю, яку важко відновити.
Кровотеча — явище, що лякає як дитину, так і дорослого, який на-
магається допомогти. Якщо ви не переносите вигляду крові, не турбуй-
тесь: шанси на те, що ви знепритомнієте, дуже малі. Якщо це — ваша
власна дитина, а ви — єдина людина, яка може їй допомогти, ваш адре-
налін (гормон, що виробляється у відповідь на фізичне або емоційне
перевантаження) вам допоможе.
При сильній кровотечі може з’явитися надмірна спрага. Це природ-
на потреба організму відновити втрачену рідину.
Дитина може хапати ротом повітря. Це також природна реакція ор-
ганізму, якому потрібно поповнити нестачу кисню, втраченого з кров’ю.
Вона буде насилу усвідомлювати, де перебуває і що з нею відбувається,
а якщо може говорити, то скаже, що все навколо обертається. Велика
крововтрата може призвести до знепритомнення.
Якщо кров	ллється	з	рани — все, що ви можете зробити, — натис-
нути на неї, щоб зупинити кровотечу. По можливості при натискуванні
на рану користуйтесь чистою прокладкою. Проте найважливіше не гая-
ти часу, тому не шукайте прокладку, якщо її немає поблизу, а просто на-
тисніть пальцями або носовичком на місце, звідки ллється кров. Якщо

507
рана зяюча, стуліть її краї
разом. При цьому стис-
ніть її з двох боків, а не
зверху. Якщо ви накла-
даєте пов’язку, вона має
бути більшою за рану.
Не поспішайте наклада-
ти джгут, оскільки, якщо
джерелом кровотечі є
вени,
передавлювання
артерії може посилити
кровотечу.
Нічого	 не	 витягуй-
те	з	глибокої	рани, бо ви
можете відкрити крово-
носну судину, і зупинити
кровотечу буде набагато важче. Прибинтуйте і зафіксуйте пов’язку, але не
настільки туго, щоб повністю припинилась циркуляція крові. Не	 накла-
дайте	пов’язку	поверх	предмета,	що	стирчить	назовні,	 —	це	втисне
його	глибше	в	рану.
Якщо дитина пошкодила руку або ногу, частіше поглядайте на паль-
ці пошкодженої кінцівки, які знаходяться найближче до пов’язки. Якщо
вона надто туга, вони посиніють і ви повинні негайно послабити пов’яз-
ку. Якщо дитина може говорити, вона скаже вам, що «пальчики поко-
лює». Якщо її рана знову почне кровоточити через те, що ви занадто
послабили пов’язку, стисніть сильніше саму рану (наклавши також тугу,
але дещо вільнішу пов’язку).
Продовжуйте тиснути на рану упродовж 15—20 хв. Цього часу
може вистачити, щоб кровоносні судини звузились і кров затромбу-
валась (зсілась). Якщо пов’язка просочується кров’ю — не знімайте її.
Просто нак ладіть ще одну пов’язку зверху.
Покладіть дитину і підніміть пошкоджену кінцівку (або ділянку тіла)
так, щоб вона знаходилася вище рівня серця. Це допоможе зменшити
тиск і сповільнити витікання крові з рани. Якщо дитина поранила го-
лову, обережно посадіть її, підтримуючи подушками. Викличте «швидку
допомогу», якщо до того моменту у вас не було такої можливості.
Засоби надання першої і невідкладної допомоги

508
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
	 Надаючи	допомогу	дитині,	не	забувайте	заспокоювати
і	 підбадьорювати	 її,	 усією	 своєю	 поведінкою	 вселяючи
впевненість,	що	все	обов’язково	буде	добре.
Якщо кровотеча дуже сильна (джерелом її є декілька ран або ар-
терія), треба застосовувати тиск на головні артерії, що зазвичай знахо-
дяться напроти кісток.
Більш ніж 10 хв притискати головну артерію не слід, оскільки в цьо-
му разі припиняється надходження крові до кінцівки.
КРОВОТЕЧА	З	НОСА часто спостерігається у дітей. Вона може бути
спричинена ударом, шкідливою звичкою (колупанням у носі) або силь-
ним сяканням, а іноді вона виникає і без видимих причин. До 1 року но-
сові кровотечі у дітей спостерігаються рідко через особливості будови
слизової оболонки носа.
Навіть при незначній кровотечі батьки часто лякаються і тим са-
мим передають свій страх дітям. Діяти треба спокійно. Якщо кровоте-
ча сильна і з’явилась в результаті травми голови, слід викликати лікаря,
а до його приходу дитину треба посадити або розмістити напівсидячи,
можна — над тазом чи умивальником, і на 10 хв щільно стиснути їй ніз-
дрі. Попросіть дитину не ковтати кров, а спльовувати її. Якщо кровотеча
триває, прик ладіть до носа дитини (на перенісся) холодну мокру сер-
ветку або колотий лід, загорнутий у полотнину. Потім знову затисніть їй
ніс. Якщо всі ці заходи не допомагають, потрібно ввести в ніс ватку, змо-
чену 2%-вим розчином перекису водню, притиснути обидві половинки
носа до носової перетинки. Якщо кровотеча несильна, ці заходи можна
здійснити і без допомоги медиків. Якщо самотужки впоратися не вда-
ється, обов’язково викликайте «швидку допомогу».
Не треба відкидати назад голову для того, щоб припинити крово-
течу, оскільки при цьому кров стікатиме по задній стінці глотки, дитина
її ковтатиме, а вам буде здаватися, що кровотечу зупинено. До того ж у
такому положенні, перетискуючи судини головного мозку, ви можете
посилити кровотечу.
Після зупинки кровотечі дитина не повинна сякатися упродовж
4 годин.
ОПІКИ — тяжка, дуже болюча травма, яка часто залишає по собі
наслідки, може призвести до розвитку шоку, а іноді — закінчитися за-
гибеллю дитини. Не втрачайте пильності, батьки! Опіки у маленьких
дітей — не така вже й рідкість, особливо після того як вони почина-
ють пересуватись по квартирі без вашої допомоги, і що найжахливі-

509
ше — без вашого дозволу. Дитина завжди готова вилити на себе га-
рячу воду, перекинути каструлю із супом чи кашею, потягти зі столу
скатертину або сковорідку з плити, навіть якщо ви поряд. Але саме ви
зобов’язані їй негайно допомогти, ще до того, як надійде медична до-
помога.
Ступінь	опіку	залежить	від	його	розміру	і	глибини.
Опік	I	ступеня — почервоніння і набряк шкіри, біль.
Опік	II	ступеня — почервоніння і набряк з утворенням пухирців і
відокремленням тканинної рідини, біль.
Опік	III	ступеня — руйнування шкіри, утворення змертвілих діля-
нок або обвуглювання.
	 Опіки	 з	великою	поверхнею,	коли	 пошкоджено	понад	5—
10	 %	 площі	 поверхні	 тіла,	 —	 небезпечні	 для	 здоров’я	 і
життя	 дитини.	 При	 цьому	 організм	 втрачає	 велику
кількість	тканинної	рідини	і	мінеральних	солей,	що	може
призвести	до	шоку.
Якщо, незважаючи на запобіжні заходи, яких ви вжили, з вашою ди-
тиною стався нещасний випадок, швидко й продумано постарайтесь
пом’якшити його наслідки. Побиватися й картати себе за необереж-
ність ви будете потім, а зараз:
	 Якнайшвидше охолодіть обпечену ділянку. Охолодження
допоможе полегшити біль, зменшити шанси на розвиток
шоку.
	 Обережно поливайте обпечене місце з глечика холодною во-
дою або іншою прохолодною безпечною рідиною, якщо на-
похваті немає води. Не зупиняйтесь доти, доки дитина не ска-
же вам (або ви самі зрозумієте), що біль слабшає, але це має
тривати не менше 10 хвилин. Як тільки одяг дитини охолоне,
попередьте її, що ви збираєтесь його зняти, а потім, якщо це
можливо, обережно зніміть.
	 Ніколи не знімайте одяг, який прилип до шкірних покривів. За
необхідності обріжте частину одягу, який не прилип, навко-
ло обпеченої ділянки, але не стягуйте його, оскільки ви лег-
ко можете завдати дитині ще більших пошкоджень. Якщо ви
впевнені, що негайно прибуде «швидка допомога», краще не
робіть цього зовсім.
Засоби надання першої і невідкладної допомоги

510
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
	 Завжди подавайте надію, заспокоюйте дитину і пояснюйте їй,
що ви робите, навіть якщо вона ще не може цього зрозуміти.
Переоцінити важливість цього моменту важко. Якщо є така
можливість, обніміть дитину, не торкаючись опіків, можете
дати їй улюблену іграшку, але впевніться, що вона не торка-
ється опіку.
	 Не давайте дитині нічого пити на той випадок, якщо її від-
правлять до операційної після прибуття до лікарні. Можна
намочити дитині губи чистим носовичком або марлею, про-
соченими холодною водою. Це деякою мірою вгамує спрагу.
	 Одразу, як тільки зможете, зніміть одяг, що заважає рухам, а
також позбавтесь будь-яких предметів, що знаходяться по-
ряд з опіком, потім це зробити буде набагато важче і болісні-
ше.
	 Швидко прикрийте опік, спочатку охолодивши обпечену ді-
лянку. Якщо ви одразу просто його прикриєте, процес печін-
ня триватиме. Якщо ви цього не зробите, в рану може потра-
пити інфекція.
	 Найкраще для цього підійде великий, стерильно упакований
бинт, але якщо його немає, то підійде будь-яка чиста, свіжови-
прасувана полотнина або носова хустина.
	 Не розтинайте жодних пухирців, котрі могли з’явитись, і не
відшаровуйте шкіру. Це виключить проникнення інфекції в
рану і допоможе запобігти утворенню шраму.
	 Не застосовуйте жодних лосьйонів, мазей або олій, якщо ви
не впевнені, що вони призначені для лікування опіку саме на
цій стадії, а якщо площа опіку велика, просто прикрийте опік
сухою полотниною і не чіпайте, поки дитину не відправлять у
лікарню.
	 Наклавши пов’язку, не знімайте її, щоб подивитися, чи не з’я-
вились пухирці на шкірі, як би вам цього не хотілось.
	 Не накладайте жодних к лейких пластирів на опіки: якщо шкі-
ра обпечена, знімаючи пластир, ви можете її відшарувати.
	 Якщо опік стався внаслідок хімічної дії речовини (ушкоджен-
ня кислотою або лугом), не намагайтесь нейтралізувати її без-
посередньо на дитині рідиною протилежного складу; просто
промийте обпечену ділянку великою кількістю води, але по-
старайтесь робити це так, щоб вона не стікала по неуражених
ділянках.

511
Якщо площа опіку більш ніж 2—3 см або стан дитини викликає по-
боювання, її обов’язково має оглянути лікар.
ВІДМОРОЖЕННЯ — це ушкодження шкіри (а інколи й глибших тка-
нин), що настає внаслідок тривалого охолодження. У дітей найчастіше
вони виникають на щічках під час зимових прогулянок. При цьому три-
вала прогулянка — зовсім не обов’язкова умова, особливо якщо пого-
да була вітряною. Дитяча шкіра дуже ніжна, в порівнянні з дорослими
містить більше води, тому відмороження в маленьких діток не така вже
рідкість.
Які	ознаки	відмороження?
Залежно від глибини ураження вони різні.
I	 ступінь: збліднення шкіри, втрата її чутливості. При відігріванні
виникає відчуття болю, печіння, почервоніння й набряк. Це ушкоджен-
ня шкіри, яке найчастіше трапляється від холоду. Зазвичай батьки по-
мічають його не одразу. Дитина після прогулянки може бути неспокій-
ною, плакати.
II	ступінь: на набряклій шкірі блідо-синюшного забарвлення утво-
рюються пухирці різного розміру, наповнені рідиною жовтуватого ко-
льору. Болю дитина може й не відчувати, а дотику — тим паче.
III	 ступінь: глибоке ураження шкіри, уражені ділянки мертвотно-
блідого забарвлення, яке переходить згодом у синьо-багряне й чорне.
IV	ступінь: ураження м’язів і кісток, утрата чутливості.
Спочатку не завжди можна одразу визначити ступінь відморожен-
ня — пухирі можуть з’явитися за добу, а інколи — пізніше. Щоб запо-
бігти ускладненням, що можуть розвинутися внаслідок відмороження,
повернувшись із прогулянки, огляньте ті частини тіла дитини, які були
відкриті, а також ручки й ніжки; зверніть увагу на ділянки збліднення
шкіри.
Невідкладні	 заходи. Першу допомогу необхідно надавати в те-
плому приміщенні. Передусім зігрійте відморожені ділянки тіла: уку-
тайте їх у теплу ковдру або зробіть багатошарову пов’язку з вати, марлі
й клейонки (целофану), щоб зберегти тепло. Не варто знімати її раніше
ніж через 10 хвилин, оскільки це може призвести до перепаду темпера-
тур на поверхні та у глибоколежачих шарах уражених ділянок.
	 У	жодному		разі	не	розтирайте	відморожені	ділянки	сні­
гом,	 спиртом,	 тканиною,	 оскільки	 можливе	 поверхневе
ураження	шкіри	й	проникнення	інфекції.
Засоби надання першої і невідкладної допомоги

512
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
При нагоді зігрівання можна проводити в теплій ванночці з поступо-
вим підвищенням температури води від 20 до 40 °С упродовж 30—40 хв,
ніжно масажуючи кінцівки рукою в гумовій рукавичці, змащеній сте-
рильним вазеліном. Якщо є пухирці або підозра на те, що вони можуть
з’явитися, проводити масаж не слід. Ураженим кінцівкам необхідно нада-
ти підвищеного положення. У разі загального переохолодження дитини
її слід помістити у ванну з температурою води 37 °С (обов’язково стежте
за станом дитини), дати тепле питво, покласти в теплу постіль.
Якщо ви підозрюєте в дитини відмороження II—III ступеня, обов’яз-
ково зверніться до лікаря.
УТОПЛЕННЯ. Залишати дітей самих не можна ні на річці, ні у ван-
ночці під час купання. Дорослі, що несуть відповідальність за дитину,
завжди мають бути поряд.
Якщо все ж таки нещасний випадок стався і дитина опинилася під
водою, не гаючи жодної миті, починайте її рятувати.
Витягніть дитину з води. Якщо дитина плаче й кашляє, то реаніма-
ційні заходи вам навряд чи знадобляться; якщо вона не дихає, не	гайте
часу,	намагаючись	видалити	воду	з	легень, — її там може виявитись
зовсім небагато або й не бути зовсім. Якнайшвидше очистивши рот, по-
чинайте	робити	штучне	дихання (с. 498).
Якщо рідина потрапила в легені, шкіра і слизові оболонки будуть
синіми, вени шиї — набряклими, а з рота — виділення пінистої рідини.
У цьому разі дитину слід покласти через стегно своєї ноги обличчям
униз і видалити воду з рота і дихальних шляхів. Але не слід витрачати
на це багато часу.
Якщо дитина знепритомніла й не дихає, негайно робіть штучне ди-
хання.
Якщо це сталося на річці, можливо, вам пощастить зробити за ди-
тину декілька вдихів, доки ви будете перебувати із нею у воді, хоча ви-
конати таке буває непросто.
Цілком можливо, що під час відновлення дихання дитину нудити-
ме, оскільки вона наковталася води. «Правильне» положення не дозво-
лить вдихнути в легені блювотні маси (с. 502).
Витріть малюка насухо рушником. Зігрійте, підклавши підспід ков-
дру, і накрийте зверху двома або трьома легкими ковдрами, рушника-
ми або одягом. Заспокойте дитину, сказавши їй, що все гаразд, і спокій-
но поговоріть з нею. Навіть якщо вам буде здаватися, що вона не чує
вас, ваш голос заспокоїть її.

513
ЯДУХА. Розпізнати, що дитина захлинулася, легко. Її обличчя по-
червоніє від зусилля вдихнути повітря, а вени обличчя напружаться.
Але оскільки дихальні шляхи дедалі більше закупорюються, шкіра ди-
тини блідне, губи, кінчики вух і ніс наберуть синюватого відтінку.
Це пояснюється тим, що при утрудненому диханні зменшується
кількість кисню, що надходить у легені і живить весь організм. Часто
саме жах, що охоплює і батьків, і дитину, посилює тяжкість того, що
відбувається. Це особливо стосується ядухи, оскільки спазм м’язів зад-
ньої стінки глотки часто вик ликається і посилюється страхом	 через
те, що дихати важко. Що більше дитина намагається вдихнути, то біль-
ше спазмуються м’язи. Якщо вам пощастить примусити дитину, стар-
шу віком, покашляти, ви допоможете і зупинити спазм, і припинити
ядуху.
Поки дитина вимовляє якісь слова, їй може не загрожувати безпо-
середня небезпека, оскільки це означає, що повітря ще проходить ди-
хальними шляхами. Але якщо ви бачите, що дихальні шляхи закупорю-
ються, діяти	слід	швидко,	інакше	дитина	може	задихнутися.
Якщо вік дитини дозволяє їй зрозуміти вас, то перед тим як надати
будь-яку першу допомогу, наберіться духу і спокійно розповідайте ди-
тині, що ви збираєтесь робити, щоб вона не панікувала. Будь-яка паніка
автоматично утруднює дихання і скорочує кількість кисню, який дитина
намагається вдихнути.
Якщо вам здається, що у дитини щось застрягло в горлі, тоді вам
слід спробувати видалити предмет, що застряг.
Немовлята. Перекиньте дитину вниз головою, звісивши її через
своє передпліччя і підтримуючи її груди рукою і тильним боком долоні
так, щоб голова опинилася нижче від ніг. Якщо вам легше буде просто
перевернути її вниз головою, узявши за щиколотки, зробіть це.
П’ять разів сильно поплескайте дитину по спині між лопатками.
Майже завжди кожен такий ляпанець потроху зсовує з місця предмет,
що потрапив у горло, і його можна буде відкашляти.
Перевірте, чи не вилетіло що-небудь на підлогу з рота і чи не ви-
йшло що-небудь з горла в рот.
Якщо предмет, що застряг, не виходить, ви повинні негайно	 ви-
кликати	медичну	допомогу.	Якщо, крім вас, звернутися по допомогу
нікому, візьміть дитину з собою до телефонного апарата і вик ликайте
«швидку допомогу».
Діти	старшого	віку. Вам потрібно сильно й швидко стиснути ди-
тині живіт, тим самим викликавши кашель. Посадіть дитину до себе на
Засоби надання першої і невідкладної допомоги

514
Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
коліна, опустивши їй голову якомога нижче, щоб легше було позбавити-
ся предмета, що застряг у дихальному горлі. Одну руку стисніть у кулак,
загнувши всередину великий палець, і тримайте його на рівні середини
верхньої ділянки живота дитини. Покладіть другу руку зверху першої,
втисніть стиснутий кулак у живіт, різко потягніть всередину і вгору у на-
прямі до спини. Якщо предмет, який застряг, не вискочив, повторіть ті
самі рухи декілька разів.
ПЕРЕЛОМИ	Й	ВИВИХИ. Переломи у немовлят і маленьких дітей бу-
вають рідко: у цьому віці кості ще доволі м’які, вони скоріше прогнуть-
ся, ніж зламаються.
Іноді можливий частковий перелом, при якому окістя не пошкоджу-
ється і кістка швидко зростається (перелом на зразок «зеленої гілки»).
Основні	симптоми, за наявності яких ви можете запідозрити, що у
дитини — перелом:
	сильний біль у місці травми;
	набряк, потім синець;
	рух у суглобі утруднений;
	пошкоджена кінцівка незвичайно зі-
гнута або здається коротшою за неушко-
джену.
У разі підозри на перелом слід зняти
взуття, одяг, одне слово — все, що може
стискати ушкоджене місце, але робити це
слід обережно; не варто турбувати дитину
без крайньої потреби. Якщо вам здається,
що у дитини зламана нога, не піднімайте її,
але постарайтесь покласти так, щоб дитині
було зручно.
При переломі зап’ястка, плеча або к лю-
чиці накладіть на перелом м’яку прок ладку,
обережно зігніть руку і підвісьте її на груди, як показано на рисунку.
Не згинайте руку, якщо дитині боляче. При переломі гомілки або
щиколотки покладіть дитину навзнак, зафіксуйте місце можливого пе-
релому за допомогою цупкого картону, двох дощечок, лінійок тощо
(тобто нак ладіть саморобну шину). Можна прибинтувати хвору гоміл-
ку до здорової, стягнувши їх бинтами вище і нижче від місця можливо-
го перелому.
Перевірте, чи немає у дитини симптомів больового шоку, і, якщо
необхідно, надайте їй швидку допомогу (див. с. 502).

515
ЕПІЛЕПТИЧНИЙ	 НАПАД. Епілепсія — це хронічне захворювання
нервової системи, що проявляється судомами, які раптом виникають.
Воно не завжди має типовий перебіг, тому напади можуть мати різний
вигляд. Виникають вони періодично; інколи хворі відчувають набли-
ження нападу, нерідко напад виникає без якихось попередніх ознак.
Під час епілептичного нападу порушується свідомість, орієнтування у
просторі, сприйняття, рухові функції.
Невеликі напади можуть повторюватися кілька разів, але тривають
недовго, мають незначні рухові прояви, здебільшого схожі на швидко-
плинну непритомність. Вони так відрізняються від великих нападів, що
їх часто не вважають ознаками епілепсії.
Для дітей шкільного віку характерними є «абсанси», під час яких
ненадовго відключається свідомість. Цієї миті вони з безтямним вигля-
дом дивляться перед собою або, часто моргаючи, роблять безліч без-
глуздих рухів, не реагуючи на жодні зовнішні подразники.
Допомога
	 Якщо в малюка стався судомний напад, постарайтеся, хоч це
дуже важко, не впадати у відчай.
	 Головне — миттєво оцінити ситуацію й убезпечити малюка,
щоб під час судом він не зазнав травми. Покладіть, якщо це
можливо, його голову собі на коліна і послабте одяг, що об-
межує рухи.
	 Не трясіть його, намагаючись привести до тями. Не тримайте
за руки й за ніжки, намагаючись зменшити його мимовільні
рухи кінцівками й скорочення м’язів.
	 Попросіть когось вик ликати «швидку допомогу»; якщо нікого
поруч немає — зробіть це самі, не залишаючи дитину без на-
гляду.
	 Простежте за тим, щоб дитина не прикусила язика. Якщо ма-
люк не дихає (немає рухів грудної клітки), постарайтеся від-
крити йому рота й перевірити: можливо, сталося западіння
язика, який перекрив дихальні шляхи. Помістіть між верхніми
і нижніми зубами згорнуту джгутом полотняну серветку.
Після того як дитина отямилася, вона зазвичай нічого не пам’ятає.
Часто після судомного нападу діти засинають. У такому разі краще не
порушувати сон дитини, але залишати її одну не слід.
Якщо лікар «швидкої допомоги» пропонує госпіталізацію, не від-
мовляйтесь: необхідно з’ясувати причину судом, оскільки іноді подібні
стани можуть повторюватися.
Засоби надання першої і невідкладної допомоги

Розділ 7. ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
*	*	*
Можливо, під час знайомства з нашою книгою ви відзначили, що
багато чого з прочитаного вами не стало для вас відкриттям, а деякі по-
ложення навіть здалися вам суперечливими. Напевне нам не вдалося
відповісти на всі ваші запитання: навряд чи це здійсненне в межах од-
нієї книги, навіть якби вона претендувала на рівень енциклопедичного
видання.
Ще раз підкреслимо, що перші три роки — період, не лише один із
найвідповідальніших у житті дитини, але й такий, що викликає найбіль-
ше запитань. Важливо усвідомити, що виховання дитини — це процес
творчий, ставитися до нього слід досить серйозно, і сучасні батьки му-
сять мати необхідний мінімум інформації, щоб своєчасно надати допо-
могу і бути для власного малюка надійним другом у будь-яких ситуаці-
ях. Цікавтесь, читайте, набувайте власного досвіду й будьте уважні до
проблем маленької людини, яка завжди поруч і для якої ви — втілення
всього світу.
Сподіваємось, проте, що висвітлення певних проблем стане вам у
пригоді.
З повагою
Автор

517
ДОДАТКИ
ДОДАТОК 1
Потреби	в	харчових	інгредієнтах	і	калоріях	під	час	вагітності
Фізичні показники
Калорійність,
ккал
Білки,
г
Жири,
г
Вуглеводи,
г
I
п
о
л
о
в
и
н
а
в
а
г
і
т
н
о
с
т
і
Низький зріст —
150 см,
маса—50кг
2100—2200 90—100 55—60 290 —300
Середній зріст —
155—165 см,
маса — 55—60 кг
2200—2600 100—110 60—70
340
Зріст
170—175 см
2600—2800 110—120 70—80 350—380
I
I
п
о
л
о
в
и
н
а
в
а
г
і
т
н
о
с
т
і
Низький зріст —
150 см,
маса—50кг
2200—2400 100—110 60—65 300—320
Середній зріст —
155—165 см,
маса—55—60кг
2500—2800 110—120 75
350
Зріст 170—175 см
2800—2900 120—125 75—85 360—400
ДОДАТОК 2
Норми	фізіологічних	потреб	у	харчових	речовинах	та	енергії
для	жінок,	які	займаються	середньою	фізичною	працею
у	звичайному	стані	та	під	час	вагітності
Назва харчових
речовин та енергії
Рекомендовані
величини для жі-
нок у звичайному
стані
Рекомендовані вели-
чини для жінок під час
вагітності, особливо
в II половину
Білок
66
96
в т. ч . тваринний
36
56
Жири
73
85
Вуглеводи
318
346
Потреба в енергії, ккал
2200
2550
Мінеральні	речовини,	мг
Фосфор
1200
1650
Кальцій
800
1100
Магній
400
450

518
ДОДАТКИ
Назва харчових
речовин та енергії
Рекомендовані
величини для жі-
нок у звичайному
стані
Рекомендовані вели-
чини для жінок під час
вагітності, особливо
в II половину
Залізо
18
38
Цинк
15
20
Йод
0,15
0,18
Вітаміни,	мг
C
70
90
A (мкг)
800
1000
E
8
10
D
2,5
12,5
B1
1,1
1,5
B2
1,3
1,6
B6
1,8
2,1
PP (ніацин, нікотинова кислота)
14
16
Фолієва кислота
180
400
Селен
55
65
ДОДАТОК 3
Приблизний	добовий	набір	продуктів	для	вагітної	жінки
Набір продуктів
Кількість у грамах
Хліб житній
100
Хліб пшеничний
100
Вироби з борошна
50
Крупа, макаронні вироби
60
Картопля
200
Овочі, зелень
400
Фрукти, соки
200
Сухофрукти
20
Цукор, солодощі
50
Чай
0,3
М’ясо
120—130
Риба (судак)
50—80
Молоко
250

519
ДОДАТКИ
Набір продуктів
Кількість у грамах
Кисломолочні продукти
200
Сир нежирний
100
Сметана
30
Масло тваринне
210
Олія
25
Яйце
1 шт.
ДОДАТОК 4
Основні	джерела	вітамінів,	необхідних	під	час	вагітності
Вітамін
Назва
Основні джерела
A
Ретинол
Печінка, яйця, вершкове масло, морква, сир
E
Токоферол
Зелені боби, зелений горошок,
пшениця, кукурудза, овес, салат, печінка,
нирки, горіхи, олія
D
Ергокальциферол Вершкове масло, риб’ячий жир, жовток
B1
Тіамін
Хліб, дріжджі, боби, м’ясо, печінка, молоко
B2
Рибофлавін
Молоко, м’ясо, яйця, сир, печінка, дріжджі
B6
Піридоксину
гідрохлорид
Дріжджі, боби, печінка, м’ясо, жовток,
молоко
B12
Ціанкобаламін
Печінка, нирки, серце, жовток, м’ясо, сир,
гречана крупа
Bc
Фолацин,
фолієва кислота
Дріжджі, печінка, салат, зелень
PP
Нікотинова
кислота
Дріжджі, боби, горіхи, картопля, печінка, м’я-
со, хліб житній
C
Аскорбінова
кислота
Чорна смородина, шипшина, суниця, зелена
цибуля, капуста, помідори, шпинат

520
ДОДАТКИ
ДОДАТОК 5
Приблизний	добовий	перелік	продуктів	для	харчування	жінок
в	період	годування	груддю
Продукт
Кількість
у грамах
М’ясо і м’ясні вироби
120
Риба і рибні вироби
100
Сир нежирний
100
Яйця
1 шт.
Кефір та кисломолочні вироби
200
Молоко
300
Сметана
30
Масло вершкове
15
Олія рослинна
30
Цукор, мед, варення тощо
60
Хліб житній
120
Хліб пшеничний
120
Борошняні вироби (здоба звичайна)
100
Крупи і макаронні вироби
60
Картопля
200
Овочі різні (капуста, буряк, морква, цибуля, гарбуз, ка-
бачки, перець солодкий тощо)
500
Фрукти, ягоди
300
Сік фруктовий, ягідний
200
Горіхи
20
ДОДАТОК 6
Перелік	продуктів,	багатих	на	кальцій	(мг/100	г)
Сир твердий
1000
Молоко згущене
307
Петрушка
245
Шоколад молочний
199
Курага
160
Сир
150
Квасоля
150
Хурма
127
Йогурт
124
Кефір
120

521
ДОДАТКИ
Молоко
120
Шпинат
106
Цибуля зелена
100
Вершки
90
Сметана
86
Горох лущений
89
Чорнослив
80
Родзинки
80
Ячні крупи
80
Какао-порошок
55
ДОДАТОК 7
Розвиток дітей першого року життя
Вік	10	днів
•	Орієнтовні	реакції
	 зорові: утримує в полі зору предмет, що рухається (східчасте
стеження).
	 слухові: здригається і блимає, почувши різкий звук.
•	Емоційна	і	соціальна	поведінка:
	 реагує незадоволенням на сильні звукові й світлові подраз-
ники.
•	Рухи	рук	і	дії	з	предметами:
	 ручки переважно стиснуті в кулак, виражений хапальний
рефлекс.
•	Загальні	рухи	(голови,	ніг	тощо):
	 примітивна реакція спирання ногами, автоматичне ходіння.
•	Підготовчі	етапи	розвитку	розуміння	мови:	—
•	Підготовчі	етапи	розвитку	активного	мовлення:
	 кричить, якщо щось не так.
•	Навички	і	вміння	в	годуванні	та	в	інших	режимних	проце­
сах:	—
Вік	18—20	днів
•	Орієнтовні	реакції
	 зорові: утримує в полі зору нерухомий предмет (обличчя до-
рослого).
	 слухові: дитина, яка плаче або кричить, заспокоюється, по-
чувши голосний звук.

522
ДОДАТКИ
•	Емоційна	і	соціальна	поведінка:
	 реагує незадоволенням на сильні звукові і світлові подразники.
•	Рухи	рук	і	дії	з	предметами:
	 ручки частіше злегка розкриті.
•	Загальні	рухи	(голови,	ніг	тощо):
	 утримує голівку декілька секунд.
•	Підготовчі	етапи	розвитку	розуміння	мови:	—
•	Підготовчі	етапи	розвитку	активного	мовлення:
	 видає у спокійному стані звуки.
•	 Навички	 і	 вміння	 в	 годуванні	 та	 в	 інших	 режимних	 проце­
сах:	—
Вік	1	місяць
•	Орієнтовні	реакції
	 зорові: плавно стежить за предметом, що рухається.
	 слухові: довго зосереджується (прислухається до голосу до-
рослого, до звуку іграшки).
•	Емоційна	і	соціальна	поведінка:
	 перша усмішка у відповідь на розмову дорослого.
•	Рухи	рук	і	дії	з	предметами:
	 ручки частіше злегка розкриті.
•	Загальні	рухи	(голови,	ніг	тощо):
	 лежачи на животі, намагається підняти і втримати голівку.
•	Підготовчі	етапи	розвитку	розуміння	мови:	—
•	Підготовчі	етапи	розвитку	активного	мовлення:
	 видає окремі звуки у відповідь на розмову з ним.
•	Навички	і	вміння	в	годуванні	та	в	інших	режимних	проце­
сах:	—
Вік	2	місяці
•	Орієнтовні	реакції
	 зорові: довго зосереджує погляд: дивиться на нерухомий
предмет, що привернув увагу, або на обличчя дорослого, сте-
жить за рухомою іграшкою або дорослим.
	 слухові: почувши тривалий звук, голос дорослого, шукає його
джерело, повертаючи голівку.
•	Емоційна	і	соціальна	поведінка:
	 швидко відповідає усмішкою на розмову з ним.
•	Рухи	рук	і	дії	з	предметами:
	 ручки частіше злегка розкриті.

523
ДОДАТКИ
•	Загальні	рухи	(голови,	ніг	тощо):
	 лежачи на животі, піднімає і деякий час утримує голівку.
•	Підготовчі	етапи	розвитку	розуміння	мови:	—
•	Підготовчі	етапи	розвитку	активного	мовлення:
	 вимовляє окремі звуки.
•	Навички	і	вміння	в	годуванні	та	в	інших	режимних	проце­
сах:	—
Вік	3	місяці
•	Орієнтовні	реакції
	 зорові: зосереджує погляд у вертикальному положенні на ру-
ках дорослого (на обличчі дорослого, що з ним розмовляє, на
іграшці), довго розглядає свої ручки.
	 слухові: почувши тривалий звук, голос дорослого, шукає його
джерело, повертаючи голівку.
•	Емоційна	і	соціальна	поведінка:
	 відповідає «комплексом пожвавлення» на емоційне спіл-
кування з ним (розмова). Шукає очима дитину, що видає зву-
ки.
•	Рухи	рук	і	дії	з	предметами:
	 випадково наштовхується ручками на іграшки, що низько ви-
сять у ліжку над грудьми.
•	Загальні	рухи	(голови,	ніг	тощо):
	 лежить на животі декілька хвилин, спираючись на передпліч-
чя і високо піднявши голівку. Утримує голівку у вертикально-
му положенні (на руках у дорослого).
•	Підготовчі	етапи	розвитку	розуміння	мови:	—
•	Підготовчі	етапи	розвитку	активного	мовлення:
	 вимовляє окремі звуки.
•	Навички	і	вміння	в	годуванні	та	в	інших	режимних	проце­
сах:	—
Вік	4	місяці
•	Орієнтовні	реакції
	 зорові: впізнає маму або близьку людину (радіє).
	 слухові: повертає голівку в бік невидимого джерела звуку
(шелестіння «цигаркового» паперу) і знаходить його очима.
Адекватно реагує на спокійну і танцювальну мелодію.
•	Емоційна	і	соціальна	поведінка:
	 під час неспання часто і легко виникає «комплекс пожвав-

524
ДОДАТКИ
лення». Голосно сміється у відповідь на емоційне спілкуван-
ня. Шукає поглядом іншу дитину, розглядає, радіє, тягнеться
до неї.
•	Рухи	рук	і	дії	з	предметами:
	 випадково наштовхується ручками на іграшки, що низько ви-
сять у ліжку над грудьми.
•	Загальні	рухи	(голови,	ніг	тощо):
	 лежить на животі декілька хвилин, спираючись на передпліч-
чя і високо піднявши голівку. Утримує голівку у вертикально-
му положенні (на руках у дорослого).
•	Підготовчі	етапи	розвитку	розуміння	мови:	—
•	Підготовчі	етапи	розвитку	активного	мовлення:
	 вимовляє окремі звуки.
•	Навички	і	вміння	в	годуванні	та	в	інших	режимних	проце­
сах:	—
Вік	5	місяців
•	Орієнтовні	реакції
	 зорові: відрізняє близьких людей від чужих за зовнішнім ви-
глядом: по-різному реагує на обличчя знайомого і незнайо-
мого.
	 слухові: впізнає голос матері або близької людини. Розрізняє
сувору і ласкаву інтонацію зверненої до нього мови, по-різ-
ному реагує.
•	Емоційна	і	соціальна	поведінка:
	 радіє дитині, бере у неї з рук іграшку, агукає.
•	Рухи	рук	і	дії	з	предметами:
	 бере іграшку з рук дорослого. Утримує в руці іграшку.
•	Загальні	рухи	(голови,	ніг	тощо):
	 довго лежить на животі, піднявши тулуб і спираючись на до-
лоні випрямлених рук. Перевертається зі спини на живіт.
Рівно, впевнено стоїть за підтримки під пахвами.
•	Підготовчі	етапи	розвитку	розуміння	мови:	—
•	Підготовчі	етапи	розвитку	активного	мовлення:
	 довго і співучо агукає.
•	Навички	і	вміння	в	годуванні	та	в	інших	режимних	проце­
сах:
	 їсть з ложки напівгусту і густу їжу.

525
ДОДАТКИ
Вік	6	місяців
•	Орієнтовні	реакції
	 зорові: відрізняє близьких людей від чужих за зовнішнім ви-
глядом: по-різному реагує на обличчя знайомого і незнайо-
мого.
	 слухові: по-різному реагує на своє і чуже ім’я.
•	Емоційна	і	соціальна	поведінка:
	 радіє дитині, бере у неї з рук іграшку, агукає.
•	Рухи	рук	і	дії	з	предметами:
	 впевнено бере іграшки, перебуваючи у будь-якому положен-
ні, і тривалий час грається ними, перекладає з однієї руки в
другу.
•	Загальні	рухи	(голови,	ніг	тощо):
	 перевертається з живота на спинку. Пересувається, пере-
ставляючи ручки або трохи підповзаючи.
•	Підготовчі	етапи	розвитку	розуміння	мови:	—
•	Підготовчі	етапи	розвитку	активного	мовлення:
	 вимовляє окремі склади.
•	Навички	і	вміння	в	годуванні	та	в	інших	режимних	процесах:
	 добре їсть з ложки, знімаючи їжу губами. Невелику кількість
рідкої їжі п’є з блюдця або чашки.
Вік	7	місяців
•	Орієнтовні	реакції
	 зорові: відрізняє близьких людей від чужих за зовнішнім ви-
глядом: по-різному реагує на обличчя знайомого і незнайо-
мого.
	 слухові: по-різному реагує на своє і чуже ім’я.
•	Емоційна	і	соціальна	поведінка:
	 радіє дитині, бере у неї з рук іграшку, агукає.
•	Рухи	рук	і	дії	з	предметами:
	 іграшкою стукає, розмахує, перекладає.
•	Загальні	рухи	(голови,	ніг	тощо):
	 добре повзає (багато, швидко, у різних напрямках).
•	Підготовчі	етапи	розвитку	розуміння	мови:	—
•	Підготовчі	етапи	розвитку	активного	мовлення:
	 довго белькоче, вимовляє одні й ті самі склади.
•	Навички	і	вміння	в	годуванні	та	в	інших	режимних	процесах:
	 п’є з чашки, яку тримає дорослий.

526
ДОДАТКИ
Вік	8	місяців
•	Орієнтовні	реакції
	 зорові: відрізняє близьких людей від чужих за зовнішнім ви-
глядом: по-різному реагує на обличчя знайомого і незнайо-
мого.
	 слухові: по-різному реагує на своє і чуже ім’я.
•	Емоційна	і	соціальна	поведінка:
	 дивиться на дії іншої дитини і сміється або белькоче.
•	Рухи	рук	і	дії	з	предметами:
	 іграшками грається довго і різноманітно залежно від їх влас-
тивостей. Наслідує дії дорослого з іграшками (штовхає м’яч,
б’є в барабан і т. ін.).
•	Загальні	рухи	(голови,	ніг	тощо):
	 сам сідає, сидить, лягає. Тримаючись за руку, сам спинається
на ноги, стоїть і сідає. Переступає, тримаючись за руку.
•	Підготовчі	етапи	розвитку	розуміння	мови:
	 відшукує декілька (2—3) предметів на постійних місцях. На
вимогу дорослого виконує розучені раніше дії (без показу-
вання), наприклад: «ладушки», «дай ручку» тощо.
•	Підготовчі	етапи	розвитку	активного	мовлення:
	 голосно і чітко повторює різноманітні склади.
•	Навички	і	вміння	в	годуванні	та	в	інших	режимних	проце­
сах:
	 їсть скоринку хліба, яку тримає сам у руці. П’є з чашки, яку
тримає дорослий.
Вік	9	місяців
•	Орієнтовні	реакції
	 зорові: відрізняє близьких людей від чужих за зовнішнім ви-
глядом: по-різному реагує на обличчя знайомого і незнайо-
мого.
	 слухові: виконує танцювальні рухи під музику.
•	Емоційна	і	соціальна	поведінка:
	 наздоганяє дитину, повзе їй назустріч. Наслідує дії іншої дитини.
•	Рухи	рук	і	дії	з	предметами:
	 з предметами діє по-різному залежно від їхніх властивостей
(качає, стукає, натискає і т. ін.).
•	Загальні	рухи	(голови,	ніг	тощо):
	 переходить від одного предмета до іншого, злегка притриму-
ючись за них ручками.

527
ДОДАТКИ
•	Підготовчі	етапи	розвитку	розуміння	мови:
	 на питання «де» відшукує декілька знайомих предметів у різ-
них місцях незалежно від їх постійного місця. Знає своє ім’я,
обертається, коли його кличуть.
•	Підготовчі	етапи	розвитку	активного	мовлення:
	 наслідує дорослого, повторюючи за ним склади, які вже рані-
ше вимовляв.
•	Навички	і	вміння	в	годуванні	та	в	інших	режимних	проце­
сах:
	 добре п’є із чашки, злегка притримуючи її ручками. Форму-
ються навички охайності (спокійно ставиться до процесу ви-
саджування на горщик).
Вік	10	місяців
•	Орієнтовні	реакції
	 зорові: відрізняє близьких людей від чужих за зовнішнім ви-
глядом: по-різному реагує на обличчя знайомого і незнайо-
мого.
	 слухові: виконує танцювальні рухи під музику.
•	Емоційна	і	соціальна	поведінка:
	 грається поряд з дитиною або однією іграшкою з нею.
•	Рухи	рук	і	дії	з	предметами:
	 самостійно і на прохання дорослого виконує розучені дії з
іграшками, дії з предметами набувають постійного характе-
ру.
•	Загальні	рухи	(голови,	ніг	тощо):
	 здирається на невисоку поверхню або гірку, тримаючись за
поручні, і сходить з неї. Іде вперед за підтримки за обидві
руки.
•	Підготовчі	етапи	розвитку	розуміння	мови:
	 на прохання «дай» знаходить і дає знайомі предмети. Під час
гри виконує розучені дії («дожену-дожену», «сорока-крадій-
ка», грає в піжмурки і т. ін.).
•	Підготовчі	етапи	розвитку	активного	мовлення:
	 наслідуючи дорослого, повторює за ним нові склади, яких не-
має у його лепеті.
•	Навички	і	вміння	в	годуванні	та	в	інших	режимних	проце­
сах:
	 закріплюються вміння, набуті у віці 9 місяців.

528
ДОДАТКИ
Вік	11	місяців
•	Орієнтовні	реакції
	 зорові: відрізняє близьких людей від чужих за зовнішнім ви-
глядом: по-різному реагує на обличчя знайомого і незнайо-
мого.
	 слухові: виконує танцювальні рухи під музику.
•	Емоційна	і	соціальна	поведінка:
	 радіє приходу дітей. Вибіркове ставлення до дітей.
•	Рухи	рук	і	дії	з	предметами:
	 оволодіває навичками дій з предметами і починає викону-
вати їх на прохання дорослого: кладе кубик на кубик, знімає
і надіває кільця з великими отворами.
•	Загальні	рухи	(голови,	ніг	тощо):
	 стоїть самостійно. Робить перші самостійні кроки.
•	Підготовчі	етапи	розвитку	розуміння	мови:
	 за словесною інструкцією виконує розучені дії, не підказані
предметами (водить ляльку, годує собачку і т. ін.). З’являються
перші узагальнення у мові, яку дитина розуміє (за словесним
проханням дорослого відшукує, дає будь-яку ляльку, що ба-
чить серед іграшок, будь-який м’яч, всі машинки, годинники
і т. ін.).
•	Підготовчі	етапи	розвитку	активного	мовлення:
	 вимовляє перші склади, позначення, наприклад: «так», «мама».
•	 Навички	 і	 вміння	 в	 годуванні	 та	 в	 інших	 режимних	 про­
цесах:
	 закріплюються набуті у 9-місячному віці уміння і навички.
Вік	12	місяців
•	Орієнтовні	реакції
	 зорові: розрізняє предмети за формою (відрізняє кульку від
кубика на прохання дорослого). Впізнає на фотокартці знайо-
мого дорослого.
	 слухові: виконує танцювальні рухи під музику.
•	Емоційна	і	соціальна	поведінка:
	 дає іншій дитині іграшку, супроводжуючи це сміхом або лепе-
том. Шукає іграшку, сховану іншою дитиною.
•	Рухи	рук	і	дії	з	предметами:
	 виконує самостійно розучені дії з іграшками, качає м’яч, годує
ляльку і т. ін. Переносить дії, вивчені з одним предметом, на ін-
ший (водить, годує, присипляє ляльку, кішку, зайчика тощо).

529
ДОДАТКИ
•	Загальні	рухи	(голови,	ніг	тощо):
	 ходить самостійно (без опори).
•	Підготовчі	етапи	розвитку	розуміння	мови:
	 розуміє (без показування) назви декількох предметів, дій,
імена дітей і дорослих, виконує доручення (принеси, знайди,
віддай тьоті, поклади на місце та ін.). Розуміє слово «не мож-
на» (припиняє дію). Деякі слова у мові дорослого набувають
для нього узагальненого характеру. На прохання дорослого
виконує раніше розучені дії з іграшками.
•	Підготовчі	етапи	розвитку	активного	мовлення:
	 легко наслідує нові склади. Вимовляє 5—10 полегшених
слів.
•	 Навички	 і	 вміння	 в	 годуванні	 та	 в	 інших	 режимних	 про­
цесах:
	 самостійно п’є з чашки (бере, тримає її руками і п’є).
ДОДАТОК 8
Розвиток дітей другого року життя
Віковий	інтервал	1	рік	1	міс.	—	1	рік	3	міс.
•	Розуміння	мови
	 запас зрозумілих слів швидко розширюється.
•	Активне	мовлення:
	 белькоче і користується окремими полегшеними словами в
момент рухової активності й радості.
•	Уявлення	про	ознаки	предметів:
	 орієнтується в двох контрастних величинах предметів (на
зразок кубиків); різниця 3 см.
•	Гра	і	дії	з	предметами:
	 відтворює у грі раніше вивчені дії з предметами (годує куклу,
нанизує кільця на стрижень).
•	Рухи:
	 ходить довго, не сідаючи, міняє положення (присідає, нахиля-
ється, повертається, відступає назад).
•	Навички:
	 самостійно їсть густу їжу ложкою.
Віковий	інтервал	1	рік	4	міс.	—	1	рік	6	міс.
•	Розуміння	мови
	 відбирає предмет за істотними ознаками в зрозумілій мові.

530
ДОДАТКИ
•	Активне	мовлення:
	 словами полегшеними («бі-бі») і такими, що вимовляє пра-
вильно (машина), називає предмети і дії в момент зацікавле-
ності.
•	Уявлення	про	ознаки	предметів:
	 орієнтується в 3—4 контрастних формах предметів (куля,
куб, цеглинки, призма).
•	Гра	і	дії	з	предметами:
	 відображає у грі окремі дії, які часто спостерігає.
•	Рухи:
	 переступає через палицю, що лежить на підлозі (без підтрим-
ки). Переступає приставним кроком 3 палиці (довжина 40 см,
відстань між ними 18—20 см). За необхідності дитину підтри-
мують за руку.
•	Навички:
	 самостійно їсть рідку їжу ложкою.
Віковий	інтервал	1	рік	7	міс.	—	1	рік	9	міс.
•	Розуміння	мови
	 розуміє запитання дорослого про дії, зображені на малюнку.
•	Активне	мовлення:
	 під час гри словами і двослівними реченнями позначає свої
дії.
•	Уявлення	про	ознаки	предметів:
	 орієнтується у 3—4 контрастних величинах предметів (на
зразок кубиків); різниця 3 см.
•	Гра	і	дії	з	предметами:
	 відтворює нескладні сюжетні побудови — перекриття типу
«ворота», «лавка», «дім».
•	Рухи:
	 переступає приставним кроком або таким, що чергуєть-
ся, 3 палиці (довжина 40 см, відстань між ними 18—20 см).
Переступає через палицю або вірьовку, підняту над підлогою
на 5 см (без підтримки).
•	Навички:
	 частково знімає одяг з невеликою допомогою дорослого
(трусики, черевики, шапку).

531
ДОДАТКИ
Віковий	інтервал	1	рік	10	міс.	—	2	роки.
•	Розуміння	мови
	 розуміє оповідання (без показування) про події, знайомі ди-
тині.
•	Активне	мовлення:
	 під час спілкування з дорослими користується трискладови-
ми реченнями, вживає прикметники і займенники.
•	Уявлення	про	ознаки	предметів:
	 добирає за зразком і словом 3—4 контрастних кольори.
•	Гра	і	дії	з	предметами:
	 у грі відтворює низку послідовних дій.
•	Рухи:
	 переступає почерговим кроком 3 палиці (довжина 40 см, від-
стань між ними 18—20 см).
•	Навички:
	 частково надягає одяг (черевики, шапку, шкарпетки).
ДОДАТОК 9
Розвиток дітей третього року життя
Віковий інтервал
2роки—
2 роки 6 міс.
2роки6міс. —
3 роки
Активне
мовлення
граматика
Говорить складними
реченнями
(понад 3 слова)
Починає вживати
ск ладні підрядні
речення
питання
З’являються питання
«де?», «куди?»
З’являються питання
«чому?», «коли?»
Сенсорний
розвиток
сприйняття
форми
Добирає за зразком
основні геометричні
фігури
У своїй діяльності пра-
вильно використовує
геометричні фігури за
призначенням
сприйняття ко-
льора
Добирає за зразком
різні предмети 4-х
основних кольорів
Називає 4 основні
кольори
Гра
Гра має склад-
ний харатер.
Дитина відо-
бражає взємо-
зв’язок і послі-
довність дій
З’являються елементи
рольової гри
Рольові ігри

532
ДОДАТКИ
Віковий інтервал
2роки—
2 роки 6 міс.
2роки6міс. —
3 роки
Діяльність
конструктивна
Самостійно виконує
прості сюжетні побу-
дови і називає їх
З’являються складні
сюжетні перебудови
зображувальна
За допомогою пласти-
ліну, олівця зображує
прості предмети і на-
зиває їх
Навички
в одяганні
Повністю одягається,
але не вміє застібнути
ґудзики, зав’язувати
шнурки
Самостійно одягаєть-
ся, застібає ґудзики і
зав’язує шнурки за до-
помогою дорослого
у годуванні
Їсть акуратно
Користується сервет-
кою за необхідності
Рухи
Переступає без під-
тримки через палицю
або вірьовку, підняту
над підлогою на 15 см
або таку, що лежить
на ній
Переступає без під-
тримки через па-
лицю, підняту на 20
см над підлогою.
Перестрибує через
предмет, що лежить на
підлозі
ДОДАТОК 10
Лікарські трави, що рекомендуються
при захворюваннях органів дихання
Готувати з розрахунку: 10 г суміші (1—2 ст. ложки) залити 200 мл
(1 склянка) гарячої кип’яченої води, накрити кришкою й нагріти у ки-
плячій воді (на водяній бані) 10—15 хв. Охолодити при кімнатній темпе-
ратурі, процідити, віджати, додати кип’яченої води до 200 мл.
	 Алтей лікарський (корінь) — 40,0
Солодка гола (корінь) — 25,0
Підбіл (мати-й-мачуха) (листя) — 20,0
Фенхель звичайний (плоди) — 15,0
Вживати по 2—3 чайні ложки 5—6 разів на день.
	 Підбіл (мати-й-мачуха) (листя) — 10,0
Подорожник великий (листя) — 30,0

533
ДОДАТКИ
Солодка гола (корінь) — 30,0
Фіалка триколірна (трава) — 10,0
Фенхель звичайний (плоди) — 15,0
Вживати по 2—3 чайні ложки 5—6 разів на день.
	 Аніс звичайний (плоди) — 10,0
Соснові бруньки — 15,0
Календула (квітки) — 10,0
М’ята перцева (трава) — 10,0
Підбіл (мати-й -мачуха) (листя) — 10,0
Фіалка триколірна (трава) — 10,0
Вживати по 2—3 чайні ложки 5—6 разів на день.
	 Аніс звичайний (плоди) — 10,0
Солодка гола (корінь) — 15,0
Валеріана лікарська (коріння) — 10,0
М’ята перцева (трава) — 10,0
Вживати по 2—3 чайні ложки 5—6 разів на день у разі нав’яз-
ливого кашлю.
ДОДАТОК 11
Рослинні препарати, що застосовуються під час кашлю
Препарати
Склад
Механізм дії
Дозування
Корінь ал-
тею
Суміш полісаха-
ридів, крохмаль,
пектин, лецитин,
мінеральні солі,
ефірні олії
Відхаркувальна, про-
тизапальна, обволі-
кальна, пом’якшу-
вальна
2ст.л.на200мл
окропу, вживати по
0,25—0,5 ск л. 3—
5 разів на день
після їди
Мукалтин
Суміш полісаха-
ридів (суха суміш)
із кореня алтею
Відхаркувальна, об-
волікальна, пом’як-
шувальна
По 1—2 табл.
перед їдою
Солодка
(корінь)
Флавоноїди, віта-
мін C, ефірні олії,
пігменти, гіркоти
Відхаркувальна,
спазмолітична, про-
тизапальна, імуно-
стимулююча
Входить до складу
грудного еліксиру.
З розрахунку
1 крапля
на 1 рік життя
Гліцирам
Витяжка з кореня
солодки
Відхаркувальна, про-
тизапальна
По 1—2 табл. 3—
6 разів на день
за30хвдоїди

534
ДОДАТКИ
Препарати
Склад
Механізм дії
Дозування
Подорожник
великий
(листя)
Глікозиди, каро-
тин, вітамін С, ду-
бильні речовини
Відхаркувальна,
посилює секрецію
і евакуацію слизу
1ст.л.на200мл
окропу, вживати
по1ч. — 1ст.л.
3 рази на день
Підбіл (мати-
й-мачуха)
Глікозиди, флаво-
ноїди, ефірні олії,
слизові речовини
Відхаркувальна
5—10 г на 200 мл;
по1ст.л.3—4рази
на день
Чебрець
Ефірні олії, ду-
бильні речовини,
гіркоти
Відхаркувальна,
пом’якшувальна,
знеболювальна
10гна200мл;
по1ч. — 1ст.ложці
3—4 рази на день
Пертусин
Екстракт чебре-
цю, бромід калію,
сироп цукровий,
спирт
Відхаркувальна,
пом’якшувальна
Сироп:
по1/2ч.л. — 1ст.л.
3 рази на день
Аніс (плоди) Ефірна олія
Відхаркувальна,
проносна, антибак-
теріальна, посилює
секрецію і евакуацію
слизу, підвищує тонус
бронхів
Настій:
5гна200мл,
по 15—50 мл
3 рази на день
Багно
звичайне
Ефірні олії
Відхаркувальна,
слабка антибактері-
альна
Настій:
10гна200мл,
по1ч.л. — 1ст.л.
3 рази на день
Фіалка
триколірна
Глікозиди, флаво-
ноїди
Відхаркувальна, слаб-
ка протиалергічна
Настій:
10гна200мл,
по1ч. — 1ст.л.
3 рази на день
Бруньки
соснові
Ефірні олії, ду-
бильні речовини
Відхаркувальна, ан-
тибактеріальна
Відвар:
10гна200мл,
по1ч. — 1ст.л.
3 рази на день
Материнка
(трава)
Ефірні олії, ду-
бильні речовини
Відхаркувальна,
антибактеріальна,
посилює секрецію і
евакуацію слизу, поси-
лює тонус бронхів
Настій:
10гна200мл,
по1ч. — 1ст.л.
3 рази на день

535
ДОДАТКИ
Препарати
Склад
Механізм дії
Дозування
Термопсис
Слизові речови-
ни, ефірні олії,
вітамін C, біоло-
гічно активні ре-
човини
Відхаркувальна, реф-
лекторне збудження
дихального центру,
посилює секрецію та
евакуацію слизу, під-
вищує тонус бронхів
До 2 років:
1/2—1ч.л.
(0,1 г на 100 мл)
3 рази на день;
2—6 років:
1/2—1ч.л.
(0,2 г на 100 мл)
3 рази на день;
7—9 років:
1 дес. л.
3 рази на день;
старше — 1 ст. л.
3 рази на день
ДОДАТОК 12
Лікарські трави, що рекомендуються
при захворюваннях органів травлення
	 Ромашка аптечна (квітки) — 20,0
Нагідки (календула) лікарські (квітки) — 20,0
Подорожник великий (листя) — 30,0
Деревій звичайний (трава) — 20,0
Вживати по 10—20 мл за 30 хв до їди 4—6 разів на день при
спазмах кишечнику і метеоризмі.
	 Аніс звичайний (плоди) — 20,0
Фенхель звичайний (плоди) — 25,0
Кмин звичайний (плоди) — 20,0
М’ята перцева (листя) — 40,0
Ромашка аптечна (квітки) — 20,0
Вживати по 10—20 мл за 30 хв до їди 4—6 разів на день при
спазмах кишечнику і метеоризмі.
	 Фенхель звичайний (плоди) — 15,0
Валеріана лікарська (коріння) — 20,0
М’ята перцева (листя) — 20,0
Ромашка аптечна (квітки) — 20,0
Вживати по 10—20 мл за 30 хв до їди 4—6 разів на день при
спазмах кишечнику і метеоризмі.

536
ДОДАТКИ
	 Черемха звичайна (плоди) — 10,0
Вільха сіра (супліддя) — 10,0
М’ята перцева (листя) — 10,0
Ромашка аптечна (квітки) — 10,0
Фенхель звичайний (плоди) — 10,0
Звіробій продірявлений (трава) — 10,0
Вживати по 10—20 мл за 30 хв до їди 4—6 разів на день при
проносі.
ДОДАТОК 13
Відвари трав, що застосовуються для лікувальних ванн
Готувати ванну з розрахунку: 50 г суміші залити 1000 мл гарячої
кип’яченої води, накрити кришкою та нагріти у киплячій воді (на водя-
ній бані) 10—15 хв. Охолодити при кімнатній температурі, процідити,
віджати, додати у ванну з розрахунку 1—2 л на ванну.
	 М’ята перцева (листя) — 50,0
Ромашка аптечна (квітки) — 50,0
Причепа (трава) — 50,0
Вживати як заспокійливий та протизапальний засіб.
	 Ромашка аптечна (квітки) — 50,0
М’ята перцева (листя) — 50,0
Звіробій продірявлений (трава) — 50,0
Вживати як заспокійливий та протизапальний засіб.
ДОДАТОК 14
Рецепти приготування різноманітних страв
для дітей від одного до трьох років
ПЕРШІ	СТРАВИ
	 Суп	із	цвітної	капусти	з	манною	крупою
Очищену і промиту цвітну капусту розібрати на суцвіття, опус-
тити в підсолену киплячу воду і варити до м’якості, потім ка-
пусту вийняти, в капустяний відвар всипати просіяні манні
крупи і варити упродовж 15 хв, після чого влити гаряче мо-
локо і покласти в суп відварену капусту. Довести до кипіння і
кип’ятити 2—3 хв. Готовий суп заправити вершковим маслом.

537
ДОДАТКИ
Капуста цвітна — 65 г, крупи манні — 5 г, молоко — 100 мл,
вода — 150 мл, масло вершкове — 8 г.
	 Суп	рисовий	(вівсяний,	перловий)	молочний	протертий
Крупи, перебрані й промиті, засипати в киплячу воду і варити
при слабкому кипінні до м’якості. Потім протерти крізь сито,
додати гаряче молоко, сіль, цукор, кип’ятити декілька хви-
лин, заправити вершковим маслом.
Крупи — 20 —30 г, вода — 150 —200 мл, цукор —3 г, масло
вершкове — 5 г.
	 Суп	з	вівсяними	пластівцями	«Геркулес»	молочний
Вівсяні пластівці засипати в киплячу воду, кип’ятити декіль-
ка хвилин, потім додати гаряче молоко і варити 20—25 хв.
Наприкінці посолити і покласти цукор, заправити вершко-
вим маслом.
Пластівці вівсяні «Геркулес» — 20 г, вода — 150 мл, молоко —
20 мл, цукор — 3 г, масло вершкове — 5 г.
	 Суп	молочний	із	зеленим	горошком
Обчищену картоплю нарізати кубиками, залити гарячою во-
дою і варити 10—15 хв. Потім додати зелений горошок, вари-
ти ще 5—10 хв, влити молока і довести до кипіння.
Картопля — 40 г, горошок зелений — 80 г, молоко — 200 мл.
	 Суп	молочний	з	картопляними	галушками
Сиру картоплю натерти на дрібній тертушці, віджати крізь
марлю, додати яйце, перемішати, розділити на невеликі куль-
ки (галушки), опустити в кипляче молоко, розбавлене водою.
Варити суп на слабкому вогні, наприкінці варіння посолити,
заправити вершковим маслом.
Картопля — 120 г, яйце — 1/4 шт., вода — 100 мл, молоко —
250 мл, масло вершкове — 10 г.
	 Суп	овочевий	молочний
Вимиту й обчищену моркву нарізати соломкою, тушкувати
з вершковим маслом у невеликій кількості води 10—12 хв.
Потім долити гарячої води і покласти нашатковану білокачан-
ну або розібрану на дрібні суцвіття цвітну капусту, нарізану
картоплю і варити до готовності овочів. За 6—8 хв до готов-

538
ДОДАТКИ
ності опустити в суп зелений горошок (свіжий, свіжозаморо-
жений або консервований), влити гаряче молоко, заправити
вершковим маслом.
Морква — 20 г, капуста — 40 г, картопля — 40 г, горошок
зелений — 10 г, вода — 150 мл, молоко — 150 мл, масло верш­
кове—5г.
	 Суп	вівсяний	(рисовий,	пшоняний)	молочний
Крупи перебрати, промити, засипати в киплячу воду і вари-
ти до розм’якшення, потім додати гаряче молоко, посолити
і кип’ятити 3—4 хв. Подаючи на стіл, заправити вершковим
маслом.
Крупи вівсяні — 30 г, вода — 150 мл, молоко — 200 мл, цукор —
3 г, масло вершкове — 5 г.
	 Суп­крем	овочевий
Вимиті й обчищені картоплю і моркву нарізати великими
часточками; цвітну капусту розібрати на суцвіття, картоп-
лю разом із суцвіттями цвітної капусти відварити. Моркву й
ошпарену ріпу трохи підсмажити. Овочі і прогрітий зелений
горошок протерти крізь сито, з’єднати з молочним соусом,
розварити до необхідної консистенції гарячим відваром, до-
вести до кипіння. Готовий суп-крем посолити, заправити га-
рячими вершками і вершковим маслом, поклавши його в та-
рілку.
Картопля — 25 г, морква — 20 г, капуста цвітна — 20 г,
ріпа — 20 г, горошок зелений — 5 г, борошно пшеничне — 2 г,
молоко — 150 мл, вершки — 30 мл, відвар овочевий — 60 мл,
масло вершкове — 5 г.
	 Суп­пюре	з	курятини
Філе молодої курки промити і опустити в гарячу воду, до-
вести до кипіння. Додати моркву, корінь петрушки, ріпчас-
ту цибулю, посолити. Варити до готовності (50—60 хв). З від-
варного м’яса видалити шкірку і пропустити його 2—3 рази
через м’ясорубку. Розбавити невеликою кількістю бульйону
і протерти крізь сито, після чого влити білий соус, розмішати,
довести до кипіння. Коли суп трохи охолоне, заправити його
молочною сумішшю, а подаючи на стіл — вершковим мас-
лом.

539
ДОДАТКИ
Філе курки — 100 г, морква — 10 г, петрушка — 3 г, борош­
но пшеничне — 5 г, жовтки яєчні — 1/2 шт., молоко — 75 мл,
бульйон курячий — 180 мл, масло вершкове — 5 г.
	 Суп	картопляний	з	овочами
Нарізані соломкою моркву і корінь петрушки, нашатковану
ріпчасту цибулю спасерувати на вершковому маслі. У кипля-
чий овочевий відвар або воду покласти нашатковану капус-
ту, за декілька хвилин опустити нарізану кубиками картоплю і
пасероване коріння і варити 20—25 хв. Потім додати нарізані
помідори, посолити і варити ще упродовж 7—8 хв. Подаючи
на стіл, посипати нарізаною зеленню кропу.
Картопля — 100 г, капуста — 50 г, морква — 10 г, корінь пе­
трушки — 5 г, цибуля ріпчаста — 10 г, помідори свіжі — 25 г,
відвар овочевий або вода — 200 мл, масло вершкове — 3 г,
сметана—10г,кріп—5г.
	 Суп	овочевий	вегетаріанський
Моркву і ріпчасту цибулю обчистити, промити, дрібно нашат-
кувати і припустити в невеликій кількості води. Потім долити
гарячої води, довести до кипіння, опустити нашатковану капус-
ту, нарізану кубиками картоплю, кабачки або гарбуз і довести
на слабкому вогні до готовності. Посолити, заправити верш-
ковим маслом; подаючи на стіл, покласти в тарілку сметану.
Морква — 20 г, цибуля — 5 г, капуста — 40 г, картопля —
50 г, кабачки — 40 г, вода або овочевий відвар — 250 мл, масло
вершкове — 5 г, сметана — 10 г.
	 Суп	овочевий	з	крупами
У киплячу воду або овочевий відвар покласти крупи (пшоня-
ні, вівсяні, рисові) і варити до розварювання (40—90 хв). Після
цього додати нарізану кубиками картоплю і припущені на
вершковому маслі моркву, ріпчасту цибулю, корінь петруш-
ки, попередньо подрібнені, нарізані часточками помідори і
варити до готовності, посолити. Подаючи на стіл, заправити
сметаною і посипати нарізаною зеленню кропу.
Крупи — 10—15 г, картопля — 40 г, морква — 10 г, корінь пе­
трушки—7г,цибуля—5г,помідори—15г,вода—250мл,
масло вершкове — 5 г, сметана — 10 г, зелень петрушки або
кропу—5г.

540
ДОДАТКИ
	 Суп­пюре	із	цвітної	капусти
Два-три суцвіття цвітної капусти і шматочок картоплини очис-
тити, промити, нарізати, залити окропом так, щоб він покри-
вав овочі; додати 1 чайну ложку вершкового масла і тушкува-
ти на слабкому вогні під кришкою до готовності. Потім овочі
протерти крізь сито. Окремо відварити рис (1 чайна ложка),
засипавши його у киплячу воду. Коли звариться, його також
протерти і з’єднати з протертими овочами. Отриману суміш
розбавити гарячим овочевим бульйоном, додати дрібку солі,
заправити сметаною (10 г), довести ще раз до кипіння.
ДРУГІ	СТРАВИ
	 Тюфтельки	м’ясні	у	молочному	(сметанному)	соусі
Із котлетної маси сформувати тюфтельки масою по 20—30 г,
злегка обсмажити їх у вершковому маслі, перекласти в негли-
боку каструлю і залити молочним (сметанним) соусом. Накрити
каструлю кришкою і тушкувати на слабкому вогні 15—20 хв.
Маса котлетна — 100 г, масло вершкове — 5 г, соус — 40 г.
	 Фрикадельки	м’ясні
Із м’ясного фаршу, приготовленого як для котлет, сформувати
невеликі кульки, помістити їх на сковороду з невеликою кіль-
кістю води (не вище, ніж 1/2 висоти фрикадельки) і тушкувати
під кришкою 10—15 хв.
М’ясо—100г,хліббілий—20г,вода—30мл.
	 Фрикадельки	м’ясні	парові
Готують їх із котлетної маси. Сформовані фрикадельки поміс-
тити на ґратки парової каструлі з киплячою водою, закрити
кришкою і варити на парі близько 15 хв.
	 Фрикадельки	м’ясні	у	сметанному	(молочному)	соусі
Із котлетної маси, до якої додали сире яйце, сформувати фри-
кадельки завбільшки з грецький горіх або трохи менші, по-
класти на змащену вершковим маслом сковороду, залити
на половину висоти водою і варити в закритій посудині при
слабкому кипінні 10—15 хв. Зварені фрикадельки залити сме-
танним (молочним) соусом і прокип’ятити.

541
ДОДАТКИ
М’ясо — 100 г, хліб білий — 15 г, яйця — 1/4 шт., молоко —
20мл,соус—50мл.
	 Фрикадельки	м’ясні	заливні
У котлетну масу додати олію, яйце, посолити, збити, сформу-
вати фрикадельки, зварити їх на парі. Попередньо замоче-
ний желатин розчинити у гарячому бульйоні або овочевому
відварі, процідити. У неглибоку форму налити небагато ости-
глого до 30 °С бульйону або овочевого відвару з розчиненим
желатином, покласти остиглі фрикадельки, додати решту
бульйону або відвару, дати застигнути.
М’ясо—100г,хліббілий—25г,молоко—30мл,олія—5г,
яйце — 1/3 шт., бульйон або відвар овочевий — 150 мл, жела­
тин—3г.
	 Голубці	ліниві
М’ясо пропустити через м’ясорубку, капусту натерти на овоче-
вій тертушці, цибулю дрібно нарізати. Усе перемішати, додати
відварений до напівготовності рис, трохи солі, сире яйце. Ще
раз ретельно перемішати, розділити на коржики, обкачати в
борошні і обсмажити на олії. Перекласти голубці у неглибоку
каструлю, залити томатною пастою, розбавленою гарячою во-
дою, і тушкувати 30 хв. Наприкінці тушкування додати сметану.
М’ясо—50г,капуста—50г,цибуля—5г,рис—10г,яйце—
1/3 шт., олія — 5 г, паста томатна — 4 г, сметана — 10 г,
вода — 70 мл.
СТРАВИ	З	РИБИ
	 Тюфтельки	з	тріски	із	сиром
Філе тріски пропустити крізь м’ясорубку, змішати з сиром
і пасерованою на олії нарізаною цибулею, додати розмоче-
ний у молоці білий хліб і знову пропустити через м’ясорубку.
Рибний фарш посолити, перемішати, сформувати тюфтельки,
пок ласти їх на сковороду, змащену олією, і запікати в духовці.
Готові тюфтельки залити молочним соусом і довести до ки-
піння. Подаючи на стіл, посипати зеленню.
Філерибне—60г,сир—30г,хліббілий—10г,молоко—
15 мл, яйце — 1/4 шт., цибуля — 10 г, олія — 6 г, соус молоч­
ний—50г.

542
ДОДАТКИ
	 Тюфтельки	рибні	парові
Рибне філе пропустити через м’ясорубку разом з розмоче-
ним у воді білим хлібом, додати яйце, олію, посолити, збити.
З рибного фаршу сформувати тюфтельки, покласти їх на ско-
вороду, додати трохи води (на 1/2 висоти), поставити в духов-
ку і довести до готовності на слабкому вогні.
Філе рибне — 100 г, хліб білий — 20 г, яйце — 1/2 шт., олія —
5г.
	 Фрикадельки	рибні
З риби зняти шкірку, видалити кістки, пропустити філе через
м’ясорубку разом із замоченим у воді білим хлібом, додати
збите яйце, посолити, перемішати і збити, щоб фарш вийшов
м’який. Мокрими руками сформувати фрикадельки, поклас-
ти їх у змащену маслом невелику каструлю, залити на 1/3 ви-
соти рибним бульйоном або водою і варити під кришкою на
слабкому вогні 15—20 хв.
Риба — 80 г, бульйон рибний або вода — 50 мл, хліб білий —
15 г, яйце — 1/4 шт., масло вершкове — 3 г.
СТРАВИ	З	ОВОЧІВ
	 Зрази	капустяні	з	яблуками
Капусту нашаткувати і відварити до готовності у невели-
кій кількості молока, віджати, пропустити через м’ясорубку.
У відвар всипати манні крупи, з’єднати з капустяним фаршем,
додати сире яйце, перемішати і сформувати коржики, на се-
редину яких покласти нашатковані яблука. Краї коржиків
з’єднати і, надавши їм овальної форми, обкачати в сухарях.
Зрази потушкувати на вершковому маслі або олії.
Капуста — 100 г, крупи манні — 8 г, яйця — 1/4 шт., яблука —
40 г, вершкове масло або олія — 5 г, сухарі — 3 г.
	 Зрази	картопляні	з	капустою
Картоплю відварити, обчистити, гарячою пропустити через
м’ясорубку, додати борошно, яйце, перемішати. Масу розді-
лити на овальні коржики, покласти на середину кожного на-
шатковану капусту (її треба припустити з нашаткованою цибу-
лею з вершковим маслом і змішати з нарубленим, звареним

543
ДОДАТКИ
круто яйцем). Краї коржиків з’єднати, перекласти на змащену
олією сковороду, на кожен зверху покласти шматочок верш-
кового масла і запікати в духовці. Подати на стіл зі сметаною.
Картопля — 150 г, капуста — 80 г, цибуля — 10 г, яйця —
1 шт., борошно — 5 г, масло вершкове — 10 г.
	 Зрази	картопляні	з	овочами
Зварену картоплю пропустити гарячою через м’ясорубку, до-
дати муку, яйце, перемішати, розділити на тоненькі коржики,
на середину кожного покласти овочеву начинку, краї з’єдна-
ти. Надати зразам форми пиріжка, перекласти на змащену
олією сковороду, зверху полити сметаною, посипати тертим
твердим сиром і запікати в духовці. Для начинки дрібно на-
шатковану капусту, моркву, ріпчасту цибулю залити невели-
кою кількістю води, посолити, додати сметану і тушкувати під
кришкою до готовності. Коли овочі остигнуть, всипати нарі-
зану зелень і перемішати.
Картопля — 100 г, морква — 30 г, капуста — 30 г, цибуля —
10г,яйце—1/2шт., борошно—8г,сметана—20г,сир—
10г,олія—5г,зелень—3г.
	 Пудинг	морквяно­яблучний	паровий
Дрібно нарізну моркву припустити 10—15 хв у невеликій
кількості води, потім додати нарізані обчищені яблука і туш-
кувати на слабкому вогні ще 5—10 хв. Розварені моркву і
яблука протерти крізь сито, додати молоко, цукор, довести
до кипіння, всипати, безперервно помішуючи, манні крупи і
варити ще 10—12 хв. Коли маса трохи остигне, додати в неї
яєчні жовтки, потім обережно ввести збитий на піну білок.
Масу перекласти у змащену маслом форму і зварити на парі.
Подаючи на стіл, полити вершковим маслом і сметаною.
Морква — 100 г, яблука — 75 г, цукор — 10 г, крупи манні —
10 г, яйця — 1/4 шт., молоко — 40 мл, масло вершкове — 5 г.
	 Пудинг	гарбузово­яблучний
Обчищений гарбуз дрібно нарізати і тушкувати в молоці до
напівготовності. Додати нашатковане обчищене яблуко і про-
довжувати тушкування до повної готовності гарбуза, потім
повільно всипати, помішуючи, манні крупи і варити на слаб-
кому вогні 10 хв. Коли маса остигне, додати яєчний жовток,

544
ДОДАТКИ
перемішати, ввести збитий білок, викласти у змащену верш-
ковим маслом форму і запікати в духовці 10—15 хв. Подаючи
на стіл, полити вершковим маслом.
Гарбуз — 100 г, яблука — 75 г, молоко — 50 мл, крупи манні —
10г,яйця—1шт., масловершкове—6г,цукор—8г.
	 Пюре	картопляне	з	морквою
Нарізану невеликими шматочками моркву припустити у не-
великій кількості води. Картоплю відварити і в гарячому ви-
гляді протерти разом з морквою крізь сито. Пюре посолити,
додати вершкове масло, гаряче пряжене молоко, розмішати і
збити, щоб воно стало пишним.
Картопля — 80 г, морква — 50 г, молоко — 50 мл, масло верш­
кове—5г.
	 Битки	морквяно­яблучні
До звареної у невеликій кількості молока натертої моркви
додати манну крупу, розмішати і варити ще 10 хв. Обчищені
яблука дрібно нарізати, змішати з морквою, додати цукор,
сире молоко, жовток, розтертий з цукром. Перемішати, ввес-
ти сирий білок. Масу перекласти у форму, змащену верш-
ковим маслом, запікати в духовці. Подаючи на стіл, полити
фруктовим або ягідним сиропом.
Морква — 100 г, яблука — 50 г, крупи манні — 10 г, молоко —
100 мл, яйце — 1/2 шт., сироп — 30 г, масло вершкове — 5 г.
СОЛОДКІ	СТРАВИ
	 Пудинг	рисовий	з	яблуками
Зварити в’язку рисову кашу на воді з молоком. Коли вона
трохи остигне, додати розтертий із цукром яєчний жовток і
розм’якшене вершкове масло, а також дрібно нарізані обчи-
щені яблука, перемішати і обережно ввести збитий на піну бі-
лок. Масу перекласти у змащену вершковим маслом і поси-
пану сухарями форму і запікати в духовці або зварити на парі
(30 хв).
Подати на стіл зі сметаною.
Рис—50г,молоко—100мл,вода—100мл,яйця—1/2шт.,
цукор — 10 г, масло вершкове — 6 г.

545
ДОДАТКИ
	 Суфле	манне
Зварити на воді з молоком манну кашу, додати в неї цукор,
вершкове масло, яєчний жовток, перемішати, обережно
ввести збитий на піну білок. Масу викласти у змащену мас-
лом форму і довести до готовності на парі.
Крупи манні — 30 г, молоко — 150 мл, вода — 150 мл, яйце —
1/4 шт., цукор — 8 г, масло вершкове — 7 г.
	 Суфле	манно­морквяне
Зварити на воді напівв’язку манну кашу, додати в неї розто-
плене вершкове масло, яєчний жовток, розтертий з цукром
і розбавлений молоком, натерти на дрібній тертушці морк-
ву. Все добре перемішати і в отриману масу обережно ввести
збитий білок. Масу перек ласти у змащену маслом форму і по-
містити на 30—35 хв на водяну баню.
Крупи манні — 30 г, морква — 50 г, яйце — 1/2 шт., вода — 200
мл, цукор — 8 г, масло вершкове — 5 г.
	 Суфле	манно­гарбузове
Зварити манну молочну кашу, охолодити її до 70 °С, додати
розтертий із цукром яєчний жовток, натертий на дрібну тер-
тушку гарбуз і розтоплене вершкове масло. Добре переміша-
ти, ввести збитий білок, перекласти у змащену маслом форму
і поставити на водяну баню на 40 хв.
Крупиманні—30г,гарбуз—50г,яйце—1/2шт., цукор—8г,
масло вершкове — 5 г.
	 Пудинг	сирний	із	родзинками	паровий
До протертого сиру додати перебрані, промиті родзинки,
розтертий із цукром яєчний жовток, до якого додати молоко,
манну крупу і розтоплене вершкове масло. Усе ретельно пе-
ремішати і з’єднати зі збитими білками. Масу вик ласти у зма-
щену маслом і посипану сухарями форму, закрити кришкою і
помістити у велику каструлю з водою, рівень якої не переви-
щує половини форми. Каструлю поставити в духовку на 40—
50 хв. Готовий пудинг полити прокип’яченими вершками.
Сир — 100 г, крупи манні — 16 г, яйця — 1/4 шт., родзинки —
10 г, цукор — 16 г, молоко — 10 мл, вершки — 10 мл, масло
вершкове — 5 г.

ДОДАТКИ
	 Пудинг	сирний	з	морквою
Сир протерти крізь сито, додати цукор, борошно, жовток, пе-
ремішати. Натерти на дрібну тертушку моркву, потушкувати
з вершковим маслом у невеликій кількості води, після охо-
лодження змішати із сирою масою, ввести збитий білок, обе-
режно перемішати, запікати в духовці або на водяній бані.
Сир—100г,борошно—10г,цукор—10г,яйце—1/4шт.,
морква — 30 г, сметана — 10 г, масло вершкове — 5 г.
	 Пудинг	сирний	з	рисом
До протертого крізь сито сиру додати протерту в’язку рисову
кашу, цукор, вершкове масло, яєчний жовток, посолити, пе-
ремішати, ввести збиті білки і знову обережно перемішати.
Масу викласти у змащену вершковим маслом форму, зверху
змастити сметаною і запікати в духовці близько 30 хв. Подати
на стіл зі сметаною.
Сир—100г,рис—30г,яйця—1/4шт., цукор—10г,смета­
на—15г,масловершкове—5г.
	 Суфле	сирне	парове
Протертий сир розтерти з жовтком і молочним соусом, обе-
режно ввести збиті білки. Масу перек ласти у змащену верш-
ковим маслом форму і довести до готовності на парі.
Сир — 100 г, яйце — 1/4 шт., соус молочний — 30 г, масло
вершкове — 3 г.

547
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТ УРИ
1. Герасимова А. С., Кузнецова В. Г. Школа раннего развития. — С Пб:
Издательский Дом «Нева»; М.: ОЛМА-Пресс, 2003.
2. Доскин В. А. и др. Морфофункциональные константы детского орга-
низма: Справочник/ Доскин В. А., Келлер Х., Мураенко Н. М., Тонкова-
Ямпольская Р. В . — М .: Медицина, 1997. — 28 8 с.
3. Здоров’я матері і дитини: Енциклопедія/ За ред. О . М . Лук’янової. —
К.: Українська енциклопедія, 1998. — 70 2 с.
4. Инфекционные болезни у детей: Учебник для педиатрических фа-
культетов медицинских вузов/ Под ред. проф. В . Н . Тимченко, проф.
Л. В . Быстряковой. — СПб.: СпецЛит, 2001. — 56 0 с.
5. Кормление и питание грудных детей и детей раннего возраста.
Методические рекомендации для Европейского региона ВОЗ с осо-
бым акцентом на республики бывшего Советского Союза, 2000. — 33 с.
6. Липовский С. М . Питание и пищеварение при беременности. — М .,
Медицина, 1989. — 2 00 с.
7. Лифляндский В. Г., Закревский В. В . Мать и дитя: Энциклопедия пи-
тания ребенка от рождения до юношества. — 2-е изд., перераб. и
доп. — СПб.: Издательский Дом «Нева», 2003. — 35 2 с.
8. Лувсан Гаваа. Очерки методов восточной рефлексотерапии. — К .:
Здоров’я, 1992. — 23 2 с.
9. Неотложные состояния у детей: [Справочник]/ Под. ред. Ю . Е . Вель-
тищева, Б. А. Кобринского. — М .: Медицина, 1994. — 27 2 с.
10. Педиатрия: Учебник для медицинских вузов/ Под ред. Н . П . Ша-
балова. — С Пб.: СпецЛит, 2003. — 89 3 с.
11. Пэрну Л. Я жду ребенка: Пер. с франц. — 2-е изд., перераб. и доп. —
М.: Медицина, 1989. — 28 8 с.: илл.
12. Соколов С. Я ., Замотаев И. П. Справочник по лекарственным расте-
ниям. — М .: Медицина, 1984. — 4 64 с.
13. Сучасне ведення лактації та грудного вигодовування: Навчальний
посібник/ За ред. Р. А. Моісеєнко. — К .: ПП «АКВІ-К», 2002. — 15 2 с.
14. Титаренко Т. М . Такие разные дети. — К .: Радянська школа, 1989.
15. Фатеева Е. М ., Цареградская Ж. В . Грудное вскармливание и психо-
логическое единство «Мать-дитя». — М.: АГАР, 2000. — 1 92 с.
16. Фенвик Э. Мать и дитя/Элизабет Фенвик.
—
Лондон: Дорлинг-
Киндерсли Лимитед; М.: СЛОВО/SLOVO, 1997. — 25 6 с.

548
ЗМІСТ
Нашим читачам ............................................................................................................ 3
Розділ 1. ВИ ОЧІКУЄТЕ НА ДИТИНУ
Планування вагітності ................................................................................................. 7
Що можна дізнатись про малюка до його народження? ........................................ 8
Консультація генетика ................................................................................................. 9
Що саме ви дізнаєтесь із цього дослідження? ........................................ 10
Чи можна обрати стать майбутньої дитини?.......................................................... 10
Допоможіть малюкові народитися здоровим! ..................................................... 12
Не паліть, мами! ..................................................................................................... 13
Чи можна вживати алкоголь під час вагітності? .................................... 13
Якщо мама захворіла... ...................................................................................... 14
Гострі респіраторні захворювання ..................................................... 14
Краснуха ........................................................................................................... 15
Токсоплазмоз.................................................................................................. 16
Герпес ................................................................................................................. 16
Вірусний гепатит ........................................................................................ 17
Синдром набутого імунодефіциту (СНІД) ........................................ 17
Кір ........................................................................................................................ 18
Туберкульоз ..................................................................................................... 18
Обережно з ліками: ви приймаєте їх разом! ........................................... 18
Медичний нагляд за перебігом вагітності ................................................ 19
Повноцінне харчування чи дієта? ................................................................ 20
Білки ................................................................................................................... 21
Вуглеводи ......................................................................................................... 21
Вітаміни........................................................................................................... 22
Жири................................................................................................................... 22
Клітковина ..................................................................................................... 23
Молочні та кисломолочні продукти .................................................. 23
М’ясо................................................................................................................... 23
Морепродукти .............................................................................................. 24
Напої .................................................................................................................. 24
Режим харчування ........................................................................................ 25
Проблеми, які можна подолати...................................................................... 26
Нудота.............................................................................................................. 26
Відригування та печія ................................................................................ 28
Запор.................................................................................................................. 28

549
ЗМІСТ
Розлад сечовипускання .............................................................................. 29
Варикозне розширення вен ...................................................................... 30
Геморой ............................................................................................................. 31
Розтягнення шкіри ...................................................................................... 31
Пігментні плями........................................................................................... 32
Порушення носового дихання ................................................................. 32
Порушення сну ............................................................................................... 33
Анемія вагітних ............................................................................................ 33
Сигнали тривоги .......................................................................................... 33
Історія життя: день за днем,
або як ваш організм готується до материнства .................................................... 35
Перші три місяці — це дуже відповідально! ........................................... 35
З чотирьох до шести: початок діалогу ........................................................ 37
Останній етап: поговоримо про почуття ................................................... 39
Коли це має статися? ........................................................................................... 40
Підготовка до великої події.............................................................................. 41
Підготовча гімнастика ........................................................................................ 42
Дихальні вправи ............................................................................................ 43
М’язові вправи................................................................................................ 46
Розслаблення.................................................................................................. 49
Статеве життя під час вагітності ..................................................................... 51
Приділіть собі увагу!............................................................................................ 52
Не хвилюйтесь, мамо! ........................................................................................ 53
Кілька слів майбутньому батькові ............................................................... 55
Якщо ви — сама... ................................................................................................. 56
Чи готові ви до зустрічі?..................................................................................... 57
Одяг дитини ............................................................................................................ 58
Засоби догляду ...................................................................................................... 59
Зручні дрібниці ...................................................................................................... 60
Про що слід ще подбати перед пологами ................................................. 60
Пологи ....................................................................................................................... 61
Чи можна народжувати вдома? .................................................................... 62
Пологи у воді .......................................................................................................... 63
Знеболення пологів ............................................................................................. 63
Епідуральна (перидуральна) анестезія .............................................. 63
Закис азоту з киснем .................................................................................. 64
Масаж спини ................................................................................................... 64
Присутність чоловіка у пологовому залі: «за» і «проти» .................... 64
Як поводитись, щоб допомогти малюкові народитись ...................... 65
Прибуття до пологового будинку ........................................................ 65

550
ЗМІСТ
Перший період ............................................................................................... 66
Другий період ................................................................................................. 68
Третій період.................................................................................................. 69
Непередбачувані ускладнення ...................................................................... 69
Розсікання промежини ............................................................................... 69
Акушерські щипці та вакуум­екстрактор....................................... 70
Стимуляція пологів ..................................................................................... 71
Кесарів розтин .............................................................................................. 71
Розділ 2. ПОЧАТОК НОВОГО ЖИТТЯ
Перша зустріч із малюком у пологовому залі ........................................................ 75
Чи так важливо, скільки дитина важить? ................................................... 76
Перша оцінка .......................................................................................................... 77
Що «може» ваш малюк?...................................................................................... 78
Не забуваємо про маму ............................................................................................. 79
Які ж зміни відбуваються в організмі породіллі?... ................................ 79
Ви трохи набрали ваги... .................................................................................... 82
Коли можна відновлювати статеве життя?................................................ 83
Емоції можуть бути не лише позитивними... ............................................ 83
Проблеми під час годування груддю....................................................................... 84
Тріщини сосків ...................................................................................................... 84
Застій молока ......................................................................................................... 85
Мастит ....................................................................................................................... 87
Бюстгальтер для мами-годувальниці........................................................... 88
Анатомія і фізіологія, або ваш «особливий» малюк ............................................. 88
Шкіра .......................................................................................................................... 88
Захисна функція шкіри................................................................................ 89
Дихальна функція дитячої шкіри .......................................................... 89
Видільна функція шкіри.............................................................................. 89
Терморегуляторна функція ..................................................................... 89
Всмоктування усіляких речовин............................................................ 89
Волосся.............................................................................................................. 90
Вії та брови ..................................................................................................... 91
Сальні залози.................................................................................................. 91
Потові залози ................................................................................................ 91
Колір шкіри ...................................................................................................... 91
Запалення шкіри ........................................................................................... 93
Кістково-м’язова система.................................................................................. 94
Кісткова система........................................................................................ 94
М’язи................................................................................................................... 97

551
ЗМІСТ
Зуби ............................................................................................................................. 98
Дихальна система ...............................................................................................100
Серце і система кровообігу............................................................................101
Травлення...............................................................................................................102
Сечовипускання ..................................................................................................106
Ендокринна система .........................................................................................108
Група крові вашої дитини................................................................................110
Резус­фактор ...............................................................................................111
Органи чуття..............................................................................................................111
Зір ......................................................................................................................111
Слух...................................................................................................................113
Нюх....................................................................................................................114
Смак .................................................................................................................115
Дотик ..............................................................................................................115
Питання імунітету, або Як дитина захищається.....................................116
Нервова система .................................................................................................117
Рух..............................................................................................................................121
Адаптація дитини................................................................................................121
Розділ 3. ДОГЛЯД ЗА МАЛЮКОМ
Температура комфорту для вашого малюка ........................................................125
Із чого складається щоденний догляд?.................................................................126
Догляд за пуповинним залишком, пупковою ранкою .................127
Складки шкіри ..............................................................................................128
Очі .....................................................................................................................129
Ніс ......................................................................................................................129
Вушка ...............................................................................................................130
Рот ...................................................................................................................130
Підмивання....................................................................................................130
Нігті на руках і ногах.................................................................................130
Купання — на втіху!.................................................................................................131
Якщо дитина боїться води ......................................................................................134
Одягаємо й сповиваємо ...........................................................................................136
Звичайні підгузки чи памперси? ............................................................................138
Гуляємо разом ..........................................................................................................140
Проблеми, що виникають під час догляду за малюком.....................................142
Попрілості ..............................................................................................................142
Пліснявка................................................................................................................143
Висипання на шкірі ............................................................................................144
Доброї ночі, доброго дня! ...............................................................................146

552
ЗМІСТ
Малюк неспокійний: як йому допомогти?...............................................149
Деякі інші проблеми ................................................................................................154
Перинатальне ураження нервової системи ...........................................154
Пупкова грижа .....................................................................................................155
Чи небезпечна гикавка? ..................................................................................155
Ріжуться зубки......................................................................................................155
Що таке крипторхізм? .......................................................................................156
Уроджений вивих стегна .................................................................................156
Судомний синдром ............................................................................................157
Розділ 4. ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ
ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
Вигодовування дитини груддю ..............................................................................161
Грудне молоко — ідеальна їжа.
(Декілька переконливих доказів
на користь грудного вигодовування)........................................................161
Як виробляється грудне молоко?................................................................163
Чи завжди можна годувати дитину груддю? ..........................................164
Гострі респіраторні захворювання і грип.......................................166
Кишкові інфекції ..........................................................................................167
Герпес ...............................................................................................................167
Вірусний гепатит В...................................................................................168
Токсоплазмоз................................................................................................168
Застій молока і тріщини сосків...........................................................168
Мастит .........................................................................................................169
Від чого залежить успіх грудного вигодовування? .............................169
Перше годування: успіхи першого тижня —
гарантія на місяці наперед .............................................................................170
Деякі труднощі, що виникають під час годування малюка ..............173
Корисно мамі — корисно малюкові...........................................................175
Чи потрібно дотримуватись режиму годування дитини? ................178
Чи вистачає дитині молока?...........................................................................180
Чи обов’язково зціджувати молоко після годування? .......................181
Як правильно зціджувати молоко?.............................................................182
Чи потрібно давати дитині воду?.................................................................183
Якщо молока не вистачає... ............................................................................183
Стресові ситуації ......................................................................................184
Відсутність навичок у налагодженні процесу годування.........184
Захворювання мами й дитини .............................................................184
Шкідливі звички до і під час вагітності ............................................185

553
ЗМІСТ
Неповноцінне харчування жінки, яка годує груддю ......................185
Велика кількість мимовільних
і медичних переривань вагітності ....................................................185
Гіпогалактія може бути тимчасовою ..........................................................186
Малюк відмовляється від груді ....................................................................186
Не поспішайте догодовувати сумішшю! ...................................................187
«Молочні ріки» .....................................................................................................189
Як довго годувати груддю? .............................................................................189
Змішане вигодовування..........................................................................................190
Якій суміші віддати перевагу?.......................................................................191
Суміші для недоношених і новонароджених дітей
з малою вагою тіла .............................................................................................200
Пийте, діти, молоко? ..........................................................................................201
Як визначити кількість догодовування? ...................................................202
Штучне вигодовування ...........................................................................................204
Що змінюється в організмі дитини
у разі переведення її на штучне вигодовування? ................................205
Неадаптоване вигодовування ......................................................................206
Правила штучного вигодовування .............................................................207
Як підготуватися до годування? ...................................................................208
Як приготувати суміш?......................................................................................209
Соски, пляшечки та інші «аксесуари»
штучного вигодовування ................................................................................211
Соска-пустушка ...................................................................................................213
Ще раз про любов...............................................................................................214
Малюк дорослішає: розширюємо раціон................................................215
Із чого починати підгодовування,
якій страві віддати перевагу?........................................................................217
Приготування соків та пюре ..........................................................................223
Приготування каш .............................................................................................225
М’ясні та рибні страви ......................................................................................226
Рекомендації щодо раціону дітей
першого року життя ..........................................................................................227
Приблизне меню .................................................................................................228
Нові продукти для малюка, що перебуває
на штучному вигодовуванні ..........................................................................228
Перші кроки до самостійності ......................................................................229
Зовсім як дорослий............................................................................................230
Готове дитяче харчування ..............................................................................230
Ложку за маму, ложку за тата.........................................................................231

554
ЗМІСТ
Не створюйте зайвих проблем .....................................................................233
Малюк і вітаміни ..................................................................................................234
Корисні горошини ..............................................................................................238
Мінеральні речовини у харчуванні дітей ................................................239
Харчування дітей після одного року .....................................................................240
Основні принципи складання раціону харчування дитини ...........245
Розділ 5. РОЗВИТОК ДИТИНИ
ПЕРШИХ ТРЬОХ РОКІВ ЖИТТЯ
Показники розвитку вашої дитини: чи всі діти ростуть однаково? .................249
Маса тіла ......................................................................................................249
Зріст дитини ...............................................................................................251
Чому малюк росте? ............................................................................................252
Порушення фізичного розвитку дитини ..................................................254
Нервово-психічний розвиток дитини ....................................................................255
Як оцінити, чи правильно розвивається дитина ..................................255
Місяць перший. Вона ще новонароджена! .............................................256
Місяць другий. Усміхнемося одне одному! .............................................257
Місяць третій. «Агукаємо — отже, розмовляємо». ..............................257
Як стимулювати розвиток дитини? .............................................................259
Розвиток рухових здібностей........................................................................260
Місяць четвертий. Не всі комплекси шкідливі! .....................................261
Місяць п’ятий. Дайте можливість рухатися! ...........................................263
Місяць шостий. Пробуємо сидіти ................................................................264
Іграшки для крихітки.........................................................................................266
Місяць сьомий. Спочатку будуть склади... ..............................................268
Відпочинемо трохи ............................................................................................269
Місяць восьмий. Спробуй дожени!.............................................................270
Місяць дев’ятий. Відгукуємось на ім’я .......................................................272
Привчаємо до горщика....................................................................................273
Як гідно вийти з конфліктної ситуації:
чи потрібна вам беззастережна перемога? ............................................274
Місяць десятий. «Вічний двигун» ................................................................275
Будьте напоготові! ..............................................................................................276
Місяць одинадцятий. Майже як дорослий .............................................278
Місяць дванадцятий. Підбиваємо підсумки ...........................................278
Масаж і гімнастика для малюка.............................................................................280
Як проводити масаж ..........................................................................................280
Приблизні комплекси вправ..........................................................................282
Комплекс 1(1—2 місяці)............................................................................282

555
ЗМІСТ
Комплекс 2 (3—4 місяці)...........................................................................283
Комплекс 3 (5—6 місяців) ........................................................................285
Комплекс 4 (7—8 місяців) ........................................................................286
Комплекс 5 (9—10 місяців) ......................................................................287
Комплекс 6 (11—12 місяців)....................................................................288
Комплекс 7 (1—1,5 року) ..........................................................................289
Комплекс 8 (1,5—2 роки) ..........................................................................290
Комплекс 9 (2—2,5 роки) ..........................................................................291
Комплекс 10 (2,5–3 роки) ..........................................................................292
Від одного року до трьох .........................................................................................293
Свобода руху — свобода мислення...........................................................295
Граємося й розвиваємося ...............................................................................297
Розвиток дрібної моторики:
гімнастика для пальчиків ................................................................................299
Один, два, три, чотири, п’ять — вчимося рахувать .............................301
Визначаємо колір, розмір і форму предметів........................................302
Розвиток мовлення ............................................................................................303
На прийомі у логопеда .....................................................................................312
Узагальнювальні поняття ................................................................................314
Вчимося спілкуватись .......................................................................................315
Не битися, не кусатися! ....................................................................................316
Виявлення почуттів ...........................................................................................318
Довгі вуха, куций хвіст ......................................................................................319
Що таке добре і що таке погано... ...............................................................320
Покарання: суворість — через любов ......................................................323
У кожної дитини — свій характер! ..............................................................324
Вашій дитині 3 роки ..........................................................................................327
Розділ 6. РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ
Єдиний шлях навчання, доступний немовляті ....................................................331
ДО ОДНОГО РОКУ
Розвиток зору дитини ..............................................................................................333
1. Ігри на наслідування
(дитина вчиться керувати своєю мімікою) ..............................................333
2. Ігри із дзеркалом ............................................................................................334
3. Ігри у схованки ................................................................................................335
4. Ігри на тренування зору..............................................................................336
Розвиток с луху дитини.............................................................................................338
1. Ігри, що сприяють виявленню джерела звуку ..................................338
2. Ігри на тренування слуху ............................................................................339

556
ЗМІСТ
Розвиток мовлення дитини ....................................................................................340
1. Ігри, що сприяють розвиткові мовлення ............................................340
2. Пальчикові ігри ...............................................................................................343
3. Ігри-забавки......................................................................................................345
Розвиток відчуття ритму в дитини ........................................................................346
Входження дитини у світ музики ...........................................................................348
Розвиток відчуття дотику в дитини .......................................................................348
Розвиток уміння хапати, діставати предмети .....................................................351
Розвиток уміння кидати ..........................................................................................352
Розвиток уміння ходити ..........................................................................................353
ВІД РОКУ ДО ДВОХ
Розвиток зору дитини ..............................................................................................359
1. Ігри із дзеркалом та на наслідування....................................................359
2. Ігри у схованки ................................................................................................360
3. Ігри для тренування зору ...........................................................................363
4. Ігри, що розвивають уміння розрізняти форму предметів .........364
5. Ігри, що сприяють умінню розрізняти предмети за
розміром.................................................................................................................369
6. Ігри, що сприяють розвиткові кількісних уявлень .........................375
7. Ігри, що розвивають уміння розрізняти кольори
та запам’ятовувати їхні назви ........................................................................377
Розвиток слуху дитини.............................................................................................381
1. Ігри, що сприяють розвиткові слуху дитини......................................381
2. Залучення дитини до світу музики.........................................................385
3. Ігри, що розвивають відчуття ритму......................................................389
Розвиток мовлення дитини ....................................................................................393
Розвиток відчуття дотику в дитини .......................................................................397
1. Ігри, що сприяють розвиткові тактильних відчуттів ......................397
2. Ігри з водою ......................................................................................................400
3. Ігри з піском ......................................................................................................403
4. Ігри з пластиліном..........................................................................................405
Рухливі ігри, що сприяють фізичному розвиткові дитини.................................407
Розділ 7.
ВАША ДИТИНА ЗАХВОРІЛА
Що треба знати про найбільш поширені захворювання дитини .....................411
Рахіт...........................................................................................................................411
Спазмофілія ...........................................................................................................414

557
ЗМІСТ
Анемія ......................................................................................................................415
Гіпотрофія ..............................................................................................................417
Паратрофія й ожиріння....................................................................................419
Ацетонемічне блювання..................................................................................421
Алергічні захворювання..................................................................................423
Гострі захворювання: самолікування чи медична допомога? ..........................430
Стан дитини і самопочуття батьків .............................................................430
Захворювання і вік дитини .............................................................................431
Гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ) ...............................................432
Просто нежить? ........................................................................................438
Кашель — друг? ...........................................................................................442
Обструктивний бронхіт .......................................................................447
Бронхіальна астма ...................................................................................448
Пневмонія ......................................................................................................448
Стоматит ...................................................................................................454
Гострі шлунково-кишкові розлади .............................................................455
Дизентерія ....................................................................................................457
Сальмонельоз...............................................................................................458
Вірусні кишкові інфекції............................................................................459
Диспепсія ........................................................................................................459
Вірусний гепатит А ..................................................................................464
Вірусний гепатит В...................................................................................465
Харчові отруєння .......................................................................................466
Дитячі інфекції..........................................................................................................466
Кір ......................................................................................................................467
Краснуха .........................................................................................................468
Епідемічний паротит ..............................................................................469
Скарлатина..................................................................................................470
Коклюш ...........................................................................................................472
Вітряна віспа ...............................................................................................474
Зараження глистами..........................................................................................475
Ентеробіоз ....................................................................................................476
Аскаридоз.......................................................................................................476
Допомогти дитині зовсім не складно ....................................................................477
Вимірювання температури ............................................................................478
Приймання ліків ..................................................................................................479
Закапування лікарських речовин у ніс і в очі ........................................480
Закапування крапель у вуха ..........................................................................481
Зігрівальний компрес .......................................................................................482
Інгаляції ...................................................................................................................483

ЗМІСТ
Випорожнення кишечнику.............................................................................484
Звернення до лікаря — запорука успіху ..............................................................486
На щеплення — шикуйсь!.......................................................................................488
Захворювання, проти яких проводяться щеплення...........................488
Які зміни відбуваються в організмі дитини
в результаті вакцинації?...................................................................................490
Чому проти одного захворювання
щеплять декілька разів? ..................................................................................490
Як підготувати дитину до щеплення і оцінити
її стан після його проведення? .....................................................................491
Чи завжди дитині можна робити щеплення? .........................................491
Ви повинні знати про проведення
профілактичних щеплень заздалегідь ......................................................492
Які побічні ефекти?.............................................................................................492
Про реакцію Манту ............................................................................................494
Засоби надання першої і невідкладної допомоги ...............................................495
Оцінка функцій життєво важливих органів ............................................495
Як звільнити від сторонніх предметів дихальні шляхи? ..................496
Як робити штучне дихання немовляті? ...................................................497
Чи б’ється її серце? .............................................................................................499
Стани, що потребують невідкладної допомоги ....................................501
Шок ...................................................................................................................501
Анафілактичний шок ...............................................................................502
Ураження електричним струмом ......................................................504
Отруєння .......................................................................................................504
Кровотеча.....................................................................................................506
Кровотеча з носа .......................................................................................508
Опіки ................................................................................................................508
Відмороження...............................................................................................510
Утоплення.....................................................................................................512
Ядуха ................................................................................................................512
Переломи й вивихи .....................................................................................514
Епілептичний напад .................................................................................514
Додатки
ДОДАТОК 1. Потреби в харчових інгредієнтах
і калоріях під час вагітності .............................................................517
ДОДАТОК 2. Норми фізіологічних потреб
у харчових речовинах та енергії для жінок,

ЗМІСТ
які займаються середньою фізичною працею
у звичайному стані та під час вагітності .................................517
ДОДАТОК 3. Приблизний добовий набір продуктів
для вагітної жінки ..................................................................................518
ДОДАТОК 4. Основні джерела вітамінів,
необхідних під час вагітності ..........................................................519
ДОДАТОК 5. Приблизний добовий перелік продуктів
для харчування жінок в період годування груддю .....................520
ДОДАТОК 6. Перелік продуктів, багатих на кальцій ..................520
ДОДАТОК 7. Розвиток дітей першого року життя ....................521
ДОДАТОК 8. Розвиток дітей другого року життя .......................529
ДОДАТОК 9. Розвиток дітей третього року життя .................531
ДОДАТОК 10. Лікарські трави, що рекомендуються
при захворюваннях органів дихання ..............................................532
ДОДАТОК 11. Рослинні препарати, що застосовуються
під час кашлю ...........................................................................................533
ДОДАТОК 12. Лікарські трави, що рекомендуються
при захворюваннях органів травлення........................................535
ДОДАТОК 13. Відвари трав, що застосовуються
для лікувальних ванн.............................................................................536
ДОДАТОК 14. Рецепти приготування різноманітних
страв для дітей від одного до трьох років ................................536
Список використаної літератури.............................................................................547

Популярне видання
Стенкова Наталія Федорівна
ВИ І ВАШ МАЛЮК
Від зачаття до трьох років
Практичний порадник молодим батькам
Редактори
Р. Дерев’янченко, Н. Коцюба
Корек тори
Н. Косенко, Т. Вакуленко
Комп’ютерне макетування
С. Бирюков
Ілюстрації Є. Житник
За науковою редакцією
Т. В. Фролової, канд. мед. наук, зав. каф. пропедевтики
педіатрії No1 Харківського державного медичного університету
Рецензенти:
Т. М. Клименко, док тор мед. наук, професор, зав. каф. неонатології
Харківської медичної академії післядипломної освіти;
Л. Ф. Шестопалова, док тор психолог. наук, професор,
зав. відділу медичної психології
Інституту неврології, психіатрії та наркології АМН України
© Н. Ф. Стенкова, у к ладання, 2010
© Н. В. Тес ленко, р озділ «Розвивальні ігри»,
укладання, 2010
© ВД «ШКОЛА», 2010
© Є. Житник , ілюс тр ації, 2010